Кімната без тебе — не та:
зникають парфуми,
ламаються стіни,
і світлом стає
токсична кислота
від якої я хочу
заховатися в тінях.
.
Кімната без тебе
полишає мене
руки пронизані холодом — темно.
Закриваються двері
та дороги в купе,
чай крізь роки
перетворюється
в скверну.
.
Кімната без тебе
не така вже й лячна,
бо простори приймають мене
божевільним.
Хоч поруч в обіймах
вже нікого нема,
та я почуваюся,
знаєш, вільним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874194
дата надходження 01.05.2020
дата закладки 03.03.2024
Шаленіє вітер колихає віти
Пожовтіле листя в небо піднялося
А мені здалОся, а мені здалОся
Вітер розкуйовдив золоте волосся.
Листя пожовтіле не вернути вітам
І не повернути проминуле літо
Відчуває серце дикий порух вітру
Обплітає душу золота палітра.
12.10.2023р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002473
дата надходження 06.01.2024
дата закладки 23.01.2024
Бринить сльоза і серце ниє –
Вмирають бурні почуття:
Обвалом пронеслись надії,
Обвалом котиться життя.
Тяжка, хвилююча година…
Все, що цвіло – кругом зола…
Зійшло, немов прибійна піна,
Немов - пожовкла ковила.
Вже уповільнились потреби,
Немає, бігу без кінця…
Не чую звісточки від тебе,
Не бачу милого лиця.
Осиротіли мої очі,
Опустошилася душа…
Не будять думи серед ночі –
В тумані доленька… Чужа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 23.08.2023
Як загубитись від людей,
Від шуму днів, машин ,турбот
І потонути у тобі,
І розтопитися музикою нот..?
Як жити в днях, де вічно сміх?,
Де спокій - це життя удвох,
Де найсильніший в світі гріх-
Це засинати не разом :
Поміж кордонів і світів
Лягати з думкою про нас
І засинати поміж мрій,
Там де ми вдвоє повсякчас.
Це наше пекло , наш урок,
Щоб не забути , коли враз
У повсякденності життя
Пройде між нами грім образ
Зімкни повіки… вдих.. глибокий…
Згадай, як тяжко прокидатись,
І не найти мене десь збоку…
Не притулитись, не обнятись
Згадай, як серце затискало,
Як поміж телефонних слів
Ці кілометри убивали
Тебе, мене і НАШиЙ світ
Це наше пекло, наш урок..
це вічний знак, що не зітреш
Це татуаж , рубець, любов-
Там де залишив – там знайдеш..
Тому у грозах із образ
Найти б скоріше парасолю..
Яка не лишить місця болю,
Тих сліз , що капали на нас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672593
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 23.08.2023
Я закохався в твій перший погляд
І забажав щоб ти була зі мною поряд
Тільки ти бажала іншого
Успішного та гордого
І кожну мить я відчував
Як беззупинно тебе втрачав
Бо мені ти вже зламала крила
А сама далеко й швидко полетіла
28 02 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652416
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 05.07.2023
Він жив життям своїм, яскравим.
Він промовчав чимало слів.
Він знав багато, хоч знав мало.
Він міг боротись, та терпів.
Він помилявся, виправлявся.
Він тихий був і голосний.
Він рідко коли посміхався.
Він був хороший, але злий.
Він не кохав, хоча любив.
Він ніжним був і неприступним.
Він шлях свій мав - не загубив.
Він був і першим і наступним.
Він наче вбивцею був диким.
Він погляд мав такий холодний.
Він мовчки розривався криком.
Він до мистецтва був голодний.
Та він мінявся з кожним днем.
Уже не той, що попередній.
Не проміжний, і не середній.
Який він зараз? ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501314
дата надходження 26.05.2014
дата закладки 04.07.2023
Тебе нема... І серце рветься на шматки.
Тебе нема... Відлуння душу роздирає.
Тебе нема... Сховатись тіло хоче в закутки.
Тебе нема... Та серце все ж чогось чекає.
Тебе нема... Та в серці горить слід
Від твоїх слів ласкавих, й ніжних поцілунків.
Моя печаль, неначе із полИном мід.
Від долі вже я не чекаю подарунків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363283
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 13.05.2023
Чи чули ви колись, як плаче дощ?
Я думаю, напевно це ви чули,
Він обіймає сотні різних площ
І всіх кому на вірність присягнули.
Ви бачили закоханих людей,
Босоніж по калюжам, наче діти,
А серце в когось птахою з грудей
Тріпочеться: «Не можу розлюбити!»
Ви бачили, як зближує сльоза,
Людей під парасолями навісом,
Як потім небом котиться гроза,
То янгол за кохання б’ється з бісом.
Тож скільки ж ви побачили очей,
Які за край в душі своїй стрибнули,
Дощі ідуть напевно для людей,
Щоб сльози їх не бачили й не чули.
Олександр Кармишев
05.01.2023
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970960
дата надходження 14.01.2023
дата закладки 26.04.2023
Він їй писав, рука тремтіла трохи,
Дощем краплини падали із хмар,
Вона не відчувала анітрохи,
Що він звертається до неї в снах.
Вночі він все чекав її в мережі,
Краплинами стікав він у рядках,
Він все чекав, що зайде в її межі,
І душі об'єднаються в думках.
Він дарував їй свіжі мокрі квіти,
Здіймався разом в недосяжні гори,
І з нею плив до обрію радіти,
Він відкривав кохання через твори.
Він їй писав краплинами до ніг,
Думки були всі щирі та відверті,
Слова його незаймані як сніг,
Вона була без нього в круговерті.
Дощем, що за вікном лоскоче тишу,
Він хоче доторкнутись через скло,
Бо вільно тільки з нею серцем дише,
Так хоче щоб кохання їх спекло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978132
дата надходження 25.03.2023
дата закладки 02.04.2023
Всі ті слова мої, вся та образа,
Все сказане тобі одного разу,
Це не моє - чуже,
Що з серця хоче відірвати,
Назовні витягти й тобі віддати -
Один лиш дотик.
Я долі дякую,
Що я зустрів тебе колись,
Мав змогу доторкнутись,
І щастя мить впустить
І залишить у серці назавжди.
Це не кохання.
Це більше, глибше, недосяжне...
Це дотик сонця,
Це дотик щастя у раю...
Це ніжність,
Це цілий світ одних лиш мрій...
Це океан обійм, цілунків, насолоди.
Є в світі лиш одна людина,
Одне обличчя, усмішка і очі,
Які стоять переді мною,
Які живуть у дотику до щастя.
Цей дотик - мить...
Йому нема кінця і меж.
Це не минуле, і не спогад.
Це ти, і тільки ти... –
Мій світ надій і мрій,
Який завжди зі мною.
Ти вибач за образи і гіркі слова,
Тебе я відпустив,
Мабуть і не зустріну.
Але ж із серця не відпущу –
Залишу назавжди...
Бо цим я дотиком живу,
Цим дотиком щасливий.
(Верлібр)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978940
дата надходження 02.04.2023
дата закладки 02.04.2023
дві краплі стікають від гострих ключиць
важкі і округлі, наповнені світлом
милується місяць і блідо мовчить
від заздрощів, що не для нього налито…
торкається сяйвом волосся і пліч
соромить промінням цнотливий трикутник
той місяць зрадливий закоханий в ніч
та іншої ради готовий забути...
заплющені очі, солодкі вуста...
розквітнули стегна в густому чеканні
на мить одкровення, а правда проста -
самотня, як ніч, і на жаль - не остання
не пити нікому її наготи
метеликів вій об щоку лоскотати
не суть, не судилось, не стрілись світи...
і краплі стікають на простиню... спати...
музичний фон - мінусівка «the silence» Manchester Orchestra
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917684
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 06.03.2023
Напівтони, напів важливих слів
Карусель серцевих ритмів
Та ось Надія
Зробить з них американські гірки
не можу відірватись від екрану
твій образ манить, він чарує
поглядом карбую на серці твої риси
Надія..
Щойно власноруч розтоптану
болем, відчаєм та злістю
Знову неквапливо підіймаю
Згадую свої ж "Мені потрібна для життя"
або ж твої "Живеш ілюзіями?"
Моя любов убога
Вимолює і просить,. не обіцяє, чи дарує!
Моя надія безнадійна
Власне творіння для тортур
Та все ж потрібна "для життя"
Поки не переливає через вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940800
дата надходження 20.02.2022
дата закладки 05.03.2023
Хочу померти у бою,
безславна бійня і така ж загибель
зіткані із протиріч життя,
рвуться до звільнення, свободи
б'ються не заради перемоги,
а однієї миті
краплі отрути проклятого бога.
Поряд зі смертю, цілюще,.хочу жити
а із життям запитуєш,.навіщо?!
мов звір народжений у клітці
прагне своєї непевної свободи
і ще не відає
що втратив вже,
несвідомо більше
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934091
дата надходження 16.12.2021
дата закладки 05.03.2023
Коли думки наодинці
не твої, та не про тебе
втрачені життя кольори
вже насправді лякають
Загнані сни, отара безумних овець
сотні різних,
та всі вони на одне
одне і те ж саме
криваве лице
Все нутро вже давно зажате в тиски
інстинкти обмежують твою свободу
цієї ночі страх - твій ворог
та найкращий друг
Дочекатись би тільки світанку
знову стриматись та не писати тобі
Доброго ранку!
Бо не приношу ні добра, ні ранків
Дочекатись би тільки світанку
всі слова перенести в маленьку рамку
запечатати їх в папері, та сховати подалі
до наступної ночі, а може й світанку
Щоб знову стриматись і не писати тобі
Доброго ранку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932607
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 05.03.2023
В осінніх туманах життя наче сон
Ранішня мряка гукає примар із душі
Закохані в привидів блукають у своїй самоті
Самі наче привиди, оболонки без душі
їхні душі не з ними, а там, в далині
У вічному раю, що схожий на пекло
Там де вперше приміряні крила
І втрачені, спалені чи просто забуті
тепер блукають у туманах
безмовні стражі свого раю,.пекла
такі пусті й заповнені по-вінця
привиди,.закохані в примар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931161
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 05.03.2023
Скільки потрібно часу щоб забути?
навчитись жити, не ставлячи запитань
навчитись розуміти, не отримуючи відповідей
приймати, змиритись
з причинами,.наслідками,.собою
Прокидатись на світанку заради мети
не сприймати життя на зовні фоном
навчитись знову бути цікавим
вчитись знову жити,
або просто перестати вмирати
Списки справ давно не актуальні
Все потрібно було зробити колись
А де зараз?
Джерело яким би жив сьогодні
Безкінечне ниття,
зімкнуті вуста, багато слів
і ніякої мети
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920138
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 05.03.2023
Вже досить
Перебирати в смітнику душі
Пам'яті, очікувань та сподівань
Все відпустив
Пустота все ж очищає
Заповнює собою
Переливає через вінця
Мов задихатися повітрям
Сили втратив,. може віру?!
Душу!
Не відповів собі. Навіщо?
Знову помилився.
Інстинкт збереження, зовсім не воля до життя
Рефлекс на зовнішню загрозу.
Сили дасть втікати, падати і підніматись
Та зовсім він не вірний друг
Продасть тебе погожим літнім днем
Знову наодинці зі своїм.. навіщо?!
Хіба не досить.?!
Скільки ще потрібно риторичних запитань?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913185
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 05.03.2023
Кучеряшка Сью
Чому ж тільки тебе люблю?!
Невже рецепт,.твоя байдужість
Бажання до яких не дотягнутись
засліплюють, просять взамін життя
Зате його не просиш ти
Не потребуєш і навіть не залежиш
І все,.і крапка
Муза повернулася спиною
Рутина заступила пеленою
Цвіт весни й пробудження життя
Кинем монетку, аверс,.реверс
покинути,.чи бути до кінця?
Тільки снайпери не грають навмання
Біг по-кривій, шанс на життя
Чи тільки гра?!
Снайпери не грають навмання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912410
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 05.03.2023
Лижі, посмішка, курорт
Як добре, що така щаслива
Я теж,.посміхаюсь
Радію і каюсь,
Що теж так не зміг
Радію й не знаю
Чого ж насправді чекаю?!
Хочу довго прожити, чи завтра ж померти
Щось за собою лишити, чи просто все стерти
Де міра, де ціна мого життя?
Пролита кров, своя,.чужа?
Кожна смерть нова стіна,
і знову помста, помста і війна
І тільки в тишині зростають сумніви нові
Та хіба ж по-іншому можливо?
Краще зустрітись в обличчя,
ніж підставити спину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911328
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 05.03.2023
Вони уже не бачать
На них спустилась темнота
Жаринки, іскорки життя
Їх замінила вічна мерзлота
Важливим перестало бути все
Кудись спішив, чи жив поволі
Плани, мрії ,.де життя?
Куди поділось,. Де пропало?!
Так хитромудро заплетена канва
Переплелася чорними нитками
Зарано, занадто рано
ти до них прийшла
І кого б із нас, не потягнула ти наступним,
Ми пам'ятатимо про них,
Про те, що жили не дарма
Були сильні та хоробрі
В твої смерте очі, дивилися не раз
Горя випили сповна,.все ж посміхались
Ми теж сміятись будем,..і пам'ятати
Що хтось чекає там на нас..
Пам'яті хлопців 109 ОГШБ що загинули рятуючи інших…
00.00.0000-26.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910297
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 05.03.2023
Безмовний горизонт
Невимовна тишина, напружена, важка
Розділене з іншими чекання
У кожного своя жага
невгамована й незнана
Розділена, де смерть а де життя
Невдаха повинен померти!
Самовбивство не мета
а кинутий під ноги долі жереб
сліпа, безвольна та байдужа
випалить до тла, душі та тіла
на стяги піднята війна
прийме і заспокоїть
пробачить все,
що ми не в змозі пробачити собі
стежина добігла кінця
Невдаха повинен померти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897564
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 05.03.2023
Стільки не сказаних, німих..мені потрібна!
Звертань в пусті світанки, тихі вечори
Незрозумілих всіх навіщо, адже нічого вже не змінить
Залишилась потрібною в душі
А наяву все без надій
Створюю ілюзії нові, щоб залишити хоч щось
Бодай якесь, примарне та хитке
Триматись до кінця
Сенсу в ньому не шука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877109
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 05.03.2023
Життя між пальців пробігає мов пісок
Безповоротньо втрачені частинки
Перед очима пролітають мов краплинки
Всі твої світлини
Відчай розбирає через край
Очі застелив туман
Вкрай необхідний серцю цей самообман
Ілюзії складають цінність для життя
Збирав у полі я дурманні маки
І пив, ковтав все до лишка
Блукав полями, шукаючи кінця
Лишились недописані слова
не сказані та не почуті
Їх підхопив у полі вітер
Доніс кудись.. чи розгубив
Розчинив в долині криком
Чи тихо притулив вуста
Нехай вони мовчать
Що народились у мовчанні
В мовчанні й згинуть
Без вагань
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889870
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 05.03.2023
Невже ніколи більше?
Ніколи більше не засвітиш в моїй голові зірок.
І з часом згасне вир думок.
Запалений вогонь не буде вічним
Весь "світ" поглине темнота
Він так і не заквіт.
Йому була так необхідна
Твоя рука, легенький дотик
В моїй руці, твоя рука
І вже порятована душа
Так легко
Якби ж відбулось
Якби..
Я б не прагнув більше темноти
А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886357
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 05.03.2023
Розбите серце... Золотом покрию
І залікую ним я кожен шрам,
А образ закарбований я змию
Потоком сліз... Богине, як і шарм,
Забуду твій. У келихи розсиплю
Нові бажання і накину шарф,
Піду слідами осені. Відкрию
Живі надії... А мерзенний шар
Емоцій чорних вкрию листопадом...
І під дощем жовтневим зрину в синь
Поміж краплин густого водоспаду...
Кружлятиму кометою... Ліси
Я пролечу усі... І зорепаду
Схоплю я мить чарівної краси...
© Володимир Верста
Дата написання: 21.08.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867510
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 05.04.2020
Люблю!.. Люблю!.. Яке дзеркальне слово...
Фатальне... Унікальне... Ні! Мовчу.
Замовкну назавжди... І не промовлю
Його ніколи!.. Голосно кричу
Тобі це слово постаттю німою!..
Дзеркал кривих уже і не злічу
І образів, образ... І знов розмови,
Подібні на згасаючу свічу,
Що догоряє в мареві субстанцій,
Ілюзій, лабіринтів самоти,
Нікому непотрібних ілюстрацій,
Написаних на стінах без мети...
І що тут залишилося в нас зараз?..
Одне це слово неосяжне – silence!
© Володимир Верста
Дата написання: 05.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794523
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 28.10.2019
На жаль, але рано чи пізно
Зів'яне жіноча краса,
І шкіра безсило обвисне,
І сивою стане коса...
Соромишся власного "топлес",
Дратує отой целюлит?
Облиш, але ж ти маєш комплекс
Принад, що не гинуть від літ:
Твій внутрішній світ нескінченний,
А скрині душевні без меж,
І нАйнобельОвиший вчений
Не в змозі пізнати їх теж.
Звичайно, ведуться на фантик,
Та хочеться знати, що в нім?
А там - різнобарвні таланти -
Поезії, музики дім...
Так добре, коли гармонійно
І зовні, й всередині все.
Та час-непосида невпинно
Роки десь за обрій несе.
Привабливість жінки коротка,
Не вдієш нічого відтак...
Пожовкне яскрава обгортка,
Цукерки ж - залишиться смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797046
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.10.2019
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851674
Я готовий тебе читати
На арабській і на латині,
Ніжно руки твої тримати,
Задивляючись в очі сині.
Я готовий тебе читати
На англійській і на івриті,
Сторінки шовкові гортати
І по буквах пальцем водити.
Я готовий тебе читати
На абетці Луїса Брайля,
Твого тіла п'янкі аромати
Випивати, немов, з грааля.
Я готовий тебе читати,
Твою міміку, рухи, жести,
Хоч би мовою дипломатів
Чи осіб, які під арештом.
Я готовий тебе читати
Ієрогліфами чи Морзе,
Попід небом разом літати
Чи пливти дельфінами морем.
Я готовий тебе читати
У дорозі і на роботі,
Брати фрази твої крилаті
Й занотовувати в блокноті.
Я готовий тебе читати
На іспанській чи італійській,
У полон твій своє віддати
Вщент розбите тобою військо.
Я готовий тебе читати
На Паскалі, Пітоні, Яві,
Обіймати і цілувати
Не лише в бурхливій уяві.
Я готовий тебе читати
Марсианською чи земною,
Мови інших планет вивчати,
Лише б поруч була зі мною.
Я готовий тебе читати,
Слухать книгою у блютузі,
Звести в підсумку все на жарти,
Бо з тобою ми... просто друзі.
Я готовий тебе... чекати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851851
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Что во взгляде её таинственном
Прожигает насквозь зеницами,
Почему образ той, единственной,
До сих пор продолжает сниться мне,
И зачем храню фотографии -
Гигабайты ненужной(?) памяти,
Ведь уже не моя "парафия",
Только сердце никем не занято.
Всё равно, проживаю заново,
Помню то, что казалось мелочью.
И не гаснет пока звезда моя,
Видно memory-то не девичья.
Не увидел, не понял сразу я -
Не достану я ту звезду никак.
Ну, конечно, мы с нею разные,
Но не в этом ли вся изюминка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842270
дата надходження 17.07.2019
дата закладки 25.10.2019
Сьогодні вперше увімкнули ліхтарі
А ми від них сховались в темноті
Зірки згасали, не торкаючись землі;
Пили з любові, та напитись не могли
Ми вибігали разом на зустрічну
Та не боялись, бо для нас це звично
Навіщо ми клялись любити вічно?
Забути треба, це погана звичка
Вже нікому купатись під дощем
І музикантів проганяє осінь з вулиць
А серце розриває лютий щем
Я б все віддав, щоб лиш тебе торкнутись.
Та ти вже з іншим зустрічаєш схід
Я захід не з тобою проводжаю
Згорів між нами той останній міст
Забути б, але сил не вистачає
Відвожу погляд, так бракує слів
Не бачу, але чую, як ти плачеш
Що прочитаєш ти між цих рядків?
Напевне, ти їх навіть не побачиш
Тобі на захід - а мені на схід
Щасливий будь -
Ну що ж, бувай щаслива
Мій потяг плавно набирає хід
Ми розійшлись, сліди сховала злива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847576
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 13.09.2019
***
Це місто снів загублене... В нестямі
Блукаю тротуарами... Імла
Сліди стирає, змінює місцями
Бульвари та будинки... Замела
Зима снігами? Осінь листопадом?
Засипала до тебе всі шляхи!...
Вже ось весна!... Чи літо? І до саду
Ведеш мене платити за гріхи…
Ти тінь моя? Чи музи тихий поступ,
Яка шепоче ноти за плечем?
Зникає міражем дощем із воску,
Ураз по тілу спрагою тече
І гасне ця свіча... Свій час я втратив...
Можливо, ми зустрінемось колись...
Зізнайся, хто ти? Я рахую втрати...
Ти муза?!.. Ні? Прошу тебе, вернись!..
***
Я – тінь бажання… Я – туман ілюзій.
Фантом із найчарівнішого сну.
Реальною не може стати муза.
Я відчаєм кохання огорну.
Шукай тепер мій образ поміж літер,
У нотах неприборканих стихій.
Цілунок передасть від мене вітер.
До серця підповзе лукавий змій.
Тікай! Та ні… Спинися на хвилину!
Шепну тобі трагічну таїну.
Любитимеш мене одну до згину.
Являтися у снах я присягну.
Допий пітьму омани… Царство ночі
Затягне у тенета самоти.
Зникаю… та в імлі тобі шепочу:
«В моїй душі буремній – тільки ти…»
Частина перша:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 02.09.2018
***
Танцюють зорі місячну сонату.
Кружляє сніг і сипле звідусіль.
П'янію від твого я аромату,
На цьому маскараді від усіх –
Ти краща, королева і богиня,
Навіяних вітрів солодкий бриз,
Твоя краса – божественне творіння –
Врізається у серце, ніби спис.
Віддайся ти мені у цьому танці!
В мелодії звучать серцебиття.
О хто ти – незнайомко, що у масці?
Зачарувала вальсом почуття.
Останні ноти, опадають маски.
Вона зникає в мерехтінні свіч.
Це сон? Чи це історія із казки?
Я завжди пам'ятатиму цю ніч...
***
Тремтить душа у вирі маскараду,
Болюче-вільна, дика і палка.
Що віднайде – чи жертву чи розраду
У вимірі фантазій і блукань?
Тебе зустріла в образі жагучім,
Глибоку ніч осяяв ти вогнем,
Та ніжний смуток виказали очі.
Під маскою душа ховала щем.
У вальсі захопила нас безодня
Бажань і мрій, помножених на ніч.
Хай будемо разом ми лиш сьогодні,
Закохані, не бачивши облич.
Хвилини танцю пролетіли миттю,
Та раптом маски скинули усі.
Розтала я в пітьмі та оксамиті.
Прощай! Я – муза. Повернусь у сні…
Друга частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 02.09.2018
***
Танцюють зорі місячну сонату.
Кружляє сніг і сипле звідусіль.
П'янію від твого я аромату,
На цьому маскараді від усіх –
Ти краща, королева і богиня,
Навіяних вітрів солодкий бриз,
Твоя краса – божественне творіння –
Врізається у серце, ніби спис.
Віддайся ти мені у цьому танці!
В мелодії звучать серцебиття.
О хто ти – незнайомко, що у масці?
Зачарувала вальсом почуття.
Останні ноти, опадають маски.
Вона зникає в мерехтінні свіч.
Це сон? Чи це історія із казки?
Я завжди пам'ятатиму цю ніч...
***
Тремтить душа у вирі маскараду,
Болюче-вільна, дика і палка.
Що віднайде – чи жертву чи розраду
У вимірі фантазій і блукань?
Тебе зустріла в образі жагучім,
Глибоку ніч осяяв ти вогнем,
Та ніжний смуток виказали очі.
Під маскою душа ховала щем.
У вальсі захопила нас безодня
Бажань і мрій, помножених на ніч.
Хай будемо разом ми лиш сьогодні,
Закохані, не бачивши облич.
Хвилини танцю пролетіли миттю,
Та раптом маски скинули усі.
Розтала я в пітьмі та оксамиті.
Прощай! Я – муза. Повернусь у сні…
Друга частина:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 02.09.2018
Цикл «Бриз»
Суцвіття квітів тануть... На долоні
Буяють ноти пізньої весни,
Що розтягнулись, мов густі колони,
До пантеону літа, і сліди
Лишає травень. Червень вже на троні
Вінчає ці прикрашені сади...
Ну а свідомість знову у полоні
Грайливої, безмежної краси...
Під пеленою виграє на флейті
Самотній місяць для палких троянд,
Пускає в море зоряні сонети.
І літній бриз доноситься... «Хто я?..» –
Запитую себе... І ці куплети
По хвилях линуть співом солов'я...
© Володимир Верста
Дата написання: 31.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793892
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Цвіте бузок, черемха ніжно пахне...
А в серці дивне відчуття:
Чи ностальгія це, чи спогад чахне,
Що із минулого життя?
В очах жевріє захід сонця тьмяний,
П'янкий, бузковий аромат
Такий знайомий, і такий жаданий
Кочує серцем, мов сармат.
Десь там, позаду залишились люди,
За обрій йдуть мої роки,
Колись і нас на цій землі не буде,
Не вічні в небесах зірки.
Цвіте бузок, і ви з ним шаленійте,
Поки у серці дивне відчуття!
Живіть сьогодні, дихайте, радійте!
Цінуйте кожну мить життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792042
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 19.05.2018
за окном просто протекает улица.
темпа ее не унять...
нам бы скорее понять,
что все обязательно сбудется...
если будет кому нас обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772672
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 08.02.2018
Сьогодні йде осінній дощ.У капелюсі і плащі
Минаю вулиці у власній, нескінченній самоті.
Пливуть думки про жовте листя і сирі дощі...
І про народження відвертих почуттів в житті.
В задумі йду я по калюжах.Не помічаю люд.
Лиш парасольки блимають,мов кольорові кадри...
Он фенікс пролетів повз мене...он іде верблюд...
Люблю я під дощем ранкові та натхненні мандри.
Холодна, дощова краплина торкнулась серця мого...
Крізь водяну фортецю раптом я побачив
Маленьку дівчинку,яка танцює для сліпого,
Цей танець у його житті нічого вже не значив.
Вона сміялась щиро, плескала в малі долоні,
А він стояв завмерши,і дивився в пустоту......
Для нього світло замкнене у власному полоні,
І кожен день дарує безнадію й самоту.
Його хвороба- незкінченний біль життя,
Вона його з сумлінням у кайдани закувала....
У свому горі не почує сердець людських биття
Хвороба сліпоти всю душу розікрала...
А дівчинка радіє...танцює під дощем одна...
Розділась перед ним- а він її не баче...
Живе у світі і незнає, що в неї теж біда,
За нею тільки дощ по справжньому заплаче.
Стрибнула дівчинка з високої гори. Розбилась.
Повзе мов чорна кобра, траурна процесія....
Колись у танці під дощем, ця дівчинка розділась,
Цей танець зупинила незрячості агресія.!
Я прикурив сигару, Поправив капелюха,
Швидкими кроками долав сирий асфальт...
А дощ все лив, Замерзли ніс та вуха...
В газетах, "танцю" , присвячено багато шпальт,
Скінчився цей осінній дощ. У капелюсі і плащі
Минав знайомі вулиці у власній самоті....
Пливли думки прожовте листя, і дощі...
Про смерть відкритих почуттів у нашому житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271494
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 30.10.2017
Дзвенять дерева голосом криштальним
під шепіт вітру й променистий сонця гул.
Ну як ти можеш бути в день такий печальним?
Ти, може, щастя що таке забув?
Шукаєш, певно, ти його далеко.
А мо' й гадаєш, що вже не знайти.
Насправді щастя близько, як лелека,
що в'є гніздечко, де стоять хати.
Насправді щастя ближче, ніж здається.
Так близько, часто, що й не помічаєш ти.
Ти тільки слухай шепіт твого серця...
І май сміливість за тим кличем йти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491749
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 30.10.2017
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама,
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
Руде волосся пестить ніжно,
Розвіює туман ходою,
Ховає личко білосніжне,
Тримає комірець рукою.
А я присів на мокру лавку
У світлі сивих ліхтарів,
Здираю сум неначе п'явку,
І знов ховаюсь від дощів.
А дама в'ється крізь тумани,
Горять алей багряні шати,
В кишені хризантема в'яне,
І як же вас, красуне, звати?
В обличчя дме жорстокий вітер,
Тремтить від холоду ліхтар.
Розметані пожухлі квіти,
Лежать у срібнім світлі фар.
В останню мить сказала дама:
-"Я світлий смуток, поетичний,
-До підсвідомості я брама,
-Я осені Душа одвічна."
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама.
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751569
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 27.10.2017
Придет пора, весна настанет,
В душе прольется синевой,
Глотну сияние рассвета.
Я очарован так тобой.
Коснусь волос твоих осенних,
Они - опавший клена лист,
Я покажу мир сокровенный -
Он робок, ясен, светл и чист.
Я обниму тебя покрепче,
Чтоб далеко не отпускать.
В твоих объятьях лучик нежный
Спешит мне важное сказать.
В твоих глазах я утонул бы
Забыв о всем, и повторил -
Как дорог светлый час мне этот.
О, как давно я не любил!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757300
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
відібрала тебе у снів
і більше не чула пісні,
і більше не чула слова -
я все віддала.
за тебе.
________
залишила тебе собі,
забула всі наші пісні
та не забула слова -
все тобі віддала -
так треба.
___
нікого немає.
він більше нічого не має.
і знову...
моє - не збулося.
[i]твоїми ходила стежками,
твоїми хворіла думками.[/i]
здалося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755515
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 26.10.2017
"Їх взяло у солодкий свій полон
Шалене, дике, пристрасне кохання"
Рижулька
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333364
Взяло кохання їх в полон
І душам захотілось казки...
В коханні є такий закон -
Все починається із ласки.
Налились губи ніби вишні
І серце проситься з грудей.
Усі принади стали пишні -
Чудний закон природи цей...
.......................................
... Сплелися руки у єднанні -
Єдиний подих, єдиний рух...
Тіла сплелися у коханні,
А дві душі - в єдиний дух...
І ніжність й ласка все вєдино,
І душі знялись в небеса...
Кохання стало божим дивом -
Бувають в світі ж... чудеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333550
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 26.10.2017
VAM
Хочу я сына, но, сначала, - дочь.
Хочу я сына, но, сначала, - дочь.
Хочу я дочь от женщины одной,
С которой у меня была лишь ночь.
От женщины — не ставшей мне женой.
Хочу я дочь лишь от неё, единой,
Чтобы потом в ней замечать черты
Той, которую я звал красивой
И узнавал в ней детские мечты!
Хочу я сына. Но сначала дочь.
От женщины, такой мне сердцу милой!
Хочу её, пускай одну лишь ночь,
Последний раз, назвать своей любимой.
Галина Верд
Літературний переклад
Я хочу доньку, та ще й згодом сина,
Доньку від жінки тільки однієї,
З котрою в мене ніч була єдина,
Що жінкою я не назвав своєю.
Я доньку хочу мати лиш від неї,
Щоб з часом помічати у малій
Ті риси, що дісталися від нені:
Грайливі очі, погляд чарівний.
Я хочу доню, та ще й згодом сина
Від жінки, що із серця не дістати!
Її я хочу, хай лиш ніч єдину,
В останній раз коханою назвати.
лютий 2010 р.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139489
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173552
дата надходження 23.02.2010
дата закладки 26.10.2017
[i]Хочу я сына, но, сначала, - дочь.
Хочу я дочь от женщины одной,
С которой у меня была лишь ночь.
От женщины — не ставшей мне женой.
Хочу я дочь лишь от неё, единой,
Чтобы потом в ней замечать черты
Той, которую я звал красивой
И узнавал в ней детские мечты!
Хочу я сына. Но сначала дочь.
От женщины, такой мне сердцу милой!
Хочу её, пускай одну лишь ночь,
Последний раз, назвать своей любимой.[/i]
Галина Верд перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173552
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139489
дата надходження 30.07.2009
дата закладки 26.10.2017
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 28.07.2016