За картиною В.Рекуненка
О, цих дзеркал химерна, дивна суть!
Я свій портрет нітрохи не впізнала!
Там жінка втомлена... тоді як тут –
Метеликом на хвилях карнавалу…
В тій – за Бальзаком – досвід помилок,
А я ж… мені б… в Країну Задзеркалля…
Де кіт Чешир… де бЕзум – не порок…
Де в травах я колись себе шукала…
Здається, вчора… ні, була весна…
Чи, може, літо?.. пам’яті годинник
Замислився… на стрілках – сивина…
І під очима спогадів стежинки…
Невже то я? Статечна і сумна…
Від дотиків стомились рукавички…
Троянда стала жовта і бліда
І розгубила пелюстки з незвички…
Ах, Діно! Кицю! Ти ж була, як ніч!
Це ж кошеня – руде і не магічне…
І дзеркало – буденна вельми річ…
А те було казково-екзотичне…
Чиєсь послання на моїм столі…
Уже засохло, наче той гербарій…
Знайомий запах чаю, як тоді…
Кохав, виходить… я вважала – марив…
Тепер далекі – у своїх світах…
А може, є дверцята… прослизнути б…
Стікає в душу свічка у руках…
Холодне скло… у полум’ї секунди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562418
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
[i]Весь ряд событий в жизни есть тупик...
Густав Майринк
[b][/b][/i]
Не сон, не явь, и правда и обман.
Что Жизнь, что Смерть - лишь смена одеяний;
В глазах твоих тревоги океан,
Не штиль, не вой, но сдержанность рыданий.
Весь ряд событий в жизни есть тупик.
Мир слеп, - как ваза треснет только тронешь…
Я молод... нет – ошибся! Я – старик,
А ты меня не ждешь и не хоронишь.
В тебе, быть может, тайна бытия,
В твоих руках истоки мирозданья,
Но Ты есть Я, и Я совсем не я,
А только часть великого скитанья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559175
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Я бачив фантазію з запахом меду –
Босоніж по сонцю гуляла в калюжах,
І щира наївність її попере́ду
Бризка́ми іскристими квітла, мов ружа,
А небо волошки в волосся вплітало,
Таке ж золотаве, як сонце з під ніжок,
Що кожен цілуючи слід, смакувало
Той мед. Я не бачив ясніших усмішок…
І тільки фантазія бризки здіймала.
Її аромат залив всю мою душу
Нестерпним теплом так, що та заридала
Іскринами щастя на сонце в калюжі.
Я бачив фантазію з запахом Раю,
І вкляк, ніби стовп соляний на Содомі –
Я знав, я шукав і знайшов… Та не знаю,
Чому мої дії такі невагомі…
Я бачив – і все. Й кляв себе, що нічого
Не вдіє моє спантеличене тіло.
І я молив Бога! Я так молив Бога…
Та сонце зайшло, і вона відлетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555994
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015