Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський: Вибране

Ганна Верес

Політ над землею


Коли  весняні  води  утечуть  
Й  земля  запахне  свіжою  травою,
Із  жайвором  увись  я  полечу,
З  ясною  поєднаюсь  синявою.
Й  відкриється  ізвідти  шир  степів
І  моря  синьо-різьблена  долоня.
Красу  таку  побачать  і  сліпі.
Яке  ж  це  щастя  –  бути  в  цім  полоні
І  милуватись  картами  полів,
Пірнути  зором  в  лісу  зелен-руту,
В  гаї  й  ставочків    дзеркальця  малі!
Я  цей  політ  до  скону  не  забуду!
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831483
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Ганна Верес

Зажурилась Україна

Зажурилась  Україна  –
Світ  подивувала,
Уникаючи  свавілля,
Булаву  віддала
Вкотре  вже  не  патріоту  –
Тепер  шоумену
Та  й  звернулась  до  народу:
«Не  глузуй  із  мене.
Натерпілася  від  тебе
І  зрадою  сита.
Чи  це  воля  така  неба?
Чи  марно  просити
Тебе,  змучений  мій  люде,
Нерозумні  діти,
Чи  Нечистий  вами  крутить?
Як  теє  терпіти?
Чи  Пророкову  науку
Забули?  Не  знали?
Чи  з  великої  розпуки
Себе    наказали?

Одумайтесь,  діти  мої,
Молю  вас,  благаю,
Не  женіться  за  сумою  –
Час  не  можна  гаять.
Об’єднайтеся  навколо
Ідеї  одної,
Бо  ж  не  матиму  спокою.
Вже  ж  і  так  на  днові!..
Чи  ж  я  глум  цей  заслужила,
Діти  мої  –  квіти,
На  чужій  роботі  жили
Глядіть  –  не  порвіте!
Землю  свою  прикрашайте  –
Така  моя  воля,
Мене  й  себе  захищайте,
Куйте  власну  долю!»
2.04.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831480
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 03.04.2019


Руслана Ставнічук-Остаховська

Пригода білченяти

Прудконоге  білченя
Встало  з  самого  рання'.
Гарно  вмилось,  причесалось
І  портфелик  відшукало.
Вмить  у  нього  спакувало
Свої  іграшки  й  забави.
Вже  хотіло  іти  з  дому,  -
Та  зустрілась  мама  йо’му:
«Ти  куди  біжиш,  синочку?  -
Одягнув  нову  сорочку.
Що  у  нас  таке  за  свято?
Нумо  зізнавайсь,  хвостатий».
«Я,  матусю,  біжу  в  школу.
Буду  вчитися  усьому,
Стану  мудрим  і  ученим,  -
Будеш  горда  ти  за  мене».
«Твоя  правда,  -  каже  мама  -
Треба  вчитися  старанно.
Тільки  літом,  мов  на  горе,
На  канікулах  вся  школа.
То  ж  ходім  поки  додому,
Радіть  сонцю  золотому.
Пора  осені  настане  -
Підеш  в  школу  за  знаннями.

04.-  06.05.2018
Руслана  Ставнічук  (с)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830848
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Олекса Удайко

ПОЕЗІЯ – ЦЕ…

           [i]Певно,  стомились  від  сьогодення...
           Хочеться  гарної  музики,  поезії...
           І  просто...  "нічогонеробтва"  –
           подумалось  мені...  І  ось  –
           вкотре!  –  таймаут!            [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо  й  не  думаєм  всерйоз,
чи  маємо  на  те  благословіння.
Чи  то,  бува,    не  хляка  чи  мороз,  
не  словоблуд...  напутнього  начиння?

Поезія  –  це  ліки  для  душі,
Від  болі  в  серці  екстрена  пігулка,
Поезія  –  не  епос  і  вірші,
По  фібрам  серця  трепітна  прогулька    

Поезія  дарує  кращі  з  прав  –
творить  канони,  пестити  моралі.
І  хто  із  нас  бентежно  не  збирав
римовані  на  ниточках  коралі!..

Поезія  –  від  Бога  щирий  гранд,
аванс  Творця  за  прояв  милосердя!
Поезія  –  змовкання  канонад,  
не  вбивство  доль  у  січі  спересердя…

Поезія  не  любить  звучних  слів,
вона  –  інтим,  квиління  душ  чаїних,
поезія  –  глас    ангельських  послів,
код  алгоритму  співів  солов’їних…

Поезія  –дарунок  Божих  ласк  
творителям,  у  кого  серце  щире,
поезія  –  шукання  Світлих  паск
і  меса  –  тим,  хто  відлітає  в  ірій.

Поезія  –  божественна  Любов
до  тих,  хто  щиро,  без  лукавства  любить…
Поети  тчуть  нагій  душі  покров,
І  їх  Господь  шанує  і  голубить.[/color]  [/b]
 
25.03.20199[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Ганна Верес

Така весна лиш раз бува

Весна  прийшла,  і  перша  блискавиця
Пробіглася  шаблюкою  навскіс,
Тепло  торкнулось  до  вербових  кіс.
Зазеленіла  рутою  пшениця.
Пі-пі-канням  озвалася  синиця,
І  жайвір  зміряв  гордо  висоту.
Дрімається  на  сонечку  коту.
Вода  в  ріці  хвилюється-іскриться.

Зеленотрав’ям  луки  зарясніли,
Кульбабки-сонечка  в  долині  зацвіли.
Побачивши,  як  журавлі  пливли,
Душа  людська  зігрілась-завесніла.
Ще  гай  не  обізвався  солов’ями,
Та  розумів:  вони  уже  в  путі.
«Така  весна  лиш  раз  бува  в  житті!»  –
Захоплено  шпаки  в  саду  співали.
4.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830475
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Ганна Верес

Не казка сива

Не  казка  сива  –  ранок  і  тумани  
До  річечки  в  долину  забрели,
Проміння  сонячне  вони  ламали,
Щоб  роси  в  травах  довше  побули.
Вербиці  в  сукнях  мокрих,  мов  дівчата,
Тремтіли  з  холоду  й  боялись  роздягтись.
Неначе  вийшли  марево  стрічати,
Туман  попестив  їх  та  й  покотивсь.
Дзвеніла  тиша…  Річка  плюскотіла,
Ховаючи  внизу  тихенький  плин,
А  вище,  мов  навпомацки,  летіли
Журавлики,  ламаючи  свій  клин.
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830470
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 26.03.2019


Любов Вишневецька

Блузку пошила.

Сердце  мотает  клубочек...
С  неба  лазурную  нить.
-  Где  мой  любимый  дружочек?..
Мне  без  него  нужно  жить...

Нитка  с  иголкою  дружит...
Тихо  шуршит  оверлок.
-  Плечики  нужно  поуже...
И  сексуальней  бочок.

Блузку  пошила...  Качельки...
-  Самый  любимый  мотив!..
В  нежных  цветочках  апрельских
Будет  цвести  эксклюзив.

Душу  прикрою  шифоном...
Нежных  объятий  весны.
В  цвете  лазури  бездонном...
Кажутся  явными  сны.

Яркой  расцветкою  ткани
Душу  могу  удивить...
-  Только  ее  не  обманешь...
К  счастью...  оборвана  нить.

Сердце  мотает  клубочек...

                                                                     14.03.2019  г.

Фото  из  инета.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828962
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Romashe4ka

В сніг упала…



Проводжала  мати  сина,
Молодого  юнака.
Довго  плакала,  просила:
- Повернись  живим  назад.

Син  ховав  змокрілі  очі,
Знав  давним-давно  про  все…
- Ти  не  плач,  моя  матусю,
Вір,  чекай  і  все  мине…

Мати  ніг  не  відчувала,
На  війну  за  сином  йшла.
Не  дійшла…  у  сніг  упала…
Богу  душу  віддала.

Син  вернувсь  з  війни  додому,
Вірив  –  матінка  чека.
Він  не  знав,  що  лиш  від  болю
Мати  в  небо  відійшла.  

Ця  війна  серця  картає,
Душі  рве,  синів  вбиває.
Матерів  ховає  в  труни,
А  країну  рве  по  струнах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828947
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ганна Верес

Спустилась нічка на мої Верескуни


Спіткнувся  день  і  в  травах  роси  розгубив.

Схололе  сонце  довго  падало  за  гору.

А  з  потемнілої  небесної  габи

Поодинокі  проглядали  перші  зорі.

Взялись  за  скрипочки  вечірні  цвіркуни,

Немов  довершуючи  чарівне  видіння,

Спустилась  нічка  на  мої  Верескуни  –  

Немає  метушні,  закінчилось  ходіння.

Лиш  світлий  місяць  поміж  зорями,  мов  пан,

Велично  й  гордо  шлях  нічний  долає,

Під  ранок  зшиє  сивий  з  марева  жупан,

Яри  й  долини  в  нього  вміло  повдягає.
24.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828823
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Ганна Верес

Про нас, трьох подруг з Деревинщини (Я – Галя Ходак, Тоня Шигань, Рая Штик)


Ще  пліткувало  літо  солов’їним  «тьох»

З  зозулиним  куванням  у  діброві,

Як  ми  стежиною  тут  мандрували  втрьох,

Веселі,  безтурботні  і  здорові.

Стелилась  стежка  та  у  зелен-споришах,

Вела  безпомилково  на  дорогу.

Не  знали  ми,  що  й  доля  з  нами  вируша

Завадить  чи  надати  допомогу.

Той  час,  немов  туман  ,  від  сонечка  розтав,

А  ми  свій  шлях  торуємо  ще  й  досі.

Зозуля  ще  кує  для  нас  літа,

І  не  одна  попереду  в  нас  осінь.
7.04.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828827
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Ганна Верес

Солдат останньої війни (У музеї)

Останню  посмішку  солдата
Дарує  фото  зі  стіни.
Читаю.  Як  же  його  звати?  –
Солдат  останньої  війни.
А  юний  же  який,  безвусий,
На  нім  –  тризуб,  натільний  хрест.
Одна  сережка  сяє  в  вусі:
Синок  один  в  сім’ї,  як  перст.
Зустрілася  з  його  очима:
О,  скільки  ж  світла  в  вояка!
Високого  не  мав  він  чину.
«Калаш»  старенький  у  руках.

І  болем  серце  геть  зайшлося,
Бо  обняла  його  печаль:
О,  скільки  ж  планів  не  збулося!
Життя  ще  ж  тільки  розпочав,
А  вже  згорів.  Жорстока  доля?
О,  ні!  Тяжка  вина  Кремля!
Він  боронив  собою  волю
І  фоту  посмішку  послав.
Вона  зовсім  напівдитяча,
А  помістився  ж  цілий  світ,
І  гірко  мами  серце  плаче,
Бо  не  побачить  сина  плід.
Дай,  Боже,  нам  війни  не  бачить!
9.03.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828624
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Ганна Верес

Я – Україна

Крізь  плин  століть  громами  зазвучало
Високе  ймення  нашої  землі:
«Я  –  Україна!  Горда,  незвичайна!
Це  мій  народ  устав  таки  з  колін
І  розірвав  старі  імперські  пута,
Щоби  не  мати  зайвої  нужди,
 «Любов»  Росії  «братню»  не  забуде,
Бо  ж  стільки  випито  за  всі  роки  біди,
Що  іноді  дивується  півсвіту,
Як  вижив  цей  нескорений  народ,
Котрий  не  раз  платив  найкращим  цвітом.
Той  опадав  частіш  без  нагород.
Це  він  сказав  тверде,  мов  криця,  «досить»,
Я  сам  господар  на  своїй  землі,
Хоча  історія  уроки  ще  підносить,
Не  панувати  тим  тут,  хто  в  Кремлі!»
3.03.2019.
Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828623
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Амадей

БАТЬКОВІ ТАРАСУ

           БАТЬКОВІ  ТАРАСУ

                                                                                       І  мене  в  сем"і    великій
                                                                                       Сем"і  вольній,  новій,
                                                                                       Не  забудьте  пом"янути
                                                                                       Незлим  тихим  словом.
                                                                                               Т.Г.  Шевченко  "Заповіт"
Проснись  батьку,  встань,  Тарасе,
Буди  Гайдамаків!
Холодний  Яр  уже  шумить,
Знамена  як  маки.

Уже  вогонь  в  Яру  тліє,
Скоро  запалає,
Лиш  неправда  кругом  править,
А  правди  немає.

Хто  дорвався  до  "корита"
Грабить  та  "богує",
А  що  кажеш  робить  влада?
Не  бачить,  не  чує.

Ані  сліз  вона  не  бачить
Вдови  й  сиротини,
Вони  граблять,  щоб  забрати
Усе  в  домовину.

Вони  думають  на  той  світ
З  собою  забрати,
Літаки,  палаци,  яхти,
Хто  на  що  багатий.

Сирота  сидить  голодний,
У  холодній  хаті,
А  вони  з  нього  шкуру  деруть,
Нелюди  прокляті.

Вони  думають  на  небі
Господа  немає?!
Брешуть  гади,  Господь  прийде,
Прийде  й  покарає!

Заговорять  на  Вкраіні  
І  Дніпро  і  гори,
І  потече  кров  ворожа
У  синєє  море.

Вони  тебе  зневажають,
Батьку  ти  наш  милий,
Навіть  квіти  не  покладуть
Тобі  на  могилу,

Бо  бояться  і  мертвого,
Як  колись  живого,
Жива  батьку  твоя  правда,
Живе  твоє  слово!

Та  є  батьку  на  цім  світі  
І  порядні  люди,
Вони  тебе  пам"ятають,
Й  повік  не  забудуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828344
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2019


Ганна Верес

А «Червона рута» – пісня файна. (Слова для пісні)

(Присвяч.    Володимиру    Івасюку,    автору    пісні    «Червона    рута».  [b]4.03  йому  би  було  лише  70![/b])

Ніченька    старі    Карпати    вкрила
Тай    подарувала    пісні    крила
Про    червону    руту    й    чисту    воду,
Про    гірську    красу    й    дівочу    вроду.
Приспів:
А    «Червона    рута»    –    пісня    файна,
В    ній    любов    свята    є    до    Украйни
Й    доля    непроста,    Івасюкова,
В    плетиві    творіння    загадковім.  

Задзвеніла    пісня    кришталями,
Над    степами    линула    й    полями,
Гори    чарувала    й    полонини,
Кожне    серце    юне    полонила.
Приспів.

Розгубили    зорі    янголята,
Підхопили    пісню    на    крилята,
Понесли    її    над    цілим    світом
Про    Карпати    й    рути    дивні    квіти.
Приспів.
7.11.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827895
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ганна Верес

Ти поет?

Творіння  віршів  –  рідкісна  хвороба,
Яку  не  зупиня  імунітет,  
Й  якщо  це  не  пера  несміла  проба,
Тоді  діагноз  маємо:  поет!
 Рожеві  мрії  в  них  чергуються  й  стремління,
Й  думок  цілодобовий  хоровод,  
Коли  народжується  слово  те,  нетлінне,
Де  біль  людський  і  шум  весняних  вод.

Поезія  –  думок  дитя  й  безсоння,
Котре  не  жде  ні  місця,  ні  часу,
Коли  й  на  сірому  осінньому  осонні
Ми  зустрічаєм  сонячну  красу.
Душі  вогонь  там  з  присмаком  кохання,
З  тремтінням  рук  і  серця  водночас,
Блакить  небес,  уплетена  в  зітхання,
І  лет  думок,  що  осідлав  Пегас.

Поезія  –  це  берег  для  любові,
Невинна  цнота  де  і  мудра  сивина,
І  вітру  шквал,  і  звуки    хвиль  прибою,
Між  почуттям  і  розумом  війна.
В  мистецтві  вона  панна!  Ні,  царівна!
Це  витвір  струн,  смичка  і  скрипаля,
Де  глибина  й  невимовна  чарівність,
Котра  людське  в  людині  прославля!
16.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827902
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 06.03.2019


Ганна Верес

Переплелися наші долі

Переплелися  наші  долі,
Але  з’єднатись  не  змогли…
Не  наші  винні  в  тім  долоні,
А  перші  вибухи  війни.
Ти  з  перших  днів  на  фронт  поїхав,
Моя  ж  дорога    –  в  інший    бік…
А  через  кілька  літ  зустрілись    –
Вогонь  війни  обох  обпік.
Ти  був  поранений,  жонатий.
Моя  ж  –  поранена  душа.
Той  час,  хоч  поряд  наші  хати,
Нам  вибору  не  залишав.
І  хоч  летіли  долі  поряд,
Але  ж  людей  не  проведеш:
Дивились  іноді  на  зорі,
Та  до  своєї  пари  йдеш.
Вже  красти  щастя  нам  несила    –
Воно    ж,    солодке    і    гірке,    
Манило    душі    наші    сиві…
Бува  ж  з  людьми  в  житті  таке!..
Переплелися  наші  долі    –
З’єднатись…  так  ми  й  не  змогли,
Бо  не  змінити  нам  долоні,
Бо  не  змогли  спинить  війни.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827231
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 01.03.2019


Ганна Верес

Червоний колір з чорним завжди поруч (Червоно-чорному прапору присвячую)


Червоний  колір  з  чорним  завжди  поруч    –

За  землю  то  людська  пролита  кров,

У  ній  велика  сила  непокори

Й  безмежна  до  Вкраїни  є  любов.



Червоний  з  чорним  –  кольори  це  болю,

Тривоги  за  понівечений  край,

Це  кольори  синівської  любові,

Котра  дітей  під  стяг  один  збира.



Вони  готові  за  Вкраїну  вмерти,

Бо  доля  у  борців  саме  така.

Червоний  з  чорним  –  кольори  безсмертя,

Героїв  слава  житиме  в  віках.
18.04.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826963
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Ганна Верес

Поет – борець! Поет – творець!

Назвав  народ  поета  «наш  творець»,
Як  і  того,  чиї  ми  усі  діти.
Поет  –  життя  й  історії  знавець,
Без  нього  темно  й  глухо  в  білім  світі!

Поет  за  суттю  є  також  борець,
А  його  зброя  –  влучне  правди  слово,
Невтомний  він  майбутнього  творець,
Будує  саме  він  його  основу.

А  творить  тільки  зранена  душа
Й  тоді,  як  біль  чужий  її  турбує.
Чутливу  душу  спокій  залиша,
Коли  багатий  бідного  грабує.

Поет  –  це  й  лікар  цілих  поколінь,
Покласти  здатен  голову  на  плаху,
Заради  інших  проганяє  лінь
І  служить  людям,  Господу  без  страху!
23.12.2018.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818708
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Світлана Моренець

ТИ БЕРЕЖИ ЇХ, БОЖЕ!

Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.

Запалювали  люльки  димарі,
пихтіли  в  чисте  небо  теплим  духом.
Давно  поснули  мухи  й  комарі,
бо  холодно,  тож  не  гули  над  вухом.

Лиш  зрідка  голос  птаха  долинав,
та  й  знову  панувала  райська  тиша.
Яскраві  барви  вечір  поглинав.
Спалахували  зорі.  Місяць  вийшов.

Повільно  вечір  плив,  як  мед  густий.
Нірвана...  Але  враз  прийшла  до  тями:
за  мирні  миті  –  Господи,  прости!  –
на  фронті  платять  кров'ю  і  життями.

Благословенний  спокій  і  оця
краса,  немов  по  Божому  закону  –
все  завдяки  нескореним  бійцям,
що  тілом  закривають  шлях  дракону.

І  хвиля  смутку...  Й  звичний  епілог  –
благання  до  Небес,  слова  молитви,
бо  захистить  захисників  лиш  Бог...
–  Ти  бережи  їх,  Спасе,  в  кожній  битві.

                                             2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Ганна Верес

Мамина порада (Сл. для пісні) .

Виткала  у  небі
Ніченька  підкову
Сумували  верби,
Чуючи  розмову,
Що  життя  легкого
В  світі  не  бува.
Правда  є  такою,
Не  лише  слова:

– Доню,  моя  квітко,
Пам’ятай  до  скону,
Доля  і  в  лебідки
Не  бува  казкова.
І  не  Божі  грози
Уночі  блищать,  
А  жіночі  сльози
Ллються  та  гірчать.  

– Дякую.  матусю,
Рідна  моя  ненько,
Думами  тулюся,
Хоч  і  не  маленька.
А  твоя  порада  –
Свято  для  душі,
П’ю  слова  ці  радо,
Адже  не  чужі.

Ткала  ніч  доріжку
З  маминої  мови,
Сумовито  трішки
Та  лилась  розмова.
Дивом  калиновим
Упились  роки,
В  душах  –  не  зимово
В  неньки  і  дочки.
22.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814932
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Ганна Верес

В єднанні є найвища суть

Чи  є  щось  краще  на  землі,
Як  віра  й  правдонька  святая,
Земля  у  вишивках  полів
І  неба  тиша,  як  світає,
Й  той  шепіт  стиглих  колосків,
Що  з  вітром  в  полі  розмовляють,
Й  безсмертна  слава  козаків,
Й  знамена,  що  на  вітрі  грають?
Нема  й  чарівніших  пісень,
Як  наша  пісня  й  солов’їна,
Й  Дніпро,  що  віддано  несе
На  хвилях  долю  України!


Чи  є  в  світах  такий  народ,
Щоб  так  умів  життя  любити,
Найвищу  має  з  нагород  –
Уміння  честю  дорожити?
Немає  й  кращих  трударів,
Аніж  народ    мій,  незборимий,
Що  був  у  кожнім  з  таборів,
Та  всіх  не  перехоронили,
Бо  українства  й  волі  дух
Тримав  його  у  непокорі,
Він  переміг  свою  біду,
Не  дався  знищитись  під  корінь.

І  хай  скрегочуть  вороги  –
Не  панувати  їм  над  нами,
Хоч  оточили  навкруги…
Крим  і  Донбас,  мов  під  цунамі.
Та  внуки  славу  понесуть
Про  Україну  незалежну,
В  єднанні  є  найвища  суть,
Тоді  можливості  безмежні.
Нема  дорожчої  землі,
Як  наша,  зрошеная  кров’ю,
Її  Всевишній  нам  зберіг
І  нас  нагородив  любов’ю!  
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813553
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

Тікає осінь мокрими стежками

Тікає  осінь  мокрими  стежками,

Що  забрели  у  вранішню  росу,

Замилувалась  водами  й  стіжками

Тай  загубила  сонячну  красу.


Ось  попливла  над  напівголим  лісом,

Обтрушуючи  і  останній  лист,

Прощаючись  дощем  з  гаями  слізно,

Що  також  роздягтися  спромоглись.


Пливе  вона  услід  за  журавлями

І  піднебесся  колиса  крилом,

Туман-завісу  стеле  над  полями,

Що  простяглись  далеко  за  селом.


Плугами  грунт  упевнено  шматує,

Щоб  зачорніла  галкою  земля,

Вино  вишневе  молоде  куштує

І  тихо  місце  зимоньці  звільня.
12.11.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813550
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

Заплаче небо сірими дощами

Заплаче  небо  сірими  дощами,

Застогне  сумом  журавлине  «кру»,

І  осінь  над  деревами  й  кущами

Затіє  з  вітром  незвичайну  гру.

То    всядеться  на    жовтому  листочку,

То  кров’ю  бризне  на  горобину,

В  калині  запалає  у  ярочку,

Чи  зеленню  затче  озимину.

Або  ж  підхопить  посивілі  хмари,

Прикриє  сонце,  вимиє  дощем,

Тоді  слабкий  і  немічний  комарик

Притулок  знайде  під  старим  кущем.

Та  осінь  вже  від  нього  не  відстане:

Шука  в    траві,  в  пенькові,  під  грибом,

А  той  –  у  кожушину  до  каштана,

Бо  так  не  хоче  вмерти  він  рабом.

Укутавшись  в  колюче  гарбузиння,

Не  хоче  осінь  видимою  буть,

Стрибне,  бува,  грибочком  до  корзини.

Та  ви  й  самі  це  знаєте,  мабуть?!
30.01.2013

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813460
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

19-річному герою з Чернігівщини Вороб’ю Івану Володимировичу (посмертно) .

[i]Загинув  9.11.2018.  в  зоні  проведення  ООС[/i]

Осіння  височінь  сповита  болем…

В  сльозах  червоних  глід,  горобина…

Синок  з  Чернігівщини  не  вернувся  з  бою…

О,  скільки  ж  їх  забрала  ця  війна!    


Земля  Новгород-Сіверська  в  жалобі:

Загинув  же  її  в  Донбасі  син…

О  ,  Боже,  що  з  народом  нашим  робиш?

А  мо’,  не  вміємо  ми  за  дітей  просить?


Іванові  було  лиш  19,

А  вже  замкомандира  у  АТО.

Ніякої  він  не  цурався  праці.

Ніколи  у  житті  не  був  ніхто!


Стоїть  народ  на  стомлених  колінах  –

Шанує  сина  –  вірного  бійця.

О,  Боже,  збережи  нам  Україну,

Не  дай  забути  подвигу  й  лиця!


Такого  сина  втратила  родина!

Такого  воїна  утратила  земля!

Не  знали,  що  героя  народили.

Чому  ж  в  героїв  закороткий  шлях!


У  Господа  я  хочу  запитати:

Як  без  війни  наш  боронити  край?

 Допоможи  на  крилах  їм  вертатись

До  отчих  хат,  а  не  в  небесний  рай!


Коли  такі  ось  учорашні  діти

Приміряли  на  себе  біль  століть,

Вони  є  та  надія  і  еліта,

Що  на  сторожі  нації  стоїть!
11.11.2018.                                    

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813458
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018


Ганна Верес

Стеле осінь

Стеле  осінь  під  ноги  золото,
Поміж  ним  –  листя  геть  іржаве…
Загубився  десь  дятел  з  молотом,
І  душа  від  журби  тужава.

Плаче  осінь  дощами  сивими,
Листопад  ними  наближає,
Та  берізки  стоять-щасливість
І  милуються  урожаєм
Тих  масляток,  що  притулилися,
У  картузиках,  у  мокреньких.
Вони  дощиком  теж  умилися,
Тому  свіжі  і  молоденькі.

І  ховаються  між  туманами
Деревця  тут.  Вітри  дрімають.
Силуети  снують  оманливі  –
Грибники  урожай  збирають.
18.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813282
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Ганна Верес

Сад, мов тихе осіннє диво

Сад,  мов  тихе  осіннє  диво,
У  задумі  стоїть-дріма.
Фруктів  стільки  у  нім  вродило,
Що  вітрець  не  встига  зривать.
Кинув  якось  додолу  грушу
Й  знов  у  крону  сховав  крило.
«Пізніх  яблучок  не  обтрушуй,»  –
Щось  із  яблуні  загуло.
Чепуриться  калина  збоку,
Хоче  вітер  приворожить,
Щоб  любові  пізнать  неспокій,
Бо  буденно  не  хоче  жить.
Одяглася  вона  в  намисто,
Запалала  рясним  вогнем,
Сукню  теж  поміняла.  Й  в  листя,
Де  сховався  вітрець,  моргне,
Чи  простягне  до  нього  гілля,
Але  вітер  не  поспіша,
Він  не  першу  перед  весіллям
Наречену  саму  лишав.
25.10.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813280
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Олекса Удайко

СТАРЕЗНА ЯК СВІТ

       [i]Нашій...  
       Рідненькій!...  [/i]          
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]

[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська  мова  –  не  лише  для  кухні,
Вона  –  у  серці…  і  глибинах  знань
О,  скільки  ворогів  її  оглухло!
О,скільки  в  душах  мук,  розчарувань!

Вона  усотана  дитям  від  мами
Разом  з  грудним,  цілющим  молоком…
Вона  –  як  материнське    оригамі:
Її  з  душі  не  виб’єш…  й  молотком!

Вкраїнська  і  санскрит  –  немов  близнята  –
Родились  враз…  І  не  в  багні  боліт…
З  вершечків    вітровію  зняті,
Щоб  в  майбуття  втокмити  свій  політ!

Санскрит  як  закарваш*  для  індуїзму
Втонув  у  фіміамній  млі  церков,
Вкраїнська  ж  –  войовнича,  як  залізна  –
Звільнялась  від  кайданок  і  оков!

Козацький  дух  підтримувався  мовно  
Із  уст  Нечая  і  Залізняка,
Як  ворогів  –  «братів»  своїх  некрових  –
Із  Рошу**  гнали...  Мова  ось  така!

За  неї  йшли  в  атаку  бандері́вці,
Вмирали  Йвани  в  Другу  світову…
В  історії,  на  траунійій  доріжці  
Тлумила  біль  й  вощила  тятиву!

Не  вмерла  мова  в  карцерах  “гестапо”,
Як  помирав  за  неї  гордий  Стус.
Борців  за  правду  гнали  по  етапу  –
Та  зради  мові  не  було  спокус…

В    часи  нові  за  матернім***  інстинктом
Ділили  нас  на  рідних  і  чужих,
Щоб  досягти  покори  в  “сиротинці”,
У  душах  мас  плекали  мовний  “жмих”.  .

Та  не  вдалося  їм…  Уже  й  не  вдасться
Із  мовних  чвар  влаштовувать  жнива!  
Всім  нечестивцям,  котрі  прагнуть  власті:
“Та  мова  є!  
                                             Відроджена!  
                                                                                                 Жива!”
 
Й  державна  вже    –  далеко  не  на  кухні,
Вона  –    в  прицілі  лінгвістичних  знань.

О,  скільки    ворогів  рідненької  потухло!
О,  скільки  гріховин!    
                                                                         І  –
                                                                                         покаянь!..  [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг,  чохол,  кобура.
**Русь  в  окремих  джерелах  часів  Середньовіччя.
***Тут  в  значенні  "матерня",  рідна  мова.
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018


Ганна Верес

Далеке і близьке моє село

Далеке  і  близьке  моє  село,
В  житті  моїм  ти,  справді,  відбулось.
Відтоді,  як  залишила  тебе,
Щораз  картаю-мучу  я  себе.  

Й  вина  моя  у  тім  і  є,  й  була,
Що  корені  мої  таки  з  села,
Гірчить  в  душі  моїй  постійний  біль,
Не  можу  я  пробачити  собі,
Що  на  очах  село  моє  вмира
Й  нема  того  веселого  двора,
Де  вечір  божеволів  від  краси,
А  ранок  трави  косами  косив.

Впивався  м’ятою  частенько  і  цвіркун,
Листок  верби  під  дощик,  мов  дикун,
Заводив  танці  в  мене  на  очах.
Там    я  зростала  смирним  онучам.
Тяглися  й  мальви  стрімко  в  небеса
(Навік  лишилась  в  пам’яті  краса).
Лиш  за  одне  не  картаю  себе,
Що  залишила  в  снах,  село,  тебе.
30.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812719
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ганна Верес

Давно замовкли в нас пісні весільні

Давно  замовкли  в  нас  пісні  весільні,
Тепер  весілля  –  рідкість  на  селі,
Та  й  ті  перетворились  на  застілля,
Де  поряд  п’ють  дорослі  і  малі.
Нема  тих  слів,  що  звичай  прикрашають,
Магічну  силу  втратив  рушничок,
І  щастя  теж  по-іншому  бажають,
Згубився  український  гопачок.    

І  атрибути  маємо  нові  ми,
Хоча  живі  калина  й  коровай,      
Стрічають  наречених  люди  німо:
Пісень  так  і  не  вивчили  слова.
І  біль  засів  так  глибоко  й  надовго:
Куди  йдемо,  а  головне  –  із  чим?
Може  й  тому  рясніють  у  нас  вдови,
Хоча,  багато  є  тому  причин?..
25.06.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812715
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Ганна Верес

І знову осінь

І  знову  осінь  крила  обагрила
Жовто-червоним  подихом  вітрів,
Далеким  зойком  в  небі  журавлиним
Озвався  клин.  Лісок  вогнем  горів.

Пливло  повільно  сонце  в  надвечір’я,
Щоби  завершити  і  цей  осінній  день,
Застигли  хмари,  мов  легке  ганчір’я,
То  біло-сіре,  а  то  геть  руде.

Як  сонце  за  лісочком  заховалось,
Мереживом  засяяли  зірки,
По  тілу  втома  важко  розливалась,
Згадавши  день  прожитий  нелегкий.
14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812346
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Ганна Верес

Добу осінню тішив листопад

Добу  осінню  тішив  листопад  
І  раптом  на  папір  поливсь  віршами,  
Як  і  рясний  серпневий  зорепад
Чуттєву  душу  аж  до  дна  вражає.

Дощі  скупали  осені  красу,
Журба  пташина  з  нею  обнялася,
Вплела  берізці  золото  в  косу
Й  немов  вином,  видовищем  впилася.

Осіння  казка  не  завжди  сумна  –
Частенько  переповнена  й  дивами,
Де  кожне  з  них,  мов  привид  вирина,
Й  фігура  кожна  ніби  оживала.

Осіннє  сонце  особливе  теж  –
Воно  дарує  прохолодне  світло,
На  мурашиний  полилось  кортеж.
Він  до  пенька  –  вповні,  порожній  –  звідти.

Готує  всю  природу  до  зими
І  павутиння  бабиного  літа.
Ставок  промінчик  сонця  заломив,
Щоби  поету  душу  ним  зігріти.
2.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812343
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Ганна Верес

Народ і пісня

Коли  у  пісні  виростають  крила
Й  вона  сягає  сонячних  висот,
Здається,  що  півсвіту  підкорила,
Коли  її  співає  весь  народ.

Але  пісні  втрачають  свої  крила,
Коли  народ  невільником  живе.
Коли  до  волі  шлях  йому  закрили,
Такий  народ  втрачає  все  своє!
11.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811969
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Ганна Верес

Жовтень стрілки переводить

І  знову  жовтень  стрілки  переводить,
Щоби  продовжити  осінній  день?
Чи  щоби  не  відстать  від  тої  моди,
Що  від  Росії  грішної  іде?
А  мо’,  людей  вночі  приспати  хоче
Й  підтвердженням  цьому  є  дикий  факт:
Поранений  ізнов  цієї  ночі,  
А  перед  цим  –  у  Києві  теракт.

Допоки  жити  будем  під  прицілом
Чужинців  і  своєї  влади  теж?
Застиг  народ  у  мороці  суцільнім,
Якому  вже  нема  ніяких  меж.
31.10.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811966
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Олекса Удайко

ПОТОЙБІЧЧЯ: МЕДИТАЦІЙНА РЕМІНІСЦЕНЦІЯ

...[iРецензентам..
       трохи  езотерики  та...
       ірреальності...  [/i]
[youtube]https://youtu.be/DpD40iY9pVk[/youtube]

[b][color="#5f0882"][i]Буває  –
ми  викреслюєм
                                   з  життя  свою  людину,  
забувши,
що  і  нас…  
в  свій  час…  
враз…  
                                     викреслить  життя…
Запалюймо    
сердець    живу  і  благосну    лучину,
що  не  веде  до  
руйнівного  гніву    
                                       й  забуття….

Ми  ігноруємо  –
буває  –
іншу  думку  й  долю,
що  розійшлася  з  нашою  
                                         в  концепції  життя…
Та  не  швидкуйте…  
убирати  недозріле  поле,
щоб  не  зірвать  своє  –
                                         хай  запізніле  –  каяття.

То  ж  бережімо…
кимось  в  серці  
нам  
                                         нагріте  місце:
коли  в  своєму  –
із  краплин  злоби  –
                                           замерзне  лід,
й  остудить  обсіч  нас  ота
                                           незаперечність  істин,
воно  було  б  як  скит,
                                           що  не  замів
                                           блукальця  слід...[/i]
[/color][/b]

28,10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811712
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Ганна Верес

Закружляло листя в хороводі

Закружляло  листя  в  хороводі  –  
Вітер  і  зривав  його,  й  трусив  –
Падало  на  землю  і  у  воду…
Сивий  дощ  із  неба  моросив.

Занедужала  трава,  зігнулась,
Не  раділа  холоду  й  воді.
Тихий  легіт  літа  не  забула…
Без  тепла  навколо  світ  збіднів.

І  хоч  до  весни  ще  так  далеко,
Упадуть  на  листячко  сніги,
Та  тепло  повернуть  нам  лелеки,
Все  зазеленіє  навкруги.
8.10.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811700
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Ганна Верес

Усякому терпінню є кінець

Росія  злодієм  ввірвалась  в  нашу  хату,
Забрала  Крим,  півморя  відняла
Та  й  заходилась  світові  брехати,
Мовляв,  рука  Хрущова  нам  дала
Його  в  далекім,  п’ятдесят  четвертім,
Ще  й  згоди  у  Москви  не  запитав,
А  що  татар  лишилось  менше  чверті,
Росію  не  хвилює  тема  та,
Як  не  хвилює  і  земля  Кубані.
А  Білгород,  чия  була  земля?
Расєя  й  право  звикла  дерибанить  –
Такими  постулати  є  Кремля.

Та  нам  не  гоже  голову  схиляти,
Бо  ж  зависоку  сплачено  ціну,
Ніхто  не  прийде  й  землю  нам  звільняти,
І  тільки  нам  закінчувать  війну,
І  розраховувати  лиш  на  власні  сили,
Щоб  переможця  одягти  вінець.
Згадаймо,  скільки  доль  вона  скосила!
Усякому  ж  терпінню  є  кінець!
14.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811698
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 29.10.2018


dovgiy

ЗІРКА - АЙСТРА (легенда)

Любі  читачі!  Пропоную  Вашій  увазі  свій  виклад    легенди,  яку  нещодавно  опублікували  на  сайті    поетичного    клубу  автори:  Олег  Требухівський  та  Неоніла  Гуменюк.  Я  висловлюю  їм  сердечну  вдячність  за  їх  роботу!
Ось  їхня  публікація:

Зірка-айстра
Тоді,  коли  літо  вітається  з  осінню,  розквітають  айстри.Стою,милуюся  цими  барвистими  квітами  і  пригадую,як  колись  бабуся  розповідала  одну  дуже  цікаву  легенду.  ...Десь  високо-високо  в  небі  панувало  зоряне  царство.Головною  тут  була  Зірка-Мати.Мала  вона  багато  дочок-Зірочок.Гуляли  вони  небесними  просторами,  поки  Сонце  спало.А  коли  Небесне  Світило  посилало  своїх  гінців-промінців  на  Землю,тоді  у  зірковому  царстві  всі  відпочивали.  Під  час  чергової  прогулянки  одна  з  дочок-Зірочок  відділилася  від  гурту  своїх  сестер  і  полетіла  майже  до  самої  Землі.Побачила  там  красеня-хлопця,який  сидів  біля  річки  і  грав  на  флейті.Гра  так  сподобалася  Зіронці,що  їй  захотілося  ближче  познайомитися  з  музикантом.  Коли  вона  сказала  про  це  матері,та  спочатку  не  погодилася  відпустити.Але  донька  так  вмовляла  неньку,що  та  врешті  здалася,  дозволила  відвідати  Землю,тільки  з  однією  умовою:повернутись  повинна  у  визначений  час,поки  прокинеться  Сонце.  Донька  пообіцяла  вчасно  повернутися  і  стрілою  помчала  на  Землю  до  річки,де  юнак  знову  грав  на  флейті.Музика  так  зачарувала  Зірку,  що  вона  геть  забула  про  свою  обіцянку.А  коли  згадала,було  уже  пізно.Сонячні  промінці  вже  стрибали  по  траві,по  деревах,віддзеркалювали  у  чистому  річковому  плесі.Ось  тоді  й  перетворилася  вона  на  квітку,яку  люди  й  досі  називають  айстрою.  Вночі,коли  зірки  мандрують  небесними  шляхами,їхня  сестра  дивиться  на  них  здалеку.Але  не  шкодує  про  те,що  не  зможе  біьше  зустрітися  ні  з  матір"ю-Зікою,ні  з  сестрами-Зірочками.Мелодія  кохання  настільки  полонила  ніжне  серденько  зірки-айстри,що  вона  ладна  слухати  її  цілу  вічність.
ID:  686029
Рубрика:  Проза
дата  надходження:  27.08.2016  09:21:22
©  дата  внесення  змiн:  27.08.2016  09:24:03
автор:  Неоніла  Гуменюк  та  Олег  Требухівський
Мені  подобається  8  голоса(ів)  


 Попередній  твір        Наступний  твір  

   Перейти  на  сторінку  автора
   Додати  в  обране          Роздрукувати  






ЗІРКА-АЙСТРА
 (легенда)

Сонце  спало,  а  тим  часом
По  небесному  просторі
Вийшли  дітки  погуляти
Пуст  унки  –  сестрички-Зорі.
Мати  Зірка  наглядала
Аби  хтось  не    вліз  у  шкоду
Й  потихеньку  вимітала
Хмари  пилу  із  господи.
Хоч  була  вона  цариця,
Та  трудитися  любила.
Тож  у  неї,  як  годиться,
Було  завжди  все  до  діла.
Нагуляються  дівчатка,
Тай  тікають  у  палати
Бо  руде  кошлате  Сонце
Встане  світ  обігрівати.
Так  бувало  цілу  вічність
Та  одного  разу  сталось
Те,  на  що  Матуся-Зірка
Аж  ніяк  не  сподівалась:
Одна  Зіронька-сестричка
Віід  своїх  сестер  відбилась
І  біля  Землі  весною
Випадково  опинилась.
І  почула:  ніжна  флейта
Про  кохання    пісню  грає
І  дівоче  серце  Зірки
Невідомим  щемом  крає
А  то  красень-парубійко
Вийшов  з  дому  в  гай  зелений
І  на  флейті  вправно  й  дзвінко
Витинає  дивні  трелі.
І  до  того  вподобала
Зірка  пісню  цю  чудову
Що  послухати  музику
Захотіла  вона  знову.
Просить  маму:  мамцю  мила
Дозволь  до  Землі  злітати
Щоб  над  парубком  красивим
В  гіллі  дуба  постояти
Щоб  почути  дивну  пісню
Яку  файний  красень  грає
І  яка  дівоче  серце
Незбагненим  щемом  крає.
Ні,  дитино,  не  дозволю!
Ми  –  Зірки!  А  то  лиш  люди    
Як  залишишся  із  ними
Нещаслива  завжди  будеш.
Не  залишусь!  Обіцяю
Повернутися  завчасно
Ну,  дозволь,  матусю,  люба!
Та  мелодія  –  прекрасна!  
Хочу  ще  її  послухать
Хоч  хвилинку,  хоч  разочок!
Ну,  дозволь!    -    і  відпустила
Мати-Зірка  одну  з  дочок.
Та  стрілою  полетіла  
До  землі,  де  над  рікою
Грав  юнак  чарівну  пісню
Про  бентегу  неспокою
Про  глибокі  карі  очі
Про    дівочі  чорні  брови
Про  діброву,    яка  тоне
В  морі  першої  любові!
Полонила  пісня  Зірку
Та  настільки,  аж  небога
Геть  забула  все  на  світі
А  вернутись  вже  незмога
Бо  вже  промінці  по  травах,
По  деревах  застрибали
Віддзеркалились  у  плесі,
Тай  чимдуж  злетіли  далі!..
А  що  ж  зірка?  Ковдра  ночі
Від  проміння  не  закрила
Тож  вона  на  гарну  квітку
В  мить  одну  перетворилась.
Її  Айстрою  назвали.
А  безхмарними  ночами
Вона  дивиться,  як  сестри
Ходять  в  гурті  коло    мами
Та  від  того,  що  із  ними
Вже  не  буде    -  не  жалкує.
Бо  Мелодію  Кохання
Цілу  вічність  серцем  чує!

26.10.2018



       



















 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811365
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Ганна Верес

Пісня серця

Хтось  честолюбністю  назве  це,
А  хтось  –  крутіш  слівце  знайде,
Як  слуха  пісню  мого  серця,
Що  од  Всевишнього  іде,
Тому  ж  шкода,  як  пропаде.

Все  те,  що  із  душі  лилося
Бувало,  й  спати  не  дало,
Хоч  посивіло  вже  волосся,
Й  не  молода  уже  давно.
Може  тому  й  не  все  одно?

Я  ж  хочу,  щоби  не  згубився
Той  лебединий  серця  спів
Про  те,  як  долі  шлях  стелився  –
Десь  раював,  а  десь  кипів
Серед  людей,  серед  степів.

Яка  стрічалася    недоля,
Як  свій  леліяла  я  цвіт,
Як  всі  гуртом    будили  волю
І  здивували  цілий  світ.
Такий  я  маю  свій  одвіт.
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811435
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Ганна Верес

Перший падолист

На  струни  осінь  золото  низала,
Коли  почався    перший  падолист.
Щоранку  сіре  марево  сповзало,
І  журавлі  у  вирій  подались.

Відклекотіло  небо  журавлями
І  загойдалась  срібно-біла  нить  –
Мережки  розгубились  між  гіллями,
А  поміж  трав  водиця  струменить.

Дивлюся  на  живу  холодну  воду,
Що  неба  клаптик  виткала  в  собі,
І  проглядається  життя  струмка  на  споді.
Ніхто  спинить  не  може  його  біг.
6.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811432
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Ганна Верес

Де дороги зійшлись (Слова для пісні)

Де  дороги  зійшлись  хрещато,
У  гніздечку-садочку  хата,
Вся  низесенька  і  біленька,
В  ній  жили  ми  і  тато,  й  ненька.
Солов’ями  співали  роки,
Поки  в  світ  ми  пішли  широкий…
Сльози  щастя  застигли  в  неньки,
Коли  стріла  внучат  маленьких.

А  яким  же  був  гордий  тато:
Онучаток  вчив  майструвати,
І  садок  дарував  їм  груші,
Щоб  добрішими  були  душі.
Вже  дорослі  усі  внучата…
Не  дороги  –  стежки  хрещаті,
І  ні  тата,  на  жаль,  ні  неньки,
Посіріла  й  хата  біленька…

Де  дороги  лежать  хрещаті,
Вже  не  біла,  сіренька  хата,
Мохом  сивим  садок  укрився  –
Без  родини  теж…  зажурився!..
Де  дороги  зійшлись  хрещато,
У  гніздечку-садочку  хата…
Вся  низесенька  і...  сіренька,
В  ній  жили  ми  і  тато,  й  ненька...

28.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811179
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ганна Верес

То не сурми заграли (Слова для пісні)

То  не  сурми  заграли  –

Бій  клекоче  важкий,

Небеса  –  у  загравах,

У  крові  –  колоски.


Не  дощем  плаче  небо  –

Дим  із  кров’ю  обнявсь,

Похилилися  верби,

Затужила  рідня.


Гинуть  кращі  із  кращих

У  бою  вояки…

Дзвони  стогнуть  і  плачуть,

Душі  рвуть  на  шматки…


Але  нас  не  зламати

В  буреломі  війни,

Україну  і  матір

Будем  всі  боронить.
14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811174
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ганна Верес

Народження пісні

Коли  у  вірша  виросли  ті  крила,
З  якими  піснею  він  став,  пізнавши  лет,
Здалося,  друге  дихання  відкрилось,
І  усвідомлюєш  тоді,  що  й  ти  поет.

Це  відчуття  не  кожному  відоме,
Коли  із  піснею  і  ти  летиш  у  даль,
І  дякуєш  за  все  це  Богу  й  долі,
Й  не  знаєш  сам,  радіти  чи  ридать.

В  такі  хвилини  серце  то  німіє,
То  витанцьовує  у  грудях  гопака,
Душа  від  щастя  того  теж  хмеліє,
Обнять  готова  світ  і  співака.

В  житті  так  мало  хвилювань  подібних,
Коли  стаєш  крилатий,  ніби  птах,
Віддав  землі,  знедоленій  та  рідній,
Те,  що  носив  у  серці  й  на  устах.
23.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811087
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ганна Верес

Восени

Вдяглись  дерева  в  ризи  там  і  тут
В  багряно-жовті,  мідно-золотисті,
Гвоздики  й  чорнобривчики  цвітуть.
І  сонця  м’ячик  нижче  покотився.

Сумує  небо  сіро-голубе,
Бо  ж  розгубило  клаптики-хмаринки.
Трави  журавлик  в  лузі  не  скубе,
І  мишка  в  нірку  потягла  скоринку.

Лежить  земля  розшитим  рушником,
Немов  палітра  різнокольорова.
Тумани  сиво-білим  молоком
У  ранки  заблукали  сіроброві.
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811085
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018


Ніна Незламна

Я прийду до тебе

     
Я  прийду  до  тебе    чуєш,  тільки  зачекай
Шурхіт  листя  під  ногами,  осінь  зустрічай
Сонце  золотом  покриє,  прикрасить  поля
У  бурштиновій  вуалі  красуня  земля…
А  в  думках  у  нас  з  тобою  іще  літні  дні
Як  збирав  червоні  маки,  дарував  мені
І  нам  сонце  усміхалось,  в  долонях  тепло
Птахи  в  коло  всі  збирались,  якби  ж  так  було..
Я  прийду  до  тебе,  любий,  хай  неба  блакить
Вітер  згонить  сірі  хмари,  подарить  нам  мить
Ясний    промінь  гойдається  на  вітах  кущів
Нехай  осінь  та  не  хочу,  холодних  дощів.
Тож  стрічай  мене  і  осінь,  листочків  букет
І  поглянь  в  жадані  очі,  знаю  твій  секрет
Принесеш  мені  троянди,  які  так  люблю
Твій  цілунок  я    медовий,  ні  не  загублю….


                                                                             вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810910
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Ганна Верес

Обнімімось, браття-українці

Обнімімось,  браття-українці,
Поміж  нас  хай  селиться  любов,
Головне  в  житті  –  то  не  червінці,
А  добро,  родина,  мир  і  Бог!

Біль-війну  ми  разом  подолаєм,
Героїчний  маємо  народ,
Й  зацвіте  веселка  понад  краєм,
Закінчиться  ера  перешкод.

Обнімімось,  браття-українці,
Не  слабіють  м’язи  наших  рук
Налила    нам  доля  бід  по  вінця,
Кров  козацька  капає  з  хоругв.

Волею  все  ж  будем  смакувати,
Дорожити  і  своїм  ім’ям,
Бо  одна  в  нас  Україна-мати,
Як  одні  батьки,  земля,  сім’я.

14.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810883
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Ганна Верес

Війна і мати (Слова для пісні) .

Війна  і  мати  –  вічні  антиподи:
Одна  з  них  забира  людські  життя,
Й  лиш  матерям  завдячують  народи,
Йдучи  шляхами  боротьби  й  звитяг.
Нема  у  світі  ще  такої  сили,
Щоб  роз’єднала  неньку  і  дитя,
Щоби  в  душі  тепло  те  загасила,
Дароване  їй  Богом  і  життям.
Приспів:
То  не  туман  упав  матусі  в  коси,
І  у  очах  не  роси  зацвіли,
Душа  її  в  молитві  миру  просить,
Не  гинули  щоб  у  війні  сини.

У  маминому  серці  свіжа  рана:
Синок  її  поліг  у  боротьбі,
У  чорний  біль  прибралися  й  заграви,
Невипитий,  невиміряний  біль.
Чи  є  та  сила,  біль  щоби  скосила
У  маминій  розіп’ятій    душі,
Утратила  вона  надію-сина,
А  душі  ж  їхні  рідні  –  не  чужі!
Приспів.
21.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810878
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Ганна Верес

Солдатка

Їх,  люблячи,  солдатками  назвали,  
А  це  важливо:  смакувать  любов
Тоді,  коли  навколо  бід  навала,
Вона  ж  –  з  коханим,  а  над  ними  –  Бог!..
 «Солдатка»,  –  хтось  занадто  грубо  кине,
Вкладаючи  в  це  слово  інший  зміст,
Не  знаючи,  як  важко  її  спині,  
Нести  незрозумілу  чорну  злість.
Солдаткою  її  й  життя  назвало
І  ношу  жінці  нелегку  дало:
Синочка  (плід  кохання).  Хто  те  знало,
Яке  кохання  поміж  них  було.

Вони  ж  служили  разом  у  Донбасі,
Ба,  боронили  край  від  москалів…
Війна  щодня  їм  корчила  гримаси,
Та  вірними  були  вони  землі.
Й  кохання  несподіване  і  чисте
Їх  запросило  під  своє  крило…
(З  очей  сльозинки  срібні,  мов  намисто
Вниз  покотились…)  Ой,  було  ж…  Було…

Та  щастя  їх  чомусь  було  коротке,
Не  мало  воно  й  штампа  в  паспортах…
Для  неї  був  не  зовсім  замкомроти…
Синок  на  нього  схожий  підростав…

Поліг  той  командир  на  полі  бою,
У  спадок  їй  залишив  малюка…
Вона  ж  живе  із  сином,  фото  й  Богом,
Ростить  для  України  вояка!
18.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810841
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Ганна Верес

Господарює осінь за вікном

Господарює  осінь  за  вікном,
ЗолотолИстом  застеляє  трави,
Смакує  молодим  іще  вином,
Коли  останні  викосить  отави.

Вітрів  спинити  так  і  не  змогла,
Забула,  мабуть,  що  вони  крилаті.
Схолола  після  літечка  земля.
Птахи  не  хочуть  вечір  звеселяти.

Охрипли  солов’ї  довкруж  давно,
Частіше  «кар»  вороняче  лякає.
Удень  ще  гілля  ходить  ходуном  –
До  клімату  осіннього  звикає.

У  помарач  вдяглась  горобина,
До  сонця  руки  радо  простягає.
Навіть  узимку  сонячна  вона.
З  калиною  вони  окраса  гаю.

Там  особливим  полум’ям  горять
Поміж  дерев  дуби,  берези,  клени…
Вони  серця  уміють  підкорять
І  восени,  і  влітку,  як  зелені.
22.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810839
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Олекса Удайко

ІСПИТ З УКРАЇНСЬКОЇ

       
         [i]Скажи  мені  одне  лукаве  слово  –
         І  я  тоді  скажу  тобі,    
         хто  –    ти!  
                                                       [b]Олекса  Удайко[/b][/i]

[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]

[i]  [b][color="#55067a"]Напевне,    слово  у  житті  щось  значить...
(Слова  відверті  –  дзеркало  душі.)
Його  не  можеш    вкрай  переоначить...
Як  душі,  
                       що  ховаються  в  кущі.

Вам  скажуть:    мир,  і  мир  за  всяку  ціну…
(Так,  нам  чужа    повія  та  –  війна!)
Не  вірте  їм!..  Поставте  краще  сті́ну  
Від  них:
                         крові́...  байдужа  їм  ціна!  

Вам  скажуть:  ні́чого  мирян  ділити,
Єдиним  для  усіх  є  Господь  Бог…
Остерігайтесь  –  інший  «повелитель»
Лунає    з  уст  
                           отців,  мирян-небог.
 
Вам  скажуть:  не  на  часі  рідна  мова,
Важливіший  за  неї  –  свій  живіт…
Одвіт  ви  дайте  українським  словом  –
Як  сина  
                             неньки  нашої  одвіт!

На  жаль,  у  вжитку  зайд  оте  лукавство  –
То  зброя  їхня,  й  діє  як  іржа…
Бо  роз’їдає  душі  "п’ята  каста",
Як  зуби  
                           «льодовитого»  моржа…

Стратегія  Московії  пожадна:
«Єдині  ми  були  споконвіків,
І  мова  в  нас  одна.  Й  одна  держава…»
Слова  –  
                           не  для  затятих  козаків!

Не  кожному  в  країні  той  екзамен
Вдається  скласти  враз,  за  один  мах!
Прийміть  його  для  себе  як  державний...  
Простий  –  
                             лиш  тим,  
                                                             хто  порохом  
                                                                                                         пропах.                    [/color][/b]

18.10.2018
_________
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018


Ганна Верес

На прогулянці

Мов  парашути-ниточки  в  повітрі,
Пливуть  над  нами  й  плесом  озерця,
Та  ось  мережка  бабиного  літа
Торкнулася  до  донечки  лиця.

Мала  побігла,  щоб  одну  піймати,  –
Зустрівся  їй  мурашник  на  путі,
Коли  ж  я  доню  стала  підіймати,
Той  парашутик  далі  полетів.

А  там,  на  вітах  голих,  без  листочків,
Мережки  срібні  водять  хоровод,
Намиста  білого  висять  кругом  разочки  –
Їх  осінь  ткала  із  небесних  вод.  
11.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810613
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018


Ганна Верес

Пісня про козака

Приємна  новина.  Завдяки  відомому  композитору  Миколі  Ведмедері  ще  один  вірш  став  піснею.  Дякую  за  талант.

Пісня  про  козака

По  долині  річка  плине,
Та  не  вибігає.
Росте  поруч  тополина  –
До  небес  сягає.
Що  та  річка-синьострічка
Хвилечками  грає,
Понад  нею  пісня  лине  –
Котиться  над  плаєм.

Що  тій  пісні  в  грудях  тісно
Ще  й  серденько  крає  –
То  до  неньки  козаченько
Обізвався  з  раю:
«Прости  мене,  рідна  нене,
За  хустину  чорну.
Знаю,  вісточка  про  мене
Прийшла  відучора.

Свою  пісню  невеселу
Болем  спеленаю,
Віру  в  душах  хай  поселить,
Гімном  залунає…»
По  долині  річка  плине  –
Назад  не  вертає..
Мати  сива  свого  сина
Чека-виглядає…
18.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807200
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Ганна Верес

Не стало двох синів

[i]Сьогодні  з  інету  дізналася  про    двох  наших  загиблих  у  Донбасі.  Допоки  будем    біль  цей  пити,  ховать  дітей  і  сльози  лити?
[/i]
«Не  стало  вчора  знову  наших  двох,»    –

Два  материнських  серця  застогнали…

Не  розуміють,  що  таке  любов

Ті  що  безжально  воїв  убивали…

Читаю:  ще  не  стало  двох  синів,

Знов  дві  сім’ї  у  траурі,  у  чорнім…

І  білий  світ  для  роду  почорнів,

Бо  дві  кровинки  вирвали  учора.



«Чому  вони?  –  б’є  мозок  у  чоло  –

Скількох  іще  ковтне  війна  героїв?

А  чий  наступний  упаде  шолом,

Допоки  Путін  буде  у  короні?»


Так,  не  одна  впаде  іще  сльоза,

І  не  один  рубець  сковерка  серце,

Поки  закінчиться  в  Донбасі  ця  гроза,

Допоки  будем  з  ворогом  у  герці?


Та  прийде  час  –  настане  перелом,

Бо  ж  задарма  не  гинуть  патріоти.

Прикриє  Україну  Бог  крилом,

І  будем,  врешті,  вільним  ми  народом!
19.09.2019.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807197
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Ганна Верес

Літо ще дрімало на покосі

Утік  і  липень,  і  купальська  ніч,
Та  літо  ще  дрімало  на  покосі.
І  сталася  важлива  в  році  річ:
Над  ним  схилилась  жовтокрила  осінь.
Із  сірим  і  рясним  важким  дощем,
Із  сивим,  ніби  дід  старий,  туманом,
Із  золотим  над  річкою  кущем,
І  з  вітром,  що  те  злото  поздуває.
Тоді  безмежна  синя  вишина
Легеньким  порухом  те  золото  обійме…
То  вересневий  ранок  починавсь.
За  все  удячні,  літечко,  тобі  ми!
23.08.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807078
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Ганна Верес

Чекаю знов я і боюсь новин

Чекаю  знов  я  і  боюсь  новин
Із  неспокійного  нам  рідного  Донбасу,
Де  гинуть  люди,  наші,  без  провин
Від  куль  і  мін,  і  вибухів  фугасів.

Там  кров,  живу,  без  міри  п’є  земля,
Повітря  цідить  стогін  в  тому  краї...
О,  скільки  ж  ти  200-их  звідтіля
Земля  зустріла  й,  плачучи,  каралась!

Ці  терористи  чи  бойовики
Насправді  ж  є  солдатами  Росії,
Нас  ненавиділи  і  мучили  віки,
Бо  пустота  у  душах  їх  засіла.

Та  вірю,  прийде  справедливий  суд,
І  кожен  з  них  отрима  гідну  плату:
Всі  винні  кару  Божу  понесуть,
Хто  є  сьогодні  зла  й  брехні  солдати.  
16.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807076
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Ганна Верес

Це не наснилось

Листя  ляга  на  плечі
Дощиком  золотим…
Котиться  день  у  вечір…
Неба  вгорі  сатин…
На  голубому  фоні
Хмарки  уже  без  крил.
Вирвалось,  мов  з  айфону,
Журно-крихке  «курли»,

Й  падало  журавлино
Рясно  на  падолист  .
Два  довжелезних  клини
В  даль    синю  подались.
Й  туга  услід  за  ними,
Очі  засіяв  сум…
Це  мені  не  наснилось  –
В  пам’яті  я  несу.
22.03.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806947
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018


Ганна Верес

Колише нічка зорі

Колише  нічка  зорі  на  крилі
І  сни  мережить  звечора  й  до  ранку.
Це  час  не  одного  з  тисячоліть
Так  обіймає  ніжно  землю-бранку.

Ця  зоряна  краса,  мов  диво  з  див,
На  полотні  нічному,  ледь  імлистім,
А  інша  в  тихім  дзеркалі  води
Теж  розгубила  зоряне  намисто.

Під  ранок  роси  в  травах  зацвітуть
І  сонце  землю  подихом  зігріє,
Таку  барвисто-рідну  і  святу,
Тоді  й  душа  промінням  зазоріє.
28.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806861
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Ганна Верес

Осінь рання забрела

У  край  мій  рання  осінь  забрела,
Одягши  з  листя  жовтого  віночок,
Нектаром  запаслася  вже  бджола.
Завмер  під  сивим  маревом  ставочок.

Я  вип’ю  казку  осені  до  дна
І  захмелію,  мов  вином  зігріта.
Земля  така  у  світі  лиш  одна.
Чарівні  тут  зима,  весна  і  літо.

До  ставу  притулився  моріжок  –
Це  зелен-диво  кличе  моє  око.
Сьогодні  він  змінився  –  ледь  прижовк.
Милуюсь  ним  я  мало  не  щороку.
20.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806858
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018


Ганна Верес

Ви чуєте?

Ви  чуєте?  Війна  іде  у  нас,
Важка,  цинічна.  Кров  роками  ллється.
Відтятий  Крим.  Горить-кипить  Донбас…
Хіба  це  в  світі  не  війною  зветься?
Ви  чуєте,  як  тужать  матері,  
Як  вояки  за  бій  один  сивіють,
Як  знемагають  враз  богатирі,
Котрі  любити  землю  свою  вміють?

Ви  чуєте,  як  закипає  кров,
Жива,  в  серцях,  у  венах,  тобто  в  тілі?
Але  москаль  народу  не  зборов
Ні  в  літню  спеку,  ані  в  заметілі.
Ви  чуєте?  Іде  у  нас  війна
З  кривавим,  ненаситним  супостатом?
У  цім,  Європо,  є  й  твоя  вина,
Й  нема  надії  на  далекі  Штати.
15.08.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806635
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Ганна Верес

В борні народжується воля

Військових  очі  із  газетних  шпальт…
Загиблі  то…  І  молоді,  й  не  дуже…
То  очі  тих  героїв  з  барикад,
У  кім  серця  і  душі  не  байдужі.

Вони  пройшли  крізь  дим,  вогонь  і…  біль,
Про  страх  забувши  і  про  обережність,
Пізнали  істину,  що  тільки  в  боротьбі
Здобути  можна  власну  незалежність.

Народ,  який  про  землю  свою  дба,
Кайдани  зніме  власними  руками,
Тому  й  триває  зараз  боротьба
Із  підлими  московськими  круками.

Ми  чверть  століття  тішили  себе,
Що  легко  й  швидко  вибороли  долю…
Чи  не  історія  глузує  з  нас  тепер:
Що  ж,  лиш  в  борні  народжується  воля!
8.09.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806633
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 15.09.2018


Ганна Верес

Служи народу

Життя  ніколи  не  бува  простого  –
У  нім  багато  знаків  запитань.
Жени  від  себе  ту  життєву  втому
Що  заважає  дихать  і  літать.

Коли  ж  пізнаєш  насолоду  лету,
Життя  стає  світлішим  –  не  нудним,
Так  зрозумієш  воїна  й  поета
І  справжній  жах  і  зради,  і  війни.

Вони  ведуть  народ  до  ешафоту
Лише  за  те,  що  він  у  світі  є.
Служи  ж  на  благо  рідного  народу,
Лиш  так  ім’я  не    очорниш  своє!
5.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799955
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Ганна Верес

Весла

Пливуть  літа  крізь  осені  і  весни,
На  скронях  вишиваючи  сліди.
Ледь  притомились  долі  й  віку  весла,
Навколо  ж  тільки  більшає  води.

Розхитує  вона  у  хвилях  човен,
Сердито  вириває  весла  з  рук,
Та  буде  краще  завтра,  ніж  учора,
І  я  позбудусь  учорашніх  мук.

І  хоч  літа  у  білий  сніг  прибрались,
Так  хочеться  ще  вірити  в  дива.
Може,  тому  й  ніде  не  прогиналась  –
Сильнішою  старалася  ставать.

Легких  стежинок  у  житті  немає,
Та  силу  додає  людині  дух:
Це  він  її  і  на  плаву  тримає.
Для  власних  весел  сили  я  знайду!
16.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799949
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 20.07.2018


Катерина Собова

Пiсля весiлля

-Доброго    здоров'я,    куме,
Й    довго    Вам    прожити,
Віддали    Нікусю    заміж  -
Можна    й    відпочити.

-Та    який    там    відпочинок!
Ви    ж    знаєте    Ніку...
Буду  людям    через    неї
Відроблять    довіку.

Скільки    коштів    ми    вгатили
Тільки    на    застілля!
Брали    ж    участь    у    проекті
“Чотири    весілля”.

Довелось    продати,    куме,
Новеньку    автівку,
Думав,    виграють    на    щастя
Весільну    путівку.

Та    ця    радість    обминула
Мою    доцю    Ніку,
Вона    там    же    влаштувала
Концерт    чоловіку.

Накаркала    тоді    сваха
(Як    в    воду    дивилась),
Бо    Нікуся    через  місяць
Уже    й    розлучилась.

А    ми    з    жінкою    дурієм,
Де    тепер    що    брати?
Позичили    двісті    тисяч  -
То    треба    ж    віддати!

Донька    добре    погуляла:
-Давай    гроші,    тату!
Та    й    повіялась    у    Київ
Женихів    шукати.

Отут,    куме,    у    індійців
Треба    нам    повчитись,
Бо    там    жінка    з    того    жиру
Не    буде    біситись.

Чоловіку    на    весіллі
Дарують    рушницю,
Не    для    того,    щоб    підстрелив
Зайця    чи    лисицю.

Жінка    там    себе    поводить,
Як    те    янголятко,
Бо    на    лоба    її    зразу
Ліплять    жирну    цятку!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799608
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Ганна Верес

Зерно любові

Літа  цвіли  вже  інеєм  у  косах,
Коли  зустрілись  погляди  очей,
Прийшла  до  нас  обох  життєва  осінь,
Та  кликало  мене  твоє  плече.

Хотілося  слова  тепла  почути,
Щоб  ніжністю  лилися    із  душі.
Омріяний  піймати  щастя  жмутик
Й  кохання  пити  із  твоїх  віршів.

Хтось  погляд  у  зневіру  заховає,
А  хтось  засудить  перезрілий  вік,
Зерно  ж  любові  в  серце  засіває
Закоханий  і  мудрий  чоловік.
7.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799545
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Ганна Верес

Тікала ніч у літо

Розправивши  зірчасту  парасолю,
Тікала  ніч  у  літо  від  весни,
А  соловей  скінчив  вечірнє  соло,
В  гніздечко  запросив  до  себе  сни.

Дрімали  верби,  коси  розпустивши,
Долонею  застиг  широкий  став,
Що  звечора,  заколисавши  тишу,
У  обіймах  її  до  ранку  спав.

Щокатий  місяць  не  збирався  спати  –
Чумацький  шлях  легенько  перетнув,
Осяявши  дерева  й  білі  хати,
У  воду  впав,  та  хвильок  не  горнув.

Дивилась  ніч  на  жовтувате  диво
Й  до  нього  посміхаючись,  цвіла,
Поки  зоря,  ранкова,  розбудила
Людей  і  верби,  й  став,  що  край  села.
20.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799540
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 17.07.2018


Валентина Малая

ЛЮБЛЮ СЕЛО, ТАМ ВСЕ НЕ ТАК

[color="#8000ff"][i][b]
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше,  зорі  низько...
Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  он  біжить  мале  дівчисько…

Собаки  гавкають,  чудні,
І  кури  бігають  в  городі,
І  дні  біжать  там  не  нудні,
Бо  розчиняєшся  в  природі…

Бабусю  бачу  й  дідуся  ,
І  яблуневий  сад  квітучий,
Ось  гусочка  манірна  вся,
А  он  трояндочки  пахучі…

Вдихаю  кисень  в  повен  рот
І  насолоджуюсь,  радію!
Навколо  хати  –  рій  щедрот!
Дивлюсь  на  все  і  серце  мліє…

Стоїть  хатина  й  досі  там,
Родина  брата  проживає,
Осанна  всім  отим  літам!
Які  коріння  наше  знають.

Я  приїжджаю  знов  сюди,
Везу  з  собою  і  онуку,
До  хати,  саду,  до  води,
Щоби  почути  рідні  звуки…

Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  ось  біжить  мале  дівчисько,
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше  й  зорі  низько!!!

     16.07.2018р.
/  на  фото  авторка  в  селі  Олександрівка  ,2014р.  /
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018


Ганна Верес

Мліє літо

Мліє  літо  в  нашому  садочку:
Сонце  зачепилось  в  вишняках,
Стука  дятел  диво-молоточком  –
Павучків-жучків  геть  полякав.

Гілля-руки  вгору  тягнуть  сливи,
Нанизавщи  сотні  ягідок,
Поряд  кучерявиться  малина,
Кетяги  сховала  в  холодок.

Кличе  погляд  за  садочком  річка,
Що  лоскоче  хвилями  кущі.
Жабки  підставляють  сонцю  щічки.
Очерет  прочісують  вужі.

Скільки  ж  дива  виткало  нам  літо:
Запалило  сонце  на  воді.
Котре  ловлять  безнадійно  діти.
Чи  йому  можливо  не  радіть?

21.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799439
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018


Ганна Верес

Іще один в минуле день подавсь

Іще  один  в  минуле  день  подавсь,
Шлях  помережив  добрими  ділами:
З  вітрами  на  калині  погойдавсь,  
Озерну  воду  пив  із  журавлями,

Трудився  в  полі  –  жито  змолотив,
Колись  би  тиждень  люди  його  жали,
Тепер  же  лан,  бурштинно-золотий,
Стернею  став,  де  бусли  походжали,

Із  сонечком  купався  у  воді,
На  плесо-дзеркало  привів  качат-малечу.
Так  і  прожив  життя  своє  в  труді
Цей  день,  поки  йому  зустрівся  вечір.
9.08.2016.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799438
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 16.07.2018


Ганна Верес

Мій рід і був, і є, і завжди буде

Принишкло  між  ярів  моє  село,
В  долині,  де  хлібів  густі  посіви,
Де  колисали  зорі  й  вечір  співи,
Де  соняхом  дитинство  відцвіло.  

Ставки,  як  біло-сині  дзеркала,
Пишалися  водою,  взимку  –  льодом.
Я  ж–  працелюбним  Ходаковим  родом,
Що  гордістю  тоді  був  для  села.

В  нім  ті,  що  не  лежали  на  печі:
Чудові  будівельники  і  зодчі,
Котрі  не  знали  ані  дня,  ні  ночі,
Військові,  вчителі  і  сіячі.

І  ткалі,  й  вишивальниці  були,
Що  прославляли  українську  долю,
А  час  приходив  рятувати  волю  –
З  гнізд  вилітали  не  сини  –  орли.

Важкий  сьогодні  для  держави  час,
Та  Ходаки  не  звикли  задніх  пасти,
Ці  не  дозволять  матінці  пропасти    –
Летять  тепер  в  задимлений  Донбас.  

І  знову  я  укотре  повторюсь:
Мій  рід  і  був,  і  є,  і  авжди  буде.
Одні  з  найкращих  у  селі  цім  люди…
Люблю  його  й  по  праву  ним  горджусь!
3.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798977
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Ганна Верес

Торжествує душа

Торжествує  душа,
П’є  енергію  сонячних  ранків,
І  вже  я  не  чужа
Цьому  світу  і  вічній  красі.
Вип’ю  кварту  води
Із  криниці  –  природного  збанку,
Й  заходжуся  ходить
По  холодній  траві  у  росі.

Серце  змінює  ритм  –
І  чеканить  життєві  частоти,
Синь  чарує  згори  –
Вимальовує  пензликом  даль.
І  біжать  табуном
Мої  роки  в  далекі  висоти,
Де  звучить  метроном
Й  стежку  зоряну  тихо  гойда.
3.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798976
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018


Ганна Верес

Стогне ніч

Гей,  стогне  ніч  від  вибухів  у  полі
І  ненька  стогне  в  дальній  стороні:
Синок  її  землі  рятує  долю,
Бо  Україна-ненька  –  у  війні.

Матуся  долю  синову  благає,
Щоби  та  милосердною  була.
Краплинками  малими  час  збігає.
Синочка  ще  їй  доля  берегла.

Та  раптом…  затремтіло  чорне  небо  –
То  «Град»  вогнями  падав  навкруги.
Її  синочку  жити  й  жити  треба  –
Не  пожаліли  –  вбили  вороги.

Стогнала  ніч…  Роса  сльозою  впала
І  запеклась  на  тілі  юнім  кров.
Синочок  згас  –  матуся  відчувала,
Але  жива,  жива  її  любов.

Душа  її,  немов  згоріле  поле,
Де  ледве  дишуть  чорні  полини.
У  неї  й  України  –  спільна  доля  –
Дітей  втрачати  в  полум’ї  війни.

Ще  стогне  ніч,  болять  їй  свіжі  рани
І  на  землі,  і  в  маминій  душі,
Та  ж  проклинає  Путіна-тирана
Й  диктує  закривавлені  вірші.
18.07.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797500
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 30.06.2018


Ганна Верес

У тишу одягнувся синій вечір

У  тишу  одягнувся  синій  вечір,
Закутав  ліс  і  воду,  і  лозу,
Вмостився  на  могутні  дуба  плечі
Й  дививсь,  як  річка  дихала  внизу.

Він  жадно  пив  сріблясто-сонну  тишу,
Аж  поки  розірвав  її  цвіркун,
Я  ж  споглядаю  мовчки,  ледве  дишу,
Пірнувши  в  казку  чарівну  таку.

Нарешті  нічка  тишу  вечорову
Розіп’яла  над  свіжістю  дібров,
Ось  місяць  виплив  повний,  жовтобровий,
Щоб  шлях  до  ранку  зоряний  збороть.

А  коли  ранок  скине  срібні  роси
У  трави  прибережні,  де  вода,
Заб’є  карась  хвостом    у  верболозі…
І  сонця  край  те  буде  споглядать.
16.06.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797498
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 30.06.2018


Ганна Верес

Я жду (Слова для пісні)

Не  по  роках  зрадлива  сивина  
Мережкою  матусі  в  коси  впала,
Виною  їй  не  визнана  війна,
Тому  й  душа  від  горя  закипала…
Плачем  німим  зайшлася  і  зоря
(Синочок  мами  згинув  в  юнім  віці).
А  біль  пекучий  груди  розпирав…
Душа  ж  кричала,  повна  ним  по  вінця…

Приспів:
«А  я  ж  тебе,  синочку,  ждала  й  жду,
Аж  поки  не  засну  в  своїм  чеканні,
У  райському  зустрінемось  саду,
Я  сподіваюсь,  мій  синок  коханий!..»

Й  шукали  очі  мами  ту  зорю,
Котра  горює-журиться  із  нею.
«Дозволь  мені,  хай  перша  я  згорю,
А  потім  ти  зустрінешся  з  землею.»
Не  по  роках  зрадлива  сивина
Відразу  в  мами  кілька  літ  украла…
Виною  їй  невизнана  війна…
Життя  матусі  тихо  догоряло.
Приспів.
28.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796971
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Ганна Верес

Літечко в край завітало

Літечко  в  край  завітало,
Брязнула  в  лузі  коса…
Білим  по  синьому  ткало
Небо.  Яка  ж  це  краса!

Вечір  і  нічка  казкові,
Крадуть  і  спокій,  і  сон.
Місяця  жовта  підкова
Часто  міняє  фасон.

Та  найчарівніш,  як    ранки
Роси  толочать  між  трав  
І  прогляда  крізь  фіранку
Дивне  сплетіння  заграв.
28.05.2018.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796970
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018


Ганна Верес

Може тому спішать любить


Ні,  не  зважа  на  сивину  кохання!..

Та  й  що  таке  кохання?  Чи  не  гріх,

Коли  осяяло  воно,  немов  востаннє,

Її  й  його  о  пізній  вже  порі?


Хоча  й  із  сивиною  обнялося

І  животворним  квітом  зацвіло,

Ну,  й  що,  що  у  снігу  в  обох  волосся!

А  мо’,  кохання  ще  і  не  жило!?


І  вже  ніщо  для  нього  пересуди,

Коли  тріпоче  ластів’ям  душа,

Та  іншого  в  житті  їм  не  лиша,

Вони  ж  лише  живі  звичайні  люди,

Може,  тому  й  любити  так  спішать?!
5.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796713
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 23.06.2018


Ганна Верес

Нічого кращого немає

Нічого  кращого  немає,
Як  журавлиний  клин  вертає
У  рідний  край,
Як  мати  сина  колихає
Й  день  галасливий  затихає  –
Навколо  рай.

Нічого  кращого  немає,
Як  тая  правдонька  святая
Поміж  людей,
Як  неба  схід  горить-світає  –
То  сонце  днем  новим  вітає  –
Життя  іде!

Нічого  кращого  немає,
Як  долі  людям  не  ламають  –
Панує  мир,
Як  Божий  день  щодня  стрічаєм,
Красу  з  любов’ю  величаєм  –
Жиєм  людьми!
6.03.2018.
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781197
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Ганна Верес

Розпинають Україну 2

Розпинають  Україну
Зсередини  й  зовні…
Краще  плем’я  її  гине.
Реформи  –  позорні.
Розпинають  Україну  –  
Кров’ю  запивають.
Могилами  –  не  своїми  ж  –
Землю  засівають,
А  нашими  –  слов’янськими  –
Ще  й  душі  катують,
Із  ордою  поганською
Пекло  нам  готують.

Розпинають  Україну
Із  півдня  і  сходу…
Похоронні  дзвони  линуть  –
Меншає  народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять  до  нестями,
Про  «досягнення»  звітують,
Та  ведуть  до  ями.
Розпинають  щогодини
Без  жалю  небогу…
Біду-лихо  розбудили,
Згубили  й  дорогу.

Розпинають  Україну
Магнати  та  Раша,
Не  дозволимо  ж  загинуть
Україні  нашій!
Досить,  люде,  глум  терпіти  –
Шаблі  пора  брати,
Козаків  ми  славні  діти,  
Не  даймо  забрати
Ані  Донець  із  землею,
Ані  Крим  із  морем…
Україну  зшиєм-склеїм,
Переборем  горе!
4.01.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018


Ганна Верес

Свіча й троянда

Свіча  й  троянда  –  два  зовсім  не  схожі
Дарунки  для…    загиблого  бійця:
Свіча  в  безсмертя  шлях  знайти  поможе,
Троянда  –  рано  зірване  життя.

А  поряд  на  портреті  в  стрічці  чорній
Обличчя  юне,  навіть  ще  без  вус.
Це  він  м’яча  ганяв  іще  учора,
Пірнав  найглибше  рибою  в  ставу.

Вдивляюсь  у  напівдитячі  очі,
Й  гірчить  сльозою  змучена  душа:
Це  він  стеріг  для  всіх  нас  мирні  ночі,
Тепер  у  сиву  вічність  поспіша.

О,  скільки  ж  їх  зібралося  над  нами
Крилатих  ангелів,  ні,  посланців  від  нас,
Щоби  не  розповзлося  те  цунамі,
Котре  перевернуло  весь  Донбас.

Свіча  й  троянда  –  символи  безсмертя,
Адже  вони  –  то  світло  і  життя,
Це  тим,  хто  йшов  до  волі  метр  за  метром,
Завдячуймо  ж  їм  всім  своїм  буттям!

Свіча  й  троянда  –  це  дарунки  Божі,
Утілені  в  них  світло  і  краса.
Поки  ми  жити  й  думати  спроможні,
Даруймо  тим,  хто  вже  на  небесах!
28.10.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757586
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2017


Крилата

Витанцьовує дощ

Витанцьовує  дощ  по  дахах  і    бруківках.
Дзеленчить  його  голос  між  вулиць  у  дні.
Дітлахи    не  виходять,  сидять  по  домівках,
Від  мультфільмів  і  книг  уже  очі  скляні.

Та  набрали  вологи  сади  і  городи.
Хмари    дряпала  кігтями  блискавка-рись.
Піднялися    в  озерах  і  річечках  води.
Трави  вмились,  зросли  на  відсоток  якийсь.

Розлилися  калюжі  у  парках  і  скверах.
Поховались  собаки  й  коти  дворові.
-  Пане  дощ,  ви  забули    про  гарні  манери?  
Засиділись  допізна.  Вже  ніч    надворі.  

-  Ви  ж  просили,  щоб  я  вас  відвідав  сьогодні,  
Щоб  полив  вам  картоплю,  буряк,  огірки.
-  Так,  просили  це  все  напоїти,  ми  згодні.
Визнаєм,  це  робили  весь  день  залюбки.

Та  достатньо,  мабуть,  час  іти  на  спочинок.
Та  й  земля  вже  стомилась  ваш  слухати  хіт.
Дощ  потер  чоло-хмару,  відкланявся  чинно.
Краплі  кинув  на  воза  і  рушив  на  схід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734457
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Ганна Верес

Стоять у задумі верби

Стоять  у  задумі  верби…
«Для  чого,  за  що  війна?
Синам  жити  й  жити  треба»,  –
Немов  з-під  землі  –  луна.

Душа  матерів  сивіла,
Безсила  той  жах  збагнуть,
І  рвалась  вона,  й  боліла,
Кляла  кожен  день  війну.
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730162
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


Ганна Верес

Весна… Тепло в долоні…

Весна…    
Тепло    в    долоні…
Згори    –    
безмежна    синь…
У    сонечка    
в    полоні
Народження    краси…

Проснулися    
листочки,
І    перші    
квіточки,
А    серед    них    –    
синочки
І    усмішка    дочки.
2.08.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730161
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017


горлиця

ДОНБАС ЦЕ МИ !

 Скажеш  Донбас,  і  серце  холодіє
Там  наші  гинуть,  а  подяка  де?
Знов    відсупають.  Пропaганда  діє.
Шпана  московська  баламуть  несе!  

Міняли  табір  АТО  й  добровольці,
Кров  заливала  лишені  місця,
Чи  ж  вирветься  живий  із  пекла  ночі,
Обстоїть  землю,  силою  бійця!

Напевно  так,  бо  приклад  об'явився,
Старенька  жінка  вийшла  із  дібров,
Жовтоблакитний    прапор  вгору  звився
“Спасібо  дєтки,  женіте  падлєцов!”

І  якось  так  теплом  бійців  прикрило,
Ні,  не  від  мови,  прозвучав  язик,
Та  відчували,  що  не  в  мові  сила
Донбас  це  ми-  і  в  ньому  волі  крик!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728635
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

А час летить…

А  час  летить,  невпинний  і  жорстокий,
На  власне  вістря  нижучи  віки
І  маючи  всесуще  дивне  око,
Рахує  без  утоми  нам  роки.

Він  мітить  всі  життєві  повороти,
Падіння,  злети  й  зоряні  часи,
І  неможливо  щось  зробить  супроти.
Його  ані  змінить,  ані  впросить.

Мелькають  зими,  свіжовмиті  весни,
І  осінь  літа  не  переганя…
І  тільки  пам’ять  іноді  воскресне
Про  того,  кого  час  не  нагинав.  
24.11.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

Заснула ніч. Солдат лиш не дріма.

Заснула  ніч.  Солдат  лиш  не  дріма.
Сьогодні  в  нього  вахта  надважлива.
Лягла  на  землю  третя  вже  зима,
Ворожий  наступ  кожну  мить  можливий.

Стоїть  солдат.  Вдивляється  у  даль.
Це  він  господар  України  долі,
І  ненароком  матінку  згадав:
«Як  там  вони  тепер  живуть  удома?»

Та  враз  думки  ті  постріл  перервав,
Один  і  другий,  снайперський,  прицільний.
Солдат  собою  вміло  скерував,
Тому  й  не  став  для  ворога  він  ціллю.

Зраділа  ніч,  що  постовий  живий,
Хоча  й  запахло  у  повітрі  смертю,
Сховався  й  місяць,  навіть  не  дививсь…
Запанувала  тиша,  напівмертва.

Стояла  ніч.  Солдат  лиш  не  дріма.
Сьогодні  в  нього  вахта  надважлива.
Лягла  на  землю  третя  вже  зима,
Ворожий  наступ  кожну  мить  можливий.
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728618
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Ганна Верес

Літа у сиві кучері вдяглись

Літа  у  сиві  кучері  вдяглись,
У  молодість  давно  забута  стежка.
Не  той  політ,  як  то  було  колись,
І  на  обличчі  зацвіли  мережки.

Щоразу  на  лелечому  крилі
Моя  весна  до  мене  прилітала,
І  радощі,  й  надії  немалі  
На  мир  вона  народу  повертала.

Й  на  те,  що  скоро  кінчиться  війна,
Й  сини  живі  повернуться  додому.
Я  знаю:  ця  заквітчана  весна
Поверне  землю  у  старих  кордонах.
7.04.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728490
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Допоки?

Хрести  і  труни…  Люди…    Море  квітів…
Печаль  і  біль  запеленали  край…
А  в  трунах  –  найдорожче  –  наші  діти…
Їх  зачекався  Бог,  небесний  рай.

Допоки  ж  буде  наш  народ  терпіти
Й  війну  назве  війною,  не  АТО?
Допоки  гинуть  будуть  кращі  діти
Й  чом  не  наказаний  за  ці  жахи  ніхто?!

Чи  не  пора  усім  нам  зброю  брати,
Щоб  волю  Україні  зберегти,
З  землі  своєї  вигнать  ката-"брата",
Так  думає  і  він,  і  я,  і  ти...
5.04.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728489
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 12.04.2017


Ганна Верес

Коли весна у сни мої загляне

Коли  весна  у  сни  мої  загляне
Й  лелечі  клини  витчуть  небеса,
Зазеленіють  барвами  поляни,
Весняну  казку  стануть  колисать.

Вітри  розчешуть  в  полі  зелен-вруни,
Що  килимами  обіч  розляглись,
Заграють-задзвенять  весняні  струни,
Немов  теплом,  квітневим,  упились.

Засяє  річка  сріблом-кришталями,
В  воді  розбудить  сонний  очерет,
Як  повінчає  зорі  з  солов’ями,
Їм  подарує  скрипочки  й  кларнет.  
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727644
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017


Ганна Верес

В хустині чорній і весна

Розкриті  широко  ворота…
У  косах  мами  –  сивина…
А  на  хресті  –  рушник  скорботи…
По  Україні…  йде  війна.
Вона  заходить  в  двір,  у  хату…
Спить  в  домовині  батько,  син…
І  не  потрапив  ще  за  грати
Той,  хто  війну  нам  запросив.

Вона  ж,  мов  гідра,  все  зжирає
І  землю  кров’ю  полива,
Серця  матусь  в  вогні  згорають,
Шукають  правдоньки  слова:
За  що  їх  гинуть  бідні  діти
І  чийсь  поліг  коханий  син,
Народжений,  щоб  жить,  радіти,
Топтати  спалахи  роси.

Ховали    всім  селом  Івася,
Він  України  вірний  син,
В  хустину  чорну  одяглася
Матуся…  Гімн  заголосив…
Навислі  хмари…  теж  ридають…
Тут  побратими  і  сім’я…
Чому  світ  рано  покидають
Герої?  Жах  німий  стояв…

А  вони  ж  так  хотіли  жити,
Та  вкоротила  вік  війна,
Любити  вміли  і  дружити…
В  хустині  чорній  і  весна…
Допоки  будуть  гинуть  діти,
А  біль  карати  матерів?
Куди  шрами  війни  подіти?
Вогонь  свічі  мовчав…  горів…
18.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727083
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Ганна Верес

Україно, ти моя колиско (Слова для пісні) .

Де  шумлять  Карпатські  водограї
І  милує  неба  височінь,
Нічка  зорі  в  пелену  збирає
І  купає  у  Дніпрі  й  Збручі.
Де  в  озер  цнотливо-срібні  плеса
Заглядає  сонечко  згори,
Там  від  Сум  до  сивої  Одеси
Підпирають  небо  явори.

Приспів:
Від  Десни  і  до  Карпат  неблизько,
Навіть  птах  за  день  не  доліта…
Україно,  ти  моя  колиско,
Моя  нене,  рідна  і  свята…

Де  козацькі  шаблі  і  корогви
України  славили  ім’я,
Йшли  за  волю  в  бій  –  не  за  корону  –
То  моїх  прапрадідів  земля.
Де  вітри,  мов  привиди  гуляють,
Спокушають  горді  пшениці,
Колоски  там  голови  схиляють,
П’ють  чарівний  трунок  чебреців.
4.04.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726061
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ганна Верес

Серед тисяч доріг і стежок

Серед  тисяч  доріг  і  стежок
Лиш  одну,  лиш  одну  обираю
До  свого  сокровенного  раю,
Де  нікого  ніхто  не  карає,
Де  мільйони  гарячих  думок.

Серед  хвиль  призабутих  морів,
Серед  гір,  що  димлять  в  високості,
Я  стою,  ніби  тінь,  на  помості,
І  навколо  немає  вже  злості,
А  є  віра  –  то  мій  оберіг.

Серед  тисяч  розвихрених  фраз
Оберу  ту  просту,  без  прикрас,
Дух  у  ній  щоб  звучав  новизни,
Щоб  чужої  цуралась  казни
І  в  серцях  у  людських  збереглась.  
9.11.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726059
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ганна Верес

Лебедина туга

Спало  плесо  ставу,  як  лебідка
Стрімко  в  нього  впала  край  села,
Виглядала  пару  вона  звідти,
Де  щаслива  з  лебедем  була,
Де  вони  кохалися  щоночі,
Обіймались  шиями  й  крильми,
Й  закривали  від  блаженства  очі,
А  під  ними  став  лежав…  німий.

А  сьогодні  лебедя  не  стало  –
До  свого  гніздечка  не  вернувсь,
На  воді,  ранковій,  мов  із  сталі,
Перед  нею  радо  не  пірнув.
Затремтіли  крила  лебедині,
Закричала  зранена  душа.
Сколихнув  той  крик  її  долину,
Але  лебідь  все  не  поспішав…
Крила  її  плесо  навпіл  рвали,
Плач  холодний  ранок  розбудив…
Трави  пір’я  лебедя…  тримали,
Що  спішило,  мертве,  до  води.
20.05.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725893
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ганна Верес

Постукала у серце моє осінь

Осіннє  срібло  зацвіло  у  косах,
Мереживо  заграло  на  лиці,
Постукала  і  в  серце,  моє,  осінь,
А  з  нею  роки  –  віддані  гінці.

Жита  дозріли  –  колос  гнеться  долу,
Напившись  досту  сонця  і  тепла,
Отак  і  я,  шаную  власну  долю,
Хоч  не  завжди  та  вірною  була.

Життя  обох  підносило,  ламало,
Немов  перевіряло  нас  на  міць.
Солодке  з  нею  разом  смакували,
Гірке  ж  –  завжди  доводилось  самій.

Сьогодні  осінь  вдома  нас  застала,
Сприймаю  я  її,  як  Божий  дар,
Крилята  у  борні  повідростали,
То  ж  витримали  з  нею  ми  удар.

Я  долю  пошаную,  як  годиться,
А  стрінеться  важливіша  пора,
Любов’ю  срібло  в  косах  освятиться
Й  радітимем  і  я,  і  дітвора.
16.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725892
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Ганна Верес

Весна іще не хвасталась травою

Весна  іще  не  хвасталась  травою,
І  квітка  перша  в  лузі  не  цвіла,
А  під  лазурною  небесною  габою
Сім’я  лелеча  клином  пропливла.

Аж  тут  рясні  дощу  краплини  впали,
Зросили  землю  і  лелек  вгорі,
Туманом  піднялася  сиза  пара,
Яку  чекали  довго  трударі.

«Пора  тепер  гаряча  для  роботи,
Ось-ось  озвуться  гуркотом  поля,
Пошли  їм  теплу  сонячну  погоду,»  –
Молила  Бога  зорана  земля. 4.01.2015.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724909
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

О земле…

О  земле  моя,  непросту  маєш  долю:
Твої  споконвіку  найкращі  жита
Сьогодні  лежать  закривавленим  полем,
Сьогодні  ти  є  України  алтар.

О  земле  моя,  посивіла  від  болю,
Ти  платиш  сьогодні  високу  ціну:
Москва  принесла  смертоносні  розбої,
Й  тебе  утягла  у  велику  війну.  

О  земле,  сини  твої  стогнуть  у  ранах:
Це  третя  уже  почалась  світова…
Під  «Градом»  російським  кипить  поле  брані,
Й  заплакала  кров’ю  в  Донбасі  трава.

О  земле,  ти  вміла  гостей  шанувати,
Любить,  цінувати  велику  рідню,
Та  зараз  синочків  ти  мусиш  ховати
І  вже  проклинаєш  цю  дику  війну.

О  земле  моя,  скільки  раз  москалями
Зі  сходу  топталась  на  захід  і  в  Крим,
Та  вже  під  орлом  не  бувати  Сваляві,
Й  накрить  Україну  не  вистачить  крил.

О  земле,  ти  є  найбагатша  у  світі,
Творцем  твоїм  є  всіма  визнаний  Бог,
Оспівана  ти  в  Кобзаря  заповіті,
Тобі  я  несу  свою  світлу  любов!
27.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724910
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 22.03.2017


Ганна Верес

Коли у вірша виростають крила

Коли  у  вірша  виростають  крила

І  він  вже  піснею  удаль  летить  пташам,

Здається,  друге  дихання  відкрилось

І  вдруге  народилася  душа.


Тоді  піднесення,  тремтливе,  відчуваєш,

Й  звучать  твої  по-іншому  слова,

А  ти  думки  в  нові  вірші  зшиваєш,

Щоб  душі  ними  людям  засівать.


Коли  ж  твої  пісні  підхоплять  люди,

В  такого  щастя  не  буває  меж,

А  ти  щасливий  уже  з  того  будеш,

Що  недарма  прожив  і  ще  живеш.
13.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722612
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017


Ганна Верес

Кличуть і ваблять мене дороги

Кличуть  і  ваблять  мене  дороги
У  світ,  далекий  і  непростий,
Нехай  занадто  він,  може,  й  строгий,
І  небезпечні  в  нім  мости,
Я  не  злякаюсь,  не  повернуся,
А,  як  належить,  пройду  свій  шлях.
Нехай  спіткнуся,  та  не  зігнуся,
Першу  росу  зіб’ю  в  полях.

А  як  стежина  згубиться  в  травах,
У  скалах  іншу  собі  знайду,
Небо  високе,  все  у  загравах,
На  допомогу  приведу.
Хай  кличуть-ваблять  мене  дороги
У  світ,  далекий  і  непростий,
Хай  небезпечний,  хай  надто  строгий    –
Збудую  власні  я  мости.
9.07.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722133
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Ганна Верес

Вже весна у сурми грає

Вже  весна  у  сурми  грає,
Перший  пролісок  розцвів.
Над  моїм  просторим  краєм
Клин  лелечий  засивів.

Заблукав  туман  в  долину,
Мов  овечок  сивих  пас  .
Кущ  торішньої  калини
Ягідок  мав  про  запас.

Води  морем  розлилися,
Доповзли  і  до  куща,  
Хоч  стоїть  він  і  без  листя,
Рада  весноньці  душа.

Прогляда  крізь  води  стежка,
Мов  мечі  з  них,  –  осока.
Стежка,  схожа  на  мережку,
Мимо  кущика  тіка.

А  як  вишиє  корали
Сонце  в  сонних  споришах,
На  сопілочці  заграє
Дивна  весноньки  душа.
4.04.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721907
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Ганна Верес

О весно, неповторна ти пора!

Коли  весна  загляне  в  рідний  край
І  сонце  в  водах  витче  позолоту,
На  струнах  арфи  вітерець  загра,
Щоб  запросити  птахів  до  польоту.

І  зацвіте  небесна  дивом  синь,
Як  стріне  перші  клини  журавлині,
Утопить  ранок  в  крапельках  роси,
Благословить  ледь  заткані  долини.

Лелеки  ще  не  всі  здолали  шлях,
Та  зачекалися  усі  пернатих:
І  води,  й  люди,  й  пшениці  в  полях,
І  колесо  на  найстарішій  хаті.

О  весно,  неповторна  ти  пора,
Твою  красу  не  випити  ніколи.
Глянь,  пролісок  синіє-визира…
Я  теж  радію  первістку  такому.

А  коли  перша  весняна  гроза
Розірве  навпіл  блискавкою  небо,
І  землю  змочить  дощова  сльоза,
Проснуться  після  пролісків  і  верби.
25.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721901
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017


Ганна Верес

Героїзм і життя

Гортає  час  Безсмертя  сторінки
І  вписує  туди  своїх  героїв.
Хоча  й  зарано  згасли  їх  зірки,
Та  подвиг  той  є  приклад  нам  і  зброя.

І  хоч  життя  у  всіх  у  нас  одне,
Стаєш  господарем  ти  сам  своєї  долі:
Когось  вона  повалить  чи  зігне,
Та  переможе  той,  у  кім  є  воля.
22.12.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720793
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ганна Верес

Зі словом не раджу я гратись

Ніч  заглядає  в  віконце,
Заколисавши  зірки,
Спить  за  горою  десь  сонце,
Бог  запрягає  думки.
Їх  неможливо  спинити  –
Ними  керує  Господь.
Фразу  б  гірку  не  зронити  –
Слово  до  слова  виводь,
Добрі  слова  ті  від  себе
Вміло  зумій  нанизать  –
Завжди  у  них  є  потреба:
Зла  б  не  вернути  назад,
Потім  щоби  не  каратись,
Сорому  не  позичать  –
З  словом  не  раджу  я  гратись,
Сліз  не  буди  у  очах.
3.03.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720792
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ганна Верес

Весна утретє будить небокрай

Весна  стікає  кров’ю  у  війні…
Чорніє  сонце  від  людського  горя…
Й  від  того  гірко  й  боляче  мені,
Бо  журяться  і  люди,  й  води,  й  гори.

Весна  утретє  будить  небокрай,
Після  Майдану  шле  нові  надії,
Що  скоро-скоро  прийде  та  пора,
Коли  на  сході  скінчаться  події.

І  материнські  очі,  і  серця
Тоді  засяють  почуттям  любові,
Втече  журба  із  милого  лиця…
Воно  ж  пошле  свою  подяку  Богу.
21.03.2016.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720579
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Ганна Верес

Поезію словами вишиваю…

Поезію  словами  вишиваю,  
Що  в  самій  глибині  лежать  душі,
Сумлінням  кожне-кожне  вимиваю,
Щоби  світилось  Правдою  в  вірші.

Я  мудрості  в  народі  назбираю
Не  для  краси,  звичайно,  –  для  життя,
Що  скоро  зацвіте  у  нашім  краї,
В  пошані  буде  матір  і  дитя.

Закутаю  слова  в  рушник  любові,
І  простелю  стежину  із  надій.
Угоду    укладу  з  Великим  Богом,  
Щоб  мій  народ  не  плакав,  а  радів.

Колись  утихомирена,  у  небо
Злетить  душа,  щоб  край  цей  берегти.
Народе,  я  звертаюся  до  тебе:
Сьогодні  уже  стань  єдиним  ти!
20.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720592
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Ганна Верес

І знову сто двадцяті б'ють

І  знову  сто  двадцяті  б'ють  по  наших,
Аж  стогне  все  від  вибухів,  виття…
Плює  на  Мінське  перемир'я  Раша,
І  в  вічність  знов  летить  чиєсь  життя.

Загрався  світ  з  Росією…  Чи  ж  варто
Вже  третій  рік  порядності  чекать
І  слухати,  і  руку  подавати
Особі  із  радянського  ЧК?

Немає  й  бути  в  ній  ніяк  не  може
Того,  чим  володіє  демократ,
Та  правда  й  розум  ,  вірю,  переможуть
І  Перемоги  буде  в  нас  парад!
9.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719991
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ганна Верес

Мороз-морока

Давно  вже  лист  осипався  з  калини,
Зачервоніли  ягоди,  мов  кров,
Пісні,  пташині,  теж  давно  не  линуть,
Нарешті  холод  осінь  поборов.

Сніги  лягли.  Тепер  мороз-морока
Мережив  гілля  пензлем,  чарівним,
Скрипіли  ранком  мелодійно  кроки,
І  хвильки  в  річці    він  також  спинив.

Мости  поставив  синьокришталеві,
У  їх  узорах  –  вічна  таїна,
Вони  дешевші  є  від  металевих  –
Така  буває  взимку  дивина.  
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719986
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017


Ганна Верес

Коли ж раба задавиш у собі?

Майдан  горів,  як  в  небо  піднялися
Сто  ангелів,  щоб  нас  урятувать,
Щоб  кожен  українець  ізмінився,
Щоби  зміцніла  наша  булава.
Спливли  три  роки.  На  Майдані  свічі
Завершити  почате  кличуть  нас.
Небесна  сотня  нові  жертви  лічить,
Та  вплинути  не  може  на  Донбас.

На  жаль,  не  сколихнула  душ  тим  сотня,
Хто  мають  собі  інших  сіячів
І  вірять  вони  рашівським  сексотам.
Й  ціна  тій  вірі  –  в  небі  тисячі.
Чому  ж  війна  наукою  не  стала
І  не  змиває  брехні  свіжа  кров?
Чому  Донбасу  люди  не  повстали?
Чи  не  тому,  що  страх  їх  поборов?

Проснися,  люде,  гідність  тебе  кличе,
Допоки  будеш  Раші  рабувать?
Синівська  кров  вже  не  тече,  а  хлище.
За  що  й  за  кого  йдеш  ти  убивать?
Щоб  у  Росії  стати  другим  сортом
І  заселить  Камчатку  чи  Сибір,
Носити  мед  в  чужі,  російські  соти?
Коли  ж  раба  задавиш  у  собі?
22.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719623
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Ганна Верес

Давно вже юність в далині крилата

Давно    вже    юність    вдалині    крилата,
Солідна    зрілість    теж    збіга-мина    –
Уже    онуків,    ніби    янголяток,
Спустило    небо    дочкам    і    синам.

Думки    намистом    мозок    огорнули
І    дякували    Богові    за    все:
За    все    прийдешнє    і    за    все    минуле,
Аж    поки    все    навколо    не    засне.

А    коли    ніч    накриє    сном-покровом
І    ти    себе    знов    бачиш    молодим,
Тоді    відчуєш    власний    голос    крові:
Це    так    прекрасно,    маєш    що    плоди!
17.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719631
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017


Ганна Верес

Кому із нас пейзаж такий не снився?

Вечірній  сум  заслав  собою  небо,
Стомився  вітер  –  крила  опустив.
Зима,  таки,  нагадує  про  себе,
Хоча  й  спустився  морок,  ледь  густий.

А  коли  ранок  нічку  переборе,
І  день  опустить  очі  у  сніги,
Побачить  у  мереживі  обори,
Мов  королівство  біле  навкруги.

І  знову  хмари  сірими  стежками,
Пливтимуть  понад  снігом  до  весни,
Трястимуть  чарівними  рукавами…
Кому  із  нас  пейзаж  такий  не  снивсь?!..
22.01.2017.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719283
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Згорали-падали зірки

Згорали-падали    зірки
В    ніч    листопадову
І    понад    стрічкою    ріки,
Й    понад    левадами…
Там    полином    зросла    печаль
У    серці    матері:
Сини    йдуть    землю    захищать    –
Їх    в    неї…    п’ятеро…

Боровся    перший    до    кінця    –
Загинув,    стоячи,
А    готувався    ж      до    вінця    –
Як    серцю    боляче!..
А    другий    втрапив    у    полон,
Упав,    не    зламаний…
Чому    життя    так    повело?..
Ще    троє…    з    мамою…

Кигиче    чайкою    вона
Між    них…      Старається…
Спокою    не    дає    війна…
У    сні    здригається…
І    коли    бачить    зорепад
У    небі    зорянім,
У    серці    –    лютий    снігопад,
Тугою    зоранім.
6.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719284
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Ганна Верес

Весна іще сніги не розтопила

Весна  іще  сніги  не  розтопила,
А  зиму  вартували  снігурі,
Та  для  відльоту  їм  квитки  купила.
Блакить  раділа  сонечку  вгорі.

Воно  ж  плило-купалося  в  лагуні,
І  простір,  білий,  ніжно  обняло.
Хлібів,  озимих,  ще  дрімали  вруни,
Чекали,  щоби  сонце  сніг  зняло.

Коли  ж  весна  умиється  водою
З  проворних,  голосистих  ручаїв,
Всі  зрозуміють,  їй  нема  кордонів,
Бо  дух,  весняний,  поряд  зачаївсь.

І  низько  попливуть  густі  тумани,
І  вип’ють  рихло-зернясті  сніги,
І  запахом  незвичним  задурманять
Зеленотрав’ям  вишиті  луги.  
17.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718722
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ганна Верес

Мороз малює

Мороз  малює  сріблом  на  вікні
З  відтінком,  синюватим,  білі  віти,
Не  вишити  таке  на  полотні,
Здається,  раю  божого  то  квіти.

І  хоч  укрила  всюди  все  зима,
Неначе  казку,  дивовижну,  пише,
Хай  холодно  надворі,  то  –  дарма,
Весна  давно  в  потилицю  їй  дише.  
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718721
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017


Ганна Верес

Бува ж з людьми в житті таке?


Давно  вже  заблукали  роки…

Змінився  вік  і  навіть  край,

Та  в  душу  не  приходить  спокій.

О  Боже,  тільки  не  карай!

Для  чого  ми  тоді  зустрілись?

Щоб  захворіть  на  все  життя?

Не  склали  іспиту  на  зрілість,

Пили  любов  до  забуття.


Давно  вже  маємо  онуків,

Кохання  стука  вже  до  них    –

Не  знаю  я  рідніших  звуків,

І  кличуть  знов  мене  вони.

Вже  й  красти  щастя  нам  несила    –

Воно  ж,  солодке  і  гірке,

Все  манить  наші  душі  сиві…

Бува  ж  з  людьми  в  житті  таке!


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718172
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017


Ганна Верес

А судить хто?

Стоїть  над  урвищем  розп’ята  Україна...
В  багні  спинивсь  її  непевний  крок…
«Вважаєте,  ця  влада  незборима?  –
Звертаюсь  до  пригнічених  зірок,  –
Невже  так  і  застигнем  на  півкроці,
І  знову  ми  не  дійдем  до  мети?
Невже  і  в  цьому,  вже  новому  році,
Не  зможемо  брехню  перемогти?

Адже  могилами  засіяна  землиця,
Від  Дону  і  до  Сяну  –  у  хрестах…
Як  можна  німо  на  цей  біль  дивиться,
Тамуючи  свій  полиновий  страх,
Тоді  як  порізно  й  надійно  розпинають
Отих,  орду  в  кросівках*  хто  спиняв?
Як  вирок  слухати,  котрий  лунає
Із  вуст,  кому  «родная  мать»  війна?

А  судді  ж  хто?  Питання  риторичне.
За  кожним  майже  сіро-бурий  шлейф…
Збагачують  свої  кишені,  звісно.
То  може,  вже  нарешті  їх  пошлем?!»
27.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717952
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

Плаче тиші струна (Слова для пісні) .

На  межі  двох  сторіч,
Нахилившись  над  полем  брані,
Сипле  зорями  ніч,
Материнські  болять  їй  рани,
Тож  ридає  душа,
І  сльозина  тече  гаряча:
В  небеса  ж  поспіша
Її  сина  душа,  юнача…

Плаче  тиші  струна  –
З  молодого  бринить  серденька,
В  нім  життя  засина,
А  за  милі  –  в  молитві  ненька.
А  навколо  –  сніги,
Під  якими  земля  волає:
Гинуть  дочки  й  сини  –
Україна  вогнем  палає.

Україна  в  вогні,
Та  вона  не  на  роздоріжжі,
Хоч  Донбас  у  війні,
Та  не  бути  снігам  торішнім.
Бій  іде  за  життя,
За  здобуту  нарешті  волю,
Бій  за  світу  буття
Гинуть  наші  синочки  й  доні.  
6.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717945
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017


Ганна Верес

Не знаю я такого ще народу

[u]Вчора  зайшла  на  сторінку  штабу  блокади  ветеранами  АТО  торгівлі  з  окупованими  територіями  і  ще  раз  переконалася,  який  ми  все-таки  народ![/u]

Не  знаю  я  такого  ще  народу,
Щоби  зумів  так  волю  полюбить,
Щоб  відсіч  так  давав  лихим  забродам
І  на  землі  не  дав  себе  згубить.

Косили  його,  мучили-карали,
А  він,  мов  фенікс,  знову  оживав.
Ні  золота  не  мав,  ані  коралів,
Лише,  як  віл,  уперто  працював.

Сьогодні  знов  здає  народ  мій  іспит:
Народ  він,  чи  поселення  рабів,
Що  здатне  тільки  працювати  й  їсти.
Та  вірю,  раду  дасть  таки  собі!
10.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017


Ганна Верес

Вкладеш свої думки у щирі вірші

Коли  не  все  ще  випите  вино
Гіркої  зради  і  німого  болю,
Цілющим  може  стати  ще  воно,
Коли  словам  своїм  даси  ти  волю.
Очистиш  душу,  щоб  впустити  знов
З  повітрям  свіжим  почуття  новіші,
І  замість  непотрібних  вже  розмов,
Вкладеш  свої  думки  у  щирі  вірші.
2.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716758
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ганна Верес

Ще раз про мову

З  прадавніх  посивілих  літ
У  муках  корчилося  слово,
Крізь  глибину  страшних  століть
Пробилась  і  зміцніла  мова.

Її  слова  –  найбільший  скарб
Для  єдності  мого  народу.
Їх  сила  дужча  у  стократ  –  
Від  Бога  справжня  нагорода.

Її  слова  –  найбільший  сніп,
Що  зріс  під  сонцем  полуденним,
Отой  святий  насущний  хліб,
Який  вживаємо  щоденно.

Її  слова  –  дитячий  сміх,
Молитва  матері  до  Бога,
І  найцінніші  від  усіх
Слова  ті  щирої  любові.

Її  слова  –  тривога  й  біль  –
Вони  в  житті  цім  місце  мали.
І  дітям  накажи,  й  собі,
Щоб  мову  рідну  зберігали!
9.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716755
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017


Ганна Верес

Небо в сонмі зірок

Небо  в  сонмі  зірок,  далеких…
Шлях  Чумацький  біліє  здавна…
Там  –  всесильний  Дажбог,  лелеки
І  богиня  водиці  –  Дана.

Тиша  спить  за  вікном.  Безлико
Кучерявиться  сну  мережка.
Сяйво  місяця…  Роси  тихі
Заворожують  ночі  стежку…
6.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716562
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Така сьогодні наша Україна

Горять  лампадки,  шини  і  машини…
Півнеба  запалив  російський  «Град»…
Мов  струни,  натяглися  нерви  й  жили,
Й  серця  горять  від  підлості  і  зрад.

Така  сьогодні  наша  Україна:
Горить  її  розіп’ята  душа,
Той,  хто  не  хоче  жити  на    колінах,
Край  боронити  рідний  поспіша.

Бої,  блокади,  дзвони  будять  груди,
Адже  в  Донбасі  непроста  війна:
Там  ллється  кров  у  свята  і  у  будні  –
Це  Раші  ненависної  вина.

Саме  вона  кожнісінької  днини,
Нам  душі  травить,  долю  обійма,
Політ  спинити  хоче  лебединий,
Бо  незалежність  нашу  не  сприйма.

Важка  ця  ноша.  Тяжко  Україні….
Тріщить  хребет,  та  воля  ще  жива
Й  нову  збудує  долю  на  руїнах,
Тож  хай  надійна  буде  булава!
5.02.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716561
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017


Ганна Верес

Коли літо відпахне любистком

Коли    літо    відпахне    любистком
І    зозулине    «ку»    відкує,
Ще    вода    тихим    золотом    блиска,
Літом    бабиним    луг    заснує.

Підрум’яниться    трохи    калина,
В    позолоті    –    березовий    гай,
Журавлиним    відточеним    клином
Розтривожиться    весь    небокрай.

Захмеліє    трава    тоді    в    росах,
Оживе    після    довгих    дощів,
Забреде    у    мій    край    рання    осінь,
Тихим    смутком    осяде    в    душі.  
30.03.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ганна Верес

Зупиніть же війну

Плине  сивий  Дніпро.  
Два  крила  він  з’єднав  України,
Між  полів  і  дібров
Доганяє  степів  далину.
Скільки  ж  доль  перетнув,
Переслухав  пісень,  солов’їних!
Чарував  серебром
І  в  історії  мить  зазирнув.

А  ізвідти  вони  –  України  і  слава,  й  кайдани,
Й  атрибути  війни,  
Вже  останньої,  з  свіжим  тавром,
І  синівська  любов,
Вороги  яку  не  розгадали,
І  зажурений  Бог,
Що  схилився  над  сивим  Дніпром.

Він  не  може  збагнуть,
Як  російський  народ,  православний,
Заповітне  забув,  котре  Він  диктував  їм  віки:
Не  убий!  Не  украдь!
Чом  же  Путіну  служать  васали?
Зупиніть  же  війну!
Схаменіться,  не  пізно  поки!
29.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017


Ганна Верес

Земля України – героїв земля

Земля  України  –  героїв  земля  –
Історія  стверджує,  сива,
Сьогодні  устав  він  супроти  Кремля.
Це  доля  його  попросила?

Згадаймо,  як  вибухнув  стрімко  Майдан,
Голіруч  ішли  проти  сили,
Й  життя  не  один  з  них  за  волю  віддав,
Мети  ж  його  не  загасили?

Морози,  вітри,  льодяний  водомет  –
Мов  жито,  життя  косили,
Та  духу  герої  такий  мали  злет,
Що  «беркутівці»  відступили.

Ішли  в  хід  бруківка,  пляшки  і  бетон  –
Здавалося,  зло  змісили,
З  Майдану  летіть  довелося  в  АТО,
Де  їх  москалі  вже  косили.

Сьогодні  у  Божих,  святих  небесах
Ті,  хто  від  війни  не  ховались,
Косила  героїв  російська  коса,
На  місце  їх  інші  ставали.

Земля  України  –  героїв  земля  –
Це  кожен  уже  усвідомив.
А  тих,  керував  хто  війною  з  Кремля,
Гаага  чекає,  відома!..
22.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715673
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Горює Україна за синами (Слова для пісні)

Горює  Україна  за  синами,
Що  на  війни  дорогах  полягли,
Грудьми,  своїми,  ворога  спиняли
І  в  небо  полетіли,  мов  орли.

Стомилась  Україна  вже  від  воєн,
Від  материнських,  полинових  сліз.
А  кожен  її  син  –  то  світлий  воїн,
В  майбутнє  проклада  надійний  слід.

Одна  лише  Вкраїна  на  планеті,
Оспівана  і  зболена  земля,
Одна  в  своїй  трагедії  і  злеті.
Любить  її  нам  небеса  велять!
21.01.2017.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715670
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017


Ганна Верес

Під загрозою уся наша планета

Здолаю  океани  і  моря,
І  паралелі,  й  шир  меридіанів,
Звернуся  до  усіх  простих  мирян:
«Любіть  цей  світ,  прекрасний  і  жаданий.

Поставте  перепони  для  війни,
Бо  в  небезпеці  вся  наша  планета.
Під  подихом  небесних  зоряниць
Вона  народить  нам  нових  поетів,

А  ті  співати  будуть  про  красу
І  про  любов,  високу,  непідвладну
Ні  розуму,  ні  волі…  Й  дивний  сум
Торкнеться  тих,  хто  є  напівгалантним.

Бо  лиш  краса  й  любов  врятують  світ  –
Слова  ці  істину  святу  «глаголять»:
І  поняття  про  мир  стають  нові,
Що  не  дозволять  мій  народ  неволить!
28.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711731
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ганна Верес

У світ прийшли не для війни

В  тихі  сни
Запрошу  я  ніч,
Побесідую
Із  зірками.
До  далеких
Торкнусь  сторіч,
Помережу
Свій  шлях  думками.
Про  життєву
Високу  суть,
Дивну  місію
В  ній  людини,
Про  земну
І  людську  красу,
Про  держави
Міцну  родину.

Скроні  в  променях  
Сивини
Перебрали
Важке  минуле:
В  світ  прийшли  ми
Не  для  війни    –
Перша  думка
В  мені  майнула.

Ми  прийшли
Збагатити  світ
І  утвердити
В  нім  людину,
Свій  у  нім
Колисати  рід,
Відвернути
Лиху  годину,
Щоб  земля
Мала  день  і  ніч,
Й  одне  одного  
Не  вбивали,
Щоби  досвід
Важких  сторіч
Рятував
Від  орди-навали.
15.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711725
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ганна Верес

Ти розумієш, що таке неспокій

В    нічному    озері    купалися      зірки
І    місяць,    мов    велика    жовта    диня.
А    вдень    зникало    це.    І    так    було    роки.
Жила    й    мудрішала    із    цим    щодня    людина.

Дитинство    чомусь    швидко    пробіга,
А    далі    юність    запрягає    роки.
Якщо    ти    хоч    колись    когось    кохав,
То    розумієш,    що    таке    неспокій.

Про    нього    пам’ятають    і    зірки,
І    дивний    місяць    з    Вічності,    ні,    з    неба,
Кохання    берегли    вони    роки,
Щоб    ти    прожив    –    не    існував    як-небудь.
18.02.2013.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ганна Верес

А може все не втрачено іще?

Немов      пташиним    зраненим      крилом,
Листа    тримаю.    Вирвалось    зітхання…
Перебираю    в    пам’яті:    «Було!?
А    може,    тінь    то    від    мого    кохання?»

Вдивляюсь    я    у    літер    рівний    ряд,
Та    очі    слів      не    бачать,    не    читають,
Адже    надії,    почуття    горять.
Терпке    розчарування    лиш    ковтаю.

І    ранить,    і    бентежить    серце    щем,
Та    не    звільнюсь    від    дум    важких,    чекання…
А    може,    все    не    втрачено    іще
Й    воскресне,    оживе    наше    кохання?      
25.02.2013.


Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710943
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Ганна Верес

О нічко, зореока

Скінчився  день.  Росою  вмився  вечір.
Укрилась  нічка  зоряним  крилом.
Усівся  місяць  дубові  на  плечі,
А  той  стеріг  із  півночі  село.

Замовкли  скрипки  цвіркунів  у  лузі,
Чекають  ранку  сонні  комарі,
Села  не  видно  в  темнім  виднокрузі,
Хоч  світло  місяць  сипав    угорі.

Прослала  нічка  вишиту  доріжку  –
Чумацьким  шляхом  Бог  її  назвав,  –
А  місяць  опустив  у  воду  ріжки
І  ними  спраглу  душу  напував.

О  нічко,  зореока  чарівнице,  ,
Твої  принади  –  дивна  таїна,
Це  ти  прядеш    із  марева  спідницю,
У  котру  річка  ранком  порина.
3.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710361
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ганна Верес

Мої літа

Купають  хмари  землю  і  мої  літа:
Її  –  дощем,  літа  –  горюч-сльозою,
Здається,  вище  враз  усе  зліта,
Умите  щедрою  весняною  грозою.

Колише  небо  хмари  і  мої  літа,
Впивалось  сонцем,  крало  водограї.
Життя  мого  мелодія  ота
Озвалась  горем  у  чужому  краї.

І  зорі,  тихі-тихі,  як  мої  літа,
Зорять-міркують,  падати  не  хочуть.
Мені  ж  здається,  ця  пора  –  свята.
Я  благоденство  в  ній  собі  знаходжу. 25.04.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710356
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Східний

Леоніду Проводенко (Козаку)

Не  зупинити  потяга  до  волі,
Як  не  зловити  в  полі  сім  вітрів.
Зима,  вкриває  листя  у  тополі,
Козак  вже  вільний,  смерть  свою  зустрів.

Та  то  не  смерть,  а  міст  у  світ  незримий,
Куди  не  долітає  білий  птах.
У  світі  тім  стрічають  побратими,
Й  не  гасне  зоряний  Чумацький  шлях.

У  світі  тім  вже  воєн  не  буває,
Ні  сліз,  ні  крику  білих  журавлів.
Там  Бог,  солдати,  всі  гріхи  прощає,
Хто  ворога  у  край  свій  не  пустив.

У  світі  тім  найголовніше  слово
І  та  молитва  матері  земна.
Там  переродження  іде  наново,
Там  роздають  нові  всім  імена.

Отож  живи  герою,  наш,  Козаче,
Ти  вільний,  як  у  полі  сім  вітрів.
Родина  за  тобою  хай  поплаче,
Вклонюся  я,    ти  Бога  вже  зустрів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710345
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017


Ганна Верес

Стогне наша земля

Стогне  наша  земля  від  горя  –  

То  трагічна  для  неї  мить:  

Сліз  у  неї  не  ріки  -  море,

В  неї  серце…  болить,  щемить.

Хто  засіяв  поля  розбратом,

Це  відомо  світу  всьому,

І  хоч  мова  із  східним  братом

У  Донбасу  одна,  кому

Він  потрібен  отам,  в  Росії,

Коли  нищиться  всюди  все,

Коли  Кремль  лиш  брехнею  сіє

Й  не  ховає  своє  лице.

Над  подіями  час  схилився,

Зрозуміти  не  може  теж,

Хоч  терплячий,  але  стомився,

Й  знов  шукає  початок  меж,

Що  народ  розділили  навпіл,

Перекроїли  душі  тим,

Хто  держави  нові  на  мапі

Теж  малює  й  свої  фронти.


Стогне  наша  земля  від  болю,

У  підвалах  народ  сидить:

Він  боїться  за  власну  долю

Й  чи  снаряд  не  доб’є  сюди.

Може  ж,  досить  уже  ховатись,

Брати  вже  пора  автомат,

Проти  ворога  об’єднатись

І  піднятися  з  усіма.

Тільки  в  єдності  справжня  сила

Й  Українська  одна  земля:

Різномовна,  але  красива,

Всі  пішли  її  визволять!
10.10.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710201
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Ганна Верес

Перший сніг

Сірий  купол  грудневого  неба…

Трусить  тихо  лапатим  сніжком.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                    

Сіна  стіг,  всім  здалося,  далебі,

Чарівним  сніговим  став  стіжком.


Він  тулився  за  садом,  в  леваді.

Білим  пухом  укрились  гілки.

І  ніщо  не  було  на  заваді

Довгожданим  сніжинкам  легким.


Вітерець  заховався  за  хмари,

Щоб  дивитись  на  сніг  звідтіля,

Тиха  радість  душі  не  затьмарить.

А  ще  більше  радіє  земля,


Снігу  першого    не  забуває  –

Снігопади  ще  будуть  в  житті,

І  здається,  таке  відчуває

Наречена  в  весільній  фаті.
07.12.2012

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710197
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Ганна Верес

Нелегкі думки засіли

Нічка,  зоряна,  у  небі
Сум  усюди  сіє,
Знов  стріляють-громлять  лейби,
Покидьки  з  Росії.
Б’ють  прицільно,  крадуть,  нищать
І  міста,  і  села.
Міномети  смертю  свищуть.
Край  той  невеселий.

Поміж  зорями  вузенький
Шлях,  Чумацький,  димний,
Десь  голосять  вдови  й  неньки,
Діток  розбудили.
Перелякані  навіки
Зорі  й  бідні  люди,
Загубили  спокій-ліки.
В  житлових  спорудах
Нема  вікон  –  лиш  тривога:
Коли  ж  мир  настане?
Куди  ж  виведе  дорога
Тих,котрі  повстали?
Й  малоросами  не  хочуть  
Тут  вони  вмирати,
Зрозумівши  власний  злочин.
Схід  *–  не  Емірати…
У  Примор’ї  **  лиш  китайців
Частіше  зустрінеш;
Копійки  за  свою  працю.
В  чужім  краї  –  й    фініш…

Нелегкі  думки  засіли,
І  печуть,  і  мучать:
Чи  ж  там  вийде  жити  сміло.
Чи  за  дріт,  колючий?
Душу  холод  пропікає:
З  цим  як  далі  жити?
Кращі  роки  утікають…
На  полях  –  не  жито  –
Міни,  сховані  розтяжки.
Пахне  смертю  звідти.
Небезпечно  жити    й  важко.
Бідні  й  ми,  і  діти.

Гляне  нишком  в  паспортину,
Синю,  українську,
Молить  Бога  за  дитину,
Що  в  чужому  війську:
«Війна  нащо  йому,  треба?
Примири  ж  всіх,  Боже!»
Сумно  дивиться  у  небо,
Жде,  чи  ж  допоможе?
Ніч  до  краю  добігає.
Зіроньки  погасли:
«Може,  Бог  це  нас  карає
За  російські  гасла?!»
20.12.2016.
*Далекий  Схід.
**Мається  на  увазі  Далекий  Схід  у  Росії,  куди  запрошували  кримчан.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709063
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Ганна Верес

Під Світлодарськом

[u]Під  час  бойової  операції  на  Світлодарській  дузі  (18  грудня  2016р.)  дійсно  один  із  героїв  Андрій  Байбуз  (позивний  "Ефа")  відмовився,  щоб  його,  пораненого  в  ноги,  врятували,  і  попросив,  щоби  забрали  з  поля  бою  молодого  бійця.  Так  і  загинув  "Ефа",  перед  смертю  ще  встиг  поговорити  з  матір'ю  по  мобільному  телефону,  пояснивши  їй,  чому  він  так  зробив.
[/u]

Тривожно  спав  у  ніч  ту  Світлодарськ,
Бо  бій  ішов,  жорстокий  і  нерівний,
Й  чекала  чорна  вояків  біда,
Таких  безстрашних,  Україні  вірних.

На  дрібки  сік  повітря  автомат…
Свистіли  міни…  Рухались  солдати…
Та  ось  упав  улюбленець-комбат…
Й  згадалося  його:  «Не  смій  ридати!»

Лежав  комбат,  мов  зрізаний  дубок,
Навколо  дим  стелився  сивиною.
Й  здалось  на  мить,  послав  йому  сам  Бог,
Отих,  що  перевірені  війною.

А  поряд  нього  корчивсь  побратим,
Ще  молодий,  якому  жити  й  жити.
Просив  ледь  чутно  той  боєць:  «Води...»
«До  нього,  хлопці,  треба  Вам  спішити,  –

Сказав  комбат,  –  а  я  іще  міцний…»
Й  послав  до  неба  свій  останній  погляд.
Там  образ  матері  побачився,  ясний,
Що  піднялася  чайкою  над  полем.

Й  душа  його…  злетіла  догори,
Щоби  оглянуть  звідти  місце  бою.
«О,  ні!  Таких  уже  не  підкорить,  –
Якби  ж  я  міг  закрити  їх  собою.»
27.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708942
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Мої вірші воюють у Криму

Мої  вірші  воюють  у  Криму.
Розвінчують  російського  тирана.
Ви  скажете,  потрібно  це  кому?
Тим,  хто  живу  у  серці  має  рану.
І  хто  давно  вже  виріс  із  раба
Й  навчився  жити  під  крилом  у  волі,
У  кому  поселилася  журба,
Та  мрія  ще  жива  про  світлу  долю.
І  не  лише  для  себе  –  для  дітей,
Онуків,  правнуків,  для  Криму-України,
Хто  вірить,  що  майбутнє  те  гряде  –
Й  закінчиться  доба  війни-руїни.

Мої  вірші  не  тільки  у  Криму,
Але  й  на  сході,  в  вогнянім  Донбасі.
Пишу  я  їх  невтомно  ще  й  тому,
Щоби  відкрити  очі  бідоласі,
Котрий  повірив  у  «Російський  мир»,
Мовляв,  його  це  історичні  браття.
Без  України  «Мир»  той  утомивсь
І  запалив  війни  жарке  багаття.
Людей  лишив  уласного  кутка,
Розбив  дороги,  школи  і…  надії.
Як  не  влаштовує  вас  доля  отака,
Берімося  за  зброю  і  до  діла:
Всю  наволоч,  гнилу,  відкиньмо  геть;
Не  личить  нам  стояти  на  колінах.
Шахтар  ти,  робітник,  інтелігент,
В  руках,  у  наших,  доля  України!
17.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708941
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ганна Верес

Такими чекає нас світ

Давно  це  вже  не  таємниця,

Знущався  над  нами  як  брат,

Вивозив  як  жито  й  пшеницю,

Народ  залишав…  вимирать.

Давив  як  не  раз  нашу  волю

І  мову  топтав  теж  не  раз,

Він  рабську  кував  для  нас  долю,

Покраять  державу  зібравсь.


Були  ми  завжди  другим  сортом:

Бач,  не  українці  –  «хохли»,

Хоча  і  у  війнах,  і  в  спорті

Частіше  ми  перші  були.

В  Сибір,  в    Воркуту,  у  Печору

Везли  у  кайданках  дідів,

Здається,  неначе  учора

З  нас  кожен  десятий  сидів.


Морозили  і  катували,

Свободи    щоб  вибити  дух,

А  ми  ще  твердіші  ставали,

Спинять  не  збиралися  рух.

Час  прийде:  в  кулак,  у  єдиний,

Зіллються  і  захід,  і  схід

За  правду  і  право    людини.

Такими  чекає  нас  світ!
3.09.2014.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708619
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Ганна Верес

Якби ж не те колоссячко…

[u](Знала  я  одну  жінку,  котра  відсиділа  за  сім  колосків  7років  при  тих  комуністах,  за  якими  так  багато  ще  плачуть,  виступають  проти  декомунізації.  У  творі  її  доля.)
[/u]
Вона  одна.  Одна,  як  перст,  і  в  хаті,

І  в  дощ,  і  в  спеку,  й  як  тріщить  мороз.

Не  звикла  й  плакатись  на  людях  чи  зітхати,

Хоча  не  шкодувала  доля  гроз.

Одна  вона  і  день,  і  ніч  стрічає,

Але  найтяжче  ранку  їй  чекать:

Все  слухає,  як  серце  кров  качає,

А  ніч  не  поспішає  утікать.  


У  світ  прийшла  давно.  Ще  довоєнна.

І  стежку  теж  топтала  непросту,

Не  бачила,  й  які  вони  –  «зелені»,

Й  скарбничку  мала  теж  вона  пусту.

Сьогодні  теж  старій  ніяк  не  спиться  –

Калейдоскоп  прокручує  життя:

Якби  ж  не  те  колоссячко  пшениці,

Усе  було  би  в  неї  до  пуття.

А  так…
І  попливе  думками

В  далекий  край,  де  молодість  згнила.

(Її  впіймали  в  полі  з  колосками,

Котрі  вона  під  голод  підняла.

Не  забарився  й  вирок  зі  статтею,

І  доля  повела  її…  в  Сибір.

Можливо,  інший  був  би  за  межею,

Вона  ж  везла  всі  біди  на  собі).

Усі  сім  років  згадувала  мову,

Якій  навчала  мама  з  ранніх  літ.

Й    морози  вдома    не  такі,  зимові.

Який  тісний  і  величезний  світ!


Коли  ж  землі,  своєї,  вже  ногою

Вона  торкнулась,  залилась    слізьми.

Не  просто  й  рани  їй  було  загоїть,

Тай  чи  можливо  пережите  змить?!

Так  і  лишилася  одна  у  цілім  світі.

Не  дочекалися-спочили  і  батьки

У  сорок  сьомім,  у  голоднім  літі.

Така  ціна  була  за  колоски.

Погас  завчасно  й  вогничок  любові

(Чужого  ж  красти  жінка  не  могла).

Так  і  лишилась  без  сім’ї,  небога,

Лиш  доля  рясно  зморшками  лягла.

І  сивина  навідалася  рано

У  коси,  її,  чорні,  як  смола,

А  може,  проросла  з  тієї  рани,

Що  довго  у  душі  її  жила…

До  фінішу  вже  роки  добігають,

У  косах  і  у  голосі  –  зима.

Вогонь  в  очах  її  не  меркне,  пригасає…

Дістались  колоски  не  задарма…


Аж  ось  постукав  ранок  у  віконце,

Хоч  не  склепила  зовсім  ще  очей.

Бентежить  схід  промінчик,  перший,  сонця,

І  серденько  ще  звечора  пече.

«Та  то  –  дарма,  –  подумала,  –  минеться,

Пішли  молодші  мене  за  межу,  –

Й  піднятися  із  ліжка  жінка  пнеться,  –

Чого  ж  це  я  і  досі  ще  лежу?!..»
22.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708610
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016


Ганна Верес

Чому заручники?

Іще  ‘дна  ніч  до  ранку  доповзла,
І  голова  від  дум  ще  важча  стала:
Як  же  ці  дикі  найманці  Кремля
Вже  Україну  й  цілий  світ  дістали!

«Майстри»,  так  звані,  нелюдських  тортур
Знімать  навчились  й  скальпи  з  полонених,
А  щоб  вогонь  живий  в  очах  потух,
То  розпинають  на  хрестах…  у  –енне.

І  це  вчорашні  друзі,  ба,  брати?!
(Киплять  думки,  аж  мозок  пожирають),
Це  нелюди.  Це  навіть  не  скоти.
Ніде  заручників  у  світі  не  карають.  

Заручники?  І  це  у  час  війни?
Чом  звикли  ми  до  терміну  такого?
Ніколи  не  загладити  вини
Тим,  хто  вбиває  й  заробля  на  крові!..
17.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708261
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Ганна Верес

Б'ється мій народ з тираном

Де  вітри  ковил  гойдали
Й  степ  із  небом  обнялись,
Ранки  росами  спадали,  
Край  той  був  таким  колись.
А  тепер  земля  –  у  ранах,
Кров  у  травах  –  не  роса  –
Б'ється  мій  народ  з  тираном:
У  диму  і  небеса.

Матерів  гірке  ридання
Сколихнуло  синю  вись,
Недоспіване  кохання
Закотилося  кудись.
І  зажурена  калина
Віти  опуска  в  траву,
Удові  сльоза-краплина
Затулила  синяву.
12.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Надія Башинська

ОЙ КОТИЛАСЬ КОЛЯДА…

Ой  котилась  коляда  через  полечко.
Там  зустрілось  коляді  ясне  сонечко.

Ой  котилась  коляда  та  й  доріжками,
Заквітчалася  вона  цвітом-стрічками.

По  дорозі  коляда  покотилася,
Там  щаслива  доленька  їй  зустрілася.

Як  до  хати  коляда  підкотилася,
Роздзвенілася  вона,  звеселилася.

Роздзвенілась  коляда  під  віконечком,
Та  й  до  хатоньки  зайшла  разом  з  сонечком.

Розспівалась  коляда,  розшумілася,
В  хаті    доленька  свята  залишилася.

Ой  котилась  коляда  та  ще  й  котиться,
І  до  кожного  зайде,  якщо  схочеться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708132
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ВПОКІЙТЕ ЇХ ДУШІ…

Запали,  українцю,  восковую  свічку  -
Чи  зранку,чи  вдень,  чи  у  пізнюю  нічку,
Помолись  за  їх  душі  --  ангельські,  світлі,-
Цвіт  України,  заледве  розквітлий...

Запали,  українцю,  й  молися  до  Бога,-
Він  вмер,  бо  у  тебе  десь  хибна  дорога.
Ти  не  пішов,  а  комусь  треба  йти...
На  цей  раз  був  він...  Дякуй  Богу  --  не  ти...

Дякуй  Богу,  молись,  щоб  мізки  просвітліли  :
За  що  кара  Божа,  чому  відлетіли  ?
Кращі  із  кращих...  Бог  хоче  таких...
Ти  ж  спав  у  цю  пору  в  перинах  м"яких...

Так  щиро,  чекаючи  свята  і  дива...
А  там...  була  пекла  вогняного  злива...
А  там  ,  сам  люцифер  на  землю  зійшов...
Там  плакала  кров"ю  гаряча  любов.
 
Запали,  українцю,  воскову  свічу
За  тих  ,  хто  потрапив  в  вогненну  січу,
За  воїнів  світла  --  героїв  землі...
Впокійте  їх  душі,  всі,  з  Богом,  святі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707823
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Ганна Верес

Світ прокляне війну

Щодень  читаю,  думаю  і…  плачу,
Історії  ковтаю  сторінки,
А  там  і  Русь,  і  половці,  й  Козача
Доби  Вкраїни.  Нелегкі  стежки
Пройшов  народ  мій,  та  здобув  свободу,
Политу  кров’ю  і  слізьми  не  раз,
Вдяглася  пам’ять  у  вінок  скорботи,
Бо  промінь  не  один  завчасно  згас.

Сьогодні  знов  народ  мій  у  тривозі,
Адже  терзає  долю  «східний  брат»,
Здавалось,  не  було  звідтіль  загрози,
Та  Крим  устиг  й  Донбасу  пів  забрать.
Й  думок,  сумних,  лякаюся,  щоразу:
І  друг,  і  брат  в  житті,  щоб  виручать,
А  не  для  того,  в  хату  щоб  залазить,
Вбивати  й  сиротити  онучат.

Історія  іде  по  свому  колу,
Нові  щоразу    в’яже  нам  вузли,
Життя  ж  –  то  найсуворіша  є  школа,
Скоріше  би  назад  ви  поповзли.
18.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707841
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016


Ганна Верес

Страшне то дійство – війни на землі

Страшне  то  дійство  –  війни  на  землі,
Адже  війна  п’є  кров  щодня  й  без  міри.
Майбутнє  десь  ховається  в  імлі,
Кругом  снаряди  падають  і  міни.  

Війна  не  знає  слова  «співчуття»,
Свої  у  неї  правила  й  закони.
Вона  –  це  млин,  що  в  жорнах  тре  життя,
Що  стануть  історичною  мукою.  

Війна  –  це  стан,  коли  тікають  сни,
І  звикнути  до  цього  неможливо.
В  ній  губиться  і  вихід  запасний,
Коли  вона  збирає  вкотре  жниво.

Війна  –  це  біль,  один  на  всіх,  важкий,
В  ній  не  буває  милості  до  жертви,
Їй  по  фігу  таланти  і  роки,
Коли  виносить  вирок,  жить  чи  вмерти.

Війна  не  знає  поняття  «простить»
Її  сліди  давно  відомі  в  світі:
Могили,  свіжі…  і  хрести,  хрести,
Де  не  завжди  під  ними  свіжі  квіти.
19.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707716
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Ганна Верес

Не розмінна ми монета

Раша  хоче  перекроїть
Нашу  Україну.
Скільки  вже  лягло  героїв!
Та  й  сьогодні  гинуть.
Іловайську  чорну  дату,
Дебальцевський  смуток,
Світлодарськ…  Не  передати
Таке  й  не  забути!
Не  розмінна  ми  монета
Для  Європи  й  світу,
Налаштуємо  багнети  –
Досить  вже  терпіти
На  собі  експерименти
Російської  зброї,
Котру  так  спішать  підвезти
Вражі  гумконвої.
Щоб  не  утилізувати,
Цілять  в  груди  наші,
Мінськ  нам  радять  визнавати
І  Європа,  й  Раша.

Братньої  війни  ми  подих
Добре  відчуваєм:
Вивезли  метал,  заводи,
«Градами»  шугають.
Сунуть  карту  нам,  дорожну,
Мовляв,  ще  й  без  плати.
«Терористам  вірить  можна?»  –
Хочеться  спитати.
Поміж  миром  і  війною  –
Два  лиш  кілометри,
В  Миколая  день,  зимою,
Скільки  впало  мертвих?!

Ситі-ситі  ми  цим  миром,
Олланде  і  Меркель,
Співчувать  нам  не  втомились
І  експериментам?
Ще  до  вас  не  долітають
Міни  та  снаряди?
Наших  хлопців  накривають
Гаубиці  й  «гради».
Не  витримують  вже  вуха
І  брехні  Росії.
Досить,  мабуть,  уже  слухать,
Буть  голіруч  ціллю!
Ще  ніхто  війни  не  виграв
Чужими  словами,
Враг,  як  ноги  об  нас  витре,
Прийде  і  за  вами!
19.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707714
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 21.12.2016


Ганна Верес

Українця серце

Точу  щоденно  я  своє  перо,
Щоби  на  все  в  житті  реагувало,
Але  ж  болить  мені  найбільше  кров,
Котру  в  Донбасі  діти  проливають.

О,  скільки  ж  там  понівечених  доль!
І  тисячі  у  небо  вже  злетіли…
Згадаймо  Іловайський  коридор:
Як  жити  наші  хлопчики  хотіли!..

Чому  згорали  вояки  в  котлах
І  гинули  в  Донецьку  під  бетоном?
Як  спати  влада  уночі  могла,
Коли,  здавалось,  у  крові  потонем?!

Та  встояли  орлята!  Ні,  орли
В  нерівному  цім  історичнім  герці,
Заслон,  надійний,  для  усіх  звели,
Бо  в  кожного  з  них  –  українця  серце!..
9.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707402
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Ганна Верес

Назад немає вороття

Сонце  тче  веселу,  теплу  днину.
Колисає  вітер  зелен-гай.
Поспішаю  вкотре  до  хатини,
Пам'яті  струна  де  тихо  гра.
То  не  пісня  над  землею  лине  –
То  весни  замріяна  пора:
Клини  наді  мною,  журавлині,
Тож  душа  від  щастя  завмира.

Ніби  білопінно-ніжна  фея,
Ледь  рожево  яблуня  цвіте,
Простягає  рученьки  до  мене,
А  в  суцвіттях  –  сонце,  золоте,
Йду  до  хати…  Привидами  речі:
Мамина  хустина  і  халат,
Рогачі  й  лопати*  біля  печі,
Виставлені  ненькою    улад.

Стрілися  з  портрета  очі  тата,
Мудрі  і  серйозні,  як  завжди,
З-під  його  рук  виросла  ця  хата,
Нас  до  праці  рано  теж  будив.
Мало  місця  спогадам  у  серці,
За  плечима  –  стежечки  життя,
Посивілі  у  складному  герці,
Та  назад  немає  вороття.
15.12.2016.
*Дерев'яне  знаряддя,  схоже  на  лопату,  для  випікання  хліба  у  печі,  як  правило,  на  листкові  з  капусти.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707407
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Ніна Незламна

Свято Миколая

Казкова  ніч,сяють  зорі
Місяць  немов  на  дозорі
Освітив  шлях  до  землі
Доріжки  всі  засніжені.
.
Дід  Миколай  скоро  прийде  
Всім  подарунки  принесе
Знаю  приходить  він  вночі
Від  всіх  дверей  має  ключі.
                   
Проснулась,лежить  пакунок
Від  дідуся  подарунок.
Ой,як  добре!,  Справжнє  свято  !
В  мене  радості  багато…

Тут  цукерки  і  калачик
Та  іще  красивий  м`ячик
А  різочку,  я    не  знайшла
Значить  слухняною  була.

Вже  на  небі  сонце  сяє
Усіх  зі  святом  вітає
Я  теж    хочу  привітати
Миру  й  щастя  побажати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707348
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Крилата

Святий Миколай

Чорним  рядном  небеса  вкрила  ніч.
Зорі  на  нім,  наче  вогники  свіч.
В  ліжка  спішиться    лягать  дітвора,
Бо  наступає  магічна  пора.

З  торбою  прийде  святий  Миколай.
Швидше  молись,  ліхтарі  вимикай.
Чемним  дарунки  святий  принесе.
Їдуть  олені  його    по  шосе.

Ляльку  –  Софійціі,  автівку  –    Петру,
Книжечку  Златі,  словник  Назару.
Кожній  дитині  він  щось  покладе.
Збудиться  вранці,  дарунок  знайде.

А  головне,  щоби  кинув  на  віз
Спокій,  щоб  мир  у  країну  привіз.
Щоби  любов’ю  наповнив  серця,
В  ім'я  Свят-Духа  і  Сина,  й  Отця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707298
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 19.12.2016


Ганна Верес

Він… вижив…

Чи  є  народ,  щоби  такі  страждання
Зміг  пронести  крізь  темряву  століть:
Пожежі,  війни,  голод  і  повстання?
Він…  вижив!  Не  судилось  околіть!

Чи  є  пісні  такі  ще  на  планеті,
Щоб    з  болю  народилися  й  журби?
Це  з  ними  йшов  народ  наш  на  багнети,
Таких  пісень  не  відають  раби.  

А  чи  земля,  багатша,  є  у  світі
Із  долею,  тяжкою,  орача,
З  мереживом  зими,  весни  і  літа
Й  духмяним  запахом  хлібини-калача?

Це  ми  її  своїми  мозолями
Леліяли  завжди,  немов  живу,
То  кров’ю  поливали,  то  сльозами,
Втрачали  й  здобували  булаву.

Ми  карту,  чорну,  вивчили  Росії:
Печора  в  ній,  Норильськ*  і  Воркута.*
Дух  волі  й  там  народ  наш  рясно  сіяв,
Але  земля  під  ним  була  не  та.

Зна  наші  муки  і  тайга,  сибірська,
Пив  нашу  кров  «Горлаг*»,  Екібастуз,*
Енкавеесу  непростимі  звірства  –
Скрутити  ж  нас  не  вистачило  уз.

Вкидали  нас  у  війни,  у  криваві,
Стогнали  де  В’єтнам  і  Гондурас,
І  правду  про  Афган    не  відкривали
Так  само,  як  сьогодні  про  Донбас.

Здавалося,  що  випив  чашу  горя
І  відновився-відродивсь  народ,
Росія  ж,  мов  чума,  у  Чорнім  морі,
Й  катує  тих  в  Криму,  хто  патріот.  

Це  наш  народ  пройшов  крізь  ці    страждання
На  протязі  кількох  важких  століть:
Пожежі,  війни,  зради,  постмайданні…
Він…  вижив!  Незборимий  він!  Не  зліть!..
15.12.2016.
*  Міста  і  табори  в  Росії,  де  відбувалися  повстання  політв’язнів,  засуджених  за  ст..58  на  10-15років,  основна  кількість  яких  були  українці.  Саме  вони  були    організаторами  тих  повстань,  борцями  проти  стукачів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Ганна Верес

Собор Михайлівський

[u]Кожного  11грудня  після  2013року  у  Києві  дзвони  Михайлівського  собору  нагадують  Україні,  як  тодішня  влада  хотіла  зачистити  Євромайдан,  кинувши  тисячі  силовиків.  Але  народ  вистояв.  Собор  став  тоді  прихистком  для  сотень  поранених.  
До  цього  собор  мовчав  майже  8століть  (з  часу  нападу  монголів  у  1240році).
[/u]
Собор  Михайлівський  вже  третій  рік  підряд
Своїми  дзвонами  у  день,  грудневий,  тужить,
І  хоча  шини  на  Майдані  не  горять,
Російські  танки  наш  Донбас  «утюжать».

Укотре  він  нагадує  всім  нам,
Щоби  народна  пам’ять  не  старіла,
Не  вірили  ніколи  щоб  панам,
Уміло  щоб  чужі  стрічали  стріли.

Коли  я  чую  той  тривожний  дзвін,
Знов  риюсь  в  історичному  лахмітті,
Й  спливає,  як  народ  покликав  він
Орду  зустріти  у  крові  по  лікті.

І  пророста  надія,  хай  хитка:
Монголи  щезли  –  щезне  і  Росія,
Бо  доля  завойовника  така.
А  землю,  мирну,  житом  ще  засієм!
12.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707089
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016


Ганна Верес

Міні-вірші

Спокійно  спати,  бач,  не  кожен  може.
Чому  так  є?  Я  легко  доведу:
Сумління  лиш  того  в  житті  не  гложе,
Хто  з  ним  завжди  і  всюди  у  ладу.
***
Людиною  прожить  мені  так  хочеться,
Людське  обличчя  людям  зберегти,
Не  буде  і  твоє  сумління  корчиться,
Коли  це  гасло  матимеш  і  ти.
***
Найбільша  у  держав,  сімей  є  вада,
Коли  негідник  чи  дурак  при  владі.
***
Тривожать  війни  світ  вогнем  і  кров’ю  –
Червоний  з  чорним  поруч  кольори.
Ненависть  в  вічній  боротьбі  з  любов’ю  –
Чомусь  давно  так  послано  згори!..
***
А  дні,  немов  птахи,  летять  в  історію,
Й  назад  нема  й  не  буде  вороття,
Живи,  щоб  не  було  за  себе  соромно,
Бо  лиш  одне  в  нас  на  землі  життя.
***

Пробачити  –  не  значить  –  все  забуть    –
Не  тіло  ранить  слово  –  серце  й  душу,
Тому  розважливим  і  мудрим  завжди  будь,
Каратися  пізніш  себе  не  змушуй.
***
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706689
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Ганна Верес

Клекоче бій. Ридають небеса.

Клекоче  бій.  Ридають  небеса.
Змішалися  там  кров  і  сльози,  й  муки…
Там  кожен  вибух  землю  колиса…
Тіла  лежать,  а  поряд  –  ноги,  руки…

Сховалось  сонце  в  почорнілий  дим,
Воно  від  горя  також  потемніло,
Боялося  заглянути  туди,
Чекало.  Щоби  небо  заніміло.

Туди  ж  злітали  й  душі  вояків,
Їм  простелили  ангели  дорогу
До  тих,  котрі  на  протязі  віків
Кували  Україні  перемогу.  
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706096
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Ганна Верес

Землі, моєї, доля під прицілом

Летить  життя,  немов  вітри,  осінні,
Рвучкі,  холодні,  часом  із  дощем;
Землі  моєї  доля  під  прицілом
Й  від  того  в  серці  осідає  щем…

Чому  ж  така  ти,  доле,  безталанна?
А  мо’,  Всевишній  відвернувсь  від  нас,
Бо  ж  Україну  розривають  клани:
Не  поділили  Крим,  тепер  Донбас.

Їм  не  болять  людські  щоденні  втрати
І  навіть  доля  матінки  землі,
Плодять  безвольну  і  беззубу  «вату»,
І  за  одно  з  тими,  що  у  Кремлі.

Проснись,  народе,  зупини  грабунок  –
По  всьому  світу  вже  твоє  добро,
Не  раз  ти  пригубляв  свободи  трунок
І  боронив  від  недругів  Дніпро.

Ще  маєш  порох  у  порохівницях,
І  з  кланами  тобі  не  по  путі;
Історія  –  це  вічна  шахівниця,
Де  перемога  сильного  в  житті.  

Хіба  тебе  не  кличе  вже  до  бою
Загиблих  кров,  що  рятувала  нас?
Ти  маєш  стати  знов  самим  собою,
Не  маєш  права  втратити  цей  час!
12.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706095
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016


геометрія

А СЕЛО ПУСТІЄ, А СЕЛО ВМИРА…

                                 "У  міста  -  по  гроші,                                        Селяни  відходять
                                   а  в  села  -  по  розум",-                              тихо    і  спокійно,
                                   цю  народну  мудрість                                  ніхто  в  їх  домівки                      
                                   треба  пам"ятать.                                              вже  не  загляда.
                                   Люди  в  нас  хороші,                                      Зрідка  приїжджають
                                   це  найвищий  козир,                                    діти  і  онуки,
                                   та  й  ніяк  не  можна                                        а  село  пустіє,
                                   селу  помирать...                                                а  село  вмира...
                                                                                       У  живих  зникає
                                                                                       віра  і  надія,
                                                                                       і  це  зупинити
                                                                                       не  можна  ніяк.
                                                                                       Усе  розуміють,
                                                                                       ті  що  залишились,
                                                                                       якось  треба  жити,
                                                                                       хоча  й  важко  так.
                                     В  міста  від"їжджають                                А  були  ж  селяни
                                     молоді  й  здорові,                                            завжди  справедливі.
                                     там  знайти  роботу                                        І  як  рідна  мати,-
                                     легше,  ніж  в  селі.                                          їм  була  земля.
                                     Чи  "вгорі"  не  бачать                                  Працювали  вміло
                                     і  плачів  не  чують,                                          і  були  щасливі,
                                     що  бідніють  люди                                          хоча  і  важкою
                                     в  кожному  селі.                                                праця  їх  була.
                                                                                     Доки  були  сили,
                                                                                     все  у  них  родило:
                                                                                     овочі  і  фрукти,
                                                                                     пшениці  й  жита.
                                                                                     Та  "нові"  порядки
                                                                                     обламали  крила,
                                                                                     люди  постаріли
                                                                                     і  сил  вже  нема.
                                     Вже  на  сполох  бити                                  "У  міста  -  по  гроші,
                                     давно  усім  треба,                                          а  в  села  -  по  розум"
                                     щоб  не  допускати                                          істина  відома
                                     великого  зла.                                                      і  тепер  жива.
                                     В  селі  міць  і  сила,                                          Правильні  й  хороші  
                                     і  доля  країни,                                                      приймати  закони,
                                     допустить  не  можна                                    захищати  села  
                                     зникнення  села.                                                і  селян  від  зла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706013
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 12.12.2016


Ганна Верес

Здригнувся світ

Здригнувся    світ    у    котрий    уже    раз    –
Майдан    горів,    тепер    горить    Донбас,
І    доля    України    –    на    кону    –
Росія    ж    утягла    нас    у    війну.

І    гинуть    українці    –    батько    й    син    –
За    землю    несказанної    краси,
За    волю    гинуть    і    за    свій    народ,
Де    кожен    є    герой    і    патріот.

І    стогне    Україна    день    і    ніч,
Бо    ж    з    ворогом    зустрілась    віч-на-віч,
І    корчиться    від    ран    тяжких    земля,
Котра    чекала    щастя    із    Кремля.

Та    не    бува    законів    для    війни,
Бо    гинуть    мирні    люди    без    вини:
Жінки    й    чоловіки,    старі    й    малі
І    моторошно    від    смертей    землі…
20.07.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705577
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Ганна Верес

На тілі Вкраїни рана

На    тілі    Вкраїни    рана,
Її    –    не    залікувать…
Ти    радий    тепер,    тиране?
Не    вмієш    і    шкодувать
За    тим,    що    засіяв    смертю,
Що    гине    найкращий    цвіт…
А    може,    перш    ніж    умерти,
Ти    знищити    хочеш    світ?

Нарешті    знайшлося    слово,
Тебе    як    повеличать:
Для    світу    всього    –    «Х…о»    він!
Поставлю    і    я    печать.
Таких    не    хвилюють    люди,
Ні    Біблія,    ні    Коран.
Ти    Богом    задумав    бути?
Не    Бог    ти    –    тупий    тиран.

Немає    в    тобі    любові,
Скалічити    здатен,    вбить,
Лиш    зло    стоїть    за    тобою
І    з    цинку    важкі    гроби.
Та    Бог    ізгори    все    бачить,
Вривається    вже    терпець.
Гадаю,    Він    не    пробачить,
Близький    тобі    вже    кінець!..    
17.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705574
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2016


Ганна Верес

Я долю свою вишию хрестами (Слова для пісні) .

Я  долю  свою  вистелю  любов’ю
До  тебе,  земле,  й  рідної  сім’ї,
Поради  попрошу  в  самого  Бога:
«Дай  мудрості  для  всіх  дітей  твоїх!»
Я  долю  свою  вишию  хрестами,
Червоні  й  чорні  поряд  покладу
І  вип’ю  все  те  спраглими  устами,
Щоб  відвернути  від  землі  біду.

Я  долю  свою  квітами  засію,
Щоб  звеселити  ними  білий  світ,
Щоби  навік  затямила  Росія,
Що  маєм  свій,  прадавній  заповіт:
«Із  Волею  і  Правдою  лиш  жити
На  Українській  праведній  землі,
Нікому  і  ніколи  не  служити.»
З  прадавніх  літ  сам  Бог  нам  повелів.
23.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705218
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Ганна Верес

О доле!

(Після  прочитання  твору  "Доля"  Надежди  М.)

О  доле,  сива!  Птахо,  невловима!
Ти  часто  вітром  стукаєш  в  вікно,
Або  ведеш  стежинами,  кривими,
І  тчеш  із  буднів  сіре  полотно.

О  доле!  Мила  ластівко,  крилата!
Пасу  я  твій  під  хмарами  політ
І  мрію  під  крилом,  твоїм,  літати,
І  серцем  пізнавати  білий  світ.

О  доле!  Ти  і  слава  моя,  й  плаха,
І  та  із  найвірніших  рятівниць,
Котра,  коли  в  житті  летить  все  прахом,
То  посилає  світло  блискавиць.

Зберу  тоді  їх  голими  руками
І  на  життєве  жезло  нанижу,
А  трохи  помудрію  із  роками,
То  про  життя  поему  напишу.
6.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705212
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Олекса Удайко

…крізь вуаль******

                 ...якось  так  упало  
                       на  відпочинку...    
                     в  місті  Трус-кав-ці...  
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]                                                

[i][color="#5108c7"][b]Я  вдруге  вже  узяв  собі  тайм-аут,
Аби  щедрот  помножити  набір:
Водицю  п"ю  й  солодку  втіху  маю,
Вдихаючи  красу  Карпатських  гір...

Ще  й  не  зима,  хоч  Новий  рік  на  носі!
Кришталь  полів  й  смарагд  струнких  смерек
Милують  око.  Хоч  надворі  осінь,
Життя  вирує  вздовж  і  впоперек!

Жінки  ховають  личка  у  хустини,
Й  хода  у  них  задумлива,  м"яка...
Зустрічний  люд  вітає  їх  гостинно,
Й  до  серця  вдячно  тягнеться  рука.

Та  враз  розквітне  усміх  веселковий,
Як  блисне  погляд  жінки  крізь  вуаль!

...У  біле  наряджаються  раптово
Прихована  самотність  і  печаль...[/b][/color]

7.12.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 07.12.2016


Ганна Верес

Поезія наша різна

Поезія  наша  різна
І  різних  людей  збира,
Частенько  аж  надто  грізна,
То,  наче  дитя,  капризна,  –
Така  в  одну  мить  згора.  

А  є  і  така,  що  п’ється,
І  випить  немає  сил.
І  плаче  вона,  й  сміється,
В  ранкову  траву  проллється
Краплиночками  роси.

Й  слова  простеля,  мов  душу,
Усе  ними  огорта:
І  річку,  й  крислату  грушу,
В  них  думка  звучить  потужно.
Поезія  ця  свята.

Поезія  наша  різна,
Як  різні  усі  і  ми,
Тож  поки  іще  не  пізно,
Віршуймо.  І  після  тризни
Залишимось  між  людьми.
12.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704816
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Ганна Верес

Розповзлись густі тумани

Розповзлись  густі  тумани,
Сиво-кучеряві,
Річку  вкрили  і  лимани,
В  воду  заглядали.
А  там  –  рибки-дзиги  грали,
Мили  лисці  ноги,
В  очеретяному  раї
Не  чути  нікого.

І  здалось  на  мить  туманам,
Що  й  вода  примовкла,
Бачать:  лисочка  тримає
Рибку  світло-жовту.
Верби  коси  опустили,
Ними  п’ють  водицю,
– Шкода  рибку,  –так  просили
Дику  вони  птицю.

Як  тумани  піднялися,
Сиві  та  лапаті,
Дві  пташини  обнялися…
Не  веліло  спати
Сонце,  що  ледь  пробивалось
Крізь  густу  завісу.
Хвильки  бігли,  ніби  грались,
По  водиці,  звісно.  
26.03.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704813
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Микола Миколайович

Вендетта

Артисти,  судді,  прокурори
Де  бабки  черпають  відром.  
Усе  захоплене,  в  потвори,
Як  вруну  вижали  серпом.

Коли  ж  ви  гади  наїстеся…
Чи  в  вас  реальність  міражі.
Чи  Бога  ви  не  боїтеся…
Чи  дійсно  в  вас  нема  душі?

Усе  злодюги  повернете,
Усе  що    вкрали  віддасте.
Чекає  вас    бариг  вендетта,
Невже  не    знаєте  про  це.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704758
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 05.12.2016


Ганна Верес

І став Дніпро холодним полем брані

Ішла    війна…      Верталася    зі    сходу…

Вогненні    кроки    міряла    назад.

Найважче    їй    було    долати    води…

Під    Києвом    збиралася    гроза…


І    став    Дніпро    холодним    полем    брані,

Схрестилися    де    шпаги    у    війні,

Отримавши    напівсмертельну    рану,

Він    вистояв…    Сказав    фашисту:    «Ні!»


Кипів    Дніпро    рожевою    водою,

Під    залпами,    немов    живий    стогнав,

З    коричневою    бився    як    ордою,

І    не    одну    молитву    тут    спізнав,


Як    обіймав    тіла    солдат,    ще    теплі,

І    плакав,    опускаючи    на    дно,

І    не    одна    душа    людська    отерпла,

Коли    дивилась    на      страшний    Содом.


Давно    минув    гарячий,    сорок    третій,

Та    рана    та    і    досі    ще    жива,

Історикам    наказує    й    поетам

Знайти    правдиві    про    війну    слова.
13.12.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704088
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


Ганна Верес

Азійська кров

Злились  в  єдине  кров  там  фінська

І  дикість,  не  проста,  –  азійська,

Котрі  не  кличуть  сіять,  жать,

А  грабувати  і  вбивать.

Азійську  дикість  Чингісхана

І  Грозного  –  царя  Івана

Кацапська  об’єднала  кров

І  знищила  до  тла  любов.

І  людям  стало  невідомо,

Як  жити  любо-мирно  вдома,

Родину  й  землю  берегти,

Бо  ж  звикли  лиш  чуже  гребти.

Назвавшись  хитро  нам  «братами»,

Насправді  хижими  китами

Були  й  ковтали  ціляком,

Хто  гордим  був  чи  смільчаком.  


Азійська  кров,  підступна,  мстива,

До  нас,  слов’ян,  немилостива,

Тож  москалі  нас  запрягли

Й  «раби»  змінили  на  «хохли»,

І  опинивсь  народ,  великий,

У  пазурах  страшного  лиха,

А  впившись  ним  донесхочу,

Сказав    «доволі!»,  бо  відчув

Уже  в  собі  достатньо  сили,

Щоби  не  гнутись,  не  просити  

Щоби  в  Москви  своє  ж  добро.

Й  радів  із  того  наш  Дніпро,

Що  врешті  стали  незалежні,

Вже  досить  годувати  лежнів,

Пора  для  себе  хліб  ростить.

Москва  ж  не  хоче  відпустить.


Та  й  заходилась  нас  ділити

На  Схід  і  Захід,  щоб  спалити

Ідею  й  віру  у  святе,

Що  інше  є  життя  –  не  те,

Що  і  земля,  й  народ  –  єдині,

Що  вільно  має  жить  людина,

Для  себе  тільки  працювать,

Це  не  високі  є  слова,

Народом  нас  щоб  величали,

Щоб  мова  рідна  зазвучала.


Коли  ж  Москві  сказали  «ні!»,

Та  захотіла  у  війні

Втопити  нас.  Кремлівська  влада

Послала  із  Чечні  півгадів,

З  Тамбова,  Пскова  дикарів.

Забрали  Крим.  Донбас  горів…

З  оскалом  звіра  нас  вбивали,

Передихнути  не  давали,

Карали  лиш  за  те,  що  ми

Другого  сорту  є  людьми.


Запам’ятай,  ворожа  зграє,

Не  панувать  тобі  над  краєм,

Де  вільні  люди  і  Дніпро,

Імперське  знищимо  тавро,

Не  ті  ми  вже  хохли,  наївні  –

Ми  громадяни  України,

Звелів  Господь  нам  довго  жить

І  всім,  що  маєм,  дорожить!.
30.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704085
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


геометрія

МИ Й ТЕПЕР ЩАСЛИВІ…

                                   Заплутався  вітер  у  осіннім  листі,
                                   І  тумани  сиві  простір  обняли.
                                   Ми  йдемо  з  тобою  своїм  рідним  містом,
                                   І  тепер  щасливі,  як  колись  були.
                                   
                                   Ми  не  розлучались,  дякуючи  долі,
                                   Бо  любов  і  дружбу  вміло  берегли.
                                   Труднощі  долали  на  життєвім  полі,
                                   В  світ  широкий  діти  вже  наші  пішли.

                                   Швидко  промайнули  наші  спільні  роки,
                                   Сповнені  любові,  радості  й  тепла.
                                   Дорослі  чудові  вже  наші  онуки,
                                   І  все  було  б  добре,  якби  не  війна.

                                   І  хоч  ми  з  тобою  поважного  віку,
                                   Не  страшна  нам  осінь  і  навіть  зима.
                                   Роки  непідвладні    ніякому  ліку,
                                   Смутку  в  наших  душах  і  серцях  нема.

                                   Дай,  Боже,  нам  сили  в  світі  ще  пожити,
                                   Діждатись  правнуків,  в  них  наші  жнива.
                                   Вмієм  працювати  і  добро  творити,
                                   І  нам  завжди  добре,  бо  любов  жива!

                                   За  дітей  й  онуків  молимося  Богу,
                                   Й  за  те,щоб  скінчилась  пошвидше  війна,
                                   Щоб  були  відкриті  їм  світлі  дороги,
                                   Й  щоб  наша  країна  вільною  була!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703815
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ганна Верес

Доля

Де    лісів    посивіла    стіна
Поєдналася    із    небокраєм,
Там    несе    свої    води    Десна,
Й    на    кларнеті,    на    сонячнім,    грає.
Де    вітри    заблукали    в    жита
І    над    ними    розправили    крила,
Там    молитва    матусі,    свята,
Мені    шлях    у    майбутнє    відкрила…

Смакувала    всього    на    віку,
По    краплинці    душа    вигорала…
Чи    я    вибрала    долю    таку,
Що    вела    мене    в    світ    і    карала?
Чи    Всевишнього    воля    згори    –
На    шляху    цім    мені    заблукати,
Й    поки    свічка    моя    догорить,
Всі    шляхи    мої    будуть    строкаті?..
9.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703802
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Ганна Верес

Про слово

Пам’ятай    сиву  істину,  сину,
В    слові,  в  кожнім,  велика  є  сила:
І  лікує  воно,    і  вбиває,
І    жартує,    і    часто    карає.
Слово    лукаве    –    ніщо    перед    Божим,
З    праведним    словом    дружити    лиш    гоже.
22.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703797
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016


Richter

Троїцькі мотиви

Зійду  із  потяга  на  станції  далекій
і  кинусь  у  нескошену  траву.
Над  головою  пролетять  лелеки,
безмежно  радий,  що  у  краї  цім  живу.

Босоніж  бігтиму,  хай  сили  не  покинуть,
удалечінь,  за  обрій-небокрай.
Аж  доки  не  побачу  ту  хатину,
котра  для  мене  стала  більш,  ніж  рай.

Вклонюся  до  землі  старим  тополям,
що  бачили  мене  ще  немовлям.
Взяла  початок  тут  мінлива  доля,
тут  вчився  я  радіти  солов‘ям.

Пройдуся  садом  та  попід  горою,
де  хвоєю  ще  зеленіє  ліс.
Матусю  пригадаю  молодою
і  серце  стисне  спогад  той  до  сліз.

Спущусь  до  річки,  ноги  намочу,
загляну  крадькома  за  верболози.
Все,  як  колись.  Присяду,  помовчу
та  пригадаю  радощі  і  грози.

Село,  моя  маленька  батьківщина,
ти  завжди  в  серці  юному  живеш.
Тут  моя  школа,  друзі,  вся  родина
і  вдячності  моїй  немає  меж.

27.11.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116112710143  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703388
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Прийшла пора вам правду розказать

[u](Розповідь  правнукам  про  гірку  минувшину  солдата-фронтовика,  який  пройшов  нацистський  і  радянський  табори).[/u]
         
 –Тоді  нас,  в’язнів,  з  табору  забрали
І  влаштували  непрості  лови…
–За  що  ж  тебе,  дідусю,  покарали?
–За  те,  що  залишився  я  живий!..
–  Це  ж  як  ,  скажи,  як  все  це  зрозуміти,
Хіба  за  це  людей  треба  карать?  –
Все  не  вгавали-дивувались  діти.
– Прийшла  пора  вам  правду  розказать.

Завжди    війна  –  це  лихо  для  народу,
Коли  повзе  ворожа,  хижа  рать
І  топче  землю,  долю  і  свободу,
Доводиться  тоді  вже  вибирать:
У  бій  іти  за  себе,  матір,  землю,
А  чи  рабом,  безгласим  бидлом  стать,
Віддать  чужинцям  ріки  і  озера,
Луги,  квітучі,  села  і  міста?  

Та  рабська  кров  вся  висохла  у  венах,
І  гідністю  не  вмів  я  торгувать,
Святим  обов’язком  було  тоді  для  мене
За  Батьківщину  ворога  скарать.
У  військо  добровольцем  записався  –
Наука  бою  і…  передова.
В  званні  від  рядового  підіймався
І  вже  накази  сам  я  віддавав.

В  Орловсько-Курській  аж  отримав  рану,
На  волосинці  тіпалось  життя,
І  як  в  полон  мене  тоді  забрали,
Не  пам’ятав  я  навіть  до  пуття.
А  там  –  неволя  й  нелюдська  наруга…
І  номер  –  ось  він  –  табірне  тавро…
Часом  така  в  душі  була  напруга,
Як  кажуть,  пам’ятатиму  «по  гроб».

Повзли  повільно  дні…  Ми  ледь  конали…
Надія  рятувала  й  молитви.
Із  мрій  рожевих  малювали  плани.
І  спогад  горло  кожному  давив.
Та  мрії  ті  солодкі  вщент  розбились,
Мов  дешевенький  півскляний  кришталь.
Ми  з  вартою  навіть  голіруч  бились…
Коли  звільняли,  втрапив  у  шпиталь.

А  звідти…  на  Сибір…  Дорога  дальня…
Лиш  через  вісім  повернувся  літ.
Листів  –  «ніззя»,  «запрєщєни  й  свідання».
Таке  уперше  бачив  білий  світ.

Старий  закінчив  сповідь.  Похрестився…
Безкровні  губи  і  рука  тряслись…
Праправнукам  роздав  свої  гостинці:
– Своїм  онукам  розкажіть  колись,
Яким  було  становлення  країни,
І  як  система  нищила  людей.
Історію  вивчайте  України,
Хай  по  життю  Всевишній  вас  веде!
23.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703377
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Плаче свічка в вікні

Плаче  свічка  в  вікні
Вже  не  воском  –  людською  сльозою…
Тихо  ніч  осіда,
Накриває  все  сонним  крилом.
Я  ж  кричу  їй:  
– О,  ні!
Пригадай  33-ій…  Зимою
Голод  як  поїдав…
Вимирало  ж  і  місто  й  село…

Плаче  свічка  в  вікні,
На  шибках  вимальовує  тіні,
Темна  ніч  за  вікном
Заридала  осіннім  дощем.
Голос  мертвих  дзвенів,
Ніби  струмом  пронизував  тіло,
Й  хоч  було  це  давно,
Та  й  з  роками  не  меншає  щем…

Плаче  свічка  в  вікні,
Зна,  як  нас  виривали  з  корінням,
Й  знов  пекуча  сльоза
По  свічі  опускається  вниз.
Образ  Бога  змарнів:
Не  прийшло  ворогам  ще  прозріння,
Може  б,  він  підказав,
Щоб  покаятись  хоч  спромоглись.
27.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Час тільки рани зціля

Нічка    посіяла    
зорі
В    полі    нічному,    
німім.
Води    вночі    
непрозорі.
Ранок    іще    
не    димів.

Верби    тут    сплять  
 і    тополі
В    передранковій    
імлі,
Голоду    свідки    
й    неволі
Тут,    на    вкраїнській    
землі.

Старість,    мов    зраджена  
доля,
Зморшки    в    корі    
пише-рве,
Ранить    щоразу  
 свідомість
Тим,    хто    між    
нами    живе.

Стиха    шепоче    
стежина
Про    найстрашніші  
роки,
Як    Україна    
тужила
І    не    роки,    
а    віки.

Скільки    ж    тут    сліз    
пролилося.
Знає    і    небо,    
й    земля,
Вітер    цілує  
 колосся.
Час    тільки    рани    
зціля…
3.12.2013.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Ганна Верес

Так, мені пощастило

Так,    мені    пощастило:
Мою    бабцю    не    вбило
Ані    голодом,    ані    війною.
І    дідусь    якось    вижив
В    приголомшеній    тиші
В    тридцять    третім,    страшною    весною.

У    війну    був    героєм,
А    як    рани    загоїв,
Працював,    не    шкодуючи    сили,
Щоб    життя    ізмінилось.
Щоби    я    народилась,  
Рідним    татом    гордилась    –    їх    сином.

Так,    мені    пощастило:
Й    другу    бабцю    не    вбило
Ані    голодом,    ані    війною,
Та    дідусь…    не    вернувся,
Бо    ніколи    не    гнувся,
Про    це    мама    ділилась    зі    мною.

Так,    мені    пощастило:
В    хаті    рідній    зростили,
Не    спізнала    я    голоду,    воєн,
Задивлялась    на    трави,
Зустрічала      заграви,
Не    ступала    на    землю    червону!..
23.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703210
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Світлана Моренець

Тремтять у вікнах поминальні свічі…

Моя  Вкраїнонько!  Земля  обітована,
дарований  нам  Богом  щедрий  край,
а  доля  в  Тебе  –  згіркла  і  туманна,
хоч  мав  би  бути  споконвічний  рай.

Чом  ходимо  ми  хибними  шляхами,
де  крик  німий  втоптав  кривавий  слід?
Чому,  як  не  чужі,  то  власні  хами
ведуть  "в  ніку́ди"  зболений  нарід?

Довірливі...  Терплячі...  Тож  поганам,
як  мито,  –  Твої  доньки  і  сини.
Від  Колими  до  Таврії  –  кургани
жертв  розстрілів  і  голоду,  війни...

Чи  вирвемося  ми  з  середньовіччя,  
байдужості  струсивши  мертвий  тлін?
...  Тремтять  у  вікнах  поминальні  свічі  –
це  подихом  із  Неба  лине  відчай:
"Невже  не  зможете  піднятися  з  колін?!"

                                               26.11.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Ганна Верес

Шлях у Вічність, зоряну

Схід    у    клаптях,    свіжих,    багряниць…    
Сни    ще    додивлялись    неба    очі,
А    сліди    ранкових    зоряниць
В    мареві    розтали    після    ночі.

Зодяглися    в    роси    спориші,
Зчарували    ранок    кришталями,
Легко    стало    якось    на    душі,
Полетіла    птахом    над    полями.  

Явір    стріла…    Гордо    зеленів,
Ніби    вийшов    сонечко    стрічати…
Голос      перепілки    задзвенів,
Жайвір    виніс    пісню    на    крилятах…

На    долоні    синій    озерця
Славили    любов    качині    крила…
Слухав    ліс    пісні…    Картина    ця
Шлях    у    Вічність,    зоряну,    відкрила…
21.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702961
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Ганна Верес

І плакала над ними власна доля

Давно  забута  стежечка  до  хати,
Нема  давно  у  ній  живих  людей,
Були  ж  у  ній  і  діти,  й  батько,  й  мати…
Туди  нас  пам’ять  крізь  роки  веде…

Хрестом  пробилась…  Крик    –  до  неба  й  досі,
Бентежить  розум  голоду  чума,
Людські  життя  складались  у  покоси  
Таке  забути  права  в    нас  нема!..

Мільйони  їх  лягло  тоді,  в  тридцяті,
Знесилених,  знекровлено-блідих,
За  ними  не  було  кому  ридати,
Подати  напівмертвому  води.

Мільйони  тіл,  розтерзаних,  у  полі,
А  хтось  знаходив  цвинтар  край  доріг,
І  плакала  над  ними  власна  доля,
Згубивши  у  Москві  свій  оберіг.

Від  голоду,  здалось,  умерла  й  віра,
Закутавши  серця  у  лід-сніги,
Нам  листопад  вінок  журби  приміряв,
Свічу  прозріння  подали  боги.

Мороз    по  тілу  і  клубок  у  горлі,
І  трепетом  в  очах  –  гірка  сльоза…
Нам  важко  говорить  про  це  й  сьогодні,
Та  треба  світу  правду  розказать,

Щоби  піднять  державу  із  руїни
Й  нову  вже  будувать  не  на  брехні.
Це  вистраждала  право  Україна
У  голоді,  у  холоді  й  війні!..
25.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702958
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Ганна Верес

І плакала над ними власна доля

Давно  забута  стежечка  до  хати,
Нема  давно  у  ній  живих  людей,
Були  ж  у  ній  і  діти,  й  батько,  й  мати…
Туди  нас  пам’ять  крізь  роки  веде…

Хрестом  пробилась…  Крик    –  до  неба  й  досі,
Бентежить  розум  голоду  чума,
Людські  життя  складались  у  покоси  
Таке  забути  права  в    нас  нема!..

Мільйони  їх  лягло  тоді,  в  тридцяті,
Знесилених,  знекровлено-блідих,
За  ними  не  було  кому  ридати,
Подати  напівмертвому  води.

Мільйони  тіл,  розтерзаних,  у  полі,
А  хтось  знаходив  цвинтар  край  доріг,
І  плакала  над  ними  власна  доля,
Згубивши  у  Москві  свій  оберіг.

Від  голоду,  здалось,  умерла  й  віра,
Закутавши  серця  у  лід-сніги,
Нам  листопад  вінок  журби  приміряв,
Свічу  прозріння  подали  боги.

Мороз    по  тілу  і  клубок  у  горлі,
І  трепетом  в  очах  –  гірка  сльоза…
Нам  важко  говорить  про  це  й  сьогодні,
Та  треба  світу  правду  розказать,

Щоби  піднять  державу  із  руїни
Й  нову  вже  будувать  не  на  брехні.
Це  вистраждала  право  Україна
У  голоді,  у  холоді  й  війні!..
25.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702958
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016


Шостацька Людмила

ЗАЙДИ НА ВОГНИК

                                                     Зайди  на  вогник,  просто  помовчати,
                                     Загнати  тіні  в  непривітний  кут,
                                     Під  аромат  божественної  м’яти
                                     Думок  похмурих  відпустити  жмут.

                                     Напій  знайомий  з  назвою  “  Сама“,
                                     Тебе  таким  не  буду  пригощати.
                                     Ескіз  виводить  на  вікні  зима,
                                     Я  запросила  сонечко  до  хати.

                                     Тобі  –  бальзам  із  кращих  почуттів,
                                     Тобі  –  і  пряник,  мов  душі  шматочок,
                                     Бо  скільки  ж  має  бути  тих  життів?
                                     Лиш  не  принось  із  спогадів  клубочок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700930
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Ганна Верес

Заповіт онучатам

Огорнув  листопадовий  вечір
Землю,  плечі,  мої  і  малечі:
Сім  і  вісім  минуло  їм  рочків,
Часто  їх  називаю  «синочки»,
Бо  ж  війна  в  мене  сина  забрала…
За  що  ж,  доле,  ти  так  покарала?

Всім  думки  заважали  нам  спати:
«Розкажи  нам,  бабусю,  про  тата.
Звідки  війни  у  світі  беруться?»
Й  кожен  ближче  хотів  пригорнуться.  
Вечір  тиху  ту  розповідь  слухав,
Не  торкались  подушечок  вуха…

«Із  Майдану*  війна  почалася,
Перша  кров  саме  там  пролилася.
Заузорився  сніг  тоді  кров’ю
Тих  синів,  що  вмирали  з  любов’ю.
Вони  ж  сотнею  в  небо  злетіли,
Кожне  серденько  кликали  й  тіло
До  святого,  нерівного  бою,
Україну  закрить  щоб  собою.

А  на  півдні  рукою  тирана
Готувалася  й  інша  ще  рана:
Крим  Росія  наш  ампутувала,
У  Одесі  пожар  влаштувала,
Розпалила  багаття  в  Донбасі,
Й  смертю  дихали  міни  й  фугаси.

Непроста  це  війна,  а  гібридна,
Ще  кінця  їй,  здається,  не  видно,
Але  віра  і  дух  –  незборимі,
Скоро  ворог  удавиться  Кримом,
Прийде  час  і  Донбас  теж  прозріє  –
Чуже  сонце  його  не  зігріє,
Бо  Росія  –  для  волі  в’язниця,
Саме  в  цьому  між  нами  різниця:
Ми  шануємо  дух  і  свободу,
Необхідну  й  святу  для  народу.

Так,  війна  почалася  з  Майдану,
Коли  мрія  збулася,  прадавня,
Коли  Київ  зігрів  міліони,
Що  до  волі  змели  перепони.
Ми,  вкраїнці,  народ-відчайдухи,
Це  від  нас  утікала  щодуху
Влада,  що  готувала  нам  грати
І  хотіла  народ  покарати.

Пам’ятайте  ж,  мої  онучата,
Цього  владі  не  можна  прощати.
Тільки  правда  цінується  в  світі
І  життя  не  в  золоченій  кліті,
Що  здобуток  найвищий  народу  –
Правда,  гідність  і  власна  свобода!
21.11.2016.
*Майдан  Незалежності  в  Києві,  де  відбувалась  революція  Гідності  з  21.  11.  2013р.  й  до  березня  2014  р.  

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701898
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016


Ганна Верес

Коли я чую… (До річниці Майдану) .

«Іще  не  вмерла  воля  України,»  –
Гімн  розпирає  груди  і  серця,
Він  стомільйонно  над  Майданом  лине,
І  у  мені  пробуджує  борця.

Там  люди,  сиві  і  простоволосі,
Старі  і  молоді  чоловіки,
І  сколихнувся  світ  многоголоссям.
Котре  міцніло  не  роки  –  віки.

Коли  я  чую  «Слава  Україні!»,
Пульсує-б’є  у  тілі  моїм  кров:
Земля  моя,  квітуча,  рідна,  вільна,
Таку  не  просто  ворогу  збороть.

Вона  не  стане  жити  у  кайданах,
Бо  неспокійна  в  венах  кров  кипить,
На  сніг  пролита  взимку  на  Майдані,
Донбас  тепер  собою  теж  кропить.
19.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701892
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016


Ганна Верес

Я хочу стати сонечком для тебе

Я  хочу  стати  сонечком  для  тебе,
Щоб  мав  ти  вдосталь  світла  і  тепла,
Бо  відчуваю  в  цім  таку  потребу,
Щоби  завжди  тобою  я  жила.

Зорею  ранньою  для  тебе,  любий,  стану.
Щоби  новий  з  тобою  день  стрічать,
Будитиму  тебе  щораз  устами
І  грітимусь  біля  твого  плеча.

Я  стану  казкою  для  тебе,  чарівною,
Щоби    її  ти  все  життя  читав,
Був  скелею    й  дитиною  зі  мною,
Ділив  усе,  що  витче  нам  життя.

Я  хочу  стати  піснею  твоєю,
Від  буднів  щоб  не  черствіла  душа,
Щоб  називав  коханою    своєю,
І  місця  сумнівам  не  залишав.
24.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701507
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Ганна Верес

Горить Донбас 3

Горить    Донбас    вогнем    несамовитим…
Вогонь    і    дим      закрили        синю    вись,
І    люди    краю    почали    вже    вити:
–  За    що?
А    був    казковим    він    колись.

Дивилися    у    небо    терикони
І    поспішав    на    працю    в    шахти    люд.
Неписані    були    й    свої    закони:
Утрату    із    рюмашечки    заллють.

Було,    що    й    пісня    розправляла    крила
Й    злітала    над    просторами    степів…
Тепер    війна    вже    горло    перекрила,
Тобі,    народе,    довго    ж    ти    терпів,
Терпів,    і    гнув    занадто    свою    спину,
Збагачуючи    власних    хазяїв?
Вони    ж    висмоктували    і    останню    силу
І    виросли    в    багатих    крадіїв.

Горить    Донбас,    і    плачуть    його    діти…
Вугілля    їде    у    Росію    з    шахт.
Війна    вже    й    світу    почала    смердіти…
Й    болить    за    нього    теж    моя    душа.
13.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701505
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Олег М.

МАМО, ПРИШЛІТЬ МЕНІ ЗВІСТКУ

Мамо,  пришліть  мені  звістку
З  райських  казкових  країв
Може  своїм  голосочком
Краще-  принадою  снів........

Мамо,  пришліть  мені  звістку
Як  у  далеких  світах
Шлях  засіваєш  любистком
Й  губишся  десь  у  віках....

Мамо,  пришліть  мені  звістку
Бо  із  зимових  садів
Ви  облетіли  листочком
Й  душу  мою  обігрій.....

Мамо,  пришліть  мені  звістку
Я  вже  чекаю  давно
Сніг  розсипає  намисто
Так,  як  колись  в  нас  було

Мамо,  пришліть  мені  звістку
Вишийте  на  полотні
Барви  яскраво  -  червоні
Й  в  душу  покличте  мені....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701497
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016


Наташа Марос

НІХТО…

Моє  ім'я    не  промовляв  ніхто
Так  солодко,  так  тихо  і  так  чутно,
Ніхто  мене  не  кутав  у  пальто
Отак,  що  я  не  можу  це  забути...

Ніхто  не  кликав  мовчки  уночі
І  не  дивився  потай  через  роки.
Більше  ніхто  не  забирав  ключів
Від  мого  дому  на  імення  спокій...

Ніхто  мене  не  спопеляв,  як  ти,
Торкаючись  лиш  поглядом  далеким.
Та  щастя,  подолавши  всі  світи,
В  наш  дім  не  донесли  чомусь  лелеки...

                         -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701117
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ганна Верес

Щаслива пара

В  дорозі  стріла  пару  я  щасливу  –
Вона  і  він  –  стрункі  і  молоді,
Обличчя,  мов  змальовані,  красиві,
Та  ще  одне  помітила  тоді.

Німі  вони…  Уста  їх  так  тремтіли,
Все  ж  не  зривався  з  них  природний  звук,
Вони  сказать  важливе  щось  хотіли,
Та  не  слова,  а  жести  й  пальці  рук…

Дивилась  я…  і  вірила…    у  диво,
І  дякувала  Богу,  що  їх  звів.
Це  Він  намітив  місце  і  годину,
Коли  юнак  в  житті  її  зустрів.
(В  дорозі  до  Чернігова  29.10.2016.)

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701104
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ганна Верес

Пізня осінь

Журавлем  відкричала    осінь,
Літом,  бабиним  відцвіла,
Долила  сивини  у  просинь
І  заглянула    до  села.
Там  багрянці  струсила  з  кленів,
У  садках  –  де-не-де  плоди,
Одинокі  іще  й  зелені,
Не  злякались  вітрів,  води.

Коли  ж  висипле  з  торби  зорі
Ніч  осіння,  яка  краса!
Простір  стане  напівпрозорим,
Місяць  скибкою  зависа.
Пізня  осінь,  хай  не  яскрава,
Часто  купана  у  дощах.
Засинають  дерева  й  трави…
Прагне  спокою  і  душа.
Чернігів.    2.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701102
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Ганна Верес

Для України шанс останній

Для    України    шанс    останній,
Щоб    відхреститись    від    чуми,
До    цього    довго    йшли-зростали,  
Та    чи    мудріші    стали    ми?
Й    питання    гостре    виникає,
Чи    варто    дітьми    їй    платить,
Як    це    робилося    віками?
Ні,    не    оцінять    це    кати.
Жалю    нема    в    такому    серці:
Одне    тлумачення    –    орда,
Підступна    й    хитра    вона    в    герці,
Й    мов    гідра,    що    не    вкинь,    з’їда.

Єднаймося    ж    супроти    неї,
Бо    знову    землі    заметуть,
Із    апетитами    гієни
Ціль    мають    дуже    непросту:
Накинуть    зашморга    на    шию
Й    у    власній    хаті    задавить.
За    що    ж    сини    тоді    спочили,
Подумаймо    і    я,    і    Ви,    
Бо    шанс    у    нас    це    історичний.    
Устаньмо    ж    всі:    старе    й    мале    –
Й    ординську    погань,    нам    не    звичну,
Відправимо    у    мавзолей.
А      дух    наш    з    волею,    святою,
З’єднаймо    заради    дітей
І    в    битві    з    дикою    ордою
Нову    країну    віднайдем.
12.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697007
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Шон Маклех

Вулиці на яких ми вмирали

                                                 «На  клич  меча  вставали  серед  тьми
                                                     Всі,  хто  ще  міг  в  бою  стояти.
                                                     Вінець  свободи  здобували  ми,
                                                     Вітчизни  діти  і  солдати.»
                                                                                                                                 (Шандор  Петефі)

                                                   Пам’яті  полеглих  за  свободу
                                                   На  вулицях  Будапешта  у  1956  році

Осінь,  коли  дозрівали  плоди,
Осінь,  коли  небо  було  холодним,
Осінь  торкалось  обличчя:
Мого  і  людей  на  вулицях  Будапешта:
Якщо  терпіти  несила:  кров  на  бруківку
І  душі  в  небо.  (А  над  містом  сутінки  шовку)
А  до  землі  виснуть  яблука  –  
Вибухне  моє  серце:  я  нині  повстанець,
А  серце  моє  не  з  воску,  
І  навіть  не  кришталеве,
Серце  моє  гаряче:  таке  людське  і  живе
Віддам  тобі  –  Вітчизно,  
Віддам  тобі  –  Свободо,  
Пройдуть  холоди  й  дощі,
І  змиють  кров  з  бруківок
І  брудні  сліди  окупантів,
І  може  лишиться  пам’ять  
Про  нас,  що  лягли  на  бруківку,
Що  пішли  під  кулі  і  танки,
А  вітер  що  так  холонув
На  хвилях  плинних  Дунаю,
Що  так  свистав  у  руїнах
Мого  чарівного  міста,
Він  прилетить  знову
Торкнутися  стиглих  яблук
Осені  Будапешта.  
Хотіла  моя  пісня
Ввібрати  щедрість  осінню,
Але  в  мою  пісню
Ввірвався  гуркіт  танків
І  чоботи  окупантів
Гупали  моїм  містом
За  яке  ми  вмирали…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696949
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016


Ганна Верес

Щодень пишу вірші

Щодень    пишу  вірші    я    не    в    нікуди,
А    щоб    засвідчить    до    землі    любов,
Пишу,    щоб    їх    читали    добрі    люди,
А    цензором    моїм    хай    стане    Бог.

Любов    ту    п’ю    із    колосу    пшениці,
Зі    срібла-рос    й    дзвінкого    джерела,
І    з    сивого    Дніпра,    й    тої    землиці,
Що    кров’ю    зрошена    синівською    була.

Я    п’ю    її  і  з    пісні,    весняної,
Яку    дарують    щедро    солов’ї,
З    густих    лісів,    що    виросли    стіною,
І    з    рушника      із    хлібом      на    столі.

У    серце,    в    кожне,    стежку    відшукаю,
Щоб    там    новим    росточком    ізійти,
Щоб      стати    обороною    для    краю
І    ворога    гуртом    перемогти.
23.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696413
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Крилата

Вірш або есе

Для  дітей

Вчителька,  що  вчить  англійську,
Дала  на  д/з
Скласти  про  тварину  свійську
Вірш  або  есе.

Лесь  придумав  вірш  про  рака  –  
Сипле  йому  корм.
А  Володя  –    про  собаку
З  кличкою  Попкорн.

Ось  урок.  Читає  Вова
Складене  есе.
У  Миколи  слово  в  слово
Співпадає  все.

- Як  так  склалось,  -  англічанка
Скрикнула  ураз,  -  
Що  есе-розповіданки
Однакові  в  вас?

Закрутились  щоки-жорна
В  Колі,  ніс  зіпрів:
-      Про  одного  ж  пса    -  Попкорна,
Що  у  нас  в  дворі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695830
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ганна Верес

Коли душа обділена любов’ю

Коли    душа    обділена    любов’ю,
Не    сколихне    її    ніякий    біль,
Й    не    слід    винити    в    цім    життя    чи    Бога    –
Причина    криється    лише    в    тобі.

Коли    душа    обділена    любов’ю,
Вона    бідніє,    змушена    страждать,
Шкода,    коли    це    станеться    з    тобою,
Тож    поспішай    тепло    своє    роздать.

Примнож    любов.    І    стане    світ    теплішим,
І    посміхнуться    сонце    й    небеса,
Й    наділить    Бог    тоді    тебе    щедріше,
І    ти    відчуєш,    що    таке    краса!
18.03.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695826
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Ганна Верес

Будяк чи серце?

На    стежці    лежало…    серце,
Розтоптане…    Ще    стогнало…
Мов    тихе    казкове    скерцо…
Ішли…    і…    не    обминали…

Шматочки    людського    серця,
Неначе    скалки,    палали…
Горить    так    на    сонці    скельце,
Та    всі,    мов    сліпі,    снували…

А    поряд    будяк,    колючий,
Себе    показати    вміє…
Уколе    –    ранка    ,болюча…
Він    схожий    тоді    на    змія…

Й    шукає    душа    одвіту:
–  Невже    будяк…    важливіший?
 Обходять    дорослі    й    діти…
Чи    цвіт    його    красивіший?

–Ні!      Люди    черствими    стали,
Забули    ціну    любові,
Поміж    будяків    зростали,
Згубили    дорогу    к    Богу.  
29.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695828
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Надія Башинська

КОЖЕН В СВІТІ Є НАЙКРАЩИМ!

Запитав  дуб  у  струмочка:  "У  тебе  нова  сорочка?
Бачу,  що  сьогодні  синя.  А  учора  була  ж  біла.
Позавчора...  сіра-сіра!"

Посміхнувсь  струмок  привітно:  "В  мені  небо,  дубе,  
квітне!  
Ось  сьогодні  день  ясніє...  Небо,  ніби  льон  ,  синіє.
Вчора  була  ясна  днина  -  біла  хмарка  воду  пила.

Позавчора  моросило,  тому  й  небо  посіріло.
А  як  дощ  пройде  й  веселка  покупатися  прийде,  
ти  побачиш,  що  сорочка  знов  нова  з'явиться  в  мене."

"Бачив  я...  Така  барвиста,  ясні  всі  сім  кольорів.
Ой,  щасливий  ти,  струмочку,  і  я  б  таку  собі  хотів,-
сказав  дуб  і  зажурився.  Зашумів  зелений  чуб.

Бо  ж  не  знав  він,  що  найкращим  був  у  лісі  отой  дуб.
І  не  знав  він,  що  найкращим  був  зелений  його  чуб.
Був  найкращим,  найсильнішим...  дуб  отой  вітри  спиняв.
Увесь  ліс  він,  і  струмочка,  від  вітрів  охороняв.

Кожен  в  світі  є  найкращим,  бо  такий  як  він...    один!
А  сорочок,  неважливо,  є  одна...  чи  п'ять...  чи  сім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695712
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Крилата

ОСЕНЕ

Осене,  тривожиш      мою  душу,
Цуценям  гризеш    кінцівки  пальців.
Листя  розмальовуєш    і    сушиш,
Подих  креслиш  на  зіниці-кальці.

Розглядаєш  сірими  очима
Результати  праці.    Я  питаю:
- Рада?  Ні?  
Погойдуєш  плечима.
- Роблю  те  лиш,  що  робити  маю.

Златом  граєш,  наче  королева,  
Поки  Жовтень  –  твій  синок,    у  русі.
А  тоді  оголюєш  дерева,
Мов  дитя  до  купелі  матуся.

Осене,  сумна  ти  і  весела,
Сміло  йдеш  до  свого  епілогу.
Завертаєш  у  міста  і  села,  
Зимоньці  протоптуєш  дорогу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695698
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Світлана Моренець

О НЕ СПІШИ, МІЙ ЛИСТОПАДЕ!

Свитинку  вбравши  золоту,
біжить  стежинка,
на  самоті  в  міськім  саду
гуляє  жінка,
там,  де  людський  шумливий  тлум
враз  не  нахлине,
у  царство  спогадів  і  дум
вона  полине.

Навіє  їй  осінній  сад
те,  що  й  забула,
і  спогадів  тих  зорепад
несе  в  минуле,
де,  як  травневі  солов'ї,
вона  співала,
і  де  любов  знайшла  її  –
у  дар  дістала.

А  спогади  уже  пливуть
повз  біль,  страждання,
переосмислюється  суть
і  сподівання...
–  Розбурхав  ти,  розворушив
і  грішне,  й  чисте.
Не  стань  кінцем  щасливих  днів,
мій  Падолисте!..

В  полоні  спогадів  брела
в  заду́мі  жінка,
в  глибоку  осінь  завела
її  стежинка,
та,  попри  дощ  і  холоди,
душа  –  ще  в  літі...
–  Мій  Листопаде,  заблудись
в  безмежнім  світі...

11.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Георгий Данко

Опять со мною лишь вершины…

Кто  не  дерется  за  жизнь  до  конца  -  тот  уже  умер,  хотя  еще  и  не  знает  об  этом.  (народная  мудрость)

Опять  со  мною  лишь  вершины
В  седом  снегу  и  в  облака́х...
А  перед  ними  на  равнине  -
Рекой  разлившейся  тоска.

И  ветер  снова  грусть  приносит,
Тускнеет  небо  с  каждым  днём...
И  пусть  весна  сейчас,  но  осень
Вернулась  медленным  дождём.

И  жизнь-не  в  жизнь...  А  -  к  чёрту  жизни  -
Не  здесь,  а  в  мире  -  пустота!
К  чему  про  жизнь  "благие  мысли",
Коль  в  ней  не  смыслишь  ни  черта!

Одни  лишь  горные  пейзажи
Ты  можешь  оценить,  принять...
Но  это  -  очень  мало:  как  же  -
Знаток  Чудес:  ни  дать,  ни  взять!

И  кажется,  что  мир  утерян-
Уж  безвозвратно,  навсегда...
А  ветер  голые  деревья
                                                               ломает
                                                                             И    опять  Беда

Стучит  в  стекло  костлявым  пальцем...
И  жутко-жутко  на  душе.
Я  одинок  в  своих  страданьях
И  даже  не  живу  уже.

Гюмри,  Армения  01.04.1970

Илл.  из  Интернета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695578
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Олександр ПЕЧОРА

СІМ ХРИЗАНТЕМ

Кілька  місяців  я  тут  не  озивався.  Написано  за  цей  час  чималенько...
Але  досі  нічого  новенького  не  озвучив  -  і  часу,  і  грошей  не  вистачає.
То  нехай  хоч  голосом  з  минулого  романСичне  прозвучить.  Всім  -  гарного  ліричного  настрою.

Сім  хризантем  –
                             дарунок  долі,
квітують  сонячно  в  мені,
немов  зоринки  чарівні,
бентежать  подихом  любові.

Ясночервоні,  сніжнобілі,
закличні  й  ніжні,
                                                             і…  сумні.
Малює  осінь  у  вікні
дощі,
                   граків,
                                             автомобілі.

Сім  хризантем  у  росах  віри,
ви  й  досі  ще  не  відцвіли  –
червоні,  як  тоді  були,
хоч  білі  квіти  й  посивіли.

О  квіти,  о  душі  привілля!
Нехай  кружляє  заметіль,
в  моєму  серці  ніжний  біль  –
сім  хризантем  –
                                                       червоні  й  білі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695577
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


LubovShemet

Мудра Змія ( байка )

Змія  в  газеті  прочитала,
Що  символ  мудрості  -  Змія.
Відразу  голову  задрала:
"Читайте,  слухайте  -  це  ж  я!
Я  в  вищих  закладах  бувала,
Писала  мудрості  в  конспект,
І  у  собі  я  поєднала
Культуру,  розум,  інтелект".
...Але  в  Змії  задатки  вбивці,
Для  неї  не  існує  гріх.
Чи  є  той  розум  у  голівці,
А  яду  вистачить  на  всіх!
Вся  мудрість  -  щоб  нагнати  страху,
Зненацька  підло  укусить,
Чи  задушити  бідолаху,
Що  на  її  шляху  стоїть.
...Серед  людей  бувають  Змії,
Яких  би  краще  і  не  знать,
Смертельно  жалити  уміють,
Щоб  свою  зверхність  показать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695554
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Любов Ігнатова

Учора

А  знаєш,  учора  гриміло  в  нас...знов...
І  вечір  жбурляв  у  шибки  хмаровиння...
А  я  все  складала  уламки  розмов,
Зчищаючи  з  них  загрубіле  лушпиння...

                                                                   Ревіло  і  бликало  в  пащі  вітрів,
                                                                   І  так  гоготало,  як  полум'я  в  пеклі...
                                                                   Я  знаю,  ти  поруч  би  бути  хотів...
                                                                   Та  швидко  захмарилось...  ще  швидше  смеркло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Ганна Верес

Я намалюю осені красу

Я    намалюю    осені    красу
І    загорну    у    жовтня    багряницю,
В    долонях    ранку    роси    понесу
В    поля,    де    вруниться  зелом  пшениця.

Розвію    по    ріллі    лелечий    сум    –
Нехай    у    тиші    під    сніжком    дрімає
І    виллється    весною    у    красу,
І    забуяє    зеленню-розмаєм.
31.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695602
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Ганна Верес

Я осінь цю по-своєму люблю

Ще  ніч  не  підняла  своє  крило,
Як  місяць  допливав  останню  милю,
Він  ненароком  розбудив  село,
Коли  роса  травиці  ноги  мила.

Спустився  ранок.  Осінь  на  порі.
Красою  хоче  всіх  зачарувати:
То  хмаркою  пливе  вона  вгорі,
То  бурею  заходиться  карати.

Або  застигне  в  золоті  дібров,
Дощем  за  теплим  літечком  заплаче,
Коли  ж  наллє  калині  свіжу  кров,
Збентежить  моє  серденько,  гаряче.

Я  осінь  цю  по-своєму  люблю,
Немов  сестру,  щоразу  виглядаю
І  Бога  про  одне  лише  молю,
Дай  жити  без  війни  у  свому  краї.
6.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016


Крилата

І він пішов…

У  її  душу  він    прокрався  непомітно    –  
У  час    Майданів,  революцій  і  АТО,
Як  журно  було  їй,  як  чулася  самітно.  
Лиш  чулась?  Ні!  Вона  одна    була  давно.

Спочатку  тішилась  своїм  новим  прибульцем,  
Строчила  вірші,  наче  пулі  кулемет.
Гойдала  в  собі,  як  батьки  дитя  у  люльці.
Щоби  не  звітрів,  натягла  над  ним  намет.

Його,  як  дурень    торбу  писану,  носила,
Неначе  усмішку  весільний  тамада.
Та  час  ішов,  летів  –  їх  доля  не  ліпила.
І  сум,  мов  пил,    зіниці  їй  пообкладав.

Уже  й  не  рада  гостю.  Почуття  змісила:
- Йди!  Тільки  змий  із  серця  кожен  слід,  що  ліг.
І  він  пішов.  Але  якась  незрима    сила
Вернула  знов  його  на  зболений  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695224
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Світлана Крижановська

Наш вечір

Впадає  день  у  темінь  ночі,
Розсипались  перлини  рясно  -
Зірки  -  ясні  вечірні  очі
І  поряд  ти  -  усе  прекрасно!

Мов  привиди,  у  сутінках  дерева,
Розкинули  свої  гілля,  -  гляди!
Сьогодні  вечір  для  тебе  і  для  мене,  
Про  нього  спогад  світлий  бережи.

11.10.2016.

Фото  з  інтернету:  http://www.radionetplus.ru

Крижановська  Світлана  Петрівна,  
Україна,  м.  Хмельницький

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693825
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 12.10.2016


Світлана Моренець

ЗА ВСЕ СПАСИБІ, ОСЕНЕ, ТОБІ

Ридає  осінь  сивими  дощами
і,  тремтячи  від  холоду  і  вітру,
виспівуючи  невеселі  гами,
фарбує  світ  в  безрадісну  палітру.

Люблю  плачі́в  осінніх  стоголосся.
Вмостившись  в  кріслі,  загорнувшись  пледом,
пишу,  в  задумі  тереблю  волосся
і  гомоню  тихцем  з  похмурим  небом.

Віч-на-віч  –  осінь  і  осіння  жінка,
що  згадує  колишній  шарм  і  чари,
нам  мила  смутку  тихого  гірчинка,
то  ж  і  п'ємо  його  –  по  вінця  чару.

Відкрию  їй  всі  накипілі  болі,
як  і  вона,  я  сірість  змити  мушу
і  негаразди  відпустить  на  волю...
І  тиха  сповідь  ця  очистить  душу,

покинуть  біль  із  тугою-журбою,
а  серце,  мо',  відчує  доторк  щастя,
коли  настане  злагода  з  собою
і  мир  в  душі,  мов  опісля  причастя.

А  завтра...  Та  хто  зна,  що  вчинять  завтра
ці  дві  непередбачувані  пані?
Візьме  в  полон  краси  осіння  мантра
чи  може  заховаються  в  тумані?

Засяє  осінь  в  барвах  аплікацій,
а  жінка  –  від  заливчастого  сміху?..
Спасибі,  осене,  за  шквал  емоцій...
дари  природи...  за  душевну  втіху.

10.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693604
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


геометрія

ЛІТА ПРОЛІТАЮТЬ…

                                           Птахи  відлітають,
                                           та  знов  прилітають,-
                                           на  рідную  землю  батьків.
                                           А  матері  сумно,
                                           журливо  і  тяжко,
                                           самотньо  живеться  одній.
                                                                           
                                           Одна,  як  сирітка,
                                           а  де  ж  її  дітки,
                                           надія  і  віра  її?
                                           Вона  ж  їх  ростила,
                                           дала  міцні  крила,
                                           на  батьківській  рідній  землі.

                                           В  труді  постаріла,
                                           в  чеканні  збіліла,
                                           надією  й  нині  живе.
                                           Вони  ж,  як  зміцніли,
                                           у  світ  полетіли,
                                           ніщо  їх  тепер  не  верне.

                                           Літа  пролітають,
                                           а  діти  не  знають,
                                           що  й  їхні  роки  пролетять.
                                           Злітайтесь,  рідненькі,
                                           до  неї  частенько,
                                           вона  ж  лише  вами  живе!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693207
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Ганна Верес

Такий він – хлопець з нашого села

Життєва    змовкла    юнака    струна,
Душа    ж    іще    боролася    щосили,
Для    нього    тестом    стала    ця    війна:
Чи    справді    України    є    він    сином?

Простий    був    хлопець.    З    нашого    села.
А    став    солдатом.    «Кіборгом»    назвали.
В    Донецьк    його    стежина    пролягла.
Героєм    став,      утрапив    під    завали…

Та    перш    ніж    тіло    рідним    передать,
Кремлівські    найманці,    щоб    хтось    іще    загинув,  
Родину    щоби    змусити    страждать,
Подбали    і    про    інші    домовини:

Під    руку    хлопцю    вклали    без    чеки
Гранату    (не    людські    то,    дикі    плани)…
І    це    оті,    з    якими    ми    віки
Жили    по-братськи.    Й    хочеться    заглянуть,

Тому,    хто    смертю    тіло    начиняв,
У    вічі:    чи    душа    присутня    в    ньому?
Чи    замість    неї    там    гадюченя,
Не    здатне    жить    по-людськи,    по-земному?

Та    кіборг    знов    усіх    оберігав,
Безглуздої    не    допустивши    смерті:
Гранату    під    рукою    так    тримав,
Що    не    дістать.    Героєм    був    і    мертвий…

Такий    він    –    хлопець    з    нашого    села,
Й    таких    у    нас    багато    є    –    мільйони,
Тож    найманцям    пихатого    Кремля
Пора    назад    вертать    свої    колони.

Ми,    українці,    –    непростий    народ,
Ми    добрі,    роботящі,    незлобиві,
В    порядку    в    нас    і    діти,    і    город,
І    душі    теж    людські,    вільнолюбиві.
10.02.2015.  

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693185
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ні, він не чекав повістки

Ні,    він    не    чекав    повістки…
Дитя    він    –    синка    чекав…
Рюкзак    на    плече    повісив,
На    Схід    почимчикував.

Туди,    де    земля    стогнала,
Горів    край,    аж    стугонів.
Це    серцю    було    сигналом    –
Назустріч    вело    війні…

І    хоч    там    закони    вовчі:
Не    ти,    то    тебе.    Війна    ж…
В    «Азові»,    у    добровольчім…
І    то    –    не    його    вина.

Він    знав:    за    ним    –    Україна
Й    народжене    вже    маля,
Тож    права    не    мав    загинуть:
Просила      цього    й      земля.

Та    раптом    дурепа-куля
Йому    зупинила    путь:
Убити,    бач,    ризикнула,
Лишився    щоби    в    степу.

–  Не    вийде,    –    душа    кричала,    –
Синок    ще    такий    малий!..
З    життям    його…    ніч    вінчала,
І    місяць    про    те    молив…

І    марив    боєць…    про    вишні
На    госпітальнім    столі.
Здається,    то    сам    Всевишній
Від    смерті    його    встеріг.
11.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692972
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

До Росії

Блок    знав,    що    бідна    ти,    Росіє,
Тепер    чомусь    ти    ще    й    глуха,
Коли    в    Донбасі    смертю    сієш,
«Вантаж    двохсотий»    не    ляка?!

На    клоччя    рвала    Україну,
Топтала    землю,    мову,    честь,
Історію    –    через    коліно…
Забула,    кров    чия    тече

І    у    твоїх    людей    у    жилах?
Чи    амнезія    винна    в    цім?
З    тобою    ми    колись    дружили,
Жили    «в    раю»…    при    каганці.

Ми    тричі    нагло    вимирали,
Віддаючи    останній    хліб    –
Не    каялась    ти,    відцуралась
Від    тих    невимірних    гріхів.

Не    є    для    нас    ти    зверхдержава,
Набридла    рабська    доля    нам,
Тоді    ти    Криму    забажала,
Тепер    в    Донбасі    ось    війна.

Прислухайся,    Росіє,    краще,
Твої    там    танки    б’ють    і    «Смерч»,
Там    люди    умирають    наші,
Й    твої    також    стрічають    смерть.

А    мо’,      ти    відчуття    згубила,
Чи    вникнути    не    хочеш    в    суть?
Себе    у    світі    як    зганьбила!
Нащадки    ж    кару    понесуть!

Знав    Блок,    що    бідна    ти,    Росіє,
Але    не    встиг    застерегти,
Що    коли    брату    смерть    посієш,
То    ще    бідніша    станеш    ти!
13.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692970
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Олег М.

СТЕЖИНА ПАМЯТІ

Все  ще  гримлять  на  Сході  блискавиці
Земля  все  стогне  від  кривавих  ран
З-за  хмари  світять  із  небес  зірниці
І  стелиться  кругом  війни  туман....

Приспів:

Схилилась  у  задумі  сива  мати
А  син  перед  очима  знов  і  знов
Ще  довго  буде  память  не  згасати
Бо  вічна  материнська  є  любов......

І  памяті  не  заросте  стежина
Пробється  в  небо  жита  колосок
А  мати  жде,  чекає  все  на  сина
Хоч  доля  одягла  уже  вінок......

Приспів:

Ніч  відступа,  й  не  спить  на  сивих  косах
Над  річкою  ще  стелиться  туман
І  сина  слід  десь  губиться  у  росах
А  серце  матері  щемить  у  зморшках  ран....

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692944
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вони зустрілись тут

Ніколи    наш    народ    не    жив    без    війн,
І    кожен    раз    від    них    він    був    у    шоці…
Вони    зустрілись    тут    –    вона    і    він,    –
Де    чатувала    смерть    на    кожнім    кроці.

Вона    і    він,    неначе    два    крила
Одної    долі,    котра    поєднала
Її,    що    медсестрою    тут    була,
Й    його    у    час,    коли    весна    буяла.

І    свідчив    про    кохання    блиск    очей,
Не    поміщалось    серце    в    теплих    грудях.
І    вже    нема    важливіших    речей,
Ніж    почуття…    Й    святішого    не    буде…

Диктує    їм    задимлена    весна
Свої    військові    і    людські    закони:
Садів    тут    незвичайна    білизна
І    смерть,    що    ворог    слав    з-за    териконів.

Та    почуття    сильніше    від    війни,
Тож    під  ногами    в    них  рушник    весільний,
Все    переможуть    з    гідністю    вони,
Під    силу    їм    і    Путінська    Росія.
5.05.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692771
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Ніна Незламна

Осінь крила розпустила

Журяться  верби  плакучі
Схилились  низько  до  землі  
Листочки    яскраво  -  жовті
Купалися  вже  у  воді.

Хитаються  в  смутку  віти
Сердитий  вітер  колисав
А  чому  ж  то  є  радіти  !
Холодний  дощ,аж  танцював.

Осінь  крила  розпустила
Одягла  клени  в  кольори
Астра  голову  схилила
В  нагідків  пожовкли  чуби.

Квітнуть  лише  хризантеми
І  ті  пелюстки  згортають
Прикриваючись  листками
Всіх  навколо  ще  вітають.

Осінь!  Осінь  золотава
Ти  по  своєму  красива
І  вже  діброва  багряна
Червона  стоїть  калина.

Ой  ,огляну  все  довкола
Гарно  все  розмалювала
Твоя  погода  примхлива
 Все  ж  радію,що  діждалась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692762
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Свята

Я ухожу , но я вернусь

Я  ухожу  ,но  я  вернусь
Весенний  ветром  из  степей

Я  ухожу  ,но  я  вернусь
Снежинкой  на  щеке  твоей

Я  ухожу  ,но  я  вернусь
Июльским  ласковым  дождем

Я  ухожу  ,но  я  вернусь
К  губам  Твоим  
Я  прикоснусь
Прекраснейшим  цветком

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692743
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016


ВАЛЕНТИНАV

ЖИТТЯ



[i][b]Життя  –  просте,  але  жорстоко  -
Ускладнюємо  лиш  самі,
Вважаєм  дивом  карооким…
Та  справжній  колір  у  імлі.

Дивилась  я  у  твої  очі,
Шукала  зраду  та  обман…
Тяжкі  ті  помилки  жіночі,
Гордині  болісний  дурман.

Життя  навчало  довгі  роки,
Та  гнуло  Долю,  мов  дугу…
Річки  до  мудрості  глибокі,
Перед  Душею  у  боргу…

На  все  що  маєм  Божа  воля,
Закономірність  у  Житті,
Тому  складна  жіноча  Доля,
Не  все  сприймаєм  в  простоті.

Бо  чоловік  одну  кохає,
Котра  безмірно  у  Житті,
В  сердечній  спразі  напуває,
З  джерельця  власної  Душі…
[/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692722
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016


Наташа Марос

Я ЗАЧЕКАЮ…

Я  зачекаю  трохи,  зачекаю,
Я  подожду  немного,  подожду...
І,  може,  ми  разом  до  того  раю,
А,  может,  я  одна  туда  приду...

Бо  ти  вагався,  як  завжди,  вагався,
А  я  смелее  шла  всегда,  смелей.
Ти  оглядався  і  чогось  боявся...
Да  ничего  не  бойся,  не  жалей!

Не  встигне  ранок  вмитися  росою
И  не  успеет  солнышко  взлететь  -
Я  буду  поруч,  поруч  із  тобою,
Но  вздумай  только  снова  "не  успеть"...

                     -          -          -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692412
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


геометрія

УКРАЇНО МОЯ

                                         Україно  моя,                                    Й  твою  землю  ясну,
                                         я  тобою  живу,                                і  небес  синяву,
                                         бо  я  -  донька  твоя                    літо,  осінь,  весну,  
                                         і  тебе  я  люблю!                            й  заметіль  зимову.
                                                                                     В  тобі  доля  моя,
                                                                                     я  любов"ю  живу,
                                                                                     я  жаринка    твоя,
                                                                                     і  тепло  бережу.
                                         Сонце  світить  мені                      У  степах  й  за  вікном
                                         і  його  я  люблю,                                пахнуть  дні  полином,
                                         у  долоні  свої                                        вечори  -  молоком,
                                         я  проміння  ловлю.                        ранки  -  хлібом  й  теплом.
                                                                                   Україно  моя,
                                                                                   у  ранковій  росі,
                                                                                   я  краплинка  твоя,
                                                                                   у  осінній  красі.
                                         Гарна  мова  твоя                              Твої  люди  святі,
                                         всіх  людей  підкоря,                    працьовиті  усі,
                                         кожна  пісня  ясна                            і  їх  мрії  прості,
                                         всі  серця  звеселя.                          щоб  був  мир  на  землі!
                                                                                   Україно  моя,
                                                                                   мені  дуже  болить,
                                                                                   непотрібна  війна,
                                                                                   заважає  нам  жить.
                                         Що  у  владі  у  нас                                Бідність  в  селах  й  містах
                                         олігархи  й  пани,                                вже  панує  давно,
                                         і  щодня,  й  повсякчас                    поселився  в  нас  страх,
                                         багатіють  вони.                                    що  зникає  село.
                                                                                   Твої:  сум  і  жалі,
                                                                                   і  всі  болі  твої,
                                                                                   я  беру  до  душі,
                                                                                   бо  вони  і  мої...
                                       Жду  тепла  і  весни,                            У  тривозі  й  журі
                                       щоб  зігрілась  земля,                        я  живу,  як  усі,
                                       і  не  хочу  війни,                                      у  хатині  -  норі
                                       ти  ж,  як  мати  моя.                              гасю  болі  свої.
                                                                                     Україно  моя,
                                                                                     моя  доля  проста.
                                                                                     Я  зернинка  твоя,
                                                                                     що  в  тобі  пророста.
                                       Україно  моя,                                                Хочу  я,  щоб  весни,
                                       твої  доньки  й  сини,                            всі  діждались  й  тепла,
                                       захищають  тебе                                      щоб  земля  без  війни:
                                       і  мене  від  війни!                                      і  родила,  й  цвіла!
                                                                                     І  щоб  люди  усі,
                                                                                     всі  по-людськи  жили,
                                                                                     і  щоб  діти  твої  
                                                                                     у  достатку  росли!..
                                                                               
                                         І  щоб  війни  усі                                        Україно  моя,
                                         Назавжди  відійшли,                          крила  знов  розгорни,
                                         і  щоб  люди  земні                                  і  на  радість  усім
                                         всі  щасливо  жили!..                          розквітай  і  живи!..              
                                       
                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692405
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Малює осінь пензлем, золотим

Малює  осінь  пензлем,  золотим
Погожі  дні  і  листяні  діброви,
Журбу  за  літом  хоче  розбудить
Калиновим  листочком,  ледь  багровим.  

Але  красі  завжди  радіє  світ…
Коли  ж  душа  уп’ється  сном,  осіннім,
Тоді  радіє  жовтню  пізній  цвіт,
Й  гриби,  останні,  купками  рясніють.  

Здається,  осінь  в  казку  забрела,
Зачарувала  дні  і  світлі  ночі.
І  голубіє  річка  край  села,
Немов  доповнить  цю  картину  хоче.
3.10.2016.  

Ганна  Верес  (Демиденко).





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692404
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Лиш пам’ять не міліє

     [u]Слухала  передачу  на  каналі  Шустера  про  події  75-річної  давнини  у  Бабиному  Яру.  Нікого  не  залишила  без  хвилювання  розповідь  очевидця,  якому  тоді  було  6  років.
[/u]
Життя  пробігло.  Роки  притомились…

Лиш  пам’ять  не  міліє  –  ще  жива,

Вона  в  Яру  у  Бабинім  умилась

Людською  кров’ю…  Капають  слова


Про  те,  як  він  у  п’ять,  а  мо’  в  шість  рочків

Побачив  сам  той  невимовний  жах…

Засклили  сльози  смолянисті  очі,

І  ледь  трималась  в  тільці  тім  душа.


Там  крик  і  кров  злилися  у  єдине

Видовище  (воно  не  для  дітей):

Він  бачив,  як  розстрілюють  людину,

Коли  вона,  беззахисна  іде.


І  очі  бачив,  дикі,  божевільні,

І  чув  людське,  розпачливе  виття…

Навколо  ж  –  фріци,  сірі,  здичавілі,

Що  без  жалю  карали…  за  життя…


Ні,  не  за  гріх,  торішній  чи  вчорашній,

За  те  вбивали,  що  ти  ще  жиєш,

Й  від  того  хлопцю  було  надто  страшно…

Й  страху  тому    нема  в  людині  меж.


Життя  пробігло…  Літечка  промчали…

Свавілля  дике  пам’яттю  зрина…

Я  ж  хочу,  щоби  людство  не  мовчало,

Щоб  зникли  в  світі  вбивство  і  війна!
29.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692402
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


ПВО

Звичайно, можна заховатися у тінь

На  самоплив  пускати  –  гарний  варіант:
Не  потребує  ризику  і  жертви.
Та  вже,  поглянь:  країну  топче  окупант,
Готовий  незалежність  нашу  зжерти.

Звичайно,  можна  заховатися  у  тінь
І  віршики  тихесенько  строчити,
Та  знай:  без  бойових  походів  здохне  кінь,
А  ти  –  й  надалі  будеш  в  рабстві  жити.

Бо  ворог  наш  –  не  з  автоматом  у  руках,
Якого  можна  легко  розпізнати,
А  той,  хто  вправно  риється  в  твоїх  думках,
Зробивши  з  тебе  «пішого  солдата».

 Він  лестощами  ніжно  підсолодить  слух,
Та  й  гордість  компліментами  зігріє…
Все,  пане!  Ти  до  його  витівок  оглух,
І  скоро  він  тебе  в  брехню  зариє.

Себе  за  патріота  видасть  напоказ
І  про  біду  народну  вірш  напише  -
Так  легше  виконати  із-гори  наказ
(Як  кажуть  росіяни,  «ксіву  свише»).

А  їхні  ляльководи  грошики  дають
За  те,  що  вони  правду  розпинають,  
І  кров  твого  народу  ненаситно  п’ють,
БО  Ж  ТИ  НЕ  ПІКНЕШ!  Вони  добре  знають.

«Нехай  воюють  інші!»  -  ти,  як  боягуз
Так  і  сидиш  тихенько,  наче  миша:
«Я  ж  просто  сіра  шістка,  не  козирний  туз.
Мене  війна  ця  ваша  не  колише.

Навіщо  це  мені  –  сваритися  з  людьми?
Я  хочу  жити  в  мирі  з  усіма.
Я  пацифіст,  не  закриваю  дзот  грудьми,
І  там,  де  бій  –  мене  завжди  нема!»

Тому  й  не  плач  тепер,  що  важко  жити  так,
Що  йде  війна    й  жирують  олігархи  –
Бо  ти  –  не  лицар,  а  безпомічний  простак,
Котрого  землю  роздирають  полемархи*.  
3.10.2016
Полемарх*  (від  грец.  Πολέμαρχος,  polemarchos)  -  в  Стародавній  Греції  один  із  старших  воєначальників,  якому  була  доручена  турбота  про  все,  що  стосувалося  війни.  Надалі  поняття  полемарха  відноситься  до  воєначальника,  на  якого  покладалося  і  ведення  самої  війни.

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0WsaZ0mb_Hg[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692348
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 04.10.2016


Шостацька Людмила

НЕ ЗМІГ БУТЬ РАБОМ

                 Він  просто  не  зміг  буть  рабом,
         Сміливо  сказав  своє  слово!
     На  Стуса  пішли  стусаном,
     На  вірші  вдягнули  окови.

       Неволили  в  стінах  гнилих,
Зривали  душі  його  цвіт,
               Прокляття  господнє  -  на  них,
               А  Стус  зазвучав  на  весь  світ!

Червоні  боялися  сонця
 І  свіжого  подиху  думки,
 А  Геній  з  неволі  віконця
 Творив  для  свободи  малюнки.

                 Спливали    рядки  за  сльозою,
     Колеса  глухі  стукотіли...
                       Не  вкриється  сплав  цей  іржою:
             Й  розп’ятий    поет  має  силу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689508
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Олег М.

НА ВОКЗАЛІ ЖИТТЯ

Ти  мене  зустрічай,  на  вокзалі  надій
Принеси  ніжні  квіти  червоні
Чуєш,  як  вдалині,  поїзди  нам  кричать
Озиваються  спомином  болі....

Приспів:

Усміхнись,  як  колись
Світ--  зорею  займись
Не  розсип  на  пероні  ті  квіти
На  вокзалі  надій
Моє  серце  зігрій
Бо  воно  буде  довго  боліти....

На  вокзалі  надій
Ти  моя,  а  я  твій
Без  розлук  не  буває  чекання
Бо    зоріють  в  душі
Твої  очі  ясні
Якщо  зустріч
То  буде  й  прощання....

Приспів:

На  вокзалах  життя
Хтось  стріча  майбуття
Ну,  а  хтось  проводжає  розлуку
Світлим  спомином  мрій
Моє  серце  зігрій
Й  памятай:я  вернуся,  вернуся,  вернуся....

Приспів:





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689485
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Надія Башинська

ГОВОРЯТЬ РІЗНЕ…

Відгук  на  коментарі  до  вірша  Ганни  Верес(Демиденко)  
"Статистика  війни"

Говорять  різне...  і  добре,  й  грізне.
Говорять  різне...  і  зле,  і  ніжне.
Говорять  різне.

Бо  хто,  як  знає...  Бо  хто,  як  має.
Бо  хто,  як  вміє...  як  розуміє.

Говорять...  Знаю!  Та  захищаю
Усіх  вас  світлих...  всіх  добрих,  ніжних.
Таких  всіх  різних,  і  серцю  рідних.
Одну-єдину  я  землю  маю.

Дію,як  знаю!  Дію,  як  маю!
Дію,  як  вмію...  як  розумію...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689474
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Ніна-Марія

Осінь без тебе

[img][/img]

Вдивляюсь  в  осінь,  що  підкралась  нишком,
Навшпиньках  під  самісінький  поріг
І  нагадала  про  кохання  наше,
Яке  в  душі  своїй  ти  так  беріг.

Та  не  розвіяв  з  вітром  легкокрилим
І  не  спалив  на  попіл  у  вогні
А  ніс  в  собі,  немов  якусь  святиню,
Яка  до  болю  дорога  мені.

Згадаю  той,  наш  вересень  щасливий,
Що  стелив,  мов  злотом,  листям  долю,
А  ми  удвох  літали  над  землею,
Немов  пташина,  вирвавшись  на  волю.

Промайне  осінь,  не  одна  й  не  наша.
Знов  журавлі  нам  весну  принесуть.
Та  ти  від  мене  так  тепер  далеко
Поміж  зірок  лежить  до  тебе  путь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689463
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


НАДЕЖДА М.

Осінній незакінчений роман…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YAKhDQMihm8  
[/youtube]

Осінній  незакінчений  роман.
Іще  не  раз  нам  нагада  про  літо.
Хоч  котиться  клубками  вже  туман,
Та  радість    у  журбу  не  перелито.

Буває,  що  осінні  дмуть  вітри,
І  ти  не  знаєш,  де  себе  подіти,
Доводиться  отут  душі  схитрить:
Навчить  мене  собою  володіти.

Думками  пробиваєш  темноту.
Летиш  туди,  де  було  тепло.
Залишивши  душевну  самоту.
Нові    думки  душа  вже  клепле.

Осінній  день,  прозора  світла  даль.
І  ця  пора  прийма  нову  обнову.
Ніколи  не  пробачить  цю  печаль,
Коли  її  прийму  я  за  основу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689453
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В хустині, чорній, крокує осінь

В  хустині,  чорній,    зверху  позолоти

Крокує  осінь  третій  рік  підряд:

Війна  ж  то  косить  цвіт  мого  народу  –

Дітей,  яким  так  рано  умирать.


Уже  всі  сльози  виплакала  осінь,

Мабуть,  тому  немає  і  дощів,

І  дивно  плачуть  кров’ю  ранні  роси,

І  криком  біль  зривається  з  душі.


Тавром  спадає  зморшка  на  обличчя,

А  в  ній  –  глибока  і  тяжка  печаль:

Й  матуся  та  живе  тепер  незвично,

В  якої  згасла  синова  свіча.  


І  стогін  її  ранить  Боже  небо,

Що  народивсь  на  болісній  струні…

Чому  у  людства  є  така  потреба,

Щоби  згорали  кращі  у  війні?!
18.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689455
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ти вір, дідусю…

Утретє  осінь  землю  накриває,

Дарує  ще  погожі,  теплі  дні,

Росія  ж  на  "Республіки"*    киває,

Мовляв,  то  винні  лиш  вони  одні.

Сама  ж  туди  шле  БТРи,  танки,

Змела  з  землі  закріплений  кордон,

Везе  назад  «ребят»  своїх  останки,

І  не  указ  Європа  їй,  ООН.


Не  гріє  осінь  груди  ветерану,

Роки  його  давно  у  сивині,

А  в  серці  і  душі  –  болючі  рани:

Онук  його  пропав  у  цій  війні…

Згадав,  як  він  колись  чекав  маляти,

А  як  радів  і  крокам,  і  словам,

Любив  із  ним  рибалити,  гуляти.

Тепер  дорослий  –  мудра    голова.


Та  ворог,  ненаситний  і  проклятий,

Затіяв  у  Донбасі  цю  війну,

Отож  онуку  випало  й  стріляти,

Та  шлях  його  в  нікуди  повернув…

Насупилися  брови  в  ветерана,

А  із  очей  –  непрохана  сльоза…

–  Чекаємо  вже  третій  рік  із  травня,  –

Змахнув  її  і  пошепки  сказав,  –


Ждемо  його  щоночі  і  щоднини

І  віримо,  що  він,  таки,  живий…

Не  може  ж  просто  щезнути  людина,  –

Заворушився  шрам  біля  брови…

А  осінь  в  очі  сірі  заглядає,

Ледь  причесала  вітром  сивину:

–  Війна  хоч  долі  людям  розкидає,

Та    вір,    дідусю,  вернеться  онук!..
16.09.2016.

*  Так  звані  ДНР  і  ЛНР.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689460
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016


Дід Миколай

Мій Бориспіль

                                 1
Миле  місто  моє  -  зелен  -  гай
З  перлів    зіткане    наче    намисто.
Мого  серця    осінній  розмай,
Диво  квітом  засіяне  чисто.
               Приспів:
Де  б  не  був,  в  чужині,  до  тебе  прилечу,
Знов  додому  з  доріг  повертаю.
В  снах  без  тебе  в  пориві  кричу,
Чаєнятком  без  тебе  страждаю.
                                 2      
Тут  у  затишку,  грієш  теплом
Своїм    спокоєм    сповнюєш    груди.
Пригорнеш    наче    мати    крилом,
Мою  втомлену  душу  розбудиш.
                       Приспів:
                               3
Мій    Бориспіль-емоцій    заряд
Ти    натхнення    любисток    уяви
Зусиль  творчих  моїх  водопад,
Місто-славень    козацької  слави!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689342
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 18.09.2016


ОЛЬГА ШНУРЕНКО

Сумна пора осіння

Вже  догоріло  літо  в  сонячнім  промінні,
Занадто  швидко  сохне  листя  і  трава,
Жалкую,  що  змінилася  пора  осіння,
Раніш  була  червоно-жовта,  золота…

Було  спекотним  літо,  як  вогонь  пекельний,
Не  часто  небо  дарувало  нам  дощі,
Зміліли  ріки,  береги  -  немов  пустеля,
Колодязі  стоять  пусті  і  мовчазні…

Не  чути  скрегіт  корби  й  брязкіт  ланцюговий,
На  клумбах  квіти,  як  гербарій-сухостій...
В  яких  краях  ти,  Осінь,  одяг  свій  святковий
залишила  й  прийшла  жебрачкою  в  свій  дім?

Мабуть  сумуєш,  ніби  мати,  за  синами,
Що  не  побачать  вже  твою  живу  красу  -
Ніхто  не  залікує  рани  орденами,
Назавжди  в  серці  горе  втрати,  біль  і  сум…

А  може  Осінь  така  тепла,  наче  літо,
Щоб  як  найдовше  наших  воїнів  зігріти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689298
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У вісімнадцять серце зупинилось…


У    вісімнадцять…    серце    зупинилось…

Під    Новотроїцьким    на    рідну    землю    впав.

Те    серце,    що    й    коханням    ще    не    нило…

А    може,    смерть    зустрілася    сліпа?..


У    вісімнадцять    вибрав    собі    долю

Країну    власним    тілом    захищать,

І    впав…    А    був    живим    кордоном…

І    піднялась    над    тілом      тим    душа.


–  У    вісімнадцять    впасти,    –    каже,    –    рано,

Адже    життя    одне    лише    бува…

Й    дивилася    на    неї    свіжа    рана,

Й    мов      нагадала    мамині    слова:


–  Дорослий    ти.    Мить    прийде    вибирати

Поміж    життям    і    смертю    –    будь    з    життям.

З  ганьбою    ж,    сину,  ти    не    смій    вмирати,

Бо    зраду    не    простить    і    каяття.


У    вісімнадцять    зупинилось    серце,

Й    годинник    несподівано…    спинивсь…

Був    хлопчаком,    а    став    героєм    в    герці…

О,    скільки    ж    вас    лягло    уже,    сини!
15.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689310
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Надія Башинська

ЩАСТЯ В КОЖНОГО Є!

Моє  щастя  красиве,  моє  щастя  щасливе.
Голубі  в  нього  очі  і  біляве  волосся.
Моє  щастя,  то  небо  моє,  синє-синє...
Моє  щастя  -  у  полі  дозріле  колосся.

Моє  щастя  у  морі  в  хвилях  тішиться,  грає.
І  у  гаю  зеленім  солов'ями  співає.
Під  вікном  розцвітає  у  матусиних  квітах.
І  в  ранковій  росі  моє  щастя  на  вітах.

Моє  щастя  у  хмарі,  що  дощем  щедро  сіє.
Моє  щастя,  то  сонце,  що  так  сонячно  гріє.
Глянь,  лелека  високо  в  небі  синім  літає...
Та  то  ж  щастя  моє  у  вільнім  танку  кружляє!

Щастя  кожен  шукає...  ти  своє  щастя  маєш.
І  плекаєш  його,  про  своє  щастя  дбаєш.
А  воно  таке  різне,  таке  різне...і  все  ж...
Є  у  всіх  у  нас  спільне  -  
                                                                       те,  що  щастя  без  меж....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689289
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Крилата

Іноді…

ВЕРЛІБР
Іноді  хочеться  розмовляти  з  птахами,
І  вони  тебе  розуміють.
Дивляться  в  твої  очі,
Вгадують  настрій,  
Розвеселяють  співом  або  мовчки  співчувають.
І  собаки  охоче  з  тобою  спілкуються,  і  коти,  і  коні,
І  навіть  надоїдливий  комар  розуміє  тебе.
Кажеш  йому,  приміром:  «Відлети  подалі  від  мене,  бо  можу  вбити»
І  він  відлітає.
Та  що  там  довго  мудрувати,    риба  і  та  розуміє  людську  мову.  
Тільки  сказати  не  може  нічого.  
Але  як  гляне  на  тебе,  то  все  в  тобі  перевернеться.
Ти  торкнешся  до  неї,  але  кривди  їй  не  зробиш,
І  вона,  відпливаючи,  хвостом  вдарить,  
Тобто  скаже  тобі:  "Бувай!"
З  людиною  все  не  так.  
Іноді  говориш  з  нею,  а  вона  –  не  як  птах,  не  як  собака,  кіт  чи  кінь,  не  як  комар  і  навіть  не  як  риба.  
Вона  –  як  сервант  без  посуду.  
Стоїть  собі,  дивиться  на  тебе    пустими  очима  -    
І  ніяких  тобі  ні  слів,  ні  емоцій.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689288
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Діду Миколаю, непокірному поету

Лиш  зранена  душа  карбує  вірші,
А  ран  у  Миколая  вистача:
Чорнобиль,  доля,  нелегка,  найбільше  ж
Інсульт,  нежданий,  нерви  розкачав.

Його  життя,  мов  книга  на  долоні,
Цей  не  сховає  у  борні  плече,
Такого  не  зламати  у  полоні,
Бо  не  дозволить  українця  честь.

Життя  його  –  не  сонячна  картина,
Де  все  «в  ажурі»  –  щастя  є  й  любов.
Він  –  Україні  віддана  дитина,
І  сам  собі  порадник,  друг  і  Бог.

Не  скривить  другу  й  ворогу  душею,
Не  раз  життя  «на  грані»  теж  було,
Та  за  Вкраїну  навіть  за  межею
Він  піде  в  бій  один  і  напролом!
16.09.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689308
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Надія Башинська

ОСІНЬ… ОСІНЬ ЯСНА!

Знову  осінь  ясна  в  зграї  птахів  збирає.
Тому  журне  "Курли"  понад  хмари  злітає.
Журавлі,  журавлі...  в  синім  небі  кружляють.
Журавлі,  журавлі...  рідний  край  залишають.

             Осінь...  осінь  ясна!  Встеле  листом  дорогу.
             Хай  поверне  весна  журавлів  всіх  додому!
 
Ой  летіть,  журавлі!  Хай  земля  вам  дасть  сили.
Скільки  ж  нас  у  журбі  рідний  край  залишили...
Хто  повернеться  знов,  хто  назавжди  полине.
Тому  тихе  "Курли"  журно-журно  так  лине.

             Осінь...  осінь  ясна!  Встеле  листом  дорогу.
             Хай  поверне  весна  журавлів  всіх  додому.

Нам  у  щасті  тут  жить,  свою  долю  плекати.
Повертайтесь  завжди  в  рідний  край,  журавлята!
І  над  полем  своїм,  як  тепер  покружляйте.
"Кру"  веселим  своїм  рідний  край  звеселяйте!

             Осінь...  осінь  ясна!  Встеле  листом  дорогу.
             Хай  поверне  весна  журавлів  всіх  додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688992
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Статистика війни

Статистику    чорну    цієї    війни
Із    болем    веде    Україна,
Фіксує    усе:    це    з    Росії    вини
Найкращі    синочки    гинуть.

Учора    й    сьогодні    то    два,    а    то    три  …
У    чім    цих    дітей    вина    є?
Без    жодного    пострілу    зданий    був    Крим,
Донбас    тепер    розпинають.

Й    тремтить    у    очах    материнських    сльоза:
–  О    Боже!    Скажи    ж    допоки?
Всевишній    нічого    про    те    не    сказав,
Коли    вже    настане    спокій.
20.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688989
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Накипіло…

Накипіло…    Як    же    накипіло!..
Зацементувалася    душа…
І    болить    вона    сильніш    від    тіла,
Та    надія    все    ж    не    залиша:
Вистоїть    народ    наш    у    двобої,
Правді    ж    не    дозволено    вмирать…
Тих,    хто    знищив    малазійський    «Боїнг»,
Зможе    і    знайти,      і    покарать.

І    на    тих,    хто    зазіхнув    на    волю,
Начинив    фугасами    Донбас,
Бог    нашле    не    кару    вже    –    недолю,
Від    Кремля    врятує    згодом    нас.
І    засяє    сонце    перемоги,
Засміється    хвилями    Дніпро,
Пройдемо    свою    важку    дорогу,
Й    запанують    воля    і    добро!..
30.01.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688987
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 16.09.2016


Світлана Моренець

УКРАЇНА ЖДЕ

Замовкли  вірші,  а  слова,  стомившись,
змарніли  і  знесилено  мовчать,
серед  брехні  й  облуди  розгубившись,
наклали  на  уста  свої  печать.

Не  віднайшла  в  думках  своїх  бентежних
слів,  що  ніхто  сказати  не  зумів:
мов  зброя  –  гострих,  силою  –  безмежних,
від  котрих  блуд  закляк  би  й  онімів.

З  пера  течуть  гіркі  чорнильні  сльози
від  безладу  і  вбогості  життя,
Дамокловим  мечем  висять  загрози
над  волею  і  мирним  майбуттям.

Від  сорому  й  чорнило  червоніє,
що,  вкотре,  не  змогли,  не  спромоглись
здійснити  предковічну  світлу  мрію
про  волю,  силу,  розквіт,  злет  увись.

Здавалось,  до  омріяного  щастя
лишається  один  маленький  крок...
Та  знову  –  промах:  недолугі  власті,
розгул  хижацтва...  Болісний  урок,

що  справжня  влада  –  це,  без  заперечень,
не  власного  збагачення  пора,
а  місія  висока  самозречень
заради  краю  рідного  й  добра.

Керманичам,  яким  своя  держава,
могутня  й  сильна,  –  це  пріоритет,
навіки  гарантована  і  слава,
і  шана  наша,  і  авторитет.

О  де  ти,  НАШ  майбутній  Вашинґтоне,
великих  пра...  пра...  прадідів  онук?
Спіши!  Спіши,  бо  у  болоті  тонем,
наївшись  обіцянок  вище  вух.

Країна  жде,  розшарпана  штормами,
згуртуй  народ,  в  якого  сили  –  тьма!
І  Боже  правий,  будь  завжди  із  нами!
Без  Тебе  перемоги  в  нас  –  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688423
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Побратими

Вони    побратимами  
Раптом    тут    стали,
В    важкій    братовбивчій    російській    війні.
Над    ними    і    кулі,
Й    снаряди    свистали,
Крім    них,    тут    нікого    немає    рідніш.

Ділили    і    долю,
Цигарку    і    горе,
Й    останній,    присохлий,    та    бажаний    хліб,
І    спогад    про    тих,
Хто    лишився    удома:
В    одного    –    у    місті,    а    в    того    –    в    селі.
І    бачило    небо,    
Як    хлопці    воюють,
Обох,    так    уміло,    воно    берегло:
Їм    жити    ще    треба,    
Щоб    не    сиротіли
Притомлене    місто    й    далеке    село.

А    дні    все    тікали,
І    доля    їм    ткала
Такі    непрості,    але    їхні    стежки.
Їх    радо    стрічали
Без    крихти    печалі
Село    і    містечко,    й    матусь    пиріжки.
19.02.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688472
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016


Дід Миколай

Проснися… сором… стадо

Минув  параграф    де  життя…  
В  мені  колись    кипіло.
Та  доки  є  серцебиття…
В  нім  тіло  не  зотліло.

Я  все  життя  вам  не  мовчав…
Чужинська  підла  владо.
За  це  паскуди,  я  страждав…
Мене  топтало    стадо.

Терпець  ввірвався  накінець…
Я  маю  честь    сказати.
Чужинці  вам    іде  капець…
Кували    самі  грати.

Не  буде  дурнів  і  Майдан…
Інакший    г.ди    буде.
Цей  юдос.ки    балаган…
Народ  наш  не  забуде.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687895
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016


Ліна Ланська

СКОТИЛОСЯ

Скотилося  сонце  за  обрій,
Неначе  у  прірву.
Серпневі  вчорашні  світанки  розтанули  в  мить.
Зійшов  хтось  чужий  і  недобрий,
Чекаючи  зриву.
Нервового  зриву  мого,  та  нехай,  -  відгримить.

Скотилося  теплим  і  ніжним,
Малим  та  пухнастим
Клубочком  мостилось  грайливо,  як  те  кошеня.
Бажали  невпевнені  й  грішні
Ми  крихту  украсти
Осяйного  дива,  збирали  його  навмання.

Скотилося  сумом  і  глумом,
Бо  див  не  буває.
Факіри  і  маги  давно  поділили  бюджет.
У  снах  залишаючись  струмом,
Який  розриває
Химери  і  тіні,  неначе  одну  із  газет.

Скотилося  в  літо,  а  осінь
У  щедрій  господі
Готує  обіди,  хмільним  пригощає  вином.
Всміхаючись,  тихо  голосить,  -
Пече  щось  на  споді
Душі  та  невтомно    зростає  озимим  зерном.

30.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687376
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 03.09.2016


ПВО

Всі народи скачуть гопака, а Росія отримала облизня.

[i]Представники  грузинського  ансамблю  "Сухишвілі"  на  своїй  офиційній  сторінці  в  фейсбуці  повідомили:
«[b]Сьогодні  з  нами  зв'язались  з  Криму.  Хотіли,  аби  ми  провели  концерт  в  Сімферополі  та  Севастополі.  З  2007  по  2014  роки  наш  ансамбль  традиційно  проводив  концерти  в  Криму  і  ми  вельми  любимо  там  виступати.  Але  цього  разу  ми  відповіли  просто:  «Сухишвілі»  відмовляються  від  гастролей  в  Росію,  і  тим  паче  в  анексованих  нею  регіонах.  [u]Слава  Україні!  Героям  слава![/u]»,  —  сказано  в  повідомленні.[/b][/i]

Вже  в  Палаці  Україна
Генацвали  скачуть,
Бо  російське  зло  грузини
Теж  на  собі  бачуть.

Хитрі  орки  їх  до  Криму  
Запросити  хтіли:
«Щоб  традицію  підтримать»,  -
Та  не  тих  зустріли.

Ти,  Росія  –  прокажена,
Підла  та  підступна,
Поневолювач  мерзенний,
Твоя  підлість  –  згубна.

Ось  тому-то  Сухашвілі,
Нац.балет  грузинський,
Вбрався  в  вишиванки  білі
Й  скаче  по-вкраїнськи.

А  твої  ганебні  сцени
Нехай  зомбі  топчуть
Або  ті  бридкі  спортсмени,
Що  мельдоній  смокчуть.

Скачуть  гопака  грузини
В  Києві,  Полтаві
Й  кличуть:  «Слава  Україні!
І  Героям  Слава!»
2.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2RpAgJuWDB8[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687280
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016


Genyk Lys

Прохолодно…

Прохолодно,  знову  осінь.  
Сухе  листя  вітер  носить  
і  під  ноги  застеляє  килими.
Знову  мряка  і  тумани  
накривають  землю  зрання,  
сива  осінь  -  передвісниця  зими.

Вже  летять  ключем  лелеки  
в  теплий  край,кудись  далеко,  
понад  кронами  обтрушених  садів,
з  неба  жалібно  курличуть,  
ніби  за  собою  кличуть  
в  ті  країни  де  немає  холодів.

Осінь  нам  милує  очі,  
теплі  дні  холодні  ночі  
у  душі  моїй  то  радісно,  то  щем.
У  грайливім  танці  вітру  
осінь  створює  палітру  
мов  життя  наше  
                             барвисту  під  дощем.




Геник  Лис        Осінь  2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687207
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


Genyk Lys

Український солдат

В  українських  полях,
у  запеклих  боях,
де  під  «Граду»  розкат  
стогне  рідна  земля,
де  за  дружбу  й  любов  
проливається  кров,  
український  солдат  
в  бій  іде  знов  і  знов.  
Не  за  брязкіт  монет,  
славу  чи  кабінет,
а  за  волю  дітей  
б"є  в  степу  кулемет  
і    хоч  зрадами  нас  
підкосили  не  раз  
та  свободи  вогонь  
у  душі  не  погас.  
Знаю  місце  в  раю,
тим  хто  волю  свою  
і  народ  захищав  
у  смертельнім  бою,
вірю  холод  пітьми  
подолаємо  ми  
і  до  наших  осель  
знов  повернеться  МИР.



Геник  Лис

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687160
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016


горлиця

Не проклинай!

Коли  ти  любиш  Україну,
Люби  її  таку  як  є,
Вона  ж  бо  матір,  ти  дитина,
В  біді  підстав  своє  плече.

Не  завжди  яблуня  уродить,
Не  завжди  вишня  зацвіте,
Усе  залежить  від  нагоди,
Спасеться,  як    господар  є!

Не  проклинай,  що  хата  бідна,
Працюй,  будуй,  весна  прийде!
В  нас    Незалежна    Україна,
Кайдани    зняла,    зло  мине!

Люби  Вкраїну  не  у  мріях,
Люби  таку,  яка  в  нас  є,
Не  проклинай,  що  край  в  завіях,
Хоч  вітри  дують,  не  впаде!

Вкраїну  завжди  май  у  серці,
Куди  б  тебе  не  занесло,
Збудоване  життя  у  герці,
Корінням  глибоко  вросло!

Тож  слава  рідній  Україні!
Нехай  прославиться  наш  рід!
Любім  її,  хай  ворог  згине!
У  єдності  ідем  вперід!



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686810
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016


НАДЕЖДА М.

Літо, допобачення…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vuZcC-iSTZA    

[/youtube]


Останні  подихи  тепла...
Я  відпускаю  тебе,  літо.
Тебе  надовго  зберегла,
Ти  в  мою  душу  перелите..

Ще  залишився  один  день
Ти  дихай  ще  на  повні  груди.
Один    єдиний  день  лишень,
Бо  завтра  осінь  уже  буде...

Прошу  із  серця  не  зникай,
Хоч  завтра  осінь  на  порозі.
Так  швидко  холод  не  впускай.
Не  залишай  мене  в  тривозі.
.
Осінньо-літня  вже  пора
Стою  тепер  на  роздоріжжі.
Вже    літо  тихо  догора.
Та  літо  й  осінь  чимось  схожі.

Обоє  здатні  розцвітать,
Вкраплять  у  світ  усе  прекрасне.
Усіх  нас  можуть  здивувать:
Бо  гріє  серце    сонце  ясне.

Посіять  настрій,  чи  журбу,
Дощами  змити  негаразди.
Та  їх  обох  я  все  ж  люблю.
І  підкоряюсь  їхній  владі...
----------------------------------------
Бажаю  всім  щасливої  осені!!!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686746
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Шостацька Людмила

МОЯ ШКОЛА

Мої  дзвінки  давно  вже  відлунали,
Моєї  школи  заросли  стежки,
 Учителі  у  вирій  відлітали...
І  вже  не  ті  читаю  я  книжки.

Багато  Бог  забрав  вже  друзів
У  пору  їх  квітучих  сил…
Життєві  школи  замість  вузів
Тримають  міццю  із  горнил.

Та  все  ж  бува  ще  сині  сни
Вкривають  пам’яттю  дитинства,
Торкають  юної  струни
В  обіймах  щирих  побратимства.

Найбільшим  скарбом  із  скарбів  -
Це  закосичене  дитинство
І  без  посад,  і  титулів  -
Країна  мрій  і  материнства.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686745
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016


Дід Миколай

Ілловайській трагедії 2 роки

Ми  не  маємо  права  забути,
Ілловайський  прокляті  котел.
Ми    не  можем  його  проковтнути,
Біль  той  комом…    росте  і  росте.

Воювати  пішли  за  Вкраїну...
Ми  не  прагнули  крові  й  війни.
Ви  ж  нам  гади  поклали  на  спину,
Свої…  виродки  ноші  чуми.

В  нетрях  диких  незгойної  зради,
Як  павук  там  тенета  плели.
Своїх  статків,  багатства  заради
На  Голгофу  нас  юди  вели.

Тепер  судите  нас    ви  за  зраду?
Зрада    ви…  -    й  ваші  сучі  чини.
Чи  ж  не  з  вашого  змії  підкладу?
Полягли  наші  дітки  й  сини.

То  ж  не  тіштеся  виплодки  кляті,
Не  забудемо  те,    що  було.
Парад  буде…    -  на  нашому  святі,
З  хати  виметем  ваше  кубло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686353
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016


палома

ЙОГО КОХАНА

           
У  неї  –  наче  крила    за  плечима,
Слова  із  уст,  –    як  та  жива  вода.
На  світ  Він  дивиться  її  очима,
Немов  з  небес  Вона  –  легка  хода…

Краса  заполонила  його  душу  –  
Не  мріяв  навіть  вишукать  таку…
Дарма,  що  час  від  часу  та  й  –  «  на  сушу»…
Кохана  любить  правду,  хай  гірку…

Щасливий,    може  ні  –  і  сам  не  знає…
Цікаво  з  нею  кожен  день    прожить.
Матеріальне  жінку  не  займає,
Вона  над  світом  грішним  цим  летить.

Йому  б  іще  до  тих  висот  піднятись,
Душею    чистою  ввібрати  час…
І  наодинці  вже  собі  признатись:
Господь  так  дивно  всіх  парує  нас…

Чомусь  її  завжди  йому  бракує,
Бува,  розлука  вскочить  на  два  дні…
Підносить  вгору  доля  чи  жартує  –  
Відчути  поруч  й  бачити  у  сні…

Якщо  не  стане,  боронь  Бог,  що  буде?
Невже  застелиться  пітьмою  світ?..
Від  щастя  нині  розпирає  груди:  
Кохана  жінка  –  то  найкращий  квіт!

                 (23  серпня  2016)
                 (с)  Валентина  Гуменюк





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685659
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016


Ганна Верес

Той чорним став «зелений коридор» (До річниці Іловайського котла) .

Дрімало    літо    на    присохлих    чебрецях,

Як    сколихнула    світ    подія    дика    ця,

Як    Іловайський    закипав    котел,

Й    бажання    виникало    непросте:

Живим    лишитися,    щоб    сонечку    радіть,

Адже    були    тут    більшість    –    молоді;

Бійці,    яким    лишень    за    двадцять    літ.

Й    принишк,    немов    чекав    на    диво,    світ.


Той    чорним    став    «зелений    коридор»,

Тут    на    бійців    чекав    Армагеддон,

Й    стріляли    в    них,    беззбройних,    мов    в    зайців,

В    них    «Слава    Україні»    –    на    руці.

Вагу    тих    слів    збагнути    не    могли

Ні    ополченці,    ані    найманці      «-огли»,

Убить    такого      просиналася    жага…

І      жертви    Бог    лічити      не    встигав.


І…    зазвучало    на    всіх    мовах:      «Іловайськ»,

Й    останні    небо    слухало    слова

Безвусих    ще    героїв    і    в    літах,

Дивився    місяць    ізгори    й…    ридав…

Він    бачив,    як    припали    до    землі

Хтось      непритомний,  той    –  без    рук,  а  той  –  без  ніг.  

Вона    ж,    залита      кровію,    тряслась…

Вогонь    тут,    дим    і    напівдикий    глас.


І    довго    ще    гарячою    була

Земля,    яку    засіяли    тіла,

Впізнати    важко    в    них    було      людей,

Та    й    поле    стало    від    крові…      руде…

Земля    схолола,    та    для    нас      свята,

І    хоч    молитва    часто    тут    зліта,

Вона    іще    страждає:      їй    болить,

Що    пеклом    для    синів    була    в    ту    мить.
12.10.2014.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685341
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Ганна Верес

Я цвяхом стану для труни тирана

[u]Присвячую  Олегу  Сенцову,  українському  в’язню,  несправедливо  засудженому  у  Росії  на  20  років,  котрий  учора  (22.08.2016р.)написав  листа  до  українського  народу,  в  якім  заявив,що  й  звідти  буде  боротися  проти  окупантів.  [/u]

– Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана,  –
Слова  Сенцова  сколихнули  світ…
Таким  новий  є  України    цвіт:
Він  і  в  неволі,  мов  на  полі  брані.

– Нас  не  зламать  нікому  і  ніколи,
Адже  свобода  –  то  понад  усе,
Війна  гірку  науку  нам  несе,
Котру  не  вивчиш  в  мирний  час  у  школі.

Хай  каторга  у  двадцять  літ  –  то  рана,
Та  без  утрат  немає  майбуття,
Хоча  у  мене  лиш  одне  життя,
Я  цвяхом  стану  для  труни  тирана!..
23.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685338
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не твоя я тепер, не твоя.

Не  турбуй  мою  душу  даремно,
Все,  що  було  між  нами  -  забудь.
Я  давно  не  твоя  -  це  вже  певно,
Докорінно  різниться  наш  путь.

Пам’ятаєш,  чекала  на  ласку,
На  любов,  щоб  зігріла,  смурну.
Ти  ж  на  груди  поставив  бо  праску,
Ще  чекав  -  на  коліна  впаду.

Кулю  цілив  прямісінько  в  серце,
Чи  ж  ти  думав  -  ошуканка  я?
Я  -  кохала,  кохання  те  -  стерте,
Не  твоя  я  тепер,  не  твоя.
23.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685260
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Дід Миколай

Парад…

Війна  на  сході…  в  нас  парад,
Рєшил  провести    «Шоколад».
Нема  межі  цинізму  влади…
І  хтось    дає  ж  їй  ці  поради?
Офшорні  циніки  Кормиги,
 Із  шайки    сущого  бариги.
 Щоб  Україну  захищать…
Нам  знов  по  вухах  шелестять.
Вже  від  лапші    відвисли  вуха,
Як,    остогидла  ж    показуха.
Машини  ж  наші    бойові,
 Потрібні  там…    передовій.
Там  де  герої  повсякденно,
 На  фронті    гинуть    поіменно.
Це  вам…  потрібна  ця  війна,
Бо  ваших  діток  там  нема.
Ж.два…    -  устроїли  відстріл…
І  віддали  нас    під  «Приціл».
Собачі  слуги  пірамід…
Ваш  буде  проклятий  нарід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685251
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Валентина Ланевич

Не питайте мене, чом сумні маю очі?

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  юцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Спопелила  війна  буйну  зелень  в  степу.
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість:
-Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!
22.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Крилата

Від ранку дощ

Від  ранку  хмари  важ  скидали.
Дощ    землю  длубав  недаремно.
До  –  мі,  до  –  соль  виводив  ревно.
В  калюжах  краплі  танцювали.

Ґрунти  хребти  свої  прогнули.  
Дахи  тіла  помили,  лави,
Шляхи  –  на  глянц.  А  всякі    трави
В  клітини  вільгості  втягнули.

Хмарини  пружились  без  ліні,
Добавив  дощ  об’єму    рікам,  
Уприснув    у  повітря    ліки.
Під  вечір  лиш  надибав  фініш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685278
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 23.08.2016


Дід Миколай

Прокиньтесь братове сліпі

Яка  Незалежність  ми  гинем…
Й  щоденно  все  більша  ціна.
Допоки  цей  шал  не  зупиним,  
Для  мене  ця  дата  сумна.

У  тюрмах  тортури…    -  на  сході
Загиблі  герої  …  в  «котлі».
При  владі  чужі  й  хижороті,
В  здобутках  держави  нулі.

З  бандитом  торгуються  орки,
Не  світить  не  видно  свобод.
Скажіте:  -  «  Терпіть  будем  доки»?
Чужинців,  гієн  і  заброд.

Вставайте  брати  мої  любі,
Допоки  тужити  в  журбі.
Стриміти  допоки  у  дупі...
ВІдлиті  вже  сукам  кулі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684934
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Дід Миколай

У ложі Спікер… і Премєр…

Нема  війни  в  нас  епізоди…
Плюють  нам    в  вічі  ю2оботи.
Народу  слуги…  у  суді…
«Нема!»:  -    сказали  їх  вожді.
На  сході  ж  плавиться  й  димить,
Нема  кому  вже  захистить.
В  броні  гвардійці,  поліцаї,
Охороняють  статки  Зграї.
Чужинці    й  бидло    хижороті,
Тримають  нас  за  ідіотів.
Що  їм  скороботи  і  печаль,
Не  їхні  дітки  -  той  не  жаль.
А  наші  діти  в  пів  –  голодні…
Сидять  по  тюрмах  благородні.
Їх  нищать  с.ки  там  і  б'ють…
І  боронитись  не  дають.  
Все  нищать  вир.дки  пихаті,
Юд.йським  доляром  зачаті.
В  душі  і  в  серденьку  руїна…  
То  плаче,  стогне    Україна.
Щодня  загиблі…    і  хрести…
А  хто  ж    Украйну  захистить..?
Бо  там..,  команда...    інтер'єр,
У  ложі  спікер  і  прем'єр.
Удаль  поглянь…  одні  ж.ди,
Лупаті  хвойди  від  біди.
В  Печерах  біситься  Гора…
Вставайте  браття  вже  пора,
Повіяв  вітер  з  –  за  Дніпра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684628
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016


палома

ПАМ'ЯТІ КУЗЬМИ

           
Тебе  нема,  та  мудре  слово  лине  
З  пісень  твоїх,  з  плакатів  –  звідусіль…
Простий  і  грішний,  в  правді  незгасимий,
Крізь  себе  пропускав  народний  біль…
Сьогодні  день  народження  черговий,
Тебе  нема,  але  душа  живе!
У  кожнім  щирім  серці,  в  кожнім  слові!..
Андрію,  ми  так  любимо  Тебе!

               (17серпня  2016)
               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684269
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Янош Бусел

Сіверщина…

     [i][b]      [color="#ba1212"]  Новгород  -  Сіверський...  Древність...
             КНЯЗІ...Гординя...  Люта  розплата...
             Неволя...  Все  було...  Все  згоріло...
             Історія  нічому  не  вчить...  Жаль!!![/color][/b][/i]
 
[i][b][color="#136b13"]Дорога    вниз    та    вниз...Туди,    де    брама
Монастиря,    що    мохом    був    поріс...
Десь    там,    за    ним  -  ріка.    Ген  -  ген    синіє    ліс.
Вертаю    часу    плин  -  від    ДОНА    до    Адама.

Глянь    в    цей    розлом.    Чи    то    застигла    кров,
Чи    струхлий    шолом    в    глині    червоніє...
Пройшли    віки...Не    справдились    надії
На    людський    розум.    Рвали    знов    і    знов

Слов'янську    Землю    на    шматки    княжата,
Котили    на    сусідів    гніву    брилу.
Коли    ж    самим    було    це    не    під    силу  -  
Вели  ,,поганих''  добивати    брата...

Тепер  -  добили...Давні    гречкосії,
Котрі    могли    і    плуг    і    меч    скувати,
Не    можуть    вже    Землі    тій    раду    дати
І    туляться...  до    мачухи  -    Росії.

Це  ж  добре  що  вона  лице  відкрила,-
Весь  світ  побачив  ту  імперську  лють...
Мо  все  ж  прозрієм,  ляжемо  на  крила,-
Мо  досить  красти  -  дбаймо  про  Могуть!..

Стою...  Дивлюсь...  Родимичі...  Древляне...
Що    їм    було    ділити  -  спільну    долю?
Щоб    потім    в    Переяславську    неволю
Побігти    разом..?    Тяжко...Серце    в'яне...[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684199
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя їм виткало умови ( Присвячую тим, хто змушений жити поза межами України)

[u]Часто    закидають    людям,    що    залишили    Україну,    неоднозначні    звинувачення    в    тім,    що    вони    не    патріоти    своєї    землі.    Багато    з    наших    колег    теж    змушені    покищо    жити    поза    межами    нашої    держави.    У    мене    на    це    свій    погляд.
[/u]
Давно    життя    їм    виткало    умови:

Землі    чужої    долю    вибирать,

Забути    про    свою    співучу    мову,

А    прийде    мить    –    у    чужині    вмирать.


Та    долю    нашу    ділять    вони    з    нами

І    в    радісний,    і    в    чорний    день    біди,

Смак    чужини    й    розлук    також    пізнали,

Та    українцями    були    і    є    завжди.


Коли    ж    весна    розбудить    водограї

І    сонце    срібло    стане    пить    з    води,

Серця    щоразу    кличуть    їх    до    краю,

Котрий    колись    в    любові    народив.


І    в    сни    приходять    гори    й    полонини,

Такі    далекі    й    серцю    дорогі,

На    крилах    спогадів    тоді    додому    линуть,

Адже    земля    в    облозі    ворогів.
14.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684253
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Richter

На свято з прапором

З  мамою  і  татом
я  іду  на  свято.
І  тримаю  у  руках
України  рідний  стяг.
В  ньому  моря  глибина
і  небесна  далина.
Золоті  поля  пшениці,
що  на  сонці  колоситься.
Ще  й  царя  морського  зуб  -
український  наш  тризуб.
З  мамою  і  татом
я  іду  на  свято!

16.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081608855  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684224
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Richter

Слава!

Слава,  Боже!  Богу  слава  –
народилась  Ярослава!
Хай  на  щастя,  не  біду,
перша  дівчинка  в  роду.

Хай  на  радість  всій  родині
буде  гарна  господиня.
Діду  й  бабі  ще  для  втіхи,
моря  пустощів  і  сміху.

Най  росте  мала  здорова,
буде  дівка  чорноброва.
Прудконога  і  весела,
а  добра  –  на  всю  оселю.

Довгі  коси,  карі  очі,
хай  спокійні  будуть  ночі.
Світлими  хай  будуть  днини
і  добробут  у  родини.

Ще  здоров‘я  мамі  й  тату,
щоб  усіх  прогодувати.
Бо  ця  дівчинка-синичка,
буде  хай  лиш  перша  птичка.

А  іще  вам  на  поріг,
подарую  оберіг:
Ясі  хто  чого  бажає  –
Бог  хай  вдвічі  повертає!

Янгола  їй  охоронця,
най  завжди  не  гасне  сонце.
Буде  хай  в‘юнка,  як  мишка,
сяє  на  вустах  усмішка.
Тата  й  маму  не  турбує,
щастя  й  радість  їм  дарує!

16.08.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116081704773  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684223
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Немає у душі її негоди (Колезі по перу, поетесі Світлані Моренець присвячую. )


Вона    ввірвалась    в    Клуб    у    поетичний,

Мов    чисте    джерело    в    святу    ріку,

І    теми,    і    слова,    не    зовсім    звичні    –

Немало    ж    пережито    на    віку.


Усе    життя    шукала    правду    в    світі,

Купалася    у    травах    росяних,

І    колисала    сни    в    вербових    вітах,

Й    страждає    від    «гібридної»    війни.


Любов    свою    до    неньки    України

Через    життя,    мов    хліб    святий,    несла,

Й    вона    не    тільки    не    перегоріла,

А    навпаки    –    з    бідою    й    ще    зросла.


Вона    –    дрібна    краплиночка    народу    –

Такою    сотворив    її    сам    Бог,

Нема    ніколи    в    цій    душі    негоди,

А    Мудрість    є,    і    Гідність,    і    Любов.  
13.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684246
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Крилата

Загадка про птаха №4

Сніг  зійде,  прилітає
Із  далекого  краю.

На  пооранім  полі
Корму  знайде  доволі,

Там    жуки,  хробачата.
А  дупло    –  його  хата.

Чорний-чорний,  як  ніч.
Звуки  сипле  до  віч,

Бо  до  співу    мастак.
Що  за  птах  це  є?
(Шпак)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683783
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Крилата

Загадка про птаха №5

Хоч  малий  на  зріст  хлопчина,
Має  сіру  сорочину,
Чорні  штанці  і  кашкет
І  стрибає,  мов  атлет,
Як  невтомний    жеребець.
Хто  це,  діти?  
(Горобець)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683784
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Роздуми про наболіле

О    люди,    як    життя    минає    живо!

Чи    віддаєте    звіт    самі    собі:

Війна    завжди    збирає    чорне    жниво,

І    очі    ваші    гаснуть    у    журбі.


Коли    ж    прийшла      до    нас    лиха    година:

Відсікли    Крим,    зруйновано    Донбас    –

Чуття    єдиної    великої    родини

Повинне    об’єднати    усіх    нас.  
1.02.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683823
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Гине ж бо краса


Збилися    з    дороги    хмари    мовчазні,

Сповнені    тривоги,    що    зросла    в    війні,

Крапельками    плачуть    сірі    небеса…

Личенько    юначе    оживля    краса.


Осінь    у    порозі    листя    вишива,

А    юнак    в    дорозі:      їде    воювать

За    Донбас    і    землю,    матір    і    Дніпро,

За    свободи    зерна      ладен    все    збороть.


Все    позолотила    осінь    навкруги,

Він    і    побратими    б’ються    до    снаги,

Віддано    боронять    волю    і    дітей…

Тут    не    за    корону    бій    іде    щодень.


Листя    опадає    золотом    до    ніг…

Ранній    укриває    землю    білий    сніг,

«Градів»    нескінченний    по    солдатах    шквал...

Офіцерські    зради…    Танки      шле    Москва…


Збилися    з    дороги    хмари    мовчазні,

Сповнені    тривоги,    що    зросла    в    війні.

Крапельками    плачуть    сині    небеса

За    життям    юначим…    Гине    ж    бо    краса…


А    як    сніг    розтане    під    крилом    весни,

Мир    у    нас    настане…    Прийде    день    ясний…
22.03.2016.

Ганна    Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683820
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


Валентина Ланевич

Стати в славі на сповідь.

На  щоку,  на  мою  впала  з  неба  сльоза,
Запах  осені  враз  я  відчула  на  серці.
У  діброву  смирну  надвечір’я  сповза,
Притулились  боками  гриби  у  відерці.

Плаче  в  полі  калина  у  тихій  журбі,
Утіша  її  вітер  напутньо  та  ніжно:
-Не  схиляй  голови  за  життя  в  боротьбі,
Хай  твоїм  ворогам  буде  тричі  по  крижно.

Не  на  все  відступає  день  в  довгую  ніч
Та  сполохано  зорі  ховаються  в  невідь.
По  весні  защебечуть  птахи  й  кинуть  клич,
Що  настала  пора  стати  в  славі  на  сповідь.
14.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 15.08.2016


dovgiy

Ти слухала пісню мою.

Ти  слухала  пісню  мою.

Ти  слухала  пісню  мою
Про  те,  як  я  ніжно  кохаю;
Про  вроду  розкішну  твою,
Що  квітне  в  осіннім  розмаї.
Про  те,  що  найкращі  літа,
 На  жаль,  наче  літо  минають,
Хоч  жадібні  наші  вуста
Ще  трунку  хмільного  шукають.
Ти  слухала  пісню  мою
Про  карі  замріяні  очі.
Обличчя  кривилось  в  жалю:
Душа  бо,  старіти  не  хоче
І  тільки  світліло  воно
Від  слів,  що  невтомно  милуюсь,
Що  веснами  в  юність  дано
Я  те,  -  як  і  вперше,  -  ціную!
Ціную,  що  ти  в  мене  є,
Що  небом  у  долю  дається,
Що  серденько  ніжне  твоє
З  моїм  завмирає  і  б’ється…
Ти  слухала  пісню  мою…

13.08.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683437
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Ніна-Марія

Розімлілий сонний вечір

[img][/img]

За  гору  сонце  покотилось,
Мов  рум"яна  з  печі  паляниця.
Мабуть,  таки  за  день  стомилось,
Та  може  йому  хоч  дощ  насниться.

Бреде  з-під  лісу  сонний  вечір.
Моститься  на  латі  біля  тину.
Весь  розімлілий  від  спекоти,
Думає,  сяду-перепочину.

У  дрімоту  село  сповите.
Тихо  поринає  у  темну  ніч.
І  навкруги  все  завмирає.
Лише  неподалік  десь  кричить  сич.

Із-за  хмар  місяць  випливає.
По  небу  ясні  зорі  розсипа.
Вітерець  верби  колихає.
Їх  довгії  коси  в  ставу  купа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683484
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Прийде, вірю, істини час


Гортає    час    воєнні    сторінки,

Де    все    сплелося    у    велике    горе,

Коли    народи,    поряд    живучи    віки,

Таки    зненавидять    один    одного    скоро.


Народ,    який    пройшов    через    Майдан

І    шлях    собі    намітив    у    Європу,

І    той    народ,    своє    майбутнє    що    віддав

Царю,    ні,    Путіну,    відчувши    в    нім    пророка.


«Хіба    ж    війна    народжує    любов?»    –

Хотілося    б    у    нього    запитати,

Хоч    сивина    йому    підкаже    вже,    либонь,

Що    всьому    світові    утомиться    брехати.


Та    прийде,    вірю,    істини    той    час,

Коли    на    гострий    спис    його    піднімуть

Свої    ж    і    зрозуміють,    врешті-решт,    і    нас,

Й        синів      ховать      уже    не    будуть    німо.
24.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683403
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Крилата

Сонце

Не  згасиш    Сонце,  неначе  свічку,
Але  й  на  нього  чатують  чари  –  
Його  ховає  за  ширму  нічка,
Свинцем  по  ньому  стріляють  хмари.

Воно  ж  працює  на  світ  завзято,
Мільярди  років  не  рве  угоди.
На  землю  сипле  проміння-злато,
Теплом  усьому  живому  годить.

Тож  честь  віддаймо      зорі,  світилу,
Що  ллє  на  землю  добро  ковшами,
Виходить  вранці  з  нічного  тилу,
Скидає  хмари  -  падуть    дощами.

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683384
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли живеш у українській хаті

[u]Вірш-порада    молодим    поетам-початківцям[/u]

Пиши    вірші    лиш    мовою    тією,

Яку    всотав    з    матусі    молоком,

Тоді    поезія    засвітиться    зорею    –

Неписаний    природи    це    закон,

Бо    кожен    вірш    –    то    серця    твого    пісня,

А    в    ній    –    краплинки    мудрості    й    душі,

І    житимуть    твої    вірші    і    після

Твого    відходу,    адже    не    чужі.


Поезій    розвелось    у    нас    багато,

Та    справжня    та,    що    фальші    не    терпить,

Коли    ж    живеш    у    українській    хаті,

То    й    українське    слово    краще    пить.
13.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679312
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Слова, ніби перли

Моя    Україна    сьогодні    в    двобої

З    Росією,    та    не    втрачає    лиця,

Я    стисну    уста    від    нестерпного    болю

Й    триматиму    курс    на    поета-борця.  


Нехай    нахваляється,    злиться    Росія    –  

Не    бачити    їй    України    кінця…

Під    ноги    героям    слова    буду    сіять,

Займу    свою    нішу    поета-борця.


Я    шлях    той    тернистий,    колючий,    мов    гравій,

Словами    встелю    до    Святого    Отця,

Хай    служать    вони    Перемозі    і    Правді

І    гідними    будуть    поета-борця.  


Слова,    ніби    перли,    розсію    навколо,

Щоби    засліпити    їх    блиском    серця,

Щоби    не    служили    нікому    й    ніколи,

А    гідні    були    за    Вкраїну    борця.
21.12.2015.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679310
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2016


Дід Миколай

В темних зарослях похоті ночі

Я  мав  успіх  завжди  у  дівок,
Мене  завше  найкращі  кохали.
Я  відбою  не  мав  від  жінок,
Що  любові  від  мене  чекали.

За  що  кару  цю  Боже  ти  дав,
Важко  Господи  з  нею  ходити.
Поділив  би  хай  -  другим  роздав,
Хіба  можу,  я  всіх  полюбити?

Лише  глянуть  і  серце  стає,
Як  у  спрагу  знов  хочеться  пити.
Гірко  крається  серце  моє,
Як  у  омут  той  знов  не  ступити.

Скільки  ж  Боже,  я  їх  перебрав
І  від  мене  стежок  розійшлося.
Чого  ж  Боже  мене  не  скарав…
Чи  у  тебе  різок  не  знайшлося?

Мені    жалько  дружину  мою,
За  розмови  різкі  поза  очі.
ЇЇ  місце  напевне  в  раю…
За  нелегкую  долю  жіночу.

Яж  все  каявся  знову  і  знов,
Цілував  її  в  сплакані  очі.
Та  кипіла  не  встояна  кров
В  темних  зарослях  похоті  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679237
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016


Ірин Ка

Слово як…

Слово  як  лезо,  гостре  мов  бритва.
Слово  як  поміч,  щира  молитва.
Слово  як  ніжність,  вияв  кохання.
Слово  як  вирок,  чи  як  прощання.
Слово  як  осуд,  холодне  й  пекуче.
Слово  як  різка  вдарить  болюче.
Слово  як  пісня,  слово  як  лайка.
Слово  як  пряник  і  як  нагайка.
Слово  -  підтримка,  дружня  порада.
Слово  брехня  є,  і  слово  є  правда.
Словом  зруйнуєш  і  словом  зав'яжеш.
Думай  завжди  коли  щось  кажеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679149
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Там ті, кого послав сам Бог

Алеї    Слави    розрослись

По    всій    великій    Україні.

Там    ті,    хто    в    вірності    клялись

І    воювали    до    загину.


Там    ті,    хто    честі    не    продав,

Життя    поклавши    за    свободу,

І    все    що    міг,    своє    віддав,

Щоб    волю    зберегти    народу.


Там    ті,    кого    послав      сам    Бог

Сім’ю    і    землю    боронити,

Кого    вела    свята    любов,

Ким    має    весь    народ    гордитись.


Над    ними    схилиться    верба,

Росою    вмиє,    мов    сльозою,

З    каміння    виступить    журба.

Їх    стерегтимуть    з    неба    зорі…

І    соловейки    голосні

Співатимуть    їм    теж    до    рану

Свої    заливчасті    пісні,

Та    матерям    не    зцілять    рани.
11.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679069
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна ціла буде


Лежить    розстріляна    земля,

В    крові    уся,      лежить    і…    плаче

За    тим,    хто    йшов    її    звільнять

І    тут      поклав    життя    юначе.


А    поряд    –    мрія    юнака,

Велика,    світла    і    красива,

Вона    Росію    теж    ляка,

І    мрія    патріотів    сивих:

У    вільній    Україні    жить,

Де    б    Правда    правила    й    Закони,

І    розвиватися,    й    дружить,

І    не    позбутись    мови-коду.


Я    знаю,    прийде    мрії    час,

Врятують    Правду    й    землю    люди,

З    руїн    підніметься    Донбас,

І    Україна    ціла    буде!.
19.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679066
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Дід Миколай

Прокинулись Гетьмани

Допоки  соплі  ми  ковтали,
Гебрєї  не  дрімали.
Нас  хитрі  юди  розкололи,
Вкраїну  обіср.ли.
Постійні  іспити,  інтриги…
Нам  щось  імітували.
Офшорні  суки  і  бариги
Нас  тихо  грабували.
Загнали  в  пастку  добровольців,
Посіяли  зневіру.
Разом  з  ордою  у  союзі,
Знімають  скальп  і  шкіру.
Все  забалакали,  приспали,
Зійшли  на  клин  Майдани.
Допоки  мекали  й  скакали,
Орда  вдягла  кайдани.
Лежить  в  конвульсіях  розрита,
Ж.ди  у  серце  цілять.
Чужинці  -  зайди  для  корита
Мою  Украйну  ділять.
Кругом  розорані  кургани,  
Кричить  душа  на  сході.
Та  вже  прокинулись  гетьмани,
Вони  уже  в  поході.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679018
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Надія Карплюк-Залєсова

ПРО КОХАННЯ МОЄ…

Про  кохання  моє  знов  зозуля  кує,
Знов  зозуля  кує  близ  батьківської  хати,
Серце  птахом  летить,
Пісня  в  ньому  дзвенить...
Лиш  на  тебе  не  втомлюсь  чекати.

Про  кохання  моє  павутинку  снує
Сонце  тепле  і  бабине  літо,
Щоби  наше  життя  ,
Без  жалю  вороття,
Було  ласкою  твою  зігріто.

Про  кохання  моє  хай  розкаже  твоє,
Як  самотнім  втомилося  бути,
Що  мого  серця  стук,
Без  образ  і  без  мук,
До  кінця  своїх  днів  хочеш  чути.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679015
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016


Ніла Волкова

Під музику дощу

Усе  живе  від  спеки  спочиває,
Краплинці  кожній  душу  відкриває.
І  Богу  дякує  за  чистий  трунок,
Безцінний,  довгожданий  подарунок!

Вслухаючись  у  музику  дощу,
Я  втому  та  знемогу  відпущу
І  зрозумію:  кращого  немає
На  світі  білому  від  цього  Раю!

Я  прохолоду  свіжості  вдихаю
І  почуття  й  натхнення  оживають,
А  дощик  тихо  струнами  бринить…
О,  зупинися,  благодатна  мить!

19.07.  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678949
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дід Миколай

Бидло бидло обирає

Не  змовчу  сказати  мушу,
Ви  ж  самі  не  осягли…
Як  здали  юдеям  душу
Й  гідність  людську  продали.

Бидло  бидло  обирає,
А  вкраїнці  все  мовчать.
Скрізь  ординець  засідає,
Сатани  лиха  печать.

Не  носіть  печаль  у  серці,
Українці  дорогі.
Пора  стати  з  бидлом  в  герці,
І  у  місті  і  в  селі.

Не  дать  секті  обирати,
Всім  на  вибори  іти.
Зайд  ,  худобу  пора  гнати…
Не  підуть  самі  ж  скоти.

Скільки  можна  байдужіти,
Гріх  терпіти  стільки  мук.  
Пора  волю  освятити,
Бо  не  простить  нам  онук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678930
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ховає земля безіменних синів

Ховає    земля    безіменних    синів,

Ридає    сльозою-росою…

А    може,    то    світ    уже    осатанів,

Що    жертвує    щедро    красою?


І    дихати    важко    землі,    й    зрозуміть,

Народ    наш    чому    не    єдиний,

Та,    мабуть,    найбільше    боліла    та    мить,

Як    смерть    зустрічала    людина.


Важливо:    чи    є    кому    очі    закрить,

Чи    слово    останнє    сказати…

І    втупилось    небо    безмовне    згори…

В    молитві      –    згорьована    мати…


Засіяли    братські    могили    Донбас,

Як    і    у    війну    Вітчизняну,

Поставить    над    ними    хрести    колись    Час,

Освятить    уже    з    іменами.
23.09.2014.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678855
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У всіх на устах Донбас

У    всіх    на    устах      Донбас,

Гарячий,      залитий    кров’ю.

Кричить    та    земля    до    нас:

«Залишилися    ж    без    крову

Ті,    хто    будував    Донбас,

Зів’яли    тепер    їх    плечі;

В    очах      –    гіркота    й    журба,

І    страх    за    свою    малечу.»


Димить    на    весь    світ    Донбас

Стовпами    із    териконів,

Палає    іконостас    –

Не    бачив    давно    такого.

У    всіх    на    устах      Донбас:

У    пресі    й    телеканалах,

В    вечірній    і    денний    час    –

Реально    і    досконало.

Й    частіше    працює    пульс,

І    довші    безсонні    ночі…

«Я    вибухів    теж    боюсь,»  –    

Благають    дитячі    очі.

І    в    попелі    плаче…    хліб,

Господарем    тут    забутий,    

Росія    «мочить    хохлів»…

Та    все    ж    Україні    –    бути!
23.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678857
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Дід Миколай

Отож приїжджайте на рідну Волинь

                                                     Приспів:
В  повстанському  краю,  я  вас  привітаю
Із  витоків  честі  постала  Волинь.
ЇЇ  сторінки,  я  для  вас  погортаю,
В  них  слава  овіяна  духом  святинь.
                                                             1
Прошу    приїзджайте  до  нашого  краю,
Де  ріки  й  озера,  -  цілюща  вода.
В  краплинках  настою,  як  часточка  раю,
Лежить  у  розлогах  краса  золота.
                                               Приспів:  
                                                           2
 Де  Стир,  Берестечко,  козацькі  могили
У  пам'ять  лягали,  як  грона  калин.
Де  триста  спартанців  голів  не  схилили,
Заради  майбуття    нових  поколінь.
                                                   Приспів:    
                                                               3
Тут    витоки  древні  з  колиски  Трипілля.
Виспівує  вдень  і  вночі  соловей.
Вас  хлібом  і  сіллю  зустріне  застілля,
Вшануємо  щиро  всіх  добрих  людей.
                                                 Приспів:
                                                             4
Ще    квіти  й  калина    для  кожної  хати,
Льони  та  волошки  в  краю  голубім,  
А  люди  в  нас  добрі,  душею  багаті,
Добра    та    здоров’я  бажаємо  всім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678828
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 19.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я повернусь


«Я    повернусь…»    –

Слова    ці,    ніби    гладить,

Матуся    й    ними    сина  береже.

«    Я    так    боюсь,

Що    їх    у    мене    вкрадуть,

І    не    побачу    сина    я    уже.»


«Я    повернусь,»    –

Сказав,    коли    виходив,

Й    надію    мамі    він    подарував.

«А    я    молюсь,

Щоб    Бог    його    знаходив,

Й    життя,    й    здоров’я    сину    врятував.»


«Я    повернусь!»    –

Звучало    вперто    й    твердо    –

Не    вірити    не    можна    цим    словам.

«Я    не    стомлюсь,»    –

Стогнало    серце    ствердно,

Й    чомусь…    сивіла    в    мами    голова.
10.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678531
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не стогне вже – кричить земля від болю

Земля    Донбасу,    сіра    і    гаряча,

Вогнем    війни    обпалена    земля…

Це    Бог    їй    таку    доленьку    призначив?

Ні,    кадебешник      Путін    із    Кремля…


І    день,    і    ніч    снаряди,    міни,    кулі

Трясуть    повітря,    і    у    кожнім    –    смерть,

А    проти    них      –    красиві    юні    скули

І    серце,    сповнене    любові    вщерть


До    матері-землі    і    до    родини,

До    сивого    Дніпра    й    старих    Карпат…

Він    знає,    в    чім    призначення    людини,

І    що    стріляє    в    нього    «старший    брат».


Не    стогне    вже    –    кричить    земля    від    болю,

Їй    рану    кожну    чим    залікувать?

Наповнить    людям    як    серця    любов’ю,

Які    наважились    Донбасом    торгувать?
23.09.2014.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678520
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Будить мене знов Муза

Стоїть    іще    ніч    за    вікном,

Та    будить    мене    знов    Муза:

«Вже    досить    втішатися    сном    –

Боротися    теж    ти    мусиш,

Якщо    не    вогнем,    то    мечем,

Чи    словом    за    Україну,

А    мо’    тебе    біль    не    пече,

Що    молодь    щоденно    гине,

Що    стогне    безмовна    земля,

Як    сина    свого    ховає,

Що    воля    на    те      Кремля,

Що    й    досі    війна    триває?»


Неначе    оголений    нерв,

Болить    так    душа,    страждає:

Вчорашній    міліціонер

В    своїх    же    людей…    стріляє…

І    капає    з    серця    сльоза

В    рядки,    що    тепер    лягають,

І    ллються    слова,    щоб    сказать,

Бояться    деталь    прогавить…


Розтала    вже    нічка    давно,

Заплакав    росою    ранок…

Донбас    буде    наш,    все    одно,

Загояться    наші    рани!
24.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678119
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чи схолоне Схід?

Хто    жив    в    війну    в    Донбасі,

У    пам’яті    привіз,

Як    найнята    зараза

Топила    в    морі    сліз

Людей,    що    довіряли

Брехливим    «братським»    ЗМІ,

Слухняно    козиряли,

Жили,    мов    у    тюрмі.


Тепер    там    плач    і    стогін    –

То    голоси    війни.

Чи    чути    їх    в    *Ростові?                *Місце  
перебування
Чи    гірко    від    вини,                  біглого    президента    Януковича.
Що    кров’ю    Україна      

Вмивається    щодня,

Й    Донбас    –    тепер    руїна,

Велика    й    не    одна?


Роздроблює    каміння

Там    смертоносний    «Град»,

Осколки,    кулі,    міни

І    звуки    канонад…

Там    чорні    діри-вікна

Благають    небеса:

«Краще    б    сади    тут    квітли

Й    купала    їх      роса.»


Зима    вже    на    порозі,

Та    чи    схолоне    Схід?

Народ    живе    в    тривозі:

Невже    не    вплине    світ?!
22.09.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678118
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016


Татьяна Маляренко-Казмирук

МОЇ СКУБІЇ

І  знову  ми  ось  тут  зустрілись
На  цій  святій  для  нас  землі.
І  мабуть  всим  би  нам  хотілось
Щоб  ми  малими  ще  були.

Та  вже  давно  волося  сиве
Покрило  нам  старе  чоло.
Але  для  нас  таке  ж    все  миле.
Це  місце,  де  було  село.

Я  пам’ятаю  теплі  руки
Для  мене  дуже  дорогі.
Очей  усмішку  й  тихі  кроки,
Смачні  пахучі  пироги.

Ну  що  ж,  бабусю  Катерино,
Ти  вже  не  вийдеш,  не  позвеш.
Та  знай,  що  кожну  ніч  і  днину
В  моєму  серці  ти  живеш.

І  поки  я  на  цьому  Cвіті
Живі  для  мене  Скубії.
Любов’ю  спогади  повиті
І  кращі  роки  всі  мої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678039
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 15.07.2016


Дід Миколай

Зачищають нас… від українців

Звільняють  нас,  -  від  українців,
Чужинці  в  Лаврі…  корчмарі.
При  владі  скрізь  лише  ординці
З  колін  Мойсеєвих  царі.

Не  злазять  юди    з  об’єктиву,
Маланець,  -  як    оскаженів.
Скрізь  суне  Лейба  морду  хтиву,
Пейсатий    шабаш  осмердів.

Гордон,  Мочанова  пілюльки,  
Глягоголять  Лєщенки  з  ТВ.
На  лаві  Шустера  Зозулькі,
Орди  агенти…  -  ФСБ!        
 
З  трибун  піараться  Хаєми…
Нас  замітають  на  Фб.
Із  Зрад  підспівують  Наєми…
Гребе  у  тюрми    кегєбє.

На  троні  в  рясі  Вальцмановіч,
Дитя  пейсатика…    рабе.
В  пошані  злодій,  -  Рабіновіч…
Це  теж    по  крові    голубе.

Та  вже  піднятий  меч  Арея…
У  замках  юд  уже  трясе.
Потужний  дух  Гіпербореї…
По  всьому  світу  понесе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677815
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

День-у-день тривожні маєм вісті

День-у-день    тривожні    маєм    вісті,
І    сивіють    в    тузі    матері,
Сиротіють    внуки    їхні,    звісно…
Зачекався    вояка    й    поріг…

Важко    жити    в    вигаданім    світі
І    в    журбі    не    хочеться    вмирать,
Коли    наші    гинуть    кращі    діти,
Коли    брата    убиває…    «брат».

І    кричати    хочеться:    допоки
Сіяти    збираєтеся    смерть,
Адже    вся    земля    цінує    спокій    –
Напилася    горя    вже    ущерть?..
25.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677813
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ішли, любов'ю щоб війну спалити

Не    знаю,    сон    чи    Боже    провидіння,
Та    відбулося    вчора    це    зі    мною:
У    матерів    закінчилось    терпіння
Чекати,    поки    вирішать    з    війною.

Від    заходу    й    до    східного    кордону
Плили    колони,    щоб    спинити    бійню,
Й    з    Росії,    від    самісінького    Дону,
Й    із-за    Уралу,    де    не    є    стабільно…
Й    заворушилася    уся    планета    –
То    матері    до    них    теж    прямували,
І    не    знайшлись    ніде    такі    тенета,
Щоби    надійно    вдома    їх    тримали.

Вони    всі    різні:    білі,    жовті,      чорні,
Та    очі    всіх    наповнені    сльозами.
Тепер    вони    були    в    одному    човні    –
У    тузі    за    убитими    синами.
Й    нема    у    світі    ще    такої    сили,
Щоби    мільйони    матерів    спинити…
Вони    не    плакали    і    не    просили    –
Ішли,    любов'ю    щоб    війну    спалити…
12.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677809
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Дід Миколай

Криницю Батько мій копав

Води  прийшов  з  дороги,  я  напитись
В  криниці  тій,  що  батько  мій  копав.
Схилю  коліна,  стану  помолитись…
Тут  він  мене  з  долоні  напував.

Зійшли  роки,  як  хмари  із  сувою,
А  скільки  їх  лишив,  я  в  чужині.
Далеко  десь  пішли  за  курявою,
Ой  чи  багато  ж,  лишили  мені.

Як  світ  стара    ялина  при  долині,
Мій  сум  ховає  давня  в  холодку.
Ку  -  ку  озвались    згуки  зозулині…
Й  літа  комусь    понесли  в  сповитку.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677703
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Надія Карплюк-Залєсова

НЕ ПОКИДАЙ МЕНЕ ОДНУ

Не  покидай  мене  одну,
Не  йди  чужим  у  довговічність....
Я  лиш  минаю  ту  біду,
Що  пролягла  у  цілу  вічність

Не  покидай  мене  саму,
Тобі  мене  зігріти  дали
За  душу  зболену  мою,
За  те,  що  радість  відібрали...

Не  покидай  мене  одну,
Коли  душа  болить  і  плаче  ,
Коли  від  болю  не  засну,
Хоч  цього  і  ніхто  не  бачить

Не  відпускай  мене  в  світи,
Де  стільки  холоду  і  бруду,
В  твої  вступатиму  сліди,
Щоб  не  прийняли  за  приблуду

Не  покидай  мене  чужим,
Замкнувши  за  собою  двері...
Невже  мене  ти  розлюбив
І  все  зосталось  на  папері  ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677694
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не зламати її любов (Ніні Незламній – колезі-поетесі, матері, бабусі)

Вона    зна,    як    живе    народ,    –

Саме    звідти    її    начало…

Стан    душі    –    вірний    патріот…

Долю    світ    лиш    таким    вручає.


Саме    ось    на    таких    плечах

Ще    тримається    Україна,

Тому    й    дух    її    не    зачах    –

Вона    вільна,    хоча    й    в    руїнах.


Не    зламати    її    любов

До    землі    і    дітей,    і    внуків,

Бо    народжувалась,    либонь,

У    тяжких    і    тривалих    муках.


Ту    любов    не    убить    ніяк

Ні    снарядами,    ані    «градом».

Чуєш,    Путіне,    ти    –    маньяк,

Це    навіки,    її    не    вкрадеш.


Вона    в    душах    тих    пророста,

Хто    народжений    в    Україні,

І    важкого    свого    хреста

Не    опустить    вже    до    загину.
10.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677414
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я не хочу війни

–  Я    не    хочу    війни,    –
Простогнала    земля    стоголосо…
–  Я    не    хочу    війни,    –
В    унісон    прогули    небеса…
–  Я    не    хочу    війни,    –
Вторять    зимонька,    літечко    й    осінь,
І    весни,    смарагдової,    з    росами,    свіжа    краса.

–  Я    не    хочу    війни,    –
Голоси    дітвори    продзвеніли…
–  Я    не    хочу    війни,    –
Просльозився    старий    ветеран…
–  Я    не    хочу    війни,    –
На    лиці,    материнськім,    змарнілім,
Напис    цей    і    на    тім,    хто    в    бою    у    Донбасі    вмирав.

–  Я    не    хочу    війни,    –
У    молитві    уся    Україна.
–  Я    не    хочу    війни
І    синів    передчасно    ховать.
Я    не    хочу    війни    –    
Хочу    небо    щоб    миром    зоріло    –
Це    народжені    болем    й    святою    любов’ю    слова.  
9.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677410
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Крилата

Літо, дівчинка, зарядка

Овоч  зріє  на  борщі.  
Йду  гулять  у  двір  мерщій.
Привітаюся  з  птахами,
Полюбуюсь  квіточками.
На  травиці  біля  грядки
Вміло  я  зроблю  зарядку.
Мов  крутий  акробатист,
Пострибаю  вгору,  вниз.
В  небо  витягнусь  грибком,
Шию  скручу  гусаком.
Потім  ноги  тренувати  
Візьмусь  –  стану  присідати.
Кішка    поряд  буде  йти,
Порахує  до  п’яти.
Вміло  виконаю  вправи,
Нахилюсь  уліво,  вправо,
М’язи  –  як  в  морози  крига.
Покручуся,  наче  дзиґа.
Сили  в  тіло  наберу
Світом  радість  понесу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677405
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


горлиця

НЕ БРАТИ!

Ні  ,це  не  вірш,  душа  моя  у  римах,
Чомусь  знов  плаче,  тисне  і  болить,
Думки  застряли,  душаться  в  шпаринах,
Чекаю  сонця  землю  оживить.

Горить  кругом  -прокляття  і  тривоги,
Ласкавих  слів  без  сонця  не  пізнать.
А  де  ж  вони?  Чи    може  ждуть  підмоги,
Щоб  хмари  темні  вітром  розігнать.

О,  вітре  буйний,  вітре  України,
Дмухни  сильніш  на  погань  із  москви,
Змети  з  землі  ,  щоб  ми    були  єдині,
Своє  любили  і  в    майбутнє  йшли!  

Хай  заростуть  дороги  бур`янами,
Якими  сунуть  в  край  наш  москалі,
Ні  ,не  були  ніколи  ми  братами,
А  свідки  в  нас-мільйонами    хрести!  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677395
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Дід Миколай

Архітектори війн і розрух

Не  забудьте  брати  не  забудьте,
Як  жили  по-сусідськи  діди.
Вас  і  нас  було  в  пута  закуто…
Зіштовхнули  нас    хитрі    жи.и.

Вороги  ж  бо  одні  …  і  віками
Хай  навчить  нас  відлуння  бліде.
Ми  ж  ходили  одними  шляхами,
Невже  юда  нас  знов  розведе.

Син  єврея…в  миру  Джуга  Швілі,
Його  брат,  що  Рокфеллєра  внук.  
У  століттях  круки  зголоднілі,
Архітектори    війн  і  розрух.

Так  служили  шуцмани  фашистам,
За  село  в  нас  палили  по  п’ять.
І  лизали  ботинки  нацистам,
Дзвони  досі  в  скорботі  дзвенять.

Закерзоння  ж  було  ще  і  «Вісла»…
В  моїм  краї  мовчить  озерце.
Стугонять  в  виску  дати  і  числа.
Досі  гірко  забути  про  все.

Врешті  решт  нам  пора  зрозуміти
Щоб  позбутись  чужинських  турбот.
Не  бажають    добра  пройдисвіти,
Патріотом  не  був  Скаріот.

Репетують  про  правду  уроди,
Все  шукають  смітинку  в  очах.
Та  близькі  ж  надто  наші  народи,
Однакові  могилки  в  хрестах.

Нехай  згинуть  діяння  бісові…
Саме  зараз,  коли  ми  на  дні.
Ворогам  це  на  руку  братове...
Сниться  злагода  в  страшному  сні.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677385
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Шостацька Людмила

Я НЕ ХОЧУ ЩОБ ГИНУЛИ ЛЮДИ

                                               Я  не  хочу  Майданів,  щоб  гинули  люди,
                               Я  не  хочу  кайданів  щоб  впали  на  груди!
                               Хочу  жити  по  образу  божому  я,
                               Хочу  вільною  бути:  моя  це  земля!

                               З  діда-прадіда  мріяв  про  волю  мій  рід,
                               Не  корився  загарбникам  мужній  нарід,
                               Він  віками  орав,  сіяв  в  полі  і  жав
                               І  ніколи  мій  предок  чужого  не  брав!

                               Завжди  з  поту  чоло  його  не  просихало,
                               Сліз  солоні  струмки  ясні  очі  вмивали,
                               Українці  від  роду  були  з  мозолями,
                               Не  давали  режими  їм  буть  хазяями.

                                               Їх  неволили,  нищили,  важко  карали,
                               Все  святе  розтрощили  нещадні  вандали.
                               Хочу  слово  керманичам  нашим  сказати:
                               Є  підстави  усі  нам  життя  гідне  дати.

                               Ви  ще  будете  нами  на    весь  світ  гордитись,
                               Ваш  народ  не  нероба,  він  вміє  трудитись.
                               Наша  врода  відома  на  цілу  планету
                               І  культура  чарівна,  це  вже  не  секрети.

                               Через  ворога  клятого  світ  нас  пізнав,
                               Полюбив  вишиванки,  Гімн  наш  заспівав.
                               І  не  требе  нам  віз  за  моря  й  океани,
                               На  землі  нашій  мир  хай  скоріше  настане!

                               Уввійдіть  же  в  історію  як  патріоти,
                               І  ганьба  нехай  буде  всім  тим  ідіотам,
                               Хто  плюндрує  нам  землю,  неволить  святу,
                                      Українськими  бути  візьміть  за  мету!

                               Я  не  хочу  Майданів,  щоб  гинули  люди,
                               Я  не  хочу  кайданів,  щоб  впали  на  груди!
                               Я  на  рідній  землі  хочу  бути  людиною
                                               Правда  з  нами,  вона  –  з  Україною!

                               І  нехай  розквітає  й  міцніє  Держава!
                               Хай  живе  Україна!  Їй  шана  і  слава!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677330
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Дід Миколай

Родзили

Допоки  буде  в  душах  страх...
Допоки  будуть  різать  жили?
Та  скільки  ж  мекати  в  корчах,
Щоб  сіна  положили.

Співати  буде  нам  Кобзон...  -
Відходи  сивої  кобили.
По  вухах  шпарити  Гордон...  -
Якого  Ви…  -  обмили.

Обрали  виродків  самі,
Чи  не  пора  їх  брать  на  вили.
Тепер  Ми  вдома,  як  в  тюрмі,
І  від  АТО...  могили.

Кругом  в  Президії  ж.ди.
Мушонки  сірої  Родзили.
Пігмеї    юдо  -    Ягоди,
Украйну  схоронили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677237
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Крилата

Хвилі

Літо.  Сонце.  Море.  Штилі.
Я  ловлю  руками  хвилі.
А  вони  (ну  і  нахаби!)
Плигають,  неначе  жаби.
Утікають  –  не  зловити,
Наче  вітер  в  зелен-житі.
«Буль-буль-буль!»  –  під  ніс  булькочуть.
Руки,  ніженьки  лоскочуть.
Я  радію,  сміх  пускаю,
Тепле  літечко  вітаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677223
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Закотилось сонечко та й за ліс

Закотилось    сонечко  
тай    за    ліс,
Задрімало    полечко  
при    зорі,
Засвітився    місяцем  
неба  край.
Ой,  чи    все    це    вміститься  
в    ночі    рай!?

Засвистить-затьохкає  
соловей,
Він    у    сад    закоханих  
тай    зове.
Слухає-милується  
раєм    сад,
Про    красу    піклується  
в    нім    роса.

 І    пливе    замріяний  
    угорі
Місяць,    небо    міряє  
в    цій    порі,
З    зорями    вітається,  
стереже,
Тільки    не    вертається  
рай    уже!  
25.02.12

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дарую я землі свої думки

Дарую    я    землі    свої    думки,
Котра    мене    ізмалечку    зростила,
Якими    б    не    були    мої    роки,
Та    саме    з    неї    я    черпаю    сили,
Щоб    жити    і    боротись,    не    мовчать,
Коли    цього    увесь    народ    чекає,
Коли    горить    іще    моя    свіча,
А    землю    мучить    проросійський    Каїн.

Мов    зброєю,    словами    вишивать
Я    Україні    буду    перемогу    –
До    Бога    посилатиму    слова
І    вірю,    прийде    з    неба    нам      підмога.
Відчує    вільною    тоді    себе    земля,
І    заживуть    в    новій    державі    люди,
А    служкам-підлабузникам    Кремля
Ніколи    місця    серед    нас    не    буде!..
25.06.2016.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677220
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Добре ж нас ти частуєш, брате (Слова для пісні)

1.Там    російські    пісні    лунали
Небо    "Мурки"    московські    рвали,
Снили    люди    російським    «раєм»,
Тільки    доля    їх    переграла:
Не    музики    тепер    там    –    «гради»,
І    «Лезгінку»    танцюють    «гади»,
Замість    пісні    –    плачі    і    стогін.
Диму    повно    всюди    густого.

[b]Приспів:[/b]
Добре    ж    нас    ти    частуєш,    «брате»,
Землю    й    волю    схотів    забрати,
Та    не    та    уже    Україна,
Підіймає    свої    коліна.

2.Добре    ж    нас    ти    частуєш,    брате,
Без    покрівель,    розбиті    хати
Світять    ребрами    просто    неба.
Розтрощив    і    тополі,    й    верби.
Небо    змучене,    аж    багрове,
Упилося    вогнем    і    кров’ю,
Мов    розіп’яте,    поглядає,
Як    ті    люди    під    ним    страждають.
[b]Приспів.[/b]
14.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676931
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Доле моя, незрадлива (Слова для пісні) .

1.Доле    моя,    незрадлива,
Подруго    вірна    моя,
В    світ    повела,    ніби    в    диво,
Стежку    барвінок    встеляв.
Там    непорочна    і    мила
Рідна    моя    сторона
Піснею    в    серці    зродилась,
Ніжно    заграла    струна.
[b]Приспів:[/b]
Там    мої    будні    і    свята,
Там    мій    початок    путі,
Там    стала    я    на    крилята,
Вперше    кохала    в    житті.
Стежкою    слалася    доля,
Зелень    стрічалась    густа,
Та    найтепліше    удома,
Там,    де    матусі    уста.

2.Пісне    моя,    посивіла,
Ти    найдорожча    мені,
Спогади    казкою    віють,
Мріють,    мов    сон,    вдалині.
І    оживає    там    хата
Й    рідне    до    болю    село,
Синій    барвінок    і    м’ята,    
Все,    що    давно    відбулось.    
[b]Приспів. (Той    же).[/b]  
3.Доле    моя,    незрадлива,  
В    тиші    розвій    мені    сум,
Спогади    ніжно-вразливі
Вип’ю,    мов    чисту    росу,
Й    знову    подякую    долі,
Краю,    де    мала    зростать.
Так,    найтепліше    удома,
Там    де    матусі    уста.
[b]Приспів. (Той    же).[/b]
14.02.2015.

Ганна  Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676941
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ой вербиченько, закосичена

Плине    в    небесах        
журавлиний    клин,
А    душа    моя    
п’є    гіркий    полин:
Журавлине    «кру»    
прокотилося,
Я    і    річечка    
зажурилися:  

–  Ой    вербиченько,    
закосичена,
Що    твоя    краса
не  позичена…
Що    твоя    коса    –    
густе    листячко
Ще    й    жива    роса,    
мов    намистечко.    

Ой    вербиченько,    
тонкорукая,
Чом    же    ти    живеш    
із    розлукою?
Підійди-заглянь    
у    водиченьку,
Помилуйся    на    
зелен-личенько.

Вітер    гіллячко    
стиха    колиса,
Сіре    пір’ячко    
ловлять    небеса…
Журавлі    летять    
понад    річкою,    
Я    уже    в    літах
під    вербичкою.
9.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676655
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ой, на Івана тай на Купала

Ой,    на    Івана    тай    на    Купала
Вінок    Мар’яна    на    воду    клала,
А    як    поклала    на    чисту    воду,
Замилувалась    на    свою    вроду.
Що    та    водиця    тихенько    бігла,
А    у    дівчини    личенько    біле,
Личко    біленьке,    тернами    очі
Долю    щасливу    зустріти    хочуть.

Поплив    віночок,    хвилечка    грає,
Нічка    купальська    молодь    збирає.
Музики    грають,    всі    у    таночку,
Вогонь    палає,    пливуть    віночки.
А    у    віночках    свічечки    з    воску,
Білі    ромашки    й    сині    волошки,    
Ромашки    білі,    ще    й    жита    колос,
З    берега    піє    дівочий    голос:

«Пливи,    віночку,    в    далеке    море,
Минай    розлуку,    зраду    і    горе,
Пливи    водою    у    море    синє,
І    мені    долю    знайди    щасливу!»
Ой    на    Івана    тай    на    Купала
Вінок    Мар’яна    на    воду    клала.
Пливе    віночок,    свічка    сміється:
Доля    щаслива    не    всім    дається.»
7.07.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676650
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016


Надія Башинська

ПРАВДА МІЖ ЛЮДЕЙ РОЗКВІТЛА!

Ви  кажете,  Зло  розгулялося,  бо  ...
Правда  кудись  зникла?  А  де  ж  вона?
 А  я  міркую  так...  Є  Правда  в  світі.
На  Сонце  подивіться,  світить  як!..

Якою  воно  сяє  чистотою.
 А  скільки  в  ньому  ласки  й  теплоти!
В  очах  батьків  тепло  те  відчуваєш.
 І  сам  добро  даруєш  людям  ти.

У  добрім  слові  Правда,  в  добрих  справах.
В  усмішці  ніжній,  крапельці  дощу.
-  Я  не  прощу!  Я  не  прощу...  Ти  чуєш?
Це  Зло  шепоче  люте.  А  чому?

Чому  те  Зло  лютує?  Чому  злиться?
Чому  навколо  сіє  гіркоту?!
Тому  що  Правда  між  людей  розквітла.
Прислухайсь.  Чуєш?..  Я  прощу.  Прощу...

І  хай  буває  Правда  непомітна.  
Бо  не  цінують  часто.  Знаєш  ти.
Та  краще  служи  Правді!  Служи  Правді.
І,  як  вона,  проси...  Прости.  Прости...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676251
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Вячеслав Рындин

Нешуточно…

…в  середине  лета  –  в  парке  много  света…
Лучик  на  поляне  в  травушках  желтит  
Графику  портрета,  живопись  рассвета…
Пейзажист  в  астрале  –  смальту  хорошит…  
…по  дуге  –  блистало  цветом  –  заиграло
Капельное  скерцо  –  радужный  мотив
Грозового  танго  –  окрыленьем  стало
Молодого  сердца  –  пламенный  актив…
…дождик  –  вечно  малый  в  небесах  –  усталый
Разбудил  засохший  в  парке  стебелёк…
Встрепенулся  –  бравый,  сытый  и  усатый
На  родной  тропинке  –  добрый  паренёк!

05.  07.  16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676236
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


koshins

ТИ ЧУЄШ, ЯК НОЧАМИ СЕРЦЕ МОЄ ПЛАЧЕ

 Ти  чуєш,  як  ночами  моє  серце  плаче
 Які  слова  народжує  у  темноті  душа?
 Ти  чуєш,  як  в  тім  голосі  тремтячім
 Ховаю  те  єдине,  що  мене  втіша?
 Любов  свою...
 Той  плач,  то  квіти,  що  тобі  дарую
 Слова,  як  пелюстки  із  ніжних  кольорів
 Котрими  почуття  свої  гаптую
 Щоб  ти  відчула,  як  ночами  я  горів
 Горів  відвертістю,  що  дивна  і  мені
 Тремтів  бажаннями  котрих  не  знав
 Себе  розплавивши  в  безсонному  вогні
 Щоразу  гинув  і  щоразу  воскресав

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676204
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Дід Миколай

Козаки живучі

Зарплатня,  як  в  Гондурасі,
Ціни,  як  в  Європі.
Живуть  юди,  як  в  оазі,
Ми  ж,    як  у  Нейробі.
(українці    в  ж.пі...).

Все  забрали  чорні  гади,
Земелька  лишилась.
Так  працюють  конокради,
Напасть  чорнокрила.
(писок  вже  вмочила...).

Ну  не  сниться  спокій  ж.ду,
Гадь  в  клубок  сплелася.
Бог.срань  "святого  цвіту"
Вся  до  нас  сповзлася.
(як  льоха  вляглася...).

Ні,  ще  будете  в  одвіті,
Ворони  –  покручі.  
Є  ще  наш  Господь  на  світі,
Онучата  сучі.  
(козаки  живучі...).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676148
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Крилата

Ліс дихав

Ліс  дихав  вільно.  Покривалом
Стелився  мокрий  лист  до  ніг.
Ховав  голівку  гриб    у  травах.
Ожини  цвіт  до  сонця  біг.

Ламали  тишу  час  од  часу.
Птахи,  неслись  із  крон-корзин.
Нектар  мурахи  пили  ласо
Із  пагонів  біля  стежин.  

Ручай  шумів,  мов  фуга  Баха.
Ропуха  ниділа  під  ним.
Не  попадала  бідолаха
У  ноти.  Кваканням  нудним

Лиш  комарів  порозганяла.
І  то  вже  добре.  Менше  тнуть.
Із  лісом  я  порозмовляла,
У  серці  дзвоники  цвітуть.


Світлина  моя.  Сьогодні  зроблена.  :)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676128
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Крилата

ПОРА

Ми  хочем  жити,  краще  жити,
Звільнити  край  з  війни    оков,
Щоб  колосилось  в  полі  жито,
Де  пахне  смерть  і  ллється  кров.

Щоб  день  для  всіх    був  добродушний,
Щоби  усмішки  на  устах,
Щоб  на  столі  був  хліб  насущний,
А  не  балаканка  пуста.

Щоб  чесна  праця  мала  ціну,
Щоби  народ  –  не  жебраки,
Щоб  піднімали  Україну,
А  не  вмирали  козаки.

Пора  лишать  дорогу  болю,
Піднести  честь,  мов  коровай,
Ліпить  із  правди  й  праці  долю,
Щоби  засяяв  рідний  край.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676185
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Краю мій, вільний, багатий

Краю    мій,    вільний,    багатий,
Витканий    з    сонця    і    рос,
Тут    і    батьки    мої,    й    хата,
Й    діти,    мов    відгомін    гроз.
Тут    у    цвіту    веселковім
Весни    в    лугах    і    полях,
Кращу    не    стріти    ніколи
Землю,    де    спів    солов’я

Слух    заколихує    й      душу,
Й    тихі,    мов    рай,    небеса,
В    білому    мареві    грушу.
Де    завмирає    роса.
Тут    мої    свята    і    будні,
Тут    моє    літо    й    зима,
Й    осені    дні    незабутні    –
Кращого    краю    нема!
23.09.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676169
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Як… Гімн лунає

Як    тисячоголосо    Гімн    лунає,
У    кожне    серце    спів    той    долина,
Душа,    неначе    крила    розправляє,
Й    здається,    хоче    вилетіть    вона

І    серце    б’ється,    ніби    теж    частіше,
Й    очам    дарує    особливий    блиск.
Ті    звуки    навіть    сонце    й    небо    тішать:
Нарешті    «слава»    й    «воля»    вже    збулись.  

І    тулить    до    грудей    маленьку    жменьку
Дитя,    й,    немов    молитву,    вимовля:
«Нехай    же    згинуть    наші    воріженьки,
Щоб    вільними    були    і    ми,    й    земля!»
30.12.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676170
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Твоя й моя це праведна земля

Не    посипаймо    голову    золою    –

Не    вихід    це.    Життя    цим    не    змінить,

А    тільки    правдою,    нехай    і    злою,

Хребет    бюрократизму    можемо    зломить.


Ми    є    народ    –    не    люди    безпритульні.

З    коріння    тут    ми    виросли    давно:

Тут    воювали,    затівали    гульні    –

І    місця    іншого    в    цім    світі    не    дано.


Земля    від    праотця    прийшла    до    внука,

Твоя    й    моя    це    праведна    земля,

Тож    не    ділімо    рідну    після    злуки.

Добро    і    хліб    її    хай    рясно    застеля.
12.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675866
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Куди поділася ота міцна рідня?

Давно    забута    стежка    до    хатини,

Яка    була    гніздом    міцній    родині.

Стоїть,    як    пам’яті    далекій    данина,

Століття,    мабуть,    а    чи    більш    вона.


І    бачила    тоді    всього    вона    немало:

Німецькі,    польські,    інші    ще    навали,

Трагедії    родинні,    війни    і    свята.

Тепер    до    неї,    бач,    ніхто    не    заверта.


Якось    під    вечір    зазирнуло    сонце

В    її    мале    і    скошене    віконце.

Воно    ж    зраділо    гостю.    Поруч    зайнялись

Червоні    мальви,    тут    посаджені    колись.


Міцні    й    високі,    вірні    старожили,

Родині    й    хаті    стільки    літ    служили,

Опоясав    криницю    темний    зруб.

А    далі    –    сад,    вже    дикий,    і      столітній    дуб.


Мов    сирота,    стоїть    ця      давня    хата…

Хіба    від    сонця    можна    це    сховати?

А    скільки    сіл    зникає    в    нас    щодня?

Куди    ж    поділася    ота    міцна    рідня?..

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675863
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Шостацька Людмила

ПОЦІЛУНОК ДОЩУ

   Білі  кульки  красуні  гортензії
   Зачекались  фонтанів  дощів,
           Горді  мальви...у  цих  –  вже  претензії,
     Пересохли  з  самих  корінців.

     Ще  коронами  тягнуться  лілії,
         Перегрілись    на  сонці    й  вони,
       Пелюстки,  як  метелик  летіли,
   І  благали  про  краплю  води.

Ще  ромашки  вдивлялися  в  небо
І  питали  у  маків  прогнози,
       У  дощі  –  невимовна  потреба,
     Чули  маки:  на  днях  будуть  грози.

   Чорнобривці  самі  вже  охочі
 Свої  брівки  помити  в  дощі,
       Соловейко  також  дощу  хоче,
           Цю  розмову  підслухав  в  кущі.

 Раптом  дощик  набіг  несподівано,
 Закрутився  в  самотньому  вальсі,
   Квіти  всі,  мов  дівчата  –  замріяно.
               Дуже  гарно  цей  дощ  цілувався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675852
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Шостацька Людмила

ШМАТОЧОК ЩАСТЯ У ДОЛОНЦІ

Не  дай,  мій  Боже,  таких  стріч,
Тих,  що  холодять  льодом  душу,
Такі  –  із  шквалом  протиріч:
Одні  стежки  топтати  мушу?

Так  хочу  зустрічей  з  тепла,
 Так  хочу  зустрічей  із  сонця,
Із  життєдайного  стебла  -
Шматочок  щастя  у  долонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675854
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Крилата

ДОЩ

Збирало  небо  із  землі  пару.
Стави  хлебтало  й    ріки  вечорами,
Смоктало  листя  і  траву  в  бору,
Дахи  лизало  всохлими  губами.

Що  брало,  пхало  в  сірі  комірки,  
Наповнюючи  кожну  аж  до  краю,
Так,  наче  бджоли  мед  у  стільники,
Із  лугу  повертаючись,  складають.

Надбало  повні  «вулики»  добра.
Нове  нема  куди  уже  й  складати
Тож  скинуло  дари  униз  (пора!)  –  
Земля  втягла,  шляхи  умились  й  хати.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675858
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Шон Маклех

Талер сновидь

                             «Та  ось  вже  дзвенить  
                                 на  ристалищах  світу
                                 карбований  талер  сновидь.»
                                                                                       (Пауль  Целан)

Інколи  в  снах  моїх  кольорових,
Що  прибиті  іржавим  цвяхом
До  стіни  тесаної  дерев'яної
Старого  ірландського  шинку,
Мені  часом  мариться,
Що  хмари  -  це  просто  помилки,
Одруківки  бородатого  Бога-поета,
Писані  лебединим  пером
В  книгу  високого  синього  неба.
Ми  варимо  трунок
З  чорних  краплин  ночі
(І  то  не  у  снах)
П’ємо  з  білих  горняток  ковтками:
Так  п’ють  божевілля
Художники  шахових  дошок
З  білих  горняток,
Ліплених  з  сонячних  днів,
Опалених  Агні-хотаром
(Таки  посередником).
Рудобородий  король
З  очима  кольору  трав
Здіймає  ірландський  прапор
Над  зруйнованим  замком  -  
Свою  мрію  лишає  останній  твердині
Королівства  загиблого  Томонд*.
А  ти,  Маргарито,
(Так  називав  я  тебе
У  снах-палітрах  казкових)
У  долонях  зігріла  прощання,
Коли  йшов  на  війну  чергову
За  свободу  Ірландії.
На  ту  саму  з  якої  вернусь
Тільки  спогадом.

Примітка:
Звичайно  не  Томонд,  а  Туадмуман  (ірл.  -  Tuadhmhumhain).  Томонд  я  написав,  щоб  читачам  було  зрозуміліше...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675720
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Надія Башинська

ДЗВЕНЯТЬ ПОТОКИ ГОЛУБІ

Дзвенять  потоки  голубі,  над  ними  синє  небо.
Дзвенять,  дзвенять...О,  скільки  їх!  Біжать  вперед.
До  тебе  мимо  потоків  я  іду,  що  бризки  розсипають.
Біжать  потоки  все  вперед...  біжать  і  не  спиняють...

Той  дзвін  потоків  чути  скрізь,  їх  чистота  грайлива.
А  як  до  тебе  я  прийду,  бачу,  що  ти  -  щаслива.
В  твоїх  очах  небесна  синь  і  чистота  потоків.
Чекаєш...  Знаю...  Я  іду.  До  тебе  мої  кроки.

Там,  де  потоки  голубі,  спинюсь  на  мить.  Нап'юся.
Немов  у  очі  голубі  твої  я  задивлюся.
Дзвенять  потоки  голубі,  над  ними  синє  небо.
Дзвенять,  дзвенять...  О,  скільки  їх!  А  я  іду  до  тебе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675820
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Єлена Дорофієвська

Атланты наших снов #Опасные связи. Шодерло де Лакло

[i]Как  трудно  стало  обладать  женщиной.[/i]
Бертольд  Брехт.  Трехгрошовый  роман

Небесный  держат  свод  атланты  наших  снов,
Друг  в  друга  упираясь  прочно  лбами.
Ты  холодом  своим  травить  меня  готов  -
Бездействием,  упрямством  и  молчаньем.
Возможно,  я  глупа,  и  разум  мой  ленив,
Ведь  я  не  верю  в  то,  что  есть  измены:
Из  города  уйдя,  вокзал-причал  сменив,
Ты  предал  чернокосую  Елену.
Атланты  видят  все...  И  прочность  сильных  ног
Удерживает  купол  над  сердцами,
Ах,  слов  моих  стекло,  что  гордость  -  не  порок,
Колеблет  твою  почву  под  ногами?
И  пусть!  Зато  восстал  измятый  негой  дух,
И  я  теперь,  иллюзии  оставив,  
Уж  не  хочу  тебя...  А  ласку  твоих  губ
Вкушает  пусть  язычница  другая.
Притворство,  сладость,  лесть...  Сомнительная  честь,
Парад  пародий.  Где  же  величавость?
О,  как  же  прост  твой  вкус!  На  пальме  первенств  мест
Лишь  для  приматов  только  и  осталось...
Сильны  атланты,  но  молчанье  -  все  же  зло,
И  рушится  алтарь  седьмого  неба,
А  мастера  [i]любви  и  крыльев[/i]  ремесло
Забросили,  сказав,  что  счастье  -  небыль.
Атланты  крепко  спят,  вдыхая  наши  сны.
В  опасной  связи  я  не  потерялась.
Напрасно  колдовством  опутывал  любви  -  
Сейчас  во  мне  и  грусти  не  осталось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675753
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 03.07.2016


геометрія

ВДОВИНА ДОЛЯ…

                                           Зеленоока,  чорнобрива,
                                           і  душа  полум"ям  горить.
                                           Фігура  в  неї  пречудова,
                                           таку  не  можна  не  любить.
                                           Лагідна,  добра,  не  лукава,
                                           уміє  все  вона  робить.
                                           Робота  в  неї  теж  чудова,
                                           а  серце  ниє  і  болить.
                                           Біда  прийшла  у  її  долю,
                                           нема  для  кого  в  світі  жить.
                                           Є  лиш  берізка  серед  поля,
                                           під  нею  милий  її  спить.
                                           Загинув  він  в  війні  на  сході.
                                           Похмурі  ночі,  ранки  й  дні.
                                           Живі  лиш  спогади  любові
                                           і  його  очі    голубі...
                                           Вона  в  тих  спогадах  витає,
                                           щастям  наповнюється  мить.
                                           І  розуміє  вона,  й  знає,-
                                           довіку  їй  без  нього  жить.
                                           Зеленоока,  чорнобрива,
                                           Душа  палким  вогнем  горить.
                                           Їй  доля  випала    вдовина
                                           Подружнє  щастя  тільки  снить...
                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675690
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 03.07.2016


Крилата

НІЧ ТАКА, АТОШНА

Ніч  кинула  вечір  у  чорну  пащеку.
Подобріла.  Зорями  мостить  свій  путь.
П’є  золото  місяць-молодик  із  глека.
Сичі  між  собою  розмову  ведуть.

Тренують  свій  голос    при  хатах  собаки.  
Із  трав  густо-рослих  сюркоче  цвіркун.
Поснули  у  полі  ромашки  і  маки
Покумкують  жаби  у  теплім  ставку.

Доноситься  гуркіт  авто  з  автостради.
Засмолений  обшир  розріджує  сміх,  
То  молодь  вітає  ніч-панночку  радо,
Розв’язує  любощів,    приязні    міх.

На  сході  –  без  жартів.  Там  служба  сурова.
Настояну  тишу  рве  куля  ущерть,
У  жерло  війни  підкидаються  дрова,
Щоб  плодились  ненависть,  рани  і  смерть.

І  доки  так  буде?  Той  плаче,  той  скаче,
Той  біситься  з  жиру,  той  мре  в  боротьбі?
Як  хочеться  світом  втішатись,  одначе
Не  буде  спокою,  допоки  бої…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675404
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016


Шостацька Людмила

РІКА ДИТИНСТВА

                                             Між  берегами,  поміж  трав,
                             Біжить  ріка,  ріка  дитинства,
                             Колись  Бужок  хтось  назву  дав,
                             Біжить  шляхами  материнства.

                             До  болю  тут  знайоме  все:
                             Стежина  кожна,  кущик  кожен,
                             Вода  життя  моє  несе,
                             Воно  на  справжню  річку  схоже.

                             Пливуть  роки  і  вже  нема
                             Надії  з  ним  колись  зустрітись,
                             Змінила  зиму  вже  весна,
                             Так  серцю  хочеться  зігрітись.

                             В  дитинство  в  гості  зазирну
                             Поміж  квітучих  берегів
                             (  У  царство  спогадів  пірну),
                             Його  послухаю....Без  слів...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675462
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Дід Миколай

Памяті героя України Василя Сліпака

Василь  загинув,  -  Лицар  України!
А  їх  так  мало  лишилось  вже…
Пливуть  з  війни  чужої  в  домовині,
Проклятий  ворог    голови  стриже.

Бандити  всі  і  досі  ще  на  волі…
При  владі  скрізь  ординська  юдорать.
А  на  війні  солдати  босі  й  голі…
По  тюрмах  скрізь  Атошники  сидять.

Там  на  війні  відстрілюють  героїв,
Прийшли  до  хати  найманці  чужі.
Та  вже  ростуть  в  дібровах  чорноброві,
На  б.дло  скоро    виймемо    ножі.

Чого  скажіть  вам  треба  в  нас  прокляті,
Вам  скільки  треба  виродки  глухі?
Не  довго  вам  лишилось  щебетати
Тому,  що  ваші  Боги  нам  чужі.

Ординські    с.ки  вкрали  у  нас  Бога,
Байстрюк  ваш  охрестив  нас  у  крові.
Та  віра  йде  від  нашого  Даждьбога,
ЇЇ  несуть  на  крилах  журавлі.

А  вас  ми  суче  виплоддє  –  дістанем,
Смерть  не  простять  вам  хлопці  із  АТО.  
За  все  петлю  чужинці  вам  одягнем
Без  кулі    з  вас,  не  лишиться  ніхто!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675433
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Землі ж болить… Після коментаря Дмитра Кібича.

В    догоду    Путіну    спалити    рідну    хату    –
Такого,    мабуть,    білий    світ    не    знав,
А    їх,    таких,    в    Донбасі    є    багато,
Хто    до    землі    любові    не    пізнав,
Що    матір’ю    була    вже    стільки    років
І    вірила,    що    у    критичний    час
Вони    не    віддадуть    її    й    півкроку,
Й    дітьми    своїми    стала    величать.

Та    гідності    в    таких    нема    й    не    буде    –
Болючі,    та    правдиві    ці    слова    –
Хто    матір    продає,    хіба    то    люди?
Як    тих    назвать,    хто    матір    забува?
Землі    ж    болить…    О    як    вона    страждає,
Як    чує    зойки    від    смертельних    ран,
Або    як    тіло    молоде    стрічає!
Чи    може    відчувати    це    тиран?!

В    догоду    Путіну    спалити    власну    хату    –
Це    не    блюзнірство,  навіть.    Це    –    межа…
(Дітей    таких    землі    не    треба    мати).
Це    –    аморально,    грішно.      Це    вже    жах!
30.06.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675454
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна чекала весни

Україна    чекала    весни,
Постмайданної    вже,    ясної,
Але    чорне    крило    війни,
Заросило    усіх    сльозою.

Україна    чекала    змін:
Поміняти    жадала    статус,
Та    сусід,    мов    Горинич-змій,
Поспішив    в    Крим    ногою    стати.

Україна    чекала    добра,
Жити    краще,    аніж    в    Європі,
Та    оба    береги    Дніпра
Кров’ю    землю    Донбасу      кроплять.

Україна    вже    не    чека    –
З    «братом    старшим»    в    нерівнім    герці.
Доля    в    неї    своя,    така:
Дух    свободи    нести    у    серці!..
28.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675456
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 01.07.2016


Надія Башинська

НЕХАЙ ДЗВЕНИТЬ ЖИВА ВОДА!

Іскриться  джерело...  Шумить...Біжить...  
Ніби  з-під  коренів  самого  дуба.
А  дуб  міцний!  Розкішного  розправив  чуба.
Вологи  йому  вистачає  -  
                                                   весь  ліс  джерельце  напуває!

Ото  ж  росте  той  дуб.  Зміцнів!
Уже  й  малих  он  скільки  виросло  дубів.
Розкішний  тут  з'явився  гай.  
Якщо  ти  п'єш  із  джерела  -  його  не  хай.

Бо  як  засохне  джерело,  то  висохне  й  твоє
коріння,  і  пропаде  усе  твоє  насіння.
То  ж  бережи!  Охороняй.
Те  джерело  -  твій  рідний  край!

Нехай  дзвенить  жива  вода!  Іскриться...
То  силу  рідний  край  дає.  
Та  лиш  вклонитись  треба  -  
                                                                                                           щоб  напиться!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675128
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Крилата

Пам'яті Василя Сліпака присвячується…

Ну,  що  ж  ти,  братику,  накоїв?
Світ  опери  осиротив…
Господні  тішити    покої
Своїм  бельканто  поспішив.

Навіщо  ж,  братику,  так  рано
Лишив  цю  землю,  від  катів
Прийняв  смертельну  в  тіло  рану,
У  небо  ангелом  злетів?

Ти  міг  ще  довго  й  довго    жити,
Втішати  чудним  співом  світ.
Та  вибрав  -  краєві    служити.  
Ти  –    України  кращий  цвіт!

Загинув  у  бою  як  воїн,
Із  автоматом  у  руці.
Не  плачте,  верби  і  тополі,
Батьки  і  рідні,  і  бійці,

Любив  він  Неньку-Україну
Допоки  в  грудях  чув  биття!
Сплатив  високу  гідну  ціну,
Щоб  їй  увічнити    життя.

Народився,  ріс  і  вчився  у  Львові  (р.  н.    1974).  Потім  жив  у  Франції  20  років,  співав  в  опері  Парижа  (за  контрактом,  був  запрошений).  Після  подій  на  Майдані  став  волонтером,  збирав  кошти  для  наших  бійців.  Потім  приїхав  до  України,  пішов  добровольцем  на  фронт.  Служив  у  складі  різних  добровольчих  батальйонів,  загинув  як  боєць    7  особового  загону  ДУК  29.06.2016  р.  о  6  год.  ранку  від  кулі  снайпера.  Вічна  пам'ять  героєві,  ВЕЛИКІЙ  ЛЮДИНІ!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675126
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не міг він жити перекотиполем

[u](Патріоту    України    Левку    Григоровичу    Лук’яненку,    моєму    землякові    присвячую).[/u]

Не    міг    він    жити    перекотиполем:
Де    вітер    спинить,    там    заночувать    –
Він    був    борцем    за    України    волю,
Не    вмів    ховатись,    чи    відпочивать,
Коли    були    потрібні    руки    й    ноги,
І    не    по    віку    мудра    голова,
Тож    не    пряма    була    його    дорога,
Бо    особливі    розливав    слова.

Будив    він    ними    в    людях    непокору,
Нагадував    частенько,    хто    є    хто,
Дбав    про    повагу    до    людей,    закону,
Життя    пройшов    під    нелегким    хрестом.
Давно    сніги    укрили    його    скроні,
Та    не    ослаб    в    нім    патріота    дух,
Плекає    він    країні    пишну    крону,
Де    своє    місце    Правда    й    Мир    знайдуть.
8.06.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675088
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

У світ я цей прийшла не для війни

[u](Присвячую    колезі    по    перу      Валентині    Бугрій    (Геометрії).    Сьогодні    Ви    в    мене    ЛГ.    Пишу    від    Вашого    імені    на    основі    прочитаного.    Може,    й    не    всі    факти    відповідають    дійсності,    вибачайте.).[/u]

У    світ    я    цей    прийшла    не    для    війни…
Чому    ж    тоді    так    доля    повелася:
У    Вітчизняну    батька    позбулася,
Бо    мир    не    купиш,    бач,    за    півціни.

Тепер,    на    схилі    посивілих    літ,
Коли    дорослі    діти    і    онуки,
Заснути    не    дають    душевні    муки:
Чому    такий    жорстокий,    дикий    світ?

Невже    війна    –    це    вихід    із    біди
Й    життя    людське    нічого    вже    не    варте?
Чи    думав    той,    хто    розпалив    цю    ватру,
Яку    ненависть    в    душах    наплодив?

Стрічає    правнуків    моїх    сьогодні    світ
Знайомою    до    болю    новиною:
Донбас    охоплено    гібридною    війною,
Тож    батько    їх    прямує    вже    на    Схід.

Щоби    життю    і    діточкам    радіти,
У    світ    я    цей    прийшла    –    не    для    війни,
Чому    ж    повинні    гинути    сини
І    хліб    сирітський    їсти    їхні    діти?

Невже    життя    –    то    рокова    спіраль,
Коли    за    мир    платити    треба    кров’ю
Тому,    хто    сповнений    надією    й    любов’ю?
Замислитись    над    цим    чи    не    пора?..
25.06.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675094
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Крилата

УКРАЇНО МОЯ!

Україно  моя!  Ти  мій  подих,  мій  нерв,  моя  воля,
Ти  мій  крок  у  щодення,  думок  моїх  вічна  снага.    
Ти  здолаєш  усе,  в  тебе  надособливая    роля  –  
Світ  очистити  сонцем,  звільнити  з  гріха  ланцюга.

Так,  ти  зараз  на  дні  -    жебракуєш,  кровиш,  помираєш,  
Умиваєшся  слізьми  –  герої  у  небо  летять.
Але  дух  твій  росте,  ти  нову  одежину  шукаєш.
І  знайдеш,  і  зодягнеш..  У  люті  утопиться      тать.

Україно  моя!  Ти  багато  і  довго    терпіла,
Тобі  губи  зшивали,  ламали  зубці  на  Гербі.
Але  час  твій  настав.  Тож  розпрям  закоцюрблені  крила
І  лети  до  висот.  Бог-Творець  допоможе  тобі.


Роля  -  роль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674929
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я вас люблю, але… прости…

Їх    місце    зустрічі    –    Майдан,
Вогненний,    історичний…
Це    там    Він    руку    їй    подав…
Вона    ж…    свою…    незвично…
І    їхні    в    унісон    серця
Забилися    обоє…
Чи    послана    їм    зустріч    ця
З    небес    Великим    Богом?..
Святий    вінчання    ритуал
Здійснили,    як    годиться,
Та    Путін    на    шляху    ставав,
З    війною    заходився.

Не    міг    дивитись    чоловік,
Як    кровію    стікає
Країна,    де    прожив    Він    вік.
Тепер    все    нищить    Каїн.
Безсонні    ночі,    сірі    дні
Терзали-рвали    душу,  
Думки    у    голові    одні:
На    схід    я    їхать    мушу…
Так    недалеко    й    до    біди    –
Вже    ворог    не    відстане…
Кохану    в    клініку    зводив:
Матусею    та    стане…
Нехитрі    речі    в    торбу    склав,
Поцілував    дружину,
В    словах      тепла    батькам    послав…
Вела    в    Донбас    стежина…

В    бою    Він    був,  мов    дикий    лев,
Як    вояку    й    належить,
Не    знав    тоді,    що    око,    зле,
За    ним    давно    вже    стежить.
Жорстокий    бій…    І    раптом…    біль…
Пронизане    все    тіло.
Аж    тут…    дзвінок…    Його    мобіл…
Слова,    мов    струм,    летіли:
–  Вітаю,    любий!..      Батько    ти!..
Ми    ж    донечку    вже    маєм…
–  Я    вас    люблю,    але…    прости…
Війна    мене    тримає…
А    тіло    повнилось    свинцем…
Чужими    стали    руки…
Бліде,    усміхнене    лице
Долало    болю    муки…
І    повз    мобільний    з    рук    униз,
У    нім    –    жіночий    голос…
Сторінка    ще    одна    війни:
Скосила    куля    колос…
1.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Уже й третя весна настала

[u]Присвячую    матері    героя-майданівця      Назарія    Войтовича,
загиблого    у    неповних    18  років.[/u]

Уже    третя    весна    настала,
Як,    синочку,    тебе    не    стало,
Ще    не    висохли    мої    сльози,
Й    мою    душу    іще    морозить
Та    війна,    що    прийшла    зі    сходу.
Біль    і    смуток    чую    народу.  
Вже    не    сотня    злетіла    в    небо    –
Тисячі    уже    поряд    тебе.

І    кричать    матері    і    вдови,
Проклинаючи    війни    й    долі,
Бо    ж    сиріток    число    зростає,
А    їх    доля,    ой,    непроста    є…
Схід    країни    іще    в    загравах,
Не    дороги    –    суцільний    гравій,
Де    Донбас,    сірі    там    руїни,
Перекраяна    Україна…

За    що    ж,    Боже,    ти    так    зі    мною:
Мою    душу    укрив    золою?
І    народ    мій    за    що    караєш,
Адже    кращі    в    війні    згорають?!
19.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674754
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Молитимусь за маму

Хай    шаленіють    і    гудуть    вітри,
Я    знаю:    сонце    бурю    переможе.
Неквапом        витру    всі        брудні    сліди,
Щоб    зайвий    раз    і    пам’ять    не    тривожить.
Вітрам    життєвим    виставлю    лице,
Не    можу    знову    маму    не    згадати.
Любисток    клала    в    купіль      з    чебрецем,
І    зілля    череди,    і    горстку    м’яти    
Матуся,    щоби    долю    задобрить.
Казала,    й    пуп    відрізали    до    книги.
Молила:    «О    Всевишній,    борони
Від    лиха,    бо    така    вже    дзиґа!»

Котились    роки…      і    не    догори,
І    люди,    і    вітри    своє    робили…
А    в    серці    й    досі    той    вогонь    горить,
Який    людину    випалив    з    рабині.
Його    я,    як    святиню,    бережу,
Щоб    кіптява    і    дим      мене    не    вбили,
І    поки    ряст    на    цій    землі    топчу,
Молитимусь    за    маму,    бо    любила.
25.04.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674628
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Святе і ніжне слово «мама»

Святе    і    ніжне    слово    «мама»
Людина    першим    вимовля.
Її    тепло,    мов    криголами,
Від    льоду    душі    визволя.

В    її    очах    –    добра    проміння,
Що    зігріває    і    веде.
Нема    кінця    її    терпінню
Й    міцнішого    нема    ніде.

І    рук    її    легенький    дотик
Творив    із    нами    чудеса.
Їх  пам’ятає    кожен    доти,
Допоки    зійде    в    небеса.

Не    вип’є    мама    всі    тривоги,
Бо    їй    не    вистачить    життя.
Й    душа    її    летить    до    Бога
Просити    за    своє    дитя…

Колишуть    діти    вже    онуків,
Свою    дарують    їм    любов.
Вона    ж    печаль,    і    біль    розлуки
Переживає    звідти    знов.

Вона    назвалась    ніжно    –    «мама»  –
Це    першим    кожен    вимовля.
Ікона    все    життя    йде    з    нами,
Де    мати      на    руках    з    малям.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674625
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не спи, Україно, рідненька…

Не    спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи    –
Росія    ж    іде    війною.
Знайди    в    собі    сили
І    Юду    спини…
Народе,    вставай    стіною!

Не    спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи    –
По    дітях    твоїх    стріляють…
Життям    заплатили    за    тебе    сини,
Їх    душі    тепер    благають:

–  Не      спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи,
Забудь    про    свята    і    чвари,
Не    дай    обдурить    себе
Чи    підкупить    –
Продажних    саджай    на    нари.  

Не    спи,    Україно,
Рідненька,    не    спи,
Бач,    танки    повзуть    ворожі    –
Їм    Київ    потрібен
І    рештки    казни…
Спини    їх,    Великий    Боже?
22.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674410
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Горить Донбас (2)

Горить    Донбас    війни    страшним    багаттям,
Горить    гарячим    вогнищем    щодня…
А    ще  ж    недавно    називались    «браття»,
Вважали,    й    батьківщина    в    нас    одна.

Горить    Донбас…    Москва    то    запалила…
Вогонь    не    гасне    той    уже    роки…
Коли    ж    заллє    його    Вкраїнська    злива
І    мир    на    землю    спуститься    таки?

Горить    Донбас.    Він    плавить    землю    й    душі,
Й    вогню    того    водою    не    залить,
А    тільки    кров’ю    чесних,    небайдужих,
Героями    що    встануть    із    золи.  

Горить    Донбас…    Дим    виїдає    очі
Бійцям    зі    Львова,  Луцька    –    звідусіль.
Вони    стоять,    щоб    зупинити    злочин,
На    них    полює…    снайперський    приціл.

Горить    Донбас…    Те    полум’я    до    неба
Дістало    вже    і    сколихнуло    світ…
О    Боже,    я    звертаюся    до    Тебе:
–  Врятуй    дітей    –    наш    український    цвіт!
14.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674411
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Mik (галицька миша)

Чергове звернення до т. з. ДНР та ЛНР

Втомилась  на  Сходi  земля  вiд  вiйни...
Чим,  врештi-решт,  її  втiшимо  ми?
На  що,  насправдi,  чекає  земля?
Рiчки  i  степ,  гаї  i  поля?
Певно,  чекає  на  розум  людський,
Аби  сепар  пригадав  дурний,
Що  вiн  на  нашiй  землi  не  чужинець,
А,  за  народженням,  теж  українець!
Коли  ж,  нарештi,  вiн  кине  зброю?  
Вже  забагато  злих  справ  накоїв!
Пора  вам  спинитись!  I,  взагалi  -
Звернутись  усiм  до  рiдної  землi
Й  пробачення  прохати  щиро  в  неї
За  справи  поганi  дворiчнi  свої!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673975
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Шостацька Людмила

ПОЛЮБИЛА ПОЛУНИЧКИ

Пташка  гарна,  невеличка
Полюбила  полунички.
І  щодня  з  самого  ранку
Йде  на  грядку  до  сніданку.

Тільки  та  почервоніє  -
Пташеня  від  щастя  мліє.
Полуничку  покохала  -
Урожай  весь  зіпсувала.

Поклювала  її  боки,
Хазяям  одна  морока.
Йде  на  грядку  як  на  свою,
Не  прогнать  її  без  бою.

Хоч  би  пісню  заспівала,
Як  задарма  поклювала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674082
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Коли душа заповнена ущерть

Коли    душа    заповнена    ущерть
І    серце    вже    не    тліє,    а    палає,
Його    ще    не    торкнувся    зради    щем,
І    віти    ніжно    дерево    схиляє,

Коли    струмок    не    плаче,    а    дзвенить,
І    дощ    веселий,    хоч    навколо    сіро,
Немає    в    цім    закоханих    вини
Ні    в    юнім    віці,    ані    в    віці    зрілім.

Засуджувати    зраду    теж    не    слід,
Хоч    Бог    теж    проти    перелюбу-зради,
Та    вже    такий    він    є    –    наш    дивний    світ  –
Шукає    в    протилежностях    розраду.        
01.02.2012.  

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674029
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Переплелися наші долі

Переплелися    наші    долі,
Але    з’єднатись    не    змогли…
Не    наші    винні    в    тім    долоні,
А    перші    вибухи    війни.

Ти    з    перших    днів    на    фронт    поїхав,
Моя    ж    дорога      –    в    інший    бік…
А    через    кілька    літ    зустрілись    –
Вогонь    війни    обох    обпік.

Ти    був    поранений,    жонатий.
Моя    ж    –    поранена    душа.
Той    час,    хоч    поряд    наші    хати,
Нам    вибору    не    залишав.

І    хоч    летіли    долі    поряд,
Але    ж    людей    не    проведеш:
Дивились    іноді    на    зорі,
Та    до    своєї    пари    йдеш.

Вже    красти    щастя    нам    несила    –
Воно    ж,    солодке    і    гірке,    
Манило    душі    наші,    сиві…
Бува    ж    з    людьми    в    житті    таке!..

Переплелися    наші    долі    –
З’єднатись…    так    ми    й    не    змогли,
Бо    не    змінити    нам    долоні,
Бо    не    змогли    спинить    війни.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674030
дата надходження 23.06.2016
дата закладки 23.06.2016


Дід Миколай

Валютний зашморг нам несуть

Пощо  Америкам  злидота,
Що  їм  Україна  кума?
Не  ступлять…  слуги  Саваота,
Коли  їм  вигоди  нема.  

Що  дикоср.ні  із  Гейропи
До  нас,  забитих  і  німих.
Немає  виправдань    худобі,
Ж.ди  не  жалують  дурних.

Давно  домовились  з  Ордою,
І  за  порогом  ,  там  і  тут.
Знов    користуючись  бідою,  
У  кабалу  сліпих  ведуть.

І  топлять  нас  вони  в  калюжі,
Земелька  ж  наша  їм  святе.
Одні  і  другі  Юді  служать,
Ми  ж  забуваємо  про  те.

Лихі  провідники  розбою,
Нас  бідних  топчуть  і  січуть.
Все  прикриваючи  нуждою,
Валютний  зашморг  нам  несуть.

І  граблять  ззовні,  зсередини,
Убивці…  -  Каїна  сини,
Онуки  виродка  цапині…
Ні!    Не  покаяться  вони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673823
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми живемо лише один раз

Я    кожен    день    для    себе    вириваю
Із    пазурів    буденності    й    примар,
І    зовсім    не    гучними    ці    слова    є:
Бажання    жить,    мабуть,    мене    трима.

Минають    дні.    В    них    радощі    й    печалі
Переплелись    в    один    складний    ланцюг,
Я    кожен    день,    як    свято,    зустрічаю.
Давно    відкрила    істину    вже    цю.

Ми    живемо    лише    один    раз    в    світі,
Можливості    і    долі      різні    в    нас;    
Перед    дітьми    триматимемо    звіти,
Тож    не    марнуймо    виділений    час.

Добро    творімо,    щоб    раділи    діти,
І    сам    радів    кожнісінькому    дню,
А    час    прийде    у    вирій    відлетіти,
Згадай    відому    істину    одну:
Ми    живемо    лише    один    раз    в    світі…
25.05.2013.


Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

А життя

А    життя    майоріло    веснами
І    осінньою    позолотою,
І    дорогами,    перехресними,
І    зимовою    прохолодою.

І    хоч    зорі    невпинно    падали,
І    торкались    душі    тривогами,
Боячись    розминутись    з    правдою,
Нелегкими    я    йшла    дорогами.
17.06.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).
17.06.2013

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673833
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Озвалася Вічність

Задимлене    поле,
Золою    укрите,
Людей,    мов      живе,    благає:
«Впиваюся    болем,
Бо    правда    зарита,
Занесений    меч    над    краєм.»
Задимлене    небо
Не    дні    –    уже    роки
Крізь    сльози    людей    питає:
«Скількох    іще    треба?
Які    ще    уроки?
Цвіт    нації    ж    опадає!..»

І    глухо    луною
Озвалася    Вічність:
«За    все    у    одвіті    люди…
Не    можна    війною
Коверкати    дійсність    –    
Нікому    добра    не    буде!..»
10.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673668
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Правда – з нами

Сторінку    Час    гортає    за    сторінкою,
Та    раптом    погляд    у    війні    загруз,
Нав’язаній    російською    нам    клікою,
Що    тисячі    намалювала    уз:
То    мова,    то    конфліктна    територія,
То    несподіваний    у    Києві    Майдан,
Тасує,  ніби    карти,    і    історію
Й    свободу    теж    не    хоче    нам    віддать.

І    хоч    нерівні    в    нас    сьогодні    силоньки,
Та    Правда    –    з    нами    і    Великий    Бог,
Й    історія    зі    сторінками    сивими,
І    до    землі    не    випита    любов!
10.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673667
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016


Крилата

ВИ ІНКОЛИ ДИВНІ, ЛЮДИ

Ви  інколи  дивні,  люди.
В  неділеньку  по  церквах,
Кладете  хрести  на  груди
Одною  рукою  й    цвях
У  другій  напоготові
Тримаєте  повсякчас,
Щоб  днище  пробить  човнові,
Де  ближній  ховає  час.

Душі  незбагненні  грані…
Як  рідні  відходять  за…,  
У  інші  світи  незнані,  
Ви    топитесь  у  сльозах.
Але  як  живі,  як  поряд,  
Як  спраглі  на  добрий  жест,
Не  тягнете  їх  із  горя,
Ігно́рите  долі  тест.

Вклякаєте  рівним  строєм
(Сьогодні  таке    в  ціні),
Як  в  труні  несуть  героя,  
Померлого  на  війні.  
Але  коли  службу  має,
Де  смерть  і  життя,  він  між.
З  вас  руки  усяк  вмиває,
Складає  до  піхов  ніж.

Любов  у  вас  –  рудиментом.
Для  вигоди  –    голова.
Ви  любите  монументи,
Прослави  нести  слова
Над  тими,  що  їм  не  встати,
Хоч  як  би  не  тер  жалі.
Не  краще  поцінувати  
Отих,  що  живі  -    ЖИВІ?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672922
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Невже то страшна розплата?

Там    землю    трясуть    бетеери,
І    танки,    й    «Урали»,    і…
Солдати    чужі    й    «денеерів»*    –
Пропиті    мужі    і    злі.
Там    дике    страшне    «цунамі»,
Де    падає    все,    двигтить,
І    платить    земля    синами,
Де    міг    полягти    і    ти.
Там    дихають    смертю    «Гради»      –
Змітають    все    на      шляху,
Там      біль      від    гіркої    зради,
Що    стрілась    в    годину    лиху.
Там    сліз    уже    ціле    море,
Солоних,    людських,    гірких,
Й    велике    Донбасу    горе,
Що    виросло    за    роки.

І    падають    там    найкращі,
Які    прийшли    боронить,
В    війни    ненаситну    пащу
Потрапили    там    вони.
Там    Голод    уже    заглядає    –
Він    жертви    свої    шука,
Й    від    того    земля    страждає,
Що    доля    в    людей    тяжка.

Невже    то    страшна    розплата
За    бал    на    чужих    кістках,
В    голодні      коли,    тридцяті,
Селились    в    чужих    хатках,
Господарів    де    звалила
Голодна    тоді    чума?
І    дзвони    по    них    не    дзвонили,
Немов    би    й    біди    нема.
А    небо    все    пам’ятає
Й    назвало      свою    ціну…
Прости    їх,    Боже,    благаю,
І    голод    спини,    й    війну…
19.11.2014.
*  «Денеерів»    –    Донецька    і    Луганська    так      звані    нар.    республіки.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672865
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я часто думала

Я    часто    думала,    що    зло    живе    не    тут,
А    десь    далеко,      у    казках,    геть    сивих,
В    краю,    де    навіть    квіти    не    цвітуть,
Де      ані    дій,    ні    почуттів    красивих.
Та    помилялась    я    –    тепер    це    визнаю:
Воно    є    там,    ізвідки    не    чекаєш;
І    зло    тоді    так    схоже    на    змію,
Під    власними    грудьми    що      зігріваєш.

І    переконуюсь    я    в    цьому    знов    і    знов,
Ковтаючи    і    зраду,    і    зневагу.
Скільки    життів    заплачено    за    зло,
Бо    ж    у    Росії    зараз    перевага!
Та      переможцем    зло    не    стане,    ні!
В    цім    переконує    багатий    досвід    людства,
Кінець    настане    і    війні,    й    брехні,
Поки    що    ж    лиш    надією    зцілюся.
28.11.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672869
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Життя нове я зможу розпочать

Удвох    везем    давно    сімейний    віз,
І    не    одна    вдягала    осінь    ризи,
А    коли    шлях    до    прірви    нас    привів,
Ми    зрозуміли:    то    не    є    капризи.

Літа,    мов    птахи,    поруч    нас    летять,
На    них    малює    доля    візерунки,
Відомі    нам    картини    каяття,  
Фальшиві    ласки    і    гіркі    цілунки.

Змією    думка    знову    заповза:
А    далі    що?    Зима    і    вічний    холод?
Або    ще    гірш    –    розбурхана    гроза?
Вона    також    озветься    в    серці    болем.

Я    ж    пересилю    власне    «я»    і    біль,
Щоб    узи    наші    врешті    розрубати,
Щоб    вимовить    своє    «прощай»    тобі,
І    закінчились    ні    про    що    дебати.

Нехай    чоло    вбереться    у    печаль,
І    борозну    нову    добавить    доля,
Життя    нове    я    зможу    розпочать
На    тих    стежках,    що    зараз    невідомі.
4.11.2015.
Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672676
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Надія

Відкрасувалися    у    полі    вже    жита,
Вітри    і    зливи    дружно    відшуміли,  
Ще    голос      перепела    звідти    доліта,
Туманом    річка    в    сіре    небо    задиміла.

Здається,    виконала    місію    земля:
Водою    й    соком    колос    напоїла;
І    це    блаженство    душу    звеселя,
Надію    народити      нам    зуміло

На    кращий    день,    і    рік,    подальший    вік,
Аби    життям    сміливо    крокували,
Щоб    душі    мали    світлі    і    живі,
Перед    бідою    щоб    не    задкували.
14.10.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672674
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016


Людмила Пономаренко

Літо

Мені    нарешті  трапилося  літо…
Я  з  ним  плела    ромашковий  вінок,
Привітністю  і  сонечком  зігріта,
Збирала  мед  з  веселкових  квіток.
 
Воно  ж  співало  в  житі  над  колоссям
І  мальвами  ясніло  край  воріт,
Уплівши  цвіт  в  смарагдове  волосся,
Сміялось  дзвінко,  кинувши:  «Привіт!»

У  спалахах  світань  звіщало  бути,
У  променистій  сонячності    днів…
І  так  хотілось  літо  пригорнути,
Всміхнувшись  світу  без  усяких  слів…

Землею  милуватись  в  шалі  неба
І  грітися  душею  в  цій  красі…
Можливо,  людям    дуже  того    треба  –
Зустріти  літо  серед  трав  в  росі…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671760
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Розтерзана історія

 
Знов    душі    наші,    землю    і    історію
Петра    Великого    взялись    топтать    сини:
І    різали    живцем,    і    навпіл    кроїли…
Чому    так    сталось,    що    не    вбереглись?

Може,    тому,    що    надто    демократи    ми,
А    може    не    збагнули    до    кінця
Ту    небезпеку,    й    будучи    крилатими,
Не    розпізнали    справжнього    лиця
Сусіда,    що    давно    на    нас    замірився
І    лиш    чекав    нагоди    ці    роки,
Коли    народ    притомиться,    зневіриться,
Щоби    загарбать    знову    на    віки?

Розтерзана    лежить    тепер    історія,
І    хоч    слабі    в    нас    руки    –    підняли,
А    може,    зрозуміли,    що    вже    скоєно,
Що    хижаками    є    завжди    «орли»!
4.07.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671712
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Син і абрикоса

Давно    відцвіла    абрикоса  ,    
Цілуються    з    сонцем    плоди…
З    мережкою    білою    в    косах
Приходить    матуся    сюди,

Щоби    доторкнутись    рукою
До    стовбура,    темних    гілок:
«Колись    же    була    не    такою,
Садив    ще    школярик    –    синок…

Удвох    росли    разом,    на    славу,
Синок      вже    й    столиці    дістав.
Приїхав    –    його    не    впізнала,
Хоч    очі    ті    ж    самі    й    вуста.»

Тепер    абрикоса    сумує:
Синочка    забрала    війна,
А    в    матінки    в    серці    зимує
Важка    непомірна    вина,

Що    сина    туди    відпустила,
Тепер    і    вона    –    сирота…
Щоку    й    абрикосу  зросила
Сльоза    материнська,    свята…
3.09.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671713
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Хай війни зникнуть

У    білім    шумовинні    потонув
Той    сад,    що    посадили    ми    із    татом.
Тепер    солдат    він    –    їде    на    війну
З    Росією    в    Донбасі    воювати.

І    плаче    сад    краплинками    роси:
«Не    для    війни    народжуються    люди,
А    втіленням    є    вічної    краси,
Не    слід    святу    цю    істину    забути.

Хай    війни    зникнуть  ,    підуть    в    небуття,
Цим  зробить    людство    крок    свій    у  безсмертя,
Бо    ж    найцінніший    скарб    –    то    є    життя.
Чому    ж    за    нього    іншим    треба    вмерти?»
22.06.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671382
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Міна

Здалось    на    мить,    що      небо    заніміло…
Дим    допивала    після    бою    синь…
Вдивлялись    очі,    молоді,    у    міну.
Що    не    зірвалась…      Це    –    солдат    і…син.

А    тут,    щоб    мир    запанував    у    краї,
Щоб    Україна    цілою    була,
Щоби    Росія    нас    не    переграла,
Щоб    знову    стати    гордістю    села,
Щоб    вільно    жити,    працювать,    кохати,
Дітей    ростить    на      праведній    землі,
Щоб    турбуватися    про    батька,    матір…
Чи    розуміють    це    ті,    хто    в    Кремлі?

Відповз    тихенько    хлопець    до    бар’єра,
Що    місцем    став    для    нього    рятівним,
Не    дбав    про    нагороду    чи    кар’єру    –
Солдатом    був,    що    не    бажав    війни,
І…    вистрілив.    Знешкодив    ту    загрозу,
А    значить,    врятував    комусь    життя.
Його    не    спинять    ворога    погрози,
Такі,    як    він,    не    втраплять    в    забуття.    

А    коли    дим    розвіявся    довкола
І    побратими    прибули    на    звук,
Героя    обступили    вони      колом,
Подякували…    потисками    рук.
14.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671387
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 10.06.2016


Наташа Марос

ДЕД-ЗАНОЗА…

Ты  любил  читать  Джека  Лондона
Я,  конечно,  об  этом  зная,
Шла  в  читальный  зал...  И,  уже  сполна
Упивалась  там  волчьей  стаей...

А  потом  бродили  по  осени,
Говорили,  шутили  ёмко,
Всё  цитируя...  Небо  с  проседью
Улыбалось...  Стояла  ёлка...

А  весна,  как  всегда,  по-быстрому,
Отцвела,  налилась,  умчала...
Не  сумели  мы  что-то  выстроить,
Не  смогли  мы  начать  сначала...

Потом  -  лето.  И  море  синее
Задыхалось,  волну  листая,
Никого  не  назвав  по  имени,
Там,  у  моря,  селился  старый...

Говорил  об  индийском  племени,
Но,  увы,  мы  расстались  вскоре...
Чтоб  не  тратить  напрасно  времени,
Прочитала  "Старик  и  море"...  

И  теперь  вместо  Джека  Лондона,
Изучаю  Хемингуэя...
Хоть  у  моря  давно  всё  продано,
Там  сидит  старик,  не  старея...

Молча  смотрит  седыми  глазками:
Нет,  не  предал  я  море,  знаю...
Ну,  а  вы?  Наигрались  сказками?..
А  ведь  умная...  "Волчья  стая"...

И  так  больно...  Мы  были  молоды
И,  наверное,  мы  любили,
Да  вот  только  проверки  холодом
Не  прошли...  И  сердца  остыли...

Ты  любил  читать...  А  вернуть  бы  миг
И  -  в  читальный,  в  тепло  с  мороза...
Там,  наверное,  до  сих  пор  старик
Хитро  щурится...  Дед-заноза...

             -            -            -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670759
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Крізь товщу літ і часу заметілі

Крізь    товщу    літ    і    часу    заметілі
Ішло    й    долало    людство    перешкоди,
Служило    віддано    одній    великій    цілі,
Щоб    вижити…    Й    створило    власні    коди.*    

Усе    було:    Потопи,    Вавилони,
Життя    давало    непрості    уроки:
Хвороби,    втрати,    війни    і    полони,
Та    люди    зберегли    і    долі,    й    коди.*
10.11.2015.
*Тут  [b]  код[/b]  -  мова  народу.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671043
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Куди летиш? Чому?

Обнявся,    Світе,    знову    ти    із    бідами,
І    ллється    знов    людська    невинна    кров.
З    терактами,    хворобами    і    війнами,
Живеш,    забувши    про    святу    любов.

Летиш    куди,    о    Світе,    неприкаяний,
Над    прірвою,    над    чорною    стоїш…
Чому    віддав    себе    у    руки    Каїнам
На    рубежі    розбурханих    сторіч?

А    час    не    жде…    Бентежить    людство    дозами
Нових    заяв,    щоб    Землю    сколихнуть
Зізнаннями    чи    свіжими    погрозами.
Чи    ж    можеш,    Світе,    правду    цю    збагнуть?..
20.11.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016


геометрія

БІЛИЙ СВІТЕ, БІЛИЙ СВІТЕ…

                                                       Білий    світе,  білий  світе:
                                                       осінь,  зима,  весна,  літо.
                                                       Сонце  гріє,  вітер  віє,
                                                       земля  квітне  і  радіє.
                                                                                     Білий  світе,  буйний  світе:
                                                                                     щедра  осінь,  тепле  літо,
                                                                                     взимку  холодно  буває,
                                                                                     а  весною  все  буяє.
                                                       Білий  світе,  ясний  світе,
                                                       люди  шлють  тобі  привіти,
                                                       коли  ти  їх  розумієш,
                                                       й  заспокоїти  умієш.
                                                                                     Білий  світе,  любий  світе,
                                                                                     в  тобі  є  чому  радіти:
                                                                                     ти  безмежний  і  чудовий,
                                                                                     загадковий  і  казковий.
                                                       Білий  світе,  диво  -  світе,
                                                       наші  діти,  наші  квіти...
                                                       Підростають,  виростають
                                                       і  на  щастя  право  мають.
                                                                                       Білий  світе,  рясний  світе,
                                                                                       твої  люди  теж,  як  квіти...
                                                                                       Працювати  добре  вміють,
                                                                                       і  про  щастя  усі  мріють.
                                                   Білий  світе,  теплий  світе,
                                                   хочуть  люди  всі  радіти,
                                                   жити  в  мирі  і  любові,
                                                   а  ще  хочуть  буть  здорові.
                                                                                     Білий  світе,  вірний  світе,
                                                                                     хочуть  люди  розуміти:
                                                                                     ти  величний  і  широкий,
                                                                                     чом  буваєш  і  жорстокий?
                                                 Білий  світе,  мирний  світе,
                                                 в  тобі  гарно  усе  квітне.
                                                 Неледачі  люди  знаєш,
                                                 чому  ж  війни  допускаєш?
                                                                                     Білий  світе,  зрілий  світе,
                                                                                     ти  й  багатих  маєш,  й  бідних.
                                                                                     Та  багатим  -  привілеї,
                                                                                     бідним  зорі  лише  в  небі.
                                               Білий  світе,  вічний  світе,
                                               підкажи,  як  все  стерпіти,
                                               де  талану  взять  і  сили,
                                               щоб  усі  були  щасливі?
                                                                                     Білий  світе,  світлий  світе,
                                                                                     ти  ж  і  зітканий  зі  світла.
                                                                                     То  ж  нехай  життя  розквітне,
                                                                                     і  для  всіх  буде  безбідне.
                                             Білий  світе,  білий  світе:
                                             ти  наш  батько,  а  ми  діти,-
                                             тебе  любим,  поважаєм,
                                             зупини  війну,  благаєм!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667573
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Ніна Незламна

О Русь хмельная

О  Русь  хмельная!  Пробудись!
Подумай  .зачем  это  творишь?
Тебе  не  нужны  сыновья?
Воюешь  с  нами  ты  ведь  зря.

Ты    жизнями  не  дорожишь
Мы  любим  сыновей  своих
И  ценим  жизнь,мира  хотим
Тебе  никогда  не  простим.

Сколько  нужно  тебе  крови?
Чтоб  заработали  мозги
И  в  каком  веке  ты  живёшь?
Скажи,когда  же  всё  поймешь?

Народ,останови(царя)
Он  болен,шезефрония  ?
А  может  выпил,просто  пьян
Что  говорит,ведь  всё  обман

Водочка    всё  дешевеет
Она  ему  душу  греет
Плевать    он  хотел    на  людей
Ведь  очень  много  есть  идей

С  экрана  врёте  каждый  раз
Знаем  ,что  сверху  есть  приказ
А  может  довольно  лить  грязь?
Когда  уймётся  ваша  мразь?

Народ  .прошу  проснись  скорей
Пожалей  своих  сыновей
Куда  ведёт  тебя  твой  (царь)
Честно..Берёт  меня  печаль.

Мы  не  сдадимся  никогда
Ведь  свободу  любим  всегда
И  будем  выращивать  хлеб
Мирно  трудиться  ,не  знать  бед.

Скажи  когда  же  ты  поймёшь
Мы  трудолюбивый  народ
Желаем    мира  и  добра
Нам  не  нужна  эта  война  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667546
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016


Надія Башинська

ЗЕМЛІ МОЄЇ ВИШИВАНКИ

Бог  дарував  землі  на  втіху
 сорочку,  вишиту  квітками.  
Ой,  як  же  гарно  вона  квітне
 в  садочку  нашому  у  мами!

Червоні  маки,  чорнобривці,
 розкішні  мальви,  матіола...
Цвіте  сорочка,  вабить  очі.  
Троянди  манять,  як  ніколи.

Червоні,  жовті  і  рожеві  
так  гарно  квітнуть  навкруг  хати.
А  де  й  кому  таку  сорочку,  
як  у  землі  моєї  взяти?

Усі  вони  так  гарно  квітнуть.
В  них  сяють  ясні  -  ясні  ранки.
Бо  є  найкращими  у  світі  
землі  моєї    вишиванки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667173
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми ішли, щоб зустрітися…

Через    поле    розлук    
на    дорогу    нових    сподівань

Ми    ішли    навпрошки,    
щоб    зустрітися    знову    з    тобою.

І    шукав    для    нас    час
ті    одвічні,    магічні    слова,

Щоби    наші    серця    
щедро    знов    напоїти    любов’ю.



Дивувався    нам    світ    
і    такі    недосяжні    зірки,

Й    розтривожена    і    
ще    ніким    не    розгадана    вічність…

Малювала    вона    
й    дарувала    нам    дні    і    роки.

Щоби    в    кожному    з    нас    
відродилася    приспана    ніжність.



А    як    стрілися    знов,    
світ    для    нас    знов    зацвів    для    обох,

І    над    нами    лишень    
тихі,    вишиті    зорями    ночі,

І    раділа    згори    
тиха    вічність,    а    може,    сам    Бог,

Як    в    любові    ріці    
потонули    твої    й    мої    очі.
19.05.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667165
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016


ПВО

Пророк.

С  чего  ты  взял,  что  всякий  беззаконник  
есть  Богом  установленный  слуга?
Что  каждый  государственный  чиновник
-  архангел,  невзирая  на  рога?

Как  ты  чита́л  Завет  и  чем  ты  ду́мал,
Когда  наёмный  службами  аге́нт
Тебя  на  ложь  и  е́ресь  надоу́мил,
Лику́я,  что  легко́  созрел  клие́нт?  


Открой    Писанье  и  прочти  без  фальши,  
Что  делал  Богом  посланный  пророк.  
Он  шёл  к  царям,  закон  и  честь  попра́вшим
И  обличал  неи́стовый  порок.

Не  лебези́л,  не  лгал,  не  пресмыка́лся
Уша́м  не  льсти́́л,  глазам  не  угожда́л.
Он  с  и́стиною  Бога  обвенча́лся  
И  ей  с  тех  пор  вове́к  не  изменя́л.

Раскро́й  глаза,  разве́рзни  свои  у́ши,
Послушай  слово  Божье  вместо  лжи́:
Не  льсти  царю,  очисти  свою  ду́шу  -    
На  все  ему  злодейства  укажи.

За  нищих,  обездоленных,  гони́мых  
Вступись,  не  медли  -  смелость  прояви.  
Прочь  фарисейство,стань  борцом  активным  -
 А  если  надо,  силу  примени.

Не  бойся  тех,  кто  тело  убивает  -    
Получим  вскоре  новые  тела      
Страшись  той  лжи,  что  душу  отравляет,  
Толкая  на  постыдные  дела.

Почти  царя,  когда  он  в  рамках  чести,  
Блюдя  закон,  народу  суд  вершит.      
Но  к  нечестивцу  трепет  неуместен  -
Пусть  отвратится  зла  и  больше  не  грешит.
[b]Август  2013[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577170
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 30.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сокира над нашою мовою знов


Сокира    над    мовою    нашою    знов,

Щоби    обрубати    їй    крила.

Хіба    для    держави    не    є    це    позор,

Що    школи,    театри    закрили?

На    мову    сокиру    ізнов      занесли,

Що    й    так    вже    зросійщена    стала.

Якої    держави    це    роблять    сини?

Й    коли    мові    воля    настане?

І    стогне    вкраїнська    земля    без    пісень,

Глибоких,    народних,    красивих,

А    пісня    і    мова    –    для    нації    все    –

Черпає    із    них    вона    сили.

Не    може    країна    та    сильною    буть,

Де    люди    і    землі    страждають,    –

Її    звідусіль    зацькують,    заскубуть,

Історія    теж    не    прощає!
9.11.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663031
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 30.04.2016


геометрія

Ноги немає, а він воює

                                         Ноги  немає,  а  він  воює,
                                         Такі  хоробрі  є  у  нас  люди.
                                         Хочу  сказати  я  своє  слово,-
                                         Про  Олександра,  що  втратив  ногу.
                                         Він  добровольцем  став  воювати,
                                         Дома  чекали  батько  і  мати.
                                         Попав  у  пекло  під  Іловайськом,
                                         Ногу  порвало  серпневим  ранком.
                                         Медики  швидко  перев"язали,
                                         Й  надопомогу  іншим  помчали.
                                         В  тій  круговерті  бій  ішов  довго,
                                         В  полон  забрали  ледве  живого.
                                         Від  втрати  крові,  від  спеки  й  болю,-
                                         Змучений  хлопець  був  непритомний.
                                         Та  слава  Богу,  їх  обміняли,
                                         І  Олександра  в  шпиталь  забрали.
                                         Після  лікарні  побував  дома,
                                         Протез  в  ходінні,  йому  підмога.
                                         Підлікувавшись,  не  всидів  дома,
                                         І  ось  військова  знову  дорога.
                                         Йому  нелегко,  та  він  воює,
                                         І  Україну,  і  нас  рятує  .
                                         Як  і  всі  люди,  він  дуже  мріє,
                                         Щоб  Україна  знов  була  вільна,
                                         Щоб  усі  люди  спокійно  спали,
                                         Жили,  любили  і  працювали.
                                         А  я  від  себе  хочу  сказати,
                                         Наша  країна  людьми  багата,
                                         Наші  Герої  -  в  них  наша  слава,
                                         Відважні  люди  -  жива  Держава!..                                      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662893
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Віталій Назарук

ЯБЛУНЕВИЙ ЦВІТ

Яблуні  цвіт  снігом  грає,
В  трави  летять  пелюстки.
Вітер  легенько  гойдає,
Ледь  започаті  листки.

Яблуні,  мов  наречені,
Усмішку  шлють  небесам,
В  травах  зелених-зелених,
Біла  лягає  краса.

Яблуні  знову  у  мріях,
Перших  чекають  дощів,
Родиться  в  цвіті  надія,
В  гулі  травневих  хрущів.

Вітер  колише  травневий
Яблуні  ніжні  в  цвіту,
Цвіт  рідний  біло-рожевий,
Падає  вниз  на  льоту.




 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662836
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Війна мине

Земля    німіє,    втрати    біль    пізнавши,
Чи    материнський    плач    її    дойняв,
Чи    кров    синів,    таких    ще    юних,    наших,
Що    розлила    в    Донбасі    ця    війна.

Війна    мине.    Земля    загоїть    рани…
Та    чи    загоїть    рани    матерям,
Котрі,    синів    утративши,    згорають,
А    це    ще    важче,    ніж    в    бою    вмирать.

І    кожна    сина    жде    із    поля    бою,
Святу    молитву    вголос    промовля:
«Синок,    хай    буде    поряд    Бог    з    тобою
І    вбереже    від    пасинків    Кремля!..»
31.08.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662837
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чоловік з костилями

В    самім    серці    Полтави,
Там,    де    пам’ятник    Слави
Возвеличує    подвиг
І    Росії,    й    Петра,
В    тихім    Корпуснім    парку,
Де    гуляв,    часом,    змалку,
Чоловік    з    костилями
На    прожиток    збирав.

Молодий,    невеселий,
Очевидно,    місцевий,
Адже    в    область    так    рано
Він    прибути    б    не    зміг,
У    стакані    з    пластмаси    –
Його    вранішня    каса
Від    прохожих    за    рани,
Чи    на    ліки    для    ніг…

І    здавило    до    болю
Моє    серце:    «За    волю    ж,
За    Вкраїну    велику
Кров’ю    подвиг    писав.
Бач,    Петру,    значить,    слава
І    російським    васалам,
А    цьому    –    власне    лихо    –
Виживає    хай    сам…»
3.09.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662840
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016


Віталій Назарук

ПОКОЛІННЯ ПОЕТІВ

                                                 З  допомогою  Олександра  Печори  (перероблане...)
Як  вмирають  поети,  то  падають  зорі  додолу
І  хмаринки  стають  в  небесах  –  де  пливуть  журавлі.
Миготіння  стожар  тихим  світлом  огорне  стодолу,
Залишаючи  віршів  пекучі  душевні  жалі.

За  той  час,  що  лишився,  готуйте,  поети,  заміну,
Щоб  слова  не  вмирали,  а  довго-предовго  жили.
Щоб  любили,  як  Ви,  свою  неньку  –  святу  Україну,
Щоб  завжди  пам’ятали,  де  Ваші  сумують  хрести.

Хай  помоляться  тут,  де  поет  спочиває  в  могилі,
Почитають  вірші,  що  писала  вже  їхня  рука.
Хай  приходять  самі…
Доки  ж  маєте  роки  похилі,  –
Поможіть  молодим  написати  для  серця  рядка.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662619
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В Сибіру, кажуть, вітру не буває

В    Сибіру,    кажуть,    вітру    не    буває.
Може,    тому,    що      в    пам’яті    тримає
Кайданів    дзвін?    А    в      них    –    свободні    душі,
Й    не    міг    до    волі    край      той        буть      байдужим.
Від    того    навіть    вітер    занімів    –
Не      міг    дивитись    на    людей-рабів,
Які    шукали    правду    й    з    нею    розминулись,
Які    в    сусідах,    друзях    обманулись
І    потім    через    підлий    їх    донос
В    кайдани    їм    обутись    довелось.

Мовчить    засніжена    замислена    тайга,
Зна,    як    топтала    не    одна    її    нога
Й    за    царських,    ба,    імперських    ще    часів.
Тут    декабристів    вільний    дух    давно    осів,
Й    від    того    лиш    міцнішали    ялини,
Мудрішали    і    кедри,    й    тополини.
Словами    важко    возвеличить    ту    красу…
Я    ж,    замість    квітів,    власну    пам’ять    понесу
Тим,    хто    шукали    волю    й    там    її    знайшли,
Й    життєвий    шлях    достойно    свій    пройшли!..
20.03.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662630
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

І дзвін мовчав…

Як    пояснити    материнський    гнів
Супроти    власних,    рідних    їй    синів,
Що    в    таборах    і    тюрмах    мерли    в    муках
І    вибирали    волю      і…      розлуку
Із    білим    світом.    Винен    хто    у    цім?
Прокляття    роду?    Сльози    на    щоці
У    матері,      життя    що    дарувала?
За    що    так    гірко    доля    частувала?

Хто    відповість    тепер    перед    людьми,
Що    на    своїй    землі    рабами    ми
Ставали,    підкоряючись    системі,
Своєю    кров’ю    кроплячи    і    стелі?
Там    –    молоді    загублені    життя…
Від    них    чекали    в    чомусь    каяття,
А    каятись    було,    і    справді,    ні        в    чім…
І    дзвін…    мовчав.    І    не    співала    …    півча…
12.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662631
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016


Дід Миколай

Вернувся… внуком мій синок

Весна  ішла,  цвіли  каштани,
Додолу  падав  буйний  цвіт.
Вже  заживали  в  серці  рани,
Як  ти  з’явився  в  білий  світ.
Дідусь  раділи  і  бабуся  -
На  небі  сьомому  батьки.
Синок  до  мене  повернувся…
В  гаю  кували  зозульки.
Уже  шістнадцятий  минає,
Ступив  в  доросле  ти  життя.
І  що  в  путі  воно  чекає…
Господь  лиш  знає  до  пуття.
Отож  нехай  веде  він  долю  -
Моя  любов  допоможе.
Якщо  я  зможу  то  прополю…
Тебе  мій  Ангел  вбереже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662351
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016


Дід Миколай

Чорнобильські будні

Як  сон  пригадую  ті  дні,  
Такі  тягучі…  в  паволочі.
Ту  біль  пекучу,  як  вогні,
Й  такі  безжально  -  довгі  ночі.

В  очах  туман  неначе  смог,
Повітрям  здавлені  легені.
Печать  невидимих  тривог,
Лягала  в  будні  незбагненні.

Вкусив  нас  атом,  зачепив…
Ще  й  досі  дзвін  його  лунає.
Він  нас  й  тепер  не  відпустив,
У  вирій  досі  виряджає.

Життя  з  нас  жодний  не  жалів  -
Були  готові  ми  віддати.
Так  нам  Всевишній  повелів
Щоб  Україні  з  чаду  встати...

На  жаль  не  тішиться  душа,
На  сході  знов  гримлять  гармати.
Бо  влада  й  досі  в  нас  чужа,
І  знову  й  знову  плаче  Мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662263
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Дід Миколай

яєчко

В  колеса  бігло  полотно,
В  душі  затишно  було  і  тепло.
Втомились  з  зятем,  як  воли.
Отож  розмову  мирну  завели.
І  забалакали…  про  все.
Втікало  тихо  вдаль  шосе.

- «Житуха  в  вас,  як  у  мачо…
Та  що  ви  маєте  скажіть,  нічо.
Сто  грам…  пивце  п’єте,
Бож  ви  для  себе  лише  живете»  .

- «Так,  так  прожив  я…  як  відчим,
Але  ж    везеш  мене  ти  чим?
Доживсь  на  старість,  боже  крий,
Квартиру  теж  придбав  чужий»..?

Зять  посинів  …скінчились  балачки,
Подумав  я,  що  вилізли  зрачки.

- «Якби  не  я  той  не  було  б,
Не  продали  б  ділянку  бо  ви  жлоб.
Немав  би  я,  а  ні  швагрі…
Й    давно  погасли  б  зорі  угорі…
Бо  я  ж  заставив,  настояв.
Це  ж    я,  продати  рішення  прийняв»!

Котились  хвилі  –  буруни,
Немов  скотилось  щось  з  луни
Щеміло  в  грудях,  запекло,
Неначе  шворнем  наскрізь  пропекло.

То  може  зятю  з  бодуна…
Немало  ж    дав  й  не  бовтуна.
Та  мабуть  мало  уділив…
За  те  братове  мені  й  влив…

Не  буде  дяки,  не  діліте…
Для  себе  краще  люде  поживіте.
Не  наживайте  діток  ворогів,
Допоки  зовсім  вік  не  посивів.

Отож  таке…  ще  й  завинив,
Немов  не  я,  а  він  мене  «робив».
З  мого  яєчка  курочку  придбав…  
А  хто  ж  йому  яєчко  те  подав..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662108
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не стало в родині батька

Не    стало    в    родині    батька…
У    чорній    печалі    двір…
І    осиротіла    хата
Нагадує    удові:
«Тепер    ти    і    мати,    й    батько    –
Робитимеш    все    за    двох,
Хоч    діток    мало    –    багацько,
Одна    будеш    під    Різдво
Узвар,    кутю    готувати,  
Слізьми    скропиш    пироги,
Дітей    щоб    почастувати,
Почистиш    сама    сніги.
Поглянеш    в    вікно    частіше,
В    куток,    де    є    образи,
Вслухатимешся    у    тишу,
Боятимешся    грози.
І    тугу    важку    нестимеш
Уже    до    останніх    днів,
Молитимеш,    щоб    простила
Тебе    Богородиця.    Й    в    сні
Чекатимеш    кожну    нічку,
Про    все    щоб    поговорить:
Які    в    правнучаток    щічки,
У    кого    які    двори.
А    вже    як    проснеться    сонце
Й    проклюнеться    в    небі    день,
Поглянеш    в    своє    віконце,
Чи    в    хату    ніхто    не    йде?
І    час    попливе    поволі,
Тектимуть    за    днями    дні;
Потріскаються    долоні,
Побільшає    ще    рідні,
Та    тільки...    одна    –    в    городі
І    з    вилами    у    дворі…
Така    в    матерів    порода    –
Служить    завжди    дітворі…»
7.12.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662155
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Для всіх батьків біда – невдячні діти

Для    всіх    батьків    біда    –    невдячні    діти,
І    їх    не    змінить    вже    ніякий    суд,
А    від    повчань    почне    лише    смердіти,
Поки    в    старих    не    витрима    сосуд.

В    невдячних,    бачте,    й    співчуття    немає,
Тому    доглянуті    не    будуть    ті    батьки,
Аж    поки    смерть    хворобу    не    зламає,
Й    фінал,    звичайно,    буде    затяжкий.

І    біля    трун,    хто    зна,    сльозу    чи    пустять,
Серця    й    чужі    їм    сльози    не    проб’ють,
А    спадщину,    багатства    де    не    густо,
Благополучно    проїдять,    проп’ють.

Й    зростуть    і    в    них    такі    ж,    невдячні    діти,
І    їх    не    змінить    теж    ніякий    суд.
Може    ж,    тепер    їм    треба    зрозуміти,
Що    їх    поступки    дітям    принесуть?
8.09.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662153
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Геноцид чи голод?

Кістлява    голоду    рука
Над    Україною    нависла.
Звідки    взялась    вона    така?
За    що    народ    смертельно    стисла?
А    потім    не    рука    –    коса
Косить    людські    життя    вже    стала…
І    парадокс    –    тих    посіпак
Звели    пізніш    на…      п’єдестали.

Чому    за    кілька    колосків    –
Стаття,    тюрма,    лісоповали,
І    долі,    зламані    людські,
Що    на    баланді    виживали?
Мов    апокаліпсис    настав:
Порожні    хати,    трупи-люди…
Лиш    два    десятки    десь    із    ста
Лишилися.    Та    чи    забути
Їм    над    собою    влади    глум,
В    людині    як    людське    вбивалось,
Втрачався    поступово    ум
Й    людською    кров’ю    запивалось?
Тримали    люд    у    капкані,
Замкнуть    хотіли    й    їхню    пам’ять?

Та    не    манкурти    ми,    о    ні!
Хоч    груди    до    хребта    запали.
І    чорні    дошки,    й    чорні    дні,
І    «чорний    ворон»    –    все    служило
Режиму,    де    жили    одні    –
Мільйони    падали    й    тужили.
Заплатить    хто    за    тих    дітей,
Що    так    в    ті    дні    й    не    народились?
Такого    не    було    ніде!..
А    ще    хотіли,    щоб    гордились?..
Про    совість    згадували    й    честь,
«Руководящу»    прославляли?
А    зараз    совість    не    пече.
Що    люд    на    смерть    благословляли?
Які    знайти    такі    слова,
Щоб    на    питання    відповісти:
У    кращих    землях,    у    слов’ян,
Чом    людям    не    було    що      їсти?

То    що    ж    то    –    геноцид    чи    голод?
Питання    знову    виника.
Поглянь    на    кадр,    де    діти    голі,
Голодні,    й    світ    в    очах    зника…
Може    ж,    тоді    ти    зрозумієш?
Чи    в    очевидців    розпитай…
Змінити    термін    не    посмієш:
То    –    Геноцид.    ЗАПАМ’ЯТАЙ!!! 23.11.2012.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661644
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ваше слово почуто (Реквієм) (Присвячую жертвам стал

Замордовані  
І    замучені,
Ваші    болі    не    всі    
Ще    озвучені,
Ваші    муки    не    всі
Ще    побачені,
Та    кати    чомусь    
Вже    пробачені.

Всю    історію    
Перекроєно,
І    не    тих,    що    слід,    
Короновано.
Та    життя    велить:
Все    владнається;
Совість    вчить:    болить    –
Час    покаяться.

Замордовані
І    розстріляні,
Та    ні    з    мовою,
Ані    з    мрією
Не    прощалися.
Вони    з    вірою
Повінчалися
Й    з    Україною. *Реквієм  (реліг.)  –  відправа      по      

Закатовані    померлому    у    католиків.
І    замучені,
Хай    не    всі    імена
Ще    озвучені,
Хай    могили    не    всі
Ще    відшукані    –
Справедливість    у    двері
Вже    стукає!..
18.11.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661642
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Дві точки зору

Помірковані,    кажуть,    мудрі.
Я    ж    терпіти    таких    не    можу:
Їхні    фрази,    неначе    в  пудрі,
В    друзі    сунуться      до    заможних,

Чи    до    тих,    що    колись    згодяться,
А    чи    є    вже    високим    чином,
Їх    і    лають,    і    сварять    пальцем,
Та    для    них      то    не    є    причина.

В    мене    інша    –    своя    наука:
З    другом    бути    лише    на    рівних,
В    очі    правду    казать    –    не    «нукать»,
І    без    клятви    буть    другу    вірним.
4.12.2012.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661458
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Віталій Назарук

ЯСЕНОВА ВЕСНА

Знову  в  повітрі  літають  метелики,
Роси  сплітають  вінок…
Діти  маленькі  у  наших  веселиків,
Ніжками  йдуть  у  танок.

Яблуні  квітнуть,  у  вітрі  гойдаються,
Бджоли  збирають  меди,
Пари  весною  у  щасті  купаються,
Всюди  їх  видно  сліди.

Попід  хатиною,  ясен  всміхається,
Теж  зустрічає  весну,
Він  лише  з  нею  щороку  кохається,
Тут  йому  вже  не  до  сну.

Ясене,    ясене,  друже  розтріпаний,
Вже  повернулась  весна,
Вмийся  росою,  лишайся  усміхнений,
Бо  повернулась  вона!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661244
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Віталій Назарук

ВЕСІЛЬНІ МУЗИКИ

Ой  весілля,  ой  весілля,
Верба  опустила  гілля,
Задивилася  на  вроду  молодят.
Вже  повінчані  в  соборі,
Ломляться  столи  надворі,
А  ви  не  шкодуйте  ноженят.

Приспів:
Грає  мУзика  троїста,
Є  що  пити,  є  що  їсти…
Скрипка  польку  врізала  якраз.
Хай  танцюють  молодята,
Бо  у  них  сьогодні  свято,
Польку,  польку,  польку,  а  не  вальс…

Просять  молоді  до  столу,
Томада  біжить  по  колу,
Першу  чарку  п’ють  за  молодих.
Коли  випили  четвірку,
Пролунало  -  «Гірко!»,  «Гірко!»,
Криків  ще  не  чули  ми  таких…

Приспів:
Грає  мУзика  троїста,
Є  що  пити,  є  що  їсти…
Скрипка  втяла  «вальс    для  молодих».
Хай  танцюють  молодята,
Бо  у  них  сьогодні  свято,
«Вальс  для  молодих»  –це  вальс  для  них…

Гарне  нині  в  нас  весілля,
Верба  опустила  гілля…
Знов  цимбали  коломийки  тнуть.
Зорі  теж  танцюють  з  нами,
Вальс  для  тата  і  для  мами,
Танець  цей  музики  нам  несуть.


Приспів:
Грає  мУзика  троїста,
Є  що  пити,  є  що  їсти…
Коломийки  бачать  небеса.
Гості  хай  усі  танцюють,
Коломийки  ці  відчують,
Це  ж  країни  нашої  краса…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661243
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Весна долини сяйвом залила

Весна      долини    сяйвом    залила,
Срібноголоссям    –    і    сади,    й    діброви,
Сім’я    пташина    в    небі    проплила    –
Із    вирію    верталася    додому.

Запарувала    збуджено    земля    –
Теплом,    неначе    чарами    впилася.
Дзеркалилося    озеро    здаля,
Мов    казка    з    неба    сонячна    лилася.

Стежки    у    свіжовмитих    споришах
Веснянки    слід    цнотливий    зберігали,
То    квітень    у    дорогу    вирушав
І    дарував    природі    пісню    й    гами.
9.03.2015

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661249
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ніч кохання

А    вона    в    них    була    одна    –
Ніч    кохання,    єдина,    світла,
Коли    двоє    їх:    він,    вона,    –
І    любов,    як    весна,    розквітла.

Ніч    була    в    них    одна    на    двох,
Їх    п’янила    і    роздягала,
А    над    ними    –    лиш    зорі    й    Бог,
А    під    ними    –    трава    лягала…

А    вона    лиш    одна    була,
Та,    яку    не    повторять    ночі,
Що    із    розуму    їх    звела,
Ніч    кохання    і    мить    пророча,

Коли    вечір    косу    розплів,
Духмянів    дикий    квіт    на    вітах…
Вітер    спав    посеред    полів,
Лиш    не    спало    кохання    в    квітах…
14.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Немов обірвана струна

Тепер    герой    він.    І    упав,
Щоби    утрапити    у    вічність,
Нащадком    є    борця    УПА,
Що    заплатив    життям    за    гідність.
Немов    обірвана    струна,
Спинився    шлях    земний    солдата,
Неоголошена    війна
Життя    посміла    відібрати
Того,    хто    край    свій    боронив,
Земля    для    кого    є    святиня,
Хто    не    цурався    борони,
Опорою    хто    був    родині.
І    чорна    виросла    печаль
На    тілі    неньки    України,
Бо    «старший    брат»    війну    почав    –
Перетворив    Донбас    в    руїну.
У    муках    корчиться    земля
Під    молодим    ще    зовсім    тілом,
Під    тим,    хто    встав    проти    Кремля,
У    рабстві    жить    не    захотіла.
Немов    обірвана    струна,
Життя    скінчилося    солдата.
Народ,    мов    кам’яна    стіна,
Готовий    ворога    здолати.
5.04.2015

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660672
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Україна в небезпеці

«Україна    в    небезпеці,    –
Над    землею    лине,  –
У    важкім    нерівнім    герці
Б’ється    до    загину
З    Росією,    ба,    з    сестрою,
Смерті    навпіл    ділить,
Бо    та    хоче    перекроїть
Українське    тіло.»

«Україна    в    небезпеці,    –
Стогнуть    землі,    люди,    –
Ті    грошима,    хоч    по    жменьці,
Той    підставив    груди,
Щоби    волю    боронити,
Життя    не    шкодує…
Скільки    ще    крові    налити
Кремлівським    буржуям?»

«Україна    в    небезпеці    –
Діти    погибають,
На    морозі    і    на    спеці,
Ніч    не    досипають…
По    всій,    по    всій    Україні    –
Безрукі,    безногі.
Божа    матінко    Маріє,
Пошли    нам    підмогу

Кремлівського    єзуїта
Щоби    подолати,
Досить    нас    уже    доїти    –
Хочем    миру,    ладу!»
«Україна    в    небезпеці,»    –
Над    землею    лине.
У    святім    нерівнім    герці
Б’ється    Україна…
20.05.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660667
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Любов Ігнатова

Мого дитинства пройдені стежини

Припорошили  вранішні  сніги  
Мого  дитинства  пройдені  стежини,  
Де  мала  крила  срібно-журавлині,  
Де  все  було  можливе  й  до  снаги.  

Вплітались  в  коси  сонечка  кульбаб,  
Веснянками  цвіли  на  білих  щічках.  
Всесвітнім  Морем  уявлялась  річка,  
А  Велетнем  -  старезний  сивий  граб.  

І  вірилось  у  Казку  і  Добро,  
І  мчали  вдаль  велосипеди  -  коні,  
І  падало  в  обвітрені  долоні  
Омріяне  Жар-птицеве  перо...  

Спускалися  зірки  на  моріжки,  
Спадали  роки  росами  в  отави...  
І  першим  снігом  прихилило  трави  
На  всі  мої  вже  пройдені  стежки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Не може ситий зрозуміть поета

Не    може    ситий    зрозуміть    поета,
Який    енергію    черпає    із    незгод,
В    якого    очі,    ніби    іскромети,
Якому    найдорожчим    є      народ.

І    штиль    в    душі    –    то    не    його    є    доля:
Він    був    і    є,    і    буде    лиш    борцем,
Його    стихія    –    прагнення    до    волі,
Тому,    мабуть,    він    є    для    всіх    взірцем.

Нудьга,    рутина    враз    його    вбивають,
Життя    його    не    може    буть    пісним,
Тому    воно    недовго    і    триває,
Коли    стає    світ    сірим    і    тісним.

Поетом    теж    не    може    стати    кожен,
Бо    тільки    той    запалює    іскру,
Кому    благословіння    служить      Боже,
Й    натхнення    п’є,    знов    славлячи    зорю. 11.10.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660177
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Віталій Назарук

ОДИНОКА ЖІНКА

У  шибку  стиха  стукає  бузок,
Цей  стукіт  спати  не  дає  щоночі,
Красива  жінка  думає  про  крок…
І  ллються  сльози  рясно  серед  ночі.
Сама  живе,  сама  -  одна,  як  перст,
Мовчить  весь  час,  пісень  більш  не  співає,
Сама  собі  поставила  вже  хрест,
Та  серце  каже,  що  іще  кохає.

Її  життя  –  дорога  не  проста,
Та  розминулась  друга  половина,
Коханому  поставила  хреста
І  ось  недавно  втратила  і  сина.
А  за  вікном  вітри,  немов  вовки,
Перина  уночі  не  гріє  зовсім,
Хоч  ще  красива  й  молоді  роки,
Вона  хреста  у  Бога  також  просить.  

Так  з  року  в  рік,  вона  і  темна  ніч,
Сичі  кричать  і  голуби  воркують.
Горить  свіча  життєвих  лихоліть,
Жінка  одна,  її  уже  не  чують.
Повірте,  що  ця  жінка  вже  свята,  
Таких  є  небагато  в  цілім  світі,
Пошли  їй,  Господи  любов  у  ці  літа,
Нехай  вона  ще  поживе  при  літі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660113
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Дід Миколай

Не втратьмо Надію брати

На  захист  Надії  вставаймо,
Збудімося  від  дрімоти.
Прошу  вас  скоріш  поспішаймо,
 Не  втратьмо  Надію  брати.  

Пророк    убієнний  прохає,
Із  бездни  могила  Сірко.
Скалу  Прометей  колупає,
Вже  з  нами  великий  Франко.

Філософ  Григорій  і  Леся,
Наш  древній  замучений  рід.
І  слава  його  безтілеса,
Кричить  нам  прямуйте  на  схід.

Недолюдка  викинем  з  хати,
По  писку  йому…    навідліг.
Пора  вже  борги  віддавати,
Щоб  більш  не  ступив  на  поріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660108
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я теж у іній скоро приберуся

Коли    літа    у    сивині    ізрання,
То    –    долі    непростої    є    сліди,
А    мо’,    зола    то    від    душі    згоряння,
Чи    похідна    від    людської    біди.

Тож    коли    бачу    посивілі    скроні,
Знімаю    чемно    свій    я    капелюх,
І    не    тому,    що    люди    ці    в    короні,
Цим    бур’яни    в    душі    я    прополю.

Я    теж    у    іній    скоро    приберуся,
Бо    ж    не    щадило    і    мене      життя,
Законам    людства    легко    підкорюся,
Бо    й    я    краплинка    теж    цього    буття.

І    хоч    в    путі    підбились    мої    коні,
Перепочинку    рокам    не    видать,
На    все    свої    у    вічності    закони:
Кого    –    в    Тартар,    кого    –    до    хмар    піднять.
30.01.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659680
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Плине долі ріка

Плине    долі    ріка
По    життєвім    неоранім    полю,
То    сльозою    стіка,
Коли    стрінеться    камінь    в    путі,
То    бідою    ляка,
То    рятує    від    кривди    і    болю…
Плине    долі    ріка,
І    я    нею    пливу    по    житті…

Плине    долі    ріка
То    вузьким      ручаєм,    то    потоком,
Хоч    мінлива    така.
Та    вона    –    лиш    одна,    лиш    моя…
Так    було    й    є    в    віках,
І    так    буде    у    світі,    допоки
Чаруватиме    світ    і    манитиме    світлом    зоря.

Плине    долі    ріка,
І    той    плин    –    ні    змінить,    ні    спинити,
І    думкам    не    звикать
Вистеляти    шляхи    сподівань,
Щоби    долі    ріку,
Мов    м’які    спориші,    підкорити,
Й    мати    волю    таку,
Щоб    змінити    життя    без    вагань!..

Плине    долі    ріка
Від    народженя    і    до    сьогодні,
Не    росою    стіка,
А    водою    гіркою    від    зрад,
І    до    болю    звика,
Й    берегів    своїх    сіро-холодних,
Але    це    не    ляка,
І    здобутків    є    більше,    ніж    втрат…


6.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659681
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Дід Миколай

Проснітесь…Божі діти

Куди  не  кинь  вгорі  бандит,
Гієно  –  людоїди.
Сидять,  як  свині  для  корит,  
Пейсатики  -  хас.ди.

На  троні  скрізь  лише  юдей,
І  правди  не  втаїти.
Терпіння  лопнув  апогей,  
Проснітесь…    Божі  діти.

Та  скільки  ж  бути  у  ярмі,
Сміються  з  нас  примати.
Чи  не  пора  виймать  граблі  
І  гниду  вигрібати.

Розперезався  зовсім  ж.д,
Зажрались  паразити.
В  моїй  Украйні    геноцид,
Пора  людей  будити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659534
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Бо мати ж…

Вокзал    –      то    особливе    місце    на    землі…
Тут    завжди    людно:    і    дорослі,    і    малі,
І    голос    диктора,    і    поїздів    свистки    –
В    єдиний    організм    злились    вони    такий.
А    ще    тут    сльози    радощів    і    болю,
Бо    і    розлук,    і    зустрічей    доволі:
Хтось    поспішає    із    речами,    хтось    –    сидить…
Вела    важлива    справа    всіх    сюди.
Я    теж    чекала    поїзда    у    залі
І    ненароком    вмилася…    сльозами.
Ніхто    не    ображав    мене    тут.    Ні!
От    тільки    горе    жінки-матері    мені
Стало    таким    близьким    і    непоправним…

Сиділа    жінка    біля    мене    –    справа.
Простенький    одяг    в    неї    був    і    чобітки,
Хустина    лоба    прикривала    залюбки,
Бо    голова    схилилась    аж    на    груди,
І    руки    –      в    рукавах.    Навколо    –    люди,
А    поряд    –    кошик,    повен,    сплетений    з    лози.
(В    таких    частенько    наш    народ    чомусь    возив
Раніше    різні    і    продукти,    й    речі,
Міг    поміститись    молока    в    нім    глечик.
На    цей    раз    кошик    вкритий    чистим    рушничком).
Дивлюся    за    людським    вокзальним        потічком,
Та    поїзда    почувся    знов    раптовий  свист,
І    з    рукавів    з’явились    руки    і…    без    кисть…

Немов    магнітом,    погляд    прикували
Мій    і    людей,    що    поряд    тут    снували,
А    коли    очі    жінка    стрімко    підняла,
Здалось    на    мить,    що    й    мова    віднялась,
Настільки    погляд    був    у    них    глибокий,
На    дні      очей    тих    заховавсь    неспокій.
Свіженькі    зморшки    під    ті    очі    пролягли
І    дуги    брів,    рівненькі,    збереглись.
Навдивовижу    те    лице    красиве,
А    з-під    хустини    –    пасма,    перші,    сиві…
Такий    ще    довго    буде    в    пам’яті    портрет,
Схиляє    голову    перед    таким    поет.
А    жінка,    ніби    погляд    мій    читала,
Хоч    я    її    нічого    й    не    питала.
«Ось    так    буває,    бачите,    в    житті:
Коли    живем    ми    в    парі,    дужі,    молоді,
Здається,    що    краса    і    світ    –    навіки,    –
Очей    прикрила    стомлені    повіки,    –
Сім’я    була,    кохалася      в    труді,
А    з    щастям…    розминулася    тоді:
Не    стало    пари,    сина    піднімала    –
Все    на    своїх    плечах    тягла,    тримала,
А    коли    виріс    він    і,      не  довчившись,    спивсь,
То    вже    ні    волі,    ані    слову    не    коривсь.
І    почалося    не    життя,    а    муки…
Це    від    його    сокири…    втратила    я    руки…»

Й    сльоза    в    очей    надмірній    глибині
Заворушилась.    Дикий    страх    засів    в    мені:
Як    може    бути    так?    На    рідну  матір,
Щоб    син    сокиру    міг    колись    підняти?!..
Дивитись    я    на    неї    більше    не    могла.
Вона    ж…    обрубками    той    кошик    підняла:
Везе    йому    нехитру    передачу!..
Чи    зможе    ж      він    колись    їй    теж    віддячить?!..
Вона    ж…    зуміла    все    йому    пробачить…
Бо…    мати    ж…
24.02.2013.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658290
дата надходження 09.04.2016
дата закладки 09.04.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні дві в нас України

Сьогодні    дві    в    нас    України:
Велика    і    мала,    в    війні,
Але    ж    була    одна    –    єдина    –
Тепер    вмирає    у    війні.

Димить    земля…    Горить    пшениця…
Взяв    пів    Донбасу    окупант…
Ніяк    не    хоче    він    спиниться…
Європа    ж    і    глуха,    й    сліпа…

Голосить    ненька    Україна    –
То    матерів    кричать    серця:
«Крові    в    Донбасі    -    по    коліна    –
Війні    ж    не    видно    ще    кінця…

Угода    Мінська    не    працює    –
Під    «градом»    падають    сини,
Народ    замучений,    старцює,
Зате    багатшають    чини:

Не    хати    в    них    –    новенькі    замки,
Офшори,    дачі,    літаки,
Не    знають    горя    діти-«зайки»    –
Їм    воювати    –    не    з    руки.

Червоне    море    і    Канари,
Британські    вузи    й    США    –
Героям      українським    –    нари,
Багата    в    кожного    душа.

Та    не    сконає    Україна    –
Вже    близько    Бог    і    Правди    час    –
Не    вся    пшениця    догоріла    –
Воскресне    із    золи    Донбас!

Закінчиться    і    чорна    смута,
І    миру    сонечко    зійде,
Забудуть    люди    слово    «Путін»,
Життя    нове    для    всіх    гряде!»

Сьогодні    дві    в    нас    України:
Велика    і    мала,    в    вогні,
Та    стане    ще    вона    єдина,
Прийде    кінець    брудній    війні!
8.04.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658065
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016


Евгений Познанский

КНЯГИНЯ (баллада)

А  в  лесу  тишина,  
Где-то  пташка  слышна.
Лес,  зеленая  наша  пустыня.
Хорошо  ли    тебе  
У  меня  на  седле?
Моя  радость,  моя  ты  княгиня.

Мне  сказала  сестра:  
«Брат,  умней  быть  пора.
Как    крестьянка  княгинею  станет?!
Но  напомнил  я  ей
Как  рукой  ты  своей
Клала  травы  к  моей  страшной  ране.

Мне  мой  дядя  твердит:
"Роду  нашему  стыд!
взять  девчонку  простую!  из  леса!
Что,  жениться    нельзя,
как  другие  князья
Есть  за  морем  такая  принцесса».

Да,  он  жизнь  повидал,
И  добра  мне  желал,
Хоть    меня  попрекал  ох  как  гневно,
Но,  как  ты  нежной  быть
И  так    кротко  любить
Ни  одна  не  сумеет  царевна.

Все  бояре  сердясь:
"обижаешь  нас,  князь,
Ставишь  черную  девку  -  в  княгини  .
НАМ  -    ЕЁ    госпожой!  
Иль  женись  на  другой,
Или  сам  уходи  с  ней  в  пустыни".

Хоть  природный  я  князь,    
Но  уйду,  не  чинясь  
Дорог  княжеский  стол  мне,  ну  что  же,
Лучше  власть  потерять,
Чем  собой  помыкать
Позволять  бессердечным  вельможам

Пусть  престол  мой  берут.  
Пусть  друг  друга  грызут
За  него  пусть  сражаются  тяжко,
В  этой  чаще  лесной
Ты  жить  будешь  со  мной
Моя  звездочка  ты,    моя  пташка!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657129
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016


Олександр ПЕЧОРА

Найперше - докоряй собі…

Найперше  –  докоряй  собі.
Умій  себе  в  собі  збагнути.
Безмежно  довіряй  судьбі  
й  навчися  скрізь  собою  бути.

І  не  надійся  при  грозі  
на  блискавичні  переміни,  
лиш  направляй  зусилля  всі  
на  справи  праведні  уміло.

До  себе,  брате,  обернись,  
себе  спитай  відверто  й  вільно,  
чи  борешся,  чи  зупинивсь?  
Що  ти  зробив  для  України?

Не  ради  слави  й  нагород  
розпочинай  яскраве  дійство.
Йди  до  людей,  єднай  народ,  
оздоровляй  себе  й  суспільство.

В  громади  праведність  повір,  
бо  владі  вірити  –  наївно.
Щоб  раєм  став  твій  рідний  двір  –  
живи  і  мисли  українно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656863
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Крилата

ЛЮБЛЮ

Люблю  ранкові  блавати  неба,  
Птахів  крилатих  потішний  спів,
Подуви  вітру.  І  що  ще  треба,
Що  треба  людству,  щоб  день  розцвів?

Любові  щіпку,  усмішки  крайчик,
Прозору  ясність  після  дощів
І  щоб  заплигав  від  сонця  зайчик,
Землі  торкнувся  і  струн  душі.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656830
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016


Шон Маклех

Обличчя вітру

                             «Поклик  без  відповіді.
                                 Блукаючий  в’язень  власного  тіла.
                                 Таке  було  обличчя  вітру.»
                                                                         (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Мені  зазирав  в  обличчя  вітер  -  
Той  самий,  що  нині  весняний,
А  вчора  був  крижаним  і  мертвим,
Що  міняє  себе  як  старий  одяг,
Чи  то  як  потріпане  зношене  тіло,
І  знаходить  себе  в  нових  перевтіленнях,
Чи  то  просто  метаморфозах
Старого  пророка  Назона  Овідія,
Споглядальника  Негостинного  моря
(Що  досі  негостинне  для  номадів  -  
Патлатих  і  пропахлих  вівцями).
Я  питав  його  -  для  чого,  для  чого  
Ти  шепочеш  мені  стару  істину,
Лише  одну,  але  таку  холодну,
Нині  ж  весна,  хіба  бракує  на  світі
Запашних  і  п’янких,  як  вино,  істин,
Хіба  всі  істини  такі  жахні-крижані,
Хіба?
Я  теж  в’язень  свого  тіла  -  як  ти,
Але  тимчасовий,  лише  ненароком,
Одягнув  я  на  себе  це  тіло
(Нехай  досконале  чи  то  краще
Ніж  в  інших  збирачів  слів)
Але  ненароком,  на  час,
А  ти  ж  вічний  невільник
Свої  суті  -  цього  тіла  повітряного,
Вічно  невчасний,  вічно  не  тут  -  
Нетутешній.  Чи  може
Ти  теж  відпочинок  знаходиш
У  комині-димоході  старого
Кам’яного  ірландського  дому,
Що  чудом  стояв  довгі  віки
Темні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656686
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016


Валя Савелюк

ЗАУВАГА

на  непорочнім,  
невиннім
обличчі  дитини  –
округло-великі  очі…
бо  навстіж  одкриті
для  кожного  дива  
простого  земного:
травинки-мурашки-
метелика-пташки,
щиро-безстрашно  відкриті  
для  кожного  слова  
і  безкінечно  у  вічність  простертої  Миті

то  чому  ж,  
зауваж,  
у  людини,
яка  виростає  з  тієї  дитини,  
спочатку  округло-великі  очі  
неупинно
звужуються  до  щілини?

з  якої  причини?

…очі  в  людини
у  люті  робляться  білими
нещадними  проміж  повік  прицілами:
у  хижих  зіницях  
пекельно  міниться  чорно-кривава  гра  –
страх-зневіра,
ненависть  і  підозра
звіра

…чому  у  людині,
роками  замулені,  гинуть  
прості  дива?
і  слова…  
серцю  одкриті,
зникає  зо  світом  щиро-безстрашний  зв`язок
і  Миті,
нікуди  уже  не  простерті,
свистять,  як  у  бурі-вирі  пісок:
од  вічності  відокремлені,
миті  –  піщинки-гирі  силіцій-кремнієві,
осідають  на  шальку*  смерті…

…на  непорочнім,  
невиннім
обличчі  дитини  –
округло-великі  очі…
бо  навстіж  одкриті
для  кожного  дива  
простого  земного:
травинки-мурашки-
метелика-пташки:
може,  варто  і  так  розуміти
настанову
Христову  –  
«…живіть,  як  діти…»  

25.03.2016

ШАЛЬКА,  и,  жін.  тут  -  тарілка  в  терезах,  на  яку  кладуть  зважувану  річ  або  гирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654463
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Go Love Ash

Руки

На  руці  побач  мільярди
Сотні  тисячі  мільйонів
Імпульсів,  життів,  азартів,
Що  ганяють  забобони
Руки  чарівні,  життєві
Найскладніші  механізми
Роблять  в  різній  все  манері,
Як  окремі  організми
У  добу  стрімкого  росту,  
В  поглинаючім  хай-теку
Руки  все  до  болі  просто
Зроблять  так,  як  наче  й  треба

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653370
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Вони писали книгу про війну (Кіборгам присвячую)

Вони    писали    книгу    про    війну,
Де    зло    в    двобої    стрілося    з    любов’ю,
Цього    ніколи    людям    не    збагнуть,
Котрі    торгують      гідністю    і    кров’ю.
Вони    писали    книгу    про    війну
Життями,    долями    і    змученим    каліцтвом,
Не    пробачали    ворогу    вину
За    смерть,    руїни    і    дітей    сирітства.

Вони    писали    книгу    про    війну    –
З-під    терміналів    дивні    літописці,
Землі    стояла    доля    на    кону,
Тож    на    брехню    ніхто    з    них    не    купився.
Вони    писали    книгу    про    війну    –
Їх    перемога    починалась    звідси…
Вдягались    передчасно    в    сивину
Й    низали    подвиги    на    історичне    вістря.

Вони    писали    книгу,    де    в    крові
І    сторінки    тонули,    й    буква    кожна,
Над    головою    де    снаряд    ревів,
І    де,    здавалось,    вижити    не    можна…
Всі    двісті    сорок    дві    вони    доби
Стояли    під    вогнем    війни    гарячим,
На    шлях    святої    вийшли    боротьби
І    витримку    з    них    кожен    мав    волячу.

І    вистояли    хлопці    до    кінця,
З-під    веж    сміялись    в    очі    чорній    смерті…
Прочитана    чи    ж    буде    книга    ця
В    історії    шаленій    круговерті?
Вони..    писали    книгу…    про    війну…
11.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650790
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Наталі Рибальська

Вы так грустны…

Вы  так  грустны  и  Вы  так  одиноки…
Бесцветный  мир  уселся  на  плече.
И  я  Вам  посвящаю  эти  строки,
Пока  сидите  в  полной  темноте.  

Вы  обросли  печалями  как  мхами,
Как  старый  клен  поникли  головой.
И  я  стремлюсь  веселыми  стихами
Разрушить  Ваш  надуманный  покой.

Вы  опустили  руки,  Вы  смирились?
А  где  азарт,  неужто  Вы  сдались?  
Я  думала,  что  Вы  всерьёз  влюбились  –  
Мне  помнится,  что  жизнью  Вы  клялись

И  обещали  счастье  мне  и  нежность,
Рай  на  земле  за  благосклонный  взгляд.
И  я  почти  шагнула  в  неизвестность…
Но  тут  весна,  как  люди  говорят,

Вскружила  голову  –  соблазны  и  капризы…
Где  Ваша  страсть,  мне  хочется  огня!
Хочу  любви,  хочу  чудес,  сюрпризов!
Тогда  для  Вас  лекарством  стану  я.

Избавлю  Вас  от  всех  недомоганий,
Душевных  травм,    печалей  и  тревог.
Не  будет  больше  разочарований  –  
Я  Вас  люблю…  Тому  свидетель  Бог…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650733
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2016


Ліна Ланська

НЕ ВЧІТЬ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ

Не  вчіть  мене  любити  вітер,
Бо  він  настільки  непостійний,
Що  декілька  лиш  досить  літер,
Як  він  зламає  душу  й  стіни.

Не  вчіть  мене  любити  мову,
Перлинно-ніжну,  пелюсткками
Вкриває  шлях  вона  до  мами,
Що  вчила  вірною  буть  слову.

Не  вчіть  мене  любити  сина  -
Мою  краплиночку  єдину.
Розтану,  кригою  застигну  -
Весь  світ  для  матері  -  дитина.

Не  вчіть  любити  Україну.
Мовчу,  не  значить,  що  байдужа.
Вона  -  для  серця  вічна  ружа,
Сльоза  і  кров  -  живить  стеблину.

НЕ  ВЧІТЬ  ЛЮБИТИ  УКРАЇНУ.
11.03.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650678
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016


Harry Nokkard

Бог бачить, не хотіли ми війни

Бог  бачить,  
не  хотіли  ми  війни

Бог  бачить,  не  хотіли  ми  війни,
та  знов  ґвалтують  Україну  бусурмани,
з’явились  стерва  сучого  сини,
«брати»  колишні  й  «друзі»  росіяни.  

Як  вороги,  прийшли  на  наші  береги,
хоча  віками  запевняли  нас  в  любові,
жаль  вас  Батий  не  знищив  до  ноги,
натомість  залишив  своєї  крові.

Отож  живуть  в  Європі  залишки  Орди,
які  і  не  мінялися  ніколи,
мов  чорні  круки,  вісники  біди,
так  як  були,  так  і  лишилися  монголи

Руйнують  наші  села  і  міста,
ще  й  запевняють,  що  з  великої  любові,
а  ми  все  молимося  й  просимо  Христа,
-  Не  дай  втопити  Україну  в  крові.

Великий  боже!  За  які  ж  такі  гріхи?
Ти  знов  караєш  нашу  Україну
(немов  мара  прийшли  російські  мамлюки)
і  гинуть  знов  твої  чоловіки,
Великий  Боже,  чом  ти  нас  покинув?

Чому  не  чуєш    молитви  до  тебе,
не  бачиш  як  руйнуються  будови,
як  знов  Герої  України  йдуть  на  небо,
і  плачуть  діти,  матері  і  вдови.

Хіба  не  бачиш,  що  дійшли  ми  до  межі,
ми  молимось  до  тебе  в  котрий  раз,
Великий  Боже!  Україну  збережи!
Господи  помилуй  нас!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650278
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016


Крилата

І коли вже?

Спи,  Шевченку,  спи  Тарасе,      
З  висі  не  дивися
На  той  край  свій,  де  не  раз  ти
Слізьми  гірко  вмився.
Не  дивися.  Бо  нічого
Крім  бід  не  побачиш  –  
Той  прийшов  з  війни  безногий,  
Той  щоночі  плаче  –  
Бачить,  як  на  тілі  друга
Смерть  завилась  в  танці.
Іншого  знайшла  наруга  –  
Він  попав  у  бранці.
Сиву  матір  сльози  душать,
Десь  кричить  дружина,  
Бо  туга  обвила  душу  –  
Сирота-дитина.
Тил  усякий  люд  тримає:
В  того  –  сало  в  кранах,  
Той  –  по  світі  роз’їжджає,  
Той  –  по  ресторанах.
Є  й  такий,  бідосю    знає  –  
На  хлібці  глевкому.
Біль  ухопить  –  помирає,
І  не  жаль  нікому.
Схід  вогнем  дракона  дише.
Крим  у  хана  нині.
І  коли  вже  Бог  напише
У  Буття  книжчині
Долю,  мов  зірча  ясненьке,  
Розуму  дасть  чадам,
Щоб  країна  –  наша  Ненька
Стала  райським  садом?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650273
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Majstrenko

Про корумповану любов

Ця  влада  підло  обкрадає
Старих,  військових  та  дітей,
Два  роки  тільки  й  обіцяє
Покращення  для  всіх  людей!

Гарант  мовчить  у  кабінеті  –
Складає  третій  Мінський  план?
Або  підписує  декрети
Про  заборону  на  Майдан?

Гарант  мовчить…  а  що  казати?
Крадуть  та  брешуть  знову  й  знов,
Як  може  друзів  він    саджати?
Там  корумпована    любов!  
8.02.16р.                    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650268
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Татьяна Маляренко-Казмирук

МАТЕРЯМ ПОГИБШИХ СЫНОВЕЙ


Где-то  музыка  слышна,
Кто-то  песни  распивает.
Ведь  на  улице  весна,
Небо  нежность  рассевает.

В  этот  день  весна  в  двойне
Радость  женщинам  приносит.
Но  не  всем…  иных  во  сне
Не  грустить  сыночки  просят.

Вот  глаза  открыла  мать
И  от  яви  обомлела...
Сын  уехал  воевать…
Нет  его…  война  задела…

Перед  ней  проплыл  тот  день,
Как  ей  миленький    мальчонок
Первый  раз  дарил  сирень,
Как  брала  с  его  ручонок…

Слезы  плыли  по  щекам.
Так  хотела  сыну  счастья…
Как  поверить  облакам
Что  на  небе  нет  ненастья.

Верьте,  мамы,  в  чудеса.
Сыновья  у  вас  герои.
Видят  вас  ведь  их  глаза
И  беседуют  порою.

Поклонившись  низко  вам,
Мы  скорбим  все  вместе  с  вами.
Скажем  четко  всем  врагам:
 Не  рискуйте  враждовать    
                                                   с  УКРАИНЫ  СЫНОВЬЯМИ!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650254
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Majstrenko

Про що розкажете внучатам

Про  що  розкажете  внучатам
Одурені  петром  брати?
Ви  не  повірили  солдатам,
Щоб  на  Майдан  до  них  прийти!
Сиділи  вдома,  як  герої  –
Вас  все  влаштовує  в  житті?
Захисники  землі  святої,
Яких  в  час  скрути  не  знайти!
Одурені?  та  ні  –  байдужі
До  долі  цілих  поколінь!
Сидять  удома  хлопці  дужі  
Та  колисають  власну  тінь.
Це  ви  дозволили  гаранту
Внести  у  Раду  мирний  план*
З  амністіями  окупанту,
Як  наказав  з  кремля  тиран!
Це  ви  дозволили  військових
Безкарно  гнати    у  котли,
Щоб  потім  в  трунах  їх  дубових
Сховати  у  сирій  землі!
Це  ви  дозволили  війною
Не  називати  цю  війну!
Маніпулюючи  тобою  
Ллють  на  військових  знов  брехню!  
Кредити  ділять  між  собою,
Крадуть  мільярди  у  солдат
І  прикриваючись  війною
Жиріє  в  Раді  депутат!
Ви  не  повірили  солдату,
Який  в  боях  на  смерть  стояв,
Коли  гарант  йому  стріляти
У  ворогів  забороняв!
Байдужість  ваша  гірша  зради,
Покірність  владі  –  рабський  гріх!
Зомбує  банкова    громади
І  обкрадає**  потім  їх.

*Мінські  угоди
**  можна  викрадати  у  людей  майбутнє  невиконанням  
обіцянок  та  не  проведенням  реформ.    
23.02.16р.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650267
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016


Дід Миколай

Надія вмирає Вкраїно вставай!

Цей  день  повний  смутку,  ганьби  і  образи,  
В  ці  дні  був  убитий…  останній  наш  князь.
Вставайте  Тернопіль,Чернігів,  Черкаси,
Пора  змити  кров’ю  приниження  грязь.

На  кручі  Дніпрові  зійди  Святославе,
Надія  вмирає,  наш  князю  зійди!
Проснись  Україно  і  ти  златоглаве,
І  славу  і  волю  свою  возроди.

Для  чого  нам  ще  одна  жертва  Христова,
Надія  вмирає  ,  доньку  не  втрачай.
Вставай  Україно…  від  Криму  до  Львова,
Щоб  зовсім  не  висох  живильний  ручай.

Вбієнних  чужинцями  всіх  пригадаєм,  
Поетів  знищенних  в  Тарасові  дні.
За  все  ми  вас  гади,    іуди  спитаєм.
Уже  заспівали…  на  кручах  півні…!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650174
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


палома

ТАРАС ЖИВЕ МІЖ НАС

       
Терпів  в  кріпацтві,  у  тяжкій  неволі  ,
Гіркі  роки  втекли    в  чужім  краю…
Писав,  молив  для  України  долі  –  
Любив  Тарас  її,  стражденную...

Зумів  піднятись  з  темряви  сліпої,
Пророком  став,  борцем  за  рідний  Край.
Оспівував  красу  заплав    Дніпрових,
Сади  вишневі  та  зелений  гай...

Вкраїну-неньку  научав  любити,
Козацьку  волю  гідно  берегти,
Співучу  мову  –  як  без  неї  жити?..  
Кривавий  біль  несуть  віршів  рядки…

Чомусь  і  з  москалями  не  ведеться,
Постійно  прагнуть  обдурити  всіх.
Від  плачу  Катерина  вже  сміється:
Віки  минули  –    стерли  в  порох  гріх…

«Кобзар»  читаю  й  серце  рве  уява,
З  написаного  два  віки  тому…
Тепер  вже  розумію  в  чому  справа:
Тарас  –    між  нами...  Він  –  у  кожному!

Летять  в  майбутнє  думи  Тарасові,
Любові  повні,  болю  та  надій
І  заповіт,  щоб  покоління  нові
Зростали  в  краї  втілених  вже  мрій.
 
І  мудрими  були  в  бутті  важкому,
Щоб  не  цурались  рідне  берегти,
З  цікавістю  навчалися  чужому  –  
В  любові  й  правді  люди  всі  –    брати!
 
Прославив  Україну  й  прославляє,
Народ  єднає,  дух  міцнить  Кобзар.
Безсмертні  твори  світ  увесь  читає,
Свята  душа  його  –  Господній  дар!

             



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650111
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Мрія українця

Тікають    дні    з    лютневим    сірим    снігом,
Водою    талою    стікають    по    землі…
Весна    –    в    дорозі,    та    немає    втіхи,
Бо    все    ще      Україна      -    у    імлі.

Вогонь    і    дим    сховали    синє    небо,
Зруйнований    лежить    під    ним    Донбас…
Скількох    іще    принести    в    жертву    треба,
Щоби    Москва    вже    не    карала    нас,

Щоб    Україна    соняхом    розквітла,
Жовто-гарячим    світлом    залилась,
Щоби    не    гинули    в    війні    невинні    діти,
Прозрів    щоб    розумом    знекровлений    Донбас?

Й    весну,    оновлену,    щоб    разом    ми    стрічали,
В    єдиний    об’єдналися    кулак
Татарин,    галичанин,    донеччанин,
І    українця    мрія    щоб    збулась:

Жить    на    своїй    землі    у    мирі    дружно,
Народжувати    доньок    і    синів,
Звучало    «Україна»    щоб    потужно
І    неба    простір    сонцем    заяснів!
14.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650107
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Новий заповіт Шевченка

Тарас    давно    ціну    склав    москалям,
Просив    і    нас    про    землю    рідну    дбати,
Здогадувавсь,    що    карлики    з    Кремля
Захочуть    Україну    знов    забрати.
Вже    відкусили    з    моря    добрий    шмат    –
Це    їх,    мовляв,    і    Крим,    і    Севастополь,
Донбас    –    неперевершений    кошмар    –
Ось-ось    загине    в    кров’янім    потопі.

Учив    Кобзар,    та    учні    ми    слабкі
Й    історію    забули.    Ба,    не    знали…
А    може,    правили    в    нас    неуки    такі,
Що    про    державу    й    трішечки    не    дбали?
І    з    домовини    голос    подає
Старий    Тарас:  "Не    можна    землю    втратить  –
Борітеся    за    право    ви    своє,
Коли    не    хочете    утрапити    за    грати
Чи    на    поселення.    Бараки    ж    збереглись
На    Півночі,    в    Сибіру    і    на    Сході,
Це    вже    проходила    імперія    колись:
Росія    –    не    дарма    тюрма    народів.

В    кайдани    знов  «по-братськи»  вдягне    «брат»,
Змішає    кров,    щоби    позичить    вроди,
Щоб    українець    називавсь    «бурят»,
Щоб,    як    манкурт,    забув,    чийого    роду.
Кричать    з    Кремля,    що    ми    один    народ,
Тому    що    поряд,    а    не    за    морями?
Не    ждіть    добра,    ніяких    нагород    –
Ніхто    ще    не    домовивсь    з    москалями.

Отож    сьогодні    мій    вам    заповіт:
Єднайтеся    і    ворога    зборіте,
На    Україну    ще    чекає    світ,
Щоб    вільними      зростали    ваші    діти!"
18.03.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650100
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


С.М. Гайдак

Завжди чарівні, інколи смішні

Завжди  чарівні,  інколи  смішні;
Прекрасні  і  напрочуд  милі;
Як  квіти  в  полі,  дуже  запашні;
Як  янголи  на  небі  білокрилі;

Вреднючі,  не  завжди  прості;
Такі  всі  різні,  але  досить  схожі;
Для  кожного  із  нас  ви  золоті;
Тому  живем  очима  на  сторожі;

Ви  інколи  буваєте  слабкі;
Як  діти,  потребуєте  уваги;
Для  нас  завжди  кохані  і  палкі;
І  це  все  заслуговує  поваги;

Вітаю  вас  з  жіночим,  теплим  днем;
Бажаю  тільки  щирої  любові;
В  коханні,  щоб  завжди  були  вогнем;
В  житті,  тільки  щасливі  і  здорові..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650008
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Процак Наталя

Нема в світі краси, як в нас на Україні…

               (жартівливо  лиш  правдиво...)

Нема  в  світі  краси,  як  в  нас  на  Україні
Рожево-пишні  щічки  і  вічі-блискавиці
Уста  -  солодкі  вишні  та  грація  богині
Усім  цим  володіють  укрАїнські  дівиці...

По  вулиці  пройдеться,  упевнено  й  грайливо
Звабливо  кине  погляд  -  сама,як  динаміт!
Ну  як  не  спокуситись  на  таке  Боже  диво!
Коли  вона,  все  манить  до  себе,  як  магніт...

І  що  вам  ті  "принцеси"  на  глянцевих  журналах?
Із  ботоксу  їх  губи,  тай  бюст  сам  силікон
До  чого  не  торкнешся  усе  сухе,  трухляве
І  зовсім  не  смакує  -  гірке  мов  поролон...

А  тут  усе  соками  налите  від  природи
Без  хімії,  добавок...Бери!  -  натурпродукт!!!
Купайся  в  океані  укрАїнської  вроди
Куштуй  і  розсмаковуй  із  раю  ніжний  фрукт...

І  тут  бо  вам  не  "тьолки",  не  "дІвки"  і  не  "шприхи"
А  справжні  українки  і  в  цьому  їх  краса!
По-своєму  прекрасні,  жіночні,  особливі
Яскраво-добрі  очі,  до  поясу  коса...

Найкращі  господині  і  матері  від  Бога
Коханки  і  дружини  -  таких  бо  не  знайдеш!
І  круто  пощастить,  коли  твоя  дорога
З  такою  перетнеться  -  щасливчиком  будеш...

Нема  в  світі  краси,  як  в  нас  на  Україні
Дівчата,  як  смерічки  -  із  них  одна  твоя!
Неси  для  неї  квіти,  цілуй  руки  богині
І  повторяй  щоденно  "  Ти  тільки  лиш  Моя!!!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650006
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Віщий сон

Присвячую  журналістові
Гії  Гонгадзе  та  його  матері  
14.08.2011

Приснилось  матері,  що  син
На  полі  бою  сам,  один…
Він  на  коні  летить  в  атаку,
І  це  на  острові  Ітака.

Ось  ворогів  кругом  ряди…
-  Як  він  потрапив  сам  сюди?
Які  там  справи  в  сина  є,
І  що  війна  йому  дає?  –

Турбує  матір  одиноку.
Ось  вже  заходить  ворог  збоку,
А  син  басує  на  коні.
-  Не  дай  йому  померти,  ні!

Своє  життя  даю  за  нього,
Іще  такого  молодого!  –
Благає  мати  уві  сні.
І  сльози  капають  рясні.

Ось  вороги  його  стягають,
Гуртом  на  нього  насідають,
І  серце  матері  щемить:
-  Невже  прийде  остання  мить?..

Ой!..  Полетіла  голова,
Враз  обагрилася  трава.
А  мати  дивиться  і  …  плаче
І  стала  нежива  неначе.

-  Невже  ж  це  сталося  із  ним,
Єдиним  сином?  Як  вони
Посміли  вбити  її  сина?
Бо  на  їх  боці  зараз  сила?

Ці  рідні  очі,  темні  вії…
Невже  головка  мого  Гії?
Вона  вдивлялась  раз  по  раз,
І  блиск  очей  його  погас…

Запричитала  раптом  мама:
-  Він  з  ручкою,  а  ви  з  штиками,
В  нерівний  бій  вступив,  синок,
Тому  так  рано  і  замовк!..

Вона  і  в  сні  перехрестилась
Ось  на  коліна  опустилась:
-  Спаси  його  і  сохрани,
Хай  будуть  всі  живі  сини!..

Та  ось  проснулась,  рада  мати:
Синка  не  довелось  ховати,
Не  знала,  бідна,  ще  тоді,
Що  справа  буде  ця  в  суді,
Що  вбивці  будуть  при  погонах,
А  не  такі,  як  в  тих  загонах,
Що  сонний  мозок  малював.
-  Куди  ж  він  голову  сховав?

Не  зна  ніхто,  а  чи  не  хоче?
-  Допоможи  згадати,  Отче,  -
Вже  вкотре  просить  мати  Бога:
-  Не  посаджу  я  вже  нікого,

Лиш  хочу  знати:  як?  коли
Голівку  сину  відтяли?
Я  хочу,  щоби  тіло  сина,
Якого  рано  смерть  скосила,

Було  передано  землі,
Допоможи,  Боже,  мені!..
Страшний  той  сон,  страшне  життя,
А  чи  наступить  каяття

Для  тих,  хто  викрав  в  мами  сина.
Як,  земле,  ти  таких  носила?
Чому  залишила  сиріт?..
Мовчить  земля,  немов  граніт.
                                           …
Пройшли  роки…  Біль  не  вщухає,
Ніхто  вже  правди  не  шукає,
Лиш  фото  дивиться  на  нас,
Мов  каже:  «Прийде  судний  час!..»

Я  ж  вірю,  мати  сон  згадає,
І  всі,  хто  винен,  посідає,
Бо  правду  не  втопить  в  брехні,
І  не  згорить  вона  в  вогні!!!

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649858
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Синам


Спородила  мати  маленького  сина,
Нарекла  (Тихенько  до  церкви  зносила),
Думала,  на  щастя  і  собі,  і  людям,
Думала,  що  поміч  їй  на  старість  буде.

А  синок  тим  часом  виростав,  навчався,
Відслужив  у  війську,  ось  і  обвінчався,
Двох  синочків  має  (все,  як  і  належить),
Тільки  материнську  душу  щось  бентежить.

Оте  щось  –  зневага  до  неї,  до  хати,
Де  колись  він  мусив  з  ними  виростати.
Він  забув,  як  ненька  не  змикала  очі,
Коли  він,  хворенький,  мучив  її  ночі.

Як  вела  до  школи,  а  потім  до  вузу,
Куди  ж  пам’ятати  отакому  тузу!
Як  вона  чекала  листи  з  того  полку?
Якби  ж  вона  знала,  що  не  буде  толку?

Він  тепер  про  неї,  навіть,  не  згадає,
А  вона  частіше  відпочить  сідає:
Сили  вже  підводять  і  безсонні  ночі,
Й  хочеться  їй  глянуть  синові  у  очі…

Не  казать  нічого  –  заглянути  в  душу  –
Дума  мати:  -  Я  ж  бо  попередить  мушу,
Адже  й  в  нього  дітки,  дасть  Бог,  постаріє,
То  невже  тоді  аж  все  він  зрозуміє?

Як  тріпоче  серце,  коли  в  сина  ранка,
Як  дзвінка  чекаєш  ввечері  і  зранку,
І  невістчин  докір  треба  теж  терпіти,
То  хіба  ж  для  цього  мусять  бути  діти?

***
…  Вже  давно  за  північ  –  місяць  ріг  ховає,
Мати,  ніби  свічка,  з  кожним  днем  згасає.
Сивина  з’явилась,  покрутило  руки…
-  Як  там  мої  діти?  Як  мої  онуки?..

Ох,  батьки  і  діти  –  віковічна  тема  –
Майже  всі  сімейні  мають  ці  проблеми.
Де  ж  мудрості  навчитись?  Які  мать  почуття?
Адже  таке  коротке  і  одне  життя…

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649664
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Жіноче щастя


Життя  прожить  –  не  поле  перейти  –
Ця  істина  давно  вже  всім  відома.
Я  ж  хочу  істину  знайти,
В  чім  щастя  жінки.  Може  й  підсвідомо,

Та  тільки  право  маю  це  пізнать,
Адже  я  –  жінка,  мати  і  бабуся,
На  скронях  вималювалась  печать,
А  я  ніяк  не  нароблюся.

То  що  ж  виходить,  щастя  у  труді?
А  як  же  діти,  чоловік,  онуки?
Де  ж  щастя  несімейної  тоді?
Й  чому  ми  всі  так  боємось  розлуки?
Чому  не  в  моді  зараз  альтруїзм  –
Бажання  послужити  іншим  щиро?
Чому  такий  далекий  героїзм
В  ім'я  і  злагоди,  і  миру?

Як  часто  радять  жити  одним  днем!
А  як  же  з  вірою,  надією  і  Богом?
Здається,  ми  далеко  так  зайдем,
Коли  не  будем  знать,  що  за  порогом.

А  може  щастя  жінки  в  тім  і  є,
Щоби  шукать  його  аж  до  самого  скону,
Щоби  сказати  просто:  -  Ти  –  моє,
Таке  як  є  –  по  божому  закону?..

Жіноче  серце  і  жіночий  біль,
Жіночі  руки  і  жіночі  очі
Ніколи  не  належали  собі,
Якщо  вони  по-справжньому  жіночі.

Допоки  сонце  світить,  і  життя
Дарує  в  муках  жінка-мати,
Допоки  сенс  шукатимем  буття,
Й  жіноче  щастя  будемо  шукати!!!

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649658
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016


Mik (галицька миша)

Вiд якого звiра утiк Янукович?

Розповiдала  це  моя  покiйна  тiтка
(В  тридцять  дев'ятiм  -  дiвчинка-пiдлiтка)...
...Учитель,  мешканець  сусiдньої  обори,
Сказав  її  батькам,  виходячи  знадвору:
[b]"Честь  величезна  нинi  для  земель    галицьких!
Бо,  саме  через  нас  в  Румунiю  Мощицький
Утiк  з  гуртом  своїх  помiчникiв,
Цi  зайцi  вiд  нiмецьких  утекли  вовкiв!"[/b]
(То  вересень  тридцять  дев'ятого  стояв,
На  Польщу  Гiтлер,  мов  на  зайця  вовк,  напав.
Мощицький,  польський  президент  тодiшнiй
"Державну  мудрiсть"  проявив  найвищу:
Утiк  в  Румунiю,  звiдти  "вести  вiйну",
Вiн,  разом  з  урядом,  через  Галичину.)
...Сiмдесят  п'ять  рокiв  промайнули,  нарештi.
Уже  нове  столiття  -  двадцять  перше.
Двi  тисячi  чотирнадцятий  рiк.
I...  знов  з  країни  президент  утiк!
Але,  тепер  не  з  Польщi  -  з  України,
Й  не  крiзь  Галичину  обрав  стежину
(Не  дуже  бажав  той  "шановний"  пан
Зустрiти  на  дорозi  галичан.)
З  ним  разом  -  уряд  майже  весь,  прем'єр,
Генпрокурор...  Нема  їх  дотепер.    
I,  коли  ми  про  їхню  втечу  взнали,
Менi  слова  тiтки  на  згадку  спали,
Про  президента  й  мiнiстрiв-ляхiв,
Якi,  мов  зайцi,  утiкали  вiд  вовкiв.
Думка  тече:  [i]"Що  ж,  це  для  зайця  звично,
Вiн  вiд  вовка  тiкає  споконвiчно.
А  Янукович  -  вiд  яких  утiк  звiрiв?
Нiмецьких  не  було  у  Києвi  вовкiв,
Й  англiйськi  леви  теж  туди  не  приходили,
Й  китайськi  тигри  також  не  спiшили.
I  вiд  кого  ж  утiк  "герой"  оцей?
Здається,  що  [b]вiд  галицьких...  мишей[/b]!"  [/i]  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649293
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Наталка Долинська

Давно так мала спокій у душі


Давно  так  мала  спокій  у  душі,
Свята  минули  з  сумом  і  тривогою…
І  все  сумніші  пишуться  вірші,
Вкраїна  йде  тернистою  дорогою.

Щодня  в  нас  біль,  криваві  рани,  смерть.
Солдати  гинуть  в  нас  і  мирні  люди.
Наповнилася  чаша  болю  вщент.
А  в  Україну  найманці  –  приблуди

Все  лізуть  й  лізуть  -  сіють  нам  біду.
Навчилась  я  ненависті  і  злості!
Я  люто  ненавиджу  ту  орду,
Що  з  зброєю  прийшла  до  нас  у  «гості».

Кривавий  недоумок,  що  в  Кремлі,
Приніс  моїй  країні  жах  і  горе!
Новітній  фюрер  «руської»  землі,
Всміхаючись  пролив  крові  вже  море.

В  Чечні,  Молдові,  Грузії  воно
Криваву  бійню  стерво  розв'язало!
З  імперськими  замашками  давно,
Людей,  що  вміють  думати  дістало!

Ця  мавпа  із  гранатою  в  руках,
Сама  ж  на  ній  дасть  Боже  підірветься.
Бо  все  посіяне  –  біда,  і  сльози  й  жах,
Все  окупанту  бумерангом  повернеться!

Я  знаю  точно  –  перемогою  для  нас,
Війна  скінчиться  –  так  і  буде    вірю!
Настане  знову  миру,    щастя  час!
Прийде  кінець  безславний  скоро  звіру!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649082
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Я в Україну повернусь (Наді Савченко присвячую) .

[u]Саме    такою    була    заява    Надії    Савченко    на    суді    3.03.2016р.  (нашої    льотчиці,    яку    викрали      на    українській    території    і    перевезли    в    Росію,    звинувативши    її    у    вбивстві    двох    російських    журналістів).
[/u]
Я    в    Україну    повернусь

Живою    –    мертвою    –    не    знаю,

Свою    я    маю    Древню    Русь

І    волі    радість    я    пізнаю.  


Я    в    Україну    повернусь    –

Й    нікому    дух    мій    не    зламати,

Як    не    хотілося    б    комусь

Всадить    навік    мене    за    грати.


Я    в    Україну    повернусь  ,

Бо    там    моя    земля    святая,

Вини    не    маю,    поклянусь

Самому    Богу,    як    спитає.  


Я    в    Україну    повернусь,

А    слово    вмію    я    тримати,

До    всього    світу    я    звернусь,

Бо    недарма    мене    так    звати:


Всяк    без    надії    –    не    борець,    

Хоч    волі    й    хоче    для    народу…

Системі    ж    путінській    -    кінець,

А    це    для    всіх    нас    нагорода!


Я    В    УКРАЇНУ    ПОВЕРНУСЬ!!!
5.03.2016.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649066
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016


Віталій Назарук

КОХАННЯ НАВІК

А  роки,  наче  з  вирію  птахи,
Налетіли  і  спогад  обпік,
Ти  залишила  хлопця  невдаху,
Він  зберіг  тебе  в  серці  навік.

Різні  долі  і  різні  оселі,
Хоч  кохання  знайшли  ми  своє,
Та  прожив  я  роки  невеселі,
Бо  твій  образ  і  нині  жиє…

Мене    спогади  переповняють
І  я  з  ними  лечу  ніби  птах,
Я  кохаю  тебе,  ще  кохаю,
Є  кохання  –  немає  невдах.

Пам’ятаю  той  день  і  прощання,
Як  відліт  мені  душу  обпік,
Збережу  я  до  смерті  кохання,
Бо  мене  хтось  коханням  нарік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648807
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Віталій Назарук

РОДИННЕ КОЛО

Як  сонечко  сходить  над  нами
І  промінь  загляне  в  віконце,
Ми  тягнемо  руки  до  мами,
Бо  мама  зігріє,  як  сонце.
Матуся  погладить  у  ліжку,
До  серця  пригорне  малечу,
Одягне  шкарпетки  на  ніжку,
А  тато  посадить  на  плечі.
І  зразу  стаємо  дорослі,
Бо  вищі  за  мить  ми  від  тата,
Смачненьке  дає  мама  мюслі
І  в  школу  канапку  для  брата.
Життя  у  родинному  колі  -
Це  свято  для  мене  і  брата,
Бо  важко  було  б  нашим  долям
На  світі  без  мами  і  тата.
Як  сонечко  сходить  над  нами
І  промінь  загляне  в  віконце,
Ми  тягнемо  руки  до  мами,
Бо  мама  зігріє,  як  сонце.
Матуся  погладить  у  ліжку,
До  серця  пригорне  малечу,
Одягне  шкарпетки  на  ніжку,
А  тато  посадить  на  плечі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648806
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Ольга Калина

Плине кача по Тисині.

На  вірш  Ганни  Верес  (Демиденко)    "Плине  кача  по  Тисині".

"Пливе  кача  по  Тисині"
Пісню  вже  співають..
Боже  милий,  це  ж  дитині,
Моїй  замовляють!!!

"Плине  кача  по  Тисині",-
Журавка    курличе,  
Розриває  моє  серце,
За  собою  кличе.

А  я  стою  і  не  вірю:
Може  ще  не  правда?!
Може  це  якась  помилка?!
Буду  тільки  рада.

Виясняють  чи  помилка,
У  частину  дзвонять.
Спиніть  "  Качу  на  Тисині"
Нехай  не  хоронять..  

Під  цим  прізвищем  на  Сході
Один  тільки  вбитий
Другий  лежить,  непритомний,
Бинтами  обвитий.  

Підкосились  раптом    ноги..
Мене  відливають  ..
В  крісло  садять  із  підлоги...
Чимось  напувають..

Боже  милий  !  О,  Всевишній!
Змилуйсь  наді  мною!
Спаси  мою  дитиночку  !!!!!
Хай  буде  живою  !!!!!

Ні,  таки  то    не  помилка  ..
Таки  мій  загинув..
Тіло  ж  таке  молоденьке..
Душа  в  небо  лине...

"Плине  кача  по  Тисині"
Знову  заспівали.
Це  вже    по  моїй  дитині..
Не  раз  замовляли...

"Небайдужим  всім  спасибі,"-
Хочу    вам    сказати.
Не  поверне  тільки  сина
Війна  ця  проклята..

.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648796
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Samkovitch

До 500-річчя заснування села Малий Житин

Є  на  світі  різні  села,  де  хочеться  жити,
Я  ж  люблю  своє  єдине  -  село  Малий  Житин.
Тут  мій  батько  народився,  і  діди,  й  родина,
Звідси  родом  мої  діти  і  моя  дружина.
Як  устанеш  вранці-рано  -  пахне  ставом-лугом,
А  під  пісню  соловейка  орач  йде  за  плугом.
Півень  вдосвіта  підніме,  гуси  загелгочуть,
Погляд  любо  над  річкою  стрекози  лоскочуть.
Ось  ідуть  мов  крізь  віки  корови,  як  пави,
Їх  за  яслами  чекає  сіно,  чи  отава,
Ось  господар  кіньми  їде,  щось  під  ніс  бурмоче,
А  дітлахи  з-заду  слідом  під"їхати  хочуть.
В  нас  дівчата  найгарніші,  до  праці  завзяті,
Коли  заміж  повиходять  -  стають  ще  й  "зубаті".
Хлопці  мужні,  роботящі,  майстри  на  всі  руки,
Полюбляють  погуляти,  люблять  і  науки...

Хай  же  поїть  спраглих  всіх  дідова  криниця,
Хай  лунає  більше  сміх  й  не  ллється  кровиця.
Хай  цвіте  моє  село,  мина  лихоліття,
Хай  святкує  Малий  Житин  півтисячоліття!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648811
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Їх четверо таки було

[u](Під    час    мирної    ходи    в    Харкові    22.02.2015.    в    результаті  теракту    загинуло    4    людей).[/u]

Убито    четверо    було.
Чотири    впали    жертви…
Їм    не    дозволило    те    зло
Своєю    смертю    вмерти.
Їх    четверо    таки    було,
Сміливих,    світлих,    гордих,
Та    раптом    зламано    крило
Під    час    ходи-польоту.

Людьми        так    важко    тих    назвать,
Життя    хто    інших    крає
І    у    п’ятнадцять    пацана
Вбиває    –    так    карає.
А    інший    –    вісімнадцять    мав,
Квиток    при    нім    студентський.
Його    остання    це    зима,
Хоч    розум    –    велетенський.

І    старших    двоє    впали    теж    –
Обидва    –    з    оборони,
У    сім’ях    горю    нема    меж,
Бо    ж    чорна    смерть    зборола.
Зорить    на    все    оце    Кобзар
І    ніби    промовляє:
«Війни    непрохана    гроза
По    Харкову    ціляє…»
25.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648581
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Серед білого дня на асфальті

[u](Мирна    хода    у    Харкові    до    річниці    Майдану    була    перервана    терактом.    22.02.2015.)[/u]

Серед    білого    дня    на    асфальті
Закипіла    на    холоді    кров    –
То    хода    перервалась    терактом:
Полювали    на    мирний    народ.
Заметались,    забігали    люди
Ті,    хто    Богу    й    собі    поклялись
Патріотів    своїх    не    забути,
Котрі    в    небо    лютневе    знялись.

Посіріло    стривожене    небо,
Коли    кров’ю    впивався    знов    день.
Скільки    ще    її    випити    треба?
Та    народ    уже    наш    не    впаде,
А    покроплена    кров’ю    дорога
Приведе    нас    до    інших    висот,
Під    надії    крилом    і    Сварога
Перемогу    здобуде    народ!
24.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648578
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016


Крилата

НАСТАНОВА (і собі теж)

Не  греби  все  під  себе,  
Не  живи  із  олжею.
Бо  колись  же  урветься  твій  шлях.
Не  прийме  тебе  небо
Із  брилою-душею  –  
Лиш  земля,  як  і  тлінний  твій  прах.

Відчини  в  світ  віконце,  
Упусти  в  душу  сонце  –  
Хай  засяє  мільйонами  руж.
Вмий  обличчя  росою,  
Вийди  в  світ  із  косою,  
Покоси  усе  лихо  довкруж.

У  Всесвітнім    огромі
Будь  не  варваром  –  гостем,
Відшукай  в  нім  буття  свого  суть.
Будь  гарячим  на  поміч  
І  холодним  –  на  злості.
Просто  в  світі  ЛЮДИНОЮ  будь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648404
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Mik (галицька миша)

"На цьому лузi…" (Нова галицька пiсня)

[i]На  написання  цього  вiршу  мене  сьогоднi  несподiвано  натхнула  Свiтлана  Борщ  (щиро  дякую  Вам,  Свiтлано!),  яка  розмiстила  файний  вiрш  про  калину  на  лузi  i  про  вiтер,  який  летить  iз  Сходу  у  Карпати.  Який  галичанин,  читаючи  такi  рядки,  не  згадає  нашу  народну  пiсню  [b]"Ой  там,  на  лузi,  при  дорозi..."[/b]?(Про  трьох  братiв-галичан,  якi  пiдiрвали  себе  у  криївцi,  але  не  здалися  НКВСникам.)  Ось  i  я  пригадав.  I  одразу  почали  складатися  рядки...[/i]******************************************************
На  цьому  лузi,  треба  знати,
Калина  квiтне  з  тих  часiв,
Коли  три  брати  з  Прикарпаття
Своїх  позбавились  життiв.
Їх  оточили  у  криївцi,
Та  рук  вони  не  пiдняли  -
В  них  залишалась  вибухiвка  
Й  вони  себе  пiдiрвали.
...Старший  з  них  мав  уже  дружину,
Що,  втративши  чоловiка,
Вiд  нього  народила  сина
I  виховала  без  батька.
Минули  роки  й  став  дорослим
Її  й  того  героя  син,
Знайшов  собi  лагiдну  жонку
I  теж  нащадка  має  вiн.
Син  цього  чесного  батька,
Онук  героя-вояка
На  Сходi  Пiвденнiм  воює  
Батькiвщину  свою  рятує.  
...Iз  Сходу  вiтер  у  Карпати
Летить  сьогоднi  не  дарма,
Летить  вiн  до  сiм'ї  солдата
Звiдти,  де  триває  вiйна.
Його  дружина  молоденька,
Батьки  i  бабця,  вже  старенька,
Чекають  на  рiдну  людину  -
Чоловiка,  онука,  сина.
I  забувати  нам  не  слiд:
Його  чекає  також  дiд  -
Той,  що  загинув  юнаком,
Двадцятирiчним  вояком.
Не  кличе  молодий  той  дiд
Онука  в  "потойбiчний  свiт",
А  хоче,  аби  на  той  луг
Прийшов  живим  його  онук,
Бодай  пiд  вечiр,  бодай  зранку
I  випив  бiмберу  там  склянку,
Мовчки,  без  тостiв  i  без  слiв  -
За  українських  воякiв,
За  всiх  загиблих  i  живих
Стрiльцiв  геройських  сiчових.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647781
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016


COLONEL

Тук-тук! Привіт…

Тук-тук!  Привіт!  Це  я  –  твоє  Кохання!  
Невже  на  мене  зовсім  не  чекав  ?
Невже  забув  всі  наші  сперечання  
І  як  від  мене  похапцем  втікав?

Як  закувавшись  в  льодові  окови,
Мене  ти  стратив.  Думав,  що  помру.
А  сам  старався  жити,  й  знов  і  знову
В  болоті  свого  відчаю  тонув.

Та  якось    мені  ангели  сказали,
Що    кожну  мить  вночі  на  всі  лади,
Твої    уста  знеможено  шептали:
«Прости  –  пробач,  помилуй  і  прийди»

І  я  воскресло  знов  і  повернулось,  
Тобі  віддалось  :  «На  мене!  Тримай!»,  
Застигле  серце  в  грудях  стрепенулось…
 Ти  тільки  знов  від  мене  не  втікай.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647058
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016


наталія калина

Ах, Рыбы, милые мои!

Ах,  Рыбы,  милые  мои!

 Ах,  Рыбы,  милые  мои!
Вы,  как  предвестники  любви…
Всегда  увлечься  Вы  готовы…
И  начинать  романы  снова!

И  вновь  в  пучину  с  головой!
Не  страшен  даже  шторм  шальной!
Ведь  Вы  в  своей  стихии  боги…
К  избраннице  довольно  строги:

Она  должна  быть  словно  Ева,
Горда,  стройна,  как  королева,
Умна,  добра  и  терпелива…
Немножко  может  быть  строптива,
Но  обязательно  красива!

И  очаровывать  должна,
Когда  любить  пришла  пора…
Практически  всегда  готова  –  
Сказать  два-три  приятных  слова.

И  романтизм  Ваш  поддержать,
В  делах  иных  –  не  оплошать!
Но,  если  делать  всё  достойно,
То  можно  спать  тогда  спокойно!

03.02.2016  г.  Львов  Наталия  Калиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646842
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Олександр Крикливий

Прости за все…

Забудь  меня,  прошу,  я  Господом  молю
И  ухожу,  но  дверь  не  закрывая,
Лишь  об  одном  тихонечко  прошу,
Не  плач,  не  надо,  милая,  родная…

Прости  за  то,  что  не  всегда  как  ты,
Скрывал  я  свои  чувства  между  нами,
За  любовь  прости  и  глупые  мечты,
Я  верил  в  счастье  грустными  ночами.

Оставь  меня,  прошу,  не  надо  слез,
Я  счастлив  был,  летал  над  небесами,
Я  любил  тебя  напрасно  и  всерьез,
Прости  за  все,  что  было  между  нами…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646858
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


zazemlena

Лесі Українці

[color="#ff0000"][b]Хоч  на  серці  цвіли  троянди
а  чи  може  тендітні  проліски,
Ти  вогонь  запалила  правди:
В  ній  стирались  всі  зойки  болісні.

Ти  згорала  в  коханні  світлому,
Ти  світила  завжди  зорею...
Ти  була  і  чуттєво  ніжною,
І  під  стать  ти  була  Прометею.

Завмирала  у  подиху  спраглому,
Зігріваючи  руки  коханого.
Слово  повнилося  силоправдою,
І  майбутнє  усе  багря́нило.

Хоч  на  серці  цвіли  троянди,
І  чекання  в  них  бавилось  росами,
Ти  дочка  України  справжня...
А  слова  твої  й  досі  грозами...
[/b]
[/color]




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646821
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Юхниця Євген

Яка залежить від кида́ли-татуся́

...Хоча  б  –  дочці́,  -  впав  на  коліна  зло́дій,  ви́рвом,  -
Допоможіть  сплатить  за  інсулін,  ...укол  річний...,  -
--Вже  ...не  важливо,  чи  нас  виселять  з  квартири,
Що  все  –  закладене,  погрози,  бомбачі́...
...Зайшлись  дискусії,  що  так,  хапузі,  й  треба!
Хтось  вскок  пропонував  –  де  відробити  ...там,  чи  сям...
...А  я  за  доньку  його  хвору  думав  небом,
Яка  залежить  від  умо́вин  і  кида́ли-татуся́...

25.02.16  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646781
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Юхниця Євген

Смотрю, …раскрылась обнажаемая грудь

Смотрю,  ...раскрылась  обнажаемая  грудь.
Я  знал,  что  этому  ...бывать  когда-нибудь!
Я  знал,  что  –  руки,  мои  волосы  и  кровь  -
Я  опущу  в  ...твою  молочную  любовь.
Вскипят  испа́риной  совместные  шелка,
Где  мы  купаемся,  как  будто  в  облаках
Кисельно-сладко-чуть  солёного  коктейля.
 ...Улёт...Откинулись  чуток,  в  подушки,    сели...

И  ураганы  ведь  бывают  волшебством!
--Позволь...  Как  ты,  нагая,  ...смотришь:    жду  –  чего?..

24.02.16  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646784
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Кайгородова 2

Південний Буг



З  топких,  сонних  боліт  на  Хмельниччині,
З  вододілля  сестер  –  Збруч  та  Случ,
Починає  свій  поступ  річка  –
Та,  що  Бугом  Південним  звуть.

Через  хащі  лісні,перешкоди  ручні,
Через  безліч  гранітних  порід,
Подолавши  чимало  заторів  міцних,
Буг  продовжує  величний  хід.

А  на  поміч  йому  вже  водиці  несуть
Легендарні  Синюха  та  Саврань,
Кадима,  Снивода,  Мертвовод  і  Інгул  –
Річки-ручечки    зліва,  чи-справа.

Що  вже  бачила  ти,  Богом  дана  ріка,
«Німий  свідок  минулих  століть»:
Славних  скіфських  царів,  уличів  племена,
Дикі  орди  татарів  лихих?

Попрощавшись  із  Січчю,  пішли  козаки  –
«Велет-люди»  -  зі  скелі,  всім  братством…
В  твоє  царство  підводне…  та  встануть  вони  –
Україні  й  нащадкам  на  щастя!

Миколаєва  гордість  –  це  води  твої
У  Лимані,  з’єднавшись  з  Дніпром,
В  Чорне  море  несеш  ти  судена  важкі,
З  різним  скарбом  та  стиглим  зерном.

О  людино!  Твоє  лиш  тепло  й  доброта
В  силі  диво  земне  зберегти!
Щоб  буяли  ліси,  щоб  синіла  ріка  –
Буже,  Боже  –  нам  згубу  прости…
Кайгородова  ::

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646785
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Квітень Олександр

РОЗЧАРУВАННЯ

Тепла  ніч  наче  мить,  що  так  довго  чекав  ,
Закінчилась  для  мене  наодинці  розмовою
Тільки  серце  болить  ,  бо  ж  її  покохав
А  вона  у  коханні  назавжди  відмовила
•  •  •  •  •  •  
Може  прийде  весна  і  в  мої  почуття
І  розквітне  троянда  загублена  повінню  
В  склі  чужого  вікна  ,
Що  ж  життя  є  життя  
А  вона  у  коханні  сьогодні  відмовила
•  •  •  •  •  •  
Зачарований  сон-світ  нездійснених  мрій
Тут  чиїсь  сподівання  назавжди  поховані
Знов  потрапив  в  полон  плід  безкрилих  надій
Бо  ж  мені  у  коханні  сьогодні  відмовили  !!!

Олександр  Квітень
22  липня  1994  року
смт.  Куликівка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646811
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Квітень Олександр

Українським воїнам загиблим в совєтських окупаційних війнах

Блакитним  полумям  вітрів
похмурий  світ  спалила  спека
як  заздрили  вони  лелекам  
згадавши  друзів  і  батьків  
І  рідний  край  -  повинність  клята
змарніла  молодість  в  пісках  
сліпі  раби,  німі  солдати  
то  в  щиру  юність  вбитий  цвях  
Страждання  кривди  і  тривоги  
розлуки,  розпачу,  війни
бажали  іншої  дороги,
чекали  іншої  дороги,
не  мали  іншої  дороги,
загиблі  в  армії  сини
--------------------
Хто  бачив  біль  на  їх  обличчі
неспокій,  смуток,  горе,  страх
вогонь  в  душі,  шалений  відчай
гіркі  прокляття  на  вустах,
гарячі  материнські  сльози  
на  горем  скраяних  очах
тінь  смерті  в  цинкових  обіймах  ,
вінчання  з  кулями  в  боях,
в  нікому  не  потрібних  війнах,
Афганістан  і  Карабах  
ви  підкоряли  безнадійно
серця  залишивши  в  пісках!!!!
____________________________
Блакитним  полумям  вітрів
похмурий  світ  спалила  спека
як  заздрили  вони  лелекам  
згадавши  друзів  і  батьків

Олександр  Квітень

14  КВІТНЯ  1994  РОКУ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646810
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Надія Башинська

ЖИРАФ ПРИЙШОВ ДО БЕГЕМОТА

Жираф  прийшов  до  Бегемота:
-Сусіде,  в  тебе  є  робота?
-О-го-го-го!  Звичайно,  так!
Зрадів,  як  бачите,  Жираф.

Пройшло  уже  майже  півроку.
А  де  ж  це  гроші  за  роботу?
Жираф  мовчить  і  мовчки  жде.
Бегемот  вухом  не  веде.

Жираф  наважився,  сказав.
-А  ти  за  гроші  не  питав,-
розвів  руками  Бегемот.
Та  ще  й  відкрив  великий  рот!

А  чи  буває  справді  так?
Є  ж  Бегемот,  і  є  -    Жираф.
Працюють  часто  задарма...
Чи  Бегемотів  у  нас  нема?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646801
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Валентина Малая

І Лесина творчість бринить і понині!

К  О  Р  О  Т  К  О    ПРО    Л  Е  С  Ю      У  К  Р  А  Ї  Н  К  У

25  лютого  2016року  -  145  років  від  дня  народження  Лесі  Українки  (Лариси  Петрівни  Косач-Квітки)  (1871—1913),  видатної  української  поетеси,  громадської  діячки.

Ле́ся  Украї́нка  (справжнє  ім\'я:  Лари́са  Петрі́вна  Ко́сач-Кві́тка;  нар.13  (25)  лютого  1871,  Новоград-Волинський[3]  —  †19  липня  (1  серпня)  1913,  Сурамі,  Грузія)  —  українська  письменниця,  перекладач,  культурний  діяч.  Писала  у  жанрах  поезії,  лірики,  епосу,  драми,  прози,  публіцистики.  Також  працювала  в  ділянці  фольклористики  (220  народних  мелодій  записано  з  її  голосу)  і  брала  активну  участь  в  українському  національному  русі.

Відома  завдяки  своїм  збіркам  поезій  «На  крилах  пісень»  (1893),  «Думи  і  мрії»  (1899),  «Відгуки»  (1902),  поем  «Давня  казка»  (1893),  «Одно  слово»  (1903),  драм  «Бояриня»  (1913),  «Кассандра»  (1903—1907),  «В  катакомбах»  (1905),  «Лісова  пісня»  (1911)  та  ін.
Вона  знала  багато  європейських  мов,  крім  слов\'янських:  української,  російської,  польської,  болгарської,  також  давньогрецьку  та  латинську,  що  свідчило  про  її  високий  інтелектуальний  рівень.
Українка  багато  перекладала  Миколу  Гоголя,  Адама  Міцкевича,  Генріха  Гайне,  Віктора  Гюґо,  Гомера.
/  ВІКІПЕДІЯ  /

***

[b]Дочка  Прометея  і  геній  народу!
Україні  й  нащадкам  залишила  слід!
Стремління  до  волі  також  до  свободи,
Порив  твій  й  сьогодні  в  країні  не  зблід!

Взірець  українцям,  співачка  народна!
Ми  славим,шануєм  і  твій  оптимізм!
Ти  щира  й  лірична,  в  віршах  благородна!
Ліричний  і  сильний  в  тобі  романтизм!

І  Лесина  творчість    бринить  і  понині!
По  всій  Україні,по  рідній  Волині!
Крилатеє  слово  твоє-  невмируще!
Титаном  летить  й  у  далеке  грядуще![/b]
25.02.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646761
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Святе то є місце – Майдан

Нам    вистоять    сотня
Небесна    велить
І    миру    висока
Омріяна    мить.

Святе    то    є    місце    –
Народний    Майдан,
Він    кращих    синів
Тоді    небу    віддав…
І    кривиться    лютий,
Адже    розуміє:
Загинули    люди    
Від    владного    змія.

Хвилюється    й    зараз
Столичний    Майдан:
Скільком    людям    світу
Він    приклад    подав,
Як    землю    любити
І    з    вірою    жить,
Таких      не    убити,
Не    треба    й    тужить,

А    шану    належну
Героям    віддати
І    дату    лютневу
Завжди    пам’ятати,
Коли    проти    влади
Беззбройний    народ
Устав,    не    чекаючи
Ні    нагород,

Ні    слави    високої,
Ані    безсмертя,
Вони    не    хотіли
Так    рано    умерти.
Їх    сенс    –    не    померти    –
До    Бога    дійти
І    там    помолитись,    
Щоб    вільно    жив    ти.

І    квіти,    і    свічі    –
Усе    вони    бачать:
І    хитрощів,    спічі,
Й    покірність    собачу
Тих    наймитів.    що
Служать    вірно    Кремлю,
І    тих,    хто    вмирають
Зі    словом    «люблю».

Отож    посланці
Вони    наші    високі    –
Сповна    заплатили
За    волю,    за    спокій,
Але    зло    живуче    –
Ціну    підняло:
Країну    ще    мучить…
О!    Скільки    лягло!..

Святим    є    сьогодні  
Не    тільки    Майдан,
А    й    кожен    шматочок
Землі,    де    віддав
Життя    своє    звісно
Землі    патріот.
Нащадкам    повідай
Який    наш    народ!
21.02.2015.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646759
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Низький уклін тобі / Присвячую Лесі Українці/

Чоло  високе.  І  розумні  очі.
Я  в  них  ловлю  жадобу  до  життя.
Читаю  в  них,  що  ти  свободи  хочеш,
Народних  дум  читаю  відбиття.

Блакить  очей  твоїх  –  весняно-синя.
В  ній  теплота  до  всіх  злиденних  рук.
Ділам  народу  –  вірність  лебедина,
Непримиренність  до  народних  мук.

«Ні!  Я  жива,  я  вічно  буду  жити!»  -
Співала  ти  й  розгонила  пітьму.
Щоб  так  уміть  життя  й  людей  любити,
Собі  тебе  для  прикладу  візьму.

Твоє  ім'я  недарма  –  Українка.
Ти  –  пролісок,  що  сонце  слав  з  руїн,
Боєць  за  правду  і  не  просто  жінка  –
Поет  життя.  Низький  тобі  уклін.

Ганна    Верес    (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646758
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Ніна Незламна

Онук

                   Онук
За  містечком  там,  за  ставом
Ген  туди,  аж  за  обривом,
Гарна  хатиночка  стоїть
Жили  у  ній  бабця  і  дід.
Діти  вже  повиростали
Та    й  вже  свої  діти  мали,
Син  у  Польщі  проживав
В  гості  рідко  приїжджав.
Донька  у  містечку  жила
Теж  не  часто  приїздила,
Онук  частенько  побував
Дуже  медок  він  полюбляв.
Літа  скоро  проминали
Баба  й  дід  старими  стали,
Все  в  віконце  виглядали
Онука  з  дочкою  чекали.
-  Не    справимося  ми  самі  -
   Сумно  дід  каже  бабусі
-  Врожай  гарний  навкруги
Тож  ще  треба  чиїсь  руки  -
Батько  дзвонить  до  дочки
-  Врожай  на  картоплю,  огірки,
І  викачав  я,ще  меду  -
Так!  Приїхати  вам    треба.
-  Нема  часу,каже  донька,
-До  вас  пришлю    помічника  -
Нарешті  приїхав    онук
У  руках  тримав  ноутбук.
Дужий  виріс  в  доньки  синок  
Ішов  шістнадцятий  річок.
Стрункий,красень,весь    із  личка
Тож  звеселив  старим  серця.
Ой  і  радості  ж  у  бабки,
Швидко  жаряться  оладки.
Дід  приніс    смачну  сметанку,
Гарно  відпочив,  до  ранку.
Разом  з  сонечком  піднявся
На  город  уже  подався.
Та  й  картопельку  копає
На  дорогу  поглядає  .
Заморивсь,пройшли  години,
Діда  покидають  сили
Та  й  іде    він  вже  до  хати
Тож  онучка  погукати.
 Побачив,  добре,що  не  спить,
Вже  за  ноутбуком  сидить  !
На  столі  є  хліб  і  яйце
Свіже  й  закопчене  сальце.
Дідусь  каже,-  Досить  грати,
Може  час  допомагати?-
-Та  я,  ще  то  -  не  відпочив
Онучок  йому  відповів.
Звечоріло  зовсім  уже
Ледь  мішечок  дідусь  несе,
Бабця  вслід  тягне  лопати
Прийшов  час  відпочивати.
Так  минав  не  день  і  не  два
Вже  вся  в  льоху  городина,
А  онучок  весь  час  грався
Все  силоньки  набирався.
Мама  дзвонить  -,Повертайся,
Час  до  школи,тож  збирайся  -.
У  люстерко  чепурився,
Парфумами  покропився,
Взяв  у  руки  ноутбук
На  зупинку  спішив    онук.
Бабуся  дивиться  у  слід
Не  може  стримувати  сліз
-  Гарний  -  каже  у  нас  онук
-  Хай  пропаде,  той  ноутбук!-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646750
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Ксенофонт Обычайкин

Цугцванг

\"...Пусть,  кто-то  критику  по  делу
Вручить  мне  будет  очень  рад.
Что  ж,  соглашусь,  но  беспределу,
Я  ставлю  после  шаха  мат!..\"
                                                       Вячеслав  Восар

Похоже,  братцы,  я  в  цугцванге,  
противник  шпарит  матерком.
Сижу  и  думаю  о  Ванге,  
как  жаль,  что  с  нею  не  знаком.  

Она  бы  точно  мне  шепнула:
\"Не  лезь  ты  в  шахматы,  окстись.\"
Теперь  кручусь  на  шатком  стуле,  
не  знаю  чем  бы  мне  пойти.

Загнал  давно  своих  лошадок,  
лишился  пешек  и  слона,  
и  ферзь  мой  угодил  в  засаду.
Выходит,  братцы,  мне  хана...

Пусть  беспредельничает  критик,
пожертвую  сейчас  ладью,
и  напишу  я  на  санскрите:
\"Соперник  подкупил  судью!\"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646733
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Наталка Долинська

Не мовчіть



Не  мовчіть.  Розмовляйте  з  близькими.
Розкажіть  свої  мрії  і  болі!
Говоріть,  щоб  не  стати  чужими,
Від  розмов  не  тікайте  ніколи.

Говоріть  про  роботу  й  новини,
Про  дітей  і  батьків,  про  книжки.
Говоріть  щоб  не  стати  чужими,
Бо  летять  наче  птахи  роки.

Пригадайте  щасливі  моменти,
Відпочинок,  свята    пригадайте.
Не  скупіться  ви  на  компліменти,
Теплотою  свій  дім  огортайте.

Розмовляйте!  Завжди  розмовляйте.
Не  губіться  в  самотності  млі.
Половинку  за  руку  тримайте,
Бо  не  вічні  ці  дні  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646737
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Наталка Долинська

Почуйте жінку




Почуйте  жінку  коли  та  мовчить,
В  її  очах  усе  ви  прочитайте.
І  зрозумійте  коли  їй  болить,
Не  треба  зайвих  слів,  не  задавайте.

Почуйте  все  без  слів,  душею  Ви!  
І  сповідь,  і  надію  й  сподівання!
Не  в  голос  сказані  почуйте  молитви.
Не  важко  це  коли  є  в  Вас  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646738
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016


Юхниця Євген

Буду активним-активним, і …ніжним

Яблучно-ягідна  таця  –  як  сни́ться!
Вечір.  У  гості  зайде́  чарівниця.
Весело  грайчик-камінчик  стріляє.
Я  ж  –  куховарю,  з  пакетиком  чая.
Ось,  по  крає́чку:  маслинки  чорняві  -
Те́мки-принадки  в  свічковому  сяйві.
Дран  –  по  шухлядоньках  ,  ліжко  –  накрите,
Ту́лю  на  шафу  -  у  бли́стках  молитву.
...Кажуть,  аж  з  верхніх  гілок  -  вона,  сливка.
Може,  я  з  часом,  як  водиться,  звикну
Я́кось  до  то́го,  що  гостя  ...заміжня...
Буду  активним-активним,  і  ...ніжним.

24.02.16  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646499
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Чом руку ти не спинила?

Кипить  кров    у    здутих    жилах,  
І    води  Дніпра  киплять  –
На  світ  весь  заголосила  
Вже  вкотре  моя  земля:  

Іуди  впинались  кулі
У    кращих    синів    тіла    –
Чому  на    таке    ризикнули?  
Чому  ними    шлях    встелявсь?  

Чому  не    спинив    ти,  Боже,  
Тих,  сіяв    хто    чорну    смерть,  
Чом  душу    тим    не    стривожив,  
Хто  в    серці  мав    зла    ущерть?  

Чом  руку    ти    не    спинила,  
Маріє-діво    свята,
Цього  щоб    уникнуть  жнива?    –
Думок    цілий  жмут    витав.
 
Несе    свої  сиві    води
Наш  батько    –    старий    Дніпро,  
І    сльози,  і  біль    народу,  
Лишивши  славу    й    добро.
24.02.2014.

Ганна    Верес    (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646520
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


COLONEL

Пори року. Літо


Духм’яним  запахом  садів
Земля  до  небокраю  вкрита.
Росою  срібною  умита
Дзвенить  коса  серед  лугів.

Заснувши  від  важливих  справ,
На  небі  місяць  круторогий
Розлив  туман  на  всіх  дорогах
І  навіть  сонця  схід  проспав.

Пастух,  ще  мабуть,  сам  не  свій,
Рукою  тре  заспані  очі,  
(Співав  ж  з  дівчатами  до  ночі),  
Й  жене  корів  на  водопій.

Зробивши  в  небі  чистім  коло,  
Лелека  як  козак  із  вежі,  
Оглянув  обрії  безмежні
Й  спотеріга  за  видноколом.

А  дощ?  Як  пісня  за  столом!
Дзвінкий,  веселий,  не  занудний,  
Та  й  грім  –  цей  розбишака  блудний
За  мить  гримить  вже  за  селом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646517
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

В нас інший Майдан тепер




[u]Після    розстрілу    20.02.2014.  на    Майдані    загинуло    більше    70  чоловік.[/u]

Зловісна    смертельна    хмара  
Спустилась  на    Київ    весь  –  
Стріляв…    у  людей    Макаров,  
Ще    й  свій    –    не    якийсь  «СС».  

Стріляв    прямо    в    серце,  в    юне,  
Студента,  артиста…    і…
Життя  замовкали    струни  
Й  хололи    тіла  в    крові.

Вони  добивались  волі,  
Їй  знаючи    всю    ціну,  
Але…  заблукала    доля
І    втрапила    у  війну.  

Стояли  вони    за    правду,  
Хоч  плата    за    це    –    життя.
Правдиві  –    не  завжди    праві  –
Це    істина    теж  буття.  

Багато  є    бід    на    світі,
З    них    кожна    гірчить,  болить,  
Але,  коли    гинуть  діти,
То    є    найстрашніша    мить.  

І    серце    тоді  тріпоче,
Й  душа    матерів    кричить:
«Та    краще    би  я,  синочку,»    –
Ридає,  сльозу    п’ючи.

А    він:  «Ти    не    плач  за    мною,  
Вклоняюсь  тобі    до    ніг
З    любов’ю,  вже    не    земною,  
По-іншому    я    не    міг.

Нас,  мамо,  тут  більше  сотні,  
В  нас  інший    Майдан  тепер,  
Де    є  почуття    високі,
Любив    і  люблю    тебе.

Усіх  ми    вас    стерегтимем,  
Приходитимем    у    сни,  
Вкраїнська    ж  земля    зростила,  
І    ми  є    її  сини.

Тепер    ми  з  Великим  Богом  
З    небесної  висоти
Великою  теж  любов’ю  
Вас  будемо    берегти.

Хай    хліб  у    вас  колоситься,  
Цвітуть  хай    сади    рясні  –
Ми  ж  слухатимем  молитви  
Й    вкраїнські  про    нас  пісні».

21.02.2014.

Ганна    Верес.  






























адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646299
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Правдиві скоріш згорають

Правдиві  скоріш  згорають  –  
То    істина    є    велика    –
Їх    душі  пливуть  до    раю,  
А    нас  у    гурти  збирають,
Щоб  менш  було    зла    і  лиха.
21.02.2014

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646304
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Людочек

Гола осінь…

Не  твого  поля  ягода  червона,
І  чужа  вишня  у  твоїм  саду,    
Пустий  колодязь  в  листі  
обгорілім,
І  гола  осінь  у  твоїм  дворі.

Тиха  безодня,  
Ти  цього  хотіла?
Самітньо  вітер  носиться
в  дворі,
Крик  журавлиний,
Зграя  вверх  злетіла,
А  ти  самітна  в  щасті
На  Землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646228
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

В забытых лабиринтах старых истин…

                                           ***
В  забытых  лабиринтах  старых  истин
Запутавшись  и  выход  не  найдя,
Не  смей,не  думай,даже  и  не  мысли,
Что  можно  в  чём  то  обвинять  себя.

Ушла  любовь?  Так  значит  нужно  было,
Но  если  ей  дано  воскреснуть  вновь,-
Ты  соберись  до  капельки  с  последней  силой
И  никому  не  отдавай  свою  любовь!

В  забытых  лабиринтах  старых  истин
Услышав  вдруг  знакомые  шаги,
Не  останавливайся,не  стони,не  кисни,
А  лишь  навстречу  им  беги,беги!

Кто  раз  любил-ту  боль  не  забывает,
По  углям  босоногим    прошагав,
Но  в  сотни  раз  больней  тому  бывает,
Кто  жизнь  прожил  об  этом  не  узнав.
                                                                     2007  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646190
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016


геометрія

Я в цім світі не одна

                                         Я  не  скаржуся  на  долю,
                                         хоч  вона  мене  й  лама,
                                         пересилюю  всі  болі,
                                         я  в  цім  світі  не  сама.
                                                                           Хоч  нема  вже  в  мене  пари,
                                                                           різні  в  нас  тепер  світи.
                                                                           Та  як  сонце  вранці  -  рано,
                                                                           діти  й  внуки  розцвіли.
                                         А  ще  стежка,  що  до  школи,
                                         скільки  літ  мене  вела.
                                         Я  не  здамся  лихій  долі,
                                         не  впущу  до  себе  зла.
                                                                             Є  іще  одна  стежина,
                                                                             що  веде  аж  за  село,
                                                                             кличе  мене  до  могили
                                                                             її  чорнеє  крило...
                                           Я  ходжу  туди  й  там  плачу,
                                           світ  стає  мені  чужий.
                                           Буду  я,  хай  Бог  це  бачить,
                                           борг  несплачений  нести.
                                                                               А  ще  вірю  я  і  знаю,
                                                                             (хоч  душа  в  мене  болить),
                                                                               Усі  прикрощі  й  невдачі
                                                                               я  зумію  пережить.
                                           Є  ж  у  мене  вірні  друзі,-
                                           вчителі  і  школярі,
                                           і  мої,  найкращі  в  світі
                                           діти  й  внуки  чарівні.
                                                                                 І  та  стежка,  що  до  школи,
                                                                                 хоч  в  думках,  усе  ж  веде.
                                                                                 І  кажу  я  своїй  долі:
                                                                               -Не  зламать  тобі  мене!..    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645990
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


COLONEL

Пісня про Україну


Блукаючи  незнаними  шляхами
В  далеких  та  не  ласкавих  світах,
Я  пам’ятав  слова  своєї  мами:
«Немає  щастя  у  чужих  краях».
Воно  лишилось  там,  де  квітнуть  вишні,
Де  колоситься  в  полі  житній  сніп,  
В  гаях,  де  не  тривожить  постріл  тиші,
В  хатині,  де  печеться  добрий  хліб.


Я  лину  піснею  на  Україну,  
Шляхом  Чумацьким  я  до  неї  йду,
Чужі  краї  заради  неї  кинув,
Щоб  розділити  щастя  чи  біду.


В  чужих  краях  спокуслива  жар-птиця
І  диковинні  квіти  та  плоди,
Та  ніде  там,  стомившися,  напиться
Холодної  джерельної  води.
Там  не  шумлять  по-справжньому  тополі,
І  сік  березовий  не  той  земля  жене,
І  не  такий  ласкавий  вітер  в  полі,
І  не  моє  дівча  чека  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645943
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


наталія калина

Романтика вернётся вновь!

Романтика  вернётся  вновь!

О,  этот  дождь!  Сечёт  безбожно…
И  сердце  отогреть  так  сложно!
Развеять  сумрак  грустных  мыслей…
И  вдохновенья  взять  для  жизни…

Забиться  хочется  куда-то…
Без  всяких  дум  и  обязательств!
И  польза  в  этом  есть  своя:
Ведь  можно  полюбить,  друзья!

Когда  один  остался  дома,
Когда  отбросил  все  заботы,
Романтика  вернётся  вновь!
Поверь  –  она  тебя  зовёт!

Зовёт  в  безоблачные  дали,
Где  нет  разлук,  и  нет  печали,
Где  встретим  мы  любовь  свою,
Как  долгожданную  весну!

20.  02.  2016  г.  Львов  автор  Наталия  Калиновская

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645903
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Ольга Калина

Мене матуся вчила вишивати


Мене  матуся  вчила  вишивати,
Мережку  гаптувати  в  рушнику,
Яскраву  нитку  гладдю  прокладати,  
Завісить  образ  рушником  в  кутку.

     Припів:
     То  ж  я  ретельно  нитки  підбирала,  
     Уміння  мамине  перейняла.  
     Щасливу  долю  в  рушники  вкладала
     І  у  життя  майбутнє  понесла.  

На  полотні  я  вишила  барвінок,
Волошки  сині  і  червоний  мак.  
Хай  оберегом  буде  аж  до  віку
Та  вишита  сорочка  у  квітках.  

       Припів:
       То  ж  я  ретельно  нитки  підбирала,  
       Уміння  мамине  перейняла.  
         Щасливу  долю  в  рушники  вкладала
       І  у  життя  майбутнє  понесла.  

Науку  мами    я  запам’ятаю,  
Уміння  те  вкладаю  в  рушники.
На  міцність  долі  завжди  вишиваю
 З  пшениці  колос,  а  з  дуба  листки.  

           Припів:
       То  ж    я  ретельно  нитки  підбирала,  
       Уміння  мамине  перейняла.  
       Щасливу  долю  в  рушники  вкладала
       І  у  життя  майбутнє  понесла.

Спасибі,  мамо,  що    мене  навчили,  
Ці  навики  я  передам  дочці.
 Ми  –  українці  і  нам  хватить  сили,
Щоб  зберегти  традиції  свої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645933
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Топтати прапор- погана прикмета ! / Калмику на згадку /

                               
Чому  приїхав  ти  топтати
Мій  Прапор  на  моїй  землі  ?
Чому  не  топчеш  той  ,що  тОбі
Подарували  москалі  ?

Вони  ж  бо  колонізували
Твою  домівку  ,    все  твоє  !
Качали  всі  роки  й  качали
Твої  ресурси  ,  все  що  є  !

Мовчиш  ...  бо  їдеш  вже  додому...
Четвірко  діток  жде  тебе....
Та  не  в  вагоні  у  м  '  якому,-
У  цинку  зустрічатиме  .

Без  голови  татусь  приїхав  ,
Та  й  то  –  хіба  ж  то  голова  ?
Ні  .  мені  зовсім  не  до  сміху  ,
Та  пам'  ятай  мої  слова  :

Ніколи  ,чуєш,  чужим  болем
Ти  не  отримаєш  вінця  !
Топтати  Прапор  в  нашім    полі  –
Погана  є  прикмета  ця  !  

                                                                     21  .  02  .  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645908
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Валентина Малая

Годувати тре не тільки шлунок

Годувати  тре*  не  тільки  шлунок-
ти  ж  не  просто  є  фізичне  тіло...
Чи  особа  ...з  племені  дикунок...
Ти  ж  не  зубно-жуйнеє  пихтіло!

Я  тобі  сказати,друже,мушу!
Годувати  треба  свою  душу:
Словом,ділом,правдою,піснями,
Добротою  й  різними  вченнями.

Ти  пильнуй,ЩО    в  тебе  на  сніданок:
І  який  духовний  є  доданок...
Дбай  завжди  про  житіє  своє!
Бо  ,що  людина  їсть,тим  вона  й  Є!

22.02.2016р.


*тре  -  /розм./-  треба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645915
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Перемога – наша!

Гаряча барикада    вогняна,  
Доточена    до    неба    чорним  димом,  
І    вулицю,  і  площу    пелена,
Шлях  чорній    силі  перегородила.  

Рятуючи  у    темряві  синів,
Вітри,  здавалось,  також  воювали,
Аж  поки    сірий    ранок    засірів,
Вони    чорнющий    дим  все    відганяли.

Тут    зло    в    погонах    стрілося    з    добром  –
Ця  битва    долю  вирішить  країни    –
В    соборну  ніч    зустрілися    разом  
Ті,  що    плекають  волю    Україні.

І    дивиться  згори    зимова    ніч,
Від    жаху  зорі  в    глибину    сховала:
"Невже    це    українці  у    борні,
А    не    чужа    прийшла    сюди    навала?"  

Але    добра    у  світі  цьому    більш,
І    посилає    всім  нам  Бог    Надію,
У    наших    жилах  кров    не  є    рабів,
Тож  перемога    –    наша!    Й    світ    зрадіє!
23.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645916
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Сьогодні – України він Герой

[u]Присвячую    пам’яті    Героя    Небесної    сотні,    учителю    фізики    Старокостянтинівської    гімназії    Хмельницької  області    Бондарчуку    Сергію    Михайловичу,    який    загинув      на    вул.    
Інститутській    у    Києві    20  лютого    2014р.    Учитель  року    2013року.  Герой    України    (посмертно).[/u]
Гімназія…
Мов    джміль,    прогув    дзвінок:
Урок    із    фізики
у    класі    має    бути…
Та    за    дверима
не    почувся    крок,
Такий    знайомий,
звичний,    незабутній.

Він    не    прийшов…
Не    відпустив    Майдан…
І    гімназисти,
ніби    оніміли.
Свого    учителя
з    них    кожен    ізгадав.
Його    чекали,
поки    й    не    стемніло.

Двадцяте    лютого    –
це    роковий    був    день    –
Для    нього    на    землі    цій
став    останнім.
І    сонце    вже
для    нього    не    зійде,
Й    не    посміхнеться
звично    він    устами.

Не    просто    фізик    він    –
учитель    по    життю    –
Не    міг    стояти
осторонь,    в    безпеці,
Коли    у    владі
стільки    вже    катюг,
Коли    й    його
потрібні    були    плечі.

Сьогодні    –
України    він    Герой,
А    все    життя    ж    бо
був    інтелігентом,
Стояв    за    Правду,
Волю,    за    Народ
І    втрапив    із    Майдану
у    Безсмертя.
22.12.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645921
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016


Надія Башинська

ВИШИВАЛА МАМА ВИШИВАНКУ

Вишивала  мама  вишиванку,
Ниточка  шовкова  тонко  вилась.
Вишивала  мама  та  й  співала,
Пісня  в  вишиванці  залишилась.

             А  в  тій  пісні  явір  біля  двору,
             Чорнобривців  ясних  тут  багато.          
             Щоб  дорога  йшла  у  світ  широкий
             І  завжди  поверталася  до  хати!

Вишивала  мама  вишиванку
У  саду,  де  квіти  променисті.
Ниточка  тоненька  ніжно  слалась,
Зорями  розсипалась  на  листі.

             А  в  тих  зорях  барви  веселкові,
             Щоб  весела  доля  та  щаслива.
             Вишивала  мама  та  й  співала,
             Бо  сорочка  гарна  та  для  сина!

Вишивала  мама  вишиванку,
Ниточка  шовкова  тонко  вилась.
Вишивала  мама  та  й  співала,
Пісня  в  вишиванці  залишилась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645698
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Синові України

Ти            не            боїшся          перешкод,
Ти  з  перших  днів  –де  бій  точиться  .
Ти      всім    довів  ,        що  наш  народ-  
Не    малороси  ,  й        не  дрібниці    .

І  ,  скільки        б    підлості    й          біди  
Не    сипав    ворог  у    дорогу  ,  
Ти            піднімаєшся          завжди
І  йдеш  ,  бо    віриш    в    Перемогу.

І      вся      Земля    і    вся      країна
Чекає  ,  серденько  ,  на  тебе        
Мій  брате  ,  друже  ,  вірний  сину  ,
Наш  Воїн    ,  наша    сильна    скеле!


А  очі  твої    сині  –  сині...
Бездонні  й  чисті  ,  як  весняний  вир...
А  в  тих  очах  –вся    Україна  ,
Яку  так  щиро    ти  від  ворога  закрив.

                                                                     21.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645661
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

За що нам, за що такі муки?

Розтрощені  голови,  очі  в    синцях,  
Поламані  ноги    і руки    –
Картина    важка    й  неприваблива    ця.
«За    що  нам,  за    що    такі  муки?
В    нас  мирне    зібрання    і  цілі  ясні:  
Порядність  же    скрізь  має    бути…  
Кричали  ж  усі    і  не    раз  навесні:
В    Європу  йдемо!    Що    ж  за    люди:  
Сьогодні  – одне,  а    назавтра    –    аніч,
У  кого    очей    позичали?
Зустріньтесь  із    нами,  хоч  раз, віч-на-віч,  –
Щоб  ми    вас  очима    стрічали.
 
Чогось  вам    стабільність  потрібна    і  край,  
Менжуєте    нами    –    народом,
Для  вас  в    Україні  – давно    уже    рай,  
Та    ми  –    трохи    інша    порода,
Що    цінності  інші    давно    сповіда,  
Її      залякать  –  неможливо,
Вона    не    стріляє,  не    б’є,  не    рида    –
Й  достойно    збере    своє    жниво!»
5.12.2013.

Ганна    Верес.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645652
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Ми є народ

Ми    є    народ,  і  слово    наше    праве,  
І    дії  наші,  й    наш  рішучий    крок  ,  
Майданів    не    допустимо  кривавих,
Бо  з  нами    Правда,  Сила,  з  нами    –  Бог!»

Слова    ці  нам  сьогодні  так    потрібні,  
Немов    молитва,  Божа    і  свята,
І    предкам  нашим  будьмо    вірні,  й    гідно  
Заявимо  про    себе    у    світах.

Єдині  будьмо,    захід,  схід    і  південь,
І    північ  з  центром  дорогі  для    нас.
В    імперію  ми    більше    вже    не    підем.
Це    –    вирішальний,  історичний    час!
8.12.2013.

Ганна    Верес.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645655
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Надія Башинська

Я БАЧИЛА , ЯК КВІТКА РОЗЦВІЛА

Я  бачила,  як  квітка  розцвіла,  
де  джерело  в  діброві.
Розквітла  зраночку  вона,  
горять  мов  вогники  пелюсточки  червоні.

Та  чомусь  сумно  стало  враз  мені.
Ні,  ні  :  тієї  квітки  не  зірвали.
Її  яскраві  ніжні  пелюстки
червоні  краплі  крові  нагадали.

О,  скільки  крапель!  Гірко,  гірко  так...
Скотилася  з  пелюсток  тих  краплина.
Зі  мною  плаче  квітка  ця  ясна?!
Не  плач.  Бо  матері  ми  не  повернем  сина.

Нехай  ясніють  ніжні  промінці,
бо  душу  не  вони  рвуть,  а  -  вовчина!
У  вовчій  шкірі  ті  люди  -  вовки.
Та  проженемо,  проженем  їх,  рідна!

А  ти  цвіти,  цвіти...  І  радість  в  світ  неси.
Ти  дуже  гарна,  квітко  моя  світла.
А  ти  цвіти,  цвіти...  В  тобі  немає  гіркоти.
Бо  ти  ж  для  радості,    для  радості  розквітла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645680
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


наталія калина

Вишиванка, вишиванка, вишиванка…

Вишиванка,  вишиванка,  вишиванка…

Вишиванка,  вишиванка,  вишиванка!
Це  не  просто  модна  забаганка!
Наша  радість  в  ній  і  наші  сльози,
Терпка  осінь,  літо  і  весняні  грози!

Живі  кольори  –  це  запах  квітів,
Душ,  сердець  барвисте  розмаїття!
Тепло  рук,  що  квіти  вишивали,
Долі  доброї  у  дотику  бажали.

Дівчина  у  вишиванці  –  чарівниця!
Запальна  і  гонорова  молодиця!
Стан  стрункий,  коса  густа  –  
Первозданна  україночка-краса!

Гріє  ця  сорочка    вже  століття,
Береже  від  бід  у  лихоліття…
Переможний  дух  у  ній  сердець:
Всі  узори  –  гідності  й  добра  вінець!

20.  02.2016  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645662
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016


Кайгородова 2

Коли життя здавалось пеклом

Коли  життя  мені  здавалось  пеклом
Тим,  що  не  має  меж  і  каяття,
Мене  знайомі  відвели  до  церкви,
Щоб  якось  навернути  до  буття.

То  церква  не  моя,  не  православна  –
Євангелістів  збори,  їх  душа…
Та  я  в  плачу,  неначе  Ярославна,
З  неясним  розумом  за  ними  тінню  йшла…

Людей  багато…  з  проповіддю  пастир…
Мене  зустріли  радо,  мов  свою,
Почесне  місце  дали  сестри  й  браття  –  
Неначе  я  не  в  церкві,  а  в  Раю…

Слова  лунали  голосно  і  чітко  –
Про  серце  материнське  та  тепло,  
І  я  не  зчулась  –  відступило  лихо,
Від  серця  відступило,  відлягло…

Багато  часу  сплинуло  відтоді,
У  церкві  тій  я  більше  не  була  –
В  свою  ходжу.    І  свічки  при  нагоді  
Становлю  Богу.  Ось  такі  діла…  

Нехай  мене  пробачить  наш  Єдиний,
Преславний  Боже,  Трійця  Пресвята,
За  те,  що  у  біді    до  Нього  лину,
Та  забуваю  гірко  у  свята…

Кайгородова  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645520
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Крилата

ТА ДАВАЙТЕ

Так,  ми  можем  від  рідного  краю  свого  відцуратись,
Його  мову  розсіять  над  хвилями  моря,  мов  прах.
Тільки  як  тоді  Богу  у  діях  своїх  сповідатись*?
Тільки  як  тоді  в  небо  глядіти  у  жовтих  зірках?

Так,  ми  можем  від  Мами  обличчя  своє  відвернути.
І  від  цього,  можливо,  не  зійде  з  фундаменту  дім.
Тільки  хто  відцурався  від  Неньки  в  часи  її  скрути,
Той  ніколи  не  матиме  спокою  в  серці  своїм.

Тож  любімо  свій  край,  хай  не  все  у  нас  ще  веселково.
Сонце  довго  нам  мить,  почорніле  від  болю  з  країв.
Та  давайте  поволі  скидати  зневіри  окови,
Поливати  любов’ю  край-сад  щоби  буйно  зацвів.
 
Слав'янськ-Краматорськ

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645518
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


ptaha

Стара казка на новий лад

[img]http://www.artlib.ru/objects/gallery_255/artlib_gallery-127924-b.jpg[/img]

Жила  собі  курочка  Ряба.
Були  в  неї  дідо  та  баба.
Рябенька  їх  дуже  любила,
Щодня  їм  яєчка  носила
У  кошику,  що  із  лози
Навчилась  плести  у  кози.

Була  в  Ряби  подружка-мишка,
Сіренька  й  кирпатенька  трішки.
Стареньких  маленька  любила,
Бо  крихти  з-під  столу  носила
До  себе  у  затишну  нірку
(А  баба  й  не  знала  про  дірку!).

В  неділю  те  сталось,  на  свято.
Взялася  ряба́  малювати
Яєчка.  Розкинула  крила,
Пір'їнки  у  фарбу  вмочила
І  –  раз!  –  нанесла  візерунки,
Зробивши  старим  подарунка.

Усе  те  підгледіла  мишка  –  
І  їй  захотілося  трішки
Порадувать  діда  та  бабу.
Вмочивши  свій  хвістик  у  фарбу,
Ним  мишка  легенько  змахнула  –  
Яєчко  святкове…  штовхнула.
Воно,  наче  м'яч,  покотилось,
І  –  лишенько-лихо!  –  розбилось…

Розплакалась  курочка  Ряба.
Втішають  її  дід  і  баба.
А  сіра  кирпатенька  мишка
Яєчко  –  у  мисочку  нишком,
І  борошна  трішки,  й  кефіру,
Пательню  швиденько  нагріла…

А  згодом  і  дідо,  і  баба,
І  мишка,  і  курочка  Ряба  –  
Сиділи  усі  чаювали,
Смачненькі  оладки  жували.

Мала  ж  пам'ятає  і  досі
(й  собі  зарубайте  на  носі),
Що  будь-яка  справа  не  жарти,
Старанно  трудитися  варто.

А  раптом  пригода  лучилась
(приміром,  яєчко  розбилось),
Шукайте,  мов  мишка,  шпарину  –  
Можливість  загладить  провину.
Свій  носик  угору  тримайте  –  
І  вам  пощастить.
Все.  
Бувайте!

Картина  В.Рекуненка

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645512
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Кіндрат Корінь

День Героїв Небесної Сотні…

РОЗДУМИ  БІЛЯ  ЗНАКУ  ПАМ"ЯТІ  ГЕРОЇВ  РЕВОЛЮЦІЇ  ГІДНОСТІ  В  ОДНОМУ  ПРОВІНЦІЙНОМУ  МІСТЕЧКУ...
День  Героїв  Небесної  Сотні,
На  майдані  лиш  сніг.  Ні  душі.
Почорнілі  портрети  самотні
І  сумні,  поминальні  вірші…

Із  високих  трибун  запевняють:
Ми  шануємо  пам’ять  синів!
А  самі  від  громади  тікають,
Всі,  хто  в  крісла,  на  крові,  злетів!?

Поховались  брехливі  повії
Від  народних,  правдивих  очей.
Ті,  хто  зрадив  Майдану  надії,
Смерть  Героїв,  вогненних  ночей!

Їм,  хапугам,  нема  що  сказати
Посивілим  від  горя  батькам,
Що  втомились  вже  кари  чекати
Всім  замовникам  вбивств  і  катам…

Нема  Правди  і  Долі  немає…
Скрізь  злодії  і  злидні  одні!
Підла  влада  мільярди  складає,
А  країна  у  прірві,  на  дні???

Ви  надієтесь,  ЦЕ  вам  минеться,
Псевдо  лідери,  псевдо  вожді?
З  часом  якось  усе  перетреться
У  продажному  вашім  суді?

Не  надійтесь!  Вже  скоро  розплата  –
День  Народного  Гніву  прийде!
Вже  у  Пеклі  призначена  дата  –
Кару  Божу  ніхто  не  мине!!!
Революція  не  закінчена!!!
Слава  нації!  Смерть  ворогам!  Кіндрат  &  Корінь.  20.02.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645502
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


геометрія

Ми не станем на коліна

                                           Знову  наша  Україна
                                           Хмарами  сповита,
                                           Смутком,  горем  засіяна
                                           І  кров"ю  полита.
                                                                                           Споконвіку  Україну
                                                                                           Вороги  карали,
                                                                                           І    топтали,  і  палили,-
                                                                                           Вона  оживала.
                                             Наша  славна  Україна
                                             Не  помре  ніколи.
                                             У  ній  сила  соколина,
                                             Козацького  роду.
                                                                                             Не  стоптати  вражим  силам,
                                                                                             ЇЇ  волю  не  втопить.
                                                                                             Ми  на  захист  усім  миром,
                                                                                             Піднімаємося  вмить.
                                             Скільки  бід,  знущань  і  горя
                                             Довелося  пережить.
                                             І  Небесна  наша  Сотня
                                             Завжди  буде  нам  світить.
                                                                                               Розвіємо  чорні  хмари,
                                                                                               Здолаємо  ворогів,
                                                                                               Не  допустимо  до  влади
                                                                                               Януковича  щурів.
                                             А  могили  всіх  героїв,
                                             Окропим  сльозами,
                                             І  Небесна  наша  Сотня,
                                             Завжди  буде  з  нами.
                                                                                               Майорітимуть  над  нами
                                                                                               Жовто  -  сині  прапори.
                                                                                               З  нами  Правда,  Віра,  Воля,-
                                                                                               І  сьогодні  і  завжди!                          
                                             Згинуть  наші  воріженьки,
                                             Небо  засиніє,
                                             Вже  відчули  українці
                                             Вітер  Волі  віє.
                                                                                               То  ж  дзвеніть  над  нами  дзвони
                                                                                               По  всій  Україні.
                                                                                               Ми  не  станем  на  коліна-
                                                                                               Нізащо  й  ніколи!
                                                                                                                                 травень  2014  р.                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645501
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Наталка Долинська

Голод

Сидить  хлоп’я  самотнє  на  шляху

 

Мале,  брудне
хлоп’ятко  край  дороги,

Сидить
опухлі  випроставши  ноги,

А  поряд  з
ним  стоїть  мов  пустка  хата,

Там  з  голоду
померли  мама  й  тато

А  він  малий,
не  знає  що  робити,

І  як  же  далі
в  світі  цьому  жити?!

Завмерло  все
у  відчаї  й  жаху,

Сидить
хлоп’я  самотнє  на  шляху,

Чи  є  хто  ще
в  селі  живий?  Зостався?

Він  через
силу  із  землі  піднявся,

Не  слухалися
ноги,  мов  чужі

Пішов
селом…Нікого.  Ні  душі.

Скосив
проклятий  голод  геть  усіх,

І  з  уст
дитини  божевільний  сміх,

Зірвався  і
здригнулася  земля.

А  там  за
мурами,  розкошами  Кремля,

Всміхався
хижо  і  цинічно  кат,

 І  називав  себе  «наш  старший  брат»…
 
Я  пам’ятаю

 

Я  пам’ятаю
33го  жахи,

Хоча  мене
тоді  ще  не  було.

Голодні  і
опухлі  малюки,

Неначе
пустка  вимерле  село.

І  мертві
люди  просто  край  доріг,

Яких  нема
кому  похоронить,

Бо  сил
бракує  для  опухлих  ніг,

Щоб  навіть
просто  по  землі  ходить.

Безвихідь,
розпач  і  беззвучний  крик,

Але  такий  що
глухнуть  небеса!

Знов
тридцять  другий,  тридцять  третій  рік,

У  пам’яті
народній  воскреса.

Я  пам’ятаю  ті
жаху  роки,

Хоча  мене
тоді,  ще  не  було,

Історії
трагічні  сторінки,

Коли  вбивали
голодом  село!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645481
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Любомир Гардецький

ПОЛЯГЛИ ХЛОПЦІ

ПОЛЯГЛИ    ХЛОПЦІ
(20.02.16)

Полягли  хлопці,  хлопці,  як  соколи
У  цім  житті  їх  не  побачимо  ніколи
Полягли  хлопці,  хлопці  героїчні
У  нашій  пам’яті  ви  житимете  вічно
А  вороги  –  хай  згинуть,  супостати
В  ряди  звитяжців  є  кому  ще  стати

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645475
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Наталка Долинська

Лист з передової

І  в  жорстоких  боях  і  в  моменти  спокою,
Мамо  захист  я  твій  відчуваю  завжди.
Оберегом  молитва  твоя  наді  мною,
І  я  чую  крізь  відстань  твоє  «Захисти!»
Знаю  нене  рідненька,  як  тяжко  чекати,
Як  в  тривозі  за  нас    твоє  серце  болить.
Так  вже  склалося  –  випало  стати  солдатом,
Маєм  нині  Вітчизну  свою  боронить!
Все  мине,  від  гуркочуть  на  сході  снаряди,
 І  на  землю  Вкраїнську  повернеться  мир!
І  лиш  з  льоду  з  небес  осипатиме  градом,
 БеТееРи  в  чохли  знов  одягнемо  ми.
Не  сумуй  же  рідненька  бо  я  повернуся,
Лиш  відгонимо  ворога  з  наших  земель,
Зачохлю  автомат,  у  цивільне  вдягнуся,
І  повернеться  спокій  до  наших  осель.
 А  поки  ти  чекай  і  за  нас  помолися,
Бо  молитва  твоя  береже  всіх  синів.
Я  вернусь  неушкодженим  ти  не  журися,
Бо  молитва  твоя  помагає  мені.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645473
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Надія Башинська

КАЖУТЬ, КОЛИСЬ БОГ ЩАСТЯ РОЗДАВАВ

Кажуть,  колись  Бог  щастя  роздавав.
Він  щедро  наділив  усіх  і  посміхнувся.
А  тут  до  нього  Україна  підійшла.
-  Моя  ти  рідна!  Де  ж  це  ти  була?-  забідкавсь  Бог.
Моя  маленька...    А  щастя  залишилася  лиш  жменька.
Ну  що  ж  тепер  мені  робить  з  тобою?    А  знаєш?
Наділю  тебе  красою!

Той  дар  із  вдячністю  Україна  прийняла,  і  низько  -  низько
поклонилась.  
І  мов  дівчина  розцвіла,  і  на  землі,  мов  зірка  засвітилась.
І  заспівали  дзвінко  солов'  ї,  в  пошані  хилиться  калина.
Над  хлібним  полем  журавлі  й  лелеченько  у  небо  лине  синє!
Тут  люди  -  трударі  живуть,  що  усмішками  зустрічають  ранки.
Молитва  щира,  весела  пісня  тут  й  так  гарно  -  гарно  
квітнуть  вишиванки!

Та  жменці  щастя  заздрять  вороги.  І  нашої    землі  краса  
їм  гнітить  душу.
О,  не  забрати,  не  стоптати...  Ні!  То  Божий  дар!
Про  це  усім  я  нагадати  мушу.
А  там,  де  стопчуть,  -  пишніше  розцвіте,  бо  сили  дасть  земля.
Про  це  знає  весь  світ.
О,  не  забрати,  не  стоптати...    Ні!    Бо  вічно  квітне  Божий  цвіт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645405
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Надія Башинська

ОЙ ЗАКРЯКАВ ЧОРНИЙ ВОРОН

Ой  закрякав  чорний  ворон  на  гіллі  низенько.
Зажурилась  Україна  в  неділю  раненько.

-Чому  крячеш,  бідолашний?  Чому  тут  літаєш?
Тут  є  наша  Україна!  Невже  ти  не  знаєш?!

Ой  закрякав  чорний  ворон,  а  з  ним  воронята.
Зажурилась  Україна,  бо  спустіла  хата.

-Ой  нема  чого  тобі  тут  ,  вороне,  літати.
Бо  ми  свою  Україну  будем  захищати!

То  ж  лети,  лети  подалі,  доки  маєш  крила.
Бо  для  нас  всіх  Україна,  як  матінка  -  єдина!

Нам  чужих  земель  не  треба,  в  нас  своє  подвір'я.
Чорний  вороне,  тікай,  бо  обскубемо  пір'я!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645396
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Живе Майдан – удари серця чути

Ім’я    Грушевського    і  через  сотню    літ  
Змогло  країну    нашу    об’єднати,  
Щоби  достойний    владі  дать  одвіт,
На    захист  прав    –    тут    поряд    син    і  мати.

Живе    Майдан  –    удари    серця  чути…  
Навколо  –    ситі  туші  «беркутні».
Для  мене    відсьогодні  то    –    не    люди  –
То    згустки    м’яса,  підлості  й    брехні.

Війна    страшна    в    середині  країни.
І    парадокс  –  проти    своїх    людей    –  
Розтрощені  вже    голови  й  коліна,  
Бруківка  й    одяг    кров’ю    там  цвіте.

Та  дух  Майдану    від    брехні  сильніший,  
У  нім  –  любов  до  правди,  до  землі  –  
Такої  влади    не  допустить  більше.
(Без  зброї  тут    дорослі  і  малі).

Клекоче кров. Стук    серця    не  спинити,  
А    значить,  Україна    ще    жива    –
Сьогодні  й    завтра,  й    вічно    буде    жити,  
Й  народу    не    порушаться    права.
21.01.2014.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645387
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Ганна Верес (Демиденко)

Євросоюзом ту мету всі звуть

[u]Часто    й    зараз    доводиться    чути    серед    людей-обивателів:    були    б    не    займали    Януковича,    то    й    війни    б    не    було.    Боляче    слухати    таке,    та    ще    й    після    стількох    жертв.    Цей    вірш    написаний    2  роки    тому,    він    дає    відповідь    на    питання,    чому    вийшов    народ.[/u]

А    може,  дух    невинно    убієнних  
І    голодом  замучених    людей
Підняв    сьогодні  Україну    в    -енне:  
Старих    і  молодь,  і  малих    дітей.

Підняв,  щоб    вибір    власний    боронити,  
Заставить  владу    визнати    народ,
Росії  впливу    більше    не    коритись,  
Прислухатись  до    західних    чеснот.

А    дух  –    то  є    велика,  справді,  сила,  
Повінчана    із  волею    завжди,
Від    батька    переходить  він    до    сина,  
Вогонь  свій    щоб    і  в    ньому    засвітить.

Й  скида,  таки,  народ    важкі  кайдани    –
Вже    більшості    не    можна    залякать  –  
І    ожили    по    всіх    містах    майдани,  
Європу    щоби    в    себе    збудувать.

І    то  не    просто    дух    –    то  є    надія,
Що  рабство    вже    не    вернеться    до    нас,  
Євромайдан  –  не    просто    є    подія    –  
Протест    людей,  що    знають  інший    час
 
І    інший  суд,  законний,  непідкупний,  
Й    дороги,  по    яких    авта    пливуть,
І    владу  для    народу,  теж  не    згубну,  –
Євросоюзом  ту    мету    всі  звуть!
24.11.2013.

Ганна    Верес.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645383
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016


Циклоп

Лист із Сходу


Я  пишу  тобі,  мамо,  зі  Сходу,
З  обіймів  страшної  війни,
Я  борюся  тут  за  свободу,
Як  боролися  наші  діди.

Знаєш,  мамо,  тут  страшно  буває,
Смерть  чатує  на  наші  життя,
Але  Ангел  мене  захищає
Від  поранень  і  кроволиття.

Ти  не  бійся  за  мене,  матусю,
І  не  лий  гірких  сліз  із  очей,
Обіцяю-  живим  повернуся
І  пригорну  тебе  до  грудей.

Я  так  скучив  безмежно,  рідненька,
Дуже  сумно  без  тебе  мені,
Але  думка,  що  жде  мене  ненька,
Гріє  душу  мою  на  війні.

Знаю,  мамо,  що  ти  не  гадала,
Що  ростила  мене  для  війни,
Та  біда  для  Вкраїни  настала,
Хто  ж  врятує  її  як  не  ми?

Не  картай  своє  серце,  матусю,
Не  топи  свою  душу  в  жалю,
Обіцяю-  живим  повернуся,
Твій  синочок.  Цілую.  Люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644945
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016


Дід Миколай

Без мови немає Держави і Роду

О,  мово  моя  ти
прекрасна  і  сильна.
Як  барви  Веселки
коштовне  каміння.
Ти  сонячне  сяйво  
ти  трель  жайворонка.
Вкраїнцеві  кожному
в  серці  іконка.
Сосуд  кришталевий,
коштовная  ваза.
Мій  промінь  яскравий
моя  ти  Оаза.
Без  Тебе  немає
насіння  і  плоду,
Усе,  що  я  маю,
віддам  у  догоду.
Хоч,  як  таврували
та  досі  ти  вільна.
Бо  крівонька  наша
від  Батька  коріння.
Мелодія  флейти
оправа  алмаза.
Не  брала  ні  куля
тебе  ні  проказа.
Тобі  моя  мово
моє  поклоніння,
Моя  ти  надія
моє  ти  прозріння.
Тож,  як  не  кохати
і  як  не  любити.
Ну  як  тобі  душу
свою  не  відкрити.
Ти  спрага  джерельна
від  вітру  скала.
У  дюнах  скроплЕнна
зі  слізок  зросла.
За  Тебе  готовий
в  вогонь,  я  і  воду,
Без  Тебе  немає
Держави  і  Роду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015


Крилата

ТОБІ, ОТАМАНЕ

1.Ти  –    тиха  річка.  Я  –    стрімкий  вогонь.
Ти  –  дуб  крислатий,  слива  я  –    венгерка.
Торкатись  хочу  срібних  твоїх  скронь,
Вбирати  душу    краплями  з  цеберка,

Ковтати  слово  –  щире  і  палке,
Що  мов    вода  з  твого  нутра  фонтанить.
Я  хочу  їхать  у  однім  купе
В  майбутнє  наше  спільне,    отамане.



2.  Ти  знаєш,  як  тебе  люблю?
Ти  знаєш,  як  тебе  кохаю?
Я  навіть  слів  не  підберу.
Я  навіть  слів  таких  не  знаю!

Як  в  дощ  вода  йде  до  стебел,
Так  в  душу  ллються  дивні  сили.
Я  горда,  що  люблю  тебе,    
Ти  вартий,  щоб  тебе  любили!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561042
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015


Оксана Р.-Г.

Молитва

[youtube]https://youtu.be/PxN0I4eoy4o[/youtube]

Життя  іде…  Життя  біжить,  минає…
Позаду  тридцять  вже…  І  так  за  роком  рік…
Живу,  як  всі…  І  хліба  вистачає…
У  радості,  журбі,  турботах  плине  вік.
Та  ось  недавно  уві  сні  прийшло  видіння,
Неначе  хтось  подав  таємний  знак  –
Й  мене  почало  мучити  сумління,
Що  я  життя  марную,  бо  живу  не  так…

О  Сину  Божий,  освяти  мою  дорогу!
Шлях  до  спасіння  праведний  вкажи!
Душа  кричить,  благає  допомоги  –  
Молю,  Небесний  Отче,  поможи!

Навчи,  як  маю  я  на  цьому  світі  жити,
Щоб  не  зробити  зла  комусь,  не  впасти  в  гріх,
Любити  ближнього  свого,  добро  творити…
Покору  й  милосердя  поклади  на  мій  поріг!
Навчи  мене  молитись  щиро,  ревно,
Прощати  вміти,  терпеливо  хрест  нести…
Не  хочу,  щоб  життя  пройшло  даремно…
За  все  мені,  мій  Господи,  прости!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560013
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 18.02.2015


Оксана Р.-Г.

Терпке вино

Моє  кохання  –  як  терпке  вино,
По  самі  вінця  в  келихи  розлите…
Чому  ж  дурманить  і  п'янить  воно,
Коли  ні  грама  щастя  не  надпите?!.

Чому  печаль,  мов  те  вино,  гірка…
І  чорна  хмара  пропливла  над  нами?
А  правдонька  жорстока  чом  така?..
Навіщо  знову  гратися  словами?!.

Хто  більше  винен  в  цьому:  ти  чи  я?  –  
Вже  недоречні  будь-які  питання…
Та  все  ще  плаче  доленька  моя,
Що  не  зуміли  вберегти  кохання…

Пройшла  любов…  І  лиш  солодкий  хміль
Тривожить  душу  і  стискає  груди…
А  серце  точить,  розриває  біль:
Як  звірі,  щастя  наше  розтоптали  люди!..

Терпке  вино,  немов  полин,  із  серця
По  крапельці  сльозою  витікає…
А  десь  гітара  плаче  і  сміється  –  
Й  душа  моя  сопілкою  співає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560337
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015


Любомир Гардецький

КОСМОС ДУШІ

КОСМОС    ДУШІ

Життя  нам  з  Космосу  дано,  воно  –  
                                                                         космічне
Та,  як  і  космос  довкруг  нас,  -  воно
                                                                           не  вічне
Отож    щодня    ставаймо    кращими,
                                                                             ніж  нині
І  маймо  "космос",  гарний,  свій,  
                                                                         усередині
В  душі  несімо  лише  світло  й  доброту
Тоді  й  минемо  «неминучість»  ми  оту
Яка  такими,  як  були,  нас  не  застане
Удосконалюймось    -    апокаліпсис  не
                                                                               настане

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560121
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015


Оксана Р.-Г.

Як жаль…

Укотре  вже  себе  я  обдурила,
Укотре  вже  довірилась  журбі:
З  тобою,  любий,  я  була  щаслива  –  
На  жаль,  не  розуміла  ще  тоді…

Своїм  знайомим  я  розповідала,
Що  ти  –  лише  товариш,  наче  брат…
Тепер  вже  знаю:  я...  тебе  кохала!..
Та  серденько  не  слухало  порад…

Ти  ж  думав,  що  з  тобою  я  не  щира,
В  невірності  мене  чомусь  винив…
І  я  одного  разу  попросила,
Щоб  більше  ти  до  мене  не  ходив.

Я  знала,  що  ти  мучишся,  страждаєш,
Але  уже  вернутись  не  могла…
Знайшов  ти  іншу,  з  нею  і  тепер  гуляєш  –  
Вона  мене  забути  помогла.

Як  жаль,  що  я  так  пізно  зрозуміла:
Любов  у  нас  казковою  була!..
Я  вберегти  цю  казку  не  зуміла,
Бо,  мабуть,  не  надійно  берегла…

1995р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559936
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015


Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Присвячення мужній жінці - українці Надії Савченко…

Як  у  казці  старій,  двоголові  дракони
Полювали  на    наших  дівчат  уночі,
Оживають  в    суспільстві  сучасному  знову
Ті    звірюки,  в  яких  ікла  наче  мечі.
Двоголові  орли  й  хижі  заслані  змії,
Вносять  безлад    в  наш  спокій  і  в  наше  життя,
Хочуть  крові    невинної    діви  Надії,
Полонивши  її,  як  і  інших  дівчат.
Хочуть  крила  зламати  українській  пісні,
Хочуть  мову  втоптати  із  гідністю  в  грязь,
«Поклонись,  повинись!-  кажуть  очі  зависні,-
І  можливо,  тваринний  помилує  князь!»
А  вона  в  ті    звірині  обличчя  –  сміється:
«Українка  країну  свою  не  зганьбить!
То  у  вас  тут    купується  все  й  продається,
І  хоч  можу  померти,  мене  не  зломить!»
І  у  клітці  ,як  птаха  ,із  ворогом  б'ється,
З  двоголовим  і    підлим..як  діва-борець,
І  безмежна  любов  у  маленькому  серці
Зводить    спроби  злякати  її  нанівець…
Діво  -  воїн!  Тримайся!    Весь  світ  із  тобою,
Доки  ти    там,    за  ґратами,  битву  ведеш,
Всі  неправі  суди  будуть  вкриті  ганьбою,
І    князі  заревуть  під  уламками  веж.
Ти  повернешся,  знов,  світла  діво  Надіє,
До  батьківської  хати,  і  рідной  землі,
І  такий  новині  вся  країна  зрадіє,
Бо  покотяться  голови    хижих  орлів…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559701
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Віктор Насипаний

ЗНАЄ ЧИ НЕ ЗНАЄ гумор

В  гостях    в  Олени  подруга  Марійка
Хвалила  дуже  свого  чоловіка.
 Та  теж:  -У  мого  інтелект  утричі,
Бо  купа  знань  і  три  освіти  вищі.
-  Такий  розумний  в  тебе  хлоп,  Олено.
Що  не  спитай,  то  знає  все,  напевно.
Олена  змовкла  враз.  Про  щось  гадає:
-  Хоча.  Та  ні.  Навряд,  чи  все  він  знає.
Та  що  ти,  сплюнь!  Мені  іще  б  мороки.
Таки  не  здогадався,  бачиш,  поки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559690
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Оксана Р.-Г.

Не прийду…

Я  так  хочу  тебе  розлюбити
І  навіки  забути  тебе!..
Того  хочу  тепер  полюбити,
Хто  давно  вже  кохає  мене…

З  ним  стараюся  ніжною  бути,
Подарую  хоч  краплю  тепла  –  
Може,  так  я  зумію  забути
Ту  любов,  що  лиш  біль  принесла…

І  хто  скаже,  чому  так  нелегко,
Чом  так  важко  забути  все  те,  
Що  тепер  вже  від  мене  далеко
І  лиш  сумом  у  серці  цвіте?..

Ми  ніколи  не  стрінемось  більше,
Хоч  згадаєм  ще  нашу  весну…
І  у  мене  тепер  є  вже  інший…
Ти  покличеш,  та  я  …  не  прийду...

1996р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559604
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015


Оксана Р.-Г.

Я + ти


Моя  надіє!  Де  ти?..  Повернися,
Бо  я  не  можу  так  самотньо  жить!
На  тебе  хочу  знову  надивиться,
Я  зможу  ще  палкіше  полюбить!

О,  як  жадаю  зустрічі  з  тобою,
Як  ніжно  й  сильно  я  тебе  люблю!
Прилинь  і  забери  мене  з  собою,
Бо  більше,  мабуть,  я  вже  не  стерплю!

Я  руки  занурю  в  твоє  волосся,
Нап'юся  з  уст  ласкавих  теплоти
І  гаряче  до  тебе  пригорнуся,
Бо  ми  щасливі  разом:  я  +  ти!    

1994р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559182
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Оксана Р.-Г.

Ти не мій…


Ти  тепер  уже  не  мій,  і  я  це  знаю,
Але  все-таки  з  надією  чекаю,
Що  пробачиш  мені,  любий,  і  тоді
Ми  згадаємо  хвилини  неземні…

Тихо  шумить  вітер,  плаче  поле,
Що  до  мене  не  повернешся  ніколи…
І  нехай  тепер  ти  з  іншою!  Нехай!..
Та  усе  ж  в  моєму  серці  зла  печаль…

Не  виню  тебе,  сама  в  усьому  винна!
Вже  й  не  знаю,  чи  була  якась  причина,
Коли  я  тебе  покинула  тоді…
Думала:  зустріну  кращого  в  житті…

Може,  й  кращого  знайшла,  це  Божа  воля...
Але  знаю:  не  таку  хотіла  б  долю…
Ти  скажи,  чому  про  тебе  знов  згадала?
Чом  жорстоко  так  любов  тоді  прогнала?..

Що  ж,  нам,  видно,  не  судилась  разом  бути…
Може,  й  краще...  Але  як  тебе  забути?!.
Заспокоїти  я  серце  постараюсь,
Бо  кохаю,  та  …  ніколи  не  признаюсь…

1994р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559364
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015


Оксана Р.-Г.

Пробач…

Пробач,  я  ще  тебе  кохаю,
Хоч  дала  слово  вже  давно:
Забуду  все  і  не  згадаю
Того  ніколи,  що  було…

Хотіла!..  Та  повір:  не  можу!
Ти  випив  всю  мене,  до  дна!
І  душу  дав  свою,  порожню,
Щоб  я  була  завжди  одна…

Я  стала  більше  не  потрібна…
Хоча  …  чому?..  Кохана  я…
Кохана  іншими,  мій  рідний,
Чужа  кохана,  не  твоя…

Але  не  хочеш  поділити
Мене  ти  іншим,  щоб  змогла
Я  знову  ніжно  полюбити  –  
Так,  як  колись  давно  могла…

Чому  мене  не  відпускаєш?
Молю,  благаю:  не  тримай!..
Скажи,  де  серце  ти  ховаєш
Моє?..  Пусти  його,  віддай!..

Нічого  більше  не  бажаю,
Бо  навіть  воля  не  моя…
Пробач,  що  лиш  тебе  кохаю,
Пробач,  що  й  досі  я…  твоя…

2000р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558878
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 12.02.2015


Ніна Багата

Хлівець

Напівживий  хлівець,  неначе  бомж,
Зимує  в  товаристві  реп’яшиння.
Потріскалась  упоперек  і  вздовж
Благесенька,  із  глини,  кожушина.
А  дах,  як  з  очерету  капелюх,
Прострелений  сирітськими  роками,
Чорніє  незагойними  дірками,
Заманює  сюди  із  неба  пух.
Не  треба  ані  рук,  ані  мітли.
Всередину  пух  сам  себе  натрусить,
Аби  внизу  наметики  росли.
Хлівцю  здається,  то  біліють  гуси.
Великі  й  теплі.  Як  було  колись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492892
дата надходження 16.04.2014
дата закладки 10.02.2015


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2015


Ніна Багата

Стежка

У  гаю  стежина  є
Не  усім  помітна.
Там  калиновим  вогнем
Наша  юність  квітне.

Нас  на  крилах  час  несе.
З  нами  доля  грається.
Все  минає,  та  не  все
Нами  забувається.

Владно  спомин  ожива.
З  ним  по  стежці  рушу.
По  ногах  б’є  кропива  –  
Біль  же  крає  душу.

Вже  доходить  до  плачу.
Нащо  себе  мучить?!
От  візьму  і  потопчу
Зілля  це  жалюче.

Поновлю,  щоб  не  згубить,
Стежку  непомітну.
Бо  калина  пломенить  –  
Наче  юність,  квітне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553701
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 10.02.2015


Ніна Багата

Тепло

Мов  крильце  –  в  інеї  брова,
Рум’янець  на  щоці.
Долоньку  хлопчик  зігріва
У  батьковій  руці.
Малому  затишно  було
В  надійному  теплі,
Яке,  здавалося,  текло
І  від  шовкових  слів.
Воно  і  в  погляді  цвіло,
Як  мальви  золоті.
Мороз  відняти  це  тепло
Не  міг  і  не  хотів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543010
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 10.02.2015


Оксана Р.-Г.

Помолімося, браття…

(за  мотивом  пісні  «Моління  за  козачку»)

Помолімося,  браття,  помолімося,  сестри,
За  любов  до  Вкраїни  та  рідного  слова,
За  героїв  наших,  за  Сотню  Небесну  –
Нехай  лине  в  небо  молитва  до  Бога.

Їхні  душі  в  небесах,
Та  у  нас  вони  в  серцях!..
Із  високих  берегів
Лине  їх  ангельський  спів…
Українська  сторона  –
Їхня  зболена  струна…
Голос  той  навік  не  щез,
А  лунає  із  небес!

Помолімося,  браття,  помолімося,  сестри,
За  землю  вкраїнську,  кров'ю  политу…
Хай  Небесна  Сотня  по  шляхах  небесних
Донесе  до  Бога  щирую  молитву.

Помолімося,  браття,  помолімося,  сестри,
У  святій  молитві  станьмо  на  коліна…
Як  благання  правди,  як  страждання  честі,  –
Кров'ю  всіх  героїв  плаче  Україна…  

Серпень,  2014р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557989
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015


Оксана Р.-Г.

Слава нації! Слава Вкраїні!

Україно,  вставай  із  колін,
Нас  не  зможе  ніхто  подолати!
Відбудуємо  все  із  руїн,
Лиш  було  би  кому  будувати…
Доля  гнула  не  раз  і  не  два,
Била,  мучила,  катувала…
Мову  нашу  топтала  Москва
І  від  люті,  скажена,  стогнала…
Бо  не  вирвати  серце  з  грудей
У  землі,  яка  любить  співати,
Яка  родить  найкращих  дітей,
Щоб  гордилася  ними  мати!
Чи  є  в  світі  такий  ще  народ,
У  якого  так  серце  палає?!
Через  терни  до  вільних  висот
З  попелища  й  руїн  воскресає!
Та  не  мириться  «старший  брат»,
Затісна  йому  стала  хата…
І  підступно  московський  кат
Убиває  «молодшого  брата»…
Кращий  цвіт  український  поліг,
Куля  клала  і  батька,  і  сина…
Та  ніхто  б  заховатись  не  міг,
Коли  кров'ю  стікала  Вкраїна!
Серце  плаче  –  аж  мозок  болить…
Їм  би  жити,  мужніти,  кохати…
Ще  до  когось  кохана  спішить,
А  когось  виглядає  ще  мати…
Хтось  дружину  в  надії  лишив,
Інший  сина  чи  доню  покинув…
Ще  учора…  життя  він  любив,
А  сьогодні…  поліг…  загинув…
Крики,  відчай  з  усіх  сторін
І…  смертельно-кривава  руїна…
Глухо  стогне  церковний  дзвін…
За  синами  ридає  Вкраїна.
Вже  не  боляче…  Добре  там  –
Вартовою  Сотнею  в  небі…
Ти  ж,  народе,  навіки  затям:
Вони  гинули  тільки  за  тебе!
Чи  було  їх  тоді  тільки  сто?..
Небо  знає,  та  ніби  не  чує…
І  не  відає  правди  ніхто,
Лиш  Господь  їхні  душі  рахує…
Вони  моляться  хором  за  нас…
Їх  оплакує  вся  Україна…
Знай  же,  кате,  настане  твій  час
Перед  Божим  судом  на  колінах!
За  невинно  пролитую  кров,
За  страждання  і  чорні  хустини…
Що  то  гроші?..  Влада?..  Любов?..
Найцінніше  –  життя  людини!
Українонько,  рідна  моя,
Не  журись,  підростає  вже  сила!
Загартує  їх  слава  твоя  –
Українська  ж  їх  мати  зростила!
Синьо-жовтий  наш  стяг  майорить!
Нас  багато,  усі  ми  –  єдині!
Хай  сміливо  й  велично  звучить:
-  Слава  нації!  Слава  Вкраїні!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555345
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 06.02.2015


Оксана Р.-Г.

Українцям

Життя  пусте,  мізерне,  вбоге…
Волає-стогне:  «Допомоги!»
А  час  не  жде…
Кричить  сім'я,  держава,  влада…
Хоча  б  лукавая  порада!
Та  все  –  не  те…
А  ще…  душа…  І  це  найважче,
бо  тут  не  вибереш,  хто  кращий,
а  хто  –  не  наш,  бо…  не  такий…
А  світ  жорстокий  і  німий!..
Усе  німе!  Хоч  репетують
(самі  ж  давно  уже  не  чують,
бо  не  дано…),
що  правда  є,  і  є  держава,
що  є…  історія  і  слава,
що  Україна  процвітає
в  добрі  й  здоров'ї…
Славний  рай  –
отой  забутий  Богом  край…
Яка  ганьба!  Яка  зневага!
А  чи  й  була  якась  повага
хоч  до  святого?!.
Не  було!  Усе  з  брехнею  загуло  –
вже  не  вернути!
Чи,  може,  й  нам  долить  отрути
в  гріховну  пащу?  Злом  –  на  зло?
Щоб  і  нащадкам  так  було,
як  нам  тепер?..
О  доле,  доле,
як  гірко  правда  твоя  коле!
Карає  тяжко!..
Що  ж  робити?
Невже  й  надалі  тихо  жити,
як  всі  жили?..
А  як  же  діти?  Як  онуки?
Нас  проклянуть  вони  з  розпуки
за  ці  гріхи!
Вкраїнці,  рідні,  схаменіться,
тверезо  правді  подивіться
в  розпусні  очі!
Давно  приспана  вже!
Не  хоче  ніяких  змін!
А  чом  би  й  ні?  Заснула  й  спить…
Хоч  ви  просніться!  Уставайте!
Одвічні  ґрати  розбивайте,
бо…  пізно  буде!..
Вкраїна  ж  ненька  не  забуде
своїх  дітей!..  
Й  воскресне  все:
І  правда,  й  доля,
і  не  лукава  –  справжня  воля!
І  щирий  сміх,  й  душа  –  як  казка!
Усіх  огорне  Божа  ласка
і  на  добро  благословить!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555810
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 06.02.2015


Оксана Р.-Г.

Лист захиснику України

(від  імені  дітей)

Дорогий  солдатику!  Патріоте!  Друже!
Ми  Тобі,  ріднесенький,  дякуємо  дуже
За  незламну  стійкість,  мужність  і  відвагу,
За  несхитну  віру  і  тверду  присягу!
Ти  відважний  воїн,  Ти  Герой  народу,
Борешся  за  спокій,  гідність  і  свободу!
Ти  стоїш  за  правду,  за  Вкраїну-неньку,
За  дітей,  за  внуків,  за  матір  стареньку…
Знаю:  було  важко,  але  Ти  тримався,
Із  боїв  кривавих  знову  піднімався!..
Вірю:  переможеш,  бо  Господь  з  Тобою,
Він  благословляє  правдою  святою!
Слово  Кобзареве  хай  Твій  дух  гартує!
«Борітеся  –  поборете..!»  -  серденько  карбує!
Хай  почує  москалота  наші  думи-«квіти»:
«Чия  правда,  чия  кривда  і  чиї  ми  діти»!
Вже  недовго,  рідний,  скоро  перемога!
Чуєш?  Пахне  рутою-м'ятою  дорога…
Кличе  хлібом-сіллю,  манить  рідна  хата…
Вигляда  синочка  посивіла  мати…
Повертайся  швидше!  Повертайсь,  солдате!
Всі  Тебе  чекають,  Сину,  Батьку,  Брате!
Моляться  за  Тебе  українські  діти,
Щоб  могли  співати,  вчитися,  радіти!..
О  Всевишній  Отче  і  Пречиста  Мати,
Хай  живими  вернуться  всі  наші  солдати!
Щоб  Вкраїна-мати  знову  вільна  стала,
У  добрі,  здоров'ї  й  щасті  процвітала!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556105
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 06.02.2015


Оксана Р.-Г.

Доля

(за  мотивом  твору  Т.  Шевченка)

«Така  її  доля…  О  Боже  мій  милий!
За  що  ж  ти  караєш  її,  молоду?
За  те,  що  так  щиро…»  усіх  нас  любила?!
Чому  ж  не  зупиниш  московську  орду???

А  скільки,  біднесенька,  горя  зазнала:
Із  голоду  пухла,  стогнала  в  тюрмі…
Та  гордо  вставала  з  колін,  воскресала,
Щоб  знов-таки  бути  в  чиємусь  ярмі?..

А  що  їй  робити,  коли  розпинають
Свої  ж  таки  діти  і  в  пута  кують?!.
Пошли  Ти  їй  долю!  Хай  лихо  минає,
Бо  інші  народи  її  засміють…

О  Боже  мій  милий!  Така  Твоя  воля…
Караєш  Вкраїну  за  наші  ж  гріхи!..
Прости  нерозумних,  зішли  неньці  долю,
Збуди  всіх  байдужих,  «незрячих»,  «глухих»!

І  буде  в  нас  доля  і  щастя  по  вінця,
Бо  щиро  молитву  шепочуть  уста!
Спаси  Україну!  Зціли  українців!
Хай  буде  вовік  Твоя  воля  свята!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556846
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 06.02.2015


Оксана Р.-Г.

Ще не вмерла Україна!

Ще  не  вмерла  Україна!
І  не  вмре  ніколи,  
Бо  не  стануть  на  коліна
Вкраїнські  соколи!

Правда  наша  не  загине  –  
Задзвенить  шаблями!
А  неправда  хай  спочине
Поміж  москалями!

Чуєш,  іроде  московський,
Окупанте  –«брате»,
Забирайся  зі  святої  
Вкраїнської  хати!

Воля  наша  не  поляже  –
Воскресне  з  руїни!
Ось  така-то  слава,  враже  ,  –
Слава  України!!!


Автор  малюнка  -  Анатолій  В.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557658
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015