Еротично зоріє обсмоктана шалом цигарка.
Цей про слабкість сигнал в хворім світі підносить мов стяг.
Він собі дозволяв. Перекурами блимає чарка.
Визрів сексу інстинкт. Підвернувсь хтось, в тій плоті і встряг.
Має право. Достойно себе величає – людина.
Ба? Не кращій, не гірший того, хто в аскезі молитв.
Ой, як тягне навчити добру цього блудного сина.
Видихаю. Рахую. Чому це упало в мій світ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980544
дата надходження 18.04.2023
дата закладки 18.04.2023
Поклич мене. Можливо, що не завтра,
А може і не скоро, а колись.
Бо я себе з тобою тільки варта
Бо ти в мені назавжди розчинивсь.
Бо тільки за порогом, в день осінній
Зв'язавши вперто всі кінці вузлом
Відчула, що залишилось коріння
На тому ж місці, де твоє росло.
Бо я своє залишила дихання
За тим вікном, в яке дивився ти
Мені услід, де за туманом раннім
Лишалися неспалені мости
Поклич мене. Залишила тоді я
Спокійні сни у тебе на плечі.
І ключ в долонях, теплий, як надію.
Ти просто подзвонивши , промовчи .
Почую все. Бо нашого безсоння
Дві тіні ще зливаються в одну.
Верни мене, і я у завіконні
Метеликом зимовим промайну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966020
дата надходження 19.11.2022
дата закладки 29.11.2022
Куди іти?
Де досвіти не сплять,
Де ніч прозорим пологом укриє
Безсиле нарікання чорторию,
Допоки не загоїла земля?
Від стогону її тремтять вітри,
У блискавки відлуння очманіле
Підбитим птахом опускає крила,
Вдивляючись на поруби згори.
Внизу ні крапель сонячних видінь,
У росяних горошинах намиста,
Ні цвіту, тільки ринви лиховісні
В очікуванні гаданих падінь.
Заким війна колискою біди
Гойдається, могил не полічити...
До сонця рученята тягнуть звідти,
Нащадки, виставляючи щити.
Меч заважкий - нема де правди діти
Ще й шолом наскрізь ворогом пробитий -
Розправлять плечі, скільки того літа,
В одвічнім заклинанні -
ПРОПАДИ!
22.05.22. Вроцлав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950858
дата надходження 18.06.2022
дата закладки 24.06.2022
это когда из календаря пропадают выходные
и праздники
и ты уже не можешь почему-то вспомнить
какой наступил день недели
точно зная только то что сегодня 14-й день
войны
14 бесконечных дней назад часы остановились
и начался обратный отсчёт миллисекунд
от одного падения бомбы до другого
от одного падения гильзы до другого
от одного падения тела
медленный отсчёт капель с металлическим привкусом
веры
и у каждого он свой личный
секундомер памяти
мир больше не делится на недели месяцы или годы
есть только начало
и вера
конца больше не существует
война это когда тишина в дефиците
а молчание вызывает тревогу
как и приближение ночи
или вой сирен к которому невозможно привыкнуть
спать по очереди становится нормой
вздрагивать от грохота тоже
любого грохота
война это когда ты очень быстро учишься
например с радостью принимать чужую смерть
смерть врага
когда тебя успокаивает новость о сбитом самолёте
или о разбитой вражеской колонне
это значит что наши ребята живы
значит что мы всё ещё
живы
война это когда границы имеют чёткие очертания
а их осознание в каждом только крепнет
с каждым днём войны
в каждом кто сейчас тут
или там
несмотря на физическое отсутствие
тут остаётся
вместе со своей родиной
вместе со своими
родными
и никто не имеет права сдвигать эти границы
потому что они проходят вдоль каждого
внутри нас
потому что мы едины
все мы
родные
война это когда чья-то гибель воспринимается
как что-то личное
вне зависимости от того насколько далеко вы были
друг от друга
война становится болью которая никуда не исчезнет
и пустотой от каждого разрушенного
здания
в тебе
которая никогда не заполнится
* *
14 дней назад начался один бесконечный день без тишины и покоя
объединяющий в себе
боль память ужас
и любовь
всей нации
на календаре без выходных
праздников и дат
это день
нашей
победы.
© фото : @darko_kesnjer
#стихи #смерть #гражданская_поэзия
#война #гражданская_лирика
#stoprussia
#stopwarinukraine
#stopwar
#fuckoff
#standwithukraine
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942035
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 10.03.2022
И станут приходить хорошие стихи
Из дальних далеков, как отблески рассвета
И в душу заходить легко, без дураков,
Без пафосных рывков искусственных сонетов.
И станет ярче свет почти в конце туннеля
И свежий воздух пить захочется с утра
Скорей всего не март, скорей - конец апреля
Пятнадцать-тридцать дней, короче, ерунда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941982
дата надходження 09.03.2022
дата закладки 10.03.2022
У меня характер не от бога
И, надеюсь, не от сатаны,
Мне милей любимая берлога,
Чем просторы пасмурной страны...
Я конечно на её дорогах
Истоптал немало башмаков,
Но судил-рядил не очень строго
И старался жить без дураков...
Мне легко поговорить хоть с чёртом,
Но о чём с убогим говорить?
И с Всевышним, в небе распростёртом,
Мне, похоже, каши не сварить...
Мне не трудно с ними замириться,
Поделить вершки и корешки...
Но в сердцах могу заматериться
И нещадно перебить горшки...
Звёзд с небес я нынче не хватаю,
Да и не хватал их никогда...
А ночами иногда летаю
Как давно потухшая звезда...
Позади весёлая дорога,
Впереди Полярная звезда...
Отвезёт меня туда пирога,
Раз туда не ходят поезда...
январь 22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936624
дата надходження 11.01.2022
дата закладки 14.01.2022
[b]Всё было... [/b](Воспоминание о празднике)
Фройд Наталья
[i]Приятно, песенно, шикарно,
Деликатессно, чёрт возьми!..
Салфеточно, тепло, бильярдно -
Mit vollem Pracht, mon cher amie!*
Изысканно и экзотично,
Боржомно, пенно и легко,
Прозрачно, тонко, феерично,
Шампанско от "Мадам Клико"...
Метельно, снежно и искристо,
И дымно-ветренно, светло,
Слегка позёмочно и льдисто...
И гладко-скользко, как стекло.
Напевно, нежно, музыкально,
Лирично, искренне, свежо,
Душевно, трепетно-хрустально -
Невероятно хорошо!..
[/i]
Послесловие:
*С абсолютной роскошью, мой дорогой друг! (нем., франц.)
[b]Вспомнить фсё…[/b]
Застольно, водочно, салатно,
Лицомуткнувше, чёрт возьми!..
Салфеточно-галстукопятно,
Mon cher amie… Зелёный змий.
Рассольно, пенно-жигулёвско,
Боржомно-льдисто… Отлегло…
Обедногрустно… сто «Smirnoff-ской»,
Два повтористо! – Как стекло!
[i]Приятно, песенно, шикарно! [/i]
Но магазинно, (не хвата…)
Шайтанно, невестибулярно,
Столбофонарно два кварта…
Метельно, радостно, привычно,
Три шлёпно-попино об лёд!
Но, боже мой! Как романтично!
Всё в сказке! – Старый Новый Год!
Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936841
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 14.01.2022
камень я белый камень я камень бел
холод моим дыханием завладел
если б не эти мраморные изгибы
он бы меня по траве молоком разлил бы
в почву втоптал дал испить корням
стал бы зерно проращивать из меня
только лежат подо мною живее лавы
легче огня беспредельнее доброй славы
архипелаги вечности острова
так заполняют ядра и атмосферы
ушельцы из снов
небокопы и небомеры
камень я белый память светлее скорби
но тяжелей чем время в саду надгробий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935943
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 06.01.2022
І
когда во сне
случайно встретишь мать,
всех языков её
не вспомнить, не узнать –
внутри любви
самой любви не видишь
а плач отпустит –
из утробы выйдешь,
как после смерти:
перейдешь грозу –
субботняя река поёт внизу,
течёт на идиш
ІІ
так ложись на её живот –
в эту воду, где память ещё живёт
все мы вышли из глины и станем глиной
сотрясает шофар
облака над рекою длинной —
так вздыхает,
словно плотины рвёт
ІІІ
свет священный
струится со дна Днепра,
пребываешь
на самой последней из переправ
смерти не оставляя ни сил, ни прав
расцветают на синем небе костры рябины,
запускаются генераторы,
глухо ревут турбины
дышишь
и новый день подступает
к лёгким
твоих прапра
Осень 2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935881
дата надходження 04.01.2022
дата закладки 06.01.2022
перемещай курсор
нажимай отпра
допиши опять и ещё исправь
это бездна благоговейно всматривается в слова
это из нашей жизни
синева и нежность нежность и синева
непроглядная высь тоски и роение света в замысле
тектонический сдвиг супернова космический сор
каллиграфический шёпот
в случайно найденной записи
перемещай курсор
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935788
дата надходження 03.01.2022
дата закладки 06.01.2022
Під тонкою тканиною її живота —
глибока солона ніч, темне солодке море,
море хвилює прихована в нім висота —
небесне провалля, яке до світанку зморить
човен із дивних давен, із давніх дивин...
Власне, сам він
перемовляєтиметься із прірвою,
щоб напуватися нею,
доки здригнеться,
й під повнею над землею
схлине, неначе схлипне, тяжка вода,
ніби її приспав, ніби загойдав...
Потім стисне руку її в руці, мов ритуальний ніж,
і густо мовчить, наче гоїть численні рани,
які неминуче сильніше болять під ранок,
й слова, що не вимовить знову і знову —
ті ж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927621
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021
День привычно утро нахлобучил,
Ночь передала ему привет...
И рассвет, застрявший в хмурых тучах,
Не спешит пролить на землю свет...
Неуютно стало на балконе,
Нет былого шелеста знамён...
И в мобильном пыльном телефоне
Тает скудный перечень имён...
Ворошу отчаянные мысли
И пока сдаваться не спешу...
Правда, и мечтать не вижу смысла,
Хоть неровно осенью дышу...
А она припудрила округу,
Макияжит парки и леса...
Надеваю свитер как кольчугу,
Забываю птичьи голоса...
Скоро запорошит и завьюжит,
Заметелит журавлиный клин...
И в башку залезет неуклюже
Толстокожий безобразный сплин...
сентябрь 21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926644
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 05.10.2021
Душа старцює, хоч би тіні тінь
Вхопити і прожогом бігти в осінь -
Під небом у дощів розради просить,
А звідти лишень позирки святі.
І сум вселенський - випраний вельон,
Від опадів солоних кам"яніє
І важко шурхотять пудові вії,
Одвічний накликаючи прокльон.
Душа старцює - сниться жебраку,
Новенький човен хвилі розсікає,
Оклунок див і ні кінця, ні краю
Тій осені... За кладочку хистку
Сріблястий Янгол, учепився скраю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925913
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 05.10.2021
[i]по мотивам книги Адама Нэвилла «Ритуал»[/i]
Здесь не царство людей, только глухо скрипящие ели,
Тени горных хребтов и холодные иглы травы,
Угасающий свет на почти что незримом пределе.
Первосозданный лес, он уже не отпустит живым…
Сумрак в каплях дождя, и я пью его с воздухом темным.
Запах сгнившей травы и земли, болотистой, сырой,
Оседает в груди. Надо мною смыкаются кроны.
Сны о тонких ростках, что плетутся под кожей-корой…
Мох на скользких камнях и ветвей исполинских завеса,
Корни павших стволов заплетаются в сложный узор.
Я один на один с бесконечностью древнего леса.
Ни единой тропы, лишь стена мерно дышащих гор.
Кто-то ищет меня – существо много старше, чем Слово,
В дымке дальних холмов – силуэт, обещающий смерть.
Обезумевший бог, ты идешь на биение крови,
Забери же меня, как друзей моих – тихо, во мгле.
Ночь извне и внутри… Я потерян и весь искалечен.
Голос леса течет лабиринтами нор. Мир так мал…
Мне не выбраться, я прорастаю всё крепче и крепче.
В неизвестную глубь – там, где Мать совершит ритуал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914663
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Выйди из круга, из дома, из стаи,
Видишь – и звезды сиять перестали
Там, в небесах из разбитой эмали,
А города – вширь и ввысь.
Сферы, дворцы из небесного света –
Выдумки, сказки наивных поэтов,
И на ребро будут падать монеты.
Если ты можешь – проснись.
Город – обманщик, великий, искусный,
Он не знавал человеческой грусти,
Но, коль ему ты пришелся по вкусу,
Тут уж пропало пиши.
Старые стены крепки, как алмазы,
Призраки прежнего видимы глазу.
Может, сбежишь, но заметишь не сразу
Пустошь на месте души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914927
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 30.05.2021
Щось говорили місяць і зорі,
Танули з ехом вчорашні рядки,
Кома як символ тієї свободи
Крапка як острів, де були скарби.
Зашквар іронії перцем зім'ятий,
В квітах ховаються вечір і джаз,
Чаєм зеленим з листочками м'яти,
Десь заворожує саме в цей час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702819
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 10.03.2021
твои слёзы для всех как особая жидкость
для розжига
выгорают бесследно а в память лишь пепел
в тебе
в отражении их не найти никого
столь похожего
на владельца души с извращённым талантом
скорбеть
эти мысли как пули без форм
и входного отверстия
застревающие где-то между пространствами
ртов
вынуждают людей
в городах с чуть завышенной смертностью
привыкать к тесноте
абсолютно безлюдных дворов
ты оставишь в себе подходящее сердцу
занятие
извлечение слов из предметов
лишенных имён
принимая как дар обретённое прошлым
проклятие
и полюбишь вдруг то чем когда-то был мир
разделён.
*фоновая композиция - Troum «Ananke»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906318
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 10.03.2021
[b]"листья"[/b]
Катюша Сотникова
http://www.stihi.ru/2020/10/08/1583
[i]В старом и расхлябанном обозе
Едет бездорожья старый дед…
[/i]
Пародия
[b]Обоз[/b]
По кривой извилистой дороге
Через горы-реки напрямик,
Шёл обоз, расхлябанный немного,
Был не мал, но был и невелик…
И в обозе том вторые сутки,
Ехал бездорожья старый дед,
Рассыпая шутки-прибаутки…
В такт дрынчит обшарпанный мопед.
Вслед за дедом – бездорожья бабка,
Ловко ржавый велик оседлав.
По спине постукивает цапка –
Скипетр бездорожности держав.
Позади прицеп идёт кадрилью,
То отстанет вдруг, то вбок нырнёт.
Внучка, Жучка, мышка…Сказка – былью!
Бездорожья дрыхнет чёрный кот…
Или кошка… Но не вру, ей богу!
Всё скрипит как старая кровать.
Есть по бездорожице дорога! –
В Город мчатся репку продавать!
Расцветали яблони и груши,
А такая репка – раз в сто лет!..
Выходила на берег Катюша,
Весело смотря обозу вслед…
(По следам Конкурса пародий 6-й визит Нас приглашали)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893582
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 04.02.2021
Осенний лист морозом тронут,
Но ярок он еще и свеж
Окрасом пламенных надежд...
(Не дай, Господь - в гниения омут.)
Взлететь, без ледяных оков,
Осенним золотом кружиться...
А после, как полету сбыться,
Сгореть в костре! И был таков.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903665
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 04.02.2021
Надумалось писать, когда снега
Сырой прохладой освежают душу.
И весь этот ершистый балаган,
В простонародье, называют стужей.
Тепло - дрова, огонь - очаг, свеча
Ласкают щеки отблеском и светом
Никто не пристаёт с пустым советом,
Наброшенным, как с барского плеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902992
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 03.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2020
я помню мир в шестнадцатом году
и никого
кого хотелось вспомнить
в безбрежной тишине
во тьме инсомний
едва ли слышен был сердечный
стук
вдоль лабиринтов внутренних
дворов
я растворялся в сигаретном дыме
ища людей душе
необходимых
но ей хватило эха
голосов
мне слишком часто хочется
молчать
и слишком мало
дыма в сигарете
как для ненастоящего
поэта
я кажется достаточно богат
и бесконечен в поиске
пути
как правило он без конечной
цели
но то чего так преданно хотелось
однажды путь мой молча
сократит.
*фоновая композиция –
An autumn for crippled children «Ghost light»
[youtube]https://youtu.be/P6CuujnBKd8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882834
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Последние яблоки пахнут свежо,
хоть в дряблых морщинах и пятнышках гнили.
Их осенью в ящике дальнем забыли,
а нынче усердно кромсают ножом.
В картонном лотке два последних яйца,
остатки муки из пакетов бумажных,
вот сахар – сыпь в миску, нет масла – неважно,
натри поскорей сухарей для донца!
Последний пирог уходящей зимы, -
с бугристою коркой в морщинных разломах,
подугленным кругом на блюде знакомом, -
для позднего чая разрезали мы.
Под тусклою лампой - недружным кружком,
наш ужин последний – не без ностальгии…
Мы завтра поедем в квартиры другие,
на колкие части семью разобьём.
Но позже, потом, наберём номерок
и сверим рецептик и воспоминанья, -
и сахар-муку, и духовки дыханье,
обиды, и слёзы, и выпечки срок…
И позже - потом! – через множество лет
поймём, что реальное наше наследство –
последний рецепт невесёлого детства,
вкуснее и проще которого нет.
01.06.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867769
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 12.03.2020
дом соткан из сигаретного дыма
холодные люди греют в дверях
ключи
холодных квартир таких же пустых
содержимым
и всё кроме стен неестественно в них
молчит
медленно вытесняют пространство
света
щупальца плохо движущихся
теней
память тепла возвращая пустым
предметам
дом согревают отсутствием в нём
людей
жители ставшие лишь элементом
пепла
в многоэтажных пепельницах
живьём
молча осядут на венах бетонных
гетто
в урнах для страха
назвав их своим
жильём.
[youtube]https://youtu.be/84V6JcVjcKo[/youtube]
*фоновая композиция –
Subheim «Alone»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867285
дата надходження 08.03.2020
дата закладки 10.03.2020
Та не варте жалю…
Загалом, то лише купка хмизу.
Спопеліє миттєво. Знеціниться з тим водночас.
…ти б ще міг станцювати на гострих рельєфах карнизу,
віртуозно й кумедно…
та власне, скрипалю, не час.
…притулись до стіни.
Не лякайся… не думай… не дихай…
де загублений світ я малюю з любов’ю, і без…
…і три місяці в небі вібрують повільно і тихо
…і сповзає роса в океан
із гігантських небес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865156
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 19.02.2020
всем нужен кофе чтобы каждое утро пить его стоя на светофоре
молча концентрируясь на обратном отсчете и бессмысленности
заголовков рекламных плакатов
в холодном свете задних фар
в недвижимом автомобильном море
глядя как пешеходы танцуют на переходе
в такт моей музыке
я ненадолго перестану воспринимать их замедленную неуклюжесть
как недостаток
и улыбнусь
через секунду этот мир поглотит созданный им же неповторимый ритм ха́оса
где все звуки случайны и являются незначительной частью городского ноктюрна
громкость которого лишь нарастает
и достигнув наивысшей точки с наступлением предрассветной тьмы
они сольются воедино в абсолютное молчание
через секунду я стану еще одним ожившим
элементом безвкусной архитектуры
не имеющим никакого значения для архитектурного комплекса в целом
как не представляющим ни малейшей ценности
для ее создателя
или буду просто очередным незапоминающимся сном
застывшим в тусклых глазах случайного бродяги
прямо накануне его собственного внезапного исчезновения
хотя единственной постоянной мечтой с определенного момента его существования
как раз и было однажды исчезнуть
с этой вечно недосыпающей планеты
где несмотря на обилие разноцветных фантазий и снов ее населяющих
его кошмарам так и не нашлось места
пока я двигаюсь в общем потоке многополосной тьмы
навстречу летят миллионы слепых огней
выгорающих со скоростью света
скоро в попытке стать отдельным
исключительно ярким элементом
потухнут и эти
слившись в один неконтролируемый всепоглощающий поток
пустоты
я же двигаюсь дальше
стараясь замечать каждую деталь в каждом
считающем себя незначительным
и не замечать рекламных плакатов
или кажущейся слишком быстрой кровопотери времени
наслаждаясь посекундно его каплями
и той что была до нее
и той что будет
потому что пока я пью свой кофе
стоя на светофоре
ты идешь навстречу слегка неуклюже но так легко
и улыбаешься
мне.
*фоновая композиция –
Bersarin Quartett «Wenn wir nur wollen»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863731
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 10.02.2020
Авжеж… авжеж,
мелодія образ
тече крізь пальці, шириться повсюди.
Чом не вкладаєш вирішальний пазл
в оманливу
мозаїку облуди?
Бо вже не сонце-
кольорова ртуть,
світило зі щербатими краями.
Коли хрущі над вишнями гудуть,
данайці
обдаровують дарами.
…а ти іще
не вимовила –ні.
Дівчисько ( ані марево, ні птиця…)
Але хрущі гудуть, гудуть… гудуть…
…….і майже спиться……………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859540
дата надходження 28.12.2019
дата закладки 28.12.2019
Только самые старые гардеробщицы
умеют красиво принимать и подавать пальто.
Их взгляды - латунные крючки,
цепляют избранных:
мы узнали вас,
причастных к таинству ритуала,
пронумеровали, -
не потеряйте жетон;
воспитанники традиций
редко встречаются в наше время,
впрочем, это не наше время.
Заслуженно надменные старые женщины
приветственно улыбаются,
передвигаются быстро, но без суеты,
поскольку суета — от лукавого,
а лукавый тщателен в мелочах:
обрывает петельки,
шелестит фантиками,
велит чулкам чуть сползти,
прячется в складочке под коленкой.
Зрение гардеробщиц устроено замечательно —
они могут рассмотреть в бинокль даже призраков сцены,
поэтому суфлеры давно ушли из театров.
Моветон, деточка, приходить в театр одной,
в этом храме все ещё чтят приличия —
мы верим, именно они
берегут нас всех от распада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850508
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Я не зітхаю...Про мене, хоча й не мені,
Пишеш повільно - лінивому не до печалі.
Хтось наближається тінню на змерзлім вікні,
Ти ще і досі незвідані косиш причали.
Я не зітхаю...Голодних нема блискавиць.
Серця мого донедавна нечитана збірка
Молиться сьомому небу, коли горілиць,
Ще не розгорнута, нишком натомлено зирка.
Я не зітхаю...В любові - ні суддів, ні вбивць.
Хоч проклинай, хоч молитву народжуй довічно.
Душу зіщулену вийму з вологих зіниць
І притулюсь, забігаючи із Потойбіччя.
Я не зітхаю...У пристрасті ризики ті ж,
Як і над прірвою, тільки невидимі зразу.
Закуток райського саду й нагострений ніж, -
Дикий хамсин, що до смерті кохає оазу.
05.10.19.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850555
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Стремится к забвению август,
Ржавеет на дереве лист,
И в старом термометре градус
Весьма обречённо завис...
Готовятся к школе детишки,
Стрижи устремились на юг...
И скоро коротким штанишкам
Грозит неизбежный каюк...
Крестьяне порубят капусту,
Окно заколотят гвоздём...
И хмурая осень припустит
Оплакивать лето дождём...
Скакнёт на вино и штиблеты
Нешуточный ажиотаж...
И даже скупые поэты
Поймают постлетний кураж!
август 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846188
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 31.08.2019
Краснощекое яблоко августа..,
Винограда янтарная гроздь...
А в придачу примите, пожалуйста,
Малых радостей полную горсть.
Астры яркие, пышные, страстные
И в рубинах калиновый куст...
До чего же в душе чувства разные -
И блаженство, и светлая грусть...
В бархатистых объятиях августа
Явно слаще душистый медок...
А еще.., если можно, пожалуйста..,
Звездным ливнем умыться разок.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846510
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 31.08.2019
[color="#000dff"][b][i][color="#001aff"]Лягали сутінки у теплі трави,
З-за хмар дивились жовті мідяки.
Останній промінь тлілої заграви
Окреслив вигин чорної ріки.
Солодка втома блимала із вікон,
Марудні тіні шастали в кущах.
Якась пташина обізвалось криком,
Голодний звір винюхував свій шлях.
Тихішав галас, та не никли думи,
Душа ночі сповідалася знов.
А на терезах знітилась від глуму
По-зрадницьки
обважена
любов.[/color][/i]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846631
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 31.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2019
В полнеба - тучи-корабли…
Похоже - видела их прежде…
Под цветом паруса любви
Несут название надежды…
И в нашем городе - дожди…
И переменчиво - ненастье…
Не разрешаю: позвонить,
Не разорвав, себя на части…
Ты не захочешь не узнать:
Про унесённое годами…
(Не позволительно солгать -
Перед глазами-образами…)
Запрет - о грусти говорить…
И... зацеловывать запястья…
Ведь не возможно упросить,
Не напоив, былою страстью...
А в нашем городе - дожди…
Расцвёл тюльпан из самых красных…
Не разрешаю: приходить
И отнимать чужое счастье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835525
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Вам не грустно,что когда-то…
Что когда-то навсегда
Уведут и вас куда-то?..
И неведомо куда…
Украдёт когда-то вечность -
И малиновый рассвет,
И сандаловые свечи,
Что пылали столько лет…
Уворует сука-вечность
И янтарный амулет,..
И ажурные корсеты,
И затопленный корвет…
И виниловое эхо,
И разбитый патефон,
Искромсавши болью тихой
(Под молельный перезвон…)
И оставит только ноты…
С параллелями планет…
Дав мгновение (за что-то) -
Не тушить горячий свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 24.05.2019
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 24.05.2019
мы начинаемся там где кончаются города
где умирает живое и рождается заново
где всё циклично
потому что никогда не исчезает полностью
потому что там начинаемся
мы
**
я разбивал голоса города на молекулы нот
соединяя их в абсолютную тишину
стараясь попасть в ритм бесконечной секунды
чтобы услышать мелодию внутри какофонии пустоты
и осознать решительность того нелогичного мира
который решил принять тебя в себя
изъяв бесценную возможность
говорить с твоим сердцем
забрав тебя
у меня
я выучил язык немых чтобы понимать деревья
язык мёртвых
дабы обрести упущенный дар говорить с тобой
и наконец извиниться за то что не понимал
насколько мало мне было наших
не оканчивающихся разговоров
при жизни
деревья стали лучше понимать меня
стало легче
и всё же
я слышу тебя недостаточно
недостаточно хорошо чтобы отпустить
и перестать уже ждать
ответов
от тишины
наверное я люблю этот мир больше
чем себя
тебя же я люблю и любил больше чем всё
в этом мире
поэтому я так его ненавижу
ненавижу потому что этот мир научил меня любить
то что должно умереть по-умолчанию
ненавижу
потому что научился ненавидеть
себя
ведь я знал об этом с самого начала
и всё равно
любил
я не успел
прочитать тебе сказку перед смертью
ту которую боялся дочитывать до конца
ту что написана на языке мёртвых
но кажется ты сама всегда это знала
ты предчувствовала чем она закончится
и всё равно любила слушать
а я любил тебя
**
с каждым днем дома́ становятся выше
деревья ниже
а города громче
и только мы с тобой не станем больше
незаконченная сказка останется незаконченной
а пустота во мне незаполненной
никем
нас с тобой всегда будет не хватать
но я знаю что ты не исчезла полностью
я это знаю
деревья молчали мне об этом
.
*фоновая композиция –
Sibewest «My Love»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=llER0HOvN0s[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836065
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 24.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2019
Не та весна теперь... Бывало -
Март зимний, белый... Лишь апрель
Дырявил снега покрывало,
Призвав любимицу капель.
Снег исходил ажуром нежным,
Покрывшись тонкой коркой льда...
Глядишь - сугроб огромный, снежный,
Подмыла талая вода...
А сколько мы сосулек съели ?
А помнишь, мастерили плот..?
Чтоб в лужах он не сел на мели,
Тащили к морю талых вод...
Весна резвилась и играла,
А вместе с нею детвора.
Нам было дня и жизни мало !
Что не затеешь - на "Ура!!!"
Не та весна теперь... Бывало...
Да что весна ? Весь мир иной.
Вернуть бы эту жизнь с начала...
Да только где тот путь домой ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 24.05.2019
я вышел из мёртвого
телом
я врос в пол бетонного холода
я солнце без света
что быстро темнело
и небом казалось
отторгнуто
ты небо что мне было
морем
и снегом и солнцем
растаявшим
месившее черное с черным
раствором
горчащую соль на дне
прятавшим
все умерли где-то
во вторник
все часто влюблялись
по вторникам
влюблённых количество было
огромным
смертей ненасытная
хроника
мир стал очень тихим
и тонким
я стал оживать
по вторникам
мне больше не кажется смерть
жестокой
я мир созидаю
сам.
*фоновая композиция –
Atrium Carceri «The Seer»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832020
дата надходження 08.04.2019
дата закладки 10.04.2019
я вышел из мёртвого
телом
я врос в пол бетонного холода
я солнце без света
что быстро темнело
и небом казалось
отторгнуто
ты небо что мне было
морем
и снегом и солнцем
растаявшим
месившее черное с черным
раствором
горчащую соль на дне
прятавшим
все умерли где-то
во вторник
все часто влюблялись
по вторникам
влюблённых количество было
огромным
смертей ненасытная
хроника
мир стал очень тихим
и тонким
я стал оживать
по вторникам
мне больше не кажется смерть
жестокой
я мир созидаю
сам.
*фоновая композиция –
Atrium Carceri «The Seer»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832020
дата надходження 08.04.2019
дата закладки 09.04.2019
к сожалению я больше не помню о чем были все эти песни
которые мы слушали когда они еще не имели формы
песни которые просто звучали в наших ушах
звучали бесконечно грустно
и долго
эти песни были молчанием
и мы слушали их
молча
**
всё что я помню это то что мы падали
мы падали с небольшой высоты
и разбивались насмерть
мы падали достаточно быстро чтобы смириться
с тем что траектория полёта скорее всего уже не изменится
скорее всего
мы падали достаточно долго чтобы начать думать
о том что будет и что было до начала падения
потому что мы думали
что падали до этого всего
но ошибались
ибо падаем до сих пор
и к сожалению эти мысли
о полёте
о времени в нём
о температуре воздуха в эту секунду
это всё что мы помним
это всё что мы хотим помнить
это всё
многие разбивались еще в полёте
разбивались потому что им не за что было зацепиться
вернее они думали что им нужно что-то
за что можно зацепиться
чтобы спастись
нужен кто-то
они так считали потому что верили
что неизбежное падение будет беззвучным
и чуть менее болезненным
если будет кто-то
кто станет думать об их спасении
чуть больше чем о своем
как правило выходило наоборот
поэтому многие разбивались всего один раз
но с такой громкостью
что их падение помнят по сей день
все
но не они
их помнят все остальные
те кто тоже разбивались
но оживали
а спустя время всё же находили силы
собрать себя воедино
в итоге став не частью но целым
и даже больше
чем могло быть до этого
те кто смог снова подняться
и продолжить лететь
те кто почувствовал себя живым
после смерти
их было мало
но нас стало больше
**
людям не хватает трагедии
чтобы чувствовать себя
счастливыми
подсознательно каждый из нас жаждет окружить себя
атмосферой предчувствия умирания
где он вдыхает животворящий воздух смерти
наполняющий его смыслом жизни
а выдыхает уже гранулы слов
с иллюзией значимости секунд
пребывания нас на планете
действие которых медленно но верно заканчивается
и требует нового
наполнения
все мы поедаем смерть на ужин
смотрим новости сострадая участникам происшествий
наслаждаемся событиям произошедшим не с нами
и радуемся трагедиям
в чем никогда не признаемся даже себе
потому что мы умираем без информации
в которой плохо еще кому-то кроме нас
в которой кому-то хуже чем нам
мы умираем от голода
потому что питаемся этим
мы питаемся смертью
мы питаемся кровью
и это нужно нам чтобы выжить
нам стыдно от того что мы зависимы
зависимы от смерти кого-то другого
в мире где всё перевернуто с ног на голову
где вместо того чтобы вещи называть своими именами
их просто не называют
о них молчат
и забывают
в мире где каждый второй это потенциальный убийца
скрывающийся под обликом сострадательного праведника
планирующего если не убивать
то как минимум эмоционально соучаствовать
и это на самом деле единственное
чего он по-настоящему хочет
потому что это делает его счастливым
это всё то о чём он будет думать и помнить
слышать и видеть
во время падения
то что будет отвлекать его от страха
настоящей жизни
от некомфортной температуры воздуха во время полёта
от себя настоящего
и это всё.
*фоновая композиция –
Troum
«unreleased theme for RIVER endscene»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yGq89QntIxY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830153
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 25.03.2019
То холодной,то горячей
Ночь касается волной.
Я бегу туда незрячей...
Добегу,и ты - со мной...
Месяц с вёселками тонет
Там,где севера звезда...
Когда колокол трезвонит,
Открываются глаза...
Негасимый пламень астры
Возле кромки февраля...
Ты люби её... и здравствуй,
Но и помни про меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828151
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 09.03.2019
А ты не знаешь эти слоги -
Из звуков тех, которых нет?..
А где-то есть святые боги,
И демон тоже где-то есть…
Прощай,зима!
Прощайте,снеги! –
Раскрылся синий первоцвет
На самом краюшке дороги,
Где начинался белый свет…
А я узнала - эти слоги,
Срывая красный амулет
В объятиях страсти и тревоги... -
Пересечения планет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828161
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 09.03.2019
…і маленька душа
Побрела по нескошених травах
У прозорих одежах, тамуючи спрагу і злість.
…подорожні ішли й осідали в зелених отавах,
Обираючи кращі
з надійних і радісних місць.
Ті, що ближче до хмар,
Врешті- решт назовуть їх сліпцями.
З-під напружених рук полотном попливе акварель.
… ну а поки лиш твердь, лиш вода і первинний світанок…
….………………..шостий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828274
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 09.03.2019
Тепла і сонця
Більше не треба квітам.
Холодна вічність.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827835
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я в окно смотрела, как уходит время:
Разрывая сердце,словно,человек...
Разливая яды (жалости) на темя…
С памятью, играя, до припухших век…
Я в окно смотрела ...И - не нагляделась:
Как морозной ночью тихо сыплет снег…
Под высоким солнцем прорастает семя…
Стрелка воровато ускоряла бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Натовп стрічає її на Почайні з гелготом: «Не барись,
котися до пекла!» І котиться: «Задовбали!»
На вході до пекла один із найгірших барист
чаклує над кавою - вправно розводить бали
з сиропом, що пахне вишуканим тірамісу:
«Привчив до безплатних ласощів хитрих ранкових сук», -
і пригощає вологим печивом з присмаком цвілі.
Руки його – дивовижно! - в гарячій смолі, вцілілі,
під нігтями чорний попіл, –
на пальці шалений попит, -
принизливо сяє у млявих очах – вай нот?
…Вона із нервовим неквапом ллє на долівку оте лайно,
що не має стосунку ні до бадьорого ранку, ані до кави.
А поруч із нею, пліч-о-пліч, стоїть лукавий,
лиш занадто й запізно для ницих його поваб:
дідька лисого – краще не злити уранці нещасних баб,
бо таким, як вона, все одно - що Стікс, що метро…
Мовчки спускається до підземки.
Кінцева її – Дніпро.
© Єлена Дорофієвська
Лютий 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827807
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Як нині тиші хочеться мені
Такої, щоб навиліт аж, до дзвону.
У каву вкину дрібку кардамону
І зовсім трішечки весни.
Хай помовчить нав'язливий «інет».
Вже в лісі проростають первоцвіти.
Послухаю, як стануть гомоніти
Під шелест обертів планет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827683
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Кава з ваніллю і дрібка кориці.
Затишна книга і сніг за вікном.
Фото старе, дерев‘яні полиці,
Хата огорнена спокоєм-сном.
Ранок вже стука в віконниці сині.
Десь там, за обрієм, сонце встає.
Вітер дріма у безплідній калині.
Пташка шукає зернятко своє.
Кицька згорнулась клубком – до морозу,
А до весни залишився лиш крок...
Сплять у бруньках нерозплющених грози,
Теплі дощі і надії ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827804
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Відчинена квартирка у... весну,
Хай там надворі ще не розвесніло
І зранку все від паморозі біле,
Природа пробудилася зі сну.
Такий незвично сонячний цей день,
Таке прозоре у блакиті небо,
До цього ще яко́сь звикати треба,
Потуги перші це весни лишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827769
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
В хмурый февральский день
Солнца - ещё не очень…
Это ресничек тень
Чуть закрывает очи...
Ты …обними меня…
Я… задержу дыхание…
Фотка сгодится для
Часа воспоминания...
Скоро наступит такая весна!..
Стрелки часов в догонялки играют.
Знаешь – вчера написала слова…
Кто-то читать их,наверно,желает…
Чуть приоткроет большие глаза
(Под жестковато-тугим одеялом) -
Синий подснежник (в тумане дождя)…
Новых надежд вдруг окажется мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827744
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Так сонце вирАзно
Повисло на вістрі… і ми -
Притихлі, принишклі, приглушені гілочки хвої.
Тут падають вниз невагомі пекельні човни.
На обертах цих
залишились ми виключно двоє.
…до відчаю рідні.
…до сьомого болю чужі.
Голодні у мандрах… засніжені, мов Джомолунгма.
…ріка, що тече крізь порожні каньйони душі,
загубиться в джунглях
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827615
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Тебе гукаю, хоч би не зомліть.
Почуй і повернись, назло неволі
Все ж озирнусь, століття мимоволі
Пощезнуть, скільки там отих століть?
Вогненний вихор ріже ночі й дні...
Не спопелити первістка надії -
Оте, що маю, те, чим володію,
Однаково залишиться мені.
01.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827435
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
Цей сивий дощ, як сивий гріх
З"їдає сніг, неначе пранці
Длубають плоть вночі і вранці.
І місяць лютий не поміг -
Принишк занедбано...тремтить
Земля, шматована дощами,
Ряднину латану, між нами,
Вже не натягне - рветься нить.
Не рюмсай, небо, не тужи -
Твоя блакить їй - оберегом.
Зашамотить зловісний регіт,
Застигне нотою для регі
У березневім вітражі.
18.02.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827432
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 02.03.2019
жереб вкотре ребром поміж так або ні,
на плечі бреше біс : вирви корінь сумління,
бісер втятих голів жорна труть крижані,
крейда сиплеться з неба склепіння_
вир чужих сновидінь, душ голодних рої,
врожаї мертвих істин, воронячі мантри,
вкотре висмокче страх світлі очі твої,
клоччя вовчої плоті не варті_
кігті в скроні_ криваві сліди на мечі,
на долоні звивається лінія долі,
вирви корінь_ скавчить хитрий біс на плечі,
ран троянди пульсують від солі_
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821534
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 15.01.2019
На морозе стынет груша…
И луны прозрачный след…
Заглянул на часик в душу
И остался в ней на век…
Сыплет Бозя белой стружкой
Ледяных карандашей…
В ту кармическую кружку
По каёмочку налей,..
Чтоб не спалось на подушке,
Где заветная тетрадь…
А любимому(на ушко)
И секреты - благодать…
Сыплет Бозя белой стружкой
Ледяных карандашей…
Встретив родственную душу,
Ничего не пожалей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820552
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Женщина в зимней шапке
и бесформенном старомодном пальто
пришла последней.
Поговорила с близкими
положила четыре гвоздики
на грудь покойной.
Обернувшись ко мне,
окинула оценивающим взглядом.
В автобусе, на пути на кладбище,
села рядом со мной
и снова,
пристально посмотрев на меня,
сказала,
низким бархатным голосом:
- Я вас где-то видела.
- Надеюсь, не в гробу - ответил я мрачно.
Она улыбнулась.
Улыбка озарила лицо ее
молодостью и красотой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821139
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Сумрак тЕнями играет...
Дышит свечечка теплом...
Добрый Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
А закат кровавой тогой
Лёг на снежные мосты... -
Обожают красный Боги
На полотнищах любви...
От чего - пришли тревоги?..
Для кого - нести кресты,
Уплывая на пирогах
До планеты тишины?..
Я сегодня недотрога...
В одиночестве (вдвоём)...
И моя молитва Богу
Нацарапана пером...
Сумрак тенями играет...
Свечка плавится теплом...
А мой Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 15.01.2019
[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва,
У очі твої покладу дві зорі
Й тумани встелю на заплавах.
І ми під зоринним наметом удвох
Скупаємось в росяних травах.
Ти серце гаряче даси мені в борг,
А я тобі обрій у барвах.
А ти подаруєш мені три разки
Сліпучо-росистих коралів.
У сяйво волосся вплетеш колоски
Й укриєш серпанком... А далі
Хай місяць погасить свої ліхтарі
Й на ніч цю сховається в хмарах -
Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва...[/i][/color][/b]
[/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 15.01.2019
[url=""]http://music.i.ua/player/16908/6826/96838/[/url]
Переспів поезії В. Тушнової "Не отрекаются любя..."
Кохаючи, зректися? Ні!
Життя іще не ставить крапки.
- Намарне все, - скажу собі,
Та візьмеш ти і прийдеш раптом.
І буде темно за вікном,
У шибку стукатиме хуга,
коли згадаєш, як давно
мої не зігрівав ти руки.
Й до того схочеш теплоти,
тієї, що була не люба,
що не чекатимеш, поки
звільниться телефонна буда.
І буде як на зло повзти
трамвай, метро, не знаю що там,
і хуга замете шляхи,
ховаючи мої ворота...
В будинку – тиша самоти,
хрипітиме лічильник трохи,
коли у дверях станеш ти,
одним стрибком здолавши сходи.
За це віддати можна все,
так вірю я всім серцем свято,
що важко змусити себе
біля дверей не чатувати.
Оригінал
В. Тушнова
Не отрекаются любя.
Ведь жизнь кончается не завтра.
Я перестану ждать тебя,
а ты придешь совсем внезапно.
А ты придешь, когда темно,
когда в стекло ударит вьюга,
когда припомнишь, как давно
не согревали мы друг друга.
И так захочешь теплоты,
не полюбившейся когда-то,
что переждать не сможешь ты
трех человек у автомата.
И будет, как назло, ползти
трамвай, метро, не знаю что там.
И вьюга заметет пути
На дальних подступах к воротам…
А в доме будет грусть и тишь,
хрип счетчика и шорох книжки,
когда ты в двери постучишь,
взбежав наверх без передышки.
За это можно все отдать,
и до того я в это верю,
что трудно мне тебя не ждать,
весь день не отходя от двери.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821126
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Трудно вспомнить момент кульминации
Откровенных желаний и чувств,
Растворились в туманах овации
И запас сострадания пуст...
От напора земной гравитации
Не выходит никак ускользнуть,
Под ярмом возрастной деградации
Всё труднее умишком блеснуть...
По обочине цивилизации
Хорошо бы ещё побродить
И в какой-нибудь новой прострации
Все сомненья свои победить...
январь 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821076
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 15.01.2019
[i]О.Г.[/i]
Лист, что на свежем снегу -
Всё, что осталось от осени.
Больше нет сил - не могу
Помнить потери, и просини
Нету - сплошь бе́лым-бело
Небо, и как тут не плакать, и
Листьев на снег намело -
Символ тоскующей памяти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816289
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Спиці петляють, ніби копитця, -
Сліду орнамент.
Олень різдвяний на рукавицях
Марить снігами.
Спиці петляють, спицям не спиться -
Светри, панчішки.
Олені в хмарах, олені-птиці -
Хвостики, ріжки.
Спиці петляють - зиму вітають
Ручки та ніжки.
Стомлені олені, печиво з чаєм,
Цокання тиші.
Спиці петляють сліду орнамент -
Лінії, кола.
Олені-мрії линуть над нами,
Олені, оле...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816170
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 04.12.2018
І навіть, якщо
Ти виходиш за межі ріки…
І раптом тебе відпускає призначена бронь ця…
І навіть якщо протікає крізь пальці руки
Таємне проміння
брунатного дикого сонця…
І кожен блукалець
З’являється у множині
В садах, де цвітуть почергово магнолії й сливи…
…тримайся за воду приблизно на тій глибині,
Де риби ще теплі
і майже космічно красиві
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816005
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Оминаєш її…
ніби рифи чужих берегів,
Хоч таки приручив
напівсловом, півхлібом, півсмутком…
Недостигле вино розіллється на білі сніги,
Цю поталу печаль вона в коси вплете тугим жмутком.
Оминаєш… а втім,
між проваллями дум віднайдеш,
У озерних краях упізнаєш її сині клени,
Синій смуток ночей…
тільки дощ тепер кольору беж.
На отих берегах не спинити печаль незбагненну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816077
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 04.12.2018
Осень самости жизни - прекрасная горькая осень.
Отрезвляет иллюзии резким холодным дождем.
Перемены дороги вся сущая женственность просит,
Пережив километры путей одиноких вдвоем.
То подтает в лучах заплутавшего бабьего лета,
То ознобом тревожных морозов стегнёт до костей,
Но не спросит с тебя никогда ни кредитов, ни ренты
В мегафон объявляя маршруты непрожитых дней.
Осень самости жизни. Холодная горькая осень.
Чашка кофе парит в потеплевших до влаги руках.
Над моей головой ветер тучи озимые косит,
Изгоняет из сердца тоску и прожорливый страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814672
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 04.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2018
Здесь у них, в Габичче-Маре
И креветки.., и кальмары...
Предложили нынче Оле
Блюдо "Конце е вон голе",
"Дзуппа алла фронтайана" -
Вкус отметила Татьяна!
"Папарделле..." (вашу мать),
Съесть хочу, но стыд сказать...
Итальянских блюд немало,
Но скажу я - наше сало,
Что в дорогу все же взяли,
В мини-баре сохраняли,
Ближе к ночи смаковали!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797847
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 01.11.2018
На моей параллели - осень...
На твоей - обитает зима...
На моей - серебристые росы...
На твоей - и метель,и пурга...
На моей - безответная нежность...
На твоей - беспризорная боль… -
В неизведанную безбрежность
Нескончаемая консоль...
На моей параллели света -
Неба синего уголок...
Для моей половины метка -
Позолоченный образок...
На моей половине свечи
Зажигают поленницу снов...
На твоей,наступая, вечер
Обнимает земную юдоль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812091
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018
Ребята, вовсе не стареем -
Мудреем! Опыт спит в морщинках
Мы просто, милые, взрослеем
И отражения картинка
Меняется, увы, и что же?
Есть в каждом возрасте алмазы.
Зато, как дочь теперь похожа
На молодость мою, всю сразу!
Реально, хочется здоровья,
Чтоб не хрустело и стреляло,
Чтоб том стихов у изголовья,
А не лекарство там стояло.
И внуков хочется счастливых
До самой пенсии растить,
И правнуков... О, Боже-Боже!
Какое счастье - просто жить!
Такой вот экспромтик нарисовался. 😙😙😙
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806394
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 01.11.2018
В коловоротах
чорної води
не розпізнаєш, звідки я, і хто я…
Візьми мене в долоні й поклади
у сині трави
нижче рівня моря.
На полудневе
ложе вогняне.
Вдихни підшкірно ароматну дозу.
Виходжу із покинутих земель
повільно й важко,
як з тенет наркозу.
Звикаю
розрізняти кольори
в стовпах веселки над полями льону.
Лиш промовляй до мене… говори!
На всіх знайомих
мовах Вавилону
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811810
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 31.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2018
А когда умирает день,
Наступает час испытаний –
Коридором крадётся тень
С причиндалами для терзаний:
Ароматами красных цветов
И звучанием саксофона…
Чтобы губы дрожали вновь
От мелодии Морриконе.
И неможется - тихо молчать,
Раз душа откликается всхлипом…
И неможется - стон удержать…
Если лунным скрывается бликом…
19 октября
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 31.10.2018
Давай-ка вспомним, старина, те молодые времена,
Когда года ещё не сильно нас смущали...
Когда не раз могли до дна, когда была жива страна
И мы не ведали отчаянья печали...
Ведь было ж время, согласись, когда мы кубарем неслись
На лыжах, санках ли с обледенелой горки...
Когда на подвиги рвались, когда по-честному дрались
И нам не тесно было в маленьких каморках...
Суров был наш тогдашний мир и было нам не до Пальмир,
Но закалялись наши жилы и сноровка...
Тогда ж ещё был свеж кефир и натуральным был пломбир,
И три копеечки с сиропом газировка...
Ещё припомним, старина, как быстро рухнула страна,
В которой кое-как, но всё-таки дружили...
А тут теперь у нас война и не понять нам ни хрена
За что же столько душ заблудших положили...
Однако, что ж мы, старина, скрипим, как два веретена,
Не будем хвастаться хождением по мукам...
И пусть нам нынче грош цена, не заслужили ордена...
Мы кое-что ещё расскажем нашим внукам!
Да ладно, что ж мы за седых, обидно, блин, за молодых...
Смотри, какие нынче морды на билбордах...
Заточен мир теперь под них, а нам шарахнули под дых...
Но есть у нас с тобой в запасе шнур бикфордов...
октябрь 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811180
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 31.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2018
Вже павутинки бабиного літа
в полон піймали радість і печаль.
Органзою легкою оповита
на сході сонця туманіє даль,
мов сни переглядає легкотілі,
сховавшись в нерозвіяних димах...
Жар-птиця-Осінь в двір мій прилетіла,
розмалювала пурпуром сума́х*.
Веселкою всміхнулося подвір'я,
засяяв кущ - очей не відвести,
немов птахи, порозпускавши пір'я,
на сонці гріють крила і хвости.
Чарує Осінь, мов казкова фея,
художниця декору, майстер див.
Витягує із скринь такі трофеї,
щоб кожен вразив, душу розбудив.
Та, збуривши емоції, навшпиньки,
тихцем піде красуня...
Жаль... Як жаль!
І тиснуть горло срібні павутинки,
в клубок з'єднавши радість і печаль.
*сума́х - декоративна рослина.
Світлина автора. Сумах.
23.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811051
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 31.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.10.2018
мои стихи создавались по твоему образу и подобию
вызывая землетрясения
с интенсивностью в несколько баллов
разрушившие все пустые здания в тебе
чтобы со временем создать новые
из руин и надгробий
и не было у твоего мертвого города ни конца
ни начала
я выступал для тебя
перед абсолютно пустым залом
и в меня вслушивалась тишина внутри него
слушая мое сверхзвуковое молчание
которое совсем не молчало
оно говорило о том что пора уже выходить
из собственных берегов
меня круглосуточно окружала тьма
из твоих густых мыслей
чёрное солнце печали проникало всё глубже и глубже
в мои
постепенно ко мне привыкая
каждую ночь оно освещало собой руины города
и мертвые листья
навсегда зависшие на деревьях
еще живых
я всё шел и шел без остановок
вдоль бесконечных бетонных плит и надгробий
надеясь увидеть хотя бы огонёк надежды
почувствовать хотя бы вибрацию другого голоса
кроме своего
и когда внутри уже ничего не осталось
я остановился
перестав ощущать постоянные приступы клаустрофобии
потому что понял
этот город однажды ставший моей могилой
теперь стал только моим
началом.
*фоновая композиция –
Blueneck «Barriers Down»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PjiX0K-8TNg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805222
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Мне с тобой не страшна предосенняя грусть.
Нам сентябрь машет жёлтым платком – ну и пусть!
Я бегу к октябрю, я уже не вернусь,
До свидания, лето!
Впереди непочатый клубок из дорог.
Путь осилит идущий! Твой единорог
Приведёт на единственно важный порог,
Где не спят до рассвета...
В тёплом домике с окнами на звездопад
Нет обид и несчастий, забот и досад,
Здесь всё вовремя, с толком, всерьёз и впопад –
Потому что с любовью.
И когда я тебя наконец-то дождусь,
Навсегда от дороги назад отрекусь
И сложу свои крылья – побега искус –
К твоему изголовью.
А что дальше, не знаю. Возможно, зима.
Карнавал впечатлений, страстей кутерьма,
В океане цунами, торнадо, шторма –
Я пылка, ты несносен!
Но из влаги и жара родится весна,
Мы поймём, как избушка нам стала тесна,
Захотим отыскать, без покоя и сна,
Ты весну, а я осень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805591
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 05.09.2018
Опять на нашей дискотеке
Метнули бомбу в шум и гам...
Бредут герои и калеки,
Как встарину, кто в хлам, кто в храм...
Нардепы смотрят в рот премьеру
И «чушь прекрасную несут»...
И пилят коррупционеры
Антикоррупционный суд...
Пусты амбары и сусеки,
Страна ползёт в густой туман...
И маршируют гомосеки
По историческим холмам...
июнь 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796005
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 30.08.2018
Начинается новый день,
Продолжает Земля полёт,
Исчезает к полудню тень
И на полюсе тает лёд...
И висит над Землёй Луна,
И свербит под ребром вопрос:
Как же тем, кто коснулся дна,
Продолжать свой житейский кросс?
Не покушать как прежде всласть,
Не по силам былой улов...
Ухватила за горло власть
Так, что, блин, не хватает слов...
Что ж нам, вывесить белый флаг
И повесить мечты на гвоздь?...
Силу воли собрать в кулак
И надеяться на авось?...
август 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802191
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Давным-давно, когда в пучине
Рождалась Времени Река,
С её брегов седой Мужчина
Взирал на Землю свысока...
Его обуяла кручина
За человеческий порок
И Он единственного Сына
На растерзание обрёк...
Но человечество не вняло
И не раскаялось ни в чём,
Ему всё также крови мало
И нравится махать мечом...
Оно от скромности устало,
Погрязло в праздной суете...
Героев со щитами мало,
Предпочитает на щите...
Не шутит более Всевышний,
Решил пресечь всё это Он...
И Он бескомпромиссно-пышный
Готовит нам армагеддон...
август 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803534
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Мовчки складаю крила.
Що я для тебе значу?
Як ти без мене, мила?
Дощ за віконцем, бачиш?
Стукають краплі в шибку
( Чи то у мене в скронях?).
Сиплеться серпень стиха,
Мов перестиглий сонях.
Пахне соснова хвоя...
Вітер гуде надривно...
Хто я для тебе, хто я?!
Чи я живий ще?.. Дивно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804961
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Відшелестіло
Золотом трави…
Відмерехтіло… вирвалось назовні…
Між нами білий порох ковили.
Хто винен з нас,
що місяць знову вповні?
Стулило брами,
Вкинуло ключі
В озера сині так безпомилково…
Ховаєш очі у грибні дощі.
Не залишай мені
останнє слово
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804827
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Осінь…
Знову осінь… -
Стрімкий часоплин…
Пломінь заховався в китицях калин…
Гучним стоголоссям білокрилий клин
Відліта нарешті в синю далечінь…
Осінь…
Знову осінь… -
Смутком пригорта…
Сонце затуляє хмарка дощова…
Із краплин доріжка в зморщечку тече…
Дякую,мій,Боже,щиро - за усе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804829
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2018
Відпускай "не своїх" людей,
Хай ідуть собі у минуле.
Почуття, що давно поснули,
Здай в архів чи віддай в музей.
Може хтось погорта колись
Ці затерті пожовклі списки
Й розрізнить за фальшивим блиском
Тих, брехливо які клялись.
Може досвід життєвий твій
Стане іншим колись в нагоді.
Вузол цих помилок в природі
Розірвати хоч ти посмій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804564
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[b]Клён, берёза, верба и осина
Заблудились в былинном лесу…
Непростая сложилась картина –
Сотворился мираж – на виду…
Сверху дальние звёзды пестреют,
Снизу нервно мелькают сверчки,
Сизый сокол дырявит купели,
Развалился ландшафт – у реки…
Клён, берёза, верба и осина
Безотрадно в страдальном плену
Ожидают с былинной вершины
Шум бурлящей стремнины – в грозу…[/b]
23. 08. 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804139
дата надходження 23.08.2018
дата закладки 30.08.2018
[i]Но ночь сильней, её власть велика...
Кино[/i]
Спи. За окном полуслышно спускаются тени,
Ветер, блуждая, былого крадет отголоски.
В небе далеком сверхновая гаснет последней,
Память неясную тишь отливает из воска.
В книгах стареющих – травы, что собраны ведьмой,
Корни сухие впитали слова заклинаний.
Там, за окном, как из сказок пугающих, древних,
Лес – не шумит, но растет, оплетая побегами камни.
Сны, как в ловец, в паутину ветвей угодили,
У горизонта смыкаются времени воды.
Спи. Мы одни в этом медленно тающем мире.
Ночь велика, и она не боится восхода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804858
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 30.08.2018
Говорит, я - живая вода и его беда:
воскрешаю, не оставляя для жизни ни средств, ни сил.
И поэтому, сколько бы не просил
отказать ему, я выдыхаю "да"
на меже заповедной зоны глубоких рисков...
Нет нужды изучать состав крови в аорте и температуру виски,
если голос меняется и от поцелуев дрожит бедро...
Ощущаю спиной и вбираю обрывистый рокот приказов, дробь
неуслужливых пальцев, господствующих на коже...
Он немного издерган и счастлив, и мы похожи -
вот бы остаться такими, не завершиться до...
...Но время перемещает тени и окунает в оранжевый кадмий восток -
золотая пора для побега в непрочные "завтра", "не знаю", "позже",
но какая уже, к чёрту, разница?! Резко слетают вожжи:
"будь пожестче" - не то же, что "будь жесток";
утро подсвечивает - он беспрестанно глядит туда,
где две полных луны горячатся от рук и обманчивого стыда,
и, наслаждаясь затмением, притягивает поближе...
Если и сожалеть - лишь о том, что его глазами себя не вижу.
...Отобрав у законных владельцев просторы, не знающие любопытства их и труда,
мы гордимся, что оба не верим в любовь навеки.
Очевидность отчётлива - в тонкую ткань не упрятать ни горы бед, ни живые реки:
одеваясь, молчим в задержавшее выдох "да".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802777
дата надходження 11.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Цепляют взгляды у прохожих
Рябиновые огоньки...
Приходит осень... Мы итожим
свои прожитые деньки.
Пустые лавки... тихо в парке...
И снова льет унылый дождь.
Вот только-только было жарко!..
Вдруг все прошло... На сердце дрожь.
Вопросов много сыплет осень...
Никто не даст на них ответ...
Мечты в костер, как листья, бросим...
Взлетит к созвездьям дивный свет.
Встречай душа осенний холод!..
Печалью скрасив свой причал...
И точит мысль... что ты не молод...
А счастье... в прошлом потерял.
9.08.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802548
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Мы все в этой жизни — лихие артисты
И каждый играет в ней свой сериал...
Однако, не зря утверждают статисты,
Что всем уготован логичный финал...
За наши грехи всем нам «светит» расплата,
Конец увенчает любое кино,
Но, к нашему счастью, последнюю дату
Наверное знать никому не дано...
Чего ж мы торопимся с вами, ребята?
Зачем так отчаянно давим на газ?
Ведь лучше гораздо, чтоб мрачная дата
Как можно позднее отметила нас...
Один поливает нитратом клубничку,
Другой норовит крокодила схватить,
А третий вскарабкался на электричку,
Чтоб селфи последним народ удивить...
Не стоит дразнить нам последнюю дату,
Ей так или этак наступит пора...
Простительно разве бедняге-солдату,
Бегущему в бой с диким криком «Ура!»
А если, не дай бог, шарахнет, ребята,
Вселенский какой-нибудь армагеддон,
То будет конкретно последняя дата
У всех одинакова ж... опа, пардон...
август 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802533
дата надходження 09.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Проростаю в пітьмі.
Оживаю в долонях від крику.
Розгортаю стежки-обереги уздовж – поперек.
Не впізнаєш мене. Я зливаюсь із натовпом диким.
Розливаюсь вологою
в кронах столітніх смерек.
Не впізнаєш мене,
Хоч стоятиму поруч… і, власне,
Впізнавати мене – ще один нерозважливий крок.
… так смарагдове сяйво в каблучках рубінових гасне,
Коли падає перша й остання
з важливих зірок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802455
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Мені б руки ламати, мені б голосить,
Тільки хто у тім винен? - сама.
У веселки скарбницю проси не проси,
Сумовито скидає: НЕМА.
Скажеш, грішна?.. та звісно, яка там стаття,
Як посміла? То заборони.
Десь за осудом зиркне чиєсь співчуття, -
Вкотре палять і знов без вини.
За наказом кохати не буду - йду геть!
Як наказуєш - сам розлюби.
Розливаю солоних дощів круговерть,
Я ж бо сильна? якби ж...
14.07.2015.
перекл. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802339
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 12.08.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2018
Доброе утро, проснувшийся мир...
Нынче кувшинкой озёрной встречаешь?
Силою взмаха расправленных крыл
Только ли цаплю в полёт отпускаешь ?
Буду парить над сокровищем рос..,
Что сохранялось ночною прохладой,
И над землёю, где пахнет покос..,
И над водою с лягушек руладой...
В чистую воду, как в омут любви,
Брошусь нагою, да с головою !
Зорька, на берег пока не зови -
После букет соберем мы с тобою...
Доброе утро, мой сказочный мир!
Нет, не хочу, чтоб ты звался безумным.
Разве что только - безумно любим...
Будь на века до безумия чудным!
(фото с инта)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801160
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 02.08.2018
ЭЮ-17 О психологии
[color="#ff0000"] [b] 17 О ПСИХОЛОГИИ
[/b][color="#ff0000"][/color][/color]
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора". Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту. Выложенное собрание - образец такого "творчества" Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
А человеку свойственно вдобавок исходить, скорее всего, подсознательно, из наиболее
желательного, а не более вероятного развития событий...
Верный способ замалчивания – забалтывание.
Все люди такие разные, только я один такой одинаковый!
97% людей, которым предложат новую ручку, первым делом напишут своё имя.
Добрым словом и револьвером вы можете добиться гораздо большего, чем одним
только добрым словом. Аль Капоне
Если в начале пьесы на сцене висит труп, значит, в конце выяснится – почему.
Если меня долго уговаривать, меня и уговорить недолго…
Если надо потянуться: - мужчины раскидывают или поднимают руки;
женщины сгибают руки в локтях, прижимая к бокам.
Если честолюбивая мечта не заставляет вас страдать, значит, ее у вас нет. К. Норрис
Заводи друзей, пока они тебе не нужны.
Интеллигентам свойственна повышенная истеричность…
Как отвратительно неискренни люди – им соврёшь, а они делают вид, что поверили.
Категоричность есть признак недалёкого мышления.
Когда люди вольны поступать как угодно, они обычно подражают друг другу. Э. Хоффер
Коли все думают одинаково, значит, никто особенно и не думает. У. Липпман
Меня терзают смутные самомнения…
Мой способ шутить- это говорить правду. На свете нет ничего смешнее.Джордж Бернард Шоу
Мы всё отлично понимаем, но это нам нисколечко не мешает! Нашедшего выход затаптывают первым.
Не видно выхода? А вы в нём стоите!
Не всем нравится моё великолепное отсутствие чувства юмора.
Неестественное поведение – вот главное отличие человека от животного.
Не нужно расстраиваться! Нужно раздваиваться!
Ощущение - это чувство, которое мы ощущаем, когда чувствуем.
Половина моих желаний сбылась, теперь их – в два раза больше.
По поводу моего оптимизма я настроен пессимистически.
Привычка – не жена, ей не изменишь.
При желании можно хлопнуть дверью даже в чистом поле…
Различия по образу мышления:
Военный: говорит “да” – значит да, “нет” – значит нет, “может быть” –
значит он не военный.
Дипломат: “да” – значит да, “может быть” - значит нет, “нет” – не
дипломат.
Девушка: “нет” – нет, “может быть” – да, “да” – она не девушка.
Синоптик: “да” – нет, “нет” – да, “может быть” – значит, он не синоптик.
Раз мы ненавидим что-то, значит, принимаем близко к сердцу.
Сила рекламы – в знании человеческих слабостей.
Слепой к любой цели идёт прямо.
"С нами такого случиться не может" - это фраза номер один в списке знаменитых
последних слов. Дэвид Кросби
Тонут в первую очередь те, кто мелко плавает.
Трудно ползти с гордо поднятой головой.
У строителей воздушных замков всегда хватает материала.
Ушел в себя и не вернулся.
Уголовников тоже влечёт к добру, но, к сожалению, к чужому!
Хочешь, чтобы с тобой все соглашались, - всегда себя ругай!
Чаще всего выход там, где был вход.
Чаще всего мы не согласны с тем, о чём нас спрашивают.
Человек, который говорит неправду, чаще зевает, пожимает плечами, приглаживает
волосы и почёсывает затылок.
Чем меньше о тебе знают, тем крепче ты спишь.
Червяк предполагает, а человек откусывает.
Четвёртый сон Веры Павловны – это не для Фрейда…
Это ничего, что у тебя слуха нет – зато голос противный!
Эту мысль надо выжить из ума.
Я не обидчивый, я просто чертовски злопамятный!
Продолжение см. Оглавление ЭЮ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801371
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 02.08.2018
ты мой мир где всё так
как задумано
состоящих из звёзд и воды
зеркал
мы в них хрупкие кости
от домино
где достаточно лишь
щелчка
ты тот миг когда всё начинается
будто не было зим
тех бессонных войн
будто тьма есть начало
и свет творца
будто мы значит мир
живой
ты есть всё
что когда-нибудь убивал
все слова что небрежно внутри
душил
как застывшая камнем вины
вдова
на одной из моих
могил.
*фоновая композиция –
Troum «Cold»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rJ58IcI_Bc0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801384
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 02.08.2018
Дождь идёт… -
Рассыпается бисер
Незатейливым тем болеро…
Не свободна и не независим…
Потому то и не всё равно…
Когда охрою красятся листья,
На душе знак печали опять…
А легко и не пишутся письма,
Если хочется много сказать…
Осыпаются жёлтые листья,
И волочится тень по пятам…
Не свободна и не независим…
Разделить - пополам талисман?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799412
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Обещал - не позабудешь…
В нежность кутали слова...
Не обидишь, не погубишь…
Ни за что и ...никогда…
И свою - не растерзаешь…
И мою - не проклянёшь…
Пока любишь - ты летаешь!..
Пока любишь - не умрёшь!..
Только сон - короче ночи…
Только ночь - длиннее сна...
Догорают быстро свечи
У надежды алтаря…
Когда сон – длиннее ночи,
Когда ночь – черным-черна,
Твои руки мои плечи
Обнимают (как тогда)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 20.07.2018
По глади моря - белый парус,
По коже - жаркий ветерок...
И соблазняет тебя Бахус -
Вина бы лёгкого глоток...
Глоток вина средь моря жизни,
Где лето чайкою парит
И перламутром красит мысли
Проснувшийся в тебе пиит...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797850
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Не мне магнолия в бутоне
И страсть, и нежность берегла -
Любовь в божественном флаконе.
Моя, похоже, отцвела...
Но манит цвет средь чёрных листьев,
Как бабочку огонь свечи...
Как безысходно мало жизни -
Мелькнула сном былой ночи.
О, женщина во мне, молчи...
(фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799150
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Многое мне рассказала твоя спина
Под утро, когда до кофейной чашки меньше семи шагов.
Ежели стены умеют слышать, значит, и я - стена,
Владычица темных теней и разбитых лбов…
…И воздух густел, становился такой толщины,
Что не пропустит ни крохотного союза, ни трепетного глагола,
Пока ты твердил, что стены годятся лишь для войны
И ритуального погребения тех, кого жизнь смолола.
Можно уйти, оставляя её за спиной,
Но будет верней уничтожить, снести, разрушить.
Наверное, ты и поступишь вот так со мной.
...Стены молчат. Потому, что у стен есть души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799065
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Цей світ до нас не був таким красивим,
Усе було закрите, як Сезам.
Любов'ю розговілись небосхили,
І ллють у серце золотий бальзам.
А ми п'ємо – нам мало цього світла,
І тлієм щастям, шепотом долонь…
Цілуєм квітку, що між вуст розквітла,
Радієм сонцю, б'єм йому чолом.
Тепліє світ від нашого кохання,
І б'є ключем, повставши на диби.
Цей рай для двох, у нім нема вигнання,
У нім любити вмієш - так люби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798868
дата надходження 10.07.2018
дата закладки 20.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2018
[b]а Он[/b]
Циганова Наталия
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785606
...Наш сон в протуберанцах
опять обняла ночь и плачет.
Но мы, как взрослые сеансы,
одеты в светлую задачу
иметь мечту хотя бы вечность.
.................................................
Наш путь звездат - плевать, что млечный
и что отселе - и доселе.
И нам не то ни так, ни эдак:
.....................................
ни дать, ни взять...
Но до обеда
конечно дать - коль сдача "нате!"
и зацепиться - на итоге.
Пародия
[b]и откуда Он взялся?[/b]
Апрель окончен, вечность мая,
И так и эдак, по приколу;
Ни дать, ни взять... весна, хромая...
Звенит и обтекает школу.
Наш путь звездат и всё звездато,
Идём... отселе – и доселе,
Провозгласив пустые даты:
В конце концов, весь мир поделен.
Дрожит гипотенузой вектор,
В итоге, да – по доброй воле...
И "нате"– встретился директор
И звук на всю включил:
"Доколе?!.."
Как Зевс гремит: "Протуберанцы!"
Ну... или что-то наподобие...
И мы, попрятавшись под ранцы,
Одним застёгнуты надгробием...
Но, если все убрать глаголы,
А с ними междометий панцирь...
На то он и директор школы,
Чтобы воспитывать... "спартанцев".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790381
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
И закончился дождь - градом…
В пузырях разошлись - лужи…
Пока боль исцелял взглядом,
Вынимал из души стужу...
Разливались слова - песней…
И позвали к себе - звёзды,
Чтоб не было двоим тесно
На тропинке одной слёзной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790296
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
И стены - видят…
И стены - слышат…
И стены помнят -
Пока в них дышат…
Тогда поверишь,
Когда узнаешь:
В стенах родимых -
Не потеряешь…
И душу лечат
И - согревают…
А, укрывая, -
Оберегают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789875
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 04.05.2018
раб /recovery/
допоки розпач серце не пече,
допоки вовком не завиє янгол,
від тіні власної закланець не втече
в мерзлоти вічні, чи до дельти гангу_
допоки страх не заморозив кров,
і чорний птах не кашляє з ялини,
надія хитра мозок не покине
серед руїн чужих світобудов_
зведеться чи з колін роздертих раб_
лялькар незграбно хрестовину крутить,
по колу бродять хороводи зваб
і душу рве від хіті та спокути_
©Киба Юрій /Ки Ба/
#Ки_Ба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788116
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Люблю тебе, мій березню, за те,
Що не кільцюєш у тепло свободу,
Не заповзаєш вдячністю зі споду,
Та правило витримуєш просте
Лишатися на відстані руки
І бути лиш попутником стороннім,
Який не жде ні дяки, ні агоній,
Ані зізнань закохано-п’янких.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784649
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 04.04.2018
І саван туманів спаде.
І замружиться світ -
і сонце воскресле розтопить зимові голгофи.
І десь біля входу в Едем
за добу до весни
окотяться верби вдесяте (а може, усоте).
І лоскотно буде душі,
і сп'яніло - вустам:
із келиха неба шампан березнево проллється...
...Стоятиме день на межі,
загорнувшись в туман.
І нитиме в нього подряпина трохи під серцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785742
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Все со времён Иоанна Предтечи
Очень боялись сумы да тюрьмы,
Но не жалели копеек на свечи,
Чтобы спастись от губительной тьмы...
Верили больше мечам и картечи,
Брали взаймы от войны до войны...
И громоздили на женские плечи
Малых детей и кошмарные сны...
Те же, кого просветил Заратустра,
Не расслаблялись и после страды,
Лепту вносили в науки-искусства, -
Мы и теперь ими сильно горды...
Правда, сейчас в соцсетях беспредельных
День изо дня деградируем мы...
Вот и причуды миров параллельных
Вряд ли постигнут земные умы...
Нынче без разницы — чёт или нечет,
В нашей параше ничьей нет вины...
Только серьёзно похвастать-то нечем,
Разве что селфи на фоне Луны...
январь 18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774360
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 02.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2018
- Забути милого так треба!..
Бо почуття вже скаженіло...
Неначе крук вчепився в ребра
І по-звірячому рве тіло.
- Забуду все!.. Хай скриє тиша
поранену нещасну долю!..
- Не будуть сльози литись більше!..
Жахливого не буде болю.
- Забуду, як вогонь пекельний,
Спокусливий та ніжний погляд!..
Від нього сором був смертельний...
Та в мріях лише... - Був би поряд!..
Хай зникнуть хвилі наших бесід!
Світанки питиму байдужі...
Нехай далеким буде Всесвіт!
Летять Зірки не в наші душі...
І не згадаю повний місяць...
Що сяйвом огортав бажання...
Улюблене забуду місце...
- Я розпрощаюся з коханням!
- Забуду все... Затихне пісня
у серці... у душі... - Навіки!
Кінець спектаклю... Все. Завіса.
Сама собі знайшла я ліки...
Забути все... це як пірнути
Навічно в темряву без раю.
Охоплять голі нерви пути...
А Сонечка уже... немає.
Кидаю вітру... пил з багаття...
Надії... що були пустими.
Залишу лиш... стареньке плаття,
В якому збереглись обійми.
2.04.2018 р.
Фото з інету.
Забуду все...
(перевод)
Забыть любимого мне нужно...
Любовью... я уже болею.
Вцепился ворон в ребра будто
И по-звериному рвет тело.
- Забуду все!.. Упрячу в прозе
свою израненную долю!..
Не будут больше литься слезы!
Не будет горечи и боли.
Забыть смогу я, без сомнений...
как обнимал он нежным взглядом...
- Стеснялась я его... смертельно!
Но в мыслях только... - Был бы рядом!..
Исчезнут волны разговоров...
Рассветы будут безразличны!..
Не будет больше в небо взоров,
где звезды падали к нам лично.
Моя любовь... моя рутина...
И с ней не будет мне покоя.
- Расстанусь точно, слышишь, милый?!
Я с безответною любовью...
Забуду все... Не будет песен
в сердечке... и в душе... - Навечно!
Туман пусть мир укроет... если
Весна не будет бесконечной.
Забыть все... это как с обрыва
Упасть в бездонную пучину!
Не ждать судьбы такОй счастливой!..
А Солнышко... меня покинет.
Не буду к прошлому касаться...
Надежды рухнули пустые.
Оставлю лишь... одно из платьев...
Хранит объятия доныне.
3.04.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785634
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Жінка, що прагне любові,
Нею і марить, і снить,
Ніжність плекає у слові,
Вічністю сповнює мить.
Жінка, в очах у якої
Запросто вміститься світ,
Душу господнього крою
Носить уже стільки літ.
Диву дивуються люди:
Чом вона заміж не йде?
Скільки чекати ще буде
Те, що не знайде ніде?
Жінку цю не зрозуміє
Той, хто в житті не любив,
Зрадив своїй колись мрії
І не чекав більше див.
Жінку цю переконати
В тім, що вона не права,
Не намагайтеся навіть.
Жінка ця... вірить в дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785168
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 02.04.2018
Мне лишь казалось –
Что забыла…
Переболела…
Умерло…
Но ошибалась…
Возвратилось…
И по накатанной пошло… -
Звучали старые винилы,
И снились милые глаза...
Как только неба синь разлилась,
Надела крылья снова я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785394
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 02.04.2018
Ты пьяный был совсем не водкою…
Ты пьяный был одной надеждою…
И потому - казалась кроткою…
Ты говорил - что самой нежною…
Пообещал… Легко поверила…
Когда ушёл,всю ночь проплакала...
Была такой…такой потерянной…
И локон твой далёко спрятала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785148
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 02.04.2018
Навкруг ліхтарів
метелики кружляють
і тануть, тануть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782914
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
А лід тремтить.
А лід… Тримайся берега.
Найтонша крига - зношена емаль…
Весна прийшла у першу білу середу.
Раптово. Несподівано.
Мигдаль
Цвіте в садах
Земних неперевершено.
Спливає час тендітної жаги.
Прости мене, невидимий інспекторе,
За безквитковий в’їзд
і за сніги.
Чи віриш
Цій ілюзії? Чи вірю я
В приглушену пульсацію судин,
Коли єдиний шлях з чужого вирію -
Над чорною
поверхнею води?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782834
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
Всем хочется чувства взаимного...
Чтоб рядышком был идеал.
- Я помню ладони любимого...
Когда не меня обнимал.
Надежда тем памятным вечером,
Как будто осколки стекла...
Не ждать больше счастья сердечного...
Душа не дождется тепла.
Веселою птичьею стайкою
Бежали рассвет свой встречать...
Та ночь была, помню я, жаркою...
О будущем можно мечтать.
Но не было солнышка... В лужицах
мелькал силуэт наших тел.
- Мой милый... по той самой улице...
За руку с девчонкою шел.
Вдруг небо заплакало дождиком!..
И больно кольнуло в груди...
Судьба рисовала художником,
Пророчила, что впереди.
Я шила заранее платьице...
Так счастья ждала в выпускной!
В предпраздничной только сумятице
Не знала, любимый... не мой.
Шло время... С судьбою надколотой
частенько встречаю я грусть.
И мне до сих пор снятся волосы,
К которым я нежно коснусь...
16.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782510
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018
На короткую минутку
В сон тревожный загляну...
Поцелуями укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И оставлю на подушке
Незабудки из духов…
Прошептав,тебе на ушко,
Много-много нежных слов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Напиши ей письма…
Передай - приветы…
Подарить надежду,
Слово подбирай…
Время размышлений –
Время и ответов…
Боли откровений
Шлюз не открывай…
Расскажи - про солнце,
Расскажи - про лето
Соком из рябины
(Красным) будто кровь…
Пусть оно начнётся
Строками сонета… -
Тем,в котором только...
Только про любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781773
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Мудрый Гений вдохновений -
Свечи тем лишь зажигал,
Кто печалился,но верил…
А в бреду - не предавал…
Щедрый Гений вдохновений -
Чаши с верхом наливал
Грустью нежною видений…
В слово - после облекал….
Откровения откровений
Никогда бы не узнал -
Кто в раю ни разу не был
И дорогу в ад не клал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782815
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Зайчик солнечный паркуром
Пробежался по стене.
Дотянувшись абажура,
Подскользнулся на струне…
Опьяневший,не нарочно,
В рыже -огненном волос,
Целовал бутоны розы…
До пупырышек… всерьёз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782515
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Ми часто, без благословення Бога,
рвемось до цілі... щоб розбити лоба.
Зажевріють в тумані ідеали,
як ми в душі звели їм п'єдестали.
Ні спротиву обставин підкоритись,
ні зважити не вміємо, вдивитись:
чи буде, з часом, вартим хоч уваги
все те, чому віддали перевагу?
Бог добродушно намір наш сприймає,
бо кожен на свій вибір право має.
За бажане в борні життя спливає
і кожен, мов прозрівши, помічає:
жадане зникло, тінню промайнуло,
те ж, що лякало, миром повернуло,
колись безцінне – брязкальце по суті,
безликі стали мудрі і розкуті,
мов здутий м'яч, знікчемніло величне,
казкове? – вже давно буденне, звичне.
Серед кумирів, сповнені отрути
іуди є і каїни, і брути,
що ллють злобу й помиї без упину,
а то й ножа тобі встромляють в спину...
Бог все це знав, та ми не довіряли.
І валяться фальшиві ідеали...
Сказали ж про захоплення без міри
ще в Біблії: "Не сотвори кумира!"
16.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2018
Как будто небо прорвало -
И без конца метёт.., без края...
"Неужто ты, Зима, назло
Решила царствовать до мая?"
А та - колышет колыбель
Стараньем мартовской метели,
Чтоб убаюканный Апрель
Подольше спал под лапой ели...
И белый свет бы замело
Той беспробудною метелью..,
Но Солнце верх таки взяло
И Март обрадовал капелью!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781516
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Околдовано всё белым сном
И как будто бы век не пробудится...
Лишь залётный снегирь за окном
На заснеженной ветке красуется.
А туман.., а туман молоком
В тайну зимнего сна проливается...
И грешно даже думать о том,
Что красивые сны не сбываются.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780181
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Околдовано всё белым сном
И как будто бы век не пробудится...
Лишь залётный снегирь за окном
На заснеженной ветке красуется.
А туман.., а туман молоком
В тайну зимнего сна проливается...
И грешно даже думать о том,
Что красивые сны не сбываются.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780181
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 18.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2018
По календарю Зима.
Время для сугробов.
Только... - Где сейчас снега?!
Вихри на дорогах?..
- Где снежинки бесятся?
Вьюги и метели?..
Кто-то спутал месяцы.
Мы сейчас... в апреле.
Нам не нужен пуховик...
Нет ледовой корки.
И не слепят снеговик
Дети на пригорке.
- Как медведю зимовать,
Если нет берлоги?!
- Где сейчас его кровать?..
Он с семьей в тревоге...
- И напрасно осенью
Улетели птицы...
Не дождемся гостью мы...
Зимушку - девицу.
- И где дедушка Мороз
Со своею сказкой?
Дети ждут его до слез...
Сидя на салазках.
- Ну а я... люблю тепло!
Пусть зима без снега.
Так мечтала я давно...
Мерзнуть надоело.
4.01.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769533
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Леонід Каденюк направив звернення в ООН про прийняття екологічної конституції
Хто там сказав – дорожчає життя?
Та киньте ви – воно гроша не варте!
Пірнути нині в плесо забуття –
Що випити води звичайну кварту.
Нахабніш пащу відкриває зло,
Перчатку чорну кидає у виклик.
Колись це homo sapiens було,
Та нині sapiens кудись безслідно зникло.
Харчі всуціль – отрута, ГМО –
Природа обдаровує навзАєм.
А тому так – не ми продукт їмо,
А він нас безнастанно пожирає.
Гори сміття щоденно «на гора»
По побережжю, пролісках, долинах.
Якби це бачив предок пра –пра –пра,
Він би в момент з переляку загинув!
Планета задихається від ран,
Вже по орбіті не на крилах – плазом.
В легені – смог, у голову – туман,
Не порятує й гільза протигаза.
Іде на самознищення війна
І дзвони не у силі вже мовчати…
А sapiens – це точно не про нас,
Аж доки не піднімемо перчатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769732
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Целуешь - пальчик в рукавичке,..
И губы мятные,..глаза…
Склевала зёрнышки синичка
На подоконнике с утра…
Огни на ёлочке мерцают…
Болит в затылке голова…
Мысль не навязчиво терзает,
Не быстро пишутся слова…
Побудь со мной сегодня,нежный…
Скажи - забытые слова…
Колючий ветер зимний - снежный…
Из кашемира шаль тепла…
И не ревнуй мои надежды…
Признания – родом с далека…
Побудь со мной сегодня,нежный…
Пока…пока... люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769472
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Така красива, ніжна і чужа...
У чорний оксамит убрався день.
На вістрі нескінченного ножа
Її душа затишшя не знайде.
Уже й не плаче, у косі заснув
Не зайчик сонячний, а поцілунок твій.
Приманювала восени весну,
Щоб зараз обійняти сніговій.
Вона красива, іншої нема
На цьому світі, хоч кричи, хоч плач,
Хоч до ворожки...стелиться туман,
Неначе люта, серед жнив, зима
Під ноги кинула імлистий плащ
І в натовпі лишилася сама, -
Перлиста, недосяжна і німа.
01.01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769443
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Дощем перемежована зима
І сніг лише у снах іде частіше,
Або мої вибілює він вірші,
Бо хочеться того, чого нема.
Можливо ще завіє, засніжить
І морозцем нам пофарбує щоки...
Реальність наша — дощ з туманом поки,
Хоча... змінитись може все умить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769357
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 05.01.2018
[b]Распутье [/b]
Геннадий Дегтярёв
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750727
[i]…Я вновь на распутье, меж двух направлений,
двояки превратной судьбы пируэты…
В чём суть непонятных моих раздвоений,
какие нужны мне сегодня ответы?
В плену у вопросов я этих извечных:
Что ближе мне – тьма иль сияние света?
В чём смысл расслоений моих бесконечных,
дилемма хоть как-то решаема эта?
........................................................................
…Всегда я меж двух разнородных течений,
и сущностям разным во мне не ужиться,
я вновь раздираем когтями сомнений,
пытаюсь собраться, чтоб вновь раздвоиться…
[/i]
Пародия
[b]Разобрался![/b]
Всю жизнь я решал непростую дилемму:
"Что ближе мне – тьма иль сияние света?"
С годами процесс превратился в систему,
но, как тут ни тужься, не видно ответа.
Мне с детства твердили, что нужно учиться...
Папан и маман... да и прочие люди...
Но сущностям разным во мне не ужиться:
они – два горба в одногорбом верблюде!
Плывёт мой корабль* по пустыне сомнений,
оазис ища, чтоб напиться в нём знаний,
чтоб стал вдруг понятен мне смысл расслоенией,
а мозг отдохнул от напрасных терзаний…
Ого, сказанул!.. Попытаюсь собраться...
Но ясно одно – сей вопрос нерешаем!
Наш мозг постоянно привык раздвояться,
ведь он, как известно, – из двух полушарий...
*Верблюды – корабли пустыни (не я придумал)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751215
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 23.12.2017
Усе не так, усе не до душі
Прийде прозріння, тільки не одразу.
Поріже долі, як м"які книші,
Бо пащекує поряд прірва часу.
Здригається від захвату і злість
Немилосердну, виплюнути хоче.
А ми - комахи, крапельки малі
Безодню вкотре, прагнем перескочить.
На край ступи і руки простягни,
До неба доторкнись, якщо не впало,
Не закотилося у віщі сни;
Останній раз, бо знову буде мало
Хвилин для смутку, щастя й відкриттів.
Тягнись, воно в очах, нехай не сьоме,
А перше, третє... небеса оті
Шукають нас свідомо й несвідомо
Нахиляться, щоб ти зумів злетіть.
30.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766655
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Щось тисне у грудях... Це, мабуть, задавнена осінь...
Летять і курличуть і досі в мені журавлі...
І сни, мої мрії, життєвого справдження просять...
З димами від листя пустити б у небо жалі!..
Зима загубилась між тугою осені й небом,
Бурмоситься хмарами; снігу нема і нема...
Боюся, в душі визріває нагальна потреба,
Щоб там замість осені вкрила все снігом зима.
Невже я засну, у зимову впаду летаргію? Мені ж в моїй осені тепло й комфортно було!
Там клин журавлиний курликанням кликав надію...
Не хочу, щоб душу у білі сніги замело!
Живи в мені, осене! Що нам з тобою ділити?
Не тисни на груди словами несправджених мрій.
Ми будемо жити, кохати і в небо летіти... З душі журавлів забирати у мене не смій!
Не смій відпускати! Не смій відпускати у вирій!
Вони ж не курличуть без мене, без мене німі!..
І всі мої мрії в життєвому сірому вирі
Не смій відпускати з душі на поталу зимі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Іду обережно по краю
над прірвою. Годі спочить.
Зустрінемось біля Синаю,
в Долині спокус і плачів.
Зустрінемовсь мовчки. Пізна́єш.
Проте чи зрадієш мені
(на схилах святого Синаю
всі душі прозоро-скляні).
Зрадієш чи скажеш: - По вірі…, -
мені зазирнувши в лице?
Збрехати Тобі не зумію
(та й не сподівалась на це).
По вірі... Я знаю основи.
У них горизонтом – Любов.
Із ран твоїх знову і знову
По крапельці скапує кров.
Я вірю Любові всевишній.
Чомусь тільки часто в житті
вона – як оскомина вишні.
Хто смак той відчує, - святі.
Хто смак той відчує, - відважні
(горить – не згасає – свіча).
По вірі? Хай буде, як скажеш –
Не треба вологи в очах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766562
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Грудню, грудню де твої грудки?
Голі ріллі огорнув туманом,
Сльози ллєш негадано за ким
У загулі легковажно-п’янім.
Сірої пастелі виднокіл,
Дні згорають сірником на вітрі…
Та зелені з подиву рядки –
Клин озимий заклинає – жити!
Наповняти кожну із хвилин
Повнозерням правди і любові,
Щоб могли сказати: ми були
Вірними у справі і у слові.
Ми були, миє, ми будем ще,
Ми тепла тобі позичим, грудню!
Ну а те, що плакав ти дощем
Ми по першій віхолі забудем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766464
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Признаниям – «счастлива очень»
Не веришь?..Не верь…Никогда...
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
У времени век - бесконечность…
Известная мера - одна…
Прошедшее спрятано в вечность…
Но путников много туда...
Прогнозы синоптиков точны…
И будет снежить до утра…
Не чёрные – белые ночи
Когда наступает зима…
Звучание мелодий так сочно…
Красивые - вязью слова…
Не всё до ноля обесточит
Разлука…Умеет она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766401
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 18.12.2017
моя стрела опоздала – только песня. фон.
гудок и небо втянуло живот – силится улыбаться.
глаза вечно уходящего зверя закрылись – хлоп
у твоего порога остались.
объявился через столько рук
гордость скрученная из фантиков «love is» в рог
под узким платьем у твоих ног
вспорола землю.
открывай и корми мясом сырой гнев
на пришедшего по чужим телам к тебе с дорог.
за неверность бей за победой веди пальцем в дом.
твое знамя – на красном платье уставшая бычья шея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766078
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 17.12.2017
зірки зафіксовані поглядом
висять
на стелі під небом
по інших світах
піднесені вітром
відторгнуті містом
людиноподібних
мурах
і дивиться з сумом світило
донизу
єдине вціліле
з очей
як світ поступово розчавлює
криза
мурахоподібних
людей
їх світ покривається попелом
тіла
знесилений спробами змити
їх кров що дістала
до неба
і вбила
всі зорі на ньому
за мить
і майже нікого з живих
не лишилось
із тих хто ніколи не жив
лиш вбивця
і той хто збирає всі сили
щоб вбити того
хто лишивсь
устромлений погляд із списом
угору
у чистих як кров
молитвах
о зорі(!)
нехай помира вже остання
потвора!
з людиноподібних
невдах
мовчить одинока сумна
чорна зірка
та тільки й чекає на те
щоб згаснути
перетворившись на дірку
й не бачити більше
зсередини мертвих
людиноподібних
людей.
*фоновая композиция –
Moloch
«Die letzten Strahlen der Sonne
verblassen in der Kälte
der Apathie»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8mkVv4WWABs[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755755
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 13.12.2017
я помню как дом начинался
с одной полосы
та множась съедала пол неба
направившись вдаль
и плавно светлея рождала
из тьмы
вертикаль
так в кожу планеты
сады из бетона
вросли
я видел как пятнами в окнах
становимся мы
сквозь время
заполнив пространство пустых
этажей
своей пустотой
что сдается в аренду
душе
живущими в собственном теле
как в стенах
тюрьмы
я слышал как кто-то сорвался
решительно вниз
и кажется выжил
он умер за век
до того
когда был уверен что жизнь
бесконечный поток
поток что внутри разбивается
пятнами брызг
ты знаешь я больше не помню
как выглядит дом
и как называются все
кто меня населял
я не ощущаю свой город
деталью себя
но чувствую как уменьшается
в сердце
объем.
*фоновая композиция –
Clann Zú
«You're Listening To A
Dead Man Speak»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=MNXeIH_eCwk[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756034
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 13.12.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 11.12.2017
Все дороги ведут не в Рим,
Все дороги - к звезде высокой...
Даже тот журавлиный клин
Улетел на зов ясноокой.
Все дороги ведут к Любви,
Беззаветной и беспристрастной...
О, звезда Любви, позови
Не тернистой тропой - атласной.
Без сомнений и мыслей вслух,
Побежать, полететь, случиться!
Потеряв по пути "а вдруг...",
Всё былому простить и сбыться.
О, звезда Любви, не суди,
За безликие дни планиды...
Стало нынче колом в груди
Хладнокровное сердце Метиды*.
Все дороги ведут не в Рим...
*Метида - первая жена бога Зевса
Метида (дословно — «разум», «мысль», «благоразумие»)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 11.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Вислизаєш...
Вогнем ненароком охоплений сніп.
Непроплачені сни. Перестигле у колосі жито.
Залишаєш мені оцю пустку під назвою “світ”.
Прохолодні вітри
з проголошеним вироком “жити!”
Залишаєш
мені ще волошки і дикий ромен,
розмальовані ближче до осені в соняхи мідні.
Перечитую кожне з колишніх забутих імен,
обираючи плаття
під колір очей відповідно.
Закриваю
альбом… обережно притишую хід
(вік живи - вік учись, золота моя дівчинко, вчися!)
...віднаходжу у травах тобою залишений слід
...там, де ти іще вовк
...там де я ще і досі вовчиця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765203
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Осторонь день і лихо
Стукає в шибку знов.
Їй уже не до сміху,
Тільки й світу - вікно.
Думає: відчиняти,
Чи на усі замки -
Двері, кватирки? - грати...
У чотири руки,
З тугою опівночі,
Вальс заплести душі? -
Щось там вона шепоче,
Може, зірку Ковші
Кинуть до ніг зненацька?
Диво...Та див нема.
Впала з ялинки цяцька -
На порозі зима.
09.12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765142
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Модную шапочку «бини» вьюга носила сама…
С неповторимых снежинок елям зелёным сплела…
Кинула всем на макушки,чтобы не мёрзли в мороз -
И деревянной избушке, клумбе из розовых роз…
Модная шапочка «бини» тёплою очень была…
Столько ажурных петелек вьюга придумать смогла…
Снова мела вдохновенно – с вечера и до утра…
Шапочка белая «бини» каждому была нужна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765022
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Ти ще шукатимеш її
У кожному з облич,
Дощитимуть навстріч
Безсонням ночі, полохливі дні
Десь голоситимуть до скону:"Не мені..."
Ти ще шукатимеш...
Прощай і йди,
Допоки можеш.
Замете сліди
Чи віхола, чи сум?
Ти ще шукатимеш,
Не омине, -
Прозорим сном надії течія,
Занурена у сховану сльозу.
Відлуння поривань, де знову я
Лиш тінь, ти ще шукатимеш мене.
Ти ще шукатимеш її...
Життя крилом майне,
На мить наздожене
Прозору тінь в дірявому човні,
Як хвиля сумно прошепоче:" Не мені..."
07.12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764710
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 11.12.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
солнце не входит дойдя до открытой
двери
в сердце темно без присутствия в нем
жильца
всё еще верю что с легкостью брошу
курить
как только дым с бесконечностью дня
расправится
в крике
столь громком что больше не слышно
себя
ширится ширь одного необъятного
легкого
вырос объем пустоты в теле слова
терять
музыка ночи впитала молчание
вдохами
все кто в нас будут когда-нибудь были
всегда
мы лишь слова недописанных прошлым
стихов
и покидая чужие пределы
гнезда
строим родное по той же системе
оков
я не жилец в твоем сердце
и солнцем не вхож
в город с задымленным небом бесцветных
текстур
но я живу в том же мире где ты
не живешь
там где цветы увядают
одни
не цветут.
*фоновая композиция –
Clann Zú «You'll Have To Swim»
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NhqZ9QzaQfE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755432
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Осінь – рибка золотиста.
Небо піниться в штормах.
У повітрі бризки листя,
Вітер хмарами пропах.
Упіймати б золотисту
Павутинням сивини,
Попросити: зупинись ти,
Не пливи до мене в сни,
Не труси на пам’ять листя,
В ній багать не розкладай!
Тільки хвостик, тільки бризки,
Тільки колами вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755369
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Сухоти, осене, сухоти.
Різкий стрибок температур.
Клен витирає краплі поту
зі щік, фарбованих в пурпур.
Ще зеленіє в нім надії
Останній - наче перший - лист,
Але душа в димах сивіє,
аж трави інеєм взялись.
Рецепти кидає на вітер
глухий до болю календар -
І листю, як птахам, - летіти
хоч не у вирій, так до хмар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755368
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Краскою пастельной (краской золотой) -
Осени полотна…Пишутся душой…
В минаретах сердца - колокольный звон...
Незаметный выдох - неприметный стон!
У рябины алой ягоды горчат…
Иней укрывает твой любимый сад…
В осень зародилось,время поливать…
Только не решилась с чувствами играть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Байдуже, чи вмерла, чи жива...
Що тут скарги, коли є відмовка? -
Я - такий! І я... як тятива,
Між було і буде - нитка з шовку.
Полиском зманіжених видінь,
Марево з реальністю єднаю.
Срібний промінь янь в обіймах інь
На порозі знищеного раю.
27.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017
это мир
где мне очень хотелось бы
заселить одинокий
остров
в нас пустые годами лежат
гробы
потому что мир стал
погостом
я смеюсь
ведь могила моя пуста
и надеюсь что еще долго
не придется вступать
в клуб для тех кто стал
слишком мертвым
как для живого
я живу
но в каком-то своем мирке
где учусь умирать
при жизни
я никто
населяющийся никем
расширяющий пустошь
при́сно
подо мной
пульс сожженных дотла
мостов
я ни с кем не сближаюсь больше
чем с собой
мои двери все без замков
но войти почти
невозможно
я живой
потому что живой мирок
он растет
становясь все шире
он живой
потому что я одинок
ведь я бог
в одиноком
мире.
*фоновая композиция –
raison d'être & Troum
«Dreiklang aus Äther»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753792
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2017
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Летаю - где -то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И не теряешь силы…
Ты песню нежную мою
Как будто и не слышишь...
Рукою сильной колыбель
Тихонечко колышешь…
Но крепко держит нас двоих
Всю жизнь в одной упряжке
Наверно,первая любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Небо касалось слов междустрочья
Звёздами падшими,лунной тропой...
Плюшевым бархатом (чёрным навечно) -
Ластика осени золотой...
Помнишь,как падал багряный лист
На маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи невольно согнули дугой снежно-колючие вьюги?..
Чья -то душа улетала домой под Бранденбургские фуги?..
Если когда- то разлюбишь,то - уходи без обид...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого монолит...
Если когда - то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что-то забудешь,то - покараешь себя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753761
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Расплескался туман молоком…
Расстелился травой серебристой…
Почему-то казалась седой
В серых сумерках белая вишня…
Меж огнями малиновых астр
Осыпались пушистые листья…
Неожиданно, в осени час,
Расцвела моя сладкая вишня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753753
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Як безнадія холодом думок
Нагадує про часу швидкоплинність...
І твій, і мій нездійснений дзвінок
Вечірнім дзвоном над полями лине
Крізь перепони сірої доби.
Бо за вікном тумани, ніби взимку...
На підвіконні зерня голуби
Клюють, лише подай... Тупі тваринки...
Торкнулась скроні таїна знання,
Що літо не повернеться ніколи,
І до вподоби мудрість вороння
Що за наїдки не зречеться волі.
А душу зігріва містичність плес.
Їх обігріє сніговим покровом.
І я би міг... Та не судилось без
Твого тепла... Щоб ти була здорова...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117100406230
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753667
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
На ниві сумнівів ще жито не росло
І перемоги не кувались звіку.
Наступить дата – місяць, рік, число,
Не допоможуть вже ніякі ліки –
Постане брама, що не оминуть,
Закриє манівці і лабіринти,
І сам собі ти мусиш присягнуть
Раз і назавжди – хто ти є , і з ким ти.
І стати в стрій, щоб правду боронить.
Вони завжди бувають правди різні.
Та істина лише одна – сини
Життя готові скласти за Вітчизну.
Коли ж метання звалить тебе з ніг,
І вже не дух – погасле попелище,
То обирай одну із двох доріг –
У монастир а чи корчму найближчу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753369
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Осторожно зажигают
Подвенечную свечу.
В темноте не примеряют
Белоснежную фату…
У огня душа сгорает,
Оставляя фитилёк…
Свечка капельками тает…
Обжигает - ручеёк…
Моя осень вдохновляет…
Я продлить её хочу…
Моя осень окрыляет…
Покоряю высоту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753286
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Ступая за временем-плугом,
Строкой проведу борозду.
Встречая сердечного друга,
Лишь словом одним обниму…
Я крест свой несу на Голгофу!
И душу, наверно, несу…
Сквозь осень мой путь заполошный -
За веру,..надежду,..тоску…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753291
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2017
Він і вона - у поспіх поспіль.
Жнива зіщулились - дощі...
Вже й листопад лаштує постіль
Вкривайся, Осене, мерщій.
Він і вона образ відразу
Не відчували, не могли, -
У світ приходять не одразу
Оті: НЕ БУДЕ і БУЛИ...
Він і вона - у різні боки,
Бо гордість, - мудрості сестра,
З"явилась першою, допоки
Місили глину для ребра.
01.10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753402
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Ліпила вареники вперто,
Солодкі… ліниві…
На кодових брамах знімала таємний пароль.
І друзі у неї, усі перетинчастокрилі,
Зліталися легко,
коли вона входила в роль.
Ще ті цвіркуни…
Всі учасники дивного дійства –
Пісків сіячі… копачі оборонних траншей.
… ти спішно окреслював межі свого королівства
… і плів павутиння
довкола зелених очей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753561
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
нет не осень еще далеко не осень
ведь мой город жив
хотя спать ложится не ровно в восемь
да и листья тоже свои продолжая танцы
не спешат стареть
скоро пазлы их распадутся сами
разбиваясь
оземь
я иду вперед числам дней навстречу
я опаздываю почему-то вечно
я оказываюсь в никуда
позади вчера впереди не знаю
знаю только что лето
поместится где-то
в прошлых двух словах
и в парах
фотографий
где меня не будет
снова
в этом как и в том
в лете
не отмечен
кто все эти люди что проходят мимо
что уходят
криво
сколько среди них убийц
настоящих
и таких любимых
кто я среди них
кто я для них всех
если мы всего лишь содержимое
города живых
но нелюдимых
город миллионов непрозрачных
невидимок
город отравленных картинок
город где ты сам
в себе
бесцветен
кто я
(?)
*фоновая композиция –
Kørper «Imbecillitas»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753590
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
…ветерок пробежал по гранитному берегу,
снёс пластмассовые столы шашлычной,
выгладил ус встревоженного армянина,
причесал кусты и взлохматил пенсионерку;
ветерок разогнал голубей, лущивших семечки
на площади имени Ленина, воркотню их
порывисто освистав;
он задрал хамлом неотёсанным юбку
на теле низкорослой красавицы
перуанского происхождения
и сорвал с бельевой верёвки коричневое трико,
да ворвался в стихи словно страсть и любовь,
точно боль и беспочвенный крик,
наследил...
Душегуб и невежда,
не желая быть воздухом,
вырвал его из-под губ
и унёс, или даже – пардон за ошибку! – не воздух, но – душу,
мол, пущай, погуляет болезное тело,
без хозяйки по серой поверхности
мира каменных площадей.
Души любят, но чаще всего
кончиками перстов…
От полураскрытых уст
сходят с ума;
им нравится виски и бренди,
но больше – виски;
их вредным привычкам, наверное, несть числа,
однако, смотрю, успели уже наследить
в свободных стихах, посвящённых ветру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752794
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Зриває листя вітер-яничар,
Зухвало в очі заглядає осінь.
Ти пригорнися до мого плеча –
Я задихнусь від запаху волосся.
І вже навспак закрутиться Земля,
І знову ми – і молоді, і дужі,
І зграйка наших стрибунців-малят
Захоплено розбризкують калюжі.
Ми тішилися – звірені путі,
І горизонти сонячно-нетлінні.
Все по закону совісті в житті:
Знання- від хисту, успіх – від уміння.
Ми ще не знали – гряне Вавилон,
Посіє вірус невситимий звіра,
І злодій ноги витре об закон,
І мрії наші відлетять у вирій.
Що світ жахкий диктату гамана
Нам до удачі не готує візи –
За кожен пагорб – нищівна війна,
І всі вітри палаюче-наскрізні.
Та хай би як там не гірчив полин,
Та манни не доводиться чекати:
Молись і стверджуйсь, стверджуйсь і молись.
Аби скоріш настало наше свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752751
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
- Чувства - это беспредел...
Я, как заживо сгорел,
Утонул без крика "SOS",
(Благо - не подвёл насос) -
Кинуло на амбразуру...
Маня, ты прикрой фигуру -
Чтобы подвиг повторить,
Надобно перекурить...
- Ваня, тю.., ты днём не спал,
Что так быстро подустал ?
Или дров ты нарубил
Иль Бурёнку подоил,
Или выкопал картошку,
После - сделал нам окрошку ?
- Чтобы ночью воевать,
Днём, Маняша, нужно спать.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751648
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Маленькая предыстория.
Вышла из салона со стрижкой, маникюром и пр. и думаю - "Ну-ну.., как всегда, "вовремя", завтра маникюру будет хана (в лес собралась). Ладно, зато грибы будут в диком восторге!"
На тропинку выскочил гриб,
Без смущения восклицая -
"Я, похоже, по шляпу влип!
Посмотрите - идёт какая..."
Подмигнула ему - "Привет!
Неужели готов в лукошко
И зажариться на обед..?
Ты подумай о том немножко..."
"Что там думать - мечтал всегда!"
И таким окатил задором...
Что ему бы ответила - "да",
Кабы не был он мухомором.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751047
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Роман, похожий на комету,
Несущуюся в пыл страстей, -
С витиеватостью сюжета
И лаконичностью речей...
Под мелким бисером секрета -
На красной холке простыней...
Без благодарственных памфлетов
И эпилога без свечей...
Когда-нибудь - бестселлер века...
И очень-очень дорогой...
Я напишу всю правду лета
Своей дрожащею рукой..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752758
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 30.09.2017
В сезон дождей билет не нужен...
Все корабли - по стылым лужам...
Отсек багажный - перегружен...
А голос мой - слегка простужен...
Твоя поддержка - моя опора...
Лишь самый жёлтый - для коленкора...
Дождём солёным - в тетрадку метко...
Строкою краткой - по серым клеткам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752585
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 30.09.2017
За літом скорбота — у плетиві
сірого ранку. Вмиваю обличчя туманним
розмореним вітром,
і пахнуть долоні скоцюрбленим
листям брунатним, і місто говорить
приглушеним звуком коліс.
Ми не попрощалися в сутінках,
зібраних небом. Упало на ноги
по краплі майбутніх дощів.
У тебе на плечах занадто багато "не треба",
у мене на грудях чимало занедбаних днів.
Ще хтось мимоволі на звук наших
слів озирнеться. І йтиме в мовчанці,
збираючи осінь в думки.
Ми наче останні, хто вірить, що літо
сміється. На іншому боці землі.
31.08.17, Київ #дисонансне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748627
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 17.09.2017
Заслоняет ночь путь домой,
Рвется нить, по которой шёл.
Не звезда звала. Голос твой
Не давал упасть, звал и вёл.
Как бы ни был я далеко
Всё вокруг хоть огнём взорвись
Я дорогу найду легко,
Позови меня,
позови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493612
дата надходження 19.04.2014
дата закладки 17.09.2017
|[i]фоновая композиция настоятельно рекомендуемая
к прослушиванию во время прочтения[/i]|
твой пуэр вкусен влажным теплом
отсыревшей земли
чуть разбавлен привычно впитавшимся
в тень мою
тленом
та в познании тьмы далеко за пределы
ушла
если можно назвать запредельными
тонкие стены
с кем я был по ночам
те проснуться во мне не смогли
по утрам оставаясь
|прозрачным и призрачным слоем|
на остывшей постели
агонией сна и тепла
где допив твой пуэр
я их похоронил всех
достойно
без любви без тебя и бессонной
замерзла кровать
чья-то тень в глубине моих стен
замурована светом
в чашке чай леденел
разучившись тобой согревать
но никак не научит меня
перестать быть
|согретым|.
*фоновая композиция –
Mogwai «Portugal»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719594
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 11.09.2017
Переосмысленный
Вот так случилось, не иначе...
Слова пролились невзначай...
Ты рад услышать - я не плачу...
Да и на небе синий край...
Я дверь свою не запираю...
А если вдруг - так суждено!..
Когда чего-то не желают,
То посылают далеко!..
И,забывая,отпускают!..
И заметают все следы...
В пылу бредовом поджигают
И трёхполосные мосты!..
Воздушных замков колоннады -
На растерзание ветрам!..
Табу - возврату за награду...
Табу - и лживым звонарям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750122
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Эта рыжая Осень(бесстыжая),
Раздевая себя донага,
Шелестит и шуршит с укоризною:
Я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою:
Выбирая мелодию дня,
Истекает водою карнизами -
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени саксофонами
разрывают небес облака!..
И уносятся патефонами
Всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая -
Одно целое (для меня)...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
И,наверно,такая, как ...я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Если дремлет вулкан в груди
Лавой огненной, лавой алой..,
Не губи его.., разбуди -
Этой жизни печально мало!
Искру жаркую подлови,
(Обзавидуются жар-птицы) -
Мощью взрыва своей любви
Временные снеси границы!
Чтобы жизнь, что у нас одна,
Что, увы, зовут быстротечной,
Что теснится в слове "судьба",
Хоть на миг ощутилась вечной.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749868
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Ходити по колу розбитих, забутих шляхів,
За контуром ліній палає моя свобода!
Знайти б своє місце поміж тих небесних птахів…
Та піниться в келиху й кисне гірка насолода…
Занедбано все! Принишкли слова у жалі́!
В утраченім небі не видно дороги до трону.
Усоте по колу… відплили мої кораблі…
В тривимірнім царстві одна поправляю корону…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749818
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Я когда-то и не знала, что солёная слеза…
Я когда-то поднимала тяжесть сладкого греха…
Я когда-то полюбила каждой клеточкой души…
Я когда-то опалила трёхполосные мосты…
Я когда-то (не гуашью) в разноцветные холсты -
Как не больно и не страшно над обрывами судьбы…
Я когда-то не смолчала и сегодня закричу:
"Я когда-то не отдала свои крылья палачу!"
А сегодня – вспоминаю, догадавшись,почему…
Потому что - я другая…Потому что так хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749727
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Дощ періщив тихо-тихо…
Цілу нічку,.. досхочу…
Спокусилася на втіху
В яблуневому садку…
Покотилось соковите…
Загубилось у траві…
Вкоротила собі віку
Не єдина у журбі…
А я мріяла (на щастя)…
Гучно кликала – прийди…
На хвилину… до причастя…
Стільки яблук у траві…
Десь по світу ходить лихо…
Мружить очі,та не спить…
Смутком дощ періщить тихо,
Затиняючи блакить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749726
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Три-d… попкорн…
Прикольне аніме…
Зотліла скрипка. Спопелілий смичок.
Що аватарка та? Впізнай – мене!
Відьомські кола
зоряних лисичок
Довкола нас.
Приглушені сліди.
І серце в грудях стиснуте до спазму.
І серце просить… проситься – веди!-
У вовчий ліс.
Доісторичний сфагнум
Лоскоче п”яти…
Солодко тече
Зірковий порох на сріблясту хвою.
Цілує місяць шовкове плече
На лінії
прогресу й мезозою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749705
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Не заступити б за межу…
Як манить солодко безодня!
Себе ніяк не встережу,
У охоронці я не годний.
Цих звабних вигинів вогонь,
Ясних очей бездонне небо,
Магічність голосу твого –
Що для загину іще треба?
Вже брами ковані дрижать
На доторк ніжно-полохливий.
І розчиняється межа
У хвилях пристрасної зливи.
Хай буде гаряче літам,
Жаги нуртують кіловати,
Щоби хотілось пригортать
І потопать у вирі знади.
Бо маєм мудрості урок
Ще із епохи мезозою:
Як збайдужієм до жінок,
То стріне та, що із косою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749704
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Обпікши жаром зелень соковиту,
шалена спека враз пішла на спад.
Відмерехтів салют фінальний літу –
серпневий феєричний зорепад.
Іще лунають в небесах осанни –
той величальний спів пташиних зграй
землі і дому рідному, востаннє
до вильоту в чужий далекий край.
Фальш-старт зіграла осінь з холодами,
по склу сльозинка смутку потекла...
Та пам'ять йтиме літніми слідами
у чарах його ласки і тепла,
пригадуючи світле, веселкове
чи ледь хмільне, немов аліготе...
Було ти вередливе – і чудове,
прекрасне, незабутнє, золоте.
31.08.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748544
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 03.09.2017
Где-то там, издалека, мне ещё кукуется
И берёзки белые кличут в хоровод...
Что же ты, душа моя, как зимой распутица -
И не вдохновляешься, и не мёрзнешь в лёд ?
Соловей - соловушка трелью заливается,
Роще зачарованной о любви поёт...
Почему в душе моей трель не откликается..?
Грустью приземлённая, прервала полёт.
На минуту слабости (врёшь!) найдётся силушка
И мгновенье радости - всплеском через край.
Оглянись, душа моя, зацвела рябинушка..,
Белая акация - торжествует май !
(собственной персоной)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734361
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 03.09.2017
Обійми мене синій туман,
Заплітаючи коси не сосен,
А мої, хоч мене ще нема,
Тільки крапелька стукає: осінь...
Обійми, розливаючи тінь.
Спеленіло бентежно осоння,
Розсипаючи шепіт мигтінь.
Я ж бо поряд, хоча і стороння.
Обійми, не надовго прийду,
Поки серпень зневажний, плаче,
Поки сонце не стишить ходу,
Заблукавши у любощах, наче...
29.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748828
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Я одна коротаю вечер...
Сиплый голос поёт о любви...
Я,наверно,горячая свечка -
Обжигаются мотыльки...
Опускаются наземь туманы,
Разливаясь парным молоком...
Доливая р`осы в стаканы:
Для двоих (на сейчас и потом)...
Я росой напою и душу!..
Столько силы дыханьем отдам!..
Если слёзы мои осушишь...
Если впустишь за верою в храм...
Если только узнаешь голос...
Если помнишь мои глаза...
Золотистый,поспевший колос
И лазуревые небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Не назустріч мої кроки…
Не з тобою - прірва-ніч…
Не скуштуєш того соку
Ти ніколи віч-на-віч…
Не твоє, напевно,щастя –
Моє серце – не твоє…
Правду кажуть на причасті…
А несказане – пусте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748841
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Пастуше, всі твої баранчики
розбіглись небом - хто куди...
Палає місто помаранчево,
фата-морганить без води:
чорти в розетки пхають пальчики.
Стрибає пульс. Танцюють зайчики.
Пливуть трамваї крізь меди...
Застигло сонце поцукроване,
немов бджола у бурштині.
І перехожий, поцілований
теплом у тім'я, мов у сні,
асфальту твердь не відчуваючи,
примарну чуючи трубу,
лежить, немов відпочиваючий
на білім пляжі Малібу.
Фіксує, хоч уже не дивиться:
1. Шалена спека. Серпень. Сіль.
2. Солдатик в натовпі на милицях.
3. " Пивна" , MacDonalds, "Кури - гриль".
4. Ліхтарний стовп, "підлитий" песиком.
5. Засмаглі литки пишних краль.
6. Політ бджоли над м'ятим персиком.
7. "Швидка", що спізниться, на жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746389
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Чуєш, тиша яка…
Ні свічі… ні струни… ні стіни…
На колінах моїх невпокорені карти пасьянсу.
Слухай сповідь мою на бруківках мостів розвідних.
Міжсезоння сердець.
Повний вакуум. Жодного шансу
Перетнути межу.
У віддаленім краю землі
Пахнуть трави медово, туманами дихає хвоя.
Ти будуєш мені неймовірно стрімкі кораблі.
Тільки я не зійшла
ще з ковчега великого Ноя.
На обіцяних землях
Криваво-п”янка алича.
Ворон знову вертає, собі не знайшовши вечері.
Чорний ворон душі… і лише полум”яна свіча
……………………………………….відшукає свій берег
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746399
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2017
Остынь, душа...Уймись, мерзавка!
Жара.., за полночь - отдыхать...
Кто ты сегодня..? Куртизанка!?
Шампанское со льдом в кровать?
Припудрить носик.., (Боже правый...)
Повыше ножку оголить !?
Иной не нахожу управы -
Водой холодной окатить!
Остыла..? Всё - спокойной ночи.
(Был, видно, тепловой удар...)
Но кто исподтишка хохочет -
"Ну что.., взбодрилась?
В будуар !"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Серпнева ніч молилася й молила,
Хай спека не розбурхує уяв.
Слона із мухи? Де ти його взяв?
У Спасівку тих мух, кусючих, - сила.
Одна вчорашній день шукає й досі,
Дзижчить тоді, коли бринять дроти.
В мовчання утопив би і затих, -
Та струмом розриває безголосся
Обвуглена зоря - під ноги... друга, -
Портал відкривсь, - метеоритний дощ
Відчудження і безнадії прощ.
Який вже день дзвенить така напруга?
На мед і шершні, - з медом тільки бджоли.
Серпнева ніч - притулок комашні,
Думки розкудлані, такі смішні.
Ніколи, прошу, не кажи, ніколи...
15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746201
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 17.08.2017
(за мотивами роману Е.Джеймс "50 відтінків Сірого")
Пломеніла десь згуба звабою
Безугаву, поїла вином:
"Не торкайся, навіть кульбабою,
Не пручайся, бо я все одно
Не пробачу, якщо не втримаєш
Почуття на міцнім повідку, -
Йдеш назавжди, зникаєш, кидаєш..."
Заклинання, чи мантру гірку
Вчила мовчки, сльозами солена, -
Чаклувати жінкам на віку.
Ще Ліліт, палка й невдоволена,
Віщувала свободу щемку.
Чарувала невпинно Сірого, -
Мимоволі шукала блакить
І богині меткій довірою,
Заплатила прийдешня мить.
Пломеніла не згуба пристрастю,
Відчайдушність - безсиллям бажань.
Блискавиці злітали стрільчасті,
Від жаги іскрила душа.
У відтінках тих переливчастих -
Попелястий, сріблястий шал -
Смерть маленька - осанна Вічності, -
Перламутр і вістря ножа.
22.02.2015.
ред.14.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746344
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Спаси мене від пут недолюбові,
Врятуй від сіробуднів самоти;
Мої шляхи-стежиночки тернові
Промінчиком надії освіти!
У темені розпуки і зневіри
Зрони єлейну крапельку тепла,
Щоб залатала серцерани-діри
І щирою сльозиною стекла.
Врятуй мене від пут недолюбові,
Від ланцюгів байдужості спаси -
Нехай розквітнуть котики вербові
Щедротами небесної роси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746239
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 17.08.2017
Обновлённый!
Эти реки сбегают на юг и на север...
Суждено по течению плыть в парусах...
Паруса подбирают под розовый клевер
И разлитый на небе ленивый закат...
Корабли из туманов выходят седыми -
В каплях крохотных сладостного молока.
В сказке реки - молочные,но проходные...
Лишь кисельные в сказках у рек берега...
В моей сказке - век'ами с богами дружили...
В моей сказке - счастливчик нежданный гонец...
И голов никогда никому не рубили...
Были рыжими все (с властелином колец)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
На латаття - сніги,
Певно, сонцю забракло вогню?
На далекій орбіті конвалії пестили весни.
Тільки ніч навкруги...
Тільки тіні я ті не спиню,
Під нещадною зливою айсберги повінню скресли.
Вирували моря,
Із безодні вставали хребти.
Перекинулись плеса, дощем покотились у прірву.
День фату приміряв, -
На вінок хоч би жмут, нагребти,
Бо засніжені квіти стихія віднайде і зірве.
На латаття - сніги,
Певно, сонцю забракло вогню.
Із малесеньких дзвоників крига спливає поволі -
В"яже вузол тугий,
Видно, так забажали боги.
Скільки сліз не зроню,
Застигають - ужинки недолі.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Ты прости,что не всё забыла…
И не кажется – не люблю…
А прошедшее отпустила
За страдания полосу…
Не печалюсь и не стенаю,
Но караю себя и корю,
Что мечтаю, как обнимаю
Ни в бреду,ни во сне – наяву…
Ты прости меня – не просила
Больше ночи одной у судьбы…
И впервые те звёзды остыли,
Когда вниз улетали одни…
Ты прости меня,что не милые
Ни слова,ни ромашки твои…
Только душу зачем-то пронзили...
Как когда-то, когда-то и ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Безнадія в очах.
Ось іще відіп"ю і завию.
Під горілки "гранчак"
Я стеблину гризу деревію...
Десь минули бої...
Чи минули? Та ні. Не минули...
Думи, думи мої!..
Ви під лиха піснІ не поснули?
Вовчий вий у полях-
Передвісник великої смути...
Приховай переляк.
Те, що станеться- не оминути.
Перейди чорторий,
Де життя коло вічності ходить,
Де шалені вітри
Носять рвані братерські угоди,
Терикони увись
Підійняли долоні до манни...
Тільки ні!.. Роздивись-
Це ж одвічні козацькі кургани.
Мов із двох половин
Воз"єдналася волі потреба.
Там орел степовий
Шлях орлятам показує в небо,
Подароване всім...
Синє небо на жовтому полі...
Цей небесний посів,
Що зростав би на щастя і долю,
Лиш зібрати в кулак
Силу волі усім, як одному...
Наче так... Та не так.
Бо ножами фронти по живому,
Бо формують думки
Хто полями одвік не ходили,
Бо біжать пацюки,
Ніби човен водою накрило,
Бо могили дідів
Продають, мов ділянки під дачу...
...не чіпай!.. Відійди!..
Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117080800904
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745184
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 12.08.2017
[i] Не виглядай, як хмари розійшлись,
Бо не твоя... твоя була колись.
Ліна Ланська[/i]
Мені пора… А ти не маєш крил.
Змітаю сніг / і де в цю пору взявся?/
Заварюю міцний дев'ятисил -
До рани… потерпи, не озивайся.
Я ще прийду у наш холодний сад
В часи дощів, вітрів і сніговіїв.
Допоки розцвіте.., а втім, назад
Не повернуся! Не плекай надії.
Хіба лиш в снах, з очей зелених «блись»,
Незрима Мавка зникне берегами.
Та не твоя… твоя була колись,
Тепер замкнуте небо ланцюгами.
Мені пора… за обрієм жеврить.
Не вий на зорі, сам зализуй рани.
В мені наш сад зів'ялий теж болить...
І під крильми ще кровоточать шрами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Заглушу обиды,
Охмелю печали:
Потускнеют виды,
Приумолкнут дали.
Не зовёт, как прежде,
Одинокий голос,
Не взрастёт в надежде –
Пустоцветный колос.
Так, ведь, нужно Богу –
Претерпеть участьем,
Каждому немного –
Искупаться в счастье;
Мне судьба дарила
Наслаждаться пеньем,
Как любовь молилась
В рождестве весеннем.
И казалось счастье –
Вот оно: берите!
Обречёшь проклятье
В окружённом свете!
Да винить, то нечем,
Кто, кого посмеет?
Время – доктор… лечит!
Мук душевных…веер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740052
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
[i]"...я не сам і ти також не будеш сама
бо на мені твій мед і в мені твоє жало"
/Ю. Іздрик/[/i]
Я так довго наосліп ішла… і нарешті - стіна,
Пробиваю вікно /хоч би й так, як зачинені двері/.
Я сьогодні залишила тут всі свої імена –
Щоб знайти /за вікном/ твоє місто між тисяч імперій.
Під ногами розкришений світ амальгами дзеркал.
Він усотує кожен мій крок, хоч би де не ступала.
Що роблю я під зоряним сяйвом нічних покривал?
І чому кораблів твоїх манить так місячний спалах?
Все ж довкола фальшиве: від світла й до слів на вустах.
Та мені все одно: ти отрути налив до Граалю...
Я – на відстані дотику /наче впольований птах/,
Бо твій мед на мені… і в мені... а в мені – твоє жало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744338
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Життя – двобій
Блаженства і зневіри,
Веселки гра,
Небес в калюжах бунт.
Хай буде все –
Лишень не буде сірим
Життя – це мить:
Вбирає воду грунт.
Життя – це грим
І зміна декорацій.
Життя – театр,
Антракти, пил реприз.
В чеканні всі
Захопливих овацій,
Та страх пройма
Опущених завіс.
Життя – це сон.
Світанок вб`є, напевне,
Картатість барв
Емоцій, почуттів –
Ахроматизм,
Розподіл: біле – темне.
Живеш – радій
Палітрі кольорів!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737135
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 10.08.2017
Ты прости,что не всё забыла…
И не кажется – не люблю…
А прошедшее отпустила
За страдания полосу…
Не печалюсь и не стенаю,
Но караю себя и корю,
Что мечтаю, как обнимаю
Ни в бреду,ни во сне – наяву…
Ты прости меня – не просила
Больше ночи одной у судьбы…
И впервые те звёзды остыли,
Когда вниз улетали одни…
Ты прости меня,что не милые
Ни слова,ни ромашки твои…
Только душу зачем-то пронзили...
Как когда-то, когда-то и ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Заберіть цю печаль,
що в зіницях затьмарює світ.
Моє зірване сонце
скотилось до ніг в попелище.
Бо програла усе,
а лишився лиш так… пустоцвіт.
Як земля ця пече -
підіймаюсь до трав… і не вище.
Це межа, це рубіж,
це кінець безнадійних вирів...
Та лише б не отямитись
в світі розколотім в друзки.
Мій притулок десь тут,
серед мертвих оцих берегів.
Мені б трішечки неба,
щоб сонцю не буть серед пустки.
Та мій берег горить,
тут я жриця спокути й краси…
Цей світанок без сонця -
і час мій жертовний спливає…
Ніч застигла чи ні ?
Як вогонь, як цю грань загасить!?
Моє зірване сонце
мене у долонях тримає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745345
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
Музика нині чуттєвості пише гімн.
Кинеш мене додолу, стрімким бумерангом, -
Я повертаюсь зухвалості навздогін.
Я повертаюсь в обійми вихром вогненним
І розпашілою, - кожною із клітин.
Ніч розливає спокусу, поклик сирени -
Кров знахабніла, пекельних просить жарин.
Кров знахабніла, безвільну сутність обпікши,
Випалить наскрізь душу пізнанням глибин.
Сполохи синьо-зелені збуджують тишу,
Мить зупиняє огнистого танцю плин.
Мить зупиняє силою спалах енергій,
Дихаєм важко, танго вчаровує нас.
Тіло до тіла лине, - каденсія верхи,
Не сарабанду сідлаєм, навіть не вальс.
Не сарабанду, - в обіймах зваби надлишки.
Погляд бентежить, щось обіцяє traspie *.
Танго жадання - рулетка, ставки і фішки...
Пристрасні руки твої, мій маестро-круп"є.
Сполохи синьо-зелені.... у ритмі танго.
* спотикання - елемент танго.
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745326
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Мій любий друже, де би ти не був,
Яка біда з тобою не ходила б, -
Я за дверима, тільки на засув
Не зачиняй їх... Пам'яті чорнила
Малюють часто болем по душі..
І туга серце спалює нечесно,
Але послухай, тільки не спіши,
Душа до краю дійде і воскресне.
Далекий мій, це все лише земне,
Це середина радості і горя.
Усе минає в світі й це мине,
А я за тебе. Я з тобою. Поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745123
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Обещали года улетая..,
Зареканием клин замыкая,
Что уже не вернутся весною
Ни любовью ко мне, ни тоскою.
Обещать-то они обещали,
Да зарок свой в пути потеряли -
Август звезды желаний роняет
И мечтами долги возвращает...
Скоро осень и клин журавлиный
Соберётся в путь долгий и длинный...
И желать я того - не желаю,
Но всё больше в тебя прорастаю.
фото с инета
© Copyright: Ольга 3, 2017
Свидетельство о публикации №117073005232
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744038
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 10.08.2017
Как заворожённая
Нынче тишина..,
Полуобнажённая
На небе луна...
Чуть прикрыта облаком,
Что вот-вот слетит...
Шорохом ли, окликом
Не посмей - грустит.
А цикады хорами
До утра - "на бис"..,
И поэты - одами..,
Ей - любой каприз...
А она, холодная -
На круги своя..,
Грустью заклеймённая,
Впрочем.., как и я.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744804
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
Ты на левом стоишь берегу…
Издалёка теперь наблюдаешь...
Как ромашки с букета,в лугу,
В белоснежный веночек сплетаю…
Ты не видишь,как смотрят глаза…
И словами не трогаешь душу…
Укрощённая страсти река
Берега никогда не разрушит!
Не надолго приходишь во сне!..
А уходишь - под стон на рассвете…
И одну оставляешь в огне!..
Обжигая касанием плети...
Прорастаю полынью седой…
Красным маком и розою алой…
Берег правый - остался за мной…
Берег левый – далёкий и малый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 10.08.2017
[b]СПАСАЯ НОЧЬ [/b]
Ліна Ланська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714197
[i]А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
Дрожащим парусом казалось далеко
Сиянье звезд среди воздушных облаков,
Где межпланетным кораблем был мой балкон
И вся Галактика пыталась нам помочь.
.........................................................................
А я, в ладони день собрав, спасала ночь.
[/i]
Пародия
[b]Спасая сон[/b] (Шуточное)
А я, в ладони день собрав, спасаю сон,
Чтоб не случился острый межпланетный стресс.
Ведь до чего у нас уже дошёл прогресс,
Опять вверху затеяли какой-то съезд,
Чем был всю ночь я несказанно удивлён.
Вы тоже видели летающий балкон?
Ну, тот, что пролетел на знак, не тормозя,
Межзвёздный светофор ему мигал: низ-з-з-я!..
И что? Здесь у него особая стезя,
И светофоры для него не есть закон.
Такой парад бывает раз в сто тысяч лет!
Вон лоджия дрожащим парусом летит,
А следом туалет – он, как метеорит!
И ясно видно – гуманоид в нём сидит,
А хвост, как у кометы! оставляет след…
Ему пыталась вся Галактика помочь…
И даже перекрыли Млечный Путь на треть…
В воздушных облаках такая круговерть!
Теперь хочу я до конца сон досмотреть!
Как хорошо, что кто-то здесь спасает ночь.
А я, в подушку нос уткнув, спасаю сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720598
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 10.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2017
Как будто меня больше нет...
А может и не было вовсе ?
Исчезли и дух мой, и след,
И плоть до белеющей кости...
И боли уже больше нет -
Дождями печали размылась...
Как будто за тысячи лет
Жизнь вспыхнула и растворилась.
А лето в тенистом саду
Мне яблоки вновь собирает...
Кто беды смакует - в аду,
Кто жизнь, по глотку - воскресает.
иллюстрация с инета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743251
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Катится лето с горки,
Кубарем дни летят...
Скворушки - балаболки
Тоже о том трещат...
Катится лето с горки -
Любит время спешить...
Нет на него иголки,
Чтобы к себе пришить...
К сердцу печаль подкралась,
(Чует момент - увы...),
Но не на ту нарвалась...
Скоро пойдут грибы -
Катится лето с горки
Прямо в осенний лес...
Там и найду на зорьке
Снова
страну
чудес!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742899
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Ти все рідше і рідше приходиш до мене у вірш.
Уже болі мої по далекій весні від’ячали.
Ми згубили себе у потоках жаских карнавалу.
Залишилась самотність твоїм і моїм візаві.
Ні, ми мали удосталь осібних феєрій і драм.
Нас водили по світу присуджені Богом маршрути,
Але пам’ять настійно вертала на градуси і на мінути,
Де кохання найперше несміло всміхнулося нам.
Ми ніколи не вміли цінити минуле у гріш.
Але вітер нещадний чимдуж напинає вітрила.
І лягає туман на пожухлий від осені килим.
І ти рідше і рідше приходиш до мене у вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743701
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Я не твоя уже,наверно -
Я не скучаю за тобой…
И не люблю тебя безмерно
Своей простреленной душой…
Темнеет - горизонт и север…
И клевер красный - за рекой…
Изящно, вырезанный, веер,
Зачем то снова под рукой…
Я не твоя уже, наверно!!! -
Не умиляет комплимент…
Но... белоснежный надеваю -
На тот, торжественный, момент…
И, легковерно повторяя,
Слова,пленившие,тогда…
Быть может - снова обретаю…
Или - теряю навсегда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743670
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 28.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2017
[i]сумбурний НЕвірш[/i]
Ваба моя –
опіки снів на долонях.
Згуба моя –
небо дощами навскіс.
Сивий туман –
тінню прощань вздовж перону.
Вічний обман
змієм підшкірно проліз.
Можеш? Іди…
/серце – краплинами ртуті./
Хочеш? Вертай…
/сповідь для інших облиш./
Падає дощ –
час для обіймів покути.
Сковує біль
Тишею спомини…
Т-ш-ш-ш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743547
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Ти вбив її...за що її ти вбив?
За що глумився, розпинав і мучив?
Подер у шмаття, як старі онучі, -
Діряве впало щось біля верби.
Лежала, бо зіп"ятись хоч на мить,
Вже не могла, спасінням звала тишу.
За стовбур відчайдушно учепившись,
Вже й не молилась, чула як бринить
Не нота, не мелодії лади, -
Бринить шматочок... ще помалу, дихав
Спіткавши кару, ухопивши лиха
Без сили, без надії, без води.
Гострили леза навчені кати, -
Останні дві хвилини. Вже до страти
Ведуть. Беріть, хоч нічого віддати.
І серед них я бачу...Боже, ти!..
Ти вбив її...за що її ти вбив?
Твоїх страждань мірилом їй не бути.
Вже напилась і меду, і спокути
Вплелась у креп жалобної габи.
Нема пророка у моїм краю.
Хто встиг, той нашу долю і вінчає,
З добром, чи злом, як карта випадає.
Спішить судити...Хто? Кого? Чию
Ламає душу, кривдить, розбиває?
Я не боюсь, давно вже не боюсь,
Молитвою й сльозами поділюсь.
Нема пророка у моєму краї.
23.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 28.07.2017
[i]
Вновь холода
Коснулись незаметно…
Пусть я еще храню твое тепло…
Пойми… я – остров… он живет – планетно…
Он исчезает….
Как пробъет ZERO …[/i]
[i][b]/Гостя "Меня уводят…Волки…"/[/b][/i]
Довкола стіни… знову стіни і… вода
Лоскоче лезом крижаним мене за п’яти.
Це як над прірвою на пальчиках хода,
Коли на “Zero” ставлять стрілки циферблатів…
З’їдає “нуль” кордони… падають міста…
Розлито масло під колесами трамваю…
Не Маргарита я... і точно не свята,
Та чую… як вовки збираються у зграю.
І я – до них /коли позбавлена крила/
Крізь пекло тіней /де згоріла моя птаха/.
Там є жива вода… із лона джерела,
Куди ступали тільки лапи сіромахи…
І кличе воля до вогненних берегів
Моє нутро… Вода збудила в мені звіра…
Я чую вовка... десь на зламі двох світів…
І він чекає на мою земну офіру…
Там в павутині недоторканих шляхів
Знайду його… за диким відблиском в зіницях…
Довкола стіни – просто забавка богів.
Я вже у зграї.../перероджена вовчиця/!
[i]/сто років тому)))/[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558513
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743528
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Так жадно - первое касание…
И сладок первый поцелуй… -
До помутнения сознания!
Удачно целился Амур.
Так странно - грустные сонеты
Звучат от третьего лица…
В конце июля(грешным летом)
Разлилась красная река…
(Не только красные чернила)…
Жасмином дышат небеса…
Мой Ангелочек сизокрылый
Про нежность шепчет без конца…
Так странно - грустные сонеты
Звучат от третьего лица…
Не обижай её за это…
Герой – не ты…Любовь – не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743421
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Засмучена ніч у душевну безодню
Скотилась, притулку шукати.
І лащиться... для кошеняти
Таке вже роздолля настало сьогодні.
Погладить за вушком пухнасте і ніжне,
Маленьке, грайливо за хвостик
Піймає і проситься в гості...
Шматочками спомини кришить і ріже.
Від себе відштовхує сірого тіні, -
Дзеркала щитами, а гомін
Затихне, легкі й невагомі,
Слова завмирають, як версія-міні
Великого райського, ніби-то, саду.
У квітах роса спочиває.
Мурчить кошеня, он де зграя
До полум"я рветься, шукає розраду.
Грайливо торкає метелик яскравий,
Цілуючи спинку і вуса.
Яка ж бо солодка спокуса, -
У темряві ночі напитись заграви.
28.06.17.
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19437367_312285335890587_3863668782784402480_n.png?oh=07755e90df48907b21cdb537d2316589&oe=5A1059ED[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740004
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Когда любви рассветы смакуешь натощак,
Над каждою строкой корпеть не надо -
Любовь диктует сказку тебе за просто так,
А может быть - сама Шехерезада.
Как вспыхивают звёзды, рождаются стихи -
Броди тропой космического сада.
Пусть чувства будут ярки, как пёрышко, легки..,
Волшебница моя, Шехерезада.
Когда любви закаты сплетают ленты строк
Последней сокровенной серенады..,
Слетит, как лучик света, как розы лепесток,
Прощальный поцелуй Шехерезады.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739942
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Вже нікуди бігти, і ніч напуває дощем
Пустелю в мені. / Градом сипле назустріч незмінно./
Вірші - не вірші. А слова - не слова: поле мінне,
Де я по крупиці втрачаю себе ще і ще.
Добратись до крапки, а далі - босоніж по склу
За межі рядків, бо невчасно сплатила рахунки
За обраний шлях... /і безсоння в його поцілунках.../
Немов би ця вічність ніколи не зійде в золу.
Торкнутися сонця - спалити вчорашній листок.
І зрадити римам зумисно - віддатися прозі.
А потім так довго вслухатися, як по підлозі
Ледь чутно /мов стогін/ скрипітиме біль помилок.
Невдала утеча. І досі в руці олівець.
А я напишу... /Відрікалась? Можливо... Пізніше.../
Врізається криком, як лезом, обвуглена тиша,
Ота, що не другом, а зводить усе нанівець.
І нікуди бігти. Біжу за дощем навздогін.
Вода по мені, як по грифу його тонкі пальці.
Мені би в ті руки! Акордом прогнати печаль цю,
Допоки зі мною у кожному подиху - він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Шалена ніч. І місяць – стигле манго.
Колін ковзнула музика… й до п'ят.
Дивись, милуйся – я танцюю танго,
У сяйві світла, в променях розп'ять.
Найкраща з грацій – муза мого тіла.
Одвічна тайна – контур білих пліч.
У сольнім танці магія і сила,
Свобода рухів, серця стук у ніч.
Торкаюсь неба: перше, друге, сьоме…
Вервечка ніг в сакральну тишу зір.
Дванадцять кроків в світ цей невагомий,
Навшпиньки й стрімголов лечу у вир.
Акорд! І стихла місячна соната -
Лягають тихо ноти врізнобіч.
В обіймах місяця – небес відплата,
Й запрошення на вальс в наступну ніч…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
І місто
прихилилося до сну…
Фантомне місто. Вавилонські вежі.
Впадеш в траву, вологу та рясну.
… я не змінила
жодної одежі
З тих пір.
Все ті ж спустошені вуста
(припухлість ти вважаєш за окрасу?)
Печаль – моя корона золота
на срібно – вогнянИх
спіралях часу.
Ця ніч така…
Тривожна й запашна.
( шматує дощ занедбані ескізи)
...ота, що розчинилася, прийшла
з карпатським вітром
у долини Гізи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739878
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Вона мені каже: «Не бійся і перепливи!»
І я з головою в свинцеві простори імли
Стрибаю, ховаючи /в хмиз пересохлі/ губи,
Які ти своїми губами колись голубив.
Вона – зовсім інша… Не та, до якої ти звик:
У неї не море в очах – в болотах материк,
Де серце на друзки розбили вітри байдужі.
Коли запитаєш: «Болить?»
Відповість: «…не дуже…»
Зі спільного в нас – кілометри світлин, та я
І тих не пригадую. /Носить таких земля?/
Одній би віддав до останку все: тіло й душу,
Та інша, мов крига… І ти відпустити мусиш
Обох. Бо інакше твій човен піде на дно,
Коли за тією, що звик, різко в прірву вікно
Зачиниться… Тільки не треба, мовчи, що любиш.
Бо стануть сухими, як хмиз, /колись ніжні/ губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739866
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Ти співай, моя пташко, співай.
У неволі прийдейшній, закутій.
Бо я знаю, розквітне розмай,
Що у серці льодами забутий.
Хоч надії давно вже нема,
Ти співай, моя люба, не дайся.
Бо довічно зневіри зима...
Хоч без сонця, та ти намагайся.
Розгортай свої крила вітрам,
Що згортають їх болем розлуки.
Твій світанок сказав не віддам,
Ночі жалю гіркої цикути.
Ти співай, моя пташко, співай
І хоч біль той пекучий, не дайся.
Розцвіте ще коханий розмай,
Твоє сонце зійде, намагайся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739905
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Если всё так плохо,
Если меркнет свет,
Мало полувдоха,
А терпенья нет,
Радость под часами
За углом не ждёт,
Небогат деньгами
И в любви банкрот...
Если смелый ветер
Больше не бодрит
И приблудный вечер
Лишь тоску сулит...
Если нету мочи,
Если спасу нет,
Помни - после ночи
Завсегда рассвет!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739665
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Коли вже ця злива скінчиться?
Забрьохані стіни і душі,
Задуха, мов та колісниця
Розлущує подих байдуже.
Небесна стіна обвалилась, -
І сплутала долі, - додолу,
Упали подерті вітрила,
Упали на босу і голу
Стривожену, змучену птаху.
На вистиглу душу, неначе,
Зомлілу від болю і жаху.
Ще дихає, більше не плаче.[img]https://www.facebook.com/301704343615353/photos/a.301720783613709.1073741828.301704343615353/306755673110220/?type=3&theater[/img]
А може й не сльози - прокльони
Розмили до хати стежину?
І де їй шукать тепер схрони,
І хто обігріє пташину?
Як білим крилом закривала, -
Зловісного гнала шуліку,
Тоді небо, мабуть, і впало -
Голосить без міри, без ліку.
Голосить, а птаха завмерла,
Чи холодом вени судомить?
Шукала під місяцем перли,
А краще б, - під ноги соломи.
05.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739654
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2017
Ти любиш її не тому що, а всупереч всьому,
Хоч кроки її не доходять ніяк твого дому.
І часом здається, як сонце до скронь торкає –
Вона це. Повернеш до тями – нема… немає…
Ти любиш її, наче ранок заграву востаннє.
До ніг прихилив би їй небо під співи осанни.
І ти їй – за Всесвіт, та вперто чомусь не кличе.
І ніч невблаганно все нижче і ближче, ближче.
А в неї за розкладом в інші країни маршрути,
Вчорашнє латте на сніданок, і присмак цикути
В секунд, що без тебе насипались повні жмені,
І дим цигарок ядом пестить, під Sting, легені.
Будильники вчасно, робота… Ще трішки й зірветься,
Як спомин у дзвонах печалі сльозою озветься,
І мовчки поверне з дороги, що вела в нікуди,
Й сховає обличчя, дитинно, у тебе на грудях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739433
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Привет, подружка! Что грустишь?
Проблемы? У кого их нет?
Поплачь и заходи в инет,
Быть может нарисуешь стиш?
Чего не спишь? Послушай блюз.
Сегодня, через пару лет,
Не вспомнится, - простой сюжет
Забудется... Нет,я не злюсь.
За что? Сто двадцать раз и два
Считала тридцать тех монет, -
Проблемы...у кого их нет?
На острие едва жива...
Но ведь жива!
пока... привет!
26.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739401
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Ти давно володар моїх мрій,
Ти — сюжет і головний герой.
Хочеться кричати: «Тільки мій!!!»
Та я просто нулик...Я — зеро...
Випаде на мене шанс — чи ні?
Десь, колись, в наступному житті
Зіштовхнемось у чиємусь сні,
У якомусь з тисячі світів...
Ти мене знайдеш чи я тебе...
Та яка різниця — хто кого?
Сяятиме небо голубе
В розкоші омріяння свого...
І зіллємось ми у чарах вуст,
В дотиках вогненних язиків
В найсолодшій із усіх розпуст
На долоні пройдених віків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Пустилась берега душа – як жовтий лист у листопаді,
наважившись зірватись в лет.
Та безоглядним споконвік - земне тяжіння на заваді,
лиш дозволяє пірует.
Озонним протягом з душі здуває павуті печалі
на тлі наближених небес.
Ця невагомість – вишній сон, де я з тобою, а надалі –
мільйон сліпих пробуджень – без.
03.05.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739327
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]
Байдужі штампи у сірий колір
Фарбують неба ясну блакить.
Допоки Бог, чи Диявол спить,
Дрімає Янгол на видноколі.
Гріхи на пальцях не полічити, -
Звисають низки і немалі.
Одколи розум спішить спочити, -
Блукає Мудрість десь по Землі.
Блукає змучена і розбита,
Зависла тінню на ліхтарі.
Якщо не сплатить (комусь там?..) мито,
Так і залишиться угорі.
Летить метелик на світло знову
Гукає Мудрість йому:"Спинись"...
Та хто й коли опирався зову,
Хіба що дехто, хіба колись?
Байдужі штампи й стереотипи:
Початок, певно, однак кінець?..
Палають душі, як смолоскипи, -
Зусилля Мудрості - нанівець.
Згорим? - летімо! За мить - у попіл...
А може й маєм одну лиш мить?
Чаклує Фрея в порфирі Локі,
Допоки хтось там і досі спить.
11.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
***
Яблука падають, падають яблука знову...
Осінь давно підкрутила годинника хід.
Ритми сердечні сповільнює холод ранковий...
Час не стоїть: поглинає удари глухі.
Хочеш-не хочеш, а змушений спостерігати,
як від опалого листя тривога росте...
Станеш в уяві пірнати шляхами пернатих,
нервом блукаючим прийдеш до Баха в костел... .
Серце мужніє — дай сили останнє втрачати!
Недогаптована радість моя — не журба.
Яблука падають. Падають в тишу нещадно,
наче у душу рушає осіння гарба.
липень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679868
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.06.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Я не вона, вона - не я, -
Думок розгублених відлуння.
В тобі тремтить, - її ім"я,
Бентежить у свята і в будні,
А долі - плином течія -
Я не вона, вона - не я.
Прокляття з каяттям - вози -
Скарби єдині потерчати.
Хоч навпростець, хоч навскоси,
Ти з рушником не вийдеш з хати, -
Зійшли розлуки гарбузи,
Не зустрічатись, не прощати.
Хоч скільки Небо не проси,
Та з Пеклом Рай не повінчати.
Чия вина тут?..нічия.
Я не вона, вона - не я.
21.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738884
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Ти зробиш вигляд, що мене нема,
Та я до цього у буденнім звикла,
Дзеркал вже не лякає кривизна
І можу жити без тепла і світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738955
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Минає літо сонячним теплом,
Мина журба і радість у обіймах.
Мина любов, торкаючись чолом
Блакиті неба, згублена у римах.
Усе минає… все уже було -
Сади квітучі і солодкі мрії,
Плачі нестримні і забуте зло,
І білий світ дарований під вії…
І я у ньому в профіль і в анфас
Була собою з сяйвом у волоссі.
Пісні вплітала в зореносний час,
Відгукувалась сонцем стоголосим.
Як це здалося…
Усе було… Згорну пісні в сувій,
В осінній сум впишу життєвий спокій,
І перешлю вперед на сотню літ
Акорди серця світлі і високі.
І буде літо, й знову будем ми,
Краса торкне глибин чийогось серця.
Зігріє світ красивими людьми,
І заквітчає душі у безсмертя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738827
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
У завіях похнюплених днів
Біля тебе я бути так хочу...
Я для тебе мережку зі снів
Виплітатиму кожної ночі...
Так буває в житті лише раз.
І повторюєш знову і знову
Сотні тисяч закоханих фраз,
Що душа узяла за основу...
І вслухаючись в шепіт вітрів,
В партитуру космічних симфоній,
Ти мене віднайдеш серед снів,
Візьмеш душу мою у долоні...
Я вклонюся тобі за любов
Самозречену, з тисяч пробачень,
На межі зрозумілих основ,
За межею невтрачених значень..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 23.06.2017
Побажай мені доброї ночі
І не дай заснути до ранку —
Розбуди мою сутність жіночу.
Я — кохана твоя і коханка.
Я для тебе — джерельна водиця:
Спрагло пий мою душу і тіло.
Я — твоя неполохана птиця,
Я до тебе крізь рими летіла...
Зацілуй, до свідомості втрати,
До зупинення часу навколо...
Я хотіла би хмаркою стати,
Чи засіяним зорями полем,
Я хотіла б злетіти у небо
І віддатись тобі до останку...
Я не хочу вже жити без тебе,
Бо кохана твоя... І коханка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
У душі щось маленьке й гаряче,
Завмирає, тріпоче, неначе,
Розливається стогін струни.
Не жени мене в ніч, не жени...
Загорнусь у духмяний полин -
Твого тіла, вдихаючи млосно
Пряний мускус і бачу, як сосни
Плачуть мовчки... розлука коли -
Кам"яніють краплини смоли.
Цей оманливо-сонячний світ
Теплих пестощів, не оминути
І медово-гіркої цикути
Не напитись, - бурштиновий лід
Ще бринітиме тисячу літ.
Тільки любляче серце й почує...
Зводять вежі кармінові сни,
Доки доля безжально лінчує,
Пригорнусь хоч на мить, не жени.
21.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738965
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738964
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Тщетно всё на этом свете,
Всем отмерен божий срок…
А по матушке-планете
Человечки прыг да скок…
Не в почёте терпеливость,
На прилавках прыть и спесь,
Электронная строптивость
Распустилась там и здесь…
В паранойных алгоритмах
Не спасти ни долг, ни честь…
И в смирительных молитвах
Проповедуется жесть…
Ничего не изменилось,
Не изменится и впредь…
Уповать на божью милость
И по-прежнему терпеть…
июнь 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737090
дата надходження 08.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 21.06.2017
Тебе віками розтинали,
Кому не лінь і хто хотів…
Мов ту повію: відгуляли…
Рожала ти від них - рабів.
Вночі тягали по палацам,
Чи то: Король, Султан чи Цар,
І кожний, щось собі побачив
В твоїй красі – вродливий дар.
Одних лиш зрадників кормила,
Що продавали твою плоть.
В тобі тремтить незламна сила:
Всіх побороть! Всіх побороть!
Мов, той сліпець, дорогу биту,
В торбині горя нас несеш…
Синів розкидала по світу:
Вже не збереш! Вже не збереш!
Цвіте нудьга в твоїх просторах!
По селах, розкидала жах…
Брати пригнічені, в роздорах,
Чекають: неминучий крах.
Та віра є в твоїм народі,
Завжди, Господь Благословляв!
Спасіння: в Волі і в Свободі!
Кобзар нащадкам сповіщав.
Немов росток,що рветься в гору –
Твоя нестримана душа:
Розквітла знов, в весняну пору,
Без підживи і без гроша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
[b]В бассейне [/b]
Ольга Шаблакова
http://www.stihi.ru/2017/02/03/12060
[i]На дорожке водной не зевай.
Не кричат "лыжню!" здесь, обгоняя.
.......................................................
Вон малышки рыбками снуют,
Способы движенья изучая.
Ихтиандром смотрит паренёк.
Влажные глаза блестят, как сливы.
Папа с дочкой выбрали денёк
У девчушки вид такой счастливый!
Вот спортсменка, тут она своя,
Стометровку взрезала, как пуля.
Женщины у поручня стоят,
Отдыхая, разговором рулят.
Отблески гуляют по волнам.
Плеск воды – мираж рукоплесканья.
Надо бы почаще всё же нам
Здесь, в бассейне, назначать свиданья.
[/i]
Пародия
[b]Из разговора женщин (у поручня) [/b]
На дорожке водной не зевай!
Это да... Я б точно не зевала...
Женихов здесь просто через край...
Только глЫбоко... Я и не знала…
Отблеск волн скользит и тут и там.
Как прекрасны водные просторы!
Папы все, конечно же, без мам…
Вон они! – глаза – как помидоры!
Ой, какой-то "груздь" мне подмигнул...
И нырнул, сказав: "Не зная броду..."
Умненький... Наверно, утонул...
Тут не разберёшь – полно ж народу!
А вон тот – ну, просто Ихтиандр!
Стометровку пролетел как пуля...
Это вА-Аще!.. "Наш" – вариант...
Глянь!.. – Мираж плывёт... сто лет... дедуля…
Помнит – как Титаник шёл на дно...
Что-то процедил нам шепеляво...
Хорошо в бассейне! Лишь одно
Плохо здесь – что не умеем плавать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732896
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 21.06.2017
Похмура завіса спустилась на перкаль снігів,
Морози малюють в калюжах торішню праосінь.
Я зорі з калюж тих давно нанизала до слів,
Отут, поміж талих снігів, я кажу собі: досить!
І що мені тиша, і спокій зимових лугів?
Розпечене небо згортаю – тримай оцю сірість.
Мені вже не впасти у трави твоїх берегів,
Тобі не вернуть свого птаха - полинув у вирій.
Що світу до того? У нього своя лиш хода.
Сніги у калюжах – ти виграв цей бій без правил.
Мій світ аватару якась квола муза гойда…
Отут, поміж талих снігів, я вростаю у трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714063
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 21.06.2017
Подаю ще один із віршів Олександра Моренця.
Що робитимеш ти, якщо завтра – війна?
Ні, не та, що АТО, десь далеко на сході,
а твоя вже війна, як чума нищівна,
коли кулі свистять у ТВОЄМУ горо́ді?
А орда – незчисленна й сильніша стократ.
Утечеш від страху́ чи впадеш на коліна?
Чи як воїн затиснеш в руках автомат
і життя віддаси за свою Україну?
Якщо завтра війна – переможе любов
до родини і ближніх, до рідного краю.
За свободу завжди проливалася кров,
і [i]ніколи рабів не пускали до раю.[/i]
21.06.2017 р.
Автор – Олександр Моренець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Легенький дотик -
і виростають крила,
і небо - поряд...
Фото Lisa Holloway
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738248
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Трижды плюну на крючок
Да закину удочку,
А наживкой - червячок...
Погоди минуточку -
Соблазнится и карпец,
Следом - рак прицепится...
Если славный ты ловец,
То в успех поверится!
Ладно рыба... Даже рак
Нынче не купился,
Лишь изношенный башмак
За крючок вцепился.
Вот такой с меня рыбак -
Плюй - не плюй три раза...
Кто подкинул мне башмак?!
Водяной ! (зараза...)
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738280
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Наливсь медами місяць — роздобрів,
Ліниво котиться між зорями до ранку.
Із берега за зграйкою човнів
Спостерігає вітрова коханка —
Гнучка верба, схилившись до води,
Купає в прохолоді довгі коси...
А я приходжу, зранена, сюди,
Коли у душу зазирає осінь,
Коли голосять в тузі журавлі
І дощ-в-мені налагоджує скрипку,
Щоб виплакати всі свої жалі
Вербі і вітру, місяцю і рибкам.
Щоб причаститись співом солов'їв,
Ввійти у чароспокій вечоровий
І віднайти крилатість своїх снів,
Де ти і я, і затишок вербовий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Доброго ранку, моя перелітна пташко!
Як подолала свій шлях /крізь тумани/ сюди?
Спека така неможлива, що й дихати важко.
Душать у грудях солоні краплини води.
Не зупиняйся: немає ні хліба, ні злата.
/Точать на мене завбачливо будні ножі./
Все, що зуміла б тобі я сьогодні віддати –
Подих і руку, допоки дійдемо межі.
Краще лети! Вбережи свої крила від клітки.
Тут не вітають свободу і вільний політ.
Точаться війни. Стріляють гармати у свідків.
І по периметру правди – оголений дріт…
Не побороти супротив земного тяжіння:
Небо – твоє, та не може належати нам...
Просто лети, повертаючись у сновидіння
/Будемо тіням давати свої імена/.
Просто лети! Подолай, моя пташко, кордони!
Бачиш, де лінія дотику неба й землі:
Там зовсім інші /до нас небайдужі/ закони.
Там навіть нашій любові серця замалі…
[i]/колись/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738424
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 21.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2017
Збитки несе невгамовна душа,
Впавши в обійми Тантала.
Знала?.. якби ж то не знала! -
Крок до безодні, - не варто рушать.
Мариться сірому - срібним хоча б,
Зблиснути, може й помітять,
Крапельку серед суцвіття?
Блиск недосяжний незрячим очам?
Слово солодке на вушко зрони -
Тішиться хай і ковтає -
Більшого щастя немає,
Як у перлисті заходити сни.
Доки спросоння - невдалий ривок, -
Скельця рожеві - на друзки!..
Крають діставши із пустки,
Душу і серце, чи щось на зразок?
Котиться кульчик - зернина добра,
Муляє, проситься з хати;
Хоче знов лиха дістати,
Випивши краплю з чужого відра?
Що як приб"ється?.. напевно, пора,
Вимести темінь із мого двора?
09.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738276
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Разделите троффеи…
Сегодня мы снова не в доле,
Уязвимы до слез в иллюзорных лучах фонарей…
В королевстве слепых роздал нам неподъемные роли,
Удивительный маг…
этот старый хитрец Бармалей…
… звук оваций утих.
За ненужностью сброшены маски.
Отдыхай же, король. Спи, взбалмошная дама креста.
… и чертовски смешно, как любви воспаленные краски
Уплывают легко
с белизны отрывного листа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738201
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Море злизує з берега рани,
Залишаючи сіль цілунків,
І приправлена сонцем прана
Пророста у Всесвітню Думку.
Розбентежене небо у хвилі
Губить ясно-червоне коло
І вітри махаонокрилі
Пахнуть піснею матіоли.
Вечір сутінь підмішує в барви,
Як мільйони століть до мене,
Ще бродили тоді кентаври,
Ще співали тоді сирени,
Ще блукало світами Кохання —
Неприкаяне і не грішне —
Як пречиста сльоза прощання
І як листя терпке торішнє...
Море злизує з берега рани,
Пестить пінисто шлях зворотній,
Перетворює біль на шрами,
Заживляючи слід самотній...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738113
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Задержавшийся вечер не думает,
Как страдает мое самолюбие.
Я представил себя отрешенного
В заключительной стадии шепота.
Полумрак вертикальным покойником
Подобрался ко всем подоконникам,
И никто, только ты, словно мумия,
Сохранила свое самолюбие.
Моя маска – твое здравомыслие,
Наша вечность пугающе быстрая;
Ибо вечер незваный, непрошеный
Состоит из картинок подброшенных.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715715
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 11.06.2017
З приводу http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733041
ЕкспроМт після прочитання :)
Так би жили собі й не тужили
І не знали б, що це - купа гною…
Але зглянувся Боженько милий,
У цей світ приявившись Совою.
Акі цар, воссідає на троні*,
Одесную* із архістратигом,
Той – в багряно-червонім хітоні
Й мудрі мислі* записує в книгу.
А червоний багрянець хітону
У гною виграва діамантом,
Ех… Прибуде роботи Харону*,
Ще заробить собі аксельбанта,
Перевозячи грішників душі
До розверзтої пащі Геєнни*
- Не паскудьте освячену сушу!
Та не вийте, мов кляті гієни! –
Лине клич грізний архістратига
Над розлогою купою гною,
Й одягають чернечі вериги*
Псевдоавтори й псевдогерої,
Сиплють попіл на голови грішні,
Бо Сова не нарік діамантом,
Душать сльози, гіркі й безутішні,
Бо стратиг не помітив таланту.
* Акі цар, воссідає на троні – калька з руської ( давньоукраїнської) мови. Цією мовою писали І. Вишенський, брати Смотрицькі, Сковорода не цурався (якщо прізвища для вас малознайомі – прогугліть);
*Одесную – якщо не знаєте значення – погортайте словники;
*Мислі – http://sum.in.ua/s/myslj це, щоб сумнівів не виникало, що слово таки українське;
*Харон – можна почитати, хто це. Хоча б у «Вікіпедії»;
*Геєнна – там же;
*Вериги – теж там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733197
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.05.2017
Наша жизнь – суета, бесконечная гонка по кругу...
Все спешат как-нибудь похитрей приспособиться к ней…
И хрипят, второпях подставляя подножки друг другу,
В переплётах витрин и холодных рекламных огней…
И прорваться наверх, как и прежде, довольно непросто, -
Искушений греховных на каждом шагу пруд пруди…
И нередко мешают уснуть сонмы всяких вопросов
И, увы, не спасают ни джин, ни тату на груди…
Каждый день убеждаюсь, что время убогих не лечит,
Что живёт большинство от беспамятства на волосок…
Но наивно надеюсь ещё на какие-то встречи
На краю, где лобзает волна раскалённый песок…
Превратились делишки в такие-сякие заботы,
Ничего не поделать, всему есть божественный срок…
Но ещё прикоснуться к великим искусствам охота
И кому-то польстить незатейливой парочкой строк…
И покуда есть порох в обшарпанных пороховницах,
И пока не согнул до земли груз отчаянных лет,
Постараюсь запомнить родные прекрасные лица
И, пожалуй, не буду спешить покидать этот свет…
май 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Я помню страну, где ещё до застоя
Дымились заводы, плодились сады…
Но вдруг стало скучно и время лихое
Заставило тронуться стылые льды…
С тех пор и поныне дрейфую на льдине,
Куда пру не знаю, - не видно ни зги…
Кайфую порой в сетевой паутине,
Которая всем заплетает мозги…
Развенчано гуглом немало теорий,
Растут как грибы на фейсбуке волхвы…
Хотелось бы верить в добро априори,
Но не получилось пока что, увы…
Когда-то мой день начинался с объятий,
Плелись вензеля и пеклись кренделя…
А нынче ни дня не прожить без проклятий
Всем тем, кто безумно стоит у руля…
февраль 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718197
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 11.05.2017
На цыпочках..,
тихонько..,
не вспугнуть..,
Как бабочку, души благоговение.
Щекой к цветущей веточке прильнуть
И потерять земное притяжение...
Медовый аромат.., цветущий рай
Прервут на миг круги земного ада.
И ты, себе позволив - "Улетай",
Вдруг растворишься в белой дымке сада...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730259
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 03.05.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 03.05.2017
Ще кілька слів про Час, що час у чарах гусне -
шумує, як вино, струмує, як вода...
Ще кілька слів про нас, коли нутро розпусне
черницями чекань свій брід перебріда...
Чекай, чи не чекай - все вишумить, запевне,
забродить, заятрить на шрамах давніх ран.
Загуслий біль терпкий до тебе вкотре верне
і в глупу північ сов, і в паморозню рань...
Цей окрик самовбивць, що житіє шаліє,
нестерпно коні мчать, нахрапом несучи...
Чи верхи, а чи ниць, допоки ціль змаліє
над урвищем бажань, над згарищем свічі.
Мовчи. Не дослухайсь, чи сновигають кроки
півп'яні від прозрінь, півдикі, півбліді...
Прости і не клени, що надто світ широкий
за мурами дзвіниць - у вільній, у ході.
Ужаль мене, стожаль, прощай, моя любове,
пекельна всебідо, стожильно навісній:
ні слів, ні нарікань, хай навіть смужка крові
поволі витіка у римі голосній.
Ні поголос ридань, ні безголоса пуща
безмежних всепрощень, загублених між губ -
нам нас не поверне, хай навіть чорна гуща
нам вижлуктає Час у пащах душегуб.
Ми самовигнанці, ми спалені до краю -
бездомні між своїх, оглухлі і сліпі...
Ми ніби посланці обкраденого раю -
за спопелілих нас подякуєм собі!
У сумерках блукань, без тями, без вагання,
ще теплиться в очах, жаріє щось немов:
при тьмяних, при свічах - то тінь бреде остання
з невірою в одчай... і вірою в Л ю б о в!
[i]Зі збірки "Семивідлуння". - Львів: Каменяр, 2008.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731058
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 03.05.2017
Ти знаєш, мамо, більше не болить,
І та самотність - вже мені не мука.
Лиш гола тиша, чим її прикрить,
Мене тримає впевнено за руку.
Нема ні злоби спалювать мости,
Нема бажання рухати кордони
В твоєму серці більше. Відпусти.
У щастя смак, напевно, не солоний.
То, мамо, все тепер лише зола.
Шукала світла, де вже було хмарно.
І все ж чекати б вічністю могла,
Якби на мить відчула, що не марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731161
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 03.05.2017
Вы душу мою - наизнанку...
Вы в ней - ураганом прошлись,
Шаман, разбудивший шарманку,
Мелодию, рвущую высь!..
Печали в ней - целое море
И счастья - дождей водопад...
А сердце - в безвыходном споре...
В нём много... и правд, и неправд...
Любовь иногда так туманна!..
Но чувства в себе задавить
Возможно ли?.. Пусть и спонтанна
Нечаянность этой любви...
Вы душу мою... возбудили -
Стихами её... наполня...
Строкой прокричала бы: милый,
Люби'те!.. Любите меня...
Любите... Я чувствую, знаю -
Вам нравится свет мой во мне!..
Любите, рождённую в мае,
Но только... не рвите мне вен...
Не рвите - как струны гитары,
Оставьте... хотя бы струну...
Любовь - это боль... и подарок...
В ней сила магических рун...
Пускай и стихийно рожденье
Любви... В ней зерно проросло...
Не будьте мне более тенью,
Меня возведя на престол!..
Мне грустно... и всё же - отрадно
Любить вашу душу, мой рок...
Надежда - всегда благодатна
На пыльных развилках дорог...
Возвысьте в признаниях чутких -
В живых междустрочьях стихов
Все чувства свои... к Незабудке -
Единственной, в море цветов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731504
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Я приду за тобой по неряшливым тропам,
с перерезанным горлом, с перебитым крылом,
и вернусь в твои жаркие сны обо мне – по российским сугробам,
и ворвусь в твою сонную явь – точно вихрь – напролом,
пусть и выверну руки свои изо всех усмиряющих белых рубах и тяжёлых оков.
Здесь цветёт асфодель; закаляют сраженья ни с чем; здесь рожденье стихов –
далеко не триумф горлопана, но боли излом, –
чтоб прямому отрезку всегда загибаться узлом.
Я приду за тобой. Сколько лет в пустоте отмотал,
чтоб на белом листе рассуждать о сошедшем с креста.
Я приду за тобой, хоть для этого нужен квартал,
освещённый луной, где святой размыкает напрасно уста
и ломает персты, точно нечего больше на свете ломать,
чтоб себя ощущать до конца и выкрикивать кузькину мать.
Где бы взять этот мир, что тебя окружает, губя и слепя?
Я приду за тобой. Я кричу, точно грешник в аду, в этот мир из тебя.
Так услышь! Так услышь! Не вздыханье своё, но беспочвенный крик.
Стрелки общих часов намекают на круг, каждый замкнутый круг – это явный тупик.
Что они говорят? Только «тук», бесконечно одно!
Был бы мир за окном – так бы вырвался в это окно,
раме злобно ущерб ярым натиском тела чиня.
Глянь, уже выхожу, но не знаю куда. Это больше, чем я.
Слушай песню веков. Не оглохнешь, в круг нас единящий вступя.
Я иду за тобой. И уже окликаю глухим циферблатом тебя.
Оглянись, посмотри. Там цветы, не имея границ
нежных форм, в эмпиреях свои завершают тела;
там голодные львы носят крылья и мордочки птиц;
там однажды на фоне небес свой крахмал развела
жадно белая ночь и вжимается тьма только в души – туда поспешим –
поспешим к тем свиданиям, где и жилось, и моглось,
где от вслух прозвучавшего слова случайно «режим» -
только скрежет в зубах. Оглянись – чтоб увидеть насквозь,
посреди ничего и всего, или даже земной суеты.
Я приду за тобой. И осталось одно разузнать, – существуешь ли ты?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731522
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017
На відстані меча поглянь у вічі,
просвітлені, присвячені тобі.
Хіба потрібно більше, чоловіче,
на цій перебинтованій тропі?
Щоб не хилилось сумнівом руків`я,
і не тупилось лезо почуттів,
і псами слались біля узголів`я
одні з найнеприборканіших слів.
Невже осяння їхнього не вдосталь
перечитати зморшки на чолі?
Так сонця в катакомбах завше обмаль,
так мало часу в подиху на склі.
На відстані обіймів - наче свічі,
поставлені тобі супроти мли.
Раз по раз, як смієшся, чоловіче,-
під серцем коле залишок стріли.
16.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731438
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
За невидной(прозрачной)оградой
Белый старец и херувим
Под свечами находят усладу,
Почитая заветный псалтырь.
Лепестками укрытая паперть
И зелёная в пояс трава...
Воску долу слезинками капать,
Пока всхлипывает душа.
Расцарапают душу тревоги,
Приоткрыв потайную дверь,..
Обозначив пунктиром дороги
На любимую параллель...
Расцарапают душу тревоги,
Не закрыть незаметно дверь.
Коротки и тернисты дороги
На любимую параллель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Тайна сокрыта горою.Ночь выпивает тоску...
В пьяно -жасминовом зное тропка короче ко сну,..
Кажутся близкими дали: белая шапка Кайлас,..
И пиллигримов скрижали - оммммм... - просветления глас.
Пламенем - платья монахов, красными - когти орлов,..
В сотне кругов мимо плахи - тысячи тысяч голов...
Зв'онки красавиц запястья (из серебра с бирюзой) -
Вечною магией страсти испепеляют нугой.
Странник дудук пожалеет,сон оборвётся струной.
Блеск серебра потускнеет: там - за высокой горой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731369
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Я сегодня на грустной волне познавала,как воют от скуки,..
Как удары по левой щеке согревают озябшие руки!..
Почерневшие вдруг небеса затеняют опухшее солнце...
Как тоска заползает в глаза,в зеркала и квадратик оконца...
Не зови меня!..Отпусти!..Над душою невинной не властвуй,..
Не ускорив навстречу шаги,под малиновым звоном причастий...
Я сегодня на грустной волне укрываюсь словами от муки...
Подарю эти мысли воде,чтобы помнила струны разлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2017
Когда воет неведомый зверь
И от злости срывает калитку,
Нараспашку - дубовая дверь...
Уворует - жемчужную нитку...
Перевитую (змейкой) печаль
Прогоняет душа неумело...
Не вмещается вся под вуаль
И сплетением солнечным слева...
Разливает рассвет акварель,
Разукрасив полнеба мазками...
Затихает ночная свирель,
Обрывается сон со слезами...
В оголённости нерв обесточь,
Чтобы сердце ни чуть не болело!..
И тогда эта пряная ночь
Растворится в туманности белой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722114
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Химерний картковий будинок
Дрібним осипається попелом,
До щастя дванадцять зупинок…
То, може, розважимось покером?
Збиратимем «флеші» і «стріти»*,
Робитимем ставки непевні…
Я міг би тебе не зустріти
Ні в квітні, ні в травні, ні в червні.
Не бачити міг, не почути,
Я міг би тебе і не мати,
Якби… Не спромігся відчути
Чи шостим чуттям, чи десятим…
До щастя – дванадцять зупинок,
Дві тисячі сорок парсеків**,
Скінченний потічок хвилинок…
Далеко, кохана, далеко…
На стіл підкладатимем фішки,
У покер блефуючи з долею…
А знаєш, я йшов би і пішки,
Нога за ногою по колії…
*Флеш і стріт – карткові комбінації в покері.
**Парсек - поширена в астрономії позасистемна одиниця виміру довжини, 149597870700 м. Простіше - 150 мільярдів кілометрів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722065
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2017
Що ж ти, маленька, тремтиш і ховаєшся в сни?
Ніч обеззброює криком безумства війни,
Вистрелить і промахнеться, не вийти з кола:
Лапи безсоння тримають тебе. Довкола
Гинуть секунди в безлюдному натовпі. Ти
Все б віддала, щоб до ранку живою дійти.
Але в цю мить на задвірках хиткого світу
Кутаєш віру в полатану болем свиту.
Рівні дороги зірвалися різко в пунктир -
Вкотре дочитуєш /наче напам`ять/ Псалтир...
Мов ланцюгом божевілля, думки сповиті,
Але сьогодні відчула: потрібно жити.
Правда, не знаєш навіщо, не бачиш мети.
Пишеш і не відправляєш /свідомо?/ листи.
Просиш у Нього так свято, як тільки діти
Вміють, навчити цей світ у собі любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721818
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Экспромт
Идут весенние дожди...
Светлеют лики окон...
Одни и те же снятся сны
Пророкам и отрокам.
На шёлке скошенной травы,
Среди бордовых маков,
Кардиограмма у любви
Таинственна от знаков...
А мне бы - только целовать
Твой белокурый локон...
А мне бы... только рассказать...
А мне бы... ночь - без срока...
И чтобы пламя - до утра...
И чтобы Гений - близко...
В бокале красного вина -
Видения Матисса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721744
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Думок не припнути -
Налякані миші
У шпарку не влізуть,
Як кіт на осонні
Лінивий, розкутий.
Трапляються й інші...
Запхну у валізу
Вас хоч на сьогодні.
Сидіть, не волайте,
Помовчіть хвилину.
Не мучили б нині,
А краще і зовсім.
От не допікайте
І я відпочину.
Такі ви невинні
Та ще й безголосі.
Розріжете навпіл,
Розкришите в порох -
Під кригу, помалу,
Всміхнувшись лукаво...
Скаліченій лапі,
Болить же, потворо! -
На потяг, з вокзалу
Чекаючи з"яви.
Валізу зі схову -
Без неї не встану,
Відкрию - почати
Дорогу далеку.
Це схоже на змову -
Співають осанну
Спокусливо чати.
З надбитого глека
Не мудрості склянку,
Мороки надміру!
Нехай ту валізу
Поцуплять злодюги
Іще до світанку,
Плекаючи віру,
У радість безвізу -
Позбавлять наруги.
Думок не припнути.
Дарують надію
Безумству спочилі
Мотузка і свічка:
Позбутися слути*
Волієш?.. Волію -
Тримає безсилля
Отут, у запічку.
Плетусь понад краєм,
А ви онде в тиші,
Нехай не найліпші,
Та й тих не піймаю.
Гризіть - пригощаю,
Ховаючи в вірші.
*Слута -параліч, розслаблення.
05.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721743
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Усе так просто: він, вона, вони.
Були і є, як сонце із-за даху, -
Чиїсь знайомі і чиїсь сини,
Нестерпно ігноруючі невдаху.
Бо він - не ви, і навіть, не вона,
Яка і вирок вже оголосила.
Не випити знущання, як вина,
Нестерпно душу рве на шмаття сила
Байдужих слів, байдужих і чужих.
А він - "невдаха"? - невідомий геній!
Чому тоді так муляє, скажи,
Його ім"я?..чи кисень у легені
Вже не надходить?..ніби-то живий,
Говорить, ходить, ще там щось і пише.
А ви ж любили!.. Може і не ви
Нектар збирали?.. запилились лишень.
Майнули крилець срібні блискавки
І пил осипавсь на росу у трави.
А він торує вже без вас стежки,
Напившись вдосталь розпачу отрави.
Усе так просто... просто не збулось.
Дві половинки різних недоспілих
Зелених почуттів, а мо`здалось?
Невдах немає, - зосліпу наснили,
Що він впаде, вже падає...ось-ось...
.........................................................
На мить закам"янілий - не зотлілий.
02.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Долоньки - на плечах,цілунків - доріжки
І смак полуниць на вустах...
Знов серце тріпоче весняної ночі,
Шукаючи щастя у снах...
Наснилося небо - червлене,глибоке,..
І очі(кохані) - сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє - синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи - ні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Сполохом спокій зім`яти? -
Горнеться смуток до тиші.
Душі, як впіймані миші, -
П`ятами не накивати.
Не роздивитися зорі, -
Бо оповиті туманом.
Впоєне млосним дурманом,
Літо заснуло надворі.
Доки гукала, зомліла
Сніжна хмаринка лапата;
Впала, - голосить лопата,
Плачуть і руки, і вила.
Нидіє мерзле в Петрівку,
Як розгрібаєм до ранку
В горобині вишиванку,
Стежечки чорні, як брівки.
Літа не буде в оселі,
Доки не вивчена казка,
Доки на зрячих - пов`язка
І павутиння на стелі.
Доки сполохані миші
Гризтимуть все, що дістануть,
Душу розтерзану й драну
Стулять докупи мудріші.
Сонце колись та зігріє,
Смуток розвіє і в грудні.
Свиті мережки марудні
Шитимем, доки прозрієм.
14.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721322
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2017
Поскольку покоренные вершины
всегда со спуском вниз сопряжены,
стихи слагали громко, от души мы
холодными руками тишины.
В моих словах «Венеры» Боттичелли
взмывали в небо, морем рождены –
я возводил незримые качели
дрожащими руками тишины.
В твоих глазах качание фелуки,
улов её, мечты отражены,
но даже в них я вижу эти руки...
Поэзия – подруга тишины.
2005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721550
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Так звабливо
Чарує рай видінь,
Обіцяний думкам, що не збулись;
На паливо
Віддавши власну тінь.
Оклунок чар розсипала колись, -
Переплелись
Так солодко,
Як патока і мед.
Хвилюється опоєна душа
Тим мороком.
Засніжить і задме...
Не варта свіч і мідного гроша,
Усім - чужа.
Так плутано
Твій погляд зве:" Скорись",
Углиб, не мур копає, ставить тин -
Надумано.
Плющами подались,
Обнявши лісу, дикий сіять кмин
І долі кпин.
А любощі
З небесного Ковша,
Зіллють дощі
У пригорщі
Їй, а мені
Лиш позивні
На кінчику ножа
Бо я - чужа...
21.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720713
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
картата сорочка, закутані ночі,
примарливий обрій мелодії снів,
нічого не сказано, погляд лоскоче,
ті двоє у мареннях сонця і слів.
і спогади, спогади, спогади... мрії
таким нерозбірливим почерком ми
когось обіймали, слова шаруділи,
а далі зупинки трамваю весни.
колись незрівнянна стіна міокарда
у ритмі вогнів вулиць і павутинь
хиталась від вітру, тікала у мандри,
а потім... додому шукала шляхи
кому перехожі нестримні, не схожі,
кому погляд часу за поспіхом хмар
і раптом... чекатиме сонце на сході,
картата сорочка з обіймами чар
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700801
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 27.02.2017
Посвящается твоему Дику
Будущее — всегда легендарно.
Алехо Карпентьер
Я признаю, что раньше, пасть раззявив,
переходил за всяческий предел,
что никогда не слушался хозяев,
хоть и себя расслышать не сумел,
что после провожаний и вокзалов,
хандры, любви, угрюм и невесом,
окрестный мир безжалостно облаяв,
я растворился медленно во всём:
затем и судный день, как – светский раут,
где с перспективой сходится тупик:
любимые совсем не умирают,
а только отлучаются на миг.
Знать, встретимся! Однажды неизбежно
нас ослепит свечение звезды,
прольется свет на яркие одежды
и скроет мгла могильные кресты.
Теряю хватку, прежней речи дар, но...
но верю, попираемый судьбой, –
грядущее и вправду – легендарно,
поскольку тесно связано с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720000
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ховає жменьку
почорнілого срібла
зима крізь сльози.
Автор картини Joanna Sierko - Filipowska
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720617
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Бо ти не для мене, лютий,
А я не твоя весна.
Сніги розбрелись дощами,
Немов не було зими.
А ми зав’язали стежку,
Оту, що на двох одна,
На сотні вузлів – і тисне
Півподиху під грудьми.
Бо ми перелітні птахи
І ділимо все на нуль.
Частина життя в дорозі –
Ніяких тобі зізнань.
Та навіть коли пристанем
До різних земних півкуль,
Не втримати нам старанно
Закованих в сни бажань.
І тягне обох на злітну,
Де кисень – жива вода.
І дихати в такт з тобою –
П’яніти, мов від вина.
Це надто на нас не схоже:
По битому склу хода,
Та ми за межею правил
І часу у нас катма.
То ж ми одягаєм тишу
На спраглі до слів вуста,
Бо все, що не скажеш, раптом
Здійметься і відлетить.
Бо ти не мій, любий, лютий.
Бо ми перелітні… Та
Згадаємо правду згодом,
Що я не весна.
Ще мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720565
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Есть одно место,где запах разлуки
Шлейфом витает...Заломлены - руки...
Слёзы печали украдкой родятся,
Но откровенно и долго струятся.
Это - вокзалы(перроны причастий)...
Где не однажды разделено счастье!..
Где с упоением губы целуют...
Сердце любимым на стёклах рисуют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720418
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Ты мой беспредметный предмет,
Из сердца торчащий стилет,
Из мыслей безумных букет.
Ты - лотос, извечно цветущий.
Регалий заброшенных блеск,
Влекущих желаний эксцесс.
Грозящий расплатою, крест,
Нетленные райские кущи.
Ты - радости розовый цвет,
Застывший с течением лет.
Любовный не лепет, а бред -
Неволи сознательной пуще.
Моей неуемности сад,
Мелодий скрипичных каскад,
Коварства и пламени ад,
Манящий и в пропасть зовущий.
26.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720341
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Туче брюхатой пора разрешиться -
Тужится вьюга за толстым стеклом.
Это - неправда...Это - лишь снится:
Море и солнце(над жёлтым песком)...
Белый подснежник - зимнее время...
Всё оживает в начертанный срок.
Снежные барсы - грозное племя.
Шторы завесив,ложись на бочок.
Шторы завесив,лучу не пробиться...
Тужится вьюга...Клочьями - пух...
Туче брюхатой пора разрешиться...
Снова приснился замкнутый круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
посвящается N
…некто брёдет во мгле,
чувствуется, по следу:
каждый на свете куст
в холод бросает Леду;
птица взметнётся вдруг –
руки её трясутся;
надцатый раз подряд
блёсткая сталь трезубца
чудится в темноте;
ветер одышку старца
воспроизводит вслух.
Груши в саду, как яйца.
Леду достал комар,
да ничего поделать
с этим не может явь.
Снится длиною в девять
жизней свиданье ей.
И на свиданье гибнет
сердце. Куда бежать?
Нужно бежать в Египет.
Да, и Китай сойдёт,
дабы, вскрывая вену,
к дням жития позвать
небытие на смену.
Если приходит Бог,
жизнь воздвигает стену.
Кроме того, кто скрыл
имя своё и смело
не предъявил того,
что не имеет тела,
знает она тебя
лучше, чем бард – бумагу;
сердцем рождённый бунт
лезет в продмаге в драку;
Вечером ты с неё
медленно стащишь джинсы.
Жаль, что столкнулись вы
только в последней жизни.
Помнится, год назад
ты отдыхал на пляже
с нею… тогда любовь
не позволяла даже
поцеловать в уста.
Гордость? Какой обычай?
Шум! У неё в ушах
что-то звенело… птичий
голос… Пять дней спустя
вы посетили лора.
Если рыдает Бог,
слышатся всплески хора.
…некто бредёт во мгле…
…что-то случится скоро…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717449
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Бушует метель, всё собой застилает...
А ты ей не верь, она просто пугает.
Зима лишь снаружи, важней, что внутри -
Не будем мы в стужу сидеть взаперти.
Холодные щеки да жаркое сердце,
По венам потоки заправлены перцем!
Лютуешь, зима? А ты рвение брось,
Ведь знаешь сама - не возьмешь на авось.
Мы старой закалки, испытаны нервы.
К чему перепалки? Понятно, кто первый!
Но истинно мудрым и первым был пёс -
От снежной лахудры он лапы унёс.
А мы отморозили щеки и нос...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717378
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Прекрасной женщине, хранительнице семейного
очага, талантливому Доктору, верной подруге и светлому
человеку посвящается.
В помощь солнцу лютою зимой
Ниспослал Господь твоё рождение.
О, Наталья, светоч наш земной,
Наш поклон тебе и восхищение.
Нет предела твоему теплу -
Стольких исцелила, обогрела...
Пусть Господь шлёт дому твоему
Мир и счастье за благое дело.
Радуйся.., ликуй.., февральский день!
Ты отмечен непростым рождением -
Сильной, светлой, лучшей из людей...
Увенчай Наталью поздравлением.
Дорогая, принимай цветы,
От души - любовь и уважение.
Пусть цветут заветные мечты,
Чтобы в радость жизнь и в наслаждение.
Как однажды говорил поэт,
Ты свети "до дней последних донца"
Всем, всегда и много-много лет
На "Ура!" Да будет наше Солнце!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717236
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
|[i]фоновая композиция настоятельно рекомендуемая
к прослушиванию во время прочтения[/i]|
в клубе анонимных поэтов
был один человек
называвший себя человеком слова
потому что он считал что пишет
и пишет искренне
правдиво о правде
но по правде говоря в его словах
не было ни капли того
о чем он пытался писать
ни капли человека
ни капли слова
хотя бы потому что
однажды
он сам этот клуб организовал
став единственным его
членом
человек слова много думал
писал и мечтал
в том числе о том
чтобы мыслей было еще больше
чтобы можно было много писать
систематично заковывая их
в кандалы безвременья
рифмы и нерифмованных словосочетаний
он создавал коллекцию из заключенных
мыслеформ
которые лишь изредка мог выгуливать
на бескрайних полях одиночества
определив в стихи или прозу
без перспективы выхода
на свободу восприятия
из тени своего создателя
и собственного отсутствия
без возможности увидеть истинный свет
в глазах слышащего
и видящего их
настоящую суть
таким образом он наполнял
и наполнял
свою личную темницу памяти
единственным надсмотрщиком
и заключенным которой
был сам человек
слова
человек слова гордился
тем чего никогда не достигал
и выписывал награды
за то чего никогда не делал
потому что ощущал то
чего никогда не было
существуя в том месте и времени
которых никогда не могло
существовать
у человека слова не было имени
это было одним из условий
создания клуба анонимных поэтов
всего лишь лишиться своего я
стереть дату своего рождения
оставив только дату смерти
ампутировать имя
взамен получив безграничную возможность
править во вселенной без имен
и дат
во вселенной где нет никого
лишь ты и твои заключенные
мысли
это был его осознанный выбор
его желание
осуществление единственной
мечты на тот момент
когда он еще был
человеком
внутри и снаружи
настоящим
со всем своим наполнением
человеком
без слова
решившим что обрести его можно
лишившись себя
и теперь человек слова
в клубе анонимных поэтов
бесконечно долго ждет
появления новых участников
вернее кого-нибудь
кроме него самого
больше не ощущающего времени
и мечтает он только о том
чтобы отдать все слова
и мысли этого мира
не отдающиеся эхом внутри
взамен на возвращение собственной
маленькой внутренней вселенной
где было бы совсем не так
одиноко
чтобы снова чувствовать
вкус времени
каждую ночь
в клубе анонимных поэтов
человек слова мечтает
вспомнить
свое
имя
и это его единственная правда
во вселенной.
*фоновая композиция –
Troum «Per Sonum»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716465
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 09.02.2017
XXX
…вот женщина,
вот ложе – из цветов;
окрестный мир
немножечко устало
встречает тьму
и тьмою стать готов –
чтоб не следить
за жертвой ритуала;
сползает солнце
краской со стены
за линию,
и как-то диковато
становится:
во мраке все равны –
и палачи,
и глупые ягнята…
XXX
Тушёнка,
книги,
свечи и бальзам
на полке ветхой
в бункере полвека -
воображенье бахнуло:
"сезам"
и озарило
палубу ковчега.
Найдя в себе
спасенье и приют,
уйдя во мглу
от бренности и стужи,
ты всё равно несчастлив
будешь тут
своей незащищенностью
снаружи.
XXX
Ты бросилась
на лакомый кусок
всем голубьём порыва,
всей – оравой…
Кусок был молод,
строен и высок;
слегка темнил,
отталкивая правой.
К вороне
не желая примыкать,
стремился он лисой
всё время грезить,
но ты уже взялась
за рукоять,
чтоб не ломать,
а ровненько нарезать.
XXX
Дорогой,
но родимой страны
обитатель –
на смене рабочей;
стеллажи от стены
до стены
точно цепь
непреложных отточий –
и сюда
не прикатишь орган,
или проще –
бутылку крюшона,
чтоб во всём
проступил Иоганн,
чтобы плюнул на всё
отрешённо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717175
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Представляю тебя, ибо памяти склонен не верить,
хоть и рьяно она утверждает: «дружище, придётся!»,
и никак не могу – ни по имени, милая Мэри,
ни по отчеству, Батьковна: форма такого сиротства
часом свойственна музам, богиням, чертовкам, наядам –
вряд ли спросишь о жизни, терзая ладонями перси.
И зачем разглагольствовать, если действительность рядом,
точно сброшенной кожей, блестит в драпированном кресле?
Вижу, в сказку попал, но для взрослых, верней для – забывших
и внезапно припомнивших что-то и вспомнивших нечто.
Может, мы и встречались, и даже словами из книжек
перекинулись мельком, хотя и своими, конечно,
несмотря на цитаты, допустим, из песен Назона,
на постскриптумы давешних споров в лице переписок,
оживленных теперь. Разве сердце – запретная зона?
Для подобных вершин и высот верноподданный низок
недостаточно твой, или – Ваш, что неважно. Не ваш, но
не уверен на сто, лучший друг, обещаю, подруга,
докурив Мэри Джейн, до мельчайших деталей однажды
докумекать – настолько жива ли, насколько – упруга?
Полагаю, что любишь спагетти, грузинские вина,
ананасы в шампанском, ухмылку последнего шанса
над попытками алчущих слиться с тобой воедино.
Представляю тебя, и хочу… и хочу ошибаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691232
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 09.02.2017
Похоже, что душа все слёзы вылила,
Пусть станут они утренней росой...
Сама ли я судьбу такую выбрала ?
Такую, что не связана с тобой.
Чтоб сердце невзначай, не ёкнув "может быть...",
Желанием не стало возгорать.
Чтоб грешную любовь смирением выбелить,
А после её светлою назвать.
Не каяться.., не сетовать.., лишь выдохнуть,
Умывшись как-то утренней росой...
Ещё бы - сердцу глупому не выпорхнуть,
Когда однажды встретимся с тобой.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 08.02.2017
За вікном башта Ейфеля,
Спляча зима
І намисто хмаринок
Розмерзлого міста.
Передчасність світанку,
Графічна імла
І налякані вогники
В пригоршні, звісно
Передпокій у свят,
Повідомлення в чаті,
Купа зустрічей,
Плани...
Чекатиму вас.
І червневі черешні
У снах, де ми раптом,
Серед вулиць
Незнаних
Нагадують джаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712825
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 08.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2017
Тремтить земля, здригається в судомах –
нечистий з пекла прочинив портал
у Харкові, Чернігові і в Сумах,
і в Маріуполі аж плавиться метал.
Миролюбивий мій, священний краю!
Чи хто зурочив доленьку твою?!
Ти видаєшся ласим шматом раю
загарбнику-убивці-палію.
Безпутний карлик втратив глузд і міру,
приніс страшну розруху, сльози, смерть.
Навів би лад в несходженім Сибіру.
Вже завойованих земель у нього – вщерть,
не потягнути більше. Крим, злодюзі,
застряг у горлі, досі не ковтне.
Та все не йметься виродку-катюзі.
Що скоро – в пекло, досі не збагне.
Лихим сусідам віділлються сльози
і горе, й відчай наших матерів,
і голод, й спрага, й знищені обози,
і наклепи медійних упирів,
синів і доньок зграї журавлині...
Імперіям Бог не прощає зла!
Прийдуть розплати лютої хвилини –
побачить світ знеславлені руїни,
зітліє "велич", зганьблена дотла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Мою душу грішну не кляни, козаче,
Не шукай потвори, Бога не гніви.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може й не згадає, тільки доживи
Подивитись, як то в землю загортають,
Чи хоч одну квітку кинуть їй услід?
Звісно шлях далекий, може й не до раю,
Стулений із вчинків та гарячих слів.
Пам"ятай колиску мамину, козаче,
Її пісню тиху, лагідну й сумну.
Нагорі видніше, хто той, що не скаче,
Хто і той, що скаче гопанку страшну.
Мою душу грішну не кляни, не треба,
Бо лихе шукає кожного, повір.
У моїй молитві хай хоча б півнеба
Схроном тобі стане, доки виє звір.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може сіллю зійде не одна душа?
Може ще й побачиш...доживи, козаче,
Незрадливим словом ліпшого вірша.
06.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 08.02.2017
А ти не вір, що сили молитов
Не вистачить, щоби тебе закрити,
Щоб страху розпороть останній шов.
Стечуть мари уявні сталактити,
Хоч гнів пекельний досі не схолов.
Не вір, що сам...у ангелів давно
Ключі від серця, що б там не казали.
Пір"їну кине, стукне у вікно
І ось, неначе душі причащали,
Твоя недоля - чисте полотно -
Всі біди щезли. Лати і щити -
Стіною стануть на порозі страти.
Над прірвою, хоч і не віриш ти,
Лягли мости, тож не спіши вмирати,
Той міст помалу треба перейти.
Не вір, що день, як ніч. Заволокло
Туманом чорним, ніби сліпотою, -
У кіптяві імли - немите скло.
Та смерть веде буття до аналою, -
Зміїне ще ворушиться кубло.
Сичить, кусає, рве - гніздо Горгон
Готове обернути всіх у камінь.
Зловтішно руки потира Харон,
А я стою навколішки у храмі.
Молитвою невидимий хітон,
Творю, -
укрити твою долю...
Аmen!
01.02.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715736
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Світлий ангеле мій! Найдорожча за всіх,
моя мила і лагідна Нене!
З невідомих світів рідний голос і сміх
крізь роки долинають до мене.
О відхід незворотний! Чом так назавжди
йдуть матусі в незвідані далі,
залишивши нам в серці скорботні сліди –
шрами болю, сирітства, печалі?!
День народження твій... Сніг скрипучий, мороз.
Сиротливо біліють могили...
– Здрастуй, рідна!.. –
Лягають букети мімоз,
і вклоняємось матінці милій.
... А яким веселковим був день цей колись!
Що морози й лихі хуртовини?!
Всі злітались додому – ми так поклялись –
на матусеньчині іменини.
Море радості й сміху, обіймів тепла,
бо збиратись родиною – звичка.
Шум застілля... До ранку розмова текла...
Всіх любов'ю грів дім-рукавичка...
Сльози серця течуть, давня туга ятрить,
і слова тиснуть горло в судомі.
Недомовлена вдячність, мов опік, горить... –
запізнились зізна́ння вагомі...
– Мамо, знаю, ти й звідти, з далеких світів
нас борониш від лиха й недолі.
Мабуть Там молитви твої чують святі,
бо поменшало горя і болю.
Ми за все тобі вдячні!.. –
. І світла печаль...
Став терпким аромат від букета...
Плаче свічка... і ми... Смуток втрати і жаль
біля твого, Матусю, портрета...
31.01.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715494
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 02.02.2017
Два кроки, два жести…
І білим по білому – сніг…
Перефарбує, перемалює до решти
цю безкінечність сірих твоїх доріг
у білизну,
до якої лишилось два жести…
Хто ми з тобою
у дикому цьому танку?
Два силуети, де гори змішалися з небом?
Просто дивись, як лягає на руку тонку
в формі сніжинки
від болю химерне плацебо…
Тільки дивись.
І не треба розпачливих слів,
бунту на палубі, серця німого протесту.
Тихо пірнай в безневинну правічність снігів.
У білосніжність.
У вир… далі – жодного жесту…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710894
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2017
Корюсь...
Нехай подумають вітри -
Боюсь,
Якщо так легше спокушати вісь земну
Вві сні.
Ім"я із пам"яті зітри.
Мені
Необережній, від сьогодні, не до сну.
Молюсь.
Щокою мовчки, до щоки
Тулюсь...
Та не моя вина, що я, а не вона
Отут.
Біжать безжалісні роки
Спокут.
Чолом руйнована у відчаї, стіна.
Хилюсь,
Коліна обійнявши знов.
Комусь
До ніг впаде його любов.
Прийшов? -
Скитається душа марудно-затісна,
Зливає муки в келихи вина, -
За нас!
Спинюсь
Наснитися іще не раз,
Комусь...
06.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710597
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Я была красавицей и умницей,
А теперь, (скажу, как на духу),
Стала я похоже, братцы, курицей,
Но зато понравлюсь Петуху!
Он стучался клювом, даже шпорами...
В полночь распахнула свою дверь.
Но не будешь сытым разговорами -
На еду глядел, как дикий зверь.
Что ему пшено-зерно под водочку?
От бифштекса пел "Ку-ка-ре-ку..!"
А когда я подала селедочку,
Поклонился мне - "Мерси боку".
Пил и ел.., а я давилась скукою
И к утру решённым стал вопрос -
Через год не быть мне, братцы, сукою,
Если постучится в двери Пёс.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710530
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 08.01.2017
А потом пеняешь на судьбу,
Мол, хотел, да не хватило жизни.
Жизнь всю жизнь таскаешь на горбу.
Жизнь капризна. Будь ещё капризней.
Вот бы жизнь тебя всю жизнь несла,
На крутой волне в родимый берег.
Всякий раз волну свою ты херил.
Вот – твои желанья. Вот – дела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686104
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 05.01.2017
Экспромт
Явилась ночь ко мне без сна...
Слова упорно лезли в душу.
Их прогоняла от себя,
Чтобы спокойствие не рушить...
Не потекла моя река.
Ей имена не подбирала.
Минорная строка - пуста...
Чернилом рук не измарала...
Запоминала - на потом,
Когда рассвет забрезжит серый.
Проснётся(нехотя)мой дом
И "с добрым утром"скажет смело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703689
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 24.12.2016
Пародия (симбиоз)
На два стихотворения
Кен Шина
(Конкурс Пародий Бонуфикс-6)
По условиям конкурса можно было писать пародию сразу на два стихотворения:
[b]Лысина[/b]
http://www.stihi.ru/2011/03/18/3760
Смотрю вокруг и кудри вижу,
На головах у мужиков.
Их, кучерявых, ненавижу,
Похожих так на ангелков...
....................................................
Кудрявых, зависть одолела,
Ведь их формат уже не тот.
Мыслишка в головах засела:
«На моду не жалеть банкнот!»
Смотрю вокруг и бритых вижу!
Повсюду лысины блестят,
И никого не ненавижу,
Мне так приятно за ребят!
[b]К Луне [/b]
http://www.stihi.ru/2011/04/04/4116
Парю я часто в грёзах сладких,
Где искушением маня,
Отбросив скромности повадки,
Луна уносит вдаль меня.
........................................................
А я б хотел всю ночь бродить,
Держа связующую нить,
Чтобы душа к Луне взлетела!
Взмахнув крылом, лечу, поверь!
Я здесь уже, открой мне дверь!
Пародия (симбиоз)
[b]Связующая нить [/b]
Парю я часто в грёзах сладких,
Где светит лысая луна.
Смотрюсь я в зеркало украдкой…
А ночью мучаюсь в догадках:
Вон, как луна удалена…
Но есть связующая нить…
Да что тут много говорить!
Повсюду лысины блестят,
Как шляпки вылезших маслят.
А мой формат уже не тот…
Но я ж не круглый идиот,
Ведь выход есть из положенья!
И тут ко мне пришло решенье:
«На моду не жалеть банкнот!»
Проснусь, к цирюльнику рвану,
Причёску сделать… «Под Луну».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706861
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Стихотворение создано в соавторстве с поэтессой Натальей Цыгановой
Разливается красками вечности
Отгоревший огнем листопад
Наших встреч календарной беспечности...
И уже не воротишь назад
Это диво процесса познания,
Что на жизни разлито холсте
Примитивом картин Пиросмани. Я
Дорисовываю в темноте
Одиночество ветренно- зимнее,
Словно вдаль уходящий трамвай,
И подернута савана инеем
Память сердца... Но все же жива...
Неслучайных случайностей вестница
Не щедра на покой... значит, мы
Не могли в этой жизни не встретиться...
Взяв сердца друг у друга взаймы,
Мы совсем не учли- все, что временно-
На губах постоянством горчит.
И трамвай на холсте, неуверенно
Зазвенев в посеревшей ночи,
Растворится в предутреннем мареве
На последнем из тысяч колец
В листопаде, сгорающем в зареве
Двух рассыпанных в искры сердец...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122300208
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707990
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016
Маленькой Октябрине давно пора умереть...
Кто выживает в осеннем лесу с недельными пятнами кори?
В боксе грохочет народный суд. Врач допивает цикорий.
Девочка больше не слышит, когда ей пытаются петь
попеременно - кормилицы и санитарки.
Осень пьянствует в парке. Время течёт жёлтыми пятнами крови.
Смотрит земля сырая в глаза коровьи,
с вымя ажурными звёздами льёт молоко...
Смерть наигралась гвоздями и молотком
и напоследок швырнула в зрачки глаукому. Девочка впала в кому
бездоброты и безлюбия, рыбой немой дыша,
к морю бессильно летела её душа... Пахло рождённым снегом.
Маленький сын хирурга играл с лего...
Пышное тесто садилось комфортно в электропечь
- Пап, смотри, у меня пистолет и меч, а мама сказала, что это сабля. Спорит...
Что там, в кульке?
- Жена, завари цикорий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614147
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 20.12.2016
Было время, - весьма не хитёр был уклад,
И лежали дрова на дворе…
И естественно был не так пристален взгляд
В загогулины в календаре…
Был гораздо пышней и смешней снегопад,
Приходила зима в октябре…
И слова приходили, порой невпопад…
И так сладко спалось на заре…
Время съело огрызки событий и дат…
Не признаться в любви на коре…
Безнадёжно, увы, пламенеет закат,
Как сырые дрова на костре…
И всё чаще теперь обращается взор
В те края, где трава на дворе…
Где петух поутру, взгромоздясь на забор,
Исполняет осанну заре…
январь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 20.12.2016
Такий холодний вітер протиріч.
Слова полин в яких немає істин.
Поранить душу темна, дика ніч.
В чужих світах їй стало вже затісно.
Не кликала в обійми, чуєш, йди!
Усмішкою поранена, втікаєш.
А буря не вщухає, всі сліди,
Ще рідних нас натхненно замітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707547
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 20.12.2016
***
Де шал ночей пронісся по тілах,
Лишився слід – розверзлася безодня...
На спис – і вниз...
Агоніє свята!
Лиш потім сталась повінь... беззаконня...
***
Как прах в траву, рассеялось, прошло…
Пусть новый день произрастает с силой
Любви и счастья -
Снова волшебство
Пусть будет с прежним
не соизмеримо! :)
***
Ти будь на мене злим чи будь ображеним -
Солодка тобі трапилась халепа:
Із пазурцями та... неврівноважена.
Таку любити важко?
То й не треба! :)
***
Сошлись дороги, позже – разошлись.
Ты – есть. Я знаю! Мне не нужно больше...
Сосредоточен свет со всей Земли
И Неба в теплой крохотной ладошке...
***
Чи Єля лінива, що не заходить, не пише?
Ні.
Читайте останній запис у щоденнику ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707416
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
Я йду до вас – на голос ваших чарів,
Бо вже схолола з відчаю душа.
Сховати її спрагу за забрало?
Та ні – напитись з вашого ковша!
Тут б’ють такі невичерпні джерела
З глибин світів, що казкою живуть!
І серцем я сприймаю « Ще не вмерла…»
Як первородну і безсмертну суть.
Картини, вишиванки, гобелени,
Ці кольори у незбагненній грі…
Нуртує тут талан благословенний
Сузір’я решетилівських майстрів.
На одкровення, що Всевишнім дано
Замислилась у відповідь доба:
Чи бачили ви небо у кайданах,
Чи янгола понад чолом раба?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707397
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 20.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2016
Сьогодні мене сповістила моя добра подруга, що на війні загинув її брат Ярослав. Вірш викладено на його честь. Похиліть знамена. Вічна пам"ять Герою.
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707301
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Сквер. И мрачный и угрюмый гуляет ветер. Дождь...
И осень, которую я больше не ревную..
И среди тысяч лиц, не отыскать мне вновь одну родную.
И буквы лишь обрывками, сжигаю строчки
словно лепестки любви.
Ты где-то в Астрахани своей тоскуешь, а у меня все так же идут дожди.
Выходишь чтобы навсегда простится, но не со мной, наверно с музой.
А сердце где-то там внутри стучит искрится,
и вновь внезапно на воротник твоей рубашки.. мои ложатся рукава...
А помнишь небо? Первый снег.
Тот теплый разговор который не для всех.
Улыбку, кофе по утрам и сигаретный дым
и грусть, которая мне въелась в душу. И как обычно все в порядке.
Работа. Дом, и сессия достала. Рассветы закрывают мне глаза,
и ты лишь пишешь : "Здравствуй, Ведьма, а у меня печенья к чаю".
И кто-то скажет ночь украла, моей души покой навечно.
И неизбежны переулки, осколки судеб..
Кто же виноват, что помню город в котором не живу.
И ночь под звездами вдвоем. Когда ушла я в небо, ты остался.
Ладони крепко сжав и сердце замерло..
В тот вечер все казалось умирало, но что-то все же расцвело.
Ты вспомнишь, да все так же вспомнишь. О городе, о первых строчках.
Когда по истине отдашь всю душу, а я наверное забуду..
И знаешь все ценнее ностальгии, воспоминания прожгли всю кожу,
и хочется мне дымом насладится чем эхо слышать в пустоте.
И пусть без слов, мне их не надо... под вечер только приходи.
Ты будешь самым лучшим Астронавтом, из тех что были на моем пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707123
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Поют степные
Птицы сквозь меня,
Стригут стрижи цветное оригами.
Глаза в глаза, как будто два огня
В ночном тумане…
И лодка здесь
У берега – плыви!
Куда угодно (можно даже к людям)
Одно прикосновение зари
Меня остудит…
А мне бы
Это зарево ловить,
К лучам рассветным кожей прикасаться.
Но выпадает время – уходить.
Тебе – остаться…
Пусть это
Так немыслимо, не прячь
Глаза от встречных из Кассиопеи…
Мой локон так удушливо горяч
На потной шее…
Лишь слабое
Свечение земли
Мне в этой запредельности награда.
Угаснут между нами фонари,
Угаснут, Ладо…
И это
Восхождение огня,
Так высоко, так сладко, бесполезно!
Поют шальные птицы сквозь меня
У края бездны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707082
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Ще вчора осінь тут пройшла дощоволоса,
сьогодні – вже припудрює зима,
так... – ледь покрила сива пелена.
А хочеться, щоб дійство відбулося!
Щоб падав сніг всю ніч густий-густий, лапатий,
немов травневий вишні дивоцвіт,
і закружляв у білім вальсі світ,
і ти, і я, і песик наш кудлатий.
Морозу! Вітру хочу, щоб пробрав добряче!
Забігши в дім, в спасенному теплі
під пледом в кріслі, наче у дуплі,
мрійливо смакувать глінтвейн гарячий.
І наче спокоєм дихне казкова Фея.
Під тихий тріск дровець і гул вогню,
й невтомну вашу з цуциком возню,
я відпливу в обійми до Морфея...
Насниться, що пейзаж набридливо-облізлий
із чорно-сірих (що вже нудять!) барв,
загорнуть Віхола і Сніговій-казкар
в пухнастий килим, срібно-білосніжний...
17.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707068
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2016
Поема створена у співавторстві з поетесою Тетяною Череп-Пероганич
У людства далеко не кращі часи...
Спинись і послухай оті голоси,
Що чути, неначе потік джерела...
Немов поцілунок, торкнеться чола
Кохання одвічного спомин віків...
І кожен шукає до нього шляхів...
Та, хоч буревієм шляхи замело,
Кохання надія вінчає чоло.
..........................................
… Моя Еврідіко, чому я не зміг
Дотриматись слова –
Ще крок – і поріг…
Ступили би з мороку в царство любові.
Як жаль, що розтануло все на пів-слові…
На ложе любові поклав би тебе…
Та де ти, кохана, тепер? Де ти? Де?
А тілу так хочеться втіху відчути…
Із Царства ж Аїда назад не вернути…
Ти там, а я тут. Тішу спомином серце:
Коли ми удвох… Щастя дощиком ллється…
Як хвилі на морі – одна до одної -
Отак ти і я…
Двоєднання з тобою…
Цілунками пестив би знов твої груди…
Тепер тільки спогадів музика всюди…
....................................................
І спомином, повним п’янких протиріч,
Відлунням у горах нашіптує ніч...
....................................................
- О ні... Ну не міг ти, Орфею, чекати,
Допоки ми вийдемо з царства пітьми...
Твій розум, затьмарений місяць Гекати,
Накази Аїда здолати посмів...
Нездійснена мрія...
Та я розумію...
А як ми кохалися... Вуглики жару-
Твої поцілунки на тілі рясні...
Як, втомлений шалом, ти грав на кіфарі,
А я танцювала в оголенні снів...
І дихали груди...
Цього вже не буде...
П”янкий, наче ночі царя Валтасара,
Твій погляд востаннє пекельним вогнем
Обпік мене всю, спопеляючи жаром...
О, як же ти прагнув... Ти прагнув мене...
Мене вже немає...
Та я вибачаю...
Немає... І лиха я шепіт сприймаю...
Глумління розпусти... Йому залюбки
Приниження гідності... Знаю... Я знаю-
Вакханки розірвуть тебе на шматки,
О мій кіфареде,
Мій мащений медом...
.............................................
Розлука приходить, коли не чекаєш.
Спочатку знаходиш – а потім втрачаєш.
Печальні минулі історії вчать
Нас слово тримати, аби не втрачать…
Аби не губили ніколи повік
Орфеї коханих своїх Еврідік.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121703487
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707038
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 18.12.2016
Кажу собі – не треба – і горю
Таким пекучим і нестерпним болем,
Немов утратив провідну зорю,
Немов до рани сипонули солі.
Кажу собі – але ж вона отам –
У позасвітті і в моєму серці.
Хай звідти – ні листів, ні телеграм,
Але ж душа у Слові озоветься!
У спогаді, пораді, у добрі.
Величним світлосяйним небокраєм…
Я сповідатись буду цій зорі.
Бо зорі, як відомо, не вмирають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706650
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2016
Та що той час, коли намисто з нот
Спліта душа, - невже Він буде проти?
Пізнання душ, споріденості дотик,
Симфонією виллється от-от.
Симфонією - дотики примар,
Чи душ безсмертних, в просторі забутих?
У Вічності позичивши цикути,
Два серця - лиш відлуння давніх карм.
Два серця - не заручники століть,
Не розпач пелюсток, зів"ялих рано;
Не сяйво зачароване Мурано,
В скляному храмі сплавом голосить.
В скляному храмі править кракеллаж, -
Вогненний лід бентежної жоржини,
Мереживно вціловує щоднини.
Той дотик душ - увічнений вітраж.
12.12.16.
Кракеллаж:техніка дозволяє створити сітку з дрібних тріщин на поверхні виробу зі скла. Для цього розпечений предмет занурюється в холодну воду, в результаті чого утворюються численні неглибокі тріщини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Хочеш не хочеш,
покличеш по імені, і
Альфа Центавра засяє в дрібних калюжах.
Знаєш, я більше із тіні. Я вся - в тіні…
(смійся не смійся,
та переконливо дуже)
Переспівай
у мені цю тріаду цикад.
Зчитуй із мене навскіс письмена сакральні.
Випий мене, як настояний п' ють виноград.
Дихай зі мною…
ну дихай же, дихай! спальні
Зникнуть поселення,
з карти твоїх зимувань.
Соти зостануться, повні таємного меду.
Спалюй мене на багаттях жертовних заклань.
І відкривай у мені
двадцять сьоме небо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706189
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Якщо, а так і є, тебе немає поруч... якщо ти мене не пам'ятаєш, якщо тобі байдуже, якщо ти відданий іншій чи багатьом, якщо я ніколи не була тобі потрібна...Якщо...Тебе зі мною нічого не пов'язує ..якщо...а так і є...Ти знай...у МЕНЕ з тобою стосунки...
Я могла не відчиняти ті двері, але увійшла у високий простір... Я могла стати іншою, але лишилась собою... Я могла народитися матір'ю, але в паралельному світі... Я могла віднайти в собі коханку, проте це було зайвим... Я могла...б. Але у мене з ТОБОЮ стосунки.
Ніколи не повертаймося туди, звідки виштовхала енергія безвиході... Ніколи не оплакуймо минулого, за яким плакати...невдячна справа... Ніколи не шукаймо легких шляхів, бо за ними капкани... НАС ніколи не буде. Проте у мене з тобою СТОСУНКИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706119
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Забрів у зиму теплий день осінній,
в гіллі когось оплакував, жалів...
Хмарки дрімали в сірому склепінні,
їм, схоже, снився клекіт журавлів...
Давно з птахами радість відлетіла,
жар-птицею, у сонячні краї.
І споглядає небо опустіле
осиротілі луки та гаї.
У чорнім полі вітер завиває,
висвистує в засохлій ковилі,
в пожухлих травах смуток спочиває
та вороння жирує на ріллі.
А ліс, що стоголосо й безтурботно
буяв життям серпневої пори,
закляк в заду́мі і гуде скорботно,
накрившись темним саваном жури.
Мій краю рідний! Вражений війною
і втратами в нерівній боротьбі,
сумуєш ти, а разом із тобою
і вся природа – в тузі і журбі.
Крізь сірі барви, радо зеленіє
і тішить око лиш озимина,
вселяючи і віру, і надію:
добро вже сходить! Тож мине війна.
11.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706113
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Пятое июня, четверг. Текущий выходной.
День начался, как всегда с шести тридцати утра. Кофе.., прогулка с псом... А далее что? Погода, конечно, не располагает к выезду на природу. Тем более, что по прогнозам, ближе к обеду, обещают грозовые дожди. Да вот только соблазняют слухи о том, что в лесу появились грибы. Пол-часа на сборы и....Вот он лес. Немного пасмурно, свежо, зелень буйная и умытая.., где-то кукушка кукует...Одним словом - рай земной. Нашли один подберезовик, затем второй.., сыроежку..Похоже, что грибы таки есть!
И вдруг, под кустом - маленький, черненький, с беленькими носочками и беленькой кисточкой на хвосте щенок лежит...Бездыханный? Похоже - мухи по нему ползают...Нет-нет, он глаза открыл. Молчит, обезвоженный, как тряпочка, даже пискнуть сил нет. О, Господи! Кто же тебя сюда завез? Сам бы ты так далеко не ушел.
Хорошо, что у нас с собой вода есть. Пьет с ладошки. Шевелиться начал. Мы его на руки - застонал. Люди добрые, как же вам там живется после этого? Спокойно? И думать забыли ? Это же беззащитный ребенок!
Немного позже растворили желток круто сваренного яйца водой - хлебает.Начал по травке ползать. Снова с ладошки водичку пьет. Уснул.., постанывает.
И что теперь, куда его? Кому-то подкинуть? А если ...Нет-нет, зачем тогда было его спасать. А дома-то свой пёс есть.
Вышли из лесу. А что тут думать? Кто же его оставит на верную гибель? Остановила такси и домой. ВЫхожу, а там видно будет, пристрою в хорошие руки. В машине он оживился, стал на плечо выползать, скулить. Слава Богу. Сколько ему, месяц от роду?
Пока зашла в квартиру, он уснул на руках. Положила на подстилку, подогрела молоко и налила в блюдце. Спит. Вот и славно, пока спит, своего псюку прогуляю. Отсутствовали не долго, минут двадцать.
Пришли и ... Щенок не дышал.
За эти пол-дня душа разорвалась на мелкие части. Видно этот случай был последней каплей. Все, не могу...Откуда столько зла в этом мире?
Веришь, мечтаешь, что-то хорошее пытаешься делать.., не могу...
На руки прыгнул мой пес, лизнул и посмотрел с такой любовью и доверием мне в глаза...
Нет, дудки! Нельзя, не имею права на последнюю каплю. Быть в этом мире добру и точка! Аминь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503402
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 13.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2016
Як годинник відмірює час,
Наче жах на підлогу пролив...
І все менше... Все менше у нас
Тих моментів, що варті віків...
Ніч тягуча, мов ризький бальзам,
Ложе нам колисає в пітьмі...
Душ єднання, підвладне тілам...
-Притулись і мене обійми,
Моя феє божествених снів,
У яких я немов у раю!..
...і веління бажань, голосні,
Наче цокіт годинника, п"ють
Із коріння калгану, міцний,
Що, мов я, проростає в тобі,
Довгодіючий шалу настій...
Наскрізний проникаючий біль...
Вся жадаєш ти тілом своїм
Долучитись основи основ...
Наче жертву прадавній друїд,
Я приймаю... І світла любов
В парі з темним бажанням іде,
Обійнявшись останнім злиттям...
Як нечемно сповіщує день
Хід годинника... Смерть... І життя...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116121112731
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706033
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 13.12.2016
[b] МУДРЫЙ СОВЕТ ДЛЯ… [/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696836
автор: Алекс Бур
Мудрый совет
Собак я уважал всегда!
…………………………
Легко способны изменить
Вам тёща и жена и дети…
[b]Как так? [/b]
Собак я уважал всегда!
Пока они меня не покусали...
Казалось бы, какая ерунда,
Но у одной заметил... три медали!
Хотела получить ещё...
И не медаль... А думаю, что орден.
И то, что план её был изощрён
Я сразу же узрел по наглой морде.
Так зверски обошлась со мной.
Порвав штаны, трусы... дошла до кожи.
Но был и плюс: я – молнией домой!
Заштопать то, что мне всего дороже...
Примчался... К спальне подхожу,
А там… – ну явно кто-то изменяет…
Что тут гадать? Понятно и ежу!
Кровать скрипит не так, как дверь входная.
Я вновь зауважал собак!
Не зря "орденоносная" цеплялась... –
Она ж так подавала тайный знак!
Вот только как об этом догадалась?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701054
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 12.12.2016
***експериментальне***
Йшов на скін сірий день-
Снігова пелена проковтнула...
Дзень- дзелень... дзень-дзелень...
До вечірньої дзвони зовуть...
Скільки теплих сердень-
ок пташиних зігріти забула
Мати-мачуха, тем-
на буремно- п"янка каламуть...
Скільки трупиків пір"-
ячко снігу покровами вкрило,
Мов бажання літа-
ти про випадок всякий убив
Холод вітру зневір"-
я. І в небо молитва летіла
Побажанням остан-
нім- ЗРОБИ ЦЕ!.. ЗРОБИ ЦЕ!.. ЗРОБИ!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116120400840
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704579
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 12.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
Пишу тебе. Я снова в дураках.
Писать тебе всегда невыносимо -
Опять моя невечная строка
Раздавится в объятиях мейнстрима.
Ты - тот же неизвестный адресат,
Твоя страна на глобусе затёрта.
А мне придётся снова обрезать
Поэзией забитую аорту.
Уставший мозг, закованный в катрен,
Штампует романтических героев,
Которые всю жизнь вручат взамен
За счастье быть любимыми тобою.
Для многих я списался, опопсел,
В своих стихах беспомощен и жалок.
Но ты ведь не гуляешь там, где все, -
И вдруг приметишь в утренней росе
Букетик зарифмованных фиалок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692431
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 09.12.2016
Цвіте бузок в покинутім саду,
Стоїть задума: тиха і велика.
Душа тремтить, як молода осика,
Думки не можу звести до ладу.
Стривай, не йди ще, сонце, - я пірну
В твоє проміння чисте і багряним
нап'юсь вогнем, щоб в серці неслухнянім
Угамувати сумніву війну.
Вдивляюсь в тіні сплетених гілок,
Шукаю в тім розгадки і не знаю,
Чи я його таким запам'ятаю...
І цвів собі замріяно бузок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651234
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 09.12.2016
Моя Вкраїнонько! Земля обітована,
дарований нам Богом щедрий край,
а доля в Тебе – згіркла і туманна,
хоч мав би бути споконвічний рай.
Чом ходимо ми хибними шляхами,
де крик німий втоптав кривавий слід?
Чому, як не чужі, то власні хами
ведуть "в ніку́ди" зболений нарід?
Довірливі... Терплячі... Тож поганам,
як мито, – Твої доньки і сини.
Від Колими до Таврії – кургани
жертв розстрілів і голоду, війни...
Чи вирвемося ми з середньовіччя,
байдужості струсивши мертвий тлін?
... Тремтять у вікнах поминальні свічі –
це подихом із Неба лине відчай:
"Невже не зможете піднятися з колін?!"
26.11.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 09.12.2016
О, скрипко-чаклунко, мене полони,
Я так сподіваюсь на ніжність неволі!
Вигойдуй на хвилях кохання і болю,
Вони двоєдині, як небо й лани.
Навчи пізнавати таїни душі,
Пройнятись стражданнями брата і друга,
Як власну, сприймати над ближнім наругу,
І рани від цього на серці лишить.
Прошу і благаю – та скрипка мовчить…
А час – наче присуд скаженого мавра:
Ти нині покликаний бити в литаври,
І янгола мати на кожнім плечі!
Як нація зріє у лоні війни
І духу престол обирає свободу –
Не плач і ридання вшановує мода,
А волю і відданість край боронить.
Укотре на гору я камінь кочу,
Та долі не буду повік дорікати.
Коли своє слово говорять гармати,
То голосу скрипки не дано почуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705127
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 09.12.2016
[i]настроєве...
...без претензій на вірш)[/i]
Морозний вечір. Малює грудень. Ані душі.
І білим пензлем на вікнах кадри, як вітражі.
По тілу – льодом. Під шкіру – смутком /твої слова/…
«Що буде далі?» - тріпоче птаха /іще жива/.
Мовчали вголос. Тепла шукали – і не знайшли.
Та ледь відчутно незримий янгол торкав крильми.
Усе минеться. Любов і туга. Печаль і сміх.
Розкрило небо свої обійми – і випав сніг…
/06.12.2016/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705348
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 09.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016
Ти вростаєш у мене, як корінь вростає, - вглиб,
Обіймаючи крону, розхристану не дощем,
Відпускаючи... боляче й страшно та хочу... ще -
Ти в мені, заповзаючи в душу, теплом колиб.
Зазираючи в очі, згубивши навіки глузд,
Серед лісу у хвищу, шукаємо забуття.
Сунуть орди думок, у судомах корчить - отям -
На солом"яне ложе кличе огидний Прокруст.
Наче двоє пташат, у вирій згубили шляхи.
Хтось заплутав і зашморгом долі напнув намет.
Кожна спалена тріска - стріла, чумний арбалет,
Чи Амура забава, чи мо` попутав лихий?
Тільки вогнище полум"ям рветься, як дикий звір.
І тріщить павутиння над ним, і виють вовки.
Та вростаєш у мене ти, нетерпінням руки,
Що знекровлює осуд і милість, і поговір.
Ти в мені загубився корінням, а чагарник
Під горою зростає наразі, десь серед гір.
Заховався від хижої зграї, але не зник,
Пробивається нишком негоді наперекір.
Обживається поряд барвінок із недовір,
Утішає намучену землю бузковий наст.
Фіалково всміхається сонцю пелюсток ряст:
Смерть маленька - живими в багаття - борги офір.
01.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704320
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я тебе смакувала з п’янкою відвертістю віршів:
У дуелі римованій ми перейшли вже на ти.
Не люби їх – вервечками рим хай милуються інші.
Спробуй справжню мене поміж ком і рядків віднайти.
Забавляйся у піжмурки. Холодно. Гаряче. Спека.
Відчуваєш, чим ближче, як подихом плавиться лід?
Я сьогодні рішуча, не втримає ремінь безпеки!
Я сьогодні уперто до сонця прямую на схід!
На кордоні заграви в чуттєвому пломені світла
Не шукай феєрверків із літер й кохання без меж.
Просто дихай зі мною словами – я стану повітрям!
І не вірші – мене прочитай… там, де «я тебе теж».
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704249
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Я не зірвусь...тримай мене, тримай.
Над Вічністю, поглянь, струною - нитка.
З одним крилом, тому і скімлить зрідка,
Душа моя, мов списаний трамвай.
Фарбований, умитий, аж блищить.
Дзвінки тремтять - пташині конкуренти.
Минулого відлуння - постаменти,
Корозією заплели плющі...
Летітиме, я відчай відведу, -
Кінцева близько і депо за рогом.
На новий лад співатиме ще довго,
Доведений помалу, до ладу.
На новий неповторний і сумний...
Хай звідусіль сучасності ознаки -
На глум беруть рено і кадилаки,
Рожеві ще його вітають сни.
Рожеві сни веселки у снопи
Переплетуть, а я їх позбираю.
На тій кінцевій вийду із трамваю,
Але душа не вийде із стопи .
02.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704207
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Знову ми віч-на-віч,
Як умовлено. Звідки той щем?
Розірвалася ніч...
Пролилася холодним дощем...
У осінніх полях
Заблукало кохання. Дивись-
Нами пройдено шлях
Від СЬОГОДНІ до того КОЛИСЬ
У минуле... Ми там
Омивались у щастя дощах.
Повернулись. Пропа-
Ло бажання у хтивих очах.
І можливо востан-
Нє ти нині моя. То іди
Споминати кохан-
Ня, шо вже відійшло назавжди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116120101021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703970
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016
Гірко плаче дощем передмістя -
Зустрічає бійця на колінах,
У згорьовано-жалібних вістях
Дзеркала - як у крепу хустиннім.
Світ запнувся у плаття чернечі,
Сніг не кутає біль милосердям,
Осінь горбиться з батьком старечо,
Хвіртки гупають, мов спересердя.
Хтось у натовпі згадує ціни,
Дехто в'їдливо: «Жертви даремні…»
Та не вмерла іще Україна,
Бо є ті, хто не кинув знамена.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703586
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Ну що тобі, морок? Не рипайся знову.
Не треба шукати химер на стіні.
За вікнами грудень он справив обнову,
Неначе весільну фату... не мені?
Ну що тобі, морок, хіба ж я просила
Крижинку грайливу, на пальчик собі?
Когось мабуть, добре таки розізлила,
Якусь же стихію жури, далебі?
Ну що тобі морок? Не сип обіцянки.
Так млосно і обертом світ навкруги.
Зима вимальовує кригою цятки,
Не скориться осінь, - злетять батоги.
Ну що тобі, морок? Краплинами рясно
Кривава сльоза заялозила слід.
Вплелося у коси посріблене пасмо, -
Ото вже і променя подив в імлі.
28.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703396
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Экспромт
А я тебя не прогоняю.Ты сам уходишь от меня -
Твоё лицо я забываю...За то караю лишь себя.
И никого не обвиняю - в той неизбежности разлуки...
Зима морозом наступает.Метель пугает воем суки.
Продлённый час - воспоминаний.У ожиданий - не короче...
Наверно,время иcпытаний...Не хочешь этого?..Не хочешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703607
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Дахом підперте небо,
Пальцями по вікну
Пишуть морози леґо,
Партії соло круг.
Пошта. Дзвінки. Розмови.
Пошепки тануть дні.
Вечір. Ліхтарні брови
Снігом прикритих слів.
Зовсім як у дитинстві:
Санки, мороз, зима.
Щемно. І осінь бистра.
Хай би собі була.
Під шоколадом ночі
Стелиться снів глазур,
П'янко тонули очі,
Певно стріляв Амур
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703655
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
До петухов танцуют тени в прозрачных пачках - на стене...
В пуантах(атласных)для сцены,под метрономы фаберже...
Не разглядеть их лик сокрытый:анфас и профиль - без свечей...
Запястий,в жемчуга завитых,и серо-голубых очей...
Их не пленить - твоим желанием,коль не расслабленный корсет...
Не дотянуться - прикасанием,пока не включишь верхний свет...
Не улыбнутся - на признания и не откликнутся - на зов...
У равнодушных до стенаний не красная,наверно,кровь...
Они - холодные,как льдинка...И - многоликие,как... все...
Для них:играю под сурдинку и метрономы фаберже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703454
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
***мелодійно***
Будь зі мною. Будь зі мною-
Голим серцем, душею розутою.
І почутою ти, і розкутою
Будь зі мною сьогодні такою.
Будь моєю. Будь моєю!
Тіла жар двоєднання палаючий,
Ніби єдність металів сплавляючий!..
Так ти прагнула миті цієї...
Граєм ролі. Граєм ролі,
Ті що грати Ерато загадує
Еротичного шоу принадами
Ці тіла наші сплетені голі.
Будь Такою!.. Будь такою!..
Ти не те що під платтям- під шкірою
Оголившись дівочості мірою
Можеш бути самою собою.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112901131
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703550
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
Що ти знаєш про нього, крім вигадки тлінної ночі,
Що безсоння нашіптує, скріплює мокрість подушки?
Ти ж не бачиш, як думка про тебе уперто лоскоче
Його душу, і серце в лещатах стискає все дужче.
Ти ж не чуєш, як кожного вечора нишком під вікна
Він до тебе крадеться, втрачає рахунок годинам,
Дочекавшись в будинку останнього згаслого світла,
Виє вовком на місячне сяйво, дереться по стінах.
Ти не знаєш нічого! Годинник показує осінь –
Врізнобіч опинилися стрілки і літо за кадром.
На підході зима, крижаніють сльозинки, та досі
У холодній постелі ти змішуєш згущені фарби.
А між вами маленький камінчик, не кинутий в шибку.
А між вами три кроки, не ступлені до підвіконня.
Навмання розміняли зігріту обіймами тишу
На хрипливе виття, на пронизливий шепіт безсоння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702611
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 28.11.2016
Мамо, погляньте, у шибку тріпоче пташина.
Це вже усьоме нам звістку недобру несе.
Тиждень як татка не стало...Я, нене, спочину...
Рідна, все добре. Ні, їсти не хочу. Не ссе
Звір мої соки. Та дивно було б... Де їм взятись?
Легший від вітру тепер я: лиш очі й живіт.
Сили немає із лавки на ноги піднятись.
Хоч би дійти (щоби знали: живий) до воріт...
Там, на дорозі, я певен, таких не злічити:
З крихтами хліба в холодних, мов скельця, очах.
Нащо Ви, нене, впустили у дім ворожбитів?
Чом вже півроку я бачу Вас тільки у снах?
Та не сьогодні... Матусю, яка Ви красива!
Світло у Ваших обіймах - де й дівся мій страх.
Рідна, пробачте, спустошена батьківська нива
Голодом... Нене, куди ж це відносить нас птах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703183
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Безлисті кущі у судомині корчить
Від теми, що вітром накладено порчу
На їх існування в буремному світі...
Ну що ж... Ми, філософи, чаєм зігріті
Удвох біля вогнища... Думи прозорі...
Ми ловим чашкАми залізними зорі,
Що падають з неба думками ясними...
Думки про війну... Ми вже звиклися з ними...
Про підлість думки... Про брехню... Про сміливість...
Щоб хтось у майбутнє з минулого вивіз
Країну, що, бачиш, у світі існує,
Та світ її голосу ніби не чує,
Бо втомлений світ. І воєнні новини
Сприймає, немов особисті провини
Отих, що воюють. Жалійтесь на себе...
...І пара від чаю у зоряне небо
Зліта, мов молитва Богам споконвічним...
Ні. Нас не торкнеться розпечений відчай,
Неначе з багаття злетіла жарина...
Моя поетесо! Філософе! Спину
Мою обійнявши, торкнися губами
Неголених щік... Сум не прийде за нами,
Бо зло із добром наче ходить по колу
У мандрах світів... Філософії школа
Сприймається легше буремної ночі...
Та допито чай... Ти кохатися хочеш?
Пішли до намету! Хай світ зачекає
Летіти в безодню, допоки кохаю
Твоє я від хтивості вигнуте тіло...
Он знову нам зірка в долоні злетіла
На щастя, на долю... Ходімо скоріше!..
Ти, світе, без нас свої справи вирішуй!..
Нехай диспутують Боги-освітяни,
Чи можна тебе ще привести до тями,
А ми у нестямі сплетемось тілами-
Прогресу сумнівному антиреклама,
Як гаяти час не на війни чи працю,
Не на... Бо і так він давно вже у ср.ці,
Здурілий від крові фантом недобитий.
А нам із тобою кохатись. Любити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112701198
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703144
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Убирайся
Прошу, не скули и не ной,
Завывая под утро и к ночи.
Убирайся
И дверь за собою закрой -
Забываю тебя, между прочим.
Между "этим"
И призрачным бешеным "тем",
Зависает туман паутины.
Болью сети
Изгонят угрозу дилемм,
Черно-белым рисуя картины.
Убирайся,
Меня рисовать без лица,
Наугад, засыпая устало.
Убирайся -
Душа не имеет конца
И... беда!.. не имеет начала.
Не имеет.
А память бессрочный лимит
Выдает, чтоб царапая мышью,
Побольнее
Напомнить, как тихо скулит
Твоя тень, разрывая затишье.
20.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703262
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Але що то було? Біла магія синьої ночі?
Та, яку ще ніхто не насміливсь позбавити прав?
Хто цю ніжність і вроду, цю істинну звабу жіночу
На шальки терезів проти спраги моєї поклав?
І тоді навпрошки я рвонувся у сіті полону.
Все за мене було – і півтемряви ніжний овал,
Навіть Ваша рука, що на вітрі зуміла схолонуть,
І усі беззмістовні, у сув’язі теплій слова.
Наші янголи, певно, також добалакались згоди.
Струменіло тепло на стужавілі крила надій…
Подорожні романи, Ви знаєте, нині не в моді.
Та який то роман – лише кола по чистій воді.
І не прагнеться нам ані сповіді, ані спокути,
Ота мить чарівна – уже згадкою за горизонт.
Але чому її все ніяк не вдається забути?
Певно долі дарунки втрачати ніяк не резон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703073
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Сканую мить
сапфірами очей.
Первинна тиша. Не відводьте погляд.
Волосся ледь сягає до плечей.
(мені так зручно)
Тут потрібен догляд…
Як все у вас
занедбано. Усе!
Майбутня туга і жага колишня.
(вам не здалось - то смерч мене несе!)
На схилах Фудзіями
квітне вишня…
Ще мить,
і обіймуть її вогні,
що вирвуться з кривавої безодні.
Чи ви усе ще вірите мені?
Остання сповідь.
Не відводьте погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Стримує подих годинник самотнім тік-так.
Зимно. Здається, веде мене стрілка на страту.
Я відчуваю, якою ж то буде на смак
Вічність без тебе, коли я сама собі катом,
Сонце без тебе, коли я сама собі - ніч…
Пусткою встеляться дні у холодні постелі,
Та не мої /аж прозорі/ сховаються пріч
Сни і підуть караваном в арктичні пустелі.
Небо без тебе, коли я сама собі - біль,
Наче люстерко, /крихке/ розлетиться на друзки.
І розіграють химери на біс водевіль,
Знімуть вінок й, наче мотанку, душу у хустку
Запеленають. Мовчи, не мовчи – з пастки крик
Вирветься нишком сполоханим загнаним звіром.
І не почує ніхто… /бо Ніхто уже звик:
В світі без тебе ядучої пустки – безміри…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702840
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016
Сандра – моя колишня односельчанка. Ми, діти, часто бачили цю жінку з дивними, широко поставленими, витрішкуватими очима, від чого вона видавалася негарною. Лиш згодом я взнала її страшну історію, від якої стискалося серце, піднімаючи таку хвилю жалості і співчуття, що вона стала для мене красунею...
33-ій, 47-ий роки. Малими, ми мало що знали про них. Дорослі мовчали, наче змовившись. "Краєм вуха" ми щось чули про голод з тихих дорослих розмов, та на питання, чому він був, отримували коротку відповідь: "Неврожай". Лише згодом, помітивши моє недитяче зацікавлення багатьма подіями, що відбувалися в країні, мама стала відверто розповідати мені про ті страшні роки, в тому числі й історію Сандри.
Голод... Що нинішня молодь знає про нього? Хто відчув на собі муки голоду?
Невеличка жменька людей: на знак протесту чи борючись зі страшною недугою, а хто – ради стрункої фігури. Я також була наважилась на цю екзекуцію. Начитавшись Брегга, вирішила покращити здоров'я. Зробивши три спроби однодобового голодування, я категорично відкинула цей жах через постійні неприємні відчуття в шлунку, який кричав: "Хочу їсти!!!", бридку слабкість всього тіла і повну капітуляцію мозку перед шлунком, бо тепер він думав лише про їжу, а не роботу і ті складні задачі, які потребували зосередженості і логіки мислення. Свобода думки і мого "я" терпіли фіаско перед тваринним інстинктом.
То через що пройшли ті люди, які місяцями не могли втамувати почуття дикого голоду? Їх не чекали холодильники, набиті смаколиками, магазини, з прогнутими від харчів полицями, а тільки голі стіни в хатах, де все було продано або вже обміняно на їжу.
Під час "державної хлібоздачі" команди присланих "уполномочених" вивозили все, що знаходили, перекопуючи городи, щоб знайти мішечок прихованого для дітей зерна. Навіть витрушували з горщиків залишки круп. Так держава потребува́ла тої жменьки крупи для свого процвітання, що ніхто не зважав на 3-5-7-10 дітей в кожній родині. Що там діти? Вони ж – не держава!
Ні картоплини, ні зернинки... Вже була з'їдена така-сяка худобина. З'їли і їстівні бур'яни, а часом і отруйні. Їли листя і лико з дерев, равликів, гнилу картоплю, що знаходили в полях. Аж поки не стало нічого...
Село, в якому нараховувалось більше 3000 тисяч людей, почало пустіти. Вмирали масово, часто цілими сім'ями. Вже не хоронили в домовинах, бо не було кому. На цвинтарі викопали великий котлован, куди, мов сміття, скидали трупи, не загортаючи землею (назавтра буде нова "порція"), а тільки посипаючи вапном. "Уполномочений" колгоспник об'їжджав село, збираючи мертвих по хатах, сараях та під тинами. В один із днів він заїхав до хати Сандри, щоб забрати мертвих сестер, а з ними – і її, 10-літню, висохлу, як трісочка, дівчинку, іще напівживу. Знесилена, вона не пручалася, лише ледь чутно благала: "Дядьку, я хочу жити. Не везіть до ями..."
"Не сьогодні, то завтра помреш. А мені що, другий раз їхати сюди? На цьому кутку вже нікого нема." Постійні голодні муки поступово вбивали людське і в хороших людях – співчуття, жалість, бажання допомогти, – лишаючи лише бажання вижити.
Лежачи поверх трупів, перелякане дівча совалося, її колотило від холоду. Засунувши руку в кишеню кофтини, яку сестра перед смертю дала доношувати, Сандра нащупала якийсь папірець...
Під'їхали до ями. "Уполномочений" взяв на руки висохле дівчатко, в якої вже і сліз не було. Вона вчепилася рукою за полу його піджака: "Дядьку, не кидайте до ями! Я дам вам гроші." І протягла йому потерті 3 рублі.
Щось людське ворухнулося в затверділій дядьковій душі. Міг же, забравши гроші, вкинути дитину до ями. Ніхто не бачив, то хто б судив його за це?
Поклавши дівчинку на висохлу траву, він закінчив свою "роботу", а потім забрав її на воза і відвіз назад до хати... помирати.
Та вона вижила! І прожила ще 50 років. Ніхто не знає, як їй це вдалося. Може страх перед тою ямою з трупами збудив останні, дрімаючі сили, щоб знайти якусь бур'янину і спастися? Та подейкують, що це дядько зжалився, вділивши їй шмат макухи.
Це лише одна із страшних історій, які знали в нашім селі... Згадуючи кожну з них, постійно мучуся багатьма питаннями, на які не маю відповіді.
Чому в нашій країні життя, дароване самим Богом, – нічого не варте?
В яких муках повинні корчитися в пеклі ті виродки, що розробляли нелюдський план знищення мільйонів людей у ненависній їм Україні?
Чи понесли вони заслужену Божу кару?
І чи поменшало нині подібних виродків?..
Запаливши свічку в день пам'яті, пом'яну і помолюся не лише за померлих в муках рідних людей, а й за вцілілу Сандру, і за мільйони невинних жертв – моїх земляків-українців, закатованих голодомором...
Ми пам'ятаємо про вас!
24.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702599
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 25.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.11.2016
***андеграунд***
-Позбираєте докази.
Придивіться до мерії,
І Дніпра синьоокого,
І будинку з химерами.
....................
...На будинок химера
З неба сіла нараз,
І небесна портьєра
Відхилилась на час...
Сонце прищуром хитрим
Київ зважило ницо,
Дивоцвітом пролите
На церковні двінниці.
Світла клапоть пробився
За свинцеві тенета,
Крізь фартух, мов проміння
У рентгенкабінеті,
Освітивши минуле
Віддзеркалення суті...
Щоби вже не забули
Те, що є незабутнім.
Як зчорнілий Архангел
Приземливсь на Майдані,
Замінивши незграбно
Добрий символ каштану.
Оком монстра блискучим
Бачить київський голуб
Безкінечні "тянучки"
"Декларовано- голих".
Буревієм недолі,
Наче вальс, заколисує
Вітер, київський Воланд,
Трансформація бісова...
Що, киянин, "по ходу"
Ти фамілії вивчив,
Ким надуто зі сходу
Цю війну братовбивчу?
Як оголені нерви
У тебе реагують
На медійності "перли"-
Ті "пугулі-пугулі"
Лікарів та аптекарів
З їх "рукою на пульсі",
Астрономів з планетами
Що з землею зіткнуться,
Адвокатів з "рішалами"
Тих проблем, що у змозі
"Розрулитись" "лошарами"
Не інакше, як в морзі?
Ось вона... На узбіччях
Наркоманисто-сіра
Безнадія в обличчях...
І банкіри... Банкіри...
Відійшли, мов із віком
Пацанячі полюції,
Нездійсненні каліки-
Мрії двох революцій...
...як ми лідерів хочемо-
Ми до них, а вони не ті...
І зостались самотніми.
І лишились покинуті.
Розмінялися щастям
Із душею ледачою-
Маргарито, де Майстер?-
ВТРАЧЕНО.
"Разводілам" здались
З їх серцями собачими-
Став печатку на казці-
ВТРАЧЕНО.
.....................
Заховалося сонце.
Та "інфу" донесе
По-під Боже віконце.
Зафіксовано. Все.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110201239
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698187
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Ноябрь стоял, унылость стужи
Пытаясь снегом исцелить.
Он точно знал - кому-то нужен,
Поэтому - обязан быть.
К ботинкам липли комья грязи,
Глотала жижа павший лист...
Уж не вернётся восвояси,
Где был он золотом лучист.
Ноябрь стоял...Кому он нужен?
Все ждут цветения весны...
Но без его студёной лужи
Не будет снежной белизны.
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699854
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 19.11.2016
(Моя Дина Рубина)
Ну что ж, надумав по́ миру скитаться,
Я выплыла в лагуне синих вод.
Высокая вода венецианцев -
Не больше чем дословный перевод.
На Аква Альта чешуя пятниста,
И в номере огромная кровать.
В гондолах ошалевшие туристы,
А я сюда вернулась умирать.
Зачем, зачем меня вело упрямо
На блеск и радость площади твоей,
На труб печных старинные фанфары,
Неверный свет лиловых фонарей.
Твой колокольный звон завис на шпилях,
И зыбкая упала пелена…
И молодой портье с улыбкой Тиля*,
И слишком откровенная луна.
Я думала, во мне иссякло лето.
Но – тонкий профиль! Но – густая бровь!
Венеция, спасибо и за эту
Последнюю прощальную любовь.
Твоим каналам дань отдам и дожам,
И тайным знакам на сырой стене.
Я грешница, но, милосердный Боже,
Немножко позаботься обо мне!
Заворожила и легла устало
Коротким счастьем мне на плечи, но
И фонари, и шпили, и каналы –
Всё это, как и я – обречено
На дно лагуны пасть, шагнув с причала,
Навеки смертью побратав сердца.
До самого последнего начала,
От самого последнего конца.
…………
О, как же мне под этой маской жарко!
Венеция, я заберу с собой
Слетевших голубей Святого Марка,
Залитого поднявшейся водой…
Октябрь 2016
* - Тиль Уленшпигель «…то же узкое подвижное лицо с густыми бровями, те же «уленшпигельские» складки в углах насмешливого рта …» (Д.Рубина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696025
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 19.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016
У родника,где нас венчали,
(На параллели красоты)
Глубоко - Озеро Печали...
Короче - до него шаги...
У каждой жизни есть скрижали...
Неповторимые - одни...
И - Озеро(своё)Печали...
И - омуты(её)любви...
У каждой речки есть начало
И - окончание пути...
В широком Озере Печали
Невиноватых - не найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016
Момент истины.
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]
Чомусь так припекло поплакати, що навіть смішно стало. Ну що не так? На перший погляд, все добре. Листопад одміряє день, як той кравець, котрому скільки краму не дай, а все без остачі. Зима надсилає своїх перших гінців - білосніжні візерунчасті кружальця.Гордовито виступаючи в ритмі плавного менуету, падають сніжинки прямо до ніг і сірий морок розсіюється мереживною завісою, хоч і без грайливих сонячних зайчиків-пустунців, що додають святкової урочистості.
Краса...
Чому ж тоді сльоза жебракує на порозі, чи в шибку стукає? Дощитиме відчуваю, дуже скоро. Так солоно дощитиме, ніби хмарки пролітали над Мертвим морем і випили його все до самісінького дна, а сюди пролитись прийшли. Хмарка теж жіночого роду.
Чи то криза жанру? Так пишеться, хоч руки зв"яжи за спиною, але й зав"язані руки - це не зав"язані очі. Можна читати, дивитись, думати. Ні, тут щось інше.
Може криза віку? Так яка криза у 35???? Та риска взагалі застигла на цій цифрі до скону, бо душа молода й вічна. Коли мова йде про вік, жартую: "У бальзаківському й помру". При чому маю на увазі, найперше значення цього вислову. Бо сучасні жінки розтягли його до неймовірних розмірів, що дає невизначеність кокетливого зізнання.
Хіба що?..
Одні жінки плачуть тому, що не отримали чоловіка своєї мрії, інші - тому що отримали чоловіка своєї мрії.
Аннета Кольб
Цікаво. Я замислилась. Щось таке в цьому є.
Ні...це таки інше. Ага! Інтернет зник, світ закрив браму і взагалі потух...Та ж працює! Ще й смикає на подвиги: годі скніти, трудись, твори. Або хоч утни щось...
Таки утну, вже ідеї є. Часу лиш обмаль, бо він просто нахабно втікає, а це вже гнітить. Бо і вбити ж може...
Час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. П'єр Буаст
Кортить же втиснути всі крихітні задумки в той короткий проміжок, під назвою життя. Нелегко, але спробувати можна.
З чого ж почати?
Почну з того, що відкладу оте ПОПЛАКАТИ на потім, як звільнюся від клопіт. Спочатку, жарт для затравки, як антидепресант ковтну, далі для релаксу щось, на кшталт "Лебедя" К. Сен-Санса послухаю, а пізніше можна й на важкий рок перекинутись...Тонізуюче? Ще б пак! Тоді прокинуться всі, досі глибоко сховані ,таланти десь у нетрях невпевненості та лінощів. Ну якщо й не прокинуться, то хоч заворушаться.
А якщо спатимуть і далі, то хоча б ту крижану солону скелю почну підтоплювати сльозами сміху.
Агов! Сміємося разом. Допоки ми сміємось над собою, ми нездоланні. А потім і поплакати можна...ну так для очищення душ, якщо не своєї,то хоч чужої...
Коли прекрасні жіночі очі затуманюються сльозами, бачити перестає чоловік.
Альбер Турньє
ОСЬ ВОНО!
Відповідь просто перед очима.
Такий собі сміх крізь сльози. Стратегічна зброя прекрасної статі.
18.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701301
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Ти ще не знаєш,
Хто тобі вона -
Коханка чи сестра, ця леді Осінь.
Кружляють круки і гірчить трава
На перманентних
берегах спустошень.
А ти іще
Торкаєшся краси
І голову схиляєш їй на груди,
Отій, яку створив собі з роси.
В ній стільки вітру!
у ній стільки туги…
А ще терпкого,
Справжнього вина.
Смакуй, п”яній!.. у тебе на поличці
Гран-прі залишить панна вогняна.
Розвіє вітер
попіл в попільничці…
Залоскотить
Під ребрами… Усе!
Освятить іній грона винограду.
Цілуй її… цілуй іще… іще!
Десь поміж
заметіллю й листопадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Іде на скін осінній день
У беззмістовності пісень
Про те, що є... Чи майже є...
І ти брехню, мов правду п"єш,
І так минає день життя,
Що відійде у забуття,
Коли б не ВІН...
Бо у душі
Неначе дзвін-
Це йдуть вірші
З порталу космосу- тобі...
І серце відпускає біль...
Дзелень-дзелень...
Немов дзвінок,
Що закликає на урок,
Тебе несе в фантазій край...
Ти хвилювання не ховай...
Прийми пологи у душі-
Ось-ось народяться вірші,
І ти у них, немов дитя,
Летиш у мрії забуття...
Дзелень-дзелень...
Іде трамвай
З останнім вигуком "бувай !"
З його відкритого вікна,
З якого дивиться ВОНА,
У ті часи, де сонця світ
І так позаду мало літ...
У ті краї, де світлі сни,
Де мама і нема війни...
І відійшов... І вже нема...
І в серце наповза пітьма...
В його розстібнутий кошІль
Сумні складаються вірші...
Дзелень-дзелень-
Це дзвін по нас.
Бо неодмінно прийде час,
Коли в зав"язаний кушак
Вкладем останнього вірша,
І відійдем у ті краї,
Де всі написані твої
Вірші своїм живуть життям...
А ти?..
Чи був?..
Чи жив ти сам?..
..................................................
Деякі моменти вірша
Наголос.
-посилання-сайти УКРАЇНСЬКИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ ПОРТАЛ, також додатково УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР (обсудження теми на форумі)
називний вірш вірші́
родовий ві́рша вірші́в
давальний ві́ршу, ві́ршеві вірша́м
знахідний вірш вірші́
орудний ві́ршем вірша́ми
місцевий на/у ві́рші, ві́ршу на/у вірша́х
кличний ві́ршу* вірші́*
Окрім цього існує літ прийом ПЛАВАЮЧОГО НАГОЛОСУ, згідно якого мають право на життя як вІрші, так і віршІ)
Стосовно ЗАСТІБОК НА КОШЕЛІ
Поясний кошіль у минулі часи САМЕ МАВ ЗАСТІБКИ, "молнії" з"явились на рубежі 19-20 ст. і їх тоді ще не застосовували до гаманців. Вони були на тужурках гонщиків і авіаторів.
Слово КУШАК у вірші має символічний зміст. Спітама Заратустра, коли йому Бог Блага (по близькій аналогії в Християнстві- Бог- Отець) запропонував будь-що у подарунок, обрав пояс (КУШТІ, звідки походить трохи трансформоване слово КУШАК. Слово АРІЙСЬКЕ, індоєвропейсько-санскритне, себто САМЕ НАШЕ, рідне) І згідно з цим на людині може бути не надягнуто нічого, окрім поясу, з ним людина має відходити і до іншого світу.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110901170
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699605
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 15.11.2016
[i] З вдячністю за емоційну хвилю неповторній і світлій Людині... [/i]
[b] [i] "Як воно - боятись писати тому, кому вся музика серця?
Коли тиша бездомним кошам по стіні шкребеться."[/i][/b]
[b]lucial[/b]
Як воно: боятись писати тому, кому вся музика серця?
В слові приховати оголений нерв… А він тобі не озветься!
Погляд виразний підводити так, щоб залишитись назавжди
В ньому, бо ти до судом закохалась?… і в цьому вся правда…
Бачити одне і те ж саме небо? Бути йому Мадонною?
Можеш – йому себе всю до останнього, але не станеш іконою.
Пташкою у вікно його битися, а від нього – щораз як на плаху?
Ти божевільна, дівчинко! Тобто, точніше, живеш без даху.
Що тобі до його сновидінь? Інша у сутінках сниться.
Тільки весь світ запалився в бездонних коханих зіницях…
Більшого б і не просила: знати, що в нього є щастя.
Хай і болить, що далекий тобі, й крутить від того зап’ястя.
Нести в собі невтоленну жагу, наче носять дитину і
Знати, що ти грішна цим?.. Грішна ним! У хвилинної
Стрілки просити: «Спинись! Далі не смій рухатись!
Як же мені без нього йти? Як тиснуть в душі пута ці!»
Як воно – вітром скуйовдженим до нього лише торкатися?
В мареві відчувати те, чому так й не судилось статися?
Веснами розквітати, осінню в почуттях топитися?...
Дихати ним, як повітрям? Пити любов, і не напитися?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700462
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016
- Від віршів віє старістю й утомою!
Вони не варті грошей на папір! -
і Слово - комом, вражене мов громом і
зіщулене, неначе в пастці звір.
Не смійте так про нього, пане з гонором:
воно від Бога - від основ буття,
а ви його, обмежуючи комами,
ще й невпопад, у комі - на сміття.
Не кидайтеся Словом, як багнюкою:
то, кажуть люди, непрощенний гріх!
А листопад сердито завірюхою
жбурляв Слова поезії до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700322
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Кімнату сонцем заливає ранок...
Летить сумною піснею з двора
матусі оксамитове сопрано,
збудивши... Рано... спить вся дітвора.
Нашвидкоруч заплівши туго коси,
морквинку з грядки вирвавши, спішу,
біжу босоніж, збивши срібні роси
із килима густого споришу.
Ховаюся від матінки, мов заєць, –
у мене море невідкладних справ!
Витягую з-за пазухи окраєць –
не розкришити б хлібчик серед трав,
бо це – для рибок. Он вже ціла зграйка
ганяє крихти, мов хлоп'ята м'яч...
Між горобцями цвірінчлива сварка,
війна за хліб, як агресивний «квач»...
Малий бичок стрибає біля тину,
йому вламала теж маленький шмат,
за що дістала штурхана у спину,
ще й до стіни припер, маленький кат...
Вишукує щось песик в своїх сховах...
ллю молочко котам біля дверей...
он півень кукурікає на дровах,
танцюючи фламенко для курей...
До моїх крихт вже котяться курчатка...
Гукнув поштар, і з торби з-за плечей
дає листа... із сургуча печатка...
Ех, прочитати б!.. та не вмію ще...
Матуся в двір пташиною влетіла
у світлім платті... Я завмерла, бо
вона така красива, стрункотіла!
Найкраща в світі! Правда! От... – їй-бо!
Розмови тихі за столом щоденні,
де на стільцях оббивку час протер...
Тоді було все звичне і буденне,
та невимовно дороге тепер...
8.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642237
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 15.11.2016
[i]"Якби ви знали, паничі,
де люди плачуть живучи..."
Т. Шевченко[/i]
Вам чутно стогін, "паничі"? –
Старенькі плачуть живучи,
що їх ведете до кончини,
шукаючи нові причини,
щоб здерти ще, хоч копійчину,
на себе – вражую личину.
Десятки маючи палаців,
ви до чужої гривні ласі,
тож звикли, всівшись "на горі",
в три шкури дерти хабарі.
Ні, не зворушить цих "панів"
і біль солдатських матерів,
що день і ніч, і щохвилини
тривожаться за свого сина,
і на колінах молять Бога
вернуть до отчого порога,
хоч би й каліку, та живого
синочка милого свойого...
Та що вам, нелюди, до того...
Вам невідоме, "паничі",
вдовине горе. Плачучи́,
їй в безнадії виживати.
На мужа – ні́чого чекати,
вже не побачаться вони,
"панове", з вашої вини,
бо він уже давно зітлів
у Іловайському котлі,
який бездарні генерали
від ліні й тупості програли.
Чи за злочинне "незнання"
комусь понизили звання?!
Щоб захистити свій кагал,
ви не створили трибунал,
бо вже потрапили б, убогі,
у пекло, не́чисті на роги.
І ви не чули, "паничі",
як плачуть діточки вночі?
Вам навіть ліньки уявити,
як в бідності без батька жити.
До Бога моляться сирітки,
щоб чудо сталося, і зрідка,
якщо не явно, то у сні,
їх цілували татусі.
Та більше не пригорне тато,
не захистить від супостата,
зроще́нного в своїй землі.
(І як же їх нечиста сила
на цій святій землі зростила?!)
В біді свій край татусь не кинув,
в бою, в Дебальцевім, загинув
за дім, за неньку-Україну
й за тебе, вражий, підлий сину,
за вас, вгодованих і ситих,
бундючних і гоноровитих!
Він добровольцем був, за що
звання "учасника АТО", –
я не кажу вже про медалі –
ви й посвідку йому не дали,
щоб кровію политі гроші
забрати на свої розко́ші.
Сів за Дебальцевський кошмар
якийсь бездарний генерал?!
Невже не ясно вам, "пани",
що ви – в тенетах сатани?
... Проте, які із вас пани?..
Тож, казнокради і злодії,
хабарники і лиходії, –
всі знайте: люди проклинають
хапуг, що совісті не мають.
Порив ненависті знайде
й на ваші голови впаде.
В раю ви пекло розвели,
свій край до прірви довели,
награбувавши тут мільйони,
їх заховали за кордони...
В народу, хоч тривкий терпець,
та, як урветься, вам – кінець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699158
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Приторна сладость сандаловых свечек...
Призрачен свет уходящей любви...
Осени утро похоже на вечер...
Серое - в тренде(в предверии зимы)...
Липкие губы - от красной помады...
Словно магнит - откровения часы...
Словно магнит - притяжение взглядом:
У одиночества(среди толпы)...
Слышишь: протяжное "ля" камертона?..
Звук прорывается - из темноты...
Первой волной укрывает - истома!..
Это она оставляет круги!..
Пятую реку сковали морозы...
Первую(вброд)проходили мою...
Снились - колючие (жёлтые) розы...
Спелые яблоки - в нашем саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Моє любе дівча,
Ми сьогодні зустрінемось знову...
Буде зустрічі час,
Час на сльози, цілунки, розмови
Чим жили... Час на те
Чим бажаємо жити довіку.
Бо кохання цвіте.
Бо без жінки нема чоловіка.
Притулись, притулись!
Мов бальзамом пролийся на рани!
Похились, похились,
Ковилою в осінні тумани...
Будем пити цей час
Цілу ніч... Хто її нам відміряв?
Вже із ночі до нас
Хижо тягнуться руки зневіри
І з провалля пітьми
Нас настромлюють місячні ріжки...
То ж за руку візьми,
І підемо по срібній доріжці.
Не лякайся, мала-
Це у вікна вистукує злива.
Віддавайся!.. Ай лав!..
Так тендітно... Ми знову щасливі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110612269
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699029
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
На обніжку зими, примостившися гномом на листі,
Випускає у небо клубами думок тютюни
Сивочолий будинок (а вікна такі променисті!) –
Від граків до лелек, через осінь і сніг – до весни.
Незліченні скарби дім ховає у горщику серця:
Самоцвіти казок і медові слова від журби.
Є гніздо для бузьків, але гномові щось не ведеться:
[i]Журавлі журавляться[/i] навколо старої верби.
О, він мудрий-таки - пережив і дощі, і завії! –
То цінує не блиск, а осінні оці мідяки –
Жовте листя опале як сонячний промінь надії,
Що повернуться весни, а з ними, можливо, й бузьки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698803
дата надходження 05.11.2016
дата закладки 05.11.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 05.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Мир перешёл на цифру и пропала
Иллюзия процесса волшебства,
Когда при красном свете колдовали,
С отцом в закрытой ванной до утра.
И выйдя гордо с тазиком из "склепа"
На кухне начинали глянцевать,
Над сценками смеялись, где нелепо
Команда исполнялась - "Не моргать!"
Сейчас при виде кадров прошлой жизни,
Комок подкатит к горлу и тоска
Подкинет мысль про неизбежность тризны
И пальцы боль не уберут с виска.
Вся жизнь промчится в красках чёрно-белых
Перед глазами, как в немом кино,
Стоп-кадрами заполнив все пробелы,
С которыми смирился ты давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698530
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Чи відомо тобі, як вона розбирає на звуки
Твого імені пісню й щоденно вкладає у постіль
Біля себе, допоки глузлива самотність сторука
В дверях дому чатує /немов особистий апостол/?
Їй не сняться моря, але серце штормить океаном,
І болить нездійсненне, повінчане небом з «ніколи».
Часом пусто у грудях, неначе вона з порцеляни:
Посковзнеться, впаде – розлетиться на друзки довкола.
Що ти знаєш про неї? Дощі й меланхолія ночі?...
До свободи лиш крок: почуття замовчати до крику.
А у неї до тебе, мов зайди, вірші-поторочі!
А у неї без тебе світанки порожні й безликі…
І коли заповзає у ліжко змією безсоння
Та вростає під шкіру скрипуча, мов протяги, втома,
Вона міцно стискає в своїх скрижанілих долонях
Твого імені звуки.
/Твоя назавжди… невідома…/
[i]колись - 13.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698507
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2016
Сьогодні і сонце, і дощик, і сніг,
й пориви нервового вітру,
що листячко вихором сипле до ніг,
знебарвивши саду палітру.
З останньої сили листки за життя
тримались іще на світанні,
та ось – на землі вже... і без вороття.
Шепочуться журно востаннє.
Вишіптують тихо безмежний свій жаль,
бо вирок – жорстокий, до болю:
зрадливе гілля, наче знявши вуаль,
жбурнуло їх в ноги недолі.
Збираю красу цю в яскравий букет,
а листя – живе, ще не вмерло!
Шепочу їм вдячні слова тет-а-тет,
аж серце стріпнулось... Ох, нерви...
Не хочу прощатись... І подих завмер...
Що ж, попри усі негаразди,
ви будете жити!.. у вірші тепер.
Я тут пропишу вас наза́вжди.
03.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698487
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 04.11.2016
Злий вітер лютує.
Це осінь багряно-барвиста
Данину із листя виплачує літу...
Почуйте наш клич!
Ніхто нас не чує.
Ми листя. Ми зірване листя.
І вітер недолі нас носить по світу.
Ми вже відійшли.
На дереві гарно
Висіти, вчепившись у віти,
Та нам не судилось у спокої жити,
Бо стовбур гнилий.
Триматися марно.
І нам на багаттях горіти.
Ми ляжем, собою встеляючи плити
Загиблих надій.
Що ж, дерево-мати,
Ти підеш також на багаття,
Та й нікому буде вже цим перейматись.
І тільки колись,
Неначе відплата
За наше тобою прокляття,
Дитина, можливо, підійме погратись
Загублений лист...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116102501030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696724
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 04.11.2016
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
Шипы оставляя повсюду.
Сорвать подорожник
Целительный к ране - все реже.
Все чаще - кокошник
На куклу и плачемся Вуду.
А дров наломали...
Не счесть елок-палок, кто больше?
Хоть помним едва ли,
Обид и упреков причины.
Прощали, прощенье
Вымаливать все-таки, дольше.
Любви воплощенье -
Начало, - чего-то кончина.
Стираются грани,
Хотя мы с тобою все те же.
Не думая, раним,
В кредит, разрывая сосуды.
Не стоят усилий
Уколы зонтом, их манежи
Снесут, как сносили
Овации и пересуды.
Стираются грани,
Из детской площадки арена -
В равнину для брани...
Невидимых войн авансцена
В плену истязаний;
Душа кровоточит и ноет:
Из всех притязаний
Одно лишь - спасение Ноем.
На волнах житейских
Обглодана, - пир у пираньи.
Из мифов библейских
Явилась... стираются грани.
29.10.
В Библии рыбой называются все животные, обитающие в воде.
По отношению к рыбе Мишна (Нидда, 51б), толкуя определение Библии в Лев., 11, 9, говорит, что все рыбы, имеющие чешую, имеют также и плавники. С другой стороны, рыба с плавниками, если не имеет чешуи, признается безусловно нечистой.
Ибн-Эзра полагает, что мясо нечистых животных запрещено потому, что оно нечисто и вредно, и что вместе с мясом переходят в плоть и кровь человека хищные черты животного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698003
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Пить Цветаеву
мелкими глоткам,
и валяться в цветах
красных и желтых,
и еще голубых,
и слушать пчелу
сладостную -
так умирать
я согласен всю жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697962
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Душа запрагла сонячного неба
І жайвором злетіла у блакить.
Скажіть мені – чого людині треба
Щоб мрія не лишала ні на мить?
Знайти себе у кольоровім світі,
Плекати, як улюблене дитя,
І вірити – там забуяють квіти
Де нині тільки паростки тремтять.
І, певно, йти дорогою усоте,
Зневаживши нашептане – звернуть…
І,може, навіть руки поколоти,
Доки засяє зірка талану.
Відчути, врешті, животворну силу
( її вам янгол буде берегти).
Лише тому Господь дарує крила
Хто вічно буде прагнуть висоти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697848
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2016
Осень в ночь дождём лила,
Тяжело вздыхала...
Словно мужняя жена,
Вдруг вдовою стала...
Иль волчица во степи,
Что дитя теряет -
Ты к ней шагу не ступи,
В клочья растерзает.
Страхом полнится окно,
(Господи Всевышний),
Ведь ещё не так давно
Зацветали вишни...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
п"ю з твоїх долонь меди світанків,
знов шукаю в снах твої сліди...
чарівна намріяна вакханко,
ти не раз приходь іще сюди!
я твої замерзлі крило-руки
зігріватиму своїм теплом!
та які ж з тобою творчі муки?
ти - мого натхнення джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635728
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 31.10.2016
Экспромт
Открыто ларчик откровений...
Пылают алым - две щеки...
Ещё одно...одно мгновение -
Пойдут солёные дожди...
Взметнутся - мотыльки-ресницы...
И вдруг - захочется уйти:
По незнакомой половице...
Совсем не ведая пути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697600
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
-А житимеш? –Житиму.
( вогники в диких очах)
-Залишся на мить, ненадовго. -А ти не змінилась.
Я міг би усі скарби світу… ( вогні на свічах
притихли, принишкли, завмерли…
і раптом пролилась
Мелодія ночі)
-А хто це у тебе стоїть
отам за спиною? здається, її я не знаю…
Хоча… -Не зважай, то дрібниці, то просто Ліліт…
Вона досить часто
приходить попити тут чаю.
-Послухай, маленька,
як сонцем вібрують міста,
як кришиться смальта твоїх кришталевих теорій...
-Вона така гарна, лиш інколи ніби з хреста
зняли її щойно…
-А, знаєш, усі ці love story
Я слухав би вічність...
Лиш віри не йметься… - Так ось,
гадаєш, фантазіям цим вже ні меж, ані краю?
-Коли це у тебе? коли оце все почалось?
- З тих пір, як прогнали її
із якогось там раю.
-так житимеш..? – житиму!
-Хочеш, на дверях замки
усі поміняю, і, зрештою, завтра, можливо…
-Смеркає так швидко…(в зелених зіницях зірки)
Завариш нам чаю? на трьох…
бо це справді важливо
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697601
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
Ось воно, небо – торкніться рукою й почуйте:
Янголів хори снують споконвічний сакрал,
Скарбом, ціннішим усякої супервалюти
Пісня злітає – надії і віри сестра.
Та, що ламає усі застороги і грати,
Казку дарує схололій у буднях душі,
І зупиняє наразі усі циферблати
Вміло і владно – хоч скаргу на неї пиши!
Голосу Вашому, що на карати вагою
Серце нестримно скандує удячне «Віват!»
Він у бою – нездоланний і пристрасний воїн,
В сонячну днину – порадник, натхненник і брат.
Врешті, віднині і Вам він також не належить –
В Божого дару немає приватних імен.
Та, безперечно, не згаснуть неспокою вежі,
Хто благодать цю, немов одкровення прийме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697640
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
...утро сегодня щенком не-породистым
жмется к ногам, перепуганно ластится.
Сны переписаны текстом убористым
знаками... буквами... птицами частыми
тихо круЖАтся над кружкой кофейною...
( Впрочем,наверное, все-таки - КРУжаться...)
Googl могуч истеричкою нервною
мне об ошибках каких-то там тужится
тучами небо до края затянуто,
тускло горят фонари предрассветные.
Восемь ветров - футболисты азартные
ловко "футболят" воронами, ветками
ветошью виснут, виньеткой напрасною
сути -увы - оказавшейся ложною.
Ты далеко. Мы отчаянно разные...
Мне бы -не вспомнить...
Почтиневозможно что...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697789
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Плетут мережкою слова,снимая тесные одежды...
Не разрывается лишь та - узлами,связанная прежде...
Стекают капли - по стеклу...Кривые,ровные дорожки -
Соединяются в одну...И - параллели(понарошку)...
Назойливый дождя там-там - за амбразурою оконца...
Последним - золочённый храм целует незаметно солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Давай все приземлим до слов.
Или возвысим.
Все то, что поняли из снов
О прошлых жизнях
Придется облекать теперь
В облатки звуков.
И до последнего терпеть
Большую муку
Обуздыванья низших тел
До встречи высших.
Стремления за тот предел,
Где слово - лишне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380381
дата надходження 26.11.2012
дата закладки 29.10.2016
Какая, блин, проблема, где не спать?
Что на полу, а что на потолке…
По крайней мере, не скрипит кровать,
Когда висишь себе на волоске…
Висишь, как затаившийся паук,
В углу своей совдеповской норы…
И даже крови лопоухих мух
Испить не тянет с некоей поры…
Не тянет совершенно ни на что…
Ну, разве что дерябнуть да пожрать…
И даже конь в сиреневом пальто
Не соблазняет от души поржать…
Похоже, что ни ямб и ни хорей
Уже не в силах чудо совершить…
Обидно за наивных дикарей,
Способных только всё вокруг крушить…
Не получилось сбросить горы с плеч
И никакой урок не будет впрок,
Коль умудрились мы себе испечь
Такой вот, бляха-муха, колобок...
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690840
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 25.10.2016
Слаб человечишко.., слаб,
Если он сам так решил,
Если унынию раб,
Если мечту иссушил.
Где твой романтик - герой ?
Кто в твоей шкуре сидит -
Богом забытый изгой
Или уставший пиит..?
Осень хлестнула лицо
Мокрой перчаткой дождя -
"Впору назваться лжецом
И обмануть своё "Я"!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693550
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 25.10.2016
...білі птаХИ тебе не любили,
на плечі тобі сідали - чорні...
І розправляли, як НОчі, крила -
наче посланці самого ЧОрта.
в сірих очах ще горіло сонце,
чорні птаХИ так дивились заздро -
їм би таких діамантів у гнізда -
так: забавлятися час від часу...
Білих птахів перебили люди.
Чорним птахам - лаштували гнізда.
Вчора в очах ще горіло сонце.
Зараз - вже пізно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695587
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
В свитинку вбрана золоту
біжить стежинка.
На самоті в міськім саду
гуляє жінка.
Там, де людський потік і шум
враз не нахлине,
у царство спогадів і дум
вона полине.
Навіє їй осінній сад
те, що й забула,
і спогадів тих зорепад
несе в минуле,
де, як травневі солов'ї,
вона співала,
і де любов знайшла її –
у дар дістала.
А спогади уже пливуть
крізь біль, страждання,
переосмислюється суть
і сподівання...
Навіяв місяць-вітровій
і грішне, й чисте.
Не остуди її надій
лиш, Падолисте!..
В полоні спогадів брела
в заду́мі жінка,
в глибоку осінь завела
її стежинка...
О Листопаде, приласкай,
теплом підтримуй.
Не відлітай! Не відпускай
в студену зиму...
ПРОГРАШ
і повторюються останні 4 рядки.
11.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695601
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Солёным - плачут небеса...
Пролиты чувства - откровением...
Признаниям нужны глаза:
Их свет,и - трепетность мгновения...
Не отрицай - святую ложь...
Не наряжай в лоскуты - счастье...
Не усмиряй и не тревожь -
Тень провидения ненастья...
Не поднимай её - с колен...
Сама уходит в мир забвения...
И тоже превратится в тлен...
Без монотонности моления...
Не забывай:слепую ночь,..
Мои слова... и губы,..пальцы...
Не укрывай на теле дрожь...
В осеннем бризе - звуки сальсы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695636
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанком із рожевих снів.
Як ти посмів, як ти посмів
Їх обернути в заметіль?
Як ти посмів розлити день
У перші півні?.. бо ж пора
Вже другий сон, хоч півтора,
Проглянути і ні телень.
Химери приспані, а крок
Давно затих; десь у вікні,
Мабуть привиділось мені, -
Лукавий тисне на курок
І я пір"їнкою лечу.
В долоні - пригоршні перлин,
Зросився стегон звабних згин,
Спинись, я данину плачу.
Впаду у пристрасті, а ти
Танцюй!.. відлуння дикий шал,
Семи прозорих покривал,
Укриє зоряні мости.
Дурманить божевілля хміль,
Тіла із душами розвів...
Як ти посмів, як ти зумів,
Втопити солодко у біль?
Стелила ніч м"яку постіль
Серпанково-рожевих снів.
Їх обернути, як посмів
У яблуневу заметіль?
21.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695856
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Колись тут дівчина стояла…
Стояла й слухала весну:
Народу мудрість сповивала -
Співала пісню чарівну.
Заворожила своїм словом,
Мов те джерельце із землі
Пробилось зернятком,і долом
Засіялось по всій ріллі.
Ростки сподобались народу –
Такі проникливі вірші,
Що не відняти іі зроду
Від Української душі.
З коріння роду виростала –
Волинська зацвіла краса,
Рідненьким розумом співала
Її зворушлива душа
Волинь – колиска наших предків…
Кувалась мова в боротьбі,
І розливалась з осередків -
Завжди пеклась в чужій злобІ.
Загартувалось добре слово,
В неперевершений булат,
Сьогодні солов*їна Мова –
Найкращий ратник і солдат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686483
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 21.09.2016
Згортаю пилюку,
що вкрила столітній рояль…
Збентежено пальці ковзнуть порцеляною клавіш…
Ось так розливають у келихи справжню печаль…
Отак, сміливіше…
із перших трьох нот упізнаєш
Цю музику вітру…
Летить, мов палаючий хмиз,
мелодія чиста на смуги ожинових згарищ.
Хай завтра загусне вона, як торішній кумис.
Сьогодні мене
до найтонших вібрацій розплавиш.
Чіткіше...чіткіше...
Цілунком пече на чолі
адажіо ночі… і байдуже, що буде завтра…
Сьогодні - ридають у хмарах мої журавлі!
І рветься у вирій
тобою залишена айстра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689892
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Черт возьми!
Надоевшие горы
Молча падают в синеву...
Тишина так обыденно чё́рна,
Что и ветер, наверно, уснул.
А асфальт, разогретый и мягкий,-
Точно воск, иль смола на огне...-
Не пускает вперед ни на шаг нас...
И усталость, как - будто во сне.
Ветер знойный и странно весомый -
С жаром солнечным напополам...
Духоту набросает в лицо нам -
И умчит по текущим делам!
Синим громом заставит лавина
Горы крик повторить о себе...
А вдали зеленеют долины
И нетронутый, девственный лес.
Нас хранят-берегут только камни,
Синева, горный снег и гранит...
И висит сталактитом усталость...
Как бессмысленность жизни исканий...
Черт возьми!
Сборник "Мечты и ностальгия 1968-1970"
Ленинакан, Армения 12.07.1970
Из архивов
Илл из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689842
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Нежится под утренней росой
И туманом роща золотая...
Бродит утро дикою тропой,
Лист березы за собой роняя.
Гладит солнце нежною рукой,
Словно мать, склонясь над колыбелью,
Жёлтых листьев локон завитой...
"Развевайся под небесной гжелью.
А хотя - поспи ещё чуток,
Как же сладко ранним утром спится..."
Только птицы звонкий голосок
Не замедлил - время пробудиться.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Экспромт
Спасибо за вдохновение -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447
Я нежность отпускаю в пустоту...
Минор и отрешённость - не пугают...
Там нотой покоряю высоту,
Которую не видели,не знают...
Я нежность отпускаю в пустоту:
На параллель последнюю изгнаний...
И листья золотые(на снегу)...
Пускай никто,прощаясь,не стенает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Торкнутись Словом Вашої душі,
Щоб радість в ній заграла променисто,
Щоб навіть у епоху падолисту
Хотілось сподіватись і грішить.
Щоб Ви не знали, хто Вас розбудив
І хто з собою до Едему кличе…
А я б усмішку з Вашого обличчя
Спивав, як знаду чистої води.
І знати, що на відстані розлук
Таке ми з Вами заслужили право:
Ви – жити веселково і яскраво,
Я – шлях до Вас перетинати злу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688869
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 21.09.2016
На пробу - капельку дождя,
Медовой сладости осенней.
Бессонницу слепые тени
Уносят, в утро уходя.
На пробу - шепот, а не спор
От незнакомого знакомца,
Кусочек маленького солнца
Вплетет в изысканный узор.
На пробу канитель сучит
Из нежности и жаркой ласки
Ночь, строит шаловливо, глазки
И в ожидании молчит.
На пробу - бусинки рябин.
Качаясь, пламенною кистью
С горчинкой дыма тают листья
И замирает старый сплин.
На пробу и любовь, и смерть, -
Лишь пригубили... исчезаем.
Когда метель сказалась маем,
Мы - лепестками в круговерть.
На пробу и любовь, и смерть.
19.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689909
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
В осень нежности искала...
Находила только грусть...
Платье серое достала...
Нарядилась будто... пусть...
Колыхала,колыхала,
Прижимая, всю к себе...
Ничего не рассказала
Об удушливой волне
За тревогой ожиданий -
В полнолуние ноября...
О горячности касаний -
Поцелуев (у виска)...
И глаза не открывала, -
Потерять себя, боясь...
И не чувствуя,не знала -
Есть ли рядом...- В тот же час...
Обнимая,тихо дышишь...
Но не молвишь ничегого...
Или звуков всех не слышу
Сквозь закрытое окно?..
Или... что-то позабыла?..
Потеряла...порвала?..
Или - стало всё постылым...
А слезинка - обожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 17.09.2016
До чего же вкусно пахнут в осень косы -
Горечь набирает серая полынь...
А туман белёсый,укрывая росы,
И не замечает журавлиный клин?..
Алым отливают долгие закаты,
Соломинки-травы, жёлтой охры сад...
Сквозь Туннель влюблённых, в колыбель Гекаты,
Тени исчезают в предрассветный час?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687042
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686289
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 17.09.2016
Порой незаметно крадется усталость
В желтеющих листьях акаций
До осени месяц , до осени малость
И тысячи разных локаций.
Влюбленные пары на старом перроне
Вокзалов таких циферблатных.
У неба нет – завтра, у жизни нет брони,
Так страшно вернутся обратно.
Заглавия книг, недочитанной прозы,
Как письма твои без разбора,
Июльские тайны и поздние грозы
Прощания в ночь у забора.
Холодное утро в открытые окна
По коже твоей шелковистой.
Совсем не такой , не из этого соткан,
Твой мир перламутрово-чистый.
Скитались вдвоем , забывая дороги,
Друг друга, хватая у края,
Мы зря становились неистово строги,
Ведь прошлое не возвращают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685319
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 15.09.2016
Сижу-курю уныло на балконе,
Сомненьями пронизанный насквозь,
Пытаюсь внять симфонии агоний,
По-прежнему надеясь на авось…
Кусаются всё крепче магазины,
Но мне приснился вывод тут, на днях,
Что нет нужды в теперешние зимы
Ни в валенках, ни в шубах, ни в санях…
Отрада только в Пушкине да Фете,
Хоть им не светит прежний дефицит…
А тех, кто жить привык на марафете,
Быть может, бог рассудит и простит…
Устал грешить фейсбучным самоедством,
Всё чаще околесицу несу…
Не заблудиться, как в далёком детстве,
В грибасто-паутинистом лесу…
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687459
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Навіщо, гіксосе, ти прагнеш Єгипту,
Покинувши землі арійського краю?
У люті морози (поглянь манускрипти)
Теплішого, ніж Батьківщина, немає
Священного слова... Коней табунами,
Жінками прекрасними ти володієш,
Та знову і знову впиваєшся снами
Земель, у яких твоя втілиться мрія
Боїв і походів, величних руйнацій
Сп"янілих від крові володарів світу...
Ти станеш початком нових генерацій
Що, зрештою, будуть для всіх заповітом,
Як треба ставати жорстоким тираном
І вчити від жаху схилятися нижче...
І порох віків, мов кремована рана,
Тобі ще надасть запитання- навіщо?..
Навіщо? Бо носиш в собі Олександра,
Колумба, Кортеса... Ще й Гітлера треба?..
Ні... Ти не мандруєш. Це втомлені мандри
Прочанами босими линуть по тебе.
Чи, може, ти падаєш нині в безодню,
А думаєш- птахом у небо здійнявся?..
До ложа Єгипту навіщо сьогодні
Ти хтивим коханцем нарешті "дірвався" ?
Спливають віки. І пісками пустелі
Тебе замітає. Це катарсис... Трансфер...
Колись на одвічності пам"ятній стелі
Написано буде- "Твій задум не вдався..."
Можливо. Історії зникла потреба.
Майбутнім ти матимеш право сказати-
"Я може, на час, та здіймався у небо.
Що ви розумієте?... Ви... Не крилаті..."
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116090700609
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688388
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 15.09.2016
З кожною миттю
Міняється світ навкруг,
І ми разом з ним.
Лише так само п’янить
Запах твого волосся.
Автор полотна Lee Bogle
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686428
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Двенадцать знаков в гороскопах
И лишь один из них - предмет!
У всех в наличии есть попы!
А у "весов" в помине нет!
Зато дела не через ..опу
Не в ..опу после кабака,
Ему не страшно жить в Европе
Где косят глаз на мужика...
Не ищет вечно приключений,
Ведь шилу места, как бы, нет,
Так что средь знаков, без сомненья
Он самый взвешенный субъект.
Конечно, в этом есть и минус,
Кто о беде предупредит?
Но просчитав, заметив "мину"
Он сохранит свой внешний вид
Его пошлют, а он не в курсе
Куда идти, да и зачем
И с ровным, как обычно, пульсом
Пойдёт по жизни без проблем,
Забив на тех кто ..опу носит,
Гордясь, на месте головы,
В свою очередную осень
Подальше от людской молвы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686721
дата надходження 31.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Осідлала осінь вже коня
З гривою із вранішніх туманів.
Рве вузду пегасова рідня,
Щоб промчати світом нині рано.
Хоч не вистиг добре літа слід,
Золотава пані на порозі.
Урожаєм стелить свій прихід
І дощі ллє долу тонкосльозі.
Ще приволокла з собою сум,
Щедро так приправлений журбою
Понадставових вербових дум
І туманів сірих над рікою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686631
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Як можна бути вільним,Евкріте,коли маєш тіло?
Анатоль Франс
Долоні мають пам'ятати дотики,
Їм не під силу підпирати небо,
Давай нахабно утечем від логіки
І підем разом на голгофські треби.
Знайди мій дух,що заблукав у осені,
Безтямний дух,як сон-трави феєрія,
Коли розчавить камінь дика прозелень
І люстро сонця задзвенить у преріях.
Нехай Еол на диво стануть мудрими
І прямо із Олімпу-у апостоли,
Врятує від вигнання днями судними
Тебе пророк із нашого Доростола.
Дарую плоть,осяяну в литаврах,-
Вінок жаского,як могила,дерну,
А раптом у дурманних й вічних травах
Тобі насняться лірохвоста пера.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686562
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
Мені докоряти не смій,
Люблю, як умію.
По вінця зневаги у келихи не наливай.
Шаленства розгублений рій
Розсиплю, розвію.
Кохаючи іншу, мені лишень не докоряй.
Із докору виросте гнів
На себе і тільки.
Покинути хочеш та міцно тримають, мабуть,
Оті почуття навісні,
Настільки, наскільки
Зв"язали?.. замучила трепетним порухом ртуть.
Кричи, а недолікам лік
Почни від сьогодні.
Так легше прощатися, душу втопивши в багно.
Ті докори неподалік
Неначе умови погодні,
Дощем несподіваним впали...таке от кіно.
Дощитиме довго, пробач,
Женитися бідним -
Всі ночі короткі; прощатися - зайва сльоза.
Ти скажеш, укотре:" Не плач,
Копійчано-мідним
Лишуся"...
не плачу, тремчу...
холод в ніч заповза.
28.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686560
дата надходження 30.08.2016
дата закладки 31.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2016
Коли тьмяніють фарби й почуття
І радощів земних лише на денці
Кажу собі я - віршнику, затям:
Дай більше території для серця!
Під небом романтичних покривал
Хай кожен подих живиться красою.
Ця мантра для піїтів не нова.
Та скільки нас з епохи мезозою,
Що Слово й душу місим у багні
І сатанієм з того у екстазі!
Це власний вибір – скажете мені.
Та ж дух святий для кожного на часі!
Нас вміло окрадають і без нас,
Сакрал не сховок – благодать спокути,
Де відкриває двері таїна,
Яку не в силі смертному збагнути.
Це так природно – прагнуть висоти,
Ніжнонебесся і глибоководдя.
Давайте Словом мурувать мости,
Якими навпрошки до казки ходять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686440
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 31.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2016
Подружжю Баницьких.
Сіре з білим, виднокіл дзеркально, -
Горнуться сріблясті серпантини,
Палко обійнявши полонини,
Губляться у просторі прощально.[img]http://static.tonkosti.ru/images/5/59/%D0%94%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B3%D0%B0_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%84%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%88,_%D0%A2%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%8F.jpg[/img]
Сіре з білим, шелестом за вітром,
Неба край - мереживо фестонно.
Смерековий ліс грайливо-сонно,
Спалахом хизується над світом.
[img]http://www.rakhivnews.in.ua/uploads/posts/2016-07/1467369390_rahiv-city.jpg[/img]
Сіре з білим, бронза в оксамиті,
Кинуті коралі; від зневіри
Плачуть скрипки, скаржаться клавіри
Безнадійно голосній трембіті:
"Сіре з білим - чорним відгриміло,
Вогняні мечі нагнали страху,
Кинувши горянку ту на плаху,
Розколовши навпіл її тіло.[img]https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/e/e0/%D0%91%D0%BB%D0%B8%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%B2%D0%BA%D0%B0_%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE.JPG[/img]
Сіре з білим...з нелюбом вінчали,
Вишкребли зсередини всю душу.
Стогне хрест, закоханий у ружу,
Колючки кохання заквітчали."
Сіре з білим - коло біля броду.
Кладку водоспаду - на поталу.
Думу молитовно-досконалу
Про спаплюжену навіки вроду.
Сіре з білим, вже давно не з вами,
Голосні засмучені трембіти.
Віддались в мелодіях сивіти
Медвяному явору у найми.[img]http://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/events/41174_800x600_1.jpg[/img]
23.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685396
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Уходите,мои тревоги!..
Уносите - мою печаль!..
Позабудьте назад дороги!..
Мне ни капли не будет жаль...
Оминайте - мои пороги!..
Не стучитесь - в мою зиму!..
Мне не то обещали боги...
Не такую дарили судьбу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685387
дата надходження 23.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Зірочки кличуть
лотос з собою в небо...
І ти - землянин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685481
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Обірвалося щось в мені!..
Стало просто все й зрозуміло...
Що трималось на "так" чи "ні",
Стліло попелом, відгоріло!
Вже немає тепер питань,
Усе вирішено і ясно!
Серце, плакати перестань,
Зупинятися - передчасно!
За вікном зацвіте бузок...
Ти мене не тривожиш більше!
До душі знову зроблять крок
Про кохання, слова і вірші.
Літо сонячне відгорить,
І зеленими споришами
Побіжу у щасливу мить -
Заспіває душа віршами...
В жовту осінь я увійду
Журавлиним ключем впівнеба!..
Пізнє яблуко у саду
Нагадає мені про тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685226
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Открывались без скрипа двери...
Заходили цветные сны...
Серебра приносили свирели...
Убаюкали - до весны...
Разливая реку пастели,
Уносили в лазури моря...
С переливами синими гжели...
За границы её алтаря...
Безразлично ступало Время
На расплавленный пАтины след...
На невзрОшенное пОтом семя...
На прославленный амулет...
На дрожащий мираж - мгновения...
На стареющие - холсты...
Окунали в рекУ откровения...
А душа... наводила мосты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685179
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Не в чести нынче подвиги супершпионов,
Истрепался агент 007…
Стало модно смартфоном ловить покемонов
И прокачками хвастаться всем…
Исковеркан язык, загибаются книжки,
Речь сегодня страшней, чем картечь…
Беззастенчиво треплются матом детишки,
Так как некому это пресечь…
И, почти ничего не умея руками,
Тупо в гаджеты тычем перстом…
То, что предки для нас создавали веками,
Заметаем лохматым хвостом…
Что поделать, увы, не вернуть промокашки,
Не достичь совершенства Басё…
Но, пока от стишка возникают мурашки,
То потеряно вроде не всё…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681530
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 22.08.2016
Медь и позолоту растеряла Осень...
Ароматы яблок - с проливным дождём...
Горечи полыни - среди голых просек...
Жар от поцелуя - серо-стылым днём...
Больше не обнимут белые туманы...
Не сокроют шлейфом тела наготу...
В Осень возвратится эхо из Нирваны
И стократно молвит нежное "люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Торчит во степи без усердия всаженный кол,
Степная кобыла всё топчет на корде ковыль,
Не вольно, но сытно, да и до зимы далеко,
А после хозяин подкинет сушеной травы.
Кобыла забыла, как можно прожить во степи,
Подножье на лето, зимой полутёмная клеть.
Здесь умерло время, его умудрились убить.
Втихую зарыли в непаханой, рыжей земле.
А там наверху, у хозяев гульба и пальба.
Похоже, в тачанку кобылу пора запрягать.
Деваться-то некуда бедной Савраске, судьба,
И в ужасе мчатся Савраски опять на врага.
Под разными флагами вновь продолжается бой,
Неистовый и беспощадный за тихую клеть,
За право молекул не распоряжаться судьбой
За право в конюшне студёной зимой околеть.
И снова поёт соловьём боевой барабан,
Зияют фрагменты задёрганного куража,
И совокупляется снова и снова толпа,
В завидной решимости масс ничего не решать.
Засушенный пряник не уравновесит кнута,
Но вбит отченашем рефлекс, как табунный обряд.
Казённый сухарь так и будет всегда побеждать…
Пока ни останется ни одного сухаря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684820
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Не испугает темень ночи -
Мерцают звёзды в небесах...
Приснятся снова эти очи...
И сотворятся - чудеса...
Пусть обнимают - твои руки...
Прольются святостью - слова...
Прилягут нежностью разлуки
На шелковистость завитка...
Не перевёрнута страница...
Не время свечи потушить...
Пока душа её искрится...
Пока ей хочется любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685030
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Принишкла кімната, як бранка порожньої тиші,
Лиш кіт у куточку муркоче своїх молитов
І зірку вечірню закоханий місяць колише...
Раніш, пам`ятаєш, жила в цій кімнаті любов!
Раніш, пам`ятаєш, сміялися барвами квіти,
І ми у життя йшли шляхами відпущення й прощ!
Хотілося жити, кохати, співати, радіти!..
А зараз так холодно й порожньо! Вітер і дощ...
А зараз бурмоситься вечір холодним мовчанням,
І ніч до вікна притулилася й німо мовчить...
Ми з місяцем разом не спатимем аж до світання,
Чекатимем сонця, щоб неба всміхнулась блакить!
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684100
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Як не ховайся, я перечекаю.
Упав на світ оцей спекотний день, -
І відчинилися ворота Раю,
А небо сонце сипле із кишень -
Ніч спопелить; і ковзає вужами
Під ковдрою по шкірі, вже й не спиш.
Розірве навпіл, розітне ножами
Серця й тіла, як теплий круглий книш.
Укриє лихоманкою, як пледом,
Холодним потом виллється - тремти.
Солоні сльози стануть диким медом -
Кортить вустам торкнутися?..кортить.
Біжи, ховайся, чи втечеш від себе?
Палає пристрасть, як суха трава.
Співай акафіст, чи замов молебень,
Бо не втечеш, допоки я жива.
11.02.2016.
дата внесення змiн: 15.08.2016
Відредагований.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
Тумана серый палантин
Казался белым среди ночи...
Окутал грубый холст картин...
Разнежил таинство - воочию...
Взлетают к свету мотыльки...
Находят в пламени надежду...
С тобою так же мы близки -
Полтыщи лет и...часом прежде,
Чем кисть коснулась до листа ...
И солнце бликами взыграло...
И первых два его гонца
Сжигали призрак покрывала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684070
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Не буде, як було…
Чуєш, місяць сьогодні тече…
Місяць знову у повні лягає на соняхи й рутку.
Бо розгойдує човен. І осінь занадто пече…
Як ця осінь пече! -
золота вакханалія смутку…
Не буде, як було…
Не сколихнуться трави ніде,
Не обізветься птах… режисери готичної драми
Нас покинули… тут - нас ніколи ніхто не знайде.
Пригуби мою віру,
і мить зупини між світами…
Бо ще тиша така!..
Бо клепсидра висмоктує час
На чужі полюси, бо фужер матіолою повен…
Бо ніколи ніхто… і вирішує повня за нас…
………і розгойдує човен…………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
Эх, сколько лет истёрзано впустую,-
Учили нас и так, и сяк, и этак…
Теперь, увы, не встретишь, ни в какую
Каких-нибудь австрало-, блин, петеков…
А этих, как их? … ну, страшнее мавров,
Страшнее первобытного ненастья…
Была же ведь эпоха динозавров,
А вымерли все просто в одночасье…
И с тех заветных пор никто не знает
Какой из катаклизмов стал кончиной…
И до сих пор учёные гадают,
Что стало лиху этому причиной…
А тут, сдаётся мне, простая повесть:
Они почили в бозе, потому как
Была у них когда-то, типа, совесть,
Надеялись, что счастие не в муках…
Не грызли они братьев по природе,
Вкушали все цветочки да листочки…
Примерно, так, как принято в народе…
Но тут, пожалуй, время ставить точку…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682475
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 09.08.2016
[img]http://dachadecor.ru/images/3er5t6y789o0o9i87654r.jpg[/img]
Відлітають у вирій останні серпневі зірки.
На пергаменті неба жовтіють кленові підпалини.
Залишилось півмилі до осені. Просто терпи,
Вибирай із багаття картоплі корисні копалини.
Все уже відбулось. Все відбудеться знову колись.
В павутинні думок обірвалася ниточка крапкою.
Тепла ніжність долонь. Так приємно лежать горілиць,
Наслухаючи музику, зіграну коника лапками.
Випростовує тінями спину спрацьований сад.
Важко гупають яблука, пахнучи сонячним променем.
Все давно відбулось – сто мільйонів життів назад,
Залишивши антонівки райської кислу оскомину…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682372
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Догорає кохання до краю,
Відболить його опік вночі...
Я тебе поміж снів не шукаю,
Ти мене не гукай - промовчи.
Прохолодою ніч огортає,
Заколихує тихим дощем...
Моє серце твоє відпускає,
Спогад спить - засинає і щем.
Тільки ранок підкине навмисне
Неба синього промінь надій
І кохання, як літо барвисте,
Стисне груди обіймами мрій.
(кортинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 07.08.2016
Довіку народ не забуде
Крилато – літаючий спів,
Не стерти у пам'яті люду
Шедеври,перлини із слів.
Не зможуть нащадки забути
Дорогу народних митців,
Не бачити слово закутим
До віку, до згину віків,
Не знатиме мова загину,
Ні мряки сліпої,ні тьми!
Розвиньте її мов дитину -
Сідайте співати з людьми.
Розлийтеся морем широким,
В найдальший куточок зайдіть -
Маленьким і всім карооким
Віршами добробут несіть.
Народ буде Ваше співати –
Словами, що мову живить.
Не зможуть до Вас не ходити –
До моря струмочок біжить.
Вам випала доля щаслива
Побачити в кольорі все,
Сьогодні потрібен,крикливо -
Сіяч,Прометей і Мойсей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680506
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 07.08.2016
Ця осінь
так безпрограшно гірчить…
(а я не знаю, як її минути)
Я ще не знаю, тільки рветься мить
на атоми
в бастиліях цикути…
І ти мовчиш –
у тобі сто доріг,
сто берегів… і сто світів незримих…
Ще зараз ти помилувати б міг
мене на цій
слизькій арені Риму…
Лише юрба
так жадібно кричить
в незборному покликанні – Убити!
…і осінь – так безпомічно гірчить.
І ти…
…і вже нічого не змінити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681292
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Без права на будь-яку помилку,
По правді, по честі і совісті,
Щоб душі - на відстані дотику,
І фрази десь на підсвідомості...
Ночами тримай мене темними
В сплетінні думок і реальності,
Співає душа хай упевнено
В єдиній зі мною тональності...
Тримай мене ранками ясними
В полоні п`янкім і покірливім...
Тріпоче в долонях беззахисно
Душа пташенятком довірливим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682041
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Всё наскучило, хоть убей, -
Ни сказать, ни писать невмочь…
Был когда-то в чести плебей,
Но, то время умчалось прочь…
Видел я, как рожала ночь,
И как звёзды глотал рассвет,
И как липкий июльский дождь
Заливал безвозвратный след…
Чуял, как закипает пар
В ледяной шерстяной воде,
Как легко взбивают пиар
На всеобщей нашей беде…
Мне бы взять, пойти за тобой,
Поискать покой и уют…
Разузнать, что болтает прибой,
И как ласточки воду пьют…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682031
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Цветы, шампанское, кольцо
И Мендельсона - гвоздь последний.
Свобода? Чудилась намедни,
Когда еще твое лицо
Мне было вовсе незнакомым.
И пепел падал, не боясь
Испортить фирменную бязь,
А поцелуй не был искомым...
На острие плясал канкан,
Раскованно взлетали ножки
Из-под застиранной рогожки,
А ты был просто в стельку пьян
От моего хмельного взгляда -
Зеленых с искоркой очей,
От дыма аромасвечей.
Не надо было...или надо?
Истаять, как весенний снег,
Забыв, что осень за порогом.
Ну что Свобода, с Богом?..с Богом...
Уйду, отдав тебя Весне.
05.08.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682025
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Вот и всё… дожди уныло падая,
Смыли глаз печальных синеву.
Слезы солью по щеке… досаду я,
Спрячу под упавшую листву.
Вот и всё, слова твои не прошены,
Вырвались, восторженно смеясь…
И душа босая, в травах скошенных
Уколовшись, каплей пролилась.
Вот и всё, растерзана иголками,
Рвется кукла, ветоши призыв.
Ей фарфор звенящими осколками,
Закрывает тянущий надрыв…
Вот и всё, истерзанный заплатами,
Горечью застиранный платок.
Кичится долгами неоплатными,
Памяти укромный уголок.
Выставлен повторно,редактирован.
11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681931
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 07.08.2016
Вы отвергнуты собственным автором,
Вы не узнаны миром людей,
Погребенные в хламе и мусоре,
Иль сожженные в жаре печей.
И, как правило, это заслужено,
В вас ошибок – нельзя сосчитать.
Вы всего лишь таланта растущего
Двоек полный дневник иль тетрадь.
Только все же помимо патетики,
И шаблонов, и злой чепухи,
Есть в вас то, что поэзией делает,
Даже жалкие полустихи.
Это радость, и ярость, и нежность,
Все, чем полон тогда был поэт,
Когда он сам – живая мятежность,
Вас пытался послать в этот свет.
Просто сил не хватило и навыков,
Довести вас путем до конца.
Просто вы – неудачные дети
Своего стихотворца-отца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637576
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 31.07.2016
Невдалий день…
Зірветься із гачка
Невдячна риба. Прохолода келій
Не грітиме. Ти купиш хом”ячка
(такий собі
джунгарик Марк Аврелій)
Невдалий день
Іще штормить, а втім,
Усе змінилось від цієї дати -
У темряві осінніх вечорів
Тобі він
диктуватиме цитати.
Запалить люльку,
І солодкий дим
Здійматиметься венами і… “власне,
Не переймайся, панночко, отим…
Усе мине… мине!
Життя - прекрасне!”
Життя прекрасне…
Милий Купідон
Не влучив знову… лиш яскравий зайчик
Танцює на шпалерах, де твій сон
Тебе поглине і…
“спасибі!!! Марчик ”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680920
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
- Здрастуйте,пане Лікарю. Так, я - тут...
Та, що сміялась у вічі і промовляла:
- Стріли у серці? ...надій кровоспинний джгут?
- Що Ви, отямтесь! У мене - чіткий маршрут.
Тими дурницями я вже "відхорувала"...
Виросла, вистигла, вийшла на рівний шлях:
а) ніжних амурчиків - кинувши на поталу;
б) квіти лишивши незірваними - в полях;
в) всіх соловейків неслуханими - в садах...
В мене - холодний меч і міцне забрало...
В мене - дракони, безодні, палітри, сни...
я НЕ ЧЕКАЛА ні зустрічі, ні - Весни.
...тільки все стало-
ся
і...
Мене - не стало.
- Знаєте, Лікарю, хворість приходить як?-
довго ЙОГО не чуєш і - все не так,
літо стає, наче осінь - терпке на смак,
сам із собою до бою ідеш уперто
...і...
Падають вежі, ламаються вщент мечі...
На голуБІВ обертаються всі сичі,
і відлітають - до Нього... бо уночі
раптом - до смерті- почути б...
нечутне
- Де ти?
...й звісно - безсоння,слова, лихоманка, пульс...
І колективна втрата рівня IQ - у муз...
...Різні мурахи
у МОЗКУ дають концерти.
З тими мурахами, Лікарю, геть біда -
в них там - мости Мірабо, рятівна вода,
плачуть на сцені Офелії і Джульєтти...
Цілодобово - аптеки, кіно, таксі...
І безупинно повторюють геть усі
ставши у храмах мурашкових
на коліна
Лихо!- неначе молитву- його ІМ'Я
те ,що забути я легко й давно повинна.
бо - не зі мною...
Не мій.
Не для мене...
І я - не я...
Слухав байдуже усміхнений ЛІКАР ЧАС.
вправно вистукував пальцями "Венский вальс"...
чухав борідку... мугикав під ніс ледь чутно...
( Знехотя серце моє на шматочки рвав
і молодому хорту під столом кидав.)
- ось,що Вам можу сказати я - Лікар Час -
Вашу хворобу лікують не ліки - ЧАС...
Щоб віднайти вам загублену Вас - для Вас
тричі на день по крупинці - у чай... У квас...
й - жодних віршів.
ну... Бувайте.
-Агов... Наступна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679791
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016
Коли загораються зорі,
А місяць гуляє дахами,
І вітру крильцята прозорі
Жонглюють чарівними снами,
Тобі розкажу тихо казку,
Пухнасте моє Кошенятко.
Заплющуй очиці, будь ласка,
Бо час уже грайликам спатки.
На стелі гойдає дрімота
Якісь візерунчасті тіні -
Немов відкриває ворота,
Щоб в хату ввійшли сновидіння;
Залишимо печива трішки
І чашечку м'ятного чаю
На столику, побіля ліжка, -
До тебе нехай прилітають .
Присядуть нехай на подушку
І крильцями ніжно лоскочуть,
І тихо шепочуть на вушко :
"Спи, Котику, доброї ночі... "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668721
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 23.07.2016
-
від повстань в цьому місті розірвані прапори
з напівстертими гаслами котрі речуть «помри»
та мовчать чи за щось а чи щоби не заважав
майже рік тут не ходять на вулицю без ножа
а знедавна бояться відвертості й зайвих слів
бо у що і кому буде вірити хтось коли
в цій країні війна і у місті також війна
-
в рукавах носять леза спивають чарки до дна
і сміються: «що нам революції та бої
все те нас не зачепить адже ми давно свої
і у долі і в чорта котрий нам утім не брат
кляті війни комусь (та не нам) зрозуміла гра
тож навіщо тоді надто вбивчі свинець і сталь?»
-
він прийшов із війни але краще б лишався там
-
двадцять днів він говорить так ніби тамує щем
двадцять днів не сміється і не підійма очей
ніби втомлений звір чи поранений чорний крук
і при тому вина п'є ще більше ніж всі навкруг
розчарованим втіленням всіх на землі жалів
-
двадцять днів вона дивиться й плаче без сліз і слів
гріє руки йому і цілує в куточок вуст
до кишень оберегом вкладає полин-траву
«хто б забрав мене звідси?» читає в його очах
хоче вірити що все минеться та ще не час
і воює за нього і цю програє війну
-
в місті з тиждень замало і їжі і тютюну
й надлишково багато анархії та вина
і вона умовляє: «та ж це не твоя вина
ти як воїн боровся як воїн робив що міг
примудрився пройти найкривавішими з доріг
вони вкреслені шрамами в зморену бронзу пліч
ти віддав все що мав цій країні своїй землі
коли хтось тут і має каратися це не ти»
він уперто мовчить і ховає чужі листи
у нагрудній кишені від вогкості та зими
-
вона знає давно тих листів особистий зміст
про пшеницю пісні небо соняхи і бур'ян
знає підпис чужий: «русокоса, а ще – твоя»
пам'ятає її «мені тоскно» і «приїзди»
й покладає на неї котрісь зі своїх надій
тому пише сама тій русявій у далечінь:
«ти не чуєш не бачиш не знаєш як він мовчить
і який в нього усміх мов дикий хронічний біль
ти йому напиши що у вас там війна розбій
чи сама ти потрапила в певну страшну біду
щоб він мовив до мене: «пробач але я піду
бо вона там загине чи сказиться чи згорить»
забери його вимани вимоли забери»
-
його погляд мов млосно-прогірклий отруйний дим
(«я б забрала тебе я б забрала але куди?»)
а слова заспокійні й страшніші від гнійних ран
(«я не зможу не зможу не зможу не змо... гаразд»)
-
від повстань в цьому місті прибитий залізом жаль
не без гнилі політик дитина не без ножа
не без правди розбійник та важить це менш за все
перекручено гасла чий вигаптуваний сенс
мав запалювать серце (тепер випікає вщент)
-
прапори цих повстань майже в колір його очей
що вона аж ніяк не вважає за добрий знак
до схід сонця встає тиха зболена і сумна
накидає плаща вибігає в зимовий дощ
та іде крізь імлу до застуджених чільних площ
і вчащає у тому не радячись ані з ким
до міністрів та різних військових керівників
в них благаючи мов перед смертю ковток води:
«на війні треба люди відправте його туди»
надто швидко говорить і кривить тонкі вуста:
«він тут зіп'ється швидше ніж кулю впіймає там
йому зараз простіше тонути в крові й війні
він не може дивитись як місто гниє а з ним
те відродження й розвиток що обіцяли ви
хай він краще вбиває ніж ходить мов неживий»
вона з тихої мови зривається в ґвалт і крик:
«на війну чи до пекла звільніть його заберіть»
-
від повстань в цьому місті роз'ятрена суміш втом
-
і коли він підносить до скроні старий пістоль
вона це відчуває всім тілом немов удар
розуміє «усе» розуміє «страшна біда»
із безсилим благанням сповзає уздовж стіни
(«ні не треба не треба будь ласочка припини»)
біля замкнених на всі сталеві замки дверей
ні вона розуміла звичайно що він помре
та щоб так що вона проклинаючи ці замки
буде вити за крок неспроможна торкнуть руки
не верезлось не гадалось не вірилося («за що?»)
-
він вагається мить а тоді натиска гачок
-
разом з пострілом в місто вбивається дикий крик
(«заберіть заберіть заберіть мене заберіть»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609758
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 23.07.2016
Не дивуйтесь розміру й римі,
Що, мов вівці в кошарі, стрибають.
В творі є щось таке… Незриме…
Те, що інші навряд чи мають…)
-А що Ви знаєте про природу пристрасті???
***
-Пристрасть, то щось хімічне,
Білково-кислотні реакції,
Якесь нетривке і невічне,
Молекул крихкі комбінації.
Чому Ви мене питаєте,
Мов подругу чи знайому?
-Подумала, може знаєте
Чи Вам щось про це відомо?
І чим же вас так образила,
Позлила, роздратувала?
Такими… Невинними фразами?
Взяла собі й запитала…
-Та… Дівчинка, раптом, хлопчика
Бере і таке запитує…
Я мав репутацію гопника,
Вправлявся з бейсбольною битою…
-Мені це вважати погрозою?
-Та ні… Я – такий, поганий.
-Ви гарно пишете прозою.
-А я геть увесь у шрамах.
-А в мене красиві коліна…
-… І ніс, із одного удару.
-Я вчилася на «відмінно».
-Я пиво жлуктав на «парах».
-Щаслива, метка, прагматична
І люба для всіх, апріорі.
-Психований, непрактичний,
Нахаба, «ходяче горе»…
-Агресія, мат, пиятика –
Нелюбі, бридкі, неприйнятні…
-Я пив, матюкався і пики
Лупив і по буднях й по святах…
Давайте на «ти»?
– Навіщо???
На «Ви» філігранно й мило.
-Тому, що на «ти» зручніше,
А «Викати» вже несила.
-То, що ж, якщо просиш – будем.
-А, може, скажеш, як звати?
-Ну ти й нахаба! О, люди!
-Назвала ж тебе якось мати?
-Гаразд, нехай буде…Горпинка!
-Горпинка? Я так і думав…
Ти носиш в горошок хустинку?
А справжнє? Не скажеш? Сумно…
-Скажу, чому б не сказати?
-А я тобі не повірю…
Чомусь захотілось ридати
І вити підстреленим звіром…
-Чому? Через що образа?
-Не можу назвати причину.
Давай, якось іншим разом,
За місяць чи… За годину?
-А знаєш… Хочу признатись
У тому, що ти – найкращий!
-Та годі! Досить знущатись,
Я ж гультіпака й ледащо…
-Люблю!- ще хотіла сказати…
-Лише як частину світу?
-Та ні… навіщо брехати?
Тебе одного!
-Як діти…
А я відкладав це «на потім».
-Та я все і так зрозуміла.
Ех ти, задирака і гопник!
Мовчати вже, якось, несила…
-Звалилось, як сніг серед літа…
-Зненацька…
-Раптово…
-Неждано…
-Звабливе…
-Крихке і тендітне
Кохання…
-Коханий…
-Кохана…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679589
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 23.07.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Где та дверь, за которой порог
И ступени, ведущие вниз.
Там, оковы разбиты, разрушен острог.
Уходящее, не оглянись...
Там дорога, которой конца,
Сколько вьется спирали виток,
Не видать и губам не коснуться лица...
Ты один, или ты - одинок?
Не зови, от меня на засов
Свою душу запри и забудь.
Мое эхо запуталось средь голосов,
Не столкни, попытаясь шагнуть.
Открываясь, рискуешь - уйдет
Недоверие, - мы уже здесь.
Стынет кругом девятым измученный лед:
"Я застывшей души твоей взвесь."
Каплей соль и вода - горячо.
Наши души забыли давно, -
Отлетело крыло, разрывая плечо,
И найти его не суждено.
Занавешена, застеклена
Наша радуга хлипким мостом
Не окажется снова пока пелена
Не спадет в ожиданье пустом.
22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679542
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Розмила злива
І світи, і дороги
Й пішла за обрій.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679492
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я плакала,бо ніч така коротка,
Росою виціловує світанки.
На пелюстки перлиста впала нотка
Засмучено.
Я плакала, збираючи в долоні
Амброзію, - душі ятрились ранки,
А час туманом осідав на скроні
Розлючено.
Я плакала від щастя, що те горе,
Коли твій усміх - ніжні колисанки?
Те неможливе, знаю, переборе,
Закриє тінь мереживом фіранки -
Оте палке одвічне і прозоре.
Озвучено.
21.07.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679366
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Коли між натовпу зажурених очей
Недбалим переходом тиша сходить,
У мережевому недопалку ночей
Сон прокидається і щось говорить.
Чим раз гучніше папороть цвіте,
Шукай її, не думай, що невдало.
І десь чекали нас давно, проте...
Танцює вечір з люстрою у залі
І між рядків, наповнених теплом,
І полудневої розради спеки,
Зривався вітер в посмішках розмов,
Тривогою змітаючи проспекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679171
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 21.07.2016
...будь спокоен и светел, Господи.
Как-то поздно меня спасать.
Ты такую придумал пропасть мне,
что мне вечность в нее сползать
упираясь то лбом, то пятками,
грустью, содранной до кости...
И "уйти" рифмовать - несладко так -
с неуклюжейшими "Прости..."
Ты ж, кормя своих райских курочек,
глянув мельком с небес в просвет,
молви :- Надо же... В этой дурочке
был какой-то намек на Свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658739
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 20.07.2016
Косичкою в'ються дороги на схід,
Горошками котиться спиною піт,
Долаєш місця за місцями убрід й автостопом.
Торбинка руках – в ній шмат сала і хліб,
Ще хрест на плечах, на мотузочці гріб –
Твій прихисток в посуху або у разі потопу.
Ростуть будяки у тяжкій голові,
Лишаєш глибокі сліди на траві,
Простуєш на зустріч з дрібним сивовусим японцем.
Побачиш його, подаси йому знак,
Він мовчки кивне, мов нехай буде так,
Й покаже те місце, з якого вигулькує сонце.
А там тиха гавань, небесна блакить,
У морі прозора вода хлюпотить,
А там у таночку єднаються сонячні діти.
І ти без вагань попрямуєш туди,
Покинеш усе, приховаєш сліди,
Й цвістимуть в легкій голові намальовані квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678746
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 20.07.2016
(Непушкінське)
Вона жила в районі Атлантиди,
Її ловили сіткою інтриг:
Мовляв, навіщо б то звичайній рибі
Така луска, що золотом горить.
Ішли часи. Минали герострати.
Згасали інквізиції вогні.
Народжувались бомби та гранати -
І на війні, на жаль, як на війні...
Вона б давно вже... черевом угору,
Якби не вірші, музика картин:
Митці щоразу дарували море,
Відновлюючи хвилі із руїн.
Ковтне рибина спокою, мов кисню, –
І знов пательня світова шкварчить.
На березі чомусь завжди затісно.
В районі Атлантид штормить, штормить…
[youtube]https://youtu.be/cwxd5xZzX4Q[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678404
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 20.07.2016
Слова знову зайві
У зорях забутих,
Лоскоче світанок
За подихом снів.
І реверсом пам'ять
Парфуми і рута,
За ритмами тане
Вагонний приспів.
Мелодія подиву
Сонця з-за хмар,
Пробач, що турбую,
Отак безпорадно.
Аж раптом, невчасно,
Одна із примар...
Читатиме дні
не навмисно і складно.
А далі пошепки
Гортаються рядки
Таких порожніх
Рим і не почутих
Серед людей у прошарку
Води і парасоль
У натовпі присутніх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670732
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016
Коливалось бруднопінне тихо.
Утопившись поглядом, чекала:
Зайде байдуже, аж застогнала,
До господи знов безжальне лихо.
І розстебне гудзики, і кине
Долу одяганку заскорузлу.
А надію, в щілинку загрузлу,
У куток поставить на коліна.
Всі картини віялом безладдя
Розлетяться, скімлячи безсило, -
Спомини безхмарного...Могило,
В пащі вогняній гаси багаття.
Коливалось димне і прокляття
Витискало з болем вдих помалу,
У гіркім передчутті причалу,
Рвало душу на криваві шмаття.
Сили забирає моровиця.
Низиною спалено-зотліло,
Лишенько криваве захмеліло...
Це ж бо треба, отаке насниться!..
19.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678972
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Все найцінніше маєш задарма.
А кошти навигадували тролі.
Нема за що платити. Ну, нема.
Хіба, за волю.
Бо то – вже не дароване добро.
Тут в розмін не приймаються мозолі,
Стійка валюта – тільки власна кров,
Бо то є воля.
Натомлені кістки складуть в труну.
Нехай. Немає роду переводу.
Лише щасливці все-таки збагнуть
Ціну свободи.
Хіба калюжа – свіже джерело,
Хіба то рідний дах – хазяйська стріха.
І справді, може й щастя б не було,
Якби не лихо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678959
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
В квітучих травах.
Мавкою польовою
Блукає літо.
Картина В. Хаенрайтса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678888
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Пройшли уже і воду, і вогонь,
І мідь дзвінка на сонечку іскриться…
Ти – гілочка із дерева мого,
Чи я з твого – яка у тім різниця?
Й коли тебе недоля пропече
Чи я зачахну у прогірклій зоні,
Підставлю я завжди своє плече,
Чи ти – добром наповнені долоні.
Бо на вітрах житейських перехресть
Не можемо зважати на погоду:
У наші гени вкарбувалась честь
Прадавнього шанованого роду.
Її пронести, наче знамено –
Найвище наше право і молитва.
І щоб нас не чекало, все одно
Ми мусим довго і щасливо жити.
Щоб потім естафету передать
У молодечі і надійні руки,
Яким вогонь, і труби, і вода –
Лише ази житейської науки.
Які піднімуть вище горизонт
І на добро залишаться багаті.
Ми будем потішатися крізь сон –
Не пострамили батьківської хати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678876
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Самозванцю,ти крав мої ночі,
В синій замок вітрів посадив,
Цілував мої втомлені очі,
Я заснула,-ти замок спалив.
Самозванцю,ти втік тої миті,
Я згоріла дотла в тім вогні.
Поміж нами порвалися ниті,
Що єднали колись на землі.
Самозванцю,мій враже довіку,
Нащо замок вітрів спопелив?..
Сині зорі спадали без ліку,
Наша казка розвіялась в дим...
P.S.:
Ти ніколи не будеш моїм.
Я не стану ніколи твоєю.
Ти далеко у небо злетів.
Я на землю упала зорею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678811
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2016
Ветер сыпал крупу в дымоход,
И стучалась зима у ворот...
Принесла ледяное тепло...
Коромыслами...
Замело...
Замирала моя душа - над ладошками малыша...
И озёрами синевы(из таинственной глубины)...
Отливала моя душа(из серебряного ковша)
Неги-нежности(свысока),дуновением - мотылька...
Отдала бы и два крыла...
Подскажите только:когда?..
Затеплила бы и свечу...
Приплатила бы - палачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678760
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 20.07.2016
Никогда не разлиться реке выше берега - в декабре...
И не сжечь никогда дотла - нарисованного моста...
Не течёт неживая вода никогда никуда(без перста)...
Не отмоет она до бела никогда и лица(подлеца)...
Никогда не пробиться ко мне через корочку льда(во тьме)...
Не увидеть душу нагой никогда (за золотой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678778
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 20.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2016
Не снись мені, не снись мені, не снись.
Нащо печаль утраченого раю?
Вже півстоліття я тебе чекаю
З обіймів незабутньої весни.
Вона і залишилася десь там –
У дивнім краї, неймовірнім світі,
Де вже давно і липи іншим світять,
І наші загубилися літа.
Вже навіть трохи затупився біль –
Час забирає контури і згадки,
І в буднів хаотичному порядку
Все менше території тобі.
І раптом – спалах ранньої грози,
І ти – як квітка запахуще-юна.
Я проклену всевладного Перуна
За блискавицю у пустелі зим.
Бо все згадалось, що було колись.
Ти поцілунком казку розбудила.
Якщо це у твоїй, хороша, силі –
Не снись мені, не снись мені, не снись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678167
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 15.07.2016
Не проси любви никогда,
Если вдруг остыла душа...
Пожалеют слабых всегда...
А для сильных - обрыва стена...
Спинам смелых - ветра порыв...
На разрыв - прощальный мотив...
Все у грешных дела - до поры... -
До последней секунды судьбы...
Не проси любви никогда,
Если нет от неё и тепла...
И в глаза её - не смотри...
Не зови её,не зови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
Краткие фразы из тишины -
Меткие дротики дартса...
Между приливами жёлтой Луны -
Встречи Венеры и Марса...
Кажется снова они влюблены
В белые простыни спален,
В алые розы и тени стены,
В души стальных наковален...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Блуждали жёлтыми страницами...
В прошедшем времени...В бреду...
Соприкасались мы ресницами -
Порхали бабочки внизу...
Промчались боги колесницами
По телу искрами колёс...
Вспугнули тени под глазницами,
Не покидая лоно грёз...
Крыло касалось райской птицы
Прозрачной чистоты воды...
Её - хотелось мне напиться!..
И - откреститься суеты!..
А сон - колышется волной -
В прошедшем времени глубин...
Не всё пропишется строкой!..
Не все - дотянутся вершин...
Не всем - дорога от порога
И не по вкусу всем полынь...
Не все - познают радость Бога...
Не все -достойные морщин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Душа узнала миг
Слиянья - страх и страсть.
Кто победит? Кому затем литавры,
Средь тысячи вериг,
Ознаменуют власть
Венком зеленым, возлагая лавры?
Сильнее ли боязнь
Извечных любопытств -
А вдруг коснусь смолы и не увязну?
К погибели стремясь,
К любому из бесстыдств, -
Грехов смертельных зов, сродни соблазну.
Смиренна святость...кров
Для низменных надежд,
Отнимет назиданием в молитве:
"Не соверши грехов!"
Раскаянье - рубеж
Для падшего, в его последней битве.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.07.2016
Древнейшие желания и связи,
Дворяне кормят пузо при дворе.
А чести хочется, аж позарез.
Из грязи в князи.
Дворцы, машины, яхты, кони, пони,
Возможность вкусненько попить-поесть.
А что же, собственно, такое – честь?
Кто это помнит?
Никто не спросит, кто за честью крайний.
В чести прилично обнаглевший вор.
Растёт потомство для дворовых свор,
Почти дворяне.
Века, как рыцари ушли в историю
На нашей обворованной земле.
Ушло и ладно. Стоит ли жалеть?
Пожалуй, стоит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677020
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Злам стався...
Вороття назад немає...
Зі щоденника.
В принишкле серце влучила стріла,
Відгострена старанно й соромливо,
Стріпнулись в зламі зведені вуста,-
Мені назустріч йшло жадане диво.
Боялась руку в лагідь простягти,
Очима вдаль молилась тонкослізно...
Благословляли в сонці ластівки
Весняний спів безповоротньо-пізній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677081
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Зазирала Осінь у шпаринку Літа -
Протягом холодним,мрякою,дощем...
і - пожовкло листя,і - змарніли квіти...
Замикалось серце клекотним ключем...
Відлітали душі наче білі птахи...
Відспівали наче сірі солов"ї...
Сонечко котилось до нічної плахи...
Павутинням Осінь креслила шляхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Я - лед, я - статуя, я - мрамор,
Изысканна и холодна.
Мольберт и кисть для полотна,
Сгоревшего, как нить вольфрама.
Я - деревянная колонна,
Мне нужно своды удержать
Истлев, от ветра дребезжать,
Пилястры - мнимая корона.
И короб для оконной рамы,
До дна осушенный фужер.
Обиженному - изувер...
Банальный рок житейской драмы.
Пустых речей сундук открытый
И ящик битого стекла.
Я не осколок, лишь игла.
Барьер, перчатка...вот и квиты.
Жилет, манишка, лабиринты -
Чудовищам бессменный срок.
Я даже не один платок,
Живучи древние инстинкты.
Я зелень бронзовой патины
И бирюзы неброский блеск,
Давно не модный политес
И неожиданность пучины.
Загадка, ребус, анаграмма,
На первый взгляд и не видна.
Лепниной убрана стена
Так в беззащитности упряма.
30.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675264
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 09.07.2016
Я - спалах і дотик
Гребінки чарівної феї.
Поглянь у люстерко,
Там янгола сяючий лик.
З кураре, я дротик
Втопила напевне, в єлеї,
Наливши цеберко,
Пришила навіки гаплик.
Ліліт щось городить
Ночами, шукаючи втіху,
А Єва покірна,
Ну що ти хотів із ребра?
Жага колобродить
І зовсім тобі не до сміху, -
Уперта й манірна,
Словами стікає з пера.
Я - спогад і муки,
Тавруючи болісно й щемно,
Вустами стежину
До раю, повір, протопчу.
І душ перегуки
Відлунням століть недаремно
Зривають жоржину?
Бо знаєш, бо бачиш...мовчу...
О7.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676716
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Вновь встретились тени песчаной стены...
Наверно,давно они были на "ты"...
Под ритм сарабанды,при свете луны
Упали подвязки со стройной ноги...
Ложился на кресло ажурный корсет
И длинная шпага,и - жёлтый браслет...
Звенели монеты и шёлк шелестел...
Под лёгкою поступью пол не скрипел...
Дубовые ставни закрылись окна...
Захлопнулась дверь(сквозняком)до светла...
Та тень так похожа была на меня...
Вторая - на голову выше - твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Снял до дыр проношенные тапки, -
На диване посмотреть Тэ-Вэ…
Глядь, а там за бешеные бабки
Продаётся старый «Шевроле»…
Всё бы ничего, какая новость?
Раритет всегда, кажись, в цене…
Только вот одно совсем хреново, -
Тачке этой лет почти как мне!!!
За неё какому-то барыге
Отвалили целый миллион…
Эх, видать, не те читал я книги…
И не светит мне аукцион…
март 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652262
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 09.07.2016
[b]appropriātio с Дойлем
[/b]
Юго-западный ветер вычёсывал спинки шиншилл,
бриллиантово-нежно играя в преддверии марта.
Снег напал Бонапартом и в плен захватил гаражи,
голубую церквушку, которую строил жид,
где когда-то крестилась лет двадцать назад Мари Артэ
в белом ситце - изрезанном позже на три лоскута.
Бонапарт до утра в черепичных зигзагах плутал...
Ароматная лытка парила на праздничной кухне
и сводила с ума двух котов и жильца наверху.
Два кота не могли поделить, драный ими же, пуфик,
и боролись за тело единственной выжившей мухи,
корреально терпели Хадсона, тот был худ,
пах - то пивом и банными листьями утром в субботу,
то - бензином с резиной, когда возвращался с работы.
Солнце утром ленилось жантильничать , чайник блажил
"Песню накипи" после будильника - с "Беби, здравствуй".
Нужно было: выгуливать - муху, котов, шиншилл;
провожать полу-доброе Худо туда, где жил;
помахать Бонапарту, желая счастливых странствий;
в пудру, тушь и помаду запрятать лицо, как карту,
и сбежать к Шерли Холмсе, пытаясь любить Мари Артэ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630110
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 09.07.2016
Щосили намагаюсь затримати присмак у роті,
не ковтаю слину, хай хоч він залишиться незіпсованим.
Знаю, що буду поряд, хай десь на твоєму звороті
спогадом, ще сотню раз тобою згвалтованим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675376
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
Сонце ховалось за гори...
Ніч запалила вогні -
Білі й сріблястії зорі,
Схоже - малі ліхтарі...
Нічка вмостилась на море...
Піну збивала в брюле...
Заколисала поволі -
Піснею хвильки тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673853
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 07.07.2016
Ты в мою дверь рассветом постучал,
Не задержался, преступив порог.
Глубоким взглядом в сердце рисовал:
"Иди ко мне, дай руку, я твой - бог"
Ослеплена, на поводу страстей,
Глаза в глаза, вокруг туман и дым,
Душе шепнув: "Он здесь, не опустей."
Я шла одна, под небом грозовым.
Клубились облака и таял свет,
А ведь казалось, алая заря.
Еще недавно думала, - рассвет,
Разбившись, сердце прошептало: "Зря..."
15.04.2015
ред.06.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676522
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Грязно. Вросла в бурьян метла у порога.
Всё на повторах, лучше не начинай.
Проще и откровенней гавкнуть на бога,
Матерна родина, смерть на миру красна.
И, соответствуя всем традициям древним,
Мочится под забор ужравшийся князь.
Красно гуляет потёмкинская деревня.
Ждёт-недождётся зорька красную казнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675912
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Іще живий. Я в цього світу є.
Хоч, як мене не намагались стерти
Великі люди, смертні і безсмертні,
Але не тут було, я дуже впертий,
І я втлумачував, як міг, своє.
Бо, що мені величні пахани,
Чи хто там на теренах світу мешкав,
Я вже відклав історію нарешті,
Сховав теорії в маленьку флешку,
Й пірнув. Пірнув угору, а не вниз.
Бо сперечатися стомився я.
Хтось істин напророчив з переляку,
Чи Шива, чи Мухаммад, чи Іаков.
Втлумачувати – дурості ознака,
Але ж без дурощів, дивлюсь, ніяк.
Набридло оприлюднювать думки,
Бо брешуть, що з думок не буде шкоди.
А почуття з людьми ділити згоден.
Але з людьми, шановні, не з народом.
То я під старість, мабуть, став таким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676312
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Небо бербергское...
Лунный песок...
Белого солнца призрачна тень...
Ищет забвения страсти поток,
Переплывая оазиса лень...
Губы припухлые - соло надежд...
Сизая дымчатость - полосой...
Шлейф миндаля - с прозрачных одежд...
С шёлковой кожи,блестящей, росой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675925
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016
На середине июльской жары -
Дождь(пузырями) по лужам...
У бездорожья немой тишины-
Серый туман - безоружен...
Парусник беглой надежды в пути
От сотворения света...
Чёрным по белому(с красной строки)
Снова и снова про это:
Всё когда-то кончается...
Все когда-то прощаются...
И душа возвращается,
Наставляя, - взлетать...
И планета - вращается,
Что аж сердце сжимается...
Всё когда -то кончается,
Начинаясь опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 01.07.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Хто ж не чекає спокою в житті?
Та, виявляється, коли він прийде,
Весь біль твій головний, весь той гармидер –
Найцікавіше. Бо чогось хотів.
І думаєш, навіщо я ховав
Під вправну, величезну парасолю
Таку коротку, непримхливу долю?
А там, за парасолькою дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674942
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ты предан тьме, я свету отдаюсь.
Литавров плач в застывшем изумленье,
Слепящим запредельным озареньем,
Рассеет мрак, добавив ноткой грусть.
Сгущая краски перекрасит сны,
Вливая ночь восьмой дрожащей нотой,
Под мерный шепот деревянных четок:
"Кому нужны, кому они нужны?.."
И свет и тень кружат извечный вальс,
Ненужностью неверие рождая.
Бемоль с диезом блики отражая,
Подарят изумительный романс.
28.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674952
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Вона розкривала двері,
А я розривала душу, -
Фрагменти сумних містерій
Застигли, ніяк не зрушу.
Вона крокувала з даху,
Вважала, що має крила
І він натерпівся страху.
Я ж слухала й "розуміла".
Він майже не спав, до ранку
Стеріг, коли скрипне шиба.
Вона ж на стрічки фіранку, -
І ось у "квітках" садиба.
Ламав те гілля в букети,
А потім, в обіймах тихо
Читав про любов сонети.
В кутку зачаїлось лихо.
Вона в молитвах - прокльони,
Ночами сидить у чаті.
Зламала всі телефони
І стрілки на циферблаті.
Він ніжив її, а потім
У дощ і у сніг - до мене.
Подзвонить, що на роботі,
І гонить авто шалено.
Я мовчки плела серветку,
І слухала жахів сповідь.
Втопив не одну жилетку
У сліз нескінченну повідь.
Палив без кінця і краю,
Мене не чув і не бачив.
На тихе моє - "Не кохаю"
Здригнувся і... не пробачив.
22.06.
[img]https://pp.vk.me/c424620/v424620721/89a1/OGf5r0BWGNI.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673843
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Повітря насичене джазом
Неквапно тече древнім містом.
В кав'ярні за столиком разом,
(Аншлаг нині тут щодо сісти).
Приймає гостей місто Лева
З усенького білого світу.
Бринять камертоном дерева,
У розпалі джазове літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674632
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Душі нестерпно на осонні, -
Рожева сірість
У восени не розквітає,
Хіба не знаєм?
Збирала черствість у долоні,
Приспати пристрасть.
Вона за нами небокраєм,
Хіба не знаєм?
Котились десь Чумацьким Шляхом
Вози з зірками
Комусь до ніг, мо` й назбирає,
Хіба не знаєм?
Чиясь біда з останнім цвяхом,
Реве волами
І серце в муках калатає,
Хіба не знаєм?
Хтось стереже чужу невірність, -
Себе не бачить,
Ламає руки, розпинає,
Хіба не знаєм?
Глузує вдавана покірність,
Як розтлумачить? -
Довіра тільки об"єднає,
Хіба не знаєм?
22.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 26.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2016
[i]В неоновом колье, с браслетами на лапах,
в разы отяжелев от ваты и стекла,
дурманит воздух ель. И курит Римский Папа:
красавицы такой - не видел Ватикан.
Искрится фермуар звездой семиконечной,
психует лунный свет от танца голых свеч.
Зайчатина, балык и... оливье, конечно.
Без "классики" границ времён не пересечь.
Икринки лучше съесть, иначе будешь грызть их,
как "Шредер" измельчал записки с разных стран.
Снимает шкуру Год Любвеобильной Рыси,
и я о ней грущу, как кровная сестра.
Двенадцать пик проткнут расплавленное небо,
какой-то пьяный дрил испортит белый снег...
И взвизгнувший звонок сорвёт меня, как лейбл
от фирменной любви, закончившей свой век. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630098
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.06.2016
За картиною Р.Гонсалвеса (версія 2; версія 1 - "Мушля")
[img]http://vev.ru/uploads/images/00/01/65/2011/09/21/9.jpg[/img]
Прочинено всесвіт наро́зхрист - в чотири вікна.
Розлито по мушлях холодні запінені хвилі,
Солоно-солодкі, п'янкіші за келих вина,
В них тоне твій острів - непізнана п'ята стихія.
У сітці стежинок наживкою серце пливе,
А шосте чуття спанієлем несеться по мапі.
Це море - як небо. На сьомому бачу тебе -
Легеньку хмаринку у сонних обіймах канапи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671621
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 19.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
Я бродила по Вашим стихам
От полуночи до рассвета...
Между косами скошенных трав,
Ароматами пряными лета...
Под мелодию тишины,
Просветлённую слогом молитвы...
До белесого шрама войны
И разломанного пюпитра...
Допишите: в красном куплеты...
Разрешите: всем прочитать...
Заблудившимся в сумерках света...
Отрицающим благодать...
Без надежды быть узнанной где то
Я бродила по Вашим стихам!!!
В постоянстве деления клеток
Возносилась Осанна грехам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672346
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Сірооке дівча
У полоні глухих кутів…
(Світ не вірить в це… світ колише мою колиску…)
Я тебе не стрічала в ніякому з тих життів,
Я забуду тебе,
щойно вікна натру до блиску.
Щойно вихопить вітер
Із книг амплітуду снів,
І відпустить в ніч ореолом стрімкого сяйва.
Розбрелись антилопи у преріях почуттів…
(Ти малюєш мені
небеса і готичні мальви…)
Це пристанище німф,
Полководців, сліпців, вождів…
Передсмак грози. Атмосфера низького тиску…
Не дістатися берега в жодному із човнів…
(Світу байдуже це…
він колише мою колиску…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Сірооке дівча
У полоні глухих кутів…
(Світ не вірить в це… світ колише мою колиску…)
Я тебе не стрічала в ніякому з тих життів,
Я забуду тебе,
щойно вікна натру до блиску.
Щойно вихопить вітер
Із книг амплітуду снів,
І відпустить в ніч ореолом стрімкого сяйва.
Розбрелись антилопи у преріях почуттів…
(Ти малюєш мені
небеса і готичні мальви…)
Це пристанище німф,
Полководців, сліпців, вождів…
Передсмак грози. Атмосфера низького тиску…
Не дістатися берега в жодному із човнів…
(Світу байдуже це…
він колише мою колиску…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 19.06.2016
Мир скатился в стекло и пластик,
Редко дерево под рукой…
Разгулялись шальные страсти,
Не найти душе упокой…
Где когда-то скоблила раму
Мать мозолистою рукой,
Сплошь развесистая реклама
И соблазны бурлят рекой…
И поэтам всё по-приколу, -
Что корябать, что голосить…
И претензии к протоколу
Можно в принципе опустить…
Не спасут ни семья, ни школа,
Коль удачу ставить на кон…
Не выходит спесь без укола,
А канючить – грех у икон…
Не прожечь убогих глаголом…
Высечь разве что да простить…
Чёрта лысого с ангелом голым
Только Богу дано скрестить…
январь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637672
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2016
Мить щастя!.. Усього єдина мить,
Мов запізнілий подарунок долі...
Чому ж серде́нько болісно щемить,
Немовбито карається в неволі?..
Ця мить! Медово-ба́жаний момент
Хвилинощастя!.. Та чому солоний
Лишився присмак? Розкришилась вщент
Надія!.. Чи ж душа не охолоне?..
О се́рденько, чи варта крихта-мить
Гіркої жертви в запізнілу осінь?..
Це схлипи долі... Слі́зьми відшумить
Миттєвий спалах, що... палає досі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672323
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Не слабостью дополненный этюд
На этот раз казался завершенным.
Он видел, как его года идут,
А с ними неслучившиеся жены.
Тяжелый снег, подтаявший к весне,
Сползал по крыше неродного дома.
Нетрудно быть с собой наедине,
Когда и мысль принадлежит другому.
В такие дни все лезвия остры,
Как память о давно погибшей вере -
И стоны неокрепшей детворы
Текут из перерезанных артерий
На белый снег.
В груди не слышен стук,
Молчит его раздвоенное эго.
И он не знает тяжести вокруг
Теперь уже не тающего снега.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647029
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 19.06.2016
Не сперечайся, так повинно бути,
На те вони лишень твої хрести.
В хвилини жалю, болю і розпуки -
Будеш один-однісінький нести.
Прийде момент, - ніхто не зрозуміє.
Такий момент настане й не один.
Увесь твій всесвіт гірко посіріє,
Не залишивши променю щілин.
А ти ж не зможеш краще пояснити,
Коли болить, - лякаються слова.
Душа-душа... То тихе поле битви,
Найбільша таємниця вікова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660313
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.06.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 19.06.2016
Пришла такая белая,вся робкая, несмелая,
Еще ноябрь на улице, а снег уже лежит...
Играет ветер листьями с деревьями ветвистыми,
Как девку раздевает их, вальсируя, кружит...
Вот и встретились осень с зимою,
Раговор завели - тет- а -тет...
Осень плакала желтой листвою,
Осень плакала желтой листвою...
А зима ей смеялась в ответ.
Ах, жизнь ты наша грешная, порою - безутешная,
Живем, как по сценарию, пьем горькое вино...
Проходят дни, летят года и не вернутся никогда,
А детство вспоминается, как старое кино...
Вот и встретились детство и старость
Разговор завели тет-а-тет...
Детство громко и звонко смеялось,
Детство громко и звонко смеялось...
Старость плакала тихо в ответ.
А мы еще не старые, еще гуляем парами,
Пусть лето наше кончилось и осень за душой,
Зима пусть не торопится, о нас пусть не заботится,
Пусть поживем мы в осени, мы не спешим с тобой...
Пролетело и детство и юность
Мы тихонько грустим им во след...
Все бы отдали, только б вернулось,
Все бы отдали, только б вернулось...
Счастье тех, молодых еще лет...
Пол-жизни нами прожито, не все пусть подытожено,
И точки не поставлены над каждой буквой И,
А встречи -расставания, заветные желания,
Еще не все исполнены...и ждут нас впереди.
А как встретятся старость и дряхлость,
Разговор заведут - то да се...
Нам останется самая малость,
Нам останется самая малость,
Мир покинуть, сказав : Вот и все !
ноябрь 1996.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157193
дата надходження 22.11.2009
дата закладки 19.06.2016
И море было морем,
ребенком-сладкоежкой,
облизывающим леденец пляжа,
и небо было небом,
прозрачной крышей
нашего дома,
и приходила ночь,
и звезды состязались,
кто ярче,
а наша страсть
была и морем и небом
одновременно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666493
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.06.2016
Жизнь без спросу, без умысла на’чата,
Бог неласковый,
родина-мачеха
обо мне теперь как о
нестo’ящем,
С удивленьем: гляди-ка, живой еще!
В жизнь войти бы парнишкой безбашенным
С мамой-шлюхой
и пьяным папашею,
Без долгов перед ними
и прочего,
Вроде благословения отчего...
Жизнь проста для холодного, вольного -
Не подарит любимая
боль ему,
Лучше просто сердечки
вычерчивать
На окошке, к дыханью доверчивом...
Хорошо дураком быть, наверное.
Обо всем представленье
неверное
Составлять. И утешиться
верою,
Слепо-глухо-немою и серою.
Ну, а мне о несбыточном грезится:
Вот была бы до облака
лестница,
В пуховик завернулся б
Небесный я
И поплыл, полусонный, над бездною
Я в свое параллельное прошлое,
Не в плохое, пускай,
не в хорошее,
А иное, что станет
опорою,
И не надобно помнить которое.
2014-2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664340
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 19.06.2016
Застывший взгляд у вечности в долгу,
Хранит замысловатое свеченье.
Несовершенно Господа творенье:
Взывая, не раскаиваюсь, - лгу.
Клянусь забыть и попусту свечу
Зажгу,сгорит, авось под образами.
А мы наедине, рискуя сами
Истлеть от гнева... лгу и трепещу.
Накажет, знаю и рисуя крест,
Намедни, словом укрепляла веру.
Хочу забыть, не соблюдая меру.
Отчаяньем отхлещет Царь Небес, -
Не примет вновь заблудшую овцу
Его Чертог. Алкая состраданье,
Прозреньем удивляя пониманье.
Бог душу дал, как дал глаза лицу.
Ложь во спасенье - пекло за углом.
Кого спасешь, себя?..или погубишь,
Когда бессмертную под корень срубишь,
Не торопись, к Его стопам челом
Пади и поклянись: забыт, не любишь.
17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672911
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 19.06.2016
Пам'яті колеги
Жила собі жінка, що знала таємні слова, -
І пічка варила, і сяяла глянцем підлога.
Та якось, втомившись, лишила роботу й пішла
За обрій, де сходяться в крапку життєві дороги.
І вечір був вечором, зовсім не схожим на день;
Хтось зорі запалював, як перед Богом лампадку;
Хтось мріяв про диво в маршрутці під голос пісень;
А хтось поливав під тюльпани відведену грядку...
А дім сумував: господиня лишила ключі,
І пічка холодна, і вкрилася сумом підлога...
А жінка по хмарах гуляла собі сміючись
(Не знала: із крапки назад не буває дороги)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672253
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Останні непрочитані листи...
Тебе їх прочитати не примушу!
Зачинених конвертиків хрести -
Як двері, що зачинені у душу...
І щось мене давним-давно гризе:
- Ну, видали ту кляту електронку,
Скінчилося, забулося вже все!..
В народі кажуть: рветься там, де тонко.
Та вкотре перечитую все знов -
Прості листи, нічим не особливі,
Нема там слів "кохання" чи "любов",
Там всі слова грайливо-неважливі...
І колються, немов стерня в жнива,
Несправджені бажання їжачками,
Бо мною не написані слова
Ти вже не прочитаєш між рядками...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Сонце, не грієш,
Як гріло колись… колись…
Диск твій червоний блукає тепер заплавами.
Це - перемир”я світів. Це- кінець! Котись…
Просто котись собі
поміж снігами й травами,
Де за моїм горизонтом
Твій подих зник…
Тиша. Вода. Не торкайся цієї готики.
Лиш переспівниця мій перехопить крик,
Як на долонях
палатимуть твої опіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Мне себя слишком поздно ломать
И зачем?
Перестать расстилать по старинке,
За пологом вишневым кровать,
Без проблем
Расправляя ладошкой морщинки?
Мне себя упрекать сотый раз,
Не с руки.
Измениться уже не успею.
Даже если черт жару задаст
Мастерски,
Я не стану,поверьте, слабее.
Мне себя не любить?..почему,
Где резон?
Ведь роднее,отнюдь, не встречала.
Пережив не одну кутерьму
В унисон,
Мне душа переждать обещала.
Мне себя не прощать...да за что?
Пропаду -
Не заметят ухода и ладно.
Танец с саблями там у шестов -
Подойду
Посмотреть...чей-то крест неприглядный.
Мне себя слишком поздно менять,
Растеряв
Новых навыков блеск и уроки.
Не догнать, кто ушел, не найти
Переправ
Через времени пропасть до срока.
12.06.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671869
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
После ответа на комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120
Когда мой Гений уходил,
Поставил метку на запястье:
Из фиолетовых чернил...
Три раза - целовал(на счастье)...
Ложилась тень - на амулет...
А пульс(височный) - задыхался...
Когда мой Гений уходил,
То он со мной не попрощался...
И проклинала я обет:
(Во время нежного причастия)...
На бесконечность зим и лет...
На время солнца и ненастья...
Когда мой Гений приходил,
То покорялась его власти...
Секретно(в двери)не звонил...
Не приносил(в кармашках)сласти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Это только запоздалый свет,
Отраженный чем-то неприметным...
Вновь даешь несбыточный обет,
И с последним дуновеньем ветра –
Вспять кривые стрелки на часах.
И лежат, разбиты, колесницы –
Фаэтоны смотрят в небеса,
Но не знают, как им возвратиться.
Мыслей разрозненные стада
Пастырей не видели давно уж.
Карточные пали города,
А клинки так поврастали в ножны...
Нет дороги за твоей спиной,
Даже гор нет – сплошь одни равнины,
Где над первозданной тишиной
Бродят тени старых исполинов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671660
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Ні не втома, байдужість банальна
Одягається в ношені джинси.
Вкотре тане свіча поминальна, -
У сльозах розпливаються риси.
Краєвиди зникають помалу,
Гірко плаче засмучене селфі.
Хто тебе віддає на поталу,
Найгарнішу, з небачених ельфів?
Він обернеться і пожалкує,
Що торкнутись боїться і досі.
Страх по краплі без тебе смакує,
В снах цілуючи пальчики босі
Не твої...Тихим шелестом ранку
Завітає під ковдру, а завтра
Віднайде неутішену бранку.
Квітне папороть, - душ ваших ватра.
11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671646
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Ще доля секунди -
й оновиться твій циферблат…
Хвилина мовчання - і світло проллється зі стель.
Ти випустиш джина з його найтемніших палат,
щоб вкрити морями
піски усіх спраглих пустель…
І там закричиш –
так протяжно… так глибоко й дико...
Маленька принцесо, яку віддала йому роль?
Чудес не буває. У світі, де око – за око,
зітри усі файли новин -
джин втрачає контроль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671624
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
У часи інтернету і стресу,
Смайлів, замість сердечних розмов,
Виживається казка прогресом
І не гублять вже коні підков –
Гублять люди сумління й посади,
А мені так потрібно – хоч плач! –
По алеях тінистого саду
Чути цокіт майбутніх удач.
Нині коні живуть на картинках
Чи в забутих прадідівських снах.
Грудка цукру в кишені й скоринка,
Та підкова лише в небесах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671238
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ти — жінка, даєш собі раду
У цьому житті так як можеш.
Загал підкидає поради,
Це вже на традицію схоже.
Чомусь переймається кожен
Де нині і з ким ночувала,
Чи милий тобі світ цей Божий,
Грошей в тебе досить чи мало?..
Ти їх ні про що не просила,
Тебе що у них не обходить,
Чому ж відбиватись несила
Від "чуйних" отих хороводів?
Ти — жінка і в тебе є право
Прожити життя так як хочеш.
Лиш гуща з горнятка з-під кави
Про дні твої знатиме й ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671462
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Давно истончали и вера, и слово, и память,
Остатки белесых туманных видений ушли.
Какой-то страницы лукавая, хитрая замять
Окликнула, будто к присяге зовут короли.
Окликнула, вредная, дерзким неслыханным словом:
Вернись, отрываясь от суетных планов и дел,
Пока ты еще все же, Господом не титулован,
Запомни, расписан на небе земной твой удел.
Запомни и книгу на полку подальше упрятав, -
Обложка оторвана, не починить все равно;
Быть может,ты властью сегодня почти император,
И скипетр, и мантия Небу поверь, все равно.
И скипетр на время, и золото, и горностаи,
И юности сладкая дрожь обойдет стороной.
Ты просто ослеп, ненадолго отбившись от стаи,
Вневременных истин мосты истончали давно.
10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671449
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Я хотела бы назад возвратиться!..
Недосказанное - пропеть!..
Филигрань - оставить лицам...
И любовью опять заболеть!..
Но... она завешена вуалью...
На морщинках(паутиной) - пыль дорог...
Правый скошен каблучок - моралью...
Под дождём не слышен топот ног...
Мысль переплетается словами...
По спирали поднимается на пядь -
Искра,обжигающая длани...
Разреши:разок - по-це-ло-вать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671251
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Стелется дым над восходом,
Солнце замучилось тучи
Считать.
Может проклятье над родом?
Стон в ожидании жгучем -
Прощать.
Бусины нервно терзаю -
Мысли в разброс безутешно,
Опять.
Не удержать и по краю
Рвется на части надежды
Печать.
Лунные слезы жемчужин
Окаменев, исчезали
На дне.
Ворох печали отгружен,
Мы бесконечность искали
Во сне.
Судьбы кольцом замыкая
Души венчались навеки
Луной.
Где-то в преддверии Рая
В море вливаются реки
Ты возвращаешься, знаю...
За мной.
[img]https://www.stihi.ru/pics/2012/08/17/2945.jpg[/img]
09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671249
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Мне нравятся твои мурашки,
Прогулки под луной и тишина...
И как с теплом,
На воротник твоей рубашки...
Ложатся нежно
Кружевные рукава...
Обнимешь ты в ответ...
Вдыхая что-то в шею.
Моих волос едва касаясь,
Вызвав дрожь...
Сожмёшь покрепче...
Став ещё смелее!
Всё остальное..
Тайно скроет дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644767
дата надходження 17.02.2016
дата закладки 08.06.2016
Не заходьте в ефір на частоти моєї душі,
Там чекає омана, загорнута в пристрасті тогу,
Я до неї вже й сам загубити стараюсь дорогу,
Щоб даремно не мріять, не прагнути і не грішить.
Вона Вам принесе із купальської ночі вогні,
Вона буде Вам вірші, неначе молитву, читати.
Я прошу Вас, благаю – поставте сторожу на чати,
Бо невинним ягнятком до Ваших пригорнеться ніг.
Ваша врода магічна – розвою весняного шал,
Ваша усмішка ніжна – верховних богів нагорода.
Це до Вас повертав Ярополк із важкого походу,
І на зустріч із Вами Ромео чимдуж поспішав.
І бунтується серце, хоч скаргу на нього пиши.
Подивіться, красуне, такими бувають банкроти?
І я знову в ефірі. На Ваші заходжу частоти,
Аби підкорити одну із найважчих вершин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663839
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 08.06.2016
Загадки не дают покоя,
Таится в истине накал...
- Кто разум дал? Вершит судьбою...
Начало, где больших начал?..
Где мироздания ответы?!
Горю желаньем разгадать...
- Кто подарил нам всем планету?
Кто не позволил нам летать?!
Хочу увидеть бесконечность,
Вселенной россыпь звезд объять.
И, наконец… осмыслить вечность...
Предназначение понять.
Навстречу рвусь к тому, кто создал…
Цепляюсь выше облаков
за кочку, крошку и за воздух!..
Азарт – погибель чудаков…
Глаза совсем не видят выступ…
И кожа снята до крови…
- Скала, свои ладони выставь!
Меня над бездной удержи!
Непримиримость тянет душу.
Иначе жить бы я не смог...
Свой смех на правила обрушу:
- Дождь начался… у моих ног!
А может я глупец бредовый...
- Вселенная, весь мир - во мне?!
И в той... которая ждет дома...
Рисует сердце на окне…
03.04.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489972
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 08.06.2016
Захотелось встряхнуть повседневную муть
И на пузе ослабить подпругу...
И в Европу галопом на шару махнуть,
Сбацать рэп и сплясать бугу-вугу…
А пока отложили в сторонку дела,
Перекинуться сели в картишки…
Наплевали, что дома детей мал мала,
Что не читаны умные книжки…
Но совсем не на шутку сложилась игра,
Поднялись неожиданно ставки…
Не выходит никак вистовать на ура, -
С каждой взяткой всё туже удавки…
Туз краплёный надёжно упрятан в рукав,
Но в заначке червивая дама…
А шестёрки с валетами, сворки порвав,
Рвутся к власти, как нищие к храму…
Правят балом покуда ещё короли
И на прикуп надеется джокер…
Но кому-то на гору допишут нули…
А очко, как известно, - не покер…
И колоду месить надоело крупье,
Да и канцлеру щас не до блефа…
А Марусины слёзы блестят на копье, -
Как ни кинь, получается трефа…
Появилось довольно густое амбре
В суете неприкаянных буден…
Остаётся признаться, что в этой игре
Победителей нет и не будет…
«То, что пусто теперь, не про то разговор», -
Пел Владимир Семёныч Высоцкий…
Вот и в нашем очке, брат, опять перебор…
И опять на галушки да клёцки…
февраль 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641665
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 08.06.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 08.06.2016
А я - себя не жалею!..
Тебя всесильно люблю!..
И я - просить не умею!..
Простить тебя - не могу!..
А я - тебя понимаю...
И лишь потому так грущу...
Тебя одного - обнимаю...
Но где-то в душе всё ропщу...
А я - не наверно,слепая...
Давно и не вижу тебя...
Рассеянная и тупая -
Привычная боль и моя...
Накатит волною (до света)...
Раздвинется вширь - горизонт...
Дождями прольётся(ответом)...
Раскрыть позабудет свой зонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669464
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 08.06.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 08.06.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 08.06.2016
В небо вдивляюсь. По ньому пливе
Слоник, метелик і літера "Ве",
І крокодильчик (а може, дракон)
Ледь не торкається лапками крон.
Замок пливе - в ньому Фея живе,
Далі он, лебідь і бджілка пливе.
Очі заплющу, рахую до ста -
Бачу вже квітку літак і кота.
Бачу вітрильник я і пароплав...
Вітер дмухнув - і усе розмішав...
В небо вдивляюсь. Від сміху аж плачу:
Слонометелика з хвостиком бачу,
Лебідь, от цирк, осідлавши кота,
Ловить те чудо уже за хвоста.
А крокодильчик (а може, дракон)
Ласує смачно собі літаком.
Замок десь зник. Пароплавобджола
Жалить вітрильник (яка ж вона зла!)
Далі он, вже квіткоконик приліг...
- Дякую, любі хмаринки, за сміх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669239
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 08.06.2016
Здесь колдует прибой…
Здесь струится песок сквозь пальцы…
Невесомый и скользкий, как древней змеи чешуя…
Здесь прильнет океан к опустошенным душам скитальцев,
В этих волнах нам плыть
до последней строки бытия…
С первой каплей дождя…
С первой болью обещанной вьюги,
Мы приемлем те силы, что из дому нас увели…
Твой предел – бесконечность… и прячется в замкнутый угол
Одинокий и страстный,
низвергнутый ангел любви…
Здесь – пространство твое…
Круг скитаний, очерченный мелом…
Что же в этом кругу бесконечно и жутко сквозит?..
Знаю, здесь назовешь ты меня своей солнечной Евой…
….только вечность пройдет,
прежде, чем ты забудешь Лилит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663895
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 08.06.2016
У собак бывают такие умные морды,
что тут же хочется им выдать диплом
о высшем образовании.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670752
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2016
Я вірю, що минуть лихі часи,
Як те давно написано у казці,
Та не люблю ні грому, ні грози,
Овець і баранів у вовчій масці,
Руїн добра і прірви без мостів,
Які лишають пазурі наживи
Нахабних і безбашенних (с)котів,
Що не співають, а кричать фальшиво.
Болить, коли на шию в'яжуть джгут,
Удаючи, що йдеться про краватку;
Коли несе собі до рота спрут
Чуже життя, неначе моркву з грядки.
І крутить вир важезні жорнови.
І має казка сотні кульмінацій.
Часи минуть. Минемо з ним й ми.
От тільки, щоб добро лишилось в казці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670834
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 08.06.2016
День, словно старая телега,
Везет надежд моих ошмотья...
Сгрузить бы их под глыбу снега,
Но где ты снег возьмешь сегодня ?
Да Бог с ней, глыбой - горсть бы снега,
Но нынче липа расцветает....
Ползет скрипучая телега,
Под липой липу выгружает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669984
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Минуле виринає із пітьми,
Несе мені картинки ностальгійні
Про те, як ми колись були дітьми
І нас будили у бабусі півні.
І мама з татком там були живі,
І так було нам затишно, спокійно.
В екологічно чистій там траві
Купалися у росах... А про війни
Від сивих ветеранів чули лиш,
Війна була далека, ефімерна...
Сьогодні від новин з війни болиш,
Прийшла у Край зі сходу клята скверна...
Із шафи я минуле дістаю,
Пірнаю як у мамину перину.
Колись також жили не у Раю
Та сприйняття все ж інші у дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670197
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
ЖИВ НА СВІТІ ЧОЛОВІЧОК
НЕ ХОРОШИЙ НЕ ЛИХИЙ
У ЦЕРКВАХ НЕ СТАВИВ СВІЧОК
БІЛЬШЕ ДОБРИЙ БУВ ЧИМ ЗЛИЙ
ЧОЛОВІЧОК МАВ ТОРБИНКУ
ТАК ДРІБНИЧКА ДЛЯ РОЗРАДИ
ДОТИК ШОВКУ НАМИСТИНКИ
ГІРКИЙ ЗАПАХ ШОКОЛАДУ
ЯКОСЬ СТАЛАСЯ ПРИГОДА
І ТОРБИНКА ЗАБРУДНИЛАСЬ
ЧОЛОВІЧКУ БУЛО ШКОДА
ТА ЗВИКАТИ НЕ ХОТІЛОСЬ
ТО Ж НЕПОТРІБ НА СМІТНИК
ДУМАВ ОБІЙДЕТЬСЯ
СМАК ЖИТТЯ В ВІДХОДАХ ЗНИК
І ВЖЕ НЕ ЗНАЙДЕТЬСЯ
ЧОЛОВІЧОК ПЕРЕРИВ
ВСІ СМІТТЄВІ БАКИ
КОЛИ ТОРБУ РОЗДИРАЛИ
БРОДЯЧЇ СОБАКИ
ТАК КОРТІЛО ПОВЕРНУТИ
ТІ ПРИЄМНІ ВІДЧУТТЯ
ТА ТОРБИНКА НЕ ТАКА ВЖЕ
ЦЕ ТЕПЕР ЛИШЕ СМІТТЯ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670170
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Есть в нашей жизни такие моменты, которые запоминаются на всю жизнь и ты их не можешь вычеркнуть из памяти. Да и стоит ли? Они (как минимум) помогают нам ценить то, что имеем. Один из таких моментов.
Было это много лет назад. Крайний север, бесконечная полярная ночь. Еду я в автобусе, а на руках - четырехлетняя дочь. Темно, холодно... И тут вдруг, солнце встает. Дочурка увидела его в окошке и с удивительной радостью воскликнула - "Мама.., мама, смотри, солнышко". Это не опишешь, это нужно было слышать. И не просто слышать, а слышать после беспросветной бесконечной тьмы. Казалось бы.., солнце... Что тут удивительного?
Сколько стоит, скажи, милый друг,
Белой птицы полёт над землёю,
Или радуги мост- полукруг,
Оберег над притихшей рекою..?
Или, может быть, дружба людей,
Та, что верность хранит, без опаски..?
Нежность рук и тепло матерей,
Наша вера в недетские сказки..?
Сколько стоишь ты, чувство любви..?
Знаешь, как-то тебя оценила
Бескорыстием робкой зари,
Что от ночи меня заслонила.
Искренняя благодарность за редактирование стиха Генадию
Потустороннему
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670180
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Кое-как и на наших широтах отмаялся май,
Лето бледное на́чало потчевать липовым чаем…
Но в душе непорядок и даже какой-то раздрай,
Хотя он в суете городской не всегда замечаем…
И, казалось бы, всё - суета, и чего зря страдать?
Столько вёрст за спиной и лохматых годов за плечами…
И пора бы давно всё вокруг не в штыки принимать,
Но пока не выходит и тупо не спится ночами…
Надо скуку с хандрою стряхнуть и всерьёз релакснуть,
Сосчитать наконец всех баранов и взять себя в руки,
В землю штык проржавевший поглубже и чем-то блеснуть,
И, пожалуй, поменьше гадать, как там дети и внуки…
Наплевать на невзгоды погоды… и дело с концом,
Перестать горевать и завидовать дико влюблённым…
Но сегодня всё также непросто не стать подлецом
И приходится дальше сражаться со змием зелёным…
Выход видимо есть, как всегда, и довольно простой, -
Если вдруг припекло по-серьёзному - закуролесить!
И рвануть на какой-нибудь берег, не очень пустой, -
Вату Дошу свою бесшабашием уравновесить…
июнь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669998
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
там, на дахах, де стукав дощ,
де заховались щойно зорі,
в акордах струнних серед площ,
хтось посміхався щиро поряд
червневі подихи з-за хмар
картинних ранків оберемком
за горизонтом його чар,
натхнень насипаних у жменьках
і десь нестримані вогні,
і подорожні серед ранку,
ми опинились серед снів,
картато виведених в рамки
там, де сьогодні падав дощ,
десь серед вулиць і світанків,
коли шукали спрагло щось,
хтось посміхався тихо зранку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670062
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
Кричи гучніш, допоки ще кричиться,
Допоки ще душа твоя, мов криця,
А серце молоде ще і гаряче:
Болить - сміється, а радіє - плаче!
Кохай, бо вдруге юності не буде,
Нехай це щастя розпирає груди,
У рай солодкий серденько возносить,
Допоки осінь не простогне: "Досить!.."
Лети, злітай, нехай міцніють крила -
Вода йорданська щедро їх скропила!
Підкорюй всі висоти і широти -
Себе в собі наважся побороти!
Світи, осяй зорею чиїсь ночі!..
Кричи, кохай, лети, світи щомочі!
Лови цю мить життя: вона - єдина,
Як неповторна на Землі людина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661773
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 02.06.2016
Дешёвый кофе
Дождит. Но где-то небо полыхает.
Гремит ли гром...скорее – бой.
Во рту горчит. Тютюн отвратный,
и кофе - суррогат. Го..но…
Блиндаж как сито. В ворот - капли,
температура тридцать семь…
Мне б позвонить, услышать: «Как ты…?»
Но мёртвий номер. Нах…Совсем.
Все это к чёрту! Мелочь, капля!
Не верю: Ты - среди потерь?...
и линию ключицы, запах
полынный помню… Мне поверь,
что сколько бы не разделяла
судьба- злодейка нас, пускай,
ей этого - всё мало, мало...
Прошу: прости...Не забывай!
Последний ком земли бросаю.
В карманы руки. Тень...и я.
Эх, если б…Знаешь, я – скучаю…
Никто не видит? Боль - моя.
Проклятый нож! Гранаты, пушка,
и грязный пот, и суррогат…
Из уха кровь...Эй друг, послушай,
всё это - мне! Лет сто подряд...
Светает. Утро. Солнце всходит,
бросая в грязь - лучи - в откос,
и чернь тумана прёт в окошко,
сражаясь с дымом папирос…
Дешева кава
/Автор: Разрыв Непрерывности/
Холодний дощ. І десь заграва.
Чи грім чи бій, усе одно.
Міцний тютюн, дешева кава.
Гірка й солодка. От лайно...
Тече бліндаж. Вода за комір.
Температура тридцять сім.
Я б подзвонив, але твій номер
Давно вже мертвий. Нова SIM.
Та це, до сраки. Це дрібниця.
Усе одно, ти десь живеш
І все одно, твоя ключиця
Полином пахне. Скільки меж
Між нами вже набудувала
Ця дивна доля. Через край.
І їй все мало, мало, мало.
Та все ж, здавалося б, нехай.
Вже кинути останню жменю
Сухої чорної землі.
Й зховавши руки у кишені
Піти у тінь. Це все мені.
Цей клятий ніж, ця клята зброя,
Дешева кава, чорний піт.
Із вуха кров, серветки з гноєм.
Це все моє. На сотню літ...
Вже ранок. Сходить сонце.
Брудні калюжі на землі.
Брудний туман. Брудне віконце
У нікотиновій смолі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669781
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
Туда, где трава до пояса,
Полынь да ромашка белая,
Волнение дикого колоса
Да мёдом душица зрелая...
И рухнув на землю замертво,
Успеть её силу вдохнуть...
Воскреснуть, родиться заново,
А после - продолжить свой путь...
Лишь там, где трава до пояса
Да небо с птицею певчею,
На пике чистого голоса
Пойму любовь эту, вечную.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668629
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Немає віку у любові.
Який там вік коли удвох
На, їм лиш зрозумілій, мові
Говорять? І пильнує Бог,
Щоб почуття тривали їхні
Багато-пребагато літ
І, щоб кохання довго квітло,
Бо квітів потребує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669523
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Як не втримаюсь, то скочусь
Несподіваним звуком мантри.
Не помітиш, то й розіб"юсь,
Ось такі невеселі мандри.
Як не втримаюсь, бо руки
Над безоднею більш немає,
Заплетуть інтригу віки
У смішній надії - "Чекає".
Як не втримаюсь, перевір
Мою душу, там щось тремтіло.
Може то людський поговір,
Розлютив і застугоніло.
Як не втримаюся - лечу...
Тихо-тихо - гудки короткі.
Я не плачу, я вже плачу
По рахункам розбитих Nokia.
30.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669360
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
Стихи выставлены ранее.Добавлен файл.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00662270.jpg[/img]
Почему же болит, когда
Эта боль вовсе не моя?
Где-то рушатся города,
Где-то ржавая бьёт струя.
Не заштопать дыру в душе,
Пуле все равно - пролетит.
Где-то счастье и в шалаше,
Где-то башня тоской скрипит.
Не утратить то, чего нет,
То, что выдумал, - разгадай.
Где-то ночи, в тысячу лет,
Где-то рушатся города.
Кто на небе узоры плел,
Чтобы грозы да в кружева?
Где-то адский кипит котел,
Где-то ложь по сей день, права.
Пусть туманное, да вранье
Не унять, впереди - гряда.
Где-то стаями воронье,
Где-то рушатся города.
26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 31.05.2016
-А знаєш,
Я завтра покину тебе, Маргарито…
Сутінки стихнуть. Найдовша закінчиться ніч.
Месу відспівано… і… заколоситься жито,
Таке золоте-золоте…
навсібіч… зусібіч…
-А що мені день?
Я давно вже мелодія ночі,
Найяскравіший з вечірніх твоїх ліхтарів.
Чи позабудеш мої малахітові очі,
Ті, що гортали
найважчий з твоїх букварів?
-То все вже минуло…
Минуло… ти входиш у літо…
В серці не варто тримати картини зими.
Я відпускаю… іди у поля, Маргарито.
( лиш крізь долоні
палають троянди пітьми…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668342
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 26.05.2016
зачаровані ліхтарі
серед ночей
і зорепадів
дні лоскочуть,
не знають правил
і щоразу
гойдають
сни
і десь пошепки,
може, й ні,
переказуючи
світанкам,
примовляють
до малих ранок,
що загояться
до весни
і повільно
танцють
взимку,
перепрошуючи образи,
не відводячи погляд
з часом,
неймовірно,
чуттєво,
разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641555
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 25.05.2016
Налий мені, милий, вина...
Не ніч, а якась дивина -
Осяяна зіркою вись,
Бо долі, мов руки, сплелись.
Скажи, я від чого хмільна..?
Невже від краплини вина,
Чи може від сірих очей,
Чи від солов"їних ночей..?
До серця мене пригортай,
Цілунком мене пригощай...
Не ніч, а якась дивина -
Налий мені, милий, вина...
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666476
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
***
Ти знаєш, що вітер шумить гострим іклом загрози?
Ти знаєш, що Прип'ять несе води вічної смерті?
Ти знаєш, що грунт захопив довговічні морози?
Ти знаєш, що тут все живе навіки тепер стерто?!
Дерева бетону заснули... Прокинулись хащі.
Куди не заглянь - всюди тиша, ні руху навколо...
Ніяк аж не віриться - як це лишилося нашим?
Тридцятий рік поспіль шумлять вічним сном ліси голі...
На зорі поглянь... Чи ти бачиш сліди Горбачова?
Їх можна й не бачити, хоч так і насправді буває.
Хрестовий похід підкидав їх на Захід. Додому.
До нового краю.
Старі фотографії світлого й темного шляху.
Вони від'їжджають, а більше туди не приїдуть.
Багато піде, і лиш обрані будуть під дахом.
Народжені діти.
Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.
Тепер все зникає під покривом старого дому.
Тепер резервація мічена. Стали застави.
Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва.
Біжи, не спиняйся. Біжи, куди очі лиш бачать.
Вузькі чи широкі, забиті, порожні терени.
Накриті туманом, спустошені - вигляд неначе
Це край Ойкумени.
Навколо аж сіро - підручники, зошити, парти,
Ляльки, протигази - давно пилом все припорошене.
І небо, і землі, але довго бути не варто -
Померти там зможеш.
Якщо не Уран, то довершать почате інакші
Мисливці, які полюватимуть суто на всіх. Знов провулок.
Лиш світло в кінці, а навколо бетон - ти не бачиш,
Що певні забули.
Залишився відбиток руки на стіні сіровицвілій,
Хтось хрести малював ще до теми приходу монголів.
Шум напруги - а раптом зіткнеться хтось лицями
У дикому полі?
Останній прохід перед тим, як відкритися світу.
Біжи, бо тебе доганяють титани-мисливці!
Виходь на новий рівень, хай тобі всміхнеться світло
На старій шахівниці.
Тобі повідомили - скоро буде допомога...
Та знаєш, від сталкерів буде бедламу імперія...
І зброя єдина - це ти. Розізлилась погода
Шпилястих прерій.
Хотів ти колись поселитись в чужому готелі...
То от - є нагода. Тепер все Полісся - в долонях.
Та досі полюють... на лапах, у кігтях і перах.
Кров дихає з скроні.
А треба тікати, бо чуйка на кров - більше злості.
А кров - це пожива свята для нових генерацій.
То краще тобі не дивитись на шахи та кості -
У тебе міграція.
Решітка вгорі... Або то вентиляції частка?
А світло летить променями на голову... Небо.
Так хочеться впасти і стати частиною... Пастка.
Не зараз. Не треба.
На поверхах вищих ще досі попахує прірва.
Був вибух. Отак будували життя комунізму.
Єдине світило тепер на пучки відірвуть
Крізь липову призму.
А далі - сходини. А далі - дерева на буквах.
А далі дах стелиться. Далі нема переходу.
Останні хвилини. Три напрями подають руку
Й скидають у воду
Загиблого. Мертвого. Друзі теж є ворогами.
Приховані знахідки дали про себе знати.
Отрута смертельна, висоти і серце, мов камінь.
А міг й політати...
*
Я ледве утік. І до крові мене шматували,
І явно на грані лишався я. Атомні грати...
Та я повернувся. Хрестовий похід лишив пам'ять.
Я буду кохати,
Бо я повернувся звідтіль, звідки тіло виносять.
Не плач... Адже я стою тут, хоч пошарпаний, битий...
Забудь моє слово. І витри замучені сльози...
Ми - двоє в цім світі...
***
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
Так прагнемо спокою, так хочем бути у злагоді,
Що смерті привозимо поїзди в рідну чужину...
Війна, зброя, бомба і апогей - вишенька-ягода -
Кобзар Фукусіми.
22.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661971
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 25.05.2016
У злив не прошу
Змити все не суттєве -
Страх порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667822
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Дождями грозы отошли -
За стены падших минаретов...
Дыхание светлой тишины
И сумерки - за миллиметром...
Благоговением - лик пророков...
За витражами - миражи...
Из позолоты их багетов -
Озона(чистые листы)...
Романтики(большой дороги)!
На перекрёстках высоты
На брудершафты с вами боги
(За откровения души)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668012
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
От меня до тебя - лента жёлтой реки...
От тебя до меня - три моста перейти...
От меня до тебя - две зимы и весна...
От тебя до меня - половинка холста...
От меня до тебя - немота тишины...
От тебя до меня - переборы струны...
От меня до тебя - ожидания дни...
От тебя до меня - столько писем любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668014
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
І сонце-не сонце...
(ти іншим його не знав)
І місяць не місяць… ( ти вчора його торкався)
Лише не зречися того, що у ній пізнав…
Лише не зречися…
бо йшов, та завжди вертався
На зоряні плеса…
В найглибші її сади…
В безодню очей (там проси, чого серце просить)
На тих перехрестях повсюди її сліди…
Хай вірші - не вірші…
а так, тільки – спалах… досить
Шукати примару
І вірити у казки…
Бо серце- не серце… і сяйво його погасне…
Бо осінь вкриває багрянцем її стежки…
Такі ілюзорні,
що вже й не стежини, власне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668111
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Выставлен повторно.Добавлен файл.
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00568463.jpg[/img]
Как по кочкам, по звездам, на цыпочках - в душу мою,
Ты пробрался однажды тайком, у меня не спросив.
Ты пришел, примостившись, в углу у судьбы на краю,
Своей нежностью разом, грехи в одночасье, скостив.
Своей нежностью молча, украсил, развеял, разбил,
И наполнив бокалы бездонные, дал мне испить.
Утешая, словами играл, где ты их находил?
Обещая взамен моих чувств, никогда...не любить.
Как по кочкам,по звездам, на цыпочках...память жива,
Даже снегом холодным не выстудить, не охладить.
Убегает ручьями зима, зеленеет трава.
Своей нежностью, сердце мое заставляешь платить...
20.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667443
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Возводили мосты, но ломались перила
На обочине жизни, начало - тоннель.
Напоролся однажды на айсберг апрель
И зима белым саваном день закружила.
Ветер горестно выл... лепестки осыпаясь,
Легким облаком лужи на время укрыв.
Безысходность застыла, стекая в обрыв,
Показалось мгновение ласковым маем.
Встрепенулась Луна, заблестев канителью,
Паутиной опутала выход и вход.
На глазах испарился надуманный лед,
А зима обернулась вишневой метелью.
18.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667027
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Весняні квіти,
Ніби зорі небесні,
Пещу в долонях.
В калюжах сірого смутку -
Білі вітрила хмарин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667212
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Не треба, не бійся,
Це поки що лиш манівці.
А що буде завтра, відомо лиш Господу Богу…
Немає мольберта… у тебе в руках олівці,
Твої олівці…
покладеш на холодну підлогу
Сувій полотна,
Ніби контурну карту півкуль…
Отак жебраки розкладають на площах ганчір”я…
Як сонце погасне, до місяця, сестро, малюй…
Малюй до зірок,
що торкають твоє надвечір”я.
Що світу - до тебе?
Що світу - до болю твого?!
А ти не питай… він глухий до твоєї печалі…
Лише полотно… коли сонце торкнеться його,
Відкрий його променям
вишиті серцем скрижалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2016
Вони несправжні!
Ти чуєш? Дзвони не справжні!
І ворон, крила сховавши, - той самий крук.
Смакує просто гурманом шматочки фальші
Прегострим дзьобом, аби не бруднити рук.
Він чорноротий.
Він кряче підступно в спину.
Його прокляття – для схиблених молитви.
Літає демон, якому немає впину,
І ляльководом натягує душ нитки.
Маріонетки…
Ну як йому не коритись?
Розкривши крила, лунає триклятий дзвін.
Прокиньтесь, гей, паперові! Кажу: прокиньтесь!
Він кряче круком! Він бреше, цей ворон! Він…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666777
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2016
Слои воспоминаний о тебе.
Снимаю одно за другим, как одежду,
пока не обнажаю
боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666876
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
В безодню ночі запливає ніжність
В мелодії, яка прийшла з тобою.
Складна вона й проста як вічність,
Де сплетені надія із журбою.
Мереживо сплітають флейти звуки.
Так лагідно з душею розмовляють.
Здається, що жадані ніжні руки
В солодкім сні до себе пригортають.
Дудук застогне невимовним сумом.
Про плинність часу і життя згадає
І хвиля туги вдарить наче струмом:
Нічого ж в світі вічного немає!
О саксофон, тобі всі компліменти!
Ніч віддалась тобі, не поспішає...
Тому і звуться духовими інструменти,
Бо дихають вони і в них душа є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651869
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 19.05.2016
Десь, у місячній безодні,
Гаснуть зорі,
Тіні постають холодні
І прозорі,
І думки стають твердими,
Ніби криця,
І літають Херувими,
Наче птиці...
Десь, у місячній безодні, -
Інший вимір.
Там гуляє Звір голодний
(ще не вимер),
Іклами і пазурами
Тягне світло
До задимленої ями -
Щоб не квітло.
Десь, у місячній безодні,
Дні - пустелі:
І безлюдні, і безводні -
Невеселі.
Замість перекотиполя -
Мертві душі.
І жене їх вітер-доля
За край суші...
Десь, у місячній безодні,
Сни про тебе,
Що наснилися сьогодні
Без потреби...
Розсівають хмари просо
Небокраєм :
Чи то сльози, чи то роси -
Хто їх знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
"Бонжур" магнолий - в квадрат оконца!..
Под синим небом и ярким солнцем
Флаг меланхолии полощет ветер!..
Кто за него всегда в ответе?..
То поднимает,то опускает?..
Дождинок(бисер)иглой низает
На полотно(льняного цвета),..
В плиссе(горох)и в лоно лета...
От меланхолии(незрячей)
Два пуда соли - со всех заначек...
Три пуда боли - с округи света...
Скупая нежность - в минор сонета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Дела ненужные, смешные отговорки
Уже который день.
Ломают чью-то тень
Бездумного вранья, истлевшие подпорки.
Газетных вырезок желтеющих, страницы,
Как журавлиный клин.
Там фото...не один?
И тушью склеены, в слезах, дрожат ресницы.
На заднем плане он, целуя ручку страстно,
Ласкает взглядом грудь...
Позволь упомянуть,
А что жена твоя за кадром, - безучастна?
Одна, воображая сцену расставанья,
Построит минарет
Из пачки сигарет.
А ты к утру забудешь имени звучанье.
Смешная авансцена, в роли безупречен:
Цветы, бокал вина, -
Она обречена...
Как этот древний мир, пороками отмечен.
17.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666464
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Январь достойно завершил поход,
Досёрбано «Шампанское» под шпроты…
Нетерпеливый високосный год
Упрямо набирает обороты…
Покуда за окном скулит февраль
И воет неприкаянная вьюга,
Но день длинней, а с ним и календарь,
И чаще улыбаемся друг другу…
Весёлых красок жаждет мутный глаз,
Оскоминой пугает чёрный кофе…
А молнии мне нравятся анфас
Гораздо больше, чем морозы в профиль…
Чу, встрепенулся робкий лепесток
Под снежной прохудившейся вуалью…
И верится - проклюнет и марток
Подснежником проталину граалью…
февраль 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640337
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 19.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2016
Моя, хорошая,усни!..
Моя хорошая,уж ночка!..
Две тучки дождик принесли!..
Напьются досыта цветочки...
Дрожит росинка на листке
И паутинка - в жёлтой кочке...
Твой ангелочек монпансье
Рассыпал в правом уголочке...
Фонарик светлячок зажёг...
А свечка опалила пальчик,
Когда наш домовёнок -жук
Открыть пытался синий ларчик...
Стучится бабочка в окне...
Ты - улыбаешься (немножко)...
С полоской серой на спине
Тебе,наверно,снится кошка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666610
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Ти стрінеш на розі, де світло розлив ліхтар,
Залюблену в зорі (у неї їх повна скриня).
Вона трохи дивна і зовсім не господиня,
І ходить, немов літає по сходах хмар.
Ти стрінеш при сонці (для неї воно - млинець)
Моторну й веселу, хазяйку і чепуруху.
У неї в руках навіть посуд співає (слухай!).
Висять рушники (мовляв, веди під вінець).
А третю зустрінеш – та поглядом обпече.
І ти зрозумієш: без неї несила жити…
А я буду потай на щастя тобі ворожити
По зорях, допоки сонце мені млинцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666588
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Клавиш дотронулись тонкие пальцы...
Еле касаясь их белизны...
В сумерках(серых) - аккорды(страдальцы)...
Струны и нервы - оголены...
Ты бы хотела снова родиться -
В старом созвездии,под новой Луной?..
Гладью(на пяльцах) - в красном зарницы...
Длинная нить - за иглой золотой...
Ты бы хотела любовью напиться:
(Досыта) - из чистоты ручейка?..
Сердцем откликнулась!..
Чтоб возвратиться?..
Клавиши вспомнили пальцы тогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Холодный снег, похожий на цветы,
В твоих руках таких нетерпеливых,
В речах безумных, ласково-игривых
Касаниях, где властелин лишь ты.
Холодный жар и обнаженный нерв
На нежной и благоуханной коже,
Расцветшей нежно-розовым, похоже
Твой мир не отражает полумер.
Холодный день и полночь холодна,
Но тает лед душевный; обжигаясь,
Тянусь губами, медленно касаясь...
Всего тебя испив опять...до дна.
15.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666108
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016
Было время, шагал, не хромая,
Не метался ни днём, ни впотьмах…
Хоть не раз вывозила кривая,
Но неведом был пагубный страх…
Скудноваты дары огорода
При отсутствии летних дождей…
И не верится в мудрость народа,
А тем более в честность вождей…
Истрепались мечты и одежды,
Неуютно на жилистом дне…
И хоронит останки надежды
Неуверенность в завтрашнем дне…
Говорят, обижаться, мол, глупо
Мне на чёрствость властей и рвачей…
Вот бы гамузом их в Гваделупу, -
Поредел бы отряд сволочей…
май 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Было время, шагал, не хромая,
Не метался ни днём, ни впотьмах…
Хоть не раз вывозила кривая,
Но неведом был пагубный страх…
Скудноваты дары огорода
При отсутствии летних дождей…
И не верится в мудрость народа,
А тем более в честность вождей…
Истрепались мечты и одежды,
Неуютно на жилистом дне…
И хоронит останки надежды
Неуверенность в завтрашнем дне…
Говорят, обижаться, мол, глупо
Мне на чёрствость властей и рвачей…
Вот бы гамузом их в Гваделупу, -
Поредел бы отряд сволочей…
май 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Не расцветает лотос в подземелье,
Ночные свечи плачут в тишине
И вечный странник, ищущий в окне
Упавшую звезду, разбит похмельем.
Утомлена душа его отныне,
Рассеивая заблужденья мрак,
Средь бесовщины ханжества и врак,
В плену иллюзий, страха и уныний.
Ночные свечи скроют лепестками
Уродство старых не белённых стен
Где саван душам - сладостнейший плен,
Там свет закрыт дрожащими руками...
Но он горит, мостом неярким лунным
На землю шлет послания извне,
Сжигая нечисть в подлинном огне
Испив прозренье Голубой Лагуны.
14.05.2015
Ночные свечи( Лунный цветок, Энотера - цветы,распускающиеся только ночью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665899
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Погода. Робота. Напруги шалений вольтаж.
А я Вас не бачив уже, мабуть, років із триста.
Гойдає неспокій чарівна мелодія Ліста.
Навіщо цей спогад? Я дуже далеко. Не Ваш.
Виходжу до Вас на усі перехрестя доріг.
Вертаю оте, що ніхто не у силі вернути.
І гріє долоню маленький букет незабудок,
Щоб ніжністю неба до Ваших торкнутися ніг.
Гаптує надія із днів кольорове панно,
Щоб десь перетнутись і нашим стрімким паралелям.
Там будуть такі пелюстково-пахучі пастелі,
І ці незабудки, й п’янке до знемоги вино.
І я вже укотре запрагну себе обмануть.
А Ви удасте, що повірили кожному слову.
І знову нічим закінчиться завітна розмова,
Хоча сподівались, що щастя стоїть на кону.
Бо ми не навчились снувати кохання із краж,
І кожного пісня відносить своя лебедина,
Лишивши утіху жорстокого світу єдину:
Негоду. Роботу, Напруги високий вольтаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665849
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Боже, як смішно, чекати не бачивши зроду,
Посмішки тінь; чи почувши мелодії звуки,
Випити щастя до денця, як з келиха воду,
Що розлили з хвилюванням натруджені руки.
Боже, як смішно у дзеркалі вихід шукати.
Там лише вхід в Задзеркалля один і без тебе.
Хижий павук вже розвісив сріблясті канати
Стебел небачених квітів, та все-таки стебел.
Боже, як смішно до сліз та до крику німого,
Падати, склавшись удвоє, розбивши коліна.
Ти в Задзеркаллі не знайдеш, де виходи з нього,
Жевріє десь біля ніг, як разочок, - калина.
Боже, як смішно коралі на низку збирати,
Тануть в руках, як льодяники, ті намистини.
Чом же не рвуться прозорі, здавалось, канати?
Драпрі від болю, чи долі чергові хрестини?
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665822
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
“І допоки ми знову знайдемось під сонячним знаком,
Залишається падати, падати, падати, пада…”
Оленка Зелена “P. S. ПОСТСКРИПТУМ”
Не треба дивитись
У вічі усім світам…
Вони не оцінять… вони тобі скажуть – вітер…
А ти вже не вітер, спустошений Нотр Дам,
Ти дощ, що лягає ескізно
на мертві квіти…
Тихіше… тихіше…
Бо завтра твоя хода
Зупинить і тих, що сьогодні тобі не рівня…
Найтонша стихія - в тобі закипить вода!
Найглибша безодня
зміліє до перших півнів…
Ти втримаєш паузу…
Знаю… бо завтра, там,
На сонячних плесах - вже хвилі твого реваншу…
І (як нагорода) - твій виклик новим світам!
(це тільки сьогодні –
на виграш ніякого шансу………..)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665739
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 15.05.2016
А у коварства за спиной не нож, -
Улыбки лесть и пантомим гримасы.
Не трогай, я прошу его, не трожь!
Раскрой глаза, не профили - анфасы
Закрыли вход прозрению, смеясь,
Лаская слух медовыми речами,
Хмельным вином упиться не боясь,
Пронзенные словесными мечами.
И все равно уже, коль от ворот...
За поворотом солнце закатилось,
Кровавым светом наполняя грот
И адским пламенем засуетилось, -
"Теплом" согреть замерзшую Луну.
Купель дымится страхом леденящим.
Раздели, и оставили одну:
Петля кружится бесом лебезящим.
Сочувствием истаяла свеча,
Чтоб осветить дорогу к эшафоту
И не увидеть близко палача,
Открывшего куда-нибудь ворота...
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665684
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Равлик сльози на щоці. Стій, не руш.
Просто нестача на серці кисню.
SPA-процедура з очищення душ
Від скам'яніння. Це часом корисно.
Равлик повзе. Що йому світлофор?
Він перехрестя долає успішно –
Пригальмувавши, ти глушиш мотор
Адреналіном просякнутих істин
І, залишивши скажене авто,
Разом із равликом пішки – до себе.
Крилами б'ється об вітер пальто,
А під ногами не зебра, а небо.
Равлик… А де ж він? По хмарці повзе.
Блискають сонячним променем ріжки.
Часом корисно, забувши про все,
Дати пройтися душі (ну, хоч трішки…).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665532
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Ванільний сон-вітер майбутнього
Корицею трішки гірчить.
П`янкою, без слів, незабутньою
Веснянкою в серці звучить...
У венах пульсують лавандово
Квітково-замріяні сни...
Життя починається заново
В зеленому лоні весни!
Відродиться із громовицею
Дощем між зелених отав,
І ляже до ніг косовицею
У пахощах скошених трав...
Підніметься в небо із піснею
У гаї нічнім солов`я,
Що співом годиною пізньою
Із Богом, мабуть, розмовля...
І я доторкнусь до могутнього,
Що душу у небо зове...
Ванільний сон-вітер майбутнього
Веснянкою в серці живе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665482
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Печаль і радість
Змиває дощами час
Мов акварелі.
Лише рубців на серці
Неспалимий літопис.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665193
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Кричу: аз есмь!.. но не достать глубин,
Двуличие, как в дождь грибы, - без меры;
Я вновь налив бокал седой мадеры,
Жгу свечи до утра, терзая "Сплин".
Кричу: аз есмь!..а может не кричу?
Мерцает монитор и сон спокоен,
И мирный май, пока еще без воен,
Под щебет жизнерадостных пичуг.
Кричу: аз есмь!..возможно, но зачем
Считать давно посаженные грядки,
И заводить бессменные порядки,
Испытывая двойственность дилемм?
Кричу: аз есмь...да толку в этом чуть.
Обидой сожаленье обгоняя,
Несовершенный грех искореняя
Пытаясь снова честно обмануть...
10.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665293
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Горкнет лестью апрель
Нить в кольцо замыкая.
Не допрыгнуть до рая -
То ли высь, то ли мель,
Лестью горкнет апрель,
Лживым чувством играя,
Ври, но помни, хмельная
Рухнет лжи цитадель.
И клянясь и кляня
В чаще правды блуждая
Каждым отблеском дня.
Новой кажется дверь,
Что ты ищешь, глухая,
Нить в кольцо замыкая?...
Только горклый апрель….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662891
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 12.05.2016
А ти мені - ніхто і...цілий світ.
Розкриленим думкам моїм утіха
І схованка від будь-якого лиха,
Ось уже декілька тисячоліть.
А ти мені - ніхто, у Всесвіт вхід,
Маленький принц з далекої планети,
Натхнення, не озвучені сонети,
Ти - роздумів і сумнівів політ.
А ти мені - ніхто, тебе нема,
Коли до ніг засмучені світанки
Росою зійдуть, тінями з фіранки
Міняє літо, вкотре вже, зима.
А ти мені - ніхто, уяви плід,
Чи спомину останнього видіння?
Та тільки іменем твоїм, проміння
Пригріло й скрес душі моєї лід.
10.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665064
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 12.05.2016
[quote](Для тих, хто знає і тих, хто не знає)
Сьогодні у світ вийшов новий сингл гурту Океан Ельзи "Не йди". Що мелодія, що сам кліп - своєрідний витвір мистецтва![/quote]
Тому:
Ми мокли під дощем, ми виживали,
Ми йшли до цілі - будували дім.
Але чому між нами так все склалось,
Що ти не захотіла жити в нім?
Я ж прагнув збудувати нам оселю,
Ти помагала, сили віддала.
Чому ж так швидко стало невеселим
Все те, що було? Думаєш, я знав?
Маяк любові нашої світився
Для всіх фрегатів рятівним вогнем.
Чи я прорахувався, помилився?
Чому тоді покинула мене?
Якщо палац тобі уже не личить,
(А він вже став фортецею біди)
То почекай! Тебе я досі кличу!
Пробач, як щось не те... Прошу, не йди...
Не йди... Не йди... Повіки йдуть донизу...
Я майже сплю і майже не живу...
Лиш вітер гойда мамину колиску,
Її гойда у сні і на яву...
Ми опинились серед гір. Вершина.
Схилилась ти... Дала мені води.
Вже легше. Воля. Співи вітру линуть.
Все буде добре. Лиш прошу, не йди...
20.04.16
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TD4h9Fdn3-o[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660904
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 10.05.2016
[i]
[b]І ти, моя дівчинко,[/i][/b]
Та, що стоїш за плечима…
І просиш мене зупинитися, й далі не йти…
І дивишся в північ мою золотими очима…
(В таке Заполяр”є
не пустить ніхто поїзди…)
…але. Кладеш руки
На плечі, і жодної міри…
Не знайдеться міри, якої достатньо юрбі…
Оту незбагненність, роздвоєність й часточку віри
Тримай, моя сестро,
допоки належу тобі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664904
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Я это начал мне невмоготу
Всё не должно быть так как это было
Дремучий прайд поношенных дебилов
И ты и я и весь в броне пастух
Ты сам себе штампуешь похоронки
Гибридный мир ползучая война
В невмоготе терпение так тонко
Да и кому-то нужно начинать
До плеши вытертому калачу
Не в жилу мной заваренное дерби
Ты хочешь жить и ты молчишь и терпишь
Я тоже как ни странно жить хочу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664868
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Не личать зморшки, буйна сивина...
Та старість тільки обраним судилась,
Вона, направду - Вища Божа милість,
Аксесуари - зморшки, не вина.
Тож дякуйте за кожен новий день,
Як поталанить, діждете онуків
І правнуків візьмете ще на руки,
Скуштуєте на смак плоди натхнень.
Що зморшки, що на скронях сивина?..
Такі дрібниці все це проти того,
Що ви здолали, дякуючи Богу...
На зморшки плюньте, пригубіть вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664926
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Ну вот, опять, мать, не до сна, - весна-красна…
А горизонта даль уже не так ясна…
Не пропустить бы, чай, черёд на хоровод…
Но побежит вот-вот народ на огород…
Поговорить нам недосуг, - мы пилим сук,
А коль оглянемся вокруг – квадратен круг…
И норовим под стук колёс под паровоз…
И тычем нож под дых берёз без лишних слёз …
А если ты ещё не *лядь, пойдём гулять…
Нам больше нечего терять, так что? Стрелять?
А если выстрелят года, тогда куда?
Не убежать из ниоткуда в никуда...
Нам больше некого винить и рвётся нить,
Но нам бы что-нибудь с тобою сохранить…
В калашный ряд бы с калачом, а не с мечом…
И разобраться как-то, что и где почём…
Почём сегодня покупают честь и месть?
И разве так прочна теперь засовов жесть?
А, коль не можешь удержать, так отпусти…
Но, если некуда бежать, тогда прости…
март 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652613
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 10.05.2016
Чи я знала.., чи гадала..?
Та роса упала,
Як тебе я обіймала
Та траву зім"яла...
Чи я знала.., чи гадала -
В силі, а зомліла...
Як востаннє цілувала,
Та не відпустила...
Чи я знала.., чи гадала -
Розплелися коси...
Як вночі тебе кохала,
Знають тільки роси...
(картинка з інету)
слухати пісню
https://youtu.be/srbGQ-_IuyE?si=dvSBJK_dpvRpbzEJ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655361
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 10.05.2016
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем
Не вірвуся, щоб лишити в серці щем.
Весняним теплом до тебе пригорнусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь.
Чи не бачиш, (зупинись, благаю, мить),
Що душа моя, як ластівка летить ?
Я до тебе - крізь холодні, сірі дні...
А чекаєш ти мене.., чи може ні ?
Якщо скажеш, що я птаха, та не та,
Що душа твоя до мене вже пуста,
Я від крил тих ластівкових відрікусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь...
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 10.05.2016
Картина маслом...ночь роняет тень.
Сияние Луны закрыла Мора,
Падение души и светотень
Дрожит в объятиях лихого вора.
Лицо закрыто маской, блеск ножа
И пут оковы для него, как нити,
Спадут к ногам, со скрежетом визжа.
Мы видим профиль - лики Нефертити.
Скользит свечи неугомонный луч,
Лаская с вожделением засовы.
Луна укрыта занавесом туч,
Не уличен, видать, но очарован
Сиянием...нет, не алмазный блеск
В миг ослепил; до слез трепещет рьяно, -
Хотеть и мочь, его судьбы гротеск,
Рыдать под звуки дивные органа.
О чем душа скорбит, когда шаги
На опустевшей паперти застыли?
Коснуться раз, единственный, щеки...
Любимой образ в барельефе вылит.
09.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664872
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Ти знову
Збудував її зі скла…
Свою мечеть… ти обіцяв Ікару –
Не відпускати…та вона – пішла…
Вона пішла
пісками Занзібару…
Ледь чутно
Доторкаючись води,
В якій би – розчинитися, пропасти…
Вона пробіглась хвилями, аби
Поміж тропічних риб
на рифи впасти…
Без подиху,
Без спомину, без сил…
Забутись… і прокинутись - в Панамі…
Де обгорілі рештки її крил
Накриє
несподіване цунамі…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664687
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Як важко пробиватись крізь намул –
Але ж проб’ємось з дзвоном кришталевим!
Я націю свою, поки німу,
Благаю відрізнять зерно від плевел.
От десь би за поганьблене ім’я
Нахаба б на дуель отримав виклик.
А нам спідруч обпльованим стоять…
Чи за століття поневолень звикли?
Чи скоро тут тріумфувать добру,
Коли градоначальничок пихатий
Державну мову утоптав у бруд
І кинув, як масол, електорату?
Я голову за дружбу покладу
І щиро всіх запрошую до хати,
Але чому чиню комусь біду
Коли себе стараюсь поважати?
Стинаються надії і права
І краплені всуціль пакети лоцій…
А зелень все ж підважує асфальт,
Аби напитись до знемоги сонця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664633
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Ты в мир людей пришел, пиндос
Чтоб этот мир поставить раком
Знакомьтесь, люди, это - Босс
Моя любимая собака
Безмозглый мускульный каркас,
Ты слушаешь разбор полетов
С изящной постановкой глаз:
«Я снова не врубился в что-то»
Скажи, собаковидный дуб
Ты знаешь хоть одну собаку
Которая сломала зуб
Грызя часами железяку?
Конечно, шутка шутке рознь,
Но эти шутки - надоели:
Тебе зачем купили кость?
Чтоб ты и дальше ел гантели?
Веселый, разбитной дуплан
Ну как тебе расклады эти?
Башкою развернув диван
Порвал губу … и не заметил
Ты видел, чтобы я, хоть раз
С имбицилоидным задором
Подрался с трактором БЕЛАЗ
Немножко удивив шофера?
Айфон, пульты и табурет
Обидно, блин. Но это - слишком
За час сломал в углу паркет…
Да. Уникальный ты, парнишка
Послушал ……. и разинул пасть
во весь квадрат счастливой морды
Стремишься в книжицу попасть
Таких же, как и ты, рекордов?
Совсем забыл: чужой мопед
Да, ладно, хватит компромата
Я завершаю Ваш портрет -
Итак, Матроскина цитата
(фрагментик): «...Шарик, ты – балбес...»
тупица, клоун, задавака
и мой кармический абсцесс -
Моя любимая собака
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286198
дата надходження 14.10.2011
дата закладки 06.05.2016
Дракони ввижаються в небі, позбавленім тиші.
Це просто омана крізь вічка мого бліндажа?
По клятій війні може набіло нас перепишуть,
таких неповторних
повторні сніги, як олжа.
І патос, і епос, і ерос – як три мушкетери,
як три іпостасі на іконостасі, як три
освячених слова освідчень
з флакона мольфара.
Примов мене ними, замов мене, заговори!
Тоді все одно чи насправді драконові крила
сьогодні у фокусі в калейдоскопах зіниць.
Ми ще покохаєм,
бо не покохати – несила,
бо тулиться промінь у звужені вічка бійниць.
13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648200
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 06.05.2016
Мінливе небо в паростках грози,
Принишкло все, затихло, ледве дише…
Життя – лише до вічності транзит
І я стою на битім роздоріжжі.
Порослий мохом різьблений граніт
Щербинками всміхається глузливо,
Мене чекав… Чекав немало літ,
Не боячись ні грому, ані зливи.
Як я піду – розсиплеться у прах,
Бо камінь мій і биті три дороги,
Не важать вже непевність, розум, страх –
Вперед штовхають вибору остроги.
Піти наліво – втратити коня,
Направо – мати славу та багатство…
Що кінь? Я кінним навіть не рідня
І злато стане череп'яним щастям,
А слава… Вислизне з тремтливих рук,
Все – суєта, таке… Скороминуще,
А прямо? Чорнокрилий хижий крук
Мої очниці спорожнить у пущі…
Додолу, на коліна гне лиха
Безвимірного вибору година.
Ну! Де ви? Де ж ви, ті, хто без гріха?!
Втішайтеся, хоча… Я теж людина!
І грянув грім та здибилась земля,
Постала пустка в круг амфітеатру,
Додолу пальці, кличуть на ім'я,
Кричать: «Нехай вмирає гладіатор!»
І… Знову тиша… Погляд дістає,
Порослий камінь з усміхом щербатим
Всміхаюся… В обличчя злива б'є…
Прощей, граніте! Я вже вибрав, брате…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664008
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Память народная нас когда-то убьёт.
Нас закопают в наши горбатые корни.
Жаль, что плохое мы, всё-таки, лучше помним,
Кровное нержавеющее остриё.
Целится память стелами в небеса.
Под обелиском стынет забытый горбик.
Враки, что всем нам нет дороги назад,
Есть, только этот путь полон скорби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664074
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Мого болю краплина - твоя насолода,
Мого крику німого тобі не почути.
Зійде молодість повінню, в розпачі врода
Розлетиться, розвіється - так тому й бути.
Не інакше...собі не належу й думками.
Граєм ролі - бездарні жорстокі актори.
Мабуть хтось помилився, чи кара віками? -
Переплутані долі в обійсті у Мори -
Ткала ранком із тіней туманні вуалі,
Накидала на очі тому, хто ділився.
Прірву щастя оманою вкрили печалі,
А клубок вів до нього, та десь закотився.
Він чекає не знаючи, де я і досі?
Просто тим, що дісталось його ж і рятую.
Сняться знову до ранку дві постаті босі, -
Він чекає мене, а я душу катую.
05.05.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664183
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Не только поначалу было лихо,
Не раз на жизнь тянуло блевануть…
И, прежде чем над миром стало тихо,
Пришлось изрядно горечи хлебнуть…
Под танковыми щупальцами спрута
Никак не уставали бабы выть…
И мужики взялись за дело круто,
И супостату обломали прыть…
Хватает нынче всем перловой каши…
Но не расскажет в школе ветеран,
Как не взлетали самолёты наши
И как рвануть на танковый таран…
Пусть этот Праздник геям не по нраву,
Но, у кого в крови осталась честь,
Рюмашки за спасённую Державу
Поднимут… и закусят, чем бог весть…
Досталось кочевряжистой Отчизне…
И вот теперь, по памяти скользя,
Нам день ценою в миллионы жизней
Забыть ни в коем случае нельзя!
май 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663860
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 06.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2016
Холодно…
Небо рушится… небо падает…
Небо разбилось вдребезги у моих ног
Во все сорок восемь цветов марсианской радуги…
( и на Юпитере снова сегодня смог…)
Холодно…
Ты отрешенно так смотришь, Господи…
И между нами полярных равнин снега…
Мы бы могли повстречаться на Венской площади…
Или обняться, и просто уйти в луга…
Холодно слишком…
И снова-молчат хранители…
Нить путеводная – ярких времен река…
Но рушиться небо – черное небо Триполи…
Нам бы уйти… только как же земля далека…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640730
дата надходження 02.02.2016
дата закладки 04.05.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 04.05.2016
Просто тебе я любила.
Снігом окроплені квіти,
Вітром розвіяне листя
Килимом вкрило обійстя.
Сльози на руки не злити,
Вмитись туманом несила.
Просто придумала втіху:
Призьбі - бурштинову глину,
Стінам білесеньким - синьку.
Лист твій, єдиний - у скриньку,
Подумки пташкою лину,
Небо дощить, не до сміху.
Просто зустрілась на розі
Та, куди краща за мене.
Поглядом кликала звично
І обпекла блискавично
Полум"ям...стій, навіжене!
Тільки ще б"ється і досі...
03.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663687
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Слова твої пахнуть лавандою -
Як спокій...як місяць...як ніч,
Де я між сузір'їв розгадую
Тайнопис твоїх протиріч...
Думки твої пахнуть поли'ново-
Як вітер спекотного дня,
Де кисло - солодко - ожиново
Нам сонячні струни бринять...
Мовчання твоє пахне холодом -
Як сни-візерунки на склі...
Сміється Мороз в сиву бороду
І сипле снігів кришталі...
І пахнуть цілунки цукатами...
Гіпотез кружляють рої :
Якими п'янять ароматами
Мене теплі очі твої?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663727
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Создатель, протянутой длани персты,
Тобою замечены ныне и прежде.
Мои, неподъемные с виду, кресты
В угоду "безумным желаньям невежды"?
Создатель, кряхтя и стеная, тот час
Проклятием мрачным на плечи ложится,
Когда в сером облаке дремлющий глас
Вновь вороном черным над нами кружится.
Создатель, преданья голодным дарить,
Что рыбе пустыня, - воды нет и плошки,
И что о песках раскаленных твердить? -
Просящему влаги, хотя бы немножко.
Создатель, слепому прозреть не дано,
Когда его сердце окутано мраком.
Ленивому сладостно грязное дно, -
Немытая сущность душевной клоаки.
Создатель, не хлеба, - мотыгу и прыть,
Вспахать и посеять под солнцем палящим.
Не ждать подаяний, а просто любить,
Любовью безмерною, животворящей.
03.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663617
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Не отрицай: любовь - блаженна...
Нетленны чувства - до огня...
Моё прозрение мгновенно...
Но от него сбегу сама...
Не говори,что время бренно...
Есть право истин бытия...
А у любимых и блаженных -
Лишь васильковые глаза...
Твои секреты(аналою)
Раструбят ангелы богам...
Венчание(избранных) - судьбою...
Душа и свечи - образам...
Ты - не последний из героев...
Из одиночества - ростки...
Глаза ладошками прикрою -
И... обрываю лепестки...
Ты от него ничто не скроешь...
И не поделишь пополам...
Для одиночества герои:
Кто остаётся - сам на сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663590
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2016
Подих ночей на припіку спить,
Серед постатей зашпари ранку,
Мимоволі чарують за мить
У піснях світанковоі бранки
Нісенітниці подивом скроней,
Перепродують зайві думки,
А терпкий водограй у долонях
Нагадає про радість весни
Так нестримно, картатим світанком,
Перечитаних слів навмання,
Обіймаєш, смієшся в ремарках,
Поміж гуркоту міста імла...
У загублених вогниках вулиць,
Маринарка знайома, на мить.
Посміхнусь. Він думки мабуть чує.
Зачаровує. Гріє. Бринить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648460
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 01.05.2016
останній трамвай,
як один з перехожих,
палаючий сон
золотих ліхтарів,
у посмішках квітень
читає про схожість,
блакитні кити
і чарівність вогнів
сьогодні мовчалось
весь вечір з папером,
вишневими квітами,
сонцем з-за хмар,
нічого нового, -
весна із мольбертом,
у подиху дощ,
за туманами чар
годинник вистукував
час по бруківці,
підступно ховалися
жовті таксі,
а зорі сміялися,
в них же вечірка,
у розпалі вечір
мовчань для душі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659401
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 01.05.2016
«Всё проходит»… и пост православный, и постмодернизм…
И на стиль, к сожалению, нынче товарищей нет…
И, куда ни взгляни, окружает нас дикий кубизм,
Несмотря на туманность и шарообразность планет…
Скоро век, как без лавров и в бозе почил футуризм
И почти никого не шокируют нынче шедевры Дали́…
И, похоже, теперь не вписаться мне в сюрреализм,
Разве, может быть, в одутловатые формы Земли…
Не успев опериться, спешим напролом в акробаты…
И художники нынче повсюду такое творят…
Но на кру́ги своя возвращаются даже квадраты,
Правда, режутся больно их рваные в клочья края…
Я надеюсь – остались ещё интересные темы
И нескислым натурам жевать их, не пережевать…
Не смогла устоять перед ними Ферма́ теорема,
Но обидно до слёз, что забыты стихов кружева…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Дороги бывают разные, местами однообразные…
Они под шансон коварный водителя тянут в сон…
Бывают весьма крутые и в общем-то несуразные,
Когда не вполне прикольно гудит по мозгам клаксон…
Бывает, когда дороги плывут в раскалённом зное,
Или когда позёмку глотает протектор шин…
Или когда вдруг кашель, ещё, не дай бог, да с гноем…
Красиво нас убивает безжалостный сонм машин…
Но в принципе на дороге не так, чтобы жизнь не ми́ла,
Хоть и спешит оттопырить мент ненасытный карман, -
Ему абсолютно пофиг, куда там спешит водила,
Который баранку крутит, просверливая туман…
А всё-таки на дороге водиле гораздо проще,
Когда он летит на крыльях к супруге… на сеновал…
И на виражах дороги он на судьбу не ропщет,
Покуда колёса крутят движок и карданный вал…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659969
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 01.05.2016
Буквы,
это я вас расставил,
это я сложил из вас слова,
это я заставил вас служить моему безумию,
разойдитесь,
и станьте произвольно,
так как вам нравится,
может тогда,
прочитав ваше сокровенное,
я,наконец,
перестану вас мучить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663140
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
[b]Спасибо Лине Ланской за вдохновение[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
Я вернусь. Ты поймешь это сам,
Не по ночью застывшим часам,
Не по знакам, заметным едва,
Не по тени, что бросит листва.
Будет день, как и сотни пред ним,
Горизонт будет ровен и зрим.
Город полон по-прежнему тайн,
И предчувствием разум не пьян.
Будут сны на рассвете тускнеть,
Будет солнце не золото – медь.
Снова явь невозможно четкá,
Как пустые листы облака…
Я вернусь. Только вспомни мой лик
В зове дня, что расцвел лишь на миг,
Уловив в лентах радиоволн
Ту, где шепчет минор саксофон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663114
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 01.05.2016
[i]Где-то между добром и злом есть сад.
Я буду ждать тебя там.
Руми[/i]
Прислушиваясь к запахам вокруг
И всматриваясь в трелей послезвучье,
Ступи за мной, сей не нарушив круг…
Где свет и воздух будут неразлучны,
Где явь со сном одной рекой течет,
Где время-небо держат колокольни,
Цветут сады невиданных широт,
Что в стороне от грешных и господних,
Плохих и добрых всевозможных дел.
Я буду там. Мы встретимся когда-то…
Иди на звук мерцанья звездных тел,
Забыв о всех находках и утратах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662943
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016
Серед сплетіння слів сплетіння тіл бринить,
Мереживо в сплетінні тіней тане.
Вино бажання знов хлюпочеться,тремтить
Несказано-далеке і жадане.
Серед сплетіння слів розхристані дощі
Сльозами ллються, спрагою розкуті.
Сплетіння сновидінь про лози та плющі
Давно минулі, досі не забуті.
Серед сплетіння слів засліплена душа,
Спіткнувшись, впала і за мить прозріла:
Чи зайде хтось тепер, коли я без гроша,
Засмучена, самотня і безсила?
Серед сплетіння слів любов колишня - глум...
Прислухайся, неначе птаха кличе?
На нитку перлами нанизуючи сум,
Журливо так недоля знов курличе.
Серед сплетіння слів сплетіння тіл і щем
Розірве ті обіцянки урочі.
Крихкий дзвенить кришталь, вже нетерпіння вщент,
Малиновий заспів ховають очі...
29.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662942
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662667
Заходимо і... з сонячного ранку попадаємо в густі вечірні сутінки, які огортають нас смутком. Ведикий зал з багатьма колонами, мозаїчними полотнами і кольоровими вітражами, через які не проникає денне світло. 12 куполів, кожен з яких символізує країну-забудовника.
Сині з золотими зірками купольні стелі нагадують про скорботну ніч.
Перед алтарем в формі чаші знаходиться фрагмент скелі, на якій молився Ісус. Інша частина каменю знаходиться зовні, впритул до стіни храму. Поскільки сам храм – францисканський, то православні моляться біля зовнішньої частини храму. Але хто через 2 тисячі років може точно сказати, на якій частині каменя молився Ісус? Для мене – це не суттєво, переконана, що весь камінь увібрав його енергію.
Скеля-чаша обрамлена металевим кованим вінком, що символізує терновий вінок. Навкруг каменя на стільцях сидять люди в глибокій задумі, помітно, що думки їх знаходяться зовсім в іншому часі. Неймовірна тиша створює урочисту атмосферу. Сила смутку – неймовірна!
Над самим алтарем – велике мозаїчне полотно, на якому зображений Ісус Христос, що сидить на камені в глибокій задумі. Ніби магнітом, полотно притягує увагу. Вдивляюся уважніше і зупиняюсь приголомшена: скільки ж скорботи в цій Людині!!! Який вселенський сум іде від Нього! І скорбота... Боже, яка скорбота! Вона пронизує наскрізь. І вперше – чомусь вперше! – я усвідомила, що Він – Лю- ди-на. Богом Він стане на Небі, а тут ніщо людське не було чужим для Нього. Скільки ж внутрішньої сили і воістину божественної свідомості треба було мати, щоб іти на те, що Його чекало!
Уявила себе на Його місці... Та я тікала б світ за очі, та я б від жаху здатна була б в мишачу нірку влізти! А ВІН...
І таке невимовне співчуття охопило мене, такий жаль і водночас, розумуння Його величі!!! Господи, Ти йшов на такі муки ради нас, ради мене! А ми... а я... Які ж ми нікчемні, в порівнянні з Твоєю чистотою і величчю! Сором і біль спазмом перехопили подих. Всі зусилля оволодіти собою були марними. Плечі здригалися, сльози потекли річкою і я заридала. О, як я плакала! Вискочила з Храму, сховалася за колоною і так солодко-гірко ридала навзрид, як плачуть діти за втраченим... Неймовірний жаль і біль виливались ріками сліз.
Мені було соромно, що не могла взяти себе в руки. Так, я – знатна плакальниця, але ж не невростенік! Та ридання не припинялись.
Підійшла наша гід, обняла за плечі... вона розуміла, що зі мною.
"Я забыла предупредить, что тут многим "срывает крышу". Не стесняйтесь..."
Не встигла вона це вимовити, як з храму вилетів мій чоловік і сховався за дальню колону. Я бачила, як від ридань здригалось його плече. А він у мене – зовсім не плакальник! Він теж відчув той біль.
Що не кажіть, а ВОНО є! Ота неймовірна енергія страждань чи благодаті, яку відчувають справжні екстасенси через десятиліття. Що казати про божествену енергію?! Вона проникла в землю і камінь на тисячоліття, і її можуть відчути навіть такі, як я. Пам'ятаєте, як я розповідала про благодать, що відчувала на Іордані? Є енергетика благодаті, є енергія болю... Вселенського. Я її відчула на собі.
Сумні, задумливі та мовчазні виходили люди з нашої групи. Зачепило і їх. А одна парочка вийшла так, ніби з прогулянки по базару. Ось такі ми всі різні...
Далі їхали мовчки, говорити не було сил. Всі погрузилися в себе. Мабуть, як і я, відчували сором за себе, за багатьох інших. А ще – сумнів: чи варті ми такого подвигу?..
29.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662926
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016
В лаванде(синей)мотыльки пыльцою очертили тени...
До первых проблесков зари садились на одни колени...
То вверх поднимались,то - вниз...Сужая окружность запрета...
Томление - в порыве(на бис),..прелюдия - до ответа...
Прохладный сочился бриз,прозрачным казался корсетом...
Затих легендарный солист,укрывшись за занавес где-то...
Оплыла на блюдце свеча и...каплей,застывшей на вене,
Касалась крыла мотылька,..сетей неожиданной лени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016
Экспромт
Мне дали силы сегодня втрое...
Мне дали волю грустить о том,
Кто за высокою стеною...
И не приходит в мой новый дом...
Мне дали смелость -побыть собою...
На ночь и день, и пять минут...
И, обнимая, не всё былое,
Всех успеваю упомянуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662812
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
(По версії А. Шопенґауера*)
Це придумав не я,
як то кажуть,"слабо".
Це все ґер Шопенґауер втяв,
от, їй-бо!
Я лише у думки його рими заклав.
Плагіату ніякого тут,
Боже збав.
Всіх поетів,які тільки є
апріорі
Він упевнено вносить
до трьох категорій:**
1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор нічогенький поет,
Та здатен лише на тріскучий ефект.
Промчить швидкоплинно
і де він? Знайди!
Немає - зникає кудись назавжди.
2.КОМЕТИ, ПЛАНЕТИ
А це більш вагомі космічні об'єкти -
У них є орбіти й тонкі інтелекти,
Чи краще сказати - достойне IQ,
Й блищать яскравіше зірок на смерку.
Блищать яскравіше,бо блище останніх,
Тому їх і плутають часто профани.
Та й світло то зовсім не їхнє, адже,
Немов дзеркала, відбивають чуже.
Діяльність їх тягнеться декілька років
І сфера їх дії не надто широка -
Супутники їхні обмежують коло,
Сучасники тобто, в магнітному полі.
Та, врешті, свої залишають місця,
Їх інші займають і так без кінця.
3.ЗІРКИ
І тільки вони непорушні й постійні,
Такі недосяжні - зірки є зірки!
Горять власним світлом незмінно,надійно -
Дивуйся,милуйся,хоч цілі віки.
Не змінюють вигляду свого ніколи.
Міняй,не міняй точку зору і час -
Однаково сяють з Господньої волі,
Тому що відсутній у них паралакс.***
Вони не належать системі(чи нації),
Лишень всьому світу - така ситуація.
Проблема одна є - потрібні роки,
Щоб світло,яке посилають зірки,
Здолавши космічний без меж океан,
Дісталось Землі, ну а отже й землян.
*** ***
От і всі вагові категорії,
Чи то пак - поетичний розклад.
Хтось може спростує такі алегорії?
Артур Шопенґауер був би лиш рад.
*А.Шопенґауер - німецький філософ
(22.2.1788 - 21.9.1860)
** "Афоризмы и максимы" (о критике,суждении,одобрении и славе)
***паралакс (з грец. - зміна) - явне зміщення,або різниця орієнтації
об'єкта,що розглядається з двох різних позицій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 28.04.2016
Я втрати боюся, боюся зачинених брам,
І жити лиш згадкою, тішити думкою мрію...
Боюся відкритись назустріч буремним вітрам,
Боюся прощань, бо змиритися з ними не вмію.
Прощання - це як відпускати частину себе:
На волю, назавжди, у небо, у ніч горобину...
Та ніч усе небо закриє, колись голубе!..
Так важко дивитися мріям і спогадам в спину!
Усе відійде, все забудеться, стане нічим,
Допоки зі сховку не з`явиться привидом спогад -
Тоді оживе згустком болю у плетиві рим
Цей вірш, невловимий, як натяк, як подих, як здогад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657186
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Ти навіть не колишня, ти - ніхто!
Була ніким, і підеш у нікуди...
Чому ж і через рік, чи два...хоч сто,
У всіх тебе вбачатиму, повсюди...
Ти навіть не колишня, хоч була
Для мене всім. В тобі і рай, і пекло...
Ну от навіщо доля нас звела,
Щоб сонце потім зникло і померкло?
Ти навіть не колишня... Хоч тепер
Вже все одно...В житті воскресну новім!
Я фенікс! Я живий! Я не помер!
Душа лиш на місточку калиновім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661659
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Платье с заплатами,
Волосы с проседью,
Судьбы чужие верша -
Стрелами-латами.
Раненой гостьею,
Глянь, - умирает душа.
Мрачно-зловещее,
Слово злорадное
Молвит, надежды круша.
Вечное, вещее,
Но безотрадное -
Предупреждала душа...
Говором, гомоном,
Горечью сладостной,
Чувства, как стекла круша.
Болью изломана,
Вовсе не радостно,
Прочь улетает душа.
28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662755
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Овация и гул - накормлена толпа,
Вспотевшие актеры уходят в закулисье.
Во имя Короля и памяти святых
Прославленный герой
Сразил десятерых.
А я с мечом в спине и «мертвый до конца»
Собою восполняю убогость декораций.
Рожденный угождать носителям икон,
Не смею даже встать
Чтоб выйти на поклон…
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595333
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 28.04.2016
Я наугад читал стихи
Не выбирая, что попало,
От гениальных, до плохих
И сделал вывод - Очень мало
Про счастье, радость, детский смех
Как будто нет их и в помине
Предательство, разлуки, грех
Несчастная любовь, гордыня
Вот что волнует контингент
Вполне, я думаю, успешный
А основной клеймит процент
Тех кто не "наш", а значит грешный...
Воюют лучшие умы
Остервенело, с волчьей хваткой
И словом в область головы
Бьют как сапёрною лопаткой...
Стремясь больнее оскорбить
По зенки наливаясь злостью
Готовы, думаю, убить
Им тот другой в гортани костью
Ведь были бойни сотни раз
Нет без баталий поколений
Наивный думал хоть сейчас
Найдём достойные стремленья
История научит всех
Ценить любого человека
А самым тяжким станет грех
Моральным слыть в кругах калекой...
Ан нет, мы там же где всегда
На бронепоездах в засаде.
Не учит ни одна беда,
Ну, что ж, мы все у двери ада...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662753
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Прости - за серость вещих снов...
Глухое эхо -в анфиладах...
И за неверие в богов...
И за потухшие лампады...
За померанец - на губах...
И нежелание стать отрадой...
За страсть и страх - на рубежах...
Звучание грустной серенады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Дух весенний, к жизни призывая,
Укрепиться не даёт сомнениям -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
Нет, любовь не может быть ошибкой,
Муки ли суля, иль наслаждение,
Оборвётся ль тонкой паутинкой,
Или станет вечным вдохновением.
По весенней улице шагая,
Отпускаю в мир иной сомнения -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650939
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 28.04.2016
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 28.04.2016
Наверное,ты не услышал...
Окликнула тихо тебя...
Летало эхо по крышам...
И выше - куда то туда...
А может - смотреть ты не хочешь
В зелёного цвета глаза?..
Понравились чёрные очи
И снежные города?..
Наверно,ты просто не помнишь...
Зачем меня ты забыл?..
А может ты больше не дышишь?..
Тебе не хватает сил?..
А я - тебя ожидаю...
Столбом стою у окна...
И перец,и соль укрываю
Платками на волосах...
А ты говорил,что чудная...
Всё в жизни - не просто так...
Когда я "Шанель" поменяла
На красные лютики,мак...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662760
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Вкрившись образою, наче завісою,
Світ десь залишений в темряві.
Вітер зриває бешкетним гульвісою
Гойдалки з гілок на дереві.
Що ти згубив, може десь закотилося?
Глянь, за одвірком сховалося, -
Билося-билося, билося-билося,
Що тепер вдієш, так сталося...
Здалеку бачу: сріблястою кригою
Сяєш, як сонячним променем.
Важко зцілитись сльозами-відлигою,
Ранам, що ятряться спомином.
Хилиться обрій, до ніг твоїх хилиться,
Ніч - безпросвітною мукою.
Знехтуй образою, - доля замислиться,
Хоч і карає розлукою.
27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662466
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Ці провокатори весни –
Несамовито-буйні гени,
Цей вибух пристрасті шалений,
Яким ніколи і не снив
Цей щедрий клич жіночих зваб,
Що серця ловиться радаром…
І не второпа голова –
Чи благо це, а чи покара?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662234
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
тлеют лабазы гниют погреба
целится в яблочко аспид ползучий
снова припёрлась твоя несудьба
в богом забытые райские кущи
голым как ноль подкидным дураком
вышел король дураков бескозырных
как же легко набирает очко
заговорённовеликая мымра
как беспросветен запуганный раб
барина веры царя или бога
люди смотрите на ваше вчера
можно потрогать но лучше не трогать
тощее стадо на тучных хлебах
что ж ты кормилец такой невезучий
снова припёрлась твоя несудьба
в осточертевшие райские кущи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662529
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Оступившись
в кромешной тьме,
ощущаю бесконечность.
Но разбитые коленки
мгновенно возвращают меня
на грешную
Землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661286
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 27.04.2016
В мире немало крутых откровений
И без открытий житуха пресна́…
Но гениальность простых уравнений
Многих лишает покоя и сна…
Мне не по силам был вывод Эйнштейна, -
Масса какая-то, света квадрат…
А энергетику пляшки «Портвейна»
Мне помогал раскусить старший брат …
Очень капризна девичья харизма, -
Полишинель охраняет секрет…
И разгадать механизмы трюизма
Люди пытаются тысячи лет…
Может, не всё познаётся в сравнении?
В этом и я усомниться посмел…
И утонул в глубине откровения:
КОЛЯ + ОЛЯ = Л!!!
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662438
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Почему же болит, когда
Эта боль вовсе не моя?
Где-то рушатся города,
Где-то ржавая бьёт струя.
Не заштопать дыру в душе,
Пуле все равно - пролетит.
Где-то счастье и в шалаше,
Где-то башня тоской скрипит.
Не утратить то, чего нет,
То, что выдумал, - разгадай.
Где-то ночи, в тысячу лет,
Где-то рушатся города.
Кто на небе узоры плел,
Чтобы грозы да в кружева?
Где-то адский кипит котел,
Где-то ложь по сей день, права.
Пусть туманное, да вранье
Не унять, впереди - гряда.
Где-то стаями воронье,
Где-то рушатся города.
26.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662270
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Ловлю сніжинки,
щоб краще роздивитись -
тануть в долонях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634938
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
В сонмище междометий
Скромно бузит междуречье
В поиске пряных отметин
Чисто по-человечьи
В полупустой харизме
Сочно межвременьем пучась
И исходя нарциссизмом
Виснет в сети могучий
Стрёмно звучащий классик
Тихо зачислен в обноски
Вдрызг растворимый Герасим
Хавает жириновских
Эти целят в межбровье
Было бы сказано громко
Стадо рогато коровье
Бычась жуёт соломку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635062
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Рубаї
***
Еліта владна?! – Зборисько негідних
хапуг, хитрюг, злодюг... і їм подібних,
що ціп'яком* всмокталося в країну
й жирує на крові́ мільйонів бідних.
***
Народна влада це? Чи влада супостатів,
котрі не ставлять в гріш життя солдатів?
Чужих дітей беззбройних шле під кулі,
ховаючи своїх за мур палаців.
Катрени
***
Прозріли вже Обама і Європа,
яка Вкраїною керує владна ж*опа.
Найгірший ворог – внутрішній, не явний,
що тихо підриває мур державний.
***
Хао́с, бедлам**... А в нім – кубло зміїне
сповзлось, сплелось у владний клан країни.
Гризуться, душать, не жаліють яду...–
таку ось маємо, брато́ве, владу...
*солітер (ціп'як) – кишковий паразит,
довжиною 10 - 15 метрів, що може жити до 20 років,
виснажуючи людський організм;
**бедлам – безладдя (в переносному значенні).
11. 01. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634947
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Беспородной бабочкой кружить
Над муаром мягкотелой пыли
И вуаль в вериги превратить
Оставалось - три коротких мили...
Сладко -горький дым сокроет тлен...
Полонез тиши - полночным "браво"...
Тот зелёный(вечный)цвет колен -
В бесподобно-красочной оправе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634988
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Ти ще живеш в мені… іще живеш…
Як музика, яка вже відлунала,
Але з-за хмар – недовідомих меж –
Бринять на струнах зіграні октави.
Я відвикаю думати, як ти,
Хоча й жартую фразами твоїми
І дуже часто привид самоти
Я кличу, мов колись тебе, на і́м'я.
Пробач, як цим тривожу вранці сон
(чи справді – знати б! – я його [i]тривожу[/i]?)...
Я намагаюсь… все – до самих ком,
Та заглушити музики не можу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635065
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
Ни полазник, ни калач,
Ни печати на просфору…
От Ти-Ви-шных передач
Удавиться нынче впору…
Чтоб не видеть этот срач,
По газам бью до упору
И в коробку передач
От души втыкаю шпору…
И несутся кони вскачь
Через лес и косогоры…
Переходит в детский плач
Заунывный рёв мотора…
За рулём опасен скотч,
Бог глядит с немым укором…
И пронизывает ночь
Разговор со светофором…
январь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633585
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 11.01.2016
***
По усмішці читаю, по очах...
Ти в мене, милий, весь – як на долоні.
Кохання твого вогник не зачах.
А мій?.. Та я весь вік – в твоїм полоні!
***
Ми вже – у володіннях листопада.
Я все частіш турбую Господа: "Спаси!
Без нього не горітиме лампада
любові й ніжності. Молю, не загаси!"
***
Як лагідно зорі́ють твої очі,
яке тепло дарує серця жар...
В долоньках, крізь буремні дні і ночі
ми пронесли безцінний Божий дар.
8.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634482
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Кутя в макітрі, у смаку медовім,
Танцює макогін поміж зернят,
Горішки смаком пахнуть мигдальовим,
Пахуча слива в блиску оченят.
Пиріг- господар з гречкою побрався,
В животик вушка вмощують гриби,
Кипить на кухні Святвечері юшка,
Рум'яняться смачненькі пампушки.
Прибрався стіл вже оберемком сіна,
Часник кладе господар на кути
Аби в добрі жила уся родина,
Охороняє всіх від зла, та від біди.
І лине коляда немов молитва,
Дитятко Боже славлять всі пісні,
Добром та миром щоб душа проникла
Дорогу стелять в небі звіздарі.
Вистелюють Рожденному на сіні,
Несуть поклін й дарунки пастушки,
Де три царі вернуться до яскині
Щоб дарувати ладан та свічки.
Несімо й ми у молитвах офіру,
Співаймо щиро славні колядки,
Щоб не згубити ту святую віру,
Славімо Господа від нині й на віки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631676
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 09.01.2016
Что-то трепещется?..алое,
Пламени отблеском, - боль.
Остановилось усталое,
Всем выдавая...любовь.
Переживая, без устали,
Слушая, чтоб отогреть,
Сказки сплетало искусные,
Тешило мыслью...взлететь.
Не хорони себя заживо,
Скоро финал...продержись,
Фильма короткометражного...
Слышал название, - "ЖИЗНЬ"?..
Не разорвешь ночи бликами,
И не придет новый день,
А не заметишь, - безликими
Станут и мысли, и тень...
Что-то трепещется...вороны
Тучею мрачно кружат.
Лезвия, плахи и бороны -
Выпустить кровь норовят...
Страхи гони, пусть отточены
Демонов зубы, остры -
Верой беда обесточена,
Хоть разжигает костры.
Сплавится- слюбится?..горечью
Грог из вина наших душ.
Сны наполняются в полночи
Ханжеством мнимых кликуш.
Что-то трепещется...алое?
Пламени отблеском, - боль.
Остановилось усталое,
Всем выдавая...любовь.
07.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634088
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Смущаясь,шепнула: "Привет..."
И время, как пламя, за ветром.
Мгновения из километров
Сжимаются в краткое...НЕТ.
Сжимаются, годы дробя.
У счастья последние шансы -
Забытой любви реверансы,
Судьбе,что вернула тебя.
Судьбе, что вернула, постой...
Так холодно...может быть, кофе?
Над чашкой любимый твой профиль,
За окнами - шум городской...
07.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634018
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Что тебе снится?
Улыбка во сне
Сопровождает полет наважденья.
Что есть волшебнее этих мгновений?
Может, ты вспомнил во сне обо мне?
Что тебе снится?
Нахмурена бровь,
Бьется тревога у вздувшейся жилки,
Даже во сне беспокойный и пылкий,
Может быть в грезах спасаешь любовь?
Что тебе снится?
Обрывки в бреду
Сбивчивой страстной и скомканной речи...
Кто-то желанной препятствует встрече?
Спи. Я тревоги твои разведу..
Что тебе снится?
Крадется рассвет
По подоконнику, шторкой играя.
Спи. Еще несколько песен из рая,
И растворится их призрачный след...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584545
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 08.01.2016
Барьер любой, не зная о паркуре,
Мы брали, собираясь во дворе,
А мятный пряник, в сахарной глазури,
Был лучшим угощеньем детворе.
Мы знали город и его предместья,
Пешком преодолев все рубежи,
И "общий" самокат чинили вместе,
Забыв, кому же он принадлежит.
Мы честью не клялись, но мы дружили,
Не обещая съесть комок земли,
И словом, данным другу, дорожили,
И преданность доныне сберегли.
Весна звенела, раскалялось лето,
Грустила осень. Долго ль до зимы?..
Но наши письма памятью согреты,
И с внуками на фото – те же мы.
О модных трендах спорим и гламуре,
Познав фэн-шуй и что когда носить…
...Я покупаю пряники в глазури,
Чтоб память детства в сердце сохранить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357033
дата надходження 13.08.2012
дата закладки 08.01.2016
В эти белые ночи, в полусонные дни -
Календарь заморочек, караул тишины...
Позолоченный край(из сандала)свечи -
В пелене заговора(перепрелой)травы...
Парапет Атлантиды(в это время) - не блажь!..
Это время - не бремя!..
Долгожданный кураж!..
Его нерв обесточен!..
Только страсть миражей...
Эти белые ночи - от судьбы палачей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
У розповні мирських турбот і літ
Сія дитинство красною зорею,
Мов пісня сонцеликого Орфея
На цій, такій окраденій землі.
…Щодень ступати у нові світи,
І вірить, не шукаючи резону,
Що сад сусідський – острів Робінзона,
Що не шуліка – грізний Змій летить.
Здавалось, це даровано навік:
Ще молоді-веселі мама й тато,
І друзів невгамовних повна хата,
Принцеса з казки – через парти дві.
Фата моргана видиво ясне,
Найкращі миті неземного раю…
А нині в казку внуки повертають –
І друзів, і принцесу і мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634234
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Брошенный дом, расскажи,
Как проводили балы,
Как суетились пажи,
Скатерти были белы.
Свечи алмазно горели
Ярче далеких зарниц.
Дамы волнующе пели
Арии редкостных птиц.
Он и она танцевали
На берегу у реки.
Звезды рассыпаны шалью
На расстояньи руки…
Ветер укроет их тени.
Призраки. Дом. Эпилог…
Время ноктюрном осенним
Память зовет на порог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634131
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Замри не вслух произнесенным словом,
Закрой глаза вуалью из ветров
И проявись на старом фото снова
Тем образом, что не затерт и нов.
Разбей щиты окаменевших мыслей
И разукрась их радужным мазком,
Напомни все из прожитых ста жизней,
Одну – на бис, где ты мне незнаком.
(Лишь для того, чтоб встретиться потом…).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634322
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2016
Я о ней слыхала...Только не видала:
Белую ворону в стае чёрных птиц...
Белая ворона - родилась такая...
Белая ворона(среди чёрных лиц)...
Есть одно желание: вырваться из стаи...
И взлететь высоко,где парят орлы...
А в родимой стае -черные пинают...
Их на колокольне грязные следы...
Белая ворона первой умирает
За глоток свободы и глоток любви!..
Белая ворона - странная такая...
Белая - на фоне беспробудной тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2016
Все дороги ведут к вершине
И сливаются там в одну...
Для везучих - попутный в спину,
Приближающий, высоту...
На вершинах прозрачен воздух,
Обжигающий до сердец...
На вершинах огнём подкожным
Окрыляется человек...
Мускулисты вершин атланты!..
Лёгок - портик кариатид!..
На вершины несут пуанты...
И, наполненный, счастьем миг...
На вершине - кресты надежды!..
А погост - обнесён крутизной!..
Только пленник её харизмы
Возвращается вновь и вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632507
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 07.01.2016
Снова вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль,
Что теряют люди друг друга.
Не мороз, а печаль серебром
Наши головы покрывает.
О былом... О былом
Сединою напоминает.
Хоть с зимой белоснежной на "Вы",
Средь весны бы юной проснуться.
Но увы... Но увы..,
Журавли-года не вернутся.
Вяжет- вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль...
Берегите, люди, друг друга.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633842
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Її не пізнаєш ти, скільки б не бивсь,
Воістину дивне, чудове створіння.
Хоч править банальне ребро за коріння,
Уперто чергову підкорює вись.
Як кішка, гуляє сама по собі,
Не терпить стороннього тиску на себе.
На неї захоплено дивиться Небо
І є на що глянути там далебі.
Як книга, яку ти читаєш й тебе
В напрузі тримає в ній кожна сторінка...
Така вона є ця НЕПІЗНАНА ЖІНКА,
Без неї сумне починання любе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633786
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Зову тебя...и среди тысяч бед
Услышь, вернись, в заботах утопая,
Я обернусь, столетий дни листая
К тебе отправлю огненный корвет.
Крылатый вихрь, разрежет ночь и день,
Испепелит добром,а не мечами
И укротив елейными речами,
Рассеет одурманенную тень.
Рассвет забрезжит свечкой в пустоте,
И ты внимая Вечности касаньем,
Останешься испить мое дыханье -
Вторить душой на данной частоте.
05.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633706
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 07.01.2016
[i](вариация на тему)[/i]
Наступает минута прощания
И вот-вот содрогнётся вагон…
И даю я тебе обещание
Возвратиться на этот перрон…
Предстоят мне лихие страдания
И в метель, и в жару, и в дожди…
Но почти, как в священных преданиях,
Я вернусь, только ты меня жди…
И когда возвращусь из ненастия
С Божьей помощью и со щитом,
Ты, уверен, заплачешь от счастия,
Но об этом, родная, потом…
Ну, а ежели в этих пожарищах
Не спасёт меня твой медальон,
То тебе всё расскажут товарищи
И помянет меня батальон…
А пока не спешит человечество
Отрекаться от смертных грехов,
Я за Веру, Царя и Отечество
Ухожу проливать свою кровь…
[i]Прощай, не горюй,
Напрасно слёз не лей,
Лишь крепче обними (и поцелуй)
И стременную мне налей…[/i]
июль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511645
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 04.01.2016
Разгулялась беда за прогнившим порогом
И безумием диким плюётся война…
А ночами бессонными манят дороги
В те края, где доселе звенит тишина…
Где ещё не похерены стоны валторны
Под лоснящейся мордой чумацкой луны…
А на берег без устали катятся волны
И баюкают нежно рыбачьи челны…
Только вряд ли и там успокоится сердце,
Если мысли суровой тревоги полны…
И друг в друга вгрызаются единоверцы
На обочине брошенной Богом страны…
июль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512927
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 04.01.2016
Неначе листя восени,
Ми розлетілись в різні боки.
Ледь чутно наші голоси,
І все віддаленіше – кроки.
За вітром ти помчав услід,
Мене дощем зірвало з гілки.
Ти помарнів, пожовк і зблід,
Я постарішала – і тільки.
Ми закрутили, хоч невлад,
Танок останній не під сили.
Та обірвав нам листопад
Надії і посохлі жили.
Жбурляв мене і дощ, і сніг.
Я до калюжі враз прибилась,
І у багнюці, всім на сміх,
Я порсалася і втопилась.
Ти також довго не літав,
Підступний вітер тебе кинув,
Завів далеко за курган,
Ти там від холоду й загинув.
І потепління вже не жди,
Пройшла пора, зів’яли роки.
Неначе листя, назавжди
Ми розлетілись в різні боки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481933
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 03.01.2016
Сине-чёрную ночь(в шелковистости шали)
Пучеглазый фонарь жёлтым светом терзал,
Обнажая из тьмы минареты печали,
Где никто никому никогда не солгал...
Отзвучали слова и слова повторились...
Унеслись далеко и вернулись опять...
Минареты печали года возносились...
Пучеглазый фонарь освещал только пядь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633174
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Згорнусь в клубок маленьким кошенятком,
Сховаю мрії між своїх долонь,
І вихором в моїй душі до ранку,
У серці танцюватиме вогонь!
І звідки ті емоції взялися?..
Тут є усе: і ревнощі, і злість...
І хоч ти плач, кричи, тікай, молися,
Перевіряють психіку на міць.
Із нетерпінням вже чекаю ранку...
Цей шал емоцій розганяє сни,
Як в маренні... У сірому світанку
Усе ж засну, та чи заснуть вони?..
Ну ось і ранок... Світло... Чашка кави
Покращить настрій, трохи збадьорить...
Вже наче весь той шал - то плід уяви...
Чому ж тоді у серці так болить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633163
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Зіткнутись з реальністю просто,
Як множить на нуль,
І твій результат –
Жменя скалок банальних ілюзій
На килимі снігу –
Вчорашніх яли́нкових куль,
Що їх дарували
На згадку знайомі й друзі.
Стоїш сам на сам на зустрічній –
Байдужій, чужій.
Чи знайдеться хтось,
Що, скривавлені бачачи пальці,
Зупинить своє
(доленосне для тебе) таксі?
Уламки ілюзій.
Холодна реальність дистанцій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633054
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Когда ты любишь жизнь без меры,
То смерти не страшны химеры.
Беззубой ты не по зубам
И на Земле, и где-то Там.
Живи, люби и созидай,
И никогда не умирай!
Экспромт-отклик на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632137
Шип Сергей
(Фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632441
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 02.01.2016
Беспредметней, обобщённей,
Ритм тверже, учащённей,
Сотни жизней и агоний –
Все в сосуде с хрупким дном.
Не пером – смычком иль кистью
Позадористей чертись ты.
Неиспользованный выстрел –
Ровно в полночь, словно гром.
Некрасив и сбивчив почерк,
И в графе любой – лишь прочерк.
Не расставленных горсть точек –
Костенение души.
Без имен мы пусть, без лиц, но
Как же нам не веселиться –
Каждый нищий нынче принц и
Правосудие вершит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632968
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
В междуречье словесных строчек -
Закодированный пароль:
Заземлением многоточий,
Теоремою Пифагор...
Из суммарности дней(пророчих) -
Поиск чистой души и грёз...
Из упавшей на землю ночи
(Между звёздами) - реки слёз...
Я найду его(между прочим)...
И,наверное,моя роль -
В междуречье словесных строчек
Высыпать и на раны соль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632935
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Россеюшка велика
А отступать куда
Сзади торчит Москва
В хромовом сапоге
Там на боку наган
Светит во лбу звезда
Страшно назад сдавать
В общем ком алягер
А на двуглавой заре
Сладкомалинов звон
Кованых кандалов
Взведенных в ранг вериг
В списке грехов и скреп
Серое вещество
Ливеру не свезло
Сердце тоже внутри
Ой лихо свистит Москва
Розой шальных ветров
Милости не проси
Здесь её просто нет
Здесь не в чести слова
Только свежую кровь
Примут на депозит
Слёзы здесь не в цене
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632910
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
На замшевой мягкой перчатке
Лежали, уснуть не пытаясь,
Руки твоей все отпечатки,
И мыслей моих опечатки,
Каких?..никогда не узнаешь.
Летящими стрелами больно
Разить, чтоб расстаться с обидой,
А может быть,все же довольно,
Сражаться?..улыбкой невольной
Разрушить всех бед пирамиды.
И к замшевой мягкости тая,
Щекою коснуться, не плакать -
Сказать: "По тебе я скучаю".
А памяти кадры мелькают -
Проклятая мучает память...
На замшевой мягкой перчатке
Лежали, уснуть не пытаясь,
Руки твоей все отпечатки,
И мыслей моих опечатки,
Каких?..никогда не узнаешь.
01.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632843
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Коснусь небрежно,
Словно невзначай…
Причалы грез и страсти пресловутой…
Она – мой дом…ее зовут – Печаль…
Я не войду в чертог ее обутой…
Моих миров
Изменчивая шаль-
Миров скитаний, праздности и лени…
Приподниму воздушную вуаль…
Сниму одежды… преклоню колени…
Чиста! Свободна!
Отчего ж так жаль?
Любовь… Желанье… Вера… что же – с ними?!
Мой странный дом – воздушная Печаль…
(…ты окликался лишь на это имя…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632836
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
[b]На музику Андрія Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи, чому у серці осінь,
А поміж нас - давно зима?..
Я у снігах блукаю досі,
Але тебе нема...
В самоті минають дні,
Довгі і холодні ночі...
Десь удалині сяють твої очі,
Десь там удалині сяють твої очі...
Скажи, коли упало небо,
Погасли зорі у душі?
Та серце б'ється лиш для тебе,
Хоч ми тепер чужі...
І у кожного сім'я,
Підростають онучата...
Та любов моя буде вік палати,
Але любов моя буде вік палати!
Скажи, чия зрадлива доля
Печаллю стежечку сплела?
Чому караємось в неволі
На відстані крила?..
А розлука-гіркота
Болем коси посріблила...
І гірчать літа посивілі крила,
І так гірчать літа посивілі крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Це вже люди єресь учинили,
Розтягнувши по кутках богів,
Породивши лютих ворогів
З пелюшок – до самої могили.
Храми і церкви багатоликі,
Збурені єхидством сатани -
Поле для розбрату і війни.
Хто ж це їх у нашу хату кликав?
Хай вже пишуть мудреці закони
Під окрас і розрізи очей…
Та у всіх червона кров тече,
І сльоза на смак у всіх солона!
Створених із почуттів і плоті
Нас єднати має Дух Святий,
Ми рожденні щастя досягти,
Наче птаха неба у польоті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631413
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Я написал сие творение под влиянием поэзии коллеги Специи http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631444 и, дабы разрушить образ " хмурого Педро".
Я вообще- то не жлоб по натуре,
Не Пьеро, не ботан, если честно.
Мне однажды в районной ментуре...
Ну... Там дальше не интересно...
Я держу, как умею, удары,
А умею, поверьте, неплохо...
Вы вот видели фильм "Лаутары"?
Или...знаете, где это - Сохо?
Разобьете бутылку о голову?
Или...лбом откроете двери?
Я бутылкой о голову пробовал,
Ну, а с дверью - нужно проверить.
На досуге читаю Ницше,
Даже, Фрейда, в оригинале-
Принимаю духовную пищу,
Среди многих прослыл маргиналом.
Мясоед, ненавижу фрукты,
Знаю сотни четыре матов,
Уложусь где-то так... В полминуты
С полной сборкою автомата.
Я смеюсь, когда мне приятно
И циничен, когда мне плохо,
Хоть небрит, но всегда опрятен.
Зуб - за зуб, да и око - за око.
Да, немного, кстати, о внешности.
Тут природа меня пощадила -
Крепок торс, волосаты конечности -
Покрасивее гамадрила.
Шрам на лбу, на губе, на затылке
И на ребрах слегка "натоптано".
Только шрам, согласитесь, не дырка,
Да, к тому ж, аккуратно заштопанный.
Бонапарт, Педро Гомес, Сталин...
Что, скажите, меж ними общего?
Может... Трое все были с усами?
Или... Все дистрофично тощими?
Ну-у-у... Не вышли немножко ростом...
Так... По нижнему цензу среднего...
Да и тут все предельно просто -
Трое все, ведь, ума не бедного.
"Разгильдяй, похабник, пошлятина!
Вот загнул! Да ну как он смеет?!"
Может, я для кого-то и гадина...
Но люблю, как никто не умеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631919
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Стихи Олафа Халди
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00587457.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631595
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Розчавлено…
Розплавлено… вода…
Не змалювалось… крик очей і рук… не
У тому біль… і не у тім біда,
За сорок днів,
ти знаєш, злива вщухне…
Безлюддя міст…
І безголосся площ
В постапокаліптичному світанку…
Прийми мене, бо я – твій перший дощ…
Твоїм дощем
залишусь до останку…
Бо вартові
Моря твої зітруть…
Відпустять хвилі стрілки циферблату…
Впізнай мене, як сутінки впадуть
На сонячні
вершини Арарату…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631855
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Застигло усе довкола.
І начебто ми – не ми.
Зима оминула кіньми
Розтерзане Дике поле.
У тренді – ворон і грак.
Бенкети святкують пишні.
Німі кароокі вишні
Їм ронять сльози на фрак.
Досхо́чу впившись вином,
Полощуть повітрям горло -
Вороняче, темно-чорне, -
Зірки збивають крилом.
А з білого – тільки сни,
Бо там – янголині зграї,
Протопти в снігу до Раю…
А тут…немає зими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631846
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
В мереживі буденних днів
Для мене місце віднайди,
Серед пустих календарів
Мої не загуби сліди!
В холодній віхолі зірок
Побач, як крутиться земля!
І кожний вирваний листок
Мене від тебе віддаля...
Між нами відстань у життя,
Свої неспалені мости...
У часопросторі буття
Ми паралельних два світи.
Та нас пов`язують думки -
Тоненькі ниточки душі...
Між нами - гори і замки,
А в нас - одні на двох вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631729
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Отчетливо
Сужаются они-
Твои зрачки в пространстве паутины…
А над тобой - галактики огни…
И зной… и липкий запах парусины…
И свет,
До боли режущий в глазах -
Лишь отраженье истинности мрака…
О, дева джунглей… ногти на ногах
Покрыты ярко - красным жутким лаком...
Возможно,
Ты б узнал ее иной
Среди лиан… не ослепленный дичью…
Но ты - ловец, прекрасный и нагой,
Охотник, поджидающий добычу…
Пусть не узнаешь
Имени ее…
Скользят одежды, оголяя лоно…
Ты смотришь, они целятся в нее,
Все эти сотни глупых купидонов…
Они исчезнут
Облаком в ночи,
Твоих миров испепелив пределы…
Как музыка отчетливо звучит –
Поют во тьме пронзающие стрелы…
Лишь красные
И желтые цветы…
Ты не измеришь страсть предельной мерой…
Возможно, завтра встретишь ее ты
Собакой дикой, черною пантерой…
О, как же
Восхитительна она-
В своих страстях испившая отравы…
Ее волос скользящая волна…
И – облака!… над ней сомкнулись травы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631213
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Выросли на диване
Высосавшем всю душу
С ящиками бакланим
Яростно бьём баклуши
Складываем потери
Рядышком с караваем
Отмеряно - свято верим
Положено - доживаем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631187
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Ніц порядку вже нема,
все догори дриґом!
Геть відмовилась Зима
порошити снігом.
Йде Різдво, а за вікном
ще панує Осінь.
Що ж це діється кругом?
Де хазяйку носить?
Де хурделична пора
з крижаним прогнозом?..
Ой пропала десь Зима
разом із Морозом...
Ні! Ти, Грудень, – не мужик!
Загубив коханку!
Січень свисне – прибіжить,
затремтить на ґанку.
Місяць згаявши, вона
хутко схаменеться,
відіграється сповна!
Тяжко нам прийдеться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631152
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631085
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Экспромт
Жизни моей - мосты!..
Жизни моей - причалы!..
Жизни моей - холсты!..
И маяки - на скалах!..
Дайте свече огня!..
Дайте гореть мгновение!..
Дайте мои слова!..
Громкие!..Без промедления!..
Я обогрею - остывших!..
Дайте мне чувств таких!..
Чтоб помянуть почивших,
Выпеку свежий хлеб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631052
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Расслоившись на черное с белым,
(Но по чувствам, а не по цветам)
Что-то в сердце опять отболело
Разделенное напополам.
Так простудно прошло… между прочим,
Без треморов-дрожаний руки,
Без хронично-больных многоточий
Надоедливо лезших в стихи.
Отболело до времени, спехом,
Высыпаясь из рук на бегу.
Отболело калиновым эхом
Раскатившись в январском снегу.
Отболело, как целое в частном,
Как ненужное в общей судьбе.
Отболело, похоже, напрасно,
(Неужели напрасно?..) к тебе…
Отболело далёко, да с гаком,
Из усталой души уходя,
О былом не взгрустнув, не заплакав,
Не рассыпавшись каплей дождя.
Отболело, как светлое ночью,
В темноте не оставив следа,
Так недолго для жизни… а впрочем,
Для любви навсегда… навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631138
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Докричалися, добазікались,
Допатякались, доревли!..
Охрестилися недоріками,
Тож тягнімо, мов ті воли!
Що накаркали - те і маємо,
Наплювали самі ж собі!
То на кого ми нарікаємо,
Захлинаючись у ганьбі?
Нас винищують - ми не бачимо!
(Це когось десь там, а не "нас"!)
Боже, дай же прозріти... зрячому,
Бо вже гупає дзвоном час!
А хвалилися, в груди билися
І браталися ж, як могли!..
Кров'ю братньою осквернилися -
Тепер корчимось від хули...
Чи оглухли вже, що не чуємо?
Мозок виїла глухота?..
Честю-правдонькою торгуємо,
Кров'ю штопаємо літа...
Шлях відміряли болем-відчаєм,
Злом-ненавистю поросли,
Упряглися в ярмо довічнеє -
Чи й розв'яже хто ті вузли?..
Нам би іншого! (Хай і гіршого,
Хоч іуду, аби чужий!..)
Що тепер сповідатись віршами?
Не почують, хоч вовком вий!
Не очистити душі війнами,
Від байдужості не спасти!..
Дай же, Господи, стати вільними -
Нас... від нас самих захисти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630944
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
До сих пор люблю Луспекаева,
А вот к Сухову есть вопросы.
Больно, сладкой была халва его,
Всё добро творил, да без спроса.
Как когда-то был послан боссом,
Так и шлют до сих пор хозяева.
Растянула струна полнолуние
Подмосковными вечерами.
Верещагин своё семиструние
Утопил в тридевятом грамме.
Тяжело давался экзамен,
И с тех пор я, ребята, халву не ем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630917
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Я обійдусь без тих захмарних дивних веж,
Яких дістатися не зможу, ще зірвусь?
Застиглих поглядів і холоду без меж,
Лишень без тебе я не обійдусь.
Я озирнусь, нехай всі стежки замело -
Півроку ніч, я в сніжну темінь загорнусь.
Я розумію, що було, те загуло,
Але без тебе я не обійдусь.
Я не здригнусь, коли розколеться Земля,
Вогненний меч впаде - сама дощем проллюсь -
Зазеленіє в попіл спалене гілля...
А ось без тебе я не обійдусь.
19.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629872
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Послухай, не варто спішити,
На друзки не дзеркало - душі,
Розіб"ються,з місця не зрушиш,
Не склеїти більше, не зшити...
Послухай, як боляче й сумно -
Не треба ховатись в куточок.
Збирай по піщинці місточок,
До вежі єднання...бездумно?
Послухай, бездумним здається,
На перший, повір мені, погляд.
Оте, що невидиме, - поряд,
Воно за годину озветься.
Послухай, не гримай так ревно, -
Образами рану не згоїть,
А перед любов"ю не встоїть
Ніхто...навіть ворог,напевно.
20.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630127
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Пишемо щось. Укладаємо душі і хист.
Не без гріха – може десь і завчасно родили.
Кінь норовистий – то стрімголов котишся вниз,
То аж під хмари розправить натруджені крила.
Потім на люди виносимо рідне дитя.
Іноді з радості навіть забудем умити.
Не естетично, звичайно. Та крізь каяття
Все ж виставляєм під промінь оглядин і критик.
Ви покажіть мені матір, хоча би одну,
Котра не любить дитятко своє непутьове.
Та, попри все, ми п’ємо гіркоту полину,
Лиш би із часом удатно огранилось слово.
Маємо слухати. Правда – вона не пече.
В дружній пораді доречна найбільша перчина.
Остерігаймося жовчі, яка потече,
Де по закону іззвіку знаходилась слина.
Хтось самочинно на троні усівся, як Зевс.
В нього на рік заготовлені різки солоні.
Пиха його, наче гусінь по віршу повзе.
Знай – до рентген-апарату дірвався дальтонік.
Він, наче кіллер, посадить об’єкт на приціл
Для самовтіхи – і нині, і завтра, і вчора.
В нього для вироку є лише два олівці.
Ви здогадались, напевно, це чорний і …чорний.
З барви такої веселки не варто чекать.
Мінус на мінус – не викрешуть іскри подобу.
Навіть не будемо ставить людині на карб –
Це вже не звичка шкідлива, а просто хвороба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630904
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
В сером пришла зима!..
Беглым мгновением счастья!..
Если ты не одна,
То не страшит ненастье!..
Если - глаза в глаза...
Если - руки на плечи...
Если - венец до конца...
Если - горящие свечи...
Если - слова без потуг...
Если - они согревают...
Если -не нужен трут...
Если - они зажигают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630820
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Выношу нынче хлам из квартиры...
Так бы - мерзость из нашей страны
(Не соседям, а в чёрные дыры),
Да под белую скатерть столы.
Накормить всех краюхою сладкой,
Выпить чарку за здраво живешь..,
Зарубив книгу жизни закладкой -
"Что посеешь, то и пожнёшь".
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630812
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Было время - накинешь пальтишко,
Что заботливо мама пошила
И в сугробы..! Шалишь, как мартышка -
Снег в карманах домой приносила.
Помню галстук... А кончик изгрызен?
Ничего, алым цветом сияет
И стоишь ты при нём неподвижен
Там, где вечный огонь полыхает,
Полон радости, гордости, чести...
А ведь жили совсем небогато,
Но какие мы пели песни...
Кто бы думал, что брат на брата?
И когда же мы станем мудрее,
В чём наш дух растворился отважный ?
Хоть на миг уплыву, где светлее,
Смастерив вновь кораблик бумажный.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630000
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 23.12.2015
В таку красу не закохатись – гріх!
Ще більший гріх – її не віншувати!
Отут не владні стрілки циферблату
І сторінки стрімких календарів,
Бо Ваша врода – з шарму Афродит,
І аура – зрідні Землі тяжінню.
І честь велика бути навіть тінню,
Щоб ледь торкатись тихої ходи.
Зустріти Вашу усмішку ясну –
Мов відшукати власне Ельдорадо,
І щедрим квітом молодого саду
Вернути не забуту ще весну.
Хай вабить Вас сьогодні – і завжди
Високе небо – чисте і завзяте!
У світлу душу гріх не закохатись…
Тож завше Вам – з роси і із води!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630805
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
[b]П[/b] рості і таємні.
[b]О[/b] манні та чемні.
[b]Ч[/b] утливі і злісні.
[b]У[/b] мисні та чисті.
[b]Т[/b] а, часом - мінливі,
[b]Т[/b] акі ж, як стихії,
[b]Я[/b] к є - мої мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630662
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Две недопитые кружки,
Сахарный лёд монпансье,
Острые стёклышки брошки -
На модерновом столе...
Пламя огня - в ладошке...
Жар - от малиновых губ...
Скрип - на винил дорожке...
Голос - таинственно груб...
Голос - испуг изымает...
В полуслепом окне -
Фосфорный глаз чёрной кошки...
Всё наяву,не во сне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630647
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Ліс волого чорніє в низині.
Плаче неба сумна акварель.
Десь зима забарилася нині –
Не побачиш надворі саней.
Біля церкви, ховаючи очі,
Сивий грудень стоїть жебраком.
Він благає не хліба, не грошей –
А небесної манни - сніжком.
Похилився у сірих одежах.
Груди грудня клекочуть теплом.
Хворий він (ці калюжі як нежить…).
Марить мінусів ртутним стрибком.
Гей ти, зимо, зрадлива панянко!
Пожалій ти його, пожалій!
Подивися морозяно-п'янко,
Заметіллю ув очі повій!
Пропаде ж бо інакше, зачахне
Сивий грудень, невдалий жебрак…
У повітрі, туманом набряклім,
Голос пробує стомлений грак…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630628
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Під зле, пророче каркання ворон,
вона приречено бреде на Стіксу берег,
де вже ліхтар запалює Харон,
розвіюючи сумнів: випав жереб
нещадний... Серце обварив окріп –
страшний вердикт прорік безжальний фатум...
Пір'їнка ти у волі злих вітрів,
коли верша́ть з Небес таємний задум...
21.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630403
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Напосівся яструбом туман,
Огорнув пітьмою ясновиди.
Світе мій ілюзій і оман –
Не силкуйсь мене переробити.
Чи не ти ранкової зорі,
Де «Буквар» - ще грамота китайська,
Простилав мені сотні доріг
Із завітом вселюдського братства?
Ми пішли між промені й дощі
Розбивати голови і душі.
Але твій завіт, неначе щит
Зберігали свято й непорушно.
А тепер, коли у моді біг
По кістках, по головах, по плечах,
Ми ще дужче віримо тобі,
Що єднання – успіху предтеча.
Лиш воно достойне візаві
Там, де ненасит людинозвірів,
Де гординя й злото – чолові
Без закону, совісті і міри.
Ми ж стоїм на тому обома,
Що добро – ось скарб неоціненний.
Світе мій ілюзій і оман,
Чи тобі ця правда по кишені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630385
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Канет солнца медный таз,
Ночь остудит зарево...
Я б не думала о нас,
Да "варенье" сварено.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534188
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 19.12.2015
[b][i][color="#002bff"]Я дозволяю собі гріти душу,
Біля твоїх , ледь недомовлених думок...
А коли б все сказав...,(зізнатись мушу)
Згорілаб вщент - мене б вже не було.
Все ще живу , ношу завжди з собою,
Як цінний дар , а може оберіг:
"Все буде добре!" - сказане тобою.
Й прошу ВСЕВИШНЬОГО , щоби тебе беріг.
Хай збереже повік , душа моя,
Дарунок , яким варто дорожити-
Твої слова : "А як без тебе я ? "
Заради цього варто...й буду жити .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626086
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Моя строка-моя река...
В ней -глубоки пороги...
Тебе -лишь тихая вода...
К тебе -добрее боги...
Скрипит перо...
Дрожит рука...
Признания-бумаге...
На половине декабря...
Что дальше?..Передряги?..
Коробка жёлтых монпансье...
Рождественник пылает...
И душу греют...Но не те...
Тех -кто то не пускает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628910
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Люби до боли и до слёз!..
Люби за душу и за сердце!..
За притяжение колец ...
И тембр созвучья терций...
За пьяный приключений хмель...
За стриженный затылок...
За тёрпкий мускус неги тел...
И пропасть из ошибок...
Не плачь,пока живой...
Не плачь,пока им дышишь...
Пока горячие дожди -
По раскалённым крышам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629351
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Й через тисячі літ між мільйонів тебе упізнаю,
Хоч шляхи розійшлись, загубилися в тисняві днів...
І не може по-іншому бути, не може, я знаю!
Та я просто романтик... І бути потрібним хотів!..
А іще фантазер, все літаю у мріях, у хмарах,
Все шукаю і кличу до себе свого журавля!..
І уява яскраві дрібниці малює в деталях...
Не моя в тім вина, що душа усе так уявля!
Так буває в житті... Не сумуй і не плач - все проходить,
Хоч колюча зима замітає засніжений рай...
Лише вітер співає, і сніг за вікном хороводить...
А так хочеться чути: "Тримай мене, не відпускай!"
Сніжна пустка в душі, навіть сльози замерзли солоні...
Лише вітер колючий, замети, як білі стоги...
Білий сон!.. Вже не квіти — сніжинки лежать на долоні!
Там, де був первоцвіт, — біла велич, холодні сніги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629298
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Спустошено, як випито до дна,
Мою невдалу донкіхотську душу.
І Санчо Пансе втік (не первина!),
І Россинанта бадьорити мушу.
А вітряки із крилами ростуть –
Старі, горласті (чим не гайвороння?).
На жорна правду дзьобами кладуть –
І борошно в мішки стікає [i]чорне[/i].
Алхіміки пускають в очі пил,
Кадять божкам новітнім фіміами.
Підводься, коню, [i]ідемо на ви[/i]!
Із нами Бог (та під ногами – ями)!
Допоки ще тримаюся в сідлі,
Я лицарем безстрашним залишаюсь.
Останнім. Божевільним.
Уві млі
Збирають вітряки-ворони зграї…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629147
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Белый снег-на дороги и крыши...
Белый снег-на квадрат площадей...
Белый снег-между щелей и в ниши...
Ослепляющий глаз фонарей...
В снегопад ты шагов не услышишь...
От окна не отводишь очей...
В снегопад ты такое напишешь...
Всё о ней...Всё о ней?...Всё о ней...
Но не надо,не надо фальши!..
Того страшного - ни чуть-чуть!..
И не надо,не надо дальше...
Чтобы можно было уснуть...
Пусть приятного будет больше!..
Хоть на капельку,чем тогда...
Но не надо,не надо фальши...
Ни сегодня...и никогда!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629098
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Вторая,из семи долин.
Путник, кого ты искал,
Мира сего, обитатель?
Сколько дорог исходил,
Сколько сапог истоптал,
Ты и ловец, и мечтатель,
Весел, пока не любил...
Сладостный след на челе
Взгляд ясный, огненно-жарко,
Поцеловав, соскользнул
И утопая во мгле,
Воспоминанием ярким,
В пропасть любовью столкнул.
Кружит хмельное вино
Ласковым трепетом страсти
У ослепленья в плену.
Жить?..умереть?.. - все равно,
Даже с любовью всевластной,
Снять бы из глаз пелену...
Нет, не ропщи, не один...
Болью тот конь пронесется
Через долину любви...
Сердцу ты не господин,
То замирает,то бьётся,
Страх превозмочь норовит.
Плотскому - дух не закон,
Жажду слияния выпить
Хочется здесь и сейчас...
Не замечает икон
Алчность желания, с хрипом,
Мошкой янтарной увяз...
Дьявольских происков миг,
Ведь на ловца - сразу звери.
Только кивни, он и здесь...
Болью истерзанный крик,
В душу захлопнулись двери -
Адским безумием - месть...
16.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629127
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Якщо вслід за сонцем ти підеш, зроби це так,
Як осінь: без марних надій /а вітри відтужать/.
(Оленка Зелена, "Ця осінь в мені")
Рясні дощі обступають тісним півколом,
Все менше сонця, і довше полон ночей.
Так холодно, що, здається, і ти схолола,
І десь подівся вогник твоїх очей.
Вважаєш, що схибив я, і тепер ми квити?
Що трохи розлуки на користь піде мені?
Та час не завжди лікар - він може вбити,
Якщо знайде шпариночку у броні.
Ілюзія смерті: в холодне осіннє місто
Сезонно вповзають химери з важкого сну...
Коли листопад повідносить останнє листя,
Я також піду. З надією на весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624041
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 15.12.2015
Сократить бы к тебе расстояние,
шаг за шагом в холодную осень..
И простить за погрешности,
за немыслимый вкус теплоты.
И дрожать бы от вздохов,
когда наши тела едва прикоснулись..
Пусть вселенная тихо завидует,
и за окнам снова дождь..
нам ничто не испортит вечер,
я твоя, ну а ты зажигаешь свечи..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622905
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 14.12.2015
В розломах вулиць
Тіні знеможених душ
У масках облич.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628617
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Экспромт
Отдаётся нежность на аукционе...
Отдаётся нежность только для любви...
Для любви горячей...
Для любви в законе...
Приходите,люди...
С часу до семи...
Приходите,люди!..
Не забудьте шрамы...
Их излечат пеплом...
Пеплом из души...
И каким то странным(очень)оригами...
И словами(еле...слышными)в тиши...
Если потеряли свою нежность...
Если разорвали на куски...
То,конечно,виноваты сами...
То,конечно,люди -дураки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628568
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
На пару рюмок наскребу,испей
До дна мои молитвы, не сочти
За труд, явиться из-за трех морей -
Меня от одиночества спасти.
На пару слов приди, ну вот же крест,
Ведь не молюсь я без тебя уже,
Считаю только дни наперевес
Мгновеньям, уходящим в неглиже...
На пару чашек кофе, возвратись,
Все свечи до утра не догорят.
Опять, как в жизни минувшей, влюбись
Опять в меня, как сто веков подряд.
На пару дней, часов или минут,
Коснись души, укрой и укради
Разорванной цепи звено... дерзнут
Забыться боги, только подожди.
На пару вздохов, истины просты
Того, что было бы, давно не жаль,
А то,что есть - вериги и кресты
И сладкая желанная печаль...
13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628552
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
А я розірву на нитки оте павутиння,
Сплітаючи із сподівань рятувальну мить.
Хай птахом сріблястим воно у небо злетить,
Солодко-солоне, безмежно-хмільне видіння.
Хай птахом сріблястим - ущент твою безнадію,
Замріяно-ніжно торкнеться кутиків вуст,
Послухай, лунає якийсь невловимий хруст,
То схлипує серце моє, яким володієш.
Послухай, лунає... котиться долу пороша,
Сліди замітає, мені як тебе знайти?
Підступна зима, та я відбудую мости,
Оту павутинно- містичну незриму ношу.
Підступна зима не сонце чекає на ганку.
Безсонням умита, не кригу під ноги - ніч.
А я розірву на нитки печаль протиріч,
Накривши снігами біду, щоб з гірки на санках...
13.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628443
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Все знают фразу - Жизнь театр
И на его подмостках мы актёры,
Каков талант - таков и результат -
Цветы с галёрки, или помидоры.
А режиссёр, кто замутил сей фарс,
С улыбкой наблюдая за сюжетом,
Ждёт от героев гениальных фраз,
Импровизаций, не насилуя бюджетом.
Карт-бланш полнейший, некого винить,
Хоть водевиль играй, а хочешь драму
Статистом можно, можно примой быть,
В массовке бегать под "ура" с наганом.
Писать картины, сочинять стихи,
Свой нос совать в оккультные науки,
Монахом стать, копить в душе грехи,
Желаешь? Просто предавайся скуке.
На режиссёра можешь поворчать,
Суфлёра ищешь? На тебе суфлёра!
От воевать, до мирно созидать,
Разрешено всё в пьесе для актера.
Но по делам твоим и будет гонорар,
Кому цветы к ногам, кому помои,
Свобода выбора - вот Божий дар,
В судьбе своей мы - главные герои..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628246
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Скупе на сніг сьогодні сіре небо,
ледь сіє щось таке... ні те – ні се...
Мені ж морозу, сніговію треба!
Надіялась – по вікна занесе,
я від усіх замкнусь, заго́рнусь пледом,
мов грілка, цуцик вмоститься до ніг,
поп'єм чайку, він – з пряником, я – з медом...
і ляжуть вірші щедро, наче сніг.
Пірнаєш у фантазії по вуха,
як за вікном гуляє завірюха...
Коли ж воно – ні ллє, ані мете,
то й пишеться тоді – ні се, ні те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628485
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2015
Зимний день...
В зените -плюс...
Ночь собою приносит минус...
Незабвенный осенний блюз...
И запыленный(временем)примус...
Свежевыпавший снег на порог...
Он в ладошке растает водою...
Самый вкусный,прозрачный грог...
От божественных...Над землёю...
Свежевыпавший снег подморожен,
Как ванильно-пломбирный зефир...
До рассвета никем он не хожен...
До рассвета не тронут никем...
Ты вернёшься ко мне(наверно)...
По другому быть не может...
Я тебя узнала в Палермо...
Ты совсем не случайный прохожий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628329
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
А я уйду,еще и дверью хлопну,
Все надоели, зря я что ль живу?
Не растяну до завтра, так порву,
Спокойствие твое и ножкой топну.
Уйду так далеко, забудешь сразу
Надуманные "может"..."как-нибудь"...
Вернусь тогда, когда уже вернуть
Назад не сможешь сказанную фразу.
Так далеко твои шаги не слышно
И звуки слов приглушено звучат,
А мысли вслух, по-прежнему, ворчат
И вспомнился незлым опять Всевышний...
Твои шаги на пару метров влево -
В окне зеркальном отраженья тень...
Поникшей показалась плеч "сажень",
Сутуло встала...где же королева?
На пару метров, в нынешнем году,
Гордыне шанс я подарю упрямо,
Чтоб тешить пресловутых девять граммов,
И накажу...кого?..а я уйду...
11.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627932
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Здесь травы спокойны…
Здесь птицы уходят ко сну…
Здесь время застыло в созвездиях Рака и Лиры…
Ты смотришь устало… затем лишь подходишь к окну
Из темных глубин безнадежно пустынной квартиры…
Еще лишь мгновенье…
И я вдруг тебя приглашу
На дикие тропы, где слышится светлая месса…
Но мне не успеть… не успеть! - к твоему шалашу…
Лишь свет в иллюзорном пространстве таежного леса…
Блуждающий свет…
Невесомость… мне больше не жаль
Толпы вопиющей… подай же им хлеба и зрелищ…
Потом подойди… посмотри, как струится печаль
Из глаз бесконечно далеких моих двух Медведиц…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627943
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Зернятко життя
Радістю колоситься
З коріння смутку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627842
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
переполох у сомнений,
капельки грусти на бис,
кажется, собственность мнений
как произвольный каприз
кажется, очерки жизни
как миражи за зимой,
под обжигающим бризом,
тайной улыбки с тобой
кружится небо и звёзды
тают торжественной мглой
метеориты вопросов
в медленном ритме ... с тобой
и многоточие танцев,
снова игла городов,
там, производно влюбляться
с приоритетом огонь
и узнаваемы верно
хриплые звуки ночей,
невозмутимые в первой
детерминанте ... ничьей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627927
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Ми звикли жити в гаморі ринг-тонів,
На ланцюжках навушників ходить
І не хреститись, бо не чути дзвонів,
Коли попса у плеєрі шипить.
Ми біжимо наввипередки з часом:
Устигнути б, схопити б (чи урвать) –
І не встигаєм… навіть зняти масок,
Аби нову комедію ламать.
А що, як просто випасти із трансу
І припинити цей життєпробіг,
Облишивши машин лижню на трасі,
Послухать тишу, де співає сніг,
Вдихнуть ванільних паличок морозу
Імбирно-гострий, свіжий аромат
на повні груди – і відчути сльози,
Які на віях радісно тремтять?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627912
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Сорваться впору в сопли, или в крик…
Но мне на днях дружбан сказал с укором:
- Смотри на жизнь повеселей, старик!
И я на сопли положил с прибором…
Теперь боюсь от смеха помереть, -
Ни дня не обойдётся без прикола...
Вот пенсию урезали на треть,
Как мне теперь прожить без coca-colа…?
Не надо комедийного кино,
Достаточно ТиВи-шного укола…
И ржу как конь, когда гляжу в окно
На детский сад, или, к примеру, школу…
Уже, как прежде, не пойти вразнос...
И на базар привык ходить с опаской…
Теперь смешно до коликов и слёз
При виде даже докторской колбаски…
Меня сегодня мало что печёт, -
Прошёл через опалу и осаду…
Но, получив за коммуналку счёт,
Смеялся натурально до упаду…
От современных зрелищ и жратвы
Я кайф ловлю, как лось от мухомора…
Ребята, не курите, блин, травы!
И так ведь, ну не жизнь, а сплошь - умора!
декабрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627789
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Вечер умничал мордою кислою -
"Что от жизни "хорошего" ждать -
Рассечёт ли в углу биссектрисою,
Или станет на ноль умножать..?"
Напоследок, решив почаёвничать,
Пил, как в жаркое лето бычок.
Разомлев.., позабыл о чём ёрничал,
И залёг под любимый бочок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627570
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
От монитора оторвав свой взгляд,
Из кресла выбравшись в халате,
Свершив кофейный утренний обряд,
Покинул пост "смотрящего" при хате.
Дверь отворилась, вышел на порог.
Прищурился от света, потянулся.
И офигел! Ну кто б подумать мог!
Мне Мир реальный, мило улыбнулся.
Погладил нежно тёплым ветерком.
Поставил на повтор пернатых трели.
Пса подослал с шершавым языком.
Чтоб мы в глаза друг другу посмотрели.
Коктейль забацал из озоновых сортов
"Глотни" всей грудью, сразу захмелеешь.
В нём аромат не сорванных цветов.
От послевкусия которого балдеешь...
И вот скажите, разве не дурак?
Сижу у железяки, хрень читаю.
Сам добровольно погружаюсь в мрак.
От новостей усиленно страдаю.
Какой тут, к чёрту, оптимизм?
Со всех сторон - Спасите! Всё пропало!
Любой свихнётся напрочь оргазнизЬм.
А может не конец? А светлое начало?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627537
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Не обернусь, зови не зови,
Пламенем ночи сожгу.
Пламенем вечности и любви,
Горящим и на снегу.
Не обернусь, превратится в соль,
Полынной слезы верста.
Может, бекар отменил бемоль? -
Пауза и...пустота.
Не обернусь, на мою ладонь
Вздох свой спеши уронить.
Испепеляющих губ огонь -
Прошлого не схоронить.
Не обернусь, растворяясь, вздох
Нотою стынет:"Прости..."
Что это было?.. один лишь Бог
Знает,куда увести...
Не обернусь, я с тобой до сих пор,
В коже, как тень тату.
Радостным гомоном птичьих ссор
Я в тебе прорасту...
08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627168
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Чуєш: співає скрипкою річка,
Човником плине смичок.
Перебирає струни промінчик
В сонячних плямах нот.
Бачиш: прийшла до берега пісні
Мавка, пустила вінок.
Світиться-дзвонить крапель намисто
Сонячним сміхом нот.
Знає: чекає десь Перелесник
(Вітром вуста обпекло).
Човник на хвилях… піснею плескіт…
Райдуга сонячних нот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627405
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
После меня останется снежный ком
в горле твоем, в виски что не со льдом.
Если сегодня ты не предпримешь мер,
завтра твой город, зебры, высотки, сквер
будут сплошным указателем, с бранью: ”черт”
в аэропорт…
Младше на сотни ярких шальных ночей,
грустных апрелей, веерных витражей,
лиц, и запрятанных в клатчи чужих колец…
Я - твой заложник… Я- твой ночной беглец.
Я тебя старше на тысячу нежных букв
строк и наук…
Если сегодня быть не сумеешь смел,
и не пронзишь меня остриями стрел,
режущих слогов, бесповоротных слов,
будь к стоминутным зимним часам готов.
Два варианта, третьего не найти,-
Коль не убьешь… так жди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626108
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Наши сердца молчат
Их пеленает ложь
Шастает по квартиркам в ночной рубахе
Точим на стрёму нож
В норах растим волчат
Надо же кем-то жертвовать ради страха
Я – это тот же ты
Только за зеркалом
Всё одинаковое – только напротив
Просто не повезло
С именем для звезды
Тихо летим в дыру на автопилоте.
Ты бы меня убил
Я бы убил тебя
Так ли уж мало места в седых чертогах
Бодро носы сопят
Тут уж не до любви
Наши сердца молчат
Потрогай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627102
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Те небо вже застигло чорним маревом,
Укрилось чорним холодом буття.
Небесну кару вкинути у варево,
Яке назветься знов чиїмсь життям.
Яке назветься знову обездолено,
Бо крихтами розсиплеться печаль.
Пригнічена, розіпнута і зболена,
Закуталась душа в якусь вуаль.
Закуталась душа, але обіймами,
Розтраченими нею не на тих,
Вкриває весни льодяними зимами,
Де сльози змерзнуть і впадуть до ніг.
І крижаними ставши обелісками,
Малиново десь задзвенить кришталь
Так плачуть свічки, скрапуючи віск, а ми -
Те небо, що застигло в пектораль...
08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627036
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Андрієм вийшов Місяць понад зорі
(На вечорницях жартувать мастак).
Поворожи мені на Дикім полі,
То знайдеться й для тебе калита.
Веди мене дзеркальним коридором,
А хочеш – полетімо на мітлі,
Аби майбутнє з чашок непрозорих
Рельєфом кави знак дало мені.
Чому чорніють вітряки хрестами?
Не видно ні будинків, ні воріт…
Вінки – тернові… а церкви без бані…
У полі (де там сходам!) ні ріллі…*
Аж Місяць – гульк! – пішли по небу кола
(Між хмари буде відповідь шукать?).
А я стою. І плаче Дике поле.
І зорі, наче янголи, мовчать…
______________________
*Знаки на кавовій гущі означають таке:
Хрест-терпіння. Вінок - слава. Млин - неправда.
Церква, дзвіниця - повернення додому.
Ворота - приїзд гостей. Тінь будинку -
символ достатку. Рілля - добрий знак родючість,
сходи, успіх. Сходи-досягнення бажаної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627162
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
На календарі давно зима,
За вікном ще осінь із дощами -
Та, в якій давно вже "нас" нема...
Сірий дощ стіною поміж нами...
Лиш надії іскорка жива
Все ще тліє, згаснути не хоче,
І душа ще вірить у дива...
Ще в надії серденько тріпоче!
І прохає: будь моїм крилом -
Тим, іще одним, щоб ми злетіли!
Хай незгода наша стане сном,
І довіра дасть нові нам сили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626967
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Коли своїх
залишусь берегів,
в туманах білих розчинюсь майстерно,
де ти в мені горів, та не згорів…
Де світ
у хижих лапах постмодерну…
Коли торкнеш
моїх холодних скронь -
не віддавай світам найвищу плату!
Шумерські знаки із моїх долонь -
твій дощ
в долинах Тигру і Євфрату…
Не відречись.
Бо важчі за цемент -
лише слова… (та, зрештою – полова…)
Коли прийду, спустошена ущент,
я знаю,
зрозумієш із півслова………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626935
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
А в осознании сознания - миры
Забытых грез скандальные утехи,
Разбитых душ невидимых доспехи,
И чаяния тех, кто все же вне игры.
А в осознании сознания - молчи...
Твоим губам озвучить неподвластно,
Что тьма, как призрак на балу - прекрасна,
Для утешения тебе несет ключи.
А в осознании сознания, бредем
И прикоснувшись к имени, однажды
Взлетаем мы,обманываясь дважды,
Свет Лунный путая с Серебряным мостом.
А в осознании сознания - душа
Давно любовный приворот искала,
Чтобы теряя, все начать сначала,
Препятствия судьбы сметая и круша.
А в осознании сознания опять
Наш бесконечный мир так мал и узок.
А блики искр всех наших мыслей, друзы
Сиянием в огонь пытаются собрать...
07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626933
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2015
Знаешь,не хватило нерва на длину горящего моста...
От Парижа до Палермо - 22 часа...
Знаешь,промелькнула вечность...
Таял лёд и снова намерзал...
Серо-белой коркой соли бесконечность надрывал...
Знаешь,я осталась верной -
Очагу огня...
Если ты замёрзнешь первым,то согрею я тебя...
Знаешь,я была несмелой -
В беспределе дня...
Я не знала,что не хватит нерва,
Что закончатся - слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626191
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Ну, вот и ты перешагнул межу.
Заспорят близкие, кому больней.
И скажут, что Эльдара больше нет.
Я не скажу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626234
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Стихотворные зодчие воздвигают дворцы...
Под стропилами - крокусы(на полотнах любви)...
Сединою помечены(акварельной)юнцы...
Оживляют незримое,продлевая холсты...
От дыхания нежности тают в Арктике льды...
В чёрных дырах безбрежности - только я,только ты...
Для чего жребий брошен параллелью мечты?..
Чтоб успеть всё хорошее?..
Чтоб оставить следы?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626074
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Коляда пече калиту.
Жаром бризкає зорі пічка,
І парує Місяцем нічка –
Пахне святками за версту.
Коляда пече калиту –
Божич-Сонцю ворожить долю
І, замріявшись, ронить промінь
У небес холодну пітьму.
Коляда пече калиту,
А в жупані овечім Велес
Шлях на Землю промінням стелить
(Чуєш пружну його ходу?)
Коляда пече калиту:
Буде свято! Радійте, люди!
Подарунки розносить людям
Велес, граючи у дуду:
"Коляда пече калиту!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625903
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Очередная осень на дворе...
Не долгожданная,как раньше,как когда-то,
И бабье лето растворилось в октябре,
И ветер, красным улыбается закатом...
Очередная осень на душе...
Плаксивая,дождливая, не в радость...
Довольно много пройдено уже,
До финиша уже осталась малость...
Очередная осень в голове...
Все облетает - волосы и мысли,
Колец прибавилось на спиленном стволе,
Воспоминания и те...куда-то вышли.
Очередная осень - не зима!
И это радует и значит есть надежда...
А, может,взять - влюбиться без ума
В остаток жизни...как тогда, как прежде...
Осень 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155553
дата надходження 14.11.2009
дата закладки 03.12.2015
И снова твой город
Так странно бурлит во мне,
Легко пугая пространством своих обличий…
Но ты, словно стражник, ревниво следишь извне,
Взбешенный слепо огнями моих различий…
И, воспламеняясь
В безумстве стихий огня,
Ложусь на озера, собой восполняя ряст…
Ты был из тех первых, что будто нашли меня…
Ты будешь из первых, кто завтра меня предаст…
Я все еще та же,
С тобой остаюсь порой
Тенью безликой в пределах немого фарса…
Но ты почему-то в своих городах изгой…
Сильные лапы снежно - пятнистого барса
Ложатся туда,
Где их вовсе нельзя стереть…
Где свет безупречно ярок в протуберанце…
Кострам инквизиций положено здесь гореть…
……и рушится город во мне
в погребальном танце…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625900
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Экспромт
Опускалась ночка на деревья -
В колыбель,плетённую,ветвей...
Так боялась обгореть до нерва...
Не ложилась ночка на костёр...
До рассвета рассказала сказку:
Про халифа,звёзды и любовь...
Про гарем,таинственную ласку:
Негой тел,без лишних слов...
Замирало эхо под горою...
Залило румянцем небосвод...
Пеленала ночка паранджою...
У костра - растаял серый лёд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625821
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2015
Заховалося небо у віхолу,
Колючками вітрисько пройма,
По крайнебу на санЯх проїхала
В горностаєвім хутрі Зима...
Зачепилась намистом перлиновим-
Розірвалась вервечка тонка,
І на землю сніжинки полинули
В бальних сукнях і срібних вінках.
Розійшлась - розгулялась хурделиця,
Цілий світ у танок повела.
І пухнастою ковдрою стелиться
На стежинах по краю села...
І малює на склі візерунками -
Серцем казку її прочитай,
Де вже зваблений вкотре цілунками
Губить Герду свою змерзлий Кай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Понасіялось над Борисфеном
Ясних зорь. І в скрутніші часи
Розгорнулися наші знамена
На омріяних нами теренах
Проти чорної полоси.
Та з морлочої, хтивої пащі
Чорносотенні лізуть чорти
І, в імперських традиціях кращих,
На євреїв наводять пропащу.
А для мене євреї – брати.
Нагороджений орденом зради,
Потаємний, заслужений біс
На парадах і контр парадах
Накопичує славу і владу
І нанизує душі на спис.
І гуртує той мотлох й непотріб
У слизьке, войовниче каре,
І стискаються щелепи вкотре,
І ніяк не поділиться ковдра,
І чортяка ніяк не помре.
Назбирав з пересічного люду
На тотожних богів компромат
І копитить лайно звідусюди,
І знаходяться звалища бруду
(Сам поробить, якщо і нема).
Як по-справжньому вільна істота,
Стережуся про бога казок
І чекаю того повороту,
Щоб нарешті загинула квота
На дарований людям зв'язок.
Я не знаю, ура-патріоти,
Хто кому в наших долях зразок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625599
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Бездоганно складені всі речі,
Вишукані страви та салати
Чоловічі погляди на плечі
Так, Алісу більше не впізнати
Замість шарму маячні Чешира
Дорогі авто та діаманти
Серіальні долі – справжнє мило
Схоже ти програлася у фанти
Втрачені безглузді чаювання
Березневий заєць й дивна миша,
Герцогиня та її прохання
Все назавжди приховала тиша
Всі гриби однаково смакують,
Наслідки лише від алкоголю,
Гусениці більше не дивують
А в душі мереживо із болю
Так, Алісу більше не впізнати
Двадцять п’ята осінь на рахунку
Більше не спроможна дивувати
І не має до казок стосунку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625583
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
* * *
Злелечіла виріями даль.
На шляхах розгублено підкови.
Примороззю вишита печаль
Калиново й трохи бузиново.
Голий пагорб, де старий вітряк
Вижорновує усе, що не попросиш.
Де щоночі виє вовкулак
І блукають тіні сивокосі.
Соняхів обвуглені сонця,
Нагота обтрушеного саду...
І не віриться, що саме осінь ця
Щедро так вродила біль і зраду.
Золото спотворене у тлін –
Десь на небесах готують саван.
Самотиння полиновий сплін –
Недопита, вихолола кава.
За ніким не мовлені слова
В грудях каяттям щемить провина.
Заметіллю бавиться зима,
В діжах зріють вина, вина, вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625153
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 03.12.2015
За сотни лет сближения с народом,
Не знал забот важней имущий класс,
Чем, будучи затянутым в болото,
Смывать с купюр несохнущую грязь.
И лет не меньше руки из народа,
Тянулись к власти - только б отщипнуть,
Халява на пол, помощь кукловода -
В поддержке всех, кто вынужден прогнуть...
03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625704
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Дякую за натхнення Тарасу Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт
А знаєш,що перше буває останнім...
А знаєш:не можеш його відпустить...
Тримаєш за гілку(засохлу) із рання...
Ще більше від того пече і болить...
А знаєш:дощі не змивають напругу...
А знаєш:полин з гіркотою на смак...
А знаєш,коли заметіль виє хугу,
То це про кохання, про втрачене...Як?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
А я казатиму тобі щодня,
Свої думки нанизуючи тихо
На почуття... летить,як пташеня,
Кудись далеко недалеке лихо.
А я казатиму:" Ти весь мій світ,
Укрию візерунком твою ношу,
Щоб ти ту прірву, як калюжу - вбрід,
А коли тріщина, тобі - найтонша".
А я казатиму:" Не йди,не руш",
Коли розлиті у пітьмі розлуки,
Коли до денця висушених душ,
Твої тремтячі доторкнулись руки.
А я казатиму: таке життя,
Доки цілую, в пристрасті купайся,
Бо у сьогодні, завтра вороття
Не буде більше, поспіши,не гайся".
А я казатиму тобі щодня
Ба, навіть світло може бути темним.
М"яка перина коле, як стерня,
Коли не з тим, не з тою - все даремно.
01.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625464
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
На попоне золотой(за гардиной с бахромой)
Укрывался от огня Демон ночи -Ангел дня ...
Заблудился не во сне, а в дремотной полосе:
На заточке параллели(в красной, сочной акварели):
Безвозмездных воздаяний(с чудной магией касаний)...
В предвкушении услады (без жестокости тирады)...
И в пророчестве знамений,что в одеждах воскрешений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Соблюдал строгача, отсиделся в норе,
От соблазна бежал, никогда не грешил,
В заколоченных вдрызг закоулках души
Схоронил глубоко и не выпустил грех.
Дотянул до конца. Рассчитаться пора.
Нараспашку врата к окаянной мечте
И насыплют всего, что не смея хотел...
Представляешь, во что превращается рай?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624967
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 03.12.2015
Лісів осінніх
палахкотять пожежі.
Дощі безсилі.
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601945
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 30.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2015
обнимая меня с весною,
невозможность,
тревожность,
...
верить,
что чудачка была бы мною,
если взгляд отвести
порою
крепдешин полосатых улиц,
разрисованною вуалью,
переливы огней в простудах,
с теплым чаем и белой шалью
и взлетая под облаками
верить в чудо, что каждой строчкой...
невесомый,
бодрящий
новый
каждый день,
добрый,
самый
срочно!
и в прочитанных многословных,
передразнивая постскриптум,
там о нас не шепнут ни слова,
переигрывая под скрипку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568042
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 30.11.2015
Вновь ножом тупым - по нервам,
Не в последний раз, не в первый,
Мы в глаза заглянем боли,
Стиснув зубы до крови,
Лишь бы только не до смерти,
Ладно, стерпим, уж поверьте,
Мы - герои поневоле…
Только цену назови!
Можно видеть боли профиль
В недопитой чашке кофе,
Или в трещинке-усмешке
На осеннем тонком льду,
Приглашеньем это станет
Мне в страну воспоминаний,
Радость с болью вперемежку -
Что еще я там найду?..
Пусть не сверху, сбоку, снизу,
Все равно ты с нею близок,
В мир приходишь с криком боли,
Попрощавшись с ней, уйдешь,
Сколько боли измерений?..
Перед нею на колени
Встать униженно мне, что ли,
Если вовсе невтерпеж?
Поглядеть бы боли в спину,
Иронично брови вскинув,
И ее окликнуть смело:
Погоди-ка, ты куда?
Без тебя и жить невкусно –
Ни восторженно, ни грустно,
Если б сердце не болело,
То зачем оно тогда?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492035
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 30.11.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 30.11.2015
Померкла голубая даль…
В осенний сад спустился вечер…
Уходит день из жизни в нечет…
Его нечетности не жаль…
И все-таки немного грустно,
Не от чего-то… а вообще…
Сегодня грусть звучит в душе,
Как светлый звон в хрустальной люстре.
Нет, нет… она не одинока –
Сама в себе… а ждет кого-то…
Зовет… как свет далеких окон
На темной стенке небосвода.
Ее звучанье выше… выше…
Эх… жаль, что голос мой простужен,
И то, что чувств никто не слышит,
А ведь слова так неуклюжи.
Но я на стенке той кирпичной,
С дурной надеждинкой на чудо,
Не догоревшей звездной спичкой,
Пишу всё это Вам – кому-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624297
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 30.11.2015
В Киеве солнце. Здесь - с этим не рулится
Быстро несет драндулет
В вечное лето Чернобыльской улицы
Бога, дарящего свет
Ты, блин, не рвись за ней, классный собачко
Нам разворот – и вперед
Мы лишь солдаты и наше задачко
Двинуть назад, в низачот
В лагерь депрессии и коматоза
Зелье доставим скорей
В мир, где молчат в спазматических позах
Формы бессмертных друзей
Лаешь на небо? В потоке вибраций
Видишь, там глазки горят?
Требуют быстрых своих инкарнаций
Души чихуахуат
Дай два крыла, доберемся до стаи
Нет, это шутка. Пардон.
Это – для ангелов. Я - поломаю
Как обезьяна айфон
Друг мой иди со мной медленно рядом
Я - доползу все равно
Спросят с меня, если ты по оврагам
Где-то залезешь в говно
Вот и родные припухшие лица.
Каждый - крестом в каремат
Гордо потухшие люди-жарптицы,
Бывший элитный отряд
Гавкай! Взорви это мутное царство
И расскажи им про пиво
В качестве, блин, ну не то, чтоб лекарства
Так себе - паллиатива
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354031
дата надходження 30.07.2012
дата закладки 30.11.2015
В сарабанде дождя - меланхолии бремя...
Сила нежности - холодом дней.
Зажимая до спазмов,отпускает на время...
Расскажи про него,..про себя...Пожалей...
Расскажи не тая,вспоминая былое...
Пусть прольётся слеза из солёных морей...
Откровения жду,откровение - святое...
Пусть - мне станет немного теплей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624856
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Вот очки нечаянно,разбились
На осколки...бац!И прямо в лужу...
Только видеть я не стала хуже,
Просто время вышло...так случилось...
Просто время вышло...так случилось...
Розовые, словно кварца блики,
И в шеренгу встали,как улики,
Те,что не теряясь, возвратились.
Те,что не теряясь, возвратились,
Как твои упреки и капризы.
Падают из пустоты репризы,
Обернись, ведь времена сместились,
Обернись, ведь времена сместились -
Стало видно...как-то непонятно,
То ли истин световые пятна,
То ли мысль моя поторопилась?
То ли мысль моя поторопилась -
Недоверия остатки гложут?
Ладно, я забуду это тоже...
Вот очки нечаянно разбились...
29.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624826
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Ради рая
и виртуальных девственниц
юноша
взорвал себя
и два десятка неверных.
А его
так любила
Адара*.
----------------------------------
* - Адара - девственница ( араб.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624808
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Цареградская крепость курантами бьёт,
На большую войнушку пора,
И напуган опять первобытным чутьём
Совершенно затурканный раб,
И, смирившийся с ватно-сермяжным пальто,
Для анафемы годен опять,
А, казалось бы, что бедолаге терять.
Есть надежда, что есть-таки что.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624456
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Я небо стиха розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Зміяться високо небес стрімкі річки
Розкроюють божественну порфиру.
Не розумію, так чи ні, та крою клин,
В сріблястій мантіі такий ошатний
Поважним птахом виступає Арлекін
Насправді, блазень особистий... штатний.
І знову голку в руки - люрексом дощі...
Нанизані перлини, сиплють стиха.
Обабіч вкриються обновками кущі
Сховавши далі колючки від лиха.
На плащ униз габу, із заполочі тінь,
Гаптую каптур Осені з туману
Прошу у неба: "Синій клаптик льону кинь,
Волошками прикрасити волани"...
Я небо стиха розриваю на стрічки,
Від синьо-чорних до імлисто-сірих.
Серед пітьми знайду палаючі свічки -
Молитву вишивати із довіри.
28.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624706
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
А краще мовчи…
Не розказуй усім світам…
Тихіше…в пів-звуку… а краще-ніде й нізащо…
Опівніч… торнадо… спустошливий смерч… Сезам…
Вуста привідкриті…
дочка непролазних хащів
Сміялась до тебе…
І очі відтінків весни
Зливались з твоїми всіма, що не є кольорами…
Лише не кажи, що ти завжди боявся пітьми…
Лише не кажи,
то єдина хвилина між вами…
Бо зникне у росах…
До сонця розчиниться мить…
Бо очі наврочать… чар-зілля її - отрава…
Не треба боятись – до ранку усе відболить…
Благаю, мовчи…
хай говорять за тебе трави…
Де зоряні плеса…
Черемха світанками снить…
Піддайся спокусі – хай водить тебе світами,
Хай квітка дурману сьогодні тебе спопелить…
Допоки – опівніч…
допоки – пливуть... тумани.......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624649
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Я с тобою, любовь, навсегда -
Листопада ли кружится лист,
По колено ли ахнут снега,
Иль весна стелет яркий батист...
"С добрым утром" - тебе прошепчу,
Обогрею в холодной ночи...
В поклонении ставя свечу,
Об одном лишь молю - "Не молчи..."
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624715
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Мой первый стих, так непривычно
Открыть забытую тетрадь,
Узнать свой почерк, иронично
Улыбку скрытно придержать.
Увидеть слёзы, на бумаге
Следы их будто не видны...
И хорошо. Так след от шпаги
В дуэли прячут драчуны.
Тут целый мир. Ужели надо
Чего-то большего? Отнюдь.
Ты не отыщешь лучше клада,
Смысл жизни здесь - не где-нибудь.
Прижать к груди, и долго-долго,
Кусая губы, вспоминать...
И положить тайком на полку
Свою забытую тетрадь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615240
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 29.11.2015
Меж тысяч слов и заклинаний,
Среди святых и злобных книг
Ищу не строчки для признаний,
А твой простой и чистый лик.
Покуда сердце твёрдо бьётся,
Пока огонь внутри горит,
Я знаю: свет твоего солнца
Дорогу мне благословит.
И, может, богу не подвластно
Судьбою нас соединить...
Но вера выше, не напрасно
Мы всё мечтаем изменить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622838
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Мой грех в невежестве, обмане,
Стихи не я, мой друг, пишу,
Я лишь в упряжке, сзади сани,
А кто ямщик - не услежу.
Но правит крепко, бесшабашно,
Где вольность дам - хлыстом велит,
Порою мне ужасно страшно,
Но результат благоволит.
Мы вместе разом мчим галопом,
Босые ноги сбиты в кровь,
Я мокрый весь, со мной под боком
Лишь моя муза и любовь.
Ямщик "коня" не пожалеет,
И видно в гриве седину,
Прощай, дружище, сердце тлеет,
И видит бог, не дотяну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623255
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Срывает ветер на пути
Дома, деревья и кареты,
Лишь твои камни-самоцветы
Горят спокойно на груди.
И позавидуют смиренью
С Тибета праведные ламы,
Их дух, возможно, твёрдый самый,
Но твой с другого измеренья .
Не знаю, где находишь место
Всем этим тайнам и приметам:
Не будь гола ты и раздета -
Была б обычною невестой.
Прошу, мой Месяц, не свети,
Пусть ночь скрывает тонкий стан,
И твой счастливый талисман
Пускай сверкает на груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624463
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Не треба зброї проти незахищених,
снарядів чи військових батальйонів.
Нелюдський голод –
й чверть країни знищених,
у муках замордовані мільйони.
Народе мій, зневажений, ображений!
І голодом, і в тюрмах катуванням
ти "братом" навіженим в серце вражений,
а на устах твоїх – печать мовчання
під страхом смерті... Та її зриваємо.
Облудні бре́хні довгі, та не вічні.
Жах не повториться! Ми пам'ятаємо,
бо палить біль ваш в наших душах свічі...
28.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624596
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Когда надежды рвутся, будто нити
И сетью укрываем боли тень,
Когда рисует память Нифертити -
Желаний чьих-то жаждущих, мишень,
Когда увидев бесконечно много,
Там,где поныне только пустота,
Что остается?...разве что,дорога
И все сначала, с чистого листа...
И все опять - кирпичики и профиль,
Возводим новый замок из песка.
Мечтать...а в этом все поэты - профи,
Не замечая пулю у виска.
Не замечая, Рай в аренду отдан,
И только бездны остается край...
Не видим пусть ни выхода,ни входа...
Так значит сами тот отыщем Рай...
Построим новый, бесконечно ясный
Где лишь любовь и счастье правят бал.
Где даже тьма,воистину прекрасна...
Ведь ты меня во тьме и отыскал...
27/11/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624562
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 29.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2015
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Даже на расстоянии…
Слышать твои вдохи-выдохи…
Видеть, как луна меняется
С каждым новым входом-выходом…
Апрельским блюзом…
Терпко-винное молчание…
Лучшее о чем (не)мечтается
Маятник-любовь-отчаянье…
Без чувств, без мер…
Нырять во взгляд чужих-прохожих…
Искать…желать… хотеть…
Но не найти и пары глаз похожих…
Пытаться выжить…
Не верить, не страдать, не слышать…
Не падать, не лететь
А просто знать – ты где-то дышишь…
Даже на расстоянии…
Слышать твои вдохи-выдохи…
Видеть, как луна меняется
С каждым новым входом-выходом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623680
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Остановите время, дайте насладиться
Безупречностью перворожденной снежинки
Холодной, как взгляды капризной девицы
Шикарным шедевром небесного рынка
Такой незаконной, в тотальную осень
Почти не похожей на самоубийцу
Родной для таежного царства из сосен
Заморской диковинкой для аравийца
Бессмысленной жертвой зимнего чуда
И первым желаньем из Нового Года
Она, как любовь, взялась ниоткуда
Родилась, сбылась и вышла из моды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624585
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Как ни крути, а всё-таки, увы, -
Корыстны наши жалкие потуги…
Мы, по большому счёту, все – хапуги…
И все почти – любители халвы…
Куда ни глянь, топорщится корысть…
С младых ногтей она владеет нами…
И революционные цунами
Бессильны супротив корыстных брызг…
Непоправим от корысти ущерб…
Растоптаны святые отголоски
Бездушием железного колосса
В глубинах древних ла́вровых пещер…
ноябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620097
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Замесила тесто туго...
Рассмеялась бы подруга -
"Вся в муке и даже нос...
Не хозяйка - Дед Мороз!"
Ух, края леплю пельменю...
Я же не родня тюленю -
Чем на боковой лежать,
Лучше кухню поражать
Вкусом, запахом, частушкой...
Жду вас, други да подружки !
Впору воду кипятить,
Чтоб пельмешки запустить.
О "счастливом" не забыла,
Первым я его слепила.
Нет, ни с перцем, ни с вареньем -
Со своим стихотвореньем.
Будет весел гость и сыт...
Всё готово - стол накрыт!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623074
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Жене вітер хмару,
Як вівчар отару...
Мовчки - не співає,
Серце не втішає.
Заграйте, музики!
Геть ті черевики !!!
Накину віночок
Та й бігом в таночок.
Загоряться очі
Зіроньками ночі,
Злетять руки мої,
Як пташки на волі.
А ти б задивився,
Як медом напився,
А ти б закохався...
Та дощ увірвався.
Де той злодїй взявся?
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622900
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Холостым громыхнула Аврора,
Разбудила похмельные души.
За курантами бьются баклуши
И шестую ворованной суши
Приучают к тупому террору.
Нефтерубль виртуальней биткойна,
Обошлось без особого шума,
Без особого гвалта и глума,
Но идейный бомбист напридумал
Абсолютно гибридные войны,
А вершиной разбойничьей мысли,
Отчеканивавшейся веками,
Было хапать чужими руками
Не на шутку калёные камни
И в агенты Пророка зачислить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623715
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Не сладок больше плод и час не ровен
Цепочка ожидаемых событий
Проходит по эпохе красной нитью
Уже похожею на струйку крови
И души на пороге ожиданий
Давно не рады ни Отцу ни Сыну
Готовят с лета траурные сани
Не веря даже в близкую кончину
Оттачивают заржавевший вертел
Алтарь под знаменем державным тырят
С протянутой рукой пошла по миру
Непрошеная тень досрочной смерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624033
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Ти знову, мій Лелю, сопілкою кличеш мене?
Всі мавки поснули, і сутінки хату обсіли?
Навіщо тобі я? Бо серце моє крижане –
Тому не відчую морозу в нещирих обіймах?
Ти очі заплющиш – і бачиш у снах не мене:
Її зеленаві, любистком заквітчані коси.
О, ні, це не сльози (таж серце моє крижане),
То просто тумани (за вікнами все-таки осінь…)
Снігуркою тихо назвеш,посміхнувшись (авжеж,
Її – на ім'я, а моє пам'ятати… не варто).
І щось ворухнеться (напевне, оте - крижане) –
І голосне схлипне на скалки (вагою в карати).
Мій Лелю, не треба. Твоїх інквізицій вогні
Не схожі на справжні – Купальські. І я не Морена.
Я справжня. Ти чуєш? Чом руки твої крижані?
Сопілка замовкла? Чи голос поверне… зелена?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623959
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
О ні… не приснись…
Не приклич… не приплач мого болю…
Нехай розіллється зеленим смарагдом довкіл…
Лише не вступи в невагоме трьохвимірне коло,
У коло єднання
сердець обгорілих і тіл…
Лише не вступи…
Не шукай мого відчаю краю
на чорних планетах екстріму, де глибшає звук.
Сама відпливу… відцвіту… відмолю… відіграю…
В гарячій безодні Гольфстріму
зречусь твоїх рук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623938
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
А я збайдужіло, поволі,потроху
Збиралась з думками, нестримну грозу
Чекала до ранку, а раптом епоха
Нова, невідома... застигне внизу
Кривавим світанком, трояндовим цвітом
Розправить пелюстки, зітхне до дощу.
І спомином стане минулого літо,
А я збайдужіло тебе відпущу.
У сумнівах радість, як кішку, втопила,
Навіщо питати себе, чи гірчить?
Усе,що боліло,давно відболіло,
Усе,що бажаю - до мене летить.
Летить, то й нехай,бо розправлені крила -
Приречених долі - це миті,не більш.
Розбилось оте, що давно вже згоріло,
Коли в недолугий утілилось вірш.
25.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623930
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Ночь опускалась чёрною птицей
И накрывала огромным крылом...
Сетью перкалевой(вязанной спицей)
От колесницы с горячим конём...
Еле дрожали густые ресницы
Девы, распластанной, силою для...
Сон обрывался на жёлтой странице
Хрустом пришедшего нового дня...
Ты сторожила видения в лицах,
Чтобы запомнить,что будет потом...
Тех,кто коня запрягал в колесницу...
Тех,кто узорами сети вязал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623864
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
***
Що ми запишемо в душі святу скарбницю?
Щоденну боротьбу за їжу і водицю?
О ні! Там – краплі щастя, віра, болі втрати
й любові глибина́, немов без дна криниця.
***
У метушні буття час непомітно плине,
тож ми бездумно тратимо хвилини...
Настане мить, що враз життя розтрощить,
немов коло́са, зліпленого з глини.
***
Життєвий досвід, радощі, печалі
карбуються у пам'яті скрижалі...
Життя не мало б ані крихти смислу,
не вкарбувавши слід в космічні далі.
25.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623812
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Не строй стену из кирпичей обид,
В моей душе давно им места нет,
За звонким перестуком кастаньет
И сожалений бесконечных, гид
Самокопания... бед приворот
Раздай по крохам,с ветром отпусти,
Мы только видимость, мы - травести,
А наши роли - ракурс, поворот...
Коснуться взглядом и сгореть дотла,
В себя впитав, и растворяясь вновь
Теряя прошлое, в остатке - новь
И перышко у Ангела с крыла...
Не выдумай, чего не отыскать.
Однажды теплый луч коснется плеч,
Тьму рассекая, будто острый меч,
По-прежнему, как пуля у виска.
В оковы ледяные не упрячь,
Своей души прозрачной уголок.
Прощение прощанья, между строк
Не изменяя, лишь переиначь.
Не строй стену из кирпичей обид,
24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623756
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Обожнював французську мову,
Вона — французські поцілунки —
Чуттєві, емоційні трунки…
Слова навіювали втому… 26/11/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624023
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Чом ти знов не спиш, моя тривого?
Чом шкребеш на серці пазурами?..
Розійшлись із осінню дороги,
Встелені промоклими вітрами...
Хтось у небі розтрощив клепсидру -
Час водою котрий день стікає...
І мугиче пісеньку нехитру
Ліс безлистий - сторож виднокраю...
Чи зима тривожить мою душу?
Чи туман- обманщик і нероба?
Чи то знов піщаний замок рушить
Недовіри здавнена хвороба?
Чом же ти не спиш, моя тривого?
Чом на серце каменем лягаєш,
Сиплешся думками на підлогу,
Котишся по снах моїх курАєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Наснишся мені,
наскрізний у серці голод…
Спустошений міст покладу на межу світів…
Де кожен твій подих – Плутона одвічний холод.
І все- таки, снись...
ти ж наснитися так хотів.
Бо хто ми насправді
в рожевому сяйві німбу?
В брутальних руках невагомі квітки орхідей.
Паломники Мекки?... чи гострі уламки лімбу?
Лиш спраглі пілоти
з планети твоїх людей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622681
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Наче жінка, що зрадою вражена,
мов ударом в лице навідлі́г,
всі дарунки зриває ображено
і жбурляє зрадливцю до ніг,
сум і розпач долаючи, зболена,
обдираючи злото з гілля́,
стогне Осінь, безжально оголена,
крах жіночий відчувши здаля.
Плаче Осінь дощами печальними.
Заблукавши в холодних вітрах,
падолистами вкрила прощальними
незворотності відчай і страх...
20.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622546
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
А вона те, невидиме, бачила в ньому,
Щось таке, незрівнянне, незримо - прекрасне,
Пробивалося через вселенську утому.
Він не бачив її взагалі... та навіщо?
Коли в цьому житті все так просто і ясно.
Вже давно не трапляється душам "найвище".
А вона через очі, словами - у простір;
Розглядала, невичерпним сповнену, душу
І сиділа до ранку, чекаючи в гості.
Він не думав, що можна так сильно бажати
І кохання струсив, наче з дерева грушу.
Надкусив, не така, - чи потрібно зважати?
А вона крізь безсоння, пливла у тумані,
Через ночі і дні, гніт нестерпний розлуки -
Випивала той безум любові в омані.
Він заплутався знов і прокляв недовіру,
Ледь не став на карниз, простягаючи руки,
Бо терпіння страждань переповнило міру.
А вона те невидиме бачила в ньому.
Він не відав, що щастя буває, як муки -
Віддавати, упившись, - хіба незнайомо?
19.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622503
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Я тебя у Вечности украла...
Где-то далеко, на дне колодца,
Тьма глубины молча прессовала,
Запретив глаза поднять на солнце.
Я взяла мгновенье на неделю,
Думала запомню и расстанусь...
За весною грозы отшумели,
Листья золотым ковром казались...
А один из них подхвачен ветром,
Закружился и упал...на срубе.
Через пару дней на километры,
Зимний день забьёт в морозный бубен.
А потом...январь, и снегопады
Белоснежной станут простынею,
Красных гроздьев, рассыпая грады,
В постояльцы на века устроен.
Я тебя у Вечности украла,
Обнаружив у судьбы случайно.
Звезды потихоньку рассыпала,
Сладостные выпивая тайны...
20.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622615
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Крутой мужик, последний из бойцов,
Из могикан, из Авелей, из орков,
Алмаз, забытый в сношенных опорках,
Размерами с кощеево яйцо.
Не райской птичкой же пшено клевать
Когда спина в тугих орлиных крыльях.
Охотничья профессия – насильник.
Он - мясоед. И он не виноват.
Какая бы не сеялась молва об
Авеле, он всем наточит лясы
И будет в норме, если будет мясо.
Не будет мяса - будет убивать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622378
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Кровать коварного Прокруста,
Перина пухом по земле,
В простынках пряничек да плеть
И бронзовая память бюстов,
Мигает в изголовье люстра…
Конец. Возвышенное чувство.
Но если не о чем жалеть,
То это тоже очень грустно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622385
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Народ, що не знає своєї історії,
є народ сліпців.
О.Довженко
А нам все якось ніколи, все ніколи:
То долар, то кредит, то зарплатня,
То гості в нас приїхали-поїхали,
То на роботі повна маячня.
Усе [i]на потім[/i] щедро відкладаємо
Історії забуті сторінки –
І вже свого коріння не згадаємо,
І пам'ять запливає за буйки…
І плутаєм поета з футболістами,
І не вчимо ні [i]наше[/i], ні [i]чуже[/i] –
На мушці врешті. Хоч-не-хоч, а вистрілить
Історія, доведена уже
До відчаю. До розпачу. До сказу. До…
Застрелить нас – і піде в небуття,
Повторюючи, наче мантру, фразу:
Той,
У кого до історії відраза,
Не гідний крокувати в майбуття"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622589
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
На градуснике - плюс один.
Рассвет унылый и туманный...
Как веник, под окном жасмин.
Всё - оголился окаянный.
И так последний лист дрожит,
(То ли протестом, иль прощаньем),
Что даже кофе мне горчит
Ноябрьским этим утром ранним.
***
Р.S.
О, нет... Попытка номер два!
(Добавив сахар в кофеин ),
И не мороз, и не жара.
На градуснике - плюс один.
( картина - Эгон Шиле. Деревце поздней осенью)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621980
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
Поставлю на кон я, сегодня и здесь -
Прощенье и месть, за любовью и честь.
Собрав в кулаки, завывая с тоски,
Остатки сомнений.
И претерпевая, отчаявшись, стыд
Поставлю на кон и персты , и кресты,
Забыв навсегда, не оставив следа
От самосожжений...
Поставлю на кон я все девять кругов...
В огне захлебнулись пять материков.
Проклятия прочь, рассыпается ночь.
Фрагменты видений
Мелькают... из листьев опавших ковры
Укроют и выход и вход из норы.
Поставлю на кон и дыханье, и стон -
Души разрушенье...
Поставлю на кон, а прощения свет,
Надеюсь прольется в последний момент...
Спасусь,а затем, хоть была я никем,
Но без сожалений
Поставлю на кон...
19.11. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622320
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2015
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 19.11.2015
Старик, а не тряхнуть ли нам копейкой? -
Прислал мне кореш телефонный дзинь…
И мы, накрыв полянку на скамейке,
Базарим за сегодняшнюю жизнь…
Жируют, блин, державные шакалы,
А мы конкретно по уши в дерьме…
И, грустно опрокидывая шкалик,
Плетём своё мужское макраме…
Обидно нам, что ветер по карманам
Гуляет, разжигая нашу злость…
Но мы могём закусывать туманом
Мужской коктейль, типа «Ржавый гвоздь»…
И не беда, что стали неуклюжи,
Что есть ошибки в наших резюме…
Ведь мы отважно шлёпаем по лужам
Навстречу обжигающей зиме…
ноябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621739
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
Як дійдеш до межі за якою лише невідомість,
І втрачаєш контроль між реальністю, мріями й сном,
Що підкаже тобі твоє серце, твоя підсвідомість?
Заховатись, чи зникнути - наче туман за вікном?
Коли втрати боїшся — її підсвідомо чекаєш!
І той страх то, мабуть, що початок... Початок кінця?..
Із цим жити ще важче, як все розумієш і знаєш,
А позбутися страху не можеш...Де вихід з кільця?
Я дійшов до межі за якою немає законів,
За якою ховається вибір, а він не простий,
І думки не встигають за розумом — загнані коні...
І ніхто не розкаже мені де той вихід знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Ні молитв… ні благань…
Тільки сонце крізь чорні скельця…
У чорничнім болоті прокинеться сонний тать…
Лише очі твої ( золоті лісові озерця)
Виривають мене
із полону його заклять…
Ніч здійме понад нас
Неймовірну свою завісу…
Не озветься у хащах ні птах… ані жоден звір…
Ти покличеш мене в саме серце свого пралісу…
Ти покличеш мене…
і забуду, що ти – вампір…
Будуть руки твої…
Будуть хвилі на тихих плесах…
Пахне хвоя… так тонко… так терпко… в повітрі жах…
Поцілунки шалено - безтямні… і чорна меса
У прадавніх лісах…
жовте листя в моїх ногах
Раптом вітер підхопить…
Заплаче… зірве… розвіє…
По ущелинах темних… в німих коридорах снів…
(ти ж хотіла цього -так кохай же тепер… Леліє!
Цю бездонність в очах…
і фатальність його світів…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621603
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
***
Живем з надією на щастя ми...
Вселенські ж Сили у своїх анналах*
нотують ігри шахами-людьми...
із Ними ж запланованим фіналом...
***
Нам Небо пише долі... не пером...
Ми – неспроможні їх цілком змінити.
Та вірою, любов'ю і добром
якусь із стежок можна відмолити...
*аннали (лат.) – літописи
16.11.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621486
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Дивись: вони відлітають,
Останні сонячні за́йці!
І навіть чорного чаю
Змінився від того смак.
Ти скажеш: [i]осінь[/i]. І шансів
Політ скасувати немає:
Спаковано час листами
У хмар бездонний рюкзак.
Лишився вітер і круки.
І неба канва у п'яльцях.
Нервово сми́кають руки
Із пам'яті муліне.
[i]"Спочинь-бо, затерпли пальці!"[/i] –
Та я не спиняю рухів, щоб
Вишити сонячних за́йців
Поміж кошлатих тіней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620552
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
А ти ще – ніхто…
Ти – ніде і ніяк… ще гостро
вчувається запах знайомий сосни і кедра…
Та хвиля виносить тебе вже на дикий острів…
Ти просто лежиш…
проростає пісок крізь ребра.
Це знову – твій шлях…
Лиш спіралі виток… і кості
твої хтось збере на уламках розбитої шхуни…
Ти просто лежиш… і впускаєш у серце острів...
І бриз океанський…
і вітер його… і дюни…
І дихає в шию
тобі цей чужинський простір...
У тебе - ні дому, ні імені, ані одежі…
А завтра – міста змуруєш до свого зросту.
Відпустиш у небо
свої вавілонські вежі…………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620546
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2015
Я посміхаюсь, в настрої неначе,
В розмові - жарти й лагідні слова,
А серце буря рве і стогне, й плаче,
А в серці - наче хмара дощова!
Там чорний шторм накрив дев`ятим валом
Сльозами болю береги душі...
Й під цим напором шторму шалом, шквалом
Снують думки холодні, як вужі!
В душі моїй кипить вулкан, одначе,
Чудово все, дивися: я сміюсь!..
А всім, чого ти так і не побачиш,
Я рано-вранці з сонцем поділюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620460
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Скоро зима. Опять.
Канет грязная осень,
Тихо сама себя
В рытвине заморозит.
Скоро опять зима.
Будет привычно бело.
Перебинтует мать
Всё, что не догорело.
Всё, что уже прошло
Сном окажется рванным.
Будет белым бело.
Будут под снегом раны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620368
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2015
Я к тебе не хочу...отпусти.
Сколько мне еще это терпеть?
Неподъёмную ношу нести?
Отпусти...
Я к тебе не хочу, тебя нет...
Просто выдумка, сказочный сон,
Путь, канал?..и за дверцей скелет...
Тебя нет...
Я к тебе не хочу, рву виток -
У спирали длина - на века.
Сколько можно, не будь столь жесток,
Рву виток...
Я к тебе не хочу, уходи.
Нить истлела, угасший фитиль...
Вспоминаю, как ты нелюдим,
Уходи...
Я к тебе не хочу... дым и гарь
Тянут волоком силы и дух,
Даже солнце - погасший фонарь,
Дым и гарь...
Я к тебе не хочу,отпусти
Все...и душу... давно отдала
Дай постичь, то что ты не постиг,
Отпусти...
10.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619966
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2015
Буває дощ, мов подарунок неба!..
Буває, наче кара чи біда...
...В осінній дощ я думаю про тебе,
І падає з небес свята вода!..
Згасає жовте листя, мов Стожари,
Що не судилось їм згоріть в вогні...
Висять важкі, холодні, сірі хмари...
Попереду - такі ж безбарвні дні...
Моя душа нічого не чекає...
Печаль - криниця, що не має дна...
...Осінній дощ... свої принади має,
Хоча його мелодія сумна...
Здається - все на світі завмирає...
Не зміниться нічого і ніде...
...Але весна про нас не забуває,
І неодмінно у свій час прийде!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618962
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
Не обвиняй, что над собой не властна,
Минует все и снегом занесет,
О наших днях, несказанно-прекрасных,
Воспоминаньям крылья распахнет.
Не обвиняй, смеюсь,чтобы не плакать,
Хоть говорят, что все, как с яблонь дым.
Все лучшее в душе, безмолвным знаком
Останется...процесс необратим.
Не обвиняй...ведь я не обвиняю,
Хоть в кои веки, пазлы не сошлись,
И может не сойдутся, только знаем
Все исчезает и любовь,и жизнь...
08.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619541
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
То й що...переплутані кимось нитки,
На тлі сірих буднів - рожеве шиття,
Іскрить муліне, шовковисті рядки
Розписують потай, похмуре життя.
То й що...кілька крапель на денце налий,
Хай злиться весь світ, а у нас ворожба -
Збираєм ті пазли, що серед імли
Відчинять віконце і згине журба.
То й що...нових слів не придумав ніхто,
Та лиш розпізнають таємні думки,
Пошиють із заздрощів чорних хітон
І на домовину замовлять вінки.
То й що...розплелось на окремі листи
Те світле і темне - в виразні вірші...
Врятуйтесь, ще проситься тихе "прости"
Поволі хай скотиться камінь з душі.
08.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619474
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Осенним сном предзимнее затишье
То льёт дождём,то пьяно моросит...
Дрожащею рукой слова - в двустишье...
Калитка ржавою петлёй скрипит...
Две маргаритки просят пить водицы...
На ране пластырь( маркером границ)...
О,Боже мой!..Опять не спится...
И почему то больше не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Капец! Но не терпит история
Сослагательных, б...дь, наклонений.
И я не пишу оратории,
Хотя и непризнанный гений.
Не признан ни раем, ни адом,
Ни светом, ни полусветом.
А, может, и вовсе случайно
Себя возомнил поэтом.
А мог бы ведь стать в гимнастике
Не мастером - КМСом*,
Но жизнь не меняет фантики
И "мог бы" не станет прогрессом.
А мог бы служить на Северном
Краснознаменном флоте,
После похода, зашкерившись*,
Коньяк превращать в блевоту.
А мог бы в одной постели
С тобой поутру проснуться...
Но "мог" не пристроишь к телу,
Так можно и шизануться...
А мог бы как-то картинно
Повесой в петле качаться,
А кто-то б смастырил картину
С названием "Смерть паяца".
Не терпит сука-история,
Сослагательных, б...дь, наклонений.
Я не пишу оратории
И сплю не в твоей постели.
*КМС- кандидат в мастера спорта.
*зашкериться - заныкаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619238
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/b/4/103/379/103379709_4360218_g3ZrSq2Hcx.jpg[/img][img]http://www.hvilya.com/_pu/1/45944434.jpg[/img][img]https://pp.vk.me/c618221/v618221559/9f6/Kp-_f6fKyTc.jpg[/img]
Бувають дні, коли нависли хмари,
І дощ холодний хльоскає в шибки, -
А ти щасливий - просто, безпідставно -
І навіть з вітром пробуєш на [i]ти[/i].
Тоді в брудних калюжах на асфальті
Виставу бачиш (не нудний пейзаж):
Там балерини-крапельки на пальцях
Виводять fouetté крутий віраж.
Тоді ворони, горло промочивши,
Не каркають – співать хрипко джаз…
Тоді, буває, гарні вірші пишеш –
Палкі, натхненні, наче перший раз…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619335
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 09.11.2015
А где-то ночь, на самом деле день...
Срывает маски горестно, беззвучно,
И влюблена в химеру чья-то тень,
И блики света сумраку созвучны.
А тьма давно вздыхает по весне
И в адском пламени опять сгорая,
От ревности расплавилась в огне,
Сливая в тигель боль и умирая...
Сверкает зло на острие ножа...
Слепящий луч украшен каплей крови.
Застыв, как изваяние, ханжа
Ломает руки...хоть давно бескровен.
На белой клетке - черный рвется конь.
Направо шах,его король разгневан -
Устал в игре, спасаясь от погонь,
Дрожать от страсти к белой королеве.
Кому-то ад, на самом деле рай...
А где-то бездна путь,ведущий к Богу
И света грань - обрыв,неровный край
Виток...спираль извечного живого...
07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619163
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Повернись живим додому, любий,
У вікно прогледіла я очі.
Хай твої торкнуться ніжні губи
Вуст моїх посеред смутку ночі.
Хай пропах ти порохом і димом,
Запаху солодшого не знаю.
Наче роки, дні без тебе линуть,
Повертай до батьківського краю.
А війна не хоче відпускати,
У обіймах міцно так тримає.
Жду додому я свого солдата,
А його немає та й немає.
Так не ждуть із жодної дороги,
Бо не всім судилося вертання.
Тож молю щоднини тихо Бога
Повернув додому щоб кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619131
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 08.11.2015
в нахлобученном небе,
за рефренами: еду...,
под осыпанным клёном,
с ноябрем удивлённым
партитуры "что было",
растерялись на диво,
в перечёркнутых мыслях
траекторией смыслов
коротать шорох ночи,
в суете, между прочим,
и в пророчествах далей
находить нить буквально
и в согретых ладонях,
едва взгляд произвольно,
там, в обнимку, по встречной
променадом за млечной
и уснувший трамвайчик
замечтавшийся в пяльцах
о картинах, эскизах
и горгульях с карнизов...
осень тихо шептала:
ухожу в карнавалы!
осень тихо просила:
улыбнись, -это сильно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619394
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Знаменита лікарка - руда Осінь - підписуватиме нам лікарняні листи
і ми будемо весь осінньо-зимовий період передавати з вуст у вуста один одному грипні віруси і хворітимемо завжди разом.
Яка невинна шкільна (дитяча?) забавка - хворіти одним і тим самим грипом!
Ми домовилися не застосовувати загальнодоступних методів пізнання,
не звертати увагу за засоби масової інтоксикації (дезорієнтації, деградації)...,
не вдаватися до загальновживаних слово- і тілосполучень,
до всесвітньо-відомих банальних, комерційно-підтриманих, розкручених субкультурою збоченств.
Ми будемо вигадливі, неповторні і незбагненні.
О, нескінченна еволюція грипного вірусу!
В принципі, кожен може бути таким.
Приєднуйтесь!
Не саме до нас, ми ні в якому разі не пропонуємо групові дослідження (бо то також вульгарні варіації, підтримані комерцією).
Просто у кожного є свій шлях і це чудово його знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617453
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 08.11.2015
Сум сердечний мій тужливий
ти, сопілонько, зіграй...
на війну пішов мій милий
захищати рідний край...
Я, голубкою, щоночі
все лечу на сонця схід,
в волошкові глянуть очі,
відмолити їх від бід.
Приспів:
Розгорну́ в півнеба крила,
наче янгол, обійму...
Щоби втома не зморила –
я її собі візьму.
Ой ти, скрипочко чарівна,
заспівай йому вві сні,
що чекаю його вірно,
що – в молитвах день при дні –
посивіла рідна мати,
батько, спохмурнівши, вмовк...
що пуста без нього хата...
жде рідня й малий синок.
Розгорну в півнеба крила,
наче янгол, обніму...
Якщо куля зачепила –
я твій біль собі візьму.
В чорних вирвах житнє поле,
"градом" зорана стерня...
Мій козаче, мій соко́ле,
ти – мій захист і броня!
Жду тебе із поля бою,
наче милості Небес!..
Що б не сталося з тобою,
знай, що
Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!
Розгорну, як пташка, крила,
на порозі обійму...
Бог простить, що я молила,
проклинаючи війну...
6.11.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618995
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Ахни, радость, вкусом, цветом,
Словно с голодухи блин
Неожиданным обедом -
"Ешь меня, мой господин!"
На тарелочку с каёмкой
(голубой иль золотой?)
Ляжет блинчик жаркий, тонкий
Да медочком залитой.
Чай жасминовый иль мятный,
Может кофе с молоком ?
Призываю день приятный -
Здесь, сейчас ! (а не потом)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619052
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Стояв туман. Густий і непорушний.
Холодна сирість лізла у дірки.
А сірий ранок мляво і бездушно
Збирав по небі вигаслі зірки.
Зжовтіле листя де-не-де шелесне,
Мов слід від сонця в пам'яті моїй.
Та, знаєш, осінь завжди була чесна:
Без обіцянок марних і надій.
А що тепер, - чекання за чеканням.
Невідання загіркло, як полин.
У когось часу - вічність не остання,
У когось вічність - декілька хвилин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618732
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Небо ночью рыдало дождём...
И тонуло утро в тумане...
Укрываясь багряным плащом,
Отдавалась игре на органе...
Доживала последние дни Дева-Осень...
Стояла нагая...
Неумело вязала узлы,..
Золотое руно оставляя...
Отзвучало высоким "курлы"...
Под аккорды холодного края...
Всё плохое забыто...Прости...
Ну,пожалуйста,дорогая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618721
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 06.11.2015
Декаданс души этой ночью... как впрочим и прошлой
Эта крайность – ответ на правильность внешних фраз
Если ты вдруг захочешь побыть хоть немножко пошлой
Не показывай людям своих неприличных глаз
Не рассказывай им стихов, не рисуй картины
Не бери при них чрезмерно красивых нот
И всегда говори что ты часть мировой «паутины»
И что тоже теряешь рассудок при хрусте банкнот
Никогда не пытайся нарушить законов системы
В этом стаде давно не считают снесенных голов
Тут давно, под предлогом свободы, вскрываются вены
А свободой зовется загон для домашних ослов
Декаденс души этой ночью… как впрочим и прошлой
И как хочется каждую ночь только с ним ночевать
И конечно же быть опять хоть немножко пошлой
Сочинять стихи, петь песни и рисовать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308692
дата надходження 24.01.2012
дата закладки 05.11.2015
Мне б достучаться... хоть дважды, хоть трижды,
Да хоть и тысячу, если опять
Хочется стать на карниз, а не выждать,
Где же те крылья ?Без крыльев взлетать?..
Мне б достучаться... а что там, без веры?
Только глухая, в разводах стена.
Скалятся в полночи злобно химеры,
Тянут настырно, поднявшись со дна.
Мне б достучаться... и грохот не слышен,
Кажется, в мозг кислород перекрыт,
Кажется все уже сорваны крыши,
Остов невидимый еле стоит...
Мне б достучаться, засовы ни к черту...
Да и какой там засов у души?
В пламени адском, взрывая реторты,
Кровь из аорты плеснуть...не спеши.
Мне б достучаться...Не надо, останься,
Руку возьми, падай в ноги богам...
Острая грань...соскользни, не поранься,
Пеплом не стань, не гаси очага.
05.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618681
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2015
- Боже, такой упрямый,
Что ж ты помочь не хочешь?
- Вы же хотели сами,
Предупреждал, между прочим.
Вот и хлебайте, люди,
Нынче я просто зритель.
Ни за кого не буду,
Бойтесь, деритесь, делитесь.
А хороша идея,
Вовремя устраниться,
Точно не поседею,
Не намозолю десницу.
Ветхий блокнотик в клочья
С вашими адресами.
Молитесь? Где ты, Отче?
Сами, товарищи. Сами.
Так и живите дале,
Мне это всё по вкусу.
Кто там кого завалит,
В общем, не важно. Искус вам
Зря, что ли, я подсунул?
Только сквозь вас могу я
Ненависть, страх и туну,
Краешком носа учуять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618555
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Осінній промінь тихо грає Паулса
На клавішах замислених беріз.
Остання нота мов останній лист –
І…
Пауза.
Ще можна в літо бабине побавиться,
Де для душі курортом дальній ліс.
Тепло останнє, як останній лист, –
І…
Пауза.
І перший іній ще росою плавиться
І по щоці доріжкою від сліз
Тече так зимно, що останній лист…
Тс-с-с…
Пауза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 05.11.2015
Дякую за натхнення, Пташко!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617224
Чуєш, мелодія…
Легко вібрують звуки…
Стишене скерцо… і - біг зупиняє час…
Пластика тіл – апріорі, як пластика рухів…
Магія танцю і…
пауза раптом між нас…
Дикі стежки…
Тільки інших мені – не треба!…
Тільки півтакту – в найглибших кутках землі…
Тільки півкроку – крізь нас проростає небо!
Й - пауза…
я зупиняю свої кораблі…
Чуєш… тихіше…
Бо вже срібнокрилий ангел
Цілиться вправно в пустельні мої міражі…
В дюнах сердець - неймовірно багряне танго!
Й пауза…
ти завмираєш на дотик душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618196
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Жёлтый листик срывает ветрами...
Зацелованный ими, летит...
Под дождём и моими ногами...
О сезоне печали шуршит...
О том не думай,что не сложилось...
Пустое семя не взошло...
Случившееся - тоже милость...
Тебе не выпало zero...
Была любима и любила?..
И сколько раз тебе везло?..
Когда молили - то простила?..
Тебе не было всё равно?..
Ты уходила,возвращалась?..
Ты ожидала?..Дождалась?..
И повторялось всё сначала?..
Казалось: будто в первый раз?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618442
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Доля…
Білий жмут тонкої вовни…
Верете́но! Ни́тки не зіпсуй!
Триста шістдесят чотири кола…
Круг осі орбітою танцюй.
Доля…
Можна шалика зв'язати.
Можна светрик, сукню і пальто –
Однокольорові чи картаті,
Що таких не бачив ще ніхто…
Доля…
Нитка у руках Макоші…
Спицями роботи не зіпсуй!
Часом візерунки – то розко́ші,
Що життя ховають справжню суть.
Доля…
Терези ретельно важать
Точну норму вовни, грам у грам.
Як багато вузликів нав'яжеш,
Матимеш лише піврукава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618437
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Я не знаю, чи я жила?
Коли Місяць уповні,
Затискаю в долоні, -
Два рожево-білих крила.
Я не знаю... мовчи не руш,
Просто будь, відсьогодні...
Біль наповнює скроні,
Ароматом зів"ялих руж.
Я не знаю, ти довго тут?
Щось так трепетно й щемно
Неймовірно...даремно,
Обплетуться думки, як спрут.
Я не знаю, чи ти почув?
Не лякайся, що плачу,
Я ж знайшла і не втрачу
Поки сплю, не побачу...
Руку дай, як прокинусь - злечу...
04.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618408
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
пронзая километры тишина
сегодня без привычки выручала,
а ты вздыхая мне ворчал: "она..
без имени и в целом без начала..."
и ветреность загадочных дорог,
и партитура незаметных строчек,
часы вперёд, вокзальный нервный смог,
мы в коридоре снова между прочим...
негромко, не наиграно, не в такт,
как осень, снова ярко, в тихом парке,
смахнула листья под ноги. антракт.
струной гитарной разрывала жарко
конечно же, согрета тишина
не шепотом, ворчанием и далью,-
черничным чаем в чашке номер 2
под музыку неведомой нам шалью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617981
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Пьяный ветер шатаясь городом.
Надышал перегаром осени
И пугает прохожих холодом
Срывая с балконов простыни
То закружит танец он с листьями
А потом, разбросав по далее
Начинает играть он с платьями.
Подымая их выше талии.
Ветер осени - холодный
Ты играешь, как артист
Ветер осени - холодный
Издаешь свой дикий свист
И гоним тобой несчастный
С ветки падающий лист - 2 раза
Пробежавшись по телу юному.
Убежит он в трубу дымоходную.
Застеснявшись поступку дикому.
Завывает он песнь фаготную.
И нагонит он тучи черные
Выжимая с них дождь слякоть
Поливает он лица бледные
Под зонты заставляет их прятать
Вот такой этот ветер осени.
Нежданный, как летом прохладою
А срывает с балконов простыни.
И прохожих совсем не радует .
https://www.youtube.com/watch?v=yUSqjwpOTiY&t=20s
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609559
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 02.11.2015
Отнимала твой сон Луна паровозным гудком вокзала...
Послевкусием октября,ароматом свечи сандала...
Половецким танцем теней и раздвоенностью начала...
Прикасанием ягодиц шелковистого одеяла...
Бусы синего янтаря...Полусферою заморочек...
Алфавитом от А до Я...И зигзагом гламурных строчек...
Наливала в бокал вина ...И сама же его отливала...
Воровала твой сон Луна...Всё ей было мало и мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617824
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Ты зашел на минутку?..останься...
У нечаянной радости праздник -
Закружилась в невиданном вальсе
Ненадолго...прощаешься?..дразнишь
Невесомо и призрачно-зыбко.
Хочешь кофе? Кури...нет, не буду,
Что ты, чудится чья-то улыбка?
Не забудешь? И я не забуду...
Как работа?.. я вижу - простужен.
Может, лучше горячего чаю,
Что покрепче?..не нужно?..не нужен...
Ты о чем, ну конечно скучаю.
Не сутулься, опять сигарета...
Может стоит, а может не стоит?
Среди мрака мелькают просветы,
На лохмотья отчаянье кроят.
Перестань, ну конечно же любит.
Да и я...что? и ножкою топнет...
Не забудется? Нет не забудет...
Посиди, ты куда?...дверь захлопни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617793
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Я случайно разбила хрустальный кувшин,
В том кувшине Звезда ночевала.
Среди крошек искристых искусственных льдин,
Холод ярким огнем рассекала.
Затаилась, укрывшись от злобы химер,
За любовью угнаться хотела.
Заглянула случайно в соседний фужер,
И сияньем коснулась несмело.
Там скучал в одиночестве Луч голубой,
Зацепившись за тонкие грани.
Улыбнулся игриво, увлек за собой,
В предвкушении звездных свиданий.
Прикоснулся кувшин, наливая вино,
Зазвенело малиново-сладко, -
Звон хрустальной любви, или звон ледяной?
Целовались так нежно, так жарко.
И забыли весь мир, только здесь и сейчас,
Кто сильнее, кто заговоренный?
Задыхались купаясь в сиянии глаз ,
Ослепленная и изумленный.
Я кувшин вытирала, не слышала стон, -
Фейерверками чувств любовалась.
Только зло не дремало, удар нанесен -
Обернулась и не удержала...
Веер мелких осколков в компании линз.
Звездной сказки сиянье бледнело.
Только взбалмошный Луч так игриво-речист,
Ищет новую...не надоело?
31.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617628
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Мое вдохновение старше меня на век.
Век короче сна.
Сон перфорирован пробуждениями.
Веки - граница сна и яви.
За решетками моих клеток
томятся верлибры.
Не кормите их, люди,
сладкими буквами!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574005
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 02.11.2015
Стану дворником.
Буду рассуждать о бренности,
сметая пожелтевшие
опавшие
мертвые
верлибры.
А ты будешь пить кофе
и смотреть на меня
из окна поэмы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617093
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Торкнешся вуст…
У чому тут печаль?
Коли дощі ідуть не погодинно…
Коли дощі… зніми скоріш вуаль
із вуст моїх…
гірчитиме полинно
Сполохана
оголеність плеча…
(які вітри знялись на кладовищі…
Які вітри!…) в мені горить свіча…
Лише - свіча…
рука ковзнула нижче…
В сади ліан.
В суцвіття орхідей.
В безодню вод, якої не напитись.
П' янке вино пролилось між грудей…
Дощі… дощі…
чи зможеш зупинитись?
Ще біль – не наш…
Ще тиша - нічия…
Ще не знайшли… не розіп' яли люди…
Іще не час… не час! горить свіча.
Горить свіча…
і плавиться на груди…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617456
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Грустиночка моя,печаль души моей!
С глазами синевы, бездонными, как небо.
Жизнь убегает табуном шальных коней...
Как сон, который был, а может, не был...
Дождиночка моя, слеза моей души!
Ты не грусти, ведь в жизни так бывает...
В осеннем вальсе молча мы кружим
Мы в наших снах... и время отступает...
ноябрь 2009.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157772
дата надходження 25.11.2009
дата закладки 01.11.2015
О чём звонят колокола..?
О том, что осень золотая,
Под листопадом угасая,
Хоть и печальна, но светла.
О том, что не журчит ручей -
Замерзнет змейкою хрустальной,
Зима подхватит его тайно,
Как брошь для туфельки своей.
О том, что нынче по земле,
Ворча, шагает старый ворон...
И я за ним, подняв свой ворот -
Как не крути, а быть зиме.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617421
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Пламя тихое красных астр на мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Ты прости меня...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю...
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу...
И бумажный корабль уплывает...
На ветру полощется флаг...
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат без страховки - чудак!..
Купол звёздный рукой ласкает...
И по лезвию(просто так) он дорогу к сердцам открывает...
Не кричите ему:мудак!..
Там,(под куполом) - умирают...
Пламя тихое красных астр под окном моим догорает!..
Напишу о тебе не раз...
Когда скука уйдёт немая...
Загляну перед тем в кадастр...
Пятый номер...Ближе края...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617386
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Нам не нужна застывшая печаль
И крики, и упреки.
Моей любви бессменная печать
Листает календарь...
Скользну рукой...и вижу пастораль
Скользящую - истоки
Моей любви, бессмысленно вещать,
Когда твоя - январь...
Забудь мои слова, в них тенью фальшь
И паузы, и строки.
Моей любви вовек не одичать,
Хоть в сердце дымом -гарь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617288
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Назойливая кроха каравая
На простыне у млечного пути.
Имаго я. Стозевное и лаяй.
А паутинка – тлеющий фитиль.
Считай, с потопа мной не занимались,
Мне кирзачи сподручнее ботфорт
И первобытный, семимильный фаллос
Давно напоминает семафор.
А вот и финиш, пузо колесом,
Арбитру в ноги ленточка упала,
Кольнуло ветром, слева, под сосок,
И вальсом неоконченного бала.
Рассыпался шлагбаум недотрогой,
На сердце мягко прилегли века
И древняя, еврейская тоска,
Сулящая раскаяние богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617380
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
в молчании нетронутой струны
течёт по свечке неостывший воск
занозой тоненько вонзилась в мозг
мелодия недолгой тишины
и мир иной а как не быть иным
без ходиков без посекундных розог
без долга без прощенья без вины
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617161
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Задевая бездну локтем,
Я к твоим ногам скатилась.
Чуть ушиблась, не разбилась,
Поломала только ногти.
Заливаю горе кофе,
Пью галлонами и плачу,
Что платить мне, не иначе,
Долг "вселенской катастрофе".
Ты смеясь проходишь мимо
Забавляясь, как ребенок,
Мной давно заговорённый,
Мной неистово любимый...
Крики птиц, слетевших с ветки,
Могут напугать...довольно!
Я ведь вольно и невольно
Задержалась - пробки...сетки...
Паутина, яд и стрелы
Разлетаясь разметали.
Сочетали,вычитали
Переборы,переделы.
Задевая бездну, режу
Пополам беду и радость,
И спокойно пью усталость,
Только бы мне веки смежить...
На мгновение исчезнут
Адские пределы круга.
Свечкой озарю округу,
Свет пролью - растает бездна...
30.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617100
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Подарую вам щастя краплинку,
Просто щастя: людського й земного,
Свого серця віддам половинку -
Хай не лишиться смутку ні в кого!
Щоб серця ваші, впоєні щастям,
Умлівали від хмелю-любові;
Хай святе молитовне причастя
Запанує у думці і слові!
Нехай щастя літає по світу
І гніздиться у кожному серці!
Хай у душу, любов'ю зігріту,
Відчиняє добро диво-дверці!
Подарую вам щастя краплинку,
Що злеліяла серцем пестливим,
Нехай кожен із вас на хвилинку
Хоч на крапельку стане щасливим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616993
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Жёлтый свет проливал фонарь...
У теней - Боттичелли лица...
В темноте исчезал звонарь...
Полохливо кричала птица...
Дайте - силы своим словам!..
Дайте - воду губам напиться!..
Если завтра построят храм,
Приходите Ему помолиться...
И подайте - надежды грамм...
И на колокол, праведный, в душу!
И откройте с живою кран
Чтоб святою разлиться по суше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Не закохатись в Ригу неможливо,
Один лиш погляд і... пропала ти.
Пролилася тут позитиву злива
І дружби збудувалися мости.
Тут вишиванка - не заморське диво,
Бо українці в Латвії теж є,
Знайомству з ними дуже я щаслива!
Що не кажіть, а... кожному своє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616959
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
А я й забула, що тебе кохала...
А ти кохав її. Сміялось небо,
Кричали хвилі:"Зупинись,не треба",
Навколішки на березі стояла,
Мереживо у пригоршні збирала.
Та піна не нитки,котилась далі,
Лишаючи розлуки і печалі...
Забула вже, кого я зустрічала?
Марія Аве ...Чи то я співала?
Розірвана струна - душа на плаху.
Забула я, не відчуваю страху
Згубила все,що мала, чи не мала?
Чи тільки осінь коси розплітала,
А ти кохав її...Я бачу тіні,
Чи спалахом світилось мерехтіння?
Молюсь: "Забула, що тебе кохала:
Тому сто літ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616941
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Ну й осінь! Жовтень – ні на що не схожий...
Невже він десь – яскравий і шалений?
Мороз нежданий, як немилість Божа,
геть обморозив листя, ще зелене.
Сади зчорніли, скорчившись від болю,
обвисли і похнюпилися крони
приречено сумні, покірні долі
підступній... мов накаркали ворони.
Природа, увібравши горе краю,
дощами плаче, вже й втрачає віру,
що ве́рнуться колись всі барви раю...
Вони, як наші будні – чорно-сірі...
І лиш калина сяє. Милий світе,
це ж наша купина́ неопалима!
Тріпоче кущ: "Все буде добре, вірте!
Я – символ України – незборима!"
29.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616884
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
ты что-то хотел мне сказать,
я что-то хотела услышать,
октябрь в глаза и +5,
сороки судачат на крыше
черничным вареньем связать
немого пророчества глину,
уткнуться в плечо, зимы спят
за нашим окном, на периле
танцующим звёздам огней
не стану читать монологов
с имбирной коллекцией дней,
под шорох растерянным слогом
и где-то ругались не мы,
и листья немые кружили,
паук заплетал в угол сны,
и жизнь продолжалась пружиня
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616988
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
В премудростях лишь скорбь и суета.
А мудрости я так и не нашёл.
Она, конечно, есть, но где-то там.
Добраться бы туда… где хорошо.
Побриться бы. Да и поговорить.
Потрезвому и не под протокол.
Так тихо там, на старте у зори.
Оттуда, хоть куда, недалеко.
Туда приходит утро налегке.
Там тяжесть не живёт. Там всё легко.
Там говорят на птичьем языке
И умники смешнее дураков.
Там отродясь не слышали стрельбы.
Там вечность до ближайшего сельпо.
И как мы умудрились позабыть
Дорогу к месту, где живёт любовь
В координатах яблочных пенат?
Но это место, где-нибудь, да есть.
Не обязательно оно, где нету нас.
А почему бы, собственно, не здесь?
Ужель прижили нас на стороне
И русская пословица верна,
О том, что хорошо там, где нас нет?
Пока всё верно. Там, где мы – война.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616674
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Облиш-но людину, деревце,
Багать в ній не розклади.
У неї таке на серці, що,
Боже, не доведи!
Не цілься в людину, птахо,
Без дозволу на відстріл.
Нечутні
крил твоїх
змахи.
І невідоме - гостріш.
Довірливий друг двоногий.
Ви, білка та колонок,
пастки́ приберіть з дороги,
душі щоб не наколов.
І ти в браконьєри, минуле?
Не винний він, справді, в тім,
що, зрадивши волю бездумно,
потрапив у рабство стін.
Стоїш ти, гаю тінистий,
з чуприною аж до брів.
Цькували його, освистували,
ти хоч його не вбий!
Віддай йому дня недільного
всі ягоди та гриби,
помилуй його спасінням – і
спасінням його й згуби.
А.Вознесенский
РОЩА
Не трожь человека, деревце,
костра в нем не разводи.
И так в нем такое делается,
Боже, не приведи!
Не бей человека, птица,
еще не открыт отстрел.
Круги твои —
ниже,
тише.
Неведомое — острей.
Неопытен друг двуногий.
Вы, белка и колонок,
снимите силки с дороги,
чтоб душу не наколол.
Не браконьерствуй, прошлое.
Он в этом не виноват.
Не надо, вольная рощица,
к домам его ревновать.
Такая стоишь тенистая,
с начесами до бровей
травили его, освистывали,
ты-то хоть не убей!
Отдай ему в воскресение
все ягоды и грибы,
пожалуй ему спасение,
спасением погуби.
1968
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616638
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Она уйдет...со вздохом облегченья -
Прощание прощению сродни.
Ну вот и позади твои мученья,
А что там колет, или что саднит?
Коленка ноет? Пальчик защемило?
Утихнет боль, декабрьский стынет лед...
А солнца свет поры, до сель унылой,
Вернется снова и тепло вернет.
В искристый снег опушит прежде ели
Кудесница, под именем другим.
И боль растает, в круговерть метели
Затянет омут, еле уловим...
И оглянуться не успеешь дважды,
Как разлетится вдребезги рассвет.
И яркой пылью, трепетно-отважно
Оставит на губах твоих "привет"...
28.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616599
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.10.2015
В квартирі пусто. Навіть ні душі.
І це б нічого, знаєш, тільки в тому -
Душі моїй стають товариші:
Самотність, тиша й вигоріла втома.
Спитаєш ти: "а як же я, скажи",
А що сказати, всі казки не вічні.
Якщо у нас і є якісь стежки,
То паралельні, мабуть, не зустрічні.
Сама ж себе питатися боюсь,
Бо відповідь, напевно, буду знати...
Самотністю вечірньою уп'юсь,
Щоб мати сил її перемовчати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616001
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Сдох стишок, лиричное творенье
Раненный в размере инвалид
Был захвачен синим выделеньем
И отпет могучим Shift-Delete
Час реанимации поэтом
был напрасен,- испустил душок
Но за две секунды вылез этот
Сдох стишок! Да здравствует стишок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287324
дата надходження 20.10.2011
дата закладки 25.10.2015
В обьятьях солнца ласковой гетеры
В постели из неплотных облаков
Я – капитан на надувной галере
Маршрут - к созвездью рыб, - собрать улов
По армилляру выставлены снасти.
Мой храбрый полупьяный экипаж
В который раз берет на абордаж
Наш провиант литровых капсул страсти
В отряде есть чудесный менестрель:
Слагает гимн про бури дождь и грозы
Добавив в холст материальной прозы
Высокого искусства акварель
Наш кок на распаковке служит нам
С ней - звездный лучник в пластиковой майке
И грозный цербер, весом в 300 грамм
И ангел кареокий. Без утайки
скажу – ему отдал бы я руно.
Нам – классно! Эра золота настала
И между идеалом и реалом
Я ставлю стопроцентно знак «равно»
А просто про реал – писать гуняво
Смотрите, как сужает кругозор:
Усрался в лодке песик чау-чау
И наши весла ночью кто-то спёр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350174
дата надходження 13.07.2012
дата закладки 25.10.2015
П’ю, по краплині,
кожну мить, як останню,
і – ніби першу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614130
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Моя душа маленьким їжачком
Згорнулася в клубочок і чекає...
Листок осінній жовтим літачком
Мрійливо поміж хмарами кружляє...
Той їжачок ліг спати до весни -
М`яке кубельце намостив із листя,
Вже кольорові, гарні бачить сни,
А в них весна і сонце золотисте...
Мені тепер і коле, і пече,
І тисячі голок впились у тіло,
І час тепер повільно так тече,
Як мед загусклий скапує несміло...
Й не осінь винна в цьому, навпаки
Душі сказала: "Спати не дозволю!"
Й цей вірш крізь їжакові колючки
Якось прорвавсь, протиснувся на волю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615674
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Ти зіп'єш мене любий, як сонце спиває росу
Ти змалюєш сонливий світанок в осінньому саді.
Я любов'ю зігрію, крізь наше життя пронесу
Нашу вірність,кохання,усі почуття у розраді.
Сивиною вкривається наше з тобою життя,
У душі защемить,промайне тихо думка тривоги.
Ми з тобою два птахи,яким вже нема вороття
Де зійшлися до купи дві наші з тобою дороги.
Дві дороги життя,що сплелися своїми стежками
Де співуча весна дарувала квіткову надію.
Де холодна зима не лягла у заваді між нами
Літні дні залишають нам спогади світлі та мрію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613862
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Торкнувся місяць крони ясенів
Постукав в шибку,заглянув в віконце.
Мою любов забути ти зумів
Ну а її прийняв неначе сонце.
Наші серця розколені навпіл
Мов два птахи,що зранені до болю.
Кохання позабути ти зумів
Моя любов приречена журбою.
Та я піду у ту далеку даль
В пустелю,де нема тривоги.
Залишу в ній свою журбу й печаль
Лиш спогади візьму в свої дороги.
Ти не торкайся більше моїх снів
Наша любов у моїм серці тліє.
Торкає місяць крони ясенів
Її любов нехай тебе зігріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615549
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Поклич мене у світ своїх бажань,
Нехай єднає нас солодка змова,
Хай світ оцей – нестримно-кольоровий
Не стомлюється вабить і вражать.
І байдуже, чи спека,чи гроза,
Що було досі і що буде потім.
Коли душа в полоні у польоту –
Її намарно повертать назад.
Бо лише ці хвилини поривань
Впадуть на спогад зорями ясними,
І ми удвох багаті будем ними
Коли й зав’януть квіти і трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599608
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 24.10.2015
Смешные люди, молодость глупа,
У зрелости уверенности - сАмо...
С избытком, ухмыляется толпа.
Лишь мудрость не лукавствуя упрямо,
Глядит спокойно в мир.
Смешные люди...пенится бокал.
Напитком привлекательность не сыщешь,
А ломтик счастья сниться перестал.
Так что же ты в чужих угодьях рыщешь?
Луна, увы не сыр...
Смешные люди, замок из песка
Построенный на маленькой ладони
Не удержать, уставшая рука
Немея, неожиданно уронит...
Где флейта, кто факир?
10.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598720
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 24.10.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.10.2015
Такая скука...удиви меня чуток.
Ну например, произнеси что-то не в толк:
Смотри, вот этому названье - образок -
Глаза твои распахнуты, как блюдца.
Такая скука... застывает время в дым.
Ты восхищаешь взор...да-да, почти двойным,
Стандартом поведения,как бишь?..иным,
Представишь лик, не в силах отвернуться.
Такая скука... за окном горит фонарь,
А ты, как лед, неужто старый календарь?
С капризных губ помад смывая киноварь,
Тебе несносной, трудно улыбнуться?
Такая скука...звезды, ночь, окно...отель -
Воображение на риф, или на мель?
Как прежде, ты упорно атакуешь цель...
О,Господи, как хочется...проснуться...
23.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615504
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Стомився день. Напився вдосталь сонця
і впав у тишу вечра п'янку.
Найперша зірка в склі мого віконця
тремтить, мов у магічному танку,
і тихою котячою ходою
заводить нічку, мирну, без страху́,
і слід свій вистилає, мов слюдою –
безмежжям зір Чумацького шляху.
У "вчора" йде щоденна мелодрама.
Крізь безгомінну зорепадну ніч
лечу думками до нічного храму.
Там запалили міріади свіч
безгрішні душі, що достойні Неба.
Притягуючи погляд, як магніт,
знак подають: в житті світити треба,
згоряючи, немов у свічці гніт.
Шукаю наших вояків зі Сходу,
із СОТНІ хлопців – воїнів добра,
що не вернулись до сімей з походу,
сказала Доля: "В Небо вам пора!"
Чи призвичаїлися до нового Дому?
І бачу в них, безстрашних у боях,
розгубленість, до шоку, сіру втому
і за ріднею смуток, біль і... страх.
І я... ховаю очі... Що сказати?!
Що в їх домівках радості – ні дня?
Без чоловічих рук старіють ха́ти,
зігнулася від горя сива мати,
сльозам вдовиним – вік не висихати,
сиріткам – батьківської ласки більш не знати –
на виживання кинута рідня...
Байдужість -- незборима наша вада,
що ранить душі вбивчо, як снаряд!
Зажерлива і знахабніла влада –
що їй до того, чий загинув брат,
татусь чи син чужий?! Їх чад немає
в окопах. В золотих "цяцьках",
"мажор" в Парижі, в Лондону гуляє... --
а принц англійський служить у військах!
Таке кощунство не знайдете в світі –
на го́рі наживатись, на війні!
На фронт здають бабусі по копійці –
"верхи" крадуть мільярди у тіні́.
Ми ж мовчимо. Знов "наша хата скраю,
нас не торкнулось... горе обійде
манюнє щастячко мойого раю..."
А як зачепить? Захист де знайдеш?
Ой, не мовчімо, браття! Не здаваймось!
Не на Майданах – час не той уже –
на кожнім місці спуску не даваймо,
бо зло вже анакондою повзе!
Щоб потім... там, на Небі, не зустріти
пекучий біль у воїна очах...
Нам Україну зберегти б зуміти,
й дух нації щоб знову не зачах.
Світліє небо, тихо тануть зорі.
Збираю в стіл заплаканий папір...
А нас із Неба, в вічному дозорі,
сканують очі правди... В них – докі́р...
Вересень, 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615388
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
1)
А мне б городскую шелкОвую
Рубаху сменить на холщовую
Да, тонкой верёвкой пеньковою
Её подхватив, в вечеру
О край выспевающей ярицы
Босым прогуляться до старицы,
Где век уж растёт да не старится
Сосна на высоком яру.
Гурьбой, топорами звенящею,
Без зла матерками гудящею,
Поставить избу настоящую,
Да русскую баньку принять.
С устатку хлебнуть самогоночки,
Сальцом закусить, из бочоночка
Капусткой ядреной, и взгорочком
До хаты, на печку и спать.
А мне бы заранками с росами
Ладони шершавить окосивом,
Девчонке с пшеничными косами
На круге сыграть на рожке.
А после под взгляды игривые
Подруженек в ночь соловьиную
Увлечь. Целовать шаловливую
До зорьки в душистом стожке.
Дела не пускают, и снова я,
Напялив рубаху шелковую,
Дорогой постыло-знакомою
Плетусь, но дойти не могу
Туда, где у яра высокого
Маячит сосна одинокая,
Где ждёт паренёк синеокую
Зазнобушку в свежем стогу.
-------------
2)
А мне б на рубаху холщовую
Сменить городскую, шелкОвую
На несколько дней, да пеньковою
Веревочкой, как ремешком,
Схватить у пупа. Да погожею
Порою тропой малохожею
Иль, плюнув на всё, бездорожием
Пройтись не спеша босиком.
О край зацветающей ярицы,
По логу заросшему к старице,
Где век уж растёт да не старится
Сосна на другом берегу.
Заранком со спелыми росами
Ладони согреть об окосиво,
А ночью девчоночке с косами
Пшеничными в свежем стогу
Всё быль-небылицы рассказывать,
Цветной поясочек развязывать
Да в губы потом синеглазую
До самой зари целовать...
Когда же зардеется новая
Заря, и рубаху холщовую
Придется сменить на шелкОвую
И в город уехать, обнять
У краешка зреющей ярицы,
Под тою сосною у старицы,
Что век уж растёт да не старится,
И тихо на ушко сказать:
,,Я скору вернусь к тебе, юная,
И буду всю ноченьку лунную
В душистом стогу целовать.''
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615454
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Осень,вышивая, вёснам рукава,
Осень вспоминала,как была юна!..
И нежна словами, и остра умом...
До чего красива в блеске золотом!..
Сладостна ночами(в тёмном пралине)...
ЧУдна и прелестна на баском коне!..
С пламенем играя,(никогда не жжёт)...
Потому без страха на огонь взойдёт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615491
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Напоследок Осень раздала долги...
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье(золотое) - зАперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отдала на паперть(в новые платки)...
Белые(с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
Было очень больно...С болью - не играют...
С болью о высоком даже не мечтают...
На прощание Осень кинула "прости"...
Он её услышал...Слёзы - не дожди...
Ветер ей подгонит синий шарабан...
Унесёт от боли за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Час...без упину, водою крізь пальці
Ллється потроху, зриваючи вниз
Сонця немає, а Місяць кружальцем
Сумно віщує:"Назад не дивись..."
Що там? Холодного опіку болі,
Муки танталові, пошук примар?
Все, як належить, в тенетах недолі
Нам не знайти вже чарівний ліхтар.
То не про нас журавлі десь курличуть
Ніжно у пісню вплітаючи синь.
То вже не нас за собою покличуть
Злети й падіння, жага потрясінь...
Тільки не тут... я згори споглядаю,
Бачу, як кроки в намисто складеш.
Я вже в дорозі до вічного раю -
Ти ж мене досі, на березі ждеш.
Я розливаю по краплі хвилини,
Може для тебе вони лише мить?
Подих мій вітром так лагідно лине
Рани твої хоч на хвильку зцілить.
Хай не розірве печаль твої ночі,
Може у буйному шалі заграв
Хтось і пригорне, заглянувши в очі,
Хтось, та не та, яку сам би обрав...
23.10.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615387
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
В этом мире иллюзий из слов,
Где молитвы – блядей песнопения,
Где фальшиво блюстят богов,
Где и бездарь сойдёт за гения.
Там, где гимны поют любви,
Замещая похабной похотью…
Там мой голос слышен, увы,
Только сиплым гнусавым шёпотом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615555
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Спинився час… Здалося так мені,
Але є пульс і серце б’ється в грудях,
Пульсує кров, є мрії вдалині,
І стрілки часові іще не блудять.
Це лиш здалося, але виник страх…
Невже насправді враз усе пропало?
Та, ні! Ще, ні! Бо я лечу,як птах,
Проте серденько в грудях застогнало.
А біля тину листя на землі,
Мені знов нагадало, що вже осінь,
Що відлетіли рідні журавлі,
Вони лише весною заголосять.
Так значить не спинився ще мій час,
Коли лечу, то міцні є ще крила,
Я підіймаюсь вгору раз у раз
І час мій зупинити ще несила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615123
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615123
О ні! Ще не спинився час,
хоч, зрідка, завмирає серце.
Твої вірші звучать для нас,
як милозвучне світле скерцо.
Ще сотні чарівних пісень
ти принесеш на дужих крилах!
Злітай у вись щомить, щодень,
оспівуй край свій, серцю милий!
22.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615236
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Не отрекаюсь ножкой стебелька
От каждого из корешков любимых.
Российско-Украинская река
Соединила корни воедино.
Мне не внушит программа новостей
О подлости моих единоверцев,
Взбивает волны ЭХО лопастей
Да только не клокочет смутой сердце.
Я вижу ложь прожженную дельцов
Скупивших весь эфир во благо дела,
Да только это эхо для глупцов,
А мне брехня вся эта надоела.
Прогонит время пустошью дорог
Опавшие дотации подачек
И спросит с попрошаек: «Как ты мог?
Как мог ты ТАК, когда моглось ИНАЧЕ?!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615150
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Экспромт
Осень, открывая с петелькой замки,
Тихо (под сурдинку) листиком играет...
Осень, выпекая с маком пироги,
Шалькой жёлтой охры плечи прикрывает...
И приобнимая,как умеешь ты,..
Выдушит слезинку с дождика грибного...
Почему то в осень я с тобой на "вы"...
Холодно и зябко...Времечко такое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615042
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
Не називай
По імені…вона
Забула всі – від першого по сьоме…
То – тільки шлях… то – шлях… і сон-трава
Зітхне в степу від сліз…
від сліз… солоне…
Солоне щось
Відчуєш на щоці…
І зникне все, що зналося, рутинне…
То тільки шлях… то шлях… де по руці
Лиш - хвиля вітру…
де ім”я – хвилинне…
І не шукай
У натовпі… вона-
Лише одна із перелітних копій…
А ти – не птах… і меркне сон-трава
На кризі снів
терпких її утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615002
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
Сквозь туман запятых,восклицательных,точек...
На морзянке святых(по прямой) многоточий...
И на дальнем "смогу?"...
И на ближнем "сумею!"...
Нажимая клаксон от седьмой параллели,..
Улетает Она...Далеко...Не жалеет...
Там не раз и не два,обнимая,сомлеет...
Там река никогда лишь одна не мелеет...
Возвращаясь назад (на попутном борее)...
Из весны в листопад...До метели болеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614668
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Ночью Осень плакала потайными знаками...
Горький чай отчаяния пролила нечаянно...
Ублажалась розою,защищаясь грозами...
Дрожь неосторожная разбегалась кожею...
Утром возвращалась...Бабочкой прощалась...
Скованность - обузою...Краткими конфузами...
Не вернётся прошлое...Листьем припорошено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614666
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Рисует Лунный страж картинный страх,
Мы вместе, но невидимы друг другу,
Стоим спиной к спине в средине круга,
На двух отточенных бедой мечах.
Завязаны глаза, в руках петля -
В запястьях пульс уже почти не слышен,
А дым вокруг столбом, огонь все ближе,
Качается, будто весы Земля.
А Лунный страж лучом чертит мишень
Одну на нас двоих - пробить стрелою
Два тела... в вечности прошить, словно иглою,
Оставив рану рваную в душе.
Не знаем, что нас ждет? Последний миг...
Но чувствую, в тебя я прорастаю,
И даже если облаком растаю,
Сверкнем однажды, как ярчайший блик...
18.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614126
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 20.10.2015
То,что случается однажды,то повторяется опять...
Когда "люблю" сказала дважды,ты сразу начал целовать...
Я уходила,возвращалась...Как осень,лето и зима...
С тобой в последний раз прощалась Душа моя...Не я,не я...
И чтобы я не делала,и где бы не была...
Со мною ты всегда-всегда...
Тобою лишь жила...
И, замедляя время ход,смотрела на часы...
Прости меня!..Прошу: "Прости!..Прости и отпусти!!!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614181
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 20.10.2015
До лісу – на прощу.
(Чи прийме свою Магдаліну?
Таж ідоли міста
Мене спокушали не раз…)
Пробач, мій правічний!
Без сумніву, винна я, винна…
Тому й не шукаю
Для виправдань завчених фраз…
Як хочеш – скарай,
Я й каміння сама назбираю…
Та ти не такий –
І від того ще дужче пече…
Ні, то не калина,
То серце моє догоряє,
Благає морозу
(не зникла гіркота іще)…
Очищену снігом
Чи візьмеш тоді за дружину?
Берези пошиють
Нехитрий весільний наряд…
Просвітлений ліс.
І спокійно-сумна Магдаліна…
Ледь видна стежина.
Ворота зими. Листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614510
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.10.2015
Сипнула леліток у душу:
- Палайте, ліси
пташиною Фенікс,
мені обпікаючи п'яти!
Тріщать падолистом
в полоні страшної краси
покірні дерева
(а влітку ж були крилаті!).
То Осінь-циганка:
спідниця з розірваних хмар,
і має дощами
розплетене вітром волосся…
Пожежі лісів
догоряють промінням Стожар,
лишаючи кленів
до гілки обвуглений остов…
Напустить туману ув очі –
і зникне кудись
(розтануть сліди
на притрушеній снігом дорозі)…
а в пам'яті довго іще танцюватиме ліс,
охоплений полум'ям,
наче циганським гіпнозом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614216
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Для чего эти муки:
Жить в тревоге разлуки
И не слышать дыхания рая?..
Кружат чёрные круки...
Распростёртые руки...
И в объятия сложить забывают...
На сезон (на поруки) эти чёртовы муки
На отраду одну променяю...
Возвратятся...(вот суки)...
Обновлённые звуки...
Боль из нервов клубочки смотает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614369
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Я,уходя,не обернусь...
Прощальным взглядом - не обняться...
Увянут наши розы...Пусть...
В печали к ним - не прикасаться...
Я нежность изолью в словах: строкою светлой кантилены...
Для баркаролы(на волнах),причалившей к стене "Милены"...
Я помашу тебе рукой...
Я в платье синем коломбины...
У арлекино (нам с тобой) -любые маски... и для спИны...
Уходишь вовсе не туда...
И открывая не те двери,
Произнося не те слова,
В тебя по прежнему я верю...
Вчера так было... и всегда...
И завтра,послезавтра - тоже...
Она - моя!..Моя!..Моя!..
О,Боже,сбереги похожих!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610408
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 19.10.2015
Я твои унесу тревоги...
И развею твою печаль...
Если только позволят боги...
И не станет самой их жаль...
Если только помогут боги
Отыскать для души скрижаль,
С полдороги сойдут тревоги...
Не оставит следов печаль...
А в пути - утомятся ноги...
И захочется так домой...
Подойдут и худые дроги...
Довезут на погост родной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610406
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 19.10.2015
Параллели, меридианы
Разделили красоты Земли
И зовут нас в дальние страны
Самолеты да корабли.
Поезда повезут и машины,
А кого-то велосипед...
Пусть оставят упругие шины
Неустанных романтиков след.
Собирайтесь в дорогу скорее
Познавать удивительный мир...
Кто же лень свою нынче взлелеял -
Не протрите диваны до дыр!
Ну.., а если судьбина-злодейка,
Норовит вас потуже связать
И оставить в кармане копейку...
Можно мир и пешком прошагать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614140
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Мне снилось, будто бы я - птица,
А за спиною два крыла.
Да только не могла кружиться
Я над землею,не могла...
Наверно, я тебе мешала
Дыша свободно, воспарить.
Тебе всего казалось мало
Хотелось брать, а не дарить...
Я отдавала, отдавала...
Мне чья-то призрачная тень
Огниво бросив и кресало,
Наутро зажигала день...
А я смеялась до упаду,
И не заметила когда
Закрылась дверь, вторая рядом
Закрылась тоже...навсегда...
Мне бы кричать, чтобы проснуться,
Мешают прутья, рвут крыло.
Но, чтобы как-то оттолкнуться,
Нужны не перья, а весло...
А клетка поплыла по волнам,
Откуда волны?..а спасла
Река...шептала:"Полно, полно..."
Остались в клетке два крыла...
16.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613795
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Утешься... вот ползет лучом змея,
Скользит, сжигая ночь, излившись ядом.
Уходит прочь, шипя... Цветок из сада, -
Вновь алчущий желанного копья...
Воркующий, из птичьих голосов,
Звучит небесный хор и пробужденья
Трепещет нежный отзвук... провиденье
Льет жажду разноцветью полюсов...
Сомнения растворены в вине
Летит стрелою миг, убрав заслоны.
Коротким вздохом - цель, трепещет стоном...
Венчаются сожженные в огне.
Утешься, крик замрет... испей глоток,
Закрой руками явь, разбей бокалы.
Вдыхая мускусный дурман сандала, -
Открой извечный, бытия исток...
24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614028
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ночкой темною, безлунной
Чёрт какой-то полоумный
Постучал в окошко мне.
- Слышь, мужик, дрова не надо?
- Нет! - спросонок рявкнул гаду.
А наутро, вот засада,
Только щепки во дворе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613719
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Ты не держи меня, осенний день,
И надо мною золотом не властвуй -
Цветущая пригрезилась сирень,
его улыбка над букетом - "Здравствуй."
Не слышу больше шорохов листвы,
Небесного не вижу перламутра,
Глаза закрою - лишь его черты,
Все остальное - до смешного смутно.
Накрыло с головою и не вдруг...
По телу сладострастное томление.
Сбиваясь с ритма, листопада круг
Подбрасывает новые виденья.
Прости и отпусти, осенний день,
Во мне теплится той весны истома,
Поймет ли облетевшая сирень,
Что, как она, к зиме я не готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613792
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Я не навчилась з келиха вино
У спрагу пити, краплі не зронивши.
То тільки злість із гнівом заодно
Вмовляють пити, вщерть заполонивши.
Тримаю міцно вогняне весло,
Стихія пристрасті зліта шалено.
Куди мене вже знову занесло?
У мороці віднайдене - черлено.
Мабуть пила з тобою зілля-чар,
Тому видіння зачепило хмари,
В коханні медом ллється кожна з чвар,
Поблажливо всміхаються примари.
Я не навчилась пити взагалі,
Хіба по краплі спокушати диво,
Розіпнута душа твоя в імлі,
Торкнусь цілунком в пристрасті мінливо.
Можливо вип"ю те, що не віддав,
Або сховав розлуки та печалі.
Коли отак одну мене жадав,
Що ті віки? - фелука на причалі.
02.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613510
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Котиком пухнастим в хату входить сон,
І чарує нічка щось біля вікон...
Моя пісня тиха трішечки сумна,
Хай тобі насниться казка чарівна!
У гілках калини вітер засина,
І сумує в небі зіронька одна...
Місяць приголубить, не сумуй, не плач,
Хто тебе образив, ти його пробач.
- Я тебе, рідненька, ніжно обійму,
Ну, чому сумуєш, розкажи, чому?
- Вітер не приходив, не співав пісні,
Колихав калину у червонім сні,
У гілках між листям тепер міцно спить,
А моє серденько плаче і болить...
А мені, одненькій, наче в сні страшнім,
Догорать тихенько у небі нічнім...
- Зіронько вечірня, не сумуй, не плач,
Відпусти той вітер і за все пробач!
Зірко моя ясна, серденько моє,
Треба відпустити, коли не твоє!
Зорі-намистинки, місяць, як ліхтар,
Жовтим оком світить в небі поміж хмар.
Сон до нас приходить лагідний вночі,
В росах загубились всі жалі й плачі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613499
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Мне показалось, счастье за углом,
За первым перекрестком ожидает.
Конечная там... пятого трамвая
И старый дом,оставленный на слом.
Мне показалось, что дожди прошли,
У Осени совсем иные планы.
Да только Небо укрупняет кланы
И набивает болью кошели.
Мне показалось...замираю вновь,
Желаемое что-то, между строчек -
Это Амур мне голову морочит?
Ну показалось...ладно, не злословь.
Мне показалось... черт с тобой, люблю,
Хоть отрицаю это и поныне...
Бреду вслепую путником в пустыне,
Его об избавлении молю...
15.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613436
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Не йди тоді, коли забракне сили,
У розпачі не бачиш свій причал.
Нехай з душі спаде дев"ятий вал,
Тоді вже йди, коли уже немила.
Якщо мої не хочеш пестить коси,
А у думках давно злітаєш десь
І в серці моє "хочу" - ні шелесь...
Вже не торкає, що тоді ті сльози?
Тоді збирайся, віями прикрию,
Щоб біль не вилився, нехай ущерть...
Тебе забути змусить лише смерть,
Сама собі я ту могилу рию.
Та коли пройдеш не свої дороги,
А там, де буцім рай, давно пітьма,
Вертайся, бо довіку, вже сама
Без тебе не переступлю порога.
Не дорікатиму, не вір, що зневажаю
І не питатиму, коли і з ким?
З дороги витрись рушником новим,
Якщо вже вдосталь випив того "раю".
14.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613260
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 15.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2015
Рад ли ты октябрю иль не рад,
Листопад за окном..,листопад.
Небо синее над золотой,
Прямо под ноги павшей листвой.
Приготовила осень ларец
С чудесами для наших сердец
И подарки свои раздаёт
Тем, кто верит, надеется, ждет...
Мне достался кленовый листок,
Где прожилками несколько строк -
"Погляди на меня - как хорош...
Не грусти, ведь один раз живешь".
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611351
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Здорова будь, Лето!
Бери черевички в заставу:
Сьогодні Харон веслувати дозволив мені
(йому, вже як вічність, набридла оця переправа,
І човгання душ, і причалу ледь видні вогні)…
Дивуєшся з мене?
Тут Кая, говориш, немає…
Та я не за хлопцем пустилась в таку далечінь.
Сізіфова постать. І камінь. І гори. І… Знаю,
Він винний. Та я… Ми, здається, пов'язані з ним…
За тим поворотом
Спочити, де сад і чаклунка?
Була. Гостювала. Там квіти несправжні й слова.
Мені до Аїда б. Чого ти смієшся так лунко?
Живих не приймає? Ти думаєш, я ще жива?
Дивися, там Ворон.
Мій приятель, певно, колишній.
Я човен залишу на хвилях: побавишся з ним.
Вже чую: той камінь прорізує гуркотом тишу.
Я осьде, Сізіфе! Борімось з абсурдом своїм!
Не думай, чи треба,
Чи буде від того нам користь…
Штовхаючи камінь, співай, як востаннє, пісні.
На піку вершини продовжуй завершену повість –
І ношу набридливу сам із гори зіштовхни –
На той бік. Затямив?
Ти спустишся в іншу долину.
Зламаєш історій усталений часом шаблон…
Гойдається човен на Лети холодних хвилинах…
Шукає втікачку довірливий старець Харон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613255
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
листопад за моим окном
кружит в танце
палитра солнца
ты врываешься светлячком
обжигая
...прицел 120 (с)...
и вчерашние города
и продрогший случайный ветер
акварелью по проводам
каллиграфией с фоном света
и подчёркнут изгиб ночей
и прокуренный парк без встречных
обнимаешь, когда родней,
под сигналы клаксонов млечных
а чудачества октября
в силуэтах полночных тают
чай в заварнике тихим "да"
греет душу имбирной далью
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613254
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Быть может ангелам, а может бесам,
До нас с тобою так и не дошло,
Кому там, в канцелярии небесной,
Со скуки что ли, в головы пришло
Столкнуть нас лбами. Тем морозным утром
Я, помню, торопился в институт
И чертыхался (накануне будто
Шёл дождь иль оттепель была?)... Каток. И тут,
Откуда ни возьмись, со звонким визгом
На перекрёсток выкатилась ты
По кособокой улочке осклизлой.
Шарах!!!. Благочестивые мечты
Успеть на пару, явно, не сбывались
(И чёрт бы с ним, подумаешь, прогул
Очередной). Мы долго поднимались,
Смеясь сквозь слёзы, унимая гул
В звенящих головах... Обычный случай,
Столкнулись двое в страшный гололёд,
Но словно в уши нашептал нам кто-то : ,,Лучше
Никто из вас, ребята, не найдёт".
Кто это был? Ни ты ни я не знаем,
А нынче уж, пойди-ка, разберись,
Но с той поры мы тридцать лет шагаем
Одной дорогой под названьем жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613244
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Крепко зажмурив глаза,
Зажав ладонями уши,
Я выбираю "ЗА",
Хотя...не знаю,как лучше...
Я выбираю "ЗА",
Терзаясь душой и плотью
На древних, как мир,весах.
А ты? Ты выберешь "ПРОТИВ"?
На древних, как мир,весах,
Качая сомнений чаши,
"СВОЁ" выбирает страх.
А я выбираю "НАШЕ"...
"СВОЁ" выбирает страх
Падения в неизвестность...
На древних, как мир, весах,
На них и секунда - вечность...
Крепко зажмурив глаза,
Втиская в ладони ногти...
Ты, может...выберешь "ЗА"?
Только не надо "ПРОТИВ"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612947
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Кончилось время угрюмых дебилов, -
Windows и к нам просочился сквозь ставни…
И мудрецам подмигнул с новой силой
Огненный глаз философского камня…
И ломанулись в распахнутый кладезь,
Гугл взопрел от коварных запросов…
Только забыли про рыльце и завязь,
Где и какое посеяли просо…
Кто ощутит в умозрительном зале
Тонкость материй Рене Декарта,
Коль не дано знать, что будет дале,
Как встанут звёзды и ляжет карта…
Кто вдохновится спиралью Вселенной,
Кто-то речушкою в сизом тумане…
Кто, отряхнувшись от книжного плена,
Всласть нафейсбучится с фигой в кармане…
Кто-то отыщет-таки магистерий…
Сказка, бывает, становится былью…
Лишь бы вериги грубых материй
Не обломали нежные крылья…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613020
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
и нескладная, и простывшая,
вероятней всего, не пившая,
мысль чудная, мечтой подбитая,
рюмкой шотов на вздох прочитана.
златокудрые пески времени,
так же ветрены и без племени,
так же песни читают с нотами,
обнимая за душу строками
так врывается снег под утро,
оставляя всем снам минуты
и по клавишам дня и ночи
не спеша дарит между прочим
то возможность вернуться морем
среди неба, огней, просторов,
то неспешно зажечь свечу,
помолившись... плечом к плечу
перекрёстки, огни, туманы,
не гони меня, в этой манне,
мой Ремарк тишины романов
я совсем не читала Манна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558229
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 12.10.2015
Люблю тебе, стражденний рідний краю,
До сліз люблю, до болю-хрипоти!..
В любові тій приречено згораю,
Аби лише воскрес, вознісся ти!
Люблю тебе, згорьований народе,
Болію болем страдницьким твоїм...
Не прагну шани, дяки, нагороди -
Для тебе щастя-долі заповім!
Люблю тебе, величне рідне слово,
Шматоване, калічене... й святе!
Плекаю кожну краплю калинову -
Хай в серці євшан-зіллям проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612633
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015
Оперевшись на длинную ногу
Большеглазого фонаря,
Засмотрелся октябрь на дорогу,
Уходящего в даль сентября.
Вечер день отпустил желтолистный
Почивать в затуманенный яр...
Впору бросить на небо монисто
Да луны одинокой янтарь.
А под утро нежданный морозец
Снимет нежный березы листок...
И забросив в ближайший колодец,
Освятит чей-то ранний глоток.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612398
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Втікала лісами…
Живе смерекОве море
Котилось… гойдалось… штовхало мене туди…
А ті, що ішли слідами, курили “More”…
Збивали у хащах
ногами мої гриби…
У венах кипіла –
Не кров… вже не кров… а лімфа!
У темряву лісу вливалася без вагань...
Бо ті, що ішли слідами, сказали - німфа…
Багаття розклали
для чорних своїх заклань…
……бо зорі на травах
Занадто п”янкі… відверті!…
Бо ніч пов”язала на коси мої вуаль…
Вона ж - вигравала мені на звабливій флейті…
І тих, що ішли слідами…
чомусь……. не жаль…………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612282
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Обережно: хитає планету!
Дмуть вітри катастроф, потрясінь!
Не впусти у пожадливу Лету
Диво-кульку, фарбовану в синь!
На Землі народилося Сонце –
Зірка смерті, ім'я їй – Полин.
Зупинись на піватомнім кроці:
Не спали пофарбовану в синь!
І себе уявляючи богом,
ДНК програмуючи ПІН,
Схаменись, глинокопіє то́го,
Хто для кульки розмішував синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612269
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Я снова лгу… себе и всему миру,
Что жизнь прекрасна, на душе светло,
Когда в пустую захожу квартиру
И вижу небо… где-то, за стеклом…
Я лгу чуток... плесну немного виски,
И кофе обжигающий сварю,
Ты рядом,кажется, чужой и… близкий,
Встречаешь утром… не со мной зарю.
Я лгу опять, сквозь горький смех и слезы,
Пока совсем не затоптал Пегас,
Пишу о том, как шелестят березы,
А думаю, что снимет Тинто Брасс?
Я лгу… зачем?.. Наверно, по привычке,
Чтоб сердце ледяное отогреть,
Душе устроив снова перекличку…
Тебя здесь нет… пора уже прозреть…
2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612346
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Ушла я в небо, смотреть на звёзды
Со мною вместе верный друг
Нам не страшны любые грозы
Средь звёзд проложим новый путь.
Тот долгий путь, тот разговор безмолвный...
Пустых пространств немая тишина...
Здесь верность есть, и красота души...
Светил далёких теплота.
Что все слова нам?
Крики птиц...
Что песнь ночи поют печали.
Нам не нужны слова.
Зачем?...
Когда без слов,
Ладони крепко мы...
Сердцами сжали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612164
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Після прочитання вірша"Ти тільки не кажи..."О.Сидорук.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547016
Ти тільки не кажи:" Слова вже зайві…"
Що мушу я тебе навік забуть,
Не загубитись вже, в зіниць тих, сяйві,
Ти не кажи, бо я не хочу…чуть.
Ти тільки не кажи, що твої руки
Ніколи більш мене не обпечуть…
Не подаруєш знов солодкі муки,
Ти не кажи, бо я не хочу…чуть.
Ти тільки не кажи, що вже без мене,
У пристрасті захочеш потонуть,
Усі твої обіцянки?.. даремно?..
Ти не кажи, бо я не хочу...чуть.
Ти тільки не кажи, бо навпіл душу,
Розірвану брутально, не жбурнуть…
Я потім з нею якось жити мушу…
Ти не кажи,
бо я... не хочу…чуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612365
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Спливає ніч -
печаль моя сплива...
Судоми серця -
пам'яті судоми:
Я вже була - чи снилося?
- Була...
Я вже отут
вмирала від утоми...
В якомусь місті
сіро-кам'янім,
В чиємусь сні
примарливо-облуднім
Я вже пройшла -
так холодно мені
Було у вашім світі
неосуднім...
Я облітала
з квітом весняним,
Із плодом яблуневим
опадала,
Із полем ярим,
яро-молодим
Колишньою весною
одбуяла...
І ні любов, ні біль,
ні каяття
Моє- нікого з вас
не зупинило...
Я вже була -
спокутую життя...
Це дивно -
та воно мене любило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610690
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2015
Я без тебе, як без цукру, кава,
Ніби запашна і ароматна...
Не жива вода, а наче млява.
Наче коло, що чомусь квадратне.
Я без тебе, як без ліжка ковдра -
Гарна, нова, що лежить забута,
День чи місяць, може років зо три?
Як колаж, до вічності прикутий.
Я без тебе, як пісні крізь сльози...
Надриваючись, так скиглить птаха
У гнізді, зомлівши від загрози,
Серце на шматки у сіромахи.
Я без тебе...не питай, не знаю,
Чи у світі є ще порівняння?
У пісок водою витікаю,
Як усі оті мої зізнання.
Жовтень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611044
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Ось…
Осінь, зима і весна
Доля у тебе одна
Все буде так, як повинно
Вірити треба невпинно
Ось…
Літо почнеться в травні
Бачиш попереду вправні?
Тільки тобі з ними зимно
Незрозуміло і дивно
Ось...
Запитання: Що далі?
Є в тебе власні педалі
Тиснути чи відпустити
Тільки тобі своє жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611822
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Я любила тебе, здається,
Років сто чи п'ятсот тому,
Та, у гніві, жбурнув ти серце
У жахливу таку пітьму.
І воно перестало битись,
Із твоїм, тепер, в унісон,
Гнівом, мабуть, довіку сите,
В літаргічний упало сон.
Намагатися розбудити
Моє серце тобі, дарма.
Світле все ти зумів убити,
Вперше рада, що я... сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612065
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
А, помнишь, ели кукурузу,
В обратных поездах из Крыма,
Нас развозивших по Союзу,
Казалось бы, на век родимых.
Как верилось любимой сказке
Про вечера из Подмосковья,
И как делились мы по братски
Такою жаркою любовью.
Откуда взялись гамадрилы,
Недоайпетряешь-то сразу?
Как это, друг мой, получилось,
Что Крым наш стал военной базой?
Я знаю, ты найдёшь ответы,
Где место сборища приматов.
Конечно, там, в заморских штатах.
И будешь свято верить в это,
Не в нашу дружбу, иль в родство то,
А в то, что мир тебя угробит,
Ведь так сказал великий хобит.
Ну, и помолимся… чего там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611828
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Любить тебя так трудно и так больно,
Часами ждать, все время делать вид…
И улыбаться, мысленно, невольно
Услышав имя, как твое звучит.
Любить тебя… я, видно, согрешила,
Господь грехи не хочет отпустить,
Я ведь тебя когда-то не любила,
Совсем неплохо, ухитряясь жить.
Любить тебя зачем, за что?..однако,
Я не надеюсь и не усложню...
Не будет мой уход тобой оплакан,
А наши чувства в сердце сохраню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611998
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Для торжества последнего заката
Медь облаков начищена уже,
Пора идти, признавшись виноватым,
На дно стакана с камнем на душе.
Соломинку, убившую верблюда,
Хмельной игристо-пенною волной
Мне принесет... Вцепиться? Нет, не буду!, -
Спасенья способ несколько иной
Придуман мной не вдруг и не сегодня,
И это яд, скорее, чем бальзам....
Так, усмехнувшись промыслам господним,
Решил однажды, что управлюсь сам.
Определю вину, назначу меру,
Придумаю себе приватный ад,
Лазоревый, жемчужный, светло-серый
Покойный ад, в котором не спешат,
И в нем «Боржом» для моего Тантала,
Для Прометея спичек коробо’к,
Диван для дум, ленивых и линялых,
Для страсти омут, пусть и неглубок...
Сердец слиянья, вздохи, вечер, свечи, –
На этот бред в моем аду запрет,
Он обеззвучен мной и обесцвечен,
Тьмой освещен и инеем согрет...
По нраву будет пекло мне такое,
В котором лишь с собой наедине,
«Стой! Дальше хода нет! Не беспокоить!», -
Приколочу гвоздем к его стене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611901
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2015
Отощали календари,
Ветер в поле шуршит копною…
И державные упыри
Продолжают шалить со мною…
Веры нет врачам и ментам…
Водка стала ещё дороже…
В церковь разве пойти… да там
Богу жаловаться негоже…
И, хоть вешайся, хоть реви…
Но ещё неймётся порою
Замесить стишок на крови,
На своей, а не лит. героя…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611939
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Уставший путник, отворяю дверь,
Воды напиться, преломить хлебА.
Я знаю, не нужна тебе теперь,
Как цепи, приковавшие раба.
Присядь, хоть на мгновенье, отдохни,
Взгляд в сторону, меня не узнаешь...
Я отпущу, конечно, извинив -
Ведь дух свободный в клетку не вернешь.
Уставший путник, обнимая всех,
Ты допьяна напиться не спеши,
Каким бы ни был призрачный успех,
Оставь себе, хотя б клочок души.
Незамутненной, чистой, как вода,
Чтобы однажды сердце напоить
Свое... в моем останешься всегда
Хотя бы...просто...хлеба преломить.
11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611784
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Де знайти те чарівне кресало -
Кинуть іскру у серце своє ?
Як замало життя, як замало...
А зима крадькома дістає.
Дощ осінній облизує віти -
Забирає останнє тепло...
Як же, серце, тебе обігріти ?
Вже регоче холодне ярмо.
Феєрверком - в молекули, атом!
(Де у біса кресало лежить?)
Під самісіньке небо набатом
І нехай там квітуче горить!
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611754
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Эта осень в лесу…
Как пьяняще здесь пахнут листья…
Но откуда во мне эта боль?.. отчего?.. почему?!
И откуда во мне бесконечное множество истин?
И когда наконец
отделю я от света тьму?
Как здесь осень светла…
Как прозрачны ее чертоги…
В этой роще хмельной прикоснешься к моим губам…
Это я размешала пространства твои, а не боги…
В час, когда из руки моей
яблоко взял, Адам…
Ты так много забыл…
Ты в своем преуспел упрямстве…
Оставляя меня… ты построил свои города…
Ты изведал с тех пор бесконечное множество странствий…
Убегал… улетал… уплывал…
ни к кому… в никуда…
Как нам это принять?..
Пусть никто нас о том не спросит,
Что мы здесь обрели… и о том, что оставили там…
Как свободен ручей… как безумно красива осень…
Как здесь осень чиста…
как - желанна она!... Адам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611648
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Уж дышит ночами октябрь не прохладой, но холодом,
Пока не дождливо, ещё не желтеет газон...
В садах-огородах всё убрано, вспахано, вскопано
Ещё в сентябре... Завершается дачный сезон.
Спешат от земли в города садоводы-любители,
Заметно устав от горячей осенней страды,
В свои N-этажные кельи-квартирки-обители,
На грязных помойках живые оставив следы -
Щенков и котят. По пути у дорог. С облегчением
Уносятся прочь, не тащить же с собой, чёрт возьми,
На новый ковёр надоевшие вдруг ,,развлечения"...
Когда ж, человеки, научитесь быть вы ЛЮДЬМИ???"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611605
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Плавиться неба прозорий кришталь,
Повниться дзвоном оголений всесвіт.
Листя-піали тримають печаль –
Меркнуть.
Вітер ледь чутно торкається струн
Арфи гілками – надтріснутий обрій
Будить прадавній, забутий, із рун
Стогін –
Спину випростує приспаний ліс –
Ширшає простір слов'янського храму,
Сивий туман, наче сукні віліс,
Тане.
Спокій. В душі – неземна благодать.
В небо ключами відчинена брама:
Осінь. Побачення. Яблука. Сад.
Дама...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611444
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 07.10.2015
На тему газетного сообщения
Был человек, и вот – его нет.
Просто – мотнулся купить сигарет.
Вышел из дома, не зная о том,
Что уготован другой ему дом.
Был человек, и вот – его нет.
Остался зажжённым в комнате свет.
Думал, что быстро вернётся назад,
Да только отправили в рай или ад…
Нет человека – галактики нет.
Больше не нужно ему сигарет.
У тёмных дворов омерзительный нрав.
«Куренье опасно» – вещает Минздрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610013
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 01.10.2015
Всем нам, пожалуй, непреложно
Придётся на земле грешить,
Но и представится возможность
Свой подвиг жизни совершить:
Спасти бездомную собаку,
Не спиться в шутку, ни всерьёз…
И в рукопашную атаку
Встать из окопа в полный рост…
Сорвать последнюю рубаху
С окоченелого плеча,
Взойти с улыбкою на плаху,
Обескуражив палача…
Из опостылевшего бы́лья
Свалить отважно за кордон,
С безумным ржанием кобыльим
Податься на Армагеддон…
Не соблазниться королевой
И быть всё время начеку…
А, звонко получив по левой,
Подставить правую щеку…
Увы, банален подвиг смерти,
Почти, как выдернуть чеку…
И, трепыхаясь в круговерти,
Не тормозите на скаку!
Гримасы жизни многоликой
Нас напрягают, не шутя…
Но главный подвиг слышен в крике
Новорождённого дитя!
апрель14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495942
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 29.09.2015
Не заходьте в житті за буйки,
Там глибини незвідані й темні.
То так кажуть, а я ж навпаки -
Люблю глянуть в кутки потаємні.
Щоб пізнати всю сутність речей,
Копирснуся і в грязі, й у смітті.
Йде понуро в пилу фарисей -
Благочестя - то фальш на обличчі.
Честолюбства хвалебності крок
Відтісняє духовність в комірки.
Лиш життєвості жорсткий урок -
Поштовх змін - видозміна оцінки.
15.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606858
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 28.09.2015
За картиною М. Врубеля \"Демон, що сидить\"
[img]http://muzei-mira.com/templates/museum/images/paint/demon-sidyaschiy-vrubel+.jpg[/img]
Він знає все, що буде, наперед:
Уже в душі скувала простір крига,
І не звести закам\'янілі крила –
Судомить м\'язи відчуття тенет.
Збирає час уламки від хвилин –
Стовпом солоним застигають квіти.
І їх тепер нічим не оживити,
Отих троянд із запахом шипшин…
Світанку стигла папороть цвіте,
А він копитом чує вічні води,
Їх пальці до прозорого холодні
Вростають в серце криги кришталем.
А як же світ без Демона свого?
Як відрізнить тепер добро від лиха?
Зітхає у дев\'ятім колі крига
Від розпачу гарячого його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609724
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Не згори, не втопись у холодному небі,
Там де блискавки кида розлючений Тор.
Може те, що було тобі зовсім не треба,
Може роль не твоя, або ти не актор?
Зображати чуттів переможене вчора,
Не згадавши оте, що майнуло крилом?
Накриває як ніч, заливає, як море,
Новий сон, нова хвиля вже з новим веслом.
Не заплющ на прийдешнє ні очі, ні душу
Хай бальзамом на рани воно хоч крапне,
Я з коханням зживусь, хоч і з місця не зрушу,
Я його перетерплю, колись же мине...
26.09 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609587
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015
За картиною М. Врубеля "Царівна Лебідь"
[img]http://ru.static.z-dn.net/files/d69/f4c6a7c97438395fa01568b86d8116ef.jpg[/img]
Бувай, мій князю. Йду за небокрай.
За мить до смерті сонця нишкнуть хвилі.
Нехай кохання нашого розмай,
Набряклі сумом, не бентежить крила.
Набряклим сіллю пінної води,
Їм до небес мене вже не носити.
А ти за мною, князю, не ходи:
З ріки Смородини там забуття розлите.
З ріки я вийду іншою. Поглянь:
Малює вічність вензель свій на пір'ї.
Тебе тримає острів твій – Буян,
А я назавжди успадкую Вирій.
А я із болю вирощу пісні
Про почуття, розгублені у вирі…
Бувай, мій князю. Виглядай вві сні
Сумну та совооку птаху… Сирін…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609504
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 28.09.2015
О Господи,чого іде війна?
Немов дощем,земля святиться кров'ю,
Там плаче мати,мати неодна
Де смерть дорогу стелить мов по морю.
Іде,не оглядаючись назад,
В вулканній лаві дихає жагою.
Вогнем пекучим обніма солдат
Туманом чорним ляже над рілльою.
Мов не живу,укриє морок землю
Вогнем оближе сонце й небеса.
Де кров і сльози виплете у ремінь:
Чом не сотвориш,Боже,чудеса?
Чого не чуєш стогону людського
Мов землетрусу,поштовхи земні?
Чого не бачиш смерті сина свого
У вічності рахуєш дні сумні.
О Господи,чого іде війна?
Ти зупини її,народ тебе благає
В гріху земному потопа вона
В гріху чужому праведник вмирає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607956
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Клином душенька(журавлиным) отлетает с рассветом на юг...
А синоптики обещают:под прицелом сплетения круг...
Душа маялась вечность в теле,
Усмиряя гантелями дух,
Истерзали её недоверием,
Выдирая последний пух!..
А душа - отдыхает в клине...
Его курс - пунктиром на юг...
О мишени ни слова(в помине)...
На подходе - солнечный круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609307
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Экспромт
Опять мне снятся эти сны...
Ты не поверишь,но бывает...
Между барханами шатры...
Борей,заблудший,в них гуляет...
В миноре слышатся слова...
На языке давно умершем...
В них откровения слеза -
Волною чувственною, смерчем...
Ночь ожиданием полна...
И только чуда не хватает...
На лодке (утлой)бытия
Чужая радость согревает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609302
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Оглянись, меня нет рядом,
Не увидишь даже тени,
Ни в одном из тех мгновений,
Что измучили досадой.
Оглянись, нет даже пыли,
На моих давно забытых,
Книгах памятью увитых, -
Здесь они когда-то были.
Оглянись, цветы завяли,
Даже ваза заскучала.
Потускнела, раскачала
Тлен, что мы ей навязали.
Оглянись, улыбки стынут
И на стенах паутина,
Оплела собой картины,
Дом заброшен и покинут.
Оглянись, ведь я мешала,
Мельтешила... кофе горек.
Бесконечностью историй,
Развлекая, убивала.
Оглянись, свободен, весел -
Сигареты, вдохновенье?..
Ничего, одни виденья,
Свеч огарки, грусть и пепел.
Оглянись, за книгой старой -
Не петля, не эшафоты,
За обложкой мое фото -
Болью - пауза...удары.
25.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609280
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Чорнобривці проводжають літо!..
М"яко стелять стежечку йому...
Прикрашають ніжним оксамитом,
І торкають чарівну струну...
Музика!... вона звучить повсюди! -
В листі, в квітах, в серці, в небесах!..
Хто почує - більше не забуде
Чорнобривці в золотих садах...
Сонячно! казково і красиво!..
День такий - що кращого нема!..
... А метелик все ще вірить в диво! -
Він не знає, що прийде зима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609206
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Очима в очі, із серця в серце,
В обгортці з часу почуття.
Зціли пучками - хрестом, деснице,
Вже й він не той і я не та.
Любов-жебрачка скімлить в безсонні,
Світить зіницями у ніч.
Любов не вірить, що в беззаконні
Все навпаки й огарки свіч.
Й душею рветься, рветься у невідь,
Із фото шлейф - щаслива мить.
Веде кохання з Господом сповідь,
Молить любов, котра гоїть.
25.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609238
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Давай загубимо кохання,
Неначе голку у снопі.
Від нього віє сум страждання.
Я все для тебе, все тобі!
А володію чим натомість? –
Депресією, болем, злом!
Наше кохання ніби помісь
Понадлюбові із лайн...м.
Опорожнілися резерви,
Ті що підживлювали кров.
На кожнім кроці – нерви, нерви…
Давай загубимо любов!
Давай загубимо стосунки,
Бо час турботи не несе.
Мені обридли поцілунки,
Мені обридло геть усе!
Я відпущу свій біль, відрáзу,
Того, що бýло, не вернеш.
І озиратимусь щоразу,
Коли із іншою пройдеш.
Ми станем друзі нелукаві,
Дзвонити будем раз на рік,
І позаздрю нóвій паві:
– Який же в неї чоловік!
А справді, то є клич самиці,
Квітки реакція на мох.
Ми можем бути поодинці,
Але ніколи вже удвох!
А ти, коліньми по підлозі
Стираючи вчорашній бруд,
Промовиш тихо: – Ми у змозі
Шалене щастя повернуть!
Спроможні знову огортати
Себе любов’ю в добрий час,
Нам варто лише зачекати.
Невже загубимо ми нас?
– Наша ілюзія минула,
І не спиняй мене: «Зажди!»
Я щось подібне уже чула.
Давай загубим! Назавжди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507885
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 25.09.2015
Прийду у храм...
Він, наче зліпок раю.
Оговтаюсь від немочі й тривог...
Веди мене, мій Боже! Завмираю...
Приймаючи Твій Хліб...
Тебе - Стрибог...
Так називали, боячись відплати...
Ти білим голубом здійнявся ж понад гріх!
Хоч на хресті Антихристом розп"ятий,-
та все одно встаєш на мій поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608295
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 25.09.2015
А назавтра, когда одиночество
Захлестнет, на луну завоет,
Ты устанешь без устали корчиться
И придешь, я тебе открою.
На пороге стоишь, так измучившись,
Разгребая ногами листья.
Обернешься назад - путь - излучиной,
Как петля, разве что не виснет.
Убежал бы назад, но с натугою,
Память что-то лепечет тихо..
Кем была я тебе, не подругою?
По привычке считая - прихоть,
Где-то каплями время покатится
По щеке, горячо и больно.
Заходи же,тебя не убавится,
Да и листья оставь...довольно.
23.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608997
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Забудь ту нескінченну ніч,
Коли вплітав у коси зорі.
Штормило, човником у морі,
Злітала й падала узбіч.
Забудь, що обпалив вуста,
Вогнем палала моя шкіра,
Співала й заздрила Шакіра, -
Не з нею в небо ти злітав.
Забудь... солодощів нектар
Я налила тобі по вінця,
Злизнувши крапельку з мізинця,
Останню, загасить той жар.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Забудь...хтось рунами нарік
Давно на золотих скрижалях -
Два наших імені навік,
Якщо й разом,то лиш, в печалі...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609177
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2015
Под ноги падая желтыми листьями,
Осень-проказница бесится,
Скрытыми ранами, тропами лисьими,
Вновь серебром заневестится.
Под ноги каплями, песни былинные
Небом когда-то слагаемы,
Грозами скрашены звоны старинные,
Но до сих пор узнаваемы.
Под ноги, радуя нитью серебряной
В косу вплетается лентою,
Осень целуя, ласкаясь уверенно,
Жаркими дарит моментами.
Под ноги бусами - гроздью рябиновой
Все суетится - куражится,
В желто-зеленом платочке муслиновом
Девушкой издали кажется...
09.09.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608858
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
"Не жалею, не зову, не плачу..."
С.Есенин
Шелестят снова листья осенние,
Фонарями аллея горит...
В тишине почитаю Есенина,
Пока парк позолоченный спит.
Не заманит меня вишня пьяная
Похмелиться в былые летА.
Даже если была бы желанная,
Обманусь, что отныне пуста.
Что растерзано жизнью, растоптано,
Пылью пало на битом стекле...
Горделиво любовь дверью хлопнула
И сгорела в осеннем костре.
А листва опадает осенняя..,
(Упокоиться время велит),
Не взволнуют былые мгновения,
Но предательски сердце щемит.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608736
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Мне пытались залезть под кожу,
Умудряясь её не порвать...
Всё забытое - растревожить...
Всё упрятанное - отобрать...
Мне огнём целовали кожу,
Обезболив чуть-чуть (не на пядь)...
Доставая мечи из ножен,
Изловчились разок приобнять...
Протыкали иглой(до дрожи)!..
Успевала "банзай" прошептать...
Закрывая глаза(безнадёжно),
Вспоминала какую-то мать...
Мне пытались залезть под кожу!..
Мне хотели её поменять!..
Сделав толще зачем то (безбожно),
Научили всю боль принимать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608658
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015
Всё пошло, примитивно и бездарно…
Забыться бы, да только, с..ка как???
Не слыша слушать перезвон гитарный
И Витьки-лабуха очередной блатняк?
Поцеловаться с горлышком бутылки?
Гитарной деки талию обнять?
Да пошло всё… как шрамы на затылке
И привокзальная нахрапистая б…дь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608213
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Міжсезонне загострення осені –
Наче вірус рудий у крові,
Що по венах розноситься кросами
перелітних спортсменів-птахів, -
І кленові думки листопадяться,
В анемії німіє душа…
І крива діаграми по градусах
Ртутний слід на нулі залиша…
Дійсність лісом чорніє оголеним
В третім оці застиглих калюж.
Епідемія змін між сезонами
Як незмінне очищення душ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608104
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Медовой кожи пряно-терпкий аромат...
Скользит рука, запутавшись в сознанье,
А белоснежность ждет, пока боготворят,
Чтобы воспеть о чуде заклинанье -
Тех страстных глаз призыв и губ хмельных искус.
Порозовела, вылившись восходом.
Небесной страсти пыл, как шоколадный мусс,
С горчинкой сласть на выходе и входе.
Рисуя нежно шоколадные круги
И лакомясь...чудесным теплым утром,
Обласкан каждый холм и не забыт изгиб.
Почти букварь, с названьем Кама Сутра.
У новых жарких строк страницы горячей,
Расплавлен мед, пылающий как лава.
И в алых лепестках запутался ручей,
С улыбкой томной шествуя лукаво.
Летит, вздыхая опьяненная душа,
И рассыпаясь в шоколадной саге
Как,маленькая смерть, сплетаясь и кружа,
Отстав от настоящей на полшага.
20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608042
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Свари мне кофе с привкусом корицы,
Едва займётся робкая заря
Под блюз дождя на склоне сентября,
В который раз бесстыжею блудницей,
Одежды сбросив, соблазни меня.
Едва займётся робкая заря,
Погаснут оплывающие свечи,
Что зажигали мы с тобой под вечер
Вдвоём у ложа, как у алтаря,
Я обниму податливые плечи.
Под блюз дождя на склоне сентября.
Под трель ли соловьиную ночную
За то, что ниспослала мне такую
Судьбу свою навек благодаря
Я руки твои белые целую
В который раз. Бесстыжею блудницей,
Хозяйкой ворожащей у плиты
В халатике, и среди бала ты
Блистательна. Ты - божество и жрица.
Мечта и явь. Так воплоти ж мечты
Одежды сбросив. Соблазни меня.
Вдыхая свежесть утренней прохлады
Сорвём любовь, как грозди винограда
В садах безумств постельного белья,
Под блюз дождя на склоне сентября.
Автор благодарит ANELI за вдохновение и разрешение почти дословно использовать её произведение www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605703
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608007
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Стихає прелюдія ночі…
Маленька панно…
Ти спати не хочеш. Ти просто ідеш у ніч.
Зливаєшся з нею, бо завтра отак тюльпанно,
малиново, сонячно, трепетно, просто органно
світанки зніматимуть втому
з тендітних пліч…
Бо завтра розчинишся знову
десь посеред люду…
Мелодію ночі забудеш… забудеш!… і все…
В чиїх же руках опинилась твоя лялька Вуду
ти знати не знаєш…
тебе течія несе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607895
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Балансируя
Между дырами –
В одной – бесконечное одиночество
без,
В другой – бесконечное одиночество
с…
Молчи…
Понимая, что жизни в обрез,
А ее – настоящей – так хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы никому не скажем про это...
Про черные-черные дыры…
Зачем?
Ведь любой обитатель планеты –
Разумный такой обыватель планеты,
Смотрясь в зеркала сортиров,
Несомненно, испытывал нечто похожее –
Одиночество иглокожее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Навіщо безум той, безжальний та роздертий,
Коли у спокої теленькає душа,
Немовби маятник, який не звідав шал,
Від слів пекучих із забутого конверта?
Навіщо сумнівам віддатись до останку,
Не спати зовсім, бо чомусь голосить блюз,
Чи то в якийсь круїз поїхав знову Круз,
Чи Крузо парус жде, щоби почути склянку.
Навіщо золотом нам малювати вічність
Коли вона така голодна і страшна?
Нехай весь світ отой, що тільки із вікна
Дасть щастя в руки, хоч якесь, хоч символічне.
Навіщо тріщинами прикрашати вікна,
Коли фіранки павутинної фата,
Дарує затишок, як Осінь золота,
А лід розтане, хоч Весна така тендітна?
Навіщо безум, все життя - на попелище,
Коли розважливо колосяться хліба?
Оскал страждання у кіно майне хіба -
Душа клубочком спить і в сні не хоче вище...
Вересень 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607966
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
......Растворилось вновь лето в тумане.Акварельным легло серебром. Паутинки меж веток поманят.Бабье лето с последним теплом...... В старом парке скамейка пустует. Ожидая весенней любви. Ну ,а осень рисует, рисует.Золотистый дух красок лови......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604057
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Хвилина за північ…
Ти вже не рахуєш дати…
Він просто прийшов… бо давно вже хотів прийти…
...і раптом спинились знайомі всі циферблати.
...і раптом згоріли
без винятку всі світи.
І ти вже – не ти…
Бо у тебе імен – безмежно!
Де смуток й бажання станцюють якийсь вертеп.
А півні співатимуть вранці… і так бентежно…
Ти також із них,
героїня чужих вендет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607734
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
виски́ благородно,
пленительно скрытно
подкрашены резвой
серебряной нитью,
под взглядом смеющимся
дней скороходов
портреты на фоне
загадок природы
ничто не утеряно
и не забыто,
и клён прочитает
с рассветом молитву.
теряя в загадках
усталость и страхи,
апрель небосвода,
тобою пропах он
разлита в бокалы
полночная дымка,
под дольку лимонного
лунного сна,
ещё бы немного
поспорить о бликах,
танцующих волнах,
в разделе "весна"
и может быть полночь
сегодня не в форме,
и кто-то пытался
учить ча-ча-ча,
по нотам вздыхают
гудки пароходов
и тает какао
под пеной листа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569162
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 18.09.2015
Усе тимчасове. Насправді, усе тимчасове –
Посади, і ранги, і ранок оцей золотий…
А радість незрадна – у щирому, доброму слові,
Та ще у дорозі, яку ти намріяв пройти.
А ще – у насназі від миті малої спочинку,
Де друзі по вірі, і порівну – іскри багать.
А ще – коли світ таки сходиться клином
І душі єднає не стлумлена віком жага.
Тоді все під силу – і задум завітний, і слово,
У множенні Світла життя осягається суть.
І навіть сентенція, та, що усе – тимчасове –
Насправді дрібниця, не варта печалі й часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603500
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Сезон любви почти окончен…
Сезон разлуки на пути…
Я это чувствую… а впрочем,
Кто знает, что там впереди?..
Красива осень золотая…
Но парк утих… и замер пруд…
Листки, с ветвей не опадая,
Наивно-ярко глазу врут.
Еще чуть-чуть и их не станет.
Изменит мир свои черты.
И в бледно-мраморном фонтане
Угаснет радужность воды.
Ее привычный шум нарушит
Сентябрь итоги подведя…
А дальше… дальше будут лужи
После октябрьского дождя…
Я обхожу фонтан правее,
Туда, где свой, сужая ход
Безлюдность желтая аллеи
Куда-то в пустоту ведет.
Туда, в пока еще живую,
Но угасающую муть,
Где сердца тяжесть золотую
Не выплеснуть… не всколыхнуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607401
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Чайковского, Ахматову, Шагала,
И не поймёшь, а как легко принять,
Но как принять державу, эту блядь,
Которая меня всегда считала,
Не человеком (даже не мечтай),
Простым шурупом, вкрученым впотай,
Чтоб и головка сверху не торчала.
Держава-блядь, где человек поруган,
Где властвует откормленная власть,
Где просто личность нахрен не сдалась,
А особи напуганы друг другом,
(Лишь светлячки сияют кое-где),
Давно бы уж осталась без ЛЮДЕЙ,
Когда б ни их геройские потуги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607096
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Закружились в осени объятьях,
День и ночь готовимся к зиме,
Позабыв о легких летних платьях,
Что порхали в солнечном огне.
И в глубины осени ныряя,
Проплывая зимы подо льдом,
Чтоб весною воздух набирая,
Вновь от лета выдержать подъем...
17.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607267
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Помнишь, мое узкое запястье
Ты любил подолгу целовать,
Беспредельной наслаждаясь властью?
Я ее устала забывать...
Помнишь, в мои косы с позолотой
Ты вплетал ромашки и шептал,
Что мой локон на сЕрдце намотан,
Я устала, да и ты устал...
Помнишь говорил, мои глазищи
Зеленели свежею листвой?
А теперь на паперть , будто нищий.
Я устала, да и ты родной...
Помнишь кожей, сливками с клубникой
Называя, упивался всласть?
Ты устал?.. последним стоном вскрика
Выдохну, чтоб замертво упасть...
16.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607272
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Когда ее ты разлюбил,
Она остригла ночью косы,
Забросила в туман белесый,
И он по воздуху поплыл...
Наутро солнышко взошло,
Сверкнуло яркими лучами,
Огненно-жаркими мечами,
В тумане искры разлило.
В ночи затеряны следы,
Ее забудутся сонеты.
В рассвет ушли она и ты...
Лишь паутинкой - бабье лето...
16.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607303
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Я не люблю твой аромат
Твой цвет прозрачно-изумрудный
И томный с поволокой взгляд,
Такой порочно-безрассудный -
Я словно пламенем объят.
Я не люблю страстей сюжет.
Не спрашивая, мне под кожу
Загонишь ласково стилет,
Внезапно доведя до дрожи,
Плывешь, качая силуэт.
Я не люблю и мизансцен,
Дыхание сдержав немею ,
Когда в стакан налив абсент,
Роняют сахар, будят фею
Изобразить дивертисмент.
10.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606160
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Хочеться бігти, світ- заочі, хто зна куди!
Мабуть, в минуле... чи зразу в майбутнє, оте, що без тебе!
Як мені знову омріяний спокій знайти?!
Скажи мені, Сонце!.. Тиша... Палає пожежею небо.
Хочеться впасти, пірнути в якесь небуття,
Мовчки, на завжди, сховатись від справ, від людей і від світу!
Душу гризе запізніле моє каяття...
Правду на спокій вже не проміняти, і нікуди діти.
Як уявити, що я тебе зовсім не знав?!
Вирвати з серця колючку жури і хай вселиться спокій!
Серед трьох сосен я, наче сліпий заблукав!
Де отой вихід?! Лиш морок навколо - липкий і глибокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606047
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Зазвенели берёзки золотистым монисто,
С каждым днём не на шутку сивеет рассвет…
Трепыхаются мошки в кружевах серебристых
Безупречно красивых паучьих тенет…
Обжигающе-ярки октября аватарки
И удушливой гари наконец вышел срок…
И так хочется нагло, подражая Петрарке,
В стихоплётном угаре сочинить пару строк…
Позабыть о запарке да похерить все сварки,
Хоть мыслишки, увы, безнадёжно пресны…
И, присев на скамейке в позолоченном парке,
Размечтаться дожить до ближайшей весны…
сентябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606137
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Временем и местом подметаем
Я качусь по жизни вперевалку.
Всё поделу, а чего-то жалко.
Мне в себе чего-то не хватает.
Хата в норме, во дворе тойота,
Приодет, приличненько пострижен.
Падло, не хватает мне чего-то,
Начитался в детстве глупых книжек.
Подкачу к тебе блатным джедаем,
Ты в ответ блеснёшь мне рыжей фиксой.
Я поклон отвешу, ты мне книксен,
В туре вальса мы легко растаем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604756
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 11.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2015
А если вдруг вспомнит
Одно из забытых имен…
Извечные цепи раздвинет легко, как браслеты…
Все ставни закрыты!… спасительный круг очерчен!…
К холодной стене прислонюсь…
Ну за что мне все это?!!
Не дай мне - ослепнуть!..
Почувствовав телом тепло…
Не дай мне – оглохнуть!.. немея на грани испуга…
За тонкой стеной притаилось безликое зло…
И я забываю
о силе защитного круга…
Чего ты желаешь,
Избравшее облик огня?!
В какие сейчас ты рядишься земные одежды?!
Ключи от Эдема?… как странно…их – нет у меня…
Сегодня – их нет!…
и, мне кажется, не было прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605992
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Коли Бог хоче покарати,
То звісно, розум відбере -
Без даху побудує хату,
Та ще й без вікон і дверей.
Коли Йому здалося мало
Принаду кинув, на живця.
Вже й дивуватись перестала,
Не розуміючи Творця.
Однак, цього ще не доволі,
Кохання ставить, як капкан -
Позбудешся навіки волі,
На вістрі лез танцюй канкан.
Коли Бог врешті утомився,
Дах збудував і розум в масть,
Кохання хочеться?.. глумився,
Дав та й забрав, як є воздасть.
07.09 15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605942
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Господства безраздельного желая,
Одних себя над миром вознести
Стараетесь. Что жизнь для вас чужая?
До лампочки... И совесть не в чести,
Едва заблещет искорка наживы,
Путей для де(рь)мократии сыскать
Умеете безмерно, чаще лживых.
Соратников нашли себе подстать,
Шакаля в мире, гадите равнО...
Ах, жаль, не доплывает к вам ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605918
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Умылся лес грибными дождями сентября. Влажный, тихий...Лишь только изредка птица где-то крикнет, веточка хрустнет да дерево заскрипит. Первая пожелтевшая листва легла под ноги - мягко, приятно... Идешь, как по ковру, а солнце упало в березы, запуталось в их ветвях и не торопится освободиться из плена. И воздух нынче свежий, чуть пряный. Но откуда-то повеяло сладким запахом, да таким знакомым. Ну конечно же, это запах цветущей черемухи. В сентябре? Глаза начали искать ту, которая умудрилась влюбиться осенью и по-весеннему расцвести. Прячется...
Красота.., вот только грибочков, увы, нет. Это лишь так говорят, мол выросли, как грибы. На все требуется время...
Нагулялись, налюбовались, пора и домой возвращаться. Ноги не торопятся, а мысль в голове крутиться да крутится -" А корзинка-то пустая...Ничего страшного, прогулка замечательная. Однако хотелось бы гостинец из леса принести." И откуда ни возьмись - огромная яблоня. Стоит между берез и сосен... Ветви, как руки гостеприимной хозяйки, раскинула. А на ветвях видимо-невидимо яблок. Вот это да! Получай гостинец!
Странное чувство на душе. Не столько удивления, сколько благодарности за то, что этот мир тебя слышит и отвечает взаимностью на чувства к нему.
Конечно, яблоки можно выбрать и купить какие твоей душе угодно. Но моей душе дОроги именно эти.
(Фото автора. Прошу прощение за плохое качество снимка )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605743
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Пам'ятай мене, пам'ятай,
Якщо, раптом, мене не стане.
Теплий спогад прийде нехай,
Щоб загоїти в серці рану.
Не забудь мене, не забудь,
Згадуй дотики, поцілунки...
Стане легше, коли-небудь,
Післясмаком нового трунку.
Пам'ятай мене, пригадай
Ті обійми палкі, гарячі,
Той, хоч крадений, але рай,
Може Бог нам тоді пробачить.
Пам'ятай мене, пам'ятай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605606
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Полпятого...
Но это же рассвет?
Нет, лампочка в окошке чьем-то...
Где-то...
Апрель, пустая пачка сигарет,
И я в постели скорчился,
одетый.
Зажмуриться. Уснуть. Не слышать слов.
Не видеть снов. Исчезнуть. Раствориться.
Прозренье, сквозь ресницы уколо’в, -
Придет к утру слепому ясновидцу…
Мне показалось, или…
Дождь пошел?
Неровно, нервно, глухо, пульс сбивая…
Ту ночь и дождь…
Как помню хорошо!..
Но бьет сейчас, как молот в землю - сваи
Под ребрами прервался, замер стук,
Не вдруг – с полдня и ныло, и кололо,
Волною – страх:
так скоро, и без мук?!
Пот в сжатых кулаках…
Что, «Валидола»?..
Нет, не успею…
И - глубокий вдох…
Меня? Врасплох?..
Да что ж это такое!..
Дышать, дышать…
Где пульс? Я не оглох?
Я не боюсь. Я собран и спокоен.
Ну, вроде отпустило…
Можно встать.
Открыть окно. Вдохнуть…
И закурить бы…
Да граммов сто.
А по всему видать
Я избежал с «костлявою» женитьбы...
Не в первый раз она вгрызалась в грудь,
Но снова не сумела, не успела...
Я буду твой. Потом, когда-нибудь,
Моя предутренняя гостья в белом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492517
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 11.09.2015
Не розпинай, бо більше сил нема.
Розіпнута давно, хоча й пручаюсь.
Злетіти в небо без крила дарма,
А я, стежину топчучи до раю,
Пелюстки рву, духмяний чай щоби
Колись налить і знову пригощати
Омріяне, зустрівши між юрби,
Ущент руйнуючи незримі лати.
Дотла спаливши сивий небокрай,
Бо я-таки нестримна і гаряча,
З останнім подихом себе віддай,
Неначе вперше і востаннє наче...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603844
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 09.09.2015
… бо знову – Осінь…
Красуня з червоним бантом.
Криваво – владна, в усьому, аж до дрібниць.
Яким безмежним, пустельно - скляним гігантом
відлунює сіре небо
її дзвіниць.
Прощайся, сонце!
Прощайся… палають клени.
Вітри осінні розвіють мої жалі.
(не бійся, сонце, не бійся тепер за мене...
Цілуй же… трава травою,
земля землі…)
То владна панна…
Усе – за її наказом.
Зотліє листя, впаде до холодних ніг.
Я знаю, сонце, ми зможемо бути разом,
за тим порогом,
де зникне вчорашній сніг.
За тим порогом…
Відверто, відкрито… де ми?!
До тебе півкроку… півсвіту (лиш мінус - плюс)
Усе за її наказом... палають клени!
Танцюй же, сонце,
( востаннє! ) кривавий блюз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605512
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Я в юности пошастал по Союзу
Новосибирск, Якутия, Тюмень…
Пацан. Не замечал я эту хрень –
Моя прописка входит в олинклюзев.
Пока я дурью маюсь на просторе,
Ко мне вполне лоялен управдом,
Паши, гуляй, не думай про «потом»,
Не парься о кремле и межигорье.
Балдей, дитя космического шума,
Жми газ, жги тормозное феридо.
Ты ж, блин, романтик, стало быть, не думай,
Где (и зачем) тебе построить дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605432
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Еще смеюсь, и даже из могил,
Доносится заливистый мой хохот.
Тех, прошлых... ты меня похоронил,
И танцевал на них - имеешь опыт.
Еще смеюсь и ты мне улыбнись,
Я зла не помню и гоню обиды.
Просить не стану и не усомнись,
Что угрожаю новою корридой.
Еще смеюсь, мне снова опоздать
Вновь суждено на проходящий поезд.
Живи, люби...мне только надо знать,
Ты счастлив, чтоб уйти не беспокоясь...
08.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605194
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Лед и темень затерянных крипт.
Слышен только отчаянный хрип,
Позывные души неприкаянной - лабиринт.
Хмурый день и огарок свечи,
Затупевшие стонут мечи,
Опалённые крылья распахнуты... помолчи.
Не уймется злой демон, кружит.
Повороты... тупик...удержись,
Коркой хлебушка неугомонная мышь шуршит.
Серо-черный искромсанный принт,
На стене лишь мерцания скрип.
Позывные души неприкаянной - лабиринт.
Нет окна, чтоб молиться Луне.
И сгорая в удушливом сне...
Лики истины не отражаются и в вине.
23.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604862
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Это я, это я, это я...
Ты не слышишь,не слышишь меня...
Потому - на листочке слова...
Для тебя они,для тебя...
Ты забыл,ты не помнишь меня?..
Это Я... была так нежна!..
Когда Осень шалила на море,..
Когда чайки охрипли от горя...
Что то тянет назад в позапрошлое...
Тянет силой какой то,зовёт...
Где тревоги ещё припорошены,..
Где словами ещё так не "прёт"...
Тянет Осень назад в позапрошлое,
Что то светлое колыхать?..
Завтра в пять...Завтра в пять: всё хорошее...
Вспоминать...Вспоминать...Вспоминать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604826
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Экспромт
Я не бежала от тебя...
Да разве убежала б?..
Я приходила,как всегда...
В 12...Наблюдала...
Садилась тихо(в уголке)...
На стареньком крылечке...
Мой самый первый(сладкий)плен...
Он...речкой быстротечной!..
Сменял (порогами) иной!..
Царапал душу вечным!..
Где больше не было тебя...
Суетным и беспечным...
Не узнавала я себя...
Была совсем седая...
Сбегала в страхе...Но куда?..
Дороги той не знала...
За окнами серела мгла...
И в ней я просыпалась...
Была совсем,совсем одна...
С тобой не попрощалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 09.09.2015
А сонце ішло у пекло…
І далі… далі…
За лінію смутку… за межі усіх бажань…
Ти чуєш, сідає сонце… зніми сандалі…
Сандалі завжди знімають
у час смеркань.
Цілуй же… сідає сонце…
Воно – зелене.
Цілуй же!.. у синіх травах земних стежок.
А завтра… знаю, ти легко пройдеш крізь мене…
Просієш мене крізь пальці…
………бо я …………пісок…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604672
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Прохудились души портянки,
Сапоги зашивать не стоит...
Далеко не судьба оборванки,
Да босою по жизни ходит.
Не всегда, где травы да росы.
То стерня, то голые камни...
И занозила ночь вопросом -
"Не сплести ли, голуба, лапти ?"
Ухмыльнулась душа - "Не дело,
Пусть съедят ваши лапти мыши..."
И взлетела она.., взлетела
Над горбатой спиною крыши.
Далеко не судьба оборванки,
Да босою ходить случилось...
А вот были б целЫ портянки,
Как летать бы душа научилась..?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604212
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Ты говоришь, поверь, но я не верю
Слова твои украдкою читая,
На все замки я закрываю двери,
Воспоминаний календарь листая.
Ты говоришь, укрыл ...беду отводишь,
Она с тобой и мысленно, и рядом,
Так что ж совсем, навеки, не уходишь?
И грозы ждешь, а молния - отрада...
Ты говоришь, я лед, но я и пламень.
Она - покой, который только снится,
А я поток,что омывает камень,
Глоток воды, чтобы в жару упиться.
27.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604634
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
(экспромт по Ф. М. Достоевскому)
Ничто не ново под Луной
Ночь прячет совесть по карманам
Дает резвиться тараканам
То смех, то плач наперебой…
Палач глумится над тобой
Несчастный отпрыск, сын помоек,
Инфант от рода ложкомоек
И быдла панского регент
Ты сам себя эксперимент
Детей вскормил не млеком – желчью,
В миры пустил с мешком заплечным…
И гнет тебя лихой ковбой
С прогуталиненною кожей
Сулит подачки с наглой рожей...
Ничто не ново под Луной.
"Не будет у России, и никогда еще не было, таких ненавистников, завистников, клеветников и даже явных врагов, как все эти славянские племена, чуть только их Россия освободит, а Европа согласится признать их освобожденными! Начнут же они, по освобождении, свою новую жизнь именно с того, что выпросят у Европы, у Англии и Германии, например, ручательство и покровительство их свободе, и хоть в концерте европейских держав будет и Россия, но они именно в защиту от России это и сделают..."
продолжение см. http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=32247
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604604
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Вона приходила до нього на світанку,
Набравши яблук у старенький кошик.
Сумна завжди була, мов полонянка,
Що повернутись в рідний край не може.
Вона у нього в головах сідала
Й мовчала довго, дивлячись у небо,
Немов чекала звістки від Адама,
Старенька жінка – сивокоса Єва.
А потім поверталася додому,
Варила чай, солодкий до нестями,
Щоб не гірчило в серці від утоми –
На цій землі лишатись без Адама.
Не нарікала, знаючи: так треба, --
Пила неспокій невигойна рана:
Вона спокусі піддалася, Єва, --
На глину ж перетворено Адама…
Вона давно вже не любила осінь,
Її сварила разом з журавлями –
Самотня жінка – Єва сивокоса.
Несла на Спаса яблука Адаму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604454
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Странный темно-серый город,
Не расцвеченный огнями,
Беспредельный ужас... Мора
Размахнулась и ремнями,
Угрожает... бросив небо,
Приползла и душит, душит.
У ворот стою...Эреба?
Волны моря или суши?
Где же Лунные канаты,
Лестница или тропинка?
В чем я снова виновата,
Света нет, искрятся льдинки?
И оскал звериный - жаждет
Крови, капли выпивая.
Повторю:" Не верь, однажды
Ты забудешь, просыпаясь..."
Хохот жуткий, я немею,
У проталины сознанья
Леденею, леденею,
В чем я все же виновата?
Но молюсь, дрожу и внемлю,
Боже, не оставь навеки,
Лунный луч сошли на Землю,
Чтобы стал он Человеком...
Чтоб надеждой пусть и зыбкой,
В пепел, тлен - мгновенно!.. Мора
Исчезает льдистой дымкой,
Мрачные убрав декоры.
Город серых привидений,
Ткал из боли гобелены.
Паутину рваных линий
Выливая вожделенно.
Странный, смутный дом без окон,
Фонари давно угасли.
Только гарь, туманный кокон...
Устранить или умаслить
Дух бездушно-беспокойный?
Лунные следы тоскуя,
Не найду, чужие войны
Яркой краской зарисую.
05.09/2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604437
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Эти реки бежали на юг и на север...
Теми реками - путь в парусах...
Алые паруса,..бело-розовый клевер...
Распрекрасный над ними ленивый закат...
Из тумана они выходили седыми...
Мачты - в капельках молока...
Реки были - молочными,но проходными...
Все кисельные в сказке у рек берега...
В сказке этой - с богами не пили...
В моей сказке - счастливчик гонец...
Там голов никогда никому не рубили...
Были рыжими все (с властелином колец)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604414
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Знову між нами віршовані сльози,
Рими солоні, залиті в печаль.
Біль від розлуки терпіти не в змозі,
Крила німіють, згасаю, нажаль.
В серці поволі журба хазяйнує,
Поглядом кожним тягнусь до небес.
Завтра, можливо, нарешті збагну – є
Віра в майбутнє… Я чую тебе.
Чую твій голос, що вітром шепоче,
Посмішку бачу в заграві ясній.
Небо обійме обох нас, неначе
Ковдра м’якенька в омріянім сні.
В різних світах ми приляжемо долі,
Глянь, ледь тримаються зорі небес.
Очі закохані прагнуть любові,
Відчай розлуки вже, нібито, скрес.
Я до небес простягну свої руки,
Ти до безмежності мрій доторкнись.
Зірка в долоні впаде… Не збагнути
Щастя нестримне, бажаю: Вернись!
Знову віршами співатиме серце,
Знову твій погляд, долоні, вуста…
Хай закінчаться усі в світі герці,
Щира любов хай єднає міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603289
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 04.09.2015
Напиши мені сонце в захмаренім небі,
Витри сльози розлуки – хай вщухнуть дощі.
Серед плеса душі знов ховається лебідь,
Знову чорний, самотній… ридають вірші.
Поцілуй мене ніжно, коханий, промінням,
Якщо зможеш, думками до серця торкнись.
Кращі спогади міцно тримають корінням,
А гілками чимдуж піднімаються ввись.
Намалюй мені, милий, кохання зірками
І вітрами цілунок палкий надішли.
Я тобі передам привітання… від мами…
Бережи своє серце… тікай від імли.
Напиши мені сонце в захмаренім небі!
Я скажу нашим мріям: Рідненькі, пливіть!
Серед плеса душі хай закоханий лебідь
Із лебідкою разом… щасливі… живі…
03.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585293
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.09.2015
Эта рыжая Осень (бесстыжая),раздевая себя до нага,
Шелестит и шуршит с укоризною: я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою: выбирая мелодию дня,..
Истекает водою карнизами - свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени (саксофонами)разрывают небес облака!..
И уносятся (патефонами)всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая - одно целое - для меня...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
У ней просто такая судьба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604119
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
Не треба отак –
різати простір лезом…
А далі – складати його у дешеві конверти…
Де губи світанками пахнуть жагуче ( о, крейзі!..)
Бо це береги –
вже занадто шалено відверті…
Не треба отак…
На вістрі чужих насмішок
згоріти на дим… на попіл… на прах… а далі
іти берегами самотніх бродячих кішок…
Бо то береги –
вже занадто терпкої печалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603977
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015
В наплічник – нічого,
крім досвіду крапель і віри
у Бога, у краще майбутнє, в людей, у дива.
Ти чуєш, душе, дивні звуки чи арфи, чи ліри?
Самотній перон. І мій потяг рушає… руша…
по коліях в небо…
Експресом – без зайвих пробачень
і без спотикань, коли слово, знімівши, хрипить…
і без обіцянок, мов завчених віршів, побачень, -
усе відпустивши назавжди, летить… і летить…
у Вирій, напевне…
(не видно в тумані нічого…)
Що ж, вип'ємо крапель, прогіркло-солоних на смак
(під час хитавиці морська допікає хвороба).
Зупинка остання – за поясом болю і втрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603950
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015
Экспромт
Осень ночью рядилась невестою...
Всю закрасила в рыжий она седину...
И казалась такою,такою прелестною в переспело-унылом сливовом саду...
Меж деревьев бродила(меж ихними душами)...
И листочки срывая,рыдала дождём...
Эту Осень пугала Зима неизвестная...
Она прятала душу под жёлтым плащом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603854
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 04.09.2015
А в этом море - штормит до тризны...
А в шторме - тонут корабли...
Волной уносит младые жизни...
Горячие,как наши дни...
Колышет Стикс и сон подранков,..
Монет златых, не заглушая, звон...
До рая - десять полустанков...
До ада - только три (пешком)...
А между - севером и югом... -
Как между небом и землёй...
А в центре замкнутого круга, -
На вздохе - Шамбала (прямой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603701
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 04.09.2015
всё казалось на веки стабильно
землю рой и валюту пакуй
взяли здуру попёрли на «вільну»
и не вяжется лыко в строку
где-то в схеме заклинило фазу
озадачено даже ворьё
а обвешанный стразами разум
оказался тяжёл на подъём
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603675
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 04.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2015
Гармонист, что гармошка, простужен,
Да спасает мороженый ниппель.
И со стоном тоскующей выпи
Выпускает всю злобу наружу.
Под себя. И сидит в этой луже.
И гармонь, и башку понемножку
Ремонтирует он по субботам…
Неожиданно ниппель сработал,
Как нарочно. Порвало гармошку.
И башку, как пустую матрёшку.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603481
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Где-то на тайных
Подмостках моей души
Спит тридесятым сном изумрудный город…
Я иногда воскрешаю его в тиши…
Город в пространстве замер… не стар… не молод…
Где-то за солнечной гранью
Семи небес
Тают лучи звезды моей самой первой…
Ты говоришь мне о силе земных чудес,
Город семи небес мне щекочет нервы…
Город, которого, вовсе,
Возможно, нет…
Город завис вне времени и пространства…
Ты же рисуешь мне все имена планет…
Зная, не назову ни одну – константой…
Зная, за мною всех звезд
Лучезарный свет,
Тех, что горят, и тех, что давно остыли…
В губы целуешь так страстно… (- Останься! Эльф…)
Я - разноцветный фантом космической пыли…
Ко мне - тридевятым валом –
Не уходи!…
Мне - бесконечных странствий безумный голод…
Ты прижимаешь меня к своей теплой груди,
Зная… что я - вернусь - в этот странный город…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603555
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
«Поезія потрібна дивакам…»
Л. Костенко
Спасибі вам доземне, диваки
За ваші небуденність і неспокій
і за талант не рахувати кроки,
Полинувши притьмом поміж зірки.
Без вас би світ зневіривсь і погас,
Без вас би барви розгубили квіти,
Без вашої жаги і колориту
У чорно-біле б вирядився час.
І на землі безрадісно-гіркій
Дух би збіднів на пристрастей палітру…
За всю чарівність й незбагненність світу
Вклоняюсь вам доземно, диваки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603497
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Запретный плод познания вкусив,
Слагаем оды, забывая грех,
О райском наслаждении утех.
Но, как иной, презрением спесив...
Рядится "святость"в мантию судьи,
Все обо всех подробно расписав,
Кто господин, а кто его вассал,
Взывает грозно с "мудростью змеи".
Клеймит, завидуя - себе бы так,
Кусочек счастья хоть на миг урвать
Но он умен, он свят и не дурак,
Грехи с чужой ладони собирать.
И сердце разделяя "по уму",
Он не рискует, страхами томим
Устроить бал в душе и кутерьму.
Под маской скрыться, удаляя грим.
И вязким тянущим туманным днем
Запретный плод вовеки не сорвет.
Покой хранит и тлеющим огнем,
Коптит, презрев греховный приворот.
Коптит...и злобой выливая страсть,
Указывая миру иль себе:
Познание - в стремлении упасть!
Ни жив, ни умер, колесо в арбе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603454
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Экспромт
Вот и повеяло запахом осени...
Грушею сладкою(сушенной)до черноты...
Листик смородины(жёлтый) пусть будет закладкою...
Зреют арбузы(мои) на дорожке в саду...
Что то такое в той осени есть невозвратное...
Грустное очень,.. не сон на снегу...
Греет меня всеми красками -чувствами знатными...
И влюблена в неё...Долго?..Сказать не могу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603426
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Ну от і все.
Весільні калачі
зачерствіли… і вже немає страху.
Палає осінь в мене на плечі…
Я відпускаю
свою білу птаху…
Не треба сліз…
Хай відлетить вночі
під погляди розгублено - відверті.
Палає осінь в мене на плечі…
Не треба смутку…
там – немає смерті…
Ну от і все…
Згортається буденність…
(сьогодні... тут... прощається вона…)
А до моєї зірки – незбагненність…
А до моєї зірки……….
………………… глибина…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603354
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 02.09.2015
потушен свет, актеры разошлись
и истины допиты сгоряча,
однажды, к тем мечтам, что родились
на развороте чистого листа
простужен вечер, кашляет авто,
и вежливо подчеркну-то merci
звучит обескураженный рингтон
вдогонку проплывающим такси
танцуй сегодня, музыка дорог,
считая звёзды и роняя мысли,
возможно, небу просто невдомёк,
как мы читаем хороводы чисел
и встреча у медведицы большой
за терпкими словами о прохладе
уже не передергивает роль
и не горчит солёным шоколадом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603545
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Хорошо, что не случилось этим летом
Ни растаять, ни прокиснуть на жаре,
А до ужаса банальные сюжеты
Не уняли смуту в черепной коре…
Ободрённая не только крепким чаем,
Рифмы буйные милуя и казня,
Зарождение стиха предвосхищает
Предрассветная мышиная возня…
Нынче вовсе не проблема - стать поэтом,
Только это, так выходит, - полбеды…
Можно быть вполне бездарным, но при этом
Наваять приличный сборник ерунды…
Мне не надо ни конфет, ни шоколаду,
Ни духов, ни горностаевых мехов…
Отыщу себе душевную усладу
В малой толике забористых стихов…
Это раньше из-за резкого памфлета
Мог нажать поэт на спусковой крючок,
А сегодня пострашнее пистолета
Опрометчивый компьютерный щелчок…
Нет на этот счёт толкового совета
И стихов хороших нынче – дефицит…
Разве только паутинка бабьим летом
Остановит поэтичный суицид…
сентябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603662
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
.....Листая старый школьный свой дневник. И вспоминая, как учился в первом классе. Какой я был примерный ученик. И сколько прочитал стихов на классном часе.... Я думаю, что каждый бы хотел. На миг бы в школе оказаться . И рассказать о том, что не сумел.И девочке своей в любви признаться.......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600637
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Запереченням очевидного
Та похмільним чуттям безвиході,
Серце фрешем пекучим бризкає
По душі… Й обтікає тендітними
Потічками… Мов свічка скапує
У липкий туман невідомості.
То тріпоче, мов птаха злякана,
То зависне у невагомості…
Розтерзати б груди та вирвати,
Впхавши руку в розверзтую рану,
Серце… в пащу почварі вкинути,
Що сидить у липкому тумані…
В порожнину камінь поставити,
Червонястий уламок граніту.
А різцем забуття приправити
З нього мертву бездушную квітку…
Та не вийде… Знов, обпікатиме
Гіркоти розливатися фрешем
По душі… І кожною краплею
Так же боляче, як і вперше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603140
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Грішимо що іде щось не так
І чогось у житті нам бракує,
Всі прохання до Господа всує,
А пожити б хотілося в смак...
Ще такі недовершені ми,
Лиш недавно були — просто глина,
Дехто з нас — лиш подоба людини,
А от запитів близько до тьми.
Знає Бог що нам треба скоріш,
Хоч не завжди ми згодні із вами.
Розуміння приходить з роками,
В мене поки ось цей лише... вірш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603114
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
[b]
Солнце плюхнулось в ложе с вальяжностью сытого льва,
щёлкнув рыжим хвостом напоследок по лысой равнине.
К духоте прилепился мерцающий звук комариный,
две диодных змеи освещают песчаный привал.
Обходя раскалённый фургон медитирует август,
синглы прячутся в кронах раскидистых редких ракит.
Видно кромку страны, где из нефти поют родники,
где разбитые души на млечный взбираются пандус.
Мы исчезнем в своих каракумах и нас не найдут,
будем пить, будем есть из одной алюминиевой миски.
К чёрту встречи, суды, акты, иски, он-лайн переписки.
Мир привычный - взорвётся, утонет, замёрзнет во льду,
я тебе обещаю... В засаде луна-папарацци,
мы устроим ей серии фото для Вечности-Ньюс.
Знаешь, я почему-то сейчас ничего не боюсь.
Нет. Боюсь. Одного. Что однажды смогу не отдаться.
Заключи меня в рай навсегда. Воздух сладок и сон.
На рассвете, оставшись один на один с тишиною,
ты простишься с любовницей/другом/случайной женою,
c портмоне... И твой трейлер простится с одним колесом. [/b]
[i]
*braking fault (англ.) - неисправность тормоза[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601454
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Ніколи я твоєю вже не стану,
Про те і дощ осінній моросить...
Хоча буває - ніжністю розтану,
Коли тобою думка защемить.
Птахи злетять у небо - все згадаю.
Згадаю.., та до тебе не злечу.
І не тому, що нині крил не маю,
Чи не кохаю більше до плачу...
Мелодія моя тепер не зрадить -
Вплететься жовтим листям у вінок.
І не тому, що їй не сила звабить
Шаленством до замріяних зірок.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602973
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2015
Вижу мглистого неба витраж.
В неизбывной качаясь печали,
Возвышается храма мираж,
Нас с тобой там однажды венчали.
Купола в легкой дымке утрат,
Потускнели от грусти иконы.
И к воздушному кружеву врат
Прислонилась с младенцем мадонна.
Упованием мнимому льстят
Укрываясь крылом серафима,
Наши тени... столетья назад,
Были кем-то когда-то любимы.
Проплывая, в молитве склонясь,
Призывая спасенье и благость,
В вечной верности я поклялась,
Лишь тебе, вот одна и осталась...
Не утешилась столько веков,
В сердце просится счастья услада,
Из прозрачных колючих венков,
На чело опустилась расплата.
26.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602606
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Не сумуй, що зліта швидко літо,
Що вже осінь гаптує свій шлях,
Все частіше розхристаний вітер
Холоднечею віє в полях...
Не сумуй, милий друже, не треба,
Ще в зелене одягнутий сад,
Ще палає пожежа край неба...
Літо сум не поверне назад.
Глянь, як високо плавають хмари,
Ще немає холодних дощів.
Не пускай ще у душу примару
Із холодних осінніх плачів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015
А сни - такі
Спустошені й чужі,
Гніздилися, чомусь, в моїй постелі…
Вони, мабуть, дісталися межі…
Текли по стінах…
капали зі стелі…
А сни мої
Забили у набат…
Тримала ніч в холодних чорних лапах…
А сни – торкались губ моїх і п”ят…
Розсипались,
як перли у палатах…
Розсипались…
Дзеркальні вітражі
Розбилися… зів”яли гіацинти…
Де сни мої (пустельні міражі),
Вели мене
у хижі лабіринти…
Допоки – ніч…
Я знову - на краю…
(Це все ще я – терпка, жива, ласкава…)
Ти - не врятуєш... та скажи – “люблю”…
Допоки на столі –
холоне кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Мне расскажи про океаны...
На дне заснувших кораблях...
И про туманы под ветрАми...
И про дельфинов на сносях...
Звенящей пустоте пустыни...
И про сказание царя...
В тени барханов - грех уныния,..
Растущий на дрожжах огня!..
Слова терялись и желтели...
И становились не нужны...
А мы с тобою в эту осень,..
Как будто на голгофу шли...
А мы с тобою не боялись!..
В душевных сумерках - светло...
А мы с тобой не потерялись...
С себя смеялись,(как в кино)...
Дожди желаний не гасили
В душевных тайниках - теклО!..
А там... не бЫло паутины...
А там - прозрачное стекло...
Ты расскажи про бригантины...
Про паруса и мозоли...
Про крик рождённого дельфина...
Из самой -самой глубины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602645
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
О, не терзай стенанием лишить
Подлунный мир, не выдержав изгнанья
И в помыслах невинных не грешить,
Воспев осанну вместе с покаяньем.
О, не терзай сомнением души,
Яви зари восхода ликованье.
И святость нарочитую круши
Целебным медом страстного признанья.
Не мучайся, не береди строку
И не ломай истерзанные перья,
Дай жизнь едва взошедшему ростку.
Мечтой пленен и призраком зеркал.
Гони зловещей поступи поверье,
Коснись цветка, пока он не завял.
25.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602393
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Музыка хранит тебя, беглец,
Даже если и звучит негромко.
Мята и шалфей, еще чабрец –
Только и всего в твоей котомке.
Неба пред грозой покой и синь –
Только и всего в твоих зеницах.
Горечь потерявшая полынь
И ее обретшая корица...
Только и всего в твоих руках –
Пара листьев и земля курганов.
Голоса затихнут в облаках...
И как прежде: стражи-истуканы,
Тайный круг недостижимых сфер,
Горизонт – натянутым канатом.
Ты один, скиталец-Агасфер*,
Проходящий вечности экватор...
_____________________________________________________
[i]* Легендарный персонаж, по преданию обреченный на
вечные странствия по земле до Второго пришествия Христа.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602504
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Попробуй увидеть сквозь стены
Или их взглядом пробить,
Попробуй законы Вселенной
Против нее обратить.
Заставь же столбы мегалитов
Мыслью разбиться о твердь,
Попробуй слова, что избиты,
Звонкими сделать, как медь.
Рискни же ударить по стыкам
Меж тектонических плит,
Попробуй гаргульим ухмылкам
Дать человеческий вид.
Верни же оружие в ножны,
Не обагрив рукоять,
Попробуй событий тревожных
Цепи рукой оборвать.
Попробуй, чертя на эмали,
Не притупить остриё
И, прикоснувшись к печали,
Да не влюбиться в нее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602503
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Бувають схожими весни,
Немов льодохід на річці:
Від погляду крига скресне –
І серцеві в повінь тісно…
І літо часто шаблонне:
Курорти-романи, спека,
Збирання зірок в долоні
І коників дискотеки…
І зими мають свій розклад:
Від чаю живеш до чаю,
І лаєш днини короткі,
І наново рік починаєш…
А осінь… то потаємне:
Приходить тихо й раптово –
Й жовтіє сумом на нервах,
І зважує кожне слово,
Мов золото, на карати,
Хоч розкоші не цінує,
А ще вимагає плати,
Як протягом року всує
По колу рухав години,
Не сіяв, не помилявся…
Немає, мабуть, людини,
В якої з осінньої днини,
На згадку листок не лишався б…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601194
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 27.08.2015
А ви бували в степових краях,
Де простір - скільки бачить око?
У небі між хмарками птах
Ширяє гордо й одиноко...
Безмежний океан трави
Колише невловимий вітер,
І жайворонка спів живий
Реанімує подих літа.
У різнотрав`ї притомились
Від босих ніг мої сліди...
Дитинство в росах загубилось,
Тепер ось спробуй - віднайди!
Роки летять, як урагани,
У нікудИ, все мимо нас...
Лиш храми степові - кургани -
У небо дивляться крізь час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601479
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Я болен? Да! Лечиться? Не желаю!
Пускай колдуют надо мной врачи
И все шаманы день и ночь камлают,
Им не дано недуг мой излечить.
Неведомой мне до сих пор болезнью,
Известной всем в любые времена,
Я заболел. Микстуры бесполезны,
Лекарство знаешь только ты. Одна.
Зелёно-синих глаз-озёр разливы,
Букет цветов на столике твоём
И тот компот из кабачков и сливы,
Что закатали на зиму... Вдвоём.
Меня излечит дуновенье ветра,
Играющего с завитком волос,
И тапочки коричневого фетра,
Что принесла ты, чтобы не замёрз.
Помогут руки, лозы винограда.
Улыбка и сердечное тепло.
Мне для здоровья большего не надо,
Всего лишь взляд, и вот уже прошло.
А отвернёшься, заболею снова,
Ни время не поможет, ни врачи.
Хроническое... Что же в том такого?
Ты каждый день собой меня лечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602406
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 27.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2015
Песня на стихи Грошика.
Не обессудьте,я обещала,что эти стихи я спою
[img]http://www.fonstola.ru/pic/201201/2560x1600/fonstola.ru-71290.jpg[/img]
Ночь за окном… Перебранки ветров…
снег… бесконечный мятущийся снег…
Время сбивает со струн серебро…
стайки минут на небесном метро
вверх… вверх… вверх…
Город в осаде… Метелью в кольцо
взят... В пелене затерялись огни…
Небо, являясь извечным истцом,
шлёт к нашим душам крылатых гонцов
вниз… вниз… вниз…
Ангел мой, спаси – сохрани!
В снежной купели меня покрести сызнова…
Ангел мой, душу верни…
ту, что утратил в поисках смысла присного…
Тает во мраке прохожего след…
дом средь метели, как Ноев ковчег…
вечный скиталец… и только в ответ – снег…
Ночь за окном… Лишь текут сквозняки
в щели оконных рассохшихся рам…
Холодно… мысли сжимают тиски,
болью безумной вонзаясь в виски…
проклят… мой… храм…
Снег ошалел… съел абрисы домов…
Хлопья в окно, как поденки на свет…
Спрятан средь Вечности тёмных углов,
в ворохе листьев, событий и слов
мир, где меня нет…
Ангел мой, спаси – сохрани!
В снежной купели меня покрести сызнова…
Ангел мой, душу верни…
ту, что утратил в поисках смысла присного…
Спрятан в архивах Вселенной ответ…
лодка Судьбы, словно Ноев ковчег…
«Вечный скиталец ты…», -шепчет в ответ снег…
Нераскаянный ангел
2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602150
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Он – моя тень, что гуляет без спроса,
Хочет останется, хочет – сбежит,
Через один миновав этажи,
Неуловимый романтик-философ.
Он – милый шут, повелитель арены,
Ловит в поклоне из зала цветы.
Шуток куплеты наивно-просты,
Маски улыбка тепла, неизменна.
Он – мой король, без казны и без трона,
Давним врагам подаривший дворец,
В камень вернувший свой меч-кладенец
И бедняку завещавший корону.
Он – мой колдун, хоть без книг, амулетов,
Без полнолунных заклятий и чар
Сам оживит холодеющий жар
В сердце у самой далекой планеты.
Он – мой... фантом, с силой демона рыцарь,
Может, когда-то и выйдет из сна.
Мне же опять в потаённое снится
Дверь, за которой покаместь...
стена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602270
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Вірші мої нестворені,
рими іще нескорені,
болем сердечним краєні,
ждете свій час, затаєні,
щоб стрімголов, безбоязно
вирватись слізно-болісно
відчаю зойком здушеним,
гнівом... чи криком змученим...
Або ж, зігрівши ласкою,
зачарувати казкою...
Чи прозвучати тризною,
втрати печаллю грізною...
Час пронизавши поглядом,
тепло війнути спогадом,
силою мрій незборених
далей торкнутись зоряних...
Вірші ще недоплекані,
думи, ще недоплакані, –
ребус, в мені вкодований
в мрії й бажання схований,
зрійте до часу вишнею,
щоб прозвучати піснею,
чарам кохання – одою,
ще й із щасливою кодою.
Сумнів витає хмарою:
даром ви є... чи карою?
26.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602285
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Дошли однажды до эмира слухи,
Что похвалялся дерзкий Насреддин
Своим ослом, умён, мол, длинноухий,
В подлунном мире эдакий один.
Мудрее звездочётов всех из круга
Придворных и эмира самого,
Но бессловесен, от того недуга
Ходжа берётся излечить его...
Призвал моллу властитель перед очи,
Ответ держать за дерзкие слова,
И молвил: ,,Если ты, наглец, не хочешь,
Чтобы твоя скатилась голова
К стопам моим, повелеваю строго,
Представишь мне такого ишака,
Озолочу, а коли нет, дорога
Твоя до плахи будет не легка"
,, О , свет очей, потом уже и даром
Мне злато и каменья не нужны,
Дай двадцать лет и тысячу динаров,
Чтоб ученик ни в чём не знал нужды"
,,Даю!"... ,,Что ты наделал, бедолага?-
Жена взмолилась, - Знает целый мир,
Ослы не говорят!". ,,Ну и не надо!
За двадцать лет стареющий эмир
Умрет или ишак издохнет..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601375
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 26.08.2015
рассыпается цвет абрикосовый
вместо пятниц и вместо смятения
у раскрытых небес непричесанных
на палитре из перерождения
и скандальные строки не вспомнятся
и обнимут другие без скромности
пролетевшим пером из подробностей
согревая присутствие бодростью
безымянные. парные. сложные.
с чередой безграничного берега
из крестового хода тревожного
возвращаются взмахами веера
рассыпается цвет абрикосовый
вместо пятниц и вместо смятения
у раскрытых небес непричесанных
на палитре из перерождения
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576769
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 26.08.2015
Ни с кем из власть имущих не знаком,
Живу себе не робко, но смиренно…
Владею иностранным языком,
Но лучше бы владеть обыкновенным…
Грешу, как все, открыто и тайком,
И копошусь в тенетах интернета…
Не брезгую пивком и коньяком
И вяло зарифмованным куплетом…
А хочется сознательным рывком
Коленце отколоть своё нетленно, -
Не оскорбить отчаянным плевком
Мгновение истории Вселенной…
апрель 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490191
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 26.08.2015
А я уже совсем не та...
Я незаметно повзрослела...
В "пастеле" нравятся цвета...
Нежнее - прикасания тела...
А я уже совсем не та!..
В горохи платье удлинила...
И по законам бытия
Свой норов днями укротила...
Мне всё позволено с утра:
И каблуки,и круассаны!..
А я мечтаю,как тогда,
Когда луна - в туманной грани...
А я ...летаю(где хочу)!..
И параллели выбираю!..
К меридианам не спешу,
Как струны арф перебираю...
А я не плачу(на лету)...
А на лету... я воскресаю!..
И осень рыжую (свою)
На майский ландыш не сменяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Розсипаються пазли. Руйнуються ретро-картини.
Зирить вічність байдужа на крах сподівань і надій.
Все частіше на спогаді час зупиняється клином
І вертає до світу, де ми ще такі молоді.
Там у іншій воді наші душі хрестили й купали,
Там молилися також – нехай не небесним богам,
Там не зводили храмів – частіше таки руйнували,
Щоб прийняти до серця земний побудований храм.
Каже нам неофіт – вас колонами гнали до раю,
Ви не мали ніколи ніяких приватних свобод,
Ваші долі недарма печальне фіаско вінчає,
Вашу віру безвірну іздавна чекав ешафот.
Я похитую згідно – замучили кляті совіти,
Бо було не життя, а як нині говорять – облом,
Заставляли нас, нелюди, вчитись і чесно трудитись,
Щоб щодень розквітали і місто, й найменше село.
Я підтверджую – так, знахабніли до крайньої міри,
Бо не жебрали грошей, а било своє джерело,
Прирікали насильно отримать державну квартиру,
Чи новенький будинок, якщо до землі повело.
Це ж придумати треба – таке із народом творити!
Натякни-но сьогодні – який забушує фурор!
Від держави усе – дармові медицина й освіта.
І профспілка туди ж - «на халяву» пошле на курорт.
Позбавляли нас прав – безробіття, наркотиків, злиднів.
І тотальна зневіра, як черв, не точила грудей.
Це сьогодні ми панству – живий біогумус – набридли,
А тоді Батьківщиною звалась планета людей.
Не буває святих, де у нетрях шукають дорогу,
Де трудяща людина судьбу піднімає з колін,
Де затято нове виривається з кігтів старого –
Там нерідко звучить поминальний і жалібний дзвін.
Хай кострища палають під регіт причинний пігмеїв –
Вже галери на рейді чекають новітніх рабів.
Та допоки життя – нас до Світла ведуть Прометеї
І дорога до щастя – лише у святій боротьбі.
І не скаже ніхто, чи воскресне колись Атлантида,
Чи залишиться спогадом в книзі минулих віків,
Тільки наша стезя, наша ера величним болідом:
І легенда, і міф, і одвічно палкі маяки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599673
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Рюкзачок за спину,
Кепку набекрень...
В суете не сгину,
Как вчерашний день.
Тропка от дороги
Прямо в лес ведёт...
Не ленитесь ноги,
Пусть душа поёт.
Ягода лесная,
Воздух, как вино...
Мать моя честная,
Мне не всё равно,
Что щебечет пташка
Там, где мох растет,
Малая букашка
По коре ползёт...
Мать моя честная,
Искололась в кровь!
Вот она какая
Ягоды любовь.
Там заноза колет,
Там колено рвёт,
Поясницу ломит,
А душа...поёт !
С горкою лукошко -
Нынче щедрый день.
Стелется дорожка,
Кепка набекрень !
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600920
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Спокойно обняла
Мое запястье
Так невесома… призрачно - легка…
Сказала – унесу намного дальше,
Чем может унести тебя Река…
Сказала - унесу
Намного выше,
Чем этот иллюзорный круг Земли…
И подо мною проплывают крыши…
И я свои теряю корабли…
И что сейчас
Поставлено на кон мне?
Со мной еще имелись имена…
Но голос, совершенно незнаком мне,
Сказал вдруг четко - Она жить должна!
Как странно…
Ни сомнений… ни испуга…
Вокруг еще парили облака…
Я выходила за пределы круга…
И мне хотелось дальше, чем Река…
Так нежно обняла
Она… и – что мне?!
Что стоит ей мне голову вскружить?
Но голос, что был раньше незнаком мне,
Твердил все время – Ты сумеешь жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601692
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Мне нет нужды кричать, слова пусты и лживы,
В молчании - мелодия души.
И если ты захочешь, поспеши,
Услышать перелива звон неприхотливый.
Она струит эфира плен, и увяданье,
Пусть со струны опало серебро,
И блеска нет... изломано перо -
Моя душа, одна забытая в изгнаньи.
Мне нет нужды кричать, рисуя бесконечность,
Вяжу на память снова узелки,
Мы рядом, но как прежде далеки,
Затерян след в пути, по-видимому, Млечном.
Но когда ночь крылом взмахнет, переживая,
Что у Луны холодный слишком свет,
Душа явит очередной сонет,
Истерзанность и грусть на время, изживая...
21.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601748
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
У парапета скользящих желаний
Льется рекою соленою стужа
Кружится...кружит -
Изгнан, признанье...
У парапета разорванных линий
Связаны в узел просто отчаянно,
Крик и случайность
Стынуще-синим.
У парапета ликующих радуг,
Солнечный луч режет в крошево души.
Звон побрякушек -
Грустная радость.
У парапета чумных подозрений
Вновь зеркала от обид запотели.
Все проглядели
Точки воззрений.
У парапета скользящих желаний
Чьи- то шаги наполняют истомой -
Вздох, как дыханье,
Окна у дома.
23.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601810
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Я – только призрак, эхо средь страниц
Сожженной книги, ересью больной.
Я – тень одной из авалонских жриц,
Блуждающей за городской стеной.
Я – строк зачеркнутых немой укор
И предков мысль, зовущая из мглы,
Заполонившей всех святых собор,
Что дух возвел на острие иглы.
Я – магистралей исполинский гул
И пепел Феникса, что мертв навек.
Я – океан, где Ёрмунганд* уснул
И соль на дне всех пресных лунных рек.
Я – средь глубин ненайденный тайник,
Один из снов, попавшихся в ловец,
Что ждет, когда его правдивый лик
Вдруг разгадает вовсе не мудрец.
_________________________________________________
[i]* Морской мировой змей из скандинавской мифологии.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601820
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Я задержалась здесь, уже обратно час.
Отсюда к дому мне – семь миллионов миль.
Вокруг звезды моей стареющей лишь газ
И пыль…
Ее все спутники давно сошли с орбит,
И гравитация почти свела с ума.
Внутри звезды моей сгорающей – магнит
И тьма…
Тебе со мной… зачем? В один конец билет.
А, может, нет звезды миллениум, и дом
Мой затерялся средь мозаики планет,
Фантом…
Взлетаем – мир вращается всё медленнéй,
И ось надтреснута от тяжести вестей.
Вход в Шибальбý* – на умирающей звезде,
Нам к ней…
______________________________________________
[i]* Загробный мир майя. Они верили, что вход в него
открывается на умирающих звездах.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601821
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
песчаные дюны
ветер в ритме сальсы
нежный поцелуй полдня
с калейдоскопом музыки неба
в сомбреро
города
путешествуя автостопом
провожая времена года
и разбрасывая короткие sms
мы шепчем беззвучно
arigato
надеясь...
слышно
громко
искренне
невесомость объятий
подчеркивает
эскизы нежности
заботы
и шаль касаний
в акустике слов
исследовать
пальцами
небритость скул
географию
подбородка
читать
разноцветные сны
фокусы
среди которых так много
нас
не говори ничего
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601882
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
[i]Знаю, як мало людині треба.
Спогадів трохи, тютюн, кімната...
Інколи краєчок неба.
[b]Плужник[/b]
Приезжай, попьем вина, закусим хлебом.
[b]Бродский[/b]
[/i]
***
Знаєш, пане отамане, все цього літа добре, тільки літо й жнива аж занадто подібні з медом: хоч солодкі, та млосні й тягучі, немов медові, і пече післясмак.
А за вікнами просто в мене тиша й соняхів море. Ні вітру тобі, ні руху, тільки птах де-не-де. Знаєш, море це золотаве і сліпуче до того, що хочеться – руку в руку і піти вздовж поверхні босоніж двома Христами.
Край доріг пахне зіллям (воно тут під кожним тином). І розпечений – пил, і розпечене — літнє небо. Трохи далі – пшениця, безмежжя русяве й стигле; та й про жниць, що у полі, те саме сказати треба. Вони там чи співають, чи кажуть, що душно й злива, безперечно, почнеться – і як тоді мають жати? Розпашіли обличчя, засмагли до бронзи литки і безводний чорнозем в'їдається в босі п'яти.
Голоси в них такі, що беруть і найвищі ноти (де моєму, що рветься чи кашлем, чи гострим криком). Я була б серед жниць – деревій поміж мальв... Та годі, я до чого це, пане отамане: ти б приїхав. А чому, власне, ні? Ти здійняв би пилюки хмару, пролітаючи верхи, сяйнув сріблом-злотом збруї.
Хай медово, хай млосно, але тут шалено гарно, ще – яскраво, самотньо й до туги тебе бракує.
Прохолодна і світла, в будинку моїм кімната є – для тебе немовби. Я там приберуся трохи і квіток принесу (тут чудові цвітуть блавати). У вікно з неї видно добрячий шматок дороги, степове різнотрав'я пахуще й окраєць поля – вітру майже нема, тож навколо ані шелесне, – й видно також щовечора ягідне сонцеколо. Пісня жниць утинає над полем блакить небесну, і, якщо занудьгуєш, то зможеш до них гайнути. Скажеш звично: «Дівчата, чи воїна в товариство ви спроможні прийняти? А співом прогнати смуток?..».
І я певна, за тиждень вже котрась із них намисто подарує тобі – знак любові, тому не шкода – а як вернеш у степ, то клястиме недолю злую. (Це вже буде намисто... Десяте? Двадцяте? Котре? Ти їх що, продаєш? Чи, можливо, комусь даруєш?..)
...Приїзди. Відпочинеш. Тут ночі безсолов'їні, тільки спів цвіркунів срібнодзвінно в повітрі висить. Хочеш – спи, хочеш – стеж, як плазують у травах тіні, пий колодязну воду, що має залізний присмак.
Втім, на біса – вода?!. Маю світле вино на травах: і терпке, і міцне, й голова не болить із ранку. Я лишила для тебе. Хоча, як сказати правду, так пила б і сама. Та без тебе не йде в горлянку. Мені тоскно без тебе.
З утоми веду плечима і дивлюсь на сорочку, що встигла тобі пошити. Все одно. Моя туга – для тебе то не причина.
Приїзди, я благаю. Хай коси у мене жито, бо жорсткі і негарні, хай руки бліді і кволі, мов мене так, як інших, палило на сонці літо, та не в бронзу, а в крейду; хай рветься захриплий голос – тільки ти приїзди. І ми будемо говорити про... Не важить, про що – хоч про те, як співають жниці, – будем пити вино і сміятись до сліз і крику, а всю ніч нам, я впевнена, соняхи будуть снитись.
А коли вже так станеться, що я тобі набридну, так залишу сорочку в кімнаті тобі на ліжку, ще вина принесу, та не буду вже мулять очі. Бо хіба взагалі може здатися щось милішим, аніж спокій, і вина, і свіжа легка сорочка?
Знаєш, пане отамане, далі так буть не може, бо у мене між ребер запилений вітер свище, свище там, де без тебе все випалене й порожнє, й мов пишу не тобі, а в нікуди і нінавіщо.
Я пишу.
Я кричу.
Розмовляю з паперу клаптем, бо тебе пам'ятаю – хто б з мене той спогад вирвав?..
Приїзди.
Приїзди.
Приїзди.
Приїзди, будь ласка.
...За вікном пахнуть соняхи медом і теплим пилом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600322
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Смутно виден рассвет в мутном зеркале заднего вида,
Но, увы, днём с огнём не отыщешь дороги назад…
И смотрю, не моргая и молча глотая обиды,
Как стекло лобовое янтарём заливает закат…
Было время, игрались навскидку и взятки, и мизер,
И на "пуле вслепую" отчаянно мог вистовать…
Но в азартной игре под сакральным названием - жизнь
Слава богу, довольно не часто пришлось блефовать…
Что с того, что сегодня насквозь вижу жалостный прикуп,
Ведь в краплёной колоде, убей, не найти козырей…
Но, когда предлагают за душу заоблачный выкуп,
Удивляюсь, порой, как увидел впервой снегирей…
Не жалеть бы о прошлом и будущем, и настоящем…
До поры не страшиться чертей и лихой масти треф…
Но, когда, не дай бог, а придётся сыграть всё же в ящик,
Пусть родные простят мне такой опрометчивый блеф…
август 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599339
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Промовчи… не чіпай
ідеальне мереживо снів…
Доки спить ще невинне дитя на чужинських вокзалах…
Де мені – ця ріка, що не знає давно берегів…
Де мені – маяки,
що зникають на дотик… на спалах…
Де мені – маяки…
І не треба шукати мостів,
що з'єднають ганчір'я бомжів й діаманти богеми…
Там колись були джунглі… іще із прадавніх часів…
Промовчи… не кажи –
“То палають долини Едему!”
Промовчи... бо не нам
загубитись в банальності слів
на чужих берегах, кожен подих де відчаю повен…
Поміж хвиль… берегів… діамантів… і просто бомжів
Залиши мені………….
………………Човен…………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599387
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Когда осень в пути,..
Не проси о пощаде...
Не моли о любви
Ты слезой на помаде!...
Чувства все - взаперти!..
Никуда им не деться!..
Разве нужно уйти,..
Когда можно согреться?..
ВременнЫе мосты,
Пролетая галопом!..
То шафрановым сном,..
В солнцепёк( автостопом)!..
Не сжигая дотла!..
Сберегая осколки!..
Обнажая сердца!..
Для последней иголки!!!
Не моли о любви!..
Не проси о пощаде!..
Когда осень в пути,..
То не всё в шоколаде...
И страдает душа...
И душа - на излёте!..
Когда осень пришла,..
То смирение - в почёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599389
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Палала зірка…
І раптово згас
Останній промінь у безмір”ї ночі……
Складався втроє мій відносний час…
-То що ж –мені?! - В одну із червоточин
Ввійдеш…
(Вони розплавились, як мед…
Ці почуття… ) -Насправді – не даремні…
Бо ти торкнешся - кращої з планет…
(…в глибинах ночі я шукаю – Землю!..)
В глибинах ночі…
В нетрях пустоти,
Здавалася пустельна й непривітна…
-Дозволь мені… не хочу туди йти!
–Не бійся, дочко, бо настане – Світло!..
(Яких мені
Відміряє щедрот?
Яким мірилом - я їй відчерпаю?!)
-Коли торкнешся ти її красот…
-Оту… що була перша – забуваю…
За тим порталом –
Всі мої жалі…
Розсипані в міжзоряні октави…
(Забудь!......) -назвешся дочкою Землі…
Забудь усе!!!...(впаду у стиглі трави)…
До мого серця –
Біль її ікон…
Своїм чуттям я не знаходжу краю!…
От тільки… зграя чорних цих ворон?
-Твоя найкраща!.. найрідніша зграя…
Знервовано
Розмахують крильми…
Здивовано...( -між нами – біла?.. Біла!!!...)
-Як звати їх... Скажи? – Зови - людьми!..
…Лежу у синіх травах …….розімліла……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599188
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Верба лоскоче тиху воду,
А та на сонці виграє...
Чи ти без імені, без роду,
Що з тебе сум мотузки в"є ?
Вдягни смарагдове намисто
Та волю в косу заплети.
А як терпіння гілкой трісне,
На воду смуток відпусти.
Його там верби залоскочуть,
Його там сонце засміє.
Печалі більше не захочуть
Селитись в серденько твоє.
Там місце білої лілеї,
Що по-під берегом цвіте.
Бери красу надхненну з неї,
Бо все, що чорне, то пусте.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599143
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Як я хочу тепла!..
Чи ж зумію весни дочекатись?
Знов туди попливла,
де навчилась тобою втішатись.
Час вже не зволіка,
гарячкую – де човен,де пристань?
Мого щастя ріка –
незаконнонароджена пристрасть.
Я – углиб в ній і вшир,
захлинаюсь,радію,пірнаю.
Янгол мій,поводир
ще нічого про мене не знає.
Важко бути плавцем,
коли сльози і сумнівів злива.
Перед долі лицем
я стою і нещасна й щаслива.
Осяйний,вогняний
моїх пристрастей рай антуражний.
…Непосвячений мій,
недоторканий мій,недосяжний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598486
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Ни царица мне сердце высекла,
Ни богиня - души дыхание,
Ни Амура слепые выстрелы,
В беспристрастное изваяние.
Не мечталось в садах мне в юности,
Яблок спелых срывать до старости,
И заметил, что чаша глупостью,
Наполняется, а не радостью.
Отправляясь в края далекие,
С целью мудрость найти в скитании,
Песни птицы услышав звонкие,
Сердце замерло и дыхание.
Взяв, как друга, с собою в странствия,
Дабы счастья продлить мгновения,
Берегу, когда есть препятствия,
От малейшего дуновения.
И года пролетают в радость,
Любовь вечна, а страсть мгновенье.
И один страх - не встретить старость,
Наше "жизненное похмелье".
Ни царица мне сердце высекла,
Ни богиня - души дыхание,
Ни Амура слепые выстрелы,
В беспристрастное изваяние.
11.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598917
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Я пошлости и зависти дивлюсь,
Храни нас Бог!
Лазури теплый свет отчаянье струит.
Через строку читаю и молюсь -
Души острог,
Укрыт печалью брошенных палитр.
Я глупости и трусости в ответ,
Уйди, не мучь!
Коварством не рискую упрекать.
Божественной души неяркий свет
И робкий луч
Видениям грядущего под стать...
Я горести прощания надрыв
Влачу сейчас.
Стихами обездоленность разрушь.
И скатится бездушие в обрыв -
Долой из глаз!
Любая малость - очищенье душ.
10.08.
Художник Willem Haenraets и Ivan Alifan
Картина называется "Пошлость"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598935
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Спалитись бажанням на вежі оцій надвисокій,
Вернутись до тями на крилах мільйонів спокут,
І знову забути, де ходять розважність і спокій –
Єдина утіха на нашім короткім віку.
І треба спішити пізнати незвідані траси,
Бо де, підкажи, мене подих отой стереже,
Де ми іще разом – і де ми навіки не разом,
І все, що любив – непотрібним уже багажем.
І хтось дорікатиме – світ же зіходився клином.
А він манівцями – на битий зійти не посмів.
Видряпуюсь люто – і нижчає вперта вершина –
Достойна обитель усіх блискавиць і громів.
На неї забратись – і вже ні про що не жаліти.
Зітхнути утішено – ось він, омріяний дах!
І раптом прозріти, пронизливо й гостро прозріти:
Найвище блаженство – залюблена в мрію хода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599065
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Б'є заклично осінь в барабани:
"Гей, птахи, лаштуйтеся в похід!
Будемо долать меридіаном
Змін в житті магнітні полюси!
Труднощі гартують дух і крила.
Перший – не останній ваш політ,
Бо назад нести весну крізь зиму,
Щоб топить в байдужих душах лід.
Успіху девіз – "Тримайся зграї!"
Пиха не здолає висоти.
Серце вам нехай допомагає
Марнославства пуху не зростить.
А безкрилим скиньте по пір'їні –
Друзів мати будете повік
У далекій непривітній сині.
Гей, лаштуйтесь! Завтра у похід!"
Б'є заклично осінь в барабани.
То долають у собі бар'єр
Перелітні зграї літаками.
Ну, а ти? У [i]тебе[/i] крила є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599011
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Он жесток и коварен…
Твой мир… и сверкнет чистой стали
Искупительный меч…(так знаком - воевал и со мной)
В час, когда ты устанешь от битв и вчерашних баталий,
Я к тебе поднимусь
королевской испанской тропой…
Нет иных здесь наград…
Лишь изранены пальцы о скалы…
Не гнездятся тут птицы… росой не искрится трава…
Тот единственный миг, когда ты поднимаешь забрало…
И в глазах отразится –
безумных небес синева…
Мне ль о том сожалеть,
Что избрала я путь этот скользкий?
Что остудит мой пыл твоих огнищ угасших зола?...
Ты увидишь меня той единственной в мире креолкой,
У которой в глазах –
синева... синева!.... синева!!!...........
Мне они не нужны...
Уберите отсюда веревки!
Только воздух – опорой!.. значенье теряют слова…
Ту, что шла – так свободно!… легко!… и всегда - без страховки…
Не осудит молва…………………..
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R5wmnmsmGWg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598939
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Вечірню спеку рве на шмаття вітер,
Ховаючи за хмарами зірки,
І я відкритий вітрові і світу —
В душі рояться римами думки...
А десь далеко пахло вже дощем,
Кудлате небо падало все нижче,
І разом з ним тривожно-ніжний щем
Вповзав тихенько в душу ближче й ближче...
Громи клубком котили хмари в ніч...
Як фотоспалах, блискавиці світло...
І тіні розбігались врізнобіч,
А цвіркуни відспівували літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Невинность чувств забудь, вокруг одни грехи,
Случайный встречу взгляд и нарекут блудницей.
За радости полет, и дерзкие стихи,
Анафеме тот час, слагая небылицы.
Невинность чувств - раскол, душа - любовь и крест.
Незыблемости дух в неистощимой вере.
И хохот злобный ваш над благостью небес
И свет любви моей в преддверии потери.
Невинность чувств отдам, пусть крылья опалю,
У рваной раны край не сшить, но исцеляя,
Губами выпив боль, о кротости молю.
Невинность чувств летит, как ветер парусам,
В лучах палящих штиль сияньем изумляя,
Померкнет, грянет гром, утешится гроза.
09.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598747
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 11.08.2015
(эхом на стих Кадета
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598369 )
Помяните когда-то, потомки,
Но не словом досадным "засранцы".
Есть желанье составить осколки
Лучшей жизни...Обуглены пальцы
И мозги набекрень нам свихнули,
И глаза нам зашорили плотно.
Закипела душа, как Везувий -
Не согласна влачиться бесплодно.
Ей пахать бы да радугу сеять -
Ярких красок земных приумножить...
В грязевые захвачены сели.
Виноваты мы сами, похоже,
Что позволили мраку спуститься
Что не тех мы на трон возводили.
Теперь сами должны приютиться
(К слову ли?) к многоточию "жили..."
Мы сослепу культяшками водим -
Свет не виден в глубоком тоннеле.
С патрохами наш мир нынче продан
Каннибалам - живыми нас съели.
Только живы благие надежды.
Да поможет нам разум, не случай.
Мы, засранцы, стираем одежды,
Чтобы жизнь хоть у вас стала лучшей.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598567
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
Птахо, Ваша черга випестити її (ніжність) до деревця.
Тарас Яресько
Приніс її в долонях: "Ось, рости."
А сам пішов-поплив у море степу,
Де ні річок, ні тиші, ні мостів,
Але у всьому тому є потреба.
А я… Що я? Земля мені чужа…
Як розпізнати – листя то чи крила?
То й запевняла: обрій – не межа,
І зорі на вечерю їй кришила.
На осінь закурликала: "Пусти!
Я хочу в небо!" – "Ти ж іще зелена!" –
"Таж він сказав тобі [i]"ЇЇ рости!"[/i],
А не [i]"Тримай"[/i], немов ручного клена"…
А я… Що я? Сама її таку
Плекала… То чи маю зупиняти?
Лети ж у степ. І передай йому:
Зростила Ніжність синьокрилим птахом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
- Іди сюди!
Лови мої сонця!
В них яблук смак із ароматом смутку.
А я – у Вирій по ясних зірках –
В одвічний край останнього притулку…
Мій метеор,
Зірвавшись, полетить
І згасне у траві листком осіннім.
Не треба слів. Прощання – тільки мить,
Яку розвіє вітер павутинням.
Заграй услід
На сурмах журавлів.
То не сльоза. Дощить сьогодні зранку.
Проміння гусне медом в бурштині...
І пахнуть смутком яблука на ґанку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598459
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
За боль Тебя благодарю
И за страданья,
За муки и щемящую слезу.
Упавшую с небес зарю
И волхованье,
Наполненный разлуками сосуд.
За слов благодарю кнуты,
И черствый пряник.
За нежность, не подаренную мне...
Благодарю и за мосты,
И за "Титаник"
За душу, опаленную в огне.
Благодарю...за скорби миг -
Рыдает небо,
Молитвой очищение в ночи.
Явившейся Мадонны лик -
Прощенья мне бы,
Чтоб отыскать к душе его ключи...
За взгляд украденный в толпе,
Столь равнодушный,
Колючий ветер, сладостный исток.
Благодаря, уйду к себе,
Спасти бездушных.
Любви учась, пусть горький, но урок...
08.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598468
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Перекатистый гром раздаётся с небес,
Только гром этот явно не божий…
Вон с церковного купола срезало крест
И выходит - себе же дороже…
Не на шутку тошнит от лихих рапортов
И знобит от суровых известий…
Угнетает оскал перекошенных ртов,
Смех повсюду вдруг стал неуместен…
Нам хватало всегда своего бурьяна, -
В нём так весело бьются баклуши…
Но заморские лучше растут семена
И дурманят наивные души…
Сыпанули без меры сорнячной вражды
В чернозём наболевших вопросов…
И вопросы теперь задавать нет нужды, -
Выкорчёвывать будет непросто…
Не грустят те, кто нынче берётся за гуж,
О «разумном и добром, и вечном»…
Им плевать на судьбу искалеченных душ,
Что само по себе бессердечно…
Душ заблудших, конечно, всегда было жаль,
Но не склеить былого обломки…
И, пожалуй, что нас за такой урожай
Помянут крепким словом потомки…
август 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598369
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Утраченному Рай, слагая в тон псалмы,
Надежду подари, без горечи и боли.
Зазеленеют вновь и кроны, и холмы,
Там щебет льется птиц, проснувшихся в неволе.
Смеясь, журчат ручьи, как песнь чудесных лир.
О, провиденья миг! Ликуя в ноги бросит
И нежности любовь, и бесконечный мир,
Надежды свет явив, как нищему - колосья...
И даже тень уйдет, уступит место свету
А безрассудства грех венчает мед и яд,
Растает белый снег, зимой вернется лето.
Утраченному, где приюты и расцветы?
Вернись, когда зовут, но нет пути назад,
И веруя, душе открой Его заветы.
01.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598286
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Когда молчишь, когда надменно взгляд,
Скользит, не замечая свет и тени, -
Утраченное не вернуть назад,
Я бусы разрываю из мгновений.
Горошина - вчера...в ней напрямик,
Рубил, словно дрова на ветки фразы
И капала моя слеза в дневник,
Вычеркивая мнимого указы...
Назавтра бусин три, а может пять,
От колыбели и до самой тризны,
Мне не понять и больше не унять
Стук замирания от укоризны.
Сплетая нить разорванную ведь,
Я не ищу других... узлы потуже
Вяжу опять. Не прогоняю ведьм,
Не сосчитав, утерянных жемчужин...
03.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598254
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
На вицвілих фото –
Така безнадійно щаслива…
На сонячних фото…( ромашки у косах…це - ти?!)
Воно ж промайнуло, як вітер… можливо, як злива…
(……не варто пускати
в керунки усі поїзди!!!..)
Хай трави там квітнуть…
Стежини купаються в листі…
Ні жесту… ні звуку…ні шелесту!.. (відчаєм - птах!…)
Лиш зорі Молочного Шляху – далекі і чисті,
В твоїх магнетично - зелених,
жагучих очах…
Шалено красива…
Розсипані квіти на шпалах…
Розкидані… Анно!... невже – відрікаєшся ти?!
Воно ж промайнуло, як вихор… можливо, як спалах?…
Це все-таки – спалах!…
і саме – за крок до мети…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598132
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 08.08.2015
[color="#52077d"][i]Намалюй мені ніч
з островами небесного світла,
З прохолодою трав,
що росою омиє мій піт.
З таїною узбіч,
з матіолою, що вже розквітла,
З феєрверком заграв,
що злітають високо в зеніт.
Намалюй мені ніч,
де навкруг фіолетова тиша,
І лише срібний дзвін
й світлячків неземний хоровод,
Що летять з усібіч.
Де лиш вітер мене заколише
Й місяць, наче рубін,
вбереже від усіх перешкод.
Намалюй мені ніч,
де тумани нам стелять перину,
Де духмяна трава
нам подушкою стане тепер
І хоча віч-на віч,
я з тобою, навряд, чи спочину,
Намалюй як співа
ніч божественну музику сфер...[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598292
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
http://ok.ru/video/28967176770
В Ocean Plaza и в Алладине
Праздник веселья – сверкают витрины…
Сеть АТБ и Рошен - расширяются
Значит, война эта всех не касается?
Значит, война для кого-то кормилица?
Прямо из «градов» на них манна сыплется?
Я – Волноваха и Я – Мариуполь –
Промо за гривны, а может, за рубль?
Рвется земля из-под тяжести треков –
В охласе ищет лицо человека
С взглядом разумным, по Образу скроенном,
В нечеловеческом крике: «О, горе нам!»
Тают последние искры надежды,
Те, что питали силушку прежде…
Ложь выдается за правду удачно
Стоимость сделки – покойников пачки…
Вот, теперь можно просить подкрепления:
Сеять разруху, беду и смятение…
Кто не поверит, что сами себя
Люди бомбили по разу три дня?!
Как в ТРЦ – правда вся на витрине.
Рады-радёшеньки клерки в кабмине:
Всё прокатило опять на ура -
Жизнями сшита в бюджете дыра.
Снова премьер поменяет колёса,
Тысяч за сорок, не жалко для босса…
Главное, школы закрыть и больницы –
Тянут и тянут бюджет по крупицам…
Есть Магелланы ТЦ и Блокбастеры,
Те, что нам жизни собою украсили…
Нелюди прячут детей от бомбежек,
Люди в ТЦ покупают одежки…
«Денег хватает на всё у Людей»
Так нам с трибуны сказал лицедей…
Ой, извините, Гарант и Держатель
Это в России – коварный каратель…
Праздник веселья – сверкают витрины…
Жизнь разделилась на две Украины…
https://www.youtube.com/watch?v=sTbRfkSOYi0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554715
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 07.08.2015
немногословно
с акцентом
небо
ворвалось в мысли,
считай -
приеду...
касаний капель
объятий катет
трамвайных
ульев
с подножкой
стулья
изгибом ночи
сны многоточий
танцуют мамбу
ладони сада
и кто-то робко
шепнёт
мы будем
цветущей вишне
из снов
о людях,
и кто-то тихо
коснется
зная,
не стоит верить
словам из мая
возможно птицы,
возможно люди,
пробелом чистым,
дождём в этюдах.
под ритмы капель,
под шорох листьев
в весеннем платье,
под стать,
со смыслом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578066
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 07.08.2015
Я не нужна тебе сегодня и сейчас,
Когда порывы ветра не пугают,
И птицы стайкою по небу проплывают,
И смех струится из любимых глаз.
Я не нужна тебе и завтра поутру,
Когда горячий чай и ароматы хлеба,
Касаются дыханья...эка небыль!..
Чуть сладким стоном...
я не ко двору.
Я не нужна тебе и через годы,
Когда потерь прозрачная вуаль,
Напомнит наших встреч невзгоды,
Укроешь ею горечи печаль.
Я не нужна тебе, - долой упреки,
Могло, прошло...забытое...игра...
Простые истины - моей судьбы уроки.
Я не нужна...
Что ж ты звонил вчера?
01.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597803
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 06.08.2015
За натхнення дякую Оленці Зеленій
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597534
Слова тільки заважають розуміти один одного.
А. де Сент-Екзюпері
Помовчімо удвох
(спільна тиша не те, що самотня).
Вічний маятник серця помішує в чашці гіпноз.
І навколо уже не кімната – космічна безодня,
Де палають букети весняно-зіркових мімоз.
Цілий Всесвіт мені?
Подарунок помноживши на́ два,
Я тобі простягну у годиннику схований час:
Там твоє і моє – наше спільно заведене [i]завтра[/i].
І немовби шампанське, його стратегічний запас…
Міріади світів,
Наче бульбашки в п’янім бокалі.
Щастя завжди колюче і кисло-солодке на смак…
Як же добре втопить шоколадно-прогірклі печалі
У мовчанні на двох – у розміренім ритмі [i]тік-так[/i]…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597545
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Меня не любишь?..Ну и что?
Я разве нищенка на плахе,
В одной разорванной рубахе?
А жизнь, как время - в решето...
Меня не любишь?..Не спросив,
Я на любовь благословенья
Не ожидаю, но волненья
Не отпускает пароксизм...
Меня не любишь...не суди,
Того, кто мучаясь... доколе?..
Плашмя не разложил неволю,
Не вынул сердце из груди.
Меня не любишь... даже плоть
Насыщенная утомляет,
Когда душа хвостом виляет,
Желая ложью уколоть.
Меня не любишь...я дождусь,
Когда растерзанный и гневный,
Взывать к НЕЙ будешь непременно.
Расплачется дождями грусть...
Меня не любишь...разрублю,
Гордиев узел и замечу,
Любовь прекрасна без увечий,
Тем счастлива, что Я люблю...
01.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597349
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ты опять приходил...
Растревожил напрасно -
Когда розу дарил
И сказал тихо "здравствуй"...
Не заметил тогда,
Как платок теребила,
Чтоб слезинка быстрей
Убежать поспешила...
Захотелось тебе -
Возвращения счастья...
Растревожил себя...
И меня - не напрасно...
А когда я себя
Обнимать разрешила,
То знакомой волной
Нас обоих накрыло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597348
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Бред безыдейных прений,
Страсти в оскале лиц, -
Снова кромсает время
Рево́люционный блиц…
Взвились кострами ночи,
Дни застилает дым…
Кончился век рабочих,
Что делать молодым?..
Вышел узор с укором
Из-под вязальных спиц…
Не наверстать так скоро
Вычеркнутых страниц…
Снова все под прицелом,
Сорван винто́вый шлиц…
В общем, видать, и целом,
Нам не до певчих птиц…
Выгорел смысл спора…
В щелях глазных бойниц
Страх нового анкора
Карающих десниц…
Выхода нет в цейтноте,
«Крыши» аврал сорвал…
Воет на дикой ноте
Сумрачный карнавал…
январь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475513
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 03.08.2015
Оленка, дякую за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
Мелодія смутку,
занадто байдужа й черства,
наповнила келих… гірчила (стократ!) полинами…
Де ніжність (сліпого кохання пропаща сестра)
в прощальному танці
рікою стояла між нами.
Ці води свавільні –
до всіх океанів текли!
Ці води жагучі, з' являлись в яких іпостасях?!..
Вигнанкою ніжність (приречену) ми нарекли…
Дари їй носили…
складали їх на парастасах…
Де в сонячних росах
чиясь невідома рука
писала нам вирок (детально - шляхи незворотні).
Де ніжність моя – повноводна глибинна ріка! -
вмирала (востаннє!)
сліпим кошеням в підворотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597179
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.08.2015
[i]...Вся наша роль - моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько.
Б. А. Ахмадулина[/i]
Від когось чула, врешті, біль мина,
Хоч вже давно у ті казки не вірю.
Від болю, все навколо темно-сіре,
Куди не кинеш оком, там... стіна.
Мій больовий поріг досяг межі,
Немає сили довго так терпіти...
А, потім, знову вибачення, квіти...
Для чого все?.. Напевно, ми... чужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597024
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 02.08.2015
Мне небо серым и угрюмым снилось,
Скользило по земле, задев траву
И растеряв казалось, синеву
К ветвям багряным тихо наклонилось.
Сжигало солнце жаркими лучами
И на минуты распыляя вздох,
Сжимало время до мельчайших крох,
И небо плакало холодными дождями.
Мне небо снилось -
золото на синем...
Мелодии искусно лира льёт.
Кружились листья, укрывая лед -
Дождя застывшего в жемчужный иней.
Пылало солнце, выпивая реки
Туманной дымки...
Пережив свечу,
Лазурь склонилась к моему плечу,
И снилось мне
прекрасное...
навеки.
31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597184
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Ах, память, память, по твоей
дороге,
Реальности переступив черту,
Срывая каблуки, сбивая ноги,
Я за тобою в прошлое иду...
Скиталец, потерявшийся в
пустыне,
Забывший направление гонец,
Иду один неведомой доныне
Дорогой заблудившихся сердец.
О, сторона обратная медали,
Того безумия, что предлагает
жизнь.
Где лишь следы ушедшего остались.
Где только тени зыбкие сплелись.
Я отпечаток их переплетений -
Случайных жестов, возгласов,
шагов...
Я просто силуэт в глубокой тени...
Я только след... на прахе
чувств и слов.
Я потемневший придорожный камень...
Я в странной пьесе сыгранная роль...
Я этот мир, где, времени руками,
Земное умножается на ноль...
Я то, что бесконечно одиноко,
И спутано, как скомканная нить.
Я - память... я - бескрайняя
дорога,
Где мне скитальцем суждено бродить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597297
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Як розпустять пелюсткИ
Під вікном троянди,
Відпущу свої думки
У далекі мандри.
Та залишу лиш одну -
думу про кохання.
Тільки з нею і засну,
І прокинусь зрання.
Як запахнуть під вікном
ПелюсткИ чудові,
Напою тебе вином
Своєї любові...
А як квіти обірвуть,
Що ж то має бути ?
Тоді ж очі не заснуть,
Не зможуть забути...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597095
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Себя жалеть не смей, никто и не заметит...
Когда утонешь, не видны круги.
Притянутому за уши, с руки
Пройти невидимым и в ярком цвете.
И на краю, без света и лучины
Себя жалея, вдруг не оступись.
Утри глаза и просто обернись,
Себя спросив, неужто есть причины?
Без устали, взывая к волхованью,
Мгновение и крыльев не найти,
Мост радужный исчез, не упади...
Слова души не скроют обнищанье.
Очерчен путь, пока еще не Млечный,
Но в жалости к себе, не утони...
Останься здесь, колени преклонив,
Чтобы шаги не бороздили вечность...
29 07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596944
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 02.08.2015
Милому Містеру- Гарномунастою ....
Сьогодні ти щасливий!
Ти - не той...
І що та пристрасть -
тільки клаптик ночі!
Ти відродився феніксом, як очі...
зустрів, відчув тепло Її долонь...
І окрім них нічого вже не треба...
Безсила звабниць гра і марні їхні чари...
Чужі ,- безликих тіней ,- колуари...
Той світ минулий - пам'яті не вартий!
(сам Бог тобі, мабуть, нарешті сплутав карти...)
Тобі тепер дожити б лиш до ранку,
щоби заглянути коханій знову в очі,
знайти себе так треба в їх просторах,
і зрозуміти - сон твій був пророчим!
І захотіти все, що є віддати...
роки... відпустки... найдорожче - душу.
Свобода ?.......Ні! Тепер вона лиш душить!
Безвихідь - жертва їй... Самотність - вирок...
(Самотніх чаша - то папір і ... ручка)
Не так!... Не так тепер захочеш жити!
Ти мусиш бачити Її відбиток в внуках,
і суєта щоденна більш не мука,
а радість, що дарується коханій...
Єдиній ... рідній ... назавжди жаданій.
20.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595006
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Я маленький домик
На солнечной дикой опушке…
Усталым туманам прибежище – сонный альков…
Я сложный, но верный пароль для куриной избушки…
Тропа, уводившая в горы
свободных волков…
Я соль…привносившая
Сладость иных измерений…
И плоть на камнях… вопиющая кисти Дали…
Я нерв обожженных ветрами таежных растений…
Я – шепот шамана…
жестокий обряд на крови…
Я - эльф…уплывающий
В царство дремучего леса…
Безумию мыслей вторившее эхо – в ответ…
Река, утолившая жажду скитальцев…принцесса,
Уснувшая в полдень…
проспавшая тысячи лет…
Не надо… остыньте…
Во мне - не ищите изъяна…
Вам будут ответом – взбешенные струны земли…
Я – соль…… я – избушка……. принцесса…… я – шепот шамана……
Я – нерв, обретающий силу
и сущность Любви………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596834
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Лічу розриви: другий… третій… п’ятий…
І раптом Лета... коло са́мих ніг.
Ось-ось вода лизне мене за п’яти –
І стане легко, наче уві сні.
Русалкою явлюся Мінотавру
З намистом інкрустованих гріхів,
Він порахує родинки як тавра –
І пропуск дасть у котреєсь із кіл…
Я ладна сто віків кружляти колом,
Аби по ГРАДах не гадати знов:
Життя поставить крапку або кому?
Знімає Лета мірки з підошо́в...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596816
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.07.2015
На самом кончике рассудка,..
Где разум спит,а с ним и боль...
На самом краюшке - минутка...
Где просветлению - пароль!..
Пароль навеки и на годы!..
И все мгновения доброты...
И захлебнутся с ним невзгоды!..
С ним вырвешься из темноты...
Когда всех счастьем наделяли,
Она стояла в стороне...
И не хватило всем медалей!..
Ушла оттуда налегке...
Когда катилось горе плесом,..
Она возникла на пути...
Щитом надёжным( за-на -вЕ -сом)...
И... оберегом суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596745
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Заколыхала все надежды...
Заколыхала все мечты...
Пока в свинцовом(низко)небо...
И нет предвестников весны...
Хотелось чёрной (жирной)точки
На чистый(белый - белый)лист...
Без обещаний многоточий,..
Без продолжения на бис...
Без возрождения желаний
(Так больно падать с высоты)!..
Без опоздания признаний...
И без душевной наготы...
Не будет далее, как прежде...
Не возвращаются мечты...
Их колыхала без надежды...
Без веры,..в песенке тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596743
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Я долі вдячний за твою любов.
Мені цей подарунок не по чину.
Та світ – він на тобі зійшовся клином:
Не судять люди, не жалкує Бог…
Живу по вірі, тій, що із аскез,
Та дорікать нікому не збираюсь.
Тебе за скарб неоціненний маю!
Я – найбагатший в ойкумені крез!
Усе в тобі від мудрості і сил:
Вогонь чуттів у оболонці цноти
Суворість й непоступливість чеснот
Із звабою душевної краси.
Життя щемкого кольорову суть
Гойдають вічні хвилі часоплину…
Хай подарунок нині не по чину –
Я чин свій неодмінно піднесу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596727
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Я разрываю на части вчерашнее завтра,
Падают в руки обрывки случайных картинок...
В ленту сложились смешные и грустные кадры -
Осень вручает сверкание тающих льдинок...
Я разрываю на части следы паутины,
Липкими стали казаться ладони невольно.
Слишком высокими стали однажды вершины,
Сердце стучит невпопад, кличет звон колокольный.
Я разрываю на части шаги и усталость,
Гонит за ветром их будто опавшие листья,
Эти мгновения вместе - бесценная малость,
В ярких мазках серый холст - обожание кисти.
Я разрываю на части вчерашнее было,
Смехом утешусь, хоть болью унизаны стрелы...
Что-то ушло, что-то в памяти льдами застыло,
Что-то глубокое от суеты обмелело...
27.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596616
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Ф.М.
[quote]С точки зрения физики...[/quote]
белый налив
гордо
терпким дождем
город
музыка в
проводах
мудрость
куда-то там
тихой
осанной
строки
взглядом
рукой
током
по серпантину
страхов
как же тобой
пропах он
тихо
шептать
эхом:
здравствуй
целуй
приехал
пауза
как межгород
под чёрно-белой
story
и слов
ощущений
непереводимых
такой
неизведанной
яркой картиной
и каплями
мысли
на встречной
во взгляде
немного опешив
в обнимку
с "так надо"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596679
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Жара покинула намедни
Обитель яблок налитых,
Но те горели яркой медью
В лучах заката золотых.
Трава ль пожухлая шуршала
Под дуновеньем ветерка,
или утробище мангала
перегораньем уголька..?
Дымок вязал напиток крепкий
С простым желаньем пригубить.
И яблоко просилось с ветки,
Чтоб им, родимым, закусить.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596524
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Тамують зливи
спраглого серця жагу.
Усе намарно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595631
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 29.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2015
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
Сміялась у спину
Беззвучно ворожка стара,
А потім ще довго питала у когось: «Навіщо?»
…Мені ж та доріжка у поле аж ноги пекла
Й у вухах кричала, мов ворон, сполохана тиша.
А зілля ковтнула –
І місяць по колу пішов:
«Танцюй, безталанна, ти зіркою будеш моєю».
...А мати тим часом шукала на хусточки шовк
І лаяла доньку: «Дивися, багатий – їй нелюб!»
Удруге… і втретє…
І щось обізвалось в мені
Чи вітром, чи піснею віття, що рвало сорочку…
…Ворожка хрестилась: край шляху тополя шумить –
Висока (до неба!)… «Пробач мені гріх такий, дочко…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596212
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Экспромт
Вчера я грёзы отпустила...
Они сбежали налегке...
Оставив тапочки,пижаму,..
И что то странное в чехле...
И амальгама та разбилась...
В которой преломлялся свет...
Изранив трепетное сердце...
На 10 долгих(смутных) лет...
Свои я грёзы отпустила...
Когда на небе месяц плыл...
Жара на ночку затаилась...
Но зарождался неба пыл!..
Когда звучала сарабанда!..
Когда звала виолончель!..
Когда соскучились пять пальцев...
И оголился струны нерв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596159
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Прощай, я ухожу, прошу, не помни зла.
Когда приходит день, у сумрака нет шансов.
Как реквием звучат последние романсы,
Прощай, я ухожу, я даже...не была.
Прощай, я ухожу, свою сыграла роль,
И партитуры штрих закончен и осмыслен.
Конец всегда беззвучен, тих и легкомыслен
Прощай, я ухожу.... освободить позволь.
Прощай, я ухожу, остаться нету сил
Не разрушая тьму, сиянья не увидеть
И в ослеплении нечаянно обидеть,
Прощай, я ухожу...я не была...забыл?
24.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596239
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Іще одну гірку воєнну осінь
пророчать стиглі грона горобин.
Ось-ось вона дощем замироточить,
волосся вкривши саваном сивин.
Худа й сувора, в кришталевих берцях,
із криком журавлиним у руках,
крізь зиму піде рятувати серце -
на прощу по опалих молитва́х.
І Бог почує... Янгольська завія
очистить душі, втоптані у бруд -
і степ крізь сніг шафраново прозріє,
не залишивши й сліду від облуд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595680
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
-Здесь тихий омут…
Соловьи поют…
Раскаты грома излучают нежность…
Каким ты представляешь свой приют?
-Сиянье глаз… волос твоих небрежность…
-Сиянье глаз…
А пахнет – анашой.
Как - будто все внутри перегорело.
Ищи меня не телом, а душой…
Не прикасайся к оболочке тела.
Смотри,
Сосуд наполнится пустой…
Почувствуй…вдох и выдох – на пределе!
Иду к тебе кармической тропой…
Мне все - равно, в каком сейчас ты теле.
Мне все - равно…
Меж пламенем и тьмой
Песок времен… останься… - Бесполезно!
Тебя искал я женщиной земной…
Земной!…- Песок… эфир… на связи – Бездна!
Здесь свой Эдем…
Свой персональный ад
Из пыли создадим мы непременно…
-Но этой кожи тонкий аромат…
Вкус губ твоих… забудь, что тело - тленно!
Что время – миф.
Все возвратится в прах…
Что нам – лишь миг с рождения – до тризны.
Что колдовской огонь в твоих глазах...
-Его несу к тебе - из каждой жизни!
Конец пути –
Для взлета полоса…
Угар ночей… как снега белоснежность.
Еще – леса… люби – мои леса!…
-Лишь губ твоих застенчивых…..
…………………небрежность…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595691
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Експромт
Наодинці із собою(тет-а-тет,на брудершафт)
Вдень вмивалася сльозою,..не росою...Чому так?..
Чому білий світ не милий,чому серденько щемить?..
Чому крила посивіли і не хочеться в політ?..
Чом забракло слів надвечір?..
А гаї...ті гомонять?..
Все вдивлялась в неба очі...
І питала:"Чому так?"..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594885
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 24.07.2015
На Рижском взморье отдыхает Осень...
Никто не заплывает за буёк...
Спасатели кидают звонко кости...
Кому найти в песочке янтарёк...
У барной стойки дремлет лоцман...
Ему (навскидку) где то шестьдесят...
С утра до ночи - ром гавайский с водкой...
А с ночи до утра - гавайский косячок...
А Осень - в бархате тяжёлом,..
Волнам накручивая мелкий завиток,
Вся в ожидании свидания со Штормом!..
И потому - свежее на годок...
У барной стойки кинул якорь лоцман...
Кептурик(засмальцованный) - под стул...
Его обходит стороною Осень...
Он в первый раз,наверное, заснул...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594601
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Я первая с тобой на "ты"...
И первая сожгу мосты...
И первая замечу то,..
О чём не молвишь ни за что...
Уйду ли, не успев простить?..
Смогу ли первой разлюбить...
Твои глаза?..Всё те же синие озёра...
Но холоднее в них вода,..течение другое...
Не те узоры на песке...
И тучи - низко -низко...
Так хочется познать во сне
Ту нежность ...Близко -близко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594455
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 24.07.2015
К завтраку намалевал картину,
А к обеду вылепил горшок…
Но ужалил ненароком в спину
Чей-то иронический смешок…
К ужину хотел прочистить трубы,
Оказалось - поздно – тихий час…
И тогда со зла ударил в бубен,
А потом ещё и в медный таз!
На юга свалили по-английски
Разные пернатые друзья,
Натощак отлично пьётся виски,
Только доктор говорит - нельзя!…
Чтобы дальше не тянуть резину,
Развязал подарочный мешок…
Ненароком присосался к джину,
Не со зла, а так, на посошок…
Кто решил, что подводить итоги,
Лучше на седеющей заре?
Можно, ведь, и посреди дороги
Влипнуть, как букашка в янтаре…
Что поделать? Тесно мне в сезаме,
Никуда не деться «от сохи»…
И, умывшись жгучими слезами,
Взялся за янтарные стихи…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595588
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Сяє сонце багряно гаряче,
Промінь просто пече вогнем –
В інший світ ми йдемо незрячими,
Тільки з кармою за плечем
Місяць зорі гойдає з хмарами,
Свій пасьянс розклав Зодіак
В інший світ ми не йдемо парами,
Взагалі не йдемо ніяк.
Грає плесо водоймів барвами
То блакиттю, то знов лазур,
В інший світ ми йдемо позбавлені
І шпаргалок, і партитур.
Суєта суєт і суєтності,
Рій думок і безмежність дій:
В інший світ йдемо без маєтності,
Залишаємо все Землі.
Набираю очок перед стартом,
Хочу встигнути ще і ще,
В інший світ - зі своїм стандартом,
Знань і навиків багажем.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589093
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 24.07.2015
Инъeкция нeлeпыx пepcпeктив
B yютe вceпpoщaющeгo бapa.
Cвoю тocкy oпять oпepeдив,
Смягчaeшь тяжecть мнимoгo yдapa.
Пoэзия, aгa. Tы пpocтo пшик,
Pyины нeoпpaвдaнныx aмбиций,
Koнcтaнтa нepифмoвaннoй дyши.
Tы caм ceбe cтpaнa и caм cтoлицa.
И ты нe иcпытaл кипящиx вeн
И oттeпeли тщeтныx paccтaвaний -
Пoлжизни oжидaний пepeмeн
Ha cтyлe, нa кpoвaти, нa дивaнe.
Cюжeт лишeн paзвязки. Дypaкa
Пocтиглa cпpaвeдливaя pacплaтa.
A пo cтoлy cкoльзящaя pyкa
Bывoдит paвнoдyшнoe "тaк нaдo"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404358
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 24.07.2015
Вороны...вороны стаею
Кто-то ударил в колокол.
Не захлебнись нечаянно,
Если тянуть, так волоком.
Вороны...вороны каркают,
Где же Голубка прячется?
Льётся злословие чарками,
Думают все - неудачница...
Вороны...вороны, талою
Хлынет водой прозрачною,
Завтра...дрожит усталое
Небо, в разводах мрачное.
Вороны...вороны, Птицею
Не обернется смольная.
Маски... пустыми лицами
Рабской душой невольные.
Вороны...вороны, белые
Вами ведь не замечены.
Каркайте, пустотелые,
Благостью не помечены...
23.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595454
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Счастливые люди жестоки,
Забывчивы, непостоянны...
Вчера еще нежеланны,
А завтра...опять одиноки...
Счастливые люди сегодня
По капле, всю боль расплескали
Их мир так далек от печали,
А души весной полноводны...
Счастливые люди, останьтесь
Счастливыми через столетья...
За всех ваше счастье в ответе
Смолчите, других не пораньте...
13.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595501
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015
На вас з портрета дивиться... війна.
Від погляду цього холоне в жилах,
Від тих очей холодних, брудно-сивих,
В яких краплинки каяття нема.
Усе життя він "працював" на це,
Портрет із гільз — немов візитна картка.
Хоч стріляної гільзи він не вартий,
Віщує смерть пекельне це лице.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595267
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Пам’яті жертв зеленого змія.
Безповоротних втрат жалі пекучі
Вже не дають ні дихати, ні спать.
Сумління власне гірше ката мучить –
Чи може хто сердешних рятувать?
І чути з потойбічної завії,
Неначе пташка лопотить крильми:
«Не знаємо, хто ниву цю засіяв,
А жнивували – добровільно – ми.
Нам говорили – ви п’єте цикуту!
Душа стікає кров’ю на стерні!
Але дилема – бути чи не бути –
Не дотинала до останніх днів.
Коли немає застороги з неба,
Тоді судьбою заправля фантом…
А рятувати нас самих від себе –
Такого досі не зумів ніхто.
А ще як вир затягував поволі,
Допоки не зовсім пішли в піке
Казали нам – бажання, сила волі,
І боротьба, і ще щось там таке
Чого дійти й тверезому не просто,
А не для наших зчумлених голів…
Аж вже отут, як стали на погості,
До нас дійшла премудрість ваших слів.
І ми самі себе тепер караєм,
Що не почули вчасно Божий глас.
Нам чарка торувала шлях до раю,
А рай чомусь залишився при вас!»
Сумує свічки тихе миготіння
Як оберіг від усіляких лих.
І лише тіні, тіні, тіні, тіні
І засторога – мертвих для живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595036
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Захворіло Сонечко -
Ліки п'є ;
І хова в долонечки
Личенько своє...
Вкрилася периною
Неба вись,
І блука хмариною
Дощик - он, дивись!
Заберу малесеньке
З-під дощу,
Дам рушник м'якесенький,
Чаєм пригощу;
Запрошу я Сонечко
До душі,
Дам йому в долонечки
Казку і віршІ ...
Завтра розпогодяться
Небеса -
Бо з любові рОдяться
Справжні Чудеса!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595142
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 22.07.2015
ты хотел о себе стихи...
о брутальном, несносно-ярком,
как ругаемся и молчим,
в звуках музыки как подарков
шепот улиц и гул машин
ливнем слов, гаммой спектра в мысли,
так похожи в июлях сны,
где читает огонь записки
да, обещанное эссе...
темпераменты, верность слову,
не беги, вероятно, все
ожидания ветер смоет
робость клавиш, мажор, диез
и перкуссия посторонних,
ни к чему теребить прогресс,
показательно-удивленно
из прочитанных городов,
карта выпала, масти биты,
джокер прыгнувший в холодок,
резво станет читать постскриптум
ты хотел о себе стихи...
из коктейля любви и страсти,
где полночное "разбудил?"
вперемешку с " люблю, ну, здравствуй"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594982
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Средь равнодушия толпы застыв,
Не находя обратную дорогу,
Нежданных встреч наведены мосты,
Тропы к тебе, благодаренье Богу...
Страховки нить...соломинка тонка,
Случайный взгляд и, безусловно, слово -
Цветок душистый твоего венка,
Рука протянута к щеке пунцовой...
И голос - увлекающий факир...
Окутал душу призрачною шалью.
И стал светлее этот серый мир
Сменилась тьма...весенней пасторалью.
Растерянной улыбкой провожу
Мелодий звуки, ветра отголоски...
И про себя твои слова твержу,
Чтоб памяти не выбросить обноски.
16.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594193
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2015
Посвящается подруге Т.С.
Мысли в строки накатом ложатся,
Как волну накрывает волной,
Не о том, что когда-то воздастся,
Если праведно жили с тобой.
Не о том, что мы зла не таили
На отравленный глупостью мир,
А о том, что мы все же любили
В полный рост человеческих сил:
И косые дожди, и метели,
И тяжелый весенний туман,
Голубые высокие ели,
И лугов расписной сарафан...
Что успели мы здесь, а ни где-то,
Где уже не родиться строке..,
Рассмотреть преломление света
Через каплю росы на листке.
(Фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594076
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Скільки раз тебе прохав – змінися!,
Стань на землю босими ногами!
Мудрим, що від тебе відреклися
Вже відкрились найміцніші брами.
А у тебе – принципи й чесноти,
Світ через рожеві окуляри.
Ти живи, звичайно, я не проти,
Та відшукуй іншого для пари.
Сколена, подряпана, побита
Жалібно всміхаєшся крізь сльози.
Що мені лишається робити?
Знов за грати відправляти розум?
Може, краще все-таки зректися,
Занести до склепу мавзолею?
- Відбуваю, як довічний присуд
Нескінченний дискус із душею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593398
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Ах, ты, любовь, ах ты, плутовка,
Ах, жизни летняя мечта!
Как неожиданно, как ловко,
Твоя поймала красота!
А ведь вчера еще серело,
И горизонт был черно-бел…
И я так грустно, так несмело,
Чего-то ждал... молчал… глядел...
В июля липовую спелость…
В небес прозрачные черты…
И мне хотелось… лишь хотелось…
Твоей словесной красоты…
И потихонечку… не сразу…
Не попросту… не налегке…
Не только мысль, ни столько разум,
А сердце повлекло к строке.
И слог его тяжелым не был,
Он был немного синь и бел,
Не зря же я так долго в небо
С немой надеждою смотрел…
…
Я снова синь пишу глазами,
И, как экстерном, напрямик,
Земной любви сдаю экзамен
Строкой, пронизывая миг.
И, перед ней, теряя смелость,
(Краснею и дрожит рука)
Смущаюсь... словно захотелось
Раздеться, в чувствах, донага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594040
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Зимове небо сяє Оріоном,
Конячками розбіглися хмаркИ,
І сни казкові кольоровим гроном
Нанизують на ниточку зірки...
Дрімає котик місячним клубочком,
У нього поміж лапок грайлик спить...
Груднева ніч морОзяним дзвіночком
Вже відміряє опівнічну мить...
Віддам тривогу вітру у долоні -
Нехай розвіє безвісти її...
Вже, майже, у дрімОти у полоні
Слова у вірші заплету свої..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546260
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 16.07.2015
Памяти Рэя, моего друга.
Поговорим, но, как обычно, молча,
Ведь на безмолвие способен только друг.
Холодной полнолунной ночью волчьей,
Дня беспокойного отрезав полукруг,
Мы, наконец, на темной половине,
Где, кроме нас, тиши и те’ней – никого,
Я – брат тебе, и этой ночью синей
Безмолвным воем докажу свое родство.
Прижмись ко мне своим косматым боком,
Ты, верно, думаешь о том же, что и я,
Уже далёком и еще далёком –
Где размыкаются края небытия...
Так важно то, что мы с тобою рядом,
И нашим взглядом остановлена луна,
И светом, у безвременья отнятым,
Одна дорога нам с тобой освещена
Ты хочешь мне сказать, уже немного
Тебе, мой друг, осталось в доме жить моем?..
Запомни эту лунную дорогу, -
Настанет время, – мы пойдем по ней вдвоем.
Март 2011 – 14-го ноября 2014
............................................................................................
... Я нашел его в предпоследний день 2002-го, не очень молодого, истощенного, больного, слепого на один глаз, потерянного... Привез домой и назвал Рэем – лучиком. Нет, неправильно будет сказать, что я спас его, - мы спасли тогда друг друга. Я помог ему, а он подарил мне двенадцать лет своей любви и дружбы.
Рэй стал третьим моим псом. Он не был таким могучим и дисциплинированным служакой, как мой «первенец» Вел-Мартин фон Лоссаталь, не обладал красотой и интеллектом Эрика, бывшего циркового артиста, пса удивительной судьбы... Рэй оказался простодушен, энергичен, упрям, не всегда послушен, но редко встречал я зверя, который был бы так же бесстрашен и одновременно добр и благороден (именно благороден, знатоки собак поймут, о чем я).
Он оказался долгожителем, мой Рэй. Сколько ему «стукнуло» в этом году, шестнадцать? Или семнадцать? Кто знает... Осталось тайной и его первое имя. Он ослеп на свой единственный глаз, почти оглох. С мая месяца перестал ходить – ноги уже не держали... Полгода с пеленками, ежедневным мытьем и прочими атрибутами жизни паралитика... «Разве это жизнь? – говорили мне друзья, - Усыпи его, не мучай зверя». Но я-то видел, что Рэй хочет жить. У него была поистине несгибаемая воля. И он не сдавался до самого конца.
Этот стих я написал три с половиной года назад. Рэй тогда серьезно заболел, и мне подумалось, что, учитывая возраст... Но я недооценил его. Рэй не из тех, кто сдается. Он был мужчиной в высшем и универсальном смысле этого понятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537030
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 16.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2015
Я недавно решил:
с понедельника брошу,
Солнце в небе
и новая жизнь – по-уму,
Отчего не сейчас?
Не святой. Не святоша.
Не титан –
не хватаю, что не подниму...
Слово дал:
наше прошлое больше не трону,
Я - мужик,
расставания мне по плечу,
Так куда же бегу
как чумной по перрону
И за поездом вслед
я душою лечу?..
Я ее отпустил. Навсегда.
Это значит,
Ту, с которой
мне зорьку бы встретить в стогу,
не обнять...
И на что же я годы потрачу,
Если память свою
отпустить не смогу?..
Я когда-то поклялся,
что тоже уеду,
Кривобоких событий
прерву череду,
Но зачем-то приятель
повесился в среду,
А хоронят в субботу.
Конечно, приду…
Со своими вопросами глупыми
– к Богу,
Если это известно
То только ему, -
Отчего мне шагается
с жизнью не в ногу…
Голос с неба:
«Чего, почему… ПОТОМУ!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492754
дата надходження 15.04.2014
дата закладки 16.07.2015
Кричу себе: «Держись, держись!..»
Проклятый камень, кара божья…
Сорвался!.. Катится к подножью
Горы, что высотою в жизнь.
Передохнуть бы, да нельзя,
Песком сквозь пальцы – дни и годы,
Век добровольной несвободы -
Моя нелепая стезя.
Вот на вершину без труда -
Счастливчик с камешком в ладони.
Небрежно там его обронит…
А мой - пудовый, как всегда.
И раз уж я не брал кредит,
То за труды мои фортуна
Не золотою, а латунной
Монеткой мелкой наградит.
Склонит к ненужному греху,
Любовь подарит, но - под старость,
Установить себе осталось
Тот самый камень наверху
Удел мой, стало быть, таков:
«Здесь был Сизиф» - кусочком мела
Опять пишу рукой умелой
Поверх своих вчерашних слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492300
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 16.07.2015
Шел август. Был по-летнему богат -
Дарил плодами. «Яблони и груши…» -
Щедры. Плоды краснели, а закат -
Пылал. И над шестою частью суши
Смеркалось. Все плотней сгущался мрак:
Имеющие уши не услышат -
Им ближнего любить… А ближний - враг –
Так повелось. Издержки? Будут… Спишут…
Сценарий - ветхий… Выписан огнем.
/Бог знает сколько лет от Сотворенья/
…А было: по ночам светло как днем,
Ведь звезды зажигали… И варенье
Сливовым духом полнило дома,
Несло дымком и пахло свежей мятой…
За что, скажи? Сошед во тьму с ума,
Владыка, сумасшествием объятый,
Ты за собою - август и покой,
И миллионы душ - болезных, квёлых.
Выводишь августейшею рукой
«Конец» и добиваешь лето. …Молох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518828
дата надходження 22.08.2014
дата закладки 16.07.2015
Він хвилювався, він її чекав,
Від неї не було ані словечка.
Відклав заради неї купу справ,
Як дурень біг з тим плюшевим сердечком...
Ох ті жінки... Француз іще сказав:
"Шукайте жінку, в ній усі проблеми
І у чоловіків, і у держав"...
Не гнівайтесь...
Купіть їй хризантеми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593985
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Мне бы руки ломать, мне бы волосы рвать
Только, что это даст?
Кто виновен? Конечно, же я...
Знаю, радугу в руки уже не поймать,
От ожогов на сердце,
остался лишь шрам бытия.
Да, конечно...виновна...
какая статья?
Даже думать нельзя,
как посмела?..а ты запрети!
Ты ведь знаешь заранее, кто я и чья,
По команде - уйди!..разлюблю...
По команде -уйди...
По команде, любить надоело - гляди,
Я ведь сильная,
выдержу знай, как всегда, улыбнусь.
И не лгу, только молча глотаю... дожди
Со щеки...умываюсь пока ,
а затем окунусь...
И останусь венком на воде...пережди...
14.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593783
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Экспромт
Так тихо -тихо...Лето...Вечер...
Рояль...Рахманинов...Летает стриж...
Ты слышишь:"ЛОН -ДОН,..ЛОН -ДОН,..ЛОН -ДОН?"..
То колокол настойчиво звонИт...
Так жаль: не вспоминает про Париж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593861
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Намеряно жизни по капле, и даже уютно в купели,
И звёздочка ладненько светит, да разве оценят морлоки.
Удачно разбросаны грабли, а лбы, как булат, отвердели.
Какие мы, в сущности, дети. Напуганы мы и жестоки.
У нас подозренье на завтрак, обед сервированный злостью,
На ужин войну подают нам… конечно, приснится худое.
Грустит незачатое завтра, обглоданы прошлого кости.
Короче, совсем не уютно. А жизни то – капля! Пустое…
А нам бы войнушка большая, уж как накипело подраться.
Находим, конечно, врага мы и душим его портупеей,
И посланный клад проживаем в объятиях галлюцинаций.
Уж мы то упрёмся рогами, от страха и злобы тупея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593872
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 16.07.2015
[img][/img]
За екраном Чорного квадрата
Цілий світ живе на полотні:
Піраміди зводять акробати,
Набувають значення нулі,
Чорний ворон кряче над містами,
Чорні діри замість образ[i]і́[/i]в,
Чорні душі у чорнильних плямах…
Чорним страхом скутий чорний мир…
Порожнеча… криза у мистецтві…
А над нею привидом – король,
Що весь час, вдивляючись в люстерце,
Бачить панталони та камзол,
Хоч на ньому – ні рубця, ні нитки…
І сто років знічена юрба
Аплодує образам, що зникли…
Чорний гумор чи невдалий жарт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Два берега життя.
Між ними океан.
Один це майбуття.
А другий то обман.
Пливу я у човні.
Свій вибираю шлях.
Та лиш бачу вогні.
На інших кораблях.
Незламна , нескорена.
Війною лиш зморена.
На долю гадаю.
Свій шлях обираю.
Та ті вогні чужі.
Наводять смуток мрій.
І важко на душі.
Та я приймаю бій.
На смерть або життя.
За сонце на землі.
За наше майбуття.
В своєму кораблі....
(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593677
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Мы оба как будто слегка подшофе…
Нас чувства кружит – мишура…
Случайная встреча… пустое кафе…
И нам расставаться пора…
…
Красивая женщина, что же ты ждешь,
Ведь мною оплачен твой счет?..
…
Красивая женщина… вечер… и дождь…
…
Красивая женщина ждёт…
…
Снаружи холодные капли стучат
По темному глянцу окна…
В пластмассе остыл мной нетронутый чай…
…
Напротив, застыла она…
…
Красивые волосы… обрис груди…
И губы… устало манят…
…
Красивая женщина медлит уйти…
И будто не видит меня…
…
И в паузе этой… в молчанье вдвоем,
Горчинки… и сладости смесь…
…
Но я уже слишком тяжел на подъем,
Чтоб в игры любовные лезть…
…
Меня уже ветер листвою несет,
И кроет осенний туман…
…
Мне трудно, вот так, позабыть обо всём,
И снова… поверить в обман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592635
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Ти тільки мій. Нікого не впущу.
Закрию світ надійними замками.
Собі самому навіть не прощу,
Коли жбурну у чисте плесо камінь.
Мій найцінніший, найвірніший скарб,
Одна-єдина власність без оброку.
Твоя принада згубна і п’янка,
Але без неї не ступити й кроку.
Тебе я спрагло рвуся зустрічать.
Душа тремтить в обіймах апогею.
Молюсь на тебе, найсвятіший час –
Час спілкування з Музою своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593589
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Мне выпал горестный удел-
Расписывать для сердца Рай
Придумав в одиночестве сюжет...
Мой Ангел снова не взлетел,
Хоть словом злым не поминай,
Я расплачусь по истеченьи лет...
Мне выпал горестный удел,
Забыв себя, других лечить
Последней... каплю крови - пополам...
Раздам пока сосуд не опустел,
А после упаду... не трепещи,
Ведь тело - никому не нужный хлам..
Мне выпал горестный удел
На углях сальсу танцевать,
Смеясь, взлетая,чтобы не сгореть.
Кусочек сердца обгорел,
И душу б перелицевать,
Пока еще в бегах старуха Смерть...
13.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593580
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Если жизнь подкосила на вдохе,
всё равно я сыграю на бис
и слова проберутся, как блохи,
под молчанья истлевший карниз.
Я уйду, чтобы снова вернуться
сквозь эпоху ножей и штыков,
чтоб с надеждой на веру проснуться,
не теряясь среди дураков.
Даже если дела мои плохи
и баланс на счету канул вниз,
я войду в зазеркалье на вдохе,
чтоб искать среди странных Алис
ту, что ходит легко и неспешно
по тропе, уводящей в закат.
А когда её встречу, конечно,
мы нескоро вернёмся назад,
ибо память не может иначе:
мне о том никогда не забыть,
как лукава бывает удача,
когда хочешь уйти от судьбы…
…звёзды падают в невскую линзу
и теряются в тёмных волнах,
а луна, как болгарская брынза,
оставляет лишь соль на губах.
20-21.09.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404938
дата надходження 28.02.2013
дата закладки 14.07.2015
Прости, что не писал тебе...Плевать.
"Мы так давно не виделись, родная..."
Швыряю эти строки на кровать,
Невольно наше время вспоминая.
"Теперь всё проще. Я лечу на свет..."
Но медленно засасывает омут.
И, кажется, набор грядущих лет
Достанется кому-нибудь другому.
"Прости, я не хочу тебя грузить:
Привычки и стихи остались те же
И никому невидимая нить..."
Теперь с тобою связывает реже.
Да к чёрту всё! Шаги мои легки.
И время, как других, меня не старит...
В квартиру заползают сквозняки,
Редея во вчерашнем перегаре.
В кармане мелочь и десяток рифм,
"Поверь, я без тебя с тоски не вою."
Когда-то мы с тобой поговорим.
Надеюсь, ты поговоришь со мною...
"Несётся жизнь, безумна и глупа."
Подобна бестолковому курорту.
Смотрю в стакан, а там моя судьба
По донышку стеклянному растёрта.
Меня тошнит от праздной болтовни
И молодость сжигаю понапрасну.
Пока, родная, если что - звони.
"Не надо писем. В общем, всё прекрасно."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490447
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 14.07.2015
воды еще в реках приморожены
затянул февраль туманы серые
но уже так ласково по коже мне
заплясали лучики несмелые
первых поцелуев теплым воздухом
первыми догадками ревнивыми
что не весь не мой с цветочным ворохом
май вернется грозовыми ливнями
и апрель придет меня науськивать
лоскотать по ступням новым клевером
март стучит мимозой и тюльпанами
чтобы я ему как прежде верила
и поверю
пусть себе покажется
пусть себе привидится хорошее
что иду к тебе вовсю наряженной
под весенне-зимнею порошею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479705
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 14.07.2015
Не бойся молчать - тишина простит,
Всю боль, что терзает ночью,
Мой голос давно от тоски осип,
Слова заменяет прочерк.
Как лезвия острых в груди ножей,
Нещадно под утро режет,
Шептали слова в темноте нежней,
Но с каждой ошибкой реже.
Теряли друг друга и суета,
Сжирала нас понемногу,
Казалось , что "важное" – простота,
Не ту прострелила ногу..
В груди оставляя не нужный сплин,
Безмерных прощаний ворох,
Но только вот вечер опять один,
Чужой обнимает город.
Далеких машин бесконечный гул,
Бессонницы верной - слепок ,
Поломан твой самый любимый стул,
Случайно, смешно, нелепо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587331
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.07.2015
Экспромт
Она не знала Шардоне...
Она пила томатный...
Не сладкий мятный по утрам ...
И сахарную вату...
Он к кофе приучал её,..
Как к молоку котёнка...
Баюкал нежно по ночам,..
Как малого ребёнка...
Судьбу на гуще увидал...
И стало интересно...
Совсем не думал он зимой
Придумывать ей песню...
Она не знала ничего про коды и пароли...
Про перемирия и плен,..и про границу воли...
И про чертоги дивных снов,..и про полёты к звёздам...
Пока не встретила его...
Она не знала НИ-ЧЕ -ГО!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593215
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Ей нравился намного старше...
С белесой изморозью в волосах...
Сонет(коротких фраз) на завтрак...
Казался богом натощак...
С ним познавала рай забвения...
И переполненный причуд тишайший ад...
К нему слетала стрекозой из пены...
С янтарной броши на пиджак...
Его душа стремилась в Спарту...
Её - металась у сомнений врат...
И танцевала с ветром сальсу...
Ему мерещилось: не так...
Она заметила себя в квадрате прошлого:
На пристани заброшенных идей...
Под чёрным шёлком ночи(осенью)...
Между шарнирами бегущих дней...
Там время плавилось асфальтом!..
Песчинки превращались в твердь...
Под серебром Луны проплешиной:
Букет (отцветший )из надежд!..
Она запомнила до мелочей квадратик...
Сорвался нежный голосок!..
И тех,кто растворялся в сальсе...
И монотонный,и зудящий рэп...
Ей нравились намного старше...
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593492
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
І знову день, і знову ніч...
У метушливій круговерті
Сліди безпам'ятно зітерті
На роздоріжжі протиріч...
Проходять дні, біжать роки,
Минають радощі й печалі...
Карбує час нові скрижалі
У плині вічної ріки...
І буде ніч, і буде день,
І будуть люди... і епохи...
Та світ не зміниться нітрохи,
Коли в душі - анітелень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593447
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Обещал Груздевой И.
Будь оно трижды проклято -
Женское одиночество...
И утренний кофе, пролитый...
На Есенина раннее творчество...
Ничего не течёт, не меняется...
Лишь прибавилось к имени отчество...
Как изысканно... изгаляется...
Это женское... одиночество.
Всё аккуратно по полочкам
Для чего то разложено парами...
И гардероб, как с иголочки -
Хозяйку давно не радует...
Что утро, что вечер - без разницы...
И жить так порой...не хочется...
Весна за окном, стерва, дразнится...
И раной в душе - одиночество...
А знали б Вы слёз сколько прОлито
Умной,красивой, не склочницей...
Так будь оно трижды проклято -
Женское...одиночество....
Домучено 28.04.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256603
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 13.07.2015
Я стою у стены, вспоминая отдельно и в целом…
Вы желали меня?.. что ж желанье растаяло в дым?
Может быть, вы - любили? - я снова стою под прицелом
Ваших глаз… этих синих озер среди горных вершин
Боже, как вы нужны! здесь душа убегает из тела…
Каждый камень сверкает, как - будто граненый алмаз
Вы, возможно, любили?.. стою, ожидая расстрела
Удивительно чистых озер ваших солнечных глаз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591301
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Давай с тобою на балконе
О вечном думу заведем
Представим мир в сепийном фоне
Как не имеющий объем
Здесь выцветает наше время
И с Николаевым плакат
Что был оставлен поколением
Отжившим 20 лет назад
Простясь с мечтою, понимаем
Что нам на Марс не улететь
И пусть не ждут нас в океане
Даешь войну и юзать сеть
Мы только глупости полюбим
И это слово "индивид"
Что располнев, предстало в кубе
И привязаться наровит
Но ведь смотри, мы на балконе
Уже хороших два часа
Не отражаемся в смартфоне
И лупим глазки в небеса
Так воскресает наше время
В мир возвращаются цвета
И нет нужды винить евреев
Здесь как и прежде красота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593173
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 13.07.2015
В сумраке прячутся тени и свет,
Под небосводом туманного мира
Прячутся мысли в холодной квартире,
В сердце, которого нет...
Боли непознанной тысячи лет.
Ищем друг друга, в веках заблудившись,
И от любви, замирая, укрывшись
В сердце, которого нет...
Сине - зелёный - безумия цвет,
Сладостным бликом по венам - истома...
Слышишь, я здесь!.. отзовись, незнакомый,
Сердцем, которого нет...
Горестным облаком - счастья запрет,
Не дотянуться, губами касаясь...
Только тебя все равно я узнаю,
Сердцем, которого нет...
12.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593255
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Ти господар несказаних слів -
Обіцянками ви не пов"язані.
А тепер ось скажи - ти б хотів
Бути в рабстві у тих, що вже сказані?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593363
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Якийсь не літній липень цей... Здається :
Ось-ось затужать в небі журавлі,
І перші ноти листопадних терцій
Долонями торкнуться до землі...
Шепоче дощ вже котрий день сюїту,
Наносячи на шибку вітражі ;
І розбивають гострокриллям вітер
У піднебессі ватянім стрижі...
Покоси пахнуть холодом туманів,
Босоніж ходить ранок по стерні ;
З упертістю затятих кавоманів,
Спивають ночі по краплині дні...
Якийсь не літній липень цей... Одначе
У тихому мінорі дощоднів
Він - той, єдиний, хто зі мною плаче
На перехресті зоряних шляхів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593370
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Эта длинная ночь -
бесконечности миг,
Застывают и пялятся тени.
Ухмыляясь,
заводят в конечный тупик,
Без раздумий и
без угрызений.
Эта длинная ночь,
что-то больно в груди,
Не спасают ни кофе, ни виски...
И не спросишь, не выгонишь...
прочь уходи!..
Незаметно уйди,
по-английски...
Эта длинная ночь -
пересуды и крах...
Утомленному сердцу - закаты.
Бессердечности пыль
в затемнённых углах,
Пустоты беспредельной - легато...
Эта длинная ночь...
так горька и смешна,
Тает в воздухе призрачный замок...
Заунывная музыка
где-то слышна,
Будто ветер,
играющий гаммы.
Эта длинная ночь...
и чудес не сыскать...
Обернулась внезапно улыбкой.
Снова новые двери
иду открывать,
Заплатив за чужие ошибки...
Эта длинная ночь...
13.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593352
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Он тёплый, мягкий, рядом с ним легко,
Он пахнет свежим, дорогим парфюмом
И пьёт коньяк, как дети молоко,
Не скажет слова, прежде не подумав.
Стихи его бросают женщин в дрожь
(Воистину, ему диктуют свыше),
Идёт в них снег и льёт весенний дождь...
Он пишет так, как все другие дышат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593324
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Эх, дела, карамболь мне в печёнку,
Сколько пролито слёз на заре…
Сколько раз, провожая девчонку,
«Получал» я в соседнем дворе…
А когда замесили мы тесто
И гулять расхотелось гурьбой,
Нас дразнили: жених и невеста,
А нам по́фигу было с тобой…
Нынче за́жили все, как улитки
Доверя́сь социальным сетям,
И о том, как дрожать у калитки,
Рассказать стыдно даже детя́м…
Слава богу, не всё ещё пресно
И сегодня, встречая весну,
Я признаться хочу тебе честно:
Для тебя, ну, хоть чем-то блесну…
От тебя не осталось секретов,
Жизнь моя у тебя на кону…
Погоди – докурю сигарету
И - навеки останусь в плену…
март 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484223
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 12.07.2015
Правда ведь, что зайти к себе, к своей душе и мыслям, намного приятнее, когда там наведен порядок ? Как в прибранную квартиру, где каждая вещь имеет свое место и где царит уют и гармония. И если даже нужная вещь не может найти свое место в доме, она нарушает твой комфорт. Боже сохрани из этого делать культ! Дом периодически должен испытывать встряску, всплески эмоций, удивляться брызгам шампанского, сходить с ума от шума гостей и пр. Но, как говорится, в серые будни дом должен быть приятным убежищем для отдыха.
В один ничем не запоминающийся день, поздним вечером, придавив подушку, смотрела фильм. Не помню, что меня побудило нажать кнопку "пауза" на пульте... Закрыла глаза и погрузилась в тишину.
Может хотела подумать о событиях фильма...Но тишину нарушил долетевший с улицы лай пса и .... Я ощутила себя в ином месте и времени. Там, в молодости. Лежала так же, с закрытыми глазами на диване, в комнате своего родительского дома. И четко ощущала, что на мне тот, мой мягкий, болотного цвета махровый халат в тоненьких разноцветных продольных черточках. В доме было тихо - вся семья была во дворе. Лаял соседский пес...А как же, готовился шашлык по случаю встречи. Через открытое окно пахло дымком.
Ощущения были реальными и я готова была дать голову на отсечение, что я именно там. Но я же не сумасшедшая ? Открыла глаза - ну вот, в настоящем времени и не сплю...Вновь закрыла глаза -лает пес...И я снова там, дома, в далеком прошлом...
После этого события, я задумывалась -" О чем лаял пес ? Что мне этим хотели показать, может о чем-то предупредить? Вселить надежду ? Что это было ?" Много вопросов я себе задавала. Шло время и этот факт я периодически вспоминала, но не находя объяснений, отмахивалась от мысли - "Ну лаял, да и ладно..."
Но как-то... "А сколько раз ты мечтала хоть на мгновение оказаться там, когда были все живы, все вместе и целая жизнь была впереди ?"
И ответ, оказавшись довольно простым, "Мечты сбываются", занял свое место в душе.
(на реальных событиях)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593168
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
милый прости нереальность закатов
танцы огней пролетели как джаз
мы завороженно таяли в каплях
этого дня, что уходит сейчас
медленный блюз траекторий рассветов
тихо играет. похоже на сон.
все понедельники спутаны ветром
хрестоматийно пропахли дождем
да, эти выдумки нотного сплина,
глупо считать незатейливым днем!
кажется, было. сто раз так же было.
только с поправкой: забыли. найдём
может случиться... ты слышал... неважно
ну, а еще... дым горчит по глоткам
и всем словам человечно-бумажным
хочется крикнуть: "ау! эй, вы там!"
утро проснется трамвайной кантатой,
прочерком. криком соседей. люблю.
чашечкой черного, крепкого... так-то
глупости-скажешь, а я повторю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461783
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 11.07.2015
стеариновая ночь под парадным,
пролетарская стена и ограда.
май рубинами горел на посадке,
и сирень цвела с ленцой, без оглядки
а весенняя буза с соловьями
в ритме улиц и дождя: соло гаммы,
где чарующие сны мимо строчек
за муаром площадей, между прочим
из молитвы, из огня, из надежды
серпантином не превратно безбрежным
только взглядом вдруг коснется, с улыбкой...
дождь стучал. весна цвела. пели скрипки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581260
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 11.07.2015
Мой вам привет
Сквозь время.
Привстаньте и включите свет,
Ведь в темноте все мертвы,
А тени неуправляемы и высоки,
Словно кричащие заголовки.
Вы слепы или спите –
Не имеет значения,
Пока где-то играют
В карты мира.
На деньги.
Того самого мира.
Во всех магазинах
Вы наблюдаете иконы,
В церквях - витрины,
Вместо городов - капли крови;
За любой дверью
С табличкой "Выход"
Образовалась пропасть,
Причем для каждого
Своя личная пропасть.
Осталось уничтожить
Давно хромающее искусство,
Дабы тайно заменить его пропагандой.
Одной сплошной пропагандой.
Мухи зловеще потирают лапки,
Но, ежели дерево, из которого
Сколотят ваш гроб, еще не выросло,
Просто возьмите и включите свет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158997
дата надходження 02.12.2009
дата закладки 11.07.2015
Пустота. Ни заснуть, ни проснуться
В этом доме, то старом, то новом.
Я дышу, но могу задохнуться -
Даже дьявол приятно взволнован.
Я не вижу знакомых созвездий,
Зарисовки разорваны в клочья;
На каналах транслируют вести,
Карандаш, как всегда, не наточен.
Безнадежно изношены чувства,
Нетоксично вчерашнее жало.
Если фальшь не замена искусству,
Почему она подорожала?
Не свернуть пресловутые горы
Да без риска попутной потери;
Отыщу свои точки опоры,
Как враги бы того ни хотели.
Все прекрасное стало банальным,
Выживая в сигналах эфира.
Пустота - это тоже нормально
Для чертовски огромного мира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298531
дата надходження 07.12.2011
дата закладки 11.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2015
Мы прошли сквозь друг друга однажды,
Не сложив на двоих и полслова;
И сейчас, изнывая от жажды,
Ты рисуешь меня молодого.
За спиною оставить - погибну,
Как твои предыдущие боги.
Никому ни за что не обидно,
И никто не посмотрит под ноги.
Я дышу лишь тобой, по привычке;
В перерывах курю, забываюсь.
Догорает зажженная спичка -
Это целая жизнь. И усталость.
Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592719
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 11.07.2015
[i](...з самого початку!)[/i]
Звідки вогонь? Заіскрився так смі́ло-затійно....
Стру́нку торкнув й заржавілий змістився засов!
Світ вже завмер і безмовно любується мрійно,
як проростає у серці тоненько Любов.
В слові тепло́ колихає уяву мою
і набуває увага глибинного змісту.
Ти усміхнувся, надія ж читає: "Люблю..."
й вперто дивує незмінно проникливим хистом
натяк ловити, ледь чутні барвисті тони́;
промінь найменший німої (для двох лиш!) розмови;
душ непримітну вібрацію кольору снів....
....Світе, наївну не смій викривати цю змову!
Й ти не спіши, Суєто, упіймати у чіпкість
сухо і чітко так мовлених в поспіху фраз, -
погляди мовкнуть у них і втрачають чар! ...Блідість
не оминути чуттів між буденних обра́з.
Тож зачекай на узбіччі ти днів мої́х, Дійсність, -
хай розгориться! (...згасати ще вічність цілу́....)
Час хай не встигне і холод байдужий припізнить,
мить хай завмре! - зігріваю я Мрію свою....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592953
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Мне казалось, что больнее не бывает,
Только сказкой душу не утешишь.
А сияние в аду кромешном, -
Комом в горле, почему не забываешь?
Все прекрасно и цветы, и невесомость...
Горечью изысканной - прохлада,
Мне не надо больше, мне не надо...
Оказалось, расплетала... чью-то повесть.
Оказалась просто выдуманной грёза.
Стоном утоления в разрезе,
Осени в забытой дивной пьесе,
Сладостным благоуханьем чайной розы...
Мне уйти теперь не хочется обратно,
Залило дождями сладость лета,
Ночи закружило и рассветы,
Просыпаюсь...Боже, сон невероятный...
Утонув по пояс, в вязкой серой тине,
Слышу задыхаясь, тихий голос:
"Вот держи..."Рука и белый лотос...
Оглянусь, болота нету и в помине...
10.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592930
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
[img]http://www.lvivrem.org.ua/03/svitlo11s.jpg[/img]
От уяви: мене не стане...
Як сльози, падатиме дощ...
Він змиє із бруківки площ
Сліди, залишені... не нами.
А, після, знов погожий день
І будуть люди і події,
І потаємні дивні мрії,
І Музи для нових натхнень...
Та буде порожньо у ніші,
Де я була минулу ніч.
Не допоможуть сотні свіч,
Щоб стало трішечки тепліше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592739
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
[img]http://1.bp.blogspot.com/-ZzlGUZjIATM/UXWbhnqlMyI/AAAAAAAAAdI/EFNrAUYB5T8/s1600/um7CEJO21E0.jpg[/img]
Намалюй мені росяний ранок
І дзюрчання струмка у траві,
Гори, вбрані в ранковий серпанок,
І модрини на них вікові.
Намалюй річкову прохолоду,
Вітерець, що куйовдить твій чуб,
Чисту, наче кришталь, в річці воду
І... цілунок твоїх ніжних губ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592720
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Экспромт
Меня покинул Ангел страсти...
Остался - Ангел красоты...
А с ним - мольберты,кисти,краски...
На пыльной полочке души...
Но рисовать я не умела...
Не знала,что сказать в стихах...
Моей рукой водил несмело...
Считал на пальчиках шаги...
И замерял отрезок славы...
И розы иногда дарил...
И ночку с нею на вершине
Один разочек разрешил!..
Там воздух - чистый и прозрачный!..
Там закружилась голова...
Там милый Ангел так бесстрашно
Открыл на красоту глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592832
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Он был из такого теста, что многим порой казалось,
Как будто он был замешан на стали, а не крови…
Впитал он с раннего детства тревоги вокзальных залов
И с тех пор дружить до гроба по-взрослому норовил…
Он смело плевал на время, везде ему было тесно,
В заоблачные просторы он рвался, что было сил…
Ему на краю обрыва всегда было интересно
И он на конях железных полмира исколесил…
А, будучи в форс-мажоре, он слушал «Агату Кристи»
И от безысходной песни мог враз закусить узду…
Не верил, что будет легче деревьям зимой без листьев,
И сопротивлялся грусти, рассчитывая на мзду…
Птенцы подрастают быстро, иная у них фиеста…
Слезами их не привяжешь к родительскому гнезду…
И он своего добился, - он выбрал под Солнцем место,
И там, по привычке щурясь, лелеет свою звезду…
июль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592783
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2015
Говорила Ночь Луне:" Помалкивай,
Не свети так ярко, тучи зарятся,
Украдут, натешатся красавицей,
А затменье - маета танталова".
Говорила Ночь Луне:" Забывчивы,
Ласки радужные... Безутешные
Потекут слезами, воды вешние -
Гневом Тор воспламенится вспыльчиво".
Говорила Ночь Луне:" Выглядывай,
За порогом твое горе - венчиком,
Разлетится в океане жемчугом,
Белым или черным, не загадывай..."
Говорила Ночь Луне:" Отрадою
Не бывать покорною и в заводи,
Не купаться, затеряться в памяти,
И забыться...что была усладою..."
05.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592378
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 09.07.2015
Оставь печаль…
Спустись со странных гор…
Вода….. река …..сними свои одежды…
Не прячь глаза… не бойся… ты –не вор…
Ты не украл…
ты – рисовал надежды…
Ты рисовал…
И сожалений нет
О днях ушедших… среди кучи хлама
Звучит тобой оставленный сонет… …
Сорви печать
утерянного храма…
Как ярок свет!
Уйми ненужный страх…
Оставь его скитальцам и невеждам…
Ни грамма фальши на твоих стопах…
Сорви печать………
сними свои одежды……….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592293
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
О, не журися за тіло...
Леся Українка
Прокинулась рано. Зима ще збирала валізи.
Та соки… ті соки уже нуртували в мені…
На кінчиках пальців сіреньким пухнастим сюрпризом
Чомусь примостились погрітись комочки-бруньки…
Прокинулась рано. Вкривали ще землю тумани…
А голос… той голос… та чий він?.. так сумно бринить…
Здається, хтось грає… так солодко тануть октави…
Але відчуваю, що серденько… крає… мені…
Прокинулась рано. А сонце ще заспане й кволе…
І перше проміння… всю пам’ять рентгеном… до дна…
То правда, виходить… звичайний… я ж думала: доля…
А очі холодні кололи…То хто ж я?.. верба?!..
Прокинулась рано. Дочасно. Ломило все тіло,
Узяте корою – а я ж… я прозора… як тінь…
Гей, люди!.. чекайте! Я вам подарую… сопілку!..
Заграйте, благаю, на серці… щоб по вітру… хміль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592263
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Ты пахнешь настоящим
Нужны твои советы
Иначе нам пропащим
Не дотянуть до лета
Останемся меж строчек
Зальемся именами
Под грузом оболочек
Запросим ринг, татами
Не сдохнем, но поляжем
Сегодня, завтра, позже
А вскоре на продажу
Найдутся помоложе
И мы с мудрейшим ликом
Поступим в зазывалы
Бесчеловечно, дико
Ссылаясь на анналы
Но если нас надули
И это только запах
Тогда не парься, ☆ули
Меня и всех шли на ☆уй
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578620
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 07.07.2015
Тепле літо... Що ж зимно мені
На сідаюче сонце дивитись?
У будинках шибки, як в вогні...
Відблиск пурпуру- сонячний вихід
У краї, де на літо чекать
Непотрібно- воно із тобою...
Де останнє горіння багать
Не пов"язує думку з журбою...
Де мов діти, удвох, ти і я,
Поєднались душею і тілом...
Де розквітле єднання уяв,
Що давно в потойбіч відлетіли...
Надійшли і торкнули чоло
Крізь шибки, що минулим палають,
Серця спомини в літнє тепло,
І повільно, мов зорі, згасають.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070500641
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591741
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Вспыхнула на время, ярким пламенем,
Чтоб от сердца оторваться нежностью,
Ослепить мгновенной безмятежностью,
Обернуться восхищенно, знаменем...
Вспыхнула на время звездной повестью,
И рассыпалась лучами веерно,
Увлекала в ночь самонадеянно,
Утешала, упиваясь горестью...
Вспыхнула на время, слезы катятся,
Отдала себя с последней ниткою,
Отворила дверь, а за калиткою,
Тени мрачные все так же скалятся...
Вспыхнула на время, уменьшается,
А огонь слабее... тает лужицей,
И печаль стервятниками кружится,
И круги в диаметре сужаются...
06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592102
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
І світло - від світла…
І сонце - від сонця… і тінь
Шукатиме місця… для себе не знайде притулку…
І сяйво - від сяйва… і пам'ять усіх поколінь
Сьогодні мені відболить
по найвищім ґатунку…
І серце - від серця…
І смуток - від смутку… і біль
Від чистого неба - до самого темного серця!..
Танцюють химери майстерно мені водевіль…
Танцюйте! химери…
Цей танець життям моїм зветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592101
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Я погружалась в летний сон,как батискаф на дно пучины...
И я глазела на канкан в толпе зевак...
И надкусила круассан,и говорила на французском...
И позабыла свой родной ...Ну как же так?..
И с Клеопатрой в молоке( в прохладе)принимала ванну...
И чёрный раб не смел взглянуть на прелесть тел ...
И было всё,как наяву...
И пахло лето виноградом...
И благовонием в саду,..хоралы кто то пел...
Со сна вернулась налегке,..без каблучка,..
И ...привкус винограда...
И даже кофе аромат не притупил...
Я снова ночи жду...И там - моя отрада...
Смотрю на часики - тик -так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592071
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Ти наче так далеко - і так близько...
Чужа?.. Я наче знав тебе завжди!..
Не знаю, що тобі відповісти,
А небо прихилив би низько-низько...
Для мене ти, як недосяжна зірка...
На всі твої питання промовчу
І мрії птахом в небо відпущу!
А на душі і солодко, і гірко...
Для мене ти ранковий промінь сонця,
Що гріє... Все ж боюся обпектись,
А як побачу, що не вберегтись, —
Візьму й розтану снігом на долоньці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592058
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Двічі по два – чотири…
Ніл найдовший у світі…
Зорі здаються пунктирами,
Коли головою крутити…
ЦЕ – АКСІОМИ…
Немає смаку у совісті,
Зате є запах у смерті…
Люблю фантастичні повісті
І джинси ношу потерті…
До болю стискається серце,
Коли мені кажуть, що люблять…
Тютюн з алкоголем, зрештою,
Колись та мене погублять …
ЦЕ – ТЕОРЕМИ…
Я маю запалені очі
Та психологію підлітка…
Відмірюю залишки ночі,
Мов таймер зворотнього відліку
ОбрАзи мої дитячі
Й наївні дитячі Образи…
Смішний сивочолий дядечко
З кумедним хлоп'ячим голосом…
У міру брехливий, занудний,
У міру, мабуть, що підлий…
Займаюся словоблуддям –
Хоч в чомусь я не фригідний…
Такий недолугий, невдалий
Експеримент Саваофа.
Мов торт шоколадний розталий…
Чи в слові «буряк» апостроф…
ЦЕ – Я …
А вІрші… Ні рими, ні розміру
Та без претензій на славу…
Залиш мене в спокої, Господи!
Невже Тобі інших мало???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592023
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
1
«Дочурка, здравствуй!
Мы уже в Берлине! .
Но сколько наших
перед этим полегло...
И на губах всё время
горький вкус полыни,
От постоянных взрывов
в городе темно.
А в центре тот,
кто этот ад устроил,
Четвёртый год к нему мы,
извергу, идём!
…А сколько в будущем
нам предстоит отстроить…
Вернее тем,
кто уцелеет под огнём….»
2
«…Устали сильно,
нет нам передышки.
После войны приду, –
неделю буду спать!
Ты пишешь, что уже
сама читаешь книжки,
Да и сама смогла
письмо мне написать.
Вот только письма
нас находят редко,
А иногда бывает –
пачку принесут!
Отправил вам посылку, в ней
тебе конфетки
трофейные. Случайно
их нашёл я тут…»
3
«...Дочурка, постарайся,
слушать маму
И даже, если мама
в чём-то не права…
А в мирной жизни
мы залечим злую рану,
Что нанесла нам всем
проклятая война…
Я скоро, детка,
насовсем приеду,
Но нужно, дорогая,
малость подождать...
Мы всей семьёй тогда
отпразднуем победу
И книжки будем интересные
читать..." .
4
«…Фашисты всё ещё
по нам стреляют,
Безжалостным огнём
плюётся каждый дом,
Но все солдаты наши
очень твёрдо знают,
Что жизни мы не зря
свои здесь отдаём.
Целую крепко. Крепко
обнимаю.
Я никогда не напишу тебе
«прощай».
Ты можешь спать спокойно,
дочка дорогая,
Какой прекрасный, всё же,
наступает май!..»
5
«…Вот, милая, к нам и пришла
Победа!
И этот долгожданный день
всё же настал!
Сегодня, наконец-то,
мы стреляли в небо!
Я даже позабыл, как от войны
устал…
Эх... был бы цел
наш деревянный мостик,
Что в довоенной жизни
через речку вёл...
…Я на Рейхстаге здесь
свою поставил подпись!
И нашу Родину, дочурка,
не подвёл…»
6
«…В бездонном небе
пролетели птицы,
Невероятная какая
тишина…
Но есть враги, которым всё ещё
не спится,
В их чёрных душах продолжается
война…»
………………………………………….
У дома дети
щебетали звонко,
Да и цветы вокруг
улыбками полны...
...Письмом последним оказалась
«похоронка»...
Ну как могли послать её
после войны?!..
(фотографии писем, которые храню…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580025
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 06.07.2015
Ловлю себе з півдумки, що ти мій.
І тепло так, і так щаслива тому...
Часам примхливим й серцю молодому -
Ти ніби сонце в да́лі голубій.
Ловлю себе з півмрії, що весна!
В твоїх очах - мій вичеканий спокій.
І я б за це віддала купу років,
Хай навіть після них лиш білизна́.
Хтозна, куди несе ця течія.
Минають миті, дні та навіть роки,
А ти - те ж сонце в далечі високій,
Той, кому серце кориться: "твоя"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580349
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 06.07.2015
Ты заживешь...
И мир зажав в кулак,
Изучишь все прокуренные кухни.
И будет ждать за пропастью просак,
Пока твоя надежда не протухнет.
Но, храбростью и мелочью звеня,
На кураже от выпивки и книжек,
Свой романтизм умело променяв
На девочек веселеньких и рыжих,
Ты заживешь...
Прожженные года
Устав кромсать на пьяные отрезки,
Поймешь, что ты давно себя продал,
Но этим поделиться будет не с кем.
И с юных лет простреленная грудь,
И с юных лет ни вечности, ни Бога...
Сомкнется все в один нелепый путь,
Которого останется немного.
Ты заживешь..
С тобою пустота
И звездами засеянное небо.
Вся жизнь твоя забавна и проста -
Прожаренное до смерти плацебо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351135
дата надходження 18.07.2012
дата закладки 06.07.2015
Эй, девчонка!
Сегодня Купальская Ночь.
Повод тонкий.
А ты искупаться непрочь?
Гаснет солнце,
Садясь в розоватую слизь.
Соберемся,
И ступим по лестнице вниз.
Этой ночи
Сегодня познаем дары!
Ты же хочешь
Вглядеться в иные миры?
Ты же хочешь
Со мной отыскать этот клад?
Этой ночью-
Со мною... Я этому рад.
Звезд сиянье
Лоснится в кофейной воде...
Навьи Тайны
Не ищем, они уже здесь.
Обнаженно
И с трепетом в воду войди,
Речке сонной
В бездонное дно погляди,
И со мной
Подари свое тело траве...
Мы с тобой-
Тела два, и души тоже две-
В летних снах
Расстилаем судьбы полотно...
На губах
Так горчит поцелуев вино...
И вдвоем мы
В единое льемся уже...
Наша емкость-
Готовый для сцены сюжет...
Но свершилось-
И вновь каждый сам по себе.
Сделай милость,
Я тайну доверю тебе?
Я ведь знаю
Места, где луна свысока
Освещает
Рожденье живого цветка...
Мы отыщем...
Для нас он сто кладов найдет,
Или тыщу
Напастей от нас отведет...
С этой силою
Нам никогда не пропасть...
Только милая!
Клад мой!.. Моя ты напасть!..
Не сорвем
Мы росток. Не за этим я шел.
Я свой клад,
Свой цветок этой ночью нашел...
И опять мы
Тела извергаем в экстаз...
Темных пятен
Глаза Духов смотрят на нас...
И поет
Гамаюн, нам вещая любовь...
Я ее...
Я мою... До утра... Вновь и вновь...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070600880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591950
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2015
Немало разноплановых вождей,
Смотря с небес в прожорливые пасти,
Посредством восхитительных идей
Вели людей к пленительному счастью…
Казалось – вот уже подать рукой,
Благодаря общественным наукам,
И воцарится на земле покой,
А значит, не напрасны были муки…
Найдут консенсус запад и восток
И пионеры устремятся к Марсу…
Но новый исторический виток
Вдруг обернулся безобразным фарсом…
Похоже, ни один Фанфан-тюльпан
Унять не в силах низменные страсти…
И самая гуманная толпа
В плену страстей звереет в одночасье…
Не выйдет крокодиловой слезой
Залить тупую жажду вечной битвы
И наш откат в суровый мезозой
Предотвратить лукавою молитвой…
февраль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482472
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 05.07.2015
Просто имя мое назови
И поправь у виска прядь волос...
Не нужны мне слова о любви
Да и ты их уже перерос.
Сокровенней тепло между строк,
Словно спит в колыбели рассвет.
И дороже найдёныш- цветок,
А не роз откровенный букет.
Над водою замедленный взлет
Птицы белой, а может любви...
Золотится слегка небосвод,
Просто имя мое назови.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702053
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 05.07.2015
После прочитанного Сonscientia Олафа Халди.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591724
Cлишком долго тяжелой поступью,
По следам за тобою маялась
Пока душу задев, раскаялась,
И к ногам твоим пала россыпью...
Кто ее подрядил на темное,
Угрожаемое внушаемо,
За проступки не совершаемы,
Чтобы стала душа бездомною?
Хоть молись, хоть проси прощения,
Услыхав, даже не откликнутся,
Не оглянутся, не проникнутся,
Равнодушие - то же мщение...
Головешками - сад невиданный...
Просыпаясь рассветом сумрачным,
Только слезы похмелья рюмочны,
Мелковаты и неожиданны...
К берегам ночью плыть невесело,
Даже летом у тихой заводи,
Наклонись, средь обломков памяти,
Что же все-таки перевесило?
Ороси пепелище влагою,
Прорастет из земли по зернышку,
Хоть травинкой...тебе на перышко,
Индульгенцией, к свету тягою...
05.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591763
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Унылый вечер, разве покаянье,
Слезам моим откроет ворота?
Бездумное, безумное созданье...
В слепой надежде, в облике перста
Целует троекратно лоб и плечи...
Устам подносит, их не осквернив,
Унылый вечер, разве станет легче,
Когда придешь - несносен и ревнив?
И крест целуя, позабыл аскезу,
Но вознеся Ему за все и вся,
Ты должное - зеленому шартрезу,
В фужере голубом преподнося
Коварный лик, с улыбкою Мадонны...
По капле осушив печаль до дна,
Поклоны бьешь, без устали, иконе,
Унылый вечер здесь и я... одна...
29/06/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591819
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Не може жити світ без диваків,
Без фантазерів, що науці продані.
Вони, як потяг гонами віків,
Як зв’язкові – між часом і народами.
Їх так і переносять в пантеон,
Щоб потім за здобутими вершинами
Забратись вчасно у новий вагон,
Уславши стіл наїдками і винами
І жити всмак, посівши ситий трон,
Себе віднісши в обереги нації.
А дивакам дозволити полон
У їх ідей безмежних резерваціях.
Бо ці ідеї потяг поведуть,
Вагон життя поїде далі й далі…
Творці й нахлібники завжди в однім ряду
Як протилежні сторони медалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591868
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Чорно-білий дорослий світ
Із будинками без душі
Пише тушшю скелети віт
І не любить живих дощів.
Він хворіє на першість місць,
Він зомбований власним «я»,
Розуміє він тільки міць
Купи гро́шей чи кулака.
А йому б пройти босоні́ж
По траві, замість вийти в чат,
А йому б загубить ключі,
Від шухляд, де цифри лежать,
І веселку на списах вій,
Доки шанси є на сльозу,
І у груди мотори мрій,
І закоханість у грозу…
Акварель і дитячий сміх…
Трішки дива і стільки ж гри…
Зверху щирості, щоб на всіх…
Друге дихання… ну!.. живи!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591802
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Экспромт
Когда мы подожгли свечу,то мы с тобой не знали,
Что даже лёгкий ветерок с тем пламенем играет...
Что тень высокая от ней,..
Что иногда пугает...
А белый -белый мотылёк в нём заживо сгорает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591814
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Гром!
Развесёлый гром, родившись в вязкой духоте,
Распугал ворон,
Дремлющих в тягучей запылённой тесноте
Городских дворов.
Поплутал по паркам утомленным без дождей,
Грянул будь здоров
И увяз в трясинах раскалённых площадей.
Дождь!
Долгожданный дождь ударил звонкою волной.
Эй, чего ж ты ждёшь?
Выходи скорее и помчались вслед за мной
По жестянкам крыш
Барабанной дробью погрохочем, а потом,
Словно в детстве, слышь,
По ручьям и лужам пробежимся босиком.
Вот бы разменять
Пять десятков лет своих на два по двадцать пять
Половину взять,
А вторую, чёрт возьми, по ветру разметать.
Не возьмут? И чтож?
Завернуться в плед и в окна мокрые смотреть?
Нет уж, дудки! В дождь
Босиком по лужам... Слишком рано мне стареть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591795
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Мне по жизни встречалось немало отважных ребят…
И за многих мы пили взахлёб и навзрыд, и до дна…
Очень многие встали сегодня в калашный ряд
И для многих отныне лепёшка стала пресна…
Если так же отважно ты сможешь выдержать взгляд,
Устремлённый в ночь накануне вечного сна...
Не надейся всё же, что после вернёшься назад,
Что разбудит тебя сиреневая весна…
Нам с тобой остаётся только тихо вздохнуть
И продолжить заковыристый путь...
И мечтать…
Наливай…
июнь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590064
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 04.07.2015
Хай ти не мій, моїм не можеш бути,
І хай тебе прогнала із душі,
Та сутності твоєї атрибути
Ще заповзають в ребра, мов вужі.
Уже не тисне так, перехворіла,
Переборола млості і жалі.
Було, увись, було, долів летіла.
Тепер без крил – забрали журавлі.
Хай ти не мій. Радію пінній хвилі,
Що вгору зносить на собі тебе.
Скупаю небо в чебрецевиім милі –
Хай над тобою буде голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591669
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
твое сложноподчиненное счастье в калачике
бусинами трепета вокруг крепкой шеи поджимает ножки
под кадыком из грубой силы усмиренная ниточка опускает крестик
крестик рук в гильотину – на грудь из волос и пота (готовится выпрыгнуть кошкой).
чтоб трогать все что против правил на людях и без них аморально
к тебе ведут распущенные руки тебе идут распущенные волосы когда ветер
на окружающем фоне горят калории и в их свете
ищем шанс рассмотреть друг друга еще лучше.
два языка поменялись местами и молодые тела требуют млеить
если в моем рту твои волосы путаются не убирай их – похер
если хочется учудить пожар но что-то против
то так надо делать – это точно.
смотри какая куча бестолковых слов получилась в рифму
когда у двух одиноких идиотов есть бензин и спички
прохожие люди делают ставки кто кого укусит первым
мы точно сгорим в этом парке вместе с лавочкой в пепел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591663
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Математика жизни сегодня проста,
Не сложнее задач про свинью и корыто.
И такая ж свинья (разве что без хвоста),
Прибавляя ноли, благоденствует сыто.
У нолей в математике важная роль,
Ноль адептам ее в умножении нужен,
Они жизни бессмысленно множат на ноль,
Обирая и так уже нищие души.
Математика жизни предельно проста –
Отнимай у другого себе прибавляя,
Только помни, что в сердце растет пустота,
У обратных пропорций природа такая,
Если больше в кармане, то меньше в душе,
Если ширится с краю, то к центру все Уже.
Коль достоинство денег все больше ужЕ,
То все меньше и меньше достоинство в душах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591642
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
То лише вірші можуть все,
І біль гіркий солодким стане.
Бо не дістане, не дістане
Глибин душі - комфорт осель.
Чужих думок ворожих, чверть
Вже бачить те, чого й не снилось.
В гостях десь літо засиділось,
Вино з калини ллється вщерть...
П"янке, солодке... вінця - в край,
Розкидані червоні грона.
Тумани позіхають сонно,
Закоханому серцю - Рай...
А заздрощів відлуння знов,
Його штовхає прямо в прірву,
На клаптики той сон розірве,
Вино з калини - краплі...кров.
То лише вірші можуть все,
Жовтневий килим - листя з клену,
Та придивись, воно ж зелене...
Хоч завтра й снігом занесе...
То лише вірші можуть все...
01.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591577
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
[youtube]https://youtu.be/ydtryV65UGk[/youtube]
На цятках-сонечках млинців
Пишу для тебе по клітинках
Ванільні ноти почуттів,
Які ховаються в родзинках:
Солодкий присмак має «до»,
Бо наша зустріч буде після,
Цілунком «ре» терпке зависло
І стало на«ми» - «фа»кт! А «соль»
Їмо тепер з тобою разом,
Терп«ля»че зносим дисонанс,
Коли фальшивить хтось із нас
Або дрібнить на скалки фразу.
«Сі»дай за стіл, як за рояль
В сонцях млинців – жарких софітів,
Маестро, музику зіграй
В родзинки схованої миті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591512
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Город украсился розами.
В мире – предчувствие боя.
Серб из захваченной Боснии
опустошает обойму.
В сторону, мирные жители!
Не заслоняйте плечами!
Выстрел в мужчину – решительный,
в женщину выстрел – случайный.
Чьё-то запнётся ли сердце
о фанатичном юнце?
Цель оправдает средства.
Кто оправдает цель?
Принципам истинным, ложным ли
вновь подчиняются души.
Сербы отныне – заложники!
Сербию должно разрушить!
Славили прежде Всевышнего,
от королевств отрекаясь…
Нынче б такие не выжили.
Радуйся, мстительный кайзер!
Господом данный венец твой
славен отныне досель.
Цель оправдает средства.
Что оправдает цель?
В память ли смерти высочества,
сербов, французов ли ради
кашлял кровавыми клочьями
мой искалеченный прадед?
Любите славные подвиги?
Деды таки воевали?
Руки тянули холодные
из-под горящих развалин…
С Финской вернувшийся дед мой
сгинул в огне и свинце…
Мы оправдали средства.
Те, кто над нами – цель.
Только начнётся - а там уже
Не обойдёт и безвинных.
Падает крохотный камушек -
Город сметают лавины.
Тянется к славе посредственность,
К стали - зудящие длани.
Чем обернутся последствия
искренних жарких желаний?
В чаше страданий и бедствий,
В огненном жутком кольце
Кто-то считает средства?
Кто-нибудь помнит цель?
Солнце – рассвету и дереву.
Разоблаченье – химерам.
Вечная слава империям!
(лучше, конечно, посмертно).
Вспомните прошлое! Стоит ли
силой корёжить границы?
Злобная рожа истории
прячет пустые глазницы,
кривит оскал людоедский
на омертвелом лице…
Мы оправдаем средства.
Пули отыщут цель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558929
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 04.07.2015
А он поёт... Самозабвенно, страстно.
И ясным днём и ночью при луне.
Любовью к жизни переполнен, счастьем.
Он радуется солнцу и весне.
Ах, как поёт...
Он полон чувств. Он трелями излить их
Скорей стремится, самочку зовёт...
А где-то пальцем деланый политик
Совсем другие песенки поёт.
Ох, как поёт...
Раскинувшись вальяжно в мягком кресле,
Он - пуп Земли, сам чёрт ему не брат.
И, походя, за чашечкой эспрессо
Решает, этот прав, тот виноват.
И как поёт...
Напыщено, фальшиво, смежив веки...
Уверен, будет так, как он сказал...
Лишь слово против - в недочеловеки,
И подпевает вышколенный зал,
Ведь, он поёт...
Так и поют на разные мотивы
И говорят на разных языках...
От песни одного уже противно,
А трель другого будет жить в веках...
Кто как споёт...
Позвольте ж петь ему. Заткнитесь, пушки
И словоблуды всех конфессий и мастей
Пока хоть где-то в мире на опушке
Любовь и жизнь обычный соловей
Ещё поёт...
Вам слова нет!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561546
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 04.07.2015
Живу, словно в горячечном бреду,
И забывая, на каком я свете,
Хочу остаться в этом жарком лете,
В которое сегодня упаду...
Твержу себе, назад возврата нет,
И горькою окажется расплата,
Умолкни, опьяненное усладой,
Смешное сердце...выброшен билет...
Пока еще ты ждешь, я не ропщу,
Но дни считаю... сколько их осталось?..
Один...четыре... даже годы - малость,
Когда в толпе твои глаза ищу.
И принимая пониманья роль,
Опять, устав от лицемерной скорби,
Явлю в ночи безмолвные аккорды, -
Покорным блюзом отзовется боль...
28.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591069
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Не ворушіть прадавніх поховань
Думками, що" колись було все краще ":
Життя у вимірі" якби "- пропаще
В контексті історичних міркувань...
Нехай і Скіф спочине і Сармат -
Охороняє древній степ могили ;
Вони свій хрест уже давно зносИли...
А ми ніяк не розпочнем свій старт...
Шукати правду нині - моветон :
Історія - одвічна куртизанка :
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон...
... Ще безліч бовваніє запитань,
Де відповіді совісті - тернисті...
Сучасності придворні літописці,
Не ворушіть прадавніх поховань....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
А, знаєш, про що мені мріється?
А, знаєш, чого мені хочеться?..
У ніч повновидого місяця
Знайти ту єдину пророчицю,
Що Книгу читає Зоряну
І знає, ЩО в ній написано
Від сАмого Літостворення -
До звершення Літочислення...
І стати її ученицею,
Обітницю дати Усесвіту,
У нім розчинитись корицею,
Дружиною ставши для Леготу...
І стати , як він - крилатою,
Утративши тіла видимість,
ЗАвжди тебе цілуватиму...
Я іноді тобі снитимусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590986
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Чому цей світ безжалісно жорстокий?
Звідкіль у ньому повні скрині зла?
Чому не беремо з життя уроки,
Поки душа гріхом не поросла?..
Для нас уже людина - наче муха...
Ніщо для нас країна і народ...
Як гірко, що уся свята наука
Зійшла до кишенькових нагород!..
Нам добре жити в своїй хаті скраю...
Навіщо зайві клопоти людей?..
Забули, нерозумні, що до раю
Колись... не відшукаємо дверей...
О світе я́сний! Ти ж колись в любові
Та у добрі-блаженстві процвітав!..
Чому ж тепер, мов Каїн, прагнеш крові?
Чи, може, й душу деспоту продав?..
Поглянь, зрадливий: гинуть твої діти,
Ридає-стогне в розпачі земля!..
Невже дозволиш неньці сиротіти,
Байдужо споглядаючи здаля??.
Прокинься, світе, скинь з очей полуду,
Покутою обмий із серця кров!..
І в морі сліз, ненависті і бруду
Засій НАДІЮ, ВІРУ і ЛЮБОВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Ти в мені не стихаєш ніяк.
Вже й, здається, душі доболіло.
А у пам'яті, ніби маяк,
Ти - далеке і рідне світило.
Не дотягнуся вже і ніяк
Обійняти не зможу ніколи.
Кажуть, той, що душею добряк,
Той пліч-о-пліч крокує із болем.
Якби знати, куди... або де...
І що зустріч колись неминуча.
Знаю тільки, що сильно пече,
Бо життя твоє було квітучим.
Наше сонце померкло із тим.
Як так сталося, Боже, для чого?
Посміхніться там разом із ним.
А ми тут усміхнемось про нього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590668
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Я для тебя не стану брошенной,
Уйду сама, не приходив...
Оставлю в памяти мотив,
Шепнув :"Пока, всего хорошего..."
Я для тебя останусь крепостью,
В которой не было двери,
Как не ищи и не смотри,
Укроюсь от соблазна верностью.
Я для тебя останусь пристанью,
Волною, бьющей о причал,
И отражением зеркал,
И бурею в жару, неистовой...
Я для тебя не стану брошенной,
Уйду сама,не обернись,
Потом, когда-нибудь...приснись,
Когда-нибудь... слезой не прошенной.
28.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590533
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Оскудеть и огрубеть не дай нам,
Покажи не бездну в нас, а высь,
Женщины – украденная тайна,
Под ребро Адамово вернись.
Твой бесценный дар в себя приемлем,
Да воскреснет Бог, а не кумир.
Ведь не силой мы спасаем землю,
Женственность спасает этот мир.
Принимая жертвенную участь,
Отдавая долг свой, каждый раз
Женщина, блаженствуя и мучась,
Бесконечно возрождает нас.
И пустые сплетни отметая,
Я скажу, а ты не прекословь –
В женственности женщина – святая
И в любви безгрешна, как любовь.
Потому, желая озаренья,
Возжигая образу свечу,
Бестелесного прикосновенья
Я от этой женщины хочу.
Я молюсь, слепой художник, всуе,
И прошу прозренья светлый миг,
Словом на холсте души рисуя
Женщины обожествленный лик.
В бесконечной очереди крайний,
Всё равно храню в себе мечту, –
Прикоснуться к этой светлой тайне,
Преступить запретную черту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590583
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дякую Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
Живу, дарую своє серце,
Таке, як є, без солі з перцем...
Натомість маю звідусіль
Біль...
***
Які ж то вірші пишуть нам мужчини :
Букет троянд, загорнутий у рими....
В житті ж : сумки, ганчірка, посуд...
Осуд...
***
Коли ти друзям віддаєш останнє,
Коли на все готовий для кохання,
Спочатку окуляри витри гарно-
Аби не марно!
***
Коли тобі хтось крила подарує -
Радій, літай - не втрать те диво всує...
Тільки дивись, щоб та ж людина крила
Не спалила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Ведь врут. И знаем же, что врут.
Но, значит, надо. Как не врать?
И мы включаемся в игру,
И формируем нашу знать.
А дармоедам, только дай,
Три короба всегда найдут.
Народ – брехун. Какой Клондайк!
И гадить можно на виду.
Срамные, в общем-то, дела
В разряд святынь пакуем мы.
Нечистоплотность довела
До эпидемии чумы.
Вытаскиваем свой позор
Из мавзолеев и могил,
Мотаем гниль на колесо,
Загадив лица и портки.
Давно в душе не хорошо,
А нынче и совсем хана.
Всё ждём, целитель бы пришёл,
От скверны бы избавил нас.
Лжецы малиново звонят.
Не прёт. Ни сердцу, ни уму.
Ну, кто бы вылечил меня?
Помыться, что ли, самому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589752
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
А ти впевнений, що то крижмо?
Більше саван – лихий покрив.
Замотає голівку ніжно,
Насувається аж до брів.
Тут не родяться – помирають,
Двадцять років нема хрестин.
Хто лишилися – просять раю,
Під порога забивши клин.
Загортається у тумани,
В домовину село кладіть.
Не зализані псами рани
Загноїлися в одну мить.
Патримоніум занапащений:
Хата з клунею, бусли й кіт.
Обернулися вікна пащами,
Засліпилися, ніби кріт.
Кличте батюшку тут анахтема,
Хай лампадкою блимне суть.
Саван ввезено слізьми фрахтами,
Що історії пронесуть.
Мряковини плетуться сіткою,
Тишком падають у зело.
Дим кадилами над повіткою –
Відспівалося вже село.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589748
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Я - просто подих вітру на губах...
І більш нічого... Чуєш : більш нічого...
Моє життя - Чумацький Зорешлях :
Удень його нема - є тільки спогад...
Я - просто павутинка під дощем :
Промокла, та все та ж - дзвінкоголоса...
Отруйним упивається плющем
У зранену ментальність хижа осінь...
Я - просто птаха, вигнана з небес...
За що - не знаю - відібрали крила...
Мій світовимір...він кудись пощез...
Чи я його собі сама наснила?..
Я-крихітна росинка на листку :
Безслідно зникну, як пригріє сонце...
Лиш Всесвіт на Калиновім Містку
Тримає мою душу на долоньці ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589750
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Я не отдам тебе, ни завтра,ни сейчас.
Даже потом, когда измучившись, открою...
Я лучше в землю глубоко, в ночи зарою,
Я лучше выброшу его... в последний раз.
Я не отдам тебе...хотя, к чему слова?
Уже совсем забыта?.. виноградной гроздью,
Обрезана - и в чан, предотвратить предгрозье,
А стоны до тех пор, пока жива...
Я не отдам тебе.... игрушкою живой
Зардевшись, ластилось и тихо трепыхалось,
Пока, с тоскою пополам, пило усталость.
Я снова замерев, переживала сбой.
Я не отдам тебе... кружится воронье,
И выклевать глаза стервятник рвется рьяно,
Забрал, нечаянно...корить тебя не стану.
Осколки соберу...бессмысленно вранье...
25.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589681
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
На пероні вірші
Б"ють у скроні, мов серця робота...
У циганки в руці
Гроші. Дав- на, візьми, не рахуй!
Важко щось на душі.
Стань, циганочко, люба, навпроти.
Нагадай, розкажи,
Що на серці і що на шляху.
Старовинні казки.
ВеселкОва сюжетна картина.
От багатство. Любов.
І чимало непрожитих літ...
Неба чиста блакить,
Наче слову підтвердженням, плине...
І вагон відійшов...
І ти дещо промовила вслід.
Я цього вже не чув,
Що мені навздогін ти казала.
Утікає цей світ
Повз вікно, мов наляканий звір...
Від вокзалу лечу
По життєвих шляхах до вокзалу...
І слова твої вслід-
Все здійсниться. Все буде. Лиш вір.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062500025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589641
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[b]Знаю я… но разве это бремя
То, что осень поздняя вокруг?
Я – листок… а ветер - это время,
Я – листок… парящий на ветру...
Знаю я… что смерть моя природа,
Но пока лечу ещё живу.
Да… я скоро упаду на воду,
Или тихо лягу на траву.
Может быть, меня зароют в землю,
А быть может, я сгорю в огне.
Знаю я… и все-таки приемлю.
Знаю… и почти не страшно мне.
Ну, и что?.. Ведь будет в небе птица,
Небо будет у нее в глазах.
И свиданье чье-то состоится,
С вечным опозданьем в полчаса.
Всё не реже будет и не чаще.
Может быть, новей… но… так, как есть.
Нет, не тяжко бремя уходящих,
Если, знаешь - что - оставил здесь.
Может быть, не всё на свете тленно?
И пускай придется умереть,
Знаю… остается во вселенной,
Что-то - то - над чем не властна смерть...
...
Непонятно я сказал?.. Неважно.
Мне не все понятно самому.
Хочется, чтоб умирать не страшно
Было в этом мире, никому.
Знаю я, что смерть меня не спросит.
Ну, а если спросит, не совру…
...[/b]
[b][i]Осень?.. Что ж, пусть это будет осень...
Хочется… чтоб было поутру...[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589609
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
щось незворушно-мелодійне,
щось нереально сполошне,
таке надмірно божевільне,
серед імпресії Моне...
і намальовані світанки
в обіймах сонячних дивацтв
сьогодні чарували зранку
у ритмі танго... так весь час
луна горою, тихий шепіт,
день розповів про наші сни,
черешні сипались... лелеки
навчали діточок весни
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589627
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
По-прежнему в моде нагайки и плети
Под шелест словарной трухи…
Напрасно пытается спрятаться Йети, -
Зачахли кругом лопухи…
Грустит старикашка в пикейном жилете, -
Не те, мол, теперь потрохи…
И мухи не льнут к ГМО-шной котлете,
И власти к народу глухи…
Растут не по дням современные дети, -
От компа, чай, не от сохи…
А те, кто до си́х пор не встряли в соц. сети,
Неужто по жизни лохи?
Куда ни пойти не удастся не встретить
Подкованной кем-то блохи…
Но стало непросто найти на планете
Двора, где поют петухи…
Сегодня легко откопать в интернете
Какие угодно стихи…
Вот только не каждый способен ответить
За долю своей чепухи…
июнь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589546
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Тишина разъедает руины пустых домов,
Чёрно-белое прошлое - в плаче ночных псалмов.
Обездвижено время с протянутой ввысь рукой
Умоляет с рассветом вернуть убиенных в строй.
Искалечены путами крылья священных птиц,
Наполняет иудами демон холодный шприц,
Чтоб иньекцию яда впрыснуть в земли живот.
Алкиона застыла,
Застыла и не поёт.
[i]Священная птица Алконо́ст (алконст, алконос) — в русских и византийских средневековых легендах райская птица-дева бога солнца Хорса, приносящая счастье. Алконост утешает своим пением святых, возвещая им будущую жизнь. Образ Алконоста восходит к греческому мифу об Алкионе, превращённой богами в зимородка.
Алконост изображается полуженщиной-полуптицей с большими разноцветными перьями (крыльями), человеческими руками и телом. Кто вблизи пения будет, тот всё на свете забудет: тогда ум от него отходит, и душа из тела выходит». Сравниться с Алконостом в сладкозвучии может лишь птица Сирин.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584776
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Оце й усе...
І подихом на склі
малюнок сліз і рваних мокрих ліній
нервово креслиш.
Я - уже в імлі.
А ти – в купе.
В розлуки очі - сині.
І синя буде ця безсонна ніч
у спробах щось забути...
Чи згадати?
Але так жаль!...
Хіба не в тому річ,
що нам удвох вдалося політати,
та - мало!...
Як достиглі колоски,
в життєвім полі
наші долі непомітно
і швидко так
зникають на віки...
На згадку –
лише дотик твій
тендітний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382179
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 24.06.2015
Ти така безнадійна – гостріша усіх жалів – й здичавіла до краю, та хочеться бачить знов.
І коли б-то я міг – не спускав би тебе з колін, напував би щовечора м'ятою й полином, щоб гірчили цілунки, а з ними – і вечори.
Втім, торкнутись вустами – чи стане на те зусиль? Бо хотів оспівати – забракло щемливих рим, бо хотів дарувати (що хочеш, лише проси!) – ти ж уперто мовчиш – хоч благай тебе, хоч ридай, – кожним рухом своїм – невимовно-білявий біль, кожним усміхом – лід, сизий дим і плинка вода.
І якби ще знаття (або слово твоє): звідкіль і для кого така заніміло-чужа, і чом я до тебе тягнуся й тобою живу, коли і дивитись на тебе – палити себе в ніщо, а ловити твій погляд – ковтати гіркий полин, наслухати мовчання – молитись на гострий жаль, а цілунками марить – кусати у кров вуста і питатись: чия ти, коли вже мені чужа?
Ти така безнадійна, що й сам безнадійним став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589374
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Емоційна пост-стресова пауза...
Обірвала зв'язок зі світом...
У нору!.. Чи в підвал пакгауза?..
щоб не згинуть душі під гнітом
безневинних смертей і огидної
сатанинської гри та чварів,
зрад, продажності очевидної
і зневаги людей, мов тварі...
Відключила давно телефони я,
заховавшись від всіх і всього.
Оніміла в душі симфонія,
вона чистого жде... ЛЮДСЬКО́ГО...
Задзвенять солов'ї на подвір'ячку
від шаленства травневого цвіту –
біль пройде... я розправлю пір'ячко...
і вернусь на свою орбіту.
28.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577691
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 23.06.2015
А ти... іди!..
Розвійся тихим шелестом вітру...
А час поволі із серця зі́тре
Твої сліди...
Пали мости!..
Ти зводив потом їх по краплині...
Тепер... руйнуй - ми обоє винні!..
І... відпусти...
Чому ж печаль
Пече вогнем, роздирає груди?..
Чи серце вистраждає... й забуде
Душі кришталь?..
Ну, що ж, лети!..
Прогнали щастя своє так легко!..
Тепер... тікаємо, мов лелеки,
Від самоти...
Терпка сльоза
Терзає душу глухим мовчанням!..
І тільки болем квилить... зізнання
У небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589338
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Перетворились спогади у листя
І раз-у-раз падуть перед очей.
То були ми, чи "ми" мені здалися
У мареві заблуканих ночей?
Нехай не так, як ми собі хотіли,
І хай не так,як подумки клялись,
Та снігом все позабуваєм білим.
Як літом теплим ніби відбулись.
А потім впали листячком на воду,
Потоком днів у безвість понеслись.
І ти колись згадаєш мою вроду,
І тихо жалкуватимеш колись.
І стане тихо. Тихо, ніби рідно.
Усе на світі має відцвісти.
Я не жалкую ні про що. Ти квітни.
А я твої читатиму листи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529338
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 23.06.2015
Люблю стихи,которые живые...
Люблю и те,которые фонят...
С которыми попутный ветер!..
И от которых помутнеет взгляд...
Которые из серединки сердца,..
Из золотого ларчика тиши...
Которые бывают с перцем,..
Без выпендрёжа,..без туфты...
И те,которые картечью!..
И те,которые шалят!..
С которыми взахлёб и сердце...
Которым протеже - душа!..
Которые становятся родными...
С которыми благоухает сад!..
И для которых все открыты дверцы...
И от которых не попятишься назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589098
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2015
Казалось бы, я выдохся. И вот
Все радости сердечные отпеты,
Но время порционно выдаёт
Обломки ускользающего лета.
И демоны ползут со всех щелей,
Собою вытесняя постоянство
Рутинных дней. Становишься взрослей
И равнодушней к оргиям и пьянству,
К чужим проблемам, собственной родне...
Любая связь - с налётом несвободы.
И темнота внедряется извне
Во всё, к чему привык за эти годы.
Но жизнь теперь воистину легка,
А каждый день дарованный - условен.
Отныне я и к дулу у виска,
И к фарту в одночасье наготове.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508848
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 22.06.2015
я не буду в толпе одинокою выпью кричать
предлагая очнуться от вязких эфирных туманов
я не знаю что делать
не знаю как всех нас спасать
от порочно засевших в умах безобразных обманов...
что такое с людьми
что такое со мной
тянет леску у ног неуемный прожорливый Молох
верю в истину
в то, что появиться Ной
и по паре возьмет всех кто предан Ему
всех кто дорог...
нету веры другой
нет другого у страха пути
огнедышит чудовище
требует новые жертвы
и послушное стадо ревя продолжает идти
омывая в горячей крови километры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483060
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 22.06.2015
Десь виринають з пам'яті то дати,
Але частіше образи, фрагменти...
Де мама все щось робить коло хати,
А в гаражі у тата інструменти.
Наші собаки: трохи рижа й чорна.
І сад з городом - майже на подвір'ї.
Завжди всміхнуся, - спогадом пригорне
Так, ніби душу залоскоче пір'ям...
І я щаслива... Боже, як щаслива,
Коли згадаю пустощі дитячі.
Ту солодющу, ту медову сливу!
Й далекі зорі - тихі і тремтячі...
І в серці сум, і радість, - все від того,
Що доля ця дала мені пізнати
Двох ангелів життєвої дороги:
Невимовно коханих маму й тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580361
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 22.06.2015
Я б хотіла тебе обняти,
і не можу віддати більше.
Розпадаються дні на дати,
а давно це уже не тішить.
Бо не можу ніяк сказати,
що насправді найбільше мучить.
Десь між тими речама ґрати
поставали такі гнітючі.
Ми живемо. І це вже добре.
Та непри́йняте - гіркне досі.
Твоє серце - таке ж хоробре.
Й перший сніг у моїм волоссі.
Все не вмію оте прийняти,
не навчилась валити стіни.
Тихо пам'ять в моїй кімнаті
Перетворює нас на тіней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586707
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 22.06.2015
(Стихотворение, написано от лица ЛГ.)
Мы виделись не часто… жили порознь...
Помалу отвыкали друг от друга...
И жизни нашей золотая осень
К зиме спешила, вниз скользя по кругу.
По кругу жизни… серою такой…
Без радости… без смысла… без надежды,
Где темный Рок, незримою рукой,
Срывал мечты - последние одежды.
И взору представала пустота...
Той жизненной иллюзии убогой,
Бессмысленная, злая нагота…
…И что-то переполнилось в душе...
Просясь наружу…
Вышло…
Покатилось…
Слезинкой твердою прозрачного драже.
Дождем осенним,
Белым зимним снегом,
Омыв, природа укрывает раны.
И времени необратимым бегом
Излечивает,
Не оставив шрамы...
Я, втОря ей, твое омою сердце,
Дождём раскаяния,
Снегом сожаленья,
И стоном звук на наивысшем герце,
Исторгну горлом
попросив прощенья.
За все…
За бедность жизни нашей.
За глупость.
Грубость вспыльчивых обид.
За те слова, что всех на свете гаже,
И от которых сердце так болит.
За эти повседневные заботы.
За локон твой, до времени, седой.
За все,
Что я был должен... и не отдал...
Склоняюсь на коленях пред тобой...
Я по-собачьи, языком шершавым,
Тебе рубцы на сердце залижу,
И пред тобой,
Как перед Богом правым,
За все грехи прощенья попрошу…
И там, в конце…
Пред роковой чертою...
Страшась, как все, небесного огня,
Хочу,
чтоб рядом ты была со мною.
Прошу,
чтоб ты…
молилась за меня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589014
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Экспромт
Отвыкли руки от объятий...
Восторг не вырывался из груди...
И не терзала жажда страсти...
Остыло сердце без любви...
Потухшие глаза померкли...
Искусанные губы до крови...
И было три шага до смерти...
И к возрождению...тоже... три...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588914
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Спасибо, что пришли...
Но я уже
Списался, опустел и был расстрелян.
И на моём бездушном вираже
Не отыскать лиричных менестрелей,
Скулящих о нещадности любви,
Игре в судьбу тупых и одиноких.
А в черепной коробке Се Ля Ви
Запутывает мысли и дороги.
Спасибо вам,
Спасибо вам,
Спаси...
Я мчусь в овраг, не видя поворота.
Здесь будничность, сжирая жилмассив,
Меня рифмует с водкой и работой.
Здесь каждый проживает за еду,
Своей каморке верен и беспечен.
Я время расстрелял бы на лету!
Я раб его.
И рад его калечить...
Но всё терпимо.
Достаю перо.
И в этой повседневной круговерти
Размазываю сгнившее нутро
С начала жизни до начала смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 21.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015
Тебе пять лет. Тебе ещё не спится.
И ты в окошко устремляешь взгляд -
Вишнёвых туч густую вереницу
Вдоль горизонта выстроил закат.
Ты точно знаешь, всё предельно просто,
А наша жизнь зависит лишь от мам,
Покуда в луже можно сделать остров,
Покуда в холодильнике зима.
И ничего не предвещает бедствий,
Но город, погружаясь в темноту,
Твоё невольно сокращает детство
С остатками заката наряду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515204
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 21.06.2015
Мечтать не вредно. Мы всегда мечтали:
Порою так поверишь в идеал,
Что с радостью забудешь о реале.
Глаза закроешь, чтоб не убивал
Своим унылым видом дом невзрачный,
К какому не по-доброму привык,
Который сжался до оттенков мрачных
И почернел, и скорчился, и сник,
И так затих, что ясно слышно звуки
В его прибитой пылью тишине:
Они пугают, эти скрипы, стуки,
И шёпот, то под полом, то в стене.
А иногда ещё пятно мелькает
По стенам, то ли мышка, то ли жук
И разум утомлённый забавляет
То появившись, то исчезнув вдруг.
Смотреть в окно всё меньше наслажденья
За ним одно и то же день за днём...
Неделя, месяц, год – без измененья.
Лишь гаже и мутней стекло на нём,
Да подоконник в крошках от печенья,
А к ним никто так и не прилетел.
И жизнь без штормов и без приключений -
Пустой, обременительный удел.
А идеал? Опасности, походы,
Мачете, джунгли, солнце, море, пляж,
Бунгало, ром, закаты и восходы,
Покой в душе. Забытый образ, блажь.
Свежеет ветер, океанский берег,
Упругий парус в голубой дали,
Открыл глаза и... Вместо всех америк
Два голубя за крошками пришли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582651
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.06.2015
[b]У крана Украины,
Где Инночка – завсклад
Пускает газолины
В промеж народный тракт,
Шустрят крутые ксивы
Безудержных громад,
Которые свинтили
Метрический контракт!
Вершками покатилась
Вперёд… кругом… назад
Живительная мирра
Мистических пенат…
В поместьях – джип, элита,
Загадочность зарплат…
Несметочность – смазлива,
Но – запах резковат… [/b]
17. 06. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588016
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Я втікаю від неї у затишну мушлю свою
Я її оминаю, дібравшись до крайньої хати,
Я її потішаю – куди вже тому солов’ю,
Я благаю святих геть подалі її заховати.
А вона невідступно, прицільно за мною іде,
А за нею надії, мов квіти ізрізані сохнуть
Ця безумна й оманна планета нелюдо-людей
Ця космічно-розхристана й оскаженіла епоха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588793
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Дай мне ладони твоей коснуться
Губами,
Скользить так синхронно
И жарко...
Дай, изливаясь, вновь обернуться
Снегами -
Мой сон монохромный,
Но яркий...
Дай мне вуалью волос укрыться
И падать
В прозрачные воды -
Венками...
Дай...забываюсь, чтобы случиться...
Отрадой,
Сквозь прошлые годы -
Веками...
Дай мне, не вспыхнуть огнем, взлетая,
От жажды...
В тебе растворившись
Слезою.
Дай, легкой дымкой, в руках растаять,
Однажды,
Грозой исцелившись.
Грозою...
21.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588794
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Шепоче ніч солодкі дощосни-
Відчинене вікно вбирає звуки,
А морок надто в'їдливо-масний
Мене тримає холодом за руки...
Чомусь не сплю... Снує павук думки,
Вплітаючи секунди в павутиння...
Так хочеться намалювать зірки
На ватяне промокле хмаровиння...
У тишу закарбоване "тік-так"-
Годиннику не спиться і без кави...
Вітрисько - розкуйовджений відьмак,
У темінь викликає...для забави...
Іти - чи ні? Так страшно квилить птах -
Напевно править опівнічну месу...
А що, цікаво, снить замшілий дах?
Чи мають Янголи свою імейл-адресу?
Як лялечка, щільніше загорнусь
У ковдрококон - для метаморфози...
А ранок - затуманений дідусь -
Зітре зі щік мої безсонні сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588695
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Экспромт
Мне почему то больше не болит...
Меня,наверно,попустило...
И ночью не боюсь глаза открыть...
И выдохнуть вдруг появилась сила...
Мне почему то снятся корабли...
Наверное, пришла пора отчалить...
Мой парус унесёт на краешек земли,..
Где нету берега печали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588685
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
-Сколько секс и почем минет?
...я гляжу на тебя в упор...
(на вокзальной ночной скамье
Проститутки и сутенер)
Прочь наигранность скользких слов!
-Заплати, и она твоя.
Расплатись за ее любовь-
И пластай ее, как маньяк.
...вырез платья пропах такси...
-Снимешь в номере все быстрей!
...в фарах ночи изгиб осин
Словно колья от упырей...
Платье бросишь, "по ходу," в ночь...
Миг свободы, как мир без виз...
...и в падении падшем дождь
Гасит пламенный ток в крови...
...дебет с кредитом в сальдо сбит.
Ты продажнее всех грязнуль.
Это- словно из-за обид
Ненавидеть свою страну,
Эту землю, где ты росла,
Что в военном горит огне...
...тела влажного мармелад...
-ЧИСТО-ТЕЛО!.. Иди ко мне!..
...на широкой постели мы
Отчего-то всегда в углу...
Ты отмыта... И я помыт...
Я вхожу, словно в землю плуг...
Это- собранный урожай
Из семян, что карманы трут.
-Я кончаю! И ты кончай!..
Странно... Отдых... И все же- труд...
-Синячок? Или нет- ушиб?
(прошлый, видимо, был жесток).
...лечим раны больной души
ЧИСТО-ТЕЛОМ... "Зарей восток..."
Лицемерно исторгну прочь...
-На. На чай. Уходи скорей
По дороге, где красят ночь
Пятна красные фонарей!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062000927
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588555
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Если ты не придешь, то останешься жить между строчек
Непросмотренным сном, неслучившимся счастьем, анонсом...
Окружающий мир так усердно об этом пророчит,
Что теперь безразлично мне даже осеннее солнце.
А ночами все звезды воруют возможность мечтать и,
Так невинно моргая, когтями вонзаются в небо.
И теперь одиночество- мой неизменный читатель-
Оставляет в постскриптумах подписи, где бы я ни был.
По-осеннему грустно. Курсирую вальсом чаинок,
Заплетая в воронку изысканный вкус бергамота…
Если всё-таки сольный концерт мой окажется длинен,
То, пожалуйста, мир, пусть он будет звучать для кого-то.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209473
дата надходження 05.09.2010
дата закладки 20.06.2015
Когда-нибудь без толики стыда,
С ухмылкою взглянув в родные лица,
Ты выскочишь за хлебом - навсегда -
И не найдешь резона возвратиться.
Шагнув за мелководный Рубикон,
Уверишься в тропе своей и почве -
И верный город станет незнаком,
А жизнь твоя мятежней, но короче.
Там, в зареве пылающих мостов,
Былых друзей мутнеют силуэты.
Расстаться с чем угодно ты готов,
Не стоит и раздумывать об этом.
Пускай рябит возвышенный посыл
О том, что ты - такой, они - другие,
Ты будешь рад из приторной попсы
Высасывать густую ностальгию.
В итоге ты найдешь не благодать,
А только привязь к временному месту.
Найти себя, чтоб снова умирать -
И распроститься, чтоб опять воскреснуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530170
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 20.06.2015
Я рядом. Я холодною рукой прогуливаюсь между позвонками. Я - твой навек разрушенный покой, твоя коса, а ты - совсем не камень. Пускай судьба сжимается в одну тропинку от еды до унитаза. Раскаиваться? Чувствовать вину? Но я не предавал тебя ни разу....Моя любовь на блюдечке, держи. Тебе плевать. Я всё же год от года исправно обещаю миражи, но слышу от тебя одно - сво-бо-ду. Пою навзрыд - глаза твои сухи, мои - полны нехоженых парижей. Я видел, как рождаются стихи. И знал, как задыхаются они же. Прости меня, прости меня, прости...За то, что я простил тебя когда-то. За то, что жизнь твоя в моей горсти - и ничего иного мне не надо.
Всего лишь жизнь. Но ты с недавних пор такой тоской осела между нами, да и тоска расстреляна в упор остывшими осенними деньками. Любить тебя? Уж лучше бы я слёг с какой-нибудь смертельною болезнью - у этой жизни должен быть итог мрачнее, беспробудней, бесполезней. По лестнице спускается к тебе привычный ужин. Всё уже не ново - моя любовь прикована к трубе, а я к любви пожизненно прикован. Заплачешь? Не устану повторять, что всё могло бы выйти по-другому: могли бы разделять с тобой кровать, могли бы завести с тобой знакомых. Дешевле слов моих твоя слеза - мы не под стать изысканным полотнам.
И был октябрь. Я что-то нарезал. И пес мой не улегся спать голодным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Я знала ці руки,
Вони обпікали давно…
Тут небо так низько! так близько непрохані чари…
Ось тут пригубила я вперше пекельне вино,
Коли мої ноги
горіли пісками Сахари…
Дитя лабіринтів…
З якого з”явилась вірша?
Пустельна Мадонна в моє поверталася тіло…
Лише полонянка, вливалась у море душа…
Душа, переповнена
спраглими водами Нілу…
Ці опіки – шрами
В мені - від твоєї руки…
Твоя прохолода – моя нагорода чи кара?
( і знову крізь серце моє проростають піски...
І я відчуваю –
мене впізнавала Сахара!)
Ти кожного разу
Дощенту стирала мій слід!
І ніч африканська вмирала зі мною… і смерть ця
Була необхідна… бо холод твоїх пірамід
Ще й досі пече
у найтонших папірусах серця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588478
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Кто мне под ноги бросил четыре туза,
И волшебную лампу из рук Алладина,
Кто заставил плясать захмелевшего джинна,
Бог какой пошутил, на каких небесах?
Расписал по часам неожиданность встреч,
И по капле наполнив чужие бокалы...
Поезда уходили, минуя вокзалы,
Остановка конечная значится - Кетч...
Обжигаясь, летела на пламя свечи,
Разорвав по пути все, что было и крылья
Опалив, а сомненья забвением стыли,
Не бывать сон-траве, первоцветом в ночи...
Кто мне под ноги бросил стрелу и копьё,
Вырывая из рук и щиты, и забрало?
Оставляя кресты, только этого мало,
Когда душу пинают и топчут ее...
18.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588396
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Шашлык из баранины, вымочен в пиве,
Мы в ответе за тех, кого прикормили
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475045
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 19.06.2015
Что-то давно не леталось во сне…
Видимо близится старость…
Веток осталось на старой сосне,
В принципе, самая малость…
После обеда прилечь на диван,
Ночью разглядывать свечи…
Всё – суета, миражи и обман…
Время такое не лечит…
Может собаку себе завести,
Выбросить к чёрту мобильник…
Будем напару по парку брести…
И теребить холодильник…
июнь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196535
дата надходження 19.06.2010
дата закладки 19.06.2015
Сезони прощання…
Цей стиглий п’янкий виноград…
Зникали і ті, що клялись цілувати до скону…
Був жовтень мій пізній… можливо, терпкий листопад…
І я поверталась
Додому із твого полону…
А завтра – вже вільна!…
Чому ж так у грудях - пекло?!
Боліло у скронях?... втікала… вернусь я не скоро…
І смак поцілунків…( це – літа примхливе тепло)…
І сонячний вітер –
лишились по той бік Босфору…
Котилися хвилі
Крізь серце… і далі – назад…
В мені розбивались… зникай же і ти, моя зоре!
-Не бійся, маленька… не треба… лише – листопад…
І хтось малював на снігу –
апельсинове море…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588068
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Моя безбашенная НикитА,
ТриДЕразмерная шестая суши.
Ни от чего не вянущие уши
И нервы-тросы, а не провода,
Незрячевасильковые глаза,
Сердца, порубленные в мелкий ливер,
Апостолы, висящие на сливе,
И густо размалёванный фасад.
И что с тобою делать? Дура ты!
Не любишь папку, доченька–шалава?
На этот раз упёрся я наславу,
И не в одну шестую, в пять шестых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588221
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Її боліли відстані й міста
і дні, які тягнулися роками.
Думки втікали в"язнями із камер,
ховались у спустошених світах.
Кордони розбивалися. До дна
хтось пив її, облизуючи губи.
Мить щастя. Та яка цьому ціна
у світі між нащадками Іуди?
Керована інстинктами. Куди
ведуть її дороги мертвих вулиць?
Стирає дощ роз"ятрені сліди.
Ніч сонце до грудей Землі вже тулить.
І байдуже, що літо сліпить дні,
бо знищили надію, вбили віру,
в той час, як інші знов міняють шкіру -
святі, немов ікони на стіні....
А я б її знайшов, зігрів! Хоча б
за те, що в її грудях б"ється серце.
Ну і нехай в житті я просто раб,
мій голос в децибели й гігагерци
проллється і почує цілий світ.
Я відбудую свій священний храм!
На зло усім спотвореним богам
залишу на землі безсмертний слід...
Бо я не сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588264
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Шкода, що серце- не радіосхема:
Щось підпаяв- і воно оживе.
Як заболіло-це теж не проблема:
Взяв ремкомплект- і воно, як нове.
Шкода, що серце не візьмеш з базару...
Я б вже давно замінила своє.
Ще й про запас підкупила би пару-
Раптом хтось серце зламає моє...
Ще б відключила я функцію"сльози",
Щоби чужим їх побачити - зась!
Витягла б з серця і вірші, і прозу,
Ще й написала б:" Напруга! Не лазь!"
Шкода, що серце- не радіосхема...
Б'ється і плаче, сприймаючи біль...
Наше життя- це складна теорема,
Досить підказок уже звідусіль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403256
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 18.06.2015
Я часто говорю себе – окстись…
Гони печаль… смотри на вещи проще…
Ну, что тебе?..
Твоя земная жизнь лишь то, что есть…
И ни на йоту больше…
Она не дарит смысла вообще…
И в частностях его искать не надо…
Скользи поверх… не трогай суть вещей…
Забудь, что всё увянет листопадом…
Что станет мир бездонным и ничьим…
Слова исчезнут… растворятся лица…
(Душа, прошу, замолкни… не ропщи…
А то создатель может рассердиться)
Ведь станет ново всё, что так старО!..
Так почему растет печаль немая??..
……
Мой нелюбимый персонаж, Пьеро,
Всё чаще я твой облик принимаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588230
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Мне приоткрой завесу лета: до серединочки,..чуть-чуть...
Блуждающих огней секреты мне приоткрой,..
В чём жизни суть...
Сердец,до наготы раздетых,в горячих жерновах ночей,..
И вожделенного обета пустыни страстных миражей...
А я тебе за все за это - монетою не заплачу...
Я рассекречу наше лето в каком то тысячном году...
Прольюсь дождём тебе на крышу,когда захочется воды...
Кому то звёздочкой желанной под ноги кинусь с высоты...
Приобниму закатным солнцем и ветром унесу туда,..
Где стану капелькой солёной,..а может - пламенем огня?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588212
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Схилившись цвітом до землі,
Росу з трави збива калина,
Злітають крапельки вогнів,
У твої зорі, Україно...
Твій теплий, літній, тихий спів...
В душі ледь повені тримаю.
Не підібрати в світі слів,
Щоб вільно вимовить: "Кохаю"...
17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588101
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Я б сосчитать свои мечты не прочь…
Да все боюсь, - а вдруг их не осталось?..
Усталость мне напоминает ночь…
А ночь… напоминает про усталость…
Кораблик легкий, светлых лунных грез,
Растаял, где-то в океане ночи…
А я, как старый палубный матрос,
Отставший от него, и пьяный очень,
Со вздохом замерев, гляжу вослед,
Своим мечтам, исчезнувшим за краем…
……
Жду… понимая – возвращенья нет…
Жду… ожиданий тщетность понимая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588056
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 18.06.2015
утренний
привет
как
начитанный
снами на заре
дни
пропитаны
может, мы тогда
и не встретились,
ветру невдомёк,
что за бликами
кажется, весна
и пробежками
катится луна
с конькобежцами
долькою лимонной
надрезанной
в глубине у фьорда
норвежского
кажется, что звезды
рассыпаны
словно семена
там, под ликами,
веются под волны
шуршащие
с песнями в каналах
летящими
тополь вдалеке
гривой блещет,
вечером с дождем
гавань плещет,
и какой-то день
под загривок
чудно улыбнется
под сливой
дня такого
жду год от года
радуюсь ему
и погоде
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580421
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 17.06.2015
Я подарую тобі мить кохання
Тонку стеблину сильних відчуттів
Жадану мить солодких відкриттів
Нестримне для обох, сердець єднання...
Звабливо-ніжний аромат двох тіл
Розбавить ніч відтінком прохолоди
Ми піддамось спокусі насолоди
І почуття візьме нас під приціл...
Торкання уст...гарячий подих в скроні
Легке тремтіння хвилями по шкірі
Покірливо в мовчанні і довірі
Себе я віддаю в твої долоні...
Сплетіння душ у неповторнім танці
Коли усі слова - пустії звуки
Коли у крила проростають руки
Коли ми за бажанням - ночі бранці...
Дурманні і солоні відчуття
Під місяцем повінчані весною
Ми згоримо запалені іскрою
Під ритм єдиного... серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Колись давно
ми будемо любити.
Птахів, народжених
з шкарлуп надбитих,
тримати у руках
і видихати
їх голос,
наче власний свій
крилатий.
Ми будемо
звивати
їхні гнізда
у статуй паркових
в роздутих ніздрях.
Колись давно...
ми будемо, як люди,
зітхати про любов
в пташиних грудях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587843
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
грозы -
это серьезно
как намёк
на возможность
как прочитанный
очерк
с вероятностью
точек
это утро
с мартини
изумлённые лица
ты ушел в ниоткуда
и вернулся
из Ниццы
это мыслей песок
и эскизы из прочих
это пара звонков
ни о чем,
между прочим
это круговорот
тополиного
пуха
барабанов
оглохших
панически
сухо
грозы -
это портрет,
ситуация
шторма,
невозможность
обнять,
послевкусие
"орбит"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587818
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Якщо кохаєш, міцно не тримай,
Хто твій, вже не подінеться нікуди.
Не вір, коли гамселять гучно в груди
Й клянуться, що лише з тобою Рай.
Кохання щире — мовчазне, зазвичай,
І зайвих клятв воно не розкида,
(Бо зайве, як в пісок щеза вода),
Слова порожні теж йому не личать.
Не втримаєш, як геть воно іде,
Хоч силу велетенську застосовуй,
Хоч ґрати став й на них міцні засови...
Розтане й не знайдеш його ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587762
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Під тягарем гріхів людських
Убік схилилася земля,
Втонула серед душ слизьких
І хоче все почать з нуля.
Уже хитається й скрипить
Іржава стомленая вісь,
І не вперед земля летить,
А швидко котиться униз.
І відлік часу вже назад,
І шлях вже добіга кінця,
А в наших душах маскарад -
Одні лиш маски без лиця:
Всі повні чванства і пихи,
Сховались в коконах брехні
І дивляться на всі гріхи
Крізь окуляри захисні.
Я сам, скажу, не без гріха
(Хто не грішив із нас хоч раз?),
Та в моїм серці є жага
На світ поглянуть без прикрас!
Пізнати істину просту,
Просту, але таку вагому:
Нести між люди доброту,
Та перш змінитися самому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587767
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Мне б упиться не зноем, а жажду слезою залить,
Задыхаясь, не видеть, полночного неба корветы.
Миражи ухмыляясь, сиянием полуодеты,
Бередят темной ночью, бросая лишь лунную нить...
Мне б упиться не гарью, - прохладой весеннего дня,
Но в июле, за дымной завесой, клубятся пожары.
А в душе темной тучей, взрываются гневом кошмары,
Созерцая не свет, только трепетный отблеск огня...
Мне б упиться не мраком, а свежестью летнего сна,
Чтобы плакали птицы от счастья, рассветы встречая.
Ароматы лесные вдыхать, а цветы иван-чая,
Мне б в охапки собрать, чтоб зарю провожать у окна.
Мне б упиться не болью, улыбкою теплой такой,
Не дрожать в безысходности, странное слово услышав...
Только ночь, насмехаясь, танцует лезгинку на крыше,
Когда лунные слезы Селена роняет порой...
15.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587789
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Что станем врагами – кто думал о том?!
Мы братьями русских считали!
Но «братья» тихонько, и подло притом,
Кусок Украины украли…
Хохол ты, кацап – нету разницы в том!
Российским гостям были рады…
Мне русский родным был, но в зоне АТО
Родство расстреляли из «Градов»!
Как стало доктриной? Расскажет ли кто?
Обман, извращение сути...
Мне русский противен,по сути, за то,
Что им брешет по миру Путин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587459
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 16.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2015
Танки, окопные вши, калаши,
Чёрствая корка, гнилое винище…
Ежели выбрал, то и заслужил,
Вот тебе время, а вот тебе пища.
За похмело и густые харчи,
За ностальгию по грязной канаве.
Рыло суконное вдрызг засучив,
И рукава, и портки окровавив,
Будешь палить, не считаясь с людьми,
Из калаша по рядочкам калашным.
Будешь до смерти делить этот мир,
Зная, что это бессмысленно-важно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587707
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Опомнившись – к директору: «Простите, отказалась
Отдел возглавить, утром, на Совете: дома – дети...»
Потом несла о верности, глаза дарили сладость,
...А шеф смотрел, не слушая, как на «курилках» – сплетни...
Он визуализировал летучий отпуск летний,
И думал: всё! ...утратила «шанс» деловая леди,
Тот «шанс», который ...даром ей не нужен, коль семья –
В порядке: муж, и дети, и уютные друзья.
...«Да-да, да всё в порядке, не волнуйтесь, предложение –
Как рост Вам предлагалось, рост карьерный, с продолжением», -
Довольный, что сказал коллеге – правду, без сомнений,
Сперва, директор – с грустью стал листать «отделы кадров»,
Да ...солью, по «семейным» – как ...проставил метку - «старый»,
С искринкой, молодёжь - искал уже, да с настроеньем!
P.S.
Одним - автосалоны предлагали «Всюдо-ходы»,
Другой – жалел, как мог, свою «копейку» на дороге.
15.06.15г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587718
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
[i]Зло страшное из всех – война и миф во благо
Неведомо кого, безвременно зачем…
Дрожат от подлости ветров и рвутся флаги
По швам искусственно заложенным в тандем.
Портной был не у дел. Работал канцелярщик -
Оклеивал гранчак своим папье-маше…
Пиарясь на крови, испачкав клеем пальчик
Лекалил алый смог на тонкие клише.
И первый сильный вихрь (по имени Торнадо)
Развеял в пух и прах таксидермиичный сток
И грешных и святых укладывая рядом:
Макушкою на Юг, ногами на Восток.
Боролись Жизнь и Смерть, отплёвываясь градом,
За каждый террикон и каждый колосок…
Не требуя себе ни славы, ни награды
До хруста затянув бумажный поясок…
Устали все давно в бессмысленной погоне
За Золотым Тельцом и Золотым Руно
Теперь и Жизнь, и Смерть на сон устало клонит
На иллюзорный сон, в котором всё равно…
В котором нет обид и споров за былое,
Нет горечи потерь и промахов дедов…
Не дремлют лишь дельцы и холст могильный кр́оят,
Рассеивая мир на наших и врагов.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585355
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 16.06.2015
За картиною К.Роландо "Катарсис"
[img]http://orig06.deviantart.net/291d/f/2014/060/2/9/katharsis_by_aquasixio-d78h3po.jpg[/img]
Чекають рифи з піною у рота
Штормів і бур із посвистом образ.
Моїм вітрам не в радість та гризота,
Тому й тікають за очі щораз.
Їм навздогін кигичуть гнівно чайки,
Аж гублять пір’я скаргами листів.
А в мене вже кипить гостинно чайник…
І печиво гамує крикунів…
Не дочекавшись сварки, сплять пороги…
Човнами мрій веслує в [i]завтра [/i]штиль…
Нарешті спокій килимом під ноги
Нічних годин… До ранку кілька миль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587599
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015
Ты силой изначально был наказан,
Когда тебе распределили роль –
Мужскую, главную –
теперь всю жизнь обязан
Доказывать везде, что ты – герой:
И раны храбро прятать под рубахой,
И мускулом не дрогнуть у руля,
Сиять под бескозыркой мономаха
Улыбкой капитана корабля!..
...Но не казни́ себя в час ватерлоо!
И я тебе не стану палачом…
Мой лев, ты можешь смело - с львиным рёвом -
Уткнуться в моё слабое плечо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507037
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 15.06.2015
Над крышей ласточки кружили...
Накликали они дождя...
Из почерневшей складки неба упала капелька одна...
Испариной асфальт покрылся, и вышли лужи с берегов,
Через минуту после ливня - вдруг коромыслище дугой...
Сон,примостившись краешком постели,и,заглянув под балдахин,
Открыл волшебный ларчик гжели...
И на секундочку застыл...
Девчоночку с полей июня,он сразу же признал...
Тот алый цвет( из акварелей) уже когда то подбирал...
Ноктюрн таинственный звучал за стенкой...
И третий раз вино в бокалы вечер лил...
Она была во сне - прозрачною росинкой...
А в радуге - небесно - голубой...
Но на рассвете - дрогнули ресницы...
Возле подушки - с дырочкою амулет...
Три карамельки (с земляничкой),..
Билетик в цирк,где свой кордебалет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587352
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Самый тяжёлый прыгает первым,*
Чтобы не рухнуть на плечи другим,
Кроет, кромсая хрупкие нервы,
Грешную землю матом благим...
Самый пассивный плетётся сзади,
Чтобы не смог отличить следопыт,
Сколько нас будет в новой засаде,
Где замолкает топот копыт...
Самый отважный скачет в атаку
На белоснежно-лёгком коне,
Без рассуждений вступает в драку
И умирает наедине…
Самый вальяжный так эпатажно
Не замечает жалких потуг...
Может и знает, что в жизни важно,
Только исполнить всё недосуг...
Самый упрямый тупо и прямо
Ломится грудью на абордаж,
Перемежая кочки и ямы,
Ночки и строчки, раж и кураж...
Самый корявый жаждет халявы,
Не искушая творческих мук,
Не променяет грохот костлявый
На мелодично-трепетный звук...
Самый красивый лезет спесиво
В вычурность стиля и гардероб,
Но, временами, так экспрессивно
Машет букетом разных хвороб...
Самый прикольный непротокольно
Переколбасит корпоратив,
Румбу и танго сбацает сольно,
Смачно впадая в императив...
Самый крамольный пишет фривольно,
Не сожалея и не скорбя...
Не замечая, что сделал больно...
И одиноких, кроме себя...
Самый гуманный накормит манной
И дармоеда, и дурака…
Смело тирану споёт осанну,
Выстрелит дважды - наверняка!
Самый наивный выглядит дивно,
Верит, что миром правит любовь...
Мыслит глобально и позитивно,
И потакает твари любой…
февраль 10
* - правило парашютистов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172216
дата надходження 16.02.2010
дата закладки 14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2015
Ты нечаянно, терпким вином игристым
Опоил...
Разливая по венам яды...
Закипела, завьюжила кровь...
"не надо",
Я шептала, скользнув на неровный выступ...
Разливал...
во хмелю, не слышны сомненья
И пила, забывая, что зной - не стужа.
Проливными дождями поток - по лужам,
Да прогулка в саду,
не к горе восхожденье...
Ты нечаянно, так походя, простился.
Я укрылась за шуткой,
а боль - в оковы...
Разлетится по свету листом кленовым -
И не вспомню потом,
как вчера кружился...
Я не вспомню...
не стану крушить и рушить,
Из обид нанизав , ожерелья нити.
Воплощеньем не стать на века в граните,
И сетей не сплету,
не ищи ловушек.
Не хочу...
Не затем я, расправив крылья,
Улыбалась, взлетев,
ненароком...в бездну,
Чтоб навеки уйти, навеки исчезнуть?!.
Новым чувством упьюсь
и любовью выльюсь...
12.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587207
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 14.06.2015
ВИШНЕЮ
ПОЗДНЕСПЕЛОЮ
Вишнею позднеспелою
Мысли вскружили голову
До совершенства зрелые,
До безрассудства голые.
Песней давно пропетою
Манят любовью брошенной
Между судьбой и Летаю
Зимами запорошенной.
Тихо сулят воскресшему
В памяти покаяния
Давнему цвету вешнему
В наших сердец свидания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587218
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 14.06.2015
... вот если бы ангелы курили, то, вероятно, посчитал бы ...
Алекс Фо
Самое время людей узнавать по глазам,
кожаным словом бросая в кольцо души.
В месяц, когда начинается твой Ураза,
ночь паранджой укрывает соски вершин.
Полубраслетом тонким с запястья вниз
катится лунный свет в городской квартал.
Чтобы набрать в ладони прозрачный рис,
дождь нужно слушать не открывая рта.
Ты почему-то любишь сводить с ума,
любишь, когда танцую в тиши приват.
Ангел за креслом знает развязку сна
и потихоньку курит свой Dunhill Whitе,
в дым одевая стон от горячих тел.
Знает, кудрявый, что обо мне соврал...
В брызгах граната наспех уходит тень,
запах, Коран и чётки смахнув с ковра ...
Стих не является рекламой бренда British American Tobacco, отнюдь)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587194
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
И не выдумать,
не избавиться,
не утешиться,
Только ветром сорвало
и под ноги
бросило...
Закружило...
май снова, окажется
осенью,
Тучи стаями, угрожающе -
гроза-грешница...
И не холодом,
и не жаждою...
упиваемся.
Извести, не словами со света, -
поступками.
Вновь ханжи лицемеря,
сплошными уступками,
Вслед глумятся нам,
свято веруя -
возрождаемся...
И не радуясь,
сладкой ватою -
горечь- горечью,
Не покажется руки...
полынью испачканы...
Алый парус натянут на мачту,
подхваченный
Диким ветром,
став Черным Роджером,
как-то полночью.
И не слюбится,
и не стерпится,
коль украдено,
Хоть на цепи в темницу
бросая холодную.
Но душа без любви и без света,
голодная...
Отродясь, не быть
гроздью целою,
...виноградине...
12.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587157
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]https://cs7061.vk.me/c7008/v7008652/d609/Da8vjhjLNgc.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/1NHKbfeZ-Xk?t=1167[/youtube]
Ти знову тут наглядачем з небес.
А я щоніч своє втрачаю пір’я
Між лебедів на озері чудес,
Що бас-ключами вигинають шиї.
Сигара ночі. Попелу зірки.
Але даремно ти чекаєш згоди…
В мені живі живуть іще струмки,
І весь мій біль – на дно, мов камінь в воду…
Несила стане – я відкрию шлюз
І випущу по хвилях із полону
Душі своєї лебединий блюз,
Який співають крила саксофону.
І ти розтанеш, змучено-блідий,
Сигара-ніч ясний запалить ранок…
Лишу росою блюзові сліди
У ритмі шаффл. Впізнай мене, коханий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587165
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Отак іти за місяцем у безвість,
Сховавши душу за тугий замок,
Вростаючи свідомістю в безмежність,
Де сліз нема, ні болю, ні думок...
Вінок із будяків з чола здійнявши,
У плащаницю загорнувши сміх,
Сузір'ям стати (хоч дрібним) назавше...
Та тягне в баговиння Єви гріх...
І засихає вкотре сіль на віях...
Чи є мета в розлуки - вища суть?
Я алгоритм життя не розумію -
Та чи дано комусь його збагнуть?..
...Ця ніч на двох - в ній тільки я і місяць ...
Отак би йти за ним у небуття..
Мій поводирю світлий, ти не смійся -
Я нерозумне і сліпе дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587061
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Я устала просить подаяние,
Укрывать свою слабость силою,
Понимая, внимать... могилою
Быть для сказок и тайн, в оправдание.
Я устала смеяться, без устали,
Когда сердце кровавой раною.
Объяснять измышления странные,
Наполняя бездонное...пусто...ли?
Я устала глубокой быть заводью,
Измеряя рубеж лишения,
Не нужны мне ничьи прегрешения -
Закрома забывчивой памяти...
Я устала влачить... сладким заревом
Угощая, вино - бокалами...
Новый день пьянит... обветшалыми,
Оказались вдруг призраки - маревом...
12.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586998
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Щиро вдячний Залюбленій у світ, яка своєю поезією "Безкрила" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586710
підштовхнула мене до написання твору
Цей твір - поетична варіація за мотивами новели " КРИЛА" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583975
Дуже дорогій мені людині присвячую
О, янголе, чому ти засміявся,
Коли мене побачив на колінах?
Чи думав, я покаятись збирався
У дійсних та придуманих провинах?
Ні, янголе, я каятись не буду…
Те каяття… чи так воно потрібне???
Словами здерти рУбище із бруду ???
Це, херувиме, виглядає дрібно…
Я на колінах… скорчений від болю…
Мої долоні – то кривава вата…
А спину вигнуло загрозливо дугою…
Там скоро будуть…крила проростАти…
Ні, янголе, вони не ті, що в тебе,
Сліпучо – білі, з ніжним ореолом…
А інші… мов шматки нічного неба,
Моєї крові зрошені розсолом…
Ті крила проросли собі з любові,
В’їдались в мозок, проростАли в серце…
Стискали душу, мов гілки тернові…
Мене вбивали божевільним скерцо…
То й що з того, що чорні? Що вбивають?
Коли любив – не страшно помирати…
Банально, правда??? Крил не вибирають,
Які на колір… Бо хотять літати…
Тобі цікаво, янголе, що далі?
Як моє тіло пошматують крила
Побачити? Та зникнути в астралі…
А потім… потім заздрити безсило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586877
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Цей варіант перекладу вже був представлений.Вирішивши виділити свої незначні спроби в окремий цикл,я виявила,що вони знаходяться на інших авторських сторінках.Виправляю помилку.
Ти неземна…
Моя принцеса…
Бажаю завжди… відчувать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи,
зацілувать…
Твій погляд…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я босу… душу
серцем... бачу,
Що не дає…тілам заснуть…
Опоєний…
у ці хвилини…
Відкрита…в поклику…така…
Вустами… обпечу…коліна…
бавиться…
Персами…рука…
Від пальчиків стрункої ніжки
Такої ніжної, як спів,
Змиваю язиком доріжки,
Із крихітки,
що прагне…снів…
Наче остання насолода…
Пізнаючи вуста…торкнуть…
В твій Всесвіт…
я…зайду …без броду…
Щоб в пристрасті тій потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…день, чи ніч…
Шепнуть тобі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… річ…
Оригинал.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546781
27.12.2014.
Моя прекрасная принцесса,
я так всегда хочу тебя,
мое лекарство против стресса...
зацеловать...
тебя...
любя...
в глаза смотреть, изнемогая,
проникнув в их святую суть...
увидев,как душа босая
сердцам двум не дает заснуть...
и находяся в опьяненье...
такой зовущей простотой...
губами пробовать колени,
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке,
нежней,чем в песне соловьи,
смывая языком дорожки
с малышки, жаждущей любви...
и как в последнем наслажденье
познать открытость губ и уст...
прникнув внутрь твоей вселенной
и в волнах страсти утонуть...
и оставаясь в состоянье,
когда потерян день и ночь,
шептать тебе слова признанья,
гоня реальность жизни прочь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586722
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
В сердечной сумке( под ребром) у слабой половинки
Хранится камертон любви и нежности сурдинка,..
И оголённых проводов тугой комочек нитей,..
И струн,оборванных, аккорд...
И сон полузабытый...
Блокнот истерзанных стихов про встречи,расставания,..
И фотографии клочок с последнего свидания,..
И опьяняющий озон(закатанный под крышку)...
Три алых розы(без шипов),..батистовая фишка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586952
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Это сон ли?
Не спящий во сне,
Я все помню... И чудится мне
Потаенное место для радостных встреч,
Где былое возможно навеки сберечь.
Это явь ли?
В строении сна
Ты реальна... Как наша весна,
Та, где мы преступили запретный порог,
Что растаяла в прошлом в разлуках дорог...
Я не знаю-
Ты здесь или нет.
Попадаю в затерянный след,
Что ведет в память прошлого наши сердца,
Что терзает, как раны от терна венца...
Но светает.
И порвана нить.
Обретает явь желание быть.
Попытаюсь запомнить свой сон наизусть,
И в потливой истоме навеки... проснусь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115061100494
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586702
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
***
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Мы все пред Ним обнажены,
Хотя весьма горды собою.
Мы крайне любим подавлять
В себе – себя, а в друге – друга.
И так неловко нам признать,
Что эта тяга – с перепуга.
От страха быть смешной овцой,
От страха – оказаться первым…
А нам лишь надо быть собой,
Чтоб разговаривать с Вселенной.
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Есть брешь в безбрежности стены.
И в каждом человеке – двое.
Апрель 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584853
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Я знову вкотре намагатись мушу
з"єднати разом тіло й душу.
Бо не єднаються.
Бо розбігаються.
Хтось може знає, як цього добитись?
Чи схоче з іншими знанням цим поділитись?
Чи мабуть, поділитись хоче й може,
але почути здатен це не кожен?
Релігія, мистецтво та мораль
не дуже здатні впоратись, на жаль.
Кохання поєднає душу з тілом,
але не завжди з тим, з яким хотіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586700
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Нарешті відпустка. Зітхає полегшено мозок,
І мій телефон не очікує прикрих дзвінків.
Душа замовляє на зіллі настояні грози
Змивати рутину з пошарпаних темпами крил.
Сніданок – із сонця засмажене око яєчні
Між тостами хмар. А десертом – родзини хвилин,
Які обіцяють солодку, мов мед, безкінечність
Польотів фантазій по картах пейзажів і рим.
Увечері склянка тепла запашного повітря
Зі співом цикад в розімлілій чуприні трави...
І спокій спокою – бальзам на скривавлені лікті…
Рушай, підсвідомосте, коником в шо́вкові сни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586795
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
У кошиках ромашок стигне літо...
Чому ж тоді так холодно мені,
І дощосльози залишає вітер
На підвіконні, на моїм вікні?
У полуницях рум'яніє ранок,
Мережать ластівкИ примхливу даль...
Чому ж мені дістались на сніданок
Солоні краплі і гірка печаль?..
Поля лоскочуть небо колосками,
Лелеки цибатІють у гнізді...
А я кариатидою, руками,
Тримаю Всесвіт в лихоманці днів...
Летить над світом літечко, співає,
Леліє - пестить вишнями сади...
А в мене пересохшим водограєм
Лишились рим потріскані сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586656
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Лишитись нащадкам
Коротким листом у вічність,
Аби в круговерті двадцятих – тридцятих століть
Від доторку їхнього
В мороці ночі зігрітись
І далі – по колах, за Данте, смиренно ходить.
Душа завмирає,
Коли на табличках із глини
Думок оживає красиво змальована в’язь.
Крізь тисячоліття
Лунають звичайні новини:
«мій друг оженився», «калина у нас розрослась».
І тьохкають в грудях
Відлунням по чертах і ризах
Написані пращуром давнім премудрі слова
В дарованій випадком
Дивній Веле́совій книзі:
«Були українці на схилах Славути-Дніпра».
То ми не чужинці,
Не зайди у власному краї!
І, може, ромашку звичайну побіля воріт
Колись прабабусі,
Ще дівчини, руки плекали,
Співаючи пісню під цокання кінських копит...
Листом для нащадків
Лишитись у часоефірі,
Аби родоводу співуча сталева струна
Мовчанням не лопнула,
Змусивши змовкнути ліру,
Яка від Дажбога своє існування вела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586630
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Як затишно в маленькому кафе,
Коли рясним дощем асфальт умитий.
Маленький столик і осінні квіти,
Та келишок глінтвейну недопитий.
Як затишно в маленькому кафе.
Рояль замовк. Лиш тихо саксофон
Мелодію дощу спіймати хоче,
А дощ не піддається, він регоче,
То затихає, то в вікно стукоче,
Не хоче підспівати в унісон.
Й всміхнеться загадково музикант.
Я лиш на мить у нього закохаюсь,
А потім у реальність повертаюсь,
Назад, в кафе, де від дощу ховаюсь,
Де тепло, і кориці аромат.
Я подумки завжди туди лечу,
Коли дощить у осінь непогожу,
У те кафе, що на підвальчик схоже,
Де саксофон ніяк спіймать не може
Мелодію осіннього дощу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575376
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 10.06.2015
Уроненным зерном взрастить хлеба,
Слезой кропить, дыханьем согревая,
Усталым взглядом не достигнуть Рая
Душе открытой явится мольба...
Украденным лучом леса поджечь, -
Ожоги рук не исцелить кручиной,
И не укрыть грех старою холстиной,
Хулу в осанну, словом, не облечь.
Ухоженной траве дождей чуток -
Росою скажется, не взглянет даже...
Как муха лошади, там - на поклаже.
Мгновение - невидимый седок...
Умноженным богатством не кичись,
Недуг не исцелит алмаз бесценный,
А мудрость вековая, несомненно,
Откроет двери, только постучись.
Уставшему, безудержно не плыть,
Молчишь, порабощенный праздной ленью?
Внимая только собственным виденьям,
А разум дан, чтоб манной наделить.
08.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586585
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Еще вчера,
видений сумрак,
Смущал и мысли, и дела...
Еще вчера,
надежд ажуры,
В воображении плела.
Еще вчера, страдали руки,
Касаясь, но не находя...
Еще вчера, устав от муки,
Искала свет среди дождя.
Еще вчера...
сегодня впору,
Разбиться птицей на лету...
Еще вчера...
прощай...нескоро
Забвение изобрету...
10.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586581
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Звезды низкие, яркою россыпью...
Нынче в небо не надо взлетать -
Я к Медведице лёгкою поступью
Подойду, чтобы шерсть потрепать.
Ах, сторонка, родная сторонушка...
Заиграла степная душа,
Что вчера была меньше воробушка
И ценилась - не больше гроша.
А сегодня с луною-молодкою
Вышла под руку в ночь погулять,
Выступая такою походкою..,
Что самой мне себя не узнать.
Млечный Путь мягко под ноги стелется...
"Что, подруга, давай запоем ?
Ведь не зря же в хорошее верится,
Ведь не зря в этом мире живем ?"
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2015
Свидетельство о публикации №115061201783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586562
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Поцілунком
з присмаком терпкого меду,
Що в собі ховає пристрасть літа
Взяти і… вуста твої закрити,
Мов м’яким
і ніжно – різнобарвним пледом…
Разом з місяцем
в розпущенім волоссі,
В кучерях розсипаних по плЕчах
Потонути…інше - недоречно!
Захлинутися
стрімким потоком млості…
Задихнутися ось так –
банально- стрімко…
Пригубити зоряне причастя…
Так, мабуть що, виглядає щастя…
Як розквітла восени
вербова гілка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586482
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Всё меньше тех, кого хочу дразнить,
Всё больше жести в голосе дрожащем…
Я потерялся в этом настоящем,
А в будущее не нащупал нить…
И остаётся перестать хандрить,
И сохранить приличную наружность,
И откопать какую-нибудь нужность
Для нескольких неравнодушных душ,
Которые на постоянной связи…
Я с ними пуповиною повязан…
Но мне их очень боязно «грузить»…
июнь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586448
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Так. Кто обещался вчера позвонить?
И в клуб, самый стильный ночной, пригласить?
С друзьями ...грозился-то - кто познакомить,
Которые в фаворе и при законе?
Ты вспомни: работу мне кто обещал
В забойной конторе, где газ и метал?
Квартиру - кто снять на Цветном побожился,
Когда в общежитие ночью вломился?
Чего ты глаза прячешь нервно? Не надо...
Скажи: хороша мне такая помада?
Ну-ну...Расходился и дышишь взволнованно:
Я прошло пришла поглазеть на влюблённого...
Не так? Ты же сам говорил, чуть не клялся,
Что я - идеал твой. Так что: обознался?...
В ту ночь мне готов был достать хоть корону,
Роняя просящие мелкие стоны.
Ну всё. Ты не дрейфь! Я зашла просто так.
Пока. И разгладь свой измятый пиджак.
( Сказала! ) 26.07.1999г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586334
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Ніч... Дзвінкий перелив
У долоні стікає твої.
Мов би янгольський спів-
То в садочку дзвенять солов"ї...
А надвір, крізь вікно
Наче стежка зіркова лягла...
Отже, пройдемо знов
До крутих берегів джерела.
Випий склянку води,
Наче хтивість налий до країв!..
Підійди! Підійди!
І віддайся в обійми мої.
Тільки зараз. Тепер...
І тіла поєднались нараз...
Темні очі Химер
Хижо дивляться з ночі на нас...
Цю стежину пройдем
Ми сьогодні удвох у Раю...
Мов казковий Едем,
Ніч нам постіль дарує свою.
Розпались, шаленій
Під сопілковий спів солов"їв!
Ці казкові пісні-
Мов цілунки твої і мої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060900216
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586286
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Та ночь, когда распятие приняв,
Безмолвно, на себя грехи людей взимая,
Явив воочию, но не блаженство Рая -
Мук адских сонм, измучен и кровав.
Та ночь, к утру, посланником Христа,
Средь разнотравья изумрудного сонета,
Укором памяти и боли - страстоцветы,
Вдруг бросила к подножию креста.
Страданий воплощением отсчет
Цветком прекрасным, услаждая наши взоры.
В венце терновом иноземной пассифлоры,
Мне кажется, кровь Господа течет...
08.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586098
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
У сонмі блискавок - заграв,
Поміж запльованих криниць,
Де люд байдужий поспіша
У край приручених синиць,
Лежить зґвалтована душа
Обабіч пройдених доріг -
Уже не варта ні гроша,
Лиш так...ганчірочка для ніг...
Посеред слів важких - в'язких,
З ножем по саму рукоять -
За те, що вірила в казки,
Що можна душу покохать...
Наївна!.. Зовсім, як дитя...
Обличчя й тіло - над усе!
Тоді на блюдечку життя,
Напевно, щастя принесе...
... Там, на розпутті доль і мрій,
Де душ загублених базар,
Котилась болем з-попід вій
Чи то дощинка...чи сльоза....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586094
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Насобачился складывать стопочкой рваные строчки
И ковать листовое железо пока горячо,
Ни к селу и ни к городу тычу в стихи многоточья,
Но никак не выходит уткнуться как раньше в плечо…
А над полем опять безмятежно порхают стрекозы…
Было дело, и я как они по стране колесил,
Но, когда от тебя увозили меня паровозы,
То на полки вагонов буквально валился без сил…
Показалось однажды - сложил, наконец, себе цену,
Но цена оказалась размером с поломанный грош…
И, сдувая с бокалов пивную капризную пену,
Приобрёл горький опыт, который отнюдь не пропьёшь …
По привычке на скорую встречу монетку подброшу
И развею тоску монотонным шуршанием шин,
И своим появлением старых друзей огорошу,
И опять неуклюже испорчу тебе крепдешин…
июль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202150
дата надходження 22.07.2010
дата закладки 07.06.2015
Я маю осінь на календарі –
Ясну годину збору урожаю.
Та зовсім не спішу до короваю.
Тим більш – її прогоню від воріт.
Кажу дошкульно: «Мабуть упилась,
Що заблукала на чуже подвір’я?
Та нас ніякі судді не помирять,
Тобі до мене, паніматко, зась!»
Я ще гортати ранків не втомивсь,
Моя зоря весняного покрою,
От як гора не сходиться з горою,
Так наші інтереси розійшлись.
Не вабить розкіш явлених щедрот –
Троянський кінь у новому декорі:
Спочатку ти схиляєш до покори,
А потім зовсім позбавляєш квот!
Тому мені миліше, як Ікар,
Згоріти десь у вільному польоті.
Але це буде потім, потім, потім…
Ну, осене, ударим по руках?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585929
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Спрошу я неравнодушно: –
– Во, что ты, мой ближний, веришь?
– Что тебе в жизни нужно,
Кроме хлеба и зрелищ?
– Кроме денег и власти, –
Этих глобальных процессов?
– Кроме порочной страсти, –
Твоих условных рефлексов?
– Может быть неба толику?..
– Может капельку света?..
– Что тебе нужно?
- $000000000000000!!!!!!!!!
– СКОЛЬКО!!?..
– Нет... столько у меня нету…
…
Всё то, что было с нами,
Всё это преходяще…
Выстелешь под ногами…
Перешагнешь… а дальше?..
Что ты возьмешь с собою,
В вечную память смерти,
Если тебе чертою
Жизнь вот сейчас отчертят?..
Станет ли выбор труден?..
Будет душа ли рада?..
Что за душой там будет?..
Будет ли то, что надо?..................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585378
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Не приходи в мой летний сон дорожкой серебристой!..
Не возвращай мне эхом стон,разбередивши мысли!..
Не уноси меня в ночи на нежности покосы...
Не смей ты ветром расплетать мои тугие косы...
Ты отпустил меня тогда,когда снегА остыли...
Всё отболело так давно, когда метели выли...
Я отмолила все грехи весеннею порою...
Была,наверное,смелА,повздоривши с судьбою...
Не приходи в мой летний сон(уже совсем не милый)...
И не стучи в окно дождём...
И не дыши мне в спину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585346
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Запроси ти мене до осені
Літнім дощиком з грозовицею,
Може, ранком прозоро - росяним,
Чорнокавою із корицею...
В журавлинім знайди клинописі
Мого імені знаки - музику -
У вітрів семиструннім голосі
Розв'яжу всі мінорні вузлики...
Твою осінь зігрію сонячно,
Розчинюсь у тобі веселкою;
Проведу між сузір'їв поночі,
Прожену туман - зраду спекою...
Кожен з тисячі моїх дотиків
ВідізвЕться в тобі мурашково...
І прогнозам на зло синоптиків
Розіллється тепло ромашкове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585340
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015
На відстані руки іде війна.
Майбутнє мчить. До зустрічі півмиті.
Лякає тиша, бо вона страшна
раптовими займаннями блакиті.
До вибуху (до смерті?) півжиття…
А може, ціле? Важко відгадати.
Покадрово. У ритмі каяття.
Прискорено. Працюють градом ГРАДи.
Розп’ято знову. «Тіло дав і кров…»
До вибуху лишилось жити… вічно…
Шматується пшениці хоругов.
Тримайсь, життя: а раптом по дотичній?..
Душа вже спакувала чемодан.
Присіла скраю в серці. На доріжку.
Півмиті до майбутнього. Туман.
Не розвидняйся! Дай пожити… трішки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585239
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Я – Фенікс-птах. В мені палають дати.
То чийсь безжальний і жорстокий жарт:
Ледь відростивши крила, помирати
У полум’ї – до пір’ячка, дотла…
Так рік за роком. Вас чарує диво?
Я б не дала за нього ні гроша…
Раз народившись, прожила б щасливо,
Щоб аж співала простором душа…
І, назбиравши цілий кошик трелей,
Один лиш раз пішла б у небуття:
До раю зацвітаючих морелей
Дорогою розлук і каяття…
Лиш раз один… Але в пекельних муках
Горю вогнем, коли настане строк.
Мене не проводжають навіть круки:
Нема поживи – все… до кісточок…
Проте пройшовши полум’я розп’яття,
Душа збуває геть намул і бруд.
Я – птаха Фенікс. Я – живе багаття.
Щоразу з іскри… - то великий труд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584784
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
Я дивилась на неї крізь морок нічної палати -
На бліду, ніби з місяця зіткану, шкіру...
І не плакалось вже...не хотілось ні їсти, ні спати..
За плечима десь Янгол тримав мою віру...
В завіконні береза сердечками - листям тремтіла,
Виплітаючи з тіні якісь силуети...
Лікар стомлений - час крокував, одягнувши бахіли,
Внутривенно вливав мені "завтра" в катетер...
І набридлива думка снувала "якби" недоречне,
Оплітаючи серце липким павутинням....
І від станції "видих" до станції "вдих '' - безкінечність...
І байдужим дощем розповзлось хмаровиння...
Я тримала її півпрозорі тонесенькі пальці...
Від тривоги з душі всі слова відлетіли...
... Десь під ранок лягло на тендітно - знервованій шальці
Світле слово :" жива ", як метелик несмілий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
От стад до волчьих стай и пёсьих свор,
Варившихся в нутре твоём веками,
Каков бы не был божий приговор,
Ты умудрялся обрастать врагами.
И, угорая жертвенным козлом,
Ты множился грехами и долгами.
Тулить в пращу краеугольный камень,
Кому ещё, блин, в голову пришло?
Хреновенький тебе достался бог,
В святом углу кнуты да калачи.
Ты выбрал сам себе своё «слабо»
И бредил пауками на печи,
И крылья отрывал у мухи-бляхи.
Ты и меня всегда врагом считал?
Я и не знал. Святая простота!
Теперь я оправдаю эти страхи.
И это будет самое «не то»,
Чего ты добивался всей судьбою.
В твоём апоплексическом запое
Не будет больше места для «потом».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584750
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
Боль не уходит в никуда...
Со временем немного притупляется...
И возвращается незванною всегда...
И грусть по каплям отмеряется...
Со временем смиряется судьба...
И с одиночеством братается...
У одиночества - особые глаза...
Которые себе не улыбаются...
У одиночества свои мечи...
Они укорами пронзают...
Жестокие ночные палачи...
Бессоннице они не изменяют...
Настолько страсти пламень будоражит...
Насколько позволяет честь...
Насколько позволяет совесть...
Настолько велика их месть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584634
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
За натхнення дякую Цигановій Наталії
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584499
Я вийняла із себе на папір
її по краплях літер, як по нотах.
Вона пручалась і просила крил
не від кутюр, а так, щоб для польоту.
Вже на папері сплутались слова,
їх ручкою паровано намарно,
але вона жива, іще жива,
хоч кровоточить римами і марить…
Я зважуюсь на спробу: мов хірург,
згинаю аркуш по діагоналі,
уздовж і впоперек – душа у небо пурх!..
журавликом… зі складок орігамі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584577
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Я помираю під Дебальцевим.
Холоне пульс мій біля скронь.
Гранату я стискаю пальцями.
На мене з «градів» йде вогонь.
На мене танки йдуть і гаубиці.
Земля двигтить, горить, гуде!
Я
помираю
під
Дебальцевим.
А «мінський мир» іще живе...
Не варто в час цей словом гратися.
Пора Москві урвати хіть.
Лечу до Бога… сповідатися.
Ви Україну
захистіть!!!
Написано зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560696
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 31.05.2015
С ума сойти. Убили землю банальной тупостью и ленью.
Она такого не приемлет и отомстит. Её терпенью
Пришёл конец. Она берётся изъять долги у квартирантов.
А отвечать не прежним поцам, а нам. Согласно прейскуранту.
И мы готовы повиниться и отработать, сколько надо,
Мы на сухарик сменим пиццу и на субботники парады,
Не то толпиться нам в прихожей и ожидать раздачи судеб.
Земля, возможно, и поможет, но временем заплатят люди.
Она сама не будет рада такой работе непосильной...
А братец, падло, лупит градом по этой пустоши могильной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584451
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 30.05.2015
Шаманив дико…
Якісь чудодійні мазі
Втирав у тіло… всміхалася ледь жива…
З якого дива – писати тебе у князі?!
У тундри – свої закони…
свої – права…
З якого боку –
Мені це північне літо?
З якого дива – збирати ісландський мох?
Під ноги сипав яскраві полярні квіти…
Гніздились сови
на схилах моїх Голгоф…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584348
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 30.05.2015
В гофрированном море
Барахтается бублик,
В бутылке бродит «Живчик»,
А водолаз по дну…
Ни с радости, ни с горя
Пропью последний рублик,
Фривольным взглядом в лифчик
Кого-нибудь бодну…
На тени кипарисов
Написали фонтаны,
А волны лижут скалы
Как дети эскимо…
Обузами стриптизов
Опутаны путаны,
Мерещатся устало
Сюжеты из кино…
И как-то несерьёзно
Рак за горою свистнул…
Испуганных реально
Помилуй и прости…
Пока ещё не поздно
Клешнёю «мышку» стиснул, -
В стихи сакраментально
Инъекцию ввести…
июнь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195392
дата надходження 13.06.2010
дата закладки 28.05.2015
І
І навіщо ці, дівчинко, биті між струн слова?
Адже знаєш сама: ти ще досі тому жива, що мій меч промовля переконливіше пісень.
У війні твої наспіви втратили зовсім сенс, та від того звучать ще солодше, немов на гріх.
Ти збиваєш у хмару розпечений пил з доріг – і слова мені чуються в тупоті босих ніг.
Ти обрала зі мною загинути в цій війні, тож, якщо вже приймаєш у душу мій власний біль – не втинай тоді серця:
пісні
залишай
собі.
ІІ
І навіщо ці, дівчинко, биті між струн слова?
Нині відблиск війни – серед згарищ, у світлі ватр та у вогниках світла в глибинах твоїх очей.
Я дозволив ридати й мовчати мені в плече – сльози й тиша гнітитимуть менше за спів і гру. Та хіба ти спроможна?..
Знов чути бриніння струн, знову пісня тремтлива в холодній пітьмі пливе.
Ти не вмієш мовчать.
Я не вмію
не чуть
тебе.
ІІІ
І навіщо ці, дівчинко, биті між струн слова?
Серед пилу і крові зростає бліда трава, а жорстокість і відчай не мають розумних меж.
Не вривається пісня, і струни не рвуться теж, тільки голос твій хрипне від холоду й тютюну.
Що лишається нам – це ночами не знати сну і не знати напевне, чи матиме все те край.
От із піснею, кажуть, не страшно і помирать. Я ж, твій наспів зачувши, до іншої йду межі, бо від слів твоїх, дівчинко, хочу шалено жить, хай загинуть героєм доволі знайшов причин.
Ти говориш у пісні.
А пісня
в мені
кричить.
ІV
І навіщо ці, дівчинко, биті між струн слова?
Я б не слухав, але...
Не мовчи.
Говори.
Співай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584107
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Я прозу викреслю з життя...
Уламки побуту щоночі,
Для серця мого каяття,
У снах болючих напророче.
Моя зневірена душа,
У вир віршів відкриє двері,
Барвистим словом хай втіша,
Як не в житті, так на папері...
28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584115
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Ні тобі, ні мені не відомі канони сумні.
Я іду, ти ідеш. Ми обоє, здається, на дні.
Але ми, мов вітри. Ми разом. більш нема насолод.
Я збудую ковчег і з тобою піднімусь на борт.
І хай всі королі не позбудуться ницих корон,
І нехай після них ще мільйони ступають на трон,
Хай нещасні собаки гризуть усі наші кістки,
Хай з годинників наших збігають останні піски,
Кожну ніч, кожен день на борту, заховавшись від злив,
Будем в Когось просити про те, що ніхто не просив.
Може Хтось не почує, жаль, наших з тобою благань,
Ми і так заслужилили мільйони страшних покарань.
Корабель наш наткнеться на велич збудованих скель
Нас з тобою затопить безмежного моря пастель...
Я іду, ти ідеш. Ми з тобою, здається, на дні.
Твою руку в своїй я стискаю.
Сміємось.
Одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584037
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
В носу ковыряясь вдумчиво,
Сижу на горшке задумчивый,
Быстрее расти бы что ли,
Учиться в соседней школе...
С задачкой опять не справился,
Ох, как же я с ней умаялся...
В студенты пойду... Свобода!
Экзамены раз в полгода...
Совсем одолели сессии,
Бином, сопромат, прогрессии...
Закончу и на работу,
Подольше посплю в субботу...
Годок дотянуть до пенсии,
Чуток отдохнуть в бездействии,
А после клубника с грядок,
Рыбалка, грибы... Порядок!...
Уж солнце к закату клонится,
Опять до утра бессонница,
Спина, как на грех, разболелась...
И что на горшке не сиделось?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583901
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.05.2015
Приходит вечер в тёмно-сером...
И смотрит пристально в глаза...
Приносит запахи полыни...
От них кружится голова...
А мне бы ягодку малины...
Что на губах твоих была...
А мне бы мяты - кисло-сладкой...
А мне так плохо без тебя...
Мне бы один погожий вечер...
И только... горсточку любви...
И руки сильные на плечи...
И до рассвета - мы одни...
Мне бы услышать только слово...
Чудесней слово всех чудес...
Я буду ждать его хоть вечность...
Я буду слушать зов небес!..
Приходит вечер в тёмно-сером...
И прячется за облака...
Я в платье белом-белом-белом...
И светятся мои глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583527
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
От жары - примиренье и вялость,
В ласках грёз – водоёмная нежь.
Мои призраки счастья купались
В - «окунись, не сгори же, поешь...»
Запотевший планшет «всех позиций»-
Где то в сумке, на смятом плаще.
И, скорее всего, разрядился,
Что, как странно – не важно вообще!
24.05.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583441
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Примечание: по роману Дяченко «Дикая энергия. Лана»
______
мне ли бояться обжечь этот мир войной, если я выжила даже с войной внутри?
я не синтетик – размолотый позвонок, сбитый на первом ударе сердечный ритм – твой, тот, который надрывно стучит в ушах, губы мои кривя в странный больной излом
ритм этот слушаю, даже забыв дышать – воздух взрезает сухую гортань стеклом
я не синтетик
ведь я же забыла страх
голос срывается в тихий усталый вой
мне б распуститься цветком у тебя в руках, а остаюсь, как и прежде – трава травой
мне еще видеть отчаянье, боль других, мне же – удерживать собственный крик в груди, а твоему одинокому «не беги» в ритме сливаться с отчаянным «пощади»
как одичала – так стала открытый нерв, мне – разрушать, восставая среди руин
янесинтетикнетянесинтетикнет
разве не лучше мне было б остаться им?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583386
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Ступаю у літо,
Як бранець ступає на плаху…
Не вмію інакше… а, може, інакше – не хочу!
Вбиваю в собі ( так прицільно!) сполохану птаху…
І вже забуваю –
у неба заплакані очі…
Ступаю у літо…
Вчорашній розгублений птах
Шукатиме неба сьогодні без стримку і міри…
І я відчуваю… так легко іде по слідах
Хтось сповнений смутку…
і, зрештою, повен зневіри…
Ступаю у літо…
Як бранець – востаннє на плаху…
Де кожна мадонна - сміється мені вітражами…
Де ти не впізнаєш в мені розчаровану птаху…
А зорі?!!.. а зорі мої – міражі…
міражі… міражами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583291
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2015
Ти сиділа на ліжку,
обійнявши коліна…
Простирадло недбало
сповзало з плечей…
Я ж – палив у вікно,
відпускаючи з димом
Свою мрію
та пристрасть безсонних ночей…
ти про щось щебетала,
я слухав в піввуха…
Щось про львівські кав’ярні…
І, мов уві сні,
Місяць з хмарного фетру
робив капелюхи…
А зірки
божевільні співали пісні…
Запитав: – Це кінець?-
Ти замовкла з півслова…
Завела щось про спогад,
приємний на смак…
Ще якусь підсипала
словесну полову…
Я стояв і мовчав…
Бо це тупо – ось так…
Я- живий…Я- не спогад…
Я -дійсний… Я- справжній…
Я -не хочу…
Терпким і приємним на смак…
Не від мене – від себе
сховалась в отім антуражі…
Це кінець і початок?
А інакше…ніяк?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583196
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Прости, что я не умерла.
О гордости забыв,
Тебе осанну пела ежечасно,
Прости за то, что я была.
Презрев мои мольбы,
Напомнил мне, -
я лишь Ему, подвластна.
Прости, не превратилась в тлен,
Еще жива. дышу, -
Крыла его нечаянно коснулась.
Прости, мой добровольный плен,
Покинуть не спешу,
Я видимо спала,
да вот проснулась.
Прости, что сорваны цветы,
Завял не мой букет,
И лепестки его благоуханны.
Прости, я думала, что...ты?
Как оказалось. нет.
Вот и живу,
взлетая дымкой рваной.
Прости, что я не предала,
И в памяти храню,
И света тень, и помыслы , и тайны.
Прости, как только поняла,
Я вырву на корню,
Безумное,
ненужное -
"случайно".
22.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582853
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Ну, сколько можно разводить галдёж
И голосить, как будто бы на тризне, -
Не та пошла, мол, нынче молодёжь,
Не понимает мудрый смысл жизни.
А ты ей сам, какой подал пример?
Как можешь осуждать её капризы?
И, если ты не полный лицемер,
Попридержи пока свои репризы.
Она, старик, на то и молодёжь
И у неё, увы, своя харизма,
Она простит, быть может, нашу ложь,
Переосмыслит наши афоризмы…
Пускай резвится наша молодёжь, -
На кой ей эти наши катаклизмы?
Дай Бог, чтоб пережили наш пи…дёж!
И на прощанье вставили нам клизму!
май 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190639
дата надходження 19.05.2010
дата закладки 21.05.2015
Не пришлось замерзать мне на Севере
И на Юге не часто потел,
Кувыркаясь в ромашках да клевере,
На родную землицу «подсел»…
Поглазев на раскормленный Запад
И понюхав поджарый Восток,
Возвратился в сиреневый запах
Подудеть в самодельный свисток…
Насладиться синичкиным пением,
Под гармошку налить по-чуть-чуть…
И с доселе невиданным рвением
Расчехвостить косички плющу…
И, конечно же, «Банькой по-белому»
Растревожить себя, разморить,
От Володькиных слов «угорелому
Все сомненья в себе истребить»…
январь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168921
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 21.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2015
Знайди мене, Небо…
Над прірвою в стиглому житі…
Коли мені байдуже стане до всіх і всього…
Впізнай мої очі, востаннє зухвало відкриті…
Впізнай, бо я справді,
чомусь, - не від світу цього…
Коли вже нічого немає…
Та власне, й не треба…
І ти вже не прагнеш красивих сумнівних шляхів…
Впізнаєш мене, надміру відчужене Небо,
Оту, що так легко
скотилась в долину гріхів?
Коли ще не жаль, ще не відчай –
До болю у скронях…
Іще не розкаяння…ні!... але – звідки цей щем?!
Коли твої рани болять – на моїх вже долонях…
Дозволиш мені залишитись
під твоїм дощем?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582520
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
С разбегу перепрыгнув через дом,
Смеясь старушкиным проклятьям удивлённым,
Я зацепился длинным рукавом
За тень от прошлогоднего столба,
И с треском полетел под ноги людям,
Хватаясь по пути за всё,
что подвернётся:
За кошкин хвост, за бабкины проклятья,
За мать-отчизну, за скворечник со скворцом…
За то что было…
и за то что будет.
И так я изумительно застыл
На ароматном новеньком асфальте,
Что вмиг прохожими обставлен был,
Которым не в привычку наблюдать,
Как сверху величавой глыбой То-Что-Было,
Навалом рушится на бедного меня:
Отчизна с Родиной, и бабкины проклятья,
Скворечник с насмерть перепуганным скворцом,
Сатурн, Венера, Месяц, мать с отцом,
Сто неродившихся сестёр и двести братьев,
Смешавшихся с обломками шкафов,
Которые я сжег украдкой, тайно,
Какой-то позапрошлою весной…
Кукушка и петух, мешок и шило,
За ними и облезлый хвост от дохлой кошки…
(Пропитанное запахом гари и крови всё это рушилось и рушилось из бездонного неба. Долгожданным Апофеозом То-Что-Будет прибило и меня, и всех, кто наблюдал за роковой игрой слов и обстоятельств)
И мягким опахалом индийского раджи,
Подняв остатки пыли выше звёзд,
УхнУла тень от прошлогоднего столба,
Сравнявшись по масштабам разрушенья
С забытым эхом из Голицинского грота:
Ты слушала моё, а я – твоё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582482
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Вся справа в костюмі: він має «сидіти» -
Чистенький, охайний, завжди чепурний.
А розум – то зайве! Костюмчик який!
Вся справа в костюмі: хай менший на розмір,
Але ж подивіться на колір, на крій!
А совість – морока! Костюмчик який!
Вся справа в костюмі: за ним зустрічають,
Ще й усміх з кишені медовий такий!
За ним – манекен? Таж костюмчик який!
На магію Воладна дуже все схоже:
Костюмчик керує, на руку швидкий.
А що в нім ЛЮДИНИ немає – не кожен
Таке зрозуміє...
Костюмчик який!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582264
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015
У запаленій підсвідомості,
В паралельній своїй реальності
Павутину плету з гріховності
Та спростовую всі банальності…
Я руйную та створюю Всесвіти
У глибинах свого мікрокосмосу…
Там чуття пропадають безвісти
Та примари пишуть рукописи…
Там буває чорніше чорного
І маленький промінчик світла
Бродить темними коридорами,
Де потвори дрімають у клітках…
В божевільній моїй підсвідомості,
Паралельній вашій реальності,
Павутину плету з гріховності
Та… плювати на всі моральності…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581022
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 20.05.2015
было бы проще, если б ты, милый, жил чуть поближе...
ведь в этих чёртовых поездах так много времени для раздумий!
я еду к тебе, и мой пульс отсчитывает железнодорожные мили.
да, расстояния приумножают любовь в кубе. или же - сводят
к нулю. перед простым числом 2 ставят знак минус...
видеться раз в год и слепо верить, что когда-нибудь,
вопреки всему, но я буду с тобой счастливой?..
не это ли самая большая в моей жизни глупость?
мимо плывут переезды, мосты, вокзалы... и населенные пункты,
в которых ( тоже ) живут люди. просто живут. над чем-то
смеются, плачут. наверное, тоже кого-то любят...
нет, не как мы, конечно! мы же - избранные. так -
больше никто любить не может! ( дура, заткнись. ну хотя бы раз -
честно! давай без фальши? от иронии - тошно и хочется выть, в голос ).
лучше смотри в слепое окно. молча кусай пересохшие губы...
поезд, он ведь - как дом для всех? ну что же...
пусть никто не заметит моих сомнений. а если спросят -
то возвращаюсь домой, к любимому ( пусть - не мужу )...
горло дерет от предчувствия первой затяжки...
как тебя звать, полустанок, чтобы не к ночи вспомнить?
э-эх! наплевать бы на всё ( и на чемоданы )
и просто остаться здесь - на карте точкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381757
дата надходження 01.12.2012
дата закладки 18.05.2015
У Дамы с Лисою - большое горе,
От горя этого некуда деться.
Ей мало неба над головою,
И целый мир этой Даме тесен.
Она давно уж не пьет мартини -
Ей водка ближе, душевней как-то,
И между строчек уже не пишет,
И счастье не ищет между галактик...
Она стареет средь старых кошек...
Задумчиво треплет горжетку лисью...
Она ведь тоже была молодою
Назад тому миллиарды листьев...
А ей, прошлогодней, было б не лишним
Поверить в нежность, в любовь до гроба...
Ее попрекают слабостью женской...
Слабость ли это?.. Любить. И помнить.
Спасибо за вдохновение автору уляна задарма.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529538
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530917
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 18.05.2015
Я в це вірю, так має бути,
Переконаний – так будЕ!..
Був Батурин, і бУли Крути,
Та новий Конотоп прийдЕ.
Дика мОксель в лісах й багнюці,
Золотої Орди улус,
Ти ніколи не станеш Руссю,
Хоч і вкрала в нас ймення – Русь.
Третім Римом постати пнешся,
Ллєш із вуст словоблуддя мед…
І для третього Риму знайдеться
Свій АлАріх, чи, може, Мехмед.
Дужі руки чужих солдатів
Сатанинський розколять склеп
І впаде двоголовий стерв’ятник –
Теж у когось украдений герб.
Конотоп – у1659р. під Конотопом гетьман Виговський вщент розгромив московське військо.
Моксель – фінно угорське плем’я, що дало початок Москві.
Аларіх – король готів, який у 410р. захопив і поруйнував Рим.
Мехмед ІІ – турецький султан, який у 1453р. взяв штурмом Константинополь(другий Рим).
Сатанинський склеп – мавзолей Леніна.
Теж у когось украдений герб – двоголовий орел – герб останнього візантійського імператора Палеолога. Московський князь Іван ІІІ привласнив його , вважаючи себе духовним спадкоємцем візантійських імператорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489969
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 18.05.2015
Я для тебе ніхто і ніщо,
Хоч кричи, хоч мовчи незворушно.
Твої очі замріяні, пестять когось.
Я для тебе ніхто і ніщо.
Та чомусь мене подумки, скрушно,-
Знов ятрить: якби доля, але не збулось.
Я для тебе ніхто і ніщо,
А безсоння терзає і мучить.
За вікном співчутливо поникло гілля.
Я для тебе ніхто і ніщо.
Лише спогад, майне неминуче,
Якось глянув, ковзнув ненароком, здаля...
18.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582066
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015
Когда на рубеже былых веков
Философ Грот сочувствовал кадетам
Вокруг водилось столько дураков…
Простите, но сегодня не об этом.
Совсем случайно давеча узнал,
Копаясь в сонме каверзных вопросов,
Издать философический журнал
Помог ему кондитер Абрикосов…
Однако, снова «еду» не туда
И «растекаюсь мыслями по древу»…
Запамятовал вовсе, вот беда,
«Кто виноват?» Где право, а где лево?
Один мужик недавно предложил:
«Давай, старик, гони позитивизм!»
А я, хоть и ядрёный старожил,
Пожалуй, предпочту метаморфизм.
Шекспировский вопросик «гнать, не гнать?»
Свербит в башке проклятою занозой…
«Базар» пытаюсь «тупо фильтровать»
Скупыми афоризмами Спинозы.
Как много нынче хочется узнать,
Избавиться от мрачных атавизмов…
Вот, в лирику пытаюсь перегнать
Зазубрины марксизма-ленинизма,
Мудрёные слова «мотать на ус»,
Раскусывая философский камень…
Под мелодичный огуречный хруст
Поговорить "за жизнь" с мужиками...
Когда стакан наполовину пуст,
Закусывать ли, нет? - решайте сами…
апрель 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186614
дата надходження 28.04.2010
дата закладки 18.05.2015
Они не говорили о любви,
Такой вот был негласный уговор.
Редели день за днём календари...
А между этим с некоторых пор,
Желание увидеться на миг,
Ей Богу, краткий миг - какая малость,
Не угасало, крепло, разрасталось
И в унисон с горячих губ сорвалось
Единым словом, важным для двоих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582008
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Пока, слава богу, добра к нам природа
И нечего попусту ныть…
Но, всё же бывает такая погода,
Когда, аж не хочется жить…
В такую погоду грустят самолёты, -
Диспетчер не пустит на взлёт,
А метеослужбы отменят полёты,
Поскольку метель – гололёд…
В такую погоду спешат пароходы
Укрыться в ближайшем порту…
Матросы чихвостят закаты – восходы
И пьют всё, что есть на борту…
В такую погоду солдат из окопа
За бруствер не высунет нос…
Он кашу готов круглосуточно лопать,
Тогда нипочём и мороз…
В такую погоду авто́мобилисты
Цепляют петлю на фаркоп, -
На всякий пожарный, - ведь даже танкисты
Буксуют, зарывшись в сугроб…
В такую погоду хороший хозяин
Собаку не пустит на двор…
Сидит у камина в пижаме с друзьями,
«За жизнь» ведёт разговор…
январь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475712
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 18.05.2015
Оригинал здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576254
а la romantique
[i]Ах! Снова Вы у ног моих,
Мои целуете ладошки,
Здесь в зале, кроме нас двоих
Нет никого. Одни лишь мошки
Жужжат. А томик де Ренье,
Застыл античности угаром,
Горит рубин в моем колье,
Безумствуя в груди пожаром.
Кружит от страсти голова,
Немеют от восторга ноги,
А вы плетете кружева,
Мой паучонок одинокий.
Набросив сети, как вуаль,
Мне шепчете о чем-то важном.
Зацвел искусственный миндаль,
Свет перекрыв в окне витражном.
[/i]
ID: 576254
Рубрика: Вірші, Лірика
автор: SAKHO
Пародия
Горит в окне витражном свет,
Орут, как при пожаре, кошки.
Вы ж, отодвинув табурет,
Мои целуете ладошки.
Я вижу томик де Ренье,
Ах, неужели Вы читали?
А что Вы написали мне?
Отбросьте таинство вуали!
..."а ля романтика" – Ваш стих
Сам по себе, конечно, ярок,
Но в зале, кроме нас двоих
Нет никого. Вот Вам подарок!
Кружит немного голова?
Немеют "от восторга" ноги?
Но ведь, месье, мои слова...
Меня простят за это боги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581517
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 18.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015
Отведать немецких сосисок
Мечтал разночинный народ,
Но резко скукожился список
Того, чем побаловать рот…
На завтрак корейской морковки,
В обед суп из рыбьих чешуй,
На ужин заместо перловки
Китайско-чесночный фен-шуй…
И пусть при таком рационе
Загнётся любой паразит,
Зато нам от тестостерона
Погибель теперь не грозит…
июнь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504535
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 18.05.2015
My solitude is not a grief or curse –
It’s just a way of talking to the silence.
I can create surreal misty wild lands
And there won’t be no sadness, no remorse.
In every bottle there’s a genie
And stars that shine in midnight gloom
Are undiscovered. In this room
My own Universe is spinning.
New planets orbiting new Sun,
I’m watching with wide open eyes…
My solitude is just a price
I pay for being different one.
[b]Перевод (свободный):[/b]
Мое одиночество не горе и не проклятие –
Это просто способ разговаривать с тишиной.
Я могу создать ненастоящие туманные дикие земли,
И не будет ни грусти, ни сожаления.
В каждой бутылке есть джинн,
И звезды, что сияют в полуночной тьме,
Не открыты. В этой комнате
Вращается моя собственная Вселенная.
Новые планеты идут по орбитам вокруг нового Солнца,
Я наблюдаю с широко открытыми глазами.
Мое одиночество – просто цена,
Которую я плачу за непохожесть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581849
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Ми не трималися за руки
У прохолоді вечоровій,
І не для нас чарівні звуки
Закоханого солов`я...
Та серед безлічі історій,
Написаних на серці шрамом,
У кожного життєва драма...
У нас - написана своя.
У ній немає поцілунків
Чи ніжних доторків долонь,
Нема ніяких подарунків,
Лише загублені слова...
Хоча слова ті, як вогонь,
Що опікає щемом душу...
Я лікувати її мушу?
Чи дякувати, що жива?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581754
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Мы все из осколков склеены.
Мы сшиты из лоскутков
С пелёнок в себе лелеем мы
И пестуем двух волков.
Один, словно ночка тёмная,
Пороков не перечесть,
Он - ревность и зависть чёрная,
Амбиции, злость и лесть.
Второй, будто небо чистое.
Надежда, любовь и свет,
Прощение, вера, истина.
И вот уже сотни лет
За души людей не кончается
Меж ними кровавый бой,
Кого же кормить случается
Решать только нам с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580191
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Разомну листик черной смородины -
И тоска, и души благодать...
Помню запах своей малой родины,
А она меня сможет узнать ?
Может вспомнит, как маленькой девочкой
Выбирала во ржи колосок...
И, букетик стянув тонкою ленточкой,
Завязала в душе узелок.
Или в юности - сизою горлицей
Звало утро меня погулять.
И ветрам, далеко за околицей,
Разрешала себя целовать.
А черешню - нектаром налитую,
Что от окон укрыла стеной,
И щеку молодую, небритую,
Что коснулась... Да время - домой.
Разомну листик черной смородины -
И тоска, и души благодать...
Помню запах своей малой родины,
А она меня сможет узнать ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580027
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 17.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2015
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Как воздух и земля,..как пламень и вода...
Как нолик и квадратик...
Летаю где то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И песню нежную мою как будто и не слышишь...
И вида ты не подаёшь,что по душе(конечно!)..
Моя мелодия любви о бесконечно -вечном...
На память знаешь ты её...
Мы вместе сочиняли...
И столько ласковых ночей когда то не доспали...
И крепко держит нас двоих всю жизнь в одной упряжке...
Наверно,всё таки любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581647
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Мы этот город будем зачищать!
И мы не раз всех вас предупреждали…
Но вы навстречу так нахально ржали,
Как будто есть у вас, что защищать…
Чего ж ты так нахмурился, комбат?
Ты ж не такое видел в Кандагаре…
Тут, понимаешь, как в хмельном угаре…
А кто не в курсе – ты ж не виноват?…
апрель14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495487
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 16.05.2015
Спугнул покой черёмухи душистой
Игривым поцелуем ветерок...
В душе моей, давно уже остывшей,
Проснулся белокрылый мотылёк.
Зачем смутил мне сердце этот вечер,
Налив заката красное вино ?
Зачем я снова в ожидании встречи,
Ведь знаю, что ей быть не суждено ?
Моя ль вина, что сердце вспоминает,
Моя ли.., что черёмуха цветёт ?
Закат, как прежде, чувства наливает...
Да только ночь вино это не пьёт.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581600
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Поезії
Чаклує серце магія паперу.
Я сам собі – і цензор, і суддя.
Невільник менш прикутий до галери,
Аніж до тебе, чародійко, я .
І пензлик налаштовано сумлінно,
І фарби – щонайтонших почуттів.
Але на Слові світ зійшовся клином,
І образи усе не ті, не ті…
Яким бальзамом напоїти мову,
Який вселити життєсяйний дар,
Щоб вабив вірш, як вабить Казанову –
Що у літах – коханка молода?
І вже для мене не існують будні,
І я уже належу не собі…
Нехай шторми чатують і Бермуди –
Мій курс лежить до острова скарбІв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581300
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Я вперто шукала
ПосЕред отих візерунків…
Що мороз малював на вікні… аж покИ не затих…
Історію сніжно – пекучих твоїх поцілунків…
Єдину пряму
серед сотень і тисяч кривих…
Я вперто шукала
В безмежжі усіх лабіринтів…
І ось в результаті шукань… і відкладених справ…
До мене сміється в одному з найкращих будинків
Насправді жаданий…
і, знаю – лиш мій Мінотавр…
І раптом зникає
Кудись надоїдлива втома…
Той погляд знеструмлює легко все тіло моє…
-Проходьте, мадам, не встидайтеся… будьте, як вдома…
Насправді у мене…
що треба… для Вас уже є…
-Пробачте… шановний…
Пробачте, я тут – ненадовго…
У мене – робота… і купка – відкладених справ…
Я просто - шукаю… шукаю!.. отак неповторно…
-Станцюємо? –
раптом питає мене Мінотавр…
Мій погляд чомусь –
У підлогу… у стіни… у стелю…
І раптом три кроки назустріч… назустріч - йому…
-Я світло шукаю… оте… що вкінці… у тунелю…
А також єдину свою
- неповторну пряму…
…Станцюю так легко
Стриптиз я йому наостанок…
Бажання… чекання… торкання… сьогодні він – мій!!!...
-Танцюйте ж бо леді… танцюйте!... бо скоро – сніданок!...
І я гарантую
– пройдетеся Ви по прямій!..
А завтра – у баки
Сміттєві червоні вітрила…
А завтра – руїни… і смОрід відстояних ям…
Сьогодні ж… повірте…
Сьогодні! – дарую вам крила!...
Бо я Вас… бо я – Вас???..
Ви просто – танцюйте!..
…..……………….. мадам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581412
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Мне нельзя ни мольбой, ни магией приближаться к ней,
В сердце острым клинком вонзается ненасытный зверь,
Неиспитая нежность непрошенная, униженная
Так молитвенно и отчаянно руки лижет мне.
Я могу не стерпеть – не выдержать – распахнуть глаза,
Неприкаянной болью израненной привязать тебя,
Заалеет багровым маревом под луной трава,
Убегай от меня, ненаглядная, если ты жива.
Не читай на ладонях протянутых распалённых рун,
Там такая тоска, что обуглится и душа, и грунт.
Глубины моей не испытывай ты горячим ртом,
Я рычанием нежность выпрошу у семи ветров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581331
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Я отыграл у времени своё.
Ещё не [b]незалежну[i][/i][/b], не [b]єдину[i][/i][/b],
Я знал, я верил, я любил её
Мою святую землю – [b]Україну[i][/i][/b].
Её не убаюкает враньё
О сладкоствольных царских оберегах.
Ещё когда пешком под стол я бегал,
Я, видно, выбрал родиной её.
Мы вечно были и, конечно, будем,
Утробно отвергая барский гнёт,
Всегда свободы жаждущие люди,
Не мыслящие жизни без неё.
И никому не развернуть уже
[b]Вкраїньців[i][/i][/b] в царство беспробудной лени,
И рабство словом «братство» не подменят
В моей истосковавшейся душе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581279
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
пока ты распята в постелях цветочными снами я твой мальчик с пальчик,
твой личный бодигард
хромающий на указательный палец солдат.
и меряю счастье шажками от угла в угол твоих губ
мира где твоя кожа-плац. где твой покой-присяга. где очередь -пульс.
и если страшный сон нагрянет то.
сухая рука великана тебя сожмет
как капельку крови в моей ладони
в ней и.. свернись в комок
а по команде «вспышка!» прячься за спину
я мальчик-спичка
и за мир, в котором. твои цветочные сны живут
я готов сжечься.
если повезет
однажды война закончится и ты проснешься
вся такая счаcтливая, что я рядом
наверное, каждый раз засыпая тебе стоит знать
что пока ты тихо спишь
мальчики-спички за это...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581244
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Лелеки більш не полетять на Схід.
Для них на світі стало менше місця.
Безмежний світ, але яка різниця?
У небі став коротшим їхній слід...
Лелеки знову втратили свій дім.
Сокирою - безжально їм по крилах...
Червоні маки квітнуть на могилах,
Здіймаючись до сонця з-під руїн...
Лелеки довіряли геть не тим.
Та краще б вже не вірили нікому.
Тепер дощі у небі голубому.
І сонце, мов не було золотим.
І падали планетами з орбіт,
І гинули і ввечері, і ранком...
Лелеки більш не полетять на Схід.
Та проростуть з землі
червоним
маком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580063
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Я вріс думками тобі під шкіру.
І ненароком порвав всі нерви.
В мені збудилась душа вампіра.
У тобі - стерви.
І поки я, тамувавши спрагу,
вбивав твої найніжніші з сутей.
Ти здобувала нові звитяги -
ставала сукою...
Кімнати страшно змикали стіни...
Закрив всі вікна - вбивало світло.
Та тому, в кого немає тіні
спасатись пізно.
А ти відчула нарешті спокій.
Вмивала душу святими правдами...
Та в ній ще я є...
Хоч десь глибоко,
мов на дні
Маріанської
впадини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581196
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Думок уламки - стогоном з душі,
Сумління квилить, - ненависті бій.
Мене забути, тільки-но, посмій -
Дістану твое серце із віршів.
Кохання крихти - спалахом вночі,
То в жар, то в холод кине раптом, знов.
Бажання хоче вирватись з оков,
Ламає простір, кличе, хоч...мовчить...
Боги наш, незворушно, крадуть час:
Таке коротке, надто вже життя, -
Залатане, як зношене шиття...
Про кого я? Та, звісно, не про вас...
11.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580466
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Увірвалось серед осені промінням,
Зазорило, засліпило, забуяло.
Розкидав навіщо кляте те каміння?
В безнадії його подумки, збирала.
Увірвалось, серед осені дощами,
Омивало, спокушало відчайдушно,
Шепотіло, заховавшись між кущами,
Я тремтіла та трималась незворушно.
Увірвалось серед осені снігами,
Замітало білим пухом, цілувало,
Та з сумлінням серце стали ворогами,
Коли пристрасть мою душу обпікала.
08.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580047
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Я смысла жизни не ищу!..
Зачем искать?..Не знаю!..
Какая есть - её люблю!..
И на другую не меняю...
Люблю я солнце,дождь и снег...
Рассветы и закаты...
И ветер,молнию,грозу...
И боль свою,..утраты...
И знаю горький соли вкус...
И аромат полыни...
Дорогу к счастью - назубок...
Без карты вспоминаю...
И греет душу детский смех,..твой голос...
То,..что было...
Что зародилось той весной...
До осени дожило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581166
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Готовлю новое слово
К ваянию, как Пракситель…
И мысли, и чувства снова,
Прошу я в себе – молчите…
Глоток тишины священной
Пусть сердце моё очистит…
Не Извне… а той, душевной,
Незнаемой в этой жизни.
Святой тишины… безмолвной…
Неведомого покроя…
Какой-то нездешней…полной…
Прошу тишины такой я,
Как будто до мега… гига…
До непостижимо много…
До так бесконечно тихо…
Что можно услышать Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581095
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Прошу уклінно серце, краплю дай,
Чи затишку, чи втоми, чи тривоги...
Траву я теж прошу, не заростай,
Хай стежка в"ється до мого порогу.
Прийдеш, побачу посмішку твою,
Проникливість очей та безпорадність.
Мені не байдуже, але вдаю,
Картаючи в собі далекоглядність...
Замовчую розвінчані гріхи,
Втоплю в сльозі ту незбагненну тугу,
Мене поплутав, може, хтось лихий?
За віщо ту гірку терплю наругу?
Прошу уклінно, Господи, прости,
Закрий мене на ключ , заплющу очі...
У кожного із нас - свої хрести,
Кінець я бачу, але я не хочу!..
Десь у душі, в маленькому кутку,
Зігнувшись у клубок, надія плаче,
З маленького струмочка - у ріку...
Безумство, божевілля...спрага, наче.
11.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580692
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Моя душа не плачет,не страдает...
Она любима!..От того летает высоко!..
Пока глаза мои сияют,ключи от счастья в кармашках у неё...
Пишу стихи,когда захочется...
Они - наивны и просты...
Но мне и это доставляет удовольствие...
Такое незатейливое творчество души...
И может, разукрасят чьё то одиночество мои неброские,пастельные мазки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580949
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Можна палаци – наново,
Можна тополі – в небо,
Можна дороги з ямами
вистелить полотном.
Милиці можна безногим,
Можна героям – славу.
Тільки душі каліцтва
лопатою чи бинтом?
Можна гіпноз на серце,
Можна «залити» пам’ять,
Можна зробити вигляд,
ніби і не було…
Можна усе, панове…
Тільки змінити гени
Тих, що проти салютів,
й Богові не дано…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580940
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Під натиском болю не впа́ла фортеця...
Хоч колом у горлі країни стирчить,
Той зрадник, якого ще нам доведеться,
Здолати навіки! Чекаю цю мить!
Щосили тримаємо браття кордони,
Всю волю ворожу стискаймо в кулак,
Колись панував там орел двоголовий,
Тепер там хизується міццю гусак.
13.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580911
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Не з капустою, не з м"ясом
Напекла я пироги...
Ще й зап"ю скаженим квасом -
Бережіться вороги!
Бережіться вороги,
Бо з горохом пироги !
Аби мала я рушницю...
Та чи зможу убивать ?
Краще задеру спідницю,
Тільки - З КОГО ПОЧИНАТЬ ?
Гей, народа вороги,
Їм з горохом пироги !
Їм сама та пригощаю,
Смакоти - з горою таз.
Як з"їмо усі, гадаю -
Прийде зоряний наш час -
Задихнуться вороги,
Бо з горохом пироги !
Задихнуться вороги -
Їжте, люди, пироги !
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580835
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Прошу… мовчи…
Не витирай сліди.
Бо що ж тоді я залишу на згадку?
Ось, чуєш?.. трави десь біля води
( "нема кінця…
як, власне, і початку...")
Я все ще тут!..
У мареві вітрів.
Ці очі…ти їх знав уже раніше.
Така, якою вперше ти зустрів…
(мовчи… моя душа!
мовчи… тихіше).......
Потім хтось скаже
–" все!… нема її…
Тієї, що зустрів собі на лихо."
(послухай, як енергія землі
тримає нас...
ти ж чуєш?... тихо……тихо) …….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580522
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Ты помнишь, сколько дней в году?..
Я столько дней тебя любила...
Ещё 135 часов...Про них - не позабыла...
Всё было так давным давно...Деревья выросли большие...
В окошко веточкой стучат...Как будто бы чужие...
Ты не звони,и не пиши...Приветом не отвечу...
Не вздумай ключик отыскать(под вазою с секретом)...
Сменила все замки...И цвет волос сменила тоже...
И не узнаешь ты меня...По запаху на коже...
И не болею я тобой...Любовь к тебе не гложет...
Но каждой ночкою ты вновь приходишь и тревожишь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580412
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Связал Господь святошу с бесом
Всей силою семейных уз.
И наблюдал он с интересом,
Как крепнет непростой союз.
Она была милее кошки,
Но иногда, в вечерний час,
Показывала страсти рожки,
Чтоб без огня он не угас.
Порой ему было не сладко,
Но он любил её до слёз...
И как-то, причесавшись гладко,
Узрел, что нимб к нему прирос.
Она смеялась - "Бес...подобный !
Но и люблю тебя таким..."
И он с годами стал не чёрным,
А, как положено - седым.
Господь был парою доволен,
Но не доволен видно тем,
Что в жизни мы семью доводим
До крайности её проблем.
Она бы в жизни стала клушей,
А он - пустился во грехи.
Никто из них не стал бы слушать
Мои наивные стихи.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580386
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Не вспомнить, сколько лет откуролесил,
Но кое-как ещё пока дымлю…
И вроде бы не одолела плесень,
И землю эту грешную люблю…
И ничего, что нынче май не весел,
Что на природу многие плюют…
Ведь, буйствует по городам и весям
Сиренево-каштановый салют!
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580298
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Дождь возвращался занудным болеро...
Раскаты грома слышались далёко...
Чертила молния огнём крыло...
Огромное и серое,..с востока...
Измок( до ниточки)прохожий под дождём...
Куда он шёл?..Без зонтика и в ливень?..
Он к ней - одной единственной летел...
И 10 дней он называл её любимой...
А дождь хлестал в лицо, так больно обжигая...
Страдала осень,..тяжко на душе...
Кто мог подумать,что любовь и в осени бывает!..
И нежность расцветает под дождём цветком...
Он к ней летел...Ему бы то крыло,что молния кому то рисовала...
А осень плакала...Я видела в окно...
Она,наверно,умирала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579750
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Майбутнє склало речі – і… пішло,
Не залишивши й лінії на згадку.
Пашить долонь збентежене чоло:
на річці часу зруйнували кладку.
Червоним світлофором день новий:
Мостів у «завтра» не будують нині.
Стоїть «сьогодні» - дурень-вартовий –
малює хрестик-мітку всім на спині,
що вже жили, в минулім і тепер,
що можна ставить в їхній долі крапку
і що життя – найбільша із химер,
яка не варта навіть і початку…
Я олівець поцуплю (хоч і гріх!)
і домалюю на своїх долонях
картину-мапу – плетиво доріг,
які ведуть до сивини на скронях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579587
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Мы жить не можем друг без друга...
Друг к другу тянет нас магнит...
"Но он совсем с другого круга!.."
Мне голос изнутри вопит:
"Вот угораздило влюбиться...
Он не читает между строк...
Обыкновенная синица..."
"Но сладок с ним так кофеёк..."
"И вам пришла пора проститься...
Не пара он тебе такой!.."
"Вот угораздило влюбиться!..
Никто не нужен!..Он - родной!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579558
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Так пусто на душе, что аж звенит…
И в пустоте той, ни тепла, ни света.
Как будто где-то там, внутри, лимит
Закончился, отпущенный на это…
Душа дрожит… она сейчас нага…
Беспомощна… у выбора во власти,
Готовая для нового греха…
А может быть для первого причастья...
Какая-то такая пустота!!!..
Хоть побирайся с ней по белу свету…
Как будто бы до нитки… до креста…
И ничего за той душою нету…
Как будто белым снегом замело…
Осыпалось осенним листопадом…
И вот… ни чувств, ни мыслей нет, ни слов…
Нет ничего… и ничего не надо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579492
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Он был обычным трактористом…
Когда нагрянула война,
Попал, естественно, в танкисты
И всё своё хлебнул до дна…
По буеракам и бульварам
Водил железного коня...
Ничуть не хуже сталевара
Узнал, как плавится броня…
Не вдруг в округе стало тихо,
Не вдруг закончились бои…
Прошло очередное лихо
И оклемались соловьи…
И можно не считать патроны,
Не прятать нос в сырой песок…
И покатились эшелоны
На искорёженный восток…
Туда, где было так уютно,
Так ароматен сеновал…
И где теперь гремят салюты,
А отчий дом не устоял…
Хлебнул солдат из кружки брагу…
С цветка вспорхнула стрекоза…
А по медали «За отвагу»
Катилась горькая слеза…
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579633
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Мы дети Сансары, безмолвия тени,
В долгах наши жизни, уходом распяты.
Мы в страждущем мире, слепых поколений, -
Не видим, не знаем и не виноваты.
Ни в чем, никогда...только мыслей букеты,
Еще не рассыпались, прахом не стали.
И, как заклинанья, слагаем сонеты,
Хоть кажется, даже дышать перестали.
Мы дети Сансары, мы ищем друг друга,
Душой прикоснуться случайно, намедни...
Ты слышал тот звук, что выводит из круга,
Шестого, седьмого?.. Дай Боже, последний...
Держи меня за руку, чтоб в ослепленье,
Опять, по незнанию, нам не свалиться,
Куда-нибудь - в бездну,запомни мгновенье!
Когда еще снова...придется...родиться?..
05.05.201
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579289
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Хоть бывает хандра и усталость,
Черт рогами к стене не припрёт,
Даже если останется малость,
Даже если ногами вперед.
Того хуже - земля сотрясется,
С головою накроет беда...
Буду верить, что чуду икнется -
Вновь воскликну прекрасному "Да!"
"Пустозвон -кто-то скажет, -чудачка..."
Только ада знакомы круги,
Выпекала надежды заначка
Поминальные мне пироги.
И предательство было, и слёзы,
И летела судьба под откос,
И молила, чтоб летние грозы
Разметали меня на покос.
Ничего нет страшней нашей жизни,
Но и краше ее тоже нет.
И покуда есть время до тризны,
То хоть искру подкинь в божий свет.
Да, лелею мечту непростую -
Чтоб судьба полюбила в ответ,
Пусть чудачку, но все же живую,
А умру - да хоть псам на паштет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579317
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Дуже болить, де досі не боліло,
Де панували завжди тиша й спокій,
Нікому не було до тебе діла
І байдуже тобі було, допоки...
Щось тепле й ніжне обійняло душу,
Легенький хміль кров рознесла по венах.
Ти затишну свою лишила мушлю
І вийшла на чужу життєву сцену.
Та що чуже, належати не буде
Тобі ніколи, хочеш чи не хочеш,
Бо вирок твого внутрішнього суду
Сумління виголошує щоночі...
От так, раптово, згасло світло рампи
І темрява накрила зал і сцену.
Чужих історій, пилом вкриті, штампи,
Вакциною вже кров несе по венах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578862
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Слетают дни календаря..,
А с ними жизнь летит попутно.
Чего ты ждешь, душа моя,
Быть может то, седое утро,
Когда коснется луч земли
И та, как женщина задышит
Безмерностью своей любви,
Дарованной ей кем-то свыше ?
И словно робости вуаль,
Лучи туман её снимают,
А взгляд земли стремится в даль,
Туда, где облака блуждают...
И вот он, чувства апогей -
Взлетит всполошенная пташка
И вымокнет в росе своей
Ромашек белая рубашка.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578859
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Последний залп артподготовки
Взъерошил седину виска…
Ещё на бруствере винтовки
И три затяжки до броска…
За три затяжки до атаки
Все думы только о былом,
Когда на чай и кулебяки
Все собирались за столом…
За три затяжки до атаки
Не философствуют бойцы…
А марафетом дикой драки
Потом займутся мудрецы…
За три затяжки до атаки
Не слышно даже старшины, -
Субординация до сраки,
Когда смертельно все равны…
За три затяжки до атаки
Здесь, на нейтральной полосе
Все вопросительные знаки
Встают во всей своей красе…
За три затяжки до атаки
Всего-то дел - примкнуть штыки,
Чтобы с отвагою собаки
Проредить вражии клыки…
И чумовое неурочье
Перечеркнуть одним рывком,
Незаживающие строчки
Вписать в историю штыком…
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578777
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Осень - время грусти!..Знаешь?..
Осень - время нежных слов...
Стелется густым туманом...
Позабытых сладких снов...
Там последний жёлтый лист парашютиком летит...
Там холодные ветра тучи гонят в закрома...
Где - снега,снега,снега...
А душа ...она нежна...
И от ласки - тает,тает...
Рвётся ввысь,..за облака...
Там,..где звёздочка одна...
Ярко для неё мерцает...
Осень - времечко тоски...
Бархатный сезон печали...
Чувственный во-до-во-рот...
Час признаний и прощаний...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578745
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Здалося: знаю Вас дві сотні літ…
А може, й правда? Від появи світу
Ви поруч десь легким диха́нням вітру
Чи тінню слів розквітлих ледве віт...
Чомусь пече вогнем від Ваших фраз,
Хоча й несила Вам не посміхатись,
Не говорити і не сподіватись…
Невже це правда: добре знаю Вас?
Цей погляд неусміхнених очей,
Ці руки… Я пізнала їх! Пізнала!
І яблуко… червоне… ні! криваве!
І хресний хід у темряву ночей…
Я знаю Вас, відколи стигне світ!
Я – Єва, Маргарита, Есмеральда…
І жалить подарована троянда…
І губиться між трав копита слід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578494
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Прийду до тебе веснами...
Житами-перевеслами...
Лише чекай!
Встелюся перло-росами...
Ячменями-покосами...
Та не зривай!..
Засію долю травами,
Пахучими отавами...
Не затопчи!..
Озвуся в серці піснею
Годинонькою пізньою...
А ти... мовчи...
Хай ритми вишиваються,
Акордами сплітаються -
Почуй! Впусти!
Зціли теплом-обіймами!..
І вже шляхами-війнами
Не відпусти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578491
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Падающие,
но с легким сердцем –
маки.
(Етсуджин)
Уйти легко…
Оставив берегам
Свою печаль без тени укоризны…
Как хорошо мы отыграли там…
Шальные гости - на балу у жизни…
Ей – наш поклон…
Благой… благословенной…
Где по своей… иль, все - же, против воли?
Мы станцевали танец со Вселенной…
Что же еще?... чего еще нам - боле?!!
Каких еще
Страшиться нам изгнаний?
Не оскорбить неблагодарной мыслью…
Ведь, опьянев от колкости желаний,
Мы наслаждались! - этой жизнью… Жизнью!!!...
Соприкасаясь
С шепотом берез…
Где все цвета – от белого… до хаки…
Мы, уходя, не оставляем слез…
Так превосходно исчезают – маки…
Так, уходя…
Они не станут лгать,
Что мы – лишь блики солнечного света…
Не удержать… однажды – станцевать…
Не спрашивай… я – не найду ответа!..
Где время – ложь…
Или, возможно, миф?
Где каждый вздох – безумием прописан…
Где самый лучший… самый страстный стих
Тобой еще… возможно, не написан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578464
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Чому в житті доводиться завжди
не те робити, йти - та не туди?
І дивно - не примушують насильно,
це коїться доволі добровільно.
Щось зважити, над чимсь поміркувати,
потилицю почухати й прийняти
те рішення, щоб потім жалкувати.
Ні, не дамо граблям спокійно спати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578363
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Экспромт
О,Боже!..Как летят года!..
Они,наверно, птицы!..
Уносят крылья - города...
Уносят крылья - лица...
Душа лишь прежняя моя...
Она поёт,как птичка...
Она такая,как тогда...
На вскидку 20 лет дала...
Она ещё резвится...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578241
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Мне б зарю у рассвета украсть,
Чтобы путь свой к тебе осветить
И живительной влагой упасть,
Как дождем...
Жаждет крови вампир - моя страсть,
Только разве заставишь любить?,
Укоряя и требуя часть, -
Сердцу лжем...
Мне б Луну темной ночью взаймы,
По мосту пробежать босиком,
И Ему воспевая псалмы,
О любви.
Из ворот вырываясь тюрьмы,
Не пропасть, пролетев кувырком,
Прямо в бездну из той кутерьмы.
Не зови...
Мне б у Солнца сиянья лучи,
Взять немного, в бокалы разлив,
Да - по темным углам...помолчи
И поставь.
Безысходность душе не влачить,
Беспредел, как бы не был сварлив,
Но сумеем его уличить,
Предоставь...
30.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578226
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Уйти во тьму…
К скалистым берегам…
Отдаться им легко… беспрекословно…
Стремиться к ним… и, очутившись там…
Понять… не скалы…
это просто – волны…
Безумной силой
Одарен блеснуть…
Что видишь ты, стоящий пред волною?
По – прежнему, один лишь только путь,
В пучины вод
влекущий за собою?...
Я подожду…
Пока ты сам уйдешь
С путей сомнений… идолопоклонства…
Когда-нибудь ты попадешь под дождь
Иного Неба
и другого Солнца…
Пускай расскажет
Этот странный дождь…
Что нет границ для наших изменений…
Когда – нибудь и ты перешагнешь
Предел троих
известных измерений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578159
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 01.05.2015
Все не так, все не то...все банально и пошло.
Сердце вновь совершит запредельный кульбит.
Что хотела отдать, отдалось...болью прошлой,
Вот, не то, а покоя надолго лишит.
Все не так...Кровь кипит, будто адово пламя.
Рвется тонкою нитью немеркнущий миг.
Не бывает страшнее врагов ,чем мы сами...
Мой единственный грех, как же ты многолик!
Все не так...только мне бы, как раньше, упиться,
Твоей нежностью снова, пусть катятся, но...
До конца не успею в тебе раствориться, -
Вновь к вечерне звонят: не должно...не должно...
30.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578147
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 01.05.2015
Вже скоро літечко мине...
І жовте листячко впаде...
Та я не думаю про те...
Про холоди й тумани...
Мені ще сонечко пече...
Іще вогонь палає...
Іще не хочеться піти...
Тікати ще не мушу...
Іще садочок мій цвіте...
А в нім - солодкі груші...
Не все сказала я,..не все...
Не вигорнула душу...
А літечко - воно мине...
Краса - вона не вічна...
Та не лякає то мене...
Душа,мабуть, смілива...
Шукає папороті цвіт...
Вона така щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578137
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 01.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2015
Ще ніколи в житті так не було насправді тепло,
Хоч довкола мороз наливав ще вина за край.
Я не знаю напевно чи в світі існує пекло,
Але в твоїх обіймах знайшов я свій тихий рай.
А думки по тобі, мов по тілу, і голі й босі.
Я не вірив колись, що у світі буває так.
Я простий перехожий, звичайний собі дивак.
Мої пальці на мить заблукали в твоїм волоссі
Я осліп у цю ніч. Онімів. Та яка різниця?
Я навпомацки ніжно ловив твого серця стук.
Мов по лезу ножа, - я торкався плечей і рук.
І тепер твоє тіло навіки моя в"язниця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548494
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 30.04.2015
Заряди да выстрели
Чувствами, поэт !
Может кто-то выстоит,
А скорее - нет.
Даже птица ухнула б
От красивых строк,
Да и я бы рухнула
В ароматный стог.
Недолет ли, перелет..?
Да не наповал.
Значит, горе-стихоплет,
Где-то ты соврал.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071701990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510212
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 29.04.2015
Історіє сумна мого століття!
Якою оживеш на сторінках?
І чи рядки криваві лихоліття
Писцям отим ввижаються у снах?
Події, запаковані у дати,
Гербарієм засохлим при вікні…
А ми ж були! І всі оті солдати
Не просто букви! Слухайте: у тьмі
Вони кричать міжряддями, міжзнаком!
Але коректор тисне на delete,
Бо почуття не факти про атаки
Й від цього тільки голова болить…
А де сльозам собі знайти притулок?
В кінцевих зносках? В післямові? Де?
Їм не накажеш інтервалом: «Струнко!»
Та ще, гляди, й чорнило попливе…
Їм треба крила янгольські – до Бога
І до людських достукатись сердець.
Історія не тільки факти – стогін
Трагедії. Тому пиши, митець!
Римуй в рядках надію, тугу, відчай,
По нотах серце вилий у піснях,
І хай [b][i]по них[/i][/b] крізь час нащадок вивчить
Історію, що губиться в словах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577887
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Давай, при встрече помолчим...
Зачем слова? Пустые звуки...
В них стук сердец не различим,
Когда сомкнутся наши руки.
Поплывёт над землёй благовест,
И подхватит его тёплый ветер,
Возвещая живому окрест,
То, что встретились двое на свете.
Давай, оставим на потом
Высокопарные признанья...
В коротком взгляде целый том
Стихов... Во вздохе заклинанье.
Беспокойное время, замри!
Отчего же ты так быстротечно?
Этот миг для двоих сохрани
На года, на столетия...вечность.
Родные люди не молчат.
Слова для лебединой песни
Им не нужны. Пускай кричат
Далёкие, но мы же вместе.
Пусть потом будут сотни причин
Разговорам в минуты досуга.
Но при встрече, давай, помолчим,
И послушаем души друг друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558634
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 29.04.2015
За мотивами повісті
“Тіні забутих предків”
-Кохатимеш? .. мовчали сині гори…
Лиш вівці сполошилися в отарі…
Лякала ніч глибинами, як море…
Бездонністю… - Чи будемо у парі?
Чи будем?... гей!. - торкалося смерічок…
Кричало в ніч… котилося по схилах…
Топилось в чорних водах темних річок…
Зникало... зникло…- чи буду щаслива?..
…- за тих, хто не вклонився цьому дню…
Кого світи заводили в оману…
Хто світлу, водам, вітру і вогню
Дари складав… за зниклих у туманах…
Чия дочасно сплавилась свіча…
Хто в коси не вплітав весільних стрічок…
За блиск… що жив в закоханих очах…
Та розчинився – в чорних водах річок…
-Кохатимеш?.. – питалася у гір…
Лиш коні рвались злякано в кошарі…
В лісах озвався невідомий звір…
А той,що вмів, зганяв докупи хмари…
Звивалась річка зраненим вужем…
Земля кричала!.. плакала – вербою…
І різав хмари грозовим ножем
Отой, що вмів… пускав їх за водою…
Торкалась ніг смерЕкова сльоза…
Котилась небом – неймовірна сила…
Гроза?.. Гроза!.. на гори йшла – гроза!
-Кохатимеш?!! ……. Палагна… ворожила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577741
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Ночь, неразменной монетой, вернется,
Вновь, побольнее, покой сокрушить.
Где-то дождем, где-то жаждой взорвется,
Власти Морфея надолго лишить.
Ночь, уповая на власть поднебесья,
Свечи зажжет поминальные тем,
Кто уже вышел за круг равновесья,
Падая в бездну извечных дилемм.
Ночь, укрывая души преступленья,
Ищет в молитвах прискорбных Эдем.
Будто бы...только...с Его повеленья,
Бесом попутаны, нитью богем...
Ночь утопая в зрачках, так упрямо,
Тянет все ближе, железной рукой...
Тусклым мерцаньем зовет амальгама,
Цедит беспечно, по капле покой.
26.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577490
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Я з ними тоді розминувся у холі:
Він, видно з усь́ого, в боях побував,
Донька ж його, певно, вже вчиться у школі,
Та біль від війни серце їй шматував.
За батьком швиденько вона поспішала,
В очах ще той блиск, що бува у дітей.
Втім видно, що десь в її серденько жало
Встромилось насичене горем людей.
В той час пригадав я доньќу свою рідну
(Приблизно однолітку цій, що пройшла):
Які вони схожі, у той же час різні…
В цієї дитинство війна відняла.
– За що, – я хотів би спитати у Неба, –
Таким безневинним біду пізнавать?
Кому і для чого та й скільки ще треба,
ці паростки наші вогнем гартувать?
Вони ж бо беззахисні, ніжні й наївні –
Їм гратись би в доньок та їх матерів…
Не милиці батьку носити безслівно,
Як дівчинці цій, що в шпиталі зустрів…
20.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575846
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Так много стало в жизни боли… наверно отвернулся Он… и мы разучиваем роли в трагедии былых времен... Друг друга попросту не слышим, обидой собственной хрипя… и с каждым днем все тише… тише... смолкаем мы внутри себя... Мы сеем плевелом ненужным… и вот уже наружу прет густая поросль равнодушья и отчужденья – черный всход, оставив погибать в бурьяне ростки надежды и любви. И наша жизнь в глубокой яме. А боль… наш общий визави...
Давайте спросим пророчицу
Так хочется знать заранее)
Чем вся эта смута кончится?..
И будем ли жить, славяне?
Как нам в этой розни выстоять,
Чтоб сходство увидеть в лицах?
И чтобы начать всё сызнова,
Какому богу молиться?
Что будет взамен нам дадено,
Коль мы, покорившись доле,
Поделим дедов и прадедов,
Могилы в широком поле?..
Чья больше душа изранится,
Когда через сердце общее –
Границею ляжет разница
По вере, дружбе и прочему?..
…а мы с вами разве разные?
У нас ведь такой же ветер.
В Покров и на Пасху праздники.
И так же смеются дети.
Мы молимся Богородице.
И смотрим в окно устало.
И в этом мы с вами сходимся.
А разве этого мало?
К душе, ни к уму, прислушайтесь.
Сейчас лишь душа годится.
Так не продавайте души те
Серебренников за тридцать.
Тогда нам всем обязательно
Бог скажет – не виноваты.
Ведь смотрит так сострадательно
С иконы Иисус распятый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577453
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
А ну - сейчас же выплюнь эту каку!
Иначе не получишь леденец…
И не кривляйся глупо как макака!
Куда ты лезешь, хитрый сорванец?
А ну - доешь остатки манной каши!
Не делай вид, что ты по горло сыт…
Пожалуй, тебе место у параши…
Ты ж - самый настоящий паразит!
Так ухайдокать новые ботинки!
Ты знаешь какова им щас цена?
А кто в подъезде малевал картинки?
Кто палкой бил малого пацана?
За что вчера обидел ты девчонку?
Она же чья-то будущая мать…
Зачем бросал камнями в собачонку?
За это тебе надо пасть порвать…
А ну-ка признавайтесь, гренадёры,
Кто в самоволке учинил грабёж?
Да вы, считай, в натуре – мародёры!
Немедля прекратить в строю пи..дёж!
Давай-ка, кореш, топай на «прописку»!
Пахан теперь тебе – отец и мать!
И даже, если выйдешь под подписку,
Всю жизнь, падла, будешь вспоминать…
май 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426695
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 27.04.2015
За картиною К.Роландо «Зустріч з невідомим»
[img]http://files5.adme.ru/files/news/part_64/640205/13141510-R3L8T8D-1000-21.jpg[/img]
Набравши повні долоні світла
Вогнем запаленої любові,
У лісі папороттю розквітнем
На перехресті своєї долі.
На дні просвітлені почуттями,
Долаєм загадок візерунки
І відпускаємо ліхтарями
Жагучих рук і очей цілунки.
Тіням віддавши тонкі одежі,
Немов з душі познімавши маски,
Рушаєм, вільні, туди – за межі –
В небеснім храмі шукати щастя…
*Парки ліхтарів можна побачити по всьому Китаю. Побудовані вони спеціально до дня Юаньсяо. У період святкування вдень люди можуть милуватися барвистими ліхтарями різної конфігурації, розмальованими різними цікавими малюнками.
Однак найкрасивіша частина торжества починається в країні з настанням темряви, коли всюди запалюються тисячі ліхтарів, і вулиці від цього сяють сліпуче яскраво.
Цього вечора все настільки чарівно, що китайські сім'ї разом з дітьми виходять на нічні вулиці, щоб прогулятися, зустрітися з друзями, купити ліхтарики або взяти участь у традиційній грі, в якій потрібно розгадувати загадки, написані на ліхтарі.
Крім юаньсяо, однією з розваг є театр тіней — давня форма розповіді історій.
А ще групи китайських жінок, особливо на Тайвані, під час Свята ліхтарів вирушають на вечірні екскурсії. Вони можуть поїхати в інші міста або в сільську місцевість, щоб оглянути вуличні пам'ятки або зібратися в якомусь храмі. Вважається, що активність у цей час відганяє хворобу і збереже здоров'я протягом усього року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577214
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Обійми мене, обійми –
Хай серде́нько в знемозі мліє,
Нехай щастям п'янить-леліє!..
До незнаних висот здійми!
Полони мене, полони
Ніжним поглядом, поцілунком…
Зачаруй отим зіллям-трунком,
Що підносить із мілини!
Бережи мене, бережи
Від самотності і розлуки,
Хай не відаю більше муки!
Диво-казкою освіжи!
Забери мене, забери
У солодку, хмільну неволю,
Заплетися навіки в долю,
Рай в душі моїй сотвори!
Відпусти мене, відпусти,
Якщо рай цей згірчиш обманом,
Встелиш зраду полин-туманом…
Всі спалю я сама мости!
Заховай мене, заховай
Від людей лихих і від світу!..
Не губи лише... долецвіту...
І з корінням не виривай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576763
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Чи бувають кордони для мрій?
В мріях теж зупинятися треба.
Є межа, а за неї не смій...
Потім боляче падати ... з неба.
Хоч не проти омріяних снів,
І за ґрати їх не сховати,
У віночку римованих слів
Хочу душу свою заховати.
У душі хочу жити з весною,
Із сумлінням бути на "ти",
Будувати, вести за собою,
А не спалювати мости.
А бува, щоб нове збудувати,
Щоб душа заспівати змогла,
Все старе треба розруйнувати
І самому згоріти дотла!
Ще й сумління на вулик схоже:
Розтривожиш і боляче вмить,
І ніщо тут не допоможе...
Може, з часом перегорить...
У космічному вирі галактик
Вже накреслена долі ріка,
І пливеш по житті, як кораблик,
В течії весняного струмка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576947
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Вот говорят, что мы от них отстали,
Не по плечу нам никакой прогресс…
Но есть, пожалуй, спорные детали
И я к ним проявляю интерес…
Их антураж для нас недосягаем,
Они живут в сиянии огней…
А мы всё по старинке запрягаем
Своих изголодавшихся коней…
Им не понять, как всё у нас сурово,
И не слыхать, как тут у нас кряхтят…
А ихние капризные коровы
У нас телиться на фиг не хотят…
Они там обоснованно считают,
Что мы – лохи и всё у нас – туфта…
А мы на раз пробоины латаем
В рычащих и грохочущих лифтах…
Они нам «парят» окна от «Rehau»,
Но те у нас не «катят» всё одно, -
Бывает разве круче ноу-хау,
Чем холодильник, встроенный в окно?…
Мы здорово во всём поднаторели
И не боимся ихних ГМО…
Они же все реально зажирели, -
Ни в жись не сдать им нормы ГТО…
Пускай не так светло у нас в подъезде
И во дворе всё то же ё-моё…
Зато мы на любом партийном съезде
Навёрстываем планов громадьё…
И пусть быстрее мчится ихний поезд,
Пусть там комфортней даже старикам…
Зато мы их легко заткнём за пояс
По бездорожью, танкам и стихам!
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576923
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Кому не спится в ночь глухую…
И, главное, какого чёрта
Свои мозги не застрахую
От виртуального аборта?
Не важно, что ложатся криво
И косо строчки на бумагу,
Что подсознание ретиво
Смакует рифмовую брагу.
Зачем, скажите без утайки,
Блаж́ить от умозаключений,
Или крутить на пузе гайки,
Ища на ж*пу приключений?
Какого чёрта ковыряться
В трухе обугленных скелетов
И лбом костлявым упираться
В нагромождение куплетов?
Ведь, разуверился вчистую
В колоратурных идеалах
И не поставлю запятую
В литероведческих анналах.
Не будет ли честней гораздо,
Перетирая воду в ступке,
Рекультивировать маразмы
Сомнамбулических поступков?
ноябрь 2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153973
дата надходження 07.11.2009
дата закладки 25.04.2015
( їй…вишуканій і витонченій…
справжній парижанці…)
Це станетья…
Якось по краплі… а раптом - одразу…
Наснилося… в дикому полі збирала букет…
І ось в епіцентрі якогось астрального лазу
Впаду на одну із далеких,
красивих планет…
Впаду… і прокинусь –
Від свіжості твого подвір”я…
Ці трави… ці квіти… бажання…насправді - пісні…
І вже розумію - легенди… казки і повір”я
Шепочу на мові якійсь
невідомій мені…
Ці трунки хмільні
Тут повсюди!… мені – саме впору…
Я – спомин... я - сповідь… я, зрештою – синій туман…
І ті… що завжди так далеко… і,власне, десь поруч…
Сміялись - тепер ти говориш
на мові землян…
Візьму те чар – зілля
З собою… поставлю у вазу…
Дивитимусь... може, й згадаю… що пахло, як мед…
Пробачиш мене, мій земний розчарований князю,
За те… що не стала моєю,
найкраща з планет?
Не стала моєю…
Освячені росами квіти
Гірчать полиново, але ж не твоя в тім вина…
Я просто не можу! - отак безнадійно!!! - сп”яніти…
Пробач мене, князю,
немає… такого вина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576613
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Мне хорошо с тобой вдвоём под старой-старой липой...
Приятно время коротать и на часы,..не глядя,..
Не осторожничать в словах,..с тобою,вместе,рядом...
Я напишу тебе стихи о том,..что шепчут камыши...
И про синицу в кулаке,..которая ручная...
О горизонте вдалеке - история иная...
О золотистых куполах,..что на пригорке,..выше...
И о красавце звонаре( все девки по нём сохнут)...
А он...Он, словно,..не в себе...Волна его другая...
Его мелодии звучат...И не дают покоя...
Его мелодии - сильны... И высоко взлетают!..
И долетают до небес...С седою головою...
А может небо вниз летит,..чтобы её услышать?..
И возвращается назад...И просветлённо дышит?..
И чудеса они творят - слезами умиления...
И чудеса от них с душой!..И всех грехов прощение!..
Я напишу тебе стихи под старой - старой липой...
Ты только их прочти,..прочти...
Я не услышу всхлипы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576656
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Песни осени – галки да вороны,
Краски осени - охра да медь -
На четыре развеялись стороны.
И надежд не осталось успеть
До зимы, до морозов. Полночные
Бьют Куранты - прицельно, в упор.
Не стихают бои /не заочные/ -
За «исконное-русское» спор.
Перекраивать взялся Историю
/Откромсать, подогнать, подлатать/ -
Император «Всея Территории» -
На соседние зарится – тать.
Забытье… Время темное... Ливнями,
Точно розгами, хлещет нутро.
Мы с тобою холодными-зимними
Будем жаться друг к другу. Зеро…
Пустота выедает холодная:
Все к нулю – за бортом и внутри.
Люди гибнут хорошие… Вводная
Этой осени подлой…
...Смотри:
Зерна истины Пустопорожнее
Прорастают насквозь – тесно в ряд.
Слышишь? «Знищити разом не можна їх!
Та й нас теж!» - Люди так говорят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537659
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 23.04.2015
Тревожно и сумрачно мне:
Тревожно-творожистый снег
Ложится на черные ветки.
Промозгло...
Тревожно...
«Нельзя так!», — твержу, что во сне.
/Творение, тварь - человек?../
Пишу на бумажной салфетке
Курсивом:
«А можно?
Опять / несмотря... вопреки.../
Поверить, поведать, понять,
Суметь, совладать, не сломаться,
Не сдаться?..."
Ответом
Мне ветер холодный с реки,
Слова позапрошлые с «ять»
И колокол... боем на святцы.
Ожить?..
Этим летом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570414
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 23.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2015
Квітникарю, прошу́, загорніть мені жмуток весни
В шурхотливу газету! Візьму оберемок духмяний,
Пробіжусь під дощем аличево-шовково-хмільним
І нитками його позатягую давнішні рани.
Квітникарю, прошу́, загорніть мені кращий – он той…
Я сьогодні від щастя така неприборкано-п’яна,
Ніби взяла і виграла сонця обійми в лото!..
І дорога моя мерехтить, мов гладка порцеляна!
І сліди, мов уламки розбитих на друзки свічад,
Віддзеркалюють клаптики свіжо-бузкового неба!
Розтинаю повітря, а пульс торохтить невпопад,
І судини мої стугонять, мов напоєні стебла…
І душа – обважніле від цвіту живе деревце,
Що радіє отій життєдайній намоленій зливі!
Квітникарю, прошу́, загорніть мені щастя оце –
Не зада́рма, а так –
за усмі́шку,
за очі красиві!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576425
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
За картиною Дуй Гуна
Я тебе намалюю, стихіє,
На картоні тонкого повітря.
Я черпатиму пензликом хвилі
І мазки залишатиму вітром.
А не вистачить місця у рамі –
Розпишу голубі горизонти,
Що вдяглись балеринами в хмари
(Haute couture у новому сезоні).
Намалюю анфас твій і профіль
У солоних кучериках піни
На тонкому – з повітря! – картоні
Я – шматочок звичайної глини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576366
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2015
Трудно поверить, но только придётся:
Ведь жизнь не надолго всем нам даётся.
И каждый как хочет с ней поступает,
И каждый как хочет её убивает.
Жизнь без страданий, жизнь без ошибок -
Это, как счастье, совсем без улыбок.
День после ночи ярок и светел...
Горе не встретил - жизнь не заметил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576143
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Горечью полыни на губах досада,
Выжигает сердце перечный огонь,
Страхи зазывают свистом конокрада,
Только под замками судьбоносный конь.
А тревога, стерва, знает сердца слабость -
Только дело к ночи, она тут, как тут.
"Гостья дорогая" , ах, какая "радость..,"
Для тебя припрятан у порога кнут.
Промахнусь ? Ну что же, горевать не надо.
Обнажу в молитве благотворной слух -
Вот и утихает посвист конокрада...
Прокричал в подмогу третий раз петух.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494604
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 22.04.2015
Тебя я повстречал весной...
С цветами шла одна домой...
С букетом ландышей в руках...
С грустинкой нежною в глазах...
А летом - маки зацвели...
И цвета губ твоих они...
Я в первый раз их целовал...
Свидетель - Бог...Я умирал...
Я ни о чём так не мечтал...
Я так хотел услышать -"Да"...
Что любишь ты,..как я - тебя...
А маки - с кровью лепестки...
А маки - словно мотыльки...
А ветер - ветер опьянел...
Со мною вместе захмелел...
Он локоном твоим играл...
Я - платье с плечиков снимал...
Вокруг - цветочный карнавал...
Я королеву выбирал...
Луна со свитою из звёзд...
Десятком самых ярких...
На троне восседала грёз...
Туман с росой стелился одеялом...
У ног - холодной пеленой...
И только на рассвете - приветом ласковых лучей...
Уставшей от моих речей...
И по губам,..краснее маков...
И по глазам,..с вопроса знаком...
Ты "Да" - сказала мне в ответ...
Той фразой,..обранённой,..перечеркнула слово"нет"...
Призналась мне в любви на ложе красных маков!..
Запомнил запахи его!..
А помнишь ты: где поле наших маков?..
А помнишь ты,..как повторяла "да" - сто раз?..
А может - много больше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576244
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Уж сердце не зовет несбывшемся.
Не манит в голубую даль.
Нам, жизнью, допьяна упившимся,
Пустых надежд уже не жаль.
Не жаль нам пылкости растраченной.
Не жаль иллюзии и грез.
Не жаль в свиданьях не назначенных
Всего того, что не сбылось.
Не жаль далекого и близкого,
Нарочного и невзначай.
Не жаль того, что нам не высказать,
Ни дням ушедшим, ни ночам.
Не жаль той не раскрытой нежности,
Что нас напрасно прождала́.
Не жаль уже увядшей свежести.
И не согревшего тепла.
Не жаль любви судьбой не венчанной.
Ни страсти темной, роковой.
С тобой, не встреченная женщина,
Не жаль нам больше ничего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576247
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
"Знаешь, за Украину у меня душа не болит. У меня душа болит за Россию.
За Украину, Грузию, Молдову моя душа спокойна. Вы навсегда ушли из ада.
Знаю,что навсегда. сил у него не хватит на Украину , а теперь и на Грузию.
Знаешь, это не зря прозвучало: "нет Путина, нет России", Россия сегодня тождественна путину. Он стареет, болеет, выживает из ума. Это такой ужас, видеть, как твоя страна умирает. Умом я понимаю, что Россия не исчзнет, все же здесь достаточно мыслящих людей, но сердцем… Так убого потратить время, отпущенное каждому россиянину ( и мне, в том числе), я уж не говорю о времени страны в целом, это безумие.
Я, конечно, прочитал твой новый сборничек. А раздел "Чума", наверное, десяток раз. Ты меня добил окончательно!
Больно было читать. Просто, думаю, писать тебе было так же больно. Знаю, для тебя Россия далеко не чужая.
Скрывать не буду, первое чувство было злость на тебя. Сегодня подпишусь под каждой буквой. Как бы больно это не было. Теперь мне к боли не привыкать. Только хотелось бы, что бы вы, украинцы, знали, что мы не все “вата".
У нас в каждом огороде укроп растёт. Вы ватники носите, и не только в армии. А на пасху у нас стрельба. И это наша боль, а не ваша. Потому и говорю, за Украину душа не болит. Болит за Россию."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574222
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Сколько всяких примет и пословиц гуляет в народе,
Только лето застряло у хитрых туземцев в гостях…
И совсем не пора голосить панихиду погоде,
А выходит, что это сегодня совсем не пустяк…
За окном тошнотворно дождит и в душе непогода,
И тоска от пейзажей, исполненных в карандаше,…
А, когда не на шутку рассердится матерь – природа,
То становится ближе спасительный рай в шалаше…
Оголённым кустам и деревьям всё более стыдно,
Но весна не жалеет нарядов на их дефиле…
И приходится честно признаться, что очень обидно,
Коль на старости лет интересней иной туалет…
Осерчал откровенно пастух поднебесной отары
И плюют облака свысока на земной натюрморт…
Не случайно порвалась струна задушевной гитары
И пока не получится звонкий финальный аккорд…
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575917
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Присяду тихо на узбіччі,
Зніму натомлені підбори.
Сьогодні не трамваї кличуть
І не розхристані розмови –
Душа взяла квиток у тишу,
В тонкий простінок межисвіття –
І голубам скоринку кришить,
Проміння краплі ловить з віття.
У мильних бульбашках дитинно
Шукає межі Атлантиди…
А місто брижиться невпинно –
І топить злічені хвилини.
Злизавши з рук моїх останню –
Найкращу! – часокопійчину,
Хвостом старенького трамваю
Змахне і вигне хитро спину.
Але, байдужа до азарту,
«Бувай!» - скажу йому рукою:
Квиток у тишу часом вартий
Трьох кілометрів під грозою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575847
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Пока свеча горит...
И пламенем пылает...
И угол не коптит...
Лишь воском обжигает...
Пока душа с тобой...
И толще нить канатов...
Попутный ветер - твой...
Свечу не задувает...
Он хлещет по щекам...
А парус - на лохмотья...
А где то есть - покой...
И берег счастья где то...
Но только не для нас?..
Для нас одно - ненастье...
И выдох,..вдох - борьба...
Они,наверно,счастье...
Мышиная возня...
Закончится...Я знаю...
Успеть бы всё сказать...
Глоточек первый сделать...
На то свеча горит...
На то она пылает...
На то и воск плывет...
Так больно обжигает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575747
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Без попереджень і роз`яснень впало небо.
Було й нема, згоріло, відбуло.
Якось, так просто, наче, так і треба,
У небуття, у спомин відійшло.
Лиш в телефоні номер... Треба стерти,
Бо ТАМ нема зв`язку, відсутній абонент.
І пустота в душі ,як снігові замети,
І серце сумом знищено у щент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562550
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 20.04.2015
(за мотивами фільму «Персонаж»)
– Як це чудово,
Що я Вас зустрів…
Я мав видіння… бачив дивні знаки…
Мені приснилось… поміж двох світів
Для Вас несу в руках червоні маки…
Це приказали
Голоси, пробачте,
Що маю Вам зробити подарунок…
Благаю Вас, не смійтеся… й не плачте…
Лише візьміть із рук моїх… пакунок…
Коли хвилююсь…
Плутаю слова…
– Та не хвилюйтесь… бо я справді – рада…
– Місили тісто Ви... така жива…
Я ж бачив Вас, чомусь, на барикадах…
Ось тут згубив
Останній шанс для втечі…
Коли дивився на чутливі губи…
Я відчував лиш смак Ваших тістечок…
-Та ні… Ви витріщалися - на груди!…
-На груди?.. Ні!..
Цього – не може бути!..
Це,власне, зовсім - не в моєму стилі…
Лиш думав… чи зумію їх - забути?…
Тістечка ці… такі… до біса – милі…
– Який насправді
Вміст отих пакунків?
– Ах, вміст?.. читайте!.. там є напис ззовні…
– Самі ж Ви не приймали подарунків?
Вам не здається, Ви – непослідовні?
– Я й сам не розумію,
Що роблю…
Але ж я – мушу… я цей голос – чую!..
– А можна… я усе оце – куплю?
Так це ж – ідея! Я – усе – купую!
– Вся ілюзорна…
Зоряна така…
Вам б щось від “GUCCI”… маєчку від - “PUMA”…
– Що ж там – насправді? – Борошно... – Мука?!!
– Я кращого нічого… не придумав…
Як же красиво
На тендітні плечі
Скидає місяць саван кожен раз…
- Це борошно… спечіть собі – тістечок…
– Чому? ..Навіщо?.. Ви?!.. – Я… хочу… Вас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575586
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Мир так прост, слегка приглушенный свет
Ты касаясь плеча, смотришь в даль,
Догорает свеча, убегает потертая жизнь.
И однажды очнувшись поймешь – на пороге февраль.
Я окутала ноги под плед, дышит сонная вьюга
Манящим теплом. Ничего изменять,
Ни о чем мне жалеть. Эта осень пропахла дождем.
И кричать бы вам всем на зло – как же в жизни мне повезло.
Разбивайся птицею об твердые скалы,
И молчи даже если устал. Мы нуждались с тобой друг в друге.
И когда наконец полетели в след за волнами,
люди гордо смеялись нам в след.
Это был самый лучший, самый нежный полет.
Человек – это спица, и поранить его не составит труда.
Как же можно вот так ошибиться отгоняя весь страх от себя.
Ты взлетаешь и мне свою руку. Я молчу, продолжай свой полет.
Надорвать бы связки и кричать всем планетам на зло – как же мне повезло!.
Ты не пешка, в руках солдата и воюешь за гордость и жизнь.
Написать бы однажды в небесах свое имя, пусть оно догорает в огне.
А потом согреваться в Марте, чтобы стало всем ясно зачем.
Утопая во тьме городов молчать.
И скрывать свою боль от всего. Чтобы ливни из глаз наполняли реки.
Чтобы золотом все расцвело. Ты запомни одно, убивая в себе человека.
Ты посеешь в душе не тепло. Босиком бы по лужах. Чтоб запомнить
Черты твоих строчек. Чтобы больше не думать о прошлом, и о том что болит внутри.
Ну а скоро, ты знаешь скоро Декабрь.
Он всегда злиться в ответ, забирая всю боль со снегами белыми .
И так хочется чтобы листья падали, забирая меня от людей.
Ты молчи, мне не надобно, твою грусть я закрою от всех.
Мое сердце как шарик, что боится разбиться.
Потерявши давно все тепло. Я наверно ошиблась во многом.
Пусть вокруг небо сходит с ума, и грозы омывают дождями мой дом.
Ты пойми одно, люди добрые и с улыбкой приходят порой.
Ну а скоро, все скоро закончится. Улыбаться по чаще,
и навстречу бежать мелочам. Тихим вальсом, хотя может танго.
Я однажды сюда приду, пусть на зло скажут люди.
Улыбнусь и отвечу - как же мне повезло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535105
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 19.04.2015
Я не хочу уйти бесследно,
Чтоб сорок дней меня родня
Оплакивала безответно,
Теряя след день ото дня.
Почить уныло – всем под силу,
И, черт, я тоже так уйду!
Но не хочу, чтобы могилу
Мне убирали раз в году.
Я не желаю, чтобы внуки,
Почтив меня чрез надцать лет,
Ни слог божественный, ни звуки,
А вспомнили предсмертный бред.
И чтобы в день тот поминальный,
Когда все чтят усопших честь,
Ворчат привычный текст сакральный,
Но кто бы мог мой стих прочесть!
Поднять, не чокаясь, за ямбы,
А не похвал порочный круг.
Нас всех когда-то примут ямы,
А сердце вынет черный крук.
Не сыпьте мне на грудь печенье –
Голодный ворон унесет.
Душа, ушедшая в забвенье
Не ест, не курит и не пьет!
А вы прочтите у оградки,
Коль не забудете, стихи,
Мне песни, песни мои сладки,
Да так, чтоб вороны тихИ
Сложили с выпечкой котомки
Вокруг запыленной плиты,
И молча слушали. Потомки!
Прочтите мне мои стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575573
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2015
Где-то, примерно, две тысячи лет
Городу на холмах…
Серым асфальтом закатан след
В пращурный альманах…
По нашим меркам не так давно
Здесь появился свет…
С тех самых пор жителя́м всё равно,
Где зацветёт рассвет…
Будит их не петушиный крик,
Не трели певчих птиц…
Их донимает нахальный рык
Импортных колесниц…
Жи́телям пофиг, что видит князь
С чёрным крестом в кустах…
Трафик взрывает проспектов вязь
Пробками на мостах…
Город раскинул священный прах
В уличный серпантин
И береди́т виртуальный страх
Будничный карантин…
Жалок стоический антураж
Зашмырганных дворов,
Не утихает чумной шабаш
Жуликов и воров…
Так было раньше, так есмь теперь,
Так может быть и впредь…
Сколько таких городов терпеть
Сможет земная твердь?..
июнь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429548
дата надходження 05.06.2013
дата закладки 19.04.2015
Дощ звучить за вікнами дзвіночком -
То весна кує тепла мечі...
Хочеться згорнутися клубочком,
Муркотіти на твоїм плечі...
Заховатись від думок і світу
В затишку твоїх надійних рук,
І на ноти веснянОго вітру
Твого серця заспівати стук...
Пригорнутись, ніби на прощання,
До тремтіння, щоб відчути щем...
Споглядати як прийдЕ світання
Вмите до рум'яності дощем...
Щоб душа позбУлась обладунків...
В неї ж крила, Янгола незгірш....
...ПелюсткАми ніжних поцілунків
На мої долоні ляже вірш...
ПІСЛЯМОВА.
Нам на сьогодні сніг передають...
Весна холодна, мабуть в тому й суть,
Що захотілось крапельки тепла,
Тому цей віршик Муза принесла...
Він не найкращий з-поміж інших рим,
Та якось стало мені добре з ним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571821
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Обычным был июньский день,
Обычный день начала лета.
Сползала угловато тень
От дома к стойке парапета.
Была обычная жара,
У дома вишня созревала
И тополиная пора
Прохожих пухом заметала.
Ах, этот тополиный пух
Да вишен недозрелых ветки...
И ты, мой друг,совсем не вдруг,
Поддался шалостям кокетки.
(картинка с инета, увеличить при просмотре)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504813
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 19.04.2015
скупой кивок отправит тысячи на иерусалим.
люди виляют хвостами и лижут ей руки.
такое чувство, что в моем мире настал монархизм,
и право править в нем передалось ей по крови.
так надменно не замечает подданных,
как церковный колокол не принимает язычника.
опускаю забрало жестокости междоусобиц,
из которых победителем выйти.
оставляю узкие прорези, сквозь которые она сможет меня узнать по голосу, узнать по взгляду когда вернусь. и
снимет уже с равного ей меня железо.
и потому пока не время ловить ее платок
не время служить величествам.искать ее взгляда.
время жить без союзников и наживать врагов,
наращивать сухожилия, получать раны и шить шрамы.
время не брать добычи, не класть на плечи лишний груз,
не покупать, не продавать, не верить.
если ее величество не делает выбор, то
ей нужно
его не оставить.
однажды я буду стоять на остывающем песке в одном полете стрелы от стен иерусалима.
готовиться как те, кто за и в стенах, для чего были рождены.
одни, сложив пальцы, будут рисовать перед собою крест, другие, стоя на коленях, бить лбами землю.
мои же упрямые руки будут повторять отточенный годами жест,
гладя воздух, перед собой, где должна стоять она
будущая королева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575350
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Я люблю тебя так,
Как, наверное, может лишь сниться.
Словно гавань маяк.
Будто небо летящая птица.
Я люблю, как весна
Любит первый несмелый подснежник.
Так, как любит волна
Берега, постоянно и нежно.
Я люблю, как зерно
Любит землю и добрые руки,
И любовь, как вино,
Только крепче, когда мы в разлуке.
Я люблю ни за что,
Как умеют собаки и дети,
Я люблю лишь за то,
Что ты есть, что живёшь в этом свете.
Я люблю тебя, как
И себе-то сознаться не смею...
Я люблю тебя так,
Как, возможно, любить не умею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575473
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Я чую... я знаю...
Спотворені межі хвилин.
Розкручує Всесвіт зворотнього відліку час…
Віддаш мені, Море, скарби твоїх чорних глибин?
І… Море - хвилюється –
…………. Раз………..
Чи зможу? чи встою?
З тобою тепер наодинці…
На гребені хвилі… невже я дістануся дна?!
Які в тебе плани сьогодні стосовно чужинців?
І… Море – хвилюється -
………….Два………..
Штормить… безпричинно…
Безжально…безмежно… і я
Хворію тобою… й мене розіп’яли вітри
На скелях твоїх… так яке ж твоє справжнє ім”я?!
І… Море – хвилюється -
…………..Три………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575413
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Пред троном всевышних богов...
Один - сиротой на коленях...
Он память молил не стирать...
Чтоб с ней повстречаться опять...
Не смеет навек позабыть...
Он тёрпкий запах герани...
Как колокол утром звонит...
И синее небо с дождями...
Весну,..когда всё оживает...
И ласточек,..к гнёздам летящих...
Что крыльями землю чиркают...
И сны,..уводящие в счастье...
А боль - на кончиках пальцев...
Лишь слёзы излиться - ручьями...
Ничто не менять полюсами...
Просил он оставить память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575388
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Печальной нотой тающего дня,
Мелодия прощания звучит.
И в отблесках угасшего огня,
Улыбка на губах моих горчит.
Упало солнце в синий океан,
Свершая ежедневный ритуал,
Хитон отдав - серебряный туман...
Я ночь гоню, ты сниться перестал...
Печальной нотой сказочный мираж,
Казался...Поманил, мелькнув исчез...
А сердце, совершив крутой вираж,
Согрело не тебя, - нательный крест...
18.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575290
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Сталевий нерв розплавився й потік
Сльозою, що на серці запеклася
Кривавим фото цих потокоднів,
Що в пух і пір’я вибухом фугасу.
Лежать життя стонадцять половин
Німим сарказмом на моїй долоні,
Що збожеволів махом до сивин
На ще дитячій нерозумній скроні.
Ну, що, скажіть, в дорослість проросте
Із пагонів, яким прибило листя
Жорстокістю? Не думали про те,
Яким бальзамом лікувать каліцтво
Розбитих пазлів ніжної душі,
Яка в броню вдяглася (і наза́вжди!)?
Прикласти подорожник? Не смішіть!
Не допоможе! Може, ліків правди?
Та де вони? В аптеці лиш ерзац…
І той буває тільки за рецептом…
Сльоза кривавим фото запеклась.
Кому рентгени слати у конверті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575323
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Можливо…в якомусь
З наступних красивих життів…
А, може, і ні…бо,здається, того – не буває…
Якийсь подорожній торкнеться моїх почуттів…
За сотні віків…
в переповненім надто трамваї…
Якийсь подорожній
Торкає соляні стовпи
В піщаній пустелі… яка без початку і краю…
Що буде зі мною, якщо я відправлюсь – туди?!
Що матиму я?...
і що зараз, насправді, я маю?
Окреслені межі
Для наших усіх відчуттів…
Криваві стигмати назавжди чомусь відболіли…
І навіть під страхом сірчано-соляних дощів
Покинуті наші міста
ми забути не сміли…
Зникає минуле…
І зовсім нема майбуття…
Лиш тільки на храмах, як завжди, нова позолота…
Я знаю, ви легко забудете моє ім”я…
Я знаю… я знаю!..
- Пробачте, це Ви – жінка Лота?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575193
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Душа до Лети дійде напівсном,
Залишить на піску одежі саван.
І далі – на той берег, за Христом –
Сліди намоклі на гладіні ставить.
І перейде назавжди в інший світ,
Примі́ряє зірок ясне проміння –
І стане десь, холодна, мов граніт,
Хвостом комети чи від сонця тінню…
І буде спокій, що не має меж,
І таємниць розгадки на долоні…
І тільки очі третьої з планет
Одвічно пульсуватимуть у скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575105
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
И, где в этой жизни осталось
Далёкое то… и святое?..
И, как незначительно мало
Осталось святого в душе...
Пишу… а, как будто бы в сердце
Прощенья прошу за мирское...
Пишу… а, как будто бы каясь,
Ищу отпущенья уже…
………………………………………………………
…Люблю эти щедрые нивы,
Степей украинских раздолье,
И эти зеленые рощи
Под небом в Полесском краю.
Уехать бы снова в деревню…
Пройтись по широкому полю…
Услышать, как вольные птицы
Счастливые песни поют…
Проснуться бы светлою ранью,
Во двор распахнуть бы оконце,
Чтоб запах полыни и мяты
Наполнил светелку и грудь.
И смыв эту муторность взгляда,
Прозрачной водой из колодца,
Прообразу Спаса с иконы,
В глаза голубые взглянуть…
…
Отплакаться б…
Да отмолиться…
Одеться бы в чистое что-то,
И лечь бы, раскинувши руки
В густую мурАву-траву…
Да, жаль, на последнюю тыщу
Не купишь, ни слез, ни свободы.
Да, жаль вот, никак не отыщешь,
Приснившихся грез наяву…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575080
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Где-то там, в необозримых сферах,
сам Господь опять включил свой ксерокс.
Души наши он на нем штампует:
не одолеть такой объем вручную.
Умоляю, для картинки вящей,
Ты хоть картридж в нем меняй почаще!
Это я у Наташи сплагиатил: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574946
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574991
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Нервово рву життя календаря,
Секунди з часоклітки відпускаю
У позапростір, де німа Земля
Орбітокола, мов роки, збирає.
І це - вогнем розпечене - кільце
Вона сховає у минулоскриню
І посаг свій весільний понесе
До Чорних дір, як гарна господиня.
І біля брами витягне рушник
Людських діянь зі смАком полинОвим –
Заломить стрілкоруки часомить
В жалобі, не позначуваній словом…
І горе-наречену відштовхне
(бо та Діра на цілий тон світліша!) –
І знову коло (знову вогняне?),
Немов каміння впертюха Сізіфа…
І календар білити до світань,
І готувать обручку циферблатну,
Щоб врешті-решт (крізь тисячу блукань!) –
Квиток у спокій… без кінцеводати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574856
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Экспромт
Ещё ты влюбишься не раз...
И будет больно,..как в тот раз...
Когда летела мотыльком к свече на пламя...
Та бабочка...белым-бела...
А угольком - упали крылья,..умерла ...
Мечтать о лучших временах...
О страсти в осени,..ветрах...
Хоть будет всё совсем не так,..
Как в тех туманных миражах...
Роман - не сказка...В нём - экстаз...
И драма в нём,..и жизни - прах...
И след оставит глубоко...
Так больно душеньке,..темно...
Но хочется писать вдвоём...
Глава- моя,..глава - его...
О жарком лете за окном,..
О страстной неге - ночью,..днём...
Прикосновениях к душе...
Она в прологе - в неглиже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574794
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Трапляється: от Ангел і без крил,
Точніше, крила є, але без пір'я,
Його розносить вітром по подвір'ю...
Піднятись в небеса немає сил.
Наче банальну курку обскубли,
Ті руки, які вчора обіймали.
Є Ангелів на світі ще чимало,
Лише поклич, якщо щось десь коли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574732
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Вот и снова душа причащается
Ароматами первых цветов...
Если сердце однажды влюбляется,
То "из песни не выбросить слов".
И ты знаешь - тебя заприметили
На ладонях цветущей земли
Гуси -лебеди.., белые лебеди -
Птицы-ангелы вечной любви.
Так бывает, порою случается,
Что не веришь ты больше в любовь.
Только если она потеряется,
То вернется когда-нибудь вновь.
И опустится маленьким пёрышком
Для уставшей души письмецо -
Нет в любви ни краёв а ни донышка,
Замыкаются чувства в кольцо.
Хорошо, что тебя заприметили
На просторах огромной земли
Гуси-лебеди.., белые лебеди -
Птицы-ангелы вечной любви.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574910
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Яка стражденна ця Дорога Хресна
Приниження, обмови, бичувань!..
І підла зрада, мов печать облесна,
Катує душу цвяхами страждань…
І знову відчай роздирає груди
За біль прокльонів, віковічний гнів…
О люди, схаменіться, ви ж бо люди!
А Він за нас усіх один терпів!..
Отямтеся, прозрійте, щоб легкими
Колись були для правнуків хрести!
Чатує гріх обіймами липкими –
І ми йдемо, руйнуючи мости…
Бо ми слабкі... Лише подоба Божа…
А де ж любов, покора, каяття?..
Та тільки справжня віра допоможе
Прокласти шлях до вічного життя!
Спаситель терпеливо нам прощає,
Рятує душі з дебрів темноти…
Він кожного, найменшого, чекає
На стежці покаянь і чистоти.
Спішім до Нього, каймося смиренно,
Нехай молитва на вустах цвіте,
Хай серденько всміхається блаженно –
І милість Божа щедро проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573648
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Одинокая и далека,
Между мирами растеряна ..
От себя я давно бегу
Ложь уже стала правдой для всех.
Все в порядке, я больше не жду
Надеваю снова привычную маску
Сделав вид, что мне повезет
Больше стены не крашу в черную кляксу ..
И на автопилоте по жизни лечу...
Никому я себя не выдам ..,
Не хочу нинче мнимых слов.
Ни побед, ни душы суицидов.
Одиночество - это необходимо.
Я скрываюсь от пустоты ..
как котенок царапаю стены,
о тебе вспоминаю день ото дня,
о тебе что когда-то в зеркале
говорила что ты это я.
вариант стиха http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298748
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475650
дата надходження 28.01.2014
дата закладки 16.04.2015
В похмелье главное спасенье -
Не отвергать самолеченье.
Ведь самый добрый Айболит
Тебя, "как пить дать", проклизмит!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493461
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 15.04.2015
Хрусталём серебристого инея
По просторам Великой Реки
Разметалась страна Бедуиния
Мановением божьей руки…
Помалёху пахали да сеяли,
Да рвались, как могли, от сохи…
И роптать не особенно смеяли,
И сгребали в охапки грехи…
Украшали жильё прибамбасами,
Не боялись жары и дождей…
Уплетали, кряхтя да с гримасами,
Беспредел крохоборов-вождей…
Ошарашивши мир откровением,
Что беда от славянских оков,
Устремились с коктейльным рвением
По стопам колорадских жуков…
Хороши со сметанкою блинчики,
Под горилку сальцо с чесночком…
Одного жаль, что нам, бедуинчикам,
Их коктейли выходят бочком…
апрель 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495222
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.04.2015
Брешью...прорехой распахнуты неба чертоги,
Полною чашей любви не насытится Тор...
Что же вы злитесь, кого проклинаете, боги?
Тучи закрыли верхушки заснеженных гор.
Жадно глотая рассвет, утро в ночь превращая,
Хляби разверзлись, а Ной строит новый ковчег...
Света ростки, словно шпагу факир, поглощают
Боги, вы что же, устроили вечный ночлег?
Мечутся тени в безумной и бешеной пляске,
В огненных отблесках падают молот и меч...
Зевс в колеснице крылатой, Данаей обласкан,
Громко "смакует" фрагменты волнующих встреч.
Где уж умолкнуть стихиям и угомониться?
Страсти извечные правят и правили бал...
Может вином вам любовным, по капле, упиться?
Истину, будто, в нем кто-то, когда-то искал?..
Брешью...прорехой распахнуты неба чертоги,
Стрелы и дротики ищут невидимый дартс.
Неумолимы вы, неугомонные боги,
В ликах своих, отражая безумство гримас...
14.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574564
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Слава богу, пора разговляться, -
Как-никак, а закончился пост…
Но пришлось призадуматься, братцы,
Ведь вопрос кулинарный не прост…
От тоски загибается «Цептер»,
В холодильнике только грибок…
По карману из кучи рецептов
Разве что из го…(ой!) из пшена колобок…
Кишки марши играют конкретно,
Нагло требуют, падлы, икры…
Но икра, говорят, это - вредно, -
От неё помирают свекры…
Вянет листик капустный в корзине…
Посадить что ль в горшок артишок?
Ведь от бешеных цен в магазине
Мне (х)ана-филактический шок…
Нет давно натурального чаю,
Заварю-ка, пожалуй, пыльцы…
И немного ещё поскучаю,
И отброшу с концами концы…
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574635
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Избегая суетных забот,
Обостряя жизни восприятие,
Что-то пьет, чего-то пишет, ждет.
(Три мои любимые занятия)
Вот сейчас хлебнув стакан вина,
Станет до изжоги откровенная,
И начнет, писать стихи она –
Человекопьянаявселенная.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574499
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Час прощания грохнул, как выстрел.
Мелко капало с высей фрамужных.
Лето с осенью сходятся быстро
И прощаться им долго не нужно.
Вот и мы повстречались с тобою,
Чтоб расстаться и грустно и скоро.
В пьяном мареве летнего зноя
Наши чувства сгорели, как порох…
Я из жизни твоей уезжаю,
Век курортной путёвки недолог.
Ты, меня на вокзал провожая,
Прячешь слёзы, мой юный психолог.
Только это пройдёт, время лечит.
Ты же взрослая – знала заране:
В жизни эти случайные встречи,
Неслучайные ждут расставанья.
Что ж ты, милая девочка, плачешь?
И дождинками небо одето.
Мне в дороге не будет удачи.
Слёзы в спину плохая примета.
Так давай, не поверив примете,
У судьбы друг за друга попросим:
За тебя... остающейся в лете...
За меня... уходящего в осень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574352
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Как время ускоряет ход... всегда некстати.
Опять часы ушли вперед... и не догнать их.
Опять от бега сбился пульс... не отдышаться.
И перемножить минус в плюс... не видно шансов.
Догнать не смог ты снова жизнь... как ни пытался.
И вдаль надежды унеслись... а ты остался.
Да, ты остался... только, что в тебе осталось?..
В строке пробел... в кармане шиш... в глазах усталость...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574294
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Подолати б тяжіння в собі –
І рвонути за межі галактики,
Розриваючи звички на клаптики
І на роки – хвилини в добі.
І на роки – хвилини в добі,
На космічній долаючи швидкості
Заборони у їх прозаїчності,
Наче виклик незрячій юрбі.
Наче виклик незрячій юрбі,
З оболонки прорватися крилами –
І злетіть життєдайними зливами,
Подолавши тяжіння в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574381
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Не треба недовіри, краще вбий,
Під ноги тобі душу, наче килим...
Той мій протест,нечувано, слабий,
Як птаха зранена, з крилом безсилим.
Не треба недовіри, я мовчу,
Те, що сказати хочу, впало в прірву.
Десь в глибині вірша, почуй, кричу!..
Я знаю, найстрашніше - недовіра.
Не треба недовіри, просто йди,
В свої світи, які вже ось, за рогом...
Твої слова краплиною води,
Впадуть у серце... Сльози?.. то для Бога.
Не треба...
13.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574242
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Порвались связи многих поколений,
Осталась лишь мышиная возня…
На нересте бесстыжих откровений
Нет, слава богу, места для меня…
Решать не научился уравнений
И сохранилась неизвестных тьма…
Всё больше обоснованных сомнений
Мерещится, особенно впотьмах…
Хватило б сил не падать на колени
И вспоминать усопших, не скорбя…
Всё чаще вижу в тлеющем полене
Обугленного временем себя…
февраль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476356
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 13.04.2015
Ночи стена разделяет на части миры...
Падает дождь где-то, огненный метеоритный.
Даже на донышке...Черной-пречерной дыры,
Слышу далекого сердца, нестройные ритмы...
Будто по клавишам, пальцы дрожащей руки,
Имя печатая, пишут и, тут же, стирают.
Темные волны забвенья, холодной реки,
Все угрожают, без устали, все угрожают...
Стук, перебои...и вновь в позывных - тишина...
Может, отчаянье и безнадежность зависли?..
Кажется глупостью, нежного сердца струна,
И прогоняет ненужные,будто бы, мысли?..
Странные звуки...мне душу опять бередят,
Падают в облаке чистым и светлым сияньем.
Пусть и нестройные...каждый так сладок и свят,
В точку сжимаются мили земных расстояний...
12.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574023
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Упасть в забвенье шорохом листвы,
Уплыть, однажды, забывая имя...
Еще вчера исписаны листы,
Еще вчера, мы сами были ими...
Упасть... а, как потом видений сонм,
Догонит нас и призраком пугая,
Кошмаром станет, или вещим сном?
Другой уже...а может, и другая...
Упасть в забвенье... разве не смешно,
Гореть свечой, и воском расплавляясь...
Цветенье сакур...строки и окно...
Запомню.Вопреки.Не извиняясь...
13.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574085
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Кульбабковим насінням невагомим,
Лиш вітерець легесенько подме,
Лечу, на місці не знайдеш мене,
Хоч ще тому хвилину була вдома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574160
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Всё радостней, всё громче птичья трель.
Всё больше их над головой кружится.
Надежду в жизни подарил апрель,
А, что еще для жизни нужно птицам?
Своих детей весна к себе зовет
Разогнанных зимой по белу свету.
Крылатый возвращается народ,
А аиста летящего всё нету…
И с каждым днем, приветствуя рассвет,
Всё больше, всё крикливей птичья стая.
А я всё аиста ищу на небе след…
А я надежд прилета ожидаю…
Высматриваю голубую тишь,
Но ничего не чувствую… не вижу…
Ну, что ж ты белокрылый не летишь?
Так безнадежно мне… так пусто крыше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574092
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015
В интернете фейсбучном сошлись, спелись, разговорились:
Он – с курорта безво́йного, с кухней трёхразовой сытой,
И – она из окошка донбасского, где притаились -
И обида, надежда, и страх, и голодный смог быта.
Столько общего, рельсы надёжных и на́житых выводов,
Одинаковый угол смешного и цели сатиры.
Слались смайлики, стопки смешного, благого, красивого.
Вспоминались удачные, сочные телеэфиры.
А под вечер черкнул он: «Час – ужину!», - и, очень лично,
Подшутил, что клянётся - сегодня не скушать бисквиты!
...И она, помолчав в личке дольше, ...чуть дольше обычного,
Отписалась добром: «Уталённого Вам аппетита!»
11.04.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573846
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
[i][b]Натыкаясь на флюгеры крыш, белоснежная сдоба
разрывается нежными порами, мечется пухом.
Ненасытные ветры танцуют с зарёй пасадобль,
разъярённо, по-бычьи, мыча сонной улице в ухо.
Спорим, эта весна - не такая, как давние вёсны,
где был несколько ниже, слабей и наивнее левел.
Обошёлся любимый фрилансер мне дорого просто,
но дешевле, чем тратить полжизни на поиски плевел.
Так устроены люди, что думать о царстве небесном
изначально - не время, потом - недосуг, после - поздно.
И свидания похожи на случки, а споры - процессы
с прокурором, судьёй, адвокатом в насмешливых позах.
Кто задолго до этой весны, перепробовав вина,
искушения храня в драгоценной шкатулке без кода,
с наслаждением и гордостью вырезал явку с повинной?
Ты считай - это мелкий монтаж из ушедшего года ...
И твоей доброты бесконечной однажды не хватит,
а корриды покроются плесенью, возрастом, спесью.
Ветер ревностно рвёт на балконе бордовое платье,
заглушая протяжные стоны коротких реверсий ... [/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573865
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Ты не помнишь меня. До кофейного меха спины
твои мощные ступни касаются утром секунды ...
А когда-то ветра из осоко-пушицевой тундры
волоски колыхали на гребне молочной волны
Той зимой был особенно-сладок рождественский снег,
мягок ягель и редки предчувствия вечных инстинктов ...
Я была не одна. Моё зеркальце прыгало с тем, кто
бархатистою мордой ласкался у замшевых век
В синеве иолит настороженно-вдумчивых глаз,
златорогого Мяндаша дух, обратился к шаману ...
Там, у чистых источников, за белопенной поляной,
я впервые почувствовав холод, увидела вас -
Твой и чей-то ещё резко-мускусный запах воды
той, что пьют перед дикими танцами с бубном и воем
Я не верила в смерть. Мне казалось безумной игрою
приближение сна, что уносит за чёрные льды
Мне так думалось, если Айеке-Тиермес пронзит
ослепительной болью лопатку доверчивой ланки,
то разрушится мир и холодного праха останки
вознесутся норд-остом в небесную облачность зим
Оказалось, всё миф. Монолитного меха броню
пробивает огонь гладкоствольных вершителей судеб,
я встаю на колени от боли и горечи, люди ...
окружают меня, но не слышат, что им говорю ...
В тонкой розовой струйке, текущей на тающий снег,
испарялась душа, извиваясь ползучею ивой
Кто-то трогал мой мех, восклицая - какой он красивый,
а я будто бы мчалась к полесью в мерцающем сне
До глубин мёрзлой глины стонал ошарашенный век,
укороченный вмиг и попавший на кухню к гурману.
Нет ... олени не судят людей. Всё же, как это странно ...
Мне не больно уже и тепло. А тебе, человек?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573861
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
В усміхнених очах - глибокий сум...
Десь падає вода на дно,
Не сяє в темряві вікно?..
То чиєсь серце, знову, - на засув...
У посмішки, чомусь, - печаль століть,
Чи відчай, знову на поріг,
Як хрест - перетин двох доріг?..
Цикутою так солодко... гірчить...
Сльози нема, лиш вимучений сміх...
Не прийме жалощів душа.
Вона десь... в глибині вірша...
Спокутує свій незбагненний гріх...
10.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573817
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
З журбою радість обнялась навіки:
То чорно-білий, то барвистий слід...
Життя кермує наші долі-ріки,
А нам би старт! Та лиш комусь - політ.
Таке буття... Ніхто не знає певно,
Що буде завтра: смертним не дано.
І в когось - ясно, а у когось - темно...
А дехто крутить ще німе кіно...
І хто підкаже, як би так упасти,
Щоб не було подряпин і синців?
А може, хтось зуміє шлях прокласти,
Не залишивши крові і рубців?..
Та хай там як, аби лиш не згубитись
І не зійти колись на манівці!
У краплі поту, в слові відродитись!
Згоріть дотла, та з честю в кулаці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572760
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Як в тишині
Торкнеться нота чиста
Сп”янілих вулиць… спогади – облиш…
Знайди її в бетонних мурах міста…
Назви якось…
можливо – Тиша Тиш…
Коли вчорашні дні
Тобі – не раді…
Відкинь назавжди свій нестерпний жаль…
На швидкісній спинися автостраді…
Назви її –
Замріяна Печаль…
Коли пече…
Ні зустріч… ні прощання…
Впаде із рук… зламається перо…
Не називай її – Розчаруванням…
Коли на всіх табло –
лише …” zero”…
Без слів… торкань…
Без всякого втручання…
Перлини сліз березових підвісок…
Не називай Хвилиною Мовчання
Одну з своїх
найкращих одалісок…
Коли тобі –
Ні вороги…ні друзі…
Вона - твій Острів із тропічних пальм…
Тож – розвертайся!..- на потрійній смузі…
Під свист протяжний
всіх можливих гальм…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573744
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Время упорно жуёт календарь,
Смачно хрустит костями…
Не получается свистнуть, как встарь,
И заговеть с гостями…
Снова капризная роза ветров
Портит прогноз погоды…
В сонме железобетонных шатров
Маются цветоводы…
Раз не исправил, что было не так,
Не поперхнулся строчкой,
Значит, пускай вопросительный флаг
Реет пока над точкой…
апрель 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490198
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 11.04.2015
За дождь и снег,..за ветер буйный,..
За гром и молнию в грозу...
За всё,что было и что будет...
И за пришедшую весну...
Спасибо,Господи,за вздох...
Спасибо,Господи,за выдох...
За дни спокойствия,..тревог...
За настроение - спасибо...
За месяц лодочкой на небе...
За солнца лучик на заре...
За сердце,любящее,рядом...
Спасибо,Господи,Тебе...
Спасибо и за милость,..ласку,..
За веру и любовь Твою...
За чудо света из чудес!..
За те слова - Христос Воскрес!..
За то,что даришь всем надежду!..
И не отнимешь никогда!..
За не тяжелый крест - спасибо!..
И за мелодию в сердцах!..
Спасибо и за Божью кару!..
И за Хранителя с небес!..
И за попутный ветер доле...
По воле величайшей среди всех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573722
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Достался ж, чёрт возьми, по жизни спутник,
Умишком скромен, внешностью не ах,
Рассеянный, сквалыга, вертопрах.
А лоботряс, зануда и распутник,
Какого поискать. И этот страх
Я каждый день встречаю... в зеркалах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573658
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Пустых минут молчание и дрожь руки...
Глаза на небо, вопрошая, почему,
Горят в гиене огненной, в стекло - пески
В часах не время, -
кадры... отсниму...
Запечатлев кусочком мела, пару слов,
Только мгновение, чтоб яростно стереть.
Где голову склонил, с кем разделяешь кров?
Неведенье, как медленная смерть...
Безликим голосом, или обрывком сна,
Твои слова, как дождь...по капле, но в песок...
Все четче вижу, замирая, из окна,
Пустых глазниц тоску, боль и... висок.
Песчинки падают, сложив минуты в час,
И вот уже кружит, метелью яблонь цвет...
Напрасно жду...вчера, сегодня и сейчас,
Роза пустынь...
лишь, фальшь и полусвет...
11.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573601
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Где юность? Годы золотые?
В каком болоте утонули?
Какие хлопоты пустые
Те годы в Лету утянули?
Бандиты, хулиганы, воры
И гопники - в почёте там.
Разгул, развал - пустые споры,
Ворьё и жулики - бедлам.
Пустые детсады и школы,
Заводов трубы не дымят,
Поля стоят позорно голы,
Ларек, базар - они рулят.
Десятилетний фольц и мерин -
Верх европейской крутизны.
И баксом промысел измерен
Для новорожденной страны.
Мы не просили и не ждали
Благодеяний и чудес,
Мы просто жили - ели, срали,
И хаяли КПСС.
И повзрослели наши дети.
И во дворе идёт война...
Но вот ведь - есть теперь на свете
Моя любимая Страна.
До боли и до вдохновенья
Вдруг стало ясно нам сейчас,
Что молодое поколенье,
Добрей, честнее, лучше нас.
Вот, были люди в наше время.
Им нос утерло нынешнее племя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573583
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Господи! Вогню пошли, вогню!
Гартувати ним непевну глину…
А чи, може, час настав людину
Знов покласти на гончарний круг?
Господи! Вогню пошли, вогню!
Хай запалить в наших душах свічку,
Хай жене з них темряву правічну,
Зла й зневіри нищачи стерню…
Господи! Вогню пошли, вогню!
Не того що трави спопеляє –
Чистого, надію що вселяє:
Цьогоріч зустрінемо весну…
Господи! Зійшов Святий вогонь!
Ти не втратив у людину віри,
Чашу наповняючи без міри
Щедрістю із бАтьківських долонь…
Тож у серці пагоном рости
Мудрій, всепрощаючій любові
І гілки засушено-тернові
Прикрашати цвітом доброти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573686
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Прокинешся вночі.
Нема на небі сонця.
Лише луна.
Хоч як кричі.
Підійдеш до віконця,
Чи не послать все на?
Покуриш, станеш трохи злєє,
Та підеш спати - утро мудрєнєє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573337
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
За картиною Я.Фефелової
У білім цвітінні храму,
Підсвіченім сяйвом вишень,
Кульбаб запалю лампадку,
В бджолину занурюсь тишу.
В ній пахне промінням сонця,
Бруньками, нектаром, вітром,
Який у святковій сорочці
Босоніж назустріч світлу…
Узявши зерно молитви
На білі тендітні крила,
Летять кульбабкові діти
За межі земного тіла.
Виходжу із храму вишень
Й несу на долоні на згадку -
Дороги, гілками шиті,
А в серці – насіння кульбабки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573440
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Сьогодні суд у Пилата...
За святість Його знущання.
Його вже чекає страта
(Обіцяна у Писаннях )
Що більше болить -хто знає?
Чи тіло Його побите,
Чи серце, що Божим краєм
Несло благодать молитви?..
Сьогодні -дорога хресна...
І натовп в самоомані...
Із дерева хрест важезний....
Завіса роздерта в храмі...
"Прости їм, Пресвітлий Отче... "
І смерть...між землею й небом...
І день, що темніший ночі...
І списове вістря в ребра...
Сьогодні було розп'яття...
І учнів розчарування...
...Позавтра -День Благодаті
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Душа моя пуста, немов безодня…
Покрила мряка мозок і думки…
А за вікном – така краса Господня!..
А поміж нами – гори і замки́…
Ридає серце, та не плачуть очі –
Весь біль пульсує нервом у душі…
І знов безликі дні, порожні ночі
Гризуть журбу, немов черстві книші…
Прорвися, слово! Виплачтеся, очі,
Бо… вибухне серденько з німоти!..
Крихтину б світла доленьці дівочій -
Хай щезнуть всі примари темноти!
І кожен нерв відлунює у скронях,
І кожен подих стогне і хрипить…
Тріпоче, б'ється серце у долонях!..
О доле, дай прозріння хоч на мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570052
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 09.04.2015
За картиною С.Арістової
А я чекаю на тебе
На розі спільної долі:
Мости веселкові на небо,
В кафе замовлений столик…
І місяць-ліхтар, і зорі,
І наживо голос симфоній,
І щастя багато калорій
В моїх холодних долонях…
Дрімає гарсон у залі…
Вечерю смакує вітер… Ти
прийдеш сюди… я знаю…
співало про це повітря…
Ти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573260
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Сьогодні Він митиме ноги
Всім учням Своїм...та Юді...
Змиватиме пил дороги,
Утому і пересуди....
І хліб, і вино -востаннє...
Сьогодні і тут...назавше...
А завтра -Його заклання...
І смерть...во спасіння наше...
Сьогодні -сад Гетсимані...
Молитва...до кровопоту...
І прОщення, і прощання...
Щоб завтра йти на Голготу...
Терновий вінок...і цвЯхи...
І хрест -як щабЕль останній...
І темінь над битим шлЯхом...
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573225
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
У сонці втопитись...
згоріти за мить,
Щоб спалахом,
сонячний трепетний зайчик,
Тебе віднайшов...
поцілунками, наче,
Торкнув, через неба,
осяйну блакить...
У сонці втопитись,
жагу вгамувать.
На свічці маленьким вогнем спалахнути,
Щовечора...
Я не шукаю спокути, -
Розірвану душу, вже не розірвать...
У сонці втопитись...
у світлі жила б...
Хмаринкою линуть,
дощем, щоб упасти,
Навіщо було моє серце украсти?
Тобі не потрібне...
сама віддала б....
09.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573093
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Я не сторонник всяческих гаджетов,
По мере сил душою не кривлю,
Вот только от сегодняшних сюжетов
Впадаю натурально в дежавю…
Ещё не стёрлись в памяти моменты,
Когда вдруг пропадала колбаса,
Когда под звон ура-аплодисментов
Чужие нам глушили голоса…
Мы всем селом ловили диверсантов
И истребляли вражеский десант…
И лучше всяких антидепрессантов
Гнал самогон наш местный коммерсант…
Опять нам поставляют по ленд-лизу
Заморскую жратву и барахло…
И большинство почувствовало снизу,
Что снова не на шутку припекло…
Меня коробят фронтовые сводки
И прочая онлайновая муть…
И мне реально не хватает водки
Очередных героев помянуть…
Я вроде не объелся шоколадом
И слышу, как вокруг трещат чубы…
А дежавю мне вылечат парадом
В разгар братоубийственной чумы…
август
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519056
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 09.04.2015
А ти ще десь ховаєшся в мені.
Напевне, десь у серці чи легенях.
А, може, ти течеш, мов кров, по венах,
мурашками збігаєш по спині.
А ти ще десь ховаєшся в мені,
в моїх очах смарагдовим туманом.
У голові розгулюєш дурманом,
співаючи у ній сумні пісні.
А ти ще десь пануєш у думках.
Хоча, напевно, надто вже далеко.
Але твій голос часто звідти - ехом.
Мій найсолодший і найбільший страх.
На серці найцінніша з поміж ран.
Хвороба. Я боюся рецидиву.
Молюсь тобі, мов божеству , мов диву.
Так, наче я тебе придумав сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553734
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 08.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015
За картиною Леонори Керрінгтон
[img]http://pics.livejournal.com/je_nny/pic/006sf493/s640x480[/img]
Уже й берези сонцю підкорилися
І підсмалили бік до чорноти,
І верби брунькохутром оКОТилися,
Гілки піднявши вгору, як хвости,
Вже сплутано граків із таловИнами,
І монохром зіпсований вкінець
Звабливими калюж ультрамаринами
І зеленню листочкових сердець -
Лише зима, прикрившись парасолею,
Все мріє про реванш до хрипоти
І, заховавши ковзани, вороною
Злякати хоче вісників весни.
Та марно! Прапорів летять метелики –
Цвітуть картато сукнями луги.
І п’янко наливають річкокелихи
Весняним щастям життєбереги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572935
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Я, кажется, в сонном бреду,
Считаю по буквам и точкам...
Чтоб вычислить сроки рассрочки,
И выплат любовных страду...
Я, кажется, в серый туман,
Упала, росою упившись,
Крылом за струну зацепившись,
Рождая старинный романс...
Я, кажется, плакать боюсь,
Но слезы со щек, и - в кристаллы...
А душу на части, кромсала,
Забытая памятью грусть...
Я, кажется, вход в лабиринт,
Захлопнуть однажды забыла,
Зашла...над собой подшутила, -
Подвел первобытный инстинкт...
07.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572903
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
По мотивам новеллы О.В.Лиль - Адана "Пытка надеждой"
Последняя ночь перед пыткой...молись...
А завтра, с зарею последней,
Последние: небо... дыхание...жизнь...
И все... Только сумрак... Намедни,
На душу упал сатанинским плащом.
Сжимая так нежно, в объятьях,
Рисует узоры на коже мечом...
Кромсая последнее платье...
Но, кажется, руки устали уже,
Палач замерев, в исступленье,
Зовет хриплым голосом:"Где ты, Роже?"
Оставив страдальцу мгновенье -
Последнюю ночь... До утра - ничего,
Совсем ничего...и одежды...
Когда на костер, гласит приговор,
Последняя только - надежда
На чудо...на Господа..."Боже, явись,-
Смотрю в свою душу и внемлю,-
Скажи мне, быть может, возможно спастись?
Лучом озари эту землю..."
И чудо свершилось...забыты ключи...
Замок не закрыт и задвижка...
Ползет, выбираясь к свету, в ночи,
От ужаса сжавшись в ледышку.
И вот, наконец, льется светом Луна,
А воздух пьянит и туманит...
Последние - взгляд и свеча из окна...
Господь... Он один не обманет.
Поднялся с колен, только шаг,и врата,
И воля...но тенью из ада,
Палач у двери, а она...заперта...
Ну вот... за надежду - награда...
07.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572827
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Иллюзии? Да… Ничего настоящего нет.
Надуманный мир из попыток испытывать чувства.
Заснуть на орбите одной из далеких планет,
Замерзнуть, застыть, замереть …. Мимикрии искусство -
Прикинуться снегом, кристаллами мерзлой воды
Засыпать дома, полустанки, пути и дороги.
Не таять, не думать, лежать-не дышать до среды,
Позволить слепить из себя… И растаять в итоге,
Чтоб стечь между пальцев водой в мировой океан,
И снова – без мыслей, без слов - в одиночестве строгом.
Я кем-то нечаянно–глупо зачем-то был зван.
На чай ли? На час ли? На век? Человеком ли, Богом?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544092
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 08.04.2015
Одиночество, западает в душу
мириадами мыслей..
Не любовь, а всего лишь играем в палитру.
Сотни слов, только сути нету.
Два билета в один конец.
Ты привет, я пока, и до встречи...
И минуты бегут на часах,
Мы искали приют на орбите,
Мы искали разорванных судеб мгновенье.
Я пишу... ты молчишь, и слова будто вырваны
из контекста...
Не тебе, ты не думай, мне бы только
тепло яркого неба.
И сюжет для двоих только
с новыми лицами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572775
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Прийшла Весна березовими соками,
Розвісила сережки-маяки
І з Паном на кущах до сонцеполиску
Зелені начищала мідяки.
А Лель із солов’єм щоніч хоралами
Від сну будили барви у квітках,
І Мавки танцювали поміж травами
У росяно-смарагдових вінках.
Лелеки розліталися колисками,
Висіли гнізда щастям на дахах,
А у печі тепло сміялось-бризкало
І сонцем розливалось у руках
Хазяйки Лади. Крашанки крутилися
Планетами під диво-писачком –
Історії малюнками родилися –
Фантазії магічним полотном…
І рушників дороги, шиті хрестиком…
Червона з чорним доля у стібках…
І на Голгофу шлях ходою хресною
Того, що пам’ятатимуть в віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572671
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Кормить тебя грудью, внимая приказам рта,
взрывая вселенную жаждой произрастать,
Подкожно разгадывать тайный небесный свет,
Что ищет свой путь в распускающейся листве.
Печенье в ладонях лелеет уснувший день,
Как млечное озеро зреет луна в окне,
Вздыхают расслаблено сочные лепестки
Фиалок, уснувших на глади твоей щеки.
Мы вместе летаем в эфирах миров иных -
Сливаются соки, энергии сил весны.
Кормить тебя небом и пряности трав вдыхать,
Быть магией, таинством, гранями колдовства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572623
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015
Примітка: я люблю саме такого Нечая, якого змалювала тут. Якщо вас цікавить, як Хмельницький пов'язаний зі смертю Нечая, вам потрібен дев'ятий том «Історії України-Руси» М. Грушевського. Докладніші примітки - після тексту.
_____________________________________________________________
А життя напинається срібленим ланцюжком,
Залишаючи в грудях хіба ледь відчутний біль.
Не навчився мовчати*, коли вимага закон –
То очікуй на кулю під ліве плече собі**,
Бо закону (як вдачі) не водиться обирать.
І якщо ти хилитися й стримувать слів не звик,
Заговореним сріблом*** надії крізь квіти ран
Вибиватиме ворог, ненависті молитви
Промовляючи вголос: «Оце почали війну!
Нехай славиться долі священний і гострий меч!..»****.
А твій брат і товариш зачує ту новину
І, «засмучений вельми»*****, уславить жорстоку смерть,
Що ти з нею повінчаний долею у віках,
Щоб лишатися болем і пам’яттю для живих.
Під смаглявим плечем розквітає кривавий мак.
Усе тіло твоє – мов розтерзаний маків цвіт,
Бо не зраджував слави, сміявся в лице катам
І був вільний, мов вітер, або мов євшан-трава.
А коли – ланцюжком – обірвали твоє життя,
Чи вони розуміли, що слави не обірвать?
_______________________________________________________________
* - суперечки Нечая з Хмельницьким (М. Грушевський. Історія України-Руси. Том IX. Розділ II. Стор. 8.)
** - був убитий під час суперечки щодо його долі з вогнепальної зброї (Липинський В. К. Участь шляхти у великому українському повстанні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького / Твори, т. 2.— Філадельфія, 1980)
*** - «Скажи хлопче, скажи малий, чим Нечая вбити?»
«Срібним ґудзьом посвяченим рушницю набити» (Кіевск. Старина 1887, VIII с. 788)
**** - в варшавських костелах ксьондзи правили священні меси – «дякуючи Богові за перемогу і щасливий початок війни з козаками»
***** - отримавши повідомлення про смерть полковника, «Хмельницький вельми засмутився»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572504
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Пролетает первый снег,
Морозец щипается.
Намекает на мой грех,
Только мне не каятся.
Ты мне руки обогрей,
Обхватив ладошками
Да глоток вина налей -
Посидим немножко мы.
Мне без слова твоего
Мерзнуть под порошею
И не видеть ничего
За окном хорошего.
Пусть ложится белый снег...
Эх, зима-красавица.
Наш с тобой невинный грех
Даже Богу нравится.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538444
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 07.04.2015
Можно, не замечая,
Воздух глотать земной…
Или за рюмкой чая
Бредить со мной весной,
Или осенней хлябью
Щедро наполнить рот,
А соловей Алябьев
Что-то тебе споёт…
Или вполне вальяжно
Сунуть свой нос в народ…
И получить сермяжно:
«Эй, куда прёшь, урод?!»
Или в горячке бражной
Ринуться в море тем,
Но в смычке абордажной
Вдруг подведёт тотем?…
В реку не прыгнуть дважды,
Коль измождён совсем…
Истину ищет каждый,
Только везёт не всем…
Можно ещё бумажный
Ловко сварганить шлем…
Важно дышать отважно…
Было бы только с кем…
октябрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455949
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 07.04.2015
Рисовал озорные цветочки,
Лунный профиль и Землю анфас…
На весьма неуклюжие строчки
Разбазарил словарный запас…
Не терзают немые укоры
И не режут губу удила,
В погребальную свиту Хаторы
Не торопят земные дела…
Не рождается истина в спорах
И я этому искренне рад…
По старинке держу сухим порох
И во многом другом ретроград…
Нынче в моде иные картинки,
Но надеюсь увидеть не раз,
Как в морозово-розовой дымке
Зажигается солнечный глаз…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542253
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 07.04.2015
Белые да красные, синие, зелёные…
Суетимся-мечемся, аж рябит в глазах…
Что же мы такие все… неудовлетворённые?..
Неужели не видать света в образах?
Жизнь была убогая и не верил в Бога я,
Но, по кругу бегая, видел кое-что…
И теперича сужу всех не очень строго я,
Потому, как здорово поистёр пальто…
Наплевать, какой запас есть ещё по времени,
Сколько ещё рыпаться да копытом бить…
Но, покуда бытие «бьёт ключом по темени»,
Надобно ответственно близких долюбить…
август 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520397
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 06.04.2015
Спустилася з прозорих снів,
Соромлячись ховаєш крила.
Прийшла до мо́їх темних днів,
І світлом сонця осліпила...
Навіщо ангели спускаються з небес?
Щоб хтось впізнав тебе одного дня,
Одне з твоїх земних чудес,
Як ти даєш шматок свого вогня...
Зустрінемось в давно забутих снах,
Де в майже вічність мить переростає...
У радістю наповнених рядках,
В них все живе, живе і не минає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571668
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Кусок потребища, ёщё кусок,
И снова, снова в суете сует,
Не вышедший из комы Пикассо
Малюет на заборе бытие.
Народ привычно молится на грех.
Величие примату очень кстати.
Состряпать, и сегодня, можно рейх,
Каких-нибудь пятнадцать лет, и нате.
Он смело выйдет на пикет за власть,
За ту горбушку от неё в награду,
Забыв, как и когда, она рвалась,
Свободная душа на баррикаду.
Толпа, опомнись и освободись,
От кочета, что топчет непотребно
Твою единственную, в общем, жизнь,
Поставив на колени пред молебном…
«Ура», когда коробушка полна,
Спокоен и уверен обыватель.
Трус очень смел, коль далеко война.
Вы так упорно кликали. Ну, нате.
Слепому темень точно не страшна
И, уж конечно, не пугают грабли.
История не учит ни хрена.
Бессмертны фюреры и мизерабли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555256
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 06.04.2015
Экспромт
Рука на пульсе - не тише стуки?..
Осталось пару деньков разлуки...
Ворвёшься ветром,..накроешь штормом...
Не будет страшно,..не будет больно...
И взгляд подарит опять надежду...
За ожидание...мне бонус - нежность...
Совсем немного,чтоб быть счастливой...
Лишь крест нетяжкий...и лучик света...
В глазах любимых,..бездонных,близких...
В уроках ласки - знакомый трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572539
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Вони долали шлях удвох –
Юнак і сивочолий вчитель.
І перший брав завжди урок,
Бажаючи навчитись жити.
Дорога, довга і важка,
Вела мандрівників у гори;
Під ними ж пінилась ріка,
Бурхлива й гнівна, наче море.
- Учителю, моя нога
Намацати не може стежку:
Вона не товща за канат,
Та ж обіцяли Ви безмежжя!?
Той, зупинившись, помовчАв,
А далі юнаку промовив:
- *Людина робить ширшим шлях,
Але щоб він її – ніколи.
Так слід у слід вони ішли,
Занурившись у власні думи.
І учень бачив світ в імлі
(Він обмірковував почуте,
Бо ж згадувався заповіт:
**Урок без роздумів – порожній:
Не закарбується в душі,
А пройде повз, як подорожній).
А за плечима – півшляху,
А під ногами – спить вершина,
На плечах – хмари. В літаку
ти не побачиш й половини!
- Земля і небо! День і ніч!
Їм разом не зійтись ніколи, -
Велика відстань,певна річ! -
Юнак упевнено промовив.
- ***Вони роз’єднані, це так, -
Сказав учитель, посміхнувшись, -
Та разом сходяться отам,
Бо справи спільні мають… Чуєш?
Рожевий ранок змів крилом
Останній сон. І знов дорога.
І вже на березі удвох.
Бурхлива річка б’є пороги.
- ****Дивись: отак усе в житті,
Неначе води ці, минає –
Під зорями і день при дні,
Але нічого не вертає.
Порожні, стомлені торби,
Подертий одяг і… нотатки.
Вони нарешті перейшли
Той фініш, що здавався стартом.
- Чи всю я мудрість осягнув,
Скажіть, учителю, відверто.
- *****Хто вранці істину збагнув,
Тому під вечір можна вмерти…
Вогонь сміявся у печІ,
Наспівував тихенько чайник…
Усі поснули, а вони
******Між зір продовжили навчання…
Афоризми Конфуція:
*Людина робить ширшим Шлях, а не Шлях розширює людину.
**Той, хто навчається не міркуючи, впаде в оману. Той, хто розмірковує, не бажаючи навчатися, опиниться у скруті.
***Небо й Земля роз1єднані, але виконують спільну справу.
****Стоячи на березі річки, Учитель сказав: «Все йде, як ці води, щодня й щоночі».
*****Уранці пізнавши істину, увечері можна померти.
******Тільки наймудріші та найбільші невігласи не піддаються навчанню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572435
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
В житті не так багато й треба,
Щоб все змінилось навпаки:
Хоча б шматок блакиті неба
Та дотик теплої руки.
І ось вже чути добре слово,
І місця вже нема журбі.
І чай пахтить так суперово,
Крутий, заварений тобі...
І раптом з’явиться визнання:
В житті — до самої межі —
Нема дорожче доторкання,
Ніж дотик рідної душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572428
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Як хочу розірвати на шматки
Всі чорні думи! В хвилях протиріч
Квітка душі закрила пелюстки,
Дріма до ранку, а навколо - ніч...
Не знаю, як слова зібрати,
Що десь по закутках душі
Мовчки сховалися за ґрати.
Як заплести їх у вірші??
І де отой ясний світанок
Чи хоч маленький промінь сонця?
Коли рожевий світлий ранок
Загляне у моє віконце?
Чекаю... Вже й весна надворі,
І теплі дні, неначе влітку,
А на душі лиш світлі зорі
Мрійливо світять на закриту квітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572417
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Ще пів неба співає сонячно,
А пів неба вже хмарокрилиться;
Із-за обрію мряка войлочна
Вогко диха вітрам в потилицю...
І хова зірочки калюжниця
Старотрав'ю в торішню бороду...
І, неначе Зими прислужниця,
Віддається Веснянка Холоду...
А назавтра, дощами вмитая,
І, як фенікс зі смерті зроджена,
Ніжне тіло прикривши свитою,
Розпочне своє нОве сходження...
І садами пройде квітневими,
І посяде на трон царицею...
Черевичками кришталевими
Грім розбудить із Блискавицею...
...Хай Зима в навісній агонії
Холодить ще вітрам потилиці,
Та проклюнулися півонії...
І пів неба вже веснокрилиться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Я разве просила? Зачем Ты позвал?..
Зачем, душу в крошево превращая,
Любовью, меня не спросив, наказал
И болью щемящею, укрощая?..
Я разве просила серебряный дождь?
Безмолвные стоны… пальцев касанья…
Ты знаешь ответ, и,надеюсь, поймешь,
Полночные слезы от струн звучанья…
Я разве просила запутанный след,
Тропою нехоженой вкось и вкриво…
Я знаю, ты слышишь… каков же ответ?
Плетусь, спотыкаясь…где?.. У обрыва…
01.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527576
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 06.04.2015
Незавершенность, нечеткость... изломанность линий...
Нашей судьбы, недочитанный мной, манускрипт...
Пусть на висках серебрится непрошенный иней,
Втайне рисует душа, бесконечности принт...
Незавершенность...ладонью укрыта навечно,
Завтрашний день обозначит, но не отведет...
Звездной... алмазною пылью путь светится Млечный,
Лесенку сбросит, однажды, и не уберет...
Незавершенность... поступков, улыбок...касаний,
Строчек неровных, идей неосознанных свет...
Демонов пришлых - нескромных безумных желаний,
Незавершенно растянутых, в тысячи лет...
Незавершенность... уверую, в сладостной муке,
Живе* клонюсь, а Марене готовлю цветы...
Грустною песней, о вечной и скорбной разлуке,
В звон колокольный вольюсь я, услышал, чтоб ты...
Незавершенность, нечеткость...изломанность судеб....
В разное время уходим, встречаясь, с орбит...
Только я верю, мы были, мы есть и мы будем...
Незавершенность свой круг, не спеша...завершит...
05.05.2015
Три Богини славян – Леля, Жива и Марена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572185
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 06.04.2015
Та хто ж ти?.. Лиш Вітер,
Що коси мої розпустив…
Розвіяв, розсипав… а серце – розіб’єш об скали?..
Ти той, що у собі безодню жагучу вмістив...
Й отримають ті,
що раніше- нічого не мали…
Й зігріються ті,
Що ніколи не знали тепла…
А ті,що втомились – спочинуть… і Сонячні Храми
Відчиняться тим,що в зневірі дісталися дна…
І ті, що голодні… і ті…
але що ж – буде з нами?!..
Почуй мене,Вітер…
Бо знову торкаєшся ти…
Так ніби в одну мить усі скрипки світу заграли…
І раптом між нами - численні згорілі мости…
І ріки безмежні -
криваво-червоної лави…
Ти той…що у синю
Безодню так легко повів…
Лише зчарувавши гілками вишневого цвіту…
Це море… яке вже не бачить своїх берегів…
І я забуваю… що ти –
зовсім з іншого світу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572272
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Может, мне только кажется?
Может, всё это снится?
Грязи темная кашица.
В луже мёртвая птица.
Дом со стеной ободранной.
В дальнем углу лопата.
Холодно в мире. Холодно
В небе луне распятой.
Люди идут по улице,
Прячут от ветра лица.
Хмурится небо, хмурится,
Даже луна боится.
Сумраком всё изгажено,
Тенью тяжело-грубой.
Мир будто смертью ряженный.
Люди в нём – полутрупы.
Жизнью живут напрасною.
Смотрят, пугая взглядом.
– Люди, мы с вами разные,
Что вам от жизни надо?
Будущее без прошлого?
С разумом, но без сердца?
Всё в вашем мире ложное,
Не на что опереться.
Падаю в жизни – патину:
...пьяный в подъезде мочится...
...кто-то прошёл – плевать ему...
...кто-то брезгливо сморщился...
...кто-то прогнать пытается...
...что-то кричит старуха...
...март – 20-е – пятница...
...холодно...
...тошно...
...глухо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572242
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Смотри на свет, не обжигая глаз –
Он проникает прямо в мыслей суть.
Одна из них, вольнолюбивых фраз,
Способна мир за миг перевернуть.
Опоры точку нужно ей лишь дать,
Надеясь на удачливый исход.
Вдруг трещина?.. Вовек не угадать,
Когда об камень свой размах прервет
И притупи́тся лезвием коса,
А список жертв сотрется сам собой.
Сдвигая ось, меняя полюса,
Ужели небо зришь над головой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572192
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Експромт
Ой,милий,милий!..
Ой,любий,любий!..
Чи пам"ятаєш,..чи приголубиш?..
Заходь на каву...Сьогодні в сьомій...
Міцні цілунки принось з собою...
Я заскучала за ними трішки...
Так виглядала твої усмішки...
Я пиріжечки приготую...
М"яку перинку,..і подушечки...
І те вино - на смак солодке...
В нім пристрасть грає вже стільки років...
А на десерт - що буде з нами?..
Сама не знаю...Та чую кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572156
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2015
У власти сплошные барыги,
Мутит электронная ложь…
В житейской замызганной книге
Интриги на ломаный грош…
Уныло листаю странички,
Хоть ясен до боли сюжет…
Не радуют птички-синички,
Пугает дырявый бюджет…
Латаю слезами одежды,
Всего один шаг до греха…
И нет ни малейшей надежды
Спастись от услуг ЖКХ…
Пожалуй, начну наизнанку
Житуху, чуток обождя…
В ближайший четверг спозаранку
И, - зуб даю, - после дождя…
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571933
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Антрацитова ніч задивилась на нас,
Золотих ліхтарів, очима.
Плив над плесом, туманом приглушений, вальс...
Ти і я... І життя за плечима...
Єдність думки між нами... Рука у руці...
Ми вальсуєм на заздрість ночі.
Линуть тіні густі по сріблястій ріці,
Місяць нам зазирає у очі.
Вже глухіша мелодія між берегів,
Нас сповив легенький серпанок.
Ти, мій погляд, мов відблиск зорі, із під вій,
Не губи, забери у свій ранок.
Хай голублять тебе і кружляють в танку́,
Долі нашої перші такти...
Щоб не сталось, а всякого є на віку...
Ми ж танцюємо вальс, а не танго.
Антрацитова ніч розтеклась поміж зір...
Ліхтарі сполотніли, згасли...
Вальс скінчився... Та в серці не гасне моїм
Зустріч наша, наповнена щастям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478190
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 04.04.2015
( за мотивами фільму « Персонаж»)
Не пишуться вірші…
Як, власне, і проза… облава…
У чому насправді комічність такого моменту?
Відкрила вікно… і у зоряну ніч прокричала
– Благаю!.. хто-небудь… надайте мені – асистентку!..
Задумалась ніч…
Неймовірна… така мовчазна…
Та, мабуть, благання почув таки зоряний купол…
Красива і ніжна на кухню до мене зайшла…
Відкинула пасмо… – Пробачте, у вас – творчий ступор?..
Відсунула штори…
Дивилася в зоряну ніч…
Аж надто чуттєво погладила «коврик» і «мишку»…
Потім – обережно моїх доторкнулася пліч…
– Я вам необхідна, аби ви закінчили книжку…
Була у якомусь,
Пробачте, рожевім плащі…
Ступала граційно, немов професійна спортсменка…
– Шпіонка?!! – це вирвалось якось мені від душі…
Присіла красиво… – Даруйте, лише – асистентка…
У міру привітною…
Милою – була вона…
Запитую – ви коли-небудь блукали в пустелі?..
Лише артистично зробила ковточок вина…
Здавалось... вона рахувала точкОві на стелі…
Запитую – може,
За вами горіли мости?
Оті, що прислали, мабуть, дали справжнього маху…
Та чим же мені може Муза ця – допомогти?
Їй жодного разу - не мріялось скочити з даху…
Чомусь захотілось
Підлити їй трохи вина…
– У вас орхідея (вже вкотре), я бачу, зів’яла…
Якою ж страшною, здавалась моя їй вина…
Розгублена Муза – на кухні у мене стояла!..
– Невже ви самі!
- оце все необачно скурили?
Все тицькала в очі красиву мою попільничку…
– Ну… хоч би… метеликів ви на Суматрі - ловили?!
Та, власне, останню, тушила я вже - у сільничку…
Усе белькотіла –
Про рими… неправильні ямби…
Я ж – слухала звуки… мелодії всіх перевулків…
Я їй - усміхаюсь ( з гостинністю чорної мамби)
-Та ні… не хвилюйтесь!.. це я… накупила - «окурків»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571740
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
медоносные соты полок твоих книг
сухой теплый шершавый язык твоей любимой собаки – плед
вечно одинокий на трюмо у кровати апельсин
в теплом месте где меня уже или пока нет
помнишь ты пальцем ткнула мне в грудь?
сказала «повешу колокольчик что ты мой»
как знала что меня всегда найдешь по нему
и непослушного приведешь в уют
домой
раньше думал что мой дом всегда там где я
теперь точно знаю что там где ждут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555127
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 03.04.2015
За картиною Дуй Гуна
Журавелиться пір’я сну,
Сипле небом із хмарокрил,
Що босоніж летить по дну
І хлюпочеться сміхом хвиль.
Стали мріями кораблі –
І ні якоря, ні вітрил:
Океаняться пінно сни
Під веслом журавлиних крил,
Для яких не існує стін…
Дзьобомісяць клює зерно,
Що росте на промінні зір,
Розпорошених за вікном…
День-прагматик засліпить ніч...
І розмокне папір човнів…
Та запискою на столі –
Тінь курликання журавлів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571710
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Ми поряд на рівні ментальності,
Де мрії й думки, наче сон...
В одній підсвідомій тональності
Вібруємо в унісон.
В комп`ютернім світі зустрілися,
Нема тут вербальних зв`язків;
В реаліях загубилися -
Між дат календарних листків.
За рим перепону ховаємось,
А далі за неї - не руш!
І друзями залишаємось
На відстані доторку душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571711
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Якщо була би ти богинею,
Чи янголом, чи хоч святою,
Чи так душа б до тебе линула,
Чи так страждав би за тобою?
Така мінлива - то бурхлива,
То спокійнісіька, квітчана,
Така земна, така мрійлива,
Така зваблива та кохана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568145
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 03.04.2015
Экспромт
Вчера был дождь со снегом...
Сегодня - снег с дождём...
Зима накрыла землю опять своим пологом...
Надолго?..Знает только Он...
Ну пусть сегодня пометёт,..пусть напоследок погуляет!..
А завтра из -за тучи солнышко блеснёт,..и все её следы растают...
Зима не знает слова "настроение"...
У ней все чувства подморожены ледком...
И чужды ароматы ей весенние...
И охи,вздохи за окном...
Кудеснице узорчатых рисунков и ледяных оков...
Ей не понятен шелест губ и трепет снов...
Дрожа,сползает стрелка у души барометра...
Магнитом тянет в самый дол...
Пусть завтра будет утро ясное,..сегодня - снег с дождём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571649
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Растворились белые, перепились красные…
Жёлтые, зелёные шастают гурьбой…
На дворе, в который раз, времена опасные, -
Развлекается народ рыночной борьбой…
Задолбали левые, за…мутили правые,
Не прожить на пенсию, как ни извернись…
Снова обещают мне фарисеи бравые, -
Потерпи, браток, чуток… будет – за…шибись!
Я, пожалуй, соглашусь, господа-товарищи,
Что герои первые пали не за грош…
Но с какого мне, пардон, снова во влагалище?
Ради ожирения, типа, новых рож?
Новые свидомые поспешают тариться,
Ведь, не каждый впишется в поворот крутой…
Ни стыда, ни совести, главное – пиариться…
И бросают пацанов тупо на убой…
Я от этой суеты закошу под дурочку,
Завяжу мечтать да пить, горевать-тужить…
Побегу на выборы, брошу голос в урночку
И с кристальной совестью перестану жить…
Вы, конечно, скажете – это, мол, неправильно, -
Надобно корячиться до последних жил…
Приведёте мне в пример Ельцина да Сталина…
Только, кто из них правей? - я бы вас спросил…
И вообще, о чём «базар» нынче разгорается?
Нету справедливости, миром правит ложь…
На гитаре мне теперь что-то не играется…
Вот такие, брат, дела… эх, ядрёна вошь…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521743
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 03.04.2015
Распластала жара по асфальту
Все живое - спасения нет.
Эх, взбодриться, спружинить да в сальто..!
Только разум хихикнул в ответ.
Еще солнце за край не скатилось,
А на небе луны томный свет...
Романтично... И я бы влюбилась!
Только счастья утерянный след...
Вот и зеркало врет мне бесстыже.
Так не стоит в стекляшку смотреть.
Просто знай, что ты огненно- рыжая!
А иною не быть и не сметь!
А жара все ползет по асфальту...
Порой меркнет в глазах белый свет.
Черт возьми! Хоть в лепешку, но - сальто
На подмостки всегда юных лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515625
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 03.04.2015
У кожного своя винагорода-
Хтось п'є шампань із кубка золотого,
Хтось із копитця хлеще чорну воду
І вже ніколи не стає на ноги...
У кожного свої прерогативи:
Блакитне небо - чи в'язке болото,
Дивитись вдаль і бачить перспективи
Чи озирнутись , як дружина Лота...
У нас є вибір : чи вівця у стаді
Чи вільна птаха - сильний боривітер ,
Паяцем буть смішним на маскараді,
Чи душу свою щирістю зігріти...
Щомиті доля нас екзаменує...
І кожному своє: чи дно-чи масло:
Чи потонути ,склавши лапки, всує,
А чи горіти, щоб життя не згасло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536016
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 02.04.2015
Экспромт
После прочтения http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533303
Я засмотрелась на Серёжу...
Но имя я подставила другое...
И всё сошлось,..с душевной дрожью...
Но разве может быть такое?..
То было всё в двадцатом веке...
Мы молоды - птенцы...
Со взгляда первого влюбились...
И вместе постигали все азы любви...
Мечтали об одном и том же...
Признания в любви звучали в унисон...
Быт захудалый превращали в сказку...
Над озером обиды строили мосты...
Морщинки злости в нём руками гладили...
И превращали в нежный,гладкий шёлк...
И нам хотелось жить,..как в сказке...
И строить для себя не из песка дворцы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571492
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Экспромт
Смолкает разговор...Всё тише,..глуше...
Тускнеет нимб у бледных фонарей...
Ночь не спеша,..ползком,..как кошка чёрная спускается на крыши...
И одеялом с головою накрывает нежных снов...
И меркнет свет в окошках друг за дружкой...
В пустые чашки звоном - капельки воды...
Звучание Вивальди - сладкой грустью...
Дуэт скрипичный объясняется в любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571433
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Из жизни донецкой собаки
Я так боюсь, а гул все нарастает.
Вдруг вспышка, взрыв, и в дребезги стекло.
Снежинок стая в комнате летает…
Я жив… И мне сегодня повезло.
Хозяин где-то прячется в подвале,
Жену и дочку прихватив с собой.
Они там за меня переживали
Наверно… Будут рады, что живой.
Я долго ждал, но не смолкали взрывы,
Сквозь дыры в окнах проникал мороз…
Они пришли под утро, тоже живы,
И мы все вместе не скрывали слез.
Уткнувшись носом в зябкие ладошки
Хозяйки, что от горя замерла,
Я думал – хорошо у нас нет кошки,
А то она б от страха умерла.
Потом весь день происходили сборы,
И паковались вещи в сумок ряд.
Мы вместе дом покинули, как воры.
А в дом, что рядом угодил снаряд.
А во дворе автобусы, маршрутки.
Здесь были и соседи, и друзья.
Но я сначала думал – это шутка,
Когда сказал водитель мне «Нельзя!»
Закрылись двери, смотрит мой хозяин,
Хозяйка плачет, прижимая дочь.
Гляжу оторопело, не мигая…
Маршрутка тронулась и уезжает прочь.
А как же я?!! Глазам своим не верю.
Бегу за ними из последних сил -
А вдруг возьмут, а вдруг откроют двери,
Ведь я их всех так преданно любил.
Ну почему так поступили люди?!!
Оставили меня здесь умирать.
Но я уподобляться им не буду -
Пока я жив, я здесь их буду ждать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571399
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Невозможно прожить, ни о чём не жалея,
Если жизнь не совсем удалась…
Тех уж нет, кто в судьбе был ошибкой моею,
А теперешним – надо ли знать?
Всё проходит… ошибок своих не исправить.
Свой маршрут по дуге не согнуть,
Чтобы в новое русло ручей свой направить,
Чтоб удачливым был его путь.
Понимаю, что зря о былом сокрушаться!
Но с надежды обманутой, что ль?
Сожалею: искал синеглазое счастье,
Да нашёл кареглазую боль.
Почему то поверил, что эти – вот руки
Будут нежно меня обнимать…
После редких свиданий, гирлянды разлуки
Мне приходится горько снимать.
Всё приходится тщетно лелеять надежду,
Принуждать до полёта мечту…
А она не спешит улыбаться, как прежде,
И не рвётся орлом в высоту!
Встречи, поздние в жизни, досадой чреваты.
Ведь несбывшихся дней не свершить.
Слишком поздно мы встретились!
В чём, виноваты,
Что приходится трудно нам жить?
Любишь ли? Я, - не знаю: хотелось бы верить…
Только сам – то, так нежно, люблю…
Никакою шкалой этих чувств не измерить!
Может, сердце напрасно гублю?
А с другой стороны, если только представлю,
Что я мимо, когда то прошёл,
Что тебя на распутье под небом оставил,
И в растерзанных днях не нашёл…
Чем бы жил в эти дни, кем дышал, во что верил;
Кем бы грезил, не смея уснуть;
Кто, с улыбкой твоей, мне открыл утром двери;
Кто принёс бы, на крыльях, весну?!!
И становится страшно за эту планету,
Вдруг, на ней - не нашёл я тебя.
Без тебя не распустятся розы рассвета,
Не смогу просто жить, не любя!
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571381
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
пока ты в дУше. я дохрена думаю:
что шанс думать с тобой выпадает редко
что твой мир не вмещает клетка
что красивым все сходит с рук.
что слежу за твоей фигурой
и с точки зрения шахматиста
забывая очередность хода
перемещаю тебя все ближе.
что шелкопряды плетут из меня твои волосы
и в уходе за ресницами очень важно
не отводя друг от друга фокусы
учиться дышать не только воздухом.
что уже знаю в тебе больше чем твои привычки
чем процедуры на ночь и все прочее
что чем пойти тонуть в океанах ельзи
ты предпочтешь на премьеру «мои слезы»
что ты очень красива в том черном платье
что как ни крути тебе и все и без катит
что если ты завтра меня не отправишь
пират умрет незаметно. как и все пираты (найдя дом)
что пока не поздно уйти в море
по курсу доллара «как карта ляжет»
что моя память портовая шлюшка
может впервые кого-то оставить
ты приходишь всегда на(пол)мысли
улыбаясь мне: «ну. это слишком»
зарываясь мне под кожу мышкой
что мне вредно без тебя быть
говоришь.
улыбаюсь в ответ не в силах на иное
"оставайся во мне. у меня под кожей
будем играть кому кто дороже
проигравший по холодному полу выключает свет."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570935
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015
Я вчера набрела на заброшенный дом...
Старый дом, стекла выбиты, дверь без замка...
Паутиною драпри...совсем незнаком...
Только тянется прошлое издалека...
Вижу белые ставни, как кадры в кино,
Промелькнули забытые чьи-то глаза...
Солнце зайчиком резвым заглянет в окно,
Память, кажется помнит еще...голоса...
Кружевные салфетки, свеча... и камин...
Запах нежный жасмина, плывет аромат...
На столе запотевший хрустальный кувшин,
Наливает вино...Кто?.. на пальце - агат...
Белоснежный...сверкает "морозный узор"...
Серебра филигрань заплетает в острог.
Душу камня вложил Он в твой пламенный взор,
А священный Грааль - из агата цветок...
Заклиная хранить, отгоняя беду,
Защищая собой, выдворяя напасть.
Ты не знал, что тебя, я ведь снова найду...
Даже если придется мне в небо упасть...
На пороге стою...шорох тихий листвы...
Ветер под ноги бросил не дождь - водопад...
Крошки хлеба, как камень, уже...не черствы...
А в углу, - наклонюсь...Боже, белый... агат...
01.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571334
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Пока вставать реально неохота
И зимний сплин ещё не побеждён…
Но смылся февралюга за ворота
Весенним освежающим дождём…
Ещё, пожалуй, далеко до лета,
Но можно прятать шубы и шарфы, -
Пускай теперь в них парятся скелеты,
Закравшиеся в пыльные шкафы…
Берут неумолимо птичьи стаи
Полярные широты на прицел,
А под окном, почти не умолкая,
Визжит кошачий мартовский концерт…
Свалили в лес сороки да синички,
Вступают в раж вороны да грачи…
На розовых заглюченных страничках
Куражатся поэты-хохмачи…
Рассвет по небесам картины пишет…
Эх, до чего ж красиво – мать честна!..
И мужикам реально сносит крыши
Беременная травами весна!!!
март 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564181
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 02.04.2015
Я твои слова в бокалы разолью,
Пенистым играющим напитком...
Буду пить до дна и душу преломлю,
Как кусочек хлеба... и навскидку,
Опьяняющий, из слов, хмельной глоток,
Я на донышке тебе оставлю...
Все что, с нами есть и будет, только впрок,
Он любви желанием отравлен...
Я твоим словам не верю, ни на грош,
Хоть и замираю в сладкой муке...
Сладострастье в каждом слове, дарит дрожь...
Пламя жаркое подарят, руки...
Своего, калитку, сердца отворю,
Чтоб, однажды, смог ты в нем укрыться...
"Одного тебя, шепчу, боготворю",
Одному тебе - стихов страницы...
05.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558147
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 02.04.2015
Ты простился на час, не на год.
Я, вздохнув, удержать не смогла...
Лишь мелодии грустный мотив отзвучал...
Я стояла одна у ворот,
Это было когда-то...ушла,
За тобою она, словно тень... ты не знал...
За тобою она по следам,
Перепутав , наверно, миры...
Бьется бабочкой в полночь, целуя стекло...
Только я ей тебя не отдам,
Даже падая в пропасть с горы....
Пусть с тех пор океаны воды утекло...
За окном снова тенью рука...
Дотянуться... коснуться, смотри...
Ледяными губами не скажет:"Прости..."
Раз любовь ее так велика,
Если хочешь, ей дверь отвори,
У свечи, на мгновенье, согреться впусти...
Ты простился на час, не на год...
Уходил, чтобы нить разорвать,
Из обрывков ее паутину сплести...
Только время по кругу плывет,
И мне снова приходится ждать,
Чтоб тебя, как и раньше,от бед увести...
01.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571211
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Ты убежище ищешь для дико уставшей души,
Но не веришь в уюты приютов и райские кущи…
И подолгу глядишь по утрам на кофейную гущу,
А ночами кусаешь подушку и карандаши?...
А, пойдём, я тебе покажу параллельный мирок,
Где на всякие бздыки находится альтернатива,
Где не тянут за хвост никого состязаться строптиво
И никто не спешит понапрасну нажать на курок…
Только в очередь надобно встать для начала… за пивом…
февраль 10
+ октябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531998
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 01.04.2015
Не сезон закохуватись нині -
Понад містом тужить листопад...
Небо плаття розміняло сині
На пожухлий, сірий ненаряд.
Ще тьмяніші вулиці-приблуди,
У загуслих тінях ще темніш,
Неусміхнені дерева й люди
Потамовують холодний дріж.
Тільки я, мовляв не бачу суму,
Ні студених обіднілих барв,
Засіваю щастя дзвінкострунне
На долонях листяних гітар.
І мелодій веселковий шалик
Поміж віття осені - резон...
До безмежжя серце закохалось,
А говорять, ніби не сезон...
(17.10.13)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458329
дата надходження 03.11.2013
дата закладки 01.04.2015
Если месяц буквой "эС" , значит ли, что старый?
Ежели наоборот, точно - молодой.
А бывает он порой до смерти усталый
И бредет - не добредет, как мужик хмельной.
Эх, дороженька моя, тяжела котомка...
Только ношу не отдать ни другу, ни врагу.
Да привалом ублажит милая сторонка,
Верный друг приободрит - "подсобить могу".
А привал и не привал, если нету чарки !
Вижу - подустал и ты, друг хороший мой.
Под розложистой сосной у зеленой балки...
По единой, по одной - до поры ночной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540395
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 01.04.2015
Лоскоче солодко лиш пісенька журлива...
Але журба не подруга весні...
Моя душа весною не співа сумні мотиви...
Хоча приємно притулятися до них...
Моя душа багато бачила і відчувала...
Спокусливе і довгеє життя...
Вона кохала і кохала...
Без нього світ не любий,..всеньке - маячня...
Моя душа - то дівчина вразлива...
У платтячку в червоні маки із голубеньким комірцем...
Вона закохана в життя,..вона - мрійлива...
Тому зелені очі в неї,..як трава ...
Моя душа,мабуть,щаслива,що маю час на посиденьки тет-а-тет...
На щирії слова лиш одізветься моя мила...
Ви,людоньки,не кидайте у неї камінцем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571132
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2015
***
В ду́рні пошилися в котрий вже раз!
Знову обрали не того й не тих,
знову країні завдали обра́з...
Господи, знаю – немає святих,
дай хоч порядних...
як в інших....
хоч раз...
***
При владі – персони з кривого люстерка,
народ в своїм краї – небажаний гість,
тому й живемо́, як в дурдомі "Веселка",
в убогій палаті під номером шість*.
* – Мається на увазі "Палата №6" А.П. Чехова.
***
Здається, що й новообра́ній владі
народ – поперек горла, на заваді
таємних махінацій, грабежу...
Не даймо знову перейти межу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567380
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Поверхом нижче жила китаянка Роза (китаянка та киянка). Може тому, а може і ні, на мій балкон в березні завжди прилітав дракон і з'їдав усі мої дерев'яні прищепки. Я думала, а чому саме мої? і чи тільки мої? А він сказав: усі купують пластикові, вони не їстівні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566338
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015
На обніжку сумної весни
він сидів і ловив парашутики,
від чиїхось відірвані снів,
і збирав у кульбабкові жмутики.
В оченятах хмаринки пливли,
а крильцята в торбині занудились,
розібравши далеке «курли!»…
Він чекав… бо шляхи переплутались…
Сніг останній найдужче пече,
і душа біля нього – бурулькою,
як ніхто не підставить плече,
щоб на нім набубнЯвіти брунькою,
Що розпуститься квіткою крил,
Маяком запалає опівночі…
Янгол плакав на небі весни…
позабутий… нікому не вірячи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570883
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Нічого не змінити…Безвихідь ранить душу.
Відчувши дотик щастя, без тебе жити мушу.
Слова, що гоять серце, що музиці подібні
- Ти так мені потрібна!
- І ти мені потрібен!
Жадані, теплі руки, обійми – щит від лиха.
В полон захопить погляд. Твій голос чути втіха.
Надихатись не можу таке в тобі все рідне…
- Мені ти необхідний!
- Мені ти необхідна!
Заб`ється кров у скронях, стають слова безсилі.
Безцінні ті хвилини моєму серцю милі.
В мовчанні двох лунає мелодія зізнання:
- Я так тебе кохаю!
- І ти моє кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524875
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 31.03.2015
Я себе не спонукаю до якоїсь там покори
як би ти не намагалась, не волала і не вила
хоч сльозами й навіть криком в мене вштовхувать докори,
та не вийде, ой не вийде - є якась чудова сила,
що тримає оцю стіну, не дає їй зруйнуватись.
Твоє квохтання сердите тільки додає їй міці.
Мала б знати такі речі у своїм премудрім віці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570483
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Вітер б'ється грудьми у шибку,
Як сліпий заблукалий птах -
Чи то неба йому невидко,
Чи то втратив на волю шлях?..
Розлітається снігопір'я,
Припада до брудних узбіч -
Покрива наготу ганчір'ям
Ця зазИмлена весноніч...
Виє вовком і стогне хрипко,
Плаче слізно -чи їй болить?..
...Каніфолить смичок для скрипки
Опівнічна незрима мить:
Завтра знову концерти зранку -
Дежавю навісних погод...
І осінні руді останки
Де-не-де ведуть хоровод...
І маленьке-в-мені-дівчисько,
Загорнувшись у ковдру мрій,
Все шепоче: "Весна вже близько!.. "
Ніжно -пролісковій зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Тучки заморо́сили, птички отгундосили
И гурьбой отчалили в тёплые края…
Чё-то мне не весело на распутье осени
И отнюдь не радует хмурая заря…
Город панораму мне залепил рекламою,
Друг о дружку зонтиком шкрябает народ…
А в селе по-прежнему пахнет мелодрамою
И под ветром ёжится голый огород…
А за огородами речка манит бродами,
Лес не налюбуется зеркалом воды…
В туесок бы термосок чаю с бутербродами
Да свалить бы, втихаря, прочь от ерунды…
Ежели не спорится, хватит хорохориться…
Жарким зноем то́мленый отдыхает взгляд…
Успокоится душа где-то за околицей
И вернётся в горницу посчитать цыплят…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525250
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 31.03.2015
Чому слова твої,як білі голуби?..
Чому їх хочеться усі в душі сховати?..
Чому слова твої всі милії мені?..
І найсолодші в пам"яті карбую,..вслухаючись,як у пророчі...із -за грат...
Із найтепліших - мереживо затійливе зплітаю,..щоби колись зігрітись в самоті...
Чомусь слова твої палкіші навесні...
Ти знаєш це...Я - ні...
А очі - загадковіші,..у ніжній поволоці...
Сьогодні ти мені усе розкажеш уночі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570830
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Ты, которому Бог дал талант и стать,
Ум и яркие краски души...
Не гневи Его спешкой перелистать,
Все ушедшее... стой, не спеши...
Ты, которому, дал Он, гореть огнем, -
Испытание плахой, мечом
Все снесешь...затем, полночь, дивным цветком,
Озаришь, расцветая еще...
Ты, которому, тайный указан путь,
Самоцветов льешь дивный витраж...
И ладонью, сиянье Луны зачерпнуть,
Не забудь...хоть и тает мираж...
Ты, которому явится свет в ночи,
Начертав на скрижалях веков, -
На засов душу, в клетку, но трепещи,-
Она вырвется вновь, из оков...
30.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570796
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
А за вікном замерзла, темна ніч
Дощем холодним стука у вікно...
Ти не моя, а я не твій, така от річ,
Така життєва драма, не кіно...
Пробач мені за всі мої слова,
На серці що було - те й говорив.
Доки любов ще трішечки жива,
То я її у вирій відпустив.
Нехай летить в чужі краї, тепліші,
Комусь другому пише там вірші?...
У серці, наче зими найлютіші,
Померли весни, крига на душі...
Мені залиш безмежну пустку сніжну,
Піднесено-холодну далечінь.
Тебе весняно-теплу, милу й ніжну
Я відпускаю з сніжних володінь.
Іздалеку тобою милуватись,
А більшого мені, мабуть, не треба...
Я обіцяю вже не наближатись
До краю прірви чи до краю ... неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570820
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Эх бы, мне... да волною лазурною
К небу вздыбиться - выше некуда!
И с размахом весЁло-бурною
Пеной в губы любимого берега !
Мне бы птицы полётом неистовым
Иль дождя проливного саблями
Пролететь, чтоб рассыпаться бисером
Пред твоими открытыми ставнями.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181150
дата надходження 01.04.2010
дата закладки 31.03.2015
Експромт
Тримай в обіймах,любий,..і казочку отую розкажи...
Де всеньки зорі - очі гарнії дівочі...
А співи солов"їв - то їхні голоси...
Як верба тулиться до старого дубочка,.. затишніше їй лише з ним...
І як по воду 10 раз по колу,..аби очима стрітися з єдиним...
Які цілунки навесні солодкі,..далекі від полину гіркоти...
І всі доріженьки до серця коротеньки,..як ночі з миленьким моїм...
А я за тую казку поцілую...У вустоньки коханії мої...
Ти шепочи тихесенько,..почую...
Я всі казки твої люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570638
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Ношу під серцем -
душа вагітна.
Була в ворожки (так, мимохідь…):
«Тобі, хороша, навіщо все це?
Дитина, бачу, чудна кричить:
така тендітна, а нескоренна,
химерну долю веде услід.
Це зайвий клопіт! Чи ти блаженна –
таке непевне нести у світ?
Навколо, бачиш, сама Руїна…»
А далі тихо: «То як назвеш?»
А я у відповідь: «Україна…
Щаслива буде?» –
«Колись… авжеж…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570573
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Я по капле в ладонь собирала слезу,
Не уймется никак...тихо плачет душа...
Среди всех, мне известных, нелепых безумств,
Он мне это послал, подтолкнул...не спеша...
Он смеется, наверное, глядя с высот,
Словно муху в варенье и мошку в смолу,
Окунул и оставил одну... без забот,
Пьет вино, ухмыляясь, услышав хулу...
Приговор - к исполненью, готова петля,
Добровольно шагну, даже не оглянусь...
В голос твой окунусь, словно в море, земля,
Солью, в трепетных нотах его, растворюсь...
Будоражит... волнует твой бархатный тембр,
И волшебною флейтою, к пропасти...шаг...
Обещая, уводит в заоблачный рем...
На краю удержаться...где свет и где мрак?..
Я по капле в ладонь собираю слезу,
Мне б оглохнуть, не слышать, забыть и уйти...
Взгляд, с надеждою искренней ищет лазурь...
Он хохочет:"Твой крест... что ж...тебе и нести..."
30.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570512
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Відцвітають дня тонкі пелЮстки,
Пролітають зорями крізь ніч –
І згорають сонячно, із хрустом,
Щебетом пташиним зусібіч.
Папороттю котиться по небу
Диво-квітки куля вогняна,
Пахне трав’яним настоєм степу,
Де вітрів розноситься луна…
А під вечір ніжнокольорово
Згасне день – і знову пелюстки
Затанцюють Всесвітом зірково
Понад Шляхом, ніби світляки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570569
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Добридень, люба, - голос з хрипотою,
А в серці музика весни бринить.
Міцно стискаю телефон рукою,
Ох, як же хочеться спинить цю мить.
Даруй, що довго не дзвонив тобі я,
Але розмову щиру вів в умі.
Влягалась тиша, як вмовкала зброя
І виринав твій образ у пітьмі.
І я тривожилася, мій коханий,
Молила Господа, щоб захистив.
В’їдався час в крихкий світ з порцеляни,
Вогонь в душі скріпляв його, горів...
27.03.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569793
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 30.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2015
Ви бачили як плаче сильна стать?..
Як їй болить колись ви помічали?..
Як накрива дев'ятим раптом валом
Так, що намарно звідти виринать?..
От саме так тут плаче чоловік
І ця свята воістину волога,
Співзвучна нині щирій вірі в Бога,
Ридає серце в нього з-під повік...
А ви ідіть, ідіть повз нього геть,
Він нині співчуття не потребує,
Слова пусті на цьому місці всує,
Тут досі ще господарює Смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570446
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 30.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2015
Хотелось написать мне про жимолости ветку,
Что под дождем и ветром дрожит в моем окне.
Эх, как бы написал я… прочувствованно… метко,
Да только Флора с Лирой всё не идут ко мне.
А кто-то знаю, пишет, во славу Украине,
Про вечное геройство… про подвиг… и т.д.
А я того признаться, не вижу и в помине.
А для меня всё это, как волны на воде.
Нет, я писать не стану, что в Украине слава,
В ней столько душ пропащих - немых, слепых, глухих...
Я б написал сегодня: – спаси нас, Боже правый…
Спаси нас, если можешь… спаси… от нас самих.
Но мне мешает ветка… она меня тревожит…
Как будто чем-то прочно я связан с ней сейчас.
И я пишу зачем-то: – спаси и ветку, Боже…
Спаси от зла мирского… спаси ее… от нас.
А жизнь течет потоком коричневым, кровавым,
Как будто разъедает ее людская ржа…
Я б написал сегодня про времена и нравы…
Я б все, что в жизни понял, в сердца стихами вжал.
Я бы коснулся, словом больного в наших душах.
Я б описал, как много в них подлости и лжи.
Но жимолости ветка, после зимы минувшей,
Проснувшись слишком рано, так жалобно дрожит…
Что ж ты дрожишь, родная, как бедная сиротка?
Ведь я, в окошко, глядя, итак извелся весь.
Мне тоже ведь согреться не помогает водка…
Мне тоже плещет в душу… дождя и ветра смесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570268
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Цей день сніжить... То замерзають сльози,
Складається у перемети сум ...
Кому вони потрібні, ці морози?
Чому в їх скрипі відчуваю глум?
Не зрозуміло: пада сніг, чи зорі...
Ступаю по землі, чи вже лечу?
Лише бурульки -чисті і прозорі -
В них бачу і причастя, і свічу...
Мете, курИть, зриває хмари з неба,
Жбурляє в мене, опіка лице...
Чому у грудня виникла потреба
Сповити бірюзу важким свинцем?
Замерзлі пальці колючіють болем...
Та у душІ- на зиму холодніш ...
Жене вітрисько перекотиполем
Оцей колючий і схололий вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 29.03.2015
Опоясан железнодорожьем,
пойман в сетку воздушных путей,
не уйдёшь никуда, ты - заложник
у своих разноликих детей.
А они будут пить твою воду,
лес рубить и сжигать кислород,
пить вино, выбирать свободу
и встречать каждый новый год.
И пока эта жизнь будет длиться,
пусть любовь расцветает весной,
виноградной лозой чтобы виться,
превращаясь затем в вино.
Ведь любовью живёт художник
и любовью живёт поэт,
детский врач, инженер, сапожник
и все те, кого с нами нет.
2000.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566342
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Люблю відлигу: небо акварельне,
Напівпрозорі хмарки, дзвін струмків...
Душа бринить, співає акапельно,
І настрій враз метеликом злетів!..
Я човника зроблю із мрій крилатих,
А замість ростри -посмішка моя;
І хай пливе, щоб друзям дарувати
Солодкий спомин - співи солов'я!..
І поцілую вітрове стокрилля,
Щоб знов побачить кучеряві сни...
Хтось думає, що це -зими безсилля?
Відлига - репетиція весни!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548459
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 29.03.2015
Сонный город уткнулся в подушки простуженным носом,
Догорает листва и остатки домашних огней…
Сыпанул в небеса Миротворец хрустального проса
И прервал череду неурядиц и пасмурных дней…
Пригляделся – на Млечном Пути куролесят кометы,
А на грешной Земле продолжается скрежет и вжик…
И опять потянуло в далёкое жаркое лето…
На заброшенный пляж у скелета забытой баржи́…
Упокоился дух в равновесии тени и света
И крепка, несмотря ни на что, пуповина Луны…
И, пока не подброшена в воздух слепая монета,
Вероятно, вполне трансцендентно число сатаны…
Не маячит мужик, что напротив курил на балконе, -
Может, просто хворает, а может, «свалил» в Геленджик…
Ну, а ежели топит хворобу в зелёном флаконе, -
Велика вероятность, что выйдет какой-нибудь вжик…
октябрь 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533433
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 29.03.2015
Сезонний тренд – зелені кольори.
Весна фарбує сонним травам вії
Смарагдовою щіткою вітрів.
Зеленим шумом виростають крила
Струнких дерев, що прагнуть висоти
І голубами п’ють небес калюжі.
Гілками рук сплітаються мости,
Де гніздами замкИ пташиній дружбі.
Дощем промиті пензлі весняні –
І на асфальті плямами палітра…
А перехожих чоботи смішні
Лишають слід, що зустріччю розквітне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570310
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Ох,эти взгляды разные!..
Ах,эти взгляды страстные!..
Платье с тебя сдирающие!..
И в наготе оставляющие!..
Пристальные,..вглубь сверлящие...
Чёрной смолой - прилипчивые...
Из под ресниц - неулыбчивые...
Вскользь,..не касаясь сознания...
Быстрые,..мельком,..в изгнании...
С завистью и колючие - от жития невезучего...
Милые,нежные взгляды - дарят любовь...наградою...
Прикосновению горячему и в темноте быть зрячим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570288
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Да, дело - дрянь! И взгляд не тот,
Все чаще говорю - устала...
А вот утроба жрет да жрет,
Хотя я нынче ей сказала -
"Со мной сей номер не пройдет!
Опять бюджет досрочно съели..."
Лишь заурчал на то живот -
"Фигня,
верну к концу недели!"
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570232
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Утраченное отпусти и слез не лей, вздохни,
Последний лист, прочитанный давно.
Чернила, с солью пополам, в бокал чуток плесни,
И разливай по строкам, как вино.
"Ну было и прошло...зачем, на части рвется плоть?
Застыла, - в лед сверкающий, душа.
Зеленый призрак здесь, плывет, качаясь...уколоть
Себя хочу, забыться...не дыша.
Взываю, и молюсь, где твои, Лета, берега?
Рождает дивный образ вновь абсент...
Искрится нежный свет и не дрожит уже рука,
Лишь имя позабытое, - Винсент..."
Утраченное отпусти и слез не лей, вздохни,
Последний лист, прочитанный давно.
Чернила, с солью пополам, в бокал чуток плесни,
И разливай по строкам, как вино...
29.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570214
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Божевільна душа, усміхаючись, кривиться пусткою,
Ходить вгору та вниз по зруйнованих поверхах літ,
Розмовляючи тінями меблів, розбитих розлукою
На мільйони уламків накреслених смертю орбіт…
Силуетом щоранку заварює каву за звичкою,
Визирає із фото очима колишніх… своїх…
То наспівує Морзе, то голосно схлипує тишею,
Загортається пледами сутінок, танучи в них.
Спить і дурить себе, що птахами минуле повернеться,
Дім зведеться з руїн і поправить наляканий дах.
Божевільна душа!... Лихоманкою часто химериться:
Всі живі, як на фото… що тихо стліває… на прах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570040
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Я ляжу у траву прим`яту,
До неба очі - і дивлюся на зірки...
Для мене спокій, наче диво-свято,
На самоті я залишаюсь залюбки.
Дивлюсь і мрію про світи далекі,
Думки - такі ж далекі і пусті...
Пливу у небо, і стає так легко
Разом з зірками в тиші й самоті.
Одна он зблиснула і впала,
Щоб загадать бажання, є лиш мить;
Вона згоріла, зникла і не стало,
Зате у серці маяком горить.
В космічнім вирі чорнооксамитнім
Я сам би світлом, зірочкою став...
Пролився б в ніч дощем метеоритним,
А хтось би ще бажання загадав.
Розсипався б на атоми і кванти,
Став часткою метеоритних злив...
Згоріти, зникнути, всього себе віддати...
Та ще - чиєсь бажання я здійснив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570021
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Спустився вечір до води,
Щоб вербам коси розплітати.
Залишив росяні сліди -
Боявся, мабуть, заблукати.
Та заблукав.., заліг в траві
Під старим дубом відпочити.
Схилились віти вікові,
Обніжили духм"яні квіти.
То що, добродій, засопів ?
Солодким сном заколихало...
А нічка ллє пташиний спів,
Щоб серденько його кохало...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569990
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
За столиком парижского кафе,
Страницы книги бережно листая,
Сидела девушка в меланжевом шарфе,
Уж третью чашку чая выпивая.
Казалось, ее полностью влекла
Героев книги милая love-story,
Но встрепенулась, взгляд свой отвела
При появлении реального героя.
Он неизменно приходил к семи,
Брал ужин и давал на чай,
Остатком хлеба голубей кормил,
И никого вокруг не замечал.
Она уже давно в него влюбилась,
И наблюдала, словно невзначай,
Сегодня вдруг взяла и рассердилась,
И вылила ему на брюки крепкий чай!
Опомнилась: - Прошу вас, извините!
Давайте вам химчистку оплачу!
- Ну что вы, ерунда, не суетитесь,
Хотите я вас чаем угощу?
Она расхохоталась очень звонко:
- Вам чая недостаточно еще?
Казалась нереальной незнакомка,
На сердце стало вдруг так горячо...
- Давайте погуляем по Монмарту? -
С надеждой он тихонько предложил.
- Вы знаете, давайте лучше завтра,
А то мой чай на вас уже остыл...
Они гуляли вместе до рассвета,
Расстаться не хватило просто сил...
- Напитка лучше чая в мире нету! -
Она любила. Он ее любил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569972
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
И верю… и не верю в этот день я…
И тяжкий крест бездомности несу…
Но лишь одно под небом вне сомненья –
Уже Христова Пасха на носу…
Уже нам красят в праздник серость буден…
Уже вовсю торгуют там и тут…
Ингредиенты чуда купят люди
И куличи медовые спекут.
Потом в своих церквах толпиться станут...
Толкаться в бок… распределять места…
И суетливо подпевать осанну,
Не понимая слова и креста…
В урочный час всплеснет звонница в церкви
И вознесется к небу кроткий Спас…
Архиерей в священной касте первый,
Его кусочки грешникам раздаст…
И возликует добрый христиАнин
(опять на дармовщинку спас живот)
Но не благоговеть пред Богом станет,
А разговеться за столом пойдет…
…и снова чудо не смогу принять я…
Умом своим, не зная – почему?..
Но понимая сердцем… – без распятия
Не получить причастия к Нему…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569817
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2015
Я Вас любил, а муж Ваш, Вита,
Побил мою любовь бейсбольной битой.
Сижу, зализываю раны, что-то грустно.
Каким жестоким оказалось чувство!
Не, если так грустить, то можно спиться.
Пойду, опять попробую влюбиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569580
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
І знову сьогодні
Відмовились йти на папір…
Розлючені рими втікали від мене у сіни.
Одна, надто вперта, оскалилась, ніби вампір…
І я відступала,
руками тримаючи стіни…
Ці рими зухвалі
Мене заганяли у транс…
Вони реготались! (мені ж, власне, зовсім не смішно)
Бо я розуміла, нехай ілюзорний цей шанс,
Та раптом цю партію
виграють в мене успішно?
Трималась за стіни,
Стираючи пальці до дір.
Шептала цю мантру, благання… вже майже закляття.
Бо хочу - лиш ту!.. що оскалилась, ніби вампір,
Та личить безмежно!
до мого зеленого плаття
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569842
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
На сметані та пампушках
Стала пишна, як подушка.
Згадую казала мати -
"Милий має м"яко спати."
Чи байдужа я людина ?
Буде милому перина !
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556024
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 27.03.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 27.03.2015
Совсем недавно летний звездопад
Рвал наши страсти низменные в клочья…
И вот уже заснежен голый сад
Не виртуально, а вполне воочью…
И вот уже ложится первый след
На первый снег несмело и не очень…
И возникает смутный силуэт
В просветах меж досадных многоточий…
ноябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539069
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 27.03.2015
Нудьгує Таня на дивані,
смакують їй млинці гречані,
бо ж запашні та ще й рум’яні,
на ній самій вони… ростуть.
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Булої вроди не вернуть,
у кожної життя своє.
Любіть Ви нас, які ми є!
Нудьгує Маня на кан́апі,
смакує соте канап́е,
мабуть не бачить їй Ан́апи,
проте, не журиться за те.
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Булої вроди не вернуть,
у кожної життя своє.
Любіть Ви нас, які ми є!
А як такі – не до вподоби,
ведіть, на лоно нас природи,
займатись спортом разом з Вами,
скидати зайві кілограми.
Тоді полюбите, мабуть?!
Та, Боже ж мій, у чому суть?
Живіть! Любіть! Як Бог дає,
кохайте нас, які ми є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565033
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Ой, якби ж бо я, мій милий, та й літати вміла,
Горлицею я б до тебе сизою спішила.
Хмари в небі розгорнула б крилами-руками,
Вуста твої б цілувала спраглими губами.
До серденька я б припала, що б’ється в напрузі,
Посвист кулі чорним круком там в’ється в окрузі.
Із очей забрала б втому, щоб дивились зірко,
Теплом душу відігріла б, щоб трималась стійко.
До грудей твоїх схилилась, випила б знемогу,
Щоби використав розум всю пересторогу.
Щоби оркам чужорідним було місця мало,
Щоб втікали в московщину, аж п’ятки мелькали.
24.03.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569164
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 27.03.2015
Я не стану в истерике биться,
Падать в ноги, ломая руки...
Сердце вырвется трепетной птицей -
И осколками... боль...разлуки...
Я не стану... застыну, забуду...
Ветер тихо след заметает,
Прошлой сказки... фрагменты..этюды
Вместе с памятью уплывают...
Я не стану...туманом и дымом...
Изменю параллель сознанья...
Стану, вечным и несокрушимым,
Испытанию...изваяньем...
27.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569796
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Десь глибоко, в самому серці серця,
Воно росте, як проліска цибулька,
Зазеленівши, почуттями б’ється
Нерівного, але живого пульсу.
Буває, що скрипить зубами звуків
Або кричить акустикою болю,
І простягає променями руки,
І просить заспівати колискову.
І в мить урочу, квіткою дозрівши,
З пера спадає краплепелюстково,
Аби розлити почуттями вірші,
У серці серця вирощене… слово…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569818
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Я точно знаю, на планете
Ничто не происходит зря.
Не зря дожди, и зной и ветер,
Не зря рождается заря.
И расставанья не напрасны,
И встреч случайных тоже нет
Ведь каждый новый человек
Сквозь нас проходит нитью красной,
Чтоб удалившись в одночасье,
Остаться в памяти навек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569757
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Расшалилась юность у меня в душе,
И весна дурманит запахом сирени,
Промелькнуло вдоволь жизни лет уже,
Но влечет все юность остротой свершений.
Разошлась, плутовка, мне не успокоить
Все зовущий в вечность юности напев,
И волнует сердце, и крушит устои,
Вдруг наряд весенний на себя надев...
Вальс танцует с ветром бОсая по полю,
Сносит все преграды юный этот пыл,
Повстречалась ночью с вечною любовью,
И парит от счастья, про года забыв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569755
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Мій сад весняний, ніжний сад!..
На вітах в котрий раз бруньки набубнявіли...
Тремтиш (як вперше) в передчутті незнаних насолод!..
Вдягаєшся у білосніжні шати нареченої у теплі днини...
А потім ...без вагання скинеш платтячко своє...
До долу без жалю пелЮсточки жбурнеш безкрилі...
Я присягаюсь пам"ятати яблуневий аромат...
І шепіт листячка в саду...І голубенькі неба очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569665
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Безлунная ночь...тревоги набат,
Наполнится сердце бездной -
Четыре угла, цвет чёрный... квадрат...
Замерло зло, бессловесно...
Уснуть не даёт, с грехом пополам,
Часы до утра, считая...
Когда поцелуй вернет куполам,
Луч солнечный...засыпаю...
Ресницы стеной, укроют закат...
Ладонью свечу...от ветра...
Зловещим взглядом - чёрный квадрат...
Мысленно, ужасы - в метры...
Безлунная ночь... но свет фонари,
Прольют, изгнав тьму из круга...
Чёрный квадрат разломав, разорив...
Оставив лишь пыльный угол...
26.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569721
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Годы виснут на плечах коромыслом,
Жизнь по темени стучит кулаком…
И не вижу ни малейшего смысла
Тягомотину трепать языком…
Ни одной в башке порядочной мысли, -
Сплошь пошлятина да пакостный бред…
Или так бывает пусто, хоть свистни,
Что спросонку, что под ночь, что в обед…
Тут корячится логический вывод, -
Что пришла пора заткнуться совсем…
Не глаголить ни всерьёз, ни игриво
И не трогать замороченных тем…
Есть, однако, заковыка-нюансик, -
Подрастает у меня нынче внук…
И, семейный искушая балансик,
Начинает издавать первый звук…
И такая вот придумалась штука, -
А куда я, чёрт возьми, тороплюсь?
Научу-ка разговаривать внука
И тогда вполне пристойно заткнусь…
ноябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538261
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 26.03.2015
А я весну розбризкую в калюжах –
І сотні райдуг стрибають з-під ніг,
СонцЯми зайців небо очі мружить
І хоче їх за хвостика схопить.
Рrêt-à-porter для шин тепер на часі
На подіумі заспаних доріг
Під гальмоскрип захоплених овацій
І світлофорів часотемпоритм.
Життя розмерзлось першою травою,
Хмаринки протирають вікнодні…
А я іду – і бризкаюсь весною,
Й дарує крила райдуга мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569551
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
ТЕБЕ, Б.
Беспечная душа, скользнула за порог,
От одиночества устав...
Оставив за спиной, пыль пройденных дорог,
Надеяться, не перестав...
Беспечная душа хранила и звала,
Молитвой снова тишину...
И через сто веков, спешила...
два крыла,
Отдав, чтобы спасти...
Весну.
Беспечная душа, запутавшись в долгах,
Готова...прямо, на погост...
Надежду отдала, взамен оставив страх,
Любовь и нежность...
и вопрос...
Беспечная душа, укрывшись за щитом,
Искала снадобье...
Потерь,
Уже не избежать...в желании простом,
Закрыть, перед несчастьем, дверь...
Беспечная душа...казалась...
в жажде...быть
Другой...как все, но уходя,
Позволила себе..
О,УЖАС!...
полюбить...
Соленую слезу...
дождя...
26.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569500
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Тепла - тепла,як землиця,..по якій м"яка хода...
Ллється лагідно з криниці,..як весняная вода...
Ніжна - ніжна солов"їна...Найніжніша - уночі...
Ніжна - зранку,..ніжна - в днину...
Аж лоскоче у душі...
Розсмакує кожне слово,коли доля наверне...
І захочеться любові із за пагорба cвого!..
Аж до скиглу,аж до болі - тії ріднії слова...
Не затьмянить поклик дому - ні Европа,..не журба...
Ніякі скарби заморські,..і солодкії хліби...
І захочеться додому,..аж у грудях запече...
І нове гніздечко звити - із пшеничкою,..своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569486
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Хвилю часу
зовсім непотрібна
І сама з собою
наодинці,
Дійсність навкруги
зненацька зблідла,
Я немов
у шматяній торбинці.
В хаті ні душі
немає зараз
І ніхто не має
прав на мене...
Знаєте,
ніяка це не кара,
Скрябін,
наче кров,
тече по венах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569349
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 26.03.2015
От бува ж кохання з перцем!
Несподівано для всіх,
Б"є амур не тільки в серце,
А по морді та під дих.
І лежиш собі у комі.
Хрюкаєш, немов скотина.
І сумління невідомі,
Бо не знаєш, в чом провина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569114
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Ну, що тобі треба, капризна зима?
Морозом не бавиш і снігу нема.
Світлини на вікнах стікають слізьми,
і сирістю наче просякли всі дні!
В небесному клоччі світила чортма…
І подих димарний не лине до хмар,
а згірклий, скуйовджений дахом повзе.
Так хочеться в небо, а понад усе!
Ліниво потріскує, хмизиться піч,
без тяги... й розмова не йде, певна річ.
Що зміниться все, лиш надія втіша,
бо хоче так спокою грішна душа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554153
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 25.03.2015
А шлях привів у Гетсиманський сад,
Де у тіні ховалась тихо зрада,
І стерлися усі стежки назад,
І серед учнів не було розради,
Тож проспівав молитву до небес,
Готуючись до смертного причастя…
А ви раділи: «Він воскрес! Воскрес!»
І міряли грошима власне щастя,
Його топили смачно у вині
І частували м’ясом, наче вовка…
А Він віддав своє життя… А ви –
Цвяхи розп’яття, наче мишоловку?..
І руки чисті, і благі вуста,
І смерть Іуди вдало-показова,
Бо ж зрадник… Арифметика проста…
А хто із Вас на захист мовив слово?
А Він, любов’ю перемігши смерть,
До вас прийшов з позавідомих далей…
А Ви раділи: «Він для [i]нас[b][/b][/i] воскрес!
А ми пречисті!..» - і … грішили й далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569312
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
По крупицам зерно соберу, чтобы - в грязь поутру,
До зари бросить вместе с молитвою скорбно.
Может влагою слез оросив, все, что было сотру,
Начертав новой сказки строку, непокорно...
Наклоняясь все ниже, недолго,однажды, упасть,
Не заметив, доверившись, чью-то подножку...
Называя долги - клептоманией, в жажде украсть,
Именуя Вселенной и то, что в окошке...
Вновь, без страха, мечом отсекая завет старины,
Строим новые башни, ступеньки на небо...
Только жить не умеем никак, без орудий войны,
И делиться вином и краюхою хлеба...
Нам наследие боги оставили, срезав углы,
И по кругу плетемся, а память стираем...
Зовом Шамбала манит, священною песней из мглы,
Той,которая тайны врата открывает...
25.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569308
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Експромт
Ніжніші люди на селі,..бо на долонях - мо -зо - лі...
Бо з першим промінцем встають,..і воду чисту із криниці п"ють...
А на селі - як на селі...Городи,свині,корови...
Короткі ночі,..довгі дні...З печі хлібини запашні...
Солодкі з маком пироги...І люди - вічні трударі...
А місто - як мурашник той...Гуде машинами,..юрбою...
Біжать і поспішають люди...
Усюди - люди,люди,люди...
І хтось - за хлібом,..хтось - за медом,..
А хтось за тим,чого не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569269
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Експромт
Стоїть тополя край дороги...
Одна єдина,..в самоті...
І журиться верба за неї...
Ніхто не ллє під кореня води...
Ніхто під нею не цілує,..в обіймах не стиска...
Вітри куйовдять пух біленький,..крадуть по ночах і по днях...
А у верби - гамІрно..Усі пташки навколишні - на ній!..
Від перших пролісків - до осені... пташиний спів!..
І миє,миє свої коси(такі зелені) у пруткій воді...
І смуток відпускає далеко утекти,..
Коли зима приходить,..стихає в річеньці вода...
Коли не миє коси,..коли усе навкруги засина...
Тепло дарує божий день,..
Чуттєвість - темні ночі...
І лагідно,і світло на душі від спогадів жіночих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569266
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Я, как несмышленыш, внимаю опять пустословью,
Но где-то, в душе, гневом в кольца свернулась змея.
Совсем не хочу от тебя то,что кличешь любовью,
Уж больно, она мне напомнила крик воронья.
Терплю безустанно, однако, недолго и вскоре,
Рвану, как Везувий...сметая, сжигая боюсь,
Что пламенем сжечь захочу я и сушу, и море,
Когда, ослепленная, все же от гнева взорвусь.
Забытые строки молитвы, прискорбно взывают,
Последние крохи ума, отыскать в закромах.
Разрушить легко, только тенью опять угрожая,
Добро не построишь, душою поверженной в прах.
Плетусь заунывно, как мантру, шепчу: "Избавленья...
От глупости, Господи, просто...убогим, подай.
А мне, умоляю, лишь толику, каплю...терпенья,
Еще - просветления всем...Просветления Рай..."
24.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569224
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Экспромты все рождаются без боли...
И в суматохе дел,..и в тишине...
Со строчки первой - выход в свет их доля...
И живы,..дышат,..по моей лишь воле...
И по шкале Апгар их тоже можно оценить...
Уйти бы в ночь,..забыв слова,..с которыми так больно...
И горечи обид все ливнем на прощание - смыть...
И тучу с ветром отпустить на гуляй - поле,..
Оставив для рассвета - теплоту...и нежность трепетную на ресницах,..
Чтобы хранить,лелеять красоту...
Ту красоту,которая в любимых сердцу душах,..лицах...
От безысходности напишутся стихи лишь про страдания...
От счастья полноты все строки нежностью полны...
В них перезвон малиновых колоколов и радуги сияние...
Взволнованна душа - от сладкой неги познавания...
Ни строчки в назидание вы не найдёте в них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569019
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Два всадника скачут вдоль чёрной стены.
В доспехи тяжёлые облечены.
Два всадника скачут, угрюмо молчат,
На каждом из них роковая печать.
Их ветры терзают, беснуется мгла,
Дорога для них без конца пролегла.
Один вдруг споткнулся, тот час же другой –
Летят по грязи, нету слов меж собой.
Глядят друг на друга, как будто враги,
Нет солнца и звёзд, и не видно ни зги…
В руках одного факел дымно-густой,
А у другого горит чуть живой.
Не съедутся вместе. Вдоль длинной стены
Их путь разделённый на две стороны.
И так бесконечен их тягостный путь, -
Нет времени им, хоть на миг отдохнуть.
Два всадника скачут: Терпенье и Боль,
И чем-то похожи они меж собой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525879
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 24.03.2015
И всё-таки, товарищ, не спеши
Погибнуть под обломками души…
*****
Однако, глупо, как ни гоношись,
Тем более с претензиями к Богу,
Скорбить о девальвации души,
На красный свет переходя дорогу…
*****
Не спорю, что порою зла любовь, -
Загадочна она как оригами…
И не напрасно столько мудрых лбов
Украшено ветвистыми рогами…
*****
По жизни вроде, как не слыл уродом,
По мере сил нести стараюсь свет…
И я бы всех поздравил с Новым годом,
Но перестал здороваться сосед…
*****
На помойку меч и латы, -
Задружили с Кубой Штаты…
*****
Отлюстрирова́нные невежды
За навар грызутся у котла…
Словно сор народные надежды
Выметает «новая метла»…
*****
Ах, какие у тебя гаджеты!
...ну и гад же ты!
*****
Сегодня чуть не каждый славы жаждет,
А совесть не найдёт в душе приют…
А от того, какой у тебя гаджет,
Зависит - вознесут, иль заплюют…
*****
Умею обращаться с автоматом
И крепким словом врезать от души…
Но, боже мой, каким ужасным матом
Общаются сегодня малыши…
*****
Коль не умеешь виртуозно врать,
Политиком тебе, увы, не стать…
*****
Мы в детстве робко резали лягушек,
Наивно расширяя кругозор…
Теперь забыли вкус печных ватрушек,
Но правду-матку режем до сих пор…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543325
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 24.03.2015
Вернуть былое просить не буду,
Путей не помню, не знаю слов,
Но замирая, к живому чуду
С немой мольбой обращаюсь вновь…
Лихвы напрасной просить не стану,
Но, хоть немного, совсем чуть-чуть,
Бальзамом вешним на сердца рану,
Хочу растраченных чувств плеснуть.
Хочу, весна, чтоб хоть на мгновенье
С тобой мы стали опять близки.
Хочу простого прикосновенья,
Забытой ласки твоей руки.
Хочу, чтоб солнцем блеснули росы.
Хочу надежду под небеса.
Хочу, чтоб осени поздней слезы
Не отражали мои глаза.
Хочу на травы твои упасть я,
И, чтобы рядом была она.
Хочу, чтоб аист перо на счастье,
Взлетая в небо, оставил нам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568802
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Что же так полет мгновенья долог?
Кажется, что в вечности повис,
Разрезая неба темный полог,
Яркий свет звезды упавшей вниз.
Может это просто наважденье?
Или провидения рука,
В этой скоротечности мгновенья,
Прячет бесконечности века?
...Режет тьму луча – дуга косая
Пробуждая вечность ото сна.
Медленно... но все же угасая.
Вот была... и больше не видна.
Бесконечна цепь, и все же, звенья
Продолжают тихо выпадать.
Гаснут звезды и летят в забвенье,
Будто устают существовать.
У вселенной, как и в человеке,
Не оставив в памяти следа,
Что-то забывается навеки,
Что-то исчезает навсегда.
Потому, наверно, объяснимо
То, что, видя в небе яркий след,
Я даю звезде упавшей имя...
Я хочу ее запомнить свет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563136
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 24.03.2015
И все же прозвучал вопрос -
Как долго жизнь твоя течет ?
На что, смакуя кальвадос,
Лишь улыбнулся звездочет.
Когда пришел последний час,
Он и не вспомнил о погосте...
А удивился - "Вот те раз !
Таки позвали звезды в гости..."
****
Мораль рассказа такова -
Жизнь хороша иль только с виду,
Не стоит ждать когда она
Набросит черную хламиду.
Далее следует
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569134
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568968
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Пока со мною
Эти берега…
Пока я знаю – ты со мною счастлив…
Во мне – луч света… времени слуга…
Или – извне… но он ко мне – причастен…
Пока уйти нам –
Ничего не стоит…
Но как же держат сказочные грани…
Рискнешь со мной пикник ночной устроить,
Измученный безверием землянин?
Со мной – иной…
Желаешь ли узнать?..
Здесь нет обид… здесь мысли – непредвзяты…
Ты будешь мои волосы ласкать…
Черны, как смоль… и пахнущие мятой…
Я научу
Созвездия читать…
Скользя по небу… словно бы по льду…
А смог бы ты мне лилии сорвать
Под звездным небом в сумрачном пруду?
Ты знал пикник
Со вкусом шашлыка…
Но я с тобой одним кусочком хлеба
Лишь поделюсь… и лунная река
Нас вдруг поднимет на седьмое небо…
Успей же
Этой ночью насладиться…
Почувствуй силу, бьющую волной…
Что было... будет… и чему – не сбыться!..
Я знаю, управляема Луной…
И представляю,
Что бы ты сказал,
Проснувшись утром в травах весь измятый…
- Я, кажется, немного перебрал…
А волосы… так пахнущие мятой?
Как хорошо здесь…
Мне б еще – уснуть…
Но - невозможно… ночь так коротка…
Не спи, землянин… вот он… Млечный Путь…
Мой - Млечный Путь…
……уснул…….пока…… пока…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568884
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2015
Дай, Боже, не втопитись в молитвах,
А тільки напоїти спраглу душу
Словами, що настояні в віках,
аби людей виводити на сушу.
Дай, Боже, не сприйняти міражі
За справжній рай утраченого саду,
І вчасно зупинитись на межі –
І Заповідей завчених не зрадить…
Дай, Боже, промінь сонця як свічу
Моїй душі, задивленій у небо,
І двері журавлиному ключу,
І шлях угору – проростання в тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568824
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Несносна ночь...
В предверии рассвета...
Рассвета дня,
Которого не ждешь...
Ни капли сна...
Охота деться где-то...
Увы, рассвет...
Выходит разом сплошь...
Тревога бьет...
В свой барабан небрежно...
Желая твой рассудок превозмочь...
Но принят бой..
Тому, что неизбежно...
Все силы в день...
И все прощенья в ночь...
23.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568808
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Під небесним шатром шовковим,
Там, де вишиті сни -сузір'я;
Візерунком із мрій квіткових
Покривається хмаропір'я;
Де ховається дощ -маестро,
Загорнувши у спогад скрипку;
Спочивають весни оркестри,
Час від часу бурмочуть хрипко;
Саме там, де блукають грози,
І Амури ладнають стріли,
І парфуми із туберози
Огортають любові крила;
У таємних садах словесних,
Де сунички найчервоніші,
У весЕлкових перевеслах
Я свої відшукала вірші....
То колючі, то дуже ніжні,
То сумні, то в іскринках сміху,
То холодні, зимово-сніжні,
То тепла принесуть утіху...
Зазирають мені у очі,
Як малі пустотливі діти,
Ніби душу мою лоскочуть...
Ну і як же їх не любити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.03.2015
Экспромт
Беруши в уши,..чтоб слов не слышать,..что в гневе брошены,..в сердцах...
Ожёг на коже,..и на распятье - тоже...
В порыве страстном - не время дух испепелять...
Клубком напраслин в дол,..с горы признаний... и откровений твоих в ночи...
В пылу стенаний...Как вороньё, кружили стаей,.. над жертвой падшей...
Когда то другом... самым дорогим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568785
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
На площі великій,
Безлюдній, безликій
Художник картину творив:
На тлі голубому,
Немов на живому,
Він клав свій душевний порив.
«Гуль-гуль», – воркутіла
І сіра, і біла
Прекрасна натура кругом.
Любов голубину
Він «клав» у картину,
І так йшов мазок за мазком.
В пору вечорову
Картину готову
Угору підніс наш митець.
Та мир всередині
Шум крил голубиних
Ровіяв і звів нанівець.
Два голуби бились,
Мов півні, скубились.
Митець остовпіло поник.
Враз наполовину
Роздер він картину
І різко шпурнув у смітник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568740
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Ти йдеш мені услід, навіщо? Хто ти?
Забутим спрагу, вже не вгамувать...
Ми - лиш у Всесвіті загублені, істоти...
Прощатися прийшов, а мо` прощать?..
Ти хто?.. ніяк і з ким?.. заплутав стежку,
Засипав попелом, що вилучив з коси...
Зрубав її, на двері,як мережку,-
Щастя манити...що ж, нехай висить...
Зотліла пам"ять...лише твої кроки,
Як шум дощу, як тихий метроном...
Замріяна душа бере уроки,
Серед тире, багатослів"я, ком...
Сміятись хочеться до сліз... дарує
Небесна кухня загадковий тест...
Ти хто? Не знаю, та якщо почуєш,
Скажи, нащо цей... ВІЧНИЙ...в серці хрест?..
23.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568753
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Инкарнация – хитрая штука
В поддавки не играет с людьми…
И покуда бессильна наука
Объяснить заморочки любви…
Наши младшие сёстры и братья
Уступают числом хромосом,
Но в разгадку загадки зачатья
Авуар их конкретно весом…
Мы, конечно, не кошки-собаки
И слабы против всяких потех…
Но для нас однополые браки –
Генетически пагубный грех!
Не силён я в научных понятьях,
Хоть питаюсь не только овсом…
Заприметил в сердечных объятьях
Инкарнацию х-хромосом…
март 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568717
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Опять рыдают самолёты моторным воем над домами
И небо, сывороткой мутной, свернулось в лужах под ногами.
Хрипит душа, виски сжимает тревогой каждый божий день
И отрешенно переходит из обреченности в мигрэ́нь…
[b] ***[/b]
Воюем. Каждый день на фронте. С собой воюем и с другими
Самоуверенно и дерзко вооружившись, но нагими...
Пред Божьим праведным Судом равнее равных пан и нищий
Весь срок земной к Нему идем и мимоходом правды ищем.
https://www.youtube.com/watch?v=iVIwFnYH2GE
https://www.youtube.com/watch?v=mdOoQoGvr-U#t=108
На фото: "Женщина-мыслитель", скульптура Санкт-Петербург
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557077
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 22.03.2015
Не руслом высохшей реки,
Где струны жизни замолчали
И не назло, а вопреки
Врагам, годам, мирской печали
Стоять плотиной, наполнять
Добром и радостью течение
И ежедневно отмечать
Возвышенное настроение.
Да, всем невзгодам вопреки -
Душа, как горнами, взывает.
А я стою у той реки,
Гляжу - вот стерва,
высыхает.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555297
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 22.03.2015
[b][i][color="#0000ff"]І за́ що не кляли ми тільки вражу суть...
Але за зраду? Зовсім безпідставно:
Вони нена́видять, та зраду не плетуть –
Цю справу завше роблять друзі вправно.
[/color][/i][/b]
Перевод:
[b][i][color="#0000ff"]
Врагов во все века за многое клянут...
Но за предательство? То было бы наветом.
Враги нас ненавидят, но не предают -
Друзья всегда преуспевали в деле этом.
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552777
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 22.03.2015
Мы все (почти) хотели перемен
И Цою аплодировали стоя…
И наступил критический момент,
Когда мы проломили сплин застоя…
И понеслось лихое время вскачь,
И полилась рекою Coca-Cola,
Как на дрожжах расцвёл повсюду срач
И разгулялась по миру крамола…
Под сурдо-перестроечный галдёж
Закончились гранёные стаканы...
И возвратились в моду брюки клёш,
А из трущоб сбежали тараканы…
Но вдруг заколосился интернет
И по ушам ударили рингтоны…
Однако, милый сердцу силуэт
Исчез с остекленелого балкона…
И началось похмелье перемен
На рубеже всеобщего облома…
А каждый третий получил домен
Взамен внезапно рухнувшего дома…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544820
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 22.03.2015
Дел набрякло выше крыши
И хлопот невпроворот…
Se la vie, - на ладан дышит
Доходяга - старый год…
Год безжалостно-кровавый
И коварный как пурга…
Год, в котором все непра́вы
Оказались… нифига…
Но и в этой безнадёге
Светит парочка забав,
Если встретит на пороге
Та, которая my love...
Навестят сынок с невесткой
Сердобольных стариков,
Очутится на повестке
Новый год без дураков…
Отчеканит с табуретки,
Внучек дедовский стишок…
Промокну слезу салфеткой
Да махну на посошок…
декабрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546924
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 22.03.2015
Крихка і ніжна, невагома
сніжинка мила на чоло
упала вмить, як вийшла з дому,
і враз від серця відлягло.
Цей перший сніг – сама невинність...
у Рік Новий надіюсь знов,
тебе зустріть, на Божу милість,
бо сподіваюсь на любов.
У Ніч Різдвяну, чарівничу
тебе у дзеркалі побачу…
Надіюсь. Щастя тобі зичу.
А сніг іде… І я вже плачу…
І кришталеві по щоці
сніжинки котяться слізьми.
Чи винний сніг, чи винні ми…
Що це, не знаємо самі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548501
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 22.03.2015
Я досі вірю в те, чого нема...
Все намагаюсь осягнути вічність...
Ховає свої щупальця пітьма
У місяцем розчинену північність...
Стаю потроху "річчю -у-собі "
(Пробачте, Канте, за таку зухвалість )...
На крила почорнілих голубів
Наклеюю думок недосконалість...
Під абажуром заховались сни -
Червоні маки посеред ромашок...
Напередодні балу у весни
Малюю сніг мазочками "гуашок "...
У музиці нестало півтонів -
Бемоль з дієзом зрадили палітру...
І попелом легесеньким злетів
Останній вірш, написаний для Вітру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562078
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Тендітна статуетка сакури
На тлі розквітлого півмісяця
Вдягла проміння вишиванкою,
Прикрасила волосся квіткою.
Співала, ноти прокладаючи
На полотні звичайним хрестиком,
Бо ж закохалась не вагаючись
У сині очі перелесника.
Весняний сад весільно пінився
Вітаннями, мов листя, пишними…
А наречена усміхалася:
До чого ж гарно бути… вишнею!
На тлі достиглого півмісяця
В очіпку з ягід молодицею
Колишня сакура із ніжністю
Співала тихо… над колискою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568518
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Не пиши мне. Слипаются строки в упрямый комок.
День качается пьяным. Рассыпаны под ноги мысли
о войне, о тебе, о когда-то растраченной жизни...
Обгоревший листок...
обгоревший промокший листок
не дождями напитан, а... Знаешь, бездарны слова...
Как легко отнимать... радость, горе на боль перемножив.
Посмотри на меня - словно бы двойники мы похожи
и одна у нас мать...
Посмотри на меня - сколько нужно отдать сыновей,
чтоб насытился кто-то их судьбами, страхом и гневом?
А земля отдается по сроку пришедшей весне,
только маки совсем не по сроку зачем-то алеют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568500
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Танцует тот, кто не танцует,
Ножом по рюмочке стучит…
Александр Кушнер1962
Имеет тот, кто не имеет,
Кто отпускает, чтобы удержать,
Кто щедро раздает, чтобы приумножать.
Кричит лишь тот, кто не кричит,
Он сердцем в рельсу яростно стучит.
Лжет тот, кто вовсе и не лжет,
А так, слова слегка глотает.
Скрывает тот, кто не скрывает,
Никто внимание на то, что на виду не обращает.
Права качает тот, кто не качает,
Роди ему и пусть теперь качает.
дополнительный эпиграф только для следующего "куплета"
Ждут — ну когда ж
Наши мамы вернутся?
Мамы-то в детях
Своих разберутся.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Y0rbT1uWOr8[/youtube]
Пусть папа Папой и зовется,
Но только Мама в детях своих разберется…
В своем неведенье он Счастлив и Богат…
Узнать последним! Очень,
Очень Рад!
Ворует тот, кто не ворует
«Свое» несет к себе и в ус не дует.
Смеется тот, кто не смеется,
Последней рюмкой поперхнется.
Виновный, он не виноват,
Случайно встал в расстрельный ряд.
Сердитый тот, кто не сердит,
Он шашку даром не кровит,
Но ничего не забывает.
Ждет тот, кто ничего не ждет,
Он все ответы знает наперед.
Газует тот, кто не газует,
Других вперед пуская раньше будет.
Танцует тот, кто ничего не пьет,
Мы все здесь пьем, а он сидит Подлец...
Танцует!
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568182
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Как по кочкам, по звездам, на цыпочках - в душу мою,
Ты пробрался, однажды, тайком, у меня не спросив.
Ты пришел, примостившись, в углу...у судьбы на краю,
Своей нежностью разом, грехи, в одночасье, скостив...
Своей нежностью, молча, украсил... развеял, разбил...
И наполнив бокалы бездонные, дал мне испить,
Утешая, словами играл...где ты их находил?
Обещая взамен, моих чувств...никогда...не любить...
Как по кочкам,по звездам, на цыпочках...память жива...
Даже снегом холодным, не выстудить, не охладить.
Убегает ручьями зима, зеленеет трава...
Своей нежностью, сердце мое заставляешь платить...
20.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568463
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Не надо…
Меня не зови в белоснежные горы…
В подножьях вулкана ты лучше зажги мне костер…
Не быть мне - иною!.. познавшая вкус мандрагоры,
Не станет петь песен
о прелестях синих озер…
Остынь…
Не зови меня в мир, где прованские травы,
Обласканы ветром, слагают предутренний стих…
Желаю остаться рекой красно – огненной лавы…
Хочу захлебнуться
от бликов горящих своих…
Не смей! -
Паруса мои красные - в белое править…
Желаю - остаться… и ты – не изменишь меня…
Спиралью упругой… ее не пытайся – исправить…
Как минимум…
яростной вспышкой - Земного Огня!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568353
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Не всякий огонь нужно снова зажечь...
Любви уходящей - оставить потухшим...
Белугой негоже от горя реветь...
И пепел на голову сыпать...
И шёпот весны,..дыхание тепла,..всё первое таинства полно...
И всё повторится!..На то и весна!..Волшебная года страница...
Окрашен в смущение рассвет у любви...
И для заката - смущения гуаши...
Так сладок в объятиях сна поцелуй,..ведь было,..всё было когда то!..
Калёным железом не выжечь его...
Ночными ветрами надёжно закутан...
И нежной была у них пелена...
Всё знали о стонах и всхлипах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568324
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Новый год,
как живая страница -
спят ещё
чабрецы, ковыли...
Но как прежде
подснежник
приснится
и тропинки,
что в радость
вели...
Всем ведь хочется
вольною птицей
над землёю
парить и парить,
видеть рядом
любимые лица
и небес
милосердный
нефрит.
Меньше думать
о мелком
и чуждом
в просветленье
ума и души.
Коль не верить
в предвестие чуда,
серый день
не так вольно
крушить.
Новый год
зажигает
надежды -
пусть свеча
огорченья сожжёт;
пессимистов,
и тех пусть
утешит,
нас заманит
под сказочный
свод...
14.01.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551458
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 21.03.2015
Мы, помнишь, пытались зарю поутру догонять?
Срываясь, бежали смеялись до колик, до дрожи.
Казалось, вот-вот... только миг уходящего дня,
Ее укрывал...ненадолго...шагреневой кожей...
Ночная прохлада горячего тела вулкан,
Успеть не могла остудить... жар - пылающей лавой,
Лилась через край наша радость, факир полупьян...
Мурлыкал не мантры... Есенина, вроде,"Забаву"?..
Мелькали мгновенья, чудные, как кадры кино,
Храню драгоценные, в памяти долгой сюжеты.
Узнаю его среди тысяч, узреть не дано...
Узнаю...мелодию, сложенных вместе, сонетов...
21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568306
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Кохання вже забути треба!
Біль не стихає ні на мить.
Та крила тягнуть, просто, в небо!
Я полетіла... Хай болить.
Зігріє сонячне проміння…
На долю гляну з-під небес.
Вона, як скеля. Твердь незмінна.
Співає про одне і те ж…
Загою рану… й знову ріжу.
- Та хоч би знати, як там ти?!
Новину хочу чути свіжу
Про всі твої нові світи.
Нехай обніме міцно щастя
Та душу Янгол береже!
І поряд буде… ніжність… ласка.
А я… як-небудь. Хай там вже.
11.03.2015 р.
Фото з інету.
Желаю счастья.
Любовь давно забыть мне нужно.
Затихла боль, хотя б на миг!
А крылья тянут в небо дружно…
Я полетела... Пусть болит.
Согреет солнышко лучами.
Пойму судьбу из-под небес.
Она засыпана камнями.
На сердце шов… От них порез.
Затихнет рана… Снова рвется.
- Хотя бы знать, ну, как там ты?!
Лишь потому сердечко бьется…
Хочу познать твои миры.
Пусть милый мой обнимет счастье!
Пусть Ангел душу бережет…
И с ним по жизни… нежность… ласка.
А я… уж как-нибудь уже.
11.03.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565828
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Вони цінніші золота й валют –
Хвилини ці божественної тиші,
Коли з веління сил – земних і вишніх
Я осягаю, як цей світ люблю.
Коли встають навшпиньки почуття,
Щоби проникнуть вглиб таїн і істин,
І одкровення відкрива врочисто
Всі зваби і незвіданність життя.
Коли з небес спливає тихо ритм,
І оживають враз слова і звуки,
І рвуться ручка і папір у руки,
Щоб магією душу підкорить.
І зачепилась за безсмертя мить,
Лицем похожа на святу молитву.
І доти й сам не смієш говорити,
Допоки тиша ця казками снить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568224
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Изгибом тонким лепестка
К тебе бы нынче прикоснуться
И с ароматами цветка
Тобою глубоко вдохнуться.
А нет, то лебедя крылом
Взметнуть.., от грусти оторваться.
В высоком небе голубом
Парить, тобою любоваться.
А если нет, то в листопад -
Резными листьями под ноги.
И пусть багряные шуршат,
Благословя твои дороги.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114112004273
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533643
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 21.03.2015
У глибині душі - сталеві ґрати,
На них сучасний кодовий замок,
Табличка з написом " НЕ ВІДКРИВАТИ!"-
Живе там дикий і самітній вовк.
В своєму лігві вже йому не спиться,
Ламає ґрати, наче сірники!
Він чує поклик, зна: десь є вовчиця,
Що також мовчки виє на зірки...
А ще є зграя вільна й дика,
Що зве на волю через спалені мости...
Він все це чує, б`ється так, що серце смика,
Зубами тягне у незвідані світи...
Куплю замок великий і надійний,
Не кодовий - простий, з ключем,
Збудую мур, і не один, подвійний -
Тепер закритий вовк надійно, не втече!
А ключ тримаю завжди біля себе
І заглядаю кожен день у сховок свій...
Бо ж вовка годувати часом треба
Ну, ... хоч малими порціями мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568218
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015
Экспромт
Зачем так мучаю свою ЛГ?..
Её душой ранимою играю?..
Дарю ей ласку,нежность протеже?..
А через строчку все надежды отнимаю?..
И в стужу,и в метели февраля,..где колкие ветра стучатся в окна...
Она - простоволосая,босая и...одна...пред зеркалами мутными высматривает осень...
О мае призрачном голосит до утра,..у неба серого вымаливая тёплый лучик солнца...
Ну как же может быть моя ЛГ одна,..
Когда витают запахи весны ,..и ввысь мелодией любви возносят?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568143
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
За картиною Дуй Гуна
На підборах ходуль
Навіть море бува по коліно.
Я його перейду,
Щоб курінь будувати в Раю
На зразок пірамід,
Тільки з вікнами неодмінно,
Щоб на Схід і на Захід –
І в кожному – по солов’ю.
Замість стелі, небес
Пофарбовані киснем висоти,
Люстромісяць на них
Прикрашатиме кратеродні.
І до вогнища сонця
Ти стомлений будеш приходить
По стежинах зірок
Через хащі та відчай на дні.
Будуть яблука в нас
Запашні і такі безборонні…
Їх цілунків напившись,
Рум’яним прокинеться схід…
А заблукане щастя
Без шику та шпильок підборів,
Як звичайно, босоніж
Лелекою пролопотить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568077
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Разорвано небо вновь, огненным божьим мечом,
Разбиты сосуды, хранящие лунные слезы...
Меня укрываешь от ветра, промокшим плащом,
Так странно, дождем быть застигнутой,а не морозом...
Февральские тучи, хранящие снег в закромах,
Растаяли видимо, в пламени адском, вулкана,
Роняют потоки воды...В занесенных полях -
Проталина черная...страшная рваная рана...
Нигде..никого...на пустынном шоссе я и ты...
Заглохла машина, бензина опять не хватило,
Бушует гроза, заливает водою мосты...
Вдвоем под дождем...нам погода опять изменила...
Случайная встреча... небрежной рукою пасьянс,
КлотО разбросала, из звезд ожерелье сложила...
Стеной ледяною вода...Тор грохочет...романс...
Судьба разводила, однажды, судьба разводила...
18.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568051
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Твої губи пахнуть жасмином,
А волосся терпким вином...
Розтікаючись часоплином,
В чашку капає мед бурштином.
За фіранковим привидом ночі
Плаче сумом спітніле вікно...
Задивляюсь в закохані очі,
Випиваю тебе, як вино.
Чай жасминовий, мов кохання,
Я смакую ковтками малими...
І нізвідки приходить пізнання,
Що сплітає акордами рими.
За вікном засина світ жорстокий,
У нас - інша реальність, своя:
Тихий, затишно-ніжний спокій,
Я назавжди тут твій, ти - моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568049
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
С благодарностью за вдохновение
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567133
Ты сбилась с курса...А так искала...Тот уголочек своей мечты...
Где только двое... В блаженном мае...Не на обочине...души...
И карта была...Над ней склонялась...Водила пальчиком... в крови...
Но вдруг упала...А ты не знала...Что силы хватит... на полпути?..
Весна играла...в далёком мае...оркестром жизни...И с высоты!..
И пели птицы,..цвели тюльпаны...И рядом были...И вместе вы...
А ты упала,..ты не поднялась... Ты вне игры...Ты не смогла...
Не долетали ...до мая всхлипы...о помощи...из февраля...
Кружилось счастье... в блаженном мае...и для него,..и для тебя...
Оркестр наяривал,..что волос дыбом... Весна играла... от души!..
Ты сбилась с курса...А так искала...Тот уголочек...своей мечты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568030
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
на твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор Наталія Циганова.
Не спали мене, небо...
Ні, не птаха, не зірка я...
І святіший хто -небудь -
То перлина і є твоя...
Та дозволь хоча б краєм,
Хоч по хмарах пройти мені...
Просто я догораю
У холоднім чужім вогні...
Не карай мене, небо,
За зухвалість мою таку...
Ні, без прав я на тебе...
Та щастить же і жебраку...
Так подай мені милість...
Не на довго... хоча б на мить...
І болюча безкрилість
У обійми твої злетить...
А тоді -хоч у прірву...
Хоч у темінь болотних вод...
Обіцяю, я вирву
Із душі твій секретний код...
Не ховай мене ,небо ,
Не цурайся колючих сліз...
Дай торкнутись до тебе...
А тоді... можна впасти вниз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Дніпро під хмарами, разом з водою з неба
Ковтає бруд, що лине з берегів.
І світу мабуть дійсно, світла треба,
Але похмурий день із ним рахунки звів.
Вода - свинець, така ж важка і сіра,
І не тече, а плавиться немов.
З холодним вітром відлітає віра,
В брудних калюжах хлюпає любов.
Та зачепившись, ще тримається надія...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566518
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Сьогодні туман -ніби зітканий з місяця,
Просякнутий ним, ніби маревом снів....
Напевно із крил світлих янголів звісився,
Щоб виткать вельон на весілля весні...
Сміливо зайду в це звучання сонатове,
У нім розчинюсь, відродившись у нім;
Зі світлом зіллюсь до останнього атома,
Сузір'ям лишусь в піднебессі нічнім...
Тріпоче душа, ніби в іншій реальності,
У вимірі нот і скрипічних ключів,
На рівні чуттів, ейфорії ментальності,
Де тільки Любов -без щитів і мечів...
Вже вени мої повні місячним променем....
Ще мить -і політ... Але я повернусь!
У землю вросту розгалуженим коренем,
У кожнім струмку кришталево озвусь...
Спадає туман на волосся перлинами...
Цілує вуста прохолодністю зим...
Та думку мою пропікає жаринами
Цей місячний вірш -моїх снів пілігрим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 19.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2015
Я повернуся!
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре -2рази
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну, -2рази
кращої немає, знай!"
"Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
"Бог храни тебе, дитино! -2рази
З перемогою вертай!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561407
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 19.03.2015
Над озером моей печали всегда найду прореху в синих облаках,..
А на закате оно ловит раскаленный шар,величиною с медный таз...
В том озере моей печали такая теплая всегда вода,..но глубоко,..не видно берега напротив,..не достать и дна...
Я знаю место мелкое одно(секретное,..мое),..куда впадает и ручей из грез,..и по нему дорогу узнаю...
Ручей журчит,как каблучок из хрусталя,..и манит за собой,..и медленно течет...
И подхожу туда я с трепетом в душе,..без камешек в карманах...
Из дырочек все выпали,..их по дороге растеряла...
Там круг не расплывется вширь,..и не поскачет камень...Уйдет на самое... на дно...
Ладошкой радость расплещу в воде,..и всю до капельки отдам...
Еще в сердечке поищу,..и разделю опять напополам...
Источник радости храню,..и бьет она ключом безбрежным...
И утоляет самую глубокую печаль...
И станет озеро и не печальным ... грустно - нежным...
И сколько захочу ему тепла и радости своей отдам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 19.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Любов весною вийшла з берегів,
Зламавши кригу, мов пароль на сайті.
І клавіші застрибали: «Кохайте!
І ставте лайки підписами снів».
І мозок мій човном підводним плив,
І вчив уже із рибами їх мову,
А ти закинув вудочкою слово –
І врятував з підводних течій-вирв.
Ковчегом парасольки дні пливуть,
Минаючи мереж звабливі сіті.
В якому ми зупинимось столітті?
І чи пороги зможем оминуть?
На нас Господь погляне з висоти
І лишить повідомлення у чаті:
«Летить голубка щастя! Зустрічайте!
Стрічками райдуг напнуто мости!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567834
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Експромт
Дівчинка малесенька,..квіточка гарнесенька...
Ніжний голосочок,..крихітний дзвіночок...
Очкі голубенькі - зірочки ясненькі...
Пташеня співоче...З ранечку до ночі...
Мій в"юночок слідом...Серденько тріпоче...
Плющиком за шийку...Щастячком лоскоче...
Рученька в долонці...Солоденькі жменькі...
Сонячної вдачі твоїй долі,..днині...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567829
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
За картиною Дуй Гуна
А що життя? Ріка між берегів
Із водовертю годинковострілок.
Твоє гніздо – на деревочовні,
Що нюшить носом слід смачної хвилі
І б’є веслом, відчувши часу плин,
І рве гілками напнуті вітрила…
А за стерном стоїш ти сам-один,
Приймаєш бризок рукавичковиклик.
По хвилях кінь несе тебе, несе
До Сімплегадоднів атракціону…
Десь там твоя Ітака, Одіссей,
Де пустить якір дерево, як човник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567627
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Экспромт
Ручьи запели о весне и солнце...
О" Море радости"... по камешкам журчали птичек звонче...
К нему стремились из долин и гор высоких...
Минуя" Озеро печали",..что глубоко...
Простоволосые где мавки хороводят на лужочке...
Своими косами льняными оплетая всех прохожих светлой ночкой ...
Пленяя сладкой речью,..белоснежным телом...
Расцвёвшим папоротником,.. и колдовством умелым...
О,мавки,мавки,..девушки лесные!..
Вам" Озеро моей печали" стало милым...
Там столько слёз пролилось... и невольно...
На бережочке с вами и не больно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567615
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Ей, душа, ти куди мене тягнеш,
У які ще незнані світи?
До яких невідомостей прагнеш?
Ти мене запитай, чи я хочу туди?..
Ця весна - почуттєва лавина:
Захмеліла душа і у мріях зомліла...
Це весна, це вона в тому винна,
Що душа від любові сп`яніла!..
Напилися хмільного чар-зілля
Дивна пара - душа і весна;
Знаю: буде болючим похмілля
Від любовно-п`янкого вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567792
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Проста ль в мечтах, иль не проста..,
Мне чужды царские палаты.
Милее - таинство холста
Селянской выбеленной хаты.
В пейзаже солнечного дня
Прозрачен пруд в плакучих ивах,
Косматость трав, замшелость пня
И россыпь незабудок синих.
В ночи - поманит Млечный путь
В края, где зарождалось лето...
О, жизнь, не дай мечту спугнуть
С души уставшего поэта.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567566
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Вони- відлуння минулого віку...
Під руку парком йшли неквапливо
Старенька жіночка із чоловіком,
На "Ви" говорячи шанобливо.
Він їй піджак накинув на плечі,
Щоб захистити тендітну грацію,
Бо прохолодним видався вечір,
Бо шепотіли про них акації.
На лавку сіли неспішно повагом,
Неначе го'луби сніжно-білі...
А вітер легко, грайливим порухом,
Куйовдив кучері посивілі.
Читали вірші... Такі романтики!..
Вплітали в щебет пташиний слово...
І суєта, непотрібним фантиком,
Десь відлетіла в таємний сховок...
А я дивилась на них, милуючись,-
У їх очах пломеніли зорі...
І я кохання до них римуючи,
Співала соло в веснянім хорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412274
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 19.03.2015
Я не знаю, как долог мой путь,
Я забыла вчерашнюю ночь...
Мне бы сесть...хоть чуток отдохнуть,
Только ты мне не хочешь помочь.
Я не знаю, зачем по пятам,
Ходишь снова и снова зовешь,
Ведь уплачено всё, по долгам,
Возвращаю, но ты не берешь...
Я не знаю, куда мне идти?
Вдруг в туманность, упав, заблужусь...
Подкручу души жалкий фитиль,
Зажигая, быть может, зажгусь...
Я не знаю, сгорела ль дотла,
Оставляя следы от комет?..
Может, я твоей раньше была?
Только пеплом усыпан мой след...
17.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567381
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Він чергував тієї ночі,
Віддавши крилам телефон,
Аби могли усі охочі
Гукнути в серця мікрофон.
Пальто, великі черевики
І чудернацький капелюх…
Він з неба поспішав на виклик –
У край недолі та розрух.
Здававсь кумедним перехожим
Із парасолькою в руці
Звичайний янгол, що не може
Візит відкласти, бо дощить…
Намокли крила янголині…
І по калюжах сум пливе…
А він… крізь прірву… неупинно…
Виводить душі… на сухе…
Лікує рани, кров спиняє
Цілющим зіллям молитов…
Кумедний янгол, що не знає
Стежок до темряви відмов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567365
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Ночь пропиталась кровавым месивом неба.
Тело распятого солнца рассёк некроз.
В грязных мутациях лжи прорастают стебли
Зла,что взорвётся хаосом метаморфоз.
В лужах дрожат химеры казнённых улиц,
Псы преисподней жадно их души пьют.
Хрупкие птицы тепла на руках уснули -
В мёртвых домах Олирны для них приют.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567352
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Почуй...спішиш, засліплений бажанням,
Зніми полуду, хоч молитвою, з очей.
Прийшов твій час, закінчилось чекання,
Не заблудись серед оманливих речей...
Почуй...мінливий світ... в жадобі, руки
На шмаття хочуть наші душі розірвать,
Пройшли століття...гіркої розлуки,
Вже тане обрис..його важко упізнать...
Почуй...давно чарівна змовкла флейта,
На голос той, тобі вже більше, не іти...
За рогом, наче коршун, чорний рейдер,
Знову збирається зірвати всі мости...
Почуй...вночі, серед примар забутих,
Маленький вогник , ревно так палахкотить...
Торкнись, зігрійся...досить вже, спокуту
Прийняв...мелодія Відродження бринить...
16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567276
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
"Я зашиваю раны...грустью" Dema
Экспромт
Я зашиваю раны грустью...
Я посыпаю шрамы пеплом...
Бальзам для них - мои печали...
Мои печали о минувшем...
Когда ты рядом птичкой пела,..моя хорошая,родная...
Когда мне солнышком сияла,..лишь согревала,..не сжигала...
Я вспоминаю наше время с грустью...
Я вспоминаю наше время с болью...
С таблеткой мятной валидола...
С незаменимой горькой солью...
Скорей бы образ твой стал... мутным...
И канули бы в лету все воспоминания...
Мои печали - о прошедшем...
Твои о нежности приветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567274
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Ще трішки і настане, врешті, завтра,
Як чистий аркуш в зошиті життя
І в нині вже не буде вороття,
Тож шкодувати нам за ним не варто.
Прийде новий, незайманий ще, день,
В якому помилок іще не буде,
У ньому нас нові чекають люди,
Нова сходинка до нових натхнень.
Я обрана для ще одного дня,
А хтось сьогодні відійшов у вічність,
Події в людства радісні й трагічні...
Щоденна і буденна метушня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567216
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Экспромт
Вдохновило http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565847
А снегопады по весне...Кому нужны они?.. Не знаю...
Хочу весны!..Душа в огне!..Мой Ангел!..Жажду поцелуев мая!..
Хочу серебрянной росы,..хочу коктейль молочного тумана!..
Из жёлтых одуванчиков венок сплести...И свечку белую каштана...
В берёзовых серёжках щеголять!..И вволю сока из неё напиться ...
И аромат черёмухи вдыхать...Вьюночком за тобою виться...
Экспромты!..Сердцу милые экспромты!..
За них вы только не судите строго!..
Не станут яблоком раздора...И чёрной кошкой на дороге...
И блеск медали не закроют,..чужую славу не отнимут...
Они,..как молнии - мгновенны...
Но не сразят - а лишь согреют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567215
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Вона в його душі жила як музика
Зустрічних смуг і потягів зітхань.
І взагалі, була для нього Музою,
Коли творив симфонію чекань.
Він нотний стан сплітав ключем бемолевим,
Ростив зі звуків вази ікебан –
І ніс весну в закохану історію
Крізь дюни днів і недовір бархан.
Але весь час спізнявся він на потяги –
І телефонні чулися гудки…
Вона жила у ньому як мелодія,
Якій до неба не ставало крил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567145
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
Небо тихе - небо спляче...
Нібито і не ледаче...
Небо з жаром і гаряче...
Небо ніжне і співоче...
Воно має свої очі...
Обіймає,..диха в груди...
І потилицю не студить...
Небо кольору ожини...
Небо кольору волошки...
Небо кольору калини...
Колір - яблучок на Спаса - має небо про запас...
Небо синє,синє,синє...
Безкінечне кудись плине...
Небо з місяцем,..з зірками...
З золотими промінцями...
Небо плаче і сумує -небо чорне,небо сіре...
Небо сердиться,..і мліє...
У прозору далечінь магістраль шляхетних мрій...
Там ангелики шепочуть,..їх хмариночки лоскочуть...
Кара Божа їх минає...Навпіл небо розриває!..
Землю грішну налякає...
Ураганом,буревієм,штормом,зливою... і суховієм!..
Чи надовго?..Я не знаю...
За зневіру...За зневагу...До святого неповагу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567062
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Замирая, опять твое имя, во сне повторю,
Сладким отзвуком сказки и шелестом нежным крон...
Как и прежде, встречаем с тобой...не вместе зарю,
Отдавая ей дань минувших и пришлых времен.
Улетая, ищу поднебесье чужих миров,
Прикоснусь на мгновенье к твоим забытым следам.
Пробегусь по траве, и догнав, один из ветров,
Укрывая тебя, ему ни за что не отдам.
Ты ведь слышишь? Ничто никогда, не придет из вне,
Просто так...Яркий луч,освещает пути, в ночи,
Станет призрачной дымкой, туман расстояний мне,
Станет музыкой наших встреч. только ты ...не молчи.
15.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567046
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Не знав, що можна закохатись у вірші́ -
Чужі, але, як дивно, наче вже свої,
Бо так лягають до душі,
Що аж пече!.. І замовкають солов`ї,
Зникає світ, немає поряд вже нікого,
Лише слова і почуття...
Я в них тонув, п`янів , як від вина хмільного...
Я проживав, я випивав чуже життя
По краплі суму, радості і горя...
Я розчинився, зник, про все забув...
У хвилях почуттів, що глибше моря,
Я серед рим купався!.. Я втонув...
Чи можна закохатись у вірш́і?
Ні, не свої, чужі.
Чужі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565860
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2015
Експромт
Тобі напишу я останнього листа...
А в ньому - про життя і нагороду...
Природу жінки,..насолоду й каяття...
Про літню спеку у негоду...
Про весну (з мріями кохання)...
Про вдачу і тужливість коливань...
Про осінь - на стерні бажання...
І проліски-зимових сподівань...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566877
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Вона писала
Пальцями на склі…
Коли слова уже здавались - зайві…
Блукали тіні в неї на стіні…
Вели… і залишали –
в задзеркаллі…
Вона писала –
По той бік дзеркал…
Вивчала нові правила і стАви…
Допоки ти справляв свій дивний бал…
Без компромісів…
зрештою… без правил…
Але ж ти спершу
Все іще - шукав…
Чекав її зухвалості освідчень…
Та раптом – іншу в танці закружляв…
Сказав – Дивись!..
це нам малює Січень
Ці візерунки
Дивні на вікні…
Ця спраглість губ… ця неповторність тіла…
Метелиця кружляла вдалині…
І замітала серце –
Біло!… біло!!!…
І не згадаєш…
Знавіснілий Кай,
Як пили воду золотисті верби…
І ти якось раптово – забував
Такі магічні…
Чисті… очі Герди…
Та раптом стихне
Демонічний бал…
Акорди зникнуть - в тихому зітханні…
І в амальгамі тріснутих дзеркал
Ти прочитаєш –
….. Січень - не останній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566850
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Земля весною щедра на зелО –
і спогадів насіння проросло:
щось пульсувало, билося крильми,
долало холод мертвої зими –
і врешті на долонях листя-рук
з’явилась кулька серця. «Тук-тук-
тук!» – мов крик дитини, що прийшла у світ,
пташиний щебет між зелених віт!
Я гартувала серце, як могла:
від протягів біди не берегла,
не зачиняла від людських очей
байдужості провіреним ключем.
І ось воно літає поміж хмар,
відкрите негараздам і вітрам.
Як сумно – проливається дощем,
змиваючи з душі спекотний щем.
Буває, тихо шелестить гіллям,
коли вода з бідою пополам.
Дарує кисень стомленим думкам,
що гнізда в’ють у кроні тут і там.
Так страшно, що колись (настане мить),
Залишивши коріння, полетить
воно в осінній сад – давать плоди,
щоб вічні крилохмари віднайти…
А раптом будуть яблука дрібні?
Куди тоді від сорому мені?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566848
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Ах, как приятно наблюдать
Природы вешние побеги
И с предвкушением вдыхать
Прелюдию весенней неги.
Весна, похоже, не спешит
Собою эту жизнь заполнить...
Касаясь клавишей души,
Пытается тебе напомнить,
Что этот мир не так уж плох,
Хотя есть место для печали...
И не иначе ( видит Бог ),
Свершится то, о чем мечтали.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566823
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Усердием невежд
Затеян новый бой…
Коррекции надежд
Грозит системный сбой…
Под барабанный треш
Хвост не торчит трубой…
На гальке цвета беж
Шумит чужой прибой…
Венчается пасьянс
Печальной мастью треф…
Угробил мезальянс
Пустопорожний блеф…
Не залатаешь брешь
Закатанной губой…
Коллекция одежд
Не светит нам с тобой…
Душа горит в огне
И мается тоской…
Не видно в новом дне
Отрады никакой…
Нет истины в вине
И в сердце непокой…
Не выжить мне в стране
С протянутой рукой...
март 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566795
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
У отчаянья музыки нет, и мелодия не слышна,
У отчаянья звук, словно струн разорванных, стон...
Замирает огонь в душе , хоть и теплится, но седина
Укрывает метелью, неспешно, верхушки крон...
Разливается боль от дождей, леденящих, сырых ветров,
Хоть невидим, искромсан, похоже, одежд подол...
С кем хлеба преломить?.. где найдутся... надежный очаг и кров,
Пусть и крыша, лишь, купол неба, травы буйные - стол?..
Но,отчаянье, выплеснув вдруг, оставляя укромным углам...
Непролитую горечь, собирая в ладонь,
Я развею ее, и с дымом, семи полуночным ветрам,
Отдаю, зажигая в душе извечный огонь...
15.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566792
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Дарило утро мрачное дожди...
Объятий сна оставить нету сил.
Сознанье расколол твой голос:"Жди..."
Взамен же ничего не попросив...
Взамен отдать могла тебе огонь,
Рождающий, ответной жажды, пыл...
Горящий лоб прохладная ладонь
Моя остудит, если бы...любил...
Я не прошу тебя...и не спрошу,
Душе твоей назначены дары?..
Я только боль твою, как хлеб, крошу,
Посыплю крошками затем дворы...
Разбудит луч, целуя горячо,
Ту птицу, что однажды ты кормил...
А я склоняюсь на твое плечо,
Во сне...вот...если бы...меня... любил...
14.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566533
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
О,Вітре весняний, -близький і далекий коханцю,
Ти пестиш так ніжно, що тіло листочком тремтить,
Ведеш мене знову у снах до весняного танцю,
Вплітаєш у коси, як стрічку, омріяну мить...
Мене знов тривожиш, розвітрюєш заспане серце,
Роздмухуєш знову в мені первозданний вогонь...
І жінка навпроти (в чарівнім, напевно, люстерці )
Бере знову сонце до теплих дбайливих долонь...
Ти знаєш, мій Вітре, як я сумувала ночами,
Зимове колюччя шпигАло нестерпно у бік...
І йшли сірі дні, як до храму смиренні прочани...
Я їх розгубила, вервечці утративши лік...
Ти знов повернувся... На тебе цю вічність чекала....
Цілуй мене, Вітре, отак, як умієш лиш ти!
І буде весни нам, як завжди, напевно, замало,
Щоб знову пізнати далеких галактик світи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Переконати календар нас хоче,
хоч сніг зійшов й морозу вже нема,
у тім, що пр́авить, правда, не охоче
та все ж – зима, і ще поки зима…
А день свій час вже забир́а у н́очі,
Весна, ж бо, йде, нарешті вже – весна…
Чому ж так часто плачуть наші очі?
Війна, ж бо, йде, на жаль, іде війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562533
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 13.03.2015
Це вже весна... Розумієте, люди, - ВЕСНА!!!
Та, що нарощує в душах троянди і крила;
Та, що торкає солодким бажанням у снах;
Та, що фарбує в червоне безбарвні вітрила...
Гей! Це ж -ВЕСНА!!! Розумієте -все оживе!
Знову співатиме птаство, літатимуть бджоли...
Значить, ми всі починаємо коло нове...
Значить, у нас заборонене слово "НІКОЛИ! "
Чуєш: ВЕСНА!!! Значить, час відкривати себе!
Душу провітрити, щоб не було в ній застою...
Клин журавлів розірвав синю тишу небес...
Руку -но дай -полетімо за ними з тобою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565876
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Ребята, товарищи, дамы и господа... откопал вот коммент,
который и тогда, и сейчас... и всегда, полагаю,
достоен отдельного пуб-ликования...
boroda171, 19.03.2012 - 23:03:12
Давай-ка, помолчим с тобою, друг, –
Оставим разговоры о заветном,
Когда затихнет, умирая, звук,
То в паузе под дымом сигаретным
Бег времени мы распознаем вдруг...
Очертят стрелки свой привычный круг
Скольжением, обычно неприметным.
Чуть подчеркнет лишь сердца перестук
В молчании вот этом, предрассветном,
Всю неизбежность роковых разлук!
Весна вновь будет буйствовать вокруг,
Луна сиять в пространстве межпланетном,
Прощальное прикосновенье рук...
И ощутишь в пожатии ответном –
Что высказать нам было недосуг...
friends
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442202
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 13.03.2015
В стихах, пролистывая души,
Навстречу чувствам и словам,
Среди поэтов ищем лучших,
Богатству мыслей строя храм.
И мысль в материю врастает,
Когда записана уже.
Дан шанс для тех, кто пожелает,
Рукой притронуться к душе.
13.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566327
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Тоскует дождь, в унылый день
Последний небо снег вплетает...
Но просыпается сирень -
Смотри, как почка набухает.
Еще немного и рванет,
Вдруг зелень выбросив строптиво.
Но как печально дождь идет...
Как сага жизни тороплива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564150
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Ця спрагла ніч…
Розсипане намисто…
І раптом щось – гронується в мені…
Ми віч -на–віч… Буденне сіре місто…
Воно – зникає…
зникне… ці вогні…
Оці вогні…
Не поспішай… не треба…
Я хочу довго йти серед пустель…
Вдихати зорі...місяць... вітер!.. небо!!!..
Не поспішай…
вогні твоїх осель
Побачити…
Ідеш мені назустріч,
Як бедуїн із флягою в руках…
Ти міг би йти… та… зрештою – не мусиш…
Ти просто знаєш –
я сама в - пісках…
Ця спрагла ніч…
Розсипане намисто…
Не поспішай… по краплі… тільки так…
… зникають зорі… місяць… спрага Стіксу…
І ми з тобою…
в золотих… пісках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566183
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Над бездной Серебряный Мост...
Прозрачного неба касаясь,
Несется ракетою ввысь...
Земля с облаками сошлись,
Свободные мысли рождая.
Божественный замысел...прост...
Над бездной - туман забытья,
Ни искры, ни света...растаял...
Во тьме заплутав, высоко,
Плывет невесомо, легко,
Коснувшись вершин Гималаев...
Священный огонь бытия...
Над бездною - сердце...Душа,
В любви,заблудившись,сгорая,
Ступеньки из мыслей сложив,
Мелодию Духа прожив;
Свой свет, для себя открывая,
Пусть медленно, пусть не спеша...
12.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566145
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
За картиною Я.Йерки "Сад садівника"
http://yerka.org.ru/pages/gardeners_garden.html
Я пристала до берега Саду надій –
І привітлива хвіртка, впустивши, вказала дорогу
До прогрітих на сонці стежинкових мрій,
Що тікали до моря зеленого – заростів гроту.
Там у затінку дум шепотіли кущі
І утома дрімала, узявши в обійми тривогу,
Дарувала суниця солодкі дощі,
Наливала веселки яскравої в чашку потроху,
Гарбузами на грядках горіли сонцЯ,
Достигав календар, набиралися присмаку дати…
І здавалось: триватиме так без кінця…
Я потрапила в сад… а хотіла ж … когось відшукати…
У трояндових снах мене кликала тінь,
А чия – силуету крізь ночі ніяк не впізнаю…
Садівник забуттям напував далечінь –
Я ж до когось
босоніж…
по стЕрнях колючих
тікала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566117
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Коли закінчиться війна,
Я прокидатимусь щаслива,
Радітиму весняній зливі,
Не тільки дивлячись з вікна.
Я побіжу чимдуж у двір,
Лице під струмені підставлю
І, не ховатимусь, як равлик,
До настання погожих пір.
Коли закінчиться війна,
Довкілля сповниться піснями,
Весь світ зрадіє разом з нами,
Мине тоді Доба сумна.
Коли закінчиться війна,
Забудемо ми про "двохсотих",
Бджола наповнить медом соти,
Від сміху тут піде луна.
Коли закінчиться війна,
Сини повернуться додому,
З їх пліч впаде вселенська втома,
Хай за водою йде вона.
Коли закінчиться війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566069
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Мереживо думок,розшите муліне,
Таємних сподівань.
За кожне,із бажань,
Надією нірван,
Крізь шостий океан,
Пронизливо кричить:" Задарма не...мине..."
Мереживо думок, в оточенні габи,
Хай на короткий строк,
Під наглядом зірок.
Не вив"язать за раз,
Серветку дивних фраз -
Нечуваної, досі, пристрасті - раби.
Мереживо думок у коси заплелось,
Навіки - у вузли,
Що,начебто,сповзли,
Але не розірвать,
Богів не здивувать, -
Єднання двох сердець, як повінь... розлилось.
11.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566068
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Сім днів - сім нот, з яких складається життя;
Мелькають крилами метелика й зникають,
Назавжди йдуть в далеке небуття,
Лиш спомин про учора залишають.
Цей слід метеликогодин назавжди з нами -
Світлим шляхо́м з минулого до серця проляга...
Було і є містком, порталом між світами,
Де кожна мить для серця - цінна й дорога.
Летять метеликосекунди, тижні, ро́ки,
І косить час сумними стрілками жнива
Хвилиночасоднів... Та ми живі, тримаємося, поки
Є світлі спомини, є память, є душа жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566020
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Експромт
Дякую за натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565960
Мріі,закохані в зорі - зранечку були ще... босі...
Тихі,несмілі,в мінорі...
З блиском в очах - медоносних...
Трави шовкові - волосся...Вітер розплутував смуток...
Здмухував мріі печалі,..з громом далеко відносив...
Небо схилялось в утомі,..мріі в цілунки сплітались...
Зорі,коханіі,зорі...не повертайте печалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565971
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Продовження "А мамка наказала..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563442
Ой,Марічко,сонце моє,..не кажи дурниці!..
Ти - моя чарівна квітка,..я - твій любчик милий!...
Мамка твоя - чи не була молодичкою ніколи?..
Чи не була найсолодша грушка - дичка ...в полі?..
Від цілунків іі щічки теж палахкотіли...
І в обіймах помирала,..воскресала знову...
І водичку кришталеву пила із криниці...
Із криниці - де кохання ... Чисті сльози білі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565964
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2015
Сміється небо
Мені просто в душу…
Рубці на серці – від безсоння слід…
Не вибираю… з нею бути - мушу!..
Цю землю знаю я –
вже сотні літ…
На чистій трасі
Залишаю КІА…
Шумить смерек колонний водоспад…
Я поспішаю… я таки посміла! -
Напитись знову
готики Карпат…
Не оглядаюсь…
Що там справа… зліва…
Ударом в спину - світло верхніх фар…
Але мені - нема до того діла…
Під чорним дубом
чарівник – мольфар
Мене чекає…
Неземне створіння…
Ця згарда –ТУТ!.. лиш відшукати –ДЕ?!!..
Ступити крок… у свої володіння
Він по гірській
стежині поведе…
Там папороть
Ховається від світла…
Її вогонь пульсуючий – в мені…
І знову вірю в те… що вона –квітне!!!…
Хоч всі книжки
писатимуть… що НІ!…
Рахують кроки
Зношені кроссівки…
Вбираючи енергію землі…
Гірських вершин нечувані платівки
Мою самотність
множать на НУЛІ…
Тут крони – в небо!…
Неймовірно темно…
У скроні б”є вогонь – від самих п’ят…
Я обіймаю… п”ю по краплі землю…
П”яніючи
від готики Карпат…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565679
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Печаль и радость пополам,
Ты где-то здесь и где-то там...
На перекрестке трех дорог,
Украшен ими твой порог.
Забыв истоки бытия,
За гранью мнимого... края,
Прикосновением слывут...
Иного... Нашего? Влекут...
И факела святой огонь,
Укроет душу от погонь,
Злых демонов...а свет - добру...
И в полночь, как и поутру...
Тебя в безумии винят?
Печален лик твой...Во сто крат,
Безумней, кто "не виноват",
Добром, лишь прикрываться рад...
Связующим звеном триад,
Пришла, сюда...с пути назад,
Угадывая, не свернуть.
И росчерком, не развернуть...
На страже грозных трех стихий,
О прошлом, пишутся стихи,
И о сегодняшнем... еще...
День новый, мрак укрыл плащом...
И, снова, горестно...одна...
Хоть - три в одном, как и Луна...
Укроешь в недрах рукава...
Излечишь страсть...хотя...едва,
Другим укажешь верный путь -
Тебе на страже не уснуть...
Ведь, что услышишь, где, когда?
Уйдем назавтра в...никуда,
Чтобы остаться и смотреть,
Добро, есть - зло... Рожденье - смерть...
10.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565669
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2015
По тротуарах стомлених думок
В нічнім саду гуляє пам’ять вітру,
Фотографує кожний хибний крок,
Що ксероксом луни дзвенить в повітрі.
У відблисках ліхтарних молитов
Застигли миті ковані фігури
Від скульптора Медузи де Горгон,
Немов стовпи дорогою в минуле,
Де лабіринтом плутають нитки
Бажань химери, утікачки з Глузду,
Де червоточать яблуком плоди
Зневіри й гордовитості безумства.
Той шлях недремно стереже мій птах,
Бува, співає інколи пророчо
І ставить мітки дивні на руках –
Малює графік по болючих точках.
Якась із них зупинить мій політ:
Дерева – в камінь, грудами – скульптури…
І розчинюсь у світлі ліхтарів
На сотні тисяч скалок інфразвуку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565631
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Начиналось, как водится всюду, весьма тривиально,
Впрочем, кто его знает, быть может, вполне не шутя…
Над родительским домом кружил белый аист реально
И однажды влюблённым в капусту подкинул дитя…
Повезло, как не всем, подрастать между мамой и папой,
Постигая житуху на перьях и карандашах…
И начальные буквы царапал как курица лапой,
Птичий двор от меня мог буквально стоять на ушах…
Пас гусей и стрелял вороньё - воробьёв из рогатки,
Петушился в забавах подобных себе пацанят…
И про «синюю птицу» мечтательно строил догадки,
И совсем не случайно считать научился цыплят…
А потом закружило реально-конкретно-воочью…
И не только погоны пришлось поносить на плечах…
А однажды кисельно-густой соловьиною ночью
Утонул безнадёжно в бездонных девичьих очах…
В жарких странах порой утешался кашасой с текилой,
Слышал крик журавлей вдалеке от родных берегов…
И почти разгадал хитрый смысл таинственной силы
Византийских двуглавых орлов и куриных богов…
А, случалось, известная жидкость стреляла в макушку,
Или вдруг невзначай на ребро становился вопрос…
И тогда мог спокойно послать на три буквы кукушку,
И заморской жар-птице безжалостно выщипать хвост…
Помалёху избавился от болевых ощущений
И летать перестал, и скакал, закусив удила…
И, спасая однажды от жажды саму птицу феникс,
Вдруг почувствовал прикосновенье чьего-то крыла…
В общем, в жизни встречались весьма экзотичные птички…
И клевали, и пели, бывало, что только держись…
Но, когда по весне вдруг затинькают где-то синички,
То, кажись, несмотря ни на что, продолжается жизнь!
январь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553085
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 10.03.2015
Флакончик стареньких духов
Тревожит память.
Как дым исчезнувших костров…
Разбудит пламя.
- Флакончик – нить к тебе, родной!
Ведь мы любили!
Когда-то ты… был только мой!
Сейчас... чужие.
Дышали ландышем вдвоем!..
Теперь все в прошлом.
- Зачем я думаю о нем?..
С печалью ноша.
Унес мечту прошедший день,
Исчезло время.
А сердце ранит грусти тень…
Любви поэма.
Растает день, сгорит закат…
Ночь сыплет звезды.
Надежда с верою кричат:
- Все слишком поздно!
Но я звезду спешу искать…
Дала ей имя…
- Она ведь видит свысока…
Тебя, любимый!
Тепло и нежность передам…
- Душа, утешься!
В ночи приснившимся лучам
Ты улыбнешься…
Флакончик стареньких духов
Тревожит память.
- Ведь мог… мне вместо всех следов…
Себя оставить!
09.03.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565513
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Через поле,через гичку бігла річка невеличка і дзвеніла,як горіх...
Бігла бистрою водою із струмочків гір Бескід...
Бігла лісом,бігла плесом кришталевая вода...
Кожен день сідало сонце в тую річеньку-маля...
Рано - вранці - блись в віконце,..де дівча плете косу...
Чорну косу,як доріжку,..як доріжоньку свою...
Верби мили коси - в річці,..дівча коси - у росі...
В річці плескались долоньки і великі,і малі...
Очі мала - волошкові...Перси - яблучка тверді...
Ніжки берегом блукали - по пісочку,..уночі...
І цілунки розгубились на похилому дубі...
Покохала москаля теє милеє дівча...
Він до неі заграва,..руки довгі розпуска...
Очки долу - опуска,..зубки білі - прикрива тая дівчина-краса...
А казала мати ій : "Москалів - не знати...Не навчені ті ...кохати,..брехуни завзяті..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565470
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
надто вже, дівчинко, палко тебе кохав: в коси вплітав колискову безжурних трав, кинув на плечі коштовностей світлий дим, вбрав тебе золотом (й шовком своїх надій), вивчив науці любовних шаленств і чар, витравив шкіру вустами у білий кварц, кожен цілунок – у солодко-пряний біль.
я тебе, дівчинко, так чи на те любив, щоби сьогодні віддати і не вважать?
міцно стискаю холодний тонкий кинджал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565432
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Яка мати - такі діти...
Який батько - такий син...
Як насіння - такі квіти..
Яка вдача - такий вік...
Буде слово - будуть вірші...
Буде настрій - буде спів...
Яка доля - така пісня...
Яке щастя - така мить...
Чомусь серденьку миліше,..коли з нього сум тече...
Чомусь серденько тріпоче,..коли слізонька пече...
Лине пісенька журлива,..коли серденько болить...
Плаче ніжна "солов"іна"...Присмак полину у ній...
Коли вітри ізі сходу...Як з пустелі - суховій...
За коханим сльози ллються,..груди розпач розрива...
Як там хлопці наші б"ютья?..На них ворог наступа...
Всьому є свій час на світі - і на радість,і на біль...
Хай почує світ веселу пісню з наших берегів!..
Як сам вмієш - так покажеш...
Як покажеш - так навчиш...
Мовчки осторонь стояти - як пташині не співати...
Вибач,вибач,солов"іна за тужливу пісню днини...
За думки гіркі по ночах,..і за виплакані очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565308
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Весна зробила перший крок!
Такий несміливий… Тендітний.
Тепло ж… сягнуло до Зірок!
Зігріло душу всім самітнім…
Пелюстки пролісків рядком
Ламають ненависну кригу.
Весна їх поїть молоком -
Дзвенять струмки під білим снігом.
Хвилює спрага до життя…
Я чую шепіт… - Хто шепоче?
Весна роздарює плаття!
Бруньки ж… приміряти вже хочуть.
Серця нестримні на гілках
Відчули враз весняний подих…
Краса засяє на очах
Із малахіту… Всім на подив.
Несуть бажань своїх вінок
Птахи на крилах… Мчать додому!
Шумлять над плесом… Свій ставок!
Ріднесенький!.. Де й ділась втома.
Весна прийшла в мій рідний край!
- Стрічайте, люди! Щастя лине.
До неба музикою грай!
Моя розквітне Батьківщина…
01.03.2015 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563571
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Неправильна геометрія жіночої диво-логіки
Будує палаци з вежами на луках рожевих хмар,
Гілки прикрашає квітами, позиченими у котиків,
Запалює птахоспівами по буднях серцеліхтар.
А прямокути́, що вікнами у душу, по-чоловічому,
Пригладжує словорюшами, змахнувши сльози наліт,
Розгладжує зморшки віями, плече підставляє крицево,
Дарує пір’їнки крилами, якщо загубив політ…
І, ставши на весни вищою у черевичках кришта́левих,
Вальсує по днях принцесою… І хай підбори крихкі,
Вона лебединемузою по скалках дзвінких ступатиме,
Щоб вам видаватись гарною (й без логіки!), чоловіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565108
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
У пристрасті лабетах стогне плоть,
Спливає кров"ю, рве на шмаття сни.
Собі вже не належиш - не збороть
Оті примари, знову - без вини.
Сміється доля, плутає клубки.
Невиплакані сльози - солі - пуд.
Спокусою, ворушаться думки,
Запалюють бажань займистих трут.
Повзе помалу імпульс... голий нерв
Тремтить, іскрить, спалити, щоб за мить
У полум"ї, не завтра, ні, тепер,
Коли душа струною вже бринить.
Віддасть усе... Коли захоче взять,
То й візьме, не тримай, не борони.
Хмільні цілунки жалять і п"янять
В полоні нескінченної весни...
05.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565107
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Завжди елегантно-яскрава, ефектно-шикарна,
Дивовижно вражаюча і геніально-складна,
Фантастично-казкова, неперевершено гарна,
Розуміючо-щира, приваблива і чарівна...
Ти буваєш ласкаво-м`яка і ніжно-дбайлива,
Романтично-чуттєва і загадково-хмільна,
Незбагненно божественна і неймовірно зваблива,
Променисто-квітуча, сліпучо-п'янка, як весна!
Може, трішки зухвало-кумедна, азартно-спекотна,
Карколомно бурхлива і неповторно-нова,
Екстремально відважна, весела і безтурботна,
Загалом виняткова, які тут ще треба слова!..
Усі почуття й протилежності цілого світу
В таємничо-невивчену душу вклали боги.
Стала жінка життям, оберегом, міцніше граніту,
Провідним маяком, що вартує світів береги!
Милі жінки!
В цей весняний день бажаю Вам безхмарного неба, сонця в душі, міцного здоров'я, натхнення, кохання й краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565036
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2015
Автор [url="http://ritminme.ru/files/krayneba.mp3"]музики[/url] - Віктор Ох
Край неба ледь жеврів, туман поміж верб лився косами...
Я слідом за батьком пірнув у росяву імлу.
Йшли полем і лугом до берега, вкритого лозами,
Щоб разом з птахами зустріти ранкову зорю.
Минулися зорі, сточилось століття, не вичешеш
Злий пух тополиний з чуприни — хоч плач, хоч не плач!
І хай вечорами ще пісню веселу мугикаєш,
Та в цьому театрі все менше актор, ніж глядач.
Частіше, ніж хочеться, згадують сиві однолітки
Про стежку отую, з якої нема вороття...
— Чом скисли? — питаю. — Чи ви переїли антонівки?
Погляньте довкола — ця осінь така золота!
Хай схід намурмосився… Дощ восени — ви не звикли ще?
І краще, і гірше, з водою, і з квасом було...
Раніш, ніж належить, нам літо ніхто тут не висвище.
Чом зморшки даремно взялись наганять на чоло?
Наш став обійма сніговій лебединими крилами,
Чи вихор гне верби, чи громи шматують блакить —
Негода минеться, розквітне бузок понад схилами,
І місяць зіпнеться на небо, ночей ворожбит.
Край неба зажевріє, трави укриються росами...
Хтось інший пірне у весняну досвітню імлу,
Пройде ті стежки, де в дитинстві ходили ми босими,
Щоб разом з птахами зустріти ранкову зорю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564826
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2015
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Прости, як зможеш. Зможеш, то прости.
А коли ні, то так цьому і бути.
У наші душі врізались світи
Чужих надій, що гірше за отруту
З'їдають все і більше, ніби рак.
Чеканням дні наповнені дощенту.
А знаєш, яке марево на смак,
Коли його торкаєшся моментом?
І, просинаючись, мовчиш. Мовчи.
Кружляють дні у вирії і роки.
Які по нас залишаться сліди?
Такі, якими були наші кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564652
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Хтось інеєм закрив високе небо
і ніч наслав – холодну і пусту...
Я серце заховав туди, де треба.
І я це місце снігом замету.
Зима поглине райдужні світанки,
в самотню душу сумнів заповзе.
Так хочу сонця, хочу світла зранку!...
Але темрява знов мене гризе.
Не знаю, що здобув, а що вже втратив.
Не бачу, як вперед, а де - назад.
Вгорі - неначе небо через грати,
але моїх начеб не видно грат!
Я – мов самотнє напнуте вітрило
в безумстві хвиль розбурханих морів.
Де та спокійна бухта, щоб зігріла,
де мій надійний захист від вітрів?
Я мрію віднайти свою Основу,
хочу творить картини і пісні,
а дітям сина - тихі колискові,
щоб рідно усміхались уві сні...
Розсипаний пісок вже не зібрати.
Роки пливуть і не жаліють нас!
І знову, перепилюючи грати,
торкнутись неба хочу повсякчас...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564637
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Экспромт После прочтения http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564603
В бархатных недрах души скрытые есть уголочки...
Место - для счастья,..место - для боли...
Для завершающей - жирной точки...
Там лишь на цыпочках,..и не дыша...
Чтоб не тревожить сомнением...
Только не спи так сладко, душа...Нежная,..в умилении...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564635
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2015
Зі щирою вдячністю, повагою і любов'ю до Оленки Зеленої, яка надихнула і дозволила використати назву її чудового віршу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
У скронях пульсує ніч...
Годинник ковтає тишу...
І плетиво протиріч
Сумління гризе, як миша...
Який розділовий знак
Поставлять нулі дисплею?
Цілую в уста (про всяк )
Улюблену орхідею...
За штучним світилом -бра
Ховається згусток темний...
І гусне нічна пора
Як млосний шербет гаремний...
Від приторності чекань
Тремтіння душі і тіла...
Чи вартий ти хвилювань?
Чи то я тебе зустріла?
Знов опік? Чи вітер змін?
Болітиме? Чи загоїть?
Торкаюсь холодних стін
У пошуках супокою...
А в скронях пульсує ніч -
Безжальна, глуха, байдужа...
І зорі -мільярди свіч -
Не гаснуть чомусь в калюжах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
В бархатных недрах души,
Прячутся идолы мифов,
Слепо мечтая, на рифы
Броситься, взрыв пережить...
В бархатных недрах души,
Трепетом полны признанья,
Не замечая стенанья,
Сердце, в осколки, крушить...
В бархатных недрах души,
В пыль превращаем запреты,
Слышим, подолгу, сонеты -
Листьями ветер шуршит...
В бархатных недрах души
Тают, как облако, тени,
Станут одним, из видений,
Глупого сна... миражи...
В бархатных недрах души
Стынет, украдкою, ярость,
Столько уже ей досталось...
Дай...не разбей...разреши...
В бархатных недрах души,
Грешные мысли, гурьбою,
Смоют сомненья прибоем...
Не укоряй...не спеши...
05.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564603
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
За картиною Я.Йерки
http://yerka.org.ru/pages/zycie_na_ogryzku.html
[img]http://yerka.org.ru/pages/original/zycie_na_ogryzku.jpg[/img]
Пішли й пішли собі, не озираючись:
Магічність яблук втратила свій смак…
Жували кволо, голод проганяючи,
НедОгризками позначали шлях
І рахували відстані небачені…
І їм стирались в пам’яті сади…
А на землі лишалися позначені
Їх жадібністю стоптані сліди…
У гори пнулись, зводилися вежами,
Торкали хмар заломлене крило…
Уявою блукали поза межами…
А під ногами… сто епох було…
І кожна чимось, та була позначена:
Уламками, недопалком надій
Знайти свій Сад, прапращурами втрачений…
Але віки лишали… перегній…
І загубились по шляхах непам’яті…
Вже недосяжним видавався Рай…
На яблуку Землі нащадки-карлики
Плекали «душі» в садосмітниках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564467
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Після прочитаного...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564202
Розчарування - теж шляхи...
Поразки - перемог ознаки.
Снігами вкриті береги,
Ще літо не дається взнаки.
Не всім дано, шукати тут,
Чарівних безкінечних марень...
Не всім дано, протиотрут
Знайти для душ, і без лікарень...
Розчарування, теж мости,
У світ чужий та невідомий.
Поламані дивись,хрести,
Димар розбитий, замість дому...
Не всім дано, творить дива.
Хтось, приміряючи роль Бога,
Зі світу ближнього зжива,
Хоч, начебто, ні до порогу...
Розчарування... завтра ти
Забудеш прикрощі, помалу...
Якщо хоч краплю доброти
Вбереш...образи - на поталу...
05.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564437
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Пригорну до серця небо
Компресом із хмар -
Лікувати ж якось треба
Той сердечний жар...
А думки слова віршують
Стовпчиками рим,
Може, вірші угамують
Мій сердечний ритм ?
Душа прагне відлітати
В незнанні світи...
Хочу в неї запитати:
- Мила, ти куди?
А вона й сама не знає ,
Чого треба їй,
Не сидиться , все шукає
Недосяжних мрій,
Все майструє якісь крила,
Щоб кудись летіть...
Втримати уже не сила -
Як не відпустить?
Вона грюкнула дверима -
Розбудила сни,
Що тихенько і незримо
Спали до весни.
І тепер моєму серцю
Спокою нема,
У шаленнім ритмі б'ється,
Чує, що весна....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564388
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Зачем настигает прошлое?..
Чтоб не хотелось жить?..
Что хочет сказать настоящему?..
Долги ему возвратить?..
Наотмашь - чтобы ударить,..под корень - подрубить?..
На сердце - след проверить,..на прежнем - или - исчез?..
Что зеркало помутнело - от пристальных взглядов в него...
Растрескалось - от услышанного,..от срама - разбилось оно...
Что - нет жизни в стенах прошлого,..а будущее - бежит...
И не хватает времени - прощения попросить...
Напомнить о днях минувших...
Задавненных,старых грехах...
О крови - задаром пролитой...Заплаканных,грустных глазах...
Чтоб вместе упасть на колени...
Оплывшую свечку сменить...
Отрезать острейшими ножницами от будущего себя...
И что то сказать - о грядущем...О бедах - предупредить...
Что в памяти всё - остаётся...Вот это,наверно,сказать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564369
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Ти запалив життя вогонь
В коханім серці. І пожаром
Палких і пристрастних безсонь
Горіла ніч. Пьянким дурманом
Медових слів поцілив в серце,
І танули, як ніжний віск,
П"янких двох тіл танок у герці
Пронизував, як струм, назкрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564366
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Ищите цензора в себе.
Он там живёт. Неряшливого вида.
Сидит, подлец, как чёрт в печной трубе.
И, главное, ведь — редкостная гнида.
Тихонько, незаметно ( не за раз!)
Изымет совесть и отравит душу.
В конце концов он вынет вас из вас
И преспокойно выползет наружу.
Ліна Костенко. «Шукайте цензора в собі»
Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чортик у трубі,
і тихо вилучає вам сумління.
Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас — із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564225
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Режим тиші
У тривожних думках неспокійного
Ранку обличчя
Зазирає в похмурої днини
Холодне вікно.
У зіницях палких неминучі
Події сторіччя
Застигають сльозою нестерпного
Болю давно.
І думки — не думки, а суцільна
Запечена рана,
І душа — не душа, а гарячого
Нерву клубок,
І зчорніла земля знов шепоче
До Бога осанну,
Рятівний поглинаючи тиші
Жаданий ковток.
І не знає напевно ніхто,
Ані Бог, ні Диявол,
Чи знайдуть роздоріжжя, де їх
Розминуться шляхи,
Щоб воздати змогло мені небо
Всевладне по праву
За війною зруйновані долі,
Мости і дахи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564148
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
И словно остров в голубой пучине
Питаясь влагой, ветрами дыша…
По странной... непонятной мне причине
В твоих глазах –
Жила моя душа…
Ты – не желал… Душа – не пререкалась…
И даже мне не говоря о том…
На острых скалах ветру отдавалась…
Безлюдный остров
Называла – Дом…
Как - будто снова возродясь жар-птицей,
Она осталась посреди лиан…
Да и куда ей было возвратиться-
Желанных глаз
Безумный океан
Не отпускал… владея жуткой силой…
Там нет – желаний… не было – начал…
Ей не оставить остров тот - счастливой…
Там не построен
Ни один причал…
Там – маяки не рассекут пространство…
Свершилось…. мне – не изменить уже…
Там свою боль… как страсть… как постоянство…
Как фатум… отдал ты –
Моей душе…
…..Нам приговор объявят
Очень просто…
Печать в конце поставят не спеша…
В одно мгновенье - я теряю остров…
Где пленницей жила –
моя …… душа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553684
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 04.03.2015
Не всі шляхи в житті -прямі...
Не всі дороги - на Парнас...
Не всі приборкують вершини...
Не всі і каменем у самий низ...
Все - від бажань,..і плину часу,..і від духовних сподівань...
Не всі збуваються і мріі...
Розчарування - теж шляхи...
Комусь і там є справ багато...
Свіжіше і повітря унизу комусь...
Не всіх духмянить цвіт акацій...
Не всім - мелодія в душі...
Не всім всміхається і вдача(нехай це буде не про нас!)...
Щасливих в світі - забагато...
Шукають щастя - вдалині...
Не покладають рук завзято...
І плачуть тихо в самоті...
Не той то біль,що вкладе на лопатки...(І це - хай буде не про нас)...
Не кожен день в житті -погожий,..хоч сонце кожен день встає...
Але з лози вино -солодке,..ми захмілієм без нього...
Не всім в вітрила дмуха вітер...
Не всім дано у снах літать...
Не всім за усмішку дарують квіти...
Не всіх до серця пригорнуть...
Стискають руку потаємно,..і серце крає то,..пече...
Не всі закохані - натхненно,..до дурі в мізках,..до - понад усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564202
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Строки льются с души -от боли...
В тихой заводи спит тишина...
И молчание - поневоле...
Камнепадом с горы - слова...
Растревожат ущелье - эхом...
И взметнутся ветра к небесам...
И c дождями падут на землю...
Бессловесных утопят в слезах...
В море чувств разыграются штормы...
Лёгкий бриз - подарок небес...
Но минуют все скалы и мели...
Капитаны без лишних чудес...
И за борт - такелаж эмоций...
А балласт - на прежних местах...
Здравомыслие - от рождения...
Без него - всё быстрее - в прах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564020
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
А, хочеш, я буду твоєю веснянкою -
Розвітреноніжною, сонячноквітною?..
Звучатиму сміхом, або колисанкою?..
Чи пташкою стану, до неба привітною?..
А, хочеш, сніжинкою стану останньою -
Впаду на долоні п'янкою краплиною?
У вікна зорею світитиму ранньою...
У каві корицею стану -жариною...
Чи, хочеш, я квіткою стану підсніжною,
Тією, що з дійсністю бореться сірою?
Чи стежкою стану длятебепідніжною...
...Не зрань мене тільки своєю невірою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Яснооко-зелена і затишно-тепла весна
Знов розправить чарівно-червоні метеликокрила.
Її пісня пташина, співучо-п`янка, голосна
Всі зачинені двері у серці навстіж відкрила.
Я з птахами полинув би в небо, у височінь,
Хай внизу пропливають сади дощами умиті.
Підіймусь іще вище, до сонця ясних володінь,
А тоді знов у хмари, у неба скупаюсь блакиті.
Вітерцем доторкнуся до вуст і до щічок дівчат.
Промінцем зазирну в яснозорі закохані очі,
В них горять діаманти у безліч коханокарат.
Зазирну й залишУсь, відпускати вже не захочу.
Я ранковим туманом омию кожен листок,
Солов`єм заспіваю закохано-щемні пісні.
Я метеликом спраглим росу буду пити з квіток.
Я розтану, згорю, розчинюся у мирній весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563894
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Я рос, когда всем было недосуг,
Когда вовсю резвились паровозы…
Когда ещё не клали в колбасу
Отходов производства целлюлозы...
Когда стучали лихо в домино
И тихо на соседа по подъезду…
Когда из кружки пиво и вино
Под лозунгом к очередному съезду…
Когда кругом одно двойное дно
И только настоящие морозы…
И валенки на танцы и в кино,
И лирика в тисках суровой прозы…
Когда до темноты гоняли мяч
И вышивали крестиком салфетки…
Когда невесте на руку - калач,
А в Новый год - стишок на табуретке…
Учил нас дидактический букварь
Искоренять мещанские привычки…
А бабушки слезились на алтарь,
На всякий случай запасая спички…
По кругу время вертят годы вскачь,
Поистрепался прейскурант претензий…
Никак не получается, хоть плачь,
Расшифровать символику гортензий…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559389
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 02.03.2015
Наркотична залежність від слова,
що вдягає корсетом епітет,
що вальсує по римах століття
на граційно високих підборах
і, в юрбі розчинившись метафор,
інтригує відтінками змісту,
непокоїть уяву імлисту,
розфарбовує звуки у запах,
що вдихаєш на повнії груди
і, підхоплений леготом хвилі,
відчуваєш по кроках за милю,
як босоніж ступає майбутнє…
Наркотична залежність від слова…
Підсвідома залежність від рими…
Із синдромом журби пілігрима
кочувати міжряддями знову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563711
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Тихо спалить свіча знову ніч,
Впав донизу перлинами - віск.
Наші вирвались душі навстріч,
Щоб, торкнувшись,злетіти колись.
Серце подумки, миттю, в полон.
Шепіт пристрасті:"Твій я і так..."
Знаю, згину... завмер Вавілон,
Не вгамую жагу ту ніяк.
Через вінця, солодке - вино...
Не пролий, випивай і до дна.
Стану димом... туман, все одно,
Без вини, (не карай),чи - вина?..
Спалах цей - нескінченності мить?
Ніби плющ, обплітаю лозу.
Спрага сушить, а кров стугонить,
Але знов побіжу і в... грозу.
Тихо спалить свіча всю біду,
За любов, даниною - душа.
Я на плаху, не хочу...та йду,
Хоч убий, та не кинь... спокушай...
01.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563650
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Чужие тайны - покрыты мраком...
На светлом фоне - без тёмных пятен...
Под напряжением - и в 220...
Не беспокоить - с запретным знаком...
И не ищите - ключей к разгадке...
И нет тропинки - к чужой загадке...
Хранить навеки - скрепили кровью...
Объятием,..словом,..и острой болью...
Пароли,коды - не зацепите...
И не тревожьте,..и не будите...
Нарушить клятву - себе дороже...
Всё позабыто,..и лезть - негоже....
Чужую душу - поберегите...
Чужое сердце - не уколите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563634
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Без тебе піду у весну,
Там де був ти, темніє пустка,
Чорний колір улігся густо...
Помолюся й таки засну.
Буде важко мені чи ні
Доведеться тепер пізнати,
Я для себе сама за ката
В ці найперші весняні дні.
Буде так, бо так має буть,
Тут немає альтернативи,
Сподіватися нам на диво
Пізно вже. Тож мене забудь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563615
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Зелений чай, ватрушка на сніданок,
У вікна -неймовірний сонцесяй,
Лиш де-не-де шифоновий серпанок
Спустив на луки обважнілий край.
Загрався кіт -розсипав муркотИнки,
Тепер танцюють штори пірует...
І, нанизавши плани на хвилинки,
Годинник метрономить часолет...
В родзинках сну ще солодИться думка,
Хоча буденність вже гризе, як міль...
І ранок поруч потихеньку хрумка
Корицю ночі і зірок ваніль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Це неможливо… це більше, ніж страшно…
Горе луною повсюди летить.
Я пам'ятаю країну вчорашню…
Все промайнуло… так швидко… умить.
Може, це сон, що ніяк не скінчиться…
Може, невдало хтось так жартував…
Тихо й спокійно згорнулася киця,
А на хатину ще «Град» не гарчав.
Може, і тато нікуди не їхав…
Мама не плаче, пісні все співа…
Ні… похилилась хатиноньки стріха,
Мурка жива ще… та зовсім сліпа.
Серце стискається в спазмі тривоги,
Це ще не все… але вірю в дива.
Ми стоїмо на початку дороги…
Шлях цей важкий… та життя все ж трива.
Бачу десь там, в небокраї, надію...
Мрії, заховані поміж зірок…
Завтра щасливе я бачу… я вірю!
Не натискайте лишень на курок…
19.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560804
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Пожелтели листья… Засыпают.
Золотом сверкают на ветру.
Ветер их безжалостно срывает
С мест родных… к жестокому костру.
Лишь на ветке было им спокойно…
Только время… быстро пронеслось.
Вечереет. Грустно. Очень больно…
Сбыться всем мечтам… не довелось.
- Пусть! Все предначертано судьбою.
В бездне… то ли дно там… то ли высь…
Звезды дарят свет. Тепло с душою…
Чтобы тАм желания сбылись.
Зелень снова вырастет на ветке…
У судьбы еще один пунктир.
Счастье пусть заходит к нам не редко…
Ну, а мы… обнимем новый мир!
09.02.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558543
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 01.03.2015
На деревьях проклюнулись почки,
Воздух полнится новой весной…
Но доселе родные куточки
Раскурочены дикой войной…
Рвутся судьбы людские на клочья,
Не спешит зашабашиться смерть…
Черепки от разбитых горшочков
Вряд ли склеить получится впредь…
В том краю, где гуляли по-русски,
Где шахтёр добывал антрацит,
Вдруг пропали мозги и мотузки…
И возник доброты дефицит…
Нашу чисто-конкретную дружбу
Растоптал неуклюжий медведь…
А наивные горе-спецслужбы
Замутили охоту на ведьм…
Всё предельно печально, ребята, -
Не спасёт этот мир красота…
И звенит колокольным набатом
Одичалой души пустота…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562644
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 01.03.2015
У мереживо слів почуття заплітав,
Забував... поцілунком втішати...
А десь дощ з підвіконня, за вітром злітав,
Щоб пелюстки троянд прикрашати.
На мереживо, стразами, - краплі сльози,
Загравав ніжно, щемно торкався...
Я мовчанням втішалась, проси - не - проси,
Закотивсь десь клубок, розірвався...
Що ті сльози, коли душу знову навпіл,
Навіть серце не хоче прощати...
На мереживо, глянь, - безкінечність із кіл,
Як закінчиться, можна... почати...
01.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563414
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 01.03.2015
Кроками
Міряю довгу і темну кімнату…
Знаю... ти бродиш десь поруч зі мною в пітьмі…
Я – відчуваю… і раптом під шовковим платтям
В мене мурашки
пробіглись по цілій спині…
Спокою
Марно шукати… він нам тільки сниться…
Голос лунає з таких невідомих глибин…
Сонячно дивляться в душу великі очиська
Із покоління….
що легко назвалося – джинс…
Стуками
Серця відлунюють стіни кімнати…
Мій домовий заховався… і де він тепер…
Я розумію… що втечу оцю спланувати
Так безнадійно…
як втечу із СРСР….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563340
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Вона пішла ...не грюкнувши дверима ...
Скандал не влаштувавши ...просто так ...
Знизавши по-дитячому плечима. ..
Зваривши кави ще на двох ...про всяк ...
І задзвеніла тишею кімната,
Осиротіла без тоненьких рук ...
Лиш кави такі щЕмні аромати
Впліталися в самотній серця стук ...
І вікна ...о, які самотні вікна
Заплакали непроханим дощем ...
А вчора ще буяли сонцеквітнем ...
Сміялися вони ...учора ще ...
Сепійний світ угвинчується в мІзки
На вістрі думки і слабких надій ...
І зникли звуки й відчуттів обрізки
В нашаруванні зламаних подій ...
Холоне кава гірко - непотрібна ...
Зібгався час у зморшку на чолі...
Ну от і все...Остання крапка срібна -
Від щастя ключ у кухні на столі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470936
дата надходження 07.01.2014
дата закладки 28.02.2015
доторкнутись на мить ...
твій погляд
через сотні хвилин
говорить
розлітаються сни
намистом
між думок, між світанків
бистрих
у звичайних доречних
дзвінких
променистих живих
чарівних
у долонях твої
парфуми
що вплітаються
в серце струмом
доторкнутись на мить...
весна все
забавляється над
Парнасом
у повітрі місць
невагомих
феєричність чекає
вдома
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562461
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Таков уж бич у Стихотворства...
На картинке: Красная Роза - Символ Зла.
Таков уж бич у Стихотворства...
Оно не просто Субмаразм.
В нём нет ни тени от Притворства,
В нём только Зло...
И Сердца Спазм.
Добряк... ведь он стихов не пишет...
С детьми, с женою, в тесноте...
Он Вас поймет, Он Вас услышит,
Он даст Вам руку в темноте,
Но Он не сможет быть Поэтом,
Он не Творец - Он только раб,
Закрыты все ему секреты,
Им стать вовек не в смог бы Я б.
У Добряка свои заботы,
Обрыв души - не для него;
И колдовские эти ноты,
Ему не скажут ничего...
Лишь Зло одно творить способно,
Само не ведая зачем,
Кто видит Міръ очами злобно,
Кто к доброте и глух, и нем,
Лишь тот порой быть равным Богу,
Дерзает,
Сир и полубрит,
Кто вхрясть запхнул за ногу ногу,
Кто духом истинный бандит!...
Лишь Преступленье жжет и манит,
Лишь взять чужое ум томит,
Чтоб в чёрный Жах чужих желаний
Ввалить нагим, отринув стыд!...
Добро - Неволя, Зло - Свобода,
Где нету Зла - Свободы нет!...
Добру не пишется ни ода,
Ни откровенье,* ни сонет...
Лишь ото Зла не веет скукой,
Ты Злом, Пиит, не оскудей!
Лишь Зло есть Творчеству порука,
И Гений - только лишь Злодей!...
2015г
*) Откровенье - от слова Кровь, не так ли?
Цитаты.
"Найти Зло в Свободе – значит помыслить необычно, неконформистски и настолько вразрез с общепринятым, что даже трудно и подумать о том, чтобы это оспорить".
Батай Жорж. "Жене и исследование Сартра о нем".
"Дабы вызывать головокружение, Свобода должна избрать... бесконечную неправоту".
Жан-Поль Сартр. Цит. по книге Жоржа Батая "Литература и зло".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562729
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Экспромт Мой отзыв на комментарий Олафа Халди
В отчаянии - ночи так долги...
В отчаянии - звезд не считают...
Дозволено больше - в отчаянии...
В отчаянии - в суть не вникают...
В отчаянии - солнце не светит...
В отчаянии - без кислорода...
Неровно и сердцебиение...
И пропасть - мостом перехода...
В отчаянии -любят сильнее...
В отчаянии - всё проклинают...
В отчаянии - много умеют...
И никого - не жалеют...
В отчаянии - рвутся все нити...
Приходит конец - терпению...
В отчаянии меркнут - желания...
Уносят с собой - испытания...
Отчаяние - не бесконечно...
Конец наступает отчаянию...
И всё проходит со временем...
А время сейчас - отчаянных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562976
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Танцуй свой танец!
В нём вся Ты -
нежна,
красива,
невесома...
Легка, как воздух,
как огонь!
И Небом бдительным ведома.
Ты - та, что ведает Любовью.
И - та, которая ведёт...
Себя к Нему
в тот Мир, где двое
друг друга вечно берегут.
Танцуй свой танец...-
пусть услышат!
Танцуй свой танец...-
пусть увидят!
Танцуй! - Споют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562971
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Настане день, обтяжений плодами.
Не страшно їм ні слави, ні хули.
Мої суцвіття, биті холодами,
ви добру зав’язь все-таки дали.
І то нічого, що чигали круки,
що проминуло так багато літ.
З такого болю і з такої муки
душа не створить бутафорський плід.
ПЕРЕКЛАД :
Настанет день со спелыми плодами.
Им не страшны ни слава, ни хула.
Мои цветки пытали холодами,
но завязь что-то всё-таки дала.
Что из того, что вороньё клевало?
Вся жизнь моя, поверьте, горький мёд.
Пройти сквозь муки, боль — отнюдь не мало:
зато душа не даст червивый плод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562938
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2015
Мне кажется порой, что где-то
Душа моя в дороге заблудилась,
Нагая, не обута, не одета
В жестоком и злом мире очутилась…
То хлещут ее чувства ледяные,
То град из слов холодных и жестоких,
Бредет одна. Вокруг чужие
И злые лица у прохожих…
Но как мне отыскать ее – не знаю,
Мне бы разжечь любовь как можно ярче,
Мне бы тепла и нежности без края,
Согреть ее! Душа же тихо плачет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562922
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Экспромт после прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562891
Море жизни для всех одинаково...
Только разные в нём течения...
На волнах удержаться бы каждому...
Не уйти в никуда раньше времени...
Паруса удержать - лишь по ветру...
И не сбиться с курса в незнании...
Якоря не выкидывать попусту...
Миновать шторма семибальные...
И на пристань причалить с овацией...
Со скалой не вступать в пререкания...
Маяки миновать безпрепятственно...
И не верить в приметы отчаянно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562914
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
За картиною Я.Йерки "Рай у підворітті"
http://yerka.org.ru/pages/raj_w_podworzu.html
Квартира з номером тринадцять
І дивний напис на стіні:
«Дзвонити тричі тим, хто щастя
Своє згубив у метушні.
Дорога в Рай. Усім охочим.
Не турбувать, якщо ви НЕ:
- готові серце в сміттєклоччя
відправити своє сумне;
- даєте згоду вбити пам’ять
(тут заборонений вантаж);
- здасте і мрії, і кохання
на почуттєвий демонтаж.
Все влаштувало? Тисніть кнопку –
І там за брамою удвох
По днях однаково-сиропних
Пливтимете в тіні епох…
Примітка. Яблуні немає –
Тому квиток в один кінець!»
…Дарма агенція чекає
Стовпотворіння із сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562906
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
І сходить день
налитим зерням сонця,
Пульсує вітер
в скронях осокор…
Прокинувсь цілий Всесвіт на долоньці –
Дитячих мрій дзвінкоголосий хор.
Вже очі снять незнаними світами,
Вже крила вій несуть за виднокіл…
А ще рука тримає міцно маму,
І в радості іще немає слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562905
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Лише піски…
Пустелею брела…
Води немає… І згадалось – хвоя
Колись так пахла в лісі край села…
Не знала – звідки…
І забула – хто я...
Чужі піски…
Чи справді вас - люблю?
Тепер… коли в мені – ваша присутність…
Пустельну воду я по краплі п”ю…
Вона і є –
моя єдина сутність…
Коли забуду я
Своє ім”я…
Коли з торнадо зникну – в круговерті…
Я вже – пустеля… Спалена земля…
Штат Арізона…
я – Долина смерті…
І раптом хтось –
Назве моє ім”я…
Опустить з неба… поверне до тями…
І я – згадаю, хто я… звідки… я –
Ота, що танцювала
під Дощами…
Цей край пустелі!..
Я його – знайшла…
Обмию ноги… може, витру сльози…
Пригадую – назустріч тобі йшла…
В руках у мене –
гілочка… мімози…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562741
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2015
За картиною Я.Йерки "Наука ходіння"
http://yerka.org.ru/pages/nauka_chodzenia.html
Було колись… не вмів ходити час:
Ще ні пружин, ні пасток, ні прискорень.
Ще пил дрімав на роздоріжжі трас –
Не поспішав, наляканий, між зорі.
Та раптом хтось немов пожартував,
Скрутивши коло у спіраль галактик, –
І часу скам’янілий динозавр
Негучно цокнув, звівшися на лапи.
І хижа лють збудилася у нім –
Тривожно завертілася планета,
Клубами пари піт її скипів –
І стік у грозах, утворивши Лету.
У хвилях розлетівшись на крапки,
Засіяв простір птАхою секунди,
Процокотівши коротко: «Лети
Й неси на крилах клопоти у будні!»
І натягнув тенетами годин,
Мов шахівницю, павутиносіті:
Він полював будильниками дні,
Мов перепілок у достиглім житі.
Його, бувало, мріяли спинить,
Зловити, піддурити, навіть вбити –
А він же дикий! Спробуй приручить!
(Одним укусом може отруїти!)
Та хитрість є: коли пружиносвіт
У леті зможе розпрямИти спину,
Той динозавр приляже біля ніг –
І стерегтиме вічності глибини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562657
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Після перегляду фільму "Ключ"реж.Т.Брасс.
Ти десь... поринула у інший світ,
Хоча так близько, навіть доторкнусь.
Ми поряд двадцять, найсолодших літ,
В очах твоїх , засліплений, втоплюсь.
Тремчу, від погляду того - у піт.
Лоскоче подих ружі аромат
Твого волосся, шкіри - цілий світ
Уявний?.. хай - реалій дублікат.
Поблажливо всміхнулась, - чар-вино...
Стрункої ніжки в сукні не знайти.
Душа моя спаплюжена давно,
Та й досі хочеться в твої світи.
Мої літа - це вирок назавжди,
Оскарженню не підлягає; щем
Шматує душу... Більше не ходи
І до ворожки, щоб напитись вщерть
Якогось зілля, що цвіте вночі,
І повертає молодість у мить.
Чи на коліна падай, чи кричи,
Та тільки вітер листям шелестить.
Вже сил немає, спалює жага,
Прошу у Бога: "Забери, не муч..."
ЇЇ байдужість - слід від батога.
Сховаю муки від очей... на ключ.
І "ненароком"загублю, - знайдеш
За день, чи два... в душі пеклО - писав,
Як жевріє, відчуєш і прийдеш,
Останній раз - "кохаю" не сказав.
26.02.2015.
26.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562646
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Первая строка - слова комментария Леонида Исакова
Экспромт
Я всё прекрасное люблю...
И всё красивое - приму...
Прозрачный зонтик - от дождя...
Воздушный шарфик - от тебя...
Цветы,признания в любви...
Но лишь от сердца,..от души...
Для них местечко отыщу...
В сердечко - слева поселю...
И пустят корни глубоко...
Не больно будет мне - тепло...
Светло и трепетно в душе...
А по весне взойдут ростки - необычайной красоты...
И на рассаду их раздам,..от сердца,..от души - всем вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562656
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
За картиною В.Рекуненка
О, цих дзеркал химерна, дивна суть!
Я свій портрет нітрохи не впізнала!
Там жінка втомлена... тоді як тут –
Метеликом на хвилях карнавалу…
В тій – за Бальзаком – досвід помилок,
А я ж… мені б… в Країну Задзеркалля…
Де кіт Чешир… де бЕзум – не порок…
Де в травах я колись себе шукала…
Здається, вчора… ні, була весна…
Чи, може, літо?.. пам’яті годинник
Замислився… на стрілках – сивина…
І під очима спогадів стежинки…
Невже то я? Статечна і сумна…
Від дотиків стомились рукавички…
Троянда стала жовта і бліда
І розгубила пелюстки з незвички…
Ах, Діно! Кицю! Ти ж була, як ніч!
Це ж кошеня – руде і не магічне…
І дзеркало – буденна вельми річ…
А те було казково-екзотичне…
Чиєсь послання на моїм столі…
Уже засохло, наче той гербарій…
Знайомий запах чаю, як тоді…
Кохав, виходить… я вважала – марив…
Тепер далекі – у своїх світах…
А може, є дверцята… прослизнути б…
Стікає в душу свічка у руках…
Холодне скло… у полум’ї секунди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562418
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Мене щось кличе... зве, шепоче: "Кинь,
Той Всесвіт, що ти звикла цінувать...
Ти - Янь, палка та щедра, я - твій Інь...
Тебе торкнусь, щоб знову... цілувать...
Не обертайся, просто досхочу,
Пий... Келих - ось... прозорої жаги.
Ти чуєш, я не кличу, я кричу!
Бо ти Ліліт - ріка без берегів...
Ти втопиш, змиєш в пристрасному сні,
Всю втому, біль душі, прийдешній жаль...
А я тобі скажу, як у вогні
Мого бажання, танула печаль..."
Слізьми, давно скотилася роса...
Краплини , в спрагу, пити не схотів...
Солоний піт, пекучий, як сльоза,
Таврує болем... сила почуттів...
24.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562385
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Ви повернулися із пекла,
Вам вже й рогаті за братву.
Не раз сліпило, рвало, меркло –
Чи то торнадо, чи самум.
Чекала смерть на кожнім кроці.
Та янгол не лишав плеча,
Коли найкращих наших хлопців
Війни торкнулася печать.
Не дозволяє совість схибить,
Коли із гідністю – на ти,
Бо для таких єдиний вибір –
Це вибір без альтернатив.
Пропечені вогнем і вітром
Образ на долю не несуть,
Їм лише б душі відігріти,
Пожертви зрозуміти суть.
Щоб жив закон у рідній хаті,
Щасливі діти і батьки.
Їм вже довіку не схилятись
Ні перед чим, ні перед ким.
Бо хрестна пройдена дорога
І мудрість пізнана доби:
Усяка вдача й перемога –
Лише на вістрі боротьби!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562076
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Літній день догора. Розправляючи крила,
огорта увесь світ вечорова задума й печаль.
В тихім небі пливуть, як рожево-пухнасті вітрила,
Безтурботні хмарки, а на серці і туга, і жаль.
Серед тиші луна солов`їнозакоханий спів.
Коли сонце малює багрянцем задумливі квіти,
Із дитинства далекозабутих щасливих світів,
Приліта дивна птаха й сідає на квітку спочити.
Забери мене, птахо, лише на маленьку хвилину
В безтурботно-грайливе, усміхнено-щире життя.
Та вона не почує, знов на крилах у хмари полине,
Бо нікому немає в дитинство назад вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562080
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
За картиною Я.Йерки "Епітафія"
http://yerka.org.ru/pages/epitafium.html#
"Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."
Г.Белль
Подорожній, коли ти приїдеш на До…,
Ти полями ступай обережно, бо шрами
Ще болять… а пшениці вусате крило -
То від янголів, що заплатили життями…
Придивися: калюжами плаває час,
Стрілки вправо і вліво в вітрах аномалій:
Там, під шаром землі, сталекісткокаркас
Від минулих шляхів – вагонеткомістралі…
Бачиш: зламані ребра глухих залізниць
З-під землі, де помпеями сплять лабіринти,
Де поломані вежі душевних дзвіниць…
Зупинись, подорожній, над ними в молитві…
Хмари шиють дощами майбутнє землі…
Вітер пробує смуток прогнати вітрами…
А у царстві Морени, в суцільній пітьмі,
Ще живуть голоси, що були колись нами…
Подорожній, колись ти приїдеш на До…,
На порослі травою сумні терикони,
Що кордоном в історії «після» і «до» -
Обережно: степам ще болить… по-живому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561880
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
(за мотивами роману Е.Джеймс "50 відтінків Сірого")
Пломеніла десь згуба звабою
Безугаву, поїла вином:
"Не торкайся, навіть кульбабою,
Не пручайся, бо я все одно
Не пробачу, якщо не втримаєш
Почуття на міцнім повідку, -
Йдеш назавжди, зникаєш, кидаєш..."
Заклинання, чи мантру гірку
Вчила мовчки, сльозами солена, -
Чаклувати жінкам на віку.
Ще Ліліт, палка й невдоволена,
Віщувала свободу щемку.
Чарувала невпинно Сірого, -
Мимоволі шукала блакить
І богині меткій довірою,
Заплатила прийдешня мить.
Пломеніла не згуба пристрастю,
Відчайдушність - безсиллям бажань.
Блискавиці злітали стрільчасті,
Від жаги іскрила душа.
Стільки відтінків переливчастих -
Попелястий, сріблястий шал -
Смерть маленька - осанна Вічності, -
Перламутр і вістря ножа.
22.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561665
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Люблю я прозу - когда морозы,..на небе - звёзды,..в доме - тишина...
Стихи люблю - когда весна,..и не проходят мимо грозы...
Смывают все грехи с земли,..не забывают про мои...
Люблю в горшочках - цикламены...Когда перед глазами на окне,а в небе - синева...
Не откажусь от белоснежной веточки сирени...
И нежных прикасаний слов к душе...
От поцелуев трепетных,медовых...
От желтой лилии,что с озера моей печали и любви...
Не откажусь от блеска глаз,..улыбок милых...
И открещусь от несчастливых дней ненастных с привкусом тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561554
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Я збудував собі замок із мрій.
Так, це ілюзія, але гарна.
Може маленький, за те тільки мій,
І руйнувати його спроба марна.
Він ефемерно-далекий, як дим
Та захищає від чорного світу.
За ілюзорності муром міцним
Я заховаюсь у мріях з граніту.
В час, коли сили боротись нема,
Мовчки усе на поталу віддам
Чорним світам, де панує зима.
Сам відійду... Не шукайте - я там.
І не кажіть, що я боягуз,
Що сам від себе ховаюсь у сни.
Просто в проблемах в коліно загруз
І вже не сила чекати весни.
Знаю ,що скоро... Знаю мине...
Та доки розум, ще зовсім не змовк -
Поки що так. Не шукайте мене.
Браму закрито... Засов і замОк!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561543
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Лоскутный мир разорван на кусочки, -
Не уберечь больших и малышей…
Им по мозгам стучат и днём, и ночью
Заливистые трели калашей…
Мой разум правят СМИ опасной бритвой, -
Мол, не напрасно гибнут пацаны…
А я боюсь, что никакой молитвой
Не искупить нам дефицит вины…
Простите мне шальные многоточья, -
Что делать, коли, так сильны вруны?..
Каким ещё умом нам склеить клочья
Досель не оперившейся страны?…
Не поздно никогда призвать к ответу
Того, кто крутит маховик войны,
И кто с артиллерийского лафета
Шлёт по домам подарки сатаны…
Но время-сволочь не даёт отсрочки
И не врачует раны ни шиша…
И тупо зависает в мёртвой точке
Вконец изнемождённая душа…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556927
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Я знаю, что с этой общественно вредной зимой
И грязными днями, фатально-колючих ошибок
Моей головой владеет какой-то смертельно больной
Картинно сжигающий сотни прокуренных рыбок
Он мусорщик, что безнаказанно рвет на куски
Все мерзкое, гадкое, вредное, все, то плохое
Которое, будто сжимало в стальные тиски
И что заберет он, убравшись посмертно с собою
Без капли сомненья сканирует каждый микрон
Считая, что лучше сейчас обойтись без наркоза
Он странно похож на меня, как слепленный клон
Но только с симптомами дна и соплями невроза
Я знаю, что стану кричать от полученных ран
Но шелковой нитью игла прогулялась по коже
И как в подворотне, состарившейся наркоман
Мой мусорщик вскроет себя, наверное, тоже
А я, как прошедшее полностью тюнинг авто
Продолжу свой путь, изучая другие маршруты
Но точно уже никогда не забыть мне про то,
Что слабости в жизни не стоит давать и минуты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561342
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
А коли прийде час на останнє в житті рандеву,
Хай душа одягнеться у шати осіннього листя
І, натхненно співаючи пісню-колядку-хвалу,
Сяде верхи на вовка, щоб межі залишити лісу,
Де стежини сумні переплетені вересом днів,
Де у хащах таємних живуть Перелесники й Мавки,
Де соснові колони, величні й суворо-стрункі,
Свічковоском стікають бурштинно по сонячних краплях…
Перевізник, стомившись, приляже на теплій ріллі –
І призахідне сонце в очах відіб’ється пророцтвом –
Я не можу не їхати… Там, на захмарній землі
Вже очікує Той, що на хрест за гріхи первородства…
На межі горизонту з душі позривають вітри
Позолочене листя – оголена піде, як перше, –
По канату залишених вовком глибоких слідів,
Між гріхів балансуючи й острах по хмарах розтерши…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561326
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Понурий, низько голову схиливши,
бреде поранений у душу Кінь
і, гору чорних днів в мішок зваливши,
в очах тамує смутку й болю тінь.
Ти не страждай так, Коню Синьокрилий!
Нема твоєї в лихові вини –
що тисячі убитих схоронили,
зламали долі жорнами війни,
не вберегли ні миру, ні покою,
що землю застелив кривавий сніг...
Коли у людства розлад з головою –
до чого рік тут, місяць а чи дні?
Прощай! Прошу: йдучи до свої хати,
в космічні діри висип горе й зло...
А у Вівці вже будемо прохати,
щоб вбивцю-карлу геть з землі змело!
19.02.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560870
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Не поучаешь никого,..не смеешь...
Не осуждаешь,..ненужные советы не даёшь...
И не суёшь свой носик в узенькую щёлку...
И не подсматриваешь в дырочку,..с которой льётся свет...
Не позавидуешь страстям за тонкой стенкой...
От кривотолков из застенок - убежишь...
И без оглядки входишь в двери сердца,..
Которые распахнуты,..какие не скрипят...
Протянешь руку первой...и поцелуешь...
Лицом прижмёшься ты к груди...
И стук неровный сердца этим успокоишь...
Корона с головы не упадёт,чтоб прошептать "прости"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561209
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/jesien.html
Осінь, бачу, прийшла. Опадає, линяючи, листя…
А в підвалинах пам’яті свічку світи – не світи –
стільки мотлоху там за [i]середні віки[/i] шелеститься,
що й годинник загубить секунди… В полоні краси
все частіше спиняються стомлені несмаком очі
на чужих сторінках в павутиння закутих думок…
Десь совою кричить недочитана книжка пророчо –
трохи ще подрімає, а потім – у шафокуток…
На балконах душі стало сиро й незатишно дуже,
бо захмарене Сонце на Місяць уже дотліва…
А коріння жилАве збунтовано пнеться на сушу –
І пульсує у скронях мелодія серця жива…
Тиха осінь вночі одягає Halloween-а маску –
і життя гарбузом дуже часто дає відкоша…
І підваляться дні, прикриваючи вкотре фіаско
захмелілих думок, що танцюють на лезі ножа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561094
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Я растаяла легким облаком,
в твоей памяти...
Неожиданно, серой дымкою,
уплыла...
Все, что помнилось, крестик, облика -
нить, в орнаменте...
Вышивала я паутинкою,
не спасла...
Я растаяла за печалями,
за невзгодами...
Засмотревшись... узрев невиданный,
солнца луч...
Тень и свет... кольцо обручальное...
Несвободные...
Гроза злобная... неожиданно,
из-за туч...
Я растаяла...
20.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560997
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015
В войнушку не играют мальчишки на Донбасе...
Они в плену её живут который день...
От страха умереть дрожь взрослого колбасит...
И поседели те - кому всего лишь семь...
И позабыли аромат и сладость карамели...
И с лиц войною стёрта беззаботности печать...
Их ангелы в подвалы ночкой тёмной не летят баюкать...
И сказки им про мир шептать...
Их путь туда - где" грады" поливают...
Где гибнут,..маму кличут не в бреду...
Где черта всуе вспоминают,..и тут же Бога - пощадить...
И ангелы - все журавлиными ключами...
Спасать из пламени кольца солдат...
Они все крылья обпалили...
И стали так похожи...на ребят...
Босые,обгорелые,..по снегу...
Лишь с пекла вырваться,..чтоб жить,..не плена ад...
Все ангелы слетелись на подмогу...
Плечом к плечу,..и даже попросили в мыслях автомат...
Вот только воздух - не привычный,..с гарью...
И взрывы,стоны,..не хватает слов,чтоб ужас передать...
Им сверху дан наказ живыми вывести все батальоны...
Двухсотых - до последнего...
Всех подобрать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560956
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015
От лица ЛГ
Ты вспомни запах молока с ванилью,..заваренного кофе по-турецки,..горячий поцелуй...
И медленную музыку в кафешке,(как талисман)..и дождь осенний за окном...
Кто для тебя - подруга дней ненастных,..жена,любовница,попутчица на пару лет?..
Скажи в глаза,..я не обижусь...Но только правду...
Жизнь сохрани,..не утопи во лжи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560886
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
В конце концов закончится война…
Счастливчики воротятся по хатам…
За остальных и молча, и до дна…
И сказки обездоленным ребятам…
Забрезжит свет в залатанном окне,
Мечи перекуются на орала…
И те, кто отсидятся в стороне,
Поднимут виртуальные забрала…
И обелиск воздвигнут на холме
Очередной несбывшейся надежде…
И будут даты ковырять в уме…
Но будет всё не так уже, как прежде…
Отмельтешит былых страстей накал,
Забудутся кровавые ошибки…
Но будет долго мертвенный оскал
Коробить наши робкие улыбки…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560768
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Как аккуратно ни храни
И номера, и адреса,
Всё ж не заменят нам они
Друзей живые голоса.
Кто, несмотря на время года,
Услышав просто сердца зов,
Всегда к нам запросто приходят
Без приглашений и звонков!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560772
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Виходиш зранку на дорогу,
Немає ні душі, зима,
І молишся тихенько Богу,
Життя прожите не дарма.
Там десь далеко, сходить сонце.
Туманом вкрилися поля,
І мати сива у віконце,
До хати кличе, тільки я,
Не поспішаю, прошу мамо,
Не клич назад те, що пройшло,
Тепер я й сам встаю так рано,
Коли ще спить усе село.
І тиша душу оповила,
І спокій розум полонив,
Розправивши небесні крила,
Неначе ангел говорив.
Те, що забулося, не згадуй,
Назад уже не повертай,
Іди вперед, не бійся, падай,
Але завжди, завжди вставай.
Не легко це життя прожити,
Про щось жалію, щось люблю,
Щось довелося залишити,
Щось по дорозі ще знайду.
Та все ж коли проснуся рано,
Подивлюсь в небо і скажу,
Не клич мене до хати, мамо,
Ще хвильку, я і сам прийду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555013
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 18.02.2015
...і тут складаються будиночки сусідські
як у дитинстві зламаний конструктор,
збираю слОва відчайдушне військо
і йду відмовою зітхання твої чути.
В будиночку лунає щебет кухні,
вогні з віконець сипляться яскраві.
І необачно вітер в темінь дмухне,
і зробить усмішки заліза мертвим сплавом.
Про що ти так настирливо говориш?
Які там квіти і барвисті клумби?
Я – світло віршів, що на моніторі
і може це тепер занадто грубо.
І тут складаються пісні про ідеали-
смиренні, чуйні й дуже делікатні.
Хіба тобі туману слів замало?
Нехай це так.
На більше я не здатна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553939
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 18.02.2015
[color="#0000ff"][b][i]Громадная страна ждала своих героев,
Как поле ждёт весною плуга и зерна.
И, претендентам испытание устроив,
По результатам воздавала им сполна.
Минуты ползали, как мухи между стёкол.
Профком давал отчёт, народ ему внимал.
Высоко воспарил наш профсоюзный сокол...
В овациях забился полусонный зал.
Отчет прочитан. Это – половина дела.
Обязан лидер на свершенья массы звать.
И он позвал – толпа, как улей, загудела –
Архив залитый из подвала выгребать.
Народ наслышан был, как прошлую неделю
Бригаду ждали – а весь сток журчал в подвал.
Роптали. Матом поминали пустомелю.
Профбосс и сам архив тот нюхать не желал.
Конструктор Иванов всех выручил. Не даром
Он целую неделю лазил в сапогах:
Получена путёвка в Сочи за загаром,
И не с блохой в кармане – даже при деньгах...
Не врут здесь совкодрочеры: коль было надо
Чужую глупость аварийно исправлять,
Спасателя не обижали, чтобы стадо
Не сомневалось: в целом всё идёт на лад.
Супруга, на юга Макара снаряжая,
Взяла с него зарок: расскажет, не таясь,
Коль бес попутает и женщина чужая
На благоверного вдруг свой положит глаз.
На том они и распрощались. Иванову
Путёвка жжёт карман. Ведь лето на дворе!
Билет в заначке брешь пробил многорублёву:
Купе, плацкарта нету – брать пришлось Эс-Вэ.
Длинна дорога! Съев омлетик в ресторане,
Макар к себе вернулся, в пятое купе,
И обнаружил даму на своём диване –
Из тех, кого легко находит глаз в толпе.
Поговорили ни о чём – развеять скуку.
Попутчица залезть на полку собралась.
Джентльмен, естественно, подставил даме руку,
Секундная неловкость... И она, смеясь,
Уже лежит на нём – "Ох, подвернулась ножка!"
Халатик – прочь, супруга верность – вслед за ним.
Так на огонь свечи летит, сгорая, мошка.
В купе два тела стали в этот миг одним...
Коль страсть кипит – что в старых обещаньях толку?
Часы истаяли... Ей скоро выходить,
И, вспоминая счастья пойманную дольку,
Идти туда, где хладная постель царит.
Макар решился. Вот он с нею на перроне.
Отметил в кассе остановку на три дня,
И так гульнул он, что потом на пансионе
О пиве лишь мечтал, не пил совсем вина.
Но прежде телеграммы Иванов отправил:
Одну – в пансионат, задержку объяснив,
И, чтоб не нарушать оговорённых правил,
Жене. Был телеграммы стиль слегка игрив:[/i][/b][/color]
[b]"Витусик! Подвернулася нога в вагоне.
Оформил остановку на денёк-другой.
Отлично здесь – живу не на одном бульоне.
Лежу, люблю, целую, обнимаю, котик мой!"[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555487
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 18.02.2015
Не умирают настоящие герои...
Их смерти делают народ сильней...
И до сих пор болят, пекут незаживаемые раны ...
Они в сердцах живее всех живых...
И благородство душ их вызывает восхищение...
Их имена пронзят века...
За подвиг жизни - низкий им поклон и уважение...Презрение - тирану...
Его дорога жизни - в ад...
Наверно,жребий выпадает избранным прослыть героем...
И только настоящий человек посмеет жизнь свою отдать ради других...
Не умирают настоящие герои...
Благодарите матерей за них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560569
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Далекий "хтось" так само пише вірші,
Пірнаючи у вир із почуттів,
А у житті, мабуть, він дивно-інший,
Ніж в павутині інтернет світів.
Ховає в себе ненависть і ласку.
Щоб не порушити суспільний лад
Життя на всіх вдягає маску,
Вирівнюючи всіх в один стандарт.
Далекий "хтось" вклада в комп`ютер душу,
Ламає світ комп`ютерних основ,
І я собі зізнатись мушу,
Що й сам - римую мегабайтами любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560418
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Я любви твоей не жду
и рассрочек.
Где-то там, с тобой другая,
до утра.
Я спокойно сплю все ночи,
Не отыщешь в междустрочьях,
Мои слезы, каплей...
с кончика пера.
Я любви твоей не жду,
вновь загружен,
В полуночных посиделках
не со мной.
И, сплетая мысли кружев,
Понимаю, мне не нужен,
Ворох лжи - даю бессрочный
выходной.
Я любви твоей не жду,
ты, скучая,
Закружишься в вихре страстном,
может быть.
Ничего не обещаю,
И обиды все прощая,
Ухожу, пока ты можешь
отпустить.
16.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560347
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Гілля умерзло в сірий небозвід
Немов душа у скрижанілий відчай.
Думки-котята носом в стінку тичуть –
Знесилені, голодні, ще живі.
Шмагають гнівно тисячі питань,
Скрутивши тишу в турбулентний вихор.
Глузлива маска гонору і пихи
Поклала пальці миру на гортань.
І лютий, як лихий еквілібрист
Завмер на нитці над глухим проваллям.
Складає вкотре ойкумена залік
І вкотре зводить очі догори.
А там уже втомилися прощать
І закликать до віри і любові…
Доки в серцях мовчить Господнє Слово,
Доти царює Каїна печать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560237
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
а я помирала разом з Донбасом
спочатку мені відібрало мову
потім контузило (певно, фугаси)
а на додачу ще й куля в голову
в операційній притрушеній білим
наживо тіло моє розтинали
я не кричала хоч дуже боліло
(серце, напевно, не різані рани)
тисячі хлопців у білих халатах
шили мене кулеметонитками
пульс рахували по спалахах ГРАДу
і кровотечу спиняли тілами
очі як вікна розчахнуті в небо
зболені зорі ночами рахую
анестезій і гіпнозів не треба:
дуже пече – значить я ще існую
хочеться жити як вволити спрагу
(степ пошматований вірю зростеться)
ніздрі лоскоче козацька звитяга
вільні вітри непокояться в серці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560178
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
http://yerka.org.ru/pages/dozywotnie_wakacje.html
Блакить ставка смарагдова до дна,
В оправі з тиші кольору спокОю…
Душа, що в буднях випита до дня,
Блукає тут, легка, сама собою,
Бо в закрайсвітті вічність не тече,
Тут човнепристрасть не хвилює серця,
І зрада скорпіоном не пече,
І заздрощі не провокують scherzo…
Розлите intermezzo по чашкАх
Солодким м’ятно-малинОвим чаєм,
А ввечері портали по світах
[i]Утікачів від себе[/i] зустрічають…
Тут легко загубитись назавжди
І стати охоронцем задоволень,
Тож пам’ятай, заходячи сюди:
Каліф – годину, далі – раб без волі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560177
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Думки мої - мої кайдани,
Мої ж ви недруги сумні,
Нащо ятрити давні рани,
Як навіть сльози - й ті прісні?
Мої скупі слова пророчі,
Та ж час не вернеться назад...
Хтось ніби долю поторочив
І сумнів, злісний адвокат,
Мені шепоче дивні речі,
Вже майже вірю, вже здаюсь,
А потім ти обіймеш плечі
І все минається чомусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539083
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 16.02.2015
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 16.02.2015
Смешно, быть может, но скорее странно...
(Понять бы это... Господи, прости!...)
Жена моя бельё стирает в ванной,
А я на кухне... стряпаю стихи.
Навечно затянувшееся детство —
Мои претенциозные стиши...
А, может, это — «моющее средство»
Для далеко неангельской души?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560161
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Когда меняют полюсами чувства...
На не остывшем жаре стынет лёд ...
И на прямой тропе за горизонт легко тогда споткнуться...
Упасть с обрыва,..места нет которому в мечтах...
В реке бесчувственной от всех признаний лишних захлебнуться...
От ужаса прикосновений утонуть в журчащем ручейке из слов...
Но никому не погасить спасительные маяки у океанов жизни...
Пока пылают пламенем зарницы и отражаются в твоих глазах...
Жива надежда на крупицы счастья ...Возможен и возврат на место полюсам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559890
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
В душі панує тиша, пустота.
Нема думок, нема емоцій.
Відкіль прийшла у серце німота
І розділила душу на сто порцій ?...
А ти тепер до купи знов збирай
Душі розірваної пазли.
Десь під ногами їх шукай
Допоки тліють, доки ще не згасли.
З прощення та любові клей звари,
Додай ще ніжності для міцності.
І клаптики душі знайди, збери,
Все разом склей та попроси у вічності
Надії вітру, та вітрила віри,
Кохання крила, щоб до неба піднеслИ
В безмежну далеч, у сузір`я ліри,
Щоб там віршами шрами заросли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559859
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Мов клаптик щастя, посмішка зрання,
Скипає кава, круасан гарячий,
Коли уже душа надміру плаче,
А погляд щось шукає навмання...
Холодним снігом в серці заметіль,
Воно болить, порожнє, як бляшанка
Бо віддало тобі все, до останку,
Собі лишивши той пекучий біль...
Де порятунок, кличу, вісник мрій?
Заплющу очі, чую водоспади,
Змивають залишки гіркої зради,
ЇЇ в сльозі втопивши дощовій...
Мов клаптик щастя, руки на плечі,
В полоні ніжності журливі ноти,
Душі твоєї довгожданий дотик,
Уявний спалах полум"я свічі...
09.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559831
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Надоело писать о любви.
Боль в душе и отчаянья стон.
Просто ты меня тихо прости,
Я не глупый, я просто влюблен.
Не сомкнул ночью глаз до зари,
Подожди, моя радость, постой:-
Расскажу тебе о любви,
О любви моей неземной.
Посмотри мне в глаза глубоко,
Ты увидишь цветущий там сад.
Без тебя мне прожить нелегко,
Все отдал бы за ласковый взгляд.
Не достиг я высоких вершин,
Что ты скажешь на это, Юрец?
- Жизнь прожил и дожил до седин,
А в душе я влюбленный юнец!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559584
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
І впаде прокляття на голову
І на вас, і на ваше насіння,
І по світу підете голими,
Набираючи в руки каміння.
І болітиме, і пектиме,
Бо вже совість не буде спати,
А постійно за вами йтиме,
Бо настане вже час розплати.
І благатимете пощади,
Та рятунку ніде не буде,
Бо повернуть на вас ті «гради»,
Що відчули на собі люди.
Розливалися ріки крові -
Підставляйте свої долоні,
Пийте, пийте її з любов"ю,
Ви в нечистого у полоні.
Не спокутувати вам муки,
Біль і жах на людській дорозі.
Не дадуть вам хреста у руки,
Коли станете на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559505
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Ти не чекай мене, я не прийду,
Хоч десь давно проторені маршрути,
Останні краплі гіркої спокути,
Гарячими сльозами -
по льоду...
Я не збираюсь, навіть уночі,
Коли на серце, раптом,
гнітом - туга,
Зневіри бог та демонів наруга,
Давно мені залишили ключі.
Відкриті двері... ти чекаєш десь,
Спаливши в попіл ноти та бемолі,
Віск скрапує під полум"ям неволі,
Поки озЕрцем виллється увесь.
Я вже забула, як чекала мить,
Здавалось, заметіль -
цвіт яблуневий,
Січнева ніч, палка, ніби травнева,
Тріпоче серце, кров"ю стугонить...
Не хочу йти, сповита страхом знов...
І не прийду... не клич зболілу душу...
Я так далеко, та сказати мушу,
Кохання те - в темницю...
на засов...
Не виглядай, хоч хмари розійшлись,
Сріблястим лезом місячним зайшов.
Я не прийду, я тут
а ти - у схов?
Вже не твоя... твоя була колись.
11.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559450
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Те мелочи - такими важными бывают,..без слов о многом говорят...
Забота,благодарность окрыляет...
И дорого стоит нежное прикосновение к душе...
Обыкновенный серый день зимы,..и слякоть под ногами...
Мороза нет,..но струйка пара изо рта...
Мы под руку с тобой идем,..и быстрыми шагами,..мне холодно без шапки,..и замерзла я...
И вдруг в сторонке - женщина с цветами...К ней ноги сами понесли...
Примулы цвета радуги и три горшочка цикламенов...
Я белый выбрала,..а взгляд и фиолетовый к себе манил...
"И что там думать,..красивые,..ты хочешь?.. Покупаем два..."
И женщина невольно улыбнулась,..помолодела на десяток лет...
А я еще сильней к тебе прижалась,..когда под руку дальше мы пошли...
И тоже улыбалась,..не видела себя со стороны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559360
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Я іду по ножах…
По слизькому холодному вістрі…
Та дарма… бо здається… давно… не сприймаю вже біль…
Ще якісь почуття ти приносив мені у каністрі…
Я гадала… там – цукор…
та інколи – то була сіль…
Я іду по ножах…
Доторкаюся легко… дотично…
Ці химери довкола танцюють мені водевіль…
Але я вже – сльоза!!!... що по лезах стікає оптично…
Я любила твій цукор…
можливо... любитиму й сіль…
Або краще візьму…
І – змішаю усе… що в каністрі…
І пролиюсь на землю сірчаним, із неба, дощем…
Не кажи мені - Про… коли я – балансую на вістрі!…
Не питай мене - Що?...
коли в серці пече такий щем…
Бо ходити по лезах –
Для мене чомусь стало звично…
Знаю… мій корабель не розіб’ється на мілині…
Не дивися – отак… незбагненно… звабливо - готично…
Бо… іду – по ножах…
коли ти… так – смієшся………. мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559248
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015
[i]Все запахи лета
объединяются
против стыдливости,
решительным жестом
распахивая наготу ...
От яркого света - лекарства
от буйной строптивости,
неважно от места,
лелеют любви красоту ...
И обнажаются нежные
белые плечи,
чуть держится платье
на дивно-округлой груди,
так хочется просто убрать
надоевшие речи
и в нежные травы уткнувшись,
шептаться: - Приди..............
Условна прелюдия -
эти дрожащие руки
и волосы кутают шею,
как замкнутый круг ...
Будить и манить,
слышать сердцем сладчайшие звуки,
и быть вечным центром
для самых загадочных мук ...
От глупостей странных
опять забываться в смешении,
в стремительных ласках,
что так торжествуют с двумя.
Зачем же чарует
божественное наслаждение
умиротворенной
насмешкою тихо маня?
Пусть вновь под ресницами,
словно жемчужины, слезы,
как бусины в нить - соберутся
в короткий мираж,
от радуги света -
такие реальные грёзы,
как неуловимая миром -
капризная блажь...
(май 2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559076
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Ми просто дві душі,
Що поселившись на окраїні світів
Зникають в сірих буднях днів.
У вечері... вірші...
Ми просто дві душі,
Що загубившись між банальним "так" чи "ні"
В одній існують, паралельній площині,
І балансують на межі...
Ми душі,
Що так легко вірять в казку,
Не признають добра поразку,
І не байдужі...
Ми душі,
Що зАвжди воскресають знов
В своїх віршах, у римах про любов,
І ними дужі...
Там, на окраїні світів
Знову зникаємо у сірих буднях днів ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559061
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Скільки доль розірвано на малі шматки,
Будуть кровоточити рани ще роки.
Кожен хто у руки кляту зброю брав -
Скоро повернутися з фронту обіцяв.
Не сумуй кохана і за все пробач,
Посміхнися мила, бо й мені хоч плач.
Навіть коли куля призупинить час,
Чи коли підводив я тебе хоч раз ?!
Повернусь лелекою у свій рідний край,
По весні із вирію мене зустрічай.
Стиглою черешнею стану у саду,
Літнім теплим дощиком із небес прийду.
Чорнобривцем маминим, ластівкою в небі...
Не тужи кохана, плакати не треба.
На світанку босою вийдеш за поріг,
Я туманом росяним упаду до ніг.
Стану першим променем сонячних заграв.
Ось і повернувся я, як і обіцяв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558626
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Не отпускала прошлое,
А в настоящем, каждый день
Искала пошлое -
Жила лишь твоя тень...
Душа играла с будущим,
Мгновение не прошло -
Ты звезды потеряла все,
Все в пустоту ушло...
В былые дни блуждала ты...
В них место не нашли,
Текли против течения,
Извечные мечты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533786
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 10.02.2015
Я жду тебя во сне...опять... который год.
И между строк стихов, рисуя твое имя,
Я, мысленно, построю,в паутине мост...
Стропила - нежность, а перила, вместо грез,
Руки касание, как нить, между двоими...
Я жду тебя... запутаюсь надолго в сеть...
Пускай они кричат, о странностях предчувствий...
Неверием грозят, а я спешу успеть,
И с памяти его, как не забыть, стереть?
В преддверии пустых, бессмысленных сочувствий...
Я жду тебя, надежды пусть, мои смешны.
И в золоте волос, серебряным сверканьем,
Ушедшего - мгновенья... до сих пор, слышны,
Его слова...Господь, твои дела чудны!
Забвеньем, что же, не накажешь ожиданье?..
09.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558593
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
По снігу, по веселому,
Що бадьорить і мружиться
Я мчав чимдуж наопашки,
Мов квітень до весни,
Уже давно не ряжений,
Уже давно не суджений
За міражами синіми
Невистужених снів.
На голос твій притишений,
На повів незабудчиний
Кілометри стелилися
Кордонами зими.
А шлях мостивсь болотами
Та огризався кручами,
А я спішив сказати те,
Що досі не зумів.
А пообіч хилилися
Тополі із калинами,
Заходилися реготом
Сороки і сичі,
Роки жебрали спокою,
Мов старці із торбинами,
Лиш я до того спокою
Не підберу ключів.
Я доповзу до обрію
Знесилений до відчаю,
Де твій туман самотності
Заходиться у плач,
Щоб на останнім подиху,
Повінчаний із вічністю
Іще устигнуть видихнуть
Покаянне «пробач».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558493
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Мы повстречались на рассвете,..когда проснулось солнце и родился молодой туман...
Когда роса была холодной, лучами не согрета...И низко над землею проплывали облака...
Я ланью была в прошлой жизни,..а ты - охотником за ней...
На той поляне трава росла по пояс,..зеленая,..душистая от мяты,чабреца...
Ты пожалел меня,..плененный дикой красотою...Ты сердцем уловил желание жить...
Не дрогнула твоя рука случайно,..ты снисхождение проявил и не нажал курок...
Запомнила твой взгляд - такой тревожно- удивленный,..а ты бы смог узнать меня?..
Мы встретимся с тобой когда то непременно,..и на рассвете,.. и закружится голова от мяты,чабреца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558460
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Я смутком загорнусь, щоби твої слова,
Мене вже не тривожили довіку.
Не буду гудзиком чужого рукава,
Або набридлим спогадом, без ліку...
Я смутком загорнусь, коли захочеш ти,
Зробити раптом ті, останні кроки.
Над прірвою злетять повітряні мости,
В останній рік, що вже здавався роком...
Я смутком загорнусь, зібравши у букет,
Твої старі листи, як орігамі.
Розмили сльози туш, а серце - у піке,
Папір на клапті... сіткою на зламі.
Я смутком загорнусь, якщо мої думки,
Розріжуть, пошматують, відшмагають...
Безсила, з долею, сьогодні, навпрошки...
Втікаючи від себе, не сховаюсь.
07.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558036
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015
У невагомості, на місячній доріжці,
Де шпигунів облесливих нема,
Він думав про порядність і про ницість
Людини, що народжена з добра…
Хотілося збагнути, як то сталось,
Що він – колись і влада, і закон –
Недобачав в душі своїй відсталість
Від істини, що найпростіша з норм…
Було «пробач» чуже і недолуге,
Бо як же бути з зубом, що за зуб?
А приписів неправедних цикута
Тихцем з’їдала людяності суть…
Був боягузом – відгадав Га-Ноцрі
(Він, мов рентген, – серця людей до дна…)…
Коли усе вирішують доноси,
То величі (та й гідності) нема…
Холодний Місяць пристрасті тамує.
Працює пам’яті сталевий м’яз.
Ні поспіху, ні часу не існує…
Лиш довгі тіні докором щораз…
Вливався промінь, наче мед, у душу –
І рубцювались виразки на ній:
Вже замість «хочу» чулося «не мушу»,
А замість «камінь» тихе «не убий!»…
По лезу світла, наче по канату,
Ступав Пілат у білому плащі...
Він щось кричав Ієшуа про страту,
Про Левія, Іуду, про дощі…
А на душі ставало дивно-легко
Від сповіді на тисячу років…
До Раю – сотні світлокілометрів…
Га-Ноцрі… Банга… Понтій… і віки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557956
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
З тобою?.. відлетіла... відлетіла...
У прірву, що сховали дзеркала.
Зламав крило, а потім тії крила,
Згубила десь, знайти вже не змогла...
Я не з тобою, але поряд наче,
Дивись, як амальгама мерехтить,
Насправді, то душа так гірко плаче,
Бо вже не сила, прикрощі терпіть.
А тут у прірві як? Та, ніби вдома...
Лиш точка зору - звідти та сюди.
Без крил, у темряві, здолала втома,
Стомила спрага, ні ковтка води.
Десь, чую, падають дощі потоком,
Але на стінах, краплями слюди,
Зловісним блиском жадібного кроку, -
Пуста порода срібної руди.
Торкнусь руками, пилом обсипає,
Старі зотліли з часом дзеркала.
Летіть втомилась, та не видно краю,
В руці - пір`їна від мого крила...
07.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557880
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
за мотивами роману В. Гюго
“Нотр –Дам де Пари”
Вернулась я без одягу… без тіла…
Цвіли каштани… малював Моне…
Це місто я колись уже любила…
Велике Місто…
що зреклось мене…
Які сьогодні в нього кам”яниці…
А де ж мої загублені стежки?...
В якому з вікон мій вогонь теплиться?...
А блюз?.. наш перший блюз
у дві руки?..
А ще – дощі… які дощі пролили!…
Тумани над соборами пливли…
На площі цій колись мене - спалили…
А далі…
трохи далі – розп”яли…
В моєму танці нотки божевілля?
Це ж тільки - танець… що - в ньому знайшли?
Не вміла ще й заварювати зілля…
Коли по мене
вперше ви прийшли…
Хай ваші дзвони плачуть – Есмеральда!...
Готичних знаків – не збагнути вам!
Моїх очей… моїх! очей смарагди
Зі стін своїх
не змиєш… Нотр - Дам…
Тепер не маю жодних застережень…
Як власне тіла я не маю - теж…
Але в оцих обмеженнях обмежень
Я маю все…
лише не маю меж…
І ось тепер… без одягу… без тіла…
Тумани над химерами пливли…
І та… яку ви спрагло так любили…
Так – віддано…
аж поки – розп”яли…
П’янить і досі шум оцих причалів…
Глушить абсент отой дивак Моне…
А у підвалах… у старих підвалах… …
Хтось малював…
по – пам”яті… мене…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556720
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Не сойтись параллелям вовек,
Как бы этого мы не хотели,
Им заранее выверен трек,
Пересечься, чтоб даже не смели...
Закулисье театра теней,
Параллельными шторами скрыто...
Лишь мерцание редких огней,
В полутьме отражают софиты...
Не сойти, не вскочить на ходу,
В неудавшейся жизни вагоны,
Срок мотая, а дней череду,
Отбывать... кем-то, приговоренный.
Два пути, две дороги пустых,
И на каждой - свои полустанки...
Две судьбы, жизнь одна - для двоих,
Потускнела без нужной огранки...
05.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557798
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
[i]...навеяно вчерашним снегопадом...[/i]
Бегущий вскользь по свежевыпавшему снегу,
Что ищешь ты: позавчерашний след
Тепла ушедшего иль места для ночлега?
Твой город стар, и никого в нем нет…
Здесь возвелось несчётно много льдистых башен,
Высоких, не боящихся лучей,
И сетью инея весь небосвод украшен.
Твой город пуст, и ты в нем стал ничей…
И ты босой, твой путь, как лед, расколот,
В хрустальных щéлях – сонмы вечных снов.
Но и рассвета всемогущий молот
Не отведет заклятья холодов…
Сегодня городу осколок в каждой вене
Оставил ветер, дольний менестрель.
Но ты живой еще в искристом зимнем плене,
Твой сердца стук – так падает капель…
И будет взлетов больше на один,
Чем всех падений на колени в снег.
Ты по вершинам тонких и прозрачных льдин
Беги из города, последний человек,
Беги по льду к заоблачной весне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557730
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Куражится зима...
Всех снегом обсыпает,
С ветвей тяжелых, за воротники..
Камин не растопить...
Мы ждем пока растают,
Дровишки принесенные с реки.
Сидим под пледом мы..
И ты не умолкая,
Рассказываешь сказки о былом..
Пьянят твои духи...
А может кружка чая,
В тумане всё проходит, словно сон..
А за окном метель...
И вьюга беспощадно,
Дороги к дому снегом замела..
Чирикаем с тобой...
И на душе отрадно,
Пылают жаром с холода тела.
Продлить мгновенья те..
Чтоб в старости листая,
С картинками седой фотоальбом...
Я прошепчу тебе....
На ушко: "Кружка чая,
Камин, духи, любимый, вьюга, дом..."
06.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557716
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Птахи співають радісні пісні,
Їм байдуже, що десь війна гримить,
Що хтось життя віддав у цій війні
За правду, чи брехню в коротку мить.
Вони про щастя в заклики не вірять,
Будують гнізда, про добробут дбають.
На сонці, в дощ і в голод, в буревії
З самого рання вже пісні співають.
Чужих ідеологій правду пꞌю,
Навчений слухати, але не розуміти,
Готуюся, залишивши сімꞌю,
У грі чужій життя своє згубити.
ОРИГІНАЛ:
все птицы поют
весело
и страстно....
им наплевать....
что где то здесь
...война...
что кто то
Свою жизнь....
отдал...
напрасно....
за правду...
или
лживые слова
они не верят
в лозунги
о счастье...
а строя
гнёзда
создают
уют...
при солнце...
в дождь...
и в голод....
и в ненастье...
встают с утра...
и песнь
Свою...
поют
а Я в плену...
Чужих
идеологий...
приУчен
Слушать...
но не Понимать...
оставив Дом...
с семьёю
на пороге
в Чужой Игре...
готовлюсь...
Жизнь
отдать...............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557698
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
После прочтения...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557195
Тот город вырос в подсознании,..свежо его дыхание под темным небом всех воспоминаний!..
В нем мелочь каждая на месте,.. что то значит...Он полон испытаний!..
И заслужить там проживание - награда...Входной билет,..джекпот ... там не пройдет...
И честь взамен не просят,..и жизнь не просят отдавать взамен...
Не каждому приходится и жребий бросить...
Там нет кривых дорог,..и раскуроченных асфальтов,..и зазеркалья амальгама там живая...
Мосты там радугой сияют и берега все постоянны,..там воздух сладок...
И ничего не ставится на кон...
И нет там судеб искалеченных и душ печальных,..и виноватых и обиженных не встретишь ...
Название его известно -" Город грез"...На старой карте полушарий он стерт от лишних прикасаний ...
И потому грустят и плачут по ночам...
А ветер все мечты уносит за далекий горизонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557681
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Вплети мені, Зимо…
У коси червону троянду…
Я зовсім не з тих, що світами бредуть без імен…
Я навіть – не з тих, що снігами забутих Лапландій
Шукатимуть щастя… я – знаєш,
гаряча Кармен…
До тебе напитись
Прийшла з кришталевої чаші…
Яку подаєш мені нині з легкої руки…
Звари мені… Зимо, своєї пекучої каші…
На платті моєму
червоні шнурки розв”яжи…
Для тебе - солодка і тепла,
Немов шоколадка…
Мене ти не змиєш, як втому вчорашню з лиця…
Тобі я належала,Зимо… з самого початку…
Ти просто читати
почала мене із кінця…
Імпресію й силу тобі я
Сьогодні нестиму…
Ти ж цього хотіла!… Пригадуєш?.. з давніх – давен…
Ось я повернулась до тебе… Стрічай мене… Зимо…
В холодних обіймах сьогодні
…….. гаряча……..Кармен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557290
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
[i]Я тоже иду. Светофор. Перекресток.
Я тоже иду, но другими шагами,
Куда и откуда – не помню, я просто
Иду. А мосты загораются сами.
Ольга Зондберг[/i]
Здесь город-лабиринт… мостов,
Закрывших небо плотной сеткой.
И в колебаньи проводов
Я слышу вкрадчивый шум-зов
И наношу на карту метки…
Но перекрестков общий счет
Не поддается вычисленью.
За тупиком есть поворот…
Тень тишины меня ведет,
Держа в секрете назначенье.
Пересеченье дуг, прямых,
Всё время вверх и по спирали…
Так много лестниц винтовых,
И фонарей, давно слепых,
Фантомный взгляд всё ищет дали…
И не найти твоей руки,
Не сделать вдох меж полюсами
Всей бесконечности строки.
Мосты вдруг стали так легки,
Не я их жгу – сгорают сами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557195
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
А намалюй портрет мого життя,
Ось так, як можеш, кінчиками пальців,
Краплинами незгаслого чуття
На полотні, натягнутому в п’яльцях.
Мазками буднів виведи анфас,
Політ душі – упевненим акрилом…
Малюй життя, що буде після нас
Пуантом крапки в зорянім ефірі.
Рельєф помилки виведи різцем,
Щоб раз – назавжди вивченим уроком…
Як полотну від болю запече –
Сарказму дай, аби знеболить трохи…
Коли ж просохне мій життєпортрет,
Звільни із п’ялець… рамок цих не треба…
А краще – парашутовий намет
Зроби із нього – й відпусти… у небо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557169
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Я между морем и песками,
Я между небом и землей...
Порывы ветра, волосами,
Затянут в смерч и будто сами,
Опутают меня петлей...
Я между будущим и прошлым,
Я между трещин на краю...
Здесь чувственность не станет пошлой,
А нежность - непосильной ношей.
Ее нести не устаю...
Я между встречей и разлукой,
Я между "здравствуй и прощай",
Мои опять целуя руки,
Изводишь бесконечной мукой...
Не уходи, не обещай...
01.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557163
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
А тени за моим окном,
Кружась неспешно в парном танце,
Мне вновь напомнили о том,
Что я, как прежде, жду посланца.
Но горизонт и дом пусты,
И дождь слепой – не на удачу,
Целует статуи, кресты,
Как будто камень тоже плачет.
Заката гаснет полоса,
Стеною дым перед порогом,
В нем тонут сны и голоса,
И я молчать хочу о многом.
Тьмы бесноватый хоровод
Густую пыль вздымает рьяно.
С собой любого заберет,
Кто был прельщен хоть раз обманом…
Надеюсь, он еще в пути,
Неуязвим для зла и боли,
Как свет, что камень ним пробит,
И встреча с ним по Божьей воле
Мне неизбежно суждена,
И в параллелях меж веками
Зениц моих коснется дна
Душа небес…
его руками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556929
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Сегодня тяжело душе и больно...И слезы льются сами по себе...
Он мой ровесник,..даже чуть моложе...И музыкантом тоже был...
И в музыке он профи слыл...Как рыба был в воде...
Я не поклонница и не фанатка,..и творчества его не знала глубоко...
Но он талантлив был,..и человек нормальный,..и не мажор ,..такой,..как большинство...
Любил родное,..уважал чужое,..был рассудителен,.."раніше батька в пекло він не ліз"...
Любил мажор,..но пел в миноре,..и песни пробивали на слезу,..хотелось крикнуть"бис"...
Звезда Кузьмы на небосводе сияла очень мало...Не все успел,..не все он песни спел...
Аккорд последний прозвучать не смог,..вдруг занавес упал...Судьба так захотела...
Но браво музыканту эхом без конца звучит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556769
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
[img]http://i.lb.ua/splash/028/00/54510a9b7c21a.jpeg[/img]
Уся країна наша в шоці...
Добу назад ти був живим
І жартував, "курився дим"
Від жартів у своєму соці.
У інтерв'ю "рубав з плеча"
Гірку і неприємну правду
Про недолугість нашу й владу...
А нині он... горить свіча...
І сльози годі зупинити,
Бо слухаю твої пісні,
Вони змістовно не пісні,
Ти зміст шукав, аби не нити,
Як ниють інші про життя,
Як "важко бідним їм живеться"...
Пісні ти пропускав крізь серце
І все було там до пуття.
Прощай, Кузьма... Як все це дико...
Як страшно що тебе... НЕМА.
Минулий рік і ця зима -
Суцільний вміст німого крику.
Твій голос у вухах бринить
І кожне слово резонує...
Нас утішати нині всує,
Бо вийшов ти лише... на мить.
[youtube]http://youtu.be/9AverhY6qAo[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556767
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
(За картиною Я.Йерки «Бароко»)
http://yerka.org.ru/pages/barocco.html
Димів бароко і готичність труб –
Краса у стилі «техносамогубства».
«Залізо куй у поті своїх рук»,
«У грошах щастя,» - гаслиться безумство.
І вже тернами – стежка до душі,
Дірявиться прогалинами кладка…
Іудами – природу за грошІ!..
Сміється штучно знахабнілий пластик…
Трава прокисла, спалена дощем,
Ростуть безбарвні й безнектарні квіти…
І неба кулька, здувшись, на плече
Ось-ось впаде… А де птахам летіти?
Бароко степу треба дати шанс,
Вітрилами хмарини просушити
І проростити пагінцями в нас
Любові до природи дивоцвіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556356
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Имей терпение и подожди совсем немножко - наступит время перемен...
Уйдет зима с морозами и вьюгами на север...
Весна ворвется свежестью ветров с далеких южных гор...
Уже и лучик солнца пробивается через стекло и даже греет...
Длинней его дорожка с каждым днем к двери...
И снег за ночь сошел,..и следа не оставил...
И в первый раз рыдал и плакал дождь в ночи...
В окно ослабленными пальцами стучал и барабанил,..к утру совсем затих,..и будто палочки свои он обронил ...
И обещал - что с ветром он вернется и с грозою...И смоет ливнем настроение унылое зимы...
Весна придет...По кругу все сезоны...Желанней среди всех одна она...Не спорь...
Меняет многим круто жизнь,..и кто не верил - тот поверит:что счастье есть,..пока жива любовь...
Что по весне она появится,..как маленький подснежник,..она воскреснет,..и родится вновь...
И по весне болеют все любовью,..и жить,..творить желание просыпается,наверное, весной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556351
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Молебен только об одном:
Пусть ангел даст с пути не сбиться.
И я мог быть твоим крылом,
Когда была ты райской птицей.
Пред нами – занавес стальной,
Не повредить изящным слогом.
И я мог быть твоей струной,
Когда была ты арфой Бога.
Из книг любую отворим,
Но не найдем там знанья света.
И я мог брегом быть твоим,
Когда была ты вещей Летой.
В одном из беглых миражей
Мы, хоть с душой, уже не люди.
И я мог тайной быть твоей,
Когда была ты Книгой судеб.
Планет знамением храним,
Держу баланс на нужной грани.
Я буду временем твоим,
Когда ты станешь мирозданьем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555923
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555689
Какой жестокий век,..такие и сердца...
Не до любви и нежностей телячьих,..и не до сантиментов...
Как выжить в мясорубке дней - вот в чем вопрос насущных дней...
Как сохранить себя,детей,..и верность сохранить себе самим,..
И не отречься идеалов всех своих позавчерашних,..
И не бояться сапога чужого,..и на колени не упасть пред ним?..
Молитва...С нею уповают каждый день...И с ней прощаются...И с нею к Господу взлетают...
И просят только мира...Чтобы вернул покой...И больше ничего не просят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555912
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Лише шматочок…
Більшого – не треба…
Шматочок неба в полум’ї заграв…
За цей окрайчик неба… просто – Неба!…
Віддам тобі –
потрійну Силу Трав…
Я - дике плесо…
Може,ти - камінчик…
Круги від нього – все нові…й нові…
За цей маленький сонячний промінчик
Тобі віддам –
подвійну Сіль Землі…
Подвійну сіль…
Помножену на мрії…
Що розбрелись… розсипались - в ночах…
За цю маленьку іскорку надії -
Тобі! - мільйон Зірок…
в моїх очах…
Лише – мільйон…
Не маю інших статків!..
Та їх не змиєш… ніби туш з лиця…
Це неймовірна Магія Початків
Ти марно в ній –
шукатимеш……. Кінця…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555729
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
З любов’ю жить
Не загублюсь у долі ні на мить
На цій дорозі до останнього світанку
І, поки ще зоря моя горить,
З любов’ю в серці прокидатимусь щоранку.
З любов’ю жить, що в травах сивих спить,
Що лине променем на землю поміж віти,
Що у потоці сивому бринить,
Який несе з Карпатських гір невтомний вітер.
З любов’ю, що піснями солов’я
Душі тонких торкнуться струн у тихім гаї...
Щоранку з нею прокидаюсь я,
Бо у житті нічого кращого немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555705
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
[b]После прочтения стихотворения Натальи Цигановой «Поперхнулися вічністю»[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555298
Жестокий век, жестокие сердца*,
И время безымянных,
В себе убивших искру от Отца.
Незаживимы раны
Невинных душ, что канули, моля,
На новом поле брани.
За все века пресытилась земля
Кровавослезной данью.
Не хватит ли?! История дана
Не повторять уроки,
Но возродилась Фениксом война,
Иссекши кровотоки
И обагрив грехом и стоном твердь,
Смеется гордо, дико.
В глазах, на лицах проступает смерть
Кричащим молча ликом.
Когда оружья громок разговор,
То Музы умолкают.
Под выстрелов и взрывов ярый спор
Молитва с губ слетает...
____________________________
* [i]А.С.Пушкин «Скупой рыцарь».[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555689
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Может, быть безумным – благо?
Быть певцом бездомных душ,
Вечно странствующим магом,
Что хранит судьбы картуш,
Развевая белым флагом…
Хриплым смехом, дробью песен
Крах империй предрекать.
Мир давно так прост и тесен,
Скрытый смысл не отыскать,
Но ведь поиск так чудесен…
И встречать рассвет в незнаньи,
Полагаться на приметы,
Да тайком у мирозданья
Вызнать главные секреты
Для свершения желаний…
..........................................
Где ты, мой безумный, где ты?
Я ищу твои посланья.
Каждый миг – как звон монеты,
И бессмертно ожиданье…
Где ты?!
Эхо вторит
[i]«Где-то…».[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555684
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Завжди удвох,
Немовби Cонце й Вітер…
До мене пробивались крізь кущі…
Але ж - не можуть!!!
ДВА вогні горіти –
в ОДНІЙ душі…
Душа…що до обох
Була привітна…
Собі питань не ставила –“Чому?”
Один із них - штовхав мене до Світла…
Та був і той…
що закохав в Пітьму..
Лиш забажай!
Вагання – недоречні…
Світ – біля ніг! – шептав один мені…
Я вибираю Світло! Безперечно!!!
А може… ні???
Я вибираю…
Але - може… може?
Як перший – в колір… інший був – не в масть…
Вони разом в мою масонську ложу
Приносили вино
для двох причасть…
Коли один
Зникав з моїх доріг…
На серці інший – ставив свої тавра…
Чи маю право на останній гріх?
На власний простір
в лапах мінотавра?
Чи маю право?..
Та,можливо, ні!!!
Псалми Давида – де їх переспів?
Ці два титани борються в мені -
З початку світу…
чи споконвіків…
…Котились Сонце
Просто шкереберть…
З небес лилися крижані дощі…
Два Ангели
Війну ведуть на смерть -
В одній… душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554537
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 28.01.2015
[i]Кілька питань про жах
Мучили зграйку невдах.
І по схололих слідах
Зграйка надибала крах...
Спати на лезах - не сміх.
Гріти Гренландію - гріх.
Плачуть чужі по своїх...
Пекло стікає зі стріх...
Третя війна чи п'ята...
Варять куліш царята...
Крівна до Раю посвята...
І мовчазні ягнята.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554403
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 26.01.2015
У підвалах, як у могилах
Посивілий незваний відчай
Поглинає підвалів тиша,
Коли дивиться смерть у вічі
І у скронях війною свище.
Коли залпи шалені «градів»
Пробивають граніт терпіння,
Уповільнений пульс підвалів —
Безневинних сердець склепіння.
Подих тисяч страхів дитячих
І дорослих благань до Бога,
І до зрячих усіх, й незрячих,
До яких докричатись змога.
Від зневіри, тривоги, жалю
Закипає ненависть в жилах…
Як з цим жити? Що буде далі?
У підвалах, як у могилах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554620
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
Скло прозорих небес
Зацвіло візерунками хмар.
Забіліли дими –
Траєкторія янгольських крил.
Крапле-пальці буруль
Розливають на сонці кришталь
По роялях дахів,
Де на клавішах спогадом сніг.
По дієзах дерев
Підвальсовує заспаний сад,
Голосами синиць
Розбиває на такти зими
Календар хуртовин –
Пересипаних нотами дат –
По бемолях душі,
Де біліють підсніжники рим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554533
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2015
Туда весь смотрит мир, дыхание затаив,..где человек ничто,..живая лишь мишень...
Лампадку зажигают и свечечку в окне,..и плачут,..проклинают,..и стонут в тишине...
Кто завтра будет целью,..какой микрорайон,..какой троллейбус,поезд,..какой перрон,вагон?..
Маршрутку,школу,..детский сад стереть легко с земли...
И с матюком отправить в ад,..не чувствовать вины...
Вы свечечку зажгите,..молитесь небесам,..чтоб мимо ураганы,..снаряды,..и не к вам...
Чтоб в поле разорвались,..в овраге и в лесу...Ни в городе,..в поселке,..чтоб жизнь не унесли...
А хочется так мира,..чтоб только тишина,..чтоб жить не страшно было,..чтоб сгинула война...
Вы свечечку зажгите,..молитесь до утра,..в недобрый час крепитесь,..и Бог услышит нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554676
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015
И половина жизни отдана кому,
Куда, зачем – ответить не пытайся,
И не кричи стиху «Юродивый, слагайся!»,
И не гаси свечу в своем дому.
Ведь на нее летят заблудших душ огни,
Как на маяк в штормящем океане.
И, пусть продолжатся их странствия в тумане,
Ты редкий миг покоя не спугни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554288
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Я знаю точно, что тебя не существует…
Тогда зачем в мечтательном бреду,
Рукой дрожащею строку веду,
И на конце пера твой дух легко танцует?
Тебя ведь нет… Ты лишь невзрачный звук,
Что от гармонии всеобщей отделился,
Но доминантой стал, и в сердце поселился,
К нему добавив свой спокойный стук…
Ты – лишь фантом, блик света в янтаре,
Цветок засушенный и в книге снов забытый,
Но коль пути межзвездные еще открыты
И ты живой, я жду здесь… на заре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554289
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
- Ты лайкнула мне. Это – ты? Сколько вёсн, как расстались?
У нас, где ...ещё - мир, пости́м слухи автоматически., -
Пишу:
- где ты? Где? Ты под бандой в Донецке осталась?
Скажи, куда ехать?!.
- Нельзя. Тут - смерть, мой героический.
Стучусь, пока есть интернет, папу – силой фронт.гангстеры
Вчера в ополченье забрали, избив, и ...меня записали:
На завтра должна в перевязочную - прийти с паспортом.
Так ...я тебя в ленте нашла, и строчу всё, навалом.
Нам было вдвоём хорошо, я – хотела попробовать
Ещё что-то в жизни, других пацанов оценить.
А вышло, ты – лучшим был, пусть-пусть-пусть и неопытным.
И я так и ...не перестала твой голос любить...
Вернусь, я - тебе..., -
Ты исчезла в сети. Ты - исчезла.
С какого нас вылепить заново стойкого теста?
Заходят с отделов, вопросы, как будто ...войны – нет.
И я красным цветом - все тексты, как кровью - на иней...
24.01.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554171
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Хто змалював
П”янкими кольорами
Цей запах літа?... цю медовість груш?
І двох.. які котилися світами -
На Дотик… Душ…
Хто б відшукав
За синіми морями
Притулок цей… що ніби сонцю дань…
Для двох… які віднесені вітрами -
На Смак… Бажань…
Хто б зупинив
Сміливими штрихами
Цей присмак болю… чи світів кінець
Для тих… які приречені снігами
На Біль… Сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554103
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Море засієш – повік не діждешся
ніякого жнива. Підлому зробиш добро –
він не віддячить добром.
Теогнід
Мудрість древня, неначе світ,
Всевишнього благовоління:
Яким засіваєш насінням,
Такий і збиратимеш плід.
Засієш добірним зерном,
Прикропиш дощами і потом –
Воздасться тружденному злотом,
А ледарю – лиш бур’яном.
На морі хліба не ростуть,
На морі хліба не буяють,
Хто хвилі зерном засіває –
Даремний скорботного труд.
Хто підлому допомагав,
Схиляючи словом до Бога,
А з того не вийшло нічого,
Гріха той на душу не взяв.
А може, зерно проросте,
А може, колись забуяє:
Не в морі ж його висіваєш
Та ще й не на місце пусте.
Мудрість древня, неначе світ:
Байдужого бійся найбільше,
Байдужий за ворога гірший,
Я правду кажу, Теогнід?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554095
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Зачарована стіна у зАмку –
Таємниця щастя на замкУ,
Зі шпарини сяєво світанку
Музикою ллється у танку…
А ключа загублено. І крапка.
Покоління змотують клубок
Безлічі шляхів і варіантів
Обдурити капосний замОк.
Фас вивчали, виміряли профіль...
Назбиралось радників мільйон...
Хтось стоптав по колу всі пантофлі,
Хтось анонсував Ієрихон…
Декого ці клопоти лякали,
Бо доріг до себе не шукав…
Дехто манівцями, по канавах –
По друзках минулого рушав…
А комусь хотілось "підмастити"
Коліщаткам – часу догодить…
Та вода хвилинами в клепсидрі
Розмивала лишені сліди…
І ніхто із них не здогадався
Придивитись краще до стіни:
Той замОк всього лише ввижався
Тим, хто не готовий увійти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554037
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2015
Заплелася тугими лозами
У буденності невагомості
Намагаюсь торкнутись вічності
Світлим променем підсвідомості
З лабіринтів її величності.
З пережитого неосяжності
Сивину здобуваю мудрості.
Під загрозами неминучості
Довіряю своїй осудності.
Із сумісністю несумісного
Зігріваюсь в єдинім подиху.
В неприйнятності ненависного
Не чіпаю чужого мотлоху.
У сакрального непорушності
Не шукаю спасіння Божого,
Бо гріхами жену безгрішності,
Що в житті не минають жодного.
В непідробній душі відвертості
Розписала я долю прозою,
Що любов’ю в її упертості
Заплелася тугими лозами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554021
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
[b]Спасибо Оленці Зеленій и Гості за космическое настроение и вдохновение[/b]
Тебе мой свет – лишь вспышка невзначай…
На карте звезд немых источник мой невидим,
И не слышны сигналы SOS, что космос поглотил.
На всех волнах звучит одно: «Прощай…»,
И притяженья для меня слабеют нити,
Я поднимусь без крыльев и коснусь рукой светил.
Я – в нестабильности сходящихся орбит,
В одной из многих неизученных вселенных,
Законы времени, пространства там не те.
Ты полетишь за мной, хоть твой корабль разбит,
Пусть даже все координаты переменны
В магнитном поле, межпланетной пустоте…
Проложен курс, и прямо – горизонт событий*,
Но даже свет, попавшись в черный круг,
Из неизвестности не выйдет снова.
И для тебя крепчают притяженья нити…
А я – лишь шум в эфире, странный звук,
Я – только свет
взорвавшейся
[i]сверхновой…[/i]
__________________
* [i]Край черной дыры.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554007
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Какую власть имеет музыка над мной –
Она способна обернуть меня волной,
Что мягко бьет о скалы мирозданья,
Целуя брызгами рассвета ясный лик,
Иль превратить в нетленный звездопад,
Что осыпает вновь зацветший сад,
Где ждут друг с другом ангелы свиданья,
И на ладонях вечность – только миг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554006
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Я нежность в сердце сохраню и пронесу годами...
И поделюсь с друзьями...Врагу ни капельки не дам...
Его волной презрения одарю...Накрою с головой...
И буду не одна в порыве страстном...Чувствую и знаю...
И только нежность пропишу в элиту чувств стихом...
Ей там блистать и согревать сердца чужие...
Благословили нежность небеса все шрамы заживлять и обезболивать душе ...
Ну а любовь - излечит все...Кто любит - знает...То дар богов...Для жизни...Для людей!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553985
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Мой ясный добрый человек
внутри меня не помнит время.
Он - вдохновения веков,
что рождены вне суеверий,
вне дорог...-
в момент доверий
двух облучающих имён.
Начала вдох
и выдох скорый -
дистанция вне смысла слов.
В поток вплелись
искры знамений
двух облучающих Миров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553830
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Мы живы пока нас любят,..пока все помнят о нас...
Пока о нас не забудут...В бреду не устанут звать...
Пока о нас мечтают,.. и с нетерпением ждут...
При встречах нас обнимают,..и сердце свое отдают...
Пока нас целуют в губы...И сладок на вкус поцелуй...
И плачут при расставаниях,..зовут идти за собой...
Мы живы пока нас слышат...И мы даем слово сказать...
Пока мы чувствуем,.. дышим...И хочется мир обнять...
Пока нас боготворят...И к черту не посылают...
Стихи о нас сочиняют...И песни о нас поют...
И жизнь имеет смысл,..и бремя ее по плечу...
Мы живы пока есть счастья чуть - чуть,..и божья жива благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553819
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Мой бедный милый принц сошел с ума:
Он то смеется, то молчит, то плачет…
Слова темны и ничего не значат,
Но кто виной – весь мир иль я сама?
Мне на колени голову склонив, поет,
В улыбке горькой изогнув уста.
И голос слаб, мелодия проста,
А поцелуй не нежен – терпко солью жжет…
В его глазах – стихий всех единенье,
Последний отблеск тающих миров.
Он, отказавшись от златых даров,
Вкушает тишь, как неземное пенье.
Он говорит с теня́ми призраков зеркал,
Поранив пальцы о неровность граней,
И на заре новорожденно ранней
Руками ветер ловит, шепчущий у скал.
Рисует пеплом на полотнах стен
И бьет мечом по ним, но камень цел и гладок.
Узоры-символы, что не таят разгадок,
Закрыли вход для певчих душ Камен*.
Кто виноват в его безумии – луна,
Осыпав щедро разноцветьем грез?
Кто дал напиток из медовых слез,
И он упал, спьянев, но выпив всё до дна…
Он средь людей, как гость, что одинок.
Но я с тобой, и на руках моих
Усни, мой Гамлет, сохранен от лих.
Морфей сплетет из снов тебе венок…
_______
* [i]Музы.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553781
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2015
В часы душевной непогоды
С любимой книгой у окна
Я вижу, как с тобой ОНА
Идет сквозь бытия невзгоды.
И сердце дрогнет от любви
Несвоевременной, ненужной,
Вздохнет протяжно и натужно
Душа в моей больной груди.
Так много лет в немой тоске
Живу, взаимности не чая,
ОНА ж, меня не замечая,
Растворена в твоей судьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553764
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Схлипує досвід гірких помилок,
Капле отруйне питво для прозріння.
Як же засвоїть не вивчене в строк?
Як притлумити квиління сумління?
Як заховати в куточок граблі,
Ті, на які мимохіть наступаєш?
Як прив'язать до небес кораблі
(Рвуться-бо в далеч, а шляху не знають…)?
Як прокладати стежину в житті
Рівну й красиву, шнурочком неначе?
Скільки питань!.. До сивин не знайти
Відповідь. Важко робитися зрячим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553754
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Нежность бывает сонно—сакральна,
Губы касаются чаши Грааля,
влага сочится и веточка времени
Пустится в рост, наполняются зеленью
Души деревьев. Их кроны воскреснут.
Корни, где боли и памяти тесно,
Вновь прорастут сквозь меня в глубину,
В Космос зрачков твоих, линию губ.
Нежность – стремительна, нежность - витальна,
Перерождения вечная тайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553738
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Не віддав би душу-жив би,
Жив би - душу не віддав.
Очі твої -серце скиглить,
Нащо ж тебе покохав..
Твої руки - не цураюсь,
Забираючи тепло,
Думи мої - вікна наскрізь..
Розіллєш в мені вино..
Відібрала серце в мене!
Відібрала?Ні - віддав..
Дзиґа в грудях навіжено,
Так ще тебе не кохав!
Вітер в небі хай гуляє,
Буря в морі навесні,
Та пожежа не згасає,
Коли поруч мене ти...
24.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532059
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 22.01.2015
А матері, а матері
Вже не стрічають на порозі,
Не будять тихий світ зорі,
Опочиваючи у Бозі.
Найдовша в світі із доріг
Їх від роботи відірвала.
І довго сивим смутком стріх,
Немов хустиною махала.
Стоять немазані хати.
Посліпли вікна. Похилились.
Тягар їх давить самоти.
А як вони життям світились!
Як бився пульс минулих днів,
Дитячий сміх лунав і гомін.
Туман долиною заліг,
Чи то туман бринить, чи спомин…
Зринає в смуті і добрі
Полин сріблястий при дорозі…
А матері, а матері
Вже не стрічають на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553643
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Моей внучке
Сопит простуженный твой носик...Во сне подрагивает пальчик...
А лучик солнца хочет разбудить,..он прыгает по персиковым щечкам,..
Как подросли реснички - проверяет каждый тихий час...
Твой ангелочек прикрывает одеялком ножку,..и поправляет незаметно белокурый завиток...
Моя ты, птичка,поспи еще немножко...Проснешься - я позову тебя под елочку,..и буду петь...
А ты станцуешь мне с десяток раз - пока не надоест,..и будешь улыбаться,..строить глазки,рожицы...
А за твою улыбку - многое отдам...
Вдыхать твой аромат молочного дыхания,и просто разговаривать с тобой - вот удовольствие из всех...
И радость даришь ты,..и наслаждение,.. покой - не твой удел...
Лепечешь ты без перестанку,..и на карачках покоряешь лестницу,как гору альпинист...
А попрошу - покажешь пальчиком козу - обманщицу,..слона,который воду льет из хобота...
Но жаль тебе лишь зайчика...И поцелуем нежность шлешь...
Какой ты будешь лет так через десять?..Хочу тебя увидеть в 25!..
Моя ты,милая,..поспи еще немножко,..во сне растут,..и окрыляют деток ангелы...
И поучают: как не падать,..как твердо на ногах стоять,..как правильно взлетать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553573
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Ветер жизни иногда свиреп,
В целом жизнь однако хороша.
И не страшно, когда чёрный хлеб,
Страшно, когда чёрная душа...
[b]Упродовж життя вітриська дмуть,
Хоч життя хороше все ж, мабуть.
І не страшно, якщо чорний хліб,
Чорної душі страшніша суть.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553552
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Оксамитовий ранок розкинув грайливо росу.
Новий день розфарбує у синяву небо.
Я люблю це життя. Я надію у час заплету,
І продовжу шукати дорогу, що склалась для мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553118
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
Уводят верно, без домой возврата,
Те человечеством мощёные дороги.
Пойдешь по ним, и, может, встретишь Бога,
А может, идола из черного агата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553517
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
У серця Вашого на паперті стою.
Жебраю ласки, наче кусня хліба.
Такий вже жереб на недолю випав.
І я його, немов цикуту, п’ю.
Нас не з’єднали янголи й боги.
Він – як покара, цей пекучий безум.
І крають почуттів безжальні леза
Мої надії й залишки снаги.
Як переплавить непіддатний щит,
Через який не проникають стріли?
І скалить зуби світ одвічно білий:
«Так закохатися на схилі літ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544977
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 21.01.2015
Розхвилювали море почуттів.
Розбурхали. І море заштормило.
Немає слів. Таких немає слів,
Щоб відтворити цю красу і силу.
В ній шквал і ніжність, полум’я і страх
Злилися воєдино, нероздільно.
Пронизує живу істоту жах:
« О Боже, я невільна, я невільна!»
Підкорена, підвладна почуттям,
Загублена в стихії до останку,
Розплачуватись буду я життям,
Не підкоривши зависоку планку.
Стихія випробовує на міць,
Стихія випробовує на силу.
У полум’ї розчахнутих зіниць
Сповідаюсь, як Богові: «Любила!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553504
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Вбога оселя моя: там не знайдеш колон Тенарійських…
Сад мій малий і звичайний, не рівня садам Феакійським...
Секст Проперцій « Пам’ятник»
Вбога оселя: не знайдеш колон Тенарійських –
Будка собача на фоні палаців ясних,
Сад біля хати – не рівня гаям Феакійським,
Годі гаям, коли легко згубитися в них!
Вбогі гостинці, бо нічим гостей шанувати,
Замість вина буду друзям читати рядки.
Струмінь добра з них у чари душі наливати
І захміліють словами такі ж голяки.
А гонорові та пишні зберуться додому,
Не розуміючи, нащо покликали їх,
І порадіють палацу своєму ясному,
І аромат смакуватимуть вин дорогих.
А голодранці життя аромат відчувають,
І задоволення мають із того, що ймуть.
Без Тенарійських колон і дзвінких водограїв
Більшість із нас непогано на світі живуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553271
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015
А.Генис -"Свобода приходит нагая"
Свобода приходит нагая...И повергает в шок!..
Объятия ей раскрываешь - так сладок ее глоток...
Потом ты к ней привыкаешь...Как будто так было всегда...
Когда ее отнимают - теряется смысл бытия...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553138
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
[b]Спасибо Ptaha за идею и вдохновение
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544464[/b]
Совсем один, и в чашке чай остывший.
Я одинок, хоть и в кругу друзей:
Вот Соня… спит. И Заяц… позабывший
Себя совсем… «Еще чайку?» – «Налей!».
Безумным кличут… Нет, мне не в обиду –
В Стране чудес иначе и нельзя.
Я притворюсь, не подавая виду,
Ведь для чудных есть тайная стезя
В двор королев войти без приглашенья,
Негласных тайн поймать короткий хвост,
Под шляпу спрятать без разоблаченья.
Пускай Болванщик, я не так-то прост.
Вот только с временем я не в ладах давно,
Застыли стрелки – вечно ровно шесть…
И отстают часы, как прежде, всё равно
На пару дней. Пора бы пересесть.
Алиса, ты ль? Присядь на разговор,
Загадку снова сможешь разрешить?
Конторка, ворон… старый глупый вздор.
Ответа нет. Тебе чайку налить?
Расскажет Соня сказку нам опять,
Что про кисельных барышень в колодце.
Пора пить чай, он начал остывать.
Уже уходишь… Но еще вернешься?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553006
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
А сніг - іде! Вже кучугури білі
Такі пухнасті і такі смішні!
...А хто придбав собі автомобілі,
Ті не радіють снігу і зимі...
Не те, щоб перестали помічати...
Для них цей сніг - мов кара і біда...
Їм треба по сухій дорозі мчати!
Кудись летіти, бігти, поспішати!...
Їм нІколи радіти...А шкодА...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552981
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
[i][b]Дал водитель резко по тормозам,
в лобовом стекле - каплей жижи, ярко
и слезой неожиданного подарка,
отпечаталась бывшая стрекоза.
В голове шумел придорожный сон,
появившийся в августовском капризе -
всю дорогу мелькали стога, как в Гизе
пирамиды пшеничные, за окном.
Над посёлком вымершим зрела тьма
и как будто ниже склонились клёны,
птицы замерли в дне шевелюр зелёных,
в низком домике вспыхнули два окна
и дубовым скрипом качнулась дверь...
На пороге маленькая старушка,
сказка - явь, она и её избушка,
вдруг подумалось - должен ещё быть зверь ...
Чёрный кот себя не заставил ждать,
появился следом - вот чёрт мохнатый,
облизнув бока и большие лапы,
он зевнул - поспал или хочет спать?
А хозяйка сделала знак рукой...
Деревянный пол заскрипел под ношей...
Кто-то звал плохой её, кто - хорошей,
но судьбу изведать народ толпой
приезжал из самых далёких мест,
и она лечила наукой тонкой
всех, кто жаждал здоровья, побед, ребёнка,
засидевшихся девок в рядах невест,
и слепых , и глухонемых ... детей,
переживших страх или грани боли,
Она просто молилась, шепча, не боле...
но за все чудеса поклонялись ей.
В скромной комнате чисто. Слезится свечка.
Накрахмалена скатерть, блестит чугун,
Она тихо кота позвала: - Баю-ю-юн ......,
чёрт уютно сел, где трещала печка,
и застыл на точке зелёный взор -
по окну оса бесполезно жалит...
В суете дождинки вдруг побежали,
выводя причудливый свой узор...
Ворожеи взгляд заскользил по мне
и копнул из прошлого жизни муки,
удивляли гладкие слишком руки ...
горсть бобов, рассыпанных на столе ...
Неизвестных мне бормотание фраз
длилось слишком долго, напала слабость,
и она устала - мне показалось,
и её единственный карий глаз ,
над которым часто дрожало веко,
иногда пронзая своим лучом,
как рукою трогал моё плечо ...
- Всех спасает, надо ж, сама - калека ...., -
осенила эта догадка вдруг, а она
как будто бы услыхала:
- Глаз свой в детстве я потеряла,
мне с рогатки стрельнул мальчишка... друг,
не хотел, но я не простила враз,
...прокляла, а после... его не стало ...
Так старушка просто мне всё сказала,
а меня её монолог - потряс ...
Заварила травки душистой сбор,
налила мне чаю и продолжала:
- Ты, солгав однажды, плечом пожала,
вот оно и болит у тебя с тех пор ...
Люди как ведь ко мне - под конец идут,
когда язвы пилою нестерпимо режут,
а причины всегда в них одни и те же -
ненавидят, судачат, не любят, лгут,
нищих хают ..., грешат, у икон молясь ....
забывают о том, что глупы и смертны,
а напасти растут и всегда заметны
за любую в словах и на деле - грязь,
и бывает так, что страдают дети
за поступки взрослых несут свой крест,
если даже совесть кого не съест,
все однажды будут за всё в ответе ...
у тебя вот двое ...
- Да нет ... один ...
- Вот опять ты споришь, я вижу дочку ...,
может быть у меня скоротаешь ночку ?
Нет ... езжай , не надо искать причин ...
Городские огни освещали ночь
Два часа в циферблате часов на стенке ,
тело сжалось в клубочек , поджав коленки ,
только сон наверное мог помочь
разобраться в решении всех задач ,
за окном появилась луны каёмка ...
мне ещё неизвестно, что завтра громко :
- У вас будет ребёнок, - мне скажет врач ... [/b]
(из реальных историй 2004 г.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551312
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Жизнь наша слишком коротка,
Чтоб тратить на пустые разговоры,
На суету, на злобу, на раздоры,
На скупердяя или дурака.
Давайте лучше тратить на любовь,
На теплоту, на ласку, на улыбку,
На близких, на родной свой кров,
На счастье, ну хотя бы на попытку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546595
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 19.01.2015
Можливо це,той
непростимий грiх,Що
вiдчувався мною в
кожнiм словi,Але я
вперто хочу з вуст
твоiх,Напитися кохання i любовi.Можливо я
зненацька
знахабнiв,Коли
вiдверто подивився в
очi,Але раптово мало
стало днiв,I саме тому закортiло ночi!Так
забажалось душу
обпекти,Долоньками...
(не смiйся,це
важливо)...I щоб на
цiле небо "я i ти",Та поряд десь,старенький
Бог...можливо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315352
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 19.01.2015
Екологічна катастрофа душ…
Мізерніє людина з кожним роком:
Вироджується гідність крок за кроком,
Невігластво стовбурчиться, як рюш.
Гниє собор змарнованих сердець…
Дурманить збайдужілості отрута…
І звивина, до клавіші прикута, -
Уже маріонетка, не борець…
Короткозорість душ і глухота –
Діагноз для людини небезпечний:
Не допоможуть порошки аптечні,
Якщо в серцях кульгає висота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552914
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
і вуста гарячі шепочуть тихо, і палають очі ясніш зірок
«відверни ти, боже, хворобу й лихо, притупи нам біль, схолоди нам кров, щоб рука зі зброєю не тремтіла, і щоб світ потьмарився ворогам»
зброєносець молиться надто щиро - так, як воїн вже не навчиться сам
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551547
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Холодный стол, бестеневой светильник,
Зажимы, скальпель, мертвенность минут.
Расслабьтесь, успокойтесь, не дышите,
Сестра — наркоз. На вены - острый жгут.
Чужие лица равнодушным воском
Застыли в пустоте моих зрачков.
Она жива ещё? Несите простынь,
Мы будем вырезать сейчас его.
Слеза горячей лавой затопила
Потерянной души тугой клубок.
Прости меня, пожалуйста, любимый, -
И в двести двадцать болью хлынул ток.
Сидит, молчит, весь день одна в сортире,
Блюется кровью кафельная бледь.
Душа над ней скитается тоскливо -
Моей любви бессмысленная смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528048
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 19.01.2015
Ничего не делаю по принуждению,..и от кнута бегу...
Пряник не заманит,.. ничего хорошего не сделает...
Только по любви и по согласию,..по вдохновению...
Без него свой язычок уж лучше прикушу и заболевшей притворюсь...
Ничто не вкусно,не приятно без души,без вдохновения...
И сколько не пеки пирог - сырой...
И сколько не соли - он не досоленный...
И не захочет смаковать его никто...
Ну почему так хочется открыть с утра страничку и не оттянет за уши ничто?...
И пробежаться глазами по стихам,..не заблудиться...И засидишься,не заметишь - час прошел...
И одобрение смайликом отметишь...И этим ты кого то вдохновишь,..
Подаришь на день настроение,..и удовольствие получишь сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552880
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Все прошло,..все отболело,..все мечты давно туфта...
И кому какое дело все что было до тебя?..
Слов на ветер не бросают,.. ни за что и в лоб не бьют...
Не ищи ты Атлантиду - то забота не твоя...
Не сменить меридианы,..параллель не отменить...
Трезвый не бывает пьяным,..и болит его душа...
И дождем,водою талой зной пустынь не напоить...
Акварель не разукрасит сухостой,..не оживит...
Черной ночи нет темнее,..ярче солнца у небес...
Нету нежности дороже...От любви Христос воскрес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552694
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Лежит сочинитель, мечтает уныло
о славе и слове - стихами и прозой,
нет, вы не сочтите поэта дебилом,
он просто измучен извечным вопросом:
зачем птичка певчая утром ликует,
и солнце блуждает с востока на запад…
Сейчас он десятый чинарик раскурит,
и спрыгнет с кровати, попав ногой в тапок,
и выдаст по полной - пером по бумаге,
а если он крут, так на клавиатуре
начнёт дребезжать о любви, и о снах, и
о патриатизме… Качаясь на стуле
совсем не заметит, что ножка, почти что,
уже подломилась под тяжестью тела…
И мы не узнаем с чего поёт пьтичька –
он рухнет нежданно всем телом дебелым.
Приедут врачи, констатируют насморк,
ну и переломы конечностей также…
Не переживайте – разбился не насмерть,
но всё-таки он не сейчас нам расскажет
о том: почему, отчего и зачем же,..
восходит Луна, закатилось ли Солнце…
Короче, обмяк поэтический стержень,
ему три недели лечиться придётся.
Потом всё срастётся, и выписка ляжет
на стол. Врач в халате, и с кислою рожей,
её подписав заключение скажет:
"Стехов не пишите – здоровье дороже".
Но всё же не раз обнаружим в сети мы
его сочиненья. «С какого он куя!?», -
возникнет вопрос – «что тревожит кретина?»
Поэта не троньте – он жизнью рискует!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552648
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Утома. Нерухоме іntermezzo.
Рояль душі відмовився співати:
Болить октавам знавісніле scherzo
І глушить forte вибухом гарматним...
Розтерзаний руками піаніста,
Рояль захлопнув монотонні гами…
Він небом снить – озвученою виссю –
Де кольорові ноти дмуть вітрами…
Він на крило б… та замість нього кришка…
І пір'я клавіш розгубило звуки…
Рояль хворіє на кричущу тишу…
Судомлять серце метрономорухи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552643
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Прощаться не хочу, но кажется, пора,
Хотя, еще вчера, не собиралась...
И пусть случившееся - детская игра,
Но видимо, я слишком заигралась.
Прощаться... зыбкое, туманное, как тень,
Не видим мы ее, но знаем, рядом...
И мысленно, в слова,его как ни одень,
Дамокловым мечом напомнит: "надо"...
Прощаться тяжело, но мукам несть кончин,
Когда сомнений червь грызет и точит.
И не выискивая сущности причин,
Мы убегаем в сумрак многоточий...
11.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552641
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Світ увесь би забрав під крило,
Щоб зігріти і захистити.
Болем розпачу душу звело.
Розкажи мені, світе ,як жити ?!
Солов`їно-калИновий край,
Біль і муку терпіти не сила ?!
На світанку мене зустрічай,
Я підставлю тобі свої крила.
Віднесу у далекі світи.
В яснозорих краплинах туману
Знов вишневі квітують сади.
Там немає брехні і обману.
Чутно з далеку спів солов`я.
В кришталевому сні надвечір`я
Спочиває від сонця земля.
І немає тут зрад, лицемір'я.
Заколисує тиха печаль
Вишнеокий, омріяний світ.
Повертається часу спіраль,
І єдині там захід і схід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552578
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Столько снов перевидала - черно -белых и цветных...
А сегодня - самый сладкий ...Мне приснилось - путин сдох!!!
Я на небе оказалась...там - где счастье раздают...И там тоже отмечали...И не жалко..и не грех!..
А внизу все пировали,..радость лилась через край...
Вот бы вещим оказался,..чтобы в ящик он сыграл!..
Мир на землю опустился...Возвратились все домой...
По окопам бы не мерзли,..не копали блиндажи...И рассудок возвратился в помутневшие умы...
Блокпосты бы поснимали и призывов никаких...
Зацвели весною вишни...И не минные поля...
Колосилась бы пшеница...Возродились города....
Я молюсь,и я мечтаю,..чтоб скорее было так!..Чтоб закончилась война,..за грехи чтоб путин сдох!!!
Было чтобы все в реале - и не сон,..и не мираж...Кто за это отвечает?..Где же правда,..где она?..
Будет суд ,..и справедливый,..по заслугам,..не минёт...
Я за это днем и ночью...Как и вы,..и целый свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552575
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Люба, ти на мене не зважай,
Мало що сіромі заманеться!
Всякому бажанню є межа.
Дійсно, не бери всього до серця.
Он у тебе скільки їх завжди
Клопотів, що світло заступають!
Я давно залишив їх ряди
І знічев’я примостився скраю.
А душа ображена нехай
Десь тихенько у куточку скімлить.
Ти їй дуже і не потурай –
Все одно залишимось близькими.
Вже душі тій вирости пора,
І загартуватись, і змужніти.
А вона вишукує образ,
А вона в першочергові мітить.
Вищиться до чину образів,
Вірить, що десь є тепла побільше…
Та в життя цього стрімкій сазі
Завжди будуть обганяти інші.
…А душа мене не слуха більш,
В себе закохалась до нестями…
Затялась – ходімо, де тепліш!
Ти куди мене за руку тягнеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552570
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Твої слова - відлунням у душі,
Відкрили раптом в божевільню вхід.
Я вишиваю серцем у вірші, -
Міраж рожевий...може, і не слід?
Твої слова - всі страхи - нанівець,
Коли ти хочеш біди відвести.
Почувши унісон наших сердець,
Сховаюсь я, укотре, за "прости"...
Твої слова на "дотик", як тавро,
Печуть, не гоять душу, відтепер,
Я вже не знаю, зло то, чи, добро?
Бажання щирі?.. контури химер?
Твої слова для Вічності шляхи
Торують, - на узбіччі залишусь.
Не відмолить надумані гріхи,
Яку молитву вивчити?.. якусь.
15.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552476
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Тут є будинок, спокій, сонце, сад
І вічність часу зоряно-безмежна…
Дрімає непотрібний циферблат –
Немає стрілок, дат, хвилин бентежних…
Але кохання втратило свій смак:
Воно не те без протягів розлуки…
Вмирає серце від щоденних "так" –
Не терпить спокою народжене для муки…
Скелетяться під порохом книжки
Без читачів, без цензорів… Чи варто
Було свідомо на розп'яття йти,
Себе самого Майстру повертати?..
А він мовчить, ховає очі десь…
Його перу вчувається неспокій:
Сьогодні, може? Та сюжет не йде…
Він спить собі в задумі совоокій…
Сідає сонце за планетний пруг…
Світає довга місячна доріжка…
До телескопа стомлено ідуть
Спокійний Майстер і його не-жінка…
За склом – Га-Ноцрі, Понтій, вірний пес…
І благодать тривожить напівдуші…
Планета. Спокій – зоряний, без меж,
Немов ковпак, який ось-ось задушить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552408
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
…І я повстав.Душа сказала доки?
Втопили край у підлості і злі.
І я сказав:чужинці , дайте спокій,
Не сійте зради на моїй землі
Л Костенко
1
Горить рубіновий рубіж,
А хмарки трусять перелинки:
Вальсують – падають сніжинки
На зледеніння гострий ніж.
У гжель та іній одягав
Весь світ світанок, наче в маску,
Де візерунків дивну казку
Мороз в дворі намалював.
В нарядні сукні одяглись,
На бал чепурячись, ялини;
До ладу кленам на години
Жупани срібні в рань прийшлись.
Рясніє розсип кришталю
На білосніжнім покривалі…
Та на розкішнім карнавалі
Танцюють загадки жалю.
А на світлинах кольорів
Небесний дзвін термосить бранку –
Тепло сердець, що спить у жбанку,
Щоб зворушити совість слів.
2
Він на гібридній був війні
І захищав хорали світла…
Та звібрував під синім титлом
Враз щемом болісним в мені.
У дзвони гупали жалі,
Як квітувало Боже літо…
У вічність йшли батьки та діти :
І зрілі, й немічні, й малі…
Здирали»гради» залюбки
З епохи й доль усе найкраще –
На попіл дні згоряли в пащі,
Лишивши правнукам кістки.
Стікали кров*ю степ й бори
Та в бліндажах й ровах солдати…
Хіба це зможуть приховати
Поля розриті та вітри?
Залізо, люди та рілля
В одній суціль змішались каші :
Де тут чужі і де тут наші,
Коли у полум*ї земля?
Здригались дітоньки у сні –
Вмирали мирні люди й вої,
І жертви гинули й герої
В неоголошеній війні.
Міліла в битвах суть життя
Між берегів земного раю…
За те, що сталось, відчуваю
І я провину й каяття.
Було й в зими чоло сумне:
Гра божевілля не минала –
У хлопців ноги відривало,
Хоча життя у нас одне.
3
Що не кажіть – Різдво таки :
Від хат до хат ідуть вертепи –
І колядують, і дотепи
Дарують люду залюбки.
Вібрують світлом добрих слів,
Пульсують дзвоники джерелом;
У небо ясне і веселе
Пускають діти голубів…
Ще хтось лежить, а хтось – ніхто,
Покій в шпиталі весь забитий:
Без рук, без ніг – ще недобиті
Із зони пекла, із АТО.
Вертка в палату дітлашня
Зайшла й завмерла на порозі…
Ще чобіт шаркнув по підлозі –
І стихла зайва метушня.
Аж раптом тенор хлопчака ,
Мов вибух тут розрізав тишу:
-Колядувати можна лишень?
В нас нині місія така…
Сяйнула зірка в плині дня.
І всі проснулись : заспівали
Кількоро янгольським хоралом,
Христа віншуючи звання:
-…Нова радість стала,
Яка не бувала –
Над вертепом звізда ясна,
Звізда ясна засіяла…
Перебирали на зорі
На арфі струни променисті,
Як голоси дзвеніли чисті
Луною трепетно вгорі.
А звуки бігли навпростець:
Свій вірш дівча мале читало –
Серця довіру як всотали,
То й смуток звівся нанівець
4
Як до бентежних цих дарів
Віднеслись старші з розумінням,
То хлопець – воїн в відгомінні
Зніяковів, мов рака з*їв.
Вогонь розбурханий і лід
Як уживаються в багатті?
Дівчат присутність…поклик статі
Відчув цей юний інвалід.
Властивий жах такий війні:
Оцей поранений хлопчина –
Чиясь скалічена дитина
З нестерпним щемом в множині.
Спиною вмить до суєти…
Щоб сліз скупих не показати
Чи хтів під ковдрою сховати
Він закривавлені бинти.
А діти, наче б то пташня,
Навколо ліжко обступили
І щебетали – говорили
Аж до згасання в вікнах дня.
Вручають яблука й кутю,
У розцяцькованих пакунках
Якійсь смаколики – дарунки
Та оберіг для майбуття.
В них стільки світла та тепла!
Маленькі ручки простягають:
-Все , що змогли, усе, що маєм!...
І крижана зійшла скала.
Вливають в душу смак життя…
Він відкриває ширше очі –
І ці відвертості дівочі
Його вертають з забуття.
-Це за збережене життя
Захисникам ми вдячні нині! –
І гордо, - слава Україні! –
Мов гімн, звучало з відчуттям.
5
Події й дати в іменах…
Сивіє мати від розпуки –
Чужі стріляють танки й «буки»
По наших дочках та синах.
Лиш збіг обставин помилився –
І ти в підступності смертей,
Дрібних лишаючи дітей,
Позаздриш тим, хто не родився.
Гидке кремлівське «божество»
Людським життям перебирає:
Герой,надіюсь, не вмирає –
Він в рай злітає на Різдво.
Горить у полм*ї Донбас,
По кладовищах родить туга…
Які дари без сина й друга,
Що не святкують серед нас?
На свято в рідній стороні,
Коли гостей зустріне хата,
Згадаєм спільно про солдата,
Що змерз в окопі на війні.
Під куль та вітру коляду
Він день Христа зустріне в полі,
Де притамує віра болі,
Вберігши долю молоду.
З вином у келихах простих
Геть не речу промові пишні:
Я за молитвою у тиші
Згадаю мертвих і живих.
І ще попрошу наодинці
Уже навколішках в Творця:
-Дай,Боже, спокою в серцях
Усім , хто стримує ординців!
6
Бажали націю втоптати? –
Проте вона іще жива!
Її і правда, і слова
Ще прагнуть світом вібрувати.
У всього є своя ціна,
За все приходиться платити –
За право жити і любити
Ми розрахуємось сповна:
За подолання перелог –
Життям, здоров*ям, слізьми, кров*ю,
Грошима, вірою, любов*ю,
Як повелів великий Бог.
Зазнавши кривду не одну,
Пройшовши в муках стодороги,
Подіям тим, що йдуть від Нього,
Складемо істинну ціну.
Навкруг спаплюжена краса –
Що в грунт кидали, те й вродило…
Та ми ще є й найбільше диво -
Наш Дух з пожарищ воскреса.
На службі сієте жалі
Меті ви ніби то високій..
Орда чужинців, дайте спокій
Моїй знедоленій землі.
Перед погрозою заброд
Не став й не стане на коліна
Моя квітуча Україна
І волелюбний мій народ!
7
Шампанське й свіже олів*є
Ще споживають у столиці…
Та вже душа, струсивши глицю,
Либонь, бунтує й повстає:
І за сиріт, і за дітей,
І за замучених в полоні,
За вбитих всіх при обороні
Аеропорту в млі ночей;
За хлопців в збитім літаку,
За тих, хто в «мирнім коридорі»
Скупався в крові, як у морі,
За смерть на власному току;
За погвалтованих жінок,
За животи, що ідіоти
Вспороли гідним патріотам,
За лан, спопелений в пісок;
За мародерство козаків
І за «паради» у Донецьку,
І за руїни молодецькі
Могил із прахами батьків;
І за кастрованих солдат,
За дим та згарища домівок,
За голод, холод, бруд із плівок
Відповідатиме наш «брат».
Для доморослих «паханів»
І для московської палати
Не за горами час розплати –
За сльози, кров, за смерть синів
8
Що голос мій, коли один?
А спільний – струсить сон планети!
І малюватиме портрети
На полотні епохи син!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552347
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Сплелись в єдиний вірний шлях добро і зло.
Прийняти все що буде, є і що було.
Із світлом поруч робить крок крилата тінь.
Життя - це зліт в палку блакить і біль падінь,
Це дзвін від тисячі мовчань і шепіт слів.
Дорога зіткана з світань і вечорів,
Сповита мороком ночей і сяйвом дня,
Де правда в кожного своя - та все ж брехня.
Сплітались долі і шляхи в живу печаль,
Кувались душі у вогнях в нетлінну сталь,
Щоб сталий лад розвіять в пил туманом літ,
Бо в ньому час навік завмер, загинув світ.
Далека стежка пролягла крізь спогад тиш.
Там дух у спокої застиг - вже не злетиш.
Безладдя розтривожить суть від забуття.
В хаосі - вічна боротьба, а кін - життя.
Вся вічність у вершинах гір, у снах роси,
Допоки в душах - блиск зірок і тінь краси.
Вплітає час усі шляхи у круговерть:
Добро і зло, падіння й зліт, життя і смерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549399
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Луна прикрыла тонкий стан,
Краснея от стыда за кедром,
Зато мой легкий сарафан
Кокетничал открыто с ветром.
Играя, он задрал подол,
Вмиг оголив мои колени.
И я, стесненно глядя в пол,
Запряталась ходчее в тени.
А ты с луною багровел,
И руку, вынув из кармана,
Ко лбу приставил и глядел
На дрожь шального сарафана.
В сим легком облаке одежд
Под вальс сиреневого цвета
Ты показался из невежд
Самым невежливым на свете.
Не предложил меня согреть
В объятьях под ночным покровом,
А в небесах горела медь,
И кто-то выковал подкову.
Сверкал в ночных лучах батист
Под переливом лунной сени,
А я дрожала будто лист
Дурманно-пахнущей сирени.
И ты неспешно подошел,
Окинув платье колким взором,
А звезды в небе ткали шелк
Туманно-золотым узором.
Резвился ветер, как чудак,
И уносился в дАли тленно,
А ты снял вязаный пиджак
И стал средь парка на колено.
Тотчас расплакалась сирень,
Нас лепестками осыпая,
И до сих пор я помню день
Того простуженного мая,
Как звезды ткали небеса,
Рассыпавшись по ночи дальней,
И кропотливая луна
Пекла подкову в наковальне.
Как ропотно журчал речей
По горным склонам баламутно,
Звон птичьих трелей и речей
Ни то на вечер иль под утро.
Как старый кедр набекрень
Здоровался зеленой гривой,
Я до сих пор тот помню день,
Как по-серьёзному игриво
Ты сделал очень смелый шаг
Навстречу мукам страстотерпца –
Мне теплый предложил пиджак,
А с ним в довесок – свое сердце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513281
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 16.01.2015
Ни о чем не жалею,не плачу - все равно не вернуть ничего...
Благодарна судьбе за удачу и за многое счастье,.. и горе мое...
И за музу прекрасную чью то...По ошибке,наверно, ко мне забрела...
Посидела сначала минутку...
Рассмотрела вокруг - показалось уютно,..до сих пор никуда не ушла...
И внезапно меня окрыляет...и не часто(спасибо)тревожит в ночи..
Но а если - то звезды считаю...
Звёзды те -ловят звук поцелуев с Земли...
Не ищу я слова по сусекам,..только те,что срываются с губ...
Только честно и все без обмана,..без не нужных эмоций своих...
Не нужны для безумных голов кирпичи,..хотя крепкое слово не лишне...
И разумное слово повергнет титанов,..ну а нежное - всех излечит...
Ни о чем не жалею,не плачу - все равно не вернуть ничего...
Тороплюсь за те горизонты - где судьба не обманет меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552002
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Вбирає очі фото незнайомки –
Краса жіноча – незбагненне з див!
Немов без «коксу» - почалася ломка,
Подайте хоча б скляночку води!
Жага очей – пекуча і глибока.
Тримаюся! Та поглинає вир…
А вишні уст – таким налиті соком!
Ось вип’ю – усьому наперекір!
Лілейна шийка. Ланцюжок і хрестик.
І декольте – ледь вийшло за межу.
Я зупинивсь, немов на перехресті.
Забракло слів. Нічого не скажу.
За що мені такі випробування?
Де ці світлини взагалі взялись?
Дилема гостро колючками ранить,
І відчай монітором мій завис.
Душа перед розп’яттям – на коліна.
І дух немов із плоттю примиривсь…
Але ж я точно знаю, що загину,
Бо клятий погляд тягне мене вниз.
Де м’ягко влігся у долинці хрестик.
Йому затишно поміж пружних форм…
Несамовиті демонів оркестри
Мою смиренність знищили давно.
Чи об таку спіткнувся я хвилину,
Що світ піднявся до небесних плес???
Стаю й перед Красою на коліна –
Одним із найвеличніших чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552134
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Не зупиняй мене...
Це мій політ...
Самотньої пташини понад степом...
А може...маків надто буйний цвіт...
Ця драма...
Нам поставлена вертепом...
Не зупиняй мене...
Це мій політ...
Сніжинки... що розтопиться в повітрі...
Лише на склі зітреш від неї слід...
А з нею мрії...
Неймовірно світлі...
Не зупиняй ніколи
Цей політ...
Цей ідеальний шторм над Чорним морем...
Цей танець болю... що не бачив світ...
Станцюємо
На всіх земних просторах...
Цей танець крові...
Із яких причин...
Вже підіймає нас дев'ятим валом?
Лише сніги нескорених вершин
Ти бачиш
За найвищим перевалом...
І я не знаю...
Із яких причин
У цей політ ведуть мене дороги...
Як танець двох нескорених вершин...
Які ніколи
Не впадуть під ноги...
Вони вже є!...
Світів - нам не створити!...
Лише новим наповнювати змістом...
Це лише тінь від Майстра й Маргарити...
Що пропливає
Над прадавнім Містом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522888
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 16.01.2015
Шукаючи притулку в римах,
До сповіді в них теж іду...
Ховаючись, як за дверима,
Мабуть, в останньому ряду.
Навколішки впаду та плачу...
В словах, занурених в печаль,
Бо знаю, більше не пробачу
Очікуваному, свій жаль.
Шукаючи притулку в римах,
Страждати можна досхочу.
Якщо я,навіть, тут - незримо,
Давно вже, подумки, лечу...
14.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552145
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Я не хотела видеть, как ты лежишь,
Тихий, красивый, хрупкий, потусторонний,
Это ещё не смерть, но уже не жизнь -
Неисповедимы пути господни.
Ты никогда не молчал, а сейчас–молчишь,
Плетью минут разбивая всё то, что создал.
Я ухожу от тебя по ладоням крыш,
Экзистенциально глотая воздух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551384
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Мовчання мов натягнута струна.
Він і вона.
У недомовленості фраз
Минає час.
Невідворотністю бринить
Прощання мить.
І як останній подарунок -
Поцілунок.
Вокзал. Людей німа ріка.
- Ну, все, бувай.
- Чекатиму дзвінка.
І зупинився часу плин.
Людей ріка , а я стою один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551696
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Моє серце гартовано болем у синю сталь
І чуттями розтоплено тіло у дикий мед.
Я виспівую біль свій – шаленством в чужі вуста
І у погляді, рухах шукаю того прикмет,
Що він серцем скипів, прикипів, чи хоча б – що звик,
Що вуста калино́ві зумів би й собі кохать.
А розсипана рута – то шлях у бездонний вир…
«Смакував би калину – вона, вибачай, гірка!».
Сміх пітьму розтинає, немовби пташиний крик
Та із вітром скаженим зливається в єдний згук.
«Сталь не знає страждання, не знає про сором, гріх,
Сталь не знає кохання, а тямить лише жагу…» -
Шепочу до нестями, аж поки рука – на стан.
…А сталевеє серце – таки не камінний мур….
Я виспівую біль свій – шаленством в чужі вуста.
Я виспівую біль свій. І пісня моя – йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545141
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 15.01.2015
Куда бредут все эти люди...
Бредут по жизни люди, люди…
Куда бредут, порой не знают.
Жизнь без любви, одни потуги,
О жизни светлой не мечтают.
Как жаль, они не понимают,
Что жизнь проходит, как мгновенье.
Любви не будет ВОСКРЕСЕНЬЯ,
Когда в душе нет места Раю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551874
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Уже мій край мене не пізнає.
Я ж не стомлюся стукати у двері.
Розлуку доля, як цикуту, п’є,
Проливши біль рядками на папері.
Йому не паспорт – душу пред’явив.
А він чомусь таку не пам’ятає…
Від сивої моєї голови
І постаті зіниці відвертає.
Мені б пробігтись по дзвінкій росі
Хлоп’ям русявим на зелені луки,
Чи, обійшовши замороки всі,
Тихенько взяти вудочку у руки
Гайнути прудко до розлогих плес,
Із поплавком лишитись наодинці,
Спивати зором синяву небес,
А чи рвонуть за птахом навздогінці.
Може б тоді розвиднилось тобі,
І руки б ми потиснули, як друзі,
Лишив би серце непогасний біль
Від краху найпрекрасніших ілюзій.
…Між нас піввіку згадками лягло,
І наші лиця – наче незнайомі.
Та все-таки – наморщ своє чоло,
Мого дитинства найтепліший доме.
Оті слова найкращі пригадай –
З усіх шляхів я слав тобі привіти.
Нехай роки спливають, як вода,
Ти маєш мене, друже, зрозуміти.
Що тут живе донині мамин спів,
І батька чути обважнілі кроки…
Зринає світлим маревом із снів
Осики білопінної неспокій.
Тут радість із журбою обнялись,
І ходять, зачаровані, по колу…
Ти можеш мене, краю мій, зректись,
Та я тебе, мій суджений, - ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551863
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Я народився місячної ночі,
Комети хвіст виднівся у вікні
І шепотів слова якісь пророче,
Шлях непростий завбачивши мені.
А я звичайний. Трохи недоучка.
І схиблений на точності подій.
Пішла дружина: я їй надокучив…
Буденний факт в колізії земній.
Рукопис є, а грошей – ні копійки…
Душа щемить в якімсь передчутті.
Підсохла недописана сторінка…
Піду-но в місто… Гарно навесні!
Яке повітря! Сонце прохолодне…
І ноги мчать (куди – не знаю сам!)…
Стрибає серце в почуттів безодню!...
Але від того лоскотно думкам!..
Букет вогню! ВОНА ж згорить, бідаха!
Жахливі квіти кольору… розлук…
Сплетіння рук… Тонкий парфумів запах…
Й хода луни майбутніх хресних мук…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551802
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
А я слабка. Ти підеш – і заплАчу,
І струни серця нотами порву,
Не сподівайся – я усе пробачу…
За двох сама грозу переживу…
Зберусь на гору нашої розлуки,
Візьму, мов бритву, змащений смичок,
І душу, що приречена на муки, –
По тактах крові, аж до кісточок…
А пісня болю полетить у далеч,
Лопочучи метеликами крил…
І ти почуєш – і про все згдаєш…
Але намарно, бо мій слід простиг…
Мене немає… я пульсую в ритмах…
Скрипковий ключ зав'язано джгутом…
Нашіптую заплакані молитви…
Аби тебе пробачено було…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551799
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Якщо жбурнула доля, в очі дим,
Нехай не дим, а пригоршню піску,
Коли, життя здалося заважким;
Недовго втримать захисну луску...
Чи скотиться біда , наче дощу
Краплини, впавши, перлами, до ніг?
Я, подумки, назад їх запущу,
Летять хай,бумерангом, за поріг.
Зачеплять по дорозі, вир бажань,
В любов додавши, присмак гіркоти...
Не маючи надії сподівань,
Повернуться, з утраченим ,"прости"...
14.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551614
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Не делай пакостей друзьям
И тем, кто находился ряgом.
Не разрушай душевный храм,
Не гоже ненависти ядом,
Питать порывы низких чувств.
Судьба шагает с бумерангом,
Бросок - поток твоих безумств,
При жизни выльется цугцвангом....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551557
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2015
А хочеш-мовчи…
Ти не мусиш нічого казати…
Я буду сьогодні замріяну слухати тишу…
Дозволь мені знову з цілунків твоїх змалювати
Розсипане вітром –
“ніколи тебе не залишу”…
А хочеш-мовчи…
Коли слів не знайшлося для мене…
Сама все допишу… змалюю... домрію… дограю…
Це листя, як очі мої… неймовірно зелене…
Чи може таким бути
вхід до забутого раю?
Ти просто мовчи…
Я відчую на лінії світла…
На рівні енергій… що їх випромінює атом…
-Енергія ця абсолютно ніяк не помітна…
А й справді… тобі
було б краще сьогодні мовчати…
Ця сила вогню…
Ці пориви північного вітру…
Дозволимо їм говорити сьогодні за нас…
Чи можна - отак?… - залишитись - на лінії Світла…
І слухати Тишу…
відкинувши простір… і час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551373
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Останній крок зробити та піти,
Куди?.. про це і думати не варто.
Десь зводить доля зоряні мости,
Чиясь, лишень уклін дарує старту.
Останній крок, завжди такий важкий.
Хоч ноги йдуть, біль в серці не вщухає.
Невидимі заховані стежки,
Тут у долонях, - хто їх прочитає?
Останній крок, безмежного "чому"?
За рогом - прірва, темна, нездоланна.
Всі відповіді впали у пітьму,
Не зцілені щемлять і досі рани.
Останній крок - дорога навмання,
Відкриє, чи заплутає ще більше?
Шукаючи прийдешнє пізнання,
На кінчику пера, про тебе - вірші...
14.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551477
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
У нас, киноманов... Тут Спилберг – не "торт",
Фанбойский фютюр, Кассабланский восторг...
Нам Роберт Мак-ки, с его сеттингом сцены -
Всего ли «Гусь в шляпе» с вареньем комедий...
Кто мы? – киногуглы? Запойные экшины?
Канал «Эгоист» нам Бог, царь, дьявол бешенный?
Мы сливки снимаем с Ришаров-Бурвилей?
Повидлом вкушаем Вуд-Алено-стили?
Мы учим язык Нави для - Аватара?
Мы в Клубе Гурмане лишь ради ПИАРА?
Да нет, всё не так, Счастье, ведь – не насмотришь,
Не подсахаришь, не сперчишь, не подсолишь,
Эстетику, в сердце с экрана, высокую
Просмотром «Рублёва» и метра Высоцкого -
Не запечатлишь навсегда, так, как хочется,
Карибским пиратом, Дианным высочеством
Где счастья рецепт? что - вокруг? что - внутри?
Стоп, слышен трамвай Челентано, смотри...
А "Лучше, - по Николсону, - не бывает"...
И наши сердца – знают, знают и знают:
Клуб «Киногурман», музы фильмов, мы, я
Мы прежде всего, пусть и кино-ДРУЗЬЯ!!!!!
Мы – кино-друзья! Здесь – ДРУЗЬЯ МЫ, друзья!!!!
13.01.15г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551439
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Душа живе..
Їй стрілося кохання,
У довгому, безсмертному житті..
Знайомо стало,
Що таке зітхання,
Залишившись колись на самоті..
Став бачити,
Замружуючи очі,
Твій теплий погляд, всюди й повсякчас..
Коли ти поруч,
Нібито лоскочуть,
Все моє тіло пір'ям водночас..
Душа дізналась,
Що таке кохання,
За час, недовгий, нашого життя..
І є у мене
тільки побажання-
У вічності нести ці почуття...
09.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549953
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Схарапуджений вихором болю,
Лине час у завії хвилин
По заметах абзаців історій,
Де закладками сохне полин.
Розгубивши підкови щасливі, –
Без стежок, навмання, по тернах…
Маки сліду, мов мітки на білім…
По несхожених ще сторінках…
Простромивши галопово розум
Гострим списом на стрілці пера,
Нагадай нам, розгубленим: хто ми? –
На розп'ять перехресних світах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551521
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Я видела белый сон,
Весь мир заметало снегом,
И нежный хрустальный звон
Летел, словно звезды, с неба…
Морозная тишина
Озвучена ультразвуком…
Дарила песни зима,
А вместе с ними – разлуку…
…Стираю память везде,
О прошлом – не вспоминаю…
На этом белом листе
Я новый путь начинаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551529
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
А Новий рік заплутавсь поміж дат,
Між літочислень і усяких стилів…
Тим часом розгулялась Коляда,
Василь Маланку просить на гостину.
Їх не хвилюють влада і права,
Вони у нас прописані навічно.
Кутя – усіх наїдків голова,
Щедрівників й колядників покличе.
Родина потім сяде за столи,
Молитва тепло об’єднає душі,
І потече розмови тихий плин
Про пережите й наболіле суще.
Проллє Всевишній світлу благодать,
А день помалу прибавляє кроку…
Спішить зимову казку передать
Рік Новий новоявленому року…
Хай дискутують дні в календарі –
Не будем строго пустунів сварити…
Лиш мир ступив би знову на поріг,
Як найвірніший України житель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551543
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Нас не примут небеса,
И в Аду не будут рады.
В полудикие леса
Уходи искать отрады.
Убегай, босой, нагой,
Пересчитывать созвездья,
Ночи становясь слугой,
Укрываясь от возмездья.
Забывай всё, что ты знал,
Чему люди научили.
Превратись в туман у скал
И шепчи живые были…
Взвейся дымом из костра
В те немеркнущие дали,
Да иголкой, что остра,
На соткáнную из стали
Нить свободно нанижи
Судеб-бусин разноцветье.
Больше нет твоей души –
Повенчался с нею ветер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551556
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
[i]Время не после полуночи. Время - до.
В западной части города подо льдом
рыбы живут счастливые. Мега-дом.
Как им не страшно плавать там глупым, голым?
На берегу портовом шумит квартал.
Ты понимаешь, что это иной портал -
старый кабак, где держат бокал у рта
люди, которым сушит до хрипа горло ...
Кто-то уставший с кем-то, спешащим жить,
лакомит стейк, об вилки тупят ножи
и болтовня: о жизни, любви и лжи
бестолку. Слишком быстро стекает к порно ...
Жарко. Ровно на градус заказанных вин.
Здесь вышибаются фейсы и клином-клин:
даме всегда найдётся в толпе один,
с кем она ровно в полночь уйдёт покорно ...
И на минуту обнявшись у фонаря,
ты забываешь, что рыбы не говорят,
а где караси срываются - щуки в ряд
вертят хвостом и брюхом голодным, будучи
глупыми, голыми, жадными до костей ...
А от него всё равно никаких вестей
и словно река зимой, холодна постель
так, что не до ... Время после полуночи ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551295
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
А сколько встретил ты рассветов?..
Ты удивлялся теплой ночью трелям соловья?..
А провожал ты с грустью багряные закаты?..
А на дорожку лунную ступить тебя холодная звезда звала?..
Тебя дожди хлестали плетью?..Потом прощения просили с буйным ветром?..
К тебе судьба была всегда добра?..
Ты бегал по росе?..А босиком по снегу?..А в прорубь окунался?..Не боялся?..
Когда опавших листьев осени ты собирал букет?..Ты в дом к себе принес его?..
Ты видел,как подснежник пробивается сквозь ледяную корку льда и снега?..
А ландыши тебе дарили?..Ну а сирени ты искал счастливый тот цветок?..
Ты ароматы луговой травы вдыхал вот только скошенной еще?..
В долине горной, где нарциссы царствуют и опьяняют, бывал разок?..
А ты во сне летал?..Твой ангел рядом был и за руку держал,чтоб в пропасть ты не оступился,..не упал?...
А ты любил?..Ты эту радость испытал?..Младенца прижимал к груди ?..
Баюкал ты его в ночи ?..И на седьмом ты небе сколько раз от счастья умирал?..
А если дашь ты мне ответ...глаза в глаза...и скажешь только"да"...
То знаешь - не зря ты землю тут топтал,..ты все любил,..ты все познал...
И жизнь не зря тебе была дана...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551184
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Від серця трохи на схід…
Прошила навиліт куля…
Рану б зашити слід –
Рубець застарілий муляє…
Краяли довго (віки!)…
Прямо по водній артерії…
І приживляли шипи
Руки чужої імперії…
Якось усе заросло,
Начебто з'єднане намертво…
Ні… все до часу гнило…
І проривало – Майданами…
Куля навиліт… в плече…
Серце від болю в агонії…
Десь там ліворуч пече…
Роз'єднаність… території…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551238
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Усі вже знають, та ховають очі,
І дивляться із докором услід.
А я без тебе дихати не хочу,
І на тобі немов зійшовся світ.
Її коханою своєю називаєш,
А я –розпусниця, безсовісна—от хто,
До мене по суботах приїжджаєш,
Мов виграш забирати у лото.
Спочатку це сприймала, як образу,
Це біль і ницість, ляпас по щоці.
І сльози викликала і відразу
Обручка ця проклята на руці.
Та буду я твоєю аж до ранку,
Чи ти моїм…позиченим, мов річ.
Я знов лишаюсь в статусі коханки—
Болюче щастя, що триває ніч.
І ти ідеш – тебе чекають діти,
Шукаєш виправдання совісті своїй.
З вікна я бачу, як купуєш квіти,
Так боляче, що не мені, а їй.
Зім’ята постіль, мов життя останки,
А у думках безумство протиріч.
Я знов лишаюсь в статусі коханки
Чекати щастя у суботню ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429126
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 12.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2015
«Перстень с сердо́ликом на многолапках.»
...Он её внёс в обнимайке-охапке
Прямо в витринный святой "Ювелирный",
Весь романтический, нежный и сильный...
Тучи покрыли снегами задорство,
Что ж, удаляются дальше и звёзды.
Где кавалеры из рыцарей дружеских...
Кто им сейчас чай готовит супружески...
Только теперь, когда ветры из брани,
Страхом стучат в углеродные ставни
Я поняла́ высший дар пожеланный:
Перстень - ресурс подарил, к выживанью.
Про́дала Перстень: вот, дом починили,
Я же ...про вечность строчила, строчила.
11.01.15г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550857
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Різдвяні свята теплі і веселі,
Змітає вітер сніг пухкий з дахів,
Всі радісно несуть в свої оселі
Дарунки для маленьких дітлахів.
І жвавий гамір чується повсюди,
І в магазинах всього більше аніж досить.
А в переході обминають люди
Мале хлоп"я, що милостиню просить.
Пальто тоненьке і навряд чи гріє,
Від холоду здригається дитина,
В очах старечий смуток, безнадія,
Що хтось зупиниться і грошей йому кине.
Ось чоловік побачив, зупинився,
Він, як і всі тут, просто перехожий.
На цій дитині поглядом спинився:
- За що страждає це дитя, о, Боже?!
Невже ти неспроможний щось зробити –
Він думкою до Господа звертався –
Адже і він, і всі ми – твої діти!
І Бог почув, й до нього так озвався:
А я таки зробив щось, щоб ти знав,
Адже до нього я ТЕБЕ послав!
***
Немає в Бога рук, крім наших власних,
Щоб допомогу людям надавати вчасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550999
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Так холодно, так боляче, так гірко…
Сльозами зрада серце обпекла...
Там, високо у небі згасла зірка,
Яка для мене світочем була.
Єдиним словом можна розіп‘яти,
А можна враз підняти до небес…
Стою…Мовчу…Не знаю, що сказати…
Немає щастя, треба жити без…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550939
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
А мне сегодня просто лень!..Я дурака валяю...
И хорошо мне от того,..и все вокруг мне мило...
Читаю -что хочу,..душою отдыхаю!..
И строго никого я не сужу,..и не судила...
Мне интересно - что другие пишут и рисуют...
И что тревожит их,..и глубоко ли дышат...
И что кому болит,..и что кого волнует...
На пульсе руку я держу...Считаю все удары...
Не больно,..а в удовольствие - когда на миг сердечко замирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550967
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2015
О, матір - втілення цнотИ!
Поміж людей, бувало,
Стрічав, на тебе схожих, чи не сплю?
Та вранці ти тіла ті залишала,
Я кидав їх, без сорому й жалю.
Ти -скрізь! В усьому - ти!
Ти - пахнеш полем,
Твоє волосся - квіток аромати,
Вдихнути довелося разом з горем...
Та я готовий - ще!
Я болю - радий!
Вагітна сонцем, винна ти - лоза
Ти - свіжий погляд, після сну, дітей.
Життя мого - криниця і сльоза,
Що від людських прихована, очей.
11.01.2015.
ОРИГИНАЛ.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545148
О,девственная мать!
Среди людей, бывало,
Я находил, похожих на тебя,
Но утром,ты их тело покидала
И я бросал их тоже, без стыда.
Ты - всюду! Ты - во всем!
Ты пахнешь полем,
Твоих волос цветочный аромат
Вдыхать мне приходилось вместе с горем...
Но я готов - еще!
Я боли - рад!
Ты - винная лоза,беременная солнцем,
Ты - свежий взгляд, проснувшихся детей,
Ты -жизнь моя,разлита по колодцам,
Вдали от человеческих очей.
VADEMECUM (лат) -"иди со мной".
VADETECUM - перевод не найден.У автора,как "иди сам".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550741
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Без тебе цей будинок став німим…
Замовкли сходи… зачинились брами…
І часу дух, немовби клоун-мім,
Хитається між жестами й словами…
І за вікном завмер той самий день -
Скляні уламки неба між гілками…
Співають протяги, долонями дверей
Відстукуючи суму телеграми…
А відповідь блукає у світах,
Безадресна… байдужа… ніби квола...
Гойдає маятник… у клітці б'ється птах…
Замерзли вікна в безголосім домі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550613
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Нет очертаний пустоты,
И цвета нет, и запаха, и шума.
Здесь, нерожденные мечты
Не умерли - ушли угрюмо...
Нет очертаний, давит боль,
И задыхаясь в одночасье,
Теряем, сгоряча, контроль,
И над собой уже не властны.
Нет ничего... шумит в висках,
И страхом душу наполняет.
Уже не удержать в руках,
То, что название теряет...
Нет, только - отблески обид.
А может, горечь пониманья,
Что пустота, пусть не кричит,
Она - сигнал о расставанье,
Нет?..
11.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550671
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
Она явилась, ночью, в тишине,
Уселась рядом, "как живешь?" - спросила.
Такой знакомой показалась мне,
Я ее видела, но где, забыла...
Она пришла тайком... ну почему,
Не встретиться? Или визит запретен?
Я слушала ее шаги во тьму,
И сожалела, обо всем на свете...
Она смотрела, проникая внутрь,
И шрамы увидав, пересчитала;
А я, устав от всех житейских бурь,
Не прятала их вовсе, не скрывала...
Она мне руку к сердцу приложив,
Проникновенно так, что-то шептала...
Сомнения все, мысленно, изжив,
В ту ночь... я свою душу в ней узнала...
10.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550331
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Чотири стіни…із картиною, замість вікна…
Повітря, розлите по вазах фаянсових (в грамах!)…
Ритмічно співає натягнута серцем струна –
У інших, заповнених вічною пам'яттю залах…
А там, на картині, застигло безмежжя розкриль,
Красиво вдяглося у складки нового блавату*…
І сонця великий блискучий солом'яний бриль
Стрічками проміння притримує хмаркову вату…
Та це все ж малюнок – гербарій колишніх чуттів,
Притрушений пилом чужих помилок і зневіри…
Кому це потрібно - шпалерам на сірій стіні,
Які, сперечаючись з часом, пошилися в діри?...
Торкнуся рукою… і раптом… в очах промайнуть
Дерева тінисті, кортеж журавлиний, будинки…
І я, наче лезом, думками… картину… прорву…
І вийду… з вікна, як свідомість, розсунувши стіни…
*Блават - тканина синього кольору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550363
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
Мое "хочу" сражаясь с "не могу",
Все время шепчет про себя: "Нельзя..."
Слова, с дрожащих, не упали губ,
А мысли скрыть?.. я отвожу глаза...
"Хочу", не уступая ни на шаг,
Терзает душу, будоражит кровь.
Но "не могу", мой самый злейший враг,
"Нельзя" зовет на помощь, вновь и вновь...
Я среди них, распята, как Исус,
"Нельзя" твержу, молитвой день и ночь...
"Хочу"змеей вползает, а искус,
Мне "не могу" поможет превозмочь...
И что же делать, где ответ искать?
Когда, желаний огненных, кольцо,
Мое "нельзя" начнет испепелять,
Явив твое любимое лицо?
09.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550149
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
На скляному аркуші – імпрЕсія,
Осінь виливає почуття:
Акварельних днів туман сугЕстії
Розбавляє краплями життя;
Плямами від листя листопадово
За мазком дощу кладе мазок,
А пролита фарба лунко капає
Кавою в калюжу на пісок.
Залишивши підпис під роботою
Пензлями із журавлиних крил,
Подалась у вирій. А за осінню
Відлітає спогадів акрил.
А господар-час, по днях блукаючи,
З вікон змив зів'ялі вітражі…
Хай тепер зима на чистім аркуші
Намалює літа міражі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550040
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
[i]Величие души пылится в малом -
В паразитарной схеме став чертой
Меж сочностью даров и ветхим жалом,
Все ж выдурить у боженьки покой.
Орудуя мертвящим инструментом,
Найдя в крови целебный компонент,
Не поперхнись банальности моментом -
В ногах вселенной - ты, лишь, инструмент...
Полноэкранны детские улыбки...
Захламлены предсмертные глаза...
Под нервом обиходной соло-скрипки
Бессменная колышется слеза.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550053
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Так сумно, коли тане взимку сніг,
Йому б рипіти зараз під ногами,
А він тече, розгублено, струмками
І важко йти, не намочивши ніг.
Чи інший клімат був, чи інші ми,
Чи пам'ять наша надто вибіркова?..
Минуле нам привіт шле вкотре знову,
У нім зима подібна до зими...
[youtube]http://youtu.be/CqZkGwQXlJU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550061
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Я улыбаться перестала,
Холодный ветер губы студит.
Одной надеждой меньше стало,
Одною песней больше будет.
А. Ахматова
Душа простужена обманом…
Предательством температурит…
Ей повязать бы лоб туманом,
Дать компас, как свечу святую;
Ее отшептывать бы в травах –
Да на окне луга замерзли;
Ее б согреть огнем Купалы,
Что зажигает в небе звезды…
Она на белом покрывале
Лежит и бредит белой вьюгой,
Хотя вчера еще летала…
Сегодня небо стало мукой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550107
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
-Хіба ми знайомі?...(питає очей твоїх вир…)
-Ось ми – такі різні… і дерево наше – не квітло…
-До тебе прийшла я із наших колишніх квартир…
Там досі палає
невимкнене нами ще світло…
-Пригадую тільки… як зорі торкалися нас…
-Тебе пам”ятаю у кожній зі своїх клітин…
-Була ти сумною… а зараз?..- Мабуть, ще не час…
-Так з чого почати?..
- З поезії… може… з картин…
-Всі пошуки – марні… Людині потрібна – людина…
Ця сила адгезії… Магія замкнутих кіл…
Як в чистому дзеркалі … бачимо в ньому… і стіни
Там все ще тримають
примхливе тепло наших тіл…
-Коли ж ми стрічались?...(питає очей твоїх вир…)
-Ти справді гадаєш, що дерево наше не квітло?..
Чому ж тоді в кожній… у кожній!- із наших квартир,
Ще й досі палає
Навіщось невимкнене……….. Світло?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549920
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Кольорові будинки і скельця надламаних мрій,
Недопитою кавою рясно зволожені ранки.
Засинає надія в холодній долоні твоїй,
Коли йдеш манівцями додому від Музи-коханки.
А вона жартівливо щоразу сміється услід,
Мов крізь пальці пісок,розтікається ніч невагома.
Знову тиша глуха,замість чаю-розпечений лід,
Між порожніх вокзалів-забутої слави оскома.
В павутинному светрі пилюкою диха рояль.
Навпіл серце від болю,його вже нічим не зцілити.
Знов підеш до коханки,та їй тебе зовсім не жаль,
Її тіла жадає злий геній,навмисно дволикий.
Манускрипти дописані,ноти загублені.Дощ.
Кольорові будинки вже блимають сірістю вікон.
Полохливо біжать твої мрії по вигинах площ,
Ти її полоненим лишишся назавжди....навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526101
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 08.01.2015
Время медленно душит, к закату сгущая кровь,
Формалин добавляя в онемевшие русла рек,
Где с холодным течением тело идёт на дно,
Задыхаясь над пропастью мраморно-пыльных лет.
Белым мелом очерчены контуры наших лиц,
Мы впиваемся с нежностью в мягкие створки губ,
Пустота заползает змеёй и во рту скользит,
Отравляя фальшивостью суть дорогих минут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542137
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.01.2015
Ты любишь всех,
Но ты – не Бог...
Так кто же ты,
И как тебя зовут?..
Придуман грех...
Любовь – порок?..
Твои мосты,
Не на нЕбо ведут?..
Ты любишь всех...
И никого...
Душе – простор,
Свободы сладкий миг...
Кому?.. кого
Манит успех?..
Мне, до сих пор,
Боль чудится и крик...
Ты любишь всех...
Добро и зло...
Не верю?..прочь!..
Я больше не нужна...
Вновь... горький смех –
Не повезло...
Стон режет ночь –
Души моей струна...
Ты любишь всех,
Но ты не Бог...
Так, кто же ты?..
Не уходи, ответь...
Любовь – не грех...
Чужой порок,
Разбил кресты...
Несется в бездну... клеть...
08.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549857
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Ну, і хто ти така, щоб дивитись ось так
мені в очі... із дзеркала... Чуєш?
Ти б мене в метушні продала за п'ятак,
Як стерв'ятник, на слабкість чатуєш.
Скільки знаю тебе, очі прагнуть гріха,
те ж шепочуть малинові губи...
Я ж до поклику твого залишусь глуха.
Не штовхнеш у обійми до згуби...
Ти питаєш мене: ну для чого я тут?
Щоб довіку блукати по колу?
Я шукатиму завжди отой " п'ятий кут ",
Давлять стіни тіснії довкола...
Ти питаєш мене: де поділася та,
що жилА для своєї утіхи?
Так стікають дощем мої юні літа,
як бурульки весною із стріхи...
Ну, а я відповім, що така моя роль,
і мені до смаку її грати.
"Жінка" звати мене, нагадати дозволь,
ну а друге ім'я моє "Мати".
Я не зло й не добро, я не пекло й не рай,
Народити - на те Божа воля.
Я у дітях живу, ти про це пам'ятай,
а все інше для мене - недоля.
І я знаю, що ти... не відступиш ніяк...
Та, що волі і кисню замало...
Все шепочеш, бунтуєш... Завжди буде так,
одне серце нас двох поєднало.
5.01.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549124
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Ты сказал мне – иди…
За бортом – бушевала вода…
Умоляла – остынь…
Ты на голову лил мне все краски…
Как могу я идти… совершенно не зная – куда?...
Может… в дюны пустынь…
Или все – же… в морозы Аляски?...
Я иду – в НИКУДА...
Отреклись… разомкнулись пути…
Мои баки – ПУСТЫ… и до взлета осталась - минута…
Ты ведь должен понять…
К непонятному слову – ИДИ…
Нужен номер указа…
Желательно – схема маршрута…
Ты сказал мне – иди…
Из огромного ряда причин…
В мир жестоких страстей…
Полыхавший огнями коррупций…
Совершенно забыв… что и ты остаешься – один...
В тот бурлящий котел
Отправляя меня – без инструкций…
Что ж опять с опозданием
Стали ходить поезда?...
И вопросы мои без ответов – опять почему – то…
Там… за грязным стеклом – НЕЗНАКОМЫЕ мне города…
Мои баки – ПУСТЫ……..
Мои мысли – ПУСТЫННЫ……….
………………………….Минута…………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538599
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 08.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.01.2015
Я устало брела, падал снег,
Белым саваном землю укрыв.
Даже время замедлило бег,
Задержав своей нити обрыв.
Я устало брела, чей-то след
Не засыпан и так сиротлив.
Из чужой жизни – просто фрагмент
Одинок и ужасно тосклив.
Я устало брела… твой портрет
Отражали игрушки с витрин .
Звездной пылью летящих комет,
Мне казались минуты смотрин.
Я устало брела, загустел
Лунный свет, отражаюший блик.
До утра лишь ему и блестеть
Круг извечный скользяще-безлик.
07.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549801
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
[i][b]После долгой дороги отчаяния он неизбежен -
обнимающий, тихий покой с обескровленной датой,
отпущение терпкого чувства - "себя виноватых",
через шанс - чуть не стать сумасшедшими в слабой надежде ...
Было время, когда приходилось страстям отдаваться,
проиграв остроумные споры в мечтах ненароком,
поливая друг-друга ещё свежевыжатым соком,
где весна, засмотревшись, цвела возле брачного танца .
Как святой иерофант натирал маслом мирры запястья,
совершал омовения , шепча не святые молитвы ,
и в очерченный круг от луны колдовской и размытой,
ставил в центр двоих, словно статую вечного счастья ...
Там стекали частицы огней с перламутровой кожи
и два стона сливались в единое целое - зверя,
то ли Бог, то ли космос все тайны нам в руки доверил,
но навечно связав наши души, страдания умножил ..
Мы искали себя на задворках ушедшего века, в
переходах планет , на спирали заброшенных станций ;
то ли Бог, то ли космос однажды даёт человеку -
смысл света, без этого смысла мы земле-скитальцы ...
Удаляли свои города, позабыв партитуру,
после ... пятнами редко мелькали в толпе одиночеств,
кто же знал ... то ли Бог , то ли космос иного захочет,
зарождая былые огни в заблудившихся гуру ...[/b]
После долгой дороги отчаяния он неизбежен -
обнимающий, тихий покой с обескровленной датой,
отпущение терпкого чувства - "себя виноватых",
через шанс - чуть не стать сумасшедшими в слабой надежде ...
[b]2013г[/b].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549488
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 08.01.2015
На Рождество Луна огромною была и фонарем светила ярким - ярким...
Ловила жадным взглядом теплоту Земли...
Смотрела,как дымок над крышей стелется и вьется,..
Запоминала все и удивлялась простоте людей...
Как мать целует розовые пяточки младенца,..
Вдыхает нежный аромат душистого затылочка и тихо подпевает ай - лю- ли...
К груди своей так нежно прижимает,волчком пугает сереньким,чтобы скорее засыпал...
И замирает в умилении ее сердечко,..трепещет птичкой маленькой,когда целует кулачки...
Сама вся светится от счастья ,..молитву шепчут губы - здоровья просит и долгих лет...
Не будет в них печали,горя и ненастья...Она на все готова для него...
И улыбается, и верит,..что будет все,..и не изменит ничего судьба...
И светятся уставшие глаза от счастья - счастливым улыбаться не трудно никогда...
И льется колыбельная земная,..запоминает все ее слова далекая Луна...
И слышно лю -ли,лю -ли,лю -ли...баю,..от неги замирает высоко холодная звезда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549788
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Она летала на метле все ночи,
стихи на тучках серебром писала,
а он, поэт, ну как бы между прочим,
лишь улыбался из-под одеяла.
Она абстрактной и пушистой кошкой
зажала в угол слово, словно мышку,
а он, лишь прикоснувшись к ней ладошкой,
весь превращался в красочную вспышку.
Где горизонт челом земли касался,
она все росы превращала в зелье,
которое он пил и не боялся,
что завтра может наступить похмелье.
Когда сам Бог запутался во флуде,
а чёрт нажал все кнопки и педали…
Я видел: им завидовали люди,
хотя они об этом и не знали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549435
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Край букових лісів й степів донецьких,
Одеських катакомб й полтавських нив,
Нехай новий рік буде май файнецький,
Без політичних та військових злив.
Родини збагатіли на героїв,
Та обідніли на батьків й синів.
Бажаю,щоб їх душі упокоїв
Всевишній. Помолімося долів.
Нехай у кожній хаті буде свято:
Маленьке тихе свято(для близьких).
Бо рік був на сумне й гірке багатий,
Та зміни йдуть і вірить люд у них.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546866
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 07.01.2015
Привіт.
Ти, знаю, любиш дощ
і вітру сум, печаль осінню
міських напівпрозорих площ...
Глянь -
вечір причаївся тінню.
Ось я пишу тобі листа.
Ми так давно не говорили
про те, що дарувало крила.
Вже я не той...
І ти не та...
Запросим до розмови ніч?
Вона нам не відмовить, звісно.
Хоча утрьох нам ніби тісно...
Але хіба у цьому річ?
Ти, відчуваю, вже не та.
І я пишу інакші вірші,
хоч кажуть –
нібито не гірші.
Та їх до цього ось листа
я не додам.
Це – не для тебе...
В них вже для нас
немає неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509363
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 05.01.2015
[i][b]Да ?!! Но ...
Пишу ... пишу ... что толку я пишу?
Встав в центр мёртвой точки ... на удачу?
Де факто - ни о чём не попрошу ...
де юре - ничего вообще не значу ...
Откормленным животным на потребу
хозяина, что обласкал и рядит,
смотрю на лунный луч в остывшем небе,
ищу свою звезду в небесной гряде ...
Наверно, есть законная печать,
что ставится в дела земных печалей:
есть вещи, о которых мне кричать
нельзя - "кого люблю", "о ком скучаю" ...
Я вырастила лунные цветы в земле,
где желчь - бессмертные интриги
и пусть не попаду в красивый fin,
твой разум все соцветия сохранит,
а мне дано быть частью этой книги ...[/b].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549142
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
(Низка хоку)
«І якщо можеш у юрбі лишатися собою...»
(Радьєрд Кіплінґ)
* * *
Бавляться люди
Важкими іграшками:
А вже не діти...
* * *
Залізні сливи
Мені в капелюх кинув
Старий неспокій.
* * *
І ти теж їдеш
Туди, де дарують смерть?
Кумедний песик...
* * *
Пухнастий сніг.
На його ковдрі спати
Тиждень довелось...
* * *
Зимовий грім.
Знаю, що це не гроза,
Але все таки...
* * *
Від залізних риб
Ховаюсь під землю.
Пісок на зубах.
* * *
Зимова імла.
Залізна чорна бджола
Над нею гуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549032
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Це навіть – не біль,
що спадає дощами із неба…
Це справді – не біль,
це зимові невчасні дощі.
Розбитого серця така неймовірна потреба,
та навіть не серця,
а тільки уламків душі…
Це справді – не біль…
Бо від болю сміються, чи плачуть…
Як діти Помпеї – руками іще за кущі…
Це те, чого вже не сприймають…
Не чують… не бачать…
І це не вкладеш,
як вчорашню цукерку в вірші.
Воно ще - ніким…
Бо не має ні дому... ні назви…
(безмежні провалля невивчених вченими дір)
Це те, що тебе прошиває
із силою плазми
на сотні… та навіть не сотні…
мільйони “навпіл"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548561
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2015
После Нового года стобальных заторов не слышно.
И чуть вверх по «Грушевской» пустой, отдыхая, качу.
Слева-справа, за ручку гуляют одетые пышно.
Что ж, в охотку штурвал к поворотной кофейне верчу.
Дома-аристократы в убранствах, положеных Киеву,
Одобрительно светом кивают авто и прохожим.
Тут «арабики» запах нок-боксовый и кофе-гриллевый
К макиятто экспрессо привёл, как к искусству художник.
Там за столиком две поэтессы читали высокое.
И бармены и официанты, как будто от магии,
Завороженно перекликались водичкою-соками,
И стучали бокалами в паузы рифмово-тактные.
P.S.
Год прошёл, и в тянучках я больше не слышу стопкранной заторики.
И читаю чертовочкам уличным - из поэтических сборников.
04.01.14г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548700
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Душа в неспокої
через весну...
І я про це
натхненно пишу вірші...
Поетам нині
точно не до сну...
Змагання в них
хто кращі, а хто гірші...
Птахи летять
Із Ирію до них
Лягти рядками щоб
До їхніх книг...
А я недолюбив
свою Весну...
Твоє тепло живе
в моїх долонях...
Я без очей твоїх
давно без сну...
Шукаю їх
у багатовіконні...
Ще пристрасть
наша постіль береже
Коли ми
божеволіли з кохання...
Давно зів'яв
троянд букет уже...
Наш співучасник
щастя
без вагання...
Вночі, як злодій
місця не знайду...
Я лабіринтом
попаду у Душу
Там Мінотавр мій власний
на біду...
Хабар йому щоб вийти
дати мушу...
Торішній пил гарячих зобов'язань
і пристрастей ледь видимі сліди
Шукати в завтра двері ти сюди
прийдеш (кудись про дим цигарки
зникла фраза...)
--------------------------------------------------
Мені б якось перечекати літо
У ватрах осені не обпектись
Не стати взимку з криги
монолітом...
У Березні підсніжником знайтись
І починаючи з нуля
своє оновлене Життя
Тебе любитиму знов я
без зайвих слів
До забуття.....
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
[b]ОРИГІНАЛ:[/b]
[b]я так недолюбил… Свою Весну…[/b]
[b]Хуго[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504366
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548595
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Нерозуміння виросла стіна
Висока, я тебе уже не бачу.
Багато у стосунках віра значить,
В реаліях... я вірила одна.
Напевно, любий, щось у нас не так,
Мені, чомусь, ти вірити не хочеш.
Та вмить розтане, лиш поглянеш в очі,
Із криги наче, недовіри знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548600
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Мелодией к тебе прильну в мгновении…
И усыпляя музыкою вечности,
Губами выпью стон и прочь сомнения,
В чем осознанье граней бесконечности?.
Запутывая на ходу нечеткий след…
Я твоею тенью стать, не обещаю,
Ведь наша жизнь – всего лишь суета сует…
Надеемся, зовем… и не прощаем…
Мелодией… надсадно раздражая вновь,
В сознание проникнув, мыслям уступив,
Каким-то наважденьем угрожаемым
Вовлечь неистово… грехи не искупив…
И сладостною мукою томимые,
На нетерпение глаза уже закрыв,
Чтоб среди слов и нот, неутомимо мы
Cмогли найти один - единственный мотив…
Мелодией к тебе прильну… мгновение…
И усыпляя музыкою вечности…
Губами выпью стон…и прочь сомнения…
Вот…изученье граней… бесконечности...
23.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548115
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Цвіте багряно в лютому герань,
Мов сад квітує в травні на відсонні,
Від ігрищ барв танцює підвіконня
Поміж холодних білих зазіхань.
На кожній шибці витівник – мороз
Малює казку - дивні візерунки.
Вручає ніби згубні подарунки
З космічних канн, півоній та мімоз.
Нема ні грама в образах тепла,
Відсутні зовсім промені любові…
Оце б хоч раз торкнулись кольорові
Мережки й звуки трепетно чола !
Орнамент той підкреслено блідий,
Мов шкутильгає тінь із порожнечі…
Чекаєш світла , що зігріє плечі,
А тут світанок дихає гнідий.
Невтішні замки , шпилі , голуби…
Не вишиває голка золотиста
На площі стін бурштинове намисто –
З весняних скринь зворушливі скарби.
Мов навмання писались сторінки,
Бо вражень геть позбавлені принади :
Ні насолоди , ні бодай відради
Я не знаходжу поглядом таки.
Німій красі , либонь , не до вітань,
Бо ніжне серце в гротах амальгами
Замкне зима іржавими ключами…
Хоч дню жива всміхається герань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547858
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 02.01.2015
Чорним полем серця ходить сум,
по слідах що стали знов прозорі...
ти кохання підняла на глум,
і за ним сьогодні плачуть зорі.
Ринви зморшок підпирає біль,
(недієвий тут закон науки),
бо і в найлютішу заметіль,
так іще не затерпали руки
Догоряє день в багатті мрій...
Нерви наче після вітру лози...
відчуваю,за розп'яттям вій,
за хвилину здетонують сльози!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531021
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 02.01.2015
[i]Иже еси на небесех (с) [/i]
Наверное, всё это стоило - раз пережить,
обрушив пик счастья в кальдеру под кратером боли,
где бьются, чтоб выжить, два сердца - ласкуши-ежи,
спасая друг-друга, касаясь, иголками колют.
По полю, где звёзды росли и цвели тёплым светом,
мы лихо прошлись, собирать их в охапки - жалея.
Ты был и останешься - лучшим, любимым поэтом,
пусть даже любви урожай - впрямь достиг апогея.
Как солнце с луною - зависимо бродим по кругу,
светя в предначертанном времени вечным транзитом,
лишь в редких затмениях - тихо прижмёмся к друг-другу,
чтоб вновь оторваться надолго, вернувшись в орбиты.
Наверное, всё это - стоило раз пережить,
пусть счастливы будут под небом ласкуши-ежи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546904
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 01.01.2015
Ти подивись…
Як легко їх зриваю…
Повсюди запах перестиглих груш…
Я теж колись торкнулась цього раю…
З одним – єдиним
“Не чіпай… не руш…”
Як довго
Нас триматимуть вокзали
Неоновим урочищем вітрин?…
Не поспішай… хай музика ще грає…
Смарагдові
чистилища ожин…
Розкидані…
Розсипані тобою…
Як тільки з ліжка вранці зісковзну…
Так починаю знову із собою
Цю безнадійно
програшну війну…
Мого край неба –
Ця різноколірність…
Хреста і Сонця… Спротив… чи злиття?..
Все нові й нові тести на покірність
Мені чомусь
влаштовує життя…
Як GPS
Для заблукалих рим…
Ледь захмеліла… нестандартна кожна…
Спасти себе, як дикі гуси Рим…
Вернути рай…
лише з одним – “Не можна”…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547625
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 01.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2015
Квітне троянда червона під сАмим вікном,
Байдуже осінь і вітер, дощі і морози…
Стало тепло аромату червоним вином,
Що пелюстками по хмарах розбризкує сльози…
Сонце призахідне спати заходить в печаль,
Місяць приходить до квітки у снах ворожити:
Ліній читати нерівну й нервову вуаль
І з пелюсток перестиглого меду попити…
Ген вихоряться червоних історій листи…
Марно чекати джмеля, що забув прилетіти…
Стигне троянда і труїть вином самоти
Зимно-холодне, осінньо-байдуже повітря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547964
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
После прочитанного
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178116
Samar Obrin
Не ты пути мне выбирал…
И, под ноги бросая камни,
Страданиями называл
Открытье ВЕЧНОГО…познанья…
Не ты указывал пути,
Сбивая, бесконечно, с толку…
Чтоб стог тот, наконец, найти…
В котором спрятана иголка…
Не ты…учил, как путь открыть…
И ощутив сердцебиенье…
Себе позволила разбить
Душ наших цепи единенья…
Не ты… дорогу осветил,
Чтобы не сбилась, не упала…
Наверное, но ты любил…
И я… любила, если б знала…
Не ты…
01.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547907
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
Я змія, що ужалена мудрістю,
і вона, мов отрута, пече.
Я звиваюсь в пустелі, рятуюся
від прозрінь – від самої себе.
Я і Принца трутизною змучила –
він не знав, що у світі людей
теж самотньо. У яблучко влучила!
Він боров ту цикуту, але…
Пам'ятаю суворість і стриманість
тихих кроків, вологість очей
і врочистість… і дивну замріяність
перед шляхом в світання ночей…
І не скрикнув, наповнившись вічністю,
лиш змахнув на прощання крильми
й залишив із дитинною ніжністю
звук сльози, що спіймали вітри… -
Кришталево дзвенить, срібносміхово,
напуваючи серце дощем…
Тоді мудрості тоскно і ніяково
за відвертість, за логіки щем.
І тепер у скорботі міжзоряній
я щоніч набридаю пітьмі:
телеграми пишу астероїдам
із проханням пробачить мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547751
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
[i]Сколько бы вы ни созидали, если вы при этом не уничтожите,
у вас ничего не получится, и сколько бы вы ни уничтожали,
если вы при этом не создадите, у вас тоже ничего не получится.
Каждое созидание должно сопровождаться уничтожением,
а каждое уничтожение — созиданием.
(Владимир Зиновьевич Паперный. "Культура Два")[/i]
[i][b]Слово тяжёлое - весит мало,
лёгкое - божьи весы ломает,
я все слова говорить устала,
а в ноябре, феврале и в мае,
переходя постоянно в лето,
жгу их и режу, кидаю наземь,
слово за словом рыдают где-то,
словно слепые котята в грязи.
Нити дождя поливают город,
будущим, прошлым и настоящим,
я понимаю, что он мне дорог,
уличный этот комок пищащий.
Снова срываюсь босой и глупой,
в темени щупаю эти хрипы и
забираю домой как-будто -
бедных, холодных и мной забытых.
Греет душа, словно матерь-кошка,
с места на место в зубах и прячет,
небо бросает мне дар в лукошко,
эти слова мне родные ... значит ...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547382
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Як ти живеш, занурившись у велич
Своїх амбітних планів та ідей?..
Десь у душі малюєш, як Малевич…
Суть темну…тільки… зовсім не людей…
Як ти живеш?.. мої давно вже ноги
Твої стежки не торували… ні…
Не оббивали також і пороги,
Хоч так… бажалось… іноді, мені…
Як ти живеш?..чи може марнослів`я
З думок мене прогнало назавжди?
Чи дихать важко?.. бо високогір`я...
А ти – своїх амбіцій – поводир?
Як ти живеш?..з нелюбою…за хмари
Свій тоскний погляд кинеш уночі…
Бо вже розвіялись омани чари…
То як живеш?..і …знову ти… мовчиш…
28.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547357
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Спасибо за вдохновение
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547031
Вы слышали хоть раз один - как скрипка стонет,изнывает в той "Метели"?...
Затягивает в чувственный водоворот?..
И в ней не воет волком,не плачет голосом ребенка,.. свирелью не зовет...
Маэстро на века благословил ее страдать от страсти,..от нежности звучания заставил он рыдать...
В каком краю живет метель такая,что не метет сугробы...
Так вкрадчиво и бережно,и осторожно в душах разгребает их?..
Сдирает с ран душевных корки,..не больно вовсе,.. сладко скрипка стонет и поет...
Метель без жалости бросает душу в страсти пламя,..и топит ею самый твердый лед...
И поднимает к небесам,срывает звезды,и снова вниз бросает,и заметает за собою все следы...
В каком краю метет печальная метель такая?..С которой так уютно и тепло среди зимы?..
Мне повезло - я адрес знаю,..и если потеряюсь и холодно мне станет- в ней себя всегда найду...
Ее мотивы подпеваю...О,Боже,как мне хорошо!...Мне с нею просто хорошо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547263
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Хуго (5-эротика)…я так всегда хочу тебя…
Спроба перекладу на українську мову
О,найпрекрасніша з прекрасних,
Тебе жадаю кожну мить.
Воліє пристрасть повсякчасно
Тебе без пам’яті
Любить.
Побачити в очах коханих
Заклично-палахкий вогонь,
Що спалює усі вагання
В єднанні тіл
Твого й мого.
І в пестощах несамовитих
Вони утратять часу плин:
І груди, соками налиті,
І ніжний оксамит колін.
І божевільно, і сп’яніло
Клітинку кожну цілувать,
Де найсолодший вигин тіла
Що прагне
Плоть мою пізнать.
Змете жага всі заборони,
І ми відчуєм водночас
Гарячу ніжність твого лона
І уст палаючих
Екстаз.
Коли жбурне нас вал дев’ятий
До самих голубих небес
Я не втомлюся повторяти,
Як я люблю
Одну тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547024
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Стою один на перехресті днів,
диктую грудню лист 'до запитання'...
Чи відчуваєш як я зголоднів,
шукаючи в снігах сліди кохання.
Коли благаю світ " неохолонь",
і ти не бачиш у мені героя,
чи розумієш лінії долонь,
в які закодувала щастя Доля.
Скарбничка мрій моїх напівпуста...
Палю останній сон аби зігрітись...
Чи знаєш як пече моїм вустам,
яким з твоїми хочеться зустрітись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547042
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Я тебе ворожила на кавовій гущі
У безсонні ночей в ніжнім спокої хуги.
Промовляли до мене минулого душі,
І зернятка-крупинки мережили руку.
Кольорово світали цукерки на блюді,
І слова, мов метелики, полум'ям мріли…
Ми з тобою – того вже ніяк не забуду! –
На повітряній кулі по небу летіли…
І згори видавалась чудною та чашка
Із ковточком печалі на кавовій гущі…
Простір…
Чари…
Омріяна долею казка…
Руки…
Теплий цілунок…
І щастя калюжі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546792
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Сніжинками - кружляються синопсиси,
І вабить героїнь антигерой.
Що ж, час - цікавим чаротворним розсипом
Мережити гібридовійний зойк.
Роздумкані події, нами скоєні
Минулим роком «розстрілів-свавілль»,
У змерзлім гроші-мир-ковтальнім полум,ї,
Так просяться думками в ... водевіль.
Мистетством, кажуть, викреслять апатію
На кращих, зразу ж створених зразках.
Я ж... з щемом тусю кінострічки братнії
У новорічних стертих килимках.
...Сніжинками ж - кружляються синопсиси,
Цілує героїнь антигерой.
Що ж, час - цікавим чаротворним розсипом
Мережити гібридовійний зойк.
І люди – милуватимуться казкою,
Письменники радітимуть словам.
...Як іграшки ялинк висять нам ...ласою
Можливостю писати гарно вам!
28.12.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547017
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Держи меня…не отпускай…
Я разговаривать с тобой больше не стану,
Звонить, писать…я тоже перестану...
Держи меня…и просто обнимай…
Я промолчу…
Держи меня…не отпускай…
Я буду требовать и угрожать расплатой…
Скажу, что не люблю, уйду куда-то…
Держи меня…все время повторяй:
«Не отпущу…»
Держи меня…не отпускай…
Исход не поправим, а результат плачевен…
Не верь… вот снова, выплеснула в гневе…
Держи меня и, вопреки, желай…
"Держи, кричу…
Люблю…хочу…
держи..."
07.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528419
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 27.12.2014
Дякую Оленці Зеленій і Дімі Маріну за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539573
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539499
І саме тоді,
Як твоя розтривожена птаха
Захоче злетіти у чисті такі небеса…
Покинувши втому… і легко звільнившись від страху…
Можливо… тоді…
коли їх неповторна краса
Відкриється їй…
І така неймовірна потреба…
Хай – гірше безодні!.. для неї воно – голубе!…
І раптом те небо… безкрає… замріяне небо,
Промовить до неї -
“Я, птахо… не знаю тебе…”
А ти ще летиш…
Хоч тримають невпевнено крила…
І сила тяжіння - нестерпна в цієї землі…
А ти – все летиш… бо ходити – давно розучилась…
Бо так необачно
– віддала свої кораблі!…
Ти мусиш летіти!..
Бо сплачено всі перельоти…
Квитки загубились у хаосі днів і років…
А також тому… що насправді твої зорельоти
Усі заржавіли
під впливом дощів і вітрів…
А ти все – летиш!..
Бо ти - мусиш… ти знаєш – так треба…
Хай гірше безодні… відтінки його – голубі!!!…
І тільки реальність висмикує з чистого неба…
Реальність у тім…
що воно……… не належить тобі……….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539671
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.12.2014
Є Ти і Я. Є просто Ми з Тобою
Як єдність протиріч спіралі ДНК.
В Едемському саду нас теж, здавалось, двоє,
Але з'явився Він… із яблуком в руках...
Пізнання істин всіх – марудна вельми справа:
То зраджуєш себе, то іншого… І так
займаєшся… дотла… Тече вогненна лава
за шкіру, що спеклась у ватрі почуття.
Як без вогню вода лишається холодна,
Як не буває дня без темряви ночей –
так Я без Тебе не існую: бо свобода
стоїть тоді сумним будинком без дверей.
Ми птаха два крила. Ми чоботи до пари,
які і дощ, і сніг – все міряють навпіл.
Є Ти і Я. Є Ми – як два смаки, що вдало
Поєднані в коктейль
сп'янілих
почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546670
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Там, где синий туман укрывает долины,
Голубые озера хранят серебро...
Там художница-осень рисует картины,
Одолжив у Жар-птицы золотое перо...
На разлогих холмах златогривые клены...
Между ними алеет костром виноград...
А у самой воды - тонкой кромкой зеленой
Стрелы звонкой осоки изумрудом горят...
Отражая, как в зеркале, краски заката,
Акварель - цвета роз разбавляет вода...
Этот миг мы на память возьмем... и когда-то
Обязательно снова вернемся сюда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546654
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Не так… не то… мысли не те…
Спина к спине… и взгляды разные…
Можно не знать других путей...
И темы вновь звучат опасные…
Амбиций пир… духовный мир…
Не совпадает, значит не права?..
Пустых квартир и Черных дыр
Ну, где же истина?.. одни слова...
Мне не понять, высокий слог…
И что Величия затерян след…
Кому молюсь? И кто твой Бог?..
И чей вдали мелькает силуэт?
Зачем и с кем? Отринь, забудь…
Накоплено годами?.. никчему…
Не разорвать и не свернуть…
Ни для ума теперь, ни по уму…
Не так… не то…
23.10.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546653
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Ты права… всё скучно и избито,
чувства древни… как мир и как свет.
Всё говорено, слышано, пито,
потеряв свой изысканный цвет.
Слов иных не придумано кем-то.
Ну, а мы?.. Почему бы и нет?..
Разве это записано где-то,
что не волен придумать поэт.
Чтоб сказать о другом человеке
новью слов, неизбитых пока,
что там, в прошлом, в теперешнем веке...
И чтоб их повторяли века.
Ты права… их придумать не сложно,
чтоб восполнить затасканность слов…
Только чем заменить возможно
эфемерное слово – любовь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546646
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Спіткнулась тиша об хорал півнів
Й здивовано примружила зіниці:
«Ну що за птахи, вам замало днів?
От навіжені, і вночі не спиться!
І дав же Бог нев’янучий талант
Отак горлать щораз несамовито.
Надворі ж – ні зернинки, ні зела,
Куди його так стрімголов спішити?
Шовковий полог неба – й той поблід,
Сполохані зірки чимдуж розбіглись.
Аж зарожевів від натуги схід,
Спіймавши в ятер палахке Ярило.
І, як не важко – витягне вповні
І горизонту покладе на ганок…
Світ усміхнеться – от вам і півні!
Такий накликать сонячний світанок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546563
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
[i][b]Ну здравствуй,
мой поэт и странник,
пустынник, веру растерявший.
На белом облаке-барашке
муссонный ветер из изгнания
принёс дожди былых романтик
и лепестки родных магнолий.
Летели бабочки над полем,
как сотни маленьких галактик ...
А из симметрии узорной -
их нежных крыльев невесомых,
пыльца рассыпалась дурманом.
И пеленой зари кисейной,
глазурью вышитые, взору
открылись дальние просторы,
где сцены плыли из тумана
о Пятикнижие Моисея ...
Не человеческой слезою
ты плакал, а росою музы
благословило твоё тело
на неизбежность озарения,
не тучей горя, грозовою,
а переменчивостью грустной
душа забытая болела,
перебирая откровения ...
Не призывай свои печали
и наслаждайся волей света,
когда приходит время Торы -
ты точно знаешь, лучше рано
проснуться с девой лучезарной
и быть ей преданным поэтом,
чем призывать уже без мощи,
врачуя солью эти раны ...
Пока ты жив, хранитель музы ...
Луч пробивается сквозь слёзы,
ты остаёшься в лунных грёзах
для покровительницы милой
и вьются мысли словно гнёзда
для белых птиц любви и мира,
их танец жив в стихах и прозе
и под щитом Эц А-Хаима ...
******************
люби и балуй негой музу ...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546533
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2014
Чи ти мене покличеш
з висоти?...
Століття йти - але
твоїх висот мені
не досягти.
Давно вже я спалив
свої мости..
А ти?!...
....
У снах живуть
колись намріяні світи,
де ми удвох
так гарно перейшли
на «ти»....
.....
Пробач.
Це спогад-птах
у зграї наших днів –
щасливий спів
ще чистих,
незабруднених струмків...
Не треба слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545903
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Нехай оберігає вас земля,
Яку ви захищаєте сю мить -
Не той герой,що лоба не схиля,
А той у кого зброя не тремтить.
Сміливості вам,розуму,снаги,
Вціліти у пекельному вогні!
Пощезнути повинні вороги,
А ви - живими вийдете з борні!
10.12.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542783
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 24.12.2014
[i][color="#002bff"]Некоторые мысли - уже молитвы.
Бывают минуты, когда душа стоит на коленях,
в каком бы положении ни находилось тело ...[/color][/i]
[i][b]я никогда не была ревнивой,
ты научил меня новой роли -
мучиться тихо от сладкой боли,
капать бесшумной слезою ивы ...
я не умела бороться с ветром,
стороны света видавший флюгер,
просто однажды твой день на юге
стал путеводным магнитом лета ...
только скажи - я останусь рядом,
только черпни из меня и выпей,
ночь без тебя - то болото с выпью,
ночь для тебя - лебединым взглядом
верно окутает, тянет, нежит,
в сердце окликнет любовной силой,
я никогда о любви не просила,
только прошу у тебя ... неизбежно ...[/b] [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546170
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Лунають в небі,десь,мелодії дощу,
І світлячки відблискують їх співи.
Запрошує ця ніч напитись досхочу,
Із поданої чашки, з смаком зливи.
Гойдаються зірки в шаленім хороводі,
Підкорені чарівністю красуні-Діви.
То тут,то там спалахують на сході,-
Всесвітні таємниці живлять їхні сили.
Величною красою сяє жовтий місяць,
Як в дзеркало,в калюжі задивився.
Здивований,він щойно зливою умився,
І спать пішов у хмари. Притомився...
© (Анна Діденко. - 2014 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546133
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014
Боюсь, сподобится ль Весна,
Меня принять в свои объятья.
На мир примерит ли Луна,
Свои серебрянные платья,
Увижу ль журавлиный клин,
Услышу ль говор их далёкий
И излечу ли зимний сплин,
Войдут ли свежих сил потоки,
В заиндевевший организм
И жить захочется ль, до боли.
Негативизм в позитивизм,
Вдруг обратится ль мимо воли
И обновлённым я войду,
Вершить своё предназначенье,
Ко мне не в чуждую среду,
Где правит мысль, а увлеченья,
Как дополнение к делам,
Моё организуют хобби,
Надеюсь буду тут и там,
Обласкан вдоволь женским лобби.........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542259
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 24.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014
Ты горьким шоколадом на губах останешься
И сожалением бессмысленности сущего.
Закончен бал, в рассвет уйдешь и не оглянешься
Назад...где настежь дверь распахнута грядущему.
От шоколадных слов твоих сладостным маревом,
Взгляд ослеплен и ночь опять струится патокой.
У послевкусия горчинка жарким заревом
И мысли вновь гурьбой вокруг кнута и пряника.
Ты горьким шоколадом на губах, воистину
Отравишь душу, увлекая искушением.
Страданий бич на нить, как бусины нанизаны,
У горечи есть сладость боли прегрешения.
Как яд и мед, печаль и радость, тьма и свет порой,
Молчи прошу, судьбою кажется обмануты.
И очевидное отринув с прытью световой
Спешу вручить ключи к душе, рукой протянутой.
23.12.2014.
Ред.30.07 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546100
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 24.12.2014
ОБРАЗ МЕЧТЫ.
Любовь, любовь к Прекрасной Даме…
Расписан полностью журнал,
Где Дама с томными глазами
Собой являет идеал.
Объект любовных воздыханий
И тел волнующий призыв,
Что непременно возникает,
Когда отброшены трусы.
И на обложке обнаженной
Она позирует для вас,
Всех искренне в нее влюбленных.
Здесь кожи бархатный атлас,
Покатость плеч, округлость бедер,
Волненье складок живота…
Чтоб страсть любви жила в народе –
Ему предъявлена Мечта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545933
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Сприймаю все, що діється, як даність.
У голові від інформації - луна!
Дивлюсь навколо себе: ЦЕ - РЕАЛЬНІСТЬ.
Вмикаю телевізор, - НІ! ВІЙНА!
Роздвоєння в державі чи у мене?
Спитати хочу владу: де вона?!
Напевно, налаштовує антени
На серіал під назвою "Війна".
Хто ж режисер цього "чудового" проекту,
Що поділив нас на акторів й глядачів?
За звичкою всесильний думав де - хто,
Що ми - пасивні спостерігачі.
О ні! Ми вже не ті, що колись були!
Бо без брехні та гасел прагнем жить!
Старі часи, "шановні", вже минули.
До влади в нас вимога - не брешіть!
Брехати досить знову нам про наші втрати,
Про генералів чесних, теплий одяг, БТРи!..
Про забезпечення бійців досить брехати,
Бо нашу армію годують волонтери!
А ще - простий народ, "кіномасовка",
Яка не має ні імен, ні ліку!..
Їй завдяки триматимемось довго,
І серіал подовжимо довіку!..
Не по-кіношному воює півкраїни,
А півкраїни на це дивиться в екран!..
Повинні разом підніматись ми з руїни,
І вимагаємо: "Введіть воєнний стан!"
Благаю вас я, люди, пробудіться!
Бо Україна є у нас одна!
Робіть щось, дійте!!. Але не дивіться
Цей серіал під назвою "Війна"!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533799
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 23.12.2014
"...А щоб ніхто землю мою
не вкрав і не відібрав
я сховаю її в свою душу..."
Олександр Букатюк
Ну як звучить вам слово "Україна"?...
Порожній звук, відлуння від "ніщо".
Дратує слух вам мова солов'їна,
Ви ненавИдите нас всіх... За що?..
Ну що забули ви на цій землі?
У вас своєї повно. Вам ще мало?
ПринЕсли нам розруху і жалі.
Нам важче жити. Ну а вам... як стало?
Ми мусим боронити рідний край.
Бо це наш дім. Земля наших дідів.
Карпати рідні, і Дністер, й Дунай...
Іще Шевченко малював красу гаїв...
Чи чули ви про нього? Про " Кобзар "?
Чи знаєте, як він боровсь за волю?
Попри потік лихих цькувань і чвар
Він вірив в України світлу долю.
Чи ви шукали Мавку у лісах?
Чи чули " Пісню лісову " красуні-Лесі?
Рікою ллється мова в їх віршах,
Наснагу ми черпаєм в цьому плесі...
Вам все чуже. То що тоді вам треба?
Сказати нам, що нас не існувало?
Це наш єдиний дім! І наш шматочок неба!
У нас є все. Це вам... усього мало.
Вас розумом ніколи не збагнути.
Що ви доводите? Навіщо? І кому?
Як вирішить Господь, тому і бути.
Хто що знайде, хто згубить що... в диму...
23.12.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545895
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
После прочтения
Есть стихи,на которые невольно откликаешься...
После прочтения
"Моя осень" Автор Любовь Вишневецкая
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535613
Я не забуду осень,в которой я себя нашла...
Я грусть в ней рисовала - совсем не перышком пера...
Печали было в ней совсем немало...Она меня не обошла...
Я краски с ветром выбирала...А холст дарили небеса...
И солнце было там,..светило... и не спешило убегать в алеющий закат...
Мне вдохновения лишь до зимы хватило...И в этом был никто не виноват...
Картина совершенной получилась...
А холст не красками,..а чувствами блистал...
Я душу на него излила...До самого,..до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545857
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Февраль. Достать чернил и плакать!
Писать о феврале навзрыд…
Б.Пастернак
По градусам – плюс пять.
Чернила луж и слякоть.
И вроде не февраль,
а дождь идет навзрыд.
И серце в кулаке б
от сырости запрятать,
и в сумраке
тоске
ворота б отворить.
Больной собакой от
обеда отказаться б
и, на луну сердясь,
отчаяньем бы выть…
Но от себя, увы,
сбежать мне не удастся…
Опять иду на цепь
под шиканье толпы…
И снова маски роль,
просчеты и ошибки,
и головная боль,
подсвеченная днем…
Но верю: где-то там,
в тени полуулыбки,
Горит и для меня
рождественским огнем
прощенье
за паденья и попытки
перекроить судьбу,
за вечный "ход конем"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545853
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
На тропах, отдаленных от Земли галактик, не встретишь человечества следов...
Там развевает пыль чужих веков хвостатые кометы,..и только вниз,..в объятия Земли несется метеор...
И не услышишь там любовные сонеты,..и не поют там соловьи...
Там холодно зимой,и холодно там летом...И нет ни осени,..весны...
Там миллиарды лет одно и тоже...И звезды ,солнце и луна...
Пугает мрак и завораживает слух там тишина...
И нет там маленького места для поэтов!..
Для нас(живых) там места нет!..
Но если призовет нас Боже - тогда душой рванемся лишь туда!..
И будут там тогда звучать любви куплеты,..и красоте их будут удивляться небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545704
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 23.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2014
А на моей орбите нет твоих следов,
Здесь времени река течет иначе…
Дома,как лабиринты
из туманных льдов,
И слезы замерзают, если плачешь…
В оцепенении сознание и боль
Уже не ощущаю, застываю…
Не счесть сокровищ, -
жемчуга, алмаз...изволь,
Бери хоть все, я просто… уплываю.
Пойду бродить… весло отыщется с ладьёй
Среди обломков душ и битых судеб…
Знакомый след и имя,
странное твое,
Что просто не дано обычным людям.
Пусть на моей орбите нет твоих следов,
Пока, но души вновь соприкоснутся -
Потоком гейзера
из лабиринта льдов,
Когда орбиты вдруг пересекутся…
21.12.2014.
ред.08.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545678
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 21.12.2014
Вечірній фрак оділо місто
Й сорочку вишиту з вітрин.
В домах розсипалось намисто…
Звучав самотньо клавесин.
Заграв мелодію музика
І вальс, і танго, і чарльстон.
Зійшла Ведмедиця Велика
Тримала в лапах камертон.
І ним торкала кожну зірку,
І ноти сипались з небес,
Міста збирала на вечірку…
Оркестр зоряний воскрес.
Ганяли з фарами машини
І тихо вечір входив в ніч.
І все звучали клавесини
З віддалених чумацьких свіч.
Я слухав ніч, у ній оркестри
Із арф, із лір, і скрипалів.
Свій камертон тримав маестро
І линув янгольський наспів.
Під ранок фрак знімало місто,
Сорочка згасла із вітрин,
В домах поділося намисто,
Замовк самотній клавесин.
Ведмедиця лишилась лика
І шлях погас із тисяч свіч.
І лише зірка невелика
Спиняла день й тримала ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545155
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Я все смогу…я одолею страхи…
Им не сломить меня, не запугать…
А где-то без меча рыдает плаха,
Когда готовятся кресты… распять…
Из неба, помню, огненные стрелы,
Упав внезапно, подожгли траву,
Тогда уже бояться я не смела…
Я просто ощущала, что живу…
Смогу я все… и пусть души кусочек,
Дрожит, кровь незаметно леденя,
Все страхи закрываю многоточьем…
Оно – моя надежная броня…
Я все смогу… и солнечные струны
Заставлю петь, мелодией звеня…
А ночью, убегу дорожкой лунной,
К тому, кто жить не сможет без меня...
18.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544881
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
вчера опять была командировка,
огни, вокзалы, рейсы, тишина,
и коридор прощаний без упрёков,
у абонента новая волна
из свежих дней и очерков "что было",
в охапке модных песен и картин,
с характером нордического дива
и шепотом заснеженных вершин
и где-то незабудковое небо,
и кто-то улыбался далеко,
и сны под sms-ки "уже еду"...
а впрочем, звёзды с нами высоко
касания щеки, такой колючей,
у коридора кончились слова,
черничный чай. и летом пахнет будто.
тепло с тобой. декабрь. минус два
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544089
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Я так живу…
Я не шукаю снів…
Вони мене самі завжди знаходять…
Із мого серця сотні почуттів
Летять у світ…
і за ногами ходять…
Втомившися…
Мандрують перевальцем…
За мною їм – дороги немалі…
Я можу їсти борщ і хліб із смальцем…
Але найбільше –
мені смак Землі!…
Ці дикі трави
З ароматом меду…
Вони для мене – як небесна манна..
Хто я?...ніхто…туманність Андромеди…
Яка світами
бродить невпізнанна…
Лише торкнись…
Зі своїх сновидінь…
Й прошиє струмом з голови до п’ят…
Вогонь і лід… а може…світло й тінь…
Бо я і є –
та зАгадка Карпат…
Не відпусти!…
Але… й не підходи!…
Черемошем між горами заграю…
Ось тут - межа… її - не перейди!…
За нею - я уже…
…………… не відпускаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544324
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Ну почему?.. я даже думать не хочу…
Как мантру, твое имя повторяю…
Пронзив опять пространство, мысленно лечу,
Но позывные по пути теряю…
Я даже думать не хочу… ну, как ты там?..
А время…не сжимается…застыло…
Молиться?.. Но кому?.. Скажи, каким богам?..
И почему мне, кажется, все… было…
Что будет, думать не хочу... пройду их все…
Все семь, а может больше?.. крУги ада…
Пусть даже в собственной я захлебнусь слезе…
Я даже думать не хочу… оно мне надо?
Где ты теперь?.. Я даже думать не хочу,
С кем звезды до полуночи считаешь…
Одна в ночи, который раз… зажгу свечу…
И память – на засов: « Все!.. забываешь…»
Я даже думать...
18.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544667
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014
Пишу я. А, може, й не треба,
Думки мої – плід без насіння.
Зоря моя - в обручі неба.
Сліди закриваються тінню.
Слова мої пилом припали.
Даремно їх серце родило.
Нікому у душу не впали,
Не знесли обтяжені крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544513
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Случилось, будто сон, уму непостижимый, –
И, видит Бог – не чепуху несу, –
Земную жизнь, пройдя до половины,
Я очутился в сумрачном лесу...
С невидимых болот я слышу серный смрад...
Чу, где-то дьявол во безумии хохочет
И с каждой ветки зрит ползучий гад;
Он – жизни враг, живому смерти хочет...
В силках у мрака бьется тишина,
Желанный солнца луч, бескровный, уж не греет..
Так светлая душа, судьбой обречена
Трепещет, чуть жива, в объятиях злодея...
Иду вперед несмело... Вижу – рысь,
А там – лиса мой путь перебежала...
Гиены вой пронзил глухую высь
И страх проник мне в грудь, как острие
Кинжала...
Р.S. ... О, милый Друг, слагая песнь свою
О Той, чья красота – сиянье Света –
Необходимо только жить в Раю-
Но мне ли петь?..
Моя уж песня спета...
19**г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544479
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
И твоя память для меня – библиотека:
В ней столько лестниц и секретных этажей,
Что заблудиться просто. Но есть картотека,
И карта с метками, и ключ от всех дверей.
Я прочитаю книг старинные страницы,
Узнаю новое и вспомню о былом.
Вот здесь написано о том, что тебе сниться,
А там – про детство и закаты за окном.
Как пыльно у тебя, но вместе с тем – уют,
И устилают листья пол ковром атласным.
Фигуры ангелов молчат и стерегут,
Следят, чтобы в тома слагались мысли ясно.
И я теперь – одна из книг, где загнут уголок,
Мой дух живет среди твоих собраний –
По истечению продлит храненья срок
Тех дорогих тебе воспоминаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538817
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 16.12.2014
Ты, что с ангельским лицом,
Но со взглядом зверя –
Ты святым иль подлецом
Мне откроешь двери?
Ты как будто грешный бог,
Что лишился силы,
Как воскреснувший пророк
У своей могилы.
Твое сердце, что нежней
Самой алой розы,
Тайну бережет страшней
Явственной угрозы.
Голос твой всегда звучал
Колокольным хором,
Но слова твои – кинжал,
Ранящий с укором.
И душа твоя таит
Диких снов пучину,
Тот секрет, что не раскрыт,
И первопричину.
Что за тяжкий давний груз,
Как Сизифа камень –
Дар ли, данный сонмом Муз
Или адский пламень?
Что ты помнишь, серафим,
Изгнанный и павший,
Больше небом не храним
И любви не знавший?
Я войду в чертог твой – тих
Этот древний храм, и
Ты коснешься губ моих
Хладными устами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542917
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Від холоду фрази розбилася зустріч на скалки.
Каміння із докорів важко на душу лягло.
І висохло море, насипавши солі у ранки…
І небо злиняло... І пір'ям кружляє крило…
Відкрито сезон полювання на серце і розум.
Готує гарпун свій безжальний мисливець. Удар!
Останнім китом помирає кохання… Морозом
Криваво спливає з свідомості маска дзеркал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543978
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Я вновь смеюсь…мир так чудесен,
И музыка мне шепчет: «Пой…»
А ты совсем не интересен…
Ты просто… выдуманный мной…
А за окном сегодня – вьюга,
А завтра – хмурый дождь стеной…
И не было нас друг у друга…
Ты просто…выдуманный мной…
В заботах день, но скоро вечер…
И все сомнения – долой!..
Вся в предвкушенье… новой встречи…
С тобою… выдуманным мной…
15.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544006
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
Погляд твій п*янкий , жіночий
Зачаровує мене.
Дивлюсь я , у твої очі,
Бачу щастя там своє.
Бачу зустріч нашу першу,
Як зустрілась ти , мені
І тоді в моєму серці ,
Заспівали солов*ї.
Бачу зорі світанкові ,
Що стрічали разом ми,
Поцілунки , що в любові,
Дарувала мені ти .
Бачу зустрічі , чекання,
Бачу смуток у душі ,
Як прощались ,мов в останнє,
Ми стобою на зорі.
Бачу день коли з тобою ,
Поєднали стук сердець
І тебе я ,свою долю,
Повів ніжно під вінець.
Бачу блиск очей щасливих,
Що дарила на весні,
Діточок наших вродливих,
Що родила ти ,мені.
Бачу ,як мене у горі
Ти , підтримати змогла,
Вдячний я ,за тебе долі,
Що мені тебе дала.
Попрошу я , щиро Бога,
Щоб щасливі ми були
І життєву щоб дорогу
До кінця у двох пройшли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416715
дата надходження 08.04.2013
дата закладки 15.12.2014
Она скромна… насыщенного цвета…
Не брезгует попариться в печи…
Она хранит изысканный вкус лета
От спелых гроздьев, вызревших в ночи.
Изюминка всегда у нас в почёте.
Особый вкус изделью придаёт.
Приятнее иметь её в компоте,
Но можно и украсить анекдот.
Красотка для венца уже созрела.
Ей в этом не препятствует Творец.
Амурчику он поставляет стрелы,
Благословляя пары под венец…
А женщина с изюминкой! О Боже!
Совсем не то, что мымра без затей.
Мужчина с ней готов делить и ложе,
И даже больше - вырастить детей...
Изюминка во всём незаменима.
Ведь без неё немыслим интерес.
Но…женщина с изюминкой ранима,
Поскольку к ней неравнодушен бес.
27. 06. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 15.12.2014
— Отдáл тебя в руки безумства,
Заставил поверить в злой рок,
Учил вероломству, кощунству,
Сломал красоту твоих строк.
Взрастил в тебе жажду бунтарства,
Себя приказал позабыть,
Примерить дал маску коварства,
Позволил безбожья испить…
— Ты мне подарил свои крылья,
Рукой от огня защитил,
Осы́пал все сны звездной пылью,
Небесность души сохранил.
Сбежав от земного несчастья,
Быть рядом – награда и честь,
Ведь я же люблю тебя, Мастер,
С тобой я свободна, я – есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543573
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 12.12.2014
Седые сны, живущие в веках,
Теченье медленное ненави́стных дней,
Холодный свет, заблудший в облаках –
В застывшей памяти останутся моей…
И я хочу лишь одного – смотреть
На затуманенную кривизну зеркал,
И, ставши тенью, на ветру взлететь –
Иной Икар, который не упал.
Предвижу мрак, но он не навсегда –
Я поднимаю солнце из глубинных вод,
Из тех, где время тает без следа,
Вернув со дна его на яркий небосвод.
Оно растопит мои крылья – еще раз
Печальный путь Икара повторится.
Незабываемый полет в последний час –
Тот не умрет, кто к вечности стремится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543320
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014
Яка була погода гарна,
А сонечко яке було!
На двох кутках музики грали,
На двох весіллях - все село.
Мало бути ще одно
Ой,весіллячко -
Готувалися давно
Пити зіллячко...
А жених та й обманув,
Мабуть,дівчину,
Передумав чи забув,
Що освідчені.
Відгуляли два весілля,
Народилось дві сім'ї,
А невдовзі,у неділю,
Незнайомі,не свої
Судженого - молодого
В камуфляжі привезли...
Як не умовляли Бога -
Не судилось,не спасли...
Ой,яка була погода -
Гарно, сонячно було...
Проводжали всім народом.
Плакало село...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542964
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Пам'ять вміє творити дива,
Забувається все що боліло,
На душі так нечіпано-біло,
Передати не в змозі слова.
Біль повіявся десь у світи,
Я його зупиняти не стала,
Бо уже натерпілась чимало,
Боячись тих обійм самоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536464
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 11.12.2014
Здравствуй. Это тяжелая осень.
Но лето было ничуть не лучше.
Не жду, когда представится случай
Сказать тебе то, о чем ты не просишь –
Пишу сейчас. Я помню, как словно
Еще вчера нам цветило лица
Осеннее солнце, и поздние птицы
Клевали с ладоней кофейные зерна.
И мы не знали, как скоро весна
Прокалит землю, и разным цветом
Удушьем февральского дыма согретым
Взойдут лежавшие в нас семена.
И в городе станет тревожно и тесно.
Чьи руки за льдом ядоносных знамен?
Чей голос за хором враждебных имен?
Гадать и искать не останется места.
Когда площадь кружит в весенней стремнине,
Мы ждем их по светлую сторону парка,
И я (еще март, а становится жарко)
Стараюсь не думать «и ты вместе с ними».
Вот так и рассыпались хрупкие звенья
Когда-то державшие мир между нами,
и через тяжелые глыбы тумана
не видно, дрожат ли в окне твоем тени
от слов моих, тонущих камнем в пруду.
И белое сердце Луны будет биться
Все так же. А мы разорвали страницу.
Вот, кажется, все. Я ответа не жду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529973
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 11.12.2014
Я не філософ, навіть не поет,
А просто так, малесенька людина,
Та часом музи півпрозорий силует
Відвідує й дарує творчі крила.
Краси проміння можу упіймати
В краплині теплого весняного дощу,
В спокійнім мареві маленької кімнати,
Траві, що зранку заколисує росу,
У зір яскравім мерехтінні,
Спрос́онній сільській тишині,
Але від сумніву немає навіть тіні:
Моє натхнення сховане в тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431312
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 11.12.2014
Солнце с Тучею нынче поспорили:
Чей черед ублажать небо синее?
Солнце свет разлило над просторами.
Тучка слезками – теплыми ливнями
Омывала от зимней неяркости,
И тяжелой унылости, серости.
Даже Ветер колючий напакостить
Не посмел…. Испугался немилости!
Когда Тучка, растратив все влажности,
Исхудала, сдалась окончательно,
Солнце, щеки округлив для важности,
Разожгло в небе страсти старательно.
И полился лазурный свет радостный,
Сообщая живущим и дышащим,
Что весна наступает и праздники…
И пора всем влюбленным и пишущим
Изливать чувства слогом мечтания,
Воспевать красоту возрождения,
Поощряя свободу желаниям,
И суля новизну ощущениям…
Чтоб былинка к былинке тянулась!
И глаза вновь с глазами встречались!
Чтоб влюбленным легонько икнулось!
И другим крохи счастья достались!
А беременна жизнью Природа
Разрешилась Разумным и Вечным!
И под сенью небесного свода
Человек стал еще человечней!
16.04.2010 Айрин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265500
дата надходження 16.06.2011
дата закладки 09.12.2014
Гоню мгновенья, дни считаю,
Ищу во времени изгиб.
Причины - следствия листаю,
Как сумасшедшего дневник.
На кон поставив всё, что было,
Рву нити будущих затей,
А в мыслях: "Как его люблю я!".
И в нежность чувственных сетей...
Нет, я не стану трепыхаться,
Ножом сомнения разить,
В таких сетях не грех остаться
И на волнах желанных плыть.
И понадеяться беспечно
На крепость капитанских рук,
Добычей слыть слепую вечность,
Закольцевав любовный круг.
Зачем теперь мне все изгибы?
Зачем во времени прыжок?
Я залечу судьбы ушибы
И к счастью сделаю шажок.
Затем паду свободной Троей,
Любовь в закон провозгласив,
И понесется жизнь стрелою,
Удила счастья закусив...
19.03.2012 года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323269
дата надходження 19.03.2012
дата закладки 09.12.2014
Твій голос ніжно
устами торкнувсь долонь
моєї душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542048
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Коли свій біль
Ти питимеш до дна…
А кращим другом стане
Пересічність…
Коли буденна сіра глибина
Триматиме…
Не вір в мою безгрішність…
Прошу – не вір!!!…
Бо я – земна!.. земна…
І як земна… тебе я покохала…
Насправді я -
Так близько до гріха…
Із нього – пила!…
Поряд з ним – стояла…
Коли тебе почує
Лиш луна…
І я твої усі обмию рани…
Не вір мені!..
Тому що я – ЗЕМНА!..
А у земних
– свої ще "таракани"…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537621
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 09.12.2014
Хоть пару строчек, хоть два слова… не молчи…
Не пропадай… и не наказывай забвеньем…
Непонимание… обида – палачи,
Для сердца, снова утонувшего в сомненьях…
Волнуюсь, зная, за окном уже зима…
И ты, наверное, сейчас опять … простужен…
Из рук все валится, а в мыслях – кутерьма…
Хоть пару строк…всего... хоть слово… ты мне нужен…
А телефону, как и прежде, невдомек,
Мелодиею долгожданной отозваться…
Ведь, любопытство же, конечно, не порок…
Поэтому тебе возможно и признаться…
От беспокойства просто кругом голова…
Спокойно так, преодолев чужие мили…
Давно уснул…и на постель упав едва,
Забыл…черкни хоть пару слов!.. мы говорили…
Хоть пару строчек, хоть два слова… не молчи…
09.12.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542586
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 09.12.2014
Верю Слову древних книг –
дух нетленный.
В нашей жизни каждый миг
сокровенный.
И душа всю жизнь горит,
словно свечка.
Жар её – надежный щит
для сердечка.
Пламенем моя свеча
вновь играет.
Так мала, а горяча.
Согревает
целый мир своим теплом
неустанно.
Озаряет светом дом
первозданным.
Этот маленький огонь –
в теле искра,
а судьба моя – ладонь.
Очень быстро
жизнь по линиям дорог
пролетает.
Ветер кружит пыль тревог,
обжигает.
Час придет, задует смерть,
жизни пламя,
но не сможет запереть
двери храма,
где меня «за упокой»
сын помянет.
Пред распятьем со свечой
тихо встанет.
Тает свечка, плачет воск…
Догорела…
Но отправят на погост
только тело.
А душа? Душа спешит
в путь-дорогу,
Окрылённая летит
прямо к Богу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508105
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 09.12.2014
Тупцює годинник на місці.
Улюблена книжка і чай.
За руку торкає півмісяць,
цитринові дольки гірчать.
Із дикістю звіра зарикав
розбуджений спогад з тенет,
неначе пекуча паприка,
ти спрагою мучиш мене.
І доки жива веремія
карміну кладе на вуста,
забути Тебе не зумію
для цього мій час не настав?
І доки весни дощовиця
змиватиме крицю зими,
нехай Тобі янгол насниться,
який обіймає крильми.
[img]http://artnow.ru/img/495000/495036.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486348
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 09.12.2014
[i][b]Пока я пишу письмо сильным мира сего об этой войне и пытаюсь связать вместе пару фраз,
приходит понимание того, что у меня нет глаз.
Поэтому я сижу и представляю себе как пишу и, подобно Хэмингуэю, посасываю мундштук.
И тут проскальзывает мысль, что у меня нет больше рук.
Но меня это не остановит! Я пойду в ООН и произнесу свой монолог.
Но вдруг меня осеняет - у меня нет ног!
Я пытаюсь сообразить: что это сейчас мимо пролетело?
Черт! Я не могу найти свое тело!
Счастливы тела членов руководства в своих постелях в полной безопасности,
ведь их защищают , поскольку они борятся за наши права.
Где, черт побери, моя голова?!
Ох,
Я сдох.[/b]
[/i]
[b]War correspondent[/b]
by John T. Hope
[i]While writing a letter to the world leaders about the war, it comes to mind that I am blind.
So, I sit and image in my mind writing a line.
It slipped my mind I have no hands.
This will not stop me.
I will walk to the United Nations and have my say.
Then it hit me, I’ve got no legs.
I feel around to have found there is no body.
Happy are the governing body’s members, safe in their beds.
Knowing there defended, where is my head!
Oh! I’m dead.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542161
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 08.12.2014
И я схожу с ума по каждой скрипке,
По каждой ноте клавиш фортепьянных.
И замираю в полусне в улыбке,
Когда мой Демон, вдохновеньем пьяный,
Руководит оркестром из лучей,
Что задевают струны паутин.
И звезды в ритме, как огни свечей,
Мерцают из неведомых глубин.
Он дирижирует, и в нем исчезла тьма,
А на губах – такая же улыбка.
Как будто музыка свела его с ума
Ночною трелью сеньориты скрипки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541611
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 07.12.2014
вона завмерла по дорозі в осінь,
засмучено схилившись до землі,
й, здавалось, що гілля тихенько просить
краплину сонця... і слова прості -
клейкі сльозинки падали додолу,
і навіть вітер їх не розумів -
шмагаючи стан ніжний, пурпуровий,
здирав кору
і бив,
і шаленів...
прийшла зима, прикрила ніжно рани...
а, навесні, коли розтанув сніг,
вона воскресла, ввінчана бруньками,
гілля підняла, мов би у політ
збиралась... й усміхалась світу,
мов тільки що народжене дитя,
і вірила безмежно в своє літо,
нескорена, закохана в життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519623
дата надходження 26.08.2014
дата закладки 07.12.2014
Холодный дождь, дома серы и мрачны.
Цветы зонтов маячат вдалеке.
Притихли краски, улицы невзрачны.
Иду, в карманах руки, налегке.
Вчера добавил свежую зарубку
В прожитых лет зарубок стройный ряд.
Я огорчен, что мне уже не тридцать,
Но радуюсь, что мне не шестьдесят!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541861
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Здравствуй, бродяга, друг пилигрим,
Ты здесь какими ветрами?
Облик твой будто призрачный дым,
Тающий в ночь над кострами.
Что повидал ты, кто вел тебя
Сквозь позабытые страны?
Так далеко ты от дома уйдя,
Не залечил свои раны.
Был ли любим ты, были ли дни,
Где ты терял верный путь?
Видел, как гасит вечность огни,
Смог ли понять ее суть?
Помню уход твой – словно вчера
Ты растворился вдали.
Дай обниму тебя, блудный мой брат,
Ты весь в дорожной пыли…
Ты, как и был, тот мятежный поэт,
Твоя стихия – дорога.
Сколько я ждал тебя, тысячу лет?
Сядь, отдохни у порога.
Смотрят глаза твои так же тепло,
Голос стал хриплым слегка.
Помнишь, как было раньше светло:
Девы смущенной рука
К струнам гитары вновь прикасалась,
Тон их звучал высоко.
В музыку песней строки вплетались,
И нам творилось легко.
Помнишь, как Музы нас целовали
В свете янтарной луны,
Времени крылья нас обнимали,
И, вдохновеньем пьяны,
Мы преступали смело границы,
Не создавая богов.
Книги судьбы мы листали страницы
На берегах облаков…
Но в твое сердце искра запала –
Та, что зовется тоской.
Стало и неба зарева мало,
Стал вдруг неведом покой.
И пожелал ты сам узнать мир и
Выйти на поиск чудес.
В плащ завернувшись, взяв только лиру,
Ты, не прощаясь, исчез.
Я не виню тебя, брат, ты свободен,
Молод душой, окрылен.
Знаю, как мáнит путь, что не пройден,
Как ты в дух странствий влюблен.
Я отпущу тебя, но без прощаний,
Только мне пообещай:
Если устанешь ты от скитаний,
Вновь возвратишься в наш рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541867
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Белый туман... И пронзительный иней...
Нас разделяют... Теряют... Любимый...
Тянется серой грядою дорога
Через туман... По велению Бога
Солнца не видно... И тени - по кругу...
В них мы - теряем... Теряем друг друга...
Пусть наша связь никому не угодна!
Серая вязь - от звонка телефона
Сыплется с неба! И тянутся руки
Связь обновить - сквозь туманы разлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541557
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.12.2014
Я вернусь… несмотря на пророчества…
От забвенья тебя отвести…
Не бывает грустней одиночества...
Чем вдвоем одиноко грустить…
Я вернусь к тебе... верой неистовой...
Проведу в лабиринтах души…
Воскрешу тебя... заново...с чистого…
Не разменивай вновь... за гроши…
Я вернусь… вопреки обещаниям…
Если снова придется спасать…
Не волнуйся... ни впредь… ни заранее..
Обещаю... тебя не бросать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541691
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Фронт без тилу – зброя без набоїв.
Нас одна єднає пуповина.
Хочемо залишитись собою,
Щоб жила квітуча Україна –
Мусим поставати проти зграї.
Світ зійшовся на свободі клином.
Тільки там Господь допомагає,
Де народ боронить Батьківщину
Заспіль – від малого до старого.
Наш вівтар для кожного відкритий.
Тож підносим, що ще є у кого –
Від поживку і аж до молитви.
Хай не заростає ця дорога
На кордоні – бути, чи не бути.
Нині б’ється серце перемоги
Пульсом двостороннього маршруту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541626
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Гробы, венки так часты у подъездов.
Молебны или скромненький оркестр.
Рыданья, тихий плач – все бесполезно…
Судьба на чьей-то жизни ставит крест.
Так неминуемо, и буднично-банально.
Совсем не важно: дворник ты иль гений.
Бескомпромиссно и, увы, печально
Идет по плану смена поколений.
Своим перстом судьба укажет дату
С подробностями: месяц, число, год.
И в оный срок: даже с деньгами , блатом,
Но завершишь ты жизненный поход.
Уходят в мир иной деды, старушки:
Стекла их жизнь рекой - за годом год.
И вот уж мы, цикличность не нарушив,
Встаём на старт! Скоро и наш черёд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541615
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
По якомусь колу бігаю самотнім,
Без тепла і світла залишаю дні,
Копирсаюсь мовчки у багні болотнім,
Витрачаю власну силу в метушні.
В юрмиську людському хочу звіром вити -
В світі цім не зовсім затишно мені…
Не виходить якось холодом любити
Та весні співати радісні пісні.
Чи не в тому місці ,чи не в тому часі
Підневільну долю на шляху зустрів:
Мов ворона біла, виділяюсь в масі,
Не інстинктів прагну – щирих почуттів.
Чи обпік пучки я , чи відтяв на тертці -
І щемить , і терпне добра глибина…
А кому потрібний з болем ти у серці?
Байдуже стороннім , звідки сивина!
І взуття , і одяг в мене зарубіжні,
Хоч ховаю тіло зранене в глуші…
Ще на дотик маю я клітини ніжні,
Та позбувся свята тонкої душі.
Сміючись , здаюся іншим безтурботним,
Не живу – існую в страхітливім сні…
По якомусь колу бігаю самотнім,
Без тепла і світла залишаю дні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541671
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
Мне немного человеческих лет,
Мне немного человеческих лет,
Только в вечности была я всегда.
На Земле тебе сказала я: «Нет!»,
Во Вселенной прошепчу: «Да! Да! Да!».
В миг, когда я стану просто землей -
Изогнется гибким станом река,
Лава хлынет и застынет горой,
И задышат часто-часто века.
Утолив порывы страсти, замрет
И уснет в объятьях неги Земля!
Вновь вернется человеческий род
С размышленьями на счет бытия.
С сожаленьем, что уже не вернусь
(кубок чувств земных испит мной до дна),
На комете между звезд прокачусь
И нырну в забвенье долгого сна...
Буду ждать, когда , раскрыв мой секрет,
Ты понять сумеешь все «да»! Тогда-
Заискрит моей души робкий свет,
Во Вселенной наша вспыхнет звезда!!!
Киев ,2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538462
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 05.12.2014
Я зіроньку кожну впізнаю в обличчя,
А з місяцем срібним стрічаюсь давно,
Тому-то ночами мені і не спиться,
Порталом у світ я обрала вікно.
І тільки-но вечір лягає на місто,
Густа пелена огорта ліхтарі,
Я крила вдягаю, в кімнаті затісно,
На мене чекають, десь там, угорі.
Мої походеньки світами до ранку
Ніч темна ласкаво сховає між зір,
А з першим промінчиком сонця, мов бранка,
Стелюся туманом на плечі землі.
Я зіроньку кожну знаю в обличчя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 05.12.2014
Приходиш додому - знімай камуфляж:
Свої білосніжні броньовані крила
Зброю - в куточок... Змивай татуаж,
Що зранку старанно вогнем виводила
Німб муляє?... Що ж...коли можеш -терпи:
Краса вимагає постійної жертви
Прихований сором несила нести
Та викрити - ні уже краще померти!
У тебе матусині очі й вуста
На батька ти схожа лишень зовсім трішки:
Як в нього усмішка грайлива, дзвінка
І крихітні гостро-заточені ріжки
30.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541242
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Я у жизни тебя просила.
И декабрь лишь тобой мечтался.
Зима дождиком моросила,
Чтобы дольше ноябрь остался.
Не мила я тебе,не любишь.
Так бывает на свете белом.
Только веру в любовь ты губишь.
Ну а так...Хорошо все в целом...
Я у жизни тебя молила.
Я от счастья тайком ревела.
Как же быстро тебя простила...
Как же счастья тебе хотела...
Я купила билет.В N город.
Там никто меня не встречает.
Только снег да морозный холод
Лед с души моей поглощает.
Я сошла.Иль с ума,иль с счастья.
Я пришла,где тебя не будет.
В этом городе сны не снятся,
Поцелуи твои не будят.
Ты хороший.Но так бывает.
Обещал.Разлюбил.Ну что же...
Прошлогодний здесь снег не тает.
Как и боль...Что мне душу гложет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541499
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 04.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2014
Мы любить не умеем, милая,
Мы умеем желать с страстью
Заманю тебя в ад силою -
Здесь не больно, совсем не страшно...
Заласкаю тебя досмерти
Буду песни шептать нежные
И оставлю страдать взаперти
Крылья спутав в оковы грешные
Не умеешь любить, милая,
А умеешь лить грусть светлую...
Жаль, родная, совсем не пара мы
Ты из воздуха - я из пепла.
18.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489029
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 03.12.2014
Не то лото не то ладья,
Не то трюмо с вальяжной рожей -
Судьбинный приставной судья,
Всклокоченный под никлой кожей...
Не то пары не то чадЫ,
Не то туманные колодки -
Казненной бытности следы,
Отряженной на обработки...
Не то пленил не то в плену,
Не то любовь прибилась с браком...
И в эпилоге белену
Обязан мир приправить маком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540577
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 03.12.2014
Як сталось так, що чверть століття
Покірно ми приймаєм зло?
І справжнє «генетичне сміття»
Нас на заклання привело?
Філософи, поети, вчені,
Втовкмачте ж, щоби зрозумів,
Як пінчуки, ренати, бені…
Зробили з нас сліпих рабів?
Як допускали керувати
Нікчемних льонь, бездарних віть?
Тепер прийшли часи розплати –
Хто ж винний все – таки? Скажіть!
«Заокеанська мавпа» винна?
А мо’ «кремлівський хитрий гном»?
Нам вбили це в мізки, Вкраїно!
Нам всім гуртом пора в дурдом.
Це ж знає кожен пересічний,
Тим нагадаю, хто забув:
Потенціал економічний
Наш в цілім світі восьмим був,
Коли нам з неба воля впала!
Відрахував чверть віку час -
Нас владна банда обікрала –
Позаду - лише Гондурас!
Хтось збоку гляне - смішно з дивних…
Чи пройде ж цей державний сказ –
Шукати десь далеко винних,
Хоч винні й зараз серед нас?!!!
На вбивствах зрощують "героїв".
Війна для них то –«мать родна».
Звели братів в страшнім двобої,
Щоб не відкрилася вина.
І… чверть століття! Чверть століття
Ми за добро тримаєм зло,
А владне ПОЛІТИЧНЕ СМІТТЯ
Нас до провалля привело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513507
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 03.12.2014
Тебе я іноді не можу зрозуміти
Для чого крапки ставити над і
Кохання наче квітку розбирати
На пелюстки. Навіщо це тобі?
Шукати відповідь на всі питання
В чужих стосунках, помилках.
На себе міряти розчарування
Інших людей, очікуючи крах.
Немає формули єдиної такої,
Щоб наперед розрахувати все.
Не порівняти всіх жінок зі мною,
Кожен свій хрест на цій землі несе.
Не роздивитись біль під мікроскопом
І з щупом не залізти у думки
Психологічним тестом по життю галопом
Не позривати всі з душі замки.
Мені не краще, я ж все відчуваю
Твій сумнів, недовіру, страх.
Тоді не в статусах, а в серця я питаю:
- Чи ти готове бути не в його руках?
Ти спробуй теж, зізнайся собі щиро,
Чи хочеш повернутися в той час,
Коли все було просто, зрозуміло
І вірш, і музика, та тільки не про нас…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527011
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 03.12.2014
Грона калини
снігом запорошило.
Згасло кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541187
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
І закрутилась дивна карусель…
Коловорот… А треба – ще доплИсти…
Тому що гине… тоне… корабель…
Неясні обрії обіцяних земель…
Сто запитань …
На всі – не відповісти…
Сто запитань… на всі – не відповісти…
І ось мене ведеш без заборон
У те чарівне… і жадане місто…
Яке було для нас єдиним змістом…
Ще мить….
І ось він – Гордий Вавілон!
Ще мить… і він підніметься над нами…
У небеса впираючись крильми…
Як символ некерованої драми…
Збудований рабами… чи богами…
А… може…
місто це зліпили – МИ?…
І кожен з нас – творець!…
І архітектор…
І легко так віддаючись в полон…
Мій зореліт міжзоряний протектор
Вже майже стер……….
…….. об гордий ВАВІЛОН…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534971
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 02.12.2014
Приходила завжди
Некликаним відчаєм, ЗИМО…
Мене не питала про те… чи тебе я люблю…
Стелила мені білосніжну пухнасту перину…
На крайчику долі…
можливо – на самім краЮ…
Танок цей сріблястий
Кружляє… - Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм я коритися мушу…
Тебе не любила… і зараз, мабуть, не люблю…
Лиш твої обійми –
до сказу - запали у душу!…
Я перші сніжинки
В холодних долонях - ловлю…
Хмаринки нависли… немов затуманені скельця…
І марно твердити про те… що тебе - не люблю…
Як стріли твої БІЛОСНІЖНІ –
дістали……… до СЕРЦЯ……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540812
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Наректи всіляко можна гріх:
Хтось його маною називає,
Втомою, роками без утіх...
Визначення іншого немає.
Гріх є гріх, хоч як не називай,
Як не виправдовуй, не поможе.
Ти стоїш, за крок від тебе... край,
Відійде назад, на жаль, не кожен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540209
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 01.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2014