[color="#f73408"] Автор щиро дякує всім тим,
xто поздоровив з минулими
народинами. [/color]
Як відповідь на побажання
В А М, Д О Р О Г І Д Р У З І:
[color="#ff2f00"]₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪₯₪[/color]
Бувальщина*, що символізує
життя одинокого чоловіка…
[youtube]https://youtu.be/zrn9orMjBq0
[/youtube]
[i][color="#800482"][b]З лебідкою розстався я давно,
з тих пір чомусь отак одинаку́ю.
Палю сигари, балуюсь вином:
люблю свободу – матінку святую!
З гусьми усе ж свої я узи в‘ю
і непогано з ними уживаюсь,
та про якусь таку-сяку сім’ю
й не думаю, хоча буденно маюсь.
…І раптом зойк, як лебединий клич,
враз розкриляє лебедині крила,
й паде із неба в серце те “Ки-гич”,
мов кам'яна непереборна брила…
[/color][/b]
28.03.2023
_________
*Світлина автора демонструє одинокого
лебедя, що давно мешкає на каналі у ра-
йоні Лінденталь міста Кельна, спростовуючи
відому притчу про “лебедину вірність ” і
“смерть ” у разі втрати лебідки.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978555
дата надходження 29.03.2023
дата закладки 01.04.2023
До Нашої скорої перемоги…
[youtube]https://youtu.be/_hHwz1UWJmI[/youtube]
[i]“[b][color="#035059"]"Почути” й “слухать”, звісно, – різні речі
“дивитись” й “бачить”, безсумнівно, – теж.
Коли глава на плечах, а не глечик,
узрієш ціну – між словами – меж.
“Побіг” – “не втік” ще, хай й не за границю –
у кожного в житті окреслено кордон:
усяк куштує Божу паляницю
й чатує всяк на свій армагедон.
Лиш кілька слів приємно пестять вухо –
синоніми, що штять людське єство:
звитяга,
перемога
і подуга,
тріумф,
вікторія
і... торжество![/color][/b]
6.03.2023[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976070
дата надходження 06.03.2023
дата закладки 07.03.2023
[i]Звільненню Херсона
п р и с в я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#ff0055"]Яка чекає нас післявоєнна дійсність?..
Зневіри кажуть: буде так, як до війни…
Я ж твердо впевнений, що ні – і не надійтесь!
За що ж тоді життя поклали в нас сини?
Антикорупція,
культура,
право,
мова –
усе кувати слід негайно, в злобну мить,
бо проросійський реваншизм повстане знову,
бо вража суть
лайдацтва
й ватництва
не спить!
Із русько-мирською мерзотою слід махом
покінчити!.. І з карним нігілізмом – теж!
Злетіти б нам над світом гордим фенікс-птахом
з переконаннями й набутками без меж!
І хай дивується загал такому злету –
недарма ж Ра* освячено наш родовід!
Очолимо процес оновлення планети,
бо не потерпимо інопланетний “збрід”!
Нехай не думають зневіри українські –
не броїти** вже тим, хто броїв до війни:
ми приготуємо всім недругам гостинці –
не вдасться їм уникнути покут вини!
В захисників сакральні є орієнтири,
такі ніколи Україну не здадуть!
Не промахнуться й тут їх праведні мортири –
покажуть
грішним
в Лету
путь! [/color]
[/b]13.11.2022,
Kln > BRD
_________
*в давньоєгипетській міфології — верховний бог,
бог Сонця, творець світу; **колобродити.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965549
дата надходження 13.11.2022
дата закладки 13.11.2022
Дорога в праліс років відлюдника
Я прокладав її тростиною синього жайвора:
На перехресті дім майстрований із бамбуку –
І кричить наді мною Вічність
Ім’я одвічного крука – володаря німоти.
Піти й не вертатись (під якими зірками!).
Імена, імена, імена – тих, незабутніх.
Мертвих поетів і вершників.
Келихи, келихи, келихи – які не проносять мимо,
Які повні по вінця.
Письмена – про буття вічного міста сови
(Не вовчиці). Даремно шукав сиве марево
На островах, де завмерли сліпі мегаліти:
Дні журавлині і трохи води
З присмаком осені.
Сни.
Звірині слова
Перекладені вільним художником
На мову годинника-шибеника:
Віддай мені час. Мій.
Нині тут хазяйнує Еол –
Син Орсеїди, повелитель вітрів.
Врятувати палаюче плаття осені
Навряд чи зможуть Ясон із Діонісом:
Атаманту наснився «Арго» корабель -
Як пророцтво.
Лишається йти дорогою крука –
У невідоме. У сутінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=963817
дата надходження 25.10.2022
дата закладки 29.10.2022
[i] До дня захисників і захисниць України
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[b][color="#fa0d0d"]Голубіший голубого неба,
золотіший золота землі,
прапор пломеніє в світлі Феба*
вільного народу на чолі.
Стрічка в нім не чорна, а червона –
бо вкраїнцям годі вже вмирать!
О̀сіріс, Адоніс, Персефона** ,
радо приймуть всю рашистську рать!
…Харків, Куп’янськ – з Кримом в унісоні,
а недавно – ось іще й Лиман!
Множаться “здобутки” і в Херсоні:
“референдум” – як самообман!
Тож на тлі жовто-блакитнім стяга
стрічечка на вітрі майорить:
барви крові –
відданість –
відвага –
Аріадни не-зни-щен-на нить.
Тут до цуги й звичаї cахаду:
без промашки, точно – прямо в ціль!
Ще дадуть татари зайдам раду –
Стікс*** готує вже їм “xліб і сіль”…
Недарма ж “міст дружби” провалився –
тут, гадай, пророчий символізм:
хто в “коханні по принуці” злив… ся –
більш до “місця звабного” не лізь!
Перемога йде через звитягу
українців в цю зіркову мить –
в злато-голубім діполі стяга
стрічка помсти грізно майорить…[/color][/b]
10.10.2022
_________
*Вiн же Аполон – в давньогрецькій і давньоримській
міфології бог світла, бог-лікар, покровитель мистецтв,
ватажок і покровитель муз, провісник майбутнього,
покровитель переселенців,уособлення чоловічої краси.
**За єгипетською міфологією, божества, пов’язані з
загробним царство.
***Oдна з річок підземного царства, водa якої вважалась
отруйною. За Геpодом, клятва водою Стікса є найтяжчою
карою.[/i]
Світлина зроблена автором особисто з балкону квартири
в будинку Кельнського університету, де з 7 травня дотепер
мешкає він, роблячи посильний внесок в нашу Перемогу
словом. Вид на центр міста, де височіє двобашенний собор
Кельну - найвища культова споруда в Європі. Будувався
собор протягом сторіччя в середньовіччя та вистояв за
цілковитого руйнування міста в часи Другої світової війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=962827
дата надходження 14.10.2022
дата закладки 18.10.2022
[youtube]https://youtu.be/FIvX_7XAJqw[/youtube]
[i][b][color="#8f0c96"]За час війни ти, справжній українцю,
у світову копилку людськості додав,
мистецтва бою звідав таємницю
й додав в скарбницю войовничих справ.
Додав любові до свого народу –
невичерпній криниці дав води,
втоливши спрагу мудрості й свободи,
як пілігріму – славний поводир.
Додав і знань усім, хто зазіхає
ще на красоти нашої землі:
ніколи вам не мати того раю –
для неба ваші душі замалі!
А ще додав краплин своєї крові,
яка струмує в жилах вояка
і закипить, як над своїм покровом
нависне обсіч хмара нелегка.
Доданки ті зберуться в гарні суми,
що в добутку примножать людський рід...
І хай не крає серце ваше сумнів,
що не здолати нам твердих порід.
Бо в час біди додати кожен ладен,
хто усвідомив: спільне – то твоє…
Такий народ дасть відсіч злому гаду,
бо в нього всі оті доданки є![/color][/b]
30.04.2022
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946456
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 01.05.2022
[i] Трохи сентиментально...
[b]якого кольору журба,
як пахнуть вранці спілі лози
весною як цвіте верба
й гуснуть враз дитячі сльози
чому посіявся кукіль
й не родить на ланах пшениця
чому дме вітер ізвідтіль,
що спохмурніли наші лиця
я ці питання задаю
собі не вам, о злії люди,
бо я чомусь в чужім краю
й не знаю ще, як довго буду….
та хочеться, щоб цвів жасмин
й не рвались у містах гранати,
і не було ворожих мін...
вже хочу до своєї хати
бо хочеться свого борщу,
щоб парувала наша каша
й ніколи вже не допущу,
щоб це було чуже - не наше[color="#440545"][/color]
[/b]
21.03.2022,
Duisburg.de
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943198
дата надходження 25.03.2022
дата закладки 25.03.2022
[i]14-го січня за церковним календарем – День Василя…
Два великих співвітчизника народилися напередодні свята…
Два велети Духу, котрі віддали своє життя Україні в ті нелегкі
часи «Комуністичної імперії»: Василь Симоненко та Василь Стус…
Вашій увазі пропонується балада про цих славних синів України
як своєрідне вітання всіх, кого нарекли цим славним іменем...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Qy5qnVjV-PQ[/youtube]
[i] * * *
[b][color="#68086b"]З усіх відомих на землі професій
в найбільшй шані, певно, ковалі...
І не попи Московії конфесій –
кували шлях Вкраїні Василі!
Пророчачи майбутнє Україні,
плекали Правду й Волю, як могли,
бо більшовицьким зайдам-бедуїнам*
були ми не вкраїнці, а воли.
Й вели себе чужинці як сатрапи,
загнавши нас у “компартійний хлів”.
Та не змогли свої мерзенні лапи
занурити у душі Василів.
* * *
...Один Василь сконав від ран в Черкасах,
відчув бо серцем інший часу плин -
не загубився він в “народних масах”
й не з'їв його душі червивий сплін**.
Боровсся він з кончиною щосили,
як з клятою комвладою боровсь,
та доля й влада все ж його скосили –
зоря його упала в шерхлу Рось***
* * *
…А ти, Василю?.. Як ти міг спіткнутись
в копальнях і у штольнях Воркути?
Які ти мав провини і спокуту,
чим завинив перед прогресом ти?..
І обернувся посохом твій карцер,
бо горде серце наскрізь пронизав!
Вce наболіле, що сказати мався,
своїй ти Ненці так і не сказав…
* * *
Та зойк ваш, хлопці, в світі не розтанув,
безслідно в Універсумі**** не зник –
на Сонці скресли кратери вулканів
й послали нам ваш відчайдушний крик…
Той голос Сонця в темноту не канув:
луна пішла – як клекіт жуавлів!
І не було б ніколи тих майданів,
не будь вас, відчайдухїв – Василів!..
_____
Які, о Сонце, ще дало б уроки,
аби дорогу висвітити нам?..
Єдиний шлях – це квітнуча Європа,
хоч платою за неї є ВІЙНА...
Вкраїні не блукати манівцями,
з дороги Волі й Правди не звернуть!
І Захід, й Схід – від Дону і до Сяну –
торують ра́зом вистраждану путь.
Тож xай куються шпаги і ефеси
для мушкетерів – нових Василів!
З усіх відомих символів професій –
нам найдорожчий молот ковалів…[/color][/b]
31.12. 2015-12.01.2022
_________
*скотоводи пустель;
**меланхолія;
***як гадають експерти, Василь Симоненко помер від хвороби
нирок через побиття КГБістами (в КПЗ м. Сміла 1962 року);
****Всесвіт.
Супровід: вісня на слова В. Симоненка
"Виростеш ти, сину"[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936892
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Усе у порівнянні і...
поєднанні...
[youtube]https://youtu.be/pmoYP_QvGsM[/youtube]
[i][b][color="#098894"][color="#055b66"]СВОЄ І НАШE
Своє і наше – як то все не сплутати ,
як розділити вcе у час журби?
Нам би радіти власному теплу, а ти
шукаєш ярмис від нашесть юрби.
Й безсилою здається контрацепція –
чужинське нам вже в’їлося в крові…
Нам би підняти людськості концепції –
вони ж у нас покояться в траві!
І щоб в житті ні перед ким не прогинатись,
й не бути нам такими, як ми є,
пора вже, витуривши іноземну на́пасть,
збагнути все до рисочки своє.
І жити так, щоб жоден гнус бруднющим носом
підмурок наш уже не підточив,
і щоб не пхав його у наше тепле просо –
у злодія нема на те причин!
Своє і наше! Дві, як кажуть в нас, різниці!
Своє і наше?.. Зайвий жоден спір:
своє – то благодаті Божої зірниці,
а наше – то вода з Карпатських гір!
Любімо ж ми своє, хранімо вельми наше –
обидвоє – як рідні два крила...
Щоб парувала на столі весела каша,
шануймо все, що Ненька нам дала.
[/color][/color][/b]
7.12.2021
_______
Про своє і наше краще читати в супроводі пісні
Славка Вакарчука, який підгледів задум віріша.
Світлина із мережі Інтернет...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933261
дата надходження 08.12.2021
дата закладки 14.12.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 23.09.2021
[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 23.09.2021
Читаючи пресу*…
[youtube]https://youtu.be/zXJVrkhWDl4[/youtube]
[i][b]Хвалився людям білий лист:
“Коли в вас є якась мета
й творіння хист,
то не шукайте інших місць –
почніть із чистого листа.
Я чистий бо, як чисте поле, –
без перелогів, бур’янів:
й сіяч даремне лан не поле,
переживаючи в юдолі
силенну силу пражніх днів”.
…Та поки задкував наш арій ,
що з тим робити упослід,
набігли звідкись чорні хмари, –
овець нечесані отари, –
й від “чистоти” лишився слід…
Ще й тітонька – дупаста ляпка
прикрасила отой папір,
що хизувався чистотою,
“незаплямований” цнотою:
хазяїн нечистот – ser Tyr!..
О, листу чистий, не хвалися
своєю “чистотою”! В нас
знайдуться ще чубаті й лисі,
що віднедавна повелися
і роблять в Світлім сонми “клякc”!...[/b]
5.07.2021
________
*Читається екслюзивно в
аудіо-відео-супроводі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918710
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 15.07.2021
Трохи злободенності...
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[i][b][color="#8f0684"]Не жди дощу… Полий рослину –
вона – як ти, і хоче пити…
Господь побачить твою спину
й поллє весь спраглий огород:
хто йде – чекайте нагород!
…Такі ось візії і крипти!
Не жди із неба благодаті,
а, закотивши рукава,
усе зміни, що ради дати
не може там, де – лиш байдужість,
де в дефіциті сенс і мужність...
Не сад едемський – трин-трава…
Не жди – іди, не озирайся:
в тобі… в тобі лиш той рушій
і право виключне на рай цей,
тобі присуджена дорога,
освячена єдиним Богом.
Метою опануй мерщій!
Нема дощу?.. То буде спека –
маленька мста Природи від,
бо ж невтямки, що небезпека
у нашій, нам властивій суті –
в тарелі рай не принесуть нам.
…О, цей нещадний людохід![/color][/b]
1.07.2021
________
На світлині автора: благодатні троянди
вдячної учениці Ангеліни Кириченко....
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918394
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 04.07.2021
[i] ...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
[b] Микола Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов![/color][/b]
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 14.06.2021
[i] ...Не знаю я, что значит бытие,
хотя и знаю, что зовут Любовью.
[b] Микола Гумільов
[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/RsN-1zVPn9I[/youtube]
[i]
[b][color="#078c88"]Мені зозуля накувала
судьбу завдовж 120 літ!
І я біжу… Та без привалу
буває тяжко… Меркне світ…
І я лечу у гущу лісу,
де б'є спасенне джерело,
там кущ калини кетяг звісив
й своє натомлене зело…
Схилившись ижче ручая,
я п'ю в задуху, до смаку –
і ось зозулю чую я:
"Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку!
Ку-ку! "
І – закрутилось, завертілось,
на всі конячки завелось!
Співати в танці вже хотілось,
уповні, весело жилось...
…Та серцем раз закмітив я:
не хлюпотить життя ручай –
куди ж поділась “прить” моя?..
І, не впадаючи в відча̀й,
послідком сил своїх велю
вклонитись низько журавлю...
Тут б'ю поклони, і молю:
"Ручай мій, лий, не висихай,
І ти, куковка, не літай
в чужий, незнаний мною край –
снагою сповніть плоть мою! "
І, щоб таку уволить волю,
ручай нову розвинув силу,
і, всупереч нещасній долі,
життя знов стало любим, милим.
• • •
... О, мій ходисвіте! Є втома –
шапкуй смиренно джерелу
і, як паломнику годиться,
скуштуй цілющої водиці!..
Одвіт тобі прийде пото̀му,
як по весняному теплу
відчуєш кличі віщі птиці,
дзюрчання свіжої водиці…
Тож пий її "в задуху"! Знов…
тобі ручай воздасть сторицею,
даруючи
повік
Любов![/color][/b]
10.06.2021
___________
На світлині: куточок парку у Феофанії (околиці міста
Києва), де є кілька джерел цілющої, освяченої води
(Світлина роботи Вікторії Шепелевич). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916432
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 14.06.2021
[youtube]https://youtu.be/4kKW8PjCMyg[/youtube]
[i][b][color="#700867"]Весна в мізках вирує… Свідки –
оголені леткі думки.
Роздягне їх весна до нитки –
на подив всім, на всі смаки.
А в грудях серце шаленіє:
у небо вскочить норовить –
весняні генерує мрії
у цю весняну, щасну мить.
Земля вже пахне свіжим хлібом
та кличе орачів в поля, –
стомилася від смутку ніби, –
привітно лине гук здаля.
Зимою приспані бажання,
весна дарує залюбки –
тріщать по швах, припнуті зрання,
ущент роздягнуті думки.
І хочеться вже жити знову
негодам всім наперекір –
спивати всмак нектар любові
під струнний шал небесних лір.[/color]
[/b]
22.04.2021
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911731
дата надходження 22.04.2021
дата закладки 22.04.2021
[i] Реве та стогне Дніпр широкий…
Тарас Шевченко
[youtube]https://youtu.be/CboBTo2-2v4[/youtube]
[b][color="#8c0d88"]Не спалося… В сні малював Дніпрові хвилі –
на воду клав небесні кольори…
На березі човни припнуті… Й у пів милі
стояв Тарас... щось тихо говорив.
Можливо, про Вкраїну і Дніпрові хвилі,
що вітер так “висо́ко підіймав”?
Чи про вкраїнців, котрі в нього - рідні й милі,
та долі Бог їм доброї не дав?
Реве та стогне... І Дніпро, і Україна.
Від злих, затятих – ззовні – ворогів.
І плаче матір... Бо хоронить – вкотре! – сина
і проклинає війн “святих” богів!
Та не до пла́чу тим поборникам держави –
бійцям й охочим на передовій...
На їхні плечі впали війн жахні заграви,
і внутрішньої й зовнішньої війн.
Пасіонарії…
боротися...
готові
до повних й остаточних перемог!
Не жаль для цього їм ні поту, ані крові.
Нехай борців хранить Всевишній Бог!
Не спав...*
Бо не сну,
посестри
і
братове.
[/color]
[/b]
19.03.2021, Київ
__________________
*Я снив оцю картину, як вставати...
й Тараса бачив у куточку хати.
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908492
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 21.03.2021
[i] Є Свята в в нашому житті, котрі не можна
не відмічати. Недарма ж вони мають корінь
"свят-", спільний зі словом "СВЯТІСТЬ"!
Одними серед таких Свят є Шевченківські дні:
9-те та 10-те Березня! Останнє пам'ятне ще
й тим, що цьогоріч воно є 160-ю річницею
пам'яті нашого поета, пророка, апостола. [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/vvnIV3XxN-Y[/youtube]
[i] І день іде, і ніч іде.
І, голову схопивши в руки,
Дивуєшся: чому не йде
Апостол правди і науки?!
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#78096f"]Ми – напрочуд сором’язлива раса…
Не по собі нам – все бо в нас своє:
земля і надра, дух і мова наша.
Сусідка ж з нас кровицю жадно п’є.
Як втамувати люті апетити,
що має хижий, хтивий людоїд?
Допоки вже наш люд в крові топити
І кидати у вир нелюдських бід?
Ключі до рішень – в помислах Тараса:
його Кобзар – до волі й сили код,
дороговказ на міжнародній трасі
від власних й імпортованих негод!
Нехай наш меч Тарасом освятиться,
наш крицевий, твердий каральний меч!
Без просу не піду в твою світлицю,
то ж поважай і ти мою картеч!
Моя душа геть гнівом вибухає
і вибухне тротилом ще не раз,
якщо урвеш священний шлях до раю…
Бо в мене є апостол – мій Тарас!
Шануймо ж, гей, месію і пророка!
Прислухаймось до меседжів його –
Й ростиме правда й мудрість рік за роком
в очах людей!
І – в чорта самого̀![/color][/b]
7 березн 2021 р.
© Олеса Удайко
______________
На світлинах з інтернету. - недавні сліди вандалізму
"славних прадідів великих правнуків поганих"щодо
нашого месії, апостола, пророка Тараса Шевченка...- [/i]
[youtube]https://youtu.be/04nSETVJTg0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907231
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 08.03.2021
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 28.01.2021
[youtube]https://youtu.be/4RUcHTOuI8w
[/youtube]
[i][b][color="#880894"]Твердять, що рік цей роком є прориву,
бо він належить білому бику…
Мені б хотілось думку білогриву
сказати вам. Крамольну… Ось таку.
Вам хто сказав, що бик є найсильнішим?..
Сильніш за всіх є скелелаз-баран,
бо він бере такі висоти й ніші,
що недосяжні іншим із горян.
Удар його на кілограми маси –
куди тому боксерові Кличку!
А як летить, то сонце в небі гасне,
усе мізерне дробиться в муку̀!..
Та пальми віть я віддаю мурасі –
тут джоулі*, не лік – на кілограм.
Комаха в нашому краю на часі –
координатор планів і програм!
Впаде донизу лиск судейських лахів,
знітиться вмить хабарник і крадій,
як вчує тіло раз укус комахи…
І рухне хіть до окаянних дій!
А щодо щастя – тут немає спору
(Беру на ум чуттєвий елемент!):
хто не відчув мурах в осінню пору,
В любові той – затятий “дисидент”!
Уклін малій, жалюгідній комасі,
подяка їй жіноцтва і мужчин…
Святкуючи Новий рік на Парнасі,
віншуємо призвідниць святовин! [/color]
[/b]
10.01.2021
_________
*одиниця виміру енергії.
Мурашки-анімашки з інтернету[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900890
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 17.01.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 07.01.2021
[i][color="#f01111"][b]Дорогі друзі, в такий спосіб хочу
пртвітати вас зі святами Нового Року та
Різдва Христового! Щастя вам всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля ночі, ночі скрути й безнадії
йде ранок переможний по землі,
і прокидаються і сни пророчі, й мрії –
хай збудуться в досві́тчаній імлі.
Прокиньтеся ж від сну в житті щасливими –
нехай розтануть айсбергів льоди!
Хай змиється весь бруд рясними зливами,
щоб не попасти вам яко́сь туди,
де вас не ждуть з червоними трояндами,
де похвали й захоплення не ждуть,
де не висять слова подяк гірляндами,
де не у шані звичаї спокут…
Хай хлюпають у вас гормони радості,
панує в плоті задзеркалля транс…
Хай серце тоне у любові-святості,
в душі звучать Бетховен і Сен-Санс.
А в тілі вашому нехай снують мурахи,
немов вас там, у небі ще щось жде,
і не чіпляються до вас нудьга і страхи,
й ніщо вам не загрожує ніде.
То й є та невидима теорема щастя,
довести котру вдасться краще вдвох…
Прийміть в своїй душі,
як в храмі,
те причастя –
й вам допоможе милостивий Бог.[/b][/color]
30.12.2020
_________
Прикраси на ялинку - з інтернету:
курсором клікніть на лебедя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 01.01.2021
«Вік золотий було вперше посіяно…»
(Публій Овідій Назон)
Винахіднику плуга – щиро.
Вік золотий зернами кольору Сонця
У землю чорну масну
Перший орач волів щойно приручених
У перше ярмо дерев’яне.
І перший плуг з рогу оленя і кореня дубу.
Перший орач ліпив глеки
З глини кольору золота
І малював чорним – кольору ночі і мудрості
Знаки закручені – втілення Вічності –
Знаки Галактики – сліди солі розсипаної
На долівці тьми.
Чи то молока розлитого корови одвічної.
Ще залізо не краяло
Перший хліб гарячої печі,
Ще меча ніхто не вигадав
І не тямив ним плоть шматувати,
І не гострив його біля кузні кіптяви:
Кузні лихих чаклунів руди болотяної.
Ще земля була щедрою, а поле неміряне,
Ще вершників степ не знав,
І земля не стогнала
Під копитами номадів довгих мечів,
Ще Сонце вмивалося – наче прокинулось
Водою світанків і рік
Незнаних, неназваних, ненаречених
Ще треби приносили
Тільки Землі-Праматері,
А не Арею – мечу двосічному,
Ще земля була щедрою,
А Місяць рогатий до худоби лагідним,
Ще до епохи сокир бронзових
Було тисячі літ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898994
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2020
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2020
Через сотні космічних літ
Білим ангелом я вернуся,
До крила твого пригорнуся…
Інші будемо ми і світ.
Але душі в нас будуть ті ж,
Де мережкою – слід кохання…
Це кохання, перше й останнє,
Недопите у цім житті.
Сонце знов буде дарувать
Світло нам і тепло, і ніжність…
Про людську й лебедину вірність
Стануть зайвими вже слова.
В світі цьому – лиш ти і я –
І по вінця в серцях любові,
Подарованої нам Богом…
А під нами – свята земля!
28.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812191
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 17.11.2020
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/K0Y-x1f1-50[/youtube]
[i][b][color="#8c0a61"]
Дивні манери в осені – порі,
що нам несе нечувані сюрпризи:
то сонечко пригріє угорі,
то мжичка висне у сутані-ризі...
Рай-дерево* стоїть, немов у сні,
згасаючи... Але в цвіту – троянда.
Такий сюжет – упоминки ясні:
розлучення, стрічання і – ананда**.
Сума́х* у парку густо червонів,
немов троянди юної стидався:
він нею довгими ночами снив,
чекаючи лоскітного страждання.
Вона ж ще юна! В ній – сама весна,
а в осені – вже зрілість і... перейми.
Колізії земні – не дивина:
вони прийнятні на Дніпрі й на Рейні.
Та в тому й зиск природи, що не страх
весні і осені, за руки взявшись,
стояти твердо на семи вітрах
й стрічати зиму,
що приходить завше.[/color][/b]
5.11.2020
_________
*Сумах пухнастий, оцтове або рай-дерево –
декоративна, лікарська та пряна рослина родом
з Північної Америки – прикрса садів і парків.
**Блаженство, радість, реальність як субстанція
всего сущого, Брахмана (із лексикону йоги).
Світлина-композиція – із палісадника автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894043
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 08.11.2020
[youtube]https://youtu.be/4Vi-LeU3kKg[/youtube]
[i][b][color="#760980"]До тебе так непросто долетіть,
хоч лічишся найближчою зорею.
Коли прокинусь у ранкову мить.
тобою марю крізь нічну кирею.
Як ти встаєш – то за тобою й день,
мої уста ти ніжно так цілуєш,
на вулиці й у хаті – нітелень…
Лиш птаство в лісі! Ти його ґвалтуєш.
Зігрієш душу – і уже добро:
воно насправді лагідно бадьорить,
нехай, хоч біс й ударить під ребро,
усе гучніше гам стає надворі.
О сонечко! Моя свята зоря!
Світи ж у душу, дасть Бог, не востаннє…
І лине заклик владний з вівтаря:
"Люби мене до краю, до заклання,
бо я твоє – одвіку – божество,
твоя зоря – і перша, і остання,
життя твого безмежне торжество,
незвідане,
невимовне
кохання".[/color]
[/b]
20.07.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883444
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 08.11.2020
[color="#089629"][b]"Думай_те" - "зробимо ще раз!"[/b][/color]
([i]...із передвиборних гасел відомоїї політбратії[/i])
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[i][b][color="#06736f"]Пішов один поважний пан у владу,
щоб, начебто, здолать олігархат…
Та так й не дав "бандитам" нашим раду,
зміцнивши тим продажний паханат.
З одним із олігархів “поборовся”,
з усіх гармат по ньому він стріляв,
в умі ж мав цілі інші зовсім
й на обіця́нки челяді плював.
Навспак, він клановість лише подвоїв,
подавши руку шарим шаріям,
й таке в своєму царстві він накоїв,
що в світі заслужив і стид, і страм!
Пусті слова, як звісно, ніц не варті,
коли нутро у ритора гниле...
Поставте, хлопці, тут надійну варту,
не зборе ж бо велике зло Мале!
Тому служив, другому – підморгнув,
а третього впустив у владну хату…
Не цар він зовсім – антилопа Гну*,
підгузок імпортний олігархату.
...Та ми із ним уже тепер на “ти”,
долаємо разо́м усі проблеми:
"туди не рипатись, туди іти" –
немає в нас вже жодної дилеми!
Заблудимось – спитаєм віслюка,
він завжди тут, у авгієвій стайні…
Там, за бугром "керманича" рука,
у ній концепти руху наші й тайни.
А ми йдемо навпомацки, гуртом.
"Сусанін" наш веде колону в вирву…
Ми там були рабованим скотом,
а зараз нам готують суту прірву. [/color][/b]
22.10.2020
_________
*травоїдна жуйна тварина порядку
парнокопитних, родини пусторогих.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892464
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[color="#089629"][b]"Думай_те" - "зробимо ще раз!"[/b][/color]
([i]...із передвиборних гасел відомоїї політбратії[/i])
[youtube]https://youtu.be/RgdANpB9PnY[/youtube]
[i][b][color="#06736f"]Пішов один поважний пан у владу,
щоб, начебто, здолать олігархат…
Та так й не дав "бандитам" нашим раду,
зміцнивши тим продажний паханат.
З одним із олігархів “поборовся”,
з усіх гармат по ньому він стріляв,
в умі ж мав цілі інші зовсім
й на обіця́нки челяді плював.
Навспак, він клановість лише подвоїв,
подавши руку шарим шаріям,
й таке в своєму царстві він накоїв,
що в світі заслужив і стид, і страм!
Пусті слова, як звісно, ніц не варті,
коли нутро у ритора гниле...
Поставте, хлопці, тут надійну варту,
не зборе ж бо велике зло Мале!
Тому служив, другому – підморгнув,
а третього впустив у владну хату…
Не цар він зовсім – антилопа Гну*,
підгузок імпортний олігархату.
...Та ми із ним уже тепер на “ти”,
долаємо разо́м усі проблеми:
"туди не рипатись, туди іти" –
немає в нас вже жодної дилеми!
Заблудимось – спитаєм віслюка,
він завжди тут, у авгієвій стайні…
Там, за бугром "керманича" рука,
у ній концепти руху наші й тайни.
А ми йдемо навпомацки, гуртом.
"Сусанін" наш веде колону в вирву…
Ми там були рабованим скотом,
а зараз нам готують суту прірву. [/color][/b]
22.10.2020
_________
*травоїдна жуйна тварина порядку
парнокопитних, родини пусторогих.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892464
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 25.10.2020
[i]Дощем порадувало,
а сьогодні - туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман Хрещатиком розлігся,
немов лінивий сивий кіт,
що молока ущерть напився
і вивернув навказ живіт…
Хотілось би, щоб стало ясно,
щоб світ зорав той переліг
між сміховинним і прекрасним,
щоб кіт срамотний в лігво ліг.
…Туман залив усю столицю –
глухі провулки й весь проспект.
Німі, понурі, сірі лиця
не творять Києву респект,
що здавна вартиий міста слави,
що описав в свій час Боян, –
столичний град тої держави,
яка єднала нас, слов’ян.
Та здійметься ще буйний вітер
й розвіє начисто туман...
Й оту сирятину по світу,
що сіє в голови дурман!
Й розквітне наша Україна,
її величний стольний град,
й відродиться пра-пра-родина,
розкрилить крила брату брат.[/color]
[/b]
08.10.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 10.10.2020
[i]Літу. Зорепаду.
Звершенню мрій.
[/i]
[youtube]https://youtu.be/0Lc7P8FPl4g
[/youtube]
[b][color="#7a017a"][i]із чотирьох пір року
найбільш впадає в око
пора сподівана, фінальна,
що має мрій здобутки –
комор і хат набутки,
і, рідкісна красою,
незламною рукою
своє кермо тримає й далі,
і наші літні зваби
у са̀єт* і єдваби**
одягне владно, щедро
(ні полину, ні цедри
не явить нам осінніий сад)
з велінь природи-карми
в осінні квітні барви
акорд заключний лі́та –
на щастя заповіти –
отой Серпневий зорепад***…
знать, сповняться всі мрії,
живі й святі надії [/color][/b]
31.08.2020
_________
*Ґатунок оксамиту;
**вид коштовної шовкової тканини;
***йдеться про рясний метеоритний потік, спричинений
в атмосфері Землі кометою Свіфта-Таттла в кінці літа.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887485
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.10.2020
[i] ...до Дня Прапора і
Незалежності
України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]
[i][b][color="#8f0a8b"]Над Києвом розквітнула веселка
(Хоч молимо у Бога ще дощу.) –
знак на погоду у містах і селах
подекуди сумних, а то й веселих.
Зі святом добрим словом пригощу!
Хрещатиком крокують ветерани
нової, Вітчизняної війни,
несуть в серцях ледь-ледь зашерхлі рани –
сліди з твоєї, іроде, вини.
Крокують влад, зоріючи в майбутнє,
ось тільки б не докуччя аскарид!
Сказати б більше, з притиском на кутні –
й своїх, домашніх ще б поменше гнид…
Ще в атмосфері маячить двоглавий,
що ранив наший волелюбний край,
що на борню підняв козацькі лави,
бо терени вкраїнської держави
підступно так, як злодій з лісу, вкрав.
Сьогодні ж зирить скоса на сусідів,
там волю вже виборюють сябри:
Здригнувся там передостанній ідол –
лупають цитадель каменярі.
Кащій двоглавий вже не є безсмертний,
а "голий Бармалей" без бороди.
Твій дух давно вже випущено – мертвий,
та душу українську не кради!
Бо духу в оборонців вже не вкрасти:
душа борця за волю – це не гріш!
Тремтіть і ви, ОРДЛОвські федерасти –
ми вичавим на здравім тілі прищ!
У Києві вітає нас веселка –
наш стяг, де тіла й духу кольори*,
знамено днини у містах і селах,
ознака дум і помислів веселих.
…Слова подяки воям говори![/color][/b]
23.08.2020
_________
*Гігантський прапор України на 90-метровій щоглі
замайорів учора на Печерських пагорбах неподалік
від «Родіни-матері»... Опустимо на мить можливу
критику (за черговий гігантизм) організаторів і вико-
навців цього нового "чуда", віддавши належну шану
платникам податків та мерові м. Києва. Залишимо до
кращих часів і мрію про приведення у відповідність суб-
ординації духу (блакить) і тіла (золотавість), зображе-
них на Прапорі. Війна ж, бачте! Прийдуть до влади
притомні українці - розберуться, що й до чого...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 25.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N8GrhtuOJcY[/youtube]
Потрохи в"яне спіле літо,
Старіє, сила не така.
За літо скільки пережито,
В тепло надія вже слабка.
Вже осінь робить перші спроби,
Ганяє вітер жовтий лист.
Та береже свої ще сльози,
Бо пригодяться їй колись.
Спада повільно з літа грим,
Така сумна пора прощання.
Сумує літо і ми з ним,
І недоречні ці благання.
Пусті слова ці "Зупинись"!
(Та тут би осінь не розгнівать).
Ми знов зустрінемось колись,
Хіба слова оці щось змінять?
Та час скокійно крок за кроком,
Веде дорогою життя.
Лиш на хвилинку, ненароком,
Душі торкне журба оця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885650
дата надходження 11.08.2020
дата закладки 12.08.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 29.07.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 29.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
[i] Аналогії…та уроки з історії
Як ілюстрація – “Загибель богів”
Ріхарда Вагнера.... [/i]
[youtube]https://youtu.be/WIevmA41WOU[/youtube]
[i]
[b]Як не в ладу живе людина
з собою чи з оточенням,
в пригоді стане вам вакцина –
на те в природи й очі є!
Та перш, ніж бути вкрай здоровим,
Помучить вас інфекція –
відоме ж явище…В корови*
узяв – цур йо̀му пек! – це я!
Не можу все ж, хоч “сам с усам”,
вмістить у розумі – інвести**:
мікроб, як звісно, ходить сам,
корову ж слід, як слід, довѐсти
А вірус? Він вражає все:
сумління, серце, душу, розум.
І ахінею так несе –
сміються з цього навіть кози.
Та нам, притомним, не до сміху,
коли зелені… Зе-леніють –
мала Гомеру з того втіха
ота – сплоха̀ - шизофренія…
В кормила ж бо – дитячий сад,
ще й президент – студент-заочник:
являють світу голий зад!
Хто цілувать його захоче?:
Вже розсмішили в дупель світ,
а радше всіх – “свою” ж Європу…
Совок, прийми від нас привіт –
Цілуй свого обранця в ....!
Най буде всім гіркий урок –
перш, ніж отримати заразу,
щепіться всі зарані, “впрок”,
здолати щоб оту проказу.[/b]
12.06.2020
_________
*Так сталося, що відкриттю найбільш
ефективного способу боротьби з інфекціями
прислужилась… корова (лат. Vacca), що хворіла на
віспу, від якої Едвард Дженнер взяв ексудат та
прищепив 8-ми річноій дитині задля захистуіі її від
вірусу. Луї Пастер пізніше такий спосіб удосконалив
та назвав його”вакцинацією”, а інокулят - ”вакциною.”
**тут – як“вкладення” нових понять… в голову. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879693
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 17.06.2020
[i] Аналогії…та уроки з історії
Як ілюстрація – “Загибель богів”
Ріхарда Вагнера.... [/i]
[youtube]https://youtu.be/WIevmA41WOU[/youtube]
[i]
[b]Як не в ладу живе людина
з собою чи з оточенням,
в пригоді стане вам вакцина –
на те в природи й очі є!
Та перш, ніж бути вкрай здоровим,
Помучить вас інфекція –
відоме ж явище…В корови*
узяв – цур йо̀му пек! – це я!
Не можу все ж, хоч “сам с усам”,
вмістить у розумі – інвести**:
мікроб, як звісно, ходить сам,
корову ж слід, як слід, довѐсти
А вірус? Він вражає все:
сумління, серце, душу, розум.
І ахінею так несе –
сміються з цього навіть кози.
Та нам, притомним, не до сміху,
коли зелені… Зе-леніють –
мала Гомеру з того втіха
ота – сплоха̀ - шизофренія…
В кормила ж бо – дитячий сад,
ще й президент – студент-заочник:
являють світу голий зад!
Хто цілувать його захоче?:
Вже розсмішили в дупель світ,
а радше всіх – “свою” ж Європу…
Совок, прийми від нас привіт –
Цілуй свого обранця в ....!
Най буде всім гіркий урок –
перш, ніж отримати заразу,
щепіться всі зарані, “впрок”,
здолати щоб оту проказу.[/b]
12.06.2020
_________
*Так сталося, що відкриттю найбільш
ефективного способу боротьби з інфекціями
прислужилась… корова (лат. Vacca), що хворіла на
віспу, від якої Едвард Дженнер взяв ексудат та
прищепив 8-ми річноій дитині задля захистуіі її від
вірусу. Луї Пастер пізніше такий спосіб удосконалив
та назвав його”вакцинацією”, а інокулят - ”вакциною.”
**тут – як“вкладення” нових понять… в голову. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879693
дата надходження 14.06.2020
дата закладки 14.06.2020
Триптих або шорт-поема в 3-х частинах
[youtube]https://youtu.be/f54sWQxZxOk[/youtube]
[i]Я к ней вошел в полночный час.
́ Она спала, — луна сияла
В ее окно, — и одеяла
Светился спущенный атлас.
Она лежала на спине,
Нагие раздвоивши груди, -
И тихо, как вода в сосуде,
Стояла жизнь ее во сне.
[b] Иван Бунин[/b]
[/i]
[i] 1.
[color="#730768"][b]В ту мить вона була одна.
Нічна габа вкривала тіло,
і цно́ти звабна білизна́
квітково сни рожеві снила.
Й на підвіконня тих принад
лягли галантно красні ружі –
в садку росли кущі троянд:
до них був зір мій небайдужий.
(Мені щораз та благодать
приходить в памку ненароком,
коли часу́ ненатлий тать
краде мої найкращі ро́ки.)
2.
Та ж спальня, ранок… І – ніко́го!
Лиш тіло млосно-молоде,
що захотілось враз такого ж
незвіданого й молодого,
що ще – ніщо ні з ким ніде…
О, ці одвічні поривання!..
...Вона лежала горіли́ць,
а з нею – приспане бажання
і... хіть, дозріла для кохання,
що вкрай нектаром налились...
І ось... Всі зваби згрупувались,
нехай невільно, крадькома,
та враз в коханні поєднались...
До щастя – крок,
магчна малість!
…Ридала вранішня пітьма.
Це так давно було неначе:
дух роз... прочинене вікно...
Та не з'являється версаче,
хоч душу гріє все одно.
3.
...Пройшли роки́, і впали роси,
й далеким став пройдешній світ,
та серце інколи так просяить:
"подай з минулого привіт!"
Й течуть у душу пам'ятання:
цнотлива молодість – і я...
О, ти – нездійснене кохання:
троянди... маків цвіт... чекання...
надії, марні сподівання –
зрадлива зрілосте моя... [/b][/color]
06.06.2020.
© Ол. Удайко
[i]ПРИМІТКА. Зміст написаного ілюструє вальс у
виконанні Хорхе Ітаке і його чарівної партнерші. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878926
дата надходження 08.06.2020
дата закладки 13.06.2020
[i]Вічне і думи…[/i]
[youtube]https://youtu.be/JIdH-08qlJ4[/youtube]
[i][b][color="#038082"] Схились…
над квітами, що неживі:
то – ча̀сові достойні монументи.
Вони не є для тебе візаві –
лиш спогади, живі твої моменти…
Схились
над тими, що уже не з нами.
Де Гідності належний обеліск?..
Живемо ж бо, як спершу, між панами,
де кошти для небесних не знайшлись.
Схились
жертовно перед суттю Бога,
йому у го́рі й щасті помолись:
сприйми Голгофу як свою дорогу –
для тебе Він обрав її колись...
Схились
к добру, та нижче якомога,
до мудрих слів із шаною схились!
Здобудемо над злом ми перемогу –
чужій, ганебній долі
не скорись![/color]
[/b]
02.06.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878244
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 03.06.2020
[i]Слова, слова!
У чо́му ваша сила?..
Який слова
лишають в серці слід! [/i]
[youtube]https://youtu.be/KmqRCw9zsLM[/youtube]
[i][b][color="#16c1c4"][color="#0c948d"][color="#640066"]"Я не саджу культур багаторічних ,–
казав мені раз літній чоловік, –
і цуценят здорових чи калічних
не заведу – через поважний вік.
Плодами ж бо дерев не скористаюсь,
й не хочеться, щоб пес осиротів,
коли з-за гір посуне раптом старість,
а як кончина... то – і поготів…”
Та я навкір – копав собі криницю
й сад буйноцвітний всьоме посадив.
З криниці п’ю цілющу свят-водицю.
і маю у житті немало див...
В тіні више́нь голубляться дівиці,
скубе бамба́ру* вадка дітвора,
а цямринам холодної криниці
б’ють чолобитну мешканці двора.
А вірний пес вестиме до останку
мій по землі, нехай невірний, слід
туди, де я свою неждану бранку
прийму... Пожив, дав Бог,
немало літ…[/color][/color][/color][/b]
20.05.2020
___________
*Ягода (діал.)
На світлині: ота красуня, посджена мною 7 років тому,
цієї весни розродилась буйним цвітом! Милуймося![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876478
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 22.05.2020
[i]Весна і мрії...
Під чарівну музику
Поля Моріа.
[кликніть - замилуєтесь][/i]
[youtube]https://youtu.be/I63zxA0Sce8[/youtube]
[i][b][color="#140aa6"]Сіріло… Каравели чорних хмар
пливли спроквола за рожевий обрій…
Пас світла з неба – ранку аватар –
упав на землю... Впевнено, хоробро.
Та в м'язах ваших ще панує ніч,
і – млість, і - баглаї* передранко̀ві...
Й хотілось вам усе послати пріч,
щоб збувся сон – як щастя у підкові.
Та щось нараз заглянуло в вікно –
і тут... любов’ю засіяли лиця.
То черевишні квітнуче руно
ласкала ніжно квапна дощовиця.
І все живе у вас уже цвіте:
заходите усмак в завітні зони
й ні хвилечки не мислите про те,
що в світі святці є і забобони.
В красі й любові оживає все:
кохання, пристрасть,
плем’я, рід, родина.
І хто у серці ту красу несе –
освятить мрії роду й України.
[i] Ὠ Ὠ Ὠ[b][/b][/i]
...Світає. Каравели сонних хмар
в ясі світанку попливли за обрій.
І промінь сонця – ранку аватар –
вітає Землю світлом.
Теплим,
добрим. [/color]
[/b]
14.04.2020
_________
*у розумінні лінощів ("баглаї бити"), "розслабону".
На світлині автора - квітуюча, вже оспівана мною
черевишня. Світлина з сьогодняшнього холодного
вечірнього вікна оселі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872070
дата надходження 15.04.2020
дата закладки 20.04.2020
...слухаючи
Квітку Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти – мій легкий, та владний подих вітру.
Ти – рясно рястом квітчана весна.
Ти – те, що довіряєш лиш пюпітру.
Ти – чара, де й себе в свій час пізнав.
Тобою упиваюся щоночі,
тобою я втішаюся щодня.
З тобою поспілкуюся охоче,
з тобою запряжу свого коня…
Тобі дарую все, що в серці маю.
Тобі й життя, як треба, все віддам.
Тобі – весняні всі мої розмаї.
Тобі – мій весь і Рим, і Амстердам!
Тебе кохаю вглиб і до нестями –
твою красу упень боготворю!
Тебе я славлю одами й піснями,
За тебе йду з дияволом на прю.
Обоє ми – у розвитку циклічнім.
Обоє ми – спіралі гнуча нить.
Обоє ми…
Та ти існуєш вічно,.
а я в тобі, мій світку, лише мить…[/color][/b]
8.04.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 12.04.2020
[i]...Теплий Олекса як символ тепла і
злагоди наповнює чимось новим,
незвіданим і.... дещо тривожним.
Вітаючи всіх клубівців з цим вес=
няним святом, зичу доброго здо-
роп'я, любові та наснаги в цей
нелегкий час, що випав на нашу
долю! У свою чергу, дякую всім,
хто поздоровив мене з Днем на=
родин та прошу вибачення за мою
тимчасову, вимушену відсутність
на ваших сторінках...[/i]
[youtube]https://youtu.be/55_-PKrzNj8[/youtube]
[i][b][color="#6e0585"]Мені дав Бог новий, здоровий зір –
відкрилися простори неозорі –
серед малих й великих в небі зір
я виберу свої, мені властиві зорі.
І стане ясно все украй мені –
побачу геть усе у цьому світі:–
вибоїни й кущами скриті дні,
і темні лиця, й лиця у привіті…
Від зерна відклерую я лушпу,
не помилюсь у любуванні друзів,
бо бачу правду – щиру… і скупу,
ціную давні, і новітні узи.
Відтак у світ чіткішим стане шлях,
ясніші абриси і горизонти…
кукіль й волошки висвітить в житах
мені ласкаве і привітне сонце.
Хоч не знімаю з неба жодних зір,
сузір’я друзів на землі я маю:
джерела вод із-під землі і гір
в душі творять симфонію розмаю…[/b]
[b]… Подяка зріє в мене під кінець
чарівннику - хірургові від Бога…
Це Йван Віталійович Козинець...
Хай стелить ряст йому легкау дорогу![/color][/b][/color]
30.03.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869937
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3hB246P7gos[/youtube]
Красиво падав пізній сніг,
На бруньки тільки що розквітлі.
Водою капав з теплих стріх,
Все переплуталось у світі.
Останні подихи зими,
Про себе знову дали знати,
Та ми все віримо весні,
Зима не зможе ошукати.
І обважнілий білий цвіт,
Схилився до землі із снігом.
Зими припинено політ,
Він був її останнім вдихом.
Тут сонце випливло в зеніт,
Зимові примхи роздивилось.
Зняло з бруньок зимовий гніт,
Що тут зимі тепер лишилось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868552
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020
Вже весна. І пнуться первоцвіти
На промерзле груддя… а проте –
Я про серце жінки золоте
І про вміння цілий світ любити.
Я – про сонця усміх... про розлите
Повеління буйності святе!..
Вже весна – і пнуться первоцвіти
На промерзле груддя. А проте…
Уповаю: жити, жити, жити! –
Хай цей світ любов’ю проросте,
Відбуяє все, що молоде,
Що уміє ви́щати й радіти…
Вже весна. І пнуться первоцвіти…
6 березня 2020
[color="#ff0000"][b][i]Вітаю всіх жінок і дівчат з Весною. Сонця вам, любові, втіхи, творчих звершень!
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867087
дата надходження 06.03.2020
дата закладки 07.03.2020
Осінь плавно ставала весною
Без рипіння морозів палких.
Не вкривали сніги сивиною,
Не сльозили бурульки зі стріх.
Тільки сонце імлило привітніш,
Тільки день свій пришвидшував ритм.
Обіцяли розквітнути в квітні
Навіть вишні бабусиних літ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867153
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 07.03.2020
...без преамбули.
[youtube]https://youtu.be/yuvGeMYmsug
[/youtube]
[i][b][color="#6b0582"]Калино!
Ягідко кривава!
O, билино,
чому на воду у зажурі задивилась?
Тебе до того спонукала літня злива
ачи вологи в літню спеку не напи́лась?
Либонь, вівчар тебе позбавив заповіту,
як виганяв на пастовень свої отари,
Тебе ж настановив як варту за повітку,
тепер щодень скубуть за гілля яничари.
А може, чимось отруїли лист чужинці,
гасаючи на БеТееРах спозаранку?..
Тобі б квітчати бюст найкращій в світі жінці,
що одягає на Великдень вишиванку!..
…Отак стоїть в зажурі й наша Україна…
Її зобидив хто й зганьбив одвічну вроду?
Про все це нам повідай, золота билино –
не стій самотньо й тихо в річки біля броду…
А я піду у світ – де тернії і бруки,
шукати тих, хто смів красу твою ганьбити,
За ту провину і твою нестерпну муку
усякий лиходій жорстоко буде битий![/color]
[/b]
20.02.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865582
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 23.02.2020
[i]… До стрітення.Фантазії…
(сприймється під музику
Максима Березовського -–
відомого українського
композитора 18-го ст..)[/i]
[youtube]https://youtu.be/iHgrtyPx0_U[/youtube]
[i][color="#3706a1"][b]Унимливо протягуючи руку,
нащупала і ласку, і тепло:
уже набридла їй самотня мука.
А як життя ще в пам’яті цвіло!
І на душі враз в неї потепліло,
розтанув в ній, як віковічний, лід –
й незвідана вже міць в живому тілі,
та все ж хотілось глибше ковдру під…
Й палахкотіли неоглядно далі,
і розступився щедро небокрай,
та все було покрито ще вуаллю:
“Підкинь мені ще світла! Дай! –
я задихаюсь, аж до асфіксії,
це мій останній життєдайний вдих...
…На троні вже пробудження месія,
а я – лиш тінь від діл моїх худих!
О, весно, весно, чом прийшла так рано
і знищуєш мене, іще живу?” –
Зима останню випустила прану,
весна ж гукнула: “Я живу,живу-у-у!”
…Так і в житті буває неземному:
нове рождається, коли все ветхе мре,
і хай нове, зачаття все ж – в старому .
Такий закон! Така причинна Re-*[/b][/color]…
15.02-2020
*Префікс слова "реінкарнація" - як основи
неперервності світу, повторення людських
сутностей і доль...
На світлині автора: Володимирський собор
у Києві - основний храм ПЦУ. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864994
дата надходження 16.02.2020
дата закладки 17.02.2020
[i]Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
[b]Тарас Шевченко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/4TCyPRYgO8c[/youtube]
[i][b][color="#056380"]Слова немилі, злі й занадто вже зловонні –
“какаяразница” – зронив Головсовок.
Й сміються весело дуби руді, коронні,
і плачуть гірко голуби на підвіконні,
до сиру в мишоловці не зробивши крок.
”Какаяразница” п’янить уми зелені.
”Какаяразница” росте і вглиб, і вшир.
”Какаяразница”, Бандера ачи Ленін.
”Какаяразница”, якої масті мир.
”Какаяразница” – пухлинна незбаненна.
Яка релігія і що в нас за народ?
”Какаяразница”– яка у нього мова:
від Ірода далеко не котивсь урод,
але потрапив у чужий він огород –
його б злизала краще язиком корова!
“Какаяразница” і “настамнет” в Оман
злетілись, щоб свої нагріти мертві душі,:
“Какаяразница” викохує обман,
й гримить у світанко́вім небі Тегеран –
сенсації летять в ефірі і на суші.
...“Та неоднаково мені”– сказав Тарас,
а ми є джу́ри й характе́рники Тараса.
Вже втік один в Моксель у грізний час,
покаже булава Богдана й на цей раз,
яка у нечестивців має бути траса.
З ”Какаяразницею” нам не по путі:
не бути алогізму – “в мишоловці” миру.
Слова ж Тарасові – і мудрі, і святі! –
як клятву мовлять на могилах друзів ті,
хто не вподобає копійчаного сиру![/color][/b]
14.03.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864766
дата надходження 14.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Україно, ти та земля,
Де краса живе поряд з гореньком,
Скільки ж вилетіло звідціля
В довгі пошуки щастя-доленьки!
Наш Дніпро крізь віки тече,
До неволеньки не звикаючи,
Боронила ти правду й честь,
Із рук рала не випускаючи.
Чарувала красою світ,
Пшеницями і вишиванками.
Діток твій незбагненний квіт
Із Марічками і Іванками.
Скільки ж сліз, Україно, ти
На шляху на своєму вилила,
Щоби воленьку вберегти,
З топорами вставала й вилами!
Тобі рівних ніде нема!
Наділив тебе Бог щедротами.
Чом же знову ти, мов німа,
Загубилася між турботами
Про насущний на кожен день,
Про брудне перемир’я з Рашею?
Знай, до прірви воно веде,
Вона ж кров’ю уп’ється нашою!
16.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861795
дата надходження 18.01.2020
дата закладки 19.01.2020
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019
Колосом зозуля подавилась,
Відшуміли в полі пшениці,
Марево лугами покотилось,
Де присохли літні чебреці.
Наливались ягоди калини,
Викупані грозами не раз,
Листя її осінь запалила.
Клин лелечий в подорож зібравсь.
Небо сіре ще дощі тривожать,
Землю ніч тісніше обійма.
Скоро-скоро осінь переможе
Білоока матінка-зима.
18.12.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858733
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Короткий зойк.
Знекровлена палітра.
Північний вихор випалить свічу.
Не довіряй фатальній силі вітру.
………………корись дощу
Чужі світи.
Тотальна порожнеча.
Оптичне коло кольорових призм.
Молочний шлях. Харизматична втеча
……………...і магнетизм
Її очей.
Тривимірні, червоні
макети яблук в центрі райських площ.
Крихкий міраж. Знеструмлені долоні
……………..цілує дощ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858714
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.12.2019
..слова, поєднані
з небом і....
музикою...[youtube]https://youtu.be/ciSQL2Kb1eg[/youtube]
[i][b][color="#046370"]Я – часто те, чого в житті й немає:
посів і сходи зграбності ума –
весна тоді, як в дійсності – зима,
хмільний продукт творіння і уяви.
Метафори, епітети, мотив…
Житло ж моє у небі. Що й казати,
там замість хат – Пегасові палати,
де де Бог й мою присутність освятив.
(Здобутки мовні віршу вельми вдячні,
бо пошук слів буває вогневим,
не гребує ж незвіданим, новим.
В собі шукає, він бо ж не ледачий.)
Так і живу в лінгвістиці одвічнїй,
у пошуках тематики, ідей
для втіхи небайдужих ще людей,
в ком превалюють цінності стоїчні.
Мене покликав, певно, поліглот,
що тямить у мистецтві навігацій
й не має ні відпусток, ні вакацій,
в руках бо держить вірний ехолот…
То й кажуть, що народжений від Бога,
бо володію долями не гірш.
Така вже випала мені дорога...
Я – вірш![/color]
[/b]
21.12.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858756
дата надходження 22.12.2019
дата закладки 22.12.2019
Лапатий падав сніг
на одіж і на вії,
але тепло в душі,
бо так блаженні мрії...
Цей морозець дзвінкий –
підошви розмовляють:
"Усі твої думки
я знаю, знаю, знаю..."
Тепер отих снігів
немає, лишень в горах.
Та де – льодовики
відламуються в море
і м'ячик цей – Земля
шкідливих терпить й досі?
Колись такі малі
і берегом, ще й босі...
Що ж коїмо тепер,
зоставим щось онукам:
канави стічні рік,
пеньки й пиляння звуки?
Невже останній ум
зміняємо на гроші –
далеко під сукно
всі заповіді Божі?
16.12.2019р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858248
дата надходження 17.12.2019
дата закладки 19.12.2019
[i]Я - голос ваш,
жар вашого дыханья...
[b]Анна Ахматова (Горенко)[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/sfbfaeG7EJU [/youtube]
[i][b][color="#0e759e"]
спіткнешся – правду, хай гірку,
скажу.
Я – голос...
підвівся – славлю, не солодку лжу.
Я – голос...
буває – високо, в надрив, фальцетом,
коли є неймовірний біль і скрута,
а то ще... тихо і смиренно. Це́ там,
де вам за гріх дісталася покута.
а хочеш – пошепки, а то й дуетом,
як Бог вам дав кохання і любов,
не співану ні чортом, ні поетом,
та мила і охвітна вам обом…
коли ж у можновладних коридорах
тихцем і карно кроять ваші долі,
розголошу... Бо той є скритиий ворог,
хто сіє ворожду і в рани – солі…
Я – голос!
та як моєму племені – загроза,
волатиму – не впав би жоден волос
із голови… Така метаморфоза…
Я – голос!
Я не тону у водах океану
і не горю в пекельному вогні...
Натомість не чакатиму пеану,
словесної і злата брязкотні!
Я - голос![/b][/color]
11.12.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857659
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 13.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hHqftMlwydE[/youtube]
І побігли швидко дні за днями,
Вже змарнів настінний календар.
Там, дивись, весна не за горами,
Скину з плеч зимовий цей тягар.
Холоди, морози, заметілі
Я ще посмакую і не раз,
Зможу все ж голубить мрії смілі,
Прошу, зимо, тільки без образ.
Бо це ж ти даєш нам змогу мислить,
Бо холодний розум у ціні.
Пам"ять!Що убить, а що залишить?
Поміркую у зимові дні.
Ще багато справ можна рішити,
Дивлячись на зиму із вікна,
Тільки все розумно, не спішити.
Не пробачить помилки весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857261
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 08.12.2019
у пересохлому серці
ожило джерело –
пересохле серце
воскресло
воскресле серце
зірки на небі побачило:
зірки на небі – джере́ла
Світла
пересохле серце осліпле було –
зірок на небі не бачило
і не чуло,
незрячі очі
у розпачі
зводило догори:
заговори до мене… заговори
…той, хто витерпить
на власному небі зірки мовчазні -
не обмацує, при духовній своїй мілині,
подорожні торби порожні
і не рахує останні пізні
осінні чужі дні…
лиш молитовно складає долоні,
щоб жило
у воскреслому серці Світло
і Тепло –
Любові Божої птаха двокрила:
…заговори до мене, заговори –
і
заговорила
19.11.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855239
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 20.11.2019
[i] блукає літо
серед жовтого листя
маковим цвітом[/i]
[youtube]https://youtu.be/bKTPpvAkU_c[/youtube]
[i][b][color="#610785"]заблукало літечко
у тенетах осені
наглими вкрай квітами,
бджолами і росами
пишними палітрами, гамами розваг…
не кінець то світу ще –
променями босими
тінь землі освічена задля противаг
то ураз захмариться,
то вкрай розпогодиться
а то ліс запариться
мікоризи родами…
літнім людям мариться молодість своя
панегірик валиться
пред такою вродою
й ронить кволо палицю в трелях солов’я
серед кіл барвистості
споглядає червнями
вповні звабний пристрастю,
та гонимий тернами
впевнений в успішності смілий маків квіт
як взірець безгрішності
подивує зернями
тонучий в невтішності божевільний світ[/color][/b]
19.11.19
© Олекса Удайко (текст і світлина)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855126
дата надходження 18.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до ниточки цю осінь.
Срібляста мряка зблисне у волоссі,
Як згадка про холодні, сірі дні.
Земля нап'ється сивого дощу
За день до того, як посипле з сита
Дрібні сніги зима несамовита.
І я печаль у небо відпущу -
Хай розгойдає горлицею вись,
Від сніговиці струшуючи крила.
Я чи не вперше осінь незлюбила!..
Думки, як пси побиті, розбрелись.
Цей до дірок затертий монохром,
І ця нависла над душею втома -
Так, ніби я відірвана від дому,
Як той листок забутий за вікном.
Мов пластилін, втрачає форму світ,
Піддаючись новим метаморфозам.
І паморозі біла целюлоза
Вкриває кисті закоцюрблих віт.
Сей листопад, як злодій на коні,
Він оббере до квітки, до травинки...
А там, гляди, і плазму неба вимкне -
І буде сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855279
дата надходження 20.11.2019
дата закладки 20.11.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 19.11.2019
[i] …про наболіле…
[youtube]https://youtu.be/wSXhOMlcadU
[/youtube]
[color="#025c73"][b]Тепло душі зігріє всіх навколо –
проси того добра чи не проси…
Та враз, коли тепла торкнеться холод,
сльоза зродиться точкою роси.
Заблуклий подив в просторі і часі
свій опір чинить проявам добра –
його тямки не в серці – на обцасі*,
на серці ж бо лубок, жорстка кора.
І теплий дім, що збудували влітку
стрічає взимку прикрі холоди…
а слід би скопом, люде милий, світку,
постигнуть правду чистої води,
що йде до нас зсередини і ззовні:
кивання вбік, крутійство, дурість, лінь –
ці неподобства й підступи мерзотні
ході завадять юних поколінь.
Роса щодень гіркі роняє сльози
у наречених, діток, матерів…
О, як набридли ті метаморфози –
здоровий глузд в брехні навік згорів.
І не дай Бог, упасти біля гробу
із плачем... по праматері... Руси**.
Забудьмо кожен про свою утробу –
не граймось всує з точками роси! [/b][/color]
11.11.2019
__________
*каблук, підбір, задник. **древня назва України.
Tочка роси - це температура, при якій водяна пара
з ненасиченої стає насиченою, і перетворюється у
рідкий стан – опади чи конденсат (“сльози на вікні”).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854640
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 16.11.2019
.[i]..слухаючи музику, краще
сприймаєш написане;
таку музику можна
слухати вічно. Адже
вона є дух, вібрації
Божої Любові...[/i]
[youtube]https://youtu.be/HVesltqTloA[/youtube]
[i][b][color="#437004"]Твої вуста миліші в цілім світі,
бо пломеніють чарами без слів.
Слова ж твої – що в давньому санскриті,
я в пісню їх про тебе радо вплів.
Люблю твої заломи й пуповину,
твою жертовність, відданість посту.
І дихання, твій клич в лиху годину
я чую, люба, в леті за версту.
Милують око марева й картини,
що пропонуєш ти мені щодня.
У пахмурну чи сонячну хвилину
ловлю їх серцем, як лелеченя:
з любов’ю, свято, як своє причастя,
щедротну манну, Божу світло-тінь...
З тобою бути – неймовірне щастя,
одне з найпотаємніших хотінь.
До серця дай своїм торкнутись словом,
що найдорожчим є посеред слів,
гармонією неземних мелодій
в угоду Небу і його послів.
Торкнусь, о Земле, – хай і без одвіту! –
набутком дум у спільнім леті літ…
Бо вірю, рідна, в істинну орбіту,
йму віру заки в праведний політ!
[/color][/b]
30.10.2019
_________
*Світлина: доторк до води Білого озера (із ФБ). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853226
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 04.11.2019
«Починається плач гітари
Розбивається чаша ранку…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Жовтень кульгавим грішником
Шкандибає до храму старих єрЕтиків
Білих друїдів забутої секти
Катарів з міста Альбі –
Виноградарів сизих ягід
Знавців давнього трунку –
Напою шаленства тракійців.
Жовтень королем позолоти
Катом в плащі розкішному
Стріляє мені в скроню.
Жовтень – німий свідок
Осені патріарха.
У кишені напхано листя –
Того – кленового, того – повного барв,
А жмені повні каштанів –
Гірких горіхів майбутнього,
Твердих як іспанські кулі
Грабіжника злого Пісарро.
А мені долати стежини
Кам’яних і чужих Піренеїв
У пам’яті тільки етюди
Невдахи й вигнанця Пікассо.
Не чекайте від мене мовчання,
Не чекайте від мене образи,
Чекайте від мене помсти
Коли жовтень злим танцюристом
Стріляє мені в скроню –
Так наче я не прочанин,
А божевільний гідальго,
Вершник німої осені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851147
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 13.10.2019
[youtube]https://youtu.be/7WZ7Csh7Aec[/youtube]
[i][b][color="#620587"]В ендшпіль року м’яко
впала з неба осінь
і позолотила спомини в душі –
в ній тепер коралі
й неймовірна просинь,
хоч ріллю цяцькують бісером дощі…
На краєчку долі –
сонце в видноколі,
і безхмарне небо – в долі на межі.
Стелиться низенько
рястом шлях у полі,
й жайвором вже впала пісня в комиші.
А з-за горизонту
чути голос зову –
до великих звершень, до нових висот,
світлі дні осінні,
їхня тиха мова
ваблять нас до чину і мирських чеснот.
...Бути на цім світі –
щонайвище щастя,
креатура Божа й рукотворний рай!
Сонми барв одвічних
кличуть до причастя,
в край любові й братства,
в благоденства край…[/color]
[/b]
05.10.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850626
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Так терпко на порозі в осінь:
Від цих смарагдових садів
У пишному дзвінкоголосі –
До перших мряк і холодів…
Від цих медово-теплих сепій
Стареньких затишних дворів –
І до строкатості вертепів
З тополь, беріз і яворів…
Від цих вітрів, таких солоних,
Зі шлейфом спецій вогняних, –
До змерзлих айстр безборонних,
Дощем прибитих до стіни.
Від органзи, що грає морем
Між теракотових ключиць –
До стриманості і покори,
І до смиренності черниць.
Бо ця пора тобі – як сповідь,
Що ви́сотає кожен гріх,
Щоби початися з любові
Змогла ти вкотре між своїх...
Бо все вагоме пізнається
На тлі глобальних катастроф:
Співзвуччя розуму і серця,
І вічні цінності, і Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847631
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 11.09.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 27.08.2019
[i]Хоч вірш написано від першої особи,
кожен читач має примірити написане
до себе... Адже [b]сві[/b]тло у [b]сві[/b]ті за[b]сві[/b]чують
ті, хто конче хоче це робити, а саме: діти
Бога, а гасять його - служителі Князя Пітьми.
То ж несімо Світло, Прометеї!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли я відійду, хай буде свято –
не хочу, щоб журився хтось колись…
Кайдани з серця, вірю, буде знято,
й злетить мій дух у безтілесну вись.
Коли я відійду – світ стане вище…
це й зрозуміло: в тім життя прогрес.
Хоч то не апогей, не розвиткове днище –
банальний трансформації процес.
Коли я відійду – постануть інші
й продовжать те, що я колись почав…
О, скільки мрій вони розбудять в тиші!
О, скільки дум впаде в живий ручай!
Коли я відійду, не згасне сонце
й планет цнотливих не унишкне рух,
але мій поступ був потрібен конче,
щоб правду донести до людських вух…
І як не жаль, що вкупі перестануть
душа і тіло час верстати свій,
у небі все ж так вишколено й стало
ряди шикує духу ревний стрій!
Нехай існує світу неперервність,
що ллється із космічної імли.
Шануймо ж ми, живучи, власну ревність,
леліймо мир і щастя на Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 20.08.2019
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 20.08.2019
«… Судилось так – вгамовуючи спрагу,
З одного джерела життя
Нектар з отрутою замішаний я п’ю…»
(Франческо Петрарка)
Не кажіть мені нічого про крейцери,
Які ховають у своїх волохатих сумках
Кенгуру – громадяни держави незайманості,
Мовчіть про сліди на воді,
Які лишає своїми лапами
Вухатий звір Сіріус.
Не кажіть мені про королів Гімалаїв –
Білої країни вічної тиші –
Їм затісні їхні мідні корони:
Не для таких черепів мовчання ковані.
Хто вчив їх тримати молоти
У кузні одвічного Агні-хотара –
Посланця до ласих богів-дармоїдів?
Не кажіть мені про око
Лисого розбійника Неба:
Надто хиже воно й невблаганне,
Надто сині його зіниці,
Надто рідко воно дощем плакало
Над землею, що давно висохла
Від сподівань гарячих і марних.
Не кажіть мені про Золотий Вік –
Я досі з чорнозему викопую
Його уламки блискучі
І несу їх на торжище –
До лісу жадібних липких пальців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844496
дата надходження 09.08.2019
дата закладки 09.08.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
У погляді - бузкове аніме,
сюжети, драми і нерівні "батли"
весна згорить у драйві і мине,
а ти не зможеш вчасно упіймати
медові соти в небі з молока
у крихітну, як крапелька піалу.
Одну фіалку вихопить рука
і збереже після грози і шалу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834355
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.08.2019
Куриться петрів батіг,
б'ється об руки жваво,
тіло зав'язує
в вузлик на туго.
Сонце на серці глибоко
камінням лежало.
Вийшло з води
із ожиновим пругом.
Стрілами в небо трава,
розколошкона пріло
грози розгойдує
силою хльостко.
Літо у лоні медове
з малого зростила.
Скошена розкіш
під ноги
і лоскіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842480
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 04.08.2019
́ [i] Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
[b] Тарас Шевченко[/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/wlF0kVZaGJE[/youtube]
[i][b][color="#0cb040"]Нас літо «зеленню» іще побавить,
попореду… "веселі й" "чму́тні"* дні!
Важливо тут – щоб не впіймати ґави:
гадюк не стріти… і минати пні.
Бо ж всі ми любимо бродити в лісі
та вибираєм хащі погустіш…
Не видно неба там, не чутно висі,
веселий гамір диких "качок" лиш.
Позеленів вже світ злато-блакитний:
зелені мислі, принципи і рух.
Цвітуть зелено храми наші й скити,
і притупивсь в послушників вже слух…
І, не дай Боже, затриколоріє –
згадаємо цей липень ще не раз!
О! Де слова ті – заповітні мрії,
що нам з неволі вихаркав Тарас?
Квітуче зе́ло літа цього "тішить",
вертає в юність начебто... Якби…
Якби не смуток... цвинтарної тиші...
якби героїв наших... не гроби. [/color]
[/b]
18.07.2019
_________
*від чмут (рос. забавник, проказник).
[/i]
Для тих, кого цікавить Зело як прототип, шижче
свідчення людей, компетентних і поінормованих
(слухаємо 15.40 -хвилину інтерв'ю В.Цибулько).
[youtube]https://youtu.be/DCg3TO3SfqI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842330
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 19.07.2019
[i] [b] Tth[/b]
до Свята сім'ї -
пісня-дарунок
(незалежно
від статі, віку
і с и с т е м и
координат...)[/i]
[youtube]https://youtu.be/xQ4F35woKII[/youtube]
– [color="#8f077b"][i][b]Поведи мене в рай,
де б зоря багряніла в екстазі,
і щоб щастя – навік, не наразі…
Там мій рідний засмучений край.
- Поведи мене в край,
де чуття фахкотять пурпурово,
де пернаті вирують в діброві,
подаруй мені пестощів рай…
- Поведи мене в сон,
де кохання і в снах не дрімає.
Та веде в апогеї до раю
і голубить, як легіт-мусон.
– Як прийду у твій рай,
й запалають там ранки багряні,
почуття враз наструнчаться ранні,
мов удосвіта синявий плай.
- Я прилину в твій край,
бо твій острів моєї любові
мій навіки... Всякчас, та не в слові…
Я злелечу приборканий рай.
- І являтимусь в сни,
так, зненацька, як ласка дівоча…
Сновидіння ж хай будуть пророчі.
Я не зраджу твоєї весни,
що цвіте на осонні,
як у ніч – час безсоння,
у солодкім полоні кохання:
душ розіпнутих спів
(шурхіт крил голубів)
з вечорової тиші...
до рання![/b][/color]
9.07.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841327
дата надходження 09.07.2019
дата закладки 09.07.2019
Ось так...
[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч вабили мене висо́ти,
родивсь і повзав по землі,
та всім життям своїм усотав:
уретно* їхать… на ослі́.
Хотілось жвавості і руху,
а ще – на краще перемін.
Прийшла у зрілості “проруха”:
все, що оточувало, – тлін…
Й жахнув, мов полум’я, у простір,
лазур’ю неба похлинувсь.
Та все ж летів увись наосліп,
вспіх обминаючи весну.
…А та крайнебо запалила,
зелом на землю пролилась,
мов океану пінна хвиля
із присмаком зіркових трас.
Й здалося все украй резонним:
весна – начало всіх начал…
Не віха з’явисьок сезонних –
життя і мудрості причал !
Отак і маюсь – низ і небо –
за настроями, як коли…
Чи в неба є в мені потреба?..
Мені ж набридли вже воли![/color][/b]
7.07.2019
*Скучно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 07.07.2019
[i]Тяжкі враження від
недавніх від_відин
Малої Батьківщина
залишились у автора
та рядками лягли
на папір... [/i]
[youtube]https://youtu.be/7Yv61tiXUaY[/youtube]
[i][b][color="#034159"]Умирають хатки, в Леті тонуть люди…
Те, що залишаєм, кажуть, просто –тлів:
СО2 і воду… Та декотрі й чудо
здійснюють, підвівшись, врешті-решт, з колін.
Кажуть, що руїна – обихідка росту,
тимчасовий відступ ради перемог…
та усім відомо, що ота “короста”,
вже владіє тілом, як землею – смог.
…Жив дідусь у хатці, помагав колгоспу
і кінці з кінцями зводив, як він міг,
залишивсь самотнім, помістили в хоспіс,
й запорошив хатку невмолимий сніг.
Влітку – жаска спека, осінню дощило,
продірявив по́бій, вже на те пішло…
Ніде правди діти, як в мішкові – шило:
заросло бур’я́ном рідне джерело.
…А життя ж буяло, виростали діти,
в хатці тій збиралось майже все село,
як в краї далекі проводжали скніти
хлопців-новобранців... Терном порсло…
Спадкоємці ревні розбрелись по світу
залишили хату й діда помирать,
й ні́кому в надгріб’я покладати квіти...
Не втяла традицій й владна, жирна рать.
Отака халепа селам досаждає:
умирають хатки, немічним – що мор…
Та ростуть палаци, пригород буяє,
І тріщать засіки у хапких комор.
А у світі грішнім торжествує правда:
ріже однаково всіх одна Коса…
Там не ті закони й не пінязів влада,
інші привілеї,
святість...
і краса.[/color][/b]
23.06.2019
На авторовій світлині - рештки хати, в якій
проживав колись нащадок славного
Чубівського козацького роду, дід
Оксентій...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839813
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Небо прозоре й погоже,
Як віддзеркалений став.
Червню, стели мені ложе
Серед смарагдових трав.
Маків роздмухай пожежу,
Збовтай ромашковий шум,
Най у привіллі полежу
Серед фісташкових дум.
Най я надихаюсь вітру
І прохолоди дібров,
Сонця шафранну макітру
Хтось угорі надколов –
І полилися додолу
Світлі, тягучі меди.
В сяйві цього ореолу,
Червню, мене поведи
В поле шовкове, співоче,
В лагідну купіль вівса,
Де, мов журавка клекоче
Срібна знайома коса.
Де так привільно й розлого
Серед солодких цвітінь,
Де за плечима у нього
Крил золота світлотінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838651
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 16.06.2019
Прочитала спогади екс-бійця "Донбасу" про Іловайськ і не могла не відреагувати:
А правда була гіркою…
І іншої теж нема.
Вона, хоч не є легкою,
Але ж, таки, не німа.
Ця правда гірка й болюча,
Адже по-живому рве,
Як ворог синочків мучив,
До помсти вона зове…
Коли я з етерів чую,
Що мир дорожчий війни,
Тоді в Іловайськ лечу я,
Щоб радили нам вони –
Оті, що зустріли в муках
Важкий роковий свій час:
Безногі, сліпі, безрукі –
Таку платню за Донбас
Бійці щодня віддавали,
Прощаючися з життям…
За нас вони воювали
Під мін непросте виття.
А правда була гіркою,
Неначе старий полин,
Та маємо жить з такою.
Дорожча вона перлин.
Росточком тепер колючим
Та правдонька пророста,
Гірка надто і болюча:
Миритись нема підстав!
13.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838752
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 16.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Zpw92UvMFJI[/youtube]
Барвінок, як справжній мужчина,
Почуття нерозтрачені мав,
Задивлявсь на червону калину,
У думках пригортав, цілував.
Це бажання торкнутись до неї,
Вкрало спокій і вдень, і вночі.
Як лишитись такої ідеї?-
Все роздумував він, плачучи...
А калина всміхалася ніжно,
Червоніла від схожих думок.
Розуміла, що це недосяжно,
Та чекала, як більшість жінок.
Так хотіла узнати кохання,
Щоб барвінок її обійняв.
Залишалося їй лиш зітхання,
Мабуть, день ще такий не настав.
Коли вітер нахилить калину,
То торкнеться барвінку вона.
Він обніме тоненьку стеблину...
Досить щастя такого сповна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837943
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 09.06.2019
[youtube]https://youtu.be/38SojIdVeLQ[/youtube]
[i][b][color="#074259"]
Живемо всі в одній святій сім’ї
у шані й дружбі, як в роду годиться…
Жуємо хліб – як чаяння свої,
й водицю п’ємо з спільної криниці.
Буває, хтось схибнеться… Та пусте:
здається, на верству – одна дрібниця.
Тат* всякий на путі своїй росте,
щоб більшого, ніж є, в житті добиться.
А хто сильніший – руку вам подасть,
щоб більш на пні тому вже не спіткнутись…
Такі резонні звичаї і… масть
в спільнот, де дружба між людьми і участь.
То ж знехтувати добрим – смертний гріх,
як одягти на святість злу личину…
Ділити слід на всіх один пиріг,
якою б не була його рощина**.
Напевно, це стосується і нас,
майстрів пера і ювелірів слова.
У мови суть – усталений баланс –
Красиве й Вічне.
Інше все – полова.[/color]
[/b]
6.06.2019
________
*синонім слова "адже";**запара, розчина.
На світлині з нету - один із випадків́ з життя "пирожника"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837918
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Вона кохала вперше у житті
І почуття несла те, мов святиню,
Страждаючи від КДБ-катів,
Утратила зерня своє – дитину.
Кохати так могла лише вона,
Й Бог не дарма ім’я їй дав – НАДІЯ,
Їм оголошена системою війна –
Вона ж, немов дитя, життю раділа.
Ось розстріл термін замінив новий…
Чи Мати Божа крок той освятила?
А, мо’, то час, чекаючи, стомивсь,
Й поселення вже вільне засвітило.
Літа промчали в долі на крилі.
Вона жила, і очі, мов весніли.
Служили вдвох вони своїй землі,
Й узором дивним зморщечки рясніли.
Вона кохала. Й він її кохав.
Розлука й віддаль душі їм грубили,
Не боячись ні Бога, ні гріха,
Й кохання без жалю… таки убили.
27.05.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837633
дата надходження 04.06.2019
дата закладки 06.06.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
[i]Росте черешня в мами на городі,
Стара-стара, а кожен рік цвіте,
Щоліта дітям ягодами годить,
Хоча вони й не дякують за те.
[b] Микола Луків[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна вишенька
красну вишивку
одягає в житті раз-у-раз,
серед віточок –
рідних діточок,
як трапляються, не для прикрас.
І намистечко –
спіле листячко
обрамляє її, мов смарагд.
Ще й коралями –
чудо-лялями,
чудо-вишнями – роду парад.
Красну вишеньку –
дань Всевишнього –
з ласки Божої і дідуся
при повіточці
в пару квіточці
посадила з добром матуся́…
Світ завдячений
неперервністю
не розпутницям, і не царям –
вкрай привітним (бо
люблять діти ж їх),
лиш коханим своїм матерям.[/color]
[/b]
12.05.201
На світлині автора - остання представничка
жіночого полку племені з Удаю внучка Ханна,
що народилася і мешкає у Німеччині.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAMRsit5ShU
[/youtube]
Цвіте бузок попід вікном,
Хмільні на диво квіти.
Не захмелієш так вином,
Радієш тому цвіту.
Не раз згадаю той бузок:
Під ним колись зустрілись.
Пробіг по тілу холодок:
Так сталось - розминулись.
Де ти, не знаю я тепер,
Бузок ось знову в цвіті.
Та час тримає і не стер,
Тих зустріч розмаїття.
Нас звів давно бузковий цвіт,
Був першим і останнім.
Невже пройшло вже стільки літ,
Кохання цвіт - незмінний.
Не опаде, як пелюстки,
В період відцвітіння.
І не забудем я і ти
Двох душ переплетіння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835136
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 12.05.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 28.04.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019
[i] Без преамбули… Лише музика
Вольфгана - Амадея Моцарта,
що вселяє надії…
Та малі[/i]
[youtube]https://youtu.be/jKgRjJ9svCA[/youtube]
[i][b][color="#097282"]Майже строк він бігав поміж крапель,
Бласко й Крим по-рейдерські про[b]$[/b]рав,
Та кравчучку спорядив в форватер
Комерційних й господарських справ…
Не скажу, що лише кучмовозом
Славний другий… Основний закон
Вкупі із 100-градусним “морозом”
“Зтузлили” Iмперії заслон…
Третій подавав усім надії,
Та слабину мав в житті таку:
Не любив жінок при владі. В ділі ж –
Торував шлях в доленьку гірку.
Що ж до шапкохапа й казнокрада,
Що не в той бік злагодив послів –
І жорстокість, і падлюча зрада!
Не хотів би тратить зайвих слів…
…Підозрілість в пастви завелика,
Щоб повірить ще одній брехні:
Хай “Мойсей”, чи “Яхве” многоликий,
Брехунам – рішуче наше «Ні»[/color]![/b]
23.03.2019
© Олекса Удайко
На світлині - сюр в другий тур: фото - з інтернету,
інтерТРІПАція - автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830073
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 23.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
237* «кохаю!» твоє – то найкраща молитва весняна!
Вище Тор, Благовістя, всіх Книг, де вчення про богів,
Твій, о земле весняна, гімн тлінному – в щасті гріхів:
Як же квітне земля! Ось коханої руки і губи,
Мов вино хміль цілунків – і мить найсолодших із слів!..
238* знаки пам'яті:
і де воно все, у що легко так юність манила?!.
Були, Касьяне, дні, коли шляхи твої
Стелилися мов шовк, співали солов’ї,
І усміхався день, і дарував цілунок
Від щастя, і добра, й коханих вуст її!..
239* з уроків Лукреція Кара:
«радість? – не чекай з небес: маєш тут і нині!»
Не молюсь, не надіюсь на диво небес:
Ще ніхто, хто тут жив і помер, не воскрес –
Тож ні миті, ні дня у житті не марную,
Те, що маю земне – то найкраще з чудес.
240* тут мені земля і люди – райська нагорода!
Ні, не шукаю я химер-доріг до раю,
Чудес від неба теж намарне не чекаю –
Живу, люблю, труджусь. І кланяюсь землі:
На ній свій рай земний, і щастя, й радість маю!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826418
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 23.02.2019
225* на краю своїх днів запитаю…
Коли настане день – останній мій під небом –
І сонце згасне, і Чумацький Шлях мов гребінь
Зламається об Час – в Творця одне спитаю:
«Що ж дав так мало днів? що – смерть моя для Тебе?!.»
226* не встигаєш впитися життям,
а Благий говорить: «вже твій фініш!..»
А Ти станеш карати за кожен мій гріх? –
Ти ж привити душі стільки пристрастей зміг,
Щоб цей світ я пізнав, чари весен, і жінку,
І кохання, й батьківство, і днів легкий біг!..
227* все закінчиться тут… – все цінуй!
Пізнав хто вчень, кохання, щастя глибину?
А хто від смерті – відкупитись! – данину
Приніс, щоб вічно тут любить, сміятись, жити?
– Кому в небес вдалося виграти війну?!.
228* у заповітах днів:
«стане прахом земним кожне серце, що дихало тут…»
Обережно стаю на закурений шлях:
В цих пилинках – поет, гречкосій, і монах,
І відважних серця, і закоханих очі –
Буду пилом і я на чиїхось ногах…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825630
дата надходження 16.02.2019
дата закладки 22.02.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fTDY8tBDv00[/youtube]
Коли ішов, просила:
залишайся.
Але пусті були мої
слова...
Забути ти мене
не намагайся.
Це пам"ять не дозволить,
бо жива.
І раз -у -раз торкатиме
у груди,
І солоніше буде вже сльоза.
Від цього ти не дінешся
нікуди.
Стара, як світ, історія оця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821835
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 20.01.2019
[i] [b]Tth [/b] [/i]
[youtube]https://youtu.be/egBINuJ2o2Y[/youtube]
[i][b][color="#560975"]кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
[/color][/b]
9.01.2019,
Kln, BRD
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820784
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 20.01.2019
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 15.12.2018
«Сонце, що руйнує цифри і числа,
Але не лякає тендітний сон,
Сонце, що вкрите татуюванням,
Сонце, що пливе вниз річкою…»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Зі станції Падолист
На жовтому потязі Сонце
Ми їдемо в місто Квітень.
З тихого перегону Грудень,
Де навіть залізо забуло
Співати пісню світла
Гудіти пеан надії
На дрезині променів ранку
Поспішаєм на станцію Квітень,
Де все так біло і легко,
Де навіть старі сажотруси
Димарів Судного Дня
Вдягаються в біле,
Наче вони капітани
Вітрильників Сьогодення.
Із міста сумного Осінь,
Де будинки зроблені з листя –
Зотлілого ще в часи Данте,
Де замість бруківки горіхи
Злущені білкою Годі,
Де замість вікон краплини
Дощу Темного Часу
Ми їдемо в місто Квітень.
Пошийте мені хламіду
Чи краще шляхетну тогу,
Чи просто плащ вітру,
А може лише сорочку
Довгу як наше чекання
З білої парусини
Зіткану з синього льону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812928
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 02.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YqMJmgcHq3o[/youtube]
Заблукати в лісі...Це - не страшно,
Вихід із становища знайдеш.
Головне, що зробиш ти це вчасно,
І тоді ти там не пропадеш.
Заблукаєш у думках - невтішно,
Зможеш наробити помилок.
Тут уже тобі не буде смішно,
Бо життя надасть тобі урок.
Заблукати в мріях... Це - не грішно.
У житті всі мали ці гріхи.
Мрії - це життя у нас розкішне,
Легко ми знайдем туди шляхи.
Легко розпізнать де друг, де ворог?
Ця задача надто вже складна.
Тут думок розкинеш цілий ворох,
Та все рівно виходу нема.
І коли в житті ти обпечешся,
Не залижеш рану, ніби кіт.
Розуму, можливо, наберешся
І відчуєш, що жорстокий світ.
Тільки б у житті не заблукати,
Думати: на те й є голова.
Бо на поміч нікого гукати.
Хто почує тут твої слова?
-----------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815863
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Пасе безсоння табуни думок
В якомусь магнетичному полоні.
Тут – трішки неба, паша і струмок,
Гарцюють мрії – навіжені коні.
Звичайні тихо ходять в стороні –
Натруджені і загнані – зразкові.
А в цих – шалені очі вогняні,
І плазма циркулює замість крові.
Їх корм – свобода і вода – свобода.
В них чисті душі і тіла атласні.
Величні рухи – сказано : порода !
Чекають небезпечні і прекрасні !
Що для таких чи річка, чи гора ?
Зірвуться – лиш простору дай їм, Боже !
Гарцюють любі, а прийде пора, –
Тоді ніщо спинити їх не може !
© Оксана Осовська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815957
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
[i]Зима,
вона і є
ЗИМА...
Як даність...
Але ж......... [/i]
[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима скувала чаяння і думи,
і вибору нема у човганні віків:
понабивали люттю свої суми
ті товстосуми від чоловіків…
Адмінресурс свій шле пора негожа
у вибір судеб, ходини планет…
А де ж твоє святе свавілля, Боже,
щоб дати світу інший
– правий –
лет?
Усе живе, усе – по горизонти –
скував наразі невловимий лід…
Шаблюку нам би вітрюгана-гонти,
залізти щоб габу льодову під!..
Та Божим словом Лід свої ракети
«освячує», що мають не весну
за ціль – тримають парапети
зими всесвітньої…
І на кону –
отой в природі Гай-світопорядок,
що душі наші змерзлі холодить…
Дай сили нам, о Боже, щоб із Аду
звільнить весну...
А з нею –
й квітну мить.[/color]
[/b]
1.12. 2018
Світлина автора, а Шопен – ні, але...
звучить в суголоссі з мелодикою вірша[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018
Жіноча ніжність це безсилля
Мужчин,що падають до ніг
Вона прихилить надміцного
Розтопить так,як сонце сніг
У ній потонеш,як у морі
Не вирвешся з полону чар
Не пояснити,сиві ж скроні
А ти підстрибуєш до хмар
Хоч раз потрапиш у ці сіті
Уже не вирвешся ти сам
І все блукатимеш по світі
Шукаючи, той,ніжності дурман
GENYK
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800987
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 21.11.2018
Отакі то справи,
Ц
И
К
Л
О
П
Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося б, тварина безобідна:
живе в багнюці, живиться Ԓайном...
Така собі – сірятина невидна…
І ростом не вдалась… Ну, істий гном!
Та інколи й ту жертву "колупає",
що в кілька раз його – клопа – крупніш,
бо дружить не з людьми, скоріш – з клопами,
що смокчуть кров оганніш, блохи ніж!
І ссуть довкілля бридливі комахи,
кидаючи в окіл зловонний слиз…
І ними гребують і вільні птахи,
і родичі-рачки!
Тікають вниз,
на дно, де темно...
Жити ж спокійніше –
туди не досягає кровосос!..
У нього, бач, комфортна [color="#cf0b0b"]інша[/color] ніша
і [color="#c90a0a"]інший[/color] для чолобиття Христос…
…Тут алегорій в борг шукать не треба:
Погляньте вкруг – чи не сумі́ж той хлоп?..
Веде себе як повелитель Неба,
але ж смердить –
як "благовірний" клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп [/i]([i]Cyclops[/i]) — поширений рід дрібних
прісноводних щелепоногих, що охоплює близько 100
видів тварин. Назва Cyclops походить від циклопів,
що, як і інші представники роду, мали одне велике
око, червоне або чорне, що дуже символічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018
[i]"[color="#f04d0c"]Я бачу близьку загибель тієї держави, де закон
не має сили і перебуває під чиєюсь владою....
Там же, де закон – владика над правителями,
а вони – його раби, я вбачаю порятунок держави
і всіх благ, які можуть дарувати нам тільки боги[/color]".
[b]Платон[/b]
[youtube]https://youtu.be/0ZolbAzV_TY[/youtube]
[i][b][color="#14b2c7"][color="#087b8a"]В стагнаціях кровить вся Україна,
І мається печалями народ…
Чи ждав хоч хтось такої ось руїни?
Чи вартий він таких ось “нагород”?!
Та все ж не скаже жоден з президентів,
Що був він нікудишній президент…
На ску́зу* ж, мов, – «не мали прецедентів»
Лиш має право... двієчник-студент.
Один – продав за безцінь наше «Бласко»
Й створив такий, як «маємо ми», Крим,
Між крапельок, як по дорозі ласка,
Шмигнув в кущі безславно, невреди́м…
А той – раз-президентський строк учився
І ва́йкав** ще: «що строїть – підкажіть!»,
А люд чекав рішучості і чину…
Натомість – торг: з сусідами як жить...
Бідак-бджоляр – мав гендерні проблеми –
У боротьбі із «леді Ю» застряг…
Хоч не було там жодної дилеми:
ЄеС-НАТО́ – не тонучий «Варяг»!
Йому Майдан вручив гетьма́н-клейноди
Й важку гетьма́нську кормчу булаву….
Та вийшов, певно, скоро в нього з моди
Козацький дух! – Ослабив тятиву.
Й рецидивісту-зеку на поталу,
Що коїв як хозарський резидент,
Віддав казну, і військо… Промотали...
Кому такий потрібен президент?!
А цей, що фе́йково стрибнув в бульдозер,
Що Україну нищить квапно вщент?..
Брехні й прожектів лиш підносить дози...
Десь
забаривсь
народний
президент!
Та чи знайдеться «свій» в країні хлопець?!
Де Голя, Піночетенка найнять?
А то "ввійде" якийсь заморський OPEZ***,
А з ним на та́нку (в гості) й «…-она мать»![/color]
[/color][/b]
07.11.2018
_________
*Оправдання.
**Нарікав.
***Образ, що втілює інтервента: автор ще
пам’ятає з війни німецького коменданта селища
Дігтярі, що на Чернігівщині, під цим іменем.
Загинув від партизанської кулі і похоронений
ма місцевому ринку під вербою. Пам’ятник, звісно,
відсутній…Печально, та повчально...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813036
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018
Заходь у сни, лишень постукай тихо,
В них віднайдеш і радість, і печаль,
Усе життя відкриється, мов вихор -
Картина з осені... і гавань, і причал.
І ти у ній - нескорено жаданий,
Торкаєш неба - птахою ув вись,
Опалий лист, в пустелі вітром гнаний,
В життя пустелі - навіжена рись.
Осінній вітер, що туманом диха,
Кумедний фільм, де в нім кінця нема.
Заходь у сни, лишень постукай тихо
І не дозволь, щоб втрутилась зима.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810909
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 23.10.2018
[i]Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне.
У вишиванках наші древні пращури різними кольорами та
візерунками волею мудрого Грааля зашифровували добру
долю - щастя, радість, любов, багатство. Матері вишивали
сорочки дітям, аби їх майбутнє було світлим та радісним.
А кожна з дівчат мала вишити сорочку своєму нареченому,
щоб подружнє життя видалось щасливим та безтурботним...
Але... Про все інше - нижче...
[youtube]https://youtu.be/yewhS0v0KxA[/youtube]
[b][color="#087080"]Родину здавна вабили прикраси…
І одягались чепко – як годиться,
Та не гнівили й спраглого Пегаса:
Давали з рук джерельної водиці….
І так було від ро́див і до згину –
Буття своє барвисто гаптували…
Бо вишивка – це роду берегиня
Й рунічна мова мудрого Грааля.
А зараз що?.. Державні кар’єристи
Квітчають барвами сумління й лиця…
Поети ж куплені й семі-лінгвісти
За гріш розписують діла їх ниці!
І множаться в країні «вишиванці»,
А ще хутчіш – «артисти-гопаківці»…
Й кують свавільно душ залізні ланці,
Каляючи* свобідних бандерівців…
І наряджають розум "в шаровари",
А тіло – "у гаптовані жупани",
Маскуючи нечувані кошмари,
Що творять "при дворі" пани і пані.
То ж схороніть як символ одежину.
Примі́ряйте в свята і натщесерце…
І слів святих не кидайте у спину –
Нехай блукар знайде своє озерце!
Бо десь у надрах копиться фасола…**
Чи нам не схоронити «вишиванців»
Нащадкам нашим… у консервній банці,
Як оселедців
пряного
посолу?![/b]
[/color]
23.10.2018
_________
*Каляти - ганити.
**Фасола - журба.
[b]Примітка. [/b]В цьому вірші автор ризикнув
подати слово "вишиванці" у називному відмінку
множини, а не в давальному однини, що надало
йому нового значення. Такий неологізм, на думку
автора, цілком слушний, з огляду на злободенність
теми "вишиватності" та "шароварщини"[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811049
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
Досліджуючи історичну постать Гальшки Острозької, я мала велику насолоду прочитати [b]поему Світлани Луцкової "Плач за рожевою птахою"[/b] - це безсумнівно дуже талановито і по-жіночому емоційно. Хочеться, аби читачі Клубу Поезії відчули в цій поезії серцебиття Гальшки, бо справжня поезія має таку властивість...
[color="#ff0000"](поема)
[/color]
[color="#ff0000"]"[b]Острозький замок [/b] - родове гніздо найбільшого українського магнатського роду князів Острозьких. Праворуч - перебудовані залишки Мурованої вежі, з якої, власне, у 1300-ті роки й почався замок, котрий дістався Беаті і Гальшці від Іллі Острозького. Посередині - Богоявленський собор (1400-ті), ліворуч - Кругла або Нова вежа. Її ренесансна верхівка якраз і споруджена за часів Василя-Костянтина Острозького.
Гальшка Іллівна Острозька… Вона була такою багатою! Проте ніколи так гостро не відчувала своєї бідності, бо не було поряд ні дитини, ні по-справжньому близької людини, ні сил, щоб жити далі. Та Господь дав Гальшці зрозуміти, що є у світі інші цінності – важкі недзвінкі монети, що звуться пізнанням. У своєму заповіті княжна надала щедру фундацію Острозькій Академії – [i]"шість тисяч коп грошей лічби литовської"[/i]. У тому ж заповіті усе своє рухоме майно Гальшка дарувала слугам, простим людям, що її оточували і просила, щоб її[i] "тіло грішне..., як християнський закон велить, в Острозі в церкві Замковій або в костелі римському поховати"[/i]. Проте, як переповідається у давній острозькій легенді, Гальшка не померла, а перетворилась у птаху…
Якось на моє підвіконня упало дивне перо – рожеве, як ілюзія воскреслого. Так я спізнала політ...
Спроба ескізу життя княжни Гальшки Острозької – першої у Східній Європі жінки-меценатки вищої освіти. Виконано не маляром[/color]».
[i](З передмови Світлани Луцкової до поеми «Плач за рожевою птахою», 1999)[/i]
[color="#ff0000"][b]Шкіц І. КРИЛА
[/b][/color]
Яке обличчя!.. Писано по нім
Життям і вітром – сонячно і хмарно.
Розкрилля брів (тоненькі, аж сумні)
Такі нестримні – аж насправді гарно.
Штрихами уст покладено печать.
Вдивляйтесь, очі зір, у вимір інший:
Рожеві птахи з виміру летять.
Чи з вирію? Чи з вимрію? Чи з віршів?
Авжеж, летять – близенько до трави,
Рожевий пух обтрушують на п'яльці.
Наздожени! Одненького злови –
Вберуться в пір'я збайдужілі пальці.
...Блудила голка вишитим у снах, –
Іще боліла сколена долоня, –
Коли з'явився той самотній птах,
Коли він тихо сів на підвіконня,
Коли умить забув свої пісні
Й рожеві крила скинув необачно...
Розкрилля рук ( гарячі, аж земні)
Такі відверті – аж насправді лячно.
Яке обличчя!.. Зоране усе.
Сльоза найглибша, наче плугом, крає –
Печаль журбі полуднати несе.
Не вберегла. Він більше не літає.
Стріла спинилась. Курява вляглась.
Прощальний легіт - хвилями на воду.
Червона кров по небу розлилась
І потекла. До заходу. Чи сходу...
[b]
[color="#ff0000"]Шкіц ІІ (незримо присутній). ОСТРОГ. ДЗВОНИ[/b]
[/color]
...Тоді я був ще дуже молодим –
Впивався сонцем і сміявся дзвінко, –
Коли її у мій просторий дім
Нежданно привела одна чужинка.
Була тяжба в її скупих речах.
Ввійшла - й одразу впала на коліна
(Тавро, як чорна хустка, на плечах):
"Прийми її. Вона - твоя дитина".
Я зашарівся. "Доня? Доню... Дон!" –
Мов задзвонили дзвоники сріблясті.
Моя дитина – це таки не сон.
Моє маленьке – і найбільше – щастя.
О, мій великий – і найменший – гріх,
Освячений небесними отцями!
Якщо життя – розлущений горіх,
Нехай зачепить землю корінцями.
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-дон!
Росте трава з порепаного тіла.
Ув інший світ пройшла без перепон
Моя дитина. Кажуть, відлетіла.
Чи бачиш звідти? Тато вже старий.
Заклякли руки і робить не годні.
Вже й трохи змерз. Течуть йому з-під вій
Дві сиві річки – дві сльози холодні.
Коли на серці чорно від ворон,
А небом кружеляють хмари білі,
Я часом кличу знову: "Доню! Дон!..
Ді-ділі-ділі-доню-ділі-ділі"...
[color="#ff0000"][b]Шкіц ІІІ. РОЗП'ЯТТЯ НАД СТОЛОМ[/b]
[/color]
Цей довгий дощ болючий, наче сповідь
В чиїхось ще не скоєних гріхах,
Іде в душі, затоплює, мов повінь,
Заплутується, б'ється у думках.
Очей віконця - в сірім павутинні.
В куточку серця ще жевріє Бог.
... На березі прадавньої Горині
Свої вогні запалює Острог
В холоднім замку і халупах чорних,
І мовчки зирить з-під кошлатих брів,
Як труться долі у життєвих жорнах,
Як день згорає чи й уже згорів.
У цім полоні, начебто на волі,
Мовчать святі – зі стінами злились.
Летять за хмари змучені тополі
І розбивають скам'янілу вись.
Яка брудна, яка холодна хата -
Розсипані уламочки душі.
Під церквою безкрилі янголята
Вмирають на промоклім спориші.
А ти у жмені маєш трохи неба,
У другій – мить, лише єдину мить.
Устань з колін. Молитися не треба.
А Бог... Він є. Він просто зараз спить.
Не плач: сльозами моря не напоїш,
Не захистиш таврованих птахів.
Цей довгий дощ... І перед ним не встоїш.
Бо стільки ще нескоєних гріхів.
[color="#ff0000"][b]Шкіц ІV. ТІНЬ[/b]
[/color]
"...Я так втомилась! Ллються коси з пліч,
А я не в силі їх спинить руками.
Сей камінь сірий, стіни – віч-на-віч,
Хвилини, що отут стають роками.
О, Боже мій, яка вже я стара...
Годочків тих – немов піску в Горині.
До Тебе, Боже, йти мені пора.
Збиралась вчора я. Збираюсь нині.
От тільки коси... Мамо, заплетіть.
Допоможіть, матусенько Беато.
Як важко жити!.. Чом так важко жить?
Добраніч, мамо. Я лягаю спати.
Я так втомилась. Серце, ніби хрест,
Невпинно у терпінні кам'яніє.
Недобра доле, твій безжальний перст
Мене позбавив крихітки надії.
Як річка, що виходить з берегів,
Русло єдине я собі шукала.
Старенький клен востаннє облетів,
І я, безсила, клену в ноги впала.
О, Боже мій, яка я молода...
Чого ж весна завчасно пожовтіла?
Сльоза застигла, мов гірська слюда.
Невже колись я плакати уміла?
А ця пожежа... Як мені болить!..
Хіба людині може так боліти?..
Палає час. Не встигну загасить.
Я ще жива. Я ще хотіла жити"...
[color="#ff0000"][b]Шкіц V. РАМА.
[/b][/color]
І буде так: закриються уста,
Останні фарби одкровення зблиснуть, –
За знаком королівського перста
Мою картину в гарну раму втиснуть.
... А що король? Король собі – і все.
Усенький шлях – від столу і до трону –
Король високо голову несе,
Щоб не згубить, бува, свою корону.
У нього під короною – думки,
Затягнуті у вузол, щоб їм трясця!
Король розумний, добрий! Він такий! –
Роти щербаті плямкають від щастя.
Предовгі руки ловлять кожен знак.
Маленькі очі бігають, як миші.
Не чути навіть гавкання собак
У цій нестерпній, цій проклятій тиші!
А що? Вклонюся! Зуби цокотять
Од радості... Чи холоду? Чи страму?
Напевно, кинусь руки цілувать:
Король мені пожалували раму!
Сплетіння прямокутників, кругів,
Щоб це життя перетворить у нежить.
Я вийду з рамок, наче з берегів,
І буду говорити, як належить!
Вже досить є з народження німих,
Чиїм рукам завжди потрібні пута.
А королі? У нас шукають їх.
Щоб не боліла спина розігнута.
[color="#ff0000"][b] Шкіц VІ. ЗАПОВІТ
[/b][/color]
" Я не слабка, не зломлена, о ні!
Ще б'ється сила у моєму слові.
Я ще горю в шаленому вогні
Життя, надії, віри і любові.
Я знаю те, що зло – порожній плід,
Що воля – не повинність, а потреба.
Я залишаю людям заповіт,
В якому стільки сонячного неба.
Я залишаю людям заповіт.
Ви чуєте: земля весною дише.
Колись, напевно, цей упертий світ
Ще стане справедливим і мудрішим,
Небесне возз'єднає і земне,
І зійде справжнє сонце в краї отчім.
Дарма, що все коли-небудь мине:
Я залишусь твоїм, Остроже, зодчим.
І буде в Академії світать.
І зродять серце й розум дивні вірші.
А я хотіла вам лише сказать:
Ви чуєте?.. Земля весною дише,
Весною усміхається до вас, –
Голубоока, барвами розквітла.
Ідіть разом крізь простір, вічність, час
Дорогою, котра веде до світла.
[color="#ff0000"][b]Шкіц VІІ. ВІКНО НАВПРОТИ[/b]
[/color]
Тобі кімната стала замала.
Ти виросла із неї, як з одежі.
До себе кличуть піднебесні вежі,
Повітряна дзвіниця, мов зі скла,
Виблискує... Тут янголи ночують,
Рожеві хмари і рожевий сніг.
Заходь сюди, - вони тебе не чують
За співом сурм архангельських своїх.
...Все відчинилось – ні ключів, ні шпар,
Ні шпор для коней ані їх, крилатих.
Вікно навпроти – без гардин і штор.
На те воно й вікно, щоб спокушати.
За ним давно нема чужих облич.
Не в хрест – у хрестовину вбито цвяхом
Короткий сон: торкнися, – і облиш.
Тобі так личить знову бути птахом!
Тобі кімната стала замала.
Твого мовчання більш ніхто не слуха.
Була сльоза – гаряча, як смола.
Була в садку рожева завірюха.
Прибігли діти: гай, рожевий сніг!
Такого снігу ще ніхто не бачив!..
А ув очах засніжених твоїх
Вікно навпроти світиться і плаче.
Черкни крилом – одразу відчиню.
Рожеве пір'я упаде за ґрати...
В тісній кімнаті (Боже, що чиню?)
Своє пташа також учу літати...
[color="#ff0000"][i]Луцьк,1999
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810377
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Що, солдате, сумний? "Відчеканив" паради?
"Кроком руш"? Аксельбантиком відшарудів?
Ось тепер- до окопу. То дати пораду,
Як сідати, коли височенько злетів?))
Стисни зуби, Стежина від крові солона
І п"янка, мов розжований цвіт блекоти-
Ще не днина. Твій час у майбутньому. Он де
Світ яскравий. Тобі у майбутнє світить,
Ніби вибуху спалах розриву снаряда,
Що розірве минуле твоє на шмаття.
Будь собою. Ти вже "відчеканив" паради
І тобі нецікаве минуле життя,
Де ти ситовгодовано в теплій казармі
Від нудьги одуріло давив тарганів.
Нумо руку подай мені міцністю варту
Побратима! Таким ти потрібен мені
У майбутнім, яке ми здобудемо з бою
В лихолітті підступності мінних полів.
Руку, друже! Нам разом іти із тобою
У майбутнє. І слава на віки віків
Україні, яку, мов дружину і матір
Боронити нам доля у сяйві заграв,
Де не тлін плац-парадів. Де справжні солдати
Вже готові до бою і величі справ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118101109259
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809701
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 14.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018
Як осінь заколише в лісі тишу,
Й залистопадить врешті листопад,
Заначки припасуть на зиму миші,
І навіть небо спинить зорепад.
Тумани заблукають у ярочки,
Травинки – в свіжій купелі-росі.
Не скоро їхні висохнуть сорочки,
А це добавить шарму тій красі.
У казочку осінню з дивограю
Пташиною я з крилами пірну
Й молитимусь за мир у свому краї,
І нею не порушу таїну…
20.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809208
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
ПРОШУ
С
Л
О́
В
А
[youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA [/youtube]
[i][b][color="#055457"]Слова́, слова́… Нао́коло– слова́…
І вигуки… І ствердні... Й запитальні.
Ця правда людям, певно, не нова,
Та поміж слів підносяться сакральні.
У щасті й муці…
Слова́, на кшталт, «який», «коли», «чому»,
Даються нам у Слові як "прислівник"…
Та Слово Боже – Богу одному,
І з ним Він шле до нас своїх послів, з них
Лиш агнці – в звуці…
Не в кожного те Слово на устах –
Всевишній ділить ролі колисково.
Бо Слово те – мов віщий фенікс-птах,
Від щастя словотворення – підкова:
Слова ті ллються…
Хто чулий – серцем, дужий – по уму,
І хто з природи має добрі вуха
Та Божі заповіді ґречно слуха,
Відвіт познає –
«що?»,
«коли?»,
«чому?»…
Слова – на блюдці…
Від слів до справ – не виміряний крок…
Та той, хто цю дорогу вже протопав,
Хто вивчив Богом заданий урок –
Усім єством й умом своїм второпав
І висновку глобального дійшов:
Найголовнішим в Слові єсть Любов.[/color][/b]
5.10.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 06.10.2018
Роси довго в травах спали,
До ранкової зорі,
А потім сльозами стали,
Заблищали у дворі.
Світлооко, променисто
Ледь закапали із віт,
І свіжіло, й пахло листя,
Й чарували квіти світ.
Перші крапельки росиці,
Ніби чари, пригублю
І не зможу вже спиниться –
Серце тікає: «Люблю…»
Засміявся сонцем ранок,
Підсушив мої уста,
Заясніла у коралах
Зелень, свіжа і густа.
27.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806424
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Гріє зір позолота,
Багряніють плющі.
В кожнім кущику цнота,
Заховалась в плащі.
Виглядають картинно,
Очерети з роси.
Кров нуртує неспинно,
Від такої краси.
Це моя Україна,
То мій сивий Дніпро.
Його доля чаїна,
Гріє хвилі теплом.
В широті повноводдя,
Синіх хмар висоти.
Я в захваті від чуда,
Що у мене є ти.
Приспів:
Ясні зорі і сивий Дніпро,
Україно, моя Україно,
Джерело ти моє і зело,
Мови пісня з гаїв солов’їна.
Джерело ти моє і зело,
Мови пісня з гаїв солов’їна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806819
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018
Зачистили Персію, Рим розорили,
І Грецію, Русь, і Єгипет… Союз.
Усім «богхоопрані» різали жили,
І велич їх танула в царстві медуз.
Тепер за Украйну взялися іуди,
Гіє.и від пек.а шмагають, гризуть.
У сутінках злої… німої полуди,
Нещасну сирітку в облогу беруть.
Вставай Україно! Велика- Єдина!
Вже досить дрімати у сонмі надій.
Посивіла з горя багряна Калино,
Здійми нас Матусю на ворога в бій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806176
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 14.09.2018
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Облиш мене, моя буденна втомо,
І не приспи, благаю, не приспи!..
Я ще десь там – на березі онтому –
Вслухаюся, як шурхотять снопи.
Я мало не до пояса деревам
І зовсім трішки вища од вівса.
Я – крапелька маленька кришталева,
В якій відбилась обрію краса.
Я – стрілочка, що тупцяє по колу,
А думаю, що облетіла світ.
Я від грози ховаюсь у стодолу
І вірю: духи трав іще живі.
Вони мене у сіні заговорять,
Щоб вберегти від лютих громовиць.
Я шлях до мрій вимірюю по зорях
І по слідах небесних колісниць.
Там все іще попереду. О, часе,
Який же ти тягучий, як меди…
Хмарки кумедні скорчили гримаси
І ковзають поверхнею води.
А я камінчик ки́даю плескатий
І пильно вираховую стрибки,
І бачу, як ковчег моєї хати
Пливе собі у травах гомінких.
І, ніби віддаляється від мене,
Аж зирк – а то вже цяточка мала!..
Між нами поле довге і зелене,
А я гребу руками, без весла.
І все ніяк не можу наздогнати,
І я вже інша – ніби й не дитя.
Камінчик знову ки́даю плескатий,
А він летить – летить без вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801409
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 01.08.2018
Перегортаєш
Спалахи тепла.
Вдивляєшся в зворотній бік емалі.
Ота, що в чорній сукні підійшла,
Сказала,
що світ сповнений печалі.
Дурманно
Пахла м’ята… череда
Впліталась в її пасма кольорові…
Так, ніби позолочена вода
Текла крізь серце,
діставалась крові.
Так ніби
Ви востаннє віч-на-віч,
Глухі сліпці спотворених маршруток.
У смолоскипах ваших протиріч –
Щось значно більше,
ніж синхронний смуток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798555
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
Не тікай від дощу.
Повернися відкрито обличчям.
Може, сумно від того,
що знаєш прогноз?
Не марнуйся чеканням,
що знову до себе покличе.
Не буває, щоб червень
відходив без гроз.
Не губися у місті,
що лине щоденним потоком,
де бруківка сріблиться, неначе луска...
То без нього хитається світ
і земля з кожним кроком
вислизає з-під ніг,
мов рибина прудка.
Заколисую дощ,
але він гомонить без зупину.
Може літо дало
безлімітний тариф?
Щоби кожен світанок,
який я без Тебе зустріну
був умитий для сонця.
Годинник старий
уповільнює хід.
У кімнаті вільготно від крапель.
Розповзаються стрілки,
неначе вужі...
Якщо Він в Твоє серце
яскравим промінням потрапив -
бережи його!
Понад усе бережи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797653
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 01.07.2018
Шаленство цвіту...
Бджоли...Літо...
Цвіте липа...Пахне липа... Котра нас зріднила...
Звела близько наші очі... Дарувала крила...
Збила подих...Запалила... Серця поєднала...
Дала волю рукам юним... Сплела... І підняла...
Дала щастя душам юним... І дає щорічно...
Так було...Так є...Так буде...Цвіт і шал - довічно...
Цвіте липа... Ота липа... Котра нас зріднила...
Звела близько наші очі... Дарувала крила...
А калина приютила... Оп*янила цвітом...
Усміхнулася... Прикрила... Що то - тепле літо...
Там цілунки... Трепет... Ніга... Зіниці в пів - неба...
Цвіте липа... І калина... Квітне .... інша Геба!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795024
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
З покоїв Бога випала зірниця,
Як перли білі матово горить.
В гаю цвіте калина білолиця,
Як дівка з казки вабить і п'янить.
В росі вино весняного розливу,
Повсюдник вітер в променях спивав.
Калину юну гарну і вродливу,
Гаряче й тепло в губи цілував.
Принцеса юна в срібному намисті,
Вогнем чарує, світить і блищить.
Суцвіття біле в росяному листі,
Як свічка в церкві храмова горить.
Аншлаг п'янкий весняного пориву,
Коханням дивним душу обпікав.
В фату ховав деталі детективу,
Співун - завсідник з гаю щебетав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795043
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N1Oi_tJ7wGI
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qZ7jHWYdK-o[/youtube]
Тут хтось сказав: бувають люди -квіти,
Що зір від них не можна відвести.
Це - щастя у житті таких зустріти.
Я хочу про таку розповісти.
Вона найкраща і лицем, й душею
І, ніби світло, може осявать.
Мені так просто спілкуватись з нею,
Бо добротою може квітувать.
Я дякую тобі за дружбу щиру.
Підримкою була мені весь час.
У серці я тримала завжди віру,
Сердечності не зникне твій запас.
Твої слова магічну мають силу,
У розпачі могли урятувать.
Я дякую подружці своїй милій,
Що доброту могла подарувать
-------------------------------------------------
Ninel`(Ніні).http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8302
_____________________________________________________
Ці слова присвячені тобі.
Наша дружба триває на сайті майже 10 років.
Дякуючи тобі, я ще знаходжусь на цім сайті,
бо ти можеш мене зрозуміти, заспокоїти,підтримати,
порадити. Хай Бог дає тобі ,Ніно, щастя,
радість, добро у цьому важкому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794378
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Не плач мамо рідненька, не плач,
У Раю, я давно вже... у Бога.
Лишень мало прожив, ти пробач,
Бо така в мене доленька строга.
Знову друзі ідуть на війну,
У відпустку до мам не приходять.
Чому ж досі ніяк не збагну,
На підмостках ж.ди верховодять.
То не наша... то їхня війна,
Не палають палаци, а хати.
Не позбудемось доки лайна,
Будем ми за їх статки вмирати.
Мою справу брати доведуть,
Жаль без мене за тим, я ревную.
Світло Ангели крильми несуть,
За одним, що не з ними жалкую.
На оновлену Русь... вже прийду,
Де не буде жалоби утрати.
Де цвістиме черемха в меду,
І не буде вже плакати мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794114
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Затремтіла душі струна,
Затуманились мами очі,
Бо ж Донбас обняла війна,
А то є непростимий злочин.
Смертоносна важка коса
Косить наших синів, калічить…
На траві – кров’яна роса
Жертви наші щоденні лічить.
Заколисує світ біда,
Його робить глухим, байдужим,
А старий ветеран рида –
Біль його розтривожив душу.
Він далекі згадав бої,
Як змагались тоді з чумою,
Півживий посеред боліт
Дивом вижив таки зимою.
Не один там упав із них,
Щоби втрапити у безсмертя.
На шляхах вогняних війни
Гнали ворога метр за метром.
Йшли грузини і латиші,
Українці і росіяни…
Закипіло в них у душі…
Ворогами ж чом поставали?
Посивіла тремтить душа.
Застелив біль старечі очі.
Роки в вирій його спішать,
Не встигають спинити злочин.
19.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784015
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 11.04.2018
Коли весна вітри вже запряже,
І ті примчать її до свого дому,
Вона льоди поріже, мов ножем,
І прожене сніги й зимову втому.
Я простелю для неї рушничок
І запрошу у край свій на гостини,
Замовлю музику і пісеньки пташок,
І розіпне весна свою хустину.
А там лугів небачена краса,
Й кульбабки-сонця, росами умиті,
І день, котрий не поспіша згасать,
І вод зелено-сині оксамити.
19.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786931
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 11.04.2018
[i][b] [color="#8a2525"] Із циклу ВЕСНА НАДІЇ.
Чи буває в житті дитини
Якесь велике горе?..
Буває...Вбили друга,
з яким був щасливий...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#174242"]Здригнувся і застиг в німій якійсь покорі
Старий жилавий в'яз, що вулицю стеріг.
Останній нині раз вночі він бачив зорі
Та в росах сонця схід. Вже ллється на моріг
З-під пилки біла кров. Я скам’янів у горі,-
Мале сільське хлоп'я,- та показать не міг
Сліз та жалю, котрі в цей час жорстокий
Здавили серця м'яз. Бо вже ось кілька років
Той в'яз приймав мене в свої зелені шати,
На вітах колихав, привчав до небезпек.
Дивлюсь...Десь там, внизу, сади, стодоли, хати,
Тут - вітерець з полів, тут - посвист крил лелек
Та краєвид без меж...Невже все це рубати?
Він похитнувся, впав...Яка із фонотек
Зуміє відтворити те тяжке падіння?
По тому - тиша...Простір...Осінь...Павутиння...
Здригнувся і застиг в німій якійсь покорі
Старий жилавий в'яз, що вулицю стеріг.
Останній нині раз вночі він бачив зорі
Та в росах сонця схід...Його я не зберіг...
I[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785464
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
[i][b]([color="#ff0000"] 27 березня - у Олекси Удайка- День народження -Ювілейна дата.[/color]
[color="#1100ff"]Приєднуйтесь до вітань. !ВІТАЙМО! [/color]
[youtube]https://youtu.be/goglUyGCW3A[/youtube]
[color="#c800ff"]
ШАНОВНИЙ ОЛЕКСО !
ПРИЙМАЙТЕ НАШІ ВІТАННЯ!
ЦЕ НЕ ПОХВАЛА,А КОМПЛІМЕНТИ
ДЛЯ ВАС -ПРИЄМНІЇ МОМЕНТИ...
***
Скарби народу всі роздасть,
Навчить,зростить і змотивує,
Дозволить тОркатись причасть
І відкриттів усіх ,не всує…
Всі перла Слова возвеличив,
До істини проторить шлях,
І мудрістю всіх спантеличив
Козак,пророк і віщий птах!
Для всіх нас він-Дороговказ,
Зразок і Метр ,і Наставник!
Звертаємось до Вас щораз.
Наш ви СЛОВНИК ,усім порадник!
Він стільки має відкриттів,
Новітніх нано-технологій!
Еколог всього у житті,
Ви не знайдете аналогів!
Мікробіолог й вірусолог,
Професор,також академік
Учений,керівник,психолог,
І Мудрості Фонтан й Потік!
Його Душа- красива дуже!
Широка,сильна,не байдужа!
Характер ,певно,козака!
І дружня для всіх нас рука!
Співаймо Вам «Многії лІта!»
Літературна Ви ЕЛІТА!
Співаймо «Многії літа!
Слава про Вас хай скрізь літа!
***
Рушій науки Ви й її Творець!
Бажаєм ВАм Добра й Надії!
Відкрийте Ви новИй іще ЗАКОН
"Про втілення в життя людської мрії"...
***
Ходьба лікує людську душу...
Цим поділитися я мушу...
І пси тікають шкереберть...
І пил розсіюється вщерть...
З Удаю черпайте наснаги,
А сили із своїх джерел,
Від козаків-беріть відвагу,
натхнення -з ваших ремесел...
А СЛОВО знову возвеличить
До нових поведе висот...
Бо досконалим буть Вам личить,
Велика кількість в Вас чеснот!
З ВЕЛИКОЮ ПОВАГОЮ І ТЕПЛОМ ДО ВАС !
26.03.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784500
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018
[color="#ff0000"][b][i] на роковини В'ячеслава Чорновола
«…У Стародавньому Світі чорний колір
був кольором священної жертви, міченої богом Сонця.
Звідси египетський Чорний Бик – Апіс, давньоруський войовничий Яр Тур,
власне український Чорний Віл».
[/i][/b][/color]
… І прийде в Україну Ч о р н о в і л…
У небеса скипіло споночілі…
В розкриллі чорнім і в розкриллі білім
перелетить смертельний виднокіл.
-Трудітесь, браття!.. Зерня – на порі,
Бо ізорали нивку ч о р н і в о л и…
Нас вороги бороли й не збороли,
хоч омочили кров’ю вівтарі.
Це смак змагань – завзятих і упертих
нас трощено в горнилі Чорних Брам…
Та зріє поле, в небо розпростерте:
В і л яро плужив, а збирати – вам!
Cпасенний Муж, котрий відпив причастя…
Спасенний Муж, котрий причастям став…
Та спопеліє той, хто у зап’ястя
з кровавих крихт
стражденний хліб
украв!
Хай Пієти священні омофори
розвіють пил чумного спориша.
І час проб’є – і сплине на простори
розкута
Ч о р н о в о л о в а
душа…
І спалахом Апостола й Пророка,
з сльозою всепрощення на устах
воззве над Україною високо
не Ч о р н и й В і л, а чорно-білий Птах:
- Прозріте, браття!.. Зерна ж не безкровні!..
«Хіба ревуть воли, як ясла повні»?..
1999, зі збірки "...І все ж - неопалима".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784276
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Маленьке серце, з кулачок.
А скільки може в нім вміститься!
Людський маленький тайничок,
Що може радістю світиться,
Коли в людини все гаразд,
Коли рідня уся здорова,
Коли упевниться не раз:
Зоря все ж світить вечорова.
Проб"ється промінь крізь туман,
Воно не зрадить нас ніколи,
То в рівновазі серця стан,
І не болить воно, й не коле.
Та серце може плакать гірко,
Бо його зраджено й не раз..
І тим сльозам безцінна мірка:
Не ставить сльози на показ.
Гіркими вмиється сльозами
І потече гірка ріка...
І буде жити разом з нами..
Воно до всього все ж звика.
Зітре сльозу і посміхнеться.
Бува по-різному підчас.
Воно від нас не відвернеться,
Воно безцінне, живе в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Маленьке серце, з кулачок.
А скільки може в нім вміститься!
Людський маленький тайничок,
Що може радістю світиться,
Коли в людини все гаразд,
Коли рідня уся здорова,
Коли упевниться не раз:
Зоря все ж світить вечорова.
Проб"ється промінь крізь туман,
Воно не зрадить нас ніколи,
То в рівновазі серця стан,
І не болить воно, й не коле.
Та серце може плакать гірко,
Бо його зраджено й не раз..
І тим сльозам безцінна мірка:
Не ставить сльози на показ.
Гіркими вмиється сльозами
І потече гірка ріка...
І буде жити разом з нами..
Воно до всього все ж звика.
Зітре сльозу і посміхнеться.
Бува по-різному підчас.
Воно від нас не відвернеться,
Воно безцінне, живе в нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782963
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Ітиму до кінця батьківською стезею,
Життя своє фундаменом кладу.
Мостив її він... потом і душею,
Я ж в міць її ще й слово прикладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782651
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
[i]Відійдемо трохи від "котячої"
тематики... Щось у
весни не все
в ладу...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GW6-Po21T-0[/youtube]
[i][b][color="#0f8c08"]Заплакані весни́ зелені очі –
Прозірність їхню застеля туман…
Мізе́рніють весною сни пророчі,
Хутчіш за все у них –
один обман.
Лежить ще сніг – безсилий і регідний,
Оголює зими заочний бруд.
Парі тримать за зиму він не гідний –
Збудила вже весна
поснулий люд.
Земля родюча ребрами вже світить,
І квіт сторожко зустріча весну,
Розставив скрізь вже примулові міти…
Та страдному бурлаці
не до сну!
Весна… Немов – як всі минулі весни.
От тільки – плач… Весни цієї – знак!
Чи зглянеться на неї цар небесний,
Щоб жити вже по-новому,
інак?
Нехай би лютень взяв з собою люті,
Що глибоко у зиму проросли,
А березень заграв весні на лютні,
Й послали щастя нам небес
посли!
Тоді б і зажили ми з добротою в парі
Й хвалили б сенс прийдешньої весни...
...І магію ночей шалено карих,
Що снили б нам украй
реальні сни... [/color][/b]
14.03.2018
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782204
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Скажу вам знов заср.нці не поети,
Підніжний корм Украйни ворогів.
Чужої власті ви аполегети,
І Світлих Наших зрадники Богів.
Невже страхом так глибоко пройняло,
Розчинене в вас племя сц.кунів.
Єрейське б.дло, сірі кардинали,
Перетворили вас на холуїв.
Загнало вас х.добу у покору,
Тримає в ній тваринний страх.
Хохлів тупих вподобилися хору,
Вас не навчив Батурин… ні Гулаг.
Невже раби все, що було забули,
Забули ви про честь й голодомор.
Кому ж ви молитесь задрипані вакули,
Ви наймити в підс.ічнику м.нор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781710
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Які Тарасу сняться вівтарі
на тій горі, на тім стрімкім узвишші…
Об чім блаженне Слово думи пише
і молиться тихенько до зорі…
Хіба не все їдно! Не все їдно!
Бо ще брати таки не заодно,
бо каламутне ще в джерелах дно,
а в душах повно золотої скверни,
іще пан Біг з Украйни гріх не верне
на голови «воздамшеся за злая»,
і ще не раз Скорбота заволає
своє «кру-кру» у сиву далину
і зродить сніп зони́, чи полину,
на пагорбах і зрівняних могилах…
Але й на те і кров шумує в жилах,
аби вчитать молитви «Кобзаря»
не те щоб в лад… і рівно монотонно,
а гнівно так… огненно- співно-мовно,
кому на спалах, а кому на жах,
кому на хрест, зчорнілий в попелах,
аби збудить останнюю колоду,
аби нову поезію, як моду,
не бамкали в пустопорожній дзвін,
бо він як Бог… Все чує й бачить Він…
…І нам не все одно, бо ми ще в силі,
бо «Заповіт» співаєм на могилі,
бо материнський горнемо сувій
до душ обпалених… Народе страдний мій,
увий вінець… чоло вінцем увий…
Допоки зорі попід небесами
Тарасовими виснуть голосами,
а над колисками туркочуть ніжно мами
своїм жаданим чадам,[color="#ff0000"][b] [i]Ти – живий[/i][/b]!
[/color]
[i]зона́ - хвороба хлібних знаків, сажка.[/i]
Увійшов до збірки [b]"...І все ж - неопалима"[/b]. - Львів:Логос,2000-2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781144
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.03.2018
Душа й досі у кайданах,
Бідна підневільна.
Та не станем вуркагани,
Всі ми на коліна.
Згорить в полум’ї кадило,
Докору мірило.
Не діждеться темна сила,
І не спалить крила.
Збереглося в наших генах,
На крилі соколи.
Кров нуртує наші вени,
Не зламать ніколи.
Не діждетесь враже сім’я,
Не вмремо й не згинем.
Славу нашу незбориму,
Ніхто не зупинить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781150
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018
Сьогодні вам найвищі бали,
Як промінь сонячний в вікні.
Найкращі вам слова лунали,
Ви… соти меду в бурштині.
Ми любим вас за ваші чари,
За дивні очі… в глибині.
Дай Бог щоб ви не бідували,
Щоб згинув смуток в далині.
Щоби ви щиро посміхались,
Щоб снився рай не лише в сні.
Щоби не плакали, співали,
Були, як ружі по весні.
Щоби, як завше все встигали,
Щоб були добрі ви й не злі.
Щоб нас барбосів цінували,
І чарку ставили в будні.
Щоб ви ще й нас оберігали,
Щоб час спиняли на коні.
Щоб з нами в парі вікували,
А не тримали у ярмі.
-Звичайний гумор ви сприймали…
Хто ж капітани на кормі?
Щоб вас кохали… й ніжно звали:
«Зозульки наші чарівні».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780668
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 08.03.2018
А дід пішов за обрії орати,
Мов не на вічність, а на день чи два…
Розгріб турботи звичні біля хати,
Із вилами пройшовсь біля хліва.
Напхав у ясла сіна, щоб корова
Під вечір не урвала молока.
Поправив у печі тоненькі дрова –
Й рудий огень урізав гопака!
В думках розклавши наміри по буднях,
Поворкотів, що молодь вже не та,
Що їм би тільки спати до полудня,
І усміхнувся… Ох, літа-літа.
Бо що йому, старому, ждати смерті,
Якщо життя тримає на плаву?
Ще сили є, аби кути підперти.
А молоді́? Нехай ще поживуть.
Отак собі у роздумах і праці
Провадив день старенький чоловік…
А світ гудів мільярдами вібрацій,
Які зливались ув один потік.
Зима лежала біла і кудлата,
Коли побрів за овид сивий дід…
І вікнами заплаканими хата
Йому охрипло застогнала вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780135
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[i] Як продовження «котячої» тематики,
на прохання окремого «літературного»
бомонду, примушу свого ЛГ говорити.
Рефлексами, а при необхідності
й співати людським
голосом… [/i]
[youtube]https://youtu.be/fhI19sy8jEU[/youtube]
[i][b][color="#29058a"]Як вже було сказано іншим віршем*,
мій Кіт – титулований, вчений…
І хоч допоміг він при пошуку тем,
зі мною не був завше
чемним…
Така вже, напевне, природа в Кота:
то лежнем лежить – куль соломи,
то злість випадкову на вус свій мота,
немов буревій той
«Палома»**…
Чудує подеколи, мов скоморох,
працює під блазня, паяца…
Й тоді не підходь – хоч один чи удвох:
відкусить язик, а то й…
яйця!
Бува, накидається він на слова –
знічев’я, дарма... Але рясно...
То, певно, у Нього болить голова
і рецидивує па-яц-
ність…
Та в захист від нього є декілька слів,
якщо не послуха – ломака.
Бо розуму в Нього – на кілька ослів,
хоч зовні – маленький...
Макака.
Такі ось бувають учені коти
підступні, хоч зовні – послушні…
І ними дивуються в псарні хорти
і всі віслюки у...
конюшні![/color][/b]
25.02.2018
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777175
**Ураган , що пронісся в Атлантичному океані і над
Островом свободи у 2008 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779227
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]
За що винити випадковість?
Чужі зустрілись просто так.
Лишиться згадкою натомість,
Якій ціна була п"ятак.
Це доля просто посміялась,
Бо влаштувала таку гру.
Вона це любить, так погралась.
Надала віру в доброту.
Та зазвучали ноти фальші,
Була обірвана струна.
Чи грать не вміли його пальці,
Лилась мелодія сумна.
А серце слуха й розуміє,
Що все проходить й це пройде.
Воно пробачити зуміє,
У відчай все ж не упаде...
Проходить все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zHX9ycFiLAs[/youtube]
Хорошим друзям я дарую посмішку..
Нехай щасливим буде кожен день.
А сміх і радість будуть вперемішку.
І буде так у свята і будень..
Від сонця заряджайтесь позитивом,
Нехай обходять болі і жалі.
Життя навколо хай буяє дивом.
Хороші друзі - скарб в нашім житті.
Ви цінні тим, що можете прощати,
Ніколи не покинете в біді.
Найкращими я можу вас назвати.
Я дукую всім вам, хто до душі.
Нехай у вас примножаться щедроти,
А серце не каратиме дарма.
Нехай щасливі будуть в вас польоти...
За все хороше я бажаю вам добра...
----------------------------------------
Прощаю всіх... Простіть й мене, якщо
комусь я завинила..
( Неділя Прощення)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777656
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
«Моє Eб-серце – моя мати!
Моє Eб-серце,
Яким я відродив існування своє!»
(Єгипетська «Книга мертвих»)
Фараон Іхтамнєт
Перетворився на мумію,
Він збудував собі піраміду
З порожніх сірникових коробок,
Він чинить требу богам
Сету, Амат та Серкет,
Приносить жертви богам пустелі:
Солдатиків бронзових
На олтар собакоголового привида.
Фараон Іхтамнєт
Жрецям Лабіринту Но
Наказав розпиляти каміння
І вибити ієрогліфи:
Піснею Сонця прославити
Бараноголових сфінксів.
Фараон Іхтамнєт
Збудував храм із порожніх пляшок,
Сів до човна дірявого –
У корабель волоцюги Ра:
«Відвезіть мене до іншого берега Нілу!»
Несуть жреці папірус,
Скрадають жреці гімн словоблудний,
Славлять нікчемного фараона –
Будівельника пірамід сірникових,
Копача великих каналів
З одної калюжі до іншої,
Творця мостів великих
Від кучугури до кучугури,
Завойовника Нубії –
Золотої пустелі духу,
Фараон Іхтамнєт –
Повелитель Та-Меху, Та-Ше, Та-Шемау
Збудував собі гробницю
Зі сміття будівельного
І чекає – не дочекається,
Коли його там поховають
Раби Міцраїм-країни,
«Роботяги» країни Та-Кемет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776846
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVjl-7BkpDI[/youtube]
Дякую Олексі Удайко, що надихнув. Хоч теми у нас різні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
------------------------------------------------------------------
Про крила я не мрію, не літаю.
Все вчуся твердо по землі ходить.
І головне: не впасти, добре знаю,
Якщо ж впаду, не так уже й болить.
Мабуть, тому й не виростають крила:
З дитячих літ лякаюсь висоти.
Чомусь завжди я мрію про перила:
Занадто я боюсь тепер сльоти.
Твоя рука - надійні мої поручні.
Схилюся, коли вже не буде сил.
В душі моїй не буде й тоді порожньо,
Коли побачу, що ти теж без крил.
Та що казать: у мріях теж літаю,
Коли тебе захочу я обнять.
В цей час мене чекаєш, добре знаю..
А, може, все ж навчитися літать?
Політ душі не схожий на пташиний,
Душа здола безмірну висоту.
Її політ казковий, мелодійний.
В польоті випромінює красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775439
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Не треба
стільки слів… то глибина.
Дурман-трава. Чар-зілля. Дика рута.
Морська вода в прогалинах човна.
Невільниця,
безпомічно прикута
До райського
квітучого куща.
Волосся мідь поглинуть сині клени.
Благаю, промовчи!.. ця глибина
заповнила тебе
й пройшла крізь мене.
Коли уже ні слів.
Ні сліз. Ні сил.
Відлуння звуків і безглуздість літер.
То вітер нас сьогодні освятив.
……………………………………то вітер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775057
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Сніг, мій по сонцю й повітрю сусід,
Землю сховав від війни...
Бе́зуме білий, хіба ж так рятують світ?
Сніг, мій дружочок єдиний,
Виказав землю війні -
Почервонів
Після снаряду виття.
Падає, падає сніг
Прямо у сон
Хлопцеві після життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768253
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 29.01.2018
Грабують нас щоденно без зупину,
Шматуть сиву неньку ще живу.
Заради траншу нищать сиротину,
Щоби загнати в яму боргову.
Лукаві, підлі цюрики державні,
Тарифами грабують нас і б’ють.
Доходи ж і розходи не співставні,
Але на це «соколики» плюють.
Злиденні наші пенсії й зарплати,
В них недосяжні… обра.і ж в руля.
Уміють говорити… і брехати,
Талановиті… виплодки Кремля.
Наш гіркий біль «святим» до ж.пи,
За мурами… із толерантних ржуть.
Готують нас відстійником гейропи,
В країну Світлу щедр.ків везуть.
Щоб легше було стадом управляти,
Щоб більше ще посіяти розбрат.
Новий… неб.сний… сра.ль збудувати,
Нас на коліна ставить дємонк.т.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773448
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Мой Бог, Тебя благодарю за солнца яркий свет
И серебристое луны мерцание.
За непрестанный ход планет,
За звездный мир и неба созерцание.
Творить не перестанешь никогда!
И этим радуешь Свое творение.
За это все - честь, слава и хвала
Тебе, мой Бог, Тебе, благодарение!
Ты - вдохновитель мой! А я - поэт, который лишь
Сосуд в Твоей большой руке.
Я вижу, сколько благ Ты мне даешь,
Как хочешь мне раскрыться в полноте...
Мои стихи - они ведь из души,
Безудержным потоком проливаясь,
Текут... А я, почти не замечая -
Так принимаю дар Твоей любви!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771624
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 17.01.2018
[i]Всім, хто хочуть мати
та мають діточок,
внуків, правнуків...[/i]
[youtube]https://youtu.be/WoCBHKlotiI[/youtube]
[i][b][color="#073e78"]Недарма квіточками звуть дітей,
Бо зерня прокидається із квітки.
Коли нема їх – темно без ночей,
Кохання у житті вінчають дітки.
І хай ти батько, мати чи дідусь,
Чекаєш зерня як свою кровинку.
Не вірте в те, що сказане комусь:
«В житті не чаю на свою дитинку».
Приспів:
Любітеся, кохані, за життя –
На світі тім не матимете права!
І хай в вас буде не одне дитя –
Радітимете ви і дід, і прадід…
На дітках бо плететься родовід,
На них, жаданих, квітне вся держава.
І усміхнеться в вуса бравий дід,
І відгукнеться квіткою купава.
І грішно тим, хто дитинча вбива,
Нехай в утробі, в батькові чи в сині:
В землі убитій не росте трава,
Лелеки не кружляють в небі синім.
Тримаймо пальці о́хрест на зорі,
Щоб день явився сонячним і тихим.
Бо діти родяться, коли в борні
Візьмемо мир, і в нас немає лиха.[/color][/b]
[/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771769
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Не бійся! Не лінуйся! Не бреши!
Дрібницями всерйоз не переймайся.
У борг в чужого - юде не проси,
Від свого допомоги не цурайся.
Свою рідню, дітей не ображай,
І не завдай для ближніх шкоду.
Не вір чужинцю… їм не довіряй,
Бо віра вірна лише свому роду.
Свого на йоту навіть не віддай,
Як схибив яко' вмій відповідати.
Ще... ворогів ніколи не прощай,
Тримай надійно меч розплати.
Не май у справах щось з ж.дом,
Бо без душі залишися і хати.
Не будь ніде, ні перед ким рабом,
Щоб предки поважали й Ненька мати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771384
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2018
В самозвучной вселенского дна тиши
Где на ветках остывший ноябрь застыл
Ты сама разрешила в окне души
Мне глазами твоими увидеть мир.
И полотнами звук нарастая льет
Каждой краски сокрытый от взора крик,
И ложатся следы неизвестных нот
В реки строчек диктованных кем-то книг.
Здесь, на грани тебя, ощущая вдох
Каплей Жизни гранатовых слёз руки -
В моих жилах поёт безначальный бог
И мистическим гимном горят виски…
Мы с тобой беспросветно теперь близки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704428
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 13.01.2018
Если яшмой украсить мрамора нежный плен.
Тайну вызнать у птицы. Жизнь заключить в дыханье.
Дверь мечты отворить, держась невесомых стен -
Нет не в грёзах, увидеть можно её глазами…
Только петлями душат вёрсты, узлы границ.
И когда полиняют силы, перстом воздетым
Легче отзвука, нить последняя сможет лишь
Веры слабое семя сильным наполнить светом.
Странно слышать тебя не видя. С тобой идти
Странно, чувствуя жизнь в пространстве ином, кругами.
Ветер море целует. Во́лны закат зажгли,
По́лнит воздух надежда встретить тебя глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 13.01.2018
Если яшмой украсить мрамора нежный плен.
Тайну вызнать у птицы. Жизнь заключить в дыханье.
Дверь мечты отворить, держась невесомых стен -
Нет не в грёзах, увидеть можно её глазами…
Только петлями душат вёрсты, узлы границ.
И когда полиняют силы, перстом воздетым
Легче отзвука, нить последняя сможет лишь
Веры слабое семя сильным наполнить светом.
Странно слышать тебя не видя. С тобой идти
Странно, чувствуя жизнь в пространстве ином, кругами.
Ветер море целует. Во́лны закат зажгли,
По́лнит воздух надежда встретить тебя глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 13.01.2018
Старый на росстани ждёт, серебрясь, алтарь.
Гордой симфонией кружатся в танце тени.
Дымкой лесов согревает, смеясь, январь
Оттепель, - весть донося неземных владений.
Знаю, не внемлешь грозящей судьбе пустой.
Ложью всесильной прошитый не страшен также
Полог пророчеств, пропитанный блажью, тьмой:
«До полосы проведу, и не нужен дальше».
Если отринешь в пути, сохранить позволь
Теплые капли, которые морем вылью:
Вечность поёт обнаженная веры боль,
Дышит бессмертно холодной и светлой пылью.
Знаю, захочешь в пути потушить фонарь,
Спутать следы, целовавшие ночь когда-то.
Мне никогда не найти к тишине возврата:
Знаю – на росстани ждёт серебрясь алтарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714402
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 13.01.2018
Заніміли над ставом верби,
Ледь дзвеніло над ними небо,
Замовкає пташина пісня –
Все чекає, що буде після…
Місяць виплив уже із хмари,
Пасти вивів зірок отари,
З-поміж верб заглядав до ставу…
Впав у нього… Ось-ось дістану,
Зачерпну його із водою,
У човні з ним всю ніч простою.
А як ранок зарожевіє,
Місяць з рук утекти зуміє.
Подивлюсь на свої долоні,
І здається, що я в полоні
Вже у сонечка, а не в місяця.
Жаль, в долонях воно не вміститься.
20.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Жерла вулканів жадають пожертви,
Пащі відкрили у прагненні жерти.
Кинуто жереб, жадоба спеклася.
Світ поділився на клани і класи.
Хочеться – хвої, вона – на закланні,
Сосни, ялинки на схилах останні
Ладні – у прірву, лише – б не у зали.
Їх же у жертву традицій зрізали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770723
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
На поріг завертає Даждьбог,
Україна моя - воскресає.
Скоро викине нечисть Парох,
Із Синами в цей світ повертає.
У сузір’ях зірки запалив,
Нам у Всесвіті силу черпає.
Сліпу темінь Святий освітив,
України… скрижалі виймає.
Свята ж рідні у нашій душі,
Неспроможні їх зайди скарати.
Відійдуть лише назви чужі,
Не дали ж наших свят відібрати.
Не співатимем оди чужим,
За Богами своїми тужава,
У печінках єрейський режим,
На шприцах уже голка… іржава.
Своє виправим предків числом,
Полотнище святе перевернем.
Заметемо чужих помелом,
Імена свої кровні повернем.
Повертають уже з «манівців»,
Волхви – вої… князя Святослава.
Своїх славимо… рідних богів,
Тож Даждьбогові нашому слава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770143
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Як, чого так, низько впали,
Чи ж не чули Кобзарів?
Бога рідного зміняли,
Й світ у темряві змарнів.
В церквах злодії, путани,
Жи.и в раді й атя… ман.
Кагєбісти - капітани,
Славлять С.ру і Йорд.н.
Єр.сл.м у нас будують,
Явно хлопчики… не фарс.
Всьо в офшори колядують,
Й не питаються у нас.
Вкрали стрижні з Вавілону,
Розплодилась сарана.
Тож звільнімося з полону,
Баба… встала… камяна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770157
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Господь наш Світлий предків, одноликий,
Нам дав свободу й нас боготворив.
Даждьбог у нас єдиний - Сонцеликий,
Синів своїх Богів і нас любив.
Свою подобу дав онукам - розум,
З Коша сузір’я свічку запалив.
Щоб приклонялись Вітрові і Грозам,
Щоб розвивався люд його й творив.
Щоб жив з Батьками в мирі і злагоді,
Для нас і небо й зорі прихилив.
Щоб не вмирала гідність у народі,
Нам душу дав і лід в ній розтопив.
Леліяв Бог нас, тішився з Синами,
В тисячоліттях раєм нас водив.
Як впала з Неба хмара з плазунами,
Любов його, народ мій, розгубив.
Століттями нас тішили брехнею,
Чужий єрей нас зраджував, дурив.
Не будь рабом, проснися вже, душею,
Допоки Суть онучку, не зганьбив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769688
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Мене у всьому забагато,
Ридали бабця, мама й тато.
Нещасний я.
Терплять і дітки і онуки,
Ромали предка перестуки.
Яскравий я.
Я можу випити й гульнути,
Бабулю часом обманути.
Гуляю я.
Найбільш холєра їй дісталося,
Як би ж воно у путнє склалось.
Гарячий я.
Наллю я чарку й бахну махом,
То може стану ще монахом.
Бідовий я.
Щоправда й гумору багацько,
За що б не брався, завше хвацько.
Щасливий я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769654
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Мене у всьому забагато,
Ридали бабця, мама й тато.
Нещасний я.
Терплять і дітки і онуки,
Ромали предка перестуки.
Яскравий я.
Я можу випити й гульнути,
Бабулю часом обманути.
Гуляю я.
Найбільш холєра їй дісталося,
Як би ж воно у путнє склалось.
Гарячий я.
Наллю я чарку й бахну махом,
То може стану ще монахом.
Бідовий я.
Щоправда й гумору багацько,
За що б не брався, завше хвацько.
Щасливий я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769654
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Ви - світло світові...
Мф.5:14-15
Напередодні світлого дня Різдва Христового, вважаю своїм обов"язком, а також щирою сердечною потребою, розповісти коротку історію життя простого та водночас надзвичайного хлопця з Дрогобича - Віталія Стецули.
Вперше з його віршами познайомилась років зо два тому, на сайті Клубу поезії. Сказати, що була здивована чи вражена прочитаним, занадто мало, щоб передати те, що тоді відчула...
Глибокі, сильні о́брази... Влучність і краса слова... Сплетінння реального та містично-інтуїтивного, того, що не побачиш на поверхні, а можна відчути тільки душею. За цим авторським арсеналом виразно відчувався його тонкий душевний світ, вразливий та сильний водночас. А ще - приголомшливі своєю потужністю знання, якими володів.
Подумала тоді: "Якщо в двадцять можливо ТАК писати, то років за десять ... п"ятнадцять... двадцять, озброївшись життєвим досвідом, цей поет досягне такого масштабу, який осягають тільки насправді обрані".
Восьмого жовтня випадково натрапила на інформацію в Фейсбук... Там йшлося про смерть Віталія Стецули, про що повідомляв дрогобичан старший брат поета.
Перечитувала вдруге... Втретє... А тоді відкрила сторінку Віталія на цьому сайті, щоб співставити і перевірити дані... Ніяк не вкладалось в голові, що мова саме про "того" Віталія, про Віталія Стецулу, якого знала за його віршами.
Віталій ніколи не оприлюднював свої фото, ніколи не ділився тим, як і чим живе. Тому смерть хлопця стала справжнім потрясінням для його друзів і шанувальників з Клубу поезії. Та, напевно, це лише один з доказів тієї величезної сили духу, шляхетності та мужності хлопця, який жодного разу нікому не обмовився про тяжку хворобу, якою страждав вже з перших років дитинства.
Віталій хворів на тяжку недугу, внаслідок якої атрофувались м"язи. Вже в дитинстві йому було складно ходити,- м"язи не виконували своїх функцій, він втрачав контроль над тілом, часто падав...Було, навіть, важко і боляче ковтати. З часом хвороба прогресувала, викликаючи патологічну втрату ваги.
Та фізичні страждання не зробили з хлопця затворника, не зіштовхнули в прірву відчаю та зневіри, не змусили опустити рук...
В початкових класах Віталій відвідував Дрогобицьку загальноосвітню школу імені Івана Франка. І хоч було неймовірно важко, та він мужньо долав хворобу, усім своїм дитячим серцем тягнувся до однолітків та вчителів. Зносити всі прикрощі кволого тіла допомагав старший брат, який теж тут навчався. Вчителі пригадують, як той часто допомагав Віталію підніматися сходами на верхні поверхи навчального закладу.
Та час, коли хлопчина більше не зміг переступити поріг школи та рідного класу, був невідворотній. Від тоді його розрадою стали візити вчителів додому, які приносили не тільки знання, а й відчуття повноти життя. Траплялись випадки, коли хтось з вчителів занедужував і не міг прийти (часто з причини безпеки самого хлопця, організм якого був особливо вразливим). В такі дні Віталій почувався вкрай нещасливим, наче недоотримував чогось життєво необхідного.
Завершив шкільне навчання майбутній поет з відзнакою. Вже тепер моя донька, яка теж навчалась у цій школі, пригадала випускника, який отримував нагороду, виїжджаючи за нею, в інвалідному візку.
По тому, жага до знань, мета знайти своє місце у цьому світі, любов до життя та до людей, додавали ослабленому хворобою хлопцеві сили далі і далі прямувати вперед.
Новим досягненням стала юридична освіта, яку Віталій здобув дистанційно в Сумському університеті.
І було ще щось особливе... Особливі ліки від болю і відчаю. Те, що робило життя гармонійним, світлим, оптимістичним... Це була поезія. Вірші, які писалися душею, вірою і любов"ю. Любов"ю до життя, до Всесвіту, до людей, до Творця.
Тепер розумію, чому життя Віталія Стецули мусило бути коротким спалахом. Він прийшов у цей світ як місіонер... З метою донести, до кожного з нас, промінчик світла, яким був. Стати прикладом того, яким має бути життя, до котрого ми покликані.
Як часто ми марнуємо час?
Як часто неналежно докладаємо зусиль, щоб вдосконалювати свій інтелект, розвивати фізичні можливості, збагачувати свою духовність?
Як часто нарікаємо на звичайні життєві турботи, відмовляємось долати елементарні життєві труднощі, бажаючи, щоб наше існування було виключно безтурботним, легким і приємним?
Як часто впадаємо у відчай, зневірюємось у власних можливостях, і це при тому, що обдаровані усім необхідним для повноцінного життя?
Як часто забуваємо про інших людей, про їхню потребу в підтримці, в дружньому, теплому слові?
Мусимо ще цього вчитись... Щодня, щомиті, безперервно! Віталій, сам потребуючи підтримки, ніколи нікому не скаржився, не нарікав... Навпаки! Дарував віру і оптимізм, розраду та підтримку. Одними з останніх його слів були слова, сказані в розмові з поетом Клубу: "Коли вже нема надії,- залишається тільки Любов..."
2017 року, весною, не стало матері Віталія, яка присвятила своє життя хворому синові, була його опорою. І хоча у хлопця залишалася прекрасна родина, яка піклувалася про недужого, очевидно, втрата найближчої людини підірвала життєві сили юнака.
Життя Віталія Стецули є прикладом людської гідності і мужності, прикладом безперервної боротьби і перемоги людського духу над нездоланними обставинами.
Його житття - наче нагадування кожному з нас: де б ми не були, якою б справою не займались, наше призначення - бути "світлом світу".
" Ви - світло світові. Не може укритися місто, яке стоїть на верху гори. І, засвітивши свічку, не ставлять її під посудину, а на свічнику, і світить всім у домі".
Мф. 5:14-15
"Ви - рід обраний,... люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви в чудове Своє світло".
1 Пет., 2:9
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
ID: 714803
Рубрика: Вірші, Езотерична лірика
дата надходження: 27.01.2017 20:13:31
© дата внесення змiн: 29.01.2017 08:58:59
автор: Віталій Стецула
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
ID: 732951
Рубрика: Вірші, Філософська лірика
дата надходження: 11.05.2017 20:38:38
© дата внесення змiн: 11.06.2017 15:55:01
автор: Віталій Стецула
Особистість людська - дуже точна й тендітна робота,
У ній кожна деталь має свою причину і сенс,
Круговерть коліщат реагує на зовнішній дотик,
І так легко пошкодить довіри тонесенький ген.
Коли хочеш любить, бережи і чужу ідентичність,
Не втручайся у те, що не можеш сповна зрозуміть,
Бо різке та надмірне наближення може і знищить
Оболонку душі та весь збурити вміст.
Коли хочеш давать, подаруй необмежену волю,
Не вертають в полон, але тільки у щедрості сад,
І відплатять тобі найщирішим визнанням любові,
Дасть торкнутись себе лиш незлякана путом краса.
Не чекай від людей те, що прагнеш для себе самого,
Бо у кожного є своє бачення, вибір та ціль,
Але будь тим вікном, що так вірно чекає з дороги,
Коли навіть веде за собою твій гість заметіль.
Бо любові байдуже до того, що вас розділяє,
Хто лиш рівно іде, хто звернув у неправильний бік,
Вона просто вкриває плащем із невидного сяйва,
Залишаючи кожного вірним самому собі.
ID: 700261
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 13.11.2016 11:45:44
© дата внесення змiн: 13.11.2016 11:45:44
автор: Віталій Стецула
https://drive.google.com/file/d/1BQjjt9vrD_8y8y61bwoMqlYe6_isDXRX/view
Особливу подяку складаю вчителю англійської мови Дрогобицької загальноосвітньої школи ім.І. Франка, Ніколаюк Галині Василівні, яка зібрала та надала інформацію про життя Віталія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769857
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Там тиша німа стояла,
Під зорями спала ніч.
В росі трава застигала
Побіля доріг узбіч.
Здалося: життя спинилось,
Завмер у тривозі час.
А мо’, від війни стомилась
Ця ніч і рятує нас?
А може, Донбас повірив,
Що ми не є вороги?
Чим думав же він допіру,
Смертей стільки навкруги?!
16.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769389
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
В них гроші перше місце мають,
Їх почуття з твердого кришталю.
Стабільність… у фінансах обирають,
А вже по тім господаря й сім’ю.
Коли в цій цілі, просто підкоряють,
Вимогливі і спротив не терплять.
Як птиця в клітці золотом сіяють,
Ніщо вже їх не може засліплять.
Якщо ж обидять, то не забувають,
Таких у стійло ставлять в ряд.
Найменше знаків всіх вони страждають,
Тож зрада їх бо в лапах вад.
Різкі бувають… і наносять рани,
Нервові примхи мають, егоїзм.
А ще вони великі критикани,
Хоча цей знак насправді оптиміст.
До довгих літ по праву доживають,
В крові у них знаходиться азарт.
Ступенів як - найвищих досягають,
Хоч в них за звичай пізній старт.
Розумнії, відважні, музикальні,
Земний бо - ж камінь – малахіт.
Розчотливі, як стерви, геніальні,
Якщо ж вам вірять, то відкриють світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769348
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
[i]Така весела та усміхнена зима...
Нам, людям, не під стать.
Але радіймо! Хоч стримано
та - п'яно...[/i]
[youtube]https://youtu.be/ywEegcWR_b8[/youtube]
[i][b][color="#640569"]Зима… зима… Округ – зима!
Зима... Мов літечко проснулась,
Бо снігу не було й нема –
Зима об весну спотикнулась.
Сміються й плачуть горобці:
Нам солодко б купатись в просі,
А де ж морози ваші ці –
На небі грає світла осінь
А як же, зимо, бути нам,
Усім цілком статечним людям?
Як вірити зимовим снам?
Думки настирно весни будять.
Сміються й плачуть горобці.
Стрекочуть мідіа-сороки:
Несу в життя на каблуці
Свої родинні мужні кроки…
Подивувала нас зима –
Всміхнулась світові весняно!
Хоч раю на землі й нема,
Радіймо! Стримано, та п’яно…
[/color][/b]1.01.2018,
Кельно, ФРН
[b][color="#ff0000"]ПРИСВЯЧУЮ ВСІМ МОЇМ ДРУЗЯМ -
НИНІШНІМ І НЕ ДУЖЕ, СТАТЕЧНИМ
І МОЛОДИМ, АЛЕ ЩИРО І ГРЕЧНО!
ВСІХ. ВСІХ. ВСІХ З НОВИМ РОКОМ!!![/color][/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769072
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Вранішня мла, мов кефір, прохолодна й густа,
Краплі загуслі, як бісер, срібляться на сходах…
Є такі дні, коли слово вмерзає в гортань,
Міцно стискає за горло, спираючи подих.
І ні ковтнути, ні вирвати з себе клубок,
Не розімкнути зненацька це замкнуте коло!..
Поки планета Земля робить звичний виток,
Ти випадаєш з реалій і стишуєш голос.
Ти намагаєшся скласти докупи свій день
З крихітних дивних відрізків, з мозаїки митей,
Поки над хмарами віхолу грудень пряде,
Поки вікно твого серця од світу закрите.
І не важливо, що кілька худих сторінок
В календарі залишилось до року Нового…
Є такі дні, коли робиш невпевнено крок
І розумієш, що тут, між людей і зірок,
Можна в житті покладатися тільки на Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768358
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[i]Тут трохи реальності
(зима ж така) і видумки:
марці, мавки, вітровії тощо...
Але
вже
як
є.[/i]
[youtube]https://youtu.be/nb5HWIavI_Y[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Покохав блондинку…
Вітре-вітровію,
розстібни доху їй,
я ж бо сам не вмію.
Розпусти бретельки – десь там милі перса…
А блондинка гарна. Видно, що із перцем!
Чарівну блонпинку торкать не посмів він...
То ж просив пройдисвіт вітру-вітровія:
«Демонструй мені ти всі принади тіла,
Розпитай у неї, що б вона хотіла!
Та погладь їй сукню, розчеши їй коси,
Ще узнай в блондинки, що під сподом носить.
Я десь у прихожій… приховав пакунок,
там для молодої – цінний подарунок…
Ще спитай кохану, чим зігріти душу,
знати щоб допевне, що казати мушу.
Натякни, як зм’якне, чи запросить в хату,
щоб в зимову хугу переночувати…»
Все зробив, як треба, вітер-вітровійко –
правду про блондинку козаку повідав:
«Краля молода ще… дуж-же вже красива,
має все при со́бі… ще й велику силу.
Зустрічі з коханим пестує в надії,
та тебе, козаче, ледве чи зігріє –
в неї довгі ноги і холодні перса,
під мереживами – скаменіле серце».
Оповивши зиму, вітер втік у весни,
щоб вертіти з сонця літу перевесла.
«Певно, ще не час нам в хугу взимку пхатись,
З чічками із льоду не пора кохатись!»
…так подумав марець* й повернув додому,
щоб не остудити серця молодого.
Сніг усохне в лісі – не до запита́ння –
З мавкою-весною на рушник він стане!
[/color][/b]
27.12.2017,
Кельно, ФРН
________
*Березіль, березень./i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768415
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IMpBsw94Q9c[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM[/youtube]
Зимовий вечір зависає в тиші.
Як завжди, волю дам своїм думкам.
Та в вечір цей думки уже тепліші,
Я не роблю аналіз помилкам.
Життя хвилини відбива будильник,
Ніхто не заважає у цей час.
Здивовано поглядує світильник,
Який не тільки в мене для прикрас.
Він свідком є недоспаних ночей,
Коли світанки заглядали в хату,
Не розумів заплаканих очей...
Думки тепер не буду колихати.
Нехай летять в цей час до моїх друзів,
В оточенні, яких я так давно.
Слова мої, не видумка ілюзій,
Вони солодші, ніж міцне вино..
Хто я б була у цьому клубі, ДРУЗІ,
Якби підтримки не було від вас?
Щаслива я тепер у вашім крузі,
І дякую за це вам повсякчас.
Своє добро ви завжди дарували,
Ви не жаліли добрих своїх слів.
Добро у мою душу наливали,
І кожен щиро так сказаь умів...
Хай доброта живе у ваших душах,
За ЛЮДЯНІСТЬ усіх я вас ЛЮБЛЮ!
Вам сказане, ніколи не нарушу,
За вас, МОЇ ХОРОШІ, я молюсь..
--------------------------------------------------
Дякую за підтримку, розуміння, за щирі і ДОБРІ ДУШІ:
Ніні Незламній, Олексі, Удайко, Шостацькій Людмилі,boroda171,Радченко Олі,
Ганні Верес, Ніні- Марії, Лаурі ( Маковій),Волинському Анатолію,Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, Олені Жежук,Валентина Малая, Макієвській Наталії.
Миколаю Волиняку,Крилатій Любові,Надії Башинській,Миколі Карпець,Феї Світла, Анатолійовичу Сергію, Лілеї ( одній і другій), @NN@ , Чайківчанка,OlgaSydoruk, Без,Олеся Шевчук,Зоя Журавка, Корозлик Оксані, Ганні Верес, Любові ІвановіЙ.
Володимиру Версті, Олі A.Kar-Te, Таїсії,Світлій ( Світлані Пироговій).
геометрії, MERSEDES Танюші, Миколі Холодову, Фіалці Олені, Наталці Данилюк.
Пробачте, якщо я, можливо, когось пропустила...
Бажаю всім бути щасливими! Хай у новому році збудуться всі ваші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767984
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Раби невольники недужі!
Заснули мов свиня в калюжі,
В святій неволі.
Т.Г.Шевченко
Віра предків звеличує нас,
В ній добро і любов до Ойчизни.
В ній суворая правда… - Тарас,
У ній сутність народження й тризни.
Предки світлим служили Богам,
А не тьмі потойбіччя Єгові.
Він належить чужим – ворогам,
Щоб привити покірність рабові.
Рідна віра єднає думки,
В ній інстинкт, що зволожує розум.
То єднання, що живить струмки,
То залога і бурям і грозам.
Десять довгих і сірих століть,
Нас єреї церковні гнобили.
Неможливо гріха утаїть…
Русь – Украйні копали могили.
З нір вилазять знов гади й щурі,
Що не мають святого ж нічого.
Та... вже… наші Боги там… вгорі,
Ми щасливі без щастя чужого!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767937
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Як добре в самоті собі пливти
Зимовими вершками серед вулиць,
Де залишки недавні суєти
Вечірні тихі сутінки ковтнули.
Десь блимає багрянцем у вікні
Теплом людським злеліяний різдвяник,
І хрумкотить ще зовсім свіжий сніг,
Як о́приски крихкої порцеляни
Під пресом монотонної ходи –
Такої неквапливої, легкої.
Ув інею весільному сади
Застигли у смиренні й супокої.
І щось тобі від серця відлягло –
Прогіркле, метушливе, перепріле…
Натомість, оксамитове тепло
Наповнило по вінця душу й тіло.
Над стріхами здіймаються дими,
І ти, забувши про звичайну втому,
Втішаєшся красотами зими,
Знайомий шлях відмірюєш додому
Приємним хрустом кроків по снігу
І серця коливаннями чіткими,
Затоптуєш морозяну пергу,
Мазки думок обрамлюєш у рими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767889
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Гортаю знов пожовклі сторінки
Історії моєї України,
А там – неволі чорної роки
І воскресіння не одне з руїни.
Сьогодні знов земля моя в війні:
Відтятий Крим, Донбас залитий кров’ю,
Неначе сам Нечистий зголоднів –
Упивсь війною і насупив брови.
І затремтіла змучена душа,
І вкотре небо про одне благала,
Щоби людей в біді Бог не лишав
І благодать навколо нас лягала.
17.08. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767682
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Я знов лечу в її п'янкі тенета,
Загублений всіма на цій землі.
Чорнилом з вени пишуться сонети,
І линуть в море диво-кораблі.
До неї відправляю я букети
Словами, що палають по крилі
Моїм. І загоряються комети,
Летять та пропадаючи в імлі.
І на столі згоряють між листами
Ті почуття, що окриляли враз,
Дорога плине різними мостами,
Лишається лиш кілька тлінних фраз.
А час летить космічними вогнями.
Я дякую за цю любов піснями.
© Володимир Верста
Дата написання: 16.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755724
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 21.12.2017
Біла паморозь коси накрила –
То є віку і долі печать,
Ще несуть мене віддано крила,
Хочу ж інше життя розпочать.
Я літа на свій досвід помножу,
У слова-оксамит загорну,
В кожну душу зайду-потривожу,
Найніжнішу струну віднайду.
Намалюю не стежку – дорогу
І для себе, й народу свого,
Розділю з ним і біди, й тривоги,
Не розтрачу сумління мого.
Не злякає в путі хай пороша,
Ані грози, ні сильні вітри,
Не купляється доля за гроші –
Тож душі мені це не ятрить.
Лиш зусиллями власними можна
Україну із прірви піднять
І життя, європейське, заможне,
На землі, на своїй збудувать!
13.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766865
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 19.12.2017
Ви не Гетьмани нам репт.лії, вужі.
Ви... байстр.ки холодної сполуки.
Не діти Україні ви моїй - чужі,
Ви.. зради гріх.., м.тусиної злуки.
Ростали... вдаль... тумани і обман,
Розбуджені довкруж могили і кургани.
Вкраїни йде... наш славний Отаман,
Ой, зачекалися ж, спокручені Майдани.
Веде його... хоробрий Св'ятослав,
Ідуть Сірко, Мазепа, Сагайдачний.
Небесних предків світиться Триглав,
Вкраїну будить... батько необачний.
Піднявся Сокіл в крилах над Дніпром,
Збудився степ ... видолинки і кручі.
Й пливе сміття у море... - у розлом,
В клубок сплелись рептилії гримучі.
Щурі... гладкі й перевертні Руси,
Що під хрест.м ходили б.снуваті.
Як стоки в грязь... любителі м.ци,
Померлі вже... і в темноті зачаті.
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766803
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Я люблю тебе неню свята,
Батьківщино моя сумовита.
Гнуть ординці і нечисть люта,
Як могила в степу ти розрита.
Ні! Ніколи тебе не продам.
Для тебе буду мріяти… жити.
Ради тебе життя я віддам,
Щоб могли мої внуки творити.
Українно! - Душа ти моя.
То левади твої… водоспади.
То травневі пісні солов’я…
Хіба ж душу можливо продати?
Нехай пекло присниться вужам,
Мужні внуки… відв’язують коні.
Тебе рідна чужим... не віддам,
Досить сльози втирати солоні.
Приспів:
Гей, ви думи сивочолі,
Хай обійде вас журба.
Нам же писано на долі,
Воля браття... не ганьба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766397
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
[i]Тепло чи холодно, але... зверстано...
за умовами та вимогами
[color="#090569"][b]"Новорічного
тепло-
слів'я" [/b]
[/i][/color]
[youtube]https://youtu.be/hcOY84xL5-c[/youtube]
[i][b][color="#1d0452"]Рік притомився в нестримно-диявольськім та́нці –
він, наче мавр, все живе на землі переміг…
Осінь віддала всі чари і сни до останку,
нив’я
зоравши – солодких плодів переліг…
Снігом укутала землю зима-королева,
ліс потонув у дрімотно-теплесенький рай...
В небі дзвенить від морозу струна металева –
грайся,
природо, у зиму! І, граючись, грай!
Фуги, кантати, симфонії й щебет сопілки –
щастя мелодії й зроджене ними життя
сло́ва із барв, що назбирані ревністю пчілки, –
вірша
нового, мов матері рідне дитя…
Словом поети кмітливі весну повертають…
Ранок рожевий природу, що спить, зустріча!..
Словом своїм я майбутнє натхненно вітаю…
Гасне
у променях сонця небесна свіча…[/color][/b]
28.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765922
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 13.12.2017
На носі,- початок зими,-
А ЇЇ як нема,- так і нема...
Вона десь там, далеко...
За Хутором... Отим, що
Михайлівським зветься...
Екран горить,- і точиться розмова, -
Привіт, мій світку!.. Що ти?.. Як ти?.. Де?..
Я в розпачі, голубко чорноброва, -
Що ми творим?.. Ти, - там… А я ніде…
А час не жде… Вже лист упав надворі…
Багато думав… І про те… Й про це…
Не знаю,- ти… Я ж скам'янів від горя…
Нам би зустрітись,- щоб лице в лице…
Вдихнути подих, заглянути в очі,-
Відчути рук забутий водограй...
Ти пам'ятаєш ті травневі ночі,-
Тих почуттів розбурханий розмай?..
Потім розбіглись,- ця війна триклята,
Ці подихи розжарені її,-
Оці "брати"... Ця куля в твого брата,-
Як помста від донецької землі...
Мобіла зблід… Чи згода, - чи догана,-
Життя морозне чи травневий рай?..
- Лечу до тебе... Буду ранком рано...
- Чекаю, ясочко… Цілую… Приїзджай….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764513
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 10.12.2017
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8kQZHYbZkLs[/youtube]
[i][b][color="#0b9ed4"][color="#04435e"]Чому ламка так між роками грань?
Чому роки метуть – як той осінній вітер?
Прокинешся у безпросвітну рань,
А ранок -
наче півжиття твойого витер.
І котиться воно – немов ковил,
Немов летке у полі перекотиполе…
Й здається – вже не стане більше сил
Почати знов
життя, окреслюючи коло…
Та й там, бува, зустрінеться туман,
Й зітре усе старе, як олівцевий порох,
Й закрадеться в уяву, мов дурман,
Солодкий,
наче та цукрова пудра, морок…
Й захочеться всотати широчінь
І глибину утіхи для душі і тіла…
Нуртує серце і клекоче чин –
Й отримуєш
усе, що суть твоя хотіла.
Велике щастя – здужати себе
І вийти на свою пряму дорогу:
Нехай сумління й стид вас не шкребе:
Себе долання –
то веління Бога.[/color][/b]
05.12.2017.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764206
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 06.12.2017
В житті у кожного свої турботи
І повороти в кожного свої
Хтось пропадає завжди на роботі,
А чиюсь душу забирають журавлі.
Чому вважаєм, що ми житимемо вічно?
І вчинки робим необдумані такі,
А ,може, зараз догорає твоя свічка
У пані Смерті жорстокій руці?
Можливо, завтра вже тебе не буде,
Не будеш вже ходить по цій землі
І що тоді про тебе скажуть люди?
Згадають усі вчинки: добрі й злі.
Подумай, ти прожив життя це гідно?
Чи, може, є багато помилок?
То виправ ти їх, друже, ще не пізно
І з гордістю пройди життя урок.
Живи сьогодні, як у день останній
І вчинки роби добрі, а не злі.
Хто знає, може, свічка догорає
І твою душу заберуть у вирій журавлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760020
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 02.12.2017
[i]Знову піднімає голову 5-та колона, щоб повалити
конституційний лад в Україні, повернути зуспід хід
[b]революційних перетворень[/b] а нашій державі.
Згадаємо, за що полягли і все ще кладуть голови
найкращі сини і дочки на наших фронтах!
Читаймо, "вчитуючись" в прочитане, новоприбулі
члени і членкині нашого клубу:[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526789#com3372467
[youtube]https://youtu.be/0-R7yc3uLZQ[/youtube]
[b] [i]
[color="#02555e"]Чи заржавіли в вас шаблюки,
Вкраїнські дужі козаки?
Чи притупились пера й руки
Творити правду? Чи совки?!
А мо', пішли ми всі на службу
До Путі - батюшки-царя?..
Чи вже померкли воля й дружба,
Дороговказ - ясна зоря?!
А контра барко наступає,
Береться знову за старе,
Бо в серці правдоньки не має
Та своє ґарґало дере!
А ми, вкраїнці, між собою
Не розбере́мось... Нам ганьба –
Не час нам чубитись в двобої,
В похід вже кличе нас труба!
Бо "уКРАХінці" йдуть до краху
І нас туди усіх ведуть,
Не цуплять зайд отих на плаху,
Не зводять єдності редут.
Відтак панують тут ординці,
Леліють лідера свого…
Один козак між українців,
Та й той по імені Міхо![/color]
[/b]
[i]1.12.2017 [/i]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763286
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 02.12.2017
[i]“… прахом “Уста Земель” не вкрив би…”
[b](З міфопоетичного епосу Шумеру)[/b][/i]
Уста Земель в зомлілих кольорах –
так, зрештою, перероста у прах
минуща плоть людська, сповита тлінню…
…Заграй мені мелодію осінню
про неминучий часу падолист,
про предковічний пожовтілий ліс,
цілований у дні плавкі Весною,
що сповнює легені новизною,
вологістю і запахом трави –
як оленицю, юнь свою лови
в передчутті весільної обнови,
бо це твої останні перші лови,
де ти убрана в сукню золоту
і лучиш в ціль наосліп, нальоту…
Уста Земель розніжені. Жита
Колосяться на нивах несміливо.
О, Літечко, влаштуй цілющу зливу,
Бо тут ще бродить пара молода
В зелених снах Царівни Польової –
Вона в цвіту, у шлюбному розвої
Тобі вплітає тою* до коси,
Розлогих трав ледь чутні голоси
Тебе ведуть стежиною кохання…
…Уста Земель стривожені. Остання
спадає крапля з виляглих колось.
Чи то з часів прадавніх повелось
Впадати в сум на злому роздоріжжі,
Пошерхлим листям на семи вітрах
Котитися – і розсипати прах,
Немов Мара, що сіє смертну битву…
…Уста Земель знеможені. Зима.
Нема нічого вічного. Нема!
…Уста Земель нашіптують молитву.
[i]*тоя - архаїчне: туя.
На фото:"Лісова пісня" Лесі Українки, у ролі[b] Мавки[/b] - авторка.
[/i]
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763120
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017
гарбузи –
оранжеві, жовті, червоні, зеленкуваті,
круглі і продовгуваті,
як у ковчегу Ноєвім –
лежать під стіною
у великій кімнаті
…наче парад планет у відкритому Всесвіті…
під міцною скоринкою – соковиті
запаси цілющої м`якоті
от і грудень: синьо-жовті синиці,
як незалежності нашої прапорці,
майорять до завіконної годівниці –
животворних щедрот літа
і для них
запасла гарбуза* помаранчево-золота,
округло випукло живота-ста
…як зима, біліють у годівниці гарбузові зернята
днини грудневої стежка
стрімка і кургу́за:
небосхилом, як городом до річки з горбка,
підстрибом котиться сонячна гарбуза –
щедроплідна, дорідна, здорова,
як священна космічна Корова
01.12.2017
*словники подають "гарбузу" як іменник
виключно чоловічого роду - гарбуз тобто,
але в розмовній традиції широко
використовується і "гарбуза", як іменник
в жіночому роді: у сприйнятті автора
"багатодітна" в плодороднім лоні її -
гарбуза зовсім не асоціюється
з чоловічим родом, тому - автор
вибачається за свідомо допущену
тут "родову" помилку...
врешті, якщо є гарбуз,
то для рівноваги і щедроплідності
має бути і гарбуза (гарбузиха...),
бо інакше виходить, що гарбуз
наш, як олімпійський Зевс,
має здатність самостійно виношувати
і народжувати собі потомків
(Діоніса - з стегна народив,
Афіну Паладу - з голови, здається...)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763362
дата надходження 01.12.2017
дата закладки 01.12.2017
Я питаю себе, і тебе, і його:
Де ті межі, і де ті причали,
Що викрешують праведний з гніву вогонь,
У якому згорять яничари?
Де той вітер, що знає відвагу і честь,
Що одвік оберегом калині?
Адже сивий Дніпро вже у Лету тече_
Незворотно, болюче, неспинно.
Чи заковані в ланці солодких оман
Ми не смієм хребет розігнути?
Нас будити дарма, закликати дарма,
Ми уже научились не бути.
Чи несемо у душах – від шахт і до гір
Нашу ревну останню покуту:
Коли діти – ясир, коли внуки – ясир
Для тенет ненаситного спрута?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762833
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Ревниві, горді часто... і двуликі,
Комфорти люблять, розкоші життя.
Красиві унікальні, милі... сонцеликі,
Акумулюють пристрасть в почуття.
Вогонь невситний, жаром у вугіллі.
Ну що для них іще один роман.
Під шаром попелу , як жар у божевіллі,
Коханці перші з роду - Дон Жуан.
Відважні, незалежні і блискучі,
У суперечності лежить у них життя.
Надійні, розуму яскравого, рішучі,
Тому шукають в шлюбі опертя.
Високі духом, не терплять скандали,
Чутливі, ніжні... вичислять обман.
Похвалу люблять, люблять п'ядестали,
Із них виходить гарний отаман.
Обид, принижень, просто не прощають,
Хоча невірність й зрада в них в крові.
Та слід надійний, вічно полишають,
По сОбі завше... поки ще живі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762654
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 27.11.2017
Думаєш, скупа я? Ані трохи.
Подарую крапельку тепла.
Вийму колючки чортополоха.
Довго витягала, як могла.
Може, тобі сонця вже забракло?
Довго у пітьмі чомусь сидиш..
Серце у депресії заклякло.
Кров свою мовчанням холодиш.
Подарую усмішку ласкаву,
Думаю, розтопить серця лід.
Знаю: любиш ти гарячу каву..
Крил твоїх відновлю знов політ.
Та, дивлюсь: зима уже на носі.
Бачу, що від слів моїх ти зблід.
Десь думками ти літаєш й досі.
Ти ще молодий, та все ж ти дід.
Умощусь зручненько на дивані,
Котик муркотить мені пісні...
Раптом я схопилась в здивуванні...
Треба ж, все побачила у сні..
----------------------------------------
( Прошу, щоб ніхто не приміряв цей вірш до себе.
Це трохи гумору з мого домашнього архіву ).
-------------------------------------------------------------
Дякую всім, хто читав..Бажаю вам приємних вихідних...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762062
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 24.11.2017
(Триптих)
«Не повторюй, як боляче бути травою,
Який зміїний рот має молодий Місяць...»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Перший подих вітру
Не повторюй слова осені –
Намарно – осені сірих Пегасів.
Не повторюй цієї музики –
Музики скрипки холодного вітру:
Най пам’ятають її собаки
Кольору олова з очима-зірками.
Місяць – алхімік старий
Наливає ночей ртуть у чашу серця.
Не повторюй зміїне шипіння
Падолисту-водяника,
Володаря мокрих каменів.
Не повторюй – нині всі змії сплять –
До весни. Доки вино холодне
Крові вужа не стане вогнем.
Не повторюй нічого,
Навіть Сонати Вужа, краще мовчи
Слухай вітер пізньої осені...
Другий подих вітру
Чорні кораблі останніх днів:
Падолистові ночі – це голландці
У камзолах з блискучими ґудзиками,
Яких привів у порти Ямато,
У місто моє без сезонів
П’яний капітан-вітровій –
Одноокий шкіпер холоду.
А вітрила кошлаті...
Кульгавий щур осіннього вечора
Гризе сир рапсодій
У мишолапці музичній:
Де заблукав ти - хвостатий Моцарте,
Волохатий Йогане з чотирма лапами,
Що лишають сліди-ієрогліфи
На партитурі життя?
Третій подих вітру
А я все не вірю,
Що скоро землю крига скує,
Заморозить час-лиходій
Все сподіваюсь на щось
(Намарно).
А я все не вірю,
Що голим деревам-повіям
Набрид холодний дощ-злодюжка,
Що вони чекають білого снігу,
Як одкровення, як знак чистоти,
Як очікували гейші Едо
Проповідника в чорній рясі,
Що дихав димом і малював
Знак «Десять» в повітрі майбутнього.
Пізня осінь – це танець метелика мертвого,
Обірвані крила якого несе
Самурай-вітер,
Що складає останнє танка,
Відчуваючи лезо катани холодне
М’язами живота – ще теплими:
Ця людина не хоче
Лишатися серед осені
Живим роніном.
А на вулиці мертвих дерев і собак
Двірники замість кленових пальців
Замітають листя карми.
А я цієї осені посадив вишневий сад
На околиці Хіросіми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761398
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Відвага, єдність, гідність та любов,
Корінням є і міцності і слави.
То є фундамент всіх першо-основ,
То - запорука, оберіг держави!
Тотем украв наш, ловкий птахолов,
Тепер єреї їх ... в золОченій оправі.
Гнилі уламки ВізантІї... і церков,
Зведуть нас до загибелі... плюгаві.
Пече в грудЯх... від їхніх настанов…
Від сат.ни ж то-бо... такії солодкаві.
Ні вже пора... давно, до дії від розмов,
Дістали в доску, проповіднички лукаві.
Найвища, волхвів є енергія... Дібров,
Всевишня... Предків наших благовісти.
За Гетьмана ж... во славу,- рідна кров.
В такій державі всі... - націоналісти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761377
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Із криці виплавивши слово,
З собою взяти хочу знову,
Щоб не зігнулось, не ржавіло,
Щоб правду говорити вміло,
Щоб запалило всім серця,
В мені побачило борця
За честь, за правду і свободу,
Таку жадану для народу.
У цьому бачу я свій сенс,
Щоб словом вплинути на все.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 18.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]
Останній осені листок,
Я обережно взяла в руки.
Промерз бідненький до кісток.
Боліло серце від розпуки.
Хотів погрітися на склі,
Була оце остання мрія.
Нащо ти викликав жалі,
Коли у тебе безнадія?
Зігрію подихом тебе,
А як зробить мені інакше?
Не розумію щось себе...
Нехай летить?. Так буде краще?
Підхопить вітер на льоту,
І понесе кудись далеко.
І з ним узнає висоту,
Хіба від цього стане легко?
Листок до серця притулю,
А він чекає допомоги...
Одне лиш зможу, це й зроблю:
Візьму до хати я небогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760570
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=45MR7t7keaQ[/youtube]
Струни тонкі, в позолоті.
Чистий серця звук.
Він звучить на ніжній ноті:
Дивний серця стук.
Заворожить враз це соло,
Якщо не глухий.
І чарівний звук навколо,
Попливе легкий.
І складає вітер крила:
Хоче теж почуть.
Дивина ця підкорила.
Як же зміст збагнуть?
Нема слів, лиш звук спокійний,
Трішечки сумний.
Темп почуєте повільний,
Срібно-золотий.
Хтось відчує вибух щастя,
А хтось просто звук.
Як кому почути вдасться,
Серця ніжний стук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760403
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
Біжать роки…не зупиняють,
Багрянцем стежку золотять.
Листками жовтими шпурляють,
Кудись… до вічного біжать.
Як би їх можна повернути,
На мить спинити... потримать!
Негідні дії... зачеркнути…
Чи все спочатку розпочать.
О, роки, роки, загадковість...
Туди б хоч оком заглянуть!
Я написав би нову повість...
Створив в би в Бога нову суть.
Як віск між пальцями стікає...
Жорстоке… болей завдає.
На жаль, помилок не прощає...
Нам шансів грішним… не дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759604
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Привіт, красуне! Добридень, поетко!
Хто ви- печаль чи може стиглий гріх?
Я заглядав і бачив світ в люстерку,
Де ви у нім- русалка й тихий сміх.
А може ви дитя мале у Музі?
Ви- божество в реальності та снах?!
Я бачив вас зажурену на лузі
І слухав гру, де ви були в піснях.
Скажіть- хто ви? Чому такі секрети?
Я розпізнати хочу вас як слід,
Пустіть на мить- співатиму сонети
І разом з вами посмакую плід.
В якому ви- не звершене кохання,
Ви в нім розлука, а за мить- струна,
В руках маестро, витвір зпозарання-
Ранкові грози, райдуга й весна.
Ви не відмовте- зовсім так не личить,
В блаженнім світі Музи та вірша,
Я, разом з вами, вкриюсь падолистом,
У віщих снах із осені коша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Осінь розкидала жовте листя,
Ніби невідправлені листи.
Тільки сторінки, на диво, чисті.
Що хотіла в них розповісти?
Де знайти таємних адресатів,
Хто чекає, осене, листів?
Чи не можеш адрес пригадати,
Чи запас потрібних слів спустів?
Все писала, рвала, розкидала,
Не могла знайти оті слова,
А коли адресу пригадала,
То вже осінь стала снігова..
Вітер у листах знайшов забаву:
Розкидав, сміючись, на весь світ.
Цим зробив він дуже добру справу:
Адресатам передав привіт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759682
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Гортаю я пожовклі сторінки
Історії моєї України,
І проростає правда крізь роки
Про те, як цвіт наш нищили-гноїли,
Як вижив мій, розправився народ
І розрубав ненависні кайдани,
Жить не схотів під владою заброд,
Тож сколихнули двічі світ Майдани.
Зраділа наша змучена земля,
Вона шанує Правду, Гідність, Волю,
Та Крим украли зайди із Кремля
І замахнулись на Вкраїни долю.
Ні, не скорити вільної землі
І мій народ уже не залякати,
Великий Бог нам вижити звелів,
За неї воювать нам не звикати!
27.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759534
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
[i]Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
[b] Олег Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
[i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
[b][i] 2.[/i][/b]
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
[b][i] 3.[/i][/b]
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
[b][i] 4.[/i] [/b]
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
[b][i]5.[/i][/b]
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
[i] [b] [b]6. Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан![/b][/color][/i]
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Елітні школи і садочки,
Усьо для обраних навстіж.
Де пахне доляр-голубочки,
І геї...в обществє престіж.
При владі вир.дки-Нерони,
Премєр базарний метадор.
Раби англєйскої корони,
У нас їх вже... собачий хор.
Усі заводи їх ... і дзвони,
У наймах світ весь і хахол.
Нам залишились панталони,
Від репти.оїдів-потвор.
В смотрящих їх синедріони,
Під ними суд... і пракурол.
В церквах і.ди і мас.ни,
Благословенні від Мін.р.
На фронті гинуть батальони,
В броні ж собаки їх-ОМОН.
Р.бе віщають і Г.ндон.
На троні гетьманськім тритон.
Уже не буде вам відстрочки,
Віддати мусимо платіж.
Промиєм очі вам і точки,
Ви перейли "святі" рубіж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759066
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
(Спроба передмови до збірки есеїв «Петрогліфи»)
«Машина – переможець людини,
Їй потрібен раб для витирання поту…»
(Максиміліан Волошин)
Блукаючи дикими горами я інколи натрапляв на величезні камені на яких були або намальовані мінеральними фарбами, або вибиті кременем знаки і малюнки – людей та тварин. Це написи звернені до нащадків – себто, до нас. Вони були нанесені на дикі гірські брили багато тисячоліть тому. Люди, що малювали їх відрізнялись від нас своїм світоглядом та способом життя. Але суть тих чоловіків і жінок була та сама, що й нас – вони мріяли, кохалися, співали пісні, думали і розмовляли. І знали, що в цих горах будуть колись блукати їх нащадки і прочитають ці послання у вічність.
Сенс і зміст одних знаків втратився, і ми можемо лише здогадуватись про значення хрестиків і більш складніших абстрактних фігур. Зміст інших знаків начебто очевидний – олені, мисливці, мамонти, змії. Але насправді, це не просто малюнки. Це послання сакрального змісту, це літературні твори доби неоліту чи навіть більш давніх епох. І ці значки і малюнки - це літери та ієрогліфи забутого нами алфавіту.
І прочитати, і зрозуміти цей епос можливо. Треба лише стати хоча б на хвильку людиною тої доби. Треба три доби поспіль гнати пораненного оленя через бурелом, потім добити його списом на вершині гори серед дрімучого лісу у жорстокому поєдинку, цілу ніч опісля гонитви відбиватись від зграї голодних вовків, захищаючи себе і свою здобич, потім розпалити вогнище кременем з сирого хмизу усвідомлюючи, що від цього багаття залежить твоє життя і потім, скуштувавши підсмаженої на вогні свіжини, дивитися в небо в нескінченну чорноту між вуглинками зір і на ранок вишкрябати на скелі послання нащадкам про богів і людей.
Я часто згадую ці послання, що бачив я кам’яних брилах в горах. І здавалось мені тоді, що все що ми пишемо звичайними прийнятними нині літерами та словами, для більшості читачів є такими ж незрозумілими, як петрогліфи. Вони не відчули те, що пережили ми - ті, хто пише всі ці слова. Для них це просто набір знаків, в слова вони вкладають зовсім інший зміст, інакші підтексти ховаються для них у безоднях між словами. І все наше життя – це пошук розуміючого читача. Переважно марний пошук. Геніїв (і не тільки геніїв, але й пересічних письменників) не розуміли сучасники. У кращому випадку їх зрозумів хтось із нащадків, і то хибно.
Сучасний постмодерновий світ все більш розвивається по законам дзену – істина передається від серця до серця – позавербально. Люди обмінюються беззмістовними фразами, єдиний зміст який доходить до співбесідника: «Ти хороший». Все інше губиться або спотворюється.
Страшно жити в світі який позбавлений мети. Всі живуть не в ім’я чогось (пізнання, пошуку істини, прекрасного чи створення досконалого суспільства), а просто тому, що живуть. За щось чи проти чогось виступають виходячи з концепції мурашника – так, мовляв, краще. Суспільство все менш цінує індивідуальність, особистість. Зазирати в майбутнє стає сумно. Щось подібне відбувалось в часи Конфуція – цивілізація, як тоді, так і зараз, болісно шукала ідеал після краху традиційних цінностей. Тоді вихід знайшовся у створенні цілісних світоглядних концепцій, за які люди тримались, як за соломинку у вихорі суспільного буття.
Мене завжди дивувало, що творці найбільш геніальних світоглядів, які визначили свідомість людей на тисячоліття вперед були сучасниками або майже сучасниками: Будда, Махавіра, Конфуцій, Лао Цзи, Сократ… На зламі епох основну заповідь, яку дарували людсву ці дуже різні мислителі, можна назвати одним словом – гуманізм. Чи зуміємо ми на новому зламі епох, напередодні великих потрясінь для всього людства зберегти і понести далі цю заповідь – хто знає…
Всю творчість сумного Діно Буцатті можна пілсумувати однією фразою – людина повинна лишатися людиною навіть у нелюдських умовах. У ХХ столітті хворе індустріалізоване суспільство охопили антигуманні ідеї – Ленін, Гітлер, Сталін, Муссоліні, Мао, Пол Пот – всі вони заперечували «абстрактний гуманізм», вважали, що можна принести міліони людей в жертву утопічним ідеям побудови «досконалого» суспільства, були по суті виразниками однієї людиноненависницької ідеології антигуманізму. Тільки дещо різних варіантів.
Нині суспільство знову перебуває на зламі: попереду маячать привиди глобальної екологічної кризи, перенаселення, хронічного дефіциту ресурсів, виснаження біосфери. Умови створюють нове поживне середовище для рецидивів комуно-фашизму. Чи виробило людство імунітет до цих захворювань, чи знову буде крутитися божевільна рулетка самознищення людства, залежить від самих людей. В тому числі і від нас.
(Світлина автора есею. На світлині - залишки давнього дольмену доби неоліту в Карпатах.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753799
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.11.2017
Вже засріблилась памороззю кора,
Сивий туман спускається білобогом…
Там, на горі, є гражда, стара-стара,
З темних сухих пленичок, покритих мохом.
Хто в ній ночує? Жінка – рудий огень!
Шишки вплела у коси й пожухлі квіти,
І шурхотить у сховках її кишень
Зернами, мов дукатами, буйний вітер.
Мов порцеляна, шкіра її бліда,
Ніби не кров у ній, а густі молока…
О, як нечутно ллється її хода,
Німбом предивним сяє печаль висока!..
Свіжу вологу п’ють із її слідів
Спритні косулі, олені та лисиці…
Кола дрібні розходяться по воді,
Тліє осіннє листя на дні криниці.
Там, у старенькій гражді, що на горі,
Тче на світанку жінка дощі на кроснах,
Сни з рукава витрушує за поріг –
Хай мерехтять монистом на мокрих соснах.
Пальці її пластичні, як теплий віск,
Переминають прядиво тонкосрібне,
Поки зарослий хвоєю темний ліс
У молоці туману поволі блідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758616
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Історія – то є не просто час,
Події й люд там у клубок сплелися,
Коли хотілось плакать і кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив: знать хотів, що буде після.
У голод у тридцяті врятувавсь,
Лишивсь напівживий… Чи не для суду?
А далі 37-ий влаштував
Віссаріон, із Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг,
Таки здобуто волю всім народом!
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московити все до рук прибрали,
І ось аж через двадцять літ... війна…
А може, і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби затиснуть нас тугіш петлею?
Щоб нахилити знаву до параш?
Вони не просто дурнів з себе клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ закинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать…
Це добре зрозумів кривавий Путін.
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми здавна вільні люди!
23.10.2016.
* …проніс народ і раз, і вдруге – Війна пройшла із заходу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Печаль у душах, стужа, як зима,
Вампіри ненаситні бродять.
Немає влади й захисту нема,
Мара збирає смерті подать.
Життя колосся топчуть табуни,
Бандити і злодюги верховодять.
Байраки вмиті кров’ю і лани,
Найкращі в інший світ відходять.
За дурнів нас тримає Фарисей,
Москвою все лякає і розводить.
Немає дня без сплаканих очей,
Чужинець Україну мою зводить.
До смерті народного героя
А. Окуєвої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757991
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]
Весна у осінь заблудилась:
Одне цвіте, друге вмира..
Своє тут кожному судилось.
Яка незвична ця пора!
Красива тут пора згасання,
Та очі дивляться на цвіт.
Чому ось так?- є запитання.
Непередбачуваний світ!
Пора осіння нагадає,
Що і в людей буває так.
Здається, сила покидає,
Та раптом все піде у смак.
І ми радієм дням холодним,
Дощам, що ллються, як з відра.
І не буваєм безпорадні,
Не мучить нас тоді хандра...
Так! Осінь можна пережити,
Коли в душі цвіте весна,
Когось всім серцем полюбити,
Тоді і осінь не страшна...
-----------------------------------
Недавно бачила: цвіте вишня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0[/youtube]
Весна у осінь заблудилась:
Одне цвіте, друге вмира..
Своє тут кожному судилось.
Яка незвична ця пора!
Красива тут пора згасання,
Та очі дивляться на цвіт.
Чому ось так?- є запитання.
Непередбачуваний світ!
Пора осіння нагадає,
Що і в людей буває так.
Здається, сила покидає,
Та раптом все піде у смак.
І ми радієм дням холодним,
Дощам, що ллються, як з відра.
І не буваєм безпорадні,
Не мучить нас тоді хандра...
Так! Осінь можна пережити,
Коли в душі цвіте весна,
Когось всім серцем полюбити,
Тоді і осінь не страшна...
-----------------------------------
Недавно бачила: цвіте вишня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757552
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Мара зійшла, темінь від чорних крил,
Могутню велич… Скіфію накрила.
В тіні глибокій виповзла з могил,
Й там байстрюка, ординця народила.
Диявол в ранг паскуду цю возвів,
Чужинка Хельга наволоч пригріла.
Щоби воно… споганило Богів,
В Почайні із Добринею втопило.
Розп’ятий світ від болю здичавів,
Зневагу світом підлість покотила.
Насилля й злоба вийшли з берегів,
Від дурману ерейського кадила.
Вже тища літ удалеч відійшло,
Кувалась довго… в українців сила.
Зерном із кісток волхвів проросло,
То матір Леля відродила крила.
Повернем славу й гідність із віків,
І честь свою здаровану Даждьбогом.
Позбавимось одвічних ворогів,
А їх сліди покриєм… некрологом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757008
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NNAeYCZEREE[/youtube]
У полі осінь зовсім інша:
Ледь диха зорана земля,
Якась незвична стоїть тиша,
Листок десь візьметься, кружля.
Туман покотиться клубками,
Облите все, як молоком;
Ганяє вітер байраками,
Війне десь з дач гірким димком.
О, осінь ! - жінка неповторна,
Якась загадка непроста.
Сказати мало - неймовірна.
Солодкий присмак на вустах...
Вона барвиста, норовиста,
Поки краса її цвіте,
А прийде час - уже безлиста,
Тоді покірною стає...
Стоїть, замучена дощами,
Ледь диха, дУмками живе;
Не спиться їй, як нам, ночами...
Ось-ось зима уже прийде..
Та я люблю її такою:
Без барв, без гонора, каприз.
Із уподобою людською,
Я так люблю її, до сліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755899
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 24.10.2017
Три долі краплі вогняні
Упали у твої долоні
На перехресті дивоснів,
Немов дощі на підвіконня.
І перша крапля то життя
В його скорботі та стражданні.
А друга час без вороття.
А третя- суму поєднання
Із радістю тепла очей,
В яких антонімом морози...
І річка вічності тече,
В якій водою дивосльози,
У забуття казки нічні.
І придивляється до тебе
Він, над яким витає німб...
Три долі краплі впали з неба...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117102000803
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756219
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ні споминів,
Ні сліз, ані тепла…
Лиш спраглих губ чутливий силікон.
Вона у твої сутінки ввійшла,
Ти не шукай її
серед ікон.
Бо відлітає
Вже яскравий птах,
Сполоханий туманом протиріч,
Червоний диск зникав в її світах,
Твій день згоряв…
та не настала й ніч….
На споночілій
Пасіці заклять -
Ця бездоганність, п”ятий елемент.
Вона - із найпрозоріших багать.
Чорна богиня…
чорний континент…
В переддень літа –
Найчистіший сніг.
У темних росах - золоті джмелі.
Ти все це легко відпустити б зміг…
Лиш не її…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756583
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[i][b] [color="#ff0000"]Наше сьогодення…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#201b6b"]Древня чайко білокрила,
Україно – мамо,-
Чом ти діток народила
З чорними крилами.
Чорні думи, чорні крила,
Помисли теж чорні,-
По життю - чорні вітрила
Та руки проворні.
Хап та хап в свою кишеню,
До казни ж,- три гроші.
Посполитим – дулю в жмені-
І без них хороші…
А сусідська ж наша поросль,-
Ще й на нас оружно!..
Та в Кремля є своя користь-
Шоб не жили дружно
З усім світом,- тільки з ними,-
Злиднями одвіку.
Чорнота - «неістребіма»,
Вороння,- без ліку.
Древня чайко білокрила-
Україно – мамо,-
Чом ти діток народила
З чорними крилами.
Чом під серцем іх носила,
Дітьми не приспала,-
Гнітять тебе чорні крила,
Бо роди проспала!..
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756406
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Де барвінок синій
Килим постелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні,
Все життя в труді.
[i]Приспів:[/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Чується молитва
З вуст його й землі:
Не були щоб вбиті
Батько й син в борні.
[i]Приспів.[/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.»
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Дід тепер тулив,
І з грудей молитва
Лине мовчазна,
Та її Всевишній,
Вірю, розпізнав:
[i]Приспів. [/i]
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Хай земля квітує
В обіймах весни,
Небо сторожує
Лиш спокійні сни.»
10.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756414
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Твоє кохання - діамант коштовний.
Прозорий " чистої води" карат.
Алмаз душі із сонячної штольні,
Яскрава, світла арія з кантат.
Німію від гарячої любові,
І від обіймів тану, ніби сніг.
Дивлюся в очі рідні волошкові.
Казковий сильний мій єдиноріг.
Палає у моїй душі багаття.
І розумію все із півтонів.
Кохання наше - то земне багатство,
Тепло, що зігріває і без слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747585
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 21.10.2017
[i] …нарешті маємо своє свято – Захисника Вітчизни,
всупереч імперським бредням «неділимої» та її
5-ї колони і просто ватників… Це Свято завдячує
феномену УПА-Майдан, що має своїм «тригером»
ворога, зовнішнього та внутрішнього, включно…[/i]
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[i][b][color="#9206a1"]Якось спитали на Майдані
У сивоусого бійця,
Чого стоїть він в «калабані»,
Кому потрібна вахта ця…
«Свої тут маю «квадро-метри»
Й заповнюю своїм єством,
Та коли треба буде вмерти,
Прийму з належним торжеством!»
Й тепер стоїть він… Вже в граніті…
Чатує від руки сваволь…
І простяглись від нього ниті
В прийдешнє світу… Та "уволь" –
Йому на небі вже все рівно,
Що буде в нас, та не однак
Нам, сущим тут і правовірним,
Куди поверне той гопак,
Що від Майдану має владу –
Гетьма́н клейноди й булаву!
Чи дасть країні гідну раду,
Чи не послабить тятиву,
Напнуту на стального лука
Борні супроти тих принад,
Що владоможців – хижих круків
На світ пустив зелений гад.
За тих, що в небі, ми в одвіті:
Щоб не даремно полягли,
Щоб не кляли нас наші діти,
Щоб спали в спокої орли…
О ти, наш орле сивоусий,
Наш революцій рядовий!
Твоє знамено ми не впустим,
Щоб подвиг твій був віковий.[/color]
ЗІ СВЯТОМ ВАС, ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ,
ПОКРОВИ – АРМІЇ НАШОї І ДОБРОВОЛЬЦІВ,
ЩО БОРОНЯТЬ НАС ВІД В О Р О Г І В!!!
СЛАВА УКРАЇНІ! - ГЕРОЯМ СЛАВА!
[/b]
13.10.2017
[b]На світлині автора[/b] - брат і сестра із Прилук,
учасники Визвольної Вітчизняної Війни (ВВВ)
проти російсько-фашистських окупантів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755142
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 15.10.2017
[i] емоції, інколи творять зло,
але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/I5Vjsa5dn2c[/youtube]
[i][b][color="#470696"]Що то за жінка, котра не кричить,
Коли на неї сонечко звалилось?!
Така неждана і щаслива мить,
Немов удруге
в світі народилась.
Що то за жінка?.. Милого свого
Не спонукає інколи кричати,
Щоб серед світу грішного сього
З нудьгою,
що засіла, враз кінчати?
І що за чоловік?.. Невидиму красу,
Як оксамит, не вміє цінувати
І ранішню незбирану росу
Лінується
до скону цілувати!
Що то за ми, що посеред зими
Не можемо тій даності радіти,
Що в вирі справ не ляжемо кістьми,
Щоб жити вволю
в радості, як діти?
І хай весь світ іде у тар-та-ра-ри –
Від правди нам нема куди подітись! –
Я славитиму той нестямний крик,
З яким нараз
народжуються діти.[/color]
[/b]
10.10.2017
[/i]
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754723
дата надходження 10.10.2017
дата закладки 10.10.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=p2FGgaULi3M[/youtube]
Мелодія дощу у сірій млі.
Чомусь думки тоді приходять сірі.
Он зграя прокричала - журавлі!
Я проводжаю поглядом у вирій.
А дощ оцей листає сторінки,
Роки стікають краплями в долоні.
Чомусь стають вразливіші думки,
Частіше я тепер у них в полоні.
Меланхолію створюють роки,
Та як не впустиш ти її у душу.
Оце роки! Даються нам взнаки.
Та так не хочеться, впускати мушу.
Осінній вітер трохи освіжив,
І інша вже мелодія лунає,
Він інші почуття вже розбудив,
Але про це один лиш вітер знає.
Що не пуста й незвірена душа,
І почуття не втрачені з роками.
і думка ця, мене тепер втіша,
Осінніми вривається ночами..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754274
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Люблю цю осінь на твоїх щоках,
овіяну минулого вітрами...
У ній не сум, а радше ніжний шарм,
у ній все те, чого не було з нами...
Люблю цю осінь,- дощ і падолист,-
твоїм очам її не приховати...
В них не печаль - незнаний досі хист,
що робить нас не листям, а птахами...
Люблю цю осінь!... Вічний монолог...
Розп"яттям душ розраджуєм кохання!
У ній не сум,- чекання вічне двох...
Тай і на двох - одне навік мовчання.
25.09.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754334
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Сумуєш, липко? Ти в передчутті
зимової крилатої дороги.
Опалі долу пасма золоті
у забутті солодкої знемоги.
Забулося... про те, що відбуло –
у кронах нашу мрію колисало.
Минулося... як спалах відцвіло,
і в осінь, наче мрево, погасало...
Таке, як літо – лі́тепле, м'яке,
діткливе, як мелодія незнана.
Таке, як щастя – плинне, нетривке,
немов розтале в безмірі „кохана”...
Ах, медоносно вихоплена мить!
Чи струнна туга – як стріла у серці?
Про що старенька липа шелестить
крізь переливи відгорілих терцій...
Забулося... Минулося... Зійшло
у сум зимовий, віхол тлінні тіні.
Аж раптом... боже!.. вихром ожило
безумне в нас – як „Ля́рго” Верачіні...
Безумне?! В безмір мовлене... Ловлю
опальне листя – спалене „... ...!”.*
[color="#ff0000"][i]*Цей вірш з попередньої збірки є своєрідною епітафією-прощанням з 500-літньої липою графів Замойських у нашому дворі, яка вже не дожила до завершення цієї осені - після тривалої затяжної зливи на ранок 4 вересня 2017 крона її обвалилася. 5 вересня 2017 року липоньку, поруч якої виросло 4 покоління моєї рідні, зрубали. Прощай, липонько![/i]
[/color]
Верачіні "Лярго" https://www.youtube.com/watch?v=wiiau014rZg
[i](Зі збірки [b]"Обрані Світлом"[/b]. - Львів:Сполом,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754298
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
[i]…якось, гортаючи сторінки осені…[/i]
[i][b][color="#076891"]Свою концепцію Він так настирно тиснув,
Гнучи Закон і Волю мас через коліно,
Що глузд здоровий в нього геть, здається, тріснув:
Оскал душі й емоцій
грали білопінно…
Та рукоблудство Князя тьми не знало меж –
Буяли формули приватні й алогізми…
О, ескулапе душ, за тим пильнуй і стеж,
Щоб не здолали нас
синдроми атавізмів!
Проти хвороб є безліч засобів, порад,
Й простіша з них є РАДИкальна терапія –
Якщо не допоможе голос Віч і Рад,
Згодяться...
вівісекція
і ектомія… [/color][/b]
7.10.2017
________
Вівісекція і ектомія - хірургічні терміни,
майже синоніми, що означають видалення;
але перший - стосовно теплокровних,
а другий і Homo sapiens, включно.
Фото - власного виробництва, здійсненого
на Кельнському карнавалі у лютому 2009 р. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754280
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
За що ж у вогні ви згоріли,
Життя ви за що віддали.
Нас хали дурманом впоїли,
Украйну за горло взяли.
Напали, як шершні на оси,
Побили... як шмаття на міль.
Живцем з нас подерли полоси,
Посіявши в душах кукіль.
О, Господи, Боже небесний,
За віщо ж нам кара така.
У душах надію воскресни,
Невже не простив нам гріха.
За те, що попрали минуле,
Знехаяли світлих богів.
Про лицарську славу забули,
Зробили... із себе... рабів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753573
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
Ти відчувала?..
Холодне "бувай" під склепінням осінньої ночі...
Привидом спалах
-швидше, авто, пролітай!- долю прорізав пророче...
Відчаю гами,
Ніби весь світ обваливсь...
І під ногами
Листя осіннього слиз...
Доброї ночі вам, Вулиці
Міста, в якому колись
Час мій у вічність обнУлиться!..
Ні... Зачекай трохи, пліз!
Місто містично відлунює музику Ліста
Під відлітаючий лист...
Ніччю цією торкнусь потаємного змісту
Сенсу розлуки, коли
Що не збулось, повернулось
Нотами стомлених вулиць
Міста, де час не обнулиться долі назло!..
Доле, ти чула це?... Та обійшлось. Обійшлось...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092700928
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752957
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Три складових життя у кожнім серці.
Це - наші потаємні почуття,
Як оберіг в життєвій круговерті..
Тримають лиш вони серцебиття.
НАДІЯ, ВІРА І ЛЮБОВ - нам допоможуть.
У скрутний час ми молимось до них.
І віримо, надіємось, що зможуть
Підтримать дух, що ніби уже зник.
Хай в кожнім серці не зникають ВІРА І НАДІЯ.
ЛЮБОВ хай окриляє кожну мить.
І вірю,що здійсняться ваші мрії,
Якщо оці жінки у вашім серці будуть жить.
------------------------------------------
Вітаю всіх зі святом ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ.
Будьте щасливими!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752975
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Бувають нещасні істоти, у яких є серце, щоб страждати, але немає серця, щоб любити.
Етьєн Рей
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fcG1Qr7LG_w
[/youtube]
Торкнись, не бійся, словом серця.
Відчув, дзвенить його струна?
Бурхливий ритм розбудить скерцо,
Неначе знов прийшла весна.
Яка таїться сила в слові,
Які приховані дива!?
Такі візьми з них за основу,
Щоб в серці рана зажила.
А слів багато: ціла злива,
Відтінки різні, вибирай!
Бринять хай ніжно, не фальшиво.
На струнах серця вправно грай.
Нехай воно відчує радість,
Нехай забуде слово БІЛЬ.
Не покажи у них убогість,
Хай їх почують всі довкіл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752835
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Моя любове, я до тебе лину
На крилах мрій, що виткали слова,
Через роки між журавлиним клином
Пташиною я буду пропливать.
Не розгублю в польоті свої сили,
Хай виллються у світлі почуття,
Котрі б вогонь надій не загасили,
Щоб не сіріло маревом життя.
Моя любове, виткана із квітів,
У краплях-кришталях ранкових рос,
Давно вже на крилі своєму діти,
А ти жива і в спеку, і в мороз.
Я запрошу весну у свою душу,
Позичу в сонця віри і тепла,
Любов мою ніщо вже не задушить,
Якою б доля в мене не була.
20.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752706
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 29.09.2017
«Шлях, що з божевіллям часом межує,
Шлях, що губиться між машин і трамваїв,
Шлях, що веде навпростець...»
(Муроо Сансей)
А осінь у Скіфії
Так само сумна як війна.
Може колись ось так і помру,
Споглядаючи жовте листя
І слухаючи спів осіннього вітру,
Коли шлях осені
Дійде до хиткого мосту –
Дерев’яного мосту
Над потоком Часу
Між двома існуваннями.
А осінь у Скіфії
Так само сумна як війна.
Вона блукає між людей і собак,
Між машин і трамваїв,
Мимо будинків,
Двері яких завжди зачинені,
Навіть для осені,
Навіть для осіннього вітру,
Навіть для сліпих подорожніх,
Навіть для кота, що бавиться
З Часом, як з мишею.
А осінь у Скіфії
Так само сумна як війна.
І хай над рівниною
Летять зітхання глухі
Осіннього вітру,
Я знаю: мій шлях
Тут – стежею асфальтною,
Що в’ється гадюкою
Містом байдужих людей,
Біля дерев, що гублять
На твердь землі
Блискучі брунатні горіхи:
Стук, стук, стук.
Бруківка австрійська,
Важке помпезне бароко
Рудих кам’яниць
І книжка зім’ята
(Наче листок осені)
Поета давно померлого
З островів, де звикли люди
Співати про смерть.
Вітер сарматів, трава Кімерії.
А осінь у Скіфії
Так само сумна як війна.
А осінь...
Так само як кожна війна
У нашій Загірній Країні
Сумна чи весела – хто зна,
І пісня сумна як весела війна
А осінь...
Як міст над рікою,
Як шлях над водою,
Як смерть над журбою,
Як ми над війною –
Сумна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752583
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
337* все прийму, як належне, від часу і долі
Що смерть? – зустріну в мирі; я ж стрічав
Найкращих друзів, щастя день, кохання?! –
Все в світі цьому має від начал
Завершитись. – Живу – і геть зітхання!
338* де ж ти, літо моє? вже й шляхи загубились у часі…
Літу-квіту уклін – напувало ти келихом щастя.
Честь вам, юні роки, – хоч зумів час лукавий вас вкрасти,
Та купалося серце у повені радостей мрійних!
І коханню уклін – бо робило щасливими нас ти!..
339* трави росяні покажуть, де я був цю ніч…
Закосичу щастя-радість, що в очах твоїх,
Переллю у пам'ять серця хміль вина кохання,
Заховаю перед світом від любові гріх…
– Та сліди від твого дому по росі – в світання…
340* вересневій, золотоволосій:
чи ти, жінко-щастя, чи осінь-мольфарка ворожить?..
А на свято любові сьогодні мольфарка запрошена,
І чаклує лиш нам, і ворожить кохання вином.
– Зізнавайся, то осінь малює дива за вікном,
Чи від тебе всі чари під небом, що зорями зрошене?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751991
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
https://youtu.be/Wa-Tx6cXSJ8
Палає папороті цвіт...
Той дивний папороті цвіт
Шукала у забутих веснах...
І лісовик чарівний світ
Мені у хащах лісу креслив...
У чарівному диво-сні
Сопілка в лісі заридає...
І щемко на душі мені,
Як цвіт живим вогнем палає...
Ті квіти лиш палають в миті,
Коли душа така жива,
Що буйно сяє в диво-цвіті,
І пелюстками ожива!
Той дивний папороті цвіт
У серце вріс із юних літ!
м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752080
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
[i] Якось, переглядаючи
старі файли...
[youtube]https://youtu.be/y-oBC32cX9E[/youtube]
[b][color="#60077d"]Тринадцять літ…
А наче – все життя:
Тринадцять літ
мольби, сум’яття, болю…
Здається, це безпрограшна стаття –
Тринадцять літ
не виграного бою…
Тринадцять літ
даремних поривань
У те нове, що так й не стало явом?
Тринадцять літ
і щастя, і страждань…
Тринадцять літ...
І – тлін, о Отче авве!
Тринадцять літ –
для чого все було?..
Як гроз травневих нагла канонада!
Тринадцять літ!..
Гуло і відгуло…
Й побідним не завершилось парадом..
Тринадцять літ!..
Й не стали на рушник,
Хоч, певно, і мудрішими постали…
Тринадцять літ –
зірковий час… принишк,
Хоч узи ті були міцніші сталі…
Тринадцять літ…
Кому ввести в вину?
Комусь – кредит, але комусь – рахунок...
Я той рядок в анкеті промину
Й візьму собі...
Як Божий подарунок.[/color]
[/b]
28.07.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750011
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Я той, хто нікого ніколи любити не вмів,
Замовкаю нарешті, щоби тебе послухати,
Як дивно чуже відчувати немовби своїм,
Сягать розуміння раніш недоступного.
Я не прийму усе, що писав Геродот,
За свою особисту серцеву історію,
Це було до початку ери твоєї, до...
Я тепер за тобою повторюю.
Я виходжу із серця свого кам`яниць,
Поки ще егоїзм не зробив їх пеклами,
До тлумачень своїх я так нестерпно звик,
Що прагну читати цю дійсність в твоєму перекладі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750333
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Приспів:
Україна рідненька,
Як маківки цвіт.
Моє ти серденько,
Одна на весь світ.
Ти печаль моя, радість,
Ти розрада моя.
Моя сила і слабкість,
Ти в піснях солов'я.
*
Непрочитана повість,
Моє літо, зима.
Та твоя загадковість,
Мене зводить з ума.
*
Я до тебе мій краю,
Повертаюсь з доріг .
За тобою страждаю,
Ти мій біль і мій гріх.
*
Боже дай тобі сили,
Усім серцем добра.
Щоби зорі світили,
На всі боки Дніпра.
*
Щоб калина родила,
Щоб діброва цвіла.
Щоби вільно, щасливо,
Україна жила.
Примітка: * - приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749822
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Ще марить ніч омріяним спокоєм,
А в серці – незагоєні рубці…
Не можна не любить землі такої,
Тому в Донбасі й досі ще бійці.
Ще сильний ворог. Зуби гострі шкірить
І часто огризається вогнем.
Мороз щипає боляче за шкіру…
А мо’, й не кожен правду цю збагне?
Та Україна ціль одну тримає:
Єднання й воля, й на своїй землі,
І принципів уже не поміняє.
Запам’ятайте ті, хто у Кремлі!..
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749379
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]
Скотилось сонечко за гори,
Затих пташиний ніжний спів.
У снах зникає людське горе...
Блаженний рай серед степів.
Десь запізніла пташка писне,
Летить до рідного гнізда.
А вітер так, ніби навмисне,
З дерев вбрання тайком скида.
А он маленька річка-стрічка.
Хлюпочуть хвилечки в імлі.
Все бачить це, хоч й темна, нічка,
Не можуть буть тут сили злі.
Цвіте полин-євшан пахучий,
Відчувши присмак на вустах,
Згадаєш край ти свій, квітучий,
В думках летиш туди, як птах.
Гірка настоянка із зілля:
Полину, м"яти, чебрецю,
І де тут з"явиться знов сила?
Хай вип"є лиш настійку цю.
І знову стелиться дорога
Додому, в рідні ті місця.
Торкнеться серця так тривога:
Заплачеш ти від каяття.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Мить, коли розпускаються пупляхи
і в'януть троянди –
наче осягнення істини
про „ефемерність” Часу
за символікою Екзюпері.
Але навіть не будучи Антуаном,
а просто безіменним листочком
на предковічному Дереві Світу,
можна відчути у всій повноті
палітри Великого Живописця
себе – і пухнастою брунькою,
що впивається соком батьківського кореня;
і оксамитовим келихом смарагду,
що віддзеркалює Сонце;
і жовто-червоним загуслим нектаром
набутого досвіду, що тяжить над тобою
і тягне додолу, до землі,
коли Сонце поверне за полудень
і повіє призахідний Вітер.
Мить, коли листя падає,
відриваючись від родинної гілки –
неминуча... і все ж благословенна!
Мить вільного лету,
розкриленого у просторах Неба,
довільного кружеляння над
сіризною
недовершених життєвих буднів,
утрачених ілюзій, розгублених сподівань –
мить пробачення собі
за власну недосконалість.
Мить спалаху божественного начала
і мить погасання свічі –
коротка і вражаюча,
як мить усвідомлення
свого „alter-ego”, серцевинного „я”,
що житиме вічно...
Відчуваєте наближення осені
як набуту ознаку дорослості?
Тш – ш - ш!..
Листя падає...
Слухайте...
(Зі збірки [b]"Обрані Світлом". [/b]- Львів:Сполом,2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748815
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Сказилося нице на темному споді
у еру hi-tech і крилатих ракет.
Лише між рядками ти ще на свободі,
ти ще на свободі, а значить,- поет.
Між бр[i]а[/i]том і Бр[i]у[/i]том межа тонколеза,
диявол в наріжних абетках засів.
Душа, хоч і близько не мати Тереза,
полотнищем білим утримує спів.
Рядки ревматичні лишай на осонні,
нехай прогрівається муза сумна,
коли кулаки простягнуться в долоні,
це значить нарешті скінчилась війна.
А доти – скрипить на зубах непокора,
а доти – рядки, як колючі дроти.
Поезія – жереб душі-матадора
немов з Мінотавром кориду вести.
31.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748747
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
([i]на 20-і роковини смерті[/i]: [b]1.07.1961 – 31. 08.1997[/b])
Принцесо Діано, шляхетна принцесо Уельська...
Піано-п'яніссімо арфа тонує анге́льська...
Легкі переливи розталих у мреві мелодій,
Єгипетські схлипи і нашепи „Доді мій, Доді...”
Шумує невипитим щастям весільне шампанське,
Завмерло у траурних снах Королівство Британське,
Розхвилено хлипає кров'ю знесилена Сена,
Пелюстками уст промовляє Париж Джо Дасена...
На ложах гаптованих принци Уїльям і Гарі
Рубінами вистелять взір королівській тіарі.
Тіара самотня... Перлинно вона овдовіла –
На чо́лах тіари розвинулась лілія біла.
„Сонатою Місяця” ніч упливе за водою –
Луна переміниться... Ти відпливеш МОЛОДОЮ...
В небесних покоях, в трояндових хащах блакитних
Витатимеш ти серед крил між усмі́шок привітних,
Із поглядом Долі на вирок дочасної втечі
Зів'єш пелюшкове гніздо нерожде́нній малечі,
У відсвіті сяйва Мадонною зійдеш з Оранти,
У зорях падучих жаркі віднайдеш діаманти –
Рожевоатласно розтанеш у відзвуках вальсу...
... Твоя діадема вінчальна залишиться Чарльзу...
(З циклу [b][i]"Вірші-некрологи, об'єднані ритмами вальсів"[/i][/b],1997р.)
Зі збірки[b] "...І все ж - неопалима"[/b]. - Львів:Логос,2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748526
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
Хтось поклав уночі тридцять срібних монет,
Тридцять срібних монет на моє підвіконня,
Чи не зрадив в котромусь зі снів я себе,
Наче спогаду постріл ця повня.
***
Вибач, я лицарем твоїм не був,
Ми живемо разом і нарізно,
Лише ненароком втаєне люблю
Бризне росами, висохне слізьми.
***
Між Тобою і мною - павутинка тоненька,
Тільки думка одна перейти нею може,
Але паломництво моє щоденне
Виявить нашу раптову схожість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748408
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
[i](Знеможений чи то ласкою коханої дружини, чи то "приворот"-зіллям зачарованого щербету, а чи безсонною ніччю над державними справами, [b]Сулейман Пишний [/b]прихиляється на відпочинок на оксамитові простирадла [b]Гаремного Саду,[/b] в прохолодній тіні [b]Троянди Темного Пурпуру[/b]. [b]Росса-Місафір[/b] ревно оберігає спокій свого мужа. Її руки-стебла нечутно обивають його голову.
За німим знаком[b] Рус-Хуррем[/b] до того завмерлі [b]Троянди Гаремного Саду [/b]починають повільний танок у супроводі задумливої східної мелодії).[/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](пестячи слух, навіваючи сон):
[/i]
– Царю мій, Повелителю... "Султанул беррайн
ве хаканул-баграйн, хадімул гаремайн еш шеріфайн,
шам джемет мешам, міср надіретул іср,
Галєбеш-шегба, Дарул-Джігад, Дарул-селам!*98
[b]Багатоголосся Гаремних Троянд:[/b]
[i](луною на голос Рус-Хуррем):[/i]
– Царю двох частин світа і Володарю двох морів....
– Стороже двох святих міст – і Мекки, і Медини...
– Пане трьох престольних городів – Константинополя,
Андріянополя і Брусси...
– ...і Каіра могутнього...
– ...і Дамаску, як рай, прекрасного...
– ...і Білгороду-дому святої війни....
– ...і Багдаду – дому спасення й побіди...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](луною на квіткове багатоголосся):
[/i]
– ...Благословенне хай буде ім'я Твоє,
"Твердий" і "Великий"!..
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](мислячи про майбутнє):
[/i]
– Коли Кисмет над нами зазоріє
поставлю я мечеть "Сулейманіє"...*99
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
– Аллах тебе схвалить у щедрім дарі...
Постав мечеть сю... на Авретбазарі!..
...На честь Роси ,*100 що сяла серед муру...
[b]Квіткове багатоголосся[/b]
[i](луною на голос Рус-Хуррем):[/i]
– На честь Троянди Кольору Пурпуру!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](поринаючи в сон):[/i]
– ...Зоря Кисмет... Зійде зоря Кисмет...
[b]Голоси Гаремних Троянд[/b]
[i](в танку перед сонним Сулейманом):
[/i]
– О чари... чари... Цар відпив щербет...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](співуче над сонним Сулейманом):[/i]
– Мій Владарю... чи смакував щербет?..
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Іще ніхто не поборов кисмет!
[i](Після тривалого мовчання в поклоні шани знову набирає звучання голос [b]Мудрого Улема.[/b] [b]Троянди-Бранки[/b] Гаремного Саду завмирають у вигадливих фігурах рослинного танцю).[/i]
[b]Голос Мудрого Улема:
[/b]
–"Предсказано, що з початком кожного століття родиться великий муж, який обхопить те століття як бика за роги... і поборе його. А султан Сулейман уродився в першім році десятого століття Геджри. Отож, він десятий із черги султанів. А число 10 – се найбільш досконале число! Бо воно кінчить і завершує перший круг чисел... То й маємо десять частин святої книги Корану і десять способів читання її, маємо десять учнів Пророка і десять заповідей, і десять частей неба, і десять геніїв над ними, і з десятків складається все військо Падишаха.
Десятий султан тяжко поб'є ворогів ісламу, бо Султан – любимець Аллаха і свята різка в руці його..."
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](побожно на голос Мудрого Улема):
[/i]
– Хвала будь, Аллаху Єдиному!
Крім Нього нема Бога. Він живучий
і вічно живий. І нема нічого
йому рівного, ні на землі, ні на небі.
Він створив небо та землю...
упорядкував світло й темряву...
Хвала і слава йому, що своїх вірних
провадить до святої святині!
[b]Голос Мудрого Улема:[/b]
"...Як кожна людина, так і кожне плем'я має свій кисмет – твердий і невмолимий, котрого не об'їде ні конем на землі, ні судном на морі... Коли доповниться круг віків на повіках вічних очей Аллаха, тоді нарід Османів поверне відки прийшов, сповнивши по наказу Божім своє призначення на безбожних нессараг."*101
[i]([b]Мудрий Улем,[/b] оповістивши предсказання, з поклоном прощання відходить).[/i]
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](над сонним Сулейманом, розкидаючи сіті пестощів):
[/i]
– О спи, мій Пане... ще дрімає враг...
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](півголосом):[/i]
– Про кого Ти...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](уриваючи):[/i]
– Про тих же... нессараг...
[i](до Сулеймана):[/i]
– ... А станеш в силі... будеш вельми рад –
покличе в путь тебе з о р я "Д ж і г а д"*102
Зоря війни... кривавого походу...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь сон):[/i]
– ...Як я люблю, Трояндо, твою вроду...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](шепотом до Сулеймана):[/i]
– ...Мечем Твердим прочиниш "Браму Фетви"...*103
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](півголосом):[/i]
– Кисмет Османів потребує жертви!..
"Феджер-молитва" розкидає сіті?..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](умовно розкидаючи над Сулейманом "сіті інтриг")
[/i]
– ...Щоб вівці цілі, щоб і вовки ситі...
...Значить Аллах і рук моїх умільство –
тверда п о с т а в а – то таке й п о с п і л ь с т в о...
Не дармо вбрала я черлені шати...
[i](до Сулеймана):[/i]
...Мені звістити... а тобі – карати!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](крізь видиво сновидіння):[/i]
– "Коли Джігад займається на землі,
тоді по небі ходить заграва пожарна...
Тоді гуде плач жінок і дітей християнських,
як шум у градовій хмарі.
Бо жах великий несе з собою Джігад!"
[i](Наче слуховою ілюстрацією до [b]сновидіння султана Сулеймана[/b] звучить приглушений зойк – то протяжно голосять [b]Троянди[/b], спогадавши про Чорні Шляхи...[b] "Керван-Йолі своєї Неволі"[/b])*104.
[/i]
[b]Голос Гаремних Троянд:[/b]
[i](у стинанні оточивши сонного Сулеймана):
[/i]
– О Керван-Йолі, знай, Джігад іде...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](твердою волею Цариці)[/i]
– За уграми і Мухач упаде*105,
де Керван-Йолі оре перелоги...
Хіба що Відень вийде з-під облоги...*106
...Чорніє шлях... Цвіте гірка полинь...
Марніє Лях, Підляшшя і Волинь...
Повзе Джігад, пожадний як мана...
(мимоволі здригається)
А там... а там... м о я Г а л и ч и н а!*107
ПРИМІТКИ
[i]98 Один з титулів султана Сулеймана Пишного. Переклад тут же в тексті.
99 В Царгороді Сулейман Пишний поставив семеро мечетей, переважно над могилами членів своєї сім'ї. На Аврет-базарі – мечеть Роксолани, найкоштовніша з-поміж інших. Цю святиню Роксолани – "Сулейманіє" – будував Сулейман 7 років і видав на неї 1.036.000 золотих дукатів. "Сулейманіє" – одна з найбільших мечетей у Царгороді, поступається хіба що храму св.Софії.
100 Гра слів: омографи – ім'я "Росса" і "роса" – слова, що подібно пишуться, але відмінні за наголосом.
101 Нессараг – не вірний Аллаху, християнин.
102 Джігад – військовий похід, благословенний рукою Аллаха.
103 "Брама Фетви" – образне словосполучення, дослівно "брама священного дозволу", тут "брама Війни", визначена вищою духовною особою – Муфті для священної боротьби з невірними (християнами).
104 "Чорний Шлях", "Злий Крок", по-турецьки "Керван Йолі" – караванний шлях, яким людолови гнали в неволю ясир. В Україні "Чорний Шлях" розбігався на-троє: Волощиною, Поділлям та Волинню, а збігався в Галичині (у Львові!). "Чорним Шляхом" ходила Обида – Нещасна Доля і "Чорна Смерть" – Чума. Ішов ним століттями Чорний Люд, і земля під копитом теж була чорна.
105 Бій під Мухачем (Угорщина), 1526, приніс пам'ятну перемогу війську Сулеймана Пишного. Людовик ІІ Угорський утопився в болоті. "Піраміда перемоги" коло шатра Падишаха була збудована з 2000 людських голів, 8 голів належали єпископам.
106 Облога Відня (осінь, 1529) закінчилася для Фердинанда Австрійського викупом. Тодішні європейські політики розцінили відступ Сулеймана як його перемогу.
107 Під час походу на Угорщину 1526 р., не бажаючи пустити поляків на допомогу угорцям, Сулейман Пишний наказав татарам наскочити на Україну, вони тоді люто спустошили Волинь, Підляшшя і суміжну Галичину. [/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748090
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]
Ну от і все.. Вже осінь на порозі.
Уже пора їй братися до справ.
Зібрати все планує до морозів,
А там дивись: і сніг уже упав.
А літо що? Збирає вже валізи,
Старанно все складає у рядок.
Тривожать лиш думки: чи все улізе?
По спині пробігає холодок.
Зібрало те, що вже не знадобиться:
Пташиний спів поволі затиха,
Тепло й цвітіння може ще вміститься...
Складаючи усе, чомусь зітха...
Чи все змогла, чим, може, невгодила?
Старалась бідолаха, як могла.
Подяку від людей чи заслужила?
Одна була помилка: ця жара.
Мені в долоні кілька крапель впало..
Тобі я вдячна, любе, за тепло.
Слізьми то літо тепле накрапало..
Те, що було, дощем уже стекло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748111
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
[i](На голос своєї коханої жінки [b]"Росси-Міссафір"[/b] в тій же миті озивається голос [b]Падишаха Сулеймана Пишного[/b].)
[/i][b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](луною):[/i]
– «...С р і б н о л и ц я моя,
с л а д о у с т а моя,
о ж а с м и н о в а,
ти промов, не мовчи,
чи в здоров'ї, Хурем, а чи в радості...» *92
[i]Його грізно-велична постать зависає над Гаремним Садом. [b]Бранки-Троянди[/b] в покорі припадають до землі. Прихиляє голову в глибокій пошані і [b]старець Мудрий Улем)[/b].[/i]
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Моє ім'я із уст твоїх злетіло...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Бентежать душу і шматують тіло
чужі думки... мов гострі ятагани –
ті нашепи, підозри і догани...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](лагідно):
[/i]
– ...А я в тобі не бачу ні пилинки...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]:
– Не зрозумілі, бачте, мої вчинки...
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– ...Все, що Цариця зволить, що звелить...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
([i]обриваючи, про своє):[/i]
– ...Як терпне тіло!.. Як душа болить!..
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Вгамуй свій біль... і викинь страх із лона,
бо поруч – муж... опора й оборона!
Моя якші, Трояндо Пурпурова,
скажи мені мерщій, об чім розмова?
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:
[/b]
– Мій Владарю, розмова – про пурпур,
що раз зацвивши, вийшов понад мур,
понад світи, віки, понад будучність...
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– Яка ж тобі у тому є незручність?
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](несміливо вичікуючи):[/i]
– ...Що цілий світ пізнав моє лице...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](з полегшенням):[/i]
– Хуррем-хасекі, люба, ти про це...
О, на пурпур у нашім краї зарі!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](солодко співуче):[/i]
– Його доволі на Авретбазарі!
Преситна манна з неба...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](граючи словами):
[/i]
– ...Чи мана...
Проте у цих Порогах ти – одна!!
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](лукаво)
[/i]
– ...Ще не співали, Царю, півні треті...
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
[i](граючи словами, в настрої)[/i]:
– ...А заспівають – станеш на портреті!
В п а р ч і і в з л о т і, т к а н і м д і а м а н т о м,
прошита сонцем, мов своїм талантом...
[b]Голос Гаремної Троянди[/b]
[i](шепотом до Бранок-Троянд):[/i]
– Цариця Квітів опустила вії...
[b]Голос Сулеймана Пишного:
[/b]
– Засяєш... як смарагд з Александрії...*93
...У чарі злота – зору ніжний лотос.
Ціна йому – здобутий острів Родос*94.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](вдоволено сміючись):[/i]
– ...І скільки важить золото ото?..
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– В дукатах Слави... мабуть, тисяч сто...*95
В "грошах заслони", себто "пашмакліка",
ціна в обмін: дукат за чоловіка*96.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](гордо):[/i]
– Важка ціна... Яка ж у тім причина?
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](м'яко):[/i]
– Мені Хасекі народила сина...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](з потаємним змістом)[/i]
– Чи ж варто так пишатися у злоті,
наш син Селім не перший в твоїм роді...*97
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– ...Не перший, та щасливий буде в зорях...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](з потаємним змістом)
[/i]
– ...Не вольні зорі у чертах і долях...
Аллах могутній світло з них пряде.
Іде Кисмет!
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в пориві любові):[/i]
– ...Моя Кисмет іде!
Хуррем-хасекі... Перша поміж зір!..
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](відповідаючи на порив):[/i]
– ...Твоя Кисмет... чужинка-Місафір...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](в обіймах пристрасті):
[/i]
– То ж будь, якші Хуррем, легка і дужа -
прийняти тілом ношу свого мужа,
бо царська ноша – то могуча сила...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](мліючи в обіймах):[/i]
– Чи ж я тобі казала, що безсила?..
[b]Голос Сулеймана Пишного:[/b]
– ...Щодо портрета – в нім якраз і влучність:
твоє лице – то голос у будучність.
Царям пристало думати про вічність –
в твоїй поставі є й моя величність.
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи:[/b]
[i](втишена ласкою):[/i]
– Ти розтопив образ колючий лед...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](розкутий ласкою):
[/i]
– Трояндо Втіхи, принеси щербет...
[i]([b]Роксолана-Хуррем [/b]подає [b]Сулейману [/b]золоту чару з щербетом.
[b]Сулейман[/b] ненаситним поглядом пристрасті проймає свою дружину).
[/i]
-"...Ти, красо весни, ружо вишняя, зоре в хладості...
О печаль солов'я - чи в здоров'ї ти, а чи в радості...
Поцілуй мене... дай пригубити лиш губи-сладості,
дай поглянути в очі твої -
чи в здоров'ї ти,
а чи в радості"...
[b]Голос Пурпурової Троянди Втіхи[/b]
[i](заворожуючи на любов):[/i]
– Мій Сулеймане... Пий, султане, пий...
[b]Голос Сулеймана Пишного[/b]
[i](заворожено):[/i]
– Я п'ю... Я п'ю... Я твій... Навіки твій...
ПРИМІТКИ
[i]92 Тут і надалі наводимо власний переспів газелей Ахмеда-паші (поета XV ст.)
93 Сукня з золотої парчі, в якій Роксолана постане на портреті, буде багато оздоблена коштовностями – діамантами, рубінами тощо. Горловину увінчає величезний смарагд, привезений з Александрії.
94 Сукня коштуватиме Сулейману сто тисяч дукатів.
95 Саме стільки воїнів Падишаха поклало свої голови під стінами Родосу (1522).
96 Отже, кривава ціна сукні Роксолани, що явила світові велич Цариці – життя стотисячного війська Володаря двох частин світу: один до одного....
97 До Роксолани Сулейман був одружений з черкешенкою Махідевран, яка вродила йому престолонаслідника Мустафу, здібного продовжувача починань свого батька. Дбаючи про царський трон для свого сина Селіма, Роксолана найважливішою справою свого життя вважала боротьбу з Мустафою та його матір'ю, аж до кривавої розправи над престолонаслідником.
[/i]
(За виданням[b] "Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748036
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Калина біло розцвіла,
Вмивався тихо ранок в росах.
Фату до шлюбу одягла,
Збирала осені на посаг.
Неначе в сні по стежці йду,
Лечу у чарах з небесами.
Чи я у храмі чи в саду…
Чаклун чарує кольорами.
Не сполохніть красу вітри,
Додолу перли не осипте.
Прошу вас Ангели згори,
Іще нам трішечки посипте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747940
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
За нереально
сірими дверима
проціджую зволожений пісок.
Зелений птах з дзеркальними очима
сканує душу.
Фіговий листок
Не прикриває
сорому. Безпечна
рятує відстань від усіх недуг.
…і я тобі не подруга сердечна.
…і ти мені ніяк
не перший друг.
Стоячі води
чорної криниці.
І щастя мить у межах трьох хвилин.
…і синій дим із запахом чорниці
то просто Winston
зі смаком ожин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747941
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]
Тобі бракує слів, що йдуть від серця,
Бо твій запас чомусь враз замалів,
Чи, може, висох, як мілке джерельце,
Чи просто ти казати не хотів?
Та вихід є, прислухайсь до поради:
Маленький в серці посади росток.
Даруй увагу: от і всі принади.
Поглянь тепер: вже скільки пелюсток!
Ти зміг перебороти свою черствість,
Бо дарував ростку своє тепло.
То ж в серці поселилась тепер легкість,
І вітер не злама його стебло.
Тендітне деревце привчить любити.
І серце не болить від пустоти.
А головне: слова, щоб не згубити,
Народжені в тобі від доброти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
У пустелі моїй все хороше повільно згора,
Мені звичніші скелі й ходіння по терну і цвяхах,
А в дитинстві я знав: є далеко безмежні моря,
Як істоти просвітлені сонячним знаком.
Ця ідея відрадна, що є ще весь світ поза тим,
Поза вічним поверненням в петлі мого мазохізму,
Та я цього не бачив, хоч часто цим тільки і снив,
І збирав за відсутності метеоритне залізо.
І тепер, коли я міг би йти до безмежних морів,
Коли прагну покинути цей мій безплідний камінь,
На мені вже печать тих залізних пустельних богів,
На мені уже звичка нещиросердних розкаянь.
Але вірю колишнє відступить, замовкне, пройде,
Та хапають за руки і ноги останні примари,
І хитається маятник: ось він пропустить вперед,
А за мить відкидає назад нездоланним ударом.
У пустелі моїй теж, мабуть, є джерела води,
Легко й вийти із неї, якщо є розгорнута карта,
Її знають далеко, напевно, це знаєш і ти,
Але звідки мені у безлюдності цій про те знати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747983
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[i] [b][color="#cf1717"] Портрет в поезії?..
Не може бути!..[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d277d"]Овал лиця...Волосся пишна злива...
Шампунь...Старання...Хист перукаря...
Високий чистий лоб...І справжне диво
В розлеті брів... Помітні ще здаля
Вони - мов крила птаха у польоті,
Котрий привільно в просторі летить,-
Та носик здержує...В казковій цноті
Він щічки пестить...Ще приємна мить,-
Ціловані не раз вже милим очі,-
Чуттів безодня...Пломінь і жага...
Тріпочуть вії - лоскотунки ночі,-
Коли кохання крутиться дзига...
Далі,- воно...Жадане...Пишне...Ніжне..
Солодке вкрай...Цілунковий розмай!..
Той ротик... Він пробудить...Прийме...Вижне...
Прошепче "Мій"!.. Заведе душу в рай...
Посли любові... Пасмом вкриті вушка...
Шовкові мочки...Музика п'янка...
Гарячий шепіт...Зім'ята подушка...
Нестерпний шал зубів і язичка!!.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747821
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747807
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Хто перепустку дасть у святая святих?
За дверми шепеляють вітри-пілігрими.
Чи дійдуть крізь шпарину під ними листи,
чи, як сни по пробудженні, стануть німими?
Знов уміння забракне зламати замки,
(хоча скільки вже дров через те наламали!).
Заплітаєм рядки, мов купальські вінки,
може там, за дверми, ще святкують Купала.
Мімікрує сльоза під перлинку намист,
щоби годі було легковажно змахнути.
Пропиши, Боже, почерком лікарським хист —
од дверей до дверей забувати маршрути
28.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747682
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Правдиві, уважні, приємні,
В хоромах ненавидять бруд.
Практичні в думках, потаємні,
Коньок самовідданий труд.
Ревниві, вразливі, капризні,
Зазвичай бувають складні.
Як котики кажуть їх ближні,
В відношеннях милі, чудні.
Як правило тихі мисливці,
Цінителі чистих думок.
Мислителі, часто щасливці,
В коханні, як чистий струмок.
Надійні, сімейні в домівці,
Доводять усе до пуття.
Як бджоли робочі в суспільстві,
Для дів то є стрижень життя.
А ще вони дуже вразливі,
Далекі в фантазії мрій.
У справах нових боязливі,
Скептично підходять до дій.
Прекрасні в житті господині,
Уважні, правдиві, палаючий лід.
В компанії соти бджолині,
Троянди в саду… дивоціт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747802
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Своєю розмовляти, я волію,
Не надоль мне с сарая кизяка.
Літаю, я в мелодіях... пянію,
Не слишу, я харчанье до пока.
Я рідною прекрасно володію,
Врагов, я ненавиджу языка.
Бо українською живу, надіюсь,мрію,
Не надо мне похлебки с кабака.
Без мови, я вироджуюсь, змілію,
Я презираю вопли ишака.
Німих тявчань давно не розумію,
Ну, не понять мне, захлебь индюка?
Люблю свою, я українську мову,
Люблю в дібровах пісню солов'я.
Люблю свою Вкраїну калинову,
Й журбу її у тузі журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747523
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Так сі скоро вже змеркає, як глибока восінь:
Холод тисне трохи з ночи, зрані зимні роси.
Люди в полю, як мурахИ- косіт, жнут, молотіт,
Всьо скиртуют, возіт, носят- півниці золотіт.
Взяла м фляшку молока, сіла на свій ровер-
Їду тихо в пів села, як той старий жовнір.
Коліжанці, каждий вечір, везу, би свіженьке,
Так юш хлопу догоджає- то юш третий... Женька.
Як їм їхала селом, коло пасовиська,
То ми стримала на хвилю сусідка Мариська.
Розказала всі новини, жи в селі за тиждень:
Хто з ким спит, хто сі розвів, а хто вмер- не вижив.
Стоїмо ми, розмовляєм, чуєм, шось у корчах
Так сі тламит, як у лісі, вовки серед ночи.
Страх ми взяв, Мариська змовкла, мову ї відняло,
А вно в корчах то іржало, то назад втікало.
Стала м ціла кам'яна, ногами не рушу,
А ше їхати кусок і вертати мушу.
Стала... мовлю молитви, Мариська сі хрестит,
Вно си моцно румигає, та галузя пестит.
Всьо тріщало, як в тім пеклі, вочи му горіли,
Ми з Мариськов сі хрестили і жити не хтіли.
Вочи м вперла, руки ломлю- то нечиста сила,
За всі пльотки нині буде нас двох молотила.
Морду виперло з кущів- мало певно роги,
Я м сі стала сповідати... впала до дороги.
Як лежала на дорозі, то ми облизало,
Так храпіло на ди мнов, шось видно казало.
Но м чекала, би скінчило ті чортівські чари,
Би не взєло у казан, на й ми лише нари.
Як, їм юш прийшла до себе- як риба з водиці:
Шляк би трафив тую Стефку- то її ослиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747343
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Шо за світ такий настав- нема в нім газети,
Всьо в комп'ютерах сидит, в тутих інтернетах.
Моя Каська зварювала, не можу юш жити,
Як відключу туті дроти, зачинає вити.
Виє так, як пес на звізди, коло магазину,
То вже кару провели в тую злу годину.
Не лігає вночи спати, рано мі шлякує,
А як шось ї не по носі, їсти не рихтує.
Жару єйці, кобасу, вріжу кусок сала-
Моя баба в тім пудевку юш цівком пропала.
Закінчили сі жнива, зерно сі зибрало,
Погоріли соломИ, поле сі зворало.
Скоро бульбу йти копати- добре жи є коні,
Як ми Каську відирвати- сили на припоні.
Рано кози йде доїти разом із пудевком,
Бим не видів , то ховає за великим терком.
За таким, жи би худобі бурака утерти-
Певно думає, як лише, то всьо може вмерти.
Та, там тілько тих гудзіків- міг їм сі змилити,
Але хтів бим то пудевко трохи відключити.
Вчора їхав їм до млина зерно завозити:
Їдно мушу помолоти, друге молотити.
Їду з млина- моя Каська, пасе свої кози...
Чую, з ними си говорит, про квітки мімози.
Їдна стоїт коло неї, друга си присіла,
Я сі хрещу: - Милий Боже! Чи Каська здуріла?
Кози мичут- Каська плаче, сльозами залита,
Так сі з чогось юш регоче, як несамовита.
Я ї прошу: - Бій сі Бога, зи мнов не говориш?
А із козами регочеш? Шо ти, бабо, твориш?
Кинь то з рук, бо юш напевно дах тобі зриває,
А вна навіть сі не рушит, навіть не моргає.
Хлоп без баби, як без рук- а вна в інтернеті,
Йду в поліцію напишу скаргу у газеті,
Най ми вернут мою Каську, паміть полікуют,
Най ті кляті інтернети хлопів не гвалтуют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747326
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Реготало божевілля,
правдонька ридала,
посіялось злеє зілля,
землиця стогнала.
Чом регочеш божевілля?
Земля вся в кайданах,
пошматована знов правда-
зболена, вся в ранах.
Плаче правда, небо стогне,
журавлів не видно:
А хто ж тебе тай пригорне?
Кому буде стидно?
За знущання, за розп'яття,
за хрести й могили.
Злеє зілля знов в зачатті...
де ж набрати сили?
Сили й злоби повні торби,
глибоко вдихнути,
випрямити свої горби,
за біди забути.
З покоління в покоління
біду споживаєм,
байдужості підкорились,
зависть поїдаєм.
Може досить, схаменіться?
Чи ж ви- божі люди?
Спам'ятайтесь, пробудіться,
бо вас світ забуде.
Ох... забуде, й не згадає
такого народу:
Ні як звати, а ні хто ви,
та якого роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733773
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 23.08.2017
[i](Пісні-плачі [b]Гаремних Троянд [/b]викликають з пам'яті [b]Насті Повчанської[/b] - Гуль-Хуррем щемливі образи краєвидів рідного хутора: байрак… предковічний ліс… ось і дуб, побитий громом, і три тополі, де зійшлися чумацькі шляхи… а ось і озерце, де застигли на поверхні білі квіти латаття…
Білі квіти латаття - символи Діви Марії… Непорочності та Чистоти…)[/i]
[b]Голос Гюль-Хуррем (Білої Троянди Щастя)[/b]:
… Оце й усе, що виплило з озерця…
Латаття біле… смуток біля серця…
На дні - мій човен, а душа - Русалка,
що в невід заманив чужий рибалка -
султан Осман… Він молодий і дужий…
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
- А твій Петро в походах занедужав…*25
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Все в Божій власті…
Все в руках Аллаха…
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
- … То хто ж ти, Насте?
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- Жінка падишаха…
Володарка морів і суходолів…
… Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
[i](стинання)[/i]
- Ой, доленько!.. Ой, доленько!.. Ой, доле!..
- Неволенько!.. Неволенько!.. Неволе!..
- Мій боленьку!.. Мій боленьку!.. Мій болю!..
- Не нарікай на волі... на неволю!..
- Поволі йде... втіка життя поволі!..
- По волі Бога в'янем у неволі!..
- Немає волі, то й немає долі!..
[b]Хор Гаремних Троянд:
[/b]
- Ой, доленько!.. Володарка - в неволі!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Намарний крик - стинання ці далекі.
Мене Стамбул нарік "султан-хасекі"…*26
[b]Хор Гаремних Троянд:[/b]
- Не обійшло тебе жало́ осине…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:
[/b]
- У нас з Османом син… Ликуй, о сіне!
[b]Хор Гаремних Троянд[/b]
[i](ликуючи у своїй рідній, православній вірі, возносить гімн до Богородиці)*27[/i]:
[i]- Царице Неба, Божа Мати,
Пречиста, Пресвята!
О, як Тебе не обожати,
Родителько Христа?
Ти світла небесам леліє,
Пренепорочная Маріє,
хвала Тобі, хвала!
[/i]
(в найвищу мить осанни Богородиці з мінарета озивається [b]муедзин[/b]*28. Він проспівує слова азану*29: «лла ілла іль алла, Магомет регуль алла…»*30.
[b]Душі Гаремних Троянд[/b] у сум'ятті…)
[b]Квіткове багатоголосся:[/b]
- Азан співають… Час настав молитись…
- Аллаху себто треба поклонитись…
- Ще мить - і зійде сонця ясен лик…
- Стеліть мерщій під ноги намаз лик…*31
- Бо то не жарт! Муфті*32 готує плаху
усім, хто не поклониться Аллаху…
- Ось Гюль-Хуррем - і та невольна птаха,
хоч і султана… жінка падишаха!*33
[i]([b]Гаремні Троянди,[/b] серед них і [b]Гюль-Хуррем[/b], припадають до землі обличчям до схід сонця, і завмирають в глибокому поклоні, простеливши під ноги ритуальні килимки).
[/i]
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](знічений після скоєного святотатства):
[/i]
- Душа, мов ібіс*34, блудить спозаранку…
Лелечий світ осудить бусурманку…
[i](За плечима [b]Гюль-Хуррем[/b] виникає постать [b]Жінки з Лелечими Крилами.[/b] Наче Ангел-Хоронитель над Прірвою оберігає вона [b]Білу Троянду Щастя [/b]у нападних хвилинах душевної тривоги. Дивиться крізь неї довго… проникливо…
Розтривожений голос[b] Гюль-Хуррем [/b]викликає супроти себе докірливе багатоголосся).
[/i]
[b]Голоси[/b]
[i](далекі, наче з вирію):
[/i]
- Ти бусурманка?..
- Молишся Аллаху?..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Я християнка… вірна падишаху!
[b]Далекий голос:[/b]
- Султан-хасекі?.. А у нас ти -- Настя!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Я Гюль-Хуррем… Троянда… Біла… Щастя…
[b]Далекі голоси:
[/b]
- Троянда Щастя… у садах Османа!
- То ти дружина того бусурмана…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- В султана мого - личка чорноброві!
[b]Хор далеких голосів[/b][i](широко):[/i]
- … А присягала гетьману Петрові!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Султан-хасекі - українська бранка!
[b]Далекі голоси:[/b]
- … На тобі що: ізар*35 чи вишиванка?..
- … Яка ти біла… як сама сметанка…
[b]Голос Білої Троянди Щастя:[/b]
- Султан-хасекі - не раба-коханка!..
[b]Хор далеких голосів:
[/b]
- Султан-хасекі - не раба-коханка?!
Хасекі - значить!..
[b]Голос Білої Троянди Щастя[/b]
[i](усвідомлюючи свою поразку):
[/i]
- … Значить… бу-сур-ман-ка!!!
ПРИМІТКИ
[i]25 До того, як Настя Повчанська була захоплена в полон "людоловами", вона заручилася з гетьманом Петром Сагайдачним. Трагічну історію цього нездійсненого кохання покладено в основу сюжетної інтриги роману "Людолови" Зінаїди Тулуб.
26Хасекі – титул султани, що народила сина від падишаха. Цей титул першою серед султан-українок носила Роксолана.
27 "Гімн до Богородиці" (слова Остапа Грицая, музика Є.Оленського. У кн. "Поклін Марії". Мюнхен, 1947).
28 Муедзин – духовна особа мусульман, що на вежі мінарета проспівує слова заспіву до молитви - "азан".
29 Щодня муедзин проспівує "азан" 5 разів.
30 "Немає бога, крім Аллаха,
Магомет – пророк його" –
символ мусульманської віри, що становить "фатиху" (першу сторінку) та першу "суру" (вірш) "корану" (священної книги мусульман).
31 Намазлик – килимок, який мусульмани підстелюють під себе під час молитви, щоб згадуючи ім'я Аллаха, не торкатися оскверненої землі.
32 Муфті – духовна особа найвищого рангу. Головний муфті – Шейх-уль-Іслам.
33 На відміну від трактування образу Насті Повчанської у "Людоловах" Зінаїди Тулуб як відкритої сповідувачки християнства в умовах тотального мусульманства, виводимо Гюль-Хуррем як офіційну мусульманку з прихованим рефлексом християнської віри. Підстави – матеріали про жіноцтво в ісламі, зібрані А.Кримським у кн. "Історія Туреччини". – К., 1924 р.
34 Ібіс – болотяний птах, що нагадує лелеку.
35 Ізар – сукня з прямокутного шматка тканини з двома перетинками на плечах
[/i]
(За виданням [b]"Епоха В'янучих Троянд"[/b] (драма). - Львів:Сполом,2014).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747202
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Не молись на мене... я - не Небо,
Але надто хочу знати: Хто ?
Ким я є і скільки я для тебе?
У шкалі " від одного- до сто"
Не в шкалі... тоді скажи у серці,
Яке місце я займаю в нім,
Чи у силі звуку ніжних терцій,
Чи у спалаху півоній чарівнім...
Не молись на мене, я ж-бо грішна,
Та кажи що-небуть, не мовчи!
За вікном дощить - пора невтішна...
А кохання міряти? Навчи.
Якщо серцем - то воно для тебе,
Так, як є - ціле тобі віддам...
Як у звуках - то напевне, з Неба,
Нотами, що їх не знаю сам.
Знаю лиш, що все воно найкраще:
Від пісень, від квітки, від зорі,
І нема для серця більше клітки,
Бо воно у тебе і Вгорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747295
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Жити хочемо так, щоби стежкою йти,
Без грози щоб іти, щоб без вітру, печалі,
Та лише один Бог знає, шо там знайти,
Що чекає попереду... на перевалі.
Доля важка до біса, життя в нас складне,
Заховатися хочеться в іншім порталі.
Та життя в нас одне, воно швидко мине,
Тож удома звикайтеся в себе... надалі.
Не грубіте дарма, йдіть не далі розмов,
Не шукайте підвох, вас прошу у моралі.
Любіть ближнього й дальнього, сійте любов,
Тогді станете ви, як Господь досконалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747132
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]
Озирнися навколо: літо вже догора...
Відцвіла матіола; жаль, пройшла ця пора.
Непомітно старіє, пролягла сивина,
Та триматись уміє, й ця краса - дивина.
Від роботи втомилось, скільки зроблено справ.
Та тепер ось скорилось: відпочинок настав.
Уже ранки холодні, сонце світить не так.
Що поробиш тепер: збережу літа смак.
Підставляю долоні: припасу ще тепла.
Упущу теплий промінь, зникне хай сіра мла.
Збережу, як зумію, пронесу до весни.
В серці маю надію: будуть дні ще ясні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747041
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Благодарю, за радость встреч,
За глупость ссор и расставаний,
За слезы грустные...прощаний,
За ту, с обидой, Вашу речь.
Когда упреками забросив,
Вы, при прощаньи, говорили,
Что снова в разговорах осень,
А Вы ... за вЕсну не простили.
Что я виновен в Вашей грусти,
Что я, покоя вор... простите.
Что все болтают, ну и пусть их
Рот не заткнуть всей Вашей свите.
Я... одиночка, так уж вышло,
У Ваших ног, но я... не с ними.
Я говорю, пусть им не слышно
Но Вас молю... меня простите.
За разговоры среди ночи,
За то, что в сны посмел вторгаться.
Я, как соринка, в Ваши очи
Хотел бы, но... не смел остаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746539
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Україно, згорьована матінко сива,
Скільки раз твій народ дикі війни косили!
Удовина сльоза скільки раз поливала?!
Та від того, лишень, ти міцніша ставала.
Засівала кістьми ти ворожими землю,
Поміж ними пшениці і житечка зерна,
Кров’ю й потом те щедро усе поливала
І від того земля ще… чорніша ставала.
Ти Майданом своїм цілий світ здивувала,
Відіб’ємо, повір, і російську навалу.
І зрадіє Дніпро, і та слава не згине,
Й запанує добро у тобі, Україно!
31.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746407
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Чуєш, тиша яка…
Ні свічі… ні струни… ні стіни…
На колінах моїх невпокорені карти пасьянсу.
Слухай сповідь мою на бруківках мостів розвідних.
Міжсезоння сердець.
Повний вакуум. Жодного шансу
Перетнути межу.
У віддаленім краю землі
Пахнуть трави медово, туманами дихає хвоя.
Ти будуєш мені неймовірно стрімкі кораблі.
Тільки я не зійшла
ще з ковчега великого Ноя.
На обіцяних землях
Криваво-п”янка алича.
Ворон знову вертає, собі не знайшовши вечері.
Чорний ворон душі… і лише полум”яна свіча
……………………………………….відшукає свій берег
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746399
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Аби не мовчати, ведем монолог,
мовчання – це все-таки шлях дезертира,
хоч осінь, укотре, це майже сатира,
якою із душами бавиться Бог.
Поцілить, можливо, нас кулею в лоб,
а може пробудить і кавою в постіль,
ми кинули жереб: цілунок чи постріл
понад Рубіконом нездійснених спроб.
Ти викашляй сумнів в осіннє лице,
і виверни душу м`якеньким назовні,
по краю ступаючи – станем шановні,
і слово здолає горлянки сильце,
бо осінь, німа до нестерпу всякчас –
і та гомонить над зиґзаґом каньйонів,
де мушлею склавши над вухом долоні,
підслухати прагнемо вічності глас.
18.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746244
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Чернігове, наш батьку, срібночолий,
Про тебе я складаю ці пісні,
Тепер ти не такий, як був учора.
Хоч вулиці твої і затісні,
У них сліди прапращурів-героїв,
Що втрапили в легенди і казки,
Бо шанували гідність, слово й зброю.
Ні, не прості були то козаки.
Чернігове, літа твої геть сиві
І пам’ять теж і сива, і свята,
Біда війни не раз тебе косила
І біль землі у очі заглядав.
На зло усім живеш в обіймах долі
І звершуєш ту історичну роль,
Що стежку мітить до добра і волі,
Без рабства й позолочених корон.
Чернігове, мій сивоокий граде ,
Тобі мої і дії, і слова,
Покликані землі служити й правді,
Про те як ти за волю уставав.
Освячені дочірньою любов’ю,
Звучатимуть вони ще сотні літ,
Намічений твій шлях великим Богом,
Пройшов крізь товщу змучених століть.
Чернігове, милуюсь я тобою,
Веселим блиском жовтих куполів,
За тебе встать готова я до бою,
Урятувать щоб золото полів.
Розправ же у Десні свої вітрила,
Встань проти зла і підлості, й пітьми,
Вони сьогодні шлях тобі закрили,
Берися до святої боротьби.
Чернігове, твоя і правда сива,
Не раз на неї падала зима,
Не раз твій біль гірка сльоза зросила,
Та ти встаєш, мов фенікс, з усіма.
Мета твоя – здобути віру й волю,
Яку прапращури уміли здобувать,
Повінчані зі славою і болем,
Вмирати вміли, вміли й воювать.
3.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746101
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Де мова тішить слух, де Борисфен ревучий,
Лежить в долонях милістю Богів.
Могутні води омивають кручі,
Поміж крутих, високих берегів.
Вже сила звідти струменіє, дужа таємнича,
Під Покровом Святої Булави.
Новий гряде, привабливіший звичай,
Творці почули наші молитви.
Несуть уже волхви, дарунки і порфиру,
Вкраїни — неньки виріс Отаман.
Над злим, старим занесено сокиру,
Зустріне скоро Гетьмана Майдан.
Свою возьме у руки, матір Україну,
Полине з нею в світ на кораблях.
Новий порядок сколихне рутину,
Без зайд й чужинців обираєм шлях.
Ми прокладем новим, початок здвигам,
Нас поведе Наш... обраний Ватаг.
Ярма неволі скинемо кормигу,
Заради честі, гідності і благ.
Нова Вкраїна, сонячна, в віках засяє,
Як Фенікс птиця... святиться зоря.
Стебло ростком могутнім забуяє,
І світ проснеться... в славі Кобзаря!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745686
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Відпахло літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
Ставок застиг у сивих верболозах,
Срібляста повінь затопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та, особлива, в кожного своя.
Там вечорів казкова зоряниця,
Нову надію людям посила,
П’янить колоссям жита і пшениці,
Що підступили ближче до села.
Там серце ранить пісня солов’їна,
Вона любов і дух мій ізціля…
То все моя квітуча Україна –
Моїх дідів і прадідів земля.
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745835
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
«Коли навіть ім’я його забули
Він повернувся...»
(Ісікава Такубоку)
Він повернувся –
Тінню старого ясена,
Криком сови серед ночі тужливих снів,
Шурхотом миші
На горищі порожньої хати минулого,
Жеботінням струмка
Серед лісу торішніх снів.
Він повернувся –
Вологим туманом дощавої осені світу,
Світлом місяця холодної ночі буття,
Квіткою звіробою,
Холодом джерела,
Стукотом крапель дощу
(Того, що падав сьогодні
На мій тимчасовий прихисток).
Він повернувся –
Круговертю сонця над отарою хмар,
Останнім променем вечора,
Першим променем ранку.
Він повернувся –
Жаром вогню,
Тишею вересневого лісу:
Мокрого і сумного, як наше минуле
(Вересовий трунок),
М’якістю моху, твердістю каменя,
Блиском металу і легкістю дерева,
Світлом і темрявою
(Заплющую очі).
Він повернувся.
Він поруч.
Незримий для всіх.
Але не для мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745734
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Безнадія в очах.
Ось іще відіп"ю і завию.
Під горілки "гранчак"
Я стеблину гризу деревію...
Десь минули бої...
Чи минули? Та ні. Не минули...
Думи, думи мої!..
Ви під лиха піснІ не поснули?
Вовчий вий у полях-
Передвісник великої смути...
Приховай переляк.
Те, що станеться- не оминути.
Перейди чорторий,
Де життя коло вічності ходить,
Де шалені вітри
Носять рвані братерські угоди,
Терикони увись
Підійняли долоні до манни...
Тільки ні!.. Роздивись-
Це ж одвічні козацькі кургани.
Мов із двох половин
Воз"єдналася волі потреба.
Там орел степовий
Шлях орлятам показує в небо,
Подароване всім...
Синє небо на жовтому полі...
Цей небесний посів,
Що зростав би на щастя і долю,
Лиш зібрати в кулак
Силу волі усім, як одному...
Наче так... Та не так.
Бо ножами фронти по живому,
Бо формують думки
Хто полями одвік не ходили,
Бо біжать пацюки,
Ніби човен водою накрило,
Бо могили дідів
Продають, мов ділянки під дачу...
...не чіпай!.. Відійди!..
Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117080800904
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745184
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Тебе береже те, що ти бережеш,
Людина сама - це істота безцільна,
Тобі довго ще вчитись любові, та все ж
Не любити - це вирваним бути з корінням.
Ти собою не є, не знайшовши своїх,
І варто терпіти нещадну цю спеку,
Щоб зібрати надвечір хмарних пір`їн
Й прохолоди для друзів далеких.
Що, крім ніжності, виправдать може тебе,
Чим ще викупиш в смерті кілька хоч років?
Можливо, ця дівчинка поряд і є,
Щоб до добра був причетним ти трохи.
З потойбіччя вікна світло пізніх машин
По стіні протіка, та згасає безслідно,
Ти ж в куточках усмішки їй залишись,
Тихим небом її Персеїдам.
І твоя прохолода торкнеться їй щік,
Прошепочуть пір`їни, що все недаремно,
І на мить її наче обійме весь світ,
А ти будеш врятований нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745427
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oYUlh9Fww2U
[/youtube]
Якщо вас хтось образив ненароком,
Не варто тут трагедію чинить.
Згадайте те, що буде вам уроком:
І вас колись зуміли теж простить.
Усі ми люди, всі ми помилялись.
Натура сильна пробачає гріх.
До помсти тут ніколи не схилялась.
Слабка душа лиш викликає сміх.
Згадали ви, як стало тоді легко,
Як радість знов до серця увійшла,
А всі образи відійшли далеко,
Вже серце не гризе, не дошкуля?
По-новому захочеться знов жити,
Радіти тому, що не помічав.
І радий будеш вогник запалити,
Який з тих пір тихенько погасав.
Хай вашу душу не розточить шашіль,
А сумніви ніколи не гризуть.
Хай болі назавжди покинуть наші,
А з ними й всі проблеми відійдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744957
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
(Ця зустріч з подругою дитинства Раєю Штик відбулася через 51 рік у Дубно, де я була з поетами на екскурсії. Писався в автобусі після того, як за вікном його побачила напис «Дубно»).
Коротка зустріч через стільки літ
Нас потривожить мала за хвилину…
Який тісний, усе-таки наш світ!
Тебе ж запам’ятала, ще дитину,
Ту чорнооку дівчинку-красу,
Коли ділилось все, перші секрети,
Тепер я на побачення несу
Себе й звання маленького поета.
І ось ми вдвох – дві подруги з села…
По шість десятків років за плечима…
Іконку ти на згадку подала
Й цукерки. Й знов життя нас розлучило.
І знову на невизначений час.
Чи стане днів, щоби зустітись знову?
Й тремтливо голоси наші звучать,
А пам’ять цю записує розмову:
«Ти, Раю, бережи себе завжди,
Бо ж мрію ще зустрітися з тобою…»
«А може, то нас Бог нагородив
Обох і зустріччю, і щирою любов’ю?»
І засвітились зорі ув очах,
Заворушились зморщечки-мережки.
А час лічити знову дні почав…
Та чи простеле Бог іще нам стежку?*..
19.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745088
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2017
Я боюсь, що піду, як покличеш,
Бо не вірю собі - до гріха!
Хоч далеко ти є, та все ближче
Твоє серце в моєму зітха.
Я боюся: прощу, як попросиш,
Пригадавши досвітню зорю,
Я на смак пам'ятаю всі роси
І до раннього сонця молюсь.
Не забула я. Ще не забула,
Як бродили під теплим дощем.
В лабіринті натомлених вулиць,
У полоні безсонних ночей.
І повірю, хоч знаю: загубиш,
По живому розірвеш усе!
Бо не тільки мене вже не любиш,
А й для інших зневіра. Та все ж
Не звикаю, хоч як не стараюсь,
Перекреслюю - серце горить.
Та я іншої долі не знаю,
Де змогла б той вогонь загасить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623263
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 07.08.2017
Зринь, зринь у небо, пташечко моя,
У білі хмарки, навіть понад ними.
Ти бачиш, люба, бачиш звідтіля
Мене серед волошок та полину?
Якби могла, знялася б теж увись.
З тобою поруч. Вітер би ловила.
Здивовано кричала б:
- он, дивись,
Стоїть хтось між волошок та полину!
Приречений ходити по землі,
Милується він хмар чарівним плином.
Он, бачиш, пташко, ледь примітний слід,
Лишив він між волошок темно-синіх.
Зринь, зринь у небо, пташечко, й забудь,
Про слід той пам'ятать ти не повинна,
Про того, хто навмисне вибрав путь,
Тим полем волошковим в степ полинний.
липень. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743992
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 07.08.2017
[i]...буває й так... Бо життя – це поле
неозоре, а ми в ньому – засів і жниво. [/i]
[youtube]https://youtu.be/dqN-xPSP_rw[/youtube]
[i][b][color="#076587"][color="#7a07a8"]Як сутінки огорнуть "МІЙ" світанок,
Я пригадаю дощ "ОСІННІЙ" мій
І вийду в сяючий тобою ґанок,
Куди загнав тебе злий буревій.
Й впущу тебе у цю лиху годину,
Тебе – промоклу й зголоднілу вщент…
І прочитаю погляд твій: «Єдиний,
Зігрій мене, ображену дощем
Й життям моїм, сумним та безпорадним,
Де лиш приниження і глум були,
Та на загал – лоскітним і парадним»…
Життя – то дар людині від землі....
Впущу тебе.
Та не з якогось дива –
Не будемо про крила й висоту…
Містерія страстей, богеми мливо…
Впущу земну,
а випущу –
святу…[/color][/color][/b]
04.08.2017[/i]
_________
*Як ремейк твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744399
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744743
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Любове, здайся! – ти надмір слаба...
Чи порятуєш світ захланних тіней?
Доба грабунку – гибло... голуба...
Убережен цілунка колір синій...
Чи то лишень набачилось тобі –
жоржин жагучих пелюстки гарячі...
Познач невинні чола у юрбі,
застережи убогих від розтрачень!
Це неминуче, як наплив грози,
як гуркіт грому на застиглі крівлі –
струмінь прозора чистої сльози,
рипуча сповідь ветхої будівлі...
Той дощ не дощ – то камінь з пращ, чи прощ,
на всі твої минущі марнослов’я –
юрба заблудла в нетрях роздорож,
у лживих мірках власного здоров’я.
Чи ж вільні ми у виборі?! Дарма...
У божевільних самотужних мушлях
чекаємо на тих, кого нема
побіля нас – єдиних, десь там... сущих...
...Доба грабує... Греблі рве... доба...
Юрба сліпа в блаженнім надвеличчі –
невже, Любове, ти таки слаба!!!
...Предивним сяйвом світяться обличчя...
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744680
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Скучатиму за Писарівським раєм,
Де річечка внизу біжить в'юнка,
Де золотом на хвилях сонце грає
Й збирає роси в травах по ярках.
Де солов'їв вечірнє щебетання
Тривожило мене і при зорі,
Де я пізнала тугу і кохання,
Гостей-подруг стрічав не раз поріг.
Скучатиму за молоденьким садом
Й зозулиним розміреним «ку-ку»,
За квітами і сонячним фасадом,
Й маслятами в сосновому ліску,
За свіжими до річечки стежками,
Ховалися що поміж диких трав,
За складеними власноруч стіжками
З передосінніх запашних отав.
Скучатиму за щирим привітанням
Зі звичними словами «добрий день»,
І в відповідь – «день добрий» так спонтанно,
Що мимоволі тих люблю людей.
Й шукатиму посеред незнайомців
Знайомі риси, розрізи очей,
Так схожих на дівчат шкільних і хлопців,
Й немало пригадаю ще речей.
Скучатиму й за вільними вітрами,
В них розмах крил від неба до землі,
І лікувати буду серця рани
В їх подиху й цілющому зелі.
П'янітиму від запаху калини,
Він нагадає знов далекий край,
Думками поміж зорями полину
У Писарівський неповторний край.
4.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744238
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 31.07.2017
Пожежа – це засіб забути пітьму,
пітьма – це коли погасили пожежу,
коли не вдається сухому письму
словами роз`ятрити іскорку божу.
Під знаком питання хитається світ,
тривога дає метастаз на папері,
а пам`ять пірнає у зболений міт,
де неслухам двом указали на двері.
Та ніжність, вколисана грюком мечів,
скресає для нас у новітнім ковчезі,
бо твій тихий сон на моєму плечі –
неначе тріумф невимовних поезій.
13.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743977
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 31.07.2017
...музика в унісон ритмам душі
п р и с н и л а с ь...
[youtube]https://youtu.be/ufySzCCBoaA
[/youtube]
[i][b][color="#8906a3"]Тілесну ружу посаджу на підвіконня
і сонце у кватирку я впущу –
нехай несуть тебе до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай в тобі бушує неугавний Гелій,
хай сонячну енергію віддасть…
До тебе, добрий, милий, незрівнянний геній,
всім духам чорним –
зась!
Краплини вічності мої усі – для тебе:
тобі віллю свій древній генотип
і прихилю до тебе зорепади неба...
Пий щастя,
зорі сип![/color] [/b]
28.07.2017
© Copyright: свидетельство о
публикации №117072801397
28.07.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743770
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
За твором Крилатої А знаєш...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743663
Хоч ти далеко, як нічна зоря,
Як неба синь – рукою не вхопити,
На трон тебе возношу, мов царя.
А знаєш, я люблю тебе любити.
Години перелилися у дні.
А дні в роки́ – нічого не зробити,
Між нами мур. Прийди хоча б у сні.
А, знаєш, я люблю тебе любити.
На наше завтра дзьоб наставив крук.
Любові панцир час уже розбити.
Та я не можу молот взять до рук.
А знаєш, я люблю тебе любити.
--------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=192hwjI0NzQ[/youtube]
Десь лине музика сумна,
Неначе ніжний витвір серця.
Яка чуттів тут глибина!
Чому ж так серце гучно б"ється?
Невже, весь час ти мною жив,
Хіба не втрачена надія?
Маленький вогник засвітив,
Зумів звільнить від ностальгії.
Чому ж мелодія так крає,
Тривожить душу аж до дна?
А ти все слухаєш й зітхаєш..
Це твого серця таїна!
Повільно все кругом стихає,
До сну іде твоя душа.
І біль повільно вже вщухає,
Бо й в сні ця музика втіша.
-------------------------------------
Любочці від Надії.. Хай у вас все
буде добре...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743847
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
[i][b] [color="#b81a1a"] Життя… Людина…[/color][/b][/i]
[b][b][color="#1a2382"]Два подихи,- в один!.. І дотики набуті…
Палкі…Тепла роса…Ти шепчеш ті слова…
Довіку б бути в цій хвилюючій покуті…
А ти - все далі йдеш …Піднята голова -
І жилочка тремтить…Прозора ніч - чаклунка!..
Цілунки!.. Лід вогню…Оті!!! Твої…І сил
Немає вже нести шал вогняного трунку!..
Вже вітерець…Від них…Чуттєвих наших крил…
Чумацький віз пливе… На голі плечі - зорі…
Селена промінь ллє…Шаліють цвіркуни…
А двох уже несе палке солодке море…
Десь є щасливіші?.. Та звісно!..Це – вони!!.
[/color][/b][i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743854
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2017
Я Вас призначив янголом своїм
Без Вашого благословення й згоди.
На благодійність не існує ж квоти,
А без натхнення мовкнуть солов’ї.
Я Вас прошу – нехай розсудить час.
А ми його безмежжя ціле маєм:
Моя дорога до мистецтва й раю
Чомусь незмінно горнеться до Вас.
Ви зіткані із променів і снів,
Таких глибин – аж серце завмирає.
Тепер я точно, нестеменно знаю,
Яких добро і ніжність кольорів.
Мій янголе! Загати й віражі
Я подолаю самохіть, без тебе.
Одно прошу – навіки залиши
Моїй душі високу звабу неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742595
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
Просто дихайте, просто побудьте зі мною живими,
Сперечайтесь зі мною, тривожте, хвилюйте живіть,
Мої дивні, шалені, недосконалі й мінливі,
Ви триваєте, тож мій не має закінчення світ.
Я колись вимагав від вас, мабуть, всього забагато,
Наче ви вже надлюди, просвітлені, просто боги,
А тепер про єдине-одне я прошу: не вмирайте,
Усі інші недоліки з легкістю можна простить.
У вас більше життя - і у мене вже більше енергій,
Ваші подихи кисню легеням моїм додають.
Це любов проявляє закон досконалих симетрій,
Ви живете десь там - мою душу вкрива перламутр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742262
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 17.07.2017
ще рожеві світанки малиноводзвонові
на церков куполи посідали спочить
щоб тубільців розважить молитвами оними
та прибульці пливуть їх вітрил не спинить
молитовним благанням відомого імені
бо вже прокляті чути совині пісні
бо в корови вже кров витікає із вимені
і не пить молока ні тобі ні мені
бо розірвано ніч від старців кожушиною
аж до судного дня покриваючу світ
без упину палаючі кидаєм шини ми
і читаєм осмислено твій заповіт
а тебе ми робили прокрустовим ідолом
і поверх покривали сувоями лжі
все відкрилося час коректурою видалить
всю облуду бо ми стоїмо на межі
та світанки рожеві змінились загравами
що кривавим потоком заповнили світ
випав жереб зіграти за істини правилом
у якому основою твій заповіт
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117071505454
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742184
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017
Гостра самотність є невиліковна,
навіть якщо ти сьогодні не сам.
Жаб`ячу шкіру покине царівна,-
втім не поверне довіри казкам.
Світе, sweet світе, на курячих лапах,
дай-но напитись живої води,
дай-но в твоїх бліндажах та окопах
не загубити хоча би сліди.
Ми – лиш пісочні дробинки в пустелі,
з краплями моря в розлуці навік.
Хочу і можу – ці дві паралелі
не перетнуться без бруку в крові.
Втім і надалі злітає Івасик,
хоч над собою, під дулом рушниць,
бо під ногами – дозріли фугаси,
й мінні поля не заманять жар-птиць.
Мов на світанку невипиті кави
душі хололи,позбавлені тіл,
надто дитячих – як без балаклави,
хрещених хрестиком через приціл.
12.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742141
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 15.07.2017
«...О, в лісі голоси, о, в морі крик нічний!
Все безпричинно й дивно в круговерті цій...»
(Поль Верлен)
Сонце вдягає штани апостола жовтої віри,
Взуває чоботи діряві захмарного Лютера.
А квіти на цій галявині-ораторії нотами:
Кожна часткою пісні про чорноголового птаха,
А на дах хижі відлюдника краплі дощу –
Струнами гітари іспанської,
босоногими танцюристами
Острова карибських елегій:
струни
дощу.
А ви думали, що то слова чужої пісні
Лісового заброди-привида чи то волохатого.
Ні. Це нитки тканини мокрого неба –
Пошию з них собі одяг
Для тіла свого гарячого. Тіла втечі
Від пилу міст і слідів нафтоїдів:
Банькуватих гумолапів склолобих.
Втеча. До дому стелі зеленоколючої:
Стін лускатих смолою плямованих.
Втеча. Куди і навіщо? Куди....
Куди тікай, не тікай – День заграє тобі на гітарі
Фламенко липневої зливи,
Нагадає тобі про Іспанію,
З якої тікай – не тікай,
Танцюй – не танцюй,
Стріляй – не стріляй,
Літо. І жмуток трави.
І Сонця колесо – туди закотися,
Куди коні блукають щовечора –
Коні зоряні.
І Сонця колесо – таки крутися,
Нагадає тобі про вічність
І про скрипку без струн
Нічного метелика нічийого
Й сірого – наче ти – відлюднику...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741718
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 13.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2017
Все думалося: дзеркало тривке
супроти років су́єтного плину,
а дзеркало – як видиво тремке –
втікає з рук і б’ється без упину.
Химери тріщин, хаос кольорів –
і ось уже висвітлює уламок
промінним сяйвом
мій надхмарний замок,
де образ твій так зоряно горів.
Ми – дві зорі. Та наші небеса
у відсвіті дзеркал такі холодні,
що нам бракує кроку до безодні,
де все руйнує в темряві гроза.
Кришиться скло. Удари блискавиць
порушують гармонію зображень.
Мутніє тло…
Забуті крихти вражень –
мов більма на очицях у вовчиць.
…І сни приходять хижо, як вампіри,
тривожні сни у мареві ночей:
бенкет у замку зоряної Іри,
а в дзеркалі – промінна кров тече.
Втрачаю ґрунт. В повітрі зависаю.
Вампіри блідо шкірять свій оскал.
Тьмяніє світло… Господи! Згасаю…
Та образ твій зоріє із дзеркал.
́(З першої збірки "Дзеркала". - Львів:Каменяр,1991)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741239
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Коли на луках го́йних Мармореї*
моя душа спочине від турбот,
я спогадаю, хто був мій народ
у нетрях зореносної ідеї.
Одвічний плужник… ратич та орач…
Одвічний Скіф в землі обітованій,
трагічний Бус при долі невблаганній,
шукач братів… і золотошукач…
О, злото уз! – ти братняя любове,
солодкий плід, що визрів на розбрат…
У всі епохи йшов на брата брат
і прагнув, як упир, нової крови…
Коли й за що? – питали з неборак
за Крим, за сіль, за шапку Мономаха…
Що ж до ціни – то вища, мабуть, плаха
чи, пак, ребро підвішане на гак…
О, мій народ як той пустельний Дух
поміж дібров, ланів та сіножатей –
комонне тіло Золотої Раті…
А на могилах – тополиний пух.
Чи то Сварог**, чи Див*** так повелів
по смерті в Ирій душам відлітати.
Усе там є для русів – спис і лати,
питво суроже, ласки доброгнів,
і присмак степу, і розлогі трави,
і заповітний спів Матиреслави.****
Там Марморея здійснює дозір
в оточенні сліпучо-білих зір…
Там Ра-ріка***** – межа країни Сонця,
там щука-риба плюха в ополонці
і сам Сварог гарцює, мов огир…
Та Цур вогнем пахне у людський вир…******
… В якій землі і на якій планеті
Розпалена в надривно-синім леті
Зійде зоря на ймення Богу-Мир?..
[i]*Марморея - у пантеоні слов'янських богів вважалась богинею Смерті,на зоряних луках бога Сварога стояв її Палац,де вона зустрічала душі померлих.
**Сварог - бог Верхнього Зоряного Неба, що розкинулося на 12 лук - по кількості планет Зодіаку.Там по смерті оселяються душі пращурів і світять нам зорями з Вирію(Ирію).
*** Див - бог Підземного Вогню,божий "батько"-деміург.
****Матиреслава - богиня Вічної Слави наших предків-воїнів. Вона по смерті співає душам полеглих заупокійний гімн.
*****Ра-ріка - Ріка Сонця, що відділяє Земне і Небесне володіння.
******Цур - божество Земного Вогню,що спричиняє лихо людям,коли на них гнівається - пожежі хатні і природні руйнації.[/i]
(Зі збірки «Самоцвіти сокровення». – Львів:Логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741236
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
[b][i]«…того чугаєчка,
што ма біле личко,
то би м хтіла,
то би м хтіла!»[/b]
( З лемківської пісні )[/i]
Сизов чайков собі заячу, я собі закигичу,
На сліди, на твої упаду наболіло грудьми.
Тужнов піснев пташинов того чугаєчка прикличу:
што то буде, мой милий, як впадуть осінні громи?
Што то буде, мой пташе, як яблуні зіб’ють морози,
де меш вити кубельце, гди крякне голодна круква?
То си вкусиш погірклого плоду чугайчику… то си
запугуєш, як пугач, поночи розпукле «овва…» .
Лем не жалуй, мой пташе, на наше розмаяне літо,
а лем жалуй пташатко, што личком у татка воно,
а лем жалуй кубельце, што круквою долу прибито,
а лем яблуні жалуй, што п’яне охляне вино!
Моє шварне дівчатко, не йми мому голосу віри,
Же твуй татко на згадку уп’є лем студену росу,
А когди упряде ми в кіснички лем пір’ячко сіре,
Сизов чайков у світ я све чарне пташа понесу…
Чугаєчку, чугайчику, я би м до тебе летіла,
Я би м крила трудила, до ніг припадала м грудьми.
Мой розраяний пташе, лем білого личка б не хтіла,
а лем літечко наше, што збили осінні громи…
(Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:логос,1997)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741098
дата надходження 08.07.2017
дата закладки 09.07.2017
Скорботу світову відчуть будь-хто зуміє,
в життя театрі майже кожен Сартр,
а я навчаюся одній магічній дії:
свої страждання перетворювати в жарт.
Мій біль, звичайно, розіграш невдалий,
Чи може існувать подібна маячня?
Коли сміюсь - трагедія зникає,
Вона реальність із серйозністю втрача.
Кривлятись годі, майе непокірна,
Тебе я, витівнице розгадав,
А істина стара: не бійся, тільки віруй,
Страждання грається з розгубленим лиш "я".
Я відкриваюсь диву світовому,
Де любить Аполлон, танцює Діоніс,
Росте Аліса (коржики медові!),
А болі-карлики десь губляться в тіні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740441
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 04.07.2017
Стоїть на глиняних ногах колос твоєї віри.
Стоїть. На глиняних ногах. А все-таки – колос.
Ще теплим човником рука прикладена до шкіри,
але відтулиш, і за мить – по шкірі йде мороз.
Ти пам`ятаєш, як любов вустами присягала,
як променилася любов у проміжку між тіл?
Кинджалом в горлі застряє поезія кинджала,
як бачу папороті квіт – у снайперський приціл.
Стонадцять зим іще до дня останнього набою.
Стонадцять зим, як тіні гроз, на плечі полягло.
Я не колос, але нести це небо над тобою –
мов у безбожжя осягти господнє ремесло.
20.06.16, 26.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740260
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 04.07.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Краплі дощу залопотіли,
Упали важко на асфальт.
Його чекали, так хотіли...
Через хвилину знявся шквал.
Зашелестів у спраглім листі,
Потоком лив по стовбурах.
І раптом стих, разки намиста
В рядки повісив на гілках.
Земля потріскана, вся в жилах.
Напитись так і не вдалось.
Дощем обмежена в наділах,
А як хотіла, як ждалось!
Далеко десь загуркотіло,
Відлуння річкою спливло.
Чи раз, чи два замиголіло...
Ось від дощу всього й було..
А на вікні лиш крапель пара,
Сльозою гіркоти пливли.
А вітер ніс кудись знов хмари,
Що зникли десь у сірій млі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739927
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Ти любиш її не тому що, а всупереч всьому,
Хоч кроки її не доходять ніяк твого дому.
І часом здається, як сонце до скронь торкає –
Вона це. Повернеш до тями – нема… немає…
Ти любиш її, наче ранок заграву востаннє.
До ніг прихилив би їй небо під співи осанни.
І ти їй – за Всесвіт, та вперто чомусь не кличе.
І ніч невблаганно все нижче і ближче, ближче.
А в неї за розкладом в інші країни маршрути,
Вчорашнє латте на сніданок, і присмак цикути
В секунд, що без тебе насипались повні жмені,
І дим цигарок ядом пестить, під Sting, легені.
Будильники вчасно, робота… Ще трішки й зірветься,
Як спомин у дзвонах печалі сльозою озветься,
І мовчки поверне з дороги, що вела в нікуди,
Й сховає обличчя, дитинно, у тебе на грудях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739433
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Dkkg4pQhROE[/youtube]
Тихо сонце хилиться у осінь,
В літо не повернеш вже ніяк.
Ще ніким не знайдено цей спосіб:
Зупинить до осені свій шлях.
Осінь мені сниться все частіше,
Крізь тумани в осінь я іду.
Ця пора мені чомусь миліша,
І тебе з собою я веду.
Тільки ти міцніш тримай за руку,
Щоб там не було, не відпускай.
Виведи з осінньої розпуки.
Посміхнусь: до осені звикай.
Осені здолаєм бурі й зливи,
Ще зустрінем сонячні ми дні.
В дні такі бувають ще щасливі,
Бо з роками почуття в ціні..
Тільки не сумуй, моє кохання.
Визирнув промінчик із-за хмар..
І не нехтуй ти моїм проханням:
Дні осінні, ти прийми, як дар..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739405
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GsriQ6Sxv9c[/youtube]
Упали перші роси з трав,
Земля нап"ється досхочу.
То перший промінь сонця впав...
До тебе птахом я лечу.
Поки росу не з"їло сонце,
Поки не спалені думки...
Вже день родивсь на горизонті,
Он кучерявляться хмарки..
І ти не спатимеш до ранку.
Думки: а як мене зустріть?
Одягнеш нову вишиванку.
От головне: не пропустить.
Дорога зовсім недалека,
Всього на відстані руки..
От чи пізнаєш? Я - лелека,
Боюсь: не взнаєш.. Бо роки...
Я покружляю над тобою,
В руці твоїй, дивлюсь, зерно.
Чи перекинуться вербою,
Що заглядатиме в вікно?
Та ні! таке спекотне літо,
От, чи прийметься деревце?
Додому краще полетіти...
Бува: присниться ж ось таке
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739000
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 26.06.2017
І торкнеться до мене уперше земний чоловік,
У якого в очах мерехтить перламутрова хвоя,
І притулить долоню свою до тремтливих повік,
І від доторку сего забудуся, де я і хто я…
І трава оживе під ногами, волога й густа,
І в аркані зійдуться над нами старі осокори.
«Я не згуба тобі, чоловіче, я древня вода,
Що з правіку тече й напуває смарагдові гори».
І торкнеться до мене удруге і скаже: «Бери,
Ці реліктові храми тобі залишаю у спадок…».
І сплетуться між нами всі запахи і кольори,
І солоною цівкою піт побіжить між лопаток.
І гірським полонинам забракне п’янкої роси,
Щоби спрагу мою втамувати й вогонь загасити…
І зіллються між нами вібрації і голоси,
І почнуть мироточити пальців його сталактити.
І торкнеться до мене утретє земний чоловік,
І промовить: «Ти згуба для мене, ти лік мені, жінко,
Бо коли я торкаюсь пелюстя тремтливих повік,
Твої очі стікають в долоні небесним барвінком…».
І в гортані його застрягають солодкі слова,
Перестиглими сливами тріскають, скапують в душу…
«Я трава, чоловіче, я дика шовкова трава,
На фісташкових віях росу передсвітню ворушу».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739407
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Неземне
A-side
Інопланетний розуме, озвися,
Допоки не спіймав мене здоровий глузд,
Якщо Екзюпері нам написав про Принца,
Мабуть, він мав також і здогадку якусь.
Допоки небо наді мною не замкнулось
І Всесвіт ще не став для мене просто тлом,
Заглянь в блакитний наш провулок,
Я не прошу польотів в НЛО.
Дай просто зрозуміти, що ти поруч,
Що космос не пустий до Вічності експрес,
Поглянь униз, а я подивлюсь вгору...
Мені підморгує лукаво Антарес.
B-side
Сонце торкається серця плато,
Це торкаєшся ти, моя панно,
Ти мені безіменна, для тебе я Хтось
І... астральна проекція тане.
Порожнеча холодна, шлях непростий,
Безтілесна і сонячна німфо,
Я тонкий твій сигнал у частотах зловив,
Наче привида на фотознімку.
Надсилаю в світи, як послання землян,
Хвильовий вседолаючий відклик,
Сонце майже зайшло і темніє екран,
Ми зближаємось. З швидкістю світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739340
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Пустилась берега душа – як жовтий лист у листопаді,
наважившись зірватись в лет.
Та безоглядним споконвік - земне тяжіння на заваді,
лиш дозволяє пірует.
Озонним протягом з душі здуває павуті печалі
на тлі наближених небес.
Ця невагомість – вишній сон, де я з тобою, а надалі –
мільйон сліпих пробуджень – без.
03.05.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739327
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Цілую тихо пшениці,
що за селом шумлять у полі,
Біжу до них, мов по ріці,
об землю б'ються ноги голі.
І голі й босі- молоді,
ціловані ранковим сонцем,
Зриваю трави золоті,
в чарівних росах, за віконцем.
Цілую маків буйний цвіт
і у вінок вплітаю долю:
Он волошки- Господній світ,
мене ведуть на вольну волю.
Сюркочуть коники в садах,
співають пісню віоліну,
Їх соловей підхопить враз,
принісши їм ранкову зміну.
Цей Божий світ, а може рай-
напевно гра в гучнім театрі,
Я в нім- актриса чи глядач,
замріяна, в живім антракті.
І цю красу коротких дійств
напоїть літо, задурманить,
А я ступаю босоніж,
по осені... моїй, румяній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739168
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 25.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2017
Я дитина Галича. Воістинно, так! У моїй долі була щаслива година зустрічі з Юрком
Лукомським, який упродовж багатьох років керував розкопками княжого Галича (Крилоса, зокрема) у складі Карпатської архітектурно-археологічної експедиції. Він завжди збирав довкола себе молоде, небайдуже товариство. Я теж іскорка з цього багаття: топтала стежки Галича влітку 1987 року, відбувши нелегкий перший рік вчителювання по закінченні філологічного факультету Львівського університету ім. Івана Франка. Здобута вища освіта дала мені змогу стати старшим лаборантом і щоднини, відпочиваючи після розкопок, шифрувати археологічні знахідки. Як ця робота припала мені до душі! Яка романтика – спати у розкидних похідних мішках, мити волосся просто у хвилях Лукви, гріти руки і обличчя біля вечірнього вогнища, сьорбаючи духмяний чай, заварений на ромашці, чебреці та м’яті, і ласувати бородинським хлібом, вимоченим у молоці, запеченим і политим свіжозібраним медом (ото ще забагається “печеного меду”!..).
А пісні біля вогнища під гітару Юрка – це щось фантастичне:
[i]“Пісня бринить аж до світанку
Про галичанку, про галичанку”.[/i]
В той рік зі мною поруч копали Крилос дівчатка з музичного училища – Оленка Сеник (експедиційний старожил) і Оксана Щигельська, що розділила зі мною тягу до фольклорних шукань у мальовничих місцинах княжого Дитинця. Оце з нею ми пробиралися вузькими непролазними лабіринтами пралісу Діброви, переходили через джерельний Чистий Потік, а там і через болото, прозване нами “Зміїним”, бо там направду водилися галиці, і підступне мале змієня мене врешті-решт ужалило. А далі – попри пасіку, попиваючи медовий нектар з води Чистого Потоку (дарунок щедрого пасічника), піднімалися на узвишшя Золотого Току, по дорозі спостерігаючи, як у куренях пралітніх дерев, що вросли у камінні мури, гніздяться кури, а старі господині, помережані зморшками, як століттями історії, зітхають співомовками:
[i]
"Васильку,Васильку,
повісь ми коралики на білую шийку"!
[/i]
…Крилосе, Галичу… Перемліла я вашими овидами, коли знімали фільм “Данило Галицький”. Таке все рідне, знайоме – на запах, на дотик, на відчуття простору і середовища: те залите багряницею призахідне сонце, що сповзає по верхів’ях дерев і поволі окреслює рельєфну панораму неторканої первісної природи…
Натомість місце наших розкопок – “Церковці”, де у княжий період зосередилися храмові забудови – тепер запущене пасовище, де привільно пасуться корови, мудро зглядаючись на незнайомих їм прибульців, довірливо підходячи до нетривких “заборол”, якими слугують звичайні стрічки і шнури, натягнуті на кілки. Свята простота!
Ці враження не померкнуть ніколи. Ця любов до Галича захована в найглибших закамарках пам’яті, і коли на душі стає смутно і тривожно, піднімається така нестримно тепла, така світла хвиля ностальгії – немовби Луква і Лімниця разом узяті виходять з берегів. І хочеться повернутись – і двічі ступити в одну і ту ж ріку…
Так виник задум опублікувати “Галицьку елегію”, що увійшла до моєї першої поетичної збірки “Дзеркала”, без заспіву, скороченого редакторською рукою, під метафоричною назвою, навіяною юначою уявою – “Рапсодія танучої свічки”.
До теми князя Осмомисла, його коханої Насті Чагрівни та синів, що по материнській лінії стали одвічними ворогами, я повернуся ще пізніше в циклі історичних портретів «Праотчі лики з обрисом Русі». А поки що – вона, «ГАЛИЦЬКА ЕЛЕГІЯ», чи то галицька журба «РАПСОДІЯ ТАНУЧОЇ СВІЧКИ».
Я впізнала т е б е –
в мою уяву ти врісся
корінням старезного дуба,
дупло якого поросло мохом
і здивовано дивиться
широко розплющеним оком
на цей звичний
і щоразу новий світ.
Я впізнала т е б е –
в мої груди ти влився
запахом полину і м’яти,
що сплели свої долі
на узбіччі крутої стежки.
Я впізнала т е б е,
але ти…
Чи впізнав ти мене
в мовчанні?
* * *
[b][i]«Ой, воротар-воротарчику,
утвори нам воротонька.
- А хто там, а хто там за пан іде?
- А що там, а що там за дар несе…»
[/i][/b]
Прибились онуки-безбатченки,
немає куди їм подітися.
- Ой, воротар-воротарчику,
пусти до вогню нас
погрітися.
- Ви звідки, онученьки-старчики?
- Ми з віку прийдешнього, зло́тенький.
Ой, воротар-воротарчику,
утвори нам свої воротонька.
- Ідіть же, онуки-безбатченки,
хай ноги спочинуть натомлені.
- Ой, воротар-воротарчику,
пусти нас під Хорсові промені.
[b][i]«А був той Хорс владним а добрим,
і щедроти його восхваляв люд галицький,
аж поки не приїхав на буй-коні Перун,
і не зламав списа кирвавого на рамені Хорсовім,
і не вдягнув його у шати з каменю…»[/i]
[/b]
Оживає дух предків,
розсуваються стіни порушені,
і чийсь профіль суворий
виринає і кличе до себе.
Твоя мова співуча
закодована в камені, русине.
Камінь – слово, і слава, і сила, і зморене небо.
[b]ЛОВИ
[/b]
Засурмили сурми. Заревли.
«Осмомисл збирається на лови
до густого праліску Діброви», -
сповістили галицькі посли.
І тріщать налякані гілки,
скаженіють коні залюбки,
сарни стогін, та зникає сарна.
Марні лови. Сарна – річ не марна.
Ось уже і Лімниця-ріка.
Здобич утіка та й утіка.
У нестямі кинулась в Дністер,
де вшамрілий очерет росте.
І стояв, і думав Ярослав.
Перевізника гукав-благав.
А в човні з’явилася чарівна
Настасія… Настонька… Чагрівна.
Латане мереживо Золотого Току.
Юрба, одурманена літньою спекою.
Багаття очей твоїх, тихо тліючих.
Аромат меду в повітрі загуслому.
Вологі коси осики тремтячої…
О русинко, дике сарня втікаюче.
А її впіймали й повели
на узвишшя Золотого Току.
Всемогутній Хорсе, як жорстоко
від твоєї гинути стріли!
Грубі жарти грубої доби:
то ж кохана князя – не шептунка.
А жертовник – доленька-пустунка:
ти не князя, бога розлюби.
Наречена Хорса – дивний шлюб.
За короткі ласки – вічна кара.
На землі – одна, а в небі – пара…
Плакав, як дитя старезний дуб.
[b][i]«На жертовник ступила наложниця князева
Настя Чагрівна,
багряниця огненна їй пишні уста випивала,
і сказав Ярослав, обіймаючи сина Олега:
сиротою єси, головонько моя безталанна».[/i][/b]
Шептали шептунки. І сіті плели з поторочі:
- Олегові отрочі очі – не князеві очі!
Плели з поторочі на отрочі очі провину:
- Настусині… сині, як ночі, дісталися сину.
А ночі ті сині розкажуть Олегу про вроду…
Ті очі – провинні. Ті очі – не княжого роду.
Чагрового роду! Такому престольним не бути,
бо Настину вроду нікому не зволить забути.
Не зволить забути і Лада за люби любити…
Шептали: не бути! І люди шептали: убити!
Ой, Леле! Убити? Твою, Осмомисле, розраду…
І мислять любити?! І мислять молитися Ладу?!
О мисле зміїна! О каверзна гадино-зрадо…
Моя ти провино, мій сину… Ой, Леле! Ой, Ладо!
Моя ти кровино, ти – небо моє невеселе…
Насту… сині-сині… у сина… Ой, Ладо! Ой, Леле!
[b][i]«Вже полоз отрути вповзає у чару медову
і зуро* сичить на Чагренка, на княжеє чадо,
стікає на мариці меду густа поволока,
і світить супроти Олега свічею свічадо…».[/i][/b]
- Засвічу свічу проти місяця –
тихо йду!
А вода по каменю, а вода по білому –
ще тихіше…
Не горить свіча проти місяця –
тихо йду!
А вода по каменю, а вода по білому –
ще тихіше…
Ходила Обида**, збивала о камені ноги,
пристала спочити на згарищі серед дороги,
змахнула косою, присипала попелом очі,
бо хоче сліпою, бо зрячою більше не хоче.
Зобидили люди Обиду, зобидили люди,
коли проминуться вони, що з них буде, що буде?
Чи лози хиткі, чи квітки, чи зірки, а чи древа?..
У кого постава від гадини, в кого – від лева.
Десь острів Останнього Вечора там, у вираю,
збирає вечеряти всіх, хто колись проминає,
збирає на трапезу всіх многолика оселя,
справляє-гуляє своє споконвічне воседля.
О квіти, о древа, чи вас хтось людьми пригадає!
Людино… Минула… Як звуть тебе там, у вираю?
Людино… Минула… Що станеться з тебе?
- Не знаю.
Я зірка. Я квітка. Я древо. Впізнаєш?
- Впізна́ю.
Коли у вирай оселяються він чи вона,
вони забувають стражденні земні імена,
у краю тім князя і Насті ніхто не впізнає,
там житиме Кай, а поблизу ще житиме Кая.
Там сива Обида колись їх обох поєднає:
де втрачена Кая, там затишно буде і Каю.
Той острів смиренний, гамірно-блаженний вирай.
Де Кай, там і Кая. Де Кая, там Кай.
- Кає, обличчя твоє рум’яне
обрієм стане…
- Каю, ти в усмішці спраглого гаю,
я тебе знаю!..
- Кає, наймення твоє ласкаве
вистелять трави…
- Каю, ти в пружнім стеблі молочаю,
Я тебе знаю!..
- Кає, відлуння твоє прозоре
згубиться в зорях…
- Каю, ти в дзвонах ручного ручаю,
я тебе знаю!..
[b]ОЛЬГА[/b]
Де Лиса Гора випинається на городищі,
Духо́ва криниця, а в неї студена вода.
Тут Ольга вслухалася в тишу і тішилась тиші,
удруге непраздна, але ще така молода.
І вірила Ольга у лада, у світ-Ярослава,
у воя і стольного мужа, бо все-таки князь.
І тільки не вірила Ольга у зраду й неславу,
а зрада й неслава, як крук, понад нею знялась.
А поки що Ольга – жона, у хоромах заглавна.
Непраздна, в потугах чекання нащадків своїх.
Дарма, що під серцем не син, а донька Ярославна.
Донька Ярославна – твій світоч у терні доріг.
Вона ще затужить за Ігорем, яко зигзиця.
Вона зрозуміє: розлука – то завше біда…
Де Лиса Гора, задихається диво-криниця,
Духова криниця, а в неї студена вода.
[b][i]«І покинула Ольга Духо́ву криницю,
колиску поганськую,
і пішла в наречені до бога, спасенного Йсуса:
не клени її Хорсе, відступну сестру Євфросинію,
а пошли їй прозріння, а пізнє пошли покаяніє…».[/i][/b]
[i](молитва):[/i]
- Зацькований звіре ночі,
в своїй передсмертній агонії
яви мені спокій урочий
на муки мої безсонні
на роки мої не канучі
ні в Стікс, ні у світлу Лету,
на душу освячену, прагнучу
небесного вищого лету.
Як тільки народиться ранок,
душа втихомириться зранена,
і ступить на батьківський ґанок
віддалена постать прочанина.
О небо, помилуй відступницю,
я, мабуть, приймаю і досі
мирську суєту – принаду цю
і співи дзвінкоголосі.
Та вкриті важкою сутаною
здичілі дороги немощені…
Як тільки розсіється ранок,
о небо, пошли мені прощення.
[b][i]«І преставилась Ольга, законна жона Ярославова,
у славному граді Володимира Суздальського,
у монашім облаченні келії дому обітницького,
не простивши супругу перелюбства содіяного…»
[/i][/b]
Я – тануча свічка,
свічадо померклої пам’яті,
з рабами-думками
і вольного духу поривами.
Ось тіло моє. Не шкодуйте,
а спалюйте. Спалюйте!
Над чорними днями
І ранками сивими-сивими.
Я – тануча свічка,
сльоза на розпутті беззахисна.
Чого ж я палаю
над згарищем і порожнечею?
Звучить – не змовкає
рапсодія темного хаосу,
звучить – не змовкає
рапсодія світлого вечора.
* * *
… Колись було тут місце «Церковці».
Тепер собі звичайне пасовище.
А вітер свище, вітер свище, свище…
Ідуть та йдуть на випас табунці.
Толочать ґрунт. Хіба від того зло?
Скотині б їжу, віру – до нічого.
О велемудре стадо, чи на бога
ти б проміняло крихітне зело?
Колись було тут місце «Церковці».
Від каменю – ні крику, ні огуди.
Не винні ж коні, винні тільки люди.
Сліпі і зрячі людоньки. Людці…
* * *
[b]«МАТИРСВА», СЕБТО «МАТИРЕСЛАВА»…***
[/b]
Не бий крилом, Матирсво – Птахо Слави,
вертаєш, певно, з Ірію від нави.
І я вертаю на сварожі кола,
б’ючи крихкі дзеркальні виднокола, -
усе вертає на круги своя:
це – видиво, це – марево, це – я!
Куди летиш, Матирсво – Птахо Слави?
До Ра-ріки, у день моєї яви,
де Числобог налічує мені
купало, ладо, дажбо, яро дні…
Усе вертає на круги своя –
це – видиво, це – марево, це – я…
І що несеш, Матирсво – Птахо Слави,
літаючи від яви і до нави:
молитву, су́ру питну, чи офіру,
чи на крилі вернеш на Ірій Іру?
На видноколі – дзеркало свароже.
Це – видиво, це – марево, це… Боже…
[i]*Зурий: архаїчне – суворий.
**Обида – у стародавніх слов’ян богиня Злої Долі.
***Матиреслава (Матирсва) – міфічна Птаха Слави полеглих предків, персонаж слов’янської міфології.
[/i]
На фото: Макет Стародавнього Галича.
[i]"Галицька елегія"/історична поема. - Львів:Сполом,2013.
Увійшла до першої збірки "Деркала". - Львів:Каменяр,1991.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738286
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Полюбити цю душу, заодно полюбити це тіло,
Надто довго мене, чорний вітре, по стернях ти вів,
Надто довго мені моя доля квилила, боліла,
Це вмирали у ній і покора, і відчай, і гнів.
Не настільки святий, щоби закінчить розп'яттям,
Відпускаю тебе, чорний вітре, і ти відпусти,
Якщо можу тепер хоч ще щось вибирати,
Обираю любов до своїх недоладних частин.
Небо падає вниз, гетсиманські руйнуючи тіні,
Час подякувать тілу за право на мить і на вдих,
Попри все ти, свідомосте, досі працюєш відмінно,
Хто врятує мене, як не ти, як не ти.
В голові, на горищі живе мій єдиний учитель,
Ніхто ззовні не може почути його тихий крок,
Самовпевненість би, самовпевненість би оживити
І не потребувать схвалення дій та думок.
Хто б мені не сказав, що є правильним, що є невірним,
Моя правдо, від цього всього незалежною будь,
Люблю душу мою, люблю тіло моє, моїх рідних,
Врешті тільки із ними життя я усе проживу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737943
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 18.06.2017
********
Пий вино, моя діво бентежачих снів!
Ти сьогодні грайливо належиш мені,
Розіп"ята на ложе, немов на хресті...
Ми неначе удвох пропливаємо Стікс…
Серго Сокольник
***
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734320
НАВІЯНО...
Від кохання глибин не рятує вино.
Ми злітаєм на хвилях, пірнаєм на дно.
Пристрасть рушить бар’єри усіх заборон.
Тож цілуй, доки плату не візьме Харон
В царство темряви, звідки нема вороття,
Перевезти у спогади наше злиття…
О, і там ти не будеш байдужим мені!
Тож віддайся до дна, найсолодше – на дні,
Чи злітає кохання ізнов до зірок?
Чи то заздрість людська уже зводить курок,
Чи Харонові губи, байдуже-німі,
Вирок «винна» безмовно гукають в пітьмі?
Усміхаюся я цим химерним думкам.
Шал кохання підвладний лиш справжнім жінкам,
Обніми, всі вагання руками зітри
Терпкі краплі на тілі губами збери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734867
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 17.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5SutUkXX_f8[/youtube]
Обережно хита гілку вітер.
Ніжно пташка на гілці співає.
Впав на душу майстерний цей витвір.
І навколо усе замовкає.
Про що пісня твоя ця, пташино?
Може, звеш ти когось, закликаєш,
І чекаєш одну, ту єдину?
Та про неї один тільки знаєш.
Хтось насипав тобі он зернинок,
Співчувають оцій сиротинці.
Та не тронула зЕрна пташина:
Не на радість їй зараз гостинці.
Чи сумуєш за рідним ти краєм,
І виспівуєш серця журбу?
Тільки пісня твоя душу крає,
Гірко думать про долю таку...
Тихо сонце сідає за обрій,
На спочинок приляже цей день.
І замовкне пташина в жалобі...
Не почуєм до ранку пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738157
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Просинайся Україно, вставай лежебока,
Пора коника ладнати, вставай синьоока.
Вітер хмари розганяє, не чуєш гуркоту…
Від образи завиває… повіяв зі сходу.
Замітати пора в хаті…з досвідку, раненько,
Густі хмари розігнати, збирайся швиденько.
Вставай немічна, серденько… виросли Соколи,
В руках доля твоя Ненько, зараз, як ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737556
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2017
Загублена у часі, у собі,
Забута десь у лабіринтах долі,
Усе ще скнію тихо, далебі...
Сную примари-думи босі й голі...
Та що гадати? Вічна суєта
Мізки, мабуть, спустошила навіки!..
І світ не той, і думонька не та,
І ми не ті: міліємо, як ріки...
Така мізерність всюди!.. Це наш рай?..
Змаліло слово й помисли великі...
Зчерствіли люди, збайдужіли вкрай -
Мов тіні, безхребетно-без'язикі...
Що з нами сталось, світе? Хто прирік
На існування марнотратне душі?
Як дочалапаємо свій ганебний вік,
Коли серця - живі, та... вщент байдужі?!.
Уже й не страшно навіть... Знидів страх...
Якось та й доіснуємо, щоб... стліти...
Лиш гірко, що розвіються на прах
Усі святі предвічні заповіти......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736732
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Ковтає Сонячне Яйце кошлатий віл
На ймення Морок без повернення назовні,
І Місто світиться розсипаним на стіл
Вугіллям тліючим чавунної жаровні
З його принадою палить єретиків,
Які змінити праісторію жадали
Сумної карми транформації віків,
Що Сонце схованим у вічності тримала,
Немов заклад Богів, що грали в «кості» ним,
І під жаровнею віками гріли кості,
А понад жаром безнадії сивий дим
В безодню неба плив... А вихід ніби осьде-
Яйцем би Сонячним те викатати все,
Що на кістках століть прокляттям їли черви
Сумного Міста... Тільки з"їдене Яйце-
Вугіллям смажена для Мороку вечеря.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117060410270
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736485
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Весну згадаємо й не раз,
Дорогу літу уступила,
Пішла повільно без образ,
Тихенько двері зачинила.
Останній кинула свій погляд
На все, що дати нам змогла.
В серцях залишила лиш спогад,
Бо в них цвітінням там жила.
Вночі дощем пролила сльози,
Та час уже... іти пора...
Чекає літо на порозі,
Нова господарка в дворах.
Чого чекать від тебе літо?
( Пробіг зимовий холодок)
Чи зможеш ти тепло розлити,
Щоб в серці розтопить льодок?
Я хочу літа дощового,*
Твого сердешного тепла,
І поцілунку не терпкого,
Щоб пам"ять довго берегла...
-----------------------------------
Чому дощового? Бо я живу в такому місті,
де майже ніколи не буває дощів.
Для нас дощі - це справжнє диво...))
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736099
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=erl0cIQSJtg[/youtube]
Чомусь згадала поцілунок
З тобою вперше у житті.
Скупої долі подарунок.
Невже він в тебе в забутті?
Чому ж тоді він став останнім?
Не так солодким, мабуть, був.
Та знаю: був він вже осіннім.
В душі все ж вогник спалахнув.
Маленький, теплий, незрадливий,
Зненацька ніжністю заграв.
Чомусь занадто соромливий..
Не вірю, що ти не кохав.
Навколо тиша заніміла,
Злітали з вишень пелюстки...
Та до сих пір не зрозуміла:
Нащо зростив ти колючки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735491
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Коли за гори сонце сяде,
А день розтане в сірій млі,
У Бога я прошу поради,
Як жить на грішній цій землі?
Як пробачати зраду й підлість,
Як полюбити ворогів,*
Та, як знайти у серці стійкість,
І як приборкати свій гнів?
Як поселить у черствих душах,
Росток маленький доброти?
Щоб розцвіла у добрих сходах
Маленька квітка теплоти...
Не поливать її сльозами,
В промінні сонячнім купать.
Любити так, ніби востаннє.
Серця любов"ю напувать...
Важка занадто ця задача,
Достукать важко до сердець.
Даремно мрію про удачу:
З сердець не вирвать бур"янець.
-------------------------------
Тут мова йде про особистих ворогів, не політичних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735422
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
[i]“Квітне Сад Любові, омитий росою,
де бродить постать Весни.
Кличе сміхом щастя і мрії ясно́ї.
У цім Саду
на тебе жду.
Не промайни!
Слухай, як шепочуться вірністю квіти.
Ти радо їх привітай.
Щастя, я не дам тобі крил відлетіти.
Сад моїх мрій,
хмари розвій.
Не одцвітай!”
(з раннього, фрагмент авторської пісні)
[/i]
… Цей Сад Любові ще живе в мені.
Зелена буйність вру́ниться і спіє –
Така зухвалість, молодість в вині,
Така тонка настроєність, Леліє!
О, ні – дощі червневі хай падуть!
Хай воловодять скрізь стрімкі потоки!
Чим глибше русло – тим повніша путь:
Пора Цвітінь, твої найкращі роки…
Ти у цвітінні, й справді, неземна –
Іна́нна, чи Ірні́ні надмогуча!
Живильна крапля спраглого вина –
І розійдеться тьма, громи несуча…
Я ще нектар пригублю досита!
Я ще дитя своє не відголублю…
Життя – прекрасне! Днина – золота!
На мент її нікому не уступлю!
П’яніння Духа – з роду тих п’янінь,
що їх до тла не випалить посуха…
Така жага життя! – що й серце слуха:
не одбуяла ще пора Цвітінь…
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735501
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Еридо!... Бійся чистих вод!
Рушає льодовик, здригаючи планету...
Яким не був би грішним мій народ,-
ніколи кров людську не пив він на бенкетах!
Аресе!... Ти - не цар для нас, не бог,
а так,- приблудний пес, який не бачив долі...
Бий в груди! Що ж... Убитий Син воскрес!
Ще затанцює блиск зорі на Чорнім морі!
Лихі божки! Міфічний порох книг!
Наш Деміург святий! Як те, що в серці - вічний!
Згорить колись в вогні останній міф!
Еридо утікай! Рушає айсберг... Тріснув.
Ерида - богиня розбрату.
27.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735273
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2017
Точка неповернення – позаду.
Все минеться, я переживу.
Звично тополині снігопади
Випряду і витчу у канву,
Вишию сім сходинок веселки,
Вибіжу, блаженна, на місток,
Гладь небесна видасться люстерком,
Легкокрилим буде кожен крок.
Та колись (під вечір) пригадаю
Сяйво у зіницях від заграв,
Запах яблук, викрадених з раю.
Ти їх простягнув, та не віддав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735277
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2017
Поет я – бунтар й не боюся життя,
Не вправі поету стогнати.
Донести реальність гнилого буття…
На щиті мушу словом підняти.
Чужинці речу вам важливий комент,
В стражданні налитий мій колос.
В невільній державі, я вільний поет,
Тож вам не здолати мій голос.
Поет по життю, я люблю свій народ,
Заброді чужій не читатиму Оду.
Від предків у генах закладений код,
Тож вдача незгинна по Роду.
Я правду реальну для Стада несу,
З каміння виточую воду.
Викапую спраглим у спеку росу,
Не здам вам себе на догоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734738
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 24.05.2017
Вона прийшла, не знаю навіть звідки,
Крізь сліпоту вікон, замкнуті горем двері,
Мов сипонула пригорщу леліток,
Що застрибали на сумних паперах.
Прекрасна музика, не вмію і назвати,
Я тільки знову вчусь писати "щастя",
Вона щось неймовірне, бо і втрата
Грозиться гільйотиною упасти.
Їй мого розуму незнана суперечність,
Моя збентеженість й тривоги невідомі,
Вона прийшла, і цим уже доречна,
Вона дісталася, вона тепер удома.
Я їй довірившись (чи хто повірить) здатен
З очей своїх зірвати чорну стрічку,
І дивосвіт навколо помічати,
І не лякатись радощів зустрічних.
Струною, хвилею, через проміння й руки
Любов виходить з мене і до мене,
З прихованих глибин ця пуповина звуку
Все найвідаленніше зводить в іманентне.
Іманентне — належне внутрішньому світу. Відповідно до іманентної філософії зовнішній світ є іманентним (внутрішнім) змістом свідомості, породжується свідомістю та формується нею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732952
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Ти думаєш, я не дістану?
Дістану, бо наші думки -
Душею прокладені траси.
Клубочаться дим і тумани
І падає мить у віки,
Зірки незапалені гасить.
Прикрашену ними корону
Кортіло - всевладдя і край! -
Всевладдя на морі і суші
Впиватися, щоби до скону.
Хоч сам себе тим не скарай
І сивіти душу не змушуй.
Безхатченком не назбирає
Вінки із барвінкових снів
І неба без крил не торкнеться.
Віддай її, я заховаю
Допоки страхи вдалині,
Допоки від захвату б"ється,
Шаленством наповнене серце,
Віддай же, віддай же мені!
16.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734506
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Скрутився біль калачиком у серці :
Шкрябе, пече, сльозами прорива,
А я лечу додому і, здається,
Що батько двері навстіж відчиня
Скрутився біль, ламаючи шматками
Серденько й совість зболену мою,
Навколішках стою під образами :
Прощення , таточку, у тебе я молю
За все, мій рідний, милий, добрий тато,
Пробач мені : надщерблено живу...
Не знаю, чи гріхів моїх багато,-
Тобі сумління зболене несу...
Не вистачає, тату мій, долонів,
Щоби зібрати всю мою любов...
Ти так любив змалечку своїх доні
Ми й нині відчуваєм твій покров...
Скрутився біль калачиком і скиглить,
Мені спокою, татку, не дає,
В куточках серця- совісті моєї...
За День народження , татусечко, твоє...
ПРОСТИ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734455
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 22.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2017
Замовк рояль, обірвані ж бо струни,
І музика давно вже не звучить.
Але душа ще п'є весняний трунок,
І серце щось шепоче, не мовчить.
Мо', про любов, і мужність, і відвагу
Про те, чого забракло нам в житті?
Воно дає нам, грішникам, наснагу
Очищення знайти у каятті.
Покаймося ж, о люди, перед Богом,
Очистимо своє єство від зла
Та виберем собі таку дорогу,
Яка б усіх до Храму привела!
Серця з'єднавши в нерушимі узи,
Підемо рано, у досвітній час
Будити віді сну спасенні музи,
Поки, дав Бог, гармати ще мовчать.
І скресне сонця життєдайний промінь,
І музика звучатиме ще нам,
Коли в душі - святої правди пломінь,
Коли у серці місце є богам!
4.03.1993
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393117
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 10.05.2017
Все! Пиши- не пиши нам...
За наказом у ніч
Вирушають машини
Бронетехніки. Клінч.
У смертельному герці
Загартованих лат
Танго з кулею в серці.
Бронебійний снаряд...
Кров із потом- солона
Суміш... Бути біді.
Ось проходить колона
Через Стікс по воді.
Під ревіння моторів,
До якого ти звик,
З неба падають зорі
На дороги рушник.
Час воєнної ери
Надійшов, далебі.
Підійми, офіцере,
На погони собі!
Захистять, мов у колі,
Обереги броні.
Розірвалася доля.
ДО і ПІСЛЯ війни-
Стане міряти сили
Повоєнне, нове,
Те життя... Хто дожили.
Хтось і не доживе.
Викинь сумнів подалі
В придорожній кювет.
Ти- з креміння і сталі.
Мить атаки. -ВПЕРЕД!!!
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117050801052
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732373
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
Григір Тютюнник
------------------------------------------------------
Уже сіріє... Ранок загляда в вікно.
Обійняв серпанок річки полотно.
І пливе по річці човник без весла.
Швидкоплинна річка десь його несла.
Це пливе самотність, та неблизький шлях.
Гнітить невідомість, все ж поборе страх.
Без рідні, без роду; вітер в парусах.
І спішить до мрії на семи вітрах.
Накривають хвилі часто з головою.
Знову перемога в нього у двобою.
Виплива з безодні, та не йде до дна.
Це його завзяття на плаву трима.
Полоскали зливи, холод заважав.
Досягне все ж мрії, бо він так бажав...
Мрія без реальності - це як пустий цвіт,
Як безкрилий птах, не пізнав політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732224
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Часто ми чекаємо тих слів,
Що почуть раніше не вдалося.
Може, хтось сказати не посмів,
Іншому чомусь так й не знайшлося.
Тільки знайте: їх усе ж чекають.
Хай пройшов вже рік, а чи роки.
Десь в душі надіються і знають:
Не зів"яли у серцях ростки.
Хай слова ці будуть запізнілі,
Зрозуміє стомлена душа.
Пробіжать мурашки знов по тілі,
А душа забуде все, проща.
Жаль, слова виношувались довго,
Час летів, його не зупинить,
Та нема милішого нічого:
Дочекатись на прекрасну мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732026
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 05.05.2017
Світе... О, світе... пощо в тобі стільки омани?
Чом твої нетрі просякли в крові до глибин?
Чи погояться колись хоч роз'ятрені рани?
А чи не змінить нічого в тобі часоплин?
"Хто ми?"питаю укотре, а в кого - не знаю.
Люди? Не люди?... Душа... вона в кожного є?
Часом буває нестримно, беззвучно волаю...
Ті, що бездушні, хто вам в руки зброю дає?
Війни... Ці війни... Роками, віками по колу.
Падають мертві, як скошені трави... Жалі...
Сонце приречено котиться з неба додолу,
Мріє теплом обігріти цей морок землі.
Марно чекати, що люди колись схаменуться.
З вірою й правдою жити - не всім до смаку.
Рани земні новим лихом колись відгукнуться...
Поки ж плекаєм надію... про ЩАСТЯ... крихку.
13.03.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723528
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 05.05.2017
Так лиш співають солов'ї,
Прибравши світ вінком калини,
Лунає пісня із душі
В чужім краю, із уст дівчини.
Так лиш співають солов'ї,
Де сколосилось рідне поле,
Лягла стежина в чужині,
Та пише пісню твої долі.
Так лиш співають солов'ї,
В акордах разом із тобою,
Вклонившись небу та землі,
У гай ведуть, тебе з собою.
Так лиш співають солов'ї,
Заквітчано, в вінку калини,
Де лине пісня із душі,
Із вуст красунечки- дівчини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731815
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017
Яблуні цвітуть блідо-рожево,
Вибухнувши в чисту голубінь!
І пливе таке солодке мрево
Від отих божественних пахтінь!
Синє тло і лагідні пастелі,
Мов художник пробує мазки…
Десь-колись вітри-віолончелі
Забринять, зриваючи разки
Яблуневоквітного намиста, ─
І така здійметься білизна,
Неземна, неторкана, перлиста,
Ніби крила струшує весна!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731766
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017
«Я прийшов до межі, за якою
припиняється ностальгія,
за якою сльози стають
білосніжними, як алебастр...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
У краю за рікою
У країні, в яку немає шляхів,
А лише човен:
Човен-пором через ріку
З мовчазним веслярем
(Подаруйте йому монетку
З відбитком дельфіна або кесаря!),
У краю за межею-річкою,
За якою припиняється ностальгія,
І за якою не буває веселих спогадів
У тих, хто назад повернеться
(А таких немає – може будуть – але немає,
Чи то майже немає:
Аліг’єрі – виняток,
Він блукалець у синіх шатах –
Одязі кольору неба,
Він італік – їм інколи можна
Йти туди й повертатись,
У них ностальгія пошита з шовку
Білого, як алебастр,
У них, якщо дон, то Корлеоне,
У них якщо поет, то Петрарка).
У тім краю сутінків
Важко побачити тіні,
І сльози стають білими:
Чи то снігом, чи то гіпсом,
І то не краплями – твердими кульками,
Що стукають по кам’яній землі,
Де ніколи нічого не виросте:
Навіть полин: а я думав:
Чому він білий, він же не дитя снігу,
А тільки бастард мармуру,
А тільки ерзац квітів,
Які кидають у вино-трунок
Дегустатора Цицерона
(Дві шпильки в язик мертвий).
А я ще тут:
Ще тільки весляра-перевізника очікую,
Ще тільки керманичу:
«Сім футів під кілем!»,
А вже на тому березі хату,
І то не яму-сховище,
Не хижу бамбукову відлюдника,
А соломою криту мазанку,
Таки зимівник, таки курінь
В краю алебастрових сліз-бджіл,
Що приносять кам’яний мед,
В Ойкумені мармурових вишень,
Вапнякових яблук та гранітних грушок
Збудував собі сам того не бажаючи
І відаючи, і не жадаючи,
І латиною Томи Аквінського віршую
Про каменярів вільних – будівничих,
І сни бачу нетутешні,
Таки глиняні, таки по намулу писані,
І то не нині, а коли – вже забули,
Не ми, а пастухи бородаті,
Номади неприкаяні, не при Каїні,
Шамани з чашами для вохряної треби:
Коня очі сумні
З того табуна – дикого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731703
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
В вікно моє вже сіробровий ранок
Крізь шибочку несміло заглядав,
І перший соловей своїм сопрано
На сонне листя звуки розкидав.
Вікно відкривши, я відчула подих:
То тихий легіт доторкнувся кіс.
А може то легка рука Господня
Мені дарунки сипала якісь?
І вище піднімалось сіре небо,
Аж ось запеленала його синь –
В промінні сонця виникла потреба
І в краплях свіжих першої роси.
Мені здалось, я теж у цім оркестрі
Мелодію важливу теж веду,
І на життя людського перехресті
Серед краси цієї не впаду.
7.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731746
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Сиділа й тихо плакала весна,
Що її дні так швидко пролетіли.
Вже на порозі літо,а вона
Намистини любові розгубила.
Цвіт вишень рано в коси не вплела
А він летів і падав по дорозі
І хто проходив , думав, що зима,
Зненацька снігом притрусила ноги.
Світанок тихо падав у траву,
Роса останні сльози просушила,
Трусив у небі вітер синяву
Благав хмаринку ,сонце щоб збудила.
А сонечко проснулось,потяглось,
Промінням в річці личко своє вмило,
Хмаринкам посміхнулось, полилось
І землю теплим світлом затопило.
А голуби спустилися згори,
Намистини червоні позбирали,
По світу розкидали, щоб і ми
Весну й любов назавжди поєднали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731562
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Запрошую на танець тебе знову.
Шалений пульс.. Чомуcь серцебиття.
Рука в руці і рухи щось нервові.
Невже живі мої ще почуття?
Зливаємось душею й тілом в танці.
Летим на крилах ніжності спокус.
Хоч подих перехоплює в мовчанці,
Та я до тебе ближче все ж горнусь.
Невпинний рух охоплює вже радість.
І в ньому, ніби все моє життя.
Та все оце не схоже на реальність,
Крадеться знов якесь передчуття.
Таємно поглядаємо у очі,
Ця музика звучить тільки для нас.
І серце відкида чуття пророчі...
Все ж танго - це прощання без образ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Тихонько ветер клён колышет,
А в доме все давно уж спят.
И дождик вновь стучит по крыше.
А мысли облачком летят...
Летят за море, океаны
Где нет жестокости и зла.
Наверно, в сказочные страны,
Там нет предательства, вранья.
Туда, где вольно сердце дышит,
И не предаст никто в Любви.
А ветерок не спит, он слышит,
Внимая мысли все мои.
Стучит будильник неустанно,
Цветов разлился аромат.
И мне немножко нынче странно:
Неужто есть Любви закат?
Как жаль, что счастье скоротечно,
Любовь ведь только сладкий сон.
Ничто не может длится вечно,
А ночь пройдёт - уйдёт и он.
------------------------------------------
Музыка и испонение в песенной вариации Владимира Люсина. Музыкальный
сайт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 02.05.2017
А що дощі?
Вони були і досі…
Що змінює наступний з них? проте…
Рука твоя торкнулася волосся,
заплуталась
у кучерях… пусте…
В них жодної
немає переваги.
Свіча прощальна… поминальна ніч.
Тримай мене за руку… білі маги
зливають віск
на контур моїх пліч.
На крижму
перевтілень… древнє свято
пливе з туманів… ну а що дощі?
Не обертайся. Просто новий статус
на білосніжних
аркушах душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731112
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
я Задыхаюсь...
мыслью О ТеБе...
слабеет разум...
и плывёт сознанье...
мне наплевать
что Ты теперь уже....
в чужих объятьях...
обрела признанье....
поставить Точку...
Ты сказала НЕТ!!!
сказала НЕ БЫЛО!!!
и никогда НЕ БУДЕТ!!!
три выстрела...
...в Тьму...
превратили Свет...
в бессмыслицу...
часы ползущих буден...
я больше не тревожу твой Е-мАйл...
пытаюсь душу раздавить рукою...
но если ВДРУГ......
я обнаружу там...
,,, ...
я прилечу на крыльях...
за тобою.
*****НАДЕЖДА М - Переспів - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731092
*****svoje - переклад - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731088
*****Петро Кожум'яка - переспів - я Задыхаюсь… мыслью О ТеБе…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727733
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Переспів твору Хуго Іванова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726968
Я задихаюсь думкою про тебе,
мліє мій розум... і пливе свідомість.
Мені наплювати, що тепер ти
в чужих обіймах відшукав відомість ....
Поставити б крапку... Ти сказав же НІ!!!
Сказав НЕ БУЛО!!! й ніколи НЕ БУДЕ!!!
Три постріли в (на) темряву перетворили Світ...
У нісенітницю - годинИ повзучих буднів ...
Я не турбую більше твій е-майл ...
Стараюсь душу розчавить рукою ...
але якщо я РАПТОМ... виявлю там ,,,... слід?
-
я прилечу на крилах за тобою.
-----------------------------------------------
Вдихну у груди глибоко повітря,
До іншої на волю відпущу.
Хай зміниться життєва вся палітра.
Свою любов лиш так я захищу.
На це мене наштовхує свідомість,
Хоч розум має інші тут думки.
Мені шепоче тихо про даремність,
Бо серце дума все ж тут навпаки.
Та слово НІ, як цвях у саму душу.
Хитнувсь перед очима увесь світ.
Та відпустити я тебе все ж мушу,
Хоч йде ще боротьба і давить гніт.
Ти іншу обнімаєш і голубиш,
Та треба з цим змиритись й далі йти.
Насильно милим, знаю, що не будеш.
Подумай добре і його прости...
Але життя таке собі, мінливе,
Не виняток: повернеться назад.
Та тільки знай: не пробачай зрадливе,
Бо зрадити зуміє ще не раз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731090
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Хочеться дихати, дихати, дихати, диха…
Ніч така: зшита з мережива див і надій.
Будь мені щастям в години і радості й лиха,
Хлібом святим – натщесерце, на кінчиках вій –
Сіллю, вином… Ким завгодно: чи Богом, чи бісом!
Сковуй мене ланцюгами від ліній ключиць
Міцно по вигинах тіла, від нині і прісно,
Й далі за контури досі незнаних границь.
Місячне сяйво на плечі. Між зоряних станцій
Ми, наче сон, монохромними кадрами. Лиш
Ніч така: хочеться дихати між твоїх пальців.
Стань моїм... шепотом/криком між тишею тиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730956
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Пиши листи... На яблуневім цвіті.
Мій вітер-листоноша не дріма!
Здіймуться сторінками у повітрі,
понесуть світом прагнення-слова...
І хто же зна?... Впадуть під ноги людям,
нечитані, чужі, порожні сни?...
Чи, може, в переддень Покрови, ранком,-
листом барвистим вернуться вони.
28.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730986
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2017
Чого ти хало репетуєш…
Чого ж.довино кричиш?
Слова з контексту ретушуєш,
Кладеш собачим і мастиш.
Як с.ки Корбан, Рабінович,
Із тєлєбудки… скавучать.
Неначе хр.к не Вальцманович,
І про євреїв…щось мичать.
На сході діток зачищають,
За дурнів мають с.ча ж.дь.
Нахаби граблять і повчають,
Диктують, як на світі жить.
Ви хто є…- вихрести нещасні,
Хай ваші писки не мич.ть.
Ви сосунці короткочасні,
Вам для євреїв… не стоять.
Навчились гризти і кусати,
Привикли красти і брехать.
Щоб переставились сичати,
За зябри скоро будем брать.
Хохли не всі… - не залякати,
В степах кургани гомонять.
Наш дух у стійло не загнати,
Бо скіфи ми є… не зламать!
А бидла в кожного народу,
Є ж дочки вірні… є й сини.
Ви ж пришлі випл.дки наброду,
Вон.чий газ… - трясовини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726326
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 28.04.2017
Боже, бережи захисників
нашої стражденної країни.
Від навали нелюдів полків
захисти, Всесильний, Україну!
Боже, дай їм сили і укрий
од негод і куль, російських градів,
святводою рани їм омий,
нечестивців спопели і гадів.
Господи, дай мудрості і сил
хлопцям, що боронять Батьківщину.
Жителі численних міст і сіл
моляться за вас і Україну.
27.04.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117042711561
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730916
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Є гаряче світило, наївні ви діти,
є безцінна відрадність мелодій і книг.
Що, нема? Та було ж! Так, було все на світі:
і Бетховен, і Пушкін, і Гейне, і Гріг…
Є невидима творчість у хвильках і митях,
в мудрім слові, у посмішці, в блиску очей…
Будь творцем! Не дарма ж ти з’явився на світі.
Хай попереду тисячі днів і ночей!
Нескінченно ганебно в припадку печалі
зникнуть з доброї волі, як тінь через скло.
Нові зустрічі що, всі уже відпалали?!
Буде їх навіть більше, ніж вчора було!
Як похмурий я сам, ніби ранок в тумані,
ніби небо, укрите мільйонами хмар.
То понурістю Муза загоює рану,
щоб напився я доста хмільних її чар.
Почекай! Звикнусь я зі своєю журбою
й заспіваю весільну в густім тернику.
Прийде час і зустрінусь з своєю любов’ю,
скільки ран тих ще буде на довгім віку…
Залишайся! Так мало чуттєвих і чесних…
Повернись! Лише в них сіль і совість землі.
Тільки їм завдяки серце радують весни,
в небо птахи злітають й пливуть кораблі.
Як сягати у вир кращим ввійде в охоту,
скисне світ від безкрилих гієн і тупиць!
Полюби підсвідомо ти радість польоту,
розверни свою душу за межі границь.
Будь дружиною, мужем, сестрою чи братом.
Добрим будь, а не відьмою із рогачем.
Поділись, не тремти, мов крокуєш канатом,
всі серця відімкнеш доброзиччя ключем.
Є іще острови усамітнення думки,
мудрим будь і не бійся на них відпочить.
Там не треба ховатись тобі за лаштунки,
можеш думати вільно, усе там мовчить.
А питання, питання!– кричать ретрогради.
Налетять, спантеличать й полинуть до зорь.
Соломон нам залишив дві мудрих поради:
утікай від жури й з дураками не спорь.
05.04.2017
* Переспів твору Саші Чорного „Больному“.
Саша Черний
Есть горячее солнце, наивные дети,
Драгоценная радость мелодий и книг.
Если нет — то ведь были, ведь были на свете
И Бетховен, и Пушкин, и Гейне, и Григ…
Есть незримое творчество в каждом мгновеньи —
В умном слове, в улыбке, в сиянии глаз.
Будь творцом! Созидай золотые мгновенья.
В каждом дне есть раздумье и пряный экстаз…
Бесконечно позорно в припадке печали
Добровольно исчезнуть, как тень на стекле.
Разве Новые Встречи уже отсияли?
Разве только собаки живут на земле?
Если сам я угрюм, как голландская сажа
(Улыбнись, улыбнись на сравненье моё!),
Этот чёрный румянец — налёт от дренажа,
Это Муза меня подняла на копьё.
Подожди! Я сживусь со своим новосельем —
Как весенний скворец запою на копье!
Оглушу твои уши цыганским весельем!
Дай лишь срок разобраться в проклятом тряпье.
Оставайся! Так мало здесь чутких и честных…
Оставайся! Лишь в них оправданье земли.
Адресов я не знаю — ищи неизвестных,
Как и ты, неподвижно лежащих в пыли.
Если лучшие будут бросаться в пролёты,
Скиснет мир от бескрылых гиен и тупиц!
Полюби безотчётную радость полёта…
Разверни свою душу до полных границ.
Будь женой или мужем, сестрой или братом,
Акушеркой, художником, нянькой, врачом,
Отдавай — и, дрожа, не тянись за возвратом.
Все сердца открываются этим ключом.
Есть ещё острова одиночества мысли.
Будь умён и не бойся на них отдыхать.
Там обрывы над тёмной водою нависли —
Можешь думать… и камешки в воду бросать…
А вопросы… Вопросы не знают ответа —
Налетят, разожгут и умчатся, как корь.
Соломон нам оставил два мудрых совета:
Убегай от тоски и с глупцами не спорь.
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117040503507
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730917
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Щасливий той, хто взнав життя.
Воно одне і неповторне.
Живем, поки серцебиття.
Воно безцінне, безкоштовне.
Йому ніхто не склав іще ціни.
Воно дароване нам Богом.
Буває, не цінуєм життя ми,
Та з часом будем за порогом.
Так хочеться почути голоси
Отих, кого уже не повернути.
Відчуєм опік гіркої сльози...
Так хочеться хоч раз їх пригорнути.
За це готові все віддать, що є,
Пройти до них найважчими шляхами,
Але оце більш болю завдає,
Бо вже ніколи їм не бути з нами.
Та пам"ять береже усе старанно,
Ми можем доторкнутись лише в ній
До тих, кого все ж любим сокровенно,
Але зустріть колись, нема надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 27.04.2017
[i] [b] [color="#ff0000"] Кохання…Що
тут казати...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#610b61"]Конвалій засилля… Ми двоє.
Серцями зв’язались. Весна
Посіяла в душах кохання,-
Солодке, ніжніше вина.
Він плечі мої обіймає
Цілунками палить, снує
Руками те плетиво ніжне,
Котре слово НІ не дає
Сказати..Щось котить донизу,
У повені тоне душа..
Я тану. А він лише хмизу
Підкидує.. Волі лиша...
Ті руки... Замріяне чудо,-
Немов із полів вітерець...
Не думала я , що так буде,-
Уже не розняти сердець!..
Я вперше зомліла...О, Боже,-
Пів - неба у тебе беру
На мить неймовірно щасливу...
Цілуй же...Цілуй!.. Бо помру!!.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730812
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Летиш…
Немов журавлик з папірця…
Вертаєш вітру спопелілі губи.
Тремтиш… лягає стежка без кінця
На смерековий
мед твоєї згуби.
На першу
Точку відліку… і ця
Душа всім океанам на поталу
Проплачена… й не змити із лиця
Таємних вод
гіркого ритуалу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730526
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Втони, факір,
В очах моїх, коли
Отак йдемо пісками древніх персів.
У лабіринтах власної пітьми
Насправді незбагненна
кількість версій.
На недосяжних
Рівнях глибини
Не перейти світлороздільну смугу.
Не називай передчуттям зими
Цю невід”ємну
витончену тугу.
Де ледь відчутна
Хвиля ковили
Вливається у трави придорожні.
…а хочеш жити, то - пливи! бо ми
З тобою рівні і…
непереможні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730009
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Вишивала весна
синім бісером росяні ранки,
Заглядала туди,
де ще спала цнотлива краса,
Я ж відчула, що я –
то не я, а закохана бранка,
І висіли вгорі,
мов з шифону, легкі небеса.
Малювала вона
дивним пензликом зелень, мов руту,
Простеляла до ніг
кучеряві, густі спориші…
Може, вербам і я
довголистом на гілочці буду,
І тоді я й весна
вже ніколи не будем чужі…
Голубіла весна
диво-морем квітковим в долині,
Обзивалась бджола,
заглядаючи в свіжий той цвіт,
Ніжний трунок пила
із суцвіть ніжно-білих калини,
І вже не засинав
зачарований квітами світ.
15.07.2016
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730809
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 27.04.2017
Торкання шовкоткані – тілесне есперанто,
ми арештанти ночі, ми янголи пітьми.
Як балерини, душі, танцюють на пуантах,
над постіллю, по стелі черкаючи крильми.
У гетто самоти, щоб не могли забути –
води холодну склянку, як ляпас по лицю,
плесне укотре пам`ять, твереза, як покута,
з відтінком жовтих квітів і присмаком свинцю,
про склепи спільних вулиць, де спогади за гіда,
роздвоєних в розпуття, яке не омине,
допоки перевізник на дно ріки не піде,
а вічний перехожий себе не дожене.
Ну як ти там, кохана? Чи не опали крила?
Чи хтось їх колихає зі смертних чи богів?
Я ворожу сьогодні – “забула/не забула”,
на кожному із віршів, присвячених тобі.
16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730676
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
А на старых крышах, все еще дожди
Облака все выше,… ты меня…не жди.
Пусть рассвет коснется этих сонных глаз
Мир перевернется, от смешных проказ.
Прощебечут птицы, день уже пришел.
Кофе, вместе с пиццей, на столе нашел.
А при нем записка, «я ждала,… прости,
Убегаю,… просто.... позвали дожди».
Мокрой птицей, где-то.... прикоснусь к весне
Можешь мне присниться…или я тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730299
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Мої тополі, сестри ясночолі!
Де ваш собор із кронами дзвіниць?...
Більш не ввійду у затінка простори,
і вівтарям не вклонюсь як колись...
Моя святине! Сило і наснаго!
Тебе беріг сам Час, а, люди,... ви?
Охрищені - живете, як погани!
Залишили від стін собору пні...
І моє місто - склеп із шлакоблоку,
асфальт в зеніті сонця, як смола...
Зелений храм, воздвижений весною,-
модерну вбетонована краса.
12.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728473
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 23.04.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Печалі, війни, горе і зневіра,
Скажи мій Господи… за що?
Невже страждання й болі, як офіра,
Лягли нитками в долю нізащо.
Як чаєнятко, бідна сиротина,
В курній дорозі битій за селом.
Під знавіснілим чоботом кретина,
Лежиш в тузі з надломленим крилом.
Твоїх діток розкидало по світу,
Снігами довгу стежку занесло.
А скільки тут опало, дома цвіту,
Не визріло в безлюдді відцвіло.
Як липку бідну вороги обдерли,
Нещадно зав’язь дзьобають круки.
А ми живі і досі ще не вмерли,
Як Прометеї Господи таки.
Ті що пішли залишилися в Гранях,
Живе їх Воля й досі у людей.
Акумулювалась гідність наша в пам'ять,
Ще не усе в нас вирвали з грудей.
Шаблі зі стріх ми виймемо вже скоро,
Онуки бережуть козацький дух.
Зберемося ми гідно, швидко й споро,
В кисетах наших трут ще не прожух.
Во славу предків, і нащадків славу,
Ще воздамо чужинцю і кату.
Лукаву гідру знищимо двоглаву,
Вкраїноньку возродимо святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725536
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Маю честь представити оповідання командира волонтерського підрозділу "Вбережу", шанованого мною Ігоря Верчука, у якому виступаю в ролі дійової особи
*********************************************
ПОЕТ (16+)
Поет вже знав, як йому бути та що читати . Сотні сумнівів, які ще тільки ось, ніби зграя скажених псів чіплялась до мізків і вигризала їх, та так, що від того аж ставало порожньо в голові, відійшли геть. Опановував себе,як міг. Ну хіба ж не зрозуміють його, колишнього воїна-афганця, вже теперішні вояки? Все, треба йти на сцену, геть сумніви! Буде читати «Інквізицію» - про життя, любов та смерть, де нема ні правих, ні винуватих.…
Нестерпне сяйво рампи не давало змоги бачити обличчя й очі, а без цього він не зможе читати. Щурячись від світла, підійшов до мікрофона , привітався. І не впізнав свого голосу - мікрофон спотворював інтонації та відтінки, змінював значення слів. Так видавалось Поетові. Тому, вибачившись, зійшов зі сцени просто в залу. Одразу стало спокійніше на серці. Глянув на ряд праворуч від себе для впевненості, чи слухають, прикрив повіки так, що могло видатись, ніби нічого не бачить і не чує. Почав:
–Їх у в’язниці зібралось чимало жінок, дівчат, зовсім малих дітей. Вона ж все ніби осторонь стояла, долоні пригорнувши до грудей. ЇЇ як відьму на поталу видав слизький, пихатий, жадібний сусід…
Крізь прикриті повіки пильно стежив за залою. Слухають, хоча й не до кінця розуміють, до чого це все. Продовжив:
-… Все зазіхав на цноту, зненавидів, коли не зміг ні взяти, ні купить. Був допит. Кат зриває одежину …Вона покірно показала вмить таємні родимки, сказала, що хотіла звести сусіда, і все місто підпалить…Любила зло робить, колодязі труїла, любила шабаші та кров дітей смоктать – бо так боялась, що її тендітне тіло кліщі залізні будуть шматувать. Благала, щоб її не катували, і всі зізнання хутко підписала.
Поет споглядав, як сотні пар очей вже з інтересом слухали і чекали, що ж буде далі. А он та жінка неймовірно яскравої вроди, здається, сержант із третього ряду, здавалась такою , ніби ця історія про неї, ніби вона це вже пережила, можливо, не тепер, а колись.
-Суворі судді милосердя проявили – лише до вогнища дівчину присудили. Кат вивіз з зали і повів до ганку…Чекати їй не довго, лиш до ранку. І в анфіладі темній , де роїлися загиблі душі та останні їх думки, вона рукою ніжно доторкнулась до катової сильної руки… І темна ніч. Вона не може спати – їй жаль себе – цнотливу, чарівну… Шкода загинуть, хлопця не пізнати, з коханцем не провести ніч одну!.. Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?
Висока постать Поета згорбилась від власних слів-так перейнявся, а ген той хлопець у далекому притемненому кутку залу геть байдуже слухав, чи й не слухав, а про щось своє думав. То й хай собі, тож іншим цікаво! Провів рукою ніби розкриваючи простір:
– Відкрились двері. На порозі кат. Бере за руку дівчину й виводить у темну прохолоду анфілад… У темному кутку вони лиш двоє. Такий він сильний . А вона слабка…Здригається вона, і відчуває як пестить тіло катова рука… Чека на площі вогнище. Невпинно спливає час. Життя відійде з ним… Вона зняла поволі одежину і на коліна стала перед ним… Ці відчуття… Як поклики до раю… Це упоїння катовим… міцним… Неначе кров із неї випиває… Вона на ньому… І вона під ним… А там – лежать знесилені в нестямі, солодким сном забувшись чарівним…
Поет відкрив повіки - зазвичай серед інших слухачів хтось, саме на цьому місці, та й видавлював із себе дурнуватий смішок. Було ж на одній із вечірок, куди Поет прийшов, чого вже там гріха таїти, підзаробити : один пузань почав масно іржати, чим ввів Поета в дикий шал. Він тоді добре роз’юшив пику пузаню, напідпитку трохи був. Бо ж напоїв було на шару, хоч впийся... Але ці ні, ці слухають! Особливо дівчата – зв’язківці та медики, того й дивись, ще заплачуть. Та ні, вони ж воїни, тут їм не до сліз .
– Нарешті кат її за плечі підіймає. І ледь одягнена, вона іде за ним. Куди веде? Невже ж таки на волю? Дарунок жити? Справдиться невже? Ні . До в’язниці знов її заводить – «Відпочивай до ранку. Скоро вже…» Лягла вона спокійно і лежить. Все відбулось. Чи варто далі жить? На ранок кат прийшов. Узявши її грубо, до зали вивів. Руки їй зв’язав. Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба залізними цепами прив’язав. І люди бачили, коли вогнем завзята, вона в сльозах дивилася на ката… Вона не плакала від болю, не кричала,губами поцілунок лиш послала… … …
Поет ніби злився із залою. Відчуття повного єднання передувало успіху. Очі глядачів співпереживали і вимагали продовження. Багато хто не розумів, як таке могло бути. Командири в першому ряду пошепки пригадували страшні історії інквізиції,то й не дивувались словам Поета, а ось інші можливо вперше чули про таке …
– В бридкій харчівні, осторонь, окраєм Кат заливає трунком очі, проклинає свою роботу. Та робить її потрібно. Допоки відьми – боронитись необхідно… Зробив, що міг… Він милосердно відьмі подарував жіноцтва пізнання… Що ж серце заболіло з того дня? І все болить…В душі забракло сил… І в смутку очі п’яні розглядають ту жменьку попелу, що висипав на стіл…
Закінчив, провів руками по обличчю і … шквал оплесків ошелешив і підніс Поета. Йшов із зали й тішився, бо ж його поезія потрібна тут цим людям в одностроях! Праця недаремна ! Вслід ще звучали оплески , хтось вигукнув «браво».
***в нарисі використана поема «Інквізиція» Серго Сокольника***.
***коллаж- з поїздки на фронт з концертами у складі волонтерського підрозділу з Народною артисткою України Світланою Мирводою***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725534
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Двері метро зачинились.
Був день і у вагоні не було надто людно. Полковник втомлено взявся за поручень. Зі станції Хрещатик хвилин двадцять до Академмістечка, а там автобусом- у Пущу-водицю, до передмістя Києва. До ветеранського "афганського" госпіталя Ясна поляна.
А там чекає смачна вечеря, дружня партія в більярд, тепла бесіда з сусідом по палаті, звісно ж із "зарезервованою" з цього приводу (тільки- тсс!!! Щоб суворі лікарі не помітили!!!) пляшечкою "Георгіївського" коньячку... Та зі споминами...
І душа покотиться в рожевий рай, і біль споминів потроху відпустить...
У полковника був важкий день. Окрім зустрічей і справ він заїхав покласти квіти на Майдан, до невеликого пам"ятничка біля фонтану. Навіть не пам"ятничка. Легкої стели з фотографіями... Які близькі обличчя... Який важкий бойовий шлях...
Зараз із пам"яті на нього дивились очі тих, ще зовсім не старих хлопців, з ким колись доля зводила його в минулому з гарячою назвою Афганістан... Скільки років, а наче вчора...
...а потім доля знов звела їх на Майдані, в афганській палатці за сценою, куди вони зібрались за позовом серця. Бо- люди немолоді, терті життям, звиклі багато до чого... В тому числі і до несправедливості життя, коли треба доказувати пихатому чиновнику свої елементарні права людини, яка воювала... І до корупції, коли треба "підмазувати" того ж пихатого чиновника, щоб він легше сприйняв оті твої "невід"ємні права"...
Та не можна, не можна звикнути до факту, коли в твоїй країні, куди ти колись повернувся з печального краю крові і сліз, за наказом влади, яка привласнила і покрала в цій нещасній країні геть усе можливе і неможливе, б"ють нещадно до смертовбивства киями дітей, студентів, цвіт молоді. Б"ють лише за те, що вони насмілились мати свою думку відносно долі держави, думку, відмінну від цієї ось прогнилої наскрізь "влади у страусячих туфлях"...
І ветерани вийшли тоді на Майдан. Вийшли не з гаслами, не з прапорцями. Вийшли, щоб просто підтримувати порядок, не давати п"яницям і провокаторам пролити ще нової крові. Вийшли, негодуючи, що з їхніми дітьми, а в декого і з онуками, не дай Боже, може повторитись те саме...
А гасла... Європа... Азія... Бачили, бачили вони чимало крові на полях боїв і в Європі, і в Азії... І всюди вона була одного кольору. І одного смаку... Червона. І солона. Мов солдатський піт...
І були бої... І все повторилось... Тепер серед міста... Кулі, газ, гранати... Поранені... Вбиті...
На стелі фото тих, кого вже нема. А хтось живий і воює.... В тій самій "афганській" роті батальйону "Айдар"... В інших частинах... А хтось допомагає бійцям. ставши волонтером... Бо часи змінились. Прийшла біда на Українську землю. І країну треба рятувати.
Бо- війна... Війна...
...два місця на дивані у вагоні звільнились, і полковник присів. Роки є роки, від побаченого серце розболілось і він потягнувся за валідолом до кишені.
Раптом хтось не надто чемно "плюхнувся" поряд, доволі незграбно задівши ногу полковника. Полковник глянув убік і побачив молодого хлопця, що вмостився на сидінні поряд.
"Хоч би вибачився, чи що..." - подумки буркотів полковник, зпідлоб"я позираючи в бік хлопця- "може й п"яний... Війна йде, а тут молодь гуляє, катається собі... Мажори..."
Хлопець сидів мовчки, теж, мабуть, заглибившись у власні думки.
"Та ні,- заспокоїв полковник сам себе- більше позитиву!.. З ким не буває... Все ж ти, хлопче,- оте саме омріяне "молоде покоління", на яке вся надія країни... За кого ми й воювали тоді, як не за тебе?.. Дід воював, батько... Всіх знайшли свої війни... Чому ж біда така, що на цій сонцесяйній землі кожне покоління знаходить своя війна? То будь вже здоров, хлопче... Та й не мажор ти... Мажори ото на "мерсах" їздять, а не підземкою... Просто був би ти чемнішим..."
...розчинились двері і серед інших пасажирів до вагону зайшла дівчина... Ні, вона зовсім не була мамою з дитиною. Чомусь у міському транспорті всі давно вже позвикали до того, що жінка чи дівчина без дитини може й постояти... Та офіцерський "лоск", отой, ще з минулих небагатих, проте достойних часів таки дав себе знати. Оте особливе виховання, що його в військовому училищі надали вчителі, для яких пойняття "офіцерська честь" було не пустим звуком...
І полковник підійнявся, щоб запросити дівчину сісти.
Дивна річ, але одночасно, якось трохи наче вайлувато, підійнявся і молодий хлопець, який їхав поряд. Обоє трохи здивовано глянули одне на одного і одноголосно запропонували дівчині сісти...
Дівчина з подякою глянула на обох, чемно кивнула і опустилась на сидіння...
Одне місце пустувало ще деякий час, допоки у ньго з розгону не плюхнувся якийсь не надто симпатичний тип, та і полковник, і хлопець залишились стояти.
Звичайно ж, ніхто з них не бажав виглядати слабшим. Так і стояли до кінцевої, як виявилось для обох, зупинки Академмістечко.
Потяг зупинився, двері вагону розчинились, і обоє зробили крок до виходу...
І тут, виходячи, у дверях хлопець знову трохи задів боком полковника. Полковник глянув хлопцеві в очі. Хлопець у свою чергу глянув на полковника. Іхні погляди зустрілись, та в них не було неприязні. Обоє усміхнулись.
"Ну що ж це ти, хлопче"-, не стримався полковник з легкою посмішкою- "таки пий у міру, чи що... Якийсь розкоординований ти весь... Мабуть, в армії не служив (неслужба в армії в радянські часи була ганьбою, тому полковник вжив такий трохи незвичний вираз з минулого)
"Вибачте..."- хлопець якось сором"язливо усміхнувся, весь знітившись- "вибачте... Я після поранення... Їду на лікування в Пущу- водицю, там є ветеранський госпіталь, якщо знаєте. Там багато госпіталів- є "афганський", є Ветеранів війни... До нього я і їду... У мене протез, ноги нема... Вчусь оце ходити на протезі без палички. Важко поки що. І боляче. На міні підірвався... Був бійцем добробату на сході...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117032406443
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725289
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3BtOvmUBmxc[/youtube]
Дякую за ідею Макієвській Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
Обійми мене так, як ти вмієш...
Ні! Сильніше мене обійми.
Ти, напевно, мене розумієш:
Й тебе хочу обняти крильми.
Поцілуй мене так, щоб відчула,
Чи медові у тебе вуста?
Щоб слова я твої не забула:
Що я в тебе назавжди одна.
Подивися в засмучені очі,
Посміхнися ти так, як тоді,
Коли мало було нам і ночі...
Чи забув, може, ти вже ті дні?
Обійми, поцілуй, посміхнися..
Чи багато для серця тепла?
Ти в коханні моїм розчинися...
Я любила тебе, як могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725154
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017
А ніч, як ніч…
Це все уже було.
Магнітні бурі. Перша група крові.
І снігу - по коліна намело!
У мене в косах
стрічки кольорові -
Червоні ,
Синьо-жовті, голубі…
Шорстка долоня ковзає на плечі.
Вампір, що триста літ живе в тобі,
Я знаю,
прокидається в цей вечір…
О темна саго
Сутінків… і плед -
Вже на підлозі, й зорі креслять коло
Довкола нас. І поверх чаші мед.
Смеркає так
ванільно –полиново.
… це все- було.
Колосились жита
Від чорних гір по амплітуді струсу.
І та, що до опівночі свята,
Не відрізнить
цілунку від укусу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[i][b]"…І стукає в груди серце, неначе об землю м’яч,
і де б я тебе не стрінув – я буду тобі чужим."[/b][/i]
[b]Олексій Бик[/b]
Скотилося з неба сонце,
І день повернув навспак,
Неначе ніхто ніколи
Не бачив його сліди.
В тенетах кривих ілюзій
Зник безвісти мій літак
Між тисяч йому подібних,
/Де кожен із них – не ти…/
Чи зможеш мені простити?
Я – позаторішній лист
/Розхристаний і пожухлий/
В одній із чужих книжок,
Хоч темні відбитки літер
На тілі моїм сплелись
Тавром перехресних ліній
Твоїх і моїх стежок.
Нікому ніхто не винен
Ні викрадених зірок,
Ні погляду прямо в душу:
У всього свій горизонт.
Із кола тривог до тебе
Ступаю /рішуче/ крок –
І котиться в руки сонце,
І серце іде на фронт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725113
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
В Путивлі-граді вранці-рано
Співає, плаче Ярославна…
Т.Шевченко
А по ідеї: жінка ж - тільки жінка.
Смаглява золота віолончель.
Л.Костенко
Я знову на валу. Вдивляюсь крізь століття
У смертну далечінь, якій нема кінця.
Вас знову, русичі, примусили "[i]напиться[/i]"
Шоломами води з кривавого Дінця.
Дажбогу сечу ту не спопелить промінням,
Перунових грізни́х замало буде стріл:
Там хижий Чорнобог розкидує каміння,
Там щедру данину в полях збирає Див.
Я вже не плачу! Я зміцніла в тузі!
Рукав бобровий - на бронежилет.
Хай іншим разом - хороводи в лузі.
Я мчу в АТО. Квиток в один кінець.
Я ж – Ярославна! Я шляхетна й горда!
У жилах піниться п'янка козача кров!
Це ж честь яка – буть матір'ю народу,
Що, наче Фенікс, оживає знов!
Хай під шоломом буде тісно косам,
Хай небезпечно сплутались стежки,
Хай чоботи важкі збивають роси,
Я поруч з князем буду на віки́!
Я знаю, що по тім, як пекло це скінчиться,
До брами вийду, тиха і сумна…
Я ж – Ярославна, жінка ж, не із криці…
Я – чайка. Я – тополя. Я – сосна…
Я захмеліло упаду в обійми,
І заридаю, і… не відпущу!...
Я – Ярославна, роду Берегиня!
Я – життєдайна крапелька дощу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535735
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 17.03.2017
Минають дні, роки, століття, сиві,
Міняються гетьмани і царі,
Та лиш молитва матінки за сином
Однакова уранці й при зорі.
Любов її не худне, не старіє –
Це, як ніким не випита ріка,
Як віра в те, що правда угорі є,
Що на землі утвердилась в віках.
І не бува вірнішої любові,
Окрім любові неньки до дітей,
Вона з дитям іде й на поле бою,
І серед добрих, відданих людей.
В вогонь вона іде й на барикади,
У снах дитини квіткою цвіте.
Її не вбити і не залякати!
Запам'ятай навік, дитино, це!
22.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722844
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
У влади і жуліків різних мастей
Спитася хочу : В чім сутність смертей ?
Щодень - вам прибуток приносить гібрид,
Винищує націю зрадник і жид !
У вашої совісті - інагурації,
Впритул з геноцидом - нищення нації...
Може наш "війт" відповість матерям :
Скільки життів в шоколаду сто грам...
А може, щось видасть останній барига:
В чім сутність війни - де суцільна інтрига ?
Загрались, панове, вже час зупинитись,
Над власним народом змилосердитись...
Стане останньою краплею мить...
Під вами земля - вже не дише,- горить !
Бійся народу, який вже не чує,
Бійся народу, що в світі гарує...
Шайка бандитів і купка злодюг.
На шиї народу вже рветься ланцюг ...
Шайка бандюг невідомого роду,
А час -таки прИйде... Бійся народу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722732
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті трима.
Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...
Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими срібний ранок розцвіта.
І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722242
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[u]Пам'яті Т. Г. Шевченка присвячую[/u]
Черкащина… Той край, де зріс Тарас,
Що за селом колись ягняток пас…
Важка його сирітська доля, нерадива…
І став за правду він Борцем усім на диво.
Навіть у сні, той шлях страшний для нас –
Становлення й заслання дикий час –
Зламати не змогли цього Титана волю.
Ані приниження, ні муштри, ні сваволя,
Яку чинив над Генієм царат,
В історії ніколи не згорять.
Зневіра і самотність – не його це риси,
Хоча на цілих десять років забарився
Тарас тоді в казахських тих степах,
Та вітер з України йому пах
І рятував його гостинну й щиру душу,
Хоча фізично наш Шевченко й занедужав.
Вернувсь додому в особливий час –
Проти кріпацтва спущено Указ.
Зустріти встиг поет і для народу волю,
Та його серце вже не витримало болю…
Пішов поет у вічність, та життям,
Своїм синівським справжнім почуттям
Він був і є взірцем для нашого народу:
Поет народний – то найвища нагорода.
Його й сьогодні злободенний вірш,
Й звучить, мабуть, сильніше, ніж раніш…
Пливе старий Дніпро, зорить Тарас на хвилі
Й не має спокою він, навіть, і в могилі:
Чому народ і досі так живе –
Вже й покоління, й мислення нове?
Чи ж буде жить воно «у сім'ї вольній, новій»?
Чи збудеться його пророче й мудре слово?!..
2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722454
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Весна... І все тут...
Жартівливе вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось твій згляд в мені тяжіє,
Що тяжіє й коло ніг…
І таке в душі жевріє,
Наче Зевса переміг!
То ж піду я в поле зранку,
Щоб… зорати переліг…
Засаджу живцем ділянку,
Щоб у землю корінь ліг…
Щось корисне є охота
У житті цьому зробить,
Бо така у нас робота,
Бо така прекрасна мить….
Ще з самісінького ранку
В лапи візьму пилосос,
Щоб думкам моїм – «буянкам»,
Влаштувать… посильний крос».
…Отаке, бува, присниться
Березневому коту,
Що здивується і киця:
«Ну й, котяра! Всмак би… ту! [/color] [/b]
01.03.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 01.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2017
А мне, порою, так обидно
Что есть цвета, а их не видно,
Что есть слова, а мы молчим.
Что люди есть, а их не чтим.
Что за пустыми словесами,
Не разглядим пустых людей.
И что обидно, что мы сами
Вдруг превращаемся в зверей.
Что мы кричим, но странно молча
Никто не слышит боль другого.
И если надо очень срочно,
То, вновь, киваем на иного.
А тот, иной, потупив глазки
Вдруг объявил себя немым.
И не боясь людской огласки,
Еще глухим да и слепым.
Эх, люди... люди ! Люди ль вы?
Кто Вам сказал, что Вы разумны?
Вы так в себе убеждены,
Что не заметили... безумны.
Безумны в непонятных спорах,
Где нет друзей,... враги одни.
Рабы, кухонных разговоров,
Что глупо проживают дни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720874
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 01.03.2017
“Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось.”
(Олена Вишневська)
А що тобі, вовче,
Коли на холодну алею
Мене прогулятися кличеш щораз уночі?
Належала б зграї, то може, й була би твоєю,
А зараз в руках
від міської квартири ключі.
Й тобі повертатися час
До голодної зграї,
Тому, що вожак… а за тим перевалом – зима.
Поглянь, як до тебе іду по нічній магістралі.
Потім – відвернись,
хай поглине мій образ пітьма.
Й на зорі не вий…
Я також відпущу їх за вітром -
Цих пісень не почують ( хіба що самотній птах)
Тільки б ти не відчув, як вдихаю нічне повітря,
Й не помітив вогню
у зелених, як ліс, очах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720701
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Закутала в сніги і гори, й доли
Уквітчана мережками зима,
Не визнає ніяк вона кордонів,
В календарях теж дат таких нема,
Коли їй треба з осінню прощатись
Й найпершу стріти усмішку весни:
Чи як обійме сонце білі шати,
Чи спів синичок, срібноголосний?
Коли ж зима насупить сиві брови
І віхолою простір замете,
Тоді і ліс, і води, і діброви
Про сонечко знов мріють, золоте.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720405
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Знов кровоточить лютнева рана,
І думаєш в час скорботний:
Для кого, для чого, за що на Майдані
Померла Небесна сотня?
Заклики помсти, вигуки: "Слава!" -
Це все сторона зворотна,
Страшніше, що може загинути справа,
За яку загинула Сотня.
Жадібне стадо допалось корита,
Вважаючи: безповоротно...
Невже ми дозволим країну вбити,
Як вбили Небесну сотню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720575
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Слова Пророка є пророчі,
Нас Дід Петро в тім застеріг.
Просив він нас розкрийте очі,
І правда ступить на поріг.
Відійде віра християнська,
Пархата… й Київська піде.
Як відійшла доба радянська,
Чужинська віра… - упаде.
Чуже не можна нав’язати,
Від тлі розсипався хомут.
Свого ж не можна відібрати,
У роках вивітрився блуд.
Як нас «хрестили» не питали…
Байстрюк Ладімер сам хрестив.
Мечем хозарин «очищали»…
І з трьох одного залишив.
Во імя Бога… їх «святого»,
В болоті Хельги і інтриг.
Із потойбіччя неживого,
Чужий байстрюк себе воздвиг.
Не маємо життя відтоді,
У Гетьманах чужа мігрень.
Забрали гади земноводі,
Його не маєм по сей день.
Попи нам вішали покору…
Ми ж мовчки хавали скверну.
Допоки ж терпіти умору…
Пора прокинутись зі сну.
Ми діти світла, ми слов’яни,
Забути ж гени не дають.
Злиняють юдо – християни,
Як та роса з трави зійдуть.
На дворі скоро дні погожі…
Дніпро виходить з берегів.
Вродились правнуки Дажбожі,
Ідуть навпрошки до богів.
Примітка:
1.Пророчі слова Пророка Діда Петра з Дивина.
2.« Як Володимир Русь хрестив»(Ютуб).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720506
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ногами босими іду по лезу бритви,
уся знеможена, неначе після битви.
Про все, що сталося, уперто я мовчу,
а свої думи довіряю лиш дощу.
Гуде надривно голих нервів тятива,
прийшли й в моє життя гіркі жнива.
Пульсує молотом в висках дівоча кров –
рахунок серцю принесла твоя любов.
Навкруг самотньо, лише неба вишина,
тебе поглинула, забрала далина.
Пішов ти у свої далекі прийми,
не можу розірвати ті обійми.
Я йду вперед і чую тільки тишу,
та думати про тебе не полишу.
Повернешся напевне. Вірю, знаю.
Лиш одного тебе ще серденько чекає...
26.02.2017
[i]* За мотивами твору автора сайту КП БЕЗ "Ніби боса***"
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720174
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ти прости мені, Ніч,
Що волію кохання бажати...
Щиросердно прости,
Бо бажання- у звичці людській.
Звичайнісінька річ-
Все говорячи, щось приховати,
Як ховає мотив
Сутність пісні на мові чужій.
Зоресяйна, пробач,
Що в долонях не втримаю зорі,
Ті, які ти мені
Зорепадом жаги пролила.
Ти зірками не плач,
Не губи їх даремно... I'm sorry...
Саме час по одній...
За любов... Із твого джерела...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022613536
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720509
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Тіло моє – весни вмістилище,
Вітер збиває з ніг!
Видно, сезон зими закрили вже,
Довшими стали дні.
Стягую нерви, як шнурівками, –
В’яжу в тугі вузли…
Пружно бринить асфальт автівками,
Води летять углиб.
Сонце – млинець пухкий, умочений
В білі вершки хмарин.
Давні сліди зимових злочинів
Стерли за ніч вітри.
Але на те й весна-цілителька:
Латка до латки – й світ!
Серцем вертаю знов до витоків,
Думка – швидкий болід.
Далі і далі – вгору сходами,
Вище хіба що сни!..
Вкотре на цій землі відродимось
Пролісками весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720274
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Скелі підводні гострі, кісточки ще такі крихкі,
Чого ти не бачив, Телесику, в цій течії мерехкій,
Хіба ти не знаєш: русалки перевертають човни,
Що забирала повінь твоїх предків у кращі сни.
Я б залишився на суші, серед пасторальних картин,
Але знаєш як це буває: чуєш поклик й не можеш не йти,
Там знадобляться рибалки й ті, що ідуть по воді,
Не знав, що святих спиняють горошини оці чарівні..
Які називаються кулі. Співай, моя куле, співай,
Разом тепер з тобою відправимось просто в рай,
Бруківка така холодна, я неймовірно один,
То заступають сонце русалок хвости і рибин.
А їх була ціла сотня. Вже замало дванадцяти,
Найвразливіші ті, кому прапор з собою нести,
Задивляйся кудись у небо, говори в палантіри* лампад,
Пам`ять - єдина можливість час повернути назад.
Палантіри — у романах Дж. Толкіна назва восьми чарівних каменів, що мали властивість показувати тому, хто дивився в них, речі віддалені в часі та просторі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719644
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Весна починається із неосяжного світла,
Яке прибуває із кожним наступним ранком,
Розпускаються запахи ще неіснуючих квітів,
Хочеться жити, блакиті приймаючи ванни.
Піднімається рівень небес, просторішає подих,
А кінмната тісна та задушлива, наче пробірка,
Відчиняєш вікно, щоб впустити із моря Свободи
Рибку-сонце удень і співочу увечері Зірку.
Але й світло все це не з'являється, звісно, нізвідки,
А джерела його - це проміння в зіничних глибинах,
В делікатних поривах і порухах, в ямочок мітках,
Десь в світильнику теплому просто в душі берегині.
У текучості настроїв вилиті сонячні форми,
У податливім спокої сплетені ріки й рослини,
Пульсує у стеблах це світло, як сік животворний,
Весна нескінченна, ніхто не вмирав й не загине.
Це, звичайно, мистецтво: роздмухати і не згасити,
Таємницю усмішки розкрити, помітить відтінки,
М`яко гоїть трава пустоту і підпалини битви,
А весна починається тільки за волею жінки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718829
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Біла готика шпилів точених
тримає небо, упершись мурами,
в діл зі скла, зі скляними скульптурами,
стариганом склярем вправно вилитих...
Із вологи, що ліс нею дихає,
з чистих чаш атмосфери єлейної...
Сон мине, літ за сто, над землею,
і єлей з-попід стріх знов закапає...
Де впаде - бути диву великому:
затріщить сплав прозорий, розколеться...
А з-під нього проллється, покотиться,
сон-трави березнева симфонія.
16.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718599
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
*
(нашій дорозі, небу і спогадам… )
Ворожка-осінь кличе на обжинки…
Іду на нашу стежку степову,
Де вперше я торкнувся зваби-жінки,
Де ми, щасливі, падали в траву!..
Та в шармі її золота – обман.
– А все ж повірю, осене-циганко,
Хоч зманиш – і сховаєшся в туман!
Я ж, зачарований, не спатиму до ранку
В полоні довгім спогаду-причастя
Вітрам-гульвісам, небу і любові
Окрилений твого кохання словом
Довірю сповідь Жінці й диво-сну:
«Люблю тебе, моє осіннє щастя,
Що поселив в душі моїй весну!»*
----
* її останні слова-зізнання із-за холоду забуття та печалей…
але просить серце надію: живи!
тривай і тут, між небом і землею, –
бо "ще буде радість щастя
більше вод океану,
а кохання протікати по життю
нескінченною рікою!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718621
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
* чи жарти Творця, а чи мудрості дивні моменти?..
Парадокси життя і природи земні парадокси:
Квіти гарні, красивії добрих плодів не приносять.
* не торкайся ти фарб, якщо голосу неба не чуєш
Марно малює в натхненні художник
пензлями гілочку вишні,
Так і не змігши відчути душею подиху вітру і тиші.
* з-під рук майстрів поганих довершене не родиться
Вчили древні древніх: виріб досконалий
Ще не вийшов з рук невмілих, черствих і недбалих.
* судді недовіра гірша обману й неправди
Негідно не вірити людям, коли зустрічаєш їх вперше.
Достойний сім раз перевірить, коли правий суд схоче вершить.
----
----
* найбільше помилиться той, хто нічого не робить
Десь стрімкі меридіани, в бурях – паралелі, –
Ще ніхто не спотикався, лежачи в постелі.
* схожі дурень, що мовчить, і занадто чесний
Наше глупство тим і славне, що росте із мудрості:
Навіть чесніть через міру – як посестра дурості.
* «хто питає – той не дурень»
Так буває, Касьяне: спитати – то сором на мить.
Та не вчитись, не знати – це сором, з яким вік весь жить.
* і цим возвеличиш свій рід
Навчись: перед гідним і мудрим, а ще перед жінкою ти
Не бійся схилитись в поклоні – це честі додасть висоти.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717488
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Куди ми, до півнів удосвіт?
До других, а може й до третіх,
Шукати незнайдене досі,
Надривне, в нестримнім фальцеті.
Чи подих завмер, чи відлуння
Злиття у полоні екстазу,
Двох іскорок, певно, флюїдних,
Удруге, ушосте, - щоразу
Чужих, у оточенні рідних,
І в свято, а що вже по буднях?..
Куди ми?.. баюри й прокльони
Навскіс через душу, сльозами
Змиваємо всі перепони,
Зірки попід ноги - возами.
Небесні виспівують лютні.
Прелюдія лащиться млосно,
За вушком стікає чеканням
І скрапує, - сіллю, чи воском,
Не перша, навряд чи й остання.
....................................................
Куди ми?.. - сміятись на кутні.
Дві іскорки, крапельки ртутні...
13.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 17.02.2017
При битій дорозі лежиш, як руїна,
Невже в тебе доля Вкраїно чаїна.
Поранені груди печуть до нестями,
Сини відлітають у даль журавлями.
Не туж моя пташко не плач не ятрися,
До Світлого нашого Бога вернися.
Не жур свого серця, зростають онуки,
Дажбог утомився уже від розлуки.
Там служать йому, оті два голубочки,
У Божому царстві з високої точки.
Збудовує долю нам кращу далебі,
Усе бо ж там бачить в високому небі.
Знов ступить весна у гаю, заясніє,
Не вмре Україна моя й не змарніє.
Душа просвітліє, очистить Господь,
Всміхнеться нам щиро Небесная Зводь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718571
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE
[/youtube]
Дякую за ідею Шостацькій Людмилі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
Приємна віє прохолода.
Тіннистий влітку старий сад.
Хороша випала нагода,
Щоб повернути все назад.
І несміливо крок за кроком,
Ступаю я в Едема сад.
І стислось серце ненароком...
Зустрів мене тут листопад.
Легенька тиша зависає,
Нема людської метушні.
Осінній вечір вже згасає...
Чому так боляче душі?
От що зробили з садом роки:
В струмку ледь дихає вода.
І десь зими відчула кроки.
Листва, зітхаючи, спада.
Шукаю квітку з хвилюванням.
Колись троянда тут цвіла.
Немає меж розчаруванням:
До неї старість вже прийшла...
Зустріла з радістю шипшина,
Колюча квітка простоти...
Із сумуванням дум хмарина,
Несла мене від гіркоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Весняним ранком,
я ступав до хати,
Виднілись верби
на краю села.
Втомився в чужині,
я ряст топтати,
«Зозулька» з заробітків привезла.
Йшов навпростець
до рідної господи,
В душі дитинства
спогад оживав.
З болота бусько
здійснював обходи,
Мене з доріг граційно
зустрічав.
Манить додому м’яти рідний запах,
Внизу в долині
став мене манить.
Гасав малим колись
тут на санчатах,
Той спогад кожну
кліточку п’янить.
Так хочу соку
знов з беріз напитись,
Так повалятись сильно
хочу у траві.
Я так спішу бо ж
хочу не спізнитись,
Моя Волинь в мені
присутня у крові.
Тут виріс я… тут
батькове коріння,
Матуся дяку Богу досі
ще жива.
Ми тут жили від
часу сотворіння,
Тут пращур мій в
могилі спочива.
І лише тут так шпарить
соловейко,
Бо Мавка ще… із спогадів жива.
Маленька птаха мій
чарівниченько,
В гаях Волині творить
ще дива.
Приспів:
Чарівні звуки ринули
з дрімоти,
Озвалось чудо з
гаю, красень соловей.
Такі скрипаль
узяти лише може ноти,
Щоби воздати пісню ніжно так з грудей.
Примітка: Зозулька - вузькоколійка Сарни - Зарічне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717892
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Настала, синку, вже весна у нас,
додому повернулися лелеки;
плетуться дні, мов зупинився час,
бо ти від дому, рідний, так далеко.
Природа, зустрічає знов весну,
укрились раннім цвітом верболози,
прокинулась вже річка віді сну,
все квітне, відгриміли перші грози.
Настала, синку, вже у нас весна,
в низинах густо стеляться тумани,
але не гріє душу все ж вона,
зима навік укрила серце мами.
Мороз скував сердешну від тих пір,
коли на Сході залунали грози.
Як ти ступив в війни бездонний вир –
біль розриває груди й давлять сльози.
Як рано ти скінчив життєвий путь,
не довелось прожити й три десятки.
Цього батькам ніколи не збагнуть
й не виправдать нізащо ці порядки…
Життя на самім старті відцвіло,
мов без жалю зірвали ніжну квітку,
і бур‘яном враз поле поросло,
пожухло жито як від спеки влітку.
Так тяжко рідних і близьких втрачати
дарма, тим більше з-за химер панів.
Народе, скільки можна ще мовчати
та хоронити доньок і синів?!
12.02.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021300485
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717929
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Мене Ви пригадаєте не раз,
мій світ хвилюючий і норовливий.
Пісень барвистих, щирих, без прикрас,
єдиний поміж інших небрехливий.
Він міг стать також Вашим, та не став.
Його було Вам мало чи багато.
Тоді я вірші рідко ще писав
і йшов на будь-які життєві втрати…
Колись Ви врешті схилитесь без сил
й промовите: „Згадати я не смію,
як інший світ мене позбавив крил,
убив в майбутнє віру і надію…“
Мій світ стать Вашим міг, але не став.
Його було багато Вам чи мало.
Непереконливо напевне я писав
й жадав Вас палко, що б там вже не стало…
12.02.2017
[i]
* За мотивами твору Миколи Гумильова „Еще не раз Вы вспомните меня...“[/i]
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117021212005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717928
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2017
У проекціях снів,
Де літають бажання фантоми,
П"ються вина міцні
І обличчя фатально-знайомі,
Що поглинув Молох,
Світлотінню тендітно спливають,
Ми з тобою удвох
Від розливу жаги спочиваєм.
Колисає Морфей
Наш перформанс із тіл опіковий,
Де я був корифей...
Сон утоми... Ну що ти накоїв?
Ми неначе одне
У одного поновлюєм сили...
Ти мене... Це мине...
Вже минуло... Прокинулась, мила?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117013001469
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716663
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
А надворі такий туман,
Що застигають звуки ліри.
Убрався простір у жупан
Димчасто-сірий.
Повітря зимне і сире.
Земля, як вугіль, вітер віє.
Лиш клапті снігу де-не-де
Яснять-біліють.
Зірки не світять на шляхах.
Все небо – в шкуринках овечих.
І місяць в сизих реп’яхах..
Такий ось вечір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716665
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Значно менше навколо повітря, ніж сивого попелу,
і розірвані залишки снігу уже не нагадують стяги,
а весна ще у грунті промерзлім глибоко закопана,
і десь там біля неї ми зброю зложили й відвагу.
А тривожні думки - чорним смогом у небо вицвіле,
і блукаєш один серед планів своїх анемічних,
талі води іржею цвітуть в обладунках лицарів,
виглядає насмішкою все, що бажав собі в січні.
І маршрут журавлів твоїм веснам іще не прокладений,
хочеш знову звестися на ноги, та вкотре даремно,
втрату віри в цей час ототожнювать варто зі зрадою,
ти розстріляний сумнівом десь в підсвідомості темній
А відтак в тебе більше нічого немає, крім вибору:
просто впасти в могилу чи все ж врятуватися,
знову взяти мету і нарешті до здійснення втримати,
від своєї душі ти не виїдеш у еміграцію.
Бо безвільне життя врешті стане сміттяркою хаосу,
і загинуть квартали нейронів навічно знеструмлені,
ти живий, ще живий, і хай смерть пустотою давиться,
не очікуй весни, просто думай і створюй задумане.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716682
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
[i]або сага «О соседях», (гротеск)[/i]
[b][i]Прелюдія[/i][/b]
Усі ми, наче юні піонери,
готові і на ворога іти,
і плюнути у морду еСеСеРу,
І поки Україна «ще не вмерла»,
воюємо за неї, як брати.
Бої не оминають ні подвір'я,
ані за огородами межі.
Воюють ближні, миряться чужі,
І як би цього нині не хотів я,
але обороняю рубежі.
Уже й поети обирають теми,
коли поема, ода, сага, сюр
описує, як потайні дилеми,
вирішує Арей або Амур.
Але не доганяють Божі люди,
чого нас у «безбожіє» несе,
коли до Бога моляться усюди.
То я собі записую есе,
як лютий сатана мене пасе,
а я чекаю, що із цього буде.
[b][i]І(їхні апетити)[/i][/b]
Ділили землю у селі.
Постановили збори:
[i]«Усі яри і бакаї
нехай беруть багатії».[/i]
А я хотів на море,
в якісь музеї, у кіно,
у оперні театри…
Але – земля! Це все одно,
що батьківщина-мати.
У чергу стали москалі,
а от хохли ледачі,
що народились у селі,
бажали їм удачі.
Моя удача – загула.
Усе дається по заслузі
і за учинені діла.
Ще у великому Союзі
майбутні вороги і друзі
отримали паї села.
І «доходяги», і ходячі
у перманентній боротьбі
(аби усе було собі)
усі хотіли мати дачі
на белебені і горбі.
Головували комуністи.
Тому займали той город,
який тулився до висот.
Під ними – діючі чекісти.
А унизу, де свято місце –
як не нувориш, то сексот.
Завоювали й патріоти
свої законні ари-сотки
і вид на озеро та ліс,
поля і луки, де достоту
буяли зарості осоту,
полин, пирій і серпоріз.
На косогорі – дикі хащі.
Оази квіту й мурави
толочать кози й корови,
а там, де купи непутящі,
то запасалися трудящі
органікою із трави.
І поки сонце не сідало,
усе що мукало й іржало,
бувало, задирало хвіст...
........................................
А кізяки облюбували
майор запасу і [i]сєкіст[/i].
У конкуренції удача
велике діло для обох.
Коли один чатує клячу,
то інший – партію конячу.
А ЗОЯ* запасає мох.
Іде худоба чередою.
За нею – і мої герої.
Ось чути, – [i]ляп! Ура! [/i]Ривок.
Один орудує мітлою,
а інший порції нової
чекає прямо у совок.
Не бачили такої сцени?
Кацапувата мельпомена
облюбувала карусель.
То – виживати, їх модель.
Це ожили скажені гени
у «собіратєлєй» земель.
Чека і партія єдині!
Але керують не вони,
а плоть од плоті – їх дружини.
Козі бракує половини.
На те й даються барани.
А я сміюся. Ні – регочу!
Давно минуло...
З тих часів
такої дачі я не хочу.
І до лопати не охочий,
я наживаю ворогів.
А їх навколо із лихвою,
хоч греблю бісами гати –
моторизовані ковбої,
злодії, миші і кроти,
пащеки чорні і роти
дегенерації нової.
Ця кавалерія розбою
не має іншої мети,
як пакувати і тягти
усяку всячину в покої.
А їх натикано чимало.
Немає ходу до ріки.
Усі угіддя позаймали
пани середньої руки.
Озера – приватизували,
а у гаю... Повирізали!
Лишились тирса і пеньки.
У кожного своя Помпея,
коли у всіх одна біда.
І не обійдешся без неї!
Яка там Раша і орда?
Ми завойовані землею
і у полоні у тієї,
з якою нерозлийвода.
На те і є домашня баба.
Але яку не тисне жаба,
що у сусіди є усе?
І як вона перенесе
твою копицю із кульбаби?
Усе нічийне – це своє,
але і цього мало буде,
якщо не добачають люди,
що, де, у кого зайве є.
Їй ненависні одинокі,
за те, що мають нічиї
хороми. Завидюще око
шукає промисли свої.
Через яри і бакаї
іде, як пава – руки в боки,
а особисті холуї
плекають помисли високі –
як не боятися її.
Які баталії бували,
коли нічого не було,
а туалети будували,
аби сусідові на зло.
А як за межі воювали,
за воду у велику бочку,
за те, що дині не росли,
коли ростили їх осли
біля ожини у садочку,
[i]Саділі [/i]жито і овес,
на зиму [i]сєяли[/i] квасолю,
а поміж нею – бараболю,
аби буяло до небес.
Які були експерименти!
І хімія, і екскременти...
Палали прерії, мохи...
Які родили реп'яхи
на клумбі фізика-поета!
На те і ро́ки молоді
і файне завтра попереду,
аби у щасті і труді
кохатися у лободі,
що називається фазенда.
Усе минає, наче сни.
Немає того, що чекали.
Натомість – заздрісні пани.
А перелази та тини
усіх надвоє роз'єднали.
Багатії і глитаї
сховались за високі мури.
Запанували самодури.
Пасуть урочища свої
самодіяльні буржуї
і діячі номенклатури.
А «пєрвопроходімци» дня,
і спекулянти, і хапуги –
або нечистому рідня,
або оплакують щодня
недооцінені заслуги.
Ой зажурилися совки,
що їх затюкали усюди.
Еліта вибилась у люди
на плесі тихої ріки.
А їм за подвиги минулі –
як не коржі, то матюки,
плюватися на всі боки,
або показувати дулі.
…………………………...........
Повільно тешеться кілок.
Часи незримої руїни
у душах, в ясності думок.
Палаци, будки, домовини –
моя строката Україна,
яку доконує совок.
* – абревіатура [u]з[/u]мія [u]о[/u]собливо [u]я[/u]довита
[i]далі буде[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716439
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Лоскоче потилицю подих гарячий
І по хребцях хтось проводить пером,
Але повертаюсь - нікого не бачу,
Це так зі мною грається кров.
Це так зі мною грається розум,
Поки зі мною немає тебе,
Важко мені існувати у прозі,
До неіснуючих рима зове.
Кличе вона заціловувать шрами,
Постіль зім`яти, як свіжий папір,
Під час спокус мудрі йдуть у ашрами,
А я і не бог, а тоді, може, звір ?
Але скоріш я звичайна людина,
Трохи самотня, трохи сумна,
Тулиться мрія безбожно до спини,
Лиш повертаюсь - ховає стіна.
Кімнати порожні породжують мавок
Вони мене п`ють, наче добре вино,
Справжня, прийди та ізбав від лукавих,
А то ненароком я вийду в вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716039
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 04.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Люди, скажіть, а ви ЛЮДИ –
Ті, що по миру – серпом?
Серце спиняєте в грудях,
Наче вагони в депо.
Миєте опісля руки
П’єте вино та їсте.
День ваш не ні́вечать муки.
Ніч ви спокійно спите.
Носите вінці лаврові,
Плетені десь у кремлі.
Що вам до того, що крові
Безмір уже у землі?
Що вам до того, що дітям
Ставить переляк печать
І що не знає де дітись
Старість, як «Гради» гатять?
Світе, вивітрюй байдужість.
Брате, лий твердість у крок.
Тільки у єдності – дужість.
Тільки у правді – добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715926
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Темрява врешті лякає лиш там,
Де створюють люди власні кошмари,
Колише темрява світле дитя,
У нескінченності оберігає.
Згорнувшись у ній тихесенько сплять,
Прото-ідеї, нові словоформи,
Темрява, наче в чеканні театр,
В якому прем`єра - твоя неповторність.
Темряві личать коралі свічок,
Легкі аромати, вона романтична:
Легенька вуаль для глибинних думок,
Сукня у тон до плаща таємниці.
В добу швидкостей, неспокою, реклам,
Хтось гамірні обирає розваги,
Іншим, крім німбів електроламп,
Темряви треба для рівноваги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715769
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 03.02.2017
[i]Герой цього твору був великим патріотом своє малої
батьківщини. Та понад усе, певно, любив риболовлю.
А риби у той час в Удаї було багато. Відтак він зі своїм
приятелем Фішером (Fischer - з німецької - рибалка),
німцем за національністю, пропадали на річці, коли
Віктор приїздив на відпочинок у рідне село. А ще був
закоханий він у... народну медицину. Про це та про
інше у третій, короткій частині твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]
1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все було… Та в нагороду
Чи то Господу в угоду
Віктор з рідними в столиці,*
В клініці – у «робітниці»**…
Він своїм робітникам
Та Гігеї*** вірно служить…
А не тим більшовикам –
З ними він давно не дружить…
Та недовго то було,
Лиш дрібок малий від миті –
Потягнуло у село,
Де пупи родин зариті…
Отаке-то… intermezzo
Сталося в житті Дроботька,
Бо для нього то – як Мекка:
Серцю мед – про всіх турбота.
Як додому повертався
В рідний край! Він ним хворів,
В ньому він, як син кохався,
Хлопець вірний… з Дігтярів. [/b]
[b]Не один вже переліг
З другом Фішером зорали…
(Він без Удаю не міг!)
Й пісню з ним таку співали:
«Я живу уже у сонячній столиці,
Квартиру маю, дачу і сім'ю.
Бракує лиш із Удаю водиці –
Терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
Й мою гірку, немов полин, печаль!
Мені в житті нічого більш не треба –
Дай Удай мій, де тиха, рідна даль...»
І співали без заспіву –
Мали вже такі смаки,
Не любили лестить криво…
А заспів там був такий:
« Мій Удаю, твої густі заплави
І в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
Синівська кров свіжить чуття мої.
2.
Пристрасть друзів – риболовля…
Бо таких ось (!) карасів
Ні Чортків, ні Теребовля,
Ні Красилів, ні Борщів
Не ловили і не їли –
Заявляю я це сміло –
Ну, хіба що ще Сула,
Що для Удаю була
Як для сина – мати рідна
Та йому – по рибі – гідна…
Ще була в Дроботька пристрасть –
Росянисті трави,
Що росли в полях імлистих,
В Удаю заплавах…
Лікарським недремним оком
Він корисні впізнавав
Та цілющим їхнім соком
Хворих вправно лікував.
Про найбільш цілюще зілля
Він робив нотатки,
Щоб прихильникам довкілля
Створювало… свято.
Бо немало у рослині
«Корисних копалин»,
Що потрібні для людини –
Фітонциди**** мали…
Та про це, читачу милий,
Далі в творі йдеться.
Вистачить здоров’я й сили –
Скінчим intermezzo…[/b]
______
*На той час столицею України був Харків.
**4-та робітнича поліклініка м.Харкова, в
якій В. Дроботько працював у 1925 році.
***Богиня медицини в грецькій міфології.
****Антибіотичні речовини вищих рослин.[/color]
Прмітки. *Початок поеми тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
На світлині: хата, в котрій пройшло дитинство
акад.В.Г.Дроботька, 2008 р., фото автора[/i].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 02.02.2017
[i]Як і обіцяв у своєму "АНОНСІ", доповідаю про
виконану з дня оголошення тайм-ауту роботу!
Написана книга, присвячена 50-річчю пам’яті
мого односельця академіка В.Г.Дроботька під
назвою "Відданість науковій істині" (у співавторстві
з донькою вченого, об'ємом 270 сторінок тексту
(1.5 інт., 4 А). Книга подана до друку, вийде у в ц. р.
у видавництві "Наукова думка". В додатку серед
іншого розміщена і моя поема з анонсованою тут
назвою. Вона містить 5 частин, 2 з яких викладено
мною тут. Далі буде...
На фото: прижиттєвий портрет ученого, роботи
відомого художника, 1957 рік.
[color="#0756a6"]
[b]І. Пролог [/b]
[b]Там, де Удай з Лисогором
Обнялися, щоб нести
Разом тихі води в море,
У заплавах квітнуть трави,
Осока й очерети;
В пагорбах, що зліва й справа,
Причаїлись берести
І берези білокорі...
Хто ж те знав, що білосніжність
Цих красунь впаде ув очі
Раз кмітливим дігтярям,
Щоб берез цнотливу ніжність
Підкорити трударям:
У степу на схилі ночі
Часто чути скрип коліс;
То скрипів чумацький віз,
Везучи із Криму сіль
До вкраїнських міст і сіл...
Так було не ‘дне століття –
І за миру, й в лихоліття
В давнину, але не нині –
В тім краю, де Дігтярі –
Дивне сельбище в долині –
Причаїлось при горі*.[/b]
__________
* Лиса гора розташована на правому березі Удаю
навпроти гирла Лисогору неподалік від села Лиски
[b]Удай – річка невеличка,
Та не раз від ятагана
Татарина-бусурмана
Кров текла в ній, не водиця...
Невеличка річка тая
Все прожите пам’ятає,
Пам’яттю живе й донині
(І село в її долині)
Про славетні дні народу,
Про поборників свободи...
.
Слава в пам’яті ізтерта
Тих, що дбали про безсмертя
Не лише свого народу,
Але й – Богові в угоду –
На здоров’я тих людей,
Що жили в скорботний день
Небезпечних пандемій,
Включно й ти, народе мій!..
...Так на Удаї жило
Звичайнісіньке село
Дігтярі собі, допоки
Не упало в ревне око
Одному із Галаганів,
Що мав вдачу непогану
Відмивать ту славу діда*,
Не осталось щоб і сліду
Від ганьби перед народом
За осквернену свободу.
Й ось потомок Галаган,
Вже поважний в мирі пан
Ставить замок там високий,
Що й донині тішить око...
Згодом він його дарує
Губернатору Полтави,
Там губернськая управа
Фахлікбез організує...**
[b]ІІ. Син свого роду[/b]
1.
... Та й навіщо це пишу я?..
Бо ж мені сказать хотілось,
Що в селі в сім’ї Дроботька,
Що з недужими турботу
Мав***, на радість народилось
Сірооке дитинча...
Швидко сплинув райський час –
Вже нелегка мить гряде
(Жити як і вчитись де?),
Бо опряга-смерть забрала
Вітіного батька...
Сина ж мати згодом слала
Вишкіл здобувати
В гімназію, що в Прилуках... [/b]
__________
*Мова йде про зраду Прилуцького полковника
Гната Галагана Іванові Мазепі у війні з Росією у
1709 році.
**В частині Маєтку Галагана в Дігтярях, дарованому
громаді було відкрито ремісниче училище, яке в наш
час відоме як сільськогосподарський ліцей.
***Григорій Дроботько – батько Віктора – працював
фельдшером, помер від Виразки шлунку у 1894 році.
[b]Все було – удачі й муки,
Не жалівсь нікому,
Що вже зуби молодецькі
Набили оскому
Від письмен латинських, грецьких...
[/b]
[b] 2.
...Треті півні вже пропіли.
Гімназист при свічі,
Пише почерком несмілим,
Стомлюючи вічі,
Про дівочий ніжний стан,
Ігри і кохання,
Як невіглас і «профан»
Завдавав страждання
Гімназійним дівам,
І як автор не сприймав
Франтів говірливих,
Інше кредо Віктор мав:
«Той індивід, котрий прилюдно
Кричить, упевнений в собі,
Форсить, як правило, усюди
Й щасливий у своїй судьбі...
То у такого, вір, і мало
Немає в серці ідеалу,.
Той чоловік, повір, такий,
Хоч показний, але пустий…»
«Гімназист» – сумна поема,
Правда про гульвісу,
Автор в лоні ж у богеми –
Це вже інша пісня!
Пише вірші і балади,
Ще й уміння має
З лицедійства, бо в театрі
Різні ролі грає*
Словом, тішиться дитина,
Та ще й інших тішить
Всім життям своїм людини,
Що живе – не грішить.
Так і став би він поетом
Чи артистом, може,
Якби серце не щеміло
При останнім ложі
Його батька, що так рано
Відійшов у Лету,
Чим наніс нестерпну рану
Юному поету…
3.
Й ось романтик-гімназист
В Університеті:
Ескулапом вже був зиск
Стати – не поетом.[/b]
_________
*Як свідчить "Щоденник" В.Г.Дроботька, він у віці
до 9 років брав участь у дитячих виставах, що
організовувались у маєтку Галаганів. За деякими
даними, дещо пізніше він виступав як актор у
народному театрі м. Ромен разом із відомою
актрисою землячкою Г.П. Затиркевич-Карпинською.
[b]Тут науки всі конкретні –
Що ближчі до діла:
Мають інше за предмети –
Хворі душу й тіло.
Взявся Віктор за науку,
Як до всього брався,
Бо набив і серце й руку
На тому, чим грався
У дитинстві вдома,
Де були і гуси, й кури,
Й звірі невідомі…
Він до них в дні теплі літа,
Було, тайно крався.
А тепер – о боже-світе! –
До розтинів вдався,
Незважаючи на страхи,
Що повинен вмерти
Індивід-невдаха…
Та невдовзі гарт для серця
Став йому пригідний.
…Та не був плеканцем долі
Віктор в дні побідні
Революції за волю…
4.
Вкраїнські селяни ще п’ятого року
Повстали за землю – земля тут нівроку.
Уже й дігтярівці шикують колони:
Виходь, небайдужий, в ком дух не холоне!
Крокують селяни-повстанці… Ідуть,
В руках транспаранти й хоругви несуть.
«Пани-павуки! Не визискуйте нас!
Земля хай – селянам!» – волає Тарас.
Попереду Віктор – студент-першокурсник:
«Дай землю і волю нам, пане-розпусник!»
…Зібралось на вигін повстале село…
А той, хто не вийшов, тому «повезло».
Бо сотня козача руша вже з Прилук,
Щоб гасла іх, лозунги вирвати з рук,
Повсталих селян, запроторить за грати:
Як землю ділити – ви будете знати!
…В Прилуцькій тюрмі їм і темно, і пусто,
Хоч люду у камерах безліч. Не пустять
Туди ані матері, ані сестри,
Щоб щось побратимам з їди принести.
В тюрмі часу відлік: години – роки,
Бо час зупинився для них, і руки
Ніхто із свободи їм вже не подасть,
Бо грати завадять, кайдани і власть.
Та ось змилостивися раз прокурор –
Пом’якшив студенту «суда приговоръ»
Й відправив під нагляд властей в те село,
Де серце юначе раніше цвіло*.
А іншим – відсидка в тюрмі до весни,
Яка у Прилуки прийшла із Десни,
Чи, мо' з Петрограда, де світло заграв
Вкраїнський матрос запалив і… програв...
Та то вже є пісня про інші часи,
А нам – повертатись у наш час. Проси,
Проси, юний Вікторе, судну управу,
Щоб зняти судимість й навчання поправить…
Та де там?.. В селі він відсидів два роки,
Перш ніж до навчань повернувся. Уроки
З наук природничих він жадібно «гриз»,
І ректор йому в нагороду дав приз…**
5.
Отже, в Університет
Віктор враз подався,
Як отой тупий «запрет»
Прокурора знявся.
…Два роки дались в знаки –
Треба ж доганяти,
Вчився ж Віктор залюбки –
Все хотілось знати.
І поринув знов в науку,
Та ще й у медичну,
І дісталась йому му́ка
Взнати гадку вічну:
Чому люди так завчасно,
Ненароком, рано
Від хвороб серцевих часто
В болях помирають.
І студент кмітливим оком
Ворога примітив:
Від бактерій, їхніх соків
Та ще від токсинів
Поступово, непомітно
Ста́ріють судини.[/b]
_________
* Тут прийшло Віктору перше кохання.
**Впродовж навчання Віктор виконав добротну
наукову роботу, за що був удостоєний премії та
золотої медалі імені М.І.Пирогова.
[b]
Так Дроботьком-юнаком
Розпізнано «прозу»,
Що була, між тим, вінком
Атеросклерозу…
6.
Та продовжити навчання
Йому не припало –
Пригадалося заслання,
Й «дігтярівське сало»*
За бунти, де участь Віктор
Мав нагоду братии,
І за що не мав він світла –
Кинутий за грати.
Ненадійним об’явила
Влада того мужа
Та й у Бобрик** відрядила –
Хай лікарем служить.
І хоч Віктор не в науці,
А лише в лікарні,
Йому ж світло на посту цім,
Бо ж – не в буцигарні.
За роботу ескулапа
Кметі*** благодіють:
За добро добром і платять –
Всім, чим тільки вміють[/b]
____________
*Йде мова про нагляд поліції, якому був підданий бунтар.
** Село поблизу м. Ромен – повітового центру Полтавської
губернії (нині Сумської області).
* *Кміть (діал.) – селянин.
.
[b]А все більше тим, що ці́ну
Ніколи не мало,
Й не під силу товстим стінам:
Це – любов, не «сало»...
7.
Пішло б все на краще, аби не війна,
Бо долю народу ламає вона.
Війна світова, та за тим – громадянська,
За ними в форватері – влада радянська...
І скільки ще витрима вражих нашесть
Народ український, в ком слава і честь?!
І скільки ще буде і кривд, і облуди
Для довготерплячого нашого люду?!
...Одною ніколи не ходить біда:
Біда за бідою, мов тала вода,
Туди йде, де тонко, де топко, де низько,
З війною йде й пошестей цілая низка:
Чума, тиф, холера і голодомор –
Мітла по засіках холодних комор...
Було і в Ромні так в двадцятому годі,
Коли малярія з’явилась*. В пригоді
Тут лікарьський досвід Дроботька постав:
І Ромен, і Сулу, і околичний став
Обстежував лікар й зловив комара –
Рознощика пошестей тих – малярій.
Говорять, і досі комар, мов мара,
В Ромені гуляє, та, видно, без дій,
Бо лікар Дроботько знання про хворобу,
Здобутий ним досвід лишив на сторожі.
Гудуть хай комахи, – хоч сотні, хоч рій,
Не буде в країні таких пандемій!
8.
Минають дні, минають роки,
А Віктор все ще у Ромні –
Його тримають за всі боки
Діла, які – не звершить, ні!
Слабким бо ж місцем в цьому місті
Була на той час медицина.
Як задарма віддать костистій
Свою дочку чи сина?!
І лікар слав свої знання
У люди через курси,
Які створив не навмання –
Свідомо, щоб ресурси
Людські Вкраїні зберегти
Та духом преумножить,
Щоб всі – і він, і я, і ти –
Могли недуг знеможить.
Та Віктор тим ще переймавсь,
Щоб людність об’єднати**,
Щоб захистить її права
На вулиці і в хаті,[/b]
____________
*В 1920-21 роках Віктором Дроботьком у р. Ромен
і околицях виявлено і локалізовано вогнище малярії.
**йдеться про участь Віктора в роботі громадських
організацій в Ромнах у ці роки.
[b]Щоб люди мали хліб і сіль,
І дещо ще й в стодолу,
Щоб кожен мав у серці ціль
Служить ідеї й столу.
І він свій дух рафінував –
Брав участь в грі театру,
А почуття він римував
При свічці і при ватрі...
9.
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ять його жрецям!»
З газети «Наше слово» м.Ромен
від 1209.1921.
Чи був герой наш таки артистом –
Питання спірне. Напевно, був.
Чому ж бо в нього душа пречиста,
І звідки в нього слова – намисто,
І де їх лікар, від кого чув.
Так склалось в тії буремні роки:
У місті-квітці, що звуть Ромен,
Жреці мистецтва величним кроком
Несли пожертву, несли, нівроку
І не жаліли своїх рамен.
Кавалерідзе*, Шкурат** і Ганна,
Що – Затиркевич.*** Ще й Хуторна.****
І трупа в Ганни і дужа, й славна,
А у актриси – постава гарна
Талант квітучий – наче весна.
Чому ж Дроботьку не бути з тими,
Хто до народу стоїть лицем?
Хто слово правди в народ нестиме,
Хто скаже сміло його й правдиво
Не обминувши усобних тем?
...Було б все добре, та сталось лихо –
Пішла Карпинська в останній день.*****
Пішла у Вічність... І стало тихо...
І стало тихо, бо сталось лихо –
Не стало чути її пісень.
А що ж Дроботько, наш добрий лікар,
Не зміг злодійку-смерть зупинить?
На те все йшлося: минулось літо,
Настала осінь – незримо й сліпо –
І обірвалась СРІБляна нить.
Удень – робота, тріумфи – ніччю:
Така вже доля, уділ митця!
Потухла рампа, погаснуть свічі...
«Життя коротке – мистецтво вічне,
Хай вічна пам’ятть його жрецям»[/b]
_______
*І.П. Кавалерідзе (1887-1978)- український скульптор,
кінорежир, драматург, організатор і режисер театру в
Ромнах.
** С.Й.Шкурат(1885-1971) – самодіяльний актор
Роменського музично-драматичниноь театру.
Заслужений артист РРСФР. Знімався у багатьох
фільмах, у тому числі у Фільмі О.Довженка "Земля".
*** Г.П. Затиркевич-Карпинська(1855-1921) відома
українська акторка, співучасниця театрального
життя М.Кропивницького, М.Садовського,
М.Саксаганського, М.Заньковецької. Уроженка смт Срібного –
нині мого та В.Г.Дроботька районного центру.
**** Є.О.Хуторна(1856-1980) – драматична акторка із
трупи М.Садовського, що разом із Г.Затиркевич-Карпинською
вступила до Роменського театру у 1918 році.
*****Йдеться про смерть Г. Затиркевич-Карпинської
12 вересня1921року.
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 28.01.2017
«Цієї ночі дощ як ніжне тихе море
Скрипаль глухий я граю на струнах дощу…»
(Гійом Аполлінер)
Я звик грати на залізних скрипках
Музику білої панни з очима блискучими,
Що дарує безодню Ніщо (і панна, і музика),
А тут дощ – чи то другом сумним,
Чи то прочанином, чи то просто морем –
Морем Дощу.
А я скрипаль глухий, що пішов у Мовчання
Від своєї музики тікаючи.
А в цього гостя-базіки струни:
Скрипка-клепсидра мокра і зачарована:
Грай, скрипалю, грай оцю сумну музику,
Яку ніхто крім тебе не чує,
Яка нарешті не дарує нікому Ніщо,
Яка тільки посмішка
На вустах мідного Будди.
А ми живемо в новелах Борхеса
Серед пампасів Аргентини сріблястої
(Кому ще срібляників не дісталося?
Дзень-дзелень кожному – в калитку,
До скрині-сховища: як не дідівської,
То все одно залізом оперезаної й череватої).
А в западині ночі дощ –
Недостатньо теплий для Півдня,
Недостатньо блискучий для ножа гаучо,
Недостатньо холодний для Порожнечі,
Недостатньо тихий для Споглядання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713453
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
«У цій країні снігу
Я слухаю мовчання,
Згадую цикад
І цвіркунів, що давно відспівали,
Занурившись у зимовий сон…»
(Сайто Мокіті)
Нинішньої непривітної та безбарвної зими мені пригадуються дні, що пішли у небуття майже два роки тому. Тоді почався рік дерев’яної вівці – мала би початись весна, але пришла заметіль і все вкрило глибоким снігом – навколо запанувала біла порожнеча. Я тоді був у війську його світлості тюнагона Фудзівара Ямакадзе – залишив пензель та тушечницю, взяв до рук катану і приєднався до загонів самураїв, що йшли воювати східних варварів. Після зимового граду та заметілі трохи затихло і східні варвари кілька днів менше турбували. Скориставшись невеликим перепочинком ми знайшли в гаю біля нашого табору чайний будиночок і влаштували чайну церемонію – садо (茶道). Цей чайний будиночок ми назвали «Дзютаку кодокуна кокоро» (住宅孤独な心) – житло самотнього серця. Нам пощастило – серед нас був майстер чайної церемонії Сакура-но Ханабіра (桜の花びら) і ми змогли не просто в точності дотриматись ритуалу, але і помилуватися твором справжнього майстра. Посуд був, звісно, не той, яким користуються майстри столиці, хоча навіть там у нашу епоху занепаду поменшало знавців давньої порцеляни. Ми пили чай і згадували гвоздики, акації, піони та гіацинти. Наприкінці церемонії як і належить ми говорили про поезію, цитували по пам’яті хайку майстра Масаока Сікі. Я ще подумав про те, що він теж писав свої хайку кров’ю – недарма він взяв псевдонім по імені птаха, у якого голом іде кров, коли він співає. А потім складали власні хокку. Я слухав слова кожного і з сумом думав про бодхісатву Дзідзо – покровителя мандрівників, бо нині всі ми мандрівники в невідомість, хоча йдемо шляхом Обов’язку – шляхом самураїв. Я теж склав кілька хокку, а потім вийшов з хатинки і побрів глибоким снігом навмання повторюючи «Наму Аміда Буцу» і думав про те, що мало кому пощастить в наступній реінкарнації народитись в Чистій Землі Будди Аміди. І раптом побачивши сосну в снігу я пережив саторі – просвітлення. Нині я споглядав сніг за вікном і згадав хокку, які ми – суворі воїни жорстокої зими складали в тому чайному будиночку серед снігів і записав їх на папір:
* * *
Прочанин меча.
Сніг – це листок паперу.
Пишу про тишу.
* * *
Ось так напевно -
Тьма: буду бачити сни
Біля гвоздики.
* * *
Зникли кольори:
Акація в долині:
Білий-білий сніг.
* * *
Зимове небо.
На землю грішну летять
Білі пелюстки.
* * *
Серед мовчання,
Серед холодних снігів
Споглядаю меч.
* * *
Кіт серед снігу.
Згадує дні березня
І спів горобців.
* * *
Моє мовчання.
Може слова загубив
Десь по дорозі…
* * *
Тільки сніг, сніг, сніг
Вірші читаю сумні
У порожнечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711701
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Як ти живеш, моє кохання,
Що закотилось за світи,
Мов Сонце світообертанням,
Мов під підлогу "золотий"?..
На кухні куховариш "кофій"...
...І з телемедіа гряде
Той світ, де від антиутопій
Вже не сховатися ніде.
Десь там "слони ідут на сєвєр"-
Не синтепонові, живі,
І Че Бура... Гевари плем"я
"Заміси" роблять на крові,
Де логіки шукати марно,
Де кітч із фейком комільфо,
І пари в парності непарні,
"бо як в Європі"... Охохо...
А десь сховався за снігами
Той світ "реалу", де колись
Ловили щастя ми руками,
Мов Сонце... І не опеклись...
Та стигне кава... І на рани
її "бальзам" не до пуття.
Ти поринаєш невблаганно
У мегаофісність життя,
Де ті ж "пойняття", що у ЧАТі
З тролячої інет-попсні...
Ну а мені... Мені "не катить",
Та й нецікава ти мені
Без тих поєднань у нестямі
Де Пекло й Рай... І ми... Авжеж,
Зміліла річка- не Цунамі.
Та все ж... Та все ж... Як ти живеш?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011701295
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712788
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 21.01.2017
шляхи розходяться, та зберігаються зв'язки,
тому, мабуть, прощатися не варто,
бо в кожній точці зоряної карти
тебе відчую я, мене підхопиш ти
сама розлука утрачає справжність й сенс,
вона - ілюзія із відстані і часу,
а серце, уподібнившись пегасу,
куди завгодно дух перенесе
галактики стикаються і точитися війна
руйнівників і тих, що світ щодень цей творять,
а тільки віра творить з нас героїв,
нехай тебе убереже вона
ми знов розходимось, лежить безмірний шлях,
в святилищі душі для тебе вічне місце,
чекатиму від тебе добрих вісток,
а ти читай про мене по зірках
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713362
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017
(Вірш про антигероїв.)
Генерал Василь Блохін, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Леніна та інших високих державних нагород був чекістом і головним катом при сталінській системі у 20-40-х роках, керував розстрілами більше 10000 чоловік, виконуючи, ( за словами Сталіна) чорнову роботу. Він особисто вбив біля 700 поляків у Катині.
Вірш стосується і співробітників «Беркуту», котрі воювали проти повсталого народу на Євромайдані у 2013-2014 р.р.
Була ж така професія «палач»
З Компартії квитком в своїй кишені.
«Совіцький» він смакуючи калач,
В людей стріляв, мов по живій мішені.
Прицільно й сміло кулю посилав
Частіше у потилицю він жертві.
В званні, мов гриб після дощу, зростав,
Без Бога помагав людині вмерти…
Служитель він закону? – Сатани!
Йому дістався камінь замість серця,
Не відчував і власної вини –
Лише вбивать життєвим стало сенсом.
Десятки тисяч пар людських очей
Плили перед курком.Серця спинялись...
Щоб зірка, п’ятикутна, на плече
Упала, вбивця був завжди слухняним.
Важкий фінал у генерала був
Й людського співчуття не міг він мати –
Закон, важливий, вбивця той забув :
Життя людей не можна позбавляти.
Торкнулась теми, давньої, в вірші,
Бо по пекельнім летимо ми колу…
Чи ворухнулось щось, людське, в душі
У беркутівця, що служив зразково,
Коли забувши головний закон,
Такі, як він, "пожартували" кров’ю?
Громадянин це? - Немічний кокон,
Ні співчуття у нім, ані любові.
Тож перш, ніж руку на народ піднять,
Гарненько зваж, чиїм ти є солдатом,
Що честь і совість – зовсім не «фігня»,
Й найбільший гріх – ці якості продати!
Не стань в житті коконом-палачем –
Такого і Всевишній не прощає,
Під камуфляжем чи під шкіряним плащем
Народ твоє хай серце захищає.
15.01.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
[u](Світлій пам’яті загиблих морпіхів присвячую)[/u]
Їх три було, відважних, і хоробрих,
Вернутись не судилось їм назад.
Тривожна звістка, чорна і недобра,
Поранила усіх, немов гроза:
Ворожа міна шлях їм перервала,
Життя лишивши дужих, молодих,
Котрі ординську втримали навалу,
Яку нечистий в Раші наплодив.
Їх три було, сміливих, сильних, мужніх,
Землі й присязі відданих синів,
Їм доля України небайдужа,
Хотіли, небокрай щоби яснів.
Їх три. Морпіхи. Різного всі віку,
Але одну несли в собі любов,
І кожен був бійцем і чоловіком,
Котрий і в сні боявся стать рабом.
Вдяг січень вкотре траурну хустину
І цих героїв в небеса провів…
А кожен з них – то є чиясь дитина
І незабутня пара удові…
Вічна слава героям:
мол. сержанту Миколі Охріменку,
мол. сержанту Сергію Соньку,
старш. Матросу Сергію Трубіну,
котрі під час виконання бойового завдання
8 січня 2017 року підірвалися на міні. (Їх вік - 23, 29 і 53 роки)
14.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712245
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Безплатний сир лиш в мишоловці.
Не клюньте, друзі, так, як я.
Бо він в житті є для уловки.
Оце порада вам моя...
Бо довго потім будуть бити,
Зібравшись вкупу вся "рідня".
І спробуй ти тоді відбитись.
Дадуть тобі тут облизня..
Сухар, стакан води із крана.
Ото хай буде лиш твоє.
Нехай не вабить вас омана,
Хоч несолодке, та своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712058
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 16.01.2017
***трохи еротичне. трохи пісенне. трохи новаторське***
Світло Місяця...
Диво Місяця...
Як же до лиця
Ніч тобі оця!
Ізотерика...
Ми в казковім сні.
Час збирати ка-
мені- на мені...
Дивомістика
В сяйві Місяця...
Контур тіла сріб-
но засвітиться,
Той наліт від літ,
Що лишає слід,
В сяйві Місяця
Не помітиться,
Навіть не питай.
Краще відлітай
У п"янкий розмай,
В еротичний край...
Місяць за вікном...
Зоряний політ...
Знову нам обом
По сімнадцять літ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011301482
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711829
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Струни нервів дзвенять налякано-
Чуєш? Ні?
Знов дитятко мале заплакало
Уві сні...
Знову ніч проведеш невесело...
Херувим...
Ти невдягнена і нечесана
Понад ним...
Я на відстані... Я на відстані...
Полем дим...
Не знайду собі нині місця я-
Ти прийди
У думки мої, заколисане
Як засне,
Берегинею ти записана
В долі нерв...
Бережи дитя... І люби його,
Мов мене-
І моє життя куля і вогонь
Омине.
Зігріватиме вас з малютиком
Світлий Бог.
Хоч душею би доторкнутися
Вас обох...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117011101161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711410
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Сполохані дві тіні, в ніч сліпу,
пристанища шукали в Вифлеємі...
Вже сходила зоря у синім небі,
явивши світу Бога в сповитку...
Яка ж вселенська віра у тих двох!
В маленької сім"ї, що стала домом,
небесному Царю, Царю святому,
звільняючись невпинно від негод...
Виборюючи право на Життя,
серед пісків і нечестивців Злого,
нескорені, не кидали дорогу,
не віддаючи душі манівцям...
І день у день, звичайні хоч святі,
в думках розвівши полум"я молитви,
ішли вперед,- до виграної битви,
щоб привідкрити істини прості...
Щоб відчинити двері в інший світ,
там, де Людина - співтворець з Всевишнім,-
бажань лишень би сильних і пречистих,
і віри, що окрилює політ !
08.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711000
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 09.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI [/youtube]
Щастя - це міцне здоров'я і слабка пам'ять.
Ернест Міллер Хемінгуей
------------------------------------------
Ну що ми знаємо про щастя?
До кого входить воно в дім?
Воно, немов святе причастя,
Так необхідне нам усім.
Воно приходить непомітно,
Коли ти солодко ще спиш.
Комусь всміхаєшся привітно...
Когось усмішкою сліпиш.
Та щастя дуже обережне,
Ступає тихо, мовчазне.
Йому приходить так належно.
Воно вас хай не промине.
Воно не любить крик і гамір,
Не переносить метушні.
І має завжди гарний намір:
Торкатись доброї душі.
Той не відчує смаку щастя,
Якщо душа його черства.
І за життя йому не вдасться
Відчути запах божества...
------------------------------------
МОЇ ХОРОШІ, ДОБРІ ДРУЗІ!
У хату щастя упустіть...
Оте, що буде не з ілюзій,
А справжнє вмійте заслужить...
-----------------------------------
(Натисніть на картинки - вони відкриються)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710873
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
В землі Чернігівській дароване життя,
В Полтавській – гартувались воля й крила,
Зерно шукати вчилась між сміттям.
Я їх обох, як матір двох, шаную
За те, що є і буду мати ще,
І день новий життя свого почну я
Молитвою і піснею, й віршем.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Сипле сніг, покриваючи рани
Збитку зради, облуди, брехні...
Ніби полем блукаю туманним...
О Боги! Як же тяжко мені!
Розіп"ятим зимовим кожухом
Сніг зігріє пожухлу траву...
Чи й собі обігрітися?.. Рухом,
Наче ритм, у якому живу,
Рвучко пляшки печать відкоркую...
І немов життєдайним вогнем
Я зціляюсь. Уже не сумую...
О Боги! Не покиньте мене
Ось на цьому холодному полі,
Де блукаю сьогодні... Гаразд?
Як належне сприймаючи долю,
Що її я для себе обрав,
Стану тут, зачепивши рукою
Снігового кожуха. Здеру
Споконвічні покрови спокою.
Силу крові земної вберу.
Опікаючий холод... Неначе
Лід і пломінь... Арійщини дух.
Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
Не надійтеся. Я НЕ ПІДУ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122511161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710426
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 06.01.2017
***настроєве зимове***
Коли хурделиця жорстоко
Із підданих збирає дань,
Ми розмалюєм сірість року
У кольори своїх бажань.
Вогонь розпалимо каміну...
Переведеться нанівець
Зимовий смуток безпричинний,
Зігрітий полум"ям сердець,
Які запалено коханням,
Зійшовшим, ніби дар Богів,
У ці часи передостанні,
Що, наче море з берегів,
Води невпинним сьомим валом,
Мов кара, лине на поля...
Ще зупиняти цю навалу...
Та час ще маємо... То ля-
жемо в сплетінні тіл на килим,
Що пахне оберемком трав
Духм"яно-літніх... Бачиш, мила-
Це я в душі тобі зібрав,
Щоб ти в часи оці жорстокі
Творила лет весняних крил,
Я розмалюю сірість року
В свого бажання кольори.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117010301438
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710100
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Не може вицвісти душа –
Вона ж бо вічна, милий друже,
Найбільший гріх, як залиша
Вона в біді, стає байдужа.
І хоч життя дається раз,
Радій, що душу маєш вічну,
Вона святий дороговказ,
І ти у неї підопічний.
Та мудрість інше ще гласить,
Що душу шліфувати треба.
– Цього, – із неба голоси, –
Ніхто не зробить, окрім тебе.
Ганна Верес (Демидено).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709948
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 03.01.2017
Метаться между «нет» и «да»
Вам, дамы, так дано по чину.
Вам вместо денег, лишь слеза
Как откуп, брошенный мужчинам.
Коварство слов, немного лести
И цап-царап, лишь коготки
У дамы «пик» известном месте,
Как пять кинжалов из руки.
Изящный взмах… располосован
На ленты признанный каприз.
И мы, молчим, ведь право слово,
Мы молчаливы, мы ведь приз.
А дамы, в вечном самомнении,
Короны снова водрузили,
И рассказав нам кучу мнений
Что обещали,… всё забыли.
Ведь кто она, царица мира
И не служанка им… мужчинам.
Она хозяйка жизни пира,
И быть рабыней не по чину.
Но,… ночь пришла, и где корона,
Вон там, валяется в углу.
И ты рабыня сладких стонов,
Молчишь, лишь прикусив губу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709288
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Приспів:
Файна дівка, наче птичка,
На зівсюд гарненька.
Воду пив би з її личка...
Ввечері й раненько,
*
Твої вуста терпка криниця,
Цілунок твій вулкану жар.
Моя найбільша таємниця,
Вина цілющого бокал.
Приспів:
Повногруда і цнотлива,
Наче спіла слива.
Ой дівчино чорнобрива,
Із мойого снива.
*
Коли обнімеш завмираю,
Втікає серденько до п’ят.
Неначе в сні пливу до раю,
Як в нічку тиху зорепад.
Приспів:
Світ собою затулила,
Для мене голубко.
Коли Овна полюбила,
Моя ніжна любко.
*
Давно живу тобою, дишу..
Кохання ти моє оаз.
В думках своїх тебе колишу
В оправі ти моїй топаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709228
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Я нарешті розібрався,
Чом ступив на той поріг.
Ось чого я закохався…
Її чари дивний сміх.
Білолиця моя згуба,
Ясне сонечко моє.
Катерино дівко люба,
Моє серденько стає.
Коли, я тебе побачу,
У душі вишневий цвіт.
Будоражиш кров гарячу,
Затуляєш білий світ.
Що ж зі мною поробила,
Чаклувала, завела…
Дикий норов остудила,
З ума легеня звела.
Впала в очі впала в душу,
Остудила наче сніг.
Без її тепер не рушу,
Як вкохатися я зміг..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704956
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 30.12.2016
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 30.12.2016
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Поема створена в співавторстві з поетесою Надією Капінос
Мов темна безодня замерзлі діброви...
І Місяць у небі фатально завис...
І промінь загляне навряд світанковий
У нору... Старий помираючий Лис,
Думками спливаючи, Місяцю скаже
Про час той далекий, коли лисеням
Тулився до мами... Змужнілий, уважно
Чекав, готувався до дивного дня
Коли, сонцесяйно-вогненна цариця,
Мов осені барви, до нього прийшла
Шукаючи щастя, тендітна Лисиця...
Та кляті мисливці... Густіє імла,
І сльози, останнього подиху сльози,
По тій, до якої тобі не дійти,
Хоча би собаки всі збились в облозі...
Хоча всі капкани б тобі обійти...
Його лисенята до іншого лісу
Шукати удачі давно подались...
Кому розказати?.. Кому пожалітись?..
Лиш Місяць у небі уважно завис...
Він Місяцю скаже, як хоче туманом
По місячній стежці до неба зійти...
Та тіло ще важить... Ще рано... Ще рано...
А Місяць так дивно... Так тепло світив...
...............................................
...ховає ніч і обриси, і риси,
І срібло ллє на дно гірських криниць.
І чутно... Чутно... Б"ється серце Лиса
Під вічним сяйвом зоряних лисиць,
Які одвіку мчать кудись по колу
Стежками неба... Та сріблястих спин
Не бачить Лис - поСИвілий і кволий...
...Я - Місяць. І самотній, як і він.
Я- Місяць. І гойдатиму до ранку
Чи сон...чи спогад? - те серцебиття...
Рудий малюк... Гайда впіймати мамку
За довгий хвіст!.. Нора, весна, життя,
Нора, весна, життя, кохання, постріл,
Нора, весна, життя, весна, життя...
А потім... потім... потім... потім... потім...
Самотній Лис. Як я... Без вороття...
...Все відбулось: і мрії, і кохання.
Він -сивий... Срібний - я... Немов брати...
І ця зима йому - мабуть остання:
Вже йдуть по сліду Вічності Хорти
На білосніжнім Божім полюванні-
Від нього смертним годі утекти.
А за межею - та, мов зірка рання,
Руда і сонцесяйна... як і ти,
Мій дивний Лисе... Справді, зачекалась
Тебе десь там - де ні рушниць, ні сліз.
Та поки поряд пострілу не сталось-
Я - срібний Місяць. Ти - мій Сивий Лис.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122510902
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708671
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2016
Відчуваю я відчаю подих.
Шелест листя, засмучені зрони
Знавіснілої срібної крони, -
Сніг вирує в боргу у негоди.
Сніг вирує, сховавши газони,
Облітаючи теплу й духмяну,
Не домівку, ще й досі незнану,
А незрячі й безсилі перони.
А незрячі й самотні вагони,
Наче люд, що завмер і шукає
Раю мить, а який він - не знає,
Тільки в Господа - манна і схрони.
Тільки в Господа - Раю дещиця
Для святенників...що то за диво?
Відчуваю, злітає дражливо
Із небес вогняна колісниця.
Із небес, затуманених димом,
Від розпалених кров"ю прокльонів
І розірваних болем нейронів.
Чи то крики над спаленим Римом?
Чи то крики Лелечого Краю
Спопеляють вишневі світання?
Доле, доле... спокута остання, -
Та дещиця кривавого "раю"?
Та дещиця - таловин баюри.
У пекельному грізному шалі
Розляглися, нахабні й бувалі
Від купюр, із могил - амбразури.
Від купюр тих і лики - у зграю.
Усміх щириться диким оскалом,
За срібляник Іуди?.. зухвало
Розплітаються і зазіхають.
Розплітаються коси Горгони -
То вінчальні убори заброди.
Пень трухлявий і чарка - клейноди,
В павутинні тремтять терикони.
В павутинні сховались лелітки, -
Павуку забажалось поживи:
Вікові заважають приливи,
Обривати взаємності квітки?
Обривати життя, щоб до "раю"
Наші душі скоріше дістались.
Краплі крові катам п"єдестали
Уквітчають, ось-ось... відчуваю.
23.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708246
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Сьогодні мене сповістила моя добра подруга, що на війні загинув її брат Ярослав. Вірш викладено на його честь. Похиліть знамена. Вічна пам"ять Герою.
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707301
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Там, серед двору, знову вітер
Шкребоче в двері,у сараї.
Там місяць знехотя нам світить,
А вітер б'ється та волає.
Та дайте волю...не кайдани.
Нащо скували у будівлях,
Я сам примчав, мене не звали.
Мене тримати це... свавілля.
Я вільним був, я вільним буду.
Жену я листя,хмари в небо.
Я присмак волі не забуду
А Ви,у місті, мною греба.
Бо скуті Ви бетоном,... ржою,
Цепами Ви скували душу.
Ще засумуєте за мною,
Та спокій Ваш... я ще порушу.
А зараз спить, дрімає місто.
Я загуляв та мабуть час.
Дарую, з хмар рясне намисто
Почуйте спів мій, він для Вас.
Для Вас заспівую я волю,
Прокиньтесь, люди, світять зорі
Я вітер,я жену неволю.
Я заколисую Вам долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706077
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Людолови, людолови, знову крадуть людські душі
Людолови лжу-полову забивають в очі. Мушу
В церквах, бити в дзвони, людолови крадуть нас
У костюмах, чи в погонах, без наказу чи в наказ.
Людолови крадуть пісні, вже покрали слово боже
Нагострити б палі вістря, та нaрод мовчить, не гоже.
Кажуть, що негоже нам… людоловам по мордяці
Людолови ж нам мордують ще з вечора, та і вранці.
Та чому ж мовчати мушу, чом нам рота зашивають,
Бо народнії «обранці» з людоловами співають.
Теревенять про свободу, інституції Европи,
Що з того народу буде? Людолови, йдіть до ….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706528
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Поема створена у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-Пероганич
У людства далеко не кращі часи...
Спинись і послухай оті голоси,
Що чути, неначе потік джерела...
Немов поцілунок, торкнеться чола
Кохання одвічного спомин віків...
І кожен шукає до нього шляхів...
Та, хоч буревієм шляхи замело,
Кохання надія вінчає чоло.
..........................................
… Моя Еврідіко, чому я не зміг
Дотриматись слова –
Ще крок – і поріг…
Ступили би з мороку в царство любові.
Як жаль, що розтануло все на пів-слові…
На ложе любові поклав би тебе…
Та де ти, кохана, тепер? Де ти? Де?
А тілу так хочеться втіху відчути…
Із Царства ж Аїда назад не вернути…
Ти там, а я тут. Тішу спомином серце:
Коли ми удвох… Щастя дощиком ллється…
Як хвилі на морі – одна до одної -
Отак ти і я…
Двоєднання з тобою…
Цілунками пестив би знов твої груди…
Тепер тільки спогадів музика всюди…
....................................................
І спомином, повним п’янких протиріч,
Відлунням у горах нашіптує ніч...
....................................................
- О ні... Ну не міг ти, Орфею, чекати,
Допоки ми вийдемо з царства пітьми...
Твій розум, затьмарений місяць Гекати,
Накази Аїда здолати посмів...
Нездійснена мрія...
Та я розумію...
А як ми кохалися... Вуглики жару-
Твої поцілунки на тілі рясні...
Як, втомлений шалом, ти грав на кіфарі,
А я танцювала в оголенні снів...
І дихали груди...
Цього вже не буде...
П”янкий, наче ночі царя Валтасара,
Твій погляд востаннє пекельним вогнем
Обпік мене всю, спопеляючи жаром...
О, як же ти прагнув... Ти прагнув мене...
Мене вже немає...
Та я вибачаю...
Немає... І лиха я шепіт сприймаю...
Глумління розпусти... Йому залюбки
Приниження гідності... Знаю... Я знаю-
Вакханки розірвуть тебе на шматки,
О мій кіфареде,
Мій мащений медом...
.............................................
Розлука приходить, коли не чекаєш.
Спочатку знаходиш – а потім втрачаєш.
Печальні минулі історії вчать
Нас слово тримати, аби не втрачать…
Аби не губили ніколи повік
Орфеї коханих своїх Еврідік.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121703487
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
На згадку про чудовий концерт української класичної музики в Мадриді.
Подяка ігорю Прокоп"юку, Олені Строї, Єві Радчевській.
Давно забуті імена...
І звуки, роджені талантом
Летять у світ до слухача
Рукою, серцем емігранта...
Зерном падуть у інший світ,
У душу, що заждалась дива,
В плин почуттів і в плин століть...
Краса - одна,- у всім правдива.
Краса, що вирятує світ
Від воєн, голоду і злидень,
Верба і пальма пустить цвіт,
Воскресне світ, як у Великдень...
Звучить рояль і скрипка мре,
Ховаючи в сльозині усміх.
Бентежить душу , серце рве,
Таланте, браво ! Це твій успіх !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705309
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016
[i][b] [color="#cc1a1a"]Навічно...Прямо в душу...[/color][/b][/i]
[i][b][color="#0e700f"]На килим трави впала груша достигла в саду,-
Стрепенулась душа від шелесту того падіння…
…У провулку глухім під тином стареньким стою
Семилітнім хлоп’ям,- наді мною похилені віти,
Старий Опанас крутить вуса козацькі свої,
Приглядається він,- чи візьме спокусу хлопчина…
Узяв…Дві чи три.. Чи обоє помітили це,-
Он Вівдя за ним, огірки вибирає в спідницю…
Бери вже, бери,- усміхається в вуса дідусь,-
Бог уродить іще!.. Пролітали роки непомітно…
Та все ж де б я не був,- те падіння в душі я зберіг…
Соковите…М’яке…На літом постелений килим…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705087
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Марево в небі і біла крупа на землі.
Холодно. Сиро. Вимірює міць свою вітер.
Грудень в калюжах готує рідкі киселі.
Струнко дерева стоять при шляху, мов джигіти.
Шарфиком туго обмотую горло хутчіш,
Швидкість у крок набавляю, лечу паровозом.
Осінь – не осінь. Зима – не зима. Таке між.
Краще б вже снігу кружляти у парі з морозом.
Краще – не краще, під вечір бажання збулось.
Хмари таки продірявив хтось гострим предметом.
Сніг повалив. І мороз прискакав, наче лось,
Небо на спільному диханні нині з поетом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705115
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Ота ясна, у зорянім намисті...
Впаде з вінця блакитний самоцвіт,-
заслін прочинить в нове та колишнє.
Колись мело, злітався роєм сніг.
Ти на шибках читав непевні знаки,
в передчутті незвіданих доріг...
А іній малював холодні маки.
Злітався рій... В душі, як дзвін, гуло.
І так хотілось сонця у долоні.
І ти знайшов. Знайшов в собі його,-
проміння зігрівало завжди скроні...
Яка вона тобі,- січнева ніч?...
Володарю вітрів! Приборкав долю?
Візьми ключі, а сумніви залиш!
Холодна ніч - лиш крок в тепла безодню.
04.12.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704923
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Артисти, судді, прокурори
Де бабки черпають відром.
Усе захоплене, в потвори,
Як вруну вижали серпом.
Коли ж ви гади наїстеся…
Чи в вас реальність міражі.
Чи Бога ви не боїтеся…
Чи дійсно в вас нема душі?
Усе злодюги повернете,
Усе що вкрали віддасте.
Чекає вас бариг вендетта,
Невже не знаєте про це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704758
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 05.12.2016
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Душа народу корчиться від болю,
Адже загарбник ходить по землі.
Заміривсь Кремль на нашу долю й волю,
До Криму шлях прокласти тим звелів,
Хто тут «під кайфом», словом, терористам,
Вести під прикриттям російським бій:
Тут «зеки» з автоматами й артисти,
Їх Батьківщина – Псков, Урал, Сибір.
Зима і дощ вогонь той не спиняють,
Хоч по коліна у крові Донбас,
Росія ж «гумконвої» посилає
Із зброєю, щоб винищити нас.
Давно там сміх і пісня не бриніли,
В вогні й руїнах весь Донецький край.
Там серце промислове України
Спинилось, бо настав російський «рай».
Та ворогові нас не подолати,
Бо наша зброя – віра і любов,
Господарями станемо у хаті,
Бо з нами Правда і Великий Бог.
3.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704269
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Заховати б серце в льодянім покрові
Та воно невпинно шле тепло по крові.
Та воно пульсує, б’ється, як шалене,
А на горизонті світло все червлене.
А на горизонті, де сонечко сходить,
Летять, виють міни, автомат їм годить.
Автомат тримають міцно дужі руки,
А душа ридає, стогне від розпуки.
А душа згоряє від бажань кохати
Та війна жорстока, прагне лиш карати.
Розлучає сина з матір’ю, сестрою,
Кидає клич у вічність: ставай же бою!
Позабудь, що маєш ти рідного тата,
Що без чоловіка сиротіє хата.
Що дітей, дружину лишив у господі,
А згадаєш любку лишень при нагоді.
Як настане тиша у чаднім світанні,
Коли забинтуєш рани вже останні.
Щоб злягла утома із обличчя твого,
Обійме шмат неба тебе голубого.
02.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704297
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
[youtube]https://youtu.be/iQ2dOW2fjGY[/youtube]
Якби на мить вернутися в той час,
Де стрілись наші зоряні дороги,
Де я втонула у твоїх очах,
Як цвіт вишневий падає під ноги.
Якби вернутися і пройти повз…
Й тримати міцно у долонях серце,
Й застерегти від болю та незгод,
І очі вберегти від сліз озерця.
Якби вернутися і загасить вогонь,
Коли він ще жеврів і грів довіру.
І не спивати музики долонь,
Й слова не класти їй, немов офіру.
………………………………………..
Якби туди - між зоряних шляхів
Вернутися й лишитися навіки.
Сягнуть висот незвіданих птахів
І сонцем впасти на твої повіки.
Якби слова знайти, що топлять лід,
І хоч одне посіять в своїх віршах…
Якби ж ти хоч одному з них услід
Віддав ключі від серця свого ніші.
Якби ж ти ві́ршів музику почув,
І, мов нектар, спивав цей світ прекрасний.
Якби ж завчасу запалив свічу,́
І слухав, слухав... поки та не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704333
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016
За гріх, який нас охрестили,
Скували тіло в кайдани?
Відняли душу нашу й сили,
Лукаві зайди чужини.
В крові умили крутосхили,
Так пропололи, як могли.
Ординські виливки бацили,
Слов’ян узули в постоли.
Реве в тузі Дніпро глибокий,
Бурливо хвилі підніма…
Ті ноти зболені високі…
В пороги котить далина.
За що ж ти Ольго гріх пригріла,
Кому кормила цуценят?
Невже добра Русі хотіла,
Взяла в опіку бісенят…
За що напасть скажи чужинко
На грудях вигріла вужа?
Згадати словом добрим гидко,
Була ти й є для нас чужа.
Приніс чуму лихий хозарин,
Сліпу покору християн.
Відтоді лихо і почвари,
І ночі темні у слов’ян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704385
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Подаруй мені сон на світанні,
зачерпни з глибини таїни.
Зацілуй мене там в глухомані,
коли чари приходять у сни.
Які ж миті солодкі останні,
нам з тобою на вістрі струни.
Розчинилися зорі в зітханні,
розсипаючи перли згори.
Туман юзом котився до гаю,
замовкали в саду цвіркуни.
Зачаровані… з нашого раю,
задрімали в траві пустуни.
День голубили промені ранні,
цілували у мальв пелюстки.
Умивалися в росах рум’яні,
про наш сон укладали плітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704241
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 03.12.2016
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 01.12.2016
є миті поетичніші поезій:
дахи цілує найтихіший сніг,
рука руки шукає обережно,
коли порушити мовчання гріх
залишені удвох у епіцентрі чуда,
"спасибі, Боже, що ми досі є,
за те, що несказанне б'ється в грудях,
за те найочевидніше: живем,
за те, що вчора й завтра не існує,
що час в гіллі принишклому заснув,
що магія проста, як найніжніше руно,
ще де-не-де не втратила вагу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703908
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2016
Ще пахне літо м'ятою п'янкою,
Роменом і волошковим кущем,
Й легким туманом, сивим, над рікою,
Але у серце вже закрався щем.
Біжить життя, складне і швидкоплинне,
І не завжди, як хочеться, живем:
То загрузаєм у життєвій глині,
То в піднебессі птахою пливем.
Постане осінь у твоїм порозі,
Ромен зів'яне і волошки теж,
Не м'ята вже – полин напише прозу,
Накаже: «За своїм здоров'ям стеж!»
А коли осінь в серденько постука,
І в теплих жилах прихолоне кров,
Збагнем нарешті, як болить розлука
Із тим, кому дарована любов.
Деньок осінній швидко пробігає,
Адже для ночі відділив аж чверть.
Тому й зробити все не устигаєм,
Та спішимо, шукаєм слова «смерть».
17.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703693
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Любить ноябрь - от осени до осени -
за неумело скрытую печаль
дозревшими рябиновыми гроздьями.
Озвучивая сонный календарь,
с рассветом под спешащими прохожими
подмерзшая поскрипывает хлябь.
И день - уже приходит подытоженным,
когда вздыхает ветром мой ноябрь
под крыльями не перелетных узников...
...минуту взяв у времени взаймы,
застыть...
среди заиндевевшей музыки...
в одном коротком шаге от зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
***мелодійно***
Будь зі мною. Будь зі мною-
Голим серцем, душею розутою.
І почутою ти, і розкутою
Будь зі мною сьогодні такою.
Будь моєю. Будь моєю!
Тіла жар двоєднання палаючий,
Ніби єдність металів сплавляючий!..
Так ти прагнула миті цієї...
Граєм ролі. Граєм ролі,
Ті що грати Ерато загадує
Еротичного шоу принадами
Ці тіла наші сплетені голі.
Будь Такою!.. Будь такою!..
Ти не те що під платтям- під шкірою
Оголившись дівочості мірою
Можеш бути самою собою.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112901131
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703550
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Ниє серце й обпечені руки?
Із Жар-Птахою так і буває:
Рятував ще учора від круків,
А сьогодні - втекла вже до гаю,
По собі залишила лиш попіл
І жаринку-перо на подушці.
Хтось позбавив її від утопій,
Що не Птаха вона, Попелюшка.
Легко пурхнула з клітки на волю,
Лиш долоні вогнем обпалила,
Обманула погордливо долю,
Не зізналась, що втратила крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703449
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
Безлисті кущі у судомині корчить
Від теми, що вітром накладено порчу
На їх існування в буремному світі...
Ну що ж... Ми, філософи, чаєм зігріті
Удвох біля вогнища... Думи прозорі...
Ми ловим чашкАми залізними зорі,
Що падають з неба думками ясними...
Думки про війну... Ми вже звиклися з ними...
Про підлість думки... Про брехню... Про сміливість...
Щоб хтось у майбутнє з минулого вивіз
Країну, що, бачиш, у світі існує,
Та світ її голосу ніби не чує,
Бо втомлений світ. І воєнні новини
Сприймає, немов особисті провини
Отих, що воюють. Жалійтесь на себе...
...І пара від чаю у зоряне небо
Зліта, мов молитва Богам споконвічним...
Ні. Нас не торкнеться розпечений відчай,
Неначе з багаття злетіла жарина...
Моя поетесо! Філософе! Спину
Мою обійнявши, торкнися губами
Неголених щік... Сум не прийде за нами,
Бо зло із добром наче ходить по колу
У мандрах світів... Філософії школа
Сприймається легше буремної ночі...
Та допито чай... Ти кохатися хочеш?
Пішли до намету! Хай світ зачекає
Летіти в безодню, допоки кохаю
Твоє я від хтивості вигнуте тіло...
Он знову нам зірка в долоні злетіла
На щастя, на долю... Ходімо скоріше!..
Ти, світе, без нас свої справи вирішуй!..
Нехай диспутують Боги-освітяни,
Чи можна тебе ще привести до тями,
А ми у нестямі сплетемось тілами-
Прогресу сумнівному антиреклама,
Як гаяти час не на війни чи працю,
Не на... Бо і так він давно вже у ср.ці,
Здурілий від крові фантом недобитий.
А нам із тобою кохатись. Любити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112701198
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703144
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Падаю…
Падаю… падаю… па-до-лист…
Падаю в очі твої густини металу.
Падаю просто в серце. Палає міст
від полонин
до найвищих вершин Непалу.
Десь
поміж ребрами крихти твого тепла
ще зберігатиму я на межі застуди.
Засіб від кашлю - вермут і конопля.
Власне, здорова
( а що ж так пече у грудях?!)
Чуєш
(підшкірно) ще осінь мою п'янку.
Майже клітинно вдихаєш її, іскристу.
Чи покохаєш паморозь цю терпку,
як у долонях
не лишиться більше листу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703286
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 28.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wGyXJu9exfg[/youtube]
Товпляться на вітрі сніжинки
Оце уже не листопад.
Малі кружляють балеринки.
Це вітер творить цей безлад.
Кидає сніжки у обличчя,
На віях зірочки блищать.
Приймає осінь протиріччя.
Тепер не час їй вибирать.
Іще недавно клен гіллястий
Красою барв усіх вражав.
Вже посивів і став стріблястим..
Хоч він того ще не бажав.
Гілки замерзлі, наче кістки,
В надії тягнуться в вікно.
Їх врятувать не маю хисту...
Думки жевріють всеодно...
Ось сніг засипав по коліна.
Замерзлі віти вже мовчать.
І засинають, як дитина.
У сні тихесенько тремтять....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702644
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016
(холод Долі. – сини України…)
329* трагедія. осінь 2010-го: «… а біда України була серед лже-синів…»
("а в українців особливий "талант" обирати собі керманичів!")
На всіх перехрестях волаєте: «Бий ворогів!» –
А самі цькуєте свого на свого, – сучі каїни!
(– То хто Україні страшніше за хижих вовків
І ницих загарбників путіна-гітлера-сталіна?!.)
330* безчестя. зима 2010-го: «… і вибрали янук-овоща!»
З яких же це пір серед владних у нас повелось:
Одягнуть у шати лайно – як у ту броню!
(– Якщо у розарії пастиме свині хтось –
Від того ціна не виросте на свиню).
331* кров. зима 2014-го: «маскуються хижі в одежі лукаві…»
І грішний світ, і я. – … Та підлість влади!
Ну має ж бути злу і звірству край?!.
(– Гієна нею ж лишиться назавжди,
В які одежі ти не одягай).
332* епілог?.. – осінь 2016-го: на братських могилах 21-го століття…
(Україна, десь на Січеславщині…)
Тут їх зупинка, вже остання!.. Тут – як храм
Життів і душ, які на злет постали строго, –
Відкриті небові, нескорені! Вітрам
Тут чути сповідь їх… (– Та тут не чути бога).
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702421
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 24.11.2016
«Рівниною ріка малює візерунки.
Скажи, Сократе, що ти зміг
Побачити в потоці, що до смерті плине?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Сократ з автоматом – у бліндажі сирому,
Коли осінь дощава року оцього Божого,
Чотирнадцятого, року неба розколотого,
Місяця падолиста – також розхристаного
Як ми.
Гай, гай, Сократе, де твої запитання,
Що стиглими плодами з дерева висли:
Дерева пізнання. Гай, гай, Сократе…
Для Сократа дві кулі – в когось в обоймі,
В когось по той бік життя і липкої смерті,
В когось по той бік лінії вимірів простору,
По той бік людяності, по той бік Всесвіту,
Де нас нема.
Гай, гай, Сократе, нащо замість хламиди
Одяг плямистий на плечі старечі,
Нащо замість сандалів на ноги берци,
Чи то в Елладі захолодно, чи то просто Скіфія,
Там, де ми.
Для Сократа два уламки важкі залізні,
Два дзьоби крука смерті, що поки що сплять,
Там – в обіймах ящика дерев’яного,
В зелене фарбованого, там, за межею добра,
Де нас нема.
Гай, гай, Сократе, тут забагато цикути,
Тут чаша інакша, тут для кожного,
Тут не втекти, тут цикута всюди, для всіх,
Гай, гай, Сократе…
А ти хотів мислити про людину,
Не про мішень, не про час, що плине,
А про людину саме і душу її нетлінну,
Нині стріляєш в простір – туди,
Де нас нема, де людей нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702075
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Журавлем відкричала осінь,
Літом, бабиним відцвіла,
Долила сивини у просинь
І заглянула до села.
Там багрянці струсила з кленів,
У садках – де-не-де плоди,
Одинокі іще й зелені,
Не злякались вітрів, води.
Коли ж висипле з торби зорі
Ніч осіння, яка краса!
Простір стане напівпрозорим,
Місяць скибкою зависа.
Пізня осінь, хай не яскрава,
Часто купана у дощах.
Засинають дерева й трави…
Прагне спокою і душа.
Чернігів. 2.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Чи знаєш, серце зимонько,
Простуджений солдат...
Ві сні родину бачить
І теплий листопад...
Я знаю... чула, зимонько,
Закон не перепреш
І благородні помисли
В собі ти маєш теж...
Ти ковдрою невинності
Покриєш кров хлоп"ят,
Щоб світ моливсь за душі їх
Аж до Різдв"яних свят.
Під скатеркою білою
Ховаєш бруд і гнів,
Ревтимеш заметілями
Всіх скоєних гріхів...
Сувора, строга, зимонько,
Хай вимерзне все зло,
Щоб на омитій кровию
Воно більш не жило.
Кинь сонцем, листопаде мій,
На широчінь доріг,
Щоб рідним добру вісточку
Солдат послати зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700981
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
І знову дощ, і прохолода.
Та осінь ще трима права.
Ще є маленька насолода:
Жовтенька квітка ще жива.
Мала, тендітна хризантемка,
Що ще цвіте попід вікном.
Її морозна лихоманка
Не вбила ще своїм серпом.
Цвіте на зло холодним зливам,
Як промінь сонця із-за хмар.
Вона живе, вона щаслива.
Їй вітер руки не зламав.
Єдина радість за віконцем,
Струсивши сніг, і знов цвіте.
Лише тому, що схожа з сонцем.
Подібне сонцю - все живе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700245
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 14.11.2016
Не хочу тіней –
світла хочу я,
Крізь оксамит небесний
полетіти...
Ці неймовірні
кольорові квіти,
Небачені –
та тож любов твоя.
Як краплі крові
на небеснім тлі,
Такі живі,
як зустрічі всі наші,
У кришталевій
та прозорій чаші...
Десь там я вперше
приторкнувсь колін...
Не хочу тіней –
зорями живу,
Вони мигтять
і серце так тривожать,
Несуть мене
у радість переможно,
Схиляють душу
в ніжність наяву...
12.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700160
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Душевное счастье, равновесие, молчание, самообладание, а также природная чистота, –
таков подвиг души.
Бхагаватгита, беседа17, п.16
О жизнь, ты сказочная быль –
Летишь, как птица в поднебесье.
Ты счастлив тем, что есть, а если
Отдать – отдай, веков то пыль...
Не сожалей и не винись –
Всё преходяще в этом мире,
Играет муза на клавире,
Природной чистоты держись.
В полёте в равновесье быть:
Ни бури, ни преграды жизни
Нам не дадут в пути зависнуть,
Стонать, от раздраженья выть.
О многословье – горесть дна.
Молчанье – золото спасенья;
Послушай тишины веленье –
Тень правды, совести видна.
В душевном счастии пребыть –
Не к этому ль душа стремится?
Сердцам к дням Веры б только виться,
Души огонь не потушить...
12.11.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700019
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fJu9pYK02ek
[/youtube]
Ми часто задивляємось у небо.
І заздримо по-доброму птахам.
Торкає не веселий їхній щебет
А те, що не злетіть ніколи нам.
Бездонне, недосяжне і самотнє.
Лиш мріями ми можемо злетіть.
І кличе нас далеке і могутнє,
Про таїну непізнану мовчить.
І хай проходять роки і століття,
І на землі все зміниться не раз,
Та в радості, і в бурі, лихоліття,
Ти вірним залишаєшся для нас.
І в час, коли вдивляємось у небо,
Самотність відчувається в душі.
Чому так часто думаєм про тебе,
Та як знайти до таїн все ж ключі?
Немало вже знайшли у тебе спокій.
Нікого ти назад не повернеш.
Чому ж таке красиве, а жорстоке?
Ніхто того ніколи не збагне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699936
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 12.11.2016
Я зустріну тебе по весні,
після спек і нав"язаних воєн,
і увінчані листям кленовим,-
повінчаєм простори земні...
На щитах вічно юних Карпат
возведемо смарагдове місто.
Тільки ми... Тут вітри наче сплять,
і каміння нашіптує пісню...
В наших грудях - святі вівтарі!
Час утрачує символи влади.
Ми - Любов! Я в тобі, ти - в мені...
...Біль століть - пил зірок під ногами.
12.11.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700033
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
пастельні відтінки… штрихами по небу… дощ
змиває зі стелі бліді акварелі… де ти?
це все, що хотіла б я знати насправді… що ж,
здається, ми знову на різних кінцях планети.
це все, що потрібно, а більшого знати – зась…
чужими руками долоні твої зігріті
так, наче ніколи раніше не знали нас
розквітлі від ніжності в стомлених душах квіти.
так, наче не рвало на шмаття у грудях світ,
допоки в мені танцювали химерні тіні –
непрохана муза й байдужий до слів піїт.
/незламна приреченість – біль паралельних ліній…/
… а я, божевільна, здавалась щодня у борг…
ще вчора потрібна, сьогодні з тобою – квити.
все добре, все добре… насправді! ти ж знаєш, бо
я просто не вмію, крім тебе, когось любити…
[i] /колись, 2016/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
***андеграунд***
-Позбираєте докази.
Придивіться до мерії,
І Дніпра синьоокого,
І будинку з химерами.
....................
...На будинок химера
З неба сіла нараз,
І небесна портьєра
Відхилилась на час...
Сонце прищуром хитрим
Київ зважило ницо,
Дивоцвітом пролите
На церковні двінниці.
Світла клапоть пробився
За свинцеві тенета,
Крізь фартух, мов проміння
У рентгенкабінеті,
Освітивши минуле
Віддзеркалення суті...
Щоби вже не забули
Те, що є незабутнім.
Як зчорнілий Архангел
Приземливсь на Майдані,
Замінивши незграбно
Добрий символ каштану.
Оком монстра блискучим
Бачить київський голуб
Безкінечні "тянучки"
"Декларовано- голих".
Буревієм недолі,
Наче вальс, заколисує
Вітер, київський Воланд,
Трансформація бісова...
Що, киянин, "по ходу"
Ти фамілії вивчив,
Ким надуто зі сходу
Цю війну братовбивчу?
Як оголені нерви
У тебе реагують
На медійності "перли"-
Ті "пугулі-пугулі"
Лікарів та аптекарів
З їх "рукою на пульсі",
Астрономів з планетами
Що з землею зіткнуться,
Адвокатів з "рішалами"
Тих проблем, що у змозі
"Розрулитись" "лошарами"
Не інакше, як в морзі?
Ось вона... На узбіччях
Наркоманисто-сіра
Безнадія в обличчях...
І банкіри... Банкіри...
Відійшли, мов із віком
Пацанячі полюції,
Нездійсненні каліки-
Мрії двох революцій...
...як ми лідерів хочемо-
Ми до них, а вони не ті...
І зостались самотніми.
І лишились покинуті.
Розмінялися щастям
Із душею ледачою-
Маргарито, де Майстер?-
ВТРАЧЕНО.
"Разводілам" здались
З їх серцями собачими-
Став печатку на казці-
ВТРАЧЕНО.
.....................
Заховалося сонце.
Та "інфу" донесе
По-під Боже віконце.
Зафіксовано. Все.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110201239
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698187
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 06.11.2016
О, як багато ти мене повчав!
Століть я стільки була тобі винна!
Як вміло й гордо наче принц мовчав,
Коли душа кровила... Так повинна...
Які ти змайстрував нам терези,
Точненькі. Виміряють невагомість.
Що здивувались навіть образИ,
Вимірював ти навіть підсвідомість.
Усього було вдосталь. І"прощай"
Я не відчула... Бо земля десь впала.
А міг... Зварити ранком каву й чай,
Коли я... Ще жила... Ще відчувала...
Усього було вдосталь. І твій суд
Судив нас двох. Я винна знов у всьому.
Я думаю... Як ти... Чи ти... Не схуд?..
Бо я тобі молилась... Як святому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696353
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 26.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Ні, не зрадить тебе жінка,
Якщо вірно любиш.
На усе життя стежинка,
Якщо вбік не ступиш.
Жінка промінь сонця ясний,
Якщо вміло гріти.
Кущ калини в лузі рясний,
Якщо їй світити.
Не обмане й не покине,
В роках не остине.
Як кохання лебедине,
То воно не згине.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696754
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Вечір... Кава... Я мрію... Десерта доїв...
Ніч розвісила зорі у небі...
Місяць хмарку роздражнює сяйвом своїм-
Ох, воздасться йому по потребі...
По потребі... Чогось потребує душа...
(Тіло стерпить... Сьогодні- самотність)
Кришталево- очищений відзвук вірша
Проливається в серця безодню...
Хмарка здобич доїсти у небі спішить-
Повний місяць... Немов баракуда...
Сум зі смутком торкнули ті струни душі,
Без яких і натхнення не буде,
Без яких наче є ти, а наче нема...
Для яких особливі закони...
...Скільки часу розтринькав отак задарма,
Не почувши сріблястого дзвону...
Скільки слів, що вінком не сплелися, отак
Свого часу (не свого...) прогавив...
...Хмарка місяць, підступно- зрадливий хижак,
Мов десерт дожувала до кави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102200731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695940
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
У клена чуб залитий хною.
Та виглядає нині сумно
Під небом, що закрите млою,
Й дощем, що вибиває румбу.
«Чого смуткуєш, - кажу, - клене?
Життя законів не зламати.
Не вік тобі носить зелене,
У сонця променях сіяти.
Те, що у тебе, не найгірше.
Побачиш ще зело на кроні.
А мій біль тільки ділять вірші...»
Стою, чаюю на балконі.
Ліс випускає з рота пару,
Як з філіжанки чай зелений.
А вітер взяв до рук гітару,
Виводить пісеньку для мене.
- Забудь його, - співа так лихо. -
Не стій над ним червоним світлом.
Молись за нього щиро-тихо.
- Нелегко це, нелегко, вітре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696007
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Віщунко, стара, рудокоса!
Час випалив твоє волосся...
Важкі стали грона-намиста,
і часто у грудях "щось" тисне.
Та й плащ обважнів під дощами,
обшарпався з норду вітрами...
Стоїш між людьми німотою,
сама у собі - самотою...
-Та ні!... Серце маю гаряче!
Хіба що ніхто не побачить...
-А плащ?...
-То дарма, що порвався!
Та запал як був, так й зостався!
21.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695893
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Дерева пишуть на корі листи, складають лисячо-вогнисті орігамі,
їм від зими ніяк не вберегтись,
тому лишають щось Землі напам'ять.
Вкладають сили у минущі кольори,
згорають з пишністю самайнової ватри,
це бал приречених, та зовсім не сумних,
час надто цінний, щоб його втрачати.
Палка циганка - радість восени,
таке коштовне те, що вже востаннє,
розтоплюється сонце у бурштин,
барокові підкреслює деталі.
В цю пору смертним заздрять і боги,
бо вбоге щастя, ділене на вічність,
а те, що раз один палахкотить,
ми величати можемо магічним.
Ти сам пройди в те дзеркало краси,
і, може, кольору внесеш у свої плани,
а поки ти у роздумах, дивись:
балет листочків в золотих пуантах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695897
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.10.2016
Дивлюсь в вікно: красуня - осінь.
Зірвавсь і пада жовтий лист.
Але, зима, тебе хто просить,
Нащо ввірвалась в падолист?
Та не пора тобі... Послухай:
Ще прийде день колись і час,
І замете все завірюха,
Ти не лякай морозом нас..
.
Сидить на гілочці пташинка,
І пильно дивиться в вікно...
На ній худенька кожушинка,
Чомусь нетронуте зерно...
Про що ти думаєш, маленька,
Невже у тебе щось болить?
Допоможу тобі, сіренька.
Сувору зиму пережить...
Пташинка клюнула зернинку,
( Я знаю: вірила мені ).
І ще посиділа хвилинку.
І зникла десь в височині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695156
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Невже нічого досвід той не варт,
Коли мужі державні – без відваги,
Коли при владі – бізнес і розбрат?
Європа ж так здала в тридцяті Прагу.
Невже по тому ж колу й ми ідем,
Коли без нас вирішують нам долю?
Коли торгівлю з ворогом ведем,
Чекає що народ той, всім відомо.
Чи не пора про себе заявить
Про те. що в світі всі народи рівні,
Що вмієм землю ми свою любить
І будем боронити край чарівний.
Коли ж Брюссель і далі буде нам
Свою прихильність лиш демонструвати,
Покотиться на Захід ця війна,
І буде Кремль Європі диктувати.
Та поки істину оцю пізнає світ:
З агресором ніяких справ не мати –
Утратить Україна кращий цвіт
І не одна посивіє ще мати.
16.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695458
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Ніколи не були ви нам братами –
Останній міф радянщини ізник,
Коли ви стали справжніми катами
У час цієї підлої війни.
Може, тоді були ви нам братами,
Коли в Криму свій вивісили стяг,
Коли в Донбас на танках завітали
Й на світ увесь брехали у «Вістях»?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли Богдана зрадив Олексій,
Як Січі Запорізької не стало?
(Це Катерина – підлості носій).
Може, тоді були ви нам братами,
Як ми в тридцяті дохли на полях?
Журби сторінку й цю перегортали –
До комунізму, бач, стелили шлях.
Може, тоді були ви нам братами,
Як нас мільйони везли в Сибір,
В Карелію, в степ дикий Казахстану?
Нам – біль, могили… Славу ж – лиш собі.
Може, тоді були ви нам братами,
Як потурали владі в цих ділах?
А мо’, зручніше жити вам кротами
І берегти уласне тіло й дах?
Може, тоді були ви нам братами,
Коли ганьбили й мову, як могли?
Вона ж жила, у душах розквітала
Й назвала: «Ви вкраїнці – не хохли!»
Нас ви й тепер вважаєте братами,
Як діток зариваєте в полях?
Вам зойки матерів не долітають,
Як годите убивцям із Кремля?
Ніколи не були ви нам братами,
Бо ми для вас лише «дурні хохли»,
Себе ж нам подавали «господАми»,
Щоб і перечить навіть не могли.
Ніколи не були ви нам братами,
Про це засвідчив досвід поколінь,
Коли в найкращих голови злітали,
Хто мав сміливість встати із колін.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому ми упевнились не раз.
Застерігав пророчими устами
Давно про це наш Батько, наш Тарас.
Ніколи не були ви нам братами,
У цьому пересвідчився народ.
Останні сумніви в свідомості розтали…
І це одна із Богових щедрот.
16.10.2016.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695454
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Відкинь життєві негаразди,
Забудь, що осінь за вікном.
Нехай не вдасться тобі зразу,
Душі поправить оцей злом,
Та ти іди і не здавайся.
Скажи ти долі, що сильніш.
Дивись їй в очі, посміхайся,
Іди вперед, та все прудкіш.
Не дайся долі, щоб зламала,
Навколо пальця обведи.
Зроби: поразку, щоб признала...
Усі зусилля приклади.
Побачиш: виростуть знов крила.
В житті ти зможеш все здолать.
Душа черства, щоб полюбила.
Йди по житті... Не смій блукать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694667
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Мені більше нічого не треба,
Тільки б спокою-миру у хаті,
Де молитви прядуться до неба
І всі щирі, душею багаті!
Мені більше не треба нічого,
Лиш добра би для кожного дому,
Краплю щастя і хлібця святого
Й залатати весь біль і утому!
Мені більше нічого не треба...
Щось хотілося - дещо збулося...
Тільки б усмішку мирного неба
І тепло золотого колосся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695204
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Моє рідне село, тут моє джерело,
Життя мого живильна криниця.
Ця небесна блакить,
Кожну мить нас п’янить…
А чому й дотепер таємниця.
Стеле стежку як дим, осінь листям рудим,
Перли сипле в саду багряниця.
Як божественна мить,
У душі палахтить…
Обнімає мене чарівниця.
Бусьок ген угорі, молодий на порі,
У політ свій далекий моститься.
Вітер вдалеч манить,
У гаю гомонить…
Захотілося з буськом проститься.
І так легко мені, чи хмільний у вині,
Чи здається мені то чи сниться?
Десь струмочок дзюрчить,
Як сопілка звучить…
Комусь хоче буркун пожуриться.
Схаменуся утім, поспішу в рідний дім,
Щоб води із криниці напиться.
Щось у грудях щемить,
Так серденько болить…
Зустрічає з дороги світлиця.
Я у свій Оберіг, знов ступлю на поріг,
Поклонюсь, як колись для годиться.
Нерозірвана нить,
Поклонитись велить…
До криниці піду щоб умиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695086
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Приспів:
Пейзаж осінніх позолот,
В моїй душі весна буяє.
З євшану - зілля приворот,
Весілля наше замовляє.
*
Пливеш у просторі , як хвиля,
Тебе тримають в небі крила.
Ти Ангел мій, лебідка біла,
Росою спрагу окропила.
Приспів:
*
Кохання зрошене дощем,
Душі моєї терпкий щем.
Ти доля вигріта вогнем,
Ти мого серденька Едем.
Приспів:
*
Промінчик мій і дивна сила,
Мене від сну ти розбудила.
Пропав я весь, дівчино мила,
Зі мною, щож ти наробила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694689
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 19.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2016
[i]Алегоричний, та ніяк не автобіографічний…
Прийшов на ум ще тоді, коли було мирно…
в Україні і в світі… А звучить, як здається,
злободенно, громадянсько-політично.
Чи не так?..............
[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я бомба уповільненої дії –
зірватись можу раптом і…
всяк час :
ніхто торкнутися мене не сміє –
несу в собі тротиловий запас.
До мене шнур бікфордів недосяжний,
в мені – убивчий пороху...
заряд!
Хоч вік у мене вельми вже поважний,
вогню – сто сонць і зірок міріад!
Та хто те знає, де й коли зірвуся,
кому я міць свою жбурну
прудку…
Недарма ж уповільненою звуся,
куняючи, як кіт, у холодку![/color][/b]
25.12.2016
[/i]
Примітка. Портрет Данила Нечая - одного з ватажків
народного повстання під проводом Богдана Хмельницького
(Світлина автора, зроблена із експонату музею м.Тульчина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Спить Київ наш, як та колода,
В ремонтах вчах ж.д. вокзал.
В обіймах ящура з Комода,
Як в резервації загал.
Навсібіч ритвини і ями,
В ногах каміння, калюжі.
Як страшний суд перед очами,
Цинізм від влади на межі.
Дірками світять огорожі,
Стирчать по стежках шпичаки.
Як дикі коні перехожі,
Тріщать спіднички, личаки.
Щурі у парках, переходах,
Сміття на виходах з метро.
Столиця вся давно в болотах,
Вмирає сутожно Дніпро.
Облагородило Святошин…
Ю2опородисте фуфло.
Забрало в нас останні гроші,
СВОЇМ… зачистило Мурло.
Не люблять вас обранці божі…
Зневага визріла до вас.
Ви нас дістали вже, як воші,
Рехформи ваші… то є фарс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694547
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Зупини мене.
Я палитиму всі мости.
Всі мости – стежки, що ведуть на твої планети.
Тільки в скронях пульсує хвилею –“ відпусти!”
Тільки в грудях палає полум”ям –
“де ти?.. де ти?!”
Тільки вітер півночі
Вихор отой несе.
Як цей біль пройти? як надалі з цим болем житиму?
А тепер – усе!.. покотилось снігами все…
Зупини мене,
коли надто тебе любитиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694319
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Дощ - розбишака, дощ - хуліган
Десь розгубив свої ноти
І обіймає вербицю за стан,
Листя торка позолоту.
Краплі дрібненькі збирає в туман,
Мрячить і сіється з неба,
І запрягає вітри в шарабан,
В коси сплітаючи стебла.
Зрошує сріблом засіяний лан
І горобцям мочить свитки,
Ковдрою снів накриває лиман,
Хмари попрявши на нитки.
Це розбишака? Це хуліган
Пестить березові коси?
Просто у нього таємний роман —
Він закохався у Осінь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694342
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Мамо! Ти чуєш, Мамо?
Скрипка плаче.
Вона і тужить, біль неначе
Їй аплодує, браво, браво.
Ти чуєш? Чуєш, тихий стогін.
Там рвуться струни у полоні,
Та притискають їх долоні.
Ти чуєш мову струн та гомін .
Вони говорять між собою
Та забирають тугу ту,
Та ще з очей твоїх сльозу.
Вони збирають... у долоні.
Не плачте Мамо!
Як струна, що натягнули на кілки
Твої відліченні роки.
Твоє життя... його замало.
Не плачте струни. Скрипка. Доля.
Та все відлічують роки,
Ті дні, мов хвилі у ріки.
Є тільки часу зла недоля.
А скрипка тужить та сміється,
Як ви сміялись молоді
Коханням креслили всі дні,
Що із недолей не знається.
Мамо! Ти чуєш, Мамо?
Скрипка плаче.
Вона і тужить, біль неначе
Їй аплодує браво, браво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694224
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 15.10.2016
[i] Як довго ми йшли до того… 25 (тупих) років!
Нас , чоловіків, жінки вітали 23 лютого з днем
«захисника вітчизни» (чужої), а ми, чоловіки,
також тупо та учтиво вітали з днем 8 березня…
Нарешті – прозріли! Але масове прозріння – річ
небезпечна, бо отим скопом ще колись «сиганём»
в чужу нам [b]ІМПЕРІЮ ЗЛА![/b] Не станеться?...
Будьмо пильними, братове!
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#1297c7"][color="#0e5c70"]Ой, як було!.. Коли в своїй державі
Не в честі ті, хто сам її боров –
Енкаведист, поганець той іржавий
Показував воякам свій норов…
В граніт прийшлося Сотню їх покласти,
Полки спалити в кресиві війни
І жертвами історію прикрасить,
Щоб мертвих і живих збулися сни!..
…Покрови день удвічі в нас святковий –
Пом’янемо і грішних, і святих…
Та не настав ще час, коли підкову
Приб’єм як символ на хатах нових…
Ще нечисть нам належить випхать з хати,
Та підмести підлогу від загроз…
Ще клопіт із «братами» будем мати,
Щоб не було удома «братських» гроз.
А виметемо – заживемо мирно
З тими, хто шанувати буде нас –
За нами правда, сила, мірт і миро:
Гряде час Водолія – злата час![/color][/color][/b]
© Олекса Удайко - 14.10.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694320
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 13.10.2016
Життя - це є життя,
Колись давно сказав мій друг.
Тоді не знала допуття,
У чім тут сіль і суть.
Пройшло чимало літ,
Та часто згадую слова...
Складний занадто світ...
Та друга вже давно нема...
--------------------------------------
Що він хотів сказать мені:
Життя не завжди цукор?
Що можуть друзі в метушні
Мене продать й забути?
Пророчі згадую. слова:
Дивись, не помилися..
Ця правда слів його жива:
Йдучи, ти не спіткнися.
Ніхто не гляне, що ти впав...
Кому до того діло?
Але цікаво, як ти встав,
І не спитають, чи боліло...
І упаде нехай сльоза
На груди тих, хто зрадив.
А, може, просто це - роса?..
Та все ж, з одного ряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694123
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QdalscOqcWM
[/youtube]
За твором Матвійчука http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693808
-------------------------------------------------------------------------------------------
Самотність... Осінь... Порожнеча...
Думки зморились десь літать.
В душі вмостилась холоднеча.
Та де тепла тепер тут взять?
А за вікном знов дощ стіною.
Бажання теплиться в душі:
В такий ось час сидіть з тобою,
Помріять в цій нічній тиші.
Коли ти поруч - все інакше.
Не осінь - це весна цвіте.
Осіннє сонце світить краще,
А все, що інше, то пусте.
Кудись зника одноманітність,
І листопад не так гнітить.
Забуду думать про самітність.
Ну що ще може засмутить?
Нехай дощі,нехай і злива,
І вітер плаче за вікном...
Та їх мелодія журлива
Не має значення давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693917
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 13.10.2016
Когда он спит? И ночью свет,
Средь книг, тетрадок – вечно,
Так до седин, десятки лет
Мечтам ребячьим, встречно.
Что в школьном шуме он нашёл?
Куда спешит так рано?
К сердцам детей через глагол;
Знакомить с интегралом.
ПРИПЕВ:
Учитель: жертвенный огонь,
Любовь без сожаления –
Ребёнку подаёт ладонь
И сердца потепление...
Как выросли выпускники,
Коллегами уж стали...
Ну а теперь, мой друг, прикинь –
Как жизнь свою верстали?
Ведь честь по чести, в книгу дней
Мы детскость, взрослость в сумме,
Для воспитания ЛЮДЕЙ
В "раю" страстей и бума...
ПРИПЕВ.
Когда он спит? И ночью свет,
Средь книг, тетрадок – вечно,
Так до седин, десятки лет
Мечтам ребячьим, встречно.
Помолодеть уж не дано,
Но юность в сердце рядом –
Хоть было это так давно,
Но май ведь с нами... садом...
ПРИПЕВ.
октябрь 2016г.
Ко Дню учителя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693981
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 13.10.2016
Як ця дивовижа називається?
Ти її січеш, вона росте –
Вурдиться, клекоче, підіймається,
Проситься до вірша чи в есе.
Плигає, немов дельфін, клітинами,
Серце живить, крилам міць дає.
Проростає із очей жоржинами,
З місяця вино ночами п’є. .
Часом стихне, наче струмом вражена.
Часом закричить, мов правда з ґрат.
Що за дивна річ це, хто підкаже нам?
Хоч незрима, та, як Арарат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693963
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 12.10.2016
Зірки сміються обраним поетам,
Той путь їх часто серце холодить,
І це не є ні дивом, ні секретом,
Що Геній взявся світом їх водить..
Карав, топив… Та знову випливали…
Їх пульс, немов епохи метроном,
Тому і на уми вони впливали,
Що не в руках – у слові їх стерно.
В житті вони підвладні тільки Богу,
Незламний дух виношують в собі.
Буття їх возвеличене любов’ю,
Без їхніх слів і світ би загрубів.
Хай небагато їх, значних, великих,
Їх доля незавидна на землі:
У кожного – своя є правда й лихо,
Для інших Бог служити їм звелів!..
2.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693640
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Пролонгую...
[youtube]https://youtu.be/QhZiR_nbMv0[/youtube]
[i][b][color="#0aadc2"]2.
[color="#0c6a9c"]
Спатифілум…
Цю квітку я люблю,
Вона в сім’ї щасливій – як любисток:
Свою любов я в неї переллю:
Вона ж для нас, закоханих, – колиска.
Вона –
природи щедра данина,
Життя нового безвідмовний лотос…
Її ніхто із нас не проміня
На цілий світ…
Чи всеохопний космос.
Спатифілум…
Цнотлива білизна́…
У ній приємно "СПАТИ" й "ФАЛУ"вати!
І де б не був, що б не робив – Бог зна́! –
Не проминеш повік своєї хати…[/color] [/color][/b]
10.10.2016
Примітка: світлину "засвітлено" автором...
______
*Див. прим. до вірша 1. Наголошую: у сім’ї бажано
мати разом — антуріум і спатифіллум — чоловіче і
жіноче щастя.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693446
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
[i]Осінь застала зненацька -
холодом і дощами... Але...
життя прекрасне! З квітами
і... плодами! Двійню родив і
автор... Отже - диптих!
[/i]
[youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.
Надворі осінь…
Вже дозріла снить…*
Гай, назбираю трав я від артриту!
Надворі – осінь, та мені веснить:
Я славлю трави,
мов псалмами – літо.
В душі і в хаті
розведу я сад,
А серед нього –
пишнобарвні квіти:
Антуріум** й спатифілум** – принад
У осінь пролонгованого літа.
І стане тепло й світло уночі,
І ранок спуститься із неба вчасно!
Лиш палець в мед... пещотний... умочи –
Й враз відчуєш
смак життя
і щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]
Примітка: світлина "засвітлена" автором...
______
*Снить – болотна трава, відвар якої лікує артрити у людей;
**антуріум — «чоловіче щастя». Антуріум дуже схожий на спатифілум –
символ «жіночого щастя», але квітка першого має вогненно-червоний,
другий – ніжно-білий колір. Квітку прийнято дарувати сильній
половині людства. Вважається, що вона здатна принести його
власникові щастя, добробут і чоловічу силу. В сім’ї бажано
мати разом антуріум і спатифілум — чоловіче і жіноче щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Зацілую тебе, заласкаю,
захвилюю, немовби колись.
Сяду поряд з тобою я, скраю,
ти до мене, любове, схились.
Зацілую тебе, заласкаю,
повезу у далекі краї.
Там, де пісня у серці лунає,
де співають в душі солов‘ї.
Зацілую тебе, заласкаю,
замилуюсь теплом твоїх губ.
Утону в у волосся розмаї,
не зашкодить мені навіть шлюб.
Залюбуюсь вночі, на світанні,
глибиною ласкавих очей.
Щоб як вперше, а може в останнє,
доторкнутись до ніжних плечей.
Зацілую тебе, заласкаю,
заколишу та заговорю.
Все, дитинство і юність, згадаю
і останню травневу зорю.
Замалюю твій образ, жадана,
в своїй пам‘яті, на полотні.
Щоби пізньої ночі чи зрану
ти прилинула в мріях мені.
Заласкаю тебе, зацілую,
ще запестую й залоскочу.
Диким медом тебе почастую,
небу ім‘я твоє прокричу.
Зачаклую тебе, моя зоре,
зілля трунком терпким напою.
Щоб завжди у біді і у горі
ти приходила в душу мою.
Зацілую тебе, заласкаю,
зачарую, заворожу.
Помандруєм до самого краю
й перейдемо останню межу…
25.09.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116092501897
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690654
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 09.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E-UCkvklATg
[/youtube]
Осінній дощ, це значить непогода.
Всю ніч краплинки стукали в вікно.
Та для душі приємна насолода,
Бо ці дощі чекали ми давно.
А я лежу, уважно прислухаюсь.
Я так люблю цю музику дощу...
В таку погоду ніжно пригортаюсь,
І міцно обійнять тебе спішу...
А ти, як завжди, пахнеш особливо.
Неголена щока лиш забавля.
Вустами доторкаюсь несміливо...
І щастя оцей ранок засіва.
Тут монотонний дощ притишив звуки.
Знов тиша... Все навколо засина.
Приємно пригортають твої руки...
І сон тихенько крильми обійма
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693338
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 09.10.2016
Скільки зим, скільки літ,
Як від наших воріт
Повела мене в світ
Ця стежина!
І тепло після гроз,
І вітри під мороз,
Подолала цей крос –
І… звершилось…
Падав сивий мороз
На життєвий покос,
Від поезій і проз
Не відвикла.
Стука тихо не раз
Не одна – кілька фраз,
Запишу їх щораз,
Щоб не зникли.
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692240
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016
[i]Хтось, може, асоціює:
путлер-
лавров-
песков -
MН-17?
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала моська на слона,
що той, мовляв, з’їв сало,
та не второпає вона –
йому й корови мало!
Ось тільки слон того не їсть,
бо сам він травоїдний,
та ще й до того, коли гість, –
образити не гідний.
То лише моська, що скавчить,
схопила кусень сала,
бо вона ладна всіх «мочить»
в лaйні – кого попало!
Та моська та й сама в лaйні
давно по самі вуха –
не вірить жоден тій брехні,
й ніхто її не слуха![/color][/b][/i]
03.10.2016
Для тих, хто ще не засоціював:
http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-t-t0uLiEKA[/youtube]
Музика в житті буває різна.
Мова в ній звучить лише одна.
Пробирає почуття наскрізно,
Як звучить мелодії струна.
Крає серце музика вітрів.
Слухаєш і хочеш зрозуміти:
Чом життя є різних кольорів,
Чи можливо мить його спинити?
Та найкраща музика - це серця.
Та що зачарує і сп"янить.
Як лунає ніжне його скерцо,
Довго пам"ятаєш ти цю мить.
І в цей час забудеш все на світі.
Понесе на крилах музика туди,
Де від звуків пахнуть краще квіти,
Ну а взимку розцвітуть сади.
Музика сердець хай не згасає,
Та, що обдаровує теплом.
І нехай в серцях все оживає
Те, що в нім колись давало злом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690896
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 28.09.2016
Я так люблю вітри, що дують в спину.
Хіба даремно їх попутними зовуть?
Нехай вітрила понесуть без спину
В країну, де правда і добро живуть.
Та не люблю людей, що за спиною,
Ховаючись, бажають людям зла.
І нехтують ще мудрістю святою:
Щоб доброта в серцях людських жила.
Буває, що плює вам хтось у спину.
Нема біди – попереду йдете.
Своєї не вбачаючи провини,
Розумний нечестивця обійде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690637
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Навіщо парасоля, коли дощ
вривається на вулиці раптово...
Відчуй його! Дарма, що сам промок,
вростаючи у землю з головою...
І дихання під натиском води
урівноваж, вслухаючись у хлюпіт...
Стань піснею, стань шелестом верби,
вбираючи вібрацій мокрих звуки...
І ти вже сам планета, що без меж,-
сплелись в єдино руки-струни Бога.
Проливши почуття - униз стікай,
прозорістю впадай до вод святого!
24.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690652
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ey-8eKXhaVM[/youtube]
На краю прірви росте квітка.
Дощі й вітри її кохають.
Але тут є одна примітка:
Вони не все про неї знають.
Тендітна, ніжна, непідступна.
Не піддається їхній силі.
Вона за кольором червона.
Чи не знайдуться тут сміливі?
Хто підійде до краю прірви,
Зірвати квітку цю - любов?
Хто страх поборить, квітку вирве,
Той значить страх свій поборов.
У того квітка не зів"яне,
Радіти будуть пелюстки,
У кого серце полум"яне,
І ніжні дотики руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689083
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Відчиниш браму…
Відпустиш душу
В ліси найглибші… пірнем удвох
(…як води віщі наповнять сушу)
В чебрець ліловий, в потрійний мох…
Вдягну коралі,
Плестиму вовну,
Коли на гори впаде пітьма…
Чорнична стежко, чаклуй на повну!
Мене - немає!.. мене не-ма…
Небесна вовна,
Земні коралі…
В магічне сито просієш тьму…
Сусід сусіда узяв на гралі,
А я зимую… а я зиму-
ю…………
картина повна…
Овечка хвора –
Скупай у ріках, як в молоці…
Найпершим свідком нам Чорногора,
Кохай мене на її лиці…
Скупай у ріках,
Найтонші чари -
На чорний килим, на білий сніг…
Мольфар розвіє на мені хмари,
І стану кращою від усіх…
Лікуй овечку,
Притримай півня,
В тотемну повінь, у ніч п”янку…
Бо стану горам Карпатським рівня,
Коли полюбиш мене таку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689180
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 16.09.2016
Запрошую всіх небайдужих познайомитися
із поемою Леоніда Кльосова "Тарасовій душі".
Твір був написаний протягом 64-88 років минулого століття,
але, на мою думку, актуальний і сьогодні.
Я певний час мав задоволення спілкуватися з автором і зізнаюся,
що був гордий цим знайомством: росіянин по прадідах,
людина, коріння якої губиться в краях Орловської губернії,
був відданим патріотом України, безмежно закоханий у її мову,
дуже рано почав писати українською, і саме за свою ще дитячу
творчість у неповних 14 отримав 13 років сталінських таборів.
Але повторюся: найбільше мене полонив його патріотизм,
відданість і любов до української землі, глибоке знання
історії України, побожне ставлення до її мови. І ще - справжня
громадянська позиція людини-патріота, корий бачив
Українське суспільство згуртованим, мудрим,
сильним правдою, культурою, гордим за свою історію.
ЛЕОНІД КЛЬОСОВ. ТАРАСОВІЙ ДУШІ
(поема–дума–сподівання)
[i]«І забудеться срамотня Давняя година,
І оживе добра слава, Слава України!»
«… а до того Я не знаю бога!» [/i] Т. Шевченко
Пролог:
[i]«Де ж ті люде, де ж ті добрі, Що серце збиралось
З ними, жити, їх любити? Пропали, пропали!..
А що дальше спіткається? Буде лихо, буде!..»[/i]
*
Душа Пророка над Вкраїною
І досі, зболена, літа.
За що ж ми долю звемо винною?
– Нас «брат» штовхає на хреста!
Ким нашій долі так наврочено:
«Братерством» лживим? чужо-богом?..
– Не піддається на скорочення
Сумна і Каторжна Дорога:
Вже триста літ Надія з Долею
В кайданах, босі, мов ті сироти,
І мариться їм Щастя з Волею –
Та як з «братерства» цього вирости?!
В комуновір’ї – як у прірві,
Борсаємось в багні-брехні.
Хоча скандуємо: «Ми – рівні!»,
А рівні ВСІ лише в ярмі, –
Чи грек з Донбасу, чи
мадьяр карпатський…
1
[i]«од козацтва, од гетьманства високі могили –
більш нічого не осталось…»[/i]
Озвись, озвись, Душе Тараса,
Бо як же бути нам, безсилим?!
Над нами «чинять викрутаси»,
Вимотують останні жили…
Звелися доблесні гетмани,
Переродились на манкуртів,
Рабів обкурюють дурманом,
Мізки «запудрюють» злі урки .
Ти ж Її вольной мріяв бачить,
Свою оспівану Вкраїну!..
Не скоро меч за зло «віддячить»:
Раби – безмовні… на колінах.
2
[i]«…поганці погані!
Що розлили з річку крові та в Сибір загнали!»[/i]
О православний рід лукавий!
То де, кому було видіння:
«І так Він полюбив цей світ,
Що Сина видав на поталу»?
– Не нашим діткам на спасіння!
– Ви ріки крові пролили,
Ви триста років збиткували –
«Брати-слов’яни», душогуби,
Що заманили всіх в облуду,
Самих себе до псів зрівняли ,
В тартарську нечисть проросли!
Нас, вольних, в рабство затягли,
Мільйони вже в могили вклали!
Така ось доленька чаїна
У тебе, рідна Україно:
Тремтиш, як в полі кураїна, –
Ген, вітер хмароньку жене
У Моксель-край; ця – не мине,
Рвоне тебе з твого коріння – і по сибірах, у руїну!
3
[i]«поховали дітей наших і нас роздирають…»[/i]
… А ми – украдену її
Злим Людомором – до могили
У тридцять третім положили,
В газетку вгорнену, в коритці
Без хрестика похоронили
Поживу ГОЛОДУ – дитя
На пресвяте ім’я – Марія…
Знов – найдорожче! – власні крила.
Лиш подумки в небес просили:
«Хай буде пухом їй земля!»,
Бо плакати нам – ні-ні, зась!
Адже царює Жовтий Князь ,
Молитву ту почують «люди»,
То вже не знати, що нам буде!
Замри… затисни, серце, глас,
А то скінчиться Соловками:
Поміж землею й небесами
Скоро витатимемо самі,
Тоді й поплачемо в тім сні.
А поки чашу цю не спили –
Ти спи, дитятко, в чорній ямі…
4
[i]«за що ми голови складали – в оці могили?..»[/i]
Ох ця жура моя нестерпна!
Безжально роз’ятрили серце
Малій людині – ще дитяті:
В старій біленькій отчій хаті
Печаль: «П’ятьох! – як п’ятирицю
Я, Мати Цвинтаря, в коритцях
В роки голодні поховала !..
Усе життя відпрацювала,
Та діточок не вберегла –
Недоля гірка доконала
В той голод лютий!» – Не змогла!
(І теж – голодна! – відійшла
Вже в недалекім, сорок сьомім
Трьох сиріт залишила дома…
Знайшла і нас біда й хула –
Все через нелюдство і злобу).
Чи є ще хижий звір, ніж люди?
Подивимось: чи те ще буде!
5
[i]«…неначе люди подуріли, німі…»[/i]
О ви, пекельнії роки!
З села померло дві третини,
А хто лишився – з горя все
Їсть: кропиву, траву, коріння
Та ховрахів в полях «пасе»…
– За що ти, Боже, покарав так?!
Чи мало крови та кісток,
Як жертву, в землю цю поклали?
Так ні! – наслав Ти нам ще кари:
«большевиків», колимські нари,
«колгоспи», «чистки», тридцять сьомий…
Безправ’я… голод… людомори!..
«І звинуватили у всьому»,
Забрали мудрих і відомих
Дітей твоїх… кого до МУРу,
Чи до холодного Амуру,
(До скель. – новітні Прометеї!
Смоленим зашморгом – до реї!)
В кайдани брали ті заблуди,
Сичали: «З кожним оте буде!».
Такі, бач, «світлі» в них ідеї,
За них і розпинають нас:
З «інакодумаючим злом»
Метуть кривавим помелом,
Багнетом штрикають у спини,
Щоб не ошкіривсь, ненароком,
І не зламав міцне ярмо;
Колючим дротом затягли,
Щоб сонця зріти не могли
Та волі каторжно благали
У них!.. (А бог що?! – та зреклись,
З церков красу всю поздирали,
Ще тундру кісточками вслали...
«Слов’янин» брату – гірш хазара!..
– Татари краще б повелись!!)
Таке, Тарасе, тут , «життя»:
«На кутніх – зтовчена кутя!..»
6
[i]«дурні та гордії ми люди…»[/i]
«Хвала і слава!.. вождь народів!..» –
Несеться з від усіх країв,
А із небес – і місяць вроду
Кудись сховав від шахраїв!
Сплюндровують і ніч, і день, –
О, безнадія всіх сподівань!..
– То де ж ти, де ж ти, Прометеє,
Без тебе ми осиротіли!
Голосить Доля хижим звіром, –
Хто їй поверне мрії-крила
Та замордованих дітей?
– «Не висохне сльоза Рахілі,
Не зрине усмішка з очей…»
* Питаюся: « Де ж ви були,
Самі ви – майбуття оракули?»
Речуть: «Та ось,
в куточку плакали
Й мовчали, закусивши губи
(Хто ж поспішає сам на згубу?!),
Та працювали…» – «Працелюби»!
Доки прочахнеться облуда,
Собі тихенько мудрували:
«От-от ця чаша нас мине!..»
– Хай вітер від Дніпра війне
І аж до Полюсу очистить!
* О, діточки твої заблудні,
Вкраїно, Матінко моя!..
Ти запитаєш, де був я? –
В краях злиденних, многотрудних…
«Давали всім»! – дали й мені
Тринадцять років «перековки», –
За що? провина в чім моя?
7
[i]«хохли, підстилки, грязь Москви…»[/i]
Ще ходять в Каїна на службі,
Тарасе, наші землячки –
Іуди сім’я, хробачки! –
В Москві волають: «Мір да дружба!»,
А творять, кляті, навпаки!
А МОКСЕЛЬ воздає зірками, –
О дух продажних поколінь!
Тому й луна під небесами:
«Хвала вождям! цвірінь, цвірінь!» –
Лиш би кормить бездонне, р’яне
Їх ненаситне нутро-дно, –
Ти, рабська наволоч, бур’яне!
– Йому, як бачиш, все одно
Смертельний біль наш, серця рани,
Моя вишнева Україно!
Дітьми порубана калина
Одвічной раною болить:
– То як же в світі далі жить,
Коли СВОЇ ж хребти ламали,
Себе в холуйство запродали
І збиткували, – злі хохли!
(Як від продажних відхреститись?
Від вас чим, погань, відкупитись,
Ви, двоголовії орли:
Топтали мову многоцвітну,
І ПАМ’ЯТЬ убивали, кляті,
Братів у ярма запрягли,
Самі – в НЕДОЛІ, а глумились,
Аж «слава» світом покотилась!
І Україну не спасли
Дари землі, серця любові,
Розлоге колосіння поля –
Від Шляху Чорного і мли…
Якому богу слать «подяку»,
Якими ще слізьми оплакать
Сирітське щастя?! – Яничари,
В кайдани, в ярма «наряджали»
Вколисану Дніпром Вкраїну,
Окроплену незлою кров’ю
Від Дону славного до Сяну!
Ось так в тайзі тебе спом’яну,
А ти поспи, моя ти Ненько,
Хай раєм манить, тішить снами,
Доки насниться хто з Гетманів,
Чи Наливайко молоденький?
Чи Гонта, Залізняк, Сірко?..
8
[i]«наробив ти, Христе, лиха,
а переіначив людей божих…»[/i]
Хто ж, Тарасе, зурочив нам Долю?
Знов страждає Душа Твоя:
Глянь на захід, на Дикеє Поле –
Скрізь гоніння, злих літ течія:
Викорчовують села прадавні,
Велемудрих женуть до тюрми,
А слізьми заливаються плавні, –
Україно, зло чинять сини
Від Лукавого; глумляться «владні»
Над правічним корінням Твоїм –
Над своїм, Батьку мій, над своїм!
Де ж, Вкраїно, новітні атланти,
Де могутні незрушні слежі?!
Прамонгольсько-москвинські мутанти,
З ними наші! – холуйства «мужі»
Калинову впрягають в «двомовність»,
Душі крадуть, Христе, наші, в борг!
«Комунізми» – на крові; «духовність»
На брехні й беззаконню – донині;
Ще живими штовхають у морг:
«Што, а был геноцид в Украине?
Может, нада ещё?..» – Ницих торг!
9
[i]«мій боже милий, знову лихо…»[/i]
Лети-вертайсь, Душе Пророка,
Де долі наші, придивись:
Народ зникає: «ненароком»
Житті штовхаються в заміс
«Братерства крові», з раю-пекла,
Сирітських сліз, вдовиних сліз;
Синівську гідність, честь і сором
Ти вбив, новітній хан Чингіз:
Не видно мальви біля двору;
Де колисанок оберіг?
Ось задротовано поріг,
Щоб діти роду не впізнали;
Продажність виповзла з доріг,
Що ми собі накайлували.
І душі гнуть в «бараній ріг»!
Коріння роду? – відхрестились.
Де пам'ять предків? – поглумились!
Хатини білі – геть красу! –
Скрізь злобою зачорнували,
Та тюрми, тюрми будували!..
Чом не люциферські часи? –
Тіла невинних білувались…
10
[i]«степи мої запродані жидові, німоті…»[/i]
Ось гинеш, Ненько, і безвинно!
В помоскалічених сувоях
Моя окрадена Вкраїна.
Хто над тобою все це скоїв?!
– Безпам’ятство та безголов’я…
Твоя історія – билинна:
Вітри здіймали думи-крила,
Жила правічним, нерозмінно
Любов до воленьки ростила,
Богам своїм несла безцінне
Від праці рук своїх; молила
За долю діток незрадливу,
Плекала золото хлібів.
– Хто ж прокляття наслав тобі?
Чом шлях в століттях твій – кривавий?
Чому так мало панували
Із шаблями сини твої?
Пра-дерева твого коріння
І Правду ЗАЙДИ розікрали!
То як же велич, честь і славу
Нам відродить? В чім – воскресіння?
11
[i]«кажуть люди, що суд буде! А Суду не буде»[/i]
Явися нам, Тарасе, знову,
Дажбогові замовим слово,
Та скинем пута нелюбови,
Надіті іменем Христа!
В Сибіру стогнем без пуття
Ми, без могил… без вороття…
Страждаємо – лиха година! –
По мамі, волі, по дитині…
А там – заступництва не бачить
І ні вдова, ні сирота! –
В сльозах купаємось щоднини.
– Сибір! Прокляття України…
І за що Доля болем слала?
Що ж ХРЕСТНА віра не спасала?!
Чиє потрібно ще життя
І кров чия, щоб змить провини(?),
Щоб гніву не злилася чаша?
– Чом марнії пожертви наші?!
В безмов’ї Датель(?) наш(?) Буття.
12
[i]«язви язик мій за хули, – та язви мира ізціли!»[/i]
О люде, люде, болю мій,
То раб, то робишся жорстоким!
Глумиться світ цій глупині:
Чом скнієш в ницому болоті
Як смерд, кріпак? Скажи мені!
Як та повія, норовиш ти
Панам північним догодити:
Велять «Трощи!» – і ти ламаєш,
«Будуй!» – і нові воздвигаєш:
Хрестів наставили по селах,
На перехрестях, на горбах –
Хрести на Долю і на Волю,
На Слово – хрест, і на Талан.
Вся Україна вже в хрестах,
Цих древніх шибеницях . – Жах!
О, де ти, де ж ти, наша Доле! –
Це чужо-вір’я душу коле:
Чому з хрестами – так криваво?
Чом сотні літ – одна знеслава?
Чом душі з нас Христом тягли?!
– Та ж тисячі років другії
Боги були – і ми жили!
А Цей – Безмовний. Без’язикий?
Бог іудейський, бог ТРЬОХ-ликий…
13
[i]«чому не йде Апостол правди і науки?!.»[/i]
Відкрийся ж нам, Душе Тараса,
Веди до світла, вчи онуків,
Яка у мові цій окраса,
У славі – мудрости наука,
Хто діти Волі, щастя часу!
(А пам’ять – то сумлінню мука…).
В Твоєму слові – нам спасіння.
– Руйнує час Могилу Тління :
За дні Червоної Облуди,
Здавалося, прозрієм ми!
Але правителі Тюрми,
Лукаві, забрехались вправно,
Наділи зашморг із покори
На люд, що в рабськім стремені.
Таки Непомнящих зростили,
Отих, Іванів!
– Дай мені
І всім прозріння, Мудрий Отче,
Пророк надії і борні,
Воскреснути Вкраїна хоче,
Щоб не палати їй в вогні
Від злоби, чвар, і міжусобиць –
Не стати б на шляхи криві,
Он МОР чекає нас, як здобич,
Допоки ми, раби, живі:
Сибір безкраїй та безлюдний!..
** епілог
[b][i]"ПРОЗРІТЕ, ЛЮДИ, ДЕНЬ НАСТАВ!"[/i][/b]
Озвися, клич, Душе Тараса,
Ти серце кожного, й моє,
В твоїй Вкраїночці-окрасі
Хай Сонце Мудрости встає,
Та Сонце Правди, Щастя, Долі!
Нам би проснутись, хоч поволі, –
Пророче, зболений Тарасе,
Признайся люду: де ж Ти є?
А ми – невільні, ми – раби…
Коли ж розправимо горби??
(1964-1988. передсмертна редакція 2003р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686653
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 06.09.2016
Очі мої очі –
Шаловливі діти,
З ранку і до ночі
Не знаю де дітись;
Де б не опинився -
Роздягають жінку,
С ким тільки не бився –
Підкладають свинку.
Своя… відвернеться,
А вони - стріляють:
В пазусі товчуться,
На спідницю лають.
Ходить народ чемний
На «Квадрат» висячий…
Ми ж – трикутник чорний
І вулкан гарячий.
Що жінкам присниться –
Все вони тримали:
Дрин на колісниці,
Дві клешні з кігтями.
Що вони творили,
Не сказать словами –
Ледь живих пускали
До рідної мами.
Вже козак весь сивий
І гусар – ніякий;
Дві красиві сливи
Жінок манять всяких.
Зовсім подуріли
Дві скажені фари,
На трикутник чорний
Просять окуляри,
Що вони там бачать,
Що воно там зяє?
Як вулкан гарячий
Щедро пригощає.
Горе мені горе,
Що мені робити?
Полечу за море
Гріх мій заморити.
Ой, куди ж Ви, діду?
Онучата - плачуть.
Що казати буду,-
Що до них вже скачуть?
Там, всі загоріли,
Без намиста ходять –
Очі озвіріли,
Мене з глузду зводять.
Там трикутник, білий,
В золотій оправі,
Як маяк лучистий,
Мої очі бавить.
Очі мої очі,
Лихо мені з вами.
Як дожить до ночі,
Що би ми поспали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675715
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.09.2016
81* вертаюся в снах у минуле – там суд мені й щастя…
А серцю моєму причастям – прабатьківське поле,
чий подих солодше за втіхи, за поклик весни,
що манить в красу буйноцвіття лугів, їх роздолля, –
тут мого дитинства сліди загубились і сни…
82* і прийде юність зреченням до тебе
Ковточок неба випити б з криниці!
Перед порогом помолитися безбожником…
Ступить на килим споришу і подорожнику.
– І двом хрестам на цвинтарі вклонитись…
83* до рідного порогу повернусь…
… Вже ніхто не чекає тебе. Гнівно ліс тут гуде.
– Як минулося все найсолодше, святе, молоде!
О, оманливо як наша мрія по днях нас веде,
пізно вчить цінувати й любить найдорожчих людей...
84* нам би – втілення мрій, без печалей і втрат!
Три рази на рік: «Зі святами!»… – То стільки їх в році?!
А добрим життя має бути не тільки на свято,
[i]бо щастя й любові у днях не буває багато –
бажаймо хорошого всім нам на кожному кроці![/i]
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687139
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
157* і тобі дано. та пам’ятай: ти – смертний!
Як же днями повниться буття!
Не доводь ти їх до каяття:
«Я ж не встиг ні жить, ні відлюбити, –
Боже днів моїх, а хто ж це вкрав життя?!»
158* «так Він сказав». – а як Його ж діла?
«Кулхув-алла»* – стоїть початком слів.
Я був здивований, коли на них набрів,
бо що слова Його, земні слова всі наші –
я по ділах суджу і ангелів, й ослів.
----
* дослівно: «це сказав бог» - початкові слова
першого вірша Корану
159* не твори неправди: Судний день настане
Не розгубися, де зла і добра перехрестя:
Будеш творити неправду – і скажуть: «Без честі!».
Хай же сумління за вчинки лихі не шкребе
Бісом лукавим у сховках душі – до пришестя.
160* роздуми з досвіду: наївність і реальність…
Я знав із книг красивих, що кохання –
Пісні, цілунки, мрії і зітхання.
А покохав – немов атлант на плечі
Поклав я небо. – О, гірке зізнання!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687062
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Острый меч.
Острый меч
Может краем зажечь
От родного огня
Искру нового дня.
Может – болью сверкнуть,
Эту белую грудь
Резким взмахом рассечь,
На погибель обречь,
Не жалея ничуть.
Может в ножнах уснуть.
До войны, до поры,
Дремлет, памятью скрыт,
В глубине, недвижим,
Много вёсен и зим…
Как на солнце сверкал,
Клятву верности дал -
Ты умеешь скрывать.
Лишь его рукоять
Редко гладишь слегка…
Да глядишь свысока
Сквозь доспехов разрез
Как страдаю я без…
Не вынашивай ложь!
Ты очнись, растревожь,
Развенчай,
Привечай,
Хоть на кончик меча
Нежный шёлк положи…
Не томи…
Покажи
Чувства острый клинок
У истоков реки…
Устремись.
Рассеки
Все ущелья преград,
Отступи,
Но на миг.
Властно заполони,
Чтобы вырвался крик
С небывалых вершин.
Вмиг взлететь – разреши
Нам – в безумство побед.
О тебе, о тебе
Каждой жилкой дрожит
Скал раскрытый просвет…
Или сил больше нет?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042#com2854615
[i](Навеяно данным произведением. Спасибо, Лина!)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686349
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Літо, серпень. Небо чисте.
Око-став. Пісок злотистий.
Дикі качки. Дика м’ята.
Верболіз. Трава прим’ята.
Лепет діток. Хлопців смішки.
Пса гарчання. М’явкіт кішки.
Плескіт хвилі. Крила чайки.
Крики горлиць. Збір у зграйки.
Голе тіло. Сонця промінь.
Пар з води. Судак в судомі.
Риболовля. Пиво. Раки.
Побрехеньки. Щоки-маки.
Вечір в гості. Збір додому.
Шкіра – пічка. Мила втома.
Спогад серця. Тиш надворі.
Літо, серпень. Місяць, зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683210
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 23.08.2016
За Ілловайськ ми не забули
Бо крові вдосталь там ковтнули.
Коли народ мій помирав,
Ти ж.д бабло в мошну ховав.
Під шум танкеток і овацій,
Займався сука маструбацєй .
Ю2 вовсю тріумфувала,
Медальки срані роздавала.
Під дикі геготи паскуд,
Звучав во славу словоблуд.
Коли без їжі і без зброї,
На сході гинули герої.
Вкраїни… гинули сини,
А ти… банкет під час війни.
Тепер худоба підлих зрад,
Ізнов прийматиме парад?
Пора стругать тобі осину…
Тож схаменися, суч.й сину.
Дивись взяло за забаганку
На лой вдягати вишиванку.
Ти не українець вишиватник,
Для неї ти чужий – стерв’ятник.
Допоки гинуть батальйони…
Знов в прірву кидаєш мільйони.
Отродьє с.че схаменись…
Не пізно доки йди втопись.
Іди скоріше Бога ради…
Без тебе будуть в нас паради.
І буде все, як у людей…
Ми ж переможем… без свиней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685266
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Питаєш,- хто я?... Як тут забрела...
Де взяла сили, щоб вдихнути волю?...
Я твоє небо! Знаєш - не біда,
що досі ще не зналися з тобою.
Дивуєшся... Вже звик до самоти,
давно закинув латані вітрила.
Навіщо голос той із німоти?...
Бо осінь це. Душа-ромен безсила.
Дивуєшся. Помовч та не питай!
Вдихай мене, осIнню, на всі груди!
Я волі світ. Ромену небокрай.
Надії дотик, щедро даний людям!
12.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683374
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QMHCLQHUOX0
[/youtube]
Диха ніч... Приємна прохолода.
Половіють стомлені хліба.
А в душі приємна насолода:
Це життя дарує нам дива...
Ніжно гладить вітер сонне поле.
Пташка десь майнула із гнізда.
І зітхає ранок тихим болем,
Бо роса на землю поспада.
Рожевіє ледь на сході сонце.
Хай нап"ється спрагла ще земля.
Та далеко там, на горизонті,
Сонячне проміння затопля.
Новий день стогнатиме від спеки.
От би тут, хоч крапелька дощу...
Але він в цей час такий далекий,
Та думки про дощ, я відпущу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683078
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Cягнути Альп! Підніжжя - тільки старт.
Початок дивовижного підйому.
Нас двоє тут. Нема шляхів назад...
Вперед давай! Долай вселенську втому...
І що там сніг і мінус на шкалі...
Коли ми вдвох, плече в плече...Потужно!
Ми серце в серце. Думаю - лечу!
А коли що,- підхопиш, друже, мужньо...
Це все, що є, чим дихаю, живу...
Загарбник, стій! Любові не здолати!
Тремчу. Та ні ж! Я зовсім не тремчу...
Зі мною - ти. Лиш тільки б не вмирати!
Ну що ж ви, пси?! (та хто з вас тільки хто?)
Чи ті на двох, чи ті, що в них чотири...
Щоб я жила, любов віддав свою.
Майбутнє пагоном підніметься з могили...
Прилинь же, вітре! Заховай сліди.
Візьми замість коханого на груди.
Ти чуєш?... Серце милого в мені.
Новим життям нестиме радість людям!
08.08.2016р.
За мотивами "Альпійської балади" білоруського письменника Василя Бикова.
Події відбуваються в часи Другої світової...Двоє полонених-втікачів концтабору, Іван та італійка Джулія, намагаються врятуватись від погоні. Щоб дістатись кордону Італії, їм потрібно подолати Альпи. Лише тоді будуть у безпеці. Їхня подорож триває три дні. За цей короткий час, юні сміливці закохуються одне в одного. Та фашистські переслідувачі наздоганяють їх зо допомогою вівчарок. Щоб врятувати Джулію, Іван зупиняє собак, приймаючи страшну смерть. Дівчині вдається повернутися додому. Та їхня любов не знищена,- вона знаходить своє продовження у народженні сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682612
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Ти — ефемерна фея дощова,
Ти — зіткана зі свіжості і світла...
Твої п'янкі несказані слова
Віршами, як веселками розквітли!
Я вийду в ніч, сп`янію від зірок,
Тебе згадаю і злечу до неба.
І серце — переляканий звірок,
Вистукує: "до тебе", лиш , "до тебе"...
Бушують в серці рими і вірші
Теплом твоїм несказаним зігріті...
Твої слова горять в моїй душі —
Несказані, найважливіші в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683539
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
коктейль надпитий чорно-білих клавіш,
життя тіней триває на стіні,
ти завжди невимовного бажаєш
й збираєшся на музики шпилі
у тих висотах янголи кружляють,
а зорі котяться більярдом вогняним,
чорніє готика воронячої зграї,
біліють лебедів окрилені човни
до світла поклик з пристаней незнаних
Землі сколихує нахиленую вісь,
ти ж в грудях втримуєш навершя полум'яне,
яке тебе пронизує наскрізь
і вже не бачачи нічого і нікого,
намацуючи нитку відчуттів,
із насінини серця золотого
вирощуєш сади, наповнені надій
затамувавши подих, обережно,
ти руки до грудей підносиш (не впусти!),
і світлячком спускаєшся бентежним,
і пробивається крізь одяг смолоскип
здіймаєш знову тихі хвилі клавіш,
і ніч сідає поряд на стільці,
дві пари рук вимірюють всю далеч
обширів музики і просторів душі
07.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682441
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016
В центрі міста на місці святому,
Де бруківка просякла у кров.
Спляча гідність відгомоном грому,
Кричить знову проснітеся... знов!
Зачекалися вас вже Майдани,
Убієнні кричать нам згори.
Чужі символи й віра в пошані,
Не за те ми лягли тут брати.
Мурло владу украло обманом,
Зачищає Майдани… шкребе.
Ощетинилось бидло оскалом,
Вас прикаяних в пропасть веде.
Пробудімося ж, скиньмо окови,
Повиймаєм зі стріхи шаблі…
Щоб тремтіли в Печерах потвори,
Щоби плакали суки в Кремлі.
Третій рік будить слово Тараса,
Невмируще, як весь божий світ.
Спів русинської мови окраса,
Несе Світом святий Заповіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682347
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 07.08.2016
1
Під покровами смутку убитий лежу,
Вітер трави сурові колише.
У дротах біль -печаль натягнув тятиву,
Як журавлик протяжно курличе.
Приспів:
Память наша в віках світить долі в зірках,
Не помре її честь, її слава в вогні не загине.
Не дадуть їм розтанути там в небесах,
Ласка Божа її нізащо не покине.
2
Я за Вкрайну стояв, я життя їй віддав,
Мене вбили прокляті чужинці.
Нас стояло тут сто, не один смерть обняв
На хресті розп’яли нас ординці.
Приспів:
3
Віддала нас продажна, проклята ю2…
Нас ударили в груди наскоком.
Будь ти проклята Богом пропаща Москва,
Твоя вічність покриється смогом.
Приспів:
Прим.. 26 липня 17 року російські бандити розстріляли з подачі юд Грушевського і Винниченка(автономісти - холуї) 100 беззбройних українських содат, патріотів України - націоналістів на платформі Київ - Волинського
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681004
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 07.08.2016
Я знаю, що крил не маю
Але іду, іду туди, де сонце сяє
Nokturnal Mortum – Моєї Мрії Острови
ласки сонячні, длань Дажбогова
прихиляється до землі,
та, оголена, дише вродою,
і розбуджує сни палкі
руки солодко ввись потягує,
ще розслаблена і м'яка,
вся охоплена сонцеспрагою
розсипа довкіл щедро мак
ніжність сонячна бавить гріючи,
гладить променем гладь колін,
ледь підігнутих, тихо мліючих,
відкидаючи звабну тінь
Він пронизує сонні просіки,
будить плеса та озерця,
підіймаються хвилі простору -
Вона тулиться до Творця
вже приручені пущі дикії,
світлом сповнені і яри,
над вершинами сонцеликий вже,
розливає безмежний мир
степ уплетений в небо смугами,
в косах ниточки неборік,
Вона вигнулась лісом - дугами,
захід доторкнувсь її щік
ми з стихій отих також роджені,
в нас є витоки двох світів,
ох нестримне до сонця сходження
й вічна вдячність святій землі
11.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677384
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 03.08.2016
Умокну перо в рожевий колір:
Кольорові фарби я люблю.
І закреслю слово я Ніколи,
Кольоровим світ собі зроблю.
Ще відкину чорний - неудачу.
Подивлюсь по-новому на світ.
Хай в житті не все я передбачу,
Та воно не буде пустоцвіт.
І запахнуть осінню фіалки,
Поверну в життя своє весну.
(Хто про щастя з нас не мріяв змалку?)
Просто так його не пропущу.
Можу спілкуватися із вітром,
І який він, знаю я на смак.
Глибоко вдихну тоді повітря,
Як відчую: щось в мені не так.
А коли спіткнуся, то не плачу.
Тишком у собі перенесу.
І сама собі тоді пробачу,
І своє терпіння вознесу.
А колючки з серця позбираю,
І колись вони розпустять цвіт.
І ті квіти в думки повплітаю;
Хоч жорстокий, все ж прекрасний світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680916
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Я спиваю красу, як поживно-цілющий нектар
Із живих килимів припсільської моєї природи,
Мов усмішка дитяча, від дива душа розквіта,
Щоб небавом озватись до світу віночком мелодій.
Наче вперше, пожадно вдихаю густий аромат,
Піднімаюсь у небо на крилах дзвінкої сюїти…
Отакого привілля шукать по чужинах дарма,
Хоч би десять життів довелося для цього прожити.
Я навалу проблем зустрічати ізвик сам на сам,
І не буду ніколи Всевишнього згадувать всує,
Та упевнений твердо, що нас порятує краса,
Якщо ми її самі від варварів диких врятуєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681006
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
Давно живу у долі на крилі.
Довбусь весною в чорній я ріллі:
Саджу і сію, і пересіваю,
І ремствую, що долю таку маю,
Та не перестаю любить ріллю,
Коли саджу у ній, коли полю,
І коли колють землю перші сходи,
Що так радіють, коли сонце сходить!
Тендітний пагін на очах тоді росте.
А скільки світла, сонце як цвіте
У кожнім соняху! Ще й медом пахне!
Поглянь! Від несподіванки ти ахнеш!
А як укриє цвітом картоплі,
І огірочки на землі малі
Із бджолами ведуть тоді розмову –
Запрошують у квіточку їх знову –
Тоді я долі дякую за все
І Богу, що роблю я саме це!
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680572
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Істерія у фейсбуці,
В постах соплі, в ноутбуці.
Стільки грязі, наче хмара
В руках хитрого Хозара.
В нас на троні козопас,
Злий, лукавий Карабас.
Підім’яв все, потоптав,
Що можливо, все забрав.
Землю , пресу і заводи,
Все зібрали ляльководи.
Гади впевнені в собі,
Жують жуєчку сліпі.
А в маєточку в норі,
Своя церква при дворі.
Дяк неначе в лободу,
Плює в душу молоду.
ПЄЦЯ так уже загрався,
Що рулити знов зібрався..
Та не так щось повелося,
Десь там шося озвалося.
- Досить няньчити Орду,
Я, Украйну поведу.
Піна з рота в рєзидента…
Українку в Президента?
- Не пущать, порвать отроків
Ми вже тут дві тищи років.
Й полилися нечистоти,
Як гієни юдоботи.
Як шакали оголтілі
На вкраїнку налетіли.
Як собаки суки лають,
Гроші юди відробляють.
Та проснітеся ж в спокуті,
Холуї ви з каламуті.
Чи пропащі, чи полуда…
Вас розводить хитра ю2.
Рабіновичі… - Дяки,
Непотрібні байстрюки.
Гройсман, няня - Медведчук,
Зійдуть суки наче струп.
Один ворог у анфасі…
У киян і на Донбасі.
Жити ж мусимо в злагоді,
Ворог ж.д у нас й на сході.
Тож не плюйте в отамана,
Нам пора свого Гетьмана.
Вже зозулька закувала…
Щоб його Вкраїна мала.
Настраждалася вже Мати
Тож пора брати вставати.
Плачуть верби і тополі…
Ой наїлися ж ми солі.
Щоб ю2 нас не зломила
В гуртуванні наша сила.
Ворог в нас лише один
Це проклятий жи2овин.
Тож щоб справитись з Лейблом
Його виорем ралом.
І на Заході і Сході
Корінь випорем заброді.
Від спокути до зірок
Нам лишився лише крок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680574
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Допоки я
Іще на мить твоя…
Лише на мить… лише на бісектрису
Двох всесвітів - спотворених кутів
Твоїх бажань…
впізнай в мені актрису…
Лише - її…
Зречись і оправдай.
Над перевалом сьоме небо висне…
За перевалом тим моя печаль
Розсипалась на друзки,
бо… рак свисне –
І зникне все!
У неба на межі
Нас не знайдуть… хоч до самої ночі
Шукатимуть, вчорашні міражі
Залиш мені… залиш!
(бо я так хочу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676536
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 25.07.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7NYdn8sZunM[/youtube]
Я не люблю тих слів, що притаїлись,
Як зрадники, сховались і мовчать.
І ніби в якійсь пастці опинились.
Мені про це так хочеться кричать...
Скупі слова, яка у них є цінність?
Не вірю, що глуха бува душа.
А слів хороших просто нескінченність.
Оті, що можуть в нас творить дива.
Ми мовчимо, бо любим лиш себе,
Запаси слів ховаєм у архів.
І павутиння з них мереживо плете.
Щоб не збіднів запас хороших слів.
Я не боюсь казати ніжних слів.
Нахалам відсіч дати не умію.
Та можу у душі приборкать гнів.
Душа моя ніколи не зчерствіє.
Не бійтесь людям дарувать тепло.
Воно серцям, можливо, необхідне.
Щоб врятувати в тяжкий час могло,
І щоб в душі у нас було погідно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679807
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Дарую я землі свої думки,
Котра мене ізмалечку зростила,
Якими б не були мої роки,
Та саме з неї я черпаю сили,
Щоб жити і боротись, не мовчать,
Коли цього увесь народ чекає,
Коли горить іще моя свіча,
А землю мучить проросійський Каїн.
Мов зброєю, словами вишивать
Я Україні буду перемогу –
До Бога посилатиму слова
І вірю, прийде з неба нам підмога.
Відчує вільною тоді себе земля,
І заживуть в новій державі люди,
А служкам-підлабузникам Кремля
Ніколи місця серед нас не буде!..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677220
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Зійдуть роки, як пелюстки,
Як кораблі з орбіти.
Впадуть, як з дерева листки…
Прийдеться їм згоріти.
Бог діток дасть нашим синам,
Ми ж будемо радіти.
І будем дякувать Богам
І будемо сивіти...
Ми ж, як комашки в цім житті,
Зів’янемо мов квіти.
Щоби Украйні в майбутті…
Цвісти і пломеніти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677922
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 19.07.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 19.07.2016
Дякую Шостацькій Людмилі за ідею:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dYaVnC_cpDM
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=I3_uLk1K-MU
[/youtube]
Торкнулось сонце небокраю,
Спахнули хмари від жаху.
І потонули, ніби зграя,
В вогні, що стріли на шляху.
Міняє колір вранці небо,
Світліші фарби раз - у- раз.
Чи бачив з вас колись хто-небудь,
Яке є небо в мить прикрас?
Ранкова тиша, прохолода.
Десь птах злетить з свого гнізда.
І бачить все це - насолода.
Не всім побачить випада.
Так пахне свіжість спозаранку:
Любисток, м"ята і чебрець.
Розносить вітер валер"янку,
Хороші ліки для сердець.
Туман окутав зранку річку.
На травах світиться роса.
І сонце п"є з трави водичку...
Хіба не є оце краса?
Тут є усе, що зцілить душу.
Збираю сонця промінці.
Дарую їх великодушно...
Беріть, вони в моїй руці.
Нехай вам стане тепло, гарно.
Ділюсь шматочками тепла.
Нехай життя буде безхмарним
Від життєдайного стебла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676003
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Ліс дихав вільно. Покривалом
Стелився мокрий лист до ніг.
Ховав голівку гриб у травах.
Ожини цвіт до сонця біг.
Ламали тишу час од часу
Птахи, дув вітер у ріжок.
Нектар мурахи пили ласо
Із пагонів біля стежок.
Ручай шумів, мов фуга Баха.
Ропуха ниділа під ним.
Не попадала бідолаха
У ноти. Кваканням нудним
Лиш комарів порозганяла.
І то вже добре. Менше тнуть.
Із лісом я порозмовляла,
У серці дзвоники цвітуть.
Світлина моя. Сьогодні зроблена. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676128
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016
[b][/b][i]Частина І[/i]
[i][b]Гімн Надії[/b][/i]
[i]Один мужик на всю Росію
і то – це Савченко Надія![/i]
Надію не можна зламати!
Надію не можна убити!
Надію лиш можна плекати,
Надію лиш можна любити!
Надією сповниться серце.
Надією сповняться думи.
Надія – Вкраїни люстерце,
джерело це радості й суму.
Сьогодні це символ свободи.
Блакитна це кожного мрія.
Вже хором скандують народи –
Надія! Надія! Надія!
07.03.2016
[i]Частина ІІ
[b][/i]
[i]Варто добре подумати[/i]
[/b]
Ну, ось і все, зіграли в цьому таймі,
як нам співав ще Градський Олександр.
Все ніби у шакалячому праймі –
Надію обміняли ми на ГРУшних шмар.
Здійснилася численних українців мрія –
Надія в Україну повернулась.
Чи ж збудеться тепер надія на Надію,
чекають люди… Щоб не похлинулись.
Бо лисів ласих на чужії лаври
було завжди більш ніж достатньо всюди.
Тут Порох в груди б‘є немов в литаври,
там Юля з квітами і посмішкою Юди…
Щоб злого жарту не зіграла воля
й тебе не спокусили дивіденди.
Хай збереже твоє сумління доля,
бо вже заява – Я готова в президенти!
Як не верти, політика – брудна це справа.
Народ збіднілий ледве, ледве терпить.
Очолити державу – не забава
і чи готова ти на особисті жертви?
В бурливім морі лицемірства і обману
без підготовки дуже важко плити.
Не наковтатись би солодкого дурману…
Тобі, Надіє, з багажем цим жити.
31.05.2016
[i]Частина ІІІ
[/i]
[b][i]Троянська коза
[/i]
[/b]На полонині за горою,
розкинулось містечко Троя.
Жили там звірі мирно, дружно,
хоч інколи жилось й сутужно.
Неподалік було болото,
де мешкала одна сволота.
На Мокші там стояла стая*,
і вовча в ній селилась зграя.
Їх ватажок шакал плішивий
задумав Трою захопить.
Бо жив грабунком біс паршивий,
нічого більш не міг робить.
Нагоди ж ще не видавалось,
бо Троя билась і кусалась.
У хід йшли роги, кігті і копита,
а тому лиш чекать лишалось.
Та в Трої проживала кізка,
така собі проста коза.
Скубла траву попід берізки
і вигиналась мов лоза.
Троянці місто захищали,
хоча і слабші від вовків.
На пашу разом вирушали,
робили це без зайвих слів.
Лиш з норовом ота козичка
не звикла стрій чіткий тримать.
Десь в стороні скубла травичку
і під кущем лягала спать.
Це запримітив той плішивий,
вмить у шакала визрів план.
Він підстеріг козу спесиву
і потягнув до себе в клан.
Заклацала зубами зграя,
рікою слина потекла.
Їх зупинив шакал лукавий –
це ключ до міста і села.
І стали кізку научати,
оті шакали і вовки.
Що браму слід не запирати,
коли на пашу вирушати,
на всі засуви і гачки.
Отак тривало пару років
доки шакалячих уроків
напам‘ять не засвоїла коза.
При цьому гарно годували,
на зграю мекать дозволяли,
поки над Троєю збиралася гроза.
Козу ж ту потім відпусти
й приготували кращі сили –
у засідку біля воріт
троянських хижі посадили.
Чекать не довго довелося,
що заплановано – збулося.
Не стало в лісі більше Трої,
усі загинули герої…
У чім цієї байки суть?
Засланих кіз боятись треба
і висновок зробить для себе –
ті кози лиш біду несуть!
[i]* Хлів, стайня.
[/i]
26 – 28 червня 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675260
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 04.07.2016
«Чуєш Слово плюскається невловимою рибою
........................................
Бог приміряє небо як блакитну маску.»
(Гійом Аполлінер)
Листям весняних дерев мені
Шелестить Слово.
Білими хмарами шиються шати –
Чисті, як порожнеча –
Одяг для вищої істини,
Що приходить оголеною
У наше хворе марення,
Яке ми звемо «реальність».
У піснях синиць,
У безнадійному крику зозулі,
У голосі чайок (прощання)
Вловлюю звуки Слова,
Його прозорі літери,
Його незриму присутність
Мені підтверджує вітер –
Оцей теплий, вологий, весняний.
На видноколі пагорбів
Бачу лише кольори:
Зелений, білий і синій.
Буду чекати (довго, можливо, вічність)
Коли зацвіте вересень І земля пофарбує рожевим
Оцей світ безталанний:
Кольором смутку,
Кольором ностальгії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583183
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 03.07.2016
Ти простягнеш крізь сон свої руки, як ріки молочні,
І їм байдуже, що міст підірваний, глухонімий,
я благаю: зніми цю пропахлу війною сорочку,
однострій баговинням просякнутий з мене зніми.
Що зосталося там, за фіктивним кордоном тканини
там свічадо розбите на сотні оскалених »я»,
І ще стомлене серце, як висохле гроно калини,
але й досі воно твоє кличе пречисте ім’я.
Хай твоя чистота, хай твоя синьогірськая врода
наскрізь мене пройде молоком, нардом, медом, вином,
і обвившись навколо хребців, онови, моя кродо,
і даруй мені свій руто-мятний жіночий покров.
І солодкість свою, таку ніжну, як вербовий котик,
і також гіркоту, щоби буть співчутливим до сліз…
Ну, а я тобі що ? Тільки сина - округлий животик.
Ну, а я тобі що ? Тільки мирну стежину до звізд.
І так будем разом переборювать нашу погибель,
Не розсиплемось пилом в пошрамленім смертю степу,
Ти світанок приносиш в руїни мені, моя Либідь,
І тому не зречусь сеї долі, не зраджу посту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675487
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 03.07.2016
Осінній степ - мій лицарю надій!
О скільки міці у тобі, мій друг натхненний!
Нескореності дух ти викував в вогні,
зі сплавів дорогих, легкі, як птах, стремена...
І вітровій,- твій брат,- у просторах земних,
прудкіший від орла, вільніший за свободу!
Я бачила його,- той степ в твоїх очах,
бо ти є син землі, ти син свого народу!...
Я доторкнусь лишень,- дозволь хоча б на мить,-
хоч краєчком душі: так не ховай свій погляд!
А там, в степах отих,- ідуть, ідуть дощі...
Твій степ осінніх мрій так схожий є до мого.
21.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673876
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 03.07.2016
Ніжність – текуче срібло,
Над нами вона наметом,
Нас ніжність із себе ліпить,
Окреслює два силуети
Губи – палкий географ,
Далі нові відкривають,
За обрієм знову обрій,
А краю в краси немає
Ніжність - чарівний перстень,
Ми в захисному колі,
Сойчиним пір'ям пестить,
Цілує гарячі чола
Ніжність - нова реальність,
Що твориться безупину,
Не знає вона печалей,
Юна, тому й невинна
Ніжність - тендітна сув'язь,
Єдна нерозривно-міцно,
Ніжність - ласкава буря,
В ній дивовиж - по вінця
Ніжність така невичерпна,
Доки є з ким розділити,
Ніжність десь там - між ребер,
В нашу любов сповита
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673723
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 01.07.2016
[u](Пам’яті Василя Сліпака, відомого українського співака, члена ДУК «Правий сектор», котрий загинув у Донбасі на світанку 29.06.2016. від кулі снайпера).[/u]
Для Сліпака – для голосу святого
Убивцю-снайпера в Донбасі припасли…
Ні оцінити їм, ні зрозуміти того,
Бо нелюди вони – тупі осли.
За що й навіщо смертю покарали?
За те, що кров «укропа» в нім тече?
Як сина смерть матусі серце крає,
Не знаєте, як і поняття «честь»?
Молитва й пісня – подруги дві вірні –
Це з ними він Європу підкорив,
В Парижі, у Марселі і у Відні
Звучав чарівний голос до пори…
Аж ось Майдан озвався барабанно –
Гаряче серце кликало туди,
Він славу співака вогнем розбавив,
Не знав, що лиш два роки до біди…
Коли ж Донбас війною загорівся,
Душа сказала: "Теж туди лети!"
Пішов у бій, та з кулею зустрівся -
Ворожий снайпер на курок натис.
І обірвалась пісня на півслові,
Хоч серце ще качало теплу кров,
А в ньому стільки до землі любові,
Яку і ворог хижий не зборов…
І плаче знов за сином Україна,
Париж ридає, Львів геть почорнів…
Зустріло небо душу солов’їну,
Щоб голос людям звідти вже бринів…
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675327
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Ступи хутчіш рідненький на моріг,
Тебе так довго синку виглядала.
З далеких щедро стоптаних доріг,
Куди тебе колись, я виряджала.
Літа мої рікою розлились,
Як ви синок розбіглися із хати.
Разом вони чомусь не прижились,
Докупи їх ні склеїти, ні скласти.
В душі моїй посічені скалки,
Упали в тіло висохле рубцями.
Вже не такі міцні мої нитки,
Стежки мої поросли бур'янами.
Старенька стала горличка твоя,
Вже, як колись з дороги, я не бачу.
В літах змарніла доленька моя…
Та серцем сину все тобі пробачу.
Я вірю ти любов мою зберіг…
Один ти синку в мене залишився.
Прийди і сядь для мене на поріг,
Невже ти десь іще не находився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675378
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернеют розы как сирень...
от тоски...
в разлуке
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
[b]невідома Аматорка переклад[/b]
ЛЬВІВ ДЖАЗ ДОЩ …
я тебе ...
не сплутаю … ні з ким …
ні очі …
ані руки …
вже посивіли маки наче дим …
від жалю …
й розпуки
вже батяр-джаз втомився від дощу …
стих осиротіло
а я ще досі …
спогадом тремчу …
від погляду …
і дотику …
до тіла …
в твоїх долонях …
засинаю ще …
мов часу плин
ця мить одна спинила …
в мені весна …
розлилась …
цим дощем …
і осені …
до нас …
немає діла .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675090
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
[u](Патріоту України Левку Григоровичу Лук’яненку, моєму землякові присвячую).[/u]
Не міг він жити перекотиполем:
Де вітер спинить, там заночувать –
Він був борцем за України волю,
Не вмів ховатись, чи відпочивать,
Коли були потрібні руки й ноги,
І не по віку мудра голова,
Тож не пряма була його дорога,
Бо особливі розливав слова.
Будив він ними в людях непокору,
Нагадував частенько, хто є хто,
Дбав про повагу до людей, закону,
Життя пройшов під нелегким хрестом.
Давно сніги укрили його скроні,
Та не ослаб в нім патріота дух,
Плекає він країні пишну крону,
Де своє місце Правда й Мир знайдуть.
8.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675088
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2016
Відкрилися очі опівночі, вдих і ковток,
Вбираю я літньої ночі свіжість цистернами.
Спогади потягом в'ються з кутка у куток,
Місячне світло закривши своїми химерами.
Прошарок ранкового холоду зверху до п'ят
Солодко-солодко так огортає суцвіттями.
Дорослих усіх надихає, тямує малят,
Аби усміхалися всі передденнями літніми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671814
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Доброе утро моё Солнышко....
я сегодня разбудил тебя целуя твой носик....
который почти рассказал мне твой утренний сон..
я принёс тебе кофе в постель....
твой любимый...
с неповторимым ароматом...
в красивой полупрозрачной фарфоровой чашечке...
сквозь тонкий фарфор виден кофе...
а когда ты прикасаешься к ней губами ....
я ощущаю их тепло...
у себя на щеке...
твоя шея зовёт...
к поцелуям....
а грудь...
будит желания...
твой животик и бёдра...
рождают страстные фантазии...
а твои коленки...
просят нежных прикосновений....
но я сдерживаю свои порывы....
и подав тебе кофе на специальном постельном столике...
беру твои волшебные пальчики....
в свои горячие руки.....
и нежно целую твою ладошку...
медленно двигаясь губами вдоль линии жизни....
стирая на ней все неожиданности и печали...
выпрямляя сомнительные зигзаги и искривления.....
доброе утро моя сладкая девочка....
моя самая самая нежная и желанная...
я всегда!!!!
так тебя хочу.....
чувствовать рядом....
и знать...
что ты есть.....
и знать...
что ты.....
здесь.............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674322
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 27.06.2016
Ти назви мене літнім світанком,
Чи росою п'янкою в траві,
Так назви, щоби вітер із ранку
Ніс слова ці, як місяць- зорі.
Ти назви мене світлом веселки
І далекою зіркою теж,
Так назви, щоби фарби не меркли,
Щоб кохання не бачило меж.
Ти назви мене краплею моря,
Без якої не бачиш життя,
Так назви, щоб не бачити горя,
Щоб розлуку віддать в забуття.
Ти назви мене ніжною зіркою,
Що освітить вночі лиш твій дім,
Хочу стати маленькою мрійкою,
В твоїм сні, де володарка в нім.
Ти назви мене просто- по імені,
Щоб крутилась в думках голова
Почуттями блаженно- сильними,
Щоб від серця були всі слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674483
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Закройте душу на замок
Забросьте ключик в воды рек.
И одиночество, как смог,
Тебя съедает, человек.
Оно, проникнет по гортани,
Затянет в омут мыслей...грусть.
Ты, за обычными делами
Себя запрятал, ну и пусть.
Но, как же страшно вечерами,
Когда бокал… но,лишь один.
Когда пред зеркалом стихами
Грусть выбиваешь, будто клин.
Когда вино уж не пьянит,
Когда я славлю но... не ту.
И одиночество вновь спит,
Лишь обнимая пустоту.
Когда подушка промолчит
На твой вопрос средь ночи "кто?"
И ты поймешь, что в жизни спишь
И одиночество ничто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673694
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016
[i]усім мовчазним поплічникам окупантів [/i]
Уважно вичитуєш кожнеє слово
Про дику й гібридну на сході війну,
Проглянувши пресу чужу й урядову —
Та думку плекаєш для себе одну:
“ Моєї вини в цьому зовсім немає:
“САМІ” поробили — тепер ось “ТАКЕ”...
Ніхто не загарбує — лиш визволяє,
Дарує народу життя надлегке...
Він владності трон забере у “мохнатих”,
Відродить “единый союз нерушим”...
Він кожному дасть величезну зарплату —
Мов Данко, вестиме всіх шляхом ясним...
Лиш тільки не треба йому заважати —
Потрібно хвалити колишній союз,
Або у куточку тихенько мовчати...
Мо’ й визволить він від “бендерівських уз”...”
Ти в інтернет лізеш кожну хвилину,
Ти втуплюєш очі в канал ОРТ
І топчеш любов до народу й країни —
Ганьбиш України ти ймення святе.
“А що?..” — заперечиш. — “Людей не вбиваю!
Грабунків ніяких ніде не веду...
А те, що війна закотилась до краю,
“САМІ” сотворили цю лихо-біду...
Тож тихо чекаю чужих перемогу —
І хліб свій, і сіль для чужим піднесу,
Для цього мету в інтернеті дорогу...
І жду у мовчанці нового часу...”
З-за мовчунів отаких, як ти, лихо!
Як можна нахабам підставить горба?
Як можна у ярма вдягнутися тихо
І лямку тягнути німого раба?..
Ти хочеш, щоб знову минуле повстало
І в трудоднях "породило" державу,
А всі на парадах з одним крокували:
Про Сталіна славу та... ботоксу славу?..
Тобі — лише хліба, тобі — лиш видовищ,
Тобі — лиш союз, що родивсь на крові
Розтерзаних націй та попелі згарищ,
Що дасть лиш темниці й гулаги нові.
Ти слово батьків “забуваєш” потроху:
Бо рідная мова якась вже не та —
До Бога у зраді ти губиш дорогу,
Бо мова свята так, як віра свята!
Це гріх твій пекельний! Покинути МАМУ
Не можуть ні дочка, ні син у біді —
Ні Бог, ні народ не пробачить віками,
Що діти ховались, мов миші руді,
Та ще зі шпаринок тихенько сочили,
Як окупанти ломились до хати...
Хоч зараз знайди в собі гідності й сили
Злодіям крикнути: “Геть! Супостати!”
Гукай же: “Ідіть від моєї Країни,
У хаті своїй ми дамо самі лад!
Хай диявольська мрія засохне і згине —
Отож за кордон повертайтесь назад!”
Читаєш у вірші ти кожнеє слово —
Лиш віра й надія у слові злились ...
Яким ти б не був, я кажу тобі знову,
За України майбутнє молись!
Молися за щастя, за мир і свободу,
За добре життя і за пісню крилату,
За Матір-Вкраїну, за волю народу
Вимолюй ти гріх свій у Господа свято!
14.06.2016 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672353
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 22.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2016
Ти повіриш в мої почуття,
Що нахлинули звідкись із неба,-
Дуже дивне й чудне відчуття...
Як я досі була без тебе ?
Не питай мене , просто іди,
Де веде тебе серце й кохання,
В півдороги мене підожди
І поклич без жалю і вагання.
Поведи мене в юність свою,
В свою зрілість, розділену кимось...
Недовіру розвію твою,
Щоби спокоєм серцем забилось.
Ти повіриш в мої почуття,
В яких ніжності стільки і ласки...
І наступну частину життя
Почерпнемо із доброї казки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673708
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Сіли дикі гусоньки на став,
Опустили крила в чисту воду,
Вітерець весну вже колисав,
Соловейко пісеньку заводив.
Заблукали в воду небеса,
Заясніло сонце кришталями.
Райська неповторна та краса
Силоньки пташині позціляє.
Забреду у свіжі спориші,
Буду з ними весну зустрічати,
Порадію щиро, від душі,
Птахом весняним почну кричати.
Мов вином, красою я уп’юсь,
Й ніби вперше, раптом захмелію,
Чистим водам ставу поклонюсь,
Помолюсь, мов матері, землі я.
21.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673236
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 20.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
«то що сказав би кожній від душі,
якби їх всіх я міг любити нині?..»
(ідея вчора була поцуплена у Дантеса – за що подяка йому:
а справді, як їм всім сказати своє, коли уявити, що всіх-всіх любиш?..)
ПРОЛОГ: і на камені висічу заповідь: «бог мій – Любов!»
Не зустріне мене подорожній тверезим, в печалях,
І від смутку ніколи не ляже печать на чоло –
Я, закоханий в небо, в життя, у жінок і вино
Сповіщаю цим словом священне: «Любов на скрижалях!»
* В.: в надвечір’я зустрічі з тобою
На пам'ять любові надіюсь (чому ж віддаю
Все суєтним дням, де немає нічого «навічно»?),
Чекаю на зірку, молюся на Віру свою –
Ти ж чари їх знов не розвієш, Вайю*, разом з ніччю?
----
*Вайю – бог південного, теплого, привітного весняного вітру
в стародавньому Ірані
* Л.: парадокси зцілення від недуг моїх
У тобі одній злилися біль і лікар мій.
Не сумуй, благаю, Ладо, не зникай, не смій!
Най шепоче моя осінь: «Не для тебе доля!», –
У тортурах цих кохання – зцілення напій!
* С.: недосяжність богині у вас і таїна галактик
А душа – ювелір, так відсвічує грані чуттів,
А довершеність слова заманює в сад насолод,
Там огранені вами алмази світів-відкриттів,
Сяйво перлів-думок,
там життя океан
і обітниці райських пригод!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672429
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Нові лідєри… - стандарти,
Нове правило тверде.
Досить пити воду з кварти…
До інфаркту доведе.
В ж.да тєлік і газєти,
Співа… радійо Ефєм.
На горб вішають клозєти…
Щоб немали ми проблєм.
Коли гинемо на сході,
Смерть нам в вічі зазира.
Геї топчуться в господі,
Бережуть їх мусора.
Тварь що нас колись вбивала,
Кров козацьку пролила.
Їх гріхи вже й поховала…
Власть продажна і гнила.
Хтось воює, хтось раює,
Хтось пахає, хтось краде.
Ж.д сміється і жирує,
ВІн рулює… і веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672113
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Ничто не может быть
фантастичнее жизни
Высокий путь
Рассвет искрится
Огненной рекою
И новый день
Выходит на рубеж
Пошли нам радость
В небе над Тобою
Картины жизни
Всплыли цвета беж
Покой пошли
В израненные души
И погаси
Воинственность умов
О новый день
Пусть всех научит слушать
Пространств звучанье
Гармоничность слов
Ведь всплески жизни
Аура событий
А настроеньем
Мы диктуем их
Иль царство-радость
Хоть и в буднях быта
Тоска и грусть
Нас подавляют в миг
Страшней всего
Есть массовость смятенья
Во власть паденье
Злобных тёмных сил
Как важно тень
Заметить приближенье
О Боже правый
В Свет перенеси...
13.06.2016г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671941
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AL2zzX84HCs [/youtube]
Буйні трави вже скинули роси.
Простяглася стерня на полях.
Віддзвеніли давно гострі коси,
На узбіччі проліг битий шлях.
.
Гірко пахне туман полинами.
Але чий то залишився слід?
Зарости ще не встиг бур"янами... .
Як же важко йти шляхом убрід.
І осіли думки тут тривожні...
Літо в розпалі, це ж не зима.
Ми з тобою в цей час подорожні.
Більш тепер нас ніщо не трима.
Може, краще піду я стернею?
Інший шлях собі треба знайти..
Не тремтіти ж мені тут душею.
От, чи зможу від себе втекти?
Вечоріє, знов дощ накрапає,
Розверзлася дорога, слизька..
Я дивлюся: це хто там чвалає?
Отаке тобі, це ж, мабуть, я...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671415
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Бреду по замші скошених полів,
Струмок тріпоче стрічкою шовковою…
І гайморові пазухи землі
Ущент забиті свіжою половою.
Ні гуркоту довкіл, ні суєти,
Хіба що пташка вітер перекрикує.
Під хмарами натягнуті дроти
Тримають на собі бетонні циркулі.
У травах монотонні цвіркуни
Капелою вливаються у тишу цю…
І я пливу в червневі теплі сни,
І стебла піді мною ледь колишуться…
І промінь поцілунком золотим
Виблискує на пальці безіменному,
Хапаю неосяжність висоти,
І небо стугонить моїми венами!..
І від цієї стиглої краси
У голові так солодко макітриться!
Над оборогом сонечко висить,
Мов китиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671039
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw
[/youtube]
Літа по хаті запах липи.
І я не сплю уже давно.
І монотонні чую скрипи
Гілок, що дивляться в вікно.
То старий кущ - оздоба саду.
Недавно радість дарував.
Та я відчула в нім досаду,
Бо цвіт його уже опав.
А вітер пахощі все носить.
(І всіх дурманить липи цвіт),
То між дротами заголосить,
То перейде на дикий сміх.
То доторкнеться ніжно штори-
Задиха ніжне полотно.
І оживуть на них узори,
Як квіти кинуті в вікно.
А то пахне мені в обличчя,
Розкида пасми моїх кіс...
А я не можу з цим змириться,
Що радість цю не ти приніс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
оперезана вечором жінка, в тиху сутінь занурена гілка цю задуму ласкаво сторожать, що й самі вже на неї так схожі
ллється туга у глечики й дзбани і навшпиньки блука між словами, а вони, мов журавликів зграї, тужать тим, про що навіть не знають
і мене буде туга гойдати, буде чари свої насилати, а коли я зовсім спрозорію, мене ніжно оберне у мрію
і зроблюсь я таким безшелесним, відголоском вечірньої меси, не покажуся більшe нікому, та незримо чуватиму в всьому
стрепенеться задумана жінка, затріпоче замовлена гілка, побіч них стать мені б на сторожї, світе рідний, я більше не прошу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670587
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
«У заблукалих очах - там читай:
орбіти сонця, орбіти серця...»
(Пауль Целан)
Над степовою Елладою хмари
Важкі, як Сізіфа камені,
Недоречні, як пальці Мідаса,
Нависають над нашою легкістю
Чебрецевою і суничною
Громовицею фатуму.
Над степовими Атенами,
Яруговим Пелопонесом
Хмари тверді - і то гранітові
Висять дощем кам’яним.
Хмари блукають по землі тінями,
Таки по нашій - по Борисфеновій -
Загірній і замріяній,
Ковиловій-заколисаній.
Може тому що літо -
Час громовиць і злив -
Літо світу сього нервового,
Час днів жарких і спекотних,
Час ночей подухи тлінної
Час
Йти по траві
Назустріч світанку
Час
Дивитися в дзеркало рік
І бачити там -
Темряву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669903
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 03.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
не розділяй ймовірне з неможливим,
стискай міцніш уяви срібний ключ,
безмежність жде за сотими дверима,
розплав реальності вже звичної сургуч!
ключ поверни і падай сам у себе,
із напівмороку в живий аквамарин,
там мрій зростають велетенські стебла
крізь безліч вимірів, небес, множин
забудь про світ розумності й обчислень,
знайомсь з собою, правду привідкрий,
в тобі важлива, знаєш, кожна риса,
бо з них сформований цей неповторний ти
система кожна - плетиво абстракцій,
життя ж твоє - на віддалі руки,
навчись душі своєї не боятись,
щоб стати сильним слабкості прийми
уламки, помилки, страхи й невдачі,
навчись в фундамент досвіду вкладать,
бо те лише, що сам пізнав й побачив,
відчув, складають рівень твоїх знань
слова безликі криються в поняттях,
тобі вдихати сенс у кожне слово й том,
ти можеш неймовірне відшукати,
яким не володів до тебе ще ніхто
ось сто замків. звільни свою безмежність,
йди до нових небес крізь правила й табу,
ти - з правил виняток і свого світу стержень,
на віддалі руки тебе жде власна суть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668432
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 01.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mcjAceTMXSI
[/youtube]
Знов твій дзвінок порушив тишу ночі.
А я не знаю, що тобі сказать,
В цей час сумні згадались твої очі...
Та ти про що хотів мене спитать?
Не думай, що так легко все забути.
Минулим живе пам"ять ще чомусь.
А голос твій так рада я почути...
Та не скажу, а просто посміхнусь.
А серце стукотить в цей час незвично.
Не треба.. я прошу,не видавай,
Ведеш себе ти якось недоречно...
Вести розмову з ним не заважай.
А ти мені про літній дощ холодний,
Що хоче відігрітися душа...
Таким здаєшся зовсім безпорадним...
А сильний дощ розмову заглуша.
І я не знаю, що тобі сказати...
І з голосом байдужим відпущу.
Та гордість не дає вслід прокричати,
Що я тебе сильніше ще люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669676
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016
[u](В ніч на 29 травня 2016р. у Полтаві, на Алеї Героїв, було зруйновано пам’ятник воїну, загиблому в АТО, а також розтрощено 3 меморіальних дошки, прикріплені на стінах учбових закладів, де навчалися загиблі у 2014 і 2015р.р. воїни).[/u]
Такого варварства не знало
Давно слов’янство – вже віки…
Все ж руку ворога впізнали…
У чому ж винні вояки?
Життя ж за нас вони поклали…
Чи не здригнулася рука,
Коли мораль свою вбивала,
Тай чи була вона, така?
Воюють з мертвими в Полтаві…
Яка ганьба! Не просто жах!..
Не встигли пам’ятник поставить,
Як він, розламаний, лежав.
Із ким воюєте, блюзніри?
Ба, ворога знайшли? Не там!..
В порожнім серці вмерла віра…
З чим несете свого хреста?
І дошки три, меморіальних
Комусь завадили поспать:
Трощили їх, із стін знімали…
І це у місті – не в степах!
У самім серці України
Не тільки страм – це гріх тяжкий…
Чи не початок це руїни?
В Донбасі теж він був такий!..
29.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669233
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 01.06.2016
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Цей мій біль межи хвиль
відлітає в туман:
„Ти мене вже не зви
у пітьму за лиман,
бо не хочу жури –
вона той же туман...”
Взагалі, це життя –
чи було, чи нема?
То чому ж не було?
Впало з неба одраз,
щоби потім крило
підняло, бо пора
над Землею у злет –
ой, маленька ж яка!
Хмарок мчить перемет:
то земля, то ріка...
Океан, острови –
то пустеля, то ліс;
а людей, що провин,
а машин і коліс!
Все заповнено вщерть,
над містами ген – чад!
Кірха тут, там мечеть,
в храмах дзвони звучать...
То вирує життя –
день і ніч тлять вогні,
у яке майбуття
летимо в цій борні?
Чи нас Любість несе
до небесних Красот?
Чи лукавий кільцем
Гне, за дурнів пасе?
Хто стикає в лоби –
Ціль… і задля чого?
Чом ряди домовин –
молодим на погост?
Хто вже мудрість пожне
щоб збагнути Любов,
те джерельце одне –
ключ до Божих Основ.
А допоки мій біль –
всі нещастя людей,
як до рани та сіль,
воля блудних ідей.
Все ж не хочу жури –
невігластво помре!
Бачу Сонце згори –
Світло йде, врешті решт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669011
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
* Касьяне, будь вдячним за день і намарне його не розтрать
Так, життя під цим сонцем – лиш мить
Перед вічністю днів небуття,
Тож своє відлюби і життя
Не змарнуй – час-бо швидко летить!
* вже мені не дорости до Петрарки і Шекспіра
Кажуть: «Ти, Касьяне, сірим
Рівно пишеш. Де ж відтінки?»
– Я ж бо словом цим невмілим
Зазираю в серце жінки!
* що живить середньо-статичного графомана?
А зізнайся – геть вагання! –
Що ж для долі талісман
Та життя: вірші, кохання,
Вічний жартівник Касьян?
* в час кохання, в мить єднання…
Цілую губки – ці, і ті!..
Що може бути у житті
Солодшого за втіху плоті?! –
Тож заздріть, ангели святі!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667616
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Матусю, пробач, що не встигла сказати
Слова, котрі ждуть все життя матері,
Я їх готувала для тебе на свято,
Та тільки Всевишній тебе не вберіг.
Матусю, голубко моя сизокрила,
Ти вчила й буденне життя цінувать,
В тобі сиву мудрість давно я відкрила,
І це не красиві дочірні слова.
Матусю, пробач, що кажу тобі пізно,
Раніш не встигала: робота, сім’я…
Ти шити, в’язати, пекти вміла, звісно,
Усе переймала у тебе і я.
Матусю, я знаю, ти добра й терпляча,
Шкода, що так швидко пробігло життя…
Пробач за мої забаганки, юначі,
Й за те, що була нерадивим дитям.
Матусю, пробач за недоспані ночі,
За всі негаразди й густу сивину,
За зморшки, що впали узором під очі,
За те, що мою пробачала вину.
Матусю, пробач за ту довгу розлуку*,
Котра завітала так рано до нас,
Я теж материнські смакую вже муки,
Та тільки назад не вертається час.
Матусю, я знаю, що ти милосердна,
Що чуєш дочірні слова каяття –
Картина у нашім краю невесела:
Онуки твої ризикують життям.
І влада загралася в гру небезпечну,
Де віра жила, поросли будяки,
Добром не закінчиться це, безперечно,
Бо внуки і діти, і ми бідняки.
Матусю, ти ближче у небі до Бога,
Йому нашу Правду у вуха внеси,
За долю країни б’ємо ми тривогу,
Здійснити суд Божий Його попроси.
Спасибі тобі за окрилену мрію,
Мені подароване в муках життя,
Завдячую тим я тобі, що умію
Добірне зерно відділить від сміття.
Матусю, пробач… і спасибі, рідненька…
16.05.2016.
*Я поїхала з дому вчитися у 15років.
16.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666455
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Моїх бажань ріка без берегів,
Весняних мрій жагучі блискавиці –
Де берете ви буйства і снаги,
Щоби зі мною щедро поділиться?
Чи в келихах цілющої роси,
Які підносять сонячні світанки,
Чи в чарах неймовірної краси,
Що душу перетворюють на бранку?
Чи в ніжності закоханих очей,
Які ніколи зраджувать не вміли,
Чи в друга перевірене плече,
Яким мої подвоюються сили?
І я – володар неземних скарбів
Спішу із вами ними поділиться,
Щоб вам бажалось теж без берегів
І мріялось жагою блискавиці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665038
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Ти знову
Збудував її зі скла…
Свою мечеть… ти обіцяв Ікару –
Не відпускати…та вона – пішла…
Вона пішла
пісками Занзібару…
Ледь чутно
Доторкаючись води,
В якій би – розчинитися, пропасти…
Вона пробіглась хвилями, аби
Поміж тропічних риб
на рифи впасти…
Без подиху,
Без спомину, без сил…
Забутись… і прокинутись - в Панамі…
Де обгорілі рештки її крил
Накриє
несподіване цунамі…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664687
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Чи бачив ти, як плавиться земля
Й травинка кожна тіло вигинає?
А чув, тривожно дзвони як дзвенять,
Коли героїв наш народ ховає?
А бачив очі наших матерів,
Що передчасно вдома посивіли,
Чекаючи дзвіночків від синів,
І, як святиню, зберігали віру?
А в очі заглядав тим воякам,
Коли ті в бій ідуть за Україну,
Вогонь очей тих спалить, заляка
І ворога поставить на коліна.
Це не екзотика – реалії війни,
Яку Росія з Криму нав’язала
В Донбас, що центром був сировини,
Мости, дороги знищила, вокзали.
Й летовище, мов другий Сталінград,
Мірилом став і подвигу, і слави,
Витримує і гаубицю, й «Град» –
Тут брату брат плече своє підставить.
Та витримає Україна все,
Бо захищає найцінніше – волю,
Достойно збереже своє лице,
І вимолить у Бога кращу долю!
10.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664391
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Стоїть тихенько, дивиться у вічі,
Губу кусає, нітиться, немов
Незручно їй за невимовний відчай
Або за несповідану любов,
Або за інше - те, що несвідомо
Принишкло десь, чекаючи дощів,
Легке, крихке, тендітне, мов солома,
Чи пух тополь у заростях кущів,
Чи цвіт бузків, якого вже не стало,
Чи явір той, корінням у воді,
Чи все оте, що поміж нас зникало
До того ще, як поміж нас зійти...
2014 p.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501762
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 29.04.2016
В Сибіру, кажуть, вітру не буває.
Може, тому, що в пам’яті тримає
Кайданів дзвін? А в них – свободні душі,
Й не міг до волі край той буть байдужим.
Від того навіть вітер занімів –
Не міг дивитись на людей-рабів,
Які шукали правду й з нею розминулись,
Які в сусідах, друзях обманулись
І потім через підлий їх донос
В кайдани їм обутись довелось.
Мовчить засніжена замислена тайга,
Зна, як топтала не одна її нога
Й за царських, ба, імперських ще часів.
Тут декабристів вільний дух давно осів,
Й від того лиш міцнішали ялини,
Мудрішали і кедри, й тополини.
Словами важко возвеличить ту красу…
Я ж, замість квітів, власну пам’ять понесу
Тим, хто шукали волю й там її знайшли,
Й життєвий шлях достойно свій пройшли!..
20.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662630
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Дикі звуки зі сходу гудуть,
Принесли нам розруху і муки.
З середини юдеї гризуть…
Не поділять Украйну мамлюки.
Вийшов Дніпр із своїх берегів,
Вже терпіти наругу несили.
Підняв вгору розбурханий гнів,
Чайки в хмарах сумні голосили.
Закінчилась вам віра чужі,
Уже вивелись дурні немає.
Заточили нащадки ножі,
Сиві хвилі Дніпро піднімає.
Розвінчаємо віру чужу,
Що нас гнула в віках до покори.
Я вас СЛОВОМ брати розбуджу,
Ми разом перевернемо й гори.
Україну збудуєм, яку так хотів,
ТИ ТАРАСЕ – ВЕЛИКИЙ ПРОРОЧЕ.
Без юдеїв і їхніх клопів…
ПЕРЕВЕРНУТИЙ СТЯГ ЗАТРІПОЧЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662671
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E [/youtube]
Клубочиться туманом легкий сум,
Пливе собі поволі над рікою.
Він зітканий з рожевих моїх дум,
Що не дають давно мені спокою.
Моїх думок притишений політ...
За обрій тихо сонечко сідає,
І зморений турботами мій світ,
Спочити вже від клопотів бажає.
На човнику моїх бажань і мрій,
Чарівна нічка тихо припливає,
Торкається ледь сонних моїх вій,
І сон мої думки перемагає.
І я повільно кану в забуття.
І десь там розчинились усі мрії.
Окутують вже нові відчуття,
І зникли всі ознаки безнадії.
Веселка розцвіта після дощу.
Купається поляна в зливі сонця.
Я до своєї мрії вже біжу...
Та промінь розбудив, що у віконці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662427
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Я позбираю сльози твої в жменьку,
Та ба ! Мабуть , не вистачить її...
Вона у мене, певно. замаленька,
А сльози ллються на моїй землі .
А може, розкажу, як я її кохаю,
Як наречений, дівчину-красу,
Тоді я всенькі сльози позбираю
І вдаль незнану з вітром однесу...
Скажи, рідненька, що маю зробити,
Щоб ті хрести скінчилися твої...
Твої бруньки зелені мають жити
І в них співати мають солов"ї !
Я позбираю в жменьку твої болі
І впевнена, що вистачить її...
В Небес просила Україні долі,
То , може, зменшиться його на цій землі !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662550
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Зроби мені кави такої," По- львівськи":
Із смаком любові та запахом віски,
Що вулички міста покриє туманом,
П'янку із п'янких-"Americanu".
Ми сядем в кав'ярні, де я захмелію,
Скуштую той смак і, напевно, зомлію,
Мій Львів... Мій музей... за тобою скучаю...
Красу неповторну у серці тримаю.
Старенький трамвай провезе вуличками,
Проляже стежиною спогад між нами,
Розбудять нас дзвони стареньких дзвіниць,
Під небом розкинеться Львів горілиць.
Пройдемось по площах, неначе по казці-
Живи, любий Львове, у Божій ти ласці!
А ми знов приїдем, щоб кави попити-
Чи можна, скажіть, таке не любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660645
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Я обнімалась із дощем,
Із дивовижним нареченим,
Він залишав то біль, то щем,
А десь він був таким пещеним.
Я обнімалась із дощем,
Він цілував сонливі очі,
Ішов тихенько - манівцем,
Його шукала серед ночі.
Я обнімалась із дощем,
Любов між нами засвітилась,
Кохання не торкнеться щем,
Розлука в небі ростопилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660990
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Що в світі за оклик тужливий луна?
За вітром розноситься слово- війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна братство. Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться-
То незабаром
Можливо не хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни...
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587 Ру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660069
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 23.04.2016
У кожного із нас – свій хрест,
Свої трагедії і мрії,
Життя міняєм маніфест,
Та не лишаємось надії
На світле завтра, на добро,
І на святе порозуміння,
І на потрібне всім тепло
Людське, й на сонячне проміння,
І на хороший урожай,
За труд земля що подарує.
Надії ж бо не полишай,
Поки життя в тобі вирує.
25.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661456
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
[i]Скуті рамки -
квартира, дім.
Втрачені ранки -
буденний грим...
Топчеться мрія,
який же каприз.
Хтось не повірив
у себе і вниз...
А іншому крила
приснились в ночі,
Незнана сила
росте по плечі́...
У темних просторах
замку буття
Лишень непокора
підніме життя... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661336
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Облиш думки про вік свій нелегкий
і не ціни себе по прожитим літам.
Лікуйся завжди вправами і словом,
теплом і холодом, масажем і травою.
Вдихай наповну аромат рослин.
Диши рікою, полем, лісом.
Їж більше рису й чаєм запивай,
а м‘ясо в овочі постійно завивай.
Тримай в теплі ти ноги й нирки,
а голову у холоді ховай.
Забудь усе погане, більше посміхайся.
Не злись і не напружуйся даремно.
Коли спокійний – будеш нездоланним
і непохитним ніби скеля в морі.
А спокій прийде завше зі здоров‘ям.
Здоров‘ям духу, перш за все.
Люби людей, принаймні намагайся,
та вже кого любити не виходить –
його не помічай ти зовсім.
Та будь блаженним
сам перед собою.
Не лицемір собі
і у собі…
22.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653803
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 22.04.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Два статуси в жінки: рабиня й царівна –
Тому їй пасує з калини вінок,
Духмяно-красивий, під осінь – чарівний,
З гіркими плодами, мов доля в жінок.
О доле, жіноча, складна й загадкова,
Де пам’ять, мов свідок, толочить думки:
Чому ж часто губиться щастя підкова
І часто марнуються кращі роки?
Крізь них проростають посіяні зерна,
Де мрії й надії – єдиний букет,
Й крокують коханого очі-озера,
Й кохання саме, і далеке, й близьке…
7.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658295
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016
“Oh, baby, baby, it’s a wild world”
-А чи любив?...
Коли усе мина…
-Оh, baby… я кохав тебе так світло…
-То й полишив… дарма… усе - мина…
Кричали сови…
дурман-зілля квітло…
І ми - цвіли!
Як ми цвіли в той час…
Як степ горів десь поміж наших кроків…
-Ті трави досі пам”ятають нас,
Хоч травам тим
вже понад сотні років…
-Волосся повінь…
Ягоди в руці…
Нам залишалось перейти екватор…
-І – потонули б… -там, на тій ріці
Нас видалив
невмілий модератор…
-То був лиш вихор…
Чуєш, Лелю, Лель…
Тіла порозкидав поміж ялини…
Той смерч… тепер ти мавка диких скель…
-Ти так і не пізнав
смаку малини…
…І найсолодший
Запах синіх трав.
…І стиглий сум, що птахом став у небі.
-Не я покинув… світ мене впіймав…
То світ мене забрав
у тебе…..... baby …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657459
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 06.04.2016
Втекли часи Мерлінів та Артурів,
Джульєти зникли навіки сліди...
Нас розділили кілометри мурів,
Нас об'єднали присмаки дощів...
Буває гірко, а буває смачно -
Так руку виставляємо на двір...
А вдома сіро - ми погоді вдячні...
Реальність? Чи один із сотні снів?
І лицарі свій кодекс поміняли,
Та дехто у дворяни перейшов...
То вже не лицар... Він є маргіналом...
Лиш гроші грають роль і більш ніщо...
Таких, як я, живе не одна сотня...
Таких, як я, суспільство лиш мина...
Таких, як я, стирають в прах і попіл,
А також наживаються дотла...
Тож довіряй потрібним адресатам,
Які у Темній Вежі проросли...
Для нас і завтра може не настати -
Культури, що живе на самоті...
29.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655642
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 06.04.2016
Ты, среди прочих выделяла
И отмечала... просто взглядом.
Мне приближаться позволяла,
И постоять немного рядом.
Ты позволяла мне любить,
Но,… не тебя, лишь отражение.
Себе позволил я забыть
Твои слова и губ презрение.
Сейчас тебя не узнаю,
Ты изменилась? Чуть добрее?
Нас мудрость лечит на краю
Таблеткой по рецепту время.
Застывший взгляд, молчанье губ
Обиды складками морщинок.
Тот, метроном, довольно груб
Ты наказание «мущинок».
Ты не забыла? Так звала
Сердца, разбитые у ног.
Но, слава Богу, прогнала
Того,кто разглядеть коварство смог.
Ты не любила, позволяла
Нам пить, с отравою, вино.
Но время шло, а ты не знала
Что в нем коварство рождено.
Ты, позволяла мне любить
Но, не себя, а лишь движенье.
А я... себе позволил жить,
Забыв в зерцалах отраженье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657628
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
...прошу вибачення у авторів, які професійно займаються перекладами.
В моєму випадку це - не переклад... Навіть не переспів:).. передзвін і
відлуння - щось таке.
Колись.................
Дороге,як пам\'ять:)
To A False Friend (Thomas Hood )
Our hands have met, but not our hearts;
Our hands will never meet again.
Friends, if we have ever been,
Friends we cannot now remain:
I only know I loved you once,
I only know I loved in vain;
Our hands have met, but not our hearts;
Our hands will never meet again!
Наші руки зустрілись, серця розминулись в дорозі.
І ніколи уже не зігріти долоні долоню.
Ми не зможемо жити на світі під іменем \"друзі\" -
наша зірка повільно в печальному небі холоне...
Не потрібні душі цих фальшивих чуттів діаманти.
Тільки плаче душа, їх несправжність забути не в змозі...
Я любив Вас колись... Та любив безнадійно і марно.
Бо долоні зустрілись. Серця ж - розминулись в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657385
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
Держа́ва хворіє, країна – недужа́,
Донба́с – у крові, анексо́вано Кри́м.
Російські війська́ Україну паплю́жать,
А ми́ зволіка́єм: «Не гря́нув ще грім».
Як у́ лихома́нці, курс гри́вні стриба́є,
І гіпертонія пода́тків росте́.
Цін ка́рдіогра́ма до сте́лі сяга́є,
Пита́ння свідо́мості – те́ж не просте́.
Брехне́ю зара́жені всі бюрокра́ти
держа́вний бюдже́т роз’їдають Глисти́
І знов ожиріння серде́ць в депута́тів -
Росту́ть їх раху́нки, як тіло кісти́.
Аго́в, лікарі! А де ж ви́ причаїлись?
Чому́ не ліку́єте зе́млю батьків?
Чому́ від наро́ду свого́ відхрести́лись,
Нато́мість пусти́вши в коша́ру вовків?
Чому, мов щурі, поховались по но́рах
Назвавши себе пастуха́ми ове́ць?
Вовки́ роздирають ота́ру по го́рах,
Та це́ не торка́ється ва́ших серде́ць.
Ви правди не кажете зло́діям в о́чі,
Хаба́рник про пе́кло нічого не чу́в,
Бо Господу церква служити не хо́че,
Пророк - голос Істини зо́всім забу́в.
Як ті фарисеї, за букву вчепи́лись,
А Слово Святе зодягли в формалізм.
Недба́лістю, замість води, охрести́лись,
Байдужістю спровокува́ли сади́зм.
Пора одягну́тись у білі хала́ти:
Це - відповіда́льність за вла́сний наро́д.
Почніть милосе́рдям його лікува́ти,
Стерильним тампоном закри́вши свій ро́т.
25.04.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577002
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 04.04.2016
Ви пишете вірші про вічну любов,
А цвяхи брутально вбиваєте в тіло.
Не здатна спинити цю лють навіть кров
І муки страждань, що пронизують жили.
Упевнено молот працює в руках –
Аж м’язи тріщать у розп’ятому тілі!
А слово «любов» майорить у віршах:
Здається, у автора виросли крила.
Чом серце твоє так безжально черстве?
Чому воно болю чужого не чує?
І чом так повсюди жорстокість росте,
А мертва поезія це не лікує?
Якби твоє слово тобою жило,
Воно би почуло приглушений стогін,
І серцю твоєму вже б розповіло,
Як боляче ранить лукавий той слоган.
9.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598564
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 04.04.2016
Мне, как и Вам, бывает больно.
Я, как и Вы, порой грущу
Заложник времени, что вольно иль невольно,
Отсчет веду и на судьбу ропщу.
Я спорю с нею,… больно ты строптива
И не спросясь, ты выбрала меня.
Толкнула в бок и подмигнув игриво
Швырнула в омут, будто бы шутя.
Швырнула в омут, в воды стылой речки
Плыви, как хочешь, не живи в обманах.
Не выплывешь,… тебе поставлю свечку
Но ведь живу, хотя и боли в ранах.
И вроде бы, не видно, но болят.
Бинты,… присохшие, мне отдирают с кожей.
Когда неправду мне глаза галдят,
И врут… с ухмылкой на небритой роже.
Иные времена, иные нравы
Я слышу речи,… к черту, все же те.
Купаются в лучах продажной славы
Кто брошен в откуп купленной судьбе.
Мне, как и Вам, бывает больно.
Я, как и Вы, порой грущу
Заложник времени, что вольно иль невольно,
Отсчет веду и на судьбу ропщу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656947
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Ну от і все…Приїхали…Злізайте,
Щоб не скакати потім на ходу.
Про власні обіцянки нагадайте,
Чи Вам не сором за таку ганьбу?
Стаття у Таймс відкрито закликає
Корупцію здолати у верхах,
На бездіяльність влади нарікає,
На злодіїв й болото на місцях!
А Вам все байдуже? Одні відмовки!
Про ворогів і про брудну війну,
Про злих писак й замовні заголовки?
Дарма, всім видно істину одну:
НІЧОГО не змінилось в Україні,
Як крали можновладці, так й крадуть!
У кабінетах ті ж лишились тіні
І олігархи й далі все гребуть!
Ніхто вже не сприймає слів порожніх:
Ні США, ні МВФ, а ні ЄС!
Немає виконання карт дорожніх,
Є лиш хапуги, злидні і регрес!
Країна на межі! На краю вирви!
Пора зробити вирішальний крок:
Або з ганьбою полетіти в прірву,
Або прийняти гідності урок…
Слава Україні! Кіндрат & Корінь. 03.04.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656964
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Знову стану твоїм я дощем,
Тим дощем, що краплини мов сльози,
Із душі змию біль твій та щем-
Твого серця торкнулися грози.
Мої грози- кохання й тепла,
В них промокнемо вдвох із тобою,
Наша вірність туди нас несла,
Де твій подих кружляв наді мною.
Вигравалася музика в такт:
Подих твій із дощем- одне ціле,
Де кохання й любов, не антракт,
Де веселка- не чорне та біле.
Ми згубились в життя кольорах:
Дві краплини- дощі наші й грози,
Дві душі розчинились в медах,
Де життя нам писало прогнози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656920
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Напилися сонця вишні –
Манить око блиск –
Не червоні – темні, пишні,
З листям обнялись.
Росяні пили нектари
З запахом вина,
Сірий бавив їх світанок,
Цілував щодня.
Засміються вишні в жменях
Сонечку ще раз,
А пізніше і до мене
У зимовий час,
Як наливки в кришталеві
Келихи наллю,
Сонця променем сталевим
Задзвеніть звелю.
22.06.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656724
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Мілярди давно у офшорах,
15 млн. землі, як труна…
Ковтнула ординська обжора,
Годує.., - своїх Сатана.
Мільярди із жил бурштинових,
А з лісу уже й потрохи…
Течуть у кармани ж.дові,
Як в пропасть з долини струмки.
Що ж лишиться нашим онукам?
Хто житиме в нашій землі…
Всі випили соки катюги,
Поржавіли в стрісі шаблі.
Прокиньтесь козацькії діти,
Онуки безвольних, раби…
Забули дідів заповіти,
Покору здійміть на диби.
Навкруг все неначе поснуло,
Замовкли гаями птахи…
Немовби Вкраїни й не було,
Покинули навіть Боги.
Чекають бандури й трембіти,
У затінку болю й журби…
Що, маємо в пеклі згоріти?
Лаштуймо чужинцям гроби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656853
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1CWZKXZc_8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AqspuXjWyGo[/youtube]
-
Коли погода й настрій одне ціле,
То я спішу в людський коловорот.
І швидко все зникає наболіле,
Життя приймає інший поворот.
Десь губляться проблеми, що гнітили.
Вітрами гнані, зникли тепер геть.
І десь беруться знову нові сили,
Що душу повнять вірою ущерть.
На все дивлюся іншими очима:
Усмішки тоді вчуся помічать.
А тихий шепіт вітру за плечима,
Навчить у серці радість відчувать.
І я тоді спішу назустріч сонцю.
Там промені назустріч струменять.
І мало світу того, що в віконці,
Так хочеться весь світ тоді обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656866
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Люблю ранкові блавати неба,
Птахів крилатих потішний спів,
Подуви вітру. І що ще треба,
Що треба людству, щоб день розцвів?
Любові щіпку, усмішки крайчик,
Прозору ясність після дощів
І щоб заплигав від сонця зайчик,
Землі торкнувся і струн душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656830
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Найперше – докоряй собі.
Умій себе в собі збагнути.
Безмежно довіряй судьбі
й навчися скрізь собою бути.
І не надійся при грозі
на блискавичні переміни,
лиш направляй зусилля всі
на справи праведні уміло.
До себе, брате, обернись,
себе спитай відверто й вільно,
чи борешся, чи зупинивсь?
Що ти зробив для України?
Не ради слави й нагород
розпочинай яскраве дійство.
Йди до людей, єднай народ,
оздоровляй себе й суспільство.
В громади праведність повір,
бо владі вірити – наївно.
Щоб раєм став твій рідний двір –
живи і мисли українно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Лягають легко
ноти на поля.
Сьогодні – все… на завтра - що зоставиш?
Імпресія двох струн. Двох струн… а я –
лише одна
з твоїх фатальних клавіш.
Сонато світла…
Місячне ессе…
Мелодіє, моя найглибша сповідь.
Хрест найсолодший… ти – мій хрест… і все,
все сталось,
коли нас накрила повінь.
Бентежно.
Так приречено.Нехай.
Палають маки. Снить на струнах іній.
Світ біля ніг твоїх… ридай… Ридай!
Ридай,
магічна скрипко Паганіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655902
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q1wqEOmgJdw[/youtube]
Вільний вітер гуляє у полі.
Припада до берізки грудьми.
Одинокий, така в нього доля.
Зна:буває таке й між людьми.
Ніжно гладить березові віти.
Чом же плаче берізка, не зна.
Може, теж сиротина в цім світі?
І до себе крильми пригорта.
А березовий сік - її сльози.
Краять душу безрідну, сумну.
Зупинити їх просто невзмозі:
Нескінченна ріка... не до сну.
Колискову співа серед ночі,
Годі плакать, ну досить, сестрице.
Закривай свої світлії очі.
Ти біленька, моя лебедице.
Бачиш, вже журавлі прилетіли,
Швидко весну розбудить їх крик.
Он, як хмарка, вгорі забілили...
(То не сльози були, гіркий сік...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654991
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 28.03.2016
[color="#ee00ff"] [i]Собі, коханому, з почуттям гумору...)))[/color]
[youtube]https://youtu.be/k7ZuKCeQ1bY[/youtube]
[i][b][color="#269454"]Березовим соком зустріла природа
Холодний той марець … Та істину п’є
Люба соковина – й травина, й порода,
Бо так повелося… Бо так воно є…
Одне відмирає, а інше приходить –
Такий у житті собі круговорот…
Як вигідно людям, так робить природа:
Вона не жаліє для нас тих щедрот!
Прикметним є те, щоб було все навзаєм:
Що взяв у природи – в стократ... доклади!
Не збіднюй природу і душу в тім плаї –
Примножуй багатства, росин не кради!
Березовим соком втішається людство –
Своє благоденство по крапелькам п’є,
Трапляється все ж серед нас і паскудство,
Коли один одному жить не дає…
Така парадигма розходиться з Богом –
У нього для кожного все про запас:
Любов і покара, осу́д й допомога…
Закмітьте ж, о люди, твердий цей пасьянс![/color][/color][/b]
27.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654918
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Летять роки все дужче вдалеч,
Біжать, біжать, як поїзди.
Неначе в морі пароплави,
Пливуть кудись в чужі світи.
Там сніг чи дощик накрапає?
У царстві мороку й тіней...
Куди та стежечка ступає,
Ніхто не скаже нам про те.
Та що по тому любий брате,
Лишив ти в цьому світі слід.
Насіяв друже рути - м’яти,
Твої вірші, як малахіт.
У серце падають, як квіти,
Як мед солодкий з стільника.
Як у короні самоцвіти,
Весняна з повені ріка.
Дай Боже довго ще літати
Тобі, поете, у рядках.
Продовжуй свято дарувати,
Допоки ще тверда рука.
Улий нам ще води з криниці,
Хай голос твій звучить живий.
Лягає в строфи білолиці…
Роси ранкової налий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655017
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Коли весна одягне в листя віти,
І забуя конвалій ніжних квіт,
Полине аромат незримий звідти,
Замішаний вином з черемхи віт.
Озветься ліс тоді пташиним співом,
Що відчайдушно рай цей прославля,
Мов стоголосий хор і справа, й зліва,
І перші промені в ліс сонце посила.
Така гармонія і буйності, і звуків –
Неперевершений то ступінь є краси.
Його доповнює далекий дятла стукіт
І срібло в павутинні від роси.
27.02.13
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654507
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Подумай сам - чи ми іще живемо?
Чому наш дух живе лиш у піснях?
Чому померли, але ще не йдемо?
Чи спроба винищити нас - це крах?
Де перевага? А де є недолік?
Заснули гори, ріки і шпилі,
Заснули сурми, роги, крики волі...
Заснули діти наші на землі...
Та ми прийшли з прийдешнього... Та й знаєм,
Що наша доля знищує наш рід...
Ми, як дерева, творимо у гаю
По колу заборонений наш плід...
Зійшлись в Женеві* смерті переплети,
А на смертях рождається життя...
Ось хто ми є... народжені гельвети...
Чиї слова підуть через літа...
* - Женевське озеро
23.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653965
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 25.03.2016
Кожушину спалив свою Дідух…
Розігріта парує рілля.
Від зими не лишилося й сліду,
Напилася удосталь земля.
Розкривайте заставні і вікна,
Предків Душі в господу пустіть.
Повертається віра правічна…
Якнайшвидше серденьку верніть.
Байстрюки її сучі украли,
Захлинулась в крові сирота.
У століттях сліди замітала,
Та не вбила проклята Орда.
З Великоднем Дажбожим Вкраїно.
У цей день знов воскресло життя.
Вірю також воскреснеш Країно,
Гордих предків незламне дитя.
Віднесуть ручаї срам в долину…
К чорту лине нехай у моря.
Хай покине мою Батьківщину.
В світ проснулася Мати моя.
Вже одходить борня ця одвічна,
Коли світло ховала пітьма
Й була знищена віра Магічна…
Її нищила церква - тюрма.
Яка ж довга та нічка трипільська,
Скільки ж випив народе мій сліз.
О, яка ж в тебе доля трагічна…
Що в курганах розкидана скрізь.
Предко - памні стоять величаво,
Підпираючи плечі громам.
Як ті вої з відкритим забралом
Тихий докір усім ворогам.
Не зрівняли вітри їх в століттях,
Розпростерті стоять… і нагі.
Перейшли в майбуття з лихоліття,
Не збороли їх юди лихі.
Світом світло у вічність ступає,
Життєтворне проснулось від сну.
Божич – Сонце із тьми воскресає,
Засіває з віків ярину.
Життєтворне зерно хай зростає,
Засвітився наш зоряний шлях.
Духів Роду Дажбог вже скликає,
Зачекались в далеких зірках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653696
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 24.03.2016
О, скільки в світ той відійшло...
Та слід твій не згубився.
Хоч 370 літ пройшло,
Коли ти народився.
Убили зрадники лихі…
Прислужники чужинські.
А скільки знищили в огні
Нас наймити ординські.
Не зникли юди на землі
У хаті розплодились.
Як паразити на стеблі
Бо… ми на те згодились.
Гетьмане Батьку наший, скло!
Куди ж ти був дивився.
Чому не вирізав те зло,
Недолі спричинився...
Що Кочубеї й Іскри злі,
Чужинські зайди підлі.
Сидять і досі у сідлі,
Й кінця тому не видно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653067
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 23.03.2016
О, мово моя ти русинська,
Батьківський мій теплий поріг.
Гірчиста сльоза материнська,
Що в серці своєму зберіг.
Як сонечко гріла в негоду,
Поїла у спрагу дощем.
Святий оберіг для народу,
Лягаєш в душі споришем.
Тебе солов’їна не зраджу,
Ти квітка в едемськім саду.
Як треба зіп’ю повну чашу
За тебе життя покладу.
Сопілко моя калинова,
Лебідонько біла свята.
Роса ти моя світанкова,
Вкраїни дівочі вуста.
Мойого народу колиска,
Ти трелі в гаю солов’я.
Моя не прочитана книжка,
Вкраїни розрада моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645864
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 23.03.2016
В нас Лесю й досі пам’ятають,
Дуби розказують про те…
Черемху Мавки поливають,
Бузок і ночами цвіте.
Веселки в нас жовтаво - сині,
Як килим в мами на стіні.
Віками вписані донині…
Лежать, як доля в полотні.
Лишилось чудо на Волині,
Буяє папороть в огні…
Русалки тішать ніч в Горині,
І більш ніде так на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652803
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 22.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
[i] Цей сон, цей сон мені щоночі сниться... [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився сон: немов зібрались вої
З ізраненої «градами» землі
Свій край своїми духом й тілом гоїть,
Бо потопав в пожежах та імлі.
Й осердям тих небачених пожарищ
Чомусь примарилась мені… Москва,
Уся в диму… Столицю ту хозарів
Заполонила нечисть і… братва.
Хоч то було уже не средньовіччя,
А наші – окультурені – часи,
Коли в Європі вже рішали віче,
Як жити далі… А не дикі пси!
Лиш там, в болоті, був ще осередок,
Де правили і дикість, і злоба́…
Які коржі, вареники із медом? –
Була у мороці й святенництві доба!
…Та вої ті уже були не в змозі
Пожежу й димовища погасить…
І ось вони – в зворотній вже дорозі,
Та дим просвітку не давав й на мить.
Той дим ще довго снився їм як привид,
Гуляв по краю скрізь – і вздовж, і вшир –
Було б немало ще і зла, і кривди,
Не будь їм глузд здоровий – поводир.
Розрадою був геніальний Месінг,
Що смерть для імператорів предрік…
Та самодура надзажартий пресинг
Імперії вкорочував час-вік…
…О, де тепер ти, наш Ніколо Тесла –
Владика і болідів, і орбіт?..
Аби тайга від леденіння скресла,
Не на тунгуса ціль метеорит!
І трісне враз украдена корона.
Впаде й некоронований тиран!
Що краще є від руської помони,
Щоб землю нашу згоїти від ран!
Звитяжців стрінем свіжим караваєм –
Й оновиться многостраждальний край...
На згарищі опал ми позбираєм
І зліпимо країну – сутній рай!
_____
…А я узву Ісусову молитву
Задля́ спасіння неповинних душ...
І водружу ще ноти на п’юпітри,
Щоб музиканти вдарили нам туш!
І заживуть у тім саду всі люди,
Де мир і злагода, та – не диктат…
Царів у нас ніколи вже не буде!
Й розквітне буйно Гетсиманський сад...[/color][/b]
21.03.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Скінчились, напевно, в країні бандити,
Хапуг і злодіїв в нас більше нема?
Раз стали суди патріотів садити,
Кидати за грати бійців задарма?
Собаки кремлівські шикують на волі,
Безкарно війну фінансують, скоти?!
Зате волонтерів по тюрмах доволі,
За правду про владу страждають брати!
Поки патріоти боронять Вітчизну,
Щурі-олігархи грабують бюджет!
Банкіри нам брешуть про гривню капризну,
Їм дружньо підспівує владний вертеп!
Штабні покривають брудну контрабанду,
В кабміні кришують тарифи на газ,
Ведуть прокурори бурштинові банди,
Суди випускають убивць на заказ!?
Прем”єр лугандонії пенсії платить,
Нацбанк московітам кредити дає?
Ви певні, що все це громада пробачить?
Чекайте, ще кожен одержить своє!
Не ваші продажні суди, а народні
За все з вас спитають, злодюги-пани!
З усіх, хто плюндрує Вкраїну сьогодні,
Знімає з нужденних останні штани!
Не буде пощади вам, підлі злодії!
За смерть і страждання відважних солдат,
За сльози сиріт! За розстріляні мрії!
Одержать своє і хапуга, і кат!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 22.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640030
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 15.03.2016
О, скільки можна ще терпіти,
Нести Скорботу у в очах.
Так можна зовсім скамяніти,
Пора убити хворь… в серцях!
За Бога в нас чужинський Демон
Той, що покірність шле і страх!
Отак брати ми і живемо…
Неначе дома ми… - в «гостях»!
Для них… будиночок на ПАЛІ...
На кручах сивого Дніпра.
А нам, поношені сандалі...
І крихти в юди... зі стола!
О, Характернику , проснися...
Буди нас всіх... Не рівен час!
Моя Украйно пробудися…
Згукай язичників... Тарас!
Вставайте , ладу наведіте…
Мою Украйну не діліть.
Як Матір рідну бережіте,
Від війн , розрухи і жахіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651573
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2016
[i] [b] [color="#bf0f0f"]Про головне...[/color]
[b][/b][/b][/i]
[i][b][color="#1525b0"]Нам восьме березня не треба,
Ти кожний день в душі живеш,
Далека, тепла моя Гебо,-
За сто земель – а обіймеш,
Притулишся гарячим тілом,-
І губи в губи – лоскіт вій,-
Усе заграло, обімліло,
Не мліє лише хід подій!..
Бо цілувати ти умієш…
Збиваєш подих…В скроні - кров…
Ось дотик…Ще… Диханням вієш,-
Цілунки!..Руки...Очі!..Знов!..
Вже захмелілі – п’єм кохання…
Тіла тріпочуть… Стогін…Пік!!.
І тихий шепіт… І зізнання…
Де ж Купідон?.. Немає… Зник…
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651157
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
От навіщо мені ці вірші?!
Пишні клятви? Чудні слова?
Хочу тільки, щоб став ти ближчим
й обійняв.... Глянь же, ось де - я.
Тут стою... Бач, проста, невміла,
(не богиня, не ангел), лиш
вся закохана, несмілива...
Просто тихо мене поклич!
Припаду. Упаду! Зомлію....
Ненаситна, прийму я все:
і турботу, і біль - зітліє
у коханні жаркому. Ще
влий у серце, не бійся втоми!
Не тривожся, що змучиш. Ніч
огортає... Я ж вперто знову
шлю до тебе любов, навстріч.
Та сильніший в тобі Поет
від коханця. Земних утіх
не приймає сумний естет....
Не врятує й мій оберіг,
бо не муза я. Ох, не Муза!
Так натхення знайти й не зміг...
Ти ж - високий Сонет, я - проза,
а Любов - мій невільний гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651112
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZX4jdzu3YQ
[/youtube]
Розлогий степ, трава по пояс.
І де-не-де мачок цвіте.
Десь поряд чуть зозулі голос.
Весна всміхаєтьтся, іде.
Знов накрапає сивий дощик,
Фарбує листя в діамант.
А до душі приємний дотик,
Усмішки ніжної гарант.
Я не питатиму в зозулі,
Чи долю щедру маю я,
Бо знаю все я про минуле,
А те, що буде, то брехня.
Бо я біжу назустріч сонцю,
Вдихаю пахощі трави.
І бачу вже на горизонті
Заграви давньої мети:
Любов, що має запах квітів,
Ввібрала крапельки роси,
(Вона для серця краще ліків).
Неси мене у світ краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650742
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Тулиться ніч простирадлом чоренним до шиб,
Зорі над містом заснулим горять смолоскипами.
Ти - характерник? (тихцем зазирнула углиб,
в нетрі очей, де спокусливі вогники нипають).
Вечір нас двох на сеанс зорепаду привів...
Музика! чуєш? - і щастя закутує ритмами.
Вільний, як степ, а близький мені, начебто Львів -
(галицький герб на козацькій душі твоїй витканий?)
Як же без голосу мужнього? як же це - без?
Ніжність і спокій, натхнення шалене п'ю квартами.
Сили землі! О незвідані сили небес!
А чи направду такої крилатості варта я?
Ти - характерник! властитель нескорених веж!
...Ранок хмаринами вкрив соромливо- багряними...
Завтра укотре на крилах мене занесеш
В кола сакральні та в обшири понад курганами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650560
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016
Цей день повний смутку, ганьби і образи,
В ці дні був убитий… останній наш князь.
Вставайте Тернопіль,Чернігів, Черкаси,
Пора змити кров’ю приниження грязь.
На кручі Дніпрові зійди Святославе,
Надія вмирає, наш князю зійди!
Проснись Україно і ти златоглаве,
І славу і волю свою возроди.
Для чого нам ще одна жертва Христова,
Надія вмирає , доньку не втрачай.
Вставай Україно… від Криму до Львова,
Щоб зовсім не висох живильний ручай.
Вбієнних чужинцями всіх пригадаєм,
Поетів знищенних в Тарасові дні.
За все ми вас гади, іуди спитаєм.
Уже заспівали… на кручах півні…!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650174
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
І скільки не тікай від себе,
Вертаєш на початок знов!
Чому в душі живе потреба,
Щоб там пекла вогнем любов?
Тоді сплітаються у рими
Буденні фрази і слова,
І щось незвідано-незриме
У серці піснею співа...
Серед римованості літер
Думки сховались, мрії, сни...
Шумить стокриллям в грудях вітер,
Що підіймає з мілини!
І ти здіймаєшся над світом -
Живеш в реальності і в снах!..
Летиш наввипередки з вітром:
Ти вже не ти, а вільний птах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643721
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 08.03.2016
«О, небо - ветеран в одних обносках,
Ти служиш нам уже п’ять тисяч літ,
Заплати хмар стирчать із дір сирітських,
Та сонце - орден, знак твої побід.»
(Гійом Аполлінер)
А може це все було не зі мною? Може це все приснилось мені? Може це зовсім не я піднімав взвод в атаку з ручним кулеметом в руках? Може це не я вів вогонь з мінометів у морозний грудневий день і накрив роту сепаратистів? Може це не мені серед розбитих окопів і бліндажів на вогневій комбат вручив погони капітана і сказав: «На, можеш тепер їх носити, ти маєш на це повне право!» Може це не я брав на приціл крупнокаліберного кулемета живі рухомі мішені і бачив як вони падають, падають і падають у високу траву? Може це не я вів взвод крізь ранковий туман на схід, на зустріч сонцю, що сходило над степом, на схід, таки на схід, у вир вогню і смерті? Може це не я роздивлявся пагорби на видноколі перш ніж дати батареї команду «вогонь»? Може то не я грів замерзлі руки в бліндажі біля буржуйки слухаючи розповіді старого фермера у солдатському однострої про зерно і мед, про земельку і бджіл? Може це не я читав солдатам вірші Кіплінга під звуки канонади? Може те відбулось в якомусь іншому, уявному світі? Може то не я забивав підривники і вишибні заряди в міни молотком і шматками дерева, бо інакше вони не лізли, і думав: зараз ми всі станемо космонавтами, зараз це все вибухне і ми полетимо в нескінченність? Може то не я милувався весняними квітами, що зацвіли біля бліндажів, вдихав аромат степу, що весь зацвів молочаєм і читав в перервах між обстрілами Дікенса і Достоєвського? Може то не я писав вірші у записник на ящику з-під снарядів і думав, що земля м’яка, сипка і запашна, і що судилось лягти під цю траву і не жаль? Може то не мені вітер колов в обличчя сніжинками-голками і не я наказував причепити гаубицю до «шишарика»? І зовсім не мені комбат казав, що він мене туди не посилає, але треба їхати, бо це наказ, і я думав, що ніхто не повернеться, ні я ні мої солдати? Може це справді було не зі мною? З кимось іншим, з якимось диваком, що носив плямисту зелену одежу, погони з чотирма зірочками, голив голову бритвою, філософствував про те, що смерті не буває, що всі ми вічні і чистив міномети соляркою? Я би повірив, що це було не зі мною, що це несправжні спогади... Але біженці, що живуть в моєму домі, але пес з вічно сумними очима, якого взяли з собою біженці з моєї териконової Еллади, що зазирає щодня в мої очі і запитує без слів: «Як же так? Нас вигнали з нашого дому, з нашого рідної хати, і ми ось так - тепер вічні неприкаяні волоцюги будемо тинятися по світах?» І фотографія діда, і усвідомлення того, що у свій рідний край я більше ніколи не приїду, бо нема куди, бо там не лишилось навіть руїн, бо там хазяйнують бандити й садисти, з якими не може бути ніякої спільної мови, що мій рідний край окупований, і мрія визволити його наразі лишається мрією... І що все лишається у спогадах - тільки у спогадах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
[i] …Якось так склалося, що більшовики на чолі з
відомими Генсеками попереду Шевченківських
днів водрузили начебто наше, але не наше свято
начебто коханих жінок… Грянула Декомунізація –
і обдурених стало значно менше… Багато людей
вже не визнають 8-ме березня своїм святом. Але
уСТАЛЕНі стереотипи у декого все ще домінують…
[youtube]https://youtu.be/fd56_lLVAF0[/youtube]
[b][color="#b20acc"]Оце так видала, Ликеро!
Любити б треба за життя,
А не тоді, як атмосфера
Твоє зустріла каяття!
Іще б Його лунало слово
Для тебе, грішна, і для нас...
Ще б скільки правди зміг би мовить
Неперевершений Тарас!..
…Так, вже покаялась Ликера.
А ви, совдепівці? А ви?..
Чужі у нас ще геральде́ри,
Чужих релігій коругви́…
Й святкуємо чужинське свято –
Іннесок, Крупських, Pоз і Клар…**
І віримо в олжу ми свято,
Бо го́лови – отой товар! –
Киплять бовванами чужими,
Знехаявши украй своє!..
Й проходить роки наші мимо,
Й живемо о́маць – де ми є?
Свого ж, о люди, не цуратись –
Заповідав для нас Тарас!
Оту чужинську хвору на́пасть
Скандзюбимо ми, браття, враз!
Вже наші милії Ликери
Долають пройдену раз путь:
Свої серця не для химери –
На плаху злагоди несуть…[/color][/b]
07.03.2016
_________
*Читаючи вірш Ірини Лівобережної:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
**Йдеться про відомих поплічниць Леніна.
До відома: Крім СPCP, свято було оголошено
державним в Анголі, Буркіна-Фасо, Гвінеї-Бісау,
Камбоджі, Китаї, Конго (свято конголезьких жінок),
Лаосі, Македонії, Монголії, Непалі, Північній Кореї та Уганді.
Ось так, панове европейці! Така кумпанійка...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649531
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
«Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?»
Т.Г. Шевченко
Він мріяв привести до хати
Свою дружину-оберіг.
Удвох укупочці кохатись,
Ще й діточок почути сміх.
Не знав, що ледве він за двері,
Вона уже з коханцем вдвох.
Поставу, вроду дав Ликері,
Та вірності – не дав їй Бог.
Тоді він вирішив - спалити
Дарунки. Гроші і ключі
Забрати. Спогади втопити…
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
Звела невірна у могилу…
Душ – не лікують лікарі.
Та хто, як чорна чайка, квилить,
Там, на Тарасовій горі?
«Це я прийшла, твоя Ликера!»
Дніпро під кручею – мовчить.
Лише тополя срібнопера
Від вітру сивого шумить…
…Душа здіймається, мов віти,
Коли твоя, коли люблю…
Зберу у серці самоцвіти
І жодний спомин не спалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=fRaIQK__UXE
[/youtube]
І сонце сходило в безодні…
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр Олесь
----------------------------------------------
Якщо колись відчую: полюбила,
Спахне на небі знов ясна зоря.
Зроблю, щоби не тліла, а горіла.
Проміння, щоб ясніші янтаря.
І душу ніжним вогником, щоб гріла.
Щоб не пустий душі був оцей зліт.
Ясніше всіх на небі, щоб зоріла.
Як квітка весняна, як первоцвіт.
Від погляду мурашки, щоб по тілу.
І знову захотілося так жить.
І цю любов, нехай вже запізнілу...
Я зможу дорожити кожну мить.
Повірю в того, хто в моєму серці,
Відчувши, дотик рідної душі.
І разом ми підемо по веселці,
Що теплі дарували нам дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649370
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
[i] Б е р е г и н я м...
[youtube]https://youtu.be/T1q9DiU8F-E[/youtube]
[b][color="#8e15a6"]Коли тебе нема,
здається, дишу я,
xоча споквола, та
упевнено вмираю…
І замість шкіри –
вже луската *чешуя*...
І море без русалки –
берегині раю.
Скраю…
Відтак мені як тигру
все ж миліша суша –
блаженства вийти із води
сухим немало:
ти дивишся на мене
так (коритись мушу!),
немов я спраглий кіт,
а ти котяче сало….
Мало…[/color][/b]
06.03.2016[/i]
Фото - звісно, не автора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649227
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Весна, - мелодія душі…
Як квітка бездоганна.
Як під порогом спориші…
У небесах Нірвана.
Весна, - то диворіст
трави…
Бурхливий і спонтанний.
В яру долинах шум води…
То клич безперестанний.
Весна, - то магія жінок…
У бурштині перлина.
В діброві дивоспів пташок…
Як дівчина невинна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649013
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
«Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?»
(Леся Українка)
Та люди, люди! Людолови!
Марнують час в смішній юдолі.
Продали все… себе та волю
Оті манкурти безголові.
Усе вирують та гадають,
Чи б’ється в жилах кров руда.
Самі не відають, не знають
Що замість крові в них вода.
Що, на кістки, ще є потреба
Що,… вже, кістки давно товар.
Що нами… тільки звір ще греба,
Та править нами зло, як цар.
А ми, оті,нам кров... вода.
Ми,.. все чекаємо месію,
Та на майданах ніч темна
Та по за спиною свавілля.
Покрали волю, лиш для себе…
Потягли все на цвитар клуші.
Моя країна їм ще треба,
Бо,… ще не всі продали душі.
Дивіться люди! Кров блакитна!
Та тільки в тих, хто не продався
Біліють кістки серед степу
Хто впав та більше не піднявся.
Херсон
03.03.16
11-25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648625
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
[i]О.Ольжичу[/i]
Сперте небо в кулак. Недосяжність мети
заперечать наближень ознаки.
Нам би відчаю сиву межу перейти,
нам би нашу вернути Ітаку.
Ще уразить диктатора праведний меч,-
меч іржею, не золотом критий.
Буде пря, буде дим, будуть знаки предтеч,
будуть янголи маршем ходити.
Хай мереживо слів заплітає павук,
коїть замах на тишу вельможну,
присягнемо на вірність ми потиском рук
у годину, як замах, тривожну.
Без печаток і штампів ця клятва жива,
доки руки й вуста не холодні,
доки кола пускають жбурнуті слова
по знімілому плесу безодні.
А коли охолонуть – крилатий поет,
що небесну зоткав павутину,
іх зустріне, відклавши на мить арбалет,
у тривожну, як замах, годину.
07.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646638
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
«Якщо нема на землі надії -
То все прах.»
(Зінаїда Гіпіус)
Я йшов містом і бачив дощ:
Відкривав очі - двері сутінок
Крізь мої дні і дороги прощ
Доброму мокрому гостю,
Що лапами-краплями в душу...
Байдуже - я йшов містом,
Яким блукати роками мушу:
З важкими будинками -
Мокрими як і сірі очі дня. Поволі
Все постаріло у сірості-старості,
Перехожі і далі грають нудні ролі,
Навіть знайомий жебрак,
Що звик у перехожих канючити
Між землею і небом, просить, однак
Кавалки істини, а не шматки металу
Круглої форми - і той постарів:
Душею подертою, як стара торба
Епох паротягів та оливних днів,
І тілом - цитатою з книги Дарвіна.
Це так чудово: дощ бачити.
Не відчувати - як книгу гортати.
Його холодні шматки шкірою,
«Ківш пшениці за динарія» - мірою:
Наче ляпаси злого місяця лютого,
А бачити: очима-вікнами в потойбіччя.
Якби мені хтось пояснив - навіщо,
Якби хтось сказав - для чого,
Якби хтось знав - чому...
А тим часом дощ - в очі - краплями,
По щоках - ляпасами, на чоло - холодом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645078
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Воняє лоєм пейсів фарс,
В Печерах бреше Козопас.
У Зраді вир скипів й затих,
Скінчилась лавка запасних.
Веде нас знову в нікуда…
Паскуда виблякла руда.
В руках скрижаль чужак тримає…
Вже «божих» діток не хватає.
Та знають юди, що робити,
Весь світ навчилися дурити.
І знов купив масковский дяк
За срібнячки договорняк.
Та ба, скипіла кров Дніпра...
Відповісти прийшла пора.
Прозрів обдурений народ,
Тож не мине вас ешафот.
Дістали вже розводнячки,
Вірьовка звита… слизнячки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644783
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 18.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DWJfMhSXpDM
[/youtube]
Із слів сплітаю я мереживо.
Тоненьке, ніжне полотно.
Торкаюсь душ я обережно,
Кого люблю давним давно.
Як павучок плету узори,
Вплітаю бусинки живі.
І мерехтливі теплі зорі,
Що позбираю у траві.
Я відігрію їх в долонях,
Скупаю в росах голубих.
Іще дзвіночки, хай продзвонять,
Що вас люблю я, друзі, всіх.
За те, що завжди ви зі мною,
Що дарували мені сміх.
І сум проходив стороною...
За доброту люблю вас всіх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644058
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 18.02.2016
перини тоншають неторканих снігів,
блакитне тіло вдягнене в туман,
ти від зими ще не прокинулась зовсім,
здіймаєсь важко виснажений стан
ласкаві пальці сонячного князя
пірнають в локони, розпалюють вуста,
від струму дотиків спадає сон відразу,
і твоє дихання із пульсом ожива
і ти вже сповнене пролитим світлом плесо,
любов'ю плавиться шовкова глибина,
підперли дах колони - три берези,
по теплім камені оркестр веде весна
до тебе музика іде, немов на сповідь,
щоб в звуках чистих відмолить гріхи
епох... багато сліз...і ти вже повінь,
тобі тісні занадто власні береги
змиваєш кров зеленою водою,
по хвилях трав пливуть вітрила хат,
вертаєш вічно, все нова собою,
і огортаєш чорногірський Арарат
і на вершину ти злтіаєш едельвейсом:
'Поглянь на мене, Сонце, я твоя"
і тріумфуєш над руїнами, воскресла,
моя блакитно-сонячна земля
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644178
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016
Оплот останній рідна наша мова,
Я вірю браття скоро оживе.
Все відійте чужинське, як полова
Уже в Дніпрі лебедик наш пливе.
Назвемо вулиці, героями Майдану,
І тих, що не повернуться з війни.
Синам своїм засвідчимо пошану,
Прополем вщерть юдейські буряни.
Проспекти будуть милозвуч лунати,
Свою відновим пам'ять ми вкотре.
І оживе свята земля Аратти,
Держава наша вічна й не помре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643660
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 16.02.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Ви бачили, як квітка розцвітає,
До сонця простягає пелюстки?
Як ранок прокидається...світає,
То щастя значить мали у житті.
Ти можеш відчувати запах м"яти,
Хвилює ніжна пісня солов"я,
То можу я упевнено сказати:
Не може в такім серці бути зла.
Ти бачиш світ навколо кольоровим,
І здатен дарувать своє тепло,
То ти живеш тоді життям здоровим.
Вважай, що у житті тобі везло.
Коли хвилюють маки серед степу,
То значить не черства твоя душа.
А спраглому даси води у спеку,
Не з"їсть ніколи душу цю іржа.
З такими легко йти, тримать за руку.
Чужу біду приймають, як свою.
Такі ми вчинки приймем за науку.
Подякуєм за Людяність твою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643824
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 12.02.2016
Сторінку ще одну перегортаю
Революційного і непростого дня,
Де небезпека над людьми витає,
Та спільна є мета у них – одна:
Змінити владу, ні, скоріш – систему,
Й суди прозоро б стали працювать,
Тільки тоді народ закриє тему,
Як перестануть на закон плювать
«Тітушки», « гопники» і міліціонери,
Чиновники, яких усюди рать,
Що виросли так швидко в мільйонери,
Навести лад в державі цій пора.
І думка ще одна щодня терзає,
Яка душа сховалась за щитом
У емвеесників? Та і для них стезя є –
К народу перейти – не буть «скотом».
Коли й тебе думки такі хвилюють
І у душі теж маєш свій Майдан,
Усіх не залякають, не вполюють –
Свою краплинку спротиву додай!
11.02.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643225
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2016
Рід древніх русів обновився...
То Велес вдарив по струні.
Ще Годунок один з’явився,
Як живчик променя в вікні.
Прийшло іще одне коліно...
До нас спустилося в цей світ.
Тож спи спокійно Україно,
Даждьбог приніс внуча з орбіт.
Дідусю дай внучатку долю...
Макоша люльку хай сплете.
В Сварога я йому вимолю,
Нехай недоля обійде.
Боги мої, хай ваша воля,
Очистить скверну і чуже.
Повіяв вільний вітер з поля,
У світ іде життя, нове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641482
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Сезон дощів
Спини в моїх очах,
Бо він ще й досі не знаходить цвіту,
Самотній птах… мій перелітний птах…
Коли в очах
моря усього світу…
Лише моря…
Туман дурман - трави
Сполошить душу без жалю і міри…
Пливуть мої дикунські острови
В термальних водах
повної зневіри…
Прийми такою…
Й зупини без слів,
Не відчиняй світів найвищу браму…
Бо вже змиває цей сезон дощів
Блаженні фрески
Сонячного храму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641501
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
«Хіба світ і натовп - не краще видовище,
до того ж безкоштовне, подібне до відомого
Піфагорівського торжища?»
(Григорій Сковорода)
Є місто зелене-смарагдове-квітковане:
Місто вусатих равликів-поспішайликів
З хатинками-мушлями розцяцькованими,
Листяними стінами-вулицями тонконоговими,
Стеблиновими, тимчасовими, звіробійними
Та мальвовими, запашними й живими.
Там час вимірюють мохом -
Швидкістю його росту,
Там пророкують і проповідують
Віщуни-слимаки слизосині словолипкі,
Там дощ-не-дощ - подія епохи,
Там мурашник - імперія - Олександра,
Мало не Македонського,
Там струмок лісовий Ніагарою
Тече невідому куди і невідомо звідки,
Там дерево досягає Космосу,
Калюжа хвилями океанськими
Колихає жабія-динозавра ненажерливого,
Там попелиці худобою, а муралі пастухами,
Там ніхто не відає, не знає й не здогадується,
Що зима прийде біла
Неминуча.
Як смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641517
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 04.02.2016
«На лисогір’ї
фігура.
Тиха вода...
.................
Ох ви, села заблукані
В нетрях Андалузії-туги!»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Чумацький Шлях - то Небесна ріка
В яку пірнаєш головою вниз
(Чи то вгору - бо там - серед рік Неба
Все так відносно.) Й пливеш -
Молоко зірок миє брудні ноги мої
(Скільки доріг стоптано, потоптано,
Пилюку хмарено - і все ногами,
І все босими - а там молоко,
Там ріка-галактика, там рукави-руки
Течії: несуть-несуть, Господи,
Ти для мене цю ріку без загати
Придумав - плинь, пливи, греби
Мий свою шкіру-панцир
Водою зірок. Як добре ось так -
Без човна, без вітрила, без стерна
І без лоцмана - того, що риба,
Того, що біля акули супутником,
Того, що нахлібник - зі стола пана,
А я пливу. Від того берега,
Де живе смерть стара недоречна
Надто сентиментальна й бридка
(Іноді чи зачасто). Пливу.
Круть мене ця вода - виром вихором.
Пливу - берегів і не треба
Пірнаю у Небесну ріку головою
У безодню виру зірок,
Миє Галактика те,
Що колись називалось «Я».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639717
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Мої посивілі роки,
Як лунь змальовані в пастелі.
Гойдає вітер на орелі,
Перегорнувши сторінки.
Сльота надворі і дощі,
Холодний вітер стука в двері.
Думки колючі, невеселі,
(Блукають колами в душі).
Але потрібно далі йти,
Обіч тривог перестороги.
Щоби не збитися в чертоги
До свого, фінішу дійти.
Уже підбились мої коні,
Нехай негода обмине.
Щоб завершить життя земне,
(Й спочити в Бога на порозі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 30.01.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
я пісок, тільки теплий пісок під твоїми ногами,
тихий свідок забав на прозорому лоні лагун,
загортаю тебе в свій сипучий та щільний пергамент,
зберігаю перелікк твоїх непотоплених шхун
захищаю тебе я собою, немов золотим оберегом,
шифри й шрифти твої не поглине підступний прибій,
а із крапель води, що стікають по спині та стегнах,
дистилюю парфум до нестями впізнаваний - твій
я твоє полотно і приймаю до серця всі твої узори,
і ще вчуся любить навіть ті, найхимерніші з них,
я до болю блідий, але текст твій - незламна опора,
без священних писань на руїни розпався б і зник
ми вже разом давно, вже й за обрієм часу корсари,
і зотліли кістки і пророків, і див, й мудреців,
що є вічність хтозна ? але час ми долаєм у парі,
і прозорість лагун в нас єднається з співом пісків
26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638886
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Я маю в серці те, що не вмирає...
Леся Українка.
------------------------------------------
Як добре мати в серці те, що не вмирає,
Тоді цвіте любов на зло вітрам.
І тих, хто втратив вже надію, зігріває.
Хай вічним буде цей Любові храм.
Нехай він буде повноводним, ніби річка.
Притягують барвисті береги..
Ніколи не розтане, ніби тонка свічка,
Як доля дарувала - збережи...
Вона не зна ніколи злості і вагання,
Не зрадить, не покине в важкий час.
Коли ми в розпачі, дарує сподівання,
Без зайвих пустих слів і без прикрас.
І хай рокам не знаєм ми давно вже ліку,
І скільки вже пройшло холодних зим,
Повіривши в Любов цю превелику,
Ти вічно серцем будеш молодим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637982
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
[i][u]Присвячую жертвам сталінських репресій.
На сьогодні названо число в 10млн. чоловік.[/u][/i]
Він один з десяти мільйонів,
Хто загублений без вини,
Бо режиму того закони
Гордих нищили без війни.
Він один з десяти мільйонів,
Хто хотів працювать і жить,
Щоб народу міцніла грона,
Та завадив цьому режим.
Він отой з десяти мільйонів,
Котрих жорна розтерли два,
І не мав собі оборони –
Чорні доль почались жнива.
Він один з десяти мільйонів,
Хто нахиленим жить не вмів…
По таких не дзвонили дзвони,
Й світ, дізнавшися, онімів…
Він отой з десяти мільйонів,
Хто важкий собі вибрав хрест –
Жертва нелюдів у погонах,
Котрих викохав Маніфест…*
Він один з десяти мільйонів,
Хто за правду, людей стояв
І не заздрив чужій короні, –
Думка й воля на все своя.
Він отой з десяти мільйонів,
Північ хто і глухий Сибір
Розбудовував. На долонях
Мозолі лиш здобув собі.
Врешті, вирвалася з полону
Правда, Божа, свята, гірка…
Правда жертв десяти мільйонів
Теплим воском... в серця стіка…
13.01.2016.
Маніфест* - мається на увазі Маніфест Комуністичної партії я програмний документ.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635569
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 21.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=McssROoJ9sk [/youtube]
"В кожній людині сонце, тільки
дозвольте йому світити" (Сократ)
------------------------------------
Тільки ранок настане, посіріє навколо,
Пригорнуся до тебе і тихенько скажу:
Я люблю тебе, любий, як нікого й ніколи,
Цю любов, як дарунок, я її бережу.
Я тебе обіймаю, це для мене приємно.
Відчуваю, що сонце в твоїм серці живе.
Знаю точно, що любов в нас з тобою взаємна,
Тож гармонію й щастя у житті надає.
Обіймаю і друзів тих, хто близько й далеко.
Я вас всіх поважаю і за вірність люблю.
Хай живеться і любиться у житті вам всім легко.
Свою ніжність, повагу вам в серця переллю.
Я вас всіх обнімаю, знаю дружбі ціну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637453
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Ты для меня молчанье слов
Твоё дыхание средь ночи
Вся нежность рук твоих, оков
И сонный взгляд и дивны очи.
Припухлость губ, полуулыбка,
Чуть озорной смущенный взгляд
Еще люблю твою ошибку
Чуть-чуть приспущенный наряд.
Когда грозишь за дерзость взгляда,
За вольность рук, и жар дыханья,
Когда шепчу «Моя наяда».
Я не приемлю расстоянья.
Мы рвём в лоскутья километры,
Нам провода гудят с обидой.
Мы не герои, просто жертвы
Злых пересудов, чьих-то видов.
Так кто же ты? Злой озорник
Причуда ночи, призрак страсти.
Мой непогашенный ночник,
Ты королева с жаждой власти.
Ты так властительна державно
И награждаешь только лаской.
Твою награду к изголовью
Кладу смущенно и с опаской.
Херсон
20.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637436
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Моя Україно, Лебідко – Лелеко,
Чому ти Матусю, від горя темніш?
То коні понесли мій сину, далеко…
Згорьовану долю у зоряну ніч!
У Дикому полі сичі завивають…
То вийшли диявола слуги з пітьми.
Матусі діток своїх слізьми вмивають…
Чужинці «читають»… ординські псалми!
Тому я і досі там сину в «неволі»…
Заради онуків пішла я туди.
Десь там серед зорей в небесному колі...
ВІдшукую пращурів наших сліди!
Голодна і боса,немаючи долі...
У Нашого Бога розради прошу.
Вимолюю волю й звитяги схололі…
Роси для Донбасу й для Криму дощу!
Як птаха, я дітки злетіла на прощу…
Для вас мої рідні кровинки, для вас.
Щоб встали синочки на нашу Всенощну...
Щоби наших предків вогонь не погас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636000
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
нам би трішки свободи - втекти із новітніх колоній,
розірвать павутинні мережі щоденних рутин,
і у пори вбирать смак дорожній вологих мусонів,
і буденний клубок розгорнути в легенд серпантин
кілька крапель кохання - згубитись у сельві тропічній,
у легені надихати ніжність і силу рослин,
і мандрах важких помагати нести днів наплічник,
і вивчать амазонське русло по рельєфах спини
і шматочок добра - залатати озонові діри,
в лихоманці планету надій молоком напувать,
шви накласти усім, що поранені лезом зневіри,
дух на рівень людський із темнот самолюбства піднять
тільки трішки цих див - і безмірність душевна кордони
поміж нас розмета, до космічних прорветься вершин,
ми ж самі чаклуни, ми писці на скрижалях Закону,
і нам вдасться добуть своїх щасть чарівний еліксир
11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635039
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 15.01.2016
ці гострі скелі - велета ребро,
з кісток ростуть язичницькі видіння,
і я крізь пам'яті туманне скло
дивлюся, як минають покоління.
вирує міф в столітнім казані,
сивіють гір безмовнії сказання,
із Яв'ю Нав у ритуальному вогні
зливаються, клекочуть замовляння.
екстази трем збігає по спині,
бурштиннобарвно міниться епоха,
в утробі Ночі поштовхи лункі -
то з надр земних виходить тінь Сварога
і жил моїх міцніє тятива,
і нитки крові вишивають долю,
очима пильними премудрого волхва
мені у серце заглядають гори
і стріли-позирки невидимих істот
пускає з лука ліс оленерогий,
і котиться із урвищ до висот
минувшини відлуніє розлоге
хлібина сонця кришиться теплом,
сплива дощем чаклунського намиста,
з гірських порепаних долонь
я п'ю давнин сльозини чисті
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634765
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 15.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2016
Моя Вкраїно, - ти чаїно бідна
На схилах древніх сивого Дніпра.
Чому так часто Мамо моя рідна,
Твоє безсмертя знов і знов вмира.
Знов чаєнят твоїх чужинці вкрали,
Іще маленьких в люльці "сповели".
В діток нещасних память одібрали
У свій чужинський одяг одягли.
Щоби забули честь вони і мову,
Щоби чужим вклонялися богам.
Щоби не чули мами колискову,
Щоби служили нашим ворогам.
Як чайка горем бита при дорозі...
Твій біль - печаль в мені лежить.
Як мор лихий стоїть вже на порозі,
О! Як його пташинонько спинить?
Отож нехай порогами клекоче...
Розбудить мо' знеславлених синів.
Погибель вже за юдами гуркоче,
Допоки зовсім рід не здитинів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Місячним променем я доторкнуся до шибки,
Тихо підкрадусь до тебе у вимірі снів,
Ніжно зіграю на струнах чарівної скрипки...
Вранці розтану туманом в рутинності днів...
Ніжна мелодія буде звучати настирно!
Звідки взялася й чому так чарівно звучить?
Ти запитаєш себе: от чому безупинно
Нею вібрує душа і співа, аж дзвенить?
Знаю про це лише я і натомлений вітер...
Знає ще місяць, а також, можливо, цей вірш...
Ти цю мелодію серед римованих літер
Чуєш? Скажи мені, чуєш? Чому ти мовчиш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634717
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
У багатьох гуцульських легендах та історичних переказах наводяться імена і оповіді про карпатських князів - володарів племен карпів, бастарнів та білих хорватів. Крім подій (часто явно казкового характеру) вказується скільки часу правив племенем той чи інший князь, особливості його вдачі та життя. Історики до цих повідомлень ставляться скептично - вважають їх суцільною вигадкою. Вважається, імена вождів племен карпів, бастарнів та білих хорватів - народів, що населяли Східні Карпати у сиву давнину не збереглися і подібні списки є фантазією середньовічних казкарів. Список карпатських «князів» наводить у «Книзі Чорної вівці» Данило Схимник - монах Манявського скиту. Про самого Данила Схимника мало що відомо. Імовірні роки його життя - це десь біля 1390 - 1476 років. Є дві більш-менш достовірні дати його життя: 1422 рік - коли він постригся в монахи і про це є відповідний запис у монастирському літописі. І 1470 рік, коли він закінчив писати «Книгу Чорної вівці». Про це він зробив відповідний запис в кінці книги: «Книгу цю написав з Божого благословення по оповідям старих людей в горах Карпатських живущих Данило Схимник - монах Скиту Манявського, закінчивши писання літа 6978». «Книга Чорної вівці» зберігалась довгий час в Скиті Манявському, потім потрапила в колекцію старожитностей князів Радзивілів. Зокрема, про неї згадує Ян Радзивіл Бородатий (1474 - 1522) - син Миколая Старого, великий маршалок литовський. Він же наказав зробити копію з книги, яка якимось чином потрапила в бібліотеку Трініті-коледжу (Дублін, Ірландія) у 1789 році (можливо була продана) і досі зберігається там - нині це інвентарний номер U-RT 3428/67-V. Оригінал книги не зберігся, одні історики вважають книгу фальсифікатом XVI століття, інші вважають, що все написане в ній є вигадкою самого Данила Схимника, плодом його фантазій, написаних з політичних міркувань. Але так чи інакше, навіть якщо це просто збірник красивих вигадок та легенд, він заслуговує на увагу з точки зору літературної. Нижче навожу список князів з датами правління переведених з літочислення «від створення світу» в роки європейського літочислення Григоріанського календаря. Знаком питання позначені дати в яких сумнівався сам автор «Книги Чорної вівці», імена князів навожу в такому варіанті, в якому вдалося їх прочитати - копія книги збереглася у вкрай незадовільному стані. Приношу глибоку подяку співробітникам бібліотеки Кеннету МакКормаку та Єлизабет О’Саліван за надані матеріали. Також приношу глибоку подяку експерту з манускриптів XVI століття Нілу Генрі за консультації.
Князі карпів
Карпо І Великий (ІХ ст. до н.е. ?)
Кметь І Скеля (ІХ - VІІІ ст. до н.е.?)
Кметь ІІ Горган (VІІІ ст. до н.е.?)
Карпо ІІ Сміливий (VІ ст. до н.е.?)
Кметь ІІ Мудрий (VІ ст. до н.е.?)
Славень І Верховода (V ст. до н.е.?)
Карпо ІІІ Велике Поле (ІV ст. до н.е.?)
Славень ІІ Пастух (ІV - ІІІ ст. до н.е.?)
Всеслав І Войовник (ІІІ - ІІ ст. до н.е.?)
Добромисл І Герой (ІІ ст. до н.е.)
Любовид ІІ Жонолюб (ІІ ст. до н.е.)
Всеслав ІІ Їжак (ІІ - І ст. до н.е.)
Світодан І Гостра Стріла (65 - 34 рр. до н.е.)
Всеслав ІІ Жорстокий (34 - 15 рр. до н.е.)
Всеслав ІІІ Вірний Син (15 р. до н.е. - 12 р. н.е.)
Світодан ІІ Камінь на Шляху ( 12 - 43)
Любовид ІІІ Воїн (43 - 58)
Стах І Месник (58 - 96)
Світозар І Чаклун (96 - 111)
Стах ІІ Явір (111 - 129)
Світозар ІІ Глек (129 - 153)
Грунь І Пророк (153 - 161)
Кметь ІІІ Невгамовний (161 - 177)
Світозар ІІІ Сторож (177 - 184)
Грунь ІІ Блукач (184 - 198)
Будимир І Нічий (198 - 210)
Грунь ІІ Важка Сокира (210 - 222)
Будимир ІІ Довговолосий (222 - 239)
Любослав І Пустослов (239 - 247)
Стах ІІІ Змій (247 - 260)
Любослав ІІ Сова (260 - 279)
Стах IV Швидка Вода (279 - 302)
Грунь ІІІ Мертва Рука (302 - 321)
Стах V Блідий (321 - 337)
Будимир ІІІ Сирота (337 - 355)
Світозар ІІІ Дорога (335 - 361) - зрікся престолу і визнав владу князя білих хорватів Боєслава І Сильна Рука.
Князі бастарнів
Бойо І Великий (Х ст. до н.е. ?)
Бойо ІІ Комонник (ІХ ст. до н.е. ?)
Баско І Малий (ІХ ст. до н.е. ?)
Бойо ІІІ Високий (ІХ - VIII ст. до н.е. ?)
Баско ІІ Велике Око (VIII ст. до н.е. ?)
Вітрослав І Сміливий (V ст. до н.е. ?)
Світослав І Косар (V ст. до н.е. ?)
Миробуд І Войовничий (ІV ст. до н.е. ?)
Баско ІІІ Страх (ІІІ ст. до н.е.?)
Вітрослав ІІ Жорстокий (ІІ ст. до н.е.)
Миробуд ІІ Тустань (ІІ ст. до н.е.)
Миробуд ІІІ Деревосік (І ст. до н.е.)
Вітрослав ІІІ Син Дани (І ст. до н.е.)
Данослав І Співак (І с. н.е.)
Данослав ІІ Ромей (І ст. н.е.)
Світослав ІІ Кароокий (98 - 110)
Данослав ІІІ Сивочолий (110 - 146)
Межикнязівство
Святодан І Войовничий (168 - 179)
Вседан І Залізна Рука (179 - 202)
Світодан І Холодна Хата (202 - 226)
Всевид І Патлатий (226 - 237)
Любовид І Первісток (237 - 249)
Добромисл І Хоробрий (249 - 258)
Світодан ІІ Вовчий Слід (258 - 266)
Світодан ІІІ Син (266 - 270)
Добромисл ІІ Добрий Батько (270 - 281)
Любовид ІІ Велика Скриня (281 - 290)
Всевид І Шкіряний Пояс (290 - 301)
Добромисл ІІІ Зупини Сонце (301 - 333)
Вітрослав IV Хорт (333 - 361) - зрікся престолу і визнав владу князя білих хорватів Боєслава І Сильна Рука.
Князі білих хорватів
Хорват І Воїн (301 - 321)
Хорват ІІ Дванадцяти Битв (321 - 340)
Боєслав І Сильна Рука (340 - 366)
Добромисл І Чорна Одежа (366 - 372)
Всевид І Великий Камінь (372 - 399)
Боєслав ІІ Кметь (399 - 410)
Добромисл ІІ Бескид (410 - 431)
Всевид ІІ Мовчазний (431 - 449)
Добромисл ІІІ Мудрий (449 - 475)
Боєслав ІІІ Темне Око (475 - 477)
Боєслав ІV Визволитель (477 - 492)
Всевид ІІІ Завойовник (492 - 495)
Всевид ІV Чорновус (496 - 497)
Всевид V Тисові ворота (497 - 505)
Горислав І Гострий Спис (505 - 514)
Добромисл ІV Великий (514 - 532)
Всевид VI Світла Голова (532 - 561)
Горислав ІІ Вершник (561 - 587)
Горислав ІІІ Хоробрий (587 - 612)
Любомир І Сива Борода (612 - 615)
Любомир ІІ Самотній (615 - 618)
Всевид VII Великий Щит (618 - 622)
Любомир ІІІ Знак (622 - 630)
Любомир ІV Комонник (630 - 634)
Любомир V Змій (634 - 641)
Любомир VІ Втікач (641 - 644)
Ростислав І Рудий (644 - 659)
Велемир І Злий (659 - 660)
Любомир VІІ Золотослов (660 - 664)
Любомир VІІІ Чужинець (664 - 671)
Світозар І Залізний (671 - 695)
Станимир І Вовк (695 - 703)
Володислав І Висока Смерека (703 - 720)
Світозар ІІ Тур (720 - 733)
Володислав ІІ Ведмідь (733 - 745)
Будислав І Вогненний (745 - 761)
Боєслав V Довгий Меч (761 - 786)
Любомир Х Синьоокий (786 - 819)
Будислав ІІ Грім (819 - 830)
Світозар ІІІ Срібний Перстень (830 - 848)
Любомир ХІ Нестримний (848 - 863)
Добромисл V Одноокий (863 - 899)
Мирослав І Зачини Ворота (899 - 911)
Любовид І Красень (911 - 932)
Велемир ІІ Темний (932 - 948)
Мирослав ІІ Золотий Меч (948 - 967)
Любовид ІІ Вітер (967 - 981) - зрікся престолу і визнав владу Володимира Київського.
(на світлини - ілюстрація з літописів ХІІ ст.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633746
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 06.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ggTbxUjODG8[/youtube]
За твором Олекси Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
------------------------------------
Відійдуть усі болі й гіркоти,
І зупиниться часу плин.
Ти відчуєш душі польоти,
Як досягнеш любові вершин.
Як відкинеш вагання, що мучать
(Нащо думки тобі гіркі?)
Ти пізнаєш: тобі лише личать
Лиш глибинні думки, ніж мілкі.
І тоді чорно- білі будні
Переллються у дні такі,
Що ти станеш щасливим сьогодні.
Усі задуми будуть легкі.
Не захочеш життя вже другого,
Ти відчуєш, що значить цей рай.
Та не буде це все випадково:
Давши слово, його пам"ятай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631839
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 29.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 29.12.2015
«Без вогнів і пахощів а
Так од них п’яніла бджола
Квіти світло таки»
(Анна Пер’є)
Зимові квіти – чи то там за склом
Моєї свідомості прозорої
(без темних закутків – зими цієї),
Чи крихкі-зледенілі безсніжного грудня,
(Замерзлі жоржини – уламками скла),
Квіти-кристали – зима, ні – епоха холоду,
Квіти. Навіть якщо без запаху,
Навіть якщо тепло штучне,
У скляному кубі, у синій тюрмі світу
Сього.
Все одно – квіти – все, що лишилось
З книжечки радості. Бо світло таки.
Бо світ таки не спіймав,
І не вкрав, і не сховав
У мішок чорний. А таки не,
(Хоч ловив і не тільки мене,
і не тільки вас, і не тільки всіх),
А таки ще – і поживемо, і просто
Квіти за склом, квіти –
Світлими шматочками спогадів.
Тої весни. Яка була – все таки.
Яка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631199
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 26.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PH49PxhoS5I
[/youtube]
Хтось сказав, що мовчання - золото.
Жодне слово не скаже так...
Та чомусь без слів дуже холодно.
Як прожити без слова? Як?
Та боюсь чомусь слова гіркОго,
Що цвіте на вустах полином.
Так хотілось би слова такого,
Щоб сп"яніти, неначе вином.
Як люблю я з тобою мріяти,
І дивитись на сонця схід.
І думки про мовчання розвіяти...
Просто вірити, вірити слід.
Коли сонце затьмарять хмари,
І посипе колючий сніг,
Я відчую очей твоїх чари,
І розтане у серці лід.
Та мовчання буває зрадою.
Що із того, що серце болить?
Скористається легкою спробою:
Хворе серце сильніш роз"ятрить.
Та відкинем думки про невірність,
Ніжні струни хай грають в душі.
І відчуєм мовчання чарівність,
Що не зникне у злій метушні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631153
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Вуста і палець – примусовий жест
останнє «тсс» на видосі щербате.
Вуста і палець утворили хрест,
незмовчане одразу розпинати.
А як тебе умовчати, ну як
не вишептати вголос над водою?
Твоїх найпотаємніших ознак
торкаюся словами як рукою.
Два НЛО очей немов маяк,
в закутаних у біле чорних зимах.
Ім’ям твоїм не вимолитись як?
в оцих забутих богом пантомімах.
Де викосили ліс – там полігон,
та стебла вже вростають в полігони,
вуста і палець – це лише прокльон,
він тимчасовий, як і всі прокльони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629646
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 21.12.2015
«Ich bin allein mit aller Menschen Gram,
Den ich durch Dich zu lidern unternahn,
Der Du nicht bist. O namenlose Scham…»
(Rainer Rilke)
В осяйній тиші самоти оливи – сад.
Не можу поглядом вернутися назад –
У те сентиментальне «до війни»,
Бо занімів недужий світ, змінились ми,
Бо курява стоїть над каменем доріг,
Бо до досі у лівиці затискаю оберіг –
Отой, що я носив по згарищах. Псалом
Лунає досі над містами і степами. Напролом
Роковані віднині йти – година сутінкова,
І час лихого кажана, проте, жадає слова
Душа, перо, папір, тінь яструба і тиша-мить,
Час не спиняється – він далі струменить,
Він далі одкровення нам шепоче: «Ви ніде!
Вдивляйтесь в місяця румовище бліде,
Ідіть, блукайте, бо зруйновано ваш дім,
Шукайте істини сліди на образі блідім,
Ваш шлях лежить крізь Гетсиманський сад,
І не судилося прочанам повернутися назад,
Бо ви тепер солдати – перед вами сон землі,
І навкруги оливний сад, і все минає – все в імлі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629204
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Братове! Станемо на прю
Із присудом лукавим долі,
Бо Україна диким полем
Зустріне завтрашню зорю.
Бо нашу воленьку святу,
Звитягу предківську і працю
Чекають пута резервацій,
Як індіанців вініту.
Бо ми купуємось на блеф
Панів від владного корита,
Які і здатні, що просити
Нові кредити в МВФ.
І сподівання всі дармва
Чомусь у нашого народу:
Пора вже дах будівлі зводить,
А ще й фундамента нема!
Бо всі потоки золоті
Немов крізь сито – за кордони.
А чолові – ті за корону,
За власні статки – й поготів.
Гартуймось міцністю рядів,
Здіймімо гідність над покору,
Бо наш отут навіки корінь,
І Богом визначений дім!
Його плекати й мурувать,
Стерно надійно взяти в руки…
В довірливих очах онуків
Наші обов’язки й права!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629286
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Ридала ніч. О, як вона ридала!..
Летіли зорі, наче сльози вдаль…
Змовк соловей. Зозуля не кувала.
Сюрчав цвіркун, немов дзвенів кришталь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629290
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Коли своїх
залишусь берегів,
в туманах білих розчинюсь майстерно,
де ти в мені горів, та не згорів…
Де світ
у хижих лапах постмодерну…
Коли торкнеш
моїх холодних скронь -
не віддавай світам найвищу плату!
Шумерські знаки із моїх долонь -
твій дощ
в долинах Тигру і Євфрату…
Не відречись.
Бо важчі за цемент -
лише слова… (та, зрештою – полова…)
Коли прийду, спустошена ущент,
я знаю,
зрозумієш із півслова………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 16.12.2015
«Вітер
Заснув у моїй глибині.»
(Вернер Ламберзі)
Вітер теж бачить сни –
Такі ж скуйовджені,
Такі ж різнобарвні,
Як трава на вершині гори лисої
Кожного пройдисвіта червня
(Бо він не святкує Белтайн,
Не зустрічає епоху Світла –
Епоху шаленого Бела,
І навіть не знає,
Що бувають часи темряви,
Коли сонце скупе і холодне,
Приходить лише на час
І дивиться ображено й сумно
На селища людей-грішників).
Вітер теж бачить сни –
Сповнені пахощами захмарними,
Швидкими, як пісня жайвора,
Солоними, наче спогади старого рибалки.
Я знаю про це, я беріг цю таїну,
Аж допоки
Вітер не знайшов прихисток
У моїй дивакуватій свідомості,
Допоки
Ми не почали бачити однакові сни
І літати у снах над пагорбами ялівцевими,
Над кам’яними хатками чорних димарів,
Де досі шепочуть легенди привиди,
Де співають пісні тіні,
Де буркоче про сучасне глечик
У пічці вогню життя.
Ми літаємо над
У снах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629180
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Пробіг по вулиці сніжок
під ноги м'яко слався.
Вдягнув ялинки в кожушок
із мандрів повертався.
З небес спадає дивина...
нам подали мольфари.
Чудесна зимонька - зима
малює пекторалі.
З'явилось сонечко з -за хмар...
світлішало дедалі.
Зійшла принцеса, як кораль
в оправі із емалі.
Синички порхають в виші...
лежать в казках левади.
В алеях пишуться вірші
в діброві серенади.
Й так тепло стало на душі
в вись підняли вітрила.
Сніжинки порхають в тиші...
ворожить срібнокрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629014
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
зе́рна житні –
по свіжій ріллі
дбайливо засіяні,
лежать, золотаво-світлі,
на глибокому чорному тлі,
вира́зні,
як на нічному небі зірки –
дрібні
звіддалеки́…
у візерунки випадком зібрані,
довершені,
благообра́зні…
зерна житні
із полону мішка
упевнено звільнені,
із ковшика
лагідної долоні –
рухом «од себе» правиці-руки –
довільно
по чорній ріллі густо розвіяні,
позапада́ли у оксамитові борозе́нки
і ямки-заглибинки,
наче зірки…
наче атоми –
скрізь і всюди,
наче ми –
на поверхні Землі – люди…
«…коли сіль ізві́тріє,
то чим її насолити?..»*
отак і я, отак і ти –
зробив усе, що ладен зробити,
та на власні посі́ви уплинути,
щоб їм прорости-зійти,
ніяк не можеш:
тільки чекати,
сподівання свої покладати –
уповати,
на Творчість Божу…
сонце-небо –
рілля волога:
хто спонукає зернину проснутися і прорости?
великий секрет в-усьому-присутності-Бога –
простий:
кожній окремій зернині усереди́ні себе
да́но
ЗНАТИ ЯК – і ХОТІТИ…
тому і зійти
так само я
так само – ти
«…дерево
тільки Бог МОЖЕ зрости-ти…»**
15.12.2015
* Євангеліє від Матвія, розділ 5,
український переклад Івана Огієнка
** із французької поезії другої
половини 19 сторіччя (імені конкретного автора,
на жаль, встановити поки що не вдалося мені…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628871
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015
«Снігу дедалі більше при всіх
при п’яти брамах…»
(Вернер Ламберзі)
Я знав людину,
Що народилася в Місті Снігу,
Де люди були як люди
І жили як жили,
А потім стали сніговиками –
Сніговими бабами і дідами –
Відмороженими
З морквинами-носами
І капелюхами-відрами,
І думають, як то добре
Було б, чи то буде, чи то є
Весь світ заморозити,
І було Місто Снігу – забавка
Чи то весела розвага,
А нині холод (очі скляні),
І було Місто Снігу – ковзанка,
А нині – байдужість і ненависть
До всього, що тепле,
До сердець гарячих
Сповнених мріями.
І було – ґринджоли й димар,
Нині серця заморожені,
Нині вічна зима – в Місті Снігу,
Нині смерть крижана
Навіть без королеви
Навіть без мамутів
Чи волохатоногів носорожених –
Нині вічна зима
Нині тільки неандертальці
Без’язикі, щелепороті
З очима снігової імли
Живуть-існують самоїдствують
У Місті Снігу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627732
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Чуєш: співає скрипкою річка,
Човником плине смичок.
Перебирає струни промінчик
В сонячних плямах нот.
Бачиш: прийшла до берега пісні
Мавка, пустила вінок.
Світиться-дзвонить крапель намисто
Сонячним сміхом нот.
Знає: чекає десь Перелесник
(Вітром вуста обпекло).
Човник на хвилях… піснею плескіт…
Райдуга сонячних нот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627405
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ecUGfJlvkYk
[/youtube]
Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя..
Иннокентий Фёдорович Анненский
----------------------------------------------
Скотився день, іде на відпочинок.
Стомився від людських проблем життя.
А я шукаю зірку все очима,
Ясніше всіх цих променів лиття.
Коли туман затягне сіре небо,
Чи хмари волохаті наповзуть,
Відчую я: вона мені так треба,
Бо промені укажуть вірну путь.
За нею йду, упевнено ступаю.
Дорога не з близьких і нелегка.
Але, йдучИ, я точно уже знаю:
Хода моя надійна і тривка.
Коли ж засяє сонечко уранці,
Зоря моя приляже спочивать,
Ми в сонця станемо невільні бранці,
Крізь сон проміння буде посилать...
Хай зоряну доріжку мені стеле.
По ній, ідучи, мрії я здійсню.
І не тому, що ллє проміння тепле.
А щоб зігрітися, не треба і вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627020
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2015
Україно ти знов німа...
На Олімпі... клопи і воші.
Українців там знов катма,
Засідають... одні "курносі".
У століттях лихих безчесть...
Розгубили... до предків почесть.
Продали свою славу й честь,
І обрали... чужинську пошесть.
Ятрить душу мою зима...
Залишилися... безголосі.
Засліпила знов світ пітьма,
Затулили... ж.дівські гроші.
Я ж так вірив що ти воскрес...
Мій народе...що зробиш вибір.
Бог свічу тобі дав з небес,
Та не встав ти...вчергове вимер.
Схаменися Вкраїно сліпа...
Ти протри... запорошені очі.
Розвидняє, ранкова доба,
Просинайся... з глибокої ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626492
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Жизнь земная,
Как птица летящая –
Драгоценный
От Бога цветок,
Как ты яркая,
Как ты светящая...
Набегает
Виток на виток...
Пусть же радостью
Преображаются,
Дни судьбы
Пусть ведут в благодать;
Наши промахи
Мудро прощаются.
Нам друг к другу
В Любви прирастать...
04 декабря 2015г.
ВВЕДЕНИЕ ВО ХРАМ
ПРЕСВЯТОЙ БОГОРОДИЦЫ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626008
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Прив’язаність вмерла. Чи була вона взагалі?
Але наш зв'язок і у іншім триватиме світі.
Я вірю у те, що – на цій чи на іншій землі –
Ти все-таки зможеш мене в своє серце впустити.
2015-10-23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626022
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
А я закричу, засмеюсь, зарыдаю.
Ты слышишь?..летаю, летаю.
Забыла и я, ты ведь знаешь,
Твои равнодушные строки читаю.
Раскинуты крыльями руки, как реки,
И с тайной ухмылкою веки
Прикрыли глаза, как отсеки.
Взлетаю, - заменишь, конечно же...некем?
А как же?..и блики, и лики иконы,
И колокол медный? Но звоном
Разорвано небо на стоны,
И призраки те же, и те же драконы.
Опять закричу, засмеюсь и заплачу,
Все было не так, а иначе,
Наверное, Бог озадачен,
Долги раздала,путь давно обозначен.
И вновь закричу, засмеюсь, зарыдаю:
Ты слышишь?.. летаю, летаю!
Забуду и я, не узнаешь,
В твои равнодушные строки врастаю,
Как прежде, украдкой читаю.
04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626159
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
і вугіль з наших тіл цвістиме чорним квіттям,
задзвонять в моє серце джагани в копальні.
Б.-І. Антонич
Буддених слів пилюка брудно-чорна
Йому щодень горлянку хижо рве,
Щоб привідкрити тайну непідробну
Поету треба стати шахтарем.
І день, і ніч співучий камінь коле,
Попід склепінням котиться луна,
Його знаряддя з криком болю
Палючі іскри в безмір виверга.
І каже хтось: "Замкнутися у штольні
Абсурд, то ж саморобная труна"
Але сонм прагнень завше невпокорних
У скелю серце дужче ще вганя.
Пробити б цей благенький підмурівок,
Щоби дістатись Всесвіту нутра,
Немає в ньому зачину й кінцівок,
Матерії лиш первородна глибина.
Вже прорізи в породі рівчаками,
Не янголом, а вороном став сам,
Та не відступить, буде бить й дзьобами,
Хоч би й у серці плавився вольфрам.
Аж ось скришалася міцна завіса,
І хаос вирививається ключем,
Усе в нім змішане, як рай із бісом,
Тріумф із розпачем, любов з мечем
Враз спалахне, застигне в камінь вутлий,
І часопростору зашиється діра,
Так згине він, та віршем - куснем вуглю-
Нащадок буде мрії зігрівать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624157
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 04.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Земля для всіх завжди була й є мати,
І в цьому людство впевнилось не раз,
Та не могла вона в собі втримати
Останній крик голодного дитяти
І матері останніх диких фраз.
Все бачила і, корчачись, стогнала
Вона в голодний тридцять третій рік,
Коли востаннє мати пеленала,
Коли на ноги, пухлі, ледь спиналось
Дитя її, що бігало торік.
Земля, немов жива, тоді кричала,
Та крик її в людських тонув сльозах,
Зате хвалебні оди скрізь звучали,
Вождя в піснях щосили величали,
А поряд – очі гасли… Й вислизав
Надії кінчик, що життя тримала,
Селянські душі в чергу стали в рай…
А де ж оті, що долі їм ламали,
Смертями кращі землі засівали?
За що мав кару український край?
О земле, ти завжди була й є мати,
Любила й годувала трударя,
Чому ж дозволила хребет зламати
Тим, хто умів і жити, й працювати?
Чому не захистила від Кремля?
Невже голодні будуть ще вмирати?
Невже ніколи не поборем страх?
Невже дозволим пам’ять перервати,
Чи, як в тридцятих, в землю поховати
І навіть не поставити хреста?!..
23.11.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625290
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
[img]http://i.imgur.com/S32Th.jpg?6434[/img]
Те відчуття неймовірне, коли ти, як ніж
Теплий у грудку м’якого вершкового масла,
Входиш в ранковий, снігами розпатланий ліс,
Шерехом будиш принишкле між вітами птаство…
Бритвами крил розітнувши верхівки модрин,
Зграя криклива злітає і плавить світанок.
Проз лапи хвої, немов у шпаринки гардин,
Ранок просіює інею світлий серпанок.
Те відчуття неймовірне, коли ти стаєш –
Стержнем бурульки вбиваєшся в білу бавовну!..
Ніби стираєш невидимі лінії меж,
Хрускотом наче порушуєш тишу безмовну…
Подихом теплим, як факел, у небо димиш,
Свіжістю клітку грудну заливаєш до краю!..
А з рукава твого м’ятні цілунки зими
сиплються,
сиплються,
сиплються і…
завмирають…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625087
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Стояв на вокзалі
Боєць, при медалі,
У стоптаних чорних берцах…
Недоспані ночі
Упали на очі,
Й моє затремтіло серце…
Він юний ще віком,
Та став чоловіком,
Бо ж пекло пройшов Донбасу.
Плече – в камуфляжі,
Нехитра поклажа
Й шрами, мабуть, від фугасу.
Зустрівся мій погляд
Із хлопця очима,
А в них – глибина, безкрая:
«Ми так і лишились
Донбасу чужими –
По нас без жалю стріляють.»
І знову безмовне
Запитує серце
У змученого хлопчини:
«Воюєш давно?
Чи не холодно в берцах?
Удома… перепочинеш…»
Під’їхав автобус.
Ускочив солдатик,
Прощально зиркнули очі:
«Хіба в нас АТО це?
(Я стала ридати.)
Війна… Проти людства злочин…»
22.11.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625047
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Поема написана у співавторстві з поетесою Іриною Лівобережною
ПРОЛОГ
Що за постать стоїть
Вдалині від людської оселі,
Наче хвиля тремтить,
І зникає у темряві скелі?
Це фантазії плід?
Чи відлуння гірської природи?
Чи одвічний політ
До свободи - у скруті народу?
Хто ти, Довбуше, - хлоп
Чи розбійник, хоча й благородний?
Доля випала, щоб
Жив ти вічно, Герою народний.
..................................
У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА
Не флояри приглушений спів.
Не вітрів завивання і чари…
В глибині непролазних лісів
Віднайду я криївку Мольфара.
Стежка вгору крута і слизька.
Над потічком місток, наче стрічка
Ненадійна, легка та хитка,
Та нема що втрачати Марічці…
Бо коханий пішов в небуття…
Помирав він у муках пекельних.
То навіщо – без нього життя?
Полонини ридають і скелі.
Вже темніє… Невже не дійду?
Доведеться ховатись до ранку,
Колисати болючу біду,
Та ятрити негоєні рани -
Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...
Хто це? Звіром, немов блискавицею,
Хто мене, безпорадну, несе
Очі – владною сірою крицею?…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха* примара?
Із глухих часів прадавніх
Ти живеш і нині
Десь в Бескидах, в кожній дАні
Лісу й полонині.
.................................
*Багато хто споріднює мольфарів
зі старослов’янськими волхвами.
Слов’янські волхви – це, можливо,
карпатська жрецько-шаманська група
кельтів – волохи (галл. Volcae),
пов'язана з тотемом вовка.
.................................
ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ
Він дивився на мене.
Здригалася кожна клітинка...
Чорні прядки волосся його
Тріпотіли під вітром Карпат,
Ніби кублище змій…
Він дивився крізь мене…
І голос пронизливий: «Дзвінка?...
Ти прийшла до обійстя мого
Після жаху від страт,
По отруту. Брехати не смій!...»
-Я бажала, бажала шалено
Коханою зватися жінкою.
Я позбулася всього,
Бо стікали і доли, і гори
Сльозами журби…
Ось намисто черлене
І талярів срібних торбинка.
Проведи мене шляхом – до нього…
Дай мені забуття мандрагори,
Чарівник-ворожбит!
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
В громовицях і стрімнинах
Дримбу твою чути.
Та чи можеш ти людину
З небуття вернути?
.................................
СПОГАД МОЛЬФАРА
Як пізнали круті гори, наші полонини
Де опришки – діти лісу - стежками ходили.
Два пістолі за чересом, топірці та кріси,
Танцювали арканА – аж луна над лісом!
Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари,
Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.
Величезні каменюки підіймав він легко.
Із корінням вирвав якось молоду смереку.
Заговорений був легінь дивними словами:
«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.
Три зернини я вкладаю у твою правицю.
Третє слово - не виказуй нашу таємницю»
.................................
КАРТИНИ З МИНУЛОГО:
.................................
ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ
Стан твій гнучкий, як у ласки,
Коси – як звивиста річка.
Вийди, кохана любаска,
Вийди до мене, Марічко!
Стала ти сяйвом зірниці,
Прихистком дикому звіру…
Знаєш мою таємницю,
Та як собі – тобі вірю.
.................................
НАОДИНЦІ
Ах, Марічко! Які
В тебе ніжки стрункі...
Як купалась ти щойно
У вирі ріки,
Я від хіті завмер,
Все тебе виглядав...
Йди до мене!
І ніжку на мене постав!..
Ох, ці ніжки...
Вони ж чи туди завели?...
Наче ліжко,
Нам вранішні трави були...
Чи на щастя
Ми разом, а чи на біду...
Своєчасно
У хату до тебе прийду!..
...........................
СТЕФАН ДЗВІНКА
Ой, Олексо, дні минулі,
З любкою не бути!
Вже скували тобі кулю
На загибель люту.
Тре 12 служб над нею
В церквах відслужити,
Щоб з наступною зорею
Вже тобі не жити.
Кулю ту налаштували
Зерна, і пір’їни.
Підла зрада підкладала
Чорну волосину
Із твого чола, опришку,
Наймитовий сину!
Я звільнюсь від тебе в ліжку,
Від ярма й данини!
.................................
...Сиплеться порох по люфі...
...Серце п"яніє від люті...
-Ти за Дверима, Олексо?
Скоро відійдеш далеко...
Сивий від пороху дим...
Будеш повік молодим...
Хочеш Марічки? Тримай
Кулю! У вічність рушай!!!...
.................................
ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ
-Тебе я кликала, коханий мій,
Бо бачу снів тривожний плин:
Стікаєш ти страшною раною,
Під деревом, де сам-один,
Без зброї… гавкіт наближається
Собачий… Стефан – на чолі…
-Дурниці щось тобі ввижаються!
Немає зброї на землі,
Такої, щоб завдати шкоди нам!
Хай навіть дідьк-о на чолі!..
Отак життям, мов лезом ходимо...
Усе блукаємо в імлі...
......................................
...Давно несу я смерть панам,
Не проливаю кров невинну,
Та тільки ти – моя провина…
Чи ж ця любов зашкодить нам?
Повір мені, моя єдина…
.................................
НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША
-Ти за дверима, чи любка?
Най поговорим, як люди?
Ходять чутки у громаді:
Стефан – причетний до зради?
.................................
Не врятує дивний звір,
Що сидить у грудях…
Гей, Олексо, сину гір,
Кара тобі буде!
Бо багатства не беріг,
Щедрий будь до кого,
А кохання, як на гріх,
Зажадав чужого...
................................
ОСТАННІ ХВИЛИНИ
...Куля пробила плече.
Кров безупинно тече.
Сутінки стали густими…
Де ж ви, мої побратими?
Бартка з пістолями – вам!
Ніц не віддам ворогам.
Куля – відплата за хіть…
В гори мене віднесіть!..
.................................
Буде зі мною розп’яття
В ніч, коли знято закляття…
.................................
Чи людина ти, чи звір,
Чарівник-мольфаре?
Посеред величних гір
Волоха примара?
Бачиш вглиб і бачиш ввись
Ти завжди далеко…
То чому ж не зупинивсь
У той день Олекса?
.................................
МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА
-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -
Дивно склалось... А може - не склалось
У Олекси життя... Щедрий дар,
Бачу дав я даремно. Так сталось,
Що не зміг попередити я
Вашу зустріч, що долею стала.
Дзвоном стало останнім ім’я,
Що дзвенить... Що у серце запало.
Як я врізав йому три зерна
У долоню, поставивши захист,
Знав, що згуба для нього одна -
Буть коханням охопленим навхрест...
Не по тебе прийшов він у світ.
Не для пестощів згуби хмільної.
Він змарнілий людський родовід
Мав полити живою водою,
Чи-то кров’ю зажерливих псів,
Що народ наш щоденно терзали,
Наших гір, і річок, і лісів
Хазяями облудливо стали!
Він надію народу надав!..
А загинув, мов зрізаний колос...
...і здригнувся, неначе упав,
у Мольфара від розпачу голос.
Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.
Мандрагора сльозою стікає.
Це останні Мольфара дари.
Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..
...і як Дзвінка отруту взяла
Що зведе її вмить в домовину,
Був Мольфаром задуманий план...
Знов у нього в руках три зернини...
.................................
...Десь простує Дзвінка боса...
Там трава м"яка...
Ноги змочені у росах...
І в руці рука...
І голівку похилила
На ЙОГО плече...
..Не віднайдена могила,
Де ріка тече,
Де смереки над водою,
Наче вояки,
Налаштовані до бою,
Стали край ріки...
Сірий камінь під горою,
Вкритий тліном чар,
І неспішною ходою
Йде туди Мольфар...
Три зернини... Поцілунок,
Міць, гаряча кров...
Так освячений дарунок
Оживає знов.
.................................
ЕПІЛОГ
Рвуться в серці кайдани - дивись!
Пломеніють майдани - дивись!
Революція дзвонами б’є!
За свободу! За щастя своє!
Задум втілив карпатський Мольфар.
Три зернини - опришкові дар -
Повернув. І вживив у серця...
...Як тобі боротьба до лиця,
Український народе-герою!
Ти за Волю готовий до бою.
Зріє часточка Довбуша в нас,
Бо порив до Свободи - не згас.
Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..
.................................
...А у Довбуша мужнє обличчя...
...А в Марічки постава струнка...
Поміж гір протікає ріка,
Понад нею місток чарівний
Де, як цвіт розквітає нічний,
Душі поряд Олекси й Марічки…
Та далеко... У вічності річка…
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115112811204
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624640
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Блищать сніги. Іскри летять в повітрі…
Пускають дим холодні димарі.
Білило ліс розводить на палітрі,
Лише ялини, наче ліхтарі.
Сніг покриває опустіле поле,
Озимина натягує кожух.
Лице сніжинка, наче голка коле,
Вітер притих, немов вогонь потух.
І закружляв у білім вальсі вечір,
Сніжинки хороводи повели…
Кудись поділась біла холоднеча,
Лиш хмари, наче лебеді пливли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624682
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Мені щастить, бо я її тримаю
Не у порожній втомленій руці -
Долоня воду, набрану в ріці,
Не втримає, неначе віднімає
Ріка своє, зникаючи в руці
Мені щастить, бо я її сприймаю
Як небо зоряне; так восени
Сприймають жовтий смуток ясени -
Опісля літа, після цвіт-розмаю
Ним сповнені і вдячні ясени
Мені щастить, бо я її не знаю,
Як знають вміст улюблених книжок
І напрями торованих стежок,
Як штурман знає річища Дунаю
Без жодних карт і лоцманських книжок
Мені щастить, бо я її шукаю
На білих мапах дивокрай світів,
Де маяків чекати поготів,
І простір за межею виднокраю
Веде в безмежжя все нових світів
Мені щастить, бо я її тримаю
Десь у собі - на самій видноті;
Немов вогонь на тайному ґноті,
Вона одна ніколи не згасає,
Тримає цілий світ на видноті.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623354
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Перевод на русский Алева Ибрагимова
1. Осінні зустрічі
На плечі хмарку я накинув, наче бурку,
Спускавсь закоханий у тебе я з небес.
З початку осені Стамбул старіє. Смутно
Я пісню чув тієї пташки – жовто грудки.
І ось рядочком нас зустрів м'який диван.
Прадавнє сонечко струмить в лице свій світ.
В вікні юрба – ми в ній розтанули,... цей стан
Прохожих, що бредуть неспішно мимо дому.
У безсловесності моїй лиш вітру свист,
А слово кожнеє твоє – осінній лист.
Переклад з російської
Променистий менестрель
2. Осінні розлуки
Ти негадано з'являлася на склі
І негадано зникала враз із скла.
Ти відходила, як в піжмурках, чи грою.
Віти тину враз змикались за тобою.
Мовби осені криваво-красний плід,
Падав в руки, зріючи, цей твій відхід.
Залишався лише запах твій туманний,
Тільки запах твій гнітючий і оманний;
Тож, знеможений чеканнями дощу,
Я тривожно озираюсь в пустоту.
Бачу: дерево стоїть – воно твоє.
Бачу: пропливає пароплав, він твій.
Все твоє, як незворотний цей ось лик:
Небо, цей старий провулок, базилік.
Переклад з російської
Променистий менестрель
Евгений Витковский "Строфы века-2"
Антология мировой поэзии в русских переводах ХХ века
Полиграф Москва, 1998г., 1186стр.
22.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624120
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015
До нас Дінець тече з часів князівських,
Важкі шоломи ржа́віють на дні.
Сумний Боян, в століттях загубившись,
Бриньчить тихенько на одній струні -
Бряжчать мечі ледь чутно в очере́тах,
Кигичуть Жля із Карною удвох:
На берегах і вої, і намети…
Що скажеш, князю, з темряви епох?
Розвіяв вітер слово Святослава.
Склювали галки перли, мов зерно.
Чому не спиш, скажи мені, Бояне?
Ти, може, мрієш ногу в стремено́?
Хитається на вітрі ковилою
Історія-безхатько від сухот.
Вважаєш ти, Бояне, що струною
Усе ще можна в націю - народ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624146
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 27.11.2015
«Какая-то немая пустота,
Ни слез, ни слов, ни мыслей, ни желаний…»
(Екатерина Винокурова (Кошелева)
Стихи на серенькой бумаге
Среди уставших многоточий
Слова, о том, что где-то были
И дни, и радостные ночи.
Бумага серая, немая,
Тут говорливы лишь слова.
И холод стынувшего чая,
И фраза тихая «Судьба…»
Судьба нам быть, глядеть в туманы,
Сшивать раскрой из ран и смысла.
Кляня дырявые карманы,
Нам заблуждаться в чужих мыслях.
Не быть потерянным средь звезд,
Толкаться в очередь за счастьем.
Черкая черточки берез,
Ласкаться призрачным ненастьем.
Уйти, неплотно дверь прикрыв,
В ту пустоту, среди туманов.
Упрятав слёзы, мысль открыв,
Что все желанья… из обманов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624083
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Я занадто мало спав в останній час
Переховував завмерлі почуття
І мені майже вдалось забути Вас
Відновивши сенс свого буття
Та на жаль спадковість всіх ночей
І коктейль з виною та спиртним
Не зітруть із пам’яті очей
Не втамують спрагу за булим
Так і стане всесвіт рахувати
Нескінченний смуток сірих днів
Де різниця між “пожити” та “вмирати”
Лиш формальний вибір серед слів
Я вже вивчив всі відтінки болі
Звик до шрамів, та завів кота
Спробував курити дні поволі
Та невдовзі зрозумів – дарма
Вже не буде серце шаленіти
Не прийме душа солодких фраз
Я не хочу нічого хотіти…
Я один… і спогади про Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621981
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Ти знову, мій Лелю, сопілкою кличеш мене?
Всі мавки поснули, і сутінки хату обсіли?
Навіщо тобі я? Бо серце моє крижане –
Тому не відчую морозу в нещирих обіймах?
Ти очі заплющиш – і бачиш у снах не мене:
Її зеленаві, любистком заквітчані коси.
О, ні, це не сльози (таж серце моє крижане),
То просто тумани (за вікнами все-таки осінь…)
Снігуркою тихо назвеш,посміхнувшись (авжеж,
Її – на ім'я, а моє пам'ятати… не варто).
І щось ворухнеться (напевне, оте - крижане) –
І голосне схлипне на скалки (вагою в карати).
Мій Лелю, не треба. Твоїх інквізицій вогні
Не схожі на справжні – Купальські. І я не Морена.
Я справжня. Ти чуєш? Чом руки твої крижані?
Сопілка замовкла? Чи голос поверне… зелена?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623959
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Колосу свічка Дажбожа
мороку те́рни долає,
сонцем запалена, сяє,
бризки зерна розсипає
колосу свічка Дажбожа.
Же́вріє колосу свічка,
солодко пахне бджолою,
полем, трудами, росою…
Розпачем. Болем. Сльозою.
Жевріє голоду свічка…
Свічка життя догоряє,
сумно гойдаючи тіні.
Темні хати́ в самоти́ні.
Плачуть світанки осінні.
Свічка. Життя. Пам'ятаєм?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623666
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 25.11.2015
О ні… не приснись…
Не приклич… не приплач мого болю…
Нехай розіллється зеленим смарагдом довкіл…
Лише не вступи в невагоме трьохвимірне коло,
У коло єднання
сердець обгорілих і тіл…
Лише не вступи…
Не шукай мого відчаю краю
на чорних планетах екстріму, де глибшає звук.
Сама відпливу… відцвіту… відмолю… відіграю…
В гарячій безодні Гольфстріму
зречусь твоїх рук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623938
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Ви бачили, як плаче сильна жінка?
Її сльоза – пекуча кислота…
Її чуття – палітра із відтінків,
В судомі болю скривлені вуста.
І лінії між брів її понурих
Глибокі, мов обірвані рови…
Така сльоза, як повінь, точить мури,
З лиця землі змиває острови…
Ви бачили, як плаче сильне серце?
Емоція його – суцільний нерв!..
Як пробує в собі тримати все це,
Коли терпіння вичерпавсь резерв?
І як зрадливо сіпаються плечі,
Стискаються до крові кулаки!..
В очах її – безодня порожнечі,
Та й досі погляд – впертий і різкий.
Вона, немовби вулканічний кратер, –
Перегоріла, спалена ущент,
Душа втомилась вічно воювати,
Проте, поразка – ще не аргумент.
І вкотре перегорнута сторінка
Додасть їй віри в себе і у всіх…
Трапляється, що плаче сильна жінка…
Нехай собі, бо слабкість – то не гріх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623482
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Затопило ніччю місто,
Залило.
Маяком ліхтар проблиснув.
Мов русалчине намисто,
Горошини фар іскристі.
Мчать авто.
Повінь бродом подолаю,
Без човна.
За хвилястим виднокраєм
Колискової співають
Дів сирен чаклунські зграї.
Йде луна.
Випромінюють глиби́ни,
Кличуть-звуть:
То медузами вітрини
Біля рифів магазинів,
Де приманкою цитрини,
Сяйво ллють.
Але я шукаю берег –
Сонний дім.
У дворі не сплять дерева
І дроти напнули нерви,
Бо хвилюються, напевне...
Вдячна їм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622872
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Освячено…
Змальовано… часів
клинопис… плоть від плоті з глинозему.
Стоїш на чистій лінії світів,
на перехресній
матриці Едему…
Усе – тобі!..
Ледь чутний спалах крил…
І шепіт хвиль... вода… проси – що треба!
І Той, який таким тебе створив,
писав тобі шляхи
і дихав небом.
Всміхався
міріадами зірок…
І сни твої ще сонячно-полинні…
Де кожен вигин тіла, кожен крок,
де кожен вдих –
приречено-невинні.
Коли дощі
проллють, як із відра,
ким станеш ти у відчаї й жадобі?
(оту, що буде
взята із ребра…)
- Що просиш ти
(по образу й подобі?)
.......................................................
-Її!
(змістились стрілки циферблата)
- Що просиш ти, узятий від землі?
(а завтра – біль, і кара…
і розплата…)
- Прошу – Її! …......................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622146
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Тоді, коли скресає білий день,
І вже блідим серпанком мріє ранок,
І виграє притлумленим органом
Рухливе двійко збурених легень
Тоді, коли втрачають тіні тінь,
І вже не розрізнити, хто є поруч,
І світ вогнів, денного світла покруч,
По стелі водить коло мерехтінь
Тоді, коли навзнак лягає ніч
І дивиться замріяно на зорі
Крізь часоплину виміри прозорі,
Торкаючись каштанів передпліч
Тоді, коли доби отруйна віть
Укотре домалює чорне коло,
Годинник-серце немайстерним соло
Відтворить низку прожитих суцвіть -
Двадцять чотири - дякувать тобі -
Години-квітки у моїй добі.
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622346
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 19.11.2015
В анонимном звучании имени
Твои слышатся снова шаги
На кого ты вчера себя выменял,
А кому прошептал:"Помоги?.."
Заливал свои беды не горькою,
Заливал кровью бешеной боль.
Целовал нелюбимую...зорькою
Не рассветы встречал,сыпал соль
На края раны рваной...ожогами
Вытравлял из желания - быть...
Покаяние резал итогами,
Не хотел, замирая остыть.
Не хотел лобызать пред иконами,
Умоляя святые кресты.
Не тянул,прикрываясь заслонами
Из отчаянья, к Богу персты.
В анонимном звучании крестится
Черно-белый бессменный наряд...
Для тебя она не заневестится -
Поминальный свершился обряд.
17.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621833
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Найприємніше відлуння,
моє серденько не край.
Зачепило ніжні струни
й відійшло за небокрай.
Знову й знову жалить пам’ять
і п’янить за ліком літ.
Ти лишилась зорепадом,
й досі кличеш у політ!
Приспів:
Непогасна зоре рання,
чи зустрінемося де?
Та мелодія кохання
повертає нас в Едем.
Ненароком впало слово –
залишивсь недобрий слід.
Спотикнулось знову й знову,
й недоречно світ поблід.
А тепер я маюсь, каюсь,
бережу тепло обох.
Слово – пташка, а чи камінь…
Безперечно – Слово – Бог!
Приспів.
Я до тебе серцем лину
і здригаються уста.
Нашу пісню лебедину
вже не воскресять літа.
Та в Любов, що розквітала,
світла пам’ять поверта.
Ти коханою зосталась,
адже ти мені – свята!
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621158
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Ні молитв… ні благань…
Тільки сонце крізь чорні скельця…
У чорничнім болоті прокинеться сонний тать…
Лише очі твої ( золоті лісові озерця)
Виривають мене
із полону його заклять…
Ніч здійме понад нас
Неймовірну свою завісу…
Не озветься у хащах ні птах… ані жоден звір…
Ти покличеш мене в саме серце свого пралісу…
Ти покличеш мене…
і забуду, що ти – вампір…
Будуть руки твої…
Будуть хвилі на тихих плесах…
Пахне хвоя… так тонко… так терпко… в повітрі жах…
Поцілунки шалено - безтямні… і чорна меса
У прадавніх лісах…
жовте листя в моїх ногах
Раптом вітер підхопить…
Заплаче… зірве… розвіє…
По ущелинах темних… в німих коридорах снів…
(ти ж хотіла цього -так кохай же тепер… Леліє!
Цю бездонність в очах…
і фатальність його світів…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621603
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Закотилось сонце за світи...
В темряві згубивсь совиний крик...
В молочаю парості застиг
Цей останній осені розбіг-
Золотаво- попелястий арт
Мов на паті зібраних дерев...
Наче пар кружляння, листопад...
Спів птахів, що зА душу бере...
Розчинились в сірості міста...
Розчинились в сірості поля...
В серці розлилася пустота,
Вихор смутку у душі кружля...
Тільки ти, благаю, не згубись
У безликій холоду юрбі!..
Прихились до мене, прихились!-
Відігріюсь серцем на тобі.
Наші ночі, сповнені тепла,
Наші дні, що світло ллють надій,
Наші нероз"єднані тіла,
Мов в"юнок, що вплівся в деревій,
Допоможуть в сірості журби
За осіннім сонцем, що пішло.
Відігріюсь серцем на тобі-
Прийде час зимових насолод!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110700229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618970
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 15.11.2015
промениться твоя динаміка,
завороженість рухів звична,
сонце пише по тіла кераміці,
і так твориться наша містичність
і ми глибшаєм з кожним видихом
западаючи в передніжності
ми знаходимо з себе виходи
і повернемось зовсім іншими
одне одним одухомянені
світложивлені, теплозцілені,
затуливши собою рани,
ми зачнемо урешті цілісність
запалаєм новими тонами
попід лагідним зором Лелі,
ласку сіючи анемонову,
на ранковій леваді постелі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621287
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Ох, як тягнеться! Хвилька - в хвилю,
день - у місяць, а місяць - в рік,
як нарізно... Та так нестримно
рве життя на осколки втіх
цих годин вихор враз незрячий,
коли вдвох пишемо роман...
Світ рожевим стає, дитячим!
Дійсність мрій огорта туман...
Бо для тебе я. Так, для тебе!
..час кидає знов навмання
стрімголов нас в безодню неба,
й тут же ніжно - у спокій дня;
так нестримно - в жагучість мріі,
а тоді - в прохолодність сну...
Заплете нас в вузли тугіі!
Мить - й розвіє, мов дим, густу
пристрасть вітром, жар - листопадом,
гордість - ласкою, біль - дощем.
Я - лечу! Ні, я просто падаю....
Обіпрусь на твоє плече
і спинюсь на один лиш подих,
щоб зітхнути: " Твоя.." у ніч.
Ще один вуст пестливий дотик -
скочусь воском з тремтливих віч.
І застигну... Бездонний простір
утопивши в сплетінні рук.
Як це солодко.... Як це гостро -
свій губити в коханні дух!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618459
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Так тихо-тихо ввечері,
коли вітри приречено
вкладуться снам на бік,
я, крадькома ступаючи,
бездиханно, (стараючись
дрімот не знявши з вік),
до зірки дотягнуся
й до тебе повернуся,
зібравши мрій пилок.
Вплету в твоє волосся....
Сріблиться... Ось, здалося -
це чарівний виток
тремтить на рідній скроні.
...Я витягну долоні,
торкнуся лиш на мить
і серце стрепенеться:
все збудеться! Знайдеться!
Поглянь - уже летить
до тебе крізь простори
маленьке, ніжне, добре,
(загадане на сни),
бажання, щоб коханим,
щасливчиком жаданим
у Долі був завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619154
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 14.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=zjYt5WO5HCM[/youtube]
Победа над самим собой есть
самая лучшая из побед, быть же побеждённым всего постыднее и хуже.
ПЛАТОН.
-------------------------------------
Як навчить себе перемагати?
Де для цього взяти собі сил,
Щоб образи в серці не тримати?
Як злетіть, не маючи вже крил?
Нелегка підчас на це надія.
Як зібратись й перевести дух,
Щоб душа від страху не тремтіла,
Коли біль пекельний ще не вщух?
Розумію: можу враз упасти,
Бо за крок - і ти вже на краю.
Тут я вже в емоціях у пастці...
Відчуваю: я вже програю.
Падаю і знову піднімаюсь,
Значить я себе перемогла!
Каюсь, дуже довго каюсь,
Та зробить інакше не змогла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620957
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 14.11.2015
Как много тех, с кем можно лечь в постель,
как мало тех, с кем хочется проснуться…
(Э.Асадов)
Как МАЛО тех, с кем хочется взлететь
Как МАЛО тех, которым улыбнуться
Хотелось бы, и постучаться в дверь,
И к сердцу, просто… словом прикоснутся.
Забыть, что дождь, что осень и туман,
Что листопад играет грусть в миноре
Что эта грусть… сманила нас в капкан,
Что ты дразнИшься в непонятном споре.
Как мало тех, что просто верят нам,
Не требуют в ответ ни клятв, залогов.
Что судят нас не по словам… делам
И при прощании, нас провожают «с Богом!».
Как мало тех, с кем мерили шаги
Забыв про всё, не верили покою.
Взлетели вверх и крылья обрели,
Согрелись обнаженною душою.
Как МАЛО тех, с кем хочется взлететь
Как МАЛО тех, которым улыбнуться
Хотелось бы, и постучаться в дверь,
И к сердцу, просто… словом прикоснутся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620711
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Там, за окном, зачем-то, Дождь
Затеял прятки в облаках.
И взгляд Луны бросает в дрожь,
Да глаза мне... пелена.
Туман, обманчивый сутяга,
Затеял споры среди ночи.
Да свет фонарный, как бродяга
Шатает тени, между прочим.
Фонарь скрипуч и одинок.
Мне проскрипел "привет сосед"
И лишь прилипчивый листок,
Прикрыл мой одинокий след.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620124
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 11.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=G2AyVJy_rkA
[/youtube]
Озирнувсь навколо листопад...
Що іще лишилося зробити?
Похапцем, чи, може, наугад,
Та старався все заворожити.
Зграйкою злітає жовте листя.
Грудочками впали горобці.
Враження навколо розбрелися.
Осені букет в моїй руці...
Вітер на обличчя сіє мжичку,
Розкида волосся по лиці.
Навіть і в дощі я маю звичку:
Не шукать шляху на манівці.
Ось в такі години гарно мріється,
Про проблеми забува душа.
І образи, і жалі відсіються,
Бо така погода утіша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619123
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.11.2015
Говоримо на вічну тему,
як протягом останніх літ
екологічної проблеми
не помічає грішний світ.
Всяк накопичує запаси
на ненажерливість свою.
А ось і молодь, що тим часом
десь біля школи цілим класом
«балдіє» в ближньому гаю.
Гай-гай! Пройшла шкільна наука,
давати бій брудним рукам.
Кругом розперезався хам:
за парканом – приватна будка,
під парканом – на купці купка,
так званий, побутовий «хлам»
на зло багатим і бомжам.
Круте і нице сплюндрувало
річки, озера і ліси,
де бродять п’яниці і пси,
де чада міста «спочивали»
на лоні бувшої краси.
Це та страшна нечиста сила,
що ставить підпис на паркан,
це українська зла бацила
під самим носом у киян.
Куди ж ми дінемося, браття,
коли розкидане сміття
охопить світове багаття
на місці нашого життя?
Невже багаті охламони
що хочуть жити на землі,
не бачать дірку у озоні,
не чують крику журавлів?
Ну, хай концернам невситимим
не став сьогодні на порі
жорстокий подих Фокусими
на зміну нашій невгасимій
гіркій чорнобильській зорі.
Але коли приватну пельку
наситить вщерть той бруд і «хлам»,
з яким судилось жити нам?
А хто на грішну Землю-неньку
поверне грозову веселку,
властиву чистим небесам?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449420
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 03.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wby8DB-7wTs[/youtube]
А я сиджу напроти... усміхаюсь,
Ловлю твій погляд ледь задуманих очей.
І серцем тихо прислухаюсь,
Тобою, мовлених речей...
Та я не чую зовсім твоїх слів...
Чомусь за душу музика торкає...
Невже, прийшов ти з давніх моїх снів..
Та я тебе за це не дорікаю.
Холоне чай... вино вже ледь іскриться...
Моя рука лежить в твоїй руці.
Як жаль, що ти прийти так забарився.
Свою журбу сховаю на лиці...
А за вікном сніжинки пролітають.
Немов, в саду черешень білий цвіт.
Думки в весну повільно повертають...
Пройшло з тих пір чимало довгих літ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618069
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Судьба кривой расчерчивает круг.
Мелькают в нём чужие руки, лица…
Но тёплый голос твой возникнет вдруг –
И я готова на него молиться…
Он как вода живая родника,
Пробившаяся сквозь пласты и скалы,
И вот течёт… крепчает слов река,
Которую в тумане я искала.
На голос тот, безликая, иду,
И проявляюсь под его словами.
И знаю – одолеем мы беду,
Пока в сердцах неугасимо пламя,
Что голос твой спасительный зажёг,
Что с нежностью в душе своей храню я…
Вхожу в его стремительный поток,
И вот – живу, люблю тебя, ревную,
Порой не понимая ничего,
Опять на скалы падаю, рыдая…
Но голос твой - из сердца самогО -
Опять меня до неба поднимает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618106
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Залиш мені!
Хоч спогади - залиш
На тих стежках,
Де ми удвох ходили...
Не заплете
Слідів твоїх - спориш.
Я знов, і знову
Там блукаю, милий...
О, ні, не я!
Від мене лиш марА
Лиш тінь гінка,
Сновида одинока...
В очах -
Застигли мука та жура.
А в серці -
Давня музика
Висока.
Мелодія,
Що їй нема кінця
Буденний світ
Підсвічує спроквола...
Та їй несила
Зрощувать серця...
Уламками надій
Броджу по колу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614770
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
«Ти-ти-ти-ти – спробуй думати про інше,
Бог-мій-дай-сил збожеволіти не зовсім!
(Пил-пил-пил-пил від крокуючих чобіт!)
І відпустки нема на війні!»
(Радьєрд Кіплінг)
Ах, колізей-осінь
(Тоді)
Листя золоті монети
(Авжеж)
Сонце в тумані – привид
(Чом не ліхтар)
І світанки холодно-красиві
(Бачити)
І грім, грім, грім
Тієї грози –
Щоденно.
І люди, люди, люди,
Яких бачиш востаннє –
Так думалось.
І я, я, я –
Лише ілюзія. Тимчасова.
І смерть, смерть, смерть –
Всюди.
І слова, слова, слова –
Зайві.
І світанок оком вогненним
Прямо в зіниці глаголить –
«Так треба!»
І вітер співає тужливо –
Легенду стару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617851
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Осінь - зміна ламкоі форми,
зміни всі, ти повір, болючі,
оголи своє ніжне горло
для соснових гілок колючих.
Лікувальне кровопускання -
гострі голки в ослабле тіло,
тільки ті володіють знанням,
кому все вже переболіло.
Хвоя лишить смолисті рани,
але ти тих стигмат не бійся,
кожен мусить напитись твані,
щоб ввійти у незламне військо.
А край ліжка сідають тумани,
заповзають тобі під шкіру,
вони, мовби волхви-погани,
переносять забуту віру.
Розпускай на дороги шрами,
не тримайся за сенсу латки,
опадай із вогнелистками,
щоби стріти новий початок.
Розхитай ці старі лаштунки,
розіграй цю прощальну коду,
хай змивають твої візерунки
Стіксу лагідні смерклі води.
Течії віддавай крила й пір'я,
мертві боги в хаос вертають,
Всесвіт прагне твого довір'я,
не воскресне, хто не вмирає.
13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613523
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 02.11.2015
«Дме західний вітер –
Десь там, на сході
На землю паде листя...»
(Йоса Бусон)
Під небом байдужим
Року-триноги минулого
(Бо все минає)
Ми споглядали золото осені,
Раділи кожному теплому дню
Літа бабиного,
Слухали журавлів сумних окличних
(У небі під хмарами)
Прощання,
Дивувалися гостролистості кленів
Таки черлених і солодкавих
(Як кров),
І дивувалися одкровенню
Холодного осіннього вітру,
Відчували важкість землі
(Що ніколи не буває пухом)
І прозорість повітря-скла
Легкого жовтня-прочанина,
Думали, що в неба безодню
Можна летіти чи то пірнати,
І дивилися
Як
Тріпоче листя осик переляканих
Вічно.
Рік тому пошерхле повітря
Нам здавалось паперовою сторінкою
Зошита життя
На якому ми писали вірші про красу
Там –
Під-ку-ля-ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617619
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Торкнешся вуст…
У чому тут печаль?
Коли дощі ідуть не погодинно…
Коли дощі… зніми скоріш вуаль
із вуст моїх…
гірчитиме полинно
Сполохана
оголеність плеча…
(які вітри знялись на кладовищі…
Які вітри!…) в мені горить свіча…
Лише - свіча…
рука ковзнула нижче…
В сади ліан.
В суцвіття орхідей.
В безодню вод, якої не напитись.
П' янке вино пролилось між грудей…
Дощі… дощі…
чи зможеш зупинитись?
Ще біль – не наш…
Ще тиша - нічия…
Ще не знайшли… не розіп' яли люди…
Іще не час… не час! горить свіча.
Горить свіча…
і плавиться на груди…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617456
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
У саду безнадії зацвів одиноко сандал...
Я сп'яніла ураз від його бальзамічного трунку.
Химоро́днице-Доле, навіщо відкрила портал,
Із якого кохання втекло за життєві лаштунки?
Більш не йнятиму віри словам! Не чекатиму дій!
Оніміли думки, припинили шалені двобої.
Та невже тобі, осене, хитрій, зухвало-рудій,
Заманулось зіпхати любов до тюрми боргової?!
Переповнені смутком ковші заримованих душ,
У граалі сердець запливають річки жовтоводі.
Чарівнице-Фортуно, не руш світлі мрії, не руш!
Залиши мені віри у Нього хоча би наспо́ді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616696
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 31.10.2015
на газоні – вишня,
крона, густа і пишна;
поруч-ізблизька – стіна всевишня:
вікна, вікна, балкони –
ідеї панельної бетонні клони
пливуть за вітрами
тендітно-розсипчасті гілочки
романтично-вишневої стрижки-зачіски
…поночі-ж-вечорами
мерехтять у зачісці-кроні
вишні, що коси́читься на газоні,
несподівані вогники –
наче го́рні зірки,
линуть із вікон-балконів,
дотліваючі на льоту, недо́палки…
31.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617341
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
на балконі – синички
забивають латунні гвіздки
у кОбальтові ранки…
смакота!
на саморобному столику
гарбузові біліють зе́рнята –
кличуть
синичок…
справна злагоджена робота:
акуратно ви́дзьобані лушпайки́ ,
як пелюстки,
може, у небі десь одцвіли ромашки…
на балконі синички
забивають латунні цвя́шки –
гарбузо́вим насінням смакують ласо
…а чи вродили цьогоріч соняш-ни-ки?..
осе дорозви́дниться і піду –
треба повнити
зернові́ наші запаси –
уся зима ще
попереду
12.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612728
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 31.10.2015
наливається
світла цілющим соком
ранку
наво́щене яблуко…
десь
у нетрях корови
учорашня трава
трансформується
у нинішнє молоко
розтопи́рчилися пру́жко
дароно́сні дійки́
на донизу уві́гнутому
куполі ви́мені
мить
і ударять тугі цівки́
у дно дійни́ці -
тугі промені
у віконні шибки́
одкриває непоспіхом день
світобудовні прості таємниці
життя – чорно-біле телятко
із золотої дійниці
тепле п`є молоко
наливається світлом і барвами,
наче яблуко
04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611239
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Хто питає: "Хотів,... не хотів?"
Ключик носимо дальніх світів.
Тополині голівки шатрів
промінь, золотом легко зігрів.
Павутиння летюча пора
падолистом мете по дворах,
осінь кличе тепло за моря –
настрій твій тихо в нас догоряв...
Наша совість – твої голоси,
щем сердешний душі і краси,
шелест ніжний того, що було,
листопадом тепер занесло...
Все ж, доробок – майбутнього цвіт,
є той ключик – відродження світ,
ось туди – мрії якір, вперед –
там надії, крізь шир, перемет...
Не питання: "Хотів, не хотів?"
Радість й осені – в нас заметіль,
в ній майбутнього щастя, в нас тінь
і енергій – як "янь", так і "інь"...
30.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617141
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
понад водою висіяло зерня,
і гострий пагін проникає долі,
і бик осяйний мріє у стодолі
крізь кратерів малопомітне терня
запала тиша. мовчанка. ні звуку,
і на осиці лист не ворухнеться,
занадто тихо! - видно, не минеться,
готує жовтень грізне у науку
і аж до ранку котиться луною
напруга тиші, негнучке чекання,
передчуття невинного заклання
або рятунку з явною виною
і десь вода шепоче - поруч, рядом:
усе стає благою давниною,
і зерня навесні озиминою,
і жовтень стане завтра листопадом...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617229
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Буває так... ти знаєш? Закохатись!
Й у вічності, котра втиснулась в мить,
зітханням на шматочки розбиватись,
щоразу, мов назавжди розлучатись.....
Торкатись
весь час, як вперше ласкою душі,
що ось в очах сльозинкою тремтить....
Вбирати, мов земля суха дощі,
цілунки! І губитися в тобі....
В собі
в цій тиші між двома, що так бринить,
читати ту поему вічну, ніжну
про те, як світ зникає... І горить
Усесвіт цілий в дотику! Зорить
у погляді
незримо
і тривожно
несказане,
палаюче:
"Чи можна
тебе любить?...."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617231
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Осінній промінь тихо грає Паулса
На клавішах замислених беріз.
Остання нота мов останній лист –
І…
Пауза.
Ще можна в літо бабине побавиться,
Де для душі курортом дальній ліс.
Тепло останнє, як останній лист, –
І…
Пауза.
І перший іній ще росою плавиться
І по щоці доріжкою від сліз
Тече так зимно, що останній лист…
Тс-с-с…
Пауза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Спроси о чём поёт ручей,
и пташка ранняя о ней,
твоей любимой, пением напомнит
и нет прекрасней этих дней,
когда желанная любовью их наполнит.
Несмелыми шагами, тайно, пряча взгляд,
идёшь ты в сумерках, и столько раз подряд
я в упоеньи ожидаю страстной ночи,
я встречи жду с тобой, когда в округе спят.
Ночная тень мелькнет, лишь музык отзвук,
твой робкий смех мой разум сладко вскружит,
тебя, любовь моя, лелею словно розу,
люблю тебя одну я трепетно, до дрожи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615460
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4I4q9BIKW60[/youtube]
Темні хмари перетворюються в небесні квіти,
коли їх поцілує світло.
----------------------------------------
Квітучий сад з трояндами пахучими-
Слова, що линуть ніжно, від душі.
Зриваю їх руками я тремтячими,
Поки вони нев"янучі, живі.
Складу букет із ніжних твоїх слів.
Вплету червону стрічку для оздоби.
Як ти сказати ці слова зумів!
Не з першої, мабуть, було це спроби.
Розкішні, кольорові, гордовиті,
Наповнені надії, сподівань,
Моїм чеканням, сумнівом омиті,
Із сонячних, омріяних бажань.
Вдихаю запах квітів неповторних.
Шепочу їм: Живи моя любов!
Властивостям дивуюсь чудотворним:
З охотою вдаються до розмов.
Хлюпочуться в воді зеленим листям,
А за вікном вже перший морозець...
Вже колючки не колять своїм вістрям...
Квітучий сад із слів - бажання для сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616907
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Пада паморозь тихо на квіти,
Ще тихіше підкралась до кіс,
Просить серце неквапом зігріти,
Той куточок душі щоб розкис.
Поцілунком, гарячим і щирим,
Доторкнись до матусі щоки,
Щоби губи сльозу осушили,
Голова ще не біла поки.
І матуся засяє думками:
«О, який в мене відданий син!»
А своїм поцілунком ти мамі
Знову шанс молодіти даси.
Мати й син – нерозгадана пов’язь –
Тісно й порізно йдуть по життю:
Він – господар, в ній – відданість повна.
Що ж тоді заважає злиттю?
Тиха паморозь пада і… плаче –
Незбагненна людей цих любов,
А матусине серце гаряче
Розтопило ту паморозь знов…
18.11.2012.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616499
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
– Кажуть люди, зозуля сива…
А ти бачив її, красива?
– Ні, не бачив ніколи й зроду.
Тільки чув із кінця городу.
– Звідки ж знаєш, що птах красивий?
– Бо я чув, коли був щасливий…
– Ну, а сива чому, розкажеш?
– Бо до нього скоріш звикаєш.
– Посивіла ж чому пташина?
– Загубила колись дитину…
– Тобто сива – то від печалі?
– Доля в неї є незвичайна.
Як зозуля про це дізналась.
Своїм «ку» із верби озвалась –
Не могла вона задрімати,
Бо нещасна вона є мати.
Її серце коли горіло,
Темне пір’ячко… посивіло.
28.04.2012.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615993
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Я, блазень долі.
Ще теплий попіл злих сердець
Шукач я правди, нанівець
Забутий долею в неволі.
Така вже випала робота
Я голос, правда Короля,
Його мовчання та брехня.
Про що мовчать,… моя турбота.
Та Доля вже зробила ставку
Не слухать блазнів, та посада,
Що лиш ковпак до слів принада,
В підніжжі трону стерла лавку.
Оті, навкруги, оточили
Та мовчки ласку просять з трону
Та мріють самі про корону,
Та рвуть подачки що є сили.
А я? Та блазень. Непокірний,
Кажу у очі, що я бачу.
Частіш сміюсь, буває плачу
Та слову «лжа» весь час невірний.
Буває, мій ковпак мовчить,
То кат зірвав веселі дзвони,
Що мій король дарив на спомин.
І голос мій лишень хрипить.
Я, блазень долі.
Ще теплий попіл злих сердець
Шукач я правди, нанівець
Забутий долею в неволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616138
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Знов в тюрмах месники й герої.
І що з того, що інший князь.
Не видно зміни на постої…
Бо в суддях вся колишня мразь.
Ті самі с.ки – прокурори,
Ті самі свол.чі – менти.
Навколо взятки і побори
У кріслах тіж самі ж.ди…
І знову вибори на дворі…
До влади сунуть шахраї.
Як завше виплодки в фаворі
Ті, що при грошах, - гулаї.
Лежить на серці важкий камінь,
А кров нуртує і кипить.
Вкраїну нищить клятий каїн,
А Україна спить і спить.
Це як же так її зганьбити?
Ще й досі… де ви козаки?
Так можна й Бога прогнівити
І похоронять чужаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615478
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Как безразлично и бездумно
Мы рвем листки календаря.
А время. Время так бесшумно
Стирает дни мои, слепя
Глаза на перекрестках,
Судьбы подаренной богами.
И если бьёт, то очень жестко.
Порой под дых, порой ногами.
Оно безжалостно движеньем,
Его шаги, как метроном.
Ему плевать на чье-то мнение.
И не хмелеет под вино.
Оно трезво и размышляет,
Как старый греческий мудрец.
Оно меня,как шар, гоняет,
И… догоняет… наконец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615755
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 22.10.2015
З Печерська виповзли вовки,
Співають оди й серенади.
Як Божа кара - чужаки,
Солодкі ринулись до влади.
Дроти під банером гудуть,
Роки ідуть, міняють дати.
Раби на вибори ідуть,
Панів вчергове обирати.
На сало, гроші й ковбасу,
Пани в наперсточок зіграли.
Дурних узули, як козу,
І вкотре розум відібрали.
Хоча розвиднілось давно,
Привикли в стійлику мичати.
Не бачать світла у вікно,
Жувать навчились і мовчати.
Моя Вкраїнонько, проснись
Ну щож це твориться з тобою.
В світлицю Божу повернись
Не будь в диявола рабою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614636
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Умерла совість і моральність,
На паровозі Солідарність.
Кругом солодкі всі і гарні
Печерські юди з буцегарні.
Як ті апостоли біблійні,
Щодня обіди благодійні…
Все знов «відновлюють» і годять
За носа дурників нас водять.
А щоб було кому подбати
У списках шушваль і комбати.
Так файно чешуть і кладуть,
Що може нас й не продадуть?
Як перельотниє бусли…
В яких вже списках не були.
Цінуть піджидків Казли,
В пошані суки і воли.
Дотуєм Крим, Лугань, Донбас,
Шоб терорист там не погас.
Наш миротворець - козопас,
Для блага робить, про запас…
Умерла совість і моральність…
На паровозі Солідарність!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614449
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
До лісу – на прощу.
(Чи прийме свою Магдаліну?
Таж ідоли міста
Мене спокушали не раз…)
Пробач, мій правічний!
Без сумніву, винна я, винна…
Тому й не шукаю
Для виправдань завчених фраз…
Як хочеш – скарай,
Я й каміння сама назбираю…
Та ти не такий –
І від того ще дужче пече…
Ні, то не калина,
То серце моє догоряє,
Благає морозу
(не зникла гіркота іще)…
Очищену снігом
Чи візьмеш тоді за дружину?
Берези пошиють
Нехитрий весільний наряд…
Просвітлений ліс.
І спокійно-сумна Магдаліна…
Ледь видна стежина.
Ворота зими. Листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614510
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Рисует Лунный страж картинный страх,
Мы вместе, но невидимы друг другу,
Стоим спиной к спине в средине круга,
На двух отточенных бедой мечах.
Завязаны глаза, в руках петля -
В запястьях пульс уже почти не слышен,
А дым вокруг столбом, огонь все ближе,
Качается, будто весы Земля.
А Лунный страж лучом чертит мишень
Одну на нас двоих - пробить стрелою
Два тела... в вечности прошить, словно иглою,
Оставив рану рваную в душе.
Не знаем, что нас ждет? Последний миг...
Но чувствую, в тебя я прорастаю,
И даже если облаком растаю,
Сверкнем однажды, как ярчайший блик...
18.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614126
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Це пізнє бароко
останніх золо́чених днів
з перлинами дичок,
з разками намиста шипшини…
І голуб як Дух
на безхмарно-блакитному тлі…
І шелест червінців
зотлілих
з осінньої скрині…
Мине півстоліття
за тиждень чи, може, за два –
поступиться розкіш
класичній суворості ліній…
Та між сторінок,
де живуть потаємні слова,
залишиться спогад
бароковий
листям осіннім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613985
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Замрячені ринви, маркітні шпалери,
вже тисячу років тут хвої нема.
Чому ж мою пам`ять неначе химера
скривавлена глиця в обіймах трима ?
Той пра́ліс шумливий, епоха чернеча,-
в душі - як янтарному згустку смоли.
Постукай, кохана, у душу надвечір,
у хвою тебе загорну, як колись.
Волосся - розкошлане, пальці –закличні,
утому знімають горбатих століть.
Біснується місто – бо сосни готичні
у третьому оці нескорено мрять
Даремно в вікно кажаном б`ється лихо
і буднем безсилим зривається вниз.
Ця ніч – химородна. Ця ніч - як епоха.
Над нашою постіллю молиться ліс
06.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613318
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/9/106/305/106305347_large_4360286_0c29607ed6f6d58e4449eafb5b46c5ad.gif[/img]
Моя печаль звонит в колокола
Надежде той, что где-то бродит мимо...
Дрожит витраж из тонкого стекла
Листов багряно-розовой осины.
Кусочек неба глаз твоих синей.
И белых облаков на нём - седи́ны...
Целует ветер, губ твоих нежней,
Слезу, что по щеке бежит, любимый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612923
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Травнева заметіль.
Така красива туга.
Травнева заметіль.
Такий самотній тон.
В травневу заметіль
Ні недруга, ні друга.
Світлішає вікно.
Безлюдніє перон.
Воюють диваки,
Як завжди, з цілим світом.
Травнева заметіль...
Такий веселий сніг!
Від революції
Нема куди подітись.
Майбутніх яблук рай
Лягає біля ніг.
Старих лебеденят
Неторкнуте волання.
Подібне до душі,
Яка, напевно, є.
Любов і смерть ідуть,
Поранені повстанням.
Я всього, я усіх.
І все отут моє.
Травнева заметіль.
Такий упертий вітер!
Сльозинка на росі.
І небо – задарма.
В травневу заметіль
Сердечно захворіти
І плакати за тим,
Чого іще нема.
Музика, аранжування, запис і виконання В Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612684
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 12.10.2015
И снова, снова, тройкой птицей
Несутся мысли, как шальные.
Летит коренник, пристяжные
Всё норовят в метели скрыться.
Укрывшись среди ритма вьюги,
Я запрягаю в рифмы слово,
Виязь чернил и всё,… готово
Мое послание подруге
Мои слова не дышат стужей,
И не поддернуты ледком,
Лишь припорошены снежком
Мой хриплый голос чуть простужен.
Искал тебя среди снежинок,
Искал глаза сквозь синь небес.
Но, мне в ответ лишь взгляд повес
И перезвон хрустальных льдинок.
Твой дивный голос прячет ветер,
Укутал в шум твои слова
Он, злой шутник и как всегда
Назначил встречи лишь на вечер.
Когда утихнет буря мглою,
Распахнут звезды ширь небес.
С Луною небо или без,…
Но в этот вечер ты со мною.
Мы на балу, среди снежинок,
Среди искрящихся сугробов.
Метель затихла, слава богу,
Лишь только песнь печальных льдинок
И снова, снова, тройкой птицей
Несутся мысли, как шальные.
Летит коренник, пристяжные
Ушла метель и в ней не скрыться
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612160
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
«Ось у нас постійно цвіркуни співають,
а птахів мало, -
це у нас історія закінчилась!»
(Андрій Платонов)
Що мене дивує в нинішній осені – так це бідність на фарби. Давно вже час бути яскравому золоту дерев, а все нема. Мені кажуть не час, ще будуть і черлені клени і жовті ясени і брунатні буки, але мені в це віриться все менше. Як так досі і не їздив на осінні етюди, хоч вже осені й половина – незабаром буде пора глуха, і час буде не для замилування, а для журби прозорого лісу і холодного вітру.
У вересні – щедрому, як то і має бути, але не вересовому, бо вересовий трунок був там, а тут – яблука, мені все хотілось поділись радістю зі старими знайомими і незнайомими, що є ще живий. І я справді від цього банального факту відчував радість, але відшукуючи людей з якими я міг би говорити про все, я зіштовхувався з тим, що це їм не цікаво. Звичайно, вони зауважували: «Радий за тебе, що ти живий, здоровий і цілий!», але відчувалось, що вони хотіли додати фразу: «Ну і що?» Потім я сам зрозумів, справді, ну і що? У світі стільки сумного – а я тішуся. І чим? Фактом свого існування? Крім того – сни: сниться одне і те ж. І то неприємне і моторошне. І якщо пишеться, то зовсім не те і не так, і не про те.
З такими от настроями я некрасивого жовтневого дня (бо місто) приїхав черговий раз в мою університетську лабораторію. Аспірант в черговий раз не захотів підтримати мою розмову про ірландські клани, студенти були все такі ж нетямущі, з тераріуму, як завжди, втекла змія – смугаста і різнокольорова – нетутешня, і її ловили по всьому корпусу, все як завжди – ніби і не було цілого року – відсутності. Згадувались чомусь рядки Сергія Єсєніна:
«Кого покликати? І з ким же поділитись
Сумною радістю – лишився я живий?»
Несподівано до мене завітав старий знайомий незнайомець (щось таки почуло про має потаємне бажання і здійснило це), що працює в місцевому краєзнавчому музею з колегою – моїм колишнім студентом (смішним і завжди життєрадісним, я чомусь грішним ділом, думав, що він неправильний, а він просто дивак). Завітали, звісно, по справах, але заодно забігли до мене, сказати свій добрий день і своє як справи. Крім того, з ними я півтора року не бачився.
- Ти де пропадав цілий рік?
Буцім то він не знає, де я цілий рік пропадав, але це така форма розмови: в очікуванні – та я от... Але яке запитання, така і відповідь:
- Ви не повірите. Я цілий рік відпочивав на курорті. Я виграв турпоїздку в чудовий південний санаторій – на цілий рік. При цьому нам годували безкоштовно, забезпечували одягом та взуттям – безкоштовно, за житло, комунальні послуги не потрібно було платити – все безкоштовно. Крім того все було включено: навіть екстремальні розваги. Звичайно, ризиковані, небезпечні розваги, але тоді це не був би екстрім. Крім того: приємне товариство, цікаві співрозмовники. І кожен день щось нове: то на берег моря повезуть, то в степ, до річки, то в ліс. І транспорт теж безкоштовний. Іноді навіть давали персональний автомобіль і водія. І то не якусь там жерстяну коробку, які тут по місту їздять, а добротний броньований автомобіль. І цілий рік на свіжому повітрі. Я дуже непогано відпочив і набрався здоров’я. І найдивніше те, що крім всього іншого за цей відпочинок на курорті мені ще й платили гроші, і то непогані, і тут, в університеті зарплата зберігалася, і там платили – ще більше.
Я думав мої співрозмовники не повірять у мою розповідь. Скажуть, що таких курортів не буває. А якщо і повірять хоч на крихту, то почнуть заздрити і теж захочуть ось так відпочити. Але вони повірили. Це було видно по їхнім обличчям (бо обличчя це дзеркало). І чим далі текла моя розповідь (як гірська ріка – прозора і швидка), тим сумніші ставали їхні лиця – кам’яніли, сіріли, сповнювались співчуттям і навіть жахом. Де ваші посмішки, друзі? Чому раніше ви завжди сміялися з моїх сумних жартів?
Ні, таки треба мені їхати на осінні етюди. У гори – коли вони різнокольорові і туманні. І мати якусь мрію – нову. Наприклад, збудувати вітряний млин, стати мельником (а вони всі містики у наших зворохоблених краях і знаються з потойбічним) і молоти людям борошно, і дивитися, як вітер крутить дерев’яні крила цього пшеничного птаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612191
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Скажи, а міра в тебе є…
Невже ти не наївся?
Твоя жадоба, дістає,
Бодай ти удав.вся.
Давно себе у груди бив,
Продам усе поклявся.
В руках Святині теребив
Й над нами насміхався.
Козинка, річка під Рашен,
В Борисполі… на сході.
Який ти в ср.ці Суверен,
Попом ти на приході.
Клейноди наші осквернив,
Над нами познущався.
Бодай тебе світ загубив
Щоби деінде причащався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612017
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
Коли землі під нами в гарячці закрутяться,
Станемо древніми білими круками.
Все ми пробачимо - все нам відпуститься,
Полетівши над болями і над муками.
Коли небо назовсім, начисто захмариться,
Будемо мудрими чорними лисами
Бігти крізь ніч, оминаючи старості,
Бігти крізь день, між руїнами й списами.
Коли води і сни до кінця зкаламутніють,
Стане нічим нам жити і дихати,
Усі сили зберем у одну всемогутнюю,
У безвітрі ми будемо вихором.
Все тривання, неначе гра формами,
Завше зблідлими, завжди плинними
І питає лиш розум стомлений:
"Чи ми зможем піти безневинними ?"
25.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611366
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Закруглився, як місяць, живіт,
Сріблом також по вінця повен,
І у лонному озері плід
Хилитається, мовби човен.
Мріє він про широку бухту,
Про незнаний ще Новий Світ,
Але треба зібратись з духом
І обдумать усе ще слід.
А в утробі так лоскітно, тепло
Але гаваней інших багнесь
Зачерпнуть тихе сяйво весла,
Кола в даль розійдуться десь
Ляже ніжно рука дбайлива.
"Ще зарано, маленький, тобі"і
Пісня-легіт солодко-щемлива
Забринить в приозерній вербі
Звідкись терпко війне євшаном
Хвиль долоні, мов сон, легкі
І затихне дитя до рана,
Але строки для мрій близькі.
16.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611005
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Розлита тиша серед парку.
Про щось бурмоче листя стиха.
Та краплі, що злітають з стріхи.
Настала Осінь, хоч ще жарко.
Чомусь принишкли пташенята,
Не чути лемент горобців,
Що, понаставлячи синців,
Вирують грою, мов хлоп’ята.
В задумі вітер грає листям,
Під шелест обвива туманом
Берези, що дивують станом,
Та гарним листяним намистом.
А хмари серед неба грають,
Малюють гарні візерунки,
Та навівають дивні думки,
Та щем у душі навертають.
Той щем тривожить, не мовчить,
Словами він поклавсь у строфи.
Ось крапка, кома… трохи, трохи
І тиша віршами бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611584
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Я жду письмо, а ты молчишь, наверно
Мой адрес злая вечность отняла,
Иль закружили вечные дела.
А может, без меня, ты счастлива безмерно.
Нас разлучили глупости и ссоры.
И время перепутало пути,
Мы так желали, но не смогли найти
Минутку, на простые разговоры.
Душа шептала «не бросай меня»,
Среди печалей, грусти расставаний,
Средь улицы безмолвной, без названий.
И без тепла горящего огня.
Но, ты ушла. В созвездия, к звезде
Чужой,… средь мрака небосвода
И мне грустна, молчащая природа,
И миражи, что кажутся везде.
Упрятала в туман свои глаза,
Попробуй разыщи среди капели,
Средь песен, что давно отпели.
Средь следа, что оставила слеза.
А может ты упрятала себя,
Среди шипов, расцветшей утром, розы
И зябко стало, холодно… морозы
Хотя еще начало октября.
Прощай, мой друг! И нет рецепта, средств.
Ведь мы, на миг, душой соприкоснулись
И вновь молчим и чувства не проснулись
И тает мост… от пламени сердец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611576
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
От скажи- може плюнути на?..
Бо розсипано бісер для кого?.. Ну?
Це ж стіна...
І замовкне в безодні луна
Непотрібно-почутого стогону.
Ти ж-бо на-
солодитися тілом моїм
Сотню раз
Мала час.
То чи варто у долі
Просити
Стонадцятий раз?
Та й не бісер
Це зовсім скотився з долоні.
Це скінчилось кохання,
І сльози солоні
Покотились по стежці життя-
В забуття...
...вимітаєм сміття?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115100500821
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611326
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015
Яготинщино рідний мій краю,
Незрівнянні…росяні гаї.
Я до тебе й ночами літаю,
Як летять до гнізда журавлі.
І хоча, я вже вбравсь сивиною
Так здається сидів би в гнізді.
Але бореться смуток зі мною
Бо не все ще зробив у житті.
Я так хочу в цю пору сувору,
Щось змінити ще можна для нас.
Відлучити від від цицьки потвору
Бо вже зовсім знаглів козопас.
Мабуть досить впиватись одчаєм,
Мабуть досить коритись брехні.
Ми ще дома брати заспіваєм,
Пора дати під зад сатані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610179
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 04.10.2015
Як почуттів невипита слюда
Впаде в узгір”ях дикого Парнасу…
В мені тектимеш легко, як вода…
я – поза Часом……………..
Як візерунки дивних відчуттів
Мене вестимуть незнайомим містом…
Ти не сплетеш мені віночки слів…
я – поза Змістом………………
Коли стандартні й монотонні дні
Втискатимуть мене у рамки ГОСТів…
Як же ( до ран!) – болітимеш в мені,
Мій Камелот… одвічний
поза - Простір………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611066
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2015
Я до тебе вернусь,
У найблищому часі,
До грудей пригорнусь
І закружимо в вальсі…
Не зіб’юсь я з путі,
Ще вогонь у віконці,
Наші дні золоті,
Знов освітяться сонцем.
Щоб почув я слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
Бо без тебе не раз
Не одну стрів біду,
Та до тебе тепер
Я навіки прийду.
Ти ж чекаєш мене,
Бо навік покохала,
Але доля чомусь
На цей час мене вкрала.
Хочу чути слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
Я вернусь на поріг,
Тихо стукну у двері,
Місяць виставив ріг,
Мов зове до вечері.
Ти відкриєш мені
І запросиш у хату,
Я за стільки часу
Маю, що розказати…
І почути слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610966
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XoCQWG3DmeY
[/youtube]
Мороз зненацька вдарив батогами.
Опале листя вкрила сивина.
А літо подалось десь берегами.
До нього недосяжна далина.
Вже сонечко не часто бовваніє.
Розхристані кудись біжать хмарки.
Хоч серденько болить, та розуміє:
В неволю б не попасти від нудьги.
Не впасти б у журбу й душевний відчай,
А радістю наповнити ці дні.
З природою не мати протиріччя,
Стосунки не заводити складні.
Важкий характер в осені, бо жінка.
На вигляд непроста і каверзнА..
Та осінь - це цікава все ж сторінка,
Хоч іноді примхлива і слізна.
і.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610953
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
Ти морем бігла, а воно
Й мене манило до пробігу
Та знаю – скулений у кригу
Я водномить піду на дно
Тому на березі стояв
Втрачав тебе на видноколі
Хто шле мені такої долі
Щоби і терпнув, і чекав ?
А може умисел тонкий
Збагнути смертному незмога
І біль в душі –це просто кригу
Вже трощить паросток гінкий ?
26.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610889
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=74ulyLQMtwA
[/youtube]
Коли в житті буває важко,
І віра кинула тебе.
На мить стає чомусь так страшно,
Та доля далі все ж веде...
Не покидай мене, надіє,
На те, що пам"ять берегла.
Нехай душа не зачерстрвіє,
Не спалить ненависть дотла
Оту любов, що колись цвітом,
Рожевим паростком була,
Ті пелюстки розвіяв вітер,
Та доля знову підняла..
Бутон зів"ялий оживила,
Надію й віру уплела.
І в одіж нову нарядила..
Любов та знову ожила...
-------------------------------
Вітаю всіх зі святом віри, надії, любові...
Хай ці почуття ніколи не зрадять вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610383
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Квіти Ангел в саду поливав
Із веселки в скалках водограю.
На мольберті красу малював
З незбагненного, чистого Раю.
Заворожений стежкою йду,
Ледве чую за ставом пташину.
Літо Бабине наче в слюду,
Як принцесу убрало долину.
Біло - коса у сріблі лежить
На голівці корона з бурштину.
З неба падає в ноги блакить,
Мостить перли в красу голубину.
Дощ осінній цілує траву,
Вітерець в прохолоді гуляє.
Осінь в листі карбує главу
Їй найвищий щабель приміряє.
Зачарований хід зупиню…
Усім серцем - душею яснію.
Чисті роси з долоньки зіп'ю
Й усім тілом своїм захмелію.
І в траву – мураву упаду…
До землі, наче син притулюся.
В Віфлеємському Божім саду,
В первозданній красі розчинюся.
До небесного краю ступлю,
Диких квітів тобі назбираю.
Їх росою п’янкою скроплю
В ароматах осіннього гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Обманом аметистовый закат,
Рассыплет бегло огненную друзу.
Кляни меня, свой грех, свою обузу,
Клейми, за то, что радостно объят
Обманом аметистовый закат.
Сентябрь морозный. Млеющий фонарь.
Зелёный дьявол греет мою душу,
Стыда прибоем брошен я на сушу…
Прибоем жизни брошен на алтарь.
Зеленый дьявол греет мою душу.
Последним словом мреющая даль.
Постыдна ветра грезящая жалость,
Когда на дыбу вздёрнутую радость
Сломить дождём пытается печаль,
Постыдна ветра грезящая жалость,
Когда на дыбу вздёрнет гордость радость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609866
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Але ж я повернусь…
Прихилюсь до знайомої хвіртки.
Знаєш, краще не спи, коли я повернусь уночі.
Ти чекаєш мене за холодним стареньким одвірком.
Ти чекаєш мене…
ти на стіл покладеш калачі…
А до тебе – лиш крок…
Як тепер я себе переможу?!
І в тобі не впізнаю тебе в сяйві місячних кіл?
Ти чекаєш мене… я ж і кроку ступити не можу.
Скатертину ти стелиш
даремно на тисовий стіл.
То присядь на стілець.
І налий собі кварту горілки
(які зорі тут тихі між кронами наших беріз)
Та лише не виходь… не виходь зустрічати до хвіртки.
Бо закритий портал…
і я більше не стримую сліз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609771
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,
Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...
А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...
Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Вечер на горы упал,
Вторя беспутью пути.
Я перейду перевал
Засветло. В ночь не пройти.
Этот скользящий карниз
В гору. И вниз не гляди.
Тему с названием ЖИЗНЬ
Ты осторожно веди.
Телом в изменчивый мир
Я перейду, как шальной.
Смело, как жертву вампир,
Выпью. Ты выпей со мной
Этот любовный шербет.
Рухнет туманов парча.
Я припадаю к тебе...
Как ты сейчас горяча!..
Струи прозрачной воды
Не охлаждают накал.
Сыпятся камни с гряды...
Ты глубока... Глубока...
Зова природы наказ
Соединяет тела...
Горы экстаза для нас
Создал Всевышний Аллах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092300635
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608700
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1MCjOIZHvwM[/youtube]
Легенький холодок проймає ранок,
Та в мене є спасіння для душі.
І хай навколо все цвіте туманом,
І йдуть безперестанку ще дощі,
Я пригорнусь до тебе, любий, ближче.
Вустами доторкнуся до щоки.
Ти не барися, обніми пошвидше,
На вушко лагідні слова прошепочи.
Чутка душа: відчула непогоду.
Так хочеться зігрітись під крилом...
Вже мрій нема про бажану свободу...
А осінь тихо квилить за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608615
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Яка ж то важка ноша…хрест.
Він сам собі поклав на плечі,
Спина вся горбиться старече,
Та кожен крок то до небес.
Судили римляни, та люди,
Що ж вибір зроблено, «Варавву».
Відпущено за розбишацьку славу.
«Розпніть його!» кричать повсюди.
Він відібрав у душах спокій,
Він проповідує мету,
Не злата жадібність, а ту
Що не приводить до покори.
Він нас порівнював з богами,
А ми не хочемо, нам зась.
Нам грошенят та більше власть.
Та не по наших спинах, батогами.
Він говорив, що діти божі.
Але, як діти нерозумні,
Та Голгофу шлють безумні.
Та совість віддали сторожі.
Його підняли серед людства.
Дивиться Він тримає хрест
Усі мовчать і тільки пес
Завив від сорому, паскудства.
Та Він простив нам нерозумним
Простив омани та гріхи
Укриє далі в дні лихі.
Що творять знову нам безумці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608646
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
А за вікном знов заметіль,
Там листя кружить в танці рвучко.
Там сяйво Сонця, мов обручка,
Та у долонях тільки біль.
Пора така, прощатись треба,
Давно пішла серпнева спека,
Та не клекоче вже лелека.
Похмуро хмари крають небо.
Вони змарнілі та все темні.
Ховають синь небес від нас,
Усмішка Сонця? Не для вас.
Та сльози ллють, що миють землю.
А листя, листя, гріх дерев,
Із сумом шерхотять від вітру.
Малюють райдужну палітру.
Та все кружляють коло нас.
Ти подивися, наш обранцю,
Тобі даруємо малюнок,
То наш останній поцілунок.
Бо ми, на жаль, осінні бранці.
Нас Осінь забрала в полон,
Тут павутиння, мов тенета,
Туманів дивна тут прикмета.
Туманів, що нас кличуть в сон.
Нам Осінь знов дарує ласку,
А листя землю вкрило знов.
Багряним райдужним рядном.
Та Осінь нам шепоче казку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608395
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Хвилина за північ…
Ти вже не рахуєш дати…
Він просто прийшов… бо давно вже хотів прийти…
...і раптом спинились знайомі всі циферблати.
...і раптом згоріли
без винятку всі світи.
І ти вже – не ти…
Бо у тебе імен – безмежно!
Де смуток й бажання станцюють якийсь вертеп.
А півні співатимуть вранці… і так бентежно…
Ти також із них,
героїня чужих вендет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607734
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Рабів до Раю не пускають-Іван Сірко кошовий отаман Запорозької Січі…
Рабів не пускають до раю,
Ще важче їм тут, на землі.
А скільки ж їх є в моїм краї?
Й частіше не діти малі…
Під пресом совка і терору
Проживши відведений вік,
Такий сміле слово не зронить –
Радянський він є чоловік.
І що тут закинуть такому?
У нього, бач, менталітет!..
Нове викликає оскому,
Хоч був колись інтелігент.
А є і такі, що пізнали
Земний дикий «рай» таборів,
Де волі зерно вирізалось,
Та з них не зробили рабів.
Рабів не пускають до раю,
І це не простий афоризм.
Як сутність його ти пізнаєш,
За Волю і Правду борись!
3.09.2015.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608092
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Холоне кров і застигає в жилах,
Геть розривають голову думки…
То мати… застогнала… затужила…
Бо ж перед нею – син, та ще й який!..
Лиш чверть століття доля відлічила…
Чому ж так рано промінь його згас?
А був завжди хлопчина – молодчина,
Та ось війна. Зруйновано Донбас.
І він поїхав ворога карати,
Щоб віроломний напад зупинить
Того. хто називавсь недавно «братом»,
Тепер війни багаття запалив…
У горі тоне Україна-ненька,
Тріщать від того плечі матерів…
«А ще ж недавно бігав син маленьким,
Тепер, неначе свічечка, згорів.»
І знов думки матусю допікають:
Чому її покарано й дитя?
Сльоза з ікони тихо теж стікала:
«Він Україні рятував життя!»
3.09.2015.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608093
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2015
Закопаю, убю, посажу,
Звучить рик молодий на Трибуні.
Із глибоких кишень пассажу,
Прокурор вже витягує руни…
Ну і що, що регламент не той,
Сліпі доводи наче скавчання.
Ти дивися знайшовся Герой.
На кону пРєзідєнта бажання.
Одним махом підкинули ствол,
Змонтували касетки для ВІДО.
Пакував ще колишній арьол
В царстві мраку, куди там Аїду.
У Системи лишились сини…
Хіба щось у натурі змінилось?
Не сидітимуть в тюрмах вони,
Доки бидло з Олімпу не змило.
Щож самі підняли на біду,
Тепер вкупі нам мстять озвіріло.
Не лишають за нами й сліду,
Від ненависті геть почманіли...
Гинуть діти від рук Сатани,
Гниють гідні похвал в казематах.
Та кипить вже Вулкан з глибини,
Загорілась прозріння Лампада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607637
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 18.09.2015
Давно зірки я рахував на небі,
Давно мені співали солов’ї,
У всі часи оте кохання треба,
Єдиного на всій святій землі…
Я обнімав тебе, як тополину,
Вуста гарячі цілував вночі
І так любив, як люблять Україну,
Ховався із тобою в сивучі…
Як хочеться прожити у коханні,
Через роки, крізь прожиті літа,
Біжать вони у сивому тумані,
А осінь, наче квітка золота…
Твої цілунки й досі пам’ятаю,
Їх переніс, як сповідь до Христа,
Живу і далі і тебе кохаю,
Бо ти для мене все життя свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607112
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Утекло красне літечко,
Обліпиха, мов квіточка,
Всім, хто йде, посміхається,
Манить погляди всіх.
На гілки, молодесенькі,
Сіла осінь тихесенько,
Разом з вітром гойдаються,
Миють листя в росі.
Заколисана осінню,
З посивілими косами,
У янтарнім намистечку
Обліпиха дріма.
І здається, що кращої
Серед порослі нашої
З ягідками під листячком
Не було і нема.
07.12.12
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607203
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
У степу Донецькім загуло громами,
Кононада в груди вдарила під дих.
Вкрила небо синє й доли полинами
І понесла вдалеч, цей смертельний рик...
Від лихої долі, вітер як в неволі,
Стогне Україна, помертвів мій край.
Стали почорнілі верби і тополі,
Падають «гостинці» в посивілий гай.
То дарунок брата, брата - супостата,
Гумконвой черговий, клятих москалів.
Щоби ти згорнулась, нечисть біснувата.
Щоб не дожила ти до наступних днів.
Вірю зійде сонце, ще розчеше вії,
Коня вороного підкує коваль…
Згинуть воріженьки, як гримучі змії
І розтане млоєм …у грудях печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607143
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 16.09.2015
Я покрою стекло… дыханьем своим,
Словно холст, на подрамнике Окон.
Я рисую портрет, я души пилигрим,
И не слышу, Судьбы злобный топот.
Я исправлю мазок, подышав вновь и вновь,
Мои пальцы дрожат в нетерпении.
Твой портрет… и не сон, и не…новь,
Силуэтом летящим, в движении.
Ты, как птица, паришь, исчеркав синеву
Только в рифму ложаться все строчки.
Наша встреча, во сне… наяву.
Твой портрет я рисую из точек.
Я касаюсь рукой истуманенный холст,
Непонятный, немного игривый.
Силуэтом твоим пробивается дрожь,
Твой полет до небес, росчерк линий красивый.
Красотой неземной, красотой белых туч,
В синеве, открывается дверца.
На стекле запотевшем, расписана грусть.
Свои краски растер между сердцем и сердцем.
------------------------------------------------------------
Я покрою стекло… дыханьем своим,
Словно холст, на подрамнике Окон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606726
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[i]« Прощай, страна огромная...»[/i]
Антитеза минулому
Виходимо із полум’я,
ідемо по воді,
усупереч історії,
наперекір орді.
Війною всенародною
ми волю здобули.
Удавляться короною
і круки, і орли.
Сьогодні ми згуртовані,
гартовані в огні,
ніким не упокорені,
на світі не одні.
Хай ненависть до ворога
від гніву закипить.
Вартують дуже дорого
і сонце, і блакить.
Єднаємось державою –
творці і вояки.
Поділимося славою,
на те і козаки.
Не тільки за Карпатами
є гори золоті.
Ми будемо гарантами
у мирному труді.
Та поки ще не каються
керманичі чужі,
Холодний Яр вертається.
Освячені ножі.
Напоєні свободою
і душі, і серця.
В бою за перемогою
підемо до кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606592
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
* * *
Письменники бувають, як і скрізь –
відважні, що не кланяються владі,
і надто чемні, тобто хитрозаді:
поперед батька в пекло не залізь.
Вони – борці нещадні з лютим злом.
Полотна витворяють феєричні.
Здебільшого – романи історичні.
Вони розумні заднім лиш числом.
Списателі історії вони.
Напевно, не судилося сердешним
виборювати, бачити прийдешнє.
Святоші ці – на службі сатани.
Маститі переспівують сюжет.
Своя в них перепробувана правда.
Вигадують, яка ще прийде влада,
бо ж їй вони служитимуть уже.
Поетів є немало серед нас,
які майструють справді гарні вірші.
Та твори будуть значно цікавіші,
де буде правда гола без прикрас.
Сьогодні ми на світі живемо.
Минувшину, звичайно ж, знати варто,
та щоб нащадкам краще жити завтра –
в прийдешнє кожним порухом йдемо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606552
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Зійди над світом полум"яним бризом!
Торкнись осель, освячуючи душі...
І зацілуй, хто в морі і на суші
вустами, що загоюють всі рани...
Вогнями... Напівпрозорих променів лампади,
словами, що сильніші за Світило...
О, швидше би дістатися до ранку!
Золотоношо мій! Чи я тобі є мила?
14.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606583
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=crRtwIUgHZQ
[/youtube]
Літо дарувало сонячне кохання.
Розкидало мрії - ніжні пелюстки,
А тепер вже осінь і німе мовчання.
На душі оскома: ягідки гіркі.
Нащо полоскала в м"яті свої коси,
Уплітала білий черешневий цвіт?
І чого це вітер по гаях щось носить,
Припада крильми до вже жовтих віт?
Засмутилась осінь...Це таке кохання?
Чом такі короткі літа дні жаркі?
І закрались в душу сум, розчарування.
Скуштувать боїться ягідки гіркі.
Але ж осінь - жінка і така прекрасна!
І спада повільно золоте вбрання.
Чом почервоніла тут калина красна?
Вітер роздягає осінь зарання.
Ось уже й догралась: гола серед світу.
А навколо пустка...Плачуть небеса...
Ти тепер розвага тільки лиш для вітру.
І по голих гілках потекла сльоза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606567
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015
… бо знову – Осінь…
Красуня з червоним бантом.
Криваво – владна, в усьому, аж до дрібниць.
Яким безмежним, пустельно - скляним гігантом
відлунює сіре небо
її дзвіниць.
Прощайся, сонце!
Прощайся… палають клени.
Вітри осінні розвіють мої жалі.
(не бійся, сонце, не бійся тепер за мене...
Цілуй же… трава травою,
земля землі…)
То владна панна…
Усе – за її наказом.
Зотліє листя, впаде до холодних ніг.
Я знаю, сонце, ми зможемо бути разом,
за тим порогом,
де зникне вчорашній сніг.
За тим порогом…
Відверто, відкрито… де ми?!
До тебе півкроку… півсвіту (лиш мінус - плюс)
Усе за її наказом... палають клени!
Танцюй же, сонце,
( востаннє! ) кривавий блюз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605512
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
«Арта́ксе, не піддавайся печалі…»
(із Міхаеля Енде)
якби-то
дерева, кущі і квіти,
трава!
могли до людей у гості ходити –
овва!
жила б я тоді безтурботно –
дев`яти-поверхово-висотно,
у затишку-мирі,
у піднебесній міській квартирі,
як душа Мавчина лісова:
плакучі верби
заплітали б ту́гу
у косу тугу́,
схилялись би
до люстра-озерця,
оторо́чували
латаття журби
між перекатами серця
мідні соснові труби
тридо́льні жалі́
перемі́ряли б у полонези,
наче у пасторалі –
кружляли б дуби і берези
на лісовій поляні
моєї опочивальні
кучеряві плющі,
як гобеленові штори,
пропускали б знадвору
радощі
і бентежні осінні вітри:
по хаті, наче пташки –
кленові фуркали б однокрилки…
у шиби о́мутне плесо,
у непорушну скляну гладінь,
пірнуло б, тихо і безшелесно,
передповні криве колесо
і балконного парапета цибата тінь:
хай би собі були –
безтілесно у шибі плавали…
…тоненькими, як
у повити́ці жи́лками,
чи кленовими однокри́лками
дотягнутися-засіятися б і мені
за білим хатні́м рогом
чи у бетонній тріщині
під порогом
і затаєно прорости:
щоб ніхто не знав і не бачив,
як безголосо росами плачу –
від людської злоби
і заздрісної глупоти́
…любі мої світи,
стежки мої босі,
до колін
підібгати поділ
і убрід перейти
грядущу безлисту осінь…
09.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605473
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 08.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
Горів Донбас у полум’ї війни.
Ламались долі. Сліз навколо – ріки.
І люди гинули, безкарно, без вини.
Забути неможливо це довіку.
В село розбите в’їхав бетеер.
Без вікон хати… Порожньо навколо…
Ані людей, ані собак тепер…
Німа й забута височіла школа.
І раптом, ніби гриб, із-під землі –
Мале, брудне хлоп’я, коротконоге,
Йому сам Бог тут вирости звелів,
Щоби життя продовжити мав змогу.
Водій на гальма різко надавив,
Машина ніби враз заскавучала…
Хлоп’яті хліба, ще чогось дали…
Воно ж, налякане, дивилось і… мовчало.
«Німе, мабуть, – подумали усі, –
Та це й не дивно…» Погляд на руїни…
І не змогли його залишити бійці –
Захисники були це України.
Хлоп’я шмигнуло у відкритий люк
(Давно хотілось із бійцями сісти),
Маленьким серцем відчував малюк:
«Тут добрі люди.» Очі, ніби іскри…
І хлопчик став поспішно говорить,
Як на очах у нього… вбило маму,
Як жив він до цієї ось пори,
І що в селі нікого вже немає…
Боєць зі Львова слухав ті слова,
І блиснули його вологі очі,
Невміло їх під віями сховав:
«Хлоп’я покинуть – непростимий злочин.»
Він до грудей горнув чуже дитя
І слухав ритм схвильованого серця.
«Я заберу тебе в своє життя…»
Рука бійця лежала в хлопця жменьці.
5.09.2015.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604654
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
«...Колись я в коледжі
Був дзвонарем, досі відчуваю важкість
Мотузки дзвону в руці своїй...»
(Шеймас Гіні)
Рання осінь
Зазирає в вікно мого дому –
А там ніч.
Лагідний вітер
Кватирку мою відчиняє –
А там пустка.
Навіть миші цей дім покинули
(Бо навіщо
Зупиняти веселим шурхотом
І нерозважливим писком
Тишу
Яка одвічна).
Рання осінь
Веселою гостею
Зазирнула в оцю порожнечу,
А там падолист,
А там сивий книжник
Наче ісландська сова білий,
Замість старих фоліантів гортає
Темні сторінки ночі,
Бліді літери Місяця,
Одкровення енотери сутінок,
Літописи чорного крука.
Рання осінь
Не захотіла жити
Навіть кілька теплих днів останніх
У цій порожнечі вічній,
Побігла
Лише лишила
Легкий слід в саду...
Я гортаю, гортаю, гортаю
Замість сторінок книг
Темні сторінки ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604221
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
Щось виблискує в ніч на воді у лататті...
Що то- місячний диск? Світ від свічки? Ні?
Ми з тобою прийшли у чаклунськім завзятті
З потаємних цих місць Чару пить. В ніч.
Роздягнись, і чутливістю срібного тіла
Напої мою хтивість, мов Чару налий до країв.
І від Чари
Відпий.
Чаро- дій!
А тоді...
Що ти бачиш у темній безодні води?
Йди
По слідах, що проклав по воді, як ходив
Див.
Так, це диво із див. Відірвись. Бо ще стогнеш...
Ти
Легка, мов пір"їна. Водою підЕш- не потонеш.
Гониш
Вітерцем по воді ти ці хвилі легкі....
Припади, мов прочанка, й торкнися моєї руки.
І сама проведи вздовж по тілу із верху- униз.
Місяць сріблом на тілі твоєму змалює Альгіз.
І Беркани ти руну вкладеш унизу живота.
І останній твій стогін бажання впаде, мов сльота,
На замшіле рядно берегів, на тумани, що в Хель
Нас в прадавнє стежками ведуть до таємних земель.
Легкість ВІдання Знань-
Глянь...
Ось Перунів Наказ-
Раз.
Ще й Одвічні Слова-
Два.
Що даю- то бери-
Три.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090400207
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604049
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2015
Обманули ви знов, обманули,
На Майдані до влади прийшли.
В чайку нашу, злодії стрибнули,
І вчергове нас знов продали.
Ви давно вже смієтесь над нами,
В Україні посіяли фарс.
А гординю зрівняли з Богами,
Та не той в вас Іуди анфас.
Ваше місце у пеклі приблуди…
І не будете в нас царювать.
Не сховаєте писки паск.ди…
Бо гріхи не можливо сховать.
За Донбас, де ви нас погубили…
І за Крим, що Москві віддали.
Ви й під Раду ганьбу постелили…
Гідність й честь Сатані віддали.
Змогли г.ди коліном зламати…
Ви, убили вкраїнських синів.
Які рвали загиблих плакати…
Захищали не нас, вас ж.д.в.
Щоби зраду сховати примати,
Ви у крові обмили ганьбу.
Та за «ширку», прийде час розплати,
І за діток , що сплять у гробу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603817
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2015
Лежав солдат, поранений, в шпиталі…
Побитий з “Градів” підлих москалів.
Застиглий біль в очах й чоло в печалі,
Що друзів залишив на ворогів.
Ноги немає. Друга в апараті.
У голові осколок назавжди.
І груди в шрамах і в бинтах, строкаті –
Багато випало бійцю біди…
Сільський хлопчина, зовсім молоденький,
Йому, мабуть, немає й двадцять літ!
А він весь сивий і такий худенький,
Зате душа – мов кремінь, моноліт!!!
Мені б аби протез надійний мати –
Я повернусь, ОБО’ЯЗКОВО, на війну,
Бо мушу я борги русні віддати…
За побратимів, вбитих, поверну…
Звитягу не бере кремлівська зброя
Ми – кіборги незламні у боях!
І стільки твердості у погляді Героя,
І Мужності і Віри у словах!
Що певен я: Ти повернешся, брате!
Сповна за друзів віддаси борги!
І по святій землі твоїй, солдате,
Не будуть крокувати вороги!!!
Слава нації! Смерть ворогам! Кіндрат & Корінь. 23.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601621
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 02.09.2015
Темучін відійшов до ріки...
Доля зрадила... Військо тікає...
Ти, Джамухо- слабкий. Ти- слабкий.
Нині смерть ти свою відпускаєш.
Він повернеться з помстою, злий.
Знов розбиті з"єднаються в зграю.
Побратима ти кров не пролив-
Та у владі братерства немає.
Ти, Джамухо, у юрті сидиш,
І з кумисом вливаєш у в жили
Переможні пісні... Ти облиш...
Слабкодухість- це крок до могили.
Ще коханки-рабині- твої.
Їхні перса- бальзамом на рани...
Чи баранини ти переїв?
Скоро станеш жертовним бараном.
Це- війна за Світи. У війні
Звичні речі- удари у спину.
Подивись- вже твої курені
Відійшли до руки Темучіна.
Не кумис... Це ти доленьки п"єш
Схлип останній, віднесений вітром.
Ти, Джамухо, в ніщо відійдеш.
Темучін- у Володарі Світу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090100651
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603390
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Ми, ще заплачемо не раз.
Допоки Сонце не зійде.
Допоки «обраная власть»
До нас обличчя поверне.
А зараз що? Ізнов Майдани.
Ізнову ллється кров людини.
Сурма сурмить, б’ють барабани
Нас на заклання, мов скотину.
Я, не пророк, то зле прокляття,
Коли не віриться в прийдешнє.
Та у мені горить багаття,
Що обігріти всіх належно.
Чому ми віримо словам,
Що нам жбурляють люто в очі
Та пробачаєм брехунам,
Що рвуть Країну, та на клоччя.
Просніться, людоньки на дзвін,
Що закалав у серцях.
Почуйте з піднебіння спів…
Та… лиш омана, мовби птах.
Ніхто, за нас, не побудує,
Ніхто, за нас, не скаже слово.
Тому, мабуть ми і бідуєм
Та мир муруємо лиш кров’ю.
Та скільки ж треба умиватись?
Кров наша... не проста водиця.
Та скільки ж можна пориватись,
Пора злетіти, як годиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603439
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2015
Загинув Ангел твій Еней…
Російські вбили гади.
Підставив хитрий іуд.й,
Збагачення заради…
Умились спомини зі снів…
Які ж терпкі вони й солоні.
Аж день від болю почорнів,
В небеснім пантеоні…
Душа неслася в Іловайськ…
Утомлена в недолі.
Схилився в хмарах небокрай,
Ховали сум тополі…
То наших діток на убій…
Солдатів, без пощади.
Не їхніх матінко синів,
В росход пускали Гради…
Невже із них хтось відповів…
Хіба, із них хтось сяде?
Та Хряк ще дужче здичавів,
Ще більш, в азарті краде…
Стікали сльози по щоці…
В могилу падали журбою.
Тремтіла хустка у руці,
Немов була вона, живою…
Памяті Антона Цедика - героя Майдану, який загинув Під Іловайськом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602752
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
ирония
Полуопущен томный взор,
На шею бант, на грудь розетку.
С улыбкой сеешь милый вздор
Ты на охоте, ты кокетка.
Полуопущенный рукав,
И декольте… полуоткрыто.
Ты ищешь на мужчину прав
Хотя, в душе сама закрыта.
Ты любишь ими управлять
Падите ниц, я королева.
Но не позволено ласкать,
Ты не вторая. Среди первых.
Ты строишь глазки тут и там
Слегка прикушена губа.
Ты обещаешь,… всё отдам
Но, что-то врёт твоя слеза.
Ты, так безумственно стыдлива
В своем отчаянном призыве.
Но, скалишь губки некрасиво
Когда к тебе слегка остыли.
Гримаса маски, не лицо.
Не милый взгляд, а только слепки.
Ты, как прокисшее винцо,
Улыбка брошенной кокетки.
Но вечен мир. И мы сдаемся
Сгораем в этой западне.
С улыбкой снова попадемся,
Кокеткам, может быть, тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602631
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Навіяне назвою вірша: "Він чує плач очерету"
Автор Єтс В.Б. в перекладі Шона Маклеха
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=16970
Плач очеретяної скрипки
Очерету, мов батько душі,
твоя скрипка й не переставала –
поверни час туди, де усі,...
де і я, й ти, із радістю грали...
Очерет й на хатах, й в берегах –
ти й спаситель, і символ Вкраїни,
бережеш нас і вдень, і у снах, –
перед тебе стаю на коліна.
Ми з любов'ю на березі цім
під музи́ки твої, цілувались –
ще такі молоді,... у вінці...
Спас радів, а ми ж тільки побрались...
Хвилька бігла від тебе до ніг
і ласкаво казала: "Все пройде,
будеш свій споминати поріг –
вітер скроні з сивілі там гойдне..."
Так і сталося – хвилька-пророк,
вона вічно біжить з вітерцями,
знає – кожному дійству свій строк –
ось й прибіг я... і старість... до тями...
І поріг тепер там,... де хрести,
де завмерли так погляди рідні...
Ви простіть, що я з вами на ти –
тут всі рівні, багаті і бідні...
Та й дарунок мій – ця сивина
дозволяє дивитись вам в очі;
знаю, берег цей – не дивина...
Очерету, не плач... Я не хочу...
26.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602423
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8lnbwcyIr-E[/youtube]
Непросто пишуться вірші..
Вони повинні мати силу.
Вірші ті будуть до душі
Словечком щирим, що зігріли.
І кожен зміг впізнать своє,
Щоб кожну душу зачепили.
І щоб моє було – твоє,
Обоє в серце щоб впустили…
Щоб не текла сльоза гірка,
Слова вкрапляли б світлу радість.
Така поезія торка...
Зникає з душ зневіра, слабість.
Буває, плачемо в вірша́х.
Коли із нами плачуть люди –
Зуміли значить в їх серцях
Сповна відбитися у грудях.
Хай кожен вірш, мов ніжна квітка,
(А всі вірші – букет із них),
Поету служить як візитка,
Вірші ж – сонм квітів запашних.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602455
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Чому так гірко на душі?
Чому зійшовся з болем в герці?
Мовчать вірші, що в олівці,
Ховають роздуми та серце.
Чому не пишуться слова,
Про сяйво світу, пломінь Сонця.
Чому ворожить нам війна,
Кидає зло в моє віконце.
Чому з пораненим крилом,
Птахи ширяють серед неба.
Чому пройшло до нас те зло,
Навіщо зло, нам зла не треба.
Чому мій сум над мною править
Хіба йому я дозволяв.
Чому розгублена держава
Навіщо правлять ті, хто крав.
Безмежна думка скута бранцем,
На вікна грати почіпляли.
Вже не співає пташка вранці,
Встають не зорі, лиш заграви.
Мої думки, пора на волю.
На чистий аркуш, в стислий ряд.
Не варто ремствувати, доля
Зі мною стиха промовля.
Ну що, мій друже, не вподобі
Така дісталась, з тим живи.
Прикут ланцем, в письменній робі,
Все, що задумав, напиши.
Ти напиши, як ти живеш.
Кого кохаєш серед ночі,
Коли злітаєш до небес.
Чому застиглі в горі очі.
--------------------------------------
Чому так гірко на душі?
Чому зійшовся з болем в герці?
Мовчать вірші, що в олівці,
Ховають роздуми та серце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602387
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
[b][i]tth[/i][i][/i][/b]
[i] Чернігівщина… смт. Дігтярі… Груша,
під якою покоїться пуповина Олекси,
давно струхла. Натомість тут – кропива,
чортополох… Ото робота на косаря чекає!
“ Раззудись, плечо! Размахнись, рука! ”
Але коса, що під стріхою старої повітки,
тупа, давно не клепана… Що робити?..
[youtube]https://youtu.be/XU5Tn48hKDc[/youtube]
Добрі тому коса косит,
Што му мила їсти носит.
Не шкодит му горбок, яма,
Хоц і коса неклепа́на.
(З лемківської пісні)[/i]
[i][b][color="#40ad8c"]Перш ніж на Ко́су... замахнутись,
На палець пробуй – як вона:
Чи під рукою може гнутись,
Чи задзвенить, немов струна!
Коса не клепана – то скнара:
Сил купу забере… й не дасть
Відчути силу свою, власть…
Й ходитимеш немов примара
Весь день… В кістках гірка судома,
А в м’язах - суща ло-мо-тня…
Немов всі дома і не дома –
Ні ночі милої, ні дня!
Та при нагоді є… Мантачка –
Такий собі від бід… брусок...
То для Коси – міцна “заначка”:
Відточить п’ятку і носок!
Хто ту Мантачку в себе має,
Любу Косу відточить враз,
А хто не має, той… клепає…*
Чи то собі, чи – на показ?..[/color]
[/b]
27.08.2015
_______
*Не бита жінка – як коса не клепана. (Присл.)
І не тільки... (Прим. автора).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602439
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Задвиньте Вы аплодисменты
На полку, в ящик и в утиль.
Не стоит петь дивертисменты*
Нет отношений, только пыль.
Мы стерли в пыль, что между нами
Когда-то было, но прошло.
Мы были добрыми друзьями,
Удар под дых и … всё ушло.
Я, как и прежде, верю другу,
Что пишет мне «держись братан».
И не пускаю я по кругу,
Словесный бред из язв и ран.
Обидно мне, что поглупели,
Кто раньше клялся братом быть.
Поют ЦАРИ им сладко трели,
Как «хорошо» холопом* жить.
Зачем им думать, правит барин.
Он их накормит, может быть.
Кнутами мысли им поправит,
Ну, и позволит, как-то жить.
Жить, продавая свою волю,
Меняя вольность на краюху.
И упиваясь «мудрой» долей,
Учиться разуму… по уху.
Он не свободен в жизни странной,
Все верит в батюшку-царя,
Что тот подарит мир державный
Или продаст за три рубля.
Зачем им разум, есть глашатай.
Расскажет всё с телеэкрана.
Открыто, чуть приврав, и сжато,
Ну, нет, не ясно без стакана.
И топит он свой разум в водке,
Пуская слёзы по щекам.
Мы плыли вместе в нашей лодке,
Но я в холопство не продам.
Я не продам в холопство совесть,
И я не верю им, врунам.
Моя страна напишет повесть,
Где нет странички Вам, рабам.
Дивертисме;нт (от фр. divertissement — «увеселение», «развлечение» и итал. divertimento), — так называются:
ряд концертных номеров, составляющих особую — увеселительную — программу, даваемую в дополнение к какому-либо основному спектаклю, концерту;
Холопство — форма рабства — состояние несвободного населения в княжествах Древней Руси, в Русском государстве.По правовому положению холопы приближались к рабам[1].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602165
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Закралась осінь в мій душевний сад,
Збирає серця пелюстки, мов роси,
Вже дихає холодний листопад,
Та трохи смутку заплітає в коси.
Всі спогади, де пройдено життя,
Біжать у даль, де відліта лелека,
Де сивина-подруга забуття,
На роздоріжжі жде мене здалека.
Ще хочу Боже бачити весну,
Цвісти бузком,купати душу в росах,
Зустріти ще лелеку не одну,
Та цілувати землю в росах босих.
Криничної впиватися води,
Що зачерпну коло старої хати,
Згубитись, замести свої сліди,
Із сходом сонця лиш пісень співати.
Та осінь перекреслює думки,
Де сивина виблисує на скронях,
Не вернуться із вирію роки,
Лиш спогади лелію у долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602156
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Схилюся від горя… в зажурі стою,
Вже юди зорали Вкраїну мою.
Невже ти Украйно проклята богами,
Що дикі кацапи зєднались з жид.ми.
Порвали рідненьку, умили сльозами.
Від крові червона.., тече ручаями.
Ох будете ж биті … ой, будете ж гнані
Скоти очманілі опиті в дурмані.
Як ви ж нас дістали, бодай ви горіли
У пеклі собаки.., зовсім знахабніли!
Дістане вас кара, помрете в судомі.
Не будете править, в чужому ви домі.
На білому тілі у язвах пухлини,
Шматуєте гади її на частини.
Ординськії коні прийшли на гостину,
І вщент потоптали, як в полі билину.
Зявилися гості... в лихую годину,
Щоб нас положити навік в домовину?
Та вам не ковтнути її молоду..!
За вами ж не лишеться, навіть сліду.
Ідіте ви на.уй… за ваші посили…
Прощаймося юди, ми вас не просили.
Покиньте чужинці Вкраїну мою…
Терпіж зупинився..., як дощик в маю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602119
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Бунтар Тарас для мене Бог,
Отець наш рідний, вроджений Парох.
Це правда, гідність духу й почуття…
Кобзар то наша Біблія свята.
Не знайдеш правди в Біблії й Корані,
Там воля й гідність явно не в пошані.
Гріха не тай, покора там сліпа,
З життя скупа виховує раба.
Не лише ми в Шевченкові черпали,
Коли народи плакали й стогнали.
Коли воли ще в стійлі ремигали,
Кобзар на інші мови переклали.
Йому пошана, слава наша й честь,
Не дав згубитись в стежках перехресть.
В обіймах горя дикого і смерти,
Не дав моїй Вкраїні він умерти.
Тож що мені церви ті й синагоги,
Тобі Вклонюсь "Пророче" божий в ноги,
І низько – низько голову схилю,
Гріхи чужі Вкраїні замолю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601978
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
[i] Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапо́р!
Іван Франко
…Та прапор – нуль, коли катма в країні сили!
Хоругва – що?.. Як віри у мирян нема!
Які б огнѝща над собою не носили –
Дарма!.. Коли у душах у людей - тюрма!
Олекса Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444834
[b][color="#ff00ff"]Не хотілось писать на сю тему –
Вже написано віршів тих – тьма*…
Та складається вже у систему
Мракобісся, наруга, пітьма…
І зневіра… в невичерпні сили,
Що для воєн припас наш народ…
Які б огнища** ми не носили,
Не наб’єм ними ворога рот![/color]
[color="#0099ff"]То ж єднаймося, браття, знаменом,
Що побіду нам всім принесе:
Наші кіборги і супермени
Уже склали про нього есе!..
Прославляймо наш стяг перемоги,
Де блакитне і вряд – золоте!
Не лишаймо себе, друзі, змоги –
Ми ж нащадки атлантів*** на те![/color]
[/b]
23.08. 2015
_________
* Тьма (число) — число в старовинному підрахунку,
рівне 10000 і більше.
** Вексилологічні ознаки - стяги, штандарти, хоругви тощо.
***За деякими науковими версіями, наші символи
(тризуб, блакитний (дух) і золотавий (матерія,
достаток) кольори отримані нами від Атлантиди,
що містилася на терені сучасного Чорного моря
та занурилась під воду під час однієї з космічних
катастрофи планети.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601517
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
(Балада)
Там, де бігла з гір весела річка,
Покохались Довбуш і Марічка,
І світились щастям їхні очі,
У танку кружляли до пів ночі.
Та не довго щастю буть судилось,
Мабуть, доля так розпорядилась:
Став Олекса молодим опришком,
Юнку з іншим заручили нишком.
В час весілля знов звела їх доля –
Довбуш топірцем вернув їй волю,
Тій, кого кохав, своїй Марічці.
Краплі крові розчинились в річці.
Ще гули опришками Карпати,
Та любов змогла їх поєднати:
В ранах він земні закінчив герці,
В мертвім сні Марічка – біля серця.
Їх знайшли під смерековим гіллям,
Що справляло тихе їм весілля, –
Заніміли друзі і Карпати,
Поклялись навік запам’ятати…
Поспішає з гір в долину річка,
Пам’ятає Довбуша й Марічку,
Що без церкви повінчались нишком,
Прославляє месників-опришків.
26.09.2013.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601355
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.08.2015
Мне благодарности не нужно,
Я просто проходила мимо,
А ты замерз и был простужен,
И дождь, и снег, такие зимы.
Мне не нужны увещеванья,
Что я по-прежнему любима,
Зачем вранье, из состраданья?
Я просто проходила мимо.
Ты не обязан розы в праздник,
Не говори, что нелюдима.
Ну не хочу во лжи увязнуть,
Я просто проходила мимо.
Вновь за тебя душой болею,
Хоть, будто бы и не любила...
Я сожалею?..сожалею,
Что просто мимо проходила...
15.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601298
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2015
Це – не АТО.
Війна це затяжна.
Триває заборона нападати…
Місцевий люд і воїв бородатих
вбиває тисячами сатана.
Який абсурд!
На паузі – війна…
Вона регоче і шалено виє!
Ці місяці-хвилини перемир’я!..
Такого ще не бачили кіна!
Озброєні більш-менш захисники
окопи вже навчилися копати.
Та знову нападають окупанти –
Московії сини і байстрюки.
Нещадно нищать селища й міста –
так захищають жителів Донбасу.
Тлумачать світові рашиську расу.
Їх на смітник історія зміта.
Вони – катюги справжні, саме ті.
Змивають кров і кажуть, руки чисті.
Переперевертні, нові фашисти
маскуються на світу видноті.
Й не видно де своє, де гуртове.
Диктується процес переговорний.
Шматує Україну біс проворний,
та ще лишилось братство фронтове.
Снують сепаратюги між людьми
тенета еленерно-деенерні.
Вони – маріонетки есесерні,
та тільки ж не безвольні вівці ми.
Ніхто не порятує окрім нас
нам Господом даровану державу.
Позбудемось держателів іржавих!
Терпець урвався – мир здобути час!
Упали маски, милом змився грим,
та в небесах зависли запитання:
АТО на Сході – це війна остання?..
За що нечистий виторгував Крим?..
За що незламні духом йдуть на смерть?
За кого в перемир’ї гинуть хлопці?
На прив’язі тримають добровольців…
Невже рогатий сам збереться геть?
Невже пекельний мир нам не набрид,
хоч і бандити в цьому пеклі гинуть?..
Не задобрити, краще вбить скотину –
то ж нелюд сатанинський, то – гібрид.
Під виглядом угод «аля-улю»
угодників біс хоче заманити –
під Рашу й Конституцію змінити,
і владу, підконтрольну лиш Кремлю.
Війну приніс Вкраїні «Руській мір».
І досі грізно сунуть гумконвої.
А ті, що оголили всі кордони,
сховалися в Росії, не в тюрмі.
І ходить гола правда між людьми.
А браття-мародери гарбузові
в нас вимагають буферної зони.
Невже вже сепаратний мир гряде?!
Розкаже хто й почує правду хто?..
Під гул снарядів – проповідь гітари…
А пляжі переповнені і бари…
Так це війна чи затяжне АТО?!
Оце ж моя країна-навпаки…
Чи виживає, чи таки живе так?
На блокпостах – бійці в бронежилетах,
а на пляжу – засмаглі юнаки.
Диявол заварив договорняк.
Війна – гібридна.
Звіть те, як завгодно,
та буде ще, вже йде війна народна –
йде волонтер на ймення Залізняк!
Серпень, 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600678
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2015
Я прийду у цей дім.
На планету під назвою Осінь…
Так вертається з вирію спекою втомлений птах.
Та мовчатиме дім... і хвилину мовчання попросить.
Там жив сонячний принц
із трояндою й лисом в руках.
Я сандалі зніму…
Нехай ноги торкаються босі
(бо ні сонця, ні вітру, ні смутку в мені… ані сил…)
Чи впізнає мій дім (ця планета під назвою Осінь)
ту, яку він колись
необачно отак приручив?
І хто скаже тепер,
чи були оті зими і весни?!
(він так міцно тримав!.. та усе ж – відпустив до людей,
ту, яка так хотіла піти!.. і – пішла!). Крига скресне,
бо він просто стояв
і виймав моє серце з грудей.
Фіолетове небо
так низько! так близько!.. і синь ця
в мої очі лилась поміж крон виноградних гірлянд.
...я усюди шукала... немає ніякого принца...
А тим більш королів,
пацюків й балакучих троянд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600340
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
Засіли в Києві ж.ди,
І насміхаються ск.ти…
Яйцеголовий, Дяк, Послід,
Як гади вилізли на світ.
Орди дитятки, три Сруля,
Дістались нашого руля.
Десь поки там Майдан гудів,
Прийшов, ратунок… від жид.в.
Масковскій дяк з числа хорт.в.
Узяв Печери без трудів.
Навчився суч.й фарисей…
Недарма ж родич, Мордихей.
Я ж ваш брателли… бл.ха муха,
Я ж той, шо з трахтора, Пеструха.
Здались, повірили хохли…
Й Корону ж.ду одягли.
Котив вали «Народний фронт»,
Аж піднімався горизонт.
Все для народу для людей,
Божився й клявся іудей.
І знов п.длюка обмануло.
Вже нас до вечора й забуло.
Яйцеголове зап.дло,
Щоб ти було десь загуло…
А той маленький, шо Послід?
Солодких Вальцманів приплід.
Йому ж сам Янкель потурав,
Тож він тітушків поставляв...
Отож ординськії Марали,
Главою Гройсмана обрали.
В розривах гнидо – серенади,
Прийшли знов Під.Ри до зРади.
А ще ж є Коган, є Жид.ля,
І Садопомощі Зозуля.
Баксьоро – Етінзон (Клічко),
Укропа вилізло очко.
Берьозки зайди і сектанти,
Вчорашніх ідолів мутанти.
Куди не кинься чарівник,
Над нами їхній Провідник.
Ой, знов гряде новий Майдан,
Складати, буде… в чемайдан.
Наєми, Лєщєнки козли...
Вас взують, в нові постоли.
Таможня, банки, а суди...
Скрізь всюдисущі... від Орди.
Пече в грудях, душа кричить,
Скажіте: Хто із них сидить?
Роки ідуть...вони ж сидять
І знов на Пагорбах смердять.
Із Мордихеєм заодно…
Вже нас відстрілюють в АТО.
А ну скажи парх.те сімя:
Музичко де…Зеленопілля,
Савур - могила досі плаче,
За вами ж с.ки, ворон кряче.
Ти к.рва , більше не бреши,…
За Волноваху розкажи?
З Б 39…з Іловайська,
Тобі привіт ск.тва нанайська!
Черговий в Мінську маскарад…
Умора, ще тобі й парад?
Шеврони Шелли і китайці,
Скупили землю, як данайці.
Для чого бізнес? із гори
Несуть й несуть тобі дари.
Нема євреїв десь в Гейропі,
З Одеси наші теж у ж.пі…
А що казати про хохлів,
Коли хохол давно змалів.
Засіли в Києві ж.ди…
І насміхаються скоти.
Ой , схаменітесь богодані…
Бо будем, в.шать… на Майдані!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599438
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Если любовь уходит, как это всё понять?
Были ж минуты счастья..Больно теперь терять.
В сердце таится обида. Сердце - кусочек льда.
Если любовь уходит. Горько: теперь навсегда.
Долго любовь прощает...Терпит и слёзы льёт.
Медленно умирает. Плача, на помощь зовёт.
И, забывая обиды, думает: Может простить?
Только с печальным видом, как же ей дальше жить?
Вот и проходит время. Больно теперь осознать.
Если любовь в тяжесть: надо быстрее бежать..
Значит была ошибкой, если любовь не берёг.
Если была она пыткой...Вот и погас огонёк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599595
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
«Те життя мов картина повішена в темнім музеї»
(Гійом Аполлінер)
Я повернувся з м’ясорубки війни,
Намагаюсь повірити, що це правда,
А інші...
Я знову втікаю від людей в тишу
Лісового зеленого храму смерек,
А інші...
Мені тепер війна тільки сниться щоночі –
Кожної бездонної ночі марень,
А іншим...
Я все менше розмовляю з привидом смерті,
Що з’являється мені блідою стрункою жінкою,
А інші...
Я іду по землі сухій і жовтотравній
Пружною ходою живого блукальця
І все менше думаю, що під цією тирсою
Теж колись буду лежати –
Чи то я, чи то моя оболонка тлінна,
А інші...
Я все дивуюсь чому так тихо,
Чому гримить тільки гроза
Над кам’яним містом і дорогами пилу,
А інші...
Я досі живий – і розуміння сього
Не викликає ніякої ейфорії
Не п’янить як вино світанку,
А інші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599454
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Сегодня странная игра
Играет ветер облаками.
И не вздохнуть, опять жара
И мысли ленятся словами.
Дорога, снова в завитушках,
Припала пылью и молчит.
Лишь только ветер, как игрушкой,
Листвой пожухлою шуршит.
Коварный август, где прохлада?
Не слышно осени шаги.
Ещё не время променада,
Ещё купаемся в пыли.
Её швыряет нам на обувь
Коварный ветер, озорник.
И вновь в пыли планеты глобус,
Лишь только ночью ветер сник.
Устал шутить незлые шутки,
Искал он дождь, но не судьба.
Шепнул прощально прибаутку,
Махнул рукой, мол спать пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599069
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2015
Птахо, Ваша черга випестити її (ніжність) до деревця.
Тарас Яресько
Приніс її в долонях: "Ось, рости."
А сам пішов-поплив у море степу,
Де ні річок, ні тиші, ні мостів,
Але у всьому тому є потреба.
А я… Що я? Земля мені чужа…
Як розпізнати – листя то чи крила?
То й запевняла: обрій – не межа,
І зорі на вечерю їй кришила.
На осінь закурликала: "Пусти!
Я хочу в небо!" – "Ти ж іще зелена!" –
"Таж він сказав тобі [i]"ЇЇ рости!"[/i],
А не [i]"Тримай"[/i], немов ручного клена"…
А я… Що я? Сама її таку
Плекала… То чи маю зупиняти?
Лети ж у степ. І передай йому:
Зростила Ніжність синьокрилим птахом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2015
А ноги в’язнуть у болоті,
А ноги грузнуть у піску.
Моїх надій відходить потяг:
Стокато рейок – посвист куль.
Вгризаюсь спраглою жагою
В поживу дня – за п’яддю п’ядь,
А хронофаги наді мною
Нещадним вироком стоять.
Навала буднів стоворожа
Б’є ревно з творчістю горщок,
як прикра пристрасть перехожих
Погомоніти ні про що.
Їм треба зовсім небагато –
Щоб зупинилася ріка,
Щоби у мене відібрати
Єдиний і безцінний скарб.
Щоби часу дзвінку монету
Розвіяти на пил марнот…
І це неумолиме кредо
Веде мене на ешафот.
Бо вже нема благого «потім»,
Бо марафон на фазі «спурт».
І в’язнуть ноги у болоті,
І грузнуть ноги у піску…
Хронофаги – істоти, пожираючі чужий час;
Спурт – прискорення бігуна перед фінішем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598276
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
[i][b] [color="#c91616"]Тиша… Ніч… Вона…[/color][/b][/i]
[i][b][color="#2626eb"]Хтось колись був
щасли́віший,
ніж я,
Пірнаючи
у очі
неземні,-
І подих
зупиняється
в мені,
І губи шепчуть
дороге
Ім’я…
Ніхто!..[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574283
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 08.08.2015
Стояла слухала весну.
Леся Українка
Стою в гаю, не шелесну…
Пішла у світ тривога.
Один я, слухаю весну…
Неначе десь, у Бога.
Приспів:
Стою і слухаю весну,
Вона ж співа, співа, співає.
З глибин мойого напівсну,
Роки у даль гортає.
Лунає краєм переспів,
Звучить, як у соборі.
Душевні ноти соловїв,
Немов перлини в хорі.
Принишкли клени і дуби,
Замріялись тополі
Святої музики раби,
Як дітвора у школі.
У перехресті молитов,
Моя душа радіє.
Весна співає про любов,
Про роки молодії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598073
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 07.08.2015
На вицвілих фото –
Така безнадійно щаслива…
На сонячних фото…( ромашки у косах…це - ти?!)
Воно ж промайнуло, як вітер… можливо, як злива…
(……не варто пускати
в керунки усі поїзди!!!..)
Хай трави там квітнуть…
Стежини купаються в листі…
Ні жесту… ні звуку…ні шелесту!.. (відчаєм - птах!…)
Лиш зорі Молочного Шляху – далекі і чисті,
В твоїх магнетично - зелених,
жагучих очах…
Шалено красива…
Розсипані квіти на шпалах…
Розкидані… Анно!... невже – відрікаєшся ти?!
Воно ж промайнуло, як вихор… можливо, як спалах?…
Це все-таки – спалах!…
і саме – за крок до мети…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598132
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015
Коли були підрізані в нас крила,
Коли гриміли кручами громи.
Бурштином наша доля камяніла,
В сиру земельку падала слізьми...
То мати рідна, дбала про нащадків,
Під серцем в грудях диво берегла.
По волі наших пращурів далеких,
В оправу сльози, в сонце одягла...
В душі під серцем скалочки ті гріла,
Молилась богу, долі… і зіркам.
В стражданні й болях довго вагітніла,
Щоби віддати в скруту діточкам.
Але не так, судилось, як хотілось,
Прийшла братва до влади із Орди.
Знов,як колись в Печерах перегрілись,
Хотять урвати... - З нашої біди!
Не смійте урки!
вас попереджаєм!
То хліб єдиний...
наші мозолі…
Бо ми вам кров і сльози пригадаєм,
Горіть, як хвоя будете в смолі!!!
Це ви ск.ти в нас різали діброви,
Жадоба ваша випила річки...
Було гріха вам мало людолови,
Тепер в Донбасі ставите свічки!
Бурштин це наші сльози скамянілі,
Грааль одвічний нашої землі.
Пісок Волині древній, посивілий,
Це хліб останній в нашому столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597737
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Наперекір буттю природи,
Приймають в нас чергові роди.
Зібралась в Мінську шантр.па,
Цапюга , бик, стара шкапа...
Як завше борзо і галопом,
Хохлів спасають від потопу.
Дебелі в.плодки з борделі,
Віддать Широкіно велєлі...
Лукава тішиться гопота,
Така їх підлая робота,.
Вдягають знову постоли…
Це скільки раз нас вже здали?
Цілує матінка Європа,
Вчергове Путіна у ж.пу.
Непевні дні її й діла,
Коли під Путіна лягла…
Як воша сіла на зал.пу,
Й цілуєш Путіна у д.пу.
А дуп. там на пів стола,
У двоголового орла.
Яка ж ти бл.дь… стара Європа.
Невже не жалько тобі лоба?
Чекай ввіллють з Орди ск.ти,
Тобі у скляночку води…
Іще не пізно, схаменись,
До нас лукава повернись.
Повітря може… й не вдихнеш,
Допоки там, десь позіхнеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597547
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Изменено,благодаря критическим замечаниям друзей.Спасибо.
О, наслаждений быстротечность,
Ожоги раскаленных уст
И ожиданий бесконечность,
Когда весь мир уныл и пуст.
О, безупречность замираний,
Вкусив объятий жарких ад:
Жива еще? - теряю грани,
Он также пламенем объят.
О, неизбежной страсти сила,
Как неуемности гротеск,
Слияние вообразила
Грехом, взлетая до небес.
О, смерти маленькой мгновенье!
По капле разливаем страсть,
Чтоб радости испить виденья
И в грех уныния не впасть...
31.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597026
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
[i] [b] [color="#d61313"] Рідний край… З дитинства
знайомий кожний лісочок…
Навздогін за теплим літом…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1613bf"]Світає...Небесна сила
В рожеве фарбує схід.
Пташки розправляють крила,
Кудись чимчикує дід...
Шурхочуть легенькі шини,
Свою доганяють тінь.
Щось шепче уздовж стежини
Вусатий козак- ячмінь...
Лоскоче лице світанок,
Привіт шле знайомий пень.
Тихий прозорий ранок
Переповзає в день...
* *
*
Ліс...Волога...Ледь помітні стежки
Вглиб ведуть від стоптаних доріг.
Навкруги - малинові сережки
Ллються в кошик, падають до ніг,
Сходять соком, просяться в долоні,
Чи в відерце у прозору тінь...
Дзвін сокири...Десь схропнули коні...
А ще десь - чутлива далечінь...
Пригріває...Вже чоло змокріло,
Щось гаряче по плечах сплива...
Пада й пада на вологе тіло
Ненаситна варта лісова.
Та нічого,- повниться відерце,
Промінь сонця - біла хмарка п’є...
День сія...Надійно стука серце...
Рідна Земле - щастя ти моє!..
Знову шлеш найвищу насолоду,-
Отаке джерельце, як оце,-
Пив би й пив холодну, чисту воду,
Лив на руки, хлюпав на лице...
* *
*
Заплічник цілує плечі.
До зустрічі,- шепче пень.
В ранній тінявий вечір
Перевтілився день...
Метелики свій вологий
Весільний обсіли стіл...
Людині ж - подай Бог ноги,-
У неї немає крил...
Шурхочуть легенькі шини,
За ними женеться тінь.
Щось шепче уздовж стежини
Вусатий козак - ячмінь...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596914
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Знову міряє час вагон...
Вже он
Повз вікно пливуть ліхтарі...
Зітри
Ти в минуле відпливший час
Нараз.
В такт коліс дзвенить голова...
Бува...
І в майбутнє шляхи ведуть
У путь...
Ти з відкритої пляшки хміль
Мов біль
По краплині у себе влий,
Малий.
Це розлука твоя гірка
Така.
А за поїздом сліз ріка
Стіка,
Бо не вернеться зорепад
Назад.
Бо не впали зірки до рук...
Тук-тук...
А колеса по стикам в такт-
Так-так...
І в безсонні нічнім ти сам
На сам
Із думками, що надійшли
Зі мли,
Що затьмарився небокрай-
Прощай!..
Розлучилися назавжди...
Не йди!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115073100923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596892
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
О, свідомосте Всевишня, де ти є Дажбоже…
ой, чи довго ще Русина так терпіти зможе?
Волю маєм, маєм душу, надто добру маєм,
та в раю Тобою даним, ледве виживаєм.
Обезглавили хозари… наче сиротину,
залишили нас третину… і кругом руїну.
Осуворила їх Північ… нечисть згуртувала,
воно нас… таких Великих, дико згвалтувала.
Славлять виплодки - іуди, свого бога славлять…
нищать пам'ять, убивають… як собак нас травлять.
Ми ж забули свою віру… у Дніпрі убиту…
занехаяли нещасні, у крові умиту.
Тиха скромність і побожність, до діянь чужого,
не залишила нічого… у серцях людського.
Схлипне мудрості коріння… де не де з моралі,
та не зніме браття милі, із очей вуалі..?
Як ярмо нам чужовіря, в ній душі немає,
як рабів ваш світлий розум у петлі тримає…
Наші предки гордість мали, віру поважали...
і по Божім… справедливо, прочу віддавали.
Наша ненависть побожна… має буть кипуча,
бо без неї наша правда, як у полі куча.
У глибинах Воскресіння, колір незнищенний,
із Трипілля жовто – синій, пророста зеленим…
Вкорінився дуб священний, паростки глибоко,
зачекалися юдеї, буде вам… за ОКО.
Вкрали нашу честь і віру, вороги – злодії,
просинайтеся правнуки… вже пора до дії.
У порогах вже готують… довбанки козачі,
досить ставить щоку другу… вже пора для здачі.
Правда наша у моралі, у діяннях гідність…
треба честь тримать в пошані… пора бити підлість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596887
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Слова - Віталій Назарук (надихнула - прекрасна українська поетеса Ліна Костенко)
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
...Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю...
©Ліна Костенко
І, власне, пісня:
1
Ти ніколи не будеш сивою,
Пофарбують роки волосся,
Залишайся завжди красивою,
Щоб задумане все збулося…
Не була ти ніколи відьмою,
Не була ти ніколи коброю,
Ти родилась, щоб бути жінкою,
Бути мамою, ласкавою і доброю.
ПРИСПІВ
А постава яка у тебе…
В тебе мудрості вистачає,
Прихилю я для тебе небо,
Бо і нині тебе кохаю.
2
Берегиня ти свого роду
І онукам бабуся люба,
Ти ніколи не втратиш вроду,
А от я вже лишився чуба.
Я без тебе не зможу жити,
Ти для мене не будеш сивою,
Хочу разом кохання пити,
Залишайся завжди красивою.
4 травня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577787
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.07.2015
Люби его, люби его, прошу...
Как не терзают ожиданий страхи
И ревность распинает пуще плахи,
Не уступи сомнений палашу.
И слабостью своею не кори,
Когда усталость на колени ставит,
Когда уже не склеить, не исправить,
Проступки все из памяти сотри.
Люби его...следы смывает дождь,
И за окном рассвет наступит новый,
А в красках нежных розово-лиловых,
Искус всегда надеется - придешь...
Теплее там и мягкая постель,
И бедам, кажется, закрыты двери,
А у него, по-прежнему, потери,
И на душе в июльский зной - метель...
Люби его, обид не замечай,
Чтобы от ветра чувствам не угаснуть.
Встречай улыбкой, ласковое "здравствуй",
Пусть вытеснит унылое "прощай"...
Люби его и завтра и потом,
Когда тускнеет взгляд, морщинит кожа...
Миг завтрашний все так же безнадежен,
И может обернуться палачом.
И если мир вокруг кричит:"Не смей!
Забудь, зачем? Оно ему не надо!"
Люби его и будь ему отрадой,
Назло всему, Вселенной даже всей...
30.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596801
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
[i]Всесвітній сум... Коли отам - під серцем
щось тисне... Душить! Рве і так щемить...
[b] Фіна Ярінець[/b]
[/i]
[i][b][color="#e80c0c"]О, як пече та млява неймовірна!
Мізки – немов із тіста калачі…
Пече і… смажить! Праведна і вірна,
Бо що ж іще віддати нам печі?..
Нема нічого: ні душі, ні серця –
Згоріло все – і будь-що-будь! – в вогні…
Ні совісті нема уже, ні терцій*…
Та совість та пече чомусь мені!
Младі життя кладуть, немов нізащо,
Сумлінні, самовіддані бійці...
А те… згодоване у ситощах ледащо
Купається… в вині і молоці!
...Весь світ уже, немов бички – на киці,
Зійшов, як тінь – на манівці, убік:
Мізки його масні і маслянисті
В ніку́ди вже завершують свій біг…
І залишились страдні наодинці
Із млявою, що так мізки пече...
Та певен я – ті бісові ординці
Живим від кари жоден не втече![/color]
[/b]
26.07.2015
_______
*Тут – одиниця часу: 1/60 доля секунди.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596027
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Поспів вже терен біля хати,
А ще недавно рясно цвів.
Тоді сказав, щоб тебе ждати.
Невже, то вітер шепотів?
А дні плетуться чередою,
І вже коротші стали дні...
Уже невпевнено ходою,
Блукають думи по стерні.
На горизонті спіла осінь.
Спішить дарунками у світ.
Мабуть, один є вірний спосіб:
Спинить думок своїх політ.
Та їх трима дурне завзяття.
Надворі літня ж ще пора!
Роздмуха вітер ще багаття.
Так забавля його ця гра.
Лосняться ягідки на сонці.
Чомусь гіркі оці плоди.
Тримаю їх одна в долонці.
Ти ж обіцяв: мене ти жди...
Невже, далека та дорога,
Що до мого серця пролягла?
Мені ж була пересторога:
Як гірка ягідка цвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596543
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Чуєш Друже! Стогін неба,
Застогнали хмари.
Захиталось гілля верби
Та засумували.
Не сумуйте, не бідуйте,
Ще роса на травах.
Ще заграють наші сурми
Ми живі… не впали.
Не зігнути нас в колінах,
Хай в крові рамена.
Ще заквітне Україна,
Знаю достеменно.
Чуєшь Друже! Чуєшь брате!
Жар землі та сонця.
Ще загляне наша слава,
До твоїх віконців.
Нам зозуля накувала
Довгих років, браття!
Ми розпалим серед ночі
Наших душ багаття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596565
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Чужинця славлять холуї…
І що з того, що від змії.
Який святий він вам… чужий,
Ординський вибл.док лихий.
Прийшов до вас як демон снів…
Вбив Святославових синів.
І княжий трон зайняв байстрюк,
Ординки, й кагана онук!
Вогнем й мечем нас так хрестив,
Що з трьох одного залишив...
Без війн, усобиць і вражди,
Відправив в землю назавжди.
За те, що знищив стільки цвіту,
Чекають предки з нас одвіту.
Чужої досить нам посвяти…
Щоб у руках дурних тримати.
Бля присосалась й колиха,
Хозарська н.волоч лиха.
Прокляті з.йди – демократи…
Не буде скоро вже чим й ср.ти.
Давно на серці сумно й тихо…
Прийшло у кожну хату лихо.
Гей! хлопці, де ви… козаки?
Співці, ладнають байдаки!!!
Виходячи з історичних даних з 12 млн. населення, після Хрещення залишилось лише 3 млн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596405
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Зачекались манни хлопи,
Принесуть вам, із гейропи...
А ні Меркель ні Олланд,
Не наллють й води в стакан.
Скільки ви вже виглядали,
Вони ж знов на вас наср.ли.
Хіба вперше дуракам…
Досі вірите казкам!
Боже, скільки ще лапші…
Ви й Америці чужі.
Лише трішечки злягли,
І вони вас продали...
Ради вигоди Катран,
Поміняв нас на Іран.
Їм потрібна Україна…
Коли стане на коліна.
Тоді прийде, спражній рай…
Вже не скажеш їм гут – бай.
Ви не бачите змію,
Що надіне вам шлею..!
А що мовити за «брата»,
Коли хати розіп’ята…
І горять в диму чертоги,
Брат, бандіт з большой дороги.
Пасматрика, ачумєл…
Отойти хохол, посмєл!
Розкладають знов яєчка,
В продпайках олійка, гречка…
Юди впевнені в огні,
Знову купляться дурні!
Все сказав, лише додам,
Ми, як кістка всім жид.м.
І не з нашої вини…
Нас ненавидять вони.
Ми не зміним дикуна…
Бо їх батько Сат.на!
Ой болить, болить мені,
Доки ж будемо дурні…
То в « Петрушки», то в «Укропу»,
Знов закохані у ж.пу.
Увірвався вже терпець…
Та проснітесь на кінець!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596307
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Натхненнику ... Хуго ...
Не долюбив свою Весну ...
...Вона ж на хвилях листопада !!!...
Голубить вітер сон-траву
в нічних бажаннях твого саду ...
Вона в обіймах хризантем ...
Любов ... морозу не боїться ...
В душі квітує як Едем ...
то ж ти люби ...ти вір ... надійся ...
Минають Зими - не Весна ! ...
Твоя душа - душа конвалій .
Сріблиться вічністю вона ...
Твоя Весна ... тебе не зрадить !
21.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595140
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Необережне тільки одне слово...
Тоді здається дружбі все, кінець!
Воно зірветься просто випадково,
Як кинутий в город чийсь камінець.
Не будьте так вразливі, любі друзі!
Образу вмійте швидко погасить.
Нащо себе так пестити у тузі?
Подумайте, війну цю зупиніть.
Відчуєте, як зразу стане краще.
І кольоровим стане новий світ.
Одне лиш слово, хай непідходяще.
А ви його до серця не беріть..
Страждаємо від тих, кого ми любим.
Зумійте пробачити й зрозуміть.
Нащо ми дружбу зопалу так губим?
Із друзями упевненіше жить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596347
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2015
Ти,мов би Рай,що кличе в Пекло,
Тебе кохаю до безтями.
Твої обійми обпікають,
Твої слова ярять ті рани,
Що ти наносила словами.
Хто ти? Розрада чи Погуба?
А може ти глуха Бандура?
Сопілка, що ярить ті губи?
Шаблюка, що пробила груди?
Не чути слів, моя Розрада.
Що серед степу заспівала.
Мабудь, кохання не пізнала
Та... нашим зустрічам не рада.
Одна лиш крига поміж нами.
Одні нездійсненні бажання.
Мій погляд та твоє мовчання.
Та гіркий мед, що без кохання
Удвох з тобою ми пізнали.
Навіщо Рай? Без тебе Пекло.
Зів'ялі в степу пелюстки.
На жертві... не живе кохання,
На болі... не ростуть квітки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596337
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
Біжать роки невпинно по дорозі.
А я тебе, мій голубе, люблю.
Лиш серце неспокійне у тривозі:
Надії, чи в горінні не спалю?
От тільки ночі тягнуться роками.
І мрії відлітають у блакить.
Та відстань не коротшає між нами.
Чи доля з нами, граючись, хитрить?
А, може, покарать за щось хотіла,
Щоб жалю двом серцям іще завдать,
Любов в серця уміло поселила,
Всміхаючись, на все це споглядать?
Любов не терпить витівки ці долі.
Повіривши у дійсність, вже летить.
Не може бути довго у неволі...
Тепер її уже не зупинить.
Хай у дорозі підсобить попутний вітер.
І ти відчуєш цей політ душі.
Хоч долі це такий болючий витвір,
Та щастя неймовірне у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596171
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 28.07.2015
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
Сміялась у спину
Беззвучно ворожка стара,
А потім ще довго питала у когось: «Навіщо?»
…Мені ж та доріжка у поле аж ноги пекла
Й у вухах кричала, мов ворон, сполохана тиша.
А зілля ковтнула –
І місяць по колу пішов:
«Танцюй, безталанна, ти зіркою будеш моєю».
...А мати тим часом шукала на хусточки шовк
І лаяла доньку: «Дивися, багатий – їй нелюб!»
Удруге… і втретє…
І щось обізвалось в мені
Чи вітром, чи піснею віття, що рвало сорочку…
…Ворожка хрестилась: край шляху тополя шумить –
Висока (до неба!)… «Пробач мені гріх такий, дочко…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596212
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Будет дождь.
Растворюсь безрассудно в нём.
И к ногам твоим грусть
принесу - ручьём.
Серых туч вуаль не коснётся плеч...
Унесу печаль,
буду свечи жечь
Редких фонарей на твоём пути...
Нежностью моей
для тебя светить!!!
Отгоняя мрак, призывая свет!
Мой любимый враг...
Мой заветный бред...
Знаю - ты прийдёшь позабытым сном.
Повторится дождь.
Растворимся в нём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596144
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Моє серце закохане,
Моя доля проспівана,
Та думки, наче соколи
Налягли на крило.
Виглядаю сполохано,
Невже нитка розірвана,
Роки час вже відцокали,
А мені не везло…
Живе серце надією,
Заквітує ще доленька,
Сум і радість доріженьку,
Застелив під поріг.
Весь цей час живу мрією,
До якої стежинонька,
Пролягає від серденька,
Що так довго беріг.
Відізвися хоч осінню,
Усміхнися надією,
Білий колір негадано,
Зачепивсь за виски.
Появися хоч просинню,
Будь і далі хоч мрією,
Я зберу, що розкидано,
Що розбито в друзки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596130
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Здалека, здалека, з тієї весни,
Обом паралельні нам снилися сни.
І завжди тобі я був вдячний за все,
За світло й тепло, що сон кожний несе.
На цій божевільній гібридній війні,
Ти, моє кохання, теж снися мені.
Тебе як раніше люблю і кохаю,
І кожної ночі в снах своїх чекаю.
Молися за мене солодкий мій світку,
Щоб я не загинув якось на досвітку.
Нащо тобі буде серденько пробите,
Серденько пробите не можна любити.
Молися за мене, щоб я був з тобою,
Щоб я не ранений вернувся із бою.
На твоїй молитві життя своє зважу,
Додому вернуся, про все ти розкажу.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596108
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
"Води, води" шепочуть губи,
Але... нас кров'ю напувають.
"Біда, біда" клекочуть круки
Та тільки сльози набігають.
Та скільки ж можна нам брехати?
Мозок заплавили весь лжою.
Ті брехуни ламають хати,
Що збудували ми з тобою.
Навіщо хати? До підвалів!
В кайдани, нетрі нас женуть.
Навіщо нам чужа навала
Нас і свої лупцюють,... б'ють.
Свої пани, свої підпанки,
Що ми собі на шию звали.
Сами собі, надів кайдани,
Ми їх нагору підіймали.
Вони ж "окраса", запишались,
Що там волає та бидлота?
Вам там не затишно в підвалах?
Тоді ідіть усі в ... болото.
Та час минає, прозріваєм.
Народе мій, не знайся бруду.
На нашій крові визріває
Той гнів, що змиє цю облуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596053
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
[i] [b] [color="#c71212"] Крым - Ваш!..[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1428db"]Зачем ты трогал мои плечи,
Зачем мне груди целовал!?.
Те поцелуи, как картечи,-
Ты знал об этом!. Явно знал
Что устоять я не сумею,
Ведь помню я наш Кара Даг!..
Флаг красный над тобою реял,-
А надо мною,- белый флаг!!.
Все было,- нежность, звездопады,
Безлюдье...Пляжи..Стон и крик..
Теперь не будет!.. Ты мне гадок,-
Не вериш?.. Вырви мне язык!!.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595948
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Моя правдонько святая,
Де ти все літаєш?
В хаті нашій люта зграя,
А ти все минаєш....
Пришлі зайди капловухі,
Голубком воркують.
Не наїлись богодухі…
День і ніч грабують.
Мо’ дурні ми, терпеливі,
Чи сліпі… не зрячі?
Запопадливі, зрадливі,
Чи такі ледачі..?
Роботящі, справедливі,
Щирі і привітні.
Чесні, добрі, милостиві,
Як вогні досвітні.
Бо господарі по праву,
Досить нам чапіти...
Розбуди колишню славу,
Хай проснуться діти.
Оживи степи й озера,
Нехай дух повіє.
Хай від страху у Печерах,
Нечисть оніміє..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595959
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Л ю б о в ь...
Одно лишь слово, а волненье
Души, умеющей любить.
И двух сердец прикосновенье,
Кто чувством может дорожить.
Любовь... Нежней луча рассвета,
Влеченье ярче, чем закат.
Оно гораздо жарче лета.
Лишь, кто влюблённый, тот - богат.
Любовь.. не теплится в бездушье.
Она бежит от пустоты.
И вмиг, почуяв всплеск удушья,
Уходит прочь от суеты.
Любовь... Не терпит униженья,
Чужда предательству и лжи.
И вянет, как цветок, вмгновенье,
Когда цена Любви гроши.
Любовь - цветок из-под асфальта
Пробъёт ростками толщу льда..
И может ранить, словно скальпель..
Уйдёт внезапно никуда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595787
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Де простяглися пасма синіх гір,
Там озеро хлюпоче Синевир.
Змагаються із ним лиш небеса,
Легендами повита та краса.
Де води засвітились серед гір,
Щось дивне поселилось, ніби звір,
Нечистим його люди нарекли,
Й щоразу, було, будять не орли –
Бажання мати злото, бачить блиск
І берег, де смереки обнялись.
Несли сюди всі відкуп – свій оброк,
Й зверталися з проханням до зірок,
Нечисту силу щоб перемогти.
Святішої в них не було мети.
Був ранок, сині хвилі освятив,
Пташиний спів нечистого збудив.
Він до смерек на берег виповзав.
Враз голос одного з людей сказав:
«Ти панував у озері роки,
Оброк тобі заплатим на віки;
Я завтра лантух злота принесу,
Щоб ти усю й відразу мав красу.
Відмову тільки напиши при всіх,
Порушиш цю угоду – буде гріх.»
Погодився нечистий, засміявсь,
Наступного ледь ранку дочекавсь.
Ледь-ледь як неба схід зарожевів,
Нечистий вже на березі ревів:
«Де золото моє, де ваш оброк?»
І з натовпу ступив до нього крок
Сміливець із маленьким лантушком…
«Так мало? – голос вив над бережком.
«Про розмір лантушка, пробач, нема
В угоді,» – і з плечей мерщій зніма.
Схопив нечистий золото й – на дно,
Але людей турбує все одно:
Як сонечко ясне з-за гір встає,
У хвилях миє золото своє.
І світиться вода тоді й блищить.
Нечистий на дні озера лежить.
Нуртують води дна у злих руках,
Та це уже нікого не ляка.
Ще озеро хлюпоче Синевир, –
Нема синіш від нього – в це повір.
Змагаються із ним лиш небеса,
Легендами повита та краса!..
4.09.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595725
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Моєму «нині» заздрити не треба.
Із попелу переродилась в цвіт.
Я виплакала свій шматочок неба
І надземної музики політ.
Я довго тьму торочила із сонця,
Допоки кожен промінь не блистів.
Чавила гіркоту із серця гронця,
Вбирала мед із річок і полів.
Вилущувала істину з шкарлупи.
Палила й будувала знов мости.
Вдивлялася у світ крізь скельце лупи,
Щоб свій куточок раю віднайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595396
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595411
Надихнув на вірш вірш Анндрія Яремко-Ярого.
О, як любов людській душі потрібна,
Як серцю - кров, як пташці – голосок,
Мов путнику нічному зірка срібна,
Легеням - кисень, берегу – пісок.
Любов із тверді духу проростає,
Дарує світу пахощі, красу,
Земне тяжіння без труда долає,
Із хмари неба п’є хмільну росу.
Любов – це річ тонка і незбагненна.
Пряде щоденно нитку для шиття,
На вісь землі намотує натхненно,
Щоби у ній калатало життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595428
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Тобі на місце указали…
Не українець.., не єврей.
З кубла гієни, де шакали,
А Патріархом фарисей.
Там лиси вдягнуті в перуки,
Ординське визріле кубло.
У кабінетах сірі ссуки,
На зло споряджені «орлом».
Усе скупили і підм’яли,
Ганьба і сум лежать кругом.
Країну ділять феодали,
І роблять нас своїм рабом.
Сидять в Кабміні і у Радах,
Круки, як голуби сидять…
Штампує гріх продажна Зрада,
З Кабміну нас живцем їдять.
Тримають нас за ідіотів,
Ну що для них той Іловайськ.
І далі нищать патріотів,
Лиш хоронити устигай…
Геть обарзіли вже хозари,
Бодай за ними замело…
Пора скінчити ці кошмари,
Давайте вичистим кубло.
Ми не хохли, ми українці..!
Терпіти досить хижаків.
Пора улить скотам по вінці,
Чи ми не з плем’я козаків..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595082
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 23.07.2015
У вулику серця
живе невсипуща бджола
і мрії частує цілющим закоханим медом,
і в’яже в букети, мов квіти конвалій, слова,
і пише картини з банально-щасливим сюжетом.
І крильця співають
Мелодію сонячних струн.
Від протягів тільки щільніше б закутати серце:
Його лихоманить від холоду, кидає в сум,
І часом від того гармонія сяєва рветься…
Та жало врятує
Уколом отруєну кров –
Від болю прозріння повернеться спокій у вулик,
Допоки співати світанкам не спробує знов
Бджола, що закоханий мед наливає у трунок…
______________________________
*Бджола в давніх українців - емблема кохання, що поєднувала в собі, за повір'ям, "солод меду й гіркоту жала"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594871
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле...(2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле - (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Спішиться розмай,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
ПРОГРАШ.
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594535
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015
[i] Кохатися… в любові… Чи не найвище щастя?
Та не кожному вдається зберегти ланці кохання…
І рвуться в’язила… І скіпаються людські долі…[/i]
[youtube]https://youtu.be/4Gkk4NGCr-8[/youtube]
[b][color="#7700ff"][i]Як часто ми те не цінуєм,
що в нас приємне й любе є…
Любов взаємну не шануєм,
Та кров один з одного п’єм!
Як же приборкати, всмирити
Те, що́ любов не йме за суть –
Щоби буття циркадні ритми*
В родинне русло повернуть?
Напевно, є одна дорога,
Що знищить нелюбові тінь, –
Сліпим звернутися до Бога,
Втлумити оберти крутінь.
Єднання навколо ідеї,
Що нейминуй** очистить дух,
Спонуку дасть спитати: “Де я?”
Й отримати одвіт услух…
…О, темні сили відцентрові,
Що в смерть розшарпують любов!
Чом не кохаєтесь в любові
й ланці ви рвете знов і знов? [/color][/b]
17.07.2015
__________________
*Добові коливання біологічних процесів.
**Неодмінно, неминуче.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594370
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 19.07.2015
За що скажи копаєш нам могилу…
За скільки ж ти, Вкраїну продаєш?
Вночі попи масковські охрестили,
Тепер борги хазяям віддаєш?
Як пес цепний до ручки забрехався,
Печерським схилом котяться шторми…
Забув про честь, як булави дістався,
Лукавий дяк масковської пітьми.
Чого ж ти рвеш і ділиш Україну,
А чи не вас скормила молоком?
Жиди пагані котите в руїну…
Шматуєте її на часточки гуртом.
Це ви скоти затіяли нам бойню,
Сплелися юди з зародка клубком…
Грабуєте нещасну і беззбройну,
Паскуди ви із Путінським хул.м.
При владі банда, виродки й умори,
Кого скажи звільнив чи посадив?
Ми не забули вам голодомори…
Ти в нас свідомість милий розбудив.
Ідуть за грати нові патріоти,
За честь і славу України йдуть.
Діждетесь скоро свині й ідіоти,
Герої юні... мітку вам несуть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594613
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Ти тільки мій. Нікого не впущу.
Закрию світ надійними замками.
Собі самому навіть не прощу,
Коли жбурну у чисте плесо камінь.
Мій найцінніший, найвірніший скарб,
Одна-єдина власність без оброку.
Твоя принада згубна і п’янка,
Але без неї не ступити й кроку.
Тебе я спрагло рвуся зустрічать.
Душа тремтить в обіймах апогею.
Молюсь на тебе, найсвятіший час –
Час спілкування з Музою своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593589
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
* життя не пробують на смак – життям живуть!
Твій час незупинний, – а долю свою не пізнав ти;
тож годі мочити лиш ноги – пора в життя річку пірнати!
* перед небом: якщо й згрішив – то лиш в любові до життя
І постану – як всі перед Ним, хто не вбив і не зрадив ні разу:
докоряй за бажання мої! – всі земні, чисті всі, мов алмази.
* у моря навчуся любові до тебе
Море ніг оксамит обціловує, гладить і пестить,
як умілий коханець, – навчає мене тобі лестить!
* суперники – море і я: ой, за зраду – кара!
Роздяглась перед ним, віддавалася хвилям, перлино! –
тож спокутуй цілунками, зраднице, свою провину!
--- ---
* не мав я сорому за помисли і справи
За вчинки, за думки свої – коли ховав я очі? –
ні, ницих пристрастей не знав – і знати їх не хочу.
* по совісті?
Зла не чини, старість шануй, кривдить не смій сироту,
серце вдовине не обмани. Душу вдягни в наготу.
* ціна: колишньому другові, – по ту сторону кордону
Забув за честь мій друг, від совісти пішов –
тепер душа його брудніш від підошов.
* крок: від честі до лакейства, – по ту сторону кордону
Гидка й потворна суть того, хто лестить владним фейсам –
поете, вільним будь співцем, не падай псом в лакейство.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593418
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
«У вас ни Родины ни флага»…
Игорь . Омельченко
Тебе нещастный, я отвечу,
Твоим же ЦАПьим языком.
Еще на улицэ не вечер,
И грянет в вашей хате гром…
Иуда душу вам скалечил,
Избрав разбой своим венцом.
Печатью дьявола отметив,
Давно вы в вымере ином…
Язык запизд.ли в болгаров,
«Рассея» спыздж.но Петром.
В три цвета тряпка с Нидерландов,
Улус навернутый кнутом..!
Сибирь украли вы у чукчей,
Восток «освоили трудом ?»…
И расселились у дремучей,
Укрывшись геями – крестом.
Придется вам еще ответить,
Еще аукнется Содом…
Покроет пылом ваши свечи,
Перевернет Расэю дном…
Подоба в вас нечеловечья,
Увы не крещены Творцом…
За боли, подлость и увечья,
Вы задохнетесь своим злом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593459
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
І……. губи сміються в такт
Коливанням літа…
Пахнуть смолою рештки моїх сандаль…
Впали джмелі у трави… затихли… квіти
Зникнуть із нами
десь на світанку… жаль,
В танці вертепному
Знову не наші ролі…
Зрештою, байдуже… я вже не знаю слів…
Впали джмелі у трави… гудуть… паролі
Хто і навіщо
змінив від моїх світів?!
І………звуки зникають
В сонячних плесах…тихо…
Пахне смолою… у грудях чомусь пече…
Маки танцюють з житом… палають… Дихай!
Дихай мені у спину –
я хочу ще!
Знову джмелі
У травах сміються… луки
Липнуть солодким медом… на дні ріки
Бавиться сонце… не віриш?.. послухай… Руки
Впали на груди
поміж золоті ланцюжки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593270
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
– Хто ти, де так змерзла? Що ж, заходь,
Я давно один, – то не завада?
Поїси, зігрієш дух і плоть,
Самоту розмовою розрадиш.
У світлиці розпалю камін,
Розгоню теплом печалі вражі,
Ти ж мені під чашок тихий дзвін
Про своє життя в світах розкажеш.
І якою з тисячі доріг
Ти, жоно, прийшла до мого дому,
Теплий свій залишивши поріг,
Чим сплатила небесам при цьому –
Скільки митарств, зрад і скільки бід
У світах зазнала? Ось тривоги
Ще не згасли у очах твоїх,
Втому бачу, в ранах збиті ноги –
То любов по днях тебе вела
Крізь вітри, спокуси і негоди,
Стільки часу берегла від зла?
Не просила плати-нагороди?
Доля, віра? чи печаль твоя –
Що вело роки, роки, о нене?!
Що для тебе, спрагла, значу я,
І чому так дивишся на мене?
Втомлена, всміхнешся – квіту краща! –
В очі глянеш, скажеш: «Що, чужа?..
Як же ти без мене жив, пропащий?
Не впізнав… – душа твоя, душа…».
***
(переспів. вільні вправи, М.Л.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593016
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
За натхнення дякую С.Моренець
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка в небі розцвітала.
Пелюстки губила до самої ночі,
Щоб напитись чарів могли всі охочі.
А тоді надвечір загубилась в травах –
Осявати ска́рби. Івана Купала!
………………………………………
Ой, та на Купала молодий Ярило
Весняному сонцю літньої дав сили.
Дерева́ співали, зілля шепотіло,
Бо вінком у трави колесо скотилось,
Запалило жаром полум’я-багаття,
Щоб усе нечисте в світі спопеляти.
Спопеляти жаром стиглого кохання
Нічку найкоротшу. Поспішай, Купайло!
……………………………………………
Ой, та на Купала колесо замкнулось –
У воді річковій сонце потонуло,
І Життя зі Смертю поєднались вкотре,
Піднялась Макоша в небо до Сварога.
Він спустивсь до неї та й на білій хмарі.
Хай у світі Яви й люди будуть в парі!
Ой, пливи, віночку, милому у руки,
Щоб після Купала не було розлуки.
………………………………………..
Ой, та на Івана, ой, та на Купала
Папороті квітка цвіла-не згоряла.
Виростала в небі куполом кохання,
Що оберігає з вечора до рання
Від лихого слова, від очей недобрих,
Від біди та горя, що туманять обрій.
Наче за водою, лиха щоб тікали,
Як минає нічка, ой, та на Купала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591999
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
[i][b]tth[/b]
"Размахнись рука, раззудись плечо..."
Таки косилося... А в серці - мотиви
літа. Ось вилився отой чуттєвий свербіж
в оду літу! "Землю попашет, попишет стихи..."
Подумав: чи не про мої "угіддя" писали колись
поети Олексій Кольцов і Іван Нікітін?.. [/i]
[youtube]https://youtu.be/2CAFzFZqCRE[/youtube]
[i][b][color="#f20505"]Змовкли весняні мотиви –
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує... джем
Із малино́вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Легіт, плекання безпеки –
Речитативів плетінь.
Рухи у ду́мки повільні,
Змлоєні – сонцем – чуття:
В спеку жага непосильна –
Мов завмирає життя!
…Та як спускається вечір
Й зірка вечірня встає,
Враз розпростовує плечі
Щастя твоє і моє…
Нас огорта прохолода,
Будить заснулі серця…
Й бачиться враз – насолоді
Наче й не буде кінця!..
В надрах чуттів повечірніх
Вариться но́ва кутя –
Посеред доль несумірних
Зріє куліш майбуття.
…Вранці ж крізь щі́лини в шторах
День мимохіть загляне́:
Успіх чи мали утори?..
Ранок спитає й мене!..
Праведні речитативи
Линуть з висот цілий день:
Вечір же вас ущасливить
Хором... весільних пісень![/color][/b]
04.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591553
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
(прощание с прошлым)
Ну, что ж мадам, Вы мне не интересны.
Ваш макияж душевный, не при чем.
Мне не понятен Ваш порыв телесный,
И не сжигайте Вы меня... очей огнем.
Мне Ваш огонь, лишь холоден, не ярок.
Вы в нем всегда сжигаете других.
На Вашу лесть, простите, я не падок
И не смутит меня, Ваш маленький каприз.
Вы холодны, как ветерок осенний.
Ваш трепет рук в прожилках желтизны.
Мне не признать всех доводов разумных,
Вам только в зиму, мне же до весны.
Напрасный труд, Вы мне не интересны,
Я позабыл терзания свои.
И не пою я больше Ваши песни.
И я смеюсь над муками любви.
Прощай, прости, но нам не по дороге
И вдаль меня кибитка унесет
Когда – то Вы,ведь были недотроги.
И память, в прошлом, как обычно, лжет.
Мне Вам не верить, было, обманулся,
Я Ваш каприз, за чувства признавал.
Я Вами жил и я творил безумства,
Теперь простите, я,от Вас,устал.
Так разойдуться наши все дороги,
Гони ямщик, ты тройку почтарей.
Я прогоняю прочь, мои-твои тревоги
Гони ямщик, тревоги прошлых дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591453
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
(Низка хокку)
«Проходять чорні коні
і люди лиховісні
глибокими ярами
гітари.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
* * *
Сосновий праліс.
Слухаю голос вітру.
Падають шишки.
* * *
Голоси людей.
На піщаних пагорбах
Повзуть мурахи.
* * *
Тільки спів птахів
На пустищі полину
Висить в повітрі.
* * *
Біла тополя
Не потрібна нікому –
Як моє життя...
* * *
Нескінченний степ:
Тільки гарячий вітер
Господар вічний.
* * *
Кола на воді
Холодних сірих калюж
Від крапель дощу...
* * *
Господар лісу
десь ховається в хащах
Серед туману.
* * *
Місяць оповні,
Кажани волохаті,
Туман нерухомий.
* * *
Краплі дощиська
Про них – літеплих, важких
З сумом згадую.
* * *
Знову дощ, дощ, дощ.
Серед мокрого листя
Старий сумний пес.
(Написано в бліндажі «Вівторок» в перерві між обстрілами. Світлина автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591140
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Який чудовий світ навкруг
Природи, що чарує й мріє...
Й недосконалості тут гру
Людську, в контрасті, – мама мія...
Хоч взяти мак - як він тремтить
Єством червоним, ніжним, милим;
Не чуєм, каже: "Світла мить
Життя, любіть його щосили –
Каратись, чи? Бо все промчить,
Прощайте й будете прощенні
І ворогів благословіть,
Й себе не сіпайте щоденно.
Про це ж вам мовлять небеса,
Заграв ранкових водограї,
Як захід сонця - чудеса,
Бо ж промінь в серце посилає..."
Який розумний світ навкруг...
02.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591196
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Та хіба ж ми пили?..
Не вино! - розливалось по венах…
Не вино - спопеляло… і легко торкалася п”ят
Оксамитова хвиля… то листя п’янило зелене...
То наповнилась чаша
магічна на схилах Карпат…
Бо – не діти Парижу,
Не статуї сірі Уельсу…
На узбіччях доріг,що вестимуть (як правило) – в Рим…
Нам зриватись зі скель на стежках до квіток едельвейсу
Стало так необхідно,
де кожен із нас – пілігрим…
Та хіба ж ми пили,
Коли пити ще зовсім не вміли?
Ми розгублені – в осінь… ми – зниклі між весен і зим…
Що насправді могли?.. безборонні… зухвало – несмілі…
Ми, прикуті хрестами
до цвяхів своїх полонин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589845
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 28.06.2015
А що моя осінь –
Супроти твоєї весни?
Цих барв запізнілих усе ще вогняна палітра…
І хто я насправді? можливо, лиш пісня сосни,
Відкрита дощам божевільним…
і віддана – вітру…
І все ж - малювала…
Криваво – червона палітра
Зникала - із серця… вливалась у сяйво лісів…
Зривала свій одяг весняний мелодія світла…
То осінь – кричала в мені! –
на мільйон голосів…
А далі – тихіше…
Мінорно… скорися!.. засни…
І ніжність котилась іще невідомим маршрутом…
Бо що моя осінь – супроти твоєї весни?..
Безглуздість ілюзій…
І сині тумани… над Прутом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590413
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
За твором Олекси Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
_______________________________________________
́Я в серці маю те, що не вмирає...
Леся Українка.
-----------------------------
Тихенько жевріє у серці пломінець.
Маленький вогник вірного кохання,
Та ніжністю не спалить він сердець,
А грітиме, як зірка ніжна рання.
Тобі дарую крихітку тепла.
Та не спали у ньому всі надії.
Зневіра душу, щоб не обпекла.
Нехай здійсняться потаємні мрії.
Ти просто подаруй щасливі дні.
Не обіцяй свого земного раю.
Нехай любов цвіте, як навесні.
Ти кращий всіх. Тебе я вибираю.
А пристрасть у ціні, коли кохання.
Не просто, щоб погрітись у теплі,
А потім, щоб убити все мовчанням,
Бо ти відчуєш, що чуття не ті.
А за вікном холодна літня мжичка.
А я чекаю з неба промінець.
Нехай любов не взнає слова "звичка",
Тоді любові буде вже кінець.
Нехай засяє фарбами веселки,
І вічною хай буде, як зоря.
А пахощі, як першої фіалки...
І в серці хай ніколи не вмира...
__________________________________
Дякую, Олексо, за ідею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590351
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Чому, як виплачемо долю,
Собі шукаємо ярмо…
Лише проллємо кров за волю,
І як упоєні спимо.
Зовемо ворога враженьком,
М’о він загине, як роса…
Як плюне витремось хутенько,
Щоб не сміялись небеса.
Закоротило ум за кишку,
Немає зору, випав слух...
У прірву скочуємось тишком,
Як рецидив уже недуг.
В поту просолено пів – світу,
Ми ж хлібосольні стаємо…
В чужих могилах стільки цвіту,
Що вже його й не зберемо.
Та жити треба, заробляють!
Вже сліз і крові, як води…
То нашу хату визволяють,
Один від одного жиди!!!
По Є. Дудару
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589401
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Ти мені приходиш в тихі сни,
Краю мій, залюблений, далекий,
В спалахах у сонячних Десни,
Де тривожать береги лелеки,
Де чарує цвіт горобини
В обіймах травневого розмаю,
І здається, час той зупинивсь.
Я світліших спогадів не маю.
В сни приходить і старий вітряк,
Що стеріг село моє в долині,
На семи історії вітрах
Він молов людське життєве мливо.
І в голодні дні, і в час війни
Теж стогнали почорнілі крила,
І нема нікого в тім вини,
Що ті крила стали вже старими.
Краю мій, прапрадіда земля,
Ні, нема ріднішої від тебе,
Де колише пісня солов’я
Молоді гаї і Боже небо.
Краю мій, за все мені прости,
Й що красою в снах я упиваюсь,
Ти мене так і не відпустив –
Все життя любов між нас триває.
15.02.2015
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589070
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
А що тобі, дівчинко?
Знову чомусь ти сумна…
Зі стін Колізею зухвало сміються химери…
Чому дозволяєш?.. налила б тобі я вина...
Не питимеш, знаю,
із грішного мого фужера…
Тому – відпусти…
Хай тужливо заграє Маестро…
Не хочеш вина, то візьми оцих стиглих ожин
Із наших лісів… пам’ятаєш?.. Ну що тобі? Сестро?!...
До тебе я - росами…
травами… диких стежин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589130
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Болить мені, так серденько болить,
За те, що досі, коється в країні.
Коли погляну кров моя кипить,
Керують нами виродки і свині.
О Боже, скільки можна ще терпіть,
Худобу скільки можна обирати.
Чи не пора вкраїнцям зрозуміть,
Що нас імєют… юдо – демократи.
Душа моя, у сутінках, в труні,
Незгоєна, скалічена ганьбою.
При владі й досі вихрести одні,
Тому брати, не маю я спокою..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588761
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
«Прощавайте Прощавайте
Сонцю перерізали горло»
(Гійом Аполлінер)
Відправка. Хто не знає цього слова, той, можна сказати, і не був на нинішній війні. Той не пережив цього щемного відчуття прощання з бойовими товаришами, яких відправляють на передову, на фронт, а ти лишаєшся чекати своєї черги, свого наказу.
Завжди відправка відбувається несподівано. Восьма ранку. Все таборове військове містечко шикується на імпровізованому плацу. Всі чекають слів: перший взвод – на обслуговування техніки, другий взвод – чистити гармати, третій взвод – вантажити боєприпаси і таке інше. Але замість цього зачитують прізвища. Потім: «Вийти зі строю!» Значить відправка. Давно очікувана. Кілька днів тільки й було чути розмов: «Коли, нарешті, нас відправлять на фронт?! Ми приїхали сюди воювати, а не стирчати в таборі!» І нарешті відправка: тих туди, цих сюди, а цим – лишатися в таборі і чекати (поки що). Потім пакування речей (нехитрих і найнеобхідніших), автобуси чи машини криті брезентом під’їжджають і, нарешті, прощання.
Мій взвод відправляють майже у повному складі – і то в різні місця фронту, в різні бойові бригади, в різні частини і батареї. Це мить, коли емоції доречні і чоловіки їх не соромляться. Люди, які разом служили, разом були під обстрілами, ділилися останнім, разом терпіли і холод, і спеку, і важку працю війни, їдуть тепер під кулі на різні ділянки фронту. Багато хто бачить друга і товариша востаннє і всі це прекрасно розуміють. Традиційне:
- Прощавай, солдате!
- Прощавай, капітане! Побачимось після війни, о шостій вечора, в пивниці «Старий монах» в Ужгороді!
(Варіанти – різні назви міст і шинків чи то пабів. Але неодмінно – о шостій вечора після війни – класика – цитата з Гашека. Сепари в Донецьку не так давно вчинили автодафе – публічно спалили твори Ярослава Гашека. Чого-чого, а цього я їм точно не пробачу!)
Тисну кожному солдату руку, кожен лишається в пам’яті – назавжди. Вкотре. Скільки разів це було – але кожного разу як вперше – щемно і хапає серце. За чотирма солдатами з мого взводу машина ще не прийшла. Прощання може тривати довше і супроводжуватись сентиментальними розмовами і одкровеннями.
Один солдат родом з Закарпаття. Каже, що в нього є дві пляшки чудового домашнього вина власного виробництва. Я, звісно, відмовляюсь – крім того, що я взагалі не п’ю, особливо на службі, я намагаюсь тримати у взводі сухий закон. Солдат запевняє, що це дегустація його витвору мистецтва. Виявилось, що в цивільному житті він був майстром-виноробом (а я і не знав). Погоджуюсь – і не шкодую. Крім того, що вина справді чудові – крім вишуканих сортів винограду до одного вина при виготовленні додавали вишні, а до іншого – персики. Справді, вийшли два шедеври гідні каламу старини Омара Хайяма. Я хотів стукнутись келішками і процитувати цього класика життєлюбства, але солдат сказав, що сьогодні п’ємо без цього. Помітивши мій здивований погляд він сказав:
- Я давно вже живу в Закарпатті, а старі батьки мої жили в місті Красний Луч, що на Луганщині. Жили, бо вчора їх розстріляли сепаратисти за те, що я служу в українській армії...
Цитата Омара Хайяма застрягла в мене в горлі...
Я вийшов з солдатського намету: небо тоді було особливо прекрасним – хмари утворювали щільне кільце, яке закривало сонце, і крізь це кільце пробивались пучки променів. Я дивився в небо і думав: «А хто виживе в цій війні? Може Джім Джармуш правий і «виживуть тільки коханці»? Нинішня війна – це війна людей з зомбі. Але такі війни вже були... Були... І чому я мушу турбуватися цим – хто виживе? Адже у мене попереду вічність... Це у мене. А в інших? В оцього сентиментального солдата? Теж вічність? Я цього не знаю...
Мені давно вже не сниться Італія: ні храми Равенни з мозаїками буття, ні плетиво вуличок Болонї, ні мармуровий міст в Ріміні – нічого цього давно не сниться і не згадується... Чому? ... Найчастіше мені сниться війна. На війні сниться війна – замкнене коло з якого немає виходу. Але останнім часом сняться якісь огидні неприємні сни. Тої ночі снились диктатори і тирани минулого, які встають з домовин. Прокинувся з відчуттям огиди...
Не встиг я остаточно прокинутьсь і зрозуміти, що кожен ранок прекрасний, особливо в таку теплу пору, як мене викликали до комдива:
- Їдете у відрядження. З речами. Двадцять хвилин на збори. І поголіться. Ви ж офіцер! Що за щетина?
- А куди відрядження?
- Побачите! Чекайте в парку біля КШМ-ки.
У парку мене вже чекав капітан К. з запитанням: «Куди і навіщо нас відправляють?» Під’їхала машина – водій теж офіцер. Поїхали. Їхати мовчки набридло. Я запитав водія – куди ми їдемо. Він у відповідь: «Не знаю!» Не встиг я здивуватися, як машину смикнуло, похилило і розвернуло поперек дороги: відвалилося колесо. Водій трохи пофілософствував, споглядаючи відірване колесо, сказав, що навіть якщо ми відремонтуємо це самотужки, то доїхати він зможе тільки до найближчої майстерні. Довелось дзвонити комдиву – пообіцяли негайно прислати іншу машину. Чекаючи на продовження подорожі, я вирішив оглянути місцину, де нас зупинила оказія. Поруч була гора, вкрита віковим сосновим лісом, під горою дерев’яна каплиця і криниця з солодкою водою. Я піднявся на вершину гори – вітер шумів у кронах старезних сосон. На вершині гори, як на голгофі, височіло величезне майстерно зроблене бронзове розп’яття. Повернувся я до розбитої машини з думкою, що все не випадково в цьому світі – навіть ця аварія – вона сталася для того, щоб я зійшов на вершину цієї гори до розіп’ятого Христа, здійснив це несподіване паломництво.
Приїхала нова машина з новим водієм, теж офіцером:
- І куди ми їдемо і для чого?
- А я звідки знаю?
- Вперше їду з водієм, який прямує не знати куди!
- Ось навігатор – він жіночим голосом каже куди повертати – туди я і їду. Там знають, що до чого.
Їхали цілий день. Всю дорогу водій розмовляв по телефону з якимось зайчиком і котиком (чи то кицею). Я прийшов до висновку, що в нього вдома живуть домашні тварини, які вміють розмовляти і користуватись телефоном. Доволі смішно було слухати:
- Кицю, а якщо ти будеш неслухняна, то я смикну тебе за твій пухнастий хвостик!
І таке інше... Під кінець дня після нескінченних: «Через чотириста метрів поверніть наліво», навігатор сказав, що ми вже приїхали. Це було якесь Богом забуте село Л. Колись у давнину, тут було славне місто Л., від якого не лишилося і сліду, але є село з подібною назвою. Нічого схожого на мету нашої подорожі не видно. Водій, побачивши в мене в руках карту, доволі меланхолійним тоном прорік:
- Ну от, військові приїхали, карти розгортають, зараз дорогу питати будуть...
Побачивши серед безлюдної вулиці діда, я справді запитав (чисто інтуїтивно):
- Діду, а де тут є військові?
- А верніться тою дорогою, що ви приїхали, на дорогу, а потім наліво, а потім направо, а потім прямо, потім знову наліво, потім направо, потім буде дорога (там ще білий песик біля дороги сидів), так ви нею не їдьте, а їдьте тою, що через ліс, і там буде військова частина.
Ну, все зрозуміло! Але інтуїція не підвела – через лічені хвилини ми були під воротами військової частини. Водій, потиснувши нам руки, сказав: «Тут знають, для чого вас сюди прислали. Я поїхав назад. Якщо будуть проблеми чи питання – дзвоніть полковнику С.» І справді – там знали. Виявилось, що мені тут треба було забрати більше тисячі солдат і відвести їх в N-ську, M-ську та NN-ську бригади на фронт. Довідавшись це, я випав в глибокий осад - не уявляв просто, як я цю місію здійсню. Але вирішив, що якось воно буде і завалився спати в солдатському наметі. Засинаючи я почув голоси: «Покупець приїхав! Покупець приїхав!»
«Це про мене!» - сумно подумав я і заснув. А зранку почалося! Тисячу чоловік вишикували на плацу з речами. Мені тут же дзвінок: «Хворих не брати! Солдат без форми – не брати! Без документів – не брати! Аватарів – не брати!» Звичайно, тут же знайшлося кілька чоловік, яких явно треба було негайно класти до шпиталю, виявився один солдат велетенського зросту і габаритів, на якого не знайшлося форми і один солдат мініатюрних розмірів, на якого теж не знайшлося форми. Ця пара солдат стояла і дивувала своїми контрастами. Тут же з лав я вивів трьох явних і типових аватарів. Крім того, я помітив, що на краю плацу стоїть жіночий взвод. Тільки цього ще бракувало! Доповів своєму командуванню. Звідти:
- Які ще жінки?! Ви уявляєте жінок в артилерії?! Жінок не брати!
Тутешнє командування:
- Ви маєте забрати всіх без винятку! Таке нам поступило розпорядження! Хворих нехай відправляють в шпиталь в бригадах! Форму нехай шукають там же – в частинах. Забирайте всіх – нам вони теж тут не потрібні і лишати нікого не будемо!
- Ні, хворих треба відправити в шпиталь звідси! Ще бракувало мені по дорозі когось втратити і привести двохсотим!
Жінки:
- Це дискримінація! Нас вчили воювати! Ми хочемо на фронт!
Хворий:
- Я не хворий, я здоровий, лікар неправильно мене комісую, я можу воювати і хочу на фронт!
Почалися сварки і суперечки. Обходжу лави і розпитую в кого які проблеми. Тут же з’явилися люди, які заявили, що вони не хочуть служити в артилерії, а хочуть в піхоту, хочуть на передову – валити сепарів, а не підносити снаряди і стріляти здалеку. Аргументи про те, що артилерія буває різною, є артилерія і на передовій, не діяли. Хочемо в піхоту і все. Цілий взвод заявив, що вони по спеціальності розвідники-диверсанти і в артилерії служити не будуть категорично і нікуди не поїдуть – вони хочуть воювати за фахом. Аргументи, що в артилерії теж є розвідка – не діяли.
Ще один старий солдат:
- Я родом з Луганщини, з Краснодона, мій син воює під Луганськом в Н-ському артилерійському дивізіоні, я хочу служити саме там!
- А я родом зі Сніжного – земляки. Зараз я не можу Вам допомогти – приїдете в бригаду – зверніться з цим проханням до командування.
Ще один солдат з трагічним виразом обличчя:
- Це неправда, що ми їдемо служити в артилерію! Ви нас везете в піхотні батальйони, які кинуть без зброї під обстріл на фарш і гарматне м'ясо!
- І який сенс мені вас оманювати? Для чого? Якби так було – я би так і сказав. Я вже рік служу і воюю в артилерії.
Інший солдат:
- А я насправді не здоровий, а хворий, лікар нічого не розуміє. У мене тільки одна нога, а те, що Ви бачите в мене дві ноги, так це ілюзія, подвоєння картини буття.
- Ну, то Ви дуже вдало вписуєтесь у цей ілюзорний світ своїми ілюзорними ногами. Вам лишається тільки знищити ілюзорних сепаратистів.
Ще один солдат – стоїть одягнений в цивільне, форма в торбі:
- А я людина цивільна і військову форму носити не буду!
- То я зараз покличу офіцера контррозвідки і продовжите цю розмову з ним! Одягніть форму і станьте до строю!
Ще один (особливо сумний):
- Я лікар, працював на швидкій та чергував в реанімації. Я хочу служити за фахом – лікарем. А мене направляють в артилерію...
- О, колего! Я теж чергував в реанімації, працював десять років в лікарні, захистив дисертацію по лейкозам. Зараз артилерист. Більше того – у мене виявися талант стрільби з гармат. Кажуть, що я стріляю занадто точно. що в артилерії не потрібно такої високої точності. Спробуйте і Ви. Повірте, людей вбивати набагато цікавіше ніж рятувати. Нічим не можу Вам допомогти. Приїдете в бригаду – зверніться до командира – лікарів на передовій теж не вистачає.
Я думав, що я звихнусь від цього божевілля! Але, зрештою, все владналося: хворих відвезли в шпиталь, диверсантів автобусом відправили в НН-ську бригаду служити розвідниками (на їхню велику радість), однострій для неймовірної парочки – гіганта та коротуна знайшли, але жіночій взвод мені довелось взяти з собою. Лікаря та бажаючих служити в піхоті теж.
І колона рушила в напрямку найближчої залізничної станції: виявилось, що нам замовили спеціальний поїзд. По дорозі колона побачила продуктову крамницю і солдати тут же розкупили все, що там було. Мій вигук: «Солдатам пива не давати!!!» так і лишився гласом вопіющого в пустелі.. Але відповіді типу: «Хто сказав – солдатам пива не давати?!» - я не почув. Натомість: «Дайте командиру мінеральної води!»
Ось і станція, і поїзд. Я то думав – зараз буде класична теплушка – товарняк, як в другу світову, окріп на станціях, гудки паротягів... Романтичні фантазії. Поїзд як поїзд. Всі розмістились, а для офіцерів – окремий офіцерський вагон. У дорозі я думав почитати Чарльза Дікенса «Холодний дім», але не читалося і не спалося – чомусь я був впевнений, що в дорозі конче щось трапиться і я буду крайнім, як завжди. Ще перед відправкою на пероні тої глухої станції зявилась якась бабуся, яка почала зі сльозами промовляти (мало не голосити):
- Бідні солдатики! Голодні, нещасні!
(Це при тому, що половина в стані повної ейфорії: «Ура! Ми, нарешті, їдемо на фронт!»)
Я:
- Та їх годують краще ніж вдома!
(Не діє. Далі те саме: «Бідні солдатики! Голодні...»)
А тут ще якийсь дідусь з’явився:
- Ти куди, офіцере, солдат везеш? На погибель везеш? На смерть везеш?
(О! Як мені щастить!)
Всю дорогу капітан В. філософствував про тенденції французького малярства другої половини XVII століття. Розмову підтримати я не міг, бо щодо цієї епохи у французькому малярстві у мене провал – якби він зачепив XVIIІ століття, або XVI століття, то тут би я кваліфіковано висловив би свою думку. Майор Д. говорив весь час про те, як чудово грає «Барселона», особливо останнім часом, і як слабко в порівняні з «Барселоною» грає «Волинь», хоча... Обидва мої співбесідники один одного не чули, чи то не розуміли:
- Пізній ренесанс у Франції подарував тамтешньому малярству вишуканість і довершеність у стилістиці...
- А я пам’ятаю той матч «Барселони» у Мадриді, як він і який забив гол на одинадцятій хвилині...
А я тим часом слухаючи їх думав про Чарльза Дікенса. Подумалось, що Дікенс не спонукає до поезії. Я ще не читав більш прозаїчного майстра пера, аніж Дікенс. «Холодний дім» - і не тільки він – це досконала достоєвщина – ще до самого Достоєвського, це Гоголь на британському ґрунті... Поїзд хитало, як хитало колись море кораблі Джеймса Кука і згадав цитату з Дікенса: «Море не цінує великих людей – гойдає їх, як і всіляку дрібну рибку...» Так і нас гойдає нині життя.
Поїзд їхав майже без зупинок, але на вузловій станції К. він таки зупинився. Тут же солдати повистрибували з вагонів і побігли до кіоску за морозивом, інші висунулись з вікон і почали кричати патріотичні гасла, тут же з’явилися на пероні пасажири і місцеві жителі, які почали їм махати руками, з’явилися якісь бабусі і жіночки, які почали плакати і ридати, хреститися і хрестити солдат. Я вже думав, що не один солдат загубиться і відстане від поїзда, і з жахом думав про ще одну зупинку. Але все обійшлося. Поїзд привіз всіх на кінцеву станцію нашої подорожі всіх цілих і неушкоджених, тверезих і бадьорих. Там нас чекав цілий караван «Уралів», «Кразів» і «шишариків». А далі – шеренги – список – перша машина! Список – друга машина! А в голові цитата: «Боїться смерті лише той, хто боїться життя.» Шкода, що я не пам’ятаю, хто це сказав.
Я це зробив. Минув для мене ще один епізод війни... Перед очима стояли картини – пейзажі за вікном. Світ прекрасний. Повірте мені – це сказав я – той, хто багато разів бачив смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588680
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Шукаю ключ. Я загубив пароль.
І десь тут шифр забутий поруч ходить.
Скажи мені, як відшукати броду,
Щоби вернути компас «на добро»?
Вони – літа – не жалують ніяк,
Підходять завше скрадливо й раптово.
А вслід за ними тужавіє слово –
Одна з найперших болісних ознак.
А звичка ніжні струни обрива.
І пелюстки уже обабіч стежки…
І виникають потім вежі й межі,
Яких у щасних долях не бува.
То де тепер шукати первоцвіт?
Як джерело очистить від намулу?
Тих розбудити, що уже поснули
І розтопити збайдужіння лід?
…Ввійду в твій світ турбот і сподівань
І безпомильно відшукаю корінь –
Чому згубились шифри і паролі,
Чому зміліли ласки і слова.
Міцніш стерно обіруч обійму.
І коли ти відчуєш тиху гавань,
Можливо це – найщасливіше з плавань
Очистить всі загати і намул?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588358
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
[b] [i]tth [/i] [/b]
[i]Полуницею пахне сполоханий
щебетом ранок…
[b]Ірина Кохан
[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються че́́рвнем
в саду полуниці,
Іскриться на сонці багряне руно,
Привітно блищить,
мов вода у криниці,
Цнотою і свіжістю вабить воно…
Над ними схилися...
сонно орхідні:
Каланти, ванілі, пурпурність лілей…
Вони розімліли...
в жазі необхідній –
Барша́ном пелюсток вітають людей…
Та ось господиня
вже рве полуниці…
Й до хати піднесено-гордо несе,
Хлюпочеться сік,
мов вода у криниці,
І пестує зір… полуничне есе.
Та ягода рання...
уяву марудить,
Ніщо не хвилює нас так із уяв!
Фантазії в нас і розбурхує,
й будить…
Не згаку* ж в природі є Нав…
Та ще й Яв.
І певно – період масний,
полуничний
У пам’ять згрубілу у нас запада
Й тече поміж пальців, як казка...
Як вічність,
Як
свіжа
кринична
студена
вода…[/color]
[/b]
18.06. 2015
_________
*Не дарма (рідко вживане).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Вустами шукаю захмарені очі,
Бездумно.
Холодного суму краплини, нарешті, віддай.
Ти проти розмов?.. та коли проти ночі,
Безшумно,
Заходить душа, відчиняю їй двері у Рай.
Вустами шукаю натомлені руки,
Неспокій
До серця притисну і ніжності вповні наллю.
Спалю вогняними цілунками муки,
Жорстокий,
Лишень усміхнись, виливаючи трунок жалю.
Вустами шукаю, тремчу, як билина -
Бентежно
Вогню для тепла де знайти, щоб розтанув той лід?
Непевний місточок торую, стежина
Безмежно
У просторі серця біжить оберегом услід.
15.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587616
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Как пьяно пахнут росы утром.
Упавшим ожерельем на траву
Они украсили, поникшую волшбу.
Что нам причудится как будто.
Хмельной полёт нам прожужжит пчела
Выписывая кренделя в дороге,
Я шлю приветы пьяной недотроге,
Её снимая с правого плеча.
Что ж поутру, ты захмелела, право
От блеска рос и запаха травы,
На лепестках… запутаны следы,
Что протоптала ты хмельно, упрямо.
Прости мой друг, ведь я одна из многих.
Коварство рос, нам поутру известно,
Но улей мал, и в нем нам тесно.
И мы жужжим… по утренней дороге.
Мы пьем росу, пусть будет мёд хмелён.
Мы буйством запаха одариваем, люди
И в праздник превратятся будни,
А в этот запах каждый ведь влюблён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587529
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Десь, на самісінькому дні,
Серед багна, болота гущі,
Де райські не буяли кущі,
І світу менш, ніж у вікні, -
Зернини сонцю не знайти,
Втопив свій серп у мулі Кронос.
Там, серед бруду, сяє лотос,
Як вічний символ чистоти.
Коли б не білосніжна суть,
Не помічали б морок люди,
Просвітлення самого Будди,
Пелюстки лотоса несуть.
Нехай Морфей вартує сни, -
Вогонь палає невгасимо...
Перлини мудрості незримо,
Народяться із глибини.
13.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587295
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Загомоніла Україна,
Бо Чорновіл пішов з життя.
Радянська влада не згноїла,
Тепер ось інший хтось затяг
Його в капкан на чистій трасі.
Хіба ж не долі парадокс?
Не жив ніколи він у страсі –
Від страху інших згинув ось.
Та пам’ятає В’ячеслава
І світ, і наша вся земля.
Він не купляв для себе славу.
Його вже бачили здаля,
Що міг змінити б Україну –
Жили б по-іншому давно.
З Росією б не на колінах
Про газ, про сир, чи про вино
Вели б ми ділову розмову
Про флот, оренду, той же газ,
Чи про другу державну мову –
На все б ми мали свій указ.
Горює й досі Україна,
Що Чорновіл пішов з життя.
Та знаєм, що не на колінах
Ідуть у світле майбуття.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585916
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
І
Мені налийте сонця у бокал,
Настояного на хмільній блакиті,
Щоб стало раптом весело словам
У їх польотно-неповторній миті,
Щоб сумнівів лихий туберкульоз
Прогрівсь антибіотиком проміння
І зупинився почуттів некроз,
Ковток зробивши сонцепросвітління.
Аби тепло по венах розтеклось
Акордами, даруючи нірвану,
Налийте сонця пробудити брость
У серці, що запліднено словами…
ІІ
Зайти б у схід, як в море, по коліна,
Вмочить долоні в сонячне тепло,
Надпити б трохи із нової днини,
Аби по венах радість понесло.
Лишивши колір сонця у відтінках
Засмаги шкіри, в кучерях витких,
Вітрилами підставить вітру спину,
Аби напнув до болю мрії крил.
Злетіти в небо ув останнім танці,
Щоб легко опуститись на плече
Твоє хвостом отих протуберанців,
Що їх прещедро клен гілками тче –
Листком осіннім. Так, без післяплати,
Зігріти зліва подихом легким –
І йти стрічати запізнілий захід,
Тебе урятувавши від зими.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585754
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Медово-полуничні, ясні дні...
Акація втонула в білім цвіті,
І соловей закохані пісні
Витьохкує у сонячному літі.
А я втону у вечоровій тиші,
Вдихну п`янкий квітковий аромат
І наче на хвилинку світ залишу...
Розплющу очі - повернусь назад.
Заплющу й розчинюся у розмаї,
У центрі виру зелені й краси...
Мене на цьому світі вже немає -
Я серед квітів крапелька роси.
Я ластівка у небі вечоровім,
Де сонячна жарина догоря...
Хмаринка в небі теплокольоровім,
Вечірня біля місяця зоря...
Частиночка замріяного неба,
Єдине ціле із безмежним світом...
Мені нічого більшого не треба,
Я став краплиночкою сонячного літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585700
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Холодний розум? Не смішіть мене!
Що ви холодне бачили в поета?
Коли чуття з уявою в дуеті,
То розмисел – зовсім не головне.
Не путайте з прозаїком його,
Де лінії, сюжет, архітектура…
Два полюси єдиної фактури
Які навпроти – крига і вогонь!
Поезія – це казка із казок,
Це пристрасть від вершини до бездоння,
Це квітка на січневому осонні,
І в задзеркалля безоглядний крок.
Це добровільна здача у полон
На грані одкровення і молитви.
Так, можна без поезії прожити,
Якщо до смаку летаргічний сон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585364
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Я пересію крізь жагу кохання, слово...
Воно зімліє, зашаріє, защемить.
Розчахнеться у ніжних кучерях бузкових...
Гарячим гейзером натхненно забурлить.
Я пересію крізь жагу кохання, думку...
Вона проникне у зіниці тих світів,
Де пахнуть ночі п'янким, незабутнім трунком,
І де...гойдають мрії...крилами вітрів...
Я пересію крізь жагу кохання, душу...
Вона застогне, заніміє, заболить...
Раптом...сховається у тонкостінну мушлю...
Яку так легко лезом слова просвердлить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585579
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Солов’ї аж надривались,
Пахли чебреці,
Фрукти соком наливались,
Спека на лиці.
І вітри-брати гуляли
У лугах, полях,
Віти вербам нахиляли,
Пестили гілля.
Там, в степу, Савур-могила
Під вітрами спить;
Біля неї… діти гинуть,
А вона… мовчить!!!
Чом мовчиш? Кричи щосили,
Смерті проганяй,
Збережи матусі сина,
Україні – рай.
Чом насупила ти брови,
Людям розкажи
Про Карпати, про діброви,
Як Дніпро біжить.
Розкажи їм про гетьманів,
Про Бандери час,
Як народ у дурнях мали,
Як Сибір стрічав
Тих, хто бився до загину,
Гнутись не хотів,
Розкажи, Савур-могило,
Про отих катів,
Що не знали і Шевченка,
Славив що Дніпро,
Що одна буває ненька
Й щирим є добро.
Розкривай Донбасу очі,
В чому Правди суть:
Ті, які щодня й щоночі
Біди всім несуть,
Не сини то України –
Паростки Кремля.
Встаньмо ж всі, тоді не згине
Праведна земля.
Розкажи, Савур-могило,
Правду розкажи!..
24.07.2014.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585595
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
[b]2015 рік - рік Василя Симоненка
[/b]
Життя твоє, немов короткий спалах,
Що не одне століття освітив,
І твій талант вже майже закопали,
А він піднявсь, полинув у світи.
У двадцять вісім мудрості – на сотню,
Козацький дух і молодеча кров –
Тому долав небачені висоти.
Старій системі влаштував погром.
Не встиг ти й літнім чоловіком стати,
Отож з портрета – очі молоді,
Бо кадебісти – дикі супостати –
Життя спинили варварськи тоді.
Не встиг ти навіть скласти заповіту,
Коли дістала сталінська рука,
Ти був і є загадкою для світу,
Твої творіння – вольності ріка.
І Україна сорокамільйонна
Смакує поетичне джерело,
Сьогодні в нас таких, як ти, колони.
Твоє бажання майже вже збулось!
16.01.2015.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585736
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Грома́ми Я небесними не мовлю,
Пекучим сонцем? - Ні. Легким промінням.
А ти Мене чомусь усе не чуєш -
У землю міцно ти пустив коріння.
2015-06-02
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585502
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Розлито вино…
Та чи зможу я випити, майстер?
Ця магія смутку… і сила… шепочуть стежки
-Чи знаєш ти, Мавко, що зробить з тобою Чугайстер?
-Звичайно… я знаю…
я знаю!… читала книжки…
Кричатимуть звірі
Протяжно… зберуться у зграї…
Розійдуться кола… кружлятимуть дикі птахи…
Втікаю із міста… хто прихистку в лісі шукає?
Під час буревію,
коли людям зносить дахи?...
Смакую по краплі…
На дно опускаюсь зелене…
Уперше (востаннє) - пірнаю у води ріки…
Зникаю з радарів… хай котяться хвилі крізь мене –
Уперше… востаннє!...
- Ця Мавка читала книжки!-
Регочуться сови зухвало…
З надривом… студене
Зігріється серце від місячних їх голосів…
На висохлій жовтій траві хтось торкнеться до мене…
По венах моїх розливається
…………… пристрасть лісів…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585645
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
(Низка хокку)
«Ніколи Вам не випаде посміятись наді мною,
хіба що на шибениці.»
(Чарльз Дікенс)
* * *
В синьому Небі
Половина Місяця.
Цвіте картопля.
* * *
Білі хмаринки.
У важких черевиках
Втомлені ноги.
* * *
Гаряче сонце
Променями дірявить
Холодні хмари.
* * *
Сивий виднокрай.
Як завжди очікую
Травневі дощі.
* * *
Биті дороги
Мене ведуть недбало
Пусткою весни.
* * *
Несподівано
Повіяло свіжістю.
Осиковий гай.
* * *
Осиковий гай.
Як серце стривожене
Тріпоче листя.
* * *
Чорний метелик.
Молоді листки дуба.
Початок червня.
P.S. Леді і джентльмени! О, якби ви знали при яких обставинах це було написано... Написав це і подумав: хоку – це щоденник серця, а не щоденник буття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585587
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
А Ти ведеш мене, сліпу, за руку –
а я щоразу плутаю сліди,
по шрамах днів засвоюю науку,
шліфуючи падіннями світи.
А Ти ведеш мене у вись спірально –
а я щораз [i]вертаю на круги[/i],
з картинки-пазлу гублячи деталі
в єдинім екземплярі – дні-роки…
А Ти ведеш, дбайливо, крок за кроком,
бо десь вершину бачиш в далині.
А я – сліпа. Прозріння б серцю трохи,
аби прийняти всі Твої уроки
і щедрість, подаровану мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585550
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
«Не-Бути. Ти знаєш, як часто
гнав нас незрячий наказ через холод чистилищ
нових народжень...»
(Райнер М. Рільке)
З нарядами мені не щастило, як завжди. Варто було мені заступити черговим офіцером по наметовому містечку, як почалася гроза, буревій, шварґа і злива. (До цього погода стояла просто чудова.) Табір тут же затопило, гнилі діряві намети протікали – промокло все. Вітер звалив два намети, в яких тимчасово ніхто не жив – навіть тіні. (Хоча замполіт запевняв, що тіні там жили і живуть досі.) Не встиг я зрозуміти, які намети завалило, як мене тут же викликав командир дивізіону – полковник Д.:
- Чому намети повалені?
Я спробував пояснити, що намети старі як світ, «втомлені», мотузки, якими вони кріпляться давно зогнили і рвуться – не тільки від пориву цього шаленого вітру, і самі по собі. Але мені тут же пояснили в особливо популярній формі, що це не намети завалились, це черговий офіцер по табору повністю завалив службу. І чим довше мені це пояснювали, тим ясніше я усвідомлював, що саме я в усьому винен: хмари не розігнав – ось і дощ пішов, атмосферний тиск в різних місцях планети Земля не зрівноважив – ось і вітер почався (навіть і не спробував це зробити!), не домігся від урядів союзників, щоб старі гнилі намети замінили на новенькі буржуйські – ось солдати і мокнуть.
З відчуттям глибокої провини я силами наряду почав ставити повалені намети. Гнилі мотузки якось зв’язували і зелений брезент знову здіймали у вологе повітря. Як тільки мої руки торкнулися канатів розтяжок, мені одразу здалося, що це не брезент старих наметів, а пошарпана парусина, що це не військовий табір, а корабель-вітрильник «Еспаньйола» - стара каравела, захоплена вільними корсарами, що на дворі знову 1603 рік, і я молодий рудочубий ірландець. Я відчув запах солоного вітру Атлантики і я загорлав на солдат: «Травити шкот! Підняти вітрила на фок- та грот-щоглі! Боцмане! Свистати всіх нагору!» Я подумав, що солдати здивуються, або хоча б якось зреагують (мімікою обличчя, чи що) на мої фрази кинуті в простір сьогодення і на спогади про перевтілення. Але де там – ніхто навіть не звернув уваги – напевно, всі тут звикли до моїх дивацтв.
Серед ночі привезли солдат – втомлених і змучених тягарем війни. Я спитав їх: «Звідки?» Вони відповіли: «З Повної Опи!» Я здивувався – про такий населений пункт я ніколи не чув. Розгорнув карти і почав шукати таке селище, але марно. Потім, як солдат розмістили в таборі, я довідався, що так вони назвали бліндажі «Безнадійний» та «Брехливий». (Не знаю, хто придумав їм такі оптимістичні назви, певно, дуже життєрадісний офіцер.)
Наряд я здав з відчуттям виконаного обов’язку – всі намети стоять, підсихають, рівень води в калюжах знизився, життя і служба тривають. Хоча війна – теж триває. Тільки до цього якось всі звикли...
Виспатись після наряду не вдалось – о п’ятій годині ранку мене розбудив капітан З. струснувши за плече (він до мобілізації працював вчителем у музичній школі).
- Що сталося? Москалі застосували ядерну зброю? Чи сепари всі без винятку здалися в полон?
- Йди допоможи видати новоприбулому п’ятому взводу зброю та набої.
Біля зброярні нікого не було крім одновухого пса Тайсона та лейтенанта Р. (настрій в обох був відверто меланхолійний). Підійшовши до цієї зажуреної пари я запитав (не в пса, а в лейтенанта):
- Це правда, що в зв’язку з погодою зброю і набої сьогодні будуть видавати тільки джентльменам?
- Зброю завжди видають тільки джентльменам - не залежно від погоди.
Далі його «понесло» на тему творчості Оскара Уальда. Певно, слово «джентльмен» викликало у нього вихор асоціацій, крім того лейтенанту Р. не було з ким поділитися своїми думками, а тут підвернувся співрозмовник:
- ... Оскар Уальд – це яскравий приклад впливу середовища на творчу особистість. «Портрет Доріана Грея» це намальована густими фарбами картина, що зображає цинічний світ столичних лондонських снобів, сибаритів, що уявили себе аристократією. Оскар Уальд намагався зрозуміти і зобразити цей світ – глибоко йому, як ірландцю, чужий. Йому – натурі поетичній, тонкій, чуттєвій. Звідси і трагічні мотиви його казок. А містицизм – це лише фон і данина моді звихнутого на пошуках загадкового отого сентиментального століття. Оскар Уальд не містик, а казкар. Тільки казки він писав для дорослих. Чи намагався писати. Бо діти в деякі епохи швидко стають дорослими – Чарльз Дікенс це яскраво зобразив і довів. Цю божевільну теорему лінійних людей. А дорослі у деякі відповідні епохи стають інфантильними, впадають у жорстоке дитинство, що не мислить майбутнім часом – починають бавитися в солдатики, не розуміючи, що це вже не гра, і кров справжня, і вбивають по справжньому, і нікого не воскресити, і пошматоване вибухом тіло назад не склеїти...
Ні, офіцери-філософи це вже занадто, навіть для моєї хаотичної психіки. Цікаво, коли цей офіцер стріляв в сепарів, він теж думав про літературу і про сугестії текстів Борхеса і пророцтва сумного Кафки?
Коли підійшов до зброярні перший солдат з п’ятого взводу, я зауважив йому:
- Ви сьогодні занадто сентиментальні. Певно, всю ніч читали твори Махатми Ганді?
- Відносно сентиментальності – не зрозумів, а цілу ніч я спав і Махатма Ганді мені навіть не снився.
- Я мав на увазі, що у Вас дуже сентиментальний вираз обличчя. Я просто впевнений, що в молодості Ви писали вірші і вчились у музичній школі, не здивуюсь навіть якщо в тій самій, де був викладачем наш капітан З. А що саме Вам снилося?
- Не скажу. Нехай це лишиться моєю маленькою таємницею.
Таємницею, так таємницею... Наполягати я не став. Крім того у них є свій взводний, хай він і дізнається про сни своїх солдат. Бувають такі солдати. що не хочуть розповідати свої сни. А заходити в їх сни без дозволу мені якось не зручно.
Мені тоді раптом пригадався зовсім інший солдат, серед зовсім іншого пейзажу: бліндаж, поруч якісь руїни, вирви від вибухів, ми сидимо з АГС-ом і чекаємо вилазки сепарів, але все тихо, наче і війни ніякої нема. Один солдат на стіні із залишками штукатурки вишрібав великий напис: «Цой живий!» Цей солдат був фанатом творчості Віктора Цоя, періодично вмикав мобільник з записами його пісень – у самих несподіваних ситуаціях. Я не стримався і видав і простір фразу: «Цікаво, чи серед сепарів є фанати Віктора Цоя?» Солдат якось ображено подивився на мене:
- Не може бути серед сепарів шанувальників Віктора Цоя! Бо вони ж його і вбили, свoлoти... Цой ніс світу мудрість і просвітлення, а сепари несуть темряву і отупіння...
О, якими химерними легендами люди вміють заповнювати свою свідомість, свій світ!
А навколо починалося літо, солодко пахло квітами, травою і висів в повітрі спів цвіркунів. Як і колись: я був серед літа і війни. Тепер знову – літо і війна...
Коли черговий день завершився, я відійшов від табору на кілька сотень метрів. Сонце падало за обрій між двома самотніми хмарами – палала заграва. На її фоні височіла тридцятиметрова антена, прикріплена з чотирьох сторін сталевими тросами. Ще пару тижнів тому тут все було вкрито квітучим молочаєм і над степом стояв важкий солодкавий приторний запах, що густів вечорами. Нині весь молочай вже відцвів, але зацвіла королиця, дикий льон і вероніка. Степ був не зелений, а біло-жовто-синій і пахло легко і трохи терпко. Я милувався вечором, насолоджувався вечірньою прохолодою і грою кольорів та відтінків. Раптом я помітив, що я не один насолоджуюсь світом: до мене наближались капітан С. та капітан Т. Троє взводних, три капітани здійснювали вечірній моціон. Капітани і степ.
Я прочитав їм свої останні хоку, але судячи по всьому вони не дуже їм сподобались, але із ввічливості вони не висловили свою думку про мою поезію в японському стилі. Капітан Т. лише запитав, вказуючи на антену:
- Ви не знаєте, яке призначення цієї башти?
- Естетичне. На фоні заграви вона виглядає дуже красиво: це справжній модернізм і конструктивізм. Це скульптура – витвір одного художника, що нині носить військову форму.
- А я то думаю, чому вона мені нагадує Ейфелеву вежу!
На цей діалог капітан С. відреагував несподівано емоційно:
- О, доки?! О, доки я буду вислуховувати всілякі нісенітниці двох iдiотiв?!
У цей час зі сходу донеслась луна далекого і дуже потужного вибуху (О, ці звуки зі сходу! Не плутати зі світлом...) Кілька днів було тихо, канонада замовкла і тут знову звук вибуху – та ще й такого потужного. Я зреагував реплікою:
- Сепаратистів годують гороховою кашею. Ви чуєте який в когось із них метеоризм?
(І подумав: «Яка все це пошлість: і ця калюжа, і ця верба над калюжею, і вся ця війна зрештою – яка пошлість...») І пригадалося ось що. То було майже рік тому. Хоча, насправді, тисячу років тому. Я тоді служив ще в піхоті. Ми наступали. Наш взвод йшов в атаку. Поруч біля мене в рідку багнюку плюхнулась граната з під ствольного гранатомета. Подумалось: «Ну, ось і все!» Стало спокійно і легко – так начебто я помер і пішов у нірвану, звільнився від цього безглуздя. За звичкою плюхнувся мордою в болото. Поруч добряче бабахнуло – злетів у небо стовп води та бруду. Якимось дивом мене навіть не зачепило, але чомусь протягом кількох місяців після цього страшно боліла права рука – така от виникла ілюзія...
Таке відчуття, що ця війна ніколи не закінчиться – але це неправда. Всі війни закінчувались. І що далі? Про що ти будеш писати тоді, коли прийде мир і свобода? Про квіточки і сонце? Про важке життя народів Півночі? Чи застрягнеш у минулому та спогадах? І будеш згадувати людей давно минулих епох, дослухаючись до шуму вітру?
(Написано в ніч Місяця оповні в час відносного затишшя на фронті.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585580
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
[i]Гей, зачекай на мене, стрімкість літа:
Схоплю ще тільки мрію в “тормозок”,
(вже там натхнення і пригод ковток),
біжу-лечу знов навперейми світу!
[b] Фіна Ярінець
[youtube]https://youtu.be/gP2-FOyyEDA?list=RDgP2-FOyyEDA[/youtube]
[color="#00b3ff"][color="#002fff"]Карпати, світу невловимість...
Біжімо їм навперейми́:
Така вже вдача... й літа милість!
Такими станемо і ми!
Бо запалили Фіни* вірші
І авторки темпераме́нт!
Та ми від них ніяк не гірші,
Ловімо кожен свій момент!
Кому - степи, кому - Карпати,
Мені ж ще й море... поготів!
Та ще б попутницю злапати,
Щоб мати все, чого хотів!
Нехай у нас буяє радість –
Нам не потрібні… ум і сум:
Вже суне літа безпорадність,
Лишає нас всіляких дум!
А відпочивши всі на славу,
З думками тими зберемось,
Як відновити нам державу,
Щоб не диміти… на “авось”.
А ще займемось Каганатом
Щоб підсобить своїм "братам"
Імперії спиляти грати –
В Кремлі зробити та-ра-рам...
Бо нам не гоже вже терпіти
Під боком той "гітлер’юге́нд" –
Спалити маєм чорта сіті...
Й прискорить рашинський the end**
[/color][/color]
[/b]
05.06.15[/i]
_______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585478
**Пісець (англ., але на нашому, "майданутому" жаргоні)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585484
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
[img]http://amg12.narod.ru/olderfiles/1/854248168.gif[/img]
[i]"Лицем до сонця..."[/i]
[i]В. Савелюк[/i]
Слухати б дощ, але вікна зашиті у пластик,
По́встю тугою затягнута вмита блакить…
Хочеться вийти і, в небо стрибнувши, упасти
І прокричати на Всесвіт “Мені не болить!”.
І полоскати долоні у зливі червневій,
В пахощах мокрих ірисів, бузку й полуниць!
Взяти й пірнути у трави м’які перкалеві,
Слухати небо й лежати собі горілиць…
І відмахнути думки непривітні й понурі,
Мов комашню надокучливу… Гнати в обхід!..
Навіть у час найчорнішої грізної бурі
Треба обличчя своє повертати на схід.
Звідти і сонце народжує кожен світанок,
Звідти й веселку прядуть сивогриві дощі!..
Вибіжиш босою в час післягроззя на ґанок –
Літо полоще в калюжах тремкі промінці!
Глянеш довкола – які ж бо разючі контрасти:
Скільки життя у природі і штучності в нас…
Поки небесна блакить не зашита у пластик,
Слухаю дощ… І спиняють годинники час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585490
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Я так люблю його. За що? Не знаю.
Навіщо знати, коли я люблю?
Із думкою про нього засипаю.
І з думкою про нього я встаю.
У серці тепле щось таке клубиться,
Коли його фільтрую я єство.
Та часом затанцює громовиця
Від того, що тримає статус кво.
Звичайно, є за що його любити.
Він – діамант у тисячу карат.
О, як на снагу хочу з нього пити!
А потім віддавать йому стократ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585215
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2015
[i] [b]Дітям:[/b]
мертвим,
живим і
ненародженим…*
[b]Це ж треба так! В космічну пору світу,
Коли – лиш мить, щоб взнати його суть,
В війни гієні гинуть наші діти –
З опіль Донбасу вісті нам несуть.
Та не про них на цей раз тут балади –
Героям – слава!.. І батьківська дань! –
Хотілось би майбутньому зарадить,
Щоб вже повік не мати тих страждань.
Бо хочеться у злагоді прожити, –
Жадання те не кожному збагнуть! –
Щоб зла, ненависті зловісні ниті
Не сплутали омріяну майбуть…
Подай нам, Боже, нових од і арій,
Нових Богданів, Байд, а чи Гатил,
Щоб в нас зродився свій по крові Дарій –
То й був би фронт – не в масть ворожу! – й тил...
Якщо й не воя, то хоч Роксолану,
Щоб усмирить імперську “благодать”,
Чи Ярославну – королеву Анну,
Щоб вла́дцям глузду свіжого додать!
До того й сам хотів би прилучитись…
Я Да́рка жду… свого на цілий світ…
Чи Роксолану… То знаменно чимось,
Як восени – нежданий клена цвіт!
То ж, люди добрі, більше вже не лаймось,
Живім в сумирі – з Богом і в миру́…
Зробив провину - неодмінно каймось!..
На себе й я отой тягар беру.
…І прийде час, коли тузи пузаті
Уступлять місце… розуму й добру.
Усіх диктаторів повинні ми прибрати!
І цей тягар на себе я беру…[/b]
[b]Й наступить час… Народяться ще діти!
В країні щастя, не в глухім бору…
Від того нам вже нікуди подітись!
…Ще й цей тягар… на себе… я беру.[/b]
1.06. 2015
________
*...в День захисту дітей[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584885
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Що зорі нам пишуть
У світлі останніх подій?..
Ці ріки зневір”я… ці води нічим не зібрати…
Із чорного неба котились уламки надій…
Від першого смутку –
я йшла до останньої страти…
Не слухались ноги…
Ішли на круті віражі
Мої персональні… і навчені мною ж пілоти…
А я?.. а мені?!.. А мені би – хоч щось! - для душі…
Аби в свою зграю
покликали сонячні готи...
Розбилося серце…
Докупи збирати не смій…
Хай зорі-зникають… і ти, моя зірко - найкраща!
Що роблять ці птахи на площах покинутих мрій?…
І звідки ця спека? –
безмежно… шалено – пропаща…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584843
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Я можу все. І все здолаю.
Знайду я грушу й на вербі.
За віжки волю я тримаю.
Я не загублюся в юрбі.
У кулаках стискаю силу.
Не кпіть завчасно вороги.
Не рийте успіху могилу.
Порву найгрубші батоги.
І хай колись спіткнусь, буває.
Та мудрість в голові знайду.
Я свою пісню доспіваю,
Я шлях намічений пройду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584765
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
За крок до дотику іти чи відступити?
За мить до мрії опустити паруси?
В душі той засів дивний переборонити?
Тримати волю чи віддатися в ясир?
На півдорозі до п’янкого поцілунку
Стягнути віжки, повернуть коневі слід?
Гойдати серце у їдкім кохання трунку
Чи скуштувать отой магічно звабний плід?
Переборонити – переорати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584518
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 31.05.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Я дотулився пальцями руки,
Щоб кожен день добавив долю віршу,
Хай миє річка береги ріки,
Де долю, певно, я свою довершу.
Писати буду, поки є слова
І поки серце калатає в грудях,
Вночі пишу, бо я таки – сова,
Мене лише вірші часами будять…
А вранці жайвір піднімає ввись,
Проміння сонця б’ють у шибку зрання,
Коханням люба з долею ділись,
Бо в нас на двох одне лише кохання.
Переплетемо долі у любов
Пахучі коси, хай покриють роси,
Лети, моє кохання знов і знов,
Де у кохання складені покоси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583820
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Плугатарі переорали землю,
Вона співає зранку у росі
І лине запах зораного поля,
І квітне ранок у своїй красі…
Краплю душі земля приймає вранці,
Готує поле дати врожаї,
Цвітуть поля в ранковій вишиванці,
А душу полонили солов’ї.
Ось борозна, родючий грунт співає,
Тут сіємо - здіймуться врожаї…
Весна цвіте і поле оживає,
Волинське поле рідної землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583992
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Неспішно вечір вії опускає.
Згортає крила, приземлившись, ніч.
А із вікна десь музика лунає.
Птахами відлітає врізнобіч.
Яка чарІвна музика страждання!
Чуттів людських шалений водоспад.
Можливо, хтось оплакує кохання...
Мелодія приречена ридать...
То раптом затихає, ніби річка.
Над плесом сонні трави у росі.
І яром покотилась, немов стрічка...
Надавши волю вилитись сльозі.
І сльози чомусь ллються безупинно.
Чому блаженство, а сльоза гірка?
Чому так плаче серце безпричинно?
Невже мелодія минулим доріка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584044
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
запінилась-закипіла
акація біла:
витончену пахіль раю
у пригоршні зачерпує,
на світ виливає
у глиняній свіжій вирві
герой умирає
кипить буйно акація – варяться меди́,
гогочуться буруна́ми
запашні окро́пи…
усе знову, усе вкотре, усе – як завжди:
заступає Україна рідними синами
од московської орди
лукаві-ліниві-зрадливі європи
25.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583446
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 28.05.2015
З кінця світів…
-То звідки ти прийшла?
-В садах Цейлону я лягла туманом…
-Назви ж ім’я… - Його - я не знайшла…
Я хвиля…
що котилась океаном…
Коли світи
Згоряли за вікном…
Тебе в обійми кликала таверна…
Я мандрувала океанським дном
Із силою
і вірою Жуль Верна…
Яке стояло літо
В Лім-по-по…
Входили в моду маєчки і стрінги…
Зійшла зі сторінок Едгара По…
І на вік-енди
бігала до Кінга…
-Мені здається,
Я ту хвилю вів…
Так чітко відчуваю за спиною…
-Чому ж тоді боїшся, милий звір,
Сім тисяч льє
глибоко під водою?
-Лише скажи…
Ніколи і ніхто…
(В очах зелених – всі відтінки квіту…)
Яке стояло літо в Лім-по-по…
З кінця світів…
і… до початку - світу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583802
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015
А що тобі - в мені?
Лише Весна…
Сполоханим промінчиком зігріта…
Хіба ж я не зі снів твоїх прийшла?..
Приймеш таку?..
але ж, ти прагнеш – Літа…
Яких іще
Чекатимеш зізнань?
Кружлятиму!.. впадеш у трави – досить!!!
Що знаєш ти про біль і смак бажань?
Що знаєш ти?..
коли вже кличеш - Осінь…
Твоя печаль -
До осені вітрів...
І ось уже згоряю жовтим листом…
На грані цій спілкуються - без слів…
Похміллям… болем…
смутком… падолистом…
А хочеш, я тобі
Зіграю блюз
Самотніх вулиць… зі смаком бензину?
-Що за канал?... - та знову фільм - дивлюсь…
Отой, де ти вкінці
покличеш – Зиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583131
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Ступаю у літо,
Як бранець ступає на плаху…
Не вмію інакше… а, може, інакше – не хочу!
Вбиваю в собі ( так прицільно!) сполохану птаху…
І вже забуваю –
у неба заплакані очі…
Ступаю у літо…
Вчорашній розгублений птах
Шукатиме неба сьогодні без стримку і міри…
І я відчуваю… так легко іде по слідах
Хтось сповнений смутку…
і, зрештою, повен зневіри…
Ступаю у літо…
Як бранець – востаннє на плаху…
Де кожна мадонна - сміється мені вітражами…
Де ти не впізнаєш в мені розчаровану птаху…
А зорі?!!.. а зорі мої – міражі…
міражі… міражами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583291
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 25.05.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Покличте прагнення, і заллє вас
осіяння Безмежності...
Безмежний світ
Як на виступі
життя другого, дИвлюсь -
кораблем врізаюсь
в бистрину подій...
Жде кармічна мудрість
древнього ковилу,
душу полірує
пил надій...
Думкою життя пласти
старі гортаю -
відбулись для осіянь
в душі моїй
і, хоч княжий трон,
чи бідна хижа - знаю,
вітер сходжень Духа
вій же, вій...
З Батьківщини
тих бузкових віт зійшли ви,
де вишневий, яблуневий
дивний цвіт -
зародили у душі
музик щасливих,
що ведуть у цей
Безмежний світ...
21.05.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582675
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Формула щастя проста і звичайна.
Та недоступна, відомо, усім.
Може, ховається тут якась тайна,
Може, закон її все ж непростий?
Просто себе відчувай ти щасливим,
Хоч на душі затягнулись дощі.
Швидко пройдуть всі тумани і зливи,
Коли ти відкинеш весь сум із душі.
Будеш сміятись, коли тобі сумно,
Радість недовго прийдеться чекать.
Зможеш відкинуть думки нерозумні,
То і вночі будеш солодко спать.
Щастя це те, коли завжди ти поряд,
Сонячний день і цвітіння весни.
Ніжний, ласкавий коханого погляд.
Коли на серці немає зими.
Щастя, коли обнімаєш за плечі,
Тихо шепочеш на вушко мені.
День, щоб новий не приніс порожнечі,
Щоб не узнати новини сумні.
Знати про те, що тебе хтось кохає,
Маєш талант покохати і ти...
Кожного ранку ти сонце вітаєш...
Тільки отак зможеш щастя знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582727
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Знайди мене, Небо…
Над прірвою в стиглому житі…
Коли мені байдуже стане до всіх і всього…
Впізнай мої очі, востаннє зухвало відкриті…
Впізнай, бо я справді,
чомусь, - не від світу цього…
Коли вже нічого немає…
Та власне, й не треба…
І ти вже не прагнеш красивих сумнівних шляхів…
Впізнаєш мене, надміру відчужене Небо,
Оту, що так легко
скотилась в долину гріхів?
Коли ще не жаль, ще не відчай –
До болю у скронях…
Іще не розкаяння…ні!... але – звідки цей щем?!
Коли твої рани болять – на моїх вже долонях…
Дозволиш мені залишитись
під твоїм дощем?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582520
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[color="#ff0000"] …ти й не второпаєш: дощ то чи я.[/color]
[i]Ол Удайко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
[youtube]https://youtu.be/NWpBcr39Reg[/youtube]
[b][i][color="#2f00ff"]О, доще-буяне, весняная зливо,
Полий задарма і спроквола мій лан…
Зволожуй, удобрюй ту жадібну ниву,
Аби споконвічний утілити план…
Я маю те поле засіяти квітом,
Дорогу до нього потопчемо вкрай…
Там будемо ми, наче Божії діти, –
То буде для нас ще незвіданий край…
О ти, благодатне, розоране поле:
Таке життєдайне – широкий безкрай!
Засію я зернами щастя – не болю
Й тебе наречу: Несподіваний рай.
Алею до поля обрамлю платаном,
Щоб нею в майбутнє безпечно іти…
Освоїмо пристрасті всі – й поза планом –
Й життя не змарнуєм – я, Да́рко* і Ти*![/color][/i][/b]
[i]20.05. 2015
__________
*Всі імена в романі, як і картинки весни,
– фейєричні вибрики Пегаса на Парнасі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582403
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Щось затягнулася АТО.
Казав «закінчим швидко» хто?
Хто обіцяв, але забув?
А віз і нині там, де був.
Хто сам в м’якому ліжку спить,
Харчем і всім собі годить,
Як цвяхом воїни стоять,
Коли їх кулі решетять?
Бо мирна лінія – не мир –
Кривавих ран і смерті вир.
Чужі сини… нехай падуть!
Своїх... хіба Мальдіви ждуть.
Чужі приходять без очей,
Без рук, без ніг. Душа пече…
Ще доки тактика така –
Життя не варте п’ятака?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582296
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
проз очі дивиться душа…
а як душі нема?
проз очі дивиться пітьма…
пітьма…
.........
...очі у тих людей – пітьма…
дивляться дном на світ –
навиворіт…
очі у тих людей –
навісні́ пудо́ві замки́
на затиснутих мертво щелепах
складських сталевих воріт
…спечені
іржею замки без ключів –
отакі у людей тих очі
навіть не мур-стіна
непрони́кна,
непробивна,
порожнеча-тьма-темнота,
у тих очах –
болота…
болота!
споконвічні тванисті болота
якщо зірка у ті болота сяйне –
у мулові заздрощів утоне…
якщо думка у тих очах заснує –
у нена́висті зогниє…
…а ще у них очі бувають білі –
од жадоби лютої озвірілі
05.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581928
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 19.05.2015
«Люди - вони - небезпечні -
з їхніми гострими пилами,
цвяхами оскаженілими…»
[i] («Зимова казка» Уляна Задарма)[/i]
лелеги ми…
іспокон віків,
за промислом Божим,
селимось
поміж людьми
знають люди:
де лелеги склали гніздо –
не буде
біди
і ці знали…
та лелече гніздо скинули,
розтоптали
лелеги ми:
кожну гілочку-хворостину
зносили і складали
дзьоба-ми…
людям усього мало:
гніздо зруйнували
будуть тепер над ними
дощі іти:
сто днів, сто місяців
і сто років,
зливи безпросвітні лити –
совість осклизлу
мити…
будити
застороги і обереги…
віками –
тисячоліттями!
журяться
бездомні лелеги
над звіро-недо-людьми –
неандертальця-ми
05.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581727
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Загасіть мене, мов свічку на труні.
Дайте біль гіркий до дна допити.
І зітріть мене, мов краплі на вікні.
Я без Вас не можу більше жити.
~2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582154
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Може забіжиш яко́сь на каву
В мій пропахлий цвітом тихий сад,
Розкуйовдиш вишню кучеряву,
Обтрусивши листя від цикад…
Не щоки торкнешся поцілунком,
А моєї спраглої душі,
Забринить щасливе серце лунко,
Наче бабка* десь, у комиші…
Ні, воно не викаже любові,
Мов дитина, втішиться тихцем,
Тільки очі ніжно-волошкові
Обів’ю́ть теплом твоє лице…
Захололу каву в порцеляні
Молоком розбавлять пелюстки ─
І нехай! Вуста від щастя п’яні,
Бо вдихають подих твій легкий!
[i]*Бабка ─ стрекоза.[/i]
[i]Ілюстрація: Anna Emilia Laitinen[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Тату сивочолий –
Руки в мозолях,
Нелегкий – тернистий,
Випав тобі шлях.
Все життя в роботі,
Ще й була війна,
Наче птах в польоті -
Сильні два крила.
Ордени й медалі,
Радість не у них…
Згадую бувалий
Я дитячий сміх.
Коли брав на руки,
Тиснув до грудей,
Я часи розлуки,
Згадую тепер…
Тату сивочолий –
Руки в мозолях,
Нелегкий – тернистий,
Випав тобі шлях.
Ті роки із казки-
Доленька моя,
Татової ласки
Й нині прагну я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581276
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
* епіграфом:
«Лечу тротуаром,
невикохана тобою і
щаслива...
Чую,
як заціловують одна одну
мої збуджені ноги
і скресає лоно
пам'яттю твоїх губ...
О, не доведи господи
тепер зустрітися тобі
на моєму шляху!»
(Антоніна Ц.)
*****
* Сповідь під каштанами
(із підслуханого; жіноче… навіяне)
Як спИси чоловічі в дні квітневі
Стоять ці свічі – зваба доньок Єви!
«… Ах, років – пелена…
А молодість – минає…
Дай, Господи, сповна,
Чим жінка жити має!
Ой, наші юні дні
Короткі, а бажання
Згоряють, як в огні,
Невтоленим коханням!
Зішли ще жменьку літ,
Не поскупися в слові –
Тих юних в щасті літ,
Простивши гріх любові!..»
І я Тобі пишу:
«Якщо Ти є у небі,
Дай кожній, я прошу!
А їм так мало треба…»
* Л.В. "що не сталось у ті ночі – було щастя варте…"
Вже й не вірю, що трава була зелена,
забуваю: пахло квітом чи плодами?
… А Ви спогадом приходите до мене –
і солодка мені ніч! до нестями...
* ... «то не ти – то діва-осінь чарувала,
у розпусту зваблювала нас!..»
… а руки – на тілі моїм!..
і що там пристойність, що статус?!
…і квітка в шаленство впаде,
у хіть, у жагу безсоромну,
вустами покриється вся,
отим цілуванням відвертим,
чекаючи миті злиття
злітаючи в світ насолоди!..
…
і тоне в вечірньому небі
і сонце,
і цей килим степу,
і барви останнього листу,
і осінь кохання,
і ми!.. …
* «…ослепили груди белые
до безумия красивые…!» ( В. Ф-в)
– Так, і губи, і цілунки – незрівнянні!
Але груди! оці перса, – яка розкіш!
спраглим мріям і рукам такі жадані,
як торкнешся – ще мільйон разів захочеш!..
/«хай тебе завжди п’янять її диво-груди!» Пр., Біблія/
* Т. (мелодии; «как ты меня прочувствовать сумела!..»)
… А сердцу места мало так в груди,
и дрожь по телу – совладать бы с ней!..
И отраженьем робости моей
твое немое: «Я – твоя… люби!..»
* ... «як цвіло все в час, як ми любились, –
які квіти розпускались у єднання час!»
то був смак кохання чи гормонів?
пристрасть то була, чи просто хіть?
чи сплітались почуття у любові грона,
чи два тіла цих в’язала
блуду хтива віть?!.
* чекав від долі крихту радості й любові…
Торкаюся до тіла Твого знову
І долі дякую, і знов питаю: «За що?!»:
Я вимріяв Тебе таку чудову,
А Ти з’явилась – незрівнянно краща!
/ благословив той день і щастям, і тобою... /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577387
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 14.05.2015
[i]Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! ..
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#ff0d00"]9-го Травня… Янтарна сльоза –
То біль, перемішаний з кров’ю…
А в небі – блакить і жахіть бірюза,
Земля ж наша зранена… “нов’ю”!
В неспішнім строю ветерани війни…
В майбутнє несуть свої рани,
Та їхньої в тому немає вини,
Що йдуть не разом… ветерани!
Бо інколи в оці шаліє той блиск,
Що ділить навпіл українців:
Ми йдемо парадом своїм, як колись, –
Ковпа́ківці і бандері́вці…
І буцім-то кожен хисти́в рідний край
Від – вищого штибу – фашистів:
Живи, українцю, увік – не вмирай!
І втілюй в життя свої хи́сти…
То монстри політики СССР
У бойні звели брат на брата!..
Оте нам явили вони і тепер,
Що кинули край наш за грати.
Єднаймося ж, браття!... Зглобіте ряди,
Щоб путінській встоять навалі!
Диктаторе! В себе город городи!
Царів ми давно вже прокля́ли…[/color][/b]
13,05.15[/i]
__________
*[i]Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. Все ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
[/i]
[b]На світлині: [/b][i]Роксолана Вірлан з синочком.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581030
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Янтарных сосен тёплые стволы.
Узоры неба - хвоя отражает.
А у костра погасшего золы
Лесная чудо-бабочка летает!
Здесь щебет птичий, и сосновый дух,
Природы уголок пугливо-дикий.
Под ветками осины, на виду
Уже цветёт лесная земляника.
Кусты рябины ластятся к стволам.
Над куполом из крон клочками - небо.
Мою усталость с болью пополам
Как чистым родником, смывает нега...
То розовым, то жёлтым у земли
Цветение неброское клубится...
И сердце, как степные ковыли,
К подножьям сосен ландышем ложится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580346
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 13.05.2015
[i](Катерині Білокур)[/i]
Жінка малює квіти – чудна затія!..
Теплі мазки лоскочуть цупкий папір,
Сонце цілує скроні, тремтить на віях,
В дивній палітрі квітне строкатий двір.
Жінка – проста і скромна волошка в житі,
Скільки краси од світу цього у ній!..
Ловить душа натхненні чуттєві миті,
Вправно виводить світлом на полотні.
Як вона вміє – сумно, дитинно, чуйно,
Навіть наївно трішки, космічно аж!..
Квітнуть сади, поля і подвір’я буйно,
Дихає раєм кожен новий пейзаж!
Пензлик в її руках, мов легка пір’їна,
Вмочена в сік землі, в голубінь небес…
Жінка малює свято в раю на стінах,
Скільки простих і добрих у ній чудес!..
Зі́йдуть з полотен білих барвисті квіти
І приживуться в наших земних садах…
Жінко, в котрої сонце у грудях світить,
Квіти твої підперли небесний дах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580921
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Усталый день склоняет свои плечи
На отдых после всех дневных забот.
И тихо замолкают звуки, речи.
А сон давно переступил порог.
А надворе сирень благоухает
И запахи летят в мое окно.
И новый смысл теперь приобретают
Твои слова, что сказаны давно.
Зачем казаться было слишком гордой?
Зачем сирень тогда еще цвела?
Неужто так хотелось быть свободной?
А память о той встрече так светла...
И вновь тревожит запах той сирени,
А прошлое стучит ко мне в окно.
Как птицы, словно с юга прилетели...
Как жаль, что все давно предрешено.
Пусть все прошло, но так хочу остаться
В сиренево - пьянящему плену.
И мысленно к тебе вновь возвращаться,
Но знать: не возвратить назад весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580727
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Закошлатився ліс. Чубом неба торкається ніжно.
Це ж коли він напряв оксамиту на чорне гілля?
Пташка пісню веде, ломить обшир так тонко, маніжно.
Її ловить душа, мов навесні зернини рілля.
Так погідно надворі, так тепло у тілі і в дусі.
Травень врешті здобув на законних підставах права.
Запишнився бузок, він у синім новім капелюсі.
Крутить довгими вусами в лузі зелена трава.
І так хочеться жити, вдихати цю весну у груди.
І так хочеться миру, забути про слово війна,
Зняти з вух і очей, і душі оту плівку-полуду
І хміліти цим світом, цим світом чудним без вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580752
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Прошу уклінно серце, краплю дай,
Чи затишку, чи втоми, чи тривоги...
Траву я теж прошу, не заростай,
Хай стежка в"ється до мого порогу.
Прийдеш, побачу посмішку твою,
Проникливість очей та безпорадність.
Мені не байдуже, але вдаю,
Картаючи в собі далекоглядність...
Замовчую розвінчані гріхи,
Втоплю в сльозі ту незбагненну тугу,
Мене поплутав, може, хтось лихий?
За віщо ту гірку терплю наругу?
Прошу уклінно, Господи, прости,
Закрий мене на ключ , заплющу очі...
У кожного із нас - свої хрести,
Кінець я бачу, але я не хочу!..
Десь у душі, в маленькому кутку,
Зігнувшись у клубок, надія плаче,
З маленького струмочка - у ріку...
Безумство, божевілля...спрага, наче.
11.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580692
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Торкнись мене хоч би у думках,
мої летять до тебе так незримо,
та грає сонце у бузкових пелюстках,
весна чарує ароматом невловимо.
Та знову квітне все як білим снігом,
лечу в весну, кидаюсь в забуття,
та чую, як рожевим сипле сміхом
моє, що було, але ж туди немає вороття.
Торкнись мене в своїх думках,
між нами почуттів зв` язалась нить,
та зараз, ось тримаю у руках,
ту квітку, що дарував мені… болить…
Торкнись мене хоч би у думках,
мої летять до тебе так незримо,
у нашого кохання книзі сторінках –
душі дві наші будуть нероздільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580670
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2015
Прошу… мовчи…
Не витирай сліди.
Бо що ж тоді я залишу на згадку?
Ось, чуєш?.. трави десь біля води
( "нема кінця…
як, власне, і початку...")
Я все ще тут!..
У мареві вітрів.
Ці очі…ти їх знав уже раніше.
Така, якою вперше ти зустрів…
(мовчи… моя душа!
мовчи… тихіше).......
Потім хтось скаже
–" все!… нема її…
Тієї, що зустрів собі на лихо."
(послухай, як енергія землі
тримає нас...
ти ж чуєш?... тихо……тихо) …….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580522
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
37* «… у любові гріха не буває!»
Мудрість Ти Мудрості, боже Всевишній,
Не пом'яни мені гріх той колишній,
Де я Тобою клянуся любити
Світ, для кохання сотворений, грішний!
38* розпізнати серцем
Скільки фарб та відтінків ховає кохання земне,
О, в які почуття кольорові вдягалось кохання!
Тільки підлість і зрада півтони не знають; проте
Наряджаються в кращі одежі. – Та марні змагання!
39* зрад твоїх не злічити – а я все ще мрію про тебе!
Так багато невірність оплакана! Вірність осипана квітом,
Де поетів натхненне перо всіх метафор красу ужило.
Та від зрад твоїх, мила, якби
кожен раз гасло сонце над світом,
То нікого, крім сов і тебе на землі вже давно не було б!
40* згадаймо
О мудрий наш Сократ, довершений в науках,
Навчав ти так давно, а ми і досі в муках:
«Будь совісти рабом, господарем для волі,
Безчестям не брудни ім’я своє і руки».
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580205
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
(среди юных женских лиц, между желаниями, весной и ветром;
перед кастингом популярного шоу)
Снова радуюсь дню,
И смотрю, и приемлю, как милость:
Нет, не день – ты подарок
От жизни, от солнца, судьбы!
Только ветер нахальный
(и где то бесстыдство таилось?!.)
Был в своем амплуа:
Норовил, весь развратно-красивый,
Всю стыдливость прогнав,
Щекотать бархат губ у толпы.
И зачем ему прятать
Свои похотливые руки,
И что пользы скрывать
Свою суть, коль шальной Дон Жуан?!
Ты касался их всех: и невинных, изведавших муки
Юной плоти, что стала в преддверии мира, где звуки
Сладких грез и желаний!..
И тех, кто изведал обман!
Ты шалил на груди и ловил жар дыханья и тела!..
И, не пряча стремленья забраться под юбочек низ,
Ты касался их бёдер, проказник!. - но нет тебе дела
До блудливых очей, до желаний, пылающих лиц
Этих юных, бесстыжих, как сам, разудалых девиц!
Что ж, ты - вольный, летай!
Ты ведь дразнишься, их распаляя!
(Но завидую я:
Как ты ходишь по самому краю!..)
Здравствуй, день, здравствуй, жизнь
И начало весеннего круга!
Ах, любовь, – ты живи:
Мне, ветрам, юным девам подругой!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578586
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 11.05.2015
** І. бавився дід-вітер із весняним квітом…
…то чим же можу звабити цю душу,
котрій пора розкритися прийшла?!
чим я, невмілий, розцвісти примушу,
коли в самого на душі – зола?..
** сповідальне, моє: поспіши, – не чекатиме щастя…
Я сто бід, сто печалей прийму,
Усміхнуся погрозам років –
Лиш би стріти її одному,
Поки ще хтось самотній не стрів!
** И. в вас все оправдано Ее Величеством Любовью
Во мне, кричу, огонь угас, лишь проза серая,
У вас… – сокровища у вас, алмазы чувств!
Меня, угасшего давно, любовью меряя,
Влечете вновь к пожарищу безумств!..
** Л.К. памяти друга, поэта –
Человека чрезвычайно трагической судьбы
Умирает у Поэта только плоть…
Только ей судьба исчезнуть! Но как больно
Той душе, что остается в мире вольной,
Ведь теперь вовек ей боль не побороть!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580075
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 11.05.2015
(адептам «руського мору», що живуть в Україні,
але ні російської, ні мови України так і не вивчили як слід)
«"Гелтахт* мені не покорився,
І ідіш** теж «не по плечу».
О мамо, так чому ж я вчився?!
Дарма на Маклеха бурчу:
Ось він, Шон древній, мудрий, сивий,
Зумів вкраїнську осягнуть.
А я репрезентую Київ –
А мій «язик – то руська муть»,
Де я ослом, – а ні бельмеса:
Правопис, синтаксис мені –
То темний ліс, з якого ніс я
Лиш «”мать…!”, “чьо!”, “блін!..”,
“Налєй, Анісья!”,
“казли всє!”, “путін – всьо!”» – так «ріс» я!.. –
Син з мумби-юмби… з племені,
Що диким посеред народів
постало в злобі і брехні…»
*
Згоріти б в сорому в вогні!"
-----
*Гелтахт – мова старої Ірландії, така ж обвітрена і давня,
як її верескові пагорби… (так стверджує Старий Шон Маклех –
і я вірю йому)
** ідіш - мова, що розвинулася серед габреїв (в останню
тисячу років), які населяли простори східної Європи;
нині її ще називають мовою руських габреїв (є така точка зору)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580172
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Так остро – твоё отсутствие…
Так
Остро…
Звенит тоска…
Но ты…
Разве ты – не чувствуешь,
Как гибель моя – близка?
Как падает,
Резко падает
Жемчужная наша нить…
И бусинки…
Будто градинки…
И сердце устало
Ныть…
Вернись!
Поцелуем пламенным
Все капельки
Собери…
Чтоб я
Никогда
Не плакала
Отчаянно
У двери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580131
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Десятого травня, сорок п"ять років тому, зустрілися і покохали один одного двоє молодих, красивих і сповнених світлих надій людей. Мій друг по клубу, співавтор наших пісень, чудовий поет Олександр Печора знайшов свою половинку, яка стала його вірною подругою на всі роки їх спільного життя. На його прохання і на його вірш до цієї дати я написав цю пісню. Щастя і здоров"я вам, молодята, ще на стільки ж років!
ЗНОВ ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ
Не питай, кохана, чом в задумі я.
Знов цвітуть тюльпани, знов бузок буя.
Срібними нитками доленька сія.
В травні заблукала молодість моя.
Пахли медом трави, квітував садок.
В пору цю яскраву стрілися удвох.
Квітла юна панна, милувався Бог.
Дарував тюльпани і плекав любов.
Приспів:
Тюльпани, знов і знов цвітуть тюльпани.
Квітне-пахне ранній травень,
нас оновлює весна.
Кохана, ти повік мені кохана. (2 рази)
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
ПРОГРАШ
Я уже не буду більше молодим,
тільки вірші будять світлий спомин-дим.
Ой куди ж ви, коні, ой куди ж, роки?
Білі і червоні мріють пелюстки.
Хоч в безмежні далі утекло води, –
в зоряній вуалі – місяць-молодик.
Кучерява вишня приміря фату.
Молодість колишня, я до тебе йду.
Приспів.
ПРОГРАШ (половина вступу)
Кохана, ти повік мені кохана.
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580250
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
[i] [b] [color="#d91c1c"] Незабутній наш Майдан..
Суворий... Страшний...
І ніжний в той же час...[/color][/b][/i]
[i] [b] [color="#650e8a"] Ми - однi...Нiч пливе, чарiвна,
Цьом, Майдане,- за зустріч із Лією…
...Ти хвилюєш... П'яниш без вина...
I жарке студиш серце надiєю...
Тихий шепiт...Симфонiя губ..
I шаленi мелодiї дотику...
Звук команди із радiотруб
Лиш пiдсилює ночi экзотику.
Всі ми вийшли на відсіч брехні,-
Грізний поступ народу столицею!..
Пролилась перша кров в цім вогні,-
Та ми встоїм… Ми станемо крицею…
А поки що,- цілуй і кохай,-
Хай свіча ця стає невгасимою...
Ніжних рук незабутній розмай
Немов повінь весняну я втримую...
Та коли це вдавалось, кому?..
Все тремтить...Відкривається клямочка...
Губи шепчуть у вушко йому,-
Я твоя... Хочу... Дуже...Ой, мамочко!..
Вiтерець на вiкно налiта…
Пахне снігом… Із чайника,- м'ятою...
Пахне щастям,- бо юнi лiта
Бачать дiйснiсть легкою й крилатою.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578877
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Орхидея в сумрачном убранстве
нежный свой подарит аромат,
и легка в своем непостоянстве,
очарованно ее цветы дрожат.
Орхидея, словно женщина, хрупка,
ей подвластна смена настроенья,
может гордая, а может быть робка,
но достойна сердца умиленья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578831
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Мама розсипала сонце
у нас під вікном –
жовті чубаті нарциси
розкрили долоні,
леза листочків
розрізали ґрунту рядно,
вітру кивають
голівоньки ніжні і сонні.
Мама блакить заплела
у волосся весні –
крокус-метелик
обтрушує зрошені крильця,
квітень його пеленає
в ранкові пісні,
спати вкладає під вечір
у тепле кубельце.
Мама, як щедра весна,
розплескала тепло –
і розмаїття тюльпанів
стрункими рядами
вздовж огорожі
строкатим огнем зацвіло,
двір оживився, немов
петриківський орнамент.
Мама посіяла слово
в дитячій душі...
Слово зійшло,
ніби сонцем обніжені квіти,
тягнеться в небо
проз вії густих споришів...
Світить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578294
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
толочиш траву,
топчешся взуто на одному місці –
видивля́єшся у перспекти-ву
у пошуку істин
зглянься під ноги собі – у траві
сотні життів заклякли у жа́хові:
усілякі мурашки, жучки,
черв`ячки-метелики, інші букашки…
а ще – травинки,
кущів і дерев схо́ди-ростки́,
лісові чебреці-ромашки –
до Неба свого́ молито́вно хором:
"...спаси і помилуй!
од при́хистків одведи свавільну силу
сліпого підбора!.."
…кожному цінне власне життя, звісно,
що і найбільшій родині у хаті рідній не тісно…
у пошуках істин – обачно стежками ходи,
під ноги гляди – не чини нікому біди
16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567121
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 29.04.2015
народжуєшся у садку…
ростеш безтурботною пташкою,
чи якою дрібною комашкою
межи трав і квіток на лужку –
і не знаєш:
уже ти – на ринку,
уже ти – предмет
купівлі-продажу на прилавку
на ярмар-ку
об`єкт
купівлі-продажу-обміну:
вже тебе
обмацують-обдивляються –
складають ціну́,
свердлять у вусі дірку –
чіпляти бирку
розвивайся-рости…
на ярмарку, де торгують людьми,
будуть тебе обирати
за кори́сними
якостя-ми…
не про душу турбуйся – праведну-грішну,
а про кар`єру суспільно успішну
…роботяща, покірна, слухняна,
безсловес-на –
потенційна дружина,
жона…
…безвільний, обмежений розумово,
кривий на дух і на слово,
послужливий, мускулисто-дуж –
товарно-ба́жаний муж…
кваліфікація,
продуктивність-потенція:
на сімейно-суспільно-рабському ярмарку –
жорстка конкуренція
цінність зовнішньої краси –
за скільки себе продаси
ярмаркова сучасність:
люди стосовно людей –
мінова́ власність
трепетно
усуціль валяються
розбиті серця
і не гояться:
вічна дилема -
рабовласник чи рабовласниця
нестримні
плотські потяги інстинктивні –
любовні страсті:
ти-навіки-мій-ти-навіки-моя –
утробний голос претензій на власність
…а вишні, вишні!
цвітуть наївно, білі і пишні – весна:
якою цьогоріч буде
ринкова
на вишні ціна?
29.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577816
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
має запас терпіння,
три́вкість обмежену –
скло,
останній дотик необережний –
на мстиві дрібні осколки,
ри́сячі кігті-голки́
перетворює те,
що за́вжди охоче і ве́село
у найтемніші за́кутки
пропускало світло…
кимось уже раніше
висловлено було:
«на терпіння не випробовуй
жінку і скло»*
26.03.2015
(*англійське прислів`я)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569443
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 29.04.2015
1*. Г. "... не зважали і єднали осінь із весною!"
Ні, не клич мене до себе, не веди до хати,
на побачення під небом не лети, не мчись:
ти – та птаха, що не вміє ще літати,
я ж той птах, що вже забув… вже розучивсь.
*
(від щастя впадемо, хмільні, нерозумні. обоє…)
2*. О. «так мало прошу – так багато значить…»
Мої думки, як те осіннє листя –
не доторкнись, не зачіпай, не воруши…
Ми горобинове повісимо намисто
на диво-цвіті втоми і душі…
*
(прошу, почуй, не омини її – цю осени солодку гіркоту…)
3*. С. «почалося все і все погасло,
як палила осінь свої ватри…»
Ти знаєш: скінчилося все.
(А може, й не було нічого?..)
Чому ж відлуння серця твого
Моєму біль щораз несе…
4*. Т. «прости, що осінь душу оповила…»
Ні, каятись тобі в чомусь нема потреби.
Я ж в часу на краю сповідатись спішу:
в мій дріб’язковий світ я повернусь без тебе,
хоч часточку душі в твоєму залишу.
***
з усіх форм найбільше люблю коротку: в два, три, чотири рядочки.
і читача не втомлюєш, і коли є що сказати - то в цій формі
напевно скажеш. – коли справді вмієш говорити і сам з собою,
і з тим же читачем.
ось з цього почалося навчання моє.
– поки що в першому класі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577724
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Лиш той кохання намалює,
Хто його гирлом упивався,
Об його скелі розбивався.
А іншим говорити – всує.
Лиш той оцінить його мури,
Хто був у їх тісних обіймах,
Хто мир пізнав п’янкий і війни,
Ніс кулі в тілі від Амура.
Про нього тим судить годиться,
Хто міряв градус його сили,
Хто був на дні його могили
І в небо нісся з ним, мов птиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575275
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Сміється небо
Мені просто в душу…
Рубці на серці – від безсоння слід…
Не вибираю… з нею бути - мушу!..
Цю землю знаю я –
вже сотні літ…
На чистій трасі
Залишаю КІА…
Шумить смерек колонний водоспад…
Я поспішаю… я таки посміла! -
Напитись знову
готики Карпат…
Не оглядаюсь…
Що там справа… зліва…
Ударом в спину - світло верхніх фар…
Але мені - нема до того діла…
Під чорним дубом
чарівник – мольфар
Мене чекає…
Неземне створіння…
Ця згарда –ТУТ!.. лиш відшукати –ДЕ?!!..
Ступити крок… у свої володіння
Він по гірській
стежині поведе…
Там папороть
Ховається від світла…
Її вогонь пульсуючий – в мені…
І знову вірю в те… що вона –квітне!!!…
Хоч всі книжки
писатимуть… що НІ!…
Рахують кроки
Зношені кроссівки…
Вбираючи енергію землі…
Гірських вершин нечувані платівки
Мою самотність
множать на НУЛІ…
Тут крони – в небо!…
Неймовірно темно…
У скроні б”є вогонь – від самих п’ят…
Я обіймаю… п”ю по краплі землю…
П”яніючи
від готики Карпат…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565679
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 14.04.2015
Іду до лісу, що притих – не дише,
Як вояки завмерли грабчаки,
Гіллям тихенько вітерець колише
І заячі видніються сліди.
Берізка притулилася до дуба
І віти заплелись у кісочки,
А дуб красуню поглядом голубить,
Цілуючи тоненькі гілочки.
Сніг шурхотить, виблискує на сонці,
Сороки скрекіт засипає ліс.
Сніжок дарують хмари, як гостинці,
І небо виглядає з-за куліс.
Кора потріскує на сивому морозі,
Сніжок периною лягає на кущі,
Сліди тускніють в сніговій дорозі
І чорний ліс у білому плащі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410371
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 14.04.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 13.04.2015
«І тоді ми пішли розійшлись хто куди
Пілігрими сумнівів вигнання...»
(Гійом Аполлінер)
На шляху
Хтось поставив тріснутий глек
Ліплений кульгавим гончарем
З сірої ірландської глини
На скрипучому колесі озер,
Замісивши мертву глину-прах на воді
З білої хмарини плачу.
Чому
Він лишив цей глек на перехресті
З надією наповнити його прощаннями?
А ми розходимось-розбрідаємось,
Самотні пілігрими віри рибалок,
Вояки зі старими ниючими ранами,
Повторюючи одне слово: «Ерінн»,
Солдати Долі,
Вдягнені в сині сорочки неба.
І тільки голоси бардів
Далекої епохи короля Домналла О’Нейлла*
Супроводжують нас – вічно самотніх
У нескінченній подорожі
Під тьмяними зорями.
І тільки голоси дерев шепочуть:
«Ерінн го бра!»
Примітки:
* - Домналл О’Нейлл – верховний король Ірландії, 956 – 980 роки правління.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573995
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Світле свято Великодня,
паска -справа благородна.
Встану у суботу зрання,
розігрію сподівання,
жменю радості ,хай сходить.
Ця опара не підводить.
Пересію світлі мрії,
ті ,що збулися, відвію.
Замішаю здобне тісто,
щоб душі не було прісно.
Вдачу кину,хай таланить,
дрібку щему -задухмянить,
Вдячність,віру і надію,
щоб не були будні сірі.
І кохання ,як цукати,
щастя- зверху присипати.
Паска вийде добра ,щира.
Я й на тебе замісила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573827
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Я не такий як всі, отож не промовчу,
Коли дивлюсь, як жидо - урки дурять.
Несемо хрест і віру нам чужу,
Як не підставиш щоку, хулять…
Я не такий як всі, не бачу в сім творця,
Коли мессія дивно нас обходить.
Одначе всі ми… - схоже із яйця?
Та лише юдам, обраність доводить…
Я не такий як всі, не вірю що воскрес,
Супроти надто, за його говорить…
На світі цім господь є той мудрець,
Який усім нам Людям... не зашкодить.
Я не такий як всі, озвалась предків кров,
Була сьогодні випита з коріння.
В собі покору ницу поборов…
Прийшла до мене гідність із прозрінням.
Тож на кінець сьогодні розговів…
В своїх Богів, отримав одкровення.
Черпнув від предків в нього, від Волхвів,
У Великодний празник Рівнодення!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573804
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
«Я тут забув хто я такий
Ким був колись-то...»
(Гійом Аполлінер)
Відколи я потрапив сюди:
До краю хворої землі і мертвої води,
До левади іржавого заліза
І людей нажаханих,
Відколи я крокую
Стежками металевих гадюк
І отруйних механічних їжаків
Я забув
Своє імено чудне і книги прочитані,
Солодкі цілунки коханок
І музику спокою,
Мушлю домашнього затишку
І смак меду життя.
Я забув
Своє буття минуле і казкові сни,
Свої маски і ролі в театрі щоденному,
Теореми Евкліда і постулати Будди,
Свої минулі реінкарнації і цитати з газет.
Пам’ятаю лише одне
(Найголовніше)
І щоранку повторюю:
Я мушу. Я повинен.
Я виконаю обов’язок
Не пустити на свою землю
Сарану чорну зі сходу,
Орду диких варварів,
Безумців знищення.
А тим часом:
Паморозь на торішній траві,
Снігова крупа.
Білі хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573293
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 11.04.2015
«Була як Гетсиманський сад Пікардія для нас…»
(Рейярд Кіплінг)
На війні можна писати лише кострубаті невпорядковані щоденники. Щоб не писав – збиваєшся на щоденник. Навіть вірші: відчуваєш, що пишеш ліричний щоденник власної душі, яка існує окремо від тіла. Це тіло залазило в «Акацію», командує солдатами, гріється біля буржуйки, а душа живе якимось своїм життям, мислить про вічність і про вірші Бодлера, про сумні новели Акутагави і майбутню холодну чи гарячу весну (що теж буде сумною, бо не лишилося в світі нічого веселого).
Десь далеко – звуки канонади. Солдати суєтяться біля самоходок (я знову на «Гвоздиках» та «Акаціях» - не люблю я ці квіткові фантазії, з мінометами мені було і легше, і краще все виходило). Поки що у нас – на нашій ділянці фронту тимчасове затишшя, намагаюсь не думати про війну і загиблих. Споглядаю високу жовту траву. Такі собі медитації під час війни. Військовий дзен. Одночасно і приємно, що є невеликий відпочинок, і гризота – десь там люди воюють, хлопці тримаються до останнього, гинуть, а ми сидимо і чекаємо. І нічого не можемо зробити, нічим не можемо допомогти.
Ну, от – тільки написав ці слова, як прийшла команда: нашому взводу змінити місце дислокації, рушати на нову позицію. Заревли мотори – поїхали. Ех, шкода, я вже думав, що ми влаштуємо тут сепаратистам «день відкритого неба» і постріляємо в тих покидьків від душі. Тепер знову кудись – невідомо куди. Але якось стало весело: пахне весною (а я таки дожив до цього дня, може і до справжньої весни доживу), рухаємося, не сидимо на місці в очікуванні чогось лихого.
Дали мені новий взвод. Пощастило: харцизяки ще ті. Дивлюсь на шеврони – свій і солдатів. На шевронах золотий лев і гармати. Воїнів з такими шевронами сепаратисти в полон не беруть. А якщо і беруть, то дуже жорстоко калічать. Та ми і не здаємося в полон. І сепаратистам відповідаємо тим же – в полон не беремо. Хоча всі ті шеврони – показне. Люди з дійсно дуже крутих підрозділів взагалі не носять ніяких шевронів. Просто роблять свою роботу нічого не афішуючи.
Розговорився з одним сержантом. Він запитав, чи немає в мене брата. Я відповів, що рідного немає, є купа двоюрідних, всі біженці, один – по той бік фронту, про нього я нічого не знаю. Виявилось, що той сержант зустрічав на війні офіцера (теж капітана) дуже схожого на мене. Цікаво, що десь воює мій двійник. Сподіваюсь не духовний – не точна копія моєї вічно неспокійної душі. Ще цього тільки бракувало. Розмовляємо далі. Виявилось, що сержант родом з Новочеркаська – з Росії. Але воює в лавах української армії. І як затято воює! Згадали Новочеркаськ (в мене теж там пройшло дитинство) – доля крутить людьми, як їй заманеться. Розмовляємо далі. Виявилось, що його запитання про брата мали ще додатковий підтекст: двоє його братів були в армії сепаратистів. Один загинув під Слов’янськом, другий під Донецьком. Щоб остаточно розставити крапки над «і», я сказав:
- А ти знаєш, може то і я їх завалив.
- Може. А може і я сам їх поклав. Ми артилеристи, хто знає куди, як і в кого влучаємо. І війна нині така – буває, що брат на брата йде.
У мене такої дилеми не було. Та і в нього, думаю, теж. Сепаратист – це вже не брат. Це істота, яка принесла в нашу країну війну, яка прийшла забрати в нас свободу і саме життя. А на війні як на війні.
Продовжую знайомитись з солдатами. Один виявився родом з Луганська. Реакція: «Як?» «Отак! Доброволець!» Більше запитань не було. І так все ясно – без слів. Ще один солдат родом з Черкащини. Постійно розказує про свій сад: про великі запашні яблука. Про те, що без нього сад лишився недоглянутий. Мені згадався сад мого діда – від нього не лишилося і сліду. А мій дід мріяв, щоб весь Донецький край став суцільним садом. Але край потрохи перетворюється на мертву пустелю. Край смертоносного іржавого залізяччя. «Населений острів».
Пишу нотатки про війну і думаю: я постійно збиваюся з минулого часу дієслів на теперішній час. Цього не зрозуміє читач. Якщо читач колись і буде читати це, то для нього це буде минуле. Занадто швидко все змінюється, щоб для читача (особливо для «проникливого читача») мав право існувати теперішній час. Але для мене все відбувається тільки нині і тільки зараз. Минуле перетворюється на абстракцію, на неймовірну казку. А майбутнє стає недосяжною фантазією.
На зв'язок вийшов полковник П.:
- Ви зараз де?!
- Ми прибули на позицію «Пікардія-29». Чекаємо наказів.
- Лишайтеся там. Відпочивайте. Розважайтеся. Насолоджуйтесь життям. Кінець зв’язку.
Після цього я кілька годин нічого не розумів і не міг прийти до тями: чи це такий злий жарт, чи то до мене не довели всі умовні знаки і слова, чи то я неправильно розумію поняття «відпочивати», «розважатись», «насолоджуватись життям». Гарна мені розвага і насолода – в ролі мішені серед гармат і самоходок в сирому бліндажі в очікуванні обстрілу.
Невже колись настане такий час, коли я не буду кожен день бачити мертвих людей і собак?
Вночі снилися дивні і неприємні сни. Спочатку приснився Махатма Ганді з автоматом. У сні я здивувався і там же пригадав одного солдата (не знаю як склалася його доля), який сказав, що не може стріляти в людей (він чомусь сепаратистів називав людьми), але і бути осторонь, коли стільки людей йдуть на смерть теж не може. Ось воно звідки: цей образ. Потім снилося неприємне: снилося, що я запізнююсь на поїзд (електричку). Нарешті добіг і заскочив у вагон. Але коли поїзд рушив, я подумав: «А чи в той поїзд я сів?» Людей у вагоні повно. Я запитую, але ніхто не знає, ні що це за поїзд, ні куди він їде. Прокинувся з дуже неприємним відчуттям. Навколо темрява, сплять втомлені солдати, від буржуйки йде тепло, а знадвору в намет заповзає сирість.
Потім місцевий віщун у камуфляжі та інтерпретатор снів пояснив мені, що Махатма Ганді сниться до смерті. Оптиміст.
Ще один солдат виявився родом з селища Ровеньки Луганської області. Я вже навіть не здивувався і нічого не запитував. Просто поговорив з ним про балки з дубовими лісами. Він розповів мені як в дитинстві їздив на рибу на ставки біля села Новокрасновка. Земляк. Його маленька батьківщина теж по той бік фронту – під окупацією. Таке відчуття, що з усього Донецького та Луганського краю люди воюють проти сепаратистів та москальських окупантів. Моя териконові Пікардія! Край степів, балок з дібровами, рогатих жуків, що гудуть липневими вечорами сутінків, край лісових струмків і джерел, чорних каменів та степових пірамід. Зараз тебе топче чобіт окупанта, зараз там хазяйнують бандити. Я звільню тебе, мій краю! Віддам своє життя за твоє звільнення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563109
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 11.04.2015
«...Коли сидів він над водою
колодязя Сканавін...»
(Вільям Батлер Єтс)
Туат затятого конебога Еохайда
Тут збудував місто мрій та легенд:
Плем’я людей рудочупринних та гордих,
Що пасло комоней на траво волохатій рівнині
(Не тої, що Бреґа, і навіть не сумної Маґ Рах),
Тут воно володіло каміннями –
Священними важкими каменями Долі.
Тут вони легко жили й дзвінко тесали
З брил шорстких олтарі сонячні
Для охряної треби ножа блискучого
Своєму прабатьку й патріарху-богу –
Богу білих коней Еохайду.
Тут на цій зеленій землі,
Що стала дном темного озера
Кохання бог Енгус (заквітчаний)
Дарував зшаленілим втікачам-коханцям
Коня коней подібного вітру.
Тільки джерело забули закрити,
Коли набрали з нього води прозорої,
Що так з-під землі нестримно вдарило,
І місто каменів, і ціле окрилене плем’я
Гордого клану н-Ехах
Поглинули хвилі озера.
І з того часу ми чуємо
Голоси з глибин таємних
(І двонів, і людей, і собак) –
Вони досі живуть там:
У потойбічних глибинах
Горді сини Еохайда –
Гонорове плем’я н-Ехах,
Незламний туат конебога.
І тільки Лі Бан – русалка,
Хвостата й струнка жінкориба
Співає іноді в хвилях
Таємну пісню минувшини
Віщуючи нам бурю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559995
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 10.04.2015
Коли прийдуть новітні яничари
Хто зможе знавіснілим пояснити
Що душу українську зберегти
Важливіше за гаманця примари
Що бавлячись вони уб'ють надію
Гру слів спотворять в лайки каламуть
Вервечку оберегів обірвуть
Лишаючи нащадкам ностальгію
І може статись так
Трипільський позабудуть знак
І на могили козаків здіймуть рискаль
Над Києвом старим
Нависне Третій Рим –
Кривавий стяг підніме там москаль…
(Примітка: Це вільний переспів з перккладом на мотиви вірша Лідії Луткової "У столиці..." На світлині - козацькі могили.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335117
дата надходження 05.05.2012
дата закладки 10.04.2015
Я, кажется, в сонном бреду,
Считаю по буквам и точкам...
Чтоб вычислить сроки рассрочки,
И выплат любовных страду...
Я, кажется, в серый туман,
Упала, росою упившись,
Крылом за струну зацепившись,
Рождая старинный романс...
Я, кажется, плакать боюсь,
Но слезы со щек, и - в кристаллы...
А душу на части, кромсала,
Забытая памятью грусть...
Я, кажется, вход в лабиринт,
Захлопнуть однажды забыла,
Зашла...над собой подшутила, -
Подвел первобытный инстинкт...
07.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572903
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш — це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варто.
Л. Костенко.
_______________________________
Чому так довго плаче сіре небо,
Невже, то - гріх чиїхось блудних душ?
Яким наразі трапилась потреба,
Покаятись й поплакати чимдуж.
А вітер розгулявся, все жартує.
Гіркі сльозинки кидає у скло..
Хіба він біль, чи смуток той відчує,
Що душі грішні болем обпекло?
Чомусь вночі частіше ллються сльози.
І темінь не поможе, хоч кричи.
Лише луною пронесуться грози,
Як відчай, як спасіння для душі.
Жіночі сльози, то не жінки неміч.
А ознака того, що є душа,
Що тонша за найтонший невід,
Тому сльоза жіноча спокуша...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572939
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
[i]Куди йдемо, братове?..
Благовіщення...[/i]
[b][i][color="#ff5900"]О, як обрид скрипучий галас вулиць,
Свавілля рейок – гільйоти́н метро!..
До тиші з болем мрійно я приту́люсь:
Шукаю спокій і сюжети про
Сільську ідилію, де солов’ї і жаби
Хорали в ніч на всі лади ведуть...
Там заспівав натхненно з ними й я би,
Аби той спів проклав до раю путь…
Аби в гармонії народжувались діти,
Аби лилася солодкість пісень…
Аби було де душам грішним дітись,
Аби був мед в житті – і ніч, і день!
Відтак і мрію… щось про тихий хутір,
Де – бджілки лиш та вільні козаки́…
Де б не чували, що воно є “путін”,
Де б все було стеменно... навпаки.
А ще... щоб нас турботливо коза́чки
Чекали з поля у вечірній млі…
Щоб у душі росли святі заначки
Про рід людський, квітучий рай Землі.
І вірю я, що там, де тихий хутір,
Козачка Та... чекає вже й мене…
Нехай звучить пророцтво надто круто,
Та доля та поета не мине.
Бо знаю певно, що комусь в пригоді
Я стану ще, хоча уже – роки́…
Неда́рма ж бо козацької породи
Й родився в плавнях Удаю-ріки![/color][/b]
07.04.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572552
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
В житті не так багато й треба,
Щоб все змінилось навпаки:
Хоча б шматок блакиті неба
Та дотик теплої руки.
І ось вже чути добре слово,
І місця вже нема журбі.
І чай пахтить так суперово,
Крутий, заварений тобі...
І раптом з’явиться визнання:
В житті — до самої межі —
Нема дорожче доторкання,
Ніж дотик рідної душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572428
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
(1/3)
Лилися сльози. З неба. То земля ридала!
Плач Ярославни чувся у вітрах.
Уже минули роки феодала.
Вільна країна - то для нього страх.
Лилися сльози з кров'ю перемішані...
Там брат від брата відхрестивсь щитом.
І падали на землю навіть мічені
Червоним, та не лицарським, хрестом.
Лилися сльози з очей материнських,
Їм більше нікого до себе пригорнуть!
Сини і дочки на путях вселенських.
Додому їм уже не повернуть.
Лилися сльози. Скупі. Чоловічі.
Вони братів лишилися отут.
І хай скликає влада своє віче!
Доволі вже наслухались отрут!
Лилися сльози на землю стражденну,
Її бруківка більш не покрива!
І мертвим, і живим, і нерожденним,
Хай знають: "Україна ще жива!"
XXII. II. MMXIV
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572315
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Слова - Назарук Віталій
Музика, запис - Микола Шевченко
Співає - Марина Романович
1
Україно моя калинова,
Мій ожиновий край – ковила.
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Що в полон моє серце взяла.
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
А ми діти своєї землі.
2
Синє небо, хліба золотисті
І смереки, що тягнуться ввись.
І красуні дівчата в намисті,
І красуні дівчата в намисті,
Все найкраще у нас – роздивись.
Приспів: (той самий)
3
Перламутрові роси із ранку,
Найдухмяніша в світі трава,
І найкращі з усіх вишиванки,
Наймиліші з усіх вишиванки,
Хліб усьому у нас голова…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571242
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2015
Для музики не треба слів,
Її мелодія кохання,
Чарує серце без вагання,
Не вбачиш,як в полон забрів.
Для музики не треба жестів,
Невидимі у неї пута,
Вона солодка,як отрута,
Лишає душу ніжно честі…
Опинишся в її тенетах,
І вже душа дістане крила,
Розкриєш груди, мов вітрила,
Життя чекає на смузі злету.
08.11.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570120
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Ти вже тут, наша люба омріяна Весно...
Глянь: земля - мов розплющила очі,
Ріки, гори, озера, поля - все воскресло!
Всюди барви рясніють урочі.
Але що нам та дивна краса?.. Що нам квіти?
Кожна з них із багряним відтінком.
Милуватись як нам, скажи? Як радіти,
Коли небо смутне над зарінком?...
Віддали ми б усю цю палітру дібров,
Весь весняний зелений розмай,
Щоб стежки і дороги не мила нам кров,
Щоби мир повернувся в наш край!
Коли сповниться мрія і згине війна,-
Будуть проліски нас потішати.
Та наразі із присмаком туги весна,
І в тернині, на жаль, її шати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568054
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 28.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Моєму побратиму Олексі Удайку…
Тече Удай по Україні,
Поміж зелених берегів,
Хоч і далеко від Волині,
Та він єднає двох синів…
Бо в нас земля на двох єдина,
Одна на двох матуся в нас,
Ми два брати – одна родина,
Плече в плече у даний час.
Він старший брат у нашім роді,
З добром у тисячі карат,
Він знає все, що є в народі,
Бо Він і іншим людям брат.
Коли ляга на серце туга,
Лечу до нього у думках,
Ми поетичним орем плугом,
З кермом поезії в руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569708
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Стою над прірвою…
Чи вільним чи в неволі.
Ти показала шлях,
Який доволі
Мені найближчий,
Який я добре знаю,
Але із долею вгадаю,
Чи пропаду…
Я так вагаюсь.
Мої думки в вогні, -
Я каюсь,
Але відмовити тобі
Не в силі.
Я твій - в полоні.
Твої очі милі
Мене руйнують.
Твої вуста, волосся, тіло, -
Я твій. Я вічний.
Я всесилий
Ти краєш серце,
Забираєш душу, -
Тобі скоритися
Або пропасти мушу.
Ти віриш, грієш,
Ти рятуєш,
Коли так солодко цілуєш
Мене, приходячи у сні.
Ти спокій мій!
Ти ангел мій!
1999
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569331
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
Вірші летять, спішать слова.
Сплітають з речення корзину,
Возносить мову булава,
Що у Дніпрових водах плине.
Цвіте Полісся у льонах,
Нарциси пахнуть у Карпатах,
Тут рідне все – моя земля,
Вона квітуча і багата.
Моя країно - цвіте мій!
Де золотисте хлібне поле,
Я кланяюсь землі святій,
Не дам нікому і ніколи!
Щоб цвіт вишневий і хрущі,
Барвінок синій біля хати,
Вдягали навесні плащі,
А наш народ, щоб був багатий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568768
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Я душею вростаю у слово,
У рядки заплітаю журбу…
Україно моя, нова змова!
Знов продовжує ворог стрільбу!
О!яка ж невимовна розпука
Спопеляє серця на жалі.
Тяжкі втрати…ну, що ти за «сука»!
Прешся й далі по нашій землі.
Все агресор безжально шматує…
Ну, не «брат» нам, але ж ти сусід!
Міномет безпричинно лютує…
Озирнись…що лишаєш услід.
Розпочав ти дорогу криваву,
Замасковану в клятій брехні.
Тож зневага людська тобі «славу»
Нагортає землею в вогні.
Ну, яким тебе дивом спинити?
І які вже казати слова?
Україну тобі не зломити!
Українським народом жива!
Я душею вростаю у слово,
Виплітаю рядки із надій…
Мила, рідна земля колискова,
Я схиляюся силі твоїй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568860
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
[b][i]NNnn[/i][/b]
[b][i][color="#ff00e1"]Мила, не журися.. міцно поцілуй,
серце зашкарубле в себе зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
клично так співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Та пташина пісня
серце жаско крає.
Ти, моя кохана,
я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежечку одну
і зустрінем нашу чарівну весну.
Хай серця̀ радіють, від кохання мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Мила, гарна лунко, мій безцінний скарб:
біле твоє личко – в моїм серці карб –
стан звабливий манить, мов пташа – верба.
Ти – моя лунка́ судьба.[/color][/i]
[/b]
22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Ей, душа, ти куди мене тягнеш,
У які ще незнані світи?
До яких невідомостей прагнеш?
Ти мене запитай, чи я хочу туди?..
Ця весна - почуттєва лавина:
Захмеліла душа і у мріях зомліла...
Це весна, це вона в тому винна,
Що душа від любові сп`яніла!..
Напилися хмільного чар-зілля
Дивна пара - душа і весна;
Знаю: буде болючим похмілля
Від любовно-п`янкого вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567792
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Скільки доль розірвано на малі шматки,
Будуть кровоточити рани ще роки.
Кожен хто у руки кляту зброю брав -
Скоро повернутися з фронту обіцяв.
Не сумуй кохана і за все пробач,
Посміхнися мила, бо й мені хоч плач.
Навіть коли куля призупинить час,
Чи коли підводив я тебе хоч раз ?!
Повернусь лелекою у свій рідний край,
По весні із вирію мене зустрічай.
Стиглою черешнею стану у саду,
Літнім теплим дощиком із небес прийду.
Чорнобривцем маминим, ластівкою в небі...
Не тужи кохана, плакати не треба.
На світанку босою вийдеш за поріг,
Я туманом росяним упаду до ніг.
Стану першим променем сонячних заграв.
Ось і повернувся я, як і обіцяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558626
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 20.03.2015
ЛишЕ один погляд, і світу немає
Один лише погляд, і на все життя.
Я душу свою у рими сховаю
У них закодовані всі почуття.
ЛишЕ один погляд, і серце завмерло
Неначе у нього вкололи наркоз.
Безвідворотністю душу роздерло
В маленькі шматочки, й по шкірі мороз.
Один лише погляд. А що буде далі ?!!!
Чи я готовий змінити життя?...
Як ангелу наче крило відірвали.
Один лише погляд, і сум ,каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542484
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 20.03.2015
Я дякую долі, яка мене з вами звела.
І світ по мудрішав, позбувшись тенет камуфляжу.
Я лише торкнувся ції благодатної чаші –
І миттю відчув незрадливу відвагу крила.
Яке вже пізнало могутню невтоленність вітру,
Яке в апогеї велично-яскравих орбіт
Завжди прихиляло, стражденна Вкраїно, тобі
І лагідне небо, і вдячністю серце зігріте.
Обшир небосхилу, якому немає кінця,
Снага молода у душі і розвеснених строфах…
І руки розводить у подиві ціла епоха,
І я уклоняюсь невтомному дару творця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568073
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Наче вчора було.
Наша зустріч- серпанком надій...
Це на серце лягло-
Як удвох ми ішли по воді...
Ми не знали страхУ
Замочити оголених ніг...
Ми вбивали нудьгу,
Поринаючи в води інтриг...
Еротичних чудес
Ми солодкі співали пісні,
І відлуння небес
Стогін твій повертало мені.
Навіжені думки
Ми здійснили удвох, як одне-
Чарівні пелюстки
Ти мені, як ніхто, розгорнеш...
Я дививсь залюбки,
Як сорочка спадала із пліч...
В річку впали зірки наших мрій,
Наших радісних стріч...
Наче попіл листа,
Що згорів- прочитати катма...
Я не той. Ти не та.
І на серці весною зима.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031800171
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567460
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Ви з тих жінок, яких не забувають,
Яким писать не стомлюються од,
Ви – з оберегів батьківського краю,
Усіх родин, під іменем – народ.
Пливуть віки, і покоління,й дати,
Планета крутить вічну карусель…
Незмінно жінка – і кохана, й мати
На плечах світ розхристаний несе.
І проростає сув’язь родоводу-
Весняний квіт у спогади плодів.
Із вами сонце – й те на пару ходить –
Споконвіків, і нині, і завжди.
Бо в вас із ним і наміри єдині –
Безмірно дарувать своє тепло,
Щоб у сім’ї і в рідній Україні
Завжди привітно й радісно було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567777
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
[youtube]https://youtu.be/nokuemxRgZo[/youtube]
[b][i]Ялта зелено-багряна…
Хмурятся тучками дни…
Желто-лилово платаны
Стелют ландшафт не одни. [b](2 раза)[/b]
[u]Припев:
[/u]
Море неистово волны
Шквалом бросает о брег…
Где же вы, дни мои, полны
Тайних желаний и нег?..[b](2 раза)[/b]
Радуетесь ли со мною?
Прочь ли пускаетесь вскачь?
Я вам чудес не усрою –
Я не бродячий циркач…[b](2 раза)[/b]
[u]Припев.
[/u]
Вам бы с зимою уладить,
Да усмирить холода!
Реквием морю – рулады
Свищет морская вода…[b](2 раза)[/b]
[u]Припев.
[/u]
Волны волнуйтеся в море,
Бейте и дале, как встарь…
Я ж покидаю вас с горя –
Счастья унылый кустарь[/b]
[u]Припев.
[/u]
Верю я, явится лето…
Зов его слышу давно…
Сердце лучит дивным светом:
Тайну раскроет оно…[b](2 раза)[/b]
[/i]
[/b]
__________
*Несколько "урезананный" вариант,
опубликованного ранее:
http://www.stihi.ru/2013/10/28/5870
© Copyright: Олекса Удайко, 2013
Свидетельство о публикации №113102805870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567724
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Юность:
– Ах, как прекрасен этот мир вокруг!
И всё, что в жизни происходит с нами.
Как трепетно твоих пожатье рук.
Как сладостны слова твоих признаний.
Как кружит и пьянит весенний хмель,
И радостью так гулко сердце бьется.
Когда звенит апрельская капель,
Когда в душе так много сил и солнца,
То всё вокруг в тебе и для тебя.
И ощущенье жизни безупречно.
Когда живешь, надеясь и любя,
То жизнь твоя светла и бесконечна…
Зрелость:
– …Силен и легок творчества порыв.
Ярка у сердца искра – вдохновенья.
И презирая правила игры
Ты щедро в жизни раздаешь мгновенья.
Твой светел день, твой жарок солнца круг,
И высоки́ любви звучащей ноты,
Но…
Обступает суета вокруг…
И быстро множит звенья цепь заботы.
Еще в груди твоей пылает жар,
Еще летит надежд незримых стая,
Но слишком высоко уже Икар
И воск на крыльях жизни быстро тает…
Старость:
– Да-аааа… юность… зрелость… чувства и мечты…
Припоминаю… было… было что-то…
Как больно было падать с высоты
И упоенья вашего полета…
Пришлось на смену радостям, скорбя́,
Вкусить от пустоты и сожаленья,
Помалу отпуская от себя
Мечты, желанья, чувства… вдохновенье.
Теперь же вот,(как было испоко́н)
Я, разгоняя жизни эфемерность,
Бросаю камни в стайку трёх ворон –
Ненужность, бесполезность и никчемность.
По вечерам пытаюсь, не уснуть,
В усталости закованная цепи,
И близоруко щурясь на луну,
Высматриваю что-то в темном небе.
И среди светлых звезд, как черный дым,
Как флаг разбойный поднятый на рее,
Я вижу темный свет иной звезды
И он уже все ближе… все темнее…
И глядя в эту темную звезду
Я чувствую, как всё светлее мысли…
Я понимаю… прозреваю… жду…
Я жду от смерти… откровенья жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566572
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 19.03.2015
[youtube]https://youtu.be/kmqcee2lNow[/youtube]
[b][i]NNnn[/i][/b]
[i][b]Щасливе кохання – коштовна оздоба,
Та в кожної доля, мов сукня, своя:
В одно́го – до гроба, а в іншого – злоба,
Щасливими бути стараються о́ба:
Витримує все наша грішна земля!
Коли ж сонце встане – ніч темна розтане,
День Божий стрічаєш, бува, не один...
Радієш світанню – природи вітанню:
Спочинеш на мить від палкого кохання
Й наповнить по вінця тебе ендорфін.
Приспів:
Наркотик кохання –
Щасливе зітхання.
Цілунки таємні –
Немов дикий мед…
Палкі феромони
Дарунок Помони…
Кохання взаємне –
Душі й тіла злет!
Та так ще буває, що й третій витає
На крилах почвари, немов чорний птах!
В двобої фатальнім презможе вітальне,
І скуток для чорних в двобої – летальний:
Кохання не легко пове́тгнути в прах…
Побідний наркотик, відчутний на дотик,
Вгамує, мов лікар, нав’язливий біль...
Хоч з виду – як котик, та щедрий – як ско́тень**,
Всесильний, як правда, кохання наркотик
Галеру ворожу посадить на кіль.[/b]
13.03.2015
________
*Наркотик кохання — окситоцин (є в аптечці автора).
**Скотень - (слов.) багатій, від «скотниця» - казна.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566345
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Я зашиваю раны…грустью,
Моя печаль слезой размыта.
А на листке лишь кистью…тушью
Пишу слова «Ты не забыта».
Пускай туман грустит о прошлом,
Свернул он чувства в злой рулон.
Молчать…забыть, мне очень сложно,
Ты заходи, хотя бы в сон.
Ты не забудь, я жду свиданий,
Пускай лишь в грёзах, среди сна.
Тебе не нужно оправданий,
Что не пришел, ведь ты…была.
Ждала, напрасно, под часами,
И моросил слезою дождь.
Вновь, разногласия меж нами,
Мол, приглашаешь… не идёшь.
Прости, быть может, я ошибся
Когда назначил место, время,
Когда с тобою я…простился,
Разлука, горечное бремя.
Когда в тумане потерял,
Твой след души, среди деревьев.
Когда напрасно отпускал,
То навсегда, а то на время.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567074
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Со мною жизнь дели неторопливо.
Я не люблю изломанности слов,
И не ценю надрывного порыва
Сжигающего чувства до основ.
Ты флейты звук, ты робость дуновенья,
Я шелест, плеск пугливой тишины.
Гармонией небесного движенья
Сердца не связаны, но зажжены.
Со мною жизнь дели не как с другими,
Я не терплю навощенных полов,
И не крещу те встречи роковыми,
Где противоположность берегов.
Ты мой зенит, никак недостижимый
Я твой надир – ужаснейший союз,
Твой щит земным огнем ненарушимый -
Он мной исполненный сорокоуст.
Ты до конца недоведенность линий.
Благоуханье первого цветка.
Весенний предрассветный талый иней.
Холодный, резкий выстрел у виска.
Со мною жизнь дели хмельным изгибом
Я не умею падать от стыда
Я не ищу оправданность в красивом,
И не желаю падшему суда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566851
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Посвята другу України
Борису Нємцову
Син Росії
Явилася лиха пора
І сатана пальнув у спину…
Волають покиді „у-ра“,
Віншують вбивство свого сина…
Ви, нехристи, зніміть хрести
І не біснуйтесь на іконі,
Замащені ваші персти
І душі в чорному полоні.
Хто там наступний? Може ти
Сидиш на мушці в душогуба?
Стріляють кулі з темноти,
Життя скирдуються у зруби…
Оця земля споконвіків
Роїть скаженими катами…
Як син, Росію він любив,
За що й згубили… Не плач, мамо…
На трагедійному мості,
Мов сироти, сумують квіти…
Прости нас, Господи… Прости,
Що не змогли його прикрити…
Живе у пам’яті Борис,
Герой ніколи не вмирає…
Злетів, мов ангел, в Божу вись
Й здолати морок закликає.
02 березня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563743
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Тебе люблю. А, може, все це марення,
Фантазія, магічна дія снів,
Моїх бажань закритих віддзеркалення,
Плід давніх, мною приспаних вогнів?
Тебе люблю. Та що про тебе відаю?
Знов мені доля кидає пастки.
З тобою засипаю я і снідаю,
І твою тишу ріжу на шматки.
Тебе люблю. Тобою хочу впитися,
Звільнити душу із тісних бинтів,
Або на час хоч міцно притулитися
До дум твоїх гарячих і чуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566717
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Пред Тобою, Всевышний, поставив свечу
Я о многих желаньях своих промолчу…
Да, и пусть их... наверно об этом негоже…
Я прошу лишь о том, чего так…не хочу…
...................................................
Мне не хочется, Господи, жить больше так…
По асфальту идти, не оставив следа…
По утрам просыпаясь хватать пустоту…
И подолгу смотреть из окна в никуда…
Мне не хочется длинных осенних дождей…
Уходящих желаний… угасших страстей…
Мне не хочется дальних пустых расстояний,
И летящих оттуда тревожных вестей…
Не хочу больше лжи… не хочу больше слов…
Не хочу больше грез и не сбывшихся снов…
Не хочу, этой глупой бессмысленной сказки,
Где всесильную смерть побеждает любовь.
Не хочу... не встречал я такого нигде,
И не видел, чтоб кто-то ходил по воде,
Но я видел… я знаю про смерти и войны…
Не хочу… не хочу больше войн и смертей.
Мне не хочется жизни из черных полос…
Ночи – траурных лент… окровавленных звезд…
И не хочется знать Твоего провиденья
Если в нем бесконечность из горя и слез.
Мне не хочется верить в такую судьбу,
Но я вижу ребенка в грошовом гробу,
И уже не приму никаких объяснений…
Я пишу, задыхаясь… я бью наобум…
……………………………………………………..
Пред Тобою, Всевышний, поставив свечу
Я о многих желаньях своих промолчу…
Да, и пусть их... наверно об этом негоже…
Я прошу лишь о том, чего так… не хочу…
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564109
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Старі стежини, ходжені й забуті,
Ромашками уквітчані, святі...
А щось підказує, що так не має бути,
В душі від дум буяє заметіль.
Все так пірнає в невідь, тлін, пройдешнє,
А що лишилось ось на цих стежках,
Що серцю близько - і нічне, і денне?
Тепер лиш тінню, наче в синіх снах...
Як оцінити, що дорожче злата,
Що знов і знов, як вогник тліє, ген?...
Світ давній, як під образами ладан.
Тепер, як дивний півзабутий сленг...
13.03.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566288
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Давай гайнем у леготи долин,
Де травень світить порцеляни глоду.
Там нині мавки нетерпляче ходять,
Вони для нас цю казку стерегли.
Там проліскам ще затишно дрімать
Й деревам колисати сонну тишу.
Ми між стежин шукати будем вірші.
Не вір, як запевняють, що дарма.
Як посивіли скроні у думок!
Які земля нам спогади повіда!
Коли озветься древня Атлантида,
То слово відшукається само.
І нам його не записати – гріх,
Бо ми – пагіння золотого краю.
Хай пасинки дідизну забувають,
А нас зове стезя поводирів
Нових племен, що стануть на крило,
Які ще не змінили групу крові,
І зерно відділивши від полови,
Шукають чисте роду джерело.
Про нас згадають – і такі були,
Не привчені мовчати й забувати…
Залиш-но друже, затишні пенати
І – гайнемо у леготи долин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566546
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
О,Вітре весняний, -близький і далекий коханцю,
Ти пестиш так ніжно, що тіло листочком тремтить,
Ведеш мене знову у снах до весняного танцю,
Вплітаєш у коси, як стрічку, омріяну мить...
Мене знов тривожиш, розвітрюєш заспане серце,
Роздмухуєш знову в мені первозданний вогонь...
І жінка навпроти (в чарівнім, напевно, люстерці )
Бере знову сонце до теплих дбайливих долонь...
Ти знаєш, мій Вітре, як я сумувала ночами,
Зимове колюччя шпигАло нестерпно у бік...
І йшли сірі дні, як до храму смиренні прочани...
Я їх розгубила, вервечці утративши лік...
Ти знов повернувся... На тебе цю вічність чекала....
Цілуй мене, Вітре, отак, як умієш лиш ти!
І буде весни нам, як завжди, напевно, замало,
Щоб знову пізнати далеких галактик світи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015
У тебе Гастролі в раю
В тебе, Душа музиканта
Не скажеш дружині: «Люблю»
Не вчепиш ти донечці банта
Тих сорок днів ти не мовчиш
Говориш із нами піснями
Як добре, що ти нас навчив
Любити життя до нестями
*******
Той прикрий світ закрив і ти
Знайшов свій дім на небесах
У хмарах є твої сліди
І небо все в твоїх птахах
На той день Плани со́бі склав
Зробив порядок в голові
І сходи в хмари збудував
Та добре там і всі живі
*******
Широко до всіх навкруги
І на останок, всміхнувся
Щез наш Добряк, а перед тим
Сказав: «Чуваки, я вернуся»
Стоїть на паузі життя
Як в плеєрі тво́я пісня
Давай будем просто мовчати
Озер тисячі повні слізьми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566394
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Ячмінні поля і хмелярні казкові,
Прекрасна вода в старовинному Львові,
Цих три градієнти і ще кільканадцять,
Створили тут пиво - «17-15».
Європа гуділа, а пиво лилося,
Ячмінь дозрівав, набиралось колосся
І місто тонуло у хмільнім дурмані,
Тут пиво любили розбещені пані.
В Клепарові виникла перша броварня,
(У Львові також була перша друкарня),
Та мову ведемо ми нині про пиво,
Що місту давало і гроші і силу.
«17-15» візитка для Львова,
Воно заслуговує доброго слова,
Був Bawar* колись і було Exportowе*,
«17-15» - заходьте, панове!
Уже триста літ, як тут пиво хлюпоче,
Як випив хтось гальбу**, ще хоче і хоче…
Напевно крізь роки, отак літ за надцять,
Ще правнуки вип’ють «17-15».
* Марки пива, що виробляли у Львові
** Кухоль, бокал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566139
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Ця спрагла ніч…
Розсипане намисто…
І раптом щось – гронується в мені…
Ми віч -на–віч… Буденне сіре місто…
Воно – зникає…
зникне… ці вогні…
Оці вогні…
Не поспішай… не треба…
Я хочу довго йти серед пустель…
Вдихати зорі...місяць... вітер!.. небо!!!..
Не поспішай…
вогні твоїх осель
Побачити…
Ідеш мені назустріч,
Як бедуїн із флягою в руках…
Ти міг би йти… та… зрештою – не мусиш…
Ти просто знаєш –
я сама в - пісках…
Ця спрагла ніч…
Розсипане намисто…
Не поспішай… по краплі… тільки так…
… зникають зорі… місяць… спрага Стіксу…
І ми з тобою…
в золотих… пісках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566183
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
За картиною Я.Йерки "Сад садівника"
http://yerka.org.ru/pages/gardeners_garden.html
Я пристала до берега Саду надій –
І привітлива хвіртка, впустивши, вказала дорогу
До прогрітих на сонці стежинкових мрій,
Що тікали до моря зеленого – заростів гроту.
Там у затінку дум шепотіли кущі
І утома дрімала, узявши в обійми тривогу,
Дарувала суниця солодкі дощі,
Наливала веселки яскравої в чашку потроху,
Гарбузами на грядках горіли сонцЯ,
Достигав календар, набиралися присмаку дати…
І здавалось: триватиме так без кінця…
Я потрапила в сад… а хотіла ж … когось відшукати…
У трояндових снах мене кликала тінь,
А чия – силуету крізь ночі ніяк не впізнаю…
Садівник забуттям напував далечінь –
Я ж до когось
босоніж…
по стЕрнях колючих
тікала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566117
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Чи може статись…
Я тебе – зречусь?...
Слова – словам… думки – думкам… Вітрами…
В які долини я тоді спущусь?...
Дев”ять світів
у мене під ногами
Розіб’ються…
Розвіються на прах…
Жахливі хвилі - де стояли плеса!…
Стріла в твоїх напружених руках…
-У неї теж
є п’ятка Ахіллеса!…
Чи може статись…
Що тебе - зречусь?...
Коли стріла в руках твоїх – отрава?...
Слова - словам… вітри - вітрам… Вернусь…
Я – повернусь!!!...
мені постелиш - трави…
Мені - вже зниклій…
Ти складеш пісні…
Мені – фантомній… ти розчешеш коси…
Слова – словам… Вітри – вітрам… Вві сні
Торкнусь тебе…
на твої трави роси
Розсиплю я…
Свічу крізь заметіль…
Тобі подам… не збУлося… не склалось…
Вітри – Вітрам!… крізь простір… і крізь біль -
Попросиш в Неба…
щоби я – зосталась!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560011
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 12.03.2015
Кажуть
душа жіноча таємниця
Стороннім
її годі відгадати.
Та в
ній щедрот наповнена криниця,
Яку нажаль
не всім дано пізнати.
Вона
уміє віддано любити,
Прощаючи
і холодність, і біль.
І вірність
вміє у собі носити,
Хоча
й крихка, велика сила в ній.
Як тонко
відчуває фальш, неправду!
Кохає
пристрасно до забуття!
Та
якщо треба віднайде і яду,
Тоді
вже не чекайте каяття!
У ярості,
як водопад нестримна,
Хоч згодом
пошкодує за порив.
Вона
гаряча і водночас зимна,
Вона
така - яку ти заслужив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565777
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2015
Розмолола,як борошно,тіло,
голубила його,немов востаннє,
Розросталась в мені-дичавіла,
Добувала із глибин зітхання.
Її стегна-великі млини,
ЇЇ губи-суцільне жадання.
Її очі,як води весни,
Народжена для ночі і кохання!
Вона,наче келих вогню:
Тепла дівчинка з теплою кров*ю
І чергове її "люблю"
Зацвітає в мені весною.
Вона поринала у душу-на дно,
Проникала у таїнства плоті,
Бродила в ній,як молоде вино,
Вона-квиток,а я король джекпотів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565808
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Тримаю лезо без руків’я,
Що ранить лиш мене – сум змий,
Бо Ревність лезу тому і́м’я,
"Самотність" в нього позивний
Цілунки час вбивали довго
Й мене врази́ли іскри ті
Раніш ти мав подобу вовка
Та з серцем чорної вівці
Тепер ти стис її зап'ястя
І диригентом долі став
Мотив підхоплює дзвін щастя
І десь далеко мій оскал
Протест свій висловило серце
Ножі у ньому леза гострять
В ошаленілому слів герці
Останній не за мною постріл
В двох дзеркалах душі твоєї
Навряд чи відіб’юсь ще раз
Я вже мара, а ти за нею,
Мій неприборканий Пегас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565737
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Плавить груди весна
Сонцем
І купає проміння
В крові.
Наливається серце
Гронцем
Оксамитової
Любові.
І так хочеться
Просто жити
Колихать голубу
Планету,
Синь небесну очима
Пити
І тримати крила
До злету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565686
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
А дзвін синички – на усенький світ
Із клиросу веселого світанку,
І промінь сонця рветься крізь фіранку
Мойого серця ніжний візаві.
І веселково-радісна блакить
Вдивляється у розсип діамантів.
Під ним землі так солодко дрімати -
аж руки не здіймаються будить.
А березень уже бере розгін,
І ніч моя стривожена безсонням.
Стрімких думок розгарячілі коні
Б’ють копитами в кремінь перемін.
Та світ ще пильно дивиться на нас.
Він от ніяк не може зрозуміти:
Хто править балом – пасинки, чи діти,
Хто на хоругві – Бог чи сатана?
Хтось рветься в бій крізь грати заборон,
Хтось під довіру заклада фугаси…
Так на арені збуреного часу
Скидають маски підступ і добро.
І пнуться знов до шальок терезів
Немов до трону – розпач і зневіра.
І осягаєм – кожен має мірять
Себе зовсім не виміром сльози.
А поступом – затятим і твердим,
І потиском руки міцної друга.
Бо нашого ніхто не зрушить плуга,
Несіяний не буде лан родить.
І обриси карбовані мети
До розуміння і єднання кличуть
Тому і дзвонить у блакить синичка
І гріє промінь сонця золотий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565098
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 10.03.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Sx3lyGqjBQw[/youtube]
[i]Слова: Наталя Данилюк.
Музика і виконання: Володимир Сірий.
Відеоряд: Олексій Тичко.[/i]
Слово об’єднало нас в родину,
Стало оберегом назавжди.
З кожного куточка України,
Мов на крилах, линемо сюди -
Ув обійми нашої світлиці,
Під її осонцений покров,
Де в очах у кожного іскриться
Незгасима лагідна любов.
Слово об’єднало нас , поетів,
Пригорнуло теплими крильми,
Мов ключі журавликів у леті,
Вкупі всі тримаємося ми.
Несемо велику силу слова,
Щоб запричастилася душа
І дзенить співуча рідна мова
У піснях, у прозі і віршах.
Тут єднання кожного зігріє,
Надихнувши на високий злет.
Слово об’єднало наші мрії
У святе покликання “Поет”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565565
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Різонуло, як пострілом слух.
Твої очі навіки закрились...
Ти як брат мені був, любий друг,
Для Вкраїни наш сокіл стокрилий.
Пам’ятаю той перший Майдан…
Бліді хмари в небеснім акрилі.
В груди падав холодний туман,
Пили чай ми під ранок змарнілі.
Із небес дивний голос гримів,
Ковалі розпалили горнило.
І в булат заплітали наш гнів,
Кров кипучу, що так клекотіла.
Смерть ходила з тобою слідом,
Україна не раз гомоніла.
Скільки ночей безсонних разом.
А убила кремлівська Горила…
Несуть чайки тугу над Дніпром,
Лежать в ранах засмучені схили.
Плаче в хвилях єврейський фантом.
Не всі в пеклі жиди погоріли…
Чи зберіг ти мій друже той стяг,
Що ми в штабі тобі здарували?
Чи на небі з тобою, як птах,
Чи в дорогу далеку поклали..?
Хай Вкраїни частинка жива,
Веселковими барвами грає.
На тім світі тебе зігріва…
Чисту душу нехай зберігає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564326
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Я дякую за кожен поштовх серця,
За кожен вдих і видих із грудей
Творцю, що вилива мені з відерця
Живильний невсихаючий єлей.
Від всіх чорнот відмиє і відбілить.
Хто ще у світі цьому є такий?
Зі мною Він і радощі розділить,
І сльози обітре у час лихий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564005
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Дню писателя
Памяти поэтов
Друзьям моим
скажите, что я умер.
(Лесной ручей
поет под зыбкой тенью.)
Скажите им…
(Как лес созвучен
траурному пенью!)
Скажите просто,
что его не стало,
что перед смертью
глаз не закрывал он,
что он под вечным
синим покрывалом.
И я уйду
на раннюю звезду.
(Федерико Гарсиа Лорка)
За гранью
Что там, за гранью, где поэты
Бывают в мыслях и во снах?
Где Свет небесные кареты
Развозят. Мир там, не война.
Нет розни, распри и деленья,
Шатания в людских умах;
Зла, темени во взглядах, лени
И не царит вокруг дурман.
Пошли, о Боже, просветленье
В мир суеты и нищеты
Духовной, что без сотворенья
Добра - достойна ли мечты?
Пошли, о Боже, искру Света
В сердца заблудших дикарей,
Помилуй и спаси поэта
И души праведных, согрей...
03.03.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564126
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
І знову й знов коліньми, я схилюся,
Звертаючись, до вищих вже світил.
Не вірю в Бога, але все ж молюся…
До всіх земних і надприродних сил.
Надія тліє вже та все ж борюся,
Хоча спалив, немаю вже тих крил.
Вкраду в чужого, Бога і здіймуся…
Візьму вогню з божественних горнил.
Щоби жила Вкраїнонька – Матуся,
Гукну щоб встала, Воля із могил.
Лише тоді, на Землю повернуся…
Впаду їй в груди солодко, як пил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564013
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
То дощ, то сніг у тебе фаворит
Мій березню ясного сподівання…
Не встигла ще трава півсонно-рання
Прослати долам ніжний оксамит
А я уже до вас спішу, поля.
Вам затишно під сірим балдахіном?
Під сонце вам би випростати спини,
Щоб вибухнула ніжністю земля!
Щоб перебігли в квіти кольори
Й надію сіяв збуджений оратай.
Я знаю, знаю – все це буде завтра,
Немає ще команди ізгори.
Я знаю – буде нелегкий похід.
Та ми з Всевишнім у святій супрязі.
Допоки, друзі, тягнем плуга разом –
Нам тепло усміхатиметься світ.
Ми маємо утримать небозвід
Над вольністю козацького покрою.
Щоб ця земля не гіркла під п’ятою
Чужинських забагнючених чобіт.
Бо крові в ній – не повеням твоїм
Мій березню, упертий в непокорі.
Аж як свобода буде у фаворі –
Тоді весну накличуть солов’ї!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564007
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Тихо спалить свіча знову ніч,
Впав донизу перлинами - віск.
Наші вирвались душі навстріч,
Щоб, торкнувшись,злетіти колись.
Серце подумки, миттю, в полон.
Шепіт пристрасті:"Твій я і так..."
Знаю, згину... завмер Вавілон,
Не вгамую жагу ту ніяк.
Через вінця, солодке - вино...
Не пролий, випивай і до дна.
Стану димом... туман, все одно,
Без вини, (не карай),чи - вина?..
Спалах цей - нескінченності мить?
Ніби плющ, обплітаю лозу.
Спрага сушить, а кров стугонить,
Але знов побіжу і в... грозу.
Тихо спалить свіча всю біду,
За любов, даниною - душа.
Я на плаху, не хочу...та йду,
Хоч убий, та не кинь... спокушай...
01.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563650
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Пришла весна…
и будто не пришла…
Бросаю в грязь не зерна,
а каменья…
Нет ни в душе,
ни за окном тепла,
И ни порыва нет,
ни вдохновенья.
Пришла весна…
надежд не оживив…
Не вспыхнув в сердце
ранью предрассветной.
Пришла…
без обновленья…
без любви…
И потому наверно
незаметно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563652
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
[b]Вдохновил стих "Чужие тайны - покрыты мраком"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563634
[/b]
Не причините боль,
всем тем, кто рядом,
как будто исподволь,
укором,взглядом,
иголкой равнодушия
не уколите сердце,
цена бездушия -
как в одиночество
открыта дверца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563651
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
О, пролісків блакитна заметіль!
О, мрій юнацьких світанковий легіт!
У цьому небарвистому житті
Ми з вами завше друзі і колеги.
І ваше животворне джерело
В мені нуртує хвилею наснаги.
Як це давно і сонячно було,
І як душа вернути казку прагне!
Оця стрімка невідворотність літ,
Оці набутки, підсумки і втрати,
Уламки ілюзорних королівств,
Яких уже повік не змурувати…
І все ж, і все ж – наперекір літам
Іще мене несе крило надії,
І юності легенда золота
Неначе благодать Господня гріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562431
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Натруджений думками дріма вечір.
Він свідком є усіх людських проблем.
Лягають на його старечі плечі,
А він до них проймається жалем.
Пливуть туманом ці жалі і болі,
А вітер прибива їх до землі.
І тануть понад річкою поволі,
Краплинками спадають на ріллі.
І падають на квіти живі роси.
Це сльози безпорадні матерів.
Від смутку посивіли рано коси,
Бо все чекають із війни синів...
Та хто загоїть зможе оці рани,
Які до серця ліки прикладать?
Наповнені жалем пливуть тумани...
Кому про ці страждання розказать?
На землю тихо нічка опустилась.
Торкнулася крилом людські серця.
У кожного у хаті примостилась.
І заспокоїть враз чаклунка всіх оця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562551
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Сьогодні, сонце, твій зірковий час.
Вірш проростає у верхів’ях прози.
І воскреса природи ренесанс,
І відкликає в небуття морози.
Тебе піднесли враз на п’єдестал
Святкового й величного покрою,
Бо цей мороз уже таки дістав,
Щоб двері зачинити за собою.
І хай колись, як випалить ущент
Траву і душу рудочубе літо,
Ми будемо молитися дощам,
Захочем прохолоду прихилити…
Ти вже, Всевишній, не осуджуй нас,
Бо й радості – в жаданих перемінах.
І сонечка цього зірковий час
Ключем озветься скоро журавлиним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562077
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Луна, пекторалью в ночи...
Рукою заброшена скифа,
С укором, немая, молчит.
Под утро , рискуя - на рифы...
Вздыхая, небрежно, черпнет
Ладонью... туманом белесым
Упьется... и оземь прольет...
Слезами в траву... скажем...росы...
Отступит, так медленно, прочь
Рожок оставляя, латунный...
Упрятав, надолго ли?.. дочь...
Запутав, дорожкою лунной,
Сорвав по пути якоря,
За ветром угнаться пыталась.
Сверкнув, восходила заря...
Сияла...недолго...срываясь...
23.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562071
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Вже й не мріяла я про щастя.
В долі наймичкою була.
Та випробування причастям
Нарекла.
Вже тебе не чекала зовсім.
Скільки весен втекло у світ.
Та прийшла у вікочку осінь
Крізь сто літ.
Я стояла така щаслива!
Стільки щастя мені ти дав!
Доле,долечко норовлива...
Хто б гадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561953
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Пробуджується в пролісках весна ,
В мелодіях струмків лунає дзвінко,
Лелеки марять гніздами у снах
І пагони бринять у небо стрімко.
Яка краса - зародження життя ,
А вчора спало все у мертвій казці.
Впорядкував Господь земне буття,
Лише людина у гріховній пастці.
Повчіться люди,у весни снаги,
У літа ,ви навчайтеся трудитись,
А в осені,повчіться доброти,
В зими смирення й простоти навчіться.
Природа – це наш дім і наш покров,
Та тільки треба відкривати очі,
Щоб бачити все те,з Небес добро,
І цінувати ранки,дні і ночі.
22.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561618
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
[youtube]http://youtu.be/OavjHdPPWdg[/youtube]
[i][b]
Скажи мені, мамо, чому
Так серденько ниє, щемить,
Коли приїжджаю на мить
На рідне подвір'я? Чому?
То, може, тому, що колись,
Щоб злидням і смутку зарадить,
Твоєї послухав поради? –
"Їдь, синку, до міста, учись!"
А, може, тому, що так рано
Зів'яла, померкла краса,
Давно посивіла коса,
Яку ти ховаєш старанно?
Чи, може, тому, що я бачу
Вже згорблену постать і руки,
Що винесли горе і муки?..
Чи може тому, що ти плачеш?
То, мабуть, тому, що зіниці
Твої уже, мамо, не сталь...
А... – дві... – глибоченні... – криниці,
В яких
потонула
печаль...
Ще й, мабуть, тому, що я знаю:
Не ти лиш в стражданнях живеш,
В нестатках і тузі помреш,
Земного чекаючи раю...
Та все ж... ти скажи, моя мамо,
Чия в цій печалі вина?..
...Я знаю: виною – війна,
Що точиться в вічнім тумані...
Війна – за життя! І – на смерть!
Війна – за жадану свободу!
Війна – за ідею і твердь!
Війна... поміж свóго народу...[/b]
15.07.1989[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507679
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 22.02.2015
[i]Собі[/i]
[b][i]Чуття років не вміють рахувати…
Коли любов – у віку інша грань:
Що – до, що – після, мусимо те знати
У ту щасливу, тиху, світлу рань…
Бо тіло просинається вже іншим,
І серце враз слухнянішим стає…
Й розлуки смак здається дещо гіршим,
Й шанують стрічі торжество своє.
І коли любиш – не стогни, не кайся:
Чуття святе не кожному дано.
Отримав рай, то не барись, а райся –
В поти́к* і байд опариться воно.[/i][/b]
18.12. 2014
__________
*Потика - нерасторопный (рос.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 22.02.2015
Весть долгожданная...влагою животворящей,
Падает теплым дождем, в сердце лед растворив...
Тканью трепещущей, образом тайны манящей,
Нежностью пылкою, душу мою покорив...
Где-то на небе смеются и ссорятся боги,
Кости бросая, разлуки и встречи послав,
Стелются, под ноги снова, чужие дороги,
Где же конечная?..встреча когда, не сказав...
Строчками я разложу свой пасьянс неумелый,
Чтоб в междустрочьях, твои отследить шаги...
И помолюсь горячо я, с надеждой несмелой,
Встречи дождусь...Сохрани и сбереги...
22.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561616
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
В напівтемряві тиша
Заховалась вві сні...
Місяць з неба колише
Світлотінь на стіні...
Наче щойно невпинно
Ти кохання пила,
І- неначе дитина
В дрімоті відійшла
У щасливі країни
Зачарованих снів,
У пелюсток тремтіння,
В тихий шелест лісів,
В шепіт синього моря,
У кохане ім"я...
Де не звідано горе...
Де лиш щастя... І я...
Спи, маленька, це щастя-
Наша зустріч в цей час...
І, як світоч незгасний,
Пломінь серця не згас.
І порою нічною
До рання, навпростець,
Лине тиша луною
Двох тріпотних сердець...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115021200865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Коли в День Світла ясноокий Ангел
Тебе коханкою подарував мені,
Ти одаліскою зійшла на вищий щабель
Пізнань чуттєвості в цім дивовижнім сні...
Безсонна ніч. Вода стіка за комір...
Межа світів... Один, принаймні, є-
Блокпост у темряві- сирий готельний номер,
В ракетнім світлі віддзеркалює твоє
Тонке обличчя- мерехтливий спомин-
І серце зранене наповниться теплом
Майбутніх зустрічей, що спалахом ранковим
Його зігріють у теплі твоїх долонь...
Холодний дощ, немов антонім мрії,
Змива сліди, що губляться в імлі...
Я віднайду їх. Бо плекаю ще надію
На радість зустрічі... на цій сумній землі.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022200470
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561449
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Он был моей внезапною наградою,
Защитою от бурь и от потерь.
Он был со мной, когда колоссы падали!
Ну, разве я отдам его теперь?
Внезапно прикоснусь рукой несмелою…
Почувствую биенье у виска…
Я буду для него Вселенной целою!
Пусть этого не знает он пока.
Приду на зов, едва земля закружится,
Согрею, поддержу и обниму.
Ведь нежности нельзя, нельзя без мужества!
Скажу ему. Ему лишь одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561429
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2015
Багато слів. Порожніх, зайвих слів,
Які летять у простір, наче пил.
І тільки Ти – лиш Ти один зумів
Простить, прийнять, зігріть і дати сил.
2015-01-22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561101
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 21.02.2015
[i] Всім, кого стрічають[/i]
[b][i]Я зустріну тебе, златогривий….
Бач, сіяння моє розлилось…
Ти зі мною так будеш щасливий.
Що відчуєш в душі тайну млость.
Ми розквітнемо в світлі Едему,
Попливемо в кораблику мрій…
То ж до пристані хутко підемо
Та в розбурхане море – скорій.
Ти проникнеш в мої лабіринти
І розвідаєш фібри душі…
Та про наші і спурти, і спринти ,
Я прошу, нікому не скажи.
А в Едемі співці-менестрелі
Нам співатимуть райські пісні,
Залоскочуть серця їхні трелі ,
Й зацвітуть наші долі рясні…
І природа відвертим екстазом
На чуття молоді відповість:
Ми прийдемо до посвіту ра́зом,
Як смиренним ченцям – благовіст! [/i]
[/b]
29.12. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 21.02.2015
[i]Невдовзі християнське свято
Святого Валентина! Кожен зараз
в роздумах - що подарувати в день
з а к о х а н и х... Думаймо![/i]
[youtube]http://youtu.be/x15tnWlUObI[/youtube]
[b][i][color="#00bfff"][color="#000dff"]Жінка йде неквапним, тихим кроком…
Їй би ще воліти і цвісти…
І спитав Я, наче ненароком:
– Що б хотіла мати в сей день ти?
Он дивись, бурує п’яний вітер,
мов гультяй невгавний – Дон Кіхот…
Він тебе доставить на край світу
до нових, незвіданих висот!
– А мені не треба світ казковий,
дай хоч той, реальний… Та навік!
Щоб утішив ранок смерековий
й вечір… теплий, щирий, без доріг.
Там могла б я… серцем посміхнутись
у одвіт… на усмішку твою…
і до тебе… ніжно… пригорнутись,
щоб тебе кохати… Я молю.
– Подаруй освідчення в коханні,
щоб умить… піднятись… в небеса…
і повідай… всі свої страждання…
і земні… приборкай чудеса.
– Ти ж даруй мені цупку основу,
щоб здійснити сонми тайних мрій:
чоловіче непорушне Слово –
без колізій… пафосних затій.
І лелій мені присвяти… Та – не прозу
звичного, буденного життя.
Теплі дні – не зимові морози,
чистоту думок, а не сміття!
Подаруй мені блаженство тиші,
лоскіт світла… прохолодну тінь,
гру прибою, що розколе хвищу
об грайливу… побережну рінь.
Хай дарунком буде шепіт вітру –
Леготу, що в полі шелестить
колосками й волошковим цвітом.
І яси…
небесної…
блакить.
Ніччю прихили бездонне небо,
щоб зірковим… падало… дощем.
Я прилину росами… до тебе
В ранок наш, де серць медовий щем.
______
…Небо і земля, підвладні року* –
тішаться… в обіймах… два світи…
По землі… іде… неквапним кроком
Жінка… Неземної… Красоти…[/color][/color][/i]
[/b]
06.02.2015
_________
*Доля, судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557614
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 21.02.2015
[i] Той, що не співає…[/i]
[b][color="#a80000"]…Залишилось вам вгадати,
що за пташечка то є…
Кліть – домівка, та не грати,
не співає, та клює!
Раз співати він не може –
слухачем німим стає…
На ньому сидить вельможа –
д’явол, “слави” кутюр’є.
Та не бути вже на троні
й не носить царя корон…
Не дістатися Європи –
Тута, бач, не ті канони…
Дзиґлик – трон для чорта… Опа! –
жди шикарних похорон!
[/color]
[/b]
[i]16.02. 2015
________
* Табуретка, стільчик без спинки
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560316
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 21.02.2015
[b][i][color="#f50c0c"]Велетам ефіру
Бог ладнає ліру,
А у небі сизий бистрокрилий птах –
принесе в офіру
він буденність сіру,
тугу розплескає на семи вітрах.
Злигодні й турботи,
мов старі чобóти,
скину і безжально відішлю в архів...
Мов тріолі долі,
всі гіркі юдолі
я вплету у пісню, в мій небесний спів.
Приспані бемолі –
мов душа в неволі,
Та у небі сизий бистрокрилий птах.
Всі земні юдолі,
мов тріолі долі,
піснею розвіє в неомірний прах…[/color][/i]
[/b]
18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560542
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 21.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 21.02.2015