Настасія: Вибране

Микола Карпець))

Злісний я сепаратист!

Побачив  картинку  –  захотілося  відповісти)….
 
[b]«Злісний  я  сепаратист!»[/b]

Не  поет  я,  не  дантист  –  
Злісний  я  сепаратист!
Мрію  Пєцю  відділити  
Від  народного  корита
Зграя  щоби  тих  кентів
У  оточенні  ментів
Десь  жила  від  нас  окремо
У  Ростові,  чи  Сан-Ремо
Там  де  літо,  чи  зима
Лиш  би  там  –  [b]де  нас  нема![/b]
16.02.18.  М.К.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777572
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018


Микола Карпець))

Давити гадів потрібно знов

"Комментируя  убийство  Амины  Окуевой,  российский  оппозиционный  политик  Константин  Боровой  заявил:  оно  осуществлено  российскими  спецслужбами,  которые  "почти  открыто"  действуют  на  территории  Украины  в  тесной  связке  с  украинскими  спецслужбами."

Іще  одна  жертва  шоколадно-ригайлівської  банди  –  Аміна….одних  позбавляють  громадянства  і  висилають  з  України…кого  не  можуть  –  вбивають,  чи    СПРИЯЮТЬ  убивству….так  були  створені  усі  котли,  щоб  знищити  найбільш  активних  патріотів  України…..накіпіло...вилилося  в  рядки....

[b]Давити  гадів  потрібно  знов[/b]

Шакал  при  владі  –
Тече  вже  кров
Давити  гадів
Потрібно  знов

Вбивають  кращих  –  
Їм  до  душі
Сміються  з  наших
Про  це  віршів

Бандитська  влада  –
Все  для  своїх
Знов  барикада
Змете  лиш  їх

Герой  для  влади  –  
Найкраще  вбить!
Бояться  гади  –
Смола  кипить

Іще  лиш  трішки
Іще  чуть-чуть
Катюгам  –  вишки  –
В  останню  путь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758109
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 31.10.2017


dovgiy

ЛОВЛЮ КАЙФ

ЛОВЛЮ  КАЙФ,  або  ланцюгова  реакція.

Мабуть,  це  в  природі  нашій  закладено.  Поки  чогось  не  маємо  у  своїх  руках,  те  нам  і  виблискує,  і  манить  –  як  дитину  іграшка,  як  чоловіка  чиясь  вродлива  жінка,  як  жінку  чийсь  успішний  імпозантний  чоловік.
Отак  і  мені,  сільському  дядьку.  Всього  довелося  зазнати  у  житті.  Ніби  все  потроху  відходить,  відходить…      Щоправда,  буває  досадно,  коли  заклинить  шию  так,  що  не  встигаєш  обертати  голову  в  услід  такій  собі  дівчині  чи  навіть  молодиці.  Крім  зелено-квіткової  природи,  яка  ще  не  залишає  байдужим  старіюче  серце,  ота  жіноча  природа  має  непоборну  владу  над  ним.  Голова,  -  як  шапка  земного  полюсу,-  вкрита  льодовиками  поважного  віку,  борода  теж  побіліла,  а  невтомний  біс  все  колупає  ребро,  все  шепче  у  напів-глухе  вухо:  а  ота!  –  дивись!  –  от  би  тобі!
Отак  вийдеш  з  хати  на  подвір’я,  станеш  біля  хвіртки,  обіпрешся  ліктем  на  штахетину  і  стоїш,  дивишся…  ловиш  кайф.  І  буває  достоїшся  до  того,  що  вже  й  коліна  не  гнуться,  поперек  ломить,  а  потім  від  всього  букету  ледь  не  молишся  у  липневе,  блакитнооке  небо:  Боже!  Відібрав  ти  з  молодістю  силу  мою  чоловічу,  здатність  стояти  під  вікнами  цілодобово,  носити  любаску  на  руках  до  копиці  сіна,  то  вже  відбери  й  оці  очі,  аби  не  мучитись!
Та  Небу  байдуже,  а  ти  дивишся…  бо  ж  отой  біс  має  силу,  крутить  твоєю  головою!    А  як  голова  повертається,  то  і  думки  округ  неї  як  бджоли  рояться.  Не  кожну  думку,  яка  вилетіла  з  голови,  можна  назвати  бджолою.    Трапляються  між  них  і  трутні.    Голослівним  не  буду.  Стояв  оце  тако,  як  зараз:  спирався,  видивлявся  і  аж  раптом  –  Бах!  Є!    Думка:  дай,  гадаю  до  Люби  навідаюсь.  Весна,  городину  саджати  треба,  то  може  чого  там  треба  по  сусідськи…  ну,  і  навідався…  знав  би,  що  з  того  буде  –  а  ні  ногою!  А  так…      зайшов  на  подвір’я,  а  вона  саме  рачки  стоїть  над  мискою,  перемішує  куркам  січку  з  вареною  бараболею.  Привітався,  а  вона:  А  що  це  ти,  Василю  ще  від  Різдва  носу  не  показуєш?  Чи,  бува  не  загордився?    А  я  вже  настоявся  «на  посту»  ноги  ще  не  відійшли  від  стояння,  а  щоб  присісти  на  лавку  під  виноградною  лозою,  то  треба  Любу  обійти.  А  між  нею  та  якимось  хатнім  начинням  та  численною  тарою  дуже  вузенька  та  звивиста  смужечка  вільного  простору  була.  А  Люба  займала  стільки  місця  як  сорокавідерна  діжка  з  мого  погребу  у  якій  ще  років  десять  тому  ми  квасили  капусту  з  яблуками.  Я,  -  олух  царя  небесного!  –  не  зважив  на  це…    ох,  став  на  своїх  дерев’яних  обходити  її  ззаду,    та  відчув,  що  починаю  завалюватися  на  спину…  поспіхом  вхопився  не  за  соломинку,  а  за  цілий  ожеред  соломи  –  цебто:  за  Любу!    А  вона  встигла  вхопитися  за  краї  миски  з  мішаниною  і  не  випускаючи  її  з  рук,  повалилася  на  мене!  Ой,  лелечки!  У  мене  в  очах  небо  змішалося  з  стіною  її  хати,  дахом,  щедрим  градом  курячих  харчів  і  ще  чогось.    І  в  оту  ж  мить  зчинився  гармидер  від  кількох  відер  на  які  я  гепнувся,  та  від  Любиного  трубного  гласу!    Мабуть,  із  силою  її  реву  міг  би  змагатися  хіба  що  гудок  тепловоза  біля  вокзалу.  Їй  ще  впалося  легше,  бо  вона  на  мене  зробила  «м’яку  посадку»:  як  бачите,  у  мене  теж  дещо  наросло  спереду  та  ззаду.  То  для  неї  була  така  собі  амортизація,  а  от  мені…    Пішла  ланцюгова  реакція.  Наша  хата  стоїть  проти  Любиної    через  вулицю  і  навскоси.  То  коли  хто  з  нас  порається  на  городі,  то  Любине  подвір’я  видно.    Там  штахетника  вже  немає,  город  загороджено  тином,  то  коли  ми  обоє  пішли  у  «віраж»,  моя  Наталя  і  почула,  і  побачила!..  Знаю,  що  вона  в  школі  займалася  стрибками  у  висоту.  Але,  коли  це  було!  А  тут  бачу,  моя  Наталя,  не  відчуваючи  своїх  п’ятдесяти  восьми,  спринтерськи  долає  дистанцію  від  нашого  городу  до  Любиного  двору  а  у  руках  її  граблі.  Перешкоди  у  вигляді  нашого  тину  та  Любиної  огорожі  їй  підкорилися  так,  наче  це  вона  робила  щодня.  За  лічену  мить  Наталя  вже  була  біля  нас.  Ми  саме  намагалися  зіпястися  на  неслухняні  кінцівки  і  ковзаючи  руками  та  ногами  по  розкиданій  під  нами  мішанині,  ніяк  не  могли  випростатись.  Наталя  почала  почергово  підбадьорювати  нас  граблями  по  плечах,  від  чого  Люба  почала  ґвалтувати,  що  її  вбивають.  Перехопивши  в  черговий  раз  занесені  на  мене  граблі,  я  нейтралізував    тим  самим  агресивні  наміри  своєї    чемпіонки.      Боротьба  перейшла  з  рукопашної  форми  у  ораторську.  Ми  вже  з  одної  сторони  намагалися  відкинути  будь  які  звинувачення  у  аморальних  намірах  та  діях,  а  з  другої    -  доводили,що  бачили  на  власні  очі  як  ми,  безстидні  тварини,  почали  качатися  по  землі,  займаючись  любощами,  а  з  третьої  –  неслися  прокльони  та  відбірна  лайка  роззлюченої      сусідки  на  наші  голови!
Куди  там    дуету  Карася  та  Одарки  до  нашого  тріо!      На  нашу  трагікомедію  зійшлося  людей  певно  зо  всіх  кутків  села.  Було  на  що  дивитися  і  кого  слухати!    Були  тут  і  просто  любителі  сільської  Мельпомени,  і  вболівальники  з  різних  видів  сімейного  багатоборства,  були  судді  та  адвокати.  Із  натовпу  на  мою  адресу  почали  сипатися  заяви  у  яких  я  поставав  таким  серцеїдом  та  зваблювачем  жіночого  населення  села,  що  я  мав  би  перевершити  подвиги  всіх  ловеласів,  якби  це  було  правдою.    Ні,  добрі  люди,  я  –  не  святий.  Замолоду  ходив  у  гречані  сховки,  -  що  було,  то  було.  І  з  Любою  ми  не  одну  копицю  соломи  розворушили    у  свій  час.  А  тепер…  нічого  не  було.  Зайшов,  як  сурйозний  чоловік,  як  сусіда,  а  вийшло…  Наталя    «вела»  мене  додому  так,  що  я  ледве  встигав  огризатися.  До  хати  не  пустила,  доки  у  ночвах  надворі,  холодною  водою  змив  з  себе  кляту  бараболю  з  висівками,  налиплі  кураки  та  сліди  розчавленого  споришу.  От  до  чого  призвела  ота  думка-трутень.  Така  вийшла  ланцюгова  реакція,  як  у  ядерному  реакторі.  Тепер  мені  далі  власного  двору  без  супроводу  заборонено  висуватися.  Тож  -  стою,  отако,  дивлюсь  на  вулицю  і  …  ловлю  кайф!    

09.07.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741365
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 11.07.2017


Наталя Данилюк

Без помислів сторонніх, без мети…

Без  помислів  сторонніх,  без  мети
Гірськими  закарлючками-стежками
Пульсуючим  корабликом  пливти,
Ловити  вітру  дихання  руками.

І  досхочу  впиватися  теплом,
Мозаїкою  ягід  і  травою,
Ожину  зачепивши  рукавом,
А  хмаровиння  –  думкою  легкою.

Подалі  від  мирської  суєти  –
Де  б’ють  життям  артерії-потоки,
Де  за  плечима  –  спалені  мости,
А  в  перспективі  –  впевненіші  кроки.

Де  крон  густих  фісташковий  пломбір
У  сонячній  тягучій  карамелі
Стікає  по  хребтах  високих  гір,
Де  солодко  дзвенять  пташині  трелі.

Цей  ліс  не  твій,  і  ти  йому  чужа  –
Піщинка  непомітна  і  вразлива…
Та  як  у  нього  світиться  душа,
Коли  ти  посміхаєшся,  щаслива!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741370
дата надходження 10.07.2017
дата закладки 10.07.2017


Олена Вишневська

І нікуди бігти

Вже  нікуди  бігти,  і  ніч  напуває  дощем
Пустелю  в  мені.  /  Градом  сипле  назустріч  незмінно./
Вірші  -  не  вірші.  А  слова  -  не  слова:  поле  мінне,  
Де  я  по  крупиці  втрачаю  себе  ще  і  ще.

Добратись  до  крапки,  а  далі  -  босоніж  по  склу
За  межі  рядків,  бо  невчасно  сплатила  рахунки
За  обраний  шлях...  /і  безсоння  в  його  поцілунках.../
Немов  би  ця  вічність  ніколи  не  зійде  в  золу.

Торкнутися  сонця  -  спалити  вчорашній  листок.
І  зрадити  римам  зумисно  -  віддатися  прозі.
А  потім  так  довго  вслухатися,  як  по  підлозі
Ледь  чутно  /мов  стогін/  скрипітиме  біль  помилок.

Невдала  утеча.  І  досі  в  руці  олівець.
А  я  напишу...  /Відрікалась?  Можливо...  Пізніше.../
Врізається  криком,  як  лезом,  обвуглена  тиша,  
Ота,  що  не  другом,  а  зводить  усе  нанівець.

І  нікуди  бігти.  Біжу  за  дощем  навздогін.
Вода  по  мені,  як  по  грифу  його  тонкі  пальці.
Мені  би  в  ті  руки!  Акордом  прогнати  печаль  цю,  
Допоки  зі  мною  у  кожному  подиху  -  він.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ПРО СІМЕЙСТВО ЖУЖАКІВ" (дитяче)

Жив  на  світі  [b]Жужа[/b]-жук.
Мав  багато  ніг  і  рук.
Мав  дружину  –  [b]Жужелину[/b],
Чепурненьку,  мов  жоржину.
Мав  малесеньких  малят  –
Сім  жвавеньких[b]  жужелят.[/b]

Знали  всі,  що  [b]Жужа[/b]  –  пан:
Він  вбирався  у  жупан,
Брав  червоні  чобітки
І  вивчав  усі  кутки.

Раз  сімейство  [b]Жужаків[/b]
Повилазило  з  кутків,
Пообідало  нівроку
І  гуляло  аж  півроку.
Посідало  на  кущі,
Дуже  змокло  на  дощі,
А  маленькі  [b]жужелята[/b]
Застудили  ноженята.
Позлітались  свояки  –
[b]Жу́же-Жу́жо-Жужаки,[/b]
Довго  думали,  гадали,
[b]Жужеляток[/b]  наставляли:
«Не  лякайтесь,  [b]жужелята,[/b]
Грійте  в  травці  ноженята,
З  квіточок  беріть  нектар,
І  нектар  погасить  жар».

Днів  за  три,  а  то  й  за  п’ять,
Ніжки  більше  не  болять,
[b]Жужелята  жужелять,[/b]
Тата  й  маму  веселять.
Чуєте:  [b]жужу-жужу![/b]
Підійдете  –  покажу:
Ось  листок,  немов  перина,
Тут  вся  [b]Жужина[/b]  родина
Цілу  зиму  буде  спати…

Цить-бо,  годі  [b]жужеляти[/b]!


[i](З  першої  збірки  "Дзеркала".  -  Львів:  Каменяр,1991).[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739785
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Олена Вишневська

Доброго ранку, моя перелітна пташко

Доброго  ранку,  моя  перелітна  пташко!
Як  подолала  свій  шлях  /крізь  тумани/  сюди?
Спека  така  неможлива,  що  й  дихати  важко.
Душать  у  грудях  солоні  краплини  води.

Не  зупиняйся:  немає  ні  хліба,  ні  злата.
/Точать  на  мене  завбачливо  будні  ножі./
Все,  що  зуміла  б  тобі  я  сьогодні  віддати  –  
Подих  і  руку,  допоки  дійдемо  межі.

Краще  лети!  Вбережи  свої  крила  від  клітки.
Тут  не  вітають  свободу  і  вільний  політ.
Точаться  війни.  Стріляють  гармати  у  свідків.
І  по  периметру  правди  –  оголений  дріт…

Не  побороти  супротив  земного  тяжіння:
Небо  –  твоє,  та  не  може  належати  нам...
Просто  лети,  повертаючись  у  сновидіння
/Будемо  тіням  давати  свої  імена/.    

Просто  лети!  Подолай,  моя  пташко,  кордони!
Бачиш,  де  лінія  дотику  неба  й  землі:
Там  зовсім  інші  /до  нас  небайдужі/  закони.
Там  навіть  нашій  любові  серця  замалі…  


[i]/колись/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 19.06.2017


Микола Карпець))

«В лісі квітнуть полуниці»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/67617545.jpg[/img]
[b]«В  лісі  квітнуть  полуниці»[/b]

 
В  лісі  квітнуть  полуниці,  з  ними  квітнеш  й  ти
На  галявині  все  в  квітах,  є  вже  і  плоди
Червоніють  так  яскраво  –  зваблюють  людей
Примостився  плід  червоний  в  тебе  між  грудей

Я  беру  той  плід  губами  й  по  твоїм  губам
Розділився  поміж  нами  рівно  пополам
Розділився,  роздавився  –  виклик  почуттям
Цілувався  б  так  з  тобою  все  своє  життя

В  полуниці  вся  поляна  –  літо,  вечір,  ліс
Час  розтанув,  зупинився  –  взагалі  завис
Залишились  в  цілім  світі  тільки  я  і  ти
І  сплелися  у  двобої  ІНЬ  і  ЯНЬ  світи

Червоніють  –  запалали  –  губи  –  смачний  сік
А  зозуленька  рахує  НАШ  з  тобою  вік
Соловейко  розпочав  десь  чарівний  свій  спів
Коли  полум’я  палає  непотрібно  й  слів
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*14.06.17*  ID:  №  738079
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/v_lisi_kvitnut_polunici/13-1-0-119"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.  Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738079
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017


mykola karpets

В лісі квітнуть полуниці

В  лісі  квітнуть  полуниці

В  лісі  квітнуть  полуниці,  з  ними  квітнеш  й  ти
На  галявині  все  в  квітах,  є  вже  і  плоди
Червоніють    так  яскраво  -  зваблюють  людей
Примостився    плід  червоний  в  тебе  між  грудей


Я  беру  той  плід  губами  й  по  твоім  губам
Розділився  поміж  нами  рівно  пополам
Розділився,  роздавився  -  виклик  почуттям
цілувався  б  так  з  тобою  все  своє  життя

В  полуниці  вся  поляна  -  літо,  вечір,  ліс
Час  розтанув,  зупинився  -  взагалі  завис
Залишились  в  цілім    світі  тільки  я  і  ти
І  сплелися  у  двобоі  ІНЬ  і  ЯНЬ  світи

Червоніють  -  запалали  -  губи  -  смачний  сік
А  зозуленька  рахує    НАШ  з  тобою  вік
Соловейко  розпочав  десь  свій  чарівний  спів
Коли  полумя  палає  непотрібно  й  слів  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737829
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Дідо Миколай

Іудіну за Королеву Анну. . . і не тільки

Ну  чим  ти  дурнику  ‘  ся  бавиш,
Чужим  болота  ж  не  прославиш.
Не  тішся  краденим…  юде,
Усе  проходить  й  це  пройде.
Які  б  ти  символи  не  ставив,
Гнилий  осадок  тим  не  збавив.
Тож…не  привласнюй,  не  кради,  
Бо  марні  в  злодія  труди.
Чуже  паскудо  то  ж,  як  сніг…
Все  ‘  дно  вонятиме  барліг.
Коли  клишавий  лише  встав,
Наш  Сокіл…  вже  давно  літав.
До  нас  гівно  тобі  куди…
Ти  ж  дике  бидло  із  Орди.
Ти  –  Раша  боса,  ти  –  сльота.
Ми  ж  Русь.
 Велична  і  свята!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736462
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Микола Карпець))

Земляничная поляна

Вітаю  УСІХ  з  літом!))  і  УСІМ  полуничного  НАСТРОЮ!!!))
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/824492174.jpg[/img]
[b]«Земляничная  поляна»[/b]

Земляничная  поляна  –  только  я  и  ты
И  дозревшие  плоды  там  и  еще  цветы
Ярко-красное  блаженство  –  глаз  не  отвести
Примостилось  аппетитно  на  твоей  груди

Я  беру  тот  плод  губами  и  к  твоим  губам…
Разделился  между  нами  ровно  пополам
Разделился,  раздавился  –  вызвав  страстный  стон
Наяву  ли  всё  вот  это,  или  сладкий  сон?

Земляничная  поляна  –  лето,  вечер,  лес
Мир  растаял,  истончился  и  совсем  исчез
И  остались  в  целом  мире  только  я  и  ты
Покраснели  от  смущенья  с  клубнями  кусты

Покраснели,  запылали  –  губы  –  сладкий  сок
И  шелками  под  телами  нам  лесной  песок
Ну  а  сверху,  как  просты́ня,  нам  твоя  туника
А  вокруг  растет,  краснея,  лес  и  земляника

[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/zemljanichnaja_poljana/13-1-0-107"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736167
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017


Наталя Данилюк

На старті літа

Початок  літа.  Червень  лиш  на  старті,
А  отже,  все  попереду.  Ну,  що  ж,
Пора  маршрути  креслити  на  карті,
Забувши  про  сумбурність  і  про  дощ.

І  напинати  мрій  своїх  вітрила,
Бо  в  нас  по  курсу  –  зоряні  світи,
Де  мерехтять  неонові  світила,
Де  манить  неосяжність  висоти.

Де  можна,  ноги  звісивши,  збивати
У  піні  хмар  яскраві  бульбашки
І  прислухатись,  як  лоскоче  п’яти
Заморський  вітер,  теплий  і  п’янкий.

Як  булькають,  немов  прудкі  рибини,
Пташки  дзвінкоголосі  навкруги…
А  там,  внизу,  –  оази  садовини
І  маково-ромашкові  луги!

І  соковиті  кущики  суниці,
Й  коралі  черешневі  між  гілок,
І  дзеркальце  старенької  криниці,
На  дні  якої  –  дукачі  зірок.

І  череда  корів  у  зелен-морі
Лежить,  на  сонці  гріючи  боки…  
І  скільки  ще  таких  простих  історій,
В  які  пірнаєш  завше  залюбки  –

На  старті  літа,  стрімко,  з  головою,
Щоби  душа  наситилась  сповна,
І  проросла  віршами,  як  травою,
Твого  натхнення  ще  одна  весна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736023
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Оксана Дністран

Ой дівчино, дівчинонько, закохалася…

Ой  дівчи́но,  дівчино́нько,  закохалася  –  мовчи
І  нікому  потаємних  ні  стежинок,  ні  ключів
Не  показуй,  не  виказуй  –  ні  тополям,  ні  дубам,
А  тим  більше  придорожнім  чорноротим  ясенам.
Стань  тихенько  над  водою,  довгі  коси  розпусти,
Лиш  вона  єдина  знає,  що  сказати  мала  ти,
Вмиєш  личенько  біленьке  -  всі  тривоги  одійдуть,
І  не  будеш  сумувати,  що  коханий  –  баламут.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735974
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Патара

Криваві заробітки

Сьогодні  мало  -  встати  на  коліна
Перед  труною  нашого  солдата,
Скрививши  на  лиці  вже  звичну  міну:
-  У  цій  війні  хіба  я  винувата?
Ти  "просто"  їдеш  в  рашу  заробляти,
Бо  не  заплатять  тут  як  там  наразі...
А  те  що  син  чужий  боронить  хату,
Для  тебе  це  -  заїжджена  вже  фраза.
Не  перепустиш  ти  її  крізь  серце,
Бо  гроші  московитів  важливіші.
Хай  хтось  за  спокій  твій  загине  в  герці,
Тобі  достаток  власний  душу  тішить.
На  все  у  тебе  сто  одна  причина
Щоб  їхати  до  ворога  у  найми.
Той  заробіток  твій  -  таки  злочинний
Хай  навіть  він  оплачується  файно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735556
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017


Дідо Миколай

Від Баті. УНСО.

Прорвало  відчай,  б’є  ручаєм.
Лежить  в  грудях  ,  глибокий  шов.  
Іде  вже    час,  за  все  спитаєм.
За  гіркі  сльози  …    і  за  кров.

За  смерть  спитаєм,  за  офшори,
За  здачу  Криму,  за  котли.
За  діток  сльози…  і  побори,
Тарифи  й  норми  із  Гори.

Спитаєм  також  за  руїни…
За  буду…  Козин-цареград.
За  зраду  Неньки  України,
За  Ліпєцьк  П.це  й  шоколад.

І  за  співпрацю  з  ворогами,
За  все  спитаємо  зараз.
Вже  скоро,  прийдемо  за  вами,
Бо  надто  вразив  метастаз.

Широко  будемо  судити…
Та  скільки  ж  можна  нас  сікти?
Пора  петлю  благословити…
Навряд  ви,  встигнете  втікти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735187
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017


Микола Карпець))

Не будь как толпа!

[img]http://mykola.at.ua/_ph/10/705570375.jpg[/img]
[b]«Не  будь  как  толпа!»[/b]

Иди  против  ветра!  –    Не  будь  как  толпа!
Верь  в  Бога  –  ты  смертна.  Не  верь  ты  попам!
Верь  в  высшие  чувства  –  хоть  знай  –  предадут!
Надейся  на  встречу    когда  и  не  ждут
 
Надейся  на  лучшее  –  верой  живи
Для  тех  кто  нас  любит  не  жалко  любви
А  кто  тебя  предал  –  забудь!  Он  ушел
Весь  опыт  остался  –  как  лучшая  с  школ

О  нем  позаботится  Бог  и  судьба
Клеймом  наградит  –  так  клеймили  раба
А  жизнь  продолжается  скуке  назло
Желаю  же  всем,  чтоб  всегда  вам  везло!)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*26.05.17*  ID:  №735154

[url="http://mykola.at.ua"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735154
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Дідо Миколай

Останній Захару дзвіночок

Захар  вчителькам  посміхнися,
За  те,  що  ти  мав  часом  гріх.
Нехай  вибачають,  вклонися,
Вклонись  босяцюго  до  ніг.

За  те,  що  тобі  все  прощали,  
Вдягали  тебе  й  берегли.
За  те  ,  що  терпінню  навчали,
Терпіли  тебе,  як  могли.  

Останній  дзвіночок  в  садочку,
Не  підеш  вже  більше  в  садок.
Не  гратимеш  більше  в  пісочку,
Бо  виріс  ти  вже  Годунок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735052
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017


Крилата (Любов Пікас)

Я ЧУЛА В ТРУБЦІ ЙОГО ГОЛОС

Я  чула  в  трубці  його  голос:
 «Алло,  я  слухаю!».    Упав
У  грудях  дух  мій,  наче  колос
Від  змаху  гострого  серпа.

 «Я  вас  не  чую»,  -  ще  добавив.
А  я  мовчала,  мов  німа.
Мов  мови  хто  мене  позбавив,  
Немовби  в    мене  слів  нема.

Я  чула  голос  його  нині  –  
Низький  –  махровий  баритон,  
Мов  сонце,  вистрілив  у    днині,
Мов  сік  із    виноградних  грон.

Почула  –    та  й  уся      потіха
А  далі  –    вірш,  самотня  ніч.
Не  витягнуть  його  з    горіха,
Нема  путі  нам    -  пліч-о-пліч.
 

 


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734629
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017


Микола Карпець))

А ми стояли на пероні

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/107844836.jpg[/img]
[b]«А  ми  стояли  на  пероні»[/b]

Ти  закривала  томно  очі,
я  поцілунками  вкрив  плечі
Тебе  –  прошепчеш  –  дуже  хочу
Нам  заважали  люди,  речі

А  ми  стояли  на  пероні
Вдаль  плив  потік  чумного  люду
Я  цілував  твої  долоні
І  шепотів  –  ще  все  в  нас  буде…

Іще  якихось  п’ять  хвилин
І  загуркочуть  вдаль  колеса
А  ми  на  кінчику  тут  леза
З  людських,  байдужих,  сірих  спин

©  Микола  Карпець  (М.К.)
*22.05.17*  ID:  №734583

[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734583
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Дідо Миколай

…йде розплата

О  Боже,  як  ви  ж  нас  дістали,
Жадобою,  брехнею  через  край.
Бабло  в  мошну  ви  п.дли  пакували,
В  нас  на  горбу  створили  собі  рай.

Просили  вас  давно,  попереджали,
Позбавте  від  опіки  нас  ж.ди.
Та  ви  на  це  гидота  наплювали,
Отож  отримайте  зароблені  плоди.

Не  бачити  гієни  вам  пощади…
Потрібно  ж  повертати  всі  борги.
Розплата  йде  заслужена  примати,
Вірьовка  жде…  за  підлість  і  гріхи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734369
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017


Микола Карпець))

Літній вечір (пісня)

От,  вирішив  свій  попередній  віршик  доопрацювати,  щоб  ритм  на  всі  99%))  співпадав  з  усім  відомою  мелодією  А.Г.Новікова  «Смуглянка»,  а  не  лише  на  50%))

Пісня  «Літній  вечір»  на  музику  А.Г.Новікова  «Смуглянка»,  слова  –  мої))
 
[b]«Літній  вечір(пісня)»[/b]

Якось  влітку  вже  під  вечір  коли  сонечко  на  схилі
Обійнявши  ніжно  плечі  прошепчу  своїй  я  милій
Мов  пішли  сьогодні  в  поле  там  вражаюча  краса
Не  впаде  на  тіло  голе  і  вечірня  ще  роса

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса

Не  впаде,  не  потривожить  тільки  запах  квітів  й  трав
Літо  тепле  там  ворожить  для  любовних  все  є  страв
Літо  тепле  там  чаклує  різноквіття  диво-край
Закружляє,  замилує  чарівний  земний  цей  Рай

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса

Там  ромашки  білокрилі  глянеш  –  ген,  аж  там,  де  обрій
Білим  поле  все  укрили,  мов  солдатики  хоробрі
А  волошки  поміж  ними  –  гнуться  шийки  лебедині
Із  стрічками  голубими  добавляють  в  біле  сині

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса

Взявши  тебе  я  за  руку  поведу  у  світ  казок
Десь  із  гаю,  що  тут  поряд,  солов’їний  голосок
І  на  серці  так  чудово,  і  підспівує  душа
Будем  пити  насолоду  ми  з  півмісяця  ковша

Приспів
Літній  вечір  –  заворожуюче  милий
Літній  вечір  –  губи  шепчуть  рідна/милий
Літній  вечір  –  в  Україні  це  краса
Літній  вечір  –  і  не  впала  ще  роса
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*20.05.17*  ID:  №734284

[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734284
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017


Микола Карпець))

Якщо хочеш…

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/945654213.gif[/img]
[b]«Якщо  хочеш…»[/b]
[color="#0724e0"][b][i]
Якось  влітку  вже  під  вечір
Коли  сонечко  на  схилі
Обійнявши  ніжно  плечі
Прошепчу  своїй  я  милій
Мов,  пішли  сьогодні  в  поле
Там  вражаюча  краса
Не  впаде  на  тіло  голе
І  вечірня  ще  роса

Не  впаде,  не  потривожить
Тільки  запах  квітів  й  трав
Літо  тепле  ще  ворожить
Для  любовних  все  є  страв
Літо  тепле  там  чаклує
Різноквіття  диво-край
Закружляє,  замилує
Чарівний  земний  цей  Рай

Там  ромашки-білокрили
Поле  білим  все  укрили
Глянеш  –  ген,  аж  там,  де  обрій
Мов  солдатики  хоробрі

А  волошки  поміж  ними
Із  стрічками  голубими
Гнуться  шийки  лебедині
Добавляють  в  біле  сині
Що  під  колір  влітку  неба
Чи  очей  таких  як  в  тебе

Якщо  хочеш,  в  ту  красу
На  руках  я  віднесу
Віднесу  і  укладу
І  нектар  там  на  меду
З  ароматів  квітів  й  трав
З  сонця  променів  дощу
Вечір  теплий  нам  зібрав
Ну  а  я  лиш  пригощу
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*18.05.17*  ID:  №733951
[/i][/b][/color]

Якось  влітку  вже  під  вечір  коли  сонечко  на  схилі
Обійнявши  ніжно  плечі  прошепчу  своїй  я  милій
Мов,  пішли  сьогодні  в  поле  там  вражаюча  краса
Не  впаде  на  тіло  голе  і  вечірня  ще  роса

Не  впаде,  не  потривожить  –  тільки  запах  квітів  й  трав
Літо  тепле  ще  ворожить  –  для  любовних  все  є  страв
Літо  тепле  там  чаклує  –  різноквіття  диво-край
Закружляє,  замилує  чарівний  земний  цей  Рай

Там  ромашки  білокрилі,  глянеш  –  ген,  аж  там,  де  обрій
Поле  білим  все  укрили,  мов  солдатики  хоробрі
А  волошки  поміж  ними  –  гнутися  шийки  лебедині
Із  стрічками  голубими  –    добавляють  в  біле  сині
Що  під  колір  влітку  неба,  чи  очей  таких  як  в  тебе

 Якщо  хочеш  в  ту  красу,  на  руках  я  віднесу
Віднесу  і  укладу,  і  нектар  там  на  меду
З  ароматів  квітів  й  трав,  з  сонця  променів  дощу
Вечір  теплий  нам  зібрав,  ну  а  я  лиш  пригощу

[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/jakshho_khochesh/2-1-0-112"]©  Сайт  авторської  поезії  М.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733951
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 20.05.2017


Дідо Миколай

Як кроти сліпі

Кормити  досить  браття  нечисть  цю  «святу»,
Вже  час  прийшов  розмови…  і  відплати.
Як  ті  тупі  воли  працюємо  в  поту,
Можливо  досить  в  стійлі  ремигати?

Невже  ви  досі  дурні,  як  кроти  сліпі,
Невже  мізки  так  затуманили  примати?
Ну,  як  так  довго  можна  жити  у  ганьбі,
Чи  не  пора  самим  цю  нечисть  осідлати.?

В  Украйні  Геноцид,  якої  вам  іще  біди,
Та  скільки  ж  можна  соплі  ще  ковтати?
Коли  ж  дійде  вам,  що  нас  знищують  ж.ди,
Чи  не  пора  гвинтівки,  вже  виймати?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733615
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Дідо Миколай

Ша ка ляд

Щодня  обіцянки  брехливі,
Пусті  промови  на  Ура.
В  офшорах  доляри  звабливі,
В  бюджеті  нашому  діра.

Скупе  в  жадобі  і  всеядне,
Солодкий  в  нього  ж  бо  кураж.
Х.йло  особе  –  шак.л  ядне,
Богхооблизаний  торгаш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733631
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Дідо Миколай

Мамулі рідненькій

Усе  частіше  хочеться  обняти,
Полинути  додому  знов  і  знов.
Ну  як  Матусю  вас  не  поважати,  
За  те  тепло  дитяче  і  любов.

Життя  мене  навчили  цінувати,
Щоб  не  забув  Вкраїну  вдалині.
Не  хватить  слів  щоб  дяку  передати,
За  те  що  сниться  часто  так  у  сні.

Наснаги  і  здоров’я  моя  Ненько,
Бажаю  ще  щасливих  теплих  літ.
Хай  зустрічає  сонечко  раненько,
Дивує  хай  весняний  первоцвіт.

Нехай  пелюстки  сипле  білі  в  ноги,
В  поріг  хай  стеле  Мамі  спориші.
Хай  оминають  болі  і  тривоги,
Хай  зігріває  радощі  в  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733323
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Дідо Миколай

. . і не розвиднілось… смеркає

Чекаємо  покращення  щодня,
Наповнені  зневірою  й  відчаєм.
Живемо  у  надії  -  йде  ж  війна,  
У  Бога  досі  долі    виглядаєм.

Вже  третя  знову  на  дворі  весна,
А  й  не  розвиднілось…  смеркає.
Розплатою  могили,  як  ціна…
Оскоплені  брехнею  засинаєм.
   
Сліпих  колише…  -  дурить  Сат.на,
Коли  подохнем  вирод.к  чекає.
Все  нижче  й  нижче  падаємо  дна,
В  дрімоті  моя  нація  вмирає.

Вкраїну  –  Русь  захоплює  Орда,  
За  горло  нас  в  ОРДЛО  тримає.
Пора  моч.ти…    в.плодка  ж.да.
Зайшов  далеко,  виходу  немає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733138
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017


Микола Карпець))

Навчи мене бути вогнем

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/251913239.gif[/img]
[b]«Навчи  мене  бути  вогнем»[/b]
[color="#1a04e0"][b][i]
Навчи  мене  бути  вогнем,
палать  яскраво,  а  не  тліти
В  багаття  вкинь  сухі  ти  віти
Добав  кохання,  щоб  горіти
І  квіти,  квіти  –  всюди  квіти
І  ніч  хай  буде  ясним  днем
Не  зупиняйсь  –  кохай  мене

Хочу  побачити  я  нас,
зі  сторони  –  душа  у  вирій
Твої  обійми,  ніжні,  щирі
І  зупинився  плину  час
І  наяву  колишні  мрії

Не  зупиняйсь  –  до  ранку  я
Лишуся  пташкою  в  обіймах
Душа  літає  десь  моя
А  тіло,  тіло  все  у  війнах…
Я  океан,  а  ти  циклон
І  я  здаюся  у  полон
Бажаних  так  твоїх  долонь…
Чи  божевільна,  а  чи  вільна...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.05.17*  ID:  №732751[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/navchi_mene_buti_vognem/13-1-0-110"]©  Сайт  авторської  поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732751
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Дідо Миколай

Всі наші біди сходять від приблуди

Разом  колись  загарбників  ми  били,    
Єдина  була  нація…  -  алмаз.
Тож  зайди  в  нас  знаходили  могили,
І  кров’ю  умивалися  не  раз.

Відтоді  єдентичність  загубили,
Відколи  відвернулись  від  богів.
Допоки  себе  самі  не  зганьбили,
Пустивши  до  пасовиська  вовків.

Згубив  народ,  утратив  монолітність,
Отраву  влив  ординець  -  козопас.
Втоптав  у  грязь  канони  предковічні,
Й  спили  чужинці  силу  водночас.

Отож  пора  нам  крівцю  очищати,
Нещадно  змити  накипи  і  бруд.
У  хаті  нашій  мусим  замітати,
На  шию  їм  повісивши  талм.д.

На  двері  вже  вказати  пора  змію…
Як  хочемо  позбутися  вражди.
До  сьомого  коліна  гнати  в  шию,
Позбавившись  бур’яну  назавжди.

Бо  ж  «обрані»  не  збудуться  полуди,
Нам  не  змінити  мишлення  в  паскуд.
До  лісу  тягне  звірів    бо  ж  приблуди…
З  корінням  мусим  вирвати  приблуд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732645
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017


Дідо Миколай

Халик спортсмен

Упав,  як  у  сні,  розпанахані  груди,
В  грязі  й  павутинні  поруччя  й  стрічки.
У  муках  лежать…  розірвали  паскуди,
Висять  у  пилюці,  як  докір  кишки.

Повисли,  як  коси  обірвані  троси,
Щоденно  і  нощно…    вже  зо  троє  літ.
По  східцях  кияни  стрибають,  як  кози,
Спортівного  мєра  клянуть  почім  світ.  

Обличчя  столиці,  це  ж  вхід  до  вокзалу,
Хіба  ж  тут  можливо  стрічати  гостей?
Столиця  обрала  не  свого…    а  Халу,
Тож  гірко  сьогодні  жалкує  про  те.

Всю  владу  схопили  у  лапи  вандали,
Грабують  і  нищать,  складають  бабло.
Нігде  не  поділись  гієни  й  шакали,  
Звили  попереднічкі…    тепло  кубло.

В  корупції  с.ки  від  ніг  до  макушки,
Проклятий  чужинцю  аби  ти  схолов.
Як  воші  в  кожусі    мєнти  і  тітушки,
Як  тряпка  червона  на  тлі  забудов.

Тріщать  ескалатори,  банки  і  МАФи,
Бандити  смакують  і  п’ють  чисту  кров.
Для  тих  в  кого  інші  у  пашпорті  графи,
Така  вона  браття  в  чужинця  любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732196
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017


Микола Карпець))

Малюю тебе відтінками літа

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/634157881.jpg[/img]
[b]«Малюю  тебе  відтінками  літа»[/b]

Малюю  тебе  відтінками  літа
Заквітчані  трави,  заквітчані  віти
І  бронзи  в  малюнок  добавити  трішки
Засмагле  обличчя,  засмаглі  і  ніжки

І  сині  добавимо  –  рідного  неба
Під  колір  очей,  таких  як  у  тебе
Під  колір  заквітлого  поля  волошок
І  плаття  легеньке,  в  зелений  горошок

І  стрічка  жовтенька  –  то  сонця  промінчик
І  бровки  чорненькі  –  від  темної  нічки
В  косу  переплетено  пишне  волосся
Тугу,  як  достигле  у  полі  колосся

Малюю  тебе  –  фарби  рідного  краю
Сюжет  для  малюнку  найкращий  я  маю
Сюжет  для  малюнку,  а  ти  для  життя
І  вторить  прискорено  серцебиття...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*07.05.17*  ID:  №732293
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/maljuju_tebe_vidtinkami_lita/13-1-0-109"]©Сайт  авторської    поезії  М.В.Карпець[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732293
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017


Микола Карпець))

Кожний ранок у тебе із ним така гра

[b]Кожний  ранок  у  тебе  із  ним  така  гра[/b]

А  у  лузі  траву  полонили  квітки
Одягнули  барвисті,  красиві  хустки
Різноцвіття  яскраве  із  квітів  й  трави
Ароматом  дурманить  нектар  луговий

Перший  сонечка  промінь  проріже  доріжку
У  відкрите  вікно,  по  підлозі  і  ліжку
І  затримавшись  мить  на  твоєму  обличчі
Поцілує  у  губи,  загляне  у  вічі
Прошепоче  на  вушко  –  вставати  пора
Кожний  ранок  у  тебе  із  ним  така  гра

Зеленіє  трава,  а  краплинки  роси
Як  намисто  в  дівчат,  придають  їй  краси
Але  з  заздрощів  сонце  забере  його  в  неї
І  розвіються  чари  квіткової  феї
Закінчиться  твій  ранок  –  настане  вже  день
Тож  чудовим  він  буде  нехай  для  людей
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.05.17*  ID:  №731875

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731875
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Микола Карпець))

Розквітли вишні, та не вчасно

Залишився  експромтик  з  часів  усім  відомих  нам  подій….вирішив  викласти…та  і  дивлюся  погоду  по  Києву  на  Святкові  дні  -  вдень  знову  10-12(((....

 
[b]«Розквітли  вишні,  та  не  вчасно»[/b]
[color="#0408de"][b][i]
Розквітли  вишні  класно-класно
Розквітли  вишні,  та  невчасно
Розквітли  вишні  коли  сніг
Пішов  в  Карпатах,  як  на  гріх

І  падав,  падав  у  Карпатах
дерева  в  цвіті  –  сніг  лапатий
І  гнулись  зраджені  гілки
А  сніг  встромляв  у  цвіт  голки

І  пожовтів  цвіт,  й  порудів
З  зимою  жити  не  схотів
З  морозу  корчились  листки
І  обпадали  пелюстки
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*03.05.17*  ID:  №731718
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731718
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Микола Карпець))

Скажи мені, я мед, а чи вуста?

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/540134725.jpg[/img]
[b]«Скажи  мені,  я  мед,  а  чи  вуста?»[/b]
[color="#1405e6"][b][i]
Скажи  мені,  я  мед,  а  чи  вуста?
І  що  із  нас  солодше  в  цьому  світі?
А  ми  в  садку,  який  стоїть  у  цвіті
В  обіймах  квітів  і  твоїх  мій  стан
І  аромат  п’янить  нас  і  вуста
І  ми  в  раю  з  цілунків  та  із  квітів

А  ми  в  садку  і  аромат  квіток
П’янить  так  само,  як  твої  і  губи
І  я  шепчу  –  коханий,  милий,  любий...
І  зашарілись  квіти  і  садок...
З  рожево-білих  квітів-пелюсток
Не  знаючи,  для  щастя  це  чи  згуби…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*01.05.17*  ID:  №731362
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731362
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Дідо Миколай

Удар господар і Кліч ко

Щурі  в  підвалах,  в  лісі  забудови,
Аби  спочити  місця  не  знайдеш.
Усе  схопили…  виплодки  Єгови,
Для  українця  ж  клаптя  не  знайдеш.

Обсіли  схили  злодії  в  Законі…
Забор  залізний  стіни  підпира.
Свічки  хрестами  в  кожному  районі,
Не  дійдеш  схилом  скоро  до  Дніпра.  

Метро  загадив,  виходи  й  проходи,
Людей  нещасних  ФАПи  розгромив.
Своїм  звільнив  …  від  Йосифа  породи,
В  г.вно  й  болото  Київ  положив.

В  повітрі  смог  воняє  наче  в  Зоні,
В  ліфтах  печінки  ворохом  трясе.
Пощо  їм  то,  сидять  же  ***  в  схроні,
На  Київ  сморід  з  Бортничів  несе.

Завод  по  сміттю  заледве  куріє,
Не  їхні  гроші,  наші  …  той  горять.
Своїм…  чужинцям  служить  ся  повія,
Тримають  нас  за  вівців…    і  лошат.  

Де  ти  в  нас  взявся  грьобаний  дарієць,
Щоб  за  тобою  шушло  загуло.
Був  Льоха  спєц  із  космосу  пришелець,
Але  такого  ще  в  нас  щастя  не  було.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731078
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017


Дідо Миколай

Здоровля зорепад

Вітаю  друже,  щиро  і  сердешно,
Хай  світять  зорі  в  небі  золоті.
Тепла  тобі  і  радощів  безмежно,
Усього  якнайкращого  в  житті.

Сусіди  люблять  друзі  хай  і  діти,
Стрічає  зранку  сонячний  розмай.
Щоб  зміг  життю  ще  довго  порадіти,
На  стежках  зло  і  заздрість  оминай.  

Тож  прошу,  щиро  чарку  наливаймо,
Весни  ж  в  саду  буяє  аромат.
Так,  як  колись  давай  же  заспіваймо,
Здоровля  нам,  підсипле  зорепад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730922
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017


Дідо Миколай

Настанова внуку

Рядочки  є  такі  в  поета,
Одне  із  правил  золоте.
Не  йде  гора  до  Магомеда,
А  Магомед  до  неї  йде.

Віднині  маєш  вік  дорослий,
І  самостійний  вже  мужик.
Отож  скажу  слова,  я  прості,  
Ти  ж  Діда  слухати  привик.  

Ламай  бігом  в  собі  гординю,
Не  личить  плакать  солов’ю.
Не  капай  соплі  попідтинню,
Не  понижай  своє  Екю.

Згадай  же  роду  ти  чийого,
Мій  Рід  великий  не  сором.
В  душі  ми  маєм  свого  Бога,
Не  смій  водитися  з  жид.м.

Нечисте  сімя  то…  бандити,
Не  виставляй  мене  на  кпин.
Не  рівня  нам  то  паразити,
Зв'язок  з  ж.дівкою  відкинь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730836
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017


Микола Карпець))

І закривавило в садку – на біле білим

[b]«І  закривавило  в  садку  –  на  біле  білим»[/b]

Розквітли  вишні  у  садку,  розквітли  вишні
Але  здалося  тут  комусь  що  вони  лишні
Але  позаздрили    красі  сніги  лапаті
І  поховали  білий  цвіт  у  снігопаді

І  закривавило  в  садку  –  на  біле  білим
І  став  красивий  білий  цвіт  як  скам’янілим
І  притаїлась  в  пелюстках,  душа,  ледь  чути
Зима  підсипала  весні  в  вино  отрути
.................................................
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.04.17*  ID:  №730167

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730167
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Крилата (Любов Пікас)

МАМО, ГОЛУБКА СИВА

Моя  мама  пішла  в  63,  19  років  тому.  
Один  із  віршів,  присвячених  їй.  

Мамо,  голубко  сива!
Чом  не  приходиш  в  сни?
Вишня  цвіте  і    слива.
Запах  п'янкий,'  міцний
Вітер  несе  в  хатину.
Тішив  тебе  їх  цвіт,
Поки  в  травневу  днину
Ти  не  пішла  за    світ  -  
Гарна  така  і  мила,
Без  борозни  лице.
Правнуки  народились
В  тебе.  Чи  знаєш  це?
Діти  –  моя  скарбниця,
Кисню  неспинний  вдих.
Ти  там  за  них  молися,
В  Бога  проси  за  них.
Мамо  моя  рідненька!
Ти  хоч  приснись    мені.
Я  тепер  теж  одненька.
Різне  приходить  в  дні.
Часом  така  полова
В  думах,  хоч  три  до  дір.
Мудрого  твого  слова
Бракне  мені,  повір.
Я  тебе  так  любила!
Ма!...    
Тишина  німа.
Вишня  квітує,  слива,
Буз.  А  тебе  нема.  

Буз  -  бузок.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730070
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017


Оксана Дністран

На вітах знов розлігся сніг

На  вітах  знов  розлігся  сніг.
-  Ти  взявся  звідкіля,  приблудо?
Куди  спішив,  до  кого  біг,
З  чиїх  очей  знімав  полуду?

Чи  ти  забув,  що  вже  весна
І  заблукав  бездумно  в  часі?
В  оману,  певно,  увела
Відсутність  листя  на  каркасі.

Та  вже  бубнявіють  бруньки.
Ти  їх  жадав  розцілувати
І  мчав  бездумно  навпрошки,
Щоб  загорнуть  в  обійми-вату?

Приліг  на  вітах  відпочить,
Бо  заморився  у  блуканнях,
Чи  засмутився,  що  нічий,
Чи  просто  надто  неслухняний?

Недовгий  час  твого  життя,
В  промінні  лагіднім  потанеш.
...А  сніг  вбирав  серцебиття
Іще  дрімаючих  каштанів.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729764
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017


Дідо Миколай

З Прозрінням Україно!

Не  називайте  Великоднем.
Не  наше  свято…  Від  жид.ів,
В  підметки  святові  не  годен.
Жид.вський  Пейсах  для  рабів,

Іуди…  все  перекрутили.
Із  ніг  поставили  на  вуха.
І  досі  плачуть  сиві  схили…
У  душах  Божих  завірюха.

Нас  сім  мільонів  там  поклали,
Дніпро  під  ними  й  висота.
Ми  ж  від  своїх  Богів  черпали
Щоб  Україна  ожила.

Не  дочекалися  кастрати,
Усі  волхви  не  перевелися.
Всіх  не  зуміли  ви  скарати,
З  колін  вкраїнці  підвелися.

Вкраїна  буде  вільно  жити,
Допоки  Київ  є  й  Дніпро.
Вам  нас  чужинці  не  втопити,
Бо  наша  сила  тут…  -  Ядро!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729014
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 16.04.2017


Микола Карпець))

«А в мене мрія з присмаком кориці»

[b]«А  в  мене  мрія  з  присмаком  кориці»[/b]
або  
[b]«Мрії  підлітка»[/b]  
або
[b]«Було  колись...  у  кожного  було...))»[/b]

[color="#0311e0"][b][i]
А  в  мене  мрія  з  присмаком  кориці
Із  шоколаду,  стиглої  суниці,
Із  кави  чашечки,  де  пінка  на  поверхні
І  щоб  два  ґудзики,  відсутні,  ті,  що  верхні

І  щоб  крім  нас  –  нікого  більше  вдома
І  на  заваді  не  стояла  втома
І  не  крутилась  кицька  під  ногами
І  зрозуміло,  не  було  щоб  мами…))

І  якщо  можна  –  ще  із  меду  трунку
Смачнючого  п’янкого  поцілунку
І  на  останок,  щоб  вже  справжнє  свято,
Хай  дуже  пізно  повернеться  тато))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*12.04.17*  ID:  №  728534
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728534
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 15.04.2017


Микола Карпець))

Христос Воскрес!

Нажаль    на  вихідні  мене  в  Києві  не  буде  і  поздоровити  усіх  з  Пасхою  не  зможу(….тому,  наперед  поздоровляю  з  цим  ВЕЛИКИМ,  СВІТЛИМ  і  ТЕПЛИМ  святом  усіх  віруючих  людей  України!

[b]«Христос  Воскрес!»[/b]

Зі  святом  Пасхи,  любі  Друзі!
Лунає  в  церкві  і  окрузі
Лунає  в  місті  і  селі
По  українській  всій  землі!

З  Великоднем!  Христос  Воскрес!
Час  віри  в  Бога  –  не  чудес
Час  для  задуми,  каяття
Переосмислення  життя

Ну  а  сьогодні  –  у  нас  свято
Явив  Бог  милість  із  небес
Ісус  Христос  в  цей  день  воскрес
Хоч  і  було  його  розп’ято
Не  пожалів  життя  свого
Давайте  ж  славити  його!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728781
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017


Микола Карпець))

«Смотрю – тону, иду ко дну»

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/757503022.jpg[/img]

[b]«Смотрю  –  тону,  иду  ко  дну»[/b]

Туманом  с  гор
Твой  нежный  взор
Красивых  глаз,  что  с  поволокой
Смотрю  –  тону,  иду  ко  дну
К  губам,  девчонки  синеокой

А  ты  в  ответ  –  ни  да,  ни  нет
Лишь  в  уголках  любимых  глаз
Сияет  свет,  волшебный  свет
Который  связывает  нас

И  я  тону,  иду  ко  дну
Но  нет  в  глазах  твоих  и  дна
Попав  в  весну,  двоих  весну
Где  только  ты,  лишь  ты  одна

Где  ТЫ  плюс  Я  –  равно  ОДИН
Назло  законам  и  наукам
Где  будет  лучшая  с  картин
Любовь  двоих,  как  память  внукам
13.04.17

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728672
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Микола Карпець))

Я прийду в твої зоряні сни… 16+

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/615820073.gif[/img]
[b]«Я  прийду  в  твої  зоряні  сни…»[/b]16+
[color="#0804e3"][i][b]
Я  прийду  в  твої  сни  коли  ще
Ти  на  грані  свідомості  й  сну
І  проллюся  цілющим  дощем
І  веселкою  в  небі  майну

Потім  теплим  зроджусь  вітерцем
Просушу  твоє  тіло  й  волосся
Розметалось  що,  й  переплелося
І  як  котик  скрутилось  кільцем
Обійму  ніжно  талію...  груди
Зацілую,  запещу  усюди
Проведу  чарівним  олівцем
по  губах,  притулю  до  щоки
Щоб  на  довгі-предовгі  роки
В  них  відклалася  пам'ять  про  диво
Коли  їх  цілували  цнотливо
Ну  а  потім  з’їдали  за  раз
І  була  ти  безмежно-щаслива
Відправляв  коли  в  небо  екстаз

І  душа  залишала  і  тіло
І  летіли,  летіли,  летіли…
Дві  душі  об’єднавшись  в  одну
Уві  сні,  чи  на  грані  десь  сну…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.04.17*  ID:  №  727867
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727867
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017


Микола Карпець))

Заплакала ніч зорепадом

[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/14930484.gif[/img]
[b]«Заплакала  ніч  зорепадом»[/b]
[color="#0805e8"][i][b]
Заплакала  ніч  зорепадом
Сльозинки  розсипались  небом.
Молочним,  смачним  шоколадом
півмісяць  у  балці,  де  верби,
зійшов  освітивши  весь  лан
немов  гоноровий  він  пан

В  гаю  соловейко  озвався
Завівши  зворушливе  соло
Завмерла  природа  навколо
А  він  все  співав-заливався
Ніяк  зупинитись  не  сила
Бо  поряд  була  його  мила

Бо  поряд  була  його  люба
Й  вона  заспівала  з  ним  в  парі
Співали  завзято,  в  ударі
На  вітах  розлогого  дуба

Під  звуки  чаруючо-ніжні
Під  спів  солов’їв  колисковий
Дурманить  тут  запах  бузковий
Думки  навіваючи  грішні
Ніяк  я  заснути  не  в  змозі
Сиджу  і  сиджу  на  порозі))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*07.03.17*  ID:  №  727686
[/b]  [/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727686
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 06.04.2017


sondag

nicht sprechen Russisch

[i]громадо,  тітонько  пухка  й  солодкувата!
ти  гідна  лиш  зневаги,  сказу  та  чуми.
ви  театрально  пхикаєте
й  проливаєте  соплі  над  могилою  солдата,
та  якби  він  не  загинув,  довели  б  його  до  тюрми.
люди,  ви  ховаєтеся  за  правами  людини  –
вийдіть  на  сонце  та  відверто  скажіть:
що  ви  для  україни,
як  не  кубло  паразитів  –  ви,  лицемірна  гидь!
еге  ж,  ви  провели  загиблого  солдата,
й  прожогом  повернулися  до  теплого  життя,
–  і  вже  муркочете,  як  звикли,
про  пухнасте  кохання  пухнастою  мовою  ката:
про  тіл,  і  душ,  і  мов,
чи  й  двох  країн  злиття.

тому  й  любов,  я  думаю,  така  бридка  й  фальшива,
що  про  неї  говорять,  як  про  каву  з  вершками  чи  мед[/i]  –

казала  ти  в  смиреннім  очікуванні  дива,
гортаючи  єсєніна  задом  наперед

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727225
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017


Олена Вишневська

Мені ніжність за Бога в Тобі

Мені  ніжність  за  Бога  в  Тобі,  бо  інакше  не  вмію,  
Хоч  гірчать  перехрестям  на  мапі  між  нами  стежки.
"Відречися!"  -  лукавить  самотність  улесливо  змієм,  
Я  ж  ударами  серця  до  Тебе  іду  навпрошки.

Пригорни.  Прожени.  Поверни.  Безкінечно  по  колу.
Не  впусти.  Не  тримай.  Упіймай.  Від  усіх  заховай.
Я  не  вірю  ні  в  кого,  крім  нас,  і  тим  паче  -  в  "ніколи".
Марно  з  часом  змагатися:  він  -  невблаганний  шахрай.

Він  летить,  зупиняється,  тягнеться  вічністю...  Годі!
Поза  грою  ми  -  речі  скидаємо  зайві  /і  страх/,  
Та  лягаємо  поруч,  
/бо  справжні  під  часом  не  ходять,  /
Й  засинаємо  разом
/з  цілунком  весни  на  губах/.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Любов Вишневецька

Мелодия осеннего дождя

Мелодия  осеннего  дождя...
Грусть  рассыпала  в  души...  как  отраву...
-  Спешу  найти  тепло...  в  кафе  войдя...
Но  кофе  с  молоком...  для  сердца  мало.

Переступив,  как  в  прошлое,  порог...
Спешу  занять  в  углу  свободный  столик...
-  Как  он  любил  здесь  яблочный  пирог!..
Теперь  одна...  с  невыносимой  болью...

В  кафе  все  так,  как  было  той  порой...
И  музыка  цепляет  за  живое...
-Ах,  как  хотелось  мне  бежать  домой!..
Где  Солнышко  скучало  бы  родное...

Все  прошлое  с  собою  заберет...
И  радость  встреч  и  крепкие  объятья.
-  А  мне  бы  знать,  что  будет  наперед!..
Чтобы  одеться  в  счастье,  словно  в  платье.

Дороги  к  звездам  нет...  Такой  сюжет...
Судьбе  нас  было  разлучить  угодно.
И  рана  от  любви  не  заживет...
Меня  обнимет  только  дождь  холодный...

                                                                                                                           31.03.17  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726578
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Микола Карпець))

Від заздрощів їм «зносить дах»

Присвячується  анонімникам,  які  пишуть  на  цьому  сайті  анонімки  адміністрації,  замість  того,  щоб  писати  вірші…мабуть  тому,  що  для  написання  віршів  потрібен  хоч  якийсь  хист,  а  він  у  них  повністю  відсутній!    І  в    підтримку  Занга,  який  мабуть  ЄДИНИЙ  на  цьому  сайті  вказував  на  РЕАЛЬНІ  помилки  в  нашому  віршуванні  (в  тому  числі  –  і  в  МОЄМУ),  дотримуючись  толерантності  і  такту,  а  не  писав  похвальні  відгуки,  при  цьому  єхидно  посміюючись,  як  це  багато  хто  робить    на  сайті…а  для  тих,  кому  він  все  ж  таки  заважав  своїми  рецензіями,  є  кнопка  ЧОРНИЙ  СПИСОК!  Натиснув  -  і  ніяких  проблем  і  рецензій!  Писати  ж  скарги,  ХОВАЮЧИСЬ  за  ЛІВІ,  ПУСТІ  (без  віршів)  профілі  –  це  вже  мабуть  їх  навчили  їх  дідусі-стукачі,  які  проживали  за  часів  Берії…з  чортополоху  і  виросте  тільки  ЧОРТОПОЛОХ!((


[b]Від  заздрощів  їм  «зносить  дах»[/b]

Писати  вірш  –  то  Божий  Дар
Його  немає  у  БЕЗДАР!
Його  немає  у  НЕВДАХ
Від  заздрощів  їм  «зносить  дах»

Не  знають  рими,  слів  відмінки
А  пишуть  тільки  анонімки
То  їх  ВЕРШИНА,  їхній  ПІК
«Нагадив»  і  в  кущі  утік((…

Не  гордий  вовк  –    гидкий  ШАКАЛ!
Мізків  немає  –  лиш  оскал!((
Смішний,  нікчемний  боягуз
У  віршуванні  карапуз
В  житті  на  кшталт  він  туалету
Нашкодить  кожному  поету
Готовий,  і  в  кущі    втекти
Та  най  БЕРУТЬ  ТЕБЕ  ЧОРТИ!))

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726457
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017


Микола Карпець))

«А не з’їмо – горить нехай»

Серед  моїх  друзів  на  ОДНОКЛАСНИКАХ  з’явився  ЧУДОВИЙ  поет  з  раісі  -  Варяг  Сибірський  зі  своїми  ЧУДОВИМИ  творами…і  особливо  мене  усміхнута  одна  з  його  фото  листівок….вирішив  прокоментувати))

[img]https://pp.userapi.com/c638018/v638018686/52f1/lz4mrFvqkFk.jpg[/img]
[b]«А  не  з’їмо  –  горить  нехай»  [/b]


Розп’ятих  хлопчиків  і  мам
 Їмо  ми  в  себе  по  домам
Їмо  синичок,  снігурів
Рабів  їмо,  їмо  щурів
Через  кордон,  що  доповзе
З’їмо  підсмаживши  усе
А  не  з’їмо  –  горить  нехай  
Чукотський  руЦкий  вертухай!
Із  ФСБ,  а  чи  із  ГРУ
Вогонь  говорять,  то  к  добру
Очистить  кров  з  їхніх  долонь
Всепоглинаючий  вогонь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726074
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Микола Карпець))

Твою посмішку я заберу із собою

[b]«Твою  посмішку  я  заберу  із  собою»[/b]
 
Твою  посмішку  я  заберу  із  собою
В  рамку  пам’яті  вставлю  собі  на  душі
І  якщо  залишуся  живим  після  бою
Я  для  тебе  писатиму  ніжні  вірші

Де  немає  війни,  не  стріляють  гармати
Не  лунає  команда  –  до  бою!  Вперед!
Де  розквітнув  садок  біля  нашої  хати
І  де  бджоли  збирають  з  акації    мед

І  до  мене  біжить  босоноге  дівчатко
Залишились  сандалики  в  купці  піску
І  єдине  лиш  слово,  із  вуст  її  –  ТАТКО!
Поцілунками  вкриє  небриту  щоку

І  зачув  голоси  станеш  ти  на  порозі
І  сльозинки  в  очах,  руки  звисли  без  сил
І  здається  що  зрушити  з  місця  не  в  змозі
Але  мить,  і  летиш  вже  до  мене  й  без  крил

І  впіймаю  тебе,  мою  пташку,  в  обійми
Обійму,  й  до  грудей,  вас  рідненьких,  обох…
То  ж  нехай  на  землі  всі  закінчаться  війни
Ну  а  ти  помолись,  захистив  щоб  нас  Бог…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*29.03.17*  ID:  №  726162

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726162
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Микола Карпець))

«Всіх урівняє їх могила»

[b]«Всіх  урівняє  їх  могила»  [/b]
 
Хтось  плаче  -  втратив  мерседеса
Комусь  за  щастя  -  хліба  шмат
Хтось  спить  під  обстрілом  гармат
А  іншим  –  чартер,  стюардеса…
І  берег  моря,  і  вино…
Та  знаєм  ми  давним-давно
Всіх  урівняє  їх  могила
Ніхто  змінити  це  не  в  силах  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725917
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Крилата (Любов Пікас)

ПРО ДИВНИХ ОСІБ (ред. )

Вам  ляк  не  ставить  міти?
То  розкажу  вам,  діти,  
(Візьму  ваш  час  у  сіті!)
Про  те,  що  є  у  світі
Такі  чудні  особи,  
В  яких  носи,  як  скоби.
Це  не  актори  сцени!
В  них  вуха,  мов  антени,    
Наставлені  на  простір,
В  якому  нотки  злості.
Десь  сварка  є  у    хаті?!
Особи  ці  окаті
В  момент  туди  прибудуть,  
Шкребти  у  вікна  будуть.
Проворні!  І  потворні!
В  них  губи  –    труби  чорні,
Кінцівки,  як  коцюби,  
Криві,  та  гострі  зуби.
А  руки,  наче  ласти.  
Їм  аби  щось  украсти.
Чом  пхаються  до  хати?
Щоби  дітей  лякати  –  
Всіх  тих,  що  неслухняні,  
Невдячні  тату  й  мамі.
Що  гне  їх  хижі  спинки?
Слова  хороші,  вчинки,
Як  дружні  всі,  привітні,  
Ясні,  мов  ночі  літні.
Слова  «привіт»,  «будь  ласка»  
Їм,  як  із  жахом  казка.
Від  «добре»,  «прошу»  виють,  
Втягають  в  тіло  шиї.
Тримаються  подалі
Від  Олі,  Злати,  Галі,
Коли  ті  щось  читають,  
Малюють,  витинають  
Чи  застеляють  ліжко,
Годують  пса  чи  кішку.
Як  кубики  складають,
Вірші,  пісні  вивчають,
Співають  чи  танцюють,  
Машинку  ремонтують,
Коли  не  кривлять  губи,
Чистять  у  ванній  зуби,
Вазони  підливають  
Чи  рідних    обіймають,
Тарілку  миють,  чашку
Годують  черепашку.

Як  скрізь  порядок,  спокій,
Не  зроблять  в  дім  і  кроку.
Їм  безлад  до  вподоби!
Такі  вони  особи!
Малят  за  те  ще  страшать,  
Що  суп  не  хочуть,  кашу
Ті  їсти  із  тарілки.
Вискакують,  як  білки,
Тоді  зі  своїх  дупел,  
Збираються  докупи
Й  летять  на  крик  дитячий.
Малят  їм  любо    лячить.
Та  в  тій  не  будуть  хаті
Окаті  ці  й  носаті,
Де  мир,  добро  у  слові,
Де  всі  живуть  в  любові,


Ви,  звісно,  будьте  чемні,  
Культурні  і  приємні.
Ростіть  та  розвивайтесь,
Та  дуже  не  лякайтесь  –  
Особи  ці  цікаві
Живуть  лише  в  уяві!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725897
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Евгений ВЕРМУТ

ОПАСНЫЕ ЧУВСТВА

Трудно  быть  бедным,  опасно  -  богатым,
Очень  накладно  кого-то  любить,
И  ненавидеть  кого-то  чревато  -
Можно,  ведь,  так  ненароком  убить.

Трудно  быть  ласковым  -  можно  влюбиться.
Добрым  нельзя  -  обстригут  наголо.
С  кем-то  дружить  -  это  значит  делиться,
А  враждовать  -  это  скапливать  зло.

Стань  эгоистом  -  умрешь  одиноким.
Щедрым  опасно  -  убьют  языки.
Скрытным  нельзя,  помяни  мои  строки,
Сразу  в  шпионы  запишут  враги.

Слышать  и  чувствовать  все  беззаветно  -
Это  одно  из  сложнейших  искусств.
Очень  не  просто  быть  кем-то  конкретно.
Сложен  ты,  мир  человеческих  чувств.

Нет,  невозможно  все  чувства  примерить.
Страшен  до  чертиков  опыт  такой.
В  норку  поглубже  залезть  бы  и  верить
Самозабвенно  в  недолгий  покой.

07.06.2016г.  Минск,  топчан  на  базе  СУ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670972
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 27.03.2017


Евгений ВЕРМУТ

ПРОГУЛКА С ЖЕНОЙ

Красиво  кругом,  но  конечно  не  так,  как  в  те  годы  –
В  то  время  мы  были  предательски  юны  с  тобой.
Ты  в  нашу  тусовку  всегда  приносила  погоду.
С  такою  прошелся  бы  с  гордостью  парень  любой.

Ты  помнишь  те  дни,  когда  не  было  этой  аллеи?
Была  только  роща,  в  которой  мне  встретилась  ты.
А  помнишь  то  место  в  лесу,  где,  краснея  и  млея,
Ребята  водили  притихших  девчонок  в  кусты?

Таинственно  что-то  друг  другу  шептали  березы,
И  шелестом  листьев  слова  заглушали  свои.
Забылись  давно  уже  скорые  девичьи  слезы,
Теперь  наши  дети  исследуют  зону  любви.

А  дети,  они,  как  всегда,  чересчур  любопытны,
И  все  почему-то  мечтают  скорей  повзрослеть.
Как  все-таки  рано  приходит  инстинкт  первобытный,
Но  не  приходилось  пока  что  об  этом  жалеть.

Как  много  у  них  в  этом  возрасте  новых  эмоций,
Как  много  находок  и  невосполнимых  потерь,
Как  много  желаний…
Ну,  как  со  всем  этим  бороться?
Для  нас  в  их  космический  мир  плотно  заперта  дверь.

Любовь  –  это  вечно,  тогда  почему-то  казалось,
А  ссора,  естественно,  тоже,  увы,  навсегда.
Смешно  иногда  вспоминать,  как  любовь  начиналась,
И  грустно,  что  больше  не  встретится  нам  никогда…

31.01.2017г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715538
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 27.03.2017


Маргарита Шеверногая (Каменева)

Мы изменились


Бродить  по  улицам  чужим  родного  города
Мне  доставляет  удовольствие,  как  в  юности.
Здесь  жизнь  моя  как  будто  надвое  расколота,
А  небоскрёбы  избавляют  от  сутулости.

Помолодевшие,  покрашенные  здания  –
Когда-то  серые,  сейчас  –  в  лилово-розовом  –
Зовут  вернуться,  приглашают  на  свидание
С  небритым  юношей,  поэтом  и  философом.

Он  так  умильно  рассуждал  об  одиночестве,
О  невозможности  найти  уединение
В  огромном  городе...  о  древнерусском  зодчестве...
Потоком  слов  стараясь  заглушить  волнение...

Он  был  не  прав:  я  одинока  в  мегаполисе,
Безлюдной  кажется  с  толпой  прохожих  улица...
Жизнь  по  спирали:  мы  давно  сыграли  роли  все,
А  в  нашем  баре  всё  влюблённые  целуются.

Мы  изменились  –  я  и  город,–  но  по-прежнему
Нам  интересно  открывать  друг  друга  заново.
Не  интересно  только  мальчику  потешному:
За  тем  философом  давным-давно  я  замужем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725807
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


dovgiy

НІЧНА РОЗМОВА

Ти  сказала,  що  я  –  твоє  небо.
А  ти  –  зіронька  ясна  на  ньому!
Це  ж  тому,  долаючи  втому,
Я  блакиттю  лечу  до  тебе!
Хай  громи  моє  тіло  шматують,
Хмари  лиха  дощами  плачуть.  
Я  тебе  крізь  розлуки  побачу,
Крізь  мовчання  безодні  почую!
Ти  сказала,  що  я  –  твоя  пісня.
А  ти  –  ніжна  мелодія  ночі!
Зачаровано  дивлюся  в  очі
І  від  щастя  аж  серцю  тісно!
Ти  сказала,  що  я  –  твоя  скеля,
За  якою  ти  захист  відчула.
Ти  для  мене  –  це  дітки  поснулі
Після  пустощів  милих,  веселих.
Ти  казала…  багато  казала!
Поцілунками  все  покриваю
І  на  крилах  в  сузір’я  злітаю
Де  тебе  так  багато!..  і  мало!

27  березня  2017  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725777
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Вітер Ночі

Я Вас науявляю, - от і все…

Я  Вас  науявляю  –  от  і  все.
Ніхто  нікому  й  шеляга  не  винен.
Лиш  вітерець  здалека  принесе
Чарівний  голос  у  зимову  днину.

А  ще  давно  забуті  відчуття
І  Ваші  очі  в  затінках  вуалі
З  якогось  потойбічного  життя,
Що  знову  кличе  в  нескінченні  далі.

І  Вам  від  цього  зовсім  не  болить.
Мені  від  цього  –  солодко  і  дивно.
Я  Вас  науявляю  тільки  мить  –  
І  жадібно,  і  млосно,  і  ...  невинно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725803
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Евгений ВЕРМУТ

ОТСТУПИЛА ЗИМА (с иронией к своему юбилею)

Состоялась  весна,  и  зима  не  грозит  мне  отныне  –
Это  видно  по  паркам  и  даже  по  грязным  домам,
По  ожившим  поэтам,  а  также  по  девушкам  в  «мини»,
И  по  праздникам  в  мае,  которые  дороги  нам.

И  на  каждом  шагу  очень  хочется  ляпнуть  банальность,
Пошутить,  рассмеяться  над  глупостью  брошенных  фраз.
Мне  б  глаза  расчехлить  и  проверить  на  точность  и  дальность,
Но  по  выслуге  лет  мое  сердце  уходит  в  запас.

Я  не  стар,  но  на  зеркало  лучше  накинуть  платочек.
Что-то  с  возрастом  стали  фальшивыми  все  зеркала.
Мне  вчера  уступил  свое  место  в  метро  паренечек,
Не  заметив,  что  я  еще  крепок  и  тверд,  как  скала.

Неужели  и  вправду  я  слаб  и  не  в  меру  ранимый,
Ведь,  с  природою  нашей  держать  надо  ухо  востро  –
Седина  круглый  год  не  дает  забывать  мне  про  зимы,
А  под  вечер  от  наглого  беса  страдает  ребро.

Солнце  весело  светит,  скрывая  лучами  ехидность.
Каждый  год  мы  тупеем  и  сходим  с  ума  по  весне.
Потому  ль  с  долгожданной  капелью,  забыв  про  солидность,
Не  дает  успокоиться  вечный  мальчишка  во  мне.

Хулиган  и  проказник  сидит  где-то  в  теле  уставшем,
Он  не  хочет  взрослеть  ни  за  что,  не  смотря  на  года,
Он  играет  всю  жизнь,  не  желая  прослыть  проигравшим,
Но  когда-то  придется,  и  он  понимает,  когда…

Пронесется  Судьба  бурным  вихрем  от  самых  пеленок,
Отрывая  безжалостно  от  материнской  груди.
Вдруг,  опомнится,  в  каждом  мужчине  живущий  ребенок,
Что  счастливое  детство  давно  у  него  позади.

Отступила  зима  -  самый  злейший  мой  враг  на  планете,
Ненадолго  морозные  дни  где-то  спрячет  она.
-  С  днем  рожденья,  отец!  –  скажут  мне  повзрослевшие  дети.
-  С  днем  рожденья,  старик!  –  сколько  раз  еще  скажет  Весна?  …

26.03.2017г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725791
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017


Микола Карпець))

«Закохана весна»


[b]«Закохана  весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був  вечір,  довгий  і  чудовий
Кохання  –  то  його  ім’я
Хоч  ТИ  солодкий  і  медовий
А  тану  –  тану  –  тану  Я

Лиш  доторкнуться  твої  губи
Відчую  смак  –  пливе  земля
І  мої  губи  –  шепчуть  –  любий…
А  він…  своїми  затуля…

І  слів  немає  –  є  лиш  стогін
Двох  душ,  об’єднаних  в  одну
І  квітнуть,  квітнуть  поцілунки
У  цю  закохану  весну…

©  Микола  Карпець  (М.К.)
*24.03.17*  ID:  №  725339
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 25.03.2017


Любов Ігнатова

А давай гайнемо вдвох у осінь …

А  давай  гайнемо  вдвох  у  осінь,
Там,  де  небо  шите  журавлями,
Де  гуляють  ще  тумани  босі
Над  зеленоврунними  полями.

З  павутинок  бабиного  літа
Ми  сплетемо  пестощі  шовкОві,
І  співать  нам  буде  тільки  вітер
Зоряно  -барвисті  колискові  ...

Ми  спіймаєм  дві  пухові  хмарки
І  застелим  лісові  стежини  ...
Райдуги  над  нами,  ніби  арки,
Ïх  квітчають  сонячні  жоржини  ...

Ти  і  я  ...За  руки,  ніби  діти,
Віднайшлись  у  всесвіті  гармоній,
Бо  ще  вмієм  в  унісон  радіти
Під  звучання  дощових  симфоній  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453781
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 24.03.2017


Микола Карпець))

«Краплинки кришталем на стеблах»

[b]«Краплинки  кришталем  на  стеблах»[/b]  
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо,  Дощ  -  це  сльози  неба,
Можливо,  просто  –  для  краси  
Краплинки  кришталем  на  стеблах
Як  від  ранкової  роси

Сплели  мереживо  на  квітах
Створивши  ніжно-срібний  шарм
А  потім  перейшли  на  віти  –
Не  передати  і  в  віршах
Нам  всю  красу,  і  всі  відтінки
Цієї  диво-павутинки
 
Проб’ється  сонечко  з-за  хмари
Веселка  скрасить  небосхил
І  промінці  ввібравши  чари
Летять  до  крапельки,  без  крил

Пірнуть  в  прозору,  чисту  воду  –  
Відбивши  райдугу  в  воді
Продемонструють  свою  вроду
Немов  дівчатка  молоді

І  затанцюють  промінці
В  воді,  в  долоні,  на  лиці
Щоб  передати  ту  красу
Яку  вони  в  собі  несуть
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*23.03.17*  ID:  №  725172
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 24.03.2017


Олена Жежук

Тобою я надихатись не можу

                                             [i]  Поезіє,  красо  моя,  окрасо,  
                                               я  перед  тебе  чи  до  тебе  жив?
                                                                                             Василь  Стус[/i]

Тобою  я  надихатись  не  можу,
Щодня  спиваю,  мов  святий  нектар.
Живу  тобою,  плачу  і  тривожусь,
І  бережу,  мов  сокровенний  дар.

З  тобою  я  прекрасний  світ  відкрила,
Потік  душі  барвистий  водограй,
Що  живить  дух  –  спинить  його  несила,
Мов  карму  щастя,  код  у  дивокрай…

Ти  крик  жертовний,    пісня  легкокрила,
Відлуння  болю  й  радості  умить.
Ти  мрій  моїх  одвічнії  вітрила,
Тобою  серце  молиться  й  щемить.

О  слів  красо!  О  музико  нетлінна!
Безмежна  воле  сокровенних  дум…
Поезія  –  молитва    неоцінна!
Гірка  любов  й  найрадісніший  сум.

Тобою  я  напитися  не  можу…
Тобою  охрещуся  знов  і  знов.
На  тебе  я,  поезіє,  так  схожа...  
Візьми  мене  під  вічний  свій  покров.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 23.03.2017


Микола Карпець))

«Пішов з домівки на війну»

[b]«Пішов  з  домівки  на  війну»[/b]
 [color="#2a03d9"][b]  [i]
Пішов  з  домівки  на  війну
В  свою  двадцяту  він  весну
А  дома  мама  і  дружина
Чекають  звісточку  від  сина

І  сум  в  малого  немовлятка
І  мрія,  про  обійми  татка
Що  підросло,  вже  третій  рік
Як  татко,  син  і  чоловік
Пішов  і  бачив  ріст  маля
Лиш  по  мобільному  –  здаля

І  смуток,  і  в  очах  сльоза
І  поклик:  «там,  на  Небесах,
почуйте  крик  душі  родини!  
І  стогін,  Неньки  України!»
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*18.03.17*  ID:  №  724209
[/i][/b]  [/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724209
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Микола Карпець))

«Рідна мова»

Зі  Святом  поезії,  любі  друзі!

[b]«Рідна  мова»[/b]
[color="#0603de"][i][b]
Рідна  мова  –  українська
Не  москальська,  не  чужинська
А  своя  вона  –  рідненька
Нам  від  тата  і  від  неньки

З  молоком  дається  мами
З  першим  співом  колисковим
Першим  шумом  колосковим
Над  вкраїнськими  степами

З  солов’їним  першим  співом,
На  який  вона  так  схожа
І  джерельним  переливом
Мелодійна,  гарна,  гожа
Порівняти  можна  з  дивом
Знати  її  –  милість  Божа
Для  людей,  що  люблять  волю
І  формує  їх  свідомість,  
І  формує  їхню  долю
Заповідана  народу
Який  любить  так  свободу
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*21.03.17*  ID:  №  724834
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724834
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Harry Nokkard

Дарунок Бога

Дарунок  Бога

В  часи  прадавні  
ледь  не  трапилась  біда,
коли  Господь  розподіляв  усі  чесноти,
спізнилася  дівчина  молода,
на  той  розподіл,  через  всі  свої  турботи.

З’явилася,  коли  вже  Бог  втомився,
і  подарунки,  всі  що  мав,  роздав,
на  неї  подивився  й  зажурився.
Чому  ж  красуня    я  про  тебе  не  згадав?

Де  забарилася  і  не  прийшла  до  Бога,
коли  я  ті  чесноти  роздавав?
Невже  була  такою  довгою  дорога?
Чи  забагато  невідкладних  справ?

Дівчина  знітилася,  вибачай  мій  Боже,
що  запізнилася  я  на  свою  біду,
мабуть  ніхто  мені  не  допоможе,
якщо  все  роздано,  то  мабуть  я  піду.
 
Зажди,  красуня,  у  таку  чудову  днину,
не  може,  просто  так  піти,  така  краса,
я  подарую  тобі  мову  солов’їну,
й  чарівну  пісню,  щоб  злітала  в  небеса.          

Щоб  ви  жили,  співали  і  раділи,
на  вашій  Богом  подарованій  землі,
щоб  рідну  землю  й  мову  боронили,
нехай  несуть  на  крилах  радість  журавлі.

І  ллється  пісня  й  мова  солов’їна,
душа  країни  в  ній  живе  впродовж  віків,
дарунок  Бога,  що  отримала  дівчина,
пісні  чарівні  для  дітей  й  чоловіків.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723887
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Олена Вишневська

білим спомином недопечалі

[i][b]"
Розплети  мене  всю,  
Мов  червоне  м”яке  покривало.
Крок  за  кроком  іди.  Обірви  у  мені  всі  штрихи."[/b][/i]
                                                                 [b]  [i]    Гостя[/i][/b]




Ти  проший  мене  всю
Білим  спомином  недопечалі.
По  зів`ялій  траві  вітер  гонить  вчорашні  сліди
І  твої,  і  мої,  щоб  сховати  від  світу  найдалі
Несміливу  любов,  що  ятритиме  пам`ять  завжди.

І  допоки  ми  віримо  в  те,  що  себе  обдурили,  
Переправу  змінили  й  в  нікуди  наосліп  втекли,  
Забувай  мене,  чуєш?.../  щоденно...щоночі...щосили.../
Як  і  я  забуваю  в  холодних  обіймах  імли.

Бо  прийде  знову  завтра,  в  якому  нас  більше  немає,  -
Розсміється  /підступно/  в  обличчя  сльотавим  дощем.
Пам`ятай  мене  /зможеш?/  найбільшу  із  втрачених  таєн,  
Ту,  що  вирвала  з  серця  /по  собі/  мільйони  поем....

/04/03/2017/

[i]
З  вдячністю  Наталочці  за  мить  натхнення)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723090
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Патара

Український пророк

Сорок  сім  якихось  років,
Мало  це,  а  чи  багато?..
Чоловік  в  самому  соку,
Неодружений,  не  тато...
Він  кохав,  його  кохали
Та  чомусь  таки  не  склалось.
Для  життя  таланту  мало,
Є  така  недосконалість.
На  його  недовгу  Долю
Надто  випало  багато  —
Трішки  "цукру",  більше  "солі"
Довелось  йому  пізнати.
Хай  прожив  до  болю  мало
Та  для  нас  пророк  він  досі.
Навесні  його  не  стало,
Березень  проріс  у  осінь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722896
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017


Крилата (Любов Пікас)

Ти, березню

Ти,  березню,  то  плачеш,  то  смієшся,  
То  горнешся,    то    жалиш,  мов  оса.
То,  мов  стокрилий,  обширом  несешся,
То  спиш  на  хмарці  десь    у  небесах.

Такий  чудний!  Такий  ти  незбагненний!
Та  серцю  милий  місяць  ти,  авжеж.  
В  Весни-Матусі  –    перший  син  рожденний.
А  першого  завжди,  як  чуда,    ждеш.

Люблю  тебе    за  те,  що  без  утоми,
Ти,  наче  тісто,  в  полі  мнеш    сніги.  
Стягаєш  із  водойм  тверді  шоломи,
Напоюєш  вологою  луги.

Сухі  берези    наливаєш  соком,  
Вербу  брунькуєш,    проліскуєш  гай.
Моргаєш  хитро  синьожовтим  оком
Птахам,  які  вертають  в  ріднокрай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721999
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Крилата (Любов Пікас)

А ДЕНЬ СЬОГОДНІ!

А  день  сьогодні,  день  такий  хороший!  
Такий  собі  ,  ну  просто  гарний  день!
Розкрило  сонце  жовто-сяйний  кошик,
Тепло  кидає    до  сердець-кишень.

Птахи  співають,  О,  та  як  співають!
У  горлечках  перетирають  сум
І  радістю  довкілля  наповняють,  
Снагу  вливають  до  душевних  струн.

А  квіти!  Перші  позимо́ві  квіти
Голівки  сміло  витягли  з  землі.
О,  Господи,  ну,  як  тут  не  радіти
Цій  чудодійці  –  панночці    Весні?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721746
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Микола Карпець))

«Хрустальный мир – росинка поутру»

[b]«Хрустальный  мир  –  росинка  поутру»  [/b]
[color="#071ae6"][b][i]
Хрустальный  мир  –  росинка  поутру
Как  будто  в  детстве  и  попал  ты  в  сказку
Сорвав  проблем  и  безразличья  маску
Лишив  за  дверью  светскую  игру

И  окунулся  в  таинство  холста
Где  только  ты,  и  листик  с  каплей  солнца
Чем  не  сюжет  здесь  хайку  для  японца?
Открылись  в  Рай  здесь  смертному  врата

Луч  света  в  капле,  в  солнышка  оттенках
Природа  жидкий  вычертит  алмаз
Свет  преломив  нам  радугой  на  стенках
Не  отвести  завороженных  глаз…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.03.17*  ID:  №  721645
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721645
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Harry Nokkard

Весна

Може  трохи  пожартуємо.  Хоча  не  все  добре  у  нашому  королівстві.

Весна

Прийшла  Весна!  
Вже  час  стрибати  в  гречку.
Нявчать  коти,  цвірінькають  пташки,
На  сонечку,  на  призьбі,  на  краєчку,
Сидять  діди,  немов  на  дереві  бруньки.

Пригадуючи  роки  молодії,
Всі  походеньки,  що  було  і  не  було,
Жінки,  дівчата,  може  навіть  і  повії,
Все  у  минулому,  було  аж  загуло.

Дівчата  в  коротесеньких  спідничках,
Такі  спіднички,  мов  широкі  ремінці,
Кишені  й  візерунки  на  сідничках,
І  на  шнурках  мобілки  й  гаманці.

Біжать,  не  оглядаючись  навколо,
цокочучи  мов  весняні  пташки,    
хто  на  роботу,  ну  а  хто  до  школи,
а  деякі  до  хлопців  залюбки.

І  дивляться  діди  на  тих  дівчаток,
на  сонці  мружачись,  немов  старі  коти,
все  скінчилось,  а  був  колись  початок,
все  що  було  кудись  пішло  і  не  знайти.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721394
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 03.03.2017


Наталя Данилюк

Якби ж то знати…

Якби  ж  то  знати,  що  там  буде  далі  –
Які  падіння  й  обрії  нові?
А  час  летить  і  тисне  на  педалі,
І  в  цій  гонитві  ти  вже  сам  не  свій…

Бо  пережитих  днів  не  наздогнати
І  не  впіймати  втрачену  мету…
І  добре,  що  тепло  своєї  хати
Не  дасть  у  прірву  впасти  на  льоту.

Що  вогник  той  привітний,  найрідніший
До  себе  кличе  з  диких  манівців!
І  світ  стає  прозорішим,  теплішим,
А  ключ  –  великим  скарбом  у  руці.

Приходиш  відігрітися  в  кубельце,
Лишаєш  за  порогом  свій  тягар,
І  щиру  простоту  приймаєш  серцем,
Як  дар.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721181
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Оксана Дністран

Розридалася зима

Розридалася  зима:
«В  світі  правдоньки  нема:
Я  стелила  всім  постелі,
Гірки  льодяні  веселі,
Під  самісінький  поріг
Кидала  пухнастий  сніг,
А  мене  завжди  і  всюди
Гучно  проганяють  люди,
Проводи  зими  –  як  свято,
Мов  -  така-сяка,  горбата,
Неприступна,  неласкава,
Нехороша  в  мене  слава.
Що  ж,  піду  збирать  пожитки,
Прощавайте,  любі  дітки,
Забираю  зі  собою
Аж  до  матінки  Покрови
Шуби,  теплі  кожушки
І  на  Північ  –  навпрошки».
Їй  у  відповідь  весна:
«Не  печалься  так,  сама
Теж  недовго  тут  я  буду,
Хоч  і  мила,  наче,  люду,
Та  негоже  більш  сезону
Гостювати  -  ждуть  нас  вдома.»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719831
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 24.02.2017


dovgiy

НІХТО ТЕБЕ ТАК НІЖНО НЕ ЛЮБИВ

Ніхто  тебе  так  ніжно  не  любив
Як  я  люблю.  І  знаю:  це  -  взаємно!  
З  душі  твоєї  келих  пригубив,
В  п’янкому  маренні  я  спокій  загубив,
А  вже  без  тебе  в  цьому  світі  темно.

Доки  не  знав,  що  ти  у  світі  є,
Саме  така,  яку  тепер  я  знаю,
Було  несхитне  впевнення  моє,
Що  світ  людський  без  дива  постає
І  від  кохання  серце  не  згорає.

Доки  не  знав...  цих  осяйних  очей,
З  чарівних  вуст  розмов  слова  співучі,
Опуклість  звабливу  оголених  плечей
У  мріях  невідіспаних  ночей,
Розкритих  крил    обіймів  шал  жагучий.

Жагучий  шал...  аж  до  гудіння  скронь
Коли  злітаю  наче  в  піднебесся!
І  вже  не  пристрасть,  а  горить  вогонь,
Що  починався  із  твоїх  долонь
Тай  перелився  ніжністю  до  серця!

Ніхто  тебе  так  вірно  не  любив,
Як  я  люблю!  Вже  два  десятиліття
Тобою  сню  зо  всіх  серцевих  сил,
Під  чарами  жіночої  краси
Не  відаю  про  зради  лиходійства.

Із  дня  у  день,  при  зустрічах  скупих,
Кажу  тобі  про  почуття  гарячі.
І  від  тих  слів  вся  розквітаєш  ти
Хоч  заперечуєш  свій  геній  красоти,
 А  все  ж:  слова  для  тебе,  -  щось  та  значать!

Ми  не  глухі.  Почули  поклик  душ,
Що  виплеснувся  із  глибин  таємних.
Він  виривався  із  сухих  табу,
Із  оглядів  на  жадібну  юрбу
І  прокладав  стежинку  на  взаємність.

Ніхто  тебе  довічно  не  любив,
Як  я  люблю!  Мине  життя  недовге,
Душа  злетить  до  зоряних  світів,
Та  навіть  звідти  буде  чути  спів
Як  відгомін  цих  почуттів,  як  спомин.

4  лютого  2017  р.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717173
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017


Патара

Плине кача…

Перервався  зв'язок  поколінь,
Посередник  —  шматочок  заліза.
І...  пропала  потреба  безвізу
Після  дивного  слова:  Амінь...
Ще  одна  зовсім  юна  вдова,
Ще  одна  зсиротіла  дитина
І  не  знає  війна  ця  зупину,
І  безглузді  найкращі  слова...
Плине  кача  який  уже  раз
По  сльозами  наповненій    Тисі.
Душі  йдуть  до  Небесної  висі
У  страшний  і  непевний  цей  час.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715814
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


dovgiy

ЗЕМНОМУ ЯНГОЛУ

Ти  -  неймовірно  гарна!  Ти  -  вродлива!
Милуюся  тобою,  моя  квітко.
Хоч  як  хотів  би  жити  я  щасливим
З  тобою,  моя  сонячна  лебідко,
Та  долі  наші  не  звелись  докупи
І  не  зведуться,  хоч  серцями  разом...
А  час  спливає,  давні  мрії  губить
У  вічності  бездонних  водоспадах.
І  гіркотою  наповняє  душі
Від  нездійсненних  прагнень  до  єднання.
Та  дякувати  Богові  ми  мусимо
І  за  таке,  обкрадене  кохання!
Вже  не  збагну:  як  міг  без  тебе  бути
Аж  стільки  літ,  порожніх  зим  і  весен?
Душа  була  у  панцирі  закута,
Зациклена  на  міражеві  звершень
Яких  без  тебе  не  дано  здійснити,
Як  соняху  не  розцвісти  без  світла!
Тебе  зустрів,  став  дихати  і  жити,
Поезії  зоря  в  душі  розквітла,
Осяяла  добу  яскравим  ранком,
Тривогами  поналивала  ночі,
Щоб  крізь  розлук  потьмарені  серпанки
Сузір’ями  я  бачив  твої  очі.
Моя  бажана!  Зустрічі  нечасті
У  нас  бувають  в  цьому  повсякденні.
Та  як  приходять  оті  миті  щастя,
До  чого  ж  вони  світлі,  небуденні!
То  наше  свято!  Поглядом  відкритим
Вдивляємося  жадібно  у  погляд,
Щоб  потім,  в  час  розлуки  -  далі  жити,
Коли  немає  змоги  бути  поряд.
Земний  мій  янгол!  Нам  обом  нелегко
У  плині  днів  при  скруті  виживати.
Болить  від  перевтоми  твоє  серце,
Здоров’я  не  стачає  заробляти
Оту  копійку,  без  якої  в  світі
Поміж  людей  прожити  неможливо...
А  злидні  розставляють  свої  сіті
І  годі  сподіватися  на  диво!
Та  попри  все  плекаю  я  надію
На  нашу  зустріч  у  прийдешній  днині,
Щоб  в  котрий  раз  як  можу  і  як  вмію
Зігріти  душу  дорогій  людині!

21  січень  2017
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017


Патара

Миріться…

Миріться  перед  тим  як  вийти  з  хати,
Бо  крок  ступивши  в  гніві  за  поріг,
Не  знаєте  чи  вернете  з  доріг...
Про  це  лиш  Бог  наразі  може  знати.
Миріться,  бо  коротке  це  життя,
Хоч  нам  здається  що  воно  безмежне
І  ми  ніколи  нізащо  не  щезнем
Туди,  відкіль  немає  вороття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712331
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.01.2017


Крилата (Любов Пікас)

А ЗАПОРІЖЖЯ – СЛАВНЕ МІСТО

Згадалося...  Готую  краєзнавчі  матеріали.  :)

А  Запоріжжя  –  славне  місто.
Півдня  була  там  –    стали  святом.
Воно    із  робітничим  змістом,
Заводів,  фабрик  там  багато.
Проспект  Соборний,  наче  річка  –    
Дванадцять  з  гаком  кілометрів.
Дніпровську  ГЕС  знайшла  –  і    нічка
Мене  взяла  у  свої  нетрі.
Йшла,  на  Шевченковім  бульварі
Спинилась.  Він  увесь  в  окрасі.
Вода  тече  там  по  дзиґарі  
І  пісня    лине  –  в  певнім  часі.
А  на    воді  –  два  людських  серця,  
То  пам’ятка  така  любові  -  
Пливуть,  мов  лебеді  в  озерці,  
Вислухують  коханих  сповідь.
На  ГЕС  дивилась,  дивувалась.
На  всю  ширінь  ріки  –  затори.
Назад  трамваєм  добиралась.
Бердянськ  чекав  мене  і  море.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712158
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017


frensis

Крещенское


Январским  днем  омоемся  святою
Студеною  и  чистою  водою.
Молитвы  вознесутся  к  небесам
И  белый  голубь  спустится,  вниз,  к  нам.

И  вспомним  о  Предтече  Иоанне,
Крестившем  Иисуса  в  Иордане.
И  чудо  совершится,  божий  глас
Услышим,  донесется  он  до  нас.

Тепло  мы  ощутим  в  душе  и  теле,
Как  будто  нас  обняли  и  согрели.
Свет,  благость,  счастье,  Господу  хвала
И  радостно  звонят  колокола.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711947
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017


Патара

На смерть поетки

Усе  життя  вмістилося  в  тире  —
Маленькій  рисці  на  її  надгробку.
Дитинство,  юність,  творчі  всі  доробки...
У  свій  архів  це  пам'ять  забере.
Я  те  тире  розіб'ю  на  роки,
На  місяці,  на  дні  і  на  години...
Коли  живою  ще  була  людина,
Писала  вірші  з  "легкої  руки".
Писала,  як  уміла  лиш  вона,
Словами  проростаючи  у  душі
І  з  клаптика  малесенького  суші
Поезія  в  усіх  світах  луна.

Усе  життя  вмістилося  в  тире
Та  безрозмірне  те  якесь,  на  диво,
Повірити  у  смерть  цю  неможливо,
Хоч  розумію  —  врешті  все  умре.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711461
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 11.01.2017


ПВО

Яким би чином людство не дуріло

Яким  би  чином  людство  не  дуріло  –
Та  істина  існує  все  одно!
Вона  з  віками  ніц  не  постаріла,
А  лиш  міцніша  стала,  мов  вино.

Вона  є  шлях!  Не  треба  манівцями
Навколо  неї  грати  в  компроміс  -
Бо  писана  Вона  не  олівцями,
А  Кров’ю  Сина,  що  її  приніс.

У  кожного  свій  шлях?  Яке  блюзнірство!
Нема  дороги  іншої,  ніж  ця.  
Коли  вже  кинете  нікчемне  бузувірство,
І  нею  прийдете  крізь  Сина  до  Отця?

Святкуєте  Різдво,  Христу  вклонились?
А  скоро  ж  Валентина!  Теж  поклон?!
Тоді  Ярило  прийде  –  знов  схилились,
Купава  має  свій  атракціон…

Так  завжди  чинять  «плечові»  блудниці  –
На  вірність  чхати  їм  з  високої  гори,
Миттєво  задираються  спідниці  -
Хто  хоче,  за  мідяк  її  бери!..

Господь  цінує  вірність,  а  не  зраду  
Й  «підмахування»  всім  людським  божкам.
Отож  послухайте  тепер  мою  пораду:
Край  покладіть  іудиним  стежкам.

Схиліть  свої  коліна  перед  Сином
І  не  чиніть  розпусти  у  серцях:
Він  задля  вас  із  муками  загинув  –
Тож  кожна  зрада  –  в  Його  тіло  цвях.

Та  врешті  всі  постануть  на  судище  
І  за  суддю  там  буде  Він  Один,
Бо  не  існує  в  світі  влади  вище,
Від  на  Голгофі  страчення  годин.

Оті  всі  боги  –  не  святі,  лукаві!
Вони  не  мають  слави  від  Отця!  
Один  Ісус  стоїть  у  Отчій  славі,
Народжений  від  Діви  і  Творця!
8.01.2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711234
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Микола Карпець))

Зі Святом Друзі!

[b]Зі  Святом  Друзі!!![/b]


[color="#0918e6"][b][i]
Всё  вокруг  заметает  порошею,
Рождество  к  нам  приходит  сейчас.
Я  желаю  вам  только  хорошего,
На  всю  жизнь!  А  не  только  на  час.
Я  желаю  вам  только  прекрасного!
И  сегодня,  и  завтра  -  ВСЕГДА!!!
Чтобы  было  нам  небо  лишь  ясное
и  зажглась  в  Вифлееме  звезда.
 [/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710590
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017


laura1

З днем народження, сину!

[youtube]https://youtu.be/OneOk-eqNS0[/youtube]

–  З  днем  народження,  сину!  Вітаю!
Хай  квітують  літа  у  розмаях!
В'ється  стежка  життєва  іскристо,
Мов  гірське,  кришталеве  намисто.

Щиро  зичу  здоров'я  міцного,
Благ,  достатку  і  злагоди  в  домі.
Хай  тебе  надихає  родина:
Рідні  діти  й  кохана  дружина.

Потаємні  збуваються  мрії,
Відбуваються  світлі  події.
Йде  з  тобою  завжди  по  дорозі
Товариство  шляхетне,  пригоже.

–  І  завжди  пам'ятай,  любий  сину,
Ти  -  моя  найдорожча  дитина!
Сяйне  світло  в  моєму  віконці,
Надихаюче,  вранішнє  сонце.

Зичу  злетів,  прихильної  долі,
Кольорів  незабутніх,  любові.
На  твоїй  хай  вишиваній  мапі,
Візерунки  рясніють  строкаті.

Хай  крокує  з  тобою  удача,
Добрим  справам  бракує  нестачі.
Божий  янгол  пильнує  дбайливо
І  щастить  на  несходженій  ниві.

04.  01.  2017                      Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710189
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Визир Валерия

Неразделимы и зависимы

Мне  хочется  спать,  но  уснуть  всё  никак  не  могу,
Закрыты  глаза,  но  твой  образ  отчётливо  вижу.
Ты,  словно  болезнь,  развивающаяся  в  мозгу,
Ты  мой  кислород,  я  люблю  тебя  и  ненавижу.

Мне  хочется  вверх,  но  стремительно  падаю  вниз,
Ты  тащишь  меня  за  собой  по  всем  отраслям  ада.
В  истерике  бьюсь,  в  сотый  раз  обрывая  карниз,
Хочу  тебя  и  не  хочу,  но  других  мне  не  надо.

Мне  хочется  плыть,  но  меня  накрывает  волной,
Сражаться  нет  сил,  я  сдаюсь,  отдавая  победу.
Ты  стал  для  меня  и  могилой,  и  прочной  стеной,
Ты  мой  океан  и,  как  он,  ты  глубок  и  неведом.

Мне  хочется  жить,  но  с  тобой  этот  шанс  на  нуле,
В  тебе  часть  меня,  ну  а  значит  мы  неразделимы.
Я,  словно  Кощей,  чья  погибель  таится  в  игле,
Но  эта  игла  в  тех  руках,  что  уже  не  обнимут.

https://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_641

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710183
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Наталя Данилюк

Чим пахнуть перші дні Нового року?

Чим  пахнуть  перші  дні  Нового  року?
Смачним  імбирним  пряником  в  руці,
Кислинкою  грейпфрутового  соку,
Багрянцем  журавлини  в  молоці…

Морозним  трунком  лісової  хвої
Із  нотками  солодких  мандарин,
Екзотикою  кави  запашної,
Заморською  гірчинкою  маслин…

Шампанським  золотистим  і  грайливим,
Молочним  шоколадом  на  фользі…
А  ще  –  таким  простим  і  добрим  дивом,
Якого  так  очікуємо  всі!..

І  світлими  надіями  на  щастя,
На  звершення,  гармонію  і  мир,
На  те,  що  рік  прожити  вкотре  вдасться
З  близькими  і  потрібними  людьми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709881
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017


Олена Вишневська

Мені б

А  я  безтурботно  /по  вітром  розбитих  калюжах/
Услід  за  тобою  біжу,  як  по  гострому  краю.
Останній  ліхтар  під  дощем  хитро  погляд  примружив,
Та  я  і  наосліп  до  тебе  стежки  пам'ятаю.

Мені  б  кілька  кроків  пройти  й  дотягнусь  вже  до  тебе  -
Тримай  мою  руку,  кидай  мені  в  груди  повітря!
Я  дихати  хочу  тобою,  як  ластівка  –    небом,
На  сонце  дивитися  поглядом  вільним,  без  фільтру...

Мені  б  за  годину  до  півночі  на  циферблаті
Зірвати  джек-пот  й  зупинити  безжалісні  стрілки,
Бо  часу  все  менше  у  нас,  і  не  хочу  я  знати,
Як  тягнуться  довго  самотні  німі  понеділки,

Як  холодно  в  спеку  без  тебе,  і  млосно  під  льодом,
Коли  наших  міст  кілометри  заплутаних  вулиць
Сплітають  з  розлук  павутину    і  топлять  під  воду
Вітрила  моїх  кораблів,  що  до  тебе  звернули.

Мені  б  зазирнути  ще  раз  листопадові  в  очі  
І  зливою  впасти,  по  краплі  в  тобі  розчинитись.
Допоки  нам  місяць  свої  колискові  шепоче,
Я  в  тебе  хотіла  б  любові  /без  правил/  навчитись.

І  доки  для  нас  розфарбовує  щастя  афіші
У  сонячні  фарби  /де  ніжність  цілунками  сходить/,
Я  стану  для  тебе  такою,    мов  знав  і  раніше,  
Бо  я  вже  /по  вінця/  твоя...  ще  відразу...  відтоді...  



[i]/колись-тепер/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 01.01.2017


Олена Вишневська

Твоя назавжди… невідома…

Чи  відомо  тобі,  як  вона  розбирає  на  звуки  
Твого  імені  пісню  й  щоденно  вкладає  у  постіль  
Біля  себе,  допоки  глузлива  самотність  сторука  
В  дверях  дому  чатує  /немов  особистий  апостол/?  
 
Їй  не  сняться  моря,  але  серце  штормить  океаном,  
І  болить  нездійсненне,  повінчане  небом  з  «ніколи».  
Часом  пусто  у  грудях,  неначе  вона  з  порцеляни:  
Посковзнеться,  впаде  –  розлетиться  на  друзки  довкола.  
 
Що  ти  знаєш  про  неї?  Дощі  й  меланхолія  ночі?...  
До  свободи  лиш  крок:  почуття  замовчати  до  крику.  
А  у  неї  до  тебе,  мов  зайди,  вірші-поторочі!  
А  у  неї  без  тебе  світанки  порожні  й  безликі…  
 
І  коли  заповзає  у  ліжко  змією  безсоння  
Та  вростає  під  шкіру  скрипуча,  мов  протяги,  втома,  
Вона  міцно  стискає  в  своїх  скрижанілих  долонях  
Твого  імені  звуки.  
/Твоя  назавжди…  невідома…/  


                                                                                                         [i]колись  -  13.11.2015[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 13.12.2016


Олена Вишневська

Тобі дали паузу…

Тобі  дали  паузу  –  слухай  секунди…  й  чекай...
Вицокує  стрілка  півподихи,  плавиться  тиша.
Мовчи  до  останнього,  доки  блідий  небокрай
Тримає  цей  світ  й  на  терезах  добра  ще  колише.

Для  інших  залиш  надокучливий  шумний  вокзал,
Вагони  із  планами  і  павутини  маршрутів.
Як  часто  в  житті  ми  шукаємо  свій  ідеал  –
Як  рідко  в  речах  ми  доходимо  са́мої  суті!

Присядь  десь  подалі  від  центру  бурхливих  подій  –
В  такій  метушні  не  знайти  справжніх  істин  родзинок.
Міста,  наче  вулики.  Люди  у  них  –  дикий  рій.
Але  то  пусте.  З  тебе  –  дерево,  син  і  будинок.

Крізь  часу  спіраль  -  у  руці  твоїй  інша  рука,
І  в  затишку  стінами  більше  не  давить  кімната…
А  ноша  на  двох  –  ні,  не  легша,  та  вже  й  не  важка…
Лиш  не  поспішай  –  в  метушні  може  з  ніг  збити  натовп.


[i]/якось/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Олена Вишневська

Ідуть дощі з вівторка на четвер

Ідуть  дощі  з  вівторка  на  четвер  
/Безжальні  скрипалі/  по  мою  душу.
У  круговерті  буднів  все  щось  мушу.
А  зрештою  нікому.  Не  тепер.

Це  дивна  сила  магії  води:
В  мені  неначе  проростають  зерна!
І,  може,  не  в  манерах  то  модерну  -  
Ось  так  любити  /просто/  без  мети?

Та  я  люблю  Вас.  Зупинився  час.
Згубились  стрілки  в  колі  циферблату.
І  злегка  має  смак  солонуватий
Це  таїнство  незвіданих  причасть.

Вітри  гортають  смутку  календар,
І  кожна  нова  дата  –  то  розлука.
І,  Боже  мій,  яка  ж  то  серцю  мука
Пізнати  нам  із  хмелем  цей  нектар!

А  в  тім  жалю  немає  –  лиш  дощі
Ідуть  собі,  як  зодчі,  поміж  нами.
Є  тільки  ми,  розділені  містами,  
І  доторк  цей  до  рідної  душі…    



[i]/якось/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706101
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Harry Nokkard

Бомжи

                                       Бомжи

Отвернулась  Фортуна  и  не  выпала  карта,
Не  хватило  чутья  и  с  избытком  азарта,
В  прошлом  шумный  успех,  освещенные  залы,
А  теперь  на  ночлег  чердаки  да  подвалы.

Как  несбыточный  сон,  где-то  теплая  койка,
И  нормальная  жизнь,  а  не  просто  попойка,
Все  прошло,  как  мираж,  будто  и  не  бывало,
Жизнь  прошла  стороной,  было  все  и  не  стало.    

И  живет  среди  нас  это  странное  племя,
     Ни  кола,  ни  двора,  отвергаемо  всеми,
Впрочем,  разве  живет,  это  к  ним  применимо?
Ведь,  по  сути,  их  жизнь  просто  невыносима.  

Нет  стремлений  у  них,  как  и  нет  сожалений,
Все  сравняла  Судьба,  рядом  нищий  и  гений,
Не  понять  никогда,  что  же  их  породнило,
Почему  же  их  Жизнь  на  задворках  забыла.

Отвернулась  Фортуна  и  не  выпала  карта,
Не  хватило  чутья  и  с  избытком  азарта

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705839
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Олена Вишневська

…і випав сніг…

                                               [i]настроєве...
                                               ...без  претензій  на  вірш)[/i]


Морозний  вечір.  Малює  грудень.  Ані  душі.
І  білим  пензлем  на  вікнах  кадри,  як    вітражі.

По  тілу  –  льодом.  Під  шкіру  –  смутком  /твої  слова/…
«Що  буде  далі?»  -  тріпоче  птаха  /іще  жива/.

Мовчали  вголос.  Тепла  шукали  –    і  не  знайшли.
Та  ледь  відчутно  незримий  янгол  торкав  крильми.

Усе  минеться.  Любов  і  туга.  Печаль  і  сміх.
Розкрило  небо  свої  обійми  –  і  випав  сніг…  


/06.12.2016/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Олена Вишневська

як воно?

       [i]  З  вдячністю  за  емоційну  хвилю  неповторній  і  світлій  Людині...  [/i]

           [b]  [i]    "Як  воно  -  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
                       Коли  тиша  бездомним  кошам  по  стіні  шкребеться."[/i][/b]
                                                                                                                               [b]lucial[/b]

         

Як  воно:  боятись  писати  тому,  кому  вся  музика  серця?
В  слові  приховати  оголений  нерв…  А  він  тобі  не  озветься!
Погляд  виразний  підводити  так,  щоб  залишитись  назавжди
В  ньому,  бо  ти  до  судом  закохалась?…  і  в  цьому  вся  правда…

Бачити  одне  і  те  ж  саме  небо?  Бути  йому  Мадонною?
Можеш  –  йому  себе  всю  до  останнього,  але  не  станеш  іконою.
Пташкою  у  вікно  його  битися,  а  від  нього  –  щораз  як  на  плаху?
Ти  божевільна,  дівчинко!  Тобто,  точніше,  живеш  без  даху.

Що  тобі  до  його  сновидінь?  Інша  у  сутінках  сниться.
Тільки  весь  світ  запалився    в  бездонних  коханих  зіницях…
Більшого  б  і  не  просила:  знати,  що  в  нього  є  щастя.
Хай  і  болить,  що  далекий  тобі,  й  крутить  від  того  зап’ястя.

Нести  в  собі  невтоленну  жагу,  наче  носять  дитину  і
Знати,  що  ти  грішна  цим?..  Грішна  ним!  У  хвилинної  
Стрілки  просити:  «Спинись!  Далі  не  смій  рухатись!
Як  же  мені  без  нього  йти?  Як  тиснуть  в  душі  пута  ці!»

Як  воно  –  вітром  скуйовдженим  до  нього  лише  торкатися?
В  мареві  відчувати  те,  чому  так  й  не  судилось  статися?
Веснами  розквітати,    осінню  в  почуттях  топитися?...
Дихати  ним,  як  повітрям?  Пити  любов,  і  не  напитися?...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 04.12.2016


Наталя Данилюк

Схоже, зима…

Схоже,  зима  –  календарна,  справжнісінька,  свіжа!
Плями  чорнильні  дерев  на  папері  снігів…
Світ  молодіє,  немов  перекинулась  діжа  ─
І  розіллявся  кефір  уподовж  берегів.

Щось  неймовірне  і  світле  витає  в  повітрі:
Мов  у  дитинстві,  ти  й  досі  ще  віриш  в  дива,
Де  звичайнісінький  сніг  –  це  пушинки  на  вітрі,
Що  сповіщають  наближені  кроки  Різдва.

Коло  за  колом  мотає  дистанцію  часу
Ревний  дзиґарок,  поскрипує  десь  у  кутку.
В  серці  плекаєш,  немов  новорічну  прикрасу,
Мрію  про  свято,  тендітну,  яскраву,  крихку.

Ще  один  рік  –  подарунок  добродійки-долі,
Ще  одна  змога  надихатись  вволю  теплом,
Де  за  столом  у  близькому  родинному  колі,
Мов  до  святинь,  до  людей  припадаєш  чолом.

Мовчки  зсередини  світишся,  тішишся  збоку,
Дякуєш  Богу  і  просиш  надалі  того  ж!..
Грудень  –  остання  глава  у  нотатнику  року,
Все,  що  найкраще,  в  наступний  бери  і  примнож.

[img]https://detstvo.md/wp-content/uploads/2015/11/ssw.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704000
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Олена Вишневська

Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина

Мамо,  погляньте,  у  шибку  тріпоче  пташина.
Це  вже  усьоме  нам  звістку  недобру  несе.
Тиждень  як  татка  не  стало...Я,  нене,  спочину...
Рідна,  все  добре.  Ні,  їсти  не  хочу.  Не  ссе

Звір  мої  соки.  Та  дивно  було  б...  Де  їм  взятись?
Легший  від  вітру  тепер  я:  лиш  очі  й  живіт.
Сили  немає  із  лавки  на  ноги  піднятись.
Хоч  би  дійти  (щоби  знали:  живий)  до  воріт...

Там,  на  дорозі,  я  певен,  таких  не  злічити:
З  крихтами  хліба  в  холодних,  мов  скельця,  очах.
Нащо  Ви,  нене,  впустили  у  дім  ворожбитів?
Чом  вже  півроку  я  бачу  Вас  тільки  у  снах?

Та  не  сьогодні...  Матусю,  яка  Ви  красива!
Світло  у  Ваших  обіймах  -  де  й  дівся  мій  страх.
Рідна,  пробачте,  спустошена  батьківська  нива
Голодом...  Нене,  куди  ж  це  відносить  нас  птах?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Вишневська

Зимно… на смак

Стримує  подих  годинник  самотнім  тік-так.
Зимно.  Здається,  веде  мене  стрілка  на  страту.
Я  відчуваю,  якою  ж  то  буде  на  смак
Вічність  без  тебе,  коли  я  сама  собі  катом,

Сонце  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  ніч…
Пусткою  встеляться  дні  у  холодні  постелі,
Та  не  мої  /аж  прозорі/  сховаються  пріч
Сни  і  підуть  караваном  в  арктичні  пустелі.  

Небо  без  тебе,  коли  я  сама  собі  -  біль,
Наче  люстерко,  /крихке/  розлетиться  на  друзки.
І  розіграють  химери  на  біс  водевіль,
Знімуть  вінок  й,  наче  мотанку,  душу  у  хустку

Запеленають.  Мовчи,  не  мовчи  –  з  пастки  крик
Вирветься    нишком  сполоханим  загнаним  звіром.
І  не  почує  ніхто…  /бо  Ніхто  уже  звик:
В  світі  без  тебе  ядучої  пустки  –  безміри…/  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Вишневська

Їй так добре…

[i]"...дивна  дівчинка-лід
дивна  дівчинка-слід
дивна  дівчинка-час
їй  так  добре  без  вас"[/i]
           [b]  [i]Міха  Невідомський[/i][/b]


Їй  так  добре,  коли  навкруги  тільки  тиша  і  тінь
На  шпалерах  від  вогника  лунко  розбитих  ілюзій.
Коли  ручка  й  папір  залишилися  в  неї  за  друзів,
Вона  мовчки  пішла,  загортаючись  в  біль  від  падінь,

Одягаючи  душу  в  бинти,  тамувати  печаль,
І  вином  самоти  упиватись  /до  краю/  на  людях…
Коли  в  спину  ножем,  то  чому  ж  так  болить  в  її  грудях,
А  під  шкіру  врізається    часу  гірка  вертикаль?

Дивна  дівчинка-ніч,  у  якій  перетліла  війна
За  окраєць  тепла  і  украдене  світло  надії.
Їй  так  добре,  коли  тільки  тиша  і  тінь…  і  вона…
Коли  туга  в  очах  догорає  сльозою  на  віях…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702183
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016


Микола Карпець))

«Зимняя сказка со счастливым концом»

[b]«Зимняя  сказка  со  счастливым  концом»

[color="#050ce8"][i]Зимнюю  сказку  с  счастливым  концом
Вам  к    Рождеству  кто-то  нежно  подарит
Год  новогодний  на  сутки  состарит
В  царской  карете  под  звук  бубенцов

Золушка  едет  на  бал  во  дворец
Сильно  о  встрече  с  любимым  мечтает
Пусть  эта  сказка,  как  снег,  не  растает
И  поведёт  её  принц  под  венец

Даже  лягушки-царевны,  из  сказки
Очень  хотят  поцелуев  и  ласки
И  от  любви  –  превратятся  в  принцесс
 Ты  поцелуй  и  ускорь  тот  процесс))

Кая  в  снегах  ищет  бедная  Герда
Не  помешать  никому  двум  сердцам
Ни  королевам,  ни  глупым  отцам
Вечный  сюжет  для  стихов  и  мольберта
   
Если  два  любящих  сердца  не  вместе
Из-за  навета,  интриг,  чей-то  мести
Скрылась  любовь  за  верхушками  сосен
Солнце  не  светит  и  лёд  целый  год
Там  за  зимой  сразу  следует  осень
Вам  не  услышать  и  песнь  талых  вод

Если  ж  сердечка  стучат  только  в  такт
Значит  по  жизни  один  у  вас  тракт
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*31.01.16*  ID:  №  640147
[/b]  [/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640147
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 18.11.2016


Олена Вишневська

Ти пишеш мене

Ці  рими  із  тих,    що  втікають  крізь  сито  думок,  
Де  пальці  твої  пропікають  не  тіло,    а  глибше.  
У  плетиві  днів  під  сузір'ям  впольованих  риб  ще
Є  для  нас  місце  /і  купіль  в  колисці  зірок/.

Зухвалими  тінями  вірші  торкаються  пліч
Моїх.    Твої  вірші  вростаються  жаром  під  шкіру,  
Де  в  літері  кожній  мене  ти,  як  справжню  офіру,  
Приносиш  у  жертву  собі.    Наче  пісню  сторіч

Ти  пишеш  мене.    Я  клітинно  вбираю  перо
Чорнильним  цілунком  -  дощенту  згорають  кордони
Між  нами.  Збудуємо  стіни  свого  Вавилону  -  
І  тиша  розплавиться  в  слові  й  ввійде  під  ребро

Пустелею  ніжності.    Слухай  її,    не  читай.  
Вона  розповість,    як  в  душі  розливається  повінь
І  кожна  краплина  води  тобі  стане  за  сповідь
Мою...
 /Тільки  серця,    прошу,    мій  піїте,    не  край...  /

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700165
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


Олена Вишневська

штрихами по небу

пастельні  відтінки…  штрихами  по  небу…  дощ
змиває  зі  стелі  бліді  акварелі…  де  ти?
це  все,  що  хотіла  б  я  знати  насправді…  що  ж,
здається,  ми  знову  на  різних  кінцях  планети.

це  все,  що  потрібно,  а  більшого    знати  –  зась…
чужими  руками  долоні  твої  зігріті
так,  наче  ніколи  раніше  не  знали  нас
розквітлі  від  ніжності  в  стомлених  душах  квіти.

так,  наче  не  рвало  на  шмаття  у  грудях  світ,  
допоки  в  мені  танцювали  химерні    тіні  –  
непрохана  муза  й  байдужий  до  слів  піїт.
/незламна  приреченість  –  біль  паралельних  ліній…/

…  а  я,  божевільна,  здавалась  щодня  у  борг…
ще  вчора  потрібна,  сьогодні  з  тобою  –  квити.
все  добре,  все  добре…  насправді!  ти  ж  знаєш,  бо
я  просто  не  вмію,  крім  тебе,  когось    любити…  

                                                                       [i]  /колись,  2016/[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699335
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Сарон

Прийшов на сповідь непрощенний грішник

Прийшов  на  сповідь  непрощенний  грішник
і  став  у  позу  римського  борця:
«Я,    люди  –  кращий  всіх  потішник…
умію  сіяти  жалобу  у  серця…
коли  йду  до  жінок,  кажу  приємне
і  обіцяю  ласки  неземні…
веду  себе  тактовно,  гідно,  чемно…
не  бачу  сенсу  каятись  мені».
Стоять  у  церкві  жіночки  вразливі
І  очі  їхні  мокрі,  у  сльозах…
Не  хочуть  навіть  чути,  що  брехливі
Ті  його  ласки…  і  брехня  в  словах…

Тоді  свої  вуста  відкрив  священик…
і  рота  лицемірові  закрив:
«Я  чув  від  жертв  твоїх,  що  ти  мошенник…
І  вже  наївних  душ  із  тридцять  обдурив.
Довіру  зрадив,  імена  збезчестив,
А  потім  ще  й  підступно  обікрав…
Тепер  прийшов  у  храм  і  тут  безчесно
Собі  хвалу  й  осанну  відспівав…
Закрий  же  міцно  рота  нечестивцю
І  брехнями  алтар  не  оскверняй,
А  визнай  всі  гріхи  свої,    паршивцю…
І  перед  Богом  правду  сповідай!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697550
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


Микола Карпець))

«Запечене яблуко - осінь»

[b]«Запечене  яблуко  –  осінь»[/b]

Запечене  яблуко  –  осінь
Останній  нектар  п’ють  ще  оси
Все  золотом  вкрито  –  так  гарно
На  літо  чекати  нам  марно
 
Кришталь  –  виноградні  це  грона
Наповнені  соком  –  прозорі
І  сяють  яскраво  –  мов  зорі
Кольє  із  рубінів  –  червоне
 
Буяють  в  саду  хризантеми
Яскраво  –  веселка  в  садочку
Нові  вони  створюють  теми
І  пишуть  поети  –  поеми
Сплітають  слова  у  віночки
 
Горіхи  довбає  сорока
На  дереві  прямо,  й  стрекоче
Хазяйці  від  того  –  морока
Але,  проганяти  не  хоче))

Рясніють  плодами  ще  груші
І  яблука  пізніх  сортів
Останні  деньки  тепла  й  суші
Так  Бог  повелів  й  захотів

Ранкові  холодні  вже  роси
Хоч  сонечко  гріє  ще  вдень
Та  що  ж  ви  хотіли  –  вже  осінь
Птахам  відлітать  до  морозів
Бо  змерзнуть  в  них  ніженьки  босі
Лиш  щебет  прощальних  пісень

Це  осінь  –  природа  на  зламі
Зима  тут  зустрінеться  з  літом
І  будуть  трагедії  й  драми
Свя́та́  урочисті  і  храми
Застеле  зима  килимами
Замерзнуть  дерева  і  квіти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697397
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016


dovgiy

Лечу.

Лечу.

І  знову  асфальтова  стрічка
Мене  стрімким  летом  стрічає
Нахмурене  небо  важке,  непривітне,
Погрожує  плачем  відчаю.

Чому  оцей  шлях  я  долаю?
Навіщо  спокушую  долю?
 Чому  оце  серце  спокою  не  знає  
І  крила  ще  хочуть  на  волю?

А  люди  лукаві,  байдужі,
Для  мене  творять  заборони…  
З  липкою  опікою  наче  як  друзі,
А  заживо  в  клітку  хоронять.

Невже  про  те  сам  я  не  знаю,
Що  час  вже  настав  невблаганний,
Що  сили  тілесні  потроху  щезають
І  вік  для  мандрівок  поганий?

Але  попри  їхні  потуги,
Надуманих  пасток  турботи,
Лечу    у  блакить    до  своєї  подруги,
Щоб  слабість  любов’ю    збороти.

І  хай  у  останньому  злеті
На  довгий  політ  сил  не  стане…
Я  буду  як  лебідь  в  безкрайому  небі,
Хоч  може  це  буде  востаннє…

Коли  ж  мене  доля  закриє
Похмурими  гратами  клітки…
Розтану  як  промінь  в  пітьмі  безнадії,
Без  милої  пісні  лебідки!

2016-10-25

 



 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696597
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Сарон

Всепрощення диявол культивує

Всепрощення  диявол  культивує,
щоб  допуск  мати  до  наївних  душ...
і  там  тоді  усе  святе  зруйнує
до  серця  прошмигнувши  наче  вуж...
Та  гадів  краще  миттю  убивати
щоб  кубла  не  мостили  у  дворах...
бо  прудко  заповзуть  вони  й  до  хати,
якщо  їх  не  товкти  по  головах.
Візьми  сапу  або  хоча  б  лопату
і  рубони  тій  гадині  башку...
бо  виживе  тебе  з  твоєї  ж  хати
і  житимеш  неначе  бомж  в  мішку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696443
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Олена Вишневська

Ні менше. Ні більше

                                                                         [i]просто  дощ  за  вікном)  [/i]


Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Ні  менше.  Ні  більше.  
Промокли  до  нитки,  без  тебе  написані,    вірші.  
І  я,    мов  наївне  дівчисько,    /наосліп/  повсюди  [b][/b]
Шукаю  тебе,    а  натомість  -  чужі  мені  люди.  

Натомість  дощі  зазирають  в  оголені  вікна
Моєї  кімнати  /душі/.  Та  найгірше:  я  звикла
До  холоду,    й  мовчки  плетусь  під  дощі  манівцями  -  
У  них  розчиняюсь,  неначе  мене  олівцями

Пунктиром  поклали  на  аркуш.  Ні  менше.    Ні  більше.  
У  мене  без  тебе  в  печалі  народжені  вірші.  
Я  скучила.  Крапка.  Все  просто.  Чужі  мені  люди.  
І  влучно  /навиліт/,  прострілені  тишею,    груди...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Микола Карпець))

«Я як вода… »

[youtube]https://youtu.be/TIEaB8oJxY4[/youtube]
[b]«Я  як  вода,  яка  тече  крізь  пальці»[/b]
[color="#0804e0"][i][b]
Я  як  вода,  яка  тече  крізь  пальці
Здається  ось,  і  я  в  твоїй    долоні
В  казковому,  а  все-ж-таки  полоні
У  кришталевій  чаші  і  на  таці

Але  ще  мить  –  і  лиш  в  руці  волого…
Сліди  від  сліз,  а  може  поцілунку
І  кроки,  лиш,  відлунюються  лунко
І  я  уже  десь  за  твоїм  порогом….

Говорять  люди:  "хвилі  точать  й  камінь"
Не  зупинюсь  і  я  на  півдорозі
Проходить  шлях  тернистими  стежками  
Пройду,  проникну,  навіть  між  голками
Ти  це  не  зміг  –  а  я  зробити  в  змозі

Не  втримати  мене  як  і  ту  воду  –  
Неволю,  що  змінила  на  свободу
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*21.10.16*  ID:  №  695866
[/b]  [/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695866
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 23.10.2016


Любов Ігнатова

Ти знай …

Ти  знай,  що  я  молитимусь  за  тебе  
На  всіх  шляхах  прийдешньоï  весни,
Чи  посмішкою  сяятиме  небо,
А  чи  проллється  дощиком  рясним  ...

Де  б  ти  не  був,  відчуй,  що  я  -  з  тобою,
Душа  ...вона  ж  не  знає  перепон...
Я  обійму  тебе  плакучою  вербою,
З  птахами  заспіваю  в  унісон  ...

Відчуй  мій  подих  в  прохолоді  ранку,
Мої  слова  -  у  шепотінні  трав  ...
Я-  виткана  тумановим  серпанком
Найвища  нота  місячних  октав  ...

Ти  просто  знай,  що  не  самотній  в  світі,
Що  в  тебе  є  таємний  оберіг  ...
А  я...для  тебе  буду  просто  жити,
Вплітать  молитви  до  твоïх  доріг  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485697
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 22.10.2016


Любов Ігнатова

ОсінньопрогулянкОве…

Ти  запримітив  -ластівок  нема?!.  
Тому-то  небо  сиротливо  плаче...  
А  десь  уже  за  обрієм  зима  
Шукає  віщі  сни  осінніх  значень...  

А  пам'ятаєш  березневий  гай  
І  пролісків  блакитні  оченята?..  
Та  крає  жовтень  стиглий  коровай  
Ножами  -стрілками  річного  циферблата...  

Он    в  павутині  стомлений  листок  
Знервовано  тріпоче  в  ритмі  танго...  
А,  може,  то  -з  минулого  квиток....
А,  може,  пролетів  над  нами  янгол...  

Вже  від  морозів  посолодшав  глід,
І  диха  ранок  снігом  і  грибами...  
Дивись  -но:    листопад  ховає  слід  
Залишений  на  стежці  щойно  нами...  

Сузір'ям  Ліри  облітає  клен...  
Дуби  гудуть  на  вітрі  мідноброві....  
А  ми  додому  з  лісу  принесем  
Цілунки  жовтня  з  присмаком  терновим......  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 22.10.2016


Любов Ігнатова

Ми зустрілися …

Ми  зустрілися  очі-у-очі
Десь  на  зламі  спекотного  дня  ;
Там,  де  вітер  берізки  лоскоче,
Де  буденна  стиха  метушня  ...

На  замріяно  -зоряних  айстрах
Розгойдалися  наші  думки  ;
І  у  вишитих  бісером  тайстрах
Задзвеніли  ключі  та  замки  ...

Ігноруючи  силу  тяжіння,
Ми  злетіли  до  ніжності  хмар;
Там,  де  спить  журавлине  тужіння
Серед  споминів  сонячних  чар  ...

А  внизу  вже  збиралася  зграя,
Прикладаючи  пальці  до  скронь  :
-  Дуже  дивно  ...ці  люди  ...літають?  ...
Божевільні!  ...Так,  психи  либонь!  ...

І,  упевнені  в  нашім  падінні,
Куштували  зловтіху  на  смак  ...
Бруд  із  ніг  витирали  об  тіні  -
Бо  до  нас  не  дістати  ...ніяк  ...
...
Ми  сиділи  в  небес  на  карнизі,
Розмовляли  здебільше  очима  ...
Шкодували,  що  ті,  що  ізнизу
Позбулися  вже  крил  за  плечима  ...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444476
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 22.10.2016


Любов Ігнатова

Моїй племінниці…

В  душі  твоїй  гроза...  Та  це  минеться  -
Пройдуть  дощі  сльозинками  з-під  вій;  
І  знову  забринить  веселка  в  серці  
На  семиструнні  волошкових  мрій...  

Життя  без  бурь  не  можна  пережити  -
То  тут,  то  там  здіймаються  вітри...  
Та  після  зливи  -  яскравіші  квіти!  
Не  плач  ,Веснянко,  сум  з  лиця  зітри!  

Тобі  болить...  Я  з  цим  знайома  болем...  
Та  знаєш:    хто  живе  -той  відчува;
Бо  гірше  стать  сухим  покотиполем  -
Кому  потрібна  вИжухла  трава?...  

В  душі  твоїй  гроза?  Радій  озону  -
Очистяться  думки  і  почуття!  
Жени  подалі  заздрісну  ворону  
І  викидай  з  минулого  сміття!..  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512725
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 22.10.2016


Любов Ігнатова

Я тебе ніяк не розкохаю

Я  тебе  ніяк  не  розкохаю...
Рву  із  серця,  із  життя,  з  душі...
А  ти  знову  й  знову  проростаєш,
Як  ростуть  весняні  спориші.

А  ти  знов  приходиш  в  мою  думку,
Коли  я  втрачаю  спокій-сон,
Дістаю  всі  спогади  із  клунків,
І  ридаю  з  вітром  в  унісон...

І  чому,  навіщо  і  для  чого
Я  себе  вбиваю  день  за  днем?..
Десь  згубились  пройдені  дороги
Вибитим  у  бурю  вітражем,

Розгубились  кольорові  скельця,
Втрачено  минулого  сюжет...
Там  було  моє  розбите  серце
Чи  покрите  шрамами  твоє?

Хто  зна...вже  ніхто  не  відгадає...
Може  тільки  я  в  зимовий  час
Намалюю  знов  на  небокраї
Дві  химерні  тіні...тобто  нас...







: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Микола Карпець))

«Занурся в цей шовковий рай»

Навіяно  назвою  ЧУДОВОГО  твору,  ЧУДОВОГО  автора  і  прекрасної  людини,  Світлани  Крижановської  «Волосся  з  запахом  жасмину»

[b]«Занурся  в  цей  шовковий  рай»[/b]
[color="#0408e0"][i][b]
Волосся  з  запахом  жасмину  –
Струїться,  грає  водограй
Занурся  в  цей  шовковий  рай
Обнявши  ніжно  її  спину
Як  мама  обніма  дитину
Чи  сонце  пестить  небокрай

Волосся  з  запахом  жасмину
П’янке,  дурманить  мов  вино
Здається,  що  пізнав  давно
Те,  що  пізнав  лише  хвилину
Таке  все  рідне,  десь  із  снів
Як  колисковий  мамин  спів
Вдихнувши  запаху  краплину
Від  ворожби,  чи  чаклунів
Як  пам'ять  десь  з  минулих  днів

А  потім  глибше,  допірни
До  лебединої  ще  шиї
Розряд  аж  поки  не  прошиє
Проникни  в  думи  її  й  сни
Відчуй  губами  плин  весни
І  найтаємніші  всі  мрії
Губами,  ніжно,  і  по  шиї
Уверх,  скуйовдивши  волосся
До  вушка,  далі  вже  до  губ
Почувся  стогін,  чи  здалося?
Чи  шелест  в  полі    то  колосся
Чи  в  голові  то  стоголосся
Чи  то  фанфари  шлюбних  труб)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*14.10.15*  ID:  №    694317
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694317
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 15.10.2016


Микола Карпець))

«Мурашки тілом, чи мороз»

[youtube]https://youtu.be/CEIzUpM9HP4[/youtube]
[b]«Мурашки  тілом,  чи  мороз»[/b]
або
[b]«Хижак»[/b]
[color="#0804db"][b][i]
Душа  сховалась  десь  у  п’ятках
І  серце  бореться  з  грудьми
Він,  ще  для  юного  дівчатка  –
Хижак,  що  бродить  між  людьми))

Його  блакитно-сині  очі  на  юнок  діють,  як  гіпноз
І  ясним  днем,  і  серед  ночі  –  мурашки  тілом,  чи  мороз[/b]

Його  як  різьблена  статура  -  відчути  б  міць  цих  сильних  рук
[b]Не  м’язи  там,  а  арматура.  Вона  метелик,  він  –  павук

Сьогодні  він  на  полюванні
До  речі,  як  і  кожний  день
Його  красу  не  змиєш  в  ванні
Без  каяття  і  без  вагання
Рук  не  виймаючи  з  кишень
Він  обира  собі  мішень

І  підгинаються  коліна,  і  погляд  тягне  поволока
Готове  вирватись  моління,  як  на  ікону,  чи    пророка[/b]

Такий  закоханий,  немовби,  це  перший  хлопець  і  останній
[b]І  буде  він  для  них  і  богом,  і  в  їх  житті,  і  в  їх  коханні

Зайшов,  і  пострілом  наліво
Поцілив  в  серце  всім  жінкам
А  потім  ніжно  і  грайливо
Орав  цнотливу  іще  ниву
Всі  говорили,  що  він  диво
Джентльмен  на  фоні  нього  –  хам)
 
Але  за  вечором  і  ніччю  наступить  ранок,  інший  день
І  забуваються  обличчя  –  нова  шукається  мішень
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.10.16*  ID:  №  693626
[/i][/b]  [/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693626
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Микола Карпець))

«Як талісман, як оберіг, як згадка»

[youtube]https://youtu.be/EeYQGrblgYM[/youtube]

Перший  куплет  попався  мені  десь  в  і-неті,  але  врізався  в  душу  тим,  що  один  в  один  реальна  історія  із  мого  життя….лежить  такий  інструмент  (правда  не  баян,  а  акордеон…хоча  є  і  баян,  але  баян  купляв  вже  тато,  а  акордеон  лежить  ще  від  прадідуся)  вже  більше  сторіччя…немає  тата  дідуся,  немає  самого  дідуся,  немає  вже  і  мого    татка,  а  він  Є……ще  сторіччя  назад,  десь  до  революції,  в  1900-ті  роки,  коли  його  придбали,  акордеон  був  коштовною  річчю,  і  щоб  його  купити  дідусь  мого  тата  зняв  з  хати  металеві  листи,  якими  вона  була  укрита  (  на  той  час  це  теж  була  дуже  коштовна  і  екзотична  річ  (  як  правило,  всі  хати  були  з  солом’яними  стріхами)  і  на  отримані  гроші  купив  акордеон,  який  лежить  у  мене  і  понині…

[b]«Як  талісман,  як  оберіг,  як  згадка»[/b]

В  кімнаті  невеликій  у  кутку
На  гнутім  стільчику,  красивому,  з  різьбою
Лежить  баян  трирядний  на  боку,
Давно  веде  розмову,  лиш,  з  собою
……………………………………………
Лиш  протираю  інколи  я  пил
Беру  з  любов’ю,  згадуючи  татка
І  його  фото,  строге,  де  в  краватках…
Консерваторських  він  серед  світил
 
На  ньому  грав  і  прадід  мій,  і  дід  
На  ньому  грав  і  син  його  -    мій  татко
На  клавішах  відбився  пальців  слід
Не  все  було  в  житті  у  них  так  гладко
І  щоб  придбати  даний  інструмент
в  житті  у  предків  був  такий  момент
Що  не  шкодА  було  їм  хати  й  даху
Звідки  зняли  залізну  гарну  бляху
і  обміняли  на  дзвінкий  баян  
Щоб  в  душах  не  проріс  в  людей  бур’ян
…………………………………………….

Тепер  лежить,  і  майже  не  потрібний
Лише  як  пам'ять  –  і  мені,  й  нащадкам
Як  талісман,  як  оберіг,  чи  згадка
Наскільки  рід  до  музики  був  здібний
………………………………….

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692855
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Микола Карпець))

«А первый снег, всё падал на траву»

[youtube]https://youtu.be/dhXxQptQRMw[/youtube]
У  Києві  сьогодні    випав  перший  сніг....

[b]«А  первый  снег  всё  падал  на  траву»[/b]
[color="#1100ff"][b][i]
А  первый  снег  всё  падал  на  траву
Окучивая  белым  кусты  роз
Растаять  не  даёт  ему  мороз  
И  начал  год  уж  новую  главу

Где  из  цветов  –  лишь  белый,  только  грязь
Местами  разбавляет  чернотой
А  я  тоскую,  о  поре,  о  той
Где  солнце  с  речкой  брызгались  смеясь

Где  берег  моря  –  тёплая  волна
У  ног  твоих  мурлычет  всё  котом
Всё  быстротечно  –  шепчет  нам  она
Живи  сейчас,  до  донышка,  до  дна
А  о  грядущем  -  можно  и  потом

Всё  быстротечно  –  лето,  осень  –  год
Всё  пролетело  бабочкой  беспечной
Ушло  и  лето  –  не  бывает  вечно
Лишь  пригубив  цветочный  сладкий  мёд

Лишь  пригубил  –  а  осень  тут  как  тут
Листву  срывает,  как  игрушки  с  ёлки
Закончен  праздник  –  битые  осколки
Из  грязных  листьев  сводят  нам  редут

Лежат  по  паркам  –  мертвые  холмы
Ждут  всё  того  кто  сможет  им  помочь
Их  увезет  из  грязи  этой  прочь
Или  снегов...  и,  наконец,  зимы
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*29.11.15*  ID:  №    624791
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624791
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 06.10.2016


Микола Карпець))

«Мій вечір став коротшим на два слова»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3Dt6DfDC9Sg[/youtube]
По  слідам  однойменного  ЧУДОВОГО  твору  ЧУДОВОГО  автора  -  Єлени  Дорофієвської
Мой  вечер  стал  короче  на  два  слова….    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691485
правда,  настрій  мого  твору  знову  трішки  інший)

[b]«Мій  вечір  став  коротшим  на  два  слова»  [/b]
[color="#0321e8"][b][i]
Мій  вечір  став  коротшим  на  два  слова  
І  сам  не  вірив,  що  наважусь  їх  сказати
Язик  тримали  пута,  чи  канати
Хоч  повсякчас  доводить  він  й  до  Львова

Мій  вечір  став  коротшим  на  два  слова  
Хоча  здається,  що  кохаю  вічно
Всі  говорили  –  просто  симпатична,
Для  мене  –  фея  –  ніжна  й  загадкова
Мій  вечір  став  коротшим  на  два  слова

ТЕБЕ  КОХАЮ  –  вимовить  не  в  силах
Немов  тримала  непоборна  сила
Немов  язик  прилип  до  піднебіння
Немов  у  рота  вкинув  хто  каміння
Але  була  ТАК  БАЖАНА  розмова…
Й  мій  вечір  став  коротшим  на  два  слова)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.10.16*  ID:  №  692644
[/i][/b]  [/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692644
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Микола Карпець))

В спекотний день губами по щоці

Відповідь  героїні  ЧУДОВОГО  твору  Єлени  Дорофієвської    "Скажи,  ти  вперше  як  мене  відчув?")),  хоча  і  не  зовсім  в  відповідності  з  сюжетом  і  настроєм    її  твору)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692120




 [i]    –  Скажи  мені,  ти  як  мене  відчув?...  
 –  Краплинками  ще  літнього  дощу
В  спекотний  день  ти  лиш  торкнувшись  скроні
Все  падала  і  падала  в  долоні……..))
                                                             М.К.[/i]
 
[b]«В  спекотний  день  губами  по  щоці»[/b]
або
[b]«А  чи  насправді,  чи  мені  здалося»[/b]
[color="#0c09e0"][i][b]
–  Скажи  мені,  ти  як  мене  відчув?...  
 –  Краплинками  ще  літнього  дощу
В  спекотний  день  губами  на  щоці
Ти  пестячись,  спустилась  по  руці
І  ніжилася  в  човнику  долоні  
І  цілувала  плечі,  очі,  скроні
Зігрітися  забралася  під  одяг…
А  потім  видозмінюючись  в  протяг
У  жартівливий  ніжний  вітерець
На  вушко  шепотіла,  мов  мудрець
Куйовдячи  розтріпане  волосся
А  чи  насправді,  чи  мені  здалося?
В  передчутті  зливання  двох  сердець
Чи  одурманив  запахом  чебрець?
Приспавши  там,  де  я  тебе  чекав
Серед  квіток  і  шовковистих  трав
В  гніздечку  двох,  куди  повинна  ти
Прийти  на  зустріч  ще  до  темноти)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.10.16*  ID:  №  692454
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692454
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Микола Карпець))

«Життя поставлено на кін»

[youtube]https://youtu.be/NHsEiXwCFzU[/youtube]
[b]«Життя  поставлено  на  кін»[/b]
або
[b]«Твоя  любов  –  моє  життя»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Спинися  час,  спинися  мить,  спинися  відліку  століть
Замри  усе,  що  прагне  змін  –  життя  поставлено  на  кін
Життя  поставлено  на  кін:  моє  життя  –  твоя  любов
Основа  всіх  земних  основ,  і  кров  жене  адреналін

І  кров  жене  адреналін  –  ти  скажеш  ТАК,  а  може  НІ
І  що  залишиться  мені  –  кохання  радість,  а  чи  сплін?  
Сьогодні  вирішиться  все.  Вовчок  запущено  –  чекаю
Безодню  Пекла,  сади  Раю  –  що  зустріч  наша  принесе?

Які  звучатимуть  пісні  –  а  чи  веселі,  чи  сумні?
І  чи  в  зимі,  а  чи  в  весні  життя  проходитимуть  дні...
Микола  Карпець  (М.К.)
*03.10.16*  ID:  692244
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692244
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Микола Карпець))

Вони зустрілись в листопаді

Навіяно  ЧУДОВИМ  твором  Наді  Башинської  –  "ТОЙ  ДОЩ  ОСІННІЙ…"    
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691702

[b]«Вони  зустрілись  в  листопаді»[/b]

Ох,  дощ  осінній,  дощ  осінній
Ні  він,  ні  паморозі  іній
Коханим  він  не  на  заваді
Вони  зустрілись  в  листопаді*
І  полюбили  пору  цю
Не  змалювати  і  митцю
Палітру  барв,  красу  відтінків
Тих  скверів,  парків,  тих  будинків
На  що  коханих  падав  погляд
Усе  навколо,  і  все  поряд
Все  вибухало  буйством  фарб
Немов  коштовностей  то  скарб
………………………………………..

в  листопаді*  -  це  слово  тут  вживається  більше  в  значенні  процесу  падіння  листя  і  стану  природи,  пори  року,  аніж  як  один  з  місяців  календаря...хоча,  зрозуміло,  що  одне  з  іншим  тісно  повязано)...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692091
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 03.10.2016


Уляна Яресько

Зарано

Відіграло  кохання  дотла  нетривкий  водевіль,
Безутішній  душі  дні  -  нав"язливі  гомеопати.
Неживе  почуття...  Там,  де  я,там,  де  ти  -  ТАМ  Є  БІЛЬ.
Я  втомилася  йти.  Але  як  це  тобі  розказати?

Горстка  спогадів...  серце  -  неначе  сліпий  каганець...
Сплутав  мови  нам  Бог,  бо  намарили  ми  Вавілони.
Охолола  (любов?),  непомітно  зійшла  нанівець,
Залишилася  в  жовтні,  де  вітер  оголює  крони.

Чи  під  силу  людині  знайти  у  пустелі  росу,
Коли  туга  лунає  зі  серця  щемливим  сопрано?
Щастя  просто  спішило  до  мене.  Прийшло  завчасу.
І  не  чуло,  сердешне:  :"Спинися!  Тобі  ще  зарано!"
@  Уляна  Чернієнко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 29.09.2016


Микола Карпець))

Зачекай

[b]«Зачекай»[/b]
[color="#0413e0"][b][i]
Зачекай,  не  наставай  світанку…
Ще  лише,  багрянцем  десь,  на  сході
Зачекай  –  наперекір  природі
 Хочу  з  ним  побути  наостанку

Зачекай  –  не  гуркоти  трамваю  
Перший  потяг  не  порушуй  тиші
Поки  ми  іще  найщасливіші
Не  руйнуй  цього  крихкого  раю

Зачекай!  –  Я  сонце,  що  не  згасло
Ще  палаю  ніжністю  до  тебе
Що  іще  мені  зробити  треба?
Щоб  життя  нам  спільним  було  гаслом

Зачекай…………..  
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*25.09.16*  ID:  №  690779
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690779
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Микола Карпець))

«Слова – ніщо! Говорить лиш обличчя»

Навіяно  ЧУДОВИМ  твором  Єлени  Дорофієвської    "Нікому  не  кажи,  що  ми  близькі"    
[b]«Слова  –  ніщо!  Говорить  лиш  обличчя»[/b]

[color="#0421de"][b][i]Нікому  не  кажи,  що  ми  близькі
То  є  лиш  наше,  наше  і  ніколи
Слизькі  слова,  думки  чиїсь  слизькі
Не  тільки  крапку,  не  поставлять  й  коми
 
Нікому  не  кажи,  що  ми  близькі
Нехай  весь  світ  це  бачить  на  обличчі
Не  варто  нам  повторювати  тричі
Слова  ніщо  –  їх  значення  вузькі

А  погляд,  погляд  –  як  палають  очі
Не  приховати  почуття  й  бажання
Не  знаю  що  це  –  хтивість,  чи  кохання
Не  гра  то  слів,  і  хитрощі  жіночі

В  словах  зав’яз  –  метелик  в  павутині
Павук  плете  ту  павутину  далі
І  вже  слова,  як  пута,  чи  скрижалі
І  висять  почуття  на  волосині

Але  побачу  я  твоє  обличчя
Мене  обіймеш  –  чути  як  сердечко
До  мене  рветься  із  свого  гніздечка
І  зникнуть  недомовки  й  протиріччя
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*24.09.16*  ID:  №690568
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690568
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016


dovgiy

Повернення.


Лікарняне  ліжко…    тумбочка  десь    скраю…
З  крапельниці  трубка…    голка  у  руці….
Це  мені  не  сниться,  бачу  й  відчуваю  
Холодок  пластмаси  на  моїм  лиці.
Біля  ліжка  –  жінка…  ангелом  омани…
Держить  мою  руку,    стримує  мій  рух.
Поперед  очима  сивий  пух  туману
Крутить  білим  світом,  забиває  дух.
Мабуть,  я  вертаюсь  з  невідомих  мандрів…
Знову  в  своє  тіло  поверта  душа.
А  ця  оболонка  –  квола  і  негарна,
Гаманець  порожній  де  нема  й  гроша…
Отже:  я  вернувся.    Ось  чиєсь  обличчя
Наді  мною  хмарою  закриває  світ…
Ще  нудотний  запах  парфумів  медичних,
Струси  всього  тіла  від  поштовхів  чужих…
Чоловічий  голос  щось  до  когось  каже…
Та  не  зрозуміти    незнайомих  слів.
Накладають  маску  з  життєдайним  газом,
Щоб  скоріш  прийшов  я  до  реальних  снів.
Снів  із  нереалля,    світу  потойбіччя,
Начебто  не  бачив…  Може,  і  не  снив?
Де  я  був  до  цього?  Куди  провалився
І  чому  у  грудях  осиковий  клин?  
Ні!  Не  клин  у  грудях.  Тільки  згусток  болю…
Ніби  спалах  світла  очі  засліпив…
Це  ж  душа  пташиною  прагнула  на  волю,
Тільки  хтось  цю  пташку  в  небо  не  пустив.

21.09.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Микола Карпець))

«І все це – моя рідна Україна!»

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mLIznyNuL_8[/youtube]

[b]«І  все  це  –  моя  рідна  Україна!»[/b]

Зі  Святом  Друзі!!!
[color="#1a04e0"][i][b]
Яка  краса  –  гаї,  поля  і  гори
Вдягнулось  в  квіти  місто  і  село
І  джерело,  прозоре,  мов  би  скло
І  сонечка  незміряні  простори
З  достиглого  в  степу  уже  колосся
І  вітерцем  скуйовджене  волосся
І  пісня,  вдалині  десь  –  солов’їна
І  все  це  –  моя  рідна  Україна!
24.08.16
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685668
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Патара

Сліпа, що бачить

Любов  сліпа,  їй  очі  без  потреби,
У  неї  серце  зряче  і  душа.
Їй  бачити  допомагає  Небо,
Що  душі  після  болю  воскреша.
Любов  сліпа...  можливо  це  й  на  краще,
Бо  поверхневе  часто  -  наносне,
У  глибині  душі  людської  хащі,
Найменший  сумнів  там  умить  засне.
Любов  сліпа,  та  "бачить"  краще  зрячих,
Що  зовні  до  уваги  не  бере.
Хороший  діагност  вона  неначе,
То  ж  крапку  перетворює  в  тире.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684510
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016


Наталя Данилюк

Серпень

Літо  густе  й  пахуче,  
тане  квапливо  серпень,
ніби  смачний  льодяник
в  часу  на  язиці…
Вервиця  днів  збігає,
серце  у  грудях  терпне,
спогади  ще  вчорашні  –
дим  у  моїй  руці.

В  теплому  лоні  ґрунту
визріла  вже  картопля,
згодом  холодне  лезо
споре  землі  живіт…
Поміж  дерев  крадеться
вересень  у  пантофлях  –
ніби  навшпиньках  вийшов  
на  полювання  кіт.

Тане  пломбірна  кулька,
пружно  вібрують  оси,
сонце  цілує  очі
крізь  полароїд  лінз.
Літо  моє  пахуче
з  ноткою  абрикоси,
серце  смолою  плаче,
мов  дерев’яний  зріз.

Що  ти  мені  залишиш  –
теплий  пресвітлий  спомин?
Смак  соковитих  ягід,
вишень  і  кавунів?
Смалить  медова  спека
круглі  тюки́  соломи,
кануть  в  сухій  полові
мантри  серпневих  днів.

Стиглий  цілунок  літа  –
спраглій  душі  відрада,
дрібка  терпкої  це́дри,
пахне  мені  й  гірчить.
Серпню  мій  бурштино́вий,
я  тобі  дуже  рада!
Вкотре  на  зламі  вчуся,
як  цінувати  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681629
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2016


Адель Станіславська

Тулю до грудей

Тулю  до  грудей,  мій    сину,
Голівку  твою  пшеничну
Так  солодко  в  цю  хвилину
Так  щемно  і  так  незвично  -
Ти  виріс,  мій  любий  сину,
Ти  майже  уже  дорослий,
За  дниною  лине  днина,
А  серденько  сльози  росить
Від  радості  і  печалі…
І  птахом  –  молитва  Богу  -
Стели  йому,  милий  Боже,
Щасливу  життя  дорогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338780
дата надходження 20.05.2012
дата закладки 25.07.2016


Єва Романенко

✖ НЕ ПОЛИШАЙ МЕНЕ САМУ ✖

Не  полишай  мене  саму
У  цьому  вда́ваному  світі
На  зачарованій  орбіті,
Що  обернулася  на  млу!

Не  відкликай  приємних  слів,
Не  обіцяй  не  цілувати  —
Мені  несила  існувати
Без  тебе  в  тьмі  порожніх  снів!

Не  видаляй  моїх  думок,
Не  знищуй  спогадів  про  тебе!
Залиш  як  є.  Мені  так  треба.
Я  не  боюся  помилок.

Я  закохалася,  тому
Готова  й  пекло  потерпіти:
До  смерті  змерзнути,  згоріти  —
Не  полишай  мене  саму!

✖  24  липня  2016  ✖

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679881
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Патара

Отак

Я  уміла  прощати,  уміла  терпіти,
Забувати  образи  гіркі  теж  могла,
Та  змінило  в  мені  щось  теперішнє  літо,
Це  напевно  від  надлишку  в  нього  тепла.
Я  обрала  стратегію  іншу  для  себе:
Що  НІКОМУ  терпіти  не  буду  уже.
Для  любові  була  я  задумана  Небом,
А  не  мовчки  терпіти  знущання  чуже.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679301
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2016


Наталя Данилюк

Вільною…

Вільною…  Тільки  вільною  –  і  ніяк!
Скільки  охочих  смикати  за  мотузки!..
Варто  собі  намітити  певний  шлях  –
Серце  готові  вирвати  і  на  друзки!

Що  не  лялькар  –  той  бавиться  залюбки,
Ні,  щоб  комусь  опертися  дати  змогу…
Смикати,  тільки  смикати  за  нитки!
О,  як  кортить  пограти  в  чийо́гось  Бога!  

Пасти  покірне  стадо.  А  від  біди
Лиш  присікати  впевнено  неслухняне:
Вправо  чи  вліво  смикнешся  –  «Ти  куди?».
Туго  затягнуть  нитку  –  і  вкотре  рани…

Те́рпиш,  усе  зализуєш  і  в  кулак
Відчай  стискаєш  міцно  –  яке  ниття  там!..
Сильною,  бути  сильною,  позаяк  
Світ  цей  слабких  не  терпить,  а  ти  –  затята.

Тільки  не  смій  зламатися,  дати  збій,
Хай  там  скубуть  і  смикають,  як  завгодно!..
Люди!  Пощо  соромитеся  в  собі
Людськості  і  свободи?  Це  ж  так  природно…

Ніби  із  лона  матері  через  біль
Вийти,  вдихнути  Всесвіт  на  повні  груди…
Просто  навчіться  бачити  у  собі
Ту  чистоту  затаєну.  Ви  ж  бо  –  люди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677919
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Надія Карплюк-Залєсова

НЕ ПОКИДАЙ МЕНЕ ОДНУ

Не  покидай  мене  одну,
Не  йди  чужим  у  довговічність....
Я  лиш  минаю  ту  біду,
Що  пролягла  у  цілу  вічність

Не  покидай  мене  саму,
Тобі  мене  зігріти  дали
За  душу  зболену  мою,
За  те,  що  радість  відібрали...

Не  покидай  мене  одну,
Коли  душа  болить  і  плаче  ,
Коли  від  болю  не  засну,
Хоч  цього  і  ніхто  не  бачить

Не  відпускай  мене  в  світи,
Де  стільки  холоду  і  бруду,
В  твої  вступатиму  сліди,
Щоб  не  прийняли  за  приблуду

Не  покидай  мене  чужим,
Замкнувши  за  собою  двері...
Невже  мене  ти  розлюбив
І  все  зосталось  на  папері  ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677694
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Оля Андрієвська

Я йду від тебе…

Ти  душу  мені  кривдою
 не  край.
Усі  твої  «пробач»
 втрачають  значення.
Я  йду  від  тебе.
Крапка.
 Прощавай.
А  серце  тихо  каже  :
«До  побачення».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657895
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.07.2016


Радченко

Не чекайте свят

Не  чекайте  свят  чи  влучної  години,
Щоб  сказати  мамі:  "Дякую  за  все:
За  безсонні  ночі  і  тепло  родини,
За  твоє  терпіння  й  серце  золоте.

За  любов  безмежну,  усмішку  і  ніжність,
За  твої  молитви,  сльози  і  печаль,
Простоту  й  буденність,  і  твою  величність,
Й  душу  твою,  мамо,  чисту,  мов  кришталь".

Мамі  важливіші  подарунків  й  квітів
Щирі  і  звичайні,  від  душі,  слова.
Навіть  посивілі  ми  для  мами  -  діти,
Кваптеся,  щоб  встигла  їх  почуть  вона.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648654
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 11.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016


Радченко

Затишок твоїх рук

В  затишок  рук  твоїх  кутаю  плечі,
Ніжність  мовчання  мене  колиса.
Я  залишаю  полон  порожнечі,
Вечір,  як  свічка,  повільно  згаса.

І  крізь  опущені  вії,  обличчя
Я  роздивляюсь,  як  вперше,  твоє.
Спогади  тихо  пливуть...  й  протиріччя
Геть  непомітно  і  легко  іде.

І  почуттів  ледь  п'янка  невагомість
Хвилею  теплою  нас  накрива.
Що  там  шепоче  в  цю  мить  підсвідомість?
Та  чи  почуємо  ми  ті  слова?

І  не  було  ні  років,  ні  розлуки:
Нам  по  сімнадцять  й  нема  сивини.
Тільки  шкода:  знімеш  з  плеч  моїх  руки  -
Зміниться  затишок  смутком  вини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676878
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Аркадьевич

Немного пацифизма…

ТрусИт  за  голубями  карапуз
По  скверу  и  в  руке  его  стрелялка
Купили  папа  с  мамой  не  арбуз
А  пистолет,  сыночку  ведь  не  жалко.

С  пелёнок  приучают  нас  к  войне.
Игрушки,  книги,  фильмы,  даже  сказки,
Внушая,  что  из-за  любви  к  стране
Убить  не  грех  и  не  сгущайте  краски.

Чтоб  убедиться,  посмотри  вокруг  -
Насилия  тематика  в  почёте!
И  если  вас  пристрелят  где-то  вдруг
Не  возмущайтесь  вы  ведь  оживёте

В  компьютерных  игрушках  только  так
Там  не  одна  а  много  разных  жизней
А  значит  можно  и  тебя  чудак
Разочек  в  жертву  принести  отчизне...

Военный  культ  планету  захватил
И  если  не  менять  ориентиры  -
Неважно  за  кого    и  где  убил,
Изгоем  станешь  выйдя  из  квартиры...

Когда  плеваться  станут  вслед  тому
Кто  про  насилье  книгу,  стих  напишет
Не  силе  уваженье,  а  уму,
Возможно  Мир  тогда  людей  услышит...

И  сколько  аргументов  не  искать
Мол  все  вокруг  мерзавцы  и  подонки
За  счастье  надо  с  ними  воевать.
Конец  один  и  не  спасут  иконки...

Пройдут  года  и  всё  равно  дойдёт
Иначе  ничего,  увы,  не  светит
Он  жизнь  один  нам  только  раз  даёт
И  каждый  за  свою  пред  Ним  ответит..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676688
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Патара

Укотре повертаюся

Вкотре  приїду  додому,
Вдихну  прохолоду  вулиць,
Відкину  набуту  втому,
Як  з  дальніх  світів  прибулець.
Вклонюся  старій  фортеці,
Що  здавна  пильнує  місто
І...  знову  наповню  серце
Звичайним  родинним  змістом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676466
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Микола Карпець))

«І в чашку і за виворот і в душу»

[b]«І  в  чашку,  і  за  комір  вам,  і  в  душу»[/b]
або
[b]«Вже  листопад»[/b]
[color="#0331d9"][b][i]Вже  листопад  і  кава  на  столі
Стоїть  холодна,  мною  недопита
І  паляниця,  запашна,  із  жита  
Обжинки  вже  минули  на  селі

Вже  листопад  –  кружля  танок  листок
І  в  чашку,  і  за  комір  вам,  і  в  душу
А  я  терпіти  цю  погоду  мушу
До  хрусту  в  пальцях,  болю  до  кісток

Вже  листопад  –  як  літа  й  не  було
Все  промайнуло  потягом-експресом
Холодна  кава,  з  назвою  експресо
Така  ж  холодна,  як  із  льоду  скло

Вже  листопад  з  дощами  і  мороз
З  хурделицею  разом  ходять  в  гості
Вони  чекають  час  свій  на  погості
До  нас  прийти,  надовго  і  всерйоз

Вже  листопад  –  затих  пташиний  крик
Лиш  горобці  цвірінькають  на  гілках
І  осінь  вже,  на  міжсезонних  стрілках
І  час  тече,  закінчуючи  рік

І  час  тече,  закінчуючи  рік  
Скує  мороз  поверхні  вод  і  рік
Одягне  в  білу  шубку  снігопад
Й  закІнчиться,  нарешті,  листопад
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*13.11.15*  ID:  №    620839
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620839
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 01.07.2016


Аркадьевич

Нет истин вечных на земле. . (кроме этой конечно)

Клеймили  старушки  девчонку  вчера,
За  то  что  в  коротенькой  юбке  прошла.  
Такие  проклятья  кидали  ей  вслед,
Что  даже  скривился  от  них  рядом  дед.
А  я  вот  подумал  с  чего  это  вдруг
Зазорно  себя  показать  всем  вокруг?
Зачем  приучают  с  пелёнок  к  стыду?
Подумал,  подумал  ответ  не  найду.
В  жару  почему-то  про  стыд  забывая
На  пляжах  народ  голышом  щеголяет
Ты  спросишь  -  Тебе-то  какая  печаль?
Отвечу  -  Волнует  двойная  мораль.
Коль  может  погода  вносить  измененья,
Коррекцию  в  правила  норм  поведенья,
Возможно  не  так  уж  уверен  народ,
Что  принципы  эти  верны  круглый  год.
А  значит  не  стоит  всем  на  слово  верить
И  всё  что  внушали  нам  взять  и  проверить...
К  примеру,  что  власть  создана  для  народа.
Уверен,  что  рулит  и  здесь  всем  "погода"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674648
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Микола Карпець))

«Дівчинка-літо»

[youtube]https://youtu.be/Pzrz0HLcj60[/youtube]

Картинка  -  експромт))

[b]«Дівчинка-літо»[/b]
[color="#1307e8"][b][i]
Мчиться  просторами  дівчинка-літо
Сіє  навколо  травичку  і  квіти
Гріє  пісок  біля  річки  і  воду
Нам  демонструє  красу  свою  й  вроду

От  зупинилась,  на  мить,  у  долині
Губки  червоним  змастила  калині
Потім  помчалась  до  літнього  саду
Соком  наповнить  плоди  винограду

Ну  а  коли  притомилася  трішки
Звісить  з  ромашки  натруджені  ніжки
Бавиться  ніжно  з  метеликом,  в  полі
Пух,  як  сніжинки,  здмухнула  з  тополі

Ніжиться,  бавиться,  весело  грається
Тим  же,  хто  поряд  –  від  щастя  співається
Коник  виспівує  десь  у  житах
Пісню  завів  у  гаю  свою  птах
Гамір  і  щебет  з  ріки  –  дітвори
 Щастя  рахує  зозуля,  з  гори
Вперше  десь  пискнув  малюк  журавля
Звуками  літа  вібрує  земля
Микола  Карпець  (М.К.)
*23.06.16*  ID:  №  674104[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674104
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 25.06.2016


dovgiy

На плоту.

На  плоту.

Случается,  что  сиротеет  сердце.
Живёшь  среди  людей,  да  всё  один.
Замены  не  найти  давно  ушедшей,
А  свет  на  ней  сошёлся,    словно  клин.

Я  продолжаю  в  новом  дне  общаться,
Как  будто  все  утраты  не  мои,
А  вечером  -  не  знать  куда  деваться:
Как  на  беду,    распелись  соловьи!  

И  как  поют!    Выкладывают  трели,
Так,  как  тогда  –  на  дальнем  берегу
Где  мы  вдвоём  идём  в  своих  апрелях.
О  чём  забыть  я  просто  не  могу!

Мой  плот  несёт  по  водах  жизни  дальше…
На  берегах  меняется  пейзаж.
И,  Боже  мой!  Как  много  лжи  и  фальши!
И  как  опасны:  водопад…  вираж!..

Круг  помощи  мне  иногда  бросают
Те,  кто  стал  другом  в  непростом  пути.
Плот  удержать  на  русле  помогают,
От  скал  подводных  вовремя  уйти…

Поддержка  их  –  мне  словно  свет  в  тумане.
Поэзия  –  на  курс  ориентир…
И  дай  мне  Бог!  Не  сбиться  на  обмане,
Не  разлюбить  волшебный  этот  мир!..

А  что  в  ночах  не  вижу  глаз  любимых,
Над  изголовьем  вьёт  гнездо  тоска…
Это  судьба!  Остаться  сиротиной
До  ужаса  последнего  прыжка!

24.06.2016




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674172
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016


Оксана Дністран

Сіріючий настрій з відтінком легкого дощу

У  неба  сьогодні  -  відтінок  легкого  дощу,
Трембіта  той  настрій  не  в  змозі  ніяк  відігнати,
Він  трохи  піддався,  згорнувся  клубочком,  ущух,
А  потім  зіп’явся  на  ноги  смереки  цибаті,

Клубочиться  хмарами,  висне  на  кронах  сумних,
Залисини  гір  бліднуватим  вкриває  муаром,
Трембіти  самотньо  гуляють  неспішно  між  них,
Немов  перехожі  по  місту  нічним  тротуаром.

Удосвіта  сонце  стрічають  гуртом  вівчарі,
Пробуджують  ранок,  розводячи  залишки  ночі,
Згасають  останні  спізнілі  зірки  –  ліхтарі,
На  день  закриваючи  стомлено  сяючі  очі.

Розводи  молочні  ще  небо  просушить  у  синь,
Сіріючий  настрій  дощем  не  проллється,  а  м’яко
Сховається  в  лапи  до  сосен  опівдні,  як  тінь,
У  них  мимоволі  від  хвойних  амброзій  заклякне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673989
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Оксана Дністран

Липка історія

На  зварений  джем  прилетіла  голодна  оса,
Усілась  на  крайчик  великого  мідного  тазу,
Так  смачно  пахтіла  едемського  саду  роса,
Що  влізти  у  солод  рішила  небога  одразу.

З  усього  розгону  пірнула  у  центр  насолод,
Залипла  без  права  звільнитися  навіть  уявно,
Їй  вчасно  прийняти  б  якийсь  від  спокус  антидот,
Тоді  не  прийшлося  би  сили  втрачати  намарне.

Із  порухом  кожним  влипала  все  більше  у  джем,
Уже  не  до  їжі,  бо  вирватись  треба  на  волю,
Дрібними  їй  видались  інші  дві  сотні  проблем,
Кляла  без  розбору  зрадливу  поспішність  і  долю.

Кружляла  довкола  армада  із  дружніх  розрад,
Дзижчання  небоги  ставало  чимдалі  глухішим,
Хтось  кинув,  як  лозунг:  «Мажорний  тримаємо  лад!»
Його  нарекли  всі  одразу  одним  з  наймудріших.

Веселий  мотив  геть  розвіяв  липкий  чорний  страх,
Під  співи  осу  проводжали  до  раю  із  ягід:
«Ця  смерть  є  найкраща  -  для  вибраних  тільки  комах.»
А  сонце  сповзало  все  нижче  клубочком  на  захід.

Торкнулися  сутінки  крони  найвищих  дерев,
Весь  натовп  стражденних,  стомившись,  хотів  на  спочинок,
Постала  між  ними  одна  з  найскладніших  дилем:
Іти  відпочити,  чи  добрий  продовжити  вчинок.

Вже  більшість  жадала  скорішої  смерті  оси,
А  та,  як  навмисне,  ніяк  не  хотіла  вмирати,
Від  люті  дзижчали  чимдалі,  тим  зліше  усі,
А  хтось  закричав:  «Судити!  І  вироком  -  страта!»

Нового  вождя  прокурором  обрали  ураз,
Знайшлись  адвокати,  суддя  і  ще  парочка  свідків,
Хтось  привід  надумав,  згадавши  одну  із  образ,
Відсутність  обставин  доповнили  ниткою  пліток.

Жахливим  спектаклем  здавався  осиний  той  суд,
Бо  кожен  ужалити  прагнув  небогу  сильніше,
Що,  мовби,  частенько  стрибала,  не  дивлячись,  в  блуд,
І  їла  солодке  –  на  заздрість  літаючим  іншим.

Ще  довго  нектарні  смаки  ворушили  б  гуртом,
Та  вийшла  хазяйка,  заквітчана  усміхом  в  здобу,
Оса  опинилась  раптово  за  мідним  бортом,
А  губи,  як  маки,  знімали  вже  з  варива  пробу.

Раділа  врятована,  липли  лиш  крила  до  п’ят,
Та  тільки  колеги  довкола  кружляли  із  люттю,
Немовби  украли  нахабно  в  них  краще  зі  свят,  
Всі  наміри  добрі  давно  уже  були  забуті.

І  щоб  вже  намарне  отруту  в  собі  не  нести,
Її  спрямували  на  усміх  на  сяйнім  обличчі,
Надовго  лишились  на  згадку  припухлі  сліди:
«Уперш,  як  чинити,  подумай  не  менше,  ніж  тричі!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673888
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016


Олена Собко

А їй всього не вистачало ласки…

А  їй  всього  не  вистачало  ласки,
Любові  в  його  пристрасних  очах
Вона  хотіла  ніжності  і  казки
І  тихий  вечір  на  його  плечах.

А  їй  всього  потрібна  лиш  увага
І  звук  мелодій  голосу  його,
Проста  людська  така  собі  "  повага"
І  поцілунку  щирого  того.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673137
дата надходження 18.06.2016
дата закладки 18.06.2016


Микола Карпець))

«Кама с утра»

Ну,  як  завжди,  картинка  –  експромт)))
 
[b]«Кама  с  утра»[/b]
[color="#0707eb"][i]
Летает  порошею  снег  по  квартире
Подушка,  не  выдержав,  сыплет  снежинки
А  ты  подымаешь  меня,  как  пушинку
Мишень  для  любви  сексуального  тира

На  люстре  повис  элемент  интерьера
Еще  две  секунды  как  был  он  на  теле
Чем  мне  подтвердив,  что  на  самом-то  деле
В  согласии  строится  наша  карьера

Нам  в  стенку  стучит  обозленный  сосед
Соседка  уехала  где-то  на  дачу
А  он  без  любви  –  озабоченный  мачо
И  с  виду  еще  бодрячком,  хоть  и  дед

Груди  дай  вдохнуть,  не  дави  на  живот
И  так  уже  выдавил  воздух  из  тела
От  этой  я  позы  совсем  обалдела
Я  кукла  твоя,  ну  а  ты  –  кукловод

Вот  кошка,  мяукнув,  забилась  за  штору
Прикрылся  крылом  попугай  в  своей  клетке
Лишь  что-то  бормочет  о  сексе  и  детке
И  что  мы  подобны  цунами  иль  шторму))
Микола  Карпець  (М.К.)
*11.06.16*  ID:  №  671614
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671614
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016


Богданочка

В плині днів…

Ці  краплинки  дощу
діамантами  б'ються  у  скло.
Дикий  вітер  ущух,
мов  ніколи  його  й  не  було.

І  манірна  печаль
у  минуле  відносить  думки.
Де  кохання  вуаль
вкрила  серце  моє  на  роки.

Ну  і  де  ти  тепер
мій  красивий  і  лагідний  Брут?
Що  мені  між  ребер
вилив  суміш  пекучих  отрут.

Що  любити  умів
лиш  словами,  і  більше  нічим.
А  слова,  в  плині  днів,
перевтілились  в  спогадів  дим.

Чи  забув,  а  чи  ні...
чорнооке  наївне  дівча?
Що  в  легкому  вбранні
пригорталось  до  твого  плеча.

Там  шукала  тепла,
де  ніколи  не  було  вогню.
Тільки  сіра  зола,
що  накрила  собою  брехню.

Але  час-рятівник
поскладав  все  на  власні  місця.
Ти,  як  вітер,  десь  зник...
й  наша  казка  не  мала  кінця.

Дощ  гримить  у  вікно,
наче  шибку  вмиває  слізьми.
Це  було  так  давно...
Була  я.  І  був  ти.  Та  не  "ми"...

                                                             11.06.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671620
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 12.06.2016


Салтан Николай

Дістало

[img]https://pp.vk.me/c623416/v623416008/179bc/htSIx_cRwh8.jpg[/img]
Набридла  осінь!  А  зима  -
Дістала,  кажучи  відверто.
Якби  ж  вона  прийшла  сама,
Та  за  дверима  пахне  смертю…

Як  після  жнив  горить  стерня,
Горить  і  наша  Україна.
Вмирають  діти,  вся  рідня,
Але  не  станем  на  коліна.

Чия  ж  вина,  що  там  війна?
Чиї  там  гинуть  рідні  діти?
І  хто  згадає  імена
всіх  тих  розвіяних  по  вітру?!!

Хто  приютить  старих  людей,
В  яких  немає  більше  хати?
Хто  відповість  за  сіль  ночей?...

Та  видно  всім  уже  начхати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557473
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 11.06.2016


Богданочка

У ніжності - твої очі

У  ніжності  -  твої  очі,
У  пристрасті  -  твої  вуста.
Коли  мені  щось  шепочеш
Надія,  мов  цвіт,  пророста.
Не  здамся,  не  здамся  я  ...  та..

Як  можу  тебе  прогнати?
Пригріти  змію  розлуки?
Як  в  марева  -  твої  шати,
У  пестощів  -  твої  руки.
Віддати  себе  на  муки?

Не  можу,  я  так  не  зможу...
Не  вб'ю  у  собі  бажання.
Всю  зброю  покірно  зложу,
В  обіймах  зника  вагання,
Обличчя  твоє  -  в  кохання.
В  кохання..........


                                                                     9.06.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671292
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.06.2016


геометрія

ЖИТТЯ І СМЕРТЬ… (українська народна казка в поетичній інтерпретації)

                                         Оженився  молодик
                                         І  став  газдувати.
                                         І  садок  він  посадив,
                                         Побудував  хату.
                                         Добре  з  жінкою  жили,
                                         Діток  народили.
                                         Працьовитими  були,
                                         Вистачало  сили.
                                         Та  одного  разу
                                         Захворів  синок.
                                         Зажурений  батько
                                         Вийшов  у  садок.
                                         У  садку  до  нього
                                         Бабця  підійшла.
                                       -Смерть  я,  -  йому  каже,-
                                         Заберу  синка.
                                       -Ой,  не  бери  сина,
                                         А  візьми  мене.
                                         В  мене  за  плечима
                                         Вже  дорога  є.
                                         А  він  ще  дитина,
                                         Нехай  він  живе.
                                         І  кістлява  баба  
                                         Руки  простягла.
                                       -Ну  ходи  за  мною,
                                         Мовила  вона.
                                         Чоловіку  стало
                                         Геть  не  по  собі.
                                       -Я  ще  не  готовий,-
                                         Повідомив  він.
                                         Повернувсь  до  хати
                                         І  до  столу  сів.
                                         Подивитись  сину
                                         В  очі  не  посмів.
                                         Донька  його  старша
                                         Теж  в  садок  пішла.
                                         І  кіслявій  бабі
                                         Руки  простягла:
                                       -Не  забирай  братика,
                                         Забери  мене.
                                         Люблю  його  більше,
                                         Ніж  саму  себе.
                                         Знов  кістлява  баба
                                         Руки  простягла:
                                       -Добре,  йди  до  мене,-
                                         Сказала  вона.
                                         Не  хотілось  дівчинці
                                         Покидать  життя.
                                         І  вона  у  розпачі    
                                         В  хату  утекла.
                                         Ніч  була  важкою,
                                         Хлопчик  помирав.
                                         Корчився  від  болю,
                                         Плакав  і  стогнав.
                                         Знесилена  мати
                                         Вийшла  у  садок.
                                         За  сина  просила
                                         Бога  і  зірок:
                                       -Ви  за  мого  сина
                                         Заберіть  мене.
                                         Він  же  ще  дитина,
                                         Нехай  він  живе.
                                         До  неї  кіслява
                                         Руки  простягла:
                                       -Добре,  йди  до  мене,-
                                         Сказала  вона.
                                       -Гаразд,-  каже  жінка,-
                                         За  мить  повернусь.
                                         З  сином  попрощаюсь,
                                         До  тебе  вернусь.
                                         Мовчки  повернулась
                                         До  сина  свого.
                                         Лагідно  всміхнулась,
                                         Чмокнула  в  чоло.
                                         Попрощалась  з  сином,
                                         Нехай  він  живе,
                                         Хоч  і  важко  буде,
                                         Та  він  не  помре.
                                         Вийшла  вона  з  хати,
                                         А  Смерті  нема.
                                         Любов  материнська
                                         Смерть  перемогла.
                                         Повернулась  в  хату,
                                         Синок  тихо  спить.
                                         Усміхнений,  гарний,
                                         Радісний,  живий...
                                         У  цій  казці,  звісно,  
                                         Є  мораль  проста:
                                         Що  Любов  і  Віра
                                         Смерть  перемага!..                                                                                                                                                          

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671057
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


dovgiy

БУР`ЯН.

БУР`ЯН.

Сонце  було  у  душі  щоденно.
Майбуття  блищало  ніби  скло.
Вірилось:  все  буде  в  нас  напевно
Щастя,  радість,  віра  і  тепло.
Та  недовго  сяяла  погода
Раптом  обгорнула  все  пітьма
Ухопила,  мов  хижак,  за  горло,
Горя  незагойного  зима…
А  літа  такі  дістались  довгі:
Аж  піввіку  тягнеться      линва…
Сіялось  щоденно  зерно-слово,
Та  злиденні  видались  жнива…
Чом  отак?  Невже  був  недолугим,
А  чи,  може,    засмоктала  лінь?
Чи  роки  без  раю,  без  подруги
Назавжди  наклали  свою  тінь
Як  тенета  вічної  скорботи,
Що  глушили    порух    на  вірші?
Ні!  Не  лінь.  Був  всі  літа  в  роботі.
А  слова…  збирав  їх    «для  душі»…
Все  таємно…  соромно,  бач,  було…
Весь  той  біль  прожитого  життя…
Нащо  те  показувати  людям,
Нащо  їх  знайомить  з  почуттям,
Що  тебе  усі  літа  катує
І  яке  коханням  не  назвеш?..
Вже  тебе  давним-давно  не  чують,
А  ти  й  досі  думками  живеш,
Які    просто  видаються  зайві
В  сьогоденні    бідного  буття!
Так  було…  по  рік  передостанній:
Душу  струсонуло  почуттям.  
Не  колишнім,  а  не  знано  новим,
Коли  вже  нічого  не  чекав…
Чи  то  погляд…  чи  проста  розмова…
Чи  життям  згорьовані  вуста…
Щось  в  цій  жінці  було  незвичайне,
Не  вкладалось  в  рамки:    «як  усі»…
В  глибині  очей  яскріла  тайна,
Цілісність  чудової  душі
І  якась  уроджена  шляхетність
Підкупала,  ворожила  в  ній.
Дивувала  виняткова  чесність
В  дійсності  брехливих  наших  днів.
Зустрічі  частішали…  хвилини
Пролітали  мов  єдина  мить…
І  душа  самотньої  людини
Потяглась  до  неї  мимохіть.
Став  себе  ловити  на  тій  думці,
Що  здурів!  Що  втратив  ясний  ум.
Нащо  ти  потрібен  оцій  жінці?!
А  ночами  –  неспання  і  сум…
Німий  відчай:  не  змінити  долю…
Надто  пізно  зустріч  відбулась.
І  таємне  вирвалось  на  волю:
Сорому  загата  прорвалась
І  любов  нестримною  рікою
Розлилась  в    бурхливому  вірші…
Раювали  в  цьому  ми  обоє:  
В  почутті  зріднілі  дві  душі.
Так  було,  аж  поки  злоязикі,
За  брутальні  плітки  не  взялись.
Між  людей:  сусідів  або  близьких
Слухи,  пересуди  потяглись,
А  у  неї  діти  вже  дорослі…
Малі  внучки…  та  й  не  ті  літа…
Та  і  я,  -  дивак  старий,  бездомний…
Нащо  їй  подібна  срамота?..
І  розпалось!!!    Начебто,  як  друзі…
А  насправді,  поміж  нами  клин.
Я  тепер  як  той  бур’ян  на  лузі:
Посивілий,  знічений  полин.

Жовтень      2013  рік.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671033
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Микола Карпець))

«Хочу тебя и к чёрту все преграды!»

[b]«Хочу  тебя    и  к  чёрту  все  преграды!»[/b]
[color="#2e03db"][b][i]
Хочу  тебя    и  к  чёрту  все  преграды!
Хочу  тебя  –  условностей  здесь  нет!
На  ужин,  завтрак,  даже  на  обед
Пусть  ливни  льют  и  сыплют  снегопады
Хочу  тебя  –  и  над  собой  побед
 
Устала  ждать  –  с  утра  тебя  не  видя
Устала  ждать    из  тысячи  дорог
День  без  тебя,  он  как  тюремный  срок
Его  ты  проживаешь  ненавидя
До  вечера  считая  все  минуты
Прокладывая  в  памяти  маршруты
С  которых  ты  примчишься  на  звонок

Но  вот  закат,  багрянцем,  на  полнеба
День  провожаю,  радостно  –  без  туч
Еще  немножко  и  последний  луч
Ночь  скушает,  как  корочку  от  хлеба

Вдруг  ты  возникнешь,  тихо,  ниоткуда
Ко  мне  прижмешься,  как  и  всякий  раз
И  оторвать  я  не  смогу  и  глаз
Вся  в  предвкушеньи  праздника  и  чуда

И  будет  ночь,  волшебная,  из  сказки
И  твои  руки,  нежные,  как  шёлк    
Тобой  дышу  –  пока  ты  не  ушёл
И  в  облаках  от  нежности  и  ласки…
Микола  Карпець  (М.К.)
*03.06.2016*  ID:  №  670079
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670079
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


Микола Карпець))

«Пока делом заняты губы» 18+

"Пока  делом  заняты  губы"  -  не  пам’ятаю  вже  з  якого  твору  ЧУДОВОГО  автора  Елени  Дорофієвької  цей  рядочок,    але  він  чомусь  запам’ятався  і  захотілося  висвітлити  чоловічу  точку  зору,  чим  же  займаються  всі  інші  частини  тіла,  поки  губи  працюють  до  поту  на  чолі)))  ....от  вже  і  поступила  інформація  в  якому  ЧУДОВОМУ  творі  Елени  Дорофієвької  висвітлена  жіноча  точка  зору  на  такі  дії  )..це  твір  "Поцелуй"    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660563

[b]«Пока  делом  заняты  губы»  18+[/b]
[color="#0922de"][b][i]
Пока  делом  заняты  губы
Руки  тоже  включились  в  работу
Где-то  так,  вечерком  и  в  субботу
Расстегнув  все  застёжки  на  шубе

А  потом  подобрались  и  к  платью
Тихо  вжикнула  молния  сзади
Разметались  волшебные  пряди
Над  манящей  любовной  кроватью

Вот  бюстгальтер  сорвался  с  застёжек…
Зацепившись  за  угол  картины)
И  не  стало  ни  нас,  ни  квартиры
Кроме  ласковых  нежных  ладошек

Кроме  губ,  вкуса  лета  и  мёда
Кроме  тел  двух,  пронзенных  желаньем
Мысли  слились  в  одно  заклинанье
В  ожидании  чувства  полёта…
..............................................
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669734
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 01.06.2016


Патара

Немає віку у любові

Немає  віку  у  любові.
Який  там  вік  коли  удвох
На,  їм  лиш  зрозумілій,  мові
Говорять?  І  пильнує  Бог,
Щоб  почуття  тривали  їхні
Багато-пребагато  літ
І,  щоб  кохання  довго  квітло,
Бо  квітів  потребує  світ.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669523
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016


Любов Ігнатова

Не тривожте душі моєї

Не  тривожте  душі  моєї  -  
Не  приходьте  до  мене  в  сни.  
Я  -  не  згусток  тепла-єлею,  
Просто  день  на  краю  весни,

Просто  квітка  безпелюсткова  
(лиш  осердя  лишилась  міць),  
Журавлиночка  паперова,  
Що  не  може  у  вись  злетіть...  

Не  тривожте.  Вона  заснула,  
Заклубочилась  кошеням...  
Відлітають  слова  в  минуле  -  
Залишається  біль-стерня.  

Косовиця  була  завчасно  -  
Не  достигли  іще  жита...  
Вчора  зірка  на  небі  згасла...  
А  я  вкотре  пишу  листа...  

Не  тривожте  душі  моєї,  
Світлим  спогадом  не  будіть  -  
Сльози  сплять  під  крилом  у  неї  
І  закрито  тривогу  в  кліть...  

Павутинно  снується  думка  
Поміж  подихів  голосних  :
Я  для  себе  сама  -  брехунка...  
Ви...приходьте  до  мене  в  сни.....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016


Процак Наталя

За що мене ти любиш?

-  За  що  мене  ти  любиш?  -я  спитаю...
Наївно  зазирнувши  в  твої  очі
А  ти  мені  всміхнешся  так  уроче...
-  За  те  що  до  кінця  тебе  не  знаю...

Бо  кожен  день  з  тобою  то  пригода
То  іспити  для  нервів  -  гра  у  "кості"...
Мене  доводиш  часто  ти  до  злості
(Тоді  коли  трапляється  нагода...)

Ти  ніжне  янголя  в  моїх  долонях
Та  все  ж  крутіша  спуску  з  Евересту
Не  піддаєшся  жодному  протесту
Дзвіночок  голосний  у  моїх  скронях...

Лиш  ти  мене  спроможна  розсмішити
Внести  в  моє  життя  краплинку  щастя
Ти  моє  Богом  створене  причастя
Таку  як  ти!  -  не  можна  не  любити...

З  тобою  складно  -водночас  так  просто
В  тобі  коктейль  емоцій  вибуховий
До  нього  я  частенько  не  готовий
І  як  завжди  "смакуєш"  досить  гостро...

Я  за  тобою  зовсім  не  встигаю
Ти  наче  ураган  -  стихійне  лихо!
Ти  не  сумісна  із  словечком  "тихо"!
Мій  неосяжний  невловимий  раю!...

Ні  з  ким  я  не  щасливий  лиш  з  тобою
Без  тебе  світ  для  мене  то  омана...
................  ......  ...
За  що  ж  мене  кохаєш  ти  ,  кохана?
-  За  те  що  полюбив  мене  такою!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669000
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Любов Ігнатова

Я нікого не звинувачую…

Я  нікого  не  звинувачую  -  
Ні  себе,  ні,  тим  більше,  Вас.  
Просто  долею  не  призначено.  
Просто  вимір  не  той  і  час,

На  ромашках  не  тих  гадалося,
Говорились  не  ті  слова...
От  тому-то,  мабуть,  не  склалися  
"Одинички  "  в  жадане  "два"...  

Я  вважатиму  Вас  удачею  
(хоча  й  кіт  на  душі  шкребе)...  
Я  нікого  не  звинувачую...  
Може  трішечки...і  себе...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016


Салтан Николай

Краплинки весни

[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали  лютневі  морози,
Снігу  всипало  –  важко  іти.
Злісний  вітер  навіяв  погрози
І  у  душу  мені  гіркоти.

Та  не  стану  коритися  долі,
Крізь  негоду  до  тебе  піду.
Зачерпну  повні  пригорщі  волі
І  в  кишені  любов  покладу.

Бо  як  згину  я  по́серед  поля,
Як  останній  відважний  солдат,
Ти  знайдеш  на  тім  місці  тополю,
Ніби  серця  мого  сурогат.

Та  впізнаєш  мене  не  відразу
(Очі  часом  підводять  людей),
Але  любляче  серце  ні  разу
Не  залишилось  в  тобі  тверде.

Заіскрилися  ніжності  чари
І  усмі́шка  пливла,  мов  човни.
Та  насправді  вони  так  кричали:
Твої  очі  -  краплинки  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 28.05.2016


Багінська Юля

Дарите добрые слова

[b]Дарите  добрые  слова[/b]


[b][i]Дарите  добрые  слова
Родным,  друзьям  своим  и  близким
И  не  прощайтесь  по-английски
Мол,  в  них  болит  пусть  голова

Дарите  добрые  слова
Это  не  сложно,  вы  поверьте
Иль  сами,  на  себе  проверьте
Плетя  тепла  лишь  кружева

Слова  –  как  лучик  в  темноте
Душе,  тоскующей  по  свету
Сродни  волшебному  бювету
Печаль  развеют  в  доброте

Дарите  добрые  слова
Всем,  кто  нуждается  вокруг
Будь  незнакомец  он,  иль  друг
Добро  в  словах,  как  от  волхва
Излечит  душу,  исцелит
Как  добрый  доктор  Айболит
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612121
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 28.05.2016


Любов Ігнатова

Колискова

Коли  загораються  зорі,  
А  місяць  гуляє  дахами,  
І  вітру  крильцята  прозорі  
Жонглюють  чарівними  снами,  

Тобі  розкажу  тихо  казку,  
Пухнасте  моє  Кошенятко.  
Заплющуй  очиці,  будь  ласка,  
Бо  час  уже  грайликам  спатки.  

На  стелі  гойдає  дрімота  
Якісь  візерунчасті  тіні  -  
Немов  відкриває  ворота,  
Щоб  в  хату  ввійшли  сновидіння;

Залишимо  печива  трішки  
І  чашечку  м'ятного  чаю  
На  столику,  побіля  ліжка,  -  
До  тебе  нехай  прилітають  .

Присядуть  нехай  на  подушку  
І  крильцями  ніжно  лоскочуть,  
І  тихо  шепочуть  на  вушко  :
"Спи,  Котику,  доброї  ночі...  "

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016


Крилата (Любов Пікас)

ЯСНІЄ НЕБО

Ясніє  небо  –  таке  високе!
Розносять  радість  між  хмар  птахи.
Набрали  трави  із  грунту  соку.
Помалювали  сади  верхи.

Гуляє  травень,  іде    навприсяд
Під  суголосся  шпаків  і  жаб.
Стрибає  вітер  по  кронах  риссю,  
Лоскоче  листя  пучками  лап.

Шле  чорногузам  привіт  чугайстер.
У  грудях  арфи  щемливий  звук.
Амур,  син  Травня,  чудовий  майстер,
Стрілу  чарівну  вкладає  в  лук.

І  буде  свято!  Кохання  буде!
І  буде  серце  радіти  Ра.
І  розійдуться,  мов  хвилі,  груди
Від  передозу  тепла  й  добра.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668072
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016


Любов Ігнатова

Піщинка

Я,  певно  що,  -  піщинка  на  долоні  :
Дмухнеш  -  і  зникну  серед  сотень  інших.  
І  тільки  галасливе  гайвороння  
Згадає,  що  були  якісь  там  вірші...  

Ну  може,  вітер  інколи  згадає,  
Як  ніжно  пестив  моє  тіло  зночі,  
Як  з  ним  літали  аж  за  небокраєм,  
Як  золотили  зорі  мої  очі...  

І  дощ  згадає...бо  не  раз  в  краплини  
Ховав  мій  біль  і  розпач  від  невдачі,  
Не  раз  голубив  і  до  мене  линув,  
Як  я,    бувало,  потайки  заплачу...  

А  ти?  Згадаєш?  Поспішиш  забути?  
Чи  й  не  помітиш,  що  здмухнув  піщинку?  

А  я  до  тебе  ланцюгом  прикута...  
А  я  без  тебе  -    посивіла  жінка...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016


dovgiy

ПРОСТО ЖИТИ.

ПРОСТО    ЖИТИ.

Наче  вихор  несамовитий,
Що  зі  швидкістю  потяга  трощить,
Ця  недуга  продовжує  бити
То  по  м’язах,  а  то  по  кості.
Чи  то  сила  ущент  зотліла,
Чи  її  взагалі  було  мало,
Не  противиться  більше  тіло,
Мов  пружина  життя  зламалась…
А  душа  до  краплинки  часу,
Ще  плекає  якусь  надію…
Від  безсилля  тілесного  плаче
Та  змиритися  з  ним  не  вміє.
Ще  їй  світяться  далі  сині
Куди  кличуть  шляхи-дороги,
Ще  хвилюють  клини  журавлині,
Що  летять  в  океан  тривоги.
Не  змирившись,  вона  шукає
Аж  у  небі  свою  опору.
Кволі  крилечка  розправляє,
Щоб  злетіти  на  них  угору…
Чи  дано  їй  ще  раз  піднятись?
Це  питання  скоріш  до  Бога.
Бо  всі  ліки  прийшлось  прийняти,  
А  на  поміч  не  йде  нічого!
Не  придбати  ніде  здоров’я,
Хоч  віддай  всі  багатства  світу…
А  в  садку    знову  трави  шовкові,
І  так  хочеться  просто  жити!

21  травня  2016  р.  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667774
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Процак Наталя

Мене лікує тиша й твої очі …

Блакитне  покривало  над  землею
По  ньому  димом  стеляться  хмарини
І  сонце  тліє  денною  зорею...
Лоскоче  ніс  дурманний  цвіт  малини..  

Муркоче  ліс,  розгойдує  вітрила...
Ляклива  зелень  блимає    вогнями...
Леліє  вітер  у  польоті  крила,
Що  в  вишині  здаються  кораблями...

А  ти  впади  зі  мною  в  дикі  трави...
І  просто  помовчи...нехай  цей  спокій
Тебе  всього  наситить,  мов  заграви
Незайманих  і  згублених  утопій...

Нам  небо  захлюпоче  океаном
Тривожно  мерехтливо  безкінечно...
Мене  прикриєш  теплим  кардиганом
В  обіймах  заховаєш...так  доречно!

Спинився  час  -  відгомони  співочі
Принишкли  як  і  все  в  лісному  лоні
Мене  лікує  тиша  й  твої  очі...
І  теплі  на  щоках,  ніжні  долоні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016


Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016


Микола Карпець))

«Ах дощик…»

[b]«Ах  дощик...»[/b]
Ах  дощик,  дощик,  дощик,  дощ
Від  крапельок  тремтить  вже  хвощ
Тремчу  з  ним  разом  також  я…
Моя  рука  тепер  твоя

Як  заздрю  я  тому  хвощу
Який  сказав  дощу  –  впущу
І  дощ  проник  до  всіх  шпарин
Тож  хвощ  тепер  вже  не  один
І  не  одна  також  і  я...
Моя  рука  тепер  твоя
М.К.  18.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666846
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Наталя Данилюк

Під настрій ночі

[img]http://os1.i.ua/3/1/1668430_67294095.jpg[/img]

Ця́тки  ві́кон  блимають,  мов  стразики,
Кожна  з  них  –  увімкнений  ефір.
Із  дверей  викочуюсь,  як  з  пазухи
Жовтобоке  яблуко,  надвір.

Світлофори  в  темряві  виблискують  ─
Сухопутні  стражі-маяки…
Трасу,  мов  докупи  зшиті  блискавки,
Бороздять  автівки-бігунки.

Гуркотять  колеса,  мов  у  рупори,
Будять  заколисану  весну,
І  зірки  загвинчені  шурупами
В  стелю  неба,  темну,  натяжну.

Пізно,  та  вночі  не  спиться  містові:
Де-не-де  ще  людно,  суєта…
І  дахи  полоще  через  відстані
Мерехтлива  зоряна  сльота.

Ніч,  мов  хрущ,  гуде,  вібрує,  кліпає
Плямами  яскравих  ліхтарів…
Випускають  в  небо,  як  з  фолікулів,
Сиві  пасма  труби-димарі.  

Згодом,  як  ущухнуть  вулиць  повені,
І  авто  останнє  камінцем
Булькне  десь  у  темінь  асфальтовану,
Північ  сажу  висипле  тихцем…

Розподілить  плавно  –  до  мілі́метра,
Вкриє  місто  мороку  обрус...
Аж  допоки  завтра  все  не  вимете
Молодий  світанок-сажотрус.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667066
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016


Єва Романенко

• НАША ДОРОГА •

[color="#0000ff"]Я  захищатиму  тебе  від  злив  і  вітру,
Від  хтивих  поглядів  безсовісних  почвар.
Твої  пекучі  сльози  хусточкою  витру
І  розділю  з  тобою  твій  тяжкий  тягар.[/color]

[color="#ff0000"]Не  уступлю  тебя  ни  демону,  ни  богу  —
Пускай  вокруг  точится  дьявольская  мгла.
С  тобою  вместе  я  пройду  твою  дорогу
Из  окровавленного  битого  стекла.[/color]

•  15.09.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606836
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 19.05.2016


Єва Романенко

• ВОЗВРАЩАЙСЯ •

Золотые  крупицы  песка,
Несмолкающий  шум  океана;
Где-то  там,  в  государстве  тумана,
Ты  опять  далека  и  близка...

Из-за  бухты  подул  ветерок  —
С  ним  у  берега  волны  гуляют.
Нас  с  тобою  теперь  разделяют
Километры  воды  и  дорог...

Жёлтым  диском  сияет  заря
За  идущими  вдаль  облаками;
Прикоснуться  бы  к  небу  руками,
Переплыть  океаны-моря...

Без  тебя  на  душе  тяжело.
Я  скучаю  по  нашим  прогулкам,
По  следам  на  песке  и  рисункам.
Возвращайся,  любимая  Ло...

•  07.11.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619098
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 19.05.2016


Єва Романенко

• ВЕСНА •

Во  власти  несбыточных  грёз
Растёрла  глаза  докрасна́:
Солёными  каплями  слёз
Рыдала  Весна...

•  25.11.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624069
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 19.05.2016


dovgiy

ДО ОМРІЯНОЇ.

ДО    ОМРІЯНОЇ.

Всі    літа  я  чекаю  тебе
На  життєвій  розбитій  дорозі.  
Тільки  небо  моє  голубе
Криють  хмари  журби  і  тривоги.
Ти  десь  є.    В  цьому  впевнений  я.
В  моїх  мріях  мов  літо  зелене.
Була  б  ти  найдорожча  моя,
Та  шляхи  не  приводять  до  мене…
Вже  й  не  знаю  чи  щастя  діждусь,
Чи  отак,  в  самотині,    зоскнію…
А  літа  -  мов  годинник  ідуть
І  ведуть  на  стежки  безнадії.
На  стежках,  де  лиш  пам’яті  дим
Все,  що  сталось,  в  ночах  обгортає,
Я  ще  бачу  себе    молодим,
А  літа…  а  літа  –  відлітають…
В  далечінь  звідки  зовсім  нема
Вороття  в  сьогодення  летюче.
А  за  хмарами  прийде  зима,
Сніг  закриє  оазу  квітучу
Де  ще  залишки  мрій,  сподівань
Залишаються  й  досі  живими…
На  одрі  своїх  мук  і  страждань
Я  чомусь  ще  сумую  за  ними.

18  травня  2016  р.
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666703
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016


Любов Ігнатова

Страшна помста …

-  А  що,  тварюко,  ти  вже  не  крутий?!
Мовчиш  ...Дрімаєш?  ...Так  як  я  уранці  ...
Пізнаєш  зараз,  що  буваю  злий  -
Мій  гнів  кипить,  немов  окріп  у  склянці!!!

Мовчиш?  Мовчи,  як  нічого  сказать,
Тремти  від  жаху  у  своïм  куточку!!!
Я  відучу  тебе  на  всіх  гарчать!
Та  ти  -  ніхто,  ще  й  ходиш  на  шнурочку  ...

...
Отак  бурчав  і  зловтішався  кіт  
Собі  у  вуса,  може  і  під  носа,
Коли  кусав  оскаженіло  дріт
Залишеного  мною  пилососа  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 17.05.2016


Любов Ігнатова

Сонний вірш

Місяць  скрутився  на  небі  клубочком,
Прядиво  снів  розтрусивши  додолу  ;
Ми  (з  муркотливим  сіреньким  коточком)
В  цій  колисковій  співаємо  соло  ...

Зіроньки  мружать  свої  оченята,
Хмароперини  збиваючи  стиха  ;
Казка  навшпинечках  ходить  по  хаті,
Крилами  з  ліжка  зганяючи  лихо...

Десь,  за  віконцем,  верба  солов'ïна
Вітер  колише  в  тендітних  листочках  ;
Цокають  мірно  на  заспаних  стінах
Дами  -хвилини  в  своїх  чобіточках  ...

Тіні  мережать  підлогу  кімнати
У  незвичайну  якусь  таємницю  ;
Вечір  у  кошик  вкладається  спати,  
Лиш  павучок  плете  щастя  на  спицях  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498642
дата надходження 13.05.2014
дата закладки 17.05.2016


Любов Ігнатова

Нахаба Дощ

Як  дивно...  Дощ?!  Дивись,  це  справді  -  Дощ...  
Прийшов  в  мій  дім  нахабно,  без  запрошень...  
Тепер  сидить  і  уплітає  борщ,  
Поставивши  в  куток  свої  калоші.  

І  позіхання  похапцем  хова  
У  грубі  і  обвітрені  долоні...  
І  розкладає  всі  мої  слова  
Серветками  на  білім  підвіконні.

Мої  слова...  Я  розгубила  їх  
Колись  давно,  осінніми  листками...  
Вони  вмерзали  у  грудневий  сніг...  
Вони  текли  весняними  струмками...  

Де  він  узяв  їх?  І  яким  богам  
Він  мусив  принести  себе  в  офіру,  
Щоб  повернути  в  Мого  Серця  Храм  
Вогонь  Любові  і  Надії,  й  Віри?..  

Цей  дивний  Дощ...  Оцей  нахаба  Дощ,  
Що  в  мої  вікна  стукав  спозаранку,  
Сидить  і  мовчки  уплітає  борщ...  
А  я...  Ще  підкладу  йому  сметанки...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016


Богданочка

Місяць

Не  вдивляйтесь,  матусю,  у  темінь  вечірнього  неба,
І  не  плачте  завчасно,  я  поки  що,  мамо,  не  ТАМ.
Сліз  багато  усюди.  Не  треба,  прошу  Вас,  не  треба…
Лиш  молитва  поможе  недавно  полеглим  братам.

Світлу  душу  вбачаєте  в  кожній  небесній  зірниці:
ТАМ  коханий  для  когось,  і  батько,  й  товариш,  і  син.
Безпорадність  бентежить  від  втоми  змарнілі  зіниці,
Нас  багато,  неначе,  та  я  тут  зі  смертю  один.

День  і  ніч,  зло    й  добро...  Тут  змішалося  все  у    єдине.
Тільки  вибухи,  крики,  й  ні  кроку,  ні  кроку  назад.
Хтось  повернеться  з  бою  живим,  а  хтось  знову  загине,
Комусь  сонце  засвітить,  а  когось  уб'є  лютий  "Град".

А  мені  б  на  хвилинку  побачити  синові  очі,
Щоб  мене  обійняли    його  рученята  малі.
"  Тату,  все  буде  добре"    почути  б  слова  ці  пророчі,
"Буде  мирно  і  тихо  на  нашій  прекрасній  землі".

Як  би  важко  не  було  -  дороги  в  минуле  немає.
 Побратимів  своїх  не  залишу  ніколи  в  біді.
І,  тоненьким  серпом,  місяць  сумно  на  нас  споглядає.
Мамо,  ми  як  і  він:  і  самотні,  й  такі    ж    молоді.
                                                     
                                                                                                                         12.05.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665720
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016


Микола Карпець))

Никому тебя не отдам!

[youtube]https://youtu.be/LY2A2T4D4z0[/youtube]
[b]«Мой  капитан»[/b]
или
[b]«Никому  тебя  не  отдам!»[/b]

[color="#0f04db"][i][b]Помнишь,  мы  гуляли  и  цвели  каштаны?
Пели  в  нас  сердца,  пели  нам  фонтаны
Выбравшись  на  кромку  круглого  фонтана
Вспомнила  я  море,  яхту,  капитана
И  расставив  руки,  шла  как  по  канату
Твои  руки  были  мне  координатой

Шуточно  пытался  сбросить  меня  в  воду
Предложив  проверить  глубину  там  брода
А  когда,  шатаясь,  я  чуть  не  упала
Заключал  в  объятья  -  мне  их  не  хватало
И  тогда  теряла  связь  с  реальным  миром
Был  моим  героем,  был  моим  кумиром

А  потом  сидели  в  парке,  на  скамейке
Детвора  резвилась  в  модном  танце  брейке
Ты  не  удержался  –  показав  им  класс
Я  ж  не  отводила  всё    влюбленных  глаз

А  потом  катались  озером  на  лодке
Ты  грёб  на  носу,  я  же  –  посередке
Мы  сидели  тесно,  видя  глаз  оттенки
И  соприкасались  нежно  в  нас  коленки
И  я  предложила:  «курс  на  океан!»
Ты  же  всё  смеялся:  «есть  мой  капитан!»

А  потом  под  вечер  провожал  домой
И  я  поняла  –  мой  ты,  только  мой!
И  я  поняла  –  ты  мой  капитан
Никому  тебя,  в  жизни  не  отдам!
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665285
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016


Любов Ігнатова

Поклич мене

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  солов'ї  і  місячна  соната,  
Де  стерті  грані  різних  протиріч,  
Де  вітерець  грайливий  і  крилатий.  

І  я  піду  з  тобою  хоч  на  край  
Усесвіту...  а  може,  навіть,  далі...  
Веди  мене,  цілуй  мене,  кохай,  
Вплітай  мене  до  сяйва  пекторалі!..

Поклич  мене  гуляти  в  тиху  ніч,  
Де  окрім  нас  -  лиш  зорі  і  дорога,  
Де  ми  з  тобою  будем  віч-на-віч  
З  собою,  з  небом  і,  напевно,  з  Богом...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016


Микола Карпець))

«Хочу я в зад, в СССР» 18+

В  принципі,  я  нормально  відношуся  до  радянської  піонерії,  АЛЕ  коли  бабка  вдягається  як  на  фото,  то  по  моїм  асоціаціям/відчуттям,  це  все  рівно,  що  вона  вдягнула  б  МІНІ  юбку,  яка  навіть  повністю  не  прикриває  целюлітного  дряхлого  заду…уявили?…от  і  в  мене  все  це  викликало  десь  аналогічні  ротні  позиви....УСЬОМУ  СВІЙ  ЧАС….от  до  чого  доводить  ватників  путінізація  головного  мозку….

[b]«Хочу  я  в  зад,  в  СССР»  18+[/b]
или
[b]«Старые  ленинцы-пионЭры»  [/b]
или
[b]«Маразм  в  пидоРАШКЕ  крепчает»[/b]

Хочу  я  стать  вновь  молодой
Когда  за  цицьки  лапал  Васька
И  звал  так  ласково  –  Параска
А  не  орал,  что  я  –  отстой  
   
Когда  тащил  меня  в  кусты
Лишь  я  ступала  на  тропинку
И  драл  до  крика-хрипоты
Как  хряк  дерет  в  загоне  свинку

Ну  а  сейчас  старик  ослаб
Очки  не  только  на  носу…
А  повстречай  его  в  лесу
Из  криков  –  только  сонный  храп
Не  напугать  им  и  лису

Вот  и  хочу  я  в  СССР….
Где  лагерь  ЮНЫХ  пионЭров  
Там  правят  партия  и  хер
Готов  к  аборту  акушер
Вот  только  бы  хватило  нервов  
На  страшный  кожвендиспансер

Там  пионЭр  –  ВСЕГДА  ГОТОВ!
На  подвиг  мартовских  котов  ))
05.05.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664498
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Микола Карпець))

«І очі… бірюзово-сині»

[b]«Затоки  талії  -  осині  і  очі...  бірюзово-сині»[/b]
[color="#0930de"][b][i]Весна  п’янить,  душа  вібрує
І  вже  на  розум  вдягши  збрую)
На  місці  всидіти  несила
Я  мчусь  туди,  де  моя  мила

Де  моя  люба  і  кохана
Сама  найкраща  –  бездоганна!
Сама  ніжніша  і  пестлива
То  промінь  сонця,  а  то  злива
То  вітерець  –  то  ураган
А  то,  безкрайній  океан

Де  шторм  і  штиль  і  хлюпіт  хвилі
І  золотий  пісок  –  на  милі
Затоки  талії  –  осині
І  очі…  бірюзово-сині

Де  скелі,  рифи  і  каміння
Знайти  фарватер  –  це  уміння
Приборкати  цей  океан
І  ви  щасливий  капітан
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.05.16*  ID:  №  664090
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664090
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016


Радченко

Зеркало

Ей  в  глаза  из  зеркала  смотрела  незнакомка:
Взгляд  уставший  и  увядшая  капризность  губ,
И  изломана  усталостью  улыбки  кромка,
Отпечаток  прошлого  -  морщинки,  слишком  груб.

Женщина,  которой  прошлого  не  жаль  ни  капли,
Да  и  в  будущем  её  не  ждёт  уже  ничто.
Ангел  потерял  её,  найти  сумеет  вряд  ли
И  подставить  ей  давненько  некому  плечо.

Незнакомка  ей  в  глаза  из  зеркала  смотрела...
Господи,  как  больно  знать,  что  зеркало  не  лжёт!
Отраженье  в  зеркале  стереть  она  хотела  -
Только  кто  тогда  её  усталость  заберёт?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663461
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016


Любов Ігнатова

Доторкнутися до тебе

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Банальне  "здрастуй"    на  просте    "привіт"...  
І  заганяю  в  клітку  птахомрію,  
І  замикаю  знов  свій  власний  світ...  

До  тебе  доторкнутись  -    як  до  неба  -  
Напевно,  тільки  обраним  дано...  
Я  бачу  сни  про  крила  і  про  тебе,  
Спиваючи  бажання,  як  вино...  

До  тебе  доторкнутися  не  смію...  
Очима  обіймаю  -    от  і  все...  
Мою  слабку  розтоптану  надію  
Північний  вітер  в  зиму  віднесе...  

До  тебе  доторкнутися  б  губами...  
Щоб  поцілунок  -  довжиною  в  сон...  
Щоб  знов  і  знов  здаватись  вечорами  
У  твій  солодкий  ніжності  полон...  

До  тебе  доторкнутися  так  хочу...  
Та  знову    "здрастуй"    на  просте  "привіт"...  
І  тільки  мрія  крильцями  тріпоче  
У  клітці,    де  зачинено  мій  світ...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 30.04.2016


Любов Ігнатова

Чорний біль

І  упала  зоря  Полин  
Чорним  болем  на  наші  долі...  
І  міста  неживі,  схололі,  
Не  турбує  вже  часоплин...  

У  квітневий  гопак  садів  
Увірвався  уламок  Сонця,  
І  зростив  "дуже  мирний"    стронцій  
Найпекельніший  із  грибів...  

І  весняна  гірчить  ваніль  -  
Бо  не  скоро  ще  в  Лету  кане  
Ця  на  тілі  планети  рана  
І  цей  чорний  пекучий  біль...  



http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


dovgiy

Сивина - не присуд.

Сивина  –  не  присуд.

На  деревах  з  бруньок  розгорнулись  листки
Ніжна  зелень  аж  погляду  люба!
 Подивився  у  люстро:  а  вже  не    такий,
Ні  постави,  ні  міці,  ні  чуба…

По  садку,  між  дерев  піднялася  трава,
А  по  ній,  -  ніби  сонечка,  -  квіти.
Хай  в  наносах  зими  вже  моя  голова,
Та  на  серці  не  осінь,  а  літо.

Знаю,  прийде  колись  золотий  листопад
Задощить  сірим  сумом,  заплаче.
Це  ж  коли  іще  буде?!  Нащо  сумувать?
Не  жури  собі  душу,  козаче!

Не  було  ще  нікому  дано  два  віки,
Як  один  -  безперервно  прожити…
Дякуй  Богу  за  те,  що  ти  мав  дві  руки
І  що  вмів  ними  гарно  трудитись.

Ще  й  донині:    за  те,  що  на  совість  робив,
Під  час  зустрічі  дякують  люди.
Якщо  втратив  назавжди  що  мав  та  любив,
З  тим  змирись.    Вороття  вже  не  буде.

А  твій  шлях  ще  в’юнить,  ще  можливі  жита
У  яких  щастя  стежечка  в’ється.
Може  стрінеться  в  них,  покохається    та,
Яка  в  долю  від  Неба  дається.

Тож,  козаче,  у    люстро  дивись,  але  знай:
Сивина  –  ще  не  присуд    для  суму.
В  золоте  своє  серце  надію  сприймай
І  про  втрати  минулі  не  думай!  

25.04.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661959
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.04.2016


МАЙДАН

УТЕРЯННЫЙ РАЙ

Каким  он  был  цветущим!!!
Купайся,  загорай.......
Туристам  вездессущим,
известен  был  как  рай.

Наличку  привозили
культурный  и  дикарь,
с  поклоном  подносили,
как  ханам  крымским  встарь.

Вздурила  вдруг  старуха
и  рыбке  золотой
вспорола  тихо  брюхо
и  начался  застой.

С  водою  стало  плохо
и  свет  в  глазах  погас.
Тропа  туриста  мохом
покрылась  в  первый  раз.

Такого  не  видали
последних  тыщу  лет,
но  выдали  медали
за  царский  мини  ед.

Старушечка  с  маразмом
наделала  делов,
а  жили  же  так  праздно
считая  лишь  улов.

На  берегу  несчастным
осталось  только  ждать,
как  склеет  бабка  ласты,
чтоб  рыбку  вновь  позвать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660774
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Микола Карпець))

«Вітер лютує надворі»

Ідея/зміст/частина  рядків  –  Настасія    (Запоріжжя)    http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=23185    ….  як  реакція  на  позавчорашню  погоду  в  Запоріжжі…  

[b]«Вітер  лютує  надворі»[/b]
[color="#0707eb"][b][i]
Вітер  лютує  надворі
Втік  із  в’язниці    на  волю
Дмухає,сердиться,злиться
Як  без  клієнта  блудниця))
 
Злість  передав  він  дощу
Тішиться  той  досхочу
Сиплючи  з  неба  нам  град
В  холоді  корчиться  сад

Сонечко  бачить  негоду
Виправить  прагне  погоду
Серед  квітучого  саду
Впасти  лиш  ще  снігопаду
©  Настасія  Петишкіна
Микола  Карпець  (М.К.)
*23.04.16*    ID:  №  661546
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661546
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.04.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016


Микола Карпець))

«Без тебе і воля, для мене – неволя»

[b]«Без  тебе  і  воля,  для  мене  –  неволя»[/b]

[color="#050ceb"][b][i]Ох  ти  ж  моє  щастя,  ох  ти  ж  моя  доля
Без  тебе  і  воля  для  мене  –  неволя
Без  тебе  і  літо,  як  зима  лихая
Міг  без  тебе  жити  -  як?  Не  уявляю!
 
Як  вдихали  двоє  різне  ми  повітря?
Дихаю  тобою…ти  –  промінчик  світла
Дихаю  тобою  –  стриматись  не  в  змозі
Ти  моє  повітря,  на  моїй  дорозі
 
Проникаю  в  тебе,  киснем,  через  кров
Поєднало  небо,  запахи  дібров
Поєднала  нічка,  поєднали  зорі
Поєднала  свічка:  «В  радості  і  в  горі»
Поєднала  стрічка,  з  рушником,  на  руки
Щоб  не  було  лиха,  не  було  розлуки
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*22.04.16*  ID:  №  661356[/i][/b]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661356
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Любов Ігнатова

Я купила весну на ниточці…

-Продається  весна  на  ниточці!  
Ось  купіть  собі,  люба  жіночко!  
У  квітчастій  блакитній  свиточці  
І  легесенька,  як  пір'їночка...  
Лиш  погляньте:    повітрянокульково  
Рветься  в  небо,  немов  неприв'язана!  
Тільки  вітер  ще  коле  бурульково...  
Тільки  казка  її  нерозказана...  

Я  б  купила...  Та  ,майже,  розтрачено  
Все,  що  мала  душа  замріяна:  
І  сльозинки  з-під  вій  освячені,  
І  дитинство  ,  любов'ю  сіяне...  
Тільки  гудзик  в  чотири  дірочки  
У  кишені  лежить  самітником  
І  маленька  яскрава  зірочка,  
Що  дощем  подарована  -лІтником...  

-Ну,  беріть!  Не  вагайтесь!  Дешево!  
Ні  грошЕй  не  потрібно,  ні  золота!  
Тільки  снів  осяйне  мереживо...  
Тільки  іскри  з-під  долі  -молота...  

-Тільки  сни,  щоб  весну  окрилити?!  
Тільки  іскри,  щоб  дать  їй  волечку?!  
...І  за  мить,  разом  з  чеком  вибитим,  
Я  веснянку  тримала  -сонечко...  

І  змахнула  веснянка  крилами...  
Пересіяла  хмари  ситечком...  
...І  лягла  на  папір  чорнилами  
Перерізана  мною  ниточка...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 21.04.2016


Богданочка

Іскра Божа

Завжди  милуюсь  поглядом  чужим
Коли  він  ніжний  і  криштально-чистий,
А  не  похмурий,  наче  сад  безлистий,
і  не  тьмянить  його  омани  дим.

В  очах  шукаю  дивну  глибину...
Знаходжу  у  блакиті  клаптик  раю,
Від  зелені  -  енергію  вбираю,
А  срібло  мов  веде  в  тенета  сну.

Цей  темний  колір  -  загадка  чудна.
Крокую  в  ньому  так,  немов  незряча,
У  карооких,  бач,  нестримна  вдача,
Та  не  буває  озера  без  дна.

Роки  лишають  в  погляді  тавро:
Мільйони  запитань  в  очах  у  брата,
В  бабусі  -  мудрість;  зрілість,  сила  -  в  тата,
У  донечки  -  цікавість  та  добро.

І  я  купаюсь  в  променях  тепла,
Закохана  в  людей,  допоки  можу...
Знайшовши  в  їхніх  душах  іскру  Божу,
Сама,  немов  троянда,  розцвіла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659159
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Мар’я Гафінець

Казочка (дитяче)

Вмощуй  гарненько  рученьки  й  ніжки,  
Ковдру  пухкеньку  тягни  аж  до  щічки
І  закривай  вже  ясні  оченята  -  
Казку  тобі  я  збираюсь  казати....
................................................
В  темному-темнім  дрімучому  лісі
Жив  собі  Велетень.  Завжди  в  утісі
Був  він  -  ні  смутку,  ні  горя  не  знав  -  
Кожен  день  нову  забаву  шукав.

То  вирве  (в  шапку)  верхівку  сосни...
То  здмухне  вітер  з  стрімкої  скали,
Свистом  грозу  відлякає...  Ух,  як!
Гори  здвигне  оцей  милий  дивак.

Гірко  лиш  зрідка  ставало  йому  -  
Люди  обходили,  наче  чуму.
А  як  стрічались  -  їх  спину  лиш  бачив  -  
Очі  ховали,  щоб  злий  не  зурочив!

Якось  одного  прекрасного  дня
Дивний  звук  Велет  почув  із  даля...
Кинувсь  поглянути,  що  за  мара  -  
З  урвища  витяг  руденьке  дівча.

Падало  вниз,  бо  зірвалось  із  стежки
І  у  траві  погубило  сережки...
Пальцями  бережно  Велет  підняв,  
сунув  у  руку...  Невже?!    -  налякав...

Скрушно  хитнув  Богатир  головою.  
Руки  тремтіли,  схлип  вирвавсь  на  волю.
Раптом  торкнулась  легенько  щоки:
-  Дякую!  Добрий  же,  красеню,  ти...

Знітився,  боязко  погляд  підвів  -  
охнув  із  подиву  і  сторопів!
В  очі  йому  перелились  озера...
Темні,  глибинні,  чарівні  химери,

Наче  омита  росою  трава,
Ніжно  зоріли  ті  космоси  два.
Впав!  Утонув...  Захлинувся  й  ожив  -  
Велетень  раптом  Усесвіт  відкрив!

Не  упускав  він  із  тих  пір  нагоди
Стати  у  горах  комусь  у  пригоді.
Погляд  удячності  спрагло  чекав...
(Силу  свою  Велет  з  нього  черпав!)
..................................................
Й  ти,  мій  маленький,  будь  чесний  з  собою
Й  Радо  світ  поглядом  стріне  з  тобою.
Бо  нема  краще  за  чисте  те  серце,
Скарбом  що  сяє  в  очах-цих-озерцях!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660638
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Марічка9

* * * (буває так)

Бувають  дні,  що  йти  несила  
І  повернути  -  шанс  остиг.  
Душа  ховає,  як  могила,  
Всесвітній  сум.  І  тих  святих,  
Прекрасних  митей  незабутніх  
Стихає  гомін.  Боже  мій,  
Чи  всі  ми  маємо  майбутнє  
У  цьому  хаосі  подій?  

Буває  так,  що  бракне  віри.  
Мої  світи  втрачають  сенс.  
Латаю  серцем  чорні  діри,  
Залиже  рани  час,  як  пес...  
Отак  і  станемо  дорослі.
Раптово  й  мовчки.  Боже  мій,
Отак  закралась  в  душу  осінь
Поміж  весняних  безнадій...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 21.04.2016


Марічка9

Собі

Не  сперечайся,  так  повинно  бути,
На  те  вони  лишень  твої  хрести.
В  хвилини  жалю,  болю  і  розпуки  -
Будеш  один-однісінький  нести.
Прийде  момент,  -  ніхто  не  зрозуміє.
Такий  момент  настане  й  не  один.
Увесь  твій  всесвіт  гірко  посіріє,
Не  залишивши  променю  щілин.
А  ти  ж  не  зможеш  краще  пояснити,
Коли  болить,  -  лякаються  слова.
Душа-душа...  То  тихе  поле  битви,
Найбільша  таємниця  вікова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 21.04.2016


Микола Карпець))

«Весна»

[b]«Весна»[/b]
[color="#0303e6"][i][b]
П’янить  весна,  як  світ  казок
Дурманить  запахом  бузок
Зібрали  скрізь  з  беріз  вже  сік
То  еліксир  на  цілий  рік
І  відспівалися  коти
Ростуть  у  кішок  животи))
А  соловейко,  десь,  в  гаю
Співає  пісню  все  свою
Ще  повертаються  птахи
В  гніздечка  вдягнуть  всі  дахи
І  скоро  щебет  дітлахів
З  дерев,  кущів,  та  і  дахів
Заполонить  усе  навколо
І  сонця  радісного  коло
Зігріє  землю  і  поля
Зазеленіє  там  рілля
Явивши  сонцю  колосок
І  прогрівається  пісок,
де  берег  річки,  і  вода
Росте  трава,  як  борода
І  ще  от  трішечки,  от-от
Від  полуниць  пектиме  рот
І  все  це  зветься  в  нас  –  ВЕСНА!
Крокує  впевнено  вона))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*15.04.16*    ID:  №659807
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659807
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Микола Паламарчук

Наука життя

Наука  життя

Гризем  життя  науку
Від  спалаху  до  тьми.
Буває  терпнуть  руки  
Під  тягарем  суми.  
Окрилені  злітаєм
До  мрійних  піднебесь,  
Хоч  мудрі,  та  не  знаєм,
Коли  спіткнемось  десь.
Знущається  зажура,  
Як  падаємо  вниз…
Сто  раз  лізем  на  мури
Щоб  підкорити  вись.
Воліє  дух  пиряти
У  мріях  голубих…
А  нам  би  запитати  
У  мертвих  й  у  живих:
Чи  любо  їм  на  світі?
Чи  віра  в  думах  є?
Знедолених  зігріти
У  царстві  „Всемоє“.
Лиш  в  людності  вершина,
У  слові  співчуття,
Щоб  квітнула  країна,
Та  тішилось  дитя…
Аби  всміхались  мами,
Раділи  татусі…
Так  бачиться  з  роками,
Та  сумно,  що  не  всім…
Вискакують  нагору
Нікчемні  і  пусті,
Прожерливі  потвори-  
Душиця  зі  жерсті…
Гризем  життя  науку,
Нащадків  ростимо…
Дарує  доля  муку:
Уроджене  ярмо.
Всі  ходять  під  богами,
Хто  зверху,  хто  внизу,
Хтось  вибирає  славу,
Хтось  до  людей  стезю…
За  хвильку  все  відходить
І  розкіш  й  біднота.
Між  нас  недремно  бродить
Ця  істина  проста.

14  квітня  2016  року

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659568
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Микола Карпець))

«Він заплітав її волосся-2»

[b]  «Він  заплітав  її  волосся-2»  [/b]
[color="#050ce6"][b][i]
Він  заплітав  її  волосся
А  колір  їх,  як  й  колір  жита
Де  колір  хліба,  меду  й  літа
Тут  все  в  косі  переплелося
П’янкими  запахами  страв
Із  ароматів  літніх  трав

Він  заплітав  її  волосся
Дурманив  запах  її  тіла
Кому  до  того  яке  діло
Бажання  в  них,  в  одне  сплелося

І  цілував  він  пелюстки
Медових  губ  п’янкого  трунку
І  від  такого  поцілунку
Немає  в  світі  порятунку
Перемішалися  думки

Перемішалися  думки
Де  літній  день  і  спрага  тіла
Вона  ж,  як  й  він  -  його  хотіла
Джерельні  грали  їм  струмки
Трава  щось  ніжне  шепотіла
Слова  кохання,  мабуть,  їм
І  що  це  поле  –  їхній  дім
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.04.16*  ID:  №658169
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658169
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Микола Карпець))

«Куда иду – не знаю сам»

С  цикла  "Увидел  картинку  –  написал  экспромт"))
 
[b]«Куда  иду  –  не  знаю  сам»[/b]
[color="#0514e8"][i][b]
Куда  иду  –  не  знаю  сам
Мозги  отключены  в  настройках
И  лишь  желание  –  открой-ка…
А  в  мыслях  –  койка-койка-койка
И  доверяю  лишь  глазам)))
Куда  иду  –  не  знаю  сам

О  чём  я  думаю?  –  Пуста…
И  голова,  мозги  и  мысли
От  перегрузки  все  зависли
Взять,  сосчитать  бы  мне  до  ста
Но  взгляд  лишь,  в  поисках  куста…
И  мысли  все  –  лишь  в  этом  смысле
Проникнуть  в  таинство  холста))

Что  ждёт  меня?  –  И  сам  не  знаю
Возможно,  что  врата  там  Рая
Возможно  –  тернии  /  кусты  
И  клофелин,  в  углу  сарая
И  обозленные  менты))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*04.04.16*  ID:  №  657243
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657243
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Микола Карпець))

«Десерт»

Як  варіант  рими  до  слова  ЯБЛУКА))

[b]«Десерт»[/b]
[color="#041ee3"][b][i]
А  на  столі  стоїть  десерт  –  
Варення  з  пізніх  диких  яблук
А  я  блукаю  між  касет
Я  все  блукаю,  я  блукаю

Не  підберу  під  ніжний  смак
Мелодію,  що  грало  літо
Смачний,  медовий  аромат
Як  всього  літа  результат
І  дольки  яблука,  як  квіти

Кислинка  трохи  на  губах
Як  антипод,  що  все  солодке
Нехай  звучить  для  мене  Бах
Земля  лежить  уже  в  снігах
Яке  ж  ти  літечко  коротке
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*03.04.16*  ID:  №  656858
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656858
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Микола Карпець))

«Тут тільки я та крапельки дощу»

Хотів  сказати,  що  на  написання  цих  рядочків  мене  надихнув  ЧУДОВИЙ  твір  Єлени  Дорофієвської    http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656311    ,  але  в  неї  чудовий,  оптимістичний  віршик,  ніяк  не  співпадаючий  з  настроєм  у  моєму  творі)…..мабуть  я  сумний  настрій  виділив  із  контексту  її    твору…але,  ВЕЛИКА  їй  подяка  за  натхнення….що  її  твори  викликають  бажання  писати  щось  своє…
[b]«Тут  тільки  я  та  крапельки  дощу...»[/b]
[color="#0918eb"][b][i]
Тут  тільки  я  та  крапельки  дощу...  
ВІН  вже  пішов  і  небо  сипле  сльози
І  суперечок  відгриміли  грози
Я  ж  відпускаю,  й  знаю,  що  прощу

Тут  тільки  я  –  і  більше  вже  нікому
Не  потривожить  зранену  цю  душу
Яка  подібна  іграшці  із  плюшу
Де  відірвав  хтось  лапку  їй  свідомо

Тут  тільки  я  –  і  запах  цигарок
Ще  проникає  залишками  в  груди
І  ще  здається,    що  ти  тут  і  всюди
І  що  вночі  злетим  ми  до  зірок

Але  відкрию  навстіж  вікна  й  двері
І  свіжий  протяг  витягне  останнє
Було  кохання  –  молоде  та  раннє
Були  цілунки  в  нашому  лиш  сквері

Та  все  минуло  –  замітає  листя
Наші  сліди,  що  йшли  вдаль  паралельно
А  дощ  асфальт  утюжить  там  ретельно
В  нове  життя  дорога  буде  чиста
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*01.04.16*  ID:  №  656436
[/i][/b][/color]
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656436
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


Визир Валерия

Сиреневая душа

Ты  приходишь  ко  мне  по  ночам  и  тревожишь  мой  сон,
Ярким  светом  луны  освещая  прохладные  стены.
Каждый  раз  у  подушки  кладешь  ты  сирени  бутон,
И  такие  подарки,  признаюсь,  для  сердца  -  бесценны.
 
Ведь  ничто,  как  сирень,  не  способно  напомнить  тебя  -
Твои  пряди  волос,  в  коих  прячу  уставшие  пальцы;
Очертания  губ,  что  целую  хотя  и  любя,
И  глаза,  что  мелькают  в  толпе  среди  множества  станций.  

Ты  приходишь  ко  мне  по  ночам  и  приносишь  покой,
Переплётом  из  чувств  позволяя  напиться  по  полной.
Я  ведь  даже  сквозь  сон  ощущаю  тебя  за  спиной,
В  твоём  море  любви  так  приятно  качаясь  на  волнах.

Так  давай  же  в  одну  из  немалого  списка  ночей
Ты  встревожишь  мой  сон  поцелуями  в  нежную  шею,
Чтобы  я,  прикасаясь  твоих  чуть  прохладных  плечей,
Поняла,  что  не  только  во  сне  я  осталась  твоею.  

http://vk.com/wall-79811519_248

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655680
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Визир Валерия

Я немножко устала

Я  немножко  устала  -  позволь  я  пойду  вздремну?
Что-то  вовсе  нет  сил  в  чуть  замерзшем  и  сонном  теле.
Третьи  сутки  подряд  я,  как  камень  иду  ко  дну
И  не  жду  ничего  -  ни  любви,  ни  тепла  в  апреле.

Третьи  сутки  подряд  я  пытаюсь  от  всех  сбежать,
Растворится  в  тиши  и  бесследно  так  кануть  в  воду.
Я  молчу,  только  мне  до  надрыва  бы  закричать,
Этим  самым  всему,  что  болит,  дать  кусок  свободы.

--------------------------------------------------------------

Я  немножко  устала,  давай  же  ложится  спать?

http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_245

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655615
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Микола Карпець))

«Счастье»

[b]«Счастье»[/b]
[color="#0719e0"][b][i]
Кто  счастливей  всех  на  свете?
Каждый  знает  –  это  дети
Что  в  любви  растут  и  тоже
На  родителей  похожи
Где  в  любви  живёт  семья
Слышно  песню  соловья
Бьются  в  такт  у  них  сердца
В  мамы,  сына  и  отца
Шутки,  песни,  детский  смех
Что  «заводит»  сразу  всех
«Заряжает»  каждый  день
Им  шутить  и  петь  не  лень
И  лететь  им,  к  солнцу  –  ввысь
Вот  что  значит,  в  счастье  жизнь
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*31.03.16*  ID:  №  656174
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656174
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 31.03.2016


Визир Валерия

Насолоджуйся

[i]Торкнися  долонями  вітру,
Відчуй  прохолодне  дихання.
Поринь  з  головою  у  світло,
Мов  в  саме  жадане  бажання.

Танцюй  з  колосками  у  полі,
Мов  чайка  над  морем.  Востаннє
Натішсься  піснями  тополі
І  хмарами  в  небі  безкрайнім.

Кохай  аж  до  самої  смерті,
Люби  якомога  сильніше.
Віддай  своє  серце  в  конверті
Тому,  хто  вірші  тобі  пише.

Життям  насолоджуйся  всюди,
Лови  кожну  мить  невагому.
Повітря  набравши  у  груди,
Пірнай  у  життя  по-новому.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578044
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 28.03.2016


Наталя Данилюк

Буває…

[img]https://pp.vk.me/c631522/v631522401/1e24a/AkqwcHIX6As.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c629526/v629526401/34f2c/KoHy8X3BgMw.jpg[/img]

Буває  так:  все  рухне  і  не  склеїш,
І  полетить  до  біса  шкереберть!..
Не  допоможуть  ні  казкові  феї,
Ні  клопотів  нестримна  круговерть.

І,  мов  на  зло,  ти  вкотре  вийдеш  боса,
Коли  розсипле  доля  бите  скло…
Та,  попри  все,  іди,  не  вішай  носа,
Прояснюй  затуманене  чоло.

Нехай  пресують  будні,  наче  степлер,
І  щупальцями  штрикають  до  дір…
Лиш  був  би  поряд  кіт,  м’який  і  теплий,
Гаряча  кава,  ручка  і  папір…

І  вранішнього  сонця  теплий  жмуток
У  во́гкому  квадратику  вікна,
І  кольору  небесних  незабудок
Надихана  вітрами  пелена…

Й  до  болю  рідний  голос  в  телефоні,
І  трішечки  здивоване  «Привіт…»
В  ту  мить,  коли  до  теплої  долоні
Клубком  ворсистим  треться  сонний  кіт…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654845
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Визир Валерия

Ты просил не курить…

Ты  просил  не  курить,  а  я  месяц  уж,  как  курю,
Наполняя  себя  до  безумия  едким  дымом...
Оказалось,  что  жизнь  в  сотый  раз  пролетела  мимо,
Позабыв  мою  тень  на  холодном  пустом  краю.

Ты  просил  не  курить,  а  я  снова  курю  взахлёб...
И  плевать,  что  нельзя  и  что  вредно  для  организма.
Надоело  смотреть  на  людей  сквозь  иллюзий  призму
И  в  ответ  на  тепло  получать  лишь  простой  озноб.

Ты  просил  не  курить,  запрещал  и  ругал,  как  мог,
Ну  а  я  сорвалась,  потеряла  контроль  движений.
Мне  давно  не  хватало  ментоловых  ощущений,
Что  спасают  меня  от  напрасных  глухих  тревог.

Ты  просил  не  курить...  Только  поздно,  мой  дорогой  -
Это  дело  уже  безвозвратно  вошло  в  привычку.
Не  стесняйся  -  бери  на  столе  коробок  со  спичкой
И  без  лишних  нотаций  садись,  покури  со  мной.

http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_229

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654418
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 26.03.2016


Крилата (Любов Пікас)

Я тебе відриваю

Я  тебе  відриваю  від  серця,  від  тіла.
Зорі  меркнуть  у  небі,  біснується  хіть.
Я  тебе  відриваю  рішуче  і  сміло,
Як  роки  відривають  на  зламі  століть,

Наче  гілля  сухе,  як  слова  недолугі.
Боже,  влий  мені  мудрості  й  сили  до  скронь,
Щоб  ні  кроку  назад,  ані  диху  на  вугіль.
Я  не  хочу    роздути  погаслий    вогонь.

Сум  порив  не  зіб'є.  Я  в  бою  невідступна.
Відітну,  відсічу  без  жалю    всяку  нить,  
Що  в  клітини  вросла  непомітно,  підступно.
Я  тебе…  вже  тебе    відриваю.  Болить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654164
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТІ ГЕОРГІЯ ГОНГАДЗЕ

                                       Вже  зустріла  земля  обезглавлену  душу,
                       А  кати  ще  –  на  волі:  прощають  собі.
                       Двом  народам  ця  втрата  повік-  не  байдужа,
                       Прапорами  прикрили  ридання  в  журбі.

                       Із  портрета  дивилось  безсмертя  вродливе
                       І  молилися  бані  столичних  церков,
                       І  прийняла  земля  святе  тіло  тремтливо,
                       Вже  на  зустріч  із  мамою  Гія  пішов.

                       Чайки  квилили  з  болем  над  сивим  Дніпром,
                       Святий  Київ  завмер  у  риданні...
                       Світлий  Ангеле,  битви  зі  злом,
                       Ми  почули  тебе...у  мовчанні.

                       Твоя  правда  пройшла  крізь  мільйони  сердець,
                       Не  зів’яне  її  первоцвіт,
                       Бачить  Бог  і  карателям  буде  кінець!
                       Хоче  правди  обдурений  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654128
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016


Визир Валерия

Пальто из объятий

Я  верю  в  то,  что  твои  слова  -  не  просто  наборы  букв,
Красиво  сложенных  меж  собой  в  скопление  лживых  фраз.
И  что  не  зря  я  хочу  сгорать  в  касаниях  твоих  рук,
Желая  пасть  с  головой  на  дно  в  пучину  любимых  глаз.

Ведь  я  люблю  тебя,  как  любить  не  сможет  уже  никто,
И  в  каждой  строчке  своих  стихов  я  буду  себя  дарить.
Ты  лишь  на  плечи  мои  набрось  объятий  своих  пальто,
Взамен  на  что  я  тебе  всю  жизнь,  как  солнце  клянусь  светить.

http://vk.com/wall-79811519_228

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653713
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 24.03.2016


dovgiy

Я БАЧУ.

Я  БАЧУ.

Пройшовши  крізь  безжальні  жорна,
Вцілівши  майже  на  краю,
Я  бачу:  що  земля  не  чорна.
З  рожевих  ранків  трунок  п’ю.

І  знов  бажання  є  відчути,
Як  наповняє  мрію  кров.
І  вірити:  ще  може  бути
Хмільна,  стривожена  любов.

Яка  не  слухає  поради,
Не  вірить  в  силу  перешкод,
В  сліпім  захопленні  п’є  радість
Немов  напій  цілющих  вод.

23  березня  2016  р.

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653883
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016


Микола Карпець))

«Останні падали сніжинки»

[b]«Останні  падали  сніжинки»[/b]
[color="#070fe6"][b][i]
Зійшлись  зима  з  весною  в  танці
Останні  падали  сніжинки
І  замітали  ті  стежинки
Якими  сонце  ходить  вранці

Грайливий,  теплий  вітерець
Торкнеться  до  сніжинки  стану
І  крига  в  серденьку  розтане
Весна  і  майстер  і  творець

І  так  кружляючи  у  парі
Вони  полинуть    до  струмка
Його  мелодія  дзвінка
Розбудить  гори  і  ріка
Вже  переповнена,  стрімка
Від  снігу  з  скверів  й  тротуарів
Несе  вологу  у  поля
Де  зачекалась  вже  рілля

Де  перший  тягнеться  росток
До  неба,  сонечка  проміння
І  прогрівається  коріння
Явити  світу  щоб  листок
…………………………..
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*21.03.16*  ID:  №  653345
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653345
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Визир Валерия

Стрелки часов

А  стрелки  часов,  как  и  люди  -  умеют  дышать,
Считая  секунды  до  наших  симфоний  из  страсти,
В  которых  с  тобою  не  в  силах  мы  будем  молчать,
В  которых  с  тобой  разлетимся  на  мелкие  части,
Когда  без  остатка  друг  друга  в  себя  поглотим,
Стремясь  голосами  ко  взрыву  сверх  ярких  эмоций.
Мы  ими  друг  друга  сполна  за  всю  жизнь  угостим,
Совсем  не  считая  ни  битой  посуды,  ни  порций.

http://vk.com/wall-79811519_227

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653106
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016


Визир Валерия

Напиши мне письмо…

Напиши  мне  письмо,  словно  пару  веков  назад,
Я  по  буквам  хочу  изучить  столь  знакомый  почерк,
Что  сорвался  с  пера,  словно  осенью  листопад,
В  хороводе  времён  не  поставив  унылый  прочерк.

Расскажи  мне  о  том,  чем  ты  дышишь  и  кем  живёшь
Среди  долгих  ночей  и,  к  несчастью,  дождливых  будней?
Ну  и  я  расскажу...  И  быть  может  ты  вдруг  поймёшь,
Что  мне  день  ото  дня  без  тебя  стало  лишь  паскудней.

http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_226

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653006
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2016


Ірина Лівобережна

Холодный март

Огромные  перины-облака,
Подсвеченные  солнцем,  всё  же  се́ры.
Всё  -  мелким  снегом  тронуто  слегка
Средь  мартовской  холодной  атмосферы.

Колючий  ветер  -  вызывает  боль
Во  всём,  что  дышит,  двигается,  бьётся.
Лишь  тонкий  луч,  мне  посланный  тобой,
Теплом  весенним  в  сердце  отзовётся.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652764
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Кіндрат Корінь

Живою чи мертвою, я - нездоланна!

 
В    крем  лівських    застінках    катують    дівчину!?
Вбиває    голубку    гебешний    шакал!
Вона    захищала    свою      Батьківщину,
А    він    її    кинув    в    ординський    підвал!

Два    роки    Х^йло    вже    мордує    Надію!
Придумує    підлі    тортури    москаль  –
Незнані    закони    і    честь    лицедію,
У    гопника    –    вбивці    і    ката    мораль!

Та      мужню    лебідку    ніщо    не    лякає    –
Глузує    з    кривавих    злодіїв    вона!
Хоч    голод    смертельний    їй    серденько    крає,
Незламність    не    просить    пощади    в    лайна:

“Живою    чи    мертвою,    Я    –    НЕЗДОЛАННА!
Московію    зігну    в  баранячий    ріг!
ОДНА    Я!  Ти    чуєш,    Європо,    “гуманна”?
Русню    ПОДОЛАЛА    Й    КИДАЮ      ДО    НІГ!!!”...

Поки    ще    не    пізно!    Хто    мужній,    всі    встаньмо!
Надійку    від    смерті    ще    можна    спасти!
Сміливо    у  бій    проти    зла    вирушаймо,
Імперію      ницих      під    корінь    знести!!!
З    Україною    в    серці…    Україна    понад    усе!
Слава    нації!      Смерть    москалям!      Кіндрат  &  Корінь.    08.03.2016р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649950
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Патара

Чоловікам в "жіноче свято"

Ви  нині  мене  не  вітайте  зі  святом,
Бо  свято  жіноче  у  мене  щодня.
Любити  жінок  вже  пора  Вам  звикати
Кожнісінький  день  (не  росла  щоб  пеня!!!)
Ви  кожного  дня  нас  цілуйте  у  губи,
Обійми  також  не  набридли  ще  нам...
Для  жінки  важливо  що  Вам  вона  люба
І  що  ЧОЛОВІК  поряд  з  нею,  не  хам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649867
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Визир Валерия

Winston до фильтра

Выключи  в  комнате  свет,  досчитай  до  пяти  
И  докури  на  последок  свой  Winston  до  фильтра.  
Дверь  заперта  -  нам  ни  выйти  в  неё,  ни  войти,  
Словно  мы  жертвы  иллюзий  в  руках  Копперфильда.  

Можно  друг  другу  сказать  хоть  и  тысячи  слов,  
Хоть  миллиарды,  да  только  увы  -  всё  без  толку.  
Наши  слова  -  лишь  скопление  острых  углов,  
Что  можно  взять  и  спокойно  поставить  на  полку.  

Замкнуты  мы  посреди  четырёх  серых  стен,  
Грубый  бетон  режет  пальцы,  что  не  прикоснуться.  
Бог  повидал  столько  наших  отчаянных  сцен,  
Что  в  перерыве  и  сам  захотел  затянуться.  

Так  что  не  нужно  стаканов  -  давай  из  горла,  
Нам  ведь  с  тобою  нет  смысла  чего-то  стесняться.  
Если  уж  жизнь  в  этой  комнате  нас  заперла,
Значит  мы  просто  обязаны  ей  подчиняться.

http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_206

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648414
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Процак Наталя

ЕЙФОРІЯ!!!

Гарячий  чай...і  тістечко  до  чаю...
Така  собі  -  ранкова  ейфорія!!!
В  твоїх  очах  -  очей  моїх  стихія!
В  тобі  одному  всю  себе  вбачаю...

Обійми  на  сніданок!  -  поцілунок
Такий,  що  скаже:  "Я  тебе  кохаю!"
І  ще  таких  цілунків  цілу  зграю
Тих  диких  птиць  невіданий  ґатунок...

А  далі  все  доправимо  любов'ю
Де  дрібка  зваби,  ложечка  спокуси
І  сміху  безперервні  землетруси
Тебе  розбавлю  повністю  собою...

Опісля  -  безсловесне  спілкування!
За  нас  все  скажуть  очі  -  їх  розмова
І  ми  їх  розуміємо  з  півслова
Хіба  є  щось  смачніше  від  кохання?

Рецептик  для  обох  -  гарант  на  щастя!
Кохання,  як  в  Ромео  і  Джульєтти
Ти  скажеш:  "  До  вечірньої  дієти!"
Губами  доторкаючись  зап'ястя...

Я  проведу  усмішкою  за  двері
І  на  щоці  залишу  поцілунок
Мій  шепіт  лиш  доповнить,  подарунок
"Чекай  на  частування  в  тій  ж  манері!..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647788
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Микола Карпець))

«Доторкнуся - і розтану»

[b]«Лиш  торкнуся  -  і  розтану»[/b]
 
Доторкнуся  -  і  розтану
До  твого  стрункого  стану
І  дощем  і  вітром  стану
Обійняти  щоб  кохану

Твої  очі,  твоє  тіло
Тебе  хочу  –  шепотіло
Тебе  хочу  –  аж  кричало
Всього  тебе  буде  мало
 
Твоє  серденько  так  билось
Мабуть  ти  мені  наснилась
Мабуть  марево,  омана
Ти  моя…моя  кохана
©Микола  Карпець(М.К.)
*22.02.16*ID:№646574
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646574
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Микола Карпець))

«Прийшла весна і не до сну…»

[b]«Прийшла  весна  і  не  до  сну...»[/b]
[color="#1409e0"][b][i]
Прийшла  весна
І  не  до  сну...
Довбає  дятел  десь  сосну
Коти  співають  за  вікном
І  їжачок  -  маленький  гном
Поповз  кудись  крізь  огорожу  
Мабуть  до  шлюбного  десь  ложа

А  соловей,  втік  від  людей
Зашився  в  паркові  він  хащі  
Залиш  його  напризволяще
І  звуки  рватиме  з  грудей
Співаючи  і  день  і  ніч
Немов  знайшов  коштовну  річ

А  може  й  справді,  що  знайшов
Весна  навіяла  любов))...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*07.02.16*  ID:  №  642034
[/i][/b]  [/color]


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642034
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 28.02.2016


Микола Карпець))

«Він і Вона»

[youtube]https://youtu.be/CEIzUpM9HP4[/youtube]
За  мотивами  ЧУДОВОГО  твору  Мирослави  Жар  «Лиш  торкнутися  -  й  розтанути»  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645649#com2689287
[b]«Він  і  Вона»[/b]
або
[b]«Лиш  торкнуся  -  і  розтану»[/b]

Вона:
[b]Лиш  торкнутися  -  й  розтанути[/b]
[color="#3007e6"][b][i]
[b][color="#000000"]Б  [/color][/b]ажання  невиправної  снокусниці:
[color="#000000"]Л[/color]  иш  торкнутися  -  вперше  -
[b][color="#000000"]И[/color][/b]  розтанути  від  того  відчуття  ще  не  знаного  тіла...
[b][color="#000000"]Ж[/color][/b]  агуче  -  ніжно  припасти  до  губів  -тонких,  майже  дитинних...
[b][color="#000000"]Ч[/color][/b]  и  може  бути  щось  більш  бентежне  й  бажане?
[b][color="#000000"]Е[/color][/b]  й,  хлопче,  прагну  відчути  тебе…
©  Мирослава  Жар
*21.02.16*  ID:  №  645649
[/i][/b][/color]
Він:
[b]«Лиш  торкнуся  -  і  розтану»[/b]
[color="#3007e6"][b][i]
Доторкнуся  -  і  розтану
До  твого  стрункого  стану
І  дощем  і  вітром  стану
Обійняти  щоб  кохану

Твої  очі,  твоє  тіло
Тебе  хочу  –  шепотіло
Тебе  хочу  –  аж  кричало
Всього  тебе  буде  мало
 
Твоє  серденько  так  билось
Мабуть  ти  мені  наснилась
Мабуть  марево,  омана
Ти  моя…моя  кохана
©Микола  Карпець(М.К.)
*22.02.16*ID:№646080
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646080
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Олег Купрієнко

Красивая детка читает стихи

Красивая  детка  читает  стихи,
романы  и  повести,  редко  журналы.
Ее  мысли  тушь  и  немного  духи,
подписаны  плотно  на  vevo-каналы.

Шекспир  гениален,  Буковски  хорош,
Есенин  так  дерзок…  Кто  новый  свидетель,
ее  красоты,  что  накинула  дрожь,
На  сердце  Коэльо  свою  добродетель?!

Вот  шпилька  повыше,  все  просто,  легко…
Накрашены  губки,  прогулка  для  пьесы.
Следами  вблизи  ее,  иль  далеко,
Идут  литераторы  словно  экспрессы.

Их  жадные  взгляды  прилипли  в  каблук,
Танкетка  аркан  и  чулки  словно  сети.
Рабы-летописцы  восторженный  звук,  
Поют,  изливают  для  глянцевой  леди.

Они  так  прелестны,  словами  милы,
их  книги  грехи  и  фантазиям  клетка…
Свои,  созерцая  сюжеты,  миры,
читает  стихи  обалденная  детка.

Олег  Купрієнко  (с)15.02.2016р.

канал  автора
[url=""]https://www.youtube.com/channel/UC1Go5J9_Owf_cBz1VROw6Hw[/url]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645781
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Микола Карпець))

«І ти моя, тільки моя…»

Присвята  одному  ЧУДОВОМУ  автору  в  Клубі  Поезії,  яка  запросила  мене  на  "білий  танок"))

[b]«Ти  моя,  тільки  моя…»[/b]
[color="#041ae0"][b][i]
А  від  зими  –  один  листок
Календаря,  що  на  стіні
Ти  запросила  на  танок
І  я  згораю,  мов  у  сні
Від  нетерпіння  –  
ми  лиш  вдвох
Дарує  нам  сьогодні  Бог
Твоя  рука  –  в  моїй  руці
Твій  подих  в  мене  на  щоці  
Твоє  сердЕчко  чую  я
І  ти  моя...  тільки  моя…
 ©  Микола  Карпець  (М.К.)
*16.02.16*  ID:  №  644418
[/i]  [/b][/color]

Якщо  в  тему  пори  року,  що  на  листівці,  то:))

Зірвала  осінь  вже  листок
З  календаря,  що  на  стіні
.................................
Втратила  осінь    вже  листок...
В  календарі,  що  на  стіні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644418
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Визир Валерия

Я буду чекати… (чотиривірш)

Я  буду  чекати...  І  хай  промайне  півжиття  -
За  щастя  своє  можна  й  більше  віддати  хвилин.
Бо  я  -  то  є  ти,  один  одного  ми  відбиття
І  разом  зведем  власний  світ  из  кохання  цеглин.

http://vk.com/eriareeve_poems?w=wall-79811519_191

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644858
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


dovgiy

До всіх, кому не байдужий.

Добрі  мої  одноклубники,  друзі!
Як  ви  відмітили,  останнього  часу  я  все  рідше  буваю  на  сайті...    
НЕ  брак  творчості,  не  душевна  порожнеча  тому  є  причиною.  Важка,  багаторічна  хвороба  виснажує  щоразу  настільки,  що  після  чергового  її  наступу  я  просто  не  в  змозі  хоч  якось  відновитися.  Не  буду  описувати  ту  свою  війну,  Всім  ВАМ  воно  непотрібно.  Чому  оце  пишу?  Пишу  тому,  що  не  знаю:чи  буде  мені  дано  вийти  ще  раз...  Якщо      не  зможу,  то  все-одно:  душа  моя  буде  з  Вами!  Щасти  ВАм!  Ваш  Петро.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644067
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 17.02.2016


Микола Карпець))

«Загубилась зима десь зимою»

[b]«Загубилась  зима  десь  зимою»[/b]
[color="#041be3"][b][i]
Загубилась  зима  десь  у  місті…
На  гілках,  і  в  осінньому  листі
Серед  паркових  дивних  алей
Тут  осінніх  ще  фарб  акварель

Загубилась  –  шукають  повсюди
Дітлахи  і  дорослі  вже  люди
Загубилась  –  не  можуть  знайти
А  надворі  співають  коти

А  надворі  співають  струмки
Весняні  вже  в  природи  думки
Чути  радісний  щебет  птахів
І  течуть  водоспади  з  дахів

І  крокує  десь  поруч  весна
Її  обриси  видно  з  вікна
І  в  душі  зародився  вже  спів
До  весни  лиш  15  вже  днів))
 ©  Микола  Карпець  (М.К.)
*15.02.16*  ID:  №  644177  
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644177
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 16.02.2016


Микола Карпець))

«Відмовляюсь від слів, що без рими»

прочитав  ЧУДОВІ  рядочки  ХОРОШОГО  автора  -  Мирослави  Жар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642952
[b]Прощальна  записка[/b]

[b]Полетіла  у  вирій,  
                                   де  живуть  поетичні  рядки.
Прощавайте,  
                                   більш  не  вернуся.[/b]
©  Мирослава  Жар
*11.02.16*  ID:  №  642952

-  Навіяло)):

[b]«Відмовляюсь  від  слів,  що  без  рими»[/b]
[color="#040ce3"][b][i]
Не  вернуся,  прощайте,  я  в  вирій
Залишаю  із  прози  тут  гирі
Залишаю  слова  всі,  без  рими
І  навчаюся  жити  без  гриму

Я  летітиму  плавно,  у  ритмі
Де  рядочки  синхронні,  як  крила
Ейфорія  польоту  накрила
А  слова  –  гострі  леза  у  бритві

Можуть  ранити,  можуть  голити
То  пір’їнки,  то  з  каменю  плити
То  отрута,  то  витяжка  щастя
То  коштовний  браслет  на  зап’ястя

Відмовляюсь  від  слів,  що  без  рими
Ми  поезії  всі  пілігрими
Відлітаю  шукати  вірші
Які  будуть  мені  до  душі))
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643832
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Даринка Мрачек

Про особливе.

Ніколи  не  соромтесь  говорити  про  свої  почуття.  Не  чекайте  п’ятниці,  понеділка,  вихідних  чи  свята.  Кохання  не  з’являється  в  певний  день  місяця,  якщо  воно  є,  то  значить  про  нього  не  можна  мовчати.  Коли  відчуваєте  щось  незвичне  всередині  себе,  коли  наче  виросли  крила  за  спиною  і  хочеться  відірватись  від  землі,  скажіть  спасибі  тому,  хто  все  це  вам  дарує.  Можливо  так  ви  зміните  своє  життя  на  краще.  Кохання  тримається  за  взаємності  і  тільки  тоді  розростається  чарівними  квітами  в  душі,  коли  ним  діляться.  Віддавайте  частинку  свого  серця  і  все  обов’язково  повернеться.  ❤

І  ще  про  один  важливий  момент  )

Місце  де  чуттєві  вірші  допоможуть  знайти  частинку  себе  http://vk.com/dasha_mrachek  Якщо  є  бажання  долучайтесь.  І  нехай  вам  буде  солодко  на  душі.  #вірші_українською  #шоколадна_лірика  #поезія_яка_надихає  #віршіпоезія.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643852
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Микола Карпець))

«Вранішнє прокляття»

[b]«Вранішнє  прокляття»[/b]
[color="#040ce3"][i][b]
Молочний  ранок  -  біло  від  туману
ДумкИ  з’їдає  густо-біла  мла
І  огортає,  як  липка  смола
Чи  реп’яхи,  з  колючого  бур’Яну

Все  нереально  –  викривлений  світ
І  тоне  голос  в  ранку  манній  каші
І  кроки  тут  не  чути  зовсім  наші
Цукрова  вата  липне  скрізь  до  віт

Усе  зав’язло  –  кроки,  думка,  крик
Неначе  вати  хтось  напхав  і  в  вуха
Насунув  вам  на  очі  капелюха
А  голос  десь  подівся,  а  чи  зник

Ідеш  наосліп  –  фари  лиш  авто
Кромсають  вату  на  дрібненьке  шмаття
Природи  суне  вранішнє  прокляття
Волога  й  холод  лізуть  під  пальто

І  ти  чекаєш  сонечка  привіт
Що  розжене  туман  десь  по  шпаринам
Нехай  туман  залишиться  долинам
А  людям  з  сонцем  –  яблуневий  цвіт
 ©  Микола  Карпець  (М.К.)
*13.02.16*  ID:  №  643552
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643552
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Микола Карпець))

«Не плач, не треба, не реви»

[b]«Не  плач,  не  треба,  не  реви»[/b]
[color="#070ede"][i][b]
Не  плач,  душа  ж  моя,  душа
Не  рюмсай  задарма,  не  треба
Сльозами  ти  закриєш  небо
І  сонце,  й  з  місяця  ковша

Не  плач,  не  треба,  не  реви
Те  що  було  вже  не  вернути
Ні  хміль  кохання,  запах  рути
Ні  шовк  прим’ятої  трави

А  завтра  буде  інший  день
І  інші  зустрічі  й  кохання
Ти  загадай  лише  бажання
Печаль  всю  викинь  із  кишень

І  буде  краще  ніж  було
Щасливих  люблять  всюди  люди
Так  буде,  серденько,  так  буде
Не  хмур  морщинками  чоло
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*13.02.16*  ID:  №  643598
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643598
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 14.02.2016


Томаров Сергей

Гроза на двоих.

Занавески  качает  ветер,
Куст  сирени  стучит  в  окно,
Май  грозой  первый  день  отметил,
Этот  дождь,  как  младо  вино.

Пузырьками  бокал  хрустальный,
Забавляющий  лужи  всплеск,
Воздух  чистый,  как  первозданный
И  чарующих  молний  блеск.

Аппликацией  лист  к  окошку,
Абрис  смазанный  шит  дождем,
Брызги  сыпятся  мне  в  ладошки    
И  так  весело  нам  вдвоем.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639891
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 09.02.2016


Томаров Сергей

С дождиком по парку.

Вышел  в  парк  я  с  дождем  на  прогулку,
Вечерело  и  ветер  утих...
Чья-то  тень  поползла  к  переулку...
Вижу  стопку  оставленных  книг...

Как  легко  и  спокойно  во  мраке,
Рядом  дождик  идет  не  спеша,
Тучка,  словно  в  концерте,  во  фраке,
Как  сегодня  она  хороша.

Что-то  в  лужах  капель  тараторит,
Бледный  свет  фонарей  единит    
И  мой  пульс  каждой  капельке  вторит,
И  в  эмоциях  тело  дрожит.

Под  зонтом  укрываться  не  стану,
Пусть  скучает  на  лавке  у  книг...
Будоражит,  трясет,  словно  спьяну-
Я  блаженства  частицу  постиг.

Ну  и  что,  что  промокла  рубаха,
В  модных  туфлях  вода  через  край,
Я,  как  птица,  не  чувствую  страха,
В  ночь  лечу,  отрываясь  от  стай.

Дождик  где-то  остался  за  парком,
Зонтик  я  не  решился  забрать  -
Пусть  для  книг  это  будет  подарком...
Доброй  ночи!  Пожалуйте  спать.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527197
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 08.02.2016


Томаров Сергей

Солодких снів

Солодких  снів  тобі,  коханий  мій.
Нехай  в  ночі  насниться  мій  дарунок-
Твоїх  бажань  яскравих,  келих  мрій,
Чарівно-пристрасний,  медовий  поцілунок.

Солодких  снів.  Нехай  гойдає  ніч,
У  променях  зірки  плетуть  кохання...
Все  в  погляді  моїм,  навіщо  річ...
Нехай  здійсняться  всі  твої  бажання

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348000
дата надходження 04.07.2012
дата закладки 08.02.2016


Томаров Сергей

Девятый вал.

Тяжелое  небо,  соленые  брызги,
Стоят  полосой  берега...
Испуганных  чаек  тревожные  визги
И  волн  трехметровых  бега.

Срывается  ветер  на  редкие  тучи,
Не  вышел  с  востока  рассвет,
А  волны  растут,  словно  горные  кручи,
Ломая  о  пирсы  хребет.

Под  грохот  упавшей  с  небес  канонады,
Врезаются  молнии  в  тьму
И  белая  пена,  на  пике  услады
За  ветром  летит  в  кутерьму.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642286
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016


Томаров Сергей

Отозвала в прошлое мечты

Отозвала  в  прошлое  мечты,
Перестала  думать,  верить,  ждать...
Мысли  -  разведенные  мосты,
Не  хочу  надежду  больше  звать.
Больше  птицей  белой  не  летать.

     *****    Вот  и  все  солнце,  вот  и  все  море...
                             Я  одна  буду  по  росе  в  поле.
                             Не  зови  небо,  не  зови  ветер,
                             Не  гореть  углям  -  все  уже  пепел.

Мокрым  снегом  чувство  занесло,
Не  нашли  звезду  на  небесах
И  дрожит  от  холода  стекло,
Словно  ветер  болью  в  парусах.
Высыхают  слезы  на  глазах.


     *****    Вот  и  все  солнце,  вот  и  все  море...
                             Я  одна  буду  по  росе  в  поле.
                             Не  зови  небо,  не  зови  ветер,
                             Не  гореть  углям  -  все  уже  пепел.

Затихает  голос  вдалеке,
Растворились  чувства  теплым  днем
И  себе  гадаю  по  руке,
Забывая  медленно  о  нем.
Все  прошло  туманом  и  дождем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641897
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Аномальний лютий

                                     "Дні  виходять  за  рамки  кліше,
                                       Роздягаються  пролежні  снігу,
                                       Завершився  зимовий  фуршет,
                                       І  прийшов  час  для  радості  й  сміху"

В  календарі  у  лютому  зима,  
а  навкруги  проталини  й  калюжі,
В  повітрі  відчувається  весна,
Мені  її  парфуми  не  байдужі…

Розтанув  сніг,  радіє  чорнозем,
Його  цілує  сонячне  проміння,
Зима  нервує,  снігом  і  дощем
Лякає  аномальне  потепління…

Вже  кажуть,  що  з’явився  первоцвіт,  
Підсніжники  і  проліски  дволисті,
Весна  створила  власний  мікросвіт,
Де  лагідне  тепло  й  повітря  чисте…

На  жаль,  ще  буде  сніг  і  холоди,
Я  знаю,  потепління  -  тимчасове,
Ще  й  досі  бачу  скрізь  зими  сліди,
І  настрій  мій  сумний  і  полиновий…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641005
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 03.02.2016


Патара

Без тебе розпочався часу лік…

"Не  сотвори  кумира,"-  каже  Книга.
Ти  не  кумир,  занадто  бо...  живий.
Хто  ж  знав  тоді,  що  Смерть  десь  поруч  чига,
Загнав  у  лузу  душу  Її  кий.
Вже  рік  твого  тепла  не  вистачає,
Такий  страшний,  важкий  і  довгий  рік.
Ти  був  доступний,  як  горнятко  чаю,
Тому  тебе  своїм  загал  нарік.
Твою  ЙОГО  рука  писала  долю,
Напевно  хтось  в  процесі  відволік.
Душа  мов  пташка  вирвалась  на  волю,
Без  тебе  розпочався  часу  лік...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640727
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 02.02.2016


геометрія

Моє вікно…2

                                         Я  стою  край  вікна
                                         І  вдивляюся  в  ніч,
                                         Я  сумую  одна
                                         І  не  бачу  облич...

                                         Я  живу  в  самоті,
                                         А  тебе  вже  нема,
                                         А  у  серці  моїм
                                         Лиш  печаль  і  жура...
 
                                         Що  було  відпливло,
                                         Ти  не  прийдеш  сюди,
                                         Співчуває  вікно,
                                         Загубились  сліди...

                                           Квітували  сади,
                                           Розвивався  бузок,
                                           Загубились  сліди,
                                           Де  ходили  ми  вдвох.

                                           То  щасливий  був  час,
                                           Ми  раділи  весні,
                                           І  співали  для  нас
                                           У  садку  солов"ї.

                                           Не  поможе  вікно
                                           Вже  ніколи  мені
                                           Повернуть,що  було,
                                           Ночі  тихі  і  дні...

                                           Непомітно  зійшли
                                           Наші  радужні  дні,
                                           В  далечінь  відпливли,
                                           Як  в  казковому  сні...

                                           Не  зважає  вікно
                                           На  самотність  мою,
                                           Хоч  тебе  вже  нема
                                           Та  й  тепер  я  люблю...

                                             Так  стою  край  вікна,
                                             Всі  моменти  ловлю,
                                             Хоч  живу  я  одна,
                                             Та  життя  я  люблю!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636998
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016


Процак Наталя

Ми порушили спокій - зірвали сріблясту вуаль…

Сріблостиглим  туманом  бринить  сніжно-біла  вуаль
На  деревах  осіла  вона  наче  крихти  від  неба
І  не  глянеш  широко  -  пече  у  зіниці  кришталь!
Сонце  впало  у  сніг  -  випадково?Чи  справді,  так  треба?!

Все  заснуло  кругом...і  вершково-пломбірний  десерт
Захрустить  під  ногами  під  ритми  холодного  вітру.
І  заводить  мороз  свій  барвисто-кусючий  концерт
На  вікні  залишивши  для  нас  дивовижну  палітру.

Білим  пухом  летять  пластівці  -  розв'язався  мішок?
Чи  порвались  подушки  на  небі,  де  спала  хмаринка?
Все  летить  і  летить,  неквапливо,  пухнастий  пісок,
І  лягає  нерівно  на  землю  -  гаптує  перинку!

Забіліло  в  очах  -  розлилась  молоком,  білизна
А  у  ній  ми  як  дві  кольорові  нестримні  краплинки
І  звабливо  так  манить,  вперед,  снігова  кривизна
Нам  до  неї  простелять  дорогу  прозорі  сніжинки.

Ми  порушили  спокій  -  зірвали  сріблясту  вуаль
І  розбурхали  тишу  зимову  -  навмисно,  відверто!
Ми  як  діти  дорослі,  в  усмішці  розтане  печаль
Метушиться  зима  і  пручається  сміху,  уперто!

Той  маленький  грішок  (неуміло)  сховаємо  в  сніг
Хай  в  сніжинках  потоне  дитячо-зваблива  вина
І  відлунням  у  небі  лунає  бешкетний  наш  сміх!
Ми  порушили  спокій,  а  ти!  Ти  пробач  нам  Зима!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636784
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


геометрія

Моє вікно … 1

                               У  моїм  домі  вікно,
                               Як  життєве  кіно,
                               Я  у  нього  завжди  виглядаю.
                               Я  дивлюсь  на  стежки,
                               Мої  мрії  й  думки,
                               Ніби  промені  сонця  стрибають...
                                             
                               Найсвітліше  вікно
                               У  дитинсвві  було,
                               Хоч  огорнуте  смутком  й  печаллю...
                               Не  вернули  стежки
                               Мого  татка  з  війни,
                               Я  донині  його  виглядаю...
 
                               В  роки  юні  вікно
                               Мені  радість  несло,
                               Були  мрій  і  друзі,й  кохання...
                               Сини  й  донька  росли,
                               І  співали  роки,
                               І  надії  були,й  сподівання.
 
                               Та  однієї  весни
                               Не  минула  біди,
                               Умивалась  з  вікном  я  сльозами...
                               Мій  загинув  синок,
                               Від  жахливих  думок
                               Віру  втратила  я  й  сподівання...
                                   
                               Кожну  ніч,  кожен  день
                               Вікно,  ніби  тунель,..
                               Де  просвіток  шукати  не  знала,
                               Зникло  світло  й  тепло,
                               Потемніло  вікно,
                               І  кінця  тому,  й  краю  не  мала...

                               Але  якось  вікно
                               Усміхнулось  добром,
                               Сонце  радо  мене  привітало...
                               Під  вікном  зацвіла
                               Знов  черешня  моя,
                               Я  онуків  своїх  зустрічала...
                                         
                               Засвітилось  вікно,
                             (Як  в  дитинстві  було),
                               Ожили  знов  мої  сподівання,
                               Заіскрились  стежки,
                               Нові  мрії  й  думки,
                               І  розмови  цілющі,  й  мовчання...        

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636752
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Микола Карпець))

«Захворіла наша ксюха»

[youtube]https://youtu.be/wZIaj0FDIuI[/youtube]

Побачив  картинку  –  навіяло…

[b]«Захворіла  наша  ксюха»[/b]

[color="#2904de"][b][i]Захворіла  наша  ксюха
Хвіст  повис,  поникли  вуха
І  хазяїн,  падла  ця
Не  дає  їй  і  м’ясця

І  жує  вона  капусту
Щоб  їм  всім  там  було  пусто
Бо  хазяїн  –  то  є  звір
Ти  кицюнь  йому  не  вір  

Не  мурлич  йому  щодня
Підлікуєшся  хоч  трошки  
Забирай  ти  миску  й  ложку
І  матрацик  для  спання

І  іди  шукати  друга
Не  залишить  хто  в  біді
На  капусті  і  воді
Не  триматиме  з  наруги

І  для  кого  будеш  ти
Не  для  моди/красоти
А  його  життя  частинка
Хто  почухає  і  спинку
Прошепоче  ніжно  в  вушко
І  на  двох  розділить  сушку
І  котлетку  і  ковбаску
І  хто  дасть  любов  і  ласку))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*11.01.16*  ID:  №  635064
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635064
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 18.01.2016


Наташа Марос

ТИ ЖИВИ…

Ти  живи,  бо  помру  і  я,  
Мов  занедбане  джерело.
Ти  живи,  бо  душа  моя
Не  повірить,  що  все  пройшло...

Зачекай,  бо  не  встигла  я,
Щось  важливе  тобі  сказать.
Зачекай,  бо    печаль  моя
Ще  бринить,  як  німа  сльоза...

Не  зникай,  бо  зітлію  я,
Мов  багаття  без  свіжих  дров.
Не  зникай,  бо  любов  моя
Лиш  тобою  живе.  Любов...

         -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635415
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 15.01.2016


Наташа Марос

НА ВІДСТАНІ…

І  випав  сніг  повітряно-пухнастий
Засипало,  мов  казкою,  усе.
Я  думала,  оте  далеке  "здрастуй"
З  минулого  до  мене  принесеш.

Бо  скільки  пам'ятаю  -  все  чекала,
Мережило  шибки  по  склу  не  раз.
Твої  сліди,  що  снігом  замітало,
Весна  вже  змила  ріками  образ.

Ховала  осінь  щедрі  урожаї,
У  бочки  -  куболітрами  вино,
А  я  чекаю  досі  ще  і  знаю,
Хоч  вип'ю  все,  та  не  сп'янить  воно.

Чекати  літа?  Неодмінно  спалить  -
Спекотні  і  гарячі  ті  літа...
Лечу  я  до  весни  і,  мов  би,  манить,
Та  спомин  знов  у  зиму  поверта.

Прошу  у  Бога,  щоб  тебе  залишив
На  відстані  небачених  світів,
А  вітер  знову  тінь  твою  колише
Зимою,  бо  ти  літа  не  схотів...

       -        -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632872
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 14.01.2016


Наташа Марос

…НЕМА НІДЕ…

Вже  вічність  я  не  чую  твого  голосу,
А,  значить,  не  живу  на  світі  Божому.
У  мороці  долаю  чорну  полосу,
Та  де  й  коли  знайду  на  тебе  схожого...

У  постаті  вдивляюся  збентежено  -
Не  пропускаю  жодного  прохожого,
Уважно  всіх  по  одягу  відстежую,
Але  нема  ніде  на  тебе  схожого...

Щоденно  я  готуюсь  до  побачення,
Торкаючись  до  серця  ранку  кожного,
Вже  цілий  світ  давно  за  все  пробачила,
А  так  і  не  знайшла  на  тебе  схожого...

         -      -      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626951
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 14.01.2016


Анна Демченко

Распятие † Христа

Хрустели  прутья,  доносились  голоса,
страстна́я  ночь  других  была  короче.
В  изнеможении  приподняты  глаза,
Так  каялись:  "За  что,  за  что  же  отче!"

А  на  земле  покрытой  скорбной  пеленой,
стояли  люди,  но  смотрели  как-то  мимо...
Одна  лишь  мать,  что  стала  в  миг  седой.
В  слезах  молилася  за  страждущего  сына.

И  грянул  гром!  Раздавшись  смехом  над  Голгофой,
и  пот  струился,  покрывая  плечи.
Как  лезвия,  вонзавший  в  плоть  упрёки
-  злорадный  поцелуй  со  вкусом  желчи.

Неясный  взор,  что  пропадал  в  предсмертной  тлани,
Затих...  безгрешно,  волей  пресвятою.
Лишь:  "Или,  Или!  лама  савахвани?"*
Сгущало  тучи  у  Него  над  головою.

Ожили  тени  в  вспышках  ярких  молний,
Свой  блеск  утратили  светившие  с  небес,
Всё  громче  грохот!  Громче  над  землёю!
Ведь  спал  со  лба  прощённого  венец...

...И  лишь  о  землю...
после  страшного  "обряда",
-  разбились  стоны  скорбно  плачущих  людей.
Бросавших  на  свои  ладони  взгляды,
где  отпечатки  были  от  гвоздей...



"Или,  Или!  лама  савахвани?"*  -"Боже  Мой,  Боже  Мой!  для  чего  Ты  Меня  оставил?"*

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184979
дата надходження 19.04.2010
дата закладки 14.01.2016


Сокольник

Кохана, спи!. .

 У  долоню  розкриту  руки
 Впали  сни...
 Ти  хоч  трохи  поспи,  допокИ
 День  ясний

 Не  почне  випивати  з  душі
 Сили  знов...
 Я  тобі  розповім  у  віршІ
 Про  любов,

 Що  мене  зігріва  повсякчас
 В  холоди...
 Що  кохання  торкнулося  нас
 Назавжди...

 Сон  в  розкриту  долоню  впаде-
 Не  мине...
 Хай  на  мить,  та  у  ньому  знайдеш
 Ти  мене...


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2015
 Свидетельство  о  публикации  №115032412337

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 13.01.2016


Касьян Благоєв

ОТРЕЧЕНИЕ от России


 "  Русь  моя,  жизнь  моя,  вместе  ль  нам  маяться?
Царь,  да  Сибирь,  да  Ермак,  да  тюрьма!
Эх,  не  пора  ль  разлучиться,  раскаяться...
Вольному  сердцу  на  что  твоя  тьма?"
А.  Блок
                                                                                                                                   «…  но  в  зоне  АТО  
                                                                                                       Родство  расстреляли  из  «Градов»!  
                                                                                                                                                                       (Анатольевич)
**
Мой  род  сотни  лет  свои  судьбы  делил  вместе  с  «Русью«,
Уж  предков  моих  на  просторах  ее  след  растаял,  –  
Была  ты  родная  земля!  Только  в  Русь  –  не  вернусь  я:
Там  Путин-фашист,  сучья  слизь,  прокаженный  залаял  –  

И  стал  русский  край  мне  землею  гиен  и  ворон,
Где  корчатся  бесы  во  лжи,  обдавая  все  смрадом,
Там  снова  ГУЛАГом  повеяло,  смертью  и  адом  –  
Там  унтер  гэбэшный  в  прицел  взял  весь  мир,  а  патрон

Начинен  коварством;  и  подлость  кремлевский  палач  
Готовит  соседям,  свободу  и  мир  ненавидя,  –  
Довольно!  О  детях  убитых  рыданье  и  плач,
И  стоны  планеты!  О  Русь,  твое  имя  –  Погибель!

На  лжи  ты  стоишь,  на  крови,  грабеже,  о  беспутна!    
Исчадие  зла  –  твой  фашист  и  убийца  В.  Путин,  
А  ты  –  ты  не  плачешь:  «Я  каюсь!!».
И  я  –  отрекаюсь.
***

написано  после  многих  злодеяний  путинского  режима  
против  народа  Украины  и  к  первой  годовщине  сбитого  
русскими  солдатами  мирного  пассажирского  самолета  
17  июля  2014  года  в  степях  Украины...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598552
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 13.01.2016


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 13.01.2016


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 13.01.2016


Лана Виноградова

Страшно…

Я  ошиблась  в  тебе
И  виною  тому  одиночество.
Так  ошиблась  в  тебе...
А  казалось  -  умею  летать....
Мне  тебя  из  себя  так  неистово  выкричать  хочется!
И  так  страшно...
О  Боже,  как  страшно!
Мне  тебя  из  себя  потерять....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591216
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 11.01.2016


Патара

Нерозгадана

Скільки  усього  вмістило
це  коротесеньке  слово...
Поряд  вона,  в  тебе  крила
виросли  з  попелу  знову.
Хоч  невеличкого  зросту
й  не  богатирської  сили,
З  нею  так  легко  і  просто,
затишно,  тепло  і  мило...
Стать  її  кличуть  слабкою,
ніжність  синонім  до  неї.
Хоч  войовничого  крою,
зовні  подібна  до  феї.
Суміші  цій  вибуховій
не  віднайшли  ще  оцінку,
Знову  гадають  і  знову...
Хто  ж  зрозуміє  цю...
                                                       ЖІНКУ?..
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634726
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2016


dovgiy

Чи варто з нуля?

Чи  варто  з  нуля?

Нещасливий  я  у  коханні,
Та  не  смійтеся  наді  мною.
Може,  горе  оце  останнє,
Застеляє  світ    білий  імлою.
Може,  скоро  прийдеться  злетіти
Поза  морок  цієї  ночі.
І  чи  зможу  тоді  хотіти
Подивитися  в  любі  очі?
Чи  я  зможу  на  мить  вернутись
З  тогойбіччя  у  світ  немилий,
Аби  голос  її  почути:
Мелодійний,  дзвінкий,  грайливий?
Якщо  справді  життя  існує
За  межею  життя  земного,
Стукіт  серця  її  не  почую,
Не  побачу  і  личка  цього…
Тож  навіщо  з  нуля  починати
Та  по  новому  рухатись  колу,
Якщо  постать  не  зможу  впізнати,
Між  людьми  вже  не  стріну  ніколи?
В  цім  житті  є  для  мене  цінність:
Не  в  багатстві  чи  владі,  чи  в  славі,
Вона  є  у  цій  ніжній  людині,
Одночасно  і  сильній,  і  слабій.
Та,  на  жаль,  у  житті  так  буває,
Що  над  всім  домінує  недоля
І  того,  кого  серце  бажає,
Не  пускають  обставини  в  долю.
Не  дають  вчасно  в  світі  з’явитись,
Щоб  зійтись  для  сердечної  злуки.
А  як  стрілись,  то  мусимо  битись
У  тенетах  журби  та  розлуки.
Нещасливий  я  у  коханні.
Та  не  смійтеся  наді  мною,
Бо  життя  догорає  в  чеканні,
Хоч  надії  за  пеленою.

07.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634005
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016


Крилата (Любов Пікас)

ВІН ТОЙ

Він  той,  хто  крок  її  бадьорить,  
Хто  в  неї  замість  кофеїну,
З  ким  їй  під  силу  взяти  гори,
Пройти  крізь  фортеційну  стіну,

Він  той,  хто  хмари  розганяє
У  непроглядну  сіру  мряку,
Шляхи  погорблені  рівняє,
Дню  надає  терпкого  смаку.

Він  неба  музика  ранкова,
Вода,  що  позбавляє  втоми.
Одне-одненьке  його  слово
Дух  витягає  з  пастки  коми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633503
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016


Стас

У Новому році на кожному кроці

[b]У    Новому  році  на  кожному  кроці[/b]

У    Новому  році  на  кожному  кроці  
Хай  висить  кацап    з  багнетом  у  боці.
Нехай  на  ялинках  в  густому  гіллі,
Орлами  на  шапках  блищать  москалі.
Нехай  поміж  ними,  за  ноги,  за  руки,  
Кадирівці  висять  і  виють  як  сYки.
Рашисти  -ординці,  буряти  -ур@ди,
Примати  -  «казакі»  і  олєнєводи,  
Х@йловські  барани,  гундяйські  «овєчкі»,
«Зєльониє  вежлівиє  чєловечкі»,
Із  Криму  зрадлива  Москальська  св@лота,
Л@йно  ЛуганДона  –  продажна  гидота,
Азарови,  добкіни  і  «мотороли»,  
Шакали,  що  нищать  будинки  і  школи,  
Ахмєтови,  лукаші  ,  мірошничєнкі,
Єфремови,  кернеси,  колєснічєнкі,
Плотницькі,  ,  захарченки,  «гіві»,  ,  кобзони,  
Та  інші  діряві  кремлівські  г@ндони,  -
Повинні  висіти,  смердіти  і  гнити.  
А  ті,  що  живі,  верещати,  скигліти,
Ревіти  від  жаху,  трястись  в  лихоманці…
А  ми,  українці,-  прокинемось  вранці,
Помолимось,  сядем  до  столу  по-братськи
За  мир  і  за  волю!  За  землю  козацку!
(  З  і-нету)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632941
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016


Ірина Лівобережна

Женщина в красном

Она  идёт.  И  собирает  взгляды
Опасные,  как  острые  ножи.
Мне  –  серой  мышке  –  неуютно  рядом.
Не  надо  городить  потоки  лжи,
Что  все  мои  волнения  –  напрасны.
Она  –  в  твоих  мечтаниях  живёт
Добычей  недоступной  и  прекрасной.
Ты  покорить  мечтаешь  этот  рот
Напором  грубым  мужественной  воли,
Упрямым  блеском  восхищённых  глаз.
Войти  в  неё  до  одури,  до  боли,
В  порыве  страсти  позабыв  о  нас,
С  животным  криком  в  жар  её  ворваться,
Чтоб  покорить  безумия  вулкан,
И  к  трепетной  груди  её  прижаться,
Когда,  устав,  отхлынет  океан.
Опавшим  крыльям  дивного  полёта
Дано  уснуть  на  белых  простынях…
Ты,  засыпая,  ей  прошепчешь  что-то…
Взяв  нежности  немного  –  у  меня.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FC1C4g8YOA4[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632835
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016


Світлана Моренець

В Новорічну ніч (експромт)

По  вінця  білого  вина  наллю  в  бокал,
чарівну  музику  включу  –  з  небес  вокал,
запалю  свічі  на  столі  й  гірлянд  вогні,
щоб  трохи  настрої  піднять  тобі  й  мені.

Згадаємо  пройдешній  рік,  всю  ту  біду,
що  із  собою  він  приніс...  Наш  біль  вкладу
в  безодню  туги  і  жури,  що  сотні  літ  –
за  волю  –  наче  данину,  платив  нарід.

Моменти  щастя  віднайду  –  були  й  такі,
хоч  і  нагадують  вони  отих  птахів,
що  випадково  залетять  в  твоє  вікно...
Та  Небу  дяку  віддамо  ми  все  одно.

А  тост...  Щож,  просто  я  скажу:  "За  МИР!  За  нас
в  країні  нашій  без  крові́.  За  світлий  час!
Щоб  сльози  висушив  усі  прийдешній  рік,
а  Бог  для  всіх  благословив  щасливий  вік."

(Експромт  новорічної  ночі)

Миру,  любові,  злагоди,  щастя  і  добра  зичу  всім  вам
і  землі  нашій  !  З  Новим  роком!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632817
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016


Наталя Данилюк

Напередодні

[img]https://cs7058.vk.me/c540108/v540108889/10e64/DPGmuJfDFCo.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c633527/v633527098/5da/7Fmi08KFUC8.jpg[/img]

Так  незвично  із  вікон  біліє  припудрений  двір
І  вогнів  міріади  розтягнуті  на  кілометр…
Я  вмикаю  стару  добру  пісеньку  “Happy  New  Year”,
Дістаю  із  полички  улюблений  в’язаний  светр.

Легко  здмухую  з  іграшок  пудру,  сріблясто-крихку,  –
І  від  цього  довкола  стає  урочисто-різдвяно!..
І  димар  бородатий,  як  Ноель,  сидить  на  даху,
Смачно  пахкає  люлькою  й  дихає  смолами  пряно.

Кольорові  гірлянди  кладу  світляками  між  віт  –
Хай  собі  мерехтять  і  дарують  мозаїку  тіней.
І  рояться  думки,  як  метелики,  у  голові:
Відділяю  пусте  і  для  себе  лишаю  нетлінне.

Відділяю  зерно  від  полови,  свободу  від  пут,
Почуття  від  підступної  фальші,  прозорість  від  бруду!..
Вороги  мої  мудрі  і  друзі,  приходьте,  я  тут,
Хай  оселя  моя  переповниться  галасом  люду!

Хай  я  буду  багатою  друзями,  щастям,  теплом,
Хай  дарую  обійми  і  щедрі  слова-побажання!
Хай  Різдво  покладе  теплу  руку  мені  на  чоло
І  промовить:  “Світися  і  вір,  ця  зима  не  остання”.

І,  розплившись  в  коханих  усмі́шках,  у  сяйві  огнів,
Я  думками  полину  в  дитинства  роки  безтурботні,
І  подякую  долі  за  те,  що  судилось  мені
Доторкнутись  душею  до  Вічності…  Напередодні…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632548
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Любов Ігнатова

Захворіло Сонечко…

Захворіло  Сонечко  -  
Ліки    п'є  ;
І  хова  в  долонечки  
Личенько  своє...  
Вкрилася  периною  
Неба  вись,
І  блука  хмариною  
Дощик  -  он,  дивись!  
Заберу  малесеньке  
З-під  дощу,  
Дам  рушник  м'якесенький,  
Чаєм  пригощу;
Запрошу  я  Сонечко  
До  душі,  
Дам  йому  в  долонечки  
Казку  і  віршІ  ...
Завтра  розпогодяться  
Небеса  -  
Бо  з  любові  рОдяться  
Справжні  Чудеса!  




















: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 29.12.2015


Любов Ігнатова

Я плакала крізь сон…

Я  плакала  крізь  сон...  Не  пам'ятаю, 
Чи  снився  ти...чи,  може,  навпаки  - 
Тебе  шукала  десь  за  небокраєм, 
І  не  знайшла...  І  падали  зірки... 
       
Вогонь  горів...але  якийсь  холодний... 
І  мерзла  я  крізь  товщу  сновидінь... 
І  дикий  страх  -  незнаний,  первородний  - 
Тягнув  мене  в  якусь  крилату  тінь... 
       
Я  кликала  тебе  на  допомогу  - 
І  навіть  камінь  виронив  сльозу  ... 
Та  оминули  всі  твої  дороги 
Маленький  світ  і  гори  поблизу... 

Я  плакала  вві  сні  ...  І  навіть  після... 
Тихцем  ковтала  сіль  колишніх  втрат... 
Спав  грудень  за  вікном...  І  тільки  місяць 
Збирав  сльозини  для  своїх  сонат... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 29.12.2015


dovgiy

Дивлюся у синє небо.

Дивлюся  у  синє  небо.

Знаю,  місячна  царівно,  що  боротись  конче  треба
За  цю  посмішку  ласкаву,  за  слова  із  вуст  твоїх,
За  твій  погляд  у  якому  все  безмежжя  мого  неба,
За  солодкі  злети  мрії,  та  й  за  ревнощі  свої.

Лебединочко  жадана,  коли  ти  літаєш  в  небі,
В  тому  небі  де  від  Бога  пролягли  твої  шляхи,
Чом  на  тих  шляхах  незримих  не  літаю  біля  тебе,
Чом  стрічаєш  нові  весни  без  пісень  моїх  гучних?

Якби    виправити  долю!  Якби  хід  її  зламати!
Щоб  ми  шлях    удвох  долали:не  в  одно,  а  в  два  крила;
Щоб  ти  сонечком  привітним  осявала  мою  хату
І  до  днів  життя,  -  останніх,  -  щоб  самотня  не  була!

Намагався  я  боротись…  піднімав  до  неба  крила.
Піднімав,  та  не  подужав  силу  притягань  землі
І  не  зміг  тебе  догнати,  коли  ти  у  вись  злетіла
І  кричала  в  небо  сині  про  страждання  та  жалі!

Важко  жити  й  не  літати,  коли  ти  в  душі  крилатий.
Важко  в  небо  відпускати  тих,  ким  дихаєш  щодня
І  при  тому,-  як  же  важко!  Стовідсотково  не  знати:
Чи  повернуться  до  тебе  -  до  кінця  оцього  дня.

Змінюються  пори  року,  рік  за  роком  відлітають
У  далекий  простір  часу,  як  у  вирій  журавлі…
А  я  дивлюся  у  небо…  всі  роки  тебе  чекаю…
Тільки  бачу  як  літають  білі  хмари  –  кораблі.

26.12.2015  15:46

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631630
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Ірина Лівобережна

Я приду, даже если отринешь

Я  приду.
Даже  если  отринешь.
Отвернёшься  устало  при  встрече...
Знаю  я  -  я  совсем  не  богиня...
Равнодушье  твоё  -  не  замечу,
Замолчу  -  резковатость  движений,
Уловлю  незаконченность  фразы.
Рассмотрю  все  морщинки  и  тени...
Не  заплачу.  Ведь  слёзы,  как  стразы,
Суррогатом  тебе  показушным,
Не  они  для  тебя  драгоценны...
Свои  руки  -  порывом  ненужным
Уроню  я  тебе  на  колени...
Прикоснусь  -  в  ожидании  чуда,
И  душа  без  ответа  заноет...
Знаю  я,  что  ответа  -  не  будет.
Но  за  что  -  так  жестоко  -  со  мною?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631562
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Микола Карпець))

«З Новим Роком та Різдвом Христовим, Україно!»

[b]«З  Новим  Роком  та  Різдвом  Христовим,  Україно!»[/b]

[color="#0400ff"][b][i]Замітає  провулки  порошею
Це  Різдво  вже  приходить  до  нас
Я  бажаю  Вам  тільки  хорошого!
На  життя  все,  не  тільки  на  час

Я  бажаю  Вам  тільки  прекрасного!
І  сьогодні,  і  завтра  –  завждИ!!!
Ну  а  неба  –  лишень  тільки  ясного
І  ні  краплі  в  житті  щоб  біди

Що  задумали  -  все  щоб  збулося
Урожайним  щоб  був  новий  рік
Колосилося  в  полі  колосся
Щоб  щасливо  проходив  ваш  вік  

Світ  побачило  Боже  маля
Так  як  суть  у  Христа  -  двоєдина
Народився  і  Бог  і  людина
І  зійшла  в  Віфлеємі  зоря

Він  з’явився  забрати  гріхи
Щоб  без  горя  жив  ввесь  білий  світ
І  продовжився  кожного  рід
Де  у  щасті  ростуть  дітлахи
Нам  на  радість  багато  ще  літ
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*25.12.15*  ID:  №  631391
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631391
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015


Крилата (Любов Пікас)

Сьогодні день…

Сьогодні  день  хороший,  променіло  сонце
В  клітині  кожній,  танцювало  на  зап’ястях.
Набрала  соку  кров  із  винограду  гронця,
Душа    понеслася  в  політ    на  крилах    щастя.

Сьогодні  милася  журба,  палилось  горе
І  малювалась  добра  доля  для  країни,
І  огортало    душу  праарійське  море,
І  виростала  світла  слава  на  руїнах.

Сьогодні  радість  –  прима  (сум  пішов  зі  сцени),
Любов,  що  човен  віри  між  штормами  носить.
Сьогодні    мир  ловили  з  космосу  антени,
Нове  життя  Вкраїні  Бог  вплітав  у  коси.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631165
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015


Ірина Лівобережна

Гавань молчания

В  эфир  ныряю,  где  не  видно  дна,
Молчанием  твоим  -  окружена,
Отсутствием  знакомых  тёплых  уз.
Лишь  мысли  -  сотни  жалящих  медуз  -
Мешают  в  твою  гавань  заплывать...
А  мне  бы  -  лоб  высокий  целовать,
Рукою  отведя  шальную  прядь,
Медовость  губ  по-новому  познать,
Когда  по  телу  -  сладкая  волна...

Но  чувства  обжигает  -  тишина.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630454
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Наталя Данилюк

Океан навиворіт

[img]http://www.ledi.lt/vartotoju-galerijos/1153_beach_girl_sea_summer_sun_favim_com_49347_large_jpg.jpg[/img]

Дівчинко,  ти  –  океан,  що  навиворіт!
Тиша  назовні  і  буря  всередині.
Серце  сльозами  солоними    вигорить,
Та  все  одно  очі  в  небо  підведені.

Што́рмами  доля  розгойдує  дні  твої,
Мов  паперові  тендітні  кораблики,
Знову  підставиш  бліді  щоки  вітрові!..
Ми  зі  світами  своїми,  мов  равлики:

В  декого  зовні  будиночки-мушельки,
В  декого  –  мікросвіти,  мов  галактики,
Гори  такі,  що  нікому  не  зрушити!
Хтось  в  океані  малесенькі  клаптики

Облюбував,  засадивши  оазами,
З  Богом  говорить  у  тиші  намоленій,
Хтось  за  гіркими  словами-образами
Прагне  сховати  думки  свої  зболені.

Дівчинко,  ти  ─  океан,  що  навиворіт,
Равлик  із  мушлею-світом  всередині.
Доля  людини  –  у  вічному  виборі,
Поки  приціли  ще  тільки  наведені…

Поки  немає  межі  неповернення,
Вільні  думки  у  польоті  високому,
Світла  душа  ще  нічим  не  осквернена  –
Ні  гіркотою  провини,  ні  докором…

Будь  комусь  мрією,  доброю,  чистою,
В  хащах  болотних  водою  прозорою!
Може,  якщо  не  зламаєшся,  вистоїш,  
Станеш  корабликом,  станеш  опорою...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515125
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 21.12.2015


Дід Миколай

Доця народилась

Бог  підкинув  вам  достатку,
народилось    янголятко.
В    колисанці    Бог  гойдає
хай  красуня  вам  зростає.
Зичим  щастя  їй  від  долі,
дай  їй  всього  і  доволі.
І  батьки  і  дідусі
щоб  пишалися  усі.
Хай  зросте  вона  красою,
й  буде  завше  молодою.
Ген  дібровами  серпанок
Запалив  вже  їй  світанок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630367
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015


Наталя Данилюк

Мати гойдає колиску…

[img]http://stud.udpu.org.ua/wp-content/uploads/2013/11/foto2.jpg[/img]

Мати  гойдає  колиску,
Наче  безмовну  труну…
Місяць  в  надщерблену  миску
Глипа  крізь  шибку  мутну.

Голос  тремтить  від  утоми  –
Боже,  як  тягнеться  час!..
В  чорний  застуджений  комин
Протяг  хрипить  парастас.

В  хаті  нетопленій,  наче  
В  темному  по́гребі,  тхне.
“Бач,  і  дитина  не  плаче,
Схоже,  заснуло,  чудне!..

Добре,  бо  їсти  не  просить…”  –
Скривилась,  квола,  страшна…
Жалять  морози,  мов  оси,
Пружну  мембрану  вікна.

Боже,  як  тягнеться  спокій  –
Зв’я́зки  тріщать,  мов  нитки…
Блимають  зорі  високі,
Як  поминальні  свічки.

Не  пережити  все  лихо,
Не  осягнути  сповна!..
В  хаті  поскрипує  стиха
Хворим  суглобом  труна…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624441
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 21.12.2015


Наталя Данилюк

Випускникам-філологам 2005 року

[img]http://cs624426.vk.me/v624426407/391d6/EdOUYft6PPA.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/3924c/ehFRMdIlcFs.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/394b0/Pbg5x1lapSk.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/391f2/DliRGjXjRm4.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/394a7/hAsWfx3u5PQ.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/3931b/Kx_CDIag_Lw.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/39169/cx8FcGdKSYU.jpg[/img]  [img]http://cs624426.vk.me/v624426407/39363/wXwbuKeNaqs.jpg[/img]

Ще  крила  наші  –  пружні  і  широкі,
Ще  літо  недоспіле,  молоде!
Та  вдалині  –  глухе  відлуння  кроків
І  час  роки  між  буднями  пряде…

Ще  наші  діти  –  юні  пташенята
У  теплому  гніздечку  під  крилом…
Та  юність,  мов  стара  забута  хата,
Стежина  заросла  давно  зелом…

І  кожну  з  нас,  немов  покоти́по́ле,
Нестримний  вітер  долі  поволік…
І,  може  б,  не  зустрілися  ніколи,
Та  кругла  дата  випала  цей  рік!..

І  звідусюди  скликала  до  міста
Юнацьких  мрій,  натхнення  і  весни
Ота  далека  молодість  іскриста  –
Грайлива,  як  весняні  буруни!

Так  хочеться  усім  нам  побажати,
Студентських  літ  дівчатка-ластівки́:
Збираймося  на  зустріч,  мов  на  свято,
Тримаймося  крізь  відстань  і  роки!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585227
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 20.12.2015


Патара

Ангел полетів

От  тільки  що  сидів  з  тобою  поряд,
Було,  як  біля  мами  тепло  з  ним,
Витягував  з  депресії  і  горя.
І  раптом...  зник,  зостались  "нитка  й  дим".

Коли  він  є,  його  не  помічаєш,
Усе  якось  природньо,  звично  так.
Брак  відчуваєш  у  часи  відча́ю,
Коли  життя  твоє  втрачає  смак.

Вже  звик  ти  під  крило  ховати  душу
Від  негараздів,  лиха  і  проблем...
Зник  в  морі  негативу  клаптик  суші,
Де  гамували  твій  сердечний  щем.





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629911
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015


Аркадьевич

"Стриптиз"… (по мотивам анекдотов)

На  зорьке  вечерней,  под  ивой  плакучей
В  реке  две  молодки  купались  у  кручи,
Резвились  красотки  в  чём  мать  родила,
Да  брызгали    лодку,  что  к  ним  подплыла.
Визжали  -  Не  выйдем,  пока  ты  здесь  рядом!.
Мужик  в  лодке  хмыкнул,  окинул  их  взглядом
Уселся  удобней,  скрутил  закурить

Приплыл,  кричит  им,  крокодилов  кормить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628787
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015


Микола Карпець))

Мне вернули его с похоронкой

[b]«Мне  вернули  его  с  похоронкой»[/b]
[color="#2405ed"][b][i]
В  доме  всё  на  местах  
Как  должно  оно  быть
Чистота  здесь  везде  и  порядок
И  улыбка  уста
Чуть  коснулась  –  не  скрыть
Значит  гость  долгожданный  уж  рядом

На  столе  ждёт  десерт
«Сладкий  стол»  и  вино
Примостилось  смущенно  в  сторонке
И  твой  старый  кисет
Только  мне  всё  равно
Мне  вернули  его  с  похоронкой

Ну  а  ты  позвонил
И  сказал,  что  живой
И  рыдала  сжимая  я  трубку
Прокричал:    «извини,    –
в  трубке  мин  слышен  вой,    –
угодили  мы  здесь  в  мясорубку!»

Виноградная  гроздь
Значит  будет  здесь  гость
Значит  будут  цветы  и  улыбки
Что  хотелось  -  сбылось
И  растаяла  злость
На  судьбу,  на  себя,  на  ошибки
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*14.12.15*  ID:  №628549
[/i]  [/b][/color]

Ну  а  ты  позвонил
И  сказал,  что  живой
И  рыдала  я  долго  всё  в  трубку
Прокричал:    –  «извини!»...
под  снарядов  там  вой...
«Угодили  мы  здесь  в  мясорубку»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628549
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015


Аркадьевич

БОНУС ОТ "ПРОИЗВОДИТЕЛЯ"…

"Клюют"  всю  жизнь  -  иди  к  врачу,
Храпишь,  как  трактор  в  поле.
А  я  развеять  миф  хочу,
Здоровьем  ведь  доволен.
Что  от  природы  нам  дано,
Уверен  не  напрасно
И  быть  умнее  Самого,
В  конце  концов  опасно.
Ну  вот  представьте,  вы  легли
В  пещере  неолита,
Вздремнуть,  устали  от  любви
И  разогнали  свиту.
А  в  те  лихие  времена
Сам  -  лакомый  кусочек
Грызёт  не  только  вас  жена
И  звери  между  прочим.
Какой  нибудь  сосед  медведь
Иль  тигра  саблезуба
Решат  свежатинки  поесть
И  ты  приплыл,  голуба.
Поэтому  тебе  Творец  
Всучил  храпосигналку  
Ты  ж,  как  никак,  его  венец.
Кормить  зверюшек  жалко
Как  дашь  храпящих  децибел
Под  эхо  в  сталактиты,
Что  хищник  даже  если  смел
Дрожит  в  норе  забытой.

Вот  девам  храпа  пожалел.
Запросами  достали.
Из  них,  кто  выжить  захотел,
С  мужчиной  рядом  спали...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626768
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Аркадьевич

Напрасные хлопоты…



Бабулька  новые  приобрела  калоши!
От  счастья  светятся  белёсые  глаза,
Ненастный  день  становится  пригожим
И  существом  милейшим  вредная  коза.

Для  олигарха,  чтоб  добиться  состоянья,
Как  у  старушки  -  нужен  миллиард.
Закончен  список  всех  его  желаний  
От  счёта  в  банке,  купленных  наград,
До  всевозможных  тело-удовольствий,
Что  посылают  в  мозг  серотонин.
Обыденность,  душевное  расстройство,
Как  результат  -  несчастен  гражданин.
Всё  есть!...  А  эндорфины  -  гады    
Забили  на  огромный  капитал,
Им  новых  впечатлений  срочно  надо,
Но  дяденька  давно  их  все  познал.
А  значит  нужен,  или  новый  остров
С  мисс  мира  в  неглиже  на  берегу,
Иль  багажом  на  выходные  в  космос  -
Иначе  от  гормонов  ни  "гу-гу".

А  бабушка  счастливая,  в  калошах,
Платочек  развязав,  купила  чай
И  от  избытка  чувств  в  душе  хороших
Соседей  пригласит  на  каравай...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627974
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015


Світлана Моренець

НА ВІЙНУ ПІШОВ МІЙ МИЛИЙ (мелодія Віктора Охріменка)

Сум  сердечний  мій  тужливий
ти,  сопілонько,  зіграй...
на  війну  пішов  мій  милий
захищати  рідний  край...
Я,  голубкою,  щоночі
все  лечу  на  сонця  схід,
в  волошкові  глянуть  очі,
відмолити  їх  від  бід.

Приспів:
Розгорну́  в  півнеба  крила,
наче  янгол,  обійму...
Щоби  втома  не  зморила  –
я  її  собі  візьму.

Ой  ти,  скрипочко  чарівна,
заспівай  йому  вві  сні,
що  чекаю  його  вірно,
що  –  в  молитвах  день  при  дні  –
посивіла  рідна  мати,
батько,  спохмурнівши,  вмовк...
що  пуста  без  нього  хата...
жде  рідня  й  малий  синок.

Розгорну  в  півнеба  крила,
наче  янгол,  обніму...
Якщо  куля  зачепила  –
я  твій  біль  собі  візьму.

В  чорних  вирвах  житнє  поле,
"градом"  зорана  стерня...
Мій  козаче,  мій  соко́ле,
ти  –  мій  захист  і  броня!
Жду  тебе  із  поля  бою,
наче  милості  Небес!..
Що  б  не  сталося  з  тобою,
знай,  що
Я    ЛЮБЛЮ    ТЕБЕ!

Розгорну,  як  пташка,    крила,
на  порозі  обійму...
Бог  простить,  що  я  молила,
проклинаючи  війну...

                                           6.11.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 11.12.2015


Олексій Благослов

Михайлівські дзвони

На  Михайлівській    дзвони  дзвонили,
Допомога  потрібна  братам.
І  свідомі    кияни  спішили  ,
У  крові    захлинався  Майдан.

На  Михайлівській  дзвони  гуділи,
Та  не  тьохнуло  серце  катів.
І  дубасили  всіх  що  є  сили,
І  вбивали  своїх  же!Братів!

На  Михайлівській  били  у  дзвони,
Церква  стала  межею  для  вбивць.
Душі  вбитих  одна  за  одною
Піднімались  до  чудних  дзвіниць.

На  Михайлівській  дзвони  дзвеніли...

                     11.12.15.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627839
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015


Ірина Лівобережна

Если уйду…

Если  со  мною,  если  со  мною
Что-то  случится  этой  весною
(Лучше  б  –  весною,  близкой  по  духу)
Боже,  прошу,  подари  ему  –  друга.

Нет,  на  судьбу  не  держу  я  обиды,
Нет,  не  ломаюсь  томно  «для  вида»,
(Если  со  мной  он  –  совсем  не  сломаюсь)
Просто  уйду  под  цветение  мая
Буйствовать  –  в  краски,  сиренью  ломиться
В  окна,  и  в  души;    черёмухой  сниться
Вновь  увлекая,  дурманя,  милУя,
И  лепестками  дарить  поцелуи,
Ветром  душистым  чёлку  ерошить…
Я  не  расстанусь  с  тобою,  хороший…
Я  ни  за  что,  ни  за  что  не  расстанусь.
Ночью  безлунной  голосом  стану.
В  мягкой  траве  у  берёзовой  рощи
Светит  тебе  одуванчиков  росчерк,
Голос  забытый  зовёт  соловьино…
Нет,  одного  я  тебя  –  не  покину!
Не  отпущу  –  из  любовного  круга…

Боже,  молю,  подари  ему  друга  –
Будни,  и  праздник  заботой  наполнить.
То,  что  была  я  –  без  тягости  вспомнить.
Пусть  она  будет  моложе  и  лучше,
Гладить  умеет,  смеяться  и  слушать,
В  море  потерь  выплывать  и  держаться,
С  милым  на  равных  бок-о-бок  сражаться,
Грязь  и  дожди  застилать  пеленою…
Светом  круги  рисовать  над  луною…
Я  очерчу  ей  –  от  магии  круга
Сектор  с  дугой…    Не  пугайся,  подруга!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UHFnyNhNSdA[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627325
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015


Любов Ігнатова

Хто я?

Хто  я?  Зоря  -  а    чи  неба  окалина?  
Свічка  у  храмі  -  чи    зблиск  сірників?  
Я  догоріла?  Я  заживо  спалена?  
Вогник  душі  -  чи  пожежа  віків?  

Хто  я?  Поетка?  Чи  зайда  в  поезії?  
Може,  не  свій  колись  вибрала  шлях?  
Вірші  пишу  -  чи  словесні  суспензії?  
Я-  Квітка  Сонця?  Чи  просто  реп'ях?  

Хто  я  для  тебе?  Лірична  мелодія?  
Фуга  органна?  Ревіння  вітрів?  
Може,  я  -  просто  бездарна  пародія?..  
Ти  навіть  слухать  мене  не  схотів....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 09.12.2015


Любов Ігнатова

Плаче свічка…

Пам'яті  жертв  голодомору...  

Плаче  свічка  на  моїм  вікні... 
Мовчки  котить  сльози  своїм  тілом... 
І  гарячим  воском  у  мені  - 
Пам'яті  жарина  розпашіла... 
       
Вогник  віддзеркалився  у  склі... 
Моторошно...холодно...і  страшно... 
Ніби  десь  там,  у  нічній  імлі 
Очі  світять  смерті  сіромашні... 

І  хрести...хрести...кругом  хрести... 
Де-не-де  ще  бродять  люди-тіні... 
Вже  немає  сили  віднести 
Дитятко,  заснуле  в  домовині... 

...  Щось  болить  і  плаче  у  мені... 
Вогник  ріже  серце,  ніби  бритва  - 
Плаче  свічка  на  моїм  вікні, 
Встромлена  в  пшеницю,  як  в  молитву... 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 09.12.2015


Світлана Моренець

ПЛАЧ ОСЕНІ. Листопад.

Наче  жінка,  що  зрадою  вражена,
мов  ударом  в  лице  навідлі́г,
всі  дарунки  зриває  ображено
і  жбурляє  зрадливцю  до  ніг,
сум  і  розпач  долаючи,  зболена,
обдираючи  злото  з  гілля́,
стогне  Осінь,  безжально  оголена,
крах  жіночий  відчувши  здаля.

Плаче  Осінь  дощами  печальними.
Заблукавши  в  холодних  вітрах,
падолистами  вкрила  прощальними
незворотності  відчай  і  страх...

                               20.11.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622546
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 09.12.2015


Микола Карпець))

«Місяць пів-бубликом ходить по небу»

[img]https://pp.vk.me/c631231/v631231686/2fb9/eMChRp64mJI.jpg[/img]
[b]«Місяць  пів-бубликом  ходить  по  небу»[/b]
[color="#1a00ff"][b][i]
Місяць  пів-бубликом  ходить  по  небу
З  запахом  тіста,  з  запахом  меду
З  запахом  осені,  жнив  і  приплоду
І  зі  смаком  вже  достиглого  плоду

Сад  спорожнів,  одинокі  листочки
Все  ще  цілують  улюблені  віти
Їм  би  вже  в  вирій,  з  птахами  летіти
Теплі  шукати  на  зиму  куточки

Але  так  тяжко  лишити  минуле
Пам'ять  про  літо  і  сонця  цілунки
І  з  вітерцем,  що  ласкає,  стосунки
Як  вони  в  пестощах  літа  тонули

Радують  око  засіки  пшениці
І  паляницями  -  скирти  соломи
Що  на  стерні  –  як  у  воїв  шоломи
Жовтим  по  полю  –  в  золоченій  криці

Все  вже  готове  до  зимнього  сну
Не  повернеться  сюди  літо  скоро
Сніг  намете,  біля  скирт,  цілі  гори
Дихає  поле  повітрям  прозорим
Марить  у  сні,  про  квітучу  весну
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.12.15*  ID:  №626385
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626385
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 08.12.2015


Микола Карпець))

«Казковий дідусю Морозе»

[b]«Казковий  дідусю  Морозе»  [/b]
[color="#0004ff"][b][i]
Казковий  дідусю  Морозе
Мені  подарунків  не  шли
Щоб  тато  з  війни,  лиш,  прийшли
Бо  в  мами  закІнчились    сльози

Бо  зАвжди  заплакані  очі
Змарніла  вона  від  тривог
Щоб  їм  допоміг  таки  Бог
Все  молиться  мама  щоночі

Щоб  згинули  кляті  каЦАПИ
І  я  попрохаю  у  тебе
Для  миру  і  спокою  треба
Москальські  щоб  згинули  шкапи

Немає  у  мене  і  слів...
каЦАП  -  то  уже  не  людина
Ображена  буде  й  скотина
Якщо  так  назву  москалів

Росія  -  країна  фашистів
І  їх  президент  -  теж  фашист
Заслав  він  до  нас  терористів
Та  й  сам,  до  убивств  має  хист

Терор  на  державному  рівні
Взірець  у  них  Гітлер  й  Бен  Ладен
Щоб  стати  з  тиранами  врівні
То  пуКін  всіх  знищити  ладен
 
Вбивають  і  нищать  каЦАПИ
Усе  на  вкраїнській  землі
За  це  –  «протягнули  щоб  лапи»
І  в  землю  пішли  москалі

Прислухайся  діду  Морозе
Що  просять  в  небес  українці  
Зроби  подарунок  ти  мамі,  
зажуреній  воїна  жінці
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*03.12.15*  ID:  №625711
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625711
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 05.12.2015


Микола Карпець))

«Не паплюж дівочих мрій»

Сонечко,  Галя  Гражина,  своїми  творами,  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610353  як  завжди  піднімає  настрій  і  надихає  на  написання  відповідних  тому  настрою  експромтиків  )))  

[b]«Не  паплюж  дівочих  мрій»[/b]

[color="#0210cf"][b][i]Полюбила  молодця  
Нема  кращого  лиця  
Плечі,  очі,  ну  і  ніс
Чоловічих  мужніх  рис

2х2  –  майже  квадрат
І  гусар  він,  і  солдат
І  накачаний,  й  стрункий
І  з  лиця  -  хоч  воду  пий
І  моторний  весь  такий

Дві  ноги  і  дві  руки
Тільки  ж  клятії  роки
Зморшка  тут  і  зморшка  там
Ну  для  чого  воно  нам?
Друже  милий,  не  старій!
Не  паплюж  дівочих  мрій))[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620646
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 26.11.2015


Анатолiй Кириченко

ДОЩ (2015)

[color="#004080"]Огрядними  хмарами  вкрилась  небесна  блакить.
Статичні  будинки  зникали  в  задушливій  млі.
Із  гуркотом  грому  щосили  зірвалися  вмить
Холодні  краплини  й  поринули  вниз  до  землі.

Пожовклий  листочок  здійнявся,  зробив  пірует,
Прямуючи  шквалом  у  тихий  і  затишний  двір,
Шукаючи  твій  полум’яно-терпкий  силует
У  теплому  сяянні  вікон  численних  квартир.[/color]

[color="#808080"]25  листопада  [b]2015[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015


Ірина Лівобережна

Душа Психеи

[i]Памяти  Марины  Цветаевой[/i]

Она  ходила  по  земле,  неся  в  душе  рябины  кисти.
Я  появилась  в  декабре.  Ни  ягод,  ни  цветов,  ни  листьев.
Психея.  Чистая  душа,  не  защищённая  от  тела.
От  мира  грубости  дрожа,  она  любви,  любви  хотела!

Не  плотской,  не  земной  любви,  что  закрепляет  узел  брачный.
Она  летит  в  мечтах  –  лови!!!  Живёт,  и  чувствует  –  иначе.
Едва  очнувшейся  от  сна,  любовь  придумывает  снова…
А  вот  зачем  она  нужна  –  молчит.  Не  вымолвит  и  слова.

Не  успокоить,  не  понять,  не  дорасти  –  до  этой  муки,
А  быт  по  нервам  бьёт  опять,  а  быт  заламывает  руки.
Не  понимает  ни  народ,  ни  воспалённая  держава,
Наотмашь  отчужденье  бьёт,  гвоздём  в  мозгу  впиваясь  ржавым.

Мы  с  ней  висим  на  том  гвозде.  Над  бездной  недопониманья.
Здесь,  и  практически  нигде.  Неизмеримы  расстоянья,
И  нет  на  свете  никого,  кто  обогреет  и  поможет.
Мечта  о  праведной  звезде  –  стара.  Коль  Бог  –  и  тот  не  может.

Висим  –  над  пропастью  своей.  Она  –  давно,  а  я  –  на  грани.
Но  как  подумаю  о  ней…  Ушла,  оставив  только  раны.
Опять  пронизывает  боль  всю  сущность  странную  Психеи…
Мы  с  ней  взлетаем  над  судьбой  с  верёвкой  длинною  на  шее.

Опять  горчат  мои  стихи,  опять  никто,  никто  не  нужен…
Так  давят:  пол,  и  потолки,  и  вечный  быт  –  что  там  на  ужин?
Проблемы  режут  без  ножа.  Вновь  чьи-то  пальцы  леденеют,
Устав  над  пропастью  –  держать.  Но  верю  я,  что  ты  –  сумеешь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622978
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015


Микола Карпець))

«Зустрічає зиму осінь»

[b]«Зустрічає  зиму  осінь»[/b]
або
[b]«Білі  оси»[/b]
[color="#2204e0"][b][i]
Зустрічає  зиму  осінь
Проводжає  тепле  літо
Крижані  холодні  оси
Налетять  на  листя  й  квіти

Налетять  і  зацілують
З  губ  їм  вприснувши  отрути
І  змарніють  хризантеми  
І  замерзнуть  квіти  рути

І  затягнуть  небо  хмари
І  похмурі  й  непрозорі
І  небеснії  нам  скнари
Заховають  сонце  й  зорі

Заберуть  в  полон  в  нас  сонце
Позабудуть  нам  віддати
Тільки  білії  все  оси
 будуть  день  і  ніч  літати
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*17.11.15*  ID:  №    621766
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621766
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 19.11.2015


Sally_Mur

***

[i]Серед  людей  все  більше  копій
І  навкруги  одна  брехня.
Слова  -  не  більше  ніж  непотріб
Мовчання  -  голос  почуття.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622344
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015


ПВО

Вже новий світ нам стукає в вікно.

Простяг  над  світом  руки  скупердяй,
Якого  всі  вважають  філантропом,
Хоч  він,  насправді  –  злодій  і  глитай,
Бо  всі  держави  обложив  оброком.

Всі  уряди  –  запроданці  його,
Підкуплені,  бо  дуже  люблять  гроші.
Сини  Іуди,  всі  –  до  одного,
Мерзотники  і  виродки  хороші.

Коли  ж  порядний  з’явиться  між  них,
Затопчуть,  вб’ють  чи  заженуть  у  злидні  -
Щоб  їм  не  заважав  у  справах  злих
Та  не  розкрив  всі  їх  діла  огидні.

Тому  й  народи  тяжко  так  живуть:
Працюють,  мруть,  хворіють,  голодують  –
Бо  ж  їм  із  рабства  вийти  не  дають,
А  все  нові  кайдани  продукують.

Нові  хвороби,  ціни  на  житло,
Постійні  кризи,  беззаконня,  війни  –
Все  це  майструє  те  скупе  мурло,
Щоб  знищувати  людство  безнадійно.

Воно  ж  того  не  знає,  що  Господь
Для  всіх  людей  все  має  у  достатку:
Лиш  треба  скупердяйство  побороть
І  визнати  народам  правду-матку.

І  от  дивіться:  тяжко  вам  чи  ні
Позбавитись  від  того  скупердяйства?
А  ще  від  лицемірства  та  брехні,
Від  фальшу  та  пустого  краснобайства.

Усе  це  має  кожен  із  людей  -
Потрібно  тільки  пильно  придивитись,
Розгледіти  змію  біля  грудей,
Що  звикла  смачно  так  під  серцем  грітись.

Тож  киньте  вже  гадюку  у  вогонь,  
Та  з  жабою  рішуче  розпрощайтесь,
Бо  досить  лити  воду  із  долонь
На  млин  того  скупця.  Гей,  не  вагайтесь!

Бо  новий  світ  вже  стукає  в  вікно  –
От-от,  либонь,  повибиває  шибки:
Господь  почав  вже  чистити  гумно,
А  плугатар  ріллю  вже  рве  на  скибки!  

Спішіть  скоріш,  лукаві  бо  часи:
Не  встигнете  отямитись  –  вже  й  ранок!
І  в  світлі  світанкової  краси
Епоха  ПРАВДИ  зійде  на  ваш  ґанок.
14.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599698
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 18.11.2015


Любов Ігнатова

Невідомому…

Ніхто,  окрім  рідних  його  не  згадає... 
Людей-бо  багато  (звичайних  людей)... 
І  тільки  зоря  упаде  з  небокраю, 
Із  вдихом  останнім  змертвілих  грудей... 
       
Мовчатиме  завтра  ранкова  газета, 
В  новинах  -  ні  слова  (не  зірка,  либонь)... 
Лиш  мати  старенька  в  усіх  силуетах 
Вбачатиме  сина  крізь  призму  безсонь...
       
...  Розквітла  у  маках  солдатська  могила
Краплинками  крові  в  осінній  журі...  
І  хусточка  чорна,  мов  янгола  крила, 
Тріпоче  від  вітру  на  сивім  чолі... 
           
...  Зима  замітає  стежину  до  хати, 
 Де  згасло  в  печі  її  серце  -  вогонь... 
І  супиться  хмарами  небо  кошлате, 
Узявши  свічу  до  змарнілих  долонь....  


Дякую  за  натхнення  :


 www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292

Автор  Крилата  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015


Олена Собко

Він заплітав її волосся

Він  заплітав  її  волосся,
Любив  торкатися  веснянок,
Мабуть,  йому  це  все  здалося
І  поцілунок  наостанок.

Він  так  любив  її  усмі́шку
І  цілувати  до  півночі.
Такі  знайомі,  щирі,  вірні
До  болю  рідні  карі  очі.

Він  дарував  їй  ніжні  квіти,
Варив  їй  каву  в  зимній  ранок.
Він  так  любив  її  любити
І  поцілунок  наостанок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614092
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 24.10.2015


Микола Карпець))

«Вечір, зорі, світить місяць»

[b]«Вечір,  зорі,  світить  місяць»[/b]
 
[color="#0320e0"][b][i]Вечір,  зорі,  світить  місяць
Десь  у  вишині
Їх  малює  живописець  
Не  один  вже  літній  місяць
Бруд  дороги  ноги  місять
Всі  підряд  ці  дні

На  побачення  з  зорею
Йду  щовечір  я
Із  коханою  своєю
Із  зірок  нам  галереї
Місяць  пише  нам  хореї
І  чаклують  ніжні  феї
Зіронько  моя
 
Я  іду  -  душа  співає  -
Серце  в  ритмі  ямб
Голова  не  помічає
Ні  горбів,  ні  ям)
І  виводить  ніжні  оди
Зеленим  гаям
Про  любов  і  про  свободу
Пісня  солов’я

Я  іду  назустріч  небу  -
 стріну  я  зорю
Лиш  в  тобі  маю  потребу
І  нікого  більш  нетреба
Тільки  ти  і  йду  до  тебе
Лиш  тебе  люблю
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612738
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015


dovgiy

БЕССМЕРТИЕ ЛЮБВИ,

БЕССМЕРТИЕ    ЛЮБВИ
А  может  ли  быть  вечною  любовь?
Одна  на  жизнь,  без  сумрака  забвения?
Других  людей  встречая,    вновь  и  вновь
Мы  отдаёмся  вихрям  увлечения.
Нам  кажется:  вот,  наконец,  -  оно,
Искристое,  неведомое  чувство.
И  слов,  и  глаз  пьянящее  вино,
И  отношений  нежное  искусство.
И  то,  что  было  прежде,  -  уж  не  то…
Вдруг  стало  кладкой  призрачной  и  зыбкой
Над  бездною,  ведущей  ни  во  что,
И  названое  роковой  ошибкой.
Ошибка  ли,  в  апрельских  днях  была,
В  глазах  открытых,  в  душах  –  нараспашку,
Когда  не  знал  предательского  зла,
Расчётливости  не  изведал,  гладкой?
Ошибка  ли,  когда  шальной,  -  летишь,
На  место  встречи,  сквозь  июльский  ливень,
А  в  голове  –  признания,  стихи,
Мечты  о  ней,  что  с  каждым  днём  –  красивей?!
И  лучше  всех!  И  в  мире  всех  нежней!
И  всех  желанней,  и  всего  дороже!..
Всё  это  бросить  в  серый    мир  теней?
Надеешься,  что  позабыть  всё  сможешь?
Нет,  не  забудешь!  Это  –  на  всю  жизнь,
Хоть  думаешь,  что  жизнь  любви  не  вечна.
Летишь  ты  на  огонь…  не  обожгись!
Не  будь    по  жизни  мотыльком  беспечным.
Храни  любовь!  Как  глаз  во  лбу  своём.
От  искушений  ненасытной  плоти,
От  ревности,  когда  вы  не  вдвоём,
От  отношений,  близких,  на  работе.
И  от  друзей    её  побереги,
Хоть  нам  друзья  бывают  всех  нужнее…
Пусть  нам  они  до  смерти  не  враги,
Завидовать  нам  и  друзья  умеют.
Не  вечны  мы.  А  с  нами  и  любовь.
Что  мы  познали,  только  миг,  не  более.
Но  угасая,  возродится  вновь.
В  другой  душе,  в  других  сердцах  и  доле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612785
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015


Микола Карпець))

«Никому тебя не отдам!»

[youtube]https://youtu.be/Ty4F4Uy9SbE[/youtube]
[b]«Мой  капитан»[/b]
или
[b]«Никому  тебя  не  отдам!»[/b]
[color="#0603d9"][b][i]
Помнишь,  мы  гуляли  и  цвели  каштаны?
Пели  в  нас  сердца,  пели  нам  фонтаны
Выбравшись  на  кромку  круглого  фонтана
Вспомнила  я  море,  яхту,  капитана
И  расставив  руки,  шла  как  по  канату
Твои  руки  были  мне  координатой

Шуточно  пытался  сбросить  меня  в  воду
Предложив  проверить  глубину  там  брода
А  когда,  шатаясь,  я  чуть  не  упала
Заключал  в  объятья  -  мне  их  не  хватало
И  тогда  теряла  связь  с  реальным  миром
Был  моим  героем,  был  моим  кумиром

А  потом  сидели  в  парке,  на  скамейке
Детвора  резвилась  в  модном  танце  брейке
Ты  не  удержался  –  показав  им  класс
Я  ж  не  отводила  всё    влюбленных  глаз

А  потом  катались  озером  на  лодке
Ты  грёб  на  носу,  я  же  –  посередке
Мы  сидели  тесно,  видя  глаз  оттенки
И  соприкасались  нежно  в  нас  коленки
И  я  предложила:  «курс  на  океан!»
Ты  же  всё  смеялся:  «есть  мой  капитан!»

А  потом  под  вечер  провожал  домой
И  я  поняла  –  мой  ты,  только  мой!
И  я  поняла  –  ты  мой  капитан
Никому  тебя,  в  жизни  не  отдам!
[/i][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/trqFPdmBL60[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611541
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 08.10.2015


Анатолiй Кириченко

ДЕСЬ ТИ Є (2015)

[color="#004080"]Ти  від  мене  в  білих  хмарах  заховалося
Чи  у  синіх  водах,  щастячко  моє?
Я  чекатиму  на  тебе,  що  б  не  сталося,
Адже  вірю,  що  насправді  десь  ти  є;

Ходиш  вулицями  міста  промислового,
Що  надвечір  душне,  сіре  і  сумне,
Й  розглядаєш  незнайомця  випадкового,
Не  спиняючись,  шукаючи  мене...[/color]

[color="#808080"]3  липня  [b]2015[/b]  р.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591478
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 08.10.2015


Ірина Лівобережна

Осіння мелодія

А  осінь  
Вже  холодними  крильми
На  нашу  долю  хмару  насуває...
Та  досі
Ідемо  у  парі  ми.
Мелодію  кохання  серце  грає.

Від  того,
Що  ти  вірний  лиш  мені.
Що  щастя  в  душах  сяйвом  розлилося.
Таке,  що  не  намрієш  уві  сні.
Що  ми  з  тобою  -
Разом  йдем  у  осінь.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611393
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 05.10.2015


Світла Тетяна

Не удерживай то, что уходит

Не  удерживай  то,  что  уходит,  и  не  отталкивай  то,  что  приходит...и  тогда  счастье  само  найдет  тебя.

[b]Не  удерживай  то,  что  уходит[/b]

Не  удерживай  то,  что  уходит,
Но  до  нас,  это  трудно  доходит
Жаль  порвать  нам  последнюю  нить
Как  же  будем  без  этого  жить?!
Что  уходит,  то  ты  не  держи
Захлебнётесь  же,  вместе,  во  лжи
Если  сам  виноват  –  извинись
Но  удерживать,  ты  не  берись
Если  чувства  остались  –  простит
Они  точно  сильней  всех  обид
Ну  а  если  в  душе  пустота
Не  построить  совместно  моста
Что  поможет  связать  тех  двоих
В  утешенье  им,  этот  лишь  стих)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609860
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 05.10.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015


Процак Наталя

…Ех Вітре, чуєш Вітре!…

Повіє  срібний  вітер  і  холодом  по  тілу
Ударить  наче  струмом,  зачепить  нерв  душІ
Притупить  тьмяний  вогник,  мене  усю  зітлілу
Напише  він  словами  в  забутому  віршІ...

Ех  вітре,  друже  хтивий,  не  рви  мені  ти  душу
З  тобою  ми  не  пара...та  й  різні  в  нас  шляхи
Твій  свист  у  верховіттях  я  слухати  не  мушу
Не  смій  мене  судити  за  здійснені  гріхи...

Колючим  терням  серце  обмотане,  кривавить
Я  погляд  свій  не  смію  піднести  у  блакить
Чим  більше  я  пручаюсь  тим  більше  мене  ранить
І  ріже  в  скронях  болем  невідворотна  мить...

Ще  б  почекати  трохи  до  вечора,  світанку
Щоб  вимолити  в  неба  для  себе  чистий  лист
Джерельною  водою  все  б  змити  до  останку
Приглушуючи  вітру  пронизуючий  свист...

А  душу  все  кидає  по  стоптаній  дорозі
І  там  на  роздоріжжі  знов  вибір  не  з  легких
Розп'ятим  птахом  б'юся  у  совісній  облозі
У  світі  душ  подібних,  загублених,  крихких

Ех  вітре,  чуєш  вітре!Мій  друже  срібнокрилий
Прийди  мені  на  поміч,  завий,  збуди,  дістань!
Зніми  з  очей  оману  і  погляд  мій  незримий
Розвій  у  верховіттях  як  без  вартІсну  дань...

Ех  вітре  чуєш  вітре!Ти  совісно-тверезий...
Почуй  мене  мій  вітре!...не  полишай  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608832
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Микола Карпець))

«Любовь под зонтом»

[youtube]https://youtu.be/CEIzUpM9HP4[/youtube]
[b]«А  мы  вдвоём  и  под  зонтом»[/b]
или
[b]«Любовь  под  зонтом»[/b]

[color="#0804d9"][b][i]А  мы  вдвоём  и  под  зонтом
И  дождик  к  нам  стучится  в  гостьи
Но  нам  не  нужен  здесь  никто
Ведь  это  наш  с  тобою  дом
Но  дождь  скребется  всё  котом
Стучится  в  дверь  промокшей  тростью

А  мы  вдвоём  и  под  зонтом
И  больше  здесь  никто  не  нужен
Так  бы  стоять  с  тобой  лет  100…
Твой  зонтик  стал  для  нас  гнездом
Прижавшись,  лишь  шептать  о  том
 Что  съем  сейчас  тебя  на  ужин  

Обнять  за  шею,  крепко,  ах…
Подняв  на  цыпочки  всё  тело
Оно  ж,  ласкалось  всё  и  млело
И  так  тебя,  всего,  хотело
И  пело,  пело,  сладко  пело
В  твоих  ласкающих  руках

Коснуться  нежно  твоих  уст
Почувствовать  твой  вкус  десерта
Без  уст  твоих  -  весь  день  был  пуст
Проголодалась,  ну  и  пусть
Исчезла  горечь  вся  и  грусть
Под  звуки    дождика-оркестра

А  дождь  стучит,  как  и  вчера
И  месяц,  год,  да  и  столетье
И  будет  лить  он  до  утра
Но  не  прошла  еще  пора
Где  тел  пылающих  –  жара
Чтобы  забыть  о  нашем  лете
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*26.09.15*  ID:  №  609363
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609363
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015


Микола Карпець))

«Як помру, то споминайте»

[youtube]https://youtu.be/cgeI1OOyQs4[/youtube]
Всім  загиблим    Синам  України  за  її  Свободу  присвячується.  
Слава  Україні!  Героям  Слава!

[b]«Як  помру,  то  споминайте»[/b]
або
[b]«Я  пішов  «в  ніколи»  »  [/b]

[color="#0804de"][b][i]Як  помру,  то  споминайте
Незлим,  тихим    словом
Нехай  радується  поле,    ліси  і  діброви
Нехай  квітами  заквітне
Волошкове  поле
Я  не  кинув  рідну  землю
Я  пішов  «в  ніколи»  

Вже  ніколи  не  побачу  рідну  Україну
Яку  люблять  усі  люди,  як  свою  дитину
Де  керманичі  вкраїнські  –  усі  патріоти
А  не  зграя  олігархів  –  не  люди  –  істоти

Вже  ніколи  не  побачу  долини  і  гори
Де  живуть  вкраїнські  люди  без  лиха  і  горя
Де  від  щастя  у  всіх  діток,  світяться  аж  очі
Де  збуваються  всі  мрії,  юнацькі  й  дівочі

Вже  ніколи  не  почую  мою  рідну  мову
На  якій  всі  100%  говорять  тут  знову
Поважають  маму  й  тата  і  сивого  діда
І  забули  хто  такії  злодії  й  бандити
................................................
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*24.09.15*  ID:  №  609082
[/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609082
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015


Уляна Яресько

Треба воскрешати!

Тепло  погнали  геть  хуткі́  паса́ти,
Серця  холодні,  наче  льодовик.
Джерела  віри  треба  воскрешати,
Аби  вогонь  гуманності  не  зник.

Добро  незгасне...    ніби  крити  ні́чим,    
Живи-люби  собі  без  перешкод...
То  хто  ж  нещадно  душі  покалічив,
Що  світ  у  злобі  втопиться  от-от?

Все  важче  віднайти  зато́ку  істин,  
Брехні  та  правди  рі́ки  -  упритул.
Де  вчора  тільки  процвітало  місто,
Сьогодні  -  багновиця  і  намул.

І  янгол,  певно,  поламає  крила
В  капкані  непробудної  пітьми...
Якщо  любов  уб'є  зневаги  брила,
За  що  нас  нарекли  тоді  людьми?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608230
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015


Влада К.

Алёнка / Она не вернётся обратно (Nov. 9, 2011)

В  лесу  танцевала  Алёнка  —
Влюблённая  в  солнце  девчонка.
     Друзей  у  неё  было  мало  —
     С  дождём  она  в  прятки  играла.
Однажды,  в  октябрскую  стужу,
Упала  в  холодную  лужу,
     Промокла  насквозь,  простудилась,
     А  вскоре  и  с  жизнью  простилась...
Земля  безутешно  рыдает  —
Алёнушка  в  рай  улетает.
     Лишь  солнце  смеётся  отрадно:
     Она  не  вернётся  обратно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564809
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 17.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2015


Микола Карпець))

«Страх»

[b]«Страхи»    [/b]
или
[b]«Не  одна,  но  уже  без  него»[/b]

[color="#0421d9"][b][i]Не  одна,  но  уже  без  него
Не  одна,  но  любить  мне  кого?
Не  одна,  с  пустотой  мы  вдвоем
Существуем  вдвоем  –  не  живем

Не  одна  –  на  ногах  мамин  плед
Матерится  за  стенкой  сосед
И  всё  вроде  как  было  вчера
За  окном  только  воют  ветра

На  душе  –  всё  же  та  –  пустота
Будоражу  я  шерстку  кота
Он  единственный,  преданный  друг
Не  предаст  и  не  бросит  так  вдруг

Возлежит  и  урчит  на  груди
Ты  мол  киснуть  постой,  погоди
Не  накручивай,  нервы  не  рви
Не  бывает  конца  у  любви

Он  придет,  тихо  скажет  –  прости
Не  печалься  мой  свет,  не  грусти
Там  где  был  я  не  мог  позвонить
Извини!  Ты  меня  извини!

Будет  завтра  и  будет  рассвет
Материться  всё  будет  сосед
И  закручивать  мат  в  три  версты
Ну  а  мне  –  наплевать!  Рядом  ты))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*17.09.15*  ID:  №  607285
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607285
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015


ПВО

Открой кавычки.

[u][i]Выражаю  глубокую  признательность  дорогой
г-же  [b]Настасія[/b]  за  отзыв  об  этом  стихе,  и  
почитаю  за  честь  восстановить  его  лично  для  Вас.[/i][/u]  

Я  не  хочу,  чтоб  кто-то  моё  слово,
Как  леденец,  под  языком  сосал,
И  сладостью  стишка,  кайфуя  клёво,
Его  «приятным  творчеством»  назвал.

Довольно  в  мире  всяких  вожделений,
И  полон  он  пресыщенных  утех.
Я  –  не  податель    страстных  наслаждений,
Противен  мне  сценический  успех.

Моя  мечта  –  посеять  своё  семя
На  самых  дальних  уголках  сердец.
Чтоб  вырос  колос  правды  через  время,
А  царству  грязной  лжи  –  пришёл  конец.

Хочу,  чтобы  стихи  мои  взорвали
Привычную  идиллию  той  тьмы,
Которую  ещё  в  раю  впитали
Адам  и  Ева.  А  теперь  вот  –  мы.

Хочу,  чтоб  моё  слово  катапультой
Смогло  тебя  стрелой  подбросить  ввысь
Над  слабостью  души  и  страха  культом.
Смелей  от  власти  мира  оторвись!

Не  тормози,  цепляясь  за  привычки,
А  крыльями  взмахнув,  взлети  над  тьмой,
И  больше  не  молчи  –  открой  кавычки,
И  мир  безмолвный  сотряси  своей  хвалой!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599010
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 16.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015


Саша Царь

Невидима нитка

До  маминих  рук  припадаю  губами,
невидима  нитка  існує  між  нами.
Ці  рученьки  в  жилах,  неначе  в  сучках,
опора  мені  і  тепло  у  думках.

Матусине  слово,  душевна  розмова,
дитинства  мого  чарівна  колискова.
Голубить,  колише,  ласкає,  як  море,
а  щира  молитва  відводить  геть  горе.

Матусине  серце  щомиті  в  тривозі
з  любов’ю  чекає  на  ріднім  порозі.
Як  сонечко  світить  і  гріє  весь  час,
шануйте  цей  вогник,  щоб  він  не  погас.

Душа  леденіє  і  біль  не  минає,
не  вірю,  що  мами  на  світі  немає.
Беззахисним  стало  моє  майбуття,
розтанула  в  вічності  нитка  життя.

До  маминих  рук  припадаю  губами,
невидима  нитка  існує  між  нами.
Ці  рученьки  в  жилах,  неначе  в  сучках
я  ніжно  цілую  лише  в  своїх    снах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602298
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015


Відочка Вансель

Ти ніс мені в долонях світ і небо

Ти  ніс  мені  в  долонях  світ  і  небо,
Ти  всі  зірки  струсив,зібрав  в  хустинку.
Мені  тебе...Тебе  лишень  так  треба.
Ось  цього  твого  дотику!Краплинку

Надії  ще  мені  залиш  на  потім!
Я  ж  маю  щось  у  душеньку  зсадити!
Я  ж  маю  розпалить  згорілий  попіл,
Щоб  вчитися  любить!..Любить!..Простити!

Я  ж  маю  ще  надякувати  долі,
Що  нас  звела!Що  ти  мене...Залишив...
Я  ж  маю  попіл  висіяти  в  полі,
Де  вітер  мак  червоний  лиш  колише....






Промерзла  тиша  попелом  горить,
Чому  душа  ні  крапельки  не  спить?
Зібрала  усі  віршоньки  до  купи,
І  тягне  до  розбитої  шкарлупи.

А  пам"ять  так  кружляє.Чи  з  гнізда
Якогось  ця  шкарлупа?Як  вода
Текли  в  душі  сльозинки-сльозенята,
І  душу  обняли  як  рученята.

А  я...Напевно  виросла...Чи  ні?
Так  боляче...Від  слів  навіть  мені!..
Але  буду  віршами  бинтувати.
І  Вас,мої  найкращі,обнімати!..




Життя  одне.І  сотні  помилок
Повторює,будемо  робити.
Прогулювати  пройдений  урок,
І  вчитися  одного:жити...Жити...

Хіба  вже  нас  ніхто  не  застеріг?!
Хіба  не  попередив?!Та  потрібно
Відбілювати  гріх  як  перший  сніг,
І  жити  з  помилками  якось  гідно.

Стежки  топтати  там,де  сто  доріг
Давно  вже  побудовані.Віками.
Та  бути    сонцем,котре  на  ночліг
Всіх  обнімає  добрими  руками!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602325
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015


dovgiy

НЕНЦІ.

НЕНЦІ

Не  б’ю  себе  руками  в  груди,
В  любові  прагнучи  до  тебе.  
Це  ж  мій  народ,  це  ж  рідні  люди,
Це  те,  що  в  повсякденні  треба
Як  вдих  повітря  при  розмові,
Ковток  джерельної  водиці
Рубін  кетягів  калинових
Біля  домашньої  криниці.
Це  слово  рідне,  милозвучне,
Що  в  серці  спраглім  рани  гоїть,
Це  пісня,  що  злетіла  гучно
Та  ніжну  душу  непокоїть.
Це  все  –  моє!  Моє  до  скону!
Мій  храм  святий!  Віків  руїна.
Це  –  Ти!  Мого  дитинства  спомин:
Єдина  Ненька  Україна!

24.08.2015  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601831
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015


НАУМ

СИСТЕМА ВЕЩЕЙ

                 СИСТЕМА  ВЕЩЕЙ

Как  ненавистна  мне  дешёвая  реклама
И  балаганная  нелепость  глупых  фраз!
Кто  платит  за  научные  подходы
Для  профанации  и  угнетенья  тёмных  масс?

Гнилой  товар  в  изысканных  обвёртках,
Бесстыдная,  отъявленная  ложь….
Её  без  устали  наивно  повторяют,
Как  магия  кривых  зеркал,  что  давит  невтерпеж.

В  придачу,  как  диагноз  на  пригодность  –
Наивный,  безобидный    «  лохотрон»:
Всей  математикой  и  логикой  пренебрегая,
Спешит  завлечь  вас  лотерейный  эшелон.

Зажгитесь,  думайте,  дерзайте,  напрягайтесь:
Вы  на  пороге  грандиозных  перемен….
Ещё  чуть-  чуть,  судьба  к  вам  повернётся  –
Исчезнет  нищий  облик…на  совсем!

Но  главное,  никто  вам  не  подскажет  –
Душевную  убогость  не  прикрыть.
Рабы  невежества  увлечены  мамоной  –
Душевный  мир  за  деньги  не  купить.

Трагическая  смесь  традиций,  мифов,  предрассудков
Нас  крепко  держит  на  коротком  поводке.
Система  зла  поработила  все  народы  –
Всё  в  сумерках,  нет  проблеска  нигде.

Иакова  4:  7,8  «Итак,  покоритесь  Богу,  но
 противостаньте  Дьяволу,  и  он  убежит  от  вас.
 Приблизьтесь  к  Богу,  и  он  приблизится  к  вам.
 Омойте  руки,  грешники,  и  очистите  сердца,
 нерешительные».



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600351
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015


Микола Карпець))

«Как же РАД, тебе я РАД!»

[b]«Как  же  РАД,  тебе  я  РАД!»  [/b]
 
[color="#0804de"][b][i]Засмущала  ты  нахала…
Я  с  тобой  стаю  так  робок
Ты  же,  словно  из  журнала…
Звездопад  шампанских  пробок!
Все  кричат  тебе  –  «виват!»
Я  же,  просто,…  очень  рад

Рад,  что  есть  с  тобой  холсты
Где  твой  профиль  неземной
Воплощен  в  портрете,  мной
Как  частичка  красоты

Рад,  что  можно  вас  сравнить
Обе  вы  –  передо  мной
Зубки  –  ровненькая  нить
Чтобы  губки  оттенить
И  сияют  белизной

Ну  а  синь  любимых  глаз  –  
Неземное  волшебство...
Ты  –  девчонка  высший  класс!
Повторяю  много  раз
Не  девчонка  –  просто  джаз
Саксофона  колдовство

Рад,  что  есть  на  свете  ТЫ
Рад  дарить  тебе  цветы
Рад  ловить  любимый  взгляд
Как  же  РАД,  тебе  я  -  РАД!  
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*21.07.15*  ID:  №  594994
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594994
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 29.07.2015


Микола Карпець))

«Забуяють квіти цвітом»

На  мою  думку  нічого  змінювати  непотрібно!  А  то  одні  захотіли  змінити  статус  територій  на  яких  вони  живуть  приблудами,  інші,  шоколадні  кролики  –  Конституцію.  Ну  а  ті,  в  кого  немає  ніяких  прав  взагалі  щось  змінювати,  вирішили  змінити  Гімн))….  смішно….    якби  не  було  так  сумно  

[b]«Забуяють  квіти  цвітом»[/b]

[color="#000fe3"][b][i]Ще  не  вмерла  Україна
І  не  вмре  ніколи
Від  свинячої  паРАШІ
Зведем  частоколи
Щоб  не  сунула  свій  писок
У  чужі  городи
Слава  неньці  Україні!
І  її  Народу!

Москалів,  як  тарганів
Всіх  залити  дустом
І  кілки  вампірам  руЦьким
Всім  загнати  з  хрустом
Як  більярднії  шари,
Що  летять  у  лузу
Москаляці  –  по  гілляці
І  осику  в  пузо  
Пришпилити  цю  мерзоту
Як  гадину  люту
Спокійніше  щоб  жилося
Вкраїнському  люду

Поки  запах  нечистот
Від  того  народу
Буде  битись  наш  народ
За  свою  Свободу!

І  коли  останній  в  світі
Здохне  москаляка
Забуяють  квіти  в  цвіті
Від    Бога  подяка
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*20.07.15*  ID:  №594831

[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594831
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 27.07.2015


Микола Карпець))

«Ночь»

[b]«Ночь»[/b]
[color="#0b08cf"][b][i]А  на  улице  красиво...
Вот  сижу,  смотрю  в  окно
Снег  летит  неторопливо
Хоть  совсем  уже  темно
Но  гирляндами  мерцают
Новогодние  огни
Словно  в  гости  приглашают
Загляни  к  нам,  загляни
Ночь.  И  улица  пустынна
Создает  особый  шарм
Одинокая  машина
Проезжает  не  спеша
А  снежинки  заметают
Эти  грязные  следы
И  надежда  окрыляет
Что  не  спишь  и  где-то  ты))
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*08.02.2015*  ID:  №558068[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558068
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 23.07.2015


Микола Карпець))

«Ще не вмерла Україна!»

[b]«Ще  не  вмерла  Україна!»[/b]
[color="#040fd9"][b][i]Ще  не  вмерла  Україна!
Бо  чекає  мама  сина
А  кохана,  дні  і  ночі,
Крає  душу,  серце.  Очі,
Наповняються  сльозами,
І  зв’язок  із  небесами
Із  проханням  ЗАХИСТИТИ
буде  день  і  ніч  молити
Ну  а  донька,  татка  зранку,
Виглядає  все  на  ганку
Бо,  повідав  їй  татусь:
"Ти  чекай!  Я  повернусь!"
А  солдат,  десь  там,  в  окопі,
Захищає  їх  життя
Щоб  не  вмерла  Україна,
Щоб  жило  його  дитя!
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*22.02.2015*ID:  №561480
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561480
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.07.2015


Микола Карпець))

«Запутались душа и мысли»

[b]«Запутались  душа  и  мысли»[/b]
[color="#071cde"][b][i]
В  пустых  словах,  как  в  паутине
Запутались  душа  и  мысли
А  жизнь,  зараза,  тянет  к  тине  
Ищу  спасенье  в  никотине
И  жду,  когда  ж  ответишь  ты  мне
О  нашей  жизни,  ее  смысле
...........................................
Но  ты  молчишь  и  я  в  ответ
Порвав  на  части  твой  портрет
Послав  всё  очень  далеко
На  кухне  пью  сам  молоко))
И  не  дождетесь  вы,  чтоб  водку
Я  с  горя  накатил  здесь  сотку))

Пришел  с  прогулки  Васька  –  кот
Гулял  в  соседской  рыжей  кошки
Довольный,  наглый  обормот
Гостит  в  неё  уж  целый  год
Домой  –  лишь  чтоб  набить  живот  
И  снова  к  ней  стучит  в  окошко))

Ну  что,  котяра,  что  молчишь?
А  ты  лежишь  себе,  урчишь
С  довольной,  наглой,  сытой  рожей))
Эх,  Васька,  хищник  ты  и  зверь))
А  я  всё  жду,  что  хлопнет  дверь
Или  звонка  дверного  -  трель
Или  шагов  твоих...  в  прихожей
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.04.15*  ID:  №573405
 [/i]  [/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573405
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 23.07.2015


Єва Романенко

• ШЕПІТ БЕЗМОВНОСТІ •

Вода  співала  шепотом  безмовності...
В  полоні  зачарованого  лісу
Бриніли  краплі  в  дивній  послідовності
І  грім  лунав  у  небі  десь  поблизу.

Закрило  сонце  дощовими  хмарами,
Лани  відчули  подих  прохолоди.
Навколишній  пейзаж  іскрився  чарами
У  світлі  неземної  насолоди...

•  21.07.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595069
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015


Ірина Лівобережна

ЛІЧИЛОЧКА ДО 12-ТИ

Раз  і  два,  раз  і  два!  
В  нас  лічилочка  нова!  
Дві  ноги  за  кроком  крок:  
Починається  урок!  
Раз  і  два,  раз  і  два!  
Та  -  одна  в  нас  голова!

Раз,  два,  три!  Раз,  два,  три!  
Є  у  казці  три  сестри!  
Три  ведмеді,  поросятка,  
Ще  три  брата,  три  курчатка!  
Що  ти  любиш?  Обери!  
Раз,  два,  три!  Та  -  раз,  два,  три!

Раз,  два,  три,  чотири!  
Роззирнемось  по  квартирі?!  
У  стола  –  чотири  ніжки,  
В  табуретки,  і  у  ліжка,  
Та  чотири  в  нас  кутка!  
Ось  лічилочка  легка!  
Раз,  два,  три,  чотири!  
Так  багато  –  у  квартирі!

Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять!  
Пальці  нумо  рахувать!  
У  Оленки,  у  Андрійка,  
У  Оксанки  та  Надійки,  
Ще  й  Миколку  наздогнать  –  
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять!

Шість  –  лежать  в  тарілці  вишень!  
Сім  –  звичайно,  днів  у  тижні!  
Вісім  –  скоро  мами  свято,  
Дев’ять  –  книжок  є  у  брата,  
Десять  –  в  мене  у  руці  
Кольорових  олівців!  

Ще  в  коробці  кільканадцять  –  
Одинадцять,  і  дванадцять!  
Раз,  два,  три,  чотири,  п’ять,  
Шість,  сім,  вісім  –  ось  лежать!  
Дев’ять,  десять,  одинадцять,  
І  червоний  –  це  дванадцять!

Рахувати  –  так  цікаво  
Олівці  мої  яскраві!  
Ну-мо  разом  олівці  
Рахувати  у  руці!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593631
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015


Микола Карпець))

«В меня - на донышке вина»

[b]«В  меня  -  на  донышке  вина»[/b]

[color="#0408d4"][b][i]Бокал  шампанского  вина
Я  выпью  стоя  и  до  дна
Ведь  пью  сегодня  за  любовь
Любовь  ушла  –  осталась  боль

Она  ушла  –  осталась  боль
Не  помогает  алкоголь
Уже  каемка  дна  видна
И  я  один,  она  -  одна

Она  стояла  у  двери
Уже  в  застёгнутом  пальто
 И  крикнуть  нам:  «черт  побери!»
Вы  люди  или  дикари?
Да  что  ж  вы  делаете!?  Что!?
Никто  не  смог.  И  мы  –  НИКТО

Никто  не  сделал  первым  шаг
Погорячились,  мол,  прости
Хлопок  двери  звенит  в  ушах
Ты  стала  тенью  миража
Ты  мне  чужая,  я  –  чужак
Душа  в  иголках,  как  в  ежа
Закрыт  и  профиль  твой  в  сети

Вчера  была  -  почти  жена
Сегодня  мы  -  уже  никто
В  меня  –  на  донышке  вина
И  запоздалая  вина
Накрыла  горечи  волна
Тебя  -  увозит  в  даль  авто
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*06.07.15*  ID:  №591949
[/i][/b][/color]


Бокал  шампанского  вина
Я  выпью  стоя  и  до  дна
Со  мной  прощается    любовь
Любовь  ушла  –  осталась  боль
...........................


Вчера  была  -  почти  жена
Сегодня  мы  -  уже  никто
В  меня  -  на  донышке  вина
Тебя  -  увозит  в  даль  авто

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591949
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 12.07.2015


Влада К.

Надежда / Слёзы — в сторону (Feb. 13, 2012)

Мысли  —  в  строчку,
А  слёзы  —  в  сторону:
В  одиночку
К  финалу  скорому!

Я  имела
Мечту  предельную:
Чтобы  тело
Болезнь  смертельную

Победило.
Но  шансы  низкие  —
Доходило...
Твердили  близкие:

"Всё  возможно,
Ты  сможешь  справиться!",
"Будет  сложно,
Терпи,  красавица!"

Умираю.
Чего  же  более?
Презираю
Своё  безволие.

Не  завишу
От  воли  разума.
Ненавижу,
Я  одноразова:

Поломалась  —
В  ремонт  не  приняли.
Сердце  сжалось,
Мозги  заклинили.

По  кусочку
Душа  развалится.
Жалко  дочку  —
Одна  останется...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564321
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 04.07.2015


Влада К.

Босиком / Вода в голове (Nov. 8, 2011)

Пройдусь  босиком
     По  мокрой  траве:
Весь  мир  кувырком,
     Вода  в  голове...
Раздумья  в  стихах
     И  счастье  в  груди;
Роса  на  ногах  —
     Вся  жизнь  впереди!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564331
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 04.07.2015


Стяг

После дождя.

Очистив  крыши,  впопыхах
 дождь  пробежал…
Кусты  сирени
бросали  синий  свой  размах
земле  намокшей  на  колени,
а  воробьи,  как  детвора,
не  доверявшая  приметам,
сырые  ссоры  со  двора,
несли  в  ближайший  город  Лета.

Сегодня  правил  миром  дождь,
И  на  задворках  мирозданья,
Зеленый  идол  –  майский  вождь,
Составил  наше  расписанье.
В  нем  было  все  для  нас  двоих
Безоговорочно  понятно…
Ложился  мелкой  рябью  стих
И  сохли  капли  безвозвратно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496721
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.07.2015


Наталя Данилюк

Варіант гімну (на конкурс)

Будь  велетом  між  націй,  мій  народе,
Блакитно-жовтий  стяг  свій  розгорни!
Стоять  на  варті  миру  і  свободи
Твої  відважні  віддані  сини.

Козацька  кров  нуртує  в  їхніх  жилах
І  сонцем  сяє  тризуб  золотий.
Тебе  веде  могутня  Божа  сила,
Народе  мій,  здіймайся  і  світи!

[b]Пр-в:[/b]
Єдині  ми  від  Заходу  до  Сходу,
Від  сивого  Дніпра  і  до  Карпат.
Сія́й,  країно  вільного  народу,
Мов  діамант  у  ти́сячі  карат!

Будь  гідним  предків,  гордих  і  завзятих,  
Твори  щодень  історію  нову.
Хай  ворог  не  посміє  зазіхати
На  гетьманську  прадавню  булаву.

Залишмо  у  минулому  руїни,  
Скажімо  ворожнечам  твердо  “Ні!”.
Будуймо  славне  “завтра”  для  Вкраїни  –
На  благо  наших  дочок  і  синів!

[b]Пр-в:[/b]
Єдині  ми  від  Заходу  до  Сходу,
Від  сивого  Дніпра  і  до  Карпат.
Сія́й,  країно  вільного  народу,
Мов  діамант  у  ти́сячі  карат!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015


Микола Карпець))

«Свои грехи – переведи в стихи»

[b]«Художник,  нарисуй  мои  грехи...»[/b]
или
[b]«Свои  грехи  –  переведи  в  стихи»[/b]
 
[color="#0016db"][b][i]Художник,  нарисуй  мои  грехи...
Такая  просьба  прозвучала  от  поэта
Свои  грехи  –  переведи  в  стихи
Тебе  видней,  что  натворил  ты  где-то

А  люди,  прочитав  твою  строфу,
Решат  и  сами  -  кто  чего  достоин
Кто  лжец,  кто  трус,  а  кто  по  жизни  воин
А  кто  скелеты  прячет  все  в  шкафу
 
Им  и  решать  по  поводу  грехов
Им  и  ценить  всё  творчество  поэта
Мелодию  строки,  мелодию  куплета
И  рифм  звучание,  и  целостность  букета
И  наговоры  злобных  языков
Кому  лишь  в  осень,  а  кому  и  Лета*
Лета*  -  река  забвения
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*27.06.15*  ID:  №  590108

[/i][/b]
 [/color]

Лета*  -  река  забвения  (  Ле́та  (греч.  Λήθη,  «забвение»)  —  в  древнегреческой  мифологии  источник  и  одна  из  пяти  рек  (вместе  со  Стиксом,  Ахероном,  Кокитосом  и  Флегетоном),  протекающих  в  подземном  царстве  Аида,  река  забвения)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590108
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2015


dovgiy

СКУЧАЮ

Скучаю,  если  день  –  другой,
Нет  от  тебя  звонка,  далёкой.
Тогда  кручусь,  как  заводной,
От  безысходности  глубокой!
Нет  места  мне  на  всей  земле,
Если  неведома  причина
Молчания  в  далёкой  мгле,
Что  там?  Беда  или  кручина?!
А  может,  я  уже  забыт
И  перестал  быть  в  сердце  первым?
А  может,  заедает  быт
Да  и  пошаливают  нервы?
Один.  Всегда  живу  один.
Хоть  эта  жизнь  одной  тобою
Наполнена,  словно  водою,
В  пустыне  -  путника  кувшин.
Не  знаешь,  верно,    ты  сама,
Что  если  вдруг  не  отзовёшься,
Всё  для  меня  навек  прервётся
И  кану  в  бездну  без  ума!

17.06.2015

Безумство  любви,  ненасытность  общения.
Предмет  обожания  -  только  один.
И  все  его  качества  –  для  восхищения,
А  все  недостатки  –  как  лёгонький  дым.

Не  вижу  в  тебе:  ни  плохого,  ни  чёрного.
Ты  светишься  вся  в  переливах  огней.
И  песни  поёшь  молодые,  задорные,
О  вечной  любви  наших  праздничных  дней.

Певунья  моя!  Ненаглядная  пташечка!
О  счастье  твоём  Силы  Неба  молю:
О  чём  ты  мечтаешь,  пусть  сбудется,  станется!
Иначе  не  будет.  Ведь  я  так  люблю!

22/06/2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589257
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015


Єва Романенко

• НЕ КУКЛЫ •

Нас  многие  всерьёз  считают  куклами:
Бездушными,  дурными,  бесхребетными
Кусками  мяса  с  формами  округлыми,
Бесправными  вещами  безответными...

Как-будто  мы  какие-то  животные,
Как-будто  несвободными  рождённые  —
Не  люди,  а  мутанты  беспородные,
Фактически  в  "низы"  переведённые...

Есть  те,  кто  кулаками  добиваются
От  нас  любви,  вернее  —  послушания;
"Парнями"  да  "мужьями"  называются,
Не  стоя  слёз  и  нашего  внимания...

А  те,  кто  уважали  бы  и  нежили,
Кто  жизнь  свою  отдать  за  нас  отважатся  —
Скорее,  одиноки  будут,  нежели
Когда-то  с  нами  рядышком  окажутся...

•  22.06.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589141
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015


kanan

Вкусно...

Как  славно  многого  не  знать
И  я  так  многого  не  знаю.
И  нахлебается  сполна
За  жизнь  душа  моя  шальная.
Похоже  ей  не  всё  равно,
Комфортно  мне  или  хреново.
Я  угощаюсь,  как  вином,
Каким-то  новым,  вкусным  словом.
Каким-то  звуком  в  тишине,  
Каким-то  новым,  пряным  чувством,
Тем,  что  во  мне,  и  тем,  что  вне.
Не  знаю.  Алчу.  Ем.  И…  вкусно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=40027
дата надходження 21.09.2007
дата закладки 21.06.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2015


kanan

никитА

Моя  безбашенная  НикитА,
ТриДЕразмерная  шестая  суши.
Ни  от  чего  не  вянущие  уши  
И  нервы-тросы,  а  не  провода,
Незрячевасильковые  глаза,
Сердца,  порубленные  в  мелкий  ливер,
Апостолы,  висящие  на  сливе,
И  густо  размалёванный  фасад.
И  что  с  тобою  делать?  Дура  ты!
Не  любишь  папку,  доченька–шалава?
На  этот  раз  упёрся  я  наславу,
И  не  в  одну  шестую,  в  пять  шестых.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588221
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015


ПВО

Хворе суспільство.

Хворе  суспільство  вбиває  людей  –
Жадібно  знищує  душу  і  тіло
Ницістю  планів  злочинних  ідей,
Хтивістю  зиску  ганебного  діла.

Кількістю  цифр  оцінили  життя,
По  прейскуранту  –  і  вартість  здоров’я.
Доля  людини  –  дешевша  сміття,
Збочений  світ  упивається  кров’ю.

В  жертву  невинних  приносять  богам
Власного  успіху  та  процвітання.
Зраджують  дружбу  за  гріш  ворогам
Для  задоволення  плоті  бажання.

Хто  полікує  хвороби  твої,
Жадібний,  хтивий,  підступний  народе?
Хто  приготує  цілющі  лої  –
Ліки  до  виразок  від  нематоди,

Що  проточила  сумління  твоє,
Наскрізь  дірками,  немов  картоплину?..
...Кожен,  хто  щиро  свій  гріх  визнає,
Душу  рятує  свою  від  загину.
10.06.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586578
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 18.06.2015


Микола Карпець))

«Сочтены этой мрази часы»

Хотели  ФАШИСТОВ?  Вот  они  УБЛЮДКИ!!!
[youtube]https://youtu.be/nPfxSUNwTXs[/youtube]
[b]«Сочтены  этой  мрази  часы»[/b]

[color="#0421db"][b][i]40  000    детей  Ичкерии
Не  пожив,  ушли  в  небеса
Из-за  проклятой,  рашен-империи
У  их  мам  пересохли  глаза

200  000,  все  мирные  жители
Их  убили  московские  псы
Ичкерийской  свободы  душители
Сочтены  этой  мрази  часы

Не  жалея,  ни  старых,  ни  малых
Убивал  ичкерийцев  москаль
По  приказу  с  кремля  генералов
Ведь  чужих  им  детей  и  не  жаль

А  теперь  под  Иудины  слезы
Поползло  на  Донбасс  рашен  быдло
А  обратно,  их  трупов  обозы
И  конца  тем  обозам  невидно!

И  воняет  в  далеком  ауле
Полудохлый,    бухой  гражданин
Получив  в  Украине  по  пуле,
Лишь  огрызки  торчат  из  штанин  

А  подохшие?  С  уст  их  ни  слова…
За  что  сгинули?  Дайте  ответ!
Но  спасибо,  за  смерть  нашу,  ВОВА
В  Кремле  с  Ада  все  слышат  привет
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*17.06.15*  ID:  №  587907

[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587907
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015


Патара

Не тримай

Якщо  кохаєш,  міцно  не  тримай,
Хто  твій,  вже  не  подінеться  нікуди.
Не  вір,  коли  гамселять  гучно  в  груди
Й  клянуться,  що  лише  з  тобою  Рай.
Кохання  щире  —  мовчазне,  зазвичай,
І  зайвих  клятв  воно  не  розкида,
(Бо  зайве,  як  в  пісок  щеза  вода),
Слова  порожні  теж  йому  не  личать.
Не  втримаєш,  як  геть  воно  іде,
Хоч  силу  велетенську  застосовуй,
Хоч  ґрати  став  й  на  них  міцні  засови...
Розтане  й  не  знайдеш  його  ніде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587762
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2015


Наталя Данилюк

Бувають люди…

Кожна  душа  –  то  чийсь  особистий  острів,
Б’ються  об  нього  зради,  образи  й  лють.
Знаєш,  бувають  люди,  як  стріли,  гострі:
Вразять  тебе  у  серце  і  просто  вб’ють!..

Що  тобі  хтось,  далекий  і  невловимий?
Що  вас  єднає  в  морі  мільйонів  душ?
Просто  живи,  вплітаючи  дні  у  рими  –
Так,  як  раніше,  зболеного  не  руш!

Буде  тобі  пекти  і  колоти  груди,
Будуть  жалі  дурманити,  мов  абсент…
Знаєш,  бувають  справді  огненні  люди:
Іскру  черкне́ш  –  і  вигорить  все  ущент!

Попіл  собі  залишиш,  вогнем  налитий,
Буде  тобі  ятрити  старі  рубці…
Боже,  хіба  життя  не  навчає  жити?
Вкотре  з  дороги  сходжу  на  манівці.

Знову  тривожу  давні  забуті  рани,
Лихо  мені  показує  свій  оскал…
Знаєш,  бувають  люди,  мов  океани:
Кинь  камінець  –  і  збуриш  дев’ятий  вал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587606
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015


• Noelle •

Не журися, не плач, Україно!

Не  журися,  не  плач,  Україно!
Вже  недовго  —  бо  слабне  Орда
І  впаде  на  побиті  коліна
Кодло  «руSSкой  вєсни  і  труда».

Ти  праматір  народів  слов’янських,
Батьківщина  героїв  легенд,
Не  сприймала  бовванів  радянських
І  загарбників  нищила  вщент!

Море  крові  на  ґрунт  пролилося,
Окропивши  лани  і  ліси;
Скільки  жаху  тобі  довелося
Пережити  у  темні  часи...

Захлинеться  від  влади  сп’янілий
Закривавлений  ботексний  глист  —
І  народ,  від  брехні  очманілий,
Зрозуміє,  хто  справді  фашист...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567621
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 15.06.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015


Микола Карпець))

«Не нужны бабам Венеры»

Басня.  Как  дедок  залез  на  небо

/по  мотивам  народной  сказки/  

В  тридевятом  королевстве,  
в  том,  где  сыр  катают  в  масле,  
меж  лесов,  в  своём  поместье  
жил-был  дед  –  герой  сей  басни…  

Дед  был  дедом  не  безруким,  
скажем  больше  –  работящим,  
шарил  в  жизненной  науке,  
рос  умом  по  восходящей…  

В  руки  деду  плыли  бабки,  
дед  их  складывал  в  лукошко,  
но  страдал…  страдал  от  бабки,  
ибо  был  женат  немножко…  

В  паре  жизнь  достойна  песни,  
весь  изюм  семьи  в  контрасте  –  
без  семейных  драк,  хоть  тресни,  
нет  любви  –  опоры  счастья!  

Быть  мужчиной  интересно.  
Бабой?  Мы  всегда  не  в  духе,  
с  той  причины  повсеместно  
в  семьях  мрут  мужья  как  мухи…  

В  бок  ушла  моя  беседа  –  
мухи  в  басне  не  по  делу,  
в  басне  речь  идёт  про  деда,  
дальше  буду  ближе  к  телу…  

В  басне  важен  стержень  мысли,  
многословье  басню  губит!  
Так,  на  чём  мы  там  зависли?  
Дед,  короче,  бабу  любит…  

Любит  бабу  дед,  а  толку?  
Жизнь  у  деда  без  просвета,  
баба  деду  мылит  холку  –  
то  ей  то  достань,  то  это…  

То  ей  зонтик  к  гардеробу,  
то  ей  курицу  к  обеду,  
то  фиалку  из  сугроба,  
то  талончик  к  логопеду…  

В  доме  всё,  а  баба  хнычет,  
не  старуха,  а  мегера;  
как-то  пальцем  в  небо  тычет,  
мол,  звезду  хочу,  Венеру!  

Крыть  ту  прихоть  деду  нечем,  
бабе  есть  во  всём  потреба  –  
так  стервоза  въелась  в  печень,  
ночью  дед  полез  на  небо…  

Смазал  душу  –  выпил  чарку,  
словно  воду  –  не  заметил,  
кайфа  нет  и  чарки  жалко  –  
дед  догнал  вторую  третьей…  

Обнял  милую  старуху  
(раньше,  выпив,  не  посмел  бы),  
потрепал  любовь  по  уху  
и  вперёд,  к  звезде,  на  небо!  

Лезть  на  небо  с  крыши  –  грубо,  
старомодно  лезть  с  забора,  
дед  полез  на  небо  с  дуба  –  
вышла  полная  умора!  

Дуб  толстенный,  в  три  обхвата,  
не  видать  с  земли  макушки  –  
как  признал  народ  постфактум,  
дуб  был  ростом  в  три  избушки!  

Лезет  дед,  вспотел  по  пояс,  
вот  уже  не  видно  крыши,  
еле  слышен  бабы  голос:  
–  Дед,  не  трусь,  лезай  повыше!  

Не  кормите  бабу  хлебом,  
дайте  право  на  команды!  
Дед-герой  штурмует  небо,  
баба  рвёт  советом  гланды…  

Пульс  у  деда  коматозный,  
но  при  бабе  хвост  трубою,  
а  вокруг  сияют  звёзды,  
хочешь  –  рви-бери  рукою…  

Вот  она,  звезда-Венера,  
вот  уж  баба  будет  рада  –  
да  для  деда-кавалера  
счастья  большего  не  надо!  

Дед  от  чувств  слезой  умылся,  
но…  сучок  попался  слабый,  
под  ногами  обломился  –  
рухнул  с  дуба  дед  на  бабу…  

Дед  к  утру  из  комы  вышел  –  
голова  трещит,  холера!  
Баба  рядом,  но  не  дышит,  
а  над  ней  звезда,  Венера…  
---  
Кто-то  скажет:  –  Враки!  Небыль!  
Было  дело!  Я  в  ответе!  
Дед  при  мне  полез  на  небо,  
я  тому  живой  свидетель!  

Но  чему  нас  басня  учит?  
Можно  много  слов  насыпать;  
мужикам,  на  всякий  случай,  
не  давайте,  бабы,  выпить!  
(С  и-нета)
***  

Улыбнуло,  решил  прокомментировать))  

[b]«Не  нужны  бабам  Венеры»[/b]

[color="#0724de"][b][i]Если  "скушал"  алкоголь
То  дружочек  ты  изволь
Сдуру  не  на  дуб    влезать
А  скорей  беги  в  кровать
Где  бабулька  заждалась…
Сделай  так,  чтоб  «завелась»
Оглашая  всем  вокруг
Что  любовник  ты  -  не  друг
Не  нужны  бабам  Венеры
Если  примешь  все  ты  меры
Чтоб  старушку  ублажить
Как  вареники    в  сметане,  
непременно  будешь  жить))
М.К.
[/i]  [/b]  [/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587332
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015


Влада К.

Луна / Две фигурки (Jan. 7, 2014)

Луна.  А  мы  на  прогулке.
Снежит  в  разгаре  зимы.
Мы  две  живые  фигурки
В  пучине  фальши  и  тьмы.

Молчим  и  ходим  по  кругу.
Темно.  А  мы  с  фонарём.
Мы  просто  снимся  друг  другу,
И  потому  не  умрём.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564311
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 13.06.2015


Влада К.

Дети воли (Feb. 28, 2013)

Мы,  дети  воли,
Никем  не  стали
В  долине  боли,
Огня  и  стали.

Судьба  разбита,
Забыты  планы.
В  груди  обида,
На  теле  раны.

Закрыты  двери
В  миры  свободы.
Здесь  люди  —  звери,
Лжецы,  уроды...

Но  в  мире  боли
Стоим  отважно:
Нам,  детям  воли,
Ничто  не  страшно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565735
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.06.2015


Влада К.

Жертва / Извращение (Dec. 15, 2011)

Тело  избито  и  воля  подавлена.
Сердце  разбитое  ложью  отравлено.
Боль  от  катодов  —  мои  ощущения.
Жертва  уродов,  чья  жизнь  —  извращение.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566109
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.06.2015


Анатолiй Кириченко

Я / В ЧЬЕЙ-ТО ГОЛОВЕ (2013)

[color="#004080"]Я  шум  дождя  и  тишина  ночного  леса.
Я  свет  луны  слепой  и  небо  в  облаках.
Я  просто  чья-то  недописанная  пьеса.
Я  лишь  слеза  на  чьих-то  ласковых  щеках.

Я  есть  иллюзия,  навеянная  снами.
Я  шелест  ветра  на  некошеной  траве.
Я  лишь  история,  рассказанная  вами.
Я  целый  мир,  бурлящий  в  чьей-то  голове.[/color]

[color="#808080"]19  декабря  [b]2013[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557792
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 12.06.2015


Анатолiй Кириченко

ПУСТАЯ ЛЮБОВЬ (2010)

[color="#808080"](глупая  студенческая  история)[/color]

[color="#004080"]Здравствуй,  о  Та,  для  кого  я  страдаю!
Имя  Твоё  я  не  в  праве  назвать.
Видишь,  глаза  в  свой  листок  опускаю,
Чтоб  на  тебя  этот  взгляд  не  бросать.

Чтоб  не  подать  никому  и  намёка,
Взглядом  с  Тобой,  не  дай  Бог,  не  сойтись!
Чтоб  не  услышать  в  свой  адрес  упрёка...
Я  умоляю,  не  нужно,  не  снись!

Смысла  не  вижу  в  любовном  признаньи,
Вряд  ли  меня  Ты  воспримешь  всерьёз.
Может,  так  надо  —  в  моём  наказаньи
Ты  в  роли  ката,  источника  грёз?!

Нет,  Ты  богиня,  Тебе  поклоняюсь!
Ты  моё  благо,  Тобой  дорожу!
Только  сказать  я  об  этом  стесняюсь.
Просто  теряюсь,  в  себя  ухожу.

Наши  с  Тобою  мечты  не  сойдутся,
Наши  сердца  в  униссон  не  забьются,
Я  никогда  не  смогу  прикоснуться
К  притарно-сладким  и  нежным  губам!

Если  я  сплю,  то  хочу  не  проснуться,
В  призрачный  сон  с  головой  окунуться,
Плюнуть  на  всё  и  тебе  улыбнуться!!!
Если  Ты  счастлива,  счастлив  я  сам.

Пусть  о  Тебе  мне  известно  не  много,
Имя,  фамилия,  эти  глаза...
Пусть,  Ты  студентка  с  другого  потока!
Знаю.  Но  знает  ли  это  слеза,

Трепетно  в  прятки  с  Тобою  играя,
Словно  живая,  рыдая  по  нам,
В  дребезги  душу  мою  разбивая,
Зная  всё  то  же,  что  знаю  я  сам?..

Сил  нет  держаться,  ведь  день  словно  вечность.
Вижу  Тебя  —  и  тепло  на  душе.
В  сердце  пылает  слепая  беспечность,
Всё  замирает.  Я  замер...  Уже...

Знаю,  что  мне  не  дано  быть  с  Тобою.
В  венах  сгоревших  скипается  кровь.
Ноченькой  тёмной  я  глаз  не  закрою,
В  сердце  мусоля  пустую  любовь...[/color]

[color="#808080"]19  марта  [b]2010[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577931
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 12.06.2015


kanan

Дай мені

 
Не  полишай  мене  любов  до  правди.
Не  полишай  зневага  до  брехні.
Дай  відрізнити  від  брудного  зайди
Свого.  Коріння  дай  згадать  мені!
Дай  бачити,  де  чорне,  а  де  біле.
Де  друзі,  де  брати,  де  вороги
(хай,  родичі,  але  ж  таки,  дебіли)
Що  скаженіють  з  туги  і  нудьги.
Бо  чує  серце,  набирає  сили,
Легені  більше  не  вдихають  бруд,
Не  дай  все  це  забути,  боже  милий.
Дай  пам’яті!  Оце  я  заберу!

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505693
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 11.06.2015


Любов Ігнатова

Душа…

У  сонмі  блискавок  -  заграв,  
Поміж  запльованих  криниць,  
Де  люд  байдужий  поспіша
У  край  приручених  синиць,  

Лежить  зґвалтована  душа  
Обабіч  пройдених  доріг  -  
Уже  не  варта  ні  гроша,  
Лиш  так...ганчірочка  для  ніг...  

Посеред  слів  важких  -  в'язких,  
З  ножем  по  саму  рукоять  -  
За  те,  що  вірила  в  казки,  
Що  можна  душу  покохать...  

Наївна!..  Зовсім,  як  дитя...  
Обличчя  й  тіло  -  над  усе!  
Тоді  на  блюдечку  життя,  
Напевно,  щастя  принесе...  

...  Там,  на  розпутті  доль  і  мрій,  
Де  душ  загублених  базар,  
Котилась  болем  з-попід  вій  
Чи  то  дощинка...чи  сльоза....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015


Микола Карпець))

«Присядь, послушай тишину»

[b]«Присядь,  послушай  тишину»[/b]
[color="#0a07db"][b][i]Когда  на  сердце  что-то  грустно
Присядь,  послушай  тишину
А  на  дворе  снежинки,  густо
Летят  и  липнут  все  к  окну…

Поставь  из  классики  ты  что-то
Сегодня  в  нас  ведь  выходной
И  завтра  тоже  не  работать
Так  что  расслабься,  друг  ты  мой))

Налей  вина  или  мартини
Немного,  лишь  бы  пригубить
Пылает  пламя  всё  в  камине
И  счастью  быть,  ты  верь,  что  быть!
©  М.К.
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573069
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 08.06.2015


Микола Карпець))

«Бабье лето»

[b]«Бабье  лето»[/b]
[color="#0603d9"][b][i]Пришла  к  нам  осень  во  дворы
И  листьев  желтые  –  ковры
И  золотые  купола
Природа  щедро  раздала

В  цветах  жужжит  последний  шмель
Нектар  ему  –  как  сладкий  хмель
Уснет,  и  видеть  до  весны
Он  будет  сладкие  все  сны

Трудяга  -  старый  муравей
Куда-то  тащит  желтый  лист
А  воздух  в  парке,  свеж  и  чист
И  клин  последних  журавлей

И  непогоде  всей  –  назло
Нам  светит  солнышко  –  тепло
И  не  настал  еще  сезон
С  дождем,  который  в  унисон
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*03.05.15*  ID:  №578608
[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578608
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 08.06.2015


Анатолiй Кириченко

КОТЁНОК (2010)

[color="#004080"]Небо  осеннее  в  луже  плескалось,
Солнце  за  тучами  тихо  спало́.
Медленно  лужа  с  дождями  сливалась,
В  грунт  нисходило  тепло.

Мёртвый  котёнок  терпел  бесконечность,
Гадкая  лужа  сжирала  глаза.
Жаркое  солнышко,  серая  вечность.
Молния.  Лапы.  Гроза...[/color]

[color="#808080"]12  января  [b]2010[/b]  г.[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557543
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 08.06.2015


Микола Карпець))

«Не подобрать мне те слова»

[b]«Не  подобрать  мне  те  слова...»[/b]
[color="#041ade"][b][i]Совсем  один  -  как  Насреддин))
Сижу  пишу/читаю  строчки
Но  вместо  слов,  лишь  только  точки
Не  подобрать  мне  те  слова
О  том,  как  кружится  листва
И  солнца  луч  в  последний  раз
Ласкает  нежно  нынче  нас
А  завтра?  Завтра  только  дождь
Ты  далеко,  ты  не  придешь
Потом  наступят  холода
А  с  неба  льёт  и  льёт  вода
Как  будто  небо  прорвало
Ушло  последнее  тепло
И  кто-то  нам,  двоим,  назло
Сказал,  что  больше  до  весны
Не  видеть  вам  о  лете  сны
..............................................
Цените  каждый  день  и  миг
Цените  чаек  летний  крик
Цените  то,  что  вам  дано
В  душе  пусть  теплится  оно)
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*07.06.15*  ID:  №586016
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586016
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Патара

Моє кохання.



[img]http://www.kleo.ru/img/articles/B45yv.jpg[/img]

Кохання  називають  неземним,
Моє  ж  земне,  літати  я  не  вмію,
І  буде  так,  плекаю  я  надію,
Бо  ще  зарано  в  Небо  нам  із  ним.

Хтось  тане  від  любові,  хтось  горить,
Хтось  за  коханням  у  вогонь  і  в  воду...
Я  пафосно  любить  не  вміла  зроду
І,  думаю,  ця  не  настане  мить.

Моє  кохання  тихе,  без  фанфар,
Без  зайвих  слів,  вони  тут  ні  до  чого,
Я  просто  буду  дякувати  Богу
За  цей,  коштовний  для  людини,  дар.  

07.06.2015


 





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585955
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015


Єва Романенко

• ЛЮБИМАЯ •

Я  с  любовью  живу  и  мечтаю,
Что  когда-нибудь  Ей  расскажу,
Как  от  голоса  милого  таю,
Как  с  восторгом  в  глаза  Ей  гляжу.
         Обойдусь  без  намёков  и  фальши,
         И  открою  Ей  сердце  своё;
         Мне  не  ведомо,  что  будет  дальше  —
         Не  лишиться  бы  только  Её
Навсегда...  Я  боюсь  и  теряюсь,
Но  так  дальше  нельзя  продолжать!
Вот  сейчас  же  в  глаза  Ей  признаюсь!
От  себя  всё  равно  не  сбежать...
         Долго  душу  свою  не  терзая,
         Обняла  Её.  Тишь,  полусвет...
         Всё  сказала  Любимой  в  глаза  я  —
         Поцелуем  Её  был  ответ...

•  08.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558212
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 07.06.2015


Єва Романенко

• НЕМИНУЧІСТЬ •

Свідомість  без  тіла  світами  блукає,
Споріднену  душу  жадає  знайти.
Бурмоче  молитву  —  до  Бога  гукає
Й  іде,  хоч  втомилася  йти.

У  цілому  світі  немає  нікого,
Хто  б  цій  бідоласі  зарадити  зміг.
Сто  років  кружляє  примара  безнога;
Спокутує  прощений  гріх.

•  10.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558778
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 07.06.2015


Єва Романенко

• НЕ ПРАЗДНИЧНАЯ •

Снежинки  кружа́тся  в  полёте,
А  вы  —  предаёте  и  врёте.
Проходят  века,
Летят  облака...
Вы  все  до  едина  умрёте!

Букашечка  солнышко  славит,
А  ваша  духовность  лукавит.
Комарик  парит,
С  луной  говорит...
Лишь  смерть  вас  от  боли  избавит!

Мяукает  кошка  от  скуки,
Зудят  ваши  жадные  руки.
Фугасный  снаряд
Сметёт  всё  подряд...
Вы  жили  и  сдохните  в  муке!

Присела  на  ветку  синица,
Лгут  ваши  смазливые  лица.
Застыла  вода,
Горят  города...
А  вам  остаётся  молиться!

•  14.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559667
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 06.06.2015


kanan

Асфиксия



Плохо  терпят  мозги  асфиксию,
Превращаются  в  серую  вату.
Что  поделаешь,  вновь  о  России.
Без  неё,  как  всегда,  скучновато.
Я  люблю  эту  лживую  суку,
Совершенно  прозрачную,  кстати.
И  оттяпал  бы  грязную  руку,
И  не  жалко  затурканных  братьев,
Жалко  связей  духовных  лишатся
С  неубитой  российской  элитой.
Что  ты  шепчешь  там,  путинский  нацик?
Не  осталось  и  духу?  Иди  ты!
Есть  умы,  что  вовек  не  подпишут
С  сатаной  долгового  контракта,
Те,  что  видят  и  дальше  и  выше,
И  дышать  умудряются  как-то.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506786
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 05.06.2015


Єва Романенко

• ВІДЧУТТЯ •

В  моїх  грудя́х  приємне  відчуття:
Немов  би  зазирнуло  до  віконця
Проміння  мо́го  знищеного  сонця  —
А  з  ним  і  сенс  нікчемного  життя...

•  15.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560269
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 05.06.2015


Єва Романенко

• ВЕНОК •

Смеркалось.  Мы  же,  глядя  на  закат,
Вдвоём  под  небом  сумрачным  лежали.
Вдыхая  нежно-сладкий  аромат,
Последний  лучик  взглядом  провожали.

Весь  мир  лежал  тропой  у  наших  ног,
Уставших  пальцев  ласково  касаясь.
Ты  надевал  мне  свадебный  венок,
Со  мной  в  тугих  объятиях  сплетаясь...

•  20.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561202
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 05.06.2015


Єва Романенко

• ЖИВАЯ •

Пусть  мурашки  бегут  по  коже,
Влажный  ветер  растреплет  косы  —
Разнося  по  лужайке  слёзы,
Пробирая  меня  до  дрожи...

Мне  не  холодно,  я  в  порядке,
Хоть  муссон  нарезвился  вволю.
Босиком  пробегусь  по  полю  —
Пусть  трава  пощекочет  пятки...

Не  страшны  мне  грозы́  раскаты!
Я  шальное  дитя  природы  —
Мне  известна  цена  свободы
И  знакомы  её  форматы...

Боль  и  слёзы  дождём  смывая,
Находясь  под  открытым  небом
Голышом  да  в  венке  нелепом,
Понимаю,  что  я  —  живая!..

•  22.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561646
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 05.06.2015


Єва Романенко

• НАШЕ СОЛНЕЧНОЕ ЛЕТО •

Волны,  пляж,  рассветы  —  это
Наше  солнечное  лето!
Лишь  песок  точится  под  ногами...

Ты  раздета,  я  раздета,
На  руках  по  два  браслета,
А  над  нами  небо  с  облаками...

Это  наше  время  года!
Благосклонна  к  нам  природа,
Будто  мы  одни  на  белом  свете...

Ветер,  тёплая  погода,
Море,  солнце  и  свобода!
Мы  с  тобою  счастливы  как  дети...

•  28.02.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563286
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 05.06.2015


Єва Романенко

• ПСИХОДЕЛИК •

Чьи-то  лица  снуют  в  тумане
Без  тревожности;
Пустота  устраняет  грани
Невозможности...

На  земле  разложились  звери
По  окружности;
Темнота  открывает  двери
Для  наружности...

Возрастает  процент  геройства
Без  отважности;
Высота  забирает  свойства
У  этажности...

Под  мостом  развернулись  руки
Безмятежности;
Тишина  поглощает  звуки
Неизбежности...

•  12.03.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566065
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 04.06.2015


Єва Романенко

• САМОТНЯ •

Темний  янгол  розправив  на  зліт
Білі  крила...
Твій  незайманий  крихітний  світ
Ніч  накрила...

Чорне  сонце,  позбавлене  сил,
Більш  не  гріє...
Обернулися  в  попіл  і  пил
Сни  і  мрії...

Ти  самотня,  навколо  лише
Порожнеча...
Тво́ю  душу  крихку  збереже
Тільки  втеча...

Та  тікати  немає  куди  --
Пекло  всюди...
Замивають  криваві  сліди
Добрі  люди...

•  03.04.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571800
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 04.06.2015


Єва Романенко

• РАЙ •

Ти  —  усе,  що  я  мала  і  маю.
Рай  знаходиться  там,  де  є  ти.
Мов  пелюстки  в  долонях  тримаю
Наші  ніжні  суміжні  світи...

•  12.04.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577305
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 03.06.2015


Єва Романенко

• СМАРТФОН •

Цілий  світ  на  маленькій  долоні
Ти  тримаєш  в  своєму  полоні  —
І  усе  це  заради  одно́го
Повідомлення  —  може,  дзвінка.
Пальці  стомлені,  очі  червоні,
Проливаються  сльози  солоні:
Знов  ридаєш  —  авжеж,  через  нього,
Бо  любов  твоя  досі  палка...

А  чи  вартий  він  тебе?  Чи  має
Почуття  і  взаємно  кохає?
Чи  про  тебе  він  мріє  в  дорозі?
Сумніваєшся  в  цьому  щодня.
Він  не  бачить,  не  чує,  не  знає,
В  нього  й  думки  такої  немає,
Що  у  нього  закохане  досі
Те  невинне  мале  кошеня...

•  12.05.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580719
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 03.06.2015


Єва Романенко

• МОТЫЛЬКИ •

Осознала,  что,  нервные  клетки  губя,
Без  тебя  я  ни  ночи,  ни  дня  не  могу!
И  когда  на  вопрос  "Как  дела  у  тебя?"
Отвечаю:  "Прекрасно!"  —  тебе  я  не  лгу!

Чуткий  сон  твой  считаю  за  честь  сторожить,
Лишь  с  тобою  хочу  в  тёплой  ванне  лежать.
Ты  всегда  помогаешь  мне  боль  пережить,
Заставляя  ходить,  говорить  и  дышать!

Всё  пытаясь  осмыслить,  сидя́  в  темноте,
Поняла,  что  хочу  просыпаться  с  тобой.
В  сердце  —  сакуры  цвет,  мотыльки  в  животе;
По  артериям  хлещет  ручей  голубой...

За  тебя  я  умру,  оживу,  растворюсь...
За  тобою  отправлюсь  и  в  космос,  и  в  ад!
Я  люблю  —  потому  ничего  не  боюсь!
Лишь  бы  чувствовать  твой  неземной  аромат...

•  23.04.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576796
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 03.06.2015


Єва Романенко

• КВІТОЧЦІ АЛІСІ •

Інакшою  бути  ніколи  не  бійся  —
Ти  зірка,  що  сяє  на  темному  небі.
Світи  —  не  згоряй  і  донесхочу  смійся
В  лице  небезпеці.  Ти  вільна,  далебі!

Ніхто  на  Землі  і  ніщо  поза  нею
Свободу  у  тебе  забрати  не  зможе.
Нехай  атакують  нахаби  брехнею  —
Я  поряд  з  тобою!  Добро  переможе!

Благаю,  не  плач,  пожалій  свої  очі  —
Ніщо  в  цьому  світі  не  варте  й  сльозинки!
Ти  сонце,  що  стало  окрасою  ночі,
Ти  море,  що  вийшло  з  малої  краплинки.

Ти  квітка,  що  так  передчасно  розквітла;
Нічого  не  бійся  —  візьми  мою  руку
Й  ходімо  зі  мною  дорогою  світла  —
Вперед,  через  заздрість,  брехню  і  розлуку!

•  29.04.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577893
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 03.06.2015


Єва Романенко

• ЗЛИВА •

Ти  цілуєш  мене  крізь  сльози,
А  за  вікнами  лупить  злива;
Нас  не  здатні  злякати  грози.
Я  з  тобою  —  тому  щаслива!

Дощ  нехай  підвіконня  трощить,
Град  хай  цілить  на  дворі  айстри;
Хай  та  злива  весь  день  полощить  —
Не  псує  нам  негода  настрій!

•  29.04.2015  •

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578701
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.06.2015


dovgiy

ЮНИЙ АНГЕЛ

ЮНИЙ  АНГЕЛ

Час  весни  над  світом  лине    стрімко,
В  пахощах    садів  п’янка  земля.
Тротуаром  йде  неквапно  жінка,
У  візку  пухкеньке  немовля.
Ще  сама  по  виду  зовсім  юна,
Ще  здається,  в  школу  би  іти
А  дивись:  звичайне  диво  збулось  –
Материнство  в  світ  змогла  нести.
Зупинилась,  нахилилась  ніжно
Над  своїм  заснулим  немовлям,
А  мені  привиділися  крила:
Ніби  це  не  жінка  –  янголя!
Це  ж  вона,  як  ангел  –  охоронець,
Богом  дана  цій  дитині  в  дар.
Щоб  був  захист,  була  їжа  й  поміч,
Щоб  не  гнобив  долю  зла  тягар.
Щоб  зросла  дитина  у  любові
Та  навчилась  всьому  для  життя,
Щоб  пізнала  всесвіт  в  ріднім  слові,
Щоб  любові  знала  почуття.
І  все  це  –  в  короткім  слові    МАМА;
І  все  це  –  у  жіночці  оцій.
А  вона  ж  іще  комусь  КОХАНА,
Чиясь    зірка  в  долі  непростій.
Їй  світити  в  небі  довгі  роки,
Їй  оберігати  все  життя
Всіх  своїх  від    необачних  кроків,
Дати  мудрість  для  цього  буття.
Час  весни  над  світом  лине  стрімко,
Материнством  сповнена  земля.
Йде  неквапно  тротуаром  жінка  –
Юний  ангел  поруч  з  немовлям.

02.06.2015  21:57

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585162
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015


Микола Карпець))

«Оставь мне капельку души»

[b]«Оставь  мне  капельку  души»[/b]

[color="#071de0"][b][i]Ты  дай  мне  капельку  тепла...
А  я  верну  тебе  сторицей!
Святой  я  буду  и  блудницей
Зайчонком  белым  и  волчицей
И  певчей  птичкой  и  жар-птицей
Я  так  хочу  тебе  добра.......
Ты  дай  лишь,  капельку  тепла

Оставь  мне  капельку  души
А  вся  моя  –  и  так  с  тобою
Мы  много  сил  отдали  бою
Где  переполнено  всё  болью
Я  проиграла,  ты  -  дыши...
Оставь,  лишь,  капельку  души
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*02.06.15*  ID:  №584893

[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584893
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015


Микола Карпець))

«Спи любимая…родная…»

[b]«Спи  любимая…родная…»[/b]
[color="#040bdb"][b][i]Вечер,  кончилась  работа
Стихнет  в  доме  шум  и  гам
Ведь  сегодня  не  суббота…
Спят  детишки  по  углам
Лето  пусть  же  им  приснится
Солнце…море…и  песок…
Только  маме  все  не  спится
Слыша  дочки  голосок
Что  спросонья,  что-то  шепчет
Нежно  мишку  обнимая  …
Спи  мой  зайка...спи  малышка
Спи  любимая…родная…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*02.06.15*  ID:  №584901
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584901
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015


Патара

Коханий, я чекаю як ніколи…

Хвилююся  за  тебе,  мій  коханий,
Коли  не  знаю  де  ти  є  і  з  ким.
Щоб  не  анексували  так,  як  Крим,
Або  не  сів  в  чужі  комфортні  сани...  
Попереджаю:  в  гніві  я  лиха,
Тож,  краще,  вчасно  повертайсь  додому,
Тут  є  усе,  щоб  подолати  втому...
Не  доведи,  благаю,  до  гріха.

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584837
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015


Патара

Втома…

Ніч  обіймає  за  плечі,
Наче  свинцеві  повіки.
День  метушливий  і  вечір,
Справ  назбиралось  без  ліку.
Постіль  чекає  м'якенька,
В  сон  упаду,  як  в  безодню.
Зараз  до  тебе  б  у  жменьки,
Та...  це,  уже,  не  сьогодні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584524
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015


kanan

прейскурант

С  ума  сойти.  Убили  землю  банальной  тупостью  и  ленью.
Она  такого  не  приемлет  и  отомстит.  Её  терпенью
Пришёл  конец.  Она  берётся    изъять  долги  у  квартирантов.
А  отвечать  не  прежним  поцам,  а  нам.  Согласно  прейскуранту.
И  мы  готовы  повиниться  и  отработать,  сколько  надо,
Мы  на  сухарик  сменим  пиццу  и  на  субботники  парады,
Не  то  толпиться  нам  в  прихожей  и  ожидать  раздачи  судеб.
Земля,  возможно,    и  поможет,  но  временем  заплатят  люди.
Она  сама  не  будет  рада  такой  работе  непосильной...
А  братец,  падло,  лупит  градом  по  этой  пустоши  могильной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584451
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 30.05.2015


dovgiy

БЕЗ ТЕБЯ

БЕЗ    ТЕБЯ

Уж  в  который  раз  встречаю  лето
Без  тебя,  без  света  твоих  глаз.
Уж    в  который  раз  огни    рассвета
Расцветают  на  заре  без  нас.
Мы  в  разлуке.  Длинной,  бесконечной.
Сердцу,  истомлённому  тоской,
Кажется,  что  в  этот  раз  –  навечно,
Разум  же  ведёт  на  успокой.
Понимаю:  всё  необходимо.
Понимаю:  надо  потерпеть.
Только  без  тебя,  –  моей  любимой,
Песни  лета  тяжело  мне  петь.
Без  тебя  цветы  не  ароматны,
Без  тебя  не  говорит  река.
Без  тебя  не  прилетает  радость
Синей  птицей  в  дом,  издалека.
От  судьбы  имею  только  малость:
Твой  звонок  в  конце  земного  дня.
Милый  голос  –  всё  что  мне  осталось,
Зеркала  осколками  звеня…
Каждый  день  я  что  –  то  вновь  теряю,
Каждый  день  –  увы!  Не  возвратим…
Твоё  имя  нежно  повторяю,
Перед  тем,  как  прыгнуть  в  ночи  дым.
Там,  случалось,  мы  имеем    встречи,
Там,  -  вдвоём,  -  в  моём  счастливом  сне,
То  ли  день  звенящий,  то  ли  вечер,
Мы  встречаем  в  голубой  весне.
Это  –  там…  Но  сон  такой  нечастый.
Редкий  гость  в  моём  ночном  дому.
С  новым  летом  тяжело  встречаться
Без  тебя.  Без  песни.  Одному.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584446
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 30.05.2015


Галина_Литовченко

* * *

Ти  -  біля  Бога,  знаю,  біля  Бога.
Нараз  усі  розвіялись  гріхи.
Під  сяйво  зір  лягла  твоя  дорога,
Мені  земні  лишилися  шляхи.

Живу  майбутнім,  бережу  минуле
і  сьогодення  відчуваю  смак.
В  оцім  шаленім  всесвіту  загулі
Хоч  раз  подай  мені  із  неба  знак.

Хіба  дарма  тамую  хвилювання,
Коли  ступаю  ввечір  на  поріг?
З  тобою  знала  спокій  і  кохання.  
Що  не  простила  -  мій  найтяжчий  гріх.
26.05.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583712
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 29.05.2015


Патара

А диво-жінки вже… немає.

...За  тебе  кращого  немає,
Дивись  хоч  вічність  навкруги.
Тебе  люблю,  тебе  чекаю,  
Зійди  на  мої  береги.

Крилата      ВАГАННЯ  СТРУШЕНО  З  ДУШІ  (для  В.  )
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584232



[b]Тут  СТІЛЬКИ  ніжності  й  любові,
А  він  ще  досі  десь  блука.
Не  знає,  що  лафа  така
Не  повторитись  може  знову.
Огорне  лагідно  коханням
Красива  жінка,  як  туман,
І  між  панами  знов  він  пан,
Палкі  цілунки  будуть  зрання.
Та  через  мить  туман  зникає,
На  сонці  пустка  лиш  одна,
Він  виглядатиме  з  вікна,
А  диво-жінки  вже...  немає.[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584312
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015


Наталя Данилюк

Спробуй…

Спробуй  не  впасти  духом,  коли  несила
Стати  собі  опорою  в  час  важкий…
Знаєш,  простіше  взяти  і  скласти  крила,
Пилом  припасти,  наче  старі  книжки,
Десь  на  поличці  долі,  всіма  забута,
Вирвана  із  корінням  з-поміж  своїх…  
Спробуй  закрити  вуха  й  себе  почути  –
Десь  ворухнеться  ноткою  чистий  сміх...
Світлий,  наївний,  добрий,  тому,  і  щирий,
Наче  колись  в  дитинстві:  тобі  десь  п’ять,
Може  і  трішки  більше…  Дощу  пунктири
Б’ються  землі  у  груди  і  мерехтять.
Плавиться  світ  у  ртуті  хмільної  зливи
І  шурхотять  намоклі  перуки  крон…
Що  тобі  дощ?  Ти  зараз  така  щаслива!
Небо  легке,  мов  росами  вмитий  льон…
Там,  де  дощить,  там  завше  веселка  сходить  –
На  горизонті  барвами  грає  пруг!
Спробуй  сюди  приходити  в  мить  негоди  –
Гроз  безпросвітних,  бурі  та  завірюх…
Нащо  шукати  щастя  в  захмарній  зоні?
Рано  чи  пізно  втомишся,  давши  збій…
Так,  як  перлинка  в  мушельці  безборонній  –
Так  цілий  Всесвіт  криється  у  тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583887
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015


Микола Карпець))

«Мы за Родину, а они за что???»

[b]«Мы  за  Родину,  а  они  за  что???»[/b]
[color="#041be3"][b][i]Спой  мне  месяц,  безмолвием  света
Над  чернеющим,  проклятым  городом
Автомата  лишь,  выстрелы  где-то...
В  полудрёме,  спиной  до  лафета
Не  уснуть  мне  уже  до  рассвета
На  поляне,  зали́тою  золотом

На  поляне,  зали́тою  светом
Нереальность  возводит  в  квадрат
Черно-желтым  окутано  цветом
И  ищу,  не  найдя  я  ответов
Штабелями  валяться  в  кюветах
За  что  Путин  отправил  солдат?
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*27.05.15*  ID:  №583866[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583866
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015


Патара

Життя на публіку.

Зустрілися.  Бог  Янголів  просив,  
Щоби  допомагали  їм  усюди  .  
Він  на  руках  її  весь  час  носив.  
Соромилась,  що  думатимуть  люди...

Джаннет  Даклін      Зустрілися.  Щоб  знову  розійтись

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583572


На  публіку  живеш  постійно  ти.
Любов  шукаєш  по  усіх  усюдах...
Знайшла  нарешті,  та...  Що  скажуть  люди?..
І...  починаєш  нищити  мости.
А  людям  байдуже,  сказали  і  забули,
У  них  свої  кохання  і  життя.
Пізніше,  щоб  не  знати  каяття,
Любов  не  перетворюй  на  минуле.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583646
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015


kanan

СЛАБО

Плач  по  шахтёру

 Уйдёт  с  Донбасса  непутевый  брат,
 Отпустит  души  тяжкое  похмелье,
 Останется  вопрос:  А  на  хера!
 Гордиться  званьем  "дети  подземелья"??
 Не  потому  ль  земля  до  фени  вам,
 Что  лишь  под  ней  вы  толком-то  живете?
 Земля  для  вас  сплошные  покрова,
 За  это  вы  и  жизнь  отдать  не  против.
 Всё  тот  же  «коленвал»  у  вас  в  сельпо,
 Возможно,  только  вывеска  новее.
 Как  вас  когда-то  «взяли  на  слабо»,
 Вот  так  вы  и  живёте  не  трезвея.
 Свой  добывая  хлеб  из-под  земли,
 Вы  вскармливали  нуворишей  ваших.
 И  это  все,  что  сделать  вы  смогли?
 И  что?  Вам  помирать  теперь  не  страшно?
 Соленый  бриз  морской  и  ширь  полей
 Вы  отняли  у  ваших  поколений.
 Что  вы  оставили  им  на  земле?
 Натруженные  плечи...  и  колени.
 А  мир  меняется,  спешит  вперёд,
 Шахтёр  (как  класс)  уже  давно  не  нужен.
 Неужто  и  до  смерти  не  «допрёшь»?
 Товарищи,  спасайте  ваши  души.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582707
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 25.05.2015


Любов Ігнатова

Рум'яний ранок (замальовка)

Втерло  сонце  личко
Рушничком  з  туману,
Сипле  у  травичку
Роси  домоткані.
Вже  цілує  бджілка
Проліскову  квітку;
Дятел  сів  на  гілку-
Вибива  чечітку.
На  пеньку  "солдатик"
Вигріває  спинку;
Кіт-  старий  флегматик
Розгляда  пушинку.
Горобці  в  пилюці
Гопака  танцюють-
Цвірінчать  і  б'ються  -
Дощик  пророкують...
І  впліта  вільшанка
У  катрен  весняний
Голосну  співанку
Про  ранок  рум'яний...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417889
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 24.05.2015


Наталя Данилюк

Я тобою снила…

Я  тобою  снила,  як  дощем
Квітка  снить  у  полудневу  спеку,
І  торкав  душевні  струни  щем,
Що  для  тебе  я  така  далека...

Я  тобою  снила,  наче  птах
Снить  у  клітці  небом  волошковим...
По  твоїх  заплутаних  стежках
Розгубило  щастя  всі  підкови.

Та  збирати  випало  чужим
І  ділити  навпіл  дні  і  ночі.
Ти  мені  на  долю  ворожив,
Та  слова  не  справдились  пророчі.

І  в  чужих  незвіданих  світах
За  тобою  стерла  білі  крила...
Я  тобі  відкрилась  у  віршах,
Та  даремно  душу  оголила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442112
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 24.05.2015


Наталя Данилюк

Коли спіткнешся…

Коли  спіткнешся,  думай  про  політ,
Не  про  каміння,  а  про  світлі  зорі.
Яким  стрімким  не  був  би  цей  кульбіт*,
Над  долею  твоєю  Бог  в  дозо́рі.

Коли  життя  закрутить  дикий  вир,
Свободи  смак  вдихни  на  повні  груди!
Нехай  душі́  чіткий  орієнтир
Убереже  від  фальші  і  облуди.

І  вір  собі  на  зло  усім  вітрам,
Усім  життєвим  пасткам  і  невдачам,
Хай  віри  непорушний  світлий  храм
Плекає  серце  мудре  і  терпляче.

Хай  ніжний  порух  чистої  весни
В  тобі  розбудить  вічне  і  високе!
Коли  спіткнешся,  крила  розгорни,
Спрямуй  у  небо  невагомі  кроки.


[i]*Кульбіт  -  переворот  вперед  через  голову  з  опорою  на  руки.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510252
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 24.05.2015


Любов Вишневецька

Бездомный

Коль  родился  бездомной  собакой,
Тебе  фыркают,  гневно  орут.
Тут  невольно  цепляешься  в  драку,
Но  тебя  кирпичом  больно  бьют.

Жжет  огнем  все  изранено  тело,
На  боку  вырван  клок,  хлещет  кровь.
Как  же  больно!  И  нет  ко  мне  дела
добрым  людям,  готовящим  плов.

Я  родился  под  солнцем  без  места.
Не  коснется  меня  доброта.
Там  где  я  –  вдруг  становится  тесно!
Гонят  дружно!  А  мне  б  молочка…

Лишь  почувствую  тонкий  луч  света  -            
Клянчу  есть  и  виляю  хвостом.
Но  не  будет  мне  в  жизни  просвета!
Знаю  точно,  что  будет  потом.

Я  никто  и  ничто  –  беспороден,
Не  сияет  на  солнышке  шерсть.
-  Люди  милые,  я  невиновен,
Что  не  нравлюсь  таким,  какой  есть!

                                                                       18.05.2014  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516629
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 24.05.2015


Наталя Данилюк

Ніколи знову…

[img]https://pp.vk.me/c628721/v628721639/429/noy9VfWIODw.jpg[/img]

Ніколи  знову,  чуєте,  ніколи!..
Хай  буде  травень,  сонце  і  роса,
Бузкова  повінь,  ніжність  матіоли,
Хмарин  отари  в  мирних  небесах…

Хай  буде  щебет  вранішньо-пташиний,
А  не  зловісні  постріли  гармат,
Щасливий  сміх  маленької  дитини,
Лиш  не  тривожний  подзвін  у  набат…

Хай  буде  річки  свіжість  кришталева
Замість  багряно-спечених  струмків,
І  буйноцвіттям  дихають  дерева,
Лише  б  не  чаду  видихи  їдкі…

Лише  б  не  вдів  згорьовані  обличчя,
Гірка  розпука  в  маминих  очах…
Нехай  війна  до  зброї  не  покличе  
Простого  хлібороба-орача…

О,  скільки  їх  пішло  за  виднокола!..
Чи  є  десь  мірка  втратам  і  жаля́м?
Ніколи  знову,  чуєте,  ніколи!
А  хто  посміє  -  проклене  Земля!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580000
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 24.05.2015


Ірина Лівобережна

Странный разговор…

Как  много  я  могла  бы  рассказать!
Но  на  устах  -  молчания  обеты.
Лишь  памяти  доступно  в  топь  нырять,
Где  я  храню  на  дне  Его  секреты...

Я  прикасаюсь  ласково  к  плечу,
А  он  в  ответ:  "Ты  мне  запала  в  душу..."
Но  -  Шшшш!!!  -  об  этом  тоже  я  молчу,
Чтобы  любимый  голос  снова  слушать...

Чтоб  этот  диалог  -  глаза  в  глаза  -
Не  вытекал  из  речки  постоянства...
Когда  душою  хочется  сказать
Слова  любви  сквозь  время  и  пространство.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564879
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 21.05.2015


Франко Наталія

Закономірність

Не  може  існувати  тінь  без  світла,
При  цьому  світло  вміє    жити    незалежно.
Не  може  гнутись  дерево  без  вітру,
Але,  на  жаль,    не  буде  протилежно.  

Не  вміє  квітка  жити  не  напившись,
Водою  дощовою  на  світанку.
Буде  стояти  голову  вклонивши,
Від  зірки  першої  і  до  самого  ранку.  

А  дощ  без  сонця  дихати  не  може,
Для  нього  це  життєво  необхідно.
І  більш  ніхто  йому  не  допоможе,
Тому  що  сонце  є  для  нього    рідним.  

А  сонце  хоче  жити  з  океаном,
Любуючись  зображенням  в  люстерці.  
І  гомоніти  з  ранішнім      туманом,
Занадто  припадає  він  до  серця.  

Туману  дуже  хочеться  до  лісу
Тому  що  манить  ліс    його  занадто,
Немов  не  відкриваючи  завісу,
Ховаючи  все  те,  що  хоче  знати.    

А  лісу  конче  необхідна  пташка,
Втрачає  барви  він  без  її  співу,
Неначе  навпіл  зламана    ромашка,
В  пориві  неприборканого  гніву.  
 
Птахам  без  неба  просто  не  прожити,  
А  небу  в  свою  чергу  без  хмаринки.  
Будуть  за  ним  птахи  надто  тужити,  
Як  за  вогнем  сумують  всі  жаринки.    

Без  пристрасті  й    вогню  не  можуть    жити  люди,  
Навчитися  кохати  мають  неодмінно.  
Це  як  опора  для  великої    споруди,    
Недоказова  це      закономірність.  

І  неодмінно  кожен  має  мати
Свою  жадану  другу  половинку.  
І  міцно  так  її  тримати,  
Як  дощ  свою  прекрасную    краплинку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582245
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015


Міша Стан

сКАЖИ меНІ! (ЧУЖА)

сКАЖИ  меНІ!  (ЧУЖА)

Скажи  мені  як  так  сталося
Що  у  іншого  ти  закохалася
Скажи  мені  в  останній  раз
Що  тепер  уже  чекає  нас

Скажи  мені  що  любиш  ти  мене
Що  любов  наша  ніколи  не  мине
Скажи  мені  що  будеш  моєю  назавжди
Що  ніколи  не  підеш  від  мене  ти

Чому  так  холодно  мені
Здається  що  усе  це  бачу  в  сні
Що  хочеш  ти  від  мене  утекти
Бачу  як  виходиш  заміж  ти

Та  розумію  я  на  жаль  що  це  не  сон
Що  це  для  тебе  грає  Мендельсон
Що  тепер  мені  чужою  станеш  ти
І  буду  сумувати  я  від  самоти

Запросила  на  весілля  друзів  всіх
І  лунає  твій  чарівний  сміх
Та  це  найгірший  день  мого  життя
Ти  зовсім  забула  наші  почуття

Подивлюсь  на  тебе  ще  хоч  мить
Та  серце  моє  крається  болить
Коли  чую:"Гірко!"  звідусіль
А  це  мені  на  рану  наче  сіль

Ще  вчора  ти  зі  мною  зустрічалася
А  сьогодні  в  церкві  з  ним  вінчалася
І  хоч  я  перший  в  тебе  кум
Та  не  звільняє  це  мене  від  сірих  дум

Обіцяла  ти  мені  любов  до  смерті
Але  факти  річ  уперта
Бо  видно  кохання  вже  нема
Будеш  просто  ти  мені  кума

Я  радію  наче  нічого  не  сталося
Та  це  маска  Вам  просто  здалося
Бо  дуже  я  за  нас  хвилююся
А  ти?  А  ти  із  ним  цілуєшся

Чи  треба  було  мені  "щастя"  такого
Ну  хіба  прошу  я  много
Будь  моєю  будь  зі  мною
Теплим  літом  і  холодною  зимою

Та  слів  моїх  на  жаль  не  чуєш
І  з  ним  сьогодні  заночуєш
А  Ваше  весілля  є  межою
За  котрою  стала  ти  мені  чужою

Якщо  нічого  в  нас  уже  не  вдасться
За  твоє  щастя  моє  щастя
Я  вип'ю  келих  цей  до  дна
Ось  така  у  мене  історія  сумна...  

Автор:  Михаил  Стан,  с.  Угля,  16  декабря  2011  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581959
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 19.05.2015


Світлана Моренець

Птаха ранена не літає

Посіріли,  поблякли  барви,
світу  божому  ти  не  рада.
Не  шукаєш  розради  -  марно,
все  затьмарила  чорна  зрада.
По  живому  біль  навпіл  крає,
відчай  крилами  б'ється  в  небо  -
хтось  любов  твою  забирає,
а  тобі  -лиш  такого  треба.
Ніч  безкрайня  –  у  тузі  ревній,
мов  дитятко  зайдешся  пла́чем,
вдень  -  в  кулак  затискаєш  нерви,
щоб  страждань  твоїх  не  побачив,
Щоб  змогти,  попри  біль    нестерпний,
легко,  з  усміхом  привітати...
Вдома  -  скрутишся  і  затерпнеш...
Пташці  раненій  -  не  літати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486047
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 19.05.2015


Патара

Так мало і… так багато.

Це  так  мало  і...  так  багато
Доторкнутися  до  руки,
Коли  зустріч  проста,  як  свято,
А  розлука,  як  навпаки.
Просто  глянути  в  ніжні  очі
І  почути  живі  слова...
Те,  наразі,  що  серце  хоче,
Забаганка  ця  не  нова.  

08.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558189
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 18.05.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015


Патара

Лиш мить у нірвані…

Зустрілися  очі,  торкнулися  руки
І  тіло  зігрілось  теплом  твого  тіла.
Враз  вимкнулось  світло  і  вимкнулись  звуки,
Від  щастя,  за  обрій  душа  полетіла.
Лиш  мить  у  нірвані  і  знову  на  землю,
Бо  вічного  щастя,  на  жаль,  не  буває,
Та  як  своє  серце  тепер  відокремлю
Від  твого,  якщо  йому  добре  як  в  Раю?..

10.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558723
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 18.05.2015


Патара

Сьогодні вірші слухала душа…

Сьогодні  вірші  слухала  душа,
Вона,  немовби,  досягла    нірвани.
Від  почуттів  була  я,  наче  п'яна,
Стан,  досі,  цей  мене  не  полиша.
Ті  щирі  очі,  посмішки  привітні
І  злива  дружніх,  добрих,  теплих  слів
Причислила  цей  день  до  диво-днів,
Які  в  житті  весняним  цвітом  квітнуть.
У  колі  друзів  затишно  мені,
Хоч  зустрічі  такі,  на  жаль,  не  часті,
Та,  що  вони  існують,  вже  є  щастям,
Серед  буденної  моєї  метушні.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581857
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015


Ірина Лівобережна

Пророчество. Оля Алексеева

ХТО  НЕ  ЧИТАВ  ЦЕ  -  ПРОСТО  ПРОЧИТАЙТЕ!!!  НЕЙМОВІРНИЙ  ВІРШ!!!  
[b]ЗВЕРНІТЬ  УВАГУ  -  ЗОВСІМ  НЕ  МІЙ...[/b]

http://www.stihi.ru/2005/07/21-1484

Я  в  дом  войду.  Твой  тихий  дом.
Ты  вспомнишь  обо  мне.  
Ты  в  кресле  будешь.  В  тишине
Я  сяду  за  столом.

Устало  спросишь:  «Ты  ждала?»
Я  прошепчу:  «Всю  жизнь…»
Ты  спросишь:  «Где  же  ты  была?»
А  я  скажу:  «Во  лжи».

«Кому  лгала?»  «Себе  и  всем».
«А  в  чем?»  «В  том,  что  в  друзей
Не  верю  и  в  любовь».  «Зачем?»
«Чтоб  было  веселей».

«И  было?»  «Нет».  «Так  для  чего?»
«Чтоб  успокоить  боль».
«Любила  многих?»  –  «Одного.
Тебя.  Но  ты  ушел».

«Была  ли  замужем?»  «Была».
«А  счастье  было?»  –  «Да».
«А  отчего  ты  умерла?»
«Не  помню.  Ерунда».

«А  как  давно?»  «Дней  пять  назад».
«Как  ты  меня  нашла?»
«Я  видела  твои  глаза,
Когда  я  умерла».

«А  дети  есть?»  –  «Есть:  сын  и  дочь».
«А  где  они?»  ¬–  «Внизу».
«А  там  внизу,  наверно,  ночь.
Я  свечи  принесу».

«Ты  вспоминал  меня?»  «Почти…
Почти  не  вспоминал».
«А  я  звала  тебя…»  –  «Прости…»
«…но  ты  не  отвечал».

«Кого  ты  помнишь?»  –  «Всех.
А  ты?»  «И  я».  «Ты  счастлив  был?»
«О,  да!  Сбылись  мои  мечты,
Я  всё  осуществил».

«Ты  всё  успел?»  «Наверно,  да.
А  ты?»  «Наверно,  нет…»
«Когда  я  умер,  обо  мне  
Ты  плакала?»  «Всегда…»

«Какой  же  ты  была?»  –  «Смешной,
Ты  сам  тогда  сказал».
«Кто  звал  тебя  своей  женой?»
«Тот,  кто  меня  не  знал».

«О  чем  жалела?»  –  «Ни  о  чем».
«Чего  хотела?»  –  «Жить».
«О  чем  мечтала?»  –  «Обо  всём».
«А  главное?»  –  «Простить».

«Что  ты  любила?»  –  «Всё  кругом:
Свою  семью,  друзей,
Все  звезды,  небо,  ветер,  дом,
Животных  и  людей…»

«Что  ты  оставила?»  –  «Себя.
В  стихах  и  в  музыке.  В  деталях.
В  прохладных  клавишах  рояля…»
«Они  теперь  скорбят…»

Я  помолчу.  Ты  помолчишь.
Забрезжится  рассвет.  
Ты  спросишь:  «Ты  ещё  грустишь?»
А  я  отвечу:  «Нет.  

Мне  больше  не  о  чем  грустить  –
Ты  вспомнил  обо  мне».
И  из-под  ног  сорвется  жить
Последний  первый  снег…  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582000
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015


Віталій Назарук

КОХАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ

Як  бачу  Вас,  то  серденько  тремтить,
Краси  такої  я  іще  не  бачив,
Моє  кохання  полум’ям  горить,
А  Ви  мене  минаєте  неначе…

Скільки  разів  за  Вами  йшов  услід,
Та  наздогнати  бракувало  сили,
Я  стільки  пережив  душевних  бід,
Хоч  подивіться…  Дайте  мені  крила…

В  житті  своєму  не  ображу  Вас,
Буду  молитись,  наче  до  ікони,
Лишень  погляньте,  може  вже  наш  час,
Б’є  моє  серце  у  кохання  дзвони…

Я  про  своє  кохання  розповім,
Вдихну  Ваш  образ  весь  на  повні  груди,
Можливо  тоді  стану  не  чужим
І  більше  Вас  не  відпущу  нікуди.
 
Я  Вами  марю,  так  кохаю  Вас,
В  душі  зі  мною  завжди  Ваше  ім'я,
Кохання  мого  ще  настане  час,
Коли  ці  очі  я  назву  своїми.

Та  швидше,  швидше,  дуже  прошу  Вас,
Візьміть  кохання,  що  ношу  з  собою,
Щоб  не  згорів  і  щоб  вогонь  не  згас,
Тож    змилуйтеся,  прошу,  наді  мною.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581124
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 17.05.2015


Наталя Данилюк

Може забіжиш яко́сь на каву…

Може  забіжиш  яко́сь  на  каву
В  мій  пропахлий  цвітом  тихий  сад,
Розкуйовдиш  вишню  кучеряву,
Обтрусивши  листя  від  цикад…

Не  щоки  торкнешся  поцілунком,
А  моєї  спраглої  душі,
Забринить  щасливе  серце  лунко,
Наче  бабка*  десь,  у  комиші…

Ні,  воно  не  викаже  любові,
Мов  дитина,  втішиться  тихцем,
Тільки  очі  ніжно-волошкові
Обів’ю́ть  теплом  твоє  лице…

Захололу  каву  в  порцеляні
Молоком  розбавлять  пелюстки  ─
І  нехай!  Вуста  від  щастя  п’яні,
Бо  вдихають  подих  твій  легкий!



[i]*Бабка  ─  стрекоза.[/i]

[i]Ілюстрація:  Anna  Emilia  Laitinen[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581449
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


Віктор Шупер

найрідніша

присвячую  Юлії  Костюкевич

є  рідні  і  є
найрідніша
та  що  зароджує
всю  твою  відданість
вірність  і  ніжність
Вона  коли  каже  щось
весь  світ  завмирає
і  слуха
навіть  Її  мовчання
доходить  до  серця
впадає  у  вуха
навіть  про  вроду  Її
сліпучу  сонячну
ніжну
кажуть  не  менше  як

Вона  дивовижна!

навіть  Її  посмішки
що  сяють  піднесеним
щастям
бачать  незрячі  і  найсліпіші
від  Її  погляду  оживають  мертві
і  злі  стають  значно  добріші

дякую  світе  за  те
що  зустрів  найніжнішу
найпотрібнішу  і  найріднішу

серед  семи  мільярдів
зовсім  чужих
самотностей

14  травня  2015  [15:54]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581416
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015


Георгій Грищенко

Тато

Взяли  тата  на  війноньку,
ЗА  лишив  дружину  й  доньку,
Нищив  він  ворожі  зграї,
Що  з’явились  в  ріднім  краї.

Він  одержав  нагороду,
Мужньо  боронив  свободу,
Та  в  бою  герой  загинув,
Жінку  й  донечку  покинув.

Всім  селом  його  ховали,
Дуже  плакали  й  казали,
Що  герої  не  вмирають,
Бо  на  небі  спочивають.

Попросила  доця  маму,
З  неба  тата  я  дістану,
Дай  мені  стільця  скоріше,
Тату  з  нами  жити  ліпше.

Мама  доцю  пригорнула,
Тихо  плакала  й  почула,
Підросту  і  по  драбині
В  небеса  залізу  сині.

Й  тата  з  неба  все  ж  дістану,
Заспокоювала  маму
Доня  ще  маленька  дуже,
Хай  би  сталося  це,  друже.
14.05.15.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581073
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015


Александр Валериевич

Скрябин

                                 [img]http://www.stihi.in.ua/images/forpoems/46930_71546af9ac726addca52f0d8074e3ba4.jpg[/img]

Утренний  шквал,  деревья  пошатнулись,
Роняя  хрупких  веток  арсенал...
Лишь  на  мгновение  глаза  сомкнулись,
И  тотчас  прозвучал  глухой  удар...

Наверно  сон,  и  как  теперь  проснуться?
Металлом  придавило…  я  внутри?!
В  аэропорт…  да,  я  хотел  вернуться…
Разве  сейчас?!  О  Боже,  помоги…

Я  всех  вас  вижу,  люди  дорогие,
Ну  что  же…,  поспешите,  может  быть…
О,  нет…  за  мной  уже  пришли  другие…
Скажите  ей,  что  нужно  дальше,  -  жить.

02  февраль  2015  г.  AleVal
фото:  из  интернета  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581044
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Присвячено дівчинці на фото, у якої на війні загинув тато

Вона  іще  не  розуміє,
Чому  матуся  вовком  виє,
Чому  наїхало  рідні
Яка  живе  в  далечині?

Чужі  голублять  по  голівці,
І  печиво  дають  «сирітці»,
Дядьки  у  формі,  як  у  тата
Ховають  погляд  винувато.

Їй  дуже  лячно,  невідомо,
Чому  зчинився  галас  вдома,
 Чом  фото  тата  в  чорній  стрічці,
І  вогник  тане-тане  в  свічці…

Вона  ще  дівчинка  маленька,
Та  де  татусь  її  рідненький?
Говорять,  що  війна  забрала!
Та  що  таке  війна  -  не  знала!

І  хоч  всього  не  розуміла,
Маленьке    серце  заболіло,
Відчула  щось  страшне,  погане,
Ще  гірш  ніж  від  падіння  рани,

Страшніше  темряви  в  кімнаті,
Гучніше  вибухів  з  гармати.
Відчула,  вже  не  буде  тато
Її  під  стелю  підкидати,

На  гойдалці  катати  в  парку,
Збирати  у  садочок  з  ранку.
І  сліз  маленькі  горошинки
Скотились  в  неї,  як  у  жінки.

І  в  голос  почала  ридати:
"Нехай  війна  поверне  тата!»
Така  вона  була  нещасна,
Що  матір  кликнули  завчасно.

Та,  попри  сльози,біль  і    муки,
Взяла  дитиночку    на  руки!
Так,ніби  зрощені  дві  тіні,
Вони  й  ходили  по  хатині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581013
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015


Валентина Мала

Сидить пташка на віконці

Сидить  пташка  на  вiконцi...
Валентина  Малая

 Сидить  пташка  на  віконці,
 Дзьобом  ловить  промінь  сонця.
 Сонце  ніжно  заграє,  
 Наче  руку  їй  дає.
 ...
 Захотілось  пташці  
 високо  злетіти,
 Щоб  ближче  до  Сонця,
 Щоб  щастя  зустріти.
 Пташка  високо  злетіла,
 Сонцем  очі  засліпила,
 Що  хотіла-не  зустріла,
 Лише  крила  обгоріли.
 ...
 Більше  пташці  не  літати,
 Що  там  зверху?Як  їй  знати?
 Сонце  крила  обпалило
 І  лишило  її  сили...
 Пташці  сумно,пташка  плаче,
 Не  літає  вже  й  не  скаче.
 Як  же  до  весни  дожити?
 Нові  крила  розпустити?
 ...
 -Не  сумуй,пташино,ясна!
 Не  літай  до  Сонця  часто!
 Бо  гаряче  це  Ярило
 Знов  обпалить  тобі  крила.
 А  стрибай  лише  на  г"анку,
 Мийся  в  росах  прямо  зранку,
 Знову  крильця  відростуть
 І  щасливі  дні  прийдуть.
 Прийде  лютая  зима,
 Замете  журбу  сама,
 А  забуяє  весна  красна-
 І  життя  стане  прекрасне.
 ...
 Тільки,пташко,пам'ятай!
 І  до  Сонця  не  літай,
 Його  справа  -загравати,
 Твоя-  весело  стрибати.
 Хто  до  Сонця  підлетить,-
 Той  згорить,згорить,згорить!
 ...
 Тож,  сиди  ти  на  віконці,
 Просто  ніжся,  а  те  Сонце-
 Хоч  і  манить-  не  дивись,
 Не  здіймайся  ти  увись.
 Щастя  поруч  із  тобою,
 Справся,пташко,із  журбою!
 Щастя  прийде,  прийде  Легінь,
 Воно  близько,а  не  в  небі!!
 PS:  /  вірш  про  нерозділене  кохання.../  


©  Copyright:  Валентина  Малая,  2012
 Свидетельство  о  публикации  №112031100412

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581051
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015


Патара

Мамочці.

Я  повертаюся  у  той  весняний  день,
Коли  приїхала  розгублена  додому
І  ти  усю  мою  дорожню  втому,
Лиш  поглядом  одним,  прогнала  геть.
І,  хоч  сама  лежала  ледь  жива,
Переживала  за  мої  холодні  руки,
В  повітрі  розчинилася  розпука,
Та  рідні  сподівались  на  дива.
А  ти  пішла  від  нас  через  добу,
Пекельну  ніч  перетерпівши  в  муках,
Я,  мамочко,  тримала  твою  руку,
Та  на  життя  наклала  Смерть  табу...
Отак,  лиш  пам'ять  день  той  поверта,
Тебе  немає  поряд  більше  року,
Та  в  пам'яті  у  мене  будеш  поки
Й  мене  небес  покличе  висота.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580245
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 13.05.2015


Патара

Довгоочікуване…

Наздоганяти  важко  і  чекати,
Коли  щось  довго  і  натхненно  ждеш.
От,  як  назло,  за  датою  йде  дата,  
Виглядуєш  те  довгожданне  де  ж...
Здається  час  жартує  над  тобою,
На  гальма  тисне  він  з  усеньких  сил.
Ти  не  знаходиш  місця  і  спокою,
Шкодуєш,  що  не  дало  Небо  крил...
Запам'ятай,  що  там  ти,  де  повинен
У  цей  момент  життєвий,  саме  буть
І  час  теж,  згідно  з  планом  Долі,  лине.
Така  життя  людського,  друже,  суть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552071
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 13.05.2015


Патара

Я знову помилилася адресою…

Я  знову  помилилася  адресою...
Постукала  туди  куди  не  слід...
Напевно,  це  пов'язано  зі  стресами,
На  нас  звалилось  стільки  різних  бід.
Я  стукала  в  надії  що  відчинять,
Хто  за  дверима  це  не  основне.
Була  вагома  на  мій  стук  причина  -
Гадала  я...  почує  хтось  мене.
Та  за  дверима,  теж,  одна  байдужість
І  я,  засмучена,  їх  зачиняю  знов.
Розгублена  душа  страшенно  тужить,
Аби  від  туги  не  схолола  кров...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545062
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 13.05.2015


Процак Наталя

ОСТРІВ МРІЙ…

так  часом....я  хочу  згубитись
забути  шалене  буття...
заплющити  очі...і  влитись
в  усе,  що  дарує    Життя....

у  чайки  позичу  я  крила,
про  Море  все  знає  вона...
незайманий  край  знайду  в  Хвилях
де  ще  не  ступала  нога...

на  березі  Мрій  і  спокою
я  викрикну  в  голос:  "  ЖИВА!!!..."
і  вперше  я  стану  такою,
якою  іще  не  була...

у  груди  вдихатиму  солод
морського  повітря  і  Хвиль...
втамую  пейзажами  голод...
незлічених  пройдених  миль...

занурю  в  пісок  босі  ніжки
відчую  тепло  від  Землі...
затопчу  загублені  стежки...
невідані  досі  мені...

світанки  в  мовчанні  і  світлі
здадуться  п'янкими  мені
і  стануть  для  мене  мов  рідні,
під    Місяцем,    ночі  ясні...

поглину  Красу  цю  до  краю...
і  шепотом  Моря  уп'юсь...
усе  це  назву  Своїм  Раєм...
в  котрому  по  вуха  втоплюсь...

та  Мить  ця  не  вічна...пора
вертатись  в  реальні  події...
без  нас  не  можливе  Життя...
а  ми  лиш  існуєм  без  Мрії...

жбурну  в  сині  Хвилі  я  пляшку
на  згадку...там  сповідь  моя...
"  Ах  Море...чекай  свою  пташку,
вже  скоро  вернусь  ,  знову  я...."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580474
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015


Микола Карпець))

«Нехай любий тобі шепоче»

[b]«Нехай  любий  тобі  шепоче»[/b]
[color="#030ede"][b][i]Нехай  любий  тобі  шепоче
Що  кохає  він  дуже-дуже
Заглядаючи  ніжно  вам  в  очі
Хай  і  в  тебе  так  буде  друже

Ну  а  квіти,  цілунки  -  щодня
І  ромашки  в  степу,  не  стерня
І  периною  вам  -  простиня...
Лиш  для  двох,  чарівна    западня

Серед  лугу,  з  духмяних  все  трав
Вам  з  обіймів  і  пестощів  страв
Коли  ви,  в  цілім  світі  -  одні
Щоб  проходили  всі  ваші  дні
 
Хай  і  в  інших  в  житті  таке  буде
І  в  коханні  живуть  лише  люди
І  планета  потоне  в  любові
І  заквітне  природа  в  діброві
Замурчить  старий  кіт  кошеням))
Дай  же  Боже,  в  житті  таке  нам!
©  М.К.  
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575522
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 11.05.2015


Патара

Найтепліше в світі слово…

Найперше  в  багатьох  людей  це  слово,
Промовлене  у  їхньому  житті,
Пізніше  будуть  в  них  і  ті,  й  не  ті,
Та  це  набрало  статус  головного.
Його  ми  вимовляли  у  плачу,
Коли  чекали  допомоги,  раптом,
І  бігла  мама,  а  за  нею  татко,
Яким  усе,  здавалось,  по  плечу.
І  в  радості  це  слово  промовляли,
І  тугу  розганяли  тільки  ним,
І,  не  важливо  скільки  літ  і  зим,
Від  роду  нам  багато,  а  чи  мало...
Ви  здогадались  мова  йде  про  що,
Бо  слово  це  в  житті  найголовніше,
У  нього  є  своя  довічна  ніша
І  біль  ятрить,  пуста  вона  якщо.
У  нім  уся  життєва  наша  гамма
І  вся  палітра  кольорів  у  нім,
Собою  зігріває  кожен  дім...
Це,  найтепліше  в  світі,  слово  [b]МАМА[/b].  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580097
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 10.05.2015


Віталій Назарук

МАМИН ХЛІБ

Запахло  хлібом…  Піч  пихтить  із  ранку…
Питльовані  зростають  буханці…
Відсунув  вишиту  матусею  фіранку,
Побачив    радість  в  мами  на  лиці.

Майбутній  хліб,  солодкою  водою,
Матуся  повмивала  із  руки,
Своєю  лебединою  ходою,
Несла  до  печі,  щоб  той  хліб  спекти.

І  ось  цей  запах  -  запах  із  дитинства,
Заповнив  хату  в  комин  полетів,
Засів  у  душу  присмаком  блаженства,
Такого  хліба  я  в  житті  не  їв.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400653
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 10.05.2015


Віталій Назарук

МАТЕРЯМ

Земля  і  мати,  наче  птах  і  крила,
Що  дихають  повітрям  чистоти,
Земля  нас,  люди,  щастям  наділила,
А  мама  в  храм  зуміла  привести...

Спасибі  ненько,  що  мене  родила,
Що  помогла  лягти  на  вірний  шлях,
Тебе  немає,  але  рідна  сила,
В  душі  моїй,  як  жито  на  полях.

Тебе  я  завжди  пам’ятаю,  люба,
Хоч  крила  вже  ослабли,  вже  не  ті,
Рішають  нині  українські  судьби,
Ти  розумієш…  Люди  не  святі…

Я  сьогодення  розповів  для  тебе,
Неначе  хмари  пропливли  літа,
З  днем  матері!  Моя  рідненька,  нене!
Для  мене  ти  понині  є  свята!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580178
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015


Ірина Лівобережна

Ти казав

Ти  казав  –  не  рипайся…  Простіше…
Я  ж  у  мріях  в  небо!  На  крило!
Я  –  у  квіти!  В  запахи!  У  вірші!
Я  –  не  вірю!  –  що  усе  БУЛО!

Я  тебе  у  ніжність  закурличу…
Чебрецями  постіль  застелю…
У  зіркові  пестощі  покличу.
Все  віддам  до  краплі,  без  жалЮ…

Я  з  тобою  –  трепетна,  жадана,
Сміх  твій  –  на  поверхні  промінці!
Ти  –  моє  намріяне  кохання...
Ти  –  моя  синиця  у  руці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523362
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 09.05.2015


Любов Ігнатова

На мої долоні ляже вірш…

Дощ  звучить    за  вікнами  дзвіночком  -
То  весна  кує  тепла  мечі...  
Хочеться  згорнутися  клубочком,  
Муркотіти    на  твоїм  плечі...

Заховатись  від  думок  і  світу
В  затишку  твоїх  надійних  рук,  
І  на  ноти  веснянОго  вітру  
Твого  серця  заспівати  стук...  

Пригорнутись,  ніби  на  прощання,  
До  тремтіння,  щоб  відчути  щем...  
Споглядати  як  прийдЕ  світання  
Вмите  до  рум'яності  дощем...

Щоб  душа  позбУлась  обладунків...  
В  неї  ж  крила,  Янгола  незгірш....
...ПелюсткАми  ніжних  поцілунків  
На  мої  долоні  ляже  вірш...  

ПІСЛЯМОВА.  
Нам  на  сьогодні  сніг  передають...
Весна  холодна,  мабуть  в  тому  й  суть,
Що  захотілось  крапельки  тепла,
Тому  цей  віршик  Муза  принесла...
Він  не  найкращий  з-поміж  інших  рим,
Та  якось  стало  мені  добре  з  ним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571821
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 09.05.2015


Світлана Моренець

УКЛІН ВАМ, СЛАВНІ ВЕТЕРАНИ! (експромт)

Вклонилась  буйством  Вам  природа
і  в  шані  кланяємось  ми
за  те,  що  честь  країни,  роду
Ви  захистили  від  чуми.

А  вишні  в  ноги  сиплять  квіти,
неначе  сльози  –  пелюстки,
мов  генетичну  пам'ять  світу
ввібрали  гілочки  хиткі,
про  незчисленні  батальйони,
котрі  злягли  у  тій  війні...
Сини  Вкраїни  –  їх  мільйони
по  ріднім  краю  й  чужині...

Ще  вдови    й  си́роти  по  світу,
не  знявши  чорнії  хустки,
все  плачуть,  плачуть...  й  вишні  цвітом
спадають  сльози-пелюстки...

Не  відболіли  досі  рани...
І  горе,  й  радість  в  святі  цім...
Уклін  вам,  наші  ВЕТЕРАНИ,
і  слава...  мертвим  і  живим!

                                   9.05.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579983
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015


Патара

Ви бачили як плаче сильна стать?. .

Ви  бачили  як  плаче  сильна  стать?..
Як  їй  болить  колись  ви  помічали?..
Як  накрива  дев'ятим  раптом  валом
Так,  що  намарно  звідти  виринать?..
От  саме  так  тут  плаче  чоловік
І  ця  свята  воістину  волога,
Співзвучна  нині  щирій  вірі  в  Бога,
Ридає  серце  в  нього  з-під  повік...
А  ви  ідіть,  ідіть  повз  нього  геть,
Він  нині  співчуття  не  потребує,
Слова  пусті  на  цьому  місці  всує,
Тут  досі  ще  господарює  Смерть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570446
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 09.05.2015


Патара

Вечірнє…

Звичайно,  ми  зовсім  різні,
Ти  з  глини,  а  я  з  ребра.
Зустрілися  надто  пізно,
Така  от  життєва  гра.
Могли  б  взагалі  не  стрітись,
Поглянути  в  інший  бік
І  ти  дарував  би  квіти
Тій  іншій,  за  роком  рік...
Та  карти  лягли  інакше,
Я  знаю  тепер,  ти  є
І  якось  напрочуд  м'якше
Почула  ім'я  своє.
Так  затишно  біля  тебе,
Так  тепло  в  зимову  ніч.
Чого  ще  хотіти  треба,
Коли  знову  віч-на-віч?..

06.05.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579386
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015


Процак Наталя

ЗАСОРОМЛЕНІ…. але ЩАСЛИВІ….

Засоромлена...тільки  щаслива
А  на  вулиці  злилася  злива...
До  якої  байдуже,  мій  милий...
Я  до  тебе  в  обійми  летіла
В  твої  руки,  неначе  у  крила...

По  дорозі  босоніж,  ходили
Де  калюжі  долоні  відкрили...
І  тілами  так  ніжно  тулились...
Цілувались...сміялись...любились...

По  обличчі  краплинки  стікали...
А  ми  смутку  з  тобою  не  знали...
Крикне  хтось  нам  у  слід:  "Божевільні!!!"
Ми  тих  слів  не  почуєм...ми  вільні...
 
Засоромлені...але  щасливі
Ми  до  неба  всміхалися  зливі
І  в  нічому  не  маєм  потреби...
Поруч  я...поруч  ти,  все  що  треба...


любому  Колі  Карпцю))  за  добру  душу,  щире  серце  і  надзвичайну  поезію"  Я  не  йшла,  я  на  крилах  летіла..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577820
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 06.05.2015


Процак Наталя

НАДКУСИЛА Я КОХАННЯ…. (закоханий віршик)

Надкусила  я  кохання
Яблучко  з  Едему...
По  одній  тепер  дорозі,
Разом  ми  ідемо...

Ти  такий!!!..що  просто  мало
Слів  щоб  описати...
Як  дивлюся  в  твої  очі
Хочеться  літати...

Так  люблю  я  твоє  личко
Що  рум'янцем  світить...
Найніжніші  в  світі  ручки,
В  котрих  тільки  мліти...

Від  усмішки  я  п'янію...
В  погляді  -  топлюся...
Серце  моє  шаленіє
Коли  притулюся...

Мої  пальчики  кохані
Долоньки  тепленькі...
Все  моє...таке  бажане...
Все  таке  рідненьке...

Поцілунками  покрию
Носик,  губки,  очі...
І  на  вушко  прошепочу
Мій  ти  найсолодший...

Я  люблю  тебе,  мій  милий...
В  цілому  -  кохаюсь...
І  від  серця  свого  ключик
Тобі  довіряю...

Не  віддам  тебе  нікому  
В  обіймах  сховаю...
І  не  змучусь  повторяти...
Те  як  я  кохаю!!!

Найніжніший  в  світі  хлопчик...
Янголятко  з  неба...
В  цьому  світі  вже  нікого
Не  хочу  й  не  треба...

Надкусила  я  кохання
Тепер  з'їм  до  краю...
Я  до  цього  не  кохала,  
І  не  покохаю...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579054
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 06.05.2015


Патара

Божа іпостась.

Судити  іншого  -  невдячна  справа,
Хоч  і,  здається,  вам  видніше  збоку,
Але,  можливо,  що  сприймає  око,
Лише  брудну,  неякісну  оправу.
А  що  в  оправі  тій  сапфір  чи  камінь,
Підібраний  в  дорозі  на  узбіччі?..
Чомусь  пагане  кидається  в  вічі,
Хороше,  збоку,  наче  у  тумані.
Лиш  Божа  іпостась  -  судити  грішних,
Це  не  людська,  таки,  прерогатива.
У  цьому  світі  праведники  -  диво,
Тому,  когось  судити  просто  смішно.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579232
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015


Микола Карпець))

«Там розмовляє в полі жито»

[b]«Там  розмовляє  в  полі  жито»[/b]
[color="#070adb"][b][i]А  я  люблю  прекрасне  літо
Там  розмовляє  в  полі  жито
Про  щось  шепоче  з  вітерцем
І  шелестить,  як  папірцем
Коханій  пишучи  зізнання
В  любові,  ніжності  –  кохання    

Кохання  й  серед  колосків
Життя  зародження,  під  спів
Щасливих,  ніжних  мам  і  тат
Що  вже  чекають  пташенят

Десь,  звіддаля,  зозулі  лік
Вам  нарахує  довгий  вік
А  дятел  вторячи  у  такт
Підтверджує,  що  буде  так

І  коник,  весело,  в  траві
Ще  раз  підтвердить:  ви  правІ́  
І  що  найкраща  ця  пора
Бо  квітне  берег  і  гора
І  квітнуть  луки  і  поля
У  квітах  тоне  вся  земля
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*05.05.15*  ID:  №  578992
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578992
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015


Мировий

Слово - це Зброя .

Слово  –  це  зброя  !!!
Слово  –  це  ніж  …
Випустиш  ,  Слово  …
Вважай  –  не  заріж  …
Інколи  треба  –  влучно  сказати
Та  Свою  Долю
В  мить  поміняти…
Інколи  треба  –  язик  прикусити
Щоб  гострим  словом
Біду  не  створити  …
Той  в  кого  слово
У  ціль  попадає
Той  у  житті  –  всі  питання  рішає  .
Можна  словами  –  всі  двері  відкрити  …
Можна  народи  зі  сну  розбудити  …
Можна  на  подвиги  людство  підняти  …
Можна  Словами  Любов  пізнавати  …
Можна  Кохану  Словами  ласкати  …
І  Своїм  Словом  –  людей  лікувати  …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577669
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 04.05.2015


Патара

Пишіть…

Пишіть,  якщо  Господь  перо  вам  дав
І  пише  воно  легко  та  завзято,
Хай  шанувальників  не  будете  ви  мати,
Не  головне  в  житті  це,  Боже  збав.

Хай  буде  поціновувач  один
Серед  безликого,  байдужого  довкілля,
Та,  саме  він,  у  страві  буде  сіллю,
І  смачно  буде  дуже,  саме  з  ним!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577217
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 03.05.2015


Патара

Тікаю геть.

Без  розуміння  перспектив  немає,
Ми  ж  люди,  не  каміння  бездуховне.
Гармонії  ми  прагнемо  із  зовні,
Душею  щоб  торкнутися  до  Раю.
Та  дотиком  глуху  стіну  не  зрушиш
І  до  глухого  шепотіти  марно...
Немов  у  гущі  полохлива  сарна,
Тікаю  геть,  щоб  врятувати  душу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578648
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015


Наталя Данилюк

Травню, поклади мене на музику…

[img]http://muzmix.com/images/songs/80856/2.jpg[/img]  [img]https://cs7058.vk.me/c540102/v540102906/5a637/WIDDvCydRpI.jpg[/img]  [img]https://pp.vk.me/c625823/v625823731/28078/z0gGP25U6Es.jpg[/img]

Травню,  поклади  мене  на  музику  –
Ніжно-ніжно,  нотками  весни…
Вже  бруньки,  зав’язані  у  вузлики,
Вибухнули  вицвітом*  лляним.

День,  як  вулик,  бджолами  махровими
Аж  гуде  і  хлюпає  увись!
І  гаї  милуються  обновами,
Травню  мій  бузковий,  подивись!

Доторком  розбурхай  сонні  клавіші,
Випусти  крилатий  нотний  рій
І  вербові  струни  найяскра́віші
Підіграють  музиці  твоїй…

Мій  натхненний  звабнику  і  злодію,
Це  для  нас  весна  полотна  тче!
Поклади  мій  настрій  на  мелодію,  
А  долоню  теплу  на  плече.


[i]*Вицвіт  (діал.)  –  цвіт.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578484
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015


Патара

Любов звіддаля.

Зустрілись  в  інтернеті,  покохали,
Любилися,  немов  три  дні  по  шлюбі.
Він  на  світлинах  посилав  їй  кали
І  віртуально  цілував  у  губи.
Вона  йому  прислала  власне  фото,
Де  дев'яносто  —  шістдесят  на  дев'яносто,
Він  віртуально  аж  роззявив  рота,
Тестостерон  зашкалював  вже  просто!
Любились  наші  "хакери"  три  роки,
Та  стрітися  їм  випала  нагода...  
І  треба  ж  була  людям  ця  морока
На  лоні,  прямо  скажемо,  природи?..
Побачив  він  товсту  огрядну  тітку,
Хоч  сам  й  відсотка  не  тягнув  на  мачо,
Тримаючи  в  руках  із  клумби  квітку...
Були  мішком  прибиті  двоє  наче.

Не  варто  тут  шукати  вам  моралі,
На  моралістку  я  тягну  не  дуже.
Не  завжди  палко  любить  той,  що  далі,
Не  будьте,  краще,  до  близьких  байдужі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578215
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015


dovgiy

Я помню…

Я  помню  уходящую  в  поля,
Извилистую,  пыльную  дорогу.
В  конце  села  стояли  тополя,
А  ниже,  -  в  балке,  -  выводок  берёзок.

Там  утопал  я  в  зелени  хлебов,
Вдыхая  аромат  цветущей  нивы.
Там  любовался  синью  васильков,
Там  был  наивным,  юным  и  счастливым!  

Но    жизнь  звала  в  другую  даль  идти
Сквозь  тьму  лишений  и  просветы  счастья.
Хочу  идти!  Но,  только,  не  ползти!
С  дороги  человечьей  не  сбиваться!

И  где  -  то  там,  в  неведомом  конце,
Путь  завершив,  навек  угомониться,
Чтобы  потом,  в  шкодливом  сорванце,
Воскреснуть!
Развернуться!
Повториться!

Август    1972  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508974
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 30.04.2015


Лана Виноградова

Вмирають ненароджені вірші…

Вмирають  ненароджені  вірші...
Під  серцем  недоношені  вмирають.
Чи  то  Земля,  чи  Небо  так  карає
Тих  диваків,  що  з  римою  в  душі?

Бракує  слів...і  подихів  бракує...
Життя  у  серце  кидає  ножі...
Чи  то  Земля,  чи  Небо  так  сумує,
Коли  вмирають  крихітки-вірші...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407055
дата надходження 07.03.2013
дата закладки 27.04.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015


Лана Виноградова

***

"Не  суждено"  звучало  столько  раз,
Что  я  уже  поверила  приметам,
Поверила  в  правдивость  глупых  фраз  -
Любить  слова  ведь  свойственно  поэтам.
"Не  суждено"  -  подруга  объяснит,
"Любовь  на  расстояньи  невозможна".
Как  разум  сердцу  думать  запретит
О  том,  о  ком  не  думать  очень  сложно?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265969
дата надходження 19.06.2011
дата закладки 27.04.2015


Лана Виноградова

Беги!

Беги!  Беги!  Держать  тебя  не  стану.
Не  вымолвлю  ни  слова...  Не  признаюсь...
И  просто  так  внезапно  не  нагряну,
И  лишь  в  воспоминаниях  останусь....

Но  часто  так  охватывает  страх,
Что  ты  и  сам  держать  меня  не  станешь...
И  никогда  внезапно  не  нагрянешь...
И  от  тебя  напрасно  быть  в  бегах....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504743
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 27.04.2015


333

Мам…. . !!!!

Прошу  тебе  ти  не  вбивай,
Ще  ненароджене  дитя.
Прошу,  благаю,  постривай,
В  переді  в  мене  ще  життя.

Я  обіцяю  тобі  мамо,
Що  пишатись  мною  будеш.
І  як  ходили  на  Динамо,
Ти  ніколи  не  забудеш.
Не  забудеш,  перше  слово,
Що  я  тобі  сказав.
І  байдуже  що  помилково,
Літери  я  перебирав.
Не  забудеш  як  вела  за  руки,
У  дитсадок,  мій  перший  раз.
І  мої  нечисті  брюки,
Ти  прала  без  образ.
Не  забудеш,дивний  мій  малюнок,
Що  я  мамусю  тобі  подарував.
І  що  у  чорний  колір,  тих  ялинок,
Тобі  байдуже  що  я  замалював.
Не  забудеш,  ти  шкільні  роки,
Та  як  невпинно  підростав.
І  у  пари  переходили  уроки,
Та  як  вперше  покохав.
Не  забудеш,  свої  сльози,
Коли  за  руку  іншу  я  тримав.
Не  забудеш  мої  рози,
Що  на  могилу  я  твою  поклав.

Я  прошу  тебе  лиш  не  вбивай,
Не  пошкодуєш  за  подароване  життя.
Мам  прошу  лиш  знай,
Що  для  тебе  моє  серцебиття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539889
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.04.2015


ПВО

Пророк.

С  чего  ты  взял,  что  всякий  беззаконник  
есть  Богом  установленный  слуга?
Что  каждый  государственный  чиновник
-  архангел,  невзирая  на  рога?

Как  ты  чита́л  Завет  и  чем  ты  ду́мал,
Когда  наёмный  службами  аге́нт
Тебя  на  ложь  и  е́ресь  надоу́мил,
Лику́я,  что  легко́  созрел  клие́нт?  


Открой    Писанье  и  прочти  без  фальши,  
Что  делал  Богом  посланный  пророк.  
Он  шёл  к  царям,  закон  и  честь  попра́вшим
И  обличал  неи́стовый  порок.

Не  лебези́л,  не  лгал,  не  пресмыка́лся
Уша́м  не  льсти́́л,  глазам  не  угожда́л.
Он  с  и́стиною  Бога  обвенча́лся  
И  ей  с  тех  пор  вове́к  не  изменя́л.

Раскро́й  глаза,  разве́рзни  свои  у́ши,
Послушай  слово  Божье  вместо  лжи́:
Не  льсти  царю,  очисти  свою  ду́шу  -    
На  все  ему  злодейства  укажи.

За  нищих,  обездоленных,  гони́мых  
Вступись,  не  медли  -  смелость  прояви.  
Прочь  фарисейство,стань  борцом  активным  -
 А  если  надо,  силу  примени.

Не  бойся  тех,  кто  тело  убивает  -    
Получим  вскоре  новые  тела      
Страшись  той  лжи,  что  душу  отравляет,  
Толкая  на  постыдные  дела.

Почти  царя,  когда  он  в  рамках  чести,  
Блюдя  закон,  народу  суд  вершит.      
Но  к  нечестивцу  трепет  неуместен  -
Пусть  отвратится  зла  и  больше  не  грешит.
[b]Август  2013[/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577170
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Дід Миколай

І син. . , що в внучкові Воскрес

Весна  прийшла  неначе  казка,
В  дворі  тернами  розцвіла…
Примчала  радість  чудо  –  пташка,
Пелюстки  сипле  із  крила.

Дурманить  запах  черемховий,
Вишневий  цвіт,  як  дим  кружля.
Під  ноги  килим  кольоровий,
На  св'ято  дивом  застеля.

...  нехай  життя  твоє  осяє,
Зірками  всипле  із  орбіт...
В  житті  щодень  благословляє,
Як  вітер,  втримує  політ.

Та  все  ж,  добавлю  трішки  смутку,
Немає  щастя  без  чудес...
То  біль  Чорнобилем  в  закутку…
І  син...,  що  в  внучкові  Воскрес!

Оберігай  його  Всевишній,
Від  підлих  заздрощів,  обмов.
Щоб  квітували  вічно  ...Вишні,
Здаруй  внучку  мою  Любов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577179
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015


Nino27

Все ще жива любов.

[i]Ось  і  ранок.Горнятко  кави.
День  почався,кудись  спішить.
Відкладу,всі,на  потім  справи,
Зупинитись  попрошу  мить.
І  в  бентежному  ритмі  серця,
Порозгублюю  всі  слова.
Це  напевне  любовю  зветься,
Вона  досі  все  ще  жива.
Вся  така  і  свята,і  грішна,
Повна  ніжності,повна  віри.
Дана  Богом  мені  всевишнім,
За  що  дякую  дуже  щиро.
Жаль,не  можна  змінити  долю,
Повернути  прожиті  роки.
Тяжко  й  гірко  іти  з  любовю,
Та  свої  лише  чути  кроки.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571646
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 25.04.2015


ПВО

Династія.

Зажратий  ситий  Егоїзм
Залитим  кров’ю  світом  править,
Бо  його  батько  Прагмати́зм
Завоював  усі  держави.

Брехню  призначив  Віщуно́м,
Недбалість  слідить  за  порядком,
Бюджет  очолив  «Еконо́м
На  людськім  ща́сті  та  достатку».

Порядність  обізвали  злом,
Надійність  вислали  з  країни,
Турботу  стра́тили  гурто́м,
А  Честь  замурува́ли  в  стіни.

Зміцніло  царство,  розрослось,
Цар  Егоїзм  почав  радіти!
І  так  вже  фа́йно  удало́сь:
У  нього  народились  діти!

Такі  беззахисні,  смішні:
малі,  пика́ті,  безпорадні,
Спокійні,  зовсім  не  страшні
І  не  бридкі,  а  ще  й  прина́дні.

Дві  до́ньки  –  схо́жих  два  лиця́:
Байдужість  і  Немилосе́рдя.
У  грудях  -  кам’яні  серця́  –
Безжально,  непохи́тно,  тве́рдо.

Тож  згодом  виросли  вони
Й  онуків  діду  народи́ли:
Численні  до́ньки  та  сини́
Планету  гу́сто  засели́ли.

Недбалість  був  найста́ршим  з  них  –  
Досто́йний  син  своєї  ма́ми:
Байдужий  до  проблем  чужих,
Ма́рив  лиш  власними  ділами.

В  Немилосердної  ж  доньки́
Знайшовся  син  Холоднокро́вний  –
З  його  нелегкої  руки́  
Вкрай  зіпсувався  світ  гріхо́вний!

Тож  після  нього  й  почали́  
Народжуватись  зло́сні  діти,
Котрі    на  землю  притягли́
Пекельні  муки  з  то́го  світу.

Знева́га,  злість,  безкарність,  лють,
Жорстокість,  не́нависть,  безжа́льність  –
Вже  кров  людську,  як  воду,  п’ють,
Життя  знецінене  –  в  бана́льність.

Убивства,  звірства,  терори́зм  –
Вже  но́ве  пра́вить  покоління.
Знущання,  геноци́д,  сади́зм  –
Кінець  усякому  створінню…

Все,  що  посієш  –  те  й  пожне́ш:
Закон  відомий  всім  на  світі.
Якщо  з  Байдужістю  живе́ш  –
Згада́й,  які  у  неї  діти…
5.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572204
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 25.04.2015


ПВО

Навчи нас молитись…

В  Моли́товнім  Домі  моли́тва  луна́є:
«О,  Боже  Великий,  ми  любим  Тебе!
Навчи  нас  молитись!»  -  вся  церква  благає,
Адже  так  навчив  їх  агент  ФСБ.

В  будинку  ж  навпроти  дитя  помирає,  
Бо  в  батька  на  ліки  немає  грошей.
А  церква  гуде  вся,  аж  люстру  хитає:
«Ми  хочемо  чудом  зціляти  людей!»

А  й  справді:  то  дивом  було  би  великим,
Якби  фарисеї  закрили  роти,
Та  ще  якби  схудли  хоч  трохи  їх  пики  –
Коли  би  стражде́нним  змогли  помогти.

Господь  нас  навчав  годувати  голодних,
Та  зцілення  хворим  руками  нести.
Тож  ґвалт  зупиніть  молито́в  неуго́дних  –
Та  спробуйте  в  дім,  що  навпро́ти,  зайти́.
25.04.015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577034
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015


Микола Карпець))

«Поэтом называться – не спеши»

Поэт  Горохов:  Бывает  все  так  классно))
[youtube]https://youtu.be/jWvwCf1YUIY[/youtube]
[b]«Поэтом  называться  –  не  спеши»[/b]
[color="#1709db"][b][i]Писать    ты  можешь  для  души
Поэтом  зваться  –  не  спеши
Когда  дела  наши  плохи
То  появляются  стихи
Как  часть  тебя,  как  крик  души  
Или  в  запой…или  пиши…
Поэтом  зваться  –  не  спеши
.....................................................
Не  важно,  радость  иль  беда
Важней  эмоции    всегда
Когда  в  душе  горит  огонь
Тогда  перо  берешь  в  ладонь
Когда  ж  лишь  тлеют  угольки
Получишь  рифму!  Не  стихи!
По  поводу  чужих  стихов…
Тебе  скажу  «без  дураков»
Лучше  читать  в  других  стихи
Чем  предлагать  свои  -  плохи
...........................................
Писать  красивые  стихи
Не  позволяют  нам  грехи))
У  нас  "поэтов"  сейчас  много
А  вот  которые  «от  бога»
Найти  не  так  уж  и  легко
Хотя,  желанье  велико))
©  М.К.
[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576649
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015


ПВО

Олександр Усик vs Андрій Князєв (Молилась Богу Усикова мама) .

Молилась  Богу  Усикова  мама:
«О,  Боже  милий,  Боже,  Боже  мій!
Керуй  мого  синочка  кулаками,
Щоб  переміг  Сашко  боксерський  бій»

І  Бог  вкладав  у  Усикові  м’язи
Могутню  силу,  в  кулаки  –  свинець,
Аби  відчув  російський  Андрій  Князєв,
Що  в  Бога  уривається  терпець.

І  зрушився  на  нього  град  ударів,
Бо  сам  Господь  за  Усика  стояв:
Таких  побоїв  нищівних-кошмарів
Андрій  від  українця  не  чекав.

За  тими  Бог,  хто  Істину  шукає,
А  не  брехню  нав’язує  усім.
Він  брехунам  усі  хатки  ламає,
Хоч  ті  своїм  уже  вважають  Крим.

Але  кримчанин  Усик  бив  Росію,
Під  мамину  молитву  гаптував  –
В  серця  народу  України  сіяв
Святу  надію,  що  Господь  повстав.

Бий  в  своїм  серці,  кожен  українець,
Не  росіянина,  а  ту  брехню,
Що  три  століття  золотоординець
Нам  сипав  в  очі,  наче  порохню.

Усім  нам  варто  знищити  неправду
У  себе,  на  зґвалтованій  землі,
Очиститись  пора:  раз  –  і  назавжди,
Щоб  відрізнитись  вже  від  Сомалі.

Катуй  нещадно,  любий  мій  земляче,
Усе,  що  в  тобі  має  егоїзм.
Дивись,  як  рідна  Україна  плаче,
Бо  вже  її  замучив  прагматизм!
20.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575796
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 22.04.2015


Юрій Фочук

БЛАГАННЯ МАТЕРІ

Запитала  мати  сина:
«Сину  мій,  синочку!
Хто  одів  на  тебе  сіру
Цинкову  сорочку?

Я  ж  на  тебе  так  чекала,
Я  ночей  не  спала.
Я  біленьке  полотно
На  сорочку  ткала.

А  як  стала  її  шити,
Господа  благала,
Щоб  тебе  у  цю  сорочку
Я  до  шлюбу  вбрала.
 
А  як  стала  вишивати-
Себе  дивувала.
Усі  барви  України
Вишивка  ввібрала.

Та  ось  раптом  серед  столу
Тріснув  новий  глечик…
А  ти  писав  в  листі  додому,
Що  став  ширший  в  плечах.

Я  з  молитвою  пшеницю
Вибрала  із  печі.
Та  смерть  холодна  постукала
На  самий  Свят-вечір.

Як  коляду  я  зачула  –
Зірка  засіяла.
А  твоя  у  цю  годину  
Тихенько  згасала.

Встань,  синочку,  -просить  мати,
Відкрий  очі  сині.
Прийшли  хлопці  та  дівчата,
А  ти  в  домовині.

Ти  послухай,  мій  рідненький,
Тобі  б  лиш  кохати.
Чого  йдеш  такий  гарненький
В  сиру  землю  спати?


Я  так  тяжко  на  світ  Божий
Тебе,  синку,  мала,
Та  я  щиро  усю  душу
Свою  в  тебе  вклала.

Виріс  ти  вродливий,  гарний,
Радість  всій  родині.
За  що,  Боже,  мій  синочок
Лежить  в  домовині?

Люди  добрі,  українці,
Діти  мої  милі!
Є  в  нас  гори  й  синє  море
Тут,  на  Україні.

Чом  наказ  був:  «В  чужі  гори!»,
Де  чужії  люди?
Де  ворожі  кулі  смертю
Літали  повсюди?

Пригадала,  як  плекали
Тебе  мої  груди.
А  тепер  тебе  востаннє
Принесли  ці  люди.

Cпи,  мій  сину,  спи,  синочку,
І  хай  усі  знають,
Що  у  вишитих  сорочках
Ангели  літають.»


Роде  славний,  українці!
У  журбі  кріпіться.
І  за  хлопця  молодого  
Богу  помоліться.

А  сорочку-вишиванку
В  скринях  не  тримайте!
В  мирі,  в  радості,  в  любові
Гідно            прославляйте!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575527
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015


Юрій Фочук

СЛЬОЗИ СТАРОГО ДІДА.

Осінь…Сумно…Парк…  На  лаві
Що  навпроти,  дід  сидить.
І  на  рідній  серцю  мові
Щось  під  ніс  собі  бубнить.

Сиве  волосся,  сиві  брови.
В  очах  розумних  –  біль  душі.
Я  запитав,  чи  ви  здорові,
А  він:  «Присядь»,  -сказав  мені.

«Здоровий,  синку,  я,  здоровий.
Дай  Боже  кожному,  як  я.
Вже  скоро  сто,  а  я  як  новий.
Така  вже  доленька  моя.

Багато  я  в  житті  побачив.
Було,  хотілось  вовком  вити.
Та  мій  Донбас  мені  маячив.
А  зараз…  серце  стало  нити.

Приїхав  я  до  внука  свого.
В  Донецьку  двадцять  літ  не  був.
І  що  б  ти  думав?  Я  від  нього
Рідної  мови  не  почув.

Дружина  теж,  і  його  діти…
Ой,  діти,  братику  ти  мій,
По-українськи  не  уміють  говорити,
Рід  винищується  мій.

А  вони  розводять  лиш  руками  –
Українських  шкіл  нема.
Усе  це  так,  та  тільки  горе  з  нами,
Як  в  домі  мови  рідної  нема.

Звичайно,  було,  пам’ятаю,
Як  ми  стояли  під  Орлом…
Під  Ленінградом…  під  Москвою,
І  діставалось  нам  обом.

Була  країна  в  небезпеці,
Горіла  полум’ям  земля.
Не  було  сісти  де  лелеці,
Та  всім  нам  сяяло  ІМ’Я.

ІМ’Я  єдиного  народу.
Ми  під  гармат  шалений  грім
Браталися,  та  не  цурались  роду.
Нам  воля  була  рідна  всім.


А  зараз  –  що  ж  ми  наробили?
Ми  –  українці,  як  же  так?
Якщо  ми  рідного  забули,  відступили,
До  братнього  не  дійдемо  ніяк.

Культури  нашої,  що  зібрана  віками,
Мови  співучої,  що  славна  на  весь  світ
Цураємось,  о  люди,  що  це  з  нами?
Це  –  горе  наше,  особистий  гніт.

Пройде  століття,  друге,  слухай,  брате,
Ми  і  зараз  вже  не  знаєм,  як  було.
Ми  мову  рідну  стали  забувати.
Молодь  сміється,  каже:  «Е,  сєло!»

І  тягнеться  стихійно  й  несвідомо
До  іноземного,  лиш  тільки  б  не  своє.
Та  йому  слово  Кобзареве  невідомо.
В  ярмо  свою  він  душу  продає.

До  чого  йдеться,  люди  добрі,
Запитую,  скажіть  мені?
Дитина  мами  соромиться,
А  я  не  вірю,  кажу  –  ні!

Мамо!  Мамо!  Скільки  в  цьому  слові.
Ми  землю-неньку  мамою  звемо.
А  дітям  сором  говорить  на  рідній  мові,
Святиню  нашу  на  шматки  рвемо.

Ми  що,  візьмемося  за  розум  
Тоді,  як  пізно  вже  буде?
Цей  стан  нам  створює  загрозу,
Народ  –  не  нація,  як  мови  не  буде.

А  в  Україні  є  міста  цілі  і  села,
Де  мови  української  не  чути.
О,  доле  моя  невесела,
Краще  було  там  і  не  бути.

Як  запитав  їх  по-російськи,
То  сміх  почув  і  гордий  гнів.
Я  мовив  їм  по-українськи-  
Люд  розуміти  не  хотів.

Наче  в  пустелі  я  блукав.
Де  твій  народ?  Гідність  твоя?!»
Дідусь  розказував  і  плакав:
«О  земле,  матінко  моя!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575526
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015


Cмолянин

У чому сенс життя?

Багатство,  слава,  красота
Чи  справді  в  цьому  сенс  життя!?
Чи  дійсно  той  хто  все  це  має
 Життя  щасливе  проживає!?
За  гроші  щастя  не  придбаєш,
Краса  з  роками  відцвіте,
А  слава,  людяність  вбиває
У  тому  хто  її  спіткне.
Це  все  шматки    того  земного
Що  смерть  безжально  забере
Не  в  цьому  сенс  життя  людського!
Воно  з  роками  відійде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574891
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 19.04.2015


dovgiy

МУРКОВІ

МУРКОВІ

Любий  друже!  Хитрий  та  пухнастий,
В  плямах  білих,    рудий  кожушок,
Дай,  тебе  на  руки  ніжно  взяти,
Та  погладить  спинку  і  бочок,
Та  почухать  за  чутливим  вушком,
Щоб  тобі  схотілося  дрімать.
Я  люблю  в  вечірню  пору  слухати
Коли  починаєш  муркотать.
Десь  на  світі  лихо  не  вгаває,
Десь  у  прірву  падають  світи…
А  у  мене  мир  на  серці  сяє
Бо  співаєш  свою  пісню  ти.
Мурчику,  мій  лікарю  ласкавий,
Відчуваєш  ти  ту  саму  мить,
Коли    я  з  недуги  заслабаю,
Коли  тіло,  мов  на  зло,  болить…
Ти  приходиш  у  таку  хвилину,
Та  лягаєш  на  мою  біду…
Час  проходить  –  біль  мене  покинув!
Я  підвівся  –  і  до  справ  іду.
Справді  було:  важку  кривду  люди
Нанесли,  -  аж  сльози  на  лице!
Як  пекла  образа  серце  й  груди
І  не  знав,  як  пережити  це!..
Але  ти,  мій  братику  хвостатий,
Відчував  гіркі  образи  ці:
До  мого  обличчя  зміг  дістатися,
Щоб  злизати  сльози  на  щоці…
А  в  самого,  по  мордашці,    милій
Крапельки  з  очей  униз  текли…
Після  цього  печія  усілась,
Чорні  думи  долі  полягли.
Тільки  згодом,  зміг  я  зрозуміти:
Ти  мені  тим  самим  дав  урок:  
Як  я  маю  жити  та  любити,
Поруч  бути  у  потрібний  строк.
Не  чекати,  коли  хтось  заплаче,
Та  простягне  руки  у  мольбі.
Маю  я  все  чути,  і  все  бачити,
І  добра  бажати,  як  собі.
І  коли  людину  лихо  плавить,
І  здається,  що  ось  –  ось  впаде…
Підійду.  Плече  своє  підставлю.
Вкріпнуть  ноги  –  і  вона  піде!

18.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575317
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015


Любов Ігнатова

Вітер б'ється грудьми у шибку…

Вітер  б'ється  грудьми  у  шибку,  
Як  сліпий  заблукалий  птах  -
Чи  то  неба  йому  невидко,  
Чи  то  втратив  на  волю  шлях?..  

Розлітається  снігопір'я,  
Припада  до  брудних  узбіч  -
Покрива  наготу  ганчір'ям  
Ця  зазИмлена  весноніч...  

Виє  вовком  і  стогне  хрипко,  
Плаче  слізно  -чи  їй  болить?..  
...Каніфолить  смичок  для  скрипки  
Опівнічна  незрима  мить:  

Завтра  знову  концерти    зранку  -
Дежавю  навісних  погод...  
І  осінні  руді  останки  
Де-не-де  ведуть  хоровод...  

І  маленьке-в-мені-дівчисько,  
Загорнувшись  у  ковдру  мрій,  
Все  шепоче:  "Весна  вже  близько!..  "
Ніжно  -пролісковій  зорі...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 18.04.2015


гостя

За сотні… віків…

Можливо…в  якомусь
З  наступних  красивих  життів…
А,  може,  і  ні…бо,здається,  того  –  не  буває…
Якийсь  подорожній  торкнеться  моїх  почуттів…
За  сотні  віків…  
   в  переповненім  надто  трамваї…

Якийсь  подорожній  
Торкає  соляні  стовпи
В  піщаній  пустелі…  яка  без  початку  і  краю…
Що  буде  зі  мною,  якщо  я  відправлюсь  –  туди?!
Що  матиму  я?...  
   і  що  зараз,  насправді,  я  маю?

Окреслені  межі  
Для  наших  усіх  відчуттів…
Криваві  стигмати  назавжди  чомусь  відболіли…
І  навіть  під  страхом  сірчано-соляних  дощів
Покинуті  наші  міста  
   ми  забути  не  сміли…

Зникає  минуле…
І  зовсім  нема  майбуття…
Лиш  тільки  на  храмах,  як  завжди,  нова  позолота…
Я  знаю,  ви  легко  забудете  моє  ім”я…
Я  знаю…  я  знаю!..
     -  Пробачте,  це  Ви  –  жінка  Лота?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575193
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015


Світлана Моренець

НАШІ ЯНГОЛЯТА


Ранок  зачудований  все  збудив
і  росою  срібною  світ    умив.
Мій  ону́чок-сонечко  теж  встає,
з  ліжка  мені  рученьки  подає.
В  сад  наш,  цвітом  спінений,  ми  йдемо,
білий  світ  вивчати  ми  спішимо:
все  торкнути  пальчиком,  язичком,
цілувати  квіточку  із  листком,
споглядати  коників  і  комах,
"політати"    ручками  так,  як  птах...
Милі  білі  ніженьки  тупотять,
повернути  з  стежечки  норовлять.
Ти  стежино  рівная,  чом  крута?
Чом  маленьку  крихітку  так  хита?
Ой,  бабусю,  з  поміччю  поспіши,
бо  заплутавсь  внучок  твій  в  спориші!
Як  же  легко  крихітці  помогти!
(Аби  ж  то  до  старості  так  змогти!)
Тупає  онучок  мій  босоні́ж,
кожний  хибний  крок  його  –  в  серце  ніж.
Малюка  ж,  все  зваблює,  все  зове,
все  йому  –  диковина,  все  нове!
Мабуть,  бачить  він  лише  чудеса,
бо  блаженна  посмішка  не  згаса,  
очки  від  захоплення  блискотять,
а  долоньки  радісно  плескотять,
так  вражає  крихітку  красота!

...  А  мене  –  безгрішна  ще  чистота...
Бог  послав  нам  янгола  із  небес,
диво  –  дивовижніше  всіх  чудес!

                     ©    Збірка    "Душі  несмілі  первоцвіти"
                                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524758
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 18.04.2015


Микола Карпець))

«Дружба»

[youtube]https://youtu.be/O8zo0H_sc-g[/youtube]


Увидел  эту  картинку  и  улыбнуло))..решил  прокомментировать..
[img]https://lh5.googleusercontent.com/-zWJrE9ZrFk4/Vh2YOlX7xFI/AAAAAAAAAkU/LNNK-gemjAs/w581-h452-no/4093.jpg[/img]
[b]«Кошка  с  песиком  дружили»[/b]
[color="#0804d6"][b][i]Кошка  с  песиком  дружили
Этой  дружбой  дорожили
На  прогулку  каждый  день
Им  ходить  было  не  лень))
И  усевшись  в  старом  парке
Под  сиреневым  кустом
Целовала  кошка  жарко
пёс  махал  своим  хвостом))
Поцелуи  потираньем,  
друг  у  дружки,  нос  об  нос,
И  мурчала  кошка  нежно  
И  балдел  лохматый  пёс
Кто-то  скажет,  что  НЕПРАВДА!
Кто-то  скажет  -  ЕРУНДА!
Кто-то  требует,  мол,  факты  
Предъявите  мне  сюда
Кто  не  верит,  посмотрите!
Это  фото,  там,  вверху
А  меня  вы  извините,  
Ведь  пришел  конец  стиху))
©  М.К.  
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575214
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015


dovgiy

Душі джерело

ДУШІ  ДЖЕРЕЛО

Можливо,  заметілі  –  сніговії,
Вже  відгуляли  час  розваг  своїх.
І  від  кохання,  скоро,  -  захмелілі,
Нам  заспівають  друзі  –  солов’ї.

Високе  небо  ніжно  голубіє,
По  –  між  гілок  зелений  легкий  дим…
Дивлюсь  на  тебе  й  серце  лебедіє,
Бо  біля  тебе  знов  я  молодий.

Старі  слова  про  ніжність  та  кохання,
Здається,  притупились    назавжди.
Та  знову  в  серці  дивне  поривання,
На  тебе  спрага,  наче  до  води.

Летять  літа,  та  в  тобі  не  щезає
Те  первозданне,  трепетне  тепло.
І  доброту  так  щедро  розливає
Душі  твоєї  миле  джерело.

Не  перший  рік  обоє  зустрічаєм
Немов  дівча  –  заквітчану  весну,
А  я  ще  хочу,  часом  до  відчаю,
В  твоїх  очах,  -  без  сліду,  -  потонуть!

квітень  15  р    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575088
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015


ПВО

Муки творчества.

[i][color="#b50707"]Может  показаться,  что  это  я  даю  поучительные  советы  читателям.  Уверяю  Вас:  просто  делюсь  тем,  что  слышу  сам  в  свой  адрес  от  Моего  Наставника.[/i]
[/color]
Когда  твори́шь  –  не  торопи́сь,
И  мысль  возде́рживай  от  взры́ва.
А  сам  за  му́зой  не  гони́сь,
И  обуздай  души  поры́вы.

Не  позволяй  душе  «бузи́ть»,
А  му́за  –  пусть  себе  гуля́ет:
Твоё  задание  –  твори́ть  
Всё,  что  Творе́ц  повелева́ет.

А  Он  дикту́ет  в  тишине́,
В  чуть  слы́шном  дунове́ньи  ветра.
Не  доверя́й  взрывно́й  волне́:
В  ней  тво́рчества  –  ни  миллиме́тра.

Оставь  эмоции,  осты́нь!
И  пло́ду  ду́ха  дай  свобо́ду  –
И  он  добу́дет  из  твердынь
Любви  живительную  во́ду.

Терпенье  –  в  кро́тость  облачи́,
А  послуша́ние  –  в  смире́нье,
К  труду  приле́жность  подключи́,
Усе́рдие  же  -  к  обуче́нью.

Лишь  только  та́к  шеде́вр  созда́шь,
Способный  Господа  просла́вить,
А  безответственный  кура́ж  -
Для  детских  лучше  и́гр  оста́вить.
15.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574758
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 17.04.2015


ПВО

Вже час рости.

Повір,  дитя́:  вже  час  рости́,
Хоч  скільки  ти  вже  маєш  ро́ків  –
Щоб  то́ї  досягти  мети́,
Що  прорекли  вуста  проро́ків.

Бо  вже  Господь  на  землю  мчи́ть  –
Час  близько:  не  до  відпочи́нку.
А  ти  звик  тільки  ма́нку  пи́ть,
Доро́слішай  вже  швидше,    си́нку!

Ти  ж  знаєш,  що  -  останній  ча́с,
І  труби  янгольські  вже  гра́ють.
Поки́нь  улюблений  матра́с:
Бо  ж  справи  славні  нас  чека́ють.

Я  розумію:  ти  вже  зви́к
В  мане́жі  ба́витись  з  лялька́ми,
Та  глянь  на  себе:  ти  –  мужи́к
Із  бородою  та  вуса́ми.

Тебе  чекає  купа  спра́в,
Вже  годі  спати,  зволіка́ти  –
Давно́  пророк  нам  наказа́в
Дорогу  Господу  рівня́ти.

Наблизилось  бо  Царство  вже́
І  скоро  Бог  тут  запану́є
А  ти  ще  досі  в  неґліже́:
Тобі  це  зо́всім  не  пасу́є.

А  незаба́ром  -  суд  землі,
Хто  ввійде  в  перше  воскресіння?
Де  ті  майбу́тні  королі,
З  рабів  возве́дені  к  спасінню?

Цей  світ  в  руйнацію  іде́,
Й  Антихриста  на  трон  готу́́є.
Тож  справ  багато  нам  буде́,  
Коли  планету  він  зруйну́є.

Тож  не  сиди  у  пелюшка́х
І  па́мперси  зміня́й  на  бе́рці,
Стань  міцно  на  своїх  нога́х
І  подорослішай  у  се́́рці.

Візьми  у  праву  руку  ме́ч,  
Підпережи  міцніше  сте́гна.
Та  Істині  не  супере́ч,
Бо  справа  це  –  бридка́  й  гане́бна.
17.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575002
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015


Любов Ігнатова

Нічний етюд

Вже  зорі  водять  хороводи  
Під  флейту  місячних  музик;  
Сріблястий  промінь  ліг  на  воду,  
Де  вечір  так  раптово  зник.  

Бентежить  душу  крик  совиний,  
Що  темінь    розріза  ножем;  
І  Осінь  в  заспаній  жоржині  
Готує  світанковий  джем...  

Гойдає  вітер  павутинку  -
Романси  грає  вочевидь;  
Пливуть  з-за  обрію  хмаринки  -
В  них  дощенятко  казку  снить...  

У  попелі  турбот  вчорашніх  
То  тут,  то  там  жаринки  дум;  
І  у  пантофельках  домашніх  
Блукає  росянистий  сум...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524006
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 16.04.2015


ПВО

Ти вирішив піти на хрест.

Ти  Кров  пролив  на  те́,  щоб  ми
Не  проливали  більше  кро́ві,
Щоб,  врешті,  стали  вже  людьми́  -
З  серцями,  повними  любо́ві.

Ти  ви́рішив  на  хрест  піти́,  
Щоб  показати,  які  му́ки,
Дово́диться  тому  нести́,
Хто  стри́мав  від  неправди  ру́ки.

Ти  показав  єство́  гріха́,
Заховане  в  людській  личи́ні.
Бо  совість  спить,  німа́  й  глуха́,
 У  серці  кожної  люди́ни.

Посну́ли  всі  байду́жим  сно́м,
Як  спала  Гефсиманська  ва́рта.
Дарма́,  що  діється  з  Христо́м  –
Для  егоїзму  все  це  –  жарти!

Ніхто  не  йде  Твоїм  шляхо́м:
Смачніше  -  спати  під  куща́ми,
Назвавши  сон  «СВОЇМ  ХРЕСТО́М»,
Підпе́рши  що́ки  кулака́ми.

«Навіщо,  бра́те,  бу́диш  на́с,  
Пресу́єш  спокій  наш  постійно?
Твої  пробле́ми  це!  Твій  час!
А  в  нас  є  справи  релігійні!

Зана́дто  вимагаєш  Ти́
До  Себе  зайвої  ува́ги!
Тебе  це  може  привести́
До  втра́ти  нашої  пова́ги!

Тож  не  турбуй  нас,  не  тряси́!
Вирішуй  спра́ви  самостійно!
Матрас  натомість  принеси́  –
Аби  поспа́ти  нам  спокійно.

Ти  –  весь  в  Крові?  То  що́  з  того́?!
А  ми  –  попухли  від  безсо́ння!
Один  –  за  всіх!  За  одного́  –
Хай  краще  встане  хтось  сторо́нній.

Ти  ж  Сам  казав,  що  при́йде  ча́с,
Коли  Тебе  уб’ють  злі  лю́ди.
То  йди  собі,  відста́нь  від  нас!
Вже  так,  як  є  –  хай  так  і  буде».

…Минув  той  час  –  все  відбуло́сь,
Як  і  повинно.  Що  й  казати?
Знов  ходить  по  землі  Христос  –
Чи  зможеш  ти  Його  впізнати?
11.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573659
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Salvador

Волошкове поле

Мені  наснилось  волошкове  поле
І  жайворонка  спів  у  вишині.
Не  бачив  всього  цього  я  відколи
Пристанок  свій  знайшов  у  чужині.  

І  не  збивав  босоніж  срібні  роси,
Не  зустрічав  вечірньої  зорі;
І  запах  жита,  що  лягло  в  покоси,
Такий  далекий  в  пам'яті  моїй.  

А  тут  іду  я  волошковим  полем,
Немов  по  небі  синьому  пливу,
І  вже  здається  ген  за  видноколом
Я  дім  свій  бачу,  ніби  наяву.  

Під  хмарами  дзвіночком  пісня  грає,
В  волошках  ніжно  вітер  шелестить...
Мене  моя  кохана  зустрічає  -
Сльозинка  на  її  очах  бринить.  

Назустріч  любій  руки  простягаю  -
Настала  врешті  довгожданна  мить!
...Та  сон  минув  і  я  в  чужому  краю,
Лиш  тільки  серце  млосно  так  щемить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191252
дата надходження 23.05.2010
дата закладки 16.04.2015


Salvador

Намалюй…

Намалюй  мені  сніг.  Так  давно  я  не  бачив  зими.
Зобрази  завірюху,  а  може  й  окремі  сніжинки.
Намалюй  мені  день,  де  щасливі  й  окрилені  ми,
Де  в  пориві  шаленому  не  контролюємо  вчинки.

Натягни  полотно  на  мольберті  близької  весни,
В  руки  пензель  візьми  і  пройдися  по  ньому  мазками.
Ти  зумієш,  мабуть,  -  лиш  не  бійся,  лишень  розпочни:
Намалюй  той  місток,  що  проляже  у  часі  між  нами.

Я  по  ньому  прийду  у  весну  крізь  зими  заметіль
І  тебе  обійму,  залишивши  образи  позаду.
Біля  твого  тепла  я  забуду  і  холод,  і  біль…
Намалюй  ту  зорю,  що  до  тебе  мене  запровадить.

18.01.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264303
дата надходження 10.06.2011
дата закладки 16.04.2015


Salvador

Остання ніч



Пташка  вмостилась  на  гілці  оливковій  спати.
Стихнули  співи…  Замовкло  усе  навкруги.
Втома  даремно  старається  сон  подолати  –
Друзі  поснули…  Не  сплять  лише  десь  вороги.

Скрипнули  тихо  й  закрились  до  ранку  ворота.
Тиша  тривожна,  немов  на  грозу  чи  біду.
В  місячнім  сяйві  вслухається  в  неї  Голгота,
В  найважливіші  слова  в  Гетсиманськім  саду:

-  Отче  мій!  Прошу  щоб  чаша  мене  ця  минула…
(Звісно,  що  гинути  важко  у  юні  роки  –
Он  і  весна  до  життя  все  довкола  вернула.
Та,  разом  з  тим,  вже  криваві  дзвенять  срібняки…)

-  Отче,  ти  знаєш…  Я  стільки  ще  міг  би  зробити…
Та  розумію…  Хай  станеться  воля  Твоя!
Він  ще  продовжував  Бога  і  Батька  просити,
А  над  Ізраїлем  гасла  остання  зоря.

Всі  відступилися.  Брат  відрікається  вперто.
Юда  цілує  і  руки  вмиває  Пилат.
Зло  торжествує,  а  Він  все  ще  вірить  відверто
В  те,  що  повернеться,  навіть  померши,  назад.

…Як  же  це  треба  людей  недостойних  любити!
Як  пережити  свідомо  останню  цю  ніч,
Щоб  на  хресті  у  Отця  не  за  себе  просити  –
За  ворогів,  що  спіткали  Його  віч-на-віч?

Люди,  отямтеся!  Прошу  –  ну  що  ж  ви  за  люди?!
Він  в  вас  повірив,  то  ж  вірте  і  ви  у  Христа.
Помислом  кожним  і  рухом,  що  є  і  що  буде,
Хай  воскресає  в  серцях  Його  віра  свята!

10-13.04.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574709
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015


Микола Карпець))

«Божевільна весна…»

[b]«Божевільна  весна…»[/b]
[color="#1607e6"][b][i]В  божевільну  весну
Я  ніяк  не  засну
Місяць,  повний,  вгорі
І  бузок  у  дворі

Він  п’янить,  як  вино
А  в  відкрите  вікно
Пісня,  десь,  солов’я
Лине  нам  звіддаля

І  цикади  в  садку…
І  місток  на  ставку…
І  чекаєш  там  ти…
До  пітьми-темноти

Божевільна  весна…
Непотрібно  вина…
©  М.Карпець  (М.К.)
*22.03.15*ID:568497
[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568497
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«И ты, хоть зови ее, хоть не зови»

[b]«И  ты,  хоть  зови  ее,  хоть  не  зови»[/b]
[color="#082fcc"][b][i]
Любовь  изменяет  человека
Человек  изменяется  из-за  любви
Так  было  всегда  –  от  века  до  века
И  ты  хоть  зови  её,  хоть  не  зови

И  ты  хоть  кричи,  хоть  молись  –  всё  равно
То  пик  эйфории,  то  камнем  на  дно
То  соколом  гордым  взмываешь  ты  ввысь
То  раненной  птицей  пикируешь  вниз

Она  посетит  вас  незвано  отчасти
Неся  суету,  кутерьму,  непокой
И  сердце  твое  разрывая  на  части
Частичку  его  забирая  с  собой
©  Микола  Карпець(М.К.)
*04.04.15*  ID:571890
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571890
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«Я скучаю, я очень скучаю»

[b]«Я  скучаю,  я  очень  скучаю»[/b]
[color="#042de3"][b][i]Я  скучаю,  я  очень  скучаю
День  за  днем  в  пустоту  провожаю
Чувства,  мысли  и  даже  слова…
О  великой  любви  торжества

Я  бегу,  я  за  прошлым  бегу
И  пытаюсь  сказать,  что  люблю
Не  синице  в  руках  -  журавлю
Но  ответа  все  нет.  И  врагу
Не  желаю  того,  что  здесь  я
Пережил  в  пустоте,  без  тебя

Я  не  знаю,  услышишь  ли  ты
Бесполезны  ль  слова  и  цветы?
Будет  ли,  за  падением  взлет?
Но  надежда  последней  умрет
©  М.К.  ID:  №573078
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573078
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«Я нарисую нас, двоих»

[b][u]«Я  нарисую  нас,  двоих»[/u]
[color="#1608d4"][i]Я  нарисую  нас,  двоих
Потом  добавлю  счастья  кроху
И  добавляя  понемногу
На  полотне  родился  стих

Добавлю  блеск  любимых  глаз
От  счастья,  радостной  улыбки
И  звуки  солнечные  –  скрипки
Я  нарисую  только  нас

Я  нарисую  только  нас
Все,  кто  другие,  нам  помеха
Из  нас  и  детского  лишь  смеха
Вся  жизнь  пройдет  без  лишних  фраз
Я  нарисую  только  нас…
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*06.04.15*  ID:  №572499
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572499
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«И запах кофе до утра…»

[b]«И  запах  кофе  до  утра…»[/b]
[color="#042bd9"][b][i]И  запах  кофе  до  утра…
В  твоей  квартире,  зимней  ночью
И  слов  не  нужно...  многоточья….
А  за  окном  поют  ветра

А  за  окном  поют  ветра
Кружится  снег  над  зимним  парком
И  нам  нисколечко  не  жалко,  
Тот  вечер,  что  ушел  вчера...

И  будет  снова,  новый  вечер
Мы  встретим  новую  зарю
И  твои  губы  нежно  шепчут:
"Ах  как  же  я,  тебя  люблю"  
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*13.04.15*  ID:  №574079
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574079
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«Ты солнца лучик, вся из света…. »

[b]«Ты  солнца  лучик,  вся  из  света….  »[/b]
Первая  любовь  -  самый  первый  стих))...наверное,  как  и  у  большинства  нас))...это  было  недавно  -  это  было  давно))  Ты  солнца  лучик,  вся  из  света....
[color="#250abf"][b][i]Ты  солнца  луч...
Ты  вся  из  света...
Ты  райский  сад  -  когда  раздета
Тебя  попробовать  чуть-чуть
И  сразу  можно  утонуть

В  твоих  объятиях  чудесных
И  женских  форм  -  таких  прелестных
Хочу  любить  тебя  одну
Как  без  тебя  жил  раньше  -  не  пойму

Моя  прекрасная  малышка
Люби  меня  -  как  я  тебя
И  не  приснится  тебе  Мишка
Хотя  тебе  он  и  братишка,  а  Я,
Приду  к  тебе  у  твоих  снах
Лаская  стан  твой  не  земной
И  поднимая  на  руках
Прижмусь  к  груди  я  молодой

Целуя,  нежно  прикасаясь
К  соскам  у  девичьей  груди
Блаженство,  счастье  ощущая
Ты  скажешь  мне  во  сне:  -  приди

Приди  и  будь  со  мною  рядом
По  жизни  рядом  будь  со  мной
Будь  для  меня  всегда  отрадой
Люби  меня  -  и  я  с  тобой...

С  тобою  в  радости  и  в  горе
С  тобою  разделю  печаль
С  тобою  -  небо  голубое
И  прошлого  совсем  не  жаль

Зачем  оглядываться  в  прошлое
Его  уже  ведь  не  вернуть
А  счастье,  хоть  и  осторожное,
Мы  не  дадим  другим  вспугнуть

Пусть  не  коснутся  все  ненастья
В  любви  и  в  жизни  -  нас,  родных
И  пусть  побольше  будет  счастье!
Одно!  -  Но  только  на  двоих!
З  любов’ю,  М.К.
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*27.02.2015*ID:  №562853  [/b]
[/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562853
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«Как жаль…»

[b]«Как  жаль…»[/b]
[color="#17750e"][b][i]Как  жаль,  что  я  не  там  где  ты
Что  не  смогу  дарить  цветы
Что  пропадаю  без  тебя
Что  в  одиночестве  любя
Блуждаю  я  по  тем  местам
Не  суждена  где  встреча  нам))
©  М.К.[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557581
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 14.04.2015


Микола Карпець))

«Нектар губ твоїх »

[b]«Нектар  твоїх  губ»[/b]
[color="#0712de"][b][i]Сьогодні  був  солодкий  ранок.
В  твоїх  обіймах,  наш  світанок
Зустріли  в  двох  ми,  мов  в  Раю
Я  з  губ  твоїх    нектар  все  п’ю
А  його  смак,  як  те  вино,
Богам  з  Олімпу  що  дано

Торкаюсь  ніжно  твоїх  губ...
Питаю:  "люб  я,  чи  не  люб"
А  лиш  з’єдналися  вуста
І  знов  політ...  і  висота....
Як  річка,  лагідна,  плота
Серед  квітучих  трав  і  гаю
Несе  нас  двох,  в  обійми  Раю
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*11.04.15*  ID:  №573757
[/i]
[/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573757
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Лина Лу

У СОНЦІ ВТОПИТИСЬ…

У  сонці  втопитись...
                                   згоріти  за  мить,
Щоб      спалахом,  
               сонячний  трепетний    зайчик,
Тебе  віднайшов...
                                         поцілунками,  наче,
Торкнув,  через  неба,  
                                       осяйну  блакить...  

У  сонці  втопитись,  
                               жагу  вгамувать.
На  свічці  маленьким  вогнем  спалахнути,
Щовечора...  
                             Я    не  шукаю  спокути,  -
Розірвану  душу,  вже  не  розірвать...

У  сонці  втопитись...
                                                   у  світлі    жила  б...
Хмаринкою  линуть,    
                                     дощем,  щоб  упасти,
Навіщо  було  моє  серце  украсти?
Тобі  не  потрібне...
                                           сама  віддала  б....
09.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573093
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 14.04.2015


Богданочка

А ми приходим у цей світ Весною…

А  ми  приходим  у  цей  світ  Весною,
Коли  Земля  вплітає  в  коси  квіти.
Господь  майстерно  сад  фарбує  хною,
А  янголи  з  небес  нам  шлють  привіти.

Як  ніжна  айва,  королевою  в  саду,
Ховає  щоки  в  листя,  зашарівшись...
Горіх  шепоче  їй  "  Тебе  вкраду"...
Пташки  сміються,  в  кронах  причаївшись...

А  ми,  мов  ті  пташки,  всьому  радієм...
І  кожен  новий  день  -  це  відкриття!
Бо  ми  -  весь  світ!  І  ми  себе  лелієм...
А  мамині  обійми  -  сенс  життя...

Та  час  пливе,  і  вже  Весна  за  руку
Веде  до  Літа  юнаків,  дівчат...
Воно  вже  мовить  нам  свою  науку:
"Дитинство  не  повернеться  назад..."

Та  що  нам  це?  Коли  ми  молоді!..
Коли  ми  пестимось  у  променях  любові...
І  птАхи  -  пАрою...  у  власному  гнізді,
Малюють  мрії  дивні,  волошкОві...

Посеред  трав,  солодкої  малини,  
Пахучих,  стиглих,  ніжних  полуниць,
Мету  так  вправно  ліпимо  із  глини,
Мов  бачачи  майбутнє  до  дрібниць.

Та  помилки,  по  крапельці,  -  у  море...
А  море  -  в  океан  розбитих  мрій.
Життя  буває  з  нами  так  суворе,
І  з  долею  стаєм  в  нерівний  бій.

І  ми  самі  крокуєм  тихо  в  Осінь,
За  руку  ведучи  своїх  малят.
Вже  не  за  себе,  а  за  діток  просим,
Вслухаючись  у  тупіт  ноженят...

А  під  ногами  -  листя  пожовтіле,
Як  музика  осіння,  шарудить...
Усе  стає  до  болі  зрозуміле:
Ти  мусиш  цінувати  кожну  мить...

Курличе  в  небі  журавлиний  ключ,
ПтахИ  у  теплі  землі  відлітають.
Ми  ж  тиснем  руку  Часу  голіруч,
Втекти  кудись  можливості  не  маєм...

І  вже  непрохана  Зима  -  до  нас,  у  гості,
Несе  з  собою  холод,  мерзлоту...
І  за  вікном  -  синички  білохвості,
Скидають  сніг  із  крилець  на  льоту...

І  дзеркало,  давно  забуте  нами,
Мов  ворог,  причаїться  у  кутку.
І  спогади,  дірявими  човнами,
Нестимуть  радість  -  тиху  і  хитку...

А  у  саду  -    так  гарно,  білосніжно....
Дерева  перлами  із  інію  покрились.
Горіх  так  само  пригортає  айву  ніжно,  
Лиш  айва  вже  зів'яла  й  похилилась...

А  ми  приходим  у  цей  світ  Весною,
Коли  Земля  вплітає  в  коси  квіти.
Господь  майстерно  сад  фарбує  хною,
А  янголи  з  небес  нам  шлють  привіти...

       8.10.14.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528610
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 13.04.2015


Лина Лу

НЕСКІНЧЕННА ВЕСНА


У  пристрасті  лабетах  стогне  плоть,
Спливає  кров"ю,  рве  на  шмаття  сни.
Собі  вже  не  належиш  -  не  збороть
Оті  примари,  знову  -  без  вини.  
Сміється  доля,  плутає  клубки.
Невиплакані  сльози  -  солі  -  пуд.
Спокусою,  ворушаться  думки,
Запалюють  бажань  займистих    трут.
Повзе  помалу  імпульс...  голий  нерв
Тремтить,  іскрить,  спалити,  щоб  за  мить
У  полум"ї,  не  завтра,  ні,  тепер,
Коли  душа  струною  вже  бринить.  
Віддасть  усе...  Коли  захоче  взять,
То  й  візьме,  не  тримай,  не  борони.
Хмільні  цілунки  жалять  і  п"янять
В  полоні  нескінченної  весни...
05.03.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565107
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 12.04.2015


Лина Лу

ПОСМІШКА

В  усміхнених  очах  -    глибокий  сум...
Десь  падає    вода  на  дно,
Не  сяє  в  темряві  вікно?..
То  чиєсь  серце,  знову,  -  на  засув...

У  посмішки,  чомусь,  -  печаль  століть,
Чи  відчай,  знову  на  поріг,
Як    хрест  -  перетин  двох  доріг?..
Цикутою    так    солодко...  гірчить...

Сльози  нема,  лиш  вимучений  сміх...
Не  прийме  жалощів  душа.
Вона    десь...  в  глибині    вірша...
Спокутує  свій  незбагненний  гріх...
10.04.2015.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573817
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015


Лана Виноградова

Давайте друг друга бросать!

Давайте  друг  друга  бросать!
Разбитых  сердец  не  жалея!
Зачем  их  беречь  и  лелеять?
Давайте  их  с  крыши  швырять!

Давайте  стирать  номера.
К  чему  засорять  телефоны?
Мы  были  едва-ли  знакомы  -  
Зачем  сохранять  имена?

Давайте  уйдем  навсегда....
Швырнув  только  взгляд  на  прощанье....
И  словно  столетья  проходят  года
Для  тех...кто  в  надежде  свиданья.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573773
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015


Ірина Лівобережна

Прости***

Прости...  во  мне  сломалось  что-то...  
Как  будто  птица  умерла...  
Она  лежит  среди  болота,  
Поджав  бессильных  два  крыла...  

Над  нею  -  небо  -  так  безбрежно!  
Под  ней  вода  всё  холодней...  
И  остывает  в  сердце  нежность  
Без  ласки  трепетной  твоей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573694
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015


dovgiy

Морочать люди.


Але  ж  і  нас  морочать  люди,
Хоч  ніби  всі  ми  не  дурні.
Я  бачу,  як  вирує  всюди
Життя  людей,  як  в  казані,
Коли  кипить  воно  смолою.
І  як  у  тому  казані,
То  піна  бачиться  мені.
А  піна  ця  –  ті  ж  самі  люди!
Вони  між  нами,  вони  всюди.
І  кожен  з  них,  у  тім  кипінні,
У  смоляній,  вогняній  піні,
Доводить  людям  щось  своє.
(Якщо  щось  в  нього  справді  є!)
А  то,  здебільше,  пустодзвони,
Чи  громогласні  фанфарони.
Про  себе  на  весь  світ  трублять.
І  з  цього  з  маслом  хліб  їдять.
А  ми,  розвісим  свої  вуха,
Та  й  ну!  –  ті  теревені  слухать!
Отож,  чи  хочем,  чи  не  хочем,
А  з  ними    голови  морочим!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513478
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 11.04.2015


dovgiy

Спасибо, любимая.

Каждый  день,  каждый  вечер  беседуем  мы.
Телефон  от  бесед    разогрет,  словно  печка.
Потом  долго  не  сплю,  и  в  плену  серой  тьмы
Вспоминаю,  что  слышал  –  вплоть  до  словечка.
В  дни  последние,  речи  у  нас  обоих
Переполнены  ужасом,  страхом,  тревогой.
Мы  тревожимся  сердцем  за  деток  своих,
За  судьбу  Украины,  за  долю  народа.
Нам,  любимая,  в  жизни  досталось  сполна:
Непосильных  трудов  и  забот  вереница.
Что  придёт  в  нашу  долю  ещё  и  война,
И  в  кошмарах  ночных  не  могло  нам  присниться.
Гибнут  люди…    с  обеих  сторон,    разлилось,
Необъятное  море  утрат  и  лишений.
Среди  мирных  людей  разгорается  злость,
Отравляет  нам  души  ненависти  Гений.
Тебя,  нежную,  знаю  уже  много  лет.
Никогда  с  твоих  уст  слово  зла  не  слетало!
А  вчера,  на  события  как  бы  в  ответ,
Тебе,  сил  удержать,  -    духа  зла,  -  не  хватало!
Говорила  ты  мне,  вся  волнуясь,  кипя,
Что  сама  бы  душила,  Кремлёвскую  гниду!
Нам  с  тобой  не  понять:  зачем  терпит  земля
Эту  нечисть,  людскую,  за  зло  и  обиду?!
Только  верь,  моя  звёздочка,  доля  моя:
Суд  Господний  над  хищной  Московией  грянет!
И  вся  хунта  фашистская,  что  из  Кремля,
Если  уж  распадётся,  то  больше  не  встанет!
Не  пророк  я.  Лишь  только,  обычный  поэт.
Только  вера  моя  в  Справедливость  Господнюю.
Оправдания  всем  злодеяниям  нет.
Им  один  только  путь:  напрямик  в  Преисподнюю!
Поздний  час.  Отдыхать  нам  с  тобою  пора.
Завтра  вновь  одолеют  заботы,  проблемы.
 И  опять  будем  ценное  время  терять,
Говоря  про  больные,  текущие  темы.
Но  и  злу  вопреки,  страстно  хочется  мне,
О  любви  говорить  в  твои  чуткие  уши.
Чтоб  тебе  цвели  розы  не  только  во  сне,
И  хотелось  душе  песню  нежности  слушать.
Сбереги  нас,  Господь,  от  грядущего  зла!
Огради  от  нелепых,  бездумных  ошибок!
И  за  то,  что  ты  в  жизнь  мою  прочно  вошла,
Мой  нижайший  поклон  и  от  сердца  –  Спасибо!                                18.07.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512855
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 11.04.2015


dovgiy

ТВОИ ГЛАЗА.

Твои  глаза,  твой  милый  облик,
Твой  голос  ласковый,  родной,
Меня  с  ума  восторгом  сводят,
Душа  полна  тобой  одной!
Наверно,    стал  я  ненормальным,
Наверно,  выжил  из  ума,
Коль  столько  дней,    в  судьбе  печальной,
Царишь  в  душе  лишь  ты  сама.
Звезда  моя!  Любовь  шальная!
Самих  небес  священный  дар!
Что  будет  дальше?  –  я  не  знаю.
Чем  кончится  души  пожар?!
Наверно,  в  этой  нежной  страсти,
Вконец  я  сердце  погублю!  
Но,  -  так  и  быть!  В  твоей  я  власти:
До    полусмерти,  а  люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507046
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 11.04.2015


Стас

Я ним не був! Тепер вже став!

[b]Я  ним  не  був!  Тепер  вже  став![/b]
[color="#0913de"][b][i]Гадаєш  ти  мене  образив,  
коли  бандерівцем  назвав?
 Скажу  тобі  на  це  одразу  
–  Я  ним  не  був!  Тепер  вже  став!
 Сприймаю  це,  як  нагороду!
 Звання,присвоєне  за  те,
 Що  сином  став  свого  народу,  ......
 Любові  почуття  святе!
 Люблю  безмежно  рідний  край,
 Цю  чарівну,  магічну  мову,
 Дарований  Всевишнім  рай,
 Красу  дівочу  чорноброву.
 Люблю  за  щедрість  і  за  спів,
 Шалені  ночі  солов’їні,
 Коли  бракує  навіть  слів,
 Освідчитися  Україні!
 А  ти  мене  за  цю  любов  
Оскаженіло  ненавидиш.
Не  я  до  тебе!  Ти  прийшов,
 На  мою  землю  і  тут  гидиш!
Іди  подальше  від  гріха,
 Моє  терпіння  не  безмежне.
 Нехай  святиться  у  віках  
В  борні  здобута  НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
(З  і-нету)
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573541
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 11.04.2015


dovgiy

ДО ОБРАЗА

Далекий  я  від  Тебе,  у  ці  дні,
Хоч  визнаю,  що  Ти  таки  існуєш.
Святкують  Пасху  люди  навесні
По  –  різному,    готуючись,  святкують.

А  як  я  сам  збираюся  стрічать
Твоє,  Христос,  розп’яття  й  Воскресіння,
Коли  на  серці,  як  тавро,  печать
Мого  страждання  та  мого  горіння?

Болить  Моє!    І  тіло,  і  душа.
А  спокою  від  цих  страждань  не  знати!
Не  в  тому  річ,  що  в  касі  –  ні  гроша,
Не  в  тому  річ,  що  ніяк  святкувати.

А  річ  у  тому,  що  не  маю  я
Отого  непоборного  стремління
Звертатися  до  Тебе,  Месія,
Зануритись  безмежно  у  моління.

Не  вмію,  чи  не  хочу?  Мов  паркан
Між  мною  і  Тобою  звела  доля…
Не  вірю,  що  ця  мука  –  Божий  план,
Не  вірю,  що  ця  мука  –  Божа  воля!

Бог  –  є  любов!  Любов  –  це  є  добро.
Радість  життя,  яка  не  має  краю!
Чому  ж  тоді  ношу  оце  тавро,
За  що  життя  жорстоко  розпинає?!!

У  кожного  з  людей  свій  власний  хрест,
Своя  Голгофа  і  своє  розп’яття.
Хоч  не  зрівняти  наше  і  Твоє
Бо  несумісні  два  оцих  поняття.

Ти,  як  Людина,  не  грішив  ніяк.
Ніс  на  собі  гріхів  чужих  примару
І  щоб  від  них  очистити  всіх  нас,
Себе  віддав  на  тортури,  на  кару.

Сад  Гефсиманський.    Твоя  чорна  ніч.
Природний  жах    перед  початком  муки.
Там  виступив  з  чола  кривавий  піт,
Здіймалися  до  Неба  Твої    руки.

Ти  знав  про  все.  Ще  Сатана  шептав,
Про  марну  жертву  та  невдячність  нашу…
Ти  переміг!  Як  воїн,    знову  встав,
Із  рук  Отця  прийнявши  страшну  чашу!

А  обрані  Тобою,  у  цей  час,
Безпечно  спали…  сни  звичайні    снились…
Щоб  вимолити  сил  Тобі  в  запас,
До  Бога  не  звертались,  не  молились…
***********
Такі  ми,  -  люди!  Ти  нам  все  простив.
І  досі  терпиш  беззаконня  наше…
Пересторогу  людям  озвучив
Про  те,  що  зло  між  нами  не  назавше…
 
Ще  буде  суд.  Прийде  нежданий  він.
Як  тать  лихий  приходить  в  темні  ночі…
Лунатиме  наш  плач  зо  всіх  сторін,
Та  нас  ніхто  почути  не  захоче!

Біля  дверей  Ти    дозволу  просив,
Аби  ввійти  у  кожну  нашу  хату…  
Як  грішимо  у  міру  свої  сил,  
То    будемо  нести  за  все  відплату!

Далекий  я  від  Тебе  у  ці  дні.
Грішу,  бо  на  цю  долю  нарікаю.
І  від  думок,  які  завжди  сумні,
У  світлий  світ  Поезії  тікаю.
10.04.2015  12:47  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573423
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015


Дід Миколай

Підніми мене тату на руки Муз В. Оха

Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  снах,  як  молитву  шепчу…
Повиростали  діти  й  онуки,
Хоч  на  хвильку  в  дитинство  втечу.
                                           Пр.
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

На  руках  твоїх  хочу  літати,
Як  пір’їнка  мала  на  вітру...
Диво  спробую,  -  вітер  впіймати,
Пташенятком  малим  на  льоту.
                                               Пр.
Ой,  як  хочу  ж  я  небо  дістати,
Опинитись  в  Чумацькім  шляху…
Щоб  тебе  там  за  шию  обняти,  
І  змінити  цю  долю  лиху.
                                             Пр.
Як  багато  не  встиг  я  сказати,
Усе  коні  спиняв  на  скаку…
Лише  зараз  відчув  біль  утрати
На  своїм,  посивілім  віку.
                                           Пр.                                                    
Підніми  мене  тату  на  руки,
Я  у  вічність  до  тебе  кричу…
Перейми  мої  болі  і  муки,
Я  ж  щоночі  до  тебе  лечу.
                                           Пр.  
В  грудях  серденько  жме  від  розпуки,
Відігрій  мене  татку  крильми…
За  ті  сльози…  і  довгі  розлуки,
Свого  сина  старого  прости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 09.04.2015


dovgiy

НЕЗДІЙСНЕНИЙ НАМІР

НЕЗДІЙСНЕНИЙ  НАМІР

Була  настроєна  рішуче:
З  нею  кінчати  назавжди.
Тому  що  лихо  неминуче
І  почуття  це  до  біди.
Ще  звідусіль  лунала  лайка,
Та  звинувачення  в  гріхах…
Прав  на  життя  не  мала  Мавка
З  букетом  пролісків  в  руках.
Дивилась  ніжними  очима
На  ту,    хто  прагнув  розпинать
Та  білі  крила  за  плечима
Про  янгола  давали  знать
І  стільки  було  в  ній  покори,
Стільки  весняного  тепла,
Що  намір  свій  –  рішучий,  гордий,
Здійснити  просто  не  змогла.
Що  робить  –  і  сама  не  знала
Згорів  той  намір  у  вогні
І  на  коліна  раптом  впала
В  обійми,  наче  птах,    мені.
І  ставши  мрією,  бажанням,
Перетворившись  на  зорю,
Як  у  вогонь  -  ввійшла  в  кохання,
В  якому  я  також  горю!  

04.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571900
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015


dovgiy

Не кажи.

НЕ    КАЖИ…

Не  кажи  фраз  солодких,  не  треба!
Мені  слава  тяжка,  як  ярмо.
Просто  дало  мені  щедре  небо
Cвіт  весни  у  зимове  вікно.

Просто  серце  б’ючись,  не  здається,
Поки  пісня  у  ньому  живе;
Просто  з  нього  любов  тиха  ллється,
Та    до  ближніх  струмочком  пливе.

Просто  сам  я  живу  по  -  простому:
Сивим  птахом  у  ріднім  краю.
Як  не  маю  я  власного  дому,
То  літаю  у  юність  свою.

Там  у  мене,  житло  і    надія,
Віра  в  себе  та  прагнення  жить.
Там  кохаю,  навчаюсь  і  мрію,
П’ю  безмежно,  небесну  блакить!

А  коли  в  сьогодення  вертаюсь,
З  ніжним  скарбом  у  юній  душі,
Почуття  перелить  поспішаю
Усвої,  -  березневі  вірші.

А  тому,  попри  все,  -  не  старію!
Хоча,  тіло  калічать  роки.
Я  не  плачу.    Не  хочу!    Не  вмію!
Живу,  злу  своєму,  навпаки:

Серцю  страшно  -  в  душі  не  боюся!
Болить  тіло,  то  муку  терплю!
Безнадії  дарма,  не  молюся
І,  -  як  вперше,  -  без  тями  люблю!

Не  кажи  фраз  солодких,  не  треба!
Мені  слава  тяжка,  як  ярмо.
Просто  дало  мені  щедре  небо
Світ  весни  у  зимове  вікно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508558
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 03.04.2015


dovgiy

Топе.


Ты      опять  явился  под  окном!
Мой  лохматый  друг,  мой  прилипала.
Головёнка  с  аккуратным  лбом
За  стеклом  балконным  замелькала.

От  природы  всё  тебе  дано:
Стать  фигурки,  красота,  свобода.
Про    ошейник  ты  забыл  давно!
Этого  велит    твоя  порода.

Ты  –  игрушка.  Милый  подхалим.
Весь  в  движении,  в  неуёмной  пляске!
И    с    порывом  дружеским  своим
Лезешь  ты,  без  спросу,  целоваться!

Ты  –  ничей.  Бродячий,  вольный  пёс.
Но  ревнивый  –  как  никто  из  прочих!
Отведёшь  свой  чёрный,  мокрый  нос,
Если  мы  другому    кость    подбросим,

Отведёшь,  с  обидою,  глаза
И  приляжешь  сиротой  в  сторонке…
И  ничем  тебя  пронять  нельзя!
(Разве  что  приманкой  из  тушёнки!)

И  я  верю:  каждый  новый  день
Непременно  интересным  будет,
Если  пёсик    пляскою  своей,
Звонким  лаем,  нас    опять  разбудит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521338
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 03.04.2015


dovgiy

РАЙ.

Життя  прожив,  а  що  я  залишаю
По  -  за  собою?  Чи  добра  нажив?
Широкий  світ,  а  в  світі  тім,  немає,
Навіть  знаку,  що  я  у  ньому  жив!

Відбуду  строк,  зариють,  -  безіменно
І  все  на  цьому.  Ніби  й  не  було!
А  як  душі?  Чи  світло  там,  чи  темно?
Чи  прийме  її  райскеє  село?

Чому  село?  Бо  іншого  не  знаю,
Земного  раю!  А  земні  міста,
Я  золоченим  пеклом  називаю,
Бо  звідти  йде  все  зло  і  срамота.

Ідуть  із  міст  диявольські    спокуси.
Стр.45

На  людство  діє  чорний  магнетизм,
Людина  в  місті  до  труби  прикута,
Снує  в  коробках:  догори  та  вниз!

Село  моє  в  мереживі  зеленім,
Немов  дівчина  в  запашнім  гаю!
Воно  було  й  лишається  для  мене
Місцем  для  серця,  місцем  у  раю.
 
Ось  де  хотів  би,  вічно,  мирно  жити,
Ось  де  ходив  би,  цей  любив  би  край,
Бо  де  ще  є  у  цім  великім  світі,
Така  природа  і  такий    розмай?!

Так,  згодний  я:  є  землі  екзотичні.
Коралові  атоли  й  острови...
Але  де  в  світі    все  для  тебе  звичне?
Де  не  похилиш,  в  рабстві,  голови?

Хоча  і  в  нас  насильства  ще  доволі,
І  рабство  є  (та  не  чуже,  -  своє!)
Та  жити,  я  хотів  би,  лиш  на  волі:
Де  моє  небо  і  житло  моє.

Не  треба  мені  казкових  палаців,
Не  треба  мені  пишного  майна.
Я  хочу  жити  у  звичайній  хаті,
З  вікна  якої  видна  далина.

Та  далина,  що  в  світ  колись  манила;
Що  стежкою  почалась  від  воріт;
Що  за  собою  по  світах  водила,
Не  привела  на  батьківський  поріг.

Тому  живу  я,  в  золоченій  клітці,
(Дехто  вважає,  що  живу  в  раю!)
Та  сподіваюсь:  відійду  у  вічність,
І  матиму  хатиночку  свою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508970
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.04.2015


Ірина Хміль

Дай тільки знать…

Коли  огорне  твоє  серце  тиша,
Душі  торкнуться  сутінки  сумні,
Призупинюсь,  свою  ходу  притишу,  –
Дай  тільки  знать,  дай  тільки  знать  мені...

Коли  затужиш,  мріючи  про  ве́сну,
Злетіть  захочеш  в  березневу  вись,
Дай  тільки  знать  –  мелодія  небесна
Підхопить  нас.  Ти  тільки  відгукнись.

Коли  тебе  знесилить  настрій  втоми,
І  сніжно-тужно  стане  на  душі,
З’явлюся  я  –  незримо,  невагомо,
Дай  тільки  знать  –  ми  в  світі  не  чужі.

Ми  не  чужі,  бо  солодко  й  духмяно
Для  нас  колись  черемха  так  цвіла…
Чия  вина,  що  вкрили  все  тумани?..
Але  ж  була  любов  у  нас,  була…

Любов  ще  є.  Хоча  в  долонях  часу
Її  краса  примеркла  лиш  на  мить.
Дай  тільки  знать  –  і  смарагдо́ву  чашу
З  нектаром  зоряним  ми  встигнем  ще  допить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463241
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 03.04.2015


Ірина Хміль

Вже не кличу…

У  трембіти  розлуки  голосять  вітри.
І  безмовна  печаль  вже  стоїть  на  узвишші.
І  жадані,  і  втішні  колись  вечори
Ми  стрічаєм  в  обіймах  холодної  тиші.

І  вже  мерзне  душа.  Плине  сум  звідусіль...
У  надтріснутий  дзвін  б'є  на  сполох  тривога.
Ти  на  ласку  скупий,  тільки  щедрий  -  на  біль.
І,  здається,  розходяться  наші  дороги...

Я  тебе  не  чекаю,  не  кличу  уже.
Вгамувалося,  стихло  кохання  шалене.
Тільки  серце  чомусь  образ  твій  береже,
І  у  снах  знов  і  знов  ти  приходиш  до  мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483207
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 03.04.2015


Ірина Хміль

До України

Одвічний  острів  світла  і  тепла,
Мій  берег  рідний  і  зоря  надії!
Куди  б  мене  дорога  не  вела  -  
З  тобою  всі  думки  мої  і  мрії.

Бо  як  інакше?  Ми  -  єдина  плоть.
Я,  Україно,  пагін  твого  роду!
Дав  увійти  мені  в  цей  світ  Господь
Краплинкою  вкраїнського  народу.

Як  боляче  тобі  -  то  плачу  й  я,
Твої  ж  бо  сльози  -  то  й  мої  страждання,
Щаслива  ти  -  співа  душа  моя,
Одні  в  нас,  нене,  думи  й  сподівання.

Вклоняюсь  я  величності  твоїй,
І  славі,  і  здобуткам,  і  насназі,
Немеркнучій  красі  твоїй  земній,
Козацькій  непоборності  й  відвазі.

Твоє  ім`я  я  світом  пронесу
Як  Істину  святу,  як  Слово  Боже.
Дзвінким  хоралом  в  небо  вознесу.
З  тобою,  Україно,  все  я  зможу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491307
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 03.04.2015


Ірина Хміль

Секундна мить…

Секундна  мить...І  диво  -  таїна
В  душі  розквітла,  мов  зоря  ранкова.
Лиш  спалах  погляду  -  і  радість  неземна
Тремтливе  тіло  пройняла  раптово...

Секундна  мить...І  зупинився  час.
І  розумом  нічого  не  збагнути...
На  тлі  його  очей  весь  світ  погас...
І  хочеться  в  очах  цих  потонути...

В  оправі  сонячній  горить  його  лице.
І  щем  знемоги  проника  до  споду.
Яке  ж  бо  спрагле  почуття  оце,  -
Вінець  блаженства,  втіхи  й  насолоди!

Секундна  мить  жаданням  так  п'янить...
Що  буде  потім  -  це  вже  неважливо...
Лише  б  кохання  шал  не  зупинить  -
Найпотаємніше  і  найдивніше  диво  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 03.04.2015


dovgiy

Над річкою.

НАД    РІЧКОЮ.

Ось  завмер  я  знову  над  водою.
Рання  осінь  листя  золотить.
По  –  жіночі,  зрілою  красою,
Серце  розтривожене,  не  спить.
Як  же    йому,  так  собі,  заснути?
Глянь  навколо:  он,    яка  краса!
У  каміння,  як  в  броню,  закуті,
Змішані  з  водою  небеса!
А  вони  злетіти  вгору  хочуть,
Та  з  розгону  б’ються  об  граніт…
День  і  ніч  розбуркано  клекочуть,
Росами  спадаючи  до  ніг.
Навесні    сюди  я  повернуся,
Щоб  побачить,  як  оця  краса,
Від  лещат  морозяних  розкуті,
Відпускає  вгору  небеса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512119
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 02.04.2015


dovgiy

Завершився день.

Завершився  день.  Серпнева  спека
Трохи  спала.  Вечір  у  вікні.
Ти  –  десь  там…
Багато  днів  далека,
Хоч  в  душі  дорожча  від  рідні.
Боже  мій!  Допоки  це  я  мушу
Отак  жити?!  Чи  буде  межа?
Я  щодня  ґвалтую  свою  душу:
Кажу  сам  собі,  що  ти  –  чужа!
Ти,  -  чужа?!    Чого  ж  тоді  про  тебе
Мої  думи,  мої  мрії  –  сни?
Хіба  ти  не  є  посланець  Неба,
Хіба  ти  не  вісниця  весни?
Чом  про  тебе  спогади  яскраві
Прядуть  нитку  пам’яті  міцну?
Скупі  роси  падають  на  трави
Ніби  сльози  у  ночах,  без  сну.
Ми  лише  з  тобою  тільки  друзі…
Знаю  сам:  не  буде  майбуття.
Чом  без  тебе  ниє  серце  в  тузі?
Стала  ти  дорожча  за  життя!
День  за  днем  чомусь  тебе  чекаю.
Наче  ти  повинна  бути  тут…
І    надію  на  дива  плекаю
Неспроможний  вирватись  від  пут.

7  серпня  2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516268
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 02.04.2015


dovgiy

Що не так?

ЩО    НЕ    ТАК?

Холодно  надворі,  холодно  в  душі.
От,  перегортаю  в  котрий  раз  вірші.
І  не  знаю  навіть,  що  я  ще  зроблю,
Як  сказати  краще,  що  тебе  люблю?!
Ніби  все  як  треба,  ніби  все,  як  є!
То  чому  ж  не  чує  серденько  твоє?
Чом  вуста  медові  не  сміються  знов,
Чом  в  твоєму  слові  не  живе  любов?
Прийдеш,  та  байдуже.  Мовиш,  як  чужа.
Що  не  те  зробив  я,  що  не  так  сказав?
Я  ж  всі  дні  на  тебе,  на  одну  дивлюсь.
Як  на  ту  ікону  в  забутті,  молюсь!
Відповіла,  мила:  Що  б  ти,  друже,  з’їв,
Аби  так  багато  про  своє  не  плів?!
Мені  остогидлий  твій    «співочий»  вид.
І    за  ці  півроку  ти  мені  набрид!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510662
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 02.04.2015


dovgiy

Счастливое эхо.

СЧАСТЛИВОЕ  ЭХО.

В  дни  моей  юности,  когда
Мела  метель  листвы  осенней,
Была  ты  дивно  молода,
Была  волшебницей  весенней.

Лучились  карие  глаза,
Румянец  красил  щёки  туго.
В  словах  запутавшись,  сказал,
Что  я  хочу  тебе  быть    другом.

Хотя  не  так  хотел  сказать,
Весь  околдованный  тобою.
Как  в  омут,  я  упал  в  глаза,
И  стала  ты  моей  Судьбою.

Слетала  жёлтая  листва,
Наши  следы,    в  ночи  скрывая.
Звучали  старые  слова
В  любви  по  –  новому  играя.

А  ты,  -  слегка  оторопев,
Признанья  слушала,  молчала…
Потом  сказала  нараспев:
«А  знаешь,  -  повтори  сначала!»

Я  снова  начал…  только  ты,
На  пальцы  ног,  привстав  немножко,
Сняла  словесные  цветы,
Мои  уста,  прикрыв  ладошкой.

Руками  шею  обхватив,
К  себе  ты  голову  нагнула.
И  под  весенний  тот  мотив
К  устам  губами  прикоснулась.

И  я,  –  от  счастья,  -  пьяным  был!
Вселенная  –  в  моих  объятьях!
Тебя  по  площади  кружил
В  непостижимых  волнах  вальса.

Кружились  мы!  Звенели  мы!
На  целый  мир  счастливым  смехом.
Тот  вечер,    в  дни  моей  зимы,
Живёт  в  душе  счастливым  эхом.

ноябрь  14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537545
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 02.04.2015


Стас

Чому ж ти, #лядь, не любиш Україну?!

[b]Чому  ж  ти,  #лядь,  не  любиш  Україну?![/b]
[color="#0606c4"][b][i]Як  романтично  пахне  ковбаса,
І  помідори  густо  зашарілись,
а  в  пляшечці  так  тихо,  мов  роса,
горілочка  домашня  причаїлась.
І  ніжно  сало  зваблює  тільцем,
і  хліб  наставив  загорілу  спину.
якщо  ти  млієш,  коли  бачиш  це  -
чому  ж  ти,  #лядь,  не  любиш  Україну?!
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!![/i][/b]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571310
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015


dovgiy

Хай я третій.

ХАЙ  Я  ТРЕТІЙ!

Потроху  літа  час  спливає.
Вже  й  середина  відійшла.
А  я  по  світу  не  літаю,
Бо  вже  не  маю  два  крила!

В  житті  моїм  така  напруга,
Що  й  вихід  не  знаходжу    я:
Є  серцю  дорога  подруга,
Та  ця  подруга  не  моя!

Можливо,  я  навіки  «третій»,
Можливо,  краще  б  не  любив!
Та  ким  би  дорожив  до  смерті,
Ким  би  я  дихав,  ким  би  жив?!

Вона  одна  на  білім  світі,
Про  кого  думи  всі  мої.
Для  неї  мої  весни  в  цвіті,
Для  неї  плачуть  солов’ї.

У  кожнім  моїм  щирім  слові,
У  кожнім  рухові  душі,
Звучить  мелодія  любові,
Для  неї  всі  мої  вірші.

Очей  проміння,  смутком  стерті,
Ще  звіддаля,  однак,  ловлю…
І  хай  я  третій!  Хай  я  третій!
Хоч  в  безнадії,  та  люблю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511708
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 01.04.2015


dovgiy

Сон.

Ти  мовила,  що  теж  за  мене  думаєш,
Хоч  і  турбот  набралось  понад  край.
Ти  не  давай  душею  править  сумові,
Тривожить  серце  болем,  не  давай!

Вже  небагато  ждати    нам  лишилося.
Ще  прийде  час  для  радощів  скупих.
Бо  ж  не  даремно  вчора  ти  наснилася
Між  оберемків  квітів  польових.

А  я  бреду  по  травах,  по  некошених,
Тобі  назустріч  в  дикому  саду,
І  сльози  щастя  чисті  і  непрошені,
Ніби  росу,  я  гублю  на  ходу.

А  ти  така,    між  квітів  тих,  замріяна!..
Немов  троянда,    поміж  них  цвітеш.
Щоб  наше  щастя  не  було  розвіяне,
В  своїх  долонях  ніжності  несеш.

Вузенька  стежка  нам  під  ноги  стелеться.
Ми  розминутись  не  змогли  ніяк!
Обняв  тебе,  та  пригорнув  до  серця
І  у  хмелю  щемливому  закляк!

А  коли  очі  розтулив,  схвильовано,
Аби  побачить  кращу  із  людей,
То,  ледь  не  крикнув,  -  вражений,  здивований:
Троянду  білу  тисну  до  грудей!

Шипи  її  мені  у  груди  вп’ялися,
По  пелюстках  цідилась  тихо  кров
І  ця  троянда  ніби  набиралася
Чарівності,  чиє  ім’я  –  Любов!

Чому  це  так  оце  мені  наснилося,
Не  відповім  на  запитання  сам.
Знаю  лише:  що  серце  своє,  зболене,
Тобі,  кохана,  -  без  жалю,-  віддам!

18  червня  2013  р.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522974
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 01.04.2015


dovgiy

Улыбнусь.


Наверное,    завтра  мы  свидимся  вновь.
Прилюдно  не  буду  шептать  про  любовь
Лишь  только,  сдавив  свою  скользкую  грусть,
Глазами  одними  тебе  улыбнусь.

А  грусть  будет  телом  ворочать  в  груди
Пророчить  опять  сто  разлук  впереди
Но  только,  чуть  трогая  в  сердце  струну,
Я  песней  весёлой  тебе  улыбнусь.

Мальчишке  зелёному  стал  подражать:
Мечтой  о  тебе  стал  себя  истязать…
Мечтаю:  целую  глаза,  плечи,  грудь…
Себя  обрываю:  постой!  Позабудь!

В  осеннюю  падь    не  вернуться  весне.
И  сладкие  губы  достались  не  мне
Но  только,  за  миг  этой  встречи  с  тобой,
Готов  заплатить  и  счастливой  судьбой.

И  пусть  между  нами  пролягут  мосты,
И  пусть  недоступною  вновь  станешь  ты.
Средь  ночи,  -  в  былое,  где  ты  –  оглянусь
И  памяти  светлой  –  тебе,  улыбнусь.

Пока  же  мечтаю…  Осенняя  ночь
Не  может  прогнать  все  волнения  прочь
Лишь  только  закрою  глаза  ради  сна,
И  ты  предо  мной,  словно  в  мае  весна.

И  радостью  полный,  нежданно,  -  проснусь!
Вокруг  тишина.  Над  подушкою  грусть
Склонилась  и  давит  комочек  в  груди,
А  в  окна  чуть  слышно  стучатся  дожди.

И  верю…  и  нет.  Тяжелей  всего  –  ждать…
Тягучее  время,  вздыхая,  считать,
В  который  уж  раз  повторить  те  слова,  
Которые  выбросит  прочь  голова.

Промчится  миг  встречи,  умолкнут  слова
Сентябрь  закружит  извечный  свой  вальс.
Летя  по  дороге,  страдая,  любя,
Себе  улыбнусь,  -  вспоминая  тебя.

18.09.2014  21:35  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525526
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 01.04.2015


dovgiy

Я люблю.

Я  люблю.  Отчаянно!  Бессмысленно!
Этих  чувств  и  не  могло  бы  быть.
Мысли  о  тебе  всегда  возвышены
По  –  иному    и    не  мыслю  жить.
Ну,  а  ты?  А  ты  любить  не  можешь.
Для  тебя  замкнулся  в  прошлом  круг.
Милостиво  ты  любить  позволишь
Просто  как  хороший,  добрый  друг…
Только  друг.    Не  ближе,  не  роднее
Каждому,  как  говорят  –  своё…
Наши  расставанья  всё  длиннее
Всё  короче  встречи  торжество.
Каждому  своё.    И  своё  личное.
Мы  идём  не  в  колее  одной.
Лишь  мечта  о  нашей  общей  жизни
Навсегда  останется  со  мной.
Лишь  мечта.  Она  не  станет  явью.
Нам  судьбы  –  увы!  –  не  изменить!
Пусть  осенней  хмурою  печалью
Оборвётся  сказочная  нить.
А  потом  снега  весь  мир  завеют
Закуют  в  ледовую  броню…
Но  весну  с  улыбкою  твоею
Я  в  душе,  как  святость,  сохраню!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523998
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 01.04.2015


dovgiy

Собираюсь.

СОБИРАЮСЬ.

Помолился    созвездьям  и    Богу,
И  живу,  как  в  обычные  дни.
Собираюсь  тихонько  в  дорогу
Без  панической  страсти  –  возни.

Мне  оттуда  вовек  не  вернуться,
И,  тоскуя  за  жизнью,  -  не  выть.
Лишь  сознанье  на  звёздном  распутье
Будет  облачком  лёгоньким    плыть.

Всё,  чем  жил,  -  унесётся  со  мною.
Что  имел,  -  то  останется  тут.
Но  весной,  под  волшебной  Луною,
Чьи  –  то  чувства  цветком  расцветут.

Чьи  -  то  губы  с  другими  скрестятся,
В  бурных  ласках  невинность  губя…
Придёт  миг,  когда  надо  прощаться
С  тем,  что  вижу;    встречаю,  любя…

Помолился  созвездьям  и  Богу,
Не  прошу  ни  о  чём…    никого…
Собираюсь  тихонько  в  дорогу
За  черту,  где  уж  нет  ничего.

суббота,  8  ноября  2014  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536179
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 01.04.2015


Микола Карпець))

Буднично и весело убивали женщину…

Помощник  Безлера  получил  11  лет  тюрьмы  за  издевательство  над  военнопленными  и  гражданским  населением
СРЕДА,  15  ДЕКАБРЯ  2021,  16:46
-----------------------------
К  11  годам  заключения  приговорен  помощник  офицера  российского  ГРУ  Игоря  Безлера  Виктор  Михед  -  видеооператор,  издевавшийся  над  военнопленными  и  гражданским  населением

Источник:  прокуратура  Донецкой  области,  "Радио  Свобода"

Дословно  прокуратура:  "Славянским  горрайонным  судом  Донецкой  области  признан  виновным  в  участии  в  террористической  организации,  нарушении  законов  и  обычаев  войны,  а  именно  жестоком  обращении  с  военнопленным  и  гражданским  населением,  совершенном  в  соучастии".

Детали:  "Радио  Свобода"  уточняет,  что  речь  идет  о  Викторе  Михеде.  Указано,  что  последнее  судебное  заседание  по  ходатайству  защитника  проходило  без  присутствия  журналистов.

Прокуроры  в  суде  доказали,  что  с  июня  2014  по  январь  2015  правонарушитель,  находясь  в  Горловке,  участвовал  в  террористической  организации  "ДНР"  в  составе  одного  из  ее  структурных  подразделений  -  специального  подразделения  "Коммуникация"  так  называемой  "группы  Безлера".

Основным  местом  дислокации  указанного  подразделения  было  захвачено  административное  здание  Горловского  ГО  Управления  по  борьбе  с  организованной  преступностью  ГУМВД  Украины  в  Донецкой  области.

Работая  на  террористов  видеооператором,  обвиняемый  осуществлял  видеофиксацию  допросов  украинских  военнопленных  и  гражданских  лиц,  незаконно  лишенных  свободы  представителями  НЗФ  РФ.

Он  снимал,  редактировал  и  распространял  различные  видеозаписи  с  участием  боевиков,  а  также  производил  и  распространял  так  называемые  "боевые  листки"  группы  Безлера.

Кроме  того,  сообщник  террористов,  применяя  к  военнопленным  психологическое  насилие,  заставлял  их  убирать  в  комнатах  следы  пыток  пленных  лиц  и  лично  контролировал  выполнение  указанных  работ  с  оружием  в  руках.

Приговором  суда  15  декабря  злоумышленнику  назначено  наказание  в  виде  11  лет  лишения  свободы.  Решение  суда  еще  не  вступило  в  законную  силу,  указывают  в  прокуратуре.


Что  предшествовало:  Михеда  задержали  в  ходе  спецоперации  в  июне  2020  года  контрразведчики  СБУ.
....................................

[b]«Буднично  и  весело  убивали  женщину…»[/b]

Не  случилось  страшного.
мир  не  рухнул  в  трещину.
Под  Словянском,  в  КГБ
убивали  женщину.
голос  бил  отчаянно
из  подвала  скрытого
отвечала  гоготом
москальня  пропитая.
Все  текло,  как  принято,
и  не  видя  бедствия,
все  снимал  на  камеру
москалик  ответственный.
Это  не  ненависть  -
нет  ему  названия.
Голос  бил  отчаянно
из  чумного  здания.
Смерть  туда  наведалась
и  скривилась  искренне,
хоть  привыкла,  бедная,
К  пыткам,  да  и  к  выстрелам.
Там  от  боли  плакала  
задыхалась  криками...
убивали  женщину
москали  "великие".
На  столе  распятая,
как-то  дико  выгнута,
умирала  женщина,
Путлером  настигнута.
Кто  подумал  -  кончено...
кто-то  спел  -  начало...
у  нее  от  пыток
сердце  замолчало.
Потянулись  нитками
две  прямые  линии...
это  не  ненависть  -
нет  такому  имени.
Все  текло,  как  принято.
не  почуяв  бедствия,
снял  это  молчание
москалик  ответственный.
не  случилось  страшного.
мир  не  рухнул  в  трещину.
буднично  и  весело
убивали  женщину...
31.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570767
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 01.04.2015


Любов Ігнатова

Вже вкотре …

Вже  вкотре  розпинаєм  на  хресті 
Людського  Сина  під  гучні  фанфари,
Б'ючи  у  груди  :"Господи,  прости! 
Дай  оминути  праведної  кари!  "...
       
Відпрацювавши  тридцять  срібняків, 
Сльозами  омиваючи  обличчя,
З  проворністю  нікчемних  байстрюків 
Штовхаємо  слабкіших  на  узбіччя  ...
       
На  фантиках  смаколиків  -  зловтіх
Малюєм  ілюзорне  сьоме  небо  ;
Знов  поспішаєм  возвеличить  гріх  ,
Перекрутивши  заповідь  під  себе  ...

Бажаючи  прощЕння  роздобуть, 
Не  молимось  ,поки  не  чуєм  грому...  ...
Знов  Господа  ведем  у  хресну  путь,
Старим  шляхом  вертаючись  додому  ...

Забувши  істину,  що  Бог  -  то  є  ЛЮБОВ, 
Святе  Ім'я  згадавши  вкотре  всує, 
Між  ганчір'яно  -  туфельних  обнов 
За  гроші  індульгенцію  купуєм  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 01.04.2015


Світлана Моренець

ВОНИ – ГЕРОЇ НА ВІКИ!

́
                   ***
На  Інститутській  –  звірство!..  Смерть  трагічна
забрала  СОТНЮ...
                                                         ВСІ  –  ІЗ  МОГО  РОДУ,
бо  сколихнулась  пам'ять  генетична
одвічним  болем  за  синів  народу...


                   ***
У  пам'яті  ніколи  не  вмирають
ті,  хто  життя  віддав  за  свій  нарід,
за  долю  і  свободу  свого  краю...
Вони  в  фундамент  нації  лягяють,
мов  камінь  найдостойніших  порід!

                   20.02.2015  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561032
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 01.04.2015


dovgiy

РАШАМ



Проб’є,  колись,  і  мій  останній  час
І  замість  ранку  буде  морок  ночі.
Поки  живий,  ще  думаю  про  вас…
З  недружнім  почуттям,  хоч  і  не  хочу,
Не  хочу  я  сваритися  ні  з  ким,
Розпалювати  факел  ворожнечі.
Та  від  осель  розстріляних  йде  дим,
Та  по  країні  ходить  горе  втечі.
Тікає  люд  від    ласкавих  катів
Та  від  обіймів  підлого  кацапства.
Вас  кликали  до  себе  як  братів,
А  ви  прилізли  як  посланці  рабства.
Раби  самі,  нас  прагнете  також,
Уярмити  в  своїм  ординськім  ігу.
Гадаєте:  загнали  нас  ви  в  дрож?
Так.  Боїмось!  Та  з  рабством      -  з’їжте  фігу!
Народ  наш  –  вільний!  Ми  –  зовсім  не  ви!
Терплячі  ми.  Можливо,  аж  занадто!
Та  вже  коли  дійшло  до  голови,
То  вже  тримайтесь,  не  шановне  панство!
Толокою  змайструємо  мітлу,
Та  всім  народом  вас  зметем  зо  світу.
Щоб  не  гуляти  світовому  злу,
Та  на  пожежах  вам  кісток  не  гріти!
Загарбники,  насильники  лихі,
Брехливі,  та  облесливі  базіки,
Ви  прокляті  людьми  на  всі  віки,
Моральні  параноїки  й  каліки!
Пройде  все  лихо.  Повернеться  мир
До  нашої  побіленої  хати.
Колись,  та  здохне,  хитрий  ваш  кумир,
Та  вас  не  зможемо,  по  –  людськи,  шанувати.
Нема  за  що.  Буде  волати  кров
Вами,  невинно,  люто  убієнних…
Хоч  нам  Господь  заповідав  любов
І  до  таких  як  ви,  покручів  темних.        
 
квітень  15  р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571077
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015


Любов Ігнатова

Поговори зі мною…

Не  дай  моїй  мушлі  закритися  знову,  
Не  дай  потонути  у  світі  ілюзій  -
Почни  щиросердну  і  дружню  розмову  
Про  пташку,  про  квітку,  калину  у  лузі  .

Давай  ми  з  тобою  про  все  поговорим:  
Про  місяць  і  зорі,  метелика  крила,  
Про  тепле  і  лагідно  -сонячне  море,  
Про  Грея,  Ассоль  і  червоні  вітрила...  

Давай  вип'єм  кави  під  музику  слова,  
А,  хочеш,-  скуштуєм  солодкої  вати?  
Я,  навіть,  про  біль  говорити  готова...  
Ти  тільки  не  дай  мені  знов  замовчати...  

Не  дай  мені  в  себе  сховатися  знову....  
Не  дай  відректися  надовго  від  віршів...  
Ти  ж  знаєш:    страшним  є  несказане  слово,  
Та  Муза,  розп'ята  мовчанням,  -  ще  гірше...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 31.03.2015


Наталя Данилюк

Чи варто?

Ці  болі  давно  вже  фантомні,
А  ниє  щораз,  як  колись.
Жалі,  мов  собаки  бездомні,
Провулками  днів  розбрелись…

І  ти  не  приборкуєш  крики,
Заламуєш  руки  худі…
Збери  все  докупи  і  викинь
На  звалище  мертвих  надій!..

Чи  варто  дражнити  минуле  
І  штрикати  десь  під  ребром,
Коли,  мов  розлючений  вулик,
Думок  навіжених  огром*?

Чи  варто  хапати  мотузку,
Яка  перепріла  давно?
І  щастя,  розбите  на  друзки,
Летить  у  відкрите  вікно…


[i]*Огром  –  громаддя  або  шум,  гамір.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015


dovgiy

Надежда.

Дома  нет...  В  громадном,  чуждом  мире,
Беспризорным  средь  людей  живу.
На  своей,  -  всегда  печальной  лире,
Всё  бренчу  о  сказке  наяву.

Всё  бренчу…  а  сказки,  между  прочим,
Быть  не  может  для  таких,  как  я.
Потому  что  аленький  цветочек
Не    цветёт  у  нашего  ручья.

Потому,    что  будучи  поэтом,
Я  не  стану  принцем  чьих  –  то  снов.
Мне  дано  только  мечтать  об  этом
Среди  звонких,  сладкозвучных  слов.

Всё  бренчу,  и  вместе  с  тем,  надеюсь,
Что  хоть  кто  –  то,  жизни  не  кляня,
Станет  рядом  и  чуть  –  чуть  согреет,
Даже,  -  пусть  ненужного!  -  меня!

26  января  2013  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554762
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 30.03.2015


dovgiy

Вітаю Жінку

Вітаю  Жінку  у  твоїй  особі,  
Яка  в  ночах  спокою  не  дає.
Весь  час  п’янію,  наче  від  напою,
Що  в  келиху  іскристо  виграє.
Ти  –  дивовижна!  Часом  –  незбагнена.
Наповнена  принадами  життя.
Чи  не  тому  продовжує    у  мене
На  серці  бушувати  почуття?
Вже  скільки  літ,    дивуючись,  любуюсь,
Тобою,  Жінко,  радосте  земна.
Бажаю!  Обіймаючи,  -  цілую,
Моєї  долі  квітко  чарівна!
Квітуй,  кохана!  Зачаровуй  серце,
Допоки  ще  бажана  і  п’янка.
Тебе  кохаю!  І  завжди  –  як  вперше:
Незайманим  коханням  юнака.

04/03/2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564141
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 30.03.2015


dovgiy

До тебе йду

Моя  кохана,  скарб  дорогоцінний,
Всього  життя  окраса  й  дивина.
Ти  –  як  дитя,  як  янголя  невинне,
Така  як  є:  з  –  поміж  усіх,  -  одна!
Буваєш  ти  весела  і  сердита,
Буваєш  ти  і  грішна,  і  свята.
Туманами  ранковими  обмита,
Від  сонячного  сяйва  золота.
З  минулих  літ  протягуєш  ти  нитку
У  сьогодення,  сповнене  тривог.
На  нитці  –  твоїх  справ  сяйне  намисто,
Переживання  серденька  твого.
На  твоїй  нитці  –  всі  мої  походи,
Розлуки  наші,  втрати,  надбання,
І  тяжкі  біди,  що  неслись  як  води,
Дітей  хвороби,  часте  неспання,
І  всі  мости,  що  створені  між  нами
Після  руйнівних  повеней  життя,
І  миті  щастя,  що  цвіло  піснями
Та  кликало  летіти  в  майбуття.
В  куточку  кухні  сядемо  під  вечір,
Натомлено  складемо  кисті  рук.
Квітчаста  хустка  з’їхала  на  плечі,
Годинника  чіткий,  невтомний  звук.
Дивлюсь  на  тебе!  Скільки  нам  ще  жити
Дано  від  Бога?  Чом  питаю  я?
На  тебе  ще  не  можу  надивитись,
Налюбуватись,  дорога  моя!
А  це  життя  минуче,  швидкоплинне.
Незчуєшся,  як  все  вже  позаду…
Чи  не  тому  з  усіх  доріг,  невпинно,
До  тебе,  -  до  єдиної,  -  іду!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570544
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015


ptaha

Божевільна душа

Божевільна  душа,  усміхаючись,  кривиться  пусткою,
Ходить  вгору  та  вниз  по  зруйнованих  поверхах  літ,
Розмовляючи  тінями  меблів,  розбитих  розлукою
На  мільйони  уламків  накреслених  смертю  орбіт…

Силуетом  щоранку  заварює  каву  за  звичкою,
Визирає  із  фото  очима  колишніх…  своїх…
То  наспівує  Морзе,  то  голосно  схлипує  тишею,
Загортається  пледами  сутінок,  танучи  в  них.

Спить  і  дурить  себе,  що  птахами  минуле  повернеться,
Дім  зведеться  з  руїн  і  поправить  наляканий  дах.
Божевільна  душа!...  Лихоманкою  часто  химериться:
Всі  живі,  як  на  фото…  що  тихо  стліває…  на  прах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570040
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 30.03.2015


Любов Ігнатова

А весни не римуються з війною …

А  весни  не  римуються  з  війною  ...
Із  першогроззям,  з  ластівкою  -  так!
А  ще  із  первоцвітом,  посівною  ,
З  усим  отим,  що  має  щастя  смак  ...

Римуються  з  бруньками  і  дощами,
Із  дзьобиком  тюльпанових  ростків,
З  коханням  життєдайним  до  нестями  ...
Але  не  з  кров'ю  бравих  козаків  ...

Із  солов'ями,  з  райдуг  перевеслом,
Із  журавлиним  клином  поміж  хмар  ...
З  Любов'ю  Божою,  Яка  для  нас  воскресла  ...
Але  не  з  жертвами  на  Аресів  вівтар  ...


Ні...  весни  не  римуються  з  війною,
Ані  з  брехнею,  що  веде  на  смерть...
Лише  з  блакиттю  в  мирнім  супокоï,
Піснями  сонця  сповненою  вщерть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 29.03.2015


Любов Ігнатова

Літо

Бурштиново  -медовим  абрикосом 
Липневий  день  упав  мені  до  ніг;
А  десь  далеко  жовтоока  осінь 
Вплітає  хризантеми  в  оберіг... 
       
Збирають  сонце  працьовиті  бджоли, 
Наповнюють  по  вінця  стільники; 
І  бачить  сни  незвично  тиха  школа
Про  вересень,  про  учнів  і  книжки... 
       
У  прохолоді  річки  тане  спека, 
Малюючи  небесні  вітражі; 
І  походжає  повагом  лелека
По  щойноскошеній  ромашковій  межі... 
       
Цілують  хмарки  перші  ластів'ята,* 
Давно  вже  відзвеніли  пшеницІ...
Моїм  селом  від  хати  і  до  хати 
Блукає  літо  з  дощиком  в  руці... 
       

*  як  правило,  ластівки  мають  два  виводки  за  літо. 
       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 29.03.2015


Любов Ігнатова

Художники, поети, музиканти…

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780


Художники,  поети,  музиканти  -
Дорослі  діти  з  непростим  життям  ,
Володарі  й  заручники  таланту,
Пронизані  навіки  почуттям...

Багато  з  них  ламається  душею,
Ще  більше  -губляться  у  пошуку  грошЕй...
А  Муза...Хто  рахується  із  нею,
Коли  довкола  стільки  нелюдЕй...

Та  є  такі,  що  зберегли  світлинку
І  не  втоптали  свій  талант  у  бруд!
Вони  щораз  дають  себе  частинку,
Коли  виносять  витвір  свій  на  суд...

Художники,  поети,  музиканти....
Без  них  цей  світ  давно  б  уже  помер....
Вони  красу  тримають,  як  атланти,
На  рівні  світлості  душі  й  небесних  сфер...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 29.03.2015


Любов Ігнатова

Я-метелик у твоїх долонях…

Я  -  метелик  у  твоїх  долонях.
Прилетіла  в  зиму  так  невчасно...
Хочеш-залиши  на  підвіконні,
І  дивись,  як  я  тихенько  згасну...
Хочеш-  відірви  прозорі  крила,
Щоб  у  небо  більше  не  злетіла.
Я  зроблю  тобі  із  них  вітрила,
Зроблю  човен  із  свойого  тіла...
Хочеш-голкою  на  стіну,  на  удачу,  
Як  трофей,  у  боротьбі  здобутий.
Та  я  зможу  і  тоді  пробачить,
Бо  любов  мою  не  осягнути!..
Я  -  метелик  на  твоїх  долонях...
Прилетіла  в  зиму  не  навмисно...
Хочеш-посади  на  підвіконня...
Хочеш-  просто  у  кулак  затисни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386625
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 29.03.2015


Любов Ігнатова

Донечці

Вже  парта  не  чекатиме  на  тебе  ...
І  дзвоник  не  для  тебе  пролуна  ...
Бринить  дощами  посивіле  небо,
І  нерви  -  перетягнута  струна  ...

Тепер  ти    гостя  будеш  в  рідній  школі  :
Так,  забіжиш  колись  згадать  свій  клас  ...
Не  помились  на  перехресті  долі,
Бо  не  повернеш  в  інше  русло  час  ...

Востаннє  форму  фартух  прикрашає,  
Востаннє  бантики  в  волоссі  розцвіли  ...
Дитинство  відліта  за  небокраєм
Пташатком  білим,  трепетно  -малим  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502099
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 28.03.2015


Любов Ігнатова

Про Музу

Розлінилась  моя  Муза:  
Склала  крила  у  комод  
І,  почухуючи  пузо,
Все  горта  журнали  мод...
Я  ходжу  довкола  неї:  
"  Ну,  давай  вже,  прокидайсь!  
Вірші  час  писать  про  фею!...  "
А  вона  мені:    "  Та  зась!  
Хочу  я  відпустку  мати,  
Щоб  усе  -як  у  людей!  
А  іще  -солодку  вату  
(Для  осмислення  ідей...  )
Хочу  гору  шоколаду,  
А  морозива  -аж  дві!  
Хочу  бачить  водоспади,  
Облетіть  навкруг  Землі.....  "
"  Ну  то  що  ж",  -  кажу:    "Лінуйся!  
Оголошення  я  дам  
І  назавтра  вже  займуся  
Виборами  Музодам!...  "
Стало  у  кімнаті  тихо...  
Тільки  стрілки:  "Цок  "  та  "Цок  "...
І  бурмочучи:    "От  лихо...  "  -
Муза  одяга  вінок:  
"Ну  чого  ти?  Я  ж  готова!  
Маю  тисячу  думок:  
Про  курорти,  про  обнови  
І  про  розсипи  зірок;  
Про  кохання  і  про  каву,  
Про  людей  і  про  котів...
А  ще  думка  є  цікава  -
Написати  про  китів...  "
.....
Вже  давно  завечоріло...  
Хлипа  дощиком  зима...  
Моя  ж  Музочка  уміло  
У  світи  яснІ  зрина;  
І  приносить  мені  світло  
У  долонечках  хутчіш,  
Щоб  не  згасло,  а  розквітло  
І  новий  з'явився  вірш....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544229
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 28.03.2015


Наталя Данилюк

Осіння історія

Поважний  жовтню,  пане  мій  ласкавий,
Як  личить  вам  оливковий  наряд!
Ну,  запросіть  на  філіжанку  кави
Самотню  пані  біля  ліхтаря...

Вона  така  розгублена  і  мила,
В  руках  потерті  рукавички  мне,
Тріпоче,  мов  метеликові  крила,
На  вітрі  теракотове  кашне.

Погомоніть  про  те,  про  се,  мій  пане,
Під  шурхіт  падолисту  і  газет,
Під  брязкання  металу  й  порцеляни
Послухайте  розчулений  кларнет.

Хай  ваша  пані  теплими  вустами
Пригубить  кави  терпкість  запашну
І  загориться  іскорка  між  вами,
І  затеплі́є  погляд  пані...  Ну!..

Побудьте  трішки  звабником  принадним,
Даруйте  компліменти  і  вірші,
Хай  подих  тютюново-шоколадний
Здіймає  ураган  в  її  душі!..

Летять  думок  розірвані  конверти...
Та  хто  там  знає,  може  й  неспроста
Чомусь  вам  личить  стриманість  уперта,
А  вашій  пані  -  скромна  простота...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 28.03.2015


Наталя Данилюк

До Музи

А  ти  для  мене  вогник  засвітила
І  день  заграв,  немов  у  ворожбі,
Моя  натхненна  Музо  світлокрила,
За  кожне  слово  дякую  тобі!

Що  я  сміялась,  плакала  й  зітхала
В  солодкому  полоні  рим  і  фраз,
Що  по  тонких  невидимих  лекалах
Відточувала  слово,  мов  алмаз...

Що  не  було  мовчання  поміж  нами
І  забуття  не  штрикали  ножі,
Що  я  кохала  завше  до  нестями,
Що  я  страждала  вкотре  на  межі.

І  милувалась  чарами  природи,
Розгледівши  дива́  у  простоті,
І  ти  мені  освічувала  сходи,
Вела  у  даль  незвіданих  світів.

А  скільки  весен  разом  заквітчали,
А  скільки  зим  дмухнули  в  потічки!
І    золотої    осені    опали
Ми  заплітали  спільно  у  рядки!..

І  ти,  така  окрилена  й  щаслива,
Була  зі  мною  в  радості  й  журбі!..
Моя  прекрасна  Музо  незрадлива,
За  кожен  подих  дякую  тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456230
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 28.03.2015


Наталя Данилюк

Не поспішай прощатися…

Не  поспішай  прощатися,  пожди!..
Даруй  надії  сонячну  краплинку.
Вже    на    мої    заплакані    сади
Впустило  небо  срібну  павутинку.

Вже  зайнялось  мереживом  крихким
Моє  вікно  прозоре  на  світанку,
Немов  фольги  зіжмакані  пластки,
Кленове  листя  всіяло  альтанку.

Старий  горіх  вже  майже  облетів,
В  зажуру  впала  яблуня  крислата...
Не  поспішай  прощатися!..А,  втім...
Для  тебе,  певно,-це  буденна  втрата.

Тобі  так  сильно,  може,  й  не  пече,
Так  не  ятрять  розсипані  надії...
Схиляюсь  тихо  на  твоє  плече,
Погоже    небо    хмарами    сивіє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372513
дата надходження 22.10.2012
дата закладки 28.03.2015


Наталя Данилюк

Повітряна кулька

А  сніг  до  взуття  прилипає,  мов  жуйка,
Вкриває  дорогу  рядном
І  серце  моє  —  то  повітряна  кулька,
Яку  ти  наповнив  теплом.

Тримаю  її  за  мотузку  думками,
Ще  мить  —  відпущу,  полетить!..
Так  пахне  ваніллю  повітря  між  нами,
Аж  гусне  зефірно  блакить.

За  промені  світлі,  неначе  за  віжки,
Хапаємось  міцно  удвох,
Мов  сонця  налив  із  медової  діжки
Нам  добрий  усміхнений  Бог!

Іще  не  пора  березнева,  лиш  лютий,
Та  щастя  зриває  нам  дах!..
Мій  погляд  замріяний,  ніби  прикутий
До  блиску  в  коханих  очах.

Минаємо  натовпу  тьму  кольорову,
Маячимо  в  люстрах  вітрин...
Тримай  моє  серце  за  нитку  шовкову,
Тримай,  бо  втече  догори!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558693
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 28.03.2015


Дід Миколай

Кохаю

Коли  кохають  ,  відчуваю  
Усе  назустріч  віддаю  .
У  синь  небесну  поринаю  
Як  жайворОнок  у  маю  .

 І  хоч  казатимуть  ,  я  знаю  ,
Не  пий  настій  і  з  дурману  .
Яж    не  можливе    подолаю  :
Застигну  в  краплі  бурштину  …
 
   -  За  все  на  світі  забуваю  ,
Як  соловейко  у  гаю  .
 Мій  гріх  в  обіймах  помирає  ,
Неначе  в  Бога  я  в  раю  !

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338879
дата надходження 21.05.2012
дата закладки 27.03.2015


dovgiy

Воскресаю.

І  день  за  днем,  і  рік  за  роком,
Щезають  в  часу  далині.
Приходиш  в  сни  неспішним  кроком
І  посміхаєшся  мені.
Приходиш  в  сни  така  доступна,
Така  небачено  близька…
В  житті,  лиш  телефонна  трубка
Доносить  голос  здалека.
Ти  наче  зовсім  не  старієш:
Твій  голос  чистий,  молодий.
Від  нього  ще  весною  віє
Попри  життєвий  сніговій.
І  я,  у  темряві  безсонній,
Після  чергової  з  розмов,
Цілую  трубку  телефонну
І  серцем  воскресаю  знов.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552046
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 27.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015


Наталя Данилюк

Чи знаєш?

Моїм  думкам  сьогодні  не  до  сну,
Війнула  в  душу  свіжість  березнева!
Ти  знаєш,  як  чекали  на  весну
Оті  сумні  оголені  дерева?

Як  колихали  подумки  бруньки,
Немов  у  сповитку  дрібну  дитину
Гойдає  мама  й  тулить  до  щоки,
Наспівуючи  пісню  лебедину?

Чи  знаєш  ти,  як  проліски  малі
Вовтузилися  нетерпляче  в  лоні
Заплідненої  березнем  землі,
Як  розпускали  крильця  безборонні?

Як  гнізда,  спорожнілі  восени,
Тепло  тримали  парам  журавлиним,
Допоки  ті  плекали  теплі  сни,
Витаючи  над  берегом  чужинним?

І  як  будили  сонну  комашню
Посланці  сонця  –  промені  ранкові,
Кору  пробивши,  як  товсту  броню,
Не  стрілами,  а  дотиком  любові?

Як  лід  ламали  води  навісні,
Пізнавши  березневе  розговіння?
Отак  і  я,  довірившись  весні,
Очікую  між  нами  потепління…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566466
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 27.03.2015


Наталя Данилюк

Люблю…

Люблю  міста  великі  й  метушливі,
Юрбу  строкату  в  пазусі  весни,
Обличчя  світлі,  мрійні  і  щасливі,
Зустрічний  погляд,  теплий  і  ясний!

Люблю  гортати  слайдами  пейзажі,
Будівель  древніх  стіни  кам’яні,  
Де  леви  у  дозорі,  ніби  стражі,
Суворо  в  очі  дивляться  мені.

Вони  мовчать  про  давні  таємниці
Розвіяних  в  історії  віків.
Мій  гордий  леве,  як  тобі  сидиться
На  цій  плиті  холодній  і  слизькій?

Такий  у  тебе  погляд  норовливий,
Що  і  на  мить  не  викаже  жалю,
Не  личать  левам  чуйності  пориви…
Тому,  і  велич  лев’ячу  люблю!

І  так  відрадно  зліва  заховати
Чужого  міста  теплий  аромат
І  повезти,  як  спомин,  у  Карпати
Цю  жменьку  щастя,  взяту  напрокат.

І  при  нагоді  вийняти  зі  скрині,
Пірнути  з  головою  в  теплі  сни
І  так  пливти,  відбившись  у  вітрині,
В  юрбі  строкатій…  В  пазусі  весни!..

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/c0f722e5326440affbe56285c826efd4[/img]  [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/4832b64fad3c003b840e1b5fe7457224[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569070
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 27.03.2015


dovgiy

Отпускаю тебя

Отпускаю  тебя,  отрываю!
Не  печалься,  что  чувствую  боль…
Тебе  трудно  со  мною,  я  знаю,
От  забот  себе  сердце  уволь!

Уходи  навсегда,    без  оглядки,
В    другой  жизни  счастливою  будь.
О  любви,  что  пришла  к  нам  из  сказки,
Как  о  лете  ушедшем,  забудь.

Локон  твой,  -  золотистый,  -  потрогав,
Попрощаюсь  с  мечтой  навсегда…
А  что  сердце  остудит  морозом,
Не  великая  это  беда!

Всё  пройдёт!      Сиротою  отмаюсь
На  последнем  отрезке  пути.
Может  статься,  от  ветра  сломаюсь
И  весной  не  смогу  зацвести,

А  возможно,  лучами  согретый,
Уже  новой  прекрасной  звезды,
Я  поверю  в  иные  рассветы,
В  обновлённые    маем  сады.

И  возможно,  в  незнанье  далёком,
Чей  -  то  волос  в  руке  теребя,
Вспомню  с  нежностью  светлый  твой  локон
И  в  объятиях  страсти  –  тебя!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569588
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Наталя Данилюк

Цитринний кіт

Цитринний  кіт  сидить  на  парапеті,
Заходить  сонце,  плавляться  дахи…
Далекий  дзвін,  як  лама  у  Тибеті,
Читає  сутру*  голосом  глухим.

А  кіт  очима  плутається  в  зорях,
Крізь  глянс  вечірній  дивиться  углиб
Де  у  чорнилі,  мов  у  хвилях  моря,
Пливе  сузір’я  двох  космічних  риб.

Очей  нефрити  глипають  на  мапу,
Штовхає  ніч  від  берега  ковчег…
Цитринний  кіт  кладе  махрову  лапу
Мені  на  голе  вистигле  плече.


[i]*Сутра  –  (санскрит  –  буквально,  нитка)  –  у  древньо-індійській  філософській  літературі  афористичний  вислів
філософського  характеру,  а  також  сукупність  сутр,  об’єднаних  
в  одне  ціле,  так  звані  трактати,  що  несуть  у  собі  певну  концепцію.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569460
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Любов Ігнатова

Про хворобу…

А  я  нещодавно  десь  вірус  впіймала  
(Хворіть  навесні...  Чи  зими  мені  мало?  )...

Дротами  Кахикало  горло  лоскоче,  
Чоло  розпіка  і  заклеює  очі...  

У  вусі  стріляє  гармата  (ЦАРЬ-ПУШКА!!!!!  )
І  ядра  летять  у  моє  бідне  вушко...  

Ще  й  гад  якийсь  Землю  гойдає  і  крутить...  
(Ото  б  заловить  його,  дать  йому  прута  )...

Та  ще  й  неслухняні  мої  тарганята  
В  моїй  голові  облаштовують  свято;  

Мені  ж  замість  тортиків  і  танцювання  -
Мікстури,  пігулки,  гіркі  полоскання...  

*****
Та  я  -оптимістка:    у  всього  є  плюс:  
Допоки  хворію  -хоча  б  відісплюсь!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565346
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Микола Карпець))

«Муза, або Народжена весною»

Присвячується  
САМІЙ-САМІЙ-САМІЙ!!!
Найкращій!  Найніжнішій!  Найулюбленішій!
Моїй  музі!))
[b]«Народжена  весною»[/b]
[color="#040fdb"][b][i]Ти  народилася  весною
Коли  Всевишній  дарував
Життя  всім  квітам,  а  травою,
Все  сіре  він  розмалював

Ти  народилася  весною
Після  зимових,  хмарних  снів,
Заграло  небо  бірюзою
Пташині  радісні  пісні
Заполонили  все  навколо
Ліси  і  степ,  лани  і  гори
А  соловейко,  своє  соло,
співає,  навіть,  уві  сні...
БО  ТИ,  РОДИЛАСЬ  НА  ВЕСНІ...
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*26.03.15*  ID:  №569433
[/i][/b]
[/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569433
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015


Любов Ігнатова

Хочеш?

А,  хочеш,  я  буду  твоєю  веснянкою  -
Розвітреноніжною,  сонячноквітною?..  
Звучатиму  сміхом,  або  колисанкою?..  
Чи  пташкою  стану,  до  неба  привітною?..  

А,  хочеш,  сніжинкою  стану  останньою  -
Впаду  на  долоні  п'янкою  краплиною?  
У  вікна  зорею  світитиму  ранньою...  
У  каві  корицею  стану  -жариною...  

Чи,  хочеш,  я  квіткою  стану  підсніжною,  
Тією,  що  з  дійсністю  бореться  сірою?  
Чи  стежкою  стану  длятебепідніжною...  
...Не  зрань  мене  тільки  своєю  невірою...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 25.03.2015


dovgiy

Але кохання, є кохання.


Але  кохання  є  кохання:
Йому  підвладний  різний  вік.
Тому  й  згораю  від  бажання,
Як  всякий  інший  чоловік.

Бажаю  бачити  і  чути,
Бажаю  бути  в  твоїх  снах,
Щоб  на  життєвому  розпутті
Весна  завжди  чекала  нас.

Так,  ми  обоє  вже  не  юні.
Ще  й  навіть,  вже  не  молоді…
Та  хіба  в  серці  змовкли  струни,
Коли  є  сиве  в  бороді?

Хіба  нам  сонце  вже  не  світить?
Чи,  може,  квіти  не  цвітуть?
Чи  ми  не  вміємо  радіти,
Що  ми  обоє  зараз    тут?

Між  нами  зараз  лиш  півкроку,
А  далі  –  ти!  А  далі  –  я!
І  вже  недовгі  наші  строки,
Кохана  зіронько  моя.

Тому,  допоки  сонце  світить,
Та  обшир  неба  голубий,
Дозволь  тебе,  мій  світ  –  любити!
Та  і  сама  мене  люби!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513469
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.03.2015


dovgiy

Де ти була?

ДЕ  ТИ  БУЛА?

Зустрілись  ми  у  переддень  зими.
Ще  пізня  осінь    плакалася  слізно.
Одне    одному  впали  в    душу  ми,
Та  тільки  пізно!  Дуже,  дуже  пізно!

Якщо  і  нині    Землю  обійти,
Тобі  подібних  буде  дуже  мало!
В  моїх  роках  була  зорею  ти,
Була  моїм  незмінним  ідеалом.

Де  ти  була,  коли  я  був  один?
Куди  від  мене  ти  могла  подітись?
Хто  вбив  між  нами  осиковий  клин,
Що  ми,  ще  юні,  не  змогли  зустрітись?!

Де  ти  була,  коли  тебе  шукав
Серед  мільйонів  милих  та  пригожих?
Ішли  літа,  та  я  не  зустрічав
Таких  ,  як  ти,  на  ідеал  похожих…

А  ти  була!  Оспівана  в  піснях.
Моє  натхнення,  муки  і  надії.
Була  зі  мною  ти  –  лише  у  снах,
Була  моєю  ти  лише  у  мрії!..

Де  ти  була?  Скажи,  де  ти  була?!
Шепчу  питання,  наче  заклинання.
За  сивий  обрій  молодість  пішла,  
Гірчить  в  душі  полин  розчарування!

Зустрілись  ми  у  переддень  зими.
Ще  пізня  осінь  плакалася  слізно.
Одне  -  одному  впали  в  душу  ми,
Та  тільки  пізно!  Дуже,  дуже  пізно!..    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499940
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 25.03.2015


dovgiy

Осіннє мовчання.

ОСІННЄ  МОВЧАННЯ.

Про  що    тепер,  моя  подруго,
Будемо  щиро  говорити?
Чи  зможемо,  як    колись  було,
Серця  та  помисли  відкрити?
Чи  поміж  нами  не  розпалось
Довір’я  праведне  та  чисте,
Чи,  може,  все  порозсипалось
Немов  розірване  намисто?
Побіля  хати  всохла  вишня,
Ми  там  любилися  з  тобою.
Вже  наші  зустрічі  колишні
Повиті  смутком  та  журбою.
Вже  сподіваннями  на  краще
Самотні  душі  ми  не  гріємо,
І  це,  -  життя  своє,  -  пропаще,
Ніяк  змінити  не  зуміємо…
Летять  над  ставом  дикі  гуси
Летять  у  вирій,  в  світ  далекий.
Журба  осіння  гнітить  душу,
Бо  нам  ведеться  так  нелегко!
Дивлюсь  в  твої  журливі  очі,
Та  про  буденщину  питаю
І  бачу,  як  бузкові  ночі
Від  нас  з  птахами  відлітають.
 Не  відповіла,  на  питання,
Додолу  погляд  опустила.
Невже  в  твоїй  душі  кохання
Назавжди  склало  білі  крила?
Невже  ти  більше  не  літаєш
В  країну  мрій,  душею  чиста,
Невже  і  в  тебе  обриває
Сльотава  осінь  жовте  листя?
І  знов  між  нами  лиш  мовчання,
Очі  наповнились  сльозами…
А  на  душі  –  розчарування,
Яке  не  вимовиш  словами!
Чому  між  нашими  серцями
Холодний    протяг  зимно    віє,
Чому,  скажи,  люблю  без  тями
Тебе  забути  не  умію?

26.09.2014  8:11  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526853
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 25.03.2015


Любов Ігнатова

Ти приходиш у сни…

Ти  приходиш  у  сни,  як  гонець  найтеплішого  вітру  ,
Доторкнувшись  душі,  викликаєш  омріяний  злет... 
І  тихенько,  щоб  місяць  -мій  друг-  не  побачив,  я  витру 
Зі  щоки  росянисто-солоний  осінній  сонет... 
       
У  долоні  збираю  розрізнені  пазлики  -мрії: 
Ще  до  ранку  далеко,  ще  встигну  зібрати  тебе.. 
І  цілуючи  сон,  з  гіркотою  розлук  розумію:
То  не  очі  твої,  а  всього  лише  зорі  з  небес... 
       
Ти  приходиш  у  сни,  ніби  музики  звуки  чуттєві, 
Композитором  ночі  ти  пишеш  акорди  світань...
Замовкають  слова,  непромовлені  і  несуттєві
Відображенням  думки  у  бісері  віршописАнь... 

Проганяє  тебе  цей  ненАвисний  вбивця  -будильник,  
Я  хапаюся  серцем  за  крила  сполоханих  снів...  
Радо  день  зустрічать  -для  незламних,  щасливих  і  сильних..  
Я  щаслива  сьогодні,  бо  ти  все  ж  приснитись  зумів...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 24.03.2015


Стас

И сбежал как трус поганый, царь всея велика Русь…

[color="#3107d9"][b][i]Как  нам  победить  Обамку,  
думал  пуКин  спозаранку...
Доедая  эскалоп,  о
н  сказал  Медведу  в  лоб:
-  Как  Обаму  пидараса  
нам  скорей  к  ногтю  прижать,
Чтобы  этот  мерзкий  нигер,  
нам  не  смел  в  Крыму  мешать?
Чтоб  захапать  Украину,  
можно  было  поскорей...
Чё,  Димон?  Скажи,  чё  делать?  
Ладно,  водки  мне  налей...
Под  перцовку  с  медом  думать  
как  то  лучше,  а  Димон?
Тот  смотрел  на  Вовку  странно  
-  думал,  вот  же  бля,  гандон...
И  в  натуре,  что  же  делать?  
Как  Обаму  победить?
Может  Яныка  и  Гепу  
на  Обаму  натравить?
Или  может  быть  Царева?  
Не...  чего  там..  Слишком  туп..
Может  Добкина  отправить?  
Или  Яныча  нагнуть...
Думал,  пил  Вован  с  Медведом,  
строя  планы  на  войну...
только  изредка  их  бздюхи  
разрывали  тишину...
Отупели,  захмелели,  
и  отправились  все  спать...
Утро  вечера  мудрее,  
завтра  будем  воевать...
А  пока  они  заснули  
начался  в  Москве  майдан,
И  пизд@ц  приснился  Вовке,  
проеб@л  страну,  еблан...
И  сбежал  как  трус  поганый  
царь  всея  велика  Русь...
И  сказала  вся  Россия,  
что  тебя  я  не  боюсь,
Вовка  пуКин,  спи  спокойно,  
от  перцовки  сладкий  сон,
будешь  знать  как  пить  горилку  
украинскую,  гандон!!
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569035
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


Yulia Sky

То плаче пташка

Прислухайся,то  плаче  пташка...
Вона  у  клітці  ,б'ється  у  неволі-
Їй  всидіти  в  тій  клітці  дуже  важко,
Вона  не    в  силах  підкориться  долі.

Вона  до  неба  лине  всім  серденьком,
Розкрити  крила  вітру  на  забав...
На  волі  прокидалася  раненько,
Допоки  хтось  її  у  сіті  не  спіймав.

Вона  то  падала,то  підіймалась
У  білих  хмарах  плавала,немов  у  морі
Тепер  сама  .тут  на  землі  зосталась
Їй  боляче  у  клітці,і  у  горі...






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569021
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015


dovgiy

Червоне і чорне.

Червоне    і    чорне.    
Минулого  року  сорочку  мені  дарували.  
Оту,  вишиванку,  в  якій  на  світлині  сиджу.
Двома  кольорами  сорочку  мою  вишивали
Бо  тільки  два  кольори  в  долі  нелегкій  ношу.
Два  кольори  долі,  два  кольори  смутку  –  печалі,
Червоний  і  чорний    -  безмежна  любов  та  журба.  
Це  дружба  та  зради,  які  на  шляху  зустрічались,
 Знання  наукові  та  древня,  як  світ,  ворожба…
 Кохання  та  зрада,  розлуки  у  часі  безмежні
Та  зустрічей  нових  короткий,  мов  крадений,  час.
Не  був  я  ніколи  у  долі  своїй  обережним
Тому  маю  чорного  на  кілька  життів,  про  запас.
Червоне  і  чорне…  Чи  доля  мене  ще  пригорне?
Чи,  може  відлучить  від  ласки  життя  назавжди?
Іду,  поки  можу,  по  непроторенній  дорозі,
Чи  сонце  зустріну,  чи  прірву  нової  біди?
Червоне  і  чорне…    стривожено  думкою  лину
Туди,  де  ракети  летять  на  мирних  людей.
Там  ворог  безжально  винищує  цвіт  України,
Неначе  рве  серце  із  цих  небайдужих  грудей!
Червоне  і  чорне…  Покорчені  шмаття  металу
Та  кров  не  застигла,  на  цій  обгорілій  землі…
Не  можна  віддати  країну  свою  на  поталу,
Щоб  гинули  люди,  калічили  діти  малі.
Я  щиро  шкодую,  що  зовсім  не  матиму  змоги
До  рук  взяти  зброю,  на  фронт  добровільно  піти,
Аби  цим  наблизить  омріяну  мить  перемоги,
Яка  в  наші  днини  повинна,  як  ранок,  прийти.
Червоне  і  чорне.  Сорочка  моя,  вишиванко,
Тебе  я  надіну  чи  в  радість  свою,  чи  в  журбі.
Тобі,  моя  земле,  належу  я  весь  –  без  останку,
Душею  і  серцем  я  відданий  тільки  тобі!

27.01.2015  6:23

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555009
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 24.03.2015


dovgiy

Фантазия.

ФАНТАЗИЯ.

Мы  рядом  лесною  тропинкой  идём.
Налево  –  деревья,  вдали  –  водоём.
Склонились  три  ивы  над  гладью  пруда,
В  глазах  у  тебя,  –  с  небом  синим,  -  вода.
Мы  вместе.  Вдвоём  нам  спокойно,  тепло
И  хрупкого  счастья  играет  стекло
В  лучах  разноцветных  любви  молодой.
Как  грани  алмаза  в    серьге  золотой.
Ты  чудно  прелестна,  ты  дивно  близка!
В  руке  моей  грубой  –  другая  рука.
И  столько  в  ней  нежности,  столько  тепла,
Что  кажется:  ты  где  –  то  феей  была
До  этого  мига,  до  встречи  со  мной,
Чтоб  стать  моей  сказкой  в  дороге  земной.
И  стала  ты  ею!  Сплетение  рук
Ещё  не  разняла  тропинка  разлук.
Тропинка  разлуки  вдоль  глади  пруда.
Ведущая  нас  разойтись  навсегда…
Но  это  –  потом!  А  теперь,  а  сейчас,
Вино  ранней  юности  балует  нас,
Пьянящими  брызгами  прямо  в  лицо!
Целую!  Целую!  И,  -  мало!  –  ещё!..
Эх!  Удаль  шальная!  Эх,  ночи  без  сна!
Цветущего  мая  пора  лишь  одна,
Приходит  к  нам  в  жизнь,  все  преграды  круша!
   И  хочет  вернуть,    первоцветье,    душа…
Но  кончился  миг  полугрёз…  полусна…
Глаза  –  нараспашку!  Ночь…  тишина…
В  глазах  –  то  ли  слёзы,  толь  вправду,  роса
И  пульса  толчки  барабанят  в  висках…
Я  это  лишь  только  придумал  себе.
Как  сказку,  как  быль  в  одинокой  судьбе.

18.12.2014  13:19

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553909
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 24.03.2015


dovgiy

ТАЛАНТ.

ТАЛАНТ.
Талант!  Талант…  як  тяжко,  як  він  є!
Ти  бачиш  світ  не  так,  як  інші  бачать.
Душа  сприймає  все,  що  день  дає,
А  чуйне  серце  як  дитина,  плаче.
Комусь  байдуже,  коли  в  цьому  дні
Одна  людина  добиває  іншу,
Комусь  не  видні  ранки  осяйні,
Бо  поспішає  захопити  нішу,
Комусь  не  тяжко  тих  переступить,
Хто  щойно  впав,  знесилений  і  кволий,
У  когось  по  –  під  серцем  не  кипить,
Бо  там,  під  серцем,  камінь  захололий.
А  як  Талант  –  нічого  не  мине!
Мов  крізь  лупу,  ти  бачиш  все  таємне:
Он,  -  бачиш?  –  сяє  божество  земне,
Хоча  нутро  у  нього  зле  і  темне.
І  піднялось  над  світом  –  вище  хмар
В  своїй  злочинній  величі  й  могуті
Щоб  сіяти  між  нами  зерна  чвар,
Зерна  брехні,  на  міжнароднім  грунті.
А  інша  погань,  сироту,  вдову,
З  біблейським  видом  нагло  обдирає,
Або  ж  в’язницю  створює  нову:
При  тому  величає  її  Раєм,
Хтось  дуже  щедро  долари  дає,
Немов  би,  нас  рятуючи  від  смерті.
Хоча  у  них  мета  конкретна  є:
Грабованих,  ґвалтованих  –  обдерти!
Талант!  Талант…  зустрів  я  на  шляху
Свого  життя  небачено  прекрасну!
І  дякую  за  радість  отаку
Самому  Небу,  за  цю  зірку  ясну!
Та  тільки  Небо  в  щедроті  своїй
Не  дало  нам  обом  одної  долі:
Вона  –  десь  там,  в  своїй  самотині,
А  я,  -  ось  тут:  в  стражданнях  та  неволі.
У  нас  серця  розірвані  навпіл
Зростити  їх  можливості  немає.
Та  є  –  Талант!  Тому    тужливий  спів,
Мій  Вічний  зов  до  Неї  не  змовкає.      

15.01.2015  12:09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553678
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 23.03.2015


dovgiy

Не гадаю.

НЕ  ГАДАЮ.

Не  гадаю.  О,  ні!  Просто  знаю,
Що  нікого  на  світі  не  маю.
Ті,  хто  був,  -  відійшли  у  минуле.
В  когось  спогади  світлі  заснули…
І  стежки  заросли  бур’янами,
Мов  не  було  нічого  між  нами.
Я  даремно  чекав  зустріч  нову.
Все  пригадував  риси  чудові.
Проповзають  без  снів  мої    ночі,
А  розлука  кінчатись  не  хоче!
Попри  серце,  до  цього  звикаю.
В  світ  казковий  від  себе  тікаю.
В  тому  світі    я  схожий  на  лева
І  у  мене  там  є  Королева.
Там  у  мене  палаци  й  карети,
Генералів  срібні  еполети,
Там  зі  мною  зіркове  Кохання,
Та  за  серце  красуні  змагання…
Час  летить,  на  папері  ті  мрії
Розквітають  в  моїй  безнадії.
Прочитаю  собі.  Засміюся,
А  буває  –  сльозою  заллюся…
Ну,  а  потім,  цей  блеф  на  папері,
Пошматую,  і  в  пічку,  за  двері!
І  дивлюсь:  гарно  в  пічці  палає
Те,  що  вимріяв,  чого  немає.

19.11.14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538217
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 23.03.2015


dovgiy

Про дзеркала душі твоєї.

До  чого  ж  мені  затишно  з  тобою!
Дивлюся  в  очі  щиро  і  відверто,
Ділюсь  з  тобою  радістю  й  журбою,
Усім  –  усім,  що  мається  на  серці.
Не  знав  до  тебе  ні  одної  в  світі
З  якою  би  отак:  душею  в  душу.
Всі  одкровення,  як  весняні  квіти,
В  своїй  душі  оберігати  мушу.
Душі  твоєї  дзеркала  привітні
Мене  ласкаво  держать  у  полоні
І  ніжності  твоєї  дивоцвіти
На  серце  мені  ллються  крізь  долоні.
Тому  і  вдячний  я  тобі  безмежно
За  кожну  мить  даровану  у  днині.
Тебе  цілую  ніжно…обережно…
Як  найдорожчу  на  землі  людину.
Тебе  ціную  так,  бо  ти  –  єдина,
У  кому  від  життя  усе  що  маю,
Бо  ти  підеш  надвечір  в  морок  сивий,
Де  біля  тебе  місця  ще  не  знаю.
І  будеш  там  аж  дві  доби  предовгих,
Аж  дві  доби,  що  тягнуться,  як  роки!
Чекатиму  невтомно  знову  й  знову
На  милу  пісню  твоїх  легких  кроків.
Стікає  час,    немов  вода  нестримна
І  знов,    з  тобою  -  назавжди  прощаюсь,
Аж  поки  повернеться  мить  щаслива,
Де  знов  не  буде  суму  та  відчаю.

28/01/2015  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555573
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 23.03.2015


Дід Миколай

А Горинь, як дівочая врода

Там  де  річка  велична  й  глибока,
Швидкоплинна  тече  по  ярах.
Там  в  дібровах  Волинь  синьоока,
Як  волошки  в  дівочих  очах.

Не  соромлюсь  того  чого  маю,
Народився  в  корчах  я  і  зріс.
Я  люблю  свою  хату  поліську,
Свій  ласкавий,  зажурений  ліс.

На  убогих  уваг  не  звертаю,
Хіба  чують  глухі  соловя?
Їм  закриті  віконечка  Раю,
Не  поїла  криниця  моя.

Не  купали  їх  Мавки  у  росах,
Не  любили,  як  нас  чаклуни,
Не  чесали  їм  коси  в  покосах,
Не  співали  для  них  цвіркуни.

А  Горинь,  як  дівочая  врода,
До  теперу  в  душі  струменить.
Мого  краю  стрімка  прохолода,
В  моїм  серденьку  млоєм  лежить!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545658
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 23.03.2015


dovgiy

Роздуми.


Все  тимчасове.  Розумієш  це
Лише  тоді,  коли  життя  минає.
Де  ділась  вічність?  Майбуття  щезає
І  зморшками  пооране  лице…

Любив  її.  В  любові  на  віки
Своїй  коханій  клявся  бути  вірним.
Та  час  минув  нестримний,  непокірний,
А  я  прошу  у  іншої  руки.

А  ця  рука  вже  не  така  легка
На  відповідь,  як  це  бувало  вперше.
І  вже  не  вірить  сліпо  чиєсь  серце,
Бо  пам’ятає  в  квітах  шипака.

*********************

Минає  час  і  вік  наш  промайне  .
Що  будувалось  на  віки  –  зруйнується
І  знову  кимось,  інший  дім  збудується,
Та  і  його  ця  черга  не  мине.

Мої  сусіди  збудували  дім.
Сучасний,  модерновий,  повний  шику!
Влетіло  їм  в  копієчку  велику,
Та  вже  немає  кому  жити  в  нім.

Ради  дітей  старалися  батьки:
Як  прокляті  –  над  силу  заробляли,
Собі  здоров’я  зовсім  підірвали,
А  діти  в  чужині  знайшли  кутки.
 
7  листопада  2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536640
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 23.03.2015


dovgiy

На оцьому чорному розпутті.

Під  впливом  багатьох  ЗМІ  у  громадськості  склалось  враження,  що  люди,  які    за  станом  здоров'я  та  за  складних  життєвих  обставин  змушені  перебувати  під  опікою  державних  інтернатних  установ,  живуть  як  у  раю...  Я  беру  на  себе  сміливість  доступними  мені  засобами  показати  людям  всю    "красу"  оцього  райского  життя.  Тим  більш,  що  розіслані  мною  примірники  цього  твору  по  інших  інтернатах,  отримали  цілковите  підтвердження  того,  що  такі  порядки  є  фактично  у  всіх  інтернатах.

НА    ОЦЬОМУ    ЧОРНОМУ
РОЗПУТТІ.
На  оцьому  чорному  розпутті,
На  краєчку  самого  життя,
Змучені  недолею,  забуті,
Ждемо  ми,  чийогось,  співчуття.
Вже  для  нас  відбулись  всі  події,
Скінчились  давно  земні  шляхи,
Геть  заглухли  заповітні  мрії
В  бур’янах  буденності,  лихих.
Багатьом  із  нас  ще  серце  крає
Забуття,  та  зрадливість  рідні...
Хто  про  нас,  коли  -  небудь,    згадає?
Ми  ж  то  були  в  світі  не  одні!..
Сниться  хата,  сняться  милі  люди,
З  ким  жилось  так  затишно,  колись.
І  стискає  розпач  кволі  груди,
По  щоках  сльозинки  потяглись...
Чужі  люди,  на  церковне  свято,
Навезли  гостинців  і  вбрання.
А  свої,  -  яких  було  багато,
Забувають,  що  вони  -  рідня!
Легше  було  б  ждати  і  терпіти,
Виправдати    кривди  і  жалі,
Аби  знати:  ради  чого  в  світі
Мучимося  ми  на  цій  землі!..
Але  ж  ні!    Терпи  і  вий  совою,
Не  ждучи  ні  ласки,    ні  тепла!
Не  буде  душі  твоїй  спокою,
Доки  серце  не  згорить  до  тла!
Плаче  старість...Дні  такі  прокляті
В  неспокої  чадного  буття:
Вічний  галас  сказу  в  інтернаті,
Та  нестерпні  правила  життя.
З  п’яти  ранку,  вихор  прибирання
На  весь  день    «програму»  задає.
З  досвітку,  до  пізнього  смеркання,
Спокою    калікам  не  стає.
Миють,  труть,  пересувають  ліжка...
Цілий  день,    розумні  і  дурні,
Викидають:  Їжу,  ложки,  миски,
Чиїсь  речі...Чисті,  чи  брудні,
Щоб  не  було  тих  речей  в  помині!
Новий  килим...Квіти  на  вікні...
Нове  ліжко,  -  наче  домовина.
Це  -  затишок!    Нащо  він  мені,
Як  я  зайвий  у  оцій  кімнаті?!
Не  на  добре  вся  оця  краса.
Боже  мій!    Візьми  нас  з  інтернатів,
Та  переведи  -  на  небеса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541135
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 23.03.2015


dovgiy

Слово, моя ти зброя.

«Слово,  моя  ти  єдиная  зброє,
Ми  не  повинні  загинуть  обоє!
Може,  в  руках  невідомих  братів
Станеш  ти  кращим  мечем  на  катів.»
Леся  Українка.

Знов  темний  вечір  настав,  а  потому,
Знову  новини  тривожні  звучать.
Хлопців  загиблих  десь  знову  хоронять:
І  в  перемир’я  снаряди  летять…
Б’ють,  добивають,  дощенту  руйнують,
Наші  заводи,  великі  міста.
Боже!  Мій  Боже!  Невже  ти  не  чуєш,  
Як  тяжко  стогне  Украйна  свята?!      
Нащо  убивць  в  наші  землі  пускаєш,
Нащо  озброєння  мають  важке?
Кров’ю  гарячою  сила  стікає…
За  який  гріх  нам  нещастя  таке?!
Знаю:  не    Ти  це    звір’я  посилаєш,
Знаю:  не    Ти  зброю  в  руки  даєш…
Доки  ще  владу  нечистий  тримає,
Доти    в  нападників  сили  стає.
Темна  та  хижа  Московія  люта
Їй  не  шкода  ні  чужих,  ні  своїх  
Примусом  хочуть  диявольські  пута
Понадівати  на  все  і  на  всіх!
Дай  же  нам,  Боже,  захист  Небесний
Правду  свою  серед  нас  збережи
Дай  нам  терпіння,  звитяги  чудесної,
Силу  і  Славу  свою  Покажи!
Дай  мені,  Боже,  правдивого  хисту
Слово  своє  нагострить,  насталить,
Щоб  як  снаряд  полетіло  зі  свистом,
На  ворогів!  –  в  необхідную  мить.
Хай  моє  слово  веде  батальйони
Мужніх  бійців  за  країну  свою  
Хай  стане  їм  проти  «градів»  заслоною,
Захистом  вірним  у  правім  бою!
Слово  моє!  Ти  –  не  шолом,  не  каска
В  тебе  є  інше  завдання  в  борні
Треба  зривати  оманливу  маску
З  морди  хижацької,  з  пики  брехні!
Бо  ж  за  кордонами  все  іще  вірять,
Що  із  Росією  можна  дружити.
Можна,  чи  ні,  -  а  все  доларом  мірять,
Тільки  б  прибутки  із  нею  ділити…
А  наша  доля,  та  наша  безпека,
Це  вже  для  них  другорядне…  пусте…
Від    Дяді    Сема    Росія  далека:
Поряд  із  хатою  біль  не  росте.
Браття  мої!  Молоді.  Не  знайомі.
Серцем  я  з  вами!  За  правду  стою.
Ми  не  в  чужому.  У  власному  домі
Тож,  захистіть  рідну  Неньку  свою.
Тут  ваші  діти,  матусі,  Кохані,
Тут  має  бути  достойне  життя.
Тож  не  дамо  динозаврам  поганим
Геть  розтрощити  своє  майбуття!
Бийте  їх  так,  щоб  аж  пір’я  летіло
Із  двоголових  Кремлівських  орлів.
Щоб  їм  летіти  сюди  не  кортіло,
Щоб  від  Українських,    корчило,  слів.
З  нами  Господь!  З  нами  правда  і  Слава
З  нами  майбутнє  на  віки  віків!
Слово  моє!  Встань  в  ряди,  за  Державу!
Зброєю  стань  у  руках  вояків!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526588
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 23.03.2015


Стас

«Нет милее русской лопаты. »

Драка  за  еду,  открытие  Мясного  базара  Тюмень  19  марта  2015  г.    8-го  марта  состоялось  официальное  открытие  первой  мясной  ярмарки  в  городе  Тюмени.    Кацапы,  учитесь  правильно  сервировать  стол:  лопата  и  вилы  кладутся  слева  от  корыта,  топор  -  справа.  Лист  рубероида  допустимо  как  заправлять  за  воротник,  так  и  класть  на  колени...  Надо  быть  культурными  мокселями!                                        Господа,  в  Тюмене  выбросили  сосиски.  Без  суеты,  спокойно  перемещаемся  из  Ставрополья.  Лопаты  можно  не  брать.
[youtube]https://youtu.be/Rpm0bEyrj1k[/youtube]
[b]«Нет  милее  русской  лопаты.»[/b]
[color="#0a11cc"][b][i]Положите  блин  на  лопату,
Накормите  с  лопаты  вату
Потому  что  для  нашей  ваты
Нет  милее  русской  лопаты.
Это  наше,  это  родное!
И  идут  за  конвоем  конвои
Для  донецко-луганской  ваты,
А  в  конвоях  –  лопаты,  лопаты…
И  за  право  с  лопаты  жрать
Там  готовы  всегда  умирать.
Никогда  бандерам  проклятым
Не  лишить  нас  блинов  и  лопаты![/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568664
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015


dovgiy

Слушал твой голос.

Слушал  твой  голос,  а  сам  не  мог  говорить.
И  мучила  сердце    глухая  тоска  и  досада.
Эти  секунды  нам  не  дано  повторить,
Но  всё  происходит  не  так,  как  хочу,  не  как  надо!
Твой  голос,  -  родной,  -  слезой  из  мобилки  хрипит.
И  столько  отчаянья  в  голосе,  столько  неспрятанной  боли!
Ведь  сердце  твоё  не  застыло  и  чувство  живое  не  спит,
Живёт,  вопреки  ударам  жестокой  Недоли.
Тоскую,  родная,  в  укромном  своём  уголке:
Не  жизни  мне  жалко.  О  ней  мне  жалеть  –  смысла  нету.
Теряю  весь  мир,  когда  рука  не  в  руке,
Теряю  Тебя  –  свою  дорогую  планету.
Сбегают  у  Вечность  бесценные  капли  минут,
И,  может  случиться,  я  уж  недалёко  от  рая…
И  этот  звонок  нам    в  жизнь  уже  не  вернуть,
Ещё  одну  встречу  с  тобой,  дорогая,  теряю…
Не  плач,  моя  нежная,  роднышко  жизни  моей,
Утешь  своё  сердце  надеждой  на  встречу  в  грядущем.
Ведь  я  не  уйду  без  следа  из  жизни  твоей:
Я  стану,  -  незримо,  -  в  каждом  явленьи  присущий.
Приду  в  твою  жизнь  апрельским  весёлым  дождём,
Приду  майским  цветом  любимой  лиловой  сирени.
Коврами  осенними  тихо  с  тобоюпройдём.
Ведь  сердце  моё  тебе  никогда  не  изменит.
Я  вечный  твой  друг.    В  минуты  тяжёлой  тоски,
Когда  ты  одна,  под  вой  и  сумятицу  вьюги,
Возьми  мою  книжку  крылышком  милой  руки,
Страницы  открой  –  и  вновь  неразлучными  будем!
Но  это  –  потом!  А  ныне,  грустя  о  тебе,
Пишу  эти  строчки  и  слёзы,  -  невольно,  -  на  щёки.
Родные  глаза,  что  стали  всех  ближе  в  судьбе,
Мне  звёздами  светят  на  трудном  пути,  одиноком.

30.12.2014  12:13:46    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554218
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 22.03.2015


Микола Карпець))

«А я, обнять тебя хочу»

С  Днём  Объятий!
[color="#0e1d9e"][b][i]    
А  я,  обнять  тебя  хочу…
Но  прикасаюсь  только  взглядом
И  жизнь  моя  -  подобна  аду
А  мыслями  -  к  тебе  лечу

А  я,  обнять  тебя  хочу…
Обнять  так  нежно  и  умело
Чтоб  сердце,  биться  не  посмело
А  я  свое  –  тебе  вручу

А  я,  обнять  тебя  хочу…
И  больше,  ничего  не  надо
Всего  лишь,  быть  с  тобою  рядом
И  я  от  счастья,  ввысь  взлечу
....................................
М.К.[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562529
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 21.03.2015


Микола Карпець))

«С днём любви!»

[color="#170da6"][b][i]Любовь  -  это  скромное  слово
Любовь  не  нужна  площадям
И  это  для  многих  неново
Любовь  ведь  живет  по  домам
Она  поселилась  уютно
В  сердечке,  как  ласковый  стих
И  больше  никто  ей  не  нужен
Любовь  ведь  звучит  -  для  двоих!
М.К.
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565294
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Микола Карпець))

Ординці

[color="#1328b0"][b][i]Серце  мого  народу
 не  відболить  ніяк
Кров  фарбувала  поле,
а  не  червоний  мак

Там,  де  ще  і  до  нині,
все  колоситься  жито
Хлопця  із  України
вже  москалями  вбито

Поки  в  сусідах  у  нас,
ще  московіти-ординці
Гинуть  за  Батьківщину
наші  сини  -  українці.
М.К.[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561482
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 21.03.2015


dovgiy

ШЕЛЕСТИТЬ ДОЩ.

ШЕЛЕСТИТЬ      ДОЩ.

Відходить  ніч.  За  шибками  вікна,  все  більше  й  більше,  наливається  світлом  важка  передранкова  заволока.  До  слуху  входить  одноманітний,  чимось  нагадуючи  шелест  листя  дерева,  звук.  Глянув  у  садок:  вітру  немає,  яблуні  з  набубнявілими  бруньками  тихо  стоять,  ніби  ще  занурені  в  солодкі  сни.  По  склу,  донизу,  сповзають  важкі  краплини.  Об  підвіконну  бляху,  ніби  в  барабан,  вибиває  веселу  ранкову  дріб,  перший  квітневий  дощ.  Перша  думка  була  про  тебе.  Дякую  Богу,  що  ти  є  у  моєму  житті!    Лише  одна  згадка  про  тебе  піднімає  в  глибині  мого  єства  таку  хвилю  ніжності,  такий  шал  вдячності  тобі,  що  аж  не  можу  стримати  сльози,  які  чомусь  виступають  на  очах.
Як  би  я  хотів  привітати  тебе  з  початком  нової  днини!  Як  би  прагнув,    видобути  з  найпотаємніших  глибин  своєї    схвильованої  душі    такі    слова,  від  яких  ти  піднялася  б,  -  як  на  крилах!  –  аби  летіти  у  життя  щасливою.
Не  можу  зробити  цього.  Тебе  немає  поряд.  Нас  розділяє  не  лише  оцей  веселий,  ранковий  дощ.  Нас  розділяє  доля.  Чомусь  така  невблаганна,  така  жорстока.
Та,  всупереч  неласкавій  долі,  все  ж  вірю:  Милосердний  Господь  ще  дасть  нам,  бодай  хоч    маленькі  миттєвості  для  побачення.  При  нашій  зустрічі,  як  завжди,  буду  невідривно  дивитися  у  твої  милі,  такі  дорогі  для  моєї  душі,  карі  очі.  Буду  вбирати,  -  у  своє  зболене,  пошматоване  безкінечними  розлуками  серце,  -  найдрібніші  рисочки  твого  обличчя,  щоб  і  надалі  дихати  тобою  і  жити!
Молюсь  щодня  за  тебе.  Молюсь  за  твоїх  дітей,  за  їхню  щасливу  долю,  за  долю  нашої  спаплюженої  України.  Молюсь  тому,  що  не  маю  нікого  і  нічого  дорожчого  в  останніх  роках  свого  життя!    Так,  -  незабутня  ластівко  моєї  пізньої  весни,  -  у  моєму  серці    -  тільки  ти  і  Україна!
І  знову,  після  нашої  невеличкої  зустрічі,  потягнуться  довгі  –  нескінченні  години  чергової  розлуки;  і  знову  буду  думати  про  тебе,  чекати  тебе!  І  буде,  як  і  зараз,  стукотіти  у  шибку  квітневий  дощ,  і  буде  на  серці  шелестіти  тиха  мелодія  любові.
Шелестить  дощ  про  те,  про  що  не  завжди  висловиш  мовою.
Шелестить  дощ…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504939
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 21.03.2015


dovgiy

Не случайно

Не    случайно

Добрый    дух  моих  дней,    ты  –  конечно,  всё  знаешь.
Мне  так  трудно  теперь  каждый  час  без  тебя.
Вот  опять  день  дождливый  тоскою  встречаю,
За  отраву  разлуки  его  не  любя.

Ты  не  входишь  в  мой  дом,  ты  мне  долго  не    светишь.
И  улыбкой  лучистой  не  греешь  души.
Одиноким,  покинутым,  лишним  на  свете,
Себя  чувствую  я  в  этой  дикой  глуши…

Мы  бессильные  оба  пред  этой  судьбою.
И  не  знаем,  зачем  нас  связал  тайный  рок.
В  сладкой    мании  чувства  я  брежу  тобою
И  не  видно  когда  ей  окончится    срок.

Дорогие  черты,    в  каждом  дне,    вспоминая,
Вновь  желаю  касаться  руками  тебя.
Ты  была  изначально  для  сердца,  -  родная,
Ненаглядная,    синяя  птица  моя.

Грусть  из  мякоти  слова  невольно  сочится…
Ею  все  мои  песни  до  края  полны.
Что  ещё  в  этих  днях  непременно  случится,
Отчего  мы  опять  разлучаться  должны?

Не  случайно  нам  встречи  судьбою  даются,
Не  случайно  даны  нам  удары  её.
И  опять  не  случайно  сердца  наши  бьются,
Когда  сходимся  мы  в  свете  дня  своего.

И  хотя  всё  покрыто  небесною  тайной,
И  без  всякой  причины  ночами  не  сплю,
Я  уверен  на  сто:  нет,  не  зря,  не  случайно,
Я  тебя  много  лет    первым  чувством    люблю!

13/03/2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567301
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 21.03.2015


Микола Карпець))

«А сердце, просто, от любви сгорает»

[b]«А  сердце,  просто,  от  любви  сгорает»[/b]
[color="#2d08cf"][b][i]Я  мотылёк,  летящий  на  огонь
Свечи,  что  ярко  в  темноте  пылает
Мне  разум  шепчет:  "ты  её  не  тронь!"
А  сердце,  просто,  от  любви  сгорает
Какую  причиняет  только  боль
Свеча  сама,  ведь  этого,  не  знает….
©  М.К.[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568164
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015


dovgiy

Моїй Вітчизні.

Моя  Вітчизно!  Нене  моя  мила!
Розшарпана,  скривавлена  земля!
Вже  полишає  моє  тіло  сила.
Можливо,  що  тебе  залишу  я…
Прощаюся  з  тобою  й  серцем  плачу.
Не  за  життям.  Не  за  майном  тужу.
Тужу  за  тим,  що  раю  не  побачу  
На  тій  землі,  якою  дорожу.
Ще  по  твоїх  стежинах  та  дорогах
Ходитимуть  і  друзі,  і  рідня;
Ще  славитимуть  ці  святі  простори
У  милих,  не  розплесканих  піснях;
Ще  їх,  -  таких  співучих,  даровитих,
Он,  -  як  багато!  Тільки  є  ще  «но»:
Чи  всім  твоїм  талановитим  дітям
Співати  пісню  буде  ще  дано?
Хтось  виживе,  а  хтось  –  у  безвість  кане.
Бо  ж  м’ясорубка,  -  бачиш?  –  не  стоїть!
І  в  своє  жерло  вона  кращих  тягне
Сильніше  навіть,  аніж  в  тих  століть,
Які,  -  здавалось,  -  назавжди  минули…
Та  чи  минули?  Чи  лише  на  час
Заснули  хитро?  Щоб  під  страхом  кулі,
Як  тих  рабів,  в  ярмо  загнати  нас.
Іде  війна.  Нечувана!  Жорстока!
Щодня  хоронять  матері  синів…
А  дія  влади  –  квола,  однобока,
Все  віддають,  заради  гарних  снів!
Бо  ж  сниться  їм  заокеанська  поміч,
Новітня  зброя,  санкції  нові…
З  Донбасу  вороги  усе  вивозять
І  топлять  люд,  -  у  власній  же,  -  крові!
Стратегії  нема.  Нема  доктрини
Конкретних  дій  для  знищення  біди.
Доля  Донбасу,  як  і  доля  Криму,
Веде  тебе,  Вітчизно,  в  нікуди.
Хоч  з  нами  Бог,  та  він  дає  нам  вибір.
А  вибрали  ми,  мабуть,  щось  не  те…
Зсуваємось  до  прірви…  на  погибель.
А  в  небі  синім  –  Сонце  золоте!
А  вся  планета  діамантом  сяє
Бо  ж  створена  для  щастя  і  життя!
Прощаюся  з  тобою,  рідний  краю
І  вірю  в  твоє  краще  майбуття!

20  листопада  2014  р.    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538256
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

Іронія.

Музи  поезії,  та  Боги,
Що  на  Олімпі  п’ють  нектар,
Мені  не  дали  ще  нічого,
Щоб    радував  до  віршів  дар.
Що  не  напишу,  -  моїм  близьким
Душевне  слово  як  бальзам.
Читають…  хвалять…  тільки  зиску
Від  того  бачити  не  нам.
Тож  бідний  я,  немов  та  миша,
Що  в  церкві  нищечком  гризе.
Натхнення  ангел  в  мою  тишу
Вже  не  влітає,  а…  повзе.
Повзе,  немов  плазун  лускатий,
Немовби  крила  відняло.
Йому  не  хочеться  літати
Туди,  де  стіл  мій  небагатий,
Де    гучним  свято  не  було.
Мабуть,  бенкету  вже  й  не  бути
Тай  з  чого  б  це?!  Які  дива?
Нехай  римовані  слова,
Тож  їх  повсюди  можна  чути!
Коли  ж  не  можу  промовчать
Та  ніжно  про  любов  співаю,
В  ту  мить  про  шлунок  забуваю.
(Опісля  буде  він  бурчать!)
Нехай  бурчить,  коли  ледащо,
Коли  не  вміє  заробить.
Не  зміг  навчитися  так  жить,
Щоб  гроші  сипались  нізащо!

2014-11-07

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537978
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

Не спала.

А  вже  за  вікном,    потихеньку,  світає.
Іще  одна  ніч  із  життя  відлітає.
Кружляла  вона  своїм  чорним  крилом,
А  жінка  не  спала  за  темним  вікном.
Не  сяяли  їй  ясні  зіроньки  з  неба,
І  в  чарах  любові  не  було  потреби,
І  ніжність,  при  згадці,  вже  душу  не  гріла,
А  швидше  за  все  –  пригадати  не  сміла.
Навіщо  ті  згадки?  Для  чого  ятрити?
Вона  днем  поточним  тепер  буде  жити.
За  внуків  турбота,  за  власне  здоров’я,
І  нащо  їй  згадувать  те  безголов’я?
Чому  ж  тоді  серце  стискається  болем,
Коли  чує  пісню  кохання  за  полем,
Коли  юний  голос  натхненно  співає,
Як  ніжно  та  вірно  дівчину  кохає?
А  що  ж  їй  робити,  коли  серце  має?
Воно  ж,  навіжене,  і  часу  не  знає.
Здається,  вже  стільки  часу  пролетіло…
Вже  мало  б  забути!..    таж  ні  –  защеміло!
Отак    пролежала  до  самого  ранку,
Який  синім  оком  зирнув  за  фіранку.
Піднялася,  стомлено,  поратись  стала.
Не  м’ята,  не  клята,  а  ночі  не  спала.

18.12.2014  22:30:37    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554756
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

Любовь слепа.

ЛЮБОВЬ  СЛЕПА.

Любовь  -  слепа.  Сполна  я  то  познал!
 Любовь  –  глуха.  Неслышимый  рассудок.
Ах,  как  я  упоённо  принимал
Обычной  жизни  истинное  чудо!

Прозрел  ли  я?  Да  нет,  куда  уж  там!
По  –  прежнему  весь  мир  заполнен  ею
От  прежней  жизни  отметая      хлам,
 Её,  -  чужую,  -  всё  зову  своею.

И  эта  фея,  сказка  моих  снов,
Лишь  только  дружит,  только  позволяет
Плести  узоры  из  кудрявых  слов,
И  благосклонно  чувства  принимает.

Я  ей  никто.  Такой  себе  чудак,
Увлёкшийся  безудержною  страстью.
Мне  каждый  день  как  стершийся  пятак
Под  этой  -  презирающею  властью…

Забава  я.  Как  клоун,  нежный    шут.
Для  безразличной  просто  развлечение.
И  не  могу  избавиться  от  пут,
И  не  могу  найти  себе  лечение.

Прекрасно  знаю,  что  не  мил  я  ей,
И  лучше  бы  забыть  об  этой  розе.
Пшеничный  цвет  рассыпанных  кудрей
Забыть,  -  моя  душа,  -  увы!  –  не  может!  

28-сен-14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531867
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

Одиночество.

Одиночество,  как  состояние
Мне  знакомо,  привычно  давно.
Это  жизнь,  где  не  слышны  признания,
Где  стучит  в  груди  сердце  одно.
Это  жизнь,    где  житейские  сложности
Лишь  твои  и  решение  их
Ты  находишь  в  реальных  возможностях
И  в  способностях  –  только  своих.
Одиночество  –  чувство  ненужности.
Обреченность  в  судьбе  и  тоска.
Мир  в  нём  сжатый  до  точечной  узости,
До  кусочка  еды,  до  глотка.
Перспектив  никаких  в  основании:
Дни  как  будто  уже  сочтены.
В  нём  простор  твоего  обитания  –
Потолок  да  четыре  стены.
Существую  с  утра  и  до  вечера,
Существую  от  ночи  до  дня.
Ожидать  мне  от  жизни  уж  нечего,
Да  и  людям  –  чего  до  меня?!
Каждый  движется  личной  дорогою,
Заполняя,  чем  сможет,    досуг…
Вспоминаю  сердечную,  строгую.
Это  был  мой  единственный  друг.
Это  была  такая  Вселенная
Где  вмещался  весь  смысл  Бытия!
Была  добрая,  милая,  нежная;
Была  гневная  –  тоже  моя.
Была!..  была…  теперь  лишь  из  прошлого
Через  память  приходит  ко  мне,
Чтоб  сверкнуть  теплотой  невозможною
В  моём  тёмном  и  сером  окне.  

   30  ноября  2014  г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540638
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

Чёрный день Мариуполя


Ты  взойди,  взойди  Красно  солнышко!
Поднимись  заря,    златоцветная,
Разрастайся  день  над  сторонушкой
Над  родимою,  над  заветною.
И  взошло,  взошло  Красно  солнышко,
Расцвела  заря  ярким  золотом
Осветился  дол,  да  вот  только  в  нём
Всё  войною  злой  перемолото!
Перемолото,  перепахано,
В  хаосе  руин  перемешано,
Под  кресты  легли,  неоплаканы.
Все  незваные,  неизвестные…
Ой,  скажи,  скажи,  птица  чёрная,  
Отчего  кружишь,  что  увидела?
По  земле  ползёт  смерть  моторная,
Многоствольная,  реактивная.
По  земле  родной  расползается,
Страшной  язвою  разрастается,
Кого  знали  мы  коммунистами,
Те  пришли  сюда  террористами.
Ночью  тёмною,  ночью  мглистою,
Где  горбится  степь  терриконами
Полетели  стрелы  огнистые,
Ненасытными  драконами…
Осветилась  темень  снарядами,
В  грудь  земли  ночной  глухо  бухали
Подползал  удав  хищно,  -  градами
К  беззащитному  Мариуполю…
Солнце  ясное,  триждысветное,
Распали  огни  свои  ярые,
Заслепи  глаза  ненасытные,
Истреби,  -  проклятых!  -  ударами!
   Только  Солнышко,  золочёное,
Не  слыхало  зов,  не  ответило.
Над  землёй  степной  стлался  чёрный  дым
И  оно  беду  не  заметило…
Не  цветы  цветут  ярко  красные
Среди  зимня  дня,  на  снегу  зимы,
Разлилася  кровь,  кровь  напрасная
От  руки  убийц,  мрачных  сил  земли.
 И  в  кошмарных  снах    не  дано  видать,
Как  куски  домов  книзу  падали,
Как  обняв  дитя,  погибала  мать
От  «щедрот»  Кремля,  под  снарядами…
Поднялось  в  зенит  Красно  солнышко
Над  землёю  плач  и  горят  дома
Разлилось  страной  чёрно  горюшко,
На  сердца  людей  налегает  тьма…
То  не  мрачных  туч  чёрная  гряда
 Над  моей  страной  возвышается,
То  святая  месть  -  за  войну  на  нас,
За  погибший  люд,  поднимается!
Недалёк  тот  час,  когда  гнев  небес
На  орду  падёт,  на  Московию,
Превратится  в  труп  их  Лукавый  бес,
Распадётся  мразь  подневольная!
Как  садилось  Солнце,  усталое,
За  охлопья  туч,  поредевшие,
Облака  над  ним  бело  плавали,
Словно  волосы,  поседевшие…

31.01.2015  17:25

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556564
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

На загибель Андрія Кузьменка.

Чи  то  вибоїна,  що  була  на  шляху,  
Чи  то  із  льоду  покриття,  неждане,
Принесли  звістку  страшну  і  лиху:
Андрія  поміж  нас  уже    немає.
Не  віриться  ні  друзям,  ні  рідні
У  те,  що  сталось:  надто  вже  жорстоко!
Лунають  життєрадісні  пісні,
Душа  його  вже  в  небесах,  високо!
Розтрощене,  розкидане  авто,
Вантажівка  побита  край  дороги…
Ніщо  не  дало  знати  і  ніхто,
Не  дало  в  серце  паростки  тривоги.
І  він  поїхав  у  останню  путь
Наповнений  натхненням  та  горінням,
Щоб  через  мить  повітря  не  вдихнуть,
Та  Україну  вдарить  потрясінням.
Нема  Кузьми…прощай,  співак,  прощай!
Ти  будеш  жити  поміж  нас  піснями.
Душі  твоєї  золотий  розмай
Залишиться  назавжди  разом  з  нами!

04.02.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557096
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

МОЯ ЛЮБОВЕ

Моя  любове!  Цвіте  снів  моїх!
Я  знову  сам  на  сам  про  тебе  мрію.
Ввижається,  що  чую  милий  сміх,
Здається,  що  ось  –  ось  тебе  зустріну.
Ще  тільки  ранок.  За  вікном  пітьма
Поволеньки  світліє  у  блакиті
Підніметься  за  мить  доба  ясна
Відкриє  очі,  радістю  промиті.
А  в  миті  цій,  постанеш  раптом  ти  –
Народжена  із  зоряної  піни.
В  тобі  зійшлись  всі  мислимі  світи,
Всі  відстані,  всі  зустрічі  незримі.
В  тобі  одній  для  мене  в  цій  добі
Весна  приходить  неквапливим  кроком
І  розквітають  очі  голубі,
І  повниться  єство  життєвим  соком.
І  віриться:  я  дивно  зацвіту
В  ту  синю  мить,  коли  тебе  зустріну,
Свою  перлину…мрію  золоту…
Кохану!  Неповторну  і  єдину!

06/03/2015  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564597
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

СЕРЕДИНА БЕРЕЗНЯ

СЕРЕДИНА    БЕРЕЗНЯ

Середина  березня,  день  сховався  в  хмари.
Сіє  дощ,  болото  по  стежках  лежить.
За  вікном  береза  про  щось  ніжне  марить,
Ловить  пісню  вітру  в  струнах  верховіть.

Почали  з  коріння  нуртувати  соки,
Наповняють  снагою  до  життя  бруньки.
В  моїм  серці  зраненім  теж  немає    спокою,
Бо  весна  почалася  щастям  нестійким.

Я  тебе,  лебідонько,  виглядаю  зболено:
Чи  летиш  під  хмарами  до  гнізда  свого?
Чи  десь  в  місці  іншому  опустилась,  зморена,
І  не  чуєш  серденьком  поклику  мого.

Під  тужливу  музику  віхоли  студеної
Я  про  твої  очі  марив  у  ночах
Ти  в  душі  стривоженій,    лагідністю,    щемною,
Будиш  пісню    ніжності  на  моїх  вустах.  

Наші  скупі  зустрічі,    до  подробиць,    згадую…
Їх  стає  все  менше…    І  чи  є  запас?
Невже  лиш  минуле  нас  обох  пов’язує?
Чи  весняні  гімни  більше  не  для  нас?

Прилетіли  лебеді  до  річок  із  вирію,
По  –  над  очеретами  пісня  голосна.
В  березневім  подиху  знов  тебе  я  вимрію,
І    до  нас  повернеться    сонячна  весна.

Середина  березня…  сіє  дощ  настирливий,
Низько  ходять  хмари  в  сірій  вишині.
Виглядаю  сонечко,  яким  серце  вигрію,
Це  ти,  моя  радосте,  дорога  мені!

14.03.2015  9:41:06  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567044
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 20.03.2015


dovgiy

ГОЛУБКЕ

Ничего  не  могу  я  поделать  с  собою.
Вновь  бессонная  ночь  как  змея  проползла.
Только  сердцем  я  был,  дорогая,  с  тобою,
Только  душу  в  тиски  грусть  –  кручина  взяла.

Над  землёю  весна  свой  покров  разметала!
Скоро  жизнь  засверкает  в  пьянящем  цвету.
Для  меня  ты  одна  ненаглядною  стала,
Об  одной,  -  о  тебе,    я  лелею  мечту.

Не  печалься,  что  факел,  тихонько  сгорает…
Дней  несбывшихся  встреч  нам  никто  не  вернёт…
Где,    голубка  моя,  в  этот  миг  ты  летаешь?
Ради  встречи  короткой    прервёшь  свой  полёт?

Загляжусь  в  омут  глаз  –  этих:  ласковых,  нежных
В  глубине  своих  чувств,  как  в  реке  утону
И  под  взглядом  твоим  расцвету  как  подснежник,
Как  лесной  первоцвет,  что  встречает  весну.

Опустись  с  неба  синего  в  белую  рощу,
К  ручейку,  над  которым  всю  зиму  я  ждал.
Расцвела  там  душа  самым  нежным  цветочком,
Для  него  своё  сердце  с  любовью  отдал

Пусть  тебя  он  наполнит  надеждою  новой,
Пусть  придаст  тебе  сил,  чтоб  и  дальше  лететь
Ради  встречи  грядущей  с  новой  любовью,
Ради  жизни  и  счастья  -  в  весеннюю    цветь.

19.03.2015  6:20  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568068
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015


Наталя Данилюк

Падаю в небо

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  все  вище  і  вище...
З  лівого  боку  не  серце,  а  чорна  діра.
Там,  піді  мною,  суцільне  димить  попелище,
Битва  триває  між  силами  зла  і  добра.

Голими  п'ятами  ковзаю  плавно  по  хмарах,
Мов  паперовий  кораблик,  що  з  бурі  війни
Вирвала  смерті  раптова  холодна  примара...
Мамо,  прошу,  не  шукайте  чиєїсь  вини.

Може  й  мене  хтось  покликав  тримати  це  небо,
Стати  на  варті  мільйонів  невинних  життів,
Поки  чужинська  орда  розкрадає  ганебно
Землі  мої,  наче  зграя  скажених  вовків.

Так  повелося:  хтось  мусить  собою  прикрити
В  пастці  скалічене  миру  тендітне  пташа,
Важко  злетіти  увись,  бо  крило  перебите,
Але  ж  яка  в  нього  вільна  живуча  душа!

Скроплене  кров'ю  загиблих,  воно  стрепенеться,
Змиє  високо  і  темінь  густу  розітне!..
У  відголоску  його  невмирущого  серця,
Мабуть,  пульсує  й  малесенька  частка  мене...

Мамо,  я  падаю  в  небо  –  далеко-далеко,
Наша  хатина,  як  цятка,  ще  мить  –  і  нема...
Там,  піді  мною,–  пекельна  задушлива  спека,  
Попіл  кружляє,  немов  серед  літа  зима...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513500
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 18.03.2015


Дід Миколай

І ми з тобою медом захмелілі

Весна  в  саду  нас  юних  зустрічала,
Пелюстки  білі  ласкою  лились.
Високо  в  небо  музика  злітала…
Вишневим  цвітом  в  небо  крадучись.

Твої  тугі  молочно  –  білі  груди
В  тумані  сизім  з  жаром  цілував.
Слова  п’янкі,  чи  можна  їх  збагнути…
В  азарті  хтось  нам  з  Космосу  читав.

Сова  в  гаю  чогось  зареготала.
Тай  подалася  знай  собі  кудись.
Вона  не  довго  нам  надокучала…  
В  єдине  тіло  й  подихом  злились!

Стояли  вишні  срібні  у  акрилі.
Ген  на  Обруччі  ранок  догоряв.
І  ми  з  тобою,  медом  захмелілі…
Додому  нас,  Амур  не  відпускав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554717
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 18.03.2015


Дід Миколай

Пташка

Як  пташка  в  груди  крила  притулила,
Як  грім  прийшла  неначе  з  потойбіч.
Мою  тугу  в  серденьку  розчинила
В  росі  ранковій,  виплакана  ніч...

Любов  моя,  невимовлене  щастя,
Це  ж  скільки  років  сохло  ти  опріч.
І  дочекалось  в  Боженьки  причастя,
Щоб  спити  воду  вмолену  з  узбіч.

Тож  пий  її  ненаситна  уволю…
Туга  біжить  вже  навстіж  врізнобіч.
Твоя  душа  нам  вимолила  волю,
Туга  кохання  вибігла  навстріч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564919
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 18.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2015


Любов Ігнатова

Весняному Вітру….

О,Вітре  весняний,  -близький  і  далекий    коханцю,  
Ти  пестиш  так  ніжно,  що  тіло  листочком  тремтить,  
Ведеш  мене  знову  у  снах  до  весняного  танцю,  
Вплітаєш  у  коси,  як  стрічку,  омріяну  мить...

Мене  знов  тривожиш,  розвітрюєш  заспане  серце,  
Роздмухуєш  знову  в  мені  первозданний  вогонь...  
І  жінка  навпроти  (в  чарівнім,  напевно,  люстерці  )
Бере  знову  сонце  до  теплих  дбайливих  долонь...  

Ти  знаєш,  мій  Вітре,  як  я  сумувала  ночами,  
Зимове  колюччя  шпигАло  нестерпно  у  бік...  
І  йшли  сірі  дні,  як  до  храму  смиренні  прочани...
Я  їх  розгубила,  вервечці  утративши  лік...  

Ти  знов  повернувся...  На  тебе  цю  вічність  чекала....  
Цілуй  мене,  Вітре,  отак,  як  умієш  лиш  ти!  
І  буде  весни  нам,  як  завжди,  напевно,  замало,  
Щоб  знову  пізнати  далеких  галактик  світи....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 18.03.2015


Наталя Данилюк

Весняно-погідне

Розпогодилось  наче  —
аж  бризнуло  в  душу  коктейлем
березневого  фрешу!  
І  серце  зробило  кульбіт!
Бірюзова  весна  
розсилає  по  світу  е-мейлом
у  рожевих  конвертах  
мімозово-ніжний  привіт.

У  навушниках  —  щебет
і  теплі  котячі  концерти,
на  щоках  —  мітки  янголів  —
милі  й  чудні  ямочки́!
Як  дощам  не  під  силу  
прикмети  весняні  зітерти,
так  і  сонця  не  згаснуть  в  очах
золоті  світлячки.

Розпогодилось  наче:
в  душі,  у  природі  довкола,
життєдайними  соками
знову  нуртують  бруньки...
І  потягує  віти  розве́снена
вишня  спроквола,
умокаючи  пальчики
в  ніжні  хмаринні  вершки.

Рештки  талого  снігу
бринять,  мов  акорди  гітари,
стугонить  металева  труба,
як  запалений  нерв!..

Відпускаю  тривоги  свої,
мов  небесний  ліхтарик,
залишаю  у  серці  
любові  і  світла  резерв!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567178
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Любов Ігнатова

ВЕСНА

Це  вже  весна...  Розумієте,  люди,  -  ВЕСНА!!!  
Та,  що  нарощує  в  душах  троянди  і  крила;  
Та,    що  торкає  солодким  бажанням  у  снах;
Та,  що  фарбує  в  червоне  безбарвні  вітрила...  

Гей!  Це  ж  -ВЕСНА!!!    Розумієте  -все  оживе!  
Знову  співатиме  птаство,  літатимуть  бджоли...  
Значить,  ми  всі  починаємо  коло  нове...  
Значить,  у  нас  заборонене  слово  "НІКОЛИ!  "

Чуєш:    ВЕСНА!!!    Значить,  час  відкривати  себе!  
Душу  провітрити,  щоб  не  було  в  ній  застою...  
Клин  журавлів  розірвав  синю  тишу  небес...  
Руку  -но  дай  -полетімо  за  ними  з  тобою!..  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 16.03.2015


Любов Ігнатова

Там…

Там,  у  світі  моєму,  вже  вкотре  блукають  дощі,  
Вимиваючи  біль  з  посірілих  за  вічність  асфальтів;  
І  душа  неприкаяна,  в  наскрізь  промоклім  плащі,  
Грає  тихо  мінор  на  старім  і  розладнанім  альті...  

Там,  у  світі  моєму,  все  виють  -голосять  вітри,  
Викидають  на  берег  човни,  обриваючи  мрії;  
Я  не  можу  заплакать,  бо  сіль  і  без  того  ятрить  
Свіжі  шрами  від  ран,  звідкіля  вигризала  надію...  

Там,  у  світі  моєму,  палають  останні  мости,  
У  багрянець  фарбують  розп'яте  утратами  небо...  
Я  тебе  не  тримаю:  як  хочеш  -будь  вільним!  Лети!  
Я  жила  якось  до...  Значить  ,зможу  прожить  після  тебе....  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 16.03.2015


В.А.М.

Хочу я сына, но, сначала, - дочь +п

[i]Хочу  я  сына,  но,  сначала,  -  дочь.
Хочу  я  дочь  от  женщины  одной,
С  которой  у  меня  была  лишь  ночь.
От  женщины  —  не  ставшей  мне  женой.

Хочу  я  дочь  лишь  от  неё,  единой,
Чтобы  потом  в  ней  замечать  черты
Той,  которую  я  звал  красивой
И  узнавал  в  ней  детские  мечты!

Хочу  я  сына.  Но  сначала  дочь.
От  женщины,  такой  мне  сердцу  милой!
Хочу  её,  пускай  одну  лишь  ночь,
Последний  раз,  назвать  своей  любимой.[/i]


Галина  Верд  перевела    на    украинский    язык    здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173552

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139489
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 15.03.2015


Відочка Вансель

Доле, долечко норовлива

Вже  й  не  мріяла  я  про  щастя.
В  долі  наймичкою  була.
Та  випробування  причастям
Нарекла.

Вже  тебе  не  чекала  зовсім.
Скільки  весен  втекло  у  світ.
Та  прийшла  у  вікочку  осінь
Крізь  сто  літ.

Я  стояла  така  щаслива!
Стільки  щастя  мені  ти  дав!
Доле,долечко  норовлива...
Хто  б  гадав...




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561953
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 15.03.2015


Світлана Моренець

… А МАТЕРІ ЧЕКАЮТЬ

ВСІМ    МАТЕРЯМ  ВОЇНІВ,  ЯКІ  ЗАГИНУЛИ  ЗА  УКРАЇНУ  –  
НАШ  ЗЕМНИЙ  УКЛІН...

Було  в  жінки  щастя.  У  рік  той  далекий,
дарунок  від    Бога  несли  їй  лелеки  –
так  довго  жадану  єдину  дитину,
мов  сонечко  яснеє,  –  крихітку-сина.
Своє  янголятко  любила,  плекала,
мов  квітку,  ростила,  всю  душу  вкладала...
Злетіли  роки  несподівано  хутко  –
зростила  орла  одинока  голубка.
І  сином  своїм  не  натішиться  мати!
Їй  тільки  б  радіти,  онуків  чекати...  

Війна!..  Враз  пекельним  вогнем  налетіла
і  "градами"  душі  людей  обпалила.
На  фронті  синок.  Від  думок  та  від  болю
сивіє  матуся,  та  вірить  у  долю,
з  дороги  не  зводить  заплакані  очі  –
чекає  синочка  од  ранку  до  ночі,
а  ночі    безсонні  –  в  молитві  до  Бога:
"Візьми  МОЮ  душу  –  за  сина  живого"...
Чи  Бог  не  почув?..  Не  достукалась  мати...
Надіється,  жде  його.  Звідки  їй  знати,
що  тіло  схололо  у  полі  далекім,
вже  й  Богові  душу  відне́сли  лелеки...

Синочки  все  бачать  з  небесного  раю
й  радіють,  що  мами  завжди  їх  чекають!
...  Хай  гріють  ці  душі  на  край-небосхилі
подяки  і  шани  народної  хвилі!

                               22.02.2015р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 14.03.2015


Микола Карпець))

«А на улице дожди»

[color="#0c20a6"][b][i]А  на  улице  дожди…
Он  сказал:  люблю…  и  жди
Он  сказал:  ты  не  грусти
Но  на  улице  дожди….

Он  сказал:  приду  весной
Будешь  ты  моей  женой
Но  на  улице  дожди…
Грусть  в  глазах  и  боль  в  груди

Ждать  так  долго  до  весны
Зимней  стужи  видеть  сны
Одиночество  и  дождь…
И  надежда…  что  ты  ждешь[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564096
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 14.03.2015


Світлана Моренець

КОЛИСКОВА

Вечір  тихесенький
віє  легесенько,
всілися  сни  на  гіллі,
тихо  сплять  пташечки,
киці,  комашечки,
люленьки,  люлі–люлі́...

Спи,  мій  малесенький,
спи,  мій  ріднесенький,
очки  скоріш  закривай,
солодко  спатимеш  –
дужим  зростатимеш,
спи,  моє  щастя,  бай,  бай...

Спить  ясне  сонечко,
ген  за  віконечком
нічка  махає  крильми  –
місяць  роздмухала,
щоб  не  розхлюпала  
темрява  лагідні  сни...

А  над  голівкою,
сяючи  зіркою,
янгол  витає  в  імлі,
страх  відганятиме,
сон  навіватиме  –  
люлі,  мій  любий,  люлі́...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523513
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.03.2015


Світлана Моренець

ЖИТТЄВИЙ СКАРБ

За  вікном  пірнає  в  темний  вечір
краєвид  Дніпрових  берегів...
А  в  квартирі  –  так  нестерпно!  –  з  печі
паморочить  запах  пирогів...

Я  тебе,  коханий  мій,  чекаю
і  вслухаюсь,  як  ключем  черкнеш...
Вже  по  кроках  за  дверима  знаю  –
смуток  чи  тепло  в  душі  несеш.

Ти  візьмеш  лице  моє  в  долоні,
що  з  морозу  й  холоду  пашать,
я  цілую  рідні  сиві  скроні...  
Як  роки  до  вирію  спішать!

Вік  наш  тане,  як  церковні  свічі...
Ми  сто  літ  вже  топчем  спориші,
а  ти  досі  –  самий  кращий  в  світі
серцем  і  високістю  душі!

Ніжно  обіймеш  мене  за  плечі,
пригорнусь  я,  мов  мале  дитя...
Є  в  житті  неоціне́нні  речі...
найдорожчі...  скарб  твого  життя.

                           10.12.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 14.03.2015


Світлана Моренець

Кричи, серденько, не мовчи!

Чого  б  тобі,  моє  серденько,
та  не  радіть  собі  тихенько,
що  маєш  волі  ти  ковток
і  свій  затишний  закуток?
Воно  ж  болить,  болить  і  тисне,
ніби  біда  над  нами  висне.
На  жаль,  це  так  воно  і  є  -
біда  посеред  нас  жиє.
Вона  то  нагло,  то  тихенько
розшарпує  країну-неньку,
краде  лани,  ліси,  заводи
і  прибережжя,  й  чисті  води,
і,  знахабнівши,  мов  орда,
вже  й  душі  наші  обкрада.

Безправність,  вбогість  вже  обридли,
бо  мають  нас  за  справжнє  бидло,
з  яким  не  треба  рахуватись  -
то  і  нема  чого  ховатись!
Багатством  можна  хизуватись,
в  "Луї  Вітони"  зодягатись
і  лоскотати  людям  нерви
костюмом  за  шість  тисяч  євро,
коли  на  кожній  третій  бабці
ще  допотопні  одяг  й  капці,
тоді,  як  ледь  не  чверть  країни
рахує  в  супчик  картоплини...

Страждай,  боли,  моє  серденько  -
хижак  клює  країну-неньку,
серед  хижацтва  живучи,
кричи,  серденько,  не  мовчи!

10  травня  2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485622
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2015


Світлана Моренець

БРАТАМ ПОЕТАМ (жарт)

Які  ж  вразливі  ви,  брати-поети!
Викохуєте  теми  і  сюжети,
вишукуєте  рими  безупину,
лелієте  їх,  мов  малу  дитину.
Фантазія  сягає  по-над  хмари,
вихоплюючи  образів  примари,
і  вловлює  таку  метафоричність,
що  фразою  змалює  цілу  вічність.

Ваш  світ  –  безмежний...  крізь  мале  віконце...
Закохані  в  негоду,  вітер,  сонце,
примушуєте  –  коли  є  потреба  –
грозу  гриміти...  в  бірюзовім  небі,
садочкам  розквітати...  в  листопаді
і  сипатись  алмазам...  в  зорепаді.

Відкриті  для  кохання,  смутку,  віри,
вам  –  струмені  дощу  –  то  струни  ліри
і  стрази  –  не  роса  –  блищать  на  листі,
і  музика  звучить  у  падолисті,
вогонь  кохання  серце  спопеляє
чи  Феніксом  аж  до  зірок  злітає!

Та...  мовив  хтось  необережне  слово...
Все!!!  Рухнув  світ!!!  Ви  воювать  готові.
Непримиренно  впретеся  лобами
з  своїми  ж,  із  поетами-братами.
Що  ж,  слово  –  ваша  звична  зброя
і  з  нею  ви  завжди  напоготові.

То  ж  чубитись  за  думку  –  це  вже  звичка,
і  кожен  так  доводить  щось  своє,
що  впору  всім  повісити  табличку:
"НЕ  РУШ!!!  НАПРУГА  1000  вольт!!!  УБ'Є!!!"

                           28.11.2014  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 14.03.2015


ptaha

Весняний дощ

Нарешті  життєдайний  лійкодощ
промчав  по  черв'ячках  стареньких  вулиць,
лишаючи  калюжі  від  підошв.
Від  лоскоту  краплин  сміявся,  мруживсь.

А  перехожі  люди-горобці,
Сховавши  голови  у  плечі-крила,
шукали  в  морі  зливи  острівці,
розкривши  парасолькові  вітрила.

І  зеленіли  щебетом  кущі,
і  папороттю  квітнули  шафрани...
І  танцювали  блискітки  в  душі
у  ритмах  підвіконня-фортеп'яно...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566390
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015


Дід Миколай

Стою удома наче уві сні

Назустріч  стежка  бігла  від  садка,
Струмочком  в  ноги  ніжно  дзюркотіла.
Дощами  з  стріхи  плакала  зима.
Немов  прощатись  з  нами  не  хотіла.

Багряне  диво  блимнуло  навстіж.
Снігур.  Як  м’ячик  з  вишеньки  скотився.
Стряхнув  крильми  ото  вже  нетерпіж.
Напроти  мене  в  блюдечці  умився.

Живе  давно  у  мами  вже  привик,
Не  вперше  гостя  з  двору  зустрічає.
Крутнув  хвостом  й  сховався  чарівник.
Із  –  за  оріха  шмуйлик  виглядає.

Зробилось  тепло  й  радісно  мені,
Ступив  в  затишок  тихо  до  калини.
Стою  удома  наче,  я  у  сні:
"Як  мало  треба,  Боже  для,  людини".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560383
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 13.03.2015


Патара

Котеня.

Згорнулося  клубочком  котеня
І  спить  у  теплій  затишній  місцині.
Дарує  позитив  мені  щодня,
Не  виняток  для  мене  був  і  нині.
Б'є  ніжність  із  котейка  джерельцем,
У  нього  в  надлишку  тепла  й  любові.
Так  хочеться  торкнутися  лицем
До  нього  у  порі  цій  вечоровій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539708
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 13.03.2015


Патара

Коли закінчиться війна…

Коли  закінчиться  війна,
Я  прокидатимусь  щаслива,
Радітиму  весняній  зливі,
Не  тільки  дивлячись  з  вікна.
Я  побіжу  чимдуж  у  двір,
Лице  під  струмені  підставлю
І,  не  ховатимусь,  як  равлик,
До  настання  погожих  пір.
Коли  закінчиться  війна,
Довкілля  сповниться  піснями,  
Весь  світ  зрадіє  разом  з  нами,
Мине  тоді  Доба  сумна.
Коли  закінчиться  війна,
Забудемо  ми  про  "двохсотих",  
Бджола  наповнить  медом  соти,
Від  сміху  тут  піде  луна.
Коли  закінчиться  війна,
Сини  повернуться  додому,
З  їх  пліч  впаде  вселенська  втома,
Хай  за  водою  йде  вона.
Коли  закінчиться  війна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566069
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 13.03.2015


УкрОп

Ще не вмерла Україна!

[color="#0c26a8"][b][i]Ще  не  вмерла  Україна!
Бо  чекає  мама  сина
А  кохана,  дні  і  ночі,
Крає  душу,  серце.  Очі,
Наповняються  сльозами,
І  зв’язок  із  небесами
Із  проханням  ЗАХИСТИТИ
буде  день  і  ніч  молити
Ну  а  донька,  татка  зранку,
Виглядає  все  на  ганку
Бо,  повідав  їй  татусь:
"Ти  чекай!  Я  повернусь!"
А  солдат,  десь  там,  в  окопі,
Захищає  їх  життя
Щоб  не  вмерла  Україна,
Щоб  жило  його  дитя![/color]
[color="#960628"]Микола  Карпець  (М.К.)
*24.02.2015*
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562191
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 12.03.2015


УкрОп

Ординці

[b][i]Серце  мого  народу
 не  відболить  ніяк
Кров  фарбувала  поле,
а  не  червоний  мак

Там,  де  ще  і  до  нині,
все  колоситься  жито
Хлопця  із  України
вже  москалями  вбито

Поки  ще  тут,  біля  нас,
все  ще  живуть  ординці
Гинуть  за  Батьківщину
наші  сини  -  українці.
©  Микола  Карпець  (М.К.)
 22.02.2015ID:  №561482  [/color]
[/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561236
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 12.03.2015


Наталя Данилюк

Чатуєш на мене…

Чатуєш  на  мене,  моя  сивоока  хандро,
І  пальці  холодні,  мов  щупальця,  тягнуться  в  душу...
Спиваючи  сонце,  так  спрагло  вустами  ворушу,
А  листя  лягає  у  стоси,  мов  карти  таро.

Ну,  що  наворожиш  мені  на  прийдешню  зиму́,
Які  передбачиш  прогнози,  невдачі  і  втрати?
Цей  погляд  застиглий  мене  спонукає  кричати,
Мов  плівку,  здирати  руками  загуслу  пітьму!..

Не  вірю  тобі  і  твоїм  захмелілим  вітрам,
Усім  падолистам,  дощам  і  вологим  туманам,
Ти  просто  міраж,  ти  фантазія  хвора  й  омана,
Я  серце  своє  на  поталу  тобі  не  віддам!

Я  буду  впиватись  останнім  осіннім  теплом,
Ловити  на  кінчики  вій  теракотове  сяйво,
Тулити  до  щік  оксамитово-плюшеві  айви,
Сміятись  усім  ностальгіям  і  смуткам  на  зло!

Полюєш  на  мене,  чатуєш  уперто,  як  звір,
Терплячість  незламна  твоя  і  жага  ненаситна!..
Дарма  сподіваєшся,  чуєш?  Сьогодні  я  спритна  –
Стратегіям  хитрим  і  підлим  підставам  навкі́р!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530142
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 12.03.2015


Микола Карпець))

«Ти вітерець, що в полі грає»

[b]«Ти  вітерець,  що  в  полі  грає»[/b]
[color="#0924ed"][b][i]Ти  вітерець,  що  в  полі  грає
Пелюстки  квітів  розважає
Ранкове  сонце,  в  літній  день
Не  палить  -  зігріва  людей

Ти  літній  день  серед  зими
Очистиш  небо  від  пітьми
Зігрієш  всіх  близьких  теплом
Даруєш  радість  ти,  й  добро

Промінчик  сонця  на  стіні
Говорить  смутку  в  тобі  –  ні!
Усмішка    зійде  на  вустах
Засяють  зорі  у  очах
Підійме  настрій,  немов  птах
Який  кружляє  в  небесах
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*10.03.15*  ID:  №565507
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565507
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Микола Карпець))

«Тому що в нашоi любовi, безмежне поле волошкове»

[color="#1d10cf"][b][i]Ти  волошковим  полем,  в  далині
В  думках  моїх,  в  моєму  сні
Завжди  з’являєшся  мені
Такою  я  тебе  й  люблю
Немовби  небо,
що  зійшло  на  землю

З  тобою  в  двох  у  цілім  світі
Ми  забуваєм  все  на  світі
Немов  лежим  в  безкраїм  полі  
в  духмяних  травах  і  на  волі
і  все  запитуємо  в  долі,
чи  бути  разом  нам  з  стобою?

Хмаринки  в  небі  все  пливуть
І  прохолоду  нам  несуть
Та  все  шепочуть:  бути...буть
Пташки  у  лузі  заспівали
Нам  насолоду  дарували
Немов  підтверджуючи  суть
Що  бути  разом,  буть  і  буть

Що  не  розлучить  нас  ніщо
Не  помішає  нам  ніхто
Тому,  що  в  нашої  любові
Безмежне  поле  волошкове
Тому,  що  любим  раз,  один
Безмежно,  й  тільки  назавжди
М.К.
[/i][/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565759
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 12.03.2015


Наталя Данилюк

Переболю (маленька смерть)

ПереболЮ,  якось  переболю-
Мені  не  вперше(може  й  не  востаннє).
Застигле  серце  зм'якло  від  жалю
І  розтопило  паморозь  світання.

Переболю,  пірнувши  в  круговерть
Буденних  днів,  провалів,  навіть  звершень.
Розлука-це  також  маленька  смерть,
Та  боляче  вмирати  тільки  вперше.

А  потім  звикнеш,  стИснувши  кулак,
Підсівши  на  самотність,  мов  на  опій...
Гірка  та  смерть  малесенька  на  смак-
Отак  і  вчишся  смакувати  спокій.

Отак  звикаєш  падати  в  ровИ,
Та  не  здаватись,засівати  поле.
Переболю...А  ти  собі  живи,
Лише  у  серце  не  вертайся  болем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301580
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 11.03.2015


stawitscky

Стихія


Ніщо  не  віщувало  лиха.
Був  день  -  погожий  і  ясний.
З  корівками  і  мирно  й  тихо
впивались  чарами  весни.

І  травень  нам  розкішні  трави
під  ноги  щедро  розіслав.
І  раптом  сутінь  -  зліва,  справа
все  насувалася,  росла.

Враз  зашуміло,  затріщало,
зловісно  прокотився  грім,
стіна  між  нами  й  світом  стала,
і  ми  одні  у  пеклі  цім.

А  громовержець  верже  стріли,
як  татарюга  прелихий,
та  все  у  мене,  вражий,  цілить
немов  я  скопище  гріхів.

І  град  січе,  і  дощ  періщить,
корівки  в  біг  -  не  зупинить!
Куди  біжать,  чого  й  навіщо  -
їм  і  самим  не  зрозуміть.

Що  то  було  пори  тієї,
не  зрозумію,  хоч  і  рад:
чи  то  останній  день  Помпеї,
а  чи  маленький  Сталінград.

Та  врешті  бій  скінчився  вдало,
без  болю,  прикрощів  і  втрат.
І  горизонт  підняв  забрало,
і  знову  день  -  і  сват,  і  брат.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534195
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 11.03.2015


Відочка Вансель

Я тихо з розуму зійшла

Падав  сніг  десь  на  вулиці  краплями  мерзлих  дощинок.
У  душі  не  вміщалася  біль  і  ревіла  до  ночі.
Та  я  тішилась:в  ньому  вода  усіх  щирих  сльозинок.
Тільки  б  якось  спинитися,щоби  не  виплакать  очі.

Сніг  гойдався  із  вітром.Хтось  зверху  різьбив  шість  куточків
На  кожненькій  сніжинці.Яка  ж  клопітка  то  робота!
А  я  вірші  свої  підшивала  з  найкращих  шматочків
Того  болю,де  в  літерах  з  попелу  є  позолота.



Я  тихо  з  розуму  зійшла.
Так  зходять  певно  у  могили.
Мене  чомусь  не  зупинили
Ні  дощ,ні  вітер!Я  змогла...

Ти  ще  казав  мені:
-Вернись...
Потім  соромився  і  плакав.
А  дощ  мене  за  вітром  кликав.
Ти  кинув  сукню:
-Одягнись...

Яка  різниця!Гола!Ні!
Ти  душу  б  одягнув  в  обійми!...
Та  я  піду  до  вітру  в  найми,
Йому  писатиму  пісні!

О,як  же  душу  шматував!
Проходив,наче  незнайомі!
Вона  живе  у  тому  домі,
Що  ти  для  мене  будував...

Як  легко  з  розуму  зійти...
Так  зходять  певно  із  драбини.
Або  лягають  в  домовини,
Тягаючи  свої  хрести...


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558265
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 11.03.2015


Наталя Данилюк

Безхатько-пес

Безхатько-пес  з  вологими  очима
На  тротуарі  ловить  горобців,
Його  зажура  –  майже  невловима,
Як  тінь  від  гілки  у  моїй  руці.

Весняне  сонце,  мокре  і  сонливе,
Ще  ледве  гріє  вулиці  сирі,
А  пес  –  такий  безклопітно-щасливий!
Ця  вулиця  для  нього  –  оберіг.

Тут  все  йому  близьке  і  майже  рідне:
І  кущ  отой,  і  лавка,  і  смітник,
І  дерево  безлисте  непримітне,
І  завше  набундючений  двірник.

Ніхто  не  знає,  як  живеться  псові
На  велелюдній  вулиці  брудній,
Та  очі  в  нього  сповнені  любові,
Довірливі  і  трішечки  сумні…

І  може  хтось  десь  віником  огріє,
Чи  жартома  запустить  камінцем,
А  пес  –  благий,  він  злитися  не  вміє,
Десь  біля  плоту  вляжеться  тихцем.

Він  радий,  що  позаду  довгі  зими
І  тішиться  омріяній  весні  –
Безхатько-пес  з  вологими  очима,
Що  так  запам’яталися  мені…

[youtube]https://youtu.be/06DJA1Z7mO8[/youtube]

[i]Неймовірна  робота  проекту  Сила  слова  на  вірш  "Безхатько-пес"!  [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564070
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 11.03.2015


Наталя Данилюк

Моя тендітна свічечко, тремти…

[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]

Моя  тендітна  свічечко,  тремти,
Розсіюй  чад  скорботної  печалі...
Рясніють  перекошені  хрести,
Як  свідки  мовчазні  сумних  реалій.

О,  скільки  їх  за  обрій  відійшло,
Мов  кануло  у  безпросвітній  Леті...
Як  упивалось  ненаситне  зло,
Смакуючи  ядучий  запах  смерті!..

Вже  не  було  із  праху  вороття,
Хати  чужіли,  мов  порожні  храми,
І  спрагло  так  хотілось  за  життя
Хапатися  промерзлими  руками...

А  що  життя?  –  Украдене  зерно,
Ним  землю  загноїли,  мов  тілами...
І  не  одне  засвітиться  вікно
В  суботу  скорбну  тихими  свічками.

Хіба  буває  в  деспота  межа
Жорсокості  і  підлого  цинізму?
Як  голосила  зболена  душа,
Бо  ні́кому  відспівувати  тризну...

Моя  тендітна  свічечко,  тремти...
За  все  усім  воздасться  по  заслузі:  
Одним  судилось  хлібом  прорости,
А  іншим  –  бур'яном  гірким  у  лузі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 10.03.2015


Ірина Лівобережна

Ты меня рисовал

     [i]Художник  William  Whitaker  -  "Teddi",  пастель.[/i]

Ты  меня  рисовал.  То  углём,  то  пастелью,  то  мелом.
На  основу  бумаги  мои  наносил  ты  черты.
Бархат  кожи  груди  растушевывал  пальцем  умело,
Постепенно  пьянея  от  созданной  той  красоты…

Ты  меня  рисовал…  В  этом  танце,  в  скользящем  движеньи,
Где  была  я  бесспорно,  и  безусловно  –  твоя!
Из-под  пальцев  твоих  появлялось  моё  отраженье,
И  чем  чётче  оно,  тем  расплывчатей  делалась  я…

Упивался  ты  им  –  рукотворным  своим  идеалом…
Каждой  линией,  каждым  изгибом  прекрасной  спины…
Я  –  земная  –  порою  плясать  для  тебя  уставала.
Её  плечи,  и  шея,  и  руки,  уста  –  тебе  были  верны…

Ты  её  сохранил.  Зафиксировал  в  сердце  навечно.
Всё  такую  ж  тростинку,  пропорций  и  форм  идеал.
Так  и  любишь  –  её…    А  меня  –  отпускаешь  беспечно…
Позабыв,  как  взглянув  на  меня,  ты  душой  замирал…

Только  как  мне  уйти,  если  я  без  тебя  умираю?
И  глаза  выцветают,  когда  на  тебя  не  смотрю?
Без  касаний  твоих  не  танцую…  Одна  пропадаю…
Как  поведать  тебе,  как  безумно  тебя  я  люблю?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544083
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 10.03.2015


Любов Ігнатова

Кошенятко

Зима  із  рукава  все  трусить  сніг,  
Співає  вітер  у  дротах  колядки...  
А  я  прийду  на  змерзлий  твій  поріг  
Малесеньким  пухнастим  кошенятком...  

Поглянеш  в  очі  -у  душі  кольне:  
Впізнаєш  в  них  щось  рідне,  незбагненне...  
І  забереш  до  рук  своїх  мене  
В  тепло  безмежне  і  таке  приємне...  

Я  пригорнусь  до  тебе,  до  грудей,  
Замуркочу  тихенько  диво  -казку,  
Щоб  ніжністю  тендітних  орхідей  
В  тобі  затріпотіла  моя  ласка...  

А  вранці  розчинюсь,  неначе  сон,  
В  твоїх  думках,  твоїй  душі  і  мріях....  
І  тільки  млостю  витканий  вельОн  
Сніжинкою  залишиться  на  віях...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 10.03.2015


Дід Миколай

Лежать ножі освячені

Збунтувавсь  Дніпро  широкий,
Аж  до  неба  хвилі.
Знов  нуртує  звір  глибокий
В  своїй  страшній  силі.

Для  ворога  не  бачені  де  Дніпрові  хвилі,
Лежать  ножі  освячені  в  Кобзаря  могилі.

Як  стріла  лягла  в  тятиву,  
Стрепенулась  круча.    
То  проснулася  від  гніву,
Воленька  пекуча.
                             *
Встаньте  вої  -  отамани,
Брати  посивілі.
Рвуть  Вкраїну  вуркагани,
Зайди  знахабнілі.
                             *
Пора  скінчити  шараду,
Посміхнулась  доля.
В  хаті  нашій  наша  правда,
Наша  сила  й  воля.  
                             *
На  коліна  бусурмани,
Зірвана  пружина.
Встали  лицарі  й  Гетьмани,      
Захистять  Вкраїну!                            
                           
Для  ворога  не  бачені  де  Дніпрові  хвилі,
Лежать  ножі  освячені  в  Кобзаря  могилі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565475
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Віталій Назарук

ТІЛЬКИ ВАМ

Дівчатка  наші  –  любі  поетеси,
Для  нас  Ви  кралі,    декому  -  принцеси,
Окремим  –  ластівки,  красуні    -  Ви  єдині,
Немає  більш  таких  на  Україні…

Та  Ви  жінки  і  саме  суть  у  цьому,
До    Вас  ми  повертаємось  додому,
Без  Вас  життя  немає  -  нам    не  жити,
Про  Вас  ми  мріємо  і  хочемо  любити.

В  бруньковий,  березневий  час,
Вітаємо  з  весняним  святом  Вас!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564829
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 10.03.2015


Наталя Данилюк

Схоже, весна повернулась…

Сонце  рум'яним  панкейком*  пірнуло  у  пудинг
Талого  снігу,  сиропом  густим  потекло...
Схоже,  весна  повернулася,  чуєте,  люди?
Хлюпають  ринви  і  маківку  гладить  тепло!..

Вікна  всі  навстіж,  хай  світло  заповнить  оселі,
Вивільнить  сирість  зимову  з  трухлявих  дірок,
Перші  турботи  весняні,  немов  каруселі,
Стрімко  завихрять  і  день  пригальмує  свій  крок.  .

Срібні  калюжі  лоскочуть  намочені  п'яти,
Сніг  розвезло  по  асфальті,  мов  кашу,  проте,
Хочеться  йти  і  очима  повільно  спивати
Хма́рки  вершкової  лагідну  пінку-латте.

Хочеться  сонцю  назустріч  летіти  на  крилах
І  виднокрай  розтинати  залізним  конем...
Коси,  пропахлі  бруньками,  весна  розпустила
І  поцілунком  у  скроню  торкнула  мене!


[i]*Панкейки  ─  невеличкі  пухкі  млинці,  политі  сиропом.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561355
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 08.03.2015


Наталя Данилюк

Тобі…

В.Д.

Це  ти  мене  привів  в  цю  тиху  осінь:
В  листках  опалих  ніжилось  тепло,
Таким  легким  багрянцем  зайнялося
Дзвінкого  жовтня  лагідне  крило.

Це  ти  мене  привів,  моя  любове,
Коли  вмлівали  в  золоті  сади,
Ясний  світанок,  ніжно-пурпуровий,
Торкав  свічадо  срібної  води.

Пливли  хмарин  розніжені  лебідки,
Легкий  серпанок  сіяли  згори...
Ну,  звідки  ти  приніс  мені,  ну  звідки
Жовтневих  днів  барвисті  кольори?

Іскристих  рос  коштовну  діадему,
Гірських  струмків  осяяний  кришталь?
На  теплі  барви  нашого  Едему
Впустило  небо  сонячну  вуаль.

Купались    душі    в    диво-мерехтінні
Навкір    усім    незгодам    і    журбі...
В  цей  світлий  день,  трояндово-осінній,
За    все    на    світі    дякую    тобі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373663
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 01.03.2015


Наталя Данилюк

Весна іде!

Весна  іде,мій  друже!Озирнись:
Хрумтять  крижини,дзвінко  б'ють  джерельця,
Шпаки  угору  стрімко  піднялись-
І  небо  розлетілося  на  скельця!

Весна  іде!Прислухайся:вгорі
Дзвенить  повітря,як  кришталь,зі  свистом,
І  сиві  гори,наче  димарі,
Парують  в  небо  свіже,променисте.

Весна  іде-усміхнене  дівча,-
Воно  таке  ще  юне  і  примхливе:
То  тепле  сонце  блисне  у  очах,
То  бризне  із-під  вій  раптова  злива!

І  нам  з  тобою  о  такій  порі
Чомусь  не  спиться,мріється  ночами...
І  б'ють  у  вікна  зорі-ліхтарі,
І  свіжий  вітер  тулиться  до  брами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264827
дата надходження 13.06.2011
дата закладки 01.03.2015


Наталя Данилюк

Солодкі сни

На  павутинні  з  інею  крихкого
Солодкі  сни  спускаються  на  дах,
Зі  стелі  бісер  сиплять  на  підлогу...
І  серце  б'є,вистукує  "тік-так",

Рахує  кожну  світлу  намистинку,
Що  прокотилась  килимом  до  ніг.
А  тіло  жде  жаданого  спочинку,
Пірнає  в  ковдру,мов  у  свіжий  сніг


І  віддається  вмілому  гіпнозу...
А  сни-шамани  сипляться  згори
Солодким  зіллям,краплями  наркозу-
На  мокрий  дах  з  небесної  чадри.

Прозорий  дим  в'їдається  у  губи,
Лоскоче  вени  запахом  мигдаль...
Мені  так  тепло,затишно  і  любо,
Я  засинаю...Падає  вуаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271125
дата надходження 20.07.2011
дата закладки 01.03.2015


Наталя Данилюк

Хурделить пухом тополиним…

Хурделить  пухом  тополиним,
Лоскоче  листя  теплий  сніг,
Немов  сатинові  перини
Настромлені  на  гострий  ріг.
Така  хурделиця  січнева
На  старті  літа  почалась,
Аж  наіндичились  дерева,
А  гордий  дуб,  могутній  князь,
Набравши  пуху  в  сиві  вуса,
Примружив  очі  -  і  як  чхне!..
Верба  полоще,  як  медуза,
Із  вовни  в'язане  кашне.
І  я  дивуюсь,  мов  дитина,
Підвівши  очі  в  голубінь,
Де  тополина  хуртовина  -
Поміж  янтарних  мерехтінь
Тримає  Всесвіт  у  полоні  -
Така  ангорова,  така,
Мов  лагідні  твої  долоні,
Мов  оксамитова  щока!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501823
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 01.03.2015


Наталя Данилюк

Сонячний дощ

Мій  дощику  осінній,  ти  прийшов,
По  склі  постукав  лапкою  м'якою.
Хтось  розпоров  тугий  небесний  шов  -
Розсипалися  миті  супокою
Намистечком  янтарним  по  стіні.
Вохристі  блиски  променів  ранкових
Вогніли  в  наїжаченій  стерні,
Мов  золоті  загублені  підкови.
А  ти  стрибав  рухливим  кошеням
Під  мелодійну  сонячну  сопілку:
То  по  дзвінких  калюжах  навмання,
То  по  деревах,  з  гілочки  на  гілку!
Летіли  бризки  свіжі  і  легкі,
Мов  биті  скельця  сипались  на  друзки!..
Схилили  айстри  китиці  п'янкі,
Немов  дощу  злякались,  боягузки!
А  ти  шугав  між  листя  і  кущів,
Творив  з  води  мозаїку  прозору!..
Яке  ж  бо  диво  -  сонячні  дощі,
Як  радість  Бога  в  листопадну  пору!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459067
дата надходження 07.11.2013
дата закладки 01.03.2015


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2015


Наталя Данилюк

Пташка

Пташко  моя,  а  небо  так  низько-низько,
Борошно  трусить  лютий  і  буде  сніг...
Сльози  течуть  шибками,  бо  їм  там  слизько,
Вітер  у  спину  дме  і  збиває  з  ніг.

Знай,  то  є  щастя  ─  бути  крилом  для  когось,
Знай,  що  любов  ─  насправді  свободи  вдих!
З  давніх  давен  закладена  мудрість  Богом
В  істинах  вічних,  наче  вода,  простих.

Кожна  душа  ─  то  квітка,  що  сонця  просить,
Штучним  теплом  даремно  не  приручай.
Є  такі  крила,  що  й  неба  для  них  не  досить,
Розмах  такий  безмежний,  що  аж  за  край!..

Є  такі  люди,  що  космос  несуть  у  грудях,
Втрапиш  туди  і  втопишся  камінцем!..
Що  ж  ми  так  мало  тямимо  часом  в  людях  ─
Не  роздивитись,  поки  лице  в  лице...

Не  зрозуміти,  поки  мчимо  нестримно,
Поки  шалені  темпи  збивають  з  ніг!..  
_________________________________
Пташко  моя,  закутайся,  буде  зимно...
Борошно  обертається  в  білий  сніг...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556314
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 28.02.2015


Любов Ігнатова

Жіноча сумка…

Кожна  жінка  -то  справжня  чаклунка;
Так  ведеться  із  віку  у  вік:
Бо  в  таку  ж  бо  малесеньку  сумку
Стільки  впхати  б  не  зміг  чоловік!!!

...Я  оце  нещодавно  у  свято
Ридикюль  привела  до  ладу,
Щоб  можливо  було  відшукати
Те,  що  в  нього,про  всяк,покладу...

Чоловіка  б  ви  бачили  очі,
Коли  я  почала  діставать
Гаманець,дві  хустинки  дівочі,
Два  пакета,цукерок  із  п*ять;

Ручку,  стержень,червону  помаду,
Олівець  косметичний  і  лак,
Плитку  пористого  шоколаду,
Люстро,  гребінь,  ліхтарик,  "Тік-так";

Ще  рожеву  помаду,серветки,
Записник,  пару  дисків  (компакт),
Щітка  (одяг  щоб  чистить),  таблетки,
І  якийсь  телефонний  контакт...

А  ще  -ножиці,пилочку,флешку,
Візитівки,  листівку,  п*ятак...
О!  Це  -донці  купила  сережки,
А  це-  жуйка  (лимонна  на  смак)...

Знов  помада  (блискуча  ,сунична),
Пудра  ,пластир,  заколка,  брелок,
Книжка...ну...для  жінок...еротична...
Так...парфуми,намисто,  шнурок....

І  ще  купа  потрібних  дрібничок...
Як  вмістились?  Не  знаю  й  сама...
Тільки  знаю,що  сумок  подібних
У  жіноцтва  планети  ще  тьма!...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456210
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 28.02.2015


гостя

На лінії…Світла…

А  хочеш-мовчи…  
Ти  не  мусиш  нічого  казати…
Я  буду  сьогодні  замріяну  слухати  тишу…
Дозволь  мені  знову  з  цілунків  твоїх  змалювати
Розсипане    вітром  –
     “ніколи  тебе  не  залишу”…

А  хочеш-мовчи…
Коли  слів  не  знайшлося  для  мене…
Сама  все  допишу…  змалюю...  домрію…  дограю…
Це  листя,  як  очі  мої…  неймовірно  зелене…
Чи  може  таким  бути  
     вхід  до  забутого  раю?

Ти  просто  мовчи…
Я  відчую  на  лінії  світла…
На  рівні  енергій…  що  їх  випромінює  атом…
-Енергія  ця  абсолютно  ніяк  не  помітна…
А  й  справді…  тобі  
   було  б  краще  сьогодні  мовчати…

Ця  сила  вогню…  
Ці  пориви  північного  вітру…
Дозволимо  їм  говорити  сьогодні  за  нас…
Чи  можна  -  отак?…  -  залишитись  -  на  лінії  Світла…
І  слухати  Тишу…  
   відкинувши  простір…  і  час…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551373
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 28.02.2015


Марія Родінко

МОНОЛОГ ЗАКОХАНОЇ ЖІНКИ

запах  чи  доторк  чи  звук  що  завгодно  любий
кожен  твій  подих  на  рівні  моїх  рефлексів
це  за  межею  стосунків  чи  навіть  шлюбу
це  без  прикметників  милий  красивий  сексі

ти  одинокий  чи  вільний  нема  різниці
не  завойований  і  не  обжитий  острів
я  посміхаюсь  коли  щось  про  тебе  сниться
бо  реагую  на  тебе  занадто  гостро

я  призвичаїлась  швидко  спиняти  тишу
я  забуваю  як  серце  свідомість  губить
тільки  б  прокинувшись  знати  що  ти  залишив
запах  чи  доторк  чи  звук  що  завгодно  любий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518110
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 28.02.2015


Марія Родінко

Я лише пам’ятаю тепло від його долонь…

Я  лише  пам’ятаю  тепло  від  його  долонь,
Ані  імені,  ані  риси  його  обличчя,
Він  приходив  щоночі,  щоб  взяти  мене  в  полон,
І  казав,  що  білявою  бути  мені  не  личить,

І  казав,  що  печальною  бути  –  великий  гріх,
Особливо  такій  красуні,  і  ніжно-ніжно
Він  своїми  руками  мої  накривав  і  грів,
І  тепло  це  повільно  із  серця  виймало  ніж,  і

Розтікалось  по  всьому  тілу  казковим  сном,
І  до  ранку  в  мені  трималось  з  його  подачі…
Та  прокинувшись,  я  пам’ятала  лише  тепло,
За  яке  я  йому  й  до  сьогодні  безмежно  вдячна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546126
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 28.02.2015