В Мадриді - дощ, весна якась плаксива,
Лупцює небо, наче решето.
Сріблясті краплі падають курсивом,
Біжать струмочки на вологе скло.
Вже місяць дощ - такого ще не бу’ло!
Холодні хмари клубчасто снують...
Блищить дорога під ранковим гулом,
Вода малює смужок каламуть.
Нема качок, не скиглять сірі чайки,
Вже й Мансанáрес* баранці* несе...
А понад берегом, де змочені алейки,
Змокрілий голуб пір’я одтрясе.
Зелені кедри - скупані весною,
Ось-ось оливки цвітом палахнуть.
Спізнілий квітень не дає спокою,
Струнчати в небо - парасолів суть.
Природа знає різну витинанку...
Мадридський циган вкрав усе тепло!
Ґран Вія* мокра із самого ранку,
Почулось збоку: «Нам не повезло...»
Підперли небо сірі хмарочоси,
Дахів не видно... Де їх височінь?
Глядиш у простір, аж тебе заносить,
А ти - метелик... втриматись зумій!
В Мадриді - дощ... У шаль ховаю шию,
Навстріч попутним, ніжно усміхнусь...
Я від погоди у душі не нию -
Розбурхую запізнену весну!
[i]Мансана́рес* - річка
Баранці* - білі пінисті гребені хвиль
Ґран Вія* - одна із головних вулиць Мадрида[/i]
Lluvia en Madrid
Madrid, lluvia, Primavera llorosa.
El cielo se abre y filtra sus gotas como
a través de un tamiz.
Lagrimas de plata en movimiento
Surcos corriendo sobre vidrio mojado.
Ha llovido un mes entero!
Nubes frías como ovillos de lana
La calle brilla con el zumbido de la mañana
El agua dibuja una turbia franja.
No hay patos ni gaviotas grises
El Manzanares hace olas
Y en la orilla los paseos están mojados
Aleteo de plumas húmedas
Pinos verdes, mojados con agua de primavera
Los olivos darán su fruto
A finales de Abril no hay descanso
Un bosque de paraguas mirando al cielo.
La Naturaleza da un giro diferente...
El gitano madrileño ha robado el sol!
La Gran Vía está mojada por la mañana
La gente dice: “no tenemos suerte“!
Rascacielos grises sostienen el cielo
Hasta dónde llegan?
Miras al espacio y te derriba
Eres frágil como una mariposa
Estate alerta!
En Madrid llueve...
Escondo mi cuello en un chal
Te cruzas con gente
No estoy triste
Sonrío aunque la Primavera tarde...
[i]Зробила переклад на іспанську мову
Pilar Piñol [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787043
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 07.05.2018
Не визнаю я у житті напівбогів,
Напівзвірів не визнаю й напівборгів,
Напівненависть, а також – напівлюбов,
Бо не поділиш половину на обох.
Адже любов є у природі лиш одна,
Дві половинки її п’ють і всю до дна.
Не визнаю я також і напівлюдей,
Напіврозлук, напіврічок, напівідей,
Не визнаю і напівзрад, й напівжінок –
Не зодягають для вінчання піввінок.
I напiвзамiж - то дурниця, саме так.
А хто це робить - напiвдурень той, тупак.
Я визнаю ідею, цінну, різний борг,
І те, що світом нашим править тільки Бог,
Ненависть, звіра визнаю і жінку теж,
Й любов, одну лише на двох, але без меж.
І шлюб, двополий, традиційний, визнаю –
На цих позиціях стояла і стою.
14.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761181
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Чи часто чуємо ми душу?
А вона є! Вона співає.
Вона сміється, веселиться.
Буває гірко так ридає!
То добре, як душа спокійна,
і радість зігріває груди.
Вона ж тріпоче, як та пташка,
коли стоять тенета всюди!
Я якось в душу зазирнула,
там і солодке, і гірке.
А поміж нього є зернятко,
зовсім мале... та золоте!
Якщо плекати - підростає,
і соковиті дасть плоди.
Повір у себе, в своє щастя,
до нього впевнено іди!
А якщо грози, бурі сильні?
Не зупиняйся ні на мить!
Зернятко золоте - то ВІРА.
Її вогонь нехай горить.
Лиш його сяйво нам освітить
дорогу ту, якою йти.
Я вірю, що життя дано нам,
щоб своє щастя в нім знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750391
дата надходження 13.09.2017
дата закладки 13.09.2017
В душе у меня так молодо,
В душе у тебя так зрело...
Мы делимся этим золотом -
Отчаянно-опьянело...
Мне нравится то доверие,
С которым к тебе иду я...
В приятном живу преддверии
Желанного поцелуя...
Испей мои чувства голые!..
Любви от тебя не прячу.
Душа моя развесёлая
От счастья вот-вот заплачет!..
В тебе растворяясь мысленно,
Тобой восхищаюсь, милый!
... Я вновь упиваюсь высями
И выси мои - красивы!..
В душе у меня так молодо!..
Давно она так не пела...
Дарю тебе это золото -
Бери мои чувства смело...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745623
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
В повітрі пахне навкруги дощем,
Спраглій землі вже хочеться водиці,
І хмари небо одягли плащем,
З небес поллється зараз , як з криниці.
І вдарив грім, відлуння понеслось,
Стрілою пролетіла блискавиця,
Із неба , мов рікою полилось,
В воді скупалась матінка-землиця.
І вітер в цей момент ошаленів,
Зірвався й розгулявся не на диво,
Лелека зляканий стоїть ,мов онімів,
Його гніздо на землю полетіло.
Неслись дерева, гілля і дахи...
Без жалю все тріщало і ламалось,
Збивались в зграйки втомлені пташки,
Все , що живе тікало і ховалось.
Летіли яблука і груші у садках,
Ячмінь й пшениця похилились долі,
І простір весь вже зливою пропах,
А вітер рветься , наче хоче волі.
Кружляє , свище, високо злітає,
І хмари розганяє в небесах,
Стихія помаленько вже минає,
І легше дихати , проходить страх...
А ось веселка небо прикрасила,
І сонце знову вийшло на поля,
Та все понищене, дивитися не сила...
Отак стихія з нами розмовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745162
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Спить комарик на дубочку,
У тіньочку задрімав ,
Одягнув нову сорочку
І штанята нові взяв.
Бо сьогодні іменини
У метелика-дружка,
Полетить він до калини,-
Це традиція така.
Там зберуться всі комахи,
Та комарики й джмелі,
Щей кумасі , добрі свахи,
І дорослі , і малі...
А метелик у вишиванці,
Буде гостей частувать,
А додому всі ,аж вранці,
Тож тепер треба поспать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745236
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 10.08.2017
У хом"ячка повні щічки,
І ячменю , і пшенички,
А животик , наче м"ячик,
Дуже любить похом"ячить.
І пухкенький , і м"якенький,
Й хитрий хом"ячок риженький.
Шубка гарна , аж блистить,
Ліг у нірці тай лежить.
Працювать не поспішає ,
Бо ж матуся помагає.
Носить жито і пшеничку
Цілий день і цілу нічку.
Вже й втомилась працювати,
Але ж мусить раду дати.
Дбає лиш про хом"ячка,
Добра" матінка така.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745569
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Який ласкавий весняний вітер:
Голубить трави і гладить квіти,
І розплітає дівочі коси,
Стрясає з цвіту сріблясті роси.
Який гарячий липневий вітер:
Вже косить трави спекотне літо.
Дівча ромашки вплітає в коси,
Вмиває личко в сріблястих росах.
Листок багряний зриває вітер.
Ніхто, напевно, і не помітить.
І ти сховала під хустку коси -
Які ж холодні осінні роси.
Який палючий лютневий вітер.
На підвіконнях у вазах - квіти.
І побіліли у тебе коси -
Такі сріблясті, як майські роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737812
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Місячні ночі, зоряні ранки,
Роси холодні в буйній траві.
Перше проміння нібито бранки,
Дивляться в далі там угорі.
Верби сміються, сплять очерети,
Лебедем хмари в небі пливуть.
Ранок малює дивні портрети,
Наче поети в небі живуть.
Сонце сміється, бджоли із ранку,
Йдуть по нектар в широкі поля.
Шиє земля нову вишиванку,
Квітне щаслива рідна земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735962
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634
* * *
Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?
Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!
Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................
О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.
Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016
Иллюстрация из Интернета.
© Copyright: Георгий Данко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 18.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2017
Блажен,хто не родився і не вмер-
Життя дорогу не пройшов до краю.
Блаженний той,хто думає тепер-
Свою ходу по Біблії звіряє.
Блаженний,хто ні разу не збрехав,
Блаженний той,хто не судив другого.
Блаженний,хто ні крихітки не вкрав
І не дивився на жону другого.
Блаженний,хто нічого не сказав.
Блажен,хто не хитрив і зле не думав.
Блаженний,хто позичив і віддав.
Блажен,хто щось сусіду не підсунув.
Блаженний ти,котрий не народився-
Лиш ти не крав,не вбив і не дивився.
Лиш ти не думав,не брехав і не хитрив...
А все тому,що ти іще не жив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712572
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Заплутався вітер у осіннім листі,
І тумани сиві простір обняли.
Ми йдемо з тобою своїм рідним містом,
І тепер щасливі, як колись були.
Ми не розлучались, дякуючи долі,
Бо любов і дружбу вміло берегли.
Труднощі долали на життєвім полі,
В світ широкий діти вже наші пішли.
Швидко промайнули наші спільні роки,
Сповнені любові, радості й тепла.
Дорослі чудові вже наші онуки,
І все було б добре, якби не війна.
І хоч ми з тобою поважного віку,
Не страшна нам осінь і навіть зима.
Роки непідвладні ніякому ліку,
Смутку в наших душах і серцях нема.
Дай, Боже, нам сили в світі ще пожити,
Діждатись правнуків, в них наші жнива.
Вмієм працювати і добро творити,
І нам завжди добре, бо любов жива!
За дітей й онуків молимося Богу,
Й за те,щоб скінчилась пошвидше війна,
Щоб були відкриті їм світлі дороги,
Й щоб наша країна вільною була!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703815
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2016
Жалі мої схилилися у щемі...
Стинає осінь трави у журі.
І вітер дивом витинає схеми,
Видовжуючи в небо димарі.
Вдивляюся у завіконну темінь
І мороком здається тиха ніч.
Лиш кілька зір, неначе в діадемі,
Спускають сяйво із небесних свіч.
Вколихується дрімом усе суще.
На шибку вписую твоє ім’я.
Час загортає відлік у минуще...
Лиш залишаємося ти і я.
Отак удвох під небом серед світу
Рука в руці... і томиться пітьма.
Вітрить у шибку, подихом зігріту.
Світліє небо. Перший сніг. Зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698627
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Шукайте Бога, шукайте всюди,
Шукайте в собі, шукайте в людях,
В серцях шукайте, шукайте в душах,
Безбожних бійтесь / сказати мушу/.
Шукайте Бога усі завзято,
Шукайте в будні, шукайте в свято,
Шукайте в Храмі, шукайте в домі,
Шукайте всюди ви без утоми,
Шукайте влітку і в люту зиму,
Шукайте Бога ви без упину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680518
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.07.2016
А ти дивився в дуло автомата
Ізвідти, звідки кулям вилітати,
Відчув на тілі той холодний піт,
Коли тобі якихось… двадцять літ,
І очі відвести уже несила,
Ворожих теж не бачиш: карі, сині?
Коли думки, паралізовані, мовчать,
Коли не знав ще до пуття й дівчат,
Коли чомусь ще забарились вуса,
І небом милувавсь, коли вертались гуси,
Коли із хлопцями розвагу мав таку:
Побути у сусідському садку, –
Коли ще не старі і батько, й мати,
Готові все життя тебе чекати,
Коли в сім’ї молодша є сестра,
Тобою хвастає, і бабця є стара?
Коли… Коли… А дуло в тебе цілить…
Й за двадцять літ життя прожите ціле.
А, головне, чому? Міркуєш: чому я?
Чи завинила чим моя сім’я?
Іще ж так жити хочеться й любити,
А ти в цю мить, можливо, будеш вбитий?!
О ні! Нізащо! Це не твій уділ.
Змиритися не хочеш? То тоді
Збери свої усі, й останні сили,
Згадай, про що тебе батьки просили,
Борися з ворогом, як справжній дикий звір,
І в перемогу власну сам повір!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680408
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.07.2016
Алеї Слави розрослись
По всій великій Україні.
Там ті, хто в вірності клялись
І воювали до загину.
Там ті, хто честі не продав,
Життя поклавши за свободу,
І все що міг, своє віддав,
Щоб волю зберегти народу.
Там ті, кого послав сам Бог
Сім’ю і землю боронити,
Кого вела свята любов,
Ким має весь народ гордитись.
Над ними схилиться верба,
Росою вмиє, мов сльозою,
З каміння виступить журба.
Їх стерегтимуть з неба зорі…
І соловейки голосні
Співатимуть їм теж до рану
Свої заливчасті пісні,
Та матерям не зцілять рани.
11.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Змайстрували годівничку,
На дно всипали пшеничку.
Крихти хліба, трішки сала,
Щоб синичка прилітала.
Бо зима, мороз надворі,
А в мороз пташині горе.
Треба їй допомагати,
В люту зиму виживати.
9.01.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351556
дата надходження 19.07.2012
дата закладки 14.07.2016
Все – ніщо. Від розлізлої свічки
Чорний дим – в порожнечу світів.
В цю обмежену, зболену нічку
Хтось розбився. Чи, може, злетів?
Це крило (не долоня) вже більше не буде літати
Не посіє над світом ні пуху, ні зла, ні добра
Ця душа (ні, не птаха) не буде щоранку страждати.
Бо літала в дитинстві, а впала завчасно стара
Все – ніщо. І немає від того в житті порятунку.
Всі однаково щиро у точку одну приповзуть
Все зникає, мов дні, в невідомім для грішних керунку
Все, що варте, – в землі. А в очах воно змінює суть.
Все – ніщо. Від розлізлої свічки
Дим легкий, у свідомості - гніт.
Хтось відкрив, хтось – закрив свої вічка.
Мить – як вічність. Падіння – як зліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677899
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016
В разорванных мыслях - пустые страницы,
Они разлетаются птицами ввысь!
Мне в сердце как будто каленые спицы,
А разум твердит - поскорее проснись.
Но это не сон, про чужие причалы,
Гниющие палубы в бездне морской.
Ты – воздух, которого стало мне мало,
Глоток бесконечности тайны людской.
Пугающий мрак тишина и беспечность,
Сплетясь воедино в танцующий сплин
Когда-то дарили не лето, а вечность,
В которой закаты встречал я один.
В твоей тишине я останусь навеки,
Биением сердца , дыханием дней!
Стремительней чем полноводные реки,
И ярче чем сотни зажженных свечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677667
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Я знімаю зорю, тихим вечором з неба
І поволі жену, у пітьмі я думок череду
Я не знаю навіщо, навіщо мені оце треба?
Але подумки лину у юність блакитну свою....
Приспів:
Я прийшов до тих літ
Безтурботного свого дитинства
Я прийшов до хатини
Якої давно вже нема
Відлетів білий цвіт,
На червоній калині
Й відкувала зозуля прожиті там мною літа....
І куди б не вели, ті стежини життєвої долі
Але йду до хатини, якої давно вже нема
І здалося мені,світлим спомином болю
В гроні спілім калини жевріє дитинства сльоза....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676638
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Ціную мить.
Ціную мить в якій прийшов у світ широкий;
Ціную мить за непросте своє життя;
Ціную мить за небеса такі високі,
Куди злітаю ще на крилах почуття.
Ціную те, що посилає Божа воля;
Ціную те, що переніс, що пережив,
І навіть те, що принесла жорстока доля,
Сприймаю так, як данину життєвих жнив.
Ціную мить за неспокійні чорні ночі
В яких змішалися і відчай, і любов,
Коли сузір’ями у мріях любі очі,
Коли даремно закипає в серці кров.
Нехай не все відбулось так, як сон наснився,
Нехай дороги між каньйонів крем’яних.
Пройду достойно той відрізок, що лишився,
Наповню сенсом існування кожну мить.
08.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676804
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Не чекайте свят чи влучної години,
Щоб сказати мамі: "Дякую за все:
За безсонні ночі і тепло родини,
За твоє терпіння й серце золоте.
За любов безмежну, усмішку і ніжність,
За твої молитви, сльози і печаль,
Простоту й буденність, і твою величність,
Й душу твою, мамо, чисту, мов кришталь".
Мамі важливіші подарунків й квітів
Щирі і звичайні, від душі, слова.
Навіть посивілі ми для мами - діти,
Кваптеся, щоб встигла їх почуть вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648654
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 06.07.2016
За сільськими городами,
Де верба пишна вродою,
Й зорі часто купаються,
Там дзеркалиться став.
В тихій берега зелені –
Мурашині поселення,
Від людини ховаються,
Де травиця густа.
Пахнуть рутою-м’ятою
Береги, мов засватані,
Цноту, соком напоєну,
До зими бережуть.
Раптом щось забілілося
І дізнатись хотілося,
Що і ким там накоєно…
Я у берег біжу.
Серед порослі дикої
Мої груди… ледь дихають,
Серце вискочить ладиться –
Райська всюди краса…
А над зеленню, тихою,
Білобокою втіхою
Встиг лелека піднятися,
Щоб дістать небеса.
А як вечір опуститься,
Став ажурно затруситься,
Заколишуться стебла і
Очерету листки:
Звідти випливуть панночки –
Лиски, ніби русалочки,
Й там, де ряскою встелено,
Затанцюють стежки.
Землю вкутає зморену
Нічка, тиха і зоряна,
Місяць, сріблом підкований,
Поведе її в сни,
Й зазвучить дивна музика,
Про тепло, літнє, в трусиках,
Котра всіх переконує,
Що фінал то весни.
26.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672454
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 27.06.2016
О, моя Доленько! О, моє Серденько! Радій!
Бо нам з тобою є чому радіти.
Ми ж на Землі прекрасній всі живем.
Для нас тут розцвітають квіти.
Для нас всіх сходить сонце золоте.
І хмари в небі синім пропливають.
І краплі дощові, немов сльоза,
так рясно й щедро до землі спадають.
А може й справді плаче Хтось дощем,
як бачить, що у виборі невільні?
І квіти закривають пелюстки,
якщо ті сльози дуже сильні.
А чому плакати? Скажіть.
Чому сльозами Землю поливати?
Ні! То не сльози. То жива вода.
Жива вода - щоб сили нам додати.
Бо хоче Хтось, щоб все навкруг росло,
Щоб все навколо пишно зеленіло.
Бо хоче Хтось, щоб тут життя цвіло,
Щоб на Землі усі жили щасливо!
О, моя Доленько! О, моє Серденько! Радій!
Нема чого з Тобою нам тужити.
Ми ж на Землі прекрасній всі живем.
Тут нам з Тобою є для чого жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671929
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
[i]Завтра Великдень... Мільйони сімей в Україні сядуть за святкові
столи, щоб відзначити свято Воскресіння Христового... Та не всі -
багато сімей ще розпорошені клятою "мігрантщиною"... Новий
2002-й рік автор цих рядків зустрічав у Гайвікомі, що неподалік
Лондона. Був свідком подій радісних... і не дуже... В Лондоні,
де осіло багато емігрантів-вояків Галичини СС та "остарбайтерів"
з фашистської Німеччини, автору прийшлось бути присутнім на
зібраннях української діаспори і ритуальних подіях...Хоронили,
як правило, під звуки пісні-реквіуму "Чуєш, брате мій" Богдана
та Льва Лепких... Сум огортав всю громаду, у томі числі і тих,
хто (як і автор) потрапили в Британь по своїй волі – у пошуках
кращої долі... І полились слова, які актуальними є і сьогодні...*
[youtube]https://youtu.be/q4zBpK4vXww[/youtube]
[b][color="#270091"]Я нині за морем – вершу свої мрії,
Щоб вдома руками відвести біду...
Та безперестанку плекаю Надію,
Коли до землі я чолом припаду.
Під стягом Вітчизни впаду на коліна
Прощення просити, що був в чужині...
Зрадіє, пригорне, пробачить родина,
Та рідна земля чи простить це мені?
[u]Приспів:[/u]
Вкраїно моя, моя ненько єдина,
Моє ти сумління, моя ти провина,
В тобі моє листя, і віти, й коріння,
Бо я є клітина, кровинка твоя.
Вітчизно, з покутою жди свого сина!
До тебе я серцем і думами лину,
Моя Батьківщино, моя Україно,
Любове єдина і Віро моя!
Наразі нам тяжко, бо злі яничари
І зайди московські зганьбили наш край,
Поміж Українців посіяли чвари,
Продажних державців – лиш вийми та дай!
Та є ще в нас слава, і сила, і воля –
Здолаємо наших й чужих ворогів!..
Вже віщий лелека на нашій стодолі
Гніздо, мов фортецю, для діточок звив.[/color][/b]
[u]Приспів[/u]
29.12.2001, Лондон
_____________
* Слова лягли в основу пісні на музику маестро В.П. Старикова.
Пісня опублікована в збірці "Долі клич" (2005) та в альманасі
"Думаймо і живімо українно", виданого нещодавно (2016). [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663086
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 26.04.2016
........
Какое тяжелое чувство
Бредовости и полусна…
Под шторой-ресницей так пусто,
Темнеет глазница окна.
И кажется, что с небосвода
Взирает ночная звезда,
На что-то угасшее… что-то…
Утраченное навсегда…
....……
Казалось бы, что тут такого?
Обычная штора… окно…
Всё выглядит так пустяково,
Обычная полночь… темно…
Реальности сущность простая,
Прикрытая шторкой в окне.
Но… шторка скользнет, опадая,
И что-то откроется вне…
Как будто в реальности этой,
Окажется, где-то промеж,
Вселенскою тьмою и светом,
Открытой оконная брешь.
И ты любопытствовать станешь
(тебе, дураку, не грешно).
Ты так легкомысленно глянешь
В открытое это окно…
И ужасом темным охвачен,
Как парой невидимых рук,
Конвульсией, будто падучей,
Забьешься в агонии, вдруг…
...……..
…я умер?.. звук чувства летальный…
Он так безнадежен и густ,
Как реквием… как поминально
Заказанный сорокоуст…
Я, будто, меж тьмою и светом…
Того и другого лишён…
Тоскою холодной, одетый
В тяжелый змеящийся шёлк.
Один… средь бесчисленно многих,
Заблудших, потерянных душ,
Страдающих, темных, убогих,
И Богом забытых, к тому ж.
Я вижу… я чувствую это…
Я, молча, стою среди них,
В том мире – без Бога и света,
Где вечностью кажется миг.
И неба тяжелые своды
Черны, будто, стены тюрьмы –
Без выхода… нет… БЕЗ ИСХОДА…
О, если бы видели вы
Оттенки той черной эмали,
Разбавленной кровью земли!
Ах, если бы вы понимали!
И если б постигнуть могли,
То место, что проклято всеми.
Тот мир, что отверженным дан.
Где агонизирует время,
Как раненный левиафан.
Где с черных высот небосвода,
Ослепшая смотрит звезда
На что-то угасшее… что-то,
Утраченное навсегда…
...……..
Нет, правда, я видел, поверьте…
Не выдумка это моя…
Поверьте!.. Бывает бессмертье,
УЖАСНЕЕ небытия!
Я знаю… я чувствовал это…
И понял, откуда возник
Тот мир – без Надежды и Света,
Тот ужаса прожитый миг…
То было всего лишь мгновенье –
Без Бога, без света… без сил…
Но страшную участь забвенья,
Уже я, как дара, просил…
Холодная, темная вечность
Смотрела из черной дыры…
Так слепо… и так бессердечно…
И не было Божьей Искры…
…………
И понял я… внешнее ложно…
А истинное внутри.
И то, что в безверье, в безбожье –
Не жертвуя, не сотворим.
И принял условие жизни:
Что свет – это жертва всегда,
Осмыслив – тьма это не Извне,
Тьма – это внутри пустота.
И если молиться я вправе?
Персты воздеваю свои –
О, Господи!.. Вспомни! Избави
От тьмы и проклятья Змеи.
Не прячь больше взгляд Свой, не надо,
Светло в этот мир посмотри,
Избавь нас от темного яда,
Сжигающего изнутри.
…………
Что это было?.. Сон?..
Я был не мертвым?.. Спящим?..
Просто бредовый сон.
Темный и проходящий.
Я снова на земле…
Потный, дрожащий, голый.
Чей-то звучит во мгле,
Ясный и светлый голос.
– Я не забыл вас, нет.
Вы же, кто тьмою о'бнят,
Помните ль обо Мне?..
...
– Господи! Помним…
...
Помним?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Зацвіли у житах
Синьоокі розкішні волошки,
А над ними злітав
Розтривожений дійсністю птах.
Надивлявся згори,
Мов на ситець у синім горошку,
Що його підкорив, –
То жита половіли в полях.
Розляглись небеса
Понад жовтим замріяним полем,
Вітерець колисав
Ту, небачену досі красу,
Та здалося на мить:
Стрівся птах із невимірним болем,
Й огорнув його сум,
Адже поле… зі сходу… димить…
Запалали жита
І волошки у кучерях синіх,
Птах ще вище злітав,
Щоби крику не чути рослин.
А в золу колосок…
Сипав зернятка чорного жита –
То матусі синок…
Кров губив... Він не стріне... весни…
Осінь пройде, зима,
Ручаями весна заголосить…
Та картина німа
Буде птаха не раз турбувать:
Не волошки й жита -
Срібло дивне у маминих косах…
І вона, у літах...
Все виходить... синка виглядать…
4.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657569
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2016
[b][i]І з прасивин зоріє на руїну
Геть зраджений найперший Бог наш — Род, —
Сльоза пече: лишилось в Україні
Три слова: «Ще не вмерла...» і народ.
Микола Малахута, Луганський поет [/i][/b]
[b][color="#ff0048"][i]Любовь. Закаты и рассветы.
Счастливый смех. Ковер из роз ???
Поймите, бомбы и ракеты
Не стоят капли детских слез !!! [/i][/color][/b]
[b][color="#0000ff"]Куда заветные пропали слитки:
Любви услада и страстей накал?!..
Комфортно тихо жить в своей улитке?...*
Пересидим?! - Я Вас предупреждал!
Когда пришло лихих годин ненастье
И сатана на крови правит бал,
Стал каждый не при чем и безучастно
Творится зло... - Я Вас предупреждал!
"Да чтоб ты жил в эпоху потрясений" -
Фольклор китайский снова модным стал,
И нет от злобы никому спасенья...
Мы - в пропасти... Я Вас предупреждал!
Военных смут накоплено немало...
И каждый раз, когда в душе обвал,
Мы просим Бога, экстрасенсов, маму:
"Спасите нас!"... - Я Вас предупреждал!
Зажму эмоции в кулак потуже,
Обидных слов неудержимый шквал...
Покайтесь, люди, нам КОНЕЦ не нужен -
За ним - НИЧТО! - Я Вас предупреждал!
Земля у нас одна на всех планета -
Других планет никто не обещал.
Остановитесь, как ни трудно это,-
Исчезнете! - ... - Я Вас предупреждал!
в своей улитке* http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246464 [/color][/b]
19.11.2014
[b]P.S.
В начало темы:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399979
В начале 2013 года я уже писал на эту тему басню-предупреждение "Лошадкам".
Я Вас предупреждал!
К сожалению, безрезультатно. [color="#ff0000"][/color][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538121
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2016
Де далечінь, глибока й неозора,
Стрічається з житами у полях,
Де золотим пером малює зорі
Казкова ніч, то все моя земля.
Від полонин під хмарами в Карпатах
І до глибин чарівної Десни,
Моя Вкраїно, рідна і багата,
Люблю тебе, як теплий день весни.
Росою, потом, кровію полита
Цвіла й горіла за життя не раз.
Моя Вкраїно, ти моя молитво,
Знов захистить тебе прийшла пора.
Коли ж простеле доля дві стежини:
В бою упасти чи продати честь -
Згадаю, як діди тобі служили,
Бо ж і в мені козацька кров тече.
19.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655025
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Життя, на жаль, засмучує мене.
Ровесники за обрій вже відходять.
А молодь... іноді відверто годять,
Та покоління все ж таки чудне...
Та що казати, іноді і друзі
Нещирими вже бачаться мені!..
Не бережу заманливих ілюзій:
Навкруг брехня... Нема кінця війні...
Не хочу вовкулакам підвивати.
В душі плекаю щирість і добро!
І поки пальці втримують перо,
Я буду про кохання віршувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653380
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Не ховайте крила у шухляди,
Хоч усі системи дали збій,
Краще їх за спиною тримати,
Щоб колись дістатися до мрій.
Хоч, нехай здається, крила зайві
І душа розтрощена у пил,
І дощі раптово змили барви,
Ви нізащо не зрікайтесь крил.
І коли пагано вам - злітайте,
Та паріть сміливо над усім...
Не ховайте крила, не ховайте,
Дайте небо і свободу їм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512732
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 08.03.2016
Здраствуй моя девочка любимая,
И пускай всего немного лет,
Каждый раз тепло в душе хранимая,
Будто бы из юности привет.
Каждый день мы утром просыпаемся,
В бытность радости или проблем,
Просто из объятий вырываемся,
На работу ускоряя темп.
Весь в надежде быть с тобой до вечности,
Нас свела судьба, спасибо ей,
Кажеться, в эпоху безконечности,
Превратимся в белых лебедей.
Не хочу искать предлога бодрости,
Все понятно так, без слов и букв,
Знаем мы с тобой секрет соборности,
Общий у обоих сердца стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649455
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Я никому не лезу
ни в душу, ни в карман.
И не кую железо,
и не пишу роман.
Я жить хочу спокойно,
не прятать чувств иных.
Чтобы семья довольна,
в кругу людей родных.
И радоваться птицам,
и воздухом дышать.
Держать в руках синицу,
о журавлях мечтать.
Быть благодарным сыном
и любящим отцом.
Не чудищем былинным,
а просто молодцом.
Не совершать поступки,
чтобы потом краснеть.
Ценить добра минутки,
а годы не жалеть.
И в этой гонке с веком,
когда придет пора,
остаться человеком
и завтра, и вчера...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646884
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 26.02.2016
МОВО моя УКРАЇНСЬКА,
Родом з прадавніх часів!
Пісня в тобі - материнська -
Кращих не знайдено слів!
В них - мелодійності сила
Лагідно й ніжно звучить!
Ніби розправлені крила,
Звуки злітають в блакить.
Сонце! дерева і квіти
У солов"їних гаях!
Перли твої й самоцвіти
Сяють в чарівних словах.
Мово моя! рідна мово!-
Сила народу і кров!
Першим за все - було слово!
Віра, надія й любов!
Тож кожен день, щохвилини,
Мову шануймо - свій код!
Буде свята - УКРАЇНА!
Й буде щасливим - НАРОД!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645567
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Я неба такого не бачив ніде
Яскравих таких кольорів.
І теплого сонця, що гріло мене
І лагідно-ніжних вітрів.
Таке розмаїття квітучих садів
Чарівний там чується голос.
Таку безкінечну плеяду ланів
Фарбований золотом колос.
Барвисту красу українських гаїв
Не бачив ніде і ніколи.
Ніде я не чув ту мелодію слів
В піснях української мови.
Карпатських дібров і поліських лісів
Ніде більш у світі немає.
Немає ніде таких гарних степів
Де флора цвiте та буяє.
Немає ніде більш таких прапорів
Немає такого народу.
Лиш тільки у нас з поконвіку часів
Любили і люблять свободу.
Лиш тільки у нас жовто-синя весна
У зграї летить журавлиній.
Лиш тільки у нас жовто-синя душа
І світ цей для нас жовто-синій.
© Олександр Крутій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513630
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 12.02.2016
Кімнату сонцем заливає ранок...
Летить сумною піснею з двора
матусі оксамитове сопрано,
збудивши... Рано... спить вся дітвора.
Нашвидкоруч заплівши туго коси,
морквинку з грядки вирвавши, спішу,
біжу босоніж, збивши срібні роси
із килима густого споришу.
Ховаюся від матінки, мов заєць, –
у мене море невідкладних справ!
Витягую з-за пазухи окраєць –
не розкришити б хлібчик серед трав,
бо це – для рибок. Он вже ціла зграйка
ганяє крихти, мов хлоп'ята м'яч...
Між горобцями цвірінчлива сварка,
війна за хліб, як агресивний «квач»...
Малий бичок стрибає біля тину,
йому вламала теж маленький шмат,
за що дістала штурхана у спину,
ще й до стіни припер, маленький кат...
Вишукує щось песик в своїх сховах...
ллю молочко котам біля дверей...
он півень кукурікає на дровах,
танцюючи фламенко для курей...
До моїх крихт вже котяться курчатка...
Гукнув поштар, і з торби з-за плечей
дає листа... із сургуча печатка...
Ех, прочитати б!.. та не вмію ще...
Матуся в двір пташиною влетіла
у світлім платті... Я завмерла, бо
вона така красива, стрункотіла!
Найкраща в світі! Правда! От... – їй-бо!
Розмови тихі за столом щоденні,
де на стільцях оббивку час протер...
Тоді було все звичне і буденне,
та невимовно дороге тепер...
8.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642237
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
[color="#ff0000"][i]Комусь може здатись, що цим віршом я дорікаю
комусь особисто. Запевняю: це зовсім не так. Він став продуктом
кількамісячних роздумів і спостережень за духовним станом
нашого народу В Україні, Росії, Німеччині та Італії.[/i] [/color]
«Єдині будьте, яко Ми єдині!» -
Так радить Бог народу в день біди:
«І ті жахи, що вас спіткали нині -
Полишать вашу землю назавжди.
Та не єднайтесь навколо бовванів,
І не служіть неправедним богам:
Щоб, коли виллю гнів на істуканів –
Не постраждати гірко знову й вам.
Навіщо ви вклоняєтесь сузір’ям,
І власну долю ставите на них?
Вони ж – підніжжя ніг Моїх, подвір’я!
А Бог ваш – Я! Облиште весь цей гріх!
Я – ваш Творець, а Син Мій – ваш Спаситель.
І моя воля – вища над усе!
А Дух Святий – єдиний покровитель:
Лиш Він один вам волю принесе.
Фальшиві боги вас не поєднають,
Бо всі вони – неправдою живуть.
Обмануть, зрадять, долю розтерзають –
І діток ваших в рабство відведуть.
Отож згуртуйтесь всі навколо Мене,
Прийдіть додому, діти, звідусіль!
Тоді і вийду Я на авансцену:
Зцілю вам рани і вгамую біль".
10 січня 2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634782
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 05.02.2016
Спасибо Господи, за этот мир,
За всех живых, за всех ушедших,
За близких душ мне и родных,
И пусть не много сумасшедших,
Благодарю тебя за доброту,
За детский смех и счастье,
За то что ты со мной когда люблю,
И не оставил в день ненастья,
Ещё за правду, совесть и мечту,
И за надежду, что умрёт последней,
За колокольный звон, за храма чистоту,
За правила, что не нарушить очень сложно,
Спасибо , что всегда прощаешь нас,
Ты как Отец и Мать не можешь долго злится,
Спасибо Отче за наш путь,
За чудо веры, что не даст в тебе нам усомнится,
Спасибо Господу за вас, за всех святых, оберегают,
Спасибо Господи за нас, за тёплый свет,
Который я надеюсь все узнают!!!
29.11.11
ГОРЕЦ.
(фото из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641020
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016
В якості епіграфу
до збірки «СПОЛОХ»
автор Мирослав Вересюк
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553149
Бийте на сполох! Кричіть у весь голос,
Мають почути ще ті, хто глухі,
Щоби розвіяти мізковий хаос
І пережити години лихі!
Бийте на сполох! Не можна мовчати,
Воля - це думка промовлена в слух,
Щоб Батьківщина назавжди - як мати,
Стань на коліно й зніми капелюх!
Бийте на сполох! Щоб знали усюди:
Синій - то небо, а жовтий - жита,
Справжні слов'яни - завжди правдолюби,
Київська Русь - наша правда свята!
Бийте на сполох! Хай будуть не вірші,
Серце й душа - то Кохання і храм,
Ми - Українці, найкращі, найбільші,
Чужого не треба, своє не віддам!
21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637399
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Він прийде рано-вранці. (Буде сонце.
А може, рясно литимуть дощі.)
Постукає тихенько у віконце,
Аби у домі не збудити всіх.
Край столу сяде, стомлений до краю.
Мовчатиме. Чекатиме на чай.
Його я спершу, може, й не впізнаю
Чи не повірю заспаним очам…
Але коли почую тихе "здрастуй",
В руках себе тримать не стане сил.
Я відповім: "Який же ти прекрасний
І дуже… тихий – довгожданий…Мир…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636073
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
[b](слова, музыка. , исполнение - Татьяна Мирошниченко)
[/b]
1
Странник я на этой земле.
Ты - любви чистой родник.
Я - рисунок дождя на стекле,
Вечность-Ты, я-всего лишь миг.
Отблеск вечного света – взор,
Образ благости - Твоя суть.
В тесноте Ты даёшь простор,
В темноте освещаешь путь.
Пр:
Рукоплещут пусть реки, моря
И ликует, сияя заря.
Поют славу горы Ему,
Свет любви пусть рассеет тьму.
Веселятся пускай небеса,
Торжествуя, поёт вся земля.
Наполняя любовью сердца,
Славят имя Бога-Творца.
2
Утоляешь Ты жажду земли,
Одеваешь цветами луга.
Исчисляешь все наши дни.
День один пред тобою века.
Нам постичь никому не дано
Мира истину, тайны Его,
Невозможно постичь до конца
Всеобъемлющего Творца.
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549307
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 11.12.2015
Звучит труба и ангел опустился
с неба,чтобы забрать своих.
Всех тех,кто Богу истины молился,
кто заповеди чтил и верил в них.
Но смотрит ангел-всюду начертания
врага души.На храмах-куполах,
на синагогах и соборах древних,
мечетях и молитв домах.
И носят люди начертания
крестов и месяцев,и звёзд.
И на телах своих и в душах.
Зачем всё это?Вот вопрос.
И даже кладбища пометил.
Печать свою он положил
на тех,кто жизнь прожил и верил,
что правде-истине служил.
Летел и плакал над землёю.
Всё ангел видел,всех людей.
Обман за истину кто принял
и кто остался вне дверей.
Тьмой заблуждений вся окутана
земля.Хоть солнце светит.
И так грустны у ангела глаза,
но кто его печаль заметит?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609955
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 06.12.2015
«Арта́ксе, не піддавайся печалі…»
(із Міхаеля Енде)
якби-то
дерева, кущі і квіти,
трава!
могли до людей у гості ходити –
овва!
жила б я тоді безтурботно –
дев`яти-поверхово-висотно,
у затишку-мирі,
у піднебесній міській квартирі,
як душа Мавчина лісова:
плакучі верби
заплітали б ту́гу
у косу тугу́,
схилялись би
до люстра-озерця,
оторо́чували
латаття журби
між перекатами серця
мідні соснові труби
тридо́льні жалі́
перемі́ряли б у полонези,
наче у пасторалі –
кружляли б дуби і берези
на лісовій поляні
моєї опочивальні
кучеряві плющі,
як гобеленові штори,
пропускали б знадвору
радощі
і бентежні осінні вітри:
по хаті, наче пташки –
кленові фуркали б однокрилки…
у шиби о́мутне плесо,
у непорушну скляну гладінь,
пірнуло б, тихо і безшелесно,
передповні криве колесо
і балконного парапета цибата тінь:
хай би собі були –
безтілесно у шибі плавали…
…тоненькими, як
у повити́ці жи́лками,
чи кленовими однокри́лками
дотягнутися-засіятися б і мені
за білим хатні́м рогом
чи у бетонній тріщині
під порогом
і затаєно прорости:
щоб ніхто не знав і не бачив,
як безголосо росами плачу –
від людської злоби
і заздрісної глупоти́
…любі мої світи,
стежки мої босі,
до колін
підібгати поділ
і убрід перейти
грядущу безлисту осінь…
09.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605473
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
[color="#7b2299"][i] (загадка)
Оце із ранку він проснувся,
На спину ліг і потягнувся,
Та й позіхнув, здригнувсь, прогнувся,
Підняв хвоста й торкнувся вух.
По килимку отак пройшовся,
Прислухався, бо щось здалося,
Нюхнув поріг, бо, мабуть, гостей
Вчорашніх не розвіявсь дух.
Присів собі і облизався,
Стрибнув й калачиком уклався,
Де я присісти вже збирався,
Щоби напхати свій живіт.
І хто ж, скажіть, хазяїн в хаті,
У кого лапи волохаті,
Такі вусаті і пихаті,
І каже: "Няв!?
- Звичайно, кіт.[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595804
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Я для мами і для тата
Помічниця, робітниця.
Справ у мене є багато,
Відпочинок тільки сниться.
Приспів:
Ось така у мене вдача:
Хоч мала, та не ледача.
Ось така у мене вдача:
Хоч мала, та не ледача.
Посуд мити я бажаю,
Як варити борщ - я знаю.
Тісто з миски як тікає,
Я вщіпну і в рот ховаю.
Татові спішу на поміч,
Коли з ним разом надворі.
Тато хвалить, вихваляє
Та й до мами відправляє.
В школу скоро я піду вже,
Буду вчитись гарно дуже
І додому поспішати,
Мамі щоб допомогати.
Я на хвильку зупинюся
І до Бога помолюся:
"Боже! Сили дай багато,
Буду всім допомогати".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590444
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Музика, запис - Микола Шевченко
Співає - Марина Романович
Україно моя калинова,
Мій ожиновий край – ковила.
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Що в полон моє серце взяла.
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
А ми діти своєї землі.
Синє небо, хліба золотисті
І смереки, що тягнуться ввись.
І красуні дівчата в намисті,
І красуні дівчата в намисті,
Все найкраще у нас – роздивись.
Приспів: (той самий)
Перламутрові роси із ранку,
Найдухмяніша в світі трава,
І найкращі з усіх вишиванки,
Наймиліші з усіх вишиванки,
Хліб усьому у нас голова…
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
Ми всі діти своєї землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571304
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 16.05.2015
Люблю Я кожен - День Господній …
Радію кожній миті тут…
Чи будній день – чи Великодній
У кожнім часі своя суть …
Радію всьому що Я маю .
Навколо тільки світлий шлях .
Дороги кращої не знаю
На зустріч Щастю !!! Скажу Так !!!
Я Скажу – що Люблю Свободу …
Що Люблю Все що Бог Створив …
Та скажу рідному народу …
Любіться Люди Він – Нас вчив …
Любіться Щиро без обману …
Без вигоди , інтриг і чвар …
Любов загоїть кожну рану .
Любов – це дійсно Божий Дар !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580181
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Він біг за поїздом, що віддалявсь поволі
І рвав безжалісно єдине на шматки.
Він біг, відірваний розлукою від Долі,
Яку ніс поїзд в даль від нього на роки.
Останні ниточки, які ще їх єднали –
Прощальний погляд, жаль, безрадність і любов...
Все швидше поїзд йшов. Під ним мигтіли шпали,
Немов сердець думки: зустрітись швидше б знов.
Він біг вздовж натовпу, що глузував із нього;
Він біг, спіткаючись об ноги і сумки,
Й не зводив погляду із потягу стрімкого,
Де були всі його бажання і думки.
Любове дивная, що робиш ти з серцями! –
Сіяєш факелом у мороці пітьми:
Гучних вгамовуєш, німі стають співцями,
А душі змучені – Господніми дітьми.
Любов – від Господа. Вона усе прощає,
Ще й милосердствує і не впадає в гнів,
Шукає не своє, дає – не відбирає,
Всіх друзів зближує, єднає й ворогів.
Любов від Господа так світиться осяйно
В серцях Ним вибраних, видніється без слів,
Живими водами скрізь діє життєдайно –
Усе освячує, зціляє від гріхів.
Біжім за Господом і не шукаймо свого,
Хоч світ безжалісно глузує кожний час.
Не зводьмо погляду із Спаса дорогого,
Чекаймо зустрічі, бо й Він чекає нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567285
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Всі сльози сонцем
Висушу.
Всі болі громом
Винищу.
Вдягну сорочку
Вишиту.
І губи медом
Вимащу.
Думки наповню
Зорями.
Змету невдачі
Вітрами.
Розпишу шлях
Узорами,
Веселими палітрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566213
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Плаче горобчик :"Іців!" та "ців ".
Чого я в вирій не полетів?
Чи людям стало важко жити,
чи птахів не стали цінити?
Я годівнички всі облетів
та свої сили дарма згубив.
Та заспокоїла горобчиха:
"Не плач, коханий, не буде лиха.
Он біля ставу живе Андрійко,
Там годівниць висить аж трійка.
Щодня хлопчина сипне пшениці,
сальце повісить біля криниці."
А влітку люди казали:" Диво,
як у Андрійка щедро вродило!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566169
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Музика Віктора Охріменка...
Де Дніпрові кручі, де ліси Полісся,
Де Карпати сині – килими степів,
В небеса високо наш народ вознісся,
З пам’яттю у серці про своїх дідів.
Пр. Тут росте ожина, тут цвіте калина,
Тут тепло на серці навіть, як зима,
Це моя країна - славна Україна
І такої в світі більш ніде нема…
Березневі ранки і травневі квіти,
Журавлі квітневі і сумне «курли»,
Дякую я долі, тут я хочу жити,
Тут за нашу волю козаки лягли.
Пр. Помолімось Богу, хай молитва лине,
Вознесімо вгору України стяг,
Вже зняла кайдани любляча країна,
Засіяло сонце в синіх небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564586
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Моя ти мово, рідна веселкова ,
Ти кольориста ,мов сама веснa,
Пташина пісня, що несе ранкову
Мелодію родинного гнізда.
Те перше слово, що із уст злетіло,
Ввійшло у душу, ніжне і сильне,
Гніздечко звило ,корінь запустило,
І слово це, життям мене веде!
І вже його не здується вітрами,
Не спалиш сонцем, морем не заллєш,
Бо з першого отого слова мами,
Застукотіло тисячі сердець!
Плекаймо мову! Чародійна сила
Захована у ній. Це зброя дій!
Любім її, напнім надій вітрила,
Сміло вперед! Піднімим нарід свій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564485
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Як до школи діти поспішали зранку,
Зодяглися люди в гарні вишиванки.
В душах піднялася гордість за державу:
Люди Україні воздають всю славу...
В чому ж є надія в світлу перемогу,
Як не воздається честь і слава Богу?!
В гордості немає святості та честі.
Самовихваляння — то людське безчестя!
Що героям слава й радість перемоги,
Якщо їхні душі не пішли до Бога?!
У святу країні, де Небесні Гори,
В край одвічно-чистий, де немає горя,
Йде вузька стежина через упокору...
І нужду в смиренні визнати нам треба,
Бо не в вишиванках ми досягнем Неба.
В праведність і святість — у вісон нетлінний
Зодягни нас, Боже, Царю Вічний, Вірний!
Лиш Тобі, Ісусе, щиро довіряю!
З променів любові ниточки сплітаю
І слова спасіння в повноті довіри
Вишию з терпінням на скрижалях віри...
Я молюся, Боже! Я молюся ревно,
Щоб людські надії не були даремні.
І щоб Україна на коліна стала
І Святому Богу славу всю воздала!!!
02.09.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521298
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 02.03.2015
(від імені донечки)
Щасливе дитинство – це тепла хатина,
В якій у любові зростає дитина;
Це мамина пісня, бабусина казка,
Любов усіх рідних, Господняя ласка…
Щасливе дитинство – це друзів багато,
З якими і будні минають, як свято!
Це щедрі сюрпризи і здІйснені мрії,
Казкові бажання і щирі надії…
Щасливе дитинство – в щасливій родині,
Яка все найкраще плекає дитині!
Благаєм, дорослі, зробіть все можливе,
Щоб квітло у світі дитинство щасливе!!!
2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561622
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Самоотверженно любить -
Есть бескорыстная забота.
Не брать взамен, а просто жить
Без обоюдного расчёта.
В иллюзиях ты не блуди,
Не требуй, чтоб тебя любили.
Себя частичку подари,
Не жди, чтоб все благодарили .
Духовный неустанный рост,
Счастливой жизни ощущенье -
Вот главный принцип - он непрост...
Наполнит светом наслажденья.
Но если вдруг случится так,
Обидят, будешь омрачаться,
Прими обиду за пустяк -
Не стоит очень огорчаться.
Обидчика умом прости,
С любовью в сердце и смиреньем.
Дорогою своей иди
Уверенно и без сомненья.
Коль добрый мудрый человек
Подарит мир тебе чудесный,
Любовь вернёт сполна навек,
Прими, как щедрый дар небесный.
Всё это - ИСТИНА ЛЮБВИ!
Не потеряйся в жизни серой.
О, Боже! Нас благослови,
Чтоб все мы жили в мире с верой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559974
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
КВА, КВА, КВА!
Жабенята у ставочку
Заховались під листочки,
Скрізь лунають:" КВА, КВА, КВА!" –
Гарні жаб’ячі слова!
Спілкуватися зі мною
Хочуть мовою такою!
Оченята край води
Кличуть все: «Мерщій сюди!".
"Пострибаємо давай-но!
У водичку лізь негайно!
Вдосталь місця тут усім:
І великим, і малим".
Показали сонцю спину,
І пірнаєм без упину!
Скрізь лунають: "КВА, КВА, КВА!" –
Гарні жаб’ячі слова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559199
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Вся слава Богу
Не нам, не нам, Твоїм рабам
Належить слава і хваління,
Усе Тобі, Господь, віддам,
Христу і слава й поклоніння.
Усе я на вівтар кладу,
Прийми, як пахощі приємні:
Служіння, душу і сім'ю,
Все явне і все потаємне.
Цю жертву освяти вогнем,
Нехай горить і не згасає.
Лиш для Христа ми тут живем
І славу лиш Йому складаєм.
07.03.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547512
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 09.02.2015