Тетяна Бонд: Вибране

Олекса Удайко

ТО НЕ СОНЦЕВА ТІНЬ

[b][i]tth[/i][/b]
         [i]Волинь...  с.  Веснянка.  Погоже  літо...
         Озеро    неподалік    від      Луцька...  
         Чайки  над  озером...  І...  мрії!  Мрії  
         про  майбутнє.  Бо  сьогодення  сумне.
         Та  життя  бере  своє...  Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То  не  сонцева  тінь  в  голубих  небесах
В  плесі  озера  вкіс  відбивається…
То  на  бе́резі  трав  жадібка́  бірюза  
Корінцями  углиб  розвивається…

То  не  чайка  над  озером  в’ється,  літа́,
Спрагло  долю  у  вирі  шукає…
То  твої  молоді  та  щасливі  літа
Серед  літ  запізнілих  блукають...
 
То  не  жайвір  у  небі  відчайно  співа,  
Немов  щастя  нам  щедро  віщує…
То  твої  в  позолоті,  коштовні  слова
В  моїм  серці...  щоночі  ночують.

...Кличе  неба  і  трав  нехибка  бірюза,
Літо  гладить  фіранки  в  віконці…
То  не  сонцева  тінь  в  голубих  небесах…
То  моє  несподіване  сонце.[/color][/b]

10.08.  2015,  с.  Озеро,  Волинь[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 08.06.2023


Олекса Удайко

ДОЛЕ УКРАЇНСЬКА

[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]

[i][b][color="#73086f"]Доле  українська,  
ой,  яка  ж  хрещата  –
дух  і  тіло  наші  сплетені  навік…
Крутяться  історії
жваві  коліщата,
не  дають  склепити  нам  своїх  повік.

Процвітання  роду
і  духовні  сили
з’эднані  навічно  Сонячним  хрестом*.
Нам  би,  українцям,
нам  би  дужі  крила,
щоб  здолати  висі,  вказані  Хрестом.

Нам  би  у  дорогу  
подвиг  Прометеїв,
Кобзаря  й  Богдана  силу,  хоч  на  мить,
щоб  збудити  поспіль
приспану    Ідею  
і  жагу  у  душах  вічну  запалить!

Притомились  наче
наші  віра  й  сила,
єдність,  дух  козацький  сильно  підупав.
Ой,  притомні  вої,
налаштуйте  крила
й  не  спаліть  у  славнях  павичів  і  пав!

Бо  не  спить  двоглавий,
в  усі  боки  зирить,  
щоб  своє  конання  здути,  хоч  на  мить.
В  бік  наш  поглядає,
певно,  хоче  в  вирій,
щоб  у  теплім  краї  кості  схоронить.

Ой,  Сварожі  вої,
налаштуйте  крила,
й  не  спаліть  у  вирі  повсякденних  справ!
Покажіть  поденкам,
що  є  віра  й  сила  –
запал  й  дух  козацький  Бог  не  відібрав.[/color][/b]

9.07.2020.
___________
*Йдеться  про  язичницький  (арійський)  символ  у  формі  рівностороннього  хреста
   на  тлі  Сонячного  диску.  Вважається,  що  цей  оберіг  захищає  природні  здібності  
   людини  і  допомагає  їм  розкритися;  як  знак    Духовної  Сили  і  процвітання  Роду.  

Ілюстрації:  мила  світлинка  автора  (на  Майдані    після  бурхливої  ходи  "Ні  -  капітуляці"  в  День  Незалежності  2019  року):  Тарас  Компаніченко  з  відомою  козацькою  піснею,  мелодію  якої  вкрав  Комінтерн.
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 08.06.2023


yaguarondi

Тиха стежина до березня

Вчаться  сніжинки  у  листя  жовтавого  креслити  віршами  світ  понад  голови,
Важко  збагнути  в  дощі  листопадовім:  зимонька  -  тиха  стежина  до  березня.
Груднем  постелиться  біла  хурделиця,  ковзне  напруга  пасток  ожеледиці,
Січень  рум'яним  пухтеликом  свята  на  писку  лисички-часу́  танцюватиме,
Лютий  сріблястими  хвоями  віхоли  небо  відпустить  затерплими  нотами,

Спрага  зеленого  скресне  сновиддями,  в  пам'яті  сонячний  спомин  побачимо,
З  ніжок  берізок  панчохи  засніжені  березень  скине  руками  гарячими

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708569
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 10.05.2018


yaguarondi

Передкурличні дні

Небесного  дерева  стогнуть  гілки,  обтяжені  хмарою  сірою.
Лелеки  встромили  дзьобаті  голки  у  вишивку  стежки  до  вирію.
Розгублений  сад  пише  зжовклі  листи  промінням  рудої  чорнильниці
Лелекам:  спішіть,  вам  ще  треба  пройти  негоди  повітряні  митниці...
Якісь
Сумні  
Передкурличні  дні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745318
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 14.08.2017


Черный Человек

Ліки від осені…

Вона  імпортує  своє  божевілля
В  пекельні  від  літа  думки  пішоходів
Під  шепіт  дощів,  листопадів  свавілля
Під  оперу  вітру  та  гуркіт  заводів

Все  менше  і  менше  різновидів  долі
Тихіші  бажання,  дорожчають  мрії
Самотні  дерева  приречено-голі
Складуть  заборону  на  будь-які  дії

Завмерлі  міста  марнують  суботу
Злочинно  випробують  нерви  ворони
Чим  далі,  тим  більше  пірнаєш  в  роботу
Неначе  це  змінить  одвічні  закони

Овіяна  вітром,  та  листям  укрита
Ця  осінь  бажає  визнання  та  слави
Але  вже  запізно,  дорога  закрита
Є  втіха…  Це  блюзи  із  присмаком  кави…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619639
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 12.11.2015


Олександр Мачула

Україно, рідна ненько, ти в душі навіки!

Україно,  рідна  ненько,  ти  в  душі  навіки!
І  твої  лани  безкраї,  й  повноводні  ріки.
І  луги,  гаї,  діброви,  яри  й  верболози,
чисте  небо,  синь  безмежна,  блискавиці,  грози…

Тут  пшениця  достигає,  колоситься  жито,
сядеш  тихо  під  тополю,  краще  й  не  прожити.
Солов‘ї  щебечуть  дзвінко,  дзюркотить  струмочок
і  пливуть,  пливуть  хмаринки,  лиш  заплющиш  очі.

Я  люблю  поля  безмежні  і  травневі  роси,
з‘їсти  кусень  хліба  з  салом  десь  на  сінокосі,
заблукати  у  лісочку  там  поміж  горбами
і  брести,  брести  за  обрій  стиглими  хлібами.

Бризнув  дощик,  сонце  сходить,  журавлі  курличуть,
ніби  знову  за  собою  у  мандрівку  кличуть.
Ллється  пісня  стоголоса  мов  ріка  степами,
я  збиваю  чисті  роси  босими  ногами.

Ластівки  летять  як  стріли,  аж  до  небокраю,
в  синім  небі  жайвір  ви́сить  і  веселка  грає.
Сміх  дитячий  лунко  лине  і  рілля  парує,
рідна  нива  як  дарунком  хлібом  нас  частує.

Лист  зелений,  ягід  жменька  і  трава  духмяна…
Україно,  рідна  ненько,  ти  така  кохана!
Люди  добрі  і  привітні,  не  безлика  лава,
щире  серце,  щедрі  душі  і  козацька  слава!

Сонечко  уже  за  обрій  тихо  ген  сідає,
як  на  мене,  то  країни  кращої  немає.
Вітерець  калини  гілку  лагідно  колише…
Народився  тут  і  виріс,  тут  навік  залишусь!..

жовтень  2015,  Миколаїв

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613689
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 30.10.2015


stawitscky

Гарячий серпень


Та    навіть  зір  напружувать  не  треба  –
Так  чутно  шаленіє  серпня  пульс.
І  котить  селянин  поперед  себе
Дозрілих  справ  повнісіньку  гарбу.

Він  бив  поклони,  мов  затятий  вірник
Як  з  неба  ливсь  розплавлений  метал.
Він  кожну  грудку  –  лагідно  і  щиро,
Мов  немовля,  до  серця  пригортав.

Приходив  на  побачення  до  лану,
Де  любі  кожен  кущик  й  корінець…
Він  працював,  немов  співав  осанну,
Немов  поставив  небу  відступне.

Як  кепкував  із  нього  ледар-місяць!
Як  вітер  сто  потів  його  студив!
Всі  вихідні  й  свята  –  як  затялися  –
Боялися  й  поткнутися  сюди!

Ці  найсолодші  і  найтяжчі  кроки…
Цей  урожай,  що  проситься  до  рук…
І  знов  барометр  ігнорує  «спокій»,
І  знову  його  стрілка  на  «жару».

І  знов,  як  завше  –  ані  днів,  ні  чисел  –
Усі  його  обов’язки  й  права,
Бо  ще  ніхто  з  охлялих  не  навчився
Ані  трудитись,  ані  воювать.

Та  хай  би,  хай.  Та  правлять  панахиду
Кому  село,  як  виразка,  пече.
Воно  могло  б  півсвіту  пригостити
Своїм  цілющим,  запашним  борщем.

Селу  по  вічних  заповідях  Бога
Належать  має  місце  чолове.
А  в  нас  об  нього  витирають  ноги.
Воно  –  наперекір  зловмисникам  –  живе.

Душа  сердеги  в’яне  не  від  глуму,
А  як  тижнями  не  бува  дощу.
Якби  ж  про  нього  хто  отак  подумав!
Таж  на  Олімпі  не  їдять  борщу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602084
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 14.10.2015


stawitscky

Поклич мене


Поклич  мене  у  світ  своїх  бажань,
Нехай  єднає  нас  солодка  змова,
Хай  світ  оцей  –  нестримно-кольоровий
Не  стомлюється  вабить  і  вражать.

І  байдуже,  чи  спека,чи  гроза,
Що  було  досі  і  що  буде  потім.
Коли  душа  в  полоні  у  польоту  –
Її  намарно  повертать  назад.

Бо  лише  ці  хвилини  поривань
Впадуть  на  спогад  зорями  ясними,
І  ми  удвох  багаті  будем  ними
Коли  й  зав’януть  квіти  і  трава.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599608
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 27.08.2015