Хоч третього дня ... «похованка» - не плачу. Не плачу!
Загинув за нас він, щоб ми – жили, й були щасливі.
Він дивиться з неба на нас зараз, добрий і вдячний,
Бо ми – живі, любим його! й пам,ятаєм, як диво!
Так, ми не самотні, й обов,язки є і турботи.
До рідних підем, до людей, до їх справ, до роботи.
У кожного, кожного з нас – особисті яристі дороги.
Свій звіт за терпіння, сумління,
слова свої:
тиші і Богу!
23.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555007
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
****
Звільнилась
річечка міленька від товстого льоду,
І качки, гуси шукають в ній броду.
****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555038
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2015
При мысли о бренном
мистический ужас
сковал мне мозги.
Коль ходишь коровой
бездумной по кругу –
больших перемен и не жди.
Лужайку объела.
Какое мне дело
до завтрашних или
вчерашних коров?
Паштетом говяжьим
иль супом вчерашним
к тебе попаду я на стол?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555060
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Порой мы не находим нужных слов,
И вместо слов - "Прости",кричим - "Прощай".
Мы перестали верить в верность и любовь,
И с грустью,одиноко провожаем май.
Мы отпускаем тех,кто оступился чуть,
Потом грустим,с надеждой что мы правы.
Не понимаем,все прошло и не вернуть,
Себя жалеем,ведь мы так устали.
Но вдруг,на миг закрыв глаза,
И осознав всю боль своей утраты,
Что пожалев себя,пустили все на тормоза,
Поняв,что оба,были в этом виноваты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521679
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 27.01.2015
горіло листя – я його підпалював
метал червоний – я його розбив
всі ції спроби зайві і невдалії
не призве до зорепаду див
на диво здатні люди добрії
правдиві щирі любі Богу
а решта з тиграми і кобрами
витягують з планети стогін
ми недалеко від правдивості
близькі до вірності й любові
якби не жала люті й хтивості
які нас павутинням ловлять….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555049
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
На вулиці буяв червень. Боготворилося прекрасне, тепле, сонячне літо.
Майже щодня після школи ми, тобто Славко, Віктор, Василь, Лариса, Валя, Наталка, я та інші сусідські діти, постійно збиралися біля сільського клубу близько шістнадцятої години гратися у різні ігри.
Так було і в той день, коли Славко запропонував мені піти до його бабусі Олени зустрітися, як він сказав, з дідусем, який приїхав з Криму до них у гості. Спочатку я не хотів погод-жуватися, але Славко наполягав.
І ми побігли до бабусі. Дорогою він розповідав мені, що дідусь один раз у п’ять років по можливості приїжджає до них із Севастополя. Займається якимись окультними науками, лікує людей, а точніше сказати нічого не зміг.
Зайшовши на подвір’я до бабусі Олени разом із Славком, я зупинився, мов укопаний. На лавочці біля старенької хатини сидів дідусь, якому на вигляд було десь років дев’яносто. Високий на зріст, волосся ще цупко трималося на голові, вуса та його довга борода були геть білими, немов вимочені у сметані. З подальшого детального вивчення дідуся я помітив, що шкіра на руках була вся у зморшках, високе, рівне чоло, погляд карих очей прямий, пронизливий. Тонкі канавки зморшок, що покривали чоло, скули і частково підборіддя, створювали загадковий орнамент, наче природа навмисно постаралась. Чітко вимальований рот та рішучі вирази обличчя дідуся – все це мене якнайприємніше вразило. Я не повірив би, що людське обличчя може нести такий блаженний спокій і в той же час таке усвідомлення своєї прихованої сили.
Підійшовши ближче до нього, я привітався.
– Добрий день, Сергію, – відповів мені дідусь, – проходь ближче, присідай на лавицю поруч.
Славко в цей час забіг до бабусиної хати і по розмові, яку я почув з відкритих дверей, зрозумів, що він розмовляє з бабусею.
– Ще раз добрий день вам, дідусю, – сказав я. – А звідки ви знаєте моє ім’я?
– А воно у тебе на лобі написано, – відповів дідусь.
Я був здивований і, повернувшись до хати, глянув у шибку вікна, чи немає на моєму обличчі чогось такого, що дало дідусю підставу про це говорити.
– Ну, не мовчи, Сергію, – звернувся до мене дідусь. – Мене звуть Андрієм Степановичем. Розповідай, як ви вчитеся, котрі предмети у школі вас більше цікавлять, що приваблює у цьому житті більше за все, ким би ти хотів стати у майбутньому.
Я, спантеличений запитаннями і самим виглядом дідуся, з невідомих причин зніяковів.
– Не переживай, Сергію. Я просто бажаю ближче з тобою познайомитися, тому що бачу між вами із Славком дружбу, – сказав дідусь. – Чуєш, як він щебече зі своєю бабусею, з моєю донькою Оленою, і щось канючить черговий раз. Мабуть, копійок на цукерки, хоча малий розбишака не заробив сьогодні на них.
З такої щирої і проникливої розмови зі сторони Андрія Степановича я зрозумів, що він дуже уважна, спостережлива, високоосвічена і тактовна людина. І ми почали спілкуватися з ним на різні теми.
Під час нашої розмови помітив, що Андрій Степанович не відводить погляду з мого обличчя, дуже уважно вислуховує, не перебиває. Тільки коли я зупинявся, він починав розказувати дуже цікаві речі зі свого життя, робити певні висновки, давати поради для подальшого нашого молодого життя, пояснюючи при цьому, що у своєму житті він багато чого пережив.
– Ну як, сподобалась тобі наша розмова? – запитав дідусь у мене.
– Андрію Степановичу, Славко розповідав, що ви займаєтесь якимись окультними науками. Що це таке? Ви що, доктор? Лікуєте людей? Розкажіть, будь ласка.
– Ні, Сергію, я не доктор, – відповів він. – Я простий цілитель, трішечки знахар нетрадиційної медицини. Тобі це важко сьогодні зрозуміти. Але прийде час, ти виростеш і зрозумієш мене.
Від бабусі Олени вибіг Славко, і ми з Андрієм Степановичем по-товариськи розпрощалися.
– Сергію, – зупинив мене Андрій Степанович, – вибач, що ще раз турбую тебе, але підійди ближче до мене.
Я підійшов до дідуся, він узяв мою праву руку у свої, уважно почав дивитися на долоню. Потім відпустив руку.
– Сергійку, у тебе дуже сильна натура і вольовий чоловічий характер. Але би ти знав, що в найближчі дні тебе чекає біда. Взагалі, у твоєму житті буде вдосталь і радості, і біди та горя. Але знаю точно, ти впораєшся з ними, вистоїш. Ти сильний.
Після цього ми із Славком побігли до клубу гратися з однолітками у різні ігри.
Минали дні. Я часто задумувався над словами дідуся про те, що мене у найближчий час очікує якась небезпека. Я не міг собі це уявити, що може статись зі мною, чотирнадцятилітнім юнаком. Звідки Андрій Степанович може знати про це, як може передбачати події, які відбудуться у чужому житті.
Проминуло три дні. Я навіть не помітив, як настала неділя. У цей день мені випала нагода пасти корів у лузі.
Під вечір, після пасовиська повернувся додому. Помітив, що вдома моїх родичів немає. Я, перехопивши окраєць хліба зі шматком сала, побіг гратись на подвір’я. Навіть не пам’ятаю, звідки в моїх руках опинилась коробка сірників. Граючись ними, вирішив провести маленький експеримент. Запаливши один сірник, вставив його до коробки з іншими. В цю мить сильний спалах вогню, який був створений палаючою сіркою, обпік моє обличчя. Я, кинувши сірникову коробку, з плачем побіг до хати і, на моє щастя, додому уже повернулись батьки.
Мати заходилася поратись біля мене. Поклавши мене на ліжко, знайшла якісь мазі домашнього приготування і легенько гусячим пером почала наносити мені їх на обличчя. Потім спиталася, що сталося зі мною. Я пояснив, що цього не хотів, але так вийшло.
– До весілля заживе, – бадьоро сказав мій батько.
Після нанесення мазі на обличчя, мені полегшало. Батьки пішли займатись своїми справами. Я зостався лежати у ліжку. Тут мені на думку спали слова дідуся Андрія Степановича про те, що в найближчі дні зі мною трапиться якась біда. І тільки тепер я зрозумів, що обпечене обличчя – це і є та сама біда, яка чатувала на мене у останні дні. Та я ніяк не міг зрозуміти своїм юнацьким серцем, як дідусь міг наперед знати про це?..
При черговій зустрічі з Андрієм Степановичем запитав у нього:
– Добрий день, Андрію Степановичу. Скажіть, будь ласка, звідки Ви знали, що зі мною трапиться біда?
– Сергію, зрозумій одну річ. Ви всі молоді люди, бажаєте швидко спізнати цей світ, випробуєте різні експерименти, але спочатку зовсім не думаєте про наслідки. Тож побажання тобі на майбутнє в будь-якій справі: десять раз відміряй і тільки один раз відріж…
19-20 серпня 2007 р.
м. Чернівці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555069
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Ты там, я здесь и нам вдвоём не быть
И нам вдвоём не слушать песню грома
И ветру тёплому на встречу не спешить
Не возвращаться вместе в общий домик
Не в нашу ночь я буду оды петь
И не в твоё окно цветы заброшу
Не мне губами пальци твои греть,
плывя в санях сквозь снежную порошу
Благодарю, что не о мне мечтаешь
В момент когда глаза твои горят
что не со мной ты в мыслях засыпаешь
Когда у нас господствует закат
Вот, дождь ночной, он охладит мне душу,
я должен равновесие набрать
и всплыть как утопающий на сушу,
чтобы на мир по старому взирать
я много говорил красивых слов,
и тратил их не добираясь сути
\"О Вы прелестны, счастие, любовь\"
я пел и в мире, и в порыве люти
Прости за дерзость, знаю, может быть
И этот стих пустое пламя сгложет
И хоть тебе меня не полюбить
Будь счастлива, пусть Бог Тебе поможет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555091
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Не те вже місто,нові ліхтарі,
Тай люди стали зовсім інші,
Все призабулось на весні,
Багато слів лишилися несказані.
За вікнами бушує ураган,
Іде війна народів,
В Карпатах спить самотній вулкан,
Життя тиче по звичним нотам.
Самотній вовк шукає свою тінь,
Біжить немов зійшов із розуму,
Він бачив сотні-тисяч ведінь,
Тепер шукає свою музу.
І всі займають певну ношу,
Виконують важливу функцію,
Хто щастя комусь приносить,
А хто плекає надію.
Вигаданий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552310
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Как только прикоснулась ты ко мне,
Взглядом своим, а не рукой,
Что то быстро забилось в груди,
И мысли лишь о тебе одной.
Это чувство нельзя описать,
Или на бумаге нарисовать,
Его нужно лишь познать,
Всеми эмоциями ,до дрожи овладевать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552686
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Гуляет ветер по ночном бульваре,
Сьеводне он не одинок,
З ним девушка красивая,
ждет от него,любимого, всего один звонок
Сидит на пристани у моря,
Читает стихи о любви,
И только лишь одна заря,
Сегодня ее визави.
А он не здесь,не рядом,
Он в городе другом,
Но стоит ему только взглядом,
И тонут в страсти вдвоем
В его сердце она одна такая,
Она одна такая , на целом свете,
Что очень по душе близкая,
И будет ждать при любом рассвете.
Он видит в ней чудо,
Невидимое для других
И очень-очень чутко
относиться к ней.
Любовь не может быть самоцелью,
Иначе, она теряет всякий смысл,
забирает искренние мечты,
Наводит на дурную мысль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553223
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Бо хто кохає по-справжньому,
Кохає ,немов весь світ,
В душі все так прекрасно,
В душі бузковий цвіт.
Бо тільки погляд твій легкий,
Безмежно-ніжний закохає,
І шлях по долі не легкий,
Кохання тілу полекшає.
В твоїх очах тонули кораблі,
Кохались пристрастро амури,
Серця все бились у вікні ,
А ти лиш будувала кргом себе мури.
Кохання -це немов війна,
Що роспочати надто легко,
Та завершити-це біда,
Коли почалася вже вона.
Бо тільки твої очі-книги таємниць,
Безмежних мрій,надій,та доброти.
Належиш ти до ряду жриць.
Душа твоя-відтінок краси.
Лише частинка цього світу,
Здавалось так дрібна,
Та в серці ти замінила весь світ,
І вже ,здається, в морі тонуть небеса.
Лише з тобою, серце, хоче танцювати,
І битись гучно,мозок наскрізь поражати,
Лише з тобою, нові мрії, в думах будувати,
З тобою пристрасно, до ефйорії кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552311
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Гинуть на війні кращі ,відважні,сміливі,
Гинуть за волю України,
Гинуть на славу Батьківщині,
Гинуть за мир для нас нині.
Під хвилею вогню ,поляг вже не один,
Навіщо ,Боже, так нас покарав?
Погиб чийсь син,йому лиш дев'ятнадцять,
Життя він зовсім непізнав.
Донецьк,Луганськ,чого проганати не зумієш?
Москалів,що посягнули, на чужі землі.
Він вбє,культуру,мову,невже не розумієш?
Не дасть, достойну старість ,твоїй нені.
Земля там плаче,просить вже спокою!
А ті кати і слухати не хочуть,
Їм із Кремля наказ іде :"До бою",
Вбивають що совїх братів,того не розуміють.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552687
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Істине терпіння веде до перемог,
МИ надто довго терпеми війну ,
За що ж нас покарав небесний Бог?
За що полягло,скільки душ у домовину?
Війна -це вбивство?
Та ні:це самогубство для народу,
За нас гордиться з небес гетьманство,
За те, що боримось за свободу.
Ми сильні духом,
В українських жилах тече кров козака,
Ми мужні тілом,
За нас скаже правда.
Та хоч помер,солдате,на війні,
Вбитий терористами-москалями,
Ти став ідолом для Батьківщини,
Гордістю своєї нені.
Ти там на небі, в Бога попроси,
Щоб швидше вбили, ми цих паразитів,
Що гірко покусали нашу Україну,
Щоб не було погублених життів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552755
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Якщо не пишуть люди, вірші про війну,
Вони є значно щасливіші,
Ящо не їдуть близькі люди на чужину,
Не знаютимуть розлуки ціну.
Якщо не плаче мати за дітьми,
То серце радістю сповите,
І світ із вірними друзями,
Вже означає лекше жити.
Якщо все літо без дощу,
Яскраве сонце,запах ягід,
Кругом всього так досхочу,
І відкриваєш нові горизонти.
Якщо все літо пізнаєш,
Життя,людей,і щось таємне,
Ящо кохаєш ще й взаємно.
То тільки так відкриєш щастя неземне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552757
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Я закохаюсь в твою душу,
Не просто в образ твій,
Важливе цінувати змушу,
А ти кохати палко вмій.
Я закохаюсь в твої очі,
Їх рідний блиск знайду,
І в темні,важкі ночі,
Від тебе я не відійду.
Я закохаюсь в це волосся,
Твій запах стане дорогий,
З тобою злечу в піднебесся,
Без тебе не буду хоробрий.
Я закохаюсь в твою мову,
Слова загріють в зимній час,
Весь світ ввійде у нашу змову,
Птахи співатимуть про нас.
Я закохаюсь просто в тебе,
Молотимусь за нас обох
І більшого мені не треба,
Лиш би той парусток кохання не засох.
Я закохаюсь у принцесу,
Її тиндітно тихий тон,
Кохання буде без ексцесу,
Твій незнайомий баритон.
Я закохаюсь в твої мрії,
Ти подаруєш їх мені,
Ми будем жити у надії,
Турботами в житті віддалені.
Я покохаю твій відтінок,
Відтінок чистої краси,
Весною зацвіте барвінок,
Твоя душа в мені завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552226
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 27.01.2015
На перроне стою и прощаюсь,
Ты посмотришь мне след как всегда,
Я ладонью нежно касаясь,
Заберу тебя в сердце мое навсегда.
Заберу тонкий запах,и твой силуэт,
Заберу где то там глубоко ,
Там где места другим больше нет ,
И на ключ в душе закрою окно.
Потом годы пройдут, как быстрый ручей,
Уже совсем другие берега,
А ты все мечтаєш о ней,
О той,что через года, стала так необходима.
Єсли чувства живут после стольких лет,
Єсли дышишь ты ей вновь,и вновь,
Здесь уж сомнений больше нет,
Это и єть настоящая любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553229
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Дощ постукує в вікні,
Омиває серце,груди,
Дощ іде десь у душі,
Дощ немов повсюди.
На лодонях срібним блиском,
Залишився лиш на мить,
І так тихо-тихо нишком,
Щось немов шепчить,
Він омив безкраї поля,
Розтопив зимовий лід,
І здавалось вже не доля,
Дощ їй ще поміг.
Дощ іде десь у душі,
Омиває смуток,горе,
Все купається в теплоті,
В середині тепле море.
Зовсім близько,за вікном,
Чутно музику його,
По краплинках,ніжно-ніжно,
Він зливається з струмком.
Дощ зливається із тілом,
Ще стікає по руках,
Не ховай їх,
Сутність під прицілом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553785
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Несказані слова, вони закрились, глибоко в душі,
Перевернули всі ілюзії мовчання,
ПРийдеш лиш уві сні,без вякого вагання,
Я почекаю тебе тут,де все заклякло в темноті.
Торкнешся губ,
Розбудиш дотиком тіло,
І без всяких згуб.
Займемся коханням по-юнацькому невміло.
Незроблені вчинки літають у думках,
Немов чекаючи свого моменту,
Давно вже встигли померти.
Будують в серці жахливі монументи.
Торкнешся мого тіла,
Огорнеш теплотою рук,
І від дешевого вина сп'яніла,
Розтворишся без зайвих мук.
Недоказані почуття снують трагедію ,
Пишуть романи про любов,
Дають марну надію.
Змовившись проти тебе мов.
Потонувши в вирі почуттів,
Без згадки про вчорашній сум,
Ми провели так безліч днів.
Тепер лишився лиш сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554415
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Роки,місяці ,дні...
Біжуть швидкі поїзди,течуть гірські ріки,
Відблиск яксравих моментів тримається в пам'яті,
Це завжди хороші ліки.
Століття,тисячоліття,
Люди закохуються,люди втрачають.
Життя повне на всіляке різноманіття,
Чого хочуть,інколи,самі не знають.
Старі мрії,нові мрії,
Хоча,це зовсім недоречно,
Будувати в мріях ілюзії,
Скажу більше,будувати їх небезпечно.
Потоки людей,забрудениний інтернет,
Маса пропагандистської інформації.
Сайти ці називаються : "Життя точка нет".
Важко зберегти суть інерції.
Двадцять перше століття,
Століття прихованих війн,
Століття технічного прориву.
Століття боживільних мрій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554709
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Тоді здавалось, ніби ти частинка в серці,
Хрустально чиста,потонула десь в душі,
Та номеру немає у мережі,
Нема тебе, і в моєму житті.
Ти, мабуть, не від світу цього,
Забути очі, твої світло-сині,
Незміг би навіть в щасливій днині ,
А ще тоді здавалось ,ніби маєш крила лебедині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554160
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Дихати з тобою в такт,
Ловити зорі нічного неба,
Ти мій єдиний абстракт,
Вони разом, тай більшого нетреба.
Весна малює свою правду,
Річки біжуть у звичний ритм,
Разом перейдим любого броду,
Разом розв'яжим кохання алгоритм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554162
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Життя - це не пошук себе.
Книги пишуть про це.
Життя - це створення себе.
Що не пройде без тебе.
На життя потрібно дивитись ,
Мов ти у подорожі довго,
Можливість подорож здійснити,
Один лиш раз тобі дано.
Життя -не випадок чи факт,
Життя,як буря твоїх думок ,
Що проносяться як акт,
Театр,де ти сам обираєш напрямок.
Життя-це не бажання твої,
Буває,зовсім щось нехочем.
Життя-це думки твої.
Які небесний ангел інколи шепоче.
Буває також відчуття,
Міняти треба щось в житті своєму,
ТО є не просто вічуття,
Це покдик змін у серці твоєму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554416
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Ти там,у серці десь глибоко ,
Лежиш ,мов вбитий в полі воїн,
Ти там,як течія суцільного потоку,
Що залишила ,на камінні морському, безліч ран.
Ти там,де сонце сходить двічі,
Де геть немає горя,чи добра.
Ти там,а в мому серці ти на віки вічні.
Ти моя літня квітка.
Люблю,сумую за тобою,
Тепер, я поцілую лиш тебе у сні,
І дивлячись у слід з журбою,
Твоя частинка серця у мені.
Ти там,що люди називають раєм,
Тобі,напевно,краще ніж усім,
Я помолюсь за тебе з суцільним відчаєм.
Попрошу в бога здоровя нам усім.
Ти там,що люди називають раєм,
Та в мому серці ти залишися назавжди,
Ми разом бога лиш благаєм,
Щоб не спіткали там тебе холоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554710
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Обійми так міцно, обійми,
Все без зайвих слів, я зрозумію,
Не кажи кохаю,не кажи,
Я думками серце твоє прочитаю.
Обійми так міцно,обійми,
Осіннім днем, до моїх снів прийди,
Поцілуй мене.Я благаю, більше не йди,
Не потрібно довгої розлуки.
Обійми так міцно ,обійми,
Заспіваєм разом нашу пісню,
В серці , наче діти п'ятирічної весни,
Поцілуй!На дворі ще непізно.
Обійми так міцно ,обійми,
Загадаєм разом бажання,
На вечірні зірки,
Попросимо вічного кохання.
Обійми так міцно,обійми,
Обійми своїми почуттями,
Обійми думками,
Закохай мене словами.
Обійми так міцно,обійми,
Обійми,як вмієш тільки ти,
Подивись так ніжно ,повидивись,
Обійми так,як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554993
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Клялись, ще змалих літ собі,
Незрадимо єдиної дороги,
Незрадим неньки ,незрадим батька,
Молитвами клялись до Бога.
Ми виросли,та почалася війна,
Ми виросли,почались перші розчарування,
А за вікном, все таж весна,
Що після зими, давала надію на життя.
Клялись ,що будем до кінця,
Коли ще закохались вперше,
Незнаючи всіх складнощів життя,
Ми помилялись знову вже в стоперше.
А час кометою над нами пролетів,
Забравши все ,що так любили ми,
Лиш память літніх квітів,
І запах рідної домівки, в серці назавжди.
Ми виросли,наївність та пропала в часі,
Думки заквітчані солодким сном,
Десь счезли,як дитинство на терасі,
Запите юності дешевим тим вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554996
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015