Passionaria: Вибране

PashaMorozov

Дощ

Природа  другий  день  вже  поспіль
Із  глузду  з’їхала  неначе:  
Замість  стелити  снігом  постіль,
Рясним  дощем  тужливо  плаче.

То,  може,  плаче  сива  мати,
Чий  син  загинув  в  лютій  битві.
Вмирають  на  війні  солдати,
А  жінка  плаче  у  молитві.

А,  може,  то  герої-хлопці,
Які  про  нас  з  небес  вже  дбають,
Загинувши  в  кривавій  топці,
Сльозами  бруд  землі  змивають.

Набридло,  може,  вже  природі
На  безлад  цей  весь  час  дивитись,
Вона,  вразлива,  каже,  годі,
Не  можна,  треба  зупинитись.

Я  розумію,  що  ненависть
Не  може  принести  свободи.
Любов  врятує  всіх  нас,  замість
Мій  гнів  не  може  дати  згоди.

Якщо  війна  ця  справедлива,
Немає  іншої  дороги.
Скінчиться  все,  усе  мінливе,
Проте  дійдемо  Перемоги.

А  доки  йде  війна  кривава,
І  гинуть  люди  в  ній  донині,
Кажу:  усім  Героям  Слава!
І,  звісно  ж,  Слава  Україні!

Дощем  рясним  природа  плаче,
Стукочуть  краплі  у  віконце,  
Десь  там  далеко  плине  кача  …
Зійде  обов’язково  сонце!
́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556481
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015