Микола Карпець)): Вибране

oreol

Як я їх любила.

Любов  із  Землі
Через  пагінці
Тече  по  лозі.
Любов  у  плоді.

Через  коріння
Та  до  листочків.
Після  цвітіння
До  дочок  й  синочків.

Було  все  як    в  казці,
Сльоза  ж  на  щоці.
Усіх  колисала  на  власній  руці.
Усім  я  пекла  запашнії  млинці.

Знизу  угору  по  капіляру,
З  старого  до  младу
З  раннього  ранку  і  до  упаду.
Немає  тут  правди,  усе  тут  до  ладу  .

Капає,  капає  зверху  все  вниз.
Щоб  рясно  зійшло,
Кохання  вкладаєм  у  власне  зерно.
Щоб  розцвіло.

Людям  на  заздрість,
Їм  на  добро.
Вони  наша  радість,
Любові  стебло.

Передаємо  у  спадок
Батьківське  тепло.
Вони  не  просили,  ми  просто  любили.
Барвисто,  яскраво  поглянь  розцвіли.

Я  так  їх  любила.
На  спинці  носила.
Підросли,  стали  батьки,
Своїм  дітям  мами  тепло  віддали.

Можливо  згадають  якими  були.
Засіяли  ж  рясно  власні  лани.
Можливо  і  ми  такими  були.
Забули  якими,  були  ми  дітьми.


[b]Пасха.[/b]

Сонечко  сяє  високо  в  небі,
Радість  приходить  в  кожну  оселю.
Всім  сонце  світить,  все  по  потребі.
Очі  сіяють,  вогник  чекають.

Вогонь  благодатний
В  небі  сіяє.
Бог  православний
В  вогні  воскресає.

Сонця  тепло
То  є  світло  душі.
Люди  радіють,
Співають  пісні.

-Христос  Воскрес!
Дзвінко  лунає.
Яєчко  ближче  цей  спів  наближає.
-Воістину,  Христос  Воскрес!

Одне  розбилось,
А  друге,  ясне  залишилось.
Сонце  в  небі  ожило,
Нас  у  поле  позвало.

З  яйця  дивись
Щось  проросло.
Сягнуло  в  вись.
Поглянь  -  росточок,  стебло.

Землю  люди  наші  люблять,
Руки  їхні  у  зерні.
Пасха  символ  трударя,
Рано  в  ранці  -  посівна.

Мирне  небо,
Світлі  зорі.
Слава  лунає,
Бог    Воскресає!

Зерно  в  землі
В  теплі  зростає.
Життя  в  природі  Оживає.  
Христос  на  Небі  ярко  сяє.

Каміння  віри
Хрести  воскрешає.
Вогонь  благодатний
Віру  вселяє.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980246
дата надходження 15.04.2023
дата закладки 15.04.2023


Стас

Шановний мій, Владико Президенте!

[b]"Не  моє,  але  варте  прочитання"[/b]
Надибав  в  "однокласниках"...дивлячись  на  закінчення,  більш  за  все,  автор  Головко  Василь..

Шановний  мій,  Владико  Президенте!
Вам  пише  шанувальник  Ваш,  Василь.
Застерігаю  Вас,  що  путінські  агенти
оточують  Вас,  батьку,  звідусіль!  
 
У  нашому  селі,  що  на  Волині,
вже,  майже,  кожен  другий  із  селян
хотів  би  Вам  заіхати  по  дині,
а  інші  милять  п'яти  на  Майдан!  
 
Усе  село  Вас  матюками  криє!
А  голова  сільради  Кабанець
сказав,  що  треба  гнати  Вас  у  шию,
бо  Украіні  настає...  капець!  
 
А  ще  він  каже,  трясця  його  мати,
що  той  "безвіз"  стосується  лиш  Вас.
Бо  буде  змога  швидко  утікати,
не  витрачаючи  на  кляті  візи  час.  
 
У  центрі,  біля  нашоі  сільради,
Одарчиних  два  сини-байстрюка,
хреста  з  брусів  дубових  збили  гади!
Подейкують  -  для  Вашого  Крука!  
 
І  буцім-то  за  те,  що  він,  зараза,
з  легкоі,  батьку,  Вашоі  руки
ввів  абонплату  зо  доставку  газу,
бо  зовсім  зажиріли  селюки!  
 
Та  я  не  вірю!  Певно  Ви  не  знали,
що  Ваш  підлеглий  з  фабрики  "Рошен"
своє  небрите,  мишаче  хлєбало
усуне  в  Ваші  схеми,  суверен!  
 
Скажу  Вам  чесно  -  і  в  мою  дружину
вже  цілий  рік  неначе  чорт  закравсь!
Бо  як  побаче  Вас,  шановний,  у  новинах,
то  репетує  -  щоб  ти,  падло,  всравсь!  
 
Тож  накажіть  Авакову  відразу,
чи  Грицаку  скажіть,  вельможний  пан,
нехай  пришлють  дивізію  спецназу,
щоб  вгамувати  путінських  селян!  
 
Нехай  пакують  всіх  іх  без  розбору!
Бо  Вас  зжеруть,  немов  кожуха  міль!
Уклін  Вам,  батьку!  І  до  зустрічі,  до  скороі.
Ваш  шанувальник  -  Головко  Василь.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778761
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018


Ганна Верес

Чи й це не лякає?

Знову  ділять  Україну
На  «за»  і  на  «проти»,
Чи  і  в  душах  вже  руїни,
«Лжепорохоботи»?
Чи  ще  кров’ю  не  впилися  –
Забажалось  кави?
Чи  в  житті  не  відбулися,
Що  звикли  лукавить?
А  чи  совість  розгубили?
«Рошену»  схотілось?
Чи  забули,  скількох  вбили,
Що  сюди  злетілись?
А  чи  серце  оніміло,
Чи  ж  болю  не  чує,
Й  тих,  хто  правду  каже  сміло,
В  наметах  ночує
Не  за    себе  –  за  Вкраїну,
За  мир  та  свободу?
Чи  коліна  не  зболіли?
Станьмо  вже  народом.

Не  ділімо  ж  уже  неньку  –
Біда  ж  бо  єдина,
Думай  кожен  та  гарненько,
Якщо  ти  людина,
Бо  велика  є  різниця
Між  людьми  й  рабами:
Першим  воля  навіть  сниться,
Інші  ж  –  із  торбами
На  поклон  ідуть  до  влади,
Або  ж  утікають,
То  хіба  не  є  це  зрада?
Чи  й  це  не  лякає?
24.12.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767877
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017


Світлана Крижановська

Опалий лист ( "Сонячна палітра")

(  На  створення  вірша  "Опалий  лист",  що  друкую  нижче,    надихнув  раніше  прочитаний  вірш  Миколи  Карпця  "Він  і  Вона")

Опалий  лист  пливе  за  течією,
Вже  осінь  доспівала  пісню.
Мене  сьогодні  ти  назвав  своєю
І  пригорнув  до  себе  ніжно.

Злились  вуста  у  поцілунку  воєдино,
Заграла  музика  дощу...
Нехай  блаженною  залишиться  хвилина,
Коли  ти  тихо  шепотів  мені  "люблю".  

       23.02.2016

       Вірш  опубліковано  у  альманасі  "Сонячна  палітра.  Частина  1"  
       (видавець:      Хмельницький,  Стасюк  Л.С.)

       Крижановська  (Маярчак)  Світлана  Петрівна,
       м.  Хмельницький.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647284
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Мирослава Жар

Дует у різних тональностях

                                                                 Як  утримати?!
                                                                                     Розтає,  мов  сніжинка,
                                                                                                                 Мій  найкращий  сон...
                                                                                         Мирослава  Жар


Мій  сон,  як  чарівна  сніжинка…

По  лісу  там  біжить  стежинка.
Навколо  –  то  зелений  рай.
Хлюпоче  збоку  водограй.
І  берег  річки,  і  пісок...
І  чийсь  там  ніжний  голосок
Манив  від  пляжу  до  води:
«Іди  сюди,  іди  сюди…»

І  я  уже  зірвався  в  біг…
І  тут  проснувся,  як  на  гріх!
Сніжинка  тане  на  очах…
Ось  сон  скуйовдився  й  зачах  -
Калюжа  талої  води
Змиває  з  пам’яті  сліди.
І  лиш  як  ехо  -  йди  сюди…))

                         Микола  Карпець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642669
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Мирослава Жар

Дует-експромт

                                                   Пливе  по  річці
                                           Човник  -  сухий  листочок.
                                                     Осені  вісник.

                                                                                     Мирослава  Жар


Пливе  по  річці  човник  -
Жовтогарячий  вогник.
Несуть  осінні  хвилі
Від  милої,  за  милі  -
Кудись  далеко  в  даль,
Пізнати  щоб  печаль
Осінньої  негоди.
Несуть  холодні  води
Від  рідного  коріння.
На  те  й  пора  осіння...

                                         Микола  Карпець

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641456
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 07.02.2016


Процак Наталя

Він заплітав в її волосся дикі квіти…

Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  не  вщухали  шепотіти:
-Нехай  тобі  насняться  у  зимові  сни...

Він  заплітав  у  її  коси  крихти  неба
Вплітав  загублену  від  віч  неба  блакить
І  лиш  у  ній  одній,  була  його  потреба
І  тільки  з  нею  цінував  він  кожну  мить...

Він  так  любив  у  ній  її  журливі  очі
Приховану  усмішку,  стомлено-  легку
Ті  поцілунки,  що  зривав  із  губ  дівочих
Тендітну  постать,  несміливу  і  крихку...

Він  заплітав  в  її  волосся  світлі  зорі
Що  пролились  намистом    у  його  руках
Спивав  краплинами  з  зіниць  роси  прозорі
Що  стали  сіллю  на  просушених  губах...
......................              .......................  ...
Він  заплітав  в  її  волосся  дикі  квіти
Ті  що  збирав  для  неї  ранньої  весни
І  його  губи  будуть  досі  шепотіти:
-  Вони  тебе  зігріють  у  зимові  сни...
 
натхненням  послужила  поезія  автора
Микола  Карпець))    "Він  заплітав  її  волосся"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626943
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015


Процак Наталя

ЗАСОРОМЛЕНІ…. але ЩАСЛИВІ….

Засоромлена...тільки  щаслива
А  на  вулиці  злилася  злива...
До  якої  байдуже,  мій  милий...
Я  до  тебе  в  обійми  летіла
В  твої  руки,  неначе  у  крила...

По  дорозі  босоніж,  ходили
Де  калюжі  долоні  відкрили...
І  тілами  так  ніжно  тулились...
Цілувались...сміялись...любились...

По  обличчі  краплинки  стікали...
А  ми  смутку  з  тобою  не  знали...
Крикне  хтось  нам  у  слід:  "Божевільні!!!"
Ми  тих  слів  не  почуєм...ми  вільні...
 
Засоромлені...але  щасливі
Ми  до  неба  всміхалися  зливі
І  в  нічому  не  маєм  потреби...
Поруч  я...поруч  ти,  все  що  треба...


любому  Колі  Карпцю))  за  добру  душу,  щире  серце  і  надзвичайну  поезію"  Я  не  йшла,  я  на  крилах  летіла..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577820
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015


Стас

Труп. Мешок. Рефрижератор.

[color="#0913de"][b][i]Мухосранск.  Говно.  Тоскливо.
Дети.  Дом.  Работа.  Пиво.
Геморрой.  Камаз.  Гараж.
Десять  лет  водилой  стаж.
Раз  в  пять  лет  с  женой  в  кино.
Мухосранск.  Тоска.  Говно.

Водка.  Патриот.  Россия.
Шарфик  красно-бело-синий.
Ящик.  Киселёв  на  Первом.
Украина.  Киев.  Нервы.
Танцы.  Шум.  "Крымнаш".  Веселье.
Утро.  Санкции.  Похмелье.

Цены.  Доллар.  Банк.  Кредит.
Тёща  как  всегда  нудит.
Снова  Киселёв  на  Первом.
Водка.  Вещмешок.  Консервы.
Секс  с  женой  как  в  первый  раз.
Поезд.  В  путь.  Спасать  Донбасс.

Форма.  Каска.  Полигон.
Гумконвоем  в  Краснодон.
ЛНР.  Блокпост.  Укропы.
Первый  бой.  Три  пули  в  жопе.
Страх.  Обстрел.  Осколок  "Града".
Труп.  Мешок.  Рефрижератор.

Крест.  Венок.  Вдова.  Плаксиво.
Мухосранск.  Говно.  Тоскливо.[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572807
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015


Valery Bor

Русскій Край

Русскій  Край.

Москали!  Где  в  вашей  Раше
Находился  Русский  Край?
Там,  где  сами  корни  ваши,
Где  родной  Улус-Сарай?
Вы  спросите  Московитов,
Где  их  родина  зарыта,
Что  есть  Тверь,  а  что  Сызрáнь?
Может  вспомнит  русский  Вань,
Где  была  Тмутаракань?

Чудя,  Веся,  Кострома,
Адыгея,  Бугульма,
Ханты,  Манси,  Коми,  Пермь,
Где  же  ваша  руська  спермь?
Где  ваш  славный  Русскій  Міръ?
Вот  Булгарин,  вот  Башкир,
Вот  Кирсан  –  FIDE  охальник,
Друг  степей,  Калмык  начальник.
Где  же  Русса?
Я  гляжу
Сквозь  лупý  –  не  нахожу.
Вижу  только  Угро-финнов,
Тюрков,  Готов,  Сарацинов…

Наровчат,  Тамбов,  Ростов,
Град  Саратов,  Углич,  Псков,
Степь  Ногайскую,  Мещеря,
Кипчаков  и  землю  Меря…
Где  же  Роська  слобода,
Подевалася  куда?
И  схожу  с  ума  Я  тихо,
Речки,  веси,  города:
Муром,  Пенза,  Шеманиха,
Сура,  Учма,  Вологдá…
Слов  славянских  –  единицы,
Узкоглазые  девицы,
Аки,  оки,  всё  –  Орда.

Нéя,  Шáрья  –  непонятка,
Кúнешма,  Чухлόма,  Вятка,
Бологое,  Свирь  и  Мга…
Что-то  руського  в  них  мало,
Тут  когда-нибудь  ступала
Вще  славянская  нога?
Чьих  кровей  москальски  дети?
Может,  ваши  предки  –  Yeti?
Кругом  едет  голова:
Суздаль,  Лохово,  Москва,
Nicht  verstehen:  что  значат  эти
Всем  ″знакомые″  слова?

Вижу  Финнов,  море  Финнов,
Московит  –  он  тоже  Финн,
Значит  он  нам  –  не  родына,
И,  вообще,  -  не  Славянин.
Вот  беда  –  во  всём  Москόве,
Славянина  не  сыскать,
Нету  в  вас  славянской  крови
Веся,  Чудя,  Меря,  Вять…

Москали!  Где  в  вашей  Раше
Почивают  предки  ваши?..
Ввеки  не  было  земли,
Где  Славяне-Москали,
Жили  славно,  не  тужили,
Лес  кресили,  щи  варили,
Потому,  что  Мсковитин  –  
Угро-финн,  не  Славянин.

Русы  –  это  Украинцы,
А  совсем  не  Москали,
А  у  вас,  златоордынцев,
Нету  собственной  земли.
Вы  такие  же  Славяне,
Как  Арабы  –  Египтяне,
А  Каманчи  –  Англичане,
Как  в  Тунисе  все  Французы,
Словно  родом  из  Тулузы.

Ваши  русские  цари,
Чингисиды-лопарú:
Смесь  потомков  Чингисхана,
С  финским  лыком  и  удой,
С  финским  мишкой  и  лаптями
И  козлиной  бородой.
Убирайтесь  из  Европы,
В  край,  откуда  вы  пришли,
Уносите  ваши  жопы,
В  вашу  землю,  Москали!

                                               2014г                

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544810
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 24.02.2015


Valery Bor

- Зиг Хайль, Великая Москалья!

-  Зиг  Хайль,  Великая  Москалья!
(Пуйло  и  московская  ментальность)


Глядит  москаль,  уткнув  чело,
В  свой  зомби-ящик  на  Пуйло,
Глазёнки  выпятив  свинячьи,
Так  благодушно,  по-ребячьи...

-  Зиг  Хайль,  Великая  Москалья!
Пуйло  велик!
Пуйлу  виват!...

(Вот  здохнет,  мерзкая  каналья,
Во  всем  и  будет  виноват!..
Мы  всех  собак  ему  навесим,
Ему,  смердящему  Пуйлу,
Сожжем,  развеем  прах  по  тлу,
И  сложим  много  новых  песен...)

Но,  может  вам,  случится  так,
Слагать  их  некому  уж  будет?..
Никто  вам  это  не  забудет,
Никто  не  спустит  за  пятак...

Ответьте  мне,  Руссúше  Швайне,
Что  вы  забыли  на  Украйне?  

2015г

Послушаем  Льва  Толстого:

"Чувство,  которое  испытывают  кавказцы  от  мала  до  велика,  сильнее  ненависти.  Это  не  ненависть,  а  непризнание  этих  русских  собак  людьми  и  такое  отвращение,  гадливость  и  недоумение  перед  ними,  что  желание  истребления  русских,  как  желание  истребления  крыс,  ядовитых  пауков  и  волков,  такое  же  естественное  чувство,  как  чувство  самосохранения".  (Л.Толстой,  Хаджи-Мурат)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561742
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 24.02.2015


УкрОп

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як?

[b][i]Я  запитую  в  себе,  питаю  у  вас,  у  людей,
Я  питаю  в  книжок,  роззираюсь  на  кожній  сторінці:
Де  той  рік,  де  той  проклятий  тиждень  і  день,
Коли  ми,  українці,  забули,  що  ми  українці?
І  що  є  в  нас  душа,  повна  власних  чеснот  і  щедрот,
І  що  є  у  нас  дума,  яка  ще  од  Байди  нам  в'ється,
І  що  ми  на  Вкраїні  -  таки  український  народ,
А  не  просто  населення,  як  це  у  звітах  дається.
І  що  хміль  наш  -  у  пісні,  а  не  у  барилах  вина.
І  що  щедрість  -  в  серцях,  а  не  лиш  у  крамничних  вітринах.
І  що  є  у  нас  мова,  і  що  українська  вона,
Без  якої  наш  край  -  територія,  а  не  Вкраїна.
Я  до  себе  кажу  і  до  кожного  з  вас  -  Говори!
Говоримо  усі,  хоч  ми  й  добре  навчились  мовчати!
Запитайте  у  себе:  відколи,  з  якої  пори
Почали  українці  себе  у  собі  забувати?
Запитаймо  й  про  те,  як  ми  дружно  дійшли  до  буття,
У  якому  свідомості  нашій  збагнути  незмога,
Чим  солодший  од  меду  нам  видався  чад  забуття
Рідних  слів,  і  пісень,  і  джерел,  і  стежок  від  порога.
Українці  мої!  То  вкраїнці  ми  з  вами,  чи  як?
Чи  в  "моголах"  і  вмерти  судила  нам  доля  пихата?
Чи  в  могили  й  забрати  судилось  нам  наш  переляк,
Що  розцвів  нам  у  думах  смиренністю  "меншого  брата"?
Українці  мої!  Як  гірчать  мені  власні  слова...
Знаю  добре,  що  й  вам  вони  теж  -  не  солодкі  гостинці.
Але  мушу  казати,  бо  серце,  мов  свічка,  сплива,
Коли  бачу,  як  люто  себе  зневажають  вкраїнці.
Я  вже  й  сам  ладен  мовить:  "Воно  тобі  треба?..  Стерпи!"
Тільки  ж  хочу,  вкраїнці,  спитати  у  вас  нелукаво:
Ради  кого  Шевченкові  йти  було  в  Орські  степи?
Ради  кого  ховати  свій  біль  за  солдатську  халяву?
То  хіба  ж  не  впаде,  не  закотиться  наша  зоря,
І  хіба  не  зотліє  на  тлін  українство  між  нами,
Коли  навіть  на  згарищі  долі  й  зорі  Кобзаря
Ми  і  досі  спокійно  себе  почуваєм  хохлами?
Українці  мої!  Дай  вам  Боже  і  щастя,  і  сил.
Можна  жити  й  хохлом,  і  не  згіркне  від  того  хлібина.
Тільки  хто  ж  колись  небо  нахилить  до  Ваших  могил,
Як  не  зраджена  вами,  зневажена  вами  Вкраїна...
[color="#a81010"](Віктор  Баранов)[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560746
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015