Останній подих яблука в саду -
Його ще обійма листок останній...
Зачувши осені притишену ходу,
Садок укривсь туманом на світанні.
На павутинні ще гойдається роса,
Іще ми не спалили жовте листя,
Та вже заснула до весни гроза,
Деньки вже догоряють променисті.
Летять у вирій клином журавлі,
М'ячем за обрій сонечко скотилось...
І тиша - наче мир на всій землі...
Неначе час... чи серце зупинилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997619
дата надходження 02.11.2023
дата закладки 04.11.2023
Впускаючи усесвіт в мене,
розширюєш чуттєві груди -
тепло я відчуваю всюди,
бажання неземне, шалене:
зійтись у повному єднанні,
наповнюючи душу, тіло
чуттям весни, що захмеліло
у потаємнім сподіванні.
Запалюєш мрійливі думи
гарячим смолоскипом ночі,
читаю душу через очі -
серця підживлять їхні струми.
Мрій відправляємо у вирій -
нема повернення ізвідти,
в житті новому - двоє квити,
усе дається нам по вірі!
*першоджерелом був мій неримований верлібр...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=959703
дата надходження 14.09.2022
дата закладки 14.09.2022
Скоро осінь одягне намисто,
Вітер листя розкидає вщент.
І заграє пора золотиста
Кольорами під свіжим дощем.
Я б дивився на те, мов дитина,
Що зробила надвір перший крок,
Та й побачила осінь за тином
В одежині з барвистих зірок.
Закохався укотре неначе,
Бо не можна дивитись на двір
Без любові, коли небо плаче,
Мов у пастці поранений звір.
Напишу ще для тебе багато,
Недоторкана музо моя,
Аж до того, як в жерло багаття
За красунею кинусь і я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958621
дата надходження 04.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
ДзиґАр відстукує "дін-дон"..
Цей чай скоріш уже не теплий,
Та й кава явно не терпка,
Війна надвОрі: страх, нестерпно..
Ти пишеш: "Скучив, жду дзвінка".
Небесна в зорях безконечних,
І місяць грає в унісон,
Заглянь зненацька (там безпечно)
В для тебе вимріяний сон..
Тут мирно, я тебе зігрію,
Із мушлі спрагло дам води,
І приголублю, пожалію,
СпущУ в безодню жах війни..
Вплети журбу в моє волосся,
Свій біль у губи просочи,
І втрати, й те, що не збулося
У квіт озерний вмить утри..
Поплач, щоб сльози пролилися,
Злились з бездонністю води.
Дай руку!. Милий, не журися..
Ми мусим виплисти з біди!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944360
дата надходження 08.04.2022
дата закладки 01.05.2022
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
іду вперед, хоч сил нема вже йти.
- Підтримай, Господи! - тебе молю, благаю.
Ти шлях життя свого достойно зміг пройти.
Приймав покірно все, хоч у лице плювали...
під тягарем згинаючись не раз.
Ішов вперед завжди, хоч знав, що там чекали
знущання більші ще, випробування час.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
бо відчуваю, що зі мною Ти.
Щодня міцнішаю і крила розправляю.
Політ чекає... бо зовеш мене:"Лети!"
Я вже не йду... Лечу. Упевнено. Сміливо.
Назавжди оберегом моїм став.
Я відроджуся! І здійсниться моя мрія.
До щастя, Боже, Ти доріженьку прослав.
Я вкотре падаю... та знову піднімаюсь,
піднятися допомагаєш Ти.
Я - Україна! І Тебе, Боже,благаю:
Дай нам свого життя, достойно шлях пройти.
Пущу я паростки серед руїн, мій Боже,
в твоєму світлі зовсім не боюсь.
І велич нашу ще побачать всі народи,
у всій красі своїй я світові з'явлюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946018
дата надходження 25.04.2022
дата закладки 01.05.2022
біс не допив нектар її очей,
його злякав крик відчаю з свічада_
латиною тавроване плече,
об’єм наповнений гріха прогірклим чадом_
>
заплаче ніч, насниться віщий сон :
коротка зустріч з тінню на узбіччі_
свідомості фальшивий камертон,
напівпорожня місячність обличчя_
>
гніздо осине спогадів між скронь_
тремтячі пальці гріє тепле лезо_
хтонічно - злу / образливо - тверезу
облизує причинності вогонь_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933380
дата надходження 09.12.2021
дата закладки 09.12.2021
А листопад все хмуриться від холоду й дощу,
Вже сірі стали вулиці і вітер не ущух.
То осінь з нами грається, випробування шле,
А Грудень прокидається і в гості до нас йде.
Він кине снігу білого і морозцем дихне
І птаху білокрилого він у полон візьме.
Примчить Зима - хуртелиця на білих скакунах,
В саду моїм оселиться та тільки не у снах.
У снах моїх ще літечко, співають солов'ї,
І розквітають кві́точки і гомонять рої.
Несе у дзьобі ластівка обід для пташенят,
І оксамитом падає в долоні зорепад...
Як вранці я прокинуся, то зазирну в вікно,
До нього доторкаюся замерзле вже воно.
На нього я подихаю й побачу білизну,
Пташки уже під стріхою, прокинулись від сну.
Не жданно і не гадано упав біленький сніг,
На серці стало радісно, він осінь переміг.
Сховались кудись крапельки холодного дощу,
Сльоти більше осінньої я в серце не впущу...
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932472
дата надходження 30.11.2021
дата закладки 03.12.2021
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 25.06.2021
Лиш двадцять вісім кроків до весни,
Лиш двадцять вісім спалахів світила!..
Дерева додивляються ще сни
Про теплий дощ і сонячні вітрила...
Їх кличе в небо пісня журавлів,
Вони ще снять веселки перевеслом...
Цей сон в бруньках пелюстям побілів,
Хоча на річці крига ще не скресла.
Ще проліски під ковдрою снігів,
Та сонце їх цілує на світанні...
Криштальним дзвоном криги онімів
Цей лютий, як акорд зими останній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903726
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Ти одна є у світі така,
мов розквітла під вікнами вишня.
І весела, й дзвінка, мов ріка…
знов до мене ти вечором вийшла.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Кожен день залишає свій слід…
позолотить і літо колосся.
Твої очі - неба блакить,
і ромашками пахне волосся.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
Ми підемо разом по житті...
тут несолодко часто буває.
Нехай усмішка ніжна моя,
немов сонце тебе зігріває.
Лиш одній тобі, рідна, скажу
ті слова, що найкращі у світі.
Це ж до тебе приходить весна,
у наш сад, у рожевому цвіті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902637
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Кружляє сніжна магія над світом,
Плете своє мереживо зима.
Виблискує під місячним софітом
Її хустина біла снігова.
Танцюють вальс сніжинки в парі з вітром,
Хурделиця у вікна зазира.
Як я люблю зимову цю палітру,
Яку дарує зимонька - зима.
Сади в зажурі в білі шуби вбрались,
Співає колискових заметіль.
Метелики сріблясті доторкались,
Зимових, перламутрових сплетінь...
І лиш під ранок хуга уляглася,
Усе довкіль занесене сніжком.
Над димарем хмаринка узялася,
Сіреньким та легесеньким димком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902591
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Роки біжать, як краплі за вікном.
Казок поганих більше не боюся.
Як станеш ти моїм веретеном,
Об тебе, неодмінно, уколюся.
Нехай кричать, "Скажена, схаменись!
Побережи себе, заради Бога!
Він Апокаліпсис!" А я кажу — почнись!
Уже набридла та пересторога.
Сердечні зорі згасли - горе їм.
Та на твоїй орбіті мій супутник.
Я загубилась в просторі твоїм,
Бо ти Бермудський мій багатокутник.
Зимових вікон розіб’ється скло,
А я тобі всміхатимусь спросоння.
Розтане лід, розлиється тепло,
Бо я крижинка у твоїх долонях.
[url=""] https://www.instagram.com/tv/CJ54-JRH1Lt/?igshid=60w1jybg2lua[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900852
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 25.01.2021
[url=""] https://www.instagram.com/tv/CLGoOQaHIuT/?igshid=6y63p0ot8dqp[/url]
Вона вірила - має щось дивне на спині.
Чи вітрила, чи крила, які зберегла.
Хтось сміявся, казав цій мрійливій дівчині,
Що так жити би точно вона не змогла.
Хтось казав «божевільна», бо в коси вплітала,
Зграю жовтих метеликів, квіти й лозу.
А вона посміхалась і просто літала.
І з травинок збирала ранкову росу.
Стільки зла від людей нею було почуто,
Стільки болісних, зовсім не радісних слів.
А вона промовляла: - Здобуто, здобуто!
Що здобула - дізнатись ніхто не зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896192
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.01.2021
Я легкістю була тоді і вітром,
Коли мене зустрів у вирі днів.
Квиток на потяг, темрява зі світлом,
А головне - ти сам цього хотів.
Ти не питав, вирішував спонтанно,
Мене вражала впевненність твоя.
Мене бісив так щиро й бездоганно,
Що посміхалась, легковажна я.
Час зупинився стомлено і ранок
Ледь-ледь торкався до моїх плечей.
Я бачила з твого вікна світанок.
А ще тебе і блиск твоїх очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898578
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 25.01.2021
Забрали все тепло…Не янголи, не звірі,
Звичайні ближні люди висушили плоть,
І краплі сліз з під вій стікаючи, мов хвилі,
Крізь губи скусані просочувались в рот…
Забрали всю любов, надію, щастя, мрії,
Перетворивши душу в сіяний пісок,
Який насипали у конусний годинник,
На ще не визначений, для страждання, строк.
Забрали все на світі…Молитви лишили…
Було спасіння тільки в істинних словах,
Та у маленькому клубочку з ниток віри,
Що разом з болем закипали на вустах…
Усе в минулому…Із попелу воскресла!
Вже загартована, двожильна та міцна!
Душа очищена і сила в ній небесна,
Та неухильна віра в господа, свята!
Забрали все тепло…Казали, що загинеш...
Слабка… З колін не встанеш і згориш до тла!
Що вже ніколи ти не кинеш в небо синє,
Жіночий погляд ніжний, сповнений добра.
Казали люди ті, хто мав допомагати,
Руки чиєї ти хотіла понад все…
Вони ж залишили, розп`ятою вмирати,
В своїй байдужості підсмикнувши плечем.
Усе в минулому…Ти всіх пробачиш звісно,
Нехай живуть собі…Бог з ними… Не до них…
Твоя затиснута вже доля в кулак міцно,
Ти загартована й чекаєш днів нових!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902478
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Тот, кто способен слушать тишину,
Ее волшебные чарующие звуки,
Понять способен мира глубину.
Силы и Мудрости понять истоки.
Тем, кто способен слушать тишину,
Господь сам Истину пошлет.
И никогда душа его не зачерствеет.
Мыслями будет стремится он вперед.
Каждый может слушать тишину,
Но далеко не всем дано услышать.
Тот может, у кого душа стремится
Познать, как мир устроен свыше.
Тишина волшебная меня к себе манит.
Таинством восхищена ее я звуков.
Меня пленит, притягивает, как магнит.
В ней Истину я познаю уроков.
Быть может, странной я кажусь.
Но знаю я, поймет поэт поэта.
Я в этой тишине расту, учусь.
Для меня она, как яркий лучик света.
14.05.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883573
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 25.01.2021
Начало августа. Холодный вечер.
И в сердце нотки осени звучат.
Шаль теплую накину я на плечи
И выйду погулять в вечерний сад.
Ароматом груш наполнен воздух.
Веточка сливовая в окно стучит.
Сверчок в мягкой траве, словно пух,
Песню монотонно без устали сверчит.
На небе мириады серебряных звезд.
Седая Луна проложила в саду дорожку.
Тусклым светом коснулась верхушек она,
Осыпав листья серебром немножко.
В сердце осенние нотки грусти звучат.
Август. Теплые дни нам еще улыбнутся.
По уходящему лету все же печаль,
Как по годам, что уже не вернутся...
02.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885488
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 25.01.2021
Мы встретимся с тобою под дождем.
Пасмурным утром в тихом переулке.
Взглянув в глаза, мы вдруг поймем,
Как трудно жить нам врозь, в разлуке.
Мы встретимся с тобою под дождем.
И радостно глаза от счастья засияют.
Раны серебряными ранами зашьем.
Тоска и грусть-печаль растают.
Мы встретимся с тобою под дождем.
И души наши вновь соединятся.
Поймем, что в глубине сердец любовь.
И никаких помех нет больше счастью!
09.01.2021 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902488
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Ти чув, як квилить чайка над водою?
Неначе плаче десь мале дитя.
Думки мої на самоті з собою,
Бо так розпорядилося життя.
Торкають хвилі берега ревниво,
Не охолонув, ще на нім пісок.
За горизонт сідає сонце мило,
На зустріч нічка робить уже крок.
Засвітять зорі в тиші вечоровій,
Заграють струни серця і душі.
Згадаються слова, що при розмові,
Звучали піснею рясних дощів.
Як було добре й затишно з тобою,
Та десь взялися кручені вітри.
І заховали щастя за горою,
Щоби ніхто із нас не зміг знайти...
Все ж вірю я, що ще настане свято,
Коли нас сонце променем торкне.
І ти мені промовиш любий, раптом,
"Я не забув, кохаю, ще тебе!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902323
дата надходження 24.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Вже сонце зимове вище,
Та стимул радіти зник,
Як малонатхненні вірші,
Закинуті у смітник,
Як малоцікаві люди,
"розведені" на брехні.
...весна, імовірно, буде...
...можливо також і ні...
Веселі сніжинки тануть
Думками у голові.
Їх, як і всього, не стане,
Бо світлий загине світ
І зіграно буде ролі
Прадавніх трагедій із.
...промінчиків руки кволі
Згори простяглися вниз...
Навіщо, скажіть, навіщо
Цей передвесняний день?
...а сонце все вище... Вище...
Спокутою, що впаде
Сокири "відкатом" ката
На горло пихатих фраз.
...сніжиння блищить лускате,
Мов погляд в останній раз.
© Copyright: Серго Сокольник, 2021
Св. №121012505253
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902439
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
А день пройшовся холодом і сумом.
Мороз пробрав, сльоза німа замерзла.
Шукала...не знайшла його у тлумі.
Не вийти взимку знову на Говерлу.
Сніжить довкола. Ось висить бурулька.
На серце впала снігова лавина.
Це не повітряна літає кулька -
Журба і біль розлуки - двох провина.
Морозна проза, ще й з колючим вітром...
...Почувся скрип дверей і тихі кроки.
Торкнулись одне одного, мов віття, -
Цей день пройшов для них зими уроком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901990
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Не вирватись з його міцних обіймів.
Схопив, мов пташку, аж уся тремтить.
Шепоче мило, ніби білі вірші,
Що тануть, знову тануть з снігом вмить.
Прокинулась - немає сліду. Тиша.
На Сході досі ще війна гримить.
Засніжена в зимовій сплячці вишня.
Бійцям щоночі сняться дім і мир.
А що ж вона? Утіха - двоє діток.
Запитують про тата кожен день.
Помічники, так люблять гомоніти.
Не вистачає батька їм лишень.
Сльоза збігає по щоці гаряча.
Скаженій тій війні кінця нема.
Вже рік дев'ятий, а жінка все ж терпляча.
Надія є, хоча в душі зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902211
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 23.01.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
Кохаю!
Ти загубився десь у лоні дня,
А я тебе чекаю,так слухняно...
Смакую каву щойно із горня,
І думаю про тебе,мій коханий!
І кожною хвилиною до мрій,
Літаю небосхилом наче пташка...
З тобою і без тебе,але ж мій,
І як би вже не було мені важко...
Люблю тебе!Кохаю!Знай про це!
На відстані зігрій мої долоні...
Бо ти і я, це замкнуте кільце,
Це віри та надії світлий промінь.
31 03 2020 р
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870775
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 18.01.2021
цей світ для мене пахне, як життя
нежданими дощами, вітром і розплавленим асфальтом
і часом не збагнути до пуття
яким він голосом дзвенить... сопрано, басом чи контральто
важливе те, що чується в мені
не образом чи звуком - іншими якимись відчуттями
щоб знати, що жива, а коли ні
тоді іду я в інший світ через брудну холодну яму
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745183
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 18.01.2021
ось і ще один вересень хоче мене здивувати
прохолодою кутає, вабить зрадливим теплом
запускає у небі клубки білосніжної вати
крутить з листя човни і шикує калюжами флот
соцмережі рясніють рецептами проти депресій
мотивують на зиму купити пухнасте пальто
я чекаю, а отже надовго загрузла у стресі
як увімкнений прилад зі зламаним серцем й пультом
я чекаю чогось, що так важко його описати
бо воно між тривогою й спокоєм, щастям й плачем
водночас і складне, і просте, трохи дивакувате
будить радість в душі і накочує хвилями щем
ось і ще один вересень, ще один крок через осінь
крізь пахучі дими і крізь тишу ночей голосну
я ловитиму сльози кохання в своєму волоссі
як далеку, та невідворотну любові весну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849835
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 18.01.2021
я не знаю, чим володіє вона,
а чи чарами, а чи якимсь ультразвуком
але пси доторкаються писками їй до стегна
і тоді тихо мліють в оргазмі - суууука, суууука....
я не знаю, що вона шепче в пітьмі
чи молитву, чи тихе німе заклинання
але кожен вчуває від неї - візьми
і бере своє кожен - чи муку солодку, чи сіль від кохання
я не знаю, що стане з ними тепер
божевілля щасливе, чи мудре безум‘я
хтось і досі живе, хтось відразу в блаженстві помер
хтось розділеним тішиться, хтось із сумою чи в сумі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843942
дата надходження 03.08.2019
дата закладки 18.01.2021
За мотивами вірша Генріха Гейне "Der Brief"
Я перечитую твого листа,
Не можу зрозуміть його, мій друже,
Любить мене ти ніби перестав,
Та вже дванадцяту сторінку тужиш...
Я думала, ми вирішили все,
Стосунки наші ніби завершили,
Мене вже від детальності трясе,
Читать його не маю більше сили...
Скажи мені, дванадцять сторіно́к-
Чи вартували вони того ча́су,
У світі файних маса є діво́к,
Щоби забуть мене й свою обра́зу.
11.01.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900934
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Гаряча кава в день зимовий,
Зігріє нас теплом своїм.
А за вікном сніжинки знову,
Танцюють в платтячку легкім.
В руках у мене філіжанка,
Парує кава запашна.
Чарівна зимонька - панянка,
Вмостилася біля вікна.
Я з нею радо поділюся,
Відкрию навстіж їй вікно.
До неї пальчиком торкнуся,
- Давай, пограєм в доміно?
Вона лиш холодом повіє
І лишить усмішку на склі.
Зима зігрітися не вміє,
Вона дарує кришталі...
А в доміно - з морозом грає,
Коли немає, що робить.
Стежини снігом замітає,
Щоб когось в казку заманить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901695
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Могутній дуб прокинувшись від сну
Поскрипував гілками постаречі
І невеличку вгледівши сосну
Кіптарик з листя кинув їй на плечі:
" Бо ж холодно, вона ж зовсім мала
Роки не вийшли, то ще не дівує
За літо, бач як, швидко підросла,
А там , за лісом , вже й зима вершує.
А хто ж її зголубить, прихистить,
Як гірко в світі жити сиротою."...
Сльоза смолою в гілочках бринить,
А поруч сосни звалені горою.
Десь серед них лежать її батьки
Їм літ ще б двісті в небо упиратись,
А в темну ніч запалювать зірки,
І в білі шати в зимку убиратись.
Лежать на звалищі німі хребти,
Понищені жорстокою рукою.
А дуб старий схилившись до сосни:
"Рости ,- сказав :"Не бійся я з тобою"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901651
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Блаженство із сльозами на очах,
Радість і сльози від життя та смерті,
Так поміж цим кожен торує шлях,
Кому як відкуп, заплатити жертву?
Вмирають на війні наші сини:
І запитань, ніж відповідей - більше,
Життя дітей - нема страшніш ціни,
Життя завжди, в цім світі - найцінніше.
Блаженства кожна мить - навіть і в сні,
Коли ніч тиха, тільки зорі сяють,
Заплачено життям за що війні,
Бо олігархи цю ціну складають?
Спиніться, схаменіться - накінець,
Бо смерть все рівно забере до себе,
Зведіть, нарешті, жертви нанівець,
Життя саме дорогу знайде в небо.
Яке блаженство - кожну мить цінить,
Над смерттю сина хай не плаче мати,
Сльоза із кров"ю перемішана болить,
Як забирає смерть життя солдата.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901668
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Серед білого снігу зими,
Ми розмову про щастя вели.
Мрії, наших торкались думок
І летіли увись до зірок.
Цілував ти долоні мої,
А я вдячна була так зимі.
Бож вона нас до купи звела
І для нас один шанс, ще дала...
Тож не будем втрачати його
Не згадаємо те, що було.
Почуття нам принесла зима,
Зустріч ця не даремна була.
Негаразди в минуле хай йдуть,
Серця нашого більш не торкнуть.
Бо у ньому гаряча любов,
Не замкне, не накине оков...
Розліталися з снігом слова,
Поруч ми, любов наша жива!
Будем завжди її берегти,
Бо у тебе є - я, в мене - ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901568
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Ты не мучь мое сердце слезами,
Груз обид на меня не копи,
Давай встретимся снова глазами,
Как встречались в начале пути.
Губки алые, будто бы розу,
В поцелуе ты мне подари,
И тогда никакому морозу
Я тебя не отдам до зари.
Ну и что ж, что морщинки на лицах?
В небо птицей взлетает душа.
Неужели сейчас повторится
Откровенье: как ты хороша!
Мы начнем писать новую книгу
Нашей, в общем-то, средней семьи.
Не хотим попасть в высшую лигу,
Хотим просто остаться одни.
Жаль, желанья у нас не совпали.
Хлопнув дверью, ты к маме ушла.
Помириться попытки пропали.
Ах, любовь, до чего же ты зла!
02. 01. 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901678
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Любов помиратиме боляче,
Як в осінь пожухлий листок,
То з криком про милість світ молячи,
То мовчки забившись в куток...
В безвиході - навпіл зламається!
На мить оживе серед мрій
І в тиші в дорогу збирається...
Чи є хтось, хто скаже їй: "Стій!"?
А тиша - ні кат, ні заступниця...
З надією, що не кінець,
На землю від янголів спуститься
Крізь хмари!
У ніч!
Навпростець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901218
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Знову небо заплаче дощами,
Журавлями печаль защемить...
Знову осінь Диметри сльозами
Вимиває із неба блакить.
Знову осінь, знов палимо листя.
Знову зрушилась часу спіраль.
Знов калина в червонім намисті
Загорнулася в жовту вуаль...
А думки коло тебе кружляють,
Як лелеки навколо гнізда,
Хоча все розуміють і знають:
Час минає - тече, як вода...
Серед безліч зірок і галактик
Загубилися наші світи -
"Я" - ніяк невиправний романтик,
І далека, замріяна - "Ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896619
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 18.01.2021
Якби ти знав, як же вона чекала,
Лиш нічка відчувала її біль.
На небі зорі перерахувала,
Пахніла матіола їхніх мрій...
Тихенько з місяцем порозмовляла,
Всі арії цвіркун переспівав.
Якби ти знав, як же вона чекала,
А ти в той час, вже іншую кохав...
Плели думки картини кружев'яні,
Переплелося все у голові.
Блукала лабиринтами в тумані,
Десь відбивались звуки голосні...
Промінчик сонця доторкнувся ранній,
Її плеча, тоді залоскотав.
Хотілось так почуть слова кохані,
І щоби він її поцілував.
Вже новий день за вікнами всміхнувся,
Умилися росою квіти всі.
Якби ти знав, кого в житті позбувся,
Тоб не кидав би у той час її...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901481
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Як крають серце страх і нерішучість.
І мжичка сиза сиплеться з небес,
Щоб втамувати давнюю жагучість,
Дійду до тебе через сотню плес.
Хоч сумніви повилися плющем,
І смуток гостро вп*явся пазурами.
А з глибини душі - болючий щем, -
Малює думка образ піктограмно.
Відкину гордість, певне, й переляк.
Мені самотньо в світі хаотичнім.
Не знаю, як дійти до тебе, як?
Дійду! Мине ця сиза в серці мжичка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901499
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Я стану звичайним, таким, як всі інші.
Не знаю, чи сильним, чи стану слабким...
Мабуть, всі звичайні, зазвичай, мудріші.
Якщо ти захочеш - я стану таким.
Чи зможу я знову дивитися в небо?
Але вже із неба я не упаду.
Я буду, я стану, ким хочеш, для тебе,
В собі силу й волю, я зможу, знайду!
Мені б лише знову до тебе торкнутись,
Згоріти у полум'ї справджених мрій...
Не хочеться знову об небо спіткнутись.
Та я вже звичайний... Лише б тільки твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845471
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 23.08.2020
ми засинаємо з тобою водночас
і в забутті за хвилю зустрічаємось
ті сни... про нас... усі вони про нас
приправлені то щастям, то печалями...
ти он біжиш, не відриваєш ніг
а я лечу безкрила, некерована
і ніби поміж нами світ проліг
бряжчить невідворотності оковами
береш мене, немов гарячий віск
я витікаю із долонь між пальцями -
над нами мов дамоклів меч навис
над обома сміливими зухвальцями...
холоне віск і набуває форм -
циліндри, кулі, виступи, заглибини
твоя любов - немов незримий фон
а голос - лише крик німої рибини
ти - кит, дельфін, акула чи русал
і вже тепер пливу в глибокім морі я
хто нас у цей химерний сон заслав?
хто вигадав оцю фантасмагорію?
ми засинаємо з тобою водночас
і дихання рівняємо затаєно
цей сон не вічний - тане сон-свіча
і ми в обіймах разом прокидаємось...
[i]Фото моє, а чий на ньому твір - не знаю. пам’ятаю лиш, що художник з Івано-Франківського кола митців[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841566
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Ми, ма́буть, розминулись десь у сні,
Чи переплутали за по́спіхом вокзали,
Бо ти даруєш квіти не мені...
Та ті три слова, що ми поглядом сказали,
Залишаться у пам'яті, мов сон, -
Так кольорово і відверто сяють,
А се́рця два, що б'ються в унісон,
Крізь час і відстань попри все кохають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831133
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 02.04.2019
знов запах знайомих парфумів...
як привид у натовпі, мить
ударить раптовості струмом,
чуттєвим дурманом, болить!
і напрямок - світ протилежний,
подалі від скорених мрій...
я більше від вас незалежна,
чи чуєш вже, серце, не смій,
на тисячу днів розбиватись
і осінь кохану, терпку...
нам нею вже більше не стати,
як цілим _спаленім листку...
втікатиму знову і знову,
від шлейфу твоїх почуттів...
збирати себе не готова_
з уламків коханих світів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830043
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
В небі сонечком засвітилася,
від стрічок ясних заяснілася.
Стрічки сині є і білесенькі,
є рожевий цвіт... й золотесенький.
В оксамит вдягне всі дібровоньки
Очі - неба синь, чорні бровоньки.
І кульбабками зазоріється,
золотим зерном в полі сіється.
Все біжить вперед днями вільними,
з вітром граючись в річці хвилями.
Роздзвенілася... Засміялася!
Полилась струмком... Заквітчалася.
Іще мить... тепла сипне жменьками,
стануть вишеньки всі біленькими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 25.03.2019
[b][i][color="#0a51bd"]Такий безвладний час над почуттями.
Ніхто кохання ще з душі не стер...
Вона його кохала до нестями
І вірила в любов...
Чому ж тепер -
Шукає порятунку у чеканні,
Ховає смутки в зраненій душі...
І ту єдину, найсвятішу з таєн,
Навіки залишає у вірші...?![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830039
дата надходження 22.03.2019
дата закладки 25.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 16.03.2019
[b][i][color="#3d67f2"]Цей ранок
жайвір розбудив
дзвінкоголосий.
В Святих Небес
для нас для всіх
прощення просить...
В "сьогодні"
сонечко білет
вручає щиро !
Хай буде ясним,
гарним день...
В Любові
й з Миром ![/color][/i][/b]
( фото автора )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828474
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Той ночью вещий мне приснился… –
Растрогал чуть ли не до слёз…
Сердечный друг, - как снег явился
И розу жёлтую принёс…
Струна торжественно звучала…
И флажолетом камертон… -
Пока глаза не открывала…
Но так хотелось,..чтобы он…
Касание кроткое - продлилось…
А шёпот губ - не умолкал…
Листок смородиновый силой
Осенний ветер не трепал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 06.03.2019
Я в окно смотрела, как уходит время:
Разрывая сердце,словно,человек...
Разливая яды (жалости) на темя…
С памятью, играя, до припухших век…
Я в окно смотрела ...И - не нагляделась:
Как морозной ночью тихо сыплет снег…
Под высоким солнцем прорастает семя…
Стрелка воровато ускоряла бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Місяць вповні (крізь фіранку)
Наче злодій заглядав.
У прозорій філіжанці чорну каву смакував…
У тумані, посивілім, загубилися зірки…
Від тієї ночі, милий, зморшка всілась на чолі…
Тиша - голосно волає…Тиша - голосно мовчить…
Тиша - сумом надихає (за одну єдину мить)…
Тишу - ледве колисаю ,як пишу оті вірші…
Я тобі пишу…І знаю, що кохаю… як тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827861
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019
[b][i][color="#c400ff"]І мерзли сльози і думки :
Чому ? За що?... і навпаки.
- - - - - -
Весну чекала і тепла...
І ось він - березень, прийшла!
Нехай , розтопить лід весна
Від скрижанілих сліз...
Вона -
ховала смутки , що в очах,
А світ - задумано мовчав...
Знов тихо плакала душа.
І тріпотіла мов пташа.
- - - - - - -
Шукала прихистку в віршах.
Слабка, зневірена душа...
Чекала сонечка й тепла,
Любов у серці берегла.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827606
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019
Мрійнику мій, не зважай на розмитість дороги,
На приземленість справ і зневіри шептання в душі.
Той, хто любить, уміє дослухатись, певно, до Бога,
Як і той, що єднає струн звучання із ритмом віршів.
Мрій, злітай, досягай… в слові «хочу» - енергії подив
І натхнення творить, свіжа сутність і кроків, і дій.
Все, від чого насправді захоплює вражено подих,
У цім світі безмежнім - від високості й справжності мрій.
Спробуй мрію на смак… Дорікне в божевіллі хтось, може,
Нездійсненним назве… не гаси в небі вогники зір.
Випадає нам шанс бути в час свій на себе лиш схожими…
Не втрачай… Бережи… Надихайся у мрії… І вір…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827466
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Цей сивий дощ, як сивий гріх
З"їдає сніг, неначе пранці
Длубають плоть вночі і вранці.
І місяць лютий не поміг -
Принишк занедбано...тремтить
Земля, шматована дощами,
Ряднину латану, між нами,
Вже не натягне - рветься нить.
Не рюмсай, небо, не тужи -
Твоя блакить їй - оберегом.
Зашамотить зловісний регіт,
Застигне нотою для регі
У березневім вітражі.
18.02.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827432
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
За вікном - завірюха і вітер,
Хуртовина лютує востаннє,
А я серед співзвучності літер
Все вишукую ноти кохання.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
[i][b]Тут, у чистому глянці не збуджених рухом калюж,
Геть збігаючих хмар понасмикані клаптики вати.
І завмерлий від мінус по цельсію охровий плющ,
І стрімкий водопад його зелені з припічку хати.
І палітра блакитна й холодний-холодний бетон,
Його контурів кимось розмиті у водах ефекти.
Час від часу, злітаючий голуба в просторі дрон,
Що шукає най-най, найпрекрасніші жовтня об’єкти.
Ця богемність колекцій природи мені до душі,
І вібруюючі кола й води нетривке завмирання.
Не руйнуйте картин, я прошу вас, жовтневі дощі,-
Це моє неприборкано-щире сьогодні бажання.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Дощ осінній слізьми сіє сум по промоклій долині,
Обриває з гілля листя жовтого пізню красу.
Серед вод зупинившись, заблукало стоїть в самотині
Вишня в цвіті веснянім, заплітаючи русу косу.
Задивилась в люстерко на завиті у зачіску квіти -
Як же їй до лиця врода цих запізнілих обнов.
Приголубив серденько вересневий, ще лагідний вітер,
І, можливо, й не сон – ця осіння квітуча любов.
Підіймає на крилах спроба злету красивої мрії,
Кида виклик часам і законам земного буття…
Білий цвіт на гілках – то не дивна святкова подія,
То лиш дотик любові, попри холод - буяння життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811915
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Розбризкує небо сонце
Краплинами свіжих рос...
Пожухлий листок в долоньці -
Усе, що не відбулось..
Усе чого так хотілось,
Жадалось, в душі пекло
Сльозою роси скотилось,
Як, наче і не було...
Забулися літні грози,
Уже червоніє глід...
Змивають солоні роси
Із пам`яті свіжий слід!
Дерева багряно сонні,
Холодного вітру свист...
Тримаю листок в долоні-
Від літа прощальний лист!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 17.10.2018
[i][b]На стан осиний пляжного каміння
Осінньо-водна хлюпає лазур.
І кволо- кволо падає проміння,
Немов стрілою бавиться Амур.
Голосять чайки, жалібно голосять
На сиво-пінних з хвильок гребінцях.
- Тривожна осінь! осінь! осінь! осінь!
Летить по пляжі з східного кінця.
Й штормить відлунням, ген аж до Босфору,
Сльозами хвиль всі топить береги.
О, Чорне море... море... море... море...
Тобі так личить спокій без війни.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806481
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Осінь…
Знову осінь… -
Стрімкий часоплин…
Пломінь заховався в китицях калин…
Гучним стоголоссям білокрилий клин
Відліта нарешті в синю далечінь…
Осінь…
Знову осінь… -
Смутком пригорта…
Сонце затуляє хмарка дощова…
Із краплин доріжка в зморщечку тече…
Дякую,мій,Боже,щиро - за усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018
Я пропаду в твоїх очах...
Так, щастя - то і є твій погляд,
в котрім і ніжність й тихий страх -
не бути поряд.
Я загублюсь в думках твоїх.
Так. Так, чекання - також гріє.
І поміж відстань пестить сміх -
кохання мріє.
Торкнуся ніжністю в словах
я знову. І щораз, мов вперше.
Ховай те щастя в своїх снах
ти, хмурий Верше.
Нехай не заздрить ні на мить
самотній місяць, зорі стиглі:
в тобі мій напрям вже горить....
Тремтять ті милі.
За крок, що переступить світ,
ми стоїмо тремтячі й вільні.
Не зводь очей. Веди нас від
людської щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804479
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018
Нам кожен день дарований з любові -
Світанок, вечір, ніч, найменша мить
Це ми плетемо їй вінки тернові,
Забувши, що покликані любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804462
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 26.08.2018
[b][i][color="#559c45"]Я так хотіла щоб любов...
Ти знаєш.
Що, розкажи сьогодні править світом?
Час невблаганний швидко так минає.
Слідочки губить вже в тумані літо.
Життя ж триває...
І живу бо мушу,
А коли день за обрієм зникає -
Пташиним співом я лікую душу,
Яка втікає бо тебе шукає.
Чекання і думки...
І вкотре - вечір.
Я розмовляю з ним немов з тобою.
І знов, і знов душа планує втечу...
І все це називається любов"ю.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804212
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 24.08.2018
Закохана в літо, милуюсь рожевим світанком
І малюнками ранку на мольберті високих небес.
Хтось накинув легенькі прозоро-рожеві серпанки
Над розлогим простором смарагдово зрошених плес.
Легіт дзвонами рос, мов скрипаль, грає світу сонати,
Новизною дивує хор пташиний в розкішних садах.
Літо ходить навшпиньках у квітковім раю біля хати,
Де з гніздечка під дахом ластів‘ятко у світ вигляда…
Дивом сходить в душі незбагненна краса переддення,
Коли жевріє обрій, сяйвом повнить всі далі земні.
І тебе огортає порання цілюще натхнення
На добро, на турботи, на не співані досі пісні.
Й ти вже бачиш, як хтось набирає у жмені любові
І запалює день, наче свічку, й дарує: візьми…
І ти чуєш цей світ ще у пошепки мовленім слові,
І торкаєшся світла, наче птаха своїми крильми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803959
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
З*явився із моїх фантазій літніх,
Коли самотність допікала.
Пелюстки облітали з в*ялих квітів,
Уп*ялось в душу, ніби жало
Бджолине, навіть в снах ятрило гостро,
(Оце трясовина-омана...).
Проймав мене якийсь солодкий острах,
Ці очі сині, мов лимани.
Ти мій лиш ілюзійний спеки витвір,
Якась примара Інтернету.
Але ж чому вже пахнуть свіжі квіти?
Не жало - постріл з арбалета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803955
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 21.08.2018
[b][i][color="#0066ff"]"Не попутай, бес"
Темнота - над пропастью...
Прямо камнем - вниз.
Душу режут лопасти,
Мне б - еще, на бис!
Мне б еще безумие
"Не попутай бес"
Темнота - как мумия,
Как дремучий лес-
Держит душу замертво,
Не пускает в пляс.
Мне бы - солнце, заревом,
Телом возродясь!
18 08 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803714
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Знаєш, як сонце сідає за виднокрай,
І багряне проміння ще ніжить в морі свої долоні,
Я виходжу на пірс, щоб побачити дивокрай
І помріяти тихцем під шепіт хвиль на осонні...
Поринають думки у щасливе безхмар'я і забуття,
Все під дихання бризу... О Боже, яка чарівність! -
Те, що море цілується з небом усе життя.
Те, що в світі існує природня вірність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803741
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Плакало дощами тихо літо,
З далини донісся саксофон.
Линула мелодія над світом
І летіла в небо вище крон.
Слухала мелодію калина,
Впали сльози росяні в траву.
Розлетілись наче намистини
І попали в осінь чарівну.
Протягнула осінь свої віти,
Заспівала з вітром в вишині.
Не сумуй, прошу тебе я - літо,
Ти послухай радісні пісні.
Ще зігріють промені ласкаві,
Доторкнуться ніжністю з небес.
Витруть сльози хмари кучеряві,
Осінь подарує мить чудес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803660
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018
На укрытой маркизой веранде,
Ночь прохладой коснётся груди...
Я сыграю тебе сарабанду…
На огонь прилетят мотыльки…
На невидимой параллели,
Где печали разводят мосты,
Ты полюбишь мои акварели -
Из пурпуровой наготы…
Незабвенную сарабанду…
И гламурные строки богинь…
В голубые колосья лаванды
Кто-то вылил небесную синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Грає серпень валлійською арфою,
Літа смак - духмяно-медовий,
А кохання палає стожарами
В теплу ніч лірично-казкову.
Літа музику нам би продовжити,
Життєдайну мелодію цнот.
Таємниці усі розшифровані,
Заплели з почуттів ми вінок.
Грає серпень валлійською арфою,
Скоро осені нотки вогню.
Струни щастя суцільною аркою,
Лиш любов має справжню броню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803246
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Я не понарошку строила мосты -
Лунною дорожкой,..ленточкой души...
Я для декораций ждала полумрак...
Ощущая клавиш - полустёртый лак…
Этой теоремы числа не важны:
Старые надежды - вечные холсты…
Надевала брошку...С бабочкой внутри...
К платьицу в горошек - сеточкой чулки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801769
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 15.08.2018
Девочка, запомни:
Окончание лета -
Море из колючих
Ржавых колосков…
Звёздные караты -
Голубого цвета
На кусочке нашем
(Между облаков)…
Девочка,а помнишь -
Параллели лета?..
Полотном дороги?..
Имя - городов?..
Девочка, а …шёпот
В миг рожденья света?..
А сначала - можешь?..
До,ре,ми,фа,соль…
Девочка, мне больно
Говорить про это… -
Загорелся красный -
Перекрёстка снов…
Но ты знай,наверно…
Я не жду ответа…
Вечной не бывает -
Грешная любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801678
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 15.08.2018
[i][b]О, тихий боле, східного кордону!
Алейки гавань - смужечка життя,
Чому прекрасну Горлівську Мадонну
Не вберегла й малесеньке дитя?
Чому осколків хвиля (підлість долі)
Малечу й маму била по плечу?
За нецвітіння двох життів- магнолій,
Я веснами вишневими плачу.
За нетепло, незустрічі, неучасть,
За незупинку вбивць, снарядів й куль,
За, врешті, власний розпач й нерішучість,
Й осиротілих мамочок й бабуль.
За стертий замш невицвілих травинок,
Небуйство в парках горлівських квіто́к,
Рядочок сивих-сивих павутинок,
Не відповість, на жаль, за це ніхто...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803224
дата надходження 15.08.2018
дата закладки 15.08.2018
На шифоновых одеждах
Шлейф сигарный донесу...
И упрячу нашу нежность,
Если в строки заверну…
Утону - в том океане:
В бестелесных облаках…
Этих грешных воздаяний
Не желают (просто так)…
Чтобы спрятать… - Безнадёжно:
Ни снаружи, ни внутри…
Прочитают чувства - кожей…
Если рядом будешь ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801676
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 03.08.2018
Моя адреса - видуманий світ,
Вікно і ліжко, затишна кімнатка.
Мені ще так потрібен твій привіт,
Без тебе тут ні холодно ні жарко...
На серці порожнечею без дна,
Якщо ти не приїдеш, ляже вечір...
А чашка чаю в нас на двох одна,
І затишок накину нам на плечі.
В моєму світі небо голубе,
Й написана для нас щаслива п'єса...
Не вистачає там лише тебе...
У тебе тепер є моя адреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Моя адреса - видуманий світ,
Вікно і ліжко, затишна кімнатка.
Мені ще так потрібен твій привіт,
Без тебе тут ні холодно ні жарко...
На серці порожнечею без дна,
Якщо ти не приїдеш, ляже вечір...
А чашка чаю в нас на двох одна,
І затишок накину нам на плечі.
В моєму світі небо голубе,
Й написана для нас щаслива п'єса...
Не вистачає там лише тебе...
У тебе тепер є моя адреса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801353
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 31.07.2018
[i][b]Мільйони різних ваблячих акустик
Гучного літа радують мене.
І міні-глобус ранньої капусти
Й тонке баштанно-ніжне макраме.
Густе сплетіння пагонів ожини,
магічний порух крилець у джмеля.
В такі бо миті я така щаслива,
Мов від безсмертних рухів скрипаля.
І, поки осінь чорних клавіш - віття,
Не доторкнулась хмурим візаві.
Я медитую з музикою літа
І небу вдячна, що усі живі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800411
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 25.07.2018
[i][b]Як хочеться багато Вам сказати!
Про все на світі. Господи, про все!
Як літній захід, лебедем пернатим
По тихім плесі річеньки пливе.
Як помінялись дні, епохи, люди,
Десяті сонця й тисячі зірок.
І, що, за Вас, вже кращої не буде,
Хіба з десяток нових помилок.
В бентежний час малинового соку
Й таємних змовин вітру й ковили,
У привідкриту шибку ненароком,
Ви повінню у згадки припливли.
Й хоча, не сам я Сандро Боттічеллі
І не рівня всесвітньому митцю.
Та після холостяцької вечері,
Присвяту ручка шепче папірцю.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018
Розправивши зірчасту парасолю,
Тікала ніч у літо від весни,
А соловей скінчив вечірнє соло,
В гніздечко запросив до себе сни.
Дрімали верби, коси розпустивши,
Долонею застиг широкий став,
Що звечора, заколисавши тишу,
У обіймах її до ранку спав.
Щокатий місяць не збирався спати –
Чумацький шлях легенько перетнув,
Осяявши дерева й білі хати,
У воду впав, та хвильок не горнув.
Дивилась ніч на жовтувате диво
Й до нього посміхаючись, цвіла,
Поки зоря, ранкова, розбудила
Людей і верби, й став, що край села.
20.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799540
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Турботи денні проминули швидко,
Старанно вітер їх відніс кудись.
Єдиний свідок - місяць - динна скибка,
Що смачно в небі уночі завис.
В небеснім оксамиті - плід солодкий,
І бАйдуже було двом до табу.
Стояли у степу серед толоки,
Прийшло кохання - почуттів табун.
Тривала казка ночі аж до ранку,
І таємницю цю поглинув час.
Без вороття прощались наостанку,
Лиш щастя мить блищала на очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799405
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 19.07.2018
Десь там за вікном проливні ллють дощі,
Кінчається літо, в душі вітражі.
Виглянуть промені, ніжні цілунки,
В літньому гомоні ще візерунки.
Торкнуся рукою до шибки вікна
І лист напишу та напевно дарма...
Розмокне в дорозі він, зникне з стежі,
Залишуться лише одні міражі.
Взяв дощ до рук скрипку і гучно заграв,
Хотів звеселити та сум мене взяв.
Згадалися теплі, щасливії дні
І лагідні дотики літо твої.
Ти літо прошу, не кидай нас, зажди,
Для мене ти любе й кохане завжди.
З тобою ми в подорож знову підем,
Листа, що в дорозі згубивсь віднайдем.
Я вітра попрошу, щоб лист той зберіг,
А осінь його принесе на поріг.
Легенько розгорне, щоб ти прочитав
І звістку про себе мені надіслав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799624
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 19.07.2018
У довгому списку
важливих справ,
які ти маєш зробити
за день,
першою,
після того як
тільки розплющиш очі,
має бути...
НІЖНІСТЬ-
небесно-безмежна,
найніжніша
ніжність -
коли я - біля тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799713
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 19.07.2018
В цілім всесвіті, в світі безмежності,
Де мільярди людей, мов зірок,
Ми зустрілись; як дві протилежності,
Притягнулись, зробивши лиш крок...
І у такт наших подихів рідності
Нас гойдає на хвилях любов
В океані безкра́йої ніжності...
"Я люблю́...", - шепочу́ тобі знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799489
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2018
[b][i]Липневий дощ, попри біду і лихо,
В калюжі кинув листя-якорі.
І так спокійно, так нестерпно тихо.
І так прекрасно в нашому дворі.
Сентиментальність неба сірі площі
Й будівель давню, давню сивину,
В сльозах небесних з радістю полоще,
Немов відлига - пролісок й весну.
Приємна хвиля на засмагу сонця,
На поріділу хлюпнула юрбу.
Й з'явилося в спітнілому віконці,
Від пальчика дитяче: "I love you".
А нижче: "Бог, тролейбусів рогатих,
Верни на мирні вулиць манівці ".
І падав дощ, а землю, мов плакати,
Розписували зривів олівці.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799384
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Засмаглий липень заглядає в лиця,
Сплітаючи із сонцем макраме.
І коники цвірчать, цвірчать в пашниці,
Мохнатий джміль збирає диво-мед.
Куштуємо дозрілі вишні з дички,
Що стрімко проросла окрай села,
А гіркота її - мала дрібничка
В коханні свіжий неповторний лас.
Укрилось небо килимом бажання,
Пливуть ванільні пілігрими хмар.
Цілуємось, як вперше, не востаннє,
Медовий, відчуваючи, нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799098
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Обещал - не позабудешь…
В нежность кутали слова...
Не обидишь, не погубишь…
Ни за что и ...никогда…
И свою - не растерзаешь…
И мою - не проклянёшь…
Пока любишь - ты летаешь!..
Пока любишь - не умрёшь!..
Только сон - короче ночи…
Только ночь - длиннее сна...
Догорают быстро свечи
У надежды алтаря…
Когда сон – длиннее ночи,
Когда ночь – черным-черна,
Твои руки мои плечи
Обнимают (как тогда)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Шукай мене вечірньою порою,
Як сонце стомлене за обрієм приляже.
Вдихни повітря з пряного настою,
Відчуєш, як сумую я без тебе, княже.
Шукай мене в графіті темнім ночі,
Я зіркою світитиму тобі яскраво,
Бо Світлая ім*я моє жіноче.
Побачиш погляд щирий, зовсім не лукавий.
Шукай мене на золотім світанку...
Тебе зустріну у пшеничнім ріднім полі.
Нестерпно жити більше у мовчанці,
Знайди мене і зрозумієш, що це доля.
( Княже - ввічливе звертання до чоловіка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798302
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Знеможена, вдоволена, щаслива,
Тремтяча у цупкім полоні спазму,
У апогеї вільного відриву,
В передчутті наступного оргазму
З-під шкіри струменяться саламандри,
Пашать вогнем завужені зіниці,
У голові повторюються мантри -
Іще хоч раз намаритись, наснитись...
Хоч мить, секунду, частку півсекунди
Цей зблиск, цей спалах, ця жага торкання
Як у забутій казці нібелунгів -
Ступити в ніч, щоб вийти на світанні
Знеможено, вдоволено, блаженно
Всміхнутися зловісному інкубу
Що так любив красиво й навіжено
Й віддав її, беззахисну, на згубу...
Солодка спека та повітря сперте,
Немов міхи розходяться легені,
Останній вдих - це щастя так померти -
З коханим серцем у кривавій жмені...
За ілюстрацію - робота Боріса Вальєхо «Жага (burning)» (фото з нету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 05.07.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 05.07.2018
Як пахне літо травами
Квітучими, духмяними.
На споришеві росами
І свіжими покосами.
Ще, вечорами тихими,
Зірками мерехтливими.
А вранці прохолодою
Від квітів насолодою.
Дощем, а потім свіжістю,
Промінням сонця ніжністю.
Черешнями достиглими,
І ранками привітними.
Ще грушами медовими,
Плодами кольоровими.
І цвітом липи в пахощах
Бджолиний спів тут в радощах.
І мальвами красунями,
Що вихвалялись сукнями.
Трояндами - царівними,
Ромашками чарівними.
Віночками дівочими,
Що на Купала є пророчими.
І колосом пшениченьки,
Водою із криниченьки
О, як усе це любиться
І серденьком голубиться!
Земля в красі пишається,...
A Літо цим втішається.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798046
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 04.07.2018
В ліс манить запах стиглої суниці,
І звуків, і видовищ карусель…
«Під-під-па-дьом» лунало із пшениці
І шарму добавляло до пісень.
Вже вечір літній, опустивши крила
На розпашілий сонця жовтий диск,
Спинив вітрець. Він трав уже не бриє –
Десь заховався чи утік кудись.
А прийде ранок, вижене тумани,
Немов овець з кошари на луги,
І засивіють маревом лимани,
Сховавши шати пишні навкруги.
Коли вже літо в осінь заблукає
І помережить золотом гаї,
Лиш туга журавлина плине краєм,
І до весни замовкнуть солов’ї.
4.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798085
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Усе у нас в житті не без причини,
Усе навіщось і усе чомусь.
І поки серце б'ється безупинно,
Я ще багато встигну і навчусь!
Я зрозумію мову вітру в полі,
А вітер стане вчителем мені -
Навчить не завжди підкорятись долі
І твердо промовляти слово "ні"!
Я встигну ще заснути під зірками,
Побачити небесний зорепад
І заразом із мріями-казками
В дитинство повернутися назад!
Повірити у щастя і удачу,
Пізнати і пробачити себе,
Зібрати в купу всі жалі й невдачі
І відпустити в небо голубе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 04.07.2018
Просите Господа немедля,
Чтобы ослепли снайпера –
Летали Ангелы намедни
На смертный бой у блиндажа…
К тем душам смелым и мятежным,
Забывшим, напрочь, что одна…
Просите Господа с надеждой –
А вдруг…закончится война…
Тогда – живой домой вернётся…
И скажет: "Мама, это я"…
Молите Господа немедля…
За тех,которые вчера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
[b][i][color="#7e10cc"]Навіщо самота в обіймах із чеканням...
Плаче тиша.
Коли мій спокій вкрав, то не карай мовчанням,
Бліднуть вірші.
А я ж до тебе звикла вже давно...
І після заходу завжди буде світанок
Любов жива.
Бо невигойні залікують в душі рани
Твої слова.
Ти сонечком засвітиш у вікно.
Ніяк від себе утекти чомусь не вмію
Болить душа.
Та у все добре збережу святу надію
В своїх віршах.
Коли б не ти не було б і мене.
На перехресті всіх думок посію віру
і доброту,
За мир на світі і в душі молитву щиру
Складу, святу.
Почуй мене, хай смуток промине.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797746
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Гаснуть зорі у туманній млі
І світанок грає на скрипці.
Чарівні, мелодійні пісні,
Соловей щебече берізці.
У сріблястих краплинах роси,
У блакитному піднебессі
Прокидається день у красі,
Верби горді, наче принцеси.
Відзеркалилось небо в воді,
Усміхнулося сонце ніжно.
Його промені ляжуть ясні,
На високії гори сніжні...
Враз піднявся меткий вітерець,
Закружляли в млина вітрила.
При дорозі зігнувся чебрець,
Бо у вітру велика сила.
Все прокинулось і ожило,
День дає нам свою пораду.
Б'є водицю смачну джерело,
Той хто вип'є всміхнеться радо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797706
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 02.07.2018
Не наверное!.. - Душу погубят,
Раз целуют огнём эти губы…
Горячо обнимают и руки
После тысячелетней разлуки…
Только сердцем понять невозможно:
Почему - сокровенное сложно…
Как и роли,и маски, и лица…
Когда время минувшего снится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797626
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 02.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2018
А літо падало в траву
Росою-м’ятою,
Купало ніжну синяву…
Хмаринки – ватою.
Закучерявились сади,
П’яніють вишнями,
А он – мережкою сліди,
Мабуть, Всевишнього…
Дзвеніла тиша навкруги,
Як зорі падали,
У сивім мареві луги
Й долини-впадини.
Осяяв місяць наш поріг
Ще й… посміхається…
Здалося, тишу він стеріг
Тим, що кохаються…
Тікало літо поміж трав
Назустріч осені,
Лягло покосами з отав,
Сміялось росами .
То раптом падало в стерню
Дощами синіми,
А ми злилися у сім’ю
Й були щасливими.
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Мамо, на дворі стріляють,
Заплакала доня мала.
В іграшки кулі влучають,
Умить птах упав без крила.
Мамо, ховаймось до схову,
Там тихо й не страшно уже.
Вірш прочитаєм про мову,
Господь хай усіх збереже.
Небо сумне, не блакитне,
Розруха довкола і дим.
Сонце зовсім не привітне.
Чи може цей світ бути злим?
Зайчик лишився без ніжки,
І лялька без рук, голови.
Мамо, давай підем пішки,
У край, де немає війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797410
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Він пристрастю тримав, пручалась зі всіх сил
Від тої магії очей жагучих.
Втекти хотіла вдалину за небосхил,
Але стояла, мов верба плакуча.
Пошерхли губи, ніби листя на гіллі,
А річка там дзеркалилась, блищала.
Схвильована не відчувала твердь землі,
Мов шийку обвивав гарячий шалик.
Іскристою дугою вдарив струм міцний,
Вода живильна з неба прохолодна.
Опам*яталась від тієї дивини...
Не дав абсурду спраги розум згоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796883
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 27.06.2018
- Хто я для тебе, хто я:
Сонячне світло, зблиск?
Радість чи параноя?
Промінь між хмаровиськ?
- Зіронька в чистому небі.
Ти - про кохання вірші,
Ти незгасима потреба,
Сонячний зайчик в душі...
- Що я для тебе значу:
Сонячні небеса,
Синя пташина удачі,
Здійснені чудеса?
- Вітру весняного шепіт,
Казка далеких світів,
Співу пташиного щебет,
Трепет святих почуттів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796745
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Я до тебе прийду теплим дощиком, лагідним сном,
Намалюю туманом на шибці маленьке сердечко...
На весні ніжним проліском я проросту під вікном...
Простягни лиш долоньку, дивися, я тут, недалечко!
Буду поряд в цвітінні весняно-квітучих садів,
Разом з вітром між листя в садочку нічному хвилююсь...
Чуєш спів соловя? То мій ніжнозакоханий спів.
Бачиш місяць? То — я. Я із неба тобою милуюсь..
Ти мене віднайди в шепотінні нічного дощу,
В шумі вітру, що крилами зранено б`ється у шибку.
Я тебе не віддам і нізащо вже не відпущу!
Ти мені лиш надії подай аріаднину нитку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795884
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Дві різні душі в однім ліжку та спільній постелі
Два серця звучать врізнобій, хоч колись - в унісон
Дві пари очей щось шукають на біленій стелі
Та світле там годі знайти... тільки вицвілий фон
Забути, забутись, закреслити, витерти весни
Які хвилювали, будили та цупили сни
Губили в обіймах і сили давали воскреснуть
Безсилим, безкрилим, озлобленим і навісним
Дві різні душі, дві розлиті калюжі печалі
Дифузія смутку терпкого й пекучих образ
Не треба повторення - вже вибачали й прощали
Кохання ж одне, як це ліжко, і стелить лиш раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793415
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
[quote][i]Твої зелені очі
Так дивляться на мене
Так дивляться на мене
Що цілий світ
Навколо ніжно зелений
[/i][/quote]
Із репертуару «Океану Ельзи»
Засмоктують болотом твої очі
Зваблива твань оливкова, п‘янка
Що погляд заворожує у корчах
Супротиву до чарів відьмака
Зізнайся, чародію, щось ти знаєш
Чи у дитинстві щось, напевне, їв
Бо вип‘єш трунку - й знов його шукаєш
У довгих ночах, в павутинні снів...
Розмай весняний чи смарагди літа
Хіба б зрівнятись вродою могли
З прозорим навколозіничним цвітом
Зеленим світлом крізь обман імли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788756
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Хотілося так щастя превеликого
Напитися, мов з лісу меду дикого.
Здавалося, воно в тобі заховане,
В безодні серця ланцюгами сковане.
Бажала я всі радощі крилатіЇ
Помножити на двох і стать багатою.
І сипати з душі барвисте марево,
В твоїм саду сухе квітчати дерево.
Воліла снитись млістю незбагненною,
Із непідвладних хвиль - тобі смиренною.
Дивитися очима вічно спраглими,
Словами говорить неперестиглими.
Початись небом й бути нескінченною,
Щоби вивчав довіку неприземлену.
Щоб щастя відгукнулося оскомою -
Та я, на жаль, була...
лише знайомою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Бажаннями нестримними
Та мріями рясна,
З крилатими обіймами
Бешкетниця-весна.
Від ніжних її дотиків
П'яніє голова,
Вона вербовим котиком
У серці ожива.
Колись отак і ти мене
Стрічала навесні
Крилатими обіймами,
Що марились мені...
Ой, веснонько, позви мене,
Лелечими "курли"...
Крилатими обіймами
До себе притули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787477
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Нет - не плакали… Рыдали
Парафиновые свечи,
Когда струны заиграли
У гитары в летний вечер…
Когда душу вынимали
У гитары в летний вечер,
Красным цветом запылали
Парафиновые свечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786196
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Моя хорошая,усни!..
Моя хорошая,уж ночка!..
Две тучки дождик принесли!..
Напьются досыта цветочки...
Дрожит росинка на листке
И паутинка - в жёлтой кочке...
Твой ангелочек монпансье
Рассыпал в правом уголочке...
Фонарик светлячок зажёг...
А свечка опалила пальчик,
Когда наш домовёнок -жук
Открыть пытался синий ларчик...
Стучится бабочка в окне...
Ты - улыбаешься (немножко)...
С полоской(серой) на спине
Тебе,наверно,снится кошка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786074
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 06.04.2018
Сніжинки березневі падають додолу,
Холодні білі з апліке морозним.
Весни нема - зима із сяйвом ореолу,
В природі срібне явище курйозу.
А ми щодня шукаємо весняне щастя,
Що пустить свіжі паростки любові,
Але життя-буття чомусь лише смугасте,
Вплітає нам вінець якийсь терновий.
І все ж не остудити снігом світлі душі.
Захопить сонце міцно в руки владу.
Проміння вміло кригу льоду з місця зрушить,
Весняний трунок приведе до ладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783713
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Я чую, як у тебе крапле дощ
Крізь сотні кілометрів, з-попід стріхи
Немов струною прорізає товщ
Із відстаней так методично й тихо
Бо кожна крапля в тім‘я б‘є нудьгу
Весняної відлиги ностальгію
І як би вітер жалісно не гув -
Я дочекаюсь, зможу, я зумію
Хіба лякає в березні мороз
Ту птаху, що із вирію зарано
В гніздо спішила, й золото мімоз
Не сприйняла серденьком за оману?
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
Отак і я чекання полотно
Коханням вірним на стрічки розкраю
Я чую, як у тебе крапле дощ
Гудками в слухавці, секундами напруги
Крізь шум шосе і крізь мовчання площ
Єдиним будеш. І ніколи другим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Сказать, что "скучаю" - ну тАк... ни о чём...
Совру, если просто скажу, что "немножко"...
Скребут на душе невесенние кошки,
И дёргаю нервно с досады плечом...
Конечно, я верю, что ты не ушла,
Но кажется, будто бы что-то неладно...
Душе не по-мартовски нынче прохладно,
И мне твоего не хватает тепла...
Ты, может, другой выбираешь маршрут...
Уже ли расходятся наши дороги?
Я чувствую, как отнимаются ноги
И прочь от тебя ну никак не идут...
Тревога и камень тяжёлый в груди...
Мерещится всякое... С кем не бывает?
Тропинку метель за окном заметает,
Не видно почти ничего впереди...
Лелею надежду на робкий прогноз,
Мне птички тихонько на ушко напели,
Что выглянет солнце на этой неделе...
Согреюсь? Ах, как же я сильно замёрз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783053
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Мудрый Гений вдохновений -
Свечи тем лишь зажигал,
Кто печалился,но верил…
А в бреду - не предавал…
Щедрый Гений вдохновений -
Чаши с верхом наливал
Грустью нежною видений…
В слово - после облекал….
Откровения откровений
Никогда бы не узнал -
Кто в раю ни разу не был
И дорогу в ад не клал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782815
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
У сонячних твоїх долонях тану,
Неначе теплий стеарин.
Я усміхаюсь...падає крисаня,
Небес відкривсь аквамарин.
Мов медом по губах твій поцілунок,
І млосно-солодко вустам.
Бо пишуться удвох кохання руни,
В обрамленні чуттєвий храм.
І я тону в обіймах неофітом,
Неначе вперше в цю купель,
З тобою разом в різнобарв*я світу,
У веселкову акварель.
Хмелить терпке бажання - з винниць херос,
І дотику граційність фраз.
Народжується вічнотілий ерос,
Росинка пристрасті - екстаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782830
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Зайчик солнечный паркуром
Пробежался по стене.
Дотянувшись абажура,
Подскользнулся на струне…
Опьяневший,не нарочно,
В рыже -огненном волос,
Целовал бутоны розы…
До пупырышек… всерьёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782515
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 17.03.2018
Рудий кіт мій у кріслі, чекає весну,
Ніби теж йому сонця бракує…
Я з вином у віршах хоч, під вечір грішу,
Ну, а він навіть в снах ностальгує.
Сірий привид густий, поверх гілок берез,
Накрутив між зірок срібні кола,
Погуляв, розомлів і за Місяцем щез,
А мені щось тривожно зі вчора.
Трохи віскі пролив…В руки трішечки змерз
І безглуздо на склі тру сніжинки,
Вкотре Твій силует із нікуди воскрес,
Пригадавши всі дотики ніжні…
Я чекаю коли, березнева крапель,
Почуття крижані відігріє,
Може з тріщини серця закоханий день,
Ніжним проліском в світ забіліє.
Вийди в ніч на балкон і відправ мені лист,
Немов місячний промінь блакитний,
Сховай пристрасть в конверт і під ранок приснись,
Дай мені хоч у снах порадіти.
Ти мовчиш котрий рік…Мов немає мене,
У житті все, мабуть, справедливо…
Я мольфаром би став і готовий на все,
Лиш створила б весна справжнє диво!
Ми без тебе мов ніч, що без сяйва хандрить,
Без води ми колодязь, без Тебе…
Якби знала, як мило калачиком спить,
Рудий кіт наш на грудях у мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782413
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Люди, як кораблі.
Тонуть все знову і знову.
В срібній, туманній імлі
Губляться, наче раптово.
Часто вітрилом своїм
З курсу збиваються надто.
Потім - вже серед руїн
Їм опинитися варто.
Люди, як кораблі.
В шторм потрапляють безжальний.
Часто торкають землі,
Висновок дуже банальний:
Жити потрібно в воді.
Це для людини - суспільство.
Навіть в найгіршій біді
Треба забуть лицемірство.
І пам'ятать перш за все:
Ви не єдині у морі,
Що течія принесе,
Тільки коли ви прозорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782407
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Падає вечір вуаллю туманів,
Місто у синьому, блики на скло,
Ніч легковажна замріяна пані,
Знов нагадала про те, що було.
Стомлене місто заснуло до рання,
В нього напрочуд розміряний ритм,
Я ж наче тінь мандрівного кохання,
Йду на схід сонця між суєтних рим.
Кава гірчить, бо солодкого мало,
Встигнути треба сказати про все,
Те, що у світі тримало й тримає,
Човником долі на обрій несе.
Без перешкод, за керманича – вітер,
Без перебільшень і зайвих вагань,
Кажуть, на обрії в розпалі літо,
Квіти і трави, куди не поглянь.
Сни кольорові -- раптові світлини,
Спогади-мрії збентежать мене,
Вип’ю неспокій нічний до краплини,
Ніч полохлива, зі світлом мине…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782457
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Ти її відпускаєш на нині,
і на завтра, а, мо', й назавжди...
На старенькій-старенькій футрині
запуцовує вітер сліди.
За межею згорає востаннє
мляве пасмо відбулих надій,
залишаючи лиш покаяння
у душі світлоокій твоїй.
Ти її відпускаєш на волю
ту, гірку, мов кульбаби стебло,
обпікаючи небо любов'ю,
що негадано так відцвіло.
Загасивши яскраве проміння
до відчинених навстіж воріт.
Погамовуєш в серці квиління,
проводжаючи всесвіт у світ.
Ти її відпускаєш, так треба,
хай спадає на істину ніч,
хай розпука шкребеться у ребра
і сльоза прикипає до віч.
Поки сонце вбереться в коралі
і завруняться зблиски руді,
ти її відпускаєш, печалі
залишивши навіки собі.
15.03.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782460
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Край дороги вишня гілля розпустила,
мов дівчина вийшла... ніжки заросила.
Мов дівчина ніжна коси розчесала
і вінком весільним зранку заквітчала.
Хто пройде - радіє вишенці розквітлій.
Стоїть край дороги вдень і в ночі світлі.
До білої вишні Ангели злітають,
до самого ранку тихо розмовляють.
До самого ранку тихо розмовляють,
пелюстки медові до їх ніг злітають.
Ой, які ж красиві Ангели... чудові!
Пелюстки у вишні солодко-медові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782436
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Весна радіє з серцем в парі
І сонце грає на струні.
Втекли від нас зимові чари,
Співають птахи голосні.
Течуть струмки неначе ріки
Гуртом залили береги.
Дерев відкрилися повіки,
Бруньки з'явилися з кори.
Весна принесла нам кохання
І теплі, щирі почуття.
Любові радісні зізнання,
Залишаться на все життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782238
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Щодня ті обстріли ідуть.
І плачуть димом небеса,
Затьмарила гримуча ртуть,
Від вибухів життя згаса.
Чотири роки ллється кров,
Вогнем охоплена земля,
І стільки знищено дібров,
Печаль на крилах журавля.
Але наш прапор майорить,
І сині проліски цвітуть.
Настане Перемоги мить,
Бо в мирі й правді - вища суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 15.03.2018
В кришталевих заметах сховався маленький підсніжник,
Він тендітні пелюстки в холодні морози розкрив,
Перший вісник весни подарує зимі свою ніжність –
І розтануть сніги, наче білий солодкий зефір.
Сонце світ напува животворчим м’яким еліксиром,
Одягає в життя усю сіру тональність скульптур,
Аромати весни свіжим шлейфом легкого ефіру
Таємниче витають, як ноти нових партитур.
Розсипаються срібні перлини струмочком-намистом,
Перші кванти тепла вибудовують свій пантеон,
Сонцесяйна весна на порозі зимового міста
З-під натягнутих хмар відкриває новий горизонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779936
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Весна я... Весна! Милуюся світом,
у нім розсипаюсь рожевим я цвітом.
Дзвеню соловейком в зеленому гаю,
немов наречену, калину вдягаю.
Любов розсіваю навкруг я і ласку.
Щоб вірили в щастя... дарую вам казку!
Ще висію зерна в ріллю я шовкову,
зростуть в ній ростками... почуєш їх мову.
А кожен росток той потягнеться вгору,
умиється в росах у вранішню пору.
І плодом наллється, і зазолотиться,
і житом у полечку заколоситься.
Я славлю і працю, і руки невтомні.
Нам їх цінувати прийшов час... сьогодні.
Весна я... Весна! Зустрінуся з літом -
розсиплюсь веселим я райдуги цвітом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782075
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
У світі, де живуть мрії,
Шепочуться таємниці,
І сни, як пухнасті киці,
Лягають мені під вії...
У тім паралельнім світі
Ми, наче маленькі діти,
Малюємо ніжні квіти
На стінках душі - графіті.
Ми вміємо там літати -
На двох із тобою крила...
Червоні свої вітрила
Ассоль вибіга стрічати...
Спізніле наше кохання
Пече полиново-гірко,
Та падає з неба зірка,
Щоб ми загадали бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782028
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Плаче ніч за вікном і стікає по склу неквапливо,
А годинник знущається, час ніби тягне за хвіст....
На душі, як з відра, не вщухає зажурлива злива,
Що здається, ріка моя зносить останній вже міст...
Розчини мене, дОщу - ми стали давно уже рідні,
І з тобою не так відчувається сліз моїх сіль...
Твої мокрі обійми сьогодні мені необхідні -
Хоч на трохи тупішає мій невтамований біль...
Підніми мене, ноче, під небо, де місяць з зірками...
Посади на хмаринку, голівку мою притули...
У обіймах твоїх розпрощаюсь з сумними думками,
Хоч якими б важкими й журними вони не були...
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776473
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 13.03.2018
Просто смотреть и всему умиляться,
Просто желать постоянно быть рядом,
Светлой улыбкой твоей наслаждаться,
Дрожь ощущать от влюблённого взгляда...
Просто ловить эти искорки смеха,
Просто держать твою руку в ладошке...
Вместе - и слякоть, и дождь не помеха,
Если тебе застегну я сапожки...
Просто тебя ненароком коснуться,
Будто стряхнуть незаметное что-то...
Просто в обнимочку утром проснуться
И не хотеть отпускать на работу...
Просто из глазика вынуть ресничку,
Просто порадовать сладким сюрпризом,
Вместе подкармливать нашу синичку,
Что поселилась у нас под карнизом.
Просто любить, как ты мило щебечешь,
Просто твоим восторгаться восторгом,
Ждать с нетерпением каждый наш вечер,
Чтобы за чаем поведать о многом...
Просто на руки поднять без причины,
Просто кружиться с тобой по квартире...
Просто ты знаешь, что я - ТВОЙ мужчина,
Просто из женщин Ты - лучшая в мире.
Просто стихи не писать о разлуке,
Просто букеты дарить не по датам,
Просто на счастья настроиться звуки,
Просто СЕГОДНЯ любить... не когда-то...
Просто петь вместе любимые песни,
Просто мечтать долгим вечером зимним...
Просто мне рядом с тобой интересно,
Просто я счастлив, что это взаимно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 13.03.2018
Звільнився простір для весни у світі.
Я думала: мабуть, уже запізно.
Чи вдасться серце ніжністю зігріти,
Бо ми, здавалося, з тобою різні.
Як мінус-плюс, і як вогонь і холод...
Але ж приваблював весняний вітер,
Ми опинились в замкнутому колі,
Не вистачало слів і навіть літер.
А від дощу сховала парасолька,
І свіжістю весняною бриньчало.
Нас охопила ніжність біополя,
Веселка ясна кольорами грала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781847
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
І знов приймає Потойбічний світ
Героя, що загинув на Донбасі...
Коли весна розсипить буйний цвіт,
Він буде в іншім вимірі і часі...
Там їх багато - соколів, орлів,
Найкращих, що боролись до загину!
...У морі сліз уже бракує слів,
Щоб виразити біль - за Україну!..
Напевно, в кожнім місті і селі,
За час війни з"явилися могили...
Їм рано - в небо! жити на Землі,
Ці мужні хлопці понад все хотіли!
Короткий путь... і падає зоря,
Яка яскравим спалахом згоріла!
Хай буде пухом їм свята земля,
А Бог пошле їм Вічний рай і крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781757
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Твоя любов встеляє ніжним цвітом,
Стежину, що веде нас до весни.
Туди де сонця промені привітні,
Туди де місяць зазирає в сни.
Твоя любов з джерельною водою,
Весною все руйнує на шляху.
Щасливі ми у парі із тобою,
Щасливий я що повстрічав таку.
Твоя любов із запахом жасміну,
П'янить мене і паморочить знов.
Таку жаданну в серці і єдину,
На все життя лишила нам любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781761
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Напиши ей письма…
Передай - приветы…
Подарить надежду,
Слово подбирай…
Время размышлений –
Время и ответов…
Боли откровений
Шлюз не открывай…
Расскажи - про солнце,
Расскажи - про лето
Соком из рябины
(Красным) будто кровь…
Пусть оно начнётся
Строками сонета… -
Тем,в котором только...
Только про любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781773
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
В казках завжди добро перемагає,
Чому ж його в житті не вистача,
Хоч кожна мати для дітей благає
Його допоки стомиться свіча?
Й чому його так мало у країні,
Що простяглась розкішно над Дніпром?
Живучі, мабуть, Авелі й Каїни,
Бо глибоко заховане добро.
Життя – не казка – це усім відомо,
Та як гуртом заходимось копать,
Ми змінимо землі своєї долю –
Каїнів навчимось перемагать!
7.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781642
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Слово, моя ти єдиная зброє...
Леся Українка
А для поета слово - зброя гостра,
То ж захистімо ним країну.
Комусь найкращий, мабуть, теплий острів,
А нам дорожча Україна.
І слово наше має криці силу,
Вперед веде до правди, честі.
Ото ж довбаймо фальші темну брилу,
Не стіймо й мить на перехресті.
Несімо слово українське гордо,
Борімося за нашу мову,
Щоби чужинці не складали рондо,
Брехню убиймо сильним словом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018
На короткую минутку
В сон тревожный загляну...
Поцелуями укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И оставлю на подушке
Незабудки из духов…
Прошептав,тебе на ушко,
Много-много нежных слов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[b][i][color="#027d19"]Їй лютий залишив холодні дні,
Дороги зі снігами, переметами.
Вона прийшла, не помилилась ні,
Не заблукала сніжними заметами.
Перечитала вже усі листи,
Залишені на вікнах візерунками.
І лютому за все весна простить...
Всіх, сонечка, зігріє поцілунками.
Струмки дзюрчать і капає зі стріх,
Мелодію весни вітром рознесено.
Тож вистачить її тепла на всіх
І стане так по-справжньому розвеснено.
Все оживе від подиху весни
І журавлі повернуться із вирію,
Присняться першим квітам перші сни...
Нехай живеться всім , у краще, з вірою.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781635
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Невозможно пройти сквозь закрытые двери. Преграды,
Как испорченной матрицы код, исказили все планы.
Вирус лжи нарушает прицельность сверх-точной оправы.
Нет опор у последнего выбора… Нет переправы.
Крест давно перевёрнут. Все демоны здесь - правят балом.
Выбираю: молчать мне, кричать? - Да кому оно надо.
Иллюзорность накрыла умы. Все усилия - даром.
Неужели уже не дойти до черты, всё пропало?
Это факт: ад пустой. Черти здесь, и доныне пируют.
Уши плотно закрыты. Кому же, кому - весть благую?
Через тьму, через боль донести бы надежду простую…
Всё – не зря в этом мире. Попробую снова. Смогу я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781539
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Дощу краплинку відчувала кожну,
Що сіялась, немов крізь сито.
Мелодія за вікнами тривожна
Доносилась з нічним транзитом.
Чекання розливалося потоком,
Мов хвиля - думка променаду.
І темна ніч здавалась довгим роком,
Хоча світилася лампада.
На Вас чекала до безтями, зойку
Серед дощу краплин розпуки,
Аж на смереці тріпотіла сойка,
Гондолою пливла розлука.
Минала ніч, дощу стихали звуки,
Слова збиралися у зграю.
Світанок простягав рожеві руки,
Надія сонцем огортала.
І ось Ви поруч - і терпке мовчання,
А так хотілося сказати.
Глибокі очі, сповнені кохання,
Такого справжнього, не в чаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781323
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
Нічого кращого немає,
Як журавлиний клин вертає
У рідний край,
Як мати сина колихає
Й день галасливий затихає –
Навколо рай.
Нічого кращого немає,
Як тая правдонька святая
Поміж людей,
Як неба схід горить-світає –
То сонце днем новим вітає –
Життя іде!
Нічого кращого немає,
Як долі людям не ламають –
Панує мир,
Як Божий день щодня стрічаєм,
Красу з любов’ю величаєм –
Жиєм людьми!
6.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781197
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Верхівки ялин, снігопадами збілені рясно,
Заглядають у вікна лікарняних притихлих палат.
Ніч холодна, байдужа й така довгочасна
Ритми серця мого відраховує якось не в лад.
На краєчку зими, в задзеркаллі освітлених рам
Примостився сніжинок легких уже стомлений рій.
Збиті віхи доріг – у відтвореннях кардіограм,
В траєкторіях злетів моїх обезсилених мрій.
Десь далеко внизу, на перинах розсипаних хмар
Гойдаються сни, що з далеких висот прилетіли.
Мій приятель давній, високий самотній ліхтар,
Світлом добрих надій сяє десь в сніговій заметілі.
І мовчання його варте всіх наймудріших розмов,
Коли тиша звучить, я того не забуду довіку…
Своє серце щоночі він запалював знову і знов,
І його променистість тримала когось, наче ліки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781244
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Друг за другом проплывают
Небольшие корабли…
Небеса оберегают
От превратностей судьбы…
Не ходи на те причалы,
Где ласкает тело дрожь…
Ни следа не оставляет,
Поднимаясь,с ночи, рожь.
Не найти конца начала…
В полуправде - полуложь…
Слово в слово,повторяя,
Обжигает острый нож…
Горизонты раздвигает
Перст божественной руки.
Не ходи на те причалы…
Не ступай - на их мосты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781183
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Перечёркнуты ночью твои шаги. Эхо - гулко по нервам… Который раз
Сердце бьётся в кошмаре: «Успей, смоги»… Не смогла сохранить ни тебя, ни нас.
Через боль расстояний не наших дней переправ больше нет, сожжены мосты.
Между нами стена, нет её верней, разделяя навечно: здесь я, там - ты.
Подвергая сомнению все слова, выбор сделан неверно – виновных нет.
Бесполезно в квадрате лепить овал, есть четыре угла, и один ответ:
Никогда кораблю не найти пути, маяка огонёк догорел дотла,
И обломки причалов, как нож остры, в расписании встреч нет для нас числа.
Больше нет ничего, только этот миг. Как в морозное утро – светло, свежо…
Тёмной дымкой сгустился в душе тупик: неужели проснусь на плече чужом?
Сквозь туман - запах кофе, ванилька в нём… Так готовит один среди всех, родной…
«Дорогая, тебе налить с молоком?» ... Всё приснилось. Ты рядом. И я - с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776789
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 07.03.2018
Суть всего - в моменте нашей встречи. Первый взгляд. Насквозь. В глубины сердца…
Ты не мог быть мною не замечен - мармелад с кайенским жгучим перцем,
Танкер для сражения со льдами: твёрдый шаг, уверенность движений -
Подполковник с ясными глазами - образ из девичьих сновидений.
Подошёл, и - током в вены: «Здравствуй! Ты такая... Не пройти мне мимо.»
Искрой в духе разгорелось счастье… Целое срослось из половинок.
Нотой время оборвалось… Вечность… Выдох – вдох, секунда узнаванья…
Нет вопросов: это - безупречность, сладкий миг всецело-обожанья.
Ты Всевышним был мне напророчен… Всё совпало: время, место, дата -
Триединства стержень был сверхпрочен: кармы узел связан из каната.
Апельсин-желе и перец жгучий! В отношеньях - искренность и смелость.
Ты - единственный, не просто лучший, и твоё второе имя – верность.
Было всё: безмолвие и песни, зажигались-гасли наши свечи…
Тексты о любви тут бесполезны. Я – живу. С момента нашей встречи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779276
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 07.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2018
Совпадения не случаются - где-то кем-то уже прописаны…
Если вдуматься, есть ли разница, ведь мотивы предельно искренны,
На каком километре встретиться, утром – ночью, весною – осенью?
Всё равно, сколько ждать, хоть месяцы - сердцем чувствую взгляд твой с просинью.
Среди тысяч похожих образов только твой отразит сознание –
Цвета спелой пшеницы волосы… сумасшедшее обаяние.
До сих пор мне в тебя не верится… Как во сне, вечных душ сплетение…
Если наша планета вертится - солнце выглянет, без сомнения.
Эманация высшей верности нам подарена Сопричастностью…
Всё предсказано в запредельности – совпадения не случаются.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780780
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Хтось святкує 8 березня, хтось ні, а я привітаю прекрасних дам гарним віршем) Заздалегідь, бо завтра буду не у неті)))
Ніч кохання
Ніч... Дзвінкий перелив
У долоні стікає твої.
Мов би янгольський спів-
То в садочку дзвенять солов"ї...
А надвір, крізь вікно
Наче стежка зіркова лягла...
Отже, пройдемо знов
До крутих берегів джерела.
Випий склянку води,
Наче хтивість налий до країв!..
Підійди! Підійди!
І віддайся в обійми мої.
Тільки зараз. Тепер...
І тіла поєднались нараз...
Темні очі Химер
Хижо дивляться з ночі на нас...
Цю стежину пройдем
Ми сьогодні удвох у Раю...
Мов казковий Едем,
Ніч нам постіль дарує свою.
Розпались, шаленій
Під сопілковий спів солов"їв!
Ці казкові пісні-
Мов цілунки твої і мої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060900216
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780798
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[youtube]https://youtu.be/OPqlNLCrUuQ[/youtube]
[color="#bf00ff"][i][b]
Весна мов Жінка!Жінка мов Весна!
Красива!Симпатична!Феєрична!
Весела!Мудра!Сильна і ясна!
І мати й берегиня!
Ко-ро-лі-вна!
Мов ніжні проліски,тендітні ,чарівні,
Парад тюльпанів,синіх незабудок ,
Ви для сімей – кружечки рятівні
І президенти страв і сковорідок!
На вас тримається й робота і життя
І чоловіча сильна половина!!!
Весь побут,справи і мале дитя!
Суспільства нашого ви
серцевина!
ВИ України жіночки і матері!
Так хочеться,щоб всі були щасливі!
Можливо змінять щось оті «царі»…
Сумні й печальні миті-
на бурхливі…
Співаймо різних весняних пісень,
Радіймо сонцю,митям і хвилинам!
Любімося з коханими щодень,
І будьмо ніжністю
всім нашим половинам!
З ВЕСНОЮ,ЖІНКО!ХАЙ ТОБІ ЩАСТИТЬ!
І БЕРЕЗЕНЬ ЛЮБОВ"Ю ВСІХ ВІНШУЄ!
ДУША ТВОЯ НІКОЛИ НЕ БОЛИТЬ!
ВЕСНА-
ЛЮБОВ І
ЩАСТЯ ПОДАРУЄ!!
07.03.2018р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780751
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Існує й друге небо... тільки на землі -
Таке ж глибоке, дивне, неозоре.
На цім небеснім плесі у густій імлі
Також живуть світила - люди-зорі.
Хтось близько-близько на одній з земних орбіт
Супутником своїй зорі назветься,
Ще хтось яскраво, мов живий метеорит,
Повз інших зір байдуже пронесеться.
Одні зірки холодні, наче крижані,
Та все ж помітні - зблискують від злості,
Якісь мигтять ліниво й мляво в вишині,
Вважаючи, що скрізь вони лиш гості.
Є люди-зорі, що в житті горять добром,
Яке й довкола небо зігріває,
Воно спиняє тих, хто мчиться напролом
У прірву, тих, в кому його немає.
Повірити у себе й провідній зорі
Світилу кожному зорить потреба,
Для когось зірка засіяє й в ліхтарі,
Ота, що мрією сягнула неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
«Скуштуй! Дивись-но, що я напекла!» -
З багнюки наліпились калапуцьки
Він так старанно ротиком - плям-плям
Немовби здобу їв з малої ручки.
Світилась радість в парах двох очей
Сміялась безтурботність переливом
Дивилась Доля на малих - ачей
Цьому «подружжю» бути ще щасливим!
Роки збігали, як в клепсидрі плин
І злизували з чіл безпосередність
Замість медів життя дало полин
Байдужість тихо струювала єдність
Згасав вогонь ще в молодих очах
Любов стікала, наче кров, в калюжу
І бралась в згустки, паросток зачах
Зі спільних мрій... та й мріялось не дуже
Не зміг - не витримав. Не вберегла.
Не гри хотілось - просто «жить по-людськи»
На згарищі сімейного тепла
Лишилися з багнюки калапуцьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Я глибока розлога ріка.
В моїх заводях граються лози.
Поки їх закували морози,
Та вода під льодами - стрімка.
Я криштально-прозора бистрінь.
В моїх водах так світло й магічно,
Течія в них незмінна й одвічна,
В них іскрить благодатна теплінь.
Я грайлива живильна ріка.
І мої неозорі заплави
Поглинають притоки, мов лава
Неосяжна, жагуча й легка,
Як зливаються Рона і Арв...
Та у дельті нестримним потоком
Я ввіллюсь в океан ненароком
Розмаїттям незайманих барв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780566
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Хочешь - музою твоею стану этою весной -
Когда небо над землёю брызнет яркой синевой?..
Краски,кисти и мольберты,..вдохновение - подарю?…
Но тревоги в нежном сердце усмирить не помогу…
Коль желанной стану музой, опалю сильней огнём -
Так,что чувственный Карузо – зарыдает о былом!
Если тайный нарисуешь - на холщовом, в уголке, -
Аллилуйя! - ты тоскуешь…ты тоскуешь - обо мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780587
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Весна в мені... її тепло
Дає життя.... в мені воно!
Розважу душу. Тішу зір.
Усе це є в мені. Повір!
Усмішка щира... і сльоза.
Я грім, я блискавка... Гроза!
По вінця ніжності в мені.
Зі мною світлі, ясні дні.
І ласка, й вірність в мене є.
Чим серце повниться... Твоє!
Дає Господь... у добрий час,
любов квітує поміж нас.
Я жінка... ясна, мов зоря.
Твоя навіки я. Твоя!
І ти зі мною. Мій навік.
Мудрий і мужній... Чоловік!
Я яблуневий ніжний цвіт.
В мені сміється щастям світ!
Такою є й буду завжди,
Доки зі мною поряд... Ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780395
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018
Трави цілувались стеблами шовковими,
І горіли зорі на небесній сукні.
Місяцем грайливим очі зачаровані,
Молодість яскрава і сердечний стукіт.
Вітерець ласкавий повівав між травами,
І тепло у грудях, і обійми крилець.
Поцілунків перших час перед загравою,
Аж шарівся місяць, як серця любились.
...І тепер... яскраві зорі, сяє місяць теж.
Пухом сивочолим час летить невпинно.
А думки бентежать душу: спогадів кортеж,
Запахом медовим з присмаком полинним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2018
Дизайнер ночі неповторним стилем
Оригінальний в творчості своїй.
Захоплює чарівність небосхилу.
Сузір*я сяйво - жмуток золотий.
І місяць щедро сіє дивне світло.
Прийшли удвох на рандеву нічне.
Найкращого нема кохання в світі,
Бо від Всевишнього воно міцне.
До тебе пригорнусь душею й тілом,
І світ почує, що люблю... люблю.
Нічого, що так пізно ми зустрілись,
Зірками наше щастя устелю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Перейди через неї,
мов душі проходять крізь ліс…
Потривожені сни - білий дим, білий сніг, білий смуток.
Білі сльози жалю на зволожених косах беріз.
Перейди цю межу.
Ці світи її, виключно, суто
Божевільні. Бо як?
Бо якими їх ще назовеш?
Недопечений хліб, молоді переброджені вина.
З понеділка по дощ плаче небо у кольорі беж.
Між проваллями душ
достигає солодка малина.
Цей пекельний щербет
вже давно не торкається губ.
Першу краплю відпий, лиш одну, проливаючи решту…
Приворотний напій (оце місиво марень і згуб)
в прохолодні долоні
її мовчазного протесту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780092
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Нам календар привітно усміхнувся,
Сьогодні перший день весни-красни.
Старий сніжок прогнувся і здригнувся -
Зимою милувався в ретросні.
А де ж весна пахуча забарилась?
Її в салоні бачили краси.
Вона від щастя радісно світилась,
Бо їй вплітали квіти до коси.
В електрокарі їде юна пані,
Дорогами спішить-спішить до нас.
З теплом, з мімозами в новій крисані
У душах викликає резонанс.
Усіх вітаю з першим днем весни! Гарного настрою Вам, здоров*я, любові, творчого натхнення! З повагою, Світлана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779652
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 01.03.2018
Пред распятым крестом -
И обет и молитва…
Не желавшему славы,
И не нужно наград…
Чтобы страх победить,
Честью выиграть битву,
Лишь дороги пройти,
Уносящие в ад…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763734
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 28.02.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 28.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Матуся сина виряджа в дорогу…
Удвох присіли, як і зазвичай,
Молитву знов послала мати Богу
І притулилась сину до плеча.
Він же обняв її худенькі плечі
І у очах матусі потонув:
«Я, мамочко, давно вже не малеча…
Ми мусимо цю виграти війну, –
Й добавив тихо, – може, я і згину,
Ти знай, давно виношую мету –
Від Раші захистити Україну
І волю її змучену й святу.
А ти не плач за мною, рідна нене,
Не всі живі виходять їз борні,
У сни не раз ти прилетиш до мене,
Хоч сни такі короткі на війні!
Війна ця йде за волю і за долю
Землі, яку ми любимо удвох,
Душа і серце вп’ються твої болем,
Коли мене покличе в небо Бог.
Там, мамо, тисячі уже – не сотні
Борців із закривавлених століть,
Їх відшукаю в зоряних висотах
І з ними разом буде й мій політ!»
Війна ще йде… Горять міста і села…
І люди теж… Матуся жде синка…
Зчорніла, посивіла, невесела…
Чому ж їм доля стрілася така?!
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779388
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Ще утримує віжки білоброва зима,
І весна, ніби інеєм вкрита лоза.
У мовчанні дзвінкому несказанно-німа.
І не видно слідів, лиш краплинка-сльоза
На обличчі не висохла досі тремтяча.
Хіба можна забути той погляд очей?
Тихе сяйво душі надзвичайно гаряче,
Що сніжинками смутку тепер ось пече.
Проникають у серце лютневі печалі,
Нічиєї немає у цьому вини.
Хоч на згадку зима залишає печатку,
Березіль робить кроки - надія весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779221
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 28.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2018
Ах, Вы! Опять мой взор пленили –
Осколком взорванной любви.
Мне грезилось, что всё забыли,
Что наше прошлое… прожгли.
Я отдал вам свою свободу,
Свои прелестные года…
Вы тасовали их в колоду
И хохотали, как всегда.
Судилось мне - познать печали
В пылу отверженной любви,
А, вы, когда-нибудь любили,
Или любить хоть так могли?
Иль вам, всё чужды размышленья
О счастье, женской красоте,
Иль девичий порыв стремленьем
Поник в несбывшейся мечте?
Вас, боль чужая не тревожит,
Ведь, честь поругана давно!
Ваш гордый нрав любить не может…
Душа и демон…заодно.
Не я ль изгнанник вашей воли –
Немой избранник пустоты,
В душе таил страданий боли
За дар природной красоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778155
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Туман рождался под овражком...
Струился лентой бережком...
Стелился ковриком бухарским
Для первой ночи сладких слов...
Воздушно-белый,бестелесный
И над землёю зависал
До той поры,пока чудесный
Фонарь дорожку освещал...
Лежал не тронутой невестой
До первых лучиков зари...
С кровавой нитью (тайной вести)
Он исчезал,стерев следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778160
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Экспромт
Пленяет небо синевой,
А мне – не пишется…
Запахло в воздухе весной,
А мне – не слышится…
Меж лабиринтами снегов
Ищу подснежники!
Изранят корочками льдов
Запястья нежные…
А те минуты февраля
Такие смутные…
Не вспоминаю про тебя,
И звёзды – ртутные…
Из капель крохотных опять
Низаю бусинки…
Хотя бы взглядом обнимать
И снова чувствовать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777912
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
В нічне адажіо пірнали разом,
Зірок ескорт блищав на шовку неба,
Кохання розливалась ніжна плазма,
І місяць срібне сяйво лив із цебра.
Цей мюзик-найт нас поглинав всеціло
Обіймами гарячого тремтіння.
І серце в грудях в ритмі стугоніло,
А на стіні свічок мигтіли тіні.
...І де оця феєрія крилата?
Тепер вже тільки спогад у зеніті,
А місячна ятрить в душі соната,
На згадку залишившись у софітах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777967
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.
Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,
Заповнив би його снагою.
В нічному мареві графіту
Малюєш ілюзорно вишню.
Бринить симфонії сюїта...
А чи поверне Бог колишнє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777568
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
А этот маленький оркестрик
Играет снова до утра…
У пульта чувственный маэстро
Ответа ждёт не на слова...
Одним движением растерзает
С волшебной палочкой рука…
Не прикасанием оживляет,
Когда мелодия нежна…
А этот маленький оркестрик
Играет то же,что вчера…
И роза красная прелестна!.. -
С росой живою...И глаза,
Полузакрытые, - пронзают...
Из раскалённой рампы - свет…
И струны...те же обжигают,
Не обрываясь, столько лет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777185
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Ледяные оттаяли души,
Зазвучала капели мелодия,
Тихо в комнате - это снаружи
Нам весна предложила рапсодию...
Обнажились деревья от снега
И земля раздевается медленно -
Уличили мы зиму в побеге,
Птичий хор напевал преждевременно...
Прикоснулись кокетливо взгляды -
Мы с тобой в ожидании Сретенья,
Помолчим, а грустить нам не надо -
Наигрались давно глупо-ветрено...
Мотыльками летят валентинки,
Рассыпаясь по комнате, радуют -
Нам раскрасили будней картинки,
В День, который влюблённые празднуют...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776976
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Зачем ту странную картину
Нарисовала я вчера –
Амур из зарослей малины
Стрелою целится в тебя…
Согнули силой ветры спину,
Рыдая эхом у моста…
Заколыхали волны тину
И целовали берега…
Тебе приснился шелест моря…
Лазури синие глаза…
А мне – ромашковое поле…
И та (не быстрая) река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#aa00ff"]Ким ти посланий, хто ти є?
Я не можу ніяк збагнути...
Світлим сонцем в життя моє
Ти прийшов. І вже не забути
Ніжний голос і щирий сміх,
А сьогодні відкрити мушу
Таємницю, щоб ти зберіг -
Я закохана в твою душу!
Двох сердець перестук дзвінкий
Я неспокій чекання знаю...
Ким ти посланий, хто такий?
Досі відповіді шукаю...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776893
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2018
Поверни в моє серце весну,
Я благаю тебе поверни.
Пробуди від чарівного сну,
Ніжним дотиком ти пробуди.
Задзвенить мов струмочок струна
І луною полине туди.
Де коханням палає весна,
Де в цвіту потопають сади.
Поверни в моє серце любов
І гарячі свої почуття
Ти напій мою душу теплом
І залишся на ціле життя...
Поверни в моє серце весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776422
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Втрачає сніг одежу з мельхіору,
Сліди лиш акварельні світло-сірі.
Гармонія в повітрі Піфагора,
І гама почуттів у повній мірі.
І незабутній спогад про цілунки,
Про подих, що торкався ніжно тіла.
Виводив ти любові візерунки,
А я, мов сонечко, тобі світила.
Бо тільки ти умів отак кохати,
Щоби душа в душі палахкотіла.
Напою присмак із п*янкої м*яти
ЗалИшився до цього часу, милий.
Втрачає сніг одежу мельхіору,
Лиш Viber нас єднає ниттю знову.
Весна спішить, гармонії опора,
Торкається теплом твій дотик слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775244
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Стежина в спориші забута,
А я стою на ній роки.
Неначе поглядом прикута,
В думках листаю сторінки.
Не вся прочитана та книга,
Що почали читати ми,
Життя крутило, ніби дзигу,
Не тільки гладь, а ще й ями.
Стою я боса на стежині,
Чекаю, хоч і пізно вже.
Ти забарився у рутині.
Стою...в ранковім негліже.
Люблю до німоти, до болю.
(Блукаєш ти серед чужих.)
Чи я побачу очі льону,
Поки є видих і є вдих?
Чекаю досі на стежині,
У венах стигне моя кров.
І чую пісню лебедину,
І знову воскреса любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775957
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Трепет порвёт тишину -
С чувством адажио звуки…
Тянутся души к огню,
Словно озябшие руки…
За фейерверком любви
Время приходит расплаты…
Не объявляя войны…
Шрам,оставляя,заплатой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775910
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Самота роз*їдає людину,
Ніби цвях покриває іржа.
Час безжальний біжить неупинно,
Не існує для нього межа.
Розкажи, як живеш наодинці.
Не приховуй. Твій біль струменить.
Відчуваю, бо в кожній клітинці
Так вразливо й тривожно щемить.
Не мовчи. Загою твою рану
Теплотою своєї душі.
Від акорду старого органу
Розіллються рікою вірші.
Не залишиться сліду від суму,
Із шпаринок його прожену.
Лиш твої бачу очі у тлумі,
І вночі мені теж не до сну.
Я втамую твій біль поцілунком
І хмарини розсію суцільні.
Візаві, мов бальзам порятунку.
Тільки вдвох ми з тобою... сильні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774342
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 03.02.2018
Лютневий ранок і пахуча кава
Із присмаком кориці і весни.
Струмочком ллється спілкування жваве,
Стрибає сонце зайцем на стіні.
І щастям заціловані обличчя,
Зими краса, сплетіння теплих вій.
Слова любові, ніби хіт музичний,
Проникливі, сердечні і живі.
І лютий, попри назву, добрий.
Експресія бажань - і тане сніг.
Любов взаємна - долі світлий обрій.
І ніжність, ласка - Амальтеї ріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774744
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[i][b]За віконцем у Вас
сніжну-сніжну зими борозну́
Теплого лютого
губить розмите бароко.
Денний - "плюс п'ять",
забира, мов підсніжник весну,
В щирі обійми
широкі... широкі... широкі...
Вам не до того...
спітнілий квадратик вікна,
Щільно ховає цю іншу...
замовкли куранти...
Лиш споглядаю,
як гине остання краса,
Тої зими -
дорогі-дорогі діаманти.
Тихо крадуся,
мов тінню, у вікнах стою,
І розумію,
сніги не прикрити собою
Й нашу любов,
що, мов дюна сніжинок в саду,
Зовсім недавно
скотилася в землю сльозою.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718635
[i] продовження
[/i]
О світе прекрасний, ти більший, аніж у вікні.
Та зорі тьмяніють… їм важко забуть незабутнє?
Ще вчора рожевим світанком гойдалися сни,
Ще вчора у небо я линула птахом могутнім.
Та небо без сонця – і я не знаходжу доріг,
Блукаю без світла у зорянім всесвіті тихо…
Скотилось до ніг моїх світло твоєї зорі,
Та сонце в мені ще… і я шепочу йому: Дихай!
Слова-заклинання над тлінням небесних вогнів…
Навіщо лунає мелодія срібного суму?
Знов падають зорі… та я не знаходжу вже слів.
Торкаюся неба - впускаю в свою лагуну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773560
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
[i][b]Хай спогадом відчуженим сніги
З твоїм теплом лягають у долоні,
Хай краще так, ніж пасмом сивини,
Від безнадії падають на скроні.
Бо, може , це останній падо-сніг,
Остання завірюха в цьому році,
Вона колись повернеться, а ти -
Залишишся пекти у лівім боці.
Ти станеш тільки світлом у меню
Для сенсору, мовчанкою в кишені.
У нім, як бачиш, функцію "люблю"
Змінили "смайли" й дотики-мішені.
Хіба ж за ними згадуєш про ті,
Обняті снігом, львівські, теплі кнайпи,
Як чорним віям ставили тоді
Сніжинки білі-білі вподобайки.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773087
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Хіба це я? Малюєш мій портрет?
Іще не демон, але близько так...
Ціна йому пощерблений п"ятак?
Не віддавай, хтось інший забере.
За сотні миль - клубочиться гроза.
Розпалить літо посеред зими.
Візьми промінчик сонечка, візьми
У душу, чуєш холод виповза?
Рипить не сніг, а стишена хода
Осмислених думок, - скресає лід.
Тиняються по світу добрі й злі,
Як чорний дим, чи блискавка руда,
Звичайні люди в пошуках тепла.
Налякані, зневірені, сумні,
Кострище палять. Димом на стіні
Малюють лики дивні, неземні.
Страхіття!.. на війні, як на війні.
Там свічечка тремтить, така мала,
Пітьму ковтнула і слізьми спливла,
Зігріла душу, щезла вдалині.
Кого малюєш? Чорно-сіре тло
Сріблястим перекресли і забудь.
Свою нестерпну безпричинну лють
Розвій за вітром, наче й не було.
21.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773137
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Ви забули мене, не пізнали збентежений погляд,
Не згадали той вечір, коли, як тепер, падав сніг.
У єдиній троянді ховались покора й сваволя,
Та беззахисна квітка мене нагадала мені.
Ви забули мій сміх, як вустами колючки виймали.
Білосніжні пелюстки, зів"яли й зотліли давно.
Дотепер лиш обвуглені миті, під колір марсали,
Збайдужілій мені наливають холодне вино.
Ви забули ім"я, яке вигадать більше не сміли,
Щоб назвати ту, іншу, не схожу на мене ніяк.
Тільки чом і сьогодні букет ваш трояндово-білий,
Якщо любить криваву марсалу вона, а не я?..
16.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2018
Я сумела его отпустить…
Не уд`алось - не разрыдаться…
Не получится быстро забыть,
Если мысленно возвращаться…
Не надумала - боготворить…
Нежеланною - притворяться…
И подругой,наверно, не быть,
Если хочется целоваться…
Только горечь (известную) мук
На губах и святою не смыла…
Неужели сомкнувшийся круг
Обретает могучую силу?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771723
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я - не одна…
И ты - не сам…
И не верна твоим губам…
Но ты приходишь в мои сны
На меланхолии мосты
Тропой луны, в рассветный час,
Поцеловать единый раз…
А мне так хочется сказать -
Не разучилась ожидать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771722
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Укрыли снеги до утра
Все парапеты бытия…
А я была с тобой нежна…
Как никогда, как никогда…
А я тебе одна нужна -
Ты повторил опять вчера…
Когда заплакала свеча
И не молчала тишина,
Среди темнеющих небес,
Не Он (единственный) воскрес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771814
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я знаю: лелеки вже сплять і вночі не літають...
І я не лелека, і крил я не маю, на жаль...
А ноти зірок на мелодію вітру лягають,
Штовхають в безмежність Чумацького шляху спіраль.
І я за зірками в безмежність, у далеч полину -
Без мрій і думок, просто йтиму у далеч і все...
А може, лелека якийсь ще не спить і на спину
Посадить мене і до тебе у ніч принесе?..
До тебе! До тебе! Це як наркотична залежність,
Що вени душі розриває бажанням до сліз -
І я проростаю, вростаю душею в безмежність...
Я просто у тебе душею назавжди вже вріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 15.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Із ним не вистачає їй розмов
І тихих вечорів удвох.
Годинно-похвилинний стукіт-зов,
Що кличе крізь чортополох.
Зими колючість... і скло морозне
Із ліній і фігур, і трав.
Амбітний і завше скрупульозний
Пропав у забутті підстав.
Із ним розмов не вистачає їй,
Мовчання вже дістало веж.
Сніжинок граціозних в серці рій,
Тривожності якийсь кортеж.
Манеж безсоння...пустеля тиші.
Не відповість їй монітор.
Люмінофором лягають вірші.
Як хочеться розмов повтор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770892
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Хай плаче дощ.
І тихо стогне осінь.
Я не прокинусь рано,
як завжди.
Хочу у сні з тобою –
там, де роси,
де літня рань -
спускатись до води...
Ввійти у річку
щирими, мов діти,
що бавляться у гру
ранкових хвиль.
Щоб випадковим
дотикам радіти
і спілкуватись легко,
без зусиль.
Тебе смішну і мокру
я виносив
на берег для кохання
знов і знов.
Нам тихо так
дзвеніли літні роси,
для нас лиш квітла
сонячна любов...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305378
дата надходження 09.01.2012
дата закладки 12.01.2018
Скажи - яка вона,
любов колишня?
Забутий дотик,
погляд, ніч без сну...
Неначе та сумна,
безлиста вишня,
що от не квітне
вже яку весну,
бо не чекає
сонячні цілунки,
хоча тепло
у стовбурі ще є!..
Листки-вірші кохання -
як дарунки
вітрам осіннім
щедро роздає...
Яке це почуття,
що журавлями
в осінню даль
полинуло від нас?
Ми, певно,
заблукали між дощами...
Колишній щем на серці.
Ще не раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298943
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 12.01.2018
Заніміли над ставом верби,
Ледь дзвеніло над ними небо,
Замовкає пташина пісня –
Все чекає, що буде після…
Місяць виплив уже із хмари,
Пасти вивів зірок отари,
З-поміж верб заглядав до ставу…
Впав у нього… Ось-ось дістану,
Зачерпну його із водою,
У човні з ним всю ніч простою.
А як ранок зарожевіє,
Місяць з рук утекти зуміє.
Подивлюсь на свої долоні,
І здається, що я в полоні
Вже у сонечка, а не в місяця.
Жаль, в долонях воно не вміститься.
20.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Прийди до мене сонцем-апельсином,
Даруй із ароматом цедру дню.
Мабуть, давно земля зійшлася клином,
Із тебе я почну своє "меню".
Прийди скоріш рясним дощем опівдні,
Чи яблуком червоним упади,
В саду плоди бувають стигло-дивні...
Та хоч осіннім небом, лиш прийди!
Бо маєш тільки ти ключі від серця.
Кохання сканню срібла обрамлю.
Воно, мов чистої води джерельце.
Прийди, й відчуєш, що тебе - люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770727
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
О світе білий, певно, ти минаєш…
Ідеш на свій призначений рубіж.
Між злом-добром летиш кудись навстіж,
Людською болем-радістю страждаєш.
Четверту зиму душить нас війна…
А чи молитви не дійдуть до Бога?
Терниста? Ні! Під кулями дорога
До тої правди… гіркая ціна.
Напевно, ти, мій світоньку, сказивсь…
Щоб в ХХІ брат убивав брата?
За що, скажи, земля моя проклята?
Чом нечестивий ірод тут упивсь?
Чорнієш, никнеш, світе, і мовчиш,
Свята земля ступає до омеги…
Коли посієш в душі обереги..?
Всевишнього любов'ю люд простиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770486
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Танцювала Метелиця гопака,
Снігом сіялась біленьким... он яка!
Дід Мороз із нею теж пішов у пляс.
Значить, буде в Новім році все гаразд!
А тут Віхола засипала стежки.
Будуть бублики і хліб, і пиріжки!
Завірюха заспівала "Ух!" та "Ух!"
І летить сніжок легенький, наче пух.
І Хурделиця гуде вже: "Гу-гу-гу-у-у!..
Я з глибокими снігами до вас йду-у-у!"
І сміється, і радіє всім Зима.
У танок пішла уже вона й сама.
Сіє, сіє сніг пухкий із рукава
На діброви, на ліси і на поля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769272
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Не покидает романтичность,
Рифмуют строки о любви…
Так притягательна лиричность
И прикасания души...
Я написала эти письма,
Чтобы однажды прочитал...
Не закодировала числа…
Такого - и не ожидал…
Я для тебя писала письма:
И не простым карандашом…
Последний лист казался чистым…
Всё обозначится потом…
А я, наверное, мечтала,
Слагая, строки о любви…
И далеко не убегала,
Не укрываясь от тоски…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768972
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 02.01.2018
У этой ночи яркая звезда
Желания избранных,наверно,исполняет…
Пусть Ангел белый правого плеча
Своею аурой тебя оберегает…
А эта ночь - в фаворе у любви…
Любовь все люди счастьем называют…
Однажды тихо -тихо позови…
Когда откликнусь, ты меня узнаешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Ступають зміни тихо на поріг,
А завтра Новий Рік...чи вже сьогодні?
Он Місяць-залицяльник угорі
Всміхається засмученій Безодні.
Бешкетник і гульвіса Вітровій
Забув у жмені снігу кинуть трішки, -
Сховати у перинці пуховій
Вустам цілунки і до ранку смішки.
Закотиться жура у закуток,
Як Новий Рік постукає у двері
І серпантину кине завиток, -
Зітхне відлуння неземних містерій.
Сльоза діймає спалах на свічках -
Щасливий кисень у обіймах водню,
Веселки заблукали у стрічках,
А Новий Рік, здається, вже сьогодні!
31.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769112
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[b][i][color="#1e00ff"]Без снігу зима - не зима,
Дерева сумують вже трішки...
Вже січень, а снігу нема
Не грає малеча у сніжки...
З небес дощові батоги,
З землі визирає травичка...
І наче весна навкруги,
На гіллі співає синичка.
Калюжа під самий поріг,
Дощами прогнівалось небо...
Я мрію, що випаде сніг!
І годі! Дощу вже не треба...
01 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769131
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Звёзды в небе всё краше,
Мы у них на виду...
Эта ночь только наша,
Не во сне - наяву...
Два бокала мартини,
И десерт с миндаля...
Ты скользишь за бикини,
Лёгкий звон хрусталя...
Тонкий запах "Шанели"
Незатейливость поз...
Мы лежим на постели,
В лепестках алых роз...
01 01 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769171
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Зриваю темні шати!
Навіть ніч...
І та тепер не хоче чорнотою
Ходити по-під небом самотою...
І в тому жодних, мабуть, протиріч...
Нема...
Немає чорних тіней,
мертвих, сонних...
Шукаю срібло чисте,- бо ж зима...
Якщо забули хмари, то сама
розсиплю іскри слів комусь коштовних.
02.01.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769241
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Про нього спогад непохитний -
Шматок граніту із жадань.
Щоночі зазира блакиттю,
Як радість, сповнена страждань.
Застряг у хащах цього світу,
А прагнув у небесну вись.
Був квітнем у вінку із цвіту -
А став, неначе хижа рись.
Втекти! - вже гупало у скронях...
О ні! Побачити б на мить.
І досі ще душі долоні
Тримають міцно спогад-нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769250
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/96540627.gif[/img]
[b]«Про кохання пишу на снігу»[/b]
Про кохання пишу на снігу
Кожне слово – смарагд на вагу
Кожна фраза – то чистий алмаз
І душа щось співає під джаз
І кружляють сніжинки й вона
А на серці кохання й весна)
Про кохання пишу на снігу
Не утримати в серці жагу
Хоч палаю, але не згорю
Бо зустрів із тобою зорю
Проводжав я тебе від ріки
Рахували ми разом зірки
І коли вже зібрався піти
Залишайся – промовила ти…
А вже вранці пишу на снігу
Що у щастя я знову в боргу
Із свого ти читаєш вікна
Це десерт, до нічного вина…
Як десерт до того, що було…
Подаруєш цілунок крізь скло
© Микола Карпець (М.К.)
*28.12.2017* ID: №769169
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/pro_kokhannja_pishu_na_snigu/2-1-0-138"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769169
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
той
неймовірний
клубочок
любові
що торкнеться
всього
на що натикнеться
постійно цілує
ті краї
мене
внутрішньої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767056
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 29.12.2017
нужен, чтоб мутнел рассудок.
нужен, чтоб пелена не спадала с глаз.
нужен, чтоб мысли про любого другого мужчину не было места.
нужен, чтоб слышала постоянный шёпот - обожаю.
нужен, чтоб подкашивались коленки, когда буду слышать твой голос.
нужен, чтоб просыпаясь утром наперегонки твердить : ты спал, - ла, а я скучал, - ла.
нужен, чтоб ждала всегда так, как никого и никогда
до одури
до головокружения.
по-другому я не...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766573
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 29.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2017
[b]«Ніжно-ніжно…»16+[/b]
Навіяно ЧУДОВИМИ рядочками:[url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515"]"Ніжно-ніжно…тиша…"[/url] , ЧУДОВОГО автора: Твоя Сніжинка...) ...як говориться, чоловічий і жіночий погляди на одне і теж)....
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/920023338.gif[/img]
Ніжно-ніжно – подушечки пальців, як шовк
По щоці, по руці, і спускаються нижче…
Я прийшов….ти чекала і я вже прийшов
Завітав у твої не побачені сни ще…
Ніжно-ніжно, губами, туди де горить…
Де палає багаття – іще трішки хмизу…
Від поверхні вогонь проникає до низу
Іще мить – зупинись – зупинися ця мить
Ми на грані, на кінчику – даху, карнизу
Щоб зірватися в штопор – вже не зупинить
До моменту падіння – від шторму до бризу
Ніжно-ніжно – гойдає тіла вже прибій…
Відчуття, що здається на сьомому небі
Відпочинку хвилина, чи дві – при потребі
Прошептати на вушко – люблю тебе бебі
І поринути знову в солодкий двобій
Як кохає лебідку закоханий лебідь)
© Микола Карпець (М.К.)
*29.12.2017* ID: №768685
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/nizhno_nizhno/2-1-0-139"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768685
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Ніжно-ніжно, немов кошеня, заховаюсь в обіймах.
В нашій тиші не чути нічого крім стуку сердець.
За вікном метушня, вічний рух, наче кадри у фільмах.
Наша тиша незмінна - то щастя лавровий вінець.
Ніжно-ніжно на вушко тобі буду щось шепотіти.
А від подиху твого мурашки по шкірі весь час.
Наші мрії дарують нам крила, можливість летіти,
відчувати щось дуже важливе...та тільки для нас.
Ніжно-ніжно...так кінчики пальців торкаються шкіри,
так твої неймовірні флюїди торкають душі.
В цих обіймах без міри турботи, і щастя без міри.
А в думках лиш бажання спинити цю мить...і вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Приходит Гений вдохновений,
Приносит томик словаря…
О неизбежности забвений
Сбегают строки за поля…
И блещут златом колесницы…
Цела - известная пята…
Сокрыты - тайные гробницы…
Разлитый - воск у алтаря…
Приходит Гений откровений,
Шуршат листки календаря…
О мимолётности мгновений –
До возведённого курка…
И ты,наверно,его пленник…
А я – пленённая,когда...
Приходит Гений вдохновенный…
Седьмые - близко небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768486
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Все чудово. Продовжуй, рахуй свої вслух забаганки.
Ігноруй як завжди моє горем навіяне "ша...",
та я перша сьогодні піду не діждавшись світанку.
Адже ранок без тебе це люта, нестерпна журба.
Чи це траур? - Повір, я не буду сьогодні сміятись.
Розмалюю чорнилом весь свій календар на стіні.
Стаючи на коліна, знайду в собі сили зізнатись,
що спалила б тебе, та усі подарунки твої.
Все як завжди: я в ліжку, в кутку на столі стоїть кактус,
Десь на джинсах спить кіт, а підлога вже тиждень брудна.
Добре Дарлінг, ти знову так легко підтвердив наш статус, -
Що ти завжди герой, - а я барбі, красива й дурна.
Чи то осінь, чи то від дешевої кави так гірко?
Без розмов із тобою нічних, без дитячих образ.
Як ти мило жартуєш, смієшся, та куриш у хвіртку,
Кожен раз, забуваючи ніби до ранку про час.
Ні, все добре. Продовжуй, рахуй свої вслух забаганки.
Ігноруй мої жести, прохання, обійми й слова.
Та сьогодні ми знову удвох до самого світанку.
Адже ранок без тебе, це люта нестерпна журба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274753
дата надходження 12.08.2011
дата закладки 28.12.2017
Я чула шепіт моря й самоти,
так схожі с шурхотінням оксамиту.
Відлуння щастя мОго, що розбите
гуляло, не торкаючись води...
Холодна осінь співом про своє...
по вітру розправляла жовті крила,
та човен наш і досі без вітрила,
це значить, він навряд чи допливе...
Бушує кров, занадто мало вен,
так, ніби у мені початок шторму,
а серце хоч і б'ється - впало в кому.
Не пам'ятаю тисячі імен...
Чи може зовсім, Я не на яву
одна з актрис в сумному епізоді,
Та щастя мОє, твій єдиний подих
розвіє сон, в якому я живу...
Присвята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604451
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 28.12.2017
Він народився поміж гір в спекотний літній день із хмари сильної.
- Дзінь-дзінь! Дзелень-дзелень... Дзелень! - так дзвінко-дзвінко задзвенів.
Так швидко через ліс побіг... побіг... мерщій...мерщій ...у гай аж до беріз!
А там велика є ріка. Бурхлива. Так шумить! І хвилями хлюпочеться, і
стрімко так біжить!
З тією річкою струмок тепер єдиним став, від радості - пустився в пляс,
дзвінкіше заспівав. А тут, таких як він, струмків дуже багато є.
Радіє кожному ріка і сили додає.
І плине вільно вже вперед красива та ріка... Могутня, вільна, гомінка,
весела і легка!
Отак і ми усі тепер у дружбі маєм жить. Повік нікому не здолать, краплин
не розділить! Бо так сильнішими стають навіть в найтяжчий час.
Мов джерело ясне дзвенить нехай і кожен з нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768462
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
На зимовім вікні
мої мрії ясні
розмальовує вітер.
Тут є вишня в цвіту
і дорога, де йду
я з тобою у парі.
Тут і поле, і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
На зимовім вікні
все квітує, як в сні,
та скажу я, по - правді:
Наша вишня в саду
і дорога, де йду,
є насправді!
А ті квіти ясні,
що даруєш мені...
такі гарні!
Є в нас поле і луг,
нічка зоряна є,
місяць в хмарі.
Здогадався, мабуть,
отой вітер легкий,
що нам бути у парі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765530
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 28.12.2017
И снова - месяц молодой…
Не в такт - мерцание каратов…
Закон один для всех - простой…
И не нуждается в дебатах…
Скупые строки - без оков…
Но только сложностью богаты…
У эпилогов вещих снов -
Не поминальные набаты…
Утихомиренная боль -
У чёрно-белых, и цветастых…
Не переменчивый - пароль:
Кривою систолой из счастий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768380
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Блукає грудень сірим містом –
Розгублено шукає сніг.
Немає діду й де присісти –
Болото липне скрізь до ніг.
На сонній річці скресла крига.
Приліг додолу сніговик.
Розчулила мороз відлига
І він…Пустив сльозу і…Зник…
Сховавсь від вітру і негоди
У темні хмари небокрай.
Змінив санчата на підводу –
Не розгубився, Миколай.
Мабуть, подалась на Мальдіви
За квітнем-красенем зима,
Тому й розперезались зливи,
Гаї дубові обійма…
Чи січень поверне втікачку,
Чи та отямиться сама,
Палка, закохана дивачка,
Чи з березнем прийде вона???
Кіндрат & Корінь. 26.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768365
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
*Перед прочтением, рекомендуется включить прикрепленную песню.*
***
Я поставлю пластинку, с прозрачным звучанием скрипки,
стол накрою, и белый, любимый, надену наряд.
Этот вечер, так полон волнений, и блеска гирлянд,
Что проходит сквозь нас, оставляя искристые блики...
Забываю слова, как врываешься в мысли птицами,
Забывая себя... В этот вечер забудем весь мир!
И при свете свечей (мы под музыку так постоим)
Я увижу вселенную под твоими ресницами...
Буду ждать наших встреч, вдохновленный твоей красотой,
Как луна ждет закат, чтоб ее отражали воды,
Как трепетно море, засыпая, целует звезды,
Как ветров ждут осины, чтоб песни шумели листвой.
Я считала минуты, порою, мне страшно представить,
жизнь так быстро проходит, в ней счастье - тончайшая нить,
я с тобою могу обо всем что внутри говорить.
И мечтать... под мелодию скрипки и соло рояля...
Все на свете молчит, когда руки сжимаешь мои,
только города спящего пульс под нетронутым снегом,
Этот танец, он мог бы, по смыслу вполне стать последним,
Потому что, вот так вот, нельзя станцевать без любви.
Без любви не танцуй, не живи, не дыши, не надейся,
Без любви, без меня...(без тебя не дышу я давно).
Танец мог стать последним, но я впился в твою ладонь,
Чтоб воскреснуть друг-в-друге, и не слышать обмана песен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631792
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2017
Я тебе подарю белый стих под мелодию струнную.
Очертаний луны, что затмения скрыл абажур.
Поцелуем горячим под утро тебя разбужу,
чтоб послушать, как ветер гуляет над снежными дюнами...
Я тебе подарю горизонт, где восходит заря,
розовеет и слепит, холодную мглу поедая,
но у этой борьбы не найти ни конца и ни края,
Мы с тобою попались в надежную сеть декабря...
В час когда тусклый вечер уронит последний листок,
Я для нас заварю черный чай с ароматной малиной,
И в обнимку сопя, будем видеть под звуки камина,
сны о том, как устало метель заметает порог..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765663
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Лежить солдат, розпластаний і… мертвий…
Руками землю змучену обняв.
Втомилось небо вже лічити жертви,
Й не розуміє: а за що ж війна?
Чому в Донбасі є людці – не люди,
Які нічим не хочуть дорожить,
Не хочуть зняти із очей облуду –
Московії бажають знов служить.
Тривожить небо, як це вбити брата
І як людей це змусити простить.
Москва ж Донбас не буде собі брати.
Руїни лиш залишить і… хрести.
Ні, не за землю йде війна – за душі.
Така війна і довга, і важка.
Не може світ до того буть байдужим,
Куди Кремля замірилась рука.
Лежить солдат, тепло віддавши тіла
Землі, за котру він життям сплатив,
А в космосі, згасаючи, летіла
Його зоря, і… «Град» по ній гатив.
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
сховали місяць хмари синьо-сірі
лиш сяйво блідо глипає у ніч
націлюються хижі чорні діри
на наше щастя... та не в тому річ
не в тім причина, що загусли тіні
що моторошно вітер шепотить
а в тому, що ніколи не зустріну
своєї мрії, а життя - лиш мить
таке коротке, куце, скоротічне
немов ковток, мов подих лиш один
збігає час, та все чекати кличе
чого чекати? втрачених хвилин?
марнуємо так щедро і безпечно
щось дороге, між пальцями пливе
і осідає тягарем на плечі
на серце зранене, та ще живе
якщо то правда, що у жмені доля
не журавель, не жертва з вівтаря
то розтулю і випущу на волю
нехай летить...
*** шаріється зоря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768277
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Зима на подарунки не скупиться -
У білий шовк закутала тераси.
Під стріхами хатин, як і годиться,
Розвісила із кришталю прикраси.
Доріжечки сніжком припорошила,
В розкішне хутро нарядила ганки.
На кожну шибку старанно пошила
Сріблясті, з візерунками, фіранки.
А скільки перлів, скільки самоцвітів
Розсипала, що й не порахувати?!
Вони яскраво мерехтять на світлі.
Зима, і справді, – щедра та багата!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767100
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 27.12.2017
На те він і грудень -
то снігом засипле,
то душу остудить,
то віршем захрипне...
Бо він так святкує -
морозить озерце,
не бачить, не чує ,
лиш кригою - в серце
Оселиться тихо
ніяк не розбити -
відламую крихти,
а як розтопити...
Не видно весни ще -
у ночі смолисті
лиш виє вітрище,
дерева безлисті...
Природі подібно -
ховаюся в хустку
і слово потрібне
шукаю до хрусту...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768175
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Разлюбив, не обжигают приворотные глаза…
Позабыв, не окликают...Но приснятся иногда…
Разбивается - на счастье...Сберегают черепки...
Когда болью разрывают,не сшивают лоскутки...
Потеряется заветный, поменяются замки…
Не выплёскивать наружу,если спрятано внутри…
Розы красные даруют, - значит велено… судьба…
И недаром искушают райским яблоком тогда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768180
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Снежное марево зимнего царства…
В панцирь закована темень глубин…
Самый пушистый ковёр распластался
До горизонтов душистых маслин…
Холодом дышит морозная вьюга…
Пламень свечей согревает сердца… -
Все.....Настоящее - голову кружит...
Венами плещется жизни река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768179
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
На чорну землю ляже білий сніг.
Різдво Христове зустрічати будем,
Співатимем колядки голосні,
Веселим дзвоном розгойдаєм будень.
Хоч сум давно печаткою в очах,
Бо сходом мальва річно розквітає –
Не на полях, а на людських тілах,
І «Плине кача» обшир смутком крає.
Та ми старих зберемо і дітей,
З’їмо куті, молитву прочитаєм.
Благати будем Господа про те,
Щоби возніс зорю над нашим краєм.
Щоб Україна вийшла із боїв,
Двоглавого орла спинив наш тризуб,
Щоб схід і захід злитися зумів,
Пошив зі сили й слави Неньці ризу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768080
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
́За вікнами дощить зимовий день.
Різдяний вечір. Теплий плед, світильник.
Гарячий чай, лимон, вишневий джем.
І монотонно тікає годинник,
Із моїм серцем потрапляє в ритм...
В зимовий вечір може бути літо,
Коли в душі - любові алгоритм,
Коли вона по вінця по́вна світла.
Коли у ній ні болю, ні жалю́,
Коли у ній лиш ніжності сія́ння,
Коли у ритмах серця "я-люб-лю",
Тоді у ній лиш щастя і кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768053
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Ти блукав зі мною у солодких снах,
Із медовим поцілунком на устах.
Ніжно так торкався до моїх плечей
І не зводив з мого личенька очей.
Я всміхалася до тебе любий мій
І дививсь коханий погляд із під вій.
Серце билося так сильно вунісон,
Колисали місяць й зорі дивний сон.
Несли мрії нас кохання вдалину,
Ти мене кохаєш любий лиш одну.
Я щаслива так з тобою у ці дні,
Бо даруєш справжнє щастя ти мені.
І радіють разом з нами небеса,
Сон в якому ми з тобою чудеса.
Я кохаю і тобі кажу без сну,
Закликаю в серце казку і весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767834
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Ми краплі з примхливих бажань.
Упадемо тихо на рани,
Із завтра, де холод чекань,
Торкнеться дівочого стану.
Всміхненої долі, спитай,
Чого ж він тебе не пускає?
Бо там, де квітучий розмай,
Лиш пустка промовить кохаю.
В долонях весь зміряти як?
Надія втікає крізь пальці.
Ми краплі, де вічнісь маяк,
А мрія згораючі сланці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767799
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
В Вифлеємі у яскині дитиночка народилась.
А над нею, в небі синім, зірка ясна засвітилась.
Лю-лі! Лю-лі! Спи, дитинко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, гарненька!
Засвітилась над тобою
в небі зірочка ясненька!
З неба Ангели злетіли, колисаночки співають.
Пастушки й царі, поважні, Сина Божого вітають!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, дитинко!
Лю-лі! Лю-лі! Спи, гарненька!
Засвітилась над тобою
в небі зірочка ясненька!
В Вифлеємі у яскині дитиночка народилась.
Їй радіють в небі зорі, і земля вся звеселилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767880
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2017
А у долоні падав-падав сніг…
Пухкий, лапатий, різнокольоровий.
І я, немов царівна срібних снів,
Роздмухую пушинки пурпурові.
Нехай кругом по-білому мете -
Мені ж пасує ця прекрасна сніжність…
Хай спить земля - та у душі росте
Й гойдається на віях срібна ніжність.
Так ось яка ти, Радосте моя!
Так ось які солодкі миті Щастя!
О мить! Спинися на моїх вустах –
Цілуй до згуби, ніжносте пухнаста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/992002141.gif[/img]
[b]«Я на руках тебя несу…» [/b]
Я на руках тебя несу…
Не суть – куда, когда, во сколько…
Мы части целого – осколки
Как нить не может без иголки
Мы любим так, как любят волки
Я пью тебя, как день росу
Я на руках тебя несу…
© Микола Карпець (М.К.)
*23.12.2017* ID: №767693
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/ja_na_rukakh_tebja_nesu/13-1-0-136"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767693
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Летять сніжинки із небесної перкалі,
Граційно сріблом мерехтять у танці,
І зірочками падають в оригіналі,
Святковий настрій піднімають вранці.
І крихітки, і велетні пухнасті снігу,
Як пледом м*яко покривають землю.
Виразна симетрія діедральна збігу.
Їх так багато, що "гати, хоч греблю".
Зима цілує дивом срібним ранок білий.
Милуємось тендітністю іскринок,
А на снігу блищить сердечко сніжне ціле -
Кохання світлий символ із сніжинок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767609
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Мороз січневий... Догорає день
І сутінками падає в сніги.
Різдвяний вечір з новиною йде,
Яскрава зірка сяє навкруги.
В розмитості освітлених небес,
На тлі століть у множині думок
Вона здається чудом із чудес,
Найпершою із бачених зірок.
Кутя багата вже посеред столу,
Доки докупи сходиться сім‘я.
Духом Різдва все дихає навколо,
І на вустах у всіх – одне Ім’я.
Молитвою освячена розмова
Як вірність філософії добра…
Палахкотить так вічно і святково
Та свічка, що ніколи не згора.
Відрадою наповнені сюжети
Ще бережуть свій первозданний смак.
Різдвяний вечір… Дивні серця злети
Й Любові світло, свята вірний знак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767000
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 19.12.2017
На годиннику шість, а вже, мабуть, десяті ке-ме
Намотали колеса розігріті старої маршрутки
Й крізь молочно-ванільне віконце, доволі брудне,
Дивним проблиском сонце і небес кольори незабудки.
Де в моменти, коли так надривно голосить двигун
І скриплять поржавілі, допотопні сидіння і рами,
Мої мрії дзвенять міліоном незнайдених рун,
Досягнувши зі мною неминучої тревел-нірвани.
Адже поруч такий неприступний, холодний зеніт,
Що вмістився у скла ледь спотілий, маленький квадратик.
Я -це той пасажир, що чекає лише вихідні,
Щоб в обіймах твоїх, мов метелик в траві заплутАти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739563
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 17.12.2017
Я до тебе нестямно- тривожно,
Посекундно, із часом навскіс ,
Ледь торкаючись ніжно, як можна,
Бахромою весняних беріз...
Повертаюcь... стираючи знову,
Борозенки із твого чола,
Крізь безвихідь, знайшовши обнову,
Волошково-небесну села.
Та в хвилини безмежно-скорботні,
Переплакані тисячі раз,
Воскресаю завжди на полотнах
Твого серця, без частки образ.
Проливаючись сонця заливом,
До частинок, судинок, півкуль.
Так життєвий стелю́ я свій килим,
Мам, матусю, мамусю, мамуль!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749289
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 17.12.2017
Ми збираєм друзки від карафи кохання,
Що її аж по вінця собі налили.
Наостан залюбки налили "по останній"
І розбили минуле. Були?.. Не були?..
Пам"ятаєш, шалено сприймали отрути
Виноградовий хміль... Він, солодкий, мов ти,
Так серця лоскотав... Післясмаковий смуток
Гіркотою... Немов у минуле листи,
Що чорнилом написані меду і крові...
Без табу помережено наші тіла,
Мов орнаментом розпису снів світанкових,
Де я був... Та і ти... Теж, напевно, була...
...і висять ефемерно над нами вінцями,
Мов корони із гілля шипшин, ясени...
І пітьмі тій спливать, що лягла поміж нами
У багрянії сни... У багрянії сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766423
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Признаниям – «счастлива очень»
Не веришь?..Не верь…Никогда...
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
У времени век - бесконечность…
Известная мера - одна…
Прошедшее спрятано в вечность…
Но путников много туда...
Прогнозы синоптиков точны…
И будет снежить до утра…
Не чёрные – белые ночи
Когда наступает зима…
Звучание мелодий так сочно…
Красивые - вязью слова…
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766401
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Як добре, що тепер я не одна!
Усі дороги замела зима.
Твої сліди шукала, та дарма.
У шибку стукала вона до нас всю ніч.
Та лише вранці здогадалась в чому річ.
Мов Ангел залетів до хати світлий.
Назавжди ти до мене прийшов, рідний!
Нехай співає за вікном зима.
Яка ж щаслива із тобою я!
Казкові шати одягла зима.
Як гарно все прикрасила вона!
Зібрала віхолу, немовби під вінець.
Не замести ж бо їй слідів до двох сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766051
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[youtube]https://youtu.be/l80XeoViJMI[/youtube]
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/842296464.gif[/img]
[b]«Вечера на хуторе близ Диканьки»[/b]
или
[b]«Ночь перед Рождеством»[/b]
[color="#0400ff"][b][i]
Тиха украинская ночь
Лишь где-то брешет подлый пёс
Крепчает на ночь и мороз
И мать зовет с гулянки дочь
Лишь ведьма, быстро, на метле
К кому-то в гости улетела
Мужского хочется ей тела
И будет заживо в котле
Вариться, за такое дело
Кузнец Вакула крутит ус
К Оксане подбивая клинья
Но будет высмеян за имя
Да и за то, карман что пуст
Насмешек чтоб унять молву
Захочет с горя утопиться
Но ждет его вдали столица
На троне где сидит царица
Подобно в перьях божеству
Герой влюблен – краснеют уши
Как будто вырвался с больнички
Просить он будет черевички
За них готов продать и души
Свою и чёрта, и дьякА...
О чём не знают те пока)
К Солохе вновь незваный гость…
Такой уж имидж у старушки
То дьяк, то чёрт гостят в избушке
Им Голова - как в горле кость
Иль чемодан, что уж без ручки
На улице темно - ни зги…
Чертяка стырил подло месяц
С Солохой тырили-то, вместе
Он голова, она – мозги)
Такой вот жизни недочёт
Нестрашен бабе даже чёрт))
Короче, весело в Диканьке
В канун святого Рождества
Не обошлось без колдовства
Без криминала (воровства)
Без козней чёрта и без пьянки
В разгар рождественской гулянки
Когда всех в гости ждет вдова
*03.01.16* М.К.
[/i][/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766208
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Акварелью рисую картины…
Голубые – Джоконде глаза…
Не приходишь в мои палестины…
Покидаешь меня навсегда…
А свеча - полыхает в окошке…
На листочках – надежды слова…
Припорошена крупкой немножко
И тропинка моя до тебя…
Не приходишь в мои палестины…
Не оставишь на память следы…
Я в пастель наряжаю картины,
Размывая мазки наготы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765936
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
[b]А ти не скажеш крихітко мені
Чому в твоїх зіницях тінь грози
Й чому маленькі краплі бірюзи,
Змахнули митю рученьки бліді?
Вже ранок, бачиш, нишком на вікно
Гардину синю зачіпив із неба,
Тому, малюче, плакати не треба,
Сміється ж сонцем синє полотно.
Дитятко миле, знаю, як пече,
Й чому ховаєш від усіх на трішки
Задумане чоло у бархат мішки,
Смикнувши його лапку і плече.
Мій перший друже, названий Вітьок,
Моє з сумною долею дитя,
Як жаль, що свідком твого є життя:
Китайський ситець вицвілих ляльок.
Та сотня десь сирітських рандеву,
Що з вірою й тривогою в очах
Й мені прощальне мовили в дверя́х:
"А можна я вас мамою назву?"
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
В холодних обіймах зими,
При свідках зорів і неба.
Мене пригортав до себе,
Теплом зігрівалися ми.
Потріскував десь морозець,
Інеєм падав на віти.
На вікнах зимові квіти,
Торкались душі і сердець.
В полоні твоїм назавжди,
Вальсує Вітер з Зимою.
А я щаслива з тобою,
Бо поруч зі мною є ти...
Бо поруч тепло неземне,
Душу мою зігріває.
Кращого дива немає,
Як диво - кохання твоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765959
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Вишивала Зима вишиванку,
Білим коліром срібних ниток.
Незмикалися очі до ранку,
Падав легкий на землю сніжок.
Вона ніжно вкладала узори
І лягали стібок за стібком.
Їй світили мережані зорі,
Колір ночі змінився бузком...
Скоро... скоро проснеться світанок,
То для нього сорочка ота.
Ось зроблю ще стібок наостанок
І зіллються в коханні уста.
Зігріватиме довго сорочка,
Яку вишила Діва - Зима.
Доторкнеться сніжинка листочка
Ти трудилась над цим недарма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766140
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Читаю книгу білої зими.
На сторінках кристали чисті льоду,
Сніжинки стелять з блиском килими,
Чекаю новорічну насолоду.
І хвойно-мандариновий коктейль
Струнких ялинок і гілчастих сосен.
І забринить в душі віолончель
Святково-ніжним духом стоголосся.
Блаженство шоколадне і зефір,
Зимові чудеса і подарунки.
І фейєрверки вирвуться в ефір,
Сюрпризи щастя від зими-чаклунки.
І перша зірка - благовіст Різдва
Засяє діамантом в небі миру,
Теплом зігріють дії і слова,
Життю я заспіваю оду щиру.
Читаю книгу білої зими,
На сторінках в красі моя країна.
Любові застелю я килими -
Зимове теплослів*я Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Обожнюю, коли летить пухнастий сніг
Чарівно із бездонності небес.
І сипле біло-сніжне щастя повний міх,
Зірчастістю танцює полонез.
І танцю підкоряється земля-раба,
Сніжинок ніжність у холод ближча.
Незнана їй, як жінці тихій, боротьба,
Бо чудо Боже усього вище.
Лікує душу грішну колір чистоти,
Енергію вселяє, мов алмаз.
І жити хочеться в природній красоті!
- Живи, - від Бога чую раз по раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 16.12.2017
На землю ступить Новий рік,
Старий піде відпочивати.
Чи буде він, як і торік,
Війною з нами воювати...
Чи верне мир нам і добро
І чи синів верне до хати.
Чи знову переб'є крило
Й народ наш буде бідувати...
Я загадаю в рік Новий,
Здоров'я й миру Україні.
Щоб не точився страшний бій
І щоб завжди були ми вільні.
Хай буде в єдності народ
І дружба хай міцною буде.
І новорічний хоровод,
Луною хай летить повсюди
Хай щастя прийде в кожен дім
Різдво нехай зайде до хати.
Щоб було весело усім,
Щоб дружньо всім колядувати.
У небі зірка спалахне
І сповістить, що Син родився.
У серце радість принесе,
Щоб кожен цим насолодився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764370
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Так тихо-тихо сіявся із неба сніг,
Неначе біле конфетті вкривало,
Мереживом сріблястим мерехтів і ліг,
А шосте почуття про зустріч знало.
Фантомами тепла блукали дві душі
Замерзлим лабіринтом білосніжним.
Сміялася зима в люстровім кунтуші,
Доріжкою лягала м*яко ніжність.
Зійшлись ці вогники у царстві льодянім.
Єдині жести, усмішки, манери.
І гАряче було від поглядів хмільних
Удвох межи морозного пленеру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764263
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Договариваться с душой
Я,наверное,научилась…
Говорила ей - что со мной…
Почему - всё так получилось…
Оборвалась опять струна –
Очень долго ноту искала…
Объявлялась на день война,
И все правила изменяла…
Когда лодочка вверх плыл`а,
А в терновнике птица пела,
Обнажалась душа сама...
Не случайно ведь...Так хотела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764172
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Прокинувсь ранок у пухкій перині,
Яка накрила поле і ліси.
Пливуть хмарини білі в небі синім,
Немає в світі дивної краси.
Зима ступає килимом так тихо,
Дороги наче в казці замело.
Для неї сипать снігом добра втіха
І добра втіха розпрамлять крило...
Волочить шлейф сріблястий королева,
Їй кришталева шуба до лиця.
У теплі шапки одягла дерева
І снігу ні початку, ні кінця.
Стою біля вікна й зимі радію,
Чи є у світі ще така краса.
Яка у серці зігріває мрію,
А мрія творить дивні чудеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764183
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Чи знаєш ти в житті ціну сльози, -
Очей солону, мамину вологу,
Яка із шумом першої грози
Спада, мов бісер, рясно на підлогу?
Коли, рука війни, в її життя
Сипнула надто гострих серцю спецій,
З тих пір в красивих, кавових очах
Застигли води всіх земних Венецій.
Із тої днини сива далечінь,
Тепер відносить душу у окопи,
Де світло-ніжна, рідна голубінь
Очей синочка, миру в неї просить.
Тож ти, хоч зрідка, просто уяви,
Як їй у груди б'ють воєнним берцем.
Чи знаєм ми таку ціну сльози,
Як плаче мама... плаче мама серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763470
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Я беременела страстью…И рожала от греха…
По велению высшей власти – моя лёгкая рука…
И мои пылали свечи…И болела мне душа…
Обнимала память плечи, не молчала тишина…
И мои пути-дороги на ладони у судьбы…
И мои заветы строги…И кому-то так важны…
В этом мире беспокойном ожиданием живут…
Если словом согревают, то, наверное, не лгут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763401
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017
Зоряна ніченька сріблом розлилась.
Вогнями ясними вона засвітилась.
Приспала вже сад наш, і гай, і лісок.
Давно соловейка вже стих голосок.
- Зоряна нічко, про кого ти дбаєш?
Скажи мені, нічко, для кого ти сяєш?
Для кого горять твої ясні вогні?
Скажи, моя світла, будь ласка,мені.
- Свічу я для тебе, для тебе я сяю.
Про тебе, дитино малесенька, дбаю.
Щоб тільки солодкі приходили сни,
ясні розсипаю скрізь зорі-вогні.
Місяць яснесенький світить для тебе.
Про сон твій, дитино, земля дбає й небо.
Ти сил набирайся... мерщій підростай.
Пишатися буде тобою наш край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763235
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Протыкают ветви тучи -
В небо рвутся тополя...
Снег пушинками кружится...
На озёрах - лёд до дна...
Листик жёлтый припорошен...
Снится первый зимний сон... -
Тёплый,нежный...Самый лучший...
Улетает птицей стон...
О тебе - строку сплетаю..
О тебе - страницы рву...
О тебе опять мечтаю...
О тебе одном грущу...
И зову,зову(немая)...
И кричу(до хрипоты)!..
А у розы моей алой
Опадают лепестки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763197
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Когда случайно(в коридоре)
Не на стене увидишь тень,
Не испугайся, мon amore,
Голубизны ажурных вен -
Потустороннего астрала...
Прохлады (из его вершин)...
Не говори ей,что устала...
Не разливался долго Нил...
Не говори,прошу! - Не время.....
Не говори,что нету сил!..
На ней - таинственное бремя:
Один-единственный берилл...
Ты приласкай её до света...
До первых лучиков зари...
Коль не дождёшься ты ответа,
Все двери,молча,отвори...
Пускай идёт,куда желает...
Пускай - не ведает оков...
Наверно,кто-то ожидает -
Где Нил выходит с берегов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763169
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Побачив картинку – навіяло)…З ОСТАННІМ днем осені, Друзі!)
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/120345184.jpg[/img]
[b]«Лишила осінь з листя слід»[/b]
Зима і осінь десь на грані
Листочки падають останні
Сніжинки сипле небозвід
І осінь як старезний дід
Вже посивіла борода
І лиш з листочками вода
Ще намагається втекти
Від заметільної біди
Тече струмок, дзюрчить струмок
Болить голівка від думок
І всі думки – ПРИЙШЛА біда
Замерзне скоро і вода
Замерзне, скресне – вкриє крига
Як не написана ще книга
Прозора, чиста – і крізь лід
Лишила осінь з листя слід
© Микола Карпець (М.К.)
*30.11.17* ID: №763185
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/lishila_osin_z_listja_slid/3-1-0-133"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763185
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
[i][b]Сніги метуть... метуть сніги... це ж треба
На чорну пудру трішки білизни.
Й сережки білі, інеєм по стеблах,
Колишуть перші подихи зими.
У склянці річки плещуться ще води,
Життя кругом, - і там, і там, і тут...
Маленькі хвилі водять хороводи
Й сніги метуть, метуть собі, метуть.
То б'ють хуртеччю, туляться до вікон,
Неначе в гості просяться на чай,
Життя, немов сніжинка тане швидко,
Сніги метуть, метуть... ну і нехай.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763161
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Прости мені, осене, тиху молитву,
Яскраво шматочками літа малюй,
Твоєю рукою сльозу свою витру,
А ти мені - бабине ще подаруй!
Зігрієш в обіймах - з журою не сплутай
Тремтливу покору опущених вій -
У теплу довіру надійно закутай,
Мелодію серця почути зумій...
Засип мене, осене, листям кленовим,
Хай ковдрою ляже на сотні доріг -
Засліпить золоченим заревом знову
І вже не заснути мені до зорі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763166
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Холодна осінь. Мряка. Парасоля
Зіщулилась від депресивних сліз.
Похнюпилась оголена тополя.
Тарахкотить поволі старий віз.
Чалапають покірно змоклі коні,
Принишк брезент – дрімає їздовий.
Сонливе небо в клубчастім полоні
Назавтра день віщує дощовий.
Заскавуліло собача під плотом
Причесане, прилизане дощем.
Село…Запахло дро́вами і гнотом,
Свіженьким хлібом, маминим борщем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763039
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
У закоханих – ніч коротка.
У залюблених – ніч п’янка.
Із цілунком до тіла нотка
Потрапляє і ціль шука –
Доростає в мелодій стріли,
Долітає до всіх кутків,
Щоб вуста від жаги німіли,
Щоб небесний по тілу спів
Розливався, міг дамби знести,
Був луною сердечних струн,
Щоб тонула душа в блаженстві
Від любові – чуттів тайфун.
У замріяних очі – небо,
В зацілованих – зорепад.
Ти, мій всесвіте і потребо, –
Наймажорніший серця лад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763040
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Вона стояла і дивилась в воду:
Можливо, моря, може й океану.
Така легка... закована в свободу,
Така далека... по́ той бік екрану.
Солений вітер пестив її плаття
І загравав до шовку у волоссі,
Роздмухував в моїй душі багаття,
Готуючи відлигу від морозів.
Вона дивилась в воду, я - на неї,
Не знаючи, що спущено курок,
Що серце вже вулканом Піренеїв
Штовхає в вени тисячі думок...
Якби вона зненацька снігом стала
З бажанням бути у обійм полоні -
Для того, щоби раптом не розтала
Я краще заморозив би долоні.
Нехай ми не знайомі особисто -
Єднають нас невидимі мости.
В думках своїх я ввічливість зі свистом
Давно прогнав і перейшов на "ти".
І поки твої сни плетуть малюнок,
А ніч невпинно ко́птить на вікно
Для тебе оцифрую поцілунок
Й відправлю через оптоволокно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762878
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Можливо повернути течію
Бурхливого і гордого потоку,
Змінити свою долю чи чиюсь,
Вернути комусь борг ще з того року.
Можливо повернути в шахах хід,
Політику держави, цілих націй
І навіть запланований політ
По одному дзвінку з метеостанцій.
Можливо повернути бігунів
На білу лінію після фальстарту,
Рух потяга, циклічність двигунів
І цілі території на картах.
При всій багатогранності ідей
Є те, чого не можна повернути...
Батькам - полеглих у боях дітей,
Які батьками не змогли побути.
Не повернути дітям їх батьків,
Які писали з фронту смс-ки:
"Я вас люблю! Ще трішки...пару днів...
Чого вам із відрядження привезти?"
...
Їм не потрібен вже жалобний дзвін,
Посмертних орденів і голосних деталей...
Останній доленосний брязкіт мін
Куди гучніше брязкоту медалей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762727
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Бешкетує всюди осінь:
То дерева роздяга,
Й гілочки на вальс запросить,
То в ріллю зерном ляга.
Чи впаде дощем на землю,
Скропить місце для зерна,
З очерету у озерах
Витче й казочку вона.
А у воду як загляне,
Стане зорі рахувать,
Закурличе над полями.
Заклубочить між левад.
У садку плоди дотрусить –
Не зимі ж їх залишать!
Все, як слід, зробити мусить.
Дивна в осені душа!
27.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762834
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Давно забулося обличчя,
Присвоїв спогади туман,
І канув, з ним у купі – відчай
Подався за далекий лан.
За поле, де збивала краплі
Любов, подвоєна в весні,
Що малювала в нашій мапі
Зупинки, втіхою рясні.
Здавалося – замало краю –
Й немає до розлук моста
Для нас з тобою! Пам’ятаю
Медами скроплені вуста.
В минуле через сон тягнуся:
Відчути б пахощі хотінь,
Бо зникли в безперервнім русі,
І ти – давно не рідна тінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591264
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 28.11.2017
Зібрати бісер кабали? Чи ж варто?
Немає розуміння, як іти.
Стоїть сумління час брилою варти,
Цураючись задачі «я + ти».
А «ти», то хто? Займенник у цій байці:
Без тіла, без історії, без «нас»…
Сам малахай, чи сарвень у нагайці,
Що для любові спритної припас?
Горить нутро! (Хіба буває в сорок
Така жага отримати когось?)
Не тіло – ні, душа тримає шворок,
Коли бажання стільки береглось.
Прив’язана, сполохана, щаслива…
У чверті віку – подруга й жона.
Засу́ха сильна, полохлива злива,
Тверезі мислі, дурість од вина.
Ти тільки не дивись мені ув очі
І не питай чи вірую, чи ні.
Я – наймичка твоя цієї ночі,
Ти – юний пан у рідній сивині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753513
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 28.11.2017
Сьогодні Осінь сонечком всміхнулась
І ранок доторкнувся до землі.
Від сонячного променя проснулась,
У небі хмари наче кораблі.
Вдягнула Осінь капелюшок радо,
Помандрувала стежкою у сад.
У тихім сні зажурені левади,
Не чути грому диво - канонад.
І листя вже тихенько відмирає,
А нове з'явиться лиш навесні.
Осіння тиша лине понад краєм,
Хоч інколи дощі ідуть рясні.
Сьогодні Осінь сонечком всміхнулась,
За вікнами ясний, чудовий день.
Вона душі і серця доторкнулась,
Полинула мелодія пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762775
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Достань - с тайника арбалет…
И стрелы,чтоб в душу попали…
Плесни пару капель в сонет -
Из грусти и светлой печали…
Быть может, за тысячу лет,
Про чувства такие забудут…
А тот, восьмистрочный сонет,
Наверно,никто не осудит…
Достань - с тайника арбалет…
Дыханье, смирив, осторожно…
И в тот(незабвенный) сонет -
С пронзительно-нервною дрожью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762619
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Імпреза осені пройшла магічно.
Скасовує дні раритетні холод.
А серцю не збагнути цю логічність,
Бентежить знов любові ніжний солод.
Хоч досягнули крилами верхів*я,
Зима сувора прагне поцілунку.
На відстані морозить марнослів*я,
Гіркому відчаю знайти б рятунок.
Ти пахнеш смутком, болем вільним впертим,
Торкнись моїх думок, в них сонця сила,
І ні до чого тут жіночі жертви,
Коли душа по-справжньому любила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762488
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Сегодня купила билет -
На зиму (со снегом, морозом)…
Ангоровый шарф и берет…
И самую красную розу…
Я снова пишу для тебя –
Стихами, сонетами, в прозе…
Темнеют у неба глаза, -
Прольются, наверное, слёзы…
Неровно тобою дышу…
Мечтами себя окрыляю…
Последний листок ноябрю
Специально не отрываю…
А время – куда -то летит…
Кометой…За ним - не угнаться…
А слово за словом - спешит…
А я - не желаю прощаться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762383
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Ти чуєш? Вони ось-ось...
Завмерлі горять цурпалки.
Чийсь погляд жадібно й палко
Торкнувся? - не довелось.
Услід знедолений дим
Вилизує сіре небо,
З"їдає, хоч і не треба,
Одвічне: звідки, куди?
В минуле, де на траві
Ще бавиться сонне хочу,
Допоки день проти ночі,
Ми жевріли, бо живі.
Вціловує спину мох,-
У оксамитних лаштунків
Смолисті тіні-малюнки,
То ми серед прірви вдвох.
Ти чуєш? Вітри гудуть
У демонів на підхваті
Багаття розклали кляті,
Примару будять руду.
Щоб хрумала нас, як хмиз?
Ми й так догорим, безсило.
Боги, що ми сотворили
Щоб кара дістала скрізь?
Чи предки клянуть з могили?
Не дим, а душі униз,
Угору?.. хмарами сліз,-
Прокляття заголосили.
25.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762356
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Крапля за краплею тихо стікає день,
Втомлене сонечко котиться м`ячиком вниз,
Сіє вже вечір зорі з великих жмень,
Місяць вмостився зручно на мій карниз.
Тихо на дворі лиш вітер шепоче щось,
Знову з старим горіхом він розмовляє,
Ніби хтось гірко схлипнув, чи мо здалось?!
Ніч прохолодна в домівки всіх заганяє.
Ранок прийде на землю так як завжди,
Знайде замість калюж крижані озерця.
Перший мороз пройшов, залишив сліди,
Стала вода твердою на дні відерця.
Зовсім із нами поряд ходить зима,
Скоро, вже зовсім скоро сніжком засипе.
Осені йти в дорогу тому й сумна,
Мабуть її я чула вночі ті схлипи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762311
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Я вас прошу, - залиште мою осінь,
Поки вокзальне світиться табло.
І не зважайте, що думки й волосся,
Студенний вітер плутає на зло.
Що в розкладах , із всіх знайомих речень,
Не викреслено: "Київ - Кривий ріг",
Що жовте листя, хоч і недоречно ,
Вінтажним злотом падає до ніг.
Геть, попри все, зробіть свідомий вибір,
Не засмутивши жодну із жінок.
Хоча, одна лиш вимовить: "спасибі!".
Й помолиться на придбаний квиток
Та на гучні пере́співи вагонів,
Що вас несуть додому іздаля.
А там... перон... стрибне на руки доня...
Та мамою її буду не я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 25.11.2017
[b][b]Гострі верхів'я осик падолистом
Сиплять осінній додолу бурштин
Й теплого вересня срібні підвіски
Вітер гойдає на тлі павутин.
Суміш багряна терпкого відтінку,
Млосно-печальна тече потайна,
Легко зібравши, мов з чашечки пінку,
Краплі холодні із брами вікна.
З суми всіх осеней я лиш четверту
(Легко ідучи назустріч судьбі),
Ніжно виводжу на спільнім мольберті
Осінь, яку присвятила тобі.[/b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761284
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 25.11.2017
У гарячих обіймах твоїх,
Кожен раз засинаю без тебе.
Залишивсь на дверях оберіг
І той день... Забувати не треба...
Не сумуй... Промовляють уста...
Я з тобою кохана... З тобою...
Біля хати калина рясна,
Не сховати в душі того болю...
Біль той гіркий неначе полин,
Що росте в самоті при дорозі.
Щемить серце від цього... Бо він...
Повернути тебе більш невзмозі...
У гарячих обіймах твоїх,
Кожен раз засинаю без тебе.
У житті було стільки доріг...
Та одна повела тебе в небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762078
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Як багато в дощах є утрати!
Скільки лементу жовтня та крику,
Запитальних калюжками знаків
І в душі налагоджених скрипок!
Що оркестром виводять: "сумую",
В емоційну заплакану просинь.
Я ж, як вільха, стою одесную,
Про́шу неба : - ну досить, вже досить!
Ця осінньо-примхлива скорбота
Надто довго в мені царювала
Й у волошках очей, як із фото,
Застилала той радісний спалах
Бірюзою сльози, мов вуаллю,
Я й не сміла на щось сподіватись.
Та була це - хвилинка печалі,
Ну, а зараз, давайте всміхатись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760407
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Доторкнулася паморозь біла,
До листочка осіннього вже.
Вона крони дерев посріблила,
Заблищало довкола усе.
Доторкнулась своїм поцілунком
І лишила його на вікні.
Залишився у серці дарунком,
Той цілунок назавжди мені.
Холодить вітер день цей осінній,
Смуток в небі неначе жалі.
Скоро прийде зима, ляже іній,
На дерева, кущі ліхтарі...
А цілунок що в серці лишився,
Буде гріти в сумні вечори.
Листопад тихо так зажурився,
Полетять білі мухи згори.
І посипе зима сніг лапатий,
Буде в казці неначе усе.
Дітвора візьме в руки санчата,
Вона в подорож їх понесе.
Зашаріються щічки дитячі,
Буде чути веселий їх сміх.
Доторкнуться долонькі гарячі,
І розтоплять пухнастенький сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760409
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь идёт, день без просвета
Это осени каприз...
Я хочу вернуться в лето,
И поехать в свой круиз...
Лицезреть как плещут волны,
Любоваться на закат...
Когда выйдет месяц полный,
Загорится звездопад...
Эх, мечты шальные мысли,
Всё идёт своим чредом....
Опадают в парке листья,
Я спешу в свой тёплый дом...
Чтоб укрыться и согреться,
Сесть на пуфик у окна...
И на осень засмотреться,
За бокальчиком вина...
12 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Світлі дні повернули на скін,
Мов поема, де ми розпрощались,
У якій безтурботні хмарки
Відлітають у Вирію далеч,
І омани чекає полон
Терпко-солодко-жадано-злагід,
Де останнє осіннє тепло,
Мов плоди приморожених ягід,
Що приваблюють смаком оман
"вінопІтія" присмаку шеррі...
...не поему, а диво-роман
Ми напишем на долі папері
Не чорнилом розлуки, вином,
Поєднавши тіла і бажання...
...світлі дні обертаються сном,
І хмарки, мов пташини останні,
Відлітають у теплі краї...
Ми не того герої роману...
Дописали частини свої
Ми чорнилом із крові, кохана...
...як римується "кров" і "любов"!..
Ох і рима!.. Стоїть за дверима
Та, що всьому основа основ...
Хмари...
Вирій...
Утримай!..
Отримуй!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117111310369
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760254
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Їсть Галина смачне сало,
А Микола їй гукає:
-Не їж сало, мені мало,
Орган мій умить падає.
***
Закохався наш сусід
В молодую Галю,
Чим ти думав, старий дід,
Бджілка ця ужалить.
***
Дощ іде, Микола спить,
Колисала вчора Галя.
До дівчат не побіжить,
Бо штанці коза зжувала
***
Била Мотря макогоном
Василя по пиці,
Розмовляв по телефону,
Захотів дівиці.
***
Ось поїхав Петя в ліс,
Кабана хотів впіймати,
Як побачив вепра злість,
Втік в берлогу дулю ссати.
***
Випив Петя п*ятсот грамів
Первачка міцного дуже,
Самодуром став і хамом,
Зі свинею ліг в калюжу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760170
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Блукає тінь печальна і густа
У ній сховалось щось страшне, глибинне
Від горя сива, репані вуста
Від зойків стерпли. То вона... причинна...
З очей шалених ненависть на світ
Впритул стріляє, дико, без розбору
Отрута відчаю спеклась у лід
Та не спішіть судити - в неї горе
Хіба ж то не вона колись була
Закохана, усміхнена, грайлива?
Допоки не обтяжила хула
Байдужість того, з ким була... щаслива
Пекучий біль кохання заступив
Роздер розпукою красиві груди
Здається, для прощення бракне сил -
Причинна нині... завжди ж так не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760081
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
З тобою добре... Добре. Пам'ятаєш
той літній дощ, що зберігав тепло?
Ти підійшов, і солодко так стало.
Узяв мене ти під своє крило.
Ми під дощем тоді, без парасольки,
йшли по воді... з'єднались два крила.
Я трепет той, твоє тепло, усмішку
назавжди в своїм серці зберегла.
Прошу тебе, мій рідний... Повертайся!
Коли одна - холодний дощ іде.
Ой, як гірчить сьогодні наше щастя.
А хто ж, крім нас, між гіркоти знайде?
Твого сердечка стукіт я відчую.
Не стане більше в нашім світі зла.
Знов ніжний трепет в душах озоветься.
З'єднаються у щасті два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760016
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб бачити щастя
Серед царства асфальту, бетону, захмарених видив.
Поділись, поки я не пірнув в підготовлену пастку,
Адже є досі стільки речей, яких я ще не видів.
Кличе натовп до себе і манить до власної групи,
Де ніколи ніхто не захоче піднятись нагору,
Аби лиш подивитись на небо - для них станеш трупом,
Що давно вибивається з маси, спіймав свою долю.
Осінь кличе до себе, з чола витираючи сажу,
Відриваючи клапті від сукні із показу моди.
Натовп бродить і навіть не виразить жодного враження -
В голові лиш робота, сім'я. І гіркий присмак в роті.
Листопадові байдуже, скільки зима ще чекатиме,
Він готовий хоч зараз впустити хурделиці в простір.
Сніг засипав у різних місцинах настінні поради,
Як не жити, як вижити, як пережити цю осінь.
Сонце спало вже місяць, облишивши думку про спалах,
Поки дощ безперервно обстрілював жертв понад ними.
Постарілі будинки ледь-ледь споглядали за балом,
Їхні стіни з порадами тричі здолали наш вимір.
Із наближенням люті день іде спати раніше,
Залишаючи нас наодинці з холодною смертю.
Поділись, що ти часто вживаєш, щоб видіти тишу,
І тоді закликай до походу на землі скелетів.
vii.xi.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760012
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[b][i][color="#b700ff"]Не заставляйте женщину скучать,
Дарите ей вниманье и заботу...
Не заставляйте женщину страдать,
И делать всю домашнюю работу.
Не заставляйте женщину молчать,
Стирать, готовить, и бежать на рынок...
Не смейте на неё с утра ворчать,
И не вступайте лучше в поединок...
Не заставляйте женщину Вас ждать,
И ночью плакать в глаженые брюки...
Умейте её счастьем наполнять,
Целуйте чаще ласковые руки...
Ведь женщина поистине нежна,
Но иногда бывают исключенья...
Быть может вам, такая не нужна
И ищете Вы только развлеченья...
11 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760008
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Катится солнце с горы...
Вечер фонарь зажигает…
Крепче меня обними –
Душу тоска вынимает…
Видишь – и тень ожила…
Кто-то её раздевает…
В локонах - тонет рука…
Н`а пол шифон опадает…
Пальцы сплетает в замки…
И,наделённая,властью,
Жадно целует соски… -
Нежность,ведомая,страстью…
Тихо звучит клавесин…
Звук достают молоточки…
Пыльный,затёртый винил
Помнит мелодии ночи…
Снова - её вспоминает… -
Кто-то... За нею грустит…
Кто-то - глаза закрывает
И...беспросветно скорбит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759917
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Вражають хмари величчю, як храми,
Ця молоком, розбавлена блакить,
А теплий спогад зірвані тюльпани -
Все так і прагнуть знову воскресить.
Мій свіжий смуток, виливши назовні,
Сплакнувши разом з березня дощем,
Під звуки тиші: мертві та безмовні,
Що туго шаллю скутали плече.
Виною пристрасть, та, що ковилою,
Тебе по цьому світу понесла,
Де все мохіто мятної любові,
Вже інша п'є із келиху до дна.
Мене навік зробивши сиротою ,
Пришвидшивши весь темп серцебиття.
Був не відрізок днів моїх з тобою, -
Це, мабуть, було все моє життя.
Хоча, й наздовж мережане обманом,
Однак, коли згадаюсь я тобі,
То буду там, де зірвані тюльпани,
Самотньо-кволі журяться в вікні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738013
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 11.11.2017
Не знаю, чи побачу ще, чи ні
Ключі лелек в простреленім озоні,
Що над велюром тьмяних териконів,
Щораз тягнулись в небо по весні.
Й несли в степи вознесене - "курли !",
Що пробира до дрожі душу й тіло,
Туди, де зараз люди під прицілом
І перельотом втомлені птахи.
Туди, де вибух лиш одним мазком,
Заграв стирає сонячну палітру,
І боязко, і страшно, навіть, вітру
Від того, так би мовити, АТО.
Де, попри все , на вирубках війни
Між блискавиць розлючених розрядів
Ще бачиться, як від густих снарядів
Лелеки прикривають нас грудьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759417
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 11.11.2017
[b][i]Ви вірите? Сумую кожний час...
І поміж зацілованих магнолій,
Трамвайчиком старим із схудлих колій,-
Я так спішу нестримано до ВАС .
Надавши шанс надії, як життю ,
Стоптавши об бруківку свої кеди,
Сердечний легіт вкутавши у светри,
Я Вас усе ж між вуличок знайду.
Де заховавсь, за виступами кнайп,
Мій львівський захід сонячно-рожевий,
Що так голосить: де ви?.. де ви?.. де ви?..
Самотня леді із очима Альп.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756562
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 11.11.2017
Не варто! Що ви? Стримує купе
Ваш звабний хист знайомства, пасажире,
Й медово-розтікаюче, нещире,
Признання заперечує, скупе.
А вам не йметься, максимум старань
Й екзотику вагонів слово й кава
Ласкаво бавлять, аж від них розтала,
На склі лютнева, вицвіла герань -
Окраса зим з ефектом дежав'ю.
У її вбивстві ваша лиш провина,
Вона цвісти на цьому склі повинна,
Та вбила крапля вашого - "люблю!".
Тож, помовчіть... без "сонечок", без "зай",
Відвертих слів й притримувань за плечі.
Зупинка - дві і лиш "аревідерчі"
Вас проведуть із кодовим - "гудбай".
А може, швидше, ваша анонім,
Дощем зустріне зморені вокзали.
Якби ще знали, ах... якби ж ви знали,
Що ви і є той принц із її снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759854
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Думаю, самотність це не вирок,
Вирок - залишитися не з тим.
Кожен обирає пасажирів -
Стати для них всім або ніким...
Думаю, самотність швидше звичка
Залишати чашку на столі,
Це як купувати запальничку,
І шукати в домі сірників.
Думаю, самотність певне вибір,
Може несвідомий, а хоча...
В кожного свій безмір і свій вимір,
В кожного свій янгол на плечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759832
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Люби цю жінку, бо вона єдина,
І вірність в неї у крові.
З тобою завжди у важкі години,
В дні блискавично-грозові.
Люби цю жінку, бо вона твій подих,
У грудях трепет, серця стук.
Добро в очах і непідкупний подив,
Обійми теплих , ніжних рук.
Люби цю жінку, бо вона крилата
З любов*ю, у душі - весна.
Пізнай себе подібно до Сократа,
Й люби, бо МАТІР лиш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759684
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Калини кущ в осінньому вогні,
В холодні води заглядають зорі.
Гаптує осінь шатра чарівні,
Бурштин із золотом злились у тім узорі.
Вкорочені на піваршина дні,
Доточені настільки ж темні ночі,
І неба очі сірі і сумні
Ледь проглядають крізь хмарини-клоччя.
4.09.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759812
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
... А вітер зриває цвітіння весни:
Летять пелюстки, у танку чудернацькім,
Подібні до снігу... Неначе зненацька
Влетіла зима в мої сни...
Святковою стала, від шовку, земля.
Їй личить біленька весни скатертина.
Це Небо, напевне, малює картину...
А вітер, душа скрипаля,
Вальсує, невтомно, той шовк весняни́й,
Неначе коханий мене, в сновидінні,
Вальсує. Яке ж то красиве томління...
Це справдi танок неземний...
Танцюй мене, милий, в казковому сні...
Так хочеться бути в обіймах кохання...
... Можливо, любов ця яскрава - остання,
Яка народилась в мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757454
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 09.11.2017
...із ілюзії Зла
Виник холоду злий чарівник,
І бажання Тепла
У природи приспав до весни...
....................................................
...експонат у калюжі- ескіз
За теплом небом пролитих сліз
Покупців авангарду чекає...
Жовтим пресом- пап"є
Жухле листя під ноги лягає,
і в минуле своє
не встигаю останнім трамваєм...
...та й нового у стилі модерн
не знайти серед ночі ніде...
Все поснуло... та так не буває.
Світ пульсуючий радіохвиль...
Простягни мені руку у ньому
Через морок нічний дощовий!..
-пізнаЮ. Саме я! Ми знайомі?..
Зневажаючи осені втому,
Я до тебе, ось зараз... додому
На стрімкому таксі... Тільки ти попроси!..
Як цікавить усе невідоме!..
Я на твій підіймаюсь поріг.
Я до нього пройшов сто доріг.
І нехай до оголених ніг
Упаде із дощем перший сніг,
Ніби плата за зміну закону,
Де не встигнути і не знайти...
Тільки я... І, оголена,- ти...
Хай розтоплює пристрасть безсоння
Холод Зла, що навіяли чари на світ!..
За Тепло ми підіймемо чари, і від
Наших тіл запалають еротики сни,
Що у них ми зустрінемо дотик весни...
.......................................................
...чарам злим більше місця немає!..
-то дзвонім! Чи зв"язок пропадає?)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117110701342
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759595
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 09.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2017
Коментар на поезію Труффальдіно
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759287
Я виводжу на спині нігтиком -
Тут ось квіточка, далі - губи
Ай... тут «стратила»! далі «віхтиком»
Мої пальці тебе голублять
Так от ніжно та ледь торкаючи -
Жартівливо і геть не в риму
Залишають цілунків парочки
Все ж відчутні, легкі, незримі
Я сміюсь і сама від лоскоту
Що на ребрах тобі лишаю
Децибели на тиші покотом
Розлягаються, ніч лякають
І вустами до вуст поглинуті
Затихають десь на вершині
Щастю нашому в жертву кинуті
Я з тобою.. я тут, єдиний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759410
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Трояндові пелюстки на постелі -
Рожева ніжність з білизною.
І усміхається ласкаво стеля.
Жаданий, ми удвох з тобою.
Як птах торкаєш крилами-руками
І зігріваєш мерзлу душу.
Губами дотик - спалах до нестями,
І розквітає знову ружа.
Охоплює мереживо нейронне,
Ти - Всесвіт... і політ любові.
І щастя світлі подихи синхронні,
І ніч із зорями казкові.
Трояндові пелюстки на постелі,
Драперії вид феєричний.
Настінні тіні і легкі пастелі
І почуття м*які, ліричні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759333
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Слишком чувственные точки в недописанном письме…
В эротичном пухе мочки… На запястье,..на виске…
И во впадине яремной, и на пульсе (на бедре)… -
Поцелуи обжигают прикасанием, в темноте...
Эти бабочки роятся сокровенное открыть…
И, наверно, не боятся - меланхолии испить…
Я когда тобой болела,и когда звала в бреду,
То сказать одно хотела: что люблю, люблю, люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
[b][i][color="#644a82"]Люба осине, знов
ми чеканням вимірюєм час.
Сльози дрібним дощем,
листопадово й холодно в нас.
А ти плачеш чому,
хто й завіщо образити смів?
Знаєш, смутки мої
дуже схожі до твоїх дощів.
Та не в силі, прости,
я не втішу тебе... не тепер.
Загубилась чомусь
і ніяк не знаходжу себе...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759123
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
[img]http://cs421921.userapi.com/v421921008/b96/IG81wEtXVi8.jpg[/img]
Все рідше згадую тебе у вІршах,
Все рідше ти полониш і думки,
Можливо, ти вже стала зовсім інша,
Та я не повернУся більш туди.
Вчорашній сум, здається, вже позаду,
Хоча залишив шрами на щоці,
Від сліз гарячих (ще від листопаду),
Що майже рік текли в моїй душі.
Хоч ти старАнно ставиш досі мури,
Я їх без сили все одно зітру,
Бо осінь грає швидко, без цензури -
Заповнить вмить осілу пустоту.
На твоє фото знову я дивлюся…
Без ненависті, злості і образ.
З теплом до нього щиро пригорнуся,
Щоб спогади прийшли хоча б ще раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378870
дата надходження 19.11.2012
дата закладки 06.11.2017
Чорноока нічка розпустила коси,
Місяць тихим смутком зазирає в душі.
А між нами кілометри, хмарочоси.
Океан бездонний і не видно суші.
Лиш тебе я наче років сто чекала.
Пагони любові протяглись магнітом.
Це кохання, ніби опера з Ла Скали.
Зірка щастя, астероїд Геракліта.
А до зустрічі вже часу небагато.
Навіть світ увесь принишк давно в чеканні.
Перейдемо знову вулканічне плато.
Ніжно стеблами сплетемося в жаданні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748361
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 06.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2017
Коханий мій за вікнами вже осінь,
Гаптує вишиванки на зорі.
Вплітає рижувате листя в коси,
А ти цілуєш рученьки мої...
Вона така чудесна наче казка,
Вмиває срібним дощиком поля.
В душі у нас живе любов і ласка,
Щаслива я коханий бо твоя.
Твоя назавжди - нам шепоче доля,
Твоя - шепоче небо в вишині.
Про почуття ті пам'ята тополя,
Під нею ти освідчився мені...
З тих пір спливло багато уже років,
З тих пір минуло вже багато літ.
У котре осінь робить свої кроки,
А ти весни даруєш мені цвіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758921
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Мне бы пёрышко Жар-Птицы…
Мне бы - искорку огня…
Мне бы - малую синицу…
Мне не нужно журавля…
Я б такое сотворила -
Я б осколки собрала…
Я бы клеила…лепила…
И счастливою слыла…
Мне бы пёрышко Жар-Птицы…
Искру тихого огня…
Пару зёрнышек – для птицы…
Мне бы - чуточку тепла…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758855
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
У душі так таємно задзвеніла струна,
Чи в твоїй мій коханий відізвалась вона.
За вікном листопадом вітер листям мете,
Я чекаю на зустріч я чекаю тебе...
Зазирну тобі в очі там озер глибина,
Серце вирватись хоче я в кімнаті одна.
Коли ляже на плечі твоя тепла рука,
Заколише нас вечір, понесе вдаль ріка.
Яке щастя, ти поруч, мрії наші збулись,
Місяць в небі мов обруч, зорі яснії скрізь.
І палкі поцілунки і медові уста,
Розгорілись жаринки, ніч приспала міста.
Мить... Летять зорепади із бажаннями вниз,
У тумані левади то осінній каприз...
Лине музика дивна в тишу ніжну таку,
Осінь наче царівна їй тепер не до сну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758751
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Зблідла осінь моя щира,
Загорнулася у шаль.
За вікном сльозу зронила,
У очах її печаль...
Може чаю тобі рідна,
Що би ти зігрілася.
Щоб душа твоя розквітла,
Щоб ти не журилася.
Скуштуй яблочко рідненька,
У намисто приберись.
В'ється стежечка вузенька,
Спориші переплелись...
Листя падає додолу,
Килим стелить по землі.
У садах не чути соло,
Не співають солов'ї...
Небо вбралося у сіре,
Дощ сумує за вікном.
Осінь ти для мене мила,
Заколишиш дивним сном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758810
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Як же вміло привабив до себе,
Драйв очей захопив у полон,
Ілюзорно дивилась у небо,
І морський ухопив Посейдон.
І з обіймів міцних не втікала,
Цей міраж насолоди нектар,
Бо з одного пили ми бокала,
Колоритом любові вкрив шар.
А стосунки, може, приречені...
Бо невічний буває фарфор,
Але магма в тілах розпечена
Малювала кохання узор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758838
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
В мо́є місто замріяних сосен
Вже ось-ось завітає зима,
І розтане іще одна осінь,
Де стоїть в лісі тиша німа.
В моїм місті задуманих кленів
І кремезних розлогих дубів
Ледь вчувається "Мрія" Шопена
Серед парків й незримих снігів.
Та коли-не-коли крига кресне, -
Й повново́дніють ріки ураз.
В місто мо́їх засніжених весен
Я покличу тебе ще не раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758643
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Ти сьогодні заснула так рано, що й сни не поспіли
Принести у твій світ загадкові рожеві стрічки…
Ми на вістрі надій віднайшли своє щастя несміле,
Й свої душі в єдину за покликом мрії сплили.
Я ніколи в житті не відірву свій погляд від тебе,
В ніжних, щирих очах заблукати так прагну повік.
Переконаний, що вже у сумнівах мало потреби…
Я щасливий тепер і малий вже мені небозвід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286614
дата надходження 16.10.2011
дата закладки 03.11.2017
Так ніколи, напевне, ще осінь оця не дощила,
Мабуть, вперше з листками зриває тривоги, жалі.
Я без тебе німий. Жити й дихати більше не сила -
Панацея, молитва, рятунок – це руки твої.
Так ніколи ще день не благав доторкнутися ночі.
В перегуках пустих чітко чую твій голос терпкий.
І в блідих небесах хтось так боляче в душу шепоче:
"Це не радість, це осінь! Бери! І до краплі допий".
Мабуть, вперше для мене ця осінь така довгождана,
Роздоріжжями снів я ще довго блукатиму в ній.
Ти залишишся тут, вся з дощу, ще далека й незнана,
Як це листя пожовкле в промерзлій долоні моїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758600
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Загуляла з дощами охриста,
Упилася туманом в рову
І своє жолудеве намисто
Розгубила у мокру траву...
І включала музики на повен,
Аж у сні ворушилась зима;
І хитала примерзлий вже човен,
Наче розуму в неї нема...
Ще стриптиз танцювала з вітрами,
Довгі коси вплітала в гілля...
І, весела, не спала до ранку,
Аби тільки гуляла земля...
Гей ти, Осене, п'яна чаклунко,
Годі пити вино молоде,
Забирай вже свої подарунки
І ховайся, бо холод іде...
Лиш сміється - нічого не чує,
Мочить ноги в пошерхлій воді,
Бо гарячку її полікує
Повний місяць в часи сновидінь...
Заховає в останньому листі,
Приколише змарнілу й тоді
У її жолудевім намисті
Дуже солодко спиться рудій...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Побудь со мной…
Пылают свечи…
Тепло уютно стелется у ног…
Дыхание стылое зимы ещё далече…
Не согревает мой смородиновый грог?..
Ложись на бок…И, подогнув колени,
Как тот зародыш кокона любви…
И мотылёк – воздушный( из мгновений)…
Касайся нежно…и - не отпугни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758451
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Разрывает ветер в жёлтом оригами…
Высоко уносит маленький листок…
Снова плачет Осень горькими слезами -
Догорает пламя яркое у ног…
Серебрится локон - прямо над висками…
Колокольным звоном - стон со всех дорог…
Белоснежный кокон,где -то за гор`ами,
Россыпью жемчужной - и на мой порог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Це ж формально я - тільки море́ля -
На вустах твоїх сонячний мед,
А насправді картинка в портфелі,
Недоучений Данте сонет.
Недоспіваний трек про кохання,
Недопитий глінтвейн почуттів.
Це ж формально я - тільки чекання,
А насправді я - радість і гнів.
Днів-ночей безперервне єднання
Врешті решт ти сама зрозумієш,
Це ж формально я - тільки зізнання,
А насправді - пристрасті хвиля.
Парафраз...твій мобільник зітхає,
Залишилась вуглинка з багаття...
Ти формального щастя шукаєш,
А насправді життям вже багата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758547
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Цей літній дощ невідомо звідкіль
Раптово оросив зів'ялу землю,
Гуляла з вітром літня заметіль.
І грім гримів. І стало трошки темно.
А я ішла, не відала куди,
Аби сховатись від дощу, як лиха.
Аж раптом я помітила сліди
Дивакуватого чудного чоловіка.
Хтось вдалині стояв. Сам під дощем.
Весь мокрий, не сказав мені ні слова,
Та серце огорнув болючий щем,
Він тихо плакав росами любові.
І стільки в тих очах було тепла,
І ніжночті, і докору, і болю.
А він стояв, розкривши два крила.
І дощ тарабанів по парасолі.
До нього йшла по дощових слідах,
Невидимою силою прикута,
Хотіла, щоб подав мені хоч знак,
Та десь позаду засміялись люди.
Раптово зник мій дивний мандрівник,
Я озирнулась - не було нікого.
Мабуть, це був не просто чоловік,
Який шукав під зливою дорогу.
Скінчився дощ. Лиш тиша грозова.
І по калюжах дзвін останніх капель,
Неначе недоказані слова.
То був не дощ. То просто янгол плакав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740350
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 31.10.2017
Оксамитова ніч розсипає по небу фіалки,
Міліардами свіч запалали рожеві зірки,
Заворожують сяйвом, неначе небесні весталки,
Мигдалевим теплом доторкнувшись тихенько руки.
Наполоханий день непомітно сховався у скриню,
Ніч зроняє на землю легкий дорогий оксамит,
Я пригадую знов ніжний погляд очей твоїх синіх,
Вічну роль свою граєш у світлі зіркових софіт.
Ти навіки для мене такий - і близький, і далекий,
А колись я ще вірила в долю і щастя без меж,
Я шукала тебе, наче вічну дорогу до мекки,
Тільки знаю, що ти вже ніколи сюди не прийдеш.
Ми з тобою тепер недосяжними стали зірками,
Нас засипала ніч світлим золотом вічних молитв.
Я не знаю чому, та ти досі ще снишся ночами,
Загортається серце у ніжних очей оксамит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743517
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 31.10.2017
Ти руйнуєш той міст, який я будувала до тебе,
Нерозтрачена ніжність розтанула в маренні слів,
Знову наша любов недосяжною стала, як небо,
Ми з тобою тепер пасажири чужих кораблів.
Затремтіла душа, як листок одинокий на гілці,
Ми приречені бути самотніми, навіть удвох,
Вже не грає мелодію щастя пастух на сопілці,
Де ж ті райські сади, які нам дарував колись Бог.
Мій пливе корабель від такої фатальної долі,
І від болю в душі я у Бога спасіння молю,
Знов читаю акафіст над нашим фантомом любові,
Зі сльозами в очах над уламками щастя стою.
Може небо почує це тихе намолене слово,
Обітовану землю я знову в житті віднайду.
Розривається серце на тлі невимовного болю.
Білим снігом засипало яблука в райськім саду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758150
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Я згадаю тебе, коли осінь заплаче дощами,
Коли сум огорне всі оголені віти в садах...
Ти прийдеш в мої сни, прочинивши реальності браму,
І затужить душа, ніби стомлений, зранений птах...
Де ти, щастя моє? Загубилось в густому тумані,
Заблукало в полях, розчинилось в ранковій імлі...
Жовтий цвіт хризантем, мов спізніле прощання з коханням,
На моєму столі- це найкращий дарунок мені....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758092
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Загубила осінь свою силу,
Загубила символи і значення,
Стукає у вікна місяць білий,
Викликає когось на побачення.
Скоро знову випаде пороша –
Ідеальний фон для фотосесії,
Буде настрій райдужно-хороший,
Без пліток і кігтиків депресії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758123
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Іменини святкує у вересні бабине літо,
ніби щастя шматочки дарує ще сонячні дні.
На уламках осик виграє нам рапсодію вітер
і клини журавлині сумливо пливуть в вишині.
В оксамит і парчу одягнулась зажурена осінь,
нарядила у бронзу діброви, луги і гаї.
Опустила верба до води золоті свої коси,
а калина в туманах купає принади свої.
Вітерець-музикант розганяє легку павутину
і несе у обіймах її в голубу далечінь,
бавить в небі прозорім ледь-ледь посірілі хмарини
та в осінню палітру невтомно підмішує синь.
Жовте листя лишає свої кучеряві домівки
і у вальсі на землю лягає як ноти на стан.
Вирушає воно у останню життєву мандрівку
і усе накриває осіннього блюзу туман.
05.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753797
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Люба осене, зранку холодним дощем
змий з душі увесь осад дощенту.
Покрутися у вальсі повільно, а ще
заспівай на прощання крещендо.
Посумуй, моя мила, зі мною удвох
під низьким пошматованим небом.
Засинає усе, лише килимом мох
вистилає доріжку до тебе.
Пожурися, поплач і послухай „курли“,
що з небес долина усе рідше.
Ниє серце і сум огортає коли
клин лелечий врізається в тишу.
Відлітають з ключами і часточки нас
за моря, у країни далекі.
Та красуню-весну все одно, пройде час,
принесуть на крилятах лелеки.
04.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753775
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Стомився день, убавилось тепла,
зорю циганське сонце колисає.
У бронзі ліс поволі засинає –
вечірнє диво осінь принесла.
Її останній легінь листопад
знімає з ясенів багряні шати.
Аби могли вони зимою спати,
готує пуховиці снігопад.
Темніє вже, а десь удалині
віконця світляками загорілись,
та ненадовго – і вони втомились…
Утихло все, розтало у пітьмі.
Циганська ніч розправила крило…
Гаптує осінь листом одіяло
і криє землю, де бере начало
наснаги життєдайне джерело.
Халяндру крутить непроглядна ніч,
усе укрила непорушна тиша.
Квачем уже сюжети доля пише
під мерехтіння віковічних свіч…
26.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757248
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Листопад закружляв у повітрі осіннім,
Впав туман на пожовклії трави уже.
Сиві хмари з'явились у небі ще синім,
Вітер їх мов отари в кошари жене.
Ночі стали холодні і темні як терен,
Тихо зорі приспались не хочуть світить.
Листопад холодить і у цьому він впевен,
Що без нього осінній порі не прожить...
Мелодійно за вікнами дощик так грає,
Хризантеми голівки схилили свої.
Смуток в душу осіння пора наганяє,
Не співають в садах голосні солов'ї...
Лиш як вигляне сонечко в небі з за хмари,
Усміхнеться щасливо причесаний день.
То не літо в якому палали стожари,
То осіння пора заспівала пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757760
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Про що шепоче листя восени?
Про те минуле незабутнє,
Коли всміхались юні ясени,
І все було яскраве й літнє.
І цілувались зорі уночі,
А місяць шлях стелив любові,
Твоя рука лежала на плечі,
І верби гнулись пурпурові.
На серці - радість, сяйво навкруги,
Тремтіння в грудях, поцілунок
Солодкої нестримної жаги,
Елітний "San Vicente" трунок.
О молодість моя - нестямний шал,
Польотом розганяла хмари.
Суцільна ніжність, щастя інтеграл,
Магічні жмутки, сила чарів.
Шепоче листя восени про те,
Що час пробіг швидкою ланню,
Про "San Vicente" спогад і соте,
Про юність чисту, як світання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757778
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
З доріг осінніх повертай додому,
загляну в очі, сповнені жалю.
Забудь про біль, про холод і про втому,
про все, що там десь, позабудь молю...
Твої шляхи, не вимірять роками,
не вистачить життя, щоб перейти.
І погляд цей, осінніми стежками
привів сюди, бо тут жаданий ти.
Дивлюся в очі, мов небесні зорі,
жорстокий світ...Душа твоя одна.
Ти одинокий в радості і в горі,
вини нема, нічия тут вина...
Мої обійми - холод в них для тебе,
ти сповнений бажання знову йти...
Вдивляюсь в очі сині, наче в небо,
мене не бачиш, мене не чуєш ти.
Зажди, погрійся, серце аж палає,
шепочуть губи, що спливає час...
Ти знову йдеш, до пекла чи до Раю,
мабуть нема любові поміж нас...
Про все забудь і повертай додому,
сумне минуле позабудь, молю.
З доріг осінніх принеси лиш втому
і ясні очі, сповнені жалю...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756607
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Дитинства нашого, щасливі миті,
мабуть у кожного вони були.
Ми загубились у дорослім світі,
а там так гарно квіти зацвіли.
Ці безтурботні. ці найкращі роки,
ці перші поцілунки, почуття...
Манив нас за собою світ широкий,
у кожного тепер, своє життя.
Я пам"ятаю ці найперші квіти,
ці ніжні дотики дитячих рук.
О Боже мій, які ж ми були діти,
тремтіли руки, серця чули стук.
Так хочу іноді тебе зустріти
там, у дитинстві, буде як колись...
Ти дарував мені пахучі квіти,
просив - мені на щастя посміхнись-
.
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757649
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Біленька ця́тка на білому фоні…
Біле обличчя. Білі долоні.
Золото вранці –
Ввечері зла́то.
Тебе не буває
Для мене багато.
Очі світанні на синьому тлі.
Ти не літала іще на мітлі.
Вічна чи стрічна.
Біла чи ру́са.
Ти мені вкотре
Як перша спокуса.
Голос хвилястий. Руки в тремтінні.
От-от доторкнуться твоя й моя тіні.
27.10.2017 р. © А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757636
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Коли душа в синцях на крилах
Поламаних дивилась в небо,
То у віршах шукала сили.
Щасливих... Це було їй треба...
Коли розрізана лежала,
І крові стільки, ніби з тіла, -
Нитки із віршів виривала,
Щоби зашить... Щоб не боліло...
Коли від болю ні кричати
Не було сил... Шукала літер
Таких, щоби слова складати,
Щоб міг читати Янгол й вітер.
Щоб вірш... Найкращим став на світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757637
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Голуб білий,
білий-білий...
в неба вишині.
Голуб білий,
ніби мрія,
що приходить в сни.
І йому назустріч
білий,
повен сил... летить.
І йому назустріч
білий,
і ясна блакить.
І тріпочуть в небі
синім
сильних два крила.
І до себе кличуть,
манять...
легких, ніжних два.
І вже квітне
білим цвітом
ясна неба синь.
Це Вона кружляє
в щасті,
з Нею... Він!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757635
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Коли зоря загасне, ви світіть,
Вірші мої, чутливі, ніжні діти.
В емоціях бурхливих ви живіть,
На моїм небі, пристрастю зодіті.
Квітуйте й наливайтеся, любов,
Плекайте в гронах часу і спокути,
П'янке вино чутливості й обнов,
Із пересудів скинуті всі пути.
Допомагайте сіяти добро,
Чи тихо сумувати сумом світлим.
І щоб там у житті все ж не було,
Хай на душі квітує тепле літо.
Коли зоря загасне, ви живіть,
Мої терпкі, зболілі, ніжні діти...
На моїм небі спогадом світіть,
У вічність простягнувши свої віти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757606
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Свіча й троянда – два зовсім не схожі
Дарунки для… загиблого бійця:
Свіча в безсмертя шлях знайти поможе,
Троянда – рано зірване життя.
А поряд на портреті в стрічці чорній
Обличчя юне, навіть ще без вус.
Це він м’яча ганяв іще учора,
Пірнав найглибше рибою в ставу.
Вдивляюсь у напівдитячі очі,
Й гірчить сльозою змучена душа:
Це він стеріг для всіх нас мирні ночі,
Тепер у сиву вічність поспіша.
О, скільки ж їх зібралося над нами
Крилатих ангелів, ні, посланців від нас,
Щоби не розповзлося те цунамі,
Котре перевернуло весь Донбас.
Свіча й троянда – символи безсмертя,
Адже вони – то світло і життя,
Це тим, хто йшов до волі метр за метром,
Завдячуймо ж їм всім своїм буттям!
Свіча й троянда – це дарунки Божі,
Утілені в них світло і краса.
Поки ми жити й думати спроможні,
Даруймо тим, хто вже на небесах!
28.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757586
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Этой осенью от богов
Примеряя венок печали,
Я не ведаю – для чего
Его накрепко привязали…
Этой осенью от богов,
Примеряя, венок печали,
Догораю свечою вновь,
Замерзая,на перевале…
До вершины идут с душой…
И мечтают взлететь повыше -
Птицей белою -за судьбой...
До портала великих… -Слышишь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757565
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
…Їй нічого завтра не пиши,
Наче і нема тебе на світі,
Наче зник і сліду не лишив -
Жодної зернини, чи суцвіття.
Хай папір зотліє на столі,
Хай зітреться серце олівцеве,
Армія вагомих дієслів
Винищить прикметник прикінцевий, -
Зачаїсь, принишкни. І листів,
Друже, не складай, бо ті чорнетки -
Наче сіль без міри... Й поготів -
Не витрушуй літери з абетки.
...Як не борони свою п"яту –
Вічно буде утла й тонкошкіра:
Щоб зцілити в серці пустоту,
Хоч добу промовч над краєм прірви.
Врешті, вдай німого та сліпця,
Щоб не гратись зайве у стосунки:
Тиша зловить горду на живця
І умовить зняти обладунки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757508
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
А в раю - бесконечна весна…
Наряжает в цветастые ситцы…
Улетают и птицы туда…
Улетают и душ вереницы…
Время всё на одних жерновах,
Перемалывая, на крупицы,
Превращает нетленное в прах
По велению Господней десницы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757422
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Я была твоею весной...
Я и осенью твоей буду...
Обогрею студёной зимой...
И "рябиновой"(от простуды)...
Не тоскуй,не грусти - не надо...
Всё уходит... и навсегда -
В бесконечности анфилады...
В незнакомые города...
Отрастила я белые крылья...
Прикасаются ягодиц...
Улететь далеко от бессилия!..
От печальных его границ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757424
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Я повернуся, мамо, із війни,
Можливо, білим ангелом, крилатим,
Тебе я й землю гідно боронив,
Життя віддавши за Вкраїну-матір.
Я повернуся, мамо, із війни,
Щоб посмішку тобі подарувати,
На півдорозі ворога спинив
Й ані тебе, ані себе не зрадив.
Я повернуся, мамо, із війни,
У сон твій серед ночі завітаю,
Й немає в тому нашої вини,
Що я на небі. Правда ця свята є.
9.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757585
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Сутінки тон задають на щоденній основі -
Кожного ранку чи вечора будять ділянки
Темного серця, що змінюють світобудову.
Часто ці зміни будили в мені вовкулаку.
Світло хотіло позбутись тих пристрасних ігор,
Очі, ідеї та пам'ять стираючи з жахом.
Лиш пам'ятаю - проект тоді повністю вигорів,
Більше нічого тоді я не зміг пригадати -
Нині, проте, та ділянка ніяк не змінилась.
Темрява звалась для мене колись другим домом.
Тільки тепер вона стала родовищем сили,
Хоч у минулому я в ній здибав страх і втому.
Вогники роутера ледве пробили довкілля,
Місто на чверть скоротило свій внутрішній голос.
Осінь у наших широтах - не час для світила -
Корінь вогню пророста на Південному полюсі.
Час, коли ми неохоче старались заснути,
Щоби нас часом не втовк домовик чи страшило,
Вже відійшов без можливих надій у минуле,
Але повернення звірів ще досі можливе.
Тяжко сказати, що темрява дуже доцільна -
Наше суспільство у ній остаточно зневірилось,
Бо темний світ зачинає в очах божевілля.
Ти його тільки не бійся -
Віддай крихту віри.
xxvii.x. - xxviii.x.mmxvii
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757583
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
И для тебя, и для меня
Большое счастье - скрип пера…
Пьянящий - тишины глоток…
Простой, но нежный (нужный) слог…
В объятиях ночи и зари
Мне письма длинные пиши…
Но не клянись на той крови…
Не отвернуться от судьбы…
Душа с душою говорит…
Когда в ответ одна молчит…
То - обрывают провода,..
Наверно, льдистые снега…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757165
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2017
Справжня, прийди і врятуй від лукавих...
Лютий 2017
Ейфорія пройшла і ніхто не прийде,
Я поволі приходжу до тями,
Я замурований в товщі себе
На розтерзання спрагнених мавок.
Ні, це моє життя не пробудження псалм,
Але ігрища із нереальним,
У фантазій немає ні мір, ні числа,
І, здається, немає й моралі.
Насолода розвіється, скінчиться мед,
Я потраплю в приціл роздоріжжя,
Проколоте серце-бурдяк знов пусте,
Я відкинутий, та не наріжний.
І коли ти так млосно муркочеш про те,
Що десь хтось роздягав тебе ніжно,
Розумію, що хочу грішить ще і ще,
Плачу в храмі Іштар безутішно.
Там тепло світиться тіло у жриць,
Але я вже байдужий до ласки,
Бо і ти вислизаєш дверми для лисиць,
Бо ти справжня... єгипетська маска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751231
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Мы ошибаемся не раз
И о словах своих жалеем,
И разума не слыша глас,
Мы сердце слушать не умеем.
Боимся душу мы открыть,
Ведь нам туда не раз плевали.
Хотели бы мы зло забыть...
Забыть, что часто предавали.
Не нам судить чужой порок -
Мы сами вовсе не святые.
А жизнь нам преподаст урок,
Покажет кто свои, чужие.
Мы близким причиняем боль,
При этом верим, что во благо,
Играя в чьей-то жизни роль,
Советы "дарим" мы с отвагой.
О подлости чужой кричим,
А о своей же - забываем.
О важных мы вещах молчим,
Других - за скрытность осуждаем.
Мы ошибаемся не раз,
Мечтаем так, чтоб нас простили,
Но обижаясь напоказ,
Чужих ошибок не забыли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726781
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 25.10.2017
У кожного болю свій особливий цілунок.
І батоги теж мають солодкі сліди.
Кожне «але» залишає свій подарунок...
Кожне «бувай» досягає вершин прямоти...
У слів твоїх теж барви незвичні
І «стерво», і «мила» і, навіть, «мала».
Трохи з гірчинкою, доволі тепличні...
Та я розквітала... та я ж цим жила...
У твого «божевільна» кришталеві кайданки..
У твого «не моя» скаженіють думки...
Вже згадка про мене покрита серпанком,
А я ніяк не завершу ось ці сторінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751399
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Пам'ятаєш, учора йшли до трамваю і разом озирнулись - чи нічого не лишили на лавці? А таки лишили. Там сиділо Літо. Виморене, бліде, усміхалось винувато - знало, що більше не зустрінемось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749863
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Сияет полночь,тишина звенит.
И ковш луны мне серебра отлить жалеет.
В такую ночь, я знаю точно,рядом Дух,
Что душу согревает и лелеет.
Он шепчет тихо тихо :
- Ты пойми,
что никого нет преданнее зверя.
А люди лишь осколочки Земли.
Они уходят в тишину,
не веря.
И совершенен только листопад,
Что тленом покрывает все дорожки.
Ты посмотри, прекрасен этот сад.
Ты посмотри,
Ну посмотри еще немножко.
И озеро, что порождает жизнь.
Купаются в нем звезды и русалки.
Невидим мир, который говорит.
И пифии, и нимфы,и весталки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670243
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 25.10.2017
Ще інколи гукнеш здалеку віршем
Та у рядках дочитую лиш спомин.
В твоїх словах мене немає більше.
Ще раз гортаю наші дні без втоми.
Ось ми з тобою в потиску долоні,
Ось - поруч із обіймами берези.
Від щастя мої сльози не солоні,
Від щастя ми , неначе нетверезі…
А думка закрадалася, корила.
Тулилась до плеча й уся німіла.
Чекала слів, що піднімають крила...
Кришилася любов отак несміла.
Щоднини відцвітала у чеканні,
А ти казав: ”незграбна, неуспішна...”
Слова луною міряли прощання…
І нас не стало між собою більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754550
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[img]https://pp.userapi.com/c638629/v638629008/2e582/zJl0YMC9AH8.jpg[/img]
Ну що мені на долю нарікати:
Зустрів тебе у розквіті років.
Таку солодку, ніжну мов цукати,
Імператрицю західних пісків.
Струнка, граційна і така поважна,
Хода твоя тихіша за листву,
Що падає на землю неосяжну,
А я цей шелест чую за верству.
І це тому що ти моя відрада,
Мій вірний компас, мудрий поводир,
Шалена згуба, невтамовна спрага
Моїх бажань весняно молодих.
Твій погляд оживляє тлінну душу,
Як крапля світанкової роси
Відроджує понівечену сушу,
Даючи шанс усьому прорости.
І ллються в серце ароматним медом
Вишнево-стиглі всі твої слова,
Що тягне тіло у безкрає небо
На танець душ весільний карнавал.
І сипле золотом казкових меланхолій
Шалений світ добра і красоти,
Лиш нас веде нестримним ритмом колій
В яких давно обірвані мости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727814
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 25.10.2017
Осіння ніч в кишенях сни тримала,
Ділила їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілився повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Світ фарб довкола золотистий
І листя мов перина на землі
І неба синь в сорочці чистій,
З височини всміхається мені.
Твій погляд ніжності осінній,
Мене мов вітер теплий пронизав.
Закарбувався колір синій
І ті слова, що ти мені сказав...
Ти чуєш, осінь разом з нами,
Торкається до малинОвих губ.
Вмиває личенько дощами.
Ми від дощу ховаємось під дуб.
У дуба чуб й великі віти,
Там дощ нас не дістане ні за що.
Шмигає коло нього вітер,
Ти віддаєш мені своє тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755852
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Ти мо́я прірва.
Мій шалений вітер.
Холодний сніг.
І мій солодкий мед.
Ти мо́є сонце.
Не ім'я із літер.
Ти мого щастя і життя поет.
Ти мої зорі.
Мої світлі зорі.
Ти моя радість,
Ти несеш любов.
І я потону у тобі́́,
Неначе в морі.
Врятуюся... Тоді потону знов.
Ти моє небо.
Мій безлюдний острів.
Моя́ планета.
І моя вода.
Моє повітря,
Мої спрага й голод.
І сил моїх могутняя орда.
Моє кохання.. Нагорода й кара.
Тепло і холод.
Світло й темнота.
Гаряче серце.
Мій найкращий солод.
Моє кохання.. З присмаком вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752435
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Пиши листи... На яблуневім цвіті.
Мій вітер-листоноша не дріма!
Здіймуться сторінками у повітрі,
понесуть світом прагнення-слова...
І хто же зна?... Впадуть під ноги людям,
нечитані, чужі, порожні сни?...
Чи, може, в переддень Покрови, ранком,-
листом барвистим вернуться вони.
28.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 25.10.2017
Люблю цю осінь на твоїх щоках,
овіяну минулого вітрами...
У ній не сум, а радше ніжний шарм,
у ній все те, чого не було з нами...
Люблю цю осінь,- дощ і падолист,-
твоїм очам її не приховати...
В них не печаль - незнаний досі хист,
що робить нас не листям, а птахами...
Люблю цю осінь!... Вічний монолог...
Розп"яттям душ розраджуєм кохання!
У ній не сум,- чекання вічне двох...
Тай і на двох - одне навік мовчання.
25.09.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Повертайся у місячну ніч восени,
Коли сяйво зірок затуманює розум.
Позолотою жовтня хоч раз ризикни -
Я й сама все частіше схиляюсь до прози...
Перепишемо разом всі ноти й слова,
Я... мольфаркою стану і, може, позичиш
Мого серця вогонь та, допоки жива,
Ти ще зможеш, ти зможеш, ти зможеш пожити...
Я не хочу втрачати, не хочу, не хо...
Поскладаємо разом чи пазли, чи соти
І закинем подалі амбітні ІМХО...
Я - мольфарка твоя... без боргів і відсотків...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754684
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 25.10.2017
В кімнаті стіл...
А на столі - горнятко щастя
Налляте сонцем до країв,
І скатертина наче б звична
І ліній протяг неновий,
Але вчуваю я предвічне
В цій тиші зіткано-ясній
І скарбу більшого не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374058
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 25.10.2017
Cпи, моя люба, спи.
Спроба мовчати - сни.
Спокій до хати звик,
Хата до спокою ні.
Білим по чорному дні...
Сонця вчорашнього крик...
Сьогодні іду в заметіль,
Звик я напевно, звик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374028
дата надходження 29.10.2012
дата закладки 25.10.2017
[quote]- може, погуляємо?
- куди ж на ніч?
- я покажу тебе зіркам [/quote]
[i]Ринат Валіуллін[/i] «Де валяються поцілунки»
ходім,
я покажу тебе зіркам -
нехай тьмяніють поруч зі світилом
яке моє кохання запалило
лиш покажу, та тільки не віддам...
ходім -
тебе світанку покажу
скропивши ноги перлами-росою
зігнувши світ веселкою косою
й ступивши ув обіймах на межу
ходім,
нехай тебе побачить день
і знітиться, всміхнеться нашім щастю
і за гріхи, звичайно, нам воздасться,
та не сьогодні...
завтра.
ми - мішень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757021
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[i] ...трохи фантастично і... ризиковано.
[youtube]https://youtu.be/g-uDi5cvgGU[/youtube]
[b][color="#07608c"]Напевно, ти мені упала з неба,
Коли кінчались пристрасті молінь…
То, певно, був дарунок бога Феба*
Як знак краси…
на протяг поколінь.
Він справдив тим свій добрий, мудрий задум,
Щоб у мені той вогник не погас,
Який небіжку-пустку зробить садом,
Аби брикав
по ньому мій Пегас.
Отак йдемо ми вік з тобою поряд,
Долаючи й дощі, і заметіль,
Назустріч нашим дивовижам-зорям,
Черпаючи наснагу
ізвідтіль.
Допевне — ти мені упала з неба,
Така потрібна, мила і прудка,
Немов Гераклові – богиня Геба**…
Така планида,
доля в нас така.
[/color][/b]
12.07.2017
____________
*Феб (Φοϊβος) — одна із іпостасей Аполлона як божества
Красоти і Світла.
**Геба – богиня вічної молодості, дочка Зевса і Гери,
дружина Геракла.
[/i]
Copyright: cвідоцтво №117071201071 (2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741638
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 24.10.2017
[i]...буває й так... Бо життя – це поле
неозоре, а ми в ньому – засів і жниво. [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як сутінки огорнуть "МІЙ" світанок,
Я пригадаю дощ "ОСІННІЙ" мій
І вийду в сяючий тобою ґанок,
Куди загнав тебе злий буревій.
Й впущу тебе у цю лиху годину,
Тебе – промоклу й зголоднілу вщент…
І прочитаю погляд твій: «Єдиний,
Зігрій мене, ображену дощем
Й життям моїм, сумним та безпорадним,
Де лиш приниження і глум були,
Та на загал – лоскітним і парадним»…
Життя – то дар людині від землі....
Впущу тебе.
Та не з якогось дива –
Не будемо про крила й висоту…
Містерія страстей, богеми мливо…
Впущу земну,
а випущу –
святу…[/color][/color][/b]
04.08.2017[/i]
_________
*Як ремейк твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 24.10.2017
Дивлюсь, як осінь з золота тче казку
І запряга стривожені вітри,
Ліс одягає жовтооку маску,
Грибочками засіяв і бугри.
Як небо нахилилось над землею,
Купає землю росами й дощем,
Вночі чарує жовтою зорею,
І будить в серці дивно-ніжний щем.
І оповита тишею-журбою
Осінню ніч вартує ще й вода,
Під зоряною виспиться габою.
Між очеретом сріблом прогляда.
А коли сонце день новий розбудить
І павутинням гілля заснує,
Такого дива очі не забудуть…
В душі моїй так затишно стає!..
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756916
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Экспромт
Такое грустное кино -
Смотреть как дождь идёт давно…
А птицы стаями летят…
Пустеет парк… Пустыня - сад…
Сгорают мысли - на огне…
А ворох листьев - по траве…
И,обрывая, тихо нить,
Чтоб ни связать,..ни удлинить,..
Гнетёт молчанием тишина…
И эта краткая строка….
Такое грустное кино –
Смотреть на дождь через окно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756899
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Листя легенько додолу летіло,
Землю встеляючи пледом яскравим.
Трохи тремтіло, опале хрустіло.
Жовтня мандрівка проходила жваво.
Мрія тривожила душу осінню,
Сонячні дні повернути не в силах.
Маревом було кохання-видіння,
Що розправляло, як птах, свої крила.
Двоє зустрілись в осінніх заметах.
Погляд жіночий - сапфір загадковий.
Навіть з орбіти всміхалась планета,
Все ж відшукали щасливу підкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756696
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756754
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Йди, кохана, на руки до мене,
Притулись до моєї щоки.
Слово "літо" нараз однойменне
Із коханням... Це здогад такий...
Посивілі розпущені коси
Помережили неба блакить.
Так, кохана. Це осінь. Це осінь
У віконце твоє стукотить.
Ще палають вечірні заграви,
Сублімована пристрасті суть,
Та нічні наполохані трави
Набирають осінню росу,
Щоб уже не зайнятись вогняно,
І очікують холод зими...
Йди на руки до мене, кохана.
Притулись... І мене обійми...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117102400769
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756850
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Доки сокира дрова вибирає, -
Ллється олія на рейки, - трамваю
Слизько і страшно: не впасти б на бік.
Доки небесний ще дах не протік
І не втопив у дощах і в сльозі
Дрова порубані, хоч і не всі.
М"язи, як струни, напружені - важко...
Не наступи, - під ногами ромашка.
Мила й тендітна у осінь зайшла,
Мабуть, ніколи не бачила зла.
Тягнеться мовчки, зібравши тепло.
Може й не буде, а мо`й не було
Слів: "не поранься" тремкими вустами? -
Не віддавай розпинати хрестами,
Кинь перехрестями для переправ, -
Через безодні мостами постав.
Сьомого неба надкусиш окраєць,
Доки сокира дрова вибирає.
16.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756693
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
За стеною Осень дышит,паутинку теребя...
Барабанит дождь по крыше - еле -еле(нотой "ля")...
В плен попали занавеси(к алой розе на кайме) -
Пузырьки охристой взвеси (на шифоновом крыле)...
А по коже - дрожь волною!.. Разливается - со дна...
Осень дышит за стеною...Тушит пламя - не спеша...
Барабанил дождь по крыше...Еле-еле...До утра...
Дотянулся тоном выше...И не слышно - мотылька...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756298
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль (прозрачную) на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 24.10.2017
І знову я заплуталась в словах,
Мені їх, як завжди - не вистачає.
Моєї Музи білокрилий птах
Мабуть у вирій з літом відлітає.
В польоті губить пера золоті,
Під жовтим листям осінь їх ховає.
А я збираю самоцвіти ті,
Та, на очах краса кудись зникає.
Благаю Осінь серцем - зачекай!
Але вона ніколи не чекає!..
...В осінній вечір приготую чай,
Від всіх печалей він допомагає.
Закрию штори, запалю свічу,
Закутаюсь пухнастим білим пледом...
І буду смакувати досхочу
Гарячим і пахучим дивом - з медом!
Холодний вітер стукає в вікно,
За звичкою я шум дощу римую...
Що там, надворі, якось - все одно,
Я у раю маленькому царюю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756818
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Осінь тамує в душі моїй справжню відвертість,
Мрякою сивих дощів умиває печаль.
Шле мені літо щодня у кленовім конверті
Тепле і радісне, сонцем зігріте «прощай».
Струни строкатих дощів відголосять цю осінь,
Що позолотить думки і на мокрий асфальт
Зсипле із кленів, мов вічності сни безголосі,
Листя пожовклого сповідь на мертву скрижаль.
Вранішня паморозь душу стискає в обійми,
Тулиться в змерзлі жоржини неспита любов.
Осінь зухвало всіх споює смутком снодійним –
Я ж у полоні п'янкої краси знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753255
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Сумує скрипка у осінню тишу,
Мелодія в душі моїй сумна.
Вже облетіло жовте листя з вишні
До серця закрадається зима.
І ти десь загубився в листопаді
А я ось тут із скрипкою одна.
Мелодії колись були ми раді
Тепер смичок не хоче брать рука...
За вікнами блукає дощ сердитий,
Все стукає і стукає в вікно.
Він з ніг до голови уже умитий,
Та байдуже йому і все одно...
Я за тобою любий так скучаю,
Хвилююся і думаю весь час.
Не зігріває філіжанка чаю,
Зігріє лиш з тобою зустріч нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756137
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ти зачекай мене на роздоріжжі снів.
І я прийду, омріяна, бажана.
Спокусою п'янкою, як хотів,
Як дивна гостя, ніжністю незнана...
Ти зачекай мене на роздоріжжі снів,
Де кожен подих пристрастю терпкою.
Із оксамитових цілунків небо- зліт,
Що зорепадами душею неземною...
Ти зачекай мене на роздоріжжі снів
Полине шепіт, спи моє кохання.
Бо тільки в снах в безмежності світів
Ти вічне, лиш моє, таке жадане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756796
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
На моей параллели - осень...
На твоей параллели - зима...
На моей половине - росы...
На твоей - заметают снега...
На моей - безответная нежность...
На твоей - беспризорная боль… -
В неизведанную безбрежность
Нескончаемая консоль...
На моей параллели света -
Неба синего уголок...
Для моей половины метка -
Перламутровый поясок...
На моей половине свечи
Зажигают поленницу снов...
На моей половине - вечер...
На твоей – из юдоли юдоль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756619
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Полум'ям закрутить врода магнетична,
В серці колобродить пристрасті вино,
Як же владно тіло збронзовіле кличе
Вирушить у мандри за злотим руном.
Як тріпоче п'янко жилка біля шиї,
Музика кохання - юна і тремка,
Хочеться пірнути у цей теплий Вирій -
По гарячій шкірі зісковзне рука.
Акварельна дійсність міниться шалено,
Доторки малюють ніжності міста.
І пульсує поряд ще й пейзаж натхнений,
Вже й не відірвати від тих барв вуста.
І вони напишуть новий, рідний епос,
Як же в нім напнулась фабули стріла
Задивилась з неба зрожевіла Еос,
Як сплелись в сюжеті два земні тіла.
І пробудить сонце пісня кульмінацій,
За перипетії сплачено сповна.
Сплять тепер герої під покровом грацій,
Їм вуста жаріють квітами вина.
4.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610095
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 22.10.2017
Йти і йти аж до межі вересня
і пізнати, що меж нема:
далі верес самотній стелиться,
духи осені на жнивах.
Ходять хмурні, як сни непрошені,
і серпами вкорочують день,
а життя все стрімкіш проноситься
сторінками із Одкровень.
Слабнуть пагони, сили з коренів
до таємних прямують джерел,
осінь душу від тіла оголює,
нитки нервів між ними рве.
Але знаєш: все колами-циклами
неминуче верта до весни,
і як суджено комусь зникнути,
це, напевно, не назавжди.
Тож якщо випадає зникнути,
не опалюй слізьми крила,
душі, з'єднані срібними нитками,
на весняних зійдуться полях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695892
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2017
Дерева пишуть на корі листи, складають лисячо-вогнисті орігамі,
їм від зими ніяк не вберегтись,
тому лишають щось Землі напам'ять.
Вкладають сили у минущі кольори,
згорають з пишністю самайнової ватри,
це бал приречених, та зовсім не сумних,
час надто цінний, щоб його втрачати.
Палка циганка - радість восени,
таке коштовне те, що вже востаннє,
розтоплюється сонце у бурштин,
барокові підкреслює деталі.
В цю пору смертним заздрять і боги,
бо вбоге щастя, ділене на вічність,
а те, що раз один палахкотить,
ми величати можемо магічним.
Ти сам пройди в те дзеркало краси,
і, може, кольору внесеш у свої плани,
а поки ти у роздумах, дивись:
балет листочків в золотих пуантах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695897
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2017
Ця сезонна повільна ентропія
Обіцяє лиш зимний нуар,
Але твої тропічні дотики
Мою душу протерли від хмар.
Хай прикрилися вікна завісою:
Довга п'єса триває дощу,
Поруч музика полум'я тріскає,
Сонце ніжності дасть нам снагу.
Знаю я, ти б воліла замешкати
На планеті, де літо завжди,
Ну, а поки ласкавою стежкою
Зміни клімату прийдуть сюди.
Ось зустрінуться плечі, притуляться,
А коліна досягнуть колін,
Піднесу твої руки, розчулений,
До грудей, де шепоче камін.
І, звичайно, будемо замріяні
Про корали, рукав мілини
І про небо розлите у піняві,
Там, де літа плекаються сни.
Незалежно від думки синоптиків,
Визначатимем пору лиш ми,
Буде в нас телепорт в щедрі тропіки,
Під любові циклоном новим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698554
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 22.10.2017
як же хочеться див...і чекаєш незнаного гостя,
ось розлите вино, світить лампа, порожні стільці,
а надворі баньші завивають пронизливо-гостро,
мов немає живих більше в світі нічному оцім
от чекаєш його і вигадуєш низки історій,
які хочеш комусь оповісти, байдуже кому,
хто би там не прийшов: чарівниця, чи бард, або воїн,
ти готовий всю ніч присвятити одному йому
адже через Слова і душа переходить у душу,
точно дібраний тембр розслабляє не згірш від вина,
і, можливо, десь там, в Слухачі, льдовик цілий зрушить,
і простягнеться мова, немов непомітна струна
і потягнуться, як мандрівці по Шовковому шляху,
дійсність, казка, сни в снах, також сни наяву,
як повинен Синдбад неодмінно дістатися в Басру,
так і прянощі слів необхідно віддать Слухачу
вже далеко за північ, чекаєш, а досі нікого,
одягаєшся в тепле, виходиш назустріч зимі,
щоб людину знайти, як маленького змерзлого бога,
і те прагнення див прочитати в зіницях її
віднайти саме ту, хто прочинить хоч трішки свідомість,
хто у гості запросить, повіривши в твої дива,
і немає нікого, хто ближчий, ніж цей невідомий,
може, він вже за рогом... зсередини сяє зима
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711533
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 22.10.2017
шляхи розходяться, та зберігаються зв'язки,
тому, мабуть, прощатися не варто,
бо в кожній точці зоряної карти
тебе відчую я, мене підхопиш ти
сама розлука утрачає справжність й сенс,
вона - ілюзія із відстані і часу,
а серце, уподібнившись пегасу,
куди завгодно дух перенесе
галактики стикаються і точитися війна
руйнівників і тих, що світ щодень цей творять,
а тільки віра творить з нас героїв,
нехай тебе убереже вона
ми знов розходимось, лежить безмірний шлях,
в святилищі душі для тебе вічне місце,
чекатиму від тебе добрих вісток,
а ти читай про мене по зірках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713362
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.10.2017
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714803
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 22.10.2017
Лоскоче потилицю подих гарячий
І по хребцях хтось проводить пером,
Але повертаюсь - нікого не бачу,
Це так зі мною грається кров.
Це так зі мною грається розум,
Поки зі мною немає тебе,
Важко мені існувати у прозі,
До неіснуючих рима зове.
Кличе вона заціловувать шрами,
Постіль зім`яти, як свіжий папір,
Під час спокус мудрі йдуть у ашрами,
А я і не бог, а тоді, може, звір ?
Але скоріш я звичайна людина,
Трохи самотня, трохи сумна,
Тулиться мрія безбожно до спини,
Лиш повертаюсь - ховає стіна.
Кімнати порожні породжують мавок
Вони мене п`ють, наче добре вино,
Справжня, прийди та ізбав від лукавих,
А то ненароком я вийду в вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716039
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 22.10.2017
Не замінити, не зарадити нічим,
Любов гойдається в прозорім гробі,
Там інша казка, інший принц,
А я журюся досі ще по тобі.
Шкодую вперто досі я за тим
Майбутнім, у якому вже не бути,
Це виник в часопросторі розрив,
І з мого Всесвіту до твого не сягнути.
Він так мені й залишиться чужим
І забороненим для моїх зорельотів,
Я серед сонць своїх залишився ні з чим,
Так не збагнувши найважливішого: хто ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707751
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.10.2017
Ця рання весна нагадує пізню осінь, ті самі сірі аркуші неба, вже знайомі, недбало виведені піктограми гачкуватого гілляччя, що швидше скидається на лінії тектонічних розломів, та ж легка примарність застояного повітря, яка осідає в легенях разом з кашлем, а в свідомості перетворюється у невловний жаль невідомо за чим, у потребу негайної переміни. У кволі обідні сутінки розсипаються пікселі екранного світла і прямокутник монітору з весняною заставкою видається вікном у цілком інакший світ, до якого проте не доторкнутись.
На столі всього кілька книжок, але в уяві вони виростають у книжкові вавилонські вежі, що підпирають низькі карнизи хмар і оглушують одночасним гамором десятків текстів. Ні, я люблю літературу, захоплююсь можливостями, які вона надавала та надає людям, її здатностям перевтілюватися у вихователя, друга чи порадника, її користю для розуму, її силою впливу на наш дух, просто естетичною самоцінністю, але часом виникає, мабуть, не зовсім раціональний страх того, що чужі думки, погляди, ідеї, творчості можуть витісняти собою мене із самого себе, що досвід інших особистостей переважить у моїй свідомості досвід мій власний, що уявні реальності підмінять справжнє, відчутне на дотик існування, на яке кожному з нас дано не так багато часу, що унікально-індивідуальне так і залишиться непізнаним, нерозкритим, невимовленим, боюся, що життя буде не прожитим, а прочитаним. Що вже говорити про грандіозні запаси важливої і не дуже інформації, новин, які вже до вечора втрачають актуальність та відвертого медіа-мотлоху, якими заповнена всесвітня мережа. Час від часу вкрай набридає це щоденне буття-в-інтернеті.
Тож я відвертаюсь і від паперових світів книг, і від віртуальних симуляцій життя, а куди... Знову привіт, моя переосінена весно, моя майже повністю поглинена сутінками кімнато, що стоїш по груди в перебродженому мовчанні.
І ось мій погляд ковзає по знайомих предметах, обмацує стіни, а не знаходячи іншого виходу тягнеться до вікна, щоб знову переконатись, що безрадісний пейзаж не зазнав ніяких змін. І раптом, щось мовби спиняє мій погляд, який зависає у порожнечі десь на півшляху до горизонту. Я довго дивлюся у вікно, бездумно не помічаючи найближчих предметів та не торкаючись поглядом віддалених. Я чекаю, чекаю якогось руху чи появи, наче моє пильно-концентроване вдивляння щось чи когось матеріалізує або відгорне шматок тканини, за якою ховається істинний світ на противагу цьому недоладно-буденному. Звичайно, нічого не відбувається, що посилює сум`яття в душі, перетворюючи її в дзеркальне відображення цього блідого, позбавленого кольору дня.
Але ні, ні, неможливо, щоб безмежність складалась з одного світу, щоб один вимір охоплював собою все буття, а отже, десь тут, поряд існують таємні ходи в Задзеркалля, портали в інші часи та кротовини, що ведуть до невідкритих зоряних систем. Тепер ця неописана туга перетворюється в нетерплячість, пожвавлене нуртування крові та думок, внутрішнє тремтіння, наче починають іскритися лінії електропередач збуджених нервів. Стій, заспокойся, вдихни глибоко, сповільни серцеві ритми, не напружуйся, заплющ очі, просто слухай себе, будь спостерігачем. Спочатку серце все ще не знаходить місця в грудях, проносяться клаптики попередніх думок, проте все поволі пригасає, стає легким, менш гучним та менш нав`язливим, поки зовсім не закутується у плащ абсолютної тиші...
Саме тоді я починаю бачити. Простір під повіками видається сполученням художньої галереї з кінозалом. Один за одним виникають силуети, меншої чи більшої чіткості, деталізації та тривалості, деякі з них розгортаються в мікрофільми з динамічним, рухливим зображенням, викликаючи конкретні відклики та емоції, інші являють собою застиглі картини, які деякий час стоять перед внутрішнім зором, бувають окремі поодинокі образи, туманні необроблені розумом частинки, які злегка проступають, як напівстерті фрески, як природні утвори, що тільки віддалено подібні на щось знайоме людині, нарешті неоформлені в будь-що відчуття, для яких немає візуальних, а тим паче словесних відповідників. Багато з них мені добре знайомі, адже саме вони були втіленими у моїх минулих віршах: сліпучо-біла Антарктика, куди дістається герой, щоб зігріти снігову королеву, жарка Іспанія, де андалузійка обертається в мавку, карпатські ліси з їхньої потойбічно-язичницькою атмосферою, божевільний свінг на дахах Парижу, полум`яні пентаграми магічних закоханих, сади цілющої печалі, таємничі зоряні обшири, де творили ще не сковані тілами душі, сонця, місяці, дощі, музика, тиша, відчаї, страхи, самотності, болі, туги, ніжності, любощі, радості, тріумфи, ейфорії... Частка з них для мене вже привідкрита, але не до кінця продумана, пізнана, створена, бо переживається і формується протягом останніх тижнів, останніх днів та годин. Вони, наче оригінальний текст, написаний душею, який потрібно розшифрувати, зробити його переклад на слова, як картини, про символічний зміст яких поки що можна лише здогадуватись. І це тільки на перший погляд, адже в мені живе не тільки вже створене і те, що твориться, але і всі потенційні можливості моєї майбутньої творчості, все, що ненаписане, все, про що в даний момент я навіть не здогадуюсь, але що неодмінно створю згодом, може, вже завтра або через десятиліття, те, що можливо й не вийде за межі моєї свідомості, але все ж належатиме моєму внутрішньому світу. Навіть поза творчістю я вже тепер вміщую в собі всі ймовірні варіації мого подальшого життя. Для безпосереднього пізнання доступні тільки поверхневі шари психіки, тож складно оцінювати всю велич і красу, всі потужності особистості. Напевно, тут проявляється проблематика пізнання взагалі, бо якщо ми небагато знаємо про самих себе, то ще менше про інших та природу Всесвіту, але не про це наразі. Навіть ті континенти та архіпелаги, які здіймаються над водами несвідомого дають привід захоплюватися і дивуватися, як собою, так і кожною людською істотою. Як на мене, саме на знанні і усвідомленні цього повинна грунтуватись справжня людяність. Пробудження власних сил, розкриття своєї повноти завжди потрібно вважати підтвердженням здатності кожної людини до такого духовного відродження, підтвердженням того, що всі переносять в явному чи прихованому вигляді в собі властивості, які здатні повністю переобразити, подарувати бачення неоціненної ролі в світобудові, показати щастя, що народжується з безперервного плекання мистецтва життя. І якщо всі мають схожий потенціал навчатись та вдосконалюватись, приносити красу та добро в цей світ, якщо інший - це майже ти сам, хоч, звісно, відрізняється від тебе унікальними рисами, то тобі нічого більше не залишається, крім того, щоб любити іншого, як себе самого. Адже на любов, свободу, безпеку заслуговує, як твій світ, так і 7 мільярдів світів навколо. Всім їм, як і тобі, потрібна можливість реалізувати свою індивідуальність, пройти своїм шляхом до кінця, бо зло виникає тоді, коли цей процес порушується, а творча міць перетворюється в руйнівну...
... Розплющую очі. Де я знаходився досі, доки мене вели мої образи, доки переді мною проходило те, чого я просто не міг бачити в своєму житті, доки розвивалась ця думка ? Це було чимось дуже схожим на реальність, а ле ж тепер реальні і моя кімната, і ця панорама, яка відкривається із вікна. Видається, що я щойно побував в іншій реальності, якомусь паралельному вимірі, який має таку саму справжність, як все те, що оточує мене зараз. Разом з тим ця внутрішня реальність володіє значно більшою піддатливістю, адже я сам можу регулювати потік образів, доповнювати та розширювати їх, сам прокладаю дороги для думки та її розгалуження, тут всесильна уява здатна в будь-якому місці свідомості створювати ось ті кротовини в будь-яку точку простору-часу і може бути обмеженою лише самою собою.
Знання про таку життєву силу, про необмежену свободу душі та розуму для мене особливо значуще і тим більше гріє серце, бо у фізично-тілесному плані я позбавлений можливостей вести активне життя і багато начебто простих речей я не здатен робити самотужки. Тому саме душевні, духовні сили виходять на перший план і їхня абсолютна автономія дозволяє мені приймати себе таким, яким я є, адже в цій сфері нічого не стримує мого розвитку, не стримує моїх бажань і мрій. Я цілком розумію, що лише думками, мріями та ідеями не замінити життєвого досвіду, не замінити зовнішніх подій, але й один чистий досвід є лише матеріалом для свідомості, грубим свинцем, який потрібно обернути в золото. Тому розвинена свідомість здатна видобути цінний досвід і з незначних на перший погляд подій, які трапляються з необхідністю трапляються з будь-якою живою людиною. Тож все це приносить мені полегшу, допомагає з терпимістю ставитись до своїх фізичних недоліків. Можливо, завдяки останнім я і я тепер і розумію цінність свого внутрішнього світу. Хтозна. Це ще одна загадка, яку ставить переді мною буття. Що ж, подякую йому і за це.
Знову окидаю оком простір перед собою. Не додалося жодного променя, крізь сірувату повсть ландшафту не проступило зелених латок, напівморок заснував шибки, але бачення моє змінилося. Наді мною уже не владна ця осіння мана, я більше не потрапляю у пастку видимого, а відхиляю цю павутинну запону... І бачу, як запускаються та набирають обертів таємні механізми весни, як зміни розповсюджуються в землі, в коренях, у водах та в повітрі. Весна вже тут, між нами, в нас і вже незабаром ця ланцюгова реакція ренесансу завершиться грандіозним вибухом краси, який змете залишки цього ілюзорного сумного королівства
Блаженні ми, ті що дочекалися цього часу, не наштовхнулись на гострі крижини, не розгубилися в талих водах, не втратили волі жити та творити. Тепер неминуче наше правління, навіть сам час тепер на нашому боці. Ми, що п`ємо з джерел Сили, вже не забудемо присмаку перемоги, вже не засумніваємось собі, вже не станемо скромно ховати під одягом крила. Не забувається могутність, не забувається сутність речей, не забувається остаточне вивільнення душі. Хай буде так.
"Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724208
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 15.10.2017
Скорботу світову відчуть будь-хто зуміє,
в життя театрі майже кожен Сартр,
а я навчаюся одній магічній дії:
свої страждання перетворювати в жарт.
Мій біль, звичайно, розіграш невдалий,
Чи може існувать подібна маячня?
Коли сміюсь - трагедія зникає,
Вона реальність із серйозністю втрача.
Кривлятись годі, майе непокірна,
Тебе я, витівнице розгадав,
А істина стара: не бійся, тільки віруй,
Страждання грається з розгубленим лиш "я".
Я відкриваюсь диву світовому,
Де любить Аполлон, танцює Діоніс,
Росте Аліса (коржики медові!),
А болі-карлики десь губляться в тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740441
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 15.10.2017
Тебе береже те, що ти бережеш,
Людина сама - це істота безцільна,
Тобі довго ще вчитись любові, та все ж
Не любити - це вирваним бути з корінням.
Ти собою не є, не знайшовши своїх,
І варто терпіти нещадну цю спеку,
Щоб зібрати надвечір хмарних пір`їн
Й прохолоди для друзів далеких.
Що, крім ніжності, виправдать може тебе,
Чим ще викупиш в смерті кілька хоч років?
Можливо, ця дівчинка поряд і є,
Щоб до добра був причетним ти трохи.
З потойбіччя вікна світло пізніх машин
По стіні протіка, та згасає безслідно,
Ти ж в куточках усмішки їй залишись,
Тихим небом її Персеїдам.
І твоя прохолода торкнеться їй щік,
Прошепочуть пір`їни, що все недаремно,
І на мить її наче обійме весь світ,
А ти будеш врятований нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745427
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 15.10.2017
Полюбити цю душу, заодно полюбити це тіло,
Надто довго мене, чорний вітре, по стернях ти вів,
Надто довго мені моя доля квилила, боліла,
Це вмирали у ній і покора, і відчай, і гнів.
Не настільки святий, щоби закінчить розп'яттям,
Відпускаю тебе, чорний вітре, і ти відпусти,
Якщо можу тепер хоч ще щось вибирати,
Обираю любов до своїх недоладних частин.
Небо падає вниз, гетсиманські руйнуючи тіні,
Час подякувать тілу за право на мить і на вдих,
Попри все ти, свідомосте, досі працюєш відмінно,
Хто врятує мене, як не ти, як не ти.
В голові, на горищі живе мій єдиний учитель,
Ніхто ззовні не може почути його тихий крок,
Самовпевненість би, самовпевненість би оживити
І не потребувать схвалення дій та думок.
Хто б мені не сказав, що є правильним, що є невірним,
Моя правдо, від цього всього незалежною будь,
Люблю душу мою, люблю тіло моє, моїх рідних,
Врешті тільки із ними життя я усе проживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737943
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 14.10.2017
Дівчинко, я - це звичайний диявол,
Не Воланд премилий з поважним ціпком,
Стиснувши стегна і ребра удавом,
Роздягнену душу привласню цілком.
Я старомодно ще вірю у Бога,
А в пекло не вірю (хоч в ногу стріляй!),
Коли ти пройдеш ці туземні дороги,
Ти, мабуть, також розсмієшся, мала.
Важко кожного біса вважати за брата,
І в кожній можливості бачити гріх,
Ходи в ліжко, і поки ми будем кохатись,
Я, якщо хочеш, навчу тебе всіх.
Вип`ю тебе, бо чорт зна, що ще буде,
Та зажди: в тебе очі такі золоті,
Розплачусь на лоні твоїм, як Іуда,
І янголом стану... в наступнім житті.
Мов фотоспалах, місяць пролитий
Зайде до кімнати й здивується нам,
Що спимо, як опісля трьох ночей молитви,
Вдвох - просто люди - пресвітла пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741261
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 14.10.2017
Моргають свічі зорями в свічаді,
Світи колишуться в досвітній тьмі
У вимірів вселенській анфіладі.
Між ними ми до близькості німі
А почуття танцюють палко танго
В жагучім вихорі задивлених зіниць
І губи – лотоси в притоках Гангу
Проймають жаром блискавиць
Тіла розчинені у просторах-часах,
А душі – то космічні пілігрими
Що ковзають по сонячних вітрах,
Що повнять вакуум незримим
Ми пливемо на хвилях чорноти,
Що оксамититься з початку світу
Кохання нас невидимі мости
Єднають з невловимим світлом
Безсмертям срібним в’ється мить
У завмираннях-спалахах наднових
Триваєм тільки нескінченно ми,
Як тінь міфічна в мармурі Канови
Антоніо Канова — італійський скульптор, найзначніший представник класицизму в європейській скульптурі.
«Амур і Психея» — одна з найвідоміших його скульптур , що зображує бога Амура в момент пробудження Психеї від його поцілунку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608591
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 14.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2017
п'янкі вуста бринять від виру крові
у персах каучук пружнить зважніло
і дихання втікає на півслові
не чує мозку зголодніле тіло
тихенький стогін проганяє сумнів
благання чи наказ, яка різниця?
натягує бажання палко струни
і плавить спротив у в'язку живицю...
чим красна ніч? що обіцяє темінь?
ховає гріх, дарує насолоду?
шалений танець в пристраснім тандемі -
дует незгасного вогню та льоду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755071
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
У пустелі моїй все хороше повільно згора,
Мені звичніші скелі й ходіння по терну і цвяхах,
А в дитинстві я знав: є далеко безмежні моря,
Як істоти просвітлені сонячним знаком.
Ця ідея відрадна, що є ще весь світ поза тим,
Поза вічним поверненням в петлі мого мазохізму,
Та я цього не бачив, хоч часто цим тільки і снив,
І збирав за відсутності метеоритне залізо.
І тепер, коли я міг би йти до безмежних морів,
Коли прагну покинути цей мій безплідний камінь,
На мені вже печать тих залізних пустельних богів,
На мені уже звичка нещиросердних розкаянь.
Але вірю колишнє відступить, замовкне, пройде,
Та хапають за руки і ноги останні примари,
І хитається маятник: ось він пропустить вперед,
А за мить відкидає назад нездоланним ударом.
У пустелі моїй теж, мабуть, є джерела води,
Легко й вийти із неї, якщо є розгорнута карта,
Її знають далеко, напевно, це знаєш і ти,
Але звідки мені у безлюдності цій про те знати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747983
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 12.10.2017
Веде дорога у чарівну осінь,
Туди де небо пригортає землю.
Де омивають трави дрібні роси,
Де падають листочки наче перли...
У тихому мовчанні ліс і поле.
Лиш вітер дограє мелодій звуки.
А під ногами рижувате море,
Яке щоразу підіймають руки.
Красується в сережках горобина
І майорять довкола хризантеми.
В намисті чепурна стоїть калина,
Пішли за обрій спати всі проблеми.
Левади вже засніжені туманом
І тихо так, лиш чути колискову.
Зима примчиться в санях так нежданно
Сніжинки в танці закружляють знову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754822
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
шиплять калюжі під колесами автівки
на сірих шибках - вени дощових потоків
людське життя - також лише чиясь мандрівка
дорога довжиною кілометри років
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754875
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Незатишно і порожньо в душі…
Ясніла в косах вицвіла мережка…
З тобою ми давно уже чужі
І порізно життя долаєм стежку.
Із холоду ти ткав свої слова,
Душа від них на кригу замерзала,
І холоднішим кожен день ставав,
Змією в серце думка заповзала.
«Хіба замкнувсь для мене інший світ?
Чи слів у світі не існує інших?
Хіба мені вже так багато літ? –
Запитую себе щоразу в віршах.
25.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754466
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Не причитай, Судьба, молитву:
Бояться поздно... среди волн,
Когда Нептун затеял битву -
Роняя ярость... на твой чёлн;
Когда свободная стихия
Взорвалась бешеным рывком:
Вздымает волны голубые,
Кидает их в плавучий дом.
Швыряет щепкой твою веру
В господство преданных друзей,
И кто измерит эту меру,
Кто друг тебе – среди зверей.
Уже сломлён твой норов гордый,
Вот-вот… и паника придёт!
И ты чутьём…звериной мордой
Ревёшь, но не сдаёшь – живьём
Свой чёлн. Твоё – предназначенье,-
Дойти под флагом до конца.
И только знанием, терпеньем –
Почить под лаврами венца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Зібрало літо висохлі покоси,
І солов’ї закінчили пісні…
В вікно до мене обізвалась осінь –
Дощу то краплі стукали рясні.
Я підійшла до вмитого віконця,
Побачити хотіла стукача,
Чекала, щоби виглянуло сонце,
Щоб осінь також виплило стрічать?
Вона ж стояла в золотавих ризах,
З букетом чорнобривців у руці,
Найбільшим же було мені сюрпризом
На жовтій сукні мокрі горобці.
Я вийшла з хати осінь зустрічати.
І серце огорнув незримий щем;
Хотілося не плакати – кричати:
Плили ж ключі лелечі під дощем!
Тривожний погляд мій летів за ними,
А з ним – моя збентежена душа.
Пташині голоси були сумними…
Лиш осінь за ключем не поспіша…
22.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753648
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Летаю - где -то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И не теряешь силы…
Ты песню нежную мою
Как будто и не слышишь...
Рукою сильной колыбель
Тихонечко колышешь…
Но крепко держит нас двоих
Всю жизнь в одной упряжке
Наверно,первая любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Небо касалось слов междустрочья
Звёздами падшими,лунной тропой...
Плюшевым бархатом (чёрным навечно) -
Ластика осени золотой...
Помнишь,как падал багряный лист
На маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи невольно согнули дугой снежно-колючие вьюги?..
Чья -то душа улетала домой под Бранденбургские фуги?..
Если когда- то разлюбишь,то - уходи без обид...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого монолит...
Если когда - то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что-то забудешь,то - покараешь себя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753761
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
З-під віїв сині визирали заметілі,
Сплітав очима ниті макраме буття.
Навпроти інші сірі очі захмеліли,
І гупало м*ячем живе сердцебиття.
У задумі в кутку мовчало піаніно.
Невже акорд прорізався? Який пасаж!
Торкнула заметіль оголені коліна,
Тремтіло тіло - розум охопив мандраж.
Хоч клавіші життя портьєрою прикриті,
Дуетом лине алегро в такті звуків.
І губ предивний свіжий дотик соковитий
Цілує серцем жіночі ніжні руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753344
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Знову дощ сердито стукає в вікно,
Гонить небо хмари долі полотно.
Плаче і сумує осінь золота,
У садах блукає тихо самота...
Падають додолу груші запашні,
Позвисало гілля низько до землі.
Прокладає осінь свій не легкий шлях,
Зажуривсь сумує вже на гілці птах.
А дощу краплини залили шоссе,
Все таке безбарвне не знайоме все.
Летять бризки мокрі з під колес машин,
Течуть наче ріки струмочки з вершин.
Холод проникає під одежі вже,
Все довкола сіре наче б то чуже.
Заховалось сонце мабуть тихо спить,
На м'яких перинах там де є блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752821
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Не кохай її,
В очі не гляди...
Почуття твої-
Тільки до біди...
Не твоя вона-
Хоч би, що роби...
А чужа жона,
ПрОшу, не люби...
Не ходи на ніч,
Коли зір нема...
Не торкайся пліч,
Не кохай дарма...
Повертай назад,
Заспокій мій щем.
Зацвіте наш сад,
Під рясним дощем...
30 09 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Вже розвісила осінь, розмальована стиглим рум‘янцем,
На нитках павутин ноти-краплі мінорних дощів,
Перший падає лист в спориші ясночолим багрянцем
Так нечутно і легко, мов невидимий подих душі.
Щось магічне, мов диво, в тім польоті знаходжу для себе,
Мов сама з тим листком пролітаю дороги свої,
Доторкнувшись крильми до хмарок у високому небі,
Понад золотом лісу, пурпуровістю стихлих гаїв.
Осінь знову чарує неповторністю сивих туманів,
Ручаями роси на розмитих віконних шибках,
Стуком десь, мов у снах, перестиглих опалих каштанів,
І кошлатістю трав на вузеньких пониклих стежках.
В золотих листопадах ще багато і сонця, і світла,
Пахнуть вічністю й сумом поріділі самотні сади…
Буде снитися знов незабутністю спраглою літо
Поміж квітів зів’ялих, де його загубились сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752912
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Яка ж чаклунка мила жінка-осінь...
Малює вміло теплотою фарб.
Чарівність і жіночність - дивний спосіб,
Для чоловіка найдорожчий скарб.
Яка ж чаклунка люба жінка-осінь...
Сорочку вишиває золотом.
І хоч сріблястий бісер у волоссі,
Зігріє полум*ям у холоді.
Яка ж чаклунка мудра жінка-осінь...
Вино цілюще - її гарний стан.
Дружина вірна, лагідна і досі.
Лікує душу ніжністю від ран.
Яка ж чаклунка тиха жінка-осінь...
Їй ягідне намисто до лиця.
В очах любов, небесна сяє просинь.
Жіночі чари - загадка Творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752819
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Я рисовала корабли
Со слов седого капитана…
И убегала от тоски
В огонь ожившего вулкана…
Я узнавала маяки
И берега - у океанов…
И обжигалась о пески
У стен оранжевых барханов!..
Зачем приснились корабли?..
И след, остывший, караванов?..
И серебристые виски...
Под монотонный звон там-тамов?..
Ведь осень тихая пришла…
Невольно душу оголила…
В последний раз,наверно,я
Себе влюбиться разрешила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752420
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Изменённый
Ей нравился намного старше -
С белесой изморозью в волосах...
Сонет из кратких фраз на завтрак
Неподражаем натощак...
Его душа стремилась в Спарту,
Метаясь у сомнений врат.
Её - выплясывала сальсу…
Ему мерещилось – не так…
А, познавая рай забвений,
(Тишайший ад своих причуд),
Взлетала стрекозой не тленной
С янтарной броши в нежность рук…
Ей нравился намного старше -
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752582
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 28.09.2017
А мрії цвіли в золотому світанку.
Відчули долоні сплетіння тепла.
Тихенько виводила пісню вільшанка.
Їм в очі дивились небес купола.
Торкнувся цілунком невинного личка,
І глянцем рум*яним вкрилися щічки.
Котились росинки в зеленій травичці,
Цнотливо схилялись білі порічки.
Те перше кохання, той погляд, зіниці -
Усе берегла в своїм серці вона,-
І ту кришталеву водицю в криниці...
Загинув той хлопець: забрала війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752323
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Слово лишилось в душі поетичній,
Не розлетілось по полю піском.
Гратиме ліра кохання ліричне,
В тиші замріяній в нас під вікном.
В звуках отих, що летять над землею,
Ніжність п'янка і велика любов.
Вітер цілує на річці лілею,
Ранок умився росою дібров.
Промені сонця торкнулися ніжно,
Хмар білосніжних і трав запашних.
Розплели косу твою дивовижну,
Подарували усмішку для всіх...
Я пригорнувся до тебе кохана,
То найдорожча була мені мить.
Ти моя доле яснА, полум'яна,
Ти моє сонце і синя блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751677
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017
[i] Летний дождь, летний дождь
Шепчет мне легко и просто,
что придешь, ты придешь,
ты придешь, но будет поздно.
Несвоевременность - вечная драма,
Где есть Он и Она. (И.Тальков)
[/i]
Ця філіжанка кави на столі
Мені [i]мене колишню [/i]... нагадає,
Що літній дощ - на крилах журавлів,
Де сонця жар невпинно догорає.
Що замість злив у гості йде зима
І сніжних холодів тривка невчасність,
І що [i]мене тієї [/i]вже нема,
Та все ще є між нами та ж невчасність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751364
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Сиві тумани на землю упали,
Омились сльозою гіркою вони.
Блукали по світу щастя шукали,
Та все потрапляли в тенета пітьми...
На осліп шукали того світанку,
Що сонечком зійде у дивній красі.
Будуть тумани чекати до ранку,
Як промінь зігріє розчиняться всі.
Серед туману у чистому полі,
Блукало кохання, шукало тепла.
Любить не любить, гадало на долю,
Вона ж усміхнулась і поруч пройшла.
Де тепер долю оту нам шукати,
У кого в душі поселилась вона.
Хто її буде любов'ю плекати,
І хто її вип'є до самого дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751526
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче?
-Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
Це ж ходить осінь рідним краєм... Величава,
дзвінкоголоса, ніжна, кучерява.
Чарівним пензликом навколо все фарбує.
Всім вишиванки золотом гаптує.
Натішся, вітре, й ти осінньою красою.
Умийся зранку чистою росою.
Всі павутиночки порозправляй сріблисті
й засни... притихни в золотому листі.
Коли проснешся... зірви яблука налиті,
пострушуй сливи й груші соковиті.
А як вербичкам золоті розчешеш коси-
розвійся в травах, де були покоси.
Літають бабиного літа павутинки...
Ховатися ще рано у хатинки.
Ще лисеня руде на сонці гріє спинку.
А вересень - дістав свою сопілку!
Його мелодії хоч ніжні, та журливі.
Птахів збирають в зграї гамірливі.
Скажи нехай летять... додай їм,вітре, сили.
Проси, щоб знов весною прилетіли.
Осінній вітер між гілок про щось шепоче.
Лист золотавий обірвати хоче.
Ой, вітре... Зачекай! Не поспішай зривати.
Так світло й сонячно у нашій хаті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751505
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Цьомчики ранкові до світання...
Сонячні метелики? П'янкі
осені зізнання? Так, зізнання,
що ніколи не була, ні з ким,
я така щаслива... Лиш з тобою!
Тільки це... секрет, секрет такий,
що слова не в змозі... Лиш жагою
повниться цей ранок, до руки
тягнеться промінням доторкнутись,
до щоки твоєї… Як і я!
Хочу… притулитись, огорнути,
тепло-тепло… Я – твоя. Твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751493
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
Я поднимаю белый флаг
В смятении тревожном…
И открываю саркофаг
С волнением…осторожно…
Я примеряю старый фрак
(С мурашками на коже)…
В театре осенью аншлаг…
Заполненные ложи…
Играют роли от души,
Сорвав аплодисменты…
Среди мгновений тишины –
Мои дивертисменты…
Так близко–близко высота…
К которой дотянуться…
Хоть на мгновение…иногда -
От счастья захлебнуться…
То - меланхолии сезон…
Лишь примеряю роли...
Под колокольный перезвон…
Не более…Без боли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751475
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 21.09.2017
[b][i][color="#300a82"]А можна - я поплачу на плечі,
Душі твоєї мовчки доторкнуся?...
Від всіх жалів загубимо ключі
Ніколи смуток щоб не повернувся.
А можна - від думок сумних моїх
(в душі ще повно ніжності і віри),
В обіймах заховаюся твоїх? -
Завжди для мене бажаних і щирих.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736835
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 20.09.2017
Ты помнишь - сколько дней в году?..
Я столько и любила...
Сто тридцать пять часов в аду
Отняли много силы...
Мне кажется - не так давно...
Но мы уже чужие...
И веткой не стучат в окно
Деревья те... - Большие...
Ты не звони,и не пиши...
Приветом не отвечу...
Ключи глазами не ищи
Под вазою с секретом...
Пароль сменила на замке...
И запахи - для кожи...
И разлюбила Шардоне...
И ярко-рыжий тоже...
Зачем приходишь в вещий сон
И словом душу нежишь?..
Но не дотронешься рукой...
Наверное,не можешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751324
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
У світі, де тебе нема,
Цвітуть, але не пахнуть квіти;
Там холодно, завжди зима,
Ніколи не буває літа.
Цей світ від себе назавжди
Жену, як страх, як сну примарність!
Хай снігом замете сліди -
Я йду, у іншу йду реальність.
У зиму вже не повернусь.
З тобою вдвох ми вище неба!
І навіть думати боюсь
Про світ, про мертвий світ без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751327
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Дививсь на мене ніжними очима,
Не говорив, мовчав і ледве дихав.
Тебе не бачила тоді я за дверима,
А ти стояв і все мене не кликав.
Я втомлена лягла на покривало,
Закрила очі й глибоко вдихнула.
Думок своїх докупи, ні, не склала,
Та раптом я відчула, я тебе відчула!
Та за дверима вже нікого не було.
Твій аромат я в думці відтворила,
А в голові від болю в серці загуло,
Бо своє серце я до твого вже привчила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751245
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Україно моя! Земле моїх дідів!
Калинова , бузкова й полинна,
Ти , рідненька , стоїш на розпутті шляхів,
Та у цьому ти , ненько ,не винна.
Знемоглася вже ти, бо не легко іти,
По шляхах , що кров"ю политі,
І куди ж то іти , як не видно мети,
І за що ж ті синочки убиті?...
На теренах твоїх торжествує брехня
І мужі , що їх жадність згубила,
Вони сквернять твоє материнське ім"я
Та синів , що ти їх схоронила.
Не сумуй Україно! Ми є діти твої,
За тебе ми станем рядами.
Ніколи не змовкнуть твої солов"ї,
Ти будеш гордитися нами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747007
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 19.09.2017
З тобою ми вернулись в осінь,
Через багато літ назад.
Вже біла паморозь в волосі,
Круг нас танцює листопад.
А ми усміхнені у ньому,
Не можем звести погляд свій.
Кружляєм в танці чарівному,
В душі у нас багато мрій.
Серця лишилися гарячі,
Не захолонули вони.
У небі голоси лелечі,
Сумують лише восени...
Ми будемо у парі разом,
Наздоженемо ще своє.
Не зв'януло кохання з часом.
Бо двоє нас у парі є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751268
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
А за вікном стояла сонна ніч,
На плечі вдягши зоряну свитину,
Серед мільярдів недосяжних свіч
Десь та – одна – зоря її дитини.
І погляд, стомлений, матусиних очей
Перебирає ніжно кожну зірку,
А в серці рана, мов вогнем, пече,
Й душі так важко, одиноко й гірко…
Один у неї він, єдиний син –
Дитя її, надія і.. кровинка,
Тепер приходить у короткі сни,
І спогадам її нема спочинку.
«Чом, доле, сина ти не вберегла?
Чом кинула його на полі брані?
В Донбас дитину нащо повела?» –
Кричала із грудей матусі рана…
І журить небо біль нестримний фраз.
Безмовна вись аж знітилась, темніла,
Й тремтіли зорі в котрий уже раз,
Бо туга матері за сином… теж боліла.
15.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751192
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
[b]У[/b] погляді твоїм осінній вечір,
[b]П[/b]ечаль живе у погляді твоїм.
[b]О[/b]сь знов старі перебираєш речі,
[b]Г[/b]овориш щось тихенько сам собі.
[b]Л[/b]укавиш усміхаючись, я ж бачу,
[b]Я[/b]к душу крають сумнівів ножі
[b]Д[/b]о болю, що й мені болить тим паче
[b]І[/b] я не можу ради дать тобі.
[b]Т[/b]и знов передивляєшся світлини,
[b]В[/b] них хочеш відповідь якусь знайти.
[b]О[/b]двічне, як наш світ: Чому? Сумними
[b]Ї[/b]ї очима знов хворієш ти.
[b]М[/b]абуть, і сам ти не чекав, що знову
[b]О[/b]звуться спогади в осінні дні —
[b]С[/b]он приведе на вулицю знайому
[b]І[/b] підеш ти на встріч своїй весні.
[b]Н[/b]азустріч дівчинка до тебе бігла,
[b]Н[/b]емов і не було минулих літ
[b]І[/b] квіткою кохання враз розквітло,
[b]Й[/b]ому всміхався щиро цілий світ.
[b]"В[/b]се залишилось в сні, — мені сказав ти —
[b]Е[/b]моції і почуття такі живі!
[b]Ч[/b]ому минуле легко може вкрасти
[b]І[/b] легко повернути все, але ві сні?"
[b]Р[/b]евную до минулого тебе? Та, ні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751087
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Плаче тихо осінь за дверима,
Смуток тягне небо до землі.
Тиша із голодними очима,
Тінню розчиняється в імлі.
Чути, виє вітер між будинків
Й спрагло дощ, весь день стучить в вікно.
Знову день, втікає за шпаринки
Й осінь стелить золоте сукно.
Тільки відліта пожовкле листя,
Осінь знов гортає сторінки.
Сад застиг в обіймах падолиста,
Плаче осінь й створює казки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751065
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Це так природно — музика, і час,
і Ваша скрізь присутність невловима,
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!
#Ліна_Костенко
В дворі жоржини, айстри, хризантеми -
Відгомін літа й осені кураж,
Нові мелодії, сюжети й теми
дарує нам осінній ермітаж…
Здавалось би радіти і радіти
в оазі розмаїтих кольорів,
але не тішать кволу душу квіти,
вогонь бажання вже давно зотлів…
Та раптом за вікном concerto grosso,
Чарівні звуки - соло скрипаля,
Вівальді увірвався стоголосо,
Немов живильний вітер звіддаля…
Куди й поділись всі мої турботи,
Душевний біль і гіркота образ,
Як водограй, лилися з неба ноти,
І я згадала в той момент про Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751073
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 18.09.2017
Стоять дерева у німій покорі,
Довкола тиша оком не моргне.
Лиш дощик вибиває своє соло
І смуток у душі гнітить мене.
Я згадую той час, як були разом,
Для мене то були щасливі дні.
Їх не забудеш ні тепер, ні з часом,
Залишились у пам'яті мені...
Блакить озерна у очах манила
І серце виривалося з грудей.
Кохання - то така велика сила,
Перемагає сила та людей...
Ступали ми на зрошені покоси,
Сліди свої лишали у траві.
І досі спомин обмиває роси,
То ж маряться ще дні ті дощові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751067
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Тихо падає дощ за вікном,
Миє личко заплакана осінь.
Попрощалося літо з теплом,
Журавлі в піднебессі голосять.
Завітали сумні холоди,
Опустіли левади довкола.
Ще й сніги завітають сюди
І хурделиця гратиме соло.
Вбрався край в оксамити ясні
І радіє земля дивним дивом.
Линуть осені тихі пісні,
У цимбали б'є дощик грайливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751068
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
[b][i]
[color="#ff00ee"]Він любив кольорову палітру весни,
І поля в золотому колоссі...
Він приходив до неї у ранішні сни,
І ромашки вплітав у волосся...
Він любив, коли сонце сідає за гай,-
Коли вітер шукає пристанку...
Як червоними пасмами весь виднокрай,
І, як нічка стрічається з ранком...
Він любив тепле літо й сріблясту росу,
І хмарини імлисті та сині...
Він любив її ніжну, тендітну красу,-
Її носик з густим ластовинням...
Він любив, як воркують в гнізді голуби,
Як гримить і збирається злива...
Він її так любив! Як ніхто не любив,-
Поряд з нею, був дуже щасливий!
10 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
https://m.youtube.com/watch?v=HAJTsVU-Qh4&feature=share
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711388
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 18.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2017
Ще болить... та по ще́мних стежках
Відпускає, мов кат, грішна памˊять.
Але, знову і знов синій птах
І крилом обіймає і манить!
Босоногий по скалкам вогню,
Льодової торкнешся безодні...
Якщо є в нас з тобою Сьогодні,
Значить янголи в душах живуть!
Хто ми, що ми з тобою в цім світі –
В лабіринтах життя, між спокут?
Між зорею і вранішнім вітром:
Порятунок, чи чийсь пˊятий кут?
...Заблукати б з тобою в духмяності
Полином закосичених трав,
І забутися у реальності –
Ти мене, як повітря чекав!
...Незбагнена, стрімка, неозора!
Синій погляд приспущених вій...
Потаємна, щемка і прозора –
Легкокрилий політ моїх мрій!
Позолочений плащ прикриває
Світлих дум щиросердну жагу.
І не віриш! Та знов осягаєш
Легкий шелест на першім снігу.
Повернуся – дощами, накрию
Хвилю спогадів тихих і рим!
Сонцем ніжним зненацька зігрію,
Заколишу диханням своїм...
Запалає, забˊється, задише
Потаємне мереживо слів!
І у роздумах те́рпких залишить
Недопитий коктейль дивних снів.
Я – з тобою, і все ж, недосяжна!
Незбагнена дивачка проста.
Непідвладна думкам, але – бажана!
То я грішниця... то я – свята...
....Приголублю, закутаю ніжністю –
І закрешу морозами вмить.
В піднебесся, освячена грішністю,
Та елегія наша злетить!
...Знов зірки теплотою засі́яли
Оксамитове серце твоє.
Знов прийшла твоя Осінь омріяна –
Що ж, приймай!зустрічай, яка є...
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750961
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Злітає листя, наче звуки танго,
Тремтить берізка у обіймах вітру!
Піднявся ввись золотокрилий янгол,
Кружляє осінь птахом у повітрі.
Крилом гарячим розганяє хмари,
Високе небо сяє, мов топази.
Вже стільки раз я бачила ці чари,
Та, все одно - дивуюся щоразу!
Така яскрава, світла, ясноока,
В розкішні шати вишукано вбрана,
...І душу огортає тихий спокій,
Коли на землю падають каштани.
Вклоняюсь низько, щоби їх підняти,
Вдивляюсь в їх сяйливі карі очі.
І тішуся - не треба сумувати,
Бо серце в осінь вірити не хоче!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750992
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Літає павутина примою в повітрі,
Нюанс плете любові міражем.
І ллється бабиного літечка палітра,
Складає візерунок вітражем.
І швидко час злітає, мов легка пір*їна,
Вже осінь дефілює у вбранні.
Із золотого листя встелена перина,
А я сказать не можу "так" чи "ні".
Червоної калини кетяги дозріли,
І як туман проникла сивина.
І де блукав до цього погляд милий?
Очей осінніх скаже глибина.
Сріблястою душею сплів вінок із мирта,
Зелений спалах світла від стебла.
Роки пройшли. Від іскри запалала скирта,
Додало літо бабине тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750909
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
На до і після... лінії пунктиром.
Знімілі вітражі душі навколо.
І завтра чудодійне з жалю й пилу,
Блукатиме, бо ми замкнуте коло.
.........
Розходимось, немов бурхливі хвилі
І сходимось, неначе на війні.
Із мармуру обіцянки застилі,
Розбити всі і зводимо нові.
На до і після... лінії розмиті.
Ми на війні примарних міражів.
Блукаємо зневірою розлиті.
Ми світ туманів, сірі вітражі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750974
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Безсоння заповнило тишу,
Думки про усе й ні про що.
До ранку тримаєш афішу,
І слова не мовить ніхто.
В глибокому небі сплять зорі,
І місяць рогатий принишк.
Безсоння собі ж у фаворі
Радіє, що ти ще не спиш.
Свої фіолетові тіні
Розкидала ніч по стіні,
У цьому нічнім мерехтінні
Метелик заснув на вікні.
Птахи з колисковою - в сни,
Їм осені сняться тумани,
Не скаже безсоння: «Засни»
Своїми німими устами.
На ранок – здається, що п’яна
І навіть без краплі вина,
Була ніч така неслухняна,
Мов скрипки старої струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750988
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Заглядає нічка у вікно,
Місячно-казкова, літня, тиха,
Огортає землю нашу сном –
Не могла приспати тільки лиха,
Котре розколихує Донбас
Мінами і «Градами», й смертями,
Третій рік воно карає нас,
Людям не дає прийти до тями.
Ранить небо материнський крик
І дрібна сльоза сирітська капа,
Там грудьми своїми шлях закрив
України син-боєць кацапу.
І тремтить від вибухів земля,
Стомлена і зрадою, й війною,
Поливає кров свята поля,
Та стоять сини наші стіною.
7.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750941
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
[i]Сьогоднішня стрічка
[/i]
****
Любов - життя екстракт, а чим же розбавляти?
****
Я розбуджу тебе над ранком - над вечором собі поспиш
****
Вуста і палець посварились - тепер і цитьнути ніяк
****
На старті літа щось закис весняний фініш
****
Несподівана панна так очікувано зашарілась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736042
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 16.09.2017
[i]дивний настрій у мене сьогодні - сама себе не розумію...[/i]
*** Полюбити літо ми приречені: бо зв'язало і сонцем до горла: "Люби!"
*** За п'ять хвилин до раю - година пекла і чистилища доба
*** Ти ввірвався у душу, хоч вирвався з іншого місця бездушно
*** Я б принесла тобі в подарунок крила, але спізнилась: зостались лише хвости
*** Від погляду твого по тілу бігають мурахи, від доторку біжать під пахви павуки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705652
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 16.09.2017
[i]Вечірнє, бешкетливе[/i]
***Я ввійшов в твоє життя, наче у автобус,
Тільки рушив, зрозумів, що нема квитка
***Якщо кохання має запах,
То за тобою - вічний шлейф
***А нас, жінок, не важко зрозуміти,
От тільки жоден чоловік за це не бравсь
***З нудьги ми магією зайнялися.
Ну, вибач - палочка чарівна потекла...
*** Я - людина, чи Всесвіту пил?
Бо постійно мене витирають...чи мною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702707
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 16.09.2017
[i]Вранішні експромти на основі недільної творчості одноклубників[/i]
***На серці щирі почуття,
Лукавство зачаїлось у печінці…
***Роки тікають, мов фантомні коні,
А успіхів – мов їхав віслюком
*** А ти кохав в мені, що вибирав,-
Мабуть забув, що вище пояса я також жінка
***Як рік тому – я ще тебе люблю,
Та відчуваю вже кінець ліміту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699003
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 16.09.2017
Дякую за натхнення авторам клубу поезіі
***Любив я дівчину колись...
тоді я мав здоров'я ще любити
*** А ти мене зрікався, як Петро,
А потім - як Панас, і як Микола
***Ідучи на балкон пити каву,
Вболівав, чи не рухне балкон?
***Ну ж бо, дівчинко, не тремти -
Це найгірший шматок дороги
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698728
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 16.09.2017
Як і передньо, надихнули назви творів у стрічці новинок
***Леститься осінь лисицею,
Шкіриться вовком зима.
***На кордоні осені й зими
Притулилось щось таке… безмежне…
***Як боляче відчути самоту,
Та ще страшніш нічого не відчути
***Поглянь – перед тобою справжня я,
А та, що збоку, тільки прикидалась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697798
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 16.09.2017
Шановні поети, якщо впізнаєте у моїх перших стрічках назви або початок зі своїх творів, - не ображайтесь. :)
***Душа говорить - я пишу,
Забрали б у нас, ліпше, інструменти.
***О ні, не спить моя печаль,
А тільки починає веселитись!)
***За мною стежить десь 700 осіб,
А хоч би хтось подав рулон в кабінку!
***Хто співає - журбу проганяє,
А вона... бумерангом, назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696262
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 16.09.2017
Моє кохання - у простих домашніх капцях
В тісненькій майці, у м'яких х/б штанцях
Ледь-ледь в щетинці, поруч - кава, таця
Із бутербродами, в стіні - іржавий цвях
На нім - аркушик А-четвертий із портретом
Написаним графітним олівцем
Тяжкий мигдальний запах "амарето"
Аж попід стелю. Темним острівцем
Дубовий стіл, книжки, дисплей старенький
З програм відкритий лиш якийсь там Word
Рядки друковані численні та дрібненькі
У риму вплетені, мов в синтетичний корд
Моє кохання без претензій на високу моду
Екстравагантність, лоск, понтовий шик
З делікатесів вибере лиш хліб та воду
Моє кохання то - звичайний чоловік
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745248
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 16.09.2017
про що шепоче листя ще не жовте,
та вже намочене осінньою сльотою?
чи вітер стугонить в порожнім лофті
з сумнівним затишком, пропахлим самотою?
хіба про те, що літо вже минуло
тепла не дочекавшись повз жаги зі спеки?
чи про надію, що давно заснула
в примарнім потязі, й далеко вже... далеко...
ні, не про те - немає суму в листя
і осінь ця не перша, але й не остання
щось шелестить у пишному обійсті
мов нескінченну сагу про чиєсь кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749728
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Серпнева усмішка на згадку… Спекотна туга наче біль.
За обрієм яскрава цятка – то сонця ласка звідусіль.
Малюнок крейдою про літо змиває злива почуттів.
Зів'януть чорноброві квіти в коханням витканій фаті.
Не йдіть, картаті полонини, зеленоокі та без меж.
Не йдіть в росі спітнілі днини – стікає час з небесних веж.
Не йдіть усипані зірками сп'янілі ночі, стиглі сни.
Серпневі пахощі з роками стають солодші восени…
То моє літечко грайливе, сердешне, ніжне, мов дитя.
То моє зернятко вродливе, що проросте без вороття…
За обрієм злотава цятка – то сонця ласка нам усім.
Серпнева усмішка на згадку, спекотна туга звідусіль…
31/08/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686841
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 16.09.2017
Хочешь увидеть две нежные тени?..
Хочешь - открою свои миражи?..
Можно – я сяду тебе на колени?..
Дальше - с обрыва…вдвоём…с высоты…
Если войдёшь в мою красную р`еку,
Строки за точками мыслей понять...
Только я вену не дам человеку
Не научившемуся отдавать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750775
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Напоследок Осень раздала долги -
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье золотое з'аперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отнесла на паперть (в новые платки) -
Белые (с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
На прощание Осень кинула - "прости"...
Слово не расслышал - плакали дожди...
Ветер подогнал любимой шарабан
И унёс далёко - за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750725
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Моя струна уже не плачет...
Печали вылила давно...
И если даже вдруг захочет,
То не посмеет(ни за что)...
Свои секреты не раскроет...
Не стоит ей надокучать...
Когда большого не достоен,
Не стоит в малом окрылять...
Моя душа не плачет больше...
И Паваротти "ля" не рвёт!..
Моя душа утонет в dolce,
Когда последний лёд сойдёт...
Моя душа скучает очень!..
В ней градус - тридцать семь и два...
Когда кого -то видеть хочет,..
То ожиданию верна...
Она случайно(между строчек)
Свои признания нашла!..
Пронзая дух картечью точек,
Внимала - Паваротти "ля"!!!
Моя душа на непорочность
Экзамен главный не сдала...
Прикосновением (на прочность)
Струну затронула слегка...
dolce -нежно,музыкальный термин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750722
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Побудь же со мною
хотя бы немного.
Хотя бы в безмолвии
скошенных суток.
Хотя бы «на проводе»,
радиоволнах.
Хотя бы строкой электронной
В фейсбуке.
Не то, чтобы я у кого-то в прислугах,
и ночь надвигается томною пыткой.
Не то, чтобы я - «Мистер Бин»,
и от скуки
себе в Рождество присылаю открытки...
Все это не так, но могло быть…
Наверное.
Чего только нет
в этих сонных извилинах.
Побудь же со мной
в эту осень бессмертную.
Я знаю,
тебе это стоит усилия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503694
дата надходження 07.06.2014
дата закладки 15.09.2017
Я тихенько всі двері в наш дім зачи́ню,
І нехай світ залишить нас у споко́ю,
Я знайду сто одну важливу причину,
Щоб сьогодні зостатися вдвох із тобою.
Із старого, побитого часом паркету
Проростуть дивовижні смарагдові трави.
Ми удвох. Я докурю твою сигарету,
Ти доп'єш мою вистиглу ранішню каву.
Ми не бу́дем слова промовляти голосно,
Не буде́м спілкуватися навіть жестами,
Через штори проникнуть сонячні полоси,
Ти мене ними будеш пестити.
Ми і простір, і час назавжди переплутаєм,
І епохи в хвилинах коротких розчинимо,
І якщо хтось у двері раптово постукає,
То не гнівайтесь. Ми не відчинимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748219
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 15.09.2017
Під сірим і важким,
Як чорна заздрість небом,
Під пресом чорних днів,
Під плином темних дум
Я притулюсь спиною,
Накриюсь теплим пледом,
Заплутаюсь, мов риба,
У хвилях твоїх снів.
Нехай сліпі зірки
Задмухають прозріння,
Мовчазний наш зв'язок
Не потребує слів.
І камені вже сплять,
Пустивши в нас коріння,
І застигає час
В обіймах наших снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748217
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 15.09.2017
Солодко море наспівує мантри,
Сонце узор вишиває на шкірі,
З шурхотом хвилі вертаються з мандрів,
Бризки води - кришталеві сузір`я.
Хвилі сповільнюють поштовхи серця,
Синя вода запрасовує шрами,
Сонце на смак як какао із перцем,
Тонни турбот перетоплює в грами.
Пересипаю пісками поштівки,
Потай ховаю пісок під подушку.
Це моє море. Це мені вітер
Щось таємниче шепоче на вушко.
Сонце - розтоплена крапля бурштину -
Десь загубилось в моєму намисті.
Я - вже не я. Я сповита дитина
У золотій невагомій колисці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748386
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 15.09.2017
Чи ти мені не так сказав,
Чи я не зовсім зрозуміла?..
В багряних вогнищах заграв,
Я серце так і не зігріла.
Осіннє золото й кармін,
Усе горить, та не згорає.
Гаряча кава, ти... камін,
Чого нам ще не вистачає?
Якби - червоного вина,
Щоб в жилах кров зашумувала!
...Звучить мелодія сумна,
А я колись веселу грала!..
Що ж, біг життєвої ріки
Спинить ще не вдалось нікому...
А засвітить нові зірки
Вдвох значно краще, ніж одному!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750698
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Крок назустріч, крок направо,
Легкий реверанс -
Дивна музика кружляла
І п'янила нас
Про любов нам шепотіла
У росі трава
Я дарую тобі мила,
Всі її слова
Шаленію від кохання
Наче від вина
У оті слова зізнання
Серце порина
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
Тихо котиться краплина,
По щоці сльоза,
Нас з тобою не розлучить
Й весняна гроза
Дощ осінній не злякає,
Ні яка печаль,
Золото до ніг жбурляє
Осені містраль
Я цілую твої очі
Бачу в них зірки
Нас чекають довгі ночі
І життя роки
В парку музика лунала
Лиш для нас одних,
Шурхотіло жовте листя
Біля наших ніг
Осінь з листям танцювала
У вечірній час
Ніжно скрипка вітру грала
Вересневий вальс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750616
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Їй двадцять шість, вона ще молода,
Вона ще сподівається жар-птиці,
В її очах тече жива вода,
В її ногах – хвилюється пшениця,
Її дурили, кидали, кляли,
У неї крали, цілили, стріляли,
Її любили, у серцях несли,
Їй присягали, потім – ґвалтували…
Їй випала бурштинова війна,
Криваві стигми Криму, потім – сходу,
Та, все одно, приваблива вона,
Бо фанатично вірить у свободу.
Хай чорний янгол, морщачи чоло,
Нашіптує, що виходу немає,
Та , знаючи усе що є й було,
Їй янгол білий вихід провіщає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747606
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 14.09.2017
Буде ранок
Закоханий в осінь,
Підрум’янений сонцем туман,
І знайде сивину у волоссі,
молодий вересневий шаман…
Він торкнеться її непомітно –
Забринить золотий небокрай.
Здраствуй, осінь коштовно - привітна,
Казко літа, спасибі. Бувай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748990
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Загубила осінь у саду намисто.
А воно красиве, а воно іскристе!
Зібрав у разочок буси-намистини
вересень дбайливо... буде для калини.
Загубила осінь хустину квітчасту.
Дощі зарясніли... ідуть часто-часто.
Обриває вітер листя золотисте,
а воно красиве, а воно іскристе!
Розсипала осінь золоті зернята,
щоб родила нива коровай на свята.
Ще грибів сипнула в лісі, під дубочки,
малі їжачата їх збирають в бочки!
Козенятам ріжки трішки підкрутила.
Рибеняті в річці хвостик золотила.
Каченятам - крильця, щоб гарно літали.
Яблучка малятам, щоб всі підростали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750513
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Зачем писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и не скулить?..
И позабыть без заморочек?..
И не посметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как совесть в люльку уложить?..
И для чего те многоточия?..
Чтобы мгновение продлить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750585
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Красным,вышивая,вёснам рукава,
Осень вспоминала,как была юна!..
И нежна словами, и остра умом...
Необыкновенна - в блеске золотом!..
Сладостна ночами(в тёмном пралине)...
Ч'удна и прелестна (на баск`ом коне!)..
Слёзы вытирая,думала о нём -
Испытавшем искрой,пламенем,огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750588
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_B50vEEqjc
[/youtube]
Пролітали лебеді над хатою,
Покружляли над нічним селом,
І розстали хмаркою крилатою..
Я в душі відчула якийсь злом..
І куди ви, милі? Поверніться.
Вас не виглядають там й не ждуть.
Я кричала вслід їм: Схаменіться...
Та слова мої не було чуть.
І чомусь схотілось мені плакать,
Сльози покотилися, як град.
Просто сили не було їх втримать...
Сумував зі мною й листопад...
Хилитнувсь гайок, що на околиці,
Вітерцем війнуло і в лице...
Захисти їх, прошу, Богородице,
Освітий їм, Місяць, промінцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750551
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Махає осінь золотим крилом,
Листками грає і думками.
І так майстерно, мов Еліза Холл,
Свої імпровізує гами.
І кличе осінь на побачення,
І звуки блюзу кантиленні.
Хоч так багато нами втрачено,
Високі почуття блаженні.
І сумніви змиває теплий дощ,
Мелодія осіння ніжна.
Кохання зеленіє, ніби хвощ,
В серця ввійшло давно наріжно.
( Еліза Холл - саксофоністка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750512
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Забрав мене у свій полон:
Думки мої і душу.
Та є невидимий кордон,
Якого я не зрушу...
Не зрушу я, не зрушиш ти.
Хоч є в кохання сила -
Багато в ньому й гіркоти,
Бо радість - чорно-біла...
Чому буває в світі так?..
Чому, скажи, коханий!
Невже любов, як дикий мак,
Колись таки зів"яне ?
Невже тепло жаданих рук
Ніколи не пізнаю
І серця не відчую звук -
Як пристрастно кохає?
Жаданий, любий, милий мій,
В надіях... вечоріє,
Бо доленька отих надій
Почути не зуміє.
Хоча... й в надіях сила є.
Вони завжди зі мною.
... Усе моє тепло - твоє,
Пронизане любов"ю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745400
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 14.09.2017
Минає іще одне літо,
Іде із життя назавжди.
Летить, без зупину, мов вітер,
За обрій, в незнані світи...
- Куди поспішаєш, утіхо?
А, зрештою, йти тобі час.
Залиш мені - спомином тихим -
Найкраще, що було у нас:
Світанки, де серце натхненно
Про мрії співало пісні,
Про всі почуття сокровенні,
Які народились в мені.
Щоб гріли мене у години,
Де знову відчується щем,
В моїх потаємних глибинах,
Як осінь заплаче дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 14.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2017
Н-аче кадри кіно, я листаю давно
Е-лементи палкої любові.
В-идно келиха дно, не п"янить вже вино,
Я- шукаю розради у слові.
Н-е знайду її тут, бо оковами пут,
У- свідомості списами впилась.
Ч-и то ми, чи то люд, долю кинули в бруд,
Е-нергійна була, та втомилась.
В- тому й облік біди. Як земля без води,
Д-ай дощу, все довкола розквітне
У майбутнє сліди, і любовь поводир,
Ш-лях-дорога в незвідане й світле.
І- куди б я не йшла, хай довкола імла
К-рок за кроком до кращої долі
О-д твойого крила, од турботи й тепла
Х-очу вкритись назавжди від болей.
А-ле хай плине час, він уроком для нас
Н-еодмінно коли-небудь стане,
Н-іжні руки твої і в садах солов"ї
Я- люблю, ну а крига розтане..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736774
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 13.09.2017
Відпусти мене в ніч, де цілуються з хмарами зорі,
Де молочний туман на світанні лягає в луги.
Нам затісно удвох у бурхливім життєвому морі,
Та і щастя ріка віддаляє від нас береги...
Відпусти... прожени!!! Всеодно вже нестерпно від болю.
Не сама ніби йду... так малюють майбутнє зірки.
Напророчили нам розіпнуту вітрилами долю.
Я в покорі прийму її вирок полинно-гіркий.
Я за обрій піду, своє серце залишу з тобою,
Бо ж без тебе мені, як колоссю в жнива без зерна.
Я напевно слабка... за любов не готова до бою...
Відпусти мене в ніч, бо для дня я занадто сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736312
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 13.09.2017
Чи часто чуємо ми душу?
А вона є! Вона співає.
Вона сміється, веселиться.
Буває гірко так ридає!
То добре, як душа спокійна,
і радість зігріває груди.
Вона ж тріпоче, як та пташка,
коли стоять тенета всюди!
Я якось в душу зазирнула,
там і солодке, і гірке.
А поміж нього є зернятко,
зовсім мале... та золоте!
Якщо плекати - підростає,
і соковиті дасть плоди.
Повір у себе, в своє щастя,
до нього впевнено іди!
А якщо грози, бурі сильні?
Не зупиняйся ні на мить!
Зернятко золоте - то ВІРА.
Її вогонь нехай горить.
Лиш його сяйво нам освітить
дорогу ту, якою йти.
Я вірю, що життя дано нам,
щоб своє щастя в нім знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750391
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Скажи болить, коли тебе не хочуть,
Коли сміються, ні - регочуть в очі!
Коли в терпіння забивають цвяхи
Щоб випалити, вбити! А ти птахом
В останній проводжаєш путь своє
кохання... від твого ім'я подалі...
Воскресне серце, заживуть синці,
Наперекір тобі посію квіти,
Щоб на шляху життєвому - в кінці,
З живим вінком, не в самотинні тліти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749671
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 12.09.2017
«Ваш син… пропав,
Десь безвісти ізник,» –
Ця звістка всіх, мов до землі прибила,
Ніхто не знав,
Що трапилось із ним:
В полоні, чи ворожа куля вбила.
Страшна і вбивча
З фронту новина
Усю рідню мов паралізувала.
Проклята тричі
Буде хай війна…
Чому над ними доля глузувала?
І зморшка ріже
Батькове лице,
Із жертвою погодитись як знову?
Як мамі рідній
Пояснити це
Та чи й потрібна їй оця розмова?
Війна – то жах,
Калічить і вбива…
Цій матері того не зрозуміти,
Адже вона
Тепер напівжива,
Бо найдорожча втрата – її діти!
10.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750282
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Промінець на прощання
Вимальовує силуети
Замріяних стеблинок.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747037
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 12.09.2017
[i][b] [color="#d41b1b"] Без цього людині-
Життя,- не життя...[/color]
[/b][/i]
[i][b][color="#165757"]Я поряд... Ніч... Подушка...І флюїди
Чогось забутого...Знедоленого нами...
Єдиний подих...Відлетіли біди...
Слова незграбні...Вимучені драми...
Уста зімкнулись...Як цього бажали!..
Як довго брали ці плацдарми ніжні
У мріях ночі...Слухали хорали
Сердець самотніх...Роки, а не тижні...
Плацдарми взяті... Шепіт...Очі в очі...
Блакитна жилка... І жаринки хтиві...
Осяйні дні...Казкові ніжні ночі...
Рясні дощі на доленосній ниві...
Я поряд... Ніч... Подушка...і флюїди
Чогось такого, що давно між нами...
Єдиний подих...Всі забулись біди...
Слова незграбні...Вимучені драми...[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750249
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Потрапила в твої "бермуди",
В трикутник, осені капкан.
Хворію, ніби від простуди,
А може це лише туман?
Не видно, тільки вир осінній,
Здається: всюди ти один.
І я тону в очах цих синіх,
Несе мене бурхливий плин.
Мабуть, уже не врятувати,
Бо зв*язані морським вузлом.
Зумів мене причарувати,
Хоч осінь, а зігрів теплом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750239
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Зазирнуло літо у вікно. Щедро так проміння нам
сипнуло.
Ой, як заясніло! Зацвіло... І про мене літо не
забуло.
І покликало мене у гай. Зелено тут і квітнуть
дзвіночки.
В незабудок ніжно-голубих чомусь весело
сміються очки.
Ой, яке тут розмаїття барв! Бджоли та джмелі тут
хазяйнують.
Бо яскравих квіток пелюстки їх до себе манять...
і частують.
Зазируло літо у вікно. І мене покликало із хати.
Засміялось сонце:- Що ж? Пора з літечком тобі
помандрувати!
І ромашок принесло букет. На пелюстки ніжні
надивлюся.
Обривати їх?.. Навіщо ж так?.. Я у твої очі
подивлюся!
А в твоїх очах ... Невже весь світ?! Гори, ріки,
море, океани.
Я з тобою обійду весь світ! Знаю, літо помандрує
з нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750233
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Приємна серцю посмішка твоя,
Якби хто знав, яка ж вона приємна!
Буває, кину погляд іздаля –
Вся світишся, і темна ніч не темна.
Я так! Я так! Я так тебе люблю,
Я з кращих трав зберу для те́бе роси,
Я вранці тобі небо прихилю,
Щоб ти вплела в сузір’я свої ко́си!
Така приємна серцю посмішка твоя,
Що над дахами цілий день літаю,
Немов мелодія сліпого скрипаля,
Як аромат солодкого мигдалю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750216
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Горта сторінки нервово
Історія кожен раз,
Насупила раптом брови,
Адже загорівсь Донбас.
В крові стоїть по коліна.
Хрести, мов гриби, ростуть…
Розтерзана Україна…
*Нємцова труп на мосту…
Жахливі котлів картини
Ще й досі ковта народ,
Втрачають дітей родини…
Як ворога побороть?
Та сонечко струсить попіл,
Осяє ще наш Донбас.
За штучний країни поділ
Росію скарає Час.
1.03.2015.
Борис Нємцов – російський опозиціонер, якого було розстріляно на мосту за 200м від Кремля в ніч з 27 на 28 лютого, бо він засуджував війну Росії з Україною.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750201
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2017
Коли в мені моє переболить,
Кубельце тиша заплете з мовчань,
Стара на порох розітреться хіть,
Від гіркоти оклигає гортань,
Коли струна утомиться моя,
Коли у слові посиніє лід,
Мені не вірте. То буду не я,
А просто тіло, кинуте у світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750197
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Така тиха, замріяна осінь
Що її так кохають вітри
Хоч і плаче, благає : «ну, досить»
Каплі сліз із асфальту зітри.
Тихо плаче і ніжно зітхає
Та не чують її перехожі
Шум авто, застарілі трамваї.
Це на крик онімілого схоже.
Вже охрипла, а вітер буйніше
Розсипає пожовкле волосся
Де він був, де ховався раніше?
Коли легше в житті їй велося?
Така ніжна, заплакана осінь
Вже втомилась від сліз прохолоди
Загубила свої світлі коси
Замерзають в струмках теплі води
Тільки подих легкий і спокійний
Перехожих так пестить, ласкає…
Скільки житиме стомлена осінь,
Поки вітер її так кохає?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750158
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Я у осінь вплітаю терпкі візерунки віршів,
додає у них небо блакитну свою прохолоду.
Настає час сумних, хоч осипаних золотом днів,
час чекання приречено знов на тужливу негоду...
Уповільнює мати-земля життєдайності струм,
все сумніше кричать на закаті птахи гомінливі...
Заповзає у серце неспішно задумливий сум,
і народжує вересню подих мотиви сумливі.
Знов торкає за струни душі ця холодна зоря,
і продовжує вітер мелодію снів награвати...
Ти пробач мені, осінь, що знов до твого вівтаря
принесу тільки сум та рядочки із присмаком втрати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750136
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Эта рыжая Осень(бесстыжая),
Раздевая себя донага,
Шелестит и шуршит с укоризною:
Я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою:
Выбирая мелодию дня,
Истекает водою карнизами -
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени саксофонами
разрывают небес облака!..
И уносятся патефонами
Всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая -
Одно целое (для меня)...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
И,наверно,такая, как ...я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Станцюємо із осінню удвох
Фокстрот рясними краплями дощу.
Я спрагла...в серці солов*їне "тьох".
Тебе одного в осінь цю впущу.
Із трепетною музикою слів,
Як листопада зріле конфетті,
Станцюємо фонтаном почуттів
В натхненні і осінньому бутті.
Мелодія звучить лише для нас...
Станцюємо із осінню на "біс".
Достатньо нам калинових прикрас,
Бо є гармонія - кохання зміст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750096
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Гойдається вечір на легкій хмарині,
калинове небо, сонце вже зайшло.
Витягає місяць їз старої скрині
й розстеля по небу, зоряне тепло.
Пахне тихий вечір. осінню терпкою.
легка прохолода. а на плечах шаль...
Жовте надвечір"я, осені ходою
у листках багряних відлітає в даль.
З вереснем за руку, по своїй стежині,
місяць круглобокий щастя роздає.
По роси краплинах. в чарівній долині,
де складає осінь придане своє...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750072
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Він стояв і чекав… У руках він тримав хризантеми…
Дві години минуло, а поїзда все не було.
Коли стріне її, поведе, як колись до едему,
І здалося йому, що до серця торкнулось крило.
Було повно людей… Всі чекали на поїзд здалека,
Аж нарешті почувся отой довгожданий гудок.
Наче ніжне «курли» із небес кинув долі лелека,
А чи звуки кохання подав музикальний ріжок.
Ось і поїзд прибув і зійшла на перон королева,
Його перша любов, яку він все життя так кохав.
Перша в небі зоря вечорова з’явилась серпнева,
Її ніс на руках… До безтями її цілував…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750044
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Наверное,ты не услышал...
Окликнула тихо тебя...
Взлетало и эхо по крышам -
Всё выше...куда-то туда...
А может - ты видеть не хочешь
Зелёного цвета глаза?..
Понравились чёрные очи
И снежные те города?..
Наверно,ты просто не помнишь...
Зачем ты так быстро забыл?..
А может - ты больше не дышишь...
Так тяжко остаться без сил...
А я - как тогда ожидаю...
Не прячась, стою у окна...
Но... перец и соль укрываю
Платочками на волосах...
А ты говорил,что чудная...
У жизни - не всё просто так...
Когда я "Шанель" поменяла
На красные лютики,мак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750005
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Дощ періщив тихо-тихо…
Цілу нічку,.. досхочу…
Спокусилася на втіху
В яблуневому садку…
Покотилось соковите…
Загубилось у траві…
Вкоротила собі віку
Не єдина у журбі…
А я мріяла (на щастя)…
Гучно кликала – прийди…
На хвилину… до причастя…
Стільки яблук у траві…
Десь по світу ходить лихо…
Мружить очі,та не спить…
Смутком дощ періщить тихо,
Затиняючи блакить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749726
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Цілувався холод із дощем осіннім,
У обіймах вітер, жменькою хмарки,
Затулилась просинь сонячним промінням,
Аби жменьку літа хвильку вберегти.
Ту маленьку відстань- від тепла у холод,
Ту краплину сміху, ту жагучу мить,
Затамує осінь у палітрі голод,
Пишна, затанцює- серце защемить.
Все кругом- примари, тихий спогад літа,
У обіймах вітер, жменькою хмарки,
Пишна панна світу в кольори зодіта,
Вишиває холод, тче свої нитки.
Різнокольорові- фарби по тканині:
У смарагдах очі, в бурштині жага,
Шати зодягає стигла осінь нині,
У дощах холодних згублена жара.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749923
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Терпкі вуста задумливих ночей
Так гірко зацілують, я не хочу,
Знов потонути в мареві очей.
Що серце кам'яне таки попросять.
Знов розчинитись в тім пекучім сні.
Бо як минуле нами вже назвати.
Хоч шлю цілунки райдужній весні.
А ніч встигає міцно обіймати.
І я тону в шаленстві протиріч.
Терпкі вуста цілують і голублять.
А серце запитає в чому річ?
Де маревом лунає, я ще люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749898
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Эту нежность вдохновляют
Лёгким росчерком пера...
Эти чувства возрождают,
Прикасаясь, сгоряча... -
Когда дождик подливает
Капли горького вина,
Ветер листики бросает
В приоткрытый рот окна...
Когда свечка догорает
И темно одной душе,
Яркий охры выбирают...
И рисуют (подшофе)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749627
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Я не то тебе сказала…
За святую ложь, прости…
В лоскутное одеяло – пожелтевшие листки…
На прощание посылаю лишь воздушный поцелуй…
Невесомый,непорочный…За единственный июль…
Я под крышку закатала переспелые плоды -
С ароматами сандала и слезами тишины…
Я не всё тебе сказала!..Не успела…Не взыщи…
Только свечи из сандала в дни тоскливые не жги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749535
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
А що той дощ?
Коли в душі тепло...
І чашка чаю,
І осінній вечір...
Хмарина сива котиться в вікно,
В кімнаті морок обіймає плечі...
Відкрита книга кульмінує мозок.
Щеб пак! Герой освідчується Їй!
І знову дощ снує нитками косо...
Він повен був і віри і надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749507
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Клубочком скручується вітер
І кошенятком біля ніг мурчить.
Прокочується час над світом
Й мовчанням нашим все мовчить. Мовчить.
Розмова, що від неї квіти
У душах бубнявіють, мов з роси.
Вузлами погляди... Розвити
їх годі без мовчання. Дай врости
у тишу твою, у твоє зітхання,
в молитву, що цвіте на самоті.
Ти думаєш: "На німо - то прощання..."
Наївний. Мовчки - ласки голосні.
Без слів така розмова щира. Просто
почуй! Вслухаюсь в тебе, в твій мотив.
Без слів... Це вільно-трепетне знайомство.
Це близькість, яку гамір пропустив.
Це ніжність, яку словом сполоха́ти
одним необережним легко... Стій!
Клубочиться хай вітер коло хати,
а нам так тепло у мовчанні в ній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740900
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.09.2017
Барабанит дождь по крыше,
Отбивает такты песни...
Нас сегодня не услышат,
Мы сегодня неизвестны...
На краю стола - вино,
Два бокала и конфеты...
Мне сегодня все равно,
Можно и без сигареты...
Я вдыхать буду тебя
И коснусь губами тела...
И пускай все это зря,
Я давно тебя хотела...
И пускай на одну ночь
Так без памяти влюбиться...
Просто очень хочу дочь
Пусть она твоя родится...
А под утро я уйду
И вернуться не посмею...
Я одна не пропаду,
Все смогу и все сумею...
Дождь стучится у окно
И камин трещит дровами...
Мне сегодня все равно,
Все сегодня только с нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703053
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 06.09.2017
[b][i][color="#2c0b75"][color="#8400ff"]В твоїх обіймах думка дзвоном б'є,
Посеред заколисаної тиші...
Одне прохання, ніченько, моє:
А можна я до ранку тут залишусь?
Торкає душу невимовний щем
І смутки опускають сонні очі...
Під твоїм тихим, місячним плащем
Від всіх тривог я заховатись хочу.[/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749420
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 05.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2017
Я сегодня, по секрету, вам такое расскажу -
И моё куда-то лето улетает… Не держу -
Ни словами,ни признанием (до мурашек на груди)…
И не клятвой(обещанием) бесконечности любви…
Райских яблок, переспелых, пол-ведёрка собрала…
Пряно -сладким ароматом надышаться не смогла…
Я восьмое чудо света открывала в этих днях!
След оставило и лето в моих рыжих волосах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749153
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/377014614.gif[/img]
[b]«Ну от і все…»[/b]
Ну от і все, останній день тепла
Вже промайнув – лишив нам тільки дощ
В дуплі сидить і білка, і бджола
Холодні краплі з мокрого стебла
З дерев у парках, з клумб, що серед площ
Тече брудний, розбурханий потік
Короткий в літа виявився вік
Ну от і все – краплинка, як сльоза
Вже покотилася, по склу, в вікні
Як жаль, що це не літня нам гроза
За нею інша вниз зажурено сповза
Зароджуючи смуток десь й в мені
Ну от і все – можливе ще тепло
На день, на два, а може на декаду
Далеко ще до грудня й снігопаду
А з цим дощем все ж літечко втекло
© Микола Карпець (М.К.)
*04.09.17* ID: №749214
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/nu_ot_i_vse/3-1-0-122"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749214
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Збудився день від співу пташеняти.
Качат позвав до ряски у ставку.
Парує ліс, як в чашці макіато.
Цілує вітер квіти в квітнику.
Трава глядить вологими очима,
Не шкодувала нічка їй дощів.
Будинки хмари втримують плечима.
Росте буряк у полі на борщі.
Ще вчора землю вперто пресувала
Хмільного літа нелегка нога.
Коня сьогодні осінь осідлала,
Іде й пускає холод з батога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748941
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Так добре, затишно і тепло на душі!
Горнятко кави зігріває ранок.
І осінь проситься до мене у вірші.
Я приготую їй зі слів сніданок.
Слова, як яблука рожево-наливні,
На сонці ніжаться у срібній павутині,
У крапельках росинок на вікні,
В багрянім листі на вузькій стежині...
Так затишно, спокійно на душі!
На серці ніжно-легко й невагомо
Бринять ще не написані вірші
Про світле і прийдешнє невідоме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748838
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Обійми мене синій туман,
Заплітаючи коси не сосен,
А мої, хоч мене ще нема,
Тільки крапелька стукає: осінь...
Обійми, розливаючи тінь.
Спеленіло бентежно осоння,
Розсипаючи шепіт мигтінь.
Я ж бо поряд, хоча і стороння.
Обійми, не надовго прийду,
Поки серпень зневажний, плаче,
Поки сонце не стишить ходу,
Заблукавши у любощах, наче...
29.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Добігло літечко кінця,
І мені сумно стало нині...
І зникла посмішка з лиця,
Розгонить вітер хмари сині...
Тополі ніби у журбі,
Стоять берези жовтокосі.
Пусті гніздечка на вербі,
Панує всюди краля-осінь!
В золоті шати вбрала ліс,
Скриплять високі осокори...
Я кличу літечко на біс!
Але, ж воно прийде не скоро...
02 09 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748830
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017
[b][i][color="#aa00ff"]А ти мені сьогодні снився,
І, наче плющ, по тілу вився;
А я тремтіла, бо не вперше
Ти у мені кохання вЕршив.
В солодких муках млію досі.
Ти пестив щедро ноги босі -
Коліна, стегна та сідниці...
Цілунки - з смаком полуниці!
Бентежив вкрай твій кожний дотик;
Кохання - як важкий наркотик!
Я спину вигинала...риссю!
Забракло навіть трохи кисню...
Зомліло тіло до нестями,
Я задихалась почуттями!
Була усюди твоя ласка...
То був не сон, а справжня казка!
28 06 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739776
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 02.09.2017
[color="#b700ff"][b][i]Твоя душа - нежнее шёлка,
В ней соловьи всегда поют.
Я - ниточка, а ты - иголка;
В тебе нашла я свой уют.
Твоя душа - мне дом родной;
И для меня в ней много места.
Я не уйду, ты дверь закрой...
Я лишь в ее стенАх воскресла!
И всё теперь уже не важно;
Твоя душа - мой вечный храм.
С тобою мне уже не страшно:
Душа к душе...и ты...не сам.
01 07 2017 г
Виктория Р
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740483
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 02.09.2017
Милуюсь вами, дивна незнайомко,
Тендітних форм і фарб живе творіння,
Де кожна лінія так вишукано й тонко
Вплітається в повітряне коріння.
Немов метелик із чужих світів,
Десь заблукавши, сів на підвіконня,
Де інших птахів незнайомий спів,
І небо інше, і тривке безсоння.
Вам долею цвісти на чужині,
Комусь ясніть в мереживах фіранки,
Й привітно усміхатися мені
Квітковим дивом у промінні ранку,
Бриніти спогадом про диво серед буднів,
Росу зронить від незатертих фраз
І нагадати, що лишиться незабутнім,
До чого серцем доторкнувсь хоч раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747138
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 24.08.2017
Я напишу письмо, мой ломаный английский
Привычно удивляет полной ерундой.
Я друг для вас, возможно, даже близкий
(Но сколько этих "близких" за её спиной).
Я знаю: в доме вашем весело и шумно,
Лакеи гордо носят красное вино,
Но вы скучаете, скучаете безумно,
Поглядывая нервно в грустное окно.
И каждый божий раз за каждою каретой,
Побеспокоившей вас скрипом от колёс,
Вы выбегаете во двор совсем раздетой,
Не сдерживая пылких чувств своих и слёз.
И возвращаясь странной, полной грусти, смуты,
Не извиняясь, что прервали разговор,
Вы подымаетесь к себе на две минуты,
Чтоб потушить внутри пылающий костёр.
Я знаю даже, может, этот самый кто-то,
Которого вы ждёте чёрт-те сколько лет, -
Совсем не я. И, вытирая лоб от пота,
Без подписи в камин швыряю свой конверт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737481
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 24.08.2017
Она пришла, и разразилось небо,
Пустился снег, завяли все цветы,
И ветер буйный дико и свирепо
Деревьям с лёгкостью ломал хребты.
- Я за тобой, - сказала Незнакомка
И приоткрыла капюшон рукой,
И, наклонившись, холодно, негромко
Добавила: - Теперь пойдём со мной.
На радостях, не сдерживая пыла,
Обнял я Тень, поцеловал в уста...
Казалось, и природа позабыла,
Что есть такая честность, простота.
- Я долго ждал вас, вашего прихода,
Писал стихи и слёзы втайне лил...
Вдруг лучик света прямо с небосвода
Невольно лик мой тёмный озарил.
- Ты слишком глуп, - сказала она строго,
Расправив гордо чёрных два крыла,
И, оттолкнув простого крепостного,
К луне не полетела - поплыла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743578
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 24.08.2017
Танцює день, співає вечір,
І лине музика нічна.
Ти пригорни мене за плечі,
Щоб почувалась не одна.
Схилися соняхом нектарним,
Пролий душевності меди —
Під небом тихим і безхмарним
У світ кохання поведи,
Щоб усміхнулася світанку,
Піймавши перший промінець,
Переливались до останку
Свічада наших двох сердець. 23/08/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747577
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так хочеться зими на півстоліття
Без паузи відлиги і тепла.
Нехай мороз тріщить, немов лахміття,
Що догорає в полум’ї дотла.
Нехай тріщить по закуткам й щілинам,
Хай вимерзне вся нечисть і сльота.
І, може, лиш тоді простить провини
Земля обітована і свята.
Хай щезнуть всі запроданці огидні,
Куми, свати і всякий їхній збрід.
Хай замете усі нажитки видні
І пропаде ганебний того слід.
Хоча і рівність вигадка поетів,
Блукаючий утопії маяк,
Та прірви ті глибокі і нестерпні.
І як тут не озлобитись, ну як?
Не втримався. І в ярості всесильній,
Що ніби пес зірвався із цепів,
Бунтарський дух оскаженілий, синій,
Туманом сів від моря до степів.
Вдихнули всі цей присмак "бути вільним".
Але чому всі стали мов кроти?
Такі чутливі, аж до божевілля.
Проте не бачать справжньої біди.
Немає змін від псевдореволюцій,
Від світлих помаранчевих ідей
І обіцянок всіх, немов пилюка.
(То ширма для засліплення людей).
І знову скажуть: "Стадо ідіотів!
Народ цей, певна річ, що пропаде".
А де вожді і вірні патріоти,
Які б вели обвуглених людей?
Вони горіли в полум’ї воєннім,
Пізнали невідступний страх біди,
Тверділи світлі душі їх щоденно
В ілюзії людської доброти.
Душилась віра в натовпі безлюднім,
Бо всі здавалось статуї німі.
Коли кричало тіло повне люті,
Весь світ ховався знову в тишині.
Та вихід є - зима на півстоліття!
І хай вирує вічна мерзлота!
Бо, може, лиш тоді земля зуміє
Почати все із чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 23.08.2017
Ветер в травах заблудился…Пахнут мятою стога…
В тёплых сумерках кармином еле плещется река…
Чуть припудренным зефиром облака спустились с гор,
В буйных зарослях крапивы из цикад звенящий хор…
Улетает завтра лето за седьмую параллель…
В чемоданы собирает голосистую свирель,
Занавеску из тумана,серебристую струну,
Окончание романа и амурчика стрелу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747311
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Пішов? Іди, іди, допоки ніч
Кохання не накинула на очі,
Від сміху захлинаючись до сліз.
Летять не зорі - голови із пліч.
Летять у безвість всі слова пророчі,
Які ти ніс мені, ще вчора ніс.
Збиває з толку невідомий шлях,
Який здавався стежкою, не більше? -
Повстав стіною, обрій затулив.
Пішов? Куди? Ридає тут земля.
Стихій відлуння колихає тиша, -
Прокляття не народжують молитв.
Лоскоче легіт, у обіймах снів
Смаглява ніч, дощами капризує, -
Твої сліди змиває у грозу.
Вони ще десь отам - удалині.
Пішов? Іди...Марнуєш роки всує.
Тебе стрічати завтра не мені?
Мені...ось тільки нищечком, сльозу
Зітру... іди, допоки ніч, допоки
Нуртує кров, не затихають кроки
Не від, а до... вертаєшся, чи ні?
Бо стежка та давно у бур"яні,
Коротка ніч, а світ такий широкий,
І ми дві крапки серед метушні, -
Дві тіні на невидимій стіні.
22.07.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746692
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Цей літній вечір, синій сум і ми
Вдивляємось у клаптик свого неба...
Не треба слів… у ночі під крильми,
Беру цей клаптик і горнусь до тебе.
В мені твоїх тривог серцебиття,
За обрієм освячуються мрії…
[i]Нема обмежень в справжніх почуттях!
Та є надія навіть в безнадії ![/i]
Бредуть стежки таємні поміж трав,
Навзрид сюркочуть коники у тиші.
А пізній промінь до останніх барв
У наших душах синій сум колише.
Не треба слів… оголеній душі,
В яку на дно сховався літній вечір.
Так зцілюються мовчки… на межі,
Так синій смуток огортає плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746719
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Холодний світ і в хмарах сірих небо,
А серце скоро виплигне з грудей!..
Вистукує: до тебе, лиш до тебе!
Блукає серед безлічі дверей...
З останніх сил воно шукає шпарку,
Втікає із реальності у сон...
І віддається зовсім без остатку,
Щоб з твоїм серцем битись в унісон...
Втікає в сон і горнеться до тебе...
Летить у безтілесність, в інший світ,
А там - лиш ти, весна, ромашки й небо...
І я прошу: "Не зупиняй політ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740800
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 06.07.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2017
[b]«Краплинки кришталем на стеблах»[/b]
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо, Дощ - це сльози неба,
Можливо, просто – для краси
Краплинки кришталем на стеблах
Як від ранкової роси
Сплели мереживо на квітах
Створивши ніжно-срібний шарм
А потім перейшли на віти –
Не передати і в віршах
Нам всю красу, і всі відтінки
Цієї диво-павутинки
Проб’ється сонечко з-за хмари
Веселка скрасить небосхил
І промінці ввібравши чари
Летять до крапельки, без крил
Пірнуть в прозору, чисту воду –
Відбивши райдугу в воді
Продемонструють свою вроду
Немов дівчатка молоді
І затанцюють промінці
В воді, в долоні, на лиці
Щоб передати ту красу
Яку вони в собі несуть
© Микола Карпець (М.К.)
*23.03.17* ID: № 725172
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Свеча без огня не горит...
Свеча без огня и не тлеет...
За нежность посмеет корить
Лишь тот,кто любить не умеет.
И боги когда то уйдут!..
И сердце,что негой болеет.
Истлеет терзания кнут,
И пряник не вдруг зачерствеет.
Забудут свечу зажигать,
И душу... ничто не согреет.
И некому будет сказать, -
Что омуты слёз не мелеют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724634
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Затронули сердце,затронули душу -
Созвучия терций, объявшие сушу...
Вчера и сегодня,вкусившим полыни,
В созвездии Млечном,навеки - отныне
Меняют на берцы - пуанты из шёлка,
Прозрачную пачку - на тогу из волка!
Не вырвите сердце,не трогайте душу,
Созвучия терций, объявшие сушу!..
Жестокое слово - как горечь полыни...
Вчера и сегодня...Навеки - отныне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 13.03.2017
Тебе віднайду на окраїні снів і галактик,
У безвісті всесвіту, серед сузір`їв чужих...
Я мрійник, дивак, а іще невиправний романтик,
І серце заплуталось: видих зробити чи вдих?..
Тебе дочекаюся десь на межі світостворень!
Я знаю: відчуєш, я знаю: ти прийдеш колись,
Бо це вже було, світ складається з безліч повторень,
Де ми вже були, і прощались, й зустрітись клялись...
Знайду і залишусь назавжди в твоєму полоні,
Тебе відшукаю у таїні світобудов!..
Ти просто прийдеш, станеш сонячним світлом в долонях,
Моєю святою основою всіх молитов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715131
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 07.01.2017
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 14.12.2016
У очах твоїх Всесвіт, галактики,
Простір неба без краю, без меж...
Зазирну — і розірве на клаптики,
І до купи мене не збереш...
У очах твоїх весни і проліски,
І гроза, й теплі літні дощі.
А буває і блискавок полиски...
І до всіх дверей в душу ключі...
У них літо сховалось жоржинами,
І на віях гойдаються сни,
Пропікаючи душу жаринами
Мене ваблять до себе вони...
У них мрії мої всі здійснилися!
І рояться клубками думки:
Що ж вони на роки так спізнилися?
Чи то я поспішив на роки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Привіт! Я скучила...втираєш мені сльози...
На більше сон тобою, вже давно не здатний.
Та навіть так, ти знову будиш в мені грози,
Чи зможу сильною, як виплачусь, піднятись...
.........................................................
А може ні і то реальності думки?
Що захотіла, бо так сумно їй, погратись.
Чого замотуєш мене в тугі клубки
У сьогодення чорне, не дофарбуватись...
Привіт, я скучила...іще один мазок,
Палітра сповнена тобою, фарби- снами.
Вони скінчаться всі, залишиться лиш крок,
Щоб сни жалю живі, розвіялись вітрами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699755
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Наша осень вкуса карамели...
Сладким поцелуем на губах.
И никто из нас не ждал метели,
Горечи в потерянных глазах...
Наша осень с нотками ванили...
Чашкой кофе счастья на двоих.
Как то неожиданно разбилась,
Ветер переменами затих...
Наша осень с запахом корицы...
Светлою горчинкой имбиря...
Разлетелись жизнью, словно птицы,
Вырванных листов календаря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699953
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
вона вийде з кімнати щоб ледве напитись вина
і запалить погаслу від рук стеаринову свічку
темно в хаті і холодно в тілі
відкручений кран
зашуміла вода заспокоює
дамі не личить
та вона вже не дама
новий вид суспільних істот
що лиш вірить у те що назветься в людей порожнечею
чорний одяг - ікони
думки що жеруть її - Бог
кожен вихід в суспільство - це здатність на здійснення втечі
дощ змітає листопад зволожує кольори мас
а вона вже зволожила кілька раз свої ворота
це вже навіть не вид
це окремий досліджений клас
всі особи якого живуть й навіть дихають ротом
вона мовчки сиділа і слухала тінь в голові
їй набридло лежати щоб плакати в теплу подушку
сірі тіні із міста пустили по борознах дим
і тепер сірі нетрі стають місцем злету мій друже
їй завжди бракне слів бо за неї все скаже вікно
їй виходити тяжко бо хочуть її мов єдину
вона входить в кімнату розбивши горня із вином
на поблідлих руках рана
стигне кусок стеарину
11.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693919
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
От заката до рассвета льёт холодный свет Луна...
Ярко-жёлтая заплата в чёрном пологе - одна...
Часом - маленькая долька,часом - целый апельсин:
Посреди небес сатина,над холстинами вершин...
Всю печаль она колышет - на своей FМ волне...
И не ровно кто-то дышит по её вине(во сне)...
Повезло: я слышу,слышу!..Уколола - в сердце мне...
От того - и вдохновение,потому - и крылья...те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 12.11.2016
Плетут мережкою слова,снимая тесные одежды...
Не разрывается лишь та - узлами,связанная прежде...
Стекают капли - по стеклу...Кривые,ровные дорожки -
Соединяются в одну...И - параллели(понарошку)...
Назойливый дождя там-там - за амбразурою оконца...
Последним - золочённый храм целует незаметно солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 12.11.2016
Приторна сладость сандаловых свечек...
Призрачен свет уходящей любви...
Осени утро похоже на вечер...
Серое - в тренде(в предверии зимы)...
Липкие губы - от красной помады...
Словно магнит - откровения часы...
Словно магнит - притяжение взглядом:
У одиночества(среди толпы)...
Слышишь: протяжное "ля" камертона?..
Звук прорывается - из темноты...
Первой волной укрывает - истома!..
Это она оставляет круги!..
Пятую реку сковали морозы...
Первую(вброд)проходили мою...
Снились - колючие (жёлтые) розы...
Спелые яблоки - в нашем саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 02.11.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 02.11.2016
Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 02.11.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
А знаєш, неможливого нема.
Воно лиш тільки в тих, хто в світ не вірить.
Для когось фініш - це черговий старт,
Для когось світло - це блискучі тіні.
Можливо, перебіжчик серед нас.
Можливо, звідти хтось не повертався.
Але пророцтва витримає час,
І кров із молоком зійдуться в танці.
Коли третина листя опаде
На третю ніч четвертої неділі,
Тоді прилине тіло молоде,
Що змінить долю й зажадає тіла,
А сила заховається в красі.
І з першим півнем, що на замок стане,
З'єднаються зруйновані мости
І побратаються ворожі клани...
Для цього лиш потрібен певний час,
Що пролетить миттєво, наче вітер...
Щоб через нього вогник не погас,
В її очах сховались крихти світла...
21.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690041
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 19.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2016
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Минули морози. Літо. Вона розквітла.
Ця ніч наливає спокою аж по вінця.
Я знаю, що в темряві тій, що Вона боїться,
є хтось, хто веде за руку Її до світла.
Є хтось, кому всі секрети - тепер так звично
(Від цього пульсує болем ,чомусь, у скроні).
У холод хтось зігріває Її долоні.
У спеку - цілує вітром Її обличчя.
В очах в Неї досі сховані океани,
але в них все менше солі, все менше льоду.
Я знаю: якщо пірнути якось в ту воду,
вона залікує всі найстрашніші рани.
Коли Вона йде - я чую удари серця.
Цей звук облітає навіть найвищі гори,
так, наче це Хтось із неба до нас говорить...
Чи, може, мені одному це все здається ?!
Хто бачив Її - не зможе зірвати пута.
Так важко впинявся сон і в моїй постелі ,
бо образ Її малювався на стінах і стелі.
Таких, як Вона, забувають ...
Таких, як Вона, забувають ...
Таких, як Вона, забувають ...
й не можуть забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688105
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 12.09.2016
В осень нежности искала...
Находила только грусть...
Платье серое достала...
Нарядилась будто... пусть...
Колыхала,колыхала,
Прижимая, всю к себе...
Ничего не рассказала
Об удушливой волне
За тревогой ожиданий -
В полнолуние ноября...
О горячности касаний -
Поцелуев (у виска)...
И глаза не открывала, -
Потерять себя, боясь...
И не чувствуя,не знала -
Есть ли рядом...- В тот же час...
Обнимая,тихо дышишь...
Но не молвишь ничегого...
Или звуков всех не слышу
Сквозь закрытое окно?..
Или... что-то позабыла?..
Потеряла...порвала?..
Или - стало всё постылым...
А слезинка - обожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 06.09.2016
Ні зимового подиху вже,
Ні пекельної літньої спеки,
Тільки доля і та негліже
Накидає - оплачені чеки
Рахувати прийдеться мені.
Ні холодного слова "прощай"
Ні гарячої пристрасті потім.
Із гарячого - вистиглий чай
І байдужість холодна на дроті, -
Сповідається погляд стіні.
Ні тебе, ні мене, навіть нас,
Ні сьогодні, ні завтра не буде.
Усміхається яблучний Спас,
А у серці - господарем Грудень.
Крижаніють серця в однині.
25.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686130
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Приголуб мене, любий, без ласки твоєї так зимно.
Заховай аж під серце – клубочком вмощусь у кутку.
Десь по білому білим кохання писалось невпинно,
І у вічність віночком плелося по срібнім витку.
Поцілуй мене, любий, хай спиниться час на хвилину,
І від Всесвіту ключ покладе до твоєї руки.
Сумнів осуду лишу і в небесну лагуну полину…
Хай напоєне щастя відчинить від неба замки.
Не порань мене, любий – я просто тендітна, мов гілка.
Моя сила в красі, і у блиску чарівних очей...
Я, повір, не слабка - лише просто закохана жінка,
Що шука своє щастя в прихистку надійних плечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 26.08.2016
Медь и позолоту растеряла Осень...
Ароматы яблок - с проливным дождём...
Горечи полыни - среди голых просек...
Жар от поцелуя - серо-стылым днём...
Больше не обнимут белые туманы...
Не сокроют шлейфом тела наготу...
В Осень возвратится эхо из Нирваны
И стократно молвит нежное "люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
[i]Сповиває міцно сіра туга
пеленою марева. Мовчи.
Я в твоєму серці перша? друга?
Скільки місця виділив? Гірчить.
Що за сфантазовані гареми?
Болем інкрустована любов...
А казав: "Ми разом". Разом? Де ми?
Ох... з яких ілюзій ти зійшов?!
Скільки у мені горіло світла!
Скільки у мені палало свіч!
Серпень сіє сумніви... Гонитва -
день у ніч спливає... день у ніч.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684850
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Соняхом в полі повернусь до тебе. Пече!
Знову проміння випалює сльози солоні.
Сонячний диск так безжально за обрій втече.
Тягну крізь простір у відчаї листя-долоні.
Маком у травах висвічую твоє тепло.
Бджолами жадібне літо спиває до краплі
Цвіт і красу, все, що снилося нам, що було
В днях жарких любощів... Де оті квіти? -Зачахлі.
Я ж незабудкою в зелені цій загублюсь.
Гнучко до ніг тобі вистелюсь темним барвінком.
Я тобі веснами, росами, ранком проллюсь!
..Посеред осені... Лиш не картайсь більше - звідки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684848
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Торкнись моїх долонь, поглянь в очі-озерця.
Дозволь... моя любов торкнеться твого серця.
Торкнись моїх долонь, і ніжність озоветься.
Солодким щемом, знай, любов моя проллється.
Торкнись моїх долонь, сам трепетом розлийся.
По вінця щастя є, мов з джерела - напийся...
В цім джерелі вода солодкою буває
Для всіх, хто вірить так, і вірно так кохає...
Торкнись моїх долонь, поглянь в очі-озерця.
Дозволь... твоя любов торкнеться й мого серця.
Бо я і ти - одне, у цім казковім світі.
Можливо, ми й прийшли, щоб з джерела попити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684748
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Листьям доверяю сны и строчки...
Листья шепчут что-то мне в ответ...
Знают - я тебя... Я... очень-очень!
Обожаю. И стихи - листве
на закате я читаю часто,
все стихи... об осени, потом -
о весне, о лете, о том счастье,
что не может значить мне никто...
Только лишь один на целом свете!
Только лишь единственный... И я
доверяю листьям рифмы эти,
что умеют... да, в глазах сиять,
в кронах лип и клёнов, в ветках вишен...
Будто мир весь дышит лишь тобой!
Точно так, как сердце сладко дышит,
осенью, и летом, и весной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684693
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Втомилось сонечко й котилося за обрій
Спочити в ложі із рожево-синіх хмар.
І золотились промінцями край дороги
Стрункі тополі, виряджаючись на бал.
Повільно гаснув день, вкривався сірим пледом,
Йому туманом хтось встелив сиві поля.
В садах стрибали груші, всюди пахло медом,
І шурхав їжачок, під ніс щось промовля.
В кущах прича́їлися маги й все темнили,
Й кували дивні зорі з злитків золотих.
Щось в нетрях цвіркуни невидимо свердлили,
Й ткали мереживо на небо з див отих.
Останній промінець сховавсь у кроні дуба.
Все змовкло. Прохолода тиснулась в туман.
І навіть вітер стих, й чесав легенько чуба
Старому дубу, величавому, мов пан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684496
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
Тумана серый палантин
Казался белым среди ночи...
Окутал грубый холст картин...
Разнежил таинство - воочию...
Взлетают к свету мотыльки...
Находят в пламени надежду...
С тобою так же мы близки -
Полтыщи лет и...часом прежде,
Чем кисть коснулась до листа ...
И солнце бликами взыграло...
И первых два его гонца
Сжигали призрак покрывала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684070
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Виходь на балкон, коли місяць вночі
Засвітить, осліпить чи здатися змусить.
Ти досі не спиш? То заткайся, мовчи,
Бо голос побудить тих, хто вже не в русі.
Візьмеш булку з вишнею, тихо підеш
І виллєш компоту в найближче горнятко,
А потім приляжеш і скажеш: "А де ж?
А де ж клятий сон? Чи ослабла вже хватка?"
Відбили паралелепіпеди світ -
Тепер тут і ліжко, і ганджа, і постіль.
Цеглини застигли у штучній красі;
Хто хоче відлюдництва - ласкаво просим.
Диван розслабляє, та спиться? Ніяк.
В очах тільки світло, що лізе за комір.
Є дуже відомий та геть простий факт -
Щоб краще заснути, не будь в телефоні.
16.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683966
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Ох, не питай мене, не питай
Куди летить ця зотліла зірка....
За чорним краєм, можливо, рай.
Чи ранніх весен медовість згіркла.
Ах, не кажи мені, не кажи:
Кінець вже літу. Тепло останнє...
Ти в серці крихти ті збережи,
Хай в сонце віра тримає давня.
Бо все минає... Так-так, повір!
Тривоги, болі і насолоди.
Поміж байдужих, холодних зір
Шукають душі примар свободи.
Лиш сонце тепле віки вже мить
Вкладає ранку натхнення в груди:
Допоки серце моє згорить,
Ще день для спроби у тебе буде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683942
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Засвітись мені – літом, чутливим торканням струн…
Стиглим смаком грушевим, що жадібно п’ю ковтками…
На серпневому небі сузір’я – слідами рун
Малювали нам зустріч. Цілуй же мене, коханий!
Зорепадами слів замилуй, зачаруй, поклич
Ніжних пальців смичками заграй у таких місцинах,
Щоб бажання зоріло, сіяло вогнями віч,
Щоб в чеканні єднання нестерпно гула пружина,
Щоб вмирати в обіймах, цвісти, задихатись знов,
До злиття учепитись у спину, не відпускати!
Доле, доле моя, не руш, не руйнуй любов!
Дивний трунок солодкої, темної літньої страти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683940
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Таврований музою, скований квітами, йду,
Невільник натхнення свого і зеленого лісу,
На таці посрібленій в дар своє серце несу,
Наповнене духом холодної м’яти й меліси.
Навколо незримі сильфіди заводять танок,
Шепочуть своє щось, про небо блакитне і вітер,
Повільно бреду між колючих соснових голок,
Де мавки розсипали вилитий з вереску бісер.
Ковточок зроблю з джерела красномовства один,
Вдихну в повні груди отруту солодку озону,
В кущах наберу цілий жмуток наляканих рим -
Мені не втекти вже з цього чарівного полону.
Коли ж піде муза й натхнення п’янке забере,
Отримаю хвильку омріяну тиші й спокою,
Але знов тортури голодна душа обере,
Збиратиме слово, щоб лилось гірською рікою…
Залізні кайдани зламати нелегко, але
Ланцюг із ромашки порвати насправді складніше:
Закохане в рими палаюче серце моє,
Вростатиме в землю корінням все глибше й сильніше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683932
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Намалюй мені день, коли сонце всміхається зранку,
У обіймах долонь нові свічку ясну запали,
І на аркушах чистих, неначе в прозорім серпанку,
Намалюй мені серце, що ще почуттями горить.
Намалюй мені очі, які не страждають від болю,
Щоб гаряча сльоза розтопила холодну печаль,
Намалюй мені в білих трояндах загублену долю,
Намалюй мені світ, що захований в рідних очах.
Намалюй мені крила, які виростають від щастя,
Щоби вічним мовчанням не став наш сумний епілог,
Ти кохання мені намалюй, наче перше причастя,
Поверни мені день, де були ми з тобою удвох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683915
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
...Сонце з кров"ю встає,
Очі ранком гірчить...
Ще волосся твоє
На моєму плечі...
Згідно змісту речей,
Десь кривавить Донбас...
Знов безсоння ночей
Пролилося на нас.
Матері малюків
Сни нічні стережуть...
Може, з ложа в віки
Нас сумні рознесуть
На одвічно-воєн-
Ні фронти поїзди
Рятувати своє.
Час іти. Назавжди.
Безнадійно- надій-
Ні пісні солов"їв...
Притискайся в обій-
Ми міцніше мої,
Бо сприяє похміль-
Не кохання журбі.
Ми сприймаємо біль
Розставання в собі.
Час ще маєм. Жадан-
Ня без тями... Гаразд?..
і зіллємось востан-
Нє тілами ще раз...
...Сонце з кров”ю встає...
Ранок очі пече...
Тіло дотиком б”є,
Наче трасери черг...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081505390
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683839
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Як не ховайся, я перечекаю.
Упав на світ оцей спекотний день, -
І відчинилися ворота Раю,
А небо сонце сипле із кишень -
Ніч спопелить; і ковзає вужами
Під ковдрою по шкірі, вже й не спиш.
Розірве навпіл, розітне ножами
Серця й тіла, як теплий круглий книш.
Укриє лихоманкою, як пледом,
Холодним потом виллється - тремти.
Солоні сльози стануть диким медом -
Кортить вустам торкнутися?..кортить.
Біжи, ховайся, чи втечеш від себе?
Палає пристрасть, як суха трава.
Співай акафіст, чи замов молебень,
Бо не втечеш, допоки я жива.
11.02.2016.
дата внесення змiн: 15.08.2016
Відредагований.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Сьогодні тихо падала печаль
Замість дощу, що я його любила.
Накинула на плечі диво-шаль,
І крапельками смутку зворожила.
Сьогодні був звичайний собі день.
В повітрі мрії із думками вили.
А вітер до величеньких кишень
Засунув хмари, що думки зловили.
Сьогодні був звичайний вечір. Пив
На небі місяць чарку за розлуку.
Я розлюбила. Хто ж мене любив?!
Один Господь давав мені лиш руку.
Розлюблюють в одненьку таку мить.
За що? Чому? І відповідь вже вмерла.
Душа зпустіла. Ниє... Не болить.
І пам'ять до краплиночки все стерла.
Я думала, що боляче. Та ні.
Напевно, старість вкралася у душу.
Байдужість роздаровує мені
Дарунки, що приймати вкотре мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683914
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
Ти — ефемерна фея дощова,
Ти — зіткана зі свіжості і світла...
Твої п'янкі несказані слова
Віршами, як веселками розквітли!
Я вийду в ніч, сп`янію від зірок,
Тебе згадаю і злечу до неба.
І серце — переляканий звірок,
Вистукує: "до тебе", лиш , "до тебе"...
Бушують в серці рими і вірші
Теплом твоїм несказаним зігріті...
Твої слова горять в моїй душі —
Несказані, найважливіші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Твой поцелуй касается ключицы,
А прядь волос легко щекочет шею…
Я расцветаю,
Таю,
Хорошею…
От страсти чуть дрожат мои ресницы,
Сбивается дыханье от восторга.
Чуть слышно губы шепчут твоё имя.
И я теперь твоя…
Твоя богиня,
Плутовка, хулиганка, фантазерка…
Твои прикосновения как вспышки,
Они светиться заставляют кожу.
Всё это очень на любовь похоже,
Такую, о которой пишут книжки
Ты – мой роман, всю ночь тебя читаю.
Ты – целый мир
И ты теперь мой пленник.
Мы вместе пьем любви осенней зелье.
Объятьями друг друга согревая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683329
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Маска печалі застигла у бронзі...
Невже то обличчя, чутливе, людське?
Душі змарнілі, тривожного дзвону,
У серці немає, завмерло швидке...
Не ворухнеться ні краплі живої
Ємоції руху, байдуже усе...
Складені руки, щасливі сувої
Буденності зникли, що пилом впаде...
Як затремтіти? Все спалена пустка,
Від горя утрати, зчерствіла, німа...
І опадають зчорнілі пелюстки,
Бо квітка надії, давно не жива...
Туги обличчя колись усміхалось...
А може із часом усмішка прийде?
Серце поволі, що в сонці купалось,
Заб`ється несміло і знов оживе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683267
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
- А... де я?.. Що сталось?.. Чому... я... в загубленій... хаті?..
- Спокійно. Лежи. Тобі спокій потрібен, не більше.
- Скажіть... мені... де... я...
- Ти в нашій общині.
- Обняти...
Я... хочу...
- Тихіше...
- Ти мусиш лежати, бо тіло ослаблене, кволе,
Ти ледве говориш, тобі краще тихо лежати...
Вона нахилилась, сказала:
- Віддай... мені... волю...
Таким був початок.
Тоді вона взяла обличчя і поцілувала
Настільки тендітно і пристрасно, що настанови
Порожніми стали.
Нам чорного кольору мало -
Додали червоний.
І вже не здавалось, що рани пекли і боліли,
А дівчині тільки й хотілось поринути в казку -
Добилась жаги і спокуси, що линули в тіло.
Зазнав я поразки...
Четвертий день після рятунку - їй вже значно легше;
Тим паче, вона може добре пройтись після коми.
Її звали Танею...
- Добре ти біг, аж роздерши
Коліно від втоми.
- Нічого страшного... Воно заживе зовсім скоро.
Ти краще скажи мені, що тебе в ліс спонукало
Втікати? Від чого? Навіщо?
- Страшніше, ніж голод,
До вас зазирало...
Ті троє, що в лісі ходили, хотіли спіймати
Мене, щоб я часом нічого не видала іншим.
А я не хотіла там жити, бо там, мов за грати
Пускають, не більше.
Там місто нове розрослось, де нелюдські умови
Були у людей, що хотіли змінити потреби.
Тому і втекла, бо хотіла поближче до волі,
Поближче до неба...
- А ти родом звідки?
- З Тернополя.
- Також місцева?
- Є трохи... Та після війни нас вивозили з дому -
Ні батька, ні матері... Я тепер блякла і темна,
Не вірю нікому...
Хотіла спитатись, а як вижив ти? Бомба ж впала!
- Мене тоді там не було, але хворий я нині -
Уран, радіація, інші жахи... Їх немало.
Та й в нас інший вимір -
Як бачиш, ми Сонця не бачимо декілька тижнів,
Допоки воно світить на емігрантському боці...
- Чому ж нема? Ти врятував мене - хоч ти і хижий,
Але в тобі - Сонце...
09.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682787
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 08.08.2016
Крижаний океан під віями -
до кісток пробирає холодом.
Ми у душах любов посіяли,
та насіння ніяк не сходило
Поцілунки дощами спраглими
всі поля наших тіл воложили.
Ми, здавалось, одного прагнули.
Ми здавалися надто схожими.
Коли день пролітав над стріхою
і мене огортало мороком,
ти була неземною втіхою,
ти була найлютішим ворогом.
В наші двері вривались сутінки,
танцювали на наших вулицях.
Їм немає де жити буцімто.
Світ наш меншав і я сутулився.
І, здавалося, геть не дихав я,
бо для тебе беріг повітря і
бо мене вже цей світ так виховав,
а мій світ у тобі, повір мені.
Крижаний океан під віями...
А, ти знаєш, і біс з тим холодом!
Ми у душах любов посіяли,
та насіння ніяк не сходило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661538
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
[quote]Написано як противагу до рядків, що надихнули:
"Так пусто в домі нашому тепер -
Бур'яном поросла стежка на ганок,
Де ми з тобою зустрічали ранок
Під пісню солов'я з лісних шпалер..."
(так, Наталко, це твої рядки)[/quote]
Минали в турботах розлючені дні, а над плем'ям
Нависла загроза - сусіди ідуть добивати.
Як зрушити з мертвої точки, пустити в легені
Повітря згорати?
Відправили в розвідку... Ліс став густішим, щільнішим,
А також атаки проводив на сірі руїни.
Кого тільки тут не побачиш - і вовка, і мишу
В дев'ятім коліні.
Давно поросли підземелля густою травою,
А там, де ми ходимо, крони затьмарюють місяць.
Навколо лиш писк, тріск та крик звучать дружно юрбою,
Стояти - без змісту.
"Агов! Тут хтось є?"
Голос чийсь пролунав в безнадії.
"Рятуйте, будь ласка! Не хочу так рано вмирати..."
Я дивлюсь, а в гущі дерев лежить стомлене тіло,
Немов після страти:
Обличчя бліде, очі згаслі, думки не на місці,
Волосся колишеться, губи обсохли до крові,
Обірваний одяг і сльози обсохлі, сріблисті,
І марева в слові.
"Ну де ж те дівчисько? Обшукуйте кожну ділянку!
Від нас дезертир не втече!"
Це сигнал, виклик, гомін.
Заніс за горби, щоб сховати всі мертві ознаки,
Лишити на комі.
Накрився плащем, начепив трохи листя на нього,
Приліг на вершині та стих, щоб чекати атаку.
З-за стовбурів троє розвідників вийшло в дорогу
Під покривом мряки.
Момент лиш потрібен, аби замінити платівку;
Момент лиш потрібен, щоб тишу змінити на відступ.
І постріл... Один похитнувся і впав - купа крику.
Хоч душу очистить.
Як тільки втекли, я миттєво зірвався з позицій.
І поки вони готувались ввійти в своє русло,
Ми бігли додому... Вона, геть підбита, мов птиця,
Терпіти біль мусить.
Мені лиш хотілось дістатись додому - і баста...
Та щось ожило, коли бачив, як тяжко їй бігти,
Як тяжко кидати все те, що вона звала щастям...
А нас носив вітер...
"Я... більше... не можу... Будь ласка... дозволь... обійняти!..
Неси мене... Біль... схоже... тисне... прямісінько... в серце..."
Нема більше виходу. Наче болить оленяті,
В якого дім стерся.
На щастя, ми ледве дійшли - хоч порепані, биті,
Але живі. Тихо вуста шепотіли на вухо:
"Я дякую... Ти... врятував мене... Сонце... не... вбито..."
І сказано.
Глухо.
06-08.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682410
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо покаянья
И не спрошу…
И не задам вопрос
Убью!!!
...в душе...
Сомненья
И
Страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
пусть
в моём сердце
будет пустота...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
И даже если…
Совесть пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где счастье...
жило...
...с нами.
..............................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо осужденья...
И не спрошу…
И не задам вопрос
Уйдите прочь!!!
Страданья...
и
...сомненья.
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
Сотру из памяти…
Тень твоего Греха...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
Что Покаяние? …
Сердце пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Вернитесь в ночь!!!
Случайная Мадам...
...............
Не место вам!!!...
в моём
Священном
Храме.
.......................................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Обиду...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как Добрая Сестра
поможет стать
достойным....
Нашей чести.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где Счастье...
жило...
с нами.
//////////////////////////////////////////////////
первый вариант
........................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Сомненья...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как как тень...
ТОГО греха...
поможет и излечит...
на две трети.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
построенный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Я тебя не желаю и жажду,
Я тебя не люблю и люблю,
Я тобою больна и не важно,
Что в огне безответном горю.
То бегу от тебя, то бездумно
Вновь в толпе тебя взглядом ищу
И холодною ночью безлунной
Задыхаясь от страсти, кричу.
Я тебя ненавижу, но движут
Словно демоны мною порой,
Быть хочу я к тебе ближе-ближе,
Стать твоею послушной рабой.
История создания стихотворения:
22 июня 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649454
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 07.08.2016
Я буду любить тебя тайно,
Как любят запретные фильмы,
Губительно, страстно, фатально,
Отчаянно, преданно, сильно.
Я буду любить тебя нежно,
Будить поцелуями в шею,
Пускай назовут меня грешной -
Я чувства скрывать не умею.
11 мая 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682377
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2016
Розніжені хмари на синьому небі
Цілуючи сонце, рятують від спеки.
Ковток прохолоди, а більше не треба,
Бо в морі зеленім розбурханий клекіт.
А гори велично солодким привітом
У другому небі, туманом сповиті.
І скрізь насолода розпещеним літом
П`янким і духм`яним, красою налите.
Кришталю озера, у свіжості чари,
Навколо у шатах, зеленого лісу.
Таємні розмови, квіткові мольфари-
Галявини сонця із райдуги- цвіту.
А вітер ласкаво розвіє волосся,
То подих свободи мене огортає...
Розніжені хмари, в них щастя сплелося,
Обіймами неба душею всміхаюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681993
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Без права на будь-яку помилку,
По правді, по честі і совісті,
Щоб душі - на відстані дотику,
І фрази десь на підсвідомості...
Ночами тримай мене темними
В сплетінні думок і реальності,
Співає душа хай упевнено
В єдиній зі мною тональності...
Тримай мене ранками ясними
В полоні п`янкім і покірливім...
Тріпоче в долонях беззахисно
Душа пташенятком довірливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Чи на серці печаль, чи в душі така туга, як небо.
Чи сто сліз доганятимуть тисячну слізоньку знов.
Будуть жити зірки, буде дощ, буде вітер. Так треба.
Буде пусткою наше життя, де чужинка -любов.
Я б зібрала людей в одне місто і вчила любити
В полі-квітку, безбатченків, кинутих, старих, сиріт.
Я б навчила літати, І Янголів не засмутити.
Я би свій алфавіт написала. І свій заповіт.
І коли мене вітер візьме у самісінькі зорі-
Я крізь дірочки в небі підгляну, хто це прочитав.
Тільки все як завжди... Й мої вірші-в пліснявій коморі,
Де колись Янгол старий сторінки саменький гортав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681859
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Я закрию очі в темну ніч,
Щоб крізь сльози смуток не ловити,
Вже котру годину віч-на-віч,
З серцем своїм йду я в потойбіч,
Прошу його тебе не любити...
Я лечу крізь темряву світів,
Заплітаю мрії я у коси,
Знову ти мене не зрозумів,
Кинув все здобуте в шквал вітрів,
Щоб покрити смутком пізні роси...
Я тримаю серце на руках
І щосили я його благаю
Почуття лишити в моїх снах,
Я згораю, лишиться мій прах
Згадкою...На порозі раю...
04.08.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681842
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Я вдома. Та домом це зараз можливо назвати?
Учора опівночі зникли всі - дехто лишився,
І кожен вважав, що фортецю із рідної хати
Збудує. В'язниця...
В'язниця натомість для тих, хто хотів виживати,
Хоч навіть не думав, що трапиться дещо подібне.
Обприскане тіло ураном із волею - атом
Зробив з мене діда,
Хоч я молодий і ще можу ганятись за світом,
Який відкриває щодня щось нове, невідоме.
Та сталося так. Тепер ми не побачимо світло...
Чи вб'є мене втома?
В житті було мало далеких, тривожних мандрівок,
Бо рідний асфальт колихав чорну й стомлену душу,
А кожна цеглина містила історію, діло,
Що добити мушу...
Здавалось, що небо, поблякле і трохи блювотне,
Щораз привертало увагу, дощило кислотним,
Дорогу нову відкривало в безмежжя, польоти.
А поки робота...
Обмежені постріли, темні сліди, пси надворі -
Картини, що стали зображенням наших реалій.
А також руїни елітних веж, що линуть вгору,
До чаші, Граалю...
Колись там торкались до нього не раз і не двічі,
Кидаючи напризволяще подібних на мене.
Тепер нема люду. І ранок нас більше не кличе,
І вечір - зелений.
Тепер ми відчули, як легко Чорнобилем стати,
Але чи вартує таких жертв війна? Ні. Ніколи!
Залишити пустку і пертись подалі, на страту
Лишивши нас, голих...
Тепер світанкова роса роз'їдає рослини,
Вода помутніла від хімії в тихім потоці...
Та плем'я плекає надію, що ми колись стрінем
На пагорбі Сонце...
02 - 04.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681718
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
Синку, пробач,
Що батьківству я вчусь на тобі!
Пробую ставити рамки,
Творити закони.
В час, коли серце
Вимогливо в ручки малі
Світ укладає безмірний,
Руйнує кордони.
Синку, пробач,
Що вдягаю я маску судді!
Прагну за тебе відміряти
Зле і хороше.
В мить, коли хочеться
Верби знайти золоті,
Сонцем ростити твій сад...
Я ж у долі все прошу.
Синку, пробач
За ті крила, що ти на мені
Вгледів і просиш...
Віддала б тобі, лелю, душу!
В кожній пір"їні у них -
Дій і слів тягарці,
Що (не летіть!) волочити
З собою я мушу.
Синку, пробач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681481
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
З кіношних цих гондол – венеціанських лодій,
Мандрівок по воді, романсових мелодій
Відкрився інший світ чужої давнини.
Як гарно вдвох було у місті-напівказці
Тонути у дивах, у феєричній ласці,
В заклад себе віддавши замість данини.
Де ерос царював, амури полювали,
Дзвеніли кришталем наповнені бокали,
Де нескінченним був любовний карнавал.
Мішурний вир кружляв святковим приворотом,
І дійство знов було за новим поворотом,
Куди наш гондольєр гондолу скерував.
Венеція ж – театр! Вона і зал, і сцена.
Тут кожен лікар душ – незнаний Авіценна,
Бо кожен театрал по-своєму мастак.
Отут і ми були як глядачі й актори,
Виставою жили, то й грали неповторно,
Забувши про свої заземлені міста.
Мандрівка, наче сон, який не передати.
Забулися по тім і зустрічі, і дати –
Лиш радісно в серцях Венеція живе.
Вона змінила нас, торкнула сокровенне,
Навчила піднестись, любити безіменно
І в дивовиж любові знову позове…
5.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676437
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
Життя – не сон, що кінчиться під ранок,
Й не кожен сон збувається в житті.
Життя – це біль, а іноді і рани,
Які здобудеш на шляху крутім.
Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.
Життя – любов, звичайна і висока,
Що заставляє плакать і творить,
Й ненависть поряд, підла і жорстока,
Й обов’язок свободу боронить.
04.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
[b][i][color="#ff00d9"]Вітер торкнувся фіранок,
В кімнату мою залетів...
Серпневий, сонячний ранок,
То ніжність моїх почуттів...
Тиша, радість, світлі мрії,-
У садку червоний мак...
І тремтять легенько вії,
Кави дивовижний смак...
Пташиний лунає щебет,
Цей ранок приємний мені...
Дивлюся в блакитне небо,
Це радощі теплі земні...
01 08 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681339
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Літній вечір сховався за хмари,
Дивне ложе за обрій прослав.
Вкотре місяць самотній, без пари
Між зірок тихий смуток зіткав.
На ставку поміж лоз й очерету
Золотий рушничок простелив -
Сяйний вихід зірок до балету,
Візерунками став посріблив.
Поміж вербами думи одвічні
Шепотілись й притихли гаї.
Оживали часи героїчні,
Що на край цей чудовий лягли.
Все затихло в зажурі вечірній,
Місяць в дзеркало-став задививсь.
Танцювали там зорі предивні,
Про одну лиш сердега журивсь.
Прохолодою ніч обвивало,
Щось таємне шмигало в кущах.
На сову місяць цитькав бувало
І на плесі зорю колихав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681281
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Вдяглося тепле літо у шовки,
Де кольори усі переплелися:
Там – голубінь упала у ставки
Й завмерло на воді зелене листя.
Чарує мак вогнем весь білий світ,
У житнім полі виріс він, духмянім,
Ромашечок розлився диво-цвіт,
А далі – сад, де яблука рум’яні.
Садив його колись іще мій дід
(Рука легка була, казали в нього),
Напевне, знав дідусь уже тоді,
Що бігтимуть сюди маленькі ноги
Моїх, зеленооких онучат,
А я тим тішуся і рідного згадаю –
І струни-спогади легенько зазвучать –
У пам’яті архів я їх складаю.
Бур’ян від спеки трішечки прив’яв,
Та не здаються трави у долині,
Й колише вечір пісня солов’я,
Що заховався в кучерях калини.
6.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681267
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
(слова - Надія Башинська; музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Нехай летять літа, спинять не треба.
Вони, як журавлі, самі полинуть в небо.
Та навесні птахів завжди чекають дома.
Літам назад - дорога невідома!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Ясніє у них неба синя просинь.
Сипнула срібла вже зима у коси.
Нехай летять літа... Не зупиняйте.
Ділами добрими їх прикрашайте!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
Людське життя... Воно, як пісня світла.
У ньому сміх дзвінкий і яблуня розквітла.
І усмішка щира, що серце нам гріє.
Буває тут зимно, і віхола віє!
Не повертаються! Не повертаються літа.
Та є в них весни, й осінь золота.
Нехай летять літа.. Не зупиняйте!
З подякою у світ їх відпускайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681233
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Я падаю... чи ти мене тримаєш,
Коли безсонні ночі заболять?
Дивлюся в очі, що я в них шукаю,
Коли забуті рани так ятрять?
А руки, наче крила обіймають.
Нерозумінь безодня, каяттям...
Тримай мене, бо я в жалях згораю,
Віддати б їх усміхненим зіркам.
Тримай мене, не кинь їм на поталу,
Я хочу нас! Я прагну зберегти!
Допоки ми каміннями не стали,
Аж ні! Все обрубай і відпусти...
Не муч мене мовчанням ти жорстоко.
Ненависті безсилої вогонь-
Так спалює надію ту глибоко,
Яка живе в теплі твоїх долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681231
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Август наступает...
На исходе - лето...
Полночь приближает -
Пение сверчков...
Кто читает письма,
Жаждет и ответа:
На пороге ночи -
На свою любовь...
Сон туманит очи...
Тяжелеют - веки...
На излёте лета -
Медленнее кровь...
Вот бы умудриться
(Трепетным сонетом) -
Возвратиться к свету...
Прикоснуться вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Она видела,она знает -
Как роса поутру обжигает...
Кружевные подолы тумана
Оцепляют просторы обмана...
Как журавль обещает - вернуться...
Как от шёпота ночи - проснуться...
Как цикады вещают полудни...
Как торжественны(часом) и будни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Йой, мамцю, ой душе!
Пусти'ня, бо мушу
У вічі зирнути,
Що любить почути.
Щось тисне у грудях
(Я млію на людях),
Щось темне і злобне,
Та серце холоне.
Йой, доцю, вже стямся!
До рук'му не дам'тя.
Не варт й пучка соли
Козак твій. Ай, доле!
Забудь вже зрадника,
Приведе до лиха.
На лаву схилися,
До Бога молися.
Йой, мамко, ой леле!
Няй порох світ встеле,
Най серце вже всушить -
Як біль той'ня душить!
Нема на те ради,
У нім вся розрада.
Не жить мені днину -
Люблю я, ох, гину.
Та годі бо! Жінко,
Неси калганівку.
Піду я до свата,
За дівку питати.
Та цить мені, хутко
Збирайся'но прудко -
Весіллє гуляти,
До зорі не спати.
День третій вже рано
Село все нарядне.
Хати й молодиці,
Сади й відданиці -
Гудуть поправини,
Вітають родину.
Музики в лад масно.
Йой, люди, як красно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681178
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2016
[b][i][color="#ff007b"]Зорі в небі, як цукати,
Місяць ріжки нагострив...
Вітерець пішов шукати,
Хто б його чим пригостив...
Ніч вдягла чорнезну рясу,
І пишається у ній...
З вітерцем пішла б до вальсу,-
Це одна із її мрій...
Спочиває поле й річка,-
Спокій, тиша навкруги...
Тепла і казкова нічка,
РОси впали на луги...
26 07 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681153
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
Не верь, красавица, не слушай,
Когда прольётся баритон.
Подумай - не по твою душу,
Средь хохотушек вьётся он.
Амур коварно ставит сети –
Роняет бархатную трель:
Стрелу в твоё сердечко метит,
Тебя пьянит его свирель.
Охотник ловкий точно знает
В какое ушко дробь летит:
В душе под жилочки ласкает,
Сердечко нежно теребит.
Когда Ты - юная монашка,
Никем нетронутый бутон,
И нет чудесней в мире сказки,
Чем твой томлённый первый стон.
Не взыщи, красавица - не плачь,
Не проклинай Судьбу, не злись:
Подарок добрый... скажет врач -
Под сердцем радуется жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Світло, повільно втікаючи,
Дихало прямо в обличчя.
Зорі блищали спадаючі,
Зорі дивились у вічі.
Падали тіні без спротиву,
А ми стояли на відстані,
Тільки чекаючи попелу.
Сльози стікалися лицями,
Бо сльоза - частка, що втрачена,
Що висихає від розпачу.
Болі пливли від нас качами,
Вона мовчить. Я теж промовчу.
Мало обіймів - злітають з нас,
Мало сліз - сохнуть зволожені,
Мало цілунків - кусаються,
Мало слів... Ким ми народжені?
Ким наші душі керовані?
А хоча... дякую. Дякую.
Нас хоч розділено комою,
Але не втоптано крапкою.
Тихо кусались у сутінках,
Поки не падало небо.
А тоді впало зі стінами;
Падає наша планета...
30.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680959
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016
[b][i][color="#ff0066"]Пристрасть ночі,
Твої очі...
Зір вогні,-
На "коні"...
Твої губи,-
Теплі, любі...
Ти в мені,
На дні...
Жар по низу,-
Кинь ще хмизу...
Стихла річ,
Віч-на-віч...
Стогін тіла,
Затремтіла...
Дика вись,-
Озовись...
27 07 2016 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680348
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я прилечу к вам тёплым летним ветром,
Пройдусь по занавескам, по щекам
И, наслаждаясь каждым миллиметром,
Остановлюсь, чтобы прильнуть к губам.
И в этом поцелуе долгом, нежном
Пройдёт вся вечность прямо предо мной,
И в океане тихом и безбрежном
Начнутся волны с пеною густой.
Исчезнет скучный штиль и гладь морская,
Внутри пробудится девятый вал,
И страсть, так постепенно нарастая,
Заполнит ранее пустой бокал.
И как бы ночью холодно не было,
Пожалуйста, прошу вас об одном:
Откройте окна так, чтобы входило
Дыхание моё в ваш светлый дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Хто ти така в світі Його?
Навіть не мрія...
Марно згорить спрага свого -
Роса на вії.
Терпко злетить зорею вслід
Стогін глибокий.
Миті ти лиш, примхи політ...
Погляд високо
Цільно спішить в марево хмар,
Губить твій поклик.
Сяйво чіпких владних примар
Спопелить дотик.
Мрієш усім бути Йому....
Сном хоч навчися!
Спокій в тобі, мир, глибину
Знайде. Розлийся
На тисячі митей дрібних
Сонячних голок
І проривай душі пустих
Химер ти тонко.
Хто ти така? Навіть не гріх!
Сон легкокрилий....
Ляжеш ти - тінь біля повік -
Спи-спи, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679559
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
[b][i][color="#f200ff"]Ми сьогодні стривожили ніч,
Сяйво зір мерегтіло над нами...
Я тихенько ступила навстріч,
Ніжно гладила плечі руками...
Ти тремтів і торкався долонь,
Я тебе обіймала пестливо...
У душі загорівся вогонь,-
І хотілось кричати:"Щаслива!"
Неймовірно, ти я, тет-а-тет,
У повітрі твій терпкий парфум...
Дивовижний напрочуд дует,-
Душу наскрізь пронизує струм...
22 06 2016 р
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679531
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
У безсоння впливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло -
Задзвеніло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло -
Перетліло.
По руці прокотився жар,
Надихає липнева ніч -
Пекло згарищ.
Альціоно, сім"ї Стожар,
Мою душу не покаліч
Серед марищ.
Блиском очі не засліпи,
Серце кригою не злякай
Зледеніло.
Доля, знаю,- лихвар скупий,
Виллє долу хіба Токай*
Скаженіло.
На уламках метеорит
Зупинився, розбивши час,
Бий на сполох.
Гнівно корчиться фаворит,
Розсипається та не згас,
Виє Молох.
У безсоння спливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло
Споночіло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло
Заясніло.
17.07.2016.
*Токайський землетрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679154
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Міраж! Насправді, то — обман,
Нема того що бачим?...
Далекий привид, чи туман
Не всі побачать й зрячі...
Це мабуть обраним дано,
Хто вірить в казку й диво,
Хто сіє доброго зерно
Відважно і сміливо,
Хто бачить в небі зорепад
І любить літню зливу,
Хто серед зоряних лампад
Вбача свою, щасливу,
У кого мрії у душі
Співають і танцюють!..
Для тих, хто вірить в міражі-
Вони завжди існують!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678465
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Когда закончатся слова(у недомолвия многоточий),
Начнут звонить колокола - пронзительно,что мочи...
И вздрогнут струны(тишины)...
И смолкнут - в одночасье...
Не ощутима боль души,
Когда не пишется о счастье...
Она ведёт на эшафот(перед толпой везучих)...
Не милосерден тот народ,коль ранами измучит...
И дождь,и снег,огонь свечи - под куполами ночи...
Прости за дрожь её,прости, - когда прикроет очи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679159
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Наближалась нічка...
Шепотіли трави...
В пелену горнулись росяних перлин...
Колискова лилась дзюркотом струмочка,
Тихим плесом річки,лоскотом пір"їн...
І вклонявся сонях - з пагорба-горбочка,
Прислухались верби і дуби - з низин...
Мережила словом мама для синочка...
Із душі своєї,із її вершин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679352
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Цокав дні годинник у пустій кімнаті.
На вікні застигли пилу вітражі.
Між старими фото привидом розп"яті
Спогади про болі тут чиїсь...чужі.
Вітер бивсь об шибку в пошуку тепла.
В павутинні рама зтруджено скрипіла.
Обірвалась мрії світла пелена,
Несміливо в тиші промінцем тремтіла.
................................................
У історій мить є, щоб сягнути звершень,
Щоб з"єднав у коло стрілки циферблат...
Сиплемо байдуже тисячі ми зречень
Від секунд безцінних... Буде ж дублікат?
Ні! Безповоротно застигає вічність
У порожніх стінах, кам"яніють сни.
І в старому домі пліснявіє свіжість
Згаяних безцільно всіх надій весни.
................................................
У тепло рвавсь вітер. Натикавсь щоразу
На холодний спокій. З відчаєм втікав.
А старий годинник, мов живий страж часу
Скінчену вже повість вперто відбивав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678687
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Стигла мовчки гроза над світом
І в долоні опалим цвітом
Запашним
Вітер сипав... Невже навмисно?
Запліталося снів намисто
В золотий
В колір сонця, тепла і світла...
Я була твоїм пізнім літом.
Відцвіло.
Зріла пристрасть у тиху ніжність.
Почуттів облітала свіжість.
Все... було.
Молодилась душа у згадці,
На хиткій застигала кладці
Нових мрій.
Розцвітала теплом серпневим,
Бо світанком дзвенів веселим
Голос твій.
Стигла мовчки гроза над світом.
В"ялим пристрасть спадала цвітом,
Не біда!
Дощ омиє квітучий солод,
Освіжить буря стислі в побут
Почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676720
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Легко спадала росою
Втома спекотного дня.
Нам обіцяла з тобою
Зустріч знов ніч. Навмання
Шлях викладала зірками,
Сяйвом манила блідим...
Згублені злими світами
Знайдемось, лиш обійми!
Ніжно розгойдає місяць
Сни у долоні. Візьму
Тиші пухнастих я китиць,
Злість і напругу зніму
Лоскітним дотиком ночі
До прохолодних плечей....
Милий, вже роздумів досить,
Пий із коханих очей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679251
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
А я б хотіла….
сипатись ніжністю
на твої долоні,
тендітно оксамитовими
віями доторкатися скроні…
хотіла б ,
пірнути у небо,
в легкості з тобою тонути,
пелюстково-тремтяче
зірватись фіалковим буревієм ,
і в тобі метеликом затихнути…
насититись подихом,
щілинками просочених губ…
ніжністю… ласкаво
горнутись обличчям до рук….
дихаючими дотиками,живими
вздовж шиї ненароком блукати…
з плечей стікати
краплинками янтарного сонця
що пахне тобою…
і кусочками свіжої м’яти
щоб лишень у твоїх обіймах …
у тобі ,в трьох кроках до раю…
лиш на твоїх руках засипати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328201
дата надходження 06.04.2012
дата закладки 19.07.2016
Опадає на далекому сході сакура тендітна…
снігом рожевим …
невинним…
як дотик найніжнішого пера…
а я б поглядом твоїм огорнутись хотіла..
сховатись в кишеньку,
як голодне кошення…
Рожеві пелюстки …
спадають з долоні…
доторкаючись душі,
босими губами…
слідами …
ривками…
мовчанням…
ти пробач що народилася мабуть не та..
не така…
не з тобою…
не сьогодні…
не в тому місці
що думками засипаю собі
погляд і скроні…про тебе…
про завтра…
сьогодні і вчора…віками…
думала..відчувала …тремтіла…
а може ми були рідними в попередньому житті
не з нами…між нами…
Ти пробач що вуста ,самі шепочуть.
так хочу…так хочу
губами теплими торкнутись чола…
і частинки мене…розсипаються ніжністю…
приємністю…
сором’язливість..
відданістю…
тобою…
твоєю…
запізно…не знаю…
цілуючи потаємно руки твої ..
плечі…приємні вуста…
Я б так хотіла посміхатись тобііі
до безтями…..
досліджуючи …
гріючи душу…
до приємної болі…
пекучості…
ласкавості..
бентежності…
я б так хотіла_______
Захлиснутися в ніжності…
пелюстковесняно…
Тобою…
а де тепер віднайти наші місця….
а чи вони ще є…
(з мелодією сприймається краще....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324172
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 19.07.2016
Тьма - гіркий шоколад на вустах захмелілих Гекати,
і розкраює небо Селена руків'ям мітли,
як прекрасно тепер на хмаринах всю ніч танцювати
і зриватися вниз, і тонути в перинах імли
і вогнями вулканяться заспані лисії гори,
в казанах закипа полиново-кислотний абсент,
мелодійно цокочуть по площі високі підбори,
всі у захваті від незрівнянної панночки Смерть
але смерть не для нас, бо ж ми надто мінливої форми,
ми не люди, а сни, що у літню приверзлися ніч,
кам'яніє реальність під поглядом пильним Горгони,
а ми пурхаєм ельфами в просторі поміж сторіч
сміливіше ступай нам услід, романтичний сновидо,
по скрипковій струні, а як раптом впадеш шкереберть,
знай, що навіть у снах за тобою лишається вибір:
танцювати з Життям або бути закоханим в Смерть
17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678547
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Присіла Муза ранком на подушку
І приторкнулась трепетним крилом,
Шептати стала в сонне моє вушко,
Яким життя колись у нас було.
І попливли сумні, як біль, картини
Життя моїх далеких прадідів,
Як Русь в Дніпрі-ріці колись святили,
Як вірні й горді гинули тоді,
Як землю нашу рвали й шматували.
Згорілі хати… Стоптані поля…
Усе терпіла й ворогів навали
Й стогнала важко з попелу земля,
Бо долю мала, сіру, удовину.
І Борисфен від того посивів,
Як мучили дітей її безвинних,
Він теж тоді від розпачу ревів:
«О земле рідна, скільки мук і болю
Тобі приносив південь, захід, схід!
Готова не завжди була до бою,
Та вийшла незалежною у світ.
І хай будує ворог дикі плани,
Вже українців – не перемогти!
Не хочеш жити під російським паном,
На захист України стань і ти!»
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678370
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Я не підвладна присудам людським.
Єдина карта в світі не побита!
...Свободи дух! Ти, приспаний в мені,
дрімав. Ну що ж... Тепер з тобою - квити...
За стільки днів, загублених в пісках,
суєтності життя в догоду світу,-
нестримний ти, пручався, не мовчав,
рвучися навздогін слідами вітру...
Сум"яття, стій! До серця більше - зась!
Впади на дно камінням океану!
Коли вже навіть стіни не мовчать,-
хіба як-небудь жити нам пристало?
05.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Воздушные замки надежды,
Как больно до вас дотянуться...
А вы в облаках и как прежде,
Не сможете мне улыбнуться...
Зачем в небеса улетели?
Без вас не дождаться рассвета...
С душою, наверное, спелись,
Без вас она болью раздета...
Воздушные замки надежды!
Услышьте меня и вернитесь...
И с верою, счастьем, как прежде,
Простите меня, улыбнитесь...
16.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678262
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
"Випий мене поволі,"- твій подих лоскоче,
Звабно шепоче.
Покликом палиш безладним -
Владним.
Гнаному вітром надай притулок охоче -
Злива клекоче.
І пташеням безпорадним
Знадним
Падаю в руки тобі, знетямлений досі.
У безголоссі
Дихати важко і спрагло
Стало.
Душі зустріли цю мить оголені й босі,
Мойра на розі.
Слізьми бажання спливало -
Звало:
"Випий мене поволі і келихом повним
Стану." Жертовним,
Каменем сповненим змісту? -
Звісно."
Скрапую сангрію білу млосно-гріховним,
Невиліковним.
Виллю перлисто-ігристу...
Нині і прісно.
15.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678129
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Не проси любви никогда,
Если вдруг остыла душа...
Пожалеют слабых всегда...
А для сильных - обрыва стена...
Спинам смелых - ветра порыв...
На разрыв - прощальный мотив...
Все у грешных дела - до поры... -
До последней секунды судьбы...
Не проси любви никогда,
Если нет от неё и тепла...
И в глаза её - не смотри...
Не зови её,не зови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Краткие фразы из тишины -
Меткие дротики дартса...
Между приливами жёлтой Луны -
Встречи Венеры и Марса...
Кажется снова они влюблены
В белые простыни спален,
В алые розы и тени стены,
В души стальных наковален...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Ми зустрілися в теплу осінь…
Золотий був і справді час…
Вішав ранок на трави роси,
Як любов полонила нас.
Простелилась життя дорога,
По якій ми удвох пішли,
Почуття наші – нам підмога,
Та якось їх… не вберегли.
Ми ішли і плили рікою,
Хвилі кидали часто нас…
Чом же доля була такою:
Піднесла гіркуватий квас?
Й попливли нам назустріч весни,
Й нові літечка без тепла,
Тож любов наша не воскресла,
Мабуть, мертвою вже була?...
Ми зустрілися в теплу осінь,
Та життєва прийшла зима,
На любов дихнула… морозом…
Жаль, другого життя нема…
20.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678005
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Наче вітер в гаю, я згубилась в тобі,
Розчинилась, мов піна у морі.
Та втрачаю тебе, я сама по собі.
Лише тінь, й та заперта в неволі.
Ти мене напоїв своїм світом земним,
Я до нього вже й небо хилила…
Та прокляття із вічності жило лиш одним -
Зруйнувати все те, що ліпила.
Ще живу лише в снах, в тих де разом лиш ми,
Бо й сама вже собі не належу.
Десь у прірві на дні моє серце скимить,
З безнадійних надій тче мережу.
Розчинилась, згубилась - мене вже нема,
Та чи можна без тебе – живою?
Твій непрощений гріх, твоя згуба німа –
Я покарана бути чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676591
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 14.07.2016
У кожної людини свої зорі .
Антуан де Сент-Екзюпері
У кожного свої зірки на небі,
Співають в серці кожному свої птахи.
В яких краях, в яких світах далеких
Наші з тобою Не зустрілися шляхи?
Присплю світанок мрій, сама ж під вечір
Накриюсь увертюрою. А хто ж тобі,
Мій Моцарте, накриє голі плечі,
Хто стане зіркою у генія судьбі?
Ти спокусивсь на голос Алоїзи,
Для неї арії, сонати клав до ніг.
Звуки - гармонія, а ноти – це ескізи
Душі пориву, що із спеки в сніг…
Та не вона тобі зорею стала,
Твоя симфонія вселилась не у ній.
В яких галактиках ця музика літала,
І де ключі взяла від моїх мрій?
Зоря у небі погляд твій леліє,
До неї (мене) три століття ще летіть.
Шлях подолав – в моїй душі зоріє
Мелодія непрожитих століть.
Напевно, в тім боги ще помилились,
І геній Моцарт не читав моїх віршів…
Хоч ми в одній епосі не зустрілись,
Та музика торкнулася душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678078
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Кожну ніч вона кликала в сні: "Мій коханий, прийди! –
Затискала в долонях зім’яте старе простирадло, –
Крізь віки, крізь галактики чорні у білі сади,
Де веселково так, де так сонячно і виноградно!
Доторкнись! Хай зіллються в устах два безмежні світи
І постане на тлі поєднання нова світла зірка.
Рідний мій, я так довго чекала, скоріш увійди
У мій сон, де без тебе весь Всесвіт – маленька комірка".
Кожну ніч крізь пітьму у провулках вогненних сторіч
У сади у яскравих кварталах далеких галактик
Він то йшов навпростець, то блукав манівцями на клич,
Мов намацував зоряний шлях до земного контакту.
Не зважав, що назустріч потік метеорів рясний,
Наполегливо за́ кроком крок опановував простір,
Намагавсь безуспішно проникнути ув її сни
Цілу ніч, аж допоки вона встане зранку о шостій.
Кожну ніч Повелитель світів із Владикою снів
Малювали мости й перепони у зоряних картах.
Один прагнув утішити зустріччю заспаних вдів,
Другий стверджував, що зустрічатися більше не варто.
І від заходу Сонця до сходу вели боротьбу
Різнобачень про право у душ на нічні поєднання.
У постійних запеклих змаганнях забули мабу́ть –
Поза простором і поза часом існує кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677630
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Політ над тьмою змушує боятись;
Тим паче, в неї часто є удача.
Ти робиш все, чекаючи розплати,
І раптом - смуток, розпач і невдача.
На темних коней ставлять лиш щасливці,
Які темніших іноді збивають,
А білих - надто рідко, навіть принців.
І все ж є гострота зі смаком чаю.
Керманичі пітьмі кидали виклик,
Та іноді живими не вертались.
За воїнів тоді було аж прикро,
Бо всі не розуміли - як це сталось?
Звичайні стріли пробивали тіло,
А вогняні ще й пробивали душу -
Такі закони. І що тільки гріло,
То перемога слабких, але мужніх.
А потім - Vae Victis. Лиця зблякли.
Колись казав один із поводирів:
"Які б у тебе не були вояки -
Без полководця спочивай із миром."
11.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677300
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Щосили намагаюсь затримати присмак у роті,
не ковтаю слину, хай хоч він залишиться незіпсованим.
Знаю, що буду поряд, хай десь на твоєму звороті
спогадом, ще сотню раз тобою згвалтованим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675376
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 08.07.2016
Вновь встретились тени песчаной стены...
Наверно,давно они были на "ты"...
Под ритм сарабанды,при свете луны
Упали подвязки со стройной ноги...
Ложился на кресло ажурный корсет
И длинная шпага,и - жёлтый браслет...
Звенели монеты и шёлк шелестел...
Под лёгкою поступью пол не скрипел...
Дубовые ставни закрылись окна...
Захлопнулась дверь(сквозняком)до светла...
Та тень так похожа была на меня...
Вторая - на голову выше - твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
На середине июльской жары -
Дождь(пузырями) по лужам...
У бездорожья немой тишины-
Серый туман - безоружен...
Парусник беглой надежды в пути
От сотворения света...
Чёрным по белому(с красной строки)
Снова и снова про это:
Всё когда-то кончается...
Все когда-то прощаются...
И душа возвращается,
Наставляя, - взлетать...
И планета - вращается,
Что аж сердце сжимается...
Всё когда -то кончается,
Начинаясь опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Я прозора текуча мінлива вода.
Ти вглядаєшся в гладь ту, у море.
То примхлива глибінь, то мутна мілина.
В одній крапельці ловиш простори.
Тихо чайка знов квилить жалем...
А на серці любовний в нас щем.
Невагома, мов бриз, чи тяжію дощем
Все пірнаєш сміливо, омитий
Океанами мрій. Вниз іду камінцем,
Щоб ступні твоїй опір зловити.
Мить - і в морі буремнім штормить...
Нам кохання в стихії ловить.
Вітре, хвилею змий втому з рідних плечей,
В барвах півдня окрась любе тіло.
Прослизну по щоці теплим штилем ночей
На вустах соляним щоб зомліло
Літо чистим у нас кришталем...
Ми до сонця удвох попливем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675855
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох гуляєм... тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
А що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п`янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп`єм...
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
знову пішов затуливши для відступу шпарку
вже не чекатиму тінь що застигла на розі
сонного царства торкнулись омріяно-босі
темні видіння мені пропонуючи чарку
наші розмови як безлад неприбрані досі
кришиться пам"ять від болю і тане помалу
я ще не зовсім забула байдужість недбалу
холодом віє занедбане десь у дорозі
те співчуття некероване глумом і шквалом
вкриє порадами скибку засохлого хліба
меду немає і сяйво сріблястого німба
натяки брудом заллють упокорені вдало
знову пішов може стане біді на заваді
зранене серце розламане вщент і надовго
кроки відлунням бентежать опівночі справді
і затихають щоночі за вдаваним рогом
02.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675813
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Ти простягнеш крізь сон свої руки, як ріки молочні,
І їм байдуже, що міст підірваний, глухонімий,
я благаю: зніми цю пропахлу війною сорочку,
однострій баговинням просякнутий з мене зніми.
Що зосталося там, за фіктивним кордоном тканини
там свічадо розбите на сотні оскалених »я»,
І ще стомлене серце, як висохле гроно калини,
але й досі воно твоє кличе пречисте ім’я.
Хай твоя чистота, хай твоя синьогірськая врода
наскрізь мене пройде молоком, нардом, медом, вином,
і обвившись навколо хребців, онови, моя кродо,
і даруй мені свій руто-мятний жіночий покров.
І солодкість свою, таку ніжну, як вербовий котик,
і також гіркоту, щоби буть співчутливим до сліз…
Ну, а я тобі що ? Тільки сина - округлий животик.
Ну, а я тобі що ? Тільки мирну стежину до звізд.
І так будем разом переборювать нашу погибель,
Не розсиплемось пилом в пошрамленім смертю степу,
Ти світанок приносиш в руїни мені, моя Либідь,
І тому не зречусь сеї долі, не зраджу посту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675487
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016
Я вийшов з тьми, я - темрява, я - морок.
Душа затихла, наче й не звучала.
Лиш тіні предків линули угору,
І заховались серед сосен жала.
Палав вогонь, у небо дим здіймався,
Вертались на поля старі знайомі,
Збирались на толоку індіанці,
Які вже не повернуться додому...
Приходили на полонину духи
І щось розповідали при багатті...
Навколо навіть вітер нам не дмухав,
А теж присів послухати спів ватри...
Також зійшлись докупи Місяць й Сонце...
Мелодія трьохсот забутих ранків
Бриніла в серці кожного і в оці...
Та чи прийме їх знову рідний ганок?
Усе збиралося назад вертатись,
Історію писали по-новому.
І зрештою погас вогонь у ватрі -
Забуті повертаються додому.
Затулюй очі, думай головою,
Дивися серцем, шкірою тулися.
Допоки холод ще бринить, поволі
Зливайся із світами, знаходь місце.
Казали, що в ріку не ввійдеш двічі,
Але ріка дає дорогу світу,
Тому не раз ввійдемо. Так всім личить,
Бо кожен з нас і темрява, і світло.
27.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675175
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Навіщо сонцю невблаганний жаль?
Самотня, недопита чашка кави...
Є виплекана болем в серці сталь...
ЇЇ давно ніщо не зачіпає...
Летить в твої обійми цвіт -весна,
Навіщо ніжну, в серце не впускаєш...
Моє для тебе, як скала страшна,
Чужий граніт даремно розбиває...
Твій погляд робить тріщину гірку,
Не треба, я заледве його склала...
Благаю, зустрічай весну п'янку,
За неї, вільну, я б усе віддала...
Навіщо міцні грати почуттів?
Благаю, не шукай в мені надії...
Бо будеш як і я, чекати снів-
Торкнутись хоч на мить своєї мрії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670525
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 27.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016
[b][i][color="#ff00ee"]Осінній ліс стоїть в печалі,
Притихла птаха не співа...
Похмуре небо у вуалі,-
Природи чарівні дива...
Прозорі краплі, вітру свист ,-
Малює дощ свої етюди...
Прикрасив землю падолист,
І золотом блищить повсюди...
Сумує осінь недарма,-
Але не видно її сліз...
Десь там у гості йде зима,
Холодна, люта без валіз...
27 06 2016 р
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674779
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
В минуты грусти, и в час когда нет вдохновения,
ко мне приходит дождь, один из солнечных
из тех, что словно ветер врезались мне в душу..
Такую хрупкую и ветром насовсем простуженную.
Он не молчит, да и стихами не умеет говорить...
Он просто там шутя с котом играет в игры,
и шепчет что-то в сны, совсем один,
холоден или теплый все при нем...
Он просто дождь, один из переулков судеб.
Что словно странник бродит за окном..
То любит осень, то весной не против,
по городу хоть босиком..
Он молчалив, хотя не скрою, он ведь шутник порою.
И вроде бы о нем я знаю малость, он говорит мне :
"Ну привет, долой усталость..". И смоет все легкой рукой,
он теплый дождь, любимый мной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674774
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Світанкова роса задзвеніла у відблисках сонця,
А ранковий туман огорнув дерев стомлені плечі -
Кожен день бережу, як останній, як зіницю в оці,
А опісля на схил проводжаю замучений вечір.
А наступного разу вже дощ зустрічає привітом,
Окропляючи та охолоджуючи гріте тіло.
І завжди лише небо дивилось униз, на ті квіти,
Що цвіли, але пахнути гарно ніколи не вміли.
Все заховане в небі колись стане явним (Занадто.)
І коли щось світає, і навіть коли щось заходить.
Потемніло зелене. Порізане небо на клапті -
Це тому що суцільні полотна чомусь вже не в моді...
Люди прагнуть дійти до небес крізь уявні пороги,
А що далі? А далі не їхня вже буде провина.
Коли тяжко на серці - торкайся до неба, а ноги
Потримай на землі, коли раптом хтось вистрілить в спину...
27.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674767
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Свіжий подих літнього тепла
М’ятними відтінками розлився,
Срібний дощик хмарка принесла,
А мені зелений степ наснився.
Він співав мелодіями трав,
Вкрив мене зеленим покривалом,
М’ятним серцем ніжно обіймав,
Я так солодко і міцно спала.
Дух степів приходив в мої сни,
Вічний дух нескореної волі,
Грались вередливі бур’яни,
І кружляли вальсами тополі.
Вітер степовий удаль летів,
І запахло квітами у вазі,
Біля мене кіт замуркотів -
Розбудив від м’ятних тих фантазій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674101
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Заховайся під стиглим дощем, щоб на хвильку забули,
Увімкни голоси всередині - спілкуйся із ними.
І нехай твоє тіло прошиють з гори та в низ кулі,
І нехай твій порив не холоне під натиском диму.
Кожен подив і доторк до неба - це натяк на спокій.
Побалакайте трохи, я хочу почути Ваш голос!
Кожен нерв гине з часом, та пам'ять пригадує кроки
До зливи, до радощів, мрій, плачу, розпачу...
...волі.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672279
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 23.06.2016
После ответа на комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120
Когда мой Гений уходил,
Поставил метку на запястье:
Из фиолетовых чернил...
Три раза - целовал(на счастье)...
Ложилась тень - на амулет...
А пульс(височный) - задыхался...
Когда мой Гений уходил,
То он со мной не попрощался...
И проклинала я обет:
(Во время нежного причастия)...
На бесконечность зим и лет...
На время солнца и ненастья...
Когда мой Гений приходил,
То покорялась его власти...
Секретно(в двери)не звонил...
Не приносил(в кармашках)сласти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 23.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
Перші вранішні колії часто потовчені гострим,
Іскри стику відновлюють ржаве і ставлять на ноги.
І ніщо так не тішить, ніщо так не злить і не возить,
Як дитяча від спогадів й зріла від болю дорога.
Кожен хмарний світанок пробудить бетонні могили,
Потім плач за вологою будить зі сну мерців в'ялих,
Та ніколи, ніколи не буде жалю - будуть сили,
А бетон стане паростком, хай навіть трохи недбалим -
Дощ змиває гріхи.
Мої ноги ще досі не в русі,
Серце - в спокої,
Вуха - не заткані,
Очі - сонливі.
Сни збивають мій розклад, його добивають французи,
Але потяг мене повертає помалу в свій вимір.
На перонах зупинки були часто більшим, ніж вічність,
І здавалось, що ті ляльководи вбивали терпіння.
Навіть чверті годин вже добою виднілись.
Чи більше.
Але спека і досі стоїть, хоч і дощ є, і вітер.
І двірці пролітали повз потяг, мов крихітні замки,
Спогад давніх поїздок ятрився ще раною свіжою,
Металеві дракони продовжили рух на вигнання -
Але часто казав я: "Свій шлях подолав знов. Я вижив."
21.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673779
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
Ніжність – текуче срібло,
Над нами вона наметом,
Нас ніжність із себе ліпить,
Окреслює два силуети
Губи – палкий географ,
Далі нові відкривають,
За обрієм знову обрій,
А краю в краси немає
Ніжність - чарівний перстень,
Ми в захисному колі,
Сойчиним пір'ям пестить,
Цілує гарячі чола
Ніжність - нова реальність,
Що твориться безупину,
Не знає вона печалей,
Юна, тому й невинна
Ніжність - тендітна сув'язь,
Єдна нерозривно-міцно,
Ніжність - ласкава буря,
В ній дивовиж - по вінця
Ніжність така невичерпна,
Доки є з ким розділити,
Ніжність десь там - між ребер,
В нашу любов сповита
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673723
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016
[b][i][color="#a200ff"]
Весела ніч сьогодні в нас,
І зупинився, мабуть час...
Чарівне небо, безліч зір,-
Твої уста немов зефір...
Солодкі, пристрасні, жагучі,
Із смаком меду та ванілі...
А очі щирі і блискучі,-
Рішучі, трепетні, і смілі...
Ти моя радість, моє небо,
Мені так жарко біля тебе...
Ця нічка тепла і духмяна,
А я тобою, любий, п'яна...
21 02 2016 р
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673690
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я втомлена бажання всі вбивати,
Ставати їм на горло і душити...
Безжально мріям крила обривати,
Зчерствілим і бездушним нащо жити...
Ілюзії солодкої дурмани,
Скрізь призму їх реальності не бачиш-
Їх на відмінно виконані плани!
Давно бажання вже ніщо не значать...
......................................................
Який же в безнадії гіркий смак,
Не лиш бажання душиш, але й сльози...
Заблукана у відчаї - маяк
Надії відшукати - болю грози...
.........................................................
Я втомлена бажання всі душити,
Оплакувати безнадійним жалем...
Зчерствіла і бездушна далі жити,
Заковане у*ТРЕБА* серце з сталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673621
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Небо касалось слов междустрочья - звёздами(падшими),лунной тропой...
Плюшевым бархатом(чёрным навечно) - ластика осени(золотой)...
Помнишь,как падал багряный лист на маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи(невольно)согнули дугой - снежно-колючие вьюги?..
Чья то душа улетала домой(под Бранденбургские фуги)?..
Если когда то разлюбишь,то - уходи(без обид)...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого(монолит)...
Если когда то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что то забудешь,то - покараешь себя...
Холодом растерзают - волею свысока...
С болью нас повенчают...Странною...Навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Кожен крок - це насправді дорога в нове,
Хай малий він буде чи великий.
Кожен крок - це війна, мир чи щось, що не вмре,
Що не має в наявності лика.
Певні кроки - це шлях до могутніх понтів,
До панічного сну в домовині.
Тільки ти проростеш із бетону в світи,
Адже світло впаде на рослину.
На столі "Кока-Кола", звучить десь "Вставай",
А чи встанеш? Чи підеш до бою?
Автомата не треба - лиш серця не край,
Ти в чиїхось очах - боєць, воїн.
Якщо дусять, ступи крок - послабиш прийом,
Тоді досі будеш живим, вільним.
Якщо прагнуть змішати із кров'ю вино,
То старайся не стати на міни.
Якщо ліплять своїх чоловічків зі зла,
Не здавайся, руйнуй барикади,
Якщо влада на тебе ембарго ввела,
То мистецтво захоплює владу.
Але знай, що на слід може впасти сміття,
Що лиш час розірве твої шати,
Адже кроки не тільки рятують життя,
А ще й здатні його забирати.
20.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673593
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2016
[i][color="#3300ff"][b]На віях тиші -
мерехтить роса ,
Ступив на землю
теплий , літній вечір...
І пахне
матіолою краса
І обіймає
ніжністю за плечі.
Дрімає стежка ,
що веде в садок ,
Шепоче , наніч ,
вітер квітам казку .
А хтось на небі
засвітив зірок...
Спасибі , літній вечоре ,
за ласку .[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672806
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Мені нарешті трапилося літо…
Я з ним плела ромашковий вінок,
Привітністю і сонечком зігріта,
Збирала мед з веселкових квіток.
Воно ж співало в житі над колоссям
І мальвами ясніло край воріт,
Уплівши цвіт в смарагдове волосся,
Сміялось дзвінко, кинувши: «Привіт!»
У спалахах світань звіщало бути,
У променистій сонячності днів…
І так хотілось літо пригорнути,
Всміхнувшись світу без усяких слів…
Землею милуватись в шалі неба
І грітися душею в цій красі…
Можливо, людям дуже того треба –
Зустріти літо серед трав в росі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2016
Давно на скронях сивина розквітла…
Суворий зовні – доброта в очах.
І день, і ніч на свіжому повітрі.
Десяток шостий вік його почав.
Він тут не сам. З двома він тут синами
(Десантникам якраз і місце тут),
І хоч війна ця схожа із цунамі,
Та ворога таки вони зметуть.
Герої ці із-під Дніпропетровська,
Але Донбас – то їхня теж земля,
І рідна є для них вода Дніпровська,
І Крим, що зараз стогне від Кремля.
Весь батальйон їх – незвичайні хлопці,
Сміливі, чесні, мов одна сім’я,
Їх називають скромно: добровольці.
Ні «Град» їх не лякає, ні зима.
Такий він, український визволитель,
Від діда-прадіда й такий у наші дні,
Готовий за країну кров пролити
І перемогу принести рідні.
3.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670025
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
[b]«Хочу тебя и к чёрту все преграды!»[/b]
[color="#2e03db"][b][i]
Хочу тебя и к чёрту все преграды!
Хочу тебя – условностей здесь нет!
На ужин, завтрак, даже на обед
Пусть ливни льют и сыплют снегопады
Хочу тебя – и над собой побед
Устала ждать – с утра тебя не видя
Устала ждать из тысячи дорог
День без тебя, он как тюремный срок
Его ты проживаешь ненавидя
До вечера считая все минуты
Прокладывая в памяти маршруты
С которых ты примчишься на звонок
Но вот закат, багрянцем, на полнеба
День провожаю, радостно – без туч
Еще немножко и последний луч
Ночь скушает, как корочку от хлеба
Вдруг ты возникнешь, тихо, ниоткуда
Ко мне прижмешься, как и всякий раз
И оторвать я не смогу и глаз
Вся в предвкушеньи праздника и чуда
И будет ночь, волшебная, из сказки
И твои руки, нежные, как шёлк
Тобой дышу – пока ты не ушёл
И в облаках от нежности и ласки…
Микола Карпець (М.К.)
*03.06.2016* ID: № 670079
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670079
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
Колись він тобі писав і слав паперові листи,
Що бути на цій землі він хоче з тобою лиш.
Вони повертались назад, а на конвертах ти
Лишала завжди одне:
“Забудь мене і облиш”.
Колись він тобі писав про ніжногарячу любов
І біля поштових скринь молився на листонош,
Щоб швидко на твій поріг лист, мов телеграма, йшов, –
Конверт повертавсь назад
І штамп на нім “Не тривож”.
Колись він тобі писав сто тисяч закоханих слів,
Про кілометри й мости, і про квитки на плацкарт,
Що тільки йому кивни, проїде планети пів,
Але лаконічно ти
Відказувала “Не варт”.
Колись він тобі писав – хватило б на декілька книг!
Та рік вже чи півтора від нього листи не йшли.
І ти запитання шлеш: “Як справи? Куди ти зник?
Чекаю твоїх листів...
…Пиши!”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669605
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
Осторожно - с моею душой!..
Осторожно - сегодня и завтра!..
Не пишите - ей нужен покой...
На мгновение - лишитесь азарта...
Возвращалась(летела) домой
(Через тернии карантинов)... -
Караванами,..вброд (рекой),..
Мимо времени -"Исполинов"...
Проходила грозу и мороз...
И дожди - (для прозрачности кожи)...
Отпадали корки корост!
Прорастали насквозь туберозы...
Просветилась душа (в темноте)...
И - казалась намного пригожей...
Возвратилась она - налегке...
И никто по пути не стреножил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Війна – то справа, кажуть, не жіноча…
Мовляв, для того є чоловіки,
Але ж хіба то не жіночі очі
Щоночі небо молять і зірки
Про те, щоби війна скінчилась миром
І повернувся кожен син чи брат,
Щоб обійняв дружину її милий,
Щоб землю ворог рідну не забрав.
Хіба не жінка зшиє теплий одяг,
Рушник в дорогу шитий покладе,
А чи дитя для вояка народить,
Поки з війни додому він прийде?
Хіба не жінка поряд нього стане,
Коли її туди покличе час?
Вона від чоловіка не відстане.
А волонтером ти кого стрічав?
Війна – то справа, кажуть, не жіноча,
Що стать жіноча – ніжна і слабка.
Але ж вона й сльозою рану змочить
І з поля бою винесе стрілка.
Хіба не жінка є ота опора,
Яка тримає той високий дух,
Коли скалічені чи надто хворі
Встають на ноги й знов у бій ідуть?
Ні! Жінка наша справді особлива:
Вона є прадочкою козака –
Така ж уміла, горда і смілива –
Хіба у світі ще є де така?
14.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669421
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2016
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 29.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2016
Збираю всі до купи сторінки
Життя мого і неньки України –
Той шлях не був ніколи в нас легкий,
Та ми ішли, підводились з руїни.
На тім шляху – тавро біди й звитяг,
Війни вогонь, згорали де найкращі,
Жалю були хвилини й каяття,
Та повернутися назад – нізащо.
А час летить і будить знов думки:
Хай завтра буде краще, ніж сьогодні,
З тобою, Україно, ми, таки,
Збудуємо нове життя народне.
22.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668977
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я пригощу морозивом із хмар
І кавою усміхненого сонця...
Запрошую до веселкових чар,
У серце відчинилося віконце...
Ми помандруєм свіжістю дощу
Закохані, весь світ розцілувати...
Я навіть недомови всі прощу,
Що ти не хочеш кави коштувати...
А Ти ж бо спробуй все життя на смак!
Навіщо тобі сірі будні чаю...
Я відкриваю казку почуття!
Гостинно тебе завжди в них чекаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668995
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
[b][i][color="#0048ff"]Що ж ти , травню ,так поспішаєш -
Трави просяться у покоси ...
Там весняні сліди , ти знаєш ,
Приховали сріблясті роси .
В калиновім віночку зрання ,
Соловїнні пісні співала
І небачене цвіт-кохання ,
Щиро травню так дарувала .
Це ж весна , синьоокий травень
Від любові зацвів жасмином ,
І піоній букет яскравий
В подарунок весні - так мило...
Хай лягають в покоси трави ,
Дні минають , не зупинити .
Підуть разом - весна і травень...
І цвістимуть вже літні квіти .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.05.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
Ти знаєш, я мрію злетіти на соколі в небо
Й торкатись руками зірок, що не падають в море.
Я мрію побачити світ. Мені більше не треба.
Цікаво ж буде дітям слухати в'язку історій...
Так легко мені говорити про мрії крилаті,
Та знаєш, як тяжко їх втілити? Потім відчуєш.
І де б я не був, буду згадувати рідну хату,
Рідний затишок, тишу і холод. Все по феншую.
Палаци Каїра, Медини і Мекки мечеті,
Двори Істанбула, Венеції тихі канали -
Весь світ у долонях. Лиш варто триматися злету,
Бо впасти ти можеш. І вже ти не встанеш. А далі?
Здається мені, що це я кличу світ на гостини,
А не він мене. А ти знаєш - то так має бути.
На соколі знову, над небом помало я лину
В далекі й незнані краї.
Сказав Ібн Батутта.
27.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668598
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
коЛлаж Ангела Страсти
...на слова Хуго
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
[b]Петро Кожум'яка (Ян Укович) - ДО ТВОРУ: (5 - ЭРОТИКА) -
переспів ЛЮДМИЛА СВIТАЕВА. АВТОР: Хуго
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548876[/b]
Півлітра (майже без змін).
Ти.. неземна…
Ти, як принцеса…
завжди бажаю я вживать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи…
зацілувать…
Твій обрис…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я чисту…сутність…
з перцем.. бачу…
Що не дає…мені…заснуть…
Опоєний…
у дві чарчини…
Відкрита…в поклику…така…
Ну будьмо!… обпечу…вуста…
Стаканом…
тягнеться…рука…
Відпиляю у стола всі ніжки
Ножівкою, запекло і без спів..
Змиваю язиком доріжки,
До крапельки,
якщо стакан…розлив…
Наче остання насолода…
Зверху іще пивом…потягнуть…
Я море…
перейду …без броду…
Щоб у брудній калюжі потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…ніч, чи день…
Шепнуть собі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… ХРЕНЬ!…
[b]
Лина Лу :: 5-ЕРОТИКА Хуго. (спроба перекладу)
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34588[/b]
Ти неземна…
Моя принцеса…
Бажаю завжди… відчувать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи,
зацілувать…
Твій погляд…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я босу… душу
серцем... бачу,
Що не дає…тілам заснуть…
Опоєний…
у ці хвилини…
Відкрита…в поклику…така…
Вустами… обпечу…коліна…
бавиться…
Персами…рука…
Від пальчиків стрункої ніжки
Такої ніжної, як спів,
Змиваю язиком доріжки,
Із крихітки,
що прагне…снів…
Наче остання насолода…
Пізнаючи вуста…торкнуть…
В твій Всесвіт…
я…зайду …без броду…
Щоб в пристрасті тій потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…день, чи ніч…
Шепнуть тобі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… річ…
[b]0т - синхр0низм «5-ЭРОТИКА»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34574[/b]
[b]ОН[/b]
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
[b]ОНА[/b]
а я - прекрасная принцесса…
в твоих несдержанных руках…
мое лекарство против стресса…
тебя…
собою…
наполнять…
и глаз не отводить, лаская…
дать изучить тебе их суть…
и трепетать – душа, взлетая…
телам двум не дает уснуть….
и опоив тебя желаньем…
неистово к себе прижать…
делясь с губами нежной тайной…
вдыхая кожи аромат…
и от плеча ползет ладошка…
спускаясь с жадностью на грудь…
сластолюбивой страстной кошкой…
под крепким телом…
изогнусь…
и как в последнем наслажденьи….
запоминаю… наизусть…
тебя внутри….
моей вселенной….
не отпуская, отдаюсь…..
но оставаясь…
в состояньи…
когда потерян день и ночь….
боюсь шептать в любви признанья….
гоня реальность жизни прочь….
[b]ОН[/b]
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
[b]ОНА[/b]
я
заполню
Собой
А Л Ф А В И Т…
к каждой букве
язык твой приник..
оставляя следов угольки
Страсть разрушила
слез ледники….
…я
взрываюсь…
…от Счастья
крича…
…свой ручей
с Водопадом
смешав…
[b]ОН[/b]
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
ОНА
Ты
заполнил
Собой
А Л Ф А В И Т…
в каждой букве
твой голос возник..
оставляя пожара следы
Проникая
В глубины души….
…я
готова…
…от Счастья
кричать…
…ну а ты
…после… -
спать
и молчать….
[b]CherOkee - доВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД 5-ЭРОТИКА… я так всегда хочу тебя
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34573[/b]
моя чаклунко і принцесо …
тебе я прагну ...
щохвилини …
мій чудодійний лік від стресу …
зацілувати …
без упину ...
дивитись в очі у знемозі …
пізнати в них одвічну суть …
душа босоніж на порозі
блаженству відкриває путь
і у полоні, як в дурмані,
за серця покликом іти …
колін торкатися вустами…
і перса пестити твої …
від пальчиків на твоїх ніжках
ніжніш за співи солов’їні
змивати язиком доріжки …
із крихітки …
що у тремтінні …
і як останню насолоду …
пізнати смак і губ і вуст …
і твого всесвіту …
природу …
і в хвилях пристрасті тонуть …
і залишатись …
у нірвані …
не рахувати днів, годин …
і шепотіть слова зізнання,
коли спинився часу плин
++++++++++++++++++++++++++++++
тобі …
в дарунок …
я віддам свій …
А Л Ф А В І Т …
і мій язик …
у кожну букву
цілий Світ
вдихне …
й Життя …
і спалить всі сліди
невинності твоєї
і льоди …
… І сльози …
Щастя …
зойк блаженства…
і до дна …
Нап’юсь…
із твого
я …
Святого …
джерела …
[b]Rekha - ПЕРЕВОД «5-ЭРОТИКА… я так всегда хочу тебя»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34572[/b][/b]
Моя прекрасна ти принцеса!
Жадаю я тебе завжди…
Найкращий засіб проти стресу –
зацілувати… Віднайти
в твоїх очах, аж до знемоги,
суть нескладну їх, щастя тінь…
що визначає всі дороги
для двох сердець, безсоння тіл…
І, відчуваючи сп’яніння
від простоти, що кличе так,
шукати смак в твоїх колінах,
і груди пестити, і стан…
І пальчики, і стрункість ніжки…
ніжніші трелей солов’їв,
стирати язиком доріжки…
із «крихітки» - бажання слід…
І… як в останню насолоду…
пізнати губи і уста…
В твій Всесвіт проникати, в воду…
в жадання хвилі! І ось так -
що день, що ніч – напоготові,
не змінюючи… щастя стан,
зізнання шепотіти знову,
не відчуваючи буття.
Мій дарунок тобі - АЛФАВІТ...
В кожну літеру - вогник живий
мій язик надихне, тільки слід
від пожежі залишить, і блиск
крижаної цнотливості - вщент...
Сльози щастя проллються дощем,
і в дощі тім твій крик не вщуха...
Доки пью зі Святого струмка...
[b] Аля Топоровська-Богданова
Переклад вірша автора Хуго "5- Эротика"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551113[/b]
Чарівна моя принцессо…
я так завжди хочу тебе…
мої ти ліки проти стресу…
зацілувати…
люблячи…
тебе…
З безсиллям дивлячись у очі…
пірнувши в їх нескладну суть…
побачивши як думи ночі
тілам двох не дають заснуть…
І знов знаходячись в сп’янінні…
У зазивання простоти…
Губами малювати на коліні…
І груди доводити до мети…
Від пальчиків на стрункій ніжці…
Точеній як солов’їна пісня рання
Бігти по доріжці…
На манюні…
Тліючій від кохання…
і як в останній насолоді
відкрить вуста твої і суть
в нетрях всесвіту твого відтоді
на хвилях пристрасті тонуть.
і залишаюся…
у стані…
коли ні дня, ні ночі вже нема
нашіптую зізнання у коханні…
а все на світі – то дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668596
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660374.mp3
Весна Душе покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю... Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
ждёт жертвы...
чтобы выпустить наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
[b]Патара :: Переспів
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34593
Rekha - ПЕРЕВОД - Я так недолюбил Свою Весну…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653439[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668597
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
[b][i][color="#aa00ff"]Сяють зорі сонні,
Приспані вітрами...
Здалеку лимонні,
Не втрачають гами...
Дивина та й годі,
В зорях небеса...
В дружнім хороводі,
Справжні чудеса...
Мерегтять красуні,
В золотім вбранні...
Маленькі та юні,
До душі мені...
25 05 2016 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668552
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
А приємно дивитись на зорі,
Що спадають додолу.
Кожен дощ - ковток свіжості в морі.
Ним попахує воля.
А приємно дивитись на небо,
Що насупило брови.
Кожен спалах - загострений гребінь.
А лупою є слово.
А приємно дивитись на землю
І напоєну, й вмиту.
Кожна крапля - це ключ до проблеми,
Що зароджує миті.
А приємно дивитись на світло,
Хоч приховане в хмарах.
А людина - це фільтр чи сітка,
Що очищує чари.
А ти знаєш - приємно дивитись
На світ згори вгору.
Адже небо - це стримані миті,
Їх безмежнеє море.
24.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668131
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
От меня до тебя - лента жёлтой реки...
От тебя до меня - три моста перейти...
От меня до тебя - две зимы и весна...
От тебя до меня - половинка холста...
От меня до тебя - немота тишины...
От тебя до меня - переборы струны...
От меня до тебя - ожидания дни...
От тебя до меня - столько писем любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668014
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Дождями грозы отошли -
За стены падших минаретов...
Дыхание светлой тишины
И сумерки - за миллиметром...
Благоговением - лик пророков...
За витражами - миражи...
Из позолоты их багетов -
Озона(чистые листы)...
Романтики(большой дороги)!
На перекрёстках высоты
На брудершафты с вами боги
(За откровения души)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668012
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах, матусю, лишилася.
В твоїх косах ясних залишилася.
Чому, рідна моя, засмутилася?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Ще недавно плела в коси стрічечку,
а тепер сивина світить в нічечку.
Ой, як щедро вона в косах сіється...
Про що, мамко моя, тобі мріється?
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
Сивина, сивина заблудилася,
в твоїх косах ясних засвітилася.
Назавжди вона в них залишається.
Тихим сріблом ясним розсипається!
Мамо, ненько моя! Зоре світлая!
Я ще більше люблю тебе, рідная!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667766
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Самоти вечір і теплого чаю,
Вітер ліниво колише фіранку.
Захід сонця надії почекає,
Бо в мрії одягнувся спозаранку...
Думками рядки лягають на папір,
І поглядом проведені неспішним...
Неначе Життя недописаний твір,
Минуле на листках уже є віщим...
Самотності листи і откровення...
Ласкаво втома огортає плечі...
Смакує чаю аромат прощення
Чарівний спогадів магічний вечір...
22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667708
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
От і кінець. Твоя молодість правди не варта.
Ти більше не будеш тим, ким ти раніше бував.
Замкнулося серце, у лексиці замість слів - мати.
Так хочеться чути від інших: "Його вже нема".
Радіють нехай. Я їх, схоже, уже не почую.
Так хочу забутись, так хочу мовчати. Завжди.
Я прагну тепер ідеальним лишитись. Чому так?
Бо та ідеальна людина - це мертва. Лиш слід...
Зневіра, злість, сум і депресія - вісь всередині.
Не було ні опору, але всім чхати на те.
Мені якось байдуже, що я типовим став нині.
А знаєш що, Курте? Мав рацію ти. Отаке.
Здається мені, що насправді я хочу померти...
Бо біль роздирає зсередини, б'є в глибину.
А також здається, що краще не був б я поетом...
Вірші провокують в мені галактичну війну.
21.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667469
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
[b][color="#ff00c4"]Тиша, ніч, і сяють зорі,-
Та примари дерев в далині...
Так приємно літом надворі,
Що не хочеться в дім мені.
Покотився туман рікою,
Очерет по-під берег шумить...
Хтось іде ходою легкою,
І під ніс щось собі гомонить...
Певно теж, як мені не спиться,
І побути спішить в самоті...
Яскравіше став місяць світиться,
І, як в ситі зірки золоті...
20 05 2016 р
Вікторія Р[i][/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667332
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Ритм мого серця - вагонами...
Двори дитинства - перонами...
Небо сіріло побоями,
А ми були не готовими...
Кам'яні скелі - сльозами...
Вода із Учан-Су - грозами...
За що мене так нищили?
За що карали дозами?
Тихі піски - муками...
Фонтани сліз - звуками...
А ми посеред смерті
Спів життя прагнемо слухати...
Голос народу - дзвонами...
Подих чужих - воронами...
Корені окривавлені...
Ритм мого серця - вагонами...
18.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666780
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Лопочуть снів жасминові вітрила,
Повзе жучок медовий по щоці,
З тобою навіть тиша має рими,
Купаємось в постелі молоці
Твоя гладенька шкіра – теплий мармур,
Лише його живіша у стократ,
Невтомні пальці у шуканні скарбу,
Спини святині хочуть пізнавать
Поволі йдуть по мліючих барханах,
Хребта намацують тендітну тятиву,
А далі ребра – місто на каналах,
Сакральну енергетику з них п’ють
Та в тебе ще цінніша є скарбниця,
Душа натхненнями торкається душі,
В твоєму серці гавань і столиця,
В ній - мед і молоко, жасминові кущі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667162
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Із сріблясто-прозорих краплин
Додавала перлинки намистам...
Рахувала хвилинки годин
із натхненням дитини(і хистом)...
Серед ночі шукала полин -
Сірий пасок в посріблені коси...
І прикрашена марила ним...
А серденько волало,що досить:
Обнімати так міцно,що аж подиху бракло!..
Душа й тіло відчули,як спалахують ватри!..
Подаруй мені квітку (із віночка веснянки)...
І - духмяні цілунки - за усі забаганки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666943
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016
"Бонжур" магнолий - в квадрат оконца!..
Под синим небом и ярким солнцем
Флаг меланхолии полощет ветер!..
Кто за него всегда в ответе?..
То поднимает,то опускает?..
Дождинок(бисер)иглой низает
На полотно(льняного цвета),..
В плиссе(горох)и в лоно лета...
От меланхолии(незрячей)
Два пуда соли - со всех заначек...
Три пуда боли - с округи света...
Скупая нежность - в минор сонета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Клавиш дотронулись тонкие пальцы...
Еле касаясь их белизны...
В сумерках(серых) - аккорды(страдальцы)...
Струны и нервы - оголены...
Ты бы хотела снова родиться -
В старом созвездии,под новой Луной?..
Гладью(на пяльцах) - в красном зарницы...
Длинная нить - за иглой золотой...
Ты бы хотела любовью напиться:
(Досыта) - из чистоты ручейка?..
Сердцем откликнулась!..
Чтоб возвратиться?..
Клавиши вспомнили пальцы тогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Ми сьогодні удвох
Вже не ті, що були легкокрилі.
Наших споминів блог
Дощовою завісою вкрило.
Розірвалась вона,
Мов завіса тендітна у Храмі,
І розриву стіна
Постає непохитно між нами.
Мелодрама дощів-
Наче постать Евтерпи лірична,
Від якої спочить
Часу вдосталь. Попереду- вічність.
Руку дай і пройди
По застиглій долоні прощання.
Дощ змиває сліди
Що лишило на спомин кохання...
У альтанці удвох,
Мов на острові у океані.
Екзальтація... Крок
До надії- можливо, останній,
І прощальні слова,
Наче щирість раптового блуду...
Дощ кохання змива.
Все скінчилось. Нічого не буде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051600814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Калини грона спогадом розмиті,
В них осені душа моя горить...
Світанням роси бережно пролиті,
Я збережу у серці ніжну мить...
Блукаю парком, свідком всіх побачень,
Відлунням щастя, ехом кришталю
Минулих днів, немає більше значень
Є тільки грона туги і жалю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666086
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
я повинен пережити цю ніч
я повинен пережити цей день
я повинен пережити цей цикл
я повинен
а далі ніж
і стенд
заплямований
кетчупом
вже бракує сил
запах прогорілої
котлети
летить
над спальнею
єдиною кімнатою
в хаті
пледом
закутавшись
став дивитись на бардак
краплями
стікає дощ
через отвори
через ґрати
приборкати норовливого
легше
ніж приборкати смиренного
затрати
більші
і нерви
стелив свою ковдру
вечір
парламент
давно розпустився
і пішов спати
в озера
свої пропозиції
надавали
хмари
затуляючи
згасле сонце
тривалість
життя якого
не перевищила б і мільярда
років
працюючи на
дачах
кров ціль
попід пірсом цвинтар
рибин
загиблих
у війні
з відходами
які пролізали
через сито
не було причин
на їх викид
і вони припливли
стали під
домом
вдалині пливе
баржа
схоже знов
щось везуть
у звичному
напрямку
майже
побачили
я ховаюсь
бо не хочу бачити
антропогенного
дивлюсь вище
туди я прибув
краєвид на затоку
з вікна
єдиного
єдиний
і неповторний
як обличчя
око
стіна
не личить
або помилка
чути совиний клич
і включивши вже
Linkin Park
падаю
втомлений
на підлогу
лягти бракне сил
я повинен пережити цю ніч
я повинен пережити цей день
я повинен пережити цей цикл
28.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662759
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Люби мене! Кохай! Прошу тебе, благаю.
Потіш мій зболений до краю егоїзм.
Кохай мене… Одного… До відчАю,
До скреготу зубів та до щасливих сліз.
Кохай мене! Так… Божевільно і безкрає,
Коли я поруч і, коли у тебе вріс,
Люби мене, коли мене немає,
Коли кохання схоже на кривавий зріз.
Люби, коли тобі казатимуть – Даремно…
Люби мене удень, люби мене вночі,
Люби… Коли усе таке… Непевне,
Як серед мороку тремкий вогонь свічі.
Люби, коли сама казатимеш – Не треба
Фантомів, імітацій, все, мовляв, дарма…
Люби, коли на землю впаде небо,
Коли здається вже, що й виходу нема…
Люби мене! Кохай! Фізично й платонічно,
В хвилини радощів та в нападах жалю,
Люби мене! Мене одного… Вічно…
Бо саме так тебе… Одну тебе… Люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665635
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
Знов малює душа акварелями спогадів літо,
Кольорами блакиті хлюпочеться в руслі ріки,
Де в прозорій воді, полуденним промінням зігрітій,
Зайчик сонячний п’є прохолоду з моєї руки.
Так щасливо бреду мілиною далеко-далеко
І збираю, мов скарб, черепашок гладкі камінці,
За батькову руку, що засмагла від літньої спеки,
Надійно тримаюсь, як за сонце ясні промінці.
Бурштином яскравіє пісок під моїми ногами,
Ледь гойдається хвилька в прозоро-тремтливому сні…
Я дівчатком малим між своєї ріки берегами
Пропливу, як тоді, на легкому, мов пісня, човні.
Голубі незабудки притулились, де явір шепоче,
На краю берегів, звідки в небо всього лише крок…
Проживаю ту мить, що забутись ніколи не хоче,
Теплим сплеском води найчистішої із річок.
У краях тих співається серцю і просто, і легко,
Незабутністю дихає кожне промовлене слово.
Й знову я, наче стомлений шляхом лелека,
Повертаюсь туди небесами моєї любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 13.05.2016
Ця трава, скуйовджена, прим’ята,
Цих кульбаб молочні ліхтарі –
Пух летить, як вищипана вата,
Невагомо плаває вгорі.
Завмираю: слухаю, як п’яти
Доторкають стебла молоді…
І мені так солодко лежати,
Як човну легкому на воді!
День такий привітний і погожий,
Мов Великдень в будень цей забрів!
Крила рук, розкидані на ложі
У лляних овалах рукавів…
І соро́чки вишитої ромби –
Голубі на білому, і сни,
В голові розсипані, немовби
Золотаві промені весни!..
І така травнева чиста тиша
Срібнодзвонить співами пташок!
І трава скуйовджена колише
Мого тіла теплий сповито́к…
І на шкірі – ніжний подих неба,
Лоскітливо-трепетний, живий,
Мов кульбаб насіялось зі стебел
У мої овальні рукави…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665712
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016
А вічний, здавалося, час протікає рікою,
Минаючи рідні й забуті, чужі береги.
Стою на горі, вітер шепче зі мною зимовий
Улітку. Копитами коні біжать до води.
Замріяне сонце сідає вечеряти пізно,
Птахи наливають в червневе повітря пісні.
Стою на горі і, послухавши мудрого свисту,
Закрив очі. Падаю вгору, стрибаю в низи...
Навколо - просвітлена темрява. Шепіт. Шум. Гамір.
На схилі самотній кущ дивиться у далечінь.
Вже спати зовуть, а я все ще вдивляюся в далі...
Не падає місяць... Спить сонце. Інь-Ян. Чорна тінь.
Зливаються води посеред зеленого лугу,
Довкола темніє. Лиш зорі показують шлях.
А стільки води протікає, як сходяться люди...
І стільки річок висихає, як їх вже нема...
І зорі, і води ведуть до нових, невідомих
Світів чи планет. Кожна крапля йде наперекір
Прогнозам. Душа замість крапок завжди ставить коми,
Всередині вимір - глибиною у три ріки...
10.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665015
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2016
Три години без тебе —
Це як шлях від землі і до неба!
Три години мовчання -
Це як навпіл розірваний світ...
Телефон і вагання -
Це у темінь пірнання,
Всепланетне з`їзджання з орбіт!
Три години без тебе!..
Їх стерпіти, прожити ще треба
У цім світі холоднім,
Безнадійно-пропащо-пустім...
Сонце зникло сьогодні,
Я втону у безодні
Часопростору нудно-густім.
Три години без тебе —
Це в терпінні нагальна потреба,
Спокій тяжко дається,
А у нервів існує кордон...
Кожна мить - як стук серця:
В нім тривогою б`ється
Апатично-німий телефон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663821
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Твій погляд в даль.
Тепло долоні на оголенім плечі
І в тім"я подих ніжно-невагомий.
В очах - печаль...
Над ними - зорі - незворушні глядачі
Двох танцю мрій. Притихлий місяць повний.
Цілунок-смак
Терпкої вишні у медовому соку.
Зігріте пізнє вечора тремтіння
Солодким "так..."
Розлука - тінню у палітру снів легку,
А понад тим - байдуже зір мигтіння.
Обійми трав.
Перлинно-росяна доріжка - провідник
Для спраглиг вуст. Ключем до світу - дотик.
Мене карав
Допоки голод твій пекучий не затих
Й зникав... Лиш зорі дивувались: "Хто ти?"
Мовчала я.
Їм не збагнути холоду світань - нічні
І... вічні. Один в чеканні мій рятунок!
Бо ж, як твоя -
страхи усі стають безглузді і смішні....
Ти - біль. Межа... Мій життєдайний трунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664324
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
В лаванде(синей)мотыльки пыльцою очертили тени...
До первых проблесков зари садились на одни колени...
То вверх поднимались,то - вниз...Сужая окружность запрета...
Томление - в порыве(на бис),..прелюдия - до ответа...
Прохладный сочился бриз,прозрачным казался корсетом...
Затих легендарный солист,укрывшись за занавес где-то...
Оплыла на блюдце свеча и...каплей,застывшей на вене,
Касалась крыла мотылька,..сетей неожиданной лени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 04.05.2016
Наверное,ты не услышал...
Окликнула тихо тебя...
Летало эхо по крышам...
И выше - куда то туда...
А может - смотреть ты не хочешь
В зелёного цвета глаза?..
Понравились чёрные очи
И снежные города?..
Наверно,ты просто не помнишь...
Зачем меня ты забыл?..
А может ты больше не дышишь?..
Тебе не хватает сил?..
А я - тебя ожидаю...
Столбом стою у окна...
И перец,и соль укрываю
Платками на волосах...
А ты говорил,что чудная...
Всё в жизни - не просто так...
Когда я "Шанель" поменяла
На красные лютики,мак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662760
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 04.05.2016
Не отрицай: любовь - блаженна...
Нетленны чувства - до огня...
Моё прозрение мгновенно...
Но от него сбегу сама...
Не говори,что время бренно...
Есть право истин бытия...
А у любимых и блаженных -
Лишь васильковые глаза...
Твои секреты(аналою)
Раструбят ангелы богам...
Венчание(избранных) - судьбою...
Душа и свечи - образам...
Ты - не последний из героев...
Из одиночества - ростки...
Глаза ладошками прикрою -
И... обрываю лепестки...
Ты от него ничто не скроешь...
И не поделишь пополам...
Для одиночества герои:
Кто остаётся - сам на сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663590
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Я залишаюся собою,
Най дощ осінній рясно ллє,
Я десь між світлом і пітьмою,
Такий, як є, такий, як є...
Я залишаюся собою,
Ти чуєш це, ти бачиш це,
Я прагну жити лиш тобою,
Чому ж ховаю знов лице?
Я залишаюся собою,
В запасі тисяча ідей,
Та день кінчається журбою
Хоча все добре, все окей.
Я залишаюся собою
Однак є риси, що бентежать,
Моя душа б'є кропивою,
Така самотня й незалежна.
Я залишаюся собою,
Шукаю свій єдиний шлях
Лиш не змирюся я з війною,
Вона приносить людям страх.
Я залишаюся собою,
Себе змінить дедалі важче,
На жаль, ніхто не йде за мною
Хоча можливо це на краще.
Я залишаюся собою,
А злива в серці ллє та ллє,
Я десь між світлом і пітьмою,
Такий, як є, такий, як є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661473
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Они не умерли...
Они ушли в мечты...
Гуляют вольным
Ветром в облаках...
Они не умерли?
Они ушли в мечты?
Скажи мне мама,
Это правда?
Правда, сын мой, правда...
Ты только не смотри,
что я тихонько плачу...
Побудь со мной ещё немного,
Не спеши....
Не растворяйся,
тёплым ветром
В моих снах...
Побудь ещё немного...
Но ЖИВЫМ...
Мои сотри,
Солёные слезинки
На щеках...
Они не умерли...
Они ушли в мечты...
Летают лёгким ветром
в чьих-то снах...
(..всем павшим во всех войнах посвящается.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646078
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 21.04.2016
ледь сіріє, кохана, ти всміхнена лагідно спиш,
а розквітлі дерева за вікнами ходять навшпиньки,
сонне сонце крокує доріжкою першої з тиш,
новий ранок несе, наче писанку, в легкій торбинці
я вкриваю тихенько твоє привідкрите плече,
а рельєф наших тіл в серцевидний складається кратер,
ти під крихкістю снів магматичним біжиш ручаєм,
о нестерпна солодкість об тебе себе обпікати!
що ми разом ось тут - найвеличніше диво із див,
давньоруських волхвів всемогутнє якесь чародійство,
і здається мені, що тебе споконвіку любив,
що ми зріли разом танці вогнищ поселень трипільських
ми й самі потанцюємо, ранку ніяк не діждусь,
але ти ще поспи, вільна птахо моя вогнекрила,
і здається мені, що це сонце й дерева в саду,
що цей ранок, мене й моє щастя сама ти створила!
21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661150
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
[img]https://pp.vk.me/c619121/v619121008/1586a/zn8hQcka0EI.jpg[/img]
Коли закінчиться війна і грім гармат не буде чутно,
Я значить вижив, я зумів прорватись там, де було скрутно.
І я не здався ворогам, ні смерті, іродам, нікому,
Там сотні друзів полягло, моє життя - дарунок Бога.
Для Вас закінчилась війна, я ж до цих пір не можу спати,
І як в дитинстві, як колись, мене втішає лише мати.
Кохання в мене вже нема - не діждалась чи не хотіла,
Коли вернувся я живий, на мене й глянути не сміла.
Та я ж не винен, що мені все тіло гради шматували,
Не винен я, бо ми усі є просто люди, не титани.
І навіть куля та мала життя велике відбирала,
А люди в величі своїй забули, що його так мало.
Ну що принесла ця війна: розруху, смерть, моє каліцтво?
Лиш з фотокарток впізнаю свого дитинства рідне місто.
Та краще б я тоді помер і став навіки вже героєм,
Чим проклинати день за днем оту війну пропахлу горем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520312
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 21.04.2016
Так боляче, так ніжно любити не тебе,
І ці метелики ловити безнадійно.
Коли погасло світло, залишилось одне -
Ховати свої сльози у посмішці постійно.
І очі твої знову шукати уві сні,
Благати Бога, щоб на мить скоріш забути.
Думки про тебе, як у гарячому вині,
П'яніють так, що ніби випив я отрути.
Я не чекатиму! Навіщо? Любов пройшла!
Твоя… Моя… З'явилася потрібна, інша.
На диво, вистачає усім сповна тепла,
Якщо чужа для мене стала наймиліша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410965
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 21.04.2016
До сонця торкни рукою,
Щоб обпекло!
Ти щастя злови зі мною,
Щоб не втекло.
А потім... Нехай все в Лету...
Кудись тече.
Нас час упіймав на злеті!
Тепер несе.
Нас час упіймав так міцно...
Забило дух!
І стало душі так тісно
На волі. Крук
Недолю в очицях чорних
Нам заховав.
Блаженні! З очей бездонних
нас світ виймав.
Блаженні... З очей коханих
Ми пили світ.
Тонули у океанах -
ходили вбрід.
Людські пересуди... Заздрість..
Трясовина!
Вхопила липка зап"ястя.
Чия вина?
Всота́лась ціпка у тіло!
Нас розвело....
Все мохом запліснявіло.
Мов й не було.
...До сонця ще б раз! Рукою,
щоб обпекло.
Ах, щастя знайти б... З тобою!
Та вже втекло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661070
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2016
Я натикаюся на себе, як на лезо,
на самосумніву заточені ножі,
за гостроперими птахами стежу,
не знаючи: вони думки мої
А день ніяк не переходить в вечір,
і я розкиданий на тисячу дрібниць,
мов пазл чудний, і зачинились речі
від мене в тисячі своїх в’язниць
Але здіймаючи фатальний спротив,
між порожнечі справжню і живу
тебе відшукую, осліплений, на дотик,
немов заховану у тріщинах траву
І все одно, що навкруги пустеля,
що відчай все заковтує в пісок,
лоскочеш пальцями вуста мої, морелі,
і залишаєш родимковий ланцюжок
За ним я йду губами в інший вимір,
де новий ключник, новий я вже жде,
і речі туркотом стрічають голубиним,
і суперечності стискаються в одне
З тобою я, мов за дверима Бога,
і лезо стрічкою розплавлене пливе,
бо вже тепер не маю більше змоги
себе поранити, бо згадую тебе
19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660659
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Напівбожевільна жінка,
подейкують: поетеса –
на крихітному балконі
вирощує власний світ.
Щоночі,
немов чаклунка,
сама собі щось бурмоче
і в горщики висіває
відбірне насіння слів.
Назавтра,
як зійде ранок,
чи пройде спроквола тиждень,
збере в козубню блокнота
химеристі квіти строф -
букетом яскравим вільно
розквітне стебельце вірша!
…Поезії - не гербарій :
живими полонять світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653452
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 19.04.2016
Вмощуй гарненько рученьки й ніжки,
Ковдру пухкеньку тягни аж до щічки
І закривай вже ясні оченята -
Казку тобі я збираюсь казати....
................................................
В темному-темнім дрімучому лісі
Жив собі Велетень. Завжди в утісі
Був він - ні смутку, ні горя не знав -
Кожен день нову забаву шукав.
То вирве (в шапку) верхівку сосни...
То здмухне вітер з стрімкої скали,
Свистом грозу відлякає... Ух, як!
Гори здвигне оцей милий дивак.
Гірко лиш зрідка ставало йому -
Люди обходили, наче чуму.
А як стрічались - їх спину лиш бачив -
Очі ховали, щоб злий не зурочив!
Якось одного прекрасного дня
Дивний звук Велет почув із даля...
Кинувсь поглянути, що за мара -
З урвища витяг руденьке дівча.
Падало вниз, бо зірвалось із стежки
І у траві погубило сережки...
Пальцями бережно Велет підняв,
сунув у руку... Невже?! - налякав...
Скрушно хитнув Богатир головою.
Руки тремтіли, схлип вирвавсь на волю.
Раптом торкнулась легенько щоки:
- Дякую! Добрий же, красеню, ти...
Знітився, боязко погляд підвів -
охнув із подиву і сторопів!
В очі йому перелились озера...
Темні, глибинні, чарівні химери,
Наче омита росою трава,
Ніжно зоріли ті космоси два.
Впав! Утонув... Захлинувся й ожив -
Велетень раптом Усесвіт відкрив!
Не упускав він із тих пір нагоди
Стати у горах комусь у пригоді.
Погляд удячності спрагло чекав...
(Силу свою Велет з нього черпав!)
..................................................
Й ти, мій маленький, будь чесний з собою
Й Радо світ поглядом стріне з тобою.
Бо нема краще за чисте те серце,
Скарбом що сяє в очах-цих-озерцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660638
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Я встретил её возле храма,
Малышка лет, может, пяти
Настойчиво, даже упрямо,
Пыталась поспешно зайти.
"Зачем тебе в церковь так поздно?
Ты знаешь, что слишком мала?"
А девочка тихо, серьёзно:
"Я, батюшка, к богу пришла".
В глазах голубых, огорчённых,
Тоска пеленою легла,
Как много таких обречённых,
Как мало для них тут тепла.
"Пойдём", - бросил я осторожно
И слёзы едва подавил,
Как вдруг у дороги истошно
Фиакр чей-то притормозил.
"Танюшечка, Таня, Татьяна!"
Пронзительный слышался крик,
И в свете ночного тумана
Лик женщины мигом возник:
"Когда же ты будешь послушна?" -
Съязвила она свысока.
- Мне, мачеха, в доме так душно...
А, может, и с вами слегка"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660564
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Навіщо розквітають пелюстки,
Якщо додолу потім опадають...
Навіщо списувати болем сторінки,
Якщо ніколи їх не прочитаєш...
Досить звеличених, прекрасних слів,
А ти іще говориш - я наївна...
Зникаю в лабіринтах дивних снів
І своїм надіям залишаюсь вірна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660507
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють.
Їх палять лампи нового порядку - понеділка...
...Пливуть хмарини пухом водяним над небокраєм.
Той пух змішався з димом. І від нього трохи гірко.
Кімната. Я один. Не світить лампа. Денне світло.
Повіяв свіжий вітер і мурашки в п'яти вийшли.
До темряви у хату день просився. Я, побитий
Красою, став перед вікном. Приковувало ліжко.
Маршрутки стогін. Пагони міського дому - в стелі.
Горіла лампа світлом понеділкового схилу,
Якого наче і нема. Я залишивсь веселий,
Бо біси грають в голові, і кров тече у жилах...
Двадцята. Пух темніший. І встають примарні зграї.
А кожну ніч зриватиме під Ватерлоо битва.
...Під барабанним дробом сни замерзлі догоряють...
А сенсу тут ніякого - лиш варто добре жити.
18.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660496
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Заперло подих. Ця злість - стихія!
Роздерти б груди і вийнять рану...
В пісок знов скелю! Невільна дія -
І світ виводить Велет із ладу.
Дотично серцю уламок мрії.
Нестримно люто кидає камінь!
Убивчо розпач на Силу діє...
Безпечно в плечі уп"ється промінь
Й дістане душу - зігріє сонцем.
Мій Богатире, не стримуйсь, прошу!
Коли стрибає знов радість зайцем,
ти землю в ласці безмірній втопиш.
В обіймах здушиш верхівки лісу.
Ступнею хлюпнеш озерце звільна...
Мій Велет, хмару бундючну грізну
Цілунком зіб"єш в солодку піну.
Та заздро стане богам могутнім...
Лелете, дух твій зостане в горах -
в незрушну скелю закують сутнє...
Велике серце в карпатських долах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660421
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 18.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016
Впали миті весни абрикосовим цвітом у трави,
Замели всі сліди у знайомім до болю саду.
Грає скрипка душі ніжне соло в високих октавах,
Коли ранком весняним бентежно-замріяно йду.
Наче знов народилась в умитому зливами світі,
Наче й справді забула, як серце холоне в снігах,
Наче й дихать боюсь, щоб того не сполохати цвіту,
Що хмарками летить… й опадає в квітучих садах.
Скільки літ пролетіло, нагадала метелиця стихла
Світлом теплого дива посеред промайнулих чудес…
А здається, що я надивитися ще і не встигла
На зворушливо свіжу красу під блакиттю високих небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660297
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Безмежний світ, шалений і лукавий,
А в мене квітне яблуня в саду.
І я живу тому, що я кохаю,
Й кохатиму, допоки я живу.
Природа нас з тобою не спитає,
Кому кого любить чи не любить?
І дуже часто у житті буває,
Що без любові сил немає жить.
Чого лиш в цьому світі не буває
Ти за любов мою мене прости.
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти.
Кожен по - своєму любити вміє,
Розчарування треба вміти пережить.
І віра залишається й надія,
Якщо умієш віддано любить.
І я люблю, й любитиму до згину,
Сльоза моя солодка і терпка,
В розлуці я до тебе вітром лину,
Ніщо мене в любові не злама.
Чого лиш в цьому світі не буває,
Ти за любов мою мене прости!
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660240
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Ти знаєш, як зірки летять униз?
***
Ми лежимо і дивимось на небо,
Цвітуть дерева, чути ніжний свист,
І як клубочки, тулимось до себе...
Земля накрита травами рівнин,
На височині прилягли поспати.
Забули ми про давній часоплин,
Зате ми вдома, ми у теплій хатці...
Дивись угору - зір є тисячі,
Мільйони і мільярди - всі на стелі.
Але чому ідуть такі дощі?
А раптом в нашу стукають оселю?
Ми лежимо, і зірка теж лежить -
Кому ж бажання треба загадати?
Землі, напевно. Її діти - ми,
А зірка - то Землі далека мати...
Щасливий слід Молочного потоку,
Де наші зорі на землі сплелись,
Бо небо - дзеркало та чуйне око...
***
Ти знаєш, як зірки летять униз...
17.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660150
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
Відчаю слова, а ти не розумієш...
І знов дороги, знову в нікуди...
Так ранять серце, за наболіле,
Карбують сльози навіки...
Не знайти нам більше казки осені,
Квітку дивну більше не зірвать...
І не ті між нами вже відносини,
Й серцю не зболілому прощать...
За вікном прощальна хуртовина,
Холод ранить душу знов і знов...
Шарпає обірвану калину...
Невже між нами то була любов...
05.02.07... Спогади...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660107
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Я ще повернуся, чекай.
Отам, за знайомим рогом,
В кав"ярні сумний саксофон
Сплакнувши, виспівує блюз.
Від мене страждань не ховай,
Прошу, іди собі з Богом,
Отой наш нестриманий сон
З обійстя неприспаних Муз.
Я ще повернуся, люби
Оте забуття прадавнє.
Цигарок без ліку, потім
Цілісінький день не пали.
Вином не залити журби,
Не вперше і не востаннє...
Бурштин, що у позолоті,
Смертельна спокуса смоли.
14.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 16.04.2016
[b][i][color="#ff00f7"]Моя люба краля,
Чарівна Наталя!
Чорноброва та рум'яна,-
Чарівниця,і кохана!
Пісня мелодійна,
Річка чудодійна...
Лагідна, мрійлива,-
Золотава нива...
Вправна господарочка,
Натуся, Наталочка!
Щира, незрівнянна,-
Квіточка духмяна!
16 04 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660050
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2016
[b][i][color="#ff0088"]Не знаю кращого за тебе,
Ти моя радість - моє небо...
Ти моя ніжність і запал,-
Ти спокій мій, ти ідеал...
Ти сонечком зігріта нива,
З тобою, любий, я щаслива!
Ти промінець - мій кароокий,
Ти всесвіт мій п'янкий, широкий...
Ти мій світанок кольоровий,
Веселий, милий, чорнобровий...
Ти дощик теплий,і весняний,-
Єдиний, вірний, і коханий!
16 04 2016 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659964
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Не сумуй ніжною краплиною,
Невинної пророчої роси...
Все щастя лиш миттю та хвилиною,
А більше ти нічого не проси...
Все чекання хлюпнулось світанком,
Одним світанком болю і тебе...
В серці дощем зостанеться прощання,
Ніч краплини останні доп"є...
Я мрією живу, надією на краще,
Сумними вечорами жду тебе...
А за вікном зима морозами заплаче
І біль на згадку принесе... Спогади... 2007...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659879
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Весна дощем вмиває світ
Сьогодні спозарання,
В калюжах тоне білий цвіт,
Як зірване кохання.
Біленькі пелюстки лежать
На стоптаній доріжці,
Сльозами на очах бринять
Краплиночки на гілці.
І у душі пекучий щем
Терпіть немає змоги!
Мою любов змива дощем,
Цвіт кидає під ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659792
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2016
[b][i][color="#8400ff"]Легенький вітерець весняним пахне цвітом,
На зустріч йому йду в віночку із думок.
Фіалкою цвіте весна , крокує світом,
А в мене у душі зимовий холодок...
Лелеки парами , блакить чарує око,
Вже впізнають свою оселю ластівки.
Вузенька стежичка веде у світ широкий,
Де в душу дивляться засмучені думки.
Чому заплакані , з холодними очима?...
А квітень сипле в ноги ніжно-білий цвіт
Неначе заметіль , але не в тім причина...
Тепло...Весна...Чому такий холодний світ?[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659648
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Ну що ж, Джульєто, життя - вже проза.
Тушкуй котлети. Суши мімози.
Чекати досить Коня і Принца.
Знімай пуанти. Тобі за тридцять.
Звикай, Джульєто, до перших тріщин
в ранковім люстрі - нестерпно віщім.
Нестерпно чеснім. Чужім - нестерпно...
Де мерзнуть ноги. Чи - крила терпнуть?
І терпне спогад - вуста гарячі...
Солодкі. Вперше. П"янкі. Незрячі.
Ванільний опік. Кордони стерто.
Пульсують крила.
Горять котлети.
І п"є тихенько коньяк - Джульєта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655451
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 13.04.2016
Я видел, как солнце сменялось Луной
над перистой гладью густых облаков
в движении снов по орбите земной
во всем понимании старых волхвов,
решивших с тобой разлучить навсегда
меня, и оставить гореть в небесах
звездою из стали, каменьев и льда,
считай, пред тобой, у тебя на глазах.
Я видел, как жизни сменялись на сон,
увы, безцикличный, как сотни колец
Сатурна, Урана вокруг, в унисон
кружащихся, словно сосуды сердец
небьющихся больше, уснувших вовек,
подпавших под катарсис лунных орбит.
Проблема моя в том, что я - человек,
прижатый к земле без мечты и обид.
Я видел, как звезды сменялись одной
ярчайшей на утро до ночи звездой;
и если бы ты за моею спиной
стояла тогда - не была бы мечтой,
как мерный полет до Европы и вспять,
с тобой заменивший ночной променад.
И если бы где я хотел потерять
тебя, то пускай будет шар - Энцелад.
© Денис Пасенко
https://vk.com/denis_passenko_poetry?w=wall-52158615_986
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659361
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Я на дне твоих любящих глаз
Растворяюсь, как сахар в стакане,
Превращаясь в сияние страз,
Затерявшихся там, в океане
Твоих медленно тающих уст,
Что остались на хрупких ключицах
Отпечатком из пламенных чувств
И росою на чёрных ресницах.
Только это совсем не печаль
И не грустная слёзная пьеса -
Это светлого счастья вуаль
Нас укрыла.
Твоей поэтессой
Я останусь на целую жизнь,
Посвятив тебе каждую строчку.
Ты лишь за руку крепко держись -
Нам теперь никуда в одиночку
Ни на шаг друг от друга нельзя,
Мы, как ветви, сплелись воедино.
Поцелуями нежно скользя,
Я любя обниму твою спину
И на ушко так тихо шепну -
"Я люблю тебя, слышишь? Безумно!".
И как раньше, отправлюсь ко дну,
Где от волн твоих чувств будет шумно.
http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_281
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659357
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Безжальний весняний сніг
Підкрався вночі, як злодій,
І в дивному хороводі
Лягає мені до ніг,
І в пролісків синій сон
Вдирається невблаганно...
І сиплеться сіль на рани
Вітриськові в унісон...
Пташиний лунає спів
В сніжинковій витинанці.
Цей Березень в лихоманці -
Напевно він захворів...
Цей Березень... Як він міг
Пустити собі у душу
Нахабність Зими байдужу
І цей знавіснілий сніг?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659310
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Восходит дым от сигарет,
И запах слов по венам с легкостью бежит
Холодный март как теплое начало моей осени
И миг что называю жизнь..
Нет крыльев за спиной, хотя весна уже подкралась
И все отлично, здравствуй мама.
И дни бегут в календаре, ну как ты там, устала?
Не пишешь больше писем мне..
И три бутылки виски за шкафом,
И третий год от одиночества до пустоты..
Среди которых в маленьком альбоме
Еще осталась ты..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659275
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Присядь на хвильку. Подивись на небо,
Заплющуй очі і дивись ще раз...
Щось уявляєш? Не кажи про себе,
А лиш дивись... Не треба зайвих фраз...
От думаю, немов мала дитина:
Цукрова вата в хмарах досі є?
І тут - ба-бах! А я ковтаю слину
І кажу: "Вати з цукром ти будеш?"
І знову думка... Як є білі хмари,
То з них тумани падають униз?
І тут - ба-бах! Мелодія гітари
Бринить. Десь. Там. Навколо озирнись...
А коли чорні хмари опадають,
Вони насправді терті і смішні?
А блискавка - то лоскоти. Звикаю...
І плач від сміху в вигляді дощів...
Усі ми із води повиринали,
І зорі проглядали у пітьмі.
Коли над нами вибухають хмари,
Бажання знов загадуємо ми...
13.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659266
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
Завжди милуюсь поглядом чужим
Коли він ніжний і криштально-чистий,
А не похмурий, наче сад безлистий,
і не тьмянить його омани дим.
В очах шукаю дивну глибину...
Знаходжу у блакиті клаптик раю,
Від зелені - енергію вбираю,
А срібло мов веде в тенета сну.
Цей темний колір - загадка чудна.
Крокую в ньому так, немов незряча,
У карооких, бач, нестримна вдача,
Та не буває озера без дна.
Роки лишають в погляді тавро:
Мільйони запитань в очах у брата,
В бабусі - мудрість; зрілість, сила - в тата,
У донечки - цікавість та добро.
І я купаюсь в променях тепла,
Закохана в людей, допоки можу...
Знайшовши в їхніх душах іскру Божу,
Сама, немов троянда, розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659159
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
[b]Т [/b]ак дивно спокійно
[b]И [/b]так незвично буденно.
[b]Ш [/b]умить за вікном між деревами вітер,
[b]А [/b]в серці моїм, як і в БЕЗМЕЖНІМ ВСЕСВІТІ, -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647007
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
Ту зірку всі звали Полинню. Насправді була,
чи виднілася тінню? Можливо, із неба упала
і тут на землі догорала?
Якби їй любові ми більш дарували,ще б
довго світила. Ми цього не знали.
Як стала від болю ясніше горіти, то жарко нам
стало. Довелось загасити.
Отак у житті воно й справді буває. Хтось
світить яскраво, а хтось - догорає. Як сили
не стане для інших світити, то ще й допоможем
те світло гасити! А зникне та зірка, була - і нема...
То скажем:
- Шкода, бо ж ясною була. Могла б нам ще довго
та зірка світити.
Коли ж навчимося насправді любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659136
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Будила гнів. Вогнем бажань збивала пиху,
його нестерпну рівновагу - на друзки
ти розбивала одним вигином так лихо!
Дражнила... Мстила за притаєні гріхи.
Немов хлистом, услід їй кидав слів ти жмуток.
Емоцій блискавки викрешував в очах.
Від фраз їдких щось запліталось туго в клубок...
Ви проживали дні, як битву - на ножах.
Але вночі... Вночі без слів пекельним танцем
тілами знову витавровували злість
цілунком-дотиком гаряче-владним.... Бранці
жаги вслухались, як зсередини світ їсть
ця пристрасть-мука! Ця примхлива і безжальна
Стихія владна. Літавиця! .............
..........................................Дивний штрих:
Дала єдину душу їм на двох фатально
і серця два... Із різних Космосів чужих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659084
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
Напилися сонця вишні –
Манить око блиск –
Не червоні – темні, пишні,
З листям обнялись.
Росяні пили нектари
З запахом вина,
Сірий бавив їх світанок,
Цілував щодня.
Засміються вишні в жменях
Сонечку ще раз,
А пізніше і до мене
У зимовий час,
Як наливки в кришталеві
Келихи наллю,
Сонця променем сталевим
Задзвеніть звелю.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656724
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Солов"ї, солов"ї Убиває війна,
заспівайте мені, та весна є весна.
хай почую я вас І хоч рани печуть,
у останній свій час. хочу спів ваш почуть.
А весна ж знов красна,
і безмежжя в степу,
я губами ловлю
кожну краплю живу.
Ніби каплі дощу Не зникає любов,
впали в нашім садку, хоч і рани страшні,
я зозулю прошу: я почуть хочу знов
-покукукай "ку- ку". кукування твої.
Чи то дощ, чи роса
невідомо мені,
вгорі світять в красі
зірочки вогняні.
На землі уже я Не почую вже я
майже мертвий лежу, голоси весняні,
така доля моя вже свідомість моя
через кляту війну. не належить мені.
Буду я в небесах
зустрічати весну,
до живих лише в снах
може я ще прийду.
Жаль матусю мою,.. А вона ж мене жде,
залишилась одна, вигляда вигляда,
в її долю сумну не діждеться вона,
вже не прийде весна. бо мене вже нема...
Солов"ї, солов"ї,
я не чую вже вас,
душа й мрії мої
вже пливуть в небесах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659039
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
А ти – десь там, а ти уже далеко,
А я – десь тут, ще далі я, ніж ти...
І весну в дзьобі вже приніс лелека
І кинув, наче квітку, з висоти.
А ти – десь там, тебе цілує ранок –
Свою найкращу з-поміж всіх пташок...
А я – десь тут... Із келиха останок
Допив неспішно за один ковток...
А ти – десь там... А я – десь далі, далі!..
Не чути серця стуки голосні...
І в цій своїй звесняненій печалі
Я – десь далеко, ти – уже в мені...
03.04.2016 р. А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658708
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2016
[i]Між нами що лишилось? – лиш образи.
А в спілкуванні тільки сірі фрази.
[color="#0033ff"]Сергій Пікарось "Два кольори мої....Асоціації (цикл)"[/color] [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648190
[i]Дякую за натхнення![/i]
Злість їжачком проростає в душу.
Голки образ назбирають дні
гострих слівець, зіржавілих "мушу"....
Знову відстрибують впорожні
прагнення ті, що були, мов тиски,
вщент обважнілі від мрій, бажань.
Зараз й на сум не знайдеться маски,
гнів перелив край гучних терзань.
Пристрасть - в ненависть! Вогонь - у попіл.
Все ж кругом далі тече... Тече.
Ось - апатичність взамін утопій.
Сірий все ж колір. Налий іще!
Хай затушую криваві барви
наших баталій, ударів, ран.
Спокій нам фоном контрастним стане...
Ніжністю свій розпочнем роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658320
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2016
Муч мене! Край... Лиш не відпусти!
Випий бажань моїх злу сваволю.
Хочеш, дай змогу межею йти,
тільки не цю безкінечну волю.
Нащо мені вибір мрій і снів?
Вервечка днів так причинно-рівна...
Світ почеплю на твій вигин брів,
зникну в очах... Все до чого здібна.
Та як вустами торкнеш чола,
як у обіймах роздушиш холод -
пульс відіб"є ритм: "Жива. Жива!"
Свій лиш тобою вгамую голод...
Відстань. Утома. Самотність. Страх -
все один дотик зітре мій вітер!
В нього в руках я - крилатий птах.
Поза - лиш відблиск бездомний літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658183
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Я цілую тебе, як мати свого єдиного сина.
Я чекаю, як усіма відомий кіношний пес.
Я гримну на планеті усіма́ дверима,
як гримаєш ними ти, кинута в стрес.
Ти будеш п'яніти найдорощими винами,
я буду п'яніти твоїми прикрасами.
Я розпрощаюсь з омріяними крилами,
і за тобою рушу розбитими трасами.
Я радію тобі, як корабель нейтральним водам,
Я молюсь за тебе вкінці кожного дня,
бо ти міг Бог. А зо́лота дешеві проби,
це так... ювелірна фігня.
Я кидаюсь у світ, якого боюсь, для тебе.
Я купив пістолет, щоб не сумно жити.
Нехай холод рветься просто в хребет,
дай же себе, хоча б трішки, любити.
Нехай лікарі збились в курячі зграї,
і вироки застонали навесні.
Душа моя втече не до раю -
вона навіки залишиться в тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658170
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Я іду. Сіре мрево ілюзій на тлі роздоріж...
Темні сумніви п'ють мене - (оскаженілі вампіри!).
Із відмерлого поля зібравши волошки у вірш,
Йду шукати в пустелі оазу незламної віри.
Пролітають повз мене мільйони байдужих облич,
Лицемірство затяте - пронизливим струмом по спині.
Ти в змарнілому серці зерно прорости. Закурлич,
забери мене звідси на крила свої журавлині.
Кілька кроків у безвість (до тебе) - а скільки зусиль!
Я іду. Хоч лякають прокляттям пекельні Бермуди.
У мені - Магдалина, Ревека, Марія, Рахиль...
Як без тебе, мій світе, мій янголе-демоне, буду?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652568
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 08.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2016
Стукає дощ по блясі. Вечірній спалах.
Спить задоволене місто, чекаючи ночі...
Може зварити чаю? Цього буде мало?
А темрява хилить у ліжко замучені очі...
Світяться де-не-де лампи. Чисті звуки
Для нас творять разом із громом поліфонію...
А ми сидимо під ковдрами, грієм руки,
І зима минула, а дощ - це наша довга мрія...
Включили вуха, фарбуючи кімнату
У кольори хвойного лісу з далеких глибин...
Згадалися сни і маленькі, м'які ведмежата,
Сни, спалені залізобетоном із чотирьох стін...
Сміялись ми, плакали, падали в інше,
Наш чай грів тіла і ковдри терпкого кохання...
Колискову грав дощ, зводячи наші вічі,
Як в часи Темних Веж - лиш очі лицаря і дами...
***
Так минала ніч, а нестихаючий дощ
Все ще рубав бруд волинкою гордого плачу...
Мокнули щасливі дерева, бруківка площ,
Наші ж серця були як одне - палке і гаряче...
07.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658007
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016
У звуках вечора, що загубився в часі,
Впізнаю голос твій крізь тишу сподівань…
З полону пам’яті й омріяних бажань
Зринає слово в незабутній фразі.
Шукаючи тональність, наче подих,
Степліє серце в наспівах вітрів,
Озветься радістю, бо в безмірі світів
Лише любов і свято є, і подив.
Згасають в шепоті заграви плутанин,
Нерозумінь, і сумнівів, й втрачання…
Почую розкіш в цім однім звучанні,
Як вічність, зіткану з заслуханих хвилин.
На мить освітить закутки душі
Той відгук, що в мелодіях розради.
В туманах гаснуть тихі зорепади
Там, де стрічались в неба на межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658000
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Ти для мене лиши́лась зага́дкою,
Я і досі тебе не пізнав.
Ти світила душею-лампадкою,
Аби в темряві я не упав.
Мо́ї сни – криворукі художники –
Малювали якусь маячню.
Прогризали планету безбожники
І шукали на Сонці вогню.
А життя крокувало нега́дано
По канату, неначе циркач…
Не лови, не тужи за упаденим!
І усім, хто образив, пробач…
Твої мрії, просочені кавою, –
Карколомні, солодкі, гіркі…
Ми усі ідемо над канавою,
А канави – глибокі такі…
Наші руки не зробляться крилами,
Бо без пуху, без пір'я вони…
Безперечно, ми будем щасливими –
Бо у щасті немає вини…
І коли повсихають акації
І зів'януть твої пелюстки́,
Зрозумієш, що я маю рацію,
Зрозумієш мої помилки́́.
12.01.14 А. І. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587830
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 06.04.2016
У чашу дня упав пакетик чаю,
І день відразу трохи потемнів,
А ложечка варення небокраю
Підсолодила те́рпкість відчуттів...
І впала втома втомлено на плечі,
І взявся звідкись місяць-льодяни́к,
А я надпив цей неповторний вечір,
Нітро́хи не ошпаривши язик...
І в чашку заглядаючи опуклу,
Я раптом посміхнувся між думок,
Бо аж на дні побачив замість цукру
Малесенькі кристалики зірок.
11.08.2015 р. Андрій Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599277
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 06.04.2016
А ти така тоненька, мов стеблинка,
В твоїх очах хитався цілий світ,
І я пророчив серцю не зупинку,
А ніжний і замріяний зеніт.
Бо ти прийшла, мов миле божевілля,
Без гордості, обману, без ножа...
Така свята і чиста, як неділя,
І рідна зо́всім, як моя душа.
28.07.2015 Андрій Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596468
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 06.04.2016
[color="#570404"]Я від кашлю лікуюсь пастилкою,
А в душі – лише радості копія:
Мені серце прислала посилкою
Мила гостя з країни Утопія.
Ти з’явилась без маски, без імені,
Ти була взагалі невідомою...
І відразу ж, як куля у тімені,
Стала більше, ніж просто знайомою...
Ти любила цікаві псевдоніми
І писала чудні повідомлення,
Наші душі з тобою – синоніми,
В нас одне на обох усвідомлення...
Ти мене називала романтиком,
А я скромно назвав тебе мрією.
Твої фрази зв’язалися бантиком
На коробці з моєю надією.
Ти пробач, що пишу у минулому,
Хоч без тебе не бачу майбутнього...
Я завжди віднаходжу в забулому
Краплю потім уже незабутнього...
Посміхнись: твої очі – Юпітери,
Я тобі хочу стати супутником,
А кохання сховалось між літери
Неземним золотим п’ятикутником.
Я від кашлю лікуюсь пастилкою,
А в душі – лише радості копія –
Мені серце прислала посилкою
Мила гостя з країни Утопія.
Квітень 2014 р. Андрій Тофан[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609679
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 06.04.2016
Наші дні горіли з ватрою у темнім лісі...
Сидів я, нагріваючи руки, свої тіні...
Зі мною свистіли дерева, світив нам Місяць,
А я шукав вихід зі світу "чотири стіни"...
А правда чи вигадка - те, що вкриває мороз?
Прийшов Довбуш, сів біля мене, сказав пару слів...
Схоже, мене врешті-решт покинув анабіоз,
Хоч я не міг ворухнутись, бо серце моє спить...
А погода! Знаєш, Іване, треба Марічку
Тут шукати, бо як знайдеш, то станеш щасливим...
Я тебе почекаю під дощем біля річки,
А ти йди... А раптом треба додому маржині?
Болить серце від того, що не вибралось звідти,
Зі світу бруду, лайки, диктатури нерівних,
Корупції... Усіх незгодних чорною мітять,
Для них кислотний дощ - з неба, в застої спить вітер...
Наші дні горіли в небі, пахнучи хвоєю,
Соплячи штилем, плачучи росами туману;
Зрештою догорали, як мости між моїми
Світами, залишаючи серед снів обману...
Марічко, а чому ти не з Іваном? Не знаєш?
А чому Михайло вас не зустрів біля броду?
Спав? Розумію. Гаразд. І тебе почекаю...
Та не знати, коли до нас прийде пані Повінь...
Упав на землю... День догорів свіжим попелом
Ялини з ватри, а їхні тіні не вернулись...
Бурхливо смарагдове небо пливло з водами,
Випиваючи пінту піни пива... Поснули...
Палали гріхи тих, хто зумів вийти із пекла,
Але вони втомлені і вже не прагнуть раю...
Вуглинки жевріли, а ватра палала... Смерклось.
Догорали мої дні... Я тебе почекаю...
06.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657610
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Приснилось якось матері, немов
Свої літа у сніп важкий в’язала,
Ще й стрічечку вплела туди – «любов»,
І сніп життям своїм вона назвала.
Перебирала кожен колосок
І соломинку, що його тримала,
Вже пережитий чималий життя шматок,
А скільки ще перетерпіти мала!
Усе було: невдачі у дітей,
Проблеми внуків: і хвороби, й бали,
Та не знайшла якось вона ніде
Тих колосків, коли… про себе дбала.
Проснулась мати з думою про сон,
Шукає стрічку з назвою святою,
Солома зникла й мамин колосок…
А може, мати та була сліпою?..
20.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657479
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
В твоїх очах - походи смолоскипні
під купол ночі, в візію летку,
де босоніж безжурний хлопчик Липень
зигзагом йде по срібному піску.
Там повнобокий місяць-дирижабль
причалює до ще незайманих портів,
і тане літо, як скоринка вафель,
та все ж в запасі безліч теплих днів.
Цілує тьма гладенькі пляжу плечі,
пінисту ковдру море застеля,
там наша юність справжня і доречна
проводить романтичний фестиваль.
Там світломузика закоханого міста
п'є відображення свого шампан,
далекі кораблі - русалчине намисто
вогнів - чарує водяник-шаман.
Там пестить мрію бриз простоволосу,
її спідницю-парасольку до колін,
і зорі падають, як стиглі абрикоси,
це щирість почуттів дарує врожаї.
Я,знаєш, там хотів би залишитись,
бо темрява, пісок і море - Ти,
їх ні не вимірять, ні полічити,
лиш відчувати, тільки жити цим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657486
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2016
Самотній старець, що сидів на призьбі,
Накрившись пледом й чаю попивавши,
Дивився в далечінь, казав: "Ми різні,
Ми мов той дощ, який усіх розважить,
Який розкаже теплі таємниці..."
Сидить собі один... Один... Один...
Ліхтар на ґанку, хвильки у криниці...
Дощ падає на трав'яний килим...
Поскрипувало крісло під ногами,
Об бляху краплі градом розбивались...
Ліси і гори, ще й старечий камінь
Свистіли, пили, билися, братались...
Але ніхто людським не відгукнеться...
Сидить один - навколо лиш хребти...
Гарячим ритмом билось в грудях серце...
Він спав... Спав під мелодію вітрів...
01.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656452
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Как мне не хватает родных рук...
Обьятья такие нежные, теплые...
Не уходи... Слова такие вещие...
Остался только запах твоих губ...
Как жаль, что ничего не изменить,
Уже столько времени прошло...
А сердце все помнит и грустит....
И чувства болью продолжают жить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656382
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Експромт
До зірок летіла на крилах...
Колисковую нічка лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як водичка у потічка...
Вітерець-лоскотун сизокрилу
Похапцем відганяв звідтіля,
Де мостилося горе(на брилах)...
А вербичка - коси плела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Я была твоею весной...
Я и осенью твоей буду...
Обогрею студёной зимой
И "рябиновой"(от простуды)...
Не тоскуй,не грусти - не надо...
Всё уходит... и навсегда -
В бесконечности анфилады...
В незнакомые города...
Отрастила я белые крылья...
Прикасаются ягодиц...
Улететь далеко от бессилия!..
От печальных его границ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655909
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016
Смелее разжигай во мне пожар,
дыши под звуки тусклых фонарей.
Пускай над нами небо хмурится,
и под прицелом снайпера с тобою мы.
Меня накроет я уверенна.
Сквозь горы трупов, прозрачно-черный цвет,
холодный нож по телу, что в голове у этих "еще людей"
скажи мне радуясь новым тату.
Буклеты, истины, слова... а есть ли смысл в фразах?
нажми курок, пусть будет мир весь в а...е!
Я слышу выстрелы, паршивый рынок, чертово метро.
Повсюду бляди от безысходности торчат.
Немного сумасшедший мир и тускло светит улица
Взорвалась, надо же... аукцион открыт, и новый разговор о сексе.
Продать мечты, не думая о горькой правде.
и не прощаться когда реальность растопчет ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546585
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 30.03.2016
У цій зимі не вистачає снігу і тебе...
У повідомленнях шукаю все online-побачень.
У цій зимі ламається нараз хребет
Навзаєм порожнистих і безглуздих звинувачень.
Ранкова кава не рятує від бездонних снів,
Де ти зі мною і уявні плачуть наші діти.
Я просто прагну в цій зимі небачених снігів,
Я просто хочу цій зимі з тобою вдвох радіти
Без відстаней, вже поруч, без заїжджених "але",
Що розділяють нас мостами розвідними проти.
Я просто хочу часточку тебе і все мине,
Й солодкий запах відчувати твій п'янкий на дотик.
Не вистачає повністю тебе у цій зимі,
Твоя online-присутність у мережі - лепта щастя.
Й летять слова крізь відстань, наче паперовий змій,
Й пришвидшується пульс від літер на моїх зап'ястях.
©Інна Руснак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655720
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Душа.. в ней музыка,
и облачно, местами облачно..
И сердце наизнанку там под кожей,
и в мыслях все одно и тоже..
Как много слов на ветер,
как много тех, что говорить не в силе..
Опять шута играю,
в одном из переулков
как в прямом эфире,
и жду, жду осени в душе..
Она приходит незаметно,
и говорит мне вновь "люблю"..
Как-будто выстрелы в слепую,
и эхо до мурашек в пустоту..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655015
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Підкрала́ся весна, немов кішка, дахами
і об серце потерлася м"яко: "Мур-мур".
Я сьогодні - манірна "мадам Помпадур",
ти - справжнісінький ба́хур....
Знов тяга між нами!
Прослизнула повз зиму проворним кото́м,
серенаду теплу́ затягла березневу.
Ти чекаєш, поете, свою королеву,
я - вертихвістка нині...
Цілунки - опто́м!
На капризи погоди не списуй невдачі,
(весна ластиться сонцем, чи фиркне дощем),
ти галантно укрий свою даму плащем...
В чім завгодно, в коханні ж -
не будьте ледачі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655582
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Уділ забутий... Смак старої слави...
Розвіяні в повітрі перемоги...
[i]Голодні скелі пожирають травень...[/i]
А унизу тече земляна повінь...
Суха приправа додає до митей
Нові амбіції, нові страждання...
[i]Голодні скелі пожирають липень...[/i]
Блукає по землі старенька пані...
Один лиш крок убік - і ти вже попіл...
Тут не цінують люду із каміння...
[i]Голодні скелі пожирають жовтень...[/i]
Не проростає із хребта насіння...
Туман вдивлявся небесам у вічі...
Сховалось сонце у своїй конторі...
[i]Голодні скелі пожирають січень...[/i]
І тонем ми у темряві, у морі...
***
Притихли ми... Навколо лиш химери...
Засідання... Працює чорна рада...
І бункер височіє з полімерів,
Де рідний наш "диявол носить Prada"...
А ми внизу... Та й рідним буде скоро...
Бо треба взяти штурмом ту фортецю...
Лиш шепіт наш... А здалека йде гомін
Від гір, що посилають вістку спеці...
Диявол, скелі... Нам туди керунок...
Навіщо жерти бідні пори року?
Нам з ними добре... Тоді нащо клунок?
Щоб як Чурай - ніде ступити кроку?
Ідем униз... Одні лиш коридори...
Он сходи вгору... І вперед до неба!
Прокинься, Сонцю! Піде скоро Мордор...
Ти ж знаєш, що тебе нам тільки треба,
А решта зацвіте, як є опіка...
Життя прийде, як буде тепла днина...
Без тебе тільки сумно, тільки гірко,
Без тебе в дім прийшла сумна година...
Він не чекав... Стояти! Кидай зброю!
І вимикай пожирачів свободи!
А він лежав... Лежав... Вниз головою...
Він спав... Як сплять зачумлені народи...
І вимкнули... Пройшло немало часу,
А потім... хмари відійшли подалі!
З'явилось Сонце! Палкі ритми джазу...
І пори року випускає камінь...
***
Уділ забутий... Смак старої слави...
Запахли у повітрі перемоги...
[i]Голодні скелі випустили травень...[/i]
І забуяли травами дороги...
Окріп вологий додає до митей
І радості, і доброту, і щастя...
[i]Голодні скелі випустили липень...[/i]
І впасти в світло тепера всім вдасться...
Один лиш крок - це вже шляхи до сотень,
Які чекали виходу на поле...
[i]Голодні скелі випустили жовтень...[/i]
Усе прекрасно, хоч дерева голі...
А хмари з Сонцем чи зійшлись на віче,
Чи в волейбол пограти захотіли...
[i]Голодні скелі випустили січень...[/i]
А от тепер природа має сили...
***
Крадіжки - це плювок в серця навічний,
Бо без чогось прожити вже не зможуть...
А от подумай - ти когось скалічив...
Чи хтось забуде? Жити так хтось зможе?
Не зможе й не забуде... Запевняю...
Живи тим всім, що завжди в тебе є...
І будуть люди, й буде шепіт гаю...
Чи може квіти прагнуть не Едем?..
28.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655305
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Експромт
Коли тримаєш мої руки,
То відчуваєш,як пече?..
Несамовитий час розлуки!..
Ненавиджу його лице...
Кохай сьогодні,як учора:
Із пристрастю,як в перший раз!..
Неси на крилах,моя доле!..
На хвилях ніжності, Парнас!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655236
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Я до болю в мізках втомився цілувати чужу шкіру,
танцювати з покійниками, їсти фаст-фуд,
від якого у мене діарея.
Я втомився чути і не бачити, їсти і спльовувати,
кричати і гарчати в себе , плакати без сліз,
упиватися солоною водою.
Я втомився аналізувати і бути безпорадним,
танцювати без музики, вірніше, музика - в моїй голові.
Я втомився переховуватись від патрулів кохання -
його прожектори сліплять мене, роблять незрячим, і псевдозакоханим.
Блукати механізмами, впадати у депресії і секти,
хреститися коли здається, і молитися біля непрасованих простирадл.
Я втомився насолоджуватися шоколадом, а потім нити для дзеркала, що гладкий -
розбивати дзеркало,
викидати дзеркало,
купувати дзеркало...
і все заново на "replay".
Я втомився бути собою, бо фраза: "Нехай люблять таким,
який ти є" - абсурд і чистої води провокація.
Я втомився писати вірші для стін, ліжка, калюж
але не для тебе.
Втомився від мережі зйомних квартир, яка стала сім'єю.
Втомився, коли кінчаються чорнила і натхнення йде в зад.
Втомився відтягувати купівлю мотузки... для кросівок.
Втомився жити і цілуватись не з тими в сутінках під'їзду.
Втомився без тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655230
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Укотре торкнусь твоєї
Душі незбагненно-ніжно, -
Так солодко і неспішно
Зітхне навесні земля.
Та тінь у кінці алеї
Так млосно, хоча й невтішно,
Майнула туманно-сніжно,
Без листя стоїть гілля.
Гранично знайомий погляд
Зловила - лезом...на лезі.
На часточки, у бентезі,
Роздягне і спопелить.
Торкнеться пекельний спогад :
Сережки ті на березі
Грайливо, з вітром почерзі,
Зривали - кров стугонить.
І плакали білокорі
Від щастя, котились сльози,
Солодким щемом, а грози
Сміялися без жалю.
Спліталися у покорі,
Вустами збирали роси,
Бо впали до ніг покоси
Від щемного:"Я люблю..."
24.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654307
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
[b][color="#0022ff"]Ніч пливе в човні,
Знову ми одні.
Серед зір потік,
П'єм любові сік...
З уст лунає ліра,
Пристрасть і довіра.
Ми такі щасливі,
В золотавій ниві...
Жар твоїх долонь,
У душі вогонь...
Крильця чорних вій,
Ти коханий мій!
26 03 2016 р
Вікторія Р[i][/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654809
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Я присвячую, тобі, своі жалі...
Я присвячую, тобі, своє кохання,
Що загубилось в розпачу імлі...
Я присвячую, тобі, своє чекання...
Не потрібно більше твоіх гарних слів...
Душі оголеноі, більше не торкайся...
Я зачиняю двері майбутнього світів...
Йди і болем гірким не повертайся...
Я присвячую, тобі, своє все каяття...
Я присвячую всі марні сподівання...
Бо присвятить хотіла... тобі... своє життя...
А присвячую оплакані бажання...
22.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653774
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
Отпускаю тебя,отпускаю:в беспризорную благодать...
И отчаяние разливаю у мостов,где пути назад...
Не скажу тебе больше ни слова,что с ноля - начинать опять...
И не нужно меня за это никогда,никогда укорять...
Отпускаю-гоню навеки...
Отлучаю тебя от себя...
Мои слёзы - широкие реки...
Но солёная в них вода...
Отмыкаю архивы страсти...
Нахожу на себя досье...
Поджигать,разорвав на части?..
Или всё подарить тебе?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653896
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Параллелью ложилась ночь...
Зарождалась звезда на Млечном...
Опускалась и тяжесть с плеч - в ожидаемую беспечность...
Колдовала над чашею снов то ли дева,то ли жена
Заговорами дивных слов(до чего же была умна)...
До ожогов на теле морозом,до волны,поднимающей ввысь...
До видений таинства(в грёзах),до падения - в самый низ...
Не поблёкли её глаза,не дрожало её сердечко,
Когда вдруг очерствели слова,а в тумане - исчезла свечка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2016
Нам світить сонце попри жалюзі...
Нам світить небо крізь пухнасті призми...
Земля нам світить... Ти в моїй руці...
А я в твоїй... Сумна тополя висить...
Веде дорога... А куди - не зна...
Шлях в небо... Шлях до тебе... Шлях до раю...
Чи я в нірвані, чи я вже пропав?
Чи я себе ще до сих пір не знаю?
І от тополя... Поруч - хрест доріг...
Межа світів, межа того з прийдешнім...
Ступити хочу я на твій поріг,
Але соромлюсь... Бо роблю це вперше...
Згорілі кванти попелом летять,
Єднаючи нас довгими шляхами...
Чи перетнулись і тебе нема?
Чи не дійшла ще моя мила дама?
І сіло спати сонце на поріг,
Який стелився біля мого дому...
Ти не прийшла, та все ж не скажу "ні"...
Чекатиму, зайнявши оборону...
Чекатиму, забувши про склероз...
Чекатиму твоє м'яке обличчя...
Я знаю - we will meet at the crossroads...*
Як глянемо закохано у вічі...
* - "ми зустрінемось на перехрестях"
25.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654528
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Ти вплітала в білі коси надвечір"я...
І манила заклинаннями-піснями.
Щось таємне загорілося між нами,
Заплелися наші долі у сузір"я.
Завела мене в безодню мрій, спокусо,
Скільки зваби ув очах твоїх безодні!
Вже мене не спинять аргументи жодні -
Я без бою у полон тобі здаюся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631856
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 21.03.2016
Стати для тебе таким, як всі інші?
Краще вже зникнути раз і назавжди!
Хай заніміють в душі усі вірші,
Хай заховаються в кокон із правди.
Втеча від себе у іншу реальність?
Краще не стане, а мабуть, лиш гірше!
Я ще живу чи це просто формальність?
Але так треба, ні менше ні більше...
Я все сприймаю смиренно, як данність,
Мовчки, без спротиву: треба то й треба!
Тиха, безлика, байдужа туманність,
А як же хочеться птахою в небо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652935
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[u][i][b](Містично-любовна лірика з соціальним присмаком)[/b][/i][/u]
Знайшовся я... Знайшлись мої долоні...
Навколо сотні, тисячі очей...
Я їх не бачу, я в них у полоні,
Посеред світла - місяці ночей...
Блукаю в лісі, де одні химери,
Звідкіль живим ніхто не виходив...
Ну як, живим... Живі ще є тепера,
Але нема ні серця, ні води...
І лиш завіси кожного створіння,
Та є посеред них такі, як я...
Ну от... І ти прийшла... Навколо міни...
А ліс росте і шириться щодня...
Туманні стіни... Через них шепочем
Забуті миті... Очі нависа...
А нам байдуже на міражні очі...
Земля і небо... В сірості краса...
20.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652995
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Крик дружини перекриває звук локомотивів.
Одягнений у стилі жебрака-поета.
Любити жінку треба без крайніх мотивів,
бо це твоя основна, єдина потреба.
Нехай очі її не доводять до інфаркту,
дотик - не кидає до сьомих хмар.
В любові, нажаль, не буває антракту,
Хоч кохання, по суті, театральний кошмар.
Вона стервозно хоче дочку, ти хочеш сина.
Свої бажання першочергово ставите.
Та яка різниця - стать жаданої дитини,
якщо ви одне одного любите, славите.
Писати вірші для неї - суцільна втома,
як притиснути до піднебіння наган.
Б'єте посуд посеред кухні, вдома,
а потім мири́тись йдете... на диван.
Життя - це конвульсії короткого щастя
з дьогтем, налитим у філіжанки.
Ти кохай її від пят до зап'ястя,
як парфуми люблять парижанки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652977
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
На землю впасти... Тіло похололо...
І я один посеред диких тіней...
Тікати нікуди... Лиш дике поле...
І одинокі старці тягнуть співи...
Суворим басом думи повідають
Про те, як вовкулаки бились в танго...
Тепер могили їхні помирають,
І їм ніхто вже не залиже рани...
Самотній подих сірого потоку...
Померлих тіні в танець запросили...
Завмер... Аркан... Хрести... Критичні кроки...
Я оновився... Чи влетіла сила?
Джерела б'ють, вливаючи нам ріки...
І ми живемо - в нас є власний пастор...
В тумані нам завжди всміхнеться світло...
Для цього варто лиш...
[i]на землю впасти?..[/i]
18.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652572
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
[i][color="#b700ff"][b]Мені б крилонька , я би пташкою
Полетіла у ці світи -
Де цвістиме весна ромашкою ,
Де душа моя - там де ти .
А на дворі ще зимно , вітряно
І дощі , як в душі моїй...
Шлях думками нічними міряно
І слізьми нездійсненних мрій .
Подаруй мені , весно , силоньки ,
Диво-проліском зацвіти .
Я би пташкою , якби крилонька...
У далекі твої світи .[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651890
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 17.03.2016
В кав’ярні за рогом, із поглядом ніжним,
Дивились закохані нині.
Немов янголята і зовсім безгрішні.
Кохання сиділо між ними.
Очима говорять, бо слів тут не треба,
Вони не порушують тиші.
Долоня в долоні і мрії до неба,
Не знають, що доля їм пише.
- Чи будеш любити мене ти до скону,
Забувши про інших на світі? –
Сказала вона і, немов на ікону,
Дивилась на нього в зеніті.
- Немає у світі кохання міцніше, -
Сказав він так палко й завзято, -
Розлукою може лиш смерть нас потішить,
Та й там бути разом – то свято.
Вона усміхнулась і він був щасливий,
Кохання від всього раділо.
Лиш доля і час не повірили мріям,
Випробувань їм закортіло.
Уже влаштували їм пасток доволі,
Забава для них - людські сльози.
Та справжнє кохання тримають на волі,
Йому не страшні ті прогнози.
Лиш легко зламати оте, що несправжнє,
Де якості конче бракує.
В коханні ж важливе сьогодні й вчорашнє,
Бо все це майбутнє будує.
Роки вже пройшли, а за рогом в кав’ярні,
Вони споглядали минуле.
Хоч зовні змінились, та все ж такі гарні.
Коханню разом присягнули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651388
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
До чего же ты глупый порою,
Почему же не можешь понять,
Что так хочется мне быть с тобою,
Просыпаться с тобой, засыпать.
И в немыслимо сладостный вечер,
Взять за руку тебя у костра,
И обнять твои сильные плечи,
Лишь в глаза твои прямо смотря,
Говорить, что ты лучший на свете,
Что таких мне не встретить, увы,
И смеяться так, словно мы - дети,
И мечтать средь зеленой травы,
Упиваться твоим ароматом,
Сладким вкусом малиновых губ,
Просто быть, находиться лишь рядом,
Мой спаситель и мой душегуб.
Только всё это - грёзы, что молча,
Лишь витают в моей голове.
Лишь надежды. Бессмысленно очень
Всё теряется вглубь в синеве.
Напишу свои чувства я в строчках,
И листочек сверну в самолёт,
И пущу в облака. Между прочим,
Я нуждаюсь в тебе, идиот!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651318
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
От навіщо мені ці вірші?!
Пишні клятви? Чудні слова?
Хочу тільки, щоб став ти ближчим
й обійняв.... Глянь же, ось де - я.
Тут стою... Бач, проста, невміла,
(не богиня, не ангел), лиш
вся закохана, несмілива...
Просто тихо мене поклич!
Припаду. Упаду! Зомлію....
Ненаситна, прийму я все:
і турботу, і біль - зітліє
у коханні жаркому. Ще
влий у серце, не бійся втоми!
Не тривожся, що змучиш. Ніч
огортає... Я ж вперто знову
шлю до тебе любов, навстріч.
Та сильніший в тобі Поет
від коханця. Земних утіх
не приймає сумний естет....
Не врятує й мій оберіг,
бо не муза я. Ох, не Муза!
Так натхення знайти й не зміг...
Ти ж - високий Сонет, я - проза,
а Любов - мій невільний гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651112
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 13.03.2016
Заради жінки бийте байдики і пики.
П'янійте дешевим вином і телефонуйте.
Шепчіть на вухо банальне "навіки".
Заради жінки - себе руйнуйте.
Заради жінки не купуйте айфони -
їй телефони до одного місця.
Ви, заради жінки, рвіть кордони,
або просто поступіться місцем.
Заради жінки вбийте сусіда.
А як прийде поліція - вітаю!
Скажи, що винна Земфіра,
і твоя хата скраю.
Щаслива - цілуйте у щічки.
Зла - кидай під ноги цукерки.
Заради неї зміни русло річки,
і пускай феєрверки.
Заради жінки рвіть зв'я́зки,
і зв'язки́, наче калини буси.
Ви жінку палко любіть,
і водіть її на "туси".
Можеш шкодувати час і відтінки,
і захопить тебе вагання.
Знай, що заради жінки,
не шкодуй свого кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651088
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Пером душі, летючими рядками
Вливаю свою лірику у день.
Мов на мольберті, вільними мазками
Римую нерозбавлену пастель.
Мов молока до кави, я у вірші
Додам туманну ніжність почуттів.
Ти спробуй їх на смак: нічим не гірші,
Ніж у словесно-вправних знатоків.
Хоч про смаки нам сперечатись годі,
У моїх віршів власна пектораль.
Які ж цукрові рими в насолоді,
І як гірчить римована печаль!
Як легко й вільно розчерками ручки
Я роздягаю душу на листку.
Читай мене у віршах. Це ж так зручно.
І в кожному знаходь мене нову.
14.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587821
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 12.03.2016
Є звичок багато – поганих й ще гірших,
Що ставлять тебе на порозі сирітства.
Ти віриш у казку, що все буде ліпшим…
Як наркоман під прицілом суспільства.
Ця залежність спокійно гуляє по венам,
Її сила давно відбивається в скронях.
Постійно звітуєш – вважаєш так треба?
Значить ти – птах, що завжди був в неволі.
Маршрут прокладаючи, дивишся в карту,
Де шлях лиш один, котрий вибрали інші.
Ти ідеш за всіма і втрачаєш підказку,
Що життя – не присяга усім найхитрішим.
Ти шукаєш – не щастя, а лиш скупі миті,
Вимірюєш силу в холодних ньютонах;
Латаєш дірки, що нікому не зшити,
Дивно боїшся піти проти болю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621607
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 11.03.2016
Така холодна нині тонка постіль
Від того, що малює снігом грудень.
Без сил поринувши в диванний простір,
Хвилююсь я, чому так мерзнуть руки.
В моїй кімнаті двері просто з льоду,
Хоч в бездні чаю топляться сусіди.
В усіх годинників повідбирали мову;
Як сир Далі, я змушена тут мліти.
А тихий спокій, наче гострий усміх
Пустими ритмами знебарвлює чекання.
Так важко дихати – тут кисень гусне
Під своїм норовом самотнього зітхання…
Хоч вже не літо, я не вмію грітись,
Не відчувати справжнього тепла.
Не розумію, куди могла подітись
М’яка западинка твого плеча?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631636
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 11.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2016
Ходить провесінь в світі проникливим дивом…
А на сході - дощі… В критих небом сирих бліндажах
Пахне вицвілий простір і порохом, й димом…
Перший пролісок квітне, пелюстками тамуючи жах …
І таке українське прихилилося небо над дубом,
І зболіле таке, і тривожне, як вранішні сни…
І кошлата трава з обгоріло-знівеченим чубом
Несміливо зринає в обіймах іще молодої весни…
Вогким подихом дня й несміливо-зеленої парості,
Трепетанням бруньок в плутанині розлогого віття,
Цвірінчанням пташок з безпричинної світлої радості
Оживають надії в такому невтішному світі.
...Тільки треба дожити, дожити до світлого ранку,
І до губ піднести першу квітку, що пахне теплом...
Високосна весна почалася дощем на світанку…
Чи засіє нарешті цю землю стражденну добром?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650592
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
Она скучала без тебя...
Глаза чужие зажигала...
И незнакомая звезда
Так ярко в темноте сияла...
Она считала все года...
Их по секундам отмеряла...
Когда осталось полрывка,
Своё лицо - не узнавала...
А что душа?..
Душа - юна...
Она летала и летает...
И про последних полрывка
Душа,наверное,не знает...
Летала белой-белой птицей...
Ты не позвал её тогда...
Но напоил живой водицей...
Водицей сладкой (с ручейка)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
А знаєте, війна колись закінчиться
І з часом відбудуються міста,
Але ніколи більше не повернуться
Всі ті, кого забрали небеса,
Їх вже немає, безліч їх загинуло,
Але за що? Чому така ціна?
Вони на небі мабуть, поруч з ангелами,
Їм там спокійніше, бо на землі війна,
Це все так боляче, що серце розривається,
Де правда і в чиїх руках життя?
Чому війна лише простих людей торкається?
А для політиків здається просто гра…
Знову до неба я з молитвою звертаюся,
Благаю Боже, спокою пошли,
Щоб моя рідна серцю Україна
Не знала більше пострілів війни,
А знаєте, війна колись закінчиться
І тільки спогади залишаться в серцях,
Благаю Боже, збережи мою країну,
Молюсь до Тебе, збережи усім життя…
Автор: Марія Скочиліс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650117
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
От укола адреналина
Воскресает картина(вдруг):
Цвет малиновый(палантина),
Тетивой натянутый лук...
Ровно в полночь прорвало плотину
(Упокоенной тишины)...
Уплывали мои бригантины,
Оставляли тревоги порты...
Шлюзы памяти - те кордоны...
Опрометчивым стражем -хук...
Сожалениям - нет резона...
Не они охраняют дух...
Ты меня окрыляй надеждой...
Позови идти за тобой...
Ты умеешь быть очень нежным...
Ты умеешь...Я знаю,boy...
Я свою упрятала (в хаки)...
Омывала её вода...
Но на ней оставались знаки...
Распознала их - быстрина...
И срывала с неё одежды...
Их туман уносил босой...
Я поверила тебе прежде...
Ни о чём не жалею,boy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650009
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Кофе чёрный(робуста)...
Мэри(кровавая)с грейп...
Белая простынь - до хруста...
Тёмная зелень очей...
Гибкие руки (лианы) -
Гладь шелковистых полей...
И завиток(не упрямый) -
Для красоты орхидей...
Ток из яремной вены...
Впадина всех морей...
Сок из росы(коленной) -
Пряная сладость...Елей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649997
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Ти здійснюєш мою мрію.
Робиш те, на що я не наважився.
Кидаєшся у світ, якого я злякався.
Я пишаюсь тобою.
Кохана -
я не назву тебе Богинею.
Не кричатиму під вікнами
банальні фразочки.
Люби мене.
Прокидайся зі мною.
Будь весною.
Будь мною.
Кидайся у відкритий космос
з головою -
Моя астронавтка.
Терпи мене -
жалюгідного інтроверта,
і я стану ТВОЇМ найкращим...
другом.
В моменти гіркого відчаю
впинайся в мене
до хрусту в ключицях.
Я опора.
А ти
МОЯ
і тільки
МОЯ
не Богиня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649961
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
Ти малюєш на небі промені
і майбутнє на сірих вулицях.
І нехай твої фарби стомлені,
Але все неодмінно збудеться!
Зовсім скоро весна (по графіку),
Я милуюсь твоєю вродою!
Знай: у мрій не існує трафіку.
І все збудеться! З насолодою
Поцілуй мене, ніби вперше!
Коли сам - я не знаю куди іти,
І не знаю, хто долі вершить,
Але вірю - нашу малюєш ти!
Так, я часом веду себе як кретин,
Я гублюсь у серцях, сторінках і вулицях...
Ти - малюєш десятки чудових картин,
але наша... Вона неодмінно збудеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646616
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 07.03.2016
от уяви - якби ми не зустрілися,
не бУло б ні образ, ні сцен, ні ревнощів,
а був би тихий біль, печаль і певно, що
нам би лишалось чухати потилицю...
от уяви - якщо би я не вилився
дощем зухвалим враз тобі на голову
зненацька, і мов сонечко на вилицях,
рум'янець не зійшов над світом мороку...
от уяви - банальна математика,
дві параллелі не перетинаються,
по різні боки прірв, мов два лунатика,
заснути хочем - та не засинається...
отак буває, ходим одинокими,
розкидані по світу, наче пазли, ми
під прапорами, гімнами і гаслами,
душа мов камінь обростає мохами...
заручники простої випадковості,
от уяви - якби ми не зустрілися,
я би помер тоді у муках совісті,
немов бандит від кулі Брюса Вілліса...
от уяви - якби ми не зустрілися...
не уявляєш? то не брак фантазії.
ми не разом - ото була б оказія,
що в голові би просто не вмістилася...
© Паша Броський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455443
дата надходження 19.10.2013
дата закладки 07.03.2016
Помирає день і знову ніч
Накриває простирадлом світ.
І думки, з якими віч-на-віч,
Заганяють у холодний піт...
Місто засинає у пітьмі
І очима стомлених аптек
Споглядає, як в твоїй душі
Гаснуть ясні промені комет...
Взявши хутко за руку тебе,
В чорні неосяжнії світи,
Твій Морфей ізнов тебе веде,
І за ним ізнов прямуєш ти...
По дорозі мороку й пустель,
Іноді тамуючи жагу,
Долаючи вогонь і твЕрді стель,
Вертаючи життю його вагу...
Й п’єш оте життя, немов з долонь.
Досхочу, і більше не кортить.
І вщухає у очах вогонь,
А з вогнем разом вщухаєш ти...
© Паша Броський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425009
дата надходження 15.05.2013
дата закладки 06.03.2016
Если дома висит картина,
А на улице мелкий дождик,
Если ты волосатый детина,
То не значит что ты художник...
Если любишь букашек мучить,
Если к мухе с газетой тянет,
Что-то ищешь в навозной куче,
То не значит что ты ботаник...
Если любишь царапать спину,
Если похоть в глазах искрится,
Если любишь ты сильно, сильно,
То не значит что ты тигрица...
Если дома стоят иконы,
С грязных стен теплый взгляд бросая,
Если честь ты блюла исконно,
То не значит что ты святая...
Но уж если не зная меры,
Сам устал от своих же придумок,
Если в пекло ломишся первый
Сто процентов что ты придурок...
© Паша Броский
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224583
дата надходження 26.11.2010
дата закладки 06.03.2016
Разбуди всех соседей.
Прокричи до хрипа в глотке.
Дабы голос покрепче -
так смочи его в водке.
Муж вернулся. Живой.
Только твой. Ничейный.
Хромой. С больной головой.
И запах земельно - кофейный.
Худой мешок на перевязь.
Впадины под глазами.
И цветы, омытые в грязь,
держал трясущимся руками.
Его не кормили пирогами.
Его блюдо - это лож.
Её подавали руками,
дабы трясло, кидало в дрожь.
Слащавые моменты победы
не могли его оживить.
Его жизнь отпета,
но его не убить.
Попутками, в плацкартах -
до неё 900 километров.
С едой на рваных картах,
попутным ветром.
Он решил вернутся.
К ничейной. К своей.
Уснуть и не проснутся
под крики голубей.
Ну же, кричи, буди соседей.
Вернулся твой, родной!
Расскажи в мимолётной беседе,
что муж твой... живой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649155
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Душу черпають десертною ложкою метри.
В думці палають спітнілі на сонці листки.
Ніби блукаю, топлюсь, огортаюсь у нетрі
Ніжить відбиток на серці, твоєї щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649073
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Опівнічний пейзаж укритий димом...
Суцільна тьма між кедрів і дубів...
Я поринаю у весняний вимір,
Стараючись заснути у воді...
Але вона мене таки не зловить -
Це ж газ... Та віднесе вона мене
У необізнане, у синє море...
Щось схоже на уранішній контент...
Але не п'ята ранку... Опівночі...
Не виринаю звідси, а тону...
І ночі, й мої сни стають коротші...
У нас обох прорізано вину...
Межа води і льоду... Ти з'явилась?
Чому ж ти гола? Зимно ж, холоди!
Хоча... На це вже байдуже... Ідилій
Не зрушиш... Що ж, ходи сюди, ходи...
04.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649086
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Я пишу тобі, серце всміхається,
Хай штовхаєш мене ти грубістю.
Все тому, кого любиш, прощається,
І тим більше щось сказане дурістю.
Бо недоліки в світі є в кожного,
Бо усі в цім житті помиляються,
В цьому світі - дурному й безбожному,
Люди різні, на жаль, зустрічаються.
Хай стріла в моє серце летітиме,
І хай кулі мене пробиватимуть,
Я усе, - чуєш?, - все я терпітиму,
Всі помилки тобі я прощатиму.
Недосвідчена, вкрай необізнана,
І довірлива - значить смілива я.
Хай ножем буде серце розрізане,
Все одно від любові - щасливая.
Про любов й слова я не казатиму,
Я мовчатиму так, ніби вбитая.
Я і мовчки тебе лиш кохатиму,
Хоч і буду сльозами сповитая.
Ще "зелена", дурна, нерозумная,
І світогляд кривий, лиш фантазії.
Я закохана - значить безумна я.
От така от виходить оказія.
Павутинням до болю заплутане,
Моє серце, що сильно закохане,
Безнадійно у пута ці вкутане,
І, неначе вже чимось сполохане.
Так гарячо, нестримно, по-дикому,
Щастя любому тільки бажаючи,
Серце моє сповите лиш криками,
Бо щаслива, всього лиш кохаючи.
Серце кров'ю моє обливається,
Я стою, тільки щиро всміхаюся.
Це любов'ю, мабуть, називається.
Я не знаю. Але не цураюся.
Може, іншу колись він любитиме,
Й інша стане йому дружиною.
Втім, завжди в моїм серці він житиме,
Грубим зовні, хоч добрим хлопчиною.
І ображеним, ніби малесенький,
І капризним таким, як дитятко.
Поруч буду ходити тихесенько,
Берегти його, як янгелятко.
Захищатиму, поряд бродитиму,
Всі удари на себе прийматиму.
Лиш його вірно серцем любитиму,
Тільки тихо. Про це я мовчатиму!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648995
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Витирати пам"ять похвилинно -
є чудова кнопка"делете".
Крихітко з розбитими колінами,
Ну, давай! Зроби ці вікна стінами -
хай ні друг, ні ворог не пройде.
Не пролізе спогад, не проклюнеться,
не пропхає голови тарган.
А оці Печаль, Надію, Вулицю,
Осінь з епізодами Кустуріци,
наливай у душу і стакан.
Бо прощатись - не навчитись,серденько.
(...Де ти... Де ти... Де ти... Де ле те...)
Закопай в саду свого ведмедика -
мо" колись ведмедем проросте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607543
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 04.03.2016
Ніби райдуги у небі,
закружляли журавлі,
закрутились каруселі
у ранковій тишині.
Я стою, ніби в полоні,
незвичайної краси,
і ловлю в свої долоні
срібні крапельки роси.
Вітерець легенько диха,
обвіва мені лице,
а навколо дивна тиша,
сяє сонечка кільце.
І ранкова прохолода
розтає у тишині,
а від сонця позолота
усміхається мені.
Розмальований ранковий,
осяйний рожевий цвіт,
і величний, і безмежний,
пречудовий білий світ.
Все живе таке жадане,
пломеніє новий день,
просинається і тане
від роботи і пісень...
А під вечір сонце мружить,
каруселі закрива,
тільки пугач в лузі тужить,
все живе відпочива.
Ніч прийде і все поглине,
на спочинок відведе,
щоб набралося все сили-
на незвідане нове...
Знову ранок новий прийде,
неповторний, чарівний,
і нове щось всім прибуде,
не було б тільки війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647059
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 04.03.2016
[b] [color="#000dff"] ***
Життя - як метелик в конверті,
Невпинно біжить в одну мить...
Існує воно після смерті,
І в небі зорею горить...
03 03 2016 р
Вікторія Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648949
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Життя-це сюрприз,
То вгору, то вниз,
То щастя, то муки,
Такі в нього трюки.
Життя-це судно,
Яке тягне на дно,
Є захват, є плач
Та прийде палач.
Життя-це мета,
Твоя самота,
Блукаєш по світу,
Тікаєш од вітру.
Життя-це не сон,
У ньому свій тон,
То сіль, а то мед
Та ти йди вперед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648830
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Не утихает дождь. Он льёт уже три дня!
Под зонтиком цветным прогуляюсь я.
Не утихает дождь. Он льёт уже три дня!
Но ему не удастся испугать меня.
И пить давно хотели ивы с клёнами,
Берёзки у пруда весёлые.
Напились... Радуясь, роняют капельки.
Не утихает дождь. Идёт. Всё капает.
И даже воробьи куда - то прячутся.
А дождь всё сердится, а слёзы катятся.
Но смотрит на меня хитрыми глазками.
Рисую я его яркими красками!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648750
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
І я зникаю... Чи мені недобре?
В очах темніє... Тліють кольори...
Дивлюсь у небо... Де небесний обрій?
А взагалі - чи дивлюсь догори?
Лиш марево шпилясте серед поля...
Бетонні сосни лізуть в небеса...
То марево? Загострені тополі,
Що шелестять? А все ж таки краса...
Спустило тіні вечорові сонце,
У ковдру влізши десь на місяці...
Чи то піщинка залишилась в оці,
Чи то холоне кров в моїй руці?
Мабуть, для того й треба мати зорі
І зір, аби заснути в міражі...
Тебе впізнав я, сизокрилий ворон...
Лишайся, я вернувся з мережі...
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648740
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Старому псу ничего не надо,
не надо костей и протухших каш.
Лишь бы хозяин шёл где-то рядом,
а перед глазами чудесный пейзаж.
Пёс боится града и тёмного неба,
устал от грызни в лабиринтах дворов.
Он отвык от мяса и тёплого хлеба,
не ощущал на себе уютный кров.
Бездомной душой он тянулся к парнишке,
к обычному мальчику с обычным лицом.
Рядом с ним невзрачная крыша
обернётся стократ роскошным дворцом.
Пёс не просил тугой кошелёк,
ему наплевать на одежду.
Он парит словно большой мотылёк,
а крылья обернулись в надежду.
А хозяин - парнишка - глаз не смыкал,
всё играл с щенком вечерами.
Пока случайно он не упал,
упёршись в собаку руками.
Мама кричала : Это пёс виноват!
Не место ему в нашем доме.
Пусть уходит! Таков мой расклад!
И грозно стояла в проёме.
Мама вспылила, прогнала питомца,
отправила пса в одинокий путь,
Изгнала его, когда не было солнца...
Была ночь. Но никому не уснуть.
Ха́ркал, скулил, но крепко держался -
если прогнали, тогда заслужил !
Но если подумать, как он боялся...
Боялся того, что так страстно любил.
Под дождём промокая рычал на прохожих,
дикое сердце просилось домой.
Конечно, были люди на парня похожи,
но каждый из них сердцу чужой.
Годы прошли и знакомой тропой,
вернулась пропажа худая.
Вышел хозяин бледный, седой,
и собака скулила .. седая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580529
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 03.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 03.03.2016
Твої очі... Невже блакитні?
Я не знала цього дотепер.
Ну невже це аж так непомітно?
Як поглянула в них - світ завмер.
Голос твій забирає мій спокій,
В неспокої лишає саму.
Ніби поряд, за декілька кроків.
Але я тебе не обійму.
Залишається тільки дивитись,
Я ж стороння, далека чужа.
І повік не посмію відкритись,
Бо чітка поміж нами межа.
Катерина Макарук
(bard of pain)
02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648501
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.03.2016
Колись я був в гостях у двох братів...
Ні. Брешу. Не брати були. Ні сестри.
Ніхто...
То були гори. І мені
Було приємно - знову крига скресла...
Я ще малий був... Всього не згадаю...
А були очі... Бачили пейзаж...
І полонини, і ріка втікає,
Втікає поза кручі... Чи міраж?
Чи то міраж? Що бачив - то несправжнє?
Та ні... То видиво... Мої страхи...
Ніхто...
Забрали їх... Уже не скажуть,
Чи потурбують... Змив свої гріхи
У річці... І тепер на сушу... Знову...
Горить вогонь... В душі - крилатий птах...
І море зір з-за гір... Відняло мову...
Я заблукав в тих світлих манівцях...
Горить вогонь... І очі - догори...
Шепочу: "Ми у центрі... Нам тут добре..."
Колись я був в гостях у двох братів...
Ні. Брешу. Був в раю...
І темний обрій...
02.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648489
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
Нажаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Це дуже просто, зроби це.
Зроби від людяності крок.
Ти молода,
п'яна,
красива,
и запах дешевих цигарок
тебе рятує щоранку.
Сьогодні знову п'ятниця - "гульня"!
Трешся об спітнілих мужланів...
З перегаром, наче цуценя,
з масою "наполеонівських планів".
Твої губи не гріють поцілунки,
а чоловіки - це так, розвага.
У них у всіх голодні шлунки,
а у тебе - спрага...
Ти вийшла з нічного клубу,
спіткнулась, зламала каблуки.
Як кров запечена, помада,
рясниця далеко від щоки.
Це - зима, і ти зимуєш знову
на ногах, як дикий пес.
Це зима - всі згадують мову.
Ти згадуєш стрес.
Аж ось, у зимньому шипінні,
посеред нічних жахіть
віддався крик дитини,
що наче просить:
Не топчіть!
Ти оглянулась. Всюди пусто -
смітниК, безодня, темнота.
Знову плач і знову крики,
а у тебе сліпота.
Невже хтось викинув дитину?
Я не вірю, це брехня!
Але по крику не дитина -
там на звалищі маля.
Дівчина зірвалась з місця,
шлях тернистий, по снігу.
Ноги ріже. Кровоточить.
Глухо плаче на бігу.
Вона схопилась - серед бруду і кісток
лежало непримітне тіло
що кисню не брало ковток....
Мертве? Ні! Воно тремтіло...
Стоп. Я ставлю на паузу,
вона на руки взяла не квапливо
те дитя, чиюсь обузу,
що озиралося лякливо.
Страх - до кісток і глибше.
Тобі давно прописаний ремонт.
Ти хапаєш цю малу дитину,
і біжиш кудись удаль....
за горизонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645709
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 02.03.2016
Витає кімнатою кави міцний аромат.
Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
До столу малого, де зріють бокали з вином,
Де вогник свічі ділить спогади з темним вікном.
Де смак шоколаду ще бродить на спраглих губах,
Де вічність і шал пломеніють, немов на вітрах,
Де музика сфер долинає до нас з висоти,
І нота висока в оголених грудях тремтить.
Хмелію тобою, пірнаю в нестримні світи,
Де все розчиняється, лиш залишаєшся ти,
Де очі навпроти і ми, наче знову в раю,
І де невагомо лунає, як сповідь, - люблю...
14.02-22.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648218
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Я сьогодні – весна!
Сплять сонця під моїми повіками
у чеканні тебе.
І дарма,
що на клаптиках скронь
зачепились сніги. –
Хай же коси, стікаючи ріками,
упадуть в береги
твоїх ніжністю дужих долонь.
Я так рясно цвіту
у душі сон-травою і піснею!
Перевитий в дует,
злине приспів у гамі зізнань.
Я – обрамлена мрія,
де серце до щастя притиснене,
кожен карб –
першоцвіт у саду
нерозквітлих бажань.
Я вдихаю тебе
і цей світ
з романтичними згустками,
мені тісно в собі,
мов планету – тебе обійму.
Я – мадонна весни!
Молитовна вустами-пелюстками,
я несу в собі рай,
той,
що
ЖІНКА
наймення йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648211
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647848
Я закохався ще тоді,
Коли почув,але не бачив...
Зустрілись вперше - уві сні...
Кому мені за це віддячить?..
Не маю спокою без слів...
Чатую обрій,щоб високий...
Цілую вітер з твоїх вій...
Твій подих теж такий глибокий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648146
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Справа - гряда"Боль"...
Слева - гора "Нежность"...
Завтра - опять ноль...
Завтра - опять снежность...
Не уходи,boy...
Ты доиграй,пожалуйста...
В самом конце - боль...
Там - её прикасаются...
Там у неё - кровь...
Огненная...Кипучая...
Где же твоя роль:
Оскарная,везучая?..
Эта волна грусти ночь захлестнёт чувством...
Эта волна гнева всё искромсает слева...
Чтобы унять боль,ты просчитай до тысячи...
Ты полюби роль,будь до конца искренним...
Если пойдёшь в бой,то одевай чистое...
И,ощутив зной,мыслить начни числами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
я йду спостерігати як падає дощ,
краплями брунатного меду із неба,
поглядом торкатись милих його очей,
ловити поштовхи вітру…
більше й нетреба…
вслухатись як перешіптуються листочки зі мною,
твоїм голосом, що лунає, наче з нікуди…
смакувати...
сприймати його по секунді…
ловити вдих і видих грудей амплітуди...
відчувати його наче в остатнє в житті..
вишневим цвітом
білим бузком...
стікаючою росою…
свіжістю...
ранковість…що назбирується в долонях
в мені
відчувати як травень …
як твої вії …
зап’ястя пахнуть грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335042
дата надходження 04.05.2012
дата закладки 29.02.2016
вспоминая меня уже в прошлом времени
виновной,больной..не твоей
изношенной...тихо ушедшую
разбитыми/разбитая осколками стекол вдоль тротуара
банальная,бульварная
з прошлого вычеркнута
не рожденными стихами
строками,заглавными..
непрощенная
но все еще любящая
з распиленными венами...
поперек нашей любви...
я каюсь..
Прости..
В миг когда ощущения тебя
присутствуеться, послевкусием ..
стеклянным песком,
слезами по щеках
крупинками...
слов
как молитву говорящую...
слышится холод твоих слов
отголосием...
ломает скулы
режет губы
хочется умереть...
дважды
я не буду прощаться...
пойду..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646880
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 29.02.2016
І знову з полону втікає весна...
І небо безхмарне синіє...
І схоже повітря, і схожа краса,
І схожа щороку є мрія...
І мовби все схоже, все було колись...
Та є лиш один з пережитків...
Тримає він верх і спускається вниз,
Корінням впиваючи літо...
Не кожному вдасться зірвати петлю,
Що з стелі тієї звисала...
А лиш одиницям годиться крилу
Надати сил... Сил тих є мало...
Гаражні співанки застою в імлі...
Минулого дух... Покоління...
Новій генерації - тисячі слів...
І жмут заборонених ліній...
29.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647973
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
[b][i]А давай втечемо від буденності ,
смутку і болю .
Так далеко , де хтось береже
ще не здійснені мрії .
Я готова іти на край світу ,
лиш тільки з тобою...
Буде завтра...І день подарує
краплинку надії .
Від тепла двох сердець , вона
вірою щиро озветься.
І ніякі вітри не остудять
закохану душу...
Тож давай втечемо , чуєш
пташкою серденько бється.
І щоб мрії збулися молитвенно
Господа прошу .
Так по немочі нашій людській
часто просимо Бога...
Та погідливо дальше ми
свого несемо Хреста .
Життя складено так , що ніколи
ніхто ні за кого ,
Лиш за себе...Це істина ,
щира й прадавньо свята.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647982
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Мне б с тобою побыть,
яркой зорькой светить.
Яркой - яркой!
На твоём бы лице
мне б улыбкою стать.
Сладкой - сладкой!
Мне б черешней цвести,
лепестками играть.
Нежно - нежно!
Мне б на ветках берёз
белизной засверкать.
Снежной - снежной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647707
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Пішли у пам'ять снігові замети...
Хіба що ще повернуться вони...
Остання у зими тепер карета,
Що стане гарбузом, коли один
Квартет закінчить свій похід тривалий...
Останні дні на пальцях полічи...
А нам усього часу завжди мало,
І прагнем більше... Відлік... І вночі
Мій другий день народження настане,
Але не як старого - як маля...
Мені лише п'ять років... Дайте сани,
Пустіть сніги! - мій голос промовля...
А день минув так швидко й непомітно...
Я святкував, немов останні дні
Життя мого настали... Потім квітень...
Душа палала, п'яти у вогні...
На кожен оберт - лиш чотири роки...
Останній дзвін зими для нас луна...
Бабуся взяла човен та із доків
Пірнула у відпустку...
В дім прийшла весна...
28.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647655
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Вечер осени грустный колышет сон
И по шпалам уносит(шагами)-в репризу...
Вспоминая начало,пылает огнём...
В эпилоге - дождём по карнизу...
Александр "Поэмой экстаза" - пронзил...
Бонапарт к Валевской сбегает с Парижа...
Там и Бродский(в пелёнках),и родине - мил...
А Ван Гог - увлекает своею харизмой...
Под малиновый звон(по велению сил)
Лучик света проснулся,поглаживал розу...
Томный взгляд за собою манил и манил...
В миражах высыхали сонные слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Устал он, выбился из сил
И пал под тяжестью обмана -
Фрегат младого капитана
Шёл без руля и без ветрил.
Болтался пробкой по волнам,
Оставив якорь там, на суше,
Искал загробные он души
На радость собственным врагам.
И не вернулся он к причалу,
"Безумец" слышалось кругом,
С каким-то злобным торжеством
Несли цветы к мемориалу.
С тех пор года упрямо шли,
Но там, в просторах океана,
Фрегат младого капитана
Виднелся с парусом вдали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647614
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Степи, поля без меж, без краю -
Усе снігами замело!..
Зорю вечірню зустрічаю;
Вже спить засніжене село...
Як неприкаяний, блукаю -
Мабуть, ніколи не змінюсь:
В душі то плачу, то співаю,
Та вже давно я не сміюсь.
Мені до пекла чи до раю?
Куди не йду, а поруч — ти,
І подумки завжди вертаю
Туди, де веснам не цвісти...
Заплющу очі - і літаю,
Йду за тобою, як сліпий...
Ти відпусти мене, благаю,
Бо я ж не лялька, я живий!
Для тебе хто я?.. Я не знаю!
Ти хто для мене: вічність, мить?
Я в душу двері відчиняю -
Знадвору сніг летить, летить...
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647527
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[b][color="#ff007b"]Моє щастя - це ти!
Ти дорога до раю...
За тобою в світи,-
Я іду,- бо кохаю!
В перехресті доріг,
Де безкраї ліси.
Сонце впало до ніг...
Мов краплина роси...
Моє щастя - це ти!
За тобою гаями...
Тебе зможу знайти,
Хай там що поміж нами...
Он веселка ясна,
Вона схожа до тебе!
Ти для мене весна,-
Ти для мене півнеба...
28 02 2016 р
Вікторія Р
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647520
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
[img]http://www.e-reading.club/illustrations/1040/1040022-i_001.jpg[/img]
В гримерці за сценою
стомлений Оле-Лукойє
запалює вогник –
маленьку Полярну зорю.
І крила згортає
стара парасоля совою,
зітхає протяжно
в куточку луною: - Угу-у!
Легкі балерини кружляють
за вікнами снігом.
Розплавленим оловом
серце тече на папір
і там застигає
химерним мереживом літер –
і ширшає простір,
звільняючи обрій від стін.
Сміється русалка,
танцює Дюймовочка з іншим –
і Каєм холоне у грудях
надія надій,
Та стомлений Оле-Лукойє
Все пише і пише
(а раптом подіє
старої лапландки напій!).
Даремно. Спізнився.
Кохання його Королева
розбила люстерко –
і скалки помножують біль.
Сіріє від смутку світанком
самотня гримерка.
Совою злітає над містом
невпізнана тінь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647417
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
- Чом схилилась над рікою, молода вербичко?
Довгі коси вже скупала, умиваєш личко?
Ти куди? - питає річка. До кого зібралась?
Хоч давно вже помітила, що та закохалась.
Закохалася вербичка в клена молодого.
На побачення зібралась, звичайно, до нього.
У сорочці - вишиванці він до неї прийде,
Коли ясний місяченько знов на небо вийде.
Задивляється на неї місяць величавий.
Та один їй лиш до пари - кленок кучерявий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647354
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/9d57/WJCL-ImyPLM.jpg[/img]
Ромашки у волоссі і посмішка в очах,
Такою ти назавжди залишися в думках.
Медові твої губи, веснянки на щоках
Забути неможливо, а я лиш цьому рад.
І знову у неволі, і знову у тюрмі,
Коли згадав я очі, каштанові твої.
Ну як вони горіли, ну як вони цвіли,
Немов ранкове сонце виходило з імли.
А вітер розвіває ті кучері смішні,
Через які, можливо ,сподобалась мені.
Твій голос, ніби пісня - милуються усі,
Зі мною трохи інша – мабуть, у всій красі.
Так прикро визнавати - безсмертного нема,
І та любов, що вічна, трагічною була.
Я не приймаю правди, тому і прокричу:
Ловлю щасливі миті - без тебе проживу!
Ти в світі не єдина, ти в світі не одна,
Але моєму серцю милішої нема.
Давно ти не зі мною, але у серці рай,
Тебе я не забуду і ти не забувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507835
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.02.2016
У родника чувства(на берегу "нежность")
Только с утра - грустно,только с утра - снежность...
Ты приходи в полночь и прихвати свечи...
Я в тебя верю...Ты - не шальной ветер...
Я для тебя в алый ложе принаряжаю...
А на графите(чёрном)белое открываю...
Я тебя знаю...
Я тебя вижу...
Я тебя чувствую...
Нет тебя ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647333
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2016
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 26.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна, позитивна, щира і смішна,
Кучеряві коси, лагідна душа.
Очі волошкові, руки теплий май
Ти мене міцніше, мила, обіймай.
Бо прийдуть хвилини смутку і жалю,
Замість тисяч «лю́блю», лиш одне – «терплю».
Розлетиться щастя полино́м гірким
В пурпурове небо в золоті зірки.
І до того світла невідома даль,
Як же мені прикро, як же мені жаль:
Почуття розтали, як в стакані лід,
Залишивши холод і пекучий слід .
А була ж велична та любов для всіх:
Ставили за приклад (що гріха таїть).
А тепер на по́сміх, кури лиш клюють,
Ми не зрозуміли в чому щастя суть!
А воно не в то́бі, навіть не в мені,
Щастя - коли маєш радості земні.
Але ти для мене стала неземна,
От тому і доля каторга одна:
Лиш тебе любити і до скону днів
Про любов кричати тисячами слів.
А у час смирення, коли я помру,
Знаю не згадаєш ти печаль мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 26.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Сніг і морози пом"якшені,
Ночі пішли вже на спад.
Вишні і груші, і яблуні
Мріють про сонячний лад.
І хоч зимі ще не хочеться
Крила свої вже ховать,
Хвилі тепла уже котяться,
Здалеку радо спішать.
Снігу й морозу кораблики
Чари весни обпечуть,
І незабаром журавлики
Вісті нові принесуть.
Скоро повернуться здалеку
Теплі весняні вітри.
І затанцюють кораблики,-
Перші дарунки весни.
Птахи давно вже готуються
Вилетіть з дальніх країв,
Нам вже й курликання чуються,
Й помахи крил журавлів.
Мріють вже люди усміхнені
Душі розкрити теплу.
Зиму забути завихрену,
Весну стрічать молоду.
Сніг і морози пом"якшені,
Скоро й струмки задзюрчать,
Сонячні дні вже подовжені
В дар нам несуть благодать...
Жду виглядаю корабликів,
Їх веселкові дари,
Швидше вертайтесь журавлики,
Диво - дарунки весни!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642020
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Твої слова палкі, В твоїх обіймах я,
слова кохання. як стигла вишня.
Ти їх шептав мені Ти знав, душа моя
вночі і зрання. була не грішна.
В світі величнім цім,-
одна в нас доля.
І солов"їний спів
для нас з тобою.
Була весна-красна, Для них в наших очах
за нею літо. світились зорі.
Воно нам принесло І наяву, і в снах,
дарунки в дітях. і в щасті, й горі.
В осінні дні ясні,-
з"явились внуки.
Співалися пісні,
й боліли руки.
Та не зважали ми Призупинився час,-
на роки й болі. для нас з тобою.
Віддати сили всі Усе було гаразд,
були готові. хоч були й болі.
І знов твої слова,
слова кохання.
Любов наша жива,
в сім"ї єднання.
Моя рука в твоїй, - Спасибі,-я кажу,
І в нас з тобою тобі і долі.
спливав за роком рік,- Любов я бережу
усе з любов"ю... в життєвім полі.
І хоча ти давно
вже в іншім світі.
Жива наша любов,-
в онуках й дітях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646523
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Вдивляюся в загиблих я портрети
І бачу докір в світлих їх очах.
Міг стати хтось ученим, хтось поетом,
Життя сімейне хтось лиш розпочав.
Чому вони? Чому? Чому так рано?
Їх шлях лежить тепер на п’єдестал,
А хто загоїть материнську рану,
І батька біль, що, мов мечем, дістав?
Чому так рано йдуть з життя герої?
Щоб вічність теж собою прославлять?
Щоби життя держави перекроїть,
Новим зерном нам душі засівать!
Вдивляюся в портрети убієнних
Й велику віру бачу в їх очах,
Кричить душа народу вже у -енне:
Як можна владі це все пробачать?
1.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646992
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
[b][color="#0015ff"]Ти вже не той, що був раніше,-
Не ті чуття бентежать твою кров.
У віршах давнє час колише,-
Десь у світах згубив мою любов.
У травах вітер щось шепоче,
Край поля він стежину обійма...
Душа болить, кохання хоче,-
Його ж давно уже чомусь нема...
Не вийде більше ясне сонце,
Нависли наді мною чорні хмари.
Не стукає твій голуб у віконце,
Та я ще вірю у любовні чари...
19 02 2016 р
Вікторія Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645379
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Шкідливий штиль на морі кораблю:
Команда п'є вино та грає в карти,
Гниє залізо, пліснявіє трюм,
І мапа розповзається на шмаття.
Спить капітан, не дбаючи про курс.
Забута ціль нудьгує на припоні.
Це для штормів – спокуса зі спокус:
Найменша хвиля – корабель потоне.
Розгубиться без вправних рук штурвал,
Не розрізнить [i]праворуч[/i] і [i]ліворуч[/i].
І, замість всіх зібрати на аврал,
Помчить до шлюпки капітанопокруч.
Команда – лиш юрба без вожака,
То підуть всі на дно, на щастя риби.
А капітан, діставшись маяка,
В усьому звинуватить моряка
Й на нього спише корабля загибель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646673
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
А я іду, сама собі весна,
Вдихаю сонця аромат мімозний,
А десь чекає Майстер край вікна,
Гортаючи завершений рукопис.
Мітла танцює – проситься в політ.
І ми, вдягнувши захисні шоломи,
Вже летимо між зір на вихідні
На берег часу – зняти з себе втому.
Земля там дика, носить хутро трав,
А Бог ще ліпить коників із глини,
І соняшник насіння ще не дав,
Аби дрібнити вічність на хвилини.
Тут ми з тобою – Єва і Адам.
Нас тільки двоє в променях мімози.
Чаїний човник. Часу Іордан.
Весна. Вікно. Цвіт яблуневий прози…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646860
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016
Сяє в небі сонечко золоте,
а навколо квітне все і росте.
Розсипає сонечко промінці,
а вони купаються у ріці.
І горять промінчики у росі,
залишила ніченька роси ці.
Працьовите сонечко золоте,
із трави сорочечку землі тче.
І радіє - тішиться вся земля,
бо її сорочечка розцвіла.
Глянь, ясними барвами як цвіте -
вишивало сонечко золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646684
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 25.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2016
К О Р О Т К О ПРО Л Е С Ю У К Р А Ї Н К У
25 лютого 2016року - 145 років від дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) (1871—1913), видатної української поетеси, громадської діячки.
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; нар.13 (25) лютого 1871, Новоград-Волинський[3] — †19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі, Грузія) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
Вона знала багато європейських мов, крім слов'янських: української, російської, польської, болгарської, також давньогрецьку та латинську, що свідчило про її високий інтелектуальний рівень.
Українка багато перекладала Миколу Гоголя, Адама Міцкевича, Генріха Гайне, Віктора Гюґо, Гомера.
/ ВІКІПЕДІЯ /
***
[b]*** Дочка Прометея і геній народу!
Україні й нащадкам залишила слід!
Стремління до волі ,також до свободи,
Порив УКРАЇНКИ й сьогодні не зблід!
Взірець українцям, співачка народна
Славімо,шануймо її оптимізм!
Вона щира й лірична,
в віршах благородна!
Ліричний і сильний її романтизм!
І Лесина творчість бринить і понині!
По всій Україні,по рідній Волині!
Крилатеє слово її - невмируще!
Титаном летить й у далеке грядуще!
Вона поетеса,ще громади діяч,
Іще публіцист та і перекладач.
Знала багато європейських мов,
Бо кожне Слово- це навчання основ!
Брала участь у національному русі,
Відома скрізь і у дитячому крузі.
Лариса Петрівна-Косач-Квітка
Ця поетеса= справжня УКРАЇНКА!
25.02.2016р.
Валентина Мала
[/b]
25.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646761
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Чоло високе. І розумні очі.
Я в них ловлю жадобу до життя.
Читаю в них, що ти свободи хочеш,
Народних дум читаю відбиття.
Блакить очей твоїх – весняно-синя.
В ній теплота до всіх злиденних рук.
Ділам народу – вірність лебедина,
Непримиренність до народних мук.
«Ні! Я жива, я вічно буду жити!» -
Співала ти й розгонила пітьму.
Щоб так уміть життя й людей любити,
Собі тебе для прикладу візьму.
Твоє ім'я недарма – Українка.
Ти – пролісок, що сонце слав з руїн,
Боєць за правду і не просто жінка –
Поет життя. Низький тобі уклін.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Промінням вранішнім гойдається фіранка,
Черпає сяйво день в свої долоні.
З рожевим спалахом умитого світанку
Тікають сни у роси прохолодні.
Я вдячна дню за те, що він настав,
Влетів у душу, повнить безмір світлом,
І мрії стомлені із забуття дістав,
І починає плин невпинним вітром.
І вдячність ця мені прощає смуток
Й давно забуту гіркоту образ…
Пучечок росянистих незабудок
Розтопить холод учорашніх фраз.
Бентежать душу настрої квітчасті,
Що проросли до сонця на золі…
Ця вдячність є інакшим йменням щастя
У данім шансі жити на Землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645283
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Растаял до зари зефир...
Покрылись пылью тлена розы...
Последний выдох... Умирал Ампир...
И разрыдались ливнем грозы...
Последний раз стучали в дверь...
И проскрипела половица:
Бежал от тени серый зверь...
С угла смотрели грозно лица...
Последний раз ударил гром...
Он за собой унёс кошмары...
Куда то делся странный сон...
Луч света прорывался далее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646259
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
- Кап! – капнула крапелька роси біля моїх лапок і потекла прозорою річечкою вниз, по світлих прожилках зеленого листочка. Я обережно підійшов ближче, вмочив лапки і почав ретельно вмиватися. Ген, за обрієм, вранішнє рожеве сонечко запалювало край неба.
- Доброго ранку! - почув я за спиною і аж підстрибнув від несподіванки. - Як життя?
Я обернувся, ще протираючи лапками сонні очі. Переді мною, гордо випроставши прозорі крильця, сиділа смугаста бджілка.
- Щ..щ..що таке життя? - наївно запитав я, дивлячись в чорні бджолині очі-намистинки.
- Як?! - сплеснула передніми лапками бджілка і здивовано замахала крильцями: - Ти не знаєш, що таке життя?!.
-Ні, - сказав я: Я народився лише сьогодні рано-вранці. Ось вперше вмився крапелькою роси, вперше розправив свої різнобарвні крильця, ось, глянь, які… І я, наскільки міг широко, розвів у сторони свої яскраві крила, схожі на пелюстки дивовижної квітки - і вони засяяли всіма веселковими барвами у вранішньому промінні...
- Яки-и-ий ти-и-и!!! - захоплено лише й вимовила бджілка, скоса поглядаючи на свої безбарвні маленькі крильця чорними намистинками.
Її здивування і захват звеселили й потішили мене, на душі стало приємно і трохи радісно.
- Але що таке життя, і що далі робити, я не знаю, - сказав я.
- Як це, що робити?! - аж присіла на задні лапки бджілка, і її намистинки ще більш заблищали від здивування. - Та приносити користь іншим, жити для інших, як у нас у вулику! Ось я - розвідниця, - гордо стукнула себе в груди передньою лапкою бджілка, - я вишукую квіткові галявини і приводжу туди бджілок-трудівниць, які збирають солодкий нектар. Інші бджілки трудяться у вулику, годують малечу, прибирають… У кожного з нас своє завдання, і всі його старанно виконують. Від цього просто й легко на душі! Життя складається з дрібничок, але кожна дрібничка важлива, бо від старанно виконаної роботи залежить життя рою, адже ми живемо для інших, не для себе...
Я стояв, кліпав очима, не знаючи навіть, що запитати далі, бо й те, що сказала мені бджілка, важко було осягнути, коли ти ось лише вперше розправив крила.
- Але ж?.. - ще щось хотів запитати я...
- Ніколи мені, - відрізала бджілка: треба трудитися, бо й так запатякалася тут з тобою, он вже сонечко й вранішню росу висушило на квітах, тож бувай....
- А… Але ж… - тільки й встиг вимовити я...
Та бджілки вже не було. Лише вітерець, що вона здійняла відлітаючи, здмухав трохи пилку з моїх різнокольорових крилець. Я залишився сам. Літнє спекотне сонечко піднялося вже високо, нещадно пекло прямо над головою. Навкруги кипіло й вирувало життя! Кожен щось робив, був зайнятий своєю справою, у всіх була своя мета в житті... А я? Для чого я? Чи стану я комусь потрібним, і що я вмію?... Я аж присів від такої приголомшливої думки... Зробилося якось порожньо і трохи лячно на душі... Ні, от навіщо, навіщо та бджілка нарозказувала мені такого?!. Зараз жив би спокійно, пурхав би з квітки на квітку, милувався гарним погожим сонячним днем до самого вечора, адже життя в нас, метеликів, таке коротке - всього один день, і не задавав би собі дурних питань: що таке життя, навіщо воно, і що з ним робити, з тим життям?..
До порожнечі й переляку в душі прибавилася злість невідомо на кого: на бджілку, на себе, чи на увесь світ, який кудись біг, спішив, кипів життям, і якому не було абсолютно ніякої справи до якогось малюсінького, хоч і яскравокрилого, метелика...
- Агов! - закричав я: - ЗУПИНІТЬСЯ! Я Є!!! ОСЬ Я, ЗВЕРХУ, НА КВІТЦІ!
Ніхто навіть голови не підняв угору, всі поспішали у своїх невідкладних справах: щось тягли в свої нірки, щось викидали звідти, мабуть, якийсь непотріб, а потім, як на мене, такий самий непотріб приносили здалеку і затягали знову в свої домівки... Мовчки сидячи на краю пелюстки, я незчувся, як настав вечір. Сонечко зморено сховалося за зеленими верхівками дерев, і лише його краєчок, наче вухо, виглядав звідти, мовби воно прислухалося до того, як увесь світ готується до сну. Враз стало якось байдуже, зовсім однаково, що я за цілий день свого життя так і не порадів життю: не політав між яскравих квіточок, не похизувався своїми яскравими різнобарвними крильцями. Може, тоді б мене хоч хтось помітив там, внизу, і, замість тягти щось кудись, поглянув би вгору, здивувався і порадів би з яскравості моїх крилець... Та яка вже різниця тепер?..
Сонячне вухо зовсім сховалося за деревами, і перша зірка яскравою цяткою загорілася в небі...
- Нічого… Зате я знав бджілку, яка бачила мої різнобарвні крильця! Вона дивувалась і милувалась ними, може, ще й розповість комусь про мене...
І від цієї думки стало тепло-тепло на душі… Я посміхнувся, зручніше вмостився на краю пелюстки… Ось він… Сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646595
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ZobdNXT0Za0[/youtube]
Пробач мене за ту страшну любов,
Що ти принесла в дім як самотину...
Пробач за біль, що в моїм серці знов
Палахкотів чорнявим серпантином...
Кохання шторм нам вижити дозволить,
Якщо ти йдеш, куди несе мене...
Чи любиш, чи ненавидиш до болю -
Усе це з часом стихне і мине...
Та чи ти віриш всім отим словам?
Чи думаєш, що я вже непотрібний?
Чи прикидалась? Буде добре нам,
Як перейдемо разом труби мідні...
І лиш стоять сімнадцяті ворота...
Несу у потойбіччя "Прощавай"...
Коли здається, що розлука потім,
Стереотип кидаємо за край...
Й до тих воріт, до долі, до кордонів
Ідемо... І... Я - попіл... Ну й нехай...
Та я не від'єднаюсь! Ні - законам!
Земля кричить з плачем нам "Прощавай!"...
І так і сталось: все-ж таки одні...
Нема нічого, лиш одні пустоти...
У вимірі минули наші дні...
Ми йдем в нове, сімнадцяті ворота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645550
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Один ліхтар на двох... Летить проміння...
Холодний дощ заграв нам на гітарі
Іспанські ритми... Легші, ніж пір'їни...
Фламенко витанцьовують примари...
Прошу тебе я щиро і відверто -
Ти не тримай всього людського зла...
Малюєм те, що було колись стерто...
Помовч заради нашого тепла...
19.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645323
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2016
П'янкий світанок лоскоче повітря,
Медовим трунком лягає на вуста,
Вінок цілунків багряна палітра,
Кричить бажанням густа німота.
Закритий світ від всесвіту реалій
Завісою нестримних почуттів,
Солодким запахом живих конвалій,
Розсиплених емоцій пелюстків.
Одягнена обіймами твоїми
Ванільний ранок вкотре вже зустріну
І серце в ритуалі пантоміми
Тримтить від запалу мого адреналіну.
Лиш дотик до оголеного нерву
Пробуджує у тілі всі клітини,
Остаток впитує, як губка, без резерву,
Будує з поцілунків павутини.
Шалений трафік наш і своєрідний,
Святий для нас і чистий, як причастя,
Бо ти мені, як кисень, необхідний,
Як пульс, що б'ється на моїм зап'ясті.
17.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644715
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Экспромт
В ту весну плакал воск аналоя...
Не хотела гореть свеча...
И не знала душа покоя...
Улетала куда то она...
В ту весну капели звенели...
Между ними звучали слова...
И те двое любить умели...
Разлилася любви река...
Затопила она долины...
И поля накрыла она...
И горячие руки - на спину...
Обжигал поцелуй глаза...
В ту весну и до страстного лета...
В осень жёлтую и заметель...
Капал воск со свечи сонетом...
Было это...Ты только поверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644353
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Молочна ніч... Колише вітер прути...
І тільки ти ідеш, ідеш навпроти...
Лоскоче пір'я... Сон! Не може бути...
І знову дім, і знову білий попіл...
Мій отчий дім - задимлена Аляска...
Ні кроку нікуди, ми тут самотні...
Бо йдеш крізь попіл - новий світ... Чи казка?..
Та я не знаю, що це, вже й сьогодні...
І марево... Чи справді хтось гуляє?
Чи то є ти, чи то є білі люди?
Та ні... То вовка кликають до паю...
А я ж не хочу... всю... тебе... забути!
Будь ласка, повернись... Чи це так важко?
Бо білий може радості й не дати...
І нащо ти робила це? Ну нащо?
Вбиває щастя... Мене - небагато...
І знову марево... Та ні... Неправда...
Хоча... Стривай... Це ти? Ти повернулась?
Нарешті сталось! Все ж якась оплата
Отих страждань, що в снах молочних були...
Ну все... Тепер я зрозумів - це доля...
***
І знову дім, і знову білий попіл...
Нарешті сонце сяє у тумані,
І тільки ти ідеш, ідеш навпроти...
17.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644731
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
У березня таки якісь зв’язки є,
А може у природи він – в обранцях?
Широкі повноваження дає,
Забрала днів у лютого-вигнанця.
Зовсім на себе лютий вже не схожий,
Стабільно плюс, із запахом весни,
Свої права віддав він, схоже,
А березень узяв і – без вини.
Вже сонце по-весняному встає,
Теплом своїм ласкає кожну днину,
Пташина голос радо подає
І небо стелить голубу тканину.
Підсніжник вже від голосу весни
Голівоньку казкову піднімає
І грає березень уже на дві струни,
Зими закони з легкістю ламає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642213
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Вечірнє кафе...
Наш столик пливе,
несе двох під звуки Шопена.
Світ, наче застиг.
І ми в один змиг
в очах потопаєм натхненних.
Твій подих торкне
волосся... Майне
десь близько над вушком... Мій милий...
Мовчу, лише так,
зціпившись в кулак,
приборкую вічні я сили.
Та ти не зважай!
Мій погляд впіймай,
торкнись ніжно пальців устами.
Як світ стару гру
почни. Я - веду,
та дії - твої. (Це між нами).
Здійсни ритуал -
наповни бокал
ігристо-солодким до краю.
До вуст піднеси...
- А можна на "ти"?
Я ж, наче, життя тебе знаю.
- Так... - тихо кивну
й пірну в глибину
зіниць твоїх темних в бажанні.
Ти поглядом всю
мене вип"єш тут...
Згораєм повільно в коханні.
- До танцю, мадам?
Я вигну ледь стан,
край плаття зміщу випадково...
- Все ж тут такий гам,
пройтись треба нам.
Ти вирішиш сам гарячково.
Ніч відступ схова.
Лиш шелест зрива
цілунків, зізнань... Мізансцена.
Все стихне за мить -
ми, сумніви, хіть...
Лиш світ пливе вальсом Шопена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644582
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 17.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2016
Присвята одному ЧУДОВОМУ автору в Клубі Поезії, яка запросила мене на "білий танок"))
[b]«Ти моя, тільки моя…»[/b]
[color="#041ae0"][b][i]
А від зими – один листок
Календаря, що на стіні
Ти запросила на танок
І я згораю, мов у сні
Від нетерпіння –
ми лиш вдвох
Дарує нам сьогодні Бог
Твоя рука – в моїй руці
Твій подих в мене на щоці
Твоє сердЕчко чую я
І ти моя... тільки моя…
© Микола Карпець (М.К.)
*16.02.16* ID: № 644418
[/i] [/b][/color]
Якщо в тему пори року, що на листівці, то:))
Зірвала осінь вже листок
З календаря, що на стіні
.................................
Втратила осінь вже листок...
В календарі, що на стіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644418
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
По весне собирался Мальбрук...
Забирая свои амулеты:
Поцелуи,касания рук...
И опавшие листья - монеты...
Я узнала его на Face book...
Пролетавшая(в небе) комета,..
Возвратилась и сделала круг...
(В первый раз с сотворения света)...
По весне возвращаются вновь?..
По весне отпускает былое?..
По весне обновляется кровь...
По весне - изумрудная хвоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644320
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
[b]«Перший зимовий танок»[/b]
[color="#0804e0"][b][i]
Зійшлись зима і осінь в танці
Замерзли руки, щоки, пальці
ДумкИ замерзли і слова
І колом, колом голова
Кружляє разом з ними сніг
То ввись летить, а то до ніг
Сніжинка кружить, мов жива…
І колом, колом голова
Партнер в сніжинки – вітерець
Розбив немало він сердець
Танцює, та іще й співа
І колом, колом голова
Кружляє сніг, кружля листок
Він весь промерз вже до кісток
Його ховала десь трава
Яка й сама за ледь жива
І колом, колом голова
Вкриває землю рівно сніг
Кружлять втомився - спати ліг
Землі от шубка і нова
І посивіла голова
Вода замерзне – стане лід
Осінній згорбиться і дід
Зима вступа в свої права
Вона тепер тут голова
© Микола Карпець (М.К.)
*16.02.16* ID: № 644333
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644333
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
В Кохання ти закоханий
усе шукаєш
мішень звабливішу, іще
гостріше вістря.
Ти знаєш - вічна є Любов.
Об"єкт міняєш,
бо віриш - всім в твоєму серці
стане місця.
А я ревниво краплю Сонця
в грудях тисну.
І обпікаю душу, й
зігріваю мрію.
Любов приходить раз! ...Бо більш
немає смислу.
Так відчуваю я. В таке
кохання вірю.
Ти - сіль моїх іще
невиплаканих сліз...
Я - якір крил твоїх...
Усе це - без мети!
Так, знаю, я - лише
[i]одна для тебе "із".[/i]
І що тут вдієш, як
[i]єдиний мені ти[/i]?.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644302
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
перини тоншають неторканих снігів,
блакитне тіло вдягнене в туман,
ти від зими ще не прокинулась зовсім,
здіймаєсь важко виснажений стан
ласкаві пальці сонячного князя
пірнають в локони, розпалюють вуста,
від струму дотиків спадає сон відразу,
і твоє дихання із пульсом ожива
і ти вже сповнене пролитим світлом плесо,
любов'ю плавиться шовкова глибина,
підперли дах колони - три берези,
по теплім камені оркестр веде весна
до тебе музика іде, немов на сповідь,
щоб в звуках чистих відмолить гріхи
епох... багато сліз...і ти вже повінь,
тобі тісні занадто власні береги
змиваєш кров зеленою водою,
по хвилях трав пливуть вітрила хат,
вертаєш вічно, все нова собою,
і огортаєш чорногірський Арарат
і на вершину ти злтіаєш едельвейсом:
'Поглянь на мене, Сонце, я твоя"
і тріумфуєш над руїнами, воскресла,
моя блакитно-сонячна земля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644178
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Коли ранок проб'ється крізь штори,
Ти закрий мені очі рукою.
Хай зі мною буде моє море,
Будучи мілкою рікою.
Коли вже помиратиме літо
Заступи мене вдосвіт собою.
Хай сміється над нами пів світу,
Я вважатиму серпень весною.
Коли людство почне страшні війни,
На майданах розпалять повстання.
Подаруй мені свої обійми
Так, неначе ти бачиш востаннє.
Коли горітимуть очі вогнями,
Коли залиє всіх небо водою.
Без різниці що там буде з нами,
Та лише б прокидатись з тобою.
І коли осінь стане зимою,
Ти не допустиш життя згасання.
"Тримай мене міцно - одною рукою"
Так , неначе це дійсно востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597225
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 15.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Сивіють скроні, вицвітають брови,
Життя карбує впевнено сліди.
Заради чого втрачене здоров’я?
Хай не потраплять діти хоч сюди!
Тривожать сни війною їх ще й досі,
Де ціль одна – душмана голова,
Ще матері за вбитими голосять,
Кусає губи нестара вдова.
Онук Афган тепер шука на карті,
Неначе діда хоче там знайти,
І серцю сина боляче стискатись,
Здалось на мить, що й серця стук затих.
Летять роки… Їх не спинити, Боже!
Хлоп’я бере альбом собі до рук.
–А дід на тебе, тату, дуже схожий, –
Відмітив раптом радісно онук.
Війна людей завжди безжально косить,
І кров, і смерть схиляють до землі.
В бою важкім міняють колір коси,
І сиротіють діточки малі.
Тривожать сни ще й досі їх війною,
І вже не бачить їм солодких снів…
Не для війни, погодьтеся зі мною,
Народжуєм і ростимо синів!
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643988
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Люблю весну в начале февраля,
Когда в надежде набухают почки,
Пронзают землю первые росточки...
Но вдруг - пятнадцать с минусом!
И точка.
А также се ля ви и вуаля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644052
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
[b][color="#aa00ff"]Я тону в глазах твоих бездонных,
Ты один такой на миллион...
Я не видела счастливее влюблённых,
Я и ты, мой нежный Купидон!
Как же страсть сжигает моё тело,-
Вольным ветром бродит по рукам...
Ты целуешь сладко, и умело,
По моим волнующим губам!
Сколько счастья даришь мне, любимый!
Эту радость делим на двоих.
Я ко дню, Святого Валентина,-
Для тебя писала этот стих!!!
13 02 2016 г
Виктория Р
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643696
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016
"Ты снишься,милая Лилит!..
Ты в сон приходишь сладкой жрицей!..
Ты увлекаешь в зеркала:
В гротеск граничный...Дьяволица?..
Чарует блеск твоих ресниц...
Роскошный бархат(ягодицы)!..
Лилит,горячая Лилит!..
Ты так свежа и белолица...
Лилит,зачем ушла тогда?.."
"Там море Красное,барханы...
И я любила,как могла..."
"Ты зло впустила в свои храмы..."
"Я вкус свободы ощутила... "
"Ты там вкусила семя зла...
Ночами мне всё так же мила..."
"А Ева,Ева (из ребра)?.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644004
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Усе ревло… Земля кругом гула
Якимось дивним безкінечним гулом…
І ми в диму біля гори й села,
Чи кишлаку, чи, може, і аулу…
Не знали навіть, як його назвать:
Чужа земля, тому чужа і мова,
Й за що прийшли туди ми воювать,
Нам достеменно також невідомо.
А не було ж нікому й двадцяти:
Я – з України, той – із-за Уралу,
Хто – з Грузії, а хто – із-під Чити,
А ті близнята – десь аж із Аралу.
Ми всі були не просто земляки –
Брати… Й над нами смерть нависла.
І клімат, і рельєф буде який,
Нам пояснили, хоч і дуже стисло.
Та гір таких, і диких сірих скал
Ми не могли тоді і уявити.
І не кохану кожен мав стискать,
А автомат… Бо треба ж відслужити.
Там, де дрімала чорна нагла смерть,
Поміж камінням вміло маскувалась,
Де кожен другий був із нас поет,
Тож пісня навіть на ходу складалась.
Й не воїн проти нас стояв – душман,
Ще – лихоманки, небезпечні чуми.
Це там про «чорний» непростий «тюльпан»
Уперше у житті тоді почули.
І де від запаху пролитої крові
Нас, необстріляних, вернуло і нудило.
І зрозуміли раптом ми тоді,
Життя чого вартує, хрест, кадило.
Та ось нарешті бій, важкий, затих,
А дим усе ще виїдав нам очі.
Тавро страшних моментів, чорних тих,
Не раз нам принесуть тривожні ночі.
Піднявся згодом, рідшав темний дим,
Навколо порох, бурий, мов іржавий.
І ніби сонце, виріс поміж ним…
Тюльпан, червоний, змучений… Й лежали...
Два близнюки, з Аралу були що.
Обох таки їх разом і накрило…
Такі ще молоді…, а вже… За що???
Собою хлопці той тюльпан прикрили.
А він між ними… виткнувсь, червонів,
Немов радів, що й далі жити буде.
Буває так, бува ж так на війні:
Квітки живуть, а гинуть… чомусь люди.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643701
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Я хочу пити тебе
по краплі,
Впиватись з тіла твого,
мов з вази,
Удвох бажання ділити
навпіл,
Удвох примножувати
оргазми.
Я хочу їсти тебе
руками,
Здіймати тіло уверх
зі столу,
Із апетитом палким
ривками
В соку приймати до губ
смаколик.
Я просто хочу тебе
і крапка.
Слова всі інші тут будуть
зайві.
Іди до мене, казкова
мавка,
Тіла єднати в бурхливім
драйві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643846
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
День сердечек(на витринах),
Красно - розовых картинок,
Мармелада и суфле(в шоколадном пралине)...
И засушенных цветов,и живых,и с зимних снов...
Этот день - от Валентина!..
Праздник чувств(без палантина)!..
День влюблённых,день признаний,
Несгораемых желаний!..
День обычный,как и все...
На шестой FM волне -
Все мелодии любви,
Все о нежности стихи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643642
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[quote]Іноді використовую розмовну лексику, так що вона і тут теж присутня...[/quote]
Набридло місто... Відпусти, я прошу...
І відпустила сірість десь, кудись...
Можливо й добре... Втома... Вже не можу...
Цей монотон набрид... Мене веди...
Нарешті я візьму в житті перерву,
Я відпочину від буденних справ...
Займуся тим, що відведе Мінерву
З моїх плечей; нехай половить ґав...
На ґанок засвітило ясне сонце,
Направо - сад і яблуня моя,
Наліво - хлів і Чапко... Охоронцем
У хаті служить... Співи солов'я...
Із ґанку видно ферму мого діда,
Колись колгосп тут був... Тепер нема...
І попри двір наш стежка... По обіді...
Я ще сидів, ніхто і не тримав...
Все те, що було вкрито білим цвітом,
Тепер достигло... А смакує як!
І плуг обходив кола, йшов по світу,
І час сповзав, немов малий слимак...
За хлівом був садок разом з городом,
В садку давно вже яблуня росла,
Я часто залазив туди, зісподу
Мене просили злізти... І без зла...
І я злазив... Бо хтів іще гонити...
І на город - картопля, буряки,
Малина, помідори сонцем литі,
Квасоля, румбамбар і кабачки...
А за парканом - горб за горбом лізе,
Під парканом - Махнівка, мов маля...
Маленька річка... Повіває бризом...
Поліз нагору - сонце вже здаля
Лягає спати... Все, як на долоні -
Село мого дитинства, батьків край,
І поле, поле, поле... Я в полоні,
Неначе я насправді втрапив в рай...
Поміж горбами, біля краю яру,
Позаростала татова робота -
То корінцева - ліс... Кінець бульвару...
Пора додому... От сільські ворота...
І світлий вечір... На мангалі м'ясо...
І під шашлик на зорі спогляда...
Я втратив почуття нового часу...
І так мені стає себе шкода...
Бо це лиш тимчасовий відпочинок...
***
А потім - знову місто, знову стрес...
І знову бійки, фальш, одні причини,
До клубів, магазинів інтерес...
Я не такий... Я не люблю ним бути...
Для мене було радістю село...
Бо тут душа - це не якийсь там жмутик,
Там - цілий світ, натхнення джерело...
12.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643375
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Я потрапив у рай
Ще живим і малим...
В ту країну безмежних просторів...
Тут усюди Клондайк,
А ріка - часу плин
Зупиняється в зе́лені морі...
Спокій спраглих сердець...
Ось прозора діра,
Що поглине і вже не відпустить...
І туман - шторок швець...
Життєдайна пора...
Віддає тій дірі тіла згусток...
І виходить новий,
Мов мале немовля...
Весь оновлений став серед духів...
Індіанці прийшли
Десь з Гутина, здаля...
В їхнє пір'я один із них дмухав...
От і світ... Новизна...
Це лиш сон, а чи ні?
Ти з Скелястих? Ти наш... Чи не наш?
І природний вігвам...
...Вся душа у вогні,
І... на тобі малий лебердаш*...
Поки з нами лишись,
Ми приймаєм тебе...
Кожен вовк, кожна рись і зозуля -
То твій друг... До води
Можеш йти... До земель,
Де живеш...
Зникло плем'я...
Гуцулів...
То були індіанці,
Суперечок нема...
Повернувся туди, де мій одяг...
Вони досі не бранці -
Нас вкрила пітьма...
І лиш глибше пірнати у воду!
І так прагнеш туди -
До зелених морів
Через міст, через вічне зап'ястя...
Зло лишити в води,
Та країна - вгорі,
Там сміливі завжди мають щастя...
[quote]*лебердаш - мідний хрестик[/quote]
12.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643304
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Экспромт
В параллельные миры кто-то сжёг дотла мосты...
Разорвал мои холсты,Караваджо и Луи...
Затонули корабли на подходе в их порты...
И не бросить якоря возле башен маяка...
Мне остался - шелест неги,шёпот ночи,тишины...
Под весенние капели - половицами шаги...
В помутневшей акварели - запах плесени,тоски...
А за шторой амальгамы - ненаглядный блеск свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642739
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 13.02.2016
В ста оттенках одиночества(в преломлённых зеркалах) -
Безысходность от пророчества - на шарнировых ногах...
Будни сирой безнадёжности и голгофа для души...
В ста оттенках одиночества (за туманами) - дожди...
Одуванчики и звёздочки,и ромашки,и стрижи...
В ста оттенках одиночества - в страсть одетые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643347
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Цій осені вже так багато літ,
А кольорами виграє багряно
І вміло золотавить білий світ,
Немов веде в заплутану оману.
Осіннє листя… І його краса
Впаде під ноги сонячним гостинцем
У час, коли короткий день згаса,
Сумуючи в зів’ялих чорнобривцях.
Холодне небо сіло на паркан,
Згубивши хмарку в сухоцвіті трав.
В пожовклім листі помарнілих кан
Осінній вечір пелюстки збирав.
Для злив рясних вже приладнав відерце
Яскравий місяць на своєму розі…
Гостює в мене осінь - тішить серце.
Нехай зима ще поблука в дорозі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643370
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
[i][color="#aa00ff"][b]Не бачиш , я у снах твоїх блукаю,
І залишаю там свої сліди...
Бо серце переповнене любовю
Тебе шукає , тільки ти прийди.
Поклич мене і я тебе почую.
Завадою не стане темна ніч...
Бо я не сплю , а просто так - ночую.
Душа чекає , тільки ти поклич.[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643165
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Я верю...
В лучистую улыбку своего дитя..
И в сердце женщины что смотрит на меня любя...
И в шёпот листьев и сиянье звёзд.
В широкие просторы и родной мороз...
Что музыки нет красивей весеннего дождя,
И ночи только вместе,
И переливы соловья....
Я верю...
Теплоте ладоней матери своей.
И знаю,
Что добро всегда хранится в глубине её очей...
В то что животные всегда верней
Чем громкие слова "больших" людей...
Что недостойно слабых унижать,
И что упавшему нужна рука
Чтоб попытаться встать.
И просто верю в то...
Что нужно жизнь свою вот так прожить,
Чтоб было и
Потом...
кому тебя любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642538
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Ми живемо у матриці... Нам виходу не дано...
Ти розумієш, як мені всередині щемить?
Я розумію чи все ж ні? Де ж ділась моя пам'ять?!
Світ в обрахунках... Дія от завершиться... Ще мить...
Давай забудем все. Нехай так. Хай минає світло...
У темряву я падаю... Мені не відболить...
В обіймах я зникаю й сиплюсь... Мене візьме вітер...
А на радарі світиться:
Ще мить...
Ще мить...
Ще мить...
07.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642038
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016
У Пандоры было счастье
В красной нити(на запястье)!
С узелками - не случайно:
Крохи боли - её тайна...
Эти строки февраля - утешение себя...
Ускользая за поля,
В коме снежной - ты и я...
Никуда от слов не деться...
Ими можно обогреться:
Прикасанием души...
Созерцанием глубины...
Утешения забыты...
Если...если...если - квиты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642194
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
І ось з бронзи скульптури Смутку, що триває віками, він створив статую Радості, як існує лиш мить.
Оскар Уайльд
ми ще юні, та вже заглядали у дзеркало смерті,
шлях пізнання - ланцюг безперервних утрат,
і все щастя - хода по тонкім крижанім парапеті,
що холодний, як в ніч перед судом, Оливна гора
там далеко внизу піки-шпилі зруйнуваних храмів,
там далеко вгорі голки зір випинаються з тьми,
а дзвіниця крізь сон кличе, стогне, ридає за нами,
і біг серця збива той погрозливий ритм зими
пустоокі химери розрізнюють наші маршрути,
в своїх кігтях рвучи аріаднину нитку надій,
мандрівець-провідник легко тут перекинеться в Брута,
і сміється над всім божевільний дзвонар-лиходій
і тоді, лиш тоді, коли болю проступлять стигмати,
випадково нас двох зіштовхне провидіння рука,
і хоч разом удвох вдвічі важче по краю ступати,
від падіння врятує нас тільки ця близькість тремка
навіть хай лиш на мить, тільки черкнути губи губами,
а опісля віки кровоточить на гострім шипі,
тільки справжності мить, невимірна тривалість кохання
й ми наповну вдихнем на жахливій ось цій висоті
лиш на цій висоті можна вдвічі сильніш покохати,
всепроникне чуття лиш над прірвою наших страхів,
і окинувши світ із найвищих щаблів анахати,
наповнити життя тисячами безсмертних життів
Анахата - серцева чакра, джерело любові до людей, турботи про них, прояву співчуття.
6.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641822
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
В любимые хочу ладошки
Почувствовать себя в них кошкой
Увидеть негу в его взоре
В той глубине что схожа с морем
Вкушать нектар блаженства снова
И слышать ласковое слово
Мурлыкать нежно что то в ушко
И сны ловить с одной подушки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641643
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016
Сьогодні мій вогонь палає
Лише для тебе. Ти це знай.
Шляху другого вже не має,
Своє ти серце відчиняй.
Сьогодні мій вогонь палає
Лише для тебе. Ти весна!
Нам небо чари посилає,
Скажи мені чому сумна?
Все буде добре. Обіцяю.
Все буде добре. І це край!
Коли тебе я обіймаю,
То відчуваю власний рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641487
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016
у затінку життя, у пущі самоти,
хрести дерев поламані вітрищем,
коня душі спускай на полини,
що туляться до муру кладовища
тут спогади парують від землі,
суцвіттям павутинним відцвітають,
і долі лінії як тріщини в корі,
скриплять крізь зими стомленого гаю
тут під руїнами шепочуться кістки,
війни і мору діти-потерчата,
читай пожовкле небо, як листи,
вбирай обшир у очі непочатий
мов карби духів творять цей пейзаж,
мов невідмолена печаль легенди,
хоч тінь кида у серце смерті кряж,
останній спокій набирай в легені
крізь тебе осінь звільна протече,
в хоралах смутку чистих, літургійних,
хоч замикається це небо гробове,
твій образ - на гравюрах нерозвійних
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016
Чомусь болить... Ніяк не визначаюсь...
От тигра вполювали... Далі - що?
Пришвартували корабель десь скраю...
Тепер стоїть, потрісканий в ніщо...
Ти зрозумій, я - світ в перебудові,
До Бурдж Халіфи лізти. Я ж на дні...
Я розіб'юсь, порву усе до крові,
Помру... А чи поможе хтось мені?
І знов висотки... Знов вігвами кланів...
Чи марево, чи пуританів сни?
В нас кожен - це по суті лиш Титанік?
Залиш мене... Бо ми, як кораблі?
І одиниці виживуть? А далі?
Чи вийде жити? Як нам далі йти?
Чи з Хеєрдалом попливти у далі?
Чи у Вальгаллу? Декаданс мети...
***
Можливо... Все можливо... Все - ідея...
Ідея - вічність... Вічність - у крилі...
Й тим паче двох. Ввімкни життя у плеєр...
Відчуй... Ось люди, як і кораблі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641342
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Заростає травами батьківське подвір’я.
Звужчала самотня стежечка в саду…
Мов до мами й тата, в сиве надвечір’ я
З далечин додому знову я іду.
Молоденька вишня тулиться під хатою.
Від старої сливи діти в світ пішли.
Лиш так само пахне на подвір’ї м’ятою
Й прихисток півонії назавжди знайшли.
Сумно, як ніколи, хата поглядає,
Скошена віконниця про той сум рипить,
Мов батьків з дороги денно виглядає,
Наче їй самотність, як мені, болить.
Вже достиглі яблука нахилили гілку,
На знайомій стежці – осені сліди…
Смак мого дитинства, рідної домівки
Збережу я в серці спраглім назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637364
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 04.02.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2016
[b]«Я спатиму одна... »[/b]
[color="#0011ff"][b][i]
Я спатиму одна...
Бринить душі струна
Мені не треба ти
Іди під три чорти
Вночі ти ураган
Вдень тягнеш на диван
А я тобі не дам…
Викручуйсь якось сам
Статевий маніяк
Не висплюсь я ніяк
Набридливий тарган
Іди ти до циган
Або під три чорти
Мені набрид вже ти)))
Ти завжди на видУ
Я слів вже не знайду
От мию я підлогу
Ти гладиш мою ногу
Ну як робити справи???
Ти зліва, а то справа
А то підкрався ззаду…
І гладиш мене ніжно
От взяв дурную ваду
Тягнути в день у ліжко
Котяра ти, в сметані
Листок з берези, в бані
Що липне вам до заду
Нема з тобою ладу)))
©Микола Карпець(М.К.)
*03.02.16*ID:№641013
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641013
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Ти хто такий...
Не пізнаний...
Забутий..
Відкинутий в далеке небуття...
Страждань незліче́но тобою вже відчуто...
Дорога болю...
Шлях до забуття...
Ти хто такий...
Не сказаний...
Не спитий...
Безликий...
Втоптаний у тисячі шляхів...
Коханням страчений, журбою оповитий...
Заручник тлінності й безжалісних віків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640970
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2016
…Бігли босі ніжки споришем у росах,
Бавилось дитинство квіткою в саду…
Незабутня й мила жінко русокоса,
Рідна моя ненько, скрізь тебе знайду.
У садку калина, сонцем розмальована,
Серед листя пишного не сховає квіт.
Саджені тобою, літом зачаровані,
Мальви полум’яні вийшли до воріт.
Рушники літами вишивала доля,
Клала на полотна барвінковий цвіт,
І дубове листя, і волошку з поля,
І достиглі грона виноградних віт.
Пахощами сходить й досі,все здається,
Глиняна макітра, немов світ, стара,
У яку матуся, тільки день проллється,
Пироги складала зі смаком добра.
А найбільше диво – в тихому мовчанні
Знов почути мамину пісню про любов,
Про розлуки й зустрічі, вірність у коханні,
Задушевну щирість приязних розмов.
Спогадами цими повниться серденько.
Зіркою ясною грієш з висоти.
Найдорожча жінко, рідна моя ненько,
Так любити в світі вмієш тільки ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640697
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Почуй мене крізь галас,
Крізь тисячу вітрів,
Втечемо просто зараз
До теплих берегів...
Втечемо та збагнемо,
Хто ми в чужих руках,
Ми сонце увімкнемо
Та поховаєм страх!
Тримаємось за мрії
У снах та на яву
І скоро наші дії
Розбурхають весну!
Спливає час повільно
Й водночас швидко так
А нам безмежно вільно,
Щасливі ми ще б пак.
Твої думки-пустеля,
Мої думки-кришталь,
Над нами небо-стеля,
Велична синя даль!
Любов дарує крила,
Любов-то сенс життя!
Ти поруч моя мила
Тому й щасливий я!
Почуй мене крізь галас,
Крізь тисячу вітрів,
Втечемо просто зараз,
Але не треба слів...
Втечем, як бистрі ріки,
Вже близько прірва мрій,
Знай, ти моя навіки!
А я навіки твій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640910
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
отрави меня яркостью красок,
не убей только мира пресностью,
красота ведь - не лестность сказок,
красота ведь в охоте за бездною
задуши меня жидким воздухом,
на вершине самой тропосферы,
упивайся скалистыми гвоздьями,
не люблю я равнин полумеры
разорви меня сильным течением,
глубина мне грозит свободою,
сладкий ужас кораблекрушения,
вкус соленый запретного плода
распахни мой скафандр в космосе,
я, как солнце, вдыхаю вакуум,
чтоб сбежать из трехмерной плоскости,
черных дыр опьяняюсь маками
красота ведь смертельно опасна,
и, визможно, совсем бесполезна,
я, преступник за шаг от казни,
ее флаг поднимаю мятежный
3.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640843
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
Затям, подорожній: як прийдеш у Спа...
Ні Спарти тут, ні спа-салону...
Лиш вічність похмура із тиском канав,
Мов гейзери... Вічність без скону...
Дроти обтинають полотна небес,
Вігвами опорою служать...
І падає небо, з нього сходить Зевс...
Ну як ти там в Греції, друже?
Минули роки... Знов incognita... Знов...
Многогрішний... Григорій... Сюди!
Ти побачив усе, і побачиш, либонь,
Той пейзаж...
Відведи до води...
Пробудись, сивий дух, що живе в цих лісах,
Заспівай свою пісню бувалу...
Ти уже у воді, з тебе змито весь прах...
Дні і ночі повільно минали...
Наша ватра палала, нас Фогник гортав,
Закутував в плед свій прозорий...
Ми всередині спали... Ні, не спали... Пітьма...
І дивилися фото із двору...
Співали пісень під гітару з краплин,
Їли ягоди ще не примерзлі...
І думали... Сотня минула годин...
Застрягли у часі над плесом...
Склалось враження, мов світу ліку нема...
Все спинилось, лиш дихає вітер...
Тож затям, подорожній: ти прийдеш у Спа...
Варто тільки цього захотіти...
03.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640837
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
[i]Згаси мій зір - я все ж тебе знайду,
Замкни мій слух - я все ж тебе почую,
Я і без ніг до тебе домандрую,
Без уст тобі обітницю складу.
Відломиш руки - я тоді тебе
Впіймаю серцем. Наче між долонь,
А спиниш серце - мозок запульсує;
Коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,
Тебе в крові палючій понесу я.[/i]
[b]Райнер Марія Рільке
Згаси мій зір...
Перекладач: Микола Бажан [/b]
http://www.ukrlib.com.ua/books-zl/printthebookzl.php?id=331&bookid=9&sort=0
*********
Ти мене випиваєш подихом,
як жертовний напій, до дна.
Я розбитим хрустальним келихом
долі бризкаю. Напина
пристрасть звуки болюче струнами.
Я вустами ловлю твій вдих.
Вимальовуєш ласку рунами.
Виціловуєш душу з них.
В ритмі серця твого вчусь дихати.
З рук твоїх світ вертаю свій......
Можеш більше мене не кликати -
у тобі я - в крові твоїй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640773
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
Коли у принцеси немає дракона..
ну...тобто принцеса така... БЕЗДРАКОННА,
не тішить принцесу ні торт,ні корона,
ні сукня новенька,ні плюшевий слон...
Бо сняться принцесі бали і турніри,
де принци відважні,де принци сміливі
рятують із вежі принцесу вродливу...
То ж СПРАВЖНІЙ принцесі ПОТРІБЕН ДРАКОН!
Він дуже Величності кожній згодиться-
лякати несправжніх ПІДРОБЛЕНИХ принців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636003
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 02.02.2016
[i]Експромт-коментар на поезію
«Навіщо?» (автор: Юлія Нова)[/i]
Навіщо? Легко запитати...
Та відповідь лише одна -
Тому, хто прагне панувати,
Потрібна ця дурна війна!
У суперечці винні двоє,
Якщо по правді підійти.
В одного прагнення до волі,
Він просить брата: "Відпусти!".
А той не хоче відпускати,
Минулі згадує роки...
Але свободу не здолати -
Вона від Бога на віки.
Минає рабство віковічне,
Коли був брат над братом пан.
Нажаль, все склалося трагічно -
Молодший брат розкрив обман...
Коли втрачається довіра -
Її не легко відновити.
Лиш в Господа поможе віра
Цю ворожнечу припинити...
У суперечці винні двоє.
Та більше - той, хто розумніший.
В ім’я Господньої любові
Хай перший стане він добрішим.
Протягне щиро руку брату,
Відкине ненависть і злобу.
Вчив ворогів Христос прощати -
Як не простити брату свому?
Господь лиш тим допомагає,
Хто щиро кається в гріхах,
Любові серце відкриває,
Добра і правди вибрав шлях...
© S.Nemo
25.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638533
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 02.02.2016
[u]30 січня 2016 року під час так званого АТО в Донбасі відірвало ноги Анатолію Гаркавенку (кличка Морячок). Світла пам’ять герою. Інформацію про це дізналася з інтернета, а потім від його коханої дівчини Лєри Бурлакової через мого знайомого. [/u]
Вона кохала вперше,
мов востаннє…
В очах – зірки і кругом – голова…
Здавалось їй,
що й серденько співа,
І мрії в плани вже переростали.
І він себе не бачив
теж без неї.
І як не прикро, дякував війні…
«Ти ж саме тут
зустрілася мені,» –
Казав і називав її зорею.
Вона його кохала,
мов востаннє,
І він без міри в неї закохавсь,
Хоч, крім любові,
і не мав гріха,
Не знав, що скоро ангелом він стане.
Щодня вони не спали
до пів ночі…
Її любив усім своїм єством…
Платили щедро
ризиком і сном…
Не схоже це було на гріх чи злочин…
Війна – не поле
з запахом лаванди –
Там запах смерті, пусковий гачок.
Його й назвали ніжно –
«Морячок»,
Бо ж був улюбленцем єдиної команди.
Навколо ж нечисть…
Рвало… Гуркотіло…
І небезпечний снайпера приціл…
Але рука її –
в його руці…
І Україна, й мир були їх ціллю.
Та раптом… вибух…
Кров іще пульсує…
Зачервонів узором білий сніг…
Його кохане тіло…
вже без ніг…
Погасли зорі у очах красуні…
І зрозуміть ніяк
вона не може:
Хіба ж це гріх – кохати на війні?
А в вухах голос
ще його дзвенів:
«Як добре, що я тут тебе зустрів!..»
За що ж ти з ними так,
Великий Боже?
1.02.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640588
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
В декоре снов - корицы запах
И цикламены (на окне)...
Фиалки,орхидеи,мята,
Столетник вечный и т. д...
Скользящий лучик(по паркету),
Паркуром(зайчик)на стене...
И незабвенные сонеты...
И ретро-блюз (от ноты "ре")...
Февральский плюс, горячность ночи...
Прохладой -шёлковый корсаж...
Крупицы боли,дольче сочность...
Предвосхищения мандраж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640598
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016
(Присвячується одній скромній медсестричці)
Людські серця потрібно берегти,
Лише вони женуть по тілу кров.
Та завжди треба місце в них знайти –
Прийняти щоб від Господа любов.
Вона дається людям неспроста –
Нужденним щоб в біді допомагати.
Вчинила так і юна медсестра,
Щоб хворому надію жити дати.
У чоловіка серце підкачало –
Потрібно операцію робити.
В палату медсестричка завітала,
Взяла за руку, стала говорити:
«Пройде успішно Ваша операція,
Нічого не будете відчувати.
Але коли мине реанімація –
Ще шість годин прийдеться полежати.
Не можна рухатись і говорити,
І очі теж не треба відкривати.
Я буду біля Вас весь час сидіти,
І руку Вашу у руці своїй тримати.
Коли від страху заболить у скронях,
Беззахисність охопить враз –
Теплом зігріє Вас моя долоня,
Відчуєте – я поряд, біля Вас.»
Все було так, як медсестра сказала,
Коли відчув безпомічність сповна,
З усім цим світом лиш його єднала
Її долоня – рідна й дорога…
Так і Отець наш руку протягає,
Коли в біді нас огортає страх.
Його любов нам серце зігріває.
Прийміть її – покайтеся в гріхах…
01.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640447
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
ти тоншаєш, ти майже зовсім привид,
крізь шкіру світиш атласом судин,
легені в ребрах шурхотять, як крила,
тріпочуть нерви - мандрагорові вузли
ти вже прозорий, мов віконна шиба,
до тебе тулиться ледь літепла душа,
себе відплакала серцева дримба,
шляхом свічок час в потемки рушать
ти вже невидимий, душа вже відступилась,
йде полохливо берегом нічним,
стискають обрій темні стіни-хвилі,
ні крикнути, ні дихать нема чим
востаннє ятряться рубіном рани,
життя тканина рветься назавжди,
ти - сіль землі, ти розчин океану..
душа богинею виходить із води
1.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640461
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
О, смальта неба, пристрастей і дум –
У всіх світах й позасвітах безладдя!
Я вперто так до одкровення йду,
А звідусіль – чорти загати гатять.
Гримаси строять на усі лади,
І язиком, наче хвостом, метляють…
А спробуй розігнати оцей дим,
Навіть якщо і хата не ізкраю!
І не бояться ні хреста, ні свіч.
Їм і Всевишній вже не на заваді.
Які потуги ангельських облич –
Аби лише дірватися до влади!
А там уже – а там усі свої.
А не своїх – хутенько хомутають.
На вході звабний трафарет стоїть:
« Усім чортам – по персональнім раю!»
Отак воно давно по світу йде.
А світло з кожним роком меркне, меркне…
Усі рогаті злізлись у Едем,
А хто без ріг: « Запрошуєм до пекла!»
І як нам бути, Господи прости?
Як справедливість смертним здобувати?
А чи й собі розкішні відростить,
А чи нечистим заспіль позбивати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640312
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Країна хмар, загублена в тумані...
Лосячі роги лізуть з-під землі...
Дим цигарок... Вігвами сотень кланів...
Драконові висотки вже старі...
Захмарний край, омріяний драконом,
Що спить, дрімає і сопить вогнем...
Тримав він у смертельному полоні
Давним-давно казковий той Едем...
І лізуть думки про війну, про пекло,
Про те, що той Едем у лоно вліз...
Дракон робив аборти, сунув крекінг,
Завозив до Дерсу-Узала в ліс...
І лине вітер... Хижий і бездушний...
Пливе кудись... Пропав... І знов пливе...
Цигарок дим... Шлейф курева... Їх душить,
Бо кожний клан виловлює момент...
Такий неспокій... Гірше не буває...
Вігвами кланів, сірий моноліт,
І їх десятки... І отари, й зграї,
Для тебе кожен - це вже Брут чи Кліт...
Мелодія гаражна ходить плем'ям...
Урбан уже в генетику проріс...
...А за вікном сніги, дощі й проблеми,
Які втекли з вігвамів в сірий ліс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640335
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Закоханий лютий вже згадує весну.
В самого ще маса зимових проблем:
Дерева – в снігу і льоди ще не скресли,
Ще – дуже далекий від сонячних тем.
Та все ж йому сниться і мариться диво:
Прихід дивовижної діви-весни
Й маленький підсніжник казково красивий
Уже заглядає до лютого в сни.
Ще снить йому сонце з промінням веселим
І радісна пісня маленької пташки,
І котик пухнастий духм’яної верби,
І посмішка щира весняної казки.
Та – це лише сон у лютневі морози,
Свою ще зіграє він вибрану роль,
Усі ще закохані в нього попросять
Відкрити секрет їм: кохання пароль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640323
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Важка стежина наша у Європу,
Полита кров’ю праведних людей,
Та через страх, катівні і хвороби
Народ той шлях упевнено пройде.
І буде син життю щодня радіти,
І мати не втрачатиме дітей,
Не будуть українці по всім світу
Шукати щастя й позичать ідей.
А на своїй землі збудують хату,
Де панувати будуть лад, добро,
Де допоможе бідному багатий,
Щоб тепло в хаті й затишно було!
Щоб не губили люди власні очі
І матерів не ранила сльоза,
Щоб був покараний страшний той злочин
І не трясла народу щоб гроза.
31.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640308
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
– Чому сивіють рано матері
Дітей , стоять що й гинуть на Майдані?
І день, і ніч чекають їх з доріг,
Безсоння й біль цих матерів гойдають.
Чи міряв хто любові глибину
Тих матерів до власної дитини?
Безсоння й біль здавив їх, ні, зігнув
У цю лиху, ні, прокляту годину.
Чи сколихнула та гірка сльоза
Сьогодні владу, грубу і злочинну?
Над Україною нависла та гроза,
Людей що нищить, юних, безневинних...
Тому й сивіють наші матері,
Взивають к Богу, к людям на Майдані,
А у Михайлівськім святім монастирі
Марія-діва теж… сльозу ковтає…
26.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640307
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Мне этот сон совсем не нужен:
Где я одна готовлю ужин...
К средине дня приходит вечер...
Не зажигает радость свечи...
Тревожный стук (чужих вокзалов)...
Вагонный хвост - похож на жало...
А дождь - навязчивый ...и ветер...
И звук его - плаксивый(плетью)...
Где я бегу,бегу по лужам...
Но я забыла,что мне нужно...
Что потеряла(безвозвратно)...
Ключи к душе?..
Мне не понятно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640161
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[b][color="#0055ff"]Вдихни мене і потайки згубися-
Щоб спрагле тіло загорілось вмить,
Цілуй, в відвертий погляд подивися-
Неначе в ніжну сонячну блакить...
Вдихни мене ще раз на повні груди,
І в пристрасті солодкій обмивай,
Бо ми з тобою найрідніші люди-
Всього себе до крапельки віддай...
Вдихни мене,- щоб аж душа стогнала,
Злетіла в небо в цю медову мить,
Щоб нічка нас до ранку колихала,
А нам хотілося віддано любить...
28 01 2016 р
Вікторія Р
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640082
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Словом колючим день наїжачився,
В пазусі кожен трима камінця...
На усіх справах настрій позначився;
День догорає, збігає кінця...
Білих стежинок сніжне мереживо,
Пусто і голо, нікого нема...
Все продається... Дорого? Дешево?
Снігом за комір, як в душу зима!
Витрушу з себе холоду залишок,
Крига розтане, і біль промине.
Кава гаряча вдома і затишок...
Вдома чекають - і це головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640042
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Просто люби меня...
Неважно - меньше иль больше,
Но только... Как можно дольше...
Просто люби меня...
Только меня одного...
Безумно, эгоистично,
Пускай это так непрактично...
Только меня одного...
Я буду тебе прощать
Шалости, психи, капризы,
Волю давай эгоизму...
Я буду тебя прощать...
Знаю, что я - смешон...
Разве об этом просят?
Пусть дураком поносят...
Знаю, что я смешон...
Лучше прослыть смешным,
Слабым, слепым, бесхребетным,
Но... Без тебя, как без света...
Лучше прослыть смешным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639979
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
життя - це книга. книга помилок.
у нас в стосунках так багато ртуті.
в своїх кімнатах стелим килимок,
в чужих серцях ідемо завжди взуті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639332
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 30.01.2016
[b]«Зустрічає зиму осінь»[/b]
або
[b]«Білі оси»[/b]
[color="#2204e0"][b][i]
Зустрічає зиму осінь
Проводжає тепле літо
Крижані холодні оси
Налетять на листя й квіти
Налетять і зацілують
З губ їм вприснувши отрути
І змарніють хризантеми
І замерзнуть квіти рути
І затягнуть небо хмари
І похмурі й непрозорі
І небеснії нам скнари
Заховають сонце й зорі
Заберуть в полон в нас сонце
Позабудуть нам віддати
Тільки білії все оси
будуть день і ніч літати
© Микола Карпець (М.К.)
*17.11.15* ID: № 621766
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621766
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 30.01.2016
Моя зима крокує містом застарілих сподівань
Вкриває землю відчайдушно порошковим молоком
За правом старшої сестри, на перших шпальтах всіх видань
Рушає в душі читачів, стає неспаленим мостом
Моя зима розкішна в білому, січневому вбранні
Вітрами сталими злякає незапрошених ворон
Які не в перше випробовують прокляття на мені
І відправляють всі думки в давно не мій Декамерон
Моя зима з температурою довершених часів
На лікарняні відправляє літо, осінь та весну
Вона найбільше переконлива із визнаних світів
Холодним подихом спиняє ворожнечу і війну
Моя зима малює пам’ятні моменти на вікні
Лунає скрипом під рядками недописаних поем
І я не знаю як без неї зможу жити навесні
Коли все біле щастя згине під розбещеним дощем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639368
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Вже синім проліском на пагорбі земля багата,
Пухнастим котиком біля воріт верба рясна.
І знову Псел городами до хати
Сягнув, щоб нагадати: це Весна.
Берізка забрела далеко в повінь,
Струнка красуня, сон юнацьких літ.
І серед вод пірна самотній човен,
Озиминою пахне білий світ.
Пейзаж старий, але забутий часом,
Коли стомилася в буденності душа,
І ця зупинка, як буває часто,
Моє пробудження в мелодії вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639930
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Малюй мене на білих простирадлах.
Всі вигини і погляди, волосся.
Поки нам зникнути не довелося,
Малюй ранкову у дзеркальних залах.
В садах Версаля і його озерах.
Малюй напівоголену на стелях.
На вітражах і у старій каплиці.
Осінню, з легким запахом кориці.
Таку, що миттю западає в душу.
Твій пильний погляд витримати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638652
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 30.01.2016
[ Монолог самотньої жінки, яка не зуміла втримати своє власне щастя. А можливо, то було не її. І правильно, що вона відпустила. Тому що і наодинці можна бути щасливою. Жити і радіти. А можна у родині, із чоловіком, із дітьми так і не зрозуміти, що таке щастя. Не відчути, як життя кипить у жилах.]
Він низько поклонився
Перед жінкою,
яку за довгий час так і не зумів розгадати.
Ввічливо попрощавшись
Він тихо вийшов із кімнати.
В думках лише якісь питання.
Незрозумілі фрази із недалекої
Розмови двох закоханих людей.
Він вважав її сильною жінкою.
Щиро кохав і надіявся все-таки
Стати їй законним чоловіком.
Залишившись наодинці
із порожньою кімнатою
вона тихо заплакала.
Душа задихалася…
А серце добивало останні акорди
Здавалося, життя ось-ось покине її тіло.
Вона не хотіла, навіть, думати
Що то була остання зустріч
Із тим, кого так сильно кохала.
Не здаватися! Тільки не опускати руки!
Не плакати!
Постійно повторювала собі «залізна леді».
Я не допущу, щоб знову мені розбили серце.
Що вони знають про мене?
Не зупинялася ні на хвилину розлючена
Останніми подіями жінка.
Нехай іде! Нехай вони усі ідуть!
Я – сильна! І на самоті я буду посміхатися.
Навіщо мені думати про тих,
Кому байдужа я.
Ні, тільки не плакати!
Зупинися!
Він, той, котрий нещодавно так гарно
Говорив про свої почуття до мене
Злякався… так просто відпустив!
Навіть, боротися не став.
Теж мені, кохання знайшов!
Слова, лише пусті слова.
Які неварті жодної монети.
Як тяжко стало в світі жити!
І друга, справжнього товариша
Нелегко віднайти
А як комусь, можна довіряти
Коли, навіть, батько з сином у ворожнечі.
І хтось мене судити ще посміє.
За що? За те, що правду говорю.
За те, що я борюся за життя.
Та людоньки, я жити хочу!
За що живцем мене ховаєте?
І чорну паранджу вдягаєте.
Навіщо двері зачинили?
Навіщо світло погасили?
Щоб геть пішла?!
Цього бажаєте мені?
Ви хочете, щоб я здалася?
Та ні, цього повік не стане!
В моєму серці ще палає
Оте, одвічне незгасиме світло.
Мені шкода, що ви заснули.
І неготові ви до зустрічі
Із Молодим, який ось-ось
До нас прийти повинен.
І ви мене вколоти за живе хотіли
Та не дістатися до мене Вам.
Говоріть, кляніть, судіть, що бажаєте, те й робіть.
Та кожен відповість за все, що скоїв
Згадаються усі слова, всі вчинки
і стане явним все, що приховали.
І за прожите все життя
Відповідальність ляже лиш на ваші плечі.
Тоді усі на рівних будуть
І не поділять там багатих й бідних
В усіх однакові права
І Найсправедливіший Суддя!!!
16.01.2014 р.
© Самоліченко Світлана
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476960
дата надходження 03.02.2014
дата закладки 30.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2016
Ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив. [Рим. 8:37]
Я бачила, як плачуть
Сильні жінки.
Як забившись у куток
Пустої кімнати
Відкривали душу тиші.
Я бачила, як сліпі дівчата
Торкалися струн найпотаємнішого
Навчали танцювати під час дощу
Всіх, хто зустрічався в їхньому світі.
Я знайома із людьми
Які стояли на краю моста
І не впали
Які зараз допомагають іншим
І переконують, що потрібно берегти життя
Ми всі різні
Але водночас такі схожі
Всі ми кохаємо, віримо, надіємося
Розчаровуємося, інколи здаємося
Всі ми відчуваємо біль
У кожного, можливо, колись був
Свій Крик Душі…
І сміх крізь сльози.
Були , мабуть і листи в минуле
Були і моменти пошуку себе самої
У кожного своя історія…
Але кожен має право мати хороше життя.
Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, - і я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, - і « знайдете спокій душам своїм». Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий![Мат. 11:28-30]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635807
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Реве та стогне буревієм січня
Дніпро, що ніс крижину по воді...
За ним - Десна, а за Десною - вічність...
Там вічний спогад тих останніх днів...
Останніх днів січневого морозу,
Як тільки сповідь Божу прийняли...
На жаль, їх вбили... Серед снігу грози...
Всмоктала кров земля... Сліди імли...
Сліди імли, обсипані гармати...
Напризволяще кинуті зимі...
Ми сповідались Богу... Не плач, мати...
І ще колись всміхнуся я тобі...
Всміхнуся я тобі, коли розбудить
Весна ті душі з пилу сивих Крут...
Не загуби й ти пам'ять - ми теж люди...
Не загуби й ніколи не забудь...
29.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639676
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
А я уже совсем не та...
Я незаметно повзрослела...
В "пастеле" нравятся цвета...
Нежнее - прикасания тела...
А я уже совсем не та!..
В горохи платье удлинила...
И по законам бытия
Свой норов днями укротила...
Мне всё позволено с утра:
И каблуки,и круассаны!..
А я мечтаю,как тогда,
Когда луна - в туманной грани...
А я ...летаю(где хочу)!..
И параллели выбираю!..
К меридианам не спешу,
Как струны арф перебираю...
А я не плачу(на лету)...
А на лету... я воскресаю!..
И осень рыжую (свою)
На майский ландыш не сменяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639448
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622615
Я тебя у вечности не крала...
Я тебя лишь за руку взяла...
Ничего не обещая,
Я тебя с собою позвала...
Я с тобою зажигала свечи...
Я с тобой увидела зарю...
А последний(серый)вечер
Был,наверное,в бреду:
Тыщи лет горели наши свечи...
Тыщи лет они рыдали...
В ожидании предтечи,
Кровь в карминовый меняли...
Тыщи лет - совсем немного...
Тыщи лет - вдох-выдох бога...
Тыщи лет - на всепрощение...
Тыщи лет - миг озарения!..
Тыщи лет - замолят грех?..
Со слезою?..
И за всех?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639430
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2016
Кислотні дощі (у серці!) хіба передбачити?
Синоптики вчора вістили звичайну грозу...
Чому ж у душі ці ртутні (ненависні) м'ячики
калічать думки (застуджені й так) - завчасу?!
Перун у блакиті вергає вогненними стрілами,
небесний коваль готує (для нас?) оберіг.
А що, як з тобою птахами закохано-білими
у вирій сердець! зі світу дощів! Ти би зміг
у прірву зірватися? грудкою прагнення, каменем,
а я б - за тобою (якщо ризикнеш ти ) - притьма!
Які ж нестерпучі нам Доля готує екзамени!
До тесту на вірність невже варіантів нема?
Загрій мене! всю! порятуй від їдкої кислотності,
збери із душі тривоги пронизливу ртуть.
Утеча від світу? від себе? від всіх? - від САМОТНОСТІ!
До біса слова і думки! Ти моїм просто будь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639356
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016
Я – це дощ, що шукає земної домівки,
Мені спокій набрид атмосферних садів,
Тепер хочу упасти на груди бруківки
І в підземного серця вслухатися спів.
Прагну втрапить у рідного поля долоні,
І зросити дітей, мо’ якраз підростуть,
І зірвати з дерев кілька вишень червоних,
Хай притлумить їх смак цю гірку каламуть.
Та найбільше багнеться навшпиньках
По карнизу пройтись до забутих вікон
І дивитись прості та домашні картинки,
Замість квітів лишивши коханій озон
Але я - тільки дощ, я - міжсвітній бурлака,
Я колись був живим, та війни круговерть,
Відняла мою суть, коли вітер заплакав,
І вода прийняла новознайдену смерть
За межею крові я бездонно-прозорий,
Хоча спогад цей мій десь тріпоче іще,
Мила, глянь своїм люблячим зором,
Може, ти за дощем і побачиш мене.
23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611370
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 28.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
В той день,коли вгамую серця круговерть,
Стриножу вітер долі у долоні ,
То заридає небо грозовим дощем
І Ангела сльоза впаде мені на скроні .
Ті каплі б"ють , стікають до землі.
Лечу за обрій,геть згубивши втому .
Зливаюсь з Вічністю!Господній бачу лик!
І серця стук:- вернулася додому !
Зійдуться в мить одну століття і роки.
Під руку з Істиною йду Батьківським садом.
Таке блаженство! Поруч Бог ...і я ,
Уже й не я ...а гілка винограду .
Зірковий пил притрусить зранені плоди,
Що на Землі градИ побили-ізціляє!
Світає в серці ! Та розлука знов...
І Ангела сльоза на новий путь земний благословляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633222
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Пахли роси в траві
Мокрим сивим густим туманом,
Ледь білів деревій,
Конюшина між ним дрімала.
І нечутно плила
Річка поміж очеретами,
Спокій теж берегла:
В роси тишу ту загортала.
Відчайдухи-вітри
Лінувались розправить крила,
Тільки небо згори
Парасолькою все накрило,
Та верба край води
Задивлялась на роси, квіти…
Раптом тишу збудив
Дятел, що заховався в вітах.
Й задзвеніла верба,
Й роси враз заясніли в травах,
Вітерець застрибав,
Бо для себе знайшов забаву,
Й піднялись небеса –
Ранні птахи пісні заводять.
Ця ранкова краса
До душі і мені, і водам.
11.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631859
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.01.2016
У морі сліз – гора печалі,
І я у човнику пливу
В якісь невичерпані далі ,
Чекаю бурь, і так живу.
Не видно маяків і чайок,
І я вже берега не жду.
Холодні хвилі зустрічаю,
Та човник свій я не веду.
Чекаю грізного цунамі
І ненажерливих акул,
І сіль пече в душевній рані.
Про мене навіть Ти забув.
В морській пустелі одинокій
Пісок гіркої самоти.
Перемиває дикий Спокій
Колишніх мрій моїх сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639084
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Я люблю те, що ліс - за річкою
і що видно синь гір з вікна.
Що колише п"янкою тишею,
захопившись стрімкою вишею,
вітер сни мої: "Гой-да-да."
Що тривожно пугач погукує,
знов торкнувши шершавих крил
ночі зимньої. Скрик закутує
в м"якоть місяця і позиркує
чи не барвиться неба схил.
Так люблю, що зітхнувши зорі
гублять мрію в долоню. Ось
промахнулись й, мов кола в морі,
всі бажання ті неозорі
в душу плюхнули спритно: "Бовсь!"
І що в"ється стежина стрімко,
норовливістю манить, зве.
Вітроломами страшить взимку,
бадьорить дух підйомом дзвінко
й непомітно весь страх краде.
Я люблю, що завжди шістнадцять
у цих стінах. Хай скільки літ
твої мандри по світу стратять
і уламками серця сплатять, -
тут щоранку ТВІЙ сонця схід!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638345
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Я одна коротаю вечер...
Сиплый голос поёт о любви...
Я,наверно,горячая свечка...
Обжигаются мотыльки...
Опускаются наземь туманы,
Разливаясь парным молоком...
Доливая росы в стаканы:
(Для двоих: на сейчас и потом)...
Я росой напою и душу!..
Я ей силы дыханьем отдам!..
Если слёзы её осушишь...
Если впустишь нагую в храм...
Если только услышишь голос...
Если вспомнишь её глаза...
Золотисто -прозрачный колос...
И лазуревые небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638860
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
Одвічний пошук (вірних???) Галатей...
Чи не втомився ти, Пігмаліоне,
із криги рук та з холоду очей
між нами насипати терикони?!
Перемовчи! себе перехитри,
пошли любов (незвиклу до мандрівки).
Кургани. Степ. Сполохані вітри
Несуть мене до іншої криївки.
В душі моїй гірчиця проросла...
Кривавий слід омани у заграві...
Куди ж без тебе? - мрії? - без весла?
Серця міняти? знов?на переправі?
Терпке, мов глід, колюче, як осет,
Убивче слово дивиться із дула.
Міраж кохання - (прикро!)- силует...
Кінець! - тебе, минущого, забула.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638699
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Серцю боляче, боляче, боляче!..
Пам`ять — шпичка, як голка під нігті!
Плаче серце, пробачення молячи,
Наче злидень в обдертім лахмітті...
Серце б`ється і падає, падає...
Склало крила - і каменем з неба,
Бо нічого вже в світі не радує,
Бо навіщо те небо без тебе?!.
А душа заніміла у спогадах,
Як в зимовому лісі заснулому,
І не крає себе вже у здогадах...
Залишилася жити в минулому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638298
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 27.01.2016
я пісок, тільки теплий пісок під твоїми ногами,
тихий свідок забав на прозорому лоні лагун,
загортаю тебе в свій сипучий та щільний пергамент,
зберігаю перелікк твоїх непотоплених шхун
захищаю тебе я собою, немов золотим оберегом,
шифри й шрифти твої не поглине підступний прибій,
а із крапель води, що стікають по спині та стегнах,
дистилюю парфум до нестями впізнаваний - твій
я твоє полотно і приймаю до серця всі твої узори,
і ще вчуся любить навіть ті, найхимерніші з них,
я до болю блідий, але текст твій - незламна опора,
без священних писань на руїни розпався б і зник
ми вже разом давно, вже й за обрієм часу корсари,
і зотліли кістки і пророків, і див, й мудреців,
що є вічність хтозна ? але час ми долаєм у парі,
і прозорість лагун в нас єднається з співом пісків
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638886
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Сегодня ночью я задую свечи,
Возьму свой шарф, одену новый фрак
И удалюсь для тайной важной встречи
В заброшенный, зловещий особняк.
Там старый парк, скрипящие каштаны,
А возле входа статуи химер,
Их жгучий взор здесь нужен для охраны,
И пусть вас не смущает их размер.
Я поднимусь по лестнице на кровлю,
Спущусь оттуда прямо на чердак
И, торопясь успеть, всё подготовлю,
Чтоб не попасть под взгляд ночных зевак.
И вот когда за мёртвой тишиною
Послышится столь характерный стук,
Шарфом глаза мгновенно я закрою,
Предотвратив свой искренний испуг.
"Привет, мой друг", - прошепчет гостья нежно,
Что-то знакомое звучит в том голоске, -
"Ты снова тут, ах как это потешно
Встречаться здесь, в закрытом чердаке!
Но видит бог - свиданья наши грешны,
Меня стыдят великие волхвы,
И время тут бежит чрезмерно спешно
И без того состарив жизнь вдовы.
Прощай, мой друг... оставь своё волненье,
Передавай привет всем малышам,
Я буду ждать, ты наберись терпенья
И мужества не плакать по ночам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638164
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2016
Обережно в долоні зберу
порожнечу із серця густу
і самотність нестерпно-пусту
я у тугу неквапно вдягну.
Що ж їй личить? Холод тягучий?
Ночі біль? Дня безодня? Нудьга?
Із коханням своїм, мов шульга
в світі правих! Візьму колючий
колір злості (це краще, ніж страх) -
пробиватиму ним ночі темінь.
Кажуть вперта вода точить камінь.
В тебе ж серце? Моє - дикий птах -
все шаліє в січневих вітрах.
Ти закуй його в теплі долоні -
наліталось. Втомилось від волі!
Хоче в твоїм втопитись. Хоч в снах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638069
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
[quote]ТВ[/quote]
Лежала кішкою у твоїх ніг.
Майбутнє марилось таким яскравим.
І, може, дійсно, не у тому справа,
Що полюбити ти мене не зміг.
А в тому річ, що я тобі – чужа.
Що надто різні бачаться дороги.
І так мені хотілось перемоги,
Що і забула, де в чуття межа.
Річ в тому, що отрута - це обман.
Що це завжди реально й неможливо.
Що я давно уже не вірю в диво,
Так як не вірю я ні вчинкам, ні словам.
А свою волю ти у мене відстояв!
І я живу тепер, як ти захочеш.
Перемішалися і дні, і ночі.
А я без бою повністю твоя!..
Я дуже прошу! Ніжність збережи.
Вдихни мене, вдихни на повні груди.
І пам’ятай, що кішкою у ніг я буду
Так ненадовго, так не назавжди.
грудень, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636799
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Заглуши вже свою гітару –
Хоч колись ти не будеш мій?
Не вдавай з нас щасливу пару
І торкатись мене не смій.
Болем – в серце, тобою – в скроні :
І весь час ти в мені живеш.
Я ще згадую твої долоні,
І обійми гарячі теж.
Я іду мов на бій з тобою,
Переможцем бути хотів?
Та в нерівному цьому двобої
Від кохання нема й слідів.
Ледь помітно, але на правду -
Ти ще досі болиш мені.
Я сама тобі дала владу
В добровільній моїй тюрмі.
Ти на кого мене лишаєш?
Чи на себе чи на біду?
Ти – мій біль, але, певно, знаєш...
Краще тебе собі не знайду...
В серце – гострим ножем пожару –
Я давно цей програла бій.
І в останніх акордах гітари –
"Ти ніколи не будеш мій".
05.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637556
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Розбурханим, великим океаном
Сьогодні Україна вигляда,
І тіло у крові її і в ранах,
І люди, мов невимірна вода,
Що розлилась по всіх-усіх усюдах…
Штормить її, неспокій серед хвиль…
Це ж наші, українські усе люди,
Не стали жить під лозунгом Москви.
Сповідують вони любов, велику,
Цінують Україну понад все
І в військо, денеерівське, столике,
Не занесли вони своє лице.
Зробити вибір їм було нелегко,
Та розум голос крові переміг:
Надію маючи, хоча й маленьку,
Жить не схотіли в «рашівській тюрмі»!
Важка сьогодні доля в України,
Зігріть вона не може тих людей,
Ще й дише у потилицю зміїна
Брехня, російська, й знов у Мінськ веде.
Чи довго ще казки про мир нам слухать?
Чи вартий хоч чогось отой папір,
Яким відведена нам роль обслуги,
А ми давно вже виросли з рабів!..
20.01.2016.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637545
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Если б я был султан,царственный наказ:
Разогнать весь гарем в первый день и час!..
Я бы строил минарет и высокий храм,
Чтобы верность почитали и клеймили срам!..
Ненаглядную любить - вот моя мечта!..
Нежностью вьюнка обвить её тонкий стан!..
Ей бы в шёлковые косы -золотую нить!..
Мне бы с губ дражайшей Лейлы росы пить и пить...
Я бы Лейле - звёзды неба и смарагды гор...
Изумруды,жемчуга - за горячий взор...
Я бы Лейлу на руках по дворцам носил...
Если был бы я султан...
Как бы я любил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637302
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Ми із різних світів, ми із різного часу,
Наша зустріч була, наче сніг навесні.
Ясне сонце зійшло та й одразу погасло,
Десь за обрієм впало й розчинилось, мов в сні.
Нам не бути разом! — знов і знов собі ка́жу,
Ні ілюзій, ні марив та жодних надій!
Але серденько любить, йому не накажеш,
І нічого не вдієш, хоч як тут не дій!
І усього себе враз за барки вхоплю я,
Чистим розумом все навкруги обійму.
Але серденько знов за тобою сумує,
Ну і як маю я пояснити йому?!
Я забуду тебе, я твердий, наче криця!
І мене не зламати печалі й журбі.
Ні на мить не піддамся сердечним дурницям,
Але знову і знову я брешу собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633096
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 20.01.2016
[i](за мотивами Роберта Фроста)[/i]
Сумні елегії пташині
Звучать в похмурому саду.
Крізь помарнілу конюшину
Я, наче зблідла тінь, бреду.
Злітає геть пожовкле листя,
Злякавшись дум моїх сумних.
Душа, мов порване намисто,
Їй не до радощів та втіх.
Одні лише зів'ялі айстри
Бальзам на душу ллють мені.
В них бачу я крихтини щастя
Не зовсім ще забутих днів.
Я завмираю на хвилину,
Та забуваю листопад.
І серцем знов до тебе лину
В квітучий і весняний сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635638
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Колись сивобородий дід-американець визнав,
Що швидшою, ніж правди шмат, завжди була брехня.
Колись був мир, тепер спільнота відправляє тризну
За ним... З Пандори вилітає дійсна маячня...
І ядерні стріли завмерли на мить,
І граються психи у війни,
А поза коробками правда тремтить -
Тепер аж ніяк не спокійно...
Усіх тягне мода схопити пригод,
Допоки ті стріли ще сплячі...
І дехто насаджений в певний город -
Ікона чужа в них ледача...
Не знаю... Сторонні десь є поблизу?
Комусь переплутало схеми?
Чи може назавжди пустити козу?
Чи є тут хтось [b][i][u]проти системи?[/u][/i][/b]
Мені остогидли порожні слова,
Узяті із чорного ринку...
Для вас ці слова - це вже є висота,
Для декого - спуск на сходинку...
Мене вже ковшем, де лежать спориші,
Не візьмеш: для мене - це пастка!
Бур'ян запускають у кожній душі...
Його нема в вільного птаства...
Здається, не було ніяких епох,
А був лиш один вік - системний
З багатими й бідними, мов той горох...
Для мене той вік буде темним...
Нарешті... Нарешті мені перейшло...
- Ти як? Усе добре, мій любий?
І сонце у ліжко до мене прийшло,
Торкнулись щоки її губи...
Нарешті минулось... Мов каторги пік...
У спокої врешті-решт тіло...
Картинки летіли, немов минув вік...
Але поруч ти, моя мила...
19.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637214
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Між нами тисячі годин.
Між нами видихи і вдихи.
Кориця, куркума і кмин.
Зізнання лагідні і тихі.
Літак і потяги, човни,
І берег, пройдений уперше.
Миттєвості життя, які
Уже ніхто не перевершить.
Між нами вулиць мережа,
Між нами плетиво емоцій.
Де б не проходила межа,
Ми завше на одному боці.
Між нами тисячі годин.
Між нами мрії, сни і літо.
І там де ми – віднині дім,
Який зсередини зігріто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630879
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 19.01.2016
Ти легкий вітер у волоссі.
Ти запах джину і роси.
Є щось неуловиме досі,
Трагічне у твоїй красі.
Тонкий і граціозний геній,
Невинне неземне дитя.
Життя навколо незбагненне.
Діли зі мною забуття.
Діли зі мною цю самотність,
Далеке марево світів,
Покинутих, та не забутих,
Діли безодню відчуттів.
Як дотик свіжих простирадл,
Як вигин білої спини.
Втіль те, на що ти був не здатен.
Свого падіння не спини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637038
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2016
Я умею: струнами до нерва...
Я умею:словом удивлять...
Просыпаться(если нужно) первой...
И овечек перед сном считать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636863
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Экспромт
Белоснежное панно раму шире раздвигало...
Время медленно текло...
Стрелки нехотя толкало...
Время медленно текло...
Стрелки в завтра убегали...За мгновение одно...
За мгновение - по спирали...
За мгновение одно - пролистали все страницы...
Накормили снегирей...Напоили их водицей...
За мгновение одно - согревали и карали...
Белоснежное панно хлопья снега укрывали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636823
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Нуртує-б’є в гарячих жилах кров,
І зупинить її вже неможливо;
Гранати, кулі і нічний покров
Зберуть достойне історичне жниво.
І водомети ту не спинять кров,
Морози, острах мозок не остудять,
Бо нами рухає лише свята любов –
Ми, українці, вільні, чесні люди!
Щаслива я і горда саме тим,
Що я - дочка великого народу:
Не залякати й не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
За всю історію вже стільки натерпівсь,
Що розгубив останні краплі страху,
Тож на Водохреща наш Київ закипів
І цим урятував народ від плахи.
В цю ніч і світ, і мій народ не спав –
Своє він право боронив уміло,
Державу від свавілля рятував
Молитвою, коктейлем і камінням.
Безмежно горда я й щаслива саме тим,
Що я дочка великого народу:
Не залякать його і не перемогти,
І на коліна він не стане зроду.
20.01.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636779
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Перекажи мене, як казку, до кінця.
Почни спочатку. Я без розділових знаків.
Без тіла, крові, без пониклого лиця.
Лише душа, яку несли на крилах птахи.
Вдивляйся в мене і вдихай мене усю.
Збери в долоні ще невиплакані сльози
І одягай мене порівняно митцю,
Вплітай ЛЮБОВ (з великих літер) в мої коси.
Як прийде час і ти побачиш, що зросла,
Почну ногами відміряти відстань. Тихо
Ходи навшпиньки, друже, по моїх слідах
(бо лід тонюсінький такий! Скресає крига).
І як тонутиму (тонула, пригадай!)
Хай все відчую на межі життя і смерті
Не дай втопитися мені, не покидай.
Ходи за мною, як блукають паралелі.
І не тікай, як перекажеш про зневіру!
І не суди нікого, Бог тебе не судить!
Прийми таку мене – похмуру і безсилу.
Постав три крапки у кінці...
МИ далі будем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636783
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Ніжно-ніжно торкають руки,
Ледве чутні беру акорди..
Ти невдало так стримуєш звуки.
Ти така неприступна... Горда?..
Від сьогодні я - твій маестро
Ми у дивній, німій агонії.
Без сторонніх очей, без оркестру,
І ми створим найкращу симфонію...
Твої струни під ніжною шкірою
Забринять від німих дотиків.
Ця мелодія, певною мірою
Залишає обом опіки.
Але нас це лише збуджує...
Помираємо... Знов агонія...
Ну невже хтось людей засуджує,
коли пишуть вони симфонії?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636595
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Дощ...
Сіро...
Чорно...
Біло...
Старі будівлі, вкриті з даху й нижче
Намистом і піщаним, й кам'яним...
Дощ-прадід сіє, вітер тихо свище,
Окутав велетів квітчастий дим...
Те місто в ту пору пізнаєш краще...
А от і ми... Промокли до нито́к...
Лишили нас отут напризволяще
Посеред цих бруківок і квіток...
І раптом голос лине із веранди:
"Хіба будівлі скажуть щось тобі?!
Те місто є німим! І без питання!"
Ой, далебі? Ой, далебі?
Та ви пригляньтесь десь разів багато...
В архітектури людських мов нема,
Але вона покаже тобі й свято,
І смерть, і горе пані та "німа"!
Вона не є "німа"... Та і не була!
Бо нашими словами як метне,
То наше сміттєзвалище б відчула...
Її тоді вже кожен омине...
А так... Ніхто і правди не розкаже,
Бо все - легенди, витівки, казки...
Когось вона - зігріє і розважить,
Когось - остудить на сумні мазки...
Співав дощ з вітром і з зеленим листям
Симфонію замовчаних розмов...
Нас остудило і зігріло німе місто,
Подарувало тишею любов...
16.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636453
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Унесите на те острова
Цвета радуги,паруса,
Куда звёздочка пала моя...
Где зимою живёт весна!..
Зарождается "инь" или "янь" -
В позолоте из выпуклых бань...
Где лишь белая полоса
Параллелями (без конца)..
Где пожертвуют (для любви)...
И не спросят:откуда ты?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636312
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 17.01.2016
Я не скажу тебе:
-"Прощай..."
Мир тёплых глаз,
Печальным словом..
НЕ ОБИЖУ.
Забудь про это слово,
Просто... Обещай...
Ты где-то в моём сердце.
Вернее даже больше...
ЕЩЁ БЛИЖЕ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636311
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
Весняний подих серед січня вчувся,
Зима з дахів захлюпала слізьми...
Це березень крізь сльози посміхнувся?
Чи так бува: весна серед зими?
Дивіться, люди, знову світить сонце,
Пташок лунає пісня голосна...
Вони не розуміють, сплять, і сон це?
Чи так бува: серед зими - весна?
І між проталин снігу - наче скоро
Весняні первоцвіти проростуть...
Душа до неба тягнеться, угору,
У весни, де морози не січуть...
Не хоче в лід, у зиму повертати,
В колючі білі, крижані світи,
Де знову треба серцю відчувати,
Яка холодна і далека...ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636167
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
вона усміхалась, прощаючись:
"вдалих пошуків зір між тернями,
жде тріумф попереду чи згарища,
знай, я точка твого повернення.
чи поскачеш до сідів древніх,
чи підкориш Гіперборею,
на гербі збережи тую землю,
яку можеш назвати своєю
Всесвіт сонць розсипає безмір,
та наука важка - зігріти,
коли йдеш по космічнім лезі,
так важлива чиясь орбіта
вежі долі заклично блискають,
фронт грози розриває стрільнами
є притулок між смертю й колискою,
давай звати його - обіймами."
15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636100
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
"А снива всі мої
Одне при однім збилися докупи і бредуть
Поволеньки колишніми шляхами
Отарою овець у перший іній."
(Ів Бонфуа)
Кожне сниво – човен вітрильний,
Що пливе у твоє завтра, сопілкарю,
(Денце прозоре, тобі в душу
Зазирають сріблясті риби).
Пливи, музико, пливи…
Кожне сниво – овече віче:
Таке волохате й шерстистотепле
(М’якість вовни – вовнище,
Картатий твід – осінь),
Кожне сниво – верблюд,
Що бреде пустелею моєї душі
До оази якої нема,
До пальми, яку зрубали,
До криниці, яку засипали,
До ріки, яка висохла,
До намету, який спалили,
До жінки, яку продали в гарем,
До сліпої дитини, яка годує щурів.
Кожне сниво - риплячі старі двері,
Тесані з лускуватого явора,
З одного світиська-пекла
В інше – таки чистилище,
Таки потойбічне й вагоме
(Наче якір, що кидаєш
В прозору лагуну ранку,
Дивишся, як він чіпляється
За мушлі й пісок спогадів –
Твій човен , що пахне смолою
І рибою – таки рибою,
Яку тебе вчив ловити
Юнак-волоцюга
Тесля-безхатько…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632101
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 16.01.2016
Між нами зима і недоспані ночі..
І спогад про літо, десь там у віршах,
Нестримних очей твоїх спокій,
і мої розплетені коси...
Між нами закохана осінь,
і кілька хвилин тут у Львові..
Між нами обійми до ранку,
і мабуть весна, що цілує у скроні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634781
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Він прийде рано-вранці. (Буде сонце.
А може, рясно литимуть дощі.)
Постукає тихенько у віконце,
Аби у домі не збудити всіх.
Край столу сяде, стомлений до краю.
Мовчатиме. Чекатиме на чай.
Його я спершу, може, й не впізнаю
Чи не повірю заспаним очам…
Але коли почую тихе "здрастуй",
В руках себе тримать не стане сил.
Я відповім: "Який же ти прекрасний
І дуже… тихий – довгожданий…Мир…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Замела зима квіти мої,
Та думкам не спинитись ніколи,
Вони линуть в нічній тишині,
Як стрімкі і розгнуздані коні.
Рвуть мене то вперед, то назад,
І немає від них супокою,
Не спинипи їх плину ніяк,
І вітрами, снігами й грозою.
Переплівся з думками мій сон,
Ніби в небо я маю злетіти,
І дзвенить мені стогін - тризвон,
І я чую землі заповіти.
Чую предків своїх заповіт,
І немає кінця його плину,
І той клич вже звучить на весь світ:
-Порятуйте свою Україну!..
Я лечу, оглядаюсь назад,
І вже бачу врага-супостата,
І гуркоче, як грім, як набат:
-Україна в біді, у лещатах!..
Там на сході давно йде війна,
І ворожа там зброя гуркоче,
Не потрібна нікому бійня,
Та спинить її ворог не хоче.
А народ придавили пани,
Що виходили ніби з народу,
Всі багатства собі загребли,
Спонукають людей на покору.
Та і влада була в нас завжди,
Що про себе лиш дбала і дбає,
Бо ж у владі ті самі пани,
Що для себе закони приймають.
Та я вірю в батьків заповіт:
Ми не станемо більш на коліна,
Нехай чує увесь білий світ:
- Ми врятуєм свою Україну!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636006
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Я узнаю за зеркалами,
В туманном сумрачном огне,
Похожий мир, он между нами,
В необъяснимой стороне.
Там нету денег, нету славы,
Пороков гнусных и дурных
И в небесах ради забавы
Два солнца бледно-голубых.
Там существа не ищут яства,
Не убивают, чтоб прожить,
Не образовывают царства,
Чтоб управлять, руководить.
Они зовут меня с собою,
Я, правда, слышу голоса,
Надеюсь, будущей весною
Меня возьмут на небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635944
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
О чём писать,когда не хочешь?..
О чём молчать и слёз не лить?..
Что забывать без заморочек?..
И что не сметь разворошить?..
Куда бежать от мыслей срочных?..
Как уложить,когда не спит?..
И для чего те многоточия?..
Чтоб сокровенное укрыть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
Когда зажигаю свечу,
За шторою прячется страх...
Короткой строкою пишу...
Совсем не такой,чтобы "ах"!..
Я просто дышу в тех словах!..
Вяжу их узлами и цепью!..
Узором ветров - на песках!..
Ударами - верною плетью!..
Касанием нежным (души)
И тем поцелуем французским...
О жизни - дорогой любви
(Под соусом сладостно - грустным)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016
В дитинстві в снах вода кринична чиста,
прозора,прохолодна і смачна.
Стежки в полях ,в ромашках -білі,білі.
Суниці на полянах у лісах.
Проміння сонця тепле і ласкаве.
Маленьке котинятко на руках.
Бабусі очі сині мов озерця.
Червоні вишні спілі у садах.
Метеликів мереживо на квітах
і коник деревяний у дворі.
Ляльки в платтях шовкових і в намистах.
Дощу прозорі крапельки сумні.
Дорослієш і сни уже не ті.
Ти розумієш-казка закінчилась.
Неправду часто бачиш у житті
і перша горя біль не забарилась.
Та все ж буває,рідко-та буває,
що сняться дивовижно-добрі сни.
Птахи казкові і казкові квіти,
ліси і гори дивної краси.
Ніколи у житті ти їх не бачив.
Та пам"ять десь у глибині душі
нагадує тобі минуле давнє.
У снах летиш у райськії сади.
І спокій огортає твоє серце,
той спокій що дарує забуття.
Не хочеш прокидатись,повертатись
в той стан що називається життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634779
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Обплети мене словами, як плющем,
Розірви невпевненості пута,
Наливай вустам протиотрути,
Накриваючи собою, як плащем.
Накриваючи гарячим тілом знов
Нерозкриленості сподівання,
Нерозтрачене віддай бажання,
Спрагло злийся ненаситності вином.
Спрагло злийся, щоб в обіймах наша тінь
Розчинилась і навіки зникла,
Чари п"є, у заздрощах принишкла
Не впізнає, хто тут янь, а хто тут інь?
Не впізнає срібні Місячні мости.
Знайде дощ покинуту оазу,
Зцілить поцілунками образу,
Лиш обіймами і словом обплети.
13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635561
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Я знаю там, среди лиманов,
Где сотни скал и славных гор,
В стране огромных великанов
Построен сказочный собор.
И обязательно в том храме
С овальным куполом на вид
На грани с нашими мирами
Принцесса милая сидит.
Её пленительные очи
Скрывает тонкая вуаль,
А лик прекрасен, непорочен,
Как целомудренный хрусталь.
Я знаю, мне не подступиться,
Как ни стремись и ни колдуй,
Мой ветер, хватит суетиться...
Неси ей нежный поцелуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635564
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Если счастлив человек,забывает бурю...
Ремесло любимой век - тяжкое в натуре...
Делят истину в ломтях,а не в крохах( свыше)...
В Шамбале,наверно,снег - с лепесточков вишен...
Разметался завиток на подушке белой...
Ржаво -рыжий колосок для букета - спелый...
Тень сиреневая век - от небес лазури...
Розы белые -зиме...Алые - июлю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Той стан, коли примруживши повіки,
вбаюкана замріяним теплом
у себе поринаєш - в таїн віхи,
де лиш душа гойдається човном.
І плавним рухом, наче скарб в оправу,
в мелодію ті ловиш відчуття,
завівши пісню древню ту ласкаву:
"спи-спи-ще-не-народжене-дитя..."
Вслухаєшся у перелив хвиль-ритмів,
якими 40 тижнів серце б"є:
в тобі початок Всесвітів молитви
вдих-видих легко снами віддає.
І тиха, боязка ти завмираєш.
Священне дійство - зав"язь Материнства.
Ти цілий світ в собі знов воскрешаєш,
щоб не скінчилось у Життя Дитинство!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635189
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Той же спомин... Еscape
У минуле... Як лист у конверті...
Там повітря таке-
Не надихатись... Мов перед смертю...
Там відлуння штормів
Доліта до алей опустілих
Неповторністю днів
Наших зустрічей, що відлетіли...
Там думки наші сплять,
І залишена в поспіх тривога,
Мов забуте маля,
Притулитись бажає до когось...
Там тремтливі тіла
У кохання багатті палали,
І згоріла зола,
Мов молитва, у небо злітала...
Там кінчається час...
І обійми твої на пероні,
Мов останнє прощай
З тихим схлипом під крекіт ворони...
...В потойбічні світи
До тебе простяглася дорога...
Я і ти... Я і ти...
Все скінчилось... Не буде нічого.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011212372
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635345
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
ти розпустиш коси і опаде ніч,
я пливтиму в тихім їхнім безбережжі
і лишень голубки твоїх білих пліч
будуть мене вести так беззастережно
через сотню років дельта твоїх губ
мій човен покличе в річку пурпурову
і цілунок, наче богоносний Дух,
скріпить нашу клятву сургучем із кров'ю
заплетеш косу в чарівну стежину,
що летить стрілою до старого замку,
на воротах стане молода княгиня,
яку тільки місяць любить крізь фіранку
я під мури ввійду ворожбитом-князем
і мани відгорну пелену шовкову,
косами своїми світ мені завяжеш,
вмиєш в чорноводді їхнім очисному
пірнеш зі мною, як русалка, в плесо,
замкнені в обійми в чародійстві втонем
загубишись в світі, я в тобі воскресну,
довгі твої коси приведуть додому
12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635293
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
В эти белые ночи, в полусонные дни -
Календарь заморочек, караул тишины...
Позолоченный край(из сандала)свечи -
В пелене заговора(перепрелой)травы...
Парапет Атлантиды(в это время) - не блажь!..
Это время - не бремя!..
Долгожданный кураж!..
Его нерв обесточен!..
Только страсть миражей...
Эти белые ночи - от судьбы палачей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Тихо тенькає час:
Я тебе не зречусь...
Словом з колії - не зіб"ю...
Я до тебе душею
Залюбки пригорнусь,
Як повіки ледве стулю...
Нехай дзенькає час!..
У негоду рушає:
Під колючі дощі й заметіль!..
Я до тебе лечу!..
Та крильми зачіпляю
У свідомості раю свій біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 11.01.2016
...я сніжинкою
стану на щоці
і куточків губ торкнусь... сльозою.
Ти мене не клич.
Дай, засну в руці
непомітно згадкою легкою.
Ти лише дозволь,
сном м"яким на мить
огорну так бережно і ніжно...
В кінчиках повік
боязко тремтить
на взаємність мрія безутішна.
Дні ж усе мигтять
клаптиками снів....
Ми були! ...Чи все мені наснилось?
Почуття болять
у оковах слів
ті, яким вже бути не судилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633088
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов`язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 29.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2015
Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631085
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Ніч жбурляє в вікно
Зорепадом бажання любові.
Цей ефект доміно
Нас штовхає на килим... Обоє,
Наче скошених трав
Дві безсило- пониклі стеблини...
Ми безумство уяв
На підлозі збираємо нині.
Сипле зорями ніч.
Як дарунки збери їх у руки!
Шовк оголених пліч...
Дотик ніжно-солодкої муки...
Доторкнись до основ,
Що постануть, мов в горах смереки!
Знов і знов... знов і знов...
Мов світанок... Близький... І далекий...
...Зараз знову візьму
Твій дівочий тріпочучий вигин...
Стогін ллється в пітьму
Пеклом лави металу у тигель...
Світом темряви плуг
Поле хіті дівочої оре.
...По підлозі навкруг,
Мов перлини, розкидані зорі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122311251
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630964
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Трохи неба і плин туману
Крок, стрибок крізь думок петлю
На бруківці роса незвана
Слід фотографа в стилі "ню"
Камінь знає як сходить сонце
І блищить теракот дощем
Розливається небо оцтом
Викликаючи суму щем
У калюжах дахи поснулі
В павутинні луна пісень
Так, малюючи тіні вулиць
Знов займався світанком день
thx a lot to Biryuza
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355039
дата надходження 03.08.2012
дата закладки 24.12.2015
Мэри нету, а осталась
Лишь усталось и пергамент
Мысли странные исчезли
Нам оставив боль и радость
А пергамент знает строчки
Те, что Мэри написала
Вы простите, что нет точки
Вы простите что так мало
Или много было Боли
Аномалии на венах
В стенах тела бредит ветер
Верет поля неизменный
И в тех звуках мчится осень
Мчится, но еще не знает
Опоздали там для Мэри
Там перину не постелишь
Ведь тепло она не слышит
Пишет, пишет, пишет... пишет
Письма слезные. Тревоги
Все ее на желтых листьях
Что усеяли дороги
Нам под ноги... Им. Под. Ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612452
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 24.12.2015
В сером пришла зима!..
Беглым мгновением счастья!..
Если ты не одна,
То не страшит ненастье!..
Если - глаза в глаза...
Если - руки на плечи...
Если - венец до конца...
Если - горящие свечи...
Если - слова без потуг...
Если - они согревают...
Если -не нужен трут...
Если - они зажигают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630820
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Найкраще пить вино у віці молодім,
укупі з милою, з товаришем своїм,
цей ненадійний світ на сон і пустку схожий,
і пить без просипу - єдине щастя в нім.
Омар Хайям
Яке ж вино, коли воно на двох,
Коли хмелієш дивлячись у очі,
Як ти – Богиня, я неначе – Бог,
При свічці поцілунок серед ночі…
Від пахощів спиняються серця,
Коли рубіни граються в кришталі,
Знайомий подих, навіть без лиця
І відблиск свічки в винному бокалі.
І зразу крила, випивши вина
В політ зібрались у зіркове небо…
Серця дзвенять, немов дзвенить струна,
То щастя людям більшого не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630723
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Осінній дощ все стукав у вікно,
просивсь до хати.
Наснилося мені-він двері відчинив.
Замерзлий і сумний-не зміг чекати.
Сріблястими краплинами стікав
і шапку скинув сизу із туману.
На підвіконня сів і задрімав,
відпочивав затомлений до рання.
А ранком вітер двері відчинив.
Прокинувшись,дощ тихо посміхнувся.
Взяв шапку із туману і пішов.
До мене на порозі озирнувся.
Нікому не кажи що ночував.
Бо хто повірить? І сміятись будуть.
Сріблястими краплинами стікав.
Заснув спокійно.Хто мене осудить?
Його чекала осінь у дворі
і вітер,що за дерево сховався.
Прокинулась.Так сумно на душі.
Чому пішов? І в хаті не зостався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622584
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 22.12.2015
Две недопитые кружки,
Сахарный лёд монпансье,
Острые стёклышки брошки -
На модерновом столе...
Пламя огня - в ладошке...
Жар - от малиновых губ...
Скрип - на винил дорожке...
Голос - таинственно груб...
Голос - испуг изымает...
В полуслепом окне -
Фосфорный глаз чёрной кошки...
Всё наяву,не во сне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630647
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Давай мы с тобой будем как камни…
Лежать на дне…
Умываться солеными слезами…
И так целыми днями…
От ужина к завтраку…
И пусть кто назовет все это полнейшим бредом...
Мы будем смотреть друг на друга и тихонько хихикать...
Попивая сладкий чай после обеда...
Давай мы с тобой будем котами…
Будем мурлыкать друг другу на ухо…
Впиваться острыми когтями…
Прямо в сердце...
Тереться носами…
Сидеть на подоконниках…
Смотреть с грустью куда-то в даль…
Или же просто на закрытую дверцу…
Давай мы с тобой будем хрупкими ветками...
Шелестеть листьями…
Кружиться в танце дуновений ветра...
А потом больно падать на землю…
Падать и рассыпаться ...
Дробиться на мелкие щепки...
Разбиваться...
Но все равно держаться...
Друг за друга...
Крепко-крепко...
Давай мы с тобой будем томами…
Томами не прочитанных нами книжек...
Лежать на полках...
И пылиться...
Томясь в ожидании...
Нежных прикосновений...
Тысячами иголок...
Обжигающих кожу...
Мы будто два незнакомых прохожих...
Будем долго смотреть друг другу вслед...
Стоять под проливным дождем...
Не чувствуя пробирающей насквозь дрожи...
Мы с тобой так безумны...
Мы с тобой так друг на друга похожи...
Давай мы с тобой будем снами...
Такими яркими, как солнце…
А иногда темными и тусклыми…
Я буду ночью просыпаться и громко кричать…
А ты будешь меня защищать…
Гладить по голове…
Прижимать к себе…
Потом громко смеяться…
И обзывать меня зло-грустной…
Давай мы с тобой будем домом...
Просто любить друг друга...
обнимать...
так нежно-нежно...
А потом наши с тобой позвонки захрустят...
Захрустят и сломаются …
сломаются под этим снежным комом...
И в конечном итоге мы останемся просто знакомыми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622289
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 22.12.2015
А краще мовчи…
Не розказуй усім світам…
Тихіше…в пів-звуку… а краще-ніде й нізащо…
Опівніч… торнадо… спустошливий смерч… Сезам…
Вуста привідкриті…
дочка непролазних хащів
Сміялась до тебе…
І очі відтінків весни
Зливались з твоїми всіма, що не є кольорами…
Лише не кажи, що ти завжди боявся пітьми…
Лише не кажи,
то єдина хвилина між вами…
Бо зникне у росах…
До сонця розчиниться мить…
Бо очі наврочать… чар-зілля її - отрава…
Не треба боятись – до ранку усе відболить…
Благаю, мовчи…
хай говорять за тебе трави…
Де зоряні плеса…
Черемха світанками снить…
Піддайся спокусі – хай водить тебе світами,
Хай квітка дурману сьогодні тебе спопелить…
Допоки – опівніч…
допоки – пливуть... тумани.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624649
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
Малює вітер хмари олівцем.
Пухнасті,білі мов сніги зимою.
То гори,то долини,то яри,
то кришталеві замки,мармурові.
На небо дивишся-там обриси картин.
То коні скачуть-розпустили гриви.
То моря далечінь-на нім човни
підняли паруси мов крила дивні.
Вінки із квітів ангели плетуть.
Їх одяг мов тумани над рікою.
Обличчя матерів-сини ідуть.
Вони перемогли-спішать додому.
Малює вітер сльози на очах.
То радості,то болю,то журби.
І ангели назустріч тим летять,
що так і не вернулись із війни.
На заході червоні кольори
мов кров пролита в небо піднялась.
Дарує сонце різнобарвність фарб.
Малює вітер доль іконостас.
Попрошу вітер-не малюй журби.
Малюй сніги,коней,краї далекі.
Бо й так багато на землі біди.
Піднімеш голову-хмаринки мов лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630389
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.12.2015
В призахідні вогні старого лісу,
серед оголених до нитки сірих крон,
вдивляюсь,- наче очі одаліски
шукають порятунку... Геть полон!
Хапаю серцем сяйво похололе.
Віджевріло, відтеплилось... Та все ж!
З тобою, сонце, зморене сьогодні,
заснем удвох за межами без меж...
А зранку встанем - вільним душам - воля!
Проллємось понад кронами встократ...
...Зоре́ ранкова! Се́стро босонога!
Гайнем узліссям!... Ліс старий - наш брат...
Скидаючи з плечей каміння світу,
звільняючись з тенет чужих ідей...
Призахідним промінням стану лісу,
вогнем зорі , що спалить колізей.
11.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627818
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Сердце на рисунке сгорает быстрее, чем кандалы. Akvarel'
Сердцем болею дольше,чем снегопад и зима...
Мне бы иголку(потоньше)...
Вену - чтобы видна...
Первый порез(на запястье)...
Дайте широкий жгут!..
Мне бы успеть(до причастия)небо перевернуть...
Сердце сгорает быстрее,чем на руках волдыри...
Боль на костре - сильнее...Если она от любви...
Время уносит пепел...Спрос на него велик...
Мой огонёк перельётся(искоркой) в сердолик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630311
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Загадка
Сосед – прекрасный пианист.
Его влечёт Бетховен, Лист...
Теперь на пенсии артист.
Метлой «сметает жёлтый лист».
Любой профессии Он рад.
Вовсю кружится листопад.
А дворник ценится вдвойне
При безработице в стране.
Но вечерами вновь звучит
Массне* – божественный мотив.
О! сколько в звуках тех огня!
Не сразу догадалась я,
Что Он играет …для меня…
*Жюль Массне – Французский композитор.
Главные его оперы:
«Манон»
«Вертер»
«Таисия»
«Таис»
«Золушка»
20. 12. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630089
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Сейчас никто не даст соврать,
Что мне безумно хорошо!
И я не буду тосковать
Ведь позитив ко мне пришел.
Сегодня я хочу плясать!
Не все так плохо, я то знаю
Ведь жизнь способна удивлять,
Цветные мысли окрыляют.
Сейчас я буду громко петь!
Как будто я забыл о грусти,
Хоть нам за миром не успеть,
Но верю счастье не отпустит.
А в этой жизни есть мотив
И смысл есть, и радость тоже!
Все это нужно лишь найти,
Надеюсь Бог нам в том поможет...
Тревожный каждый день и час,
Но остается луч надежды,
Не тормози, а жми на газ!
И вскоре будет все как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630294
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Смакуя рифму как вино
Вдыхая смысла аромат
Доверься чувству и оно
Одарит душу во сто крат
И разум с песней налегке
Опять начнет свой дивный путь
Познать чтоб главное в себе
И всю божественную суть
И сердце в танце зазвучит
Пьяня сознание и слух
И в миг блаженство окрылит
И тело и мечту и дух
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627536
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Посміхнися мені, моє сонце!
Ти серйозна тепер і далека!..
Новий рік загляда у віконце,
У снігу стоять білі смереки...
Ранній вечір, і сіре небо,
І мороз затуманює шибку...
А мені вже нічого не треба,
Лише посмішки щиру краплинку!
Розкажи мені, як твої справи?
Ні, не треба казати багато...
Знаю: зморена... Чаю чи кави?
А у чай, може, вкинути м`яти?
Пару слів розкажи, як живеш ти?
Хоч словечко, мій ангелочку!
Бо душа, наче стоптані мешти,
Непотрібно стоїть у куточку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630086
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
[b][color="#1100ff"]Знаєш ти як я тебе кохаю,-
Я любов твою до серця пригортаю,
Заплітаю ніжність в роси ранку,
Стелюся барвінком аж до ганку...
У тобі моя безмежна сила,-
Мій коханий,- ніжний, любий, милий,-
Почуття безмежні волошкові-
Наче ночі зоряні шовкові...
Знаєш ти, як я тебе кохаю,-
Наче сонечко весняне в небі сяю
Вітерцем в твоїй душі гуляю,
І за тебе кращого не знаю!
07 11 2015р
Вікторія Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620579
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 20.12.2015
....А я Його просто кохаю!
Ревниво! Невміло. До сліз....
То боязко руку стискаю,
то каменем кидаю вниз.
Безтямно цілую, відверто
до голоду в любих очах,
за мить же примхливо і вперто
ховаюсь в розлуки ночах.
Гублю себе в погляді. Потім
блукаю безлика всі дні...
Знайшовши, клянуся (вже в соте!) -
не дамся Йому більше! Ні.
Та варто лиш голос почути,
чи згадане кимось ім"я
і хочеться світ розвернути,
щоб знав, щоб почув: "Вся твоя!"
Болить знов, тривожить і мучить:
із ким зараз? Де Він? І як?...
А довго не бачу - страх душить -
лиш був би! Й здоровий... Ох, так
хвороба терзає безжально -
і подих не перевести!
Я просто кохаю. Банально?
Що ж ..... Більше мені й не знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629964
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
[quote]Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута...
("Мене болить...")[/quote]
Нехай твій біль мине, немов приснилось
Тобі це в сні й це було лиш жахіття...
Прошу, не плач, не злись... В мені сказилась
Ота іскра, що схожа на суцвіття...
Вона розквітла й поглинала добре...
Але тепер - усе. Пробач дурного...
І та межа для нас - Ярилів обрій...
Ти не чужа! І я не прагнув злого!
Тепер я не мовчу - я сповідаюсь...
Я зрозумів провину і покуту...
І все мине - я вірю, сподіваюсь...
Надії і мости вкрадуть отруту
І заховають у собі навіки...
Я був тим болем, з цим я маю згоду...
Але тепер я вилікував ріки,
Я повернув їм ту первинну вроду...
І ріки ті, що звуться так - стосунки,
Тепер ми повернемо - в нас є сила!
Мені вже не потрібні подарунки,
[i]Мені потрібна ти лиш, моя мила...[/i]
19.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629925
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
...Сьогодні знову розбивати ту́гу
в осколки днів, в безсоння дум, ночей...
В мозаїку розлуки вперто буду
збирати згадки митей, слів, речей,
які щось знають про твій погляд, дотик;
що пам"ятають твій ласкавий сміх.
Життя минуло... Не пізнали хто ти,
яким горіла світлом для усіх!
Усе частіше я ловлюсь на думці,
що не згадати тону вже очей...
І в забутті - в цій невблаганній пустці
твоя відсутність болем обпече.
Як спорожніло місто! Дім.. Все стерпло...
І я - немов уламочок чогось.
Ні! Ні, не ти - моє Дитинство вмерло!
В міжчасся впало. Зникло! Розтеклось....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629912
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Для Камилы
Сон подкрался незаметно...
Склеились реснички...
Недочитана страница...
Нолик,единички...
Ветер шваркает в окошко веточкой сирени...
От полоски(белой)света прогоняя тени...
Сон стучится в дверь ладошкой...
Двери открываю...
"Люли -люли" - моей крошке тихо напеваю...
Кошка серая -в лукошке -маленький клубочек...
"Люли -люли,люли -люли"...
Сладким - сладкой ночи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
.....Сонячний промінь
гравсь на осонні...
Стогін з грудей:
ти - лиш піщинка
в решеті Долі!
В Вічності - день.
Мить мерехтіння
в ночі безодні...
В мареві снів.
Ніжне тремтіння
серед голодних
бурь і вітрів.
Біль завиває,
схлипи тамує....
Мить - й застива
зморшкою ту́га.
Час - це недуга,
коли нема
більш ні секунди....
(Навіть на горе!)
Крапка. Кінець.
І не допишеш...
І не долюбиш....
......................
Холод - вінець
всім пориванням.
Мріям! Горінню!
Шляху в світи.
Тихше, не крайся:
всього лиш тлінне
сягне мети.
....Воском скотилась.
Каменем впала
в серце сльоза.....
Світ не змінився.
День не спинився, -
згасла свіча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629661
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2015
Хіба потрібно думати про вчора?
Його минуле вже забрало вщент.
Не знаю середа чи то вівторок,
Довів, мені, що все життя – момент.
Хоч на губах гірчить осіння кава
Й старенька ковдра гріє, як завжди.
У всьому я – малесенька держава,
Що мріє про уквітчані світи.
Заглянуть в завтра хочеться найбільше,
Його таємність манить у вікні.
Відкрию книгу, запитаю Ніцше:
«Кого мені чекати уві сні?»
Переступили день і пішли далі,
Не обертаючись, з надією вперед.
Його закарбували у скрижалі.
Сховаємось за власний етикет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622338
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 17.12.2015
Два экспромта плавно слились в один
За что такое наваждение?..
Зачем сердечный пыл одной?..
Зачем удушливо томление на протяжении ночей?..
О,Боже,как она любила!..
О,Боже!..
Как могла...
Откуда были эти силы?..
Откуда все её слова?..
Не уходи из сонных грёз...
Не забывай о прикасании...
И о глициниях в мороз...
И о признании свидания...
Останься на одной волне...
И не спеши за горизонты...
Моя свеча во тьме -тебе...
Во сне - похожая на солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629436
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.12.2015
В ней безусловно есть доля цинизма,
Склочность старушки, наивность младенца,
Малая толика авантюризма,
Светлые мысли и доброе сердце.
Часть от ворчливой и вздорной соседки,
Парочка атомов стервы и львицы
Ну и для вкуса же капля "нимфетки",
Что бы могла по ночам веселиться!
В ней сочетаются: слабость и сила,
Норов, покорность и масса талантов,
Горечь «Самбуки» и хмель «Хиросимы»,
Бой! Бигудям и домашним халатам!
Жрица, Богиня порой Амазонка,
Девочка - осень и женщина - кошка.
Мудрость совы в ней сменяет ребенка
И ей становится грустно немножко...
И она, знаешь, такая живая!
Кажется, что ничего не боится.
Милая, вздорная и заводная...
Боже,позволь же мечтам ее сбыться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582667
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 17.12.2015
Да Вы же меня никогда не любили!
От Вас не дождаться и доброго слова.
Вы так снисходительно все мне простили,
А я застрелить Вас, пожалуй, готова...
Язык за зубами не держите вовсе!
Я все Вам скажу, до мельчайших деталей!
И мне наплевать, что последует после,
Избавьте меня от насущных регалий!
Да ладно, Вы тоже отъявленный грешник,
А я видно женщина не роковая,
Как славно поет Вам в саду пересмешник:
Другая нужна Вам, поверьте, другая!
Я больше не думаю, что однозначно,
Вы в жизни моей тот особенный случай.
Иная стоит перед Вами задача -
Кого-нибудь просто изрядно помучить!
Да Вы же меня никогда не любили...
От Вас не дождаться и доброго взгляда.
Вы так снисходительно все мне простили,
А толку прощать Вам "Исчадие Ада"?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602805
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 17.12.2015
Становлюсь я любителем крыш...
Мне там тихо, светло и уютно.
И на улицу сверху глядишь,
А на ней суетливо и людно.
Прибегают коты помурчать,
Бомж Василий зайдет неохотно.
Мне там нравится с ними молчать
Знаешь, как-то по-детски свободно
Небо плачет дождями порой
И растения влагой ласкает
Знаешь, мне бы на крышу с тобой,
Только что-то меня не пускает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626815
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Люби до боли и до слёз!..
Люби за душу и за сердце!..
За притяжение колец ...
И тембр созвучья терций...
За пьяный приключений хмель...
За стриженный затылок...
За тёрпкий мускус неги тел...
И пропасть из ошибок...
Не плачь,пока живой...
Не плачь,пока им дышишь...
Пока горячие дожди -
По раскалённым крышам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629351
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015
Почуй мене, сильніше вже не крикну.
До тебе лину, та не досягти.
Я думала з роками просто звикну
До прірви у душі, до пустоти.
Поклич мене, бо вже немає сили,
Як восени в холодної ріллі.
Давно твої сліди дощі розмили,
Бо часто йшли великі і малі.
Побач мене у мареві ранковім,
Де зустрічаєш вранішню зорю.
Я прибіжу до тебе знову й знову,
Босоніж, як тоді. Не побоюсь.
Прости мені за всі гріхи незнані
Недовго я купалася в раю.
А, може, пекло то було в тумані,
Що задушило молодість мою?
Повір мені, того ніхто не бачить,
Як важко йти по долі без тепла.
Немає сну. І знову тихо плачу.
Здається, що я зовсім не жила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628774
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015
Белый снег-на дороги и крыши...
Белый снег-на квадрат площадей...
Белый снег-между щелей и в ниши...
Ослепляющий глаз фонарей...
В снегопад ты шагов не услышишь...
От окна не отводишь очей...
В снегопад ты такое напишешь...
Всё о ней...Всё о ней?...Всё о ней...
Но не надо,не надо фальши!..
Того страшного - ни чуть-чуть!..
И не надо,не надо дальше...
Чтобы можно было уснуть...
Пусть приятного будет больше!..
Хоть на капельку,чем тогда...
Но не надо,не надо фальши...
Ни сегодня...и никогда!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629098
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2015
Далеко там, де ковила вдалі…
Де солов’ ї весняні відспівали,
Живуть солдати на страшній війні,
В яких є діти, жінка, мама й тато…
За що, скажіть?.. Хіба для москаля?...
Родила мати діток серед степу,
Хіба, щоб поховала їх земля,
Вони розпочали ось цю халепу?
Вони не українці – «вурки» це…
Які схотіли «вибратись на волю»,
У них тепер і не людське лице
Хрести стоять без ймення в чистім полі.
Подумайте , хіба життя таке,
Коли сіяє сонце променисте?
Свята земля і в нас життя святе,
Єдина мрія – завжди небо чисте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629058
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015
Я о ней слыхала...Только не видала:
Белую ворону в стае чёрных птиц...
Белая ворона - родилась такая...
Белая ворона(среди чёрных лиц)...
Есть одно желание: вырваться из стаи...
И взлететь высоко,где парят орлы...
А в родимой стае -черные пинают...
Их на колокольне грязные следы...
Белая ворона первой умирает
За глоток свободы и глоток любви!..
Белая ворона - странная такая...
Белая - на фоне беспробудной тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2015
До тебе, до справжнього, знову біжу автострадою,
Бо час єзуїтства до болю! до жаху! набрид.
У подиху Вічності нас, непокорених, вгадую,
Читаючи залпом одвічний любові санскрит.
Життя - незбагненне, туманне, оманливе стрільбище!
Епоха безумства. І зброя в руках у нікчем...
По лезу ти ходиш. Тримайся, коханий! Мені би ще
В тобі розчинившись, відчути пронизливий щем.
До краю цей світ обіднів і пропах дешеви́зною...
Горять у несправжньому вогнищі фібри натхнень!
Прийду тихим сяйвом із неба, своїм тебе визнаю...
Розквітну зорею... Мене дочекайся лишень!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621893
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 15.12.2015
Я не фантом
я не уява,
а тільки в серці твоїм- пляма.
Не ідеал
і не багач
та я мрійливий хлопець, бач.
Ти не жива,
а я живий
в своїх рисунках не дурний.
Ти чорно-біла,
а я ні
виходять ці слова смішні.
Тебе створив я з різних дів
цікавих, милих, ніжних мрій.
Створив тебе я із "нічого"
з красивого такого слова.
Я не фантом
я не уява
я лиш твоя людська поява.
Ти намальований мазок
робити ж треба перший крок?
Твої прекрасні очі світла
такі поєднані, надійні.
А дотик слів, що відчуваю
у голові в думках в появі
твій поцілунок запашний
в фантазії моїй ясній.
Я все ж фантом
й рисунком став
ти бач ловив я клятих гав.
Тепер ми разом клякси ночі
і не дивлюсь у твої очі
тендітна рисочка в житті,
що намальована в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628946
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Опять холодный ливень в городе,
Война и перекуры для двоих..
И сны заходят в спальню,
Те от которых ты отвык.
Не пишется, совсем я потеряла смысл слов..
И песни задевают душу, как карандаш
что на кусочки..
Прогонит солнце сонную луну,
И мне подруга ночь расскажет о печали,
О той, которую никак не прогоню..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628358
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
- Дивлячись в даль, розумію як сильно,
Як невимовно я хочу до тебе.
Ти ж найрідніша моя, неймовірна,
Ти божевільна, та ти мені треба...
- Дивлячись в небо я бачу, як море
Тоне в тумані моєї печалі.
Серце замучене, сонне і хворе
Пошепки знову питає "що далі"?
- Далі? Не знаю... Ми втратили небо,
Втратили вічність, в обіймах дощу.
Та повертайся, я хочу до тебе...
Стань мені всесвітом, знову. Прошу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628407
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Зимний день...
В зените -плюс...
Ночь собою приносит минус...
Незабвенный осенний блюз...
И запыленный(временем)примус...
Свежевыпавший снег на порог...
Он в ладошке растает водою...
Самый вкусный,прозрачный грог...
От божественных...Над землёю...
Свежевыпавший снег подморожен,
Как ванильно-пломбирный зефир...
До рассвета никем он не хожен...
До рассвета не тронут никем...
Ты вернёшься ко мне(наверно)...
По другому быть не может...
Я тебя узнала в Палермо...
Ты совсем не случайный прохожий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628329
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
А за вікном замерзла, темна ніч
Дощем холодним стука у вікно...
Ти не моя, а я не твій, така от річ,
Така життєва драма, не кіно...
Пробач мені за всі мої слова,
На серці що було - те й говорив.
Доки любов ще трішечки жива,
То я її у вирій відпустив.
Нехай летить в чужі краї, тепліші,
Комусь другому пише там вірші?...
У серці, наче зими найлютіші,
Померли весни, крига на душі...
Мені залиш безмежну пустку сніжну,
Піднесено-холодну далечінь.
Тебе весняно-теплу, милу й ніжну
Я відпускаю з сніжних володінь.
Іздалеку тобою милуватись,
А більшого мені, мабуть, не треба...
Я обіцяю вже не наближатись
До краю прірви чи до краю ... неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570820
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 12.12.2015
Вночі розхристана, мов п'яна,
Ввірвалась осінь у мій сон,
Дощами вимита, духмяна,
Мене забрала в свій полон.
Я закрутився в вальсі з нею
Під музику нічних вітрів,
Ми полетіли над землею
Втікати від земних гріхів.
Все це наснилось, а насправді,
Дощ тарабанив вже давно,
Мов барабанщик на естраді,
Бив з насолодою в вікно.
Стікала стомлена краплина,
Вмивала задубіле скло,
На жаль, незатишна картина,
І літа - ніби й не було.
Знов захотілось задрімати,
Полинути в осінні сни,
Тебе, як осінь ту, обняти,
Й не відпускати до весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628200
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015
Не звоните сегодня в дверь!..
Им сегодня никто не нужен!..
Для двоих-одна постель...
Для двоих-остывший ужин...
Для двоих-одна река...
Та,в которую входят дважды...
И пылающая свеча...
И малиновый звон отважный...
Для двоих и за 37,согревающий градус стужу...
И,наверное,белый плен,запирающий всю окружность...
Для двоих-одна зима...
И одно притяжение ночи...
Одинаковые слова...
То горячие,то не очень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628084
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Що нам несе зима?-
Святки, чи сірі будні?
Більше добра, чи зла?
Що в січні? І що в грудні?
Є дива, чи нема?
(Цього ніхто не знає).
А може ця зима
Цей ребус розгадає?..
Чи довго ще війна
буде гриміть на сході?
Чи принесе зима
утіху нам в дорозі?
Що дасть нам ця зима?
убогість, чи комічність?
Чи ітина жива?
Чи відійшла у вічність?
Та щоб не принесла,
зима все ж чарівниця,
морозом обпіка,
як гарна молодиця.
І втіха у ній є ,
поезія - подруга
в тенета як візьме,
то враз зника напруга.
Хоч вулиці й пусті,
бувають і безлюдні,
та мрії все ж ясні,
до весняних подібні.
У школах дітвора
навчається охоче,
у сніжки їхня гра
скінчатися не хоче.
Бувають теплі дні,
бувають і холодні,
дома старі й малі,
працюють десь дорослі.
І зорі в небесах
по - літньому моргають,
так, ніби, як в казках,
всі таємниці знають...
Та покладаюсь я
На розум всіх і дії,
як відійде війна,
здійсняться наші мрії...
І нам тоді зима
лиш щиро усміхнеться,
коли не буде зла,
і миром все озветься...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627852
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Я полюбил тебя... Твой мир,
Тонами яркими насыщен...
И сердцем, искренне, кумир,
Тобой был создан, мной - похищен...
Навстречу шаг... Игра огня,
Румянцем лица щекотала...
Любви стихия, среди дня,
На стойкость к чувствам испытала...
Мой черно-белый скучный лад,
Не виден был, под плотной маской...
Теперь же я безумно рад,
Что жизнь твоей залита краской...
10.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627742
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
ти так ніжно прийди
у мій сон з середи
на четвер,
щоб він точно вже збувся.
ти мене приведи,
де нема холодів
доведи за всі грані безумства.
ти так смачно цілуй
поцілунком малюй
на плечах
на руках тонкі схеми.
ти мене уполюй
вполював - владарюй
доведем ми життя теореми.
ти шепчи через сон
про солодкий полон
й мотузки...
з них не хочу втікати.
захопив нас циклон
цей любовний вогонь
ми йому вже не хочем пручатись
мене просто кохай
ніжно так обіймай
щоб і я
теж чудес захотіла.
всю мене ти вдихай
міліметри вивчай
мого теплого, рідного тіла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626632
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Мрій нездійсненних розбиті кораблики,
З бортом проламаним, мачтами, щоглами...
Час на дрібниці бездумно потрачений,
Вилетів в труби увесь, так би мовити.
Мрії померлі розклались на палубі,
Чи знерухомлені сильним паралічем...
Мрії поховані... чи я їх мала би
Всіх воскрешати знов часу не гаючи?
Мрій кришталевих розбиті ілюзії
Ріжуть долоні, пливуть в серце венами...
Гарно розбилися під звуки музики
Й навік лишились лише нездійсненними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626890
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Скоро знайдеш мене під ялинкою
Серед інших святкових презентів.
Це приходив Мороз із торбинкою,
Я сховалась, щоб він не розгледів.
Щоб цей Дід не утік перелякано,
Не подумав, щоб я якийсь злодій,
Так тихенько мотузками, гаками
Пов'язала... Попався, добродій!
Залишив Дід для нас в ролі викупу
Три мішки із удачі й здоров'я!
Дуже довго продовжував сипати
У покірнім, смиреннім безмов'ї.
Подивись, що у нас під ялинкою!
Там мої всі можливі вимоги!
Це приходив Мороз із торбинкою,
Він від мене вже ледве ніс ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626892
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 10.12.2015
недолічилась кількох поцілунків,
на сьогодні недобрала дози.
нагадали нам наші стосунки
поєднання поезії й прози.
не отримала всіх "я кохаю",
та із тисяч іще трьох обіймів.
віддавай, чуєш! ну ж бо, чекаю,
цього хочу нестримано й сильно.
ти чекаєш моїх заохочень,
свою частку до тисячних, сотих...
вже сьогодні, до темної ночі
поздираю за все це відсотки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627468
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Втікала від дощу вздовж лінії тролейбуса,
Запахуючи поспіхом поли свого пальто.
Знайомими маршрутами життя людське розкреслено,
Укотре вже, хто був усім, стає просто "ніхто"
Ти бігла з парасолькою біля міських канав,
Калюжі вийшли з берегів, намокли чобітки
Як всі, ти поневолена мільйоном різних справ,
Під тягарем чужих хрестів все рветься на шматки
Від ліхтаря до ліхтаря ти мчала стрімголов,
Втікала від своїх думок, а потім від дощу
Де твое місце, де земля без всіх цих сторінок,
Тікала ти, а всі вірші кричали "не пущу"
Спішиш куди? Уже не жде ніхто тебе з листом.
Не відігріє бід грози, шепочучи "люблю".
Романтика твого життя - це соло вдвох з котом.
Порозбігалися тузи, тож дама каже "п'ю"
Втікала від дощу вздовж лінії тролейбуса,
Реприза* долею стає, нічого в цім нового.
Ти бігла, добре знаючи, що відповідь до ребуса,
Що ти біжиш не від дощу, від спогадів про Нього
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627719
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Піщана самотність палкої Сахари
Оазиси щастя – нечувана рідкість
І тихе життя, без єдиної хмари
Загублені роки, похована гідність
Тендітна хода, оксамитова шкіра
Немов героїн викликає залежність
Сама досконалість… але її віра
Не кличе відчути кохання відвертість
Така загадкова, так вабить очима
Для них чорні діри банальні дрібниці
Але безнадійна, бридка порожнина
Гірке покарання одвічній чорниці
Звабливо на плечі спадає волосся
Солодощів запах, та трохи шафрану
Так мало відчула, ще менше збулося
Навіщо ті мрії, що вводять в оману?
Піщана самотність палкої Сахари
Оазиси щастя – нечувана рідкість
І тихе життя, без єдиної хмари
Загублені роки, похована гідність…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627665
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Если появятся вновь мозоли,перебирая струну,
То не виновен в этом минор(от партитуры гуру)...
Если бы знать,что где-то цветёт(красный)в снегу эдельвейс,
То вылетала туда бы душа,не узнавая про рейс...
Я между нот написала:твоя - до середины куплета...
А в партитуре(от декабря) - нету полосочек света...
А в партитуре(от декабря) -длинные,скучные ноты...
И не навязчиво тарахтят звонкие кастаньеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627662
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Перехрестила у дорогу сина - на добро.
Послала своє серце з ним - щоб берегло...
Стояла довго-довго на порозі у сльозах,
Не знала, чи побачить сина ще хоч з раз.
Життя минає швидко день за днем.
Чекає мати сина... Серця щем.
Кровиночку провела - у життя...
Сама й лишилася.
Його ж нема.
Думками гріла сина в далині.
Молилась щиро Богу в тишині.
Молитва сина вірно берегла.
Заснула тихо в самоті.
Одна.
03.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627589
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Заради нас, у жертву "богу крові"
Вони дали себе йому у дар.
Заради нас, за покликом любові
Самі себе поклали на вівтар.
Заради волі цілого народу
Котрий вінчає синьо-жовтий стяг.
Несе в собі жадану ту Свободу.
Сповідану, оспівану в піснях.
Заради снів яскравих, кольорових
І цього неба синього в горі.
Заради тих вечірніх колискових
Котрі співають дітям матері.
За рідну мову, данну нам батьками
За рідний край, за душі і серця.
За ті слова, овіяні вітрами
Написані рукою Кобзаря.
За право жити у своїй країні
Котру у нас так прагнуть відібрать.
За ради миру в нашій Украіні
Вони себе дозволили вбивать.
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613557
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 10.12.2015
Гілки ялини на вікні.Зимою пахне в хаті.
А за вікном все пада сніг-пухнатий і лапатий.
І засипа все навкруги.Чарівна,дивна казка.
В шапках дерева і кущі схилились.Сніг їм нащо?
Зірвалась звідкісь заметіль.Кружляє і танцює
танок із вітром у дворі.Та там і заночує.
Під ранок хату замело під вікна-що робити?
Підперла двері заметіль-тепер не відчинити.
А на калині снігурі мов ті рубіни сяють.
І ягоди клюють замерзші,що з снігу виглядають.
Гілки ялини на вікні зігрілися і пахнуть.
Вогонь горить всю ніч в печі.Дрова сухі-не гаснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627459
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Там береза в гаю
Зажурилась одна.
Хто її захищав,
Того більше нема.
Біля неї стрункий
Клен високий зростав,
Від негоди - біди
Він її захищав.
Не забуде вона,
Як він ніжно колись,
День і ніч шелестів:
-Посміхнись, посміхнись!..
ЇЇ пам'ять жива,
Як святий ореол,
Його ніжні слова
І про вірність, й любов.
Де взялася рука,
І жорстока, й тяжка,
Що зрубала його,
Тепер клена нема.
У листочках її
Вітерець шелестить,
І вчувається їй:
-Не журись, не журись!..
І хоч клена нема,
Вона чує слова,
Ніби шепче він знов,-
Про любов, про любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627371
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
...Коли на землю впали тихі роси
Й печаль поклала руку на плече,
Я по багаттю йшла, здавалось, боса,
І жар, здавалось, зовсім не пече...
Мов птах, спинивсь у гордому польоті
Нестримний час. Нікуди не летить.
Я, мов у сні. У забутті. Без плоті.
Лиш у душі десь глибоко болить...
І все життя за мить, - як на долоні.
Молю до Бога: "Господи, прости,
Звільни мене. В страшному я полоні.
Минуле чи прийдешнє - відпусти.
Дозволь пожити разом ще хоч трохи,
Не забирай у Вічність Небуття,
Ми згодні на печалі і тривоги,
На біль і каяття, але життя!"
...Як страшно, що нічого не вертає
І вище вже ніколи не злетіть...
Хто сторінки життя мого гортає?
Не смійте. Не чіпайте. Відпустіть...
Солодке, кажуть, на десерт лишали
Чого ж так довго подають пісне?
А, може, чайових дала замало,
Що вистачило тільки на сумне?
Де розкоші? Веселощі? Розваги?
Де забарився спокій, щирий сміх?..
...Не всім дісталось шани і поваги -
Туманів сивих вистачить на всіх...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627348
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
Любовь пьянит безжалостно сознание,
Я слышу вновь ее безумное дыханье.
Меня то в жар, то в холод окунает,
И сердце из груди сбежать желает.
И я бросаюсь в горько-сладкие сети,
Мне как воздух нужны ощущения эти!
Мельчайшую ложь я нутром ощущаю,
Но признаться себе в этом я не желаю.
Любовь ушла, а вместе с ней и муки,
А ведь влекла, ее я слышал звуки!
Но не судьба нам с нею повстречаться,
А так хотелось ею надышаться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627074
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
На календарі давно зима,
За вікном ще осінь із дощами -
Та, в якій давно вже "нас" нема...
Сірий дощ стіною поміж нами...
Лиш надії іскорка жива
Все ще тліє, згаснути не хоче,
І душа ще вірить у дива...
Ще в надії серденько тріпоче!
І прохає: будь моїм крилом -
Тим, іще одним, щоб ми злетіли!
Хай незгода наша стане сном,
І довіра дасть нові нам сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626967
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Горобці влаштували аншлаг за вікном: (грає Ліста,
вимузичує вправно в кімнаті русяве дівча)-
[i]...ти живеш у мені,
мов у стінах захмарного міста,
ти гориш у мені,
як жива, непогасна свіча...[/i]
А схвильоване серце підспівує (ноти тут зайві)
неймовірне "кохаю!!!" для Нього - у сотню октав-
[i]..ти знайдеш
мої очі (твої вже)- в небесному сяйві,
ти відчуєш мене
у шовковому дотику трав...[/i]
У гірського мольфара навчилась Вона вигравати
Білих лілій піано і форте бордових гвоздик -
[i]... ти - моря у мені,
нездоланно високі Карпати...[/i]
(І насправді це ТИ найвправніший для Неї з музи́к!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626936
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
[b]«Він заплітав її волосся»[/b]
[color="#0413e3"][b][i]
Він заплітав її волосся
І польову вплітав в них квітку
Що розпустилась, гарно, влітку
Серед пшеничного колосся
Яка доповнювала очі
Що співпадали з літнім небом
На волі, випещені, степом
То загадкові, то пророчі
Вони всміхалися грайливо
Були як сонечка промінчик
Йому нетреба було інших
Він мріяв тільки про це диво
Він заплітав її волосся
А колір їх, як й колір жита
Де колір хліба, меду й літа
Тут все в косі переплелося
П’янкими запахами страв
Із ароматів літніх трав
Він заплітав її волосся
Дурманив запах її тіла
Кому до того, яке діло
Бажання в них, в одне сплелося
І цілував він пелюстки
Медових губ п’янкого трунку
І від такого поцілунку
Немає в світі порятунку
Перемішалися думки
Перемішалися думки
Де літній день і спрага тіла
Вона ж, як й він - його хотіла
Джерельні грали їм струмки
Трава, щось ніжне шепотіла
Слова кохання, мабуть, їм
І що це поле – їхній дім
© Микола Карпець (М.К.)
*07.12.15* ID: №626769
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626769
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Змели любов шалені заметілі...
Себе у цій пороші не знайти!
Колись твої слова нестримно-білі
Моє життя забрали з чорноти.
І стукали вони у серці дивом,
Несли в щасливі дні Сварожих Кіл,
З'єднали нас у ціле (у щасливе!)-
Та раптом розділили знов навпі́л.
Заплакана (проте ще на узвишші),
Безсила від набридливих повчань,
Любов ледь-ледь жива в полоні тиші...
Відродиться весною ? - перестань!
Вже не для нас медові ночі весен,
Польоти двох у далечі́нь заграв.
Ти в чо́вен запросив, але без весел...
Любив мене? -Любив... та чи кохав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626682
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
П"ять років тому вирішивши трохи поексперементувати, та написав ось такий вірш - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=149221 . На днях, прочитавши то творіння спробував створити щось подібне вже українською...
Осіннє місто – куртки й парасолі
Серед розваг – чарівна кава і балет
Та ще обличчя, як печатка долі
І в кожного у шафі свій скелет
Побутова жінка, вдягнена в скандали
Своє життя жбурляє в чоловіка
Забувши, як колись сумні вокзали
Передбачали їм любов до віку
Звичайний дід, на сходах біля школи
Мов підліток бабусю взяв за ручку
І хай запізно, але ж не ніколи
Таки вдягнув омріяну обручку…
Він ще не профі – не знає як кидати
Але відчув, що це кохання гине…
Вона занадто горда щоб сказати
Що носить десь в собі його дитину…
Жахлива правда ріже по живому
І до петлі підставлена дробина
Вона всю себе бачила у Ньому
А Він – як всі, до того ж є дружина
Під ліжком, натягнувши покривало
Між небом і землею дикі танці
Їм вечора та ночі надто мало
Все доведеться відтворити вранці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624128
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 06.12.2015
Я певен, що десь попереду,
В дитячій малій руці
У літню спекотну середу
Побачать листа бійці.
Там буде дитячим почерком
Про те, як пішли батьки
З ранковим осіннім дощиком
(В нікуди і навіки).
Про те, як палає вулиця,
Як падають стіни мрій,
Як спини надій сутуляться,
Та йдуть на смертельний бій.
І будуть стискати пальчики
(Холодні, та ще живі)
Листа про дорослі танчики,
Що їхали по крові,
І душі давили загнані,
І рвали шматки життів.
А очі дітей нажахані
Дивилися на катів…
Я певен, що десь попереду,
В дитячій малій руці
У літню спекотну середу
Прозріння знайдуть бійці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626365
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Знаешь,не хватило нерва на длину горящего моста...
От Парижа до Палермо - 22 часа...
Знаешь,промелькнула вечность...
Таял лёд и снова намерзал...
Серо-белой коркой соли бесконечность надрывал...
Знаешь,я осталась верной -
Очагу огня...
Если ты замёрзнешь первым,то согрею я тебя...
Знаешь,я была несмелой -
В беспределе дня...
Я не знала,что не хватит нерва,
Что закончатся - слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626191
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2015
Якщо вслід за сонцем ти підеш, зроби це так,
Як осінь: без марних надій /а вітри відтужать/.
(Оленка Зелена, "Ця осінь в мені")
Рясні дощі обступають тісним півколом,
Все менше сонця, і довше полон ночей.
Так холодно, що, здається, і ти схолола,
І десь подівся вогник твоїх очей.
Вважаєш, що схибив я, і тепер ми квити?
Що трохи розлуки на користь піде мені?
Та час не завжди лікар - він може вбити,
Якщо знайде шпариночку у броні.
Ілюзія смерті: в холодне осіннє місто
Сезонно вповзають химери з важкого сну...
Коли листопад повідносить останнє листя,
Я також піду. З надією на весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624041
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
[i]Вибач страх мій -
(яра́ми тікаю!) -
занадто ляклива я...
Чи на гріх,
чи на сміх -
прикипіла до тебе нутром.
А життя прозаїчністю б'є,
ніби кінською гривою!
Та від тебе жене,
наче хвилі в негоду Дніпром.
Ой невчасно
розквітло кохання
духмяною липою...
Я дурна?
я слабка? -
Та як хочеш мене називай!!!
Надто зболене серце
раз-по́-раз од відчаю схлипує,
Закриваючи вкотре
для себе загублений рай.
Певно, Богом
для спільної пісні
ми не передбачені,
Бо миттєвість -
і знову -
Велика китайська стіна!!!
З мене кепська акторка...
Благаю... мій друже...
пробач мені...
Не шукай мене більше
у титрах німого кіна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618820
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Була зима, страшна й холодна,
Й вона… із дітками двома.
Усі холодні і голодні…
Без диму жив тепер димар,
Бо нікому було топити…
Порожні горщики в печі…
Дитя шептало тихо: «Пити»…
Десь обзивалися сичі…
Вона, з запалими очима,
На лікоть сперлась, підвелась…
А думка в голові строчила:
-До чого ж це я дожилась?..
Уже і встати мені важко.
В дітей, он, голос вже пропав…
Сховали у садку Палажку…
Допомагав сусід… Степан.
Вже й він… до хати… не заходить –
Скосила теж, мабуть,… біда…
Востаннє голову підводить:
-Чи ж… є у тім відрі вода?..
Пройшла зима. Порожня хата…
Холодна піч… Відро пусте…
Дверей не треба відчиняти –
Ніхто вже там не підросте…
Лиш мовчазні в кутку ікони
Дивились з жахом із гори:
-О, ні! Це не людські закони –
Від болю серце ж так згорить!..
Та й досі світ не весь почув їх:
Ці люди, мабуть, без душі;
Й від того боляче і сумно…
Прошу вас, люди,
свічку пам'яті про це
не потушіть!!!
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625823
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Экспромт
Опускалась ночка на деревья -
В колыбель,плетённую,ветвей...
Так боялась обгореть до нерва...
Не ложилась ночка на костёр...
До рассвета рассказала сказку:
Про халифа,звёзды и любовь...
Про гарем,таинственную ласку:
Негой тел,без лишних слов...
Замирало эхо под горою...
Залило румянцем небосвод...
Пеленала ночка паранджою...
У костра - растаял серый лёд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625821
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2015
"Діагноз - хворий на хронічну осінь", -
Запишуть у медкартці лікарі.
І не шукай - не зна́йдеш ліків зовсім
Від буйної осінньої пори.
В моє́му місті влада листопадів,
Вітри блукають пасмами дворів,
Провулки, перехрестя, барикади,
Під місяцем лампади-ліхтарі.
Ти повз пройдеш, нічого не відчуєш,
І не побачиш мо́го міста знак,
Де осінь в сонні кольори фарбує,
Збирає вітер хмари у руках.
Можливо зовсім я тебе не знаю,
Та перетнемось поглядами, і
Одразу і наза́вжди заблукаєш
У лабіринті вуличок моїх.
12.10.2015
м. Сєвєродонецьк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612910
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 02.12.2015
Я пепел разгребу руками.
Под ним как сердце уголек.
Он от костра, что был меж нами,
Который я сберечь не смог.
Ты слишком быстро догорела,
Тепло другим успев отдать.
Ты предлагаешь свое тело
Чтоб к небу страстно улетать.
А я поэт. Горю стихами.
И мне мой дар, как уголек,
Оставит и тебя и пламя,
Запечатлевшись парой строк.
И каждый, кто стихи читает,
Кто, как и я совсем продрог,
Пусть в нем тепло не убывает.
Пусть бережет свой уголек.
И даже доменные печи
Металлом плачут от руды.
Мой уголек тобой не встречен
И потому замерзла ты…
07.09.11 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625460
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
У мене мрія є про мирну Україну,
Про те, що закінчилась вже війна.
Що ми спалили шкіру ту зміїну,
Яка з’явилась формою клейма.
Ми не народжені для війн і тероризму,
В світле майбутнє мріяли іти,
Відчули ми свій дух патріотизму,
Забули враз, що інші є світи.
Безстрашно взяли в руки автомати,
І на прощання матір обняли,
Хустиною змахнула сива мати,
Війну ми всі навіки прокляли.
Козацький дух не знищити фізично,
Ні «градами», ні «буками» нічим.
Жовто-блакитний стяг несемо феєрично,
Співаєм гімн ми басом хрипучим.
Ми всі брати тут, ми - одна родина,
Почуйте наші голосні серця!
Бо біля серця – мамина хустина,
Вона нас захищає від стрільця.
Прости нас, мамо, за сивілі скроні,
За сльози, за пекучий біль буття.
Я повернусь, візьму твої долоні,
Я вірю в наше світле майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618388
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 02.12.2015
Так просто говорити на папері,
Переступивши коми і тире.
Проте, коли постукають у двері,
В несмілості вже серденько замре.
Все очі опускаються додолу
І неохоче в’яжуться слова.
Немов, понад тобою з протоколом,
Керує варта злісно-навісна.
І літеру за літерою пишем.
Як інженер – будинок, ми ж будуєм текст.
Так впевнено метафорами сиплем,
Епітетом прикрасивши навхрест.
Простіше написати, ніж сказати,
Бо правда з кривдою всім очі випіка,
Папір не буде ж ні на що зважати,
І стерпить, що напише там рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623170
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 02.12.2015
За мЕжами спокОю, рівновАги,
Задавлені всі заздрощами інших,
З потребою звичайної поваги,
Прямую до мети, в думках найліпших.
Плітки, мов павутина, обростають.
Від них відбитись стало надто складно
І не задумуються ті, що нас карають,
В житті все обертається нещадно.
Всі лиш чекають пОступу якогось,
Чи пОмилки – кому яке то щастя.
Всім серцем відчуваю лиш тривогу,
Від того, що мені чогось не вдасться.
Чи злими люди стали? Ні - нещасні,
Відчувши свою слабкість серед інших.
Бо добрим бути складно і прекрасно.
Не заздрити. Життя робити ліпшим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624566
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 02.12.2015
А я знаю тебя - мою,
Я не помню тебя - другую...
Ноги снова несут на юг-
На вечернюю мостовую,
На последний закат в раю,
Где замерзшие твои руки
Я целую. Там ветры рвут
Нам сердца - на слова,на звуки.
Я безумно тебя люблю,
Не устану искать,не сдамся.
Я узнаю тебя - мою,
Среди тысяч имен и масок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617859
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Муза завжди повертається восени...
Трохи обшарпана, трохи розбиті коліна...
Очі ховає, бо зрадлива ще з весни...
Де і з ким вешталась? Не відчуває провини...
Муза завжди повертається восени...
Так, як і ти, з року в рік, вже давно з нею разом...
Ти десь блукаєш, любове моя, з весни...
А, десь у вересні, знову зализуєм рани.
Муза завжди повертається восени...
Хтива, та трохи місцями десь меланхолічна...
Я уже вкотре не спалюю всі мости,
Бо дуже люблю́, що з тобою так нелогічно...
Муза завжди повертається восени -
шльондрам також часом хочеться і шоколаду...
Спише сторінку і скаже, що все це - ти,
А потім мені повертай всі думки до ладу...
Муза завжди повертається восени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608214
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
Зима – осінній сум приберегла
І не втішають снігові концерти.
Як мало треба серцю для тепла!
А як багато, щоб образу стерти.
Непросто передбачити біду.
Нехай вона буде неначе пір’я!
Як легко підкорити словом дух!
А як же важко втримати довір’я.
Як легко полюбити: раз – і все!
На серці квіти, у очах салюти!
До неба радість душу піднесе…
А як же важко потім це забути.
01.12.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625322
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
[b][i]Це здалося , чи справді
закінчились сонячні дні ?
Чи в природи також
розболілась душа і ридає ?
Збігли згадок сльозинки
дощем по сумному вікні...
І зажурено ворон у
сіро-холодному небі літає.
Вмила дощиком осінь
натруджені руки свої,
Відшуміла вітрами
в безлистому лісі сумному.
Побажала всім МИРУ ,
і рідній , до болю ,землі ...
Щоби знов повернутись
пішла ,на спочинок ,додому.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625139
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Там падали зорі,
Зранені,
Металися долі,
Зламані,
Там очі, порожні,
Змучені,
Із смертю також…
Заручені.
Тіла штабелями
Складалися,
Хрести для могил…
Не тесалися.
Ворони щодень
Там жирнішали,
А в душах людей…
Холоднішало.
І вітер стогнав там,
На холоді ,
Синок умирав сам…
Від голоду,
Бо мати… раніше
Приставилась,
А всюди про інше
Славилось…
Комуни ускрізь
Будувалися,
А Правда в архів…
Ховалася.
Нарешті вона
Пробилася,
Й волосся у нас
Здибилося.
То заговорила
Історія,
Глибокі пустила
Корені,
Таки ж проросла,
Хай з раною,
Чи ж стане й для кого…
Карою?
Вождів нагородить
Прокляттями –
Ми ж станем народом,
Браттями.
І небо зрадіє,
Зоряне
Над полем надії,
Зораним,
І хрест стане древом
Пам’яті
Про долі, в тридцяті
Спалені…
12.12.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624845
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Не переймайся відстанню… не треба.
Все так відносно… просто… в кілометрах.
Роками розфарбовано півнеба.
І знову одягаю теплі светри.
Як добре знаю я затертий колір
твоїх доріг містами…
і жінками…
як ти вітрилом піднімаєш комір…
Все саме так. Я знаю.
Все – так само…
А відстань переллялася у прірву.
Десь там, десь в ній є я…
без «ми»…
окремо
від сумніву… від радості… від гніву…
…не переймайся відстанню…
…не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624831
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Прохач -дитя з іконкою в руках
Брудне, обірване, худеньке, як билина,
І біль, мов птах, притих в його очах,
Холодний погляд, хоч іще дитина.
Мов кошеня, з*їжачилось воно,
Образи гострі звідусіль приймає...
Яке життя його до цього привело,
Ніхто про це дитину не спитає.
Вже не лилися й сльози із очей,
Скляні вони, у смуткові застигли,
У спеку, в дощ, чи як мороз пече
Стоїть дитя, уже не просить - скиглить.
Колінця збиті босих ноженят
Асфальт гарячий топчуть і холодний...
За що хлопчині доля із проклять?
Чому він босий і чому голодний?
У тій країні, де біснує жир,
Добро де боки \"босам\" розпирає,
Благають діти лиш про хліб і мир,
А влада, бач, цього не помічає.
Нема вже сили все це споглядати,
Струна душі натягнута до болю...
Допоки буде ще таке тривати ,
Що буде ,мій народе ,із тобою !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618096
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Влітає в вікна невагома сніжність
На білизну твоїх неторканих колін
І час тече десь поза, мимобіжно
На підвіконні спить пухнаста лінь
Бог кришить хліб для птиці заметілі,
Вона ж виспівує пронизливе "вугуу".
Та тепла ковдра притулюсьок гріє,
І пірям зимоспів спускається на слух
Дерева ледь видніють з складок мантій
Бурмочуть щось, мов старці чаклуни
А нам дістався наймагічніший з талантів
Ми вичаровуєм взаємну яву й сни
Надворі ж пада сніг(ще стільки його буде)
Краса влітає у розширені зрачки,
Й допоки ми шукатимем розквітлі губи,
В очах відіб'ється не дійсність, а казки
І хай від них ніхто нас не розбудить!
24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623614
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Срывает ветер на пути
Дома, деревья и кареты,
Лишь твои камни-самоцветы
Горят спокойно на груди.
И позавидуют смиренью
С Тибета праведные ламы,
Их дух, возможно, твёрдый самый,
Но твой с другого измеренья .
Не знаю, где находишь место
Всем этим тайнам и приметам:
Не будь гола ты и раздета -
Была б обычною невестой.
Прошу, мой Месяц, не свети,
Пусть ночь скрывает тонкий стан,
И твой счастливый талисман
Пускай сверкает на груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624463
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Після прочитання вірша "Я від тебе за тисячу миль…" автора Уляна.Ч
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
Ти віднині чужа. Вже не будеш моєю ніколи,
Якось все відбуло, ми не зчулися й самі коли...
В листопадових днях почуття назавжди охололи!
Скоро грудень...Ми наше тепло зберегти не змогли.
Ти летіла за мною, а я був сліпий і не бачив,
Хоча теж у тенетах любові заплутався й сам.
Сам надумав вину, сам образив, і сам не пробачив,
Сам віддав почуття на поталу осіннім вітрам!
Сам страждаю тепер, проклинаю себе і цю осінь.
Та хіба передбачиш написане в книзі буття?
Осінь плаче дощами, вітрами в деревах голосить,
В листопадових днях охололи навік почуття!
Ти за тисячу миль, і вітри, і дощі безупинні...
Ти пробач мене! Знаю, що грішний, що я не святий!
Завтра грудень.А ти не моя...не моя вже віднині...
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий.
Дякую за натхнення автору Уляна.Ч
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624272
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
А я в калюжах бачу золотисті зорі,
Вони мені всміхаються з небес.
Всім усмішку дарую в непокорі.
І лід в душі благополучно скрес.
Вхоплюсь за промінь сонця спозаранку.
У мріях полечу кудись далеко.
І не порушу вранішню мовчанку.
Крилом майнула в роздумах лелека.
Так просто жити, коли жити дуже просто.
Простіше вигадать проблеми, аніж щастя.
Лиш обирати по якому нам би мОсті:
Любові чи ненависті пройти удастся.
Життя – одне. Людина також в ньому.
І позитиву в цьому світі так багато.
Не треба нуритись у депресивну кому,
Влаштовуйте собі життєве свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624159
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Ну от, я знову на війні...
Воюю знову сам з собою!
Чому в спокійному мені
Вирують пристрасті війною?
Знову в розкаянні душа
Зламати хоче перепони,
І знов до тебе вируша
Попри закони й заборони...
Дурна, все рветься і кричить,
І кожен атом — частка болю,
Мені б спинитись хоч на мить -
Одним ковтком вдихнути волю...
На терезах між "так" чи "ні"
Надії нитку б не зірвати...
Пульсує раною в мені:
Триматись, вірити, чекати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623611
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
Коли приходила в останнє,прошепотіла без вагання:
Що більш не буде турбувати,що сама буду зимувати...
Що тепло буде,як нівроку...Що захмелію і від соку...
Що буду,буду пам"ятати...І довго,довго сумувати...
Як же просила,як благала:щоби одну не залишала...
Щоби наснилася уночі,і, щоби сни були пророчі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622161
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 20.11.2015
[b]«Парк опустел, лишь двое на скамье» [/b]
[color="#0b07e3"][b][i]
Парк опустел, утих детишек шум
Лишь ветер листья гонит всё по скверу
И слякоть, всю заполнит атмосферу
Наденет парк в кирпичный цвет костюм
Парк опустел, лишь где-то вдалеке
В пространстве неухоженной аллеи
Там под зонтом фигурки две алели
Как два буйка в бушующей реке
Парк опустел, лишь двое на скамье
Уютно примостившись под кустом
От непогоды, скрывшись под зонтом
В рябиновом рубиновом колье
Парк опустел, не нужен им никто
У них свой мир, своя планета счастья
Они – ОДНО, являясь каждый – частью
Укрыв её его большим пальто
Парк опустел, а им всё нипочём
Ни холод, слякоть, каверзы природы
Им нестрашнЫ прогнозы все погоды
Когда лишь вместе, рядом и вдвоём
© Микола Карпець (М.К.)
*17.11.15* ID: № 621684
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621684
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Як дійдеш до межі за якою лише невідомість,
І втрачаєш контроль між реальністю, мріями й сном,
Що підкаже тобі твоє серце, твоя підсвідомість?
Заховатись, чи зникнути - наче туман за вікном?
Коли втрати боїшся — її підсвідомо чекаєш!
І той страх то, мабуть, що початок... Початок кінця?..
Із цим жити ще важче, як все розумієш і знаєш,
А позбутися страху не можеш...Де вихід з кільця?
Я дійшов до межі за якою немає законів,
За якою ховається вибір, а він не простий,
І думки не встигають за розумом — загнані коні...
І ніхто не розкаже мені де той вихід знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Летіли в небі жури-журавлі,
До сонечка «курли» своє кричали,
А в одного на сірому крилі
Сиділо літо й з землями прощалось.
Давно в лугах ромашки відцвіли,
І сонях журно голову повісив,
Останню пісню бджоли завели –
Запас на зиму вже готують, звісно.
І соромливі груші у саду
Розчервонілись. Бджоли теж жартують.
Стрічати літо бабине іду,
За весну й літо осені звітую.
11.09.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620566
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Я посміхаюсь, в настрої неначе,
В розмові - жарти й лагідні слова,
А серце буря рве і стогне, й плаче,
А в серці - наче хмара дощова!
Там чорний шторм накрив дев`ятим валом
Сльозами болю береги душі...
Й під цим напором шторму шалом, шквалом
Снують думки холодні, як вужі!
В душі моїй кипить вулкан, одначе,
Чудово все, дивися: я сміюсь!..
А всім, чого ти так і не побачиш,
Я рано-вранці з сонцем поділюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620460
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Осенним сном предзимнее затишье
То льёт дождём,то пьяно моросит...
Дрожащею рукой слова - в двустишье...
Калитка ржавою петлёй скрипит...
Две маргаритки просят пить водицы...
На ране пластырь( маркером границ)...
О,Боже мой!..Опять не спится...
И почему то больше не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[b][color="#aa00ff"]Осiннiй дощ, печаль в душi,-
Тут не захочеш,- та пиши!
В рядках - весна, квітучі вишнi,-
В мені думки...Святi...І грішні...
У золотистім листі гай,-
Дощем закрило небокрай...
Вже в сутінках пливуть тополі,
Холодить осінь віти голі...
Чому? Про це вже знаєш ти,-
Куди поділись ті мости,
І зараз в нас осіння туга...
Живемо! Ця минеться смуга...
07 11 2015 р
Вікторія Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619043
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2015
Я знаю, важко... Дуже...
Нас відстань тяготить,
І болем небайдужим,
Стискає кожна мить.
У серці почуттями
Кричить навзрид душа...
Що буде далі з нами?
Що біль нам залиша?
Без тебе я вмираю,
Я гасну день за днем,
І повністю зникаю
Під самоти дощем.
Так хочеться відчути
Тепло твоїх долонь,
І в очі зазирнути,
Пірнути в їх вогонь...
Вогонь твого кохання,
Воно в мені горить,
Не знати б більш прощання,
Яке нас так гнітить.
Не відпускай, благаю,
Ці наші почуття,
Все буде добре, знаю,
Попереду життя...
Лиш трошки почекати,
Ще трошки... І тоді
Знов будеш обіймати
Мене ти цілі дні.
Нізащо не покину
Ніколи у житті,
Й до рук твоїх прилину,
Я в кожнім своїм сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602169
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 07.11.2015
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях...
-Божевілля! - Дурість! Скажуть так
Ті... Нормальні... Адекватні люди...
Я зроблю собі надрізи на руках ,
Щоби біль затамувати іншим болем.
Божевілля? Дурість? Мабуть так.
Може, хтось і посміється вволю.
На тату наб'ю не сплечені серця...
Примітивно, просто - третя група крові,
Позитивний резус... Для митця -
Не робота... Пляма, штрих нервовий...
На порозі сяду, вихлюпну коньяк
У звичайну, без понтів, гранену склянку...
К бісу той хвалений післясмак!
Залпом! Щоб упитись до світанку...
Щоб упитись, щоб невити, не товктись
Навіжено головою в мертві стіни,
Щоб не знати клятого "...якби...колись...",
Щоб не чути пахощів малини...
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях
- Божевілля... - Дурість... Скажуть так
Ті,що ненормальними не будуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619194
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Стомлена жінка на диво уже не чекає,
Все відбулося, немає вже місця для див!
А хтось далекий закохані вІрші складає...
Тільки не знає, що то він для неї створив.
Стомлена жінка чи зломлена зранена доля?
Каже, що сильна, й хизується: ось я яка!..
А за вікном мимо неї проноситься воля...
Може, на неї б там з квітами хтось вже чекав?
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє...
Шпичкою думка: по іншому ж бути могло!
Стомлена жінка, якій вже нічого не треба,
Мовчки пливе по життєвій рутинності справ...
А десь для неї знімав би хтось зорі із неба,
ВІрші читав би й до ранку щасливий не спав!
Так непомітно спливають хвилини й години,
Так непомітно і мимо проходить життя...
І той, далекий, не прийде сюди на гостини...
Плаче душа серед мрій і пече каяття...
У завіконні лишились нейздійснені мрії,
Світле дитинство забулося, як не було...
Стомлена жінка чекати й прощати уміє,
Тільки між "може" і "є" перепоною — скло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617608
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
А что же есть в тебе.. Душа подобна облакам, иль сотни слов манящих..?
Что если мне с тобою под Луной увидеть тот рассвет прекрасный,
что если нам вдвоем пить чай, и снова спорить.. тихонько говоря о море?
Что если я сегодня не уйду, под звуки тишины согреюсь
теплотою глаз твоих..
Я улыбнусь.. и вновь тебе и мне теплее,
один из миллиона лиц, мой странник..
И тишина.. молитва с полуслова, и греет душу Осень.
Забыть бы о других, я в полушаге от тебя,
и мне твоих лишь пять минут до рая..
И знать бы, что как ветер ты, в мои влетаешь двери..
И греешь душу, задевая поцелуями.. Ведь человеку нужен человек,
а мне твои минуты счастья.. Молчи, слова нам не нужны..
Не надо их, когда под звездами обнявшись так о любви не говорят..
И без дурачества мой незнакомец, мы вновь станцуем под Луной.
И пусть согреет Осень листопадом, как шепот снов, как теплая печаль..
И ночь спешит, срывая одеяло наших судеб, не спрятать грусть
мне за страницами, и мало вечности с тобой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615439
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Я не знаю, прочтёшь ли ты
Или нервно сбросишь в корзину…
Знаешь, я не люблю цветы,
От меня часто пахнет бензином.
Я упрям, не люблю коньяк,
Постоянно ругаюсь матом.
Да к чему это всё? Пустяк.
Так… Для пауз дряные заплаты.
Я не пьян, не зол, не устал.
Хоть не против свалиться в запое,
Замутить в кабаке скандал
С поножовщиной и мордобоем…
Ты читаешь? Наверно, смешно…
Или правильнее «НАВЕРНОЕ»?
Знаешь, стих не моё ремесло.
Я всё больше по инженерии.
Я не знаю, прочтёшь ли ты
Или просто сбросишь в корзину…
Я б тебе подарил цветы,
Но цветы не выносят бензина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611525
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Жёлтый свет проливал фонарь...
У теней - Боттичелли лица...
В темноте исчезал звонарь...
Полохливо кричала птица...
Дайте - силы своим словам!..
Дайте - воду губам напиться!..
Если завтра построят храм,
Приходите Ему помолиться...
И подайте - надежды грамм...
И на колокол, праведный, в душу!
И откройте с живою кран
Чтоб святою разлиться по суше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Твои губы молили:"да",..
Когда руки мои целовали...
Сорвалась с высоты звезда...
Астрономы о ней и не знали...
Задержала дыхание вдруг -
Над обрывом зияющей бездны...
Придушив темноты испуг
У зародыша(в лоне) невесты...
И упала!.. - Где дом на снос...
И затоплены ветхие доки...
Одинокий, стареющий пёс,
Погибает в объятиях суки...
Если б знала ты,что всерьёз -
И у рая своё есть пекло...
Зацелует и смерть взасос -
Опуская, блёклое веко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616442
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Коли нарешті мир настане?
Коли моя країна встане
Зі своїх змучених колін?
Достатньо горя нам завдали,
А чи колись ми волю мали?
Нещадно б'ють з усіх сторін...
Ніколи ми не мали волі!
І вже стоїм у чорнім полі,
Щоб нас ізнову запрягли!
Від болю руки наші сині,
Тягар несем на своїй спині!
Неначе згорблені воли...
Куди не глянь одні "іуди",
Здається щастя тут не буде!
Пекучі сльози на очах.
Тримайся ж, ненько, є надія,
Вона крихка та маєм діять!
Лише забудем слово "страх"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616634
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
[youtube]https://youtu.be/2n1GGzrAUQE?list=PL-HKO0Vy0pb-wBiLxJR4eTJzHluw4uCN4[/youtube]
[b]«Желтые, красные – разные»[/b]
[color="#1304e3"][b][i]
Золото, золото, золото
Слева и справа – вокруг
Небо как будто расколото
Сыплет и сыплет листву
Кру́жится, кружится, кружится
И подустав – прилегло
Лужицы, лужицы, лужицы
Осени суть, ремесло
Желтые, красные – разные
Сотни оттенков и гамм
Ну до чего ж они классные
Падают к нашим ногам
Каждый здесь листик по-своему
Светел, красив и пригож
Мастером-летом все скроены
И на часть солнца похож
Завтра намочит их дождик
Скроет всё выпавший снег
Их нам природа-художник
Лишь нарисует к весне
Ну а сегодня – кружа́тся
Вальс закружив с ветерком
Дарят частичку нам счастья
Чтобы нам было о ком
Помнить в холодные ночи
Вспомнив – вдвоём эти дни
Ночи чтоб были короче
И существуют они
© Микола Карпець (М.К.)
*27.10.15* ID: № 616353
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616353
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
В під’їздах гулко стукалися двері,
Балкони гріли в променях лоби,
Біля фонтану у міському сквері
Точили ляси мирно голуби.
Ще тільки зрілість набирала осінь
І по кутках тинялися вітри;
Лиш мідним блиском листя налилося -
Вогнем шугало в затишні двори.
Зривався дзвін від спалахів на вежі,
Трусив плоди підсмажені каштан -
Рудий-рудий, мов клоун на манежі,
Дрібні гостинці сипав на майдан.
Була в той день пожежа не остання,
Ще дзвін не раз на сполохи скликав.
А я з-за вежі в трепетнім ваганні
Дивилась, як на мене ти чекав.
25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616208
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Маленька, ходімо до парку,
Де осінь барвисто цвіте,
Де літо пішло, і не парко,
Де листя спада золоте,
Де ми, наче діти, веселі,
У мріях проводили час...
Що був, наче наша оселя,
Приймаючи лагідно нас.
Ходімо, мала! Погуляєм
Стежками, що вкриті дощем,
Торішніх надій назбираєм,
І в хату назад принесем,
Надій, мов загублені діти
Сидять що в пожовклій траві...
Ми ще, як раніше, любити
У змозі. І в серці живі
Ті сонячні дні, де гуляли,
Зігріті кохання теплом...
Гуляєм... І тепло нам стало,
Хоч літо давно відійшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616193
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Мне дарят свет любимые глаза
Глубокие бездонные озёра.
В них никогда не поселится тьма.
В них сотни звёзд, а может миллионы...
Я вижу в них... галактики тебя...
В них небом мне даровано прощенье.
Я пал на дно озёр, в них растворившись навсегда,
В падении полёта ощущенье...
Скажи мне, кто зажёг сей яркий свет?
Наверно бог был в этот мир ещё влюблённый...
Создав твои бездонные глаза,
Покинул землю бесконечно окрылённый....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616041
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Шепоче осінь
листям жовтим,
що падає і
стелиться під ноги,
дощами плаче,
холодом сирим,
це дихання
тривожне і бентежне
вже так і кличе
до тепла долонь твоїх...
таких доволі рідних
і близьких
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613867
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Не оставляй меня на полдороги,
Я в этом мире сам не свой,
Мне бы взлететь, да крылья, ноги
Привязаны к земле сырой.
Не говори, что парус пышный,
Что ветер путный за спиной -
Я в лодке нынче, пусть Всевышний
Отложит игры над судьбой.
И если море, всё сметая,
Оставит плот мой в стороне,
Я буду знать, моя родная, -
Не равнодушна ты ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554299
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 25.10.2015
Однажды прошлое вернётся...
Однажды дверь,
Пронзит внезапный стук...
И вместе с ним
Отчаянно ворвётся
В мой новый мир
Давно забытый звук...
Звук сердца,
Что трепещет как синица...
Звук разговоров,
Что вели мы до утра...
Мы так давно успели распроститься...
Быть может вновь,
Нам встретиться пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615776
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Моя душа маленьким їжачком
Згорнулася в клубочок і чекає...
Листок осінній жовтим літачком
Мрійливо поміж хмарами кружляє...
Той їжачок ліг спати до весни -
М`яке кубельце намостив із листя,
Вже кольорові, гарні бачить сни,
А в них весна і сонце золотисте...
Мені тепер і коле, і пече,
І тисячі голок впились у тіло,
І час тепер повільно так тече,
Як мед загусклий скапує несміло...
Й не осінь винна в цьому, навпаки
Душі сказала: "Спати не дозволю!"
Й цей вірш крізь їжакові колючки
Якось прорвавсь, протиснувся на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615674
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
[i]Ах, Поете.... Милий мій Поете!
Вправно так малюєш радість-сум.
На слова нанизуєш куплети.
Відчуття розбризкуєш в сонетах....
Звільнить хто Тебе від гострих дум?
Залікує мрії розпашілі
і остудить збурений надрив
почуттів тих на межі змілілих,
голосів в безмов"ї онімілих
випустить на волю хто порив?!
Збереже твого багатство світу;
охоронить твій вразливий день;
все чуже відпустить легко з вітром,
проведе з невідання - у світло
визнання Твоїх п"янких пісень?!
...Я б Тобі розчистила дорогу.
Я би стала гострим топірцем
і - під корінь - сумніви, тривогу,
заздрість, злість, непевність, засторогу!...
Провела б в Натхнення манівцем.
Але ж Ти шукаєш в Муз рятунку
(в тих примхливих демонИць звабнИх)
млієш, тонеш, прагнеш їх цілунку!
Віддаєш всю волю, силу... Трунку
тУги лиш отримуєш від них.
Ах, Поете! Мій Поете милий....
Як шкодА, що вірний друг Тобі
не потрібен зовсім... Лиш нестримний
творчості шал злий і норовливий.
Що ж... Його обрав ти сам собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614794
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 22.10.2015
[b][i]Ти прийди до мене
У мій дивний світ.
Хоча б на хвилинку
І скажи:-"привіт"...
Знаєш як чекаю,
То чому не йдеш...?
Туга душу крає...
Їй не має меж.
День сьогодні, знаєш ,
Зовсім не простий.
Я тебе благаю -
Ти за все прости...
Пам`ятаю добре ,
Хоч пройшов вже час,
Як ця щедра осінь
Подружила нас...
Тож приходь до мене
У мій дивний світ...
Я буду чекати ,
Ще багато літ.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615012
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Сквозь туман запятых,восклицательных,точек...
На морзянке святых(по прямой) многоточий...
И на дальнем "смогу?"...
И на ближнем "сумею!"...
Нажимая клаксон от седьмой параллели,..
Улетает Она...Далеко...Не жалеет...
Там не раз и не два,обнимая,сомлеет...
Там река никогда лишь одна не мелеет...
Возвращаясь назад (на попутном борее)...
Из весны в листопад...До метели болеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614668
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
[b][i]Я знала ти прийдеш,
Осінній дощ сумний...
І глянеш в душу мокрими очима.
Сьогодні плачу теж...
Цей день завжди такий,
Бо ж є на це молитвенна причина.
Краплинкою дощу...
Сльозинка по щоці...
І туга в серці...часом незгасима...
В молитві відпущу...
Зі свічкою в руці...
Залишу теплий спогад за плечима...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614599
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
То,что случается однажды,то повторяется опять...
Когда "люблю" сказала дважды,ты сразу начал целовать...
Я уходила,возвращалась...Как осень,лето и зима...
С тобой в последний раз прощалась Душа моя...Не я,не я...
И чтобы я не делала,и где бы не была...
Со мною ты всегда-всегда...
Тобою лишь жила...
И, замедляя время ход,смотрела на часы...
Прости меня!..Прошу: "Прости!..Прости и отпусти!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614181
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Листопад,листопад...
Оголённый наш сад под ветрами холодными дрогнул...
Слышен звон в невпопад...
Сквозь туман - стон оград...
Безвозвратность тревоги отторгнув...
Листопад,листопад...
То ли дождь,то ли град,
То ли слёз водопад с поднебесья?..
Ты давно мне не брат...
Ты,наверное,кат...
Те дороги назад - лишь с отвеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614178
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2015
Розбуди в мені сонце. Під жовтим осіннім покровом
Відшукай серед листя мою перетлілу іскру,
І вдихни в неї спрагу жагучу, багряно-медову,
Хай прокинеться врешті й приводить себе до ладу.
Хай впивається ріками, доки вода не холоне,
Поки літня нестримна наснага у них ще жива.
Хай збирає світанками ро́си живильні в долоні,
А на заході сонця ковтає з проміння вина.
Хай сп’яніє від сили. Хай вітер зціло́вує скроні.
Хай палає живильним багаттям душевна іскра.
Бо надворі вже осінь. А в осені очі холодні.
Розбуди моє сонце, у ньому багато тепла.
22.09.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613774
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Поцелуй под зонтом
эта осень как сон
подарила нам встречу
стало радосно сердцу.
Чувства ,мысли,беседы
греют душу мгновенно,
улыбаемся,любим
ждем свиданий как чудо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608168
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 15.10.2015
З великою вдячністю автору Роя за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
Я знаю: стежка в нікуди...
Але ж яка чарівна осінь!
І стежка наче так і просить
У ту незвіданість піти!
Хай несподівана зима
Біленьким сни припорошила,
Та виростають знову крила -
І серце радість обійма!
В осіннім зареві дібров
Палає полум`я кохання,
Не вперше й точно не востаннє
У серці розцвіла любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613605
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
[b][i]Пробач за недосказані слова...
Що я не можу ніжно обійняти.
І за любов пробач, що ще жива,
Чомусь вона не хоче відпускати.
А память знову простягає руки...
Її сумління чисте і терпляче.
Вона тихенько плаче від розлуки.
В надії, що ніхто цього не бачить.
* * * *
Розтанув вечір... спогади і тиша...
А ти далеко ... чи мені це сниться
Коли вітрами за вікном колише
Осіння ніч ,думки, яким не спиться?..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613303
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
В час отчужденья, грусти со свечами,
Когда отчаянье благословит твой путь,
Возьми бумагу старую с полями,
Перо, чернильницу и кофе не забудь.
И напиши, как много накопилось
На сердце мук, как горько быть одной,
Как безответно, глупо ты влюбилась
И в страсти утонула с головой.
Там, в таинстве чернильных букв и слов,
Пропитанных кофейными слезами,
У раненых, разбитых берегов
Появится фрегат под парусами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598553
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 12.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2015
Давай заховаємось в осінь,
У жовті закохані дні,
Хай неба високого просинь
Розбудить далеке в мені...
Оте, що було ще у школі,
Прекрасне, забуте, ясне...
Колись відійшло мимоволі,
А зараз нехай не мине!
Щоб просто за руки триматись,
Й уже ейфорія якась,
І просто від щастя сміятись,
Бо все ще попереду в нас...
Купатися в жовтому листі,
Радіючи кожному дню...
Калина в червонім намисті
Горить яскравіше вогню!
І я в тім вогні воскресаю,
І пишуться знову вірші!..
Не треба небесного раю!
Ти поряд... і рай у душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612836
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Темніє вже і догорає ватра,
Тенета чорні всьому ніч несе.
А ми удвох залишились до завтра,
І дуже вдячний я тобі за все.
Лягають спати – затихають звуки,
Буває в лісі так – же тихий час.
Кремезні буки зігрівають руки,
Поки вогонь у ватрі не погас.
Запечені на грані сироїжки,
Рожево зосереджене лице.
Із тонких гілок мощу наше ліжко
Ти тільки мовчки дивишся на це.
Тоді ти тонко затягнула пісню,
А я тобі тихесенько вторив.
І виростав у наших душах після,
Якийсь новий, невідомий порив.
Слова із губ у темноту летіли,
Твій спів отак розхвилював мене.
Що серце в грудях дивно затремтіло,
Воно ж живе, воно не кам’яне.
У цім житті на все є заборона.
Але ж на все також в нім є свій час.
Тут темна ніч була нам охорона,
Лиш темна ніч дивилася на нас.
Ми солодко обоє завмирали,
Так що солодше всього у житті.
Мов дві зорі до ранку догорали,
У тому сні, у тому забутті.
1980р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612596
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
Ушла я в небо, смотреть на звёзды
Со мною вместе верный друг
Нам не страшны любые грозы
Средь звёзд проложим новый путь.
Тот долгий путь, тот разговор безмолвный...
Пустых пространств немая тишина...
Здесь верность есть, и красота души...
Светил далёких теплота.
Что все слова нам?
Крики птиц...
Что песнь ночи поют печали.
Нам не нужны слова.
Зачем?...
Когда без слов,
Ладони крепко мы...
Сердцами сжали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612164
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Північний вітре кольору зими,
окутай враз з усіх сторін собою.
...Тепло у Літа щедро брав взайми,
до розрахунку ось стаю з тобою.
Не муч же довго - подихом з душі
здмухни останню краплю сонця, Сні́жний.
Холодним сном на-бі́ло пороши
ти танець днів. Закручуй вузол! ...Ніжний
зникає слід весняно-невагомий..
(а я ж наївно вірила: "Навік!")
Раптово з ніг звалила глиба втоми
і згірклий присмак вже чужих утіх.
Ти не вкрадеш у Часу ні хвилини!
(більш не напружуй, Вітре, крил своїх)
Ти відпусти любов цю без провини,
щоб хоч впівкроку шкутильгати зміг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611941
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 08.10.2015
Я чекав на Вас вчора, моя помаранчева госте!
Забарилися десь Ви! Що? Літо сховало ключі?
Ви нам жовтої фарби побільше з собою приносьте
І ховайте подалі холодні колючі дощі.
Відпускайте у вирій птахів стоголосе козацтво,
Із ланів урожай перелийте достатком на стіл...
Перейдімо на "ти"?..Перепрошую за панібратство,
Хочу я всю роботу з тобою ділити навпіл!
Може, ми розфарбуємо разом все листя у жовте?
Ти художник ще той, я про тебе від літечка чув...
А калині намисто мені малювати дозвольте!
...Ми ж на "ти"!.. Пробачай, мила осене, я вже й забув.
Ти мене познайом із дрібними дощами грибними,
Що приносять у душу холодний прихований біль...
Заспіваємо пісню разом з журавлями сумними,
Хай в мені закипить їх щемливо-засмучений хміль...
Знаєш, подруго осене, як я чекаю на тебе!
Ще з дитинства мені ти писала охристі листи,
А сьогодні, я бачу, з`явилась нагальна потреба
Познайомитись ближче — і бути з тобою на "ти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611175
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 04.10.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 03.10.2015
Закруглився, як місяць, живіт,
Сріблом також по вінця повен,
І у лонному озері плід
Хилитається, мовби човен.
Мріє він про широку бухту,
Про незнаний ще Новий Світ,
Але треба зібратись з духом
І обдумать усе ще слід.
А в утробі так лоскітно, тепло
Але гаваней інших багнесь
Зачерпнуть тихе сяйво весла,
Кола в даль розійдуться десь
Ляже ніжно рука дбайлива.
"Ще зарано, маленький, тобі"і
Пісня-легіт солодко-щемлива
Забринить в приозерній вербі
Звідкись терпко війне євшаном
Хвиль долоні, мов сон, легкі
І затихне дитя до рана,
Але строки для мрій близькі.
16.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611005
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Сразили грозы.
В тучах небо.
Я промок до нитки,
до кожи.
С утра оторвал корку хлеба
и ощутил себя прохожим -
обычным парнишкой,
что простыл душой... и телом.
На показ терял то,
что верно любил,
за что молился...
несколько раз.
Женщина шла.
Сломав каблуки,
она терялась босая.
Мне не хватало незнакомки руки,
или хорошего нагая.
Спокойный. Тощий. Живой.
Я скинул пальто, и на плечи
накинул женщине босой.
В честь нашей
безмолвной встречи.
Она улыбнулась.
Капли дождя
осыпали молодое лицо.
Я понял - важнее на свете
укрыть кого-то в пальто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611031
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
А мне это солнце
так пахнет
тобой,
Как пахнут леса
вечерами,
Как пахнет трава
утром
свежей росой,
А море и дождь -
облаками..
Но мне эти стены
закрыли
весь мир.
Вчера показалось -
свобода.
(Свобода от слов?)
А сегодня -
кричи!
Не кричи,-
я не слышу звезды...
А мне это небо -
еще один путь
Который ведет
нас
обратно.
Попробуй вдохнуть,
не дышать и
шагнуть..
Ах, как
приятно!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609263
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 02.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2015
В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали:
"Не заплывайте за буйки...Там упокоены печали..."
В осенних сумерках тоски с тобой их красным помечали...
Чтоб не трясли нас за грудки,всех утонувших откачали...
А им бы чуточку тепла... и воскрешения желаний...
Чтобы по телу дрожь пошла от волн легчайших прикасаний...
Зашили б нежность в лоскутки(в одно большое одеяло)...
А затвердевшие соски - седьмой прелюдией хорала...
Не заплывайте за буйки...Не уловите пульс печали...
В осенних сумерках тоски к ним тянутся одни кораллы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Однажды захочется встать. Просто лишь встать и выйти
Из комнаты - в серую жизнь, из жизни - не важно уже...
Закрыть за собою двери и все оборвать нити
С давно надоевшим нам прошлым, без слез и лишних торжеств.
Позволить себе упасть, в себя окунуться, в пошлость,
Заплыть за буйки морали, зависнуть в полночном кино.
И, может, забыть о том, что в мире не так все просто.
А после наступит осень. А после возьму выходной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610499
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2015
Я,уходя,не обернусь...
Прощальным взглядом - не обняться...
Увянут наши розы...Пусть...
В печали к ним - не прикасаться...
Я нежность изолью в словах: строкою светлой кантилены...
Для баркаролы(на волнах),причалившей к стене "Милены"...
Я помашу тебе рукой...
Я в платье синем коломбины...
У арлекино (нам с тобой) -любые маски... и для спИны...
Уходишь вовсе не туда...
И открывая не те двери,
Произнося не те слова,
В тебя по прежнему я верю...
Вчера так было... и всегда...
И завтра,послезавтра - тоже...
Она - моя!..Моя!..Моя!..
О,Боже,сбереги похожих!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610408
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
[b]Сонечко, не ображайся!!!))[/b]
[color="#1e09de"][b][i]Щоб образить сонечко?
Щоб образить зіроньку?
Небокраю донечку
Лебедину пісеньку
Та ніколи й гадки
Я не мав такої
Ти моя розгадка
Ніжності людської
Ну а якщо коротко,
Влучно, одним словом
То ти наше - СОНЕЧКО
Сяє що над Львовом)))[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610302
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
[quote]— Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима.
(Антуан де Сент-Екзюпері)
[/quote]
Ти шукаєш мрії...
Шукаєш зорі у далекому, чистому Всесвіті
На своїй маленькій орбіті
Разом з іншими...
Ти шукаєш друзів...
Навіть найгірші можуть бути вірними,
А найкращі - підлими,
Цьому лиш потрібен час і стимул...
Ти - маленький принц, шукач надії...
Прагнеш пізнати все, як і решта схожих на тебе...
Небо...
Чисте відображення бажаного спокою. І лише ми,
Такі як ти, допоможуть тобі у цьому союзі...
Ти відповідаєш за тих, кого приручив...
У глибині снів
Найголовнішого не побачиш очима...
23.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609962
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015
[b][i]Я знов спішу до тебе на побачення
Холодний вечір зорі засвітив...
Знайду стежину ще ніким небачену
Ніхто якою досі не ходив.
Дивлюсь як місяць мило посміхається
Неначе знає всі моЇ думки...
Під зорепадом мріЇ хай збуваються.
І тільки так ,ніколи навпаки.
Вузька стежина зорями помічена,
Вони все бачуть ,знають всі шляхи.
І я в цей вечір з мріями повінчана
Забуду, що життя як лід крихкий...
А відстані і час не мають значення.
Хто не чекав - ніколи й не любив.
Я знов спішу до тебе на побачення
Мою стежину місяць освітив[/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610065
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Экспромт
Опять мне снятся эти сны...
Ты не поверишь,но бывает...
Между барханами шатры...
Борей,заблудший,в них гуляет...
В миноре слышатся слова...
На языке давно умершем...
В них откровения слеза -
Волною чувственною, смерчем...
Ночь ожиданием полна...
И только чуда не хватает...
На лодке (утлой)бытия
Чужая радость согревает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609302
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 27.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2015
Туман...
Немов загублені душі нас обступили,
А сили
Це бачити нема...
Хмарний ранок...
Поля накриті завісою,
А від міста
Залишились силуети, дула
Труб... Дивний стан
У погоди. Чи це в неї таке почуття гумору? Невідомо.
Додому
Їдемо, бо скоро зима,
А поки що осінь... І знов на ганок
Ступили загублені душі.
Придушено.
Усе залишилось так, мовби його ніколи не було...
***
І знову стара історія...
Загублені душі ще живих тіл
Блукають по полю без діл
У пошуках спокою...
Емоцій ніяких нема...
Пам'ять періодично відходить в глибини,
Навколо літають дракони, палячи ліси і кривлячи спини...
Епіцентр жерла...
Боротьба, вмита в горі;
Постійно ліпших забирають догори...
І до якої пори,
До часу це триватиме? Чи цього хотіли - зацікавитись глобальною грою
І програти? Година сумна...
Нема живих і, можливо, мертвих. Зло.
Усе залишилось так, мовби його ніколи не було...
І ми теж померли...
14.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609394
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[youtube]https://youtu.be/CEIzUpM9HP4[/youtube]
[b]«А мы вдвоём и под зонтом»[/b]
или
[b]«Любовь под зонтом»[/b]
[color="#0804d9"][b][i]А мы вдвоём и под зонтом
И дождик к нам стучится в гостьи
Но нам не нужен здесь никто
Ведь это наш с тобою дом
Но дождь скребется всё котом
Стучится в дверь промокшей тростью
А мы вдвоём и под зонтом
И больше здесь никто не нужен
Так бы стоять с тобой лет 100…
Твой зонтик стал для нас гнездом
Прижавшись, лишь шептать о том
Что съем сейчас тебя на ужин
Обнять за шею, крепко, ах…
Подняв на цыпочки всё тело
Оно ж, ласкалось всё и млело
И так тебя, всего, хотело
И пело, пело, сладко пело
В твоих ласкающих руках
Коснуться нежно твоих уст
Почувствовать твой вкус десерта
Без уст твоих - весь день был пуст
Проголодалась, ну и пусть
Исчезла горечь вся и грусть
Под звуки дождика-оркестра
А дождь стучит, как и вчера
И месяц, год, да и столетье
И будет лить он до утра
Но не прошла еще пора
Где тел пылающих – жара
Чтобы забыть о нашем лете
© Микола Карпець (М.К.)
*26.09.15* ID: № 609363
[/i] [/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609363
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Клином душенька(журавлиным) отлетает с рассветом на юг...
А синоптики обещают:под прицелом сплетения круг...
Душа маялась вечность в теле,
Усмиряя гантелями дух,
Истерзали её недоверием,
Выдирая последний пух!..
А душа - отдыхает в клине...
Его курс - пунктиром на юг...
О мишени ни слова(в помине)...
На подходе - солнечный круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609307
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2015
Друг друга опалили мы...
Лишь после разошлись...
А я тебя любила!..
И ты меня... (кажись)...
Туман задворки обнимал...
Горбатую бруковку...
Зелёные глаза Шагала...
Из серебра заколку...
Тонуло время быстро в нём...
Пульсировало темя...
Всё милое,(что было всем),
Не превращалось в бремя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609115
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Я - вільна птаха в океані неба
Лечу в просторів лазурову синь -
Душі для щастя більшого не треба,
І ти зі мною до небес полинь.
Крильми зачерпну волі в піднебессі,
Шалений лет серед химер-хмарин.
Свободи дотик - бажане збулося,
І поруч, вітре-друже, ти один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609076
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Ти прийшла. Я був пізній, як ніч,
Що хапає сузір’я за п’яти ,
Як безжально загублена річ,
Як папір, безсоромно зім’ятий
Подивилася в очі мені,
А у них догорали пожежі –
Надосіннього світу сумні
Надпрощально возведені вежі
Ти промовила : «Серце пригрій,
щоб у ньому скрипки говорили,
щоби пестив барвистий прибій,
щоб метелики в груди влетіли»
Відповів : « Твої очі – то мед,
А уста – то молитва і мука,
Та така вже примхливість планет,
Ми на різних регістрах розлуки.
У Твоїх таємничих слідах
Заблудився, заплутався. Досить.
Ти не та. Я – поранений птах,
Безпорадно закоханий в Осінь».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608826
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Романтику осінніх вечорів
Пізнав сьогодні поруч, біля тебе.
В твоїх очах побачив я безкрає небо,
Розповісти про це не вистачає слів.
Романтика осінніх вечорів...
І ніжним подихом, осінній вітерець
Овіював твоє м"яке волосся.
Саме тоді мені на мить здалося,
Що поєднався стук обох сердець.
Романтика осінніх вечорів
Гаряче сонце небо розплавляє,
Твій теплий погляд душу зігріває
Розповісти про це не вистачає слів.
Романтика осінніх вечорів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607221
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Осінній ліс чарує простотою,
якої мало в кожному із нас.
А ліс мов в казці дихав лиш тобою
і відкривав скарби для тебе він не раз.
Як листя радо падає до низу,
бо знає те, що це нове життя.
Утворює собою стібку хмизу
щоб запах лісу відчував і я.
Осінній дощ легенько тарабанить
і клонить в сон, мов Королева Ночі.
Яка в свої обійми так і манить,
де я вдивлятимусь в твої осінні очі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608746
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Листя – то посланці із країни іфритів благої,
З батьківщини багатств і рудих мантікор.
На осінній межі я уже відмовляюсь від зброї
Й покидаю увесь гордих пристрастей хор.
Вслід глядять одиноких дерев почорнілі мечеті,
Їхнє чорне гілля, наче вугільні грані Кааб.
Я дивлюся крізь них у блакитну безмежність смерті,
Як старий муедзин, що не прагне земних більше зваб.
Розплітається в’язь моїх слів, мов ілюзій мотузка,
Як ланцюг, що тримав на припоні Золочений ріг.
Вже із літер - пісок і пустельна злагіднена пустка,
Я з полегкістю вчусь відпускати усе і усіх.
Вчуся я простоти, вчусь правдивої тиші,
Й забувати людських прагнень грати вузькі
Щоби тільки в собі чистий спокій залишить,
Щоби чути цикад переспіви над лугом звучні.
Осінь мовчки веде до пристанища духа і Бога,
Усміхається ледь, відхиливши краї паранджі,
Віддаляється вдаль декорацій останніх дорога,
А завісу всьому тчуть тумани і тихі дощі.
15.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608749
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Мне пытались залезть под кожу,
Умудряясь её не порвать...
Всё забытое - растревожить...
Всё упрятанное - отобрать...
Мне огнём целовали кожу,
Обезболив чуть-чуть (не на пядь)...
Доставая мечи из ножен,
Изловчились разок приобнять...
Протыкали иглой(до дрожи)!..
Успевала "банзай" прошептать...
Закрывая глаза(безнадёжно),
Вспоминала какую-то мать...
Мне пытались залезть под кожу!..
Мне хотели её поменять!..
Сделав толще зачем то (безбожно),
Научили всю боль принимать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608658
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015
Ветка с еще не опавшим листом
Так обреченно дрожит под дождем...
Веточка, милая, полная силы,
Столько листочков весной породила,
Тонкий изыск изумрудного цвета...
С ними ждала приближения лета...
И не уйдет, как казалось, весна,
Вечною сказкою будет она...
Осень уносит опавшие листья...
Веточка, скоро ты с ним разлучишься...
Вновь в ожидании будешь одна
Мерзнуть во льду... Но наступит весна,
Листики новые зазеленеют,
Веточку-маму любовью согреют...
...только лишь ты, прошлогодний листочек,
Вырванный ветром у мамы сыночек,
Зимнею вьюгой простужен...
Веточке-маме не нужен...
Ты за нее до конца подержись...
Жесткая штука с названием ЖИЗНЬ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092100768
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608222
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
В глазах хрусталь, и каждый день
как на войне... грозит бедой неверный шаг.
Под шкуркой теплая усталость,
он в ночь Луны явился мне.
И дом его холодный лес,
что манит будто я добыча.
Потерянный, не слышит он моих молитв..
Молчит.. и только клык у горла..
Сойти с пути, оставить бы.
Дойти до рая, но как же так...
его в тиши, с холодными глазами,
и с теплой до дрожи душой.
Он серый, и говорит мне стар совсем,
скользят его слова едва по коже,
как дурью мир охвачен мой,
и сердце ожидает ласки.
Но что он может дать мне,
в лесу, среди голодной стаи?
Огонь, любви чуток...
быть может чувства заморозит.
Проходит ночь и снова слезы на глазах...
Уходит он под утро, не просит милости к себе,
мой разгоняя мрак и манит
снова в неизвестность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608178
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Ніяк не збагну чому не засну
Мільйони думок,
Секунди пісок
Всі роздуми, мрії,
Хвилини надії
Таємність у тиші
Вночі всі ми інші.
Відвертість,мовчання
Вечірні зізнання.
Обійми,долоні,
Сплелись наші долі
І дотиком слова
Нам вічність говорить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607480
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Сьогодні дощ,
А завтра буде осінь
І час для нас
пройшов
й пожовкло листя,
в холодний ранок
ми вже будемо чужі.
Дощі і грози не покинуть
моє місто
лиш чай і книжка
не покинуть в самоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601523
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 19.09.2015
Нічка-чарівниця зорями палає,
Падають додолу здійснення бажань...
І щасливим буде, хто зорю спіймає,
Загада бажання зразу, без вагань.
Ріже білий скальпель на частини небо,
Як таке побачиш, хутко, не зівай!
Думку-блискавицю упіймати треба,
Тож своє бажання швидше загадай!
Лине щире слово в парі із бажанням!
Лише світла думка справдиться отак,
Додається віра, сповнена чеканням...
А зоря що впала — просто добрий знак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607386
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Течение реки
Не повернуть назад...
И время не на миг
Не остановишь...
Цени мгновения,
Останови свой взгляд...
Былое вновь,
Обратно не воротишь.
Остановись...
Почувствуй...
Секунды как частицы жизни,
Элементарный атом бытия.
Прошло мгновение...
И всё.
И миллиарды лет,
Никто...
Не вспомнит про тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607566
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Малював вечір колір розлуки
на твоєму далекім вікні:
поміж синій нестерпної муки
виводив срібно-сяйні тони
так тоненько-грайливо розкутим
обнадійливо-трепетним "ми"....
..бо ж на двох розділивши нечутно
промайнуть ці хвилинки туги,
розгойдається час і розтане
поміж трепетних спогадів-мрій...
Ти незчуєшся - зустріч настане -
новий колір солодких надій
на взаємність, що кольору сонця...
На кохання, що фарби весни...
На маленький осколочок серця,
що в червоне фарбує всі сни...
...Малював вечір колір розлуки
на моєму сумному вікні....
Очі сині, що кольору муки
підморгнули так мило мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607021
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015
Хочеться бігти, світ- заочі, хто зна куди!
Мабуть, в минуле... чи зразу в майбутнє, оте, що без тебе!
Як мені знову омріяний спокій знайти?!
Скажи мені, Сонце!.. Тиша... Палає пожежею небо.
Хочеться впасти, пірнути в якесь небуття,
Мовчки, на завжди, сховатись від справ, від людей і від світу!
Душу гризе запізніле моє каяття...
Правду на спокій вже не проміняти, і нікуди діти.
Як уявити, що я тебе зовсім не знав?!
Вирвати з серця колючку жури і хай вселиться спокій!
Серед трьох сосен я, наче сліпий заблукав!
Де отой вихід?! Лиш морок навколо - липкий і глибокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606047
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Экспромт
Я не бежала от тебя...
Да разве убежала б?..
Я приходила,как всегда...
В 12...Наблюдала...
Садилась тихо(в уголке)...
На стареньком крылечке...
Мой самый первый(сладкий)плен...
Он...речкой быстротечной!..
Сменял (порогами) иной!..
Царапал душу вечным!..
Где больше не было тебя...
Суетным и беспечным...
Не узнавала я себя...
Была совсем седая...
Сбегала в страхе...Но куда?..
Дороги той не знала...
За окнами серела мгла...
И в ней я просыпалась...
Была совсем,совсем одна...
С тобой не попрощалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Ти не соромся, осене, ввійди,
Світ розчинив для тебе віщі двері,
Заходь, як можеш, в хмарну синь води,
В життя, в думки, в несписаність паперу,
В якийсь непояснимий натюрморт,
У ікебану дику, норовливу,
Заходь. Поглянь - гаїв аеропорт
Вже злото листу викинув хапливо,
Тонку струну нап яли павуки,
І завчено у простір сиплять звуки,
Заходь, будь-ласка. Якось не з руки,
Ще не зустрівшись, вірити в розлуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604352
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
[b][b][color="#2600ff"]Добрий ранок, любий.. Ясний ранок,-
Свіжа кава на столі, млинці..
Прокидайся - сонце вже на ґанок,-
Вже цілунки на твоїм лиці..
Ніжний дотик промінців лоскоче,
Пестить лагідно твоє чоло..
Певно розбудити тебе хоче,-
В головах вже їх легеньке тло..
Пробудились птахи та зелений гай,-
Тож і ти коханий очі відкривай..
Сонечко яскраве..Хмарки голубі..
Я ранкову ніжність віддаю тобі!
27 08 2015 р
Вікторія Р[/color][/b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602590
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 04.09.2015
Эта рыжая Осень (бесстыжая),раздевая себя до нага,
Шелестит и шуршит с укоризною: я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою: выбирая мелодию дня,..
Истекает водою карнизами - свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени (саксофонами)разрывают небес облака!..
И уносятся (патефонами)всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая - одно целое - для меня...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
У ней просто такая судьба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604119
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Ось знову вечір тихим світлом пише
картину дня, що поринає в час.
У зустрічах, обличчях, протиріччях
вплітає в вісь минулого щораз.
"Що буде далі?" - не підскаже сонце,
що вже сідає десь за небокрай.
Крізь вулиць лабіринти дощ гіпнозом
без настрою малює пензлем нас.
Ми в ньому все, а може, лиш знайоме,
таке земне чи не земне буття.
У посмішці, у доторку, у слові,
ми вже були так близько до життя.
Звучали в серці, не просили більше, -
епіграфом у книзі наших доль.
Були.. Собою.. А між іншим більше.. -
мовчанням воскрешали той вогонь.
Мені не сняться більше перевтоми,
я віднайшла мандрівку без кінця.
В якій страждала, рахувала болем,
лиш правди все просила - ціль моя.
А ти, скажи, хоч іноді згадаєш
в згасанні дня, не на своїй землі.
Усе, що було, чи чого немає.
Чи все це лиш таємні міражі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591680
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 03.09.2015
Пригости мене чаєм з волошок, -
теплий вечір у літньому небі.
Я сьогодні вже інша.. Здалося..
Ніби так.. Заперечень не треба.
В загадкових примарах крізь рими,
у розгойданих вітром деревах.
Я вдивляюсь у глибші глибини,
намагаюсь пробачити, певне.
І без текстів. Без речень. Без слова.
Бо слова всі розчинні. Лиш згадки..
Осідають в горнятку моєму
залишаючи мантру для старту.
Може й завтра та сама безодня.
Та віднині бажання священні.
Все це завтра, а зараз - сьогодні.
Є лиш вечір. Лиш місто. Для Тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592733
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 03.09.2015
Экспромт
Осень ночью рядилась невестою...
Всю закрасила в рыжий она седину...
И казалась такою,такою прелестною в переспело-унылом сливовом саду...
Меж деревьев бродила(меж ихними душами)...
И листочки срывая,рыдала дождём...
Эту Осень пугала Зима неизвестная...
Она прятала душу под жёлтым плащом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603854
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
А в этом море - штормит до тризны...
А в шторме - тонут корабли...
Волной уносит младые жизни...
Горячие,как наши дни...
Колышет Стикс и сон подранков,..
Монет златых, не заглушая, звон...
До рая - десять полустанков...
До ада - только три (пешком)...
А между - севером и югом... -
Как между небом и землёй...
А в центре замкнутого круга, -
На вздохе - Шамбала (прямой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603701
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Не плач... Не треба, ти ж бо знаєш,
Я не люблю жіночих сліз.
Не вгвинчуй в серце, я благаю,
Печалі й смутку саморіз...
Так, знаю... Знаю... Добре знаю-
" В нас не війна, у нас АТО..."
Й не відповім на запитАння
Твої німі: " Крім тебе... Хто?!?!",
" Чом не сусід?! Чи ти - найгірший?",
" За що?! Скажи мені, за що?!?!"
" Чом не комусь замінить ліжко
Настил з неструганих дощОк?"
А що казати??? Що сусіди
Давно вже в Польщі чи в Москві?
Чи й просто... УзялИсь хворіти...
А я... Що я скажу тобі???
... Ні... Не найгірший, не найліпший.
Звичайний: дім, сім'я, донька...
Усе це, кажеш, важливІше???
Та так.... Родина - не АК*...
Не зміг би я інакше, люба...
Бо, як не я, то й справді, ХТО???
Комусь чиїсь ловити губи
Комусь - у берцях у АТО...
Там все не так... Усе інакше.
Там " сірі зони"... "Лугандон"..
Там всю інфу " зливає" Раші
З генштабу " штопаний г...ндон".
Там п'ють горілку, а не " К'янті",
Там " п'Ятки"** смалять, не кальян.
Там не ведуть багаті франти
Своїх " підстИлок" в ресторан.
Там кров і бруд, стріляють " Гради",
Там контрабанда й шоколад...
А на проспекті у " Донбабве"
Йде з полоненими парад...
Усе це правда... Й, навіть, гірше...
Там сморід крОві та лайна...
Пробач... Не зможу стати іншим,
Бо Батьківщина, бач, одна...
Одна...її не вибирають...
Банальність... Пафос... Я такий...
Це - щось,що в гени закладають
Діди та прадіди... Й батьки...
Не плач... Не треба... Ти ж бо знаєш,
Я не люблю жіночих сліз...
Не вгвинчуй в серце, я благаю,
Печалі й смутку саморіз...
* АК - автомат Калашникова;
** " п'ятка" - цигарка з "травкою".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603301
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Морщин прозрачная заплатка -
Из паутинки сентября...
Сокрыта рясою загадка
Игуменьи монастыря...
Меня когда-то просвещали -
В каком-то чёрно-белом сне,
Когда две тени танцевали
На перламутровой стене...
Что журавлю подрезать крылья -
Грех величайший...
На века...
А у мечты - забег на время...
Не на секунды...
На года!..
Чтоб не любила я вприглядку:
С другого берега реки...
Чтобы поверила - как сладко
От сокровенного души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603296
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
[b][i]Шукаючи у цім нещирім світі
Стежину правди і людської доброти,
Не дай нам БОЖЕ попадати в сіті
Зневаги , заздрості , обману , підлоти.
І забуваючи про скороплинний час,
Поспішно робим помилкові кроки.
І не жаліє нас життя...Нераз
Даючи нам тяжкі , сумні уроки...
І плачуть всі , затаєні думки,
Які лишились за дверима спокою.
І платимо за наші помилки ,
Часто ціною надто зависокою...
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603251
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Дзеркала... Дзеркала... Дзеркала...
Вічний спомин, що канув в минуле...
Що ми бачимо в вас, дзеркала?
Мовчите? Чи, можливо- поснули?
Пробудіться! Проходжу крізь вас-
В міждзеркаллі нам зустріч вготована.
Я- з життя. Ти- зі смерті. Ми час,
Що спинився, у ВІЧНОСТІ- вловимо.
Ти холодна. Я теплий іще.
Це приємно обом. Це приємно...
Жар пустелі покрився дощем
Не даремно... Ой, ні... Не даремно...
Що це- Лімб*? Ми сюди надійшли
Як на страту... Останнє побачення...
Поцілунок гірчить, мов полин...
І все інше не матиме значення
В час без часу, в буття без буття...
В тлін без цвілі пожухлих лілей
Ти прийшла, і холодне тертя
Об щоку... Мов на рану єлей
Протіка з дорогої руки,
За життя що була зацілована...
Ще не час... Зупинись, допокИ
Дзеркалами нам зустріч дарована...
*Лімб- Чистилище
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115083100174
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603159
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Запереченням очевидного
Та похмільним чуттям безвиході,
Серце фрешем пекучим бризкає
По душі… Й обтікає тендітними
Потічками… Мов свічка скапує
У липкий туман невідомості.
То тріпоче, мов птаха злякана,
То зависне у невагомості…
Розтерзати б груди та вирвати,
Впхавши руку в розверзтую рану,
Серце… в пащу почварі вкинути,
Що сидить у липкому тумані…
В порожнину камінь поставити,
Червонястий уламок граніту.
А різцем забуття приправити
З нього мертву бездушную квітку…
Та не вийде… Знов, обпікатиме
Гіркоти розливатися фрешем
По душі… І кожною краплею
Так же боляче, як і вперше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603140
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Я певно сплю...
Для правди надто гарно!
Занадто пишний
колір щастя... Ні, -
я просто йду
тобі назустріч! ...Марно
услід знов місяць
блимає мені.
Ти не хитруй,
не підганяй! ..не смійся.
До раю - крок!
...розгублено тремчу...
Чого мені,
чого мені не спиться?!
За чим сюди
в незвіданість лечу....
Буває? ...страх
від радості п"янкої?!
Коли коліна
підгинає струм...
...Буває так! -
наситившись тобою,
боюсь вдихнути...
(раптом все - лиш дим!)
Хай - сон! Туман!
Фантазія, чи мрія, -
усе одно!
...Усесвіт весь віддам.
Щоб тільки мить,
щоб вдих один - твоя я...
А далі.. Хай!
...Усе ж - лиш пил і гам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602917
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Мне расскажи про океаны...
На дне заснувших кораблях...
И про туманы под ветрАми...
И про дельфинов на сносях...
Звенящей пустоте пустыни...
И про сказание царя...
В тени барханов - грех уныния,..
Растущий на дрожжах огня!..
Слова терялись и желтели...
И становились не нужны...
А мы с тобою в эту осень,..
Как будто на голгофу шли...
А мы с тобою не боялись!..
В душевных сумерках - светло...
А мы с тобой не потерялись...
С себя смеялись,(как в кино)...
Дожди желаний не гасили
В душевных тайниках - теклО!..
А там... не бЫло паутины...
А там - прозрачное стекло...
Ты расскажи про бригантины...
Про паруса и мозоли...
Про крик рождённого дельфина...
Из самой -самой глубины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602645
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Не сумуй, що зліта швидко літо,
Що вже осінь гаптує свій шлях,
Все частіше розхристаний вітер
Холоднечею віє в полях...
Не сумуй, милий друже, не треба,
Ще в зелене одягнутий сад,
Ще палає пожежа край неба...
Літо сум не поверне назад.
Глянь, як високо плавають хмари,
Ще немає холодних дощів.
Не пускай ще у душу примару
Із холодних осінніх плачів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2015
А я уже совсем не та...
Я незаметно повзрослела...
В "пастеле" нравятся цвета...
Нежнее - прикасания тела...
А я уже совсем не та!..
В горохи платье удлинила...
И по законам бытия
Свой норов днями укротила...
Мне всё позволено с утра:
И каблуки,и круассаны!..
А я мечтаю,как тогда,
Когда луна - в туманной грани...
А я ...летаю(где хочу)!..
И параллели выбираю!..
К меридианам не спешу,
Как струны арф перебираю...
А я не плачу(на лету)...
А на лету... я воскресаю!..
И осень рыжую (свою)
На майский ландыш не сменяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
[i][u]Лічилочка[/u][/i]
Раз.
В морі плавають Кораблі.
Два.
Так далеко ще до Землі.
Три...
Хвилі Буря об борт кида!
Бо
Вихор зник - знов вона одна....
Раз.
Вітер в небо здмухнув жалі.
Два.
Сонце гріло думки мої.
Три...
Місяць ніжно моргнув нам двом
у
привідкрите для Мрій вікно.
Раз.
В справах сум весь свій розмету.
Два.
Я Зорею вночі прийду.
Три.....
Тихим Леготом вій торкнусь...
щоб
Ти спокійно крізь сон всміхнувсь.
....................................................
[i][u]Калейдоскоп[/u][/i]
Вітер зорі крилом лоскоче.
Мрії снам щось п"янке воркочуть.
Ах серпневі звабливі ночі!...
..хочу!...
Як колись те дівча грайливе
топнуть ніжкою вередливо!
Вимагати свою все ж казку...
...маску...
Не знімаємо так затято.
Не прийме світ цих мрій дитяти...
А так хочеться дивувати!..
..мати..
Силу бачити щось хороше!
Там, де серце в тузі тріпоче..
Де темніші від злої ночі...
...очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601852
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 26.08.2015
А ви бували в степових краях,
Де простір - скільки бачить око?
У небі між хмарками птах
Ширяє гордо й одиноко...
Безмежний океан трави
Колише невловимий вітер,
І жайворонка спів живий
Реанімує подих літа.
У різнотрав`ї притомились
Від босих ніг мої сліди...
Дитинство в росах загубилось,
Тепер ось спробуй - віднайди!
Роки летять, як урагани,
У нікудИ, все мимо нас...
Лиш храми степові - кургани -
У небо дивляться крізь час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601479
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Який же серцю липень преблизький!
Змиває все, що травень не накоїв…
Так ніжно, утішаючи думки,
Схиляє сонце дух до супокою.
Душа дрімає, кошеня руде.
У тебе очі – мов медові ріки!
А я все повертаюся в той день,
Коли із них наситився довіку.
І буде ще багато теплих днів,
І будуть раєм задихатись ночі!..
Лиш твої очі,
радісно-сумні,
Уже ніколи нам не напророчать.
04.07.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509202
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 21.08.2015
скучаєш или забываешь?...
таишь обиду или гнев?...
тоскуешь или проклинаешь?...
щемит душа и ждет ответ
Любовь в ненастьях утихает
и мы молчанием дышим вслед...
©Black Heart
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598361
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 21.08.2015
На краєчку літа примостилась осінь.
У віршах оспівана золота пора.
І спішить вплітати павутиння в коси.
Мабуть, так це осені почалася гра.
Освіжила ранки, що були спекотні.
Де-не-де спадає жовтий лист з дерев.
Навіть і річки стали вже молочні,
А журба частіше у душі тепер.
Я не кличу осінь, щоб прогнати літо.
Все ж осінні мрії суму завдають.
Та журбі цвісти не дають ще квіти.
А думки слухняними дітками стають.
Не летять у вирій з клином журавлиним,
А радіють літечку, що милує зір.
Ще маленькім щасті, хоч і запізнілім,
Що живе у серці всім наперекір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601135
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Як тихий струмок повесні оживав, забринів –
Влюбилася дівчинка в хлопця з сусіднього дому,
А потім дізналась, що жити їй – декілька днів…
І так написала, не кажучи й слова нікому:
«Не виживе Бог без Богині, інакше пітьма…
Ти мій диво-Бог! – Я повірила в Бога так пізно…
Хоч я іще пишу, а втім, мене майже нема,
Хоч ти не дізнаєшся, як я прощаюся слізно.
А розум тобою так легко, так сильно сп’янів!..
(Кохання в дванадцять немає, повторює ненька)
І навіть якби я прожила ще тисячу днів,
Ти й так не звернув би уваги – я надто маленька…
Вже завтра, як сонце зійде, то моє голубе
Заквітчане небо погасне, відчувши утому… –
І інші блакитні очата зустрінуть тебе,
Коли ти несміло й самотньо ітимеш додому…
Живи, мов за двох! Наче я в тобі також жива,
Живи і не думай, що завтра твоє не настане, –
Живи до ста літ. Вір у те, що стаються дива
І серце не знає осіннього, тільки весняне.»
…Як тихий струмок літом пісню дзвінку вигравав,
Одному красивому хлопцю набридло трагічне
І він не писав! Хоч і болю свого не ховав… –
У воду ступив, де ховалося небо і вічне.
14.09.2011 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280612
дата надходження 14.09.2011
дата закладки 21.08.2015
Легко п’ється вино, та дурману нема,
Тільки очі у згадці здалека…
Я один залишивсь, ти далеко - сама,
За спиною то холод, то спека.
Яке терпке вино, як цілунок колись,
Він для двох залишився останній,
Ми неначе прощались тоді - обнялись,
А цілунок в тумані розтанув.
Впала крапля вина на зім’ятий рукав,
Чи сльоза це скотилась кровава,
Я всі роки тебе біля липи чекав,
А ти птахою в небі пропала.
Рідко стукіт пташиний зачепить вікно,
Я здригнуся, бо завжди з думками,
Наливаю собі…Яке терпке вино,
Яка відстань далека між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600886
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Вечірню спеку рве на шмаття вітер,
Ховаючи за хмарами зірки,
І я відкритий вітрові і світу —
В душі рояться римами думки...
А десь далеко пахло вже дощем,
Кудлате небо падало все нижче,
І разом з ним тривожно-ніжний щем
Вповзав тихенько в душу ближче й ближче...
Громи клубком котили хмари в ніч...
Як фотоспалах, блискавиці світло...
І тіні розбігались врізнобіч,
А цвіркуни відспівували літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ириной Левобережной
Ключи от Рая... Взяты на хранение
Как таинство апостолом Петром...
Как людям дар, как шанс на исправление...
Не помнил мир подобного Спасения-
Спасителя, пришедшего с Добром.
И был момент... Ключи от Рая выпали...
Случайно... Или нет... Из рук Петра...
И где упали- земли росы выпили,
Как слезы, что с раскаяньем рассыпали
Паломники в искании добра.
Так падали… Ключи от Рая падали
С лазурной, поднебесной высоты…
Из слёз потоков появлялись радуги,
Свеченье гроз распространялось нАдолго,
А по земле рассыпались цветы.
Трава любая стала там целебною,
Как дар святой от ангела крыла.
И девушка растения волшебные
Из алтаря земли с благою требою
В страданий мир спасеньем принесла.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081900533
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600639
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма
Как таинственен глас
Колокольного звона...
Это плачет о нас
В духе буквы закона
Предначертанность дней,
Предназначенность связей...
И от Рая ключей,
Даже падая наземь,
У Петра не спросить,
Книгу судеб листая.
Он не будет спешить
С презентацией Рая.
Нам еще визави
Созерцать катастрофы,
И писать на крови
Разведенные строфы...
Но- пустынен собор,
Не достроенный Светом...
И печаль, словно Вор,
Словно Ночь пред рассветом,
Заползает, сломав
Все замки и преграды...
За ненужностью слов -
Обреченностью правды
В этот призрачный сад,
Напоенный дурманом...
В этот Раистый Ад
Со включенным экраном,
Где за миг до любви
И за шаг до Голгофы
Запоют на крови
Разведенные строфы.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081800670
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600420
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Не хочу до тебе звикати!
Ця звичка, як вбивчий наркотик!
І як в темноті відшукати
Той вихід від тебе? На дотик?
Чим відстань вимірюють люди
Між душами? Холодом? Жаром?
Дистанція, звісно, остудить...
Чи краще згоріти пожаром?
Змінити всю світобудову?..
Без тебе б і світ обезлюднів...
Не дай опуститися знову
До сірості знидівших буднів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600158
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
А боль,как шарманка,уносит покой...
А боль,как ветрянка,гуляет по коже...
Когда возвращается бродом домой,
То ей приготовлено... ложе...
А боль снова свила большое гнездо...
И где-то у самого сердца...
Померкнет пред нею златое руно!..
Затопчут - парадные берцы!!!
С той болью управится только мастак!.. -
Кто был в переплёте тревоги!..
Не верь,что отпустит тебя за пятак...
У боли - венец недотроги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599668
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Ты чувствуешь?...
Как будто кистью тонкой
Я струйкой воздуха
Горячего дыханья
Старательно рисую...
Нескромные,
Иероглифы желаний...
На коже бархатной,
Упругой как бумага...
Где тайных мыслей
Китайские чернила...
Арабской вязью,
Выткут шёлковый узор...
Где предложениям
Из соприкосновений...
Дам волю...
Рунами экстаза
Наполнить вновь
Блестящие глаза...
Два тела станут...
Как одна стихия.
Как ода жизни...
Что читаю между строк
Я тонкий почерк,
Ты ценнейший свиток...
Мы сотни знаков
Страстного холста.
И наши губы...
Став смешеньем красок...
Окрасят мир
В безумные цвета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597879
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Когда осень в пути,..
Не проси о пощаде...
Не моли о любви
Ты слезой на помаде!...
Чувства все - взаперти!..
Никуда им не деться!..
Разве нужно уйти,..
Когда можно согреться?..
ВременнЫе мосты,
Пролетая галопом!..
То шафрановым сном,..
В солнцепёк( автостопом)!..
Не сжигая дотла!..
Сберегая осколки!..
Обнажая сердца!..
Для последней иголки!!!
Не моли о любви!..
Не проси о пощаде!..
Когда осень в пути,..
То не всё в шоколаде...
И страдает душа...
И душа - на излёте!..
Когда осень пришла,..
То смирение - в почёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599389
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
- Батьку мій дорогий, вже півроку від тебе - ні слова.
Бережу твій дарунок - із "беркута" знятий шолом.
Хочу вірити в те, що ти досі живий і здоровий,
Але знаю напевне, що ти не здавався в полон.
Все у нас, як завжди, тільки мама ридає ночами,
Може, руки болять господарку тягнути самій...
Я стараюсь, як можу, але все частіше до мами
Просто так, помогти, заглядає сусід наш, Андрій.
- Дорогий мій Іванку, спасибі на доброму слові,
І що знаєш мене, бо і гадки не мав за полон.
Я вас дуже люблю, і хотів би побачити знову,
Але ми відходили, і я зголосився в заслон.
Не чекайте мене, я ніколи не вернуся, сину,
Бережи нашу маму, вона ще така молода.
Щодо дядька Андрія - він добра, порядна людина,
На заваді не стій. І нехай омине вас біда.
Не цурайся людей. І не бійся дивитися в вічі.
Біль і зло забувай, будь відкритим і чесним завжди.
Упивайся життям. Та коли Україна покличе -
Не питай, чому ти: ні на мить не вагайся - іди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595599
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 13.08.2015
Промовчи… не чіпай
ідеальне мереживо снів…
Доки спить ще невинне дитя на чужинських вокзалах…
Де мені – ця ріка, що не знає давно берегів…
Де мені – маяки,
що зникають на дотик… на спалах…
Де мені – маяки…
І не треба шукати мостів,
що з'єднають ганчір'я бомжів й діаманти богеми…
Там колись були джунглі… іще із прадавніх часів…
Промовчи… не кажи –
“То палають долини Едему!”
Промовчи... бо не нам
загубитись в банальності слів
на чужих берегах, кожен подих де відчаю повен…
Поміж хвиль… берегів… діамантів… і просто бомжів
Залиши мені………….
………………Човен…………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599387
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Шурхотіла між нами навпомацки ніжність, як пазли,
Мов сканворди в журналі, що списаний майже до дір.
Ми зливалися в ній, наче скуті єдиним оргазмом,
Голосили натхненно, що й чути було поміж гір.
Ми її в ланцюгах не насмілились більше тримати,
І позбулись ганчірки, яка називається кляп.
Ніжність волю пізнавши, горланила нам: “Супостати!
Ці кайдани мої — ваш найбільш необдуманий ляп!
Відрікались від мене ви довго і часто даремно.
Чи не знали, що я найкоштовніший знаковий дар?
Та усе-таки зараз — у час коли тихо і темно –
Я проллю поміж вас полунично-цукровий нектар”.
На пролитім нектарі ми вдвох посковзнулись невчасно,
Розпластались і хруснули, наче з картопельки чіпс.
Потім ніжність вхопили за довгі причесані пасма,
Й відпустили, бо сковані нею обоє у гіпс...
Місце, звідки рими ростуть - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597576
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Скажи мені, скажи, коли
Печаль стече за видноколи,
Коли - тоді, коли - ніколи
Загусне краплями смоли
Забурштиніє в німоті
І ляже в землю спочивати,
Допоки час видобувати
Настане смутки золоті
Скажи мені, скажи, коли
За смутком нас обійме туга,
Коли переситу недуга
Спустошить радості столи
Чи не тоді новій добі
Прийти до нас, коли в сумлінні
Початок світла й колір тіні
Ми розрізнятимем в собі?
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599216
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Мне бы в гору подняться,не дрогнув душою!..
К небу сонному там дотянуться горячей рукой!..
Звёзды ярче и ближе на пике - верстою!..
А одна,из Медведицы,станет когда-то родной...
Мне бы речью гортанной с ручьём породниться...
Мне бы слиться с дудуком,
На крышу планеты, ступив, каблучком!..
И цветком эдельвейса мне бы там насладиться...
И домой возвратиться... -с закатным лучом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597494
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 11.08.2015
На самом кончике рассудка,..
Где разум спит,а с ним и боль...
На самом краюшке - минутка...
Где просветлению - пароль!..
Пароль навеки и на годы!..
И все мгновения доброты...
И захлебнутся с ним невзгоды!..
С ним вырвешься из темноты...
Когда всех счастьем наделяли,
Она стояла в стороне...
И не хватило всем медалей!..
Ушла оттуда налегке...
Когда катилось горе плесом,..
Она возникла на пути...
Щитом надёжным( за-на -вЕ -сом)...
И... оберегом суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596745
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 11.08.2015
[i]Щось терпне...
Не боліло ще, повір!
...Розгойдується вічність на повіках...
Ось зараз...
ти прокинешся і зір
пилок впаде на охололі втіхи.
Зберу їх
я губами.. поки спиш...
І затамую у собі дбайливо.
Щоб якось
від нестерпного "Облиш!"
мій світ не обірвався знов вразливий.
Зігрію
ці пригаслі сльози мрій...
Заворожу їх ніжно вдихом-дотиком.
Й самотність
(ледь торкнувши спогад свій)
тобою повним розіб"ю я подихом![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597857
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 11.08.2015
[b][i]Я прислухаюся до тиші...
Чомусь німа...
Тебе чекаю. Ні не прийдеш.
Тебе нема.
І знову сльози, знову плаче
Душа моя.
Чому все так - ти добре знаєш.
І Знаю я.
Життя збудоване із праці
І будніх днів.
Я так хотіла трішки щастя.
Ти теж хотів.
Дорога наша і терниста
І не проста.
Без нарікань, гідно несемо
Свого хреста.
Тож дай нам ,БОЖЕ,не спіткнутись
І донести !
Так хочу я, так мусить бути !
Так хочеш ти !
Я прислухаюся до тиші...
Спасибі їй .
Вона тепер шепоче вірші
Душі моїй.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598042
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 11.08.2015
[i]Стежка рідним полем звивиста мов стрічка
Мріями в дитинство заведе вона.
Джерело, криничка, в верболозах річка
Це в селі, у мами, рідна сторона.
Там так низько неба голубінь ласкава
Своє серце й душу я скупаю в ній.
Там з дитинства доля щедро дарувала
Доброту бабусі й казку теплих мрій.
Гріє серпень щедро спогадів стежину,
Що веде до мами у рідне село...
Зупинюсь на хвилю, вклонюся уклінно,
Помолюсь... Щоб воєн більше не було.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597694
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Посадити душу в клітку і примусити мовчати!
Та чи довго зможе в клітці жити й мучитись душа?
Їй би волю, їй би сонце, їй би квіти, а не ґрати,
А її, бідненьку, морок, мертва тиша оглуша...
А її, бідненьку, давить чи то кара, чи прокляття
Тягарем сумних мелодій і простих буденних справ...
І палає в безнадії опікаюче багаття,
І кипить усередині рим і болю віршосплав!
Мовчки стукає об ґрати стомлене співоче серце
І ховає свою втому від жалю і від людей...
Заховалося від світу, потонуло в сліз озерці
Й наполегливо на волю хоче вилетіть з грудей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597960
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Я знов відчуваю, що падаю вниз,
Життя-це не цукор, життя-не каприз
Та знай, що тебе я люблю так само,
В куточку пишу: "Пробач мені, мамо."
Пробач мені, мамо, за мою зневіру,
Бо інколи сам я у себе не вірю!
Так тяжко, болюче та ти підбадьориш,
Спасибі тобі за те, що ти робиш.
Пробач мені, мамо, за рвані слова,
Нас криза з'їдає, кипить голова,
Я в чімсь не правий, а можливо у всьому
Та добре, що маю дорогу додому...
Я зовсім не ангел, ти бачиш все це
І часом у мене нервове лице,
Прошу зрозумій, бо й серце не знає,
Що далі робить, воно завмирає.
І хоч би у день, і хоч серед ночі
Палають твої незгасаючі очі!
А мудрість в тобі залишилася досі,
Її ти несеш на кожному кроці.
Спасибі тобі за те, що ти поруч,
Я маю в житті наднадійну опору,
На небі прозорім блискучі зірки,
Нехай в твоїм домі не буде зими...
Я знов відчуваю, що падаю вниз,
Життя-це не цукор, життя-не каприз
Та знай, що тебе я люблю так само,
В куточку пишу: "Пробач мені, мамо."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596736
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Поспів вже терен біля хати,
А ще недавно рясно цвів.
Тоді сказав, щоб тебе ждати.
Невже, то вітер шепотів?
А дні плетуться чередою,
І вже коротші стали дні...
Уже невпевнено ходою,
Блукають думи по стерні.
На горизонті спіла осінь.
Спішить дарунками у світ.
Мабуть, один є вірний спосіб:
Спинить думок своїх політ.
Та їх трима дурне завзяття.
Надворі літня ж ще пора!
Роздмуха вітер ще багаття.
Так забавля його ця гра.
Лосняться ягідки на сонці.
Чомусь гіркі оці плоди.
Тримаю їх одна в долонці.
Ти ж обіцяв: мене ти жди...
Невже, далека та дорога,
Що до мого серця пролягла?
Мені ж була пересторога:
Як гірка ягідка цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596543
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Цієї ночі не міг заснути. Вирішив бути оригінальним - почав рахувати тебе перед сном. На жаль чи на щастя, ти на світі одна. Так, і не заснув.
Цю ніч провів з тобою, подумки...
Ми слухали, як хвилюється небо, і десь високо в небі на одній із пухнастих хмарок - розмовляють сині кити. Розмовляють про глибину Тихого океану, а десь, прослизає слово і про людей.
Ми відчули кінчиками пальців на дотик, як тоне в небі білий місяць. Він приємно пахнув, як і твоє волосся, яке розлетілося по зорям.
Ми довго дивились в небо, здавалось, що воно проростало всередині нас. Одночасно воно нас і відштовхувало, але і не хотіло відпускати. Небо без наших поглядів, здавалось самотнім.
Я без твоїх очей: самотній та покинутий. Для мене ти і небо, і сонце, і зорі, і все.
Без тебе небо, і сонце та зорі не мають сенсу. Ти відсутній елемент.
Твоя присутність робить все значним та важливим.
Цю ніч ти не залишила у спокої.
Я так і не заснув.
А тобі бажаю виспатись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596577
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Виводить скрипка соло самоти,
Грушевий запах висить серед саду,
А ми удвох з тобою – я і ти,
сховалися у лозах винограду.
Чарує ніч і мерехтять зірки,
Дрімають півні на кутку сільському.
Твій поцілунок видався терпким,
Мов говорив: пора іти додому.
Та ще не час, не впала ще роса,
Колише вітер листя винограду,
Зірок намисто в темних небесах,
Немовби груші в шелестінні саду.
Повзуть хмарки і гримотить набат,
І місяць сіє травам срібні роси.
Змовкає ніч, стомився музикант…
Світанок треті півні проголосять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596497
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Экспромт
В ту ночь была она котёнком...
Её поили молоком...
Она была совсем ребёнком...
Играла с розовым клубком...
Позвали в дом под самый вечер...
В коробку уложили спать...
И гладили по белой холке...
Не раз пытались целовать...
И что же значит то по Фрейду?..
Тут философии - полёт!..
А я скажу,что снилась нежность:
Вверху,внизу,наоборот...
Навыворот и нараспашку!..
Её лицо в анфас!..
Затылок,профиль,кожа...
И даже... свет из глаз!..
Бывает же такое...
И не кричите:"Фас!"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596412
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
/за десять снів від тебе/
Бачиш, діва-жовта осінь заплітає у волосся
Зірки-листя і прикраси, та дарує сміх мені?
Збережу той подарунок, щоб усе колись збулося,
Щоб весною вже здалося, що до тебе десять снів.
Моя рідна, сіроока, в світле сонячне обличчя
Лише дай я поцілую, захищу від забуття.
Поміж нами десять кроків, довших, аніж півсторіччя.
Тільки явні протиріччя перекреслюють життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592971
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 27.07.2015
я болен осенью, ее
червонным золотом растений
и голубым прикосновеньем
под утро инея.
еще
крошится воздух в жаркий день,
растертый пальцами;
нескоро
с прохладой встретится мой город,
мой город вымерших людей.
как будет долог поцелуй
дождя с листвой,
он будет литься
и продолжаться в листьях, в птицах,
смывать янтарную смолу
с деревьев, с зонтиков, с машин.
бродить за тенью паутины,
сортировать в подвале вина,
и слушать дрожь в ночи осин -
неуловимый ход вещей:
осенней грусти, поволоки.
в туман запрячутся дороги.
я болен осенью твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596252
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Милому Містеру- Гарномунастою ....
Сьогодні ти щасливий!
Ти - не той...
І що та пристрасть -
тільки клаптик ночі!
Ти відродився феніксом, як очі...
зустрів, відчув тепло Її долонь...
І окрім них нічого вже не треба...
Безсила звабниць гра і марні їхні чари...
Чужі ,- безликих тіней ,- колуари...
Той світ минулий - пам'яті не вартий!
(сам Бог тобі, мабуть, нарешті сплутав карти...)
Тобі тепер дожити б лиш до ранку,
щоби заглянути коханій знову в очі,
знайти себе так треба в їх просторах,
і зрозуміти - сон твій був пророчим!
І захотіти все, що є віддати...
роки... відпустки... найдорожче - душу.
Свобода ?.......Ні! Тепер вона лиш душить!
Безвихідь - жертва їй... Самотність - вирок...
(Самотніх чаша - то папір і ... ручка)
Не так!... Не так тепер захочеш жити!
Ти мусиш бачити Її відбиток в внуках,
і суєта щоденна більш не мука,
а радість, що дарується коханій...
Єдиній ... рідній ... назавжди жаданій.
20.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595006
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Экспромт
Июль...Экватор лета...
Жара и пекло: два в одном...
С тобою 10 дней на море...
Вода - плюс девять...
Пахнет льдом...
И обжигает,как медуза...
Мы убегаем от волны...
Диета наша (из арбузов)...
Шезлонги пляжные - пусты...
Сон - беспокойный(до обеда)...
Совсем не хочется домой...
Ты помнишь,что шептало море?..
Холодный обещал прибой?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595869
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Горечь во рту, и горечь по жизни.
Слабость в суставах и в голове.
Пруд - отравлен, и отравлены мысли...
словно без снега в декабре.
Мы остались рваными стенами -
без обоев и молочной побелки.
Кровь, что бурлила венами,
поменяла путь, поменяла стрелки.
Сказать откровенно: Свободы не надо!
Человеку свободы не понять.
Она, как обычно, осыпется градом,
и в небо испарится вспять.
Внутри пролился графин с молоком,
и лужу не вытирали годами.
Ты явишься мне налегке, босиком
и сразу уйдёшь молочными следами.
Зубами скрежетать уже в привычку,
без тебя привычек нахватался.
Тлеет табак от тлеющей спички -
на дым я часто соблазнялся.
Вот эффект свободы... без любимой,
словно спишь постоянно наяву.
Ты "на глазах", но я незримый
и онемевший Вас зову.
Я себя подарил без остатка,
дарил стихи и жуткую прозу.
Душу отдал и сердце в пятках,
и первые молочные слёзы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595867
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Літо добігатиме кінця
в сутінках достиглого відтінку,
Як досягне краю, під сурдинку
згасне, наче вогник каганця.
Блиском жовто-красного лиця
осінь відкриватиме сторінку,
Гай і поле в іншу одежинку
перевдягне з вправністю кравця.
В пошуках у вирій манівця,
серед хмарно-білого барвінку
Журавлі у кличному відмінку
милі називатимуть місця.
Скоро вже обабіч путівця
знайдуть невідому літню жінку,
Незнайому без ім’я чужинку
у прикрасі зимного вінця.
А тоді зненацька, мов з яйця,
весняну зелену скатертинку
Розгорне під пташу катеринку
подихом веселим вітерця.
В пошуках додому манівця
серед хмарно-білого барвінку
Журавлі у кличному відмінку
милі називатимуть місця.
Знову літо - вічного кільця
складові минатимуть зупинку,
Поєднались в вічнім поєдинку,
мов із небом пташі два крильця́.
А краї в безмір’ї острівця
окрилятимуть в одну картинку
Журавлині мандри на відтинку,
що розбив надвоє їх серця...
Літо добігатиме кінця...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595648
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Весна вливалась плавно в лето...
И лето в осень - не спеша...
А я болею и болею...
И мой диагноз - влюблена...
Тебя я видела сегодня,..
Тебя я видела вчера...
И за окном всё тот же ветер...
Надкушенная в бок луна...
Холст женских лиц рисует время
Пунктиром нервным мастерка...
Мне кажется,что я... старею...
Как лето - в осень(не спеша)...
Но я болею и болею...
Тобою только...тчк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595594
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Вороном спущусь на карниз,
прокричу несуразно, невнятно:
Я птица, что падала вниз,
и вверх вздымалась обратно.
Я ветер в поле широком,
я шепот в ду́шной квартире,
пуля, что летела боком
в Богом забытом тире.
На полу лежащим стаканом -
гранённым, ненужным, разбитым -
я лежал, и, как не странно,
был живой, и в тот час убитый.
Вы меня позабыли... наверно.
К сожалению пора нам проститься.
И, как бы мне не было скверно,
я не буду о Вас молиться.
Затеряюсь меж росы по утру,
и, скомкав все интриги,
зажгу костёр и сотру
прошлого ржавые миги.
В лачуге ночуя у моря,
на границе моего небосвода,
под скрип холодного прибоя,
имя мне - Свобода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595533
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Туманом біля ніг
клубочиться жура...
Самотність розганяється словами!
Із сотень всіх доріг
шукає ту, де я
затято відбиваюся віршами.
Із тисяч всіх світів
затиснутих в мені
украплює сльозами той - для тебе...
На стику всіх вітрів
тепло несла тобі....
Холодний простір знову вибрав неба...
Чекатиму ось тут:
на гребені дощів!
На гострій висоті твого бажання!...
...Як втома від натуг
торкнеться відкриттів -
спочинь у затишку мого мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594683
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Побитим псом до тебе приповзу,
Від сорому не дивлячись у очі!..
А ти сховаєш зболену сльозу
І тихо скажеш: "Та роби, що хочеш!"
І серце в прірву скотиться без дна!..
Та краще бий! Чи покричи ... хоч трохи!
Була і будеш в мене ти одна!!!
Я зрозумів це - і приповз тобі під ноги!
Піджавши хвіст, в розкаянні душа...
Всі ідеали вже згоріли без останку!
Тепер не коштує цей попіл і гроша,
І як же важко відновити все ... спочатку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594815
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Букетом сонячних рапсодій,
Легеньким літнім вітерцем,
Віночком із сумних мелодій,
Що будять в душах світлий щем,
Простим метеликом - до сонця...
Мені б не обпалити крил,
А сісти на твоїй долоньці,
Щоби тобі додати сил.
Я стану ластівкою в небі,
Тихеньким шепотом дощу...
Щодня летітиму до тебе,
Хоч, може, й душу обпечу.
Ти в ній давно вогнем хлюпочеш,
У моїх мріях і віршах...
Я стану тим, ким ти захочеш...
Та серце болем ріже страх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594718
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Вбираю в себе спрагло, як росу,
Живі слова і рими... Як причастя,
Я їх до серця ніжно пронесу
І по краплині вип`ю віршощастя!
Я розчинюся в світлих хвилях рим,
Маленьким квантом віршослова стану,
Слізно від щему плакатиму з ним
Чи у коханні ніжності розтану.
Згорю, зітлію в попіл без останку
В віршах хмільних... Куди тому вину?!
В дурмані слова лише на світанку
В угарі віршоп`яному засну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594526
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Відміряно вже половину літу...
Садок свої плоди ще береже,
Ще небо грає сонячну сюїту,
Та темні ночі прохолодні вже.
Та ще й дощі осінній настрій кличуть,
Розмірено мінором б`ють по склі...
Ще зовсім трішки - й наче закурличуть
Прощальну пісню в небі журавлі.
Мабуть, тому на серці не спокійно,
Змішалися надія, страх і сум...
Я в цьому вихорі тепер постійно,
Ще й через серце пропускає струм
Щось невідоме чи давно забуте,
Далеке, рідне... Знаю, не моє...
Сказав би хтось мені, як далі бути...
Лиш тихо дощ по шибці б`є і б`є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593470
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Напевно га́ряче бути Сонцем..
Пече у грудях нестримне серце!
Горить вогнем все, що стане ближче!
А жар пашіє все більше й більше...
Єдина мрія - мить прохолоди!
..Усі так хвалять за світлу вроду...
Не гляне в очі той "друг", що поряд -
"Так сліпить, боже!" - й відведе погляд.
Грайливі зайки - твоє проміння
об шибки вранці "Дзень!" (прямо з півдня),
а їм бундючні назустріч ли́ця -
весь жар відіб"ють знов темні скельця...
Й вогонь твій яро тебе спікає:
як не розділиш - нутро займає!
і, спопеливши об дотик мрію,
останню сушить твою надію...
......................................
Набубняві́ла дощем хмарина!
Взяла́ в обійми враз Сонце злива.
І веселково всміхнулось небо:
нарешті свіжість, спекотне, й в тебе!....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593160
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Півсвіту зникло, наче й не було,
Як півдуші, безслідно зовсім зникло!
Надворі літо, сонячне тепло,
І я без тебе знову жити звикну...
Я сильний духом, я усе стерплю,
Хоча я ні на що й не сподівався...
Ну, а про те, чому вночі не сплю,
Собі самому так і не зізнався.
Пече і коле в руки телефон...
Страх їжаком колючим в руки вп`явся...
Слів звичний безкінечний марафон
Замовк, затих, підленько заховався.
Та що слова... Не вернуться назад
Нічні розмови про усе на світі!..
З душі назавжди зникне зорепад...
Один стою у сонячному літі...
Що буде далі?.. Просто будем жити
Своїм життям... Все буде, як раніш...
Дерева віттям будуть нам шуміти
Про те, чого в душі не утаїш...
Що буде далі??. Зміни не настануть,
З тобою розминулись назавжди!
Та й спогади тихесенько розтануть
У крапельках солоної води.
Лиш іноді в холодні темні ночі,
Як сум вогнем горітиме в мені,
Мені думки щось дивне напророчать
У місячному світлі на стіні...
І спогадом усі наші розмови -
Картинками із іншого життя...
Моя душа, як і раніше, знову
У розпачі заплаче, як дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593169
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Все очень хреново, девочка, так хреново,
что солнце погасни завтра - пусть, ерунда.
Я честно пытался быть мелочным и пиковым,
да только не выйдет, видимо, никогда.
Я сразу в тебя врастаю, сплетаю нервы
с твоими сосудами. Слышишь, вскипает кровь?
И ты отвечаешь. Первый. Ты помнишь. Первый.
Теряешь рассудок, выходишь из берегов.
Мы море - смываем границы и рушим скалы!
Мы землетрясение, Мы идеальный шторм!
Нам мало - мы бесконечность - и снова мало...
Мы - Всё. Ничего. Не важно. Молчи.
Потом
ты надеваешь кожу, одежду, маску,
неуловимо меняешься и опять -
между тобой и мной - голубые каски
с четким приказом - вот этого - не пускать.
Снова твой город и снова - моя дорога.
Рядом - не рядом. Чужие - плечом к плечу.
Я улыбаюсь глазами. Ты смотришь строго.
И ждешь моих писем. Долго. А я молчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593086
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Я не пишу два года - мне просто нечем.
Пальцы роняют ручку и мысли скачут
рыжим бесплодным полем, иссохшей речкой.
Я не могу - как раньше не мог иначе.
Раньше твои ладони сжигали кожу
и оставляли знаки - из этих знаков,
если полить чернилами осторожно,
сами росли стихи - разновидность злаков.
Время прошло и знаки впитались в тело
Перемешались и растворились в венах.
Переварились. стали обычным делом.
Скучно, бессмысленно, стыдно, обыкновенно.
Я закрываю глаза и иду навстречу.
Ты подошла вплотную, сняла перчатки.
Время не лечит. Живое - точно не лечит.
Видишь - опять проросли твои отпечатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592630
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Экспромт
Когда мне сильно заболит...
Себя я не жалею...
Кусаю губы до крови...
И открываю настежь двери...
И убегаю далеко...
На краешек везения...
И улетаю высоко...
В иное измерение...
А боль ушла весною(в мае)...
Когда слепою ночь была...
Она в лицо её не знала...
Расслышать поступь не смогла...
С тех пор о ней не вспоминаю...
С тех пор забыла про тебя...
Но убегаю и летаю...
И там такая не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592817
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Знов у́сміх заховає попіл
жертв отих вже зотлілих мрій....
Я - не я, я - той світ, що навпіл.
Згорне Час, як настане мій.
І коли розболять провини,
розіпнуть знов тебе думки -
ти сумуй те, що від Людини,
пий до дна із життя ріки!
Що комусь ця твоя присутність?!
Все мине... Нам дана́ лиш мить.
"Бути" в ній - твоя вища сутність,
гріти світ, поки дух горить!
Тож торкай все терпким цілунком,
грань тонка між "Нічого" й "Все".
Хай прийме́ день тебе в дарунок!
...Пустота завжди поруч йде...
Так від себе втомилась... Дайте
в забутті лиш утерти піт.
Ще стою! ..Тож - вперед - ламайте!
(..буде ще раз хоч спроби зліт...)
.............................................
Гострим цим не хотілось болем
ніжну знов розривати мить...
Поки є ота вільна воля,
знаю - все ще пе-ре-бо-лить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592743
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
В глазах моих...
Безбрежное пространство.
Мир зачарованный,
Укрытие...
Навек от суеты.
Убежище...
Покой для медитаций,
В них созерцай...
Разбитые миры.
И в этом космосе кометы
Поют во тьме - "небесные киты".
И мысли бродят...
Как заблудшие ракеты,
Что ищут путь...
В инопланетные мечты...
Останься здесь...
Дождись,
До времени вечернего заката...
Вдвоём - мы капли...
Догорающей звезды.
Увидишь тут,
Как светят нам
Далёкие...
Фонтаны Энцелада.*
Предвестники...
Того,
Что только знаем...
Я
...и Ты.
(*Энцелад — геологически активный и шестой по размеру спутник Сатурна, известный своими гигантскими гейзерами которые состоят преимущественно из ледяных частиц.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592510
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 10.07.2015
На серці пустка, і думок нема...
Куди вони сховалися й навіщо?
І навіть інтуїція - німа...
Життя дріма... Цей сон простий чи віщий?
Діра в душі пече і холодить...
І в світі наче вже людей немає...
Безвихідь туго, як струна, бринить,
І дикий розпач душу обіймає!..
Німує біль, і каменем печаль,
І слів нема, і сльози заховались...
А серце розрива образи сталь
Тупим ножем, щоб довше не зросталось!
А ти тримайся! Ти ж бо - чоловік!
І серце милосердне все пробачить!..
Терпіть образу ще ніхто не звик...
Та сльози - в серці!.. Хто їх там побачить?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592336
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Ти наче так далеко - і так близько...
Чужа?.. Я наче знав тебе завжди!..
Не знаю, що тобі відповісти,
А небо прихилив би низько-низько...
Для мене ти, як недосяжна зірка...
На всі твої питання промовчу
І мрії птахом в небо відпущу!
А на душі і солодко, і гірко...
Для мене ти ранковий промінь сонця,
Що гріє... Все ж боюся обпектись,
А як побачу, що не вберегтись, —
Візьму й розтану снігом на долоньці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592058
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Я заглянула лишь в глаза...
А в душу - не посмела...
Не было времени тогда...
А может...не хотела?..
Спешила(как всегда)туда,
Где страсти закипают...
И не нашла тех нужных слов,
Которых ожидают...
И не хватило пять минут...
Про них совсем забыла...
Навязчивой боялась слыть?..
Ума мне не хватило?..
Чтоб (не дай, бог),не наследить,..
Чтоб не сломать ей крылья?..
Чтобы пером не зацепить,..
Чтоб не казаться сильной?..
Кого же мне теперь винить?..
И что с моею делать?..
В какую сторону смотреть?..
Во что так рьяно верить?..
Душа была - душа из душ!..
Похожую - не встретить...
Я заглянула лишь в глаза...
Не было чёрных меток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591799
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Я сум збирала.... Сонце так привітно
твоїм теплом торкнуло серця....
Любов здмухнула десь із денця....
Гримас байдужих не злякаюсь світу,
Ти-є!
Рай забувала... З розпачем минуле....
все з днів ловила трепетно пустих...
З цілунків вітру знов отих палких
легенько уст твої́х смако́м війнуло....
Моє...
Стирало щастя контур в сірих буднях....
безсило билось об повинність....
В тобі свою знайшла невинність....
...Засни!... І той політ в п"янких безоднях...
...твоє....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591774
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Эфемерное время стекает со стрелок часов...
Затерявшись в июле, весенний поет соловей...
Подойди и открой свою дверь, отодвинув засов,
Тот засов, что закрыла, играя любовью моей.
Этот ночи огонь- воплощение грез наяву.
Уходя вникуда, никуда не уйдешь от себя.
Протяни мне ладонь!- я еще раз тебя позову...
Ты играешь любовью, но трудно прожить, не любя.
Эта летняя ночь, как солдатская жизнь, коротка.
В наступающем дне не останется места для нас.
Наш последний рассвет так похож на багровый закат...
Время временно, милая. Если сейчас- то сейчас.
И внезапно по телу как будто холодный озноб...
Треснет мутное зеркало, наши впуская черты.
Ты под влажные струи подставишь пылающий лоб,
И утонешь в росе истекающих слез наготы...
На ковре из фиалок ночных белизна наших тел,
Как на бархатном стенде старинный китайский фарфор...
Соловей поутих, как таинственный ночи предел,
Вход в весну затворив, и окончен любви разговор.
Ну а завтра- сегодня (уж утро пробили часы),
Через зыбкое "нет" преступив заповедный порог,
Сквозь штормящее море -обычный людской недосЫп-
Уплывем, как во сне, и исчезнем в развилках дорог.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070300870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591383
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Не дивись в мої очі,
Ти в них не побачиш нічого;
Вже нічого не хочу,
Лиш прОщення хиб і гріхів!
Вони давлять на мене,
Як сила тяжіння земного...
І не знаю того,
Хто б мені ці гріхи відпустив.
Не вдивляйся так пильно,
Бо немає вже й крихти надії
Розірвати насильно
Океан усіх прОжитих днів...
Я тебе турбувати
Ніколи, ніяк не посмію...
Розірвалася тиша
Пустотою несказаних слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591226
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Дощі й дощі... Настирні! Серед літа....
Уперто ллють, мов жовтню навздогін.
...А я тону в тобі!... І очі світлом
фарбують світ у сонячний трамплін,
з якого знов шугну вниз головою....
Без страху! З оберемком наших снів..
В нестримно-ніжний день, смачний любов"ю,
де й дощ не дощ - солодкий теплий спів....
І хоч за нами холод-вечір стежить
й на плечі трусить заздро мокру вись, -
ми завтра ліки знайдем на той нежить....
А поки-що, востаннє, розженись!
Й давай, ще раз, стрибнем у вир з тобою,
в руках стиснувши, наче амулет
світлину ту стару, де ми обоє:
душа і тіло.... Муза і Поет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590938
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 02.07.2015
У шелесті замріяного вітру
Твої розтануть росяні сліди...
Як пустка, стане все безмежжя світу,
Душа - немов пустеля без води.
Кульбабко-парашутиком у небо
Я б за тобою з вітром полетів!..
Душа у вирій проситься до тебе,
У вимір ще не бачених світів!
Прив`язана умовностями світу,
Не може відірватись від землі...
Лети, лети без мене в тепле літо,
А я свої причалив кораблі!..
Я залишусь лиш натяком невинним:
Що не було, того й не повернуть...
Впаду до ніг я пухом тополиним...
Мене не згадуй... І про все забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591225
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Ніжний спокій змінить нетерплячість...
Тиха радість від передчуттів....
І бажань жагу стрімку присма́чить
та солодка зваба плавних снів....
Все колише мрія... Щось шепоче....
Тепле-тепле.... кольору очей....
Нерв напнутий розпашілим "хочу!"
залоскоче... Збурить! ...Обпече...
Я ж схитрую: зго́рнусь у калачик
й подихом не зраджу свій вогонь!
...Як вхоплю́ той щастя враз окрайчик,
щоб із теплих не втекло долонь....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590810
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Сьогодні дощ посіяв в серці тугу,
Осінній настрій, смуток і печаль...
І виграє на серці щемну фугу
Самотності холодна сіра сталь.
Сьогодні заховаюся у себе
І питиму ковтками світлий сум!..
Чомусь у серці виникла потреба
Побути серед сумно-світлих дум...
Я відшукаю в колі суму спокій,
Журба піде й не потривожить більш!
Прийде спочинок тихий і глибокий -
Сум вихлюпнеться римами у вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590553
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 28.06.2015
[b][i][color="#210957"]А якщо у прірви на краю...
І душа не плаче , а ридає...
Ще півкроку , але ще стою...
І ніхто не бачить і не знає...
Дзвонять дзвони.По душі?Невже?
Ні , ще біль пекучий відчуваю.
Ще живу , ще дихаю , лише -
Правильно , це так , чи так - незнаю.
Хто рятує душі ці й чому ?
І навіщо ? Нам не зрозуміти...
З висоти все видно лиш ЙОМУ,
Ну а ми , ми просто ЙОГО діти.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589217
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 27.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.06.2015
У страсти - тёмные глаза...
У страсти - ласковые руки...
И на подъём она легка,..
От безраcсудства - не далёка...
У страсти - дорогой парфюм...
Но от кутюр она - нагая...
И обожает так тебя,..
Но ненавидит час разлуки...
И так похожа на любовь,..
Но всё таки - она иная...
Она приходит иногда...
Следы свои скрывая...
Любви же - алая стезя!..
И все об этом знают...
Любовь не ставит на колени!..
И от неё - летают!..
Любовь слюной не брызжет с пеной!..
О ней - тихонечко вздыхают...
Она приходит незаметно...
Но ты её узнаешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589959
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Цей запах вечора.... Легкий... Знадливий...
знов
чуття чарує сонячним
насто́єм.
Пестливо горнеться все мріями....
Любов...
Й, забувши втому, рвусь до них
прибо́єм!
Цей ночі літньої п"янкий, солодкий
хміль...
Так ароматом зорепадним....
... ...ніжно
бентежить сни.... І будить
....спокій мій
ловити мить.... Впиватись!...
....поки свіжа...
У надранковій розімлілій тиші ....
.... час
м"який, розлитий в млосності...
..натхненно
голубить, мов востаннє, так неквапно
нас...
...Вже сту́дить заклопотаність....
..буденна.
..Безжально стерту хвильку...
"тисяч справ"
старанно рвемо на дрібні
турботи....
А десь віддушину обідню...
..шал забрав
й коханням ма́нить Вічність..
...по-бо-ро-ти....
[b]Пісня від Касьяна Благоєва [/b]
[i](дякую за чарівний подарунок вашого щедрого серця)[/i]
***
[color="#001aff"]… Цей запах Вечора – легкий... знадливий!.. – знов
чуття чарує сонячним насто́єм,
пестливо горнеться замріями! … – Любов!.. –
забута втома!.. – рвусь в цей вир прибо́єм!
Ах, Ночі літньої п’янкий, солодкий хміль!.. –
зве ароматом!.. зорепадом! … ніжить
бентежні сни!.. І будить спокій мій –
ловити мить... впиватись!.. – … Ночі свіжість!..
В надсвітанковій тиші солод-Час
м"який… розлитий в млосності… – натхненно
голубить!.. … … вже востаннє!.. … втома в нас!.. …
І будить заклопотаність буденна…
І стерла чари Ніч!.. На «тисяч справ»
старанно рвемо Дня свого турботи.
А він – мелодію єднання!.. в шал сховав –
й коханням ма́нить Вічність – по-бо-ро-ти… …![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589843
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Чому від мене заховалось небо?
Немає волі сплутаним думкам...
Моя душа не зна, чого їй треба...
Чи, може, зна... Та їй цього не дам!
Життя зависло між двома світами,
А правда в світі білому - одна...
Змішалася із мріями і снами,
Як не крути, болюча і сумна...
Ми часто перед вибором безсилі,
Бо вибір завжди навпіл ділить світ...
І тліємо у марному зусиллі
З душі зіпхнути цей болючий гніт.
Тільки тоді, як цей тягар тримати
Нема вже змоги на своїх плечах,
Усе ж прийдеться рішення приймати -
Та й то завжди з оглядкою на страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589823
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Дождь стал стеной между нами,
вкрапляясь в толщи песка.
Вы ушли в далёкие да́ли,
и овладела нами тоска.
Я письма писал ежедневно,
и Бога молил я за вас,
хотя... сказать откровенно -
не верю в Бога сейчас.
Границы горизонта глотая,
я черкал листы́ дневника́,
и, словно, старуха слепая,
в тотчас смотрел в никуда.
Я верно и хрипло скулил,
как пёс в домашнем углу.
Истратил остатки чернил
на письма в этом году.
И хоть ты пропала навеки,
и пусть ты покинула нас -
любовь измученной калеки,
вечно преследует Вас.
Врать не буду - я устал,
и под толщей снегопада,
коньяка подняв бокал -
я нажрался до упада.
Ждать обучили. Не спорю.
И спасибо, что меня берегла.
Всё тем же псом завою -
от чего ты меня не ждала?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589563
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Люблю стихи,которые живые...
Люблю и те,которые фонят...
С которыми попутный ветер!..
И от которых помутнеет взгляд...
Которые из серединки сердца,..
Из золотого ларчика тиши...
Которые бывают с перцем,..
Без выпендрёжа,..без туфты...
И те,которые картечью!..
И те,которые шалят!..
С которыми взахлёб и сердце...
Которым протеже - душа!..
Которые становятся родными...
С которыми благоухает сад!..
И для которых все открыты дверцы...
И от которых не попятишься назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589098
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
[i][b]Іде за обрій довгий літній день
Зелені жмурить зморені повіки.
Вже завтра зовсім інший день прийде...
А цей, а цей прощається навіки.
Він встиг усе, що Боженько велів,
Йому пташки вже славу відспівали,
Вклонилися троянди до землі
І ми його таким як є прийняли.
Вечірня тиша... і я в молитві щиро
Подякую за день прожитий БОГУ!
І знов для всіх, для всіх попрошу МИРУ
Й послати всім в житті ЖИВУ ДОРОГУ!!![/i][color="#ff0000"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589008
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Розхристані ночі....
Приче́сані дні,
занурені в гладкість
"Так треба!"
...А очі розплющені,
жаром з них: "Ні!"
...Задовго...
чекала
на тебе....
Уривком цілунок....
Обпечений сон
об схлип зобов"я́зань
рутинних....
І щириться совість -
це твій рубікон:
терпляче.....
зрікатись...
повинна....
Нестерпно! Розі́б"ю...
...вже завтра цей біль
конання умовностей
бранців:
проже́ну... або ж...
безроздільно - лиш мій....
Сьогодні ж?.....
та, просто......
коханці......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588941
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Экспромт
Отвыкли руки от объятий...
Восторг не вырывался из груди...
И не терзала жажда страсти...
Остыло сердце без любви...
Потухшие глаза померкли...
Искусанные губы до крови...
И было три шага до смерти...
И к возрождению...тоже... три...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588914
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
І знову небо плаче безутішно,
Вихлюпує ридання і жалі
За кожну душу, праведну і грішну,
Мов прощення вимолює в землі...
І кожна крапелька - живильна сила
Для зболеної, спраглої душі,
Яка віками помочі просила,
Голосячи в чужому кунтуші!..
Ридає небо літніми дощами -
Змиває... закривавлені сліди,
Щоб схаменулись ми, прийшли до тями
І рятували край свій від біди!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588906
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[b][color="#ff0099"]Ти сон, ти ніжність, ти блакить
Ти найсолодші мої ліки.
У цю звабливу, теплу мить-
З тобою буду я довіку!
Ти літній вітер, водограй
Ти беріг моря хилий..
Ти радість, щастя,ти мій рай-
Бо ти єдиний милий!
Ти сонце, зорі, і любов,
Веселка що у небі.
Тобі пишу сердечно знов,
Ти все, що мені треба!
12 06 2015 р
Вікторія Р[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587116
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[b][b][/b][b][/b]
[color="#0073ff"]А чуєш дотик ніжний крізь віконце,-
Це дощ іде, змиває смуток сонце,
Веселка ніжна в небі майорить,
Кохання в серці вогником горить.
Палають очі , іскорками зорі,
Та сонечко всміхається надворі.
Моє майбутнє - ти..Чарівна доля!
Люблю тебе, на то є Божа воля.
Я дощиком - в твої долоні,
Осяду на твоїх устах..
Буду в солодкому полоні,
Життям медовим в твоїх снах!
18 10 2013р
Виктория Р[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588588
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Хочу бути, просто бути поруч...
Просто, без надій і сподівань,
Хоч на серце туго давить обруч
Зіркоснів й прихованих бажань.
Я вже гнав їх і від них ховався
За високі мури і замки!
Так собі самому й не зізнався
Про таємні мрії і думки...
А вони сховалися, як миші,
І гризуть всі закутки душі...
Ще й не сплять - у вечоровій тиші
Спідтишка нашіптують вірші...
Ось чому мені вночі не спиться:
Мрії я переступив поріг!..
Це моя скарбниця чи в`язниця?
Моя муза чи ... солодкий гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588703
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
А хочеться прийти до тебе
І залишитись назавжди...
Знайти свої ключі від неба
І полетіти вдвох туди!
На світ увесь махнуть рукою,
На всі кордони і замки -
І залишитися з тобою...
Дивитись разом на зірки...
Та що дивитись - стати ними!
В безмежнім просторі буття
Летітимуть літа і зими,
А в нас горітиме життя!
Ми поза виміром і часом,
Немає нам пересторог...
Завжди у парі, поруч, разом,
І якщо згаснем, то удвох!
Ну що? Вирішуй... Зробиш крок?
Бо час крізь пальці витіка...
Вперед? Угору? До зірок?!!
Тримайся! Ось моя рука!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588533
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
У голубім квадраті неба
Воля!
З останніх сил триматись треба -
Доля!..
Каштанів свічка у вікно -
Пам`ять...
На душу спогадів кіно
Давить.
Весна дрібно-рясним дощем
Плаче,
Слізьми по склу, як по душі,
Наче...
Скільки не сказано ще слів!...
Шкода...
В мелодіях щасливих днів -
Кода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587881
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Під тягарем гріхів людських
Убік схилилася земля,
Втонула серед душ слизьких
І хоче все почать з нуля.
Уже хитається й скрипить
Іржава стомленая вісь,
І не вперед земля летить,
А швидко котиться униз.
І відлік часу вже назад,
І шлях вже добіга кінця,
А в наших душах маскарад -
Одні лиш маски без лиця:
Всі повні чванства і пихи,
Сховались в коконах брехні
І дивляться на всі гріхи
Крізь окуляри захисні.
Я сам, скажу, не без гріха
(Хто не грішив із нас хоч раз?),
Та в моїм серці є жага
На світ поглянуть без прикрас!
Пізнати істину просту,
Просту, але таку вагому:
Нести між люди доброту,
Та перш змінитися самому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587767
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Співає ніжно сонцем літній дощ....
Грайливо краплі так лоскочуть небо,
танцюють сальсу на бруківці площ,
вистрибують з глибоких втоми товщ
і бризкають ген по веселці вздовж!
...а в мене мрії знову всі .... про тебе....
Від спеки одуріле місто спрагло
шукало свіжість.... Росяну ту звабу...
Напівпритомно прохолоду звало...
Його вже надвечір"я цілувало,
було все розімлілому так мало!
...мені ж твого лиш погляду принаду.....
І я би чаклувала, як мольфарка.....
Віддала б душу! Сльози! Радість й сміх!...
Зібрала б Вічність... Звабила б світанки....
Цнотливо-світлі сонячні всі ранки......
Любові й Щастя лагідні серпанки........
Щоб до твоїх покласти мовчки ніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587716
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Мне приоткрой завесу лета: до серединочки,..чуть-чуть...
Блуждающих огней секреты мне приоткрой,..
В чём жизни суть...
Сердец,до наготы раздетых,в горячих жерновах ночей,..
И вожделенного обета пустыни страстных миражей...
А я тебе за все за это - монетою не заплачу...
Я рассекречу наше лето в каком то тысячном году...
Прольюсь дождём тебе на крышу,когда захочется воды...
Кому то звёздочкой желанной под ноги кинусь с высоты...
Приобниму закатным солнцем и ветром унесу туда,..
Где стану капелькой солёной,..а может - пламенем огня?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588212
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Ти знаєш, годі! На сьогодні досить
терзань, вагань, і суму, і дощу....
Вплітає вітер легкокрило в коси
польоту смак, і волі.... Я впущу!
Хай крапне в серце подих невагомий
перлиною цілющою: "Живу!"
...Усмішкою зітру років цих втому!
Образи, гнів - розвію, розмету!
Не треба більше слів про те, як буде...
Майбутнє - там.... А день мій близько - тут!
Мій світ - в мені! І що ті пересуди?!....
.... Душа літає.... Не пристане бруд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587132
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Отак іти за місяцем у безвість,
Сховавши душу за тугий замок,
Вростаючи свідомістю в безмежність,
Де сліз нема, ні болю, ні думок...
Вінок із будяків з чола здійнявши,
У плащаницю загорнувши сміх,
Сузір'ям стати (хоч дрібним) назавше...
Та тягне в баговиння Єви гріх...
І засихає вкотре сіль на віях...
Чи є мета в розлуки - вища суть?
Я алгоритм життя не розумію -
Та чи дано комусь його збагнуть?..
...Ця ніч на двох - в ній тільки я і місяць ...
Отак би йти за ним у небуття..
Мій поводирю світлий, ти не смійся -
Я нерозумне і сліпе дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Як зійшлись береги…
І земля під ногами зникала…
І мені відкривалась щоразу нова глибина…
Я котилась у прірву… та впасти – чомусь я не впала…
Лиш торкнулась ногами
легенько стігійського дна…
Чи в самотності сила? –
Спитаюся в білого цвіту…
Чи однаково пестить ріка кожен з двох берегів?
І чомусь говорили - ми різними мовами світу…
І молились окремо…
бо кожен – своєму з Богів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587020
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Байдуже скреслю осінь цю важку, напевно.
Як день, прожитий марно, тихо, сонно.
Вона мене святила Бродським і Шопеном.
Труїла вперто сумом, листодзвоном.
Сховаю осінь в схрон, де сплять невдалі вірші.
В старі пісні, в стежки. В безсоння муки.
Нехай собі живе в душі глибокій ніші.
Її мінор пече, як біль розлуки.
Все тихше б’ють її дощів старі тамтами.
Скавчать ледачо злих вітрів собаки.
А я блукаю, мов берізки лист, роками.
У небі пам’яті, … як пух кульбабки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455798
дата надходження 21.10.2013
дата закладки 13.06.2015
Чорнильним сумом перепалить серце ніч, -
В снігах твоїх мовчань втопилось небо.
Трикрапки слів порожніх так болять мені.
Прострілені дірки зірок. Без тебе.
Комусь із нас кортить пограти в нелюбов.
І ждати щастя знов століття болю.
Сльозами рвати тіло після молитов.
Чи битись вперто. Чи зійтись без бою.
Розчинить нас безжально і бездумно час
У веснах тих, де ми в любові квітли,
В гіркій холодній каві днів, думок, образ…
В змілілих душах враз змаліло світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587030
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
В сердечной сумке( под ребром) у слабой половинки
Хранится камертон любви и нежности сурдинка,..
И оголённых проводов тугой комочек нитей,..
И струн,оборванных, аккорд...
И сон полузабытый...
Блокнот истерзанных стихов про встречи,расставания,..
И фотографии клочок с последнего свидания,..
И опьяняющий озон(закатанный под крышку)...
Три алых розы(без шипов),..батистовая фишка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586952
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Щиро вдячний Залюбленій у світ, яка своєю поезією "Безкрила" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586710
підштовхнула мене до написання твору
Цей твір - поетична варіація за мотивами новели " КРИЛА" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583975
Дуже дорогій мені людині присвячую
О, янголе, чому ти засміявся,
Коли мене побачив на колінах?
Чи думав, я покаятись збирався
У дійсних та придуманих провинах?
Ні, янголе, я каятись не буду…
Те каяття… чи так воно потрібне???
Словами здерти рУбище із бруду ???
Це, херувиме, виглядає дрібно…
Я на колінах… скорчений від болю…
Мої долоні – то кривава вата…
А спину вигнуло загрозливо дугою…
Там скоро будуть…крила проростАти…
Ні, янголе, вони не ті, що в тебе,
Сліпучо – білі, з ніжним ореолом…
А інші… мов шматки нічного неба,
Моєї крові зрошені розсолом…
Ті крила проросли собі з любові,
В’їдались в мозок, проростАли в серце…
Стискали душу, мов гілки тернові…
Мене вбивали божевільним скерцо…
То й що з того, що чорні? Що вбивають?
Коли любив – не страшно помирати…
Банально, правда??? Крил не вибирають,
Які на колір… Бо хотять літати…
Тобі цікаво, янголе, що далі?
Як моє тіло пошматують крила
Побачити? Та зникнути в астралі…
А потім… потім заздрити безсило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586877
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Не та матуся, що родила
А та, що понад все тебе любила.
автор: Dixi
Я дивлю́ся на рій телебаченних звичок,
І на вишкіл людей у військово-полонному рабстві,
І на агрус, який садівник виробнично -
Генним модифікатором робить ряснішим, кислястим.
...Чого більше в дитині твоїй має бути:
Рис – порядних, чуттєвіших, хитрих, сильніших?
Генів батька і мами, одних, самобутніх?
Чи тому, що дитина навчиться від інших?
11.06.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586754
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Хочеться вийняти серце
й кинути криком в дих -
вдрузки розбити нарешті
вічне оте: "..так звик.."
Зручно ось так ступати...
Вдумливо йти у крок....
Сиплеться в нас між пальців
сивий із днів пісок.....
Чуєш! Вже не встигаєм -
план твій докладний, звіт!
....Може, хоч раз, від правил
ступимо і - на зліт?!.....
- Як же? Без крил?!... Це смішно.
Ві́зьму я напрокат
(фірма - оплачено!), звісно,
їжджений самокат.
Й ми так розмірено, тихо
аж до зірок...
Ну все!
Мрія шугнула мимо
в небо, трусну́вши дощем.
Годі! Несила... Маєш:
спокій - в поли́цях твій...
В хмарку вчеплюся... Знаєш,
я ВСЕ Ж лечу!!! .... й без крил....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586721
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
[i][b][color="#034703"]Тримаю у долонях сум заплаканий
І як допомогти йому - не знаю.
У душу рветься спомин переляканий
І я завжди , завжди чогось чекаю.
З чекання складено усе життя моє
Невже це можна все назвати долею ?
Та чомусь спокою питання не дає:
Чому все так ?І за чиєю волею ?
Моя ж ти доле ! Сили дай мені !
Вплети в думки правдиві самоцвіти!
Дай віри у прийдешні світлі дні !
І миру всім !Чого ж іще хотіти .[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582179
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 10.06.2015
[i][b][color="#0022ff"]Щоб не порушити спокою,
Села, красивого до болю,
За спокій і за мир на світі
Віддала б і життя...
Якби могла на руки взяти
Я б пестила його як мати.
Найкраще в світі і єдине
Своє дитя.
Поля блакитно - волошкові
І літні вечори казкові,
В багрянім небі місяць ясний
У зорянім вінку.
Садки з рожево-білим цвітом
І сінокоси теплим літом...
Хто бачив,той полюбить щиро
Красу таку !
Тобі - село моє єдине!
Тобі - маленька БАТЬКІВЩИНО!
Колиско літ моїх дитячих -
Вклонюся в ноги я.
Подякую за срібні роси,
І за верби зелені коси,
Джерельну воду,стежку в полі
І пісню солов'я .[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586583
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Як важливо щоб люди тебе розуміли,
І мовчання твоє не сприймали в штики,
Бо, колись, помовчати захочеш таки,
А... у тебе летять прокурарені стріли.
І душа, як великий та дивний їжак,
У якого голки не такі як у інших,
Ти не хочеш терпіти ті постріли більше,
Бо вже надто багато подібних відзнак.
І ідеш тоді геть, переповнена болем,
Оглядатися більше немає причин
І, ніхто зупинити не зможе нічим,
Бо та біль, вочевидь, не пройде вже ніколи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586449
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Сколько у ночи робости тени...
Робости шорохов,робости слов...
Сколько у ночи ласковой неги...
Сколько у ночи полутонов...
Сколько Луна проплывала по небу,
Столько - и Солнце вставало с утра...
Сколько у ночи - правды и веры
Знала,наверно,только душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583349
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 09.06.2015
Осінній настрій серед літа...
Чому в житті буває так,
Що в сонцеднях, теплом зігрітих,
Душа дощів почує смак?
Пече і жарить сонце біле
У небі вогняно-м`ячем...
Надворі літо недоспіле,
А в серці хлюпає дощем...
А в серці вже пожовкле листя
Наводить на осінній сум;
Деньки сховались променисті
Серед важких осінніх дум.
Ця осінь тихо в серце вкралась...
І дай-то, Бог, що не зима
До глибини душі дібралась
І хазяйнує там сама.
Вже скроні білим посріблила...
Та то, мабуть, що не біда -
То мої білі срібнокрила
Душі, що й досі молода!
Осінній настрій серед літа
Розвіє серце бунтівне...
Моя душа теплом зігріта,
І це, мабуть, що головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Медово-полуничні, ясні дні...
Акація втонула в білім цвіті,
І соловей закохані пісні
Витьохкує у сонячному літі.
А я втону у вечоровій тиші,
Вдихну п`янкий квітковий аромат
І наче на хвилинку світ залишу...
Розплющу очі - повернусь назад.
Заплющу й розчинюся у розмаї,
У центрі виру зелені й краси...
Мене на цьому світі вже немає -
Я серед квітів крапелька роси.
Я ластівка у небі вечоровім,
Де сонячна жарина догоря...
Хмаринка в небі теплокольоровім,
Вечірня біля місяця зоря...
Частиночка замріяного неба,
Єдине ціле із безмежним світом...
Мені нічого більшого не треба,
Я став краплиночкою сонячного літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585700
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
[b]«Вальс»[/b]
[color="#0017e8"][b][i]Райдуга на небі
З залпами петард
І "new year baby"
Десь співає бард
Райдуга відбилась
і в твоїх очах
Я милуюсь ними,
руки на плечах
Ми злилися в танці,
позабув на мить
Що навколо люди,
близькість так п’янить
Ми злилися в танці,
Він лишень для нас
Пристрастні коханці
В небі все багрянці
Плечі пестять пальці
Нас кружляє вальс
І у цілім світі
Тільки ми одні
В променях софітів
У салюту цвіті
В рук моїх орбіті
В повній тишині
Ми ніщо не чуєм
Музика - У НАС
Пристрасно танцюєм
Нас кружляє вальс
© М.К.*06.06.15*
ID: №585733
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585733
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Будто бы в средневековой пыли
кони рванули и копья легли -
длинные жала.
Знаю, что нету дороги назад,
но отчего так безжалостен взгляд
поверх забрала?
Сжался до тесного номера мир,
это последний, прощальный турнир,
больше не будет.
Ты - победитель (ведь так ты хотел?)
в этом немом столкновении тел
и судеб.
Ну же, мой рыцарь, давай, не робей,
знаешь: я не попрошу: "Добей",
я все еще гордая.
Слово "прощай" обрывает набат...
...Как избавленье вошла между лат
мизерикордия.
* - "кинжал милосердия" - длинный узкий клинок, использовался для добивания раненных рыцарей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585289
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Дякую за натхнення автору Роя
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034
А тиша - це як ліки для душі,
Щоб з нами примирилася душа;
У тиші добре пишуться вірші,
Ну, а буває, ріже без ножа...
Вона відкриє в серці зорепад,
Здола страхи... Чи, може, дасть нові?..
Крок уперед чи, може, два назад?..
Майбутнє в тиші ... й тайни вікові.
Вона наш поводир до нас самих,
Стирає те, що хочемо забути...
В душі схололій, закутках німих
Допомагає віру знов здобути.
У тиші є мелодія чарівна,
Та часто в унісон з прощанням
Вона звучить надривно і незмінно...
Не переплутай тишу із мовчанням!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585141
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
[b]«Кружится в вальсе жёлтый лист»[/b]
[color="#0804de"][b][i]Кружи́тся в вальсе жёлтый лист
Парит над нами часть от солнца
Такой красив – весь золотист
Как балерина, как артист
Омытый дождиком – он чист
Влетев в открытое оконце
Кружится в вальсе жёлтый лист
А я тяну к нему ладони
И мало места на балконе
Чтоб вальс кружить,
лишь только твист
Здесь будет к месту он сейчас
На миг, минуты, иль на час
Вы позабудьте все дела
Ведь осень в гости к нам пришла
© Микола Карпець (М.К.)
*03.06.15* ID: №585090
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585090
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Я хочу тиші! Утомили люди,
Безмірний гамір, вічна суєта!..
Снують, як тіні, відчаї-приблуди,
Руйнують мозок і сквернять уста...
О, де ж цей спокій, диво-intermezzo?
Як у порталі кнопочку знайти
Під знаком "Стоп!"? Куди поділись дверці,
Які єднають вимірів світи?..
Але не прагну спокою назавше,
Лише перерви, може, день... чи два...
І там, у тиші, від людей сховавшись,
Творити спрагло... вічності слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Я рисовал её обнажённую.
Рисовал одно и тоже лицо.
И вот двадцатой осенью
её не стало, на зло.
Холодный пот заливает спину,
крутиться баранка руля.
Водитель пьян и... покинут,
мчит под покровом дождя.
По щека́м проливая слёзы,
он скулил как покинутый пёс,
которого рвали словно занозу,
дабы тот поскорее замёрз.
Навзрыд прорывая воздух,
он бежал спотыкаясь о боль.
И не знал, что скоро сыграет
в этой пьесе главную роль.
Пломбы хрустят слюной обтекая,
водитель рычит в лобовое стекло.
Ослепший слезами не замечает
на дороге молодое лицо.
Шепот. Крик. Тишина на бетоне -
Старуха с косой явилась сюда.
Кровь смешалась с помадой
в уголке очень юного рта.
Водитель, дурак, вылез с машины,
что, как салфетка, рваная вся,
и на землю свалился ногами,
словно здесь поможет мольба.
Она жива, она не погибла,
прильнула немного поспать.
Она для картин моих жила́,
она обучила... ждать.
Теперь не рисую с натуры,
хоть легли на душу свинцом
её голос, талия , руки,
но...
её позабылось лицо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585014
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Вже облітає з вишень цвіт,
Весни шалена злива.
Несу сьогодні цілий світ,
Щоб ти була щаслива.
Ще білим цвітом на межі,
Горять черешні – свічі.
Так мило дивляться мужі
Бува, в жіночі вічі.
І я сьогодні наче тінь,
Крізь заметіль весняну.
Іду, долаю далечінь,
Щоб в твої очі глянуть.
Іду, не знаю сам, чому,
Лелію свою мрію.
Несу у серці своєму,
Лиш крихітку – надію.
Так закрутився білий світ,
І все переплелося.
Що в душу наче білий цвіт,
Кохання полилося.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584913
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Родной мой... Ненаглядный... Самый лучший...
Конечно, это всё - тебе на ушко!
И каждой из ладошек... нежно-нежно...
Без слов понятно всё, без слов, конечно!
Что день счастливый этот - ты же... всюду,
во всём, всегда... Как воздух мой! Как чудо...
И... сколько там чудес на свете? Точно -
всего одно для сердца. И... для строчек,
таких, как эта, трепетно-рассветных,
немного алых, диких, будто ветер,
сменяющих одна другую... Просто,
ты есть во всём, ты есть во мне, как воздух...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584906
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
[b]«Спи любимая…родная…»[/b]
[color="#040bdb"][b][i]Вечер, кончилась работа
Стихнет в доме шум и гам
Ведь сегодня не суббота…
Спят детишки по углам
Лето пусть же им приснится
Солнце…море…и песок…
Только маме все не спится
Слыша дочки голосок
Что спросонья, что-то шепчет
Нежно мишку обнимая …
Спи мой зайка...спи малышка
Спи любимая…родная…
© Микола Карпець (М.К.)
*02.06.15* ID: №584901
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584901
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
[b]«Оставь мне капельку души»[/b]
[color="#071de0"][b][i]Ты дай мне капельку тепла...
А я верну тебе сторицей!
Святой я буду и блудницей
Зайчонком белым и волчицей
И певчей птичкой и жар-птицей
Я так хочу тебе добра.......
Ты дай лишь, капельку тепла
Оставь мне капельку души
А вся моя – и так с тобою
Мы много сил отдали бою
Где переполнено всё болью
Я проиграла, ты - дыши...
Оставь, лишь, капельку души
© Микола Карпець (М.К.)
*02.06.15* ID: №584893
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584893
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Багато слів на вітер проминуло...
І про любов твою до мене, що пала...
Дарма слова до серця я горнула,
Бо днем, як завжди , нинішним жила....
Ти говорив так ніжно і так палко,
Горнуть мене до себе ти хотів...
Ти говорив : „Люблю тебе, Наталко!”
Та досить з мене цих болючих слів...
Навіщо у словах ти
Мені життя щасливе обіцяв?
Навіщо, мов букетик квітів,
Своє життя навіки дарував?
Якщо тебе не можу я любити,
Хоча ти добрий, ніжний і ласкавий...
Якщо без тебе я змогла би жити,
Хоч знаю, що немає ідеалів...
І не потрібно мені зірки з неба,
І не потрібно всіх цих ніжних слів.
Твого життя також мені не треба –
Забудь про мене і те, що ти любив...
Smeri4ka
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584827
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
Дыханье мая...
Согревает эту ночь,
Ты стала откровенно ближе.
Меня укрыв,
Шатром своих волос...
На ушко шепчешь,
И щебечешь словно птица...
От твоего тепла...
По мне волной
Прокатывает дрожь..
И все проблемы,
Стали просто,
безразличны...
Я только чувствую...
Внутри меня,
Идёт... Метеоритный дождь...
А твои губы....
Так маняще,
Вкусно-сладко.
Симпатичны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584845
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
Я відчув, як зупинилось серце
і кудись поринула душа -
в музику незрівнянного скерцо,
океану мрій і побажань...
Водять хороводи сизокрилі
ранки-вечори і ночі-дні.
Може, знов зустріну очі милі,
зоряно-щасливі? чи сумні?...
...ті, якими ти одного разу
мимохіть поглянула в мій бік
лиш на мить.. і відвернулась зразу,
щоби не помітив чоловік.
У дочки-красуні - твої очі
і така ж усмішка чарівна.
А на щоках – ямочки дівочі.
Хай буде щасливою вона!
Ми уже не бачились роками.
Тисячі миттєвостей спливло
відтоді, як вітром з журавлями
назавжди кохання віднесло...
Та надія бачити ці очі
в серці тліє, поки буду жить.
Це – спокута.
Це - безжальні ночі.
Зранене кохання, що болить...
07.07.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304320
дата надходження 05.01.2012
дата закладки 01.06.2015
Тепло-пекучим нервом,
Ніжністю, щемом в душі,
Пульсуючи безперервно,
Рвуться на волю вірші!..
Б`ються в судомах рими,
Собі шукають подібних...
У серці то весни, то зими
Грають на струнах срібних.
Слово не вмре, не щезне -
Стане частинкою світу!..
Не помирають весни,
Просто приходить літо.
Знову теплом зігріє
І не відпустить більш...
Знову в душі, що мріє,
Квіткою виросте вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584552
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Твої губи пахнуть жасмином,
А волосся терпким вином...
Розтікаючись часоплином,
В чашку капає мед бурштином.
За фіранковим привидом ночі
Плаче сумом спітніле вікно...
Задивляюсь в закохані очі,
Випиваю тебе, як вино.
Чай жасминовий, мов кохання,
Я смакую ковтками малими...
І нізвідки приходить пізнання,
Що сплітає акордами рими.
За вікном засина світ жорстокий,
У нас - інша реальність, своя:
Тихий, затишно-ніжний спокій,
Я назавжди тут твій, ти - моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568049
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 30.05.2015
А я весну ніжну й ласкаву
Березневим погожим деньком
Запрошу на розмову і каву
З медом, корицею, крендельком.
Ми під яблунькою у садочку
Сядем поряд - й так тепло мені...
Вона - в сонячному віночку,
А я ... трохи у сивині.
Хай розкаже про теплі світанки,
У душі теплим словом озветься
І розтопить, скине кайданки,
Що зима залишила на серці.
Наша мила, приємна розмова -
Про кохання і радісні сни...
І розтане крига зимова
Від гарячих цілунків весни.
Посміхнулася білій хмаринці
І на крилах - у небо з птахами;
Залишила мене наодинці
Із закоханими вітрами...
Полетіла... Прощатись не треба...
Залишився на згадку вінок,
В чашці - синій кусочок неба
І надкушений крендельок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571353
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 30.05.2015
І хоч ми, ніби "андердоги"
Та тільки крок до перемоги!
"Дніпро" з тобою вся країна,
Одна єдина Україна!
Нехай чекає нас Варшава,
Бо це фінал, велична справа!
Та в нас є справжній капітан,
Без зайвих слів-Руслан Ротань!
І хоч ми, ніби "андердоги",
Але сталеві наші ноги
Ще допоможуть у Варшаві,
Спасибі Бойку та Канкаві!
Наш оппонент доволі сильний!
У єврокубках всяк стабільний
Та й знає Мессі, Торрес, Вілья,
Яким міцним є клуб "Севілья"!
Але "Дніпро" ще та команда!
Вона єдина, наче банда!
Боротись будуть знов і знов
Федецький, Дуглас, Селезньов...
Нехай кружляють вітряки,
А ми ж тримаймо кулаки,
Душа козацька хоче більше,
Злетіти якомога вище!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583658
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 29.05.2015
Тобі я ніжність постелю
на ложі соннім та духмянім.
Зірками випишу "люблю"
в рубінах вуст - на кожній грані..
Хочу твого тремтіння знов -
в чеканні хвилі насолоди,
без непотрібних вже розмов,
в простому поклику природи,
в простому зові почуттів,
бажань, що стримувать несила,
в пожежі дотиків і слів,
в польоті тіней швидкокрилих!..
Не озирнувшись ні на мить,
не завагавшись ні на йоту,
ми в ніч дорогою відкрить
підем - закохані істоти.
Любов пізнаєм до кінця.
Бери ось, пий мене, будь-ласка!
Для тебе серце по вінця
налите щастям - під зав'язку.
Мене ти вип'єш - і хмільна,
заснеш до самого світанку,
квітучо-ніжна, мов Весна,
царівна днів, ночей і ранків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2015
Теплой рекою под старыми ивами
Медленно медленно вниз по течению
Тенью деревьев, воды переливами
Я напишу тебе стихотворение
Первое слово по золоту золотом
Сзади по шее дрожащими строчками
Ритм в висках оглушительным молотом
Рифмы ― в глазах разноцветными точками.
Слово за словом ― плечами, ключицами
По позвоночнику между лопатками
Каждым изгибом, твоими границами
Шепотом нежным, касаньями сладкими.
Мягкими лапами, теплыми, сонными
Словно котенок играет проснувшийся...
Ты отвечаешь слезами и стонами...
Кажется стены от этого рушатся...
Счастье по небу дрожащими бликами.
Мир растворяется в хриплом дыхании.
Только волнами... пьянящими … дикими...
Рвется из нас золотое сияние...
04.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393209
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 27.05.2015
Дві зіроньки…
Дві квіточки… дві тіні…
Ти кожну добре знаєш на ім”я…
Як барви дві – весняні… і – осінні…
Де перша – Світло…
друга – то Пітьма…
Візьмеш у руки
Сонячну гітару…
Чи плач землі, який не знає меж…
Яку із них ти матимеш за пару?
Котру собі
до танцю обереш?
З тією,
Що у сонця вкрала нитки,
Сплетеш чарівно - сонячний танок?
Чи обереш вечірній спалах скрипки
На дві октави
ближче до зірок?
Чарує ніч…
Та почина світати…
І ранок розчиняється в імлі…
Яку із них?! – ніхто не може знати…
Щасливою ти
зробиш на землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583567
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2015
"Вісті Придніпров'я "
Сила «петриківської вишні»
Легенда Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Донечка, мов квіточка
Як із цим не погодитися, коли з робіт сучасних петриківських майстрів до українців промовляють старовинні легенди. Одна з них яскраво розкриває історію «петриківської вишні», у якій прихована справжня життєва драма. Засновник фабрики Петриківського розпису Федір Панко присвятив низку робіт цьому переказу. На одній із картин художник зобразив сивочолого козака, який грає на бандурі. Це запорізький лицар Остап. Він мав нелегку долю: за молодості брав участь у численних військових походах, нещадно бив гнобителів свого народу та майже не бачив рідної домівки, коханої дружини. Коли одного разу повернувся додому, мов ножем ударила в серце страшна звістка - померла кохана дружина. Одне лишилося в житті козаку - маленька донечка, Оксана. Аби виховати її, батько полишив Січ: більше не брав шлюб, жив заради дитини, плекав надію на те, що вона буде щасливою. Оксана видалася гарною, доброю серцем, розумною та працьовитою: всю роботу переробить та ще й хату і піч дивними візерунками розмалює. Зобразить вишневі квіти, кетяги калини - і зовсім ясно стає на душі у батька. «Ось-ось уже й хлопця знайде собі… - було міркує старий. - Обвінчаю та й будуть жити разом. Я поряд мешкатиму, онуків виховуватиму! А як буде онучок - повезу на Січ, з товариством познайомлю».
Вишня над могилою.
Настав час - закохалася Оксана. Обрала найкращого з хлопців, молодого козака Ярему, сміливого, гарного зовні та душею. Міцно покохали хлопець із дівчиною одне одного, мов однією душею були. Батько вже й до весілля почав готуватися, та тут завадило страшне лихо. Якось на село напали кримчаки. Палили хати, вбивали та захоплювали людей в ясир. Ярема не ховався - мужньо бився з ворогом. Ось і Оксана кинулася з вилами на загарбників. Не пощадили молодих недруги. Тож, коли бойовище скінчилося, петриківчани побачили страшну картину: Оксана та Ярема лежали поряд неживі. Нічого не лишалося батькові, як покласти в одну домовину свою надію та діточок, щоб хоча б на тім світі вони були разом. А на могилі на честь дівчини та хлопця люди посадили звичайну вишню. Тільки на диво те деревце виросло гарне, мов Оксана, та міцне і витривале до життєвих випробувань, як парубок Ярема. Навесні вишня так рясно вкрилася квітами, що від тої краси у петриківчан серце мліло. Згодом люди почали всією Петриківкою розсаджувати пагони від диво-дерева. Із тих часів усі місцеві села рясно квітнуть петриківськими вишнями. А петриківські художники часто зображують їх на своїх полотнах. Бо ж силу любові українців нікому не здолати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545934
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 21.05.2015
Ты снишься мне без лица,
снишься лишь на половину.
Сняться волосы, шея, весна...
Но наблюдаю только спину.
Вижу тебя только на треть,
мой навигатор явно сломан.
И молчу, как дурак, ибо впредь,
мне не хватает нужного слова.
Глотаю ярость, и, взамен, спокойно,
сквозь тумана жар прорываю путь,
и стою в тишине, с улыбкой покорной,
к окнам твоим решаюсь примкнуть.
Я шепчу несуразное : Приснись.
Мне большее глупо требовать.
По среди ночи ко мне прикоснись,
и прикажи за тобою следовать.
Посчитай мои звёзды на карте,
разреши к себе дотянуться.
На скамье засыпаю в парке -
прошу, не дай мне очнуться.
Не тяжело без любви засыпать,
без любви сложнее проснуться.
Очень важно - кого́ целовать,
и важно к кому-то вернуться.
В проблеске уходящей осени,
я хри́пло скажу (без акцентов):
Сегодня ты приснишься мне,
приснишься на все 100%.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582485
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Згораю я у полум’ї твоїм,
Розбещена цілунками й словами,
Тебе я п’ю, а от очима їм,
І птахою лечу під небесами.
Коли мене торкається рука,
Коли до вуха подих долинає,
Блаженна мить мій розум розпіка,
А жага серце млосно напуває.
Приспів:
Наша ватра горить і удень, і вночі,
Ми згораємо разом щасливі,
Від сердець розшукали свої ми ключі,
Обміняємось ними, мій милий…
Наша ватра горить і бере у полон,
І возносить високо у небо,
І здається мені, що це є тільки сон,
Проте більшого щастя не треба…
Не залишай тепер мене одну,
На самоті я вже не зможу жити,
Не розірви натягнуту струну,
Як маєш розірвати - краще вбити…
Жаринка я у полум’ї твоїм
І прагну в парі розділяти долю,
Я блискавка - ти гуркотливий грім,
До тебе згідна я піти в неволю.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581907
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 19.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015
Поговори із тишею, буває,
від цього стає краще на душі
і все лихе тоді на мить минає
додолу кидає свої гострі мечі .
Поговори із тишею,тихенько
словами сірими її не налякай
вона сама підійде так близенько,
душа порине аж за небокрай .
Поговори із тишею,ласкаво,
погладь її волосся золоте,
і пам'ятай , у світі цім лукавім
життя твоє ніхто так не збагне ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580166
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 18.05.2015
НЕЗАБЫВАЙТЕ О БЕЗДОМНЫХ ЖИВОТНЫХ!!!
Увидел картинку и навеяло))
[b]«Хитрюга-кот»[/b]
[color="#091fe8"][b][i]А у нас, во дворе
Нет, не в марте - в сентябре
Поселился хитрый кот
Он всем кошкам под балконом
Песни страстные орет))
И все кошечки в смятеньи
бродят по дому, как тени
Смотрят, как бы между ног
Все ж, пробраться за порог
Но в котяры есть секрет
Чтобы не было тех бед
Что творит здесь, кот наш, Васька
Принесите вы колбаски!
И тогда, дни напролёт,
Сладко спит, хитрюга-кот))
© М.К. *18.05.2015*
ID: №581929
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581929
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Ми не трималися за руки
У прохолоді вечоровій,
І не для нас чарівні звуки
Закоханого солов`я...
Та серед безлічі історій,
Написаних на серці шрамом,
У кожного життєва драма...
У нас - написана своя.
У ній немає поцілунків
Чи ніжних доторків долонь,
Нема ніяких подарунків,
Лише загублені слова...
Хоча слова ті, як вогонь,
Що опікає щемом душу...
Я лікувати її мушу?
Чи дякувати, що жива?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2015
Мама чому без тебе я в раю сам засинаю на хмарині?
Я часто плачу та люблю хоч не дала життя дитині.
Не зловлюсь ручкою за палець, не вчують в домі милий сміх,
Не скажу перше слово мама і не побачу я твій світ.
І смак грудного молока ніколи я не буду знати,
За те я знаю слово смерть яку був змушений прийняти.
Чому вчинила ти так мама?
Я ж твоє рідне немовля?
Для тебе помилкою був...
А тут я ніжне янголя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581361
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
У запаленій підсвідомості,
В паралельній своїй реальності
Павутину плету з гріховності
Та спростовую всі банальності…
Я руйную та створюю Всесвіти
У глибинах свого мікрокосмосу…
Там чуття пропадають безвісти
Та примари пишуть рукописи…
Там буває чорніше чорного
І маленький промінчик світла
Бродить темними коридорами,
Де потвори дрімають у клітках…
В божевільній моїй підсвідомості,
Паралельній вашій реальності,
Павутину плету з гріховності
Та… плювати на всі моральності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581022
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Старик молча смотрел как на хрустящем снегу
пронеслась капля свежескошенной крови.
Он думал: " Я стар. Куда побегу? "
И от скрежета боли нахмурил брови.
Спокойно терпя в уличной драке,
он не боролся, он лишь получал
удары о чёрную землю в парке,
недавно которую он защищал.
Непостижимо уму, чтобы воинов били.
Ну пусть в отставке. Ну и что с того ?
Ведь люди они, и тоже любили
и жизнь, и радость, и вино.
Сейчас за мелочь никого не жалеют,
ведь красным цветом умылась толпа.
А те "быки", что душою стареют,
точат о слабых клыки и бока.
Старику лишь молчать, терпеть и молиться,
смотреть как отбирают последнюю грош.
- Забирай что угодно, чтоб тебе провалиться,
но ботинки, ботинки не трожь.
На улице холод, и дрожь до костей.
- Снимайте ботинки! Ему недолго.
Замерзал в тени простых палачей,
которые пса схватили за горло.
В одиноком пространстве, холоде жутком,
босой мужчина лежит и плачет.
Мороз такой, что терялся рассудок,
а сердце всё медленней скачет.
Отбивался ритм обмороженных губ -
тело ревёт, но душе нет покоя.
Старик встал, словно свирепый дуб -
деревья всегда погибают сто́я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579575
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 15.05.2015
(із Рапсодій забутого ранку)
*
О, як ти душу розтинати вмієш
Отим бентежно-гострим «Прощавай!..» –
Не відбирай, благаю я, надію,
Але й кохання вже не обіцяй!
Лиш... подаруй ще зустріч, ненароком,
Слів легковажних золоту вуаль,
І надвечірній сквер відлунням кроків
Мою розвіє по тобі печаль:
Розмова тиха, мить лише, хвилину!.. –
І рве струну надій зло-вісник сич…
Невже мені любов цвіла? манила
В надію серце: «Я ж твоя!.. поклич!..»?!
Ні… Вже погасли на каміні свічі.
І жар його не гріє спомин днів,
В які – о, небо! – не ввійти нам двічі…
І марно кличу я в оману снів,
Щоб долюбить, доцілувати губи,
Теплом долонь зігріти щастя мить,
Простить!.. А ніч останні зорі губить,
І щем у серці… І болить, болить
Оте «Прощай!..»
Я зустрічаю день
Тим злодієм, що вкрав в себе самого:
– Як, зрячий, заповітне із знамень –
Тебе, кохання не побачив твого?!.
*
Згаса вогонь в каміні. Я один,
І незавершеним романом – спогад ночі,
У відблиску печалі – рідні очі..
А на губах – слід від твоїх сльозин...
Ще запах Nina Ricci… шелест шовку…
Розлук одвічний смак – гіркий полин,
Там ніч «Прощай!..» твоє останнєє шепоче
У смуток днів, де я – самотнім вовком…
І догорає сніп моїх провин…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576370
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 14.05.2015
Жил мальчик на свете обычного роста,
в обычных ботинках, с причёской простой.
Людям он не фальшивил улыбкой,
ведь сердце забито одной добротой.
Считал ночью звёзды, пел про пиратов,
смотрел с папой мультики до ранней зари.
Пережил в своём доме семнадцать закатов
когда приговором одарили врачи.
Не нужно ему кошерных конфеток,
шоколадом не надо его засыпать.
Лучше во двор к друзьям своим верным,
где будет веселье, где можно играть.
Тут хохот стоит круглые сутки,
запахом счастья пропитано всё.
Куда не глянь - везде крики да шутки...
Все здесь родное, всё здесь свое.
Вот Сашка - его лучший напарник -
в "стрелялки" играет у подножья качель.
С деревянным ножом залезает в кустарник,
гудят все мальчишки над захватом земель.
Вот Таня и Ксюша - юны и прекрасны,
в ларьке по ириске за мелочь берут.
И хоть пломбам в зубах конфеты опасны,
ещё по ириске скоро возьмут.
Бабушка Света с Максимом гуляет,
бормочет под нос непонятную речь.
А внучек перед бабой метеором гоняет,
так что бабуле не скоро прилечь.
Один только парень ни с кем не играет -
сидит у окна и молча глядит,
как люди от детства и чуда сияют.
Настолько живут, что хочется жить.
А он всё сидит и постоянно мечтает.
Засиделся в коляске - хочет бежать
Не знает никто, что в душе он летает,
когда в жизни он может лишь уезжать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579721
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 14.05.2015
По ньому топтались як по асфальту важкому,
тикали пальцем у цього німого.
Сміялися з одягу, штовхали в живіт,
посвятили німого у вільний політ.
Він не скаже ні слова, він промовчить,
хоч у душа, як у клітці, нестерпно кричить.
Сльозами умився наче зранку водою
і на дах поліз своєю ходою.
Під нічним, чистим небом тіло лежить,
життя то завмерло, то знову кипить.
Вітер осінній за руки хапає –
кидається, б’ється, і знову тікає.
Овіяним сном та нічним, чорний даром
до небес полетів хоробрим Ікаром.
Вдивлявся в безодню, до бездушних зірок –
хоче до них, та немає квиток.
Прокинутись десь на екваторі Марсу,
вдихнути розріджений кисень із кварцу.
Поглянути вгору, поглянути вниз,
відчути тутешній, засолений бриз.
Ось Андромеда у сні спочиває,
прокинеться, згасне, і знов оживає
в голові юнака, підігрітого чудом,
котре захистило від тутешнього бруду.
Так хоче втекти через терни до зірок,
прорватись крізь атмосфери кісток.
Віддатись просторам безкінечної тиші,
бо в тишині люди добріші.
Він розуміє, що не промовить ніколи
слів доброти, злості, ніжності, любові.
Слова котрі просять себе прокричати.
Неможна…
зірки навчили мовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579993
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Осінь і Львів... Таємниче побачення,
Сховане світлом нічних ліхтарів.
Він дарував їй жоржини небачені,
І від очей її, стриманий, млів.
Що так дивились на нього закохано,
Синню вели у любов-небеса.
Так листопадом ввірвалась непрохано
В днів круговерть її ніжна краса.
Брала в полон поцілунками ніжними,
Пестила тіло "бабИним" теплом.
В ложі з туману кохалися пристрасно,
Наче нікого крім них не булО.
Одна на двох терпкуватість кавовая...
Листок осінній.., як дотик руки.
Пристрастю ніжною та їх розмовою
Осінь у Львова в душі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533322
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 13.05.2015
Вони, як тридцять три богатиря.
О ні! Неначе "кіборги" із сталі.
Відвагою їх очі пломенять -
Тут смерть всім ворогам! Ні кроку далі!
І знову захищатимуть всіх нас
Від "градів" смертоносних супостата,
Щоб не спинився України час,
Сльозами не вмивалась жінка й мати.
А ми руйнуєм стіни із журби,
Ламає віра ґрати із утоми,
До Бога посилаєм молитви -
Живими щоб вернулись ви додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562690
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 13.05.2015
Іде нещадна боротьба
Брехні із Правдою Святою:
Бо кривдою живе юрба,
А вірні жертвують собою.
через серця лежить Межа:
Народи крає та родини.
В одному серці править лжа*,
А інше – праведна світлина.
Тому один досяг висот,
В чинах купаючись та славі.
А Дуб** пішов собі на фронт,
Заради ладу у державі.
Проте й на фронті є щури,
Що чинять зраду Україні:
Заради власної нори
Вчиняють хаос у країні.
Не 'дна Росія ворог нам,
А та брехня, що світом править.
Вона і створює бедлам
В людських серцях, де жаба давить.
У час запеклої війни
Є перевертні у погонах
Підступні слуги сатани
Злочинці в наших батальйонах.
12.05.2015
[b]лжа[/b]* - НЕПРА́ВДА (те, що суперечить правді); ОБМА́Н, БРЕХНЯ́розм.,ЛЖАзаст., ОЛЖА́заст. (навмисне викривлення істини). - Неправда. http://uk.worldwidedictionary.org/%D0%BB%D0%B6%D0%B0
[b]Дуб[/b]** - Олег Дуб, боєць батальйону Донбас, попав під арешт через незгоду з командиром в питаннях законності наказів про зачистку села Миколаївки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580821
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2015
Привіт, далека незнайомко.
На зорі дивишся?...Я теж...
А чуєш, як тремтливо й тонко
Бринить струною далечінь, без меж...
Уява -це чудова річ.
А час крізь пальці, як пісок.
І дивиться на мене ніч
Очима-перлами зірок.
Лише до неба погляд кину
І бачу:он моя горить,
А поруч місяць вигнув спину
І тихо спить.
І серед тисячі зірок
У тебе теж своя, одна,
До неї шлях із мрій, думок,
Усе про тебе зна вона.
Моя десь поруч із твоєю-
Далекі й вічні, наче час.
Зустрінеться зоря з зорею
Й розкажуть одна одній
Все про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546612
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 12.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2015
Все менше люди помічають зорі,
Бредуть, не розбираючи дороги,
Без цілі, як кроти короткозорі,
Похмуро дивлячись під ноги.
Яке майбутнє нас чекає
Серед мізерних, збайдужілих душ ?
У мрійників в душі веселка грає,
А у невігласів - розлита чорна туш.
І не кажіть, що зараз такий час.
То все відмовки, виправдання.
Що менше людяності в нас -
То більше навкруги страждання.
Моральні цінності , високі почуття
Знецінилися , і живуть нарІзно.
А схаменуться люди - буде каяття.
Дай Бог, щоб не було запізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554473
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 10.05.2015
Ты доверься мне
В темноте...
Стань податливой
В сильных руках,
Ощущая дрожь,
Каждый вдох,
Вихрь бабочек,
Томность и страх.
Ты почувствуй меня
В темноте...
Я к тебе
Крепким телом прильну.
Поцелуи на шее - как след
Отпечатков пылающих губ.
Ты послушай слова
В темноте,
Что шепчу я
Нежно на ушко,
Оживляя фантазии
Все,
Обещая чудное
Утро...
********
...Я доверюсь тебе
В темноте,
С головой
Окунусь в океан
Этой страсти,-
Прозрачной,
Твоей,
Молчаливой,
Как дымный туман,
Золотистой,
Как лощенный брег
В свете звезд
У далеких морей..
Я услышу тебя
В темноте,
Когда мысли
Во сто раз
Слышней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558618
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.05.2015
Напишу я тебя,
Как картину.
Как художник
рисует портрет..
Взмахи кистью,
В порыве едином.
Тёплых красок
красивый букет...
Напишу я тебя,
Как поэму.
Как звучащий
Шекспира сонет..
И дополню,
И сделаю целым.
Твоей жизни
Каждый..
Куплет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560783
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 10.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2015
Колись тебе кохати я навчусь,
А поки що живу з тобою поруч,
Ночами ти моїх торкаєш уст,
І обіймаєш, і слова говориш,
Такі слова-що розтопили б лід,
У кожнім серці, хто зазнав кохання,
А я не сплю, і ніч як пара літ,
Не дочекаюсь вже ніяк до рання.
А може ти дарма зігрів мене?
Можливо я не здатна до любові?
Роки летять, а скільки ще мине,
Допоки серце щось відчує знову?
Та тільки ти надії не втрачай,
Благословить Господь і нашу хату,
Молись. Кохай. Кохай мене й чекай,
І я тебе зумію покохати...
(С) Н.Хаммоуда
08/05/2015
P.S. У останньому катрені навмисне-необхідно використана дієслівна рима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579980
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
Ві́тряний край злого неба
наобіцяв нам грозу.
Зябко тулилась до тебе -
холод цей пе-ре-мовчу!
Зацілував місяць хмарку:
томно пролилась дощем.
У надвечір"ї так парко
пахло розвитим плющем.
Хтось крокував по алеї...
Боязко стихли в тіні́ -
наші цілунки завмерлі
зрадить могли ліхтарі.
Ми, як злодюжки (все мало!),
ніжність краде́м загодя:́́
ти так удавно-зухвало,
ніби-наївно так я.....
Дощ рахувати втомився
блискавок, губ метушню!
Грім буркотливо розбився
в літню засмаглу грозу.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579958
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
В жаркий майский день, слоняясь по перрону,
я увидел девушку сидящую в вагоне.
Её смиренный взгляд, который устремился
в мои глаза, где страстно бился
пульс, а кровь, что пробивалась в висках,
скакала словно стрелка на часах.
Я, в затёртом пиджаке и шляпе,
терялся меж крика вагонного, и храпе
старого мужчины, ждущего свою старуху...
Знаете, его чувства мне по духу.
В момент ужасного прощанья я замолчал:
видел поезд, который скрежетом кричал,
его хрустящую сталь, и жидкое масло...
Оно течёт словно кровь по жилам красным.
Прощаньем пропитана вся атмосфера перронная,
а ты спокойно сидишь, такая бездонная,
сонная, моя незнакомая девица -
ты перелетаешь как летняя птица.
Убегаешь смиренно, но всё же украдкой,
тайно, наугад, и очень сладко
даришь мне, незнакомцу, улыбку,
и одновременно влюблённости пытку.
Я опьянен, и, торопясь, провожаю,
не поверишь, но уже я скучаю.
Человек обязан человека искать,
что бы вот так глупо скучать.
И вот ты пропала, ушла в горизонт,
под рукой чемодан и бабушкин зонт.
Люди впустую в тишине пропадают,
в полумраке души, увы, исчезают.
Ты медленно едешь сквозь туннелей вены,
туда , где только незнакомые стены.
Но, точно знаешь, что будешь ждать -
незнакомец обязан твою улыбку отдать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579572
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2015
Ангел безкрилий,
Друже мій милий,
Ти не літаєш у небесах...
Чому нещасливий
Твій погляд дбайливий?
Чому бачу сльози у твоїх очах?
Ангел зізнався:
Колись намагався
Злетіти високо у небеса,
Від землі відірвався
І хмар вже дістався,
Як вдарив грім, почалася гроза.
Вода з неба лила,
Землю топила,
А я летів вгору, думав, що долечу.
Там блискавка била,
І влучила в крила,
Згасила політ мій, неначе свічу.
Мене вітер гойдав
І шматував,
Немов постраждалі від бурі вітрила.
Я на землю упав,
Крила не відчував,
Які вогняна гроза спопелила.
Я лежав на землі
У прогнилій золі
І здавалось, що смерть моя неминуча.
Не літати мені
Наяву й уві сні –
Так загинула мрія моя сліпуча...
І сказав я йому:
Ти покинь цю журбу
Обіцяю, що будеш ти знову літати.
Я три ночі не спав,
Креслення малював
І почав нові крила йому майструвати.
А як тільки зробив –
До плечей причепив
І сказав: лети, ангеле, вгору високо,
Щоби вітру порив
Знову ти підкорив
І сльоза не зволожувала твоє око.
Ангел крильми змахнув
І у небо чкурнув,
А я лише вслід йому усміхнувся.
Він свободу відчув,
Як тільки крила здобув,
Але ангел раптово назад повернувся.
І обнявши крильми,
Притулився грудьми, -
Спасибі, - сказав, - що здійснив мрію мою.
Залишу́сь між людьми -
Милими, добрими,
Я завжди тепер буду поруч з тобою…
* з архіву прадавніх творів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579553
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
[b]«А сердце, просто, от любви сгорает»[/b]
[color="#2d08cf"][b][i]Я мотылёк, летящий на огонь
Свечи, что ярко в темноте пылает
Мне разум шепчет: "ты её не тронь!"
А сердце, просто, от любви сгорает
Какую причиняет только боль
Свеча сама, ведь этого, не знает….
© М.К.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568164
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 06.05.2015
[color="#06099e"][b][i]Роли все сыграны, точки расставлены
Тает в бокале вино
Письма последние мне уж доставлены
Встретиться ль нам суждено?
В этой ли жизни увидимся снова,
Знает один только бог
Но, разлюбить тебя, самая милая
Я тебя так и не смог….
Днями, ночами все мысли летели
Только к одной лишь тебе
Видно, все демоны мира хотели
Чтоб не была, у моей ты, судьбе
Милая, добрая, нежная самая
Как разлюбить мне тебя?
Скажет ль об этом, акация старая?
Ветки свои теребя….
М.К.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563847
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 06.05.2015
[b]« Коли говорить з полем жито»[/b]
[color="#070adb"][b][i]Люблю таке прекрасне літо
Коли говорить з полем жито
Про щось шепоче з вітерцем
І шелестить, як папірцем
Коханій пишучи зізнання:
- Її красу, своє кохання
І чути серед колосків
Життя народження, під спів
Щасливих, ніжних мам і тат
Що дочекались пташенят
Десь, звіддаля, зозулі лік
Вам нарахує довгий вік
А дятел, вторячи у такт
Підтверджує, що буде так
І коник, весело, в траві
Ще раз підтвердить: ви правІ́
І що найкраща ця пора
Бо квітне берег і гора
І квітнуть луки і поля
Яка ж чудова ти, ЗЕМЛЯ!
© Микола Карпець (М.К.)
*05.05.15* ID: №579154
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579154
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Посеред кімнати місячна доріжка
Стежкою у небо - прямо до зірок...
Нереальна казка прямо біля ліжка,
Варто тільки встати і зробити крок.
І вікно неначе золотом розшите,
А за ним безмежний паралельний світ...
У іскристій тиші загадка розлита,
І муркоче тихо у куточку кіт.
Поза меблі мовчки поховались тіні
І з котом співають пісню в унісон...
Як по сходах, з неба в місячнім промінні
Спуститься до мене кольоровий сон.
Зорі загадково світяться у небі,
Як ілюмінатор, зоряне вікно...
Скоро вже світанок... Мені спати треба,
А я задивився ... місячне кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579015
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
[b]«Музыкант»[/b]
[color="#1204d4"][b][i]А в подземном переходе
Весь одет не по погоде
Позабыв про ветер, дождь
Позабыв за пальцев дрожь
Раздавая свой талант
Всё играет музыкант
И стоят, застывши люди
Позабывши о простуде
Позабывши о делах
И в промокших башмаках
А когда последний звук
Из волшебных его рук
Растворится над толпой
И сольется с тишиной
Что нависла над людьми
Станем все, на миг, детьми
Посмотрев волшебный сон
С музыкантом в унисон
© Микола Карпець (М.К.)
*03.05.15* ID: №578613
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578613
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Обійми мене, обійми –
Хай серде́нько в знемозі мліє,
Нехай щастям п'янить-леліє!..
До незнаних висот здійми!
Полони мене, полони
Ніжним поглядом, поцілунком…
Зачаруй отим зіллям-трунком,
Що підносить із мілини!
Бережи мене, бережи
Від самотності і розлуки,
Хай не відаю більше муки!
Диво-казкою освіжи!
Забери мене, забери
У солодку, хмільну неволю,
Заплетися навіки в долю,
Рай в душі моїй сотвори!
Відпусти мене, відпусти,
Якщо рай цей згірчиш обманом,
Встелиш зраду полин-туманом…
Всі спалю я сама мости!
Заховай мене, заховай
Від людей лихих і від світу!..
Не губи лише... долецвіту...
І з корінням не виривай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576763
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 02.05.2015
Що то за гра, що смуток сіє,
І сором почуттям, що виром вже здійнялись,
Але добратися без слів нікчемних до Тебе їм не можна бідолахам.
Не знаний день, і не займана ніч,
Не пролунали неймовірні обіцянки,
І ми незнаними підемо…
І нашим дітям не кричати,
Не бачити цей дивовижний світ,
Тому що все заковано в мовчанку,
І все життя, як якась жертва,
Покладено їй на олтар.
І нехай губи висохнуть від жару
Бо не тулились спрагою об’яті,
Один до одного, не пили досхочу.
До болі, крові, до нестями…
І нехай висохнуть серця і згаснуть очі,
Якщо воно усе милилось в холосту.
А розуміння, що прийде,
Через якісь там роки недалекі,
Буде розпеченим, горючим і гірким,
І буде щохвилини, в кожне вухо, шепотіти
Ти дурень! Бо то все було пусте, що ти їм так пишався недалекій…
Ти проваландався у рот води набравши, рисуючи із себе горду Цяцю…
А те що квіткою у серця розквітало ти не зберіг,
Нічого вже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483144
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 01.05.2015
Ми поряд на рівні ментальності,
Де мрії й думки, наче сон...
В одній підсвідомій тональності
Вібруємо в унісон.
В комп`ютернім світі зустрілися,
Нема тут вербальних зв`язків;
В реаліях загубилися -
Між дат календарних листків.
За рим перепону ховаємось,
А далі за неї - не руш!
І друзями залишаємось
На відстані доторку душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571711
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 01.05.2015
Я сьогодні сп`янів
Від весняно-духмяного цвіту,
Від усміхнених днів
І кульбабок - предвісників літа.
Аромати весни
Розлилися рікою по венах,
Як замріяні сни
Заховалися в травах зелених.
У садочку сиджу,
Грію душу у цвіті черешні.
Я цю мить збережу,
Заберу у дні літа прийдешні.
І коли облетить
Білий цвіт, наче, снігом розтане,
Я згадаю цю мить
І на серці так хороше стане...
Огорне божа ласка
Мою душу любов`ю до світу...
І прокинеться казка
Весняним подарунком до літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578224
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Присвячується хорошій дівчині, автору хороших віршів, нашому колезі по сайту «Клуб Поезії» -Наталочці Процак, яка і послужила джерелом натхнення при написанні даного твору))…..
[b]«Я не йшла, я на крилах летіла»[/b]
[color="#071cdb"][b][i]Засоромлена, хоч і щаслива
Легке плаття, босоніж, і злива
Проступили всі контури тіла
Я не йшла, я на крилах летіла
Засоромлена, хоч і щаслива
І хоч злива сьогодні жахлива
Та кому є до того там діло
Моє тіло, за мить - його тіло
Засоромлена, хоч і щаслива
Не потрібно небесного дива
Бо земне я сьогодні зустріла
І мене він назвав: «моя мила»
© Микола Карпець (М.К.)
*29.04.15* ID: №577779
[/b] [/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577779
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Моя душа - розхристане розп`яття:
Вода й вогонь, а я між двох світів...
І можу запалати теж багаттям
Або втонути в хвилях почуттів!..
В обох світах мені вмирати -
Або потоп, або пожар...
Страшніше смерті обирати,
Чи фенікс я, чи іхтіандр?
І серце то кричить, то стогне -
Цей вибір навпіл ділить світ...
Чи не горить і у воді не тоне?..
Це що ж, душа моя, як лід???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573120
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Я наконец-то понял одну вещь:
Что легче разговаривать с безбожным,
Чем с теми, кто цепляется, как клещ –
За ложь. Да так, что вырвать невозможно!
Таких упрямцев братьями зовут,
Поскольку вроде – тоже христиане.
И песни те же самые поют,
И правду ищут также не в Коране.
От Библии их трудно оторвать:
Они все там – глазами и устами,
Но Слово не желают принимать
Глухими и жестокими сердцами.
Идея-фикс зациклилась внутри,
И яд религиозный выделяет.
Попробуй о Христе заговори –
Цитатами, как камнем, забросает.
Так хочется сказать: «Закрой уста!
И уши растопырь свои пошире,
Отверзи своё сердце для Христа,
Пусть явится тобой Он в этом мире».
Он хочет не цитат твоих пустых,
И даже не хвалебных восклицаний -
А духа действие плодов живых,
Подобие Апостольских Деяний.
Лучше скажи пять слов умом своим,
Чем те цитаты, коих ты не смыслишь,
И делом помоги друзьям больным –
Тогда и говори, что Бога слышишь.
24.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577480
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Хтось зберігає дитячі малюнки?
У вас для них виділена якась певна тека?
Чи, також, вважаєте, що ці візерунки
Не зрозуміє жоден аптекар?
А ваші малюнки хтось зберігав?
Хтось дорожив чи цінує їх досі?
Ви здатні згадати відтінки тих фарб
В глибинах свідомості, в її відголосі?
А що малювали самі? Може квіти?
Машини, тварин, пейзажі, людей?
А бачили, що нині малюють нам діти? –
Руїни, страждання і сльози з очей.
І в тому усьому лиш наша провина,
Хоч як не хотіли б ми це визнавати.
Ви зберігаєте малюнки дитини?
Готові за зміст їх відповідати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572686
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Мы с тобой внебрачные дети бога.
Только это очень большая тайна.
Нас таких осталось совсем немного.
Да и те остались считай случайно.
А у бога много детей законных.
Дети церкви. Дети его морали.
Но среди обрезанных и крещенных
Мы с тоски как правило вымирали.
Они знают - только то что им можно.
Они любят - только так как их учат.
Они нашу правду считают ложью.
Не проверив. Просто на всякий случай.
Они смутно чувствуют - мы - другие.
Но понять не могут что их тревожит.
А причины, знаешь, совсем простые.
Не они но мы на него похожи.
2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 26.04.2015
[b]Бандерівець - звучить гордо![/b]
[color="#0724de"][b][i]Гадаєш ти мене образив,
коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
СЛАВА УКРАЇНІ !!! ГЕРОЯМ СЛАВА !!!
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576458
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 26.04.2015
[b]«Уві сні і наяву»[/b]
[color="#0c09d9"][b][i]Зустрів тебе торішньою весною
Коли ти йшла по Києву сама
А личко, вмите ранньою росою,
Таке чудове - кращого нема
В косі барвиста, жовто-синя стрічка
Де колір неба, сонця і тепла
Сама ж, струнка – нагадуєш смерічку
Мов з казки чарівної ти прийшла
Хода неспішна, грація - царівни
Засмаглі ніжки - непристойно рівні!))
Такі, що не відІрвеш ти і очі
Якби не інші, зваби ще, дівочі))
Одна така, на тисячі людей
В голівці милій, тисяча ідей
Куди піти, що бачити ти хочеш
Бродив з тобою, я аж до пів ночі
А потім ми співали ще пісні…
А потім…все було немов у сні…
Я думав, що наснилася мені
Якби, не були разом, всі ці дні
Та що там дні, минає вже і рік
Та що там рік – часу я втратив лік))
© Микола Карпець (М.К.)
*26.04.15* ID: №577123
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577123
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Якби я знав, то не пішов,
щомиті день цей проклинаю,
навіщо я тебе знайшов?
тоді не знав я, що шукаю.
Тобі віддав я все тепло,
поблизу тебе ледь-ледь дихав,
чому ж тоді все так пішло?
любов холодніша за кригу.
Твоєї тут нема вини,
виною є всьому любов,
холодна, мов прихід зими,
й болюча, як червона кров.
Холодна як сніги у літку,
ти несподіванно прийшла,
прозора, як тоненька нитка,
але холодна як зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577091
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2015
В Моли́товнім Домі моли́тва луна́є:
«О, Боже Великий, ми любим Тебе!
Навчи нас молитись!» - вся церква благає,
Адже так навчив їх агент ФСБ.
В будинку ж навпроти дитя помирає,
Бо в батька на ліки немає грошей.
А церква гуде вся, аж люстру хитає:
«Ми хочемо чудом зціляти людей!»
А й справді: то дивом було би великим,
Якби фарисеї закрили роти,
Та ще якби схудли хоч трохи їх пики –
Коли би стражде́нним змогли помогти.
Господь нас навчав годувати голодних,
Та зцілення хворим руками нести.
Тож ґвалт зупиніть молито́в неуго́дних –
Та спробуйте в дім, що навпро́ти, зайти́.
25.04.015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577034
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Держа́ва хворіє, країна – недужа́,
Донба́с – у крові, анексо́вано Кри́м.
Російські війська́ Україну паплю́жать,
А ми́ зволіка́єм: «Не гря́нув ще грім».
Як у́ лихома́нці, курс гри́вні стриба́є,
І гіпертонія пода́тків росте́.
Цін ка́рдіогра́ма до сте́лі сяга́є,
Пита́ння свідо́мості – те́ж не просте́.
Брехне́ю зара́жені всі бюрокра́ти
держа́вний бюдже́т роз’їдають Глисти́
І знов ожиріння серде́ць в депута́тів -
Росту́ть їх раху́нки, як тіло кісти́.
Аго́в, лікарі! А де ж ви́ причаїлись?
Чому́ не ліку́єте зе́млю батьків?
Чому́ від наро́ду свого́ відхрести́лись,
Нато́мість пусти́вши в коша́ру вовків?
Чому, мов щурі, поховались по но́рах
Назвавши себе пастуха́ми ове́ць?
Вовки́ роздирають ота́ру по го́рах,
Та це́ не торка́ється ва́ших серде́ць.
Ви правди не кажете зло́діям в о́чі,
Хаба́рник про пе́кло нічого не чу́в,
Бо Господу церква служити не хо́че,
Пророк - голос Істини зо́всім забу́в.
Як ті фарисеї, за букву вчепи́лись,
А Слово Святе зодягли в формалізм.
Недба́лістю, замість води, охрести́лись,
Байдужістю спровокува́ли сади́зм.
Пора одягну́тись у білі хала́ти:
Це - відповіда́льність за вла́сний наро́д.
Почніть милосе́рдям його лікува́ти,
Стерильним тампоном закри́вши свій ро́т.
25.04.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577002
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Чи бувають кордони для мрій?
В мріях теж зупинятися треба.
Є межа, а за неї не смій...
Потім боляче падати ... з неба.
Хоч не проти омріяних снів,
І за ґрати їх не сховати,
У віночку римованих слів
Хочу душу свою заховати.
У душі хочу жити з весною,
Із сумлінням бути на "ти",
Будувати, вести за собою,
А не спалювати мости.
А бува, щоб нове збудувати,
Щоб душа заспівати змогла,
Все старе треба розруйнувати
І самому згоріти дотла!
Ще й сумління на вулик схоже:
Розтривожиш і боляче вмить,
І ніщо тут не допоможе...
Може, з часом перегорить...
У космічному вирі галактик
Вже накреслена долі ріка,
І пливеш по житті, як кораблик,
В течії весняного струмка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576947
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Коли стає колишнім друг -
Ти не тримай, так треба, відпусти!..
Серед життєвих чорно-білих смуг
Бува, горять-руйнуються мости...
Душа болить: не допоміг,
Не втримав... Зникло, впало небо,
Але ж хотів, тримав!.. Не зміг,
А жити ж далі якось треба...
Коли колишнім друг стає -
Навколо пусто, неприємно-дивно...
При зустрічі, як руку подає, -
Моїй душі щемливо-тоскно, зимно...
Потисну... Та тепер далеко
До спільних радощів і бід...
Моя душа тікає, як лелека,
Від серця, у якому чорний лід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567103
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 24.04.2015
Весна цьогоріч така рання,
Такі погожі, теплі дні...
Ми заблукали у коханні?..
Чи загубились у весні?..
Усе у мріях і тумані,
Горить і гасне щось в мені...
У ясно-сонячнім розмаї
Є "ТИ плюс Я", а разом - "НІ".
Це, мабуть, березень навіяв
Думки чарівні ... чи сумні...
Назустріч ми так бігли в мріях!..
Та розминулись... заблукали у весні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574082
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Коли сонце накриється теплою ковдрою лісу,
Розмішає яскраву палітру в хмар сивині,
Я тебе поміж хмар намалюю, як загадкову Алісу,
Що з задзеркалля таємно вдивляється в очі мені.
Перші сутінки ляжуть на зморені плечі дерев
І засвітять вечірню зорю у сузір`ї твоїм.
Світло місяця всотує кожен розбуджений нерв.
Хочу зіркою стати і поряд горіти у небі нічнім.
Я тебе змалював і повірив у те, що Ти є.
Я повірив у казку навіщось придуману мною.
А на землю спускається ніч. Все темніше стає.
І дерева і небо і почуття.... Все покрито імлою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576007
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Минає все, вже липи відцвіли,
Повигинались обважнілі віта.
Дні пролетіли, прошуміли, прогули,
То дощ то спека – аритмія літа.
Тяжіє колос – щедрі божі ласки.
Та мить як день – майнула і нема,
Просто все - а ми хотіли казки,
Всі разом і кожен зокрема.
Як тепер, так було від давно,
Колосся скоро визріє над полем.
Нам споконвіку Господом дано,
Любити це життя солодким болем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576477
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Ми перестали вірити в слова,
Що нам говорять із любов’ю.
На звук повертається голова,
Коли вони, окроплені вже кров’ю.
Ми перестали ждати тих,
Хто пішов і не вернувся.
Й не молимось вже до святих,
Щоб він хоч раз же відгукнувся.
Ми перестали усміхатись людям,
І цим дарити їм тепло.
Не довіряєм навіть друзям,
Хоча причини для цього не було.
Ми перестали пам’ятати,
Помилки минулих поколінь.
Приречені їх повторяти,
Не піднімаючись з колін.
Ми перестали вірити у диво,
І сірі кожні дні.
Для тебе нічого не можливо,
Якщо в очах горять вогні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574662
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Читання віршів на нашому сайті зі стрічки нових творів, це як лотерея))....можна підняти настрій, отримуючи задоволення, а можна опустити його "нижче плінтуса".))..Жартівливий комент цього явища))
[b]«Зорепад, в нас віршів зорепад»[/b]
[color="#0c20cf"][b][i]Зорепад, в нас віршів зорепад
І годину, і тиждень назад
Тут щомиті злітає зоря
Незалежно від календаря
Хто яскравіше сяє, хто тліє
Кожний пише з нас так, як уміє
І віршує лиш, риму свою
Залишаючись в власнім Раю
Бо для кожного, власне – найкраще))
Будь ти генієм, а чи ледаще))
Пацаном, чи з горбом дідуганом
Чи в собі уже впевненим паном))
І задача то є непроста
Заслужив з них хто 5, хто "хвоста"? )))
Оцінити, поставити бал
Хто на скільки тут вірш „наклепав”))
Одні пишуть, про зраду/любов
В інших ріками ллється все кров*
Треті славлять появу весни
І бузкові їм сняться лиш сни))
Так і пишемо - ночі і дні
Що в душі, в голові, і в мені
Що на серці і на язиці
Хоч погані, а все ж ми - митці))
Хоч погані, а все ж, "рифмоплёты")))
Дехто скаже, що ми – ідіоти
Дехто пальцем вертить біля скроні))
Дістає дехто шмайсер, у схроні))))
Але мусять вони усі знати
Що не кинемо ми віршувати!!!)))
© М.К.[/i]
* - попрошу не лаятися за "любов - кров"))), але і любові і крові достатньо вистачає у нашій римі і в наших віршиках))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574455
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Листьями шуршит, ежом, под ногами Осень.
Желтым цветом заражен двор и старый парк.
Дым прогорклый от костров так порой несносен.
Мелкий дождик моросит, слышен лай собак.
Грусть уютная, своя, добрая как в детстве,
Свитер греет, от дождя прячет капюшон.
И от этого всего никуда не деться,
без чего октябрь бы смысла был лишен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354075
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 19.04.2015
Україно, ти - дивна, прекрасна земля...
Але перед тобою ми винні, красуне,
Бо з нас думає кожний: "Моя ти, моя!"
Ворог теж з тою ж самою думкою суне.
Володіти тобою ми хочемо. І
Це гріховне бажання, бо завжди, відвіку
Бездоганні душа, розум, тіло твої
Власність є тільки Бога - твого чоловіка,
Бо лише тільки так маєм ставитись ми
До твоєї особи, бо ти є особа.
Хай ніколи не входить у наші уми
Заздрість Богу, яка постає як жадоба.
Бог - твій власник, а ми - тільки захисники.
Божі ми і твої слуги просто смиренні.
І лише розумінню цьому завдяки
Ми стаєм сильні і непереможно натхненні.
16.04.2015
Донбас
Петро Орлов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575253
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Ще не вмерла Україна!
І не вмре ніколи,
Бо не стануть на коліна
Вкраїнські соколи!
Правда наша не загине –
Задзвенить шаблями!
А неправда хай спочине
Поміж москалями!
Чуєш, іроде московський,
Окупанте –«брате»,
Забирайся зі святої
Вкраїнської хати!
Воля наша не поляже –
Воскресне з руїни!
Ось така-то слава, враже , –
Слава України!!!
Автор малюнка - Анатолій В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557658
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 17.04.2015
Україно, вставай із колін,
Нас не зможе ніхто подолати!
Відбудуємо все із руїн,
Лиш було би кому будувати…
Доля гнула не раз і не два,
Била, мучила, катувала…
Мову нашу топтала Москва
І від люті, скажена, стогнала…
Бо не вирвати серце з грудей
У землі, яка любить співати,
Яка родить найкращих дітей,
Щоб гордилася ними мати!
Чи є в світі такий ще народ,
У якого так серце палає?!
Через терни до вільних висот
З попелища й руїн воскресає!
Та не мириться «старший брат»,
Затісна йому стала хата…
І підступно московський кат
Убиває «молодшого брата»…
Кращий цвіт український поліг,
Куля клала і батька, і сина…
Та ніхто б заховатись не міг,
Коли кров'ю стікала Вкраїна!
Серце плаче – аж мозок болить…
Їм би жити, мужніти, кохати…
Ще до когось кохана спішить,
А когось виглядає ще мати…
Хтось дружину в надії лишив,
Інший сина чи доню покинув…
Ще учора… життя він любив,
А сьогодні… поліг… загинув…
Крики, відчай з усіх сторін
І… смертельно-кривава руїна…
Глухо стогне церковний дзвін…
За синами ридає Вкраїна.
Вже не боляче… Добре там –
Вартовою Сотнею в небі…
Ти ж, народе, навіки затям:
Вони гинули тільки за тебе!
Чи було їх тоді тільки сто?..
Небо знає, та ніби не чує…
І не відає правди ніхто,
Лиш Господь їхні душі рахує…
Вони моляться хором за нас…
Їх оплакує вся Україна…
Знай же, кате, настане твій час
Перед Божим судом на колінах!
За невинно пролитую кров,
За страждання і чорні хустини…
Що то гроші?.. Влада?.. Любов?..
Найцінніше – життя людини!
Українонько, рідна моя,
Не журись, підростає вже сила!
Загартує їх слава твоя –
Українська ж їх мати зростила!
Синьо-жовтий наш стяг майорить!
Нас багато, усі ми – єдині!
Хай сміливо й велично звучить:
- Слава нації! Слава Вкраїні!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555345
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 17.04.2015
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці її застили сльози,
Сльоза, що біллю серце пропалила,
Непрошеною видерлась і вмить застигла.
Маленька постать, та велика дума...
Завмерла зелень у очах - озера суму.
Що за свій вік побачила, почула?
Яких висот, яких багатств здобула?
Одне багатство в неї - три синочки...
Ростила, пестила,недосипала ночки.
Три сини в неї, чоловік - родина,
Подвір'я в квітах, мила Україна.
Всі клопоти за них взяла на себе.
Не скаржилась. І все було б як треба
Сини завжди про маму добре дбали,
І батькові завжди допомагали.
Та ненароком все в житті змінилось -
Прийшла війна, неначеб-то наснилась.
Прийшла пора країну захищати,
А з нею і любов, і рідну хату.
Сини її ні миті не вагались,
Тайком від матері на фронт зібрались,
А батько вслід синів оберігати.
Була родина - стала пуста хата.
Волало серце мамине в долонях,
Билась душа і розривалось в скронях,
Летіла б птахом слідом за синами
І захищала б крилами - руками.
Як бути, в розпачі, куди летіти?
Вона ж їм мати, вони їй діти.
І де ж ту розпач, ту печаль подіти?
Краще б живцем у полум'ї горіти.
Припала до ікони, помолилась,
Куточку кожному у хаті поклонилась,
Зібрала мати деякі пожитки -
"Я буду там, де поряд мої дітки."
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці вже не бреніли сльози,
Сльоза, що біллю душу пропалила,
Не видерлась, а силу породила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575097
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
[i][color="#b50707"]Может показаться, что это я даю поучительные советы читателям. Уверяю Вас: просто делюсь тем, что слышу сам в свой адрес от Моего Наставника.[/i]
[/color]
Когда твори́шь – не торопи́сь,
И мысль возде́рживай от взры́ва.
А сам за му́зой не гони́сь,
И обуздай души поры́вы.
Не позволяй душе «бузи́ть»,
А му́за – пусть себе гуля́ет:
Твоё задание – твори́ть
Всё, что Творе́ц повелева́ет.
А Он дикту́ет в тишине́,
В чуть слы́шном дунове́ньи ветра.
Не доверя́й взрывно́й волне́:
В ней тво́рчества – ни миллиме́тра.
Оставь эмоции, осты́нь!
И пло́ду ду́ха дай свобо́ду –
И он добу́дет из твердынь
Любви живительную во́ду.
Терпенье – в кро́тость облачи́,
А послуша́ние – в смире́нье,
К труду приле́жность подключи́,
Усе́рдие же - к обуче́нью.
Лишь только та́к шеде́вр созда́шь,
Способный Господа просла́вить,
А безответственный кура́ж -
Для детских лучше и́гр оста́вить.
15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574758
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 17.04.2015
[b]«С небес спустился ангел»[/b]
[color="#0813d6"][b][i]С небес спустился ангел
Вошел в мой сон земной
И я теперь не знаю
Творится что со-мной
Он будоражит душу
Мечтами прошлых лет
И я барьеры рушу
И мне покоя нет
Не знаю, будет ль счастье
И что там впереди
Но сердце рвет на части
Желание в груди
Чтоб все, что растревожил
Мой ангел неземной
Твой образ взял и ожил
И встретился со мной
© Микола Карпець (М.К.)
*12.04.15* ID: №573797
[/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573797
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 13.04.2015
[b]«Когда рядом милый друг»[/b]
Как красиво всё вокруг
Когда рядом милый друг
Когда рядом только он
Всё вокруг – красивый сон
Всё вокруг – словно в Раю
Я парю – лечу – пою
Ну не я – моя душа
Как же жизнь ты ХОРОША!))
© Микола Карпець (М.К.)
*07.04.2015* ID:572556
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572556
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 09.04.2015
[b][u]«Я нарисую нас, двоих»[/u]
[color="#1608d4"][i]Я нарисую нас, двоих
Потом добавлю счастья кроху
И добавляя понемногу
На полотне родился стих
Добавлю блеск любимых глаз
От счастья, радостной улыбки
И звуки солнечные – скрипки
Я нарисую только нас
Я нарисую только нас
Все, кто другие, нам помеха
Из нас и детского лишь смеха
Вся жизнь пройдет без лишних фраз
Я нарисую только нас…
© Микола Карпець (М.К.)
*06.04.15* ID: №572499
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572499
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Іти на жаль уже пора,
В лице дивитись смерті.
Але мам ти не одна,
Поки буду я в твоєму серці.
Поки будеш мене пам'ятати,
І листи читати у вікна.
Доти буду мам я знати,
Що не остання ця весна.
Що не в останнє бачу я,
Як палає Сонце вдалині.
Що не в останнє чую я,
Тріскит дерев у вогні.
І я вернуся обіцяю,
Лиш одне не знаю я.
У кого мамо я стріляю?!
І кого убиваю я!!!
Вони схожі же на нас,
В одному бачив брата.
Не вірю, що прийшов той час,
Коли людяність була розіп'ята.
І я у Бога прошу та благаю,
Наших дітей захисти.
Бо мамо точно знаю,
Без жертв не прожити війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542133
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 09.04.2015
Христова Церква, ти – свята,
Його Пречиста Наречена.
У ці Пасхальні дні-свята
Ти – особливо вдохновенна.
Твій Бог із висоти небес
Милується тобою нині,
Бо Син Його – в тобі воскрес:
Він не належав домовині!
Він так тебе одну кохав,
І так про Вашу зустріч мріяв,
Що все Своє життя віддав –
Зерном в твоє життя посіяв!
І ти з’явилась, проросла,
Зелені паростки пустила!
І цьому світу принесла
Христової Любові силу!
З глибин гріховної землі
Пробилася жива стеблина:
На фоні чорної ріллі
Зазеленіла скатертина.
Б’є світла промінь крізь пітьму
Від слайда – на екран, в картину:
Так ти прийшла в гріха тюрму,
Відобразивши образ Сина!
Не заплямована гріхом
Та прагматизмом цього світу,
Навік заручена з Христом,
Росою праведності вмита.
Твоя суперниця не спить:
Також весільну сукню шиє.
Блудниця мріє про ту мить,
Коли Христом заволодіє.
Та не отримає вона
Каблучки – символа вінчання,
Бо на правиці сатана
Поставив їй свій штамп кохання.
А ти ввійдеш у Царський Дім,
Як повноправна господиня,
Бо все призначене у Нім -
Закоханій в Царя рабині.
Хай дзвонить дзвін на Великдень:
Велике свято – Воскресіння!
Хай янголи своїх пісень
Співають псалми про спасіння.
«Христос воскрес! Христос воскрес!
І людям буде воскресіння.
Бо наша Пасха мчить з небес –
Любові вічної насіння!»
6.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572617
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Кладе на Книги руку Президент
І клятву голосно читає.
А вся наша країна в той момент
Наївно добрих змін чекає.
Радіють люди: «Гарний чоловік!
Красивий, має свій достаток».
Проте стається диво через рік:
Він ви́явився супостатом!
Розчарування знов здолало нас -
Чому такі зрадливі слуги?
Коли, нарешті, при́йде вже той час,
Що в тюрми сядуть всі злодюги?
На це розкрию вам один секрет:
Причина є отим проблемам.
Вам обирати треба не портрет
Із пи́ки, що покрита кремом.
А вірте за́вше зовсім не тому́,
Що руку він кладе на книгу:
Бо ритуал не розжене пітьму́
І в серці не розтопить кригу.
Бо що є книга? – То звичайна річ,
А в ній - такі ж слова звичайні!
Якщо у серці президента – ніч:
Чекай, народе дні печальні.
Не вір словам, котрі читає він
З тієї книги лицемірно.
Фальшиве слово - як розбитий дзвін:
Гуде в повітрі звук невірний.
Та ви й самі покиньте ритуал
І зупиніть слова обману.
Невже вам не набрид той серіал
Лжевиборів та зрад Майдану?
Книга – це попіл, а слова – лиш звук!
Шукайте Істину в тім Слові,
Котра живе не в поклада́нні рук,
А в серці, сповненім любов’ю.
Не ставте більше в чі́льники сміття́,
Що вас постійно обкрадає.
Шукайте тих, хто все́ своє життя
На теє Слово покладає.
26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569767
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 01.04.2015