: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2015
Мереживо тонкого павутиння
На вигорілих травах ранок розстелив.
Роси прозорої срібне краплиння -
То місяць сяйва бісеринки розгубив.
І вітер прохолодними вустами
Цілує пелюстки ще заспаних квіток,
Туман блукає лісом і ярами,
А річкою пливе ромашковий вінок.
Дівча вночі собі гадало долю,
Ніч ніжно шепотіла :"Трішки зачекай.
Життя прожити - не пройти по полю:
Ти серцем половиночку свою впізнай".
Ще тільки мить і яснолице сонце
Розхлюпає з долонь по всій землі тепло
І зазирне за звичкою в віконце:
Не сумно уночі без мене тут було?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350047
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 29.07.2015
Заціловані сонцем і вітром,
МАльви в вікна заглядують нишком.
Матіолово-п"яне повітря,
Як в дитинстві далекім, колишнім.
Мама звично готує вечерю,
Спочиває на сходинках тато -
В цій картинці ні краплі не стерто
Буревієм років. Пам"ять надто
Бережливо її зберігає,
Мов в сімейній реліквії спалах -
Крізь роки і крізь сни не зникає
Кольорів розмаїття і запах.
Із портрету всміхається мама
І світлина - на сходинках тато.
Заглядає в вікно моє мальва -
А для спогадів це так багато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506896
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 29.07.2015
Червень липню вже вступа дорогу,
Поміж листям червоніють вишні.
Жайвір пісні нитку ніжну й довгу
Піднімає в небі вище й вище.
Вабить погляд квітів розмаїття,
Вранці на траві біліють роси.
Зустрічають ранок ясний, літній
Косарі, дзвенять на луках коси.
Наливається пшеничний колос,
Пахнуть солодко садки медами.
Змішується з червнем липня голос,
Їх слова становляться віршами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267272
дата надходження 27.06.2011
дата закладки 29.07.2015
Місяць золотий на човнику
Ніч із краю в край перепливе.
Цвіркуни сховались в схованку:
Завтра процвіркочуть щось нове.
Вже трава росою вмилася,
Обривають тишу горобці.
Ніч дітей гойдать втомилася,
Кошик із зірками у руці.
Сонечка златаві промені
Освітили синій небокрай.
І тепло, як хвилі повені,
Ллється, заливаючи розмай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266015
дата надходження 20.06.2011
дата закладки 29.07.2015
Так легко...наотмашь, между делом,
Плетью-словом, грубо-безразлично...
Лишь вчера, ведь было все отлично,
Разве, что на миг я стала смелой?
Разве, что в шутливо-легком стиле,
Радость, как малину собирала?
Я была серьезной и усталой,
Я была...мы это проходили.
Что не так? Разнуздан и коварен,
Или маски сброшены случайно?
Ни к чему... мне поверяя тайны,
Как всегда, в своем репертуаре...
Разве, что...а впрочем, скоро осень,
Отворяя вместо двери, бездну,
Незаметно, медленно исчезнув,
Улетит за чередою весен...
Разве что...
25.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589806
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Воно почнеться, як не раз до того.
Нічого незвичайного спочатку.
З якогось флірту, з погляду, зі слова,
й поволі все поглине без остатку.
Та ти ще не відчуєш, що попав.
Ти будеш жити, так як жив, і ще радіти
з того, що ніч в захопленні не спав,
з того, що вже весна і квітнуть квіти...
Так буде доти, поки якась сварка
не приведе до хлопання дверима.
І от тоді відчуєш, куди встряв.
Те, що сиділо тихо і незримо,
раптово візьме в тебе, все що мав.
Відніме подих, силу, зір і розум.
Залишить біль і непідйомну втому.
Живим залишить тебе ледь на чверть -
маленька репетиція на смерть.
Ти пожалкуєш, що колись не сдох.
Цей біль не ділиться, а множиться на двох.
Тоді насправді зрозуміти маєш,
що відтепер подвійно відчуваєш.
І цей зв"язок ми розірвать не взмозі.
І коли в судорогах б"єшся на підлозі,
то точно знаєш - треба йти до тями,
бо одночас із нею коїться те саме.
Отут одразу якось стануть неважливі
розбіжності і сварки ті бурхливі;
нестриманість та зрада, злість, образи
дрібницями становляться одразу.
Тебе пробачать, ти пробачиш,
і після того світ побачиш.
І зрозумієш - знову народився.
І треба вчитися ходити й говорити.
Все що було, до чого прагнув, чим гордився
- то все не те. І взагалі - то був не ти.
Минуле зникло десь за поворотом,
то не життя було, але тепер жива
нова душа, новий ефір, нова істота,
назавжди вже помножена на два.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587268
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Ти не боїшся більше шторму.
Ти добре знаєш, що із ним робити.
Ти не боїшся його саме тому,
що жоден шторм не здатен потопити,
що взагалі літає - не пливе.
Але ти починаєш цінувати
ото велике, незбагненне й спільне.
І далі вже несеш його повільно,
боїшся вже хоч краплю розплескати,
так обережно, як мале дитя.
Ти його пестиш, підгодовуєш здається,
та бережеш від зовнішнього впливу...
І коли цього раптом не вдається,
і просто з неба упаде на нього злива,
ти з подивом збагнеш - воно міцніше над усе.
То вже не ти його - воно тебе несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587317
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Сторіччя людство намагається збагнути,
що ж в тім раю насправді може бути?
Чи варто дійсно до нього так рватись,
і ще, яким шляхом туди дістатись?
Нема зворотнього шляху відтуди.
Ніхто не розповість, про що там буде.
Але з коханням набагато цікавіше.
Багато хто в нім є, вони розкажуть іншим.
Та річ у тому, що почують люди,
не те що сказано, а те, що хочуть чути...
І тому дійсно, зовсім різні люди -
хто вже відчув, і в кого - далі буде...
Хто це пізнав, збагнути вже спроможні,
що всі уявлення про це - пустопорожні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587483
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
І що робити з тим, на що невзмозі вплинуть?
А вплинуть треба. Бо вже йде - як йде.
Молитися та звать на поміч небо?
Почує? Відгукнеться? Упаде?
Зайнятись другорядним, все до чорта...
Вітрила ставим, вітер - розгорне..
А головне залишимо за бортом.
Як випливе - тоді наздожене.
Все ж краще так, ніж взагалі - ніяк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572636
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 14.06.2015
Ти особлива, ти - в мені.
З тобою єдність - генетична.
З тобою навіть уві сні -
як наяву, реалістично.
Усе в житті колись мине,
склєроз пілюлі нам пропише.
Та тільки ти змогла - в мене.
І тільки поруч могли інші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572367
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 14.06.2015
Кохаєш більше за життя? Навіщо, мила?
Не треба цього, зайве це.
Кохай разом з життям, розгортуй крила,
До сонця розверни лице.
Бо до життя не можна ревнувати,
Ніякі почуття не варті смерті,
Потрібно в краще вірити й кохати,
Життя не може бути зайвим-третім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572357
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 14.06.2015
Знов я кнопки телефону
натискаю, натискаю...
чи то тисну я занадто,
не одразу попадаю...
чи хвилююсь, чи то ні,
чи скоріше, нетерплюю
ось, гудки, чекаю, і...
Ось! Твій голос знову чую.
Розмовляймо. Як ти там?
Все гаразд? Сумуєш знову?
Розкажи про щось мені,
неважливий зміст розмови.
Слово за слово - і я
вже літаю у нірвані,
я в гіпнозі, і моя
сутьність з"їдена словами.
Я - не я, я в хвилях тембрів
розчинивсь, і в них купаюсь.
Зосередитись не можна,
хоч і дуже намагаюсь.
Говори... Ти щось спитала?
Зосередитись негайно...
Як це важко... Як замало
ти співала дуже файно...
І про що була розмова?
Хайо грець, хіба важливо?
Я почув тебе - і знову
Почуваюся щасливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570906
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 14.06.2015
Вже котрий день без тебе?
Ти, як і я, рахуєш?
Ховаєшся від неба
У лісі, тишу чуєш?
І думаєш, і думаєш, про що - сама не знаєш.
Якщо на мить отямишся - то навіть не згадаєш...
Вже значно потеплішало, і згасли первоцвіти...
Хоч ти не гасни навесні, хоч би чомусь зрадіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569935
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 14.06.2015
В грудях палає незвичайно,
І ниють чресла натощак,
І дуже хочеться негайно,
Відчути твій чудовий смак.
Твій смак солодким має вистрелить,
Але не приторним ніяк,
Гірчить він трохи, трохи кислить,
І це найліпший в світі смак.
Він з розуму зведе одразу.
Одразу викине в астрал.
Такого ще не їв ні разу,
Він мабуть дійсно - ідеал.
Він як вино, він як кон"як -
П"янкий неперевершений твій смак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569931
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 14.06.2015
Дзвенять дерева голосом криштальним
під шепіт вітру й променистий сонця гул.
Ну як ти можеш бути в день такий печальним?
Ти, може, щастя що таке забув?
Шукаєш, певно, ти його далеко.
А мо' й гадаєш, що вже не знайти.
Насправді щастя близько, як лелека,
що в'є гніздечко, де стоять хати.
Насправді щастя ближче, ніж здається.
Так близько, часто, що й не помічаєш ти.
Ти тільки слухай шепіт твого серця...
І май сміливість за тим кличем йти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491749
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 11.06.2015
Знаю, Господи, що я
тобі не потрібен.
То поводжусь як свиня,
То як чортик, хибен.
То ж до себе не бери,
Краще навпіл роздери.
Половину віддаси
ти моєму сину,
другу - гарній дівчині,
на ім"я Ірина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575232
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 11.06.2015
Світ звузився. Стягнувся до краплини.
Він зараз тут, а зовні - привид лише.
Ото все сон - не більше, ніж світлини.
Якимось маренням у вухо дише.
А справжній світ у скроні стукотить.
Стає малим, виштовхує набуте.
І залишає те, що полетить.
Він як пружина - постріл має бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561165
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 11.06.2015
Я знову вкотре намагатись мушу
з"єднати разом тіло й душу.
Бо не єднаються.
Бо розбігаються.
Хтось може знає, як цього добитись?
Чи схоче з іншими знанням цим поділитись?
Чи мабуть, поділитись хоче й може,
але почути здатен це не кожен?
Релігія, мистецтво та мораль
не дуже здатні впоратись, на жаль.
Кохання поєднає душу з тілом,
але не завжди з тим, з яким хотіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586700
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Вновь пиарщики и лизоблюды
Там с трибун нам щекочут нерв.
Выступают в парламенте «Бюты»
И перевертни из «ПР».
Шизанутые коммунисты
На крови свой построив союз,
Как бесплодный балласт, атеисты,
Нас в "таёжный" тащили аншлюз.
Истерят, угрожая расправой,
Придворные марионетки кремля.
Ну а мы им, - «ГЕРОЯМ СЛАВА!!!»
Пусть под врагами горит земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585900
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Частина перша.
(Російскомовна версія).
Сражайтесь Доблестные Войны
Против рашистских орд кремлёвских;
Рязанских, костромских и псковских,
И закавказских, и ростовских.
Им нет числа и чести нет,
Где взяться ей, кто убивал и грабил,
И подлостью своей себя прославил;
Жестокостью, подлогом и коварством,
И спекулируя словами « вера, братство »
Пришли в наш ДОМ с оружием в руках,
С гримасой ненависти, в глазах их, страх,
И безысходность,
Что все они умрут,
Нет доблести, а волчья осторожность,
Их маскирует в этот мокрый грунт,
И ждут, с коварством зверя ждут
Приказ о наступленье.
Неслышным шагом, ДРГ идут,
А ночью бьют, со всех калибров бьют,
Такого мирного достигли соглашенья?!
Но ночь становится короче дня,
И под давленьем света отступая,
Тьма вдруг сжимается, на Солнце зло кивая,
Сгорая в жерлах жадного огня.
Им нет числа и чести офицерской нет.
Наёмники под чёрной балаклавой,
От Приднестровья тащат след кровавый,
И эхом раздаётся скорбь и плач от бед,
И стоном, умирающих от ран...
Осетия, Абхазия, Чечня, Донбасс, Беслан,
В ущельях гор раздался страшным эхом,
Зловещим свистом пуль и диким смехом...
Пробитый насквозь окровавленный Коран
Держу, тремор в руках, а в голосе, - «За что?»
Зачем всё это? Ради жажды править!?
Им власть нужна, чтоб убивать и грабить,
А нам свобода и любовь нужна.
Мой дед войну прошёл, отвоевал,
А позже молодое поколенье
Познало первый свой Афганистан,
И это чувство мести с сожаленьем.
А эти обелиски молодых;
Красивых, сильных,
Их мужественные лица,
На нас глядят,
Как Божия Десница,
И с нами неустанно говорят.
И молятся за нас, и просят нас
Ни дать войне кровавой вспыхнуть снова,
Ни дать врагу бомбить,
Ни деревень, ни крова,
Друг друга и простить и возлюбить.
Но ядом лжи давно отравлен мозг,
Он требует все новых, новых доз,
И новых жертв… Воинственные кличи,
Всё громче залпом ненависти бьют,
Их души косные разбиты параличом,
В них ничего святого не живёт.
Им нет числа, и чести нет.
У них нет чести офицерской.
И за собою тащат след,
Кровавых преступлений, мерзких;
Расстрел с нейтралки градом погранцов,
Убийство мирных наших граждан,
Детей без снов и без отцов,
Нам не забыть, и помнит каждый,
Как вероломно начинались,
Шабаши с криком – «Хунту прочь!»,
И как зараза расползалась,
По Украине день и ночь.
Как «православные» крымчане,
Под свист казачий, подлецов,
Державный прапор наш топтали.
Их спич из ненавистных слов,
Всё чаще раздавался эхом,
Братоубийственной войны,
И заглушая страх свой смехом,
- Ура!!! Кричали, - Спасены!!!
На горе счастья не построишь,
Во лжи ты правды не найдёшь,
И долго тайного не скроишь,
Когда не ценишь, ни на грош;
Чужую жизнь; народ, державу,
Стремленье нации восстать,
Против диктаторов кровавых,
Ради Свободы, Чести, Славы,
С земли святой врага прогнать,
Который, подло, вероломно,
Готовил план и ждал момент,
И жаждал мести братьям кровной,
Под звон серебряных монет.
И тот, кто был у них там сверху,
Спустил всю свору верных сук;
Рукав подняв кровавый к верху,
Сигнал для лживых журналюк.
И в ополченцев облачиться,
Шакалы спешно пожелали,
Чтобы крови чужой напиться,
Несчастной жертвы, в наказанье.
И всё искали оправданий,
Как устремленья их честны,
«По воле сердца» приезжали,
И изощрённо убивали,
В дурмане «русской» злой «весны».
Расстрел конвоя под Славянском,
Воскресным «Вербным» утром ранним,
Как быстро стёрлись напрочь грани,
И милосердья и морали,
Когда убийцы ликовали,
Что сбили транспортник с бойцами,
В Луганском аеропорту,
А мы их щедро награждали
В Донецком новом терминале.
- «Мы двести сорок дней стояли,
Атаки гневные держали!».
- «Мы их поганых потрепали!».
- «Нас эти псы зауважали,
И «КИБОРГАМИ» нарекли!».
- «оплот», «восток» и «кальмиусы»,
От нас бежали словно трусы!»
Разбиты были об наш брусфер,
Как об скалу девятый вал.
Узнал наш враг и испытал,
Какой он воин украинский,
Он вату с них повыбивал,
Да, так, что мир просили в Минске
Все прокремлёвские холуи.
О перемирии расписки
Мы брали с них, а враг ликуя,
Не помышлял ни на минуту
О прекращении огня,
И мы здесь жизнями рискуя,
В окопах, на передовой,
Назвали «мирный план» игрой.
Ну, что ж, за дело, атакуя
Дадим им настоящий бой.
3аврался карлик их кровавый,
О непричастности к войне.
Визжит во всю, урод двуглавый,
О том, что, мол, имеет право,
Хозяйничать в моей стране.
И беспрерывно «гумкомвои»,
Он направляет на Донбасс,
И в них везут боезапас,
И «мясо» - русские «герои».
Разбит спецназ их именитый,
В попытке штурмом крепость взять
Краснознамённый дважды, «вымпел»
Устал на поле собирать,
Своих двухсотых и трёхсотых,
Всю тщетность лобовых атак
Тогда понять смог и дурак.
И спешно тактику сменили,
И это был плохой нам знак.
Враги прямой наводкой били,
И подготовили кулак,
С восьми различных направлений.
Мы оказались в окруженье.
Артиллерийской батареи
Возьмём огонь весь на себя.
Но где же наше подкрепленье?
Где сильный, волевой приказ?
Трёхсотых много в этот раз,
И жаждем мы в бою отмщенья,
Мы из последних сил…
Терпенье, выдержка, и время
Необходимо нам сейчас.
Дорога жизни перекрыта,
Всё под обстрелом, не пройти,
Мой побратим лежит убитый
И нам живыми не уйти.
Ну, что ж, за Неньку Украину
Пришли сюда мы умирать,
И в эту смертную годину,
Я помолюсь и вспомню мать,
Сестру, жену, детишек милых,
- Прощайте, помните о нас!…
- Ні, ще не вмерли, будем живы!!!
- Ни в этот раз, ни в этот раз.
Мы верили, что всё не зря.
Тогда погибло много наших,
И многие попали в плен,
И их вели, несчастных, маршем,
Под крики бешеных «гиен».
Пытали, били, унижали,
Но честь свою не растоптали,
И Родины не придавали…
И видит БОГ!!!
За нами правда, и наш долг,
Стать на защиту государства.
Геройски с честью воевать,
Стать частью воинского братства, -
Поймёт жена, оценит мать.
Отец обнимет сильно плечи,
Седою головой качнёт,
- Ну, что, сынок, даст БОГ,
Чтоб не последний вечер,
И выпив горькой, проведёт,
Меня на фронт.
- До скорой встречи,
Он скажет,
И в тайне ото всех всплакнёт.
Нет никакой на нас вины,
Не мы развязывали бойню,
И не готовили войны.
Мы за свободу платим кровью.
Но, верим, будут спасены,
Сыны Отчизны, наши дети,
Вы наши войны, и за вас
Народ украинский в ответе.
Как в прошлый раз и в этот раз,
Тылы надёжно мы прикроем,
Мы вас оденем и обуем,
Помолимся за вас.
Сыны, сыночки, наши внуки
На фронт восточный, миг разлуки,
Уходят молча, плачет мать,
Ей слёзы незачем скрывать.
О сколько их в тяжёлой муке,
Осталось век свой доживать.
Их сердце навсегда разбито
И часть утеряна души,
Её птенец, малыш убитый.
Как пережить, мой Бог, скажи?!
Ты видишь всё, ты знаешь Отче,
Устал народ твой жить в ярме!
Да, жизнь в борьбе всегда короче…
Героям Слава!!! Громче, громче,
Мы слышим. Слышно ли Тебе?
Мы скоро мир в наш дом вернём,
Залечим раны, всё отстроим,
Врага с земли святой погоним
И счастьем долгим заживём.
Но, а пока, война бушует
И не обуздан алчный враг,
Мы им границы нарисуем,
На карте будущих атак.
Враг учит, как нам жить, но страх
За жизни жалкие свои,
Как видно их не покидает,
Их лёгкий заработок манит.
И в наркотическом дурмане,
Идут на смерть и умирают,
За что они ведут бои?
И за кого здесь погибают?
Пусть спросят у ху_ла, он знает:
«Бабы ещё понарожают»,
Да, мусор, для него они.
И вот Дебальцевский плацдарм.
Здесь вьюгой ветер веет грозный.
Здесь Сталинград, мятежный Грозный.
Блиндаж для нас, как Божий Храм.
В воронках вся земля, горит.
Враг всё здесь превратил в руины.
И рвутся вражеские мины.
И бой неистово кипит.
К оружию привыкли руки,
Я с ним ложился и вставал,
Здесь жарко, и вторые сутки
Бомбят позиции,
По нам ведут они огонь прицельный,
Ну, что ж, ползите суки к нам
Гостинчик вам готов смертельный.
И вот разведка донесла
Идёт из Горловки колонна,
Живая сила, нет числа,
И нет прикрытья и заслона,
По ним из "ПТуров" мы ударим,
С "тюльпанов" им привет пошлём,
Поближе пустим, их заманим,
И шквальным выбьем их огнём.
Такие случаи бывали,
Врага мы били, а он нас,
Но мы позиции держали,
И свой НЗ, боезапас,
Мы берегли, и не стреляли,
По чём попало всякий раз.
Враги ж снарядов не жалели,
Квадраты крыли с РСЗУ.
(Там всеми заправляет ГРУ).
И мы их видели в прицеле,
Ещё рывок и мы у цели,
Но нет приказа наступать.
И Углегорск нельзя сдавать.
И наших славных войнов рать;
"Кривбас", "Донбас", "95-ка",
Держитесь, Слава вам ребятки,
Нам предстоит повоевать.
Враги сильней числом, как звери,
Атаковали с двух сторон,
И отбиваясь, на пределе
Мы выйти с западни успели,
Чтобы по нам, как по мишеням,
Удобным, враг не смог стрелять.
Их корпус танковый, элитный
Был под Дебальцево разбитый.
Ржавеет на полях.
А наши танковые роты,
Якутов мерзких жгли, их взводы,
Бежали, бросив всё, до рвоты
Кричали, - «брат не убивай».
- Какой же брат ты мне, едва ли
Мы к ним презрение скрывали.
Их много здесь, мы это знали…
Неравный бой смертельный дали,
Мы трёпки им такой задали,
Что будут ещё долго помнить.
Пусть дорого им будет стоить,
Дебальцевский «котёл».
Пусть злое превратиться в прах,
Развейся над Днепром могучим.
Пусть Солнце светом выжжет тучи,
А убеждённость сметёт страх.
Страх, что сковал души порывы,
А чистых устремлений взор
Нам вздором лживым подменили,
Приуготовив приговор…
А кто же в них вселяет страх?
Вчерашний комбайнёр, учитель,
Бухгалтер, бизнесмен, водитель,
Или банкир, или строитель, -
Наш украинский патриот,
Любовь к земле своей родной,
К свободной, ВОЛЬНОЙ УКРАИНЕ,
Простой наш парень, наш герой,
Стоял на смерть, их грады ливнем,
И смерчи вражеские били,
Они терпели, шли и жили,
И выжили и победили,
В неравном том бою.
Кто принимал последний бой
И смертью пал, геройской,
Все становились снова в строй,
В Перуновое Bойско.
И нам в те дни, с лихвой, досталось;
Боль от ранений и усталость,
И смерть друзей,
Здесь всё смешалось,
Под грохот канонад;
Дневных атак, ночных обстрелов,
И от морозов зябло тело,
И в наступленье шли мы смело,
A значит не погибло дело,
Украйну защищать.
-"Держитecь, будет подкрепленье",
(Твердят с экранов населенью).
Но нет тактических решений,
Бесценное уходит время,
И мучает нас всех сомненье,
За что мы льём здесь кровь.
Быть может всe, всё поделили,
A нас здесь бросили и слили,
Иль в Минске всё и так решили,
Отдать Донбасс врагам?
Но, нет, не верю я словам,
В пустые обещанья,
Я жизнь за родину отдам,
И дорога она бойцам
B последний час прощанья.
Душа алтарь, a тело храм,
Я "Отче Наш" читаю,
Родной земли я не предам.
Она одна, Святая.
Она нам - Мать, мы – сыновья;
Богатыри, - Мужчины.
Её любить и прославлять,
Учили нас былины.
Победы были удалые,
В сражениях били орды злые,
И в рабство нас не обратили,
Нас деды побеждать учили,
И с честью воевать.
Вот, на плацу Комбат наш,- «Братцы,
Заставим их бежать, боятся!»
«Бесчестье отступать!».
- «Там позади вас, жёны, дети,
Ваш дом родной, - зовут к победе,
И молятся за вас!».
Такой вот мой рассказ.
Проходит беспокойный день
И час прошёл затишья.
На снег легла ночная «тень»,
Мне б час поспать, не лишне.
Но вот опять нам дан приказ,
Идти в разведку боем,
И выдвигается спецназ,
В ночи, бесшумным строем.
Гремели взрывы вдалеке.
Они подходят ближе,
Я АКС вой сжал в руке.
В прицел я взял их, - вижу.
Но дан сигнал мне не стрелять.
Их надо взять живыми.
В плен «языка» не просто брать
В тылу врага, и злыми
Глазами я смотрел им в след.
Не дать уйти задача.
Хлопок, удар в бронежилет,
Он спас меня, удача.
Такая вот у нас работа,
Без лишнего геройства,
Вернулась с боя разведрота, -
Украинское воинство.
А, сколько без вести пропавших?
И сколько умерших в плену,
Под пытками, но не предавших,
Ни побратимов, ни страну.
Они все пали смертью храбрых,
А нам за них, и мстить и воевать
И дней победоносных, cлавных,
Ещё нам предстоит познать.
Слава Україні!!!
Слава захисникам Батьківщини!!!
"Це ще не кінець,
Все тільки початок".
Дякую за увагу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583308
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 11.06.2015
Так хочется мне написать, не о природе, нет,
Она сама нам пишет;
Мелодию любви, рапсодию души,
Она своею красотой в лицо мне ветром вольным дышит
И шепчет бризом Истины, - «Ступай и не греши».
Так хочется любить, как в первый раз, безумно:
Рука твоя в моей руке, объятий не разнять,
И вместе вечно жить, творить добро бездумно,
И научится мудрость БОГА понимать.
Так хочется мне спеть с тобою утром нежным,
Рассвет встречать с тобой, легко тебя обнять
И каждый день ловить твой взгляд,
Твой мир, Твой Свет безгрешный
И больше ничего здесь не менять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573507
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 11.06.2015
І знову ніч, балкон, безсоння лізе...
Велике місто - ковдра ліхтарева,
та чорной смугою Дніпро її розрізав.
А сни та мрії - де поділись, де ви?
І тиша цьому місту недоступна.
Десь чути голоси - комусь не спиться поки,
Гудять автівки, та найбільше чутно
жаб"ячий регіт від найближчої затоки.
Земля під містом видихає стогін,
ледь чутно, але болісно гуде.
Все покриває жабенячий гомін.
Чи в місті жаб всеж більше, ніж людей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584096
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 09.06.2015
Так тихесенько, так теплесенько,
так спокійненько, веселесенько...
Гріє сонечко, вітер шебуршить,
десь там милій моїй так мене кортить...
Знає милая, знає дівчина,
що я теж за нею скучив ввічливо...
Скучив ввічливо, не настирливо,
не нав"язливо - хочу миру нам...
Хочу миру нам, хочу щастя нам,
хоч доступно це поки тільки в снах.
Але сни такі звуться вєщіє,
вони здійсняться, але їх ще є...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585786
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Навчила ти мене кохати,
бо виявляється - не вмів...
Колись ховав весну за грати,
та грати впали - відпустив...
Та вже минулося найгірше,
і в цій приємній боротьбі
всі свої вчинки, мрії, вірші
вимірюю вже по тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585784
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Я прокинувся збуджений, подивився на небо,
бо хотів проморгатися - а побачив там тебе.
І було це не дивно, що ти в небі є.
З поза обрію крізь хмари моє сонечко встає.
Так повільно випливає,
небо світлом поливає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585848
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Ось півник гордо вийшов на подвір"я -
приміряв на себе павлинчі пір"я.
Пройшовсь по колу та зібрав курей,
І заспівав - ні дать ні взять, Орфей.
Кудись понесло не до той мети,
бо знову витрачаюсь на понти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586283
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015