vlarin: Вибране

Надясемена

Світло вікно

Де  світло  вікна  квадратом,
Лягає  на  тротуар,
За  шторою  там  кімната,
Зі  мною  пустий  бульвар.

Проводить  мене  додому,
Твій  погляд  за  тим  вікном,
Повільно  несу  я  втому,
Байдуж,  силует  за  склом.

Я  мрію  про  сильні  руки,
Та  сильна  з  нас  двох  лиш  я,
Підступні  думки-гадюки,
Плюс  гордість,  як  гріх,  моя.


Іду  повз  квадрат  віконний,
Проходжу  твоє  життя,
Позаздрить  лише  сторонній,
Любов  я  несу  на  сміття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718639
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Надясемена

Відлуння мрії

Коли  буденно  світ  цей  кам’яніє,
І  сірим  розповзається  імла,
Ми  маєм  право  на  відлуння  мрії,
На  часточку  душевного  тепла.

На  нетривалу  іноді  розмову,
Якщо  озветься  в  тиші  телефон,
На  зрозумілу  нам  лиш  колискову,
І  ефемерно-нереальний  сон.

На  «добрий  ранок»  у  якійсь  мережі,
Що  обплели  як  щупальця  ефір,
На  кілька  жартівливих  застережень,
І  відблиск  світла  може  згаслих  зір.

Ми  маєм  право  на  свою  самотність,
Сто  років  як  у  Маркеса,  чи  більш,
Не  на  роман,  і  навіть  не  на  повість,
Але  хоч  іноді  на  коротенький  вірш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718638
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Валентина Ланевич

Косий дощ поливає розкислий асфальт.

Косий  дощ  поливає  розкислий  асфальт,
Кида  краплі  холодні  у  зблідле  обличчя.
Йду  неспішно,  в  душі  озивається  альт,
Розквітає  оаза,  що  часто  так  сниться.

Де  ласкає  твій  погляд,  торкає  мене,
Й  шаленіє  у  грудях  стривожене  серце.
Я  занурююсь  в  сон,  ніжність  тілом  тече
І  тремчу,  що  на  вітрі  тоненьке  стебельце.

Трепет  той  підіймає  дозріле  вино,
Ту  глибинну  любов,  що  розбурхує  сутність.
Я    -  твоя,  я    -  в  тобі,  не  сьогодні  -  давно,
Моє  дихання  -  ти  і  моя  ти  майбутність.

09.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705649
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Ганна Верес

Я долю свою вишию хрестами (Слова для пісні) .

Я  долю  свою  вистелю  любов’ю
До  тебе,  земле,  й  рідної  сім’ї,
Поради  попрошу  в  самого  Бога:
«Дай  мудрості  для  всіх  дітей  твоїх!»
Я  долю  свою  вишию  хрестами,
Червоні  й  чорні  поряд  покладу
І  вип’ю  все  те  спраглими  устами,
Щоб  відвернути  від  землі  біду.

Я  долю  свою  квітами  засію,
Щоб  звеселити  ними  білий  світ,
Щоби  навік  затямила  Росія,
Що  маєм  свій,  прадавній  заповіт:
«Із  Волею  і  Правдою  лиш  жити
На  Українській  праведній  землі,
Нікому  і  ніколи  не  служити.»
З  прадавніх  літ  сам  Бог  нам  повелів.
23.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705218
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Світлана Моренець

ПОСИДЕНЬКИ

Повіяв  сильний  вітер  –  і  "капе́ць"!
Ми  на  три  дні  одрізані  від  світу,
мов  пращури  в  добу  палеоліту,
запалюємо  чахлий  каганець.
З  нудьги  сусіди  на  той  вогник  йдуть.
Потріскують  тихенько  в  пічці  дрова,
невимушено  точиться  розмова
про  все  на  світі,  без  вникання  в  суть.

Хоч  піст,  та  час  вечері  вже  настав.
Картопелька  готова  для  застілля,
із  льоху  дістаємо  "різносілля"  –  
що  Бог  послав,..  а  Він  таки  послав:
капусту,  помідори,  огірочки,
салати  різні,  перці  та  грибочки,
і  скибочками  в  банці  кавуни
(здалися  найсмачнішими  вони).

Ласкає  слух  графинів  ніжний  дзвін  –
з'явилася  малинова  наливка,
духм'янить  на  всю  хату  аличівка  –
у  всіх  вже  слинки,  ледь  не  до  колін!
Тож  аличівка  перша  потекла,
бо  всім  ликерам  може  дати  фору...
І  спокій  ліг,  немов  під  омофором,
розлившись  в  домі  хвилею  тепла.

Коли  б  поси́діли  так  щиро,  без  ТВ,
а  отже,  без  убивств,  страшних  аварій,
без  гніву  на  верховний  серпентарій,
їх  декларації,  без  казнокрадства,
безкарності  судійського  трюкацтва
і  без  огиди,  що  якась  сволота
нас  тягне  до  рашистського  болота,
без  жертв  терору,  вивержень,  цунамі...
О,  як  "верхи"  збиткуються  над  нами!
Масоване  тотальне  зомбування
вбиває  насолоду  спілкування,
забивши  мізки  страхом  бід  сповна...

Селяни  –  мої  милі  добрі  гості,
без  пафосу  говорять  щирі  тости,
всі  розуміють:  лихо  в  нас  –  війна.
Тож  перший  тост  –  за  воїнів  –  до  дна,
і  в  повній  тиші,  з  болем  і  в  сльозах  –
загиблим  дяка,  що  на  Небесах.
Ми  маємо  цей  мирний,  гарний  вечір,
бо  жах  війни  вони  взяли  на  плечі...

Ще  всякі  в  нас  точилися  дебати,
та  думка  в  глибині  душі  –  одна:
закінчилась  би  клята  ця  війна,
солдати  всі  вернулися  до  хати,
відкрито  радість  ми  могли  б  сприймати,
а  не  крізь  ґрати  болю  через  втрати...
Достойних  вшанувавши  поіменно,
ми  відродили  б  край  благословенний.

                                             5.12.2016  р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704858
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 06.12.2016


Галина_Литовченко

Сніговіями, переметами…

*  *  *
Сніговіями,
переметами
навкруги  розкошує  зима.
Застелила  городи  веретами,
що  наткала  завчасно  сама.
Чудернацькими
візерунками
розмальовує  прутиком  сніг,
намотала  сюрпризів  пакунками,
намела  кучугур  на  поріг.
Попід  вікнами,
попід  стріхою
завиває  вітрисько  невлад.
Зачарований  танцями  віхоли,
в  небуття  відлетів  листопад.
18.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701348
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 04.12.2016


горлиця

Знов кохання прийшло ( пісня )

Знов  кохання  прийшло,  спогад  юних  років,
Обгорнуло  теплом  незабутим.
Дотик  рук  приласкав,  стер    непевність  і  гнів,
Знов  весну  нам  вдалося  відчути!

приспів
Кохання,  мов  солодкий  сон,
Взяло  мене  в  свої  обійми,
Відчула  рук  твоїх  полон,
Уста  мої  злились  з  твоїми.  

Знов  настала    весна,  в  серці  квітнуть  сади  ,  
Знову  пісня  дзюрчить    солов`їна  ,
І  ми  разом  в  політ  піднялися  туди,
Де  любов  процвітала  єдина!  

приспів
Кохання,  мов  солодкий  сон,
Взяло  мене  в  свої  обійми,
Відчула  рук  твоїх  полон,
Уста  мої  злились  з  твоїми.

Нам  не  сумно,  що  падає  лист  восени,
Бо  в  їх  шелесті  чуємо  пісню,
Як  весна  процвітала  й  кохалися  ми,
Для  кохання  й  зимою  не  пізно!  

приспів
Кохання,  мов  солодкий  сон,
Взяло  мене  в  свої  обійми,
Відчула  рук  твоїх  полон,
Уста  мої  злились  з  твоїми!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698654
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Шостацька Людмила

ПРИНЦИПИ ЖИТТЯ

                                               Не  сильний  той,  хто  високо  злетів,
                               А  хто  упавши,  зміг  на  ноги  встати,
                               Не  той,  хто  сипле  рясно  градом  слів,
                               А  той,  хто  мовчки  може  все  сказати.

                               Багач  не  той,  у  кого  є  без  міри,
                               А  той,  кому  те  вистачить,  що  є,
                               Багач  не  той,  що  біситься  із  жиру,
                               Той,  що  убогим  завше  подає.

                               Не  ситий  той,  хто  з’їв  цебер  і    -  мало,
                               А  хто  окраєць  навпіл  поділив,
                               Не  той  любив,  як  серце  заспівало,
                               А  той,  що  вдвох  полин  із  чаші  пив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698740
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Звідки Батьківщина починається?

Золотисте  поле  хлібне
І  бездонна  неба  синь  -
України-неньки  символ,
А  ще  кетяги  калин.

І  верба,  що  біля  ставу
Миє  коси  у  воді,
А  ще  -  диво  вишиванки,
Витвір  вмілих  рук  майстринь.

Квітнуть  мальви-охоронці
Й  сонях,  наче  оберіг
Та  барвінку  сині  очі
Пильно  дивляться  у  світ.

Це  дітей  вони  скликають
Та  й  на  батьківський  поріг.
Звідси  ж  шлях  свій  починає
Батьківщина  для  усіх.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698298
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Шостацька Людмила

МУШЛЯ КОВДРИ

                             У  мушлю  ковдри  заховаюсь  від  тарифів,
                             Сама  собі  скажу,  що  ніби-то  все  добре,
                             Це  –  не  останній  із  наземних  рифів,
                             Тягнути  ще  з    собою  лиха  торбу.

                             І  сумно,  як  звикаєш  вже  до  болю,
                             На  фоні  віл  рахуєш  мідяки,
                             Шукаєш  у  собі  цю  пані  Волю,
                             Громами  б’ють  в  лице  важкі  роки.

                             Хтось  відкладає  щастя  нам  на  завтра,
                             А  сам  іще  сповідує  марксизм,
                             Я  хочу  вже!  На  фініші…Хоч  правда:
                             У  декого  давно  -  вже  комунізм.

                             Із  мушлі  ковдри  вилізу  уранці
                             І  знов  –  по  колу  цього  лиха  пуд.
                             А  на  спині  –  спакований    у  ранці
                             Нелегких  днів  призначений  маршрут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698493
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016


Георгий Данко

На похоронах любви

[i][color="#ff0000"]Люби,  пока  мы  живы  ![/color][/i][i]
[/i]
ЛЮБОВЬ  имеет  свойство:  возвращаться
Через  года  разлуки,  через  жизнь…
Вдруг  на  пределе  лет  и  ты  внезапно
Свою  ЛЮБОВЬ  шальную  ощутишь.


Ты  потревожишь  ветер.  Он  ответит,
Что  это  было  много  лет  назад…
И  что  теперь  –  ты  лишь  один  на  свете.
И  что  ЛЮБОВЬ  осталась  лишь  твоя.


Ты  будешь  мучиться,  не  спать  ночами,
Не  веря,  что  её  уж  нет  в  живых…
И  что  кресты  на  кладбище  молчали,
Когда  о  ней  ты  спрашивал  у  них.


Тебя  закружит  в  этой  круговерти,
Пока  не  встретишь  где-то  на  земле:
«ЗДЕСЬ  ПОХОРОНЕНА…»  -  и  холод  смерти
По  молодости  проскрипит  твоей.

Из  архивов,  1972  г.

Фото:  Mario  Dondero  "Одиночество"  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244308
дата надходження 01.03.2011
дата закладки 01.11.2016


Валентина Малая

А В МЕНЕ ПРОСТО ПЕРШЕ ЛИСТОПАДА

В  одних  -  хеллоуін,  в  інших-  Новий  рік,
А  в  мене  -  просто  перше  листопада,
І  на  подвір'ї  двадцять  перший  вік,
І    мокрий  сніг,  а  не  листочок  пада.

Сидять  на  гІлках  мокрі  голубИ,
Тремтять,сердешні,мокрі,притулились,
Сидіти  б  їм  у  хатці  та    якби  ж
Вони  уміло  й  правильно  гніздились.

Дивлюсь  на  теє  все  з  віконця  я,
Немає  діла  їм  до  хеллоуіна,
На  першім  місці  в  них-  своя  сім'я,
А  не  безглузді  витівки  людини.

В  одних  -  хеллоуін,  в  інших-  Новий  рік,
А  в  мене  -  просто  перше  листопада,
І  на  подвір'ї  двадцять  перший  вік,
І    мокрий  сніг,  а  не  листочок  пада.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697917
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


Наташа Марос

КАЛЕНДАРИ…

Я  старые  люблю  календари,
Где  каждый  раз,  срывая  по  листочку,
Наш  папа  очень  трепетно  дарил
Пришедший  день  своим  любимым  дочкам.
Я  помню  утро,  бритвенный  прибор
И  запахи  его  одеколона,
На  окнах  -  белый  кружевной  узор
И  помоложе  был  Сильвестр  Сталлоне...
Перед  глазами  -  снежная  зима  -
Никто  не  проклинал  такие  зимы...
И  папа  молодой...  Ты  помнишь,  мам,
Конечно,  помнишь,  он  такой  красивый...
И  телевизор  посреди  зимы
Купил  он  тоже  самый-самый  первый  -
Смотрели  и  так  радовались  мы,
"Берёзка-115",  чёрно-белый...

Всё!  В  прошлое  я  больше  -  ни  ногой!
Попробую  забыть  всё  мал-по-малу  -
Там  папа  мой  остался  молодой,
Ну,  а  потом...  Потом  его  не  стало...
И  так  я  слишком  часто  уношу
Все  мысли  в  то  далёкое  былое...
В  который  раз  у  Бога  я  прошу:
"О,  Господи,  оставь  его  в  покое..."
В  моём  столе  уже  за  много  лет
Лежат  календари,  храня  и  пряча,
Но  даже  в  них  мне  не  найти  ответ  -
Могло  ли  быть  хоть  что-нибудь  иначе...
И  привыкаю  вглядываться  в  даль,
Отбросив  даже  то,  что  под  ногами,
Но  замечаю:  в  прошлое,  туда
Я  возвращаюсь  новыми  стихами...

               -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696845
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Олександр ПЕЧОРА

ОКОЛИЦЯ Музика Сергія Голоскевича

 Я  з  дитинства  ходив  на  околицю  –
 відкривати  природи  красу.
 Починалася  тут  моя  вольниця.
 Мрії-думи  сюди  я  несу.

 Спомин  давній  лоскоче  і  колеться.
 Тут  же  юність  буяла  моя!
 Приманила  до  себе  околиця.
 Повінь  мрій  пам’ятатиму  я.

 Приспів:
 Що  судилося  –  перемелеться.
 Обганятиме  мрія  мету.
 Що  минулося  –  вже  не  повернеться,
 а  перейде  у  пам’ять  святу.

 Рідне  місто  молодшає-твориться.
 Вже  не  стріну  старих  яворів.
 Подалася  за  обрій  околиця,  
 та  рояться  тут  мрії  мої.    

 Перемріється  тут,  перемолиться.
 Будуть  радощі  ще  і  жалі.
 Давні  друзі  мої  за  околицю
 відлітають,  немов  журавлі.

 Приспів.

 Ой  ти  доленько,  сизая  горлице,
 ще  воркуй  мені,  не  відлітай.
 У  задумі  ходжу  по  околиці:
 це  ж  отут  колись  був  мені  рай.

 Заховалось  за  обрієм  сонечко.
 Гостювала  синиця  в  руці.
 Сизим  птахом  іду  за  околицю,
 і  сльозина  бринить  на  щоці.

 Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615629
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 26.10.2016


OlgaSydoruk

Когда наступит тайный вечер…

Когда  наступит  тайный  вечер,
Оставь  незапертую  дверь...
Хочу  -  лавандовые  свечи...
Из  шёлка    -  красную  постель...
Поставь  пластинку(из  винила)...  
Пускай  играет  клавесин...
Чтобы  желание  не  стыло,
Зажги  заранее  камин...
В  бокалы  -  сладкий  сок  малины...
Былинки  -  мятные...Полынь...  
Не  нужно  -  горечи(отныне)...
Не  нужно  -  кислых  мандарин...
К  тебе  дорогу  не  забыла...
Оставь  -  незапертую  дверь...
У  ночи  -  черные  чернила...
И  крылья  ворона  -  поверь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696714
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Патара

Коли брехня солодка

Збреши  прошу,  так  змучилась  від  правди,
Вона  занадто  нині  в  нас  гірка.
Збреши  мені  дня  спокою  заради,
Через  надміру  правди  він  тіка.
Збреши  мені,  прикинуся  що  вірю,
Душа  перепочине  трішки  хоч.
Реалії  —  неначе  дикі  звірі
І  ми  подібні  вже  до  потороч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692241
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Скільки зим, скільки літ


Скільки    зим,    скільки    літ,
Як    від    наших    воріт
Повела    мене    в    світ  
Ця    стежина!
І    тепло    після    гроз,
І    вітри    під    мороз,
Подолала    цей    крос    –
І…      звершилось…

Падав    сивий    мороз
На    життєвий    покос,
Від    поезій    і    проз
Не    відвикла.
Стука    тихо    не    раз
Не    одна    –    кілька    фраз,
Запишу    їх    щораз,
Щоб    не    зникли.
10.06.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692240
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Юність не повториться

Любисток    пахне      де    і      м’ята,
Моя    то    рідна    сторона,
Де    юність,    чиста    і    крилата,
І    мріями    така    багата,  
Все    ж    не    повториться    вона.

Кажуть,    що    молодим    частенько
Замало    мудрості    бува,
Та    коли    поряд    батько,    ненька,
Не    поспіхом,    а    помаленьку,
Прозріє    юна    голова.

Чи    є    що    краще    в    білім    світі
У    снах,    у    мріях,    наяву,
Як    батько,    мати    й    їхні    діти
Живуть    для    того,    щоб    радіти,
В    труді    і    злагоді    живуть.
16.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692242
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2016


Наташа Марос

ПРИНИШКЛИ…

Тебе  впізнала  чи  здалось  мені,
А  почуття  -  стрілою  розголосся...
Палахкотіло  серце  у  вогні  -
Так  боляче,  нехай  би  вже  здалося...

Мов  протягом  (якби  ж  то!)  -  геть  з  дощем!
Це  ж  треба.  Місце  й  час  в  усьому  світі
Зійшлися,  щоби  знищити  ущент
Мій  спокій,  розбудити  осінь  в  літі...

Нехай  би  спала,  бо  мені  не  час
У  просторі  одному  із  тобою,
Де  ланцюги  кохання  вже  не  раз
Переплітались  грішною  любов"ю

Я  думала:  згоріло  вже  давно
І  сподівалась  -  більше  не  воскресне,
Не  пророста  ж  запечене  зерно  -
Пусте  відлуння  із  далеких  весен...

О,  як  я  помилялася...  Пройди,
Не  оглядайся  -  дай  себе  утішу,
Що  то  не  ти  і  не  твої  сліди
Принишкли  в  запізнілих  моїх  віршах...

           -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686458
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016


Циганова Наталія

…время августа - небо в ласточках…

Перекатится  солнце  пО  небу,
каплю  вечности  иссушив.
Переделывать  -  поздно,  вроде  бы...
будет  памятью  для  души:
август,  срезанный  стайкой  ласточек
то  ли  к  дождику,  то  ль  к  птенцам...
то  ли  возрастом,  то  ль  "для  галочки"...
Синь,  с  глазищами  праотца  -
удивительна...
не  затронута
ни  ракетами...
ни  быльём...
Звёзды  собраны  в  недра  омута
инкрустацией  на  цевьё.
Будем  радовать  ниву  августа
новым  голодом  от  побед
над  пощёчиной...
над  "пожалуйста"...
новым  "верую"...
в  новый  цвет...

...время  августа  -  небо  в  ласточках...
ветер  -  выдохом  перемен.

...рюмку  бренди  бы...
или  парочку...
не  с  локтя  пускай...
хоть  -  с  колен...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.08.2016


Анастасія Лінчук

Моє рідне село

На  захід  десь  від  Києва,  на  північ  десь  від  Рівного
Розкинулося  немале  село
З  найменуванням  Здовбиця.  Чому  його  так  названо,
Мені  завжди  загадкою  було.

Звучить  ця  назва  радісно,  так  величаво,  впевнено,
А  разом  з  тим  так  лагідно  і  ніжно  водночас,
Бо  вже  давно  засноване  і  на  віку  побачило,
Пережило  і  злий  воно,  й  веселий,  добрий  час.

Козацькі  шаблі  точені  тут  схрещувались  з  лютістю,
За  волю  безневинна  кров  лилась...
Були  й  гуляння  з  танцями,  і  вечорниці  довгії,
В  коханні  пара  не  одна  клялась.

А  старожили  сказують,  що  тут,  де  зараз  Здовбиця,
Колись  велике  озеро  було
І  по  воді  добратися  на  той  бік  без  ушкодження,
На  жаль,  людей  не  так  уже  багато  і  могло.

Майстри  робили  довбанки  –  такі  човни  із  дерева,
Щоб  легко  було  ними  управлять,
Поселення,  що  виникло,  всі  і  назвали  Довбиця,
А  згодом  стали  Здовбицею  звать.

Не  знаю  я,  чи  правда  це,  чи  лиш  прості  перекази,
Але  я  можу  точно  вам  сказать:
У  Здовбиці  завжди  жили  умільці  з  патріотами
Й  цієї  слави  в  неї  не  віднять!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683421
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Крилата (Любов Пікас)

Серпень

Вже  літо  п’є  ранкову  прохолоду.
З  серпом  проходить  серпень  між  полів.
Нап’яв  червоні  буси  кущик  глоду.
В  нагідках-люльках  ніжаться  джмелі.

Про  школу  учні    згадують  потроху,
Готують  а-трибути  до  наук.
Село  соління  зношує  до  льоху.
Плете  шедеври  з  бісеру  павук.

Уже  вогнем  не  лиже  сонце  шкіру.
Із  лісу  гриб  людині  шле  привіт.
Ревун-молодик  змащує  рапіру.
Птахи  на  мапах  мітять    переліт.

Ревун  –  інша  назва  місяця  вересня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682356
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016


OlgaSydoruk

Еле слышен шёпот о вечном

Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...
Догорает  звезда  -  на  Млечном...
Выгорают  цветные  холсты...
Покидают  фанфарами  грозы,
По  пути  спепеляя  мосты...
Пеленая  туманами  прозы,
Сероватою  лентой  тоски...
Распродали  билеты  на  север,
До  Венеции  и  -  на  Париж...
Позабыли  замки  -  на  двери...
Про  табу  -  на  полёты  с  крыш...
Догорает  звезда  на  Млечном...
Выгорают    цветные  холсты...
Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 26.07.2016


Ніна Багата

Ніч і місяць

Розгодована  пика  місяця  
Умостилась  на  тополині.  
Через  шибку  стежить,  як  міситься  
Ніч  в  думках  моїх,  як  у  глині.  
Давить  сумнівів  червоточину,  
Сподівання  напівзотлілі.  
Розминає  мрії  потовчені,  
Щоб  хоч  трохи  не  так  боліли  
Або  просто  вже  призвичаїлись  
До  «комфортних»  умов  капкану...  
Й  над  коханням  моїм  знущається  
Безпардонно  та  ще  й  безкарно.  
Ніч-циганка.  Хитрюща  бестія!  
Що  було,  все  про  мене  знає.  
З  нею  ніби  на  перехресті  я  
Тих  доріг,  що  кудись  зникають.  
Хоч  одну  б  прив’язать  до  обрію  –
Не  розкислу  –  тверду  й  надійну.  
Щоб  котився  мій  віз  по-доброму.  
Так  набридли  душевні  війни!  
І  щоб  ніч  не  вчиняла  місиво  
З  моїх  дум.  Певно,  вже  доволі...  
Що  це  сталося  з  ситим  місяцем?  
Де  він  дівся  з  вершка  тополі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679298
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 23.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я повернусь


«Я    повернусь…»    –

Слова    ці,    ніби    гладить,

Матуся    й    ними    сина  береже.

«    Я    так    боюсь,

Що    їх    у    мене    вкрадуть,

І    не    побачу    сина    я    уже.»


«Я    повернусь,»    –

Сказав,    коли    виходив,

Й    надію    мамі    він    подарував.

«А    я    молюсь,

Щоб    Бог    його    знаходив,

Й    життя,    й    здоров’я    сину    врятував.»


«Я    повернусь!»    –

Звучало    вперто    й    твердо    –

Не    вірити    не    можна    цим    словам.

«Я    не    стомлюсь,»    –

Стогнало    серце    ствердно,

Й    чомусь…    сивіла    в    мами    голова.
10.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678531
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2016


dashavsky

Україна.

Україно!    Милий  серцю  ти  мій  краю!
Як  рідна  ненько  мені  тебе  осягнути?
Як  в  усіх    куточках  твоїх  побувати?
Перед    святинями  твоїми  на  коліна  стати...

Тільки    думкою  я  рідну  країну  облітаю,
Сміливих  українських  патріотів    привітаю.
Їм  вклонюся.  Перед  ними    шапку  зніму!
І  в  рідні  гори  Карпати  усіх  запрошу.

Де  веселки  влітку  високі  гори  огортають,
І  з  гірських  потоків    джерельну  воду  п'ють,
Вони  нею  в  небі  густі  хмари  напувають,
Що  дощі  в  степи  наші  посушливі  несуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678156
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016


Дід Миколай

На івана й на Купала

На  Івана  на  Купала  квіточки  я  рвала,

Своїм  серцем  і  душею  у  віночок  склала.

В  той  віночок  для  Іванка,  що  люблю  я  дуже,

Віддай  чари,  віддай  силу  Іванку  мій  луже.

                                             
Приспів:

Покладу  туди    барвінку
і  рути  і  м’яти,

Як  я  можу  моя  долю  його  не  кохати.

За  невістку  йой  нехоче  мене  його  мати…

Тихо  спущу  на  водицю,  як  будем  гуляти,

 Знаю  вірю  мій  Іванко
зможе  перейняти.

                                                           *

Мій  віночок  має  силу,  -  цілющую  силу,

Його  брала  я  край  лісу  і  в  яру  по  схилу.

В  ньому  свічечка  яскрава  в  папороть  убрана,

Ой,  я  вірю  свому  Йванку    -  я  його  кохана.

                                             
Приспів:

Покладу  туди    барвінку
і  рути  і  м’яти,

Як  я  можу  моя  долю  його  не  кохати.

За  невістку  може  схоче  мене  його  мати…

Тихо  спущу  на  водицю,  як  будем  гуляти,

 Знаю  вірю  мій  Іванко
зможе  перейняти.

                                                                 *

Поможіть  мені  Русалки    -  поможіте  Мавки,

У  віночок  для  Іванка,  я  вплела  фіалки.

В  чужі  руки  мій  віночок  не  впаде  -  не  згине,

Упіймає    мій  коханий…
на  човні  зустріне.

                                             
Приспів:

Покладу  туди    барвінку
і  рути  і  м’яти,

Як  я  можу  моя  долю  його  не  кохати.

За  невістку  вірю
схоче  мене  його  мати…


Тихо  спущу  на  водицю,  як  будем  гуляти,

 Знаю  вірю  мій  Іванко
зможе  перейняти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676853
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016


kriwoy

Давай втечемо

Нагадай  мені  знов  своє  нове  ім’я  
І  в  Фейсбуці  знайди  мій  альбом
Нагадай  про  любов.  Де  були  ТИ  і  Я.
І  шалена  зима  за  вікном.

Ми  хотіли  летіть.  Ми  злітали  на  мить.
Ми  хотіли  плисти  за  моря.
Тільки  не  було  крил,  ні  човна,  ні  вітрил  –
Не  пускала  від  себе  земля.

П-в  
Давай  втечемо  в  новий  день!
Давай  покличем  весну!
Даруй  мені  вже  цих  пісень
Прокинься  від  мерзлого  сну…

Ти  літаєш  у  снах  по  зелених  ночах
Ти  шукаєш  Чугайстра  пісні
Полетіли  разом.  Ранок  б’ється  крилом
Подивись  –  я  стою  на  вікні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667146
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 06.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Як… Гімн лунає

Як    тисячоголосо    Гімн    лунає,
У    кожне    серце    спів    той    долина,
Душа,    неначе    крила    розправляє,
Й    здається,    хоче    вилетіть    вона

І    серце    б’ється,    ніби    теж    частіше,
Й    очам    дарує    особливий    блиск.
Ті    звуки    навіть    сонце    й    небо    тішать:
Нарешті    «слава»    й    «воля»    вже    збулись.  

І    тулить    до    грудей    маленьку    жменьку
Дитя,    й,    немов    молитву,    вимовля:
«Нехай    же    згинуть    наші    воріженьки,
Щоб    вільними    були    і    ми,    й    земля!»
30.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676170
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


мирика

Венок из счастья (песенный текст)

Роняли  травы  росы,  забывая
его  признанья...  Жаль,  мне  не  забыть.
И  влажность  росную  своим  дыханьем,
Мне  почему-то  хочется  прикрыть.
Чтоб  не  иссохла  нега,  не  остыла.
Чтоб  сохранила  все,  о  чем  жила,
И  сердцем  щедрым  я  тебя  простила,
И  суть  свою  земную  сберегла.

Пр.  
Васильки  на  запястье,  
Кто  сказал  что  к  ненастью,  
Кто  поверит  что  это  к  дождю?
А  я  знаю,  что  к  счастью.
И  небесною  властью.
Я  другого  опять  полюблю.


2
Иди,  живи,  прощаю,  будь  спокоен,
И  боли  ров  я  вроде,  перешла,
Моя  дорога  кончилась  с  тобою
Твоя  же,  видно,  дальше  пролегла.
Росой  умоюсь,  -  в  ней  найду  я  счастье
И  мавкой  стану,  кто  меня  винит.
Венок  сплету  из  счастья  на  запястье,
Притянется  ко  мне,  как  на  магнит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675285
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016


Володимир Туленко

ПЕСНЯ «Третий лишний»

 ПЕСНЯ  «Третий  лишний»

Музыка:  ?????
Слова:  Владимир  Туленко

ПРИПЕВ:
Я  третий  лишний,  почему  всё  так,  Всевышний?
Я  третий  лишний,  я  не  нужен  никому.
Тоски  вселенской  смотрят  на  меня  глазищи,
Надеяться  уж  больше  ни    к  чему!

(1)
Осенний  ветер  календарь  листает,
Дождливых  дней  сменяя  кутерьму,
Ну  почему  несправедливость  мне  такая…
Я  третий  лишний.  Почему  так,  почему?

Одна  и  та  же  мне  мелодия  играет,
Не  нужен  больше  я  тебе,  и  по  сему…
Хандра  и  безысходность  напевают:
«Ты  –  третий  лишний!  Ты  не  нужен  никому!»

ПРИПЕВ:
Я  третий  лишний,  почему  всё  так,  Всевышний?
Я  третий  лишний,  я  не  нужен  никому.
Тоски  вселенской  смотрят  на  меня  глазищи,
Надеяться  уж  больше  ни    к  чему!

(2)
Настенный  маятник  секунды  ускоряет,
Переводя  в  часы,  недели,  даже  в  дни.
В  своей  кручине  лишь  одно  я  понимаю,
Что  третий  лишний,  о,  Всевышний,  помоги!

Вновь  саксофон  тосклив  и  неприветен,
А  раньше  мог  мне  о  любви  наговорить,
Ну  почему,  на  белом  свете  только  третий?
Я  только  третий.  Только  третий.  Почему?

ПРИПЕВ:
Я  третий  лишний,  почему  всё  так,  Всевышний?
Я  третий  лишний,  я  не  нужен  никому.
Тоски  вселенской  смотрят  на  меня  глазищи,
Надеяться  уж  больше  ни    к  чему!

(проигрыш)

ПРИПЕВ:
Я  третий  лишний,  почему  всё  так,  Всевышний?
Я  третий  лишний,  я  не  нужен  никому.
Тоски  вселенской  смотрят  на  меня  глазищи,
Надеяться  уж  больше  ни    к  чему!

Я  третий  лишний,  почему  всё  так,  Всевышний?
Я  третий  лишний,  я  не  нужен  никому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675299
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016


Крилата (Любов Пікас)

УКРАЇНО МОЯ!

Україно  моя!  Ти  мій  подих,  мій  нерв,  моя  воля,
Ти  мій  крок  у  щодення,  думок  моїх  вічна  снага.    
Ти  здолаєш  усе,  в  тебе  надособливая    роля  –  
Світ  очистити  сонцем,  звільнити  з  гріха  ланцюга.

Так,  ти  зараз  на  дні  -    жебракуєш,  кровиш,  помираєш,  
Умиваєшся  слізьми  –  герої  у  небо  летять.
Але  дух  твій  росте,  ти  нову  одежину  шукаєш.
І  знайдеш,  і  зодягнеш..  У  люті  утопиться      тать.

Україно  моя!  Ти  багато  і  довго    терпіла,
Тобі  губи  зшивали,  ламали  зубці  на  Гербі.
Але  час  твій  настав.  Тож  розпрям  закоцюрблені  крила
І  лети  до  висот.  Бог-Творець  допоможе  тобі.


Роля  -  роль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674929
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016


Avtoritet

Приручений звір

Я  Вовк,  а  ти  зробила  Хаскі,
Погас  з  тобою  в  мені  дикий  звір,
Домашнім  став  я,  від  твоєї  ласки,
Я  правду  кажу,  ти  мені  повір.

З  тобою  я  вогню  вже  не  боюся,
І  не  страшні  мені  червоні  прапорці,
Можливо  навіть  в  клітці  опинюся,
А  може  буду  вити  на  ланці,

Мене  до  тебе  тягне  без  причини,
Біжу  із  лісу  тихо  у  твій  сад,
Я  в  нім  не  чую  запах  мертвечини,
А  тільки  твого  тіла  аромат.

І  знов  до  мене  ти  така  ласкава,
Що  пропадає  в  мені  вовча  лють  
На  мене  вже  готується  облава  
Така  в  усьому  є  жіноча  суть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674761
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Володимир Туленко

Песня: «Вторая половинка»

Песня:  «Вторая  половинка»

Музыка:  ?????
Слова:  Владимир  Туленко

Припев:
Быть  счастливым  помогает
Половинка  мне  вторая.
Потому,  что  понимает,
Потому  что  мы  –  семья.

То,  как  нежная  снежинка,
То  –  с  характером  перчинка.
Вот  такая  половинка
Стала  главной  для  меня.

(1)
Сквозь  ненастья  и  невзгоды
Где  бы  я  не  проходил,
Все  супружеские  годы
Лишь  одной  тобою  жил.

Лишь  одну  тебя  лелеял,
Лишь  одну  тебя  ругал,
Лишь  твоим  советам  верил,
Ведь  всю  жизнь  я  твёрдо  знал:

Припев:
Быть  счастливым  помогает
Половинка  мне  вторая.
Потому,  что  понимает,
Потому  что  мы  –  семья.

То,  как  нежная  снежинка,
То  –  с  характером  перчинка.
Вот  такая  половинка
Стала  главной  для  меня.

Вот  такая  половинка
Стала  главной  для  меня.

(2)
Я  познал,  что  так  бывает!
Половинка  есть  вторая,
Лучше  ль  хуже?  Я  не  знаю,
Но  она  –  второе  я.

То  сердечно  приласкает,
То  по  делу  поругает,
Ведь  меня  оберегает
Ненаглядная  моя.

Припев:
Быть  счастливым  помогает
Половинка  мне  вторая.
Потому,  что  понимает,
Потому  что  мы  –  семья.

То,  как  нежная  снежинка,
То  –  с  характером  перчинка.
Вот  такая  половинка
Стала  главной  для  меня.

Вот  такая  половинка
Стала  главной  для  меня.

Вот  такая  половинка
Стала  главной  для  меня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674604
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Володимир Туленко

ПІСНЯ: «Мила рани загоїть!»

ПІСНЯ:  «Мила  рани  загоїть!»

Музика:  ?????
Слова:  Володимир  Туленко

Біля  хати  криниця,  де  прозора  водиця,
Де  чарівна  дівиця
Покохала  мене.
Дай  водиці  напиться,  о  прекрасна  цариця,
Хай  лиш  радість  насниться
І  любов  не  мине!

Дай  водиці  напиться,  о  прекрасна  цариця,
Хай  лиш  радість  насниться
І  любов  не  мине!

Приспів:
Мила  рани  загоїть,
Пригорне  й  заспокоїть,
Із  любистку  та  м’яти
Приготує  напій.
І  отак  ми  з  тобою,
Як  засватані  двоє,
Вічно  будем  кохати
На  планеті  оцій.

 
Біля  хати  лелеки  в  холоди  та  у  спеку,
Дитинчат  у  далеку
Проводжатимуть  путь.
А  у  хаті  отая,  що  гріхи  сповиває,
На  життя  надихає,
Що  не  можеш  забуть!

А  у  хаті  отая,  що  гріхи  сповиває,
На  життя  надихає,
Що  не  можеш  забуть!

Приспів:
Мила  рани  загоїть,
Пригорне  й  заспокоїть,
Із  любистку  та  м’яти
Приготує  напій.
І  отак  ми  з  тобою,
Як  засватані  двоє,
Вічно  будем  кохати
На  планеті  оцій.


Вічно  будем  кохати
На  планеті  оцій.

Вічно  будем  кохати
На  планеті  оцій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674404
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2016


OlgaSydoruk

Сонце ховалось за гори…

Сонце  ховалось  за  гори...
Ніч  запалила  вогні  -  
Білі  й  сріблястії  зорі,
Схоже  -  малі  ліхтарі...
Нічка  вмостилась  на  море...
Піну  збивала  в  брюле...
Заколисала  поволі  -  
Піснею  хвильки  тебе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А життя

А    життя    майоріло    веснами
І    осінньою    позолотою,
І    дорогами,    перехресними,
І    зимовою    прохолодою.

І    хоч    зорі    невпинно    падали,
І    торкались    душі    тривогами,
Боячись    розминутись    з    правдою,
Нелегкими    я    йшла    дорогами.
17.06.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).
17.06.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673833
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016


Dema

Смог одиночества

Закройте  душу  на  замок
Забросьте  ключик  в  воды  рек.
И  одиночество,  как  смог,
Тебя  съедает,  человек.

Оно,  проникнет  по  гортани,
Затянет  в  омут  мыслей...грусть.
Ты,  за  обычными  делами
Себя  запрятал,  ну  и  пусть.

Но,  как  же  страшно  вечерами,
Когда  бокал…  но,лишь  один.
Когда  пред  зеркалом  стихами
Грусть  выбиваешь,  будто  клин.

Когда  вино  уж  не  пьянит,
Когда  я  славлю  но...  не  ту.
И  одиночество  вновь  спит,
Лишь  обнимая  пустоту.

Когда  подушка  промолчит
На  твой  вопрос  средь  ночи  "кто?"
И  ты  поймешь,  что  в  жизни  спишь
И  одиночество  ничто.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673694
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2016


НАДЕЖДА М.

Лиш кілька крапель доброти…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2SfRKZktYKg  [/youtube]



Цей  спів  тобі,маленьке  серце,
Яке  ти  ніжне,    золоте!
Душі  багатство  -  слів    озерце,
Де  доброти  зерня  росте.

В  серцях  хороших  дає  сходи,
Квітками  вдячності  цвіте.
Врожаєм  сонячним  ще  родить,
Якщо  це  слово  не  пусте.

Із  слів  складатимуть  букети
І  даруватимуть  їх  тим,
Хто  втратив  віру  в  душі  злети,
Життя  відчув  своє  гірким.

Добавлять  сили  в  час  зневіри,
Не  стане  й  сліду    гіркоти,
Що  полином  цвіла  безміри,.
Лиш  кілька  крапель  доброти.

Коли  ж  наткнеться  на  бездушніть,
Не  вб"ється  ядом  доброта.
Та  завжди  стримуйте    поспішність,
Що  часто  кидають  вуста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673113
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Крилата (Любов Пікас)

ЛІТО 2016 року

Сонце.  Літо.  Хвилі  річки.
Стиглі  вишні  і    порічки.
Теплі  руки  у  рукавах.
Ліс,  птахи.  Гриби  у  травах.

Двір.  Коти.  Дитячі  крики.
Став.  Купання.  Качки  дикі.
Берег.  Вудка.    Хвіст  сріблястий.
Ніде  яблуку  упасти.

Ватра.  Дим.  Печеться  м'ясо.
З  пензликом  новий  Пікассо,
Білокур  чи  Приймаченко.
Він.  Вона.  Палкий  фламенко.

Сонце.  Літо.  І  відпустка  -  
В  відпочинок  перепустка.
Схід…  Закриті  миру  крани…  
Страх...  Вогонь...  Ненависть...  Рани...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673116
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Ольга Ратинська

***********

файлы  стёрты-  иду  на  поправку..
день  субботний-  аиром  манит  
чай  из  липы,  конфетка  в  добавку  
зверь  подкожный  скучая  скулит...

объяснений  не  ждёт  не  желает  
просит  каплю  хмельного  дождя  
пёс  соседский  ему  помогает  
там  за  стеночкой  ручкой  ведя

потанцуй  же  со  мной,  дорогая  
слышу  слышу  как  сердце  стучит  
комп  проказник  под  пальцем  лагает  
и  под  ушком  не  дышит-  ворчит

всё  не  так,  убирать  спозаранку  
чистить  парить  варить  говорить...
А  ты  любишь  горячую  манку?  
С  молочком?  С  моей  ложки?  Подлить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673054
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Микола Карпець))

«Оголилось дно бассейна»

З  циклу  «Побачив  картинку  –  написав  експромт»))

[b]«Оголилось  дно  бассейна»[/b]
 или
[b]
«Хуже  ядерного  взрыва»[/b]

Хуже  ядерного  взрыва
Только  женщина,  как  слива
А  быть  может  как  арбуз
Испытать  решив  судьбу
Прямо  с  места,  без  разгона
Как  товарных  два  вагона
Сиганула  что  в  бассейн
Над  планетой  нашей  всей
Поднялся  едрёный  гриб
Оглушив  и  жаб,  и  рыб
Пузом  к  верху  все  они
Коротают    эти  дни
Из-за  маленькой  фигни
Что  зовётся  скромно  –  зад
Как  контейнерный  он  склад
брызг  с  бассейна  –  водопад

Оголилось  дно  бассейна
как  в  пророка  Моисея
расступилось  как-то  море.
Только  вот  какое  горе,
Паствы  нет,  кого  вести?
Только  две  больших  груди
Всё  ж  торчат  с  бассейна  дна
Не  решить  здесь  без  вина
Чья  же  в  этом  всём  вина))

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670455
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 05.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Пестив вечір зорі

Пестив    вечір    зорі    в    високості…
Місяць    –    срібним    човником    вгорі    –
Плив    він    до    закоханих    у    гості,
Ледь    вершин    торкався    яворів.

Засміялись    зорі,    вечорові,
Брату    свому    –    місяцю    вгорі,
Срібну    одягли    йому    корону,
Щастя    щоб    закоханим    беріг.

Ті    ж    пили    те    щастя,    ніжне,    чисте,
Те    єдине,    що    одне    на    двох…
В    тиші,    вечоровій,    урочистій,
Місяць    поглядав    на    них    обох.
27.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669868
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016


Олена Акіко

Шкода, що я сьогодні не з тобою

Шкода,  що  я  сьогодні  не  з  тобою.
Цей  вечір  ніжністю  тобі  встелю  не  я,
Не  розкуйовжду  твого  чуба  я  рукою,
Тендітна  ручка  у  твоїй  долоні  -  не  моя,

Не  доторкнешся  до  мережива  моїх  панчох,
Не  розтягнешся  на  моїм  шовковім  простирадлі,
Не  будем  дихати  ми  однією  мрією  на  двох,
Не  піднесемось  разом  у  космічні  далі,

Не  запущу  в  твоїй  купелі  пароплави  із  свічок,
Не  загорну  тебе  у  ковдру  з  поцілунків,
Ми  не  пірнемо  в  зачарований  ставок
Де  я  і  мавка  і  повія  і  чаклунка,

У  мандрах  спільних  нам  не  загубить  дороговказ,
Не  втратить  разом  ціль  в  шляхах  чарівних  закохавшись,
В  любов,  яка  буває  тільки  раз,
Не  ми  поринемо  щоб  зникнути  на  завше.

У  лати  лицарські  тебе  вдягаю  я
І  залишаю  чатувати    в  коридорі.
Нехай  же  ллється  пісня  солов'я
І  хвилі  пестять  берег  мого  моря.

Хтось  інший  мене  зацілує  до  нестями,
І  неочікувано  у  таємний  час
Мій  чоловік  зайде  додому  з  кумпелями
І  там  закоханих  побачить  він  не  нас.

Не  ти  поцілиш  в  мого  чоловіка  на  дуелі,
Я  не  тобі  в  тюрму  писатиму  листи,
Очами  неземної  акварелі
Не  ти  проплачеш  десять  років  самоти.

Без  тебе  все  одно  вже  якось  буде.
Ти  не  всесильний  щоб  мене  знайти.
Шкода,  незнаний  мій,  що  ти  мене  не  любиш,
Але  ж  і  не  розлюбиш.  Ось  де  позитив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669066
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Любов Ігнатова

Я нікого не звинувачую…

Я  нікого  не  звинувачую  -  
Ні  себе,  ні,  тим  більше,  Вас.  
Просто  долею  не  призначено.  
Просто  вимір  не  той  і  час,

На  ромашках  не  тих  гадалося,
Говорились  не  ті  слова...
От  тому-то,  мабуть,  не  склалися  
"Одинички  "  в  жадане  "два"...  

Я  вважатиму  Вас  удачею  
(хоча  й  кіт  на  душі  шкребе)...  
Я  нікого  не  звинувачую...  
Може  трішечки...і  себе...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Galina Udovychenko

Чесний зять


Моя  теща  давно  каже,що  колись  мене  приб’є,
А  за  що  і  сам  не  знаю,я  ж  кажу  усе,як  є.
Ось,наприклад,раз  сказав  їй:-Вам  на  вигляд  шістдесят!
Звідки  було  мені  знати,що  їй  тільки  п’ятдесят?

Записав  її  на  конкурс«Кращий  голос  на  селі»,
А  їй  судді  там  сказали:  «Так  ревуть  лиш  бугаї!»
Що  зі  мною  потім  було,годі  і  казати,
Цілий  день  мене  ганяла  дрином  навкруг  хати.

А    на  ярмарку  у  місті  захотілось  їй  торта.
Я  кажу  тихенько  жінці:  «Вона  й  так  товста!»
Але  теща  все  почула,хоча  й    глухувата-
То  ж  втікав  я  між  рядами,аж  блищали  п’яти.  

Якось  ввечері  питає:-Мені  сукня  до  лиця?
Що  я  мусив  їй  сказати,як  вона  в  ній,як  вівця?
Я  і  видав  чисту  правду,бо  брехати  я  не  звик,
Так      вона  в  мене  жбурнула  здоровенний  черевик.

А  взяли  її  на  море,вона  так  згоріла,
Що  страшними  пухирями  вкрилося  все  тіло.
А  я  чув  колись,що    оцтом  треба  все  змастити,
І  поверх  м’яку  тканину  ніжно  приложити.

Теща  так    там  верещала,що  збіглися  люди,
А  я,бідний,стояв,трясся:-Що  зі  мною  буде?
Хотів  їй  добро  зробити,а  став  винуватий.
От  цікаво,  після  цього  пустить  мене  в  хату?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668905
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016


Крилата (Любов Пікас)

Я УКРАЇНКА

Я  маю  гонор.  Я  українка.
Мій  ген  насилля  у  дуги  гне.
Хребет  мій  рівний,  неначе  стінка.
А  серце    дише  палким  вогнем.

Була  і  буду.  Я    не  химера
Мій  батько  Гонта  і  Залізняк,
Симон  Петлюра,  Степан  Бандера.
Я  дужий  колос.  Тікай  будяк.

Я  українка.  Шаную  Бога,
Я  сонця  промінь  і  цвіт  лугів.
Я  перескочу  усі  пороги,
Біду  поборю  і  ворогів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666126
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Крилата (Любов Пікас)

НЕ МУЧ МЕНЕ

Не  муч  мене.  Я  вже  не  маю  сил.
Моя  душа  –  обрубана  калина.
Тягар  туги  налип  до  білих  крил.
А  тіло  –  вже  не  тіло,  тілько  глина.

Не  муч  мене,  мовчанням  не  карай.
Не  запихай  мій  день  під  чорну  кришку.
Струмком  весняним  у  крові  заграй,
Чи,  врешті,  кинь,  мов  вичитану  книжку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665325
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А може, мати та була сліпою?

Приснилось    якось    матері,    немов
Свої    літа    у    сніп    важкий    в’язала,
Ще    й    стрічечку    вплела    туди      –    «любов»,
І    сніп    життям    своїм    вона    назвала.
Перебирала    кожен    колосок
І    соломинку,    що    його    тримала,
Вже    пережитий    чималий    життя  шматок,
А    скільки    ще    перетерпіти    мала!
Усе    було:    невдачі    у    дітей,
Проблеми    внуків:    і    хвороби,    й    бали,
Та    не    знайшла    якось    вона    ніде
Тих    колосків,    коли…    про    себе    дбала.

Проснулась    мати    з    думою    про    сон,
Шукає    стрічку    з    назвою    святою,
Солома    зникла    й    мамин    колосок…
А    може,    мати    та    була    сліпою?..
20.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657479
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016


TatyanaMir

Бессонница

                         
Уходи,  не  заглядывай  в  окна,  бессонница,
Не  тревожь,  не  терзай  мою  душу  в  ночи.
Серых  мыслей  и  дум  невесёлых  поклонница,
Не  ищи  к  лабиринтам  забытым  ключи.

Уходи!  Забирай  изощрённые  пытки,
Изменяет  Морфей  мне  с  тобой  не  впервой.
Развиваются  длинные,  пёстрые  свитки  –
Мысли…мысли…идут  и  плывут  чередой.

Ты  уйдёшь  -  подберу  я  ключи  золотые
К  сладким  снам,  где  нет  боли,  тоски  и  обид,
Где  слова  –  только  солнцем  весенним  витые,
А  любовь  для  двоих  светом  ярким  горит.

К  снам,  где  холода  нет,  нет  зимы,  нету  снега,
Где  звучат  души  все,  как  одна,  в  унисон,
Где  в  прозрачной  и  сладкой,  томительной  неге
По  лицу  на  рассвете  скользит  летний  сон.

Синий  свет  покрывает  усталые  улицы,
Над  деревьями,  крышами  мелко  дрожит.
Месяц,  крепкий  мой  сон,от  незваной  бессонницы,
Среди  звёзд  у  окна  до  утра  сторожит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656380
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 03.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2016


Виктория Пташинская

Незнакомому печальному мальчику с гитарой

Мальчик  печальный,  не  стой  одиноко.
Не  подходи  к  краю  близко  слишком.
Жизнь  вся  как  черно-белое  фото:
Кадр.  Прицел.  Фокус  и  вспышка.  

Мальчик  с  гитарой,  все  образуется.
Ты  вдохновил  написать  этот  стих.
Помни:  ведь  даже  море  волнуется.
Это  его  обязательный  штрих.

Пусть  растекается  музыка  венами,
Пусть  пляшет  ветер  под  звучный  аккорд.
Сердце  пускай  завывает  сиреною,
Для  вдохновения  -    это  восторг.

Мальчик  печальный,  все  придет  в  норму.
Мне  ли  не  знать?  Все  вернется  назад.
Жизнь  -  это  алгебра:счеты  и  формулы
Вписаны  ручкой  в  простую  тетрадь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643891
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Виктория Пташинская

Незнакомому печальному мальчику с гитарой

Мальчик  печальный,  не  стой  одиноко.
Не  подходи  к  краю  близко  слишком.
Жизнь  вся  как  черно-белое  фото:
Кадр.  Прицел.  Фокус  и  вспышка.  

Мальчик  с  гитарой,  все  образуется.
Ты  вдохновил  написать  этот  стих.
Помни:  ведь  даже  море  волнуется.
Это  его  обязательный  штрих.

Пусть  растекается  музыка  венами,
Пусть  пляшет  ветер  под  звучный  аккорд.
Сердце  пускай  завывает  сиреною,
Для  вдохновения  -    это  восторг.

Мальчик  печальный,  все  придет  в  норму.
Мне  ли  не  знать?  Все  вернется  назад.
Жизнь  -  это  алгебра:счеты  и  формулы
Вписаны  ручкой  в  простую  тетрадь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643891
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Франко Наталія

Приворожила…

Ти  кажеш,  що  тебе  приворожила..
Причарувала,  прив’язала,  захопила..
Причаклувала,  полонила,  покорила…
Усі  магічні  чари  примінила…

Чому  ж  тоді  втрачаю  я  контроль?
Як  тільки  бачу  ці  твої  бездонні  очі?
До  себе  забуваю  я  пароль…
Втекти  від  себе  хочу,  що  є  мочі….

Чому  не  можу  я  себе  опанувати?
Коли  я  відчуваю  запах  твого  тіла?
Напевно  правда  є  в  твоїх  словах….
Та  замість  тебе  я  себе  приворожила…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643797
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Процак Наталя

Ти-моє ВСЕ!!!

                 .....ЛЮБОВ,  то  биття  в  твоїх  грудях
                 ДВОХ  СЕРДЕЦЬ  у  ритмі  одного...


Ти-  сіль  в  моєму  прісному  житті,
Ти-  ліки  на  усі  мої  хвороби,
Краплинка  щастя  поміж  болю  й  злоби,
Причастя  у  сумліннім  каятті...

Ти-  моє  Все!!!Мій  цілий  дивний  світ,
Жива  вода  в  моїй  душі-пустелі,
Ти-зорі,  що  спустились  прямо  з  стелі,
Мій  справжній  незакінчений  політ...

Ти-  голод  мій,і  ситість  вся  в  тобі,
Мішечок  згуб,  спокута  за  провину,
Гаряче  сонце  у  холодну  днину,
Щаслива  мить  у  втраченій  добі...

Ти-  янгол  мій  і  біс  в  одній  особі,
Ти-  злість  моя  і  найщиріший  сміх,
Моя  спокуса  мій  звабливий  гріх,
Ти-  совість,  що  не  піддається  пробі...
                                                           ...............................
І  байдуже!!!....хай  вітер  занесе
Мене  бозна-куди!!!  -  це  неважливо!
Для  мого  серця  все  в  житті  можливо
Тебе  знайду!...  бо  ти-  для  мене  ВСЕ!!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643809
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Онофрійчук Наталя

Скоро весна

Природа  вже  в  передчутті  весни.
Земля  смакує  пригорщами  снігу,
їй  не  цікаві  чорно-білі  сни,
які  під  ранок  залишають  кригу.

І    небо  розірвалось  на  шматки,
відкривши  світ  блакитному,  новому.
Тормосить  вітер  заспані  гілки,
обтрушує  важку  зимову  втому.

В    струмках  звучить  мелодія  весни,
танцює  звук  по  клавішах  дороги.
Нежданний  дощ  холодний  і  рясний
в  дім  рветься,  оббиваючи  пороги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643291
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016


Лина Лу

ЗАВЕРНУСЬ В ОДЕЯЛО

Завернусь  в  одеяло,  мне  зябко
Обними  меня  и  отогрей.
Пару  строчек  из  старой  тетрадки
Мне  прочти...  где  Ассоль,  там  и  Грей.

А  еще  о  глазах  моих  грустных,
О  губах,  горячее  вина.
И  печаль  потихоньку  отпустит,
И  зимою  наступит  весна.

Повтори    эту  песню  о  главном,
Что  еще  есть  важнее  любви?
Станет  танец  стремительно-плавным,
Или  страстным,  как  ни  назови.

Что  еще  сердце  вымолить  просит?
У  судьбы  на  краю,  подожди.
Поздний  август    еще  ведь  не  осень,
Знать  и  слезы  пока  не  дожди...
03.02.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641107
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 04.02.2016


Процак Наталя

*******

Пишу  тобі  востаннє  (не  знаю  чи  важливо?)та    вірш  цей  знову,  твій!
Тремтить  моя  рука  і  голос  затихає  у  темряві  німій...
Я  більше  не  твоя!  Хоч  нею  не  була!  Все  скінчено  з  тобою!
Залишуся  сама  поміж  химерних  днів  вже  вільною  рабою...

Мені  вже  не  болить!  Та  й,  що  могло  боліти?!  З  тобою  ми  чужі!
У  душ  по  десять  лиць  в  моєї  лиш  одне!...(кому  до  цього  діло?!)
І  все,  що  в  нас  було!  А  може  не  було?  Вже  все  переболіло!
По  звичці  знову  я  на  пазли  розкладу  душевні  вітражі...

Останній  крик  і  все!  Мовчить  душа  моя...а  далі  -  порожнеча!
Липка  мов  течія  із  сліз  і  самоти  від  зболених  утрат
Як  хочеш  називай!  Та  тільки  не  кажи,  що  це  моя  утеча!
Нічого  не  сказав...пішов  і  залишив  із  серця  дублікат...

Тепер  твої  слова!  А  що  твої  слова?!  Кому  вони  потрібні?
Мене  вже  не  печуть!  В  тобі  перегорять  -  погасне  їхній  жар!
Та  лишаться  сліди  -  обвуглені  вони...(і  на  тавро  подібні!)
Куди  тепер  вже  нам?  Чи  зійдуться  шляхи?  Не  скаже  наш  радар...

Пишу  тобі  рядки  і  зболені  вони  -  розбавлені  туманом!
Ти  хочеш  їх  порви,  а  хочеш  залиши...мені  тепер  байдуже!
У  тиші  голосній,  звучить  наче  струна  моє  ледь  чутне:"Друже,
Чи  віриш  й  сам  у  те?  (скажи  і  не  лукав!)  Чи  все  було  обманом?
........................................

Пишу  тобі  востаннє  (не  знаю  чи  важливо?)  та  вірш  цей  справді,  твій!
Мовчить  моя  душа...і  серце  не  бунтує  в  байдужості  німій...
У  стоголоссі  снів  безликих  і  пустих  -  сумую  за  тобою!...
.......................................
...ніхто  не  відповість...(  порожня  німота!)  в  розмові  із  собою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640387
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Наташа Марос

НЕ ОДНА Я…

Не  одна  я  бродила  по  росах,
Не  мені  лиш  писали  пісні.
Поглядають  і  досі  ще  скоса,
Та  чи  ти  помічаєш,  чи  ні...

Було  щастя  у  теплих  світанках,
У  маленькій  дитячій  руці,
В  поцілунку  з  коханим  на  ганку,
У  невинній  сльозі  по  щоці...

Скільки  б  ми  не  ходили  стежками  -
Є  дороги  великі  й  малі  -
Стаємо  лиш  рідніші  з  роками
На  цій  Богом  забутій  землі...

         -      -      -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640364
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016


Олександра Малаш

Біда не в тім, що ти - мене…

Біда  не  в  тім,  що  ти  мене  не  любиш,
Біда,  що  я  тебе  не  можу  розлюбити...
(Ю.  Рибчинський)

Біда  не  в  тім,  що  ти  –  мене.
Біда,  що  я  тебе  –  не  можу.
Назад,  у  царство  крижане,
Перелітаю  огорожу.

Не  вір  казкам.  Політ  –  то  біль.
Та  на  синцях  –  і  справді!  –  вчаться…
Біда  не  в  тім,  що  я  –  тобі,
Біда,  що  ти  мені  –  невчасно.

І  січень  холодом  довбе,
І  лютий  крутиться  лісами…
Біда  не  в  тім,  що  ти  –  себе.
Біда,  що  я,  мабуть  –  так  само…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639472
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016


Ольга Калина

Ты верь в меня

Ты  верь  в  меня:  я  оправдаю
Надежды  все  твои,  мечты.
Ведь  для  меня,  я  точно  знаю:
На  многое  способен  ты.
 
Я  Музою  приду  к  тебе
И  поселюсь  в  твоей  душе,
Чтоб  сердце  птицей  взлетело
И  песню  в  небесах  запело.
 
Когда  ты  будешь  крепко  спать
(А  в  снах  сбываются  мечты)
Я  буду  сон  твой  охранять,
Чтоб  в  нём  ты  видел  лишь  цветы.
 
Когда  по  жизни  ты  пойдёшь,
Я  буду  рядышком  всегда.
И  если  горе  ты  найдёшь  -
Собой  закрою  я  тогда.
 
Я  буду  нежно  так  любить,
Обет  свой  верности  храня,
И  лишь  тобою  буду  жить.
Ты  только  верь,  поверь  в  меня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639306
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 28.01.2016


Дід Миколай

…щастя не вкрадуть

Ні,  я  не  буду  прощення  просити,
Приниження  в  собі  давно  убив.
І  не  дозволю  тим  себе  зганьбити,
Що  я  ні  сном  ні  духом    не  зробив.

Тож    не  ставай  в  ображеного  позу
Моя  любове,  прошу    розберись.
Щоб  не  було,  як  в  хату  із  морозу,
Ти  на  моє  плече,  прошу  тебе  зіпрись.

Нехай  ідуть  к  чортені  пересуди,
Подалі  геть  холєри  хай  ідуть.
Пощо  нам  тії  говори  й    огуди...
Вони  повір  в  нас  щастя  не  вкрадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639093
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


Ліна Ланська

ОДНАКОВО, КОЛИ…

Однаково,  коли  мене  не  любиш,
Що  проклята  дорога  до  душі,
Яка  готує  неминучу  згубу
І  здавна  нагострила  палаші.

Дорога  та  накинута  на  вістря,
А  може  то  пустелі  жар  лихий?
Колотиться  в  предсмертних  муках  місто,
Виснажливих,  приречено-сухих.

Тут  навіть  сльози,  лише  жменька  солі,
Бо  хоч  кричи  "рятуй"  -  любов  глуха.
Однаково  мені,  хоч  у  неволі
Потроху,  моє  серденько  стиха...

Однаково,  бо  гірше  болю  й  муки
Лишень  байдужість  скам"янілих  душ,
Коли  холодні  і  серця  і  руки,
А  кров  згорнулась,  наче  в  кільця  вуж.
26.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639019
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 27.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2016


Івга Лис

Очі в очі. Що тобі казати?

Очі  в  очі.  Що  тобі  казати?  
Те,  наскільки  я  тебе  люблю?
Ненавидіти  себе  й  втішати,
З  серця  в  серце  перелить  жалю.

Очі  в  очі...  Перевести  погляд,  
А  байдужість  ставити  вперед.
І  відкрити  душу  всю  на  огляд,  
Щоб  ти  знав  на  смак  з  полином  мед.

Очі  в  очі...  Як  тобі  не  стало
Краплі  гідності  зізнатися  мені,  
Що  тебе  кохання  повертало
На  далекий  вогник  вдалині?!

Очі    в  очі.  Як  тебе  судити?
Я  ж  сама  тебе  піднесла  до  небес.  
Намагаючись  лиш  просто  поруч  жити,  
Не  чекаючи  у  відповідь  чудес.  

Очі  в  очі...  Досить  болю,  прошу.
Досить  відчаю,  байдужості    й  жалю.
Бо  і  знати  то  тобі  не  гоже
Те,  наскільки  я  тебе  люблю.

Очі  в  очі...  Стільки  пережито
Й  стільки  щастя  буде  ще  у  нас.
Нам  не  варто  ще  щось  говорити,  
Бо  найкращий  лікар  –  тільки  час.  

20.02.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638048
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Шостацька Людмила

ОПТИМІСТИЧНЕ

                                                     Через  роки  до  тебе  йду,
                                     Вітри  долаю  й  заметілі,
                                     А  на  душі  таке  тату,
                                     Не  знайдеш  в  когось  і  на  тілі.

                                     На  серці  –  тисячі  рубців,
                                     Та  не  триматимусь  за  болі,
                                     У  мене,  ніби,  сто  життів,
                                     Минуле  кину  за  спиною.

                                     Йому  не  дам  до  себе  в  гості
                                     Хоч  на  хвилиночку  зайти.
                                     Для  мене  є  у  світі  простір
                                     Там,  де  немає  самоти.

                                     Там,  де  немає  суму  й  зради,
                                     Немає  болів  і  жалів,
                                     Нове  життя  відкрию  радо
                                     Серед  усміхнених  життів.

                                                                 ***

                                     Пройшла  в  житті  всі  муки  пекла
                                     І  не  схиляла  голови,
                                     А  «воювала”  так  запекло,
                                     Що  лютий  ворог  відступив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637965
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


OlgaSydoruk

Снится первый зимний сон…

Протыкают  ветви  тучи(в  небо  рвутся  тополя)...
Белым  пухом  снег  кружится...
На  озёрах  лёд(до  дна)...
Листик  жёлтый  припорошен...
Снится  первый  зимний  сон...
Тёплый-тёплый,светлый  очень...
Улетает  птицей  стон...
О  тебе  строку  сплетаю,о  тебе  страницы  рву...
О  тебе  опять  мечтаю,о  тебе  опять  грущу...
И  зову,зову(немая)...
И  кричу(до  хрипоты)!..
А  у  розы(алой-алой)засыхают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016


Івга Лис

Заглуши вже свою гітару…

Заглуши  вже  свою  гітару  –  
Хоч  колись  ти  не  будеш  мій?  
Не  вдавай  з  нас  щасливу  пару
І  торкатись  мене  не  смій.  

Болем  –  в  серце,  тобою  –  в  скроні  :  
І  весь  час  ти  в  мені  живеш.  
Я  ще  згадую  твої  долоні,  
І  обійми  гарячі  теж.

Я  іду  мов  на  бій  з  тобою,  
Переможцем  бути  хотів?  
Та  в  нерівному  цьому  двобої
Від  кохання  нема  й  слідів.

Ледь  помітно,  але  на  правду  -  
Ти  ще  досі  болиш  мені.  
Я  сама  тобі  дала  владу
В  добровільній  моїй  тюрмі.  

Ти  на  кого  мене  лишаєш?  
Чи  на  себе  чи  на  біду?  
Ти  –  мій  біль,  але,  певно,  знаєш...
Краще  тебе  собі  не  знайду...

В  серце  –  гострим  ножем  пожару  –  
Я  давно  цей  програла  бій.  
І  в  останніх  акордах  гітари  –  
"Ти  ніколи  не  будеш  мій".

05.06.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637556
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Івга Лис

"Якщо ти мене любиш - дай мені знати"

Ти  у  мене  в  серці  завжди...

«  іф  ю  лав  мі  –  лет  мі  ноу»

Але  щастя  перепади
Вже  тепер  між  нами  знов.  


Але  ж  долі  недомовки,  
Але  ж  відстань  і  нудьга.  
І  брехня  турецьким  шовком
На  усі  слова  ляга.  


Але  ж  юності  напруги
І  дурних  бажань  порив.  
Я  в  тобі  не  маю  друга  :  
Вхід  мені  туди  закрив.  


І  різниця  в  поведінці.
І  різниця  у  душі.

...  Я  тобі  –  у  кожній  жінці.
...  Ти  –  у  тисячах  мужчин.


Але  ж  місто-волоцюга.
Ану,  спробуй,  заспокой!
Ти  в  мені  не  бачиш  друга:  
Я  для  тебе  друг  не  той.


Але  ж  бідність  в  мріях  наших.
Але  ж  байдужість  в  очах.  
Але  ж  гордість  дій  подальших  
І  образи  на  плечах.


...  Всі  «  АЛЕ»  для  нас  з  тобою
Не  переростуть  в  любов.
Та  я  знов  тобі  повторю  –  

«  іф  ю  лав  мі  –  лет  мі  ноу»


09.07.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637319
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Івга Лис

Привіт, малий! Ну, як ти там без мене?

 Привіт,  малий!  Ну,  як  ти  там  без  мене?  
 Передаю  привіт  твоїм  очам,  
 Що  ріжуть  пам'ять  їх  вогнем  шаленим
 І  не  дають  заснути  по  ночам.

 Ну,  що,  малий,  тобі  зізнатись  маю  :  
 Така  щаслива!  Біль  в  мені  погас!  
 Що  наче  мене  доля  пригортає
 І  захищає  від  біди  весь  час.

 Агов,  малий!  Скажи  ж  мені  хоч  слово.
 Воно  для  мене  –  лезо  у  спині.  
 І  так  чогось  негадано,  раптово
 Надія  згасла  :  це  кінець  війні.

 Не  буде  більше  сліз  і  обіцянок.  
 Не  буду  нити  :  так  як  ти  казав.  
 Заводь  собі  своїх  палких  панянок  
 І  не  дивись  із  тугою  назад.

 Па-па,  малий!  Тобі  усе  удасться!  
 Бажаю,  щоб  себе  ти  все  ж  знайшов.

 І...  ще  одне  ...  спасибі  за  це  щастя  –  
 Тепер  я  знаю,  що  таке  любов.  


09.07.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637321
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Юлія Кириленко

Не берите в аренду чувств!

Голых  нервов  диминуэндо  
И  крещендо  ночных  дорог...
Не  берите  лишь  только  в  аренду  
Недоспевшие  чувства  впрок.

Арендуйте  машины,  квартиры,  
Банки  офисов  из  под  сардин,  
Арендуйте  кроссворды  в  сортире,
Но  не  трогайте  старых  морщин.

Забирайте  "в  аренду"  ручки
У  рассеянных  ваших  коллег.
"Арендуйте"  деньжат  до  получки,  
Лишь  чужой  не  схватите  грех.

Арендуйте  платья  парами,
Чтоб  дневное  менять  на  вечернее.
Но  запомните:  плюсик  в  карму
Лишь  тому,  кто  смотрит  с  доверием.

Чьи  глаза  заалмазились  ярче,
Чей  колодец  не  будет  пуст.
Арендуйте  машины  и  дачи.
Не  берите  в  аренду  чувств!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637291
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016


Леся Приліпко-Руснак

ЙОГО ФРАЗ МОРОЗНИЙ ВІТЕР


Його  фраз  морозний  вітер
Дмухав  нестерпно  у  обличчя
І  набір  перед  очима  темних  літер
Плив,  мов  зламане  патиччя

Він  ховав  за  коміром  пальта
Своє  самозакохане  й  ліниве  его
Оболонка  гарна,  а  начинка  пуста
Він  чужі  долі  розбирав,  мов  конструктор  лего

А  ти,  дурненька,  малювала
Сукні  весільної  ескізи
Його  ім’я,  як  мед  осінній  смакувала
А  він  сміявся  саркастично  з-за  куліси

Біль  величезним  й  важкезним  молотом
Бив  по  вразливих  скронях
Він  був  щасливий  вгамованим  голодом
І  твоїм  серцем  сплюндрованим  в  своїх  долонях

Ти  чергова  відмітка  у  списку
Його  віртуозних  зваб
Він  відвів  тобі  позицію  низьку
Ти  для  нього  не  жінка,  ти  раб

Тобі  вперше  не  хотілося  весни
Бо  життя  твоє  усе  руїна
І  його  знущальне:  «Раптом  що  –дзвони»
Ковтнула  ехом  розпачу  долина

©  Леся  Приліпко-Руснак,09.01.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636319
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


I.Teрен

ЗА ЧАСОМ НАВЗДОГІН

Ера  крокує  століттями.
Йдуть  у  колону  віки,
і  у  шеренгу  орбітами
линуть  у  Лету  роки.

На  перехресті  космічності
у  далині  житія
десь  за  епохою  вічності
є  половинка  моя.

Перелітає  монадою
у  затяжнім  віражі
до  візаві  за  порадою
рідна  частина  душі.

Якось  обійдене  долею,
там  де  веселка  ще  є,
затуманіє  стодолою
перше  кохання  моє.

І  повертає  утрачене.
Тане  минуле,  як  лід.
Лине  душа  у  політ.

Наша  розлука  оплачена.
Я  назначаю  побачення
рівно  за  тисячу  літ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636191
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016


ptaha

Він прийде…

Він  прийде  рано-вранці.  (Буде  сонце.  
А  може,  рясно  литимуть  дощі.)
Постукає  тихенько  у  віконце,
Аби  у  домі  не  збудити  всіх.

Край  столу  сяде,  стомлений  до  краю.
Мовчатиме.  Чекатиме  на  чай.
Його  я  спершу,  може,  й  не  впізнаю
Чи  не  повірю  заспаним  очам…

Але  коли  почую  тихе  "здрастуй",
В  руках  себе  тримать  не  стане  сил.
Я  відповім:  "Який  же  ти  прекрасний
І  дуже…  тихий  –  довгожданий…Мир…"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Дід Миколай

З циклу віршів прабабці Соні №7…котичок сіренький

У  бабусі  аж  два  гусі
По  двору  ходили,
На  пташиній  своїй  мові
Про  щось  говорили.

Півник,як  господар,  
По  садочку  ходить,
Своїх  курок  -  чубатурок
По  садочку  водить.

Курочка  рябенька  
Вдалася  на  вроду.
Своїх  курчат
                             малесеньких
Водить  по  городу.

А  ще  живе  у  бабусі
Котичок  сіренький.
Він  такий  хитрющий,
Як  правнук  маленький.

Бабуленька  така  рада,
Є  з  ким  говорити.
Свою  душу  наболілу
Є  кому  відкрити...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Ліна Ланська

А ХОЧЕШ ФІЛІЖАНКУ КАВИ?

А  хочеш  філіжанку  кави?
Завмерло  серце,  просить  віски.
Як  лити,  до  якої  риски
Криваву    Мері?  Для  забави,

Ковточок  бренді  золотавий
Налий  один  і  близько-близько
Сідай  отут,  схиляйся  низько,
Тремчу,  бо  буревій  лукавий

Лякає  солодко,  заграву
В  душі  здіймає,  сипле  бризки  -
Твій  погляд,  до  намиста  низки
Торкнувся,  влаштував  облаву.

Здалось  жнива,  буяють  трави.
Січневий    Місяць  срібним  диском
Нас  засліпив  зимовим  блиском  -
Бажання  знову  балом  править.
15.01.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636049
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Лана Мащенко

Розбудила ніч меланхолію

Розбудила  ніч  меланхолію,
До  вікна  за  руку  підвела.
Крига  скла  між  нами  пломеніє.
Я  думки  у  смуток    сповила.
І  чолом  торкаюся  до  неї.
Пальці  пишуть  розписом  зірок.
Подих  вимальовує  алеї
Із  осінніх  ще  живих  квіток.
Прилипа  магнітом  мокре  листя
До  моїх,  убраних  в  скло,  долонь.
Вітер  з  нього  нанизав  намисто
І  прикрасив  попіл  моїх  скронь.
Він    приніс  від  тебе  поцілунок.
Може,  він  гарячий,  як  сльоза,  
Чи  такий  пекучий,  наче  трунок,
Чи  такий  яскравий,    як  зоря.
Крізь  прозору,  в  рамці,  перепону
Не  піймать  послання-міражі.
Але  в  час  самотності  і  втоми,
Можна  доторкнутись  до  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636028
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Лина Лу

ДИТЯ ЛУНЫ


"Дыханием  упьюсь",  -  шептал  порок,
Отняв  у  дочери  Луны  зеркал  отсвет.  
Вуаль  безумия    расплатой  скроет  след,  
К  ногам  падет,  переступив  порог.  

Возмездие  отыщется,  дождись.  
Холеную  ладонь  -  судьбе  наперевес?  
В  крови  умоешь  кисть  и  изумрудный  блеск  
Утратит  взгляд  -  не  для  пустынь  дожди.  

В  пучине  тьма  из  ледяных  стропил  
Серебряных  мостов,  не  жди,  не  возведет,
Там  ржавые  замки,  и  вряд  ли  повезет,  
Если  грехи  без  ладана  курил.  

Возмездие  зовешь  проклятьем?..  меч  
На  плаху  упадет,  одумайся,  молись.  
Гореть  тебе  в  аду,  глазницы  смотрят  ввысь  
И  голова  давно  слетела  с  плеч.  

Отмщение,  из  тлена  -  тлен,  рассвет  
В  истерзанной  душе  пытается  разжечь...  
Иссяк  источник  слез,  кровь  продолжает  течь  
Так  медленно  из  раны  на  паркет.  

У  серебристых  глаз  соленый  вкус  
И  на  ресницах  -  жизнь  оборванной  петлей.  
Согбенная  старуха  выпита  иглой,  
Вчера  струила  сладостный  искус.  

Телесный  храм  разрушен,  осквернен  -  
Дитя  Луны  не  спит,  барьер  перешагнув.  
Невинность  похотью  поправ  и  обманув,
Ты  Провиденьем  будешь  сокрушен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636029
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


OlgaSydoruk

И для чего те многоточия?. .

Экспромт

О  чём  писать,когда  не  хочешь?..
О  чём  молчать  и  слёз  не  лить?..
Что  забывать  без  заморочек?..
И  что  не  сметь  разворошить?..
Куда  бежать  от  мыслей  срочных?..
Как  уложить,когда  не  спит?..
И  для  чего  те  многоточия?..
Чтоб  сокровенное  укрыть...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635949
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Надія Башинська

СМІХОТА

Сміхота.
                       Сміхота.
                                   Довгий    хвостик    у    кота.
На    віконці    він    сидить
                                         і    тихенько    муркотить.
Сміхота.
                       Сміхота.
                                     Довгий      хвостик    у    кота.
Тим    довгеньким    хвостиком
                                     гралися    ми    з    Костиком.
Тепер    знову  сміхота  ,
                                     бо    забрав    котик    хвоста.
                   Сидить    на    віконечку  ,
                                           гріє  
                                                               хвіст
                                                                                         на    сонечку.
Цей    руденький    
                                                           довгий    хвостик  
                 любить    наш    метелик
                                         Ростик!
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635355
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 13.01.2016


Ivanna Pikhun

крізь скуйовджене волосся

Знаєш,  вранці,  крізь  скуйовджене  волосся,
Перш  за  все,  дивлюсь  на  тебе,  іще  сонного...
Вранці  милого  і,  трішечки...  солоного.
На  світанні  все  моє  з  твоїм  сплелося.

Доки  серця  ще  не  позбивались  ритмами,
І  не  вивітрились  з  щік  тепло  від  подихів,
Я  до  тебе  притулюсь,  маленьким  котиком,
Щоб  іще,  хоча  б  ще  трішечки  помріяти.

Притулитись  до  грудей  холодним  носиком,
І  в  руках  твоїх  зігрітися...  втопитися...
Вранці  хочу  якнайдовше  залишитися
Біля  тебе...  за  твоїм  гарячим  покликом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635341
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Ivanna Pikhun

кохай мене заплакану, з розмитим макіяжем

кохай  мене  заплакану,  з  розмитим  макіяжем  
з  розтріпаним  волоссям  відразу,  як  проснуся  
люби  мене  замріяну,  закохану  в  ромашки  
насуплену  кохай  мене,  не  тільки,  як  сміюся

кохай  мене  розсерджену,  як  щось  йде  не  за  планом
як  знов  і  знов  викреслюю  написані  рядки
люби  мене  лиш  щиро  ти,  не  вводячи  в  оману
давно  із  віку  виросла  що  вірила  в  казки

кохай  мене  стривожену,  натомлену,  розбиту
розгублену  від  вибору  серед  комедій,  драм  
люби  мене  й  тоді,  коли  надумаю  учити  
високим  стійким  нормам  і  неписаним  азам

кохай  мене  невиспану,  страждаючу  безсонням  
твоїх  снів  не  тривожу  я,  не  розганяти  їх
як  вчора  ти  люби  мене  і  завтра,  і  сьогодні
кохай,  бо  я  кохатиму  тепло  від  рук  твоїх

кохай  мене  знесилену,  з  червоним,  мокрим  носом
у  коконі  під  ковдрою  у  розпалі  застуди
люби  мене  спокійну  і,  коли  виношу  мозок
бо  я  ж  тебе,  усякого,  люблю  й  любити  буду

..08.2015р

©  Іванна  Піхун

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635335
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Патара

До Ангела

Ангелику,  ти  тут,  ти  біля  мене?..
Турбую  дуже  рідко  я  тебе.
Мене  сьогодні  по  душі  шкребе,
Та  різати  ще  не  готова  вени...

Ангелику,  підстав  мені  крило,
Так  соромно  тебе  про  це  просити,
Проханнями  моїми  мабуть  ситий,
Хоч  небагато  в  мене  їх  було.

Ти  вибачай  за  нинішню  хандру,
Таке,  повір,  трапляється  не  часто.
Ти  поруч,  не  у  кожного  це  щастя,
А  настрій  я  у  пральні  відперу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634650
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Дмитрий Дробин

Мне известны женские тайны

Мне  известны  женские  тайны,
Хотя  я  не  волшебник,  не  Бог.
Награжден  небесами  случайно
Поэтическим  даром  я  впрок.
Хочет  дама  одеться  мехами,
А  другая  –  меня  целовать.
Хочет  брошь  или  серьги  с  камнями.
Для  кого-то  звездой  засиять.
Кто-то  хочет  цветы  полевые,
Кто-то  ищет  поплакать  плечо.
Мне  известны  желанья  чужие,
О  чем  молятся  горячо.
И  за  это  с  меня  строго  спросят:
“Ты  на  что  разменял  дивный  дар?”
По  камням  я  хожу  душой  босой
И  от  этого  равен  богам…

30.10.93  Белая  Церковь  Дмитрий  Дробин


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634173
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Дмитрий Дробин

Людмила, не сопротивляйся

Людмила,  не  сопротивляйся.
Известно,  что  тебе  я  мил.
Счастливой  хочешь  быть?  Признайся.
И  я  такой  бы  позвонил.
Решайся,  жизнь  –  это  рулетка.
Не  жди  приза  в  чужом  лото.
Скорей  со  мною  повстречайся.
Последний  раз  я  жду.  А  то…
Поверь,  моя  очаровашка,
Что  зла  тебе  не  причиню
Быть  может,  глуп  я,  как  Ивашка,
Но  я  таких  как  ты  люблю.

15.11.93  Дмитрий  Дробин
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634174
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Українська душа


Україно  моя  ти,  згорьована,
Скільки  раз  ти  була  завойована!
Скільки  раз  твоя  воля  ламалася?
Та  душа,  як  граніт,  все  ж  трималася!

Українська  душа  в  праці  кована,
В  пісні,  танці,  у  звичаях  схована,
Хлібом,  сіллю  і  сонцем  заквітчана,
З  щедрим  серцем  давно  вже  повінчана!

Українська  душа  –  нерозгадана  –
Все  було:  піднімалась  і  падала,
Та  себе  розтоптать  –  не  дозволила,
Бо  жила  з  непокірною  волею.

Українська  душа,  будь  ще  й  сильною,
Молодою,  із  мудрістю  сивою,
Щоб  ніколи  й  ніхто  не  наважився
Твою  честь  розтоптать.  І  не  скаржився

Щоб  народ  наш  ніколи  на  доленьку  –
Повернувся  до  віри,  до  Боженьки,
І  зажив,  як  годиться  народові:
Разом  з  правдою,  і  зі  свободою!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633892
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Дмитрий Дробин

Я знаю: Я хозяин снов

Я  знаю:  Я  хозяин  снов,
Виновник  вздохов  и  печали,
Твоих  молитв  горячих  слов.
Я  не  того  хотел  вначале.
К  твоей  тоске  я  стал  отзывчив.
Смотрю  на  фото  по  ночам.
Я  не  с  тобою  рядом  нынче,
Но  и  другой  себя  не  дам.
Себя  считал  я  Казановой,
И  женщин  разных  обольщал.
Тебя  боюсь  отдать  другому.
Ты  –  мой  алмаз,  мой  идеал.
Мы  познакомились  случайно,
Но  не  случаен  нежный  стих.
Твоей  Любви  святая  тайна
Теперь  объединит  двоих.
Нас  повенчают  наши  письма,
И  будет  встреча,  потерпи.
Я  брошу  край  свой  ненавистный,
Хотя  душа  уже  в  пути.
В  пути  к  тебе  моя  надежда.
Ты  выходи,  ее  встречай.
К  тебе  приду  я,  как  и  прежде,
Но  ты  меня  не  отпускай.

1993.08.14  Белая  Церковь  Дмитрий  Дробин  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633758
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Патара

НЕПІЗНАНА ЖІНКА

Її  не  пізнаєш  ти,  скільки  б  не  бивсь,
Воістину  дивне,  чудове  створіння.
Хоч  править  банальне  ребро  за  коріння,
Уперто  чергову  підкорює  вись.
Як  кішка,  гуляє  сама  по  собі,
Не  терпить  стороннього  тиску  на  себе.
На  неї  захоплено  дивиться  Небо
І  є  на  що  глянути  там  далебі.
Як  книга,  яку  ти  читаєш  й  тебе
В  напрузі  тримає  в  ній  кожна  сторінка...
Така  вона  є  ця  НЕПІЗНАНА  ЖІНКА,
Без  неї  сумне  починання  любе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633786
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Дмитрий Дробин

Чужая свадьба; гости, водка

Чужая  свадьба;  гости,  водка,
Закуска  стынет  на  столе.
Я  так  хочу  увидеть,  вот  как,
Тебя  в  ночной  осенней  мгле.
В  руках  бокалы.  Шутки,  тосты.
Звучит  в  углу  магнитофон.
А  я  хочу  увидеть  просто.
И  ты  узнаешь,  как  влюблен.
Мне  улыбаются  кокетки,
А  я…  сижу,  стихи  пишу
На  белой,  маленькой  салфетке.
Тебе  их  после  покажу.
Скорее  свадьба  бы  кончалась,
Я  от  нее  уже  устал.
Скорей  бы  ты  мне  повстречалась,
Так,  чтоб  я  больше  не  писал…

15.09.93  г.  Белая  Церковь
Дмитрий  Дробин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633761
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016


Ниро Вульф

***** (На вірш Сокольника *Ми коханці*)

Пушинкою,  пушинкою
лягає  сніг  як  сон,
тебе  назву  коханкою,
до  ніг  впаде  хітон….  

Шовковими,  шовковими
ти  віями  змахнеш,
цілунками,цілунками
вуста  мої  стиснеш..

Та  кожен  вигин    тіла,
відчую  як  відлуння,
як  пташка  тріпотіла
в  моїх  руках  красуня.

Коханцями,  коханцями
назвуть  нас  знову  грішними,
та  пальцями,  та  пальцями
я  гладжу  локон  втішно.

Та  потайком,  та  потайком,
прийдеш  в  холодну  ніч,
метеликом,  метеликом
летиш  на  вогник  свіч.

Червоного,  червоного
мені  вина  налий,
шаленого,шаленого
кохання  дай  на  мить….



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633690
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Крилата (Любов Пікас)

За вікном біліє сніг

За  вікном  біліє  сніг.
Сіре  небо.  Чорне  гілля.
А  у  душу  промінь  ліг.
Думи    птахом.  Час  застілля.

Стріча  друзів.  Рік  новий.
Коляда  у  двоголоссі.
Кава.  Пряник  медовий.
Світла  аура  в  волоссі.

Мітка  кроків  в  новий  день  –  
Бог  і  край,  щаслива  доля.
Волі  видихи  з  легень.
України  нова  роля.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633695
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Натаsha

ПОЛУЖИЗНЬ

Пред  Богом  страх  за  полугрех,
Рулетки  русской  полувыстрел,
Игра  не  стоит  свеч  и  смысла…
Всё  ради  плотских  лишь  утех.

У  полуснов  пропал  мотив,
И  смех  звучит  сквозь  полуслёзы,
Нет  рифм  и  слов  для  полупрозы,
Испортил  всё  аперитив.

Часы  пробили  ровно  в  срок,
Определив  моментам  место,
Не  станет  золушка  невестой,
Зато  учтёт  судьбы  урок.

«Красиво  жить  не  запретишь!»
Шептало  ей  полусознанье,
Стоп.  Реверанс.  Полупрощанье.
Он    ждёт  грозу…а  ты  молчишь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633659
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Надія Башинська

ДОРІЖКА БІЖИТЬ СПОРИШЕВА

         
Доріжка    біжить    споришева.
Ген    в'  ється    вона    через    гай.
Від    річки    і    житнього    поля
До    хати  ,  де    справді    є    рай.

Тут    вишня    в    цвіту    залишилась.
Тепер    не    впізнати    іі.
Мов    цвіт    вишні  ,  мама    і    тато.
Та    в    серці    такі    ж    молоді.

Ходило    тут    босим    по    травах
Дитинство    моє    золоте.
Сміється    вже    сонцем    в    блакиті  ,
Волошками    в    травах    цвіте.

Дитинства    мого    ніжні    кроки
Залишились  тут    назавжди.
Життя  ,  розсіваючи    роки  ,
Мене    знов    повертає    сюди.

Найдорожчий  ,  найрідніший    край  ,  де    ти    народився  .  Тут    тобі    
подарували    життя  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633604
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016


Ольга Закревская

Ночью по городу бродила скука …

(2000)

Ночью  по  городу  
бродила  скука,
Скажи  мне:
Что  любовь  за  наука?
Ты  далеко,  я  ещё  дальше,  
А  что  было  раньше…

Блеск  искры  и  мы  не  замечены,
Легко  и  жестоко  смертью  помечены.
Любовь  не  спит,  она  без  дыхания.
Время  пришло,  время  прощания.

Всё.  Догорели  
Последние  спички,
Любовь  отучили  
От  давней  привычки  –  
Быть…

Блеск  искры  и  мы  не  замечены,
Легко  и  жестоко  смертью  помечены.
Любовь  не  спит,  она  без  дыхания.
Время  пришло,  время  прощания.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633013
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я згадую тебе…

Я  згадую  тебе  із  юності  своєї,
Тоді  був  тільки  мій,  а  я  була  твоєю.
Я  згадую  тебе  і  ті  безсонні  ночі
І  сни,що  снились  нам,  немов  були  пророчі...

Я  згадую  тебе  і  сніг,  що  сипав  з  неба,
Ти  пригортав  мене,  тулилась  я  до  тебе.
Я  згадую  тебе,  як  грів  мої  долоні,
А  серце  билось  так  і  пульсували  скроні...

Я  згадую  тебе  і  наші  заметілі,
Як  то  було  давно  та  ми  були  щасливі.
Я  згадую  тебе  і  перші  поцілунки,
Ці  зустрічі  були  неначе  подарунки...

Я  згадую  тебе  і  той  прощальний  вечір,
Як  обпекла  сльоза,  здригнули  мої  плечі.
Я  згадую  тебе,  та  все  давно  минуло...
Ти  був  в  моєму  сні...  Давно...  Давно  то  було...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632501
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 01.01.2016


Онофрійчук Наталя

А до нас прийшла зима!

Мінус  десять  -тріщить  мерзле  віття,
а  на  вікнах  -химерні  суцвіття,
вгору  з  коминів  тнуться  дими.
Дочекались  нарешті  зими!

-Йшла  до  нас  зад-перед,  а  чи  боком,
що  з'явилась  разом  з  Новим  роком!?
Присідай  .Будеш  чай?  Чи  стомилась,
чи  надовго  у  нас  зупинилась?

-Чи  ласкава  ти  будеш  нам  снігу,
щоб  із  хати  у  купу  з  розбігу?
Чаю  ні  ?  З  "морозилки"  малину?
Не  спіши,  ще  посидьмо  годину!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632779
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016


Дмитрий Дробин

Татьяна – ритмика живая

Татьяна  –  ритмика  живая.
Как  сладок  обаянья  плен.
Ты  изгибаешься,  играя,
Прижавшись  грудью  до  колен.

Ты  на  полу  сидишь,  как  кошка,
Искришься  грацией  своей.
Я  подожду  еще  немножко.
Как  задремавший  воробей.

Недолог  век  у  воробья
Клевать  с  асфальта  чьи-то  крошки.
И  если  бы  попался  я,  
То  только  в  лапы  этой  кошки.

19.03.1993 г.  Белая  Церковь    
Дмитрий  Дробин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632767
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016


Дмитрий Дробин

Ольге

«Ольге»

Она  застыла  у  витрины,
Как  будто  чудный  манекен.
А  проходящие  мужчины  
Не  сводят  глаз  с  ее  колен.
Ее  коричневые  глазки
И  кожа  белая  лица
Таят  невиданные  ласки
Для  одного  лишь  молодца.
Ему  завидуют  «крутые»
И  городской  истеблишмент.
Придет  к  нему  в  часы  ночные.
Для  остальных  лишь  манекен.

09.04.1993  г.  Барнаул  
Дмитрий  Дробин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632768
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016


Ірина Морська

Випадково. Можна?

Можна  тобі  подзвонить  випадково,
Можна  тобі  написати?
Можна  шалено,  завзято,  раптово
Знову  почать  розмовляти?

Можна  тебе  випадково  зустріти,
Вгледіти  в  краплях  дощу?
Можна  тебе  назавжди  захотіти,
Можна  вже  не  відпущу?

Можна  тебе  серед  моря  шукати,
Безлічі  хвиль  льодяних?
Можна  тебе  серед  сотні  пізнати,
Тисяч  не  рідних,  чужих?

Можна  до  тебе  прилинуть  зорею?
Тільки  не  смій  відпускати.
Ні  –  то  ніколи  не  стану  твоєю.
Хочу  тебе  вже  не  знати…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632316
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Ліна Ланська

ЗАКРУЖЛЯЛА ЗАЖУРЕНО ВІХОЛА

Закружляла  зажурено  віхола,
Зачепила  і  крони  й  стодоли.
Воно  довго  блукала  і  їхала,
Не  збагнула,  як  і  захолола.

Вона  довго  блискітками  сіяла
Тільки  блиском  навіки  не  втішить.
За  вітрами  печалі  розвіяла,
І  свою  крихту  щастя,  між  іншим...

Накувала  зозуля  в  ніч  місячну,
Віку  довгого,  та  без  любові...
Пролітає  сніжинка...вже  тисячна  -
У  важкій  та  нелюбій  розмові.

Але  вірю,  що  віхола  спиниться,
Насипаючи  десь  кучугури,
Хоч  кохання  моє  і  на  милицях,
Не  таке  вже  воно  і  похмуре.

Не  таке  безнадійне,  хоч  глумиться,
Розливає  бурхливо  натхнення,
Обнімаючи  палко,  насупиться,                  -
Доки  вірим,    віщуєм  знамення...
28  12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632012
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015


I.Teрен

СТАРІСТЬ І ДИТИНСТВО

                                                                                                   [i]  «  Тихо  сам  с  собою
                                                                                                                 я  веду  беседу»[/i]
                                                                                                                                     І.  Юшін  
Утрачен  дитячі  ролі.
Не  возить  Бозя  калачі.
У  полі  –  одинока  доля
себе  гойдає  на  плечі.

І  поки  жевріє  ще  ватра,
і  сяє  сонце  на  горбі,
усе,  що[i]  дорогого  варте[/i],
заадресуємо  собі.

Усі  містерії  забуду,
а  пам'ятатиму  оте,
на  волі  виведене  в  люди,
моє  дитинство  золоте.

Дарма,  що  мало  тої  волі
і  що  у  школі  вчителі
не  розуміли,  що  у  полі
такі  солодкі  картоплі.

А  нині,  ну  яка  то  старість,
коли  сидиш  біля  вогню
і  юній  пасії  на  радість
вигадуєш  її  меню?

І  апетит  не  пропадає
на  наші  порції  малі.
І  я  у  пам’яті  блукаю
...і  чумакую  по  селі.

А  поза  обріями  осінь,
як  те  омріяне  дівча,
за  пазухою  все  ще  носить
мені  окраєць  калача.

Вона  приходить  у  косинці
і  за  куче́рики  її
червоні  раки  у  корзинці
уже  звичайно  не  мої.

Зате  щастило  забіяці,
який  кружляв  її  у  танці
у  наші  юні  ще  літа.

А  нині  що?  Нема  і  знаку,
як  ми  пекли,  бувало,  раків,
коли  торкалися  уста.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631755
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015


OlgaSydoruk

Этот снег - залепляет веки…

Экспромт

Я  приеду  к  тебе  зимой...
Если  в  сердце  не  занято  место...
По  холодной  стерне  ледяной  
Снег  метёт(из  пушистого  теста)...
Этот  сон    -  для  меня  одной...
Этот  снег    -  залепляет  веки...
И  касается  губ  -  водой...
Обещаниями  -навеки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630335
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Анатолій В.

Посміхнися мені, моє сонце!

Посміхнися  мені,  моє  сонце!
Ти  серйозна  тепер  і  далека!..
Новий  рік  загляда  у  віконце,  
У  снігу  стоять  білі  смереки...

Ранній  вечір,  і  сіре  небо,
І  мороз  затуманює  шибку...
А  мені  вже  нічого  не  треба,
Лише  посмішки  щиру  краплинку!

Розкажи  мені,  як  твої  справи?
Ні,  не  треба  казати  багато...
Знаю:  зморена...  Чаю  чи  кави?
А  у  чай,  може,  вкинути  м`яти?

Пару  слів  розкажи,  як  живеш  ти?
Хоч  словечко,  мій  ангелочку!
Бо  душа,  наче  стоптані  мешти,
Непотрібно  стоїть  у  куточку...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630086
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Чорна рана війни (Слова для пісні)

Духмяніють    сади…
Капле    ніжністю    травень    у    груди…
Схід    –    в    обіймах    біди;
Чорну    мітку    війни    несуть    люди…
Чорну    мітку    війни…

Чорна    плаче    роса
На    припаленій    чорній    травиці…
Крик    летить    в    небеса    –
Чорний    крик    молодої      вдовиці…
Крик    летить    в    небеса…

Розгубилися    сни,
І    несила    зібрати    їх    ночі.
Чорна    рана    війни
Материнські    рве    душі    і    очі…
Чорна    рана    війни…

Зацвітуть    ще    сади,
Тиха    радість    наллється    у    груди.
Мир    загляне    сюди,
Україна    єдиною    буде!..
Мир    загляне    сюди...

5.12.2015.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626284
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Циганова Наталія

Мы…

До  дыр  затёрты  мысли  между  строк.
До  срамоты.
И  ни  достать,  ни  спрятать.
От  жадности  набрали  грабли  впрок
до  нового  во  имя  нас  распятья.
Доверие  уходит  на  покой,
ведомое  рукой  уставшей  веры.
Мы  безразличье  трогаем  рукой,
как  лампочку  сгоревшую  торшера.
Задушен  человеком  от  души
великий  век,  достойный  человека.

...и  мысленно  добрались  до  вершин,
хромая  по  ступеням  вниз,  калеки...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626110
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015


Ivanna Pikhun

я тримала тебе за руку, ти мене - за ідіотку

Я  тримала  тебе  за  руку,
Ти  мене  -  за  ідіотку.
Я  кляла  сотні  раз  розлуку,
Ти  казав,  що  вона  коротка.

Засипала  тебе  дзвінками,
Ти  писав  мені  "вконтакті",
Мої  вірші  -  твої  рядками,
А  ти  кажеш  -  "Ну,  що  ти?  Справді?"

Я  для  тебе  збирала  фрази,
Щоб  на  зустрічі  всі  сказати...
Ти  лише  пам'ятав  образи,
І  коли  вигравала  в  карти.

Я  для  тебе  співала  пісню,
Ти  мовчав  на  мої  питання...
Я  уже  сумніваюсь,  дійсно,
Чи  зросло  це  в  мені  кохання?!

Було  б  гордість  мені  тримати,
А  не  міцно  ту  твою  руку!
Будеш  добре,  заразо,  знати,
Що  в  мені  розбудив  ти  ...  .

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625950
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015


OlgaSydoruk

Поздняя осень… Падает дождь…

Поздняя  осень...
Падает  дождь...
Спелые  губы  сон  разрывают...
Всё  принимаешь  в  душу  всерьёз
Так  осторожно...(еле  касаясь)...
Чувствуя  время,сразу  поймёшь:
Близко  зима  (с  контрамаркою  рая)...
На  брудершафт(под  мелодию  роз)
Синяя  чашка  горячего  чая...
Больше  не  помнишь...
Больше  не  ждёшь...
Больше  не  больно...
Шрам  заживает...
Слов  не  хватает...
Если    -  до  слёз...
Если  зимою  любовь  умирает...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015


dovgiy

N. N.

N.N.

Как  радостно  мне  видеть  Вас!
Встречать  улыбкой  Ваши  взгляды,
Глядеть  на  Вас,  когда  Вы  рядом
И  слушать  Вас  в  урочный  час.
Пришёл  час  встречи,  наконец!
Трепещет  сердце  и  ликует.
Ведь  я  Вас,  именно  такую,
Люблю  –  безумно,  как  юнец!
И  я  безумства  не  стыжусь.
Любовь  играет    пылкой    кровью.
Я  этой  позднею  любовью
По  настоящему  –  горжусь!
Горжусь  я  тем,  что  я  –  Ваш  друг,
Что  я  Ваш  брат  душой  своею.
Хоть  сердцем  я  люблю  нежнее,
Чем  любит  брат  и  любит  друг.
Вы  для  меня  как  целый  мир
Во  всём  его  великолепье.
И  эти  страсти  человечьи
Лишь  только  к  Вам!  –  о!  –  мой  кумир!
Молюсь  на  Вас!  На  Божество!
Склонясь,  целую  Ваши  руки,
И  в  сердце  столько  сладкой  муки,
Что  не  хочу  уж  ничего!
Кроме  того,  чтоб  видеть  Вас
Пусть  не  всегда,  не  ежедневно.
Глядеть  в  глаза  с  мольбою,  нежно,
В  минуты  радости  для  нас.

28  декабря  2013  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623764
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


OlgaSydoruk

Ты не позвал идти с тобой…

Ты  не  позвал  идти  с  тобой...
И  за  тобой  не  побежала...
Роман  закончился...(не  мой)...
Листва  пожухлая  шуршала...
Горела  свечка  у  окна...
Заплакал  дождь,сжимая  веки...
Воспоминания  тепла  вскрывали  человеку  реки...
Дрожала  птичкою  душа  в  ладошке  ночи  перед  бурей...
Memento  mori  для  тебя  -  успокоительной  пилюлей...
Желтела  тыква  у  окна...Куранты  полночь  громко  били...
Туман-предатель  по  углам  припрятал  всё...
А  вы  -  забыли...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623392
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015


OlgaSydoruk

Я про это…

Экспромт

Серый  дождь  сеял  грусть  на  скучающий  город...
На  кафешки,билборды,стоянки  авто...
Подкисал  на  столе  Простоквашино  творог...
Мелодрама  сезона  -  афишей  кино...
Приоткрыто  окно  на  три  четверти  дюйма...
Не  завешены  шторы  на  мокром  стекле...
Полчаса  до  начала  желанного  шторма...
Я  про  это...Про  то...  И  за  тех...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618934
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015


Ниро Вульф

Плен

Кофейный  аромат  и  мятный  вкус,
и  ты  зажгла  ночной  светильник,
а  мой  бокал  давно  уж  пуст,
я  ночи  твой  плененный  грешник.

И  был  я  пьян  от  терпкого  вина,
хмелел  безумно  от  объятий,
любовь  твоя  мне  отдана,
змеей  сползает  с  тела  платье.

Дурман  окутал,  пью  твой  вздох,
как  до  последней  капли  зелье,
cдержаться  я  совсем  не  смог,
из  поцелуев  подарю  я  ожерелье.

Мигает  огонек,  светильник  тлеет,
и  скоро  утро,  розовый  рассвет,
в  открытое  окно  чуть  ветер  веет,
растает  наш  любви  дуэт.

Но  только  ночь  затянет  в  сети,
бреду  по  улицам,  ищу  тебя,
хочу  я  больше  всех  на  свете,
чтоб  снова  в  плен  взяла  меня.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617011
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Болить мені…

Болить    мені…    О,    як    мені    болить!..
Росія    ж    наші    душі    четвертує…
А    ще    ж    недавно    друзями    були!..
Чи    це    Нечистий    з    душами    жартує?!

Болить    мені    палаюча    земля
Глибоким    і    невиплаканим    болем,
Бо    зрадники    й    поплічники    Кремля
Наслали    Україні    стільки    горя!

Болить    мені    той    відчайдушний    крик,
Коли    «двохсотий"    матінка    стрічає,
І    вух    не    можу    я    тоді    закрить,
І    серце    кров    частіш    тоді    качає.

Болить    мені    гіркий    дитячий    плач,
Що    рветься    із    душі    сиріт    назовні,
Росіє,    ти    не    просто    кат    –    палач    –
Переконалась      неодноразово.

Болить    мені,    як    плачуть    матері,
Тоді    й    земля    здригається    в    риданні:
Чому    синочка,    Боже,    не    вберіг,
Й    слова    його    ніхто    не    чув    останні?

Болить    мені    усіх    людей    біда,
Котрі    в    цей    світ    прийшли    задля    любові,
Тоді    й    моя    душа    кричить,    рида.
До    тебе    шлю,    Всевишній,    своє    слово!
29.10.2015.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616964
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015


Лина Лу

ЧТО-ТО НЕ ПИШЕТСЯ…

Что-то  не  пишется,видимо  стены  
Столь  напитались  стихами  сполна,
Что  закружились  вокруг  Авиценна,
Тит  с  Береникой  и,  не  прощена

Богом,    бегущая  по  перекресткам,
Все  разрушая,  расчистив  пути...
В  танце  взлетев  на  кинжальных  подмостках,
Ищет  опять,  что  вовек  не  найти.

Что-то  не  пишется,  перевернулось
Видно  в  сознании  небо  с  землей.
Вот  если  б  завтра  вчера  и  вернулось,
Вместе  с  тобою...  да,    вместе  с  тобой.

Только  у  тени  ни  сна,  ни  покоя,
Бродит  до  ночи,  морочит  меня.
Я  уже  сидя  гоню  ее,  стоя
Я  и  молитвой,  и  искрой  огня...

Что-то  не  пишется,  может  и  больно
Где-то  кому-то,  похуже  еще,
Только  с  меня,  уверяю  довольно
Даже  укрыться  под  общим  плащом.

Смейся,  конечно,  а  плащ-то  дырявый,
Как  и  мои  эти,  будто  стихи...
Вот  развлекается  вволю  Лукавый
Нижет,как  бусы  чужие  грехи.

Что-то  не  пишется,  мысли  не  боле
Вырвались  вслух,  не  смогла  удержать.
Не  расстаются  с  любовью  и  болью,
А  расстаются  с  умением  ждать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615736
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015


Лина Лу

А МНЕ БЫ ПРОСТО

А  мне  бы  просто  голос  твой  услышать,
Закрыв  глаза,  от  мира  сторонясь,
Испить  по  капле  модуляций  власть  -
Как  будто,  дождь  тайком  шагнул  на  крышу...

А  мне  бы  просто  -  шепота  фрагменты,
Чтоб  навзничь  только  именем  одним...
И    факелом  зажечь  души  огни,
Испепелив    печальные  моменты.

А  мне  бы  просто,взгляд  твой  ощущая,
Стоять  обнявшись,  дней  не  замечать...
За  руки  взявшись,  вместе  помолчать,
В  битком  набитом  стареньком  трамвае...

19.10.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614423
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015


Крилата (Любов Пікас)

ВОНА

Вона  його  забути  так  бажала,
Так  прагла  думи  втримати  в  узді.
Так  міцно  серце  джгутом  зав’язала,
Сховала  сум  в    воронячім    гнізді.

Вона  казала:  «Тишу  не  порушу,
Нехай  чаклує  навіть  сотня  фей».
А  він  вернувся,  тихо  вповз  у  душу
І  знову  серце  вирвав  із  грудей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614061
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015


ptaha

Це пізнє бароко…

Це  пізнє  бароко
останніх  золо́чених  днів
з  перлинами  дичок,
з  разками  намиста  шипшини…
І  голуб  як  Дух
на  безхмарно-блакитному  тлі…
І  шелест  червінців  
зотлілих
з  осінньої  скрині…
Мине  півстоліття
за  тиждень  чи,  може,  за  два  –  
поступиться  розкіш
класичній  суворості  ліній…
Та  між  сторінок,
де  живуть  потаємні  слова,
залишиться  спогад
бароковий
 листям  осіннім…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613985
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2015


Шип Сергей

Осенний блюз

Осень  –  сверху,  осень  –  снизу,
На  земле  и  в  небесах.
Я  гуляю  сквозь  репризу
Дня,  в  кружащихся  листах.

Всё  меня  тревожит,  манит.
Даже  –  жёлто-красный  клён,
Лист  которого  –  пергамент,
Весь  в  прожилочках  письмён.

Осень  –  сверху,  осень  –  снизу.
Сумасшествие  для  глаз.
Час  осеннего  стриптиза  –
Это  голой  правды  час.

Осень  –  точно  епитимья,
Будто  покаянный  стон…
А  в  высоком  небе  синем  –
Глаз  свидетеля  времён.

Октябрь  2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611072
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015


OlgaSydoruk

В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали…

В  осенних  сумерках  тоски  чужие  губы  прошептали:
"Не  заплывайте  за  буйки...Там  упокоены  печали..."
В  осенних  сумерках  тоски  с  тобой  их  красным  помечали...
Чтоб  не  трясли  нас  за  грудки,всех  утонувших  откачали...
А  им  бы  чуточку  тепла...  и  воскрешения  желаний...
Чтобы  по  телу  дрожь  пошла  от  волн  легчайших  прикасаний...  
Зашили  б  нежность  в  лоскутки(в  одно  большое  одеяло)...
А  затвердевшие  соски    -  седьмой  прелюдией  хорала...
Не  заплывайте  за  буйки...Не  уловите  пульс  печали...
В  осенних  сумерках  тоски  к  ним  тянутся  одни  кораллы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015


Наталя Данилюк

Ненароком

[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img]  [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]

Осінь  і  кава.  Спітнілий  квадратик  вікна…
Мжичка  січе  монотонно,  розміреним  кроком…
Я  ненароком  наснилась  тобі,  ненароком  –
Як  у  пекучі  морози  деревам  весна.

Я  просочилась  крізь  сито  далеких  розлук,
Мов  оминула  всі  правила  простору  й  часу...  
Я  борознила  вітрильником  пам’яті  трасу,
Падали  спогади  друзками  лунко  на  брук.

Осінь  блукала  з  палітрою  в  тінях  узбіч
І  фарбувала  кераміку  яблук  в  червоне,
Рейками  колій  протяжно  скрипіли  вагони
І  горизонтам  далеким  летіли  навстріч.

Кава  схолола.  В  заплаканій  рамці  вікна,
Наче  на  знімку,  застигло  розмите  бароко…
Сон  обірвався,  мов  тріснула  мідна  струна  –
Я  ненароком…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015


НАДЕЖДА М.

Тебе я довго так шукала…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=V5jNUj3LPc0[/youtube]

Тебе  я  довго  так  шукала.
Ти  став  найкращим  серед  всіх.
Чомусь  своїм  ще  називала.
Невже,  на  душу  брала  гріх?

Слова  в  віршах  такі  писала,
Щоб  ти  почути  мене  міг.
До  тебе  пташкою  літала,
Ступала  навіть  на  поріг.

Ти  пам"ятаєш  срібні  роси?
А  я  збирала  їх  тоді,
І  прикрашала  ними  коси,  
Щоб  так  сподобатись  тобі.

А  ти  дививсь  на  мене  скоса.
І  погляд  з  сумом  дарував...
І  не  тому,  що  вже  покоси
В  копиці  серпень  поскладав.

Твоя  душа  -  колодязь  смутку.
Із  жалем  дивиться  кудись.
Мабуть,  виглядує  голубку,
Що  була  зрадою  колись...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602284
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 28.08.2015


Тетяна Акименко

Моя земля

Корінням  я  до  тебе  приросла
До  самої  останньої  хвилини.
Моя    земля  –  прекрасна  і  свята,  
Зігріта  стиглим  кетягом  калини.
Немає  краю  в  світі  наймиліш,
Де  неба  синь  відлунює  у  житі.
Ступаю  в  трави  теплі  босоніж,
Стрічаю  ранки,  сонцем  оповиті.
Тобі  за  все  низенько    поклонюсь
І  грудочку  землі  візьму  з  собою.
Я  просто  українкою  зовусь,
Молюсь  за  тебе  і  живу  тобою…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598354
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 15.08.2015


stawitscky

Прислухайтесь


Прислухайтесь  –  лунає  тихо  дзвін.
Далекий  клич  –  симфонії  предтеча.
Вже  ніч  свитину  накида  на  плечі,
Хоча  у  дня  –  ще  пляж  у  голові.

Снагу  гартують  крила  лелечат  –
Пташине  плем’я  заполонить  вирій.
І  на  високій  ноті  страдно-щирій
Бринить  повітря  тугою  прощань.

В  задумі  неба  чиста  глибина.
І  нива  визріває  щедрим  жнивом,
І  гнеться  гілка  яблуком  щасливим,
Аби  на  Спаса  причаститись  нам.

Справляє  літо  пишний  карнавал.
Але,  як  сивина  в  моє  волосся
Вплітається  у  серпень  скрадно  осінь  –
Мінорна  пісня  на  чужі  слова…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598464
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015


ptaha

Прощання з літом

- Іди  сюди!
Лови  мої  сонця!
В  них  яблук  смак  із  ароматом  смутку.
А  я  –  у  Вирій  по  ясних  зірках  –  
В  одвічний  край  останнього  притулку…

Мій  метеор,
Зірвавшись,  полетить
І  згасне  у  траві  листком  осіннім.
Не  треба  слів.  Прощання  –  тільки  мить,
Яку  розвіє  вітер  павутинням.

Заграй  услід  
На  сурмах  журавлів.
То  не  сльоза.  Дощить  сьогодні  зранку.

Проміння  гусне  медом  в  бурштині...
І  пахнуть  смутком  яблука  на  ґанку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598459
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015


Dema

Іншої немає

Засвистала  заспівала  сопілка  у  лузі,
Заходились  козаченьки  заспівати  в  тузі.

Б’ють  литаври,  тулумбаси,  заіржали  коні.
Начувайтесь  вороженьки,  козаки  у  полі.

Народила  наша  неньо  та  пустила  в  світ
Тільки  раз  нам  помирати,  загортатись    в  цвіт.

Нам  зозуля  відміряли  річеньки  у  лісі,
Засіяло  засміялось  Сонечко  на  списі.

Та  калина  при  дорозі,  годі  сумувати
Посміхнеться  щастя-доля  нам  з  тобою,  брате.

Та  калина  вся  червона,  мовби  кров  на  сонці
Нам  дівчина  усміхнулась  сонечком  в  віконце.

Проводжала,  проводжала,  брате,  нас  в  дорогу
Утирала  свої  сльози  та  краса  від  бога.

Не  сумуйте  карі  очі  та  не  плач  дівчина
Ще  з  тобою  обірвемо  диво-цвіт  калини.

Ще  не  згасла  наша  доля,  мов  зоря  під  вечір
Ще  живе  моя  країна  та  ще  б’ється  серце.

Б’ється  серце  мовби  птаха,  б'ється  …  не  згасає
Буду  славить  Україну,  іншої  немає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596592
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015


Анатолій В.

Я буду поряд!

Я  буду  поряд!  Чуєш?  Буду  поряд!
У  моторошній  тиші  мертвих  днів
Ти  згадуй  мій  далекий  ніжний  погляд,
Мене  шукай  серед  химерних  снів.

Я  буду  поряд,  завжди  і  незримо,
Як  віддана  собака  біля  ніг!
Це  все  болить,  палає  незгасимо!!!
Пробач,  але  по-іншому  не  зміг...

Мене  вбиває,  невимовно  давить
Мовчання,  серце  ріже  без  ножа...
Амурів,  бачу,  зовсім  не  цікавить
Що  я  чужий,  і  ти  мені  чужа...

Ми  просто  друзі!  Чуєш?  Просто  друзі!
Як  мантру,  ми  повторюємо  знов...
Квилить,  тихенько  плаче  у  нарузі
З  душі  і  серця  вирвана  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015


Леонид Жмурко

Когда руками обнимаю

Когда  руками  обнимаю
податливую  плоть  твою,
я  обречённо  понимаю  –
перед  тобой  не  устою.

Мне  сердце  шепчет  –  осторожно,
ты  без  неё  не  сможешь  жить,
она  войдёт,  как  кровь  подкожно,
чрез  вены  тоненькую  нить.

Душа  восторженно  перечит  –
блаженных  рук  не  разнимай,
она  –  твой  чёт  и  вечный  –  нечет
и  горький  ад,  и  сладкий  рай.

Я  пью  –  (как  влагу,  лист  весенний)  –
отраву…  губ  твоих  и  глаз
так  упоённо,  как  в  последний,
отпущенный  для  жизни,  раз.

Шепчу  тебе:  «Иной  не  надо…
но,  и  под  кожею  твоей,
течёт  отныне  капля  яда  –
любви  смирившейся  моей».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595921
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015


AKM

Десь далеко серед ночі…

[color="#a200ff"][i]Я  знаю  -  десь  далеко  серед  ночі  
Не  спиш  і  все  на  світі  проклинаєш,
І  сьози  навертаються  на  очі
Коли  скупі  мої  рядки  читаєш...

Вони  такі  нехитрі,  недолугі...
Та  їх  я  через  серце  пропускаю,
Його  ж  ховаючи  від  ран  й  наруги.  
Я  все  одно  лише  тебе  кохаю.

І  не  уникнути  насмішок  долі  -  
Гіркі  її  життєві  повороти.
Ми  ж  бо  старанно  граєм  свої  ролі
В  театрі  лицемірства  і  марнОти.

І  потайки  читаєм  sms-ки,
І  швидко  їх  із  памяті  стираєм.
Лише  емоцій  романтичні  сплеки
В  душі  утаємничено  плекаєм.

І  я  не  сплю  -  думки  лише  про  тебе,
Твій  голос  чую  крізь  горобинну  ніч
Напевно,  нам  зустрітись  конче  треба
Душа  з  душею  та  краще  віч-на-віч!

[/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595743
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015


AKM

Жабеня і Місяць

У  смердючому  болоті
Що  не  має  в  ньому  дна
В  осоці  на  околоті
Проживало  жабеня

Кожен  вечір  із-за  хмари
Срібний  Місяць  виглядав
Жабеня  було  в  ударі
і  співало  в  сім  октав.

Закохалось  жабенятко  
В  срібний  Місяць...  Ну  і  що?
І  співало,  й  шло  в  присядку,
Щоб  не  було,  абищо...

І  закохано  дивилось
В  небо  чорне  догори
Хоч  зустрітись  не  судилось
За  те  чутно  навкруги

Про  це  дивнеє  кохання
Журавель  якось  почув
Підійшов  якось  із  рання
Жабенятко  -  тільки  й  був...

То  ж  коли  у  вас  на  серці
щось  там  може  загуло
Не  влаштовуйте  ви  герці
щоби  гірше  не  було

І  не  квакайте  даремно
Бо  накличете  біду
Про  любов  мовчіть,  напевно.
Ну  а  я  собі  піду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595359
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2015


РОЯ

Воскресни, возродися, Україно!

О,  скільки  в  тобі  болю,  Україно!
А  скільки  крові  випила  земля!..
Куди  не  глянь  -  сплюндровані  руїни...
Куди  не  стань  -  спаплюжені  поля...  

А  як  же  далі?  Бути  чи  не  бути?
Чекати  неминучого  кінця??.
Чи  впитися  кремлівської  отрути  -
І  стерти  рідний  слід  до  корінця???

Прозрій,  прокинься,  приспаний  народе,
Козацький  дух  гартований  збуди,
Бо  лиш  тоді  ти  дійдеш  з  серцем  згоди,
Як  рабський  дух  затопчеш  назавжди!

Воскресни,  возродися,  Україно,
Упевнено  торуй  до  щастя  шлях!
Хай  лине  світом  мова  солов'їна
І  пісня  наша  славиться  в  віках!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015


majra

Майже жарт!. .

А  чи  мені,  скажи,  не  все  одно?..
Де  ти  блукав,  і  що  з  тобою  бУло?..
...  Я  очі  прогляділа  у  вікно,
Та...  раптом  заспокоїлась...  забула...

Тепер  радій!  -  я  не  тримаю  зла...
Але  до  мене    ходу  вже  немає!..
Минув  той  час  -  любила  я  "козла"...
Нічого  ж  безкінечно  не  буває...

В  єдину  мить  вривається  терпець!...
По-новому  я  починаю  жити!
...  А  ти  й  не  зрозумів,  що  вже  -  кінець?..
Ну,  що  ж...  "козли"  не  вміють  розуміти!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594644
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015


LubovShemet

Сірко - гуляка ( байка)

З  ланцюга  Сірко  зірвався
І  побіг  гуляти,
За  село  вже  геть  подався,
Подалі  від  хати.
"  Буду  жити,  як  хотіти,
Вільний  і  свободний,
Тільки  що  мені  робити,
Як  буду  голодний?
Добувати  собі  іжу,  чим  перебиватись?
Хоч  ланцюг  я  ненавиджу,
 Та  треба  вертатись..."
Нагулявся  на  свободі,
Що  з  Сірка  питати?
Понад  тином,  за  городом,
Приплівся  до  хати...
....Хто  до  гульок  так  охочий,
Не  вірте  нікому,
У  Сірка  позичив  очі,
Прийдете  додому....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594616
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015


OlgaSydoruk

На Рижском взморье отдыхает Осень…

На  Рижском  взморье    отдыхает  Осень...
Никто  не  заплывает  за  буёк...
Спасатели  кидают  звонко  кости...
Кому  найти  в  песочке  янтарёк...
У  барной  стойки  дремлет  лоцман...
Ему  (навскидку)  где  то  шестьдесят...
С  утра  до  ночи  -  ром  гавайский  с  водкой...
А  с  ночи  до  утра    -    гавайский  косячок...
А  Осень  -  в  бархате  тяжёлом,..
Волнам  накручивая  мелкий  завиток,
Вся  в  ожидании  свидания  со  Штормом!..
И  потому    -  свежее  на  годок...
У  барной  стойки  кинул  якорь  лоцман...
Кептурик(засмальцованный)    -  под  стул...
Его  обходит    стороною  Осень...
Он  в  первый  раз,наверное,  заснул...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594601
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015


ptaha

Перед квадратом Малевича

[img][/img]



За  екраном  Чорного  квадрата
Цілий  світ  живе  на  полотні:
Піраміди  зводять  акробати,
Набувають  значення  нулі,
Чорний  ворон  кряче  над  містами,
Чорні  діри  замість  образ[i]і́[/i]в,
Чорні  душі  у  чорнильних  плямах…
Чорним  страхом  скутий  чорний  мир…
Порожнеча…  криза  у  мистецтві…
А  над  нею  привидом  –  король,
Що  весь  час,  вдивляючись  в  люстерце,
Бачить  панталони  та  камзол,
Хоч  на  ньому  –  ні  рубця,  ні  нитки…
І  сто  років  знічена  юрба
Аплодує  образам,  що  зникли…
Чорний  гумор  чи  невдалий  жарт?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015


РОЯ

І знову день, і знову ніч…

І  знову  день,  і  знову  ніч...
У  метушливій  круговерті
Сліди  безпам'ятно  зітерті
На  роздоріжжі  протиріч...

Проходять  дні,  біжать  роки,
Минають  радощі  й  печалі...
Карбує  час  нові  скрижалі
У  плині  вічної  ріки...

І  буде  ніч,  і  буде  день,
І  будуть  люди...  і  епохи...
Та  світ  не  зміниться  нітрохи,
Коли  в  душі  -  анітелень...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593447
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015


Анатолій В.

На півдорозі до осені.

Відміряно  вже  половину  літу...
Садок  свої  плоди  ще  береже,
Ще  небо  грає  сонячну  сюїту,
Та  темні  ночі  прохолодні  вже.

Та  ще  й  дощі  осінній  настрій  кличуть,
Розмірено  мінором  б`ють  по  склі...
Ще  зовсім  трішки  -  й  наче  закурличуть
Прощальну  пісню  в  небі  журавлі.

Мабуть,  тому  на  серці  не  спокійно,
Змішалися  надія,  страх  і  сум...
Я  в  цьому  вихорі  тепер  постійно,
Ще  й  через  серце  пропускає  струм

Щось  невідоме  чи  давно  забуте,
Далеке,  рідне...  Знаю,  не  моє...
Сказав  би  хтось  мені,  як  далі  бути...
Лиш  тихо  дощ  по  шибці  б`є  і  б`є...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593470
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015


Циганова Наталія

Ты знаешь, родная…

Ты  знаешь,  родная,  для  радостей  поводов  тьма.
Ну,  просто  зазоры  меж  ними  становятся  шире.
Меня  ж  постепенно–уверенно  сводит  с  ума
Трансляция  серости  дней  в  беспрерывном  эфире.
Из  глаз  воспалённых  беспомощность  -  от  наготы
Ныряет  в  окопы  из  букв  стихоплётной  тетради.
Крошится,  черствея,  к  себе  интерес.  
Ну  а  ты
Упрямо  целуешь,  улыбкой  лицо  моё  гладя.
Ты  горькой  рекою  готова  пролиться,  когда
На  парусник  с  именем  бабушки  смотришь.  
Не  надо
Для  радости  повод…  его  подарили  года…
Коснуться  плеча  твоего  –  величайшая  радость…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593454
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015


НАДЕЖДА М.

Вже літо добігає середини…

Вже  літо  добігає  середини,
Та  подиху  ще  осені  не  чуть.
Про  юність  нагадають  лиш  жоржини,
Що  в  серці  до  сих  пір  іще  цвітуть.

Вони  горять  і    гріють,  ніби  вогник..
Купаються  у  сонячнім  дощу...
Тихенько  по  житті  пливе  мій  човник.
Я  вітер  у  попутники  візьму.

А    місяць  освітить  мені  доріжку,
В  дорозі  захистить    моя  зоря.
Якщо  підставить    доля  мені  ніжку,
Врятуй  мене,    заступнице  моя.

Залишу  місце  і  для  вірних  друзів.
Без  них  не    зможу  я  прожить  ніяк.
Немає  серед  них  тих  боягузів,
Що  здатні  мене  кинуть  просто  так.

Пройдуть  дощі,  розкинеться  веселка..
У  тому  й  смак  життя,  що  так  бува.
А    про  весну  нагадують  фіалки.
Такі  в  житті  бувають  ось  дива..







.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593354
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015


Юхниця Євген

У незалежності від ставлення до тебе…

...Невпізнавання  світу  і  оточення
Постійно  у  мізки  несе  питання:
Одні  –  не  рідні,  інші  –  наблискочені,
...І  ти,  ще  з  теплим,  ставленням,  коханням,
Вітрами  вулиць  і  вай-файних  куль,
Ти  входиш  тільки  у  ...у  вестибюль,
...А  далі  –  кажуть:  «Взавтра»,  обмаль  часу.
Це  –  твій,  чи  -  ні  вже...,  світ  -  чужих,  смугастий?
Це  ті  -  кого  кохав  ти,  і  бажав?
З  надій  лоскутно-хмарних,  з  міража?
...Який  ти  вчишся  поважать,  любить  молебно,
У  незалежності  від  ставлення  до  тебе...

13.07.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593366
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015


ptaha

Мишеня… тиші…

А  я  мовчу.  І  ти  мовчиш.  Між  нами
Живе,  напевне,  сіре  мишеня,
Що  проїдає  створене  роками  –  
Одне  на  двох  (на  чотирьох)  життя.

Підточує  зсередини,  ліворуч,
І  дірку  не  латає  корвалмент.
І  врешті-решт  виходить  бублик-покруч,
А  не  єднання  душ.  Їдкий  «Момент»

Подразнює  у  носі  оболонку  –  
Чуття  себе  (простіше  -  егоїзм)…
А  скільки  солі  сипано  в  солонку?!
Пудів  багато…  досить  вже…  не  їж…

На  плівку  тиші  пишуться  обра́зи…
Вона  кричить,  немов  у  мікрофон…
І  стигне  кров  від  кожної  не-фрази…
І  все  щільніший  той  тишекордон…

Так  можна  в  ній  оглухнути  назавжди!
Словами  б  перервати  монолог…
(Чи  не  мовчати  –  означає  зрадить?
Тоді  чого  отут  ми  сидимо?)

Ні,  стримаюсь  і  не  порушу  тиші.
Ось  аркуш.  Ось  червоний  олівець.
А  ось  і  серце,  наше  і  без  миші…
І  солі  пуд…  І  склеєний  терпець…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589561
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015


ptaha

Мій аватар

Приходжу  додому.  У  шафу  –  свого  [i]аватара[/i].
І  знову  людина  звичайна  в  мені  ожива,
Якій  би,  мов  чайнику,  випустить  з  носика  пару
І  книгу  в  обгортці  цукеркою,  щоб    смакувать.

А  ще  б  запросить  на  побачення  бравого  клена,
Який  кавалером  долоню  мені  на  плече…
І  очі  ув  очі  –  смарагдові  в  темно-зелені…
У  вальсі  натхненно…  під  оплески  вітру.  А  ще

На  гойдалці  легко-дитинно  злітати  у  хмари,
І  вірити:  крила  не  тільки  в  сумних  журавлів…

А  десь  за  кущами  майбутнього  вже  [i]аватари[/i]
Готують  пастки  ,  щоб  ловить  парашутики  мрій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589539
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015


Dema

Обридло все



 Обмани,  підступи,  тривога
 Це  наше  хмарне  сьогодення.
 У  наших  сліз  нема  вологи,
 Пісок  з  очей,  для  них  натхнення.

 Моя  країна  не  ридає,  
 Вона  допоки  ціпить  зуби.
 Вона  не  стогне,  не  благає
 Дощу,  що  змочить  спраглі  губи.

 Та  всі  дороги  похмурніли,
 Нема  дощу  одна  курява.
 Мовчить  країна,  не  до  співів.
 Забута  предків  добра  слава.

 Волають  нам  з  екранів  всюди,
 Керує  пан  із  ним  підпанки.
 А  під  волання  гинуть  люди,
 Та  всіх  у  прірву  кличуть  з  ранку.

 Скажіть  мені,  чим  завинили,
 У  час,  коли  кровавії  річки,
 Я  народився  та  живу.
 Та…  вже  пригашені  свічки.

 Обридло  все,  всі  обіцянки.
 Нас  знову  кличуть  до  раЮ.
 А  там,  свій  пан,  свої  підпанки
 Та  свої  павичі  в  гаю.

 Забули  все,  що  говорили,
 Що  обіцяли,  на  Майданах.
 Ви  волю  згиблих  задавили
 Замили  кров,  забули  рани.

 Кричіть,  волайте,  всі  за  нами,  
 Ведем  до  Раю,  наше  зверху
 Колись  підпанками  тирана
 Тягнули  нас  у  прірву  Пекла.

 А  зараз  білі  та  пухнасті,
 Та  тільки  зуби  поховали.
 Обридлі  ви,…
 Щоб  вас  не  знали.

 ------------------------------
 Народе  мій,  прокинься  брате,
 Нас  знову  нагло  ошукали.
 Пора  забути  про  багаття,  
 Та  повернути…те  що  вкрали.

 Украли  віру,  та  натхнення,
 Розшматували  нам  країну.
 На  відкуп  злого  сьогодення,
 Гендлюють  ненькой  …Україной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588144
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015


Олекса Удайко

ПОЛУНИЧНЕ ЕСЕ

   [b]  [i]tth  [/i]      [/b]

               [i]Полуницею  пахне  сполоханий    
               щебетом  ранок…
                                                                     [b]Ірина  Кохан

[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються  че́́рвнем  
                                                         в  саду  полуниці,
Іскриться    на  сонці  багряне  руно,
Привітно  блищить,    
                                                       мов  вода    у  криниці,
Цнотою  і  свіжістю  вабить  воно…


Над  ними  схилися...  
                                                           сонно  орхідні:
Каланти,  ванілі,  пурпурність  лілей…
Вони  розімліли...  
                                                     в  жазі  необхідній  –  
Барша́ном  пелюсток  вітають  людей…


Та  ось  господиня  
                                                       вже  рве  полуниці…
Й  до  хати  піднесено-гордо  несе,
Хлюпочеться  сік,  
                                                   мов  вода  у  криниці,  
І  пестує  зір…  полуничне  есе.


Та  ягода  рання...  
                                                   уяву  марудить,
Ніщо  не  хвилює  нас  так  із  уяв!
Фантазії  в  нас  і  розбурхує,    
                                                                               й  будить…
Не  згаку*    ж  в  природі  є  Нав…    
Та  ще  й  Яв.  


І  певно  –  період  масний,      
                                                                           полуничний  
У  пам’ять  згрубілу  у  нас  запада
Й  тече  поміж  пальців,  як  казка...    
Як  вічність,

Як    
           свіжа  
                                 кринична
                                                                 студена  
                                                                                             вода…[/color]
[/b]
18.06.  2015
_________
*Не  дарма  (рідко  вживане).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015


stawitscky

Вітаміни душі


От  грішний  я  –  і  все!  Не  гасне  апетит
На  квітів  аромат,  і  на  жіночу  вроду,
Картин  чудових  чародійний  подих,
І  навіть  на  інтимність  самоти.

Сотає,  як  живильний  вітамін
Моя  душа,  по  радощах  заспрагла,
Й  снага  в  мені  нуртує,  наче  магма,
І  воля  піднімається  з  колін.

Гаряча  мрія  проситься  в  політ.
Мої  літа  знітилися  –  і  зникли.
Приймає  сміло  сіроденню  виклик
Ота  краса,  яка  рятує  світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588041
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2015


Юхниця Євген

Гімн України, варіант на конкурс

Варіант  Державного  Гімну  України  на  конкурс


         Слався  мужня  Україно,
         Край  щедрот  безмежних,
         Слався,  розквітай  країна
         Мудрих,  незалежних.
         
         Славтесь  нації  численні
         Дружністю,  братерством.
         Нам  співає  Божий  Геній,      
         Нам  щастить  партнерством.
         
         Слався  трудівна  людина,
         Скарб  чеснот  безцінних.
         Вдача  українців  гідна,
         Мирний  шлях  наш  вірний!                    
         
         Слався  правова  держава,
         Злагоди  надія!
         Україні  дужій  -  слава!                                              
         В  мріях,  в  гаслах,  в  діях!

                     Січень,1997р.                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587288
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015


OlgaSydoruk

Сон, примостившись краешком постели…

Над  крышей  ласточки  кружили...
Накликали  они  дождя...
Из  почерневшей  складки  неба  упала  капелька  одна...
Испариной  асфальт  покрылся,  и  вышли  лужи  с  берегов,  
Через  минуту  после  ливня  -  вдруг  коромыслище  дугой...
Сон,примостившись  краешком  постели,и,заглянув  под  балдахин,
Открыл  волшебный  ларчик    гжели...
И  на  секундочку  застыл...
Девчоночку  с  полей  июня,он  сразу  же  признал...
Тот  алый  цвет(  из  акварелей)  уже  когда  то  подбирал...
Ноктюрн  таинственный  звучал  за  стенкой...
И  третий  раз    вино  в    бокалы  вечер  лил...
Она  была  во  сне  -  прозрачною  росинкой...
А  в  радуге  -  небесно  -  голубой...
Но  на  рассвете  -  дрогнули  ресницы...
Возле  подушки  -  с  дырочкою  амулет...
Три  карамельки  (с  земляничкой),..
Билетик  в  цирк,где  свой  кордебалет...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587352
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015


Василь Надвірнянський

Матінка

Тихо  матінка  ридає,
До  іконки  на  стіні.
Все  синочка  виглядає,
Син  воює  на  війні.

Сумно  дивиться  в  віконце,
А  думки  немов  рої.
Не  згасай  ніколи  сонце,
У  віконечку  її.

Там,  на  тому  полі  битви,
Серце  матінки  із  ним.
Хай  спасуть  його  молитви,
Хай  повернеться  живим.

2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587333
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015


ptaha

Одетта

За  картиною  К.Роландо

[img]https://cs7061.vk.me/c7008/v7008652/d609/Da8vjhjLNgc.jpg[/img]

[youtube]https://youtu.be/1NHKbfeZ-Xk?t=1167[/youtube]

Ти  знову  тут  наглядачем  з  небес.
А  я  щоніч  своє  втрачаю  пір’я
Між  лебедів  на  озері  чудес,
Що  бас-ключами  вигинають  шиї.

Сигара  ночі.  Попелу  зірки.
Але  даремно  ти  чекаєш  згоди…
В  мені  живі  живуть  іще  струмки,
І  весь  мій  біль  –  на  дно,  мов  камінь  в  воду…

Несила  стане  –  я  відкрию  шлюз
І  випущу  по  хвилях  із  полону
Душі  своєї  лебединий  блюз,
Який  співають  крила  саксофону.

І  ти  розтанеш,  змучено-блідий,
Сигара-ніч  ясний  запалить  ранок…
Лишу  росою  блюзові  сліди
У  ритмі  шаффл.  Впізнай  мене,  коханий…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587165
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Циганова Наталія

На моєму березі неба…

На  моєму  березі  неба
Кожна  тиха  раптовість  щастя
Відслужила  янголам  требу
До  і  після  свого  причастя.
Чи  багато,  чи  то  замало  –
Хто  ж  у  серці  рахує  сяйво…
Що  бул́о  –  то  моє…  не  вкрала…
Радість  –  клаптик  душі  не  зайвий.
На  моєму  березі  неба  –
Ясень,  з  кроною  мого  часу.
З  півдня  вдягнутий  бік  липн́ево.
В  північ  –  голений  з  січнем  разом.
І  втрачає  під  осінь  листя…
Надзвичайно-звичайне  диво...
Все  ще  вірю  –  життя  колиска  
Десь  у  липні…  десь  там…можливо…  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587190
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Мар’я Гафінець

Живу!) ) )

Ти  знаєш,  годі!  На  сьогодні  досить
терзань,  вагань,  і  суму,  і  дощу....
Вплітає  вітер  легкокрило  в  коси
польоту  смак,  і  волі....  Я  впущу!

Хай  крапне  в  серце  подих  невагомий
перлиною  цілющою:  "Живу!"
...Усмішкою  зітру  років  цих  втому!
Образи,  гнів  -  розвію,  розмету!

Не  треба  більше  слів  про  те,  як  буде...
Майбутнє  -  там....  А  день  мій  близько  -  тут!
Мій  світ  -  в  мені!  І  що  ті  пересуди?!....
....  Душа  літає....  Не  пристане  бруд.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587132
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015


Юхниця Євген

Промінчик із мрій - в нерухомість, в нечутність…

В  жарінь,  у  неділю,  вповільнюється  може  й  кров.
Напої  та  їжа  –  тяжкі,  й  важкодиханням  мстяться.
Промінчик  надій  та  прохань  теж  замлів,    і  ввійшов
У  стан  апатичних  «ні  руш»  з  виживань  і  прострацій.
То  так...  Ми  набої  свої  шлем  -  то  в  крила,  то  в  спів,
То  в  лікарську,  як  нам  здається,  цілющу  самотність.
...Як  й  сонця  –  занадто,  так  й  від  спопеляющих  слів  -
Промінчик  із  мрій  -  в  нерухомість,    в  нечутність,    в  ...негодність.

-Засмагни!  Скупайся!  Качнись!  Та  не  їж  у  той  "льох"...,
Порухайся!  Схудни!  Подихати  –  в  ліс,  до  Дніпра!
...Та  сила  сумних  протидій  до  надмір-допомог
Дорівнює  в  пружніх  людей  -  силі  «дій  для  добра».

07.06.15  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585892
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


ptaha

Портативні душі

Зручно  мати  душу  портативну:
Вміститься  у  кошик  і  в  кишеню.
Можна  продавать  її  за  гривню,
Коли  щедрий  –  то  й  за  решти  жменю;

Втерти  можна  носа  за  потреби,
За  нагоди  –  постелить  під  ноги,
Спересердя  викинуть  із  себе,
Просто  загубить  серед  дороги.

Портативні  душі  –  не  новинка,
Тож  нема  на  них  і  дефіциту.
Виробництво  набирає  швидко
Обертів  і  вовчих  апетитів…

Портативні  душі  нині  в  тренді.
Жити  з  ними  легко  і  практично.
Головне  -  привчитись  до  кишені  -  
до  повітря,  затхлого  одвічно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585193
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Анатолій В.

Тиша…

Дякую  за  натхнення  автору    Роя
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585034





А  тиша  -  це  як  ліки  для  душі,
Щоб  з  нами  примирилася  душа;
У  тиші  добре  пишуться  вірші,
Ну,  а  буває,  ріже  без  ножа...

Вона  відкриє  в  серці  зорепад,
Здола  страхи...  Чи,  може,  дасть  нові?..
Крок  уперед  чи,  може,  два  назад?..
Майбутнє  в  тиші  ...  й  тайни  вікові.

Вона  наш  поводир  до  нас  самих,
Стирає  те,  що  хочемо  забути...
В  душі  схололій,  закутках  німих
Допомагає  віру  знов  здобути.

У  тиші  є  мелодія  чарівна,
Та  часто  в  унісон  з  прощанням
Вона  звучить  надривно  і  незмінно...
Не  переплутай  тишу  із  мовчанням!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585141
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015


stawitscky

Нас чарував вічнозелений травень


Нас  чарував  вічнозелений  травень,
Казкові  взори  вишивала  ніч.
На  світлу  згадку  я  присвоїв  право.
І  ось  ми  знову  стрілись  віч-на-віч.

Ви  дозволяли  милуватись  Вами,
Віддати  шану  жестам  і  речам…
І  зрозумів  я  –  наша  зустріч  –  драма,
Потерта  шуба  з  барського  плеча.

І  погляд  Ваш,  повернутий  у  себе,
Якась  байдужа  тихоплинність  слів
Мені  шепнули  –  тут  шукать  не  треба
Жарини  шал  у  вичахлій  золі.

І  світла  згадка  потьмяніла  давня,
Холодну  душу  огорнув  туман.
Я  півстоліття  довірявся  травню,
І  лише  нині  зрозумів  –  дарма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584720
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015


OlgaSydoruk

Целомудренный поцелуй…

Экспромт

Сумрак  ночи  подкрался  тихонько...
И  последний  украл  поцелуй...
Невесомый  он  был  и  воздушный...
Целомудренный  поцелуй...
Он  слетел  с  твоих  губ  так  внезапно...
Но  подуть  не  забыла  вослед...
И  на  вкус  был  бы  он  самым  сладким...
Если  бы...  долетел  до  небес...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583368
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Ника Зимняя

Напиши мне письмо.

Ю.  В.
                           
Напиши  мне,  любимый,  письмо  напиши,
Напиши  о  себе,  не  солгав  напиши,
Как  ждал  встречи  со  мной,  как  меня  ты  любил,
Как  потом  обо  мне,  ты,  мой  милый,  забыл.
                                     
Напиши  мне  в  письме  об  ушедшей    весне,
Напиши,  что  ты  видишь  в  открытом  окне,
Как  живёшь  без  меня,  и  с  кем  счастлив  теперь,
Не  страдаешь  ли  ты  от  прошедших  потерь?
                             
Напиши  мне  в  письме  про  удачи  свои,
Напиши  мне  мечты  и  желанья  твои,
И  о  счастье,  что  в  жизни  своей  повстречал,
И  о  той,  кого  ты  любимой  назвал.
                               
Напиши  мне  про  осень  и  белый  туман,
Напиши  мне  в  письме  про  свой  новый  роман,
Может  вспомнишь  ты  ночь,  ту,  что  пахла  дождём,
И  как  мы  у  камина  сидели  вдвоём.
                             
Напиши  мне,  любимый,  письмо  о  себе,
За  любовь,  что  мне  дал,  благодарна  судьбе,
И  я  наше  "вчера"  в  своём  сердце  храню,
И  о  встрече  с  тобой  ещё  Бога  молю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583313
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Анатолій В.

Іще один проходить день.

Іще  один  проходить  день,
Нічим  від  інших  не  відмінний...
Цвіркун  в  траві  співа  пісень  -
Гучний,  хоч  зовні  не  примітний.

Згасає  день  пустим  конвертом
Іще  один,  як  сотні  днів...
Із  пам`яті  нема  чого  й  зітерти...
День  просто  був...  І  ось  -  згорів.

У  вишнях  стих,  заплутавсь  вітер,
І  білий  цвіт  -  немов  зима...
Кінець  весни,  вже  скоро  літо...
Майже  півроку  вже  нема...

Ніжно-духмяна,  тиха  мить
Проймає  холодком  за  плечі...
Бджола  до  вулика  спішить...
Йде  день  у  безкінечність...  Вечір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583246
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Циганова Наталія

От безразличных жизни взглядов…

От  безразличных  жизни  взглядов
С  излишком  веет  неуютом.
Нельзя,  виляя  между  гадов,
Не  перепачкаться  «каюком».

Поднявшись  в  рост,  проветрив  разум  –
На  горизонт…  лучом  укушен.
Но  ослеплённый  весь  и  сразу
Роняешь  солнечную  душу.

С  крылом,  подрезанным  у  сердца,
На  соломинку  опираясь,
В  молочном  запахе  младенца
Готов  стучаться  в  двери  рая.

Вернёшься  в  дом.  Пока  –  ногами.
Дверь/три  окна  –  звучат  на  кварте.
А  то  ль  под  кров,  то  ль  за  очками,
Разрулишь  –  верно.  Только  –  завтра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582656
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015


Лина Лу

ПРОШУ УКЛІННО

Прошу  уклінно  серце,  краплю  дай,
Чи  затишку,  чи  втоми,  чи  тривоги...
Траву  я  теж  прошу,  не  заростай,
Хай    стежка  в"ється  до  мого  порогу.

Прийдеш,  побачу    посмішку  твою,
Проникливість  очей  та  безпорадність.
Мені  не  байдуже,  але  вдаю,
Картаючи  в  собі  далекоглядність...

Замовчую  розвінчані  гріхи,
Втоплю  в  сльозі  ту  незбагненну  тугу,
Мене  поплутав,  може,  хтось  лихий?
За  віщо  ту  гірку  терплю  наругу?

Прошу  уклінно,  Господи,  прости,
Закрий    мене    на  ключ  ,  заплющу  очі...
У  кожного  із  нас  -  свої  хрести,
Кінець  я  бачу,  але  я  не  хочу!..  

Десь  у  душі,  в  маленькому  кутку,
Зігнувшись  у  клубок,  надія  плаче,
З  маленького  струмочка  -  у  ріку...
Безумство,  божевілля...спрага,  наче.
11.05.2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580692
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 20.05.2015


Зоя Журавка

ВЕРБА.

Верба  над  річкою  схилила
Зелені  коси  до  води.
Впадуть  на  листя  раптом  роси.
А  може  крапельки  сльози?
Їй  ранком  вітер  чеше  коси,
Щовечір  стрічку  упліта.
А  вона  листячком  шепоче,
У  мріях  десь  своїх  літа.
Затягне  пісеньку  тужливо.
Їй  би  до  клена  дотягтись.
Ой,  як  же  хоче...як  же  хоче
З  його  гілками  заплестись.
А  вітер  пісню  як  почує,
Сердито  бурею  злетить.
Шмата  безжально  і  чаклує,
Згинає  стан  а  їй  болить.
З  нелюбим  доленька  зв'язала
А  в  річки  різні  береги.
Вона  на  лівім,  клен  на  правім,
Так  і  до  віку  їм  рости.
Тече  струмочок  поміж  ними,
Водою  щедро  напува.
Стікають  сльози-  намистини
А  вітер  листячко  зрива.
І  знов  над  річкою  схилила
Зелені  коси  до  води.
Впадуть  ранково-ніжні  роси.
А  може  крапельки  сльози...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581854
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


Лина Лу

ЛУННЫЙ СВЕТ

Окуну  я  руки  в  озеро  печали,
Смыв  усталость  лепестками  роз  -
Мы  с  тобой  коснулись    облака  едва  ли,
Оно  тут  же  ливнем  пролилось...

Застонав,  душа  внезапно  встрепенулась,
Но  догнать  его  уже,  не  проси.
На  мгновение  так  сладко  потянулась,
Повторив  "Лунный  свет"  Дебюсси...

Обещаний  бесконечных    увяданье,
Уплывает,  сказкою  маня...
Оставляя  лишь  иллюзий  обладанье,
Исцелив  лунным  светом  меня...
17.05.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581851
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015


ptaha

Можна… тільки…

Можна  палаци  –  наново,
Можна  тополі  –  в  небо,
Можна  дороги  з  ямами
вистелить  полотном.

Милиці  можна  безногим,
Можна  героям  –  славу.
Тільки  душі  каліцтва
лопатою  чи  бинтом?

Можна  гіпноз  на  серце,
Можна  «залити»  пам’ять,
Можна  зробити  вигляд,
ніби  і  не  було…

Можна  усе,  панове…
Тільки  змінити  гени
Тих,  що  проти  салютів,
й  Богові  не  дано…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580940
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015


Віталій Орловський

Курити у кватирку

Курити  у  кватирку  
Відчувати  шкірою  дух  свого  часу
Тут  люди,  мов  під  копірку
Другого  сорту,  третього  класу

Курити  в  темне  небо
Рахувати  вікна  пустих  будинків
Тут  нікому  нічо’  не  треба
Галас  базарів,  сморід  ринків

Курити  й  захлинатись
Малювати  сльозами  дощі  на  вікнах  
Я  не  зможу  тобі  зізнатись
Просто  залишусь,  просто  звикну

Курити  під  Кобейна
Придивлятись  до  зморшок  облич  не  рідних
Пропливти  від  Дніпра  до  Рейна
Брати  в  багатих,  красти  в  бідних

Курити  в  повній  тиші
Уявлять  як  диктатори  гинуть  в  пеклі
Як  гризуть  їхні  голови  миші
Як  їх  кістками  грають  в  кеглі

Курити  й  промовляти  
Дивні  мантри  про  випивку,  секс  і  море
На  даху  напівголим  стояти
Бачити  щастя,  слухати  горе

Курити  й  запивати
Танцювати  вільним  сліпим  шаманом
Вовкулакою  п’яним  співати
Жити  під  планом,  жити  без  плану

Курити  і  забуватись
Видихати  дух  часу  у  вибиті  вікна
Я  не  зможу  тобі  зізнатись
Просто  залишусь,  просто  зникну  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580980
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015


stawitscky

І вип’є сонце слід на спориші


І  вип’є  сонце  слід  на  спориші.
І  світ  мене  відпустить  –  і  забуде.
Але  чомусь  печаль  не  тисне  груди,
Й  обурюватись  серце  не  спішить.

Мізерна  мить  у  сонмі  поколінь…
Краплина  у  обширі  океану…
А  я  –  володар  Всесвіту  і  бранець
Яку  залишу  пам’ять  на  землі?

А  час  мене  глузливо  дотина:
«  І  ти,  козаче,  досі  лиш  питаєш?
Прийшла  пора  збирання  урожаю,
І  збіжжя  відправляти  до  млина!»

Та  я  живу,  немов  ще  сотні  літ
Мені  Всевишній  зопалу  відважив.
Ані  тривог,  ані  ажіотажу,
І  ще  не  снився  навіть  заповіт.

Рощу  дітей,  висаджую  сади,
Як  і  завжди  –  у  вільному  польоті.
І  відкладаю  на  далеке  потім
Даремний  намір  карбувать  сліди.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580827
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Курка в майонезі


Тендітна  дівчина  з  очиськами  газелі
Сама  за  столиком.  Ти  мрієш  про  цілунки
І  смак  принадних  вуст  солодкої  «мамзелі»  –
Та  креслиш  палко  на  серветці  візерунки…

Ця  жінка  з  поглядом  підстреленої  лані  –
Зім’ята  плоть  і  у  синцях  тонкі  зап’ястя  –
Лежить,  розтерзана,  як  здобич,  на  дивані,
А  ти,  спустошений,  не  відчуваєш  щастя.

Міледі  з  гордою  поставою  левиці
Така  холодна,  що  і  віскі  замерзає,
В  очах  крижинки,  непохитна,  наче  з  криці,
Тобі  єдиному  обійми  розкриває.

Вона  з  тобою  кошенятко  –  не  пантера,
Але  ти  смалиш  невдоволено  цигарку,
Дресирувальника  вдаєш  чи  режисера.
Кого  тобі  бракує  ще  у  зоопарку?

Ця  незбагненна  жінка  так  тебе  кохала!
Балансувала  між  світів  на  гострім  лезі.
Але  тобі  самої  пристрасті  замало:
Чоловікам  смакує  курка  –  в  майонезі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580074
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Наталя Данилюк

Феєрверки цвітінь

Травень  феєрверками  цвітінь
Вибухнув  у  просинь  василько́ву
І  пташине  радісне  "цвірінь"
Розгойдало  вранішню  діброву...

З  пелюстково-лагідних  піал
Обтрусило  бджіл  рудих  і  сонних.
Попливли,  полишивши  причал,  
В  океан  смарагдовий  балкони.

І,  напнувши  сріберну  вуаль,  
Розлякавши  риб  прудких  лускатих,
І  моє  вікно  пустилось  в  даль,
Мов  саме  відчалило  від  хати...

В  дивовижні  сяючі  світи,
Звуками  наповнені  і  цвітом!..
Як  відрадно  травами  пливти  –
По  краплинках  м'ятного  мохіто!

Аж  ряхтить  в  калейдоскопі  див
Ця  весна  розбурхана  і  п'яна!..
Наче  Бог  долоню  притулив  –
І  війни́  загоїлася  рана...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579351
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015


Касьян Благоєв

КАТРЕНИ, 4


13*  ...  і  вже  на  дорозі  до  щастя  той,  
     хто  стверджує:  "Буду  щасливий!"

Як  формулу  вічної  юності  –  формулу  щастя
Шукає  тут  кожен,  в  цім  світі  удач  і  напастей.
І  ви,  поки  є  на  землі,  мої  подруги  милі,
Кажіть,  як  молитву:  «Сьогодні  я  буду  щаслива!»


14*  Н.:  «а  зелені  оченята  –  мов  люстерки  щастя!»

Твої  очі  кольору  капризу,  
а  у  серці…  –  стільки  в  серці  злого!  
Прагну…  злого!  –  і  лечу,  донизу,
в  цю  бентежну  прірву  серця  твого!


15*  …так  і  впали  ангели.  а  я?  –  я  ж  із  глини!

І  душу  заставлю,  втону  у  цій  згубі…  з  тобою,
і  раю  зречуся,  а  в  свідки  я  ангела  визву,
і  він  поклянеться  і  богом,  і  світом,  й  любов’ю,
що  душу  віддав  би  –  за  очі  у  колір  капризу!


16*  кому  іронія,  кому  полин...

Як  часто  в  жартах  ми  безпечні,  необачні,
Забувши  істину:  за  жартом  бродить  дурість.
І  грань  тонка  їх  розділяє;  й  «пізня  мудрість»
Уже  ніщо  у  безкінечності  пробачень.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579136
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015


Крилата (Любов Пікас)

ВЕЧІР

Іду.  За  мною  слідом  –  вечір.
Вкривають  блиском  зорі  плечі.
До  сну  уклалися  хмарини.  
Вітрець  приліг  біля  ліщини.

Сади  квітки  заколисали.
А  місяць-брат  узяв  кресало,
Добув  вогонь  і  шлях  осяяв  
Для  пані  Ночі,  що  ступає.

Затихли  вулиці  і  храми.
Сховався  люд  за  темні  брами.
Лиш  на  посту  ліхтар  чатує.
І  місяць  з  зорями  танцює.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578723
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


гостя

А біль?. . мине…

Навкруг  –  пітьма…  
Лиш  зоряний  камінчик
Метеоритно  зблиснув  у  вікні…
І  ще  самотній  місячний  промінчик
Щось  малював  
   у  мене  на  стіні…

На  підвіконні  –  
Півпорожня  склянка…
В  зіницях  -  відчеканились  вогні…
І  хтось  мене  покликав  –  марсіанка…
Я  ж    чула…  хтось  покликав!
     може,  ні?..

Можливо,ніч
У  зоряній  оправі?
Чи  сяйво,  невловиме…  мовчазне…
-Хто  дав  тобі  таке  свавільне  право
Серед  пітьми  –  
   торкатися  мене?!..

Ріка  котилась
Місячно  на  груди…
Сліпила  очі…  скапувала  з  пліч…
І  раптом  хтось  –  вставай…  іди  між  люди…
Я  сперечалась  –  
   не  розгойдуй  ніч!..

Нащо  мені  
Чарівний  цей  олівчик?
Для  недоспань?…  для  недослів?…  для  не…
Самотній  самовпевнений  промінчик…
 -А  як  же  біль?..  як  –  біль?!
   -А  біль?………..  мине……...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578713
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Юлія Пустовойт

До Дня Перемоги !

Вже  вкотре  ми  святкуєм  перемогу!
І  славних  ветеранів  прославляєм!
Їм  не  страшні  були  війни  пороги,
І  не  здавались  важки  роки  раєм.

Боролись  за  свободу  на  землі!
Голодомор  лякав  –  пережили!
До  перемоги  кожен  день  йшли,
Але  не  всі  її  зуміли  принести.

Багато  з  них    загинули  у  той  час,
За  наше  щастя  –  душу  віддали,
Та  мир  і  спокій  здобули  для  нас,
Нещадними  ударами  війни!

І  спекою  і  холодом  страшним,
Оборонялись  від  нападників  завзято,
Був  кожен  день  для  них  важким,
Та  все  ж,  ці  кроки  привели  до  свята!

Травневий  день  для  кожної  людини
Освячений  теплом  і  добротою
І  в  радісні  такі  хвилини  –  
Посмішка  сходиться  з  сльозою.

Уклін,  вам,  ветерани,  до  землі!
Живіть  найдовше  якомога.
Надайте  усі  подвиги  свої,
Які  принесли  чесну  перемогу!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578691
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Олександр Кобиляков

ЗАХИСТИ НАС БОЖЕ

Я  готова  за  тебе  молитися,
Дорогий,  любий  мій  захисник.
Перед  Богом  за  тебе  схилитися,
Аби  тільки-би  він  допоміг.

Щоби  він  захистив  у  нерівному,
У  святому,  важкому  бою.
І  ти  зміг  відстояти  ріднесеньку,
Україну  квітучу  свою.

Пам'ятаю  той  день,  коли  вперше  ти,
На  мою  рідну  земленьку  встав.
А  у  юному  віці,  як  воїн  вже,
Прапор  міцно  рукою  стискав.

Виріс  синку,  ти  швидко  і  з  гідністю,
Захищаєш  мене  від  катів.
Від  тієї  російської  нечисті,
Що  зі  зброєю  вдерлася  в  дім.

Я  благаю  тебе,  рідний  Боженько,
Захисти  моїх  вірних  синів.  
Дай  їм  сили,  відваги  й  хоробрості,
В  цій  безглуздій  та  клятій  війні.

                                                                                   Олександр  Кобиляков

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578641
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Олена Бондар (Бондаренко)

Калина Україна

Летять  над  світом  білі  рушники,
Шляхи  земні  встеляють  молитвами
Несуть  на  крилах  вишиті  роки
Червоними  і  чорними  нитками.

На  землю  рідну  знов  журба  прийшла,
Додолу  гнеться  вітами    калина  –
Її    спіткала  доля  удовина,
А  ще  ж  весною  тільки    відцвіла…

І  Україну  гнуть  вітриська,  гнуть,
Та  не  ламають  силу  непоборну.
Обшарпають,  обтрусять  і  впадуть
Червоні  грона  на  землицю  чорну.

Як  ягідки  зриває  буревій,
І  в  люті  рве  калину  на  шматочки  –  
Війна  найкращих  забира  синочків,
Чий  подвиг  з  нами  –  вічний  і  живий.

Ще  прийде  час,  оновиться  земля,
На  зло  вітрам  підніметься  калина,
Прославивши  в  віках  твоє  ім’я
Найкраща  наша  земле,  Україна!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578328
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


Наталя Данилюк

Мама розсипала сонце…

Мама  розсипала  сонце  
у  нас  під  вікном  –
жовті  чубаті  нарциси  
розкрили  долоні,
леза  листочків  
розрізали  ґрунту  рядно,
вітру  кивають  
голівоньки  ніжні  і  сонні.

Мама  блакить  заплела  
у  волосся  весні  –
крокус-метелик  
обтрушує  зрошені  крильця,
квітень  його  пеленає  
в  ранкові  пісні,
спати  вкладає  під  вечір  
у  тепле  кубельце.

Мама,  як  щедра  весна,  
розплескала  тепло  –  
і  розмаїття  тюльпанів  
стрункими  рядами
вздовж  огорожі  
строкатим  огнем  зацвіло,
двір  оживився,  немов  
петриківський  орнамент.

Мама  посіяла  слово  
в  дитячій    душі...
Слово  зійшло,
ніби  сонцем  обніжені  квіти,  
тягнеться  в  небо
проз  вії  густих  споришів...
Світить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578294
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


Лина Лу

МНЕ Б ЗАРЮ…

Мне  б  зарю  у  рассвета  украсть,
Чтобы  путь  свой  к  тебе  осветить
И  живительной  влагой  упасть,
Как  дождем...
Жаждет  крови  вампир  -  моя  страсть,
Только  разве  заставишь  любить?,
Укоряя  и  требуя  часть,  -
Сердцу  лжем...

Мне  б  Луну  темной  ночью  взаймы,
По  мосту  пробежать  босиком,
И  Ему  воспевая  псалмы,
О  любви.
Из  ворот  вырываясь  тюрьмы,
Не  пропасть,  пролетев  кувырком,
Прямо  в  бездну  из  той  кутерьмы.
Не  зови...

Мне  б  у  Солнца  сиянья  лучи,
Взять  немного,  в  бокалы  разлив,
Да  -    по  темным  углам...помолчи
И  поставь.
Безысходность    душе  не  влачить,
Беспредел,  как  бы  не  был  сварлив,
Но  сумеем  его  уличить,
Предоставь...
30.04.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578226
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


гостя

Коли напівбажання…напівсни…


Поговори  зі  мною,  
Як  вогонь
Сплітає  пасма  в  синьому  каміні…
Коли  з  моїх  розпечених  долонь
Злітають…
   по  кутках    сідають  –  тіні…

Коли  –  напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють    -    напівкола…  напівзвуки…
Коли-ніхто…  і  звуть  його  –  ніяк…
Той  привид…  
   що  узяв  мене  за  руки…

Коли  –  напіввагання…
Напівсни…
Зникають    у  вечірньому      безмежжі…
І,власне,  так  далеко  –  до  весни…
А  до  зими  –  
   лиш  крок  необережний…

Коли  у  напівтемряві
Зізнань
Гойдає  вітер  дику  незабудку…
І  Серце  -  так  палає  від  бажань…
Лише  Душа
     шукає    –  напівсмутку…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


ptaha

Посмішка

Чеширську  посмішку  злизавши  вранці  з  неба,
Виходить  сонця  розпашілий  смайл,
Тобі  моргне  –  і  більшого  не  треба,
Без  акваланга  у  життя  пірнай!

Іди  й  розтрушуй  усмішки  по  світу,
Діли  їх  навпіл,  натроє,  на  всіх,
Аби  в  душі  співало  тепле  літо
без  нападів  інфарктових  дощів.

А  решту  рознеси  птахам  між  зорі:
А  раптом  стане  ввечері  кому
Ну  зовсім  нічим  підбілити  горе
Чи  підлатать  самотності  луну.

І  ніч  теплом  душевним  запульсує,
Міжгалактичний  простір  оживе.
Чеширський  місяць  посмішку  змалює
Малим  човном,  що  мріями  пливе…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576105
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Жартівлива пісня-візитівка гурту, , Мальви

                                                             (на  мелодію  ,,Червоної  рути")

                                                       Я  признаюсь  тобі
                                                       Де  я  вчора  гуляла,
                                                       Було  свято  в  селі,
                                                       Я  пісні  там  співала.
                                                       Пісня  -  доля  моя,
                                                       ,,Мальви"  -  дружня  родина,
                                                       Відпусти  на  концерт,
                                                       Зрозумій  мене,  милий.

                                                                       Приспів:

                                                       Ти  свою  Мальву
                                                       Не  шукай  вечорами,
                                                       Репетиція  в  клубі  -
                                                       Вона  там,  повір.
                                                       Бо  мальва-рожа
                                                       Вже  без  пісні  не  зможе,
                                                       Хіба  ти  це  не  знаєш
                                                       До  цих  пір?

                                                       Бачиш  ти  мене  в  снах,
                                                       Наяву  лиш  на  сцені,
                                                       Вариш  сам  капусняк,
                                                       І  картоплю  й  пельмені.
                                                       Зможу  я  знов  і  знов
                                                       Тебе  вірно  кохати,
                                                       Як  зі  мною  разом
                                                       Будеш  ти  виступати.

                                                                   Приспів:      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575472
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015


Ганна Верес (Демиденко)

Загубилось дитинство в травах

Загубилось    дитинство    в    травах,
У    ромашкових    вітах    літа,
Але    в    пам’яті      всі    забави,
Ті,    найкращі,    єдині    в    світі.
Після    щедрих    дощів,    веселих,
По    калюжах    босоніж    бігать,
Чи    влаштовувать    каруселі,
Грати    в    піжмурки.    І    поспіхом
Біля    дерева,    де    жмурились,
Заявити    щоби    про    себе.
Взимку    біля    багаття    грілись,
Чи    ловили    сніжинки    з    неба.
Часто    бабу    ліпили    з    носом
І    вставляли    вуглинки-очі,
На    шибках    гріли    лід,    морозом
Намальований    після    ночі.
А    весна    ледь    промінням    бризне    –
Враз    проснуться    найперші    трави…
Розлюбити    мою    Вітчизну
Вже    ніщо    мене    не    заставить. 22.11.1014.

Ганна    Верес

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575412
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015


Олена Стасюк

Як затишно в маленькому кафе… (Мелодія осіннього дощу)


Як  затишно  в  маленькому  кафе,
Коли  рясним  дощем  асфальт  умитий.
Маленький  столик  і  осінні  квіти,
Та  келишок  глінтвейну  недопитий.
Як  затишно  в  маленькому  кафе.

Рояль  замовк.  Лиш  тихо  саксофон
Мелодію  дощу  спіймати  хоче,
А  дощ  не  піддається,  він  регоче,
То  затихає,  то  в  вікно  стукоче,
Не  хоче  підспівати  в  унісон.

Й  всміхнеться  загадково  музикант.
Я  лиш  на  мить  у  нього  закохаюсь,
А  потім  у  реальність  повертаюсь,
Назад,  в  кафе,  де  від  дощу  ховаюсь,
Де  тепло,  і  кориці  аромат.

Я  подумки  завжди  туди  лечу,
Коли  дощить  у  осінь  непогожу,
У  те  кафе,  що  на  підвальчик  схоже,
Де  саксофон  ніяк  спіймать  не  може
Мелодію  осіннього  дощу…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575376
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2015


ptaha

Ти…

За  картиною  С.Арістової

А  я  чекаю  на  тебе
На  розі  спільної  долі:  
Мости  веселкові  на  небо,
В  кафе  замовлений  столик…

І  місяць-ліхтар,  і  зорі,
І  наживо  голос  симфоній,
І  щастя  багато  калорій
В  моїх  холодних  долонях…

Дрімає  гарсон  у  залі…
Вечерю  смакує  вітер…  Ти
прийдеш  сюди…  я  знаю…
співало  про  це  повітря…
Ти…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573260
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015


ptaha

По вулиці Трояндових дощів…

За  картиною  С.Арістової

По  вулиці  Трояндових  дощів
Струмочками  калюж  стікає  пам’ять,
Погойдуючи  хвилями  човни,
Чиї  слова  потонуть  в  океані

Даремних  снів,  ображених  обрАз,
Розкиснуть  безпорадно  й  паперово  –  
І  якорем  на  дно  уривкофраз,
Мов  каменем  на  серце,  помилково

Луною  підуть  кола  по  воді  –  
Нерівним  пульсом  втрачених  ілюзій  –  
І  повний  штиль  на  безвість  у  добі,
Бо  час  утік,  повідчинявши  шлюзи…

А  парасоль  зів’ялі  пелюстки
Летять  в  минуле  відболілим  болем…
Чуття  гірчать  чаїнками  на  дні,
Читаючи  останній  листочовен…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573204
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015


Валентина Ланевич

Гойда вітер, гойда дужий тонкую тополю.

Гойда  вітер,  гойда  дужий  тонкую  тополю,
Гне  додолу  стан  пригожий,  чинить  їй  сваволю.
Огортає  її  вечір  у  сутінки  сірі,
Не  зважає,  бо  байдуже,  на  слова  несмілі.

Чом  ти,  доле,  так  лукавиш  -  дала  мені  вроду
Та  не  бачила  я  щастя  на  віку  ще  зроду.
В  зірнім  небі  ні  хмаринки  -  вмиваюсь  сльотою,
Не  зігріє  місяченько,  лиш  манить  красою.

Та  краса  його  холодна  не  дійме  серденька,
А  врятує  від  падіння  рідная  земелька.
Міцно  корені  пустила  я  у  піщаницю
І  у  кволості  споглядній  маю  в  душі  крицю.
08.04.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573018
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


taurus

Портрет неизвестного.

Есть  на  бескрайних  просторах  украинского  приморья  такое  место,  посетить  которое  посоветует  вам  любой  здравомыслящий  человек  –  при  условии,  конечно,  что  он  родился  и  вырос  на  солончаковых  терпких  берегах  невыносимо  синего  в  солнечный  день  Черного  моря.
 Главный  цимес  этого  места  в  том,  что  никто  толком  не  знает,  где  оно  находится.  Рожденный  в  городе  корабелов  поморщится  и  кивнет  на  Херсон.  Херсонец  сплюнет  три  раза  и  укажет  большим  пальцем  за  спину  на  Николаев.  Одессит  пожмет  плечами  в  стиле  «А  я  знаю?».  Крымчане  же  этим  совсем  не  заморачиваются  –  для  этого  у  них  несправедливо  много  солнца,  ветра  и  моря.  От  такого  изобилия  кружится  голова.
 Может  быть,  оно  там,  где  бессильной  схватке  тысячи  веков  оспаривают  свое  превосходство  великая  река  и  море?  Где  в  сонной  тиши  лиманов  бродит  непуганое  зверье,  где  в  зарослях  камыша  под  веселый  комариный  звон  разыгрываются  маленькие  трагедии  простой,  не  обремененной  лишней  философией  жизни?  Может  быть.  Все  может  быть.
 Но  все  в  один  голос  скажут  -  «нет!»  Почему  –  не  объяснит  никто.  Просто  «Нет».  Да  и  так  ли  уж  важно,  ГДЕ  оно?  Важно  лишь  то,  что  оно  ЕСТЬ.  
 Говорят,  что  там  росли  акации  и  дикие  маслины  –  упрямые,  дикие,  непокорные,  как  незамужние  цыганки.  Кто-то  говорит  про  тополя,  но  это  уже  явная  ерунда.  Люди  вообще  любят  приукрасить  –  им  кажется,  что  они  лучше  расскажут  известную  всем  историю,  если  кое-что  добавят  от  себя.  Немножечко,  совсем  чуть-чуть;  но  в  конце  концов  ищущий  правду  уподобится  археологу,  раскапывающему  горы  земли  ради  одного-единственного  кусочка  никому,  кроме  него,  не  нужной  керамики.
 Что  известно  точно  –  так  это  то,  что  "ТАМ"  была  криница.  С  «журавлем».  Там  нет  реки,  и  дождь  идет  раз  в  месяц  даже  в  ноябре,  но  она  никогда  не  пересыхала  даже  под  беспощадным  июльским  солнцем.  И  вода    всегда  ледяная  –  как  в  бурной  горной  речке.  Это  бьет  из-под  земли  упрямый  ключ,  над  которым  чьи-то  умелые  руки  и  соорудили  криничный  сруб.  Дабы  каждый  упрямый  путник,  бросивший  вызов  грозной  степи,  мог  утолить  пекущую  жажду.
 А  еще  ходят  слухи  о  голубой  мазанке.  Тот,  кто  поставил  ее  здесь,  не  стал  тратить  время  на  обычные  белила,  а  обмазал  плетняк  редкой  голубой  глиной.  С  тех  пор  не  раз  и  не  два  пытались  доброхоты  выбелить  мазанку  известкой,  но  стоило  лишь  пойти  дождю,  и  на  ветхие  стены  опять  возвращался  знакомый  голубоватый  оттенок.
 Кто  жил  в  этой  мазанке  –    никто  не  знает.  От  этого  человека  не  осталось  ни  имени,  ни  следа,  ни  даже  могилы.  Все  его  звали  просто:  «Тот  человек».  Когда  он  жил  –  тоже  никто  не  скажет.  В  лучшем  случае  обронят:  «До  войны…»,  никогда  не  уточняя,  до  какой  именно  –  Великой  Отечественной,  Первой  мировой  или  Второй  Балканской.  И  по-своему  будут  правы.
 Все  сходятся  в  одном  –  это  был  мужчина.  Женщина  не  смогла  бы  прожить  так  долго  вдали  от  всех.  Это  противно  ее  природе.  Женщина  послана  в  мир  уравновесить  хаос,  сотворенный  в  нем  мужчинами.  Когда  рождается  Женщина,  мир  становится  краше.  Когда  Женщина  умирает,  мир  становится  еще  лучше,  ибо  растворяясь  в  нем,  она  добавляет  в  него  совершенства.  И  пока  Женщина  жива,  она  не  может  спрятать  себя  от  всех,  ибо  нет  более  страшного  греха  для  Женщины,  чем  скрыть  красоту  и  не  позволить  любоваться  собой.
 Говорят,  что  «Тот  человек»  жил  долго.  Удивительно  долго  –  ведь  никто  никогда  не  видел  там  возделанного  поля,  распаханного  огорода  или  буйного,  южного,  бесшабашного  сада.  Никогда  степную,  звенящую  тишину  не  нарушали  ни  мычание,  ни  блеяние,  ни  хрюканье.  Никто  не  слышал  даже  заливистого  собачьего  лая.
 И  это  странно.  Есть  в  том  что-то  недоброе.  Даже  к  самому  одинокому  в  мире  человеку  рано  или  поздно  приходит  собака.
 Может  быть,  «Тот  человек»  рыбачил.  Тогда  можно  было  прокормиться  рыбой,  бесчисленными  стаями  резвившейся  у  еще  не  изгаженных  черноморских  берегов.  Теперь  же  лишь  очень  старые  люди  припомнят  блестящее  серебро  ставриды  и  матовое  благородство  скумбрии,  игру  красок  умирающей  кефали  и  розово-мраморные  бруски  разрубленной  камбалы.  Припомнят  –  и  закусят  седой  ус,  прикроют  выцветшие  от  старости  глаза,  ибо  знают,  что  они  ПОСЛЕДНИЕ,  кто  хотя  бы  помнит.
 Так  вот,  ушел  от  нас  недавно  один  чудак.  Он  уверял,  что  «тот  человек»  действительно  ловил  рыбу.  Иногда.  И  сразу  отпускал.
 А  может,  «Тот  человек»  бил  зверя.  В  полях  ведь  кишели  легкие  на  подъем  зайцы,  в  плавнях  прокладывал  себе  тропу  угрюмый,  упрямый  кабан,  а  дичь  хлопаньем  крыльев  сдувала  напрочь  пену  с  крутых  на  мелководье  лиманских  волн.  Может  быть,  но  вряд  ли.  Тот,  кто  отпускает  пойманную  рыбу,  не  поднимет  руки  на  пролитие  крови.  
 Никому  не  удавалось  с  ним  поговорить.  Никто  не  видел  его  вблизи.  Никто  не  мог  описать  его  лица,  припомнить  голос  или  определить,  сколько  ему  лет.  Это  так  же  глупо,  как  спрашивать  возраст  у  раскидистого  дуба  в  заповедном  уголке  старого  леса.  Ты  просто  знаешь,  что  он  рос  еще  тогда,  когда  на  свете  не  было  не  только  тебя,  но  и  твоего  отца,  и  отца  твоего  отца.  И  будет  расти  после  тебя.
 «Тот  человек»  никогда  ни  с  кем  не  говорил.  Вряд  ли  потому,  что  не  хотел  –  скорее,  никто  и  не  пытался.  Сам  он  никогда  ничего  ни  у  кого  не  просил.  Он  мог  бы  взять,  если  б  давали;  но  никто  ничего  ему  не  давал.  Да  и  ему  ничего  не  было  нужно.
 Что  искал  он  в  душной,  пропахшей  полынью  и  ковылем  степи?  Знания?  Но  к  чему  они  тому,  кто  не  собирался  вернуться  в  мир?  Знания  одинокого  бесполезны.  Как  бесполезен  слиток  золота,  спрятанный  глубоко  под  слоем  намытого  быстрым  ручьем  песка.
 Кто-то  говорит,  что  «Тот  человек»  исходил  ненавистью  к  людям  и  потому  бежал  от  них.  Тогда  зачем  он  позволял  каждому  в  жаркий  день  напиться  из  его  криницы,  а  в  буран  и  непогоду  зажигал  на  холме  огонь  и  следил  за  ним  всю  ночь,  не  давая  погаснуть,  чтобы  никто  не  сбился  с  пути?
 И  потом  –  люди  не  бегут  от  ненависти.  Они  бегут  от  бессилия,  трусости  или  ложной  гордости,  вместо  того  чтобы  грудью  встретить  ненавистное  и  биться  с  ним  до  победы  или  до  последнего  вздоха.  Каков  бы  ни  был  «Тот  человек»,  трусом  он  точно  не  был.
 Другие  верят,  что  «Тот  человек»  был  монахом.  Или  даже  схимником,  который,  отчаявшись  в  тщете  мира,  в  одиночестве  искал  покоя  для  спасения  своей  души.  Но  ведь  никто  и  никогда  не  видел  на  нем  креста,  как  и  не  слышал  ни  единого  слова  о  Боге.  Нельзя  даже  уверенно  сказать,  в  какого  Бога  он  верил  –  Иисуса,  Аллаха  или  Яхве,  и  верил  ли  вообще.  
 Нет,  не  был  он  монахом.  Монахи  –  самые  странные  люди  на  земле.  Они  бегут  от  праздности,  но  лишь  малая  часть  из  них  проводит  свои  дни  в  трудах.  Они  не  жалуют  стяжательства  и  порицают  тщету  богатств  земных  при  битком  набитых  закромах.  Они  считают  себя  выше  прочих,  не  принимая,  что  на  самом  деле  намного  слабее.  Они  считают  подвигом  малодушное  бегство  от  мира  с  его  соблазнами,  тем  самым  признавая  свое  поражение  еще  до  неминуемого  поединка.  На  этом  основании  любой  может  считать  себя  победителем  тигра,  никогда  не  столкнувшись  с  ним  вживую.
 По  крайней  мере,  так  говорил  один  Очень  Умный  Человек.  Верить  ему  или  нет  –  личное  дело  каждого.  Он  же  говорил,  что  «Тот»  никогда  не  был  стяжателем.  Дескать,  как-то  раз  один  путник,  уезжая,  обронил  в  пыль  несколько  монет.  Когда  он  проезжал  обратно,  монетки  ждали  его  на  крыльце,  сложенные  в  аккуратный  столбик.  Удивительная  честность,  не  она  ли  стала  причиной  добровольного  затворничества  среди  всеобщей  корысти,  жадности    и  крохоборства?  «Кто  знает  –  многозначительно  улыбался  Очень  Умный  Человек.  –  Кто  знает…»
 Один  старый,  как  памятник  Дюку,  дед,  который  торгует  на  Староконке  самоловами  (которые  у  него  никто  никогда  не  покупает,  но  и  приходит  он  на  рынок  не  за  этим)  уверял,  что  «Той  чоловік»  очень  любил  петь.  Не  всякий  раз,  не  каждый  день.  Но  всякий,  кому  посчастливилось  услышать  мелодичный  украинский  напев,  сразу  излечивался  от  любой  душевной  или  телесной  хвори.  Убеждая  и  при  этом  грозно  прикусывая  пожелтевший  от  старости  казацкий  ус,  дед  тряс  сухой  рукой,  «яку  бісові  румуни  підстрелили,  а  Той  чоловік  заспівав  та  зажило,  як  на  собаці!»
 Нет,  «Тот  человек»  не  мог  иметь  черную  душу.  Иначе  сама  природа  не  приняла  бы  его,  извергнув  из  себя,  как  кошка  отрыгивает  комок  шерсти.  Она  не  терпит  лицемерия,  пустоты,  фальши.  Сердечность  и  искренность  –  вот  проводники  в  ее  поражающий  своей  сложностью  простоты  мирок.  И  «Тот  человек»  сумел  найти  свой  ключик.  Он  любил  выйти  в  степь  –  рано,  перед  рассветом  –  и  часами  наблюдать,  как  одна  за  другой  высоко  гаснут  звезды,  словно  кто-то  одну  за  другой  задувает  свечи.  Как  постепенно  светлеет  черный  бархат  неба,  как  стыдливо  белеет  властительница  ночи  Селена,  а  далеко  на  востоке  разгорается  золотистый  пожар.  Ночь  прощается  последним  проблеском  задиристой  утренней  звезды,  и  наконец  встает  солнце  –  медленно,  величаво,  и  белесое  небо  заливается  прозрачной  синевой,  и  зеленое  море  степи  уходит  вдаль,  в  лазурные  объятья  моря.  «Тот  человек»  подставлял  первым  лучам  –  самым  ласковым,  как  трепетные  ладошки  девушек  –  свое  задубелое  на  ветру,  загорелое  лицо.  Когда  кожа  на  лице  согревалась,  он  приветствовал  солнце  непременным  поклоном  и  уходил  в  дом,  стараясь  никогда  не  поворачиваться  к  золотому  небесному  диску  спиной.
 А  вечером  он  любил  сесть  на  траве  под  маслинами.  Долго  набивать  трубку,  разжигать  ее  заботливо  принесенным  с  собой  угольком,  а  потом  вдыхать  белесый  ароматный  дым  полной  грудью,  наблюдая,  как  лениво  катят  к  берегу  седые  буруны  тяжелые  волны,  как  вспарывают  маслянистую  сине-зеленую  гладь  черные  блестящие  спины  дельфинов,  а  солнце,  устав  за  день,  тяжело  опускает  свое  багровое  тело  за  горизонт,  завершая  очередной  вечный  круг.  И  когда  трубка  выкурена,  дымок  рассеется  и  уголек  подернется  пеплом,  «Тот  человек»  встает  и  приветствует  последний  луч  уходящего  на  покой  светила.  Снова  темнеет  небо,  разливается  серебряным  светом  луна,  и  невидимая  рука  щедро  рассыпает  алмазные  россыпи  звезд.  Тяжело  заухает  ночная  птица,  вдалеке  откликнется  тоскливым  воем  одинокий  волк,  а  «Тот  человек»  уйдет  к  себе  в  голубую  мазанку,  уверенный,  что  завтра  все  снова  придет  на  круги  своя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572502
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Віталій Назарук

МАКИ У ЖИТАХ

Червоні  маки  у  житах,
Біжать  по  хлібу  хвилями,
І  радість  світиться  в  очах,
Як  небо  сяє  зорями.

Під  ранок  стелиться  туман,
Роса  цвіте,  як  золото,
Твій  поцілунок,  як  дурман,
Його  іще  не  випито.

Одне  кохання  на  нас  двох,
Одна  роса  у  виблиску,
Нас  об’єднав  навіки  Бог,
Як  сонце  й  зорі  в  присмерку.

Червоні  маки  у  житах,
Біжать  по  хлібу  хвилями,
Кохання  світиться  в  очах,
Як  небо  сяє  зорями.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572446
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015


Лина Лу

НЕЗАВЕРШЕННОСТЬ…


Незавершенность,  нечеткость...  изломанность  линий...
Нашей  судьбы,  недочитанный    мной,  манускрипт...
Пусть  на  висках  серебрится  непрошенный  иней,
Втайне  рисует  душа,  бесконечности  принт...

Незавершенность...ладонью  укрыта  навечно,
Завтрашний  день  обозначит,  но  не  отведет...
Звездной...  алмазною  пылью  путь  светится  Млечный,
Лесенку  сбросит,  однажды,  и  не  уберет...

Незавершенность...  поступков,  улыбок...касаний,
Строчек  неровных,  идей  неосознанных  свет...
Демонов  пришлых  -    нескромных  безумных  желаний,
Незавершенно  растянутых,  в  тысячи  лет...

Незавершенность...  уверую,  в  сладостной    муке,
Живе*  клонюсь,  а  Марене  готовлю  цветы...
Грустною  песней,  о  вечной  и  скорбной  разлуке,
В  звон  колокольный  вольюсь  я,  услышал,  чтоб  ты...

Незавершенность,  нечеткость...изломанность  судеб....
В  разное  время  уходим,  встречаясь,  с  орбит...
Только  я  верю,  мы  были,  мы  есть  и    мы  будем...
Незавершенность  свой  круг,  не  спеша...завершит...
05.05.2015

Три    Богини  славян  –  Леля,  Жива    и  Марена.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572185
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015


Олександр ПЕЧОРА

ВІДМОВИВ (гумореска)

Мучивсь  дядько  в  автобусі.
Жах  –  їзда  тутешня.
Весь  обвішаний  торбами.
Вже  в  одній  яєчня.
Ні  обпертись,  ні  присісти.
Загнуздані  руки.
В  ногах  лантух,  зверху  сітка.
Знизу  тітка  щупа.
Не  втрималась.
–  Ей,  мужчина.  Не  мажте  одежу!
А  давайте  ваші  яйця  
трішечки  подержу.

Хто  правий  тут,  а  хто  вредний  –
сказать  не  беруся.
–  Та  я,  мовив  дядько  твердо,  –
лоскоту  боюся!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570971
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Микола Паламарчук

Дзявкотіння

Дзявкотіння
   
Дзявкотіння  споконвіку,
Від  Москви  й  по  всій  землі,
Дзяволять  дужі  й  каліки
А  найбільше  у  кремлі.  

Як  з  похмілля,  там  маячать
Й  проти  вітру  гидко  тхне,  
А  приспішники  не  бачать,  
Куди  їх  Сусанін  пхне.

Вони  певно  того  варті,
Раб  не  має  свого  я.
Як  цинізм  козирна  карта  -
Тоді  й  мізки  „нах…я*̋‟.

І  тече  брехня-коряга,
Повз  дволикі  береги,  
Слуги  п’ють  туманну  брагу,  
Бродять  мізки  від  жаги…

І  нема  здається  краю
Цій  брехні-трясовині,
Псом  азійський  герб  горлає  
На  ворожім  знамені.

Ликом  шиті  йдуть  убогі
В  угро-фінські  болота.
На  кремлі  -  чортячі  роги  -
Сяє  зірка  золота.  

*-  орський  вираз

31  березня  2015  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570938
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


Наталя Данилюк

Чи варто?

Ці  болі  давно  вже  фантомні,
А  ниє  щораз,  як  колись.
Жалі,  мов  собаки  бездомні,
Провулками  днів  розбрелись…

І  ти  не  приборкуєш  крики,
Заламуєш  руки  худі…
Збери  все  докупи  і  викинь
На  звалище  мертвих  надій!..

Чи  варто  дражнити  минуле  
І  штрикати  десь  під  ребром,
Коли,  мов  розлючений  вулик,
Думок  навіжених  огром*?

Чи  варто  хапати  мотузку,
Яка  перепріла  давно?
І  щастя,  розбите  на  друзки,
Летить  у  відкрите  вікно…


[i]*Огром  –  громаддя  або  шум,  гамір.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015


OlgaSydoruk

Я всі казки твої люблю…

Експромт


Тримай  в  обіймах,любий,..і  казочку  отую  розкажи...
Де  всеньки  зорі  -  очі  гарнії  дівочі...
А  співи  солов"їв    -    то  їхні  голоси...
Як  верба  тулиться  до  старого  дубочка,..  затишніше  їй  лише  з    ним...
І  як  по  воду  10  раз  по  колу,..аби  очима  стрітися  з  єдиним...
Які  цілунки  навесні  солодкі,..далекі  від  полину  гіркоти...
І  всі  доріженьки  до  серця  коротеньки,..як  ночі  з  миленьким  моїм...
А  я  за  тую  казку  поцілую...У  вустоньки  коханії  мої...
Ти  шепочи  тихесенько,..почую...
Я  всі  казки  твої  люблю...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570638
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Віталій Назарук

КОХАННЯ У БІЛОМУ ЦВІТІ (ПІСНЯ)

Коханням  вишня  розцвітає  знову,
Хрущі  чіпляють  крилами  листви,
У  небі  Місяць  причепив    підкову,
Щоб  назбирати    зорі    з  висоти.

Садок  дурманить  цвітом  черемшини,
Руками  зорі  з  неба    я  ловлю,
Горну  до  серця  квіточки  калини,
Бо  я  люблю,  я  так  тебе  люблю…

А  вишня  цвітом  сипле  до  землі,
Червоні  ягоди  готує  нам  на  щастя…

Давно  легенький  вітерець  затих,
З  туманом  разом  він  на  трави  ліг
А  потім  щез,  немов  роса  із  рання…
Та  шлях  Чумацький  в  небі  вигравав,
Ніхто  мене,  як  ти  ще  не  кохав…
Ми  двоє,  саме  тут  знайшли  кохання,

А  вишня  цвітом  сипле  до  землі,
Червоні  ягоди  готує  нам  на  щастя…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570504
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Любов Ігнатова

Я купила весну на ниточці…

-Продається  весна  на  ниточці!  
Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
У  квітчастій  блакитній  свиточці  
І  легесенька,  як  пір'їночка...  
Лиш  погляньте:    повітрянокульково  
Рветься  в  небо,  немов  неприв'язана!  
Тільки  вітер  ще  коле  бурульково...  
Тільки  казка  її  нерозказана...  

Я  б  купила...  Та  ,майже,  розтрачено  
Все,  що  мала  душа  замріяна:  
І  сльозинки  з-під  вій  освячені,  
І  дитинство  ,  любов'ю  сіяне...  
Тільки  гудзик  в  чотири  дірочки  
У  кишені  лежить  самітником  
І  маленька  яскрава  зірочка,  
Що  дощем  подарована  -лІтником...  

-Ну,  беріть!  Не  вагайтесь!  Дешево!  
Ні  грошЕй  не  потрібно,  ні  золота!  
Тільки  снів  осяйне  мереживо...  
Тільки  іскри  з-під  долі  -молота...  

-Тільки  сни,  щоб  весну  окрилити?!  
Тільки  іскри,  щоб  дать  їй  волечку?!  
...І  за  мить,  разом  з  чеком  вибитим,  
Я  веснянку  тримала  -сонечко...  

І  змахнула  веснянка  крилами...  
Пересіяла  хмари  ситечком...  
...І  лягла  на  папір  чорнилами  
Перерізана  мною  ниточка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2015


РОЯ

О доле, дай прозріння хоч на мить!

Душа  моя  пуста,  немов  безодня…
Покрила  мряка  мозок  і  думки…
А  за  вікном  –  така  краса  Господня!..
А  поміж  нами  –  гори  і  замки́…

Ридає  серце,  та  не  плачуть  очі  –
Весь  біль  пульсує  нервом  у  душі…
І  знов  безликі  дні,  порожні  ночі
Гризуть  журбу,  немов  черстві  книші…

Прорвися,  слово!  Виплачтеся,  очі,
Бо…  вибухне  серденько  з  німоти!..
Крихтину  б  світла  доленьці  дівочій  -
Хай  щезнуть  всі  примари  темноти!

І  кожен  нерв  відлунює  у  скронях,
І  кожен  подих  стогне  і  хрипить…
Тріпоче,  б'ється  серце  у  долонях!..
О  доле,  дай  прозріння  хоч  на  мить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570052
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Анатолій В.

Зоряна ніч

Я  ляжу  у  траву  прим`яту,
До  неба  очі  -  і  дивлюся  на  зірки...
Для  мене  спокій,  наче  диво-свято,
На  самоті  я  залишаюсь  залюбки.

Дивлюсь  і  мрію  про  світи  далекі,
Думки  -  такі  ж  далекі  і  пусті...
Пливу  у  небо,  і  стає  так  легко
Разом  з  зірками  в  тиші  й  самоті.

Одна  он  зблиснула  і  впала,
Щоб  загадать  бажання,  є  лиш  мить;
Вона  згоріла,  зникла  і  не  стало,
Зате  у  серці  маяком  горить.

В  космічнім  вирі  чорнооксамитнім
Я  сам  би  світлом,  зірочкою  став...
Пролився  б  в  ніч  дощем  метеоритним,
А  хтось  би  ще  бажання  загадав.

Розсипався  б  на  атоми  і  кванти,
Став  часткою  метеоритних  злив...
Згоріти,  зникнути,  всього  себе  віддати...
Та  ще  -  чиєсь    бажання  я  здійснив...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570021
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


ptaha

Божевільна душа

Божевільна  душа,  усміхаючись,  кривиться  пусткою,
Ходить  вгору  та  вниз  по  зруйнованих  поверхах  літ,
Розмовляючи  тінями  меблів,  розбитих  розлукою
На  мільйони  уламків  накреслених  смертю  орбіт…

Силуетом  щоранку  заварює  каву  за  звичкою,
Визирає  із  фото  очима  колишніх…  своїх…
То  наспівує  Морзе,  то  голосно  схлипує  тишею,
Загортається  пледами  сутінок,  танучи  в  них.

Спить  і  дурить  себе,  що  птахами  минуле  повернеться,
Дім  зведеться  з  руїн  і  поправить  наляканий  дах.
Божевільна  душа!...  Лихоманкою  часто  химериться:
Всі  живі,  як  на  фото…  що  тихо  стліває…  на  прах…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570040
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015


Ніна Третяк

Гроші-воші

Не  куплюся  за  великі  гроші,
Хоч  в  дірявім  гаманці  –  катма,
Хоч  на  масло  іноді    нема:
Гроші-воші  –  друзі  нехороші.

Із  своїми  якось  у  ладу:
Для  своїх  –    напнуся,  попрацюю,
За  свої  –  нап’юся,  потанцюю,
Як  не  в  радість,  то  не  на  біду.

А  чужі  –  кусючі  і  брудні
Гроші-воші  влізуть  в  кожну  шпарку…
Від  думок  і  холодно,  і  жарко,
Та  не  пропонують  їх  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569783
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Микола Паламарчук

Меланхолія

Меланхолія

День-за-днем  спливають  роки,
Не  спливає  лише  сум,
А  до  тебе  зависоко
І  бентежить  душу  глум.
Я  свою  меланхолію
Хочу  в  пристрасті  сховати,
Та  не  зможу  я  нікого,
Окрім  тебе,  покохати.

Приспів

Я  свою  меланхолію
Над  морями  десь  розвію.
Світ  прокинеться  й  засяє
І  веселкою  заграє.
Тобі    пісню  заспіваю:
Я  кохаю,  я  кохаю!
Хай  летить  квітучим  краєм  -
Моя  мила,  я  тебе  люблю.

Вийде    сонце  вранці-рано,
Над  землею  полетить.
Я  проснусь  від  щастя  п`яний,
Чисте  небо  височить.
А  навколо  все  весніє,
Квіт  радіє,  мерехтить,
Все  на  світі  променіє,
Серце  в  ніжності  тремтить.

Приспів

16  серпня  2009  року

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569610
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Ксенія Фуштор

Зачиталась…

А  я  чомусь  уже  забула  
той  запах  Вашої  весни.
Її,  немовби,  і  не  було.
А  Ви  хіба  ж  тоді  були?
Наснились...  Мабуть,  зачиталась
і  відірватись  не  змогла  -
словами-перлами  квітчалась
а  по  житті  вінком  пливла.

А  я  чомусь  уже  забула
і  не  згадається  мені
Тонули  Ви  ,  чи  я  тонула?
Хто  кого  рятував  тоді?
Здається,  бачила  я  прірву
і  чула  відголос  на  дні  -
каміння  падало.  Я  зірвусь!
Та  руку  хтось  подав  мені...

А  я  чомусь  уже  забула
той  запах  нашої  весни.
Її,  немовби,  і  не  було.
А  Ви?  А  Ви,  хіба,  були?
Пішли  так  само,  як  з`явились  -
не  озирнулися  назад.
А,  може,  ми  удвох  розбились
під  звуки  створених  балад?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569359
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Руслана Сапронова

Неможливо вогонь запалити.

Рідні  люди...Колись  були  рідні,
Не  ріднить  та  сердитая  кров,
Бо  душою  і  розумом  бідні
І  не  відають  слова"любов".
Розміняли  на  дрібну  монету
Почуття  і  найкраще  в  житті,
Та  не  зникнеш  на  іншу  планету,
Всі  слова,що  приходять-не  ті,
Дуже  тяжко  тому  пояснити,
Хто  сліпий  та  глухий  водночас,
Хто  лише  вміє  гроші  лічити
Й  знає  пару  лиш  завчених    фраз.
Трата  часу,бо  не  відбілити
Ту  людину,що  вічно  в  багні,
Неможливо  вогонь  запалити,
Де  смола  докипа  в  казані.
25,03,2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569325
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Dema

Город, которого нет


Мне  слепит  по  глазам  яркий  свет,
 Заблудилось  меж  стёклами  эхо.
 Это  город,  которого  нет,
 И  брожу    я  от  вехи  до  вехи.

 Обозначены  вехой  дома,
 Те  дома,  что  не  строили  люди.
 Миражами  уходит  страна,
 О  которой,…  мы  скоро  забудем.

 Паутина  уставших  дорог,
 По  которым,  лишь  тень  с  отраженьем.
 Да  клубится  туман,  словно  смог
 Это  город  уснувших  движений.

 Это  город,  которого  нет
 Был  ли,  не  был    и  больше  не  будет.
 Только  пылью  засеяный  след,
 Что  оставлен  лишь  тенью  от  судеб.

 Мы  проходим  тенями  меж  строк,
 На  страницах    написаных  нами.
 Мы,  как  пыль  от  уставших  дорог
 И  затоптаны  мы  сапогами.

 Странный  сон…    уснувших  дорог.
 Заплутали  в  отчаяньи  лет.
 На  дома  опускается  смог
 Виден  город,…которого  нет

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569255
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


РОЯ

Вітання на ювілей

Роки  ці  –  як  вода  цілюща  й  прохолодна:
То  б'є,  мов  з  джерела,  то  течія  підводна,
То  наче  водоспад,  а  то  немов  озерце,
А  іноді  штормить  –  аж  вириває  серце…

Тож  хай  Ваше  життя  струмочком  протікає,
Хлюпоче,  камінці  підводні  оминає!..
Хай  серце  в  п'ятдесят,  немов  у  двадцять,  б'ється,
А  мудрість  пресвята  у  внуках  відізветься!

Нехай  Всевишній  Бог  Ваш  шлях  благословляє,
А  Матінка  Його  в  потребах  помагає,
Хай  Ангели  стоять  при  кожнім  ділі  й  слові  –
Щоб  дім  Ваш  процвітав  у  щасті  і  любові!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569257
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015


Юлія Беженар

Так тихо-тихо на душі

Так  тихо-тихо  на  душі,
Немов  відбушували  бурі,
Немовби  ми  товариші
На  першій  лекції  з  культури.

Уже  не  гупають  серця
І  шал  не  напинає  груди,
Немов  весна  померла  ця,
А  іншої  повік  не  буде.

Але  це  мить,  це  тільки  мить,
Урівноважене  затишшя,
Коли  і  кіт  на  лавці  спить,
І  тихо  спить  у  нірці  миша.

Та  згасне  ніч  і  зблисне  день,
Якого  я  іще  не  знаю,
Передчуваючи  лишень
В  новому  пеклі  щастя  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569050
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Хлопан Володимир (slon)

НЕ ТАКА ТИ….

не  така  ти  
зовсім  не  така
особлива  неймовірна  
інша
рахувала  зорі  голяка
слухала  безмежну  синю  тишу
ти  ішла  
в  осінній  сірий  дощ
розчинялась  у  нічному  місті
серед  вулиць  сквериків  і  площ
танцювала  танго  з  падолистом
малювала  місто  
в  стилі  ню
дарувала  перехожим  вірші
відблиском  вечірнього  вогню
сяяла  зірками  яскравіше
неземна  ти  
просто  неземна
і  коли  нечутною  ходою
ти  підеш  
я  знаю  не  сама
не  зі  мною  будеш  неземною

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569077
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Олег М.

ВОЛОШКИ в ЖИТІ……

В  житі  розцвіли  волошки,  наші  квіти
І  волосся  пестив  ніжно  вітер
Про  волошки  сині,  про  літа  прекрасні
Ти  про  зустріч  першу  пригадай........

Приспів:  
Твої  очі,  як  волошки  в  житі
Сині  очі  сумом  оповиті
Чистий  цвіт  твоїх  очей  і  сльози
Вже  між  нами  заметілі  і  морози

Не  судилось  рвати  нам  ті  квіти
Налетів  на  поле  буйний  вітер
Обтріпав  волошки,  не  болить  нітрошки
В  злого  вітру,  зранена  душа....

Пр-пів

Я  прийду  колись  на  поле  зранку
І  нарву  волошок  на  світанку
Поклонюся  полю,  бо  згадаю  долю
Й  розтрушу  волошки  у  садку......

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569013
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


РОЯ

Вечір синьоокий за віконечком…

Вечір  синьоокий  за  віконечком,
Та  не  хоче  спати  мала  донечка:
Щось  щебече,  мило  посміхається,
До  матусі  ніжно  пригортається.
Тишком-нишком  пролетіла  казочка
І  співанок-забавлянок  в'язочка…
Задрімала  й  мати  на  хвилиночку,
Міцно  пригортаючи  кровиночку;
Вже  співає  доня  їй  співаночку
Про  щасливу  долю-вишиваночку.
Тут  крилатий  сон  влетів  тихесенько,
Щоб  приспати  дівчинку  малесеньку;
Огорнув  оселю  диво-казкою,
Обійняв  дитя  любов'ю-ласкою…
І  заснула  солоденько  донечка  –
Мамина  утіха,  ясне  сонечко…
Уві  сні  блаженно  усміхається,
Сили  та  здоров'я  набирається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568982
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Наталя Данилюк

Весняно-погідне

Розпогодилось  наче  —
аж  бризнуло  в  душу  коктейлем
березневого  фрешу!  
І  серце  зробило  кульбіт!
Бірюзова  весна  
розсилає  по  світу  е-мейлом
у  рожевих  конвертах  
мімозово-ніжний  привіт.

У  навушниках  —  щебет
і  теплі  котячі  концерти,
на  щоках  —  мітки  янголів  —
милі  й  чудні  ямочки́!
Як  дощам  не  під  силу  
прикмети  весняні  зітерти,
так  і  сонця  не  згаснуть  в  очах
золоті  світлячки.

Розпогодилось  наче:
в  душі,  у  природі  довкола,
життєдайними  соками
знову  нуртують  бруньки...
І  потягує  віти  розве́снена
вишня  спроквола,
умокаючи  пальчики
в  ніжні  хмаринні  вершки.

Рештки  талого  снігу
бринять,  мов  акорди  гітари,
стугонить  металева  труба,
як  запалений  нерв!..

Відпускаю  тривоги  свої,
мов  небесний  ліхтарик,
залишаю  у  серці  
любові  і  світла  резерв!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 18.03.2015


ptaha

Вона жила у ньому…

За  картиною  Дуй  Гуна


Вона  в  його  душі  жила  як  музика
Зустрічних  смуг  і  потягів  зітхань.
І  взагалі,  була  для  нього  Музою,
Коли  творив  симфонію  чекань.

Він  нотний  стан  сплітав  ключем  бемолевим,
Ростив  зі  звуків  вази  ікебан  –  
І  ніс  весну  в  закохану  історію
Крізь  дюни  днів  і  недовір  бархан.

Але  весь  час  спізнявся  він  на  потяги  –  
І  телефонні  чулися  гудки…
Вона  жила  у  ньому  як  мелодія,
Якій  до  неба  не  ставало  крил…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567145
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015