рахуючи кожен крок
ходити навколо тіні,
плекати на скронях іній,
спаливши думок клубок_
>
останні з коротких слів
розкладено по полицях,
в ілюзій сухій криниці
прозорий фантом зотлів_
>
на паузі подих_ час
пірнути у неминуче,
зірвавши вінок колючий,
зламавши цупкий каркас
останньої з пасток гри,
позбутій віднині правил,
із дзеркала хтось лукаво
шепоче : “назад коли...?...”_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882580
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Я "олів’є" на свята не кришу,
не добираю в дзеркалі обнови
і жвавості додати не спішу
у хід нешвидкоплинної розмови.
Я не радію, як колись було,
від гамору гостей навколо столу,
від того, як рубіниться вино,
яснішають помолоділі чола.
У дружньому гудінні голосів
всі—лицарі, на подвиги спроможні,
сп’янілі від вина і щирих слів,
один за всіх, і всі—непереможні.
Солодкий час братання промине,
всяк до порогу власного доб’ється,
жарини згаснуть, холод обійме,
і усмішка утомлена зітреться.
Розійдуться—«усі за одного»-
і більше не зустрінуться, напевно.
Хтось часу дожидатиме свого,
нікого не турбуючи даремно.
Хтось буде в самоті ростить дитя,
хтось скоро, без провини, зубожіє,
хтось, як полин, ковтатиме життя,
приховуючи правду, як зуміє.
І кожен буде свій тягнути хрест
в самотності—жебрацькому достатку.
Чи сенс у людях був колись і щез,
а чи його не було від початку?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499268
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 20.07.2015
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 07.07.2015
Ниже тоненькой былиночки
Надо голову клонить,
Чтоб на свете сиротиночке
Беспечально век прожить
(Н. Некрасов «Песня Ерёмушке»)
Жорсткі свободи правила учить--
неначе в крижану ступати воду,
перетинати течію без броду,
коли душа у паніці кричить;
у невідому вирушивши путь,
не знати, чи далеко до нічлігу,
знесилено, засапавшись від бігу,
боятись, що тебе переженуть;
щомиті відриватися від мрій
на поклик прозаїчної задачі,
коли в очах темніє від невдачі—
себе лиш винуватити у ній;
забути про поезію зітхань,
безвиході, всерівності, покори...
Ти сам в своїм житті долаєш гори,
ти--архітектор шансів і бажань.
Це страшно—від тривоги знемагать
і хід життя усталений ламати...
Та хто дозволив демонів призвати
і на мечі свій страх перекувать?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591951
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Коли прорвала греблю повінь
І стрімко ринула вода,
Коли від пристрасті й любові
І не таким зриває дах
Скажу смиренно: - грішний, каюсь,
Що втратив зопалу стерно.
Але, одначе, й сам не знаю,
Яка погода за вікном:
Якщо ж там квітень знов буяє
І пелюсткова заметіль
Я стать святим не зарікаюсь,
Бо так вино у крові грає
Чи не востаннє у житті…
.......
Ікар до сонця небо крає,
А крила плавляться в путі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589787
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Білі сходинки, чорні сходинки
До містка між життям і вічністю.
У душі несуттєві спогади,
В голові ще думки невічливі.
Біла сходинка поміж чорними
Поряд з ними помітно звужена.
Поміж чорними біла сходинка
Зазвичай не життя-ілюзія.
Тут не бажано зупинятися.
Будувати пісчані куполи.
Марно тішитися, кохатися.
Через мить все закінчеться муками.
І полізеш з душей роздертою
По вже звичній і мрячній сходинці.
І не жити тут, і не вмерти тут.
Але це вже життя-в подробицях.
То навіщо бруднити фарбами,
Малювати квітки на чорному?
Білий колір вдихати жабрами?
Все, що світле-то ілюзорно є.
В голові ще думки невічливі,
У душі несуттєві спогади.
До містка між життям і вічністю
Білі сходинки,чорні сходинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589808
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Я на кордонах власних почуттів
Поставив вежі.
За ними завше, нині - й поготів
Так важко встежить!
Здавалось би – чому уже палать? –
Весняні лишки…
Вони ж про це не хочуть навіть знать,
Не просять знижки.
І рвуть вуздечки коні вороні,
З розгону – в безвість.
Немовби що пороблено мені,
Мов нетверезий.
Тому прошу-благаю вартових,
Отих – на вежах:
Вартуйте пильно, поки я живий –
Боюсь пожежі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588213
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Чомусь так хочеться весни...
І хочеться її з тобою.
Але, на жаль, є тільки сни,
Наповнені твоєй любов*ю.
Чомусь так хочеться тепла...
Де ніжні руки, теплі очі.
Коханні губи серед ночі,
Що не дають згоріть дотла.
Чомусь так хочеться дощу...
Квітневої і теплой зливи.
Щоб ти сказав"Не відпущу"
І, щоб піти не було сили.
Чомусь так хочеться вина...
Хмільного,чорного,терпкого,
Що гріє кров коли нема,
Того, що й не було ніколи.
Чомусь так хочеться змовчать...
Вдавати те,що слів немає.
Хоч серце рветься закричать,
Як сильно я тебе кохаю.
Не відпускай, не віддавай
І я дощем прийду із неба,
Квітневим сонцем, чистим небом.
Не відпускай мене від себе.
Чомусь так хочеться весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570428
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 18.06.2015
Якесь безмежне відчуття свободи,
І не важливо, що до вроди-чи невроди,
І навіть байдуже, що до непогоди,
І "Я тебе люблю", що без угоди,
І у минулому не зламані мости,
Весна, якій весь рік цвісти,
І у душі ні краплі пустоти-
Це все мені даруєш тільки Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587282
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Можливо дощ ту відстань скоротив...
Але і я те саме відчуваю...
Чи то когось жену, чи то про щось благаю...
Сама з собою тупо розмовляю...
У чорній стелі очі розглядаю...
Які люблю, ні не люблю-кохаю...
Від жаху серце ...ні... не завмирає...
Воно від болю груди розриває...
А ця маленька смерть не дозволяє...
не йде, не віддає, не відпускає...
Мене туди, де теж мене кохає...
Душа, яка помножена на два...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587280
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Всё покрыто ложью, словно пылью,
Скорчилось в мученьях слово «милость».
Из дробовика прошёл навылет
День, когда Земля остановилась.
Вновь сценарий этот мне приснился,
И в который раз я ощутила,
Как по мне стотонной дикой крысой
Пробежались будущего вилы.
Толку нет в боязни суматохах,
Что планета сдохнет, как дистрофик.
Если в каждом доме верит кроха,
То плевать не бредни философий.
Мы живём не до потери пульса,
Не до дыр телесных боковин.
Живы мы, пока душа вся в бусах
Из целебных би́серок любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586954
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Простяглися каштани густою зеленою меккою,
На цвітіння якої злітаються на́божні бджоли.
Я невпинно шукаю в гладі́ні людського дзеркала
Відображення те, що не зрадить мене ніколи.
Поміж тіней мутни́х, що блукають в бетонних стінах,
Поміж сотень вогнів, що на місто злітають ордою,
Я від важкості слів безперервно шукаю спасіння
І сама ж обпиваюсь тією п’янкою водою.
Крізь бурштиння, що опада́є на крівлі дрімли́ві,
Крізь апа́тії сиві, що скачуть з чиїхось очей,
Я вишу́кую відповідь, де проживає диво,
Що мене обів’є від життєвих усій панацей.
Абрико́совий цвіт поцілунком зриває вітер,
І взаємністю дихають ці́лі сузір’я грон…
Я шукаю красу у нестримнім потоці літер,
А сучасні міри́ла вроди – не мій фасон.
Я сповідую віру в країну і серце вогненне,
І не вірю, що перехожі для нас випадкові.
А якби запитали, у чому краса для мене,
Я б не вагаючись відповіла́: «У слові».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575868
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 02.05.2015
Під сонцем сум – такий солодкий!..
На серці тане рафінадом.
Гірчать пікантно кави нотки
І розчиняються дурманом,
Очей змінивши колір трошки,
Домалювавши в них півмрії.
А на чолі – раптові зморшки.
Ні. Не від суму. Від надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578390
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Любви – весну… аж до феврально.
Восторгам – вздохи междометий.
Разбор полётов – подетально.
Перронам – добрых встреч соцветий.
Мосту – упрямых двух баранов.
На всех засранцев – по ответу.
На увлечения – дурманы.
Земле – топор. Шкафам – скелеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576653
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Вот в́овремя проверила б подпругу –
Глядишь, и удержалась бы в седле.
Хоть, собственно, нельзя назвать недугом
Скольженье пятой точки по земле.
А так… проверка – аль ещё упруга?...
Всё прочее – так... рябью по воде.
Какая, право, глупость – выть белугой…
Большое эхо – маленькой беде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576236
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Над лісами, над полем, над річкою,
Залишивши позаду дахи.
Клокітливою рівною стрічкою.
Відлітають у вирій птахи.
Коли вкриється білою ковдрою
І почне засипати земля,
Пролуна над кленовою кроною
Замерзаючий крик журавля.
-Ти підводься-лети, не спиняючись.
Бо не можна самому в житті.
Бо замерзший,голодний,страждаючий
Від людей не діждеш почуттів.
Не складай свої крила-зарано ще.
Не гаси в своїм серці вогонь.
Я до тебе прильну весняним дощем;
Теплим дотиком мокрих долонь.
Не почув... Залишивсь на сирій землі.
Крила склав і заснув назавжди.
Проклинаючи долю,один, у нужді,
Ти лишив за собою сліди.
Я стежками твоїми легенько іду.
Уповільнюю іноді крок.
Ти ж бо щастя наврочив мені-не біду,
Не падіння, а зліт до зірок.
Але щастя воно, коли в зграї летиш,
А у мене і зграї нема.
Не турбуйся, не плач, не хвилюйся-облиш.
Хоч без зграї, та все ж не сама.
Знов настала весна, знов летять журавлі.
Та тебе серед них вже нема.
І здається, що зовсім одна на землі.
Одинока... Але не сама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570328
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Мы этот город будем зачищать!
И мы не раз всех вас предупреждали…
Но вы навстречу так нахально ржали,
Как будто есть у вас, что защищать…
Чего ж ты так нахмурился, комбат?
Ты ж не такое видел в Кандагаре…
Тут, понимаешь, как в хмельном угаре…
А кто не в курсе – ты ж не виноват?…
апрель14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495487
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 28.03.2015
Коли закінчиться війна,
Я прокидатимусь щаслива,
Радітиму весняній зливі,
Не тільки дивлячись з вікна.
Я побіжу чимдуж у двір,
Лице під струмені підставлю
І, не ховатимусь, як равлик,
До настання погожих пір.
Коли закінчиться війна,
Довкілля сповниться піснями,
Весь світ зрадіє разом з нами,
Мине тоді Доба сумна.
Коли закінчиться війна,
Забудемо ми про "двохсотих",
Бджола наповнить медом соти,
Від сміху тут піде луна.
Коли закінчиться війна,
Сини повернуться додому,
З їх пліч впаде вселенська втома,
Хай за водою йде вона.
Коли закінчиться війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566069
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Пока вставать реально неохота
И зимний сплин ещё не побеждён…
Но смылся февралюга за ворота
Весенним освежающим дождём…
Ещё, пожалуй, далеко до лета,
Но можно прятать шубы и шарфы, -
Пускай теперь в них парятся скелеты,
Закравшиеся в пыльные шкафы…
Берут неумолимо птичьи стаи
Полярные широты на прицел,
А под окном, почти не умолкая,
Визжит кошачий мартовский концерт…
Свалили в лес сороки да синички,
Вступают в раж вороны да грачи…
На розовых заглюченных страничках
Куражатся поэты-хохмачи…
Рассвет по небесам картины пишет…
Эх, до чего ж красиво – мать честна!..
И мужикам реально сносит крыши
Беременная травами весна!!!
март 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564181
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Лоскутный мир разорван на кусочки, -
Не уберечь больших и малышей…
Им по мозгам стучат и днём, и ночью
Заливистые трели калашей…
Мой разум правят СМИ опасной бритвой, -
Мол, не напрасно гибнут пацаны…
А я боюсь, что никакой молитвой
Не искупить нам дефицит вины…
Простите мне шальные многоточья, -
Что делать, коли, так сильны вруны?..
Каким ещё умом нам склеить клочья
Досель не оперившейся страны?…
Не поздно никогда призвать к ответу
Того, кто крутит маховик войны,
И кто с артиллерийского лафета
Шлёт по домам подарки сатаны…
Но время-сволочь не даёт отсрочки
И не врачует раны ни шиша…
И тупо зависает в мёртвой точке
Вконец изнемождённая душа…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556927
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 15.03.2015
Ви діти України кровні,
Але чому ви іншомовні?
Не вчора ви такими стали,
Хоч любите горілку й сало,
Не вчора і не позавчора.
Душа скалічена і хвора
Чуття Вітчизни не спізнала,
Як мати в люльці колихала…
Так і зросли. Вкраїнці, наче,
Коріння пращурів козаче
І прізвища у вас вкраїнські,
Та погляди давно чужинські.
Давно чужинські, запроданські,
Солодкі вам часи радянські.
Плекаєте підступну мрію –
Вернути матінку-Росію.
Тому й пішли з вогнем на кровне,
Бо знищене у вас духовне.
Надієтесь на панібрата –
В Сибір дорога вам хрещата!
Для вас від брата – меншовартість
Була і є. Беріть на радість!
Беріть і відкривайте очі,
Бо зрадників ніде не хочуть.
А українцем бути важко –
Топтало душу плем’я враже
І виродки свої топтали –
Здавали, перепродавали,
Палили, нищили, ганьбили –
Христа Святого не любили.
До цього часу так ведеться,
Бо серце зрадника в вас б’ється.
Яке потрібно потрясіння,
Щоб вас осяяло прозріння?
Яка вселенська катастрофа,
Чи новоявлена Голгофа?!
Невірні України діти,
Де нерозумних вас подіти?
Одна Вкраїна- ненька знає,
Бо серце материнське має…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565453
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Заплутаюся в сумнівів траві
І захмелію пахощами м’яти…
А ви були тверезі і праві:
Хто не посіяв, той не буде жати,
Хто не втрачав – не матиме жалю,
Хто не ішов – не буде спотикатись,
Хто не спізнав і не сказав «люблю»,
Тому в коханні не розчаруватись!
Жіноче романтичніше єство,
А логіка - спонтанно нелогічна.
Вона нафантазує, що було,
Вона у миті розпізнає вічність.
Згубитись може серед трьох беріз,
І захлинутися в очах бездонних.
На щастя відгукнутись морем сліз,
А щастя, як метелик на долоні!
За вас, негідного її руки,
Життя своє віддати романтичне;
Хай потім – реп’яхи і остюки –
Вона так вірить, що кохання вічне!
І що тепер у неї в голові ,
І як, і чим її переконати?
Заплутаюся в сумнівів траві
І захмелію пахощами м’яти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552064
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 12.03.2015
Я знов спіткнувся об буденність слів,
Навалу справ із однойменним грифом,
І світ мене затис – бундючний лихвар,
Аж зору не здійму до журавлів.
Вони ж летять – веселики малі,
У них стихія предковічна – небо.
Мені б за хмарку зачепитись треба,
Поставте хоч жердину до землі!
Так хочу з голубої висоти
Збагнути велич і нікчемність миті,
І,зваживши прожите й непрожите,
Вже перейти із вічністю на «ти».
Бо об заклад побитись ладен з ким,
Хай буду я чи Голіаф, чи гномик,
Усе воно живе в мені самому –
І сірі будні, і живі казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565823
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2015
Як дерево огненне у вікні,
так я збираю фібрами коріння
підземні соки і несу тобі,
вібруючи від сонного гудіння.
Хай каже мені сенс—тебе нема,
і все це—плід бурхливої уяви,
та дерево, прозоре, як хурма--
у кольорах вечірньої заграви,
Я поринаю поглядом у жар,
тулюся ним до стовбура і крони.
Ще судорога в полум’ї—і жаль...
Хвилина— день у темряві потоне...
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538372
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 23.02.2015
Синій колір—колір смутку і далекої дороги,
ліхтарів, сумних, як птиці, сплячих вервечкою авто,
вигнання в холодний простір, за ворота, за пороги,
де в примарнім позачассі нема вчора, нема завтра.
Колір довгого падіння по нічній горизонталі
у просту прозору правду і відходу неминучість,
де повітряна бруківка—мов чекання на вокзалі—
в напівсні спостерігаєш й не береш ні в чому участь.
Синій колір—колір куртки із відсутнім капюшоном,
непомітного відриву і польоту без коріння,
і розгубленості колір, коли йдеш, облита дзвоном,
вранці виключена з школи за нездібність і невміння...
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557292
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Многорука. Многолика. Божевіллям осіянна,
де з екранів - лики, пики, перемовини, осанна.
Де нерони піють ласо, б'ють царьки копитом в груди.
Мамо... Марно... Маски... Каски... Недозвірі... Псевдолюди...
Перестрілки. Перев'язки. Труни. Трупи.
Далі буде?
Небо синьо червоніє. Із чола сочиться зрада.
Чорно білий день чорніє. Світлий Град рівняють "градом".
І земля ковтає справно кулі, людоньки, гранати.
Тут колись "ку-ку" - зозулі. Тут тепер - частіше матом.
І Петро в руках старечих вже дарма ключі стискає,
бо ідуть щодень, щовечір душі... Душі - небокраєм
крізь прострелені ворота замінованого раю.
Бог оглух. Війна.
Триває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560749
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2015