dashavsky: Вибране

СОЛНЕЧНАЯ

СЛУЧАЙНАЯ РАДОСТЬ…

В  тот  лес  дремучий,где  всегда  темно
Попало  зёрнышко  и  чудом  проросло.
Его  случайно  ветерок  принёс,
Изъял  из  рук,где  кто-то  в  мусор  нёс..

Ну  вот  прошло,наверно...  три-пять  лет
Как  в  том  лесу  белел  яблоньки  цвет,
Благоухание  пленило  лес  густой,
Там  сказка  тайная  с  полянкой  не  простой..

Весною  раннею  к  ней  пчёл  рой  прилетал
И  эту  яблоньку  усердно  опылял.
Она  дарила  им  нектар,мёд  и  пыльцу
Лес  восхищался  ею,как  ей  всё  к  лицу!

Цветочки  нежные  с  ней  рядом  расцвели,
Ковром  фиалки  и    кульбабки  полегли
И  колокольчики  с  гвоздичкой  луговой,
Ромашки-лютики  и  василёк  простой...

Пускай  же  яблонька  растёт  там  много  лет
И  угощает  яблочками  белый  свет-
Зверюшек,путников  и  птиц,и  лошадей
И  мимо  проходящих  всех  людей.

Вот  так  и  люди...кто  стремится  всех  любить,
Помочь  в  беде,голодных  накормить...
Того  и  Бог  -  любовью  озарит
Дарами  счастья  не  земного  наградит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836122
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Катерина Собова

Невдале сватання

Вже    підтоптаний    Микола
(Шістдесят    недавно    справив)
Пішов    свататись    до    Олі  –
Був    серйозний    у    цій    справі.

Олі    -    сорок.    Молодиця
При    здоров’ї,    пишнотіла,
Має    хату,    вівці,    птицю,
І    вже    рік,    як    овдовіла.

-Будь    моєю,-    каже    Коля,
Кожен    день    в    нас    буде    свято,
Переваги    маю,    Олю  ,  -
В    мене    мудрості    багато.

Жінка    каже:    -  І    це    ж    треба!
Тільки    є    одна    зараза:
Мудрість    ця    прийшла    до    тебе
З    імпотенцією    разом.

Навіть    діти    знають    в    школі  –
Тебе    гнала    жінка    й    теща…
Тут,    крім    розуму,    Миколо,
Мені    треба    іще    дещо!

Йде    жених    у    свою    хату:
-От    примхлива    молодиця!
Де    ж    тобі    те    «дещо»    взяти?
Воно    мені    тільки    сниться…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836069
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Надія Башинська

ОБЛОМАЛИ ГІЛЛЯ НА КАЛИНІ

Обломали  гілля  на  калині,  
гірко  плачуть  її  очі  сині.
Обломали  гілля...    Не  спитали.
Молоденьке  під  ноги  кидали.

Обломали  гілля  на  калині,  
гірко  плачуть  її  очі  сині.
Обломали  гілля...  Обломали.
Так  безжалісно  цвіт  той  стоптали.

Ой  не  плач  ти,  калино  гарненька.
Усміхнеться  ще  доля  рідненька.
Заясніють  твої  ніжні  ґрона,
станеш  краща,  ніж  була  учора.

Ти  збереш  свою  славну  родину
у  веселу,  щасливу  годину.
Скільки  ж  твого  є  цвіту  по  світу...
Порадієш  ще  теплому  літу.

Обломали  гілля  на  калині,  
гірко  плачуть  її  очі  сині.
Обломали  гілля...  Не  спитали.
Молоденьке  під  ноги  кидали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836080
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Ольга Калина

Дощик

Вже,  вкотре  ,  дощик    стукає  по  шибці,  
Збігають  крапельки  по  склу,
А  вітер  під  березами  на  скрипці
Заграв  мелодію  сумну.  

Розгойдує  він  гіллям,  що  звисає  
На  землю,  наче  батоги,
Стрункій  берізці  коси  заплітає  
І  чути  пісню  навкруги.  

Земля  вбирає  воду,  наче  губка,  
Дрижить  від  холоду  трава,
Біжать  по  небу  хмари  в  сірих  шубках,
Навкруг  дощем  все  полива.  

Дивлюсь  в  вікно  і  слухаю  цю  мантру  –
Приходить  в  серденько  журба.
Та  думаю:  журитися  не  варто,
 Адже  весняна  йде  пора.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836055
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 20.05.2019


Надія Башинська

ЯКЩО РОБИШ ДОБРО…

Якщо  робиш  добро,  то  ти  добрий.
Потребує  твого  світ  тепла.
Не  ховайся  в  юрбі  перехожих,
доброти  ж  бо  настала  пора.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

Не  сумуйте  за  тим,  що  минуло,
і  що  сонячне  літо  пройде.
Те  зерно,  що  посіяв  сьогодні,
у  майбутнім  твоїм  проросте.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.

А  ще  друзів  хай  буде  багато,  
допоможуть  тобі  у  житті.
З  ними  легко  у  будні  і  в  свято.
Там,  де  зможеш  -  підтримаєш  ти.

         Сонце  світить,  усіх  зігріває,
         не  шукає,  хто  кращий  із  нас.
         І  земля  для  усіх  розцвітає.
         Це  для  щастя  нашого  час.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835926
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Ніна Незламна

Вибач рідна ненько…

Підійшла    до  хати…  Сіла  на  порозі…
Судорога  в  тілі,  немов  на  морозі.
Облуплені  стіни,  як  одяг  подертий
Номер  на  табличці,  геть  –  чисто  розтертий.
 Дах  перехилився,  дранку  видно  звідти
 Ой,  аж  щем  під  серцем,  ні,  не  має  втіхи
 Вулиці  не  видно,  шалина    довкола
І  старезна  груша,  напівсуха,    квола...
До  землі  схилилась,    де  -  не  -  де  суцвіття
Їй  нині  здалося,  що  пройшло  століття
Де  поділись  люди?  Провалля  -  криниця
 Щось  шука    в  соломі,  шарудить  синиця
Гніздечко  рехтує,  хоче  діток  мати
Як  все  усвідомить?Не  може  сприйняти…
 Десять  літ  минуло…    Думки    -  темні  тіні
Здалося    сповита  вся  у  павутинні
Та  раптово  птаха…    Мов  сон  перебила
Зранена  до  болю,  сльозу  проронила
Лиш  свіже  повітря…  Привело  до  тями..
Заросла  стежина…  Побрела  до  мами
Ворон  в  хащах  кряче  …  Квіти  на  могилі
Вибач  рідна  ненько…  Ти  своїй  дитині
 А  вітер  куйовдив,  давно  сиві  коси
На  фото  краплини,  як  сріблясті  роси…..
                                                                                                           12.05.  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019


Надія Башинська

ВИШИТІ СОРОЧКИ

Світяться  красою  наші  вишиванки,
неба  синя  просинь,  сонячні  в  них  ранки,
жита  золотого  повні  колосочки.
Гляньте,  вишиванки  одягли  синочки.

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!

Вишиті  сорочки  в  донечок  є  нові,
квітне  тут  любисток,  ґрона  калинові.
Нехай  ваша  доля,  діточки  рідненькі,
та  й  буде  щаслива...  вишивали  ж  неньки!

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!

Світяться  красою  наші  вишиванки,
неба  синя  просинь,  сонячні  в  них  ранки,
жита  золотого  море  колосочків...
Гарні  вишиванки  в  доньок  і  синочків!

         Вишиті  сорочки...    росяні  світанки.
         Одяглась  земля  вся  в  гарні  вишиванки.
         І  немов  яскрава  сонячна  перлина  -
         в  вишиванках  цвіте  Україна!    



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835783
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019


Ніна Незламна

Оберіг для України!

Проснулася    спозаранку
Прасувала  вишиванку
 Залюбки  я  одягнуся
Туди  ,сюди  повернуся
А  звати  мене  Настуся.
 Тож  маємо  свято  нині
 У  садочку  і  в  родині
 Будем  радо  відзначати
 Співать  пісень,танцювати
Україну  прославляти!
 Земля  нині  в  вишиванці
Квіти  з  вітром  теж    у  танці
 Святу,  порадіймо    люди!
Нехай  мир  буде  повсюди!
 Оберіг  для  України
Хай  в  щасті  живуть  родини!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Повінь кохання

Закутала  місто  барвиста  весна,
Повіки  ж  бруківки  холодні,  мов  іній.
Надія  провулків  занадто  тісна,
І  розписи  сонця  з  тонюсіньких  ліній.

І  змерзли  пелюстки  весняних  долонь,
Тривожить  на  скронях  меланж  ніжно-сизий...
А  може,  це  тільки  розбурханий  сон?
Земля  ж  у  квітковій  пишається  ризі.

Любові  моєї  погадка  крилата
Обійме  теплом  твої  пазли  мовчання.
І  навіть  бруківка  вбереться  у  шати,
Бо  повінь  кохання  розмиє  печалі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835637
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Ніна Незламна

Ми ж одна родина

       
Дуб  кристатий…    Там  лелека
Гніздо  вистиляє
До  цвинтаря  недалеко
Сумно    скрипка  грає…
Копошиться…  Птах    в    надії
Погляда    до  сходу
В  думці  трима  світлі  мрії
Для  всього  народу..
Хай  нарешті  зрозуміють
Що  одна  країна
Установить  МИР    зуміють
Ми    ж  одна  родина!
Хтось  світліший,  хтось  темніший
Мови  різні  має
Та  народ  наш  розумніший
Хай  землі  не  крає!
Досить  люди  воювати!
В  захлеп  плаче  скрипка...
У  журбі  і  жінка  й  мати
Й  маленька  дитинка..
А  у  небі  знов  лелека
Той  летів  до  сходу
Хоч  дорога  і  не  легка
Всім  людям  в  угоду
Мир  принести,  дуже  хоче
Гніздо  щастя  звити
Щоби  дружно  і  охоче
Змогли  добре  жити!

                               15.05.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


Катерина Собова

На уроцi

Вчителька    розповідала
Про    сільське    тваринне    царство,
Як    там    люди    із    любов’ю
Доглядають      господарство:
-А    худоба    чує    й    бачить,
І    цінує    цю    роботу,
Вам    завжди    добром    відплатить
За    всю    ласку    і    турботу.

Кожен    день    корівка    вдячна
Молоком    всіх    пригощає,
Бо    господар    її    смачно
І    годує,    й    напуває.

Тут    відмінниця    Маруся
Чемно    руку    підіймає
(У    селі    була    в    бабусі,
І    в    цій    справі    дещо    знає):

-Добровільно    всі    рогаті
І    не    думають    давати:
Молоко    в    кози    й    корови
Треба    силою    забрати.

Качці,    гусці,    чи    індику
Довго    не    дають    прожити,
Господиня    птицю    любить,
Якщо    нею    стіл    накритий.

І    господар    докладає
У    хліві    зусиль    немало,
Бо    в    кабанчикові    бачить
Ковбасу,    биточки  ,    сало…

В    курки    яйця    забирає,
Їй    не    платить    -    все    задаром,
На    ягняток    поглядає  –
Шашлик    буде    незабаром.

Стало    ясно    навіть    свиням:
Якщо    зняти    з    людей    маску,
То    навіщо    цим    тваринам
Ця      любов    фальшива      й    ласка?

Вчителька    в    своєму    плані
Все    чудово    розписала,
А    ця    капосна    Маруся
Отакий    урок    зірвала!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835581
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 15.05.2019


геометрія

РОЗ'ЇХАЛИСЬ ДІТИ… (давнє, перероблене)

                                       Роз'їхались  діти...  Спорожніла  хата,
                                       Виросли  й  онуки...Вже  й  правнучка  є,
                                       Жде  їх  виглядає,  посивіла  мати,
                                       І  днями,  й  ночами  думи  думає...

                                       Похилилась  хата  й  хвіртка  біля  хати,
                                       Стіральна  машина  часом  барахлить...
                                       Відцвіла  вже  вишня...Постаріла  мати,
                                       Сумно  й  одиноко  їй  у  світі  жить...

                                       Стала  на  стежині,  що  веде  до  хати,
                                       Бігали  тут  дітки  до  її  гнізда,
                                       А  тепер  лишилось    їй  лише  чекати,
                                       Від  дітей  і  внуків  кожен  день  дзвінка...

                                       А  ще  їх  у  гості  завжди  виглядає,
                                       Кожен  день  й  щоночі  вона  дожида...
                                       Приїздіть  частіше,  вас  вона  чекає,
                                       Уже  й  борщ  зварила,  й  пиріжків  спекла...

                                       Вже  цвіте  калина,  пахне  рута-м'ята,
                                       Нарцизи  й  тюльпани  пломенем  горять,
                                       Вікнами  моргає  і  зоріє  хата,
                                       Вона,  як  і  мати,  ждала  й  буде  ждать...

                                       Ваш  приїзд  для  неї  -  то  найкраще  свято,
                                     (Про  вас  її  мрії  і  її  думки)...
                                       Поспішайте,  діти,  вас  чекає  мати,
                                       Доки  ще  не  вкрили  стежку  бур'яни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835311
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Олекса Удайко

КРАСНА ВИШЕНЬКА

         [i]Росте  черешня  в  мами  на  городі,
         Стара-стара,  а  кожен  рік  цвіте,
         Щоліта  дітям  ягодами  годить,
         Хоча  вони  й  не  дякують  за  те.
                                             [b]  Микола  Луків[/b][/i]
       [youtube]https://youtu.be/hKfFLVzn43U[/youtube]
[i][b][color="#740982"]Красна  вишенька
красну  вишивку
одягає  в  житті  раз-у-раз,
серед  віточок  –
рідних  діточок,
як  трапляються,  не  для  прикрас.

І  намистечко  –
спіле  листячко
обрамляє  її,  мов  смарагд.
Ще  й  коралями  –
чудо-лялями,
чудо-вишнями  –  роду  парад.

Красну  вишеньку  –
дань  Всевишнього  –
з  ласки  Божої  і  дідуся
при  повіточці
в  пару  квіточці
посадила  з  добром  матуся́…

Світ  завдячений
неперервністю
не  розпутницям,  і  не  царям  –
вкрай  привітним  (бо
люблять    діти  ж  їх),
лиш  коханим  своїм  матерям.[/color]
[/b]
12.05.201

На  світлині  автора  -  остання  представничка
жіночого  полку  племені  з  Удаю  внучка  Ханна,
що  народилася  і  мешкає  у  Німеччині.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835326
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019


Надія Башинська

МАМА НАСІЯЛА КВІТОК БАГАТО!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Мальви  розкрили  пелюсточки  ніжні,  
пахне  любисток  та  м'ята.
Повниться  щастям  батьківська  хата,
є  радість  у  мами  і  в  тата.

Сонячно  квітнуть  уже  чорнобривці,
і  паничі  вгору  в'ються.
Повниться  щастям  батьківська  хата,  
бо  ж  внуки  так  дзвінко  сміються!
Туляться  личком  до  мами  і  тата.
Ой,  які  ж  ніжні  та  милі...
Повниться  щастям  батьківська  хата,
бо  там,  де  є  цвіт  цей...    Щасливі!

Мама  насіяла  квіток  багато,
є  матіола  й  троянди.
Дуже  тут  гарно  квітнуть  жоржини.
Я  хочу  -  хай  буде  так  завжди.
Хай  веселиться  у  квітах  хатина,
добре  тут  в  будні  і  в  свята.
Любить  й  шанує  квітка-дитина
рідне́ньких  матусю  і  тата!

Мама  насіяла  квіток  багато,  
вміє  вона  їм  радіти.
Повниться  щастям  батьківська  хата:  
додому  приїхали  діти!
Дуже  радіє  всім,  біля  криниці,  
в  ґронах  червона  калина.
Світиться  щастям  батьківська  хата:
зібралась  додому  родина!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 12.05.2019


Катерина Собова

Цiлющi лiки

-Лікарю,    я    так    Вам    вдячний,-
Сяяв    з    радості    Данило,
Хоч    повівся    необачно,
Ваші    ліки    -    справжнє    диво!

-Дуже    радий,-    лікар    каже,-
Результати    позитивні,
Так    у    чому    ж    їхня    сила?
Це    для    мене    навіть    дивно…

-Прийшла    якось    моя    тітка,
Без    ноги    вона    -    каліка,
І    самотня,    і    бездітна,
А    хвороб    -    то    вже    без    ліку!

Я    для    неї    -    замість    сина,
Найрідніший    в      цілім    світі,
Спадкоємець    я    єдиний  ,
Написала    в    заповіті.

Поки    смажив    я    яєчню,
Про    здоров’я      щось    базікав,
Бідолашна    і    сердешна
Випила    ці    Ваші    ліки.

Каже:    -Зразу    легко    стало,
Перестало    все    боліти…
Вчора    тьотю    поховали,
А    мені    судилось    жити!

Лікар    каже:    -Препарат    цей
Має    безліч    тут    загадок:
Декому    дає    здоров’я,
А    комусь    квартиру    в    спадок.

І    хоч    звикли    ми    казати  –
Медицина    в    нас    пропаща,
Про    ці    ліки    закордонні
У    нас    відгуки    найкращі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835076
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Катерина Собова

Цiлющi лiки

-Лікарю,    я    так    Вам    вдячний,-
Сяяв    з    радості    Данило,
Хоч    повівся    необачно,
Ваші    ліки    -    справжнє    диво!

-Дуже    радий,-    лікар    каже,-
Результати    позитивні,
Так    у    чому    ж    їхня    сила?
Це    для    мене    навіть    дивно…

-Прийшла    якось    моя    тітка,
Без    ноги    вона    -    каліка,
І    самотня,    і    бездітна,
А    хвороб    -    то    вже    без    ліку!

Я    для    неї    -    замість    сина,
Найрідніший    в      цілім    світі,
Спадкоємець    я    єдиний  ,
Написала    в    заповіті.

Поки    смажив    я    яєчню,
Про    здоров’я      щось    базікав,
Бідолашна    і    сердешна
Випила    ці    Ваші    ліки.

Каже:    -Зразу    легко    стало,
Перестало    все    боліти…
Вчора    тьотю    поховали,
А    мені    судилось    жити!

Лікар    каже:    -Препарат    цей
Має    безліч    тут    загадок:
Декому    дає    здоров’я,
А    комусь    квартиру    в    спадок.

І    хоч    звикли    ми    казати  –
Медицина    в    нас    пропаща,
Про    ці    ліки    закордонні
У    нас    відгуки    найкращі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835076
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ніна-Марія

РОКИ

[img][/img]

А  я  люблю  тебе  й  не  каюсь!
До  серця  спомин  пригортаю:
Де  п'янко  весни  так  цвіли,
Де  нам  на  крилах  принесли,
Із  теплих  тих  країв  далеких,
Любов  негаснучу  -  лелеки.
ЇЇ  ми  свято  берегли!
Розпорошити  не  змогли
Ні  злі  вітри,  ні  сніговії,  
Лиш  невгамовні  лиходії-
Такі  поспішливі  роки  
Летіли  в  безмір.  Навпаки,
Прискорювали  час  розлуки...
Затим  страшні  вселили  муки
До  скону  в  серденьку  моїм...
Все  ж  за  любов  -  я  вдячна  їм.  

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRTzEkkwBzlSzWLX3iVFXzJY3orZUbuK1NhzGDhs4Yk3aiATWPC[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835227
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Надія Башинська

ТАМ, ДЕ БЕРІЗКИ ШУМЛЯТЬ ЗА СЕЛОМ…

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
спить  безименний  солдат  вічним  сном...
Тут  земля  знов  у  ранах.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Ой,  як  багато  по  світу  таких
із  ясними,  як  цвіт,  іменами.
Йдуть  вони  завжди  попереду  нас.
Є  ж  їх  скільки  й  за  нами...

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Злиться,  вирує  розлючений  звір  
в  душах  тих,  хто  любові  не  знає.
І  молодий  йде  солдат  знов  у  бій.
Нас  усіх  захищає.

         Невже  не  навчилися  ми  цінувать
         життя  ще  й  сьогодні?
         Знову  стоїть  на  сторожі  солдат
         на  краю  безодні!

Там,  де  берізки  шумлять  за  селом
й  горять  маки  червоні  у  травах,
вже  заплатив  за  життя  тут  солдат...
Чом  земля  знов  у  ранах?!.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Ніна Незламна

Треба слухати своє серце / проза /

Літо  збігало  до  кінця…  Осяяна  яскравим  сонцем    блакить  неба..  .  Там,    удалині,  біленькі  хмари  від  вітру    малювали  стрічки,  поспішали  до  обрію.  
Грона  калини  наливалися  соком,  майже  червоні  та  де  -  інде,  немов  пензлем  підмальовані  маленькі    зелені  смужечки,  підкреслювали,  ще  далеко  до  дозрівання.    Основний  стовбур,  ледь  похилився  привітно  до  хати,  втішав  Галину,  коли  їй  було  важко  на  душі.  Жінка  позирала  на  широкі  листки  калини  і  ті  яскраві  грона,  що  виблискували,  переливалися  на  сонці,    їй  здавалося,  що  вона  в  них  ховала  смуток  і  знаходила  розраду.  
Дивилася  й  порівнювала  свої  роки  з  тими  гронами,  щеміло  під  серцем,  печаль  труїла  душу….  Життя  не  склалося,  коли  цей  тягар  з  себе  струшу?  Не  раз  вона  задавала  собі  це  запитання.  А  можливо  й  насправді  зважитися,  зробити  крок,  який  змінить  її  життя?  А  чи  змінить  на  краще?  Щоб    більше  не  мати  одинокості…    Роки  спливли,  їй  вже  тридцять  вісім….  І  за  плечима,  невдалий  перший    шлюб,  а    чи  була  любов?  І  чому  її  зрадив  чоловік?  Ні,  не  погана,  славна  жінка  і  кажуть  всі  –«  добра  душа»,  не  тільки  на  роботі  ,  в  столовій,  де  вона  працювала,  а  й  по  -  сусідству  всі  співчували,  дізнавшись,  що  залишилася  сама.  Правда  трохи  розповніла  з  роками,  але  ж  не  міх,  заспокоювала  себе,  хоча  й  притримувалася  дієти  та  це  майже  не  давало  ефекту.
   Так,  зробила  вибір  в  житті,  розірвала  всі  зв`язки.  Та,  які  там  зв`язки,  адже  кохання  давненько  вже  вгасало  і  дітей  Бог  не  дав.    Себе  картала,  чому  довірилася  йому,  адже  він  їх  не  хотів,  все  відтягував  час,  вмовляв,  ще  зарано  й  зарано.  І  так  рік  за  роком,  життя    продовжується  і  час    спішить,  пливе,  як    річка  бистра  -  бистра.  Але  ж    вода  та  теж  кудись  впадає,  у    море,  чи  в  озеро.  Чому  ж  я  маю  бути  сама?  Теж  хочу  у  чиїсь  обійми,  такі  роки,  ще  ж  не  стара,  інколи  вечорами,  перед  дзеркалом,  сама  до  себе  вела  розмову.
   Галина  все  покинула,  що  було  нажите  разом,  продала  в  селі  батьківську  хату  і    в  цьому  ж  містечку  купила  невеликий    приватний  будинок.  Щодо  роботи,  то    вирішила  деякий  час  попрацювати    в    місцевому  дитячому  таборі  відпочинку.  З  тієї  роботи  пішла,  щоб  не  бачити  колишнього  чоловіка,  він  все  там  харчувався,  навіть,  ще  до  знайомства  з  нею.  Хоч  і  прожили  тринадцять  років  і  радощі  були  та  пробачити  зраду  не  змогла.  Не  хотіла    й  на  мить  бачити  його….
Здавалось  час  просто  збіг…    Новий  колектив  не  знав  нічого  про  її  життя  та  одній  жінці  Зої,  що  ту  же,  поряд    з  нею  працювала  на  кухні    розповіла  про  себе.  У  неї  підростав  син,  вона  без  чоловіка  виховувала  його  сама.  Хлопчику  минуло  десять  років,    він,  якийсь  час  був  у  селі  в  її  мами  та  вирішила  краще,  щоб  був  син  поруч,    прийшла  працювати    сюди.  І  дитина  нагодована  і  ціле  літо  можна  сказати  поруч.  Та  то    її  життя,  вона  зрозуміла,  що  ця  жінка  просто  ненавидить  всіх  чоловіків.  В  душу  їй  не  лізла,    розуміла  що,  якби  хотіла  сама  поділитися  сокровенним,  то  напевно  б  розповіла,  хоч  щось  про  себе.    Та  вона  була  закрита  і  все  чимось  незадоволена.  З  часом,  Галина  навіть  пошкодувала,  що  розповіла  їй  про  себе.
   Її  тягнуло  до  дітей,  інколи  в  столовій,  коли  вони  пообідають,    посміхнеться,    заграють    веселики  в  очах,  підійде  до  них,  заохотить,  щоб  не  залишали  в  тарілках    їжу.  Приголубить,    ніжно  обійме,  погладить  по  голові,  підбадьорить,  а  часом  сльози  з`являться  на  очах,  відійде  в  сторону.
                 Одного  разу,  вона  витирала  столи  після  обіду,  дві  дівчинки  не  вийшли  з  їдальні,  біля  виходу  присіли  на  стільці.  Мабуть  дві  сестрички,  подумала,    адже  трохи  схожі.  Ой,  ще  й  світленьке  волосся  і  такі  ж  дві  косички,  як  в  мене    в  дитинстві,  аж  здивувалася,  привернувши  увагу  до  очей,  такі  ж  очі  волошкові.    Дівчатка    сидячи  на  стільцях,  гойдали  ногами  і  весь  час  позирали  то  на  неї,  то  на  вхідні  двері.  
 Галина  саме    виносила  відро  з  водою  надвір,  коли  в  дверях  зустріла    світлоокого  чоловіка,  який  чемно  привітався.  Дівчатка  одна  за  другою  підскочили  до  нього,    одна    з  них  голосно  сказала,
-  Тату,  тату,  давай  сходимо  на  ставок,  ми  не  хочемо  спати.    Друга  обіймаючи  двома  руками,  повисла  в  нього    на  шиї,
-  Ти  ж  обіцяв,  вже  трішки  і  літо  закінчиться,  вода  буде  холодна…
Він  обома  руками  обійняв  їх,  жінка,  аж  на  якусь  мить  зупинилася,  задивилася  на  них,  щасливих.    Відразу  думки,  як  джмелі,  десь  бачила  його,    хто  він  і  тільки  ввечері  нагадала,  що  це  ж  їхній  завгосп.
Пройшов  тиждень…  Галина  помітила  його  біля  їдальні,  коли  всі  діти,  після  сніданку  пішли  на  прогулянку  до  ставка.  Він  довго  стояв,  поглядав  до  вікна,  наче  якийсь  схвильований,  переминався  з  ноги  на  ногу.  Вона  закінчивши  прибирання,  знімала  фартух,  в  цей  час  він  зайшов  в  їдальню.  
Чомусь  почервоніла  і  ледь  –  ледь  схвильовано,
-  Ви  до  дітей?  Так  вони  ж  всі  пішли  на  прогулянку.
Очі  в  очі,  наче  полум`я  охопило  обличчя,    він    торкнувся  руки,
-  Я  хочу  поговорити  з  вами…    Це,  щодо  моїх  доньок
-  А,  що,  щось  не  так?
-  Та  ні!  Все  гаразд,  просто  хочуть  мої  Оля  і  Світланка,  щоб  я  вас  запросив    ввечері    до  нас  в  кімнату,  на  чай.  
 Піднявши  брови,  здивовано  подивилася  на  нього  і  миттєво  відвела  погляд  в  сторону,
-  Та  я…    І…    Не  знаю,  чому  раптом  …    
-  Вас  Галина  звати,  я  знаю,  а  мене  Володимир…    Я  перепрошую,  але    дуже    прошу  Вас,  знаєте  дівчатка  вже  три  роки  без  матері,  цілий  місяць  мені  про  вас  розповідають,  можна  сказати  всі  вуха  продзижчали.  Просять,  щоб  хоч  раз  до  нас  в  кімнату  навідалися,  розказують,  як  ви  добре  до  всіх  ставитися.  Кажуть  цікаві  історії  дітям  розповідаєте…
Він  дивився  на  неї  таким  блага  ним  поглядом,  що  їй  стало  незручно.  Вона  відчула    якусь  радість,  її  очі  посвітліли,  немов  сонце  заглянуло  в  них,  
-  Ну  гаразд,  десь  о    двадцять  першій  зайду,  ви  ж  в  тій  кімнаті,  де    висить  напис  -    »завгосп»?
- Та  ні,  -    хитнув  головою  в  бік  й  продовжив,  -  Поруч  двері,  без  таблички.
   Він  пішов,    ледь  опустивши  голову…    Защеміло  серце  від  болю,    зрушити  з  місця  не  змогла,    присіла  на  стілець.  Це  ж  треба  такого,  матері  нема,  ото  біда.  Та,  як  же  це  дві  квіточки  і  без  матері,  куди  ж  Бог  дивився,  що  зробив  їх  напівсиротами….
     Галина    після  вечері  пішла  в  містечко  до  магазину.    Печиво,  цукерки,  напій  «  Ситро»  поклала  в  сумку  і  в  відділі  «Промтовари»  дивилася  на  іграшки.  Що  взяти  дівчаткам  ляльки,    напевно    дорогувато  та  хоч  маленькі,  роздумуючи  стояла  біля  вітрини.  Пригадала,  як  їй  на  десять  років    подарували  велику  ляльку,  як    вона  раділа,  дуже  тішилася    нею.  За  мить  з`явилися  сльози,  згадала  батьків,    які  рано  пішли  в  інший  світ,  а  вона  ж,  як  билина  залишилася  зовсім  одна.
 Поверталася  з  магазину,  біля  воріт  табору  зустріла  Зою  з  сином,  
-  О,  вийшли  прогулятися  вдвох…
Зоя,  з  під  лоба    поглядом  зміряла  з  ніг  до  голови,  намагалася  зазирнути  в  сумку,  взявши  сина  за  плече,  сказала,
-  Андрію  біжи  в  кімнату,  я  скоро  прийду.  
Той  крутнувся,  як  дзиґа  на  місті  і    підскакуючи  побіг  в  напрямку  будівлі.
-  Так  –  так!  Це,  що  в  гості  зібралася  до  завгоспа?  -    звівши  рижі  брови,  незадоволено  запитала  жінка.
 Галину,  наче  окропом  обілляли,  гучно  забилося  серце,  чомусь  стала  виправдовуватися,
-  Та  це  запросили  на  чай,  тож  не  піду  з  пустими  руками…
-  Ну  –  ну…    Повідав  син,  що  дівчата  на  тебе  чекають.  Розповідав,  хвалилися,  що    ти  їм  дуже  сподобалася,  дивися  щоб  в  халепу  не  потрапила.  Воно  тобі  треба?  Чужі  діти  не  свої,  ще  вийдеш  заміж,  народиш  собі.  Ти  думаєш,  хтось  тебе  розумною  назве?  Як  приголубиш  їх,  то  й  на  голову  сядуть.  Дивися,  він  напевно,  ще  й  молодший  за  тебе,  діти  спихне,  а  сам  буде  гуляти.  А  чому  б  і  ні,  високий  і  стрункий,  ще  й  на  бороді  ямка,  як  в  пісні  співається.  Задурить  тобі  голову...
 Мов  вата  під  ногами,  так  переступала  з  ноги  на  ногу    Галина,  мовчала,    чомусь  не  стало  сміливості  заперечити  їй.    Зоя  наче  з  листа  читала  доклад,  так  виглядало,  як  говорила  все  це.    І  раз  -    по  -  раз,  кидаючи  погляд  на  всі  сторони,  здвигала    плечима,  розмахувала  руками.
Вони  вже  були  біля  будівлі,  де  жила  Зоя.  Відкриваючи  двері  жінка  вкотре  незадоволено  зміряла    її  з  голови  до  ніг,
-  Подумай,  я  тобі  раджу  краще  не  йди,  не  одягай  зашморг  на  шию…
 Скільки  злоби  в  цій  людині,  подумала  Галина,  хіба  ж  можна  бути  такою  черствою,  жорстокою  і  такі  слова,  що,  аж  мороз  по  шкірі.  Вона  все  ж  рішуче  повернула  до  будівлі,  в  гості  до  дівчаток.
       Володимир,  відкривши  двері,  привітно  зустрів  її.  Дівчатка,  як  дві  пташечки  одна  перед  одною,  запрошували  до  столу,  де    вже  в  тарілці    лежало  цукрове  печиво  і    на  столі  стояли  чотири  чашки.
О,  він  одяг  білу  сорочку,  помітила  жінка,  а  й  правда  славний.  Та  й  коли  Зоя  помітила,  ту  ямку  на  бороді,  здивувалася  про  себе.
 Вона  поклала  на  стіл  гостинці…    Володимир  заперечив,
-  Нащо  було  втрачатися?!  В  нас  все  є,  чай  і  до  чаю,  якщо  ж  захочете  є  кава…
Галина  витягнула  з  сумки  дві  ляльки  -  близнючки,
-  А  це  вам  дівчатка..
В  очах  дівчаток  заграли  веселики,  посмішки  на  обличчі,  вони  задоволено  взяли  ляльки  і  трохи  стримуючись,  із  легким  хвилюванням,  сказали    в  один  голос,
-  Дякуємо!
       Весела  розмова  за  столом….    Цей  вечір,  це  спілкування  наче  пробудило  в  ній  інше  життя.    Вона  навіть  не  могла  уявити,  скільки  отримає  душевного  тепла.  Дівчатка  -  щебетушечки,  розповідали,  про  школу,  про  бабусю  з  дідусем,  що    живуть    далеко.  
         Володимир  провів  її  до  будівлі,  дуже  дякував  за  чудовий  вечір.  Вона  жила  в  кімнаті  з    пенсіонеркою  Валентиною,  яка  працювала  прибиральницею  в  таборі.    Та  не  спала,    напевно  чекала  на  неї.  Тільки  Галина  відкрила  двері,  жінка  вже  сиділа  в  ліжку,  поправляючи  сиві  коси,  що  спали  на  чоло,
-  О,  вибачте,  розбудила  Вас,  трохи  засиділася  в  гостях.  
Валентина  одягла  халат,  присіла  на  стілець,
-  Чула  я,  чула,  що  Володька  наш  на  тебе  задивляється.    Що  скажу,  він    у  нас    вже  три  роки,  відколи  жінка  померла,  кажуть  невдало  операцію  на  шлунку  зробили.  От  і  залишилися  ті  без  матері  дві  красунечки.  По  них  бачу,  повеселіли,  як  ти  в  нас  з`явилася.  А  то  все  сумні  оченята,  хочуть  діти  материнської  ласки,  ой,  як  хочуть…
Галина  слухала  і  мовчки    розстеляла  ліжко.  Вже  вкладаючись  на  подушку  тихо,  наче  в  роздумах  сказала,
-  Життя  покаже,  Ви  говорите  він  хороший,  а  он  Зоя,  каже,  що    не  варто  хомут  на  шию  вішати.  Відмовляє  мене,  каже  буду  дурепа,  якщо  продовжу  спілкування  з  дітьми.
-  О!    Життя  покаже?!  Треба  слухати  своє  серце!  І  брати  щастя  в  свої  руки,  не  втрачати  час.  Знайшла  кого  слухати!  Та  вона  відколи  в  нас,  то  все  собі  хоче  знайти    багатенького,  щоб  з  хатою,  бо  сама    ж  винаймає    халупу  в  містечку.  А  тут  таке  діло,    вона    ж  старша  за  нього  на  років  вісім,  того  й  біситься,  що  він  не  звертає  на  неї  уваги…  А  в  нього  є  квартира  в  містечку,  працює  десь  на  залізниці,  це  його  сюди  профком  прислав,  після  того,  як  дружини  не  стало,  розмахуючи  руками,  поспішаючи,    голосно  говорила  жінка.
Скрипнуло  ліжко,  Галина  повернулася  до  стіни,
-  Ну  на  добраніч.  Дякую  за  пораду.  Та  гадаю,  як  доля,    то  так  і  буде.    А  дітей  я  люблю,  чиї  б  вони  не  були,  бо  це  діти,  як  весняні  квіти,  що  приваблюють  до  себе,  дарують  радість,  додають  сили  для  життя,  яким  би  воно  не  було…
Пройшло  кілька  днів,  дівчатка  поводитися  стали  обережніше,  більше  спостерігали,  як  Галина  поводилася  з  дітьми.  Наче  намагалися  бути  в  стороні  від  других  дітей.  Це  неможливо  було  не  помітити.  Одного  разу  Оля,  на  рік,    старша  за  Світланку,  міцно  тримала  її  за  руку  та  виривалася  врешті  звалилася  на  підлогу.  Галина  підбігла  до  Світлани,  підхопила  на  руки  і    відразу  з  нею    присіла    на  стілець,  
-  Забилася?  Ви    щось  не  поділили?
Декілька  дітей,  що  залишилися  після  обіду  в  столовій,  оточили  їх.  Світлана  притулившись,  зазирала  їй    в  очі,
-  Вона  до  вас  не  пускає,  тато  наказав  не  заважати  вам  ,а  я  теж  хочу  щоб  мене  обійняли,  як  інших…
-  Та  ось  же  обійняла,  -  притулила  до  себе    її  голівку  і  продовжила,  -  Нічого  не  болить?
           Галині  вдалося  перевести  розмову  про    останній  вечір,  до  якого  готувалися  діти,  адже  закінчувався  відпочинок  третьої  зміни.    Вона  розповіла  дітям,  як  всі  веселяться.  Включають  магнітофон,  розпалюють  вогнище  біля  ставка.,  проводять  конкурси.
Світланка,  притулившись,  все,  ще  сиділа  в  неї  на  руках,
- А  ви  нас  візьмете  з  собою,  бо  тато  нам  жодного  разу  не  дозволив  йти  з  дітьми,  каже,  ще  малі.  І    каже  ,  що  йому  там  зовсім  не  цікаво.
На  другий  день  Галина  вирішила  поговорити  з  Володимиром,  щоб  відпустив  дівчаток  з  дітьми  на  останній  вечір.  Та  виявилося,  що  він  з  директором  табору,  поїхав  машиною  в  містечко.
Вже  майже  стемніло,  коли  Галина  помітила,  як  під`їхала  машина  до  складу,  з  неї,  щось  носили  в  великих  коробках.    Вона  стояла  неподалік,  чекала,  коли  все  переносять.  Та  Володимир  побачивши  її  ,  щось  сказав  директору  і  махнувши  рукою,  йшов  до  неї.  
-  Ви,  що  гуляєте?    Чи  можливо  мене  виглядаєте?  Добрий  вечір!
Галина  почула  в  його  голосі  хвилювання,
-  А  ви  провидець,  вас  виглядала.  Хотіла  попросити,  щоб  дівчаток  на  вогнище  пустили,  я  б  з  ними  пішла,  якщо  ви  не  хочете….
Він  легко  взяв  її  під  руку,
-  Давайте  пройдемося,    поговоримо,  звичайно,  якщо  ви  не  проти..
Галина  відчула  тепло  його  руки,      відразу  відчула    в  душі  хвилювання,
 Мовчала…  Вони  йшли  до  ставу,  раптом  здригнулася,
-  Ой,  а,    як  же  діти?  Сьогодні  самі  ляжуть  спати?
 -  Та  не  хвилюйтеся,    про  них  вожаті  подбають,  стискаючи  за  лікоть,    гучно  сказав  Володимир.
     Місяць  уповні  освічував  стежину  до  ставу.    Галина  напевно  вперше  за  скільки  часу  звернула    увагу  на  небо.  Зірки  мерехтіли,  переливалися  різними  кольорами,  наче  в  фантастичному  фільмі.  Краса,  на  якусь  мить    тиша  і  спокій  огорнули    її.    Вдихаючи  свіжість,  прохолоду,  відчувала  насолоду.    Раптово,    десь  здалеку  завів  пісню  соловейко    і  відразу,  наче  поруч,  в  траві  заспівав  цвіркун.
Під  вербою,  що  схилилася  до  води,  Володимир  зненацька  обійняв  її  і  ніжно  поцілував  в  вуста.  Ні,  вона  не  пручалася  й  сама  не  знала  чому.  Отямившись,    злегка  відсахнулася,
-  А  можливо  не  треба…  Ми  ж  не  діти…
Він  мовчи  ніжно  обійняв  її  ,  задивлявся  на  став,  в  якому  купався  місяць  з  ясними  зорями.  Роїлися  думки,  скільки  їй  років?  І  чи  захоче  продовжити  стосунки?  Гарненька,  хоч  пухкенька,  але  ж  видно,  що  в  душі  має  доброту  і  ніжність.    
В  обіймах  тепло,  приємно,  відчуття  дотику  проймало  все  тіло,  намагалася  приховати  легке  тремтіння.  Пригадала,  як  в    дитинстві  в  теплих  маминих  обіймах,  задивлялася    в  на  пів  темну  далечінь.  Дивилася  до  зірок,немов  хотіла  знайти  в  них  розраду,  що    буде  далі.  В  душі    відчула,  то  підкрадалося  кохання,  якого  вона  так    боялася.  Їй  би  його  обійняти  і  приголубити,  але  ж  не  ті  роки  і  він  напевно  ж  молодший,  за  мить  ця  думка  лягла  на  душу  прохолодою.  Повільно  звільнилася  від  обіймів,
-  Ми  з  тобою  мов  діти,  мене  бентежить  думка,  ти  напевно  набагато  мене  молодший,  застара    я  для  тебе..
Володимир,  хитаючи  головою,  розсміявся,
-    Ну  так,  аж  на  півтора  року  мабуть!    Це  причина,    щоб  не  продовжити  стосунки?  Можливо  діти  перешкода  та  не  хочеш    прямо  сказати…
Галина  рукою  прикрила  вуста,
-Та  ні  де  ти  бачив,  -  піднявши  голову  догори  продовжила,
-  Зірки  свідки  Оля  і  Світлана  чудові  дівчатка.  Я  думала  ти  на  років  п`ять  молодший  за  мене.  Ой,  що  це  я  перейшла  на  -  Ти!
Ніжний  дотик  вуст  і  обійми…  Володимир,    обійнявши  за  плечі,    заглянув  їй  в  очі    і  ледь  посміхаючись,
-  Та  я  вже  ж  давно  перейшов  на  «ти»,  що  не  помітила,  ще  там  в  столовій.
По  обрію  світліло  небо…  Тьмяніли  зорі,  ховалися  у  всесвіт,  коли  вони  поверталися      до  місця  проживання.
   Закінчувалося  літо…    За  тиждень  діти  підуть  до  школи,  а  що  далі?    Задавала  собі  запитання  Галина.  Володимир  запропонував  одружитися    та  чи  вона    готова  змінити  своє  життя?  У  роздумах  чистила  картоплю  на    обід,  вони  на  кухні  удвох    з  Зоєю.  Жінка  напевно  тільки  й  чекала    такої  нагоди,  весело  з  посмішкою  на  обличчі  сказала,  
-  Ось  і  закінчиться  твоє  захоплення,  два  дні  і  розійдетеся  з  Володимиром,  як  в  морі  кораблі.  Хоч  спробувала,  який  він,  як    чоловік?!  Буде,  що  згадати  про  це  літо  чи  ні?
 Галину,  як  окропом  ошпарили,  аж    ножа  випустила  з  рук.  Відразу  почервоніла,  щось  хотіла  сказати…  Чи  взяти    послати  ?  Та  не  наважилася,  хай  потеревенить,  язик  без  кісток.
 Але    жінка  продовжила,
-  А,  що  ми  баби  всі  хочемо  ласки,  поцілунків,  перепихнутися…    Ось  тобі,  що  скажу  -  дурепа  ти,  ще  молода,  ну  й  нехай  поскакали  в  траві,  як  ті  цвіркуни  та  й  досить.    Та  не  згуби  себе,  йти  на  двоє  дітей,    це  безумство.
В  Галини  наче  терпець  урвався,  різко  заперечила,
-    В  нас  нічого  з  ним  не  було!
-  Тю,  я  так  і  повірила!  Щоб  ти  змогла  перед  ним  устояти?!Дивлюся  на  тебе,  які  погляди  кидаєш  на  нього,  а  він  то  загалом,  дивиться  на  тебе,    як  кіт  на  сметану.  
Галина,  щоб  вгамувати  образу,    різко  махнувши  рукою,  вийшла  з  кухні    надвір.  Трохи  постоявши,  все  ж  повернулася,  адже  робота  є  робота,  треба  готувати  обід.
       Цього  вечора  пішов  дощ  і  діти  всі  направилися  в  клуб,  де  мав  відбутися  прощальний  вечір.  Вона  стояла  біля  вікна  в  кімнаті,  коли  почула  стук  в  двері.  Поспіхом  відповіла,
- Так  –  так!  Відчинено,  заходьте.
 Відкрилися  двері  ,    Оля  і  Світланка    на  якусь  мить  застигли,  а  потім  позираючи  одна  на  одну,  прикривши  за  собою  двері,  загомоніли,
-  А  ми  без  вас    нікуди  не  підемо  …
І  одна  за  другою,  без  запрошення,    опустивши  голови,  всілися  на  край  ліжка.
           Запала  тиша…    В  Галини  округлилися  очі,  здивовано  дивилася  на  дівчаток,  не  могла  второпати,  чого  б    це?  Не    знала,  що  сказати….  Вони  ж,    розчервонілі,    дивилися  з  під  лоба,    то  на  неї,  то  переглядалися  між  собою.  Серйозні  обличчя  спровокували  до  думок,  що  сказати  їм  на  це?  Адже  сама,  як  на  роздоріжжі,  ще  не  вирішила  продовжувати  спілкування  з  Володимиром  чи  ні?  Дати  згоду  ,вийти  заміж?  Але  ж  це  такий  відповідальний  крок!  Чи  здатна  я  знайти  до  них  підхід,  чи  порозуміємося?
Раптово  відчинилися  двері,    без  стуку  ввірвався  в  кімнату  Володимир  і  до  дівчат,  
-  Фути  –  нути!
Вони,  як  кульки  злетіли  з  ліжка,    стояли  опустивши  голови.
Він  намагався  не  кричати,  до  Галини,
-  Вибач!  -  і  відразу  почервонівши,  до  доньок  голосніше,
-  Ви  чому  без  дозволу  пішли?!  Я,  що  вам  сказав?!  Ваша  самостійність  вражає  мене…  
 Наче  хотіла  заперечити,  Галина  взяла  його  за  руку,
-  Давай  поговоримо  без  них,  хай  нас  залишать…
Світланка  зашморгала  носом,    на  неї  всі  звернули  увагу.  Вона  маленькими  кулачками  витирала  сльози,  ледь  перехоплюючи  подих,  тихо  сказала,
-  А  я  хочу,    щоб  ви  тьотю  Галю,    були  нашою  мамою,  тому  і  нікуди  не  підемо.
-    І  я  !  І  я  хочу!  –  благаючим  поглядом,  зазирала      в  батькові  очі  Оля….

                                                                                                                                                                 Березень  2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834779
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 08.05.2019


Valentyna_S

В тім сні…

Розцвіли  небеса  незабудками,
Росяниста  парча  сонцеграє.
Розлетілись  бажання  голубками
Й  залишилися  за  виднокраєм.

Розливається  сонце  озерцями  —
Міріади  блистять  на  стави́ську.
Плачуть  верби  в  режимі  інерції,
До  води  нахиляючись  низько.

Ледь  гойдається  чайка  на  промені,
Виглядаючи  в  ки́п’яті  здобич.
Викликаю  без  успіху  спомини,
Супокій  окликаю      на  поміч.


Я  знаходжусь  по  той  бік  реальності,
Де  зникає  буденність  спесива.
Хоч  просте  тут  усе  до  банальності,
Я  щаслива  в  тім  сні…  Я  щаслива!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834491
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Катерина Собова

Сюрприз

Обіймала    й    цілувала
Скрізь    Русланчика    Агата,
Загадково    так    сказала:
-Скоро    ти    вже    станеш    татом!

Раптом    зблід    татусь    майбутній,
Чомусь    гикавка    напала,
Хотів    вимовить    щось    путнє  –
Зразу    мову    відібрало.

-Це    від    щастя,    так    буває,-
Заспокоїла      Агата,-
Бо    я    знала,    що    ця    звістка
Справжнім    буде    тобі    святом.

Вірю,    що    такі    сюрпризи
Тобі  ,  навіть  ,  і    не    снились,
Твоє    радісне    серденько
На    хвилину    зупинилось.

І    в    цю    мить    тобі,    коханий,
Нехай    заздрять    усі    люди,
Опиши    життя    щасливе,
Яке    в    тебе    далі    буде!

-Далі      я    прийду    додому,
Жінка    гляне    гнівно    в    очі,
Дасть    по    пиці,    запитає,
Де    я    лазив    до    півночі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833688
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Катерина Собова

В нiчному клубi

Підійшла    до    кума    Миті
З    допитом    кума    Марійка:
-Ви    подряпані,    побиті,
Це    аварія,    чи    бійка?

-Із    дружиною    зустрілись
Ми    в    нічному    клубі    вчора.
Зразу    страсті    розгорілись
(Це    підтвердить    друг    мій    Жора).

Жінка    знала,    що    я    зранку
У    відрядження    поїхав,
(Я    її    сказав    цю    байку),
А    сам    враз    знайшов    утіху.

Хто    б    подумав,    що    я    Марту
Можу    тут    вночі    зустріти?
Ну,    не    сходяться    ці    карти,
Адже    в    нас    маленькі    діти!

Німа    сцена      для    всіх      стала,
Як    у    тому    «Ревізорі»,
І    дружина      показала,
Дії    всі    свої    прозорі.

Рукопашна    зав’язалась,
Крик,    істерика,    удари,
Всі    у    клубі      позбігались
І    знімали    нашу    пару.

Аж    під    ранок    помирились,
Де    вже    правду    цю    подіти:
Погуляли,    показились,
І    згадали    -    вдома    ж    діти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833890
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019


Капелька

Я вдохновляюсь вновь весною

Я  вдохновляюсь  вновь  весною
Её  волшебной  красотою
И  заряжаюсь  в  позитиве
Когда  всё  расцветает  в  мире.

Когда  природа,  словно  сказка,
Нам  дарит  радость,  свет  и  ласку.
Опять  цветы  благоухают.
На  Сайте,  жаль,  их  не  хватает.

Уже  и  позади  дебаты,
Остыли  даже  компроматы.
Весна  взяла  свои  права,
На  газ  дешевле  всем  цена.

Ведь  снова  избран  президент
-Для  всех  ответственный  момент,
Для  всех  надежды  и  мечты
На  улучшение  судьбы...

Мне  очень  нравится  природа.
Всегда.  В  любое  время  года.
Мне  очень  нравится  когда
С  неё  не  делают  дрова.

                         Апрель  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834370
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Ольга Калина

Біленька хатина

За  Панським  ставком  на  горбочку,
Де  корінь  пустив  родовід,
Стояла  хатина  в  садочку,
Яку  збудував  ще  мій  дід.

Ця  мазанка  біла,  як  іній,
Віконця  маленькі  в  стіні.
На  ній  візеруночки  сині
Були  найгарніші  мені.

Під  стріхою  сіра  покрівля  -
В’язали  з  соломи  снопи.  
Долівка  застелена  зіллям,
Ще  свіжим  його  занесли.

Коричнева  глина  на  призьбі  -
Підведена  смужка  навкруг.
Всміхалося  сонечко  в  небі
До  жовтих  наведених  смуг.

Там  ріс  попід  тином  барвінок,
Під  вікнами  мальви  цвіли.
Від  груші  старої  затінок  -  
Дерева  розлогі  росли.

Тягнулась  стежина  до  хати,  
Яка  поросла  споришем...  
Моєї  матусеньки  мати
Усіх  пригощала  борщем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834282
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Болтян Світлана

ВІДПЛАТА

Проведи  паралель,  зрозумій  цю  науку.
Підніми  очі  вгору  до  самих  небес.
Доля  тягне  сама  тобі  помочі  руку
Ти  ж  поводиш  себе,  як  той  вуличний  пес.

Бог  життя  дав  одне,  бережи,  схаменися
Бо  спитає  тебе,  чи  по  совісті  жив
Сліз  солоних  людських,  горя  їх  бережися.
В  судний  день  ти  заплатиш  за  все  те,  що  зробив

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834302
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дозволь мені тебе любити

Дозволь  мені  тебе  любити,
Дозволь  коханою  назвати.
Без  тебе  в  світі  важко  жити,
Ще  важче  в  невідомість  грати.

Дозволь  мені  тебе  обняти
І  притулитися  до  тебе.
Солодкий  мед  із  уст  збирати
І  дарувати  зорі  з  неба.

О  Боже!  Як  тебе  кохаю!
Сто  раз  скажу,  промовлю  ніжно.
Любов  моя  прийшла  із  Раю,
Лягла  словами  в  весну  пізню.

Послухай,  що  шепоче  вітер,
В  садочку  птах  пісень  співає.
Усі  зберу  для  тебе  квіти
І  прошепочу,  що  кохаю.

Дозволь  мені  тебе  любити,
З  тобою  поруч  завжди  бути.
Любов  не  можна  спопелити
Її  ніколи  не  забути


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 03.05.2019


Лилея

Радуюсь каждому мгновенью!

Радуюсь  Солнцу  и  Весне!
Радуюсь  каждому  мгновенью!
Живя  на  Земле!
Радуюсь  птиц  пенью!
Ты  только  посмотри  -
Солнышко  смеётся...
И  с  пеньем  птиц  
Весной  Душа  проснётся!
От  счастья  так  высоко  взлетит!
За  всё  благодаря  Бога!
Опять  всё  тот  же  лейтмотив...
Природы  оживленье!
И  с  благодарностью  летит  
Настроение  -  весенне!
И  если  б  можно  было  
Своим  дыханьем  оживить...
Тех,  кто  ещё  не  проснулся..
Для  этого  нужно  очень  сильно  полюбить!
Ведь  это  же  не  трудно...
Настроиться    на  мажорный  лад,
Чтоб  радоваться  каждому  мгновенью!
Спешу  Любовь  свою  раздать,
Чтоб  всем  хватило!
Вдохнуть  Любовь!
Особенно  тем,  чьё  сердце  не  любило...
Ведь  мы  все  от  Одной  Любви!
Любви  Бога!
Лишь  руку  протяни  -
Почувствуешь  кто  так  дорог...
Спешу  от  Радости  Душой  взлететь
За  всё  благодарю  Бога!
Душа  ведь  хочет  петь!
Весна!
Ты  мне  дорог...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834016
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 01.05.2019


Герасимець Оксана

Так легко

Так  легко  сломать  свои  крылья.
Так  легко  просто  взять  и  упасть.
Так  легко  все  становиться  былью.
Так  легко  из  Вселенной  пропасть.

Так  легко  умереть  от  боли,
Даже,  если  нет  видимых  ран.  
Так  легко  решиться  воли.
Так  легко  попасть  в  чей-то  капкан.

Так  легко  в  пропасть  сорваться.
Разбиться  на  кучу  осколков.
Так  легко  через  боль  улыбаться,
Когда  сердце  лишь  горстка  обломков.  

Так  легко  не  заглушить  всю  печаль,
Что  внутри  бушует  волной.
Она,  как  черной  невесты  вуаль,
Накрывает  тебя  с  головой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833928
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Олекса Удайко

Я НЕ ЛЮБЛЮ

           [i]Ти,  брате,  любиш  Русь,  
           Як  дім,  воли,  корови,  —  
           Я  ж  не  люблю  її  
           З  надмірної  любови.  
                                           [b]Іван  Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я  не́  люблю,    коли  тьмяніє  ранок
від  хмар,  що  застеляють  виднокрай,
коли  світила  сонцеликий  пряник
не  радує  пташиний  водограй.
                           
Я  не́  люблю,  коли  бруднять  газони
і  топчуть  квіти,  листя  і  траву,
коли  нам  глобалісти  і  масони
указують,  як  жити  наяву…  

Я  не́  люблю,  коли  в  причілку  хати
не  кублиться  гучна  сім’я  лелек,
не  лю́блю,  як  кітчливі  та  пихаті  
ллють  марнослів’я    у  родинний  глек.

Я  не́  люблю  кружляння  круків  чорних
над  димарями  мирних,  рідних  хат…
Я  не  люблю  дурних  і  чудотворних,
хто  не  тримається  своїх  пенат!  

Я  не́  люблю,  як…  плачуть  з  горя  діти,
як  ллється  молода,    невинна  кров…
Хай  припаде  у  пеклі  тим  згоріти,
хто  посягнув  на  ближнього  покров!

Я  не́  люблю….  коли  клинком  –  у  душу,
коли    на  сміх  втрапляє    сивина…
Тоді  весь  гнів  я  виплеснути  мушу,
щоб  чашу  зла  не    випити  до  дна!

Я  не́  люблю!..  З  Великої  Любові!  
До  неньки-України  –  мій  уклін…
Не  полюблю  найпаче    Неньки  болю:
моя  Земля  –  
                                       мій  Бог,  
                                                                   мій  Рай,  
                                                                                               мій  Тлін!
[/b][/color]
27.05.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Olana Bilukha

MANA

Із  легкістю  порухів  на  устах
Моє  ім'я  є  Безталанна
В  твоїх  очах  блакитний  птах,
Що  до  небес  мене.  Осанна!

Безмірний  шепіт  на  словах
Я  тільки  витвір  інтро-світу
І  кожен  мій  наступний  змах
Станцює  краще  від  обріти.

Той  голос  в'ється  на  світанні,  
Що  марево  друкує,  як  любов.
Мені  тебе  не  треба  у  реаллі,
Де  сині  очі,  синя  й  кров.

Звільнить  би  пута  своїх  мрій,
І  розписать  би  по  скрижалях
Хто  той,  що  мной  заволодів,
Хто  звав  оманою  кохання?!


 (за  мотивами  повісті  Докії  Гуменної  "Мана")













адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705877
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 30.04.2019


Герасимець Оксана

Люди играют разные роли

Люди  играют  разные  роли.  
Ищут  коды,  ломают  пароли,
Играют  из  жизнями  ранимых  людей
И  не  верят  в  силу  сумасшедших  идей.
Люди  играют  разные  роли,
Не  видя  света  сломанной  воли,
В  разбитых  мечтах  не  верят  надежде
И  никто  не  хочет  стать,  как  прежде.
Люди  играют  разные  роли
И  лишь  единицы,  сочиняют  смешные  пароли.  
И  дарят  улыбку
Даже,  совершив  ошибку.
Имеют  надежду,  даже  без  мечты
И  вновь  сводят,  любви  мости.
Их  роль  не  проходит  
И  в  тупик  не  заводит.
Лишь  избавляет  от  боли…
Несмотря  на  то,  что
Люди  играют  разные  роли.

                                       10  сентября  2014  год

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776364
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 30.04.2019


Ніна-Марія

У БОТАНІЧНОМУ

Ще  травень  розкішний  буяв  дивоцвітом,
Каштани  в  саду  цілували  дощі,
Ми  стрілись,  де  вперше  кохання  розквітло,
Завітні  слова  ти  сказав  від  душі.

Весняна  краса  вся  до  ніг  враз  упала,
Змінився,  засяяв  весь  світ,  як  свіча.
В  обіймах  твоїх  я  про  все  забувала,
Й  купалась  у  синіх  озерцях-очах.

В  саду  солов'ї  заливалися  співом,
Немовби  напоєні  нашим  коханням.
І  сад  Ботанічний  нас  вабив  красиво,
Ми  в  ньому  блукали  до  самого  рання.

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833963
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019


Надія Башинська

ДЛЯ КОГО Є?. .

         З  барлогу  виліз  косолапий...  від  світла  мружить  очі.
Оце  поспав  би  ще  годинку.  Вставать  ніяк  не  хоче.
Так  розспівалася  пташина,  що  спати  неможливо.  То  ж
виліз,  вийшов  подивитись  на  оте  справжнє  диво.
Правда,  зими  він  так  й  не  бачив,  бо  в  сплячку  залягає.
А  от  весною  тут  і  влітку  по  лісі  він  блукає.
І  восени  є  всього  досить,  то  ж  жиром  запасеться.  
А  як  зима  мине  -  весною  від  сну  Ведмідь  проснеться.
Не  то,  що  Білки,  Вовк,  Лисиця,  сірі  Зайці  і  Лосі  часто  
поживи  не  знаходять.  Так  в  лісі  повелося.
Та  то  ж  між  звірів...  Не  хвилюйтесь,  будь  ласка,  ви  да-
ремно.  У  нас  і  їсти,  й  пити,  й  спати.  Усе  це  так  приємно!
         Якщо  комусь  не  вистачає  чогось.  Не  нарікайте.
Самі  за  себе  ви  подбайте,  самі  собі  шукайте.
         Для  кого  є?  А  чи  потрібна  ця  баєчка  кому?  
Ото  ж...    мовчіть,  або  просніться!  Вже  досить  того  сну!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Ніна Незламна

Була тобі сонцем….

Була  тобі  сонцем…  
 А  ти  охоронцем
Міцного  кохання
З  вечора  й  до  рання…
Нас  любов  сповила
Птаха  гніздо  звила
 В  небі  зірка  ясна
В  нас  сім`я  прекрасна
В  обіймах  з  тобою
Немов  за  горою
Умів  цінувати
А  я  ж  цілувати
Ніжність  серед  ночі
 Й  ці  ласкаві  очі
Найдорожчі  стали
Адже  ми  кохали…
Чути  спів  пташиний
У  нас  дім  гостинний
Хоч  вже  й  коси  сиві
Та  все  ж,  ми  щасливі…
                                                         2000р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833084
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019


Максим Калина

БЛАКИТНИЙ ЛЬОН

Вірші  і  музика  Олега  Стадніка

Хай  люди  вірять  у  любов
Ще  до  зорі  свого  принання,
Хай  ставлять  в  приклад  знов  і  знов
Легенду  нащого  кохання!

А  все  той  льон,  блакитний  льон,
Що  нас  затримав  аж  до  ночі,
Ой,  чи  то  винен  тільки  льон,
А  чи  твої  блакитні  очі!
Блакитний  льон,  блакитний  льон,
Він  нас  затримав  аж  до  ночі,
Ой,  чи  то  винен  тільки  льон,
А  чи  твої  блакитні  очі!

Цілунком  губ  твоїх  торкнусь,
Щоб  захмеліти  вмить  з  тобою,
Для  тебе  щастям  озовусь,
Лише  б  завжди  була    зі  мною!

А  все  той  льон,  блакитний  льон,
Що  нас  затримав  аж  до  ночі,
Ой,  чи  то  винен  тільки  льон,
А  чи  твої  блакитні  очі!
Блакитний  льон,  блакитний  льон,
Він  нас  затримав  аж  до  ночі,
Ой,  чи  то  винен  тільки  льон,
А  чи  твої  блакитні  очі!

Хай  люди  вірять  у  любов
Ще  до  зорі  свого  принання,
Хай  ставлять  в  приклад  знов  і  знов
Легенду  нащого  кохання!

А  все  той  льон,  блакитний  льон,
Що  нас  затримав  аж  до  ночі,
Ой,  чи  то  винен  тільки  льон,
А  чи  твої  блакитні  очі!
Блакитний  льон,  блакитний  льон,
Він  нас  затримав  аж  до  ночі,
Ой,  чи  то  винен  тільки  льон,
А  чи  твої  блакитні  очі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350931
дата надходження 17.07.2012
дата закладки 15.04.2019


Максим Калина

ОЗОРЯЙСЯ ЩАСТЯМ ТИ (пісня до дня народження)

Вірші  і  музика  Олега  Стадніка

Знов  за  великим  столом
Радісна  твоя  рідня,
Ласка  пливе  із  теплом-
Того  тепла  б  та  й  щодня!
Птаха  добра  і  надій
Сіла  обабіч  воріт  -
В  твій  день  народження,  в  твій
Свято  твоїх  чесних  літ!
Птаха  добра  і  надій
Сіла  обабіч  воріт  -
В  твій  день  народження,  в  твій
Свято  твоїх  чесних  літ!

В  день  народження  ближче  ангел  твій  -
Світло  він  розлив  з  висоти,
В  день  народження  і  на  всі  роки
Озоряйся  так  щастям  ти!
В  день  народження  і  на  всі  роки
Озоряйся  так  щастям  ти!

Рідні  і  друзі  тобі
Зичать  здоров'я  ізнов,
І  щоб  завжди  у  житті
Була  справдешня  любов!
Птаха  добра  і  надій
Сіла  побіля  вікна,-
Тихого  щастя  прибій,
Тішиться  твоя  душа!
Птаха  добра  і  надій
Сіла  побіля  вікна,-
Тихого  щастя  прибій,
Тішиться  твоя  душа!

В  день  народження  ближче  ангел  твій  -
Світло  він  розлив  з  висоти,
В  день  народження  і  на  всі  роки
Озоряйся  так  щастям  ти!
В  день  народження  і  на  всі  роки
Озоряйся  так  щастям  ти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352287
дата надходження 23.07.2012
дата закладки 15.04.2019


Максим Калина

СТАНЬМО ХОРОШІ

Вірші  і  музика  Олега  Стадніка

А  щастя  на  білому  світі,
Як  діти  здорові  всміхаються
А  щастя  як  земленька  квітне
І  в  радість  край  рідний  збирається!

І  айстри,  ромашки,  волошки-
Цвітуть  хай  сади  і  поля!
Як  станемо  ми  теж  хороші,
Щаслива  буде  вся  земля!
І  айстри,  ромашки,  волошки-
Цвітуть  хай  сади  і  поля!
Як  станемо  ми  теж  хороші,
Щаслива  буде  вся  земля!

А  щастя,  коли  є  родина,-
Родина  злікує  од  відчаю!
А  щастя  на  світі  святинне-
Як  серце  з  добром  тай  повінчане!

І  айстри,  ромашки,  волошки-
Цвітуть  хай  сади  і  поля!
Як  станемо  ми  теж  хороші,
Щаслива  буде  вся  земля!
І  айстри,  ромашки,  волошки-
Цвітуть  хай  сади  і  поля!
Як  станемо  ми  теж  хороші,
Щаслива  буде  вся  земля!

А  щастя  на  білому  світі-
Спішить  у  обійми  у  мамині!
І  квітнуть  у  радості,  квітнуть,-
Мов  гай  український  з  туманами!

І  айстри,  ромашки,  волошки-
Цвітуть  хай  сади  і  поля!
Як  станемо  ми  теж  хороші,
Щаслива  буде  вся  земля!
І  айстри,  ромашки,  волошки-
Цвітуть  хай  сади  і  поля!
Як  станемо  ми  теж  хороші,
Щаслива  буде  вся  земля!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373721
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 15.04.2019


Надія Башинська

ЯК ДОБРЕ, ЩО КОХАННЯ Є У СВІТІ!

Як  добре,  що  кохання  є  у  світі.
Немов  весняний  цвіт,  ніжний,  на  вітрі.
Життя  дорога  в  нього  є  красива.
Там,  де  кохання  -  доленька  щаслива!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

Як  добре,  що  весна  приходить  й  літо.
Уся  земля  коханням  обігріта.
І  навіть  холод  з  серденька  зникає.
Бо  вірить  той  тому,  кого  кохає!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

Тут  кожен  день  цвіте  барвистим  цвітом.
І  навіть  осінь  пахне  теплим  літом.
Як  холодно  -  зима  розсипле  квіти.
Де  є  любов...  завжди  земля  у  цвіті!

         Ти  знов  скажи,  скажи  мені  "Кохаю!"
         Від  цього  слова  кращого  не  знаю.
         Із  вуст  твоїх  почути  -  насолода.
         Кохання  -  це  від  Бога  нагорода!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019


Ніна Незламна

Весна чарівниця…

Весна  чарівна  -  красна  дівиця
Зелені    смужки…    В  блиску  барвінок
Все  поспішала  …  В  сяйві  вербиця
Промінчик  сонця.…  Ніжний  цілунок
Пухнастий  котик    ледь  звеселився
В  низькім  поклоні    слухав  пташину
Туман  ранковий,  десь  розчинився
Розгойдав  вітер,  сизу  хмарину….
 По  траві  краплі,  як  в  оксамиті
Переливались,  вже  й  засріблились
До  землі  дотик,  ну  досить  снити
Проліски  сині,  в  небо  дивились….
Донизу  сипле….  Грона  калина  
Шпак  веселиться,      щебет  музичний
 Увись  здійнялась  весна  –  дівчина
В  небеснім  морі,    змах  крил  величний

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ніна Незламна

Весна чарівниця…

Весна  чарівна  -  красна  дівиця
Зелені    смужки…    В  блиску  барвінок
Все  поспішала  …  В  сяйві  вербиця
Промінчик  сонця.…  Ніжний  цілунок
Пухнастий  котик    ледь  звеселився
В  низькім  поклоні    слухав  пташину
Туман  ранковий,  десь  розчинився
Розгойдав  вітер,  сизу  хмарину….
 По  траві  краплі,  як  в  оксамиті
Переливались,  вже  й  засріблились
До  землі  дотик,  ну  досить  снити
Проліски  сині,  в  небо  дивились….
Донизу  сипле….  Грона  калина  
Шпак  веселиться,      щебет  музичний
 Увись  здійнялась  весна  –  дівчина
В  небеснім  морі,    змах  крил  величний

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019


Ніна Незламна

Вміло вишивала…

Мерехтів  край  неба  в  кольорових  гаммах
Відбивавсь  далеко,  по  віконних  рамах
Вечір  в  ніч  ховався,  смужки  хмар  палали
Зорі  прояснілі,  крадькома  ховали.

В  хаті  наче  й  тихо….  Чути  тріск  дровець  й  хруст
І  линула  пісня,  із  материнських  вуст…
За  вікном  вже  й  місяць  заглядав  в  віконце
Все  думки  за  сина,  де  ж  ти  моє  сонце….

У  руках  сорочка,  думки  -  оси  й  голка
Вмить  в  кватирку  чути,  закричала  сойка
Немов  пробудилась,  покотивсь  наперстик
У  душі  надія,  вишивала  в  хрестик.

Білу  до  весілля  розшивала  сину
Щоб  життя  вдалося,  мав  долю  щасливу
Ниточки  встеляла,  щоби  був  привітним
Вдосталь  хліба  й  солі,  обід  завше  ситним.

Пригадала  пісню,  ніжну  колискову
Мережила  стежкою,  мову    барвінкову
Любов  до  Держави  -  нитки  жовті  й  сині
Щоб  тепло  і  радість,  у  його  світлині.

Під  руками  неньки  розпускались  квіти
На  душі  так  тепло,  відчувала  літо
У  квітчатих  барвах,  волошки  і  ружі
То  Бога  дарунки,  щоб    всі  жили  в  дружбі.

Ніч  зоріла  тихо,  сяйне  зорепадом
Уявляла  ненька,  що  син  іде  садом
На  лиці  посмішка  і  ласкавий  погляд
Повертайсь  синочку,  тут  присядеш  поряд.

Хай  в  очах  побачу  утіхи  іскринки
Подаруєш  любий  щасливі  хвилинки
Немов  сонця  промінь,  ти  зігрієш  душу
Обійму,  пригорну,  хай  сльозинку  струшу.

Ой  вже  й  притомилась,  ще  довго  чекати
Хай  війна  скінчиться,  шепотіла  мати
Хай  весняний  вітер,  печалі  розсіє
Наш  стяг  український  над  краєм  розвіє.

Мерехтить  край  неба,  виграє  світанок
Промінь  позолоти,  вже  приліг  на  ґанок
І  вкотре  у  голку,  засовує  нитку
Хай  все  буде  добре,  повертайся  синку.

                                                                                           28.02.2019р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 11.04.2019


КВолынский

Пришла пора…

Пришла  пора  открыться  далям,
Забросить  душный  городок…
В  тоске,  поникший  и  печален
В  чужом  краю  –  зовет  исток.                    

Где  столь  любимые  просторы
Приятны  сердцу  моему,
Где  глаз  чарующие  взоры…
Неодиноко  –    одному.    

Житьё  в  чужбине  –    боль  тупая,
Среди  отвязанных  быков,
Душа  свободная,  простая,
Томится  бряцаньем  оков.
 
Вдохнуть  нагрянувшей  свободы,
Взахлёб  вменять  родную  речь,
Среди  вражды,  среди  негоды  –  
Сумел  певучую  сберечь.

Туда  несёт  меня  кручина
Где  милый  райский  уголок,
И  зов  души  первопричинный:
Где  первый  шаг,  где  первый    –    слог

Где  первый  раз  в  любви  признался  –  
Услышал  шелест  мотыльков…
Где  прошлое,..и  с  кем  прощался
В  миру  невидимых  тонов.                

Где  завязь  первых  колебаний
Мечтам,  надеждам  зародясь
И  воплощённых  жизнью  знаний,
В  борьбе  интриг  –  жизнь  удалась!

Моя  любовь  –  Волынь  родная!
Вобрала  таинство  веков.
Твоих  объятиях…скрываясь  –  
Цвела  щемящая  любовь;

Там,  птица  райская,  в  надежде,
Звала…  Неслыханная  трель!  
Как  Мавка  ворожила  прежде,
Зелёных  глаз  -  её  метель.            

Туда  где  в  скорбные  оградки  –  
В  граните  множатся  кресты,
Причал  последний,  у  лампадки
Мои  узнаете  черты.
                       
Настал,  настал  конец  разлуки…
От  мысли  я  пьянею  той…
О,  сколько  пережито  муки?      
К  тебе  лечу  -  мой  край  родной.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019


Катерина Собова

Кругообiг води в природi

Вчитель    каже:    -У    довкіллі
Є    цікаві    в    нас    уроки,
Ми    у  вивченні    природи
Робимо    помітні    кроки.

Опади    ідуть    в    нас    рясно:
Дощ,    чи    сніг  -    завжди    у  моді.
Хто    на    прикладі    пояснить
Кругообіг    у    природі?

-Я!  –  схопився    першим    Вася,-
Вчора      ясна    була    днина,
Тато    гарно    так    старався    -
Зранку    мив    свою    машину.

Вся    волога    піднялася,
З  неї    хмара    утворилась,
А    під    вечір    вся    ця    маса,
Мов    з    відра    на    землю    лилась.

 -Тепер,    діти,    поміркуйте
І    скажіть,    а    хто    з    вас    знає,
Як    же    він,    цей    кругообіг,
На    життя    людей    впливає?

-Я    скажу!    -  продовжив    Вася,-
Дощ    впливає,    та    ще    й    дуже!
Тато    довго    матюкався
В    своїй      «Ниві»      у    калюжі.

Це    була    страшна    картина:
Було    видно    всім    відразу,
Бо    задрипана    машина
Тата    довела    до    сказу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831720
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Капелька

Иду по солнечной дороге

Иду  по  солнечной  дороге,
Путь  направляя  в  небеса.
Дорог  на  свете  очень  много,
Одна  из  множества  моя.

Я  не  стучусь  наивно  в  двери,
В  которые  меня  не  ждут.
Общаюсь  в  общем-то  со  всеми,
С  которыми  комфорт,  уют.

Хотя  проблемы  не  бывает
И  в  жизни  каждому  я  рад.
У  всех  две  стороны  медали,
Но  во  Христе-  сестра  и  брат.

У  всех  желания  свободы,
Любви,  уюта  и  добра.
Над  общим  на  планете  домом
Нависла  буря  и  гроза.

Меняются  опять  эпохи,
Как-будто  в  матрице  игра
И  вроде  на  земле  не  лохи  (1)
И  жизнь  у  каждого  одна.

Но  почему-то  кто-то  ходит
Миллионером-королём,
А  кто-то  еле  счёты  сводит,
Чтоб  оплатить  квартиру,  дом.

Несправедливость  в  этом  мире
Всё  время  задаёт  вопрос.
То,  словно,  мы  в  коварном  тире;
То  вдруг  в  политике  "мороз".

Сияет  солнышко  над  нами,
Как  лампа  освещает  путь
И  видно  правду  временами.
Её  б  в  политику  чуть-чуть.

(1)  лох
       -лицо  обманутое  хулиганом.

                                                                   
                                   2-3.  04.  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831796
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019


Катерина Собова

Курортний роман

На    курорті    у    Одесі
Слюсар    із    села    Данило
Покохав    блондинку    Лесю,
І    тут    враз    їх    закрутило…

У    любовному    романі
Вже    літав    щасливий    Даня:
Поцілунки    на    лимані,
Страсті    звечора    до    рання!

Радісна    була    і    Леся,
Така    лагідна    і    мила,
Бо    жила    вона    в    Одесі,
Простаків    з    села    ловила.

Через    тиждень    вже    Данило
Раптом    дуже    зажурився,
І    став    світ    йому    не    милий,
Їсти    й    пити    розучився.

Леся    зразу:    -Ти    голодний
І    сердитий,    мій    хороший…
-Бо    на    тебе,    таку    стерву,
Я    потратив    усі    гроші!

Цілував    тобі    я    ручки
І    водив    до    ресторану,
Купив    сукню    і    обручку,
А    ти    вже    з    якимось    паном!

-Бачиш,    милий,    -  каже    Леся,-
Що    живу    я    без    зарплати,
Поки    тут    сезон    курортний,
Так    я    мушу    заробляти.

Це    у    мене    така    звичка
(І,    як    бачиш,    непогана),-
Цьомнула    Данила    в  личко
І    пішла    на    зустріч    з    паном.

В    роздумах    тепер    Данило,
І    хоч    спогади    хороші,
Ліпить    байку    для    дружини,
Де    поділися    всі    гроші?

Мусить    так    переконати,
Щоб    не    трапилось    відмови,
Гривні    встигла    переслати
Хоч    би    на    квиток    додому!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831032
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Irin**Ka

Жива розмова і нічний листопад

 Намисто  вікон  сяє  у  нічному  місті
Машин  ,вже  в'ялих  тануть  вогники  рідкі
Блукають  ноги  по  вогкому  листі
На  провід  розмови  нанизані  душі  слизькі.
Розірвані  душі  все  більше  тепер
З  телефоном
Від  чату  до  чату  нанизує  їх
Інтернет.
Від  лайку  до  лайку  живуть  так  потомлені  клони
Лиш  відриваються  інколи,  щоб  відійти  в  туалет.
А  ми  так  немодно  по  місті  нічному  гуляєм
Вдихаємо  запах  асфальту  і  пізніх  троянд.
Ми  бачимо  зорі  ..і  місяць  ,що  лапкою  морду  вмиває
Нас  захопила  розмова  жива  і  нічний  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831221
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019


Bella America

Щастя

Щастя  що  воно  таке?
Щастя  це  коли  ти  здоровий
Щастя  це  коли  в  тебе  в  сім'ї  всі  здорові.
Щастя  воно  не  заключається  в  грошах  чи  в  подарунках.
Воно  заклучається  в  тому,  що  коли  в  тебе  є  здоров'я,любов,  благополуччя  тоді  ти  щаслива  людина.
Коли  тобі  хочеться  сміятися    від  радості  тоді  ти  щаслива  людина.
Коли  в  тебе  немає  проблем.
Щастя  деколи  таке  не  довге.
Тому  бажаю  щоб    всі  ви  були  щасливі  в  житті  своїм.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830420
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

Я ЧАСТО ЗГАДУЮ ДИТИНСТВО ЗОЛОТЕ…

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Нас  зігрівало  мамине  серденько.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Немов  наш  сад,  тепер  цвіте  твій,  мамо,  слід.
Всі  в  ногу  йдем  дорогою  одною.
Хай  розростається  наш  дружний  рід,  
де  люблять  всі...  й  пишаються  тобою.

         Матусю  рідна!  Ненечко  ясна.
         Ти  залишила  на  землі  коріння,
         що  розрослося  і  розкинуло  гілля.
         А  те  гілля  -  посіяло  насіння.

Я  часто  згадую  дитинство  золоте...
Гарячий  хліб,  який  пекла  нам  ненька.
Обід  стоїть  на  круглому  столі...
Частую  я  внучаточок  маленьких.

(Вірш-пісня  моєї  сестри  Галини  Жабенко,
яка  дуже  любить  свою  родину.)


     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831002
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


Надія Башинська

А В МОЄЇ МАМИ ОЧІ СИНІ-СИНІ…

Ніби  сонце  ясне  з  раночку  нас  будить,
це  ж  моя  матуся  ніжно  так  голубить.
Ой  скільки  ж  в  сердечку  маминім  тепла...
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

Вчить  мене  матуся  смачно  готувати,
все  тримать  в  порядку,  гарно  вишивати.
Мамина  усмішка  завжди  осяйна.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині!
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

В  кожного  найкраща  матінка  у  світі,
а  для  мами  завжди  найдорожчі  діти.
Де  їх  сміх  лунає  -  скрізь  цвіте  земля.
Я  люблю  тебе,  ненечко  моя!

         А  в  моєї  мами  очі  сині-сині.
         А  в  моєї  мами  руки  -  ніжні.
         А  моя  матуся,  мов  зірочка  ясна.
         Це  ж  до  мами  приходить  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019


геометрія

ВСЕ НА СВІТІ МИНАЄ…

                                   Все  на  світі  минає,
                                   І  відходить  кудись...
                                   І  ніхто  з  нас  не  знає,-
                                   Скільки  будемо  жить...

                                   Живемо  і  працюєм
                                   І  чогось  ще  ждемо...
                                   Розумієм  і  знаєм,
                                   Що  колись  помремо...

                                   Намагаємось  жити
                                   Ми  без  зла  і  брехні...
                                   Щось  хороше  творити
                                   Для  країни  й  сім"ї...

                                   Нас  роки  не  жаліли,
                                   Ми  у  праці  жили...
                                   І  років  не  лічили,
                                   І  щасливі  були...

                                   Було  й  болі  терпіли,
                                   Завмирали  з  журби...
                                   І  бувало  тремтіли,-
                                   Від  печалі  й  біди...

                                   До  землі  вже  схилили,
                                   Нас  і  болі,  й  роки...
                                   Та  ми  мрій  не  згубили,
                                   Й  живемо  ще  таки...

                                   Пройшли  довгі  дороги
                                   І  слабкі  стали  ми,
                                   Та  ми  дякуєм  Богу,
                                   Що  живем  між  людьми...

                                   Свої  мрії  крилаті
                                   Дітям  передали,
                                   І  вони  в  нас  завзяті,
                                   Як    колись  ми  були...

                                   А  свої  власні  болі
                                   Ми  лишили  собі...
                                   Пелюстками  любові
                                   Покриваєм  жалі...

                                   Все  на  світі  минає,-
                                   Та  лишає  сліди...
                                   І  душа  ще  співає,
                                   Хоч  й  веде  в  нікуди...

                                 Стерпим  всі  негаразди,
                                 Віднесуть  їх  вітри...
                                 І  минуле,  й  сучасне,-
                                 Все  бува  до  пори...

                                 Про  майбутнє  ще  мрієм,
                                 Хоч  душа  ще  болить...
                                 І  добро,  й  тепло  сієм,
                                 І  ще  хочемо  жить...

                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830875
дата надходження 28.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Ніна Незламна

По траві туман стелився….

По  траві  туман  стелився
В  пряний  вечір  біля  тину
Козак  на  стан  задивився
Зустрічав  свою  дівчину

Місяць  сяйвом  засвітився
Мерехтіли    зорі  ранні
Над  рікою  міст  іскрився
Вона  в  білім  кардигані

Немов  птаха,  як  на  крилах
Заглядала  в  сумні  очі
Трепіт  серця,  у  обіймах
Погуляєм  до  півночі.  

Та  нема  коли  лебідко
Стук  копит  далеко  чути
Мусю  їхати  берізко
Мені  ж  тебе  не  забути…

Сів  на  коня  вороного
Хмара  вмить,  місяць  закрила
Вона  ж  просить,  лиш  одного
Щоб  живим  вернувсь,  молила…

Десь  в  гаєчку  соловейко
Пісеньку,  співав  журливу
Ой,  як  же  болить  сердечко
Боже  дай….Долю  щасливу…

Йшла  дівчина  по  місточку
У  серці  надію  мала
Лежав  місяць  на  горбочку
В  смутку  ранок  зустрічала…

                                                     20.03.2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019


Надія Башинська

РОЗДЗВЕНІЛАСЯ… ЗАСМІЯЛАСЯ!

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
В  небі  сонечком  засвітилася,
від  стрічок  ясних  заяснілася.

Стрічки  сині  є  і  білесенькі,  
є  рожевий  цвіт...  й  золотесенький.
В  оксамит  вдягне  всі  дібровоньки
Очі  -  неба  синь,  чорні  бровоньки.

І  кульбабками  зазоріється,
золотим  зерном  в  полі  сіється.
Все  біжить  вперед  днями  вільними,  
з  вітром  граючись  в  річці  хвилями.

Роздзвенілася...  Засміялася!
Полилась  струмком...  Заквітчалася.
Іще  мить...  тепла  сипне  жменьками,
стануть  вишеньки  всі  біленькими...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830271
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Лилея

Ещё! Ещё одна Весна!

Моя  Любовь  меня  спасла!
От  горести  и  разочарований.
На  дворе  -  Весна!
В  ней  -  пробуждение!
В  ней  -  тайна!
Весеннее  тепло!
Весною  пахнет!
Всё  просыпается  от  сна...
Давая  Жизнь!
Весна,  как  мама...
Её  Любовь  -  всегда  полна...
И  безусловна!
Ещё!  Ещё  одна  Весна!
Что  Господу  подобна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830245
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


Ніна-Марія

Завесніло

"А  я  стою  і  слухаю  весну..."
П'янке  повітря  розпирає  груди,
Усе  живе  прокинулось  від  сну,
Зело  природа  розстилає  всюди.

Струмочки  поять  землю,  жебонять,
Їх  музика  весела  тішить  душу.
Пташки  й  собі  радіють,  гомонять,
Вітрисько  бавить  одиноку  грушу.

Ген  сонце  визирає  з-поміж  хмар,
Донизу  сипле  промені-цілунки.
У  цім  полоні  золотавих  чар
Весна  нові  лаштує  обладунки.

Вже  набухають  пуп'янки  тугі,
Ураз  розкритись  пишним  дивоцвітом.
Зазеленіли  ніжно  береги.
Ну,  як  красі  цій  можна  не  радіти!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830237
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 24.03.2019


КВолынский

Не покидай…

Не  покидай,  не  відпусти,  
Не  стань  сама  рабою!
Приворожила  словом  ти,
Привабила  собою.

В  твоїх  очах  вселився  сум
І  серденько  страждає…
Горить  душа  –  натхненням  дум,
Тай  піснею  ридає;

Душа  від  ніжності  зорить
Й  сама  того  не  знає:
То    в  чарах  осені  тремтить,
То  взимку  –  запалає;  

В  печалі  гине  і  не  спить,
Цей  сум  сховать  не  вміє...
І  благо,  що  в  весняну  мить  –  
Вся  квітне  й  зеленіє.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 19.03.2019


яся

Дай, Боже, щастя!



                               У  кожного  дорога  життя  своя,
                               Хоч  я  є  твій,  а  ти  моя
                               І  б"ються  в  ритм  наші  серця,
                               Та  у  кожного  своя  душа.
                                 І  кожен  по-своєму  чує
                                 Голос  Отця  Небесного.
                                 О,  як  важко  жити
                                 Без  слова  чесного.

                                 Та  в  любові  жити  нам.
                                 І  кожен  вирішує  сам  -
                                 Що,  як,  коли  і  де
                                 Зробити  він  мусить.
                                 Ой,  як  та  совість  
                                   Тисне  й  дусить.

                                   Та,  щоб  на  душі
                                   Легко  стало,
                                   Сповіді  нам  мало.
                                   А  я  в  твої  очі  загляну,
                                   Щоб  душу  побачить.

                                   Чиста  твоя  душа,
                                   І  око  чисте  і  руки.
                                   Любіть!
                                   І  нехай  не  буде  
                                   Між  вами  зради  й  розлуки.
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829672
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ніна Незламна

Тож дай місяць…

 Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось  зробити  б  крок
І  звідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ.

Це  лиш  думки  у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм.

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч  від  німоти.

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  спів  кохання  знов  почути
Тож  дай  місяць,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

                                                                         2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Ніна Незламна

Тож дай місяць…

 Година…  Дві..  Чотири  ..  П`ять..
І  час  минав…  Стрілки  спішать..
Але  чомусь..  Сон  геть  утік
Дрімає  ніч…  Немає  втіх…

Лиш  місяць  там,  серед  зірок
Мені  здалось  зробити  б  крок
І  звідати…  Душі  політ
Щоб  поміж  них,  в  далекий  світ.

Це  лиш  думки  у  сяйві  мрій
Тож  крил  катма...В  голові  рій
Бджілки  дзижчать,  аж  бере  сум
Місяць  ясний….  Низав  струм.

Потрапити  б  в  його  полон
Щоб  надійшов  вже  Аполлон
І  злікував  від  самоти
Хоча  б  на  ніч  від  німоти.

В  душі  тепло,  щоб  відчути
Й  спів  кохання  знов  почути
Тож  дай  місяць,  щастя  крихту
В  потайну  ніч,    ніжну  й  тиху…

                                                                         2015р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 19.03.2019


Надія Башинська

ОЙ НА ОЗЕРІ… ОЙ НА СИНЬОМУ…

Ой  на  озері...    ой  на  синьому...    плавав  лебідь  білий
із  лебідкою  білокрилою  був  такий  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.

Прикривав  крилом  лебідь  білий  той  та  й  свою  лебідку.
Обнімав  козак,  цілував  козак  дівчиноньку-квітку.

Нема  лебедя,  нема  білого...  злинув  аж  за  хмари.
Залишив  козак  молодесеньку...    ту,  що  є  до  пари.

Ой  ви,  людоньки,  що  ж  це  коїться?!.    Де  ж  та  світла  днина?
Шумить  явір  лиш  і  гірчить  тепер  солодка  калина.

Залишилася  одинокою  чом  мала  лебідка?
Чому  журиться  біля  неї  тут  дівчинонька-квітка?

Біда,  людоньки...    Біда,  ріднії,  та  й  у  нашій  хаті.
Треба  дружно  нам  її  силою  з  дому  проганяти.

Хай  повернеться  до  лебідоньки  лебідь  білокрилий.
А  до  дівчини  молоденької  той  козак  щасливий!

Ой  на  озері...  ой  на  синьому...    знов  є  лебідь  білий.
Із  лебідкою  білокрилою  в  парі  він  щасливий.

А  на  березі  під  вербичкою  з  козаком  дівчина.
А  до  явора  нахилилася  у  цвіту  калина.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829364
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019


КВолынский

Есть город у моря

Есть    город  у  моря,
Как  парусник  белый,
С  ветрами  он  спорит…
Достойный  и  смелый.

И  нет…  ему  равных
По  духу  морскому,
Приверженец  славных
Традиций…Святому.

Служил  он  отчизне,
Служил  и  народу…
Он  -  верен,  капризен  –  
Борец  за  свободу.
   
Нагрянули  распри
И  раны  открылись  –  
Ослабло  доверье
И  слёзы  пролились.

Борьба  за  святыни,
За  скрепы  немые…
За  общие  ставни
И  земли  родные,

Пошёл  брат  на  брата
Без  меры,  без  чести…
Не  будет  возврата
Без  крови  и  мести.

Есть  город  у  моря,  
Как  парусник  белый,
С  ветрами  он  спорит…
Достойный  и  смелый!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828615
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


Лилея

Сегодня лучше чем вчера!

Утреннее  Солнце  улыбнулось,
Заглянув  в  окно...
Ты  проснулась?
Улыбнулась?
День  настал!
Твори  Добро!
Лёгкость  Чувств!
Весна  настала!
Искорки  Любви  играют  меж  собой...
Весна!
Свои  объятья  распахнула!
Живи!
Твори!
И  отдавай  Любовь!
Сердце  наполнится...
О,  Чудо!
Какое  открытие  для  Души!
Весна  пробуждает  Чувства!
Становится  всё  ярче
Пробуждение  Весны!
Солнце!
Доброе  утро!
Желаю  всем  Добра!
Любовь  -  самое  сильное  Чувство!
Сегодня  лучше  чем  вчера!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828101
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Надія Башинська

Я ВСЕ СКАЖУ… БЕЗ СЛІВ

Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.
А  дотик  рук  моїх  тебе  зігріть  зуміє.
Кохає  ніжно  той,  хто  говорить  так  вміє.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  все  скажу  без  слів...  Зникає  в  них  потреба.
Бо  поцілунок  мій  розкаже  все,  що  треба.
І  ти  мовчиш?..  Нехай.  Сама  я  прочитаю.
В  твоїх  очах  ясних  помітила:"Кохаю!"

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.

Я  дякую  словам.  Люблю  їх...  вони  знають.
Сильніші  почуття  від  них,  коли  кохають.
Я  все  скажу  без  слів...  Так  розмовляти  вмію.
Як  поглядом  своїм  в  тобі  я  заяснію.

Цвіте  для  нас  весна,  квітує  тепле  літо.  
Є  осінь  золота,  зима  дарує  квіти.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 04.03.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 24.02.2019


Олекса Удайко

ВІЙНА

[i]        Все  едины,  всё  едино,
       Мы  ль,  они  ли...  смерть  -  одна.
       И  работает  машина,
       И  жует,  жует  война...
                                             [b]Зина  Гиппиус[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/_A-f8idpJdU[/youtube]
[i][b][color="#de0437"]Джевелінги,  cтугни,  гради…
Людський  молох  з-під  копит…
Лиш  одна  –  з  косою  –  рада,
Лиш  лихий  тобою  сит.

І  кому  те  все  потрібне?..
Лиш  дияволу  вовік:
Золоте  гайне  і  срібне  –
Щезне  жінка  й  чоловік…

І  не  родяться  в  нас  діти,
Згасне  в  корені  рідня…
Нам  же  ніде  правди  діти:
Без  смертей,  утрат  –  ні  дня!

Нуртуватиме  природа,
І  шумітиме  трава…
Віншуватиме  ся  врода,
Але  мертва  –  не  жива.

Філософія    безплідна:
Чим  уславлена  вона  –
Поразко́ва,  безпобідна?..
Божевілля!  War!  Війна![/color][/b][/i]

17.01.2018
Kӧln,    BRD

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823394
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 15.02.2019


яся

Стрітення Господнє.


                                 А  хто  ж  той  володар,
                                 Серця  нашого  господар?
                                 З  ким  ми  і  слабкості  свої
                                 Долаєм,  
                                 І  в  немочах  силу
                                 Відчуваєм?
                                 Це  Господь  Спаситель,
                                 Із  рабства  гріха  
                                 Визволитель.
 
                                   Нині  стрічаємось  із  ним.
                                   Приймаємо  Боже  дитя,
                                   Що  дає  нове  життя.
                                   І  стрічаємось  з  весною.
                                   Вона  наповнює  й  мене
                                   З  тобою.  Чим?
                                   А  звідки  той  дим?
                                   Та  це  палають  наші  помисли
                                     Нечисті.
                                     Тепер  у  нас  і  руки  чисті,
                                     І  серця.
                                     З  чистим  серцем
                                     Приймаємо  Христа  -
                                     Сина  Бога  живого,
                                     Володаря  серця  
                                     Твого  і  мого.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825572
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019


Valentyna_S

Тягнеться берег до річки губами…

Тягнеться  берег  до  річки  губами,
Хвилі  цілує  у  гребені  білі.
Спів  солов’їний  застиг  між  чубами
Верб  сизочолих,  від  спеки  зомлілих.

Небо  за  дня  споліскує  ризи,
Барва  блакиті  підсинила  плесо.
В  травах  очікує  коник  імпрези,
Сюркіт  тремтить  під  лунким  перевеслом.

Легіт  грайливий  майнув  легкокрило,
Щік  доторкнувся  --й  злетів  з  траєкторій…
Ми  із  тобою,  як  в  юності,  милий,
Тонемо  в  пишності  фантасмагорій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825203
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ден Мун

И я, увы

Как  странно:  ты  –  не  ты.  И  я  –  не  я.
Вот  пальцы  держат  памяти  ошметки.
Один  конец  любви  –  совсем  короткий.
Другой  –  длиннее  уж  чем  жизнь  моя.

Я  старше  стал,  иль  может  быть  старее.
А  ты..  во  мне  ты  будешь  вечно  молода.
Слова  текут  по  длинным  проводам,
Но  так  как  раньше  больше  не  согреют.

Как  странно:  жизнь  –  отрезок  длинный.
Я  понимаю  лишь  когда  бьет  четверть  дня.
Увы,  увы,  ты  не  судьба  моя.
И  я,  увы,  совсем  не  твой  мужчина.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UnMhEEttY2w[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825456
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ніна Незламна

Не їдь далеко… / проза /

[youtube]https://youtu.be/eb66OvmLPmw[/youtube]

Зимовий  вечір…  Хурделиця  співала,  завивала…  Повсюди  пагорби,  як  гори  біля  кожної  хати…  Десь  в  вікнах  темно,  а  десь  світло  проникає  через  замерзлі  шибки…  Вона  йшла,  розкрита,  без  головного  убору.  По  плечах  русяве,  волосся  припадало  снігом  і  тут  же  розсипалося  вітром  на  оголені  плечі.  З  під  коричневої  осінньої  курточки  виднілася  легенька  сукня…  Сніг  западав  туди,  топився  на  гарячому  тілі.  Ледь  тремтячою  лівою  рукою  прикривала  груди,  а  правою  рукою  притискала    величенький  пакунок…  Здаля  ніхто  й  не  скаже,  що  то  дитя,  маленьку  донечку  несла…  Як  та  вовчиця,  від  відчаю    іскрились  очі,  йшла    несла  дитя,  куди  не  знати.    Холодний  погляд,  то  вперед,,  а  то  назад…    Завивав  вітер,    то  рідше,  то  густіше  перед  очами  сіяв  сніжинки,  їх  блиск  і  мерехтіння  заважали  бачити  все,  що  попереду.  За  мить  різко  нахилилась,  за  щось  зашпортнулась,  ледь  втрималась  на  ногах.  Вся  затремтіла,  просила  Бога,  щоб  вибратися  допоміг  з  цієї  дороги.  У  чобітки  набралось  снігу,  відчула  холод  по  оголених  ногах,  вже  падала,  обхвативши  обома  руками  дитя,  почула  плач…
       Все  тіло  пронизало  струмом…  Вона  відкрила  очі  і  почула  плач  донечки…О  Господи!  Це  ж  треба  такому  наснитись?!  Себе  бачила  вісні…  Хай  йому  грець!  За  цілий  день  пристала,  думала  спатиме  міцно  -  міцно  та  на  тобі,  таке  привиділось  ..    Поправивши  волосся  на  своїх  плечах,  приклала  доню  до  груді,  за  мить  небажана  сльозина  покотилася  по  щоці…
         Думки  роїлись  в  голові;  моя  маленька,  сонечко  моє,  все  буде  добре,  скоро  приїде  тато,  підемо  на  квартиру,  обов`язково…  Щоб  тільки  втрьох,  ти,  я  і  тато,  щоб  ніхто  не  бурчав,  щоб  ми  нікому  не  заважали  спати.  Нараз,  як  ведіння  мамині  очі,  наче  чула  її  слова  -  »  Не  їдь  далеко,  доню!  На  чужині  важко….  Хто  хоче  до  себе  в  хату  чужу  дитину.  Пригадай  слова  пісні  «  Постав  хату  з  лободи  та  в  чужую  не  веди».  На  душі  гірко,  боляче,  сповивали  журливі  думки.  Як  день  так  і  важче  було  терпіти  неповагу  і  приниження  від  свекрухи.
         Вони  побралися  навесні,  не  в  супереч    його  матері.  Хоч  Тоня  й  здалеку  та  його  мама  з  ним  разом  приїхала  за  нею.  Родинне  коло  зібралося  за  столом,  це  не  весілля,  а  так  невеличке  свято  в  честь  реєстрації  шлюбу.  Вітання,    поцілунки,  два  дні  і  вже  прощання  із  родиною  й  з  батьками.    Тоді,  здавалося  все  добре,  що  ж  тут  такого,  мало  хто  йде  далеко  заміж,  то  й  нічого.  Чому  у  мене  має  бути,  щось  погано?!  
     По  приїзду  на  чужину,  все,  як  по  маслу,  проблем  з  роботою  не  було,  у  колективі  знайшла  однодумців.    Віктор  постарався  влаштувати  на  роботу.  Сам  серйозний,  обіцяв  разом  з  мамою  не  житимуть,  а  житимуть  окремо,  винайматимуть  квартиру.  Так  і  вона  гадала,  бо  ж  де  тут  всім…  Невеличка  хатина,  коридор,  з  якого  ледь  відкриваються  двері  в  хату,  маленька  кухня  -  кімната    три  на    два  метра  і  одна  кімната  три  на    чотири,  де  навіть  між  ними  не  було  дверей.
   Свекруха,  працювала  прибиральницею  в  редакції  міської  газети.  Йшла  на  роботу  о  шостій  годині  ранку  і  вже  о  десятій  годині  була  вдома.  Тоня  працювала    телефоністкою  в  зміні,  це  не  подобалося  свекрусі,  вона  чомусь  не  розуміла,  чи  то  не  хотіла  розуміти,  що  після  нічної  зміни,  хоч  години  дві  чи  три  треба  поспати.  Жінка  намагалася  включити  голосніше  радіо,  бо  вона  так  любила  його  слухати.  А  інколи,  коли  в  хаті  не  було  свекрухи,  Тоня  прикручувала  звук  на  тихіше,  але  тільки  свекруха  ступне  на  поріг,  відразу  почервоніє,  суворо  кине  погляд  і      про  себе,  щось  бурчить,  а  потім  в  голос  скаже  кілька  раз  підряд,  -  »  Що  хочу,  те  й  роблю  у  своїй  хаті,  сама  собі  господарка.»
       Віктор  працював  щодня,  приходив  додому  о  вісімнадцятій  годині,  а  іноді  і  пізніше,  займався  монтуванням  АТС.  Тоня  не  наважилась,  щось  розповідати  чоловікові,  нащо    псувати  відносити,  тож  мали  йти    винаймати  квартиру.  Та  не  все  так  склалося,  як  гадалося.  Віктор  поступив  заочно  навчатися  в  КЄМТ.  Та,  ще  одна  новина,  Тоня  чекала  дитину.  Той  пронизливий  погляд  свекрухи,  коли  вона  дізналася  в  розмові  між  подружжям,  як    в  серце  голкою  її  слова,  -  »Що  з  першої  ночі  голова  й  очі!»,  мабуть  запам`ятає  на  все  життя.
         Чоловік  дуже  любив  читати,  особливо  технічні  журнали  і  літературу.  Це  успадкував  від  свекрухи  та  і  днями  й  часом  ночами,  в  маленькій  кімнаті,  при  включеній  настільній  лампі  читала    в  «запій»  художню  літературу  та  газети.
     В  вересні  місяці  Віктор  поїхав  на  сесію,  винаймати  квартиру  на  зиму  не  наважився,  гадав,  що  й  тут  не  погано.  Пообіцяв  Тоні,  що  навесні  вже  точно  підуть  жити  окремо.  Батьки  Тоні  прислали  гроші,  щоб  вклали  на  будівництво  приватного  житла.  Воно  й  нічого  наче,  свекруха  якийсь  час  була  задоволена,  що  є  підмога.  Та  це  було  лише  на  кілька  днів.  Тільки  Тоня  залишалася  один  на  один  з  свекрухою  та  розпочинала  мову  за  гроші,  весь  час  тільки  й  мови  -«За  мого  сина  треба  золоті  гори  дати,  а  то  не  гроші,  за  них  хати  не  купиш».  Молоді  ж    планували  жити  окремо,  по  можливості  складати  гроші  на  житло,  чи  стати  на  роботі  в  чергу  на  квартиру.
 Звичайно  Тоня  дивувалася  її  поведінці,  чи  можна  так  поводитися,  адже  знала,  що  батьки  давно  пенсійного  віку  і  до  цього  ніякої  розмови  про  гроші  не  було.  До  того  ж  свекруха  знала,  що  пенсію  отримував  лише  батько,  бо  мама  господарювала  вдома,  виховувала  семеро  дітей.  Свекруха  ж    працювала  на  пів  ставки,  звичайно  де  ті  гроші,  щоб,  щось  допомогти  на  будівництво.    Її  дивна  поведінка  визивала  здивування,  в  якійсь  мірі  розчарування,  коли  тільки  одружилися  й    Тоня  вийшла  на  роботу,  свекруха  наполягла  взяли  їй  в  кредит  зимове  пальто.  Звичайно  хто  міг  відказати,  це  ж    його  мама.  Здивувалася  й  Тоня,  коли  в  розмові  з  чоловіком  дізналася,  що  через  рік  свекруха  піде  на  пенсію,  що  їй  самій  буде  важко,  бо  стажу  всього  п`ятнадцять  років,  тож  на  гарну  пенсію  нема  чого  розраховувати.  Віктор  не  знав  батька,  свекруха  все  тримала  в  секреті,  хто  він.  Тоня    цим    і  не  цікавилася,  вона  дивилася  в  ясні  очі  Віктора,  кохала,  довіряла  йому,  гадала  все  буде  добре.  В  душі,  під  серцем,  як  сонячне  тепло  гріла  надія,  в  них  все  вийде!  
       Наче  й  притерлися    жінки  в  домі,  якби  ж  не    була  невістка  чужа  кістка.  То  не  в  те  одяглася,  то  де  ходила  після  роботи?  Хоча  продукти    купувати  більше  приходилося  Тоні,  майже  завжди,  коли  йшла  з  нічної  зміни,  треба  було  постояти  в  чергах.  Все  інше  просто  дрібниці;  то  приший  ґудзика  в  халаті,  ще  одного,  бо  груди  виставила,  то  вже  не  дівка,  щоб  коротке  носити  і  все  сердитий  погляд      і  вслід    слова  -  »От,  нещастя,  де  ти  взялася  на  його  голову».
   Люди  кажуть,  коли  в  хаті    менше  людей  то  й  менше  клопоту,  замороки,  тоді    й  спокійніше  живеться.  Та  життя  продовжувалось.  В  кінці  лютого  Тоня  народила  дівчинку.  Дякувати  Богу  все  добре,  хоча  знала,  що  свекруха  хотіла  онука.    Тоню    з  лікарні  виписали  в  п`ятницю,  Віктор  радо  поцілував  дружину  в  щоку  й  сказав,
-  Ну  ти  молодець!  Як  добре,  що  не  довго  в  лікарні  була,  я  вже  й  сумував  без  тебе.
Тоня  тішилася,  було    приємно  чути  ці  слова,  але    й  трохи  здивувалася,  коли  дізналася,  що  пошкодував  п`ять  карбованців    на  «  таксі».  Та  чому  так,  з  пологового  можна  було  й  на  «таксі»  добратися  та  вже,  як  є,  думала  Тоня,  то  дрібниці,  їхали  додому  маршрутним  автобусом.
 Коли    переступили  поріг  до  хати,  Віктор  радо  сказав,
-  Ну,  от  ми  і  вдома.
 Мати  сиділа  за  столом  читала  книгу,  позирнувши,  криво  посміхнулася,  ніякого  вітання.  Віктор  з  дитиною,  не  роздягаючись  пішов  в    кімнату  покласти  доньку  на  ліжко.
Тоня  намагаючись  швидко  зняти  одяг,  сказала
-  Та  ми  автобуса  чекали,  їздять  без  графіка,  як  заманеться,  тому  й  затрималися  трохи..
Свекруха,  дивлячись  поверх  окулярів,  сказала,
-  Тож  не  принцеса,  щоб  тебе  на  «таксі»  возили.  Йди    краще  до  дитини,  тепер  будеш    замороку  мати,  але  й  про  чоловіка  дивися  не  забувай….
       Та  такого    й    ніколи  не  було,  щоб  Тоня  забувала  про  чоловіка.  Не  лінувалася  готувати  їсти,  варила  перші  страви,  робила  пельмені,  вареники,  смажила  сирники,  які  він  обожнював.  В  шафі  завжди  випрасувані  сорочки  й  штани.    Окрім  того,  готувала  йому  сюрприз,  на  день  народження  готувала  подарунок,  вже  майже  закінчила    в`язати    светра.  Привітно    проводжала  чоловіка  на  роботу    й  радісно  зустрічала  його,  цілуючи  в  щоку.    Коли  це  було  при  свекрусі,  вона  різко,  то  блідніла,  то  червоніла,  починала  ходити  по  хаті,  наче  намагалася  десь  присісти.    А  іншим  разом,  коли  сиділа  за  столом  читала  книжку,  то  стукала  по  столі  пальцями,  наче  вибивала    танець  «чечітку»  і  сердито  дивилася  на  Тоню.  А  було  й  таке,  що,  як  обпечена  зривалася  зі  стільця,  починала,  щось  шукати  в  шафі,    при  цьому,  щось  бурчала  про  себе.  Коли  ж  Віктор  помічав  її  холодний  погляд,  вона  тут  же  на  мить  мило  посміхалася  і  опускала  очі  донизу,  вдавала,  що  читає  книгу.  Інколи  він  помічав  відношення  матері  до  Тоні  та  їй  не  наважувався  щось  сказати,  до  дружини  було  посміхнеться  й  скаже  -«  Та  не  звертай  уваги!  Побурчить  та  й  перестане…».
       Як    ведеться  в  людей,  так  і  Тоня  знала,  що  треба  в  перший  же  день  після  лікарні  викупати  донечку.    Вже  закипіла  вода,  Тоня  запарила  траву  «  дідові  воші».  Їй  вдома  доводилося  з  мамою  купати  племінників,  в  корито  підливала  теплу  воду    і  хлюпала  її  то  на  грудці,  то  на  чоло  дитині.  Але  вперше  бути  відповідальною  за  це    самій  було  страшнувато,  хвилювалася.  Віктор  же  був  єдиний  син,  він  навіть  не  бачив,  як    купають  малят.  Йому  довелося  допомагати  Тоні,  бо  тільки,  як    закипіла  вода  для  купеля,  свекруху,  як  вітром  здуло  з  хати.  Молоді  здивувалися,  коли  та  наче  поспішала  на  роботу,  швидко  взулася  в  валянки,  накинула  пальто  на  плечі  й  сказала,
 -Я  піду  до  сусідки,  мені  до  неї  треба….
 В  Тоні  трусилися  руки,  як  сповивала  у  воді  в  пелюшки  донечку,  намагалася  заховати  ті  рученятка,  а  вона  все  тягнула  їх  догори.  Добре,  що  народилася  близько  чотирьох  кілограм,  то,  як  кажуть  хоч  було  за,  що  взяти.    »Не  святі  горшки  ліплять»  -  так  і  молоді,  обоє  усміхнені,  задоволено  дивилися  на  маленьке  боже  творіння,  яке  в  кориті  в  воді  від  задоволення  закривало  оченята.  
         Після  купеля,  розчервоніла  донечка  насмокталася  материнського  молока  і  вже  солодко  спала,  коли  прийшла  свекруха.  За  цей  час  Тоня  випрала  пеленки  і    в  алюмінієвому  тазу    винесла  в  коридор,  щоб  завтра  зранку  повісити  надвір.  Хоч  їй  було  всього  двадцять  один  рік  та  пам`ятала,  що  дитячі  речі  на  ніч  надвір  вішати  не  можна.  Чи  то  забобони,  чи  щось  інше  та  робила  так,  як  колись  вдома  робила    її  мама.
     Переступивши  поріг,  свекруха  відкрила  навстіж  двері,
-  А  пару  напустили,  хай  провітриться.
Віктор  закрив  штори  на  дверях  в  іншу  кімнату  та  все  ж  сказав,
 -  Я  відразу  кватирку  відкрив  і  де  та  пара,  ми  ж  купали  в  теплій  воді.  
Підморгнув  до  дружини  і  кивнув  рукою,  тихо  сказав,
-  Не  звертай  уваги!  Все  обійдеться.  Звичайно  нас  четверо  трохи  затісно  та    навесні  після  сесії    будемо  винаймати  квартиру.  
             Наступного  дня,  хоч  це  й  була  субота  Віктор  йшов  на  роботу,  на  позапланову  перевірку.  Тоні  молока,  купленого  напередодні,  ще  вистачало  на  пару  днів,  тож  зранку  не  треба  було  бігти  в  магазин.    Вже  коли  чоловік  був  в  дверях  гукнула,
-  Вікторе,  візьми  пеленки  ті,  що  в  тазу,  вивісь  на  мотузку  надвір,  а  то  поки  я  ще  вдягнуся  тепліше,  в  халатику  ж  не  піду.  Він  кивнув  головою  і  вийшов.  Свекруха  в  цей  час  наливала  собі  чай,  покачуючи  головою  сказала,
-  О  -  хо  -  хо,  молодь  -  молодь…  А  я  свого  чоловіка  не  заставляла  вішати  пелюшки,  люди  будуть  сміятися,  скажуть  під  підбори  взяла  чоловіка.
     Тоня  промовчала,  повернулася  до  доньки  в  кімнату,  прасувала  дитячі  речі.  Весь  час,  як    пташка  біля  пташеняти,  весело  говорила  до  неї,  коли  вкладала  спати,  тихенько,  щоб  не  заважати  свекрусі,  співала  колискову.
   Час  поспішав,  після  вихідного  дня,  чоловік  пішов  на  роботу,  свекруха  ж  пішла  раніше  за  нього.  Коли  Тоня  розпалила  пічку,  на  столі  помітила  відкриту  книжку  і    поруч  два  маленькі  календарі.  Здивуванню  не  було  меж,  коли  побачила  закреслені  дні  в  обох  календарях,  закреслено  сорок  два  тижні  від  їхнього  весілля.  Ледь  всміхнулася,  про  себе,  ну  –  ну    і  чого  б  це  їй  в  голову  прийшло  лічити,  що  не  вірить,  що  донька  від  Віктора?!    Та  довго  думати  за  це  не  прийшлося.  Свекруха  прийшла  з  роботи,    привіталася.  Зняла  пальто  заглянувши  в  кімнату,  де  сиділа  Тоня,  годувала  дитя,  сказала,
-  Ну,  що  справляєшся  з  своїми  обов`язками…Справляйся  –  справляйся,  тільки    не  можу  зрозуміти,  чого    в  малої  коси  чорні  -  чорні,  як  смола,    ми  з  сином  світло  русі  і  ти  руса,  а  мала  хоч  і  тіло  біленьке  та  коси  занадто  чорні.  
Тоня  не  змогла  зрозуміти  до  чого  ця  мова.  Вона  ледь-ледь  посміхалася,  дивлячись  на  маленьку  сказала,
-  А  ми  звідки  знаємо  в  кого  ми  вдалися,  правда  сонечко  моє,  напевно  в  родині  є  чорняві.
Свекруха  зміряла  сердитим  поглядом,  наважилась  щось  сказати  та  Тоня  відразу  продовжила,
-  Моя  мама  чорнява,  правда  зараз  сива,  тож  до  бабусі  вдалася  наша  Валюша.  
   Пройшло  два  тижні.  Часом  донечка  добре  спала,  а  було  вночі  й  капризувала.  Звичайно  свекруха  чула  це  та  двері  заказати,  щоб  навісити  в  кімнату  не  дозволила.  Коли  маленька  плакала  тільки  й  чути  було    слова  »От  нещастя,  коли  це  закінчиться».  Тоня  сама  чекала  цього,  чекала  весни,  в  надії,  що  підуть  окремо  жити.
       Через  тиждень  Віктор  поїхав  на  сесію  в  Київ,  тож  Тоня  залишилася  знову    з  свекрухою.  Їй  було  дуже    важко    зрозуміти  її,  чому  наодинці  за  дрібниці  чіплялася  до  неї.  При  синові  ніяких  нарікань,  зовсім  інше  відношення,  навіть  онучку  брала  на  руки  та  коли  син  тільки  за  поріг,  то  все  їй  не  так.  Боліла  душа  та  знала  свою  роботу,  зрозуміла,  що  допомоги  від  свекрухи  годі  й  чекати.  Вставала  рано,  палила  пічку,  готувала  їсти.  Часом  і  дров  нарубаних  не  було,  чомусь  Віктор  мало  заготовить,  то  приходилося  й  самій  рубати.  А,  ще  були  проблеми  з  молоком,  в  магазині  люди  завжди  займали  черги  в  шість  -  сім  годин  ранку,  хоча  магазин  працював  з  восьмої  години.  А  без  молока  ніяк,  треба  ж  годувати  доньку,  значить    треба  самій  пити  молоко,  чи  то  з  чаєм,  чи  без  нього.    Добре,  коли  мала  спить,  швидко  перебіжить  займе  чергу,  а  потім  після  восьмої  ранку  знов,  як  пташка  летить,  щоб  швидко  повернутися  назад.  Дехто  з  старих  людей  розумів,  що  залишала  дитину  саму,  пропускав  взяти  без  черги,  бо  треба  було,  ще  з  пів  години  постояти,  а  інколи  приходилося    сповивати  доньку  і  йти  з  нею  до  магазину.  Воно  й  незручно  й  холодно,  хоч  і  початок  березня  та  весною,  ще  й  не  пахло…
Якось  зранку  Тоня  займалася  прибиранням  в  кімнаті,  побачила  на  останній  полиці  етажерки  поверх  книг  фотоальбом,  з  нього    тирчало  декілька  фото.  Хоча  й  часу  було  мало  до  приходу  свекрухи  з  роботи  та  цікавість  зробила  своє  діло.  Вона  роздивлялася  старі,  пошарпані  фото.  Для  неї  майже  всі  були  незнайомі.  Та  одне  фото  нагадало    слова  свекрухи  -    в  кого  доня  чорнява?  На  фото  була  свекруха,  її  одна  сестра  риженька,  Тоня  її  бачила,  якось  в  гості  заходила.  А  інша  жінка  схожа  до  свекрухи  і  волосся  в  неї  було  чорне,  як  смола.  Оце  так  -  так,  то  в  їхній  родині  теж  є  чорняві,  що  за  підозри,  дивувалася  про  себе.
         Пройшов  лише  тиждень,  як  Віктор  поїхав  на  сесію,  мав  там  бути  п`ятнадцять  днів.  А  Тоні  здавалося,  що  пройшла  вічність.  Вона  намагалася  з  дитиною  не  заважати  свекрусі  та  тільки  прийде  з  роботи,  то  відразу  йшла  гуляти  надвір.  Інколи  свекруха  лягала  спати,  а  інколи  включить  радіо  на  всю  гучність,  слухала  веселі  пісні.  Після  обіду  Тоня  знову  гуляла  з  малою  на  руках,  сусідка  тітка  Феня,  підбадьорювала  її,  мило  посміхалася,  інколи  розпитувала  про  доню  та  розповідала  про  своє  молоде  життя  з  чоловіком  Ігнатом.  Обоє  привітні,  приємні  люди.  Вона  низенька,  повненька  жінка,  роками  така,  як  і  свекруха,  він  трохи  старший,  високий  дядько,  про  таких  кажуть  -  велетень.  Тітка  Феня  інколи  займала  чергу  в  магазині  для  Тоні,  як  кажуть  світ,  не  без  добрих  людей.  
   Одного  дня  після  обіду    Тоня  гуляла  з  малою  надворі,  вже  майже  темніло,  в  хвіртці  гукнула  жінка,  в  руках  тримала  велику  чорну  сумку,  запитала,  чи  вдома  свекруха.  Вона  пропустила  її  вперед,  в  коридор,  сама  віником  змітала  сніг,  раптом  почула  в  хаті  дзявкання  собаки.  Ото  дивина,  поспішила  зайти  в  хату.  Тільки  відкрила  двері,  як  під  ногами  два  песики  почали  гучно  гавкати,  навіть  ричати.  Жінка  весело  сказала,
-  Та  це  вони  так  полякають  і  все,  не  кусаються,  не  бійся.
Тоня  пішла  в  свою  кімнату,  займалася  дитиною,  песики  побігли  за  нею,  вже  виляли  хвостами.  Вони  швидко  забралися  на  диван,  обнюхували  все,  нишпорили  по  всіх  кутках.  Отакої!  Тоня  здивовано  сіла  на  стілець,  що  ж  це  буде?  Якось  треба  вхід  загородити  в  кімнату,  чи  що?  Такі  спритні  вже  й  на  етажерці  обнюхали  все,  так  і  до  дитини  в  коляску  з  стільця  можуть  добратися.
   Вона  чула  веселий  сміх  двох  жінок  в  кімнаті,    майже  не  можна  було  розібрати  про,  що  говорили,  бо  з  радіо  гучно  линула  весела  музика.  Тоня  погодувала  дитину,  чекала  коли  стихне  той  гамір.  Близько  двадцятої  години  жінка  прощалася  з  свекрухою,  чула  голоси,  дякували  одна  одній.  Ну  нарешті  хлопнули  двері,  в  хаті  стало  тихо….  Здивуванню  не  було  меж,  коли  Тоня,  переступивши  поріг,  побачила  песиків,  ті  мирно  спали  скрутившись  клубочком  один  біля  одного.  Що  можна  хіба  було,  щось  сказати,  звичайно  ні,  господар  –  пан.  Та  Їй  в  голові  не  вкладалося,  як  це  має  бути    в  хаті,  вони  ж  як  нишпорки,  по  них  видно  було,  бо,  ще  молоденькі.  Хоча  б  до  посуди  в  тумбочки  не  лазили  та  не  дай  Бог  за  стіл  не  лізли.  Тоня  помила  посуду,  що  залишили  після  вечері  жінки,  до  хати  зайшла  свекруха,
-  От  і  мені  буде  веселіше.  Ти  ж  завтра  будеш  малу  купати,  то  я  зараз  в  тазу  їх  викупаю,  щоб  були  чисті.
   Тоня  з  думками  лягала  спати…  Вночі  донечка  проснулася  їсти,  песики  відразу    були  під  ногами,  а  згодом  вже  й  поруч  на  дивані.  Жах,  думки,  де  той  Віктор,  чи  він  знав,  що  свекруха  має  взяти  кімнатних  песиків?  З  розмови  між  жінками,  з  тих  слів,  що  вона  ледь  чула,  зрозуміла,  що  свекруха  їх  давно  замовила,  ще  перед  Новим  роком  мали  принести.  Але  ж  так  тісно,  треба  було  йти  винаймати  квартиру,  чи  може  він  нічого  не  знав?  Не  вкладалося  в  голові.  Хай  би  вже  пішли  окремо  жити,  тоді  б  вже  взяла,  чи    хоча  б  весни    дочекалася,  тепла,    адже  й  так  тісно  й  маленька  дитина  в  хаті.  Оце  так  сюрприз!  Щоб  позбутися  песиків,  наважилася  в  дверях  поставила  два  стільці  і  заклала  валізами.
   За  вікном    густо  падав  сніг….  Оце  так  весна,  треба  йти  розчистити  сніг.  Доня  солодко  спала,  ну  то  й  добре,  подумала  Тоня,  але  ж  відразу  нагадала  за  песиків.  Щось  дуже  тихо,  можливо  свекруха  їх  залишила  в  коридорі,  коли  йшла  на  роботу.  Швидко  вдягнулася,  прибрала  на  місце  валізи  й  тихо,  підкрадаючись,  подивилася  в  кімнату,  ледь  не  схватилася  за  голову.  Рушники,  що  висіли  на  рукомийнику  валялися  на  підлозі,  тут  же  розлите  молоко  з  собачої  тарілки.  На  кухонному  столі  перевернуті  чашки  з  під  чаю,  напевно  свекруха  залишила.  Вона  вже  пішла  на  роботу,    в  її  розстеленому  ліжку  спали  песики.  О,  Боже,  треба  все  прибрати,  як  метеор  металася  по  кімнаті.  Прийшлося  в  воді  з  пральним  порошком  і  замочити  рушники  і  скатертину  зі  столу,  бо  заварка  чаю  залишила  чорні  плями.  Полегшено  зітхнула,  коли  все  прибрала  й    розпалила  пічку.  Песики    час  від  часу  відкривали  очі,    озираючись  зівали  і  знову  дрімали.  Добре,  що  за  молоком  сьогодні  непотрібно  було  йти,  вскочила  в  чобітки,  пішла  розчистити  стежки  від  снігу.
       Незабаром  прийшла  з  роботи  свекруха.  Озирнулась  по  кімнаті,  запитала,
-  А  де  поділась  скатертина?
Тоня  щойно  погодувала  малу,  тримаючи  її  на  руках  відповіла,
-  Так  вона  ж    в  плямах  від  чаю,  на  столі  були  перевернуті  чашки,  я  замочила  з  порошком,  нехай  трохи  від`їсть.  І  рушники  всі  були  на  підлозі,  мокрі,  в    молоці….
Песики  почувши  розмову,  зірвалися  з  ліжка,  лащитися  до  свекрухи,  нюшкувати.  Вона  цілуючи,  весело  до  них,
-  Ах  ви  мої  хороші,  ах  ви  моя  радість!
   Очманіти  можна!  Очі  полізли  на  лоба,  ну-ну,  що  буде  далі?  Повернулася  йти  в  кімнату  до  себе,  збиралася  піти  з  малою  надвір,  їй  услід  свекруха,
-  Могла  відразу  й  попрати,  нащо  було  залишати,  де  поставила,  що  не  бачу?
Тоня  кивнула  рукою,
-  Так  я  спочатку  в  холодній  воді  виполоскала,  а  потім  гарячою  водою  залила,    в  коридор  винесла,  зараз  з  малою  погуляю,  засне,  тоді  буду  прати.    
   Добре,  хоч  мороз  невеличкий,  можна  з  малою  й  годину  погуляти  надворі,  щоб  не  повертатися  в  хату.  Як  це  все  витримати,  хай  би    швидше  минав  час.  До  приїзду  Віктора    залишався  тиждень.
       Два  дні  поспіль,  зранку  на  Тоню  чекала  та  сама  картина  в  кімнаті.  Правда,  на  столі  не  було  скатертини,  лежали  газети.  І  по  кімнаті  шматки    розірваних  газет.  В  кутку,  біля  рукомийника  дуже  смерділо,  виднілися  сліди  сечі.  Ой,  яка  гидота,  можливо  треба  було  в  коридорі  пісок  чи,  що  поставити.  Прийде  свекруха,  треба  запитати,  як  краще  зробити.  Вона  мила  підлогу,  котилися  сльози.  Перед  нею  бігали  песики,  заважали,  хотіли  гратися,  напевно,  ще  й  чули  запах  молока,  бо  попискували,    підстрибували,  заглядали  в  очі.  Їй  було  і  їх  шкода,  а  себе  й  дитину,  ще  більше.    Добре,  що  додумалася  закриватися  на  ніч,  бо  вже  б  напевно  і  соску  з  коляски  забрали.  Як  по  молоко  йти,  адже  лізуть  геть,  аж  на  стільці,  а  потім  і  на  стіл,  і  на  підвіконня.
       Наступного  дня,  вона  закрила    песиків  в  коридорі,  коли  йшла  по  молоко,  свекруха  прийшла  пізніше.  Тоня  була  задоволена,  що  все  обійшлося,  боялася,  що  як  дізнається  не  знати,  що  буде.  Вже  трохи  знала  свекруху,  тому  не  наважилася  й  нічого  сказати,  нащо  ці  сварки?  Віктора  немає,  все  рівно  без  нього    вона  нічого  не  вирішить.
Два  дні  в  хаті  галас,  дзявкання  песиків,  це  так  свекруха  їх  готувала  до  життя,  як  вона  сказала.  Дала  їм  ім`я  -    Міккі  і  Нік.  Дразнила  їх,  тицяла  в  писок  свої  ноги,  ті  хапали  за  носки,  тягнули  до  себе,    коли  свекруха  забирала,  дзявкали.    Вже  й  книжок  майже  не  читала,  хіба,  що  під  музику  з  радіо,  їх  вчила  служити,  щоб  становилися  на  задні  лапи.  
     Тоді  була  субота,  коли  вона  побачила  той  сон…    Вночі  три  рази  просиналася  доня,  чому  плакала  й  не  знати,  можливо  настрій  передався  з  материнським  молоком.  В  душу  засіла  тревога,  хоча  б  не  захворіла.  Сльози  котились,    тремтячою  рукою  легенько  струшувала  їх,  щоб  не  попали  на  чоло  дитині.  Ще  трішки,  вмовляла  себе,  ось  понеділок  і    вже  приїде  тато,  можливо  тоді  закінчиться  цей  кошмар  в  хаті.  Нехай  і  не  весна  та  треба  терміново  йти  винаймати  квартиру.  Ці  песики  її  дістали,  вони  скрізь  лазили,  все  діставали,  тягнули  на  підлогу,    вилізши  на  стілець,  лискали  стіл,  визивали  огиду,  неприязнь  до  себе.
   Нагодувавши  дитину,  приспала  її,  сумно  кинувши  погляд  до  вікна,  поспішала  в  магазин  за  молоком.  Вона  вчора,  як  надворі  гуляла  з  малою,  продавщиці  банку  занесла  для  молока.  Бо  останнім  часом,  привозили  всього  один  бідон  молока,  не  всім  бажаючим  діставалось,  люди  кричали,  сварилися  в  черзі.
 Біля  ліжка  на  стільчику  стояла  включена  настільна  лампа,    свекруха  вже  не  спала,  лежачи  читала  книгу,  поруч  дрімали  песики.  Тоня  привіталася  й  сказала  сказала,
-  Валя  заснула,  я  перейду  в  магазин  за  молоком,  вчора  банку  залишила  продавщиці,  там  Світлана  чергує,  обіцяла  мені  залишити,  щоб  в  черзі  не  стояла.
Вона  кивнула  головою,  відповіла,
-  Тільки  не  вештайся  більше  ніде,  як  проснеться,  що  я  з  нею  буду  робити?
Холодний  вітер,  вдарив  в  обличчя,  коли  вийшла  надвір.  Вгамовувала  неприємні  думки,  вмовляла  себе,  щоб  не  плакати,  бо  ж  пропаде  молоко  в  грудях,  цього  ж  неможна  допустити.  Хвилина  -    дві,  почав  падати  густий  сніг,  сильнішав,  зривався,  кружляв  вітер,  ніс  з  заходу  темно  -  сіру  хмару,  напевно    хурделиця  буде,  треба  йти  швидше.
 Біля  магазину    людно,  хто  з  бідончиками,  хто  з    банками.  Черга  велика,  розмови,  що  пізно  привезли  молоко  і  тільки  один  бідон.  Розчарування  охватило  душу,  як  пробитися  до  прилавка?  Треба  забрати  банку  з  молоком  та  чи  Світлана  вже  встигла  його  налити    в  банку?  Треба  швидко,  бо  ж  бурчатиме  свекруха,  наче  знала,  що  багато  людей  буде,  попереджала,  щоб  недовго  ходила.
   Хай  би    песиків  не  було,  то  не  так  би  хвилювалася,  ще    до  дитини  в  кімнату  полізуть.  Дякувати  Богу  і  Світлані,  що    побачила  її  в  дверях  і    кивнула  рукою,
-  Тоню!  Зачекай  трохи,  я  зараз…
В  черзі  гомоніли,  в  основному  люди  похилого  віку,  кожен  намагався  швидше  підійти  до  прилавка.
Хвилин  десять  прийшлося  Тоні  зачекати,  коли  нарешті  їй  передали  банку  з  молоком.  Світлана  привітно  посміхнулася,
-  Гроші  потім  віддаси.
А  потім  до  покупців,
-    А  ви  не  кричіть,  в  неї  дитина  маленька,  тому  й  даю  в  першу  чергу.    
Потепліло  на  душі,  заясніли  радістю  очі,  добре,  що  в  Світлани  є  малі  діти,  все  розуміє.
     Вона  з  піднесеним  настроєм  поверталася  додому,  все  ж  швидко  справилася.  Та  коли  відкрила  двері  в  коридор,  ледь  не  вирвала.    Прямо  під  ногами  собаче  лайно  і  не  одна  купка,  а  кілька,  в  ньому    копошилося  щось    біле.  Вискочила  надвір,  стиснуло  в  горлі.
 О  Боже!  В  хаті  мала  дитина,  а  тут  таке!    Здавило  в  скронях,  душа  хотіла  кричати,  вити,  як  вовчиця,  щоб  захистити  своє  дитя  від  цього.  Зняла  хустину,  витирала  піт,  де  взявся  і  не  знала.  Та,  як  свекрусі  сказати?  Чи  вона  не  бачила?  Адже  випускала    песиків  сюди,  їх  тут  немає,  значить  забрала  в  хату….    Від  хвилювання  тремтіли  руки,  ледь  не  упустила  банку  з  молоком.  О  Боже,  дай  мені  сили  стерпіти  все  це,  дай  сили  угамувати  цей  біль,    дочекатися  чоловіка.
Переступила  поріг  в  хату,  песики  під  ногами  з  тарілки  пили  молоко.  Свекруха  за  столом  читала  книгу.
-  Мала  спить?  -  тремтячим  голосом  запитала.
 Свекруха  дивилась  поверх  окулярів,
-  Щось  там  пару  раз  кевкнула,  напевно  не  спить,  я  не  дивилася,  тож  не  плаче.  
-  Той  добре,  -      тихо  відповіла,    хотіла  зняти  пальто.
Свекруха  кивнула  рукою
-  Там  прибереш,  в  коридорі,  я  постелила  їм  газету,  а  вони,  паршуки  такі,  скрізь  наклали.    І    підмети  сніг  біля  дверей,  до  мене  подружка  обіцяла  прийти.
 Поки  свекруха  говорила,  трохи  заспокоїлася,  відповіла,  
-  Заплаче  мала,    погукаєте  мене.  
 Після  обіду  Тоня  не  наважилася  йти  надвір  з  малою,  хоч  снігу  вже  не  було  та  розгулявся  холодний  вітер,  в  грубі,  аж  свистіло,  завивало.
   Хоч  на  душі  було  гидко  та  зварила  бараболі,  збиралася  пообідати.  З  тарілкою  направилася  йти  в    кімнату  до  доньки.  Та  її  зупинила  свекруха,  тримаючи  на  руках  песиків,  посміхаючись,  ледь  не  цілуючи  їх    сказала,
-  Чого  тікаєш,  що  тут  не  можна  поїсти…
Тоню  кинуло  в  піт,  ледь  стримувала  сльози,
-  Мамо,  ви  бачили,  що  в  коридорі?  Я  боюся,  це  ж  заразне,
-  Тю  ,  -  засміялася  свекруха  і  продовжила,
-  Таке  в  кожної  людини  є,  ти  думаєш,  що  ти  свята,    одна  така  чистьоха?
 Ні,  не  втримала  сліз,  голос  прихрип,  сказала,
-  Я  боюся  за  дитину,  вона  ж  зовсім  маленька,  вони  скрізь  все  лискають,  кидають  на  підлогу  рушники  і    ті,  що  витираємо  посуд.
 -  Ну  й,  що?!  Нічого  не  буде  твоїй  дитині,  подумаєш  принцеса.
По  тілу  холод,  хотілося  виплеснути  все,  що  накипіло  на  душі,  не  витримала  запропонувала,
-  Може  б  в  коридорі  їх  тримати,  там  же  не  настільки  холодно,  в  ящик  постелити  якісь  лахи…
І  не  хотіла  говорити  та  наче  вирвалося,
-  Чи  вам  малої  зовсім  не  шкода?
 Свекруха  посміхнулася,  демонстративно  обійняла  руками  песиків,  тулила  до  обличчя,  весело  сказала,
-  А,  що  мені  твоя  дитина?  Я  песиків  люблю,  не  збираюся    тобі  поступатися.  Куди  хочеш,  туди  і  йди,  хоч  зараз!  Тебе  тут  тримати  ніхто  не  буде.  І  я  тебе  сюди  не  звала…  Моя  хата,  що  хочу,  те  й  роблю.  Чи  не  в  мене  виріс  син,  за  якого  треба  золоті  гори  дати?  Нічого,  виріс!    І  до  речі  теж  була  собачка  в  хаті,  а  в  неї  бачте,  донька  принцеса….
     Душило  в  горлі,  немає  слів…      Змовчала,  йшла  в  кімнату,  раптово  відчула  холод,  на  тілі  виступили  сироти.  Яке  там  їдло,  поклала  тарілку  на  підвіконня.  Єдиний  син  і  одна  онучка,  і  ось  так!    Раптом  пригадала,  одного  разу  в  розмові  чоловік  проговорився,  що  три  рази  був  у  притулку.  Вона  бачила,  як  він  тоді  змінився  на  обличчі,  тож  не  наважилася  запитати,  як  це  сталося  і  чому?  По  ньому  бачила,  що  пригадувати  минуле  життя,  йому  спричиняло  біль.  Така  любов  материнська?  Невже  не  бачить,  що  він  коли  дивиться  на  неї,  то  щастям  сяють    очі?  Невже  не  бачить,  що  одне  одного  варте?  О,  Господи,  невже  то  ревність?
       Ковтала  сльози,  то  правда,  слів  не  підібрати…  О  Боже,  дай  терпіння,  думками  вмовляла  себе.  Той  сон    не  віщій,  ні!  Треба  терпіння  мати,  ,  тож  не  піду  кудись  з  дитиною  на  руках,  в  таку  погоду  і  куди  йти?    Йти  до  сусідів  соромно…  Змиритись  і  змовчати  треба,  дочекатися  чоловіка.  А  потім,  як  найшвидше  тікати  звідси,  чого  було  тягнути,  все  зачекай  та  й  зачекай,  їй  самій  буде  важко  матеріально.  Та  краще  хай  допомагає  грішми,  тільки  б  окремо  жити.  Треба  терміново  шукати  квартиру  в  оренду.
         Тоня  годувала  доньку,    її  маленькі  оченята,  як  сонячні  промінчики,  гріли  їй  душу,  пробуджували  надію,  що  має  бути  все  добре.  А  за  вікном  знову  розгулявся  вітер,  час  від  часу  бив  в  шибку,  підкидав  у  скло  пухкий  сніг.  Вона  ховала  в  ньому  свій  біль  і  сум,  і  водночас  згадувала  мамині  слова.  Як  наче  в  воду  дивилася  мама,  звідки  знала,  що  важко  жити  на  чужині,  далеко  від    рідної  домівки,  від  родини….

                                                                                                                                         В  прозі  реальні  події  1974р.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Ніна Незламна

Ой, не плач дівчино / слова до пісні /

 
Ой  не  плач  дівчино,  разом  із  зимою
Не  вмивайся  люба,гіркою  сльозою
Весна  на  порозі…  Спів  пташиний  чути
Вернеться  коханий,  війни  ж  не  забути…

 Й  тих  ночей  безсонних,  у  журбі  страждання
Прогледіла  очі,  з  вечора  й  до  рання
Любий  там  у  полі,  куля  зачепила
А  вона    мов  знала  Боженьку  просила..

Між  урвищ  стогнання,  вся  земля  горіла
Місяченько  сивий,  ніченька  зоріла
Доля    посміхнулась,  його  захистила
Хмаронька    зненацька,  від  смерті  закрила.  

То  не  його  день  той,  життя  покидати
Молилась  до  неба  й  все  просила  мати
Ніч  ти  потаємна,  захисти  дитятко    
Він    же  молоденький  і  майбутній  татко.

Хай  живим  побачу,  нехай  усміхнеться
Дай  же  Боже  силу,  нехай  повернеться
Рано  пташка  співом,  як  звістка  про  щастя
Живий  твій  коханий,  зіронька  не  згасла..…

Як  же  хотів  волі,  мати  дала  крила
Та  війна  так  рано  сивиною  вкрила
Він  боровся  мужньо  за  свою  країну
За  мир  і  свободу  й  рідну  Україну.  

Ой  не  плач  дівчино,  разом  із  зимою
Не  вмивайся  люба,гіркою  сльозою
Весна  на  порозі…Спів  пташиний  чути
Вернеться  коханий,  війни  ж  не  забути….
       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825251
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Михайло Чир

Багато в тім житті прийшлося поблукати…

*  *  *
Багато  в  тім  житті  прийшлося  поблукати,
Та  я  додому  йшов,  на  рідний  той  поріг,
Хоч  крихту  щастя  зміг  я  відшукати,
Бо  не  прийти  сюди  я  просто  вже  не  міг.

І  все,  що  я  шукав,  це  було  лиш  для  тебе,  
І  квітку  цю,  що  в  полі  я  знайшов,
Вона  така,  як  колір  неба,
Коли  вечірнє  сонце  вже  зайшло.

Я  все  життя  когось  і  щось  шукаю,
Не  все,  що  хочеться,  ти  зможеш  віднайти,
До  глибини  душі,  як  в  юності,  кохаю,
Все  ту  ж  одну,  з  якою  я  на  ти.
18.03.2002р.(Михайло  Чир)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825136
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Ніна Незламна

Це ж місяць лютий

Чого  вставати?    Не  варто  так  рано
Зима  надворі,  хоча  й  сніги  зійшли
Зовсім  не  чути,  пташиних  сопрано
Ще  й  на  покрівлях  бурульки  не  стекли..

Сонце  сон  бачить,  у  сірій  пелюшці
Легка  паморозь,  дрімає  при  землі
Занурюсь  ніжно  на  теплій  подушці
Нехай  насниться,  врешті    весна  мені.

Часом  тривога  вривається  в  душу
Чому  так  довго,    десь  сонечко  дріма
Та  я  природи  закон  не  порушу
Календар  мовить,  що  в  нас  іще  зима..

Це  ж  місяць  лютий,  поніжуся  трішки
Потім  до  гаю,  пройдуся  залюбки
Для  тітки  -  білки,  ще  маю  горішки
Дерева    ж  голі,    за  неї    всі  думки…

Жваву,  маленьку,    зненацька  зустріла
Хвостик  пухнастий,  кидалась  весь  час  в  бік
Мабуть  бідненька,  давненько  не  їла
Здалося  квола,  невпевнений  той  біг…

Вона  напевно  така  ж  одинока
Як  я  в  хатині  й  годинник    лічить  час
Хай  тепла  весна,  прийшла  б  ясноока  
Принесла  радість  й  приголубила  нас…
                                                                                                     08.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825102
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Лилея

Зерно Мира! Зерно Любви!

Жизнь  прекрасна!
Осознай!
Не  трать  время  на  плохое...
Внутри  себя  Силу  Радости  -
Создавай!
Почувствуешь...
Живое...
И  полетит  эта  Сила  -
Все  трудности  преодолеть...
Не  сомневайся!  -
Верь!
Очищая  Планету  Силой  внутри...
А...  как  ...Миру  ....нужны  ...мысли  ...твои!...
Те,  что  могут  Созидать...
Силой  Любви!
Силой  мысли  планету  обнять...
Уйдут  все    войны...
Воцарится  Мир...
Мы  -  люди  будущего!
В  Душе  должен  быть  мир!
Ведь  мы  в  ответе,
Что  сегодня  дано  нам...
Не  просто  так...
Говорю  вам...
Меняйте  сознанье  на  позитив...
От  нас  зависит  музыки  мотив...
Наш  отголосок  мысли  -
Услышат  на  другом  конце...
Внутри  себя  ищите...
Нет  места  там  борьбе...
Лишь  Мир!
Процветанье  !
На  нашей  Земле!
Жизнь  прекрасна!
В  мыслях  секрет!
В  Любви  ответ...
Мы  ж  не  знаем  сколько  нам  дано...
Оставить  после  себя  нужно  -
Проросшее  зерно...
Зерно  Мира!
Зерно  Любви!
От  Души  -  Дари!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824965
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


геометрія

НАПЕРЕКІР УСІМ ВІТРАМ….

                             Кудись  летять  спішать  вітри,
                             Мені  б  хотілося  побачити,
                             Де  зупиняються  вони,
                             Неспокій  їм  пробачити...
                                                             
                             Колись  і  ми,  як  ті  вітри,-
                             Все  намагалися  побачити,
                             Вдихати  подихи  весни,
                             Життя  усім  покращити...

                             Пізнати  поспішали  світ,
                             І  запізнитись  не  боялися,
                             Що  знайдем  папороті  квіт,
                             Ми  в  цім  не  сумнівалися...

                             І  в  дощ,  і  в  сніг,  і  взаметіль,
                             І  від  вітрів  ми  не  ховалися,
                             Стрічали  радо  провесінь,
                             І  ми  не  нудьгувалися...

                             Не  уникали  протиріч,
                             З  неправдою  і  злом  боролися,
                             І  намагались  всюдибіч,-
                             В  усьому  розібратися...

                             Спливли  роки,  змінились  ми,
                             Вже  живемо,  як  сироти,
                             Никаємо  поміж  людьми,
                             І  боїмось  буває  дихати...

                             Тепер  ми  заздримо  вітрам,
                             Їх  волі  нам  уже  не  звідати,
                             Вдячність  несемо  небесам,
                             Що  сонце  нам  ще  світиться...

                             Нам  не  спинити  час,  роки,
                             Вони  відходять  десь  у  безвісти,
                             Та  ми  ж  живем  усе  таки,
                             Хоч  вже  не  маєм  крепкості...

                             Наперекір  усім  вітрам,
                             Не  боїмось  і  смерті  ми,
                             Хоч  шкандибаючи  йдемо,
                             Сплановане  завершимо...  

                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825057
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 12.02.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОРИ ВИСОКІ ПЕРЕЙДУ!

На  вузькій-вузькій  стежині  поміж  гір
нещодавно  дівчиноньку  я  зустрів.
І  привітною,  скажу,  була  вона.  
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Я  у  сині  очі-зорі  задививсь
і  скажу  вам  всім,    по-правді,  сну  лишивсь.
Полонила  вона  серденько  моє.
Я  повірив,  що  любов  у  світі  є!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Ой  дівчино,  ніжна  квіточко  моя,
будить  мрію  ніжна  усмішка  твоя.
Недаремно  вже  квітує  скрізь  весна.
Вірю  є  в  твоєму  серденьку  і  я!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

ДОБРА БАГАТО НА ЗЕМЛІ!

         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Довірено  нам  берегти  все,  що  до  нас  надбали,
хоч  часто  спалені  мости,  руїни  і  завали...
         Найбільший  дар  -  людське  життя,  вже  навіть
не  цінуєм.  
-  Спиніться,  люди!  Прірва  там!  -  кричить  Земля.
Не  чуєм.
         Вже  котрий  рік  іде  війна.  Життя  там  забирають.
Для  щастя  кожному  дано.  Забули?  Чи  не  знають?!
Життя...    Життя,  життя  ясне.
                               Життя...  життя,  життя  цвіте  
                                                                       в  весняний  день  і  в  літній.
         Життя...    Житття,  життя  дзвінке.  Скажіть,  в  ко-
го  воно  легке?  Сльозою  падає  -  дощем...
Та  є  в  ньому  й  день  світлий!
         Співає...  хвилею  шумить,  пташиною    увись  ле-
тить,  зерном  в  ріллю  лягає.  Де  прийняла  його  зем-
ля  -  п'є  соки,  ніби  з  джерела,  корінням  проростає.
         Життя  радіє  і  дзвенить...  в  нім  неповторна  кож-
на  мить,  немов  веселки  кольори  у  серці  слід  лишає,  
хоч  борозенками  воно  і  на  чоло  лягає.  В  нім  муд-  
рість  світиться  віків.  Люби  життя.  В  добро  повір!
         Добра  багато  на  Землі...  тут  є  чому  радіти.
Нам  подаровано  життя.  Це  наш  є  час  тут  жити!
Цінуй  життя,  роби  добро.  Хай  тут  й  твоя  краплина.
         Для  тебе  кожен  світлий  день.                        
                                                         Ти  на  Землі  -  Людина!

         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824826
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 10.02.2019


Ніна Незламна

Тепла діждатись одна втіха

Повіяв  вітер    попід  хату
З  під  стріхи  вилетів  клубочок
 То  павутиння    волохате
В  обіймах  поклав  на  горбочок

Господар  бачив  гарненькі  сни
В  соломі    добре  було,  зручно
Адже  далеко,  ще  до  весни
Без  мух  лежати  зовсім  нудно

То  вирок  вітру,  чи  то  долі
Попасти  у  холодну  днину
 І  дуже  швидше,  як  у  колі
Виснував  стежку,  як  перлину

Важка  дорога,  де  ж  те  сонце
Забарилась…  Весна  красуня
Мереживо  там,  за  віконцем
Тривога  вже,  на  жаль  присутня

 Хитренький  майстер  цей  павучок
 Боже  творіння,    хоче  жити
 Тож  соломинок  досяг  пучок  
Раденький,  зможуть,  захистити

 Дрімав  напевно  від  безсилля
І  знову  вітер    приніс  холод
Раптово  впало    сухе  зілля
Щось  би  поїсти,  стомив  голод…

Ледь-ледь  в  дрімоті,  він  зігрівся
 Як  охоронець  -  той  дім    стріха
Уже  й  вітрисько  десь  подівся
Тепла  діждатись  одна  втіха

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Тома

ДОСИТЬ ВСІМ…

           ДОСИТЬ  ВСІМ  МІСЦЯ  НА  ЗЕМЛІ,
НАВІЩО    ВОРОЖНЕЧА,  поділ,  ОГОРОЖІ  І  КОРДОНИ
КОГО  БОЯТЬСЯ  ЛЮДИ,  ЯК  НЕ  САМИХ  СЕБЕ,
ЯКИЙ  прийдешнім    поколінням  слід  залишим,  
З  парканами,  решітками  НА  КОЖНОМУ  КІЛОМЕТРІ
           ДОСИТЬ  ВСІМ  СОНЦЯ  І  ВОДИ,
Зігріти,  напоїти  ЗЕМЛЮ  І  ЛЮДЕЙ,
ЗЕМЛЯ  У  ВІДПОВІДЬ  плодами    НАС  наситить
         ДОСИТЬ  ВСІМ  ЇЖІ,
БЛАГ  МАТЕРІАЛЬНИХ,
НАБАГАТО  БІЛЬШЕ,  НІЖ
 ПОТРІБНО  ЛЮДЯМ  НА  ЗЕМЛІ,
 ЩОБ  ПОЇСТИ,  одягнутись,
ОБЛАШТУВАТИ  ПОБУТ
           ДОСИТЬ  розборок  і  ВОРОЖНЕЧІ,
Непорозуміння,  заздрощів,  образ,
ВИХОДИТЬ,  від  достатку  
 байдужіше  ми  стали,
АДЖЕ  СТІЛЬКИ  БАГАТО  ЦІКАВИХ  СПРАВ,
НА  ЩО  МОЖНА  ВИТРАТИТИ  ЖИТТЯ  СВОЄ

         ДОСИТЬ  ВСІМ  ЗІРОК,
ЩОБ  ВІДКРИТИ  ДЛЯ  КОЖНОГО  СВОЮ,
І  нею  милуватися
ПІСЛЯ  ТРУДОВОГО  ДНЯ,
З  цікавістю  поглядаючи
В    БЕЗХМАРНЕ  НЕБО  ...
30.06.17  (написані  в  лікарні)  Переклала  на  українську  мову  2.02.19

ДОСТАТОЧНО  ВСЕМ  МЕСТА  НА  ЗЕМЛЕ,                                                                                                                              
ЗАЧЕМ  ТОГДА  ВРАЖДА,  ДЕЛЕЖ,  ЗАБОРЫ  И  ГРАНИЦЫ,
КОГО  БОЯТЬСЯ  ЛЮДИ,  КАК  НЕ  САМИХ  СЕБЯ,
КАКОЙ  ГРЯДУЩИМ  ПОКОЛЕНИЯМ  СЛЕД  ОСТАВИМ,  
С  ЗАБОРАМИ,  РЕШЕТКАМИ  НА  КАЖДОМ  КИЛОМЕТРЕ,
ДОСТАТОЧНО  ВСЕМ  СОЛНЦА  И  ВОДЫ,
СОГРЕТЬ,  НАПОИТЬ  ЗЕМЛЮ  И  ЛЮДЕЙ,
ЗЕМЛЯ  В  ОТВЕТ  ПЛОДАМИ  НАС  НАСЫТИТ,
ДОСТАТОЧНО  ВСЕМ  ПИЩИ,  
 БЛАГ  МАТЕРИАЛЬНЫХ,
НАМНОГО  БОЛЬШЕ  ,ЧЕМ
 НУЖНО  ЛЮДЯМ  НА  ЗЕМЛЕ,
 ЧТОБЫ  ПОЕСТЬ,  ОДЕТЬСЯ  
ОБУСТРОИТЬ  БЫТ
ДОСТАТОЧНО  РАЗБОРОК  И  ВРАЖДЫ,
НЕПОНИМАНЬЯ,  ЗАВИСТИ,  ОБИД,
ВЫХОДИТ,  ОТ  ДОСТАТКА  МЫ  СТАЛИ
 НАМНОГО  БЕЗРАЗЛИЧНЕЙ,
ВЕДЬ  СТОЛЬКО  МНОГО  ИНТЕРЕСНЫХ  ДЕЛ,
НА  ЧТО  МОЖНО  ПОТРАТИТЬ  ЖИЗНЬ  СВОЮ
ДОСТАТОЧНО  ВСЕМ  ЗВЕЗД,
ЧТОБЫ  ОТКРЫТЬ  СВОЮ,
И  ЕЮ  ЛЮБОВАТЬСЯ
НА  ЗАКАТЕ  ТРУДОВОГО  ДНЯ,
С  ИНТЕРЕСОМ  ВЗГЛЯДЫВАЯСЬ
В  БЕЗОБЛАЧНОЕ  НЕБО…
30.06.17(написаны  в  больнице)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823769
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 02.02.2019


КВолынский

Я младенец…

Я  младенец  перед  вами  –  
Ураганные  ветра,  
Словно  щепка  над  волнами  
И  бессилен,  как  трава.

Вы  несётесь  по  простору  –  
Не  находите  преград,
Возбуждая  страстей  свору,
Всё  круша,  что  невпопад.

Кто  не  терпит  вашей  силы,
Тому  близится  конец…
Рок  судьбы…осилить  смелым  –  
Предлагает  Бог-отец.
 
Ваши  вольные  проказы
Вдохновляют  мою  прыть…
Флибустьеры…их  рассказы
Умиляют  гордо  плыть.

Да…моряк  и  вечный  спутник
Ваших  бешеных  затей...
Вы  –  достойнейший  соперник
Всех  желаний  и  страстей.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019


Олександр Макаров Україна

Не обижайте, ни отцов ни матерей…

Не  обижайте,  ни  отцов  ни  матерей.
Не  обижайте,  даже  если  вы  и  правы.
Не  стоят  слезы,  той  минутной  славы,
Что  камнем  ляжет,  болью  за  детей.

Не  обижайте,  ни  отцов  ни  матерей.
Они  не  виноваты,  что  есть  старость.
Возможно  жить  осталось  и  не  малость,
Но  всё  же...будьте  к  ним  добрей...

Не  обижайте,  ни  отцов  ни  матерей.
Они  прожили  жизнь  для  вас  однажды.
Чтоб  сыты  были  Вы  без  всякой  жажды.
Любили  всех,  и  дочерей  и  сыновей.

Не  обижайте,  ни  отцов  ни  матерей.
Когда-то  вы  поймете  боль  обиды.
Ведь  время  рушит  даже  пирамиды.
Но  будет  поздно...вызывать  врачей...

Не  обижайте,  ни  отцов  ни  матерей!!!

Макаров  А.И.  (  Не  обижайте,  ни  отцов  ни  матерей...  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823461
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Капелька

Узор мороза на стекле

Узор  мороза  на  стекле
Красиво  лёг  в  моём  окне.
Узор  закрыл  собою  мир,
Который  он  не  сотворил.

Взглянул  внимательно  в  окно
-Мороз  вблизи  и  далеко.
Чудесная  в  окне  стена
Из  снега,  инея  и  льда.

Там  за  окном  метёт  метель,
На  солнце  с  крыш  течёт  капель
И  снова  жизнь  бежит  ручьём.
Не  будь  же  грустной  этим  днём.(1)

Ведь  жизнь  прекрасная  всегда.
Была  бы  радость,  не  война
В  душе,  в  семье,  в  любой  стране
На  необъятной  всем  земле...

Узор  мороза  на  стекле,
Но  это  всё-же  не  в  душе.
В  душе  пусть  будет  навсегда
Любовь,  тепло  и  красота!

(1)-
-Не  будь  же  грустным  этим  днём.

                                 17.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823398
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Лілея1

ХОЧЕТЬСЯ…

[i][u][b][u]Сиротливо,  із  деревним    паливом, 
Пічка  перегукується:  "Ба!"
На  дахах  малесенькі  проталини,
У  вогнях  чорніються  дрова.

Рясно  попелинки  міні тернами
Обростають  простори  цеглин,
Пахне пиріжками,  пахне зернами,
Із  світлини  зирить  селянин.

-  Ба!  Ало! Бабусенько!  - лоскочеться
Телефоном   внука   у  ночі.
І бабусі,  і  хатинці  хочеться ,
Щоб  не  сотий  дзенькав,  а  -  ключі.[/u][/b]
[/u][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823235
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

ІСТИНА байка


В  болоті  слоник  вгруз.  Застряг  по  вуха,  певно.
І  сил  уже  нема.  Лише  стоїть  смиренно.
А  звірів  поруч  тьма.  Юрба  навкруг  зібралась.
Усім  цікаво  враз.  І  як  воно  так  сталось?
Одні  фіналу  ждуть.  Сміються,  от  халепа.
Чого  туди  поліз?  І  згинеш,  як  дурепа.
А  інші  люто  в  крик:  -  Рятуйте,  що  ж  ви  стали!
Воно  ж  мале,  дурне!  Регочуть  лиш  шакали.
А  хтось  його  жене:  -  Ти  слон!  Борись!  Ти  сильний!
Зберись  із  духом  сам.  Вилазь  мерщій  з  трясини!
Малий  на  поміч  звав.  Його  почуло  стадо.
Слониха  –  мати  йде.  І  слон  штовхає  тато.
Хапають,  тягнуть  вдвох.  В  очах  жевріє  вогник.
І  диво  –  сам  рвонув!  З  багнюки  виліз  слоник.

Життя,    мов  джунглів  світ.  Не  всі  у  ньому  леви.
Одне  лиш  варто  знать.  Неважно,  хто  ви  й  де  ви.
Бо  сильні  ми  тоді,  як  поруч  батько  й  мати.
Цінуймо  їх,  бо  є  в  житті  кого  триматись.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823192
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Valentyna_S

Доле моя…

Ночі  заплакані  очі  втирає  світанок.
Хмари  низькі,  волокнисті,  затягли  горизонт.
Десь  в  небесах  свій  знайдуть  врешті-решт  полустанок
Й  скинуть    чували  із  гнітючих    гризот  на  перон.

Вигляне  сонце  на  мить    й  утече    з-за  лаштунки,
В  колесі  Сіра    поверне́ться    небавом  увись.
Будень  ефекту    суєт  розпочне  підрахунки.
Доле  моя,  ти  назавжди́  утекла?    Повернись!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823160
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Не Тарас

Підступ долі вражий

Опустила  очі  знову  плачеш,
А  ще  вчора  з  мене  насміхалась.
Думала  впіймала  вже  удачу,
Та  не  так  все  сталось  як  гадалось.

Мене  чомусь-то  зневажаєш,
Все  сниш  багатим  і  красивим.
Давненько  пару  собі  шукаєш,
Тільки  чому  ж  ти  нещаслива?

Знову  закохуєшся,це  вкотре?
Що  ти  шукаєш  скільки  літ?
Чому  не  вибрав  тебе  жодний,
Із  ким  ділила  ліжко  й  хліб.

Які  гучні  були  гулянки
З  чорнявим  красенем  Петром,
Співали  пісні  до  світанку
Слава  котилася  селом.

Новий  прокол  хлопак  не  кращий,
Жлуктить  горілку  часто  б'є.
Та  ще  й  альфонс  ,  хитряк,  ледащо,
Тільки  того  не  визнає.

А  той  чубатий  .що  пілот,
Аеродром  гудів  без  впину,
Згодом  сказав:"Що  тільки  ідіот,
Тебе  захоче  мати  за  дружину."

Був  ще  таксист  на  "шевроле"
Мужик  дебелий  і  пикатий,
Так  той  любив  тільки  "лаве"  ,
А  не  тебе  і  твою  хату.

Була  закохана  в  грузина-
В  нього  таких  як  ти  аж  три.
Сьогодні  ввечері  до  Зіни,
На  завтра  Люда  на  меті.

З  білявим  море  по  коліна,
Але  чомусь  він  навтьоки.
З  Грицьком  була  зо  дві  години-
Та  вже  холодні  подушки.

Потім  кохав  чужий,  жонатий.
Та  не  зліпилося  гніздо.
Забрали  дітки  свого  тата,
На  тебе  вилили  лайно.

В'яне  краса  твоя  потроху,
Як  інших  старість  не  мине,
Я  все  прощу  моя  морока.
Схилися  на  моє  плече.

Ви  скажете:"Так  не  буває,
Перевелися  дурні,  здиміли  лохи.
То  сатана  тобою  грає.
Забудь.зречись,  скоріш  біжи.

От  тільки  серцю  не  накажеш,
Тягнусь  дотебе  як  магніт.  
Може  то  підступ  долі  вражий?
Тільки  ж  кохаю  скільки  літ́

Сусіду.  який  так  і  не  женився  присвячую  (йому  уже  під  60).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823102
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Крилата

Є ЛЮДИ

Є  люди,  що  завжди  зі  злом    у  протесті
Їм  більше  потрібно  чомусь,  аніж  іншим  –  
Не  благ,  нагород,  але  правди  і  честі,  
Що  кров’ю  омиті,  освячені  віршем.

Є  люди-гіганти  –  не  зростом,  душею.
Несуть  вони  болі  епохи  пудові.
У  них  не  калитка,  а  небо  межею,
Їх    крила  до  злету  всякчасно  готові.

Мечами  січуть  вони  голови  зміям,  
Що  труту  пускають  їх  Мамі  у  рани.
Від  їхнього  кроку  свободою  віє.
Крізь  їхні  серця  проростають  шафрани.

Коли  такі  велети  ходять  між  нами,
Їм  рідко  «Осанна»  співають  в  народі.
Але  як  заснуть  вони    вічними  снами,
Вінки  для  таких  і    промови  у  моді.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823128
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Ярослав К.

Львів

А  ти  живеш  своїм  життям  -
Культурним,  політичним
Своїм  вклоняєшся  богам,
Не  втративши  обличчя.

Ти  місто  арок,  колонад
Письменників,  поетів
Прадавніх  пам'яток  і  свят
Падінь,  яскравих  злетів...

Оригінальний  антураж,
Привітна  атмосфера,
Що  аж  не  віриться  -  ти  наш!
Не  Марс,  і  не  Венера...

Ну  де  б  я  ще  почути  зміг
Смачне  вкраїнське  слово  -
Ти  крізь  віки  його  беріг,
Примножуючи  мову.

Хоча  відчулася  мені
До  інших  -  толерантність:
Російських,  польських  "гомонів"
Траплялося  достатньо.

Я  закохався  у  твої
Провулки  і  трамваї...
У  Стрийськім  парку  солов'ї
Піднесено  співали

Про  наше  літо  золоте
Про  сум  і  про  кохання
Про  дух  свободи  і  про  те,
Що  я  тут  не  востаннє.

Хай  стане  пороху  на  всіх
В  твоїх  порохівницях
І  вбереже  Господь  від  лих
Ти  -  сам  собі  столиця!



Фото  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823127
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


Лилея

Мне хочется тебя согреть…

Мне  хочется  тебя  согреть...
В  эту  зимнюю  стужу...
Душой  пропеть...
Чтоб  услышал...
-  Ты  мне  нужен...
Такая  музыка  -
Останавливает  время...
Эта  музыка...
В  это  мгновенье...
Своей  тишиной  -
Останавливает  дыханье...
Только  сердца...
Бьются  в  такт...
С  пониманьем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823049
дата надходження 28.01.2019
дата закладки 28.01.2019


яся

Йорданський привіт.



                                           ДУХ  СВЯТИЙ  на  землю  сходить,
                                           Най  манівцями  лихий  нас  не  водить.
                                           Дух  той  кожного  освячує,
                                           А  Йорданська  вода
                                           Душі  омиває  і  гріхів
                                           Позбавляє.
                                           І  легко  так  на  душі
                                           Й  радісно  стає.
                                           Оживаєш.
                                           На  крилах  до  неба
                                           Злітаєш.  Літаєш.
                                           А  хоч  би  у  мріях.
                                           Лиш  би  світлі  мрії  були
                                           Й  у  мирі  і  згоді
                                           Люди  жили.

                                           Йорданська  водиця.
                                           Батьківська  світлиця.
                                           Запашна  паляниця.
                                           Вино  любові.
                                           Будьмо  усі  крепкі  й  здорові.
                                           Лишаймося  у  слові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821944
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019


Георгий Данко

19 Об учёбе , О НАУКЕ

ЭЮ-19


Когда-то,  в  начале  2000-х  г.г.  захотелось  мне  создать  "Энциклопедию  юмора".  
Это  -  выжимки  из  прочитанных  книг,  интернетовских  сайтов  (Перлы),  личные  наблюдения  и  разработки,  -  разбитые  по  темам  и  алфавиту.  
Выложенное  собрание  -  образец  такого  "творчества".  
Прошу  не  путать  с  чужими  высказываниями  мои  личные  -  обозначены  значком  (*).


                               19    ОБ  УЧЁБЕ  ,  О  НАУКЕ

Абитуриенты-взяткодатели:  мы  не  могли  поступить  иначе!
АКАДЕМИК  -  действительный  член  Академии  наук.  Почему  действительный  и  почему  член  –  непонятно.  Наверное,  из-за  этой  непонятности  существовала  загадка:  
                 "Почему  крупный  рогатый    скот    считают    по  головам,  а  академиков  по  членам?"
                 Трагедия    нашей  жизни  в  том  и  состоит,  что    мы    становимся    действительными  членами  тогда,  когда  наши  члены  уже  недействительны".
А  мы  всех  вешаем  по  одному  закону  -  закону  Всемирного  Тяготения.  
Астрологи  судят  о  людях,  как  о  консервах  –  по  дате  изготовления.
Астрология  нужна  для  того,  чтобы  экономика  выглядела,  как  высокоточная  наука.  
А  ты  еще  не  забыл  буквы?  Зря!
В  год  открытия  какого  закона  был  хороший  урожай  яблок?
В  его  сочинении  была  одна  грубая  и  две  вежливых  ошибки.
Ветер  в  голове:  семь  мыслей  в  секунду.
Вкус  –  способность  оценить  не  пробуя.
"В    мире    компонентов    нет  эквивалентов",  как  говорили  старые  алхимики.  
В  нашем  районе  открылась  школа  выживания.  Тема  первого  урока:
                     Как  выживать  соседей.
В  одном  метре  100  сантиметров,  и  это  ещё  не  считая  миллиметров!
Возможно  ли  оценить  вероятность  правильности  теории  вероятности?!
Вред  знаний  состоит  в  том,  что  их  хочется  применить  на  деле.  Такова  природа  человека.
Все  не  могут  сеять  разумное,  доброе,  вечное,-  кому-то  надо  и  пахать.
В  телескоп  на  Солнце  можно  посмотреть  всего  два  раза  в  жизни.  Правым  и  левым  глазом.  
В  чистом  виде  математика,  как  математика  для  математики  –  не  нужна!
В  школьном  образовании  есть  только  один  недостаток  –  дети.
Генеалогическое  чудо:  сын  юриста  и  кузькиной  матери.  
Господа,    я    тут    где-то    посеял  Разумное,    Доброе,  Вечное  -    никто    не  находил?
Дайте  мне  точку  опоры,  иначе  я  переверну  землю!
Дилемма:  набраться  терпения  или  набраться.
Дипломная    работа  среднего  выпускника  университета  есть  не  что  иное,  как  кости,  
                       перенесенные  из  одной  могилы  в  другую.                              Дж.  Фрэнк  Доуби  Другое  достоинство  этого  недостатка  состоит  в  том...  
Знание  –  сила      Ф.  Бэкон
Диплом  позволяет  ошибаться  значительно  увереннее.                    
Если  вы  не  восходящий,  значит,  вы  ниспадающий.                                          Стивен  Поттер  
Если  наука  победит  алкоголизм,  люди  перестанут  уважать  друг  друга...
Если  эксперимент  удался,  значит,  что-то  здесь  не  так...
Зачем  изобретать  вечный  двигатель,  если  ты  не  знаешь,  как  его  остановить?!
«Интересно...»,  -  подумала  голова  профессора  Доуэля,  прочтя  «Всадника  без  головы».  
Исследуя      неизвестное,      получишь  непонятное.
Каждый  стремится  научить  другого  тому,  в  чём  наиболее  нуждается  сам.  
Как  богат  и  разнообразен  перевод  английского  языка  на  русский  ...
Как?!  Вы  не  читали  Пикассо?  
Как  некрасиво  читать  чужие  мысли!  
Ключевой  вопрос  математики:  не  всё  ли  равно?
Ко  всему  относись  относительно  –  будешь  относительно  прав.          
Конец  начала  середины  первой  половины  XIX  века.
Лицо,  отягощённое  высшим  образованием…
Любите  не  себя  в  искусстве,  а  меня…
Материя  не  исчезает  бесследно.  Она  списывается.
Многие  из  тех,  кто  лез  в  светила,  повисли  на  фонарях.
Многообразие  однообразия  не  хуже,  чем  однообразие  многообразия.
На  каждое  решение  обязательно  найдётся  своя  проблема.
На  моем  веку  было  очень  много  прогресса,  но,  боюсь,  не  в  том  направлении.  О.  Нэш
Научное  планирование  делает  случайными  даже  закономерности.
“Неизвестно  где”  означает  “  в  евклидовом  пространстве  достаточно  большой  
                   размерности”.
Никто  не  знает  столько,  сколько  не  знаю  я.  
Никто  никому  так  не  обязан,  как  обезьяны  Дарвину.
Образование  у  вас  хорошее,  а  свои  мысли  у  вас  есть?
Образованность  -  умение  выдавать  чужие  мысли  за  свои.
Объединённый  закон  Hьютона-Аpхимеда:  всякое  тело  сохраняет  состояние  покоя  или  
             равномерного  прямолинейного  движения,  если  только  погружённая  в  него  жидкость  
             не  выведет  его  из  этого  состояния  
Объективная  реальность  есть  бред,  вызванный  недостатком  алкоголя  в  крови  
Опытный  преподаватель  готовит  студентов  Вуза  к  отчислению.
О,  сколько  нам  открытий  чудных  варенья  банок  предстоит!
Параллели  и  меридианы.  А  попросту  –  клетка.
Первый  миф  науки  состоит  в  том,  что  она  существует.
Площадь  круга  пи  эр  квадрат,  а  площадь  квадрата  –  пи  эр  круг!
Плюс  –  это  когда  два  минуса  поперёк  горла  друг  другу.
Погода  не  оправдала  возложенных  на  неё  прогнозов...  
По  законам  физики  наибольшее  притяжение  к  земле  тело  имеет  над  диваном.
После  поворота  событий  от  плохого  к  худшему  -  цикл  повторяется.
Посредственный    учитель    излагает.    Хороший  учитель  объясняет.Выдающийся  учитель  
                 показывает.  Великий  учитель  вдохновляет.      Уильям  Артур  Уорд
При  измерении  расстояния  в  космосе  помните,  что  каждый  четвертый  год  -  високосный.
Путешествие  вокруг  Земли  на  земном  шаре.
Свет  –  самое  тёмное  явление  природы.                                                                                                  
Синоптики  не  ошибаются  -  ошибается  погода...
Солнце  моё,  а  нельзя  без  этих  твоих  магнитных  штучек?
Сопротивление  проводника,  как  правило,  меньше  сопротивления  проводницы.
Спор  -  способ  утвердить  противников  в  их  заблуждениях.
С  точки  зрения  атомной  физики  алхимики  были  нормальные  люди.
Студент,  не  выбрасывай  мусор  в  окно:  его  потом  находят  дети  и  надувают.
Теория  относительности  ясней  на  примере  порядочности.
Технический    прогресс  лишь  снабдил  нас  действенными  средствами  для  движения  назад.          О.  Хаксли  
Тот,  кто  знает,  чего  хочет,  или  слишком  мало  хочет,  или  слишком  много  знает  
Тряпка  -  форма  существования  материи.
Ты  спроси  у  учебника  математики!
У  кошки  четыре  ноги:  вход,  выход,  земля  и  питание.
Учение-это  изучение  правил,  опыт  -  изучение  исключений.
Ученье  –  свет,  не  ученье  –  экономия.
Учёные  доказали:  Бога  и  Деда  Мороза  не  существует!  
Учёным  удалось  создать  Вечный  Двигатель.  От  обычного  он  отличается  отсутствием  кнопки  «Выкл.»  
Учитель  говорил:  "Особо  трудную  задачу  следует  перепоручить  лентяю:  он  найдёт  более  
                 легкое  решение".
Учитель  физики  спился,  объясняя  “правило  буравчика”.
Учу  всему.  Дорого.  Качественно.
Фонарик  на  солнечной  батарее...  
Чем  больше  смотрю  в  зеркало,  тем  больше  верю  Дарвину.  
Чтобы  ваши  размышления  о  высоких  материях  не  были  прерваны  самым  бесцеремонным  образом,  закрывайте  дверь  туалета  на  шпингалет.  
Чтобы  не  понимать  Шекспира,  надо  читать  его  в  переводе.
Что  обезьяны?!  Встречаются  человекоподобные  люди.
Школа.  Записи  преподавателей  в  дневнике:
             “Списывал  у  двоечника”.  “Огрызался  вместе  с  учителем”.  
             “Весь  урок  трахал  соседа  по  парте,  не  обращая  внимания  на  учителя”.
             “Выл  на  уроке”.      “Кувыркался  без  мата”.
             “Мешал  однокласснице  слезть  с  козла”.                                                              
             “Написал  на  парте  нецензурное  слово  в  честь  одноклассницы”.  
             “Испортил  девочке  обложку”.      “Забыл  принести  анализ  кала”.
             “Обмазал  девочку  слюнями.  Прошу  срочно  принять  меры”.
             “Без  разрешения  учителя  повесился  на  брусьях”.    
             “Высморкался  в  рисунок  товарища”.    “Просто  кошмар!”
Эксперт    -    это    человек,    знающий    все    больше  и  больше  о  все  меньшем  и  меньшем.      Николас  Марри  Батлер  
Эксперт  -  это  человек,  который  больше  уже  не  думает;  он  знает.                  К.  Хаббард
Ядерная  бомба  всегда  попадает  в  эпицентр.  
Я  думаю,  что  Эйнштейн  сам  не  разобрался  в  своей  теории.
Я  не  женщина,  я  -  преподаватель!


                                                                                                                                                                                       ЗАКОНЫ


Закон  Дженкинса:  ничего  не  выйдет
Принцип    Питера    для    деловых    людей:    если    вы    действуете    в  нарушение  правил,  вас
               штрафуют,  если  вы  действуете  по  правилам,  вас  облагают  налогом.
Гравитация    по    Питеру:  если    рушится    фундамент  пирамиды,  ее  верхушка  может  
               сохраниться  на  месте;    для    этого    нужны    только  деньги.
Принцип    Компетентности  по  Питеру:  чтобы  избегать  ошибок,  надо  набираться  опыта;  
               чтобы  набираться  опыта,  надо  делать  ошибки.
Принцип  Ожидаемого  по  Питеру:  происходит  не  просто  нечто  более  странное,    чем    мы    предполагали;      странность      происходящего  превышает  и  то,  чего  мы  не  смели  
               предположить.
Прогноз      Питера:      затратьте    достаточно    времени    на    поиски    дополнительных  
               подтверждений  возникшей  необходимости,  и  никакой  необходимости  не  останется.  
Следствие    21:  колледж  не  может  обеспечить  компетентность;  он  может  обеспечить  диплом.
 
Продолжение  -см.  "Оглавление  ЭЮ"

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806112
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 18.01.2019


Георгий Данко

Осталось два года…

[b][color="#ff0000"]Автоматы  -  в  переплавку  [/color][/b]

[color="#0022ff"][b]  Отбирая  чужую  жизнь,  будь  готов  отдать  свою!  Cергей  Лукьяненко[/b][/color]

...  И  случится  же  когда-то,  

Лет,  так  -  через  пятьдесят  -  

Будут  люди  автоматы  

В  переплавку  отправлять.  

 

Многотонные  громады,  

Танки,  пушки  -  всё  на  слом.  

Будет  он  совсем  не  страшен  -  

Просто  так,  -  металлолом!  

 

Каждый  новый  день  не  будет  

Ужасом  войны  дышать  

И  на  всей  Планете  Люди  

Будут  ночь  спокойно  спать.  

 

Дети  разных  стран  протянут  

Руки  Дружбы...  И  война  

Просто  невозможной  станет,  

Станет  больше  не  нужна!  

 
1970  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794035
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 18.01.2019


Ніна Незламна

Хочу танцювати / слова до пісні /

1
Ішла  дівка  до  криниці
Їй    назустріч  Петрик
 В  селі  нині  вечорниці
В  парку  грав  оркестрик
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,  ой,  ой,  ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -  тебе  обіймати
2
Нащо  люба  та  водиця
 Йдемо  погуляєм
Будеш  моя  лебедиця
В  вальсі  покружляєм
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой  –  хочу  танцювати
Ой,ой,ой,ой  -  тебе  обіймати
3
Будеш  кралею  моєю
Червоненькі  щічки
Назву  тебе  я  своєю
Зустрінемо  нічку
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,  ой,  ой,  ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -  тебе  обіймати
4
Ти  поглянь  я  парубійко
До  того  ж  моторний
Будем  мати  діток  двійко
Й  будинок  янтарний..
Пр
Дай  в  уста  я  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -    тебе  обіймати
5
Ніжно  голову  схилила
У  очах  іскринки
Вже  під  руку  підхопила
З  вуст  збирав  краплинки
Пр
 Дай  я  ще  раз  поцілую
Подарую  квітку
Хочеш  танець  затанцюю
Ну  отой  «Чечітку»
Ой,ой,ой,ой  –  хочу  танцювати
Ой,  ой,  ой,  ой  -    тебе  обіймати
Ой,ой,  ой,  ой  –  ти  моя  лебідка
Місяць  в  небі  ясноокий,  буде  нам  за  свідка…
                                                 
                                                                                     17.01.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821732
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Чайківчанка

MI MANCHI TU TU SOLO TU

Марія  Єдинак-Іванчак
3  год  ·  
canzone
MI  MANCHI  TU
MI  MANCHI  TU
Mi  manchi  tu,  tu,  solo  tu
vedo,  il  tuo  bel  sorriso
tu,  come  sole  nel  celo  blu
dammi  il  calore  del  сeleste  Paradiso.

Molto  tempo  da  sola  e  triste,
sempre  e  cerco  te  fra  la  gente.
la  vita  mia  e  vuota  non  ti  ho  visto,
nel  sole  irradia    il  tuo  sguardo  innocente.

Torna  ,ritorna  nella  casa  nostra
parliamo        del  passato,  delle  belle  cose,
il  mio  sentimento  tutto  ti  dimostra...
che  il  mondo  ci  dara  profumate  rose.

Con  te  io  felice  е  gioioso  volo  lontano
dove  ogni  stella  suona  canzoni  d'amore.
vorrei      camminare  nella  vita  mano  nella  mano...
Tu,  mio  sole,  mio  bellissimo  re  da  icona.
MARIA  CHAYKIVCANKA
MARIA  CHAYKIVCANKA
Я  СУМУЮ  ЗА  ТОБОЮ
Я  сумую  за  тобою,  ти,  тільки  ти
бачу,  твою  красиву  усмішку
ти,  як  сонце  в  блакитному  небі
дає  мені  тепло    небесного  Раю.

Довгий  час  самотня  і  одна,
я  завжди  і  шукаю  Тебе  серед  людей.
життя  моє  порожнє  я  тебе  не  бачу,
 сонце  випромінює  твій  невинний  погляд.

Вертайся,  повертайся  в  наш  будинок.
поговоримо  про  минуле,  про  ГАРНІ  речі,
моє  почуття  показує  тобі  все...
нехай  світ  подарує  нам  ароматні  троянди.

З  тобою  я  щаслива  літати  далеко
де  кожна  зірка  грає  пісні  про  кохання.
я  б  хотіла,  щоб    тримати  рука    в  руці...
Ти,  моє  сонце,  мій  прекрасний  король  ікони.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821723
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019


Д З В О Н А Р

МАРЕВО ЩАСТЯ

А  марево  щастя  -  один  лише  день.
Але,  як  нам  прожити  без  нього...
Як  розбите  люстерко,  лише  дзелень
І  нема  вже  в  душі...  дива  чудного.

Та  долі  подякуй,  що  день  такий  був,
Що  щастя  до  тебе  сонцем  зійшло.
І  пісню  незвичну  ти  все  таки  чув,
Бо  інших  їх  щастя  уже  не  знайшло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184303
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.01.2019


Д З В О Н А Р

МАРЕВО ЩАСТЯ

А  марево  щастя  -  один  лише  день.
Але,  як  нам  прожити  без  нього...
Як  розбите  люстерко,  лише  дзелень
І  нема  вже  в  душі...  дива  чудного.

Та  долі  подякуй,  що  день  такий  був,
Що  щастя  до  тебе  сонцем  зійшло.
І  пісню  незвичну  ти  все  таки  чув,
Бо  інших  їх  щастя  уже  не  знайшло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184303
дата надходження 16.04.2010
дата закладки 17.01.2019


Чайківчанка

ТИ ЛЮБИВ ЯСНИМ МІСЯЦЕМ У НЕБІ

ТИ  ЛЮБИВ  МЕНЕ  ЯСНИМ  МІСЯЦЕМ  У  НЕБІ
Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  у  небі!
і  на  мої  стежки  засівав  зерно  добра.
Як  білолиций  Ангел  явивсь  у  потребі...
Надихав...  виростали  у  птаха  два  крила.

Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  у  вікні!
і  важкі    думи  колисав  у  тривожних  снах.
A  вітром  розчісував  пишні  коси  мої...
в  польоті  ,підтримував  крилом  як  лебідь  птах.

Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  на  землі!
освітив  квітучу  стежу...  круті  дороги.
Dумав  про  мене  віддавав-почуття  свої-
 два  серця  ,єднала  любов  і  святість    Бога.

Ти  любив  мене,  як  батько,  брат  і  милий  друг!
словом  порадив,  і  був    у  важку  хвилину....
Kволу  душу  лікував  від  розпачу  недуг,
і  пригортав,  до  себе,  як  мати    дитину.

Ти  любив  мене....    був  приємний    у  розмові!
підбирав  лагідні,  ласкаві  ,ніжні  слова....
I  в  душі,  цвіли  троянди  у  дні  зимові,
бо  де  високі  почуття  там    любов  свята.

Ти  любив  мене...  ясним  місяцем  у  небі!
ти    надія,  опора-  і  крилата  мрія.
Я  на  землі  сяю    зорею  для  тебе,
ти  лицар  на  коні,  а  я    квітка  лелія.
М  ЧАЙКІВЧАНКА


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821466
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

КІНЬ ТА КІТ байка



Сміється  хитрий  кіт  з  коня:
-  Гаруєш  тяжко.  Де  ж  платня?
Коли  вже  станеш  ти  мудріш?
Щоб  день  у  день  тягнуть  за  гріш!
В  житті  є  істина  одна:
Робота  любить  дурнів,  знай!
Хто  гідно  платить,  тих  катма.
Працюй  багато  й  задарма.
Роботи  повно  є  в  селі,  
Та  я  лежу,  бо  встати  лінь.
Шукаю  труд  усім  на  зло,  
Щоб  легко.  Й  сумно  не  було.
Погодивсь  кінь:  -  Є  правда  в  тім.
Та  маю  їжу  й  теплий  дім.
Шукає  кожен,  знайдуть  всі:
Робота  нас,  а  ми  -  її.
У  когось  розум,  в  когось  вік.
Незгоден  хтось,  а  хтось  вже  звик.

Шукаєм  часом  труд  легкий,-
Виходить  часто  навпаки.
Робота  зовсім  несмішна.
Зате  смішна  –  таки  платня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820885
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Віталій Назарук

НЕ ВБИВАЙТЕ СЛОВОМ

Нікого  у  житті  не  обзивай,
Забудь  про  мати  і  про  грубе  слово.
Душу  людську  словами  не  вбивай,
У  тебе  ж  є  найчарівніша  мова!

Найперше  слово  «мама»  у  дітей,
А  далі  потічок  словесний  лине.
Кожна  розмова  додає  вістей,
Що  прилітають  в  спілкуванні  клином.

Діти  –  це  губка,  все  вбирає  в  нас,
Ви  щось  сказали  –  діти  не  забули…
Негарне  слово,  лайка  кожен  раз,
Повернуть  дітям  слово  і  минуле…

Коли  із  вуст  долине  щось  до  вас,
В  вас  буде  подив:  -  «Звідкіля  навчився?»
Казали  ви  при  ньому  і  не  раз,
Ось  результат  і  він  не  забарився.

Брудні  слова,  часами  матюки,
Морозять  душі,  викликають  сльози.
Вони  у  мові,  наче  будяки  -
Це  вороги  у  спеку  і  в  морози.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821557
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Олекса Удайко

НЕ ПІДСОЛЮЙМО РАНИ

     [i]Буває,  слово  –  втіха,
     але  буває  й  біль...  
     Сумуймо...  краще  тихо:
     слова  для  рани  –  сіль.[/i]
                 [youtube]https://youtu.be/ztGkoYgfHRQ[/youtube]                    
[i][b][color="#05457d"]Не  прискорюймо  ранок,    
що  ранкує  в  путі,
не  освячуймо  рани  –    
вони  й  так  вже  святі.  

Не  такі  в  горя  сльози…  і  cлова  там  не  ті:                                                                                                              
там  безмовність  мімози  –  як  стожар  в  темноті́.  

Не  освітлюймо  днину,    
вона  й  так  веселить,
не  ламаймо  калину  –            
то  підступності  сить...

Впадемо  на  коліна    у    мовчазну  ту  мить,
як  хоронимо  сина...  Він  поліг,  щоб  нам  жить.  

Не  освітлюймо  вечір  –                                                                      
то  блаженна  пора,
для  натомлених  –  втеча,  
світла-темряви  гра…

Не  підсолюймо  рани...    Вони  й  так  вже  болять:
не  зашторюймо  рами  в  матерів,  що  не  сплять![/color][/b]

14.01.2019    
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821409
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 16.01.2019


КОЛЮЧКА

ПРОБАЧ СОЛДАТЕ…. 😢😢😢

Два  неба,  і  два  таких  різних  світи,
І  хто  там  не  був,  не  зможе  цього  збагнути.
Ми  тут,  а  в  чужому  пеклі  вони,
І  з  дороги  тієї  уже  не  звернути.
Ми  радіємо  сонячним  дням,
А  над  ними  з  свинцю  тумани.
Там  земля  під  ногами  горить,
І  здригається  серце  в  мами.
Пробач  мене  солдате,  я  благаю,
Пробач,  за  те,  що  ночі  ти  не  спав!!!
Пробач  за  тих,  що  в  домовині  спочивають,
Ти  їх  колись  братами  називав.
Пробач,  за  те,  що  сплю  у  теплім  ліжку,
А  ти  у  бліндажі,  в  сирій  землі.
Пробач  мене  солдате,  я  благаю,
За  те,  що  ти  у  "пеклі"  на  війні.
Я  сплю  спокійно,  свої  ночі  до  світанку,
А  ти  здригаєшся  на  кожен  звук  боїв.
І  знову  втрати,  побратим  прикрив  собою,
А  хтось  його  прикрити  не  зумів.
Пробач  за  сльози,  й  сивину  твоєї  мами,
За  всіх  дітей,  що  більше  батька  не  обіймуть.
За  всіх  жінок,  що  так  зарано  овдовіли,
Печать  війни,  яку  із  серця  вже  не  вийму.
Пробач  солдате,  за  всі  рани,  що  отримав,
Я  знаю,  як  душа  твоя  болить!
І  плаче  гірко,наша  мати-Україна!!!!
Бо  знову  має  сина  хоронить.
Пробач  солдате,  я  прошу  за  всіх,  й  за  себе,
Бо  ця  війна,  в  моїй  душі  також  ятрить.
Пробач  мене  солдате,  прошу  в  неба,
Хай  Матір  Божа,  береже,  й  захоронить...
Пробач.......!!!!!!!!!!!

НАДІЯ  КИШЕНЯ  23.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784014
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 15.01.2019


Лилея

Всему Миру! Блага!

Всему  Миру!
Блага!
Жить  в  Мире!
На  нашей  Планете!
Надо!
Обязательно!
Мир  берегите!
Планету  Добром!
Окружите!
Замечательные  мысли!
Создавайте!
Энергию  Света!
От  Бога!
Принимайте!
С  благодарностью!
Делитесь!
В  океан  Любви!
Окунитесь!
Проснитесь!
Откройте  шире  глаза!
Ведь  родились  незря!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821290
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

КРИЛА Ой, Орле Брате, крила маєш. .

КРИЛА
Ой,  Орле  Брате,  крила  маєш..
Тож..-  не  складай  їх  -  а  лети!.  
Ще  й  долю  свою:  волю,  силу,
Рідній  землі  Ти  присвяти!

Нема  у  мене  крил,  -  то,  шкода.
Не  можу  злету  я  відчуть.
Ще  й  над  Вкраїною  народу  
Крилами  весело  змахнуть

А  ти  ж,  мій  Брате,  все  це  маєш.
Ще  й…  може…
бачиш  
там,  здаля:
Як  відродиться  Україна,
Народу  вільного  земля..

Як  душу  нашу  вже  не  будуть  
Топтати  упирі  тупі,
Коли  ж  Вкраїнці  зрозуміють,
Серця  ОТУТ  лише  живі..-
У  ріднім  краї,  
Де  калина,
де  мати  стежку  провела..
Для  тої  доньки  і  для  сина.
Яким  лебідкою  була..
Та  й  полетіла  в  гай  далекий..
Той  гай  зрубали,  продали..
І  душу  мами-України  
І  волю  діток  пропили..
Завчасно.

Ой  ти,  лебідко,  душа  мила,
Злітаєш  десь  та  б’єш  крилом..
Чи  чуєш..  старая  могила
Про  волю  плаче  над  селом.

Ту  наша  волю,  нездоланну.
Розриту,  зорану,  
Оту..

Ой  де  ж  ти,  де  ..  Богдан,  Іване..
Ой  де  ж..  Тарас..
Святу  мету
Неправда  в  серці  задушила,
Свобода  -  в  пекелі,  у  вогні

Позич,  мій  Брате-Орле  крила,
На  років  30  хоч  мені..!
Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815998
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 14.01.2019


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

З полониною в вітрах Смерека шепоче (пісня. виконує Олександр Соколов, музика - О. Соколов)

З  полониною  в    вітрах    
Смерека  співає
І  веселий  Черемош,
Сонце    зігріває

Залишаю  серце  я
У  казковім  краї
Най  впаде  на  нього  сніг,  
Суму  в  тім  немає
***
***

Ой,  Смугарський  водоспад
Ти  ведеш  розмову.
Про  чудовий,  батьків  сад,
Пісню  колискову.

Під  цю  пісню  до  зорі.
Мольфара  чекала,    
Одинокая  душа,  
Що  колись  співала

****
****

З  весни  в  гори  я  піду,  
Через  ту  долину,  
Де  розквітне  на  весь  Світ  
Червона  калина

Де  чарівна  дивина  
В  душі  заблукала,
Де  мене  й  тебе  сопілка
Навік  поєднала

Як  вернеться  додому,
Милая  дівчина,  
То  й    розквітне  навесні,  
Мати-Україна!

(Анфіса  Стефко-Букреєва)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817382
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.01.2019


АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)

СКРИПАЛИК НАМ ПІСНЮ ЛИШИВ ПО СОБІ. (пісня)

СКРИПАЛИК  НАМ  ПІСНЮ  ЛИШИВ  ПО  СОБІ.

ГРАЙ,  СКРИПАЛЮ!  #НОВАПІСНЯ
Музика  –  Олександра  Соколова  
Слова  –  Анфіси  Букреєвої  –  Стефко
Виконує  пісню  Олександр  Соколов

Заплакала  скрипка  у  тиші  хатини.  
І  серце  застигло  немовби  на  мить.
Не  смутком  сповите,  -  душею  дитини.
Скрипалик  маленький  серцями  бринить!

Некошене  жито  застигло  під  снігом
Розбита  хатина,  -  війни  тяжка  мить
Земля  у  розривах,  на  вражу  утіху,  
Та  все  ж  не  скорилась,  -  хатина  стоїть!

І  чується  десь,  між  розкатами  злими.
Між  болем,  прокляттями,  смутком  журби.
Хтось  грає  у  тій,  одинокій  хатині..-
Скрипалик  нам  пісню  лишив  по  собі!

То  грай  же,  мій  брате,  щоб  в  пісні  згадалось
Як  отча  хатина  була  молода,
Калина  як  квітом  весні  сповідалась
Верни  нам,  скрипалю,  ті  щедрі  літа!

Я  знаю,  що  зможеш  той  рай  повернути
Чарівнії  звуки  живуть  у  тобі  
Не  можна  душею  нам  рідне  забути,
 Віддати  країну  війні  і  журбі.

Тож,  грай  ще  скрипалю,
Грай  так,  щоб  збудилось
У  серці  кохання  незраджене  знов.
І  вольна  душа  до  рідного  хилилась
Вернулись  в  хатину:  весна  і  любов!

Анфіса  Букреєва-Стефко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821282
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 14.01.2019


Віталій Назарук

ЗАЛИШАЙСЯ ЛЮДИНОЮ

Родився  –  ти  вже  людина,
У  тебе  твої  батьки.
У  тебе  твоя  родина
Знай,  ти  в  них  один  такий.

З  роками  стаєш  мудріший,
Життя  виявляє  хист.
Фізично  стаєш  сильніший,
Господь  добавляє  ріст.

Спочатку  на  четвереньках,
А  далі  в  житті  на  двох.
Коли  по  шляху  від  неньки
Відправить  в  життя  вас  Бог.

Лише,  коли  зловить  спину,
Недуга  через  роки.
Ти  палицю  із  ліщини
Візьми  собі  до  руки.

Проте  і  тоді  й  надалі,
Живи  і  життям  пишайсь.
Відкинь  нелюдські  деталі  -
Людиною  залишайсь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821291
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 14.01.2019


КОЛЮЧКА

Я НІКОЛИ НЕ СТАНУ ІНША….



Я  не  вірю,  що  час  лікує,
Може  трохи  затягує  шрами.
А  в  душі  наче  "біс"  танцює,
Сипле  сіль,  на  ці  давні  рани.
Я  не  вірю,  що  пам'ять  зрадить,
І  дозволить  усе  забути.
Може  серце  цьому  завадить,
Та  від  цього  не  легше  жити.
Я  не  вірю,  що  все  минає,
Бо  часом  хочу  все  вернути.
Потім  долю  знов  проклинаю,
І  так  хочеться  все  забути.
Я  не  стану  ніколи  інша,
І  не  гратиму  дивні  ролі.
Я  зроблю  мабуть  все,  і  більше,
Я  піду  навіть  проти  волі.
Я  не  буду  комусь  коритися,
Хай  кусають  до  крові  губи.
Я  для  себе  хотіла  зміниться,
І  можливо  це  стане  згубою..
Я  не  буду  вже  більше  плакати,
Як  би  доля  мене  не  зрадила.
Хочу  сонце  на  обрії  бачити,
І  повірити  справді  в  диво.
Я  багато  в  житті  побачила,
І  високу  ціну  платила.
Помста-це,  що  я  всіх  пробачила,
Хоча  кров  застигає  в  жилах.
Я  не  плистиму  за  течією,
Я  іду  проти  вітру  вперто.
Зачиню  за  собою  всі  двері,
Бо  минуле  потрібно  стерти.
Хай  життя,  ще  не  раз  ламатиме,
Але  я  не  опущу  руки.
Волю  я  в  кулаках  триматиму,
І  терпітиму  різні  муки.
Може  стану  для  когось  гордою,
Та  мене  не  хвилюють  інші.
Я  піду  лиш  своєю  дорогою,
Я  не  стану  ніколи  інша...

НАДІЯ  КИШЕНЯ  26.12.2017.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768118
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 13.01.2019


Не Тарас

Сіра зима

Якоюсь  сірою  видалась  зима.
Метне  сніжком  і  знову  посіріло.
Бач    навіть  посіріла  голова,
Ще  від  дерев  я  бачу  сірі  тіні.

Під  стать  природі  настрій  сірий.
Хатинки  в  сіре  одяглись.
Та  й  зайчик  ,ше  не  зовсім  білий,
І  ́сірий  дим  пливе  у  вись.

Сіріють  хмари.  зимове  небо.
В  сірих  тонах  моє  село.
Сіра  стіна  далеко  степом,
Сіра  зима  в  сиве  чоло.

Сіренька  пташечка  горобчик  ,
Ще  більше  сірих  голубів.
У  сіре  одягнувся  хлопчик
І  так  багато  сірих  снів.  

Сірі  тона  чи  напівбарви.
Дороги  сіре  полотно  ,
Там  за  вікном  сіріють  мальви  ,
А  в  сірій  буді  пес  Сірко.

Живе  в  норі  сіренька  мишка,
Ще  від  лисиці  сірий  слід,
В  моїх  руках  сіренька  книжка
Про  непростий  і  сірий  світ.́

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821162
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Valentyna_S

Замальовка 6

Сусально-зоряне  сині  мерехтіння
Нічного  вернісажу  небозводу,
І  пілігрима  на  річці  сліду  тіні,
Й  дзеркальність  срібна,  й  перламутрість  льоду…

На  перелозі  трояндові  світання…
Блакить  гойдає  пір’я  лебедине…  —
Довічне  досконалості  пізнання.
Невже  краса  врятує  світ  й  людину?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821267
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Лілія Левицька

Живіть, а не жалійтесь!

Хіба  ж  то  жити  людям  важко?
Чому  жаліються  усі?
Усі  похмурі  і  сумні.
Ви  подивіться  хоч  на  небо,
на  ясне  сонце  у  вікні.
Погляньте  на  життя  очима,
немов  дитина  проживіть.
Старайтесь  жити  у  добрі,
любити  і  щиро,безкорисно.
Не  думать  про  біду  вам  треба,
не  про  маєтки  й  машини,
вам  про  життя  подумать  треба.
Знайти  свій  сенс,здійснити  мрії,
знайти  любов  на  все  життя.
Оце  потрібні  речі.
Живіть  будь  ласка  Люди,
Живіть,любіть,радійте,
люди,прошу.  
І  не  жалійтесь,  час  іде  й  іде,
більш  не  вернеться  і  не  дасть  вам  змін.
Життя  одне  -  затямте  це!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821259
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Любов Іванова

ЖИТТЯ, ЯК СВІЧА…

[b][i][color="#690f0f"]Життя,  як  свіча...  Відгорить  і  за  обрієм  згасне
Залишивши    слід  у  серцях  і    на    рідній  землі.
І  все,  що  було...  а  було  ж  -  і  сумне...і  прекрасне,
Розтане  як  день  в  невблаганній,  вечірній  імлі.

Життя,  як  свіча,  що  стікає  неквапно  додолу,
Та  світлом  своїм    зореніє  вона  не  дарма.
А  скільки  сердець  ця  свіча  зігріває  довкола
І  поряд  з  людьми  зігрівається  серцем  сама.

Життя,  як  свіча...  Та  не  можна  безслідно  згоріти,
Даруйте  тепло,  бо  не  треба  у  душах  зими...
І  дуже  шкодА,  якщо  хтось  це  тепло  не  помітив,
І  поруч  пройшов,  загорнувшись  у  морок  пітьми.

Життя,  як  свіча...  Хай    горить  якнайдовше  цей  вогник,
Наповнять  життя  невичЕрпної  сили  струмки.
Нехай  поміж  круч  пропливає  життя,  наче  човник.
І  власна  свіча    зореніє  ще  довгі  роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 13.01.2019


Протоієрей Роман

Люби!. .

Авторська  пісня  


Люби  мене  безгрішно,  новорічно!
Люби,  як  гладиш  квіти  по  весні!
Люби  мене  безхмарно  і  навічно!
Люби  мене  в  зірках!  Люби  вві  сні!..

Люби  мене,  коли  палають  крони,
Коли  вогонь  відблискує  в  очах,
Люби  мене  коли  вітри,  прокльони
Доносяться  —  і  коло  горла  страх,

Як  гостре  лезо,  прорізає  шкіру,  —
І  відчуваєш  всім  єством  протест.
Люби  мене,  коли  втрачаєш  віру,
Люби  мене,  коли  ідеш  на  Хрест...

Люби  мене,  коли  мене  всі  зрадять
І  почорнять,  скупають  у  золі!
Люби  мене,  коли  любить  не  радять
І  найрідніші  люди  на  землі!

І  серце  неймовірний  сумнів  крає,
І  сльози,  немов  зорями  в  траву...
Люби  мене!  Бо  вже  мене  немає.
Я  став  тобою!  Я  в  тобі  живу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821224
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Світлана Петренко

ВОЛЯ

О  воле,  безкінечна  і  безкрая,
Пошарпана  вітрами  ,  не  мовчи.
Ти  у  душі  моїй  озвись  словами,
Тебе  почую,  тільки  не  кричи..

Тебе  побачу  я  й  поміж  дощами
Скупими  і  студеними  як  лід...
Між  променями  сонця  і  зірками,
О  ,  воленько,  і  там  знайду  твій  слід.

А  як  інакше  можна  жить  на  світі?
Людина  я,  пробачте,  не    слимак.
Буденність  зла,  скупа,  несамовита,
Та  хочу  волі  я  пізнати  смак!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818755
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 13.01.2019


Світлана Петренко

ціпин сон

Спить  малесеньке  курчатко
Снить  йому  веселий  сон:
Ніби  котить  коліщатко,
А  йому  назустріч  –  слон,

Не  злякалося  курчатко,
А  зраділо:  справжній  слон!
Простягнуло  коліщатко,
І  поціпало  у  сон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819927
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Малиновская Марина

< Брызги шампанского!… >


Как  брызги  шампанского,  разлетелись  мои  надежды!
Как  брызги  шампанского,  случились  слёзы  Души...
В  Новогоднюю  ночь  -  грусть  моя  была,  как  океан  безбрежная...
Иду  я  дальше  без  тебя,  как  я  тебе  навстречу  ни  спеши...

На  память  о  тебе  остались  мне  одни  воспоминания,
Но  могут  разлететься  и  они,  как  брызги  шампанского...
Есть  у  меня  хороший  чай  -  «Брызги  шампанского»!
Теперь,  он  о  тебе  такое  тёплое  и  вкусное  напоминание...

Я  буду  пить  любимый  чай,  ассоциировать  его  с  тобой!
И  направлять  в  твою  сторону,  мысленно,  брызги  шампанского!
Возможно,  это  новый  и  тонкий  мост,  чтобы  создать  любовь...
Навстречу  друг  к  другу  слишком  затянулись  наши  странствия...

Как  брызги  шампанского,  разлетелись  старые  надежды!
Освобождая  место  для  новых  стихов,  надежд  и  чувств!
Я  одеваю  свою  Душу  и  Сердце  в  новые  красивые  одежды,
Как  брызги  шампанского,  пусть  разлетаются  страдания,  грусть!

Я  буду  верить  в  Лучшее,  и  Счастье  творить  вопреки!
Применяя  в  жизни  своей  -  силу  Добра  и  чистой  Любви!
В  Новогоднюю  ночь  случилось  чувств  перерождение!
Как  брызги  шампанского,  пусть  долетят  до  тебя  Души  откровения...


(c)  Марина  Малиновская,  /  январь  2019  /

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820987
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Лілія Левицька

Моє життя

Моє  життя  !
Я  вирішу  сама
Чи  бути  мені  як  істота  та  бездушна  
чи  все  таки  прожити  ,як  людина.
Хтозна,хтозна  як  мені  жити  взагалі?
Ніхто  не  зна  
Ніхто  й  не  буде  знати.
Моє  життя  і  все.
Моє  життя  .
Мої  проблеми,біди,перепони
Але  мої  і  більше  нічиї.
Ніхто  не  проживе  за  мене  і  не  вкаже.
Куди  іти,ким  бути,жити  з  ким.
Моє  життя  -нічиє
Лиш  моє
І  проживу  я  ,як  людина  все  життя.
Мій  вибір    йти  під  кулі,йти  туди.
Де  ходить  смерть  і  тільки
косить  й  косить  люд.
Моя  країна  -  більше  нічия.
І  я  боротись  буду  -бо  вона  моя.
Життя  в  мене  одне,не  два  й  не  три.
І  проживу  оте  життя  я,як  потрібно.
А  вже  як  хтось  укаже,що  робить  .
То  скажу  -  ви  живіть  собі  самі,
в  своєму  світі  і  в  своїх  проблемах,
байдужі  ви  мені,  ваші  слова.
Моє  життя  і  в  ньому  я  жива!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820732
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 13.01.2019


геометрія

УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ…

                               Україна  починається  з  тебе,
                               Її  доля  залежить  від  нас...
                               Щоб  над  нами  було  чисте  небо,-
                               Вірний  вибір  зробити  вже  час!..

                               Жить  не  можна  сьогодні  пасивно,
                               І  щоб  край  наш  досяг  всіх  висот,
                               Треба  разом  усім  йти  у  ногу,
                               Якщо  ми  український  народ!..

                               І  відноситись  самокритично,
                               І  до  себе,  й  хто  поруч  іде,-
                               Домагатися  Правди...І  звично
                               Помагати    тим,  хто  відстає!..

                               Захищати  свою  Україну,
                               Як  її  захищав  наш  прадід...
                               Своє  місто,  село  і  родину,
                               Свою  землю  і  рідний  поріг!..

                               Жить  для  себе,  сім"ї  і  країни,
                               Якщо  ти  був  і  є  патріот,
                               Захищати  здобутки  повинні,-
                               Кожен  з  нас,  бо  ж  ми  вільний  народ!..

                               Якщо  зробимо  правильний  вибір,
                               У  майбутнє  це  кожного  крок,-
                               Для  країни,  можливо  єдиний,
                               А  для  всіх  нас  важливий  урок!..

                               Та  й  цього  ще  усе  ж  недостатньо,
                               Підставлять  і  своє  теж  плече,
                               Не  брести,  як  незрячі  пасивно,
                               Не  боятись,  коли  й  припече!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821102
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Дружня рука

Ковток коньяку, поезія в серце …

Я  друзям  своїм  радію  безмірно,  
сумую  за  них,  не  знаю,  що  вірно.
І  впертих,  нудних,  таких  безсоромних
Люблю  я  усіх:  мінорних,  мажорних  …

Ковток  коньяку  і  дві  мандаринки,  
Розмова  уперлась  в  невдалі  сходинки.
Усяке  було,  колись  пригадали,
Як  разом  годинами  так  пропадали  …

О  ні,  це  не  так,  як  думають  інші,
Сюжети  згадавши  з  "Іронії  долі",
Всі  наші  розмови  були  важливіші,
Здебільшого  в  пісні,  а  не  в  алкоголі  …

А  жорна  це  тим,  що  стерті  коліна,
Для  кого  навколо  усе  пластилінно,
Якось  зрозумів:  ось  вона  Україна,
Де  друзів  моїх  потовчена  спина  ...

Де  світ  їх  дітей  і  де  окрики  долі,
Де  ми  щось  робили  із  власної  волі,
Прогнали  ординця,  що  прагнув  до  трону,
Йому  видавалось,  що  взяв  безборонну  …

А  друзів  багато  –  живе  Україна,
Така  нерозумна,  байдужа,  безчинна,
Ковток  коньяку,  поезія  в  серце,
Кивни  на  прощання  подру́зі  жонглерці  …

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821137
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Катерина Соколова

Одна дорога

Не  кажи  нічого.  
Лиш  одна  дорога
Крізь  яскравий  спокій
Неритмічних  кроків.
Повертай  додому
Непокірну  втому,
Падай  на  підлогу
І  молися  богу.
Слухай  шепіт  листя
Розірви  намисто
Тихих  слів  і  болю,
Засинай  поволі.
Зажадай  забути.
Вже  дерева  взуті
В  зимні  черевики
Завмирають  ріки.
Не  твоя  назавжди.
Осінь  –  пристрасть  майже.
Заглядає  в  очі,
Забирає  ночі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754793
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 13.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Бурулька

Росла  бурулька  з  стріхи  на  даху,
І  кожен  день  тягнулася  донизу,
Міцніла  у  погодоньку  лиху
Від  сонечка  –  скидала  нижче  ризу.

По  крапельці  росла  із  дня  у  день  
В  морозну  пору  крижаніли  сльози
Для  променів  –  вона  немов  мішень  -
Такі  от  є  складні  метаморфози.

Холод,  тепло,  відлига  і  мороз,
Все  вдало  поєдналось  в  її  долі,
Ніхто  ніколи  не  сприймав  всерйоз,
Чому  бурулька  плакала  поволі?

Та  в  одну  мить  завершивсь  її  час,
На  землю  вона  впала  наче  скло  ,
Блиск  кришталю  вмить  потьмянів  й  погас,
Ніхто  й  не  знав  що  в  тій  душі  було…

12.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821161
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Юхниця Євген

Не підсовуйся ж ти близько

До  жінки  вранці:  «Не  підсовуйся,  чуйш,  близько!
Маланка  –  ниньки.  Ну  –  цнотнива.  Й  ти  шануйся!»
...Моя  здивована  намружена  Ориська
Аж  піднялась  до  стелі  на  півголих  руцях:
--Ти  що,  здурів,  чи  чимсь  у  носі  –  поперхнувся?..,  -
А  я,  такий:
--Млинці  печи  йди  спершу!  З  м,ясом,  з  м,ясом!

Й  на  мене  впало  щось  важке,  гаряче,  з  вку́сом,
Й  без  письмодо́зволу,  здається,  гвалтували  масу...

13.01.19  р.  (  «Тремтячим  ранком13  січня»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821181
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ У ШИРОКІМ ЖИТО КОЛОСИТЬСЯ!

Ой  у  полі  у  широкім  жито  колоситься.
А  у  нашій  Україні  доля  веселиться.
Бо  є  щедрий  коровай  у  кожній  хаті.
Будьмо  багаті!

Ой  у  полі  у  широкім  пшениченька  родить.
А  по  нашій  Україні  світла  радість  ходить.
Бо  є  в  кожному  дворі  вівці,  корови.  
Будьмо  здорові!

Ой  над  полем  над  широким  жайівір  в  небі  в'ється.
Тепер  нашій  Україні  ясний  день  всміхнеться.
Бо  весела  в  світі  в  нас  дружна  родина.
Доля  щаслива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821192
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Чайківчанка

МЕНІ ПОТРІБНА ТІЛЬКИ ТИ

МЕНІ  ПОТРІБНО  ТІЛЬКИ  ТИ
Мені  потрібна  тільки  ти  ти  ти,
Твоя  щира    сонячна  усмішка,
Ти  немов  ніжна  троянда  весни
із  казки  принцеса  білосніжка  ...

Послухай,люба  серденько  моє,
Як  грають  струни  почуття  мої...
Я  Віддам  за  тебе  життя  своє
Зацілувать  ніжні  уста  твої...

Дивлюсь  у  твої  небесні  очі,
і  тону  у  синім  океані...
Будь  зіркою  мені    серед  ночі,
сяйвом  освіти  стежку  кохання...

Закоханий  у  коси  шовкові                !
Ти  -  є  ніжна  пісня,мій  тихий  рай.
Розпали  вогонь  ватру  любові,
і  пташкою  про  кохання  співай...

О  музо,  прошу  до  мене  зійди  !
я  відкрию  двері  у  світлицю.
про  почуття,  коханій  розкажи,...  
щоб  пити  кохання  як  водицю.

Мені  потрібна  тільки  ти  ти  ти  !
Без  тебе  мені  самотньо,  журба...
з  тобою  ,  і  в  зиму  цвітуть  сади...
і  до  tебе  манить  твоя  краса.
 
М  ЧАЙКІВЧАНКА




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821169
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Орхідейно-білий ранок

Орхідейно-білий  ранок  снігом  пахнув,
Біла  орхідея  розцвіла  в  кімнаті.
Глянцеві    бурульки,  як  мовчання  пазли,
Ще  вночі  застигли    у  скляному  насті.

А  тепер  звисали,  мов  сліпучість  сонця.
Хвилювали  серце  новизною  часу,
Діставали  ніжно  і  чуттєво  донця.
У  зіницях  любий  виринав  анфасом.

Орхідейно-білий  ранок  таємничий.
Орхідея  біла  розцвіла  любові.
Імпульсом  до  дії  -  біла  мальовничість.
Крізь  мовчання  криги  пробивалось  слово.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821105
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019


Любов Іванова

З НОВИМ РОКОМ!!!

[b][i][color="#42e009"][color="#0b2d7d"]Усі,  як  в  дитинстві  чекають  наближення  свята,
І  мають  доволі  надій,  і  великих  бажань,
Хто  ж  знає,  що  нам,  подарують  оті  поросята?
Хай  був  би  це  приріст  найкращих  людських  сподівань.

Нехай  принесуть  людям    спокій    і  мирні    світанки  ,
У  кожну  родину  -  повагу,  підтримку  й  любов.
А  ще,  щоб  здійснялись  бажання  любі  й  забаганки...
І  справи  від  влади  позамість  солодких  розмов.

Прийдешня  Свиня  має  Жовтою  бути,  як  сонце,
А  ще  -  Земляною,  цей  факт  зрозумілий  для  нас.
Нехай  Новий  рік  в  кожен  дім  і  у  кожне  віконце
Несе  те  безцінне,  що  має  вагу  повсякчас.

А  доля  нехай  всіх  купає  в  здоров"ї    і  щасті,
Врожайні  поля    одягає  ясна  сонцезлоть.
І  днини  прийдуть  у  життя  веселково-квітчасті,
Нехай  береже  нас  усіх  й  Україну  Господь!!

Від  щирого  серця  вітаю  усіх  з  Новим  роком!
Хай  буде  Вам  легко  на  різних  життєвих  стежках.
Долайте  шляхи  заповзятим,  упевненим  кроком
Тримайте  удачу  надійно  і    міцно    в  руках!![/color][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819567
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 07.01.2019


Любов Іванова

В РОЖДЕСТВЕНСКИЙ ВЕЧЕР

[b][i][color="#68b327"][color="#db073f"]В[/color]от  еще  один  год  остается  в  архиве  

[color="#db073f"]Р[/color]азместилась  на  полках  событий  чреда  
[color="#db073f"]О[/color]н  прошел...  прошумел,  будто  в  августе  ливень  
[color="#db073f"]Ж[/color]аль,  но  жизнь  быстротечна,  как  в  ливне  вода.  
[color="#db073f"]Д[/color]огорает  свеча,  дивный  запах  от  ели,  
[color="#db073f"]Е[/color]cть  обитель,  где  греет  домашний  уют,  
[color="#db073f"]С[/color]тол  накрыт  для  семьи,  (ведь  сегодня  сочельник),  
[color="#db073f"]Т[/color]ак,  как  было  всегда  -  из  двенадцати  блюд...  
[color="#db073f"]В[/color]  дверь  стучится  метель  и  поет  свои  песни,  
[color="#db073f"]Е[/color]й  колядки  под  стать    детвора  пропоет  
[color="#db073f"]Н[/color]ам  колядки  детей  что  ни  есть  лучший  вестник.  
[color="#db073f"]С[/color]тав  звездой  путеводной  на  годы  вперед.  
[color="#db073f"]К[/color]аждый  в  праздник  такой  пребывает  в  молитвах.  
[color="#db073f"]И[/color]  о  мире  взывает  к  Святым  Небесам  
[color="#db073f"]Й[/color]  душа  для  любви  и  для  счастья  открыта,

[color="#db073f"]В[/color]се  на  свете  готовы  к  большим  чудесам...  
[color="#db073f"]Е[/color]сть  желаний  полно,  пусть  сбываются  в  святки,  
[color="#db073f"]Ч[/color]удеса  вокруг  нас,  время  для  волшебства.  
[color="#db073f"]Е[/color]сли  верить,  то  все  будет  в  полном  порядке  
[color="#db073f"]Р[/color]адость  жизни  познай  в  эти  дни  торжества...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820442
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Чайківчанка

КОЛИ ДОЖИВЕШ ДО СИВИНИ

Коли  доживеш  до  сивини
Тоді  зрозумієш  -суть  життя
Що  життя  -коротка  мить  весни
Блаженний  сон  -вчорашнього  дня.
Як  від  А  до  Я-  пройдеш  життя,
Зважиш,  все  на  терезах  долі,
Що  світ-є  безмежний...  безкінця,
Крутиться  ,по-  вісі  ...по-  колі.
Як  душа,  відчує  сіль  землі,
Її  страждання  ,тривогу    біль...
Взнаєш  ,ціну  хліба  у  житті-
Із  Всевишнім,  досягнеш  ціль.
Ми  родились  ,пізнати      Бога...
Орати,    сіяти  зерно  добра.
І  за  ним  крокувати  в  ногу...
Нести  ,священну  свічу  -життя.
У  світі  є    радость    печалі,
Мала  жменька-  зібраних  плодів  .
Живи  ,твори    крути  педалі,
 Усміхайся  ,поміж  ясенів.
Коли  доживеш  до  сивини...
Оціниш  ,кожен  крок  на    путі.
Бо  життя  ,як    листя  восени...
Відлітає  ,згорає    на  землі.
У  святій  тройці  -Віра  надія,
Любов  -дає  сили    натхнення.
Розкути  тьму  і  цвіла  мрія...
Славити  ,Бога  -сьогодення.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820445
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019


Віталій Назарук

ПОДІЛЬСЬКИЙ БУЧАЧ (фейсбук)

                         (Пісня)
Подільська  окраса  в  ярах  і  долинах,
Де  липою  пахнуть  ліси.
Солодкі    медунки,  квітує  калина,
Бандури  звучать  голоси.

Пр:  Тут  Бучач  розкинувсь  на  пагорбах  древніх,
Де    Стрипа  тече  до  Дністра.
Церкви  і  костели  здіймаються  вгору,
Квітує  Поділля  краса.

Тут  землі  родючі,  народ  працьовитий.
Ростуть  золоті  пшениці.
Узором  подільським  сорочки  розшиті,
Глибокі  стоять  криниці.
Пр.

Історія  славна  подільського  краю,
Її  пам’ятає  народ.
І  грає  бандура,  історію  грає,
У  співі  подільських  щедрот.
Пр.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820088
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Лілея1

ЗАРИМОВАНІ ГАМИ…

[i][b]Тиха  ніч...    заримовані  гами...
Два  сполучення  нових  світів...
Заціловані  рясно      снігами
Мандаринки  нічних  ліхтарів.

Аркуш  міста...  накреслення  колій,
Жовтих  вікон  яскравий  мазок,
Сенсор  неба  в      графічних  паролях
Голубих  мерехтливих    зірок.

Титри  снігу...  мільйони  історій...
Ніч  натхнення,  навкруг  ні  душі,
Тільки  звуки  останніх  рапсодій,
Тільки  муза,  слова  і  вірші.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820089
дата надходження 04.01.2019
дата закладки 04.01.2019


Капелька

Когда спокойно на душе

Когда  спокойно  на  душе
И  день  склоняется  ко  сну,
Ты  понимаешь,  что  уже
Ты  счастлив  видя  красоту.

Земля  не  ранами  полна,
Кругом  деревья  и  цветы.
Не  обижается  трава,
Когда  ногой  наступишь  ты.

И  птицы  так-же  как  вчера
Благодарят  за  этот  день.
Услышим  песню  соловья,
Ещё  не  лёг  в  свою  постель.

Кружатся  ласточки  опять,
Круги  не  лень  им  намотать.
По  своему  кричат-свистят,
Спешат  друг  другу  рассказать.

Поднялся  ветер  и  листва
Шумит  наверно  пред  грозой.
На  сердце  лишь  бы  не  гроза
И  расквитаться  бы  с  войной.

Какая  ныне  красота!
Давно  морозы  позади.
Тепло,  не  душно,  не  жара.
В  разгаре  летние  труды.

И  солнце  ярко  светит  всем,
Когда  нет  туч  и  облаков.
Прекрасных,  добрых  много  тем
Для  написания  стихов!

                           16.06.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796558
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 02.01.2019


геометрія

КОЖНА ДИТИНА ЧЕКАЄ ДИВА…

                 Кожна    дитина    чекає    дива,-
                 Вчора,  сьогодні  й  завжди...
                 Кожна  родина  створить  повинна,
                 Все,що  можливе  для  них...

                 Не  забаганки,  диво  -  світанки,
                 Місяць  й  вечірні  зірки...
                 Сходження  сонця  в  раннії  ранки,
                 І  дивовижні  садки...

                 Мамина  мова  ніжності  повна,
                 Батькові  руки  міцні...
                 Вечірні  зорі,  синь  неозора,
                 Й  бабусі  диво  -  казки...

                 Весни  квітучі,  бузки  пахучі,
                 Теплого  літа  деньки...
                 Осінні  тучі,  ватри  димучі
                 І  дідусеві  байки...

                 Сніжнії  зими,  діти  щасливі,
                 Й  першії  диво  -  санки,
                 Друзі  сміливі  і  галасливі,
                 Й  на  всіх  одні  ковзани...

                 Батьківська  хата,  хоч  небагата,-
                 Вишні  й  калина  в  дворі,
                 Радість  дитяча,  юність  крилата,-
                 Все  у  теплі  і  добрі...

                 Мамині  страви,  чаї  духмяні,
                 Трави  густі  й  береги...
                 Шкільні    удачі,  й  перші  невдачі,
                 Нові  шляхи  і  стежки...

                 Тепер  смартфони  і  інтернети,
                 Нині  уже  не  дива...
                 Та  я  прошу  всіх  не  забувати,-
                 Є  ж  ще  й  природа  жива...

                 Кожна  дитина  чекає  дива,
                 З  ними  в  життя  вона  йде...
                 І  щоб  зростала,  й  була  щаслива,
                 Всі  пам"ятаймо  про  це!..  
                                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819915
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Valentyna_S

Повернулась зима

Ніч  укриває    притомлене  село
Лиш    ви́тканим  пуховим  покривалом.
Втирає    місяць  хмариною  чоло
І  бородою  з  висоти  киває.

Нарозпір  хвіртка  —  й  завіялась  зима,
Охоче  порядкує  у  садибі.
Бач,  на    подвір’ї  вже  клопотів  нема,
То  у  садок  дрібненько  вона  диба.

Сіренькі  тіні  розклала  по  снігу.
За  сторожів--  обметані  дерева.
Й  не  заманеться  приблудному    сичу
Жахати  ніч  ні  нявканням,  ні  ревом.

Всі  порошини  розпороши́ла  ніч
Й,  зубо́жіла,  сховалася  в  перини,
Прогнав  світанок  рожеві  дрімки  пріч,
З-за  обрію  проміння  сонця  рине.

Зима  явила  перві́сну  чистоту.
Під  пудрою  депресія  осіння.
І  геніальну  природну  простоту
Поклала  на  вівтар    вмиротворіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819907
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Valentyna_S

І білий день, і чорна ніч

І  білий  день,  і  чорна  ніч,  
І  спокій,  й  рух  --у  взаємодії.
Не  може  й  бути  протиріч
Поміж    крильми  буття  стихії.

Добро  і  зло.  А    межі    де,
Буває,    зрозуміти  складно…
Від  щастя    крок  лиш  до  біди,
Хоч  в  жмені  нитка  аріадни.

Усього    мить  –й  все  шкереберть,
Йдемо  хоч  манівцем,  хоч  прямо.
Лише  безсмертна  круговерть
Із  фінішним  вінцем  над  нами.

Ми  Є  ще!  --  значить:  живемо
В  облогах  суєти  й  тривоги.
Свої  в  них    жили  тягнемо
До  цілковитої  знемоги.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819913
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Інна Рубан-Оленіч

Нічка новорічна

Пахне  хвоєю  у  хаті,
І  ялинка  сяє,
Пір’я  за  вікном  лапате  ,
Січень  розкидає.

Ясно  зіроньки  у  небі,
Місяцю  моргають,
І  деревам  повні  жмені,
Інію  жбурляють.

З-під  ялинки  мандарини,
Дітям  ваблять  око,
І  до  себе  на  гостини,  
Кличуть  ненароком…

Там  цукерки  і  горішки,
Яблучка  медові,
І  льодяників  є  трішки,
Придбаних  у  Львові.

Там  коробки  і  пакунки,
Кошики  й  торбинки,
І  всілякі  подарунки,
В  свято  для  дитинки.

Все  це  нічка  новорічна,
Так  начаклувала,
І  казкова  мить  чудесна  
Все  подарувала.

01.01.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819840
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Надія Башинська

Я З ТОБОЮ!

         Все  просив  чоловік:  -  Дай,  Боже,  сили!
Все  просив  чоловік,  щоб  простили.  А  прощати  за  що?  
Видно,  знає.  За  плечима  мішок  важкий  має.  Там  малі  є  
гріхи,  є  й  великі.  І  дрібнесенькі  жить  не  дають  чоловіку.
         Чув  Господь  й  запитав:  -  Чому  просиш?  Назбирав  
повен  міх.  Сам  не  носиш.  Я  з  тобою!  Ми  вдвох  міх  несемо.
Бачиш,  прірва?  Туди  упадемо.
-  А  навіщо  тобі?!.  -  той  змолився.  -  Це  ж  мої  всі  гріхи...
Та  в  воді  опинився.
         І  несла  та  ріка  його  стрімко.  Плакав  той  чоловік.
Було  гірко!
Та  не  зчувсь,  як  на  березі  він  опинився.  Там  багаття.
Димок  вгору  вився.  Був  порожнім  мішок.  Стало  легко.
Тепер  міг  чоловік  йти  далеко.  
І  згадав  він  тоді  свої  роки.  Там  солодкі  були  гріхів  кроки.
Зрозумів:  цукру  ніс  мішок  повний!  Здався  теплим  тепер  
день  холодний...
         Нам  би  всім  ці  слова  зрозуміти,  щоб  гіркі  не  прийшлось
сльози  лити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819861
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019


Олександр Шевченко

Гуцульська казочка

Любі  ді́точки  мої,  розкажу  я  казку  вам,
У  якої  щасливий  кінець,
Це  було́  в  моїй  землі,  і  паслася  мовчки  там
Величезна  отара  овець.
А  пастух  веселий  був,  на  сопілці  витинав,
Веселив  свої  вівці  і  пси,
Горя-клопоту  не  знав,  дрином  грушки  оббивав,
Бринзу  їв,  але  хотів  ковбаси.
Ну,  а  вівці  є  –  вівці,  спокійно  моргали,
Кожне  думало:  «Добре,що  я  ще  живу»,
Одні  в  небо  дивились,  а  інші  лежали,
Ну,  а  більшість  спокійно  щипала  траву.

Раз  ішов  він  з  полонин  до  найближчого  села,
І  збивав  головки́  з  будяків,
А  назустріч  із  села  файна  дівчина  ішла,
Зрозумів,  чого  з  ве́сни  хотів.
Довго  бігали  вони  і  загнав  дівчи́ну  він
До  само́го  краєчку  води,
Хоч  у  грудях  била  кров,  в  голові  калатав  дзвін,
Та  ніщо  не  віщувало  біди.
Ну,  а  вівці  є  –  вівці,  спокійно  моргали,
Кожне  думало:  «Добре,що  я  ще  живу»,
Одні  в  небо  дивились,  а  інші  лежали,
Ну,  а  більшість  спокійно  щипала  траву.

Не  дійшов  він  до  села,  ковбаси  перехотів,  –  
Не  їдять  ковбаси  у  раю,
Щось  там  їй  наобіцяв,  слів  солодких  не  жалів,
Та  й  вернувся  в  кошару  свою.
Потягнувся  наш  пастух,  позіхнув  на  темний  ліс,
Та  й  заснув  собі  серед  овець.
А  дівчи́ні  навесні́  бузько  хлопчика  приніс,
Ось  вам,  дітки,  й  щасливий  кінець.
А  отара  спокійно  від  мух  відмахнулась,
Кожне  думало:  «Добре,що  я  ще  живу»,
Барани  засміялись,  а  вівці  зітхнули,
Ну,  а  більшість  спокійно  щипала  траву.

23.05.2005

Пісня  "КАЗОЧКА  ПРО  ВІВЦІ"
https://www.youtube.com/watch?v=9nlSm2ayk48

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533918
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.01.2019


Олександр Шевченко

Два колєги

                             
Веселіться,  міста  і  села,                                                                                                                                                                                                                      
Кривий  Ріг  і  Тернопіль  з  ними,                                                                                                                                                                                      
Заспіваємо  пісню  веселу                                                                                                                                                                                                                                      
Зі  словами  такими  сумними:

ПРИСПІВ:                                                                                                                                                                                                                                                                                  
Ой,  дурна  голова  в  Івана,                                                                                                                                                                                                                                
А  в  колєги  його  –  така  сама,                                                                                                                                                                                                                  
Ой,  дурна  голова,  пропаща,                                                                                                                                                                                                                                        
А  в  колєги  його  ще  краща!

Хай  говорять  про  нас,  що  хочуть,                                                                                                                                                                                                      
Ми  пліток  не  слухаєм  нині,                                                                                                                                                                                                                    
Хай  когось  там  жаба  задавить,                                                                                                                                                                                                                
Ми  з  колєгом  ні  в  чім  не  винні.

Скільки  раз  ми  собі  обіцяли,                                                                                                                                                                                              
Скільки  раз  зав’язати  клялися...                                                                                                                                                                                                                        
Як  то  в  світі  такім  великім                                                                                                                                                                                                                              
Два  вар’яти  такі  зійшлися?

03.1995

Пісня  "ДВА  КОЛЄГИ"
https://www.youtube.com/watch?v=zoR5Lvy-MZ4&t=59s

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762029
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 01.01.2019


Олександр Шевченко

Два бубни


Це  було  давно  у  одному  селі,                                                                                                                                                                                                                
Ще  музи́ка  грала  без  дро́тів,                                                                                                                                                                                                              
Скрипка  і  цимбали,  і  бубон  бубнів,                                                                                                                                                                                            
Бахурі  висіли  на  плоті.

А  на  ранок  знову  накрили  столи,                                                                                                                                                                                                  
Та  пропав  кудись  цимбаліста,                                                                                                                                                                                                                
Але,  щоб  музики  троїсті  були,                                                                                                                                                                                                        
Взяли  ще  одного  бубніста.

ПРИСПІВ:                                                                                                                                                                                                                                                                              
Бо  найліпша  музи́ка  –  то  два  бубни  і  скрипка,                                                                                                                                                          
Як  уріже  музика,  то  ніхто  не  всидить,                                                                                                                                                                                  
Бо  найліпша  музика  –  то  два  бубни  і  скрипка,                                                                                                                                                                        
Бо  найліпша  музика,  та,  котра  не  мовчить.

На  весіллю  му́зика  –  діло  святе,                                                                                                                                                                                                    
Дуже  хлопці  переживали,                                                                                                                                                                                                  
Що  господар  скаже  і  гості  на  те,                                                                                                                                                                                                        
Що  такі  музики  їм  грали.

Бавилось  весілля,  гуділо  село,                                                                                                                                                                                                                      
Але  все  боялись  музики,                                                                                                                                                                                                                                    
Бо  потроху  діло  до  вечора  йшло,                                                                                                                                                                                                          
Не  дай  Бог,  нап’ється  ще  й  скрипка.

А  господар  хлопців  пізніше  хвалив:                                                                                                                                                                              
«Дуже  була  файна  музи́ка!»,                                                                                                                                                                                                                              
А  потім  ще  довго  усім  говорив:                                                                                                                                                                                                        
«Нащо  їм  була  тая  скрипка?»

1.02.2008

Пісня  "ДВА  БУБНИ"
https://www.youtube.com/watch?v=JUYfkQE0u7M

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769375
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 01.01.2019


Катерина Собова

Чесна секретарка

Була    чесна    дівка    Міла  -
Ще    не    зналася    з    коханням,
І    брехати    теж    не    вміла
(Було    гарне    виховання).

Молода,    струнка,    вродлива,
Виявить    до    всіх    турботу,
То    ж    не    було    того    дива  –
 Взяли    зразу    на    роботу.

Лев    Ісакович    -    начальник,
Міла    -    в    нього    секретарка,
І    хоч    шеф    людина    груба  –
Фірма    ця    тримає    марку.

Міла    зранку    вже    у    шефа:
(Не    питає:    «Як    Вам    спалось?»)
-Тут    до    Вас    стоїть    вже    черга,
Ще    з    учора    записались.

-Може    вони    в    інший    офіс?
(Відірвавсь    від    Інтернету)
-Ні,    до    Вас,    бо    всі    питають:
-Цей    козел    у    кабінеті?

Вчора    всі    вони    кричали,
Аж    доходило    до    сварки:
-Коли    буде    ця    скотина?-
Доповіла    секретарка.

Тоді    шефу    пояснила:
-Співробітники    всі    знають:
Бараном,    козлом,    придурком
Тільки    Вас    так    називають.  

Хоч    би    хто    сказав,    чи    мовив:
-Лев    Ісакович    у    себе?
Тільки    й    чуєш:    -Тут    падлюка?
Та    йому    в    тюрму    вже    треба!

Так    начальника    вже    зранку
Секретарка    здивувала,
З    цього    дня      ця    чесна    Міла
Тут    уже    не    працювала.

Дівці    думать    не    завадить:
Щоб    приносить    гроші    в    хату    -
Треба      вміти    шефа    гладить,
А    де    треба    -    то    й    збрехати.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819784
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

А місто сяє в новорічних кольорах

А  місто  сяє  в  новорічних  кольорах...
І  феєрична  ніч  в  святковій  сукні,
І  місяць  ясночолий,  мов  блискуча  бра,
Освітлює  будинки,  вулиць  сув*язь.

То  ж  рік  Новий  в  людські  оселі  завітав,
І  сум  розвіяв,  негаразди,  біди.
Щоб  жити  і  творити  -  тисячі  підстав.
Одна  з  яких  -  це  поруч  друзі  й  рідні.

Ноктюрни  в  січні  грає  сніжна  заметіль,
І  хтось,  мов  ангел  світла,  обіймає.
Життя  продовжить  зранку  сонячна  таріль,
А  поки  мирне  місто  засинає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819796
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


геометрія

УДАЧА ВСМІХНЕТЬСЯ ВСІМ…

             У  Свинячий  диво  -  рік
             Перемоги  ждуть  усіх...
             ЖОВТА    СВИНЯ  -  символ  року,
             Які  ж  будуть  людські  кроки?..
                             Свиня  вперта  й  працелюбна,
                             Ще  й  до  всього  миролюбна,
                             Не  боїться  перемін
                             І  цікава  до  подій...
             ХОЧТЕ  -  ВІРТЕ,  ХОЧТЕ  -  НІ:
             УСМІХНЕТЬСЯ    ВДАЧА    ВСІМ!!!
                             В  ОВНІВ  -  зустрічі  важливі,
                             І  угоди,  й  постанови,
                             Житлові  минуть  проблеми,
                             І  все  буде  так  як  треба,
                             Якщо  Свиню  не  дражнити,
                             То  в  спокої  будуть  жити!..
             В  ТІЛЬЦІВ  -  будуть  нові  друзі,
             І  зарплати  по  заслузі,
             Бо  ж  на  вищий  щабель  стануть,
             І  повагу  знов  дістануть!..
                             БЛИЗНЮКАМ  у  цьому  році,-
                             Вдача  буде  в  кожнім  кроці,
                             І  ідилії  сімейні,
                             І  фінанси  теж  належні!..
             РАКИ  -  будуть  самостійні,
             І  підвищення  постійні...
             Їх  цікава  жде  робота,
             І  здоров"я,  спорт  й  турбота!..
                             ЛЕВАМ  успіхів  додасться,
                             А  до  успіхів  і  щастя!..
                             І  уміння,  і  везіння,
                             І  сердець,  і  душ  веління!..
             У  рік  Жовтої  Свині,
             ДІВИ  не  будуть  сумні...
             І  хоч  легко  їм  не  буде,  
             Труднощі  їх  загартують,
             Житлові  минуть  проблеми,
             І  фінансові  дилеми!..
                             ТЕРЕЗАМ  -  не  можна  зволікати,
                             А  активно  наступати,
                             Бути  впевненим  в  собі,
                             Й  буде  гарно  все  тоді!..
             СКОРПІОНІВ  в  цьому  році  
             Жде  підвищення  в  роботі,
             І  доходи  в  них  зростуть,
             І  в  стосунках  нова  суть!..
                             Успіхи  СТРІЛЬЦІВ  у  році,
                             У  кар"єрнім  буде  рості...
                             І  нові  важливі  справи,
                             Й  відпочинку  ждуть  забави,
                             Лиш  би  не  перестарались
                             І  частіше  посміхались!..
             Успіх  жде  і  КОЗОРОГІВ,
             Якщо  йтимуть  з  часом  в  ногу,
             Вміло  будуть  поступатись,
             Й  задній  хід  бува  давати,
             То  й  в  майбутнє  буде  крок,
             Та  ще  й  успіхам  залог!..
                             ВОДОЛІЯМ    новий  рік  
                             Буде  роком  справ  і  втіх...
                             І  завершення  старого,
                             І  утілення  нового,
                             І  підвищення  по  службі,
                             І  увага  щирих  друзів!..
             РИБАМ  буде  в  цьому  році,-
             Час  завершень  й  відкритів,
             Рік  фінансово  успішний,
             І  в  усьому  дуже  втішний!..
                 P/S:Не  сама  я  це  складала,
                             З  Гороскопу  вибирала,
                             Чи  повірите,  чи  -  ні,
                             Та  цікаво  це  мені!..
             З  НОВИМ  РОКОМ  всіх  вітаю,
             Щастя  й  успіхів  бажаю!
             Не  зважать  на  гороскоп,
             І  до  щастя  робить  крок!..
                                   
           БУДЬТЕ  ЗДОРОВІ,  БУДЬТЕ  ЩАСЛИВІ,
           ПЕРЕМАГАЙТЕ  І  ЖИВІТЬ  В  МИРІ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819800
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 01.01.2019


Надія Башинська

НОВИЙ РІК ІДЕ ДО ХАТИ!

З  НОВИМ  РОКОМ!  ЛЮБІ  МОЇ  ДРУЗІ!
ЗИЧУ  ЩАСТЯ  ВСІМ  У  НОВОМУ  2019  РОЦІ!
ХАЙ  МИР  ПРИНЕСЕ  ВІН  НА  НАШУ  СВЯТУ  ЗЕМЛЮ!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
У  міста  іде  і  в  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Новий  рік  веселим  буде,  то  ж  радіймо  йому,  люди!
Про  здоров'я  будем  дбати,  і  в  труді  усі  зростати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Щоб  калина  під  віконцем,  наливалось  жито  сонцем.
З  чебрецю  та  рути-м'яти  бігла  стежечка  до  хати.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         запанує  в  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

Сніг  летить,  летить...  лапатий.  Новий  рік  іде  до  хати.
Поспішає  в  місто  й  села,  а  з  ним  доленька  весела.

         Світлий  мир,  всі  вірим  нині,
         подарує  Україні.
         Щастя-долю  будем  мати,  
         радість  -  будні,  радість  -  свято!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819722
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019


Вавилюк

Любові Вам…

                                                                                                                                   Любові  Вам,  до  мрій  своїх  іти,
                                                                                                                                   Приємного  і  радісного  виру.
                                                                                                                                   Ще  -  кожному  без  ліку  доброти,
                                                                                                                                   І  лиш  одного  на  усіх  бажаю  миру.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819644
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 31.12.2018


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 100

[b][color="#1f03d6"]В  Новый  год  случилось  чудо...
Я  то  рада,  Бог  ты  мой!!!
В  Пасху  муж  ушедший  в  блуды
Возвернулся  вдруг  домой!!!

Подарила  мне    Маруся  .
Жбан  пивка  и  редьки  плод.
Вместе  выпьем  и  закусим
Как  ни  как,  а  Новый  год.

После  праздника  проснулся
Трезвый  в  дупель,  видит  Бог!
И  оделся,  и  обулся.
А  на  фото  -    без  сапог.

Говорят,  что  мы  не  пара
Ей-же  Богу,  все  брехня!
Никогда  моя  Тамара,
Не  сбегала  от  меня!

В  Новый  год  подарок  мужу
Я  купила  инспирон,  
Что  тут  думать,  он  простужен.
И  в  лекарствах  весь  резон!

Год  приходит  нынче  свинский
Всяк  его  прихода  ждет.
Кто-то  будет  есть  из  миски.
Кто  с  корыта,  все  пройдет!

Домовой  стал  Дед  Морозом
Нёс  в  мешке  большой  секрет,!
Папе  -  пиво,  мамке  -  розу,
А  детишкам  -  воз  конфет!!!

Родила  Снегурка  дочь,
Говорят  -  красивая.
А  с  лица  -  ну  шеф  точь-в-точь
И,  как  он,  крикливая.

Заходите  парни  в  дом!!
Заклинаю  Богом!
Мне  придется  гнать  кнутом
Коль  упретесь  рогом!!!

Наша  свинка  хороша
Клевая,  тяжелая...
А  в  прикорме  -  анаша
Потому  веселая!!

Дед  Мороз    напился,  пьяный
Красный  весь,  не  только  нос!
Утром  выполз  от  Марьяны
И  на  утренник  пополз.

Будем  прыгать,  как  зайчата
Ведь  на  улице  мороз!
Ключ  забыв,  я  виновата,
А  поллитру  кум    принес![/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819506
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 30.12.2018


Ольга Калина

Головна ялинка

 Головна  для  країни    ялинка,  
Що  поставлена    на    блокпості.
Крає  серце  до  болю  картинка  -
Гіркі  сльози    біжать  по  лиці.  

Цю  яли́нку  вбира́ли    чим  бу́ло,
Що  знайшли  у  пустім    бліндажі.  
І  поставить  її  не  забули
На  переднім  своїм  рубежі.  

Жовто-сині  повісили  стрічки,
І  листівки  дітей  –  обері́г,  
Ще  ведме́ді  з  фольги́  і  лиси́чки    
Прикріпили  старанно  усіх.  

І  в  обма́нні    хвили́ни  зати́шшя,  
Коли  во́рог  обстрі́ли  скінчи́ть,  
Коли  ви́дно,  що  тут    -  на  узви́шші,
Жовто-синій    наш  стяг  майорить,

Коли  тисне  мороз  і    него́да:    
Як  не  снігом  мете,  то  дощем  -
Для  бійців  тоді    бу́де  наго́да
Рік    Новий  зустріча́ть  з  вітерцем.  

Принесе  вітерець  із  домівок,  
У  їх  серце  домашнє  тепло,  
Від    коханих  і  діток  листівки,  
Бо  їх    ждуть,    щоби  там  не  було́.  

І  присниться  в  цю  ніч  їм  родина,
Вся  сім’я  за  святковим  столом  ...
Рік  Новий  зустрічає  країна
І  віншує  всіх  миром  й  добром!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819327
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Надія Башинська

ОЙ У ПОЛІ, У ШИРОКІМ, ГАРНО ЖИТО РОДИТЬ…

Ой  у  полі,  у  широкім,  гарно  жито  родить.
Там  здоров'я  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  де  пшениця  родить.
Там  достаток  із  Васильком  та  й  за  плугом  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Ой  у  полі,  у  широкім,  гречка  й  просо  родить.
Там  за  плугом  із  Васильком  світла  радість  ходить.
Зріють  тут  золоті  колосочки.
Ой,  як  весело  дзвенять  голосочки!

Будем  сіять  в  вашій  хаті  зернятко  добірне.
Ходить  щастя  разом  з  нами,  там  де  слово  рідне.
Золоте  зернятко...  та  й  добірне.
Любить  щастя,  як  дзвенить  слово  рідне!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819401
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Любов Іванова

ВІТАЮ З СВЯТАМИ!!!

Тим,  хто  нині  в  строю,
Чи  в  пекельнім  бою,
Наша  щира    любов  і  вітання.
Найтепліші  слова
Хай  долинуть  до  Вас.
І  молитви  святої  звучання.

Ми  підтримуєм  Вас
Кожну  мить,  кожен  час,
Своїм  серцем,  душею  і  словом.
Богородиця  хай
Наш  прославлений  край
Захистить  своїм  щедрим  Покровом

Хай  омріяний  мир
Вкриє  розбрату  вир.
І  любов  переможе  в  двобою
Щоб  і  Захід  і  Схід
Були  вільні  від  бід.
Я  вітаю  усіх  з  ПокровОю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 29.12.2018


Ольга Калина

Не буду в дзеркало дивитись

Навіяно  віршем  Протоієрея    Романа  
«Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054






Не  буду    в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Не  хоче  серденько  змиритись  -          
Лице  і  постать  не  моя.  

В  очах  вже  іскорки  не  сяють
І  погляд  тьмяний  помарнів.      
Але  ніхто  того  не  знає,  
 Як  жити  хочеться    мені.  

Високо  в  небо  ще  злітає  
Душі  обірвана  струна.
Вона  бринить  отим  розмаєм,
 Коли  кругом  цвіте  весна.  

Вона  так  хоче  ще  спіймати
Ту  життєдайну  щастя  мить
І  всьому  світу  розказати  -          
Та  лише  жалісно  бринить.  

Не  буду  в  дзеркало  дивитись,
Бо  там  давно  уже  не  я.
Та  і  не  стану  я  журитись.
Хай  пісня  лине  вдаль  моя.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819326
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Любов Іванова

УЗОР НА МОРОЗНОМ СТЕКЛЕ

[b][i][color="#110ec4"[color="#de4318"][color="#ff0000"]У[/color][/color]  этого  художника  талант  волшебных  рук,
[color="#f25608"]З[/color]абеливать,  раскрашивать    он  любит  все  вокруг.
[color="#f25608"]О[/color]кно  он  наше  мастерски  в  картину  превратил
[color="#f25608"]Р[/color]исунок  этот  выполнить  других  он  не  просил.

[color="#f25608"]Н[/color]очной  порой  под  вьюги  вой  он  кисть  макнул  в  снежок
[color="#f25608"]А[/color]х,  как  красив  на  форточке  расцвел  в  момент  цветок.

[color="#f25608"]М[/color]еж  рамами  оконными  мазочек  за  мазком
[color="#f25608"]О[/color]н  складывал    мозаику  прозрачным  хрусталём,
[color="#f25608"]Р[/color]исунок  вышел  мастерский,  художник  -  виртуоз  
[color="#f25608"]О[/color]кно  к  утру  усеяно  обильем  белых  роз...
[color="#f25608"]З[/color]агадки-загогулины,  разводы  и  ажур
[color="#f25608"]Н[/color]о  если  присмотреться,  цветы  -    среди  фигур.
[color="#f25608"]О[/color]т  солнечного  лучика  картина  оживет
[color="#f25608"]М[/color]агнолия  из  инея  как    в  мае  расцветет.

[color="#f25608"]С[/color]нежком  везде  усыпана  за  окнами  земля
[color="#f25608"]Т[/color]акие  же  белесые  деревья  и  поля.
[color="#f25608"]Е[/color]сть  издревле  в  природе  пора  чудес  зимы
[color="#f25608"]К[/color]огда  сверкают  инеем  долины  и  холмы.
[color="#f25608"]Л[/color]етят  с  небес  снежинки  и  радуют  всем  глаз
[color="#f25608"]Е[/color]сть  то,  что  наблюдаем  мы  в  природе  и  сейчас...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819360
дата надходження 29.12.2018
дата закладки 29.12.2018


Ніна Незламна

Ой летять, летять сніжинки

Старий  рік  сказав  -  «Бувай»
Новий  рік  іде  в  наш  край
Закружляв  пухнастий  сніг
Стрімко  падає  до  ніг
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Ясні,  біленькі  пір`їнки
Заіскрились,  всюди  сяють
Рясно  землю  прикрашають.
2
Веде  віхола  танок
Срібло  стелить  на  ставок
Зимі  дуже  раді  всі
І  дорослі,  і  малі
Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Ясні,  біленькі  пір`їнки
Заіскрились,  всюди  сяють
Рясно  землю  прикрашають.
3
Як  чудово,  ну  й  краса
Зима  творить  чудеса
Зустрічаймо  Новий  рік
Наче  в  казці,  блищить  сніг

Пр.
Ой  летять,  летять  сніжинки
Ясні,  біленькі  пір`їнки
Заіскрились,  всюди  сяють
Рясно  землю  прикрашають.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819232
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018


Веселенька Дачниця

Новорічні веселинки

                                             
                                                           [b]            З[/b]  нову  шум  і  суята  в  магазині…
                                                                             Особливий  стан  об’явили  нині.
                                                                             Мило  й  сіль  гребуть,
                                                                             А  вірьовки  так  дають…
                                                                             Пригодяться:  народу,  чи  скотині.
                                       

[b]Н[/b]    е  везе  останнім  часом  мені.                            [b]            Р[/b]  ози,  маки  дарував  тобі  я  тут…
       Приснилася  кохана  у  сні.                                                                      Тепер  лише  бур’яни    ростуть.                                                
       Розказав  сон  жінці                                                                                          Осот  польовий                                                          
       Одержав  по  вінці.                                                                                            І  полин  гіркий…
       Під  очама  ліхтарі  чарівні.                                                                      Вже  відбуяли  наші  весни,  мабУть.  
                                                                                       
[b]О[/b]  сипається  листок  календарний,                      [b]      О[/b]  й  велика  рахуба  в  Палажки,
       Визирає  п’ятачок  чиїсь  гарний.                                                      Наварила  діду  вівсяної  кашки.
       І  найкраще  все                                                                                                      Дід,  як  кашу  поїв
       Хай  він  принесе.                                                                                                  Гарцює,  мов  кінь.
       Рік  надії,  щоби  був  не  марний.                                                        Одягла  йому  конячу  упряжку.  
                                                                                       
[b]В[/b]  ипав  перший  сніжок,  замело  доріжки,        [b]  К[/b]  олись  були  роки  молоді                                                    
     Захотілось  погуляти  на  самоті  трішки.                                    Райдугою  цвіли  в  житті.
     І  згадав  я  знов                                                                                                        Стала  тиха  хода
     Свою  першу  любов                                                                                            Роки  збігли,  як  вода.
     Попетляв  до  неї  сім  кілометрів  пішки.                                      Щось  не  так,  чи  ми  вже  не  ті?  
                                                                                                                               
                                                                                       
[b]И  [/b]  пішла  через  поле  я  пішки…                              [b]      О[/b]    х  вигнав  я  кріпкий  самогон,
       Утомилась  натягувать  віжки.                                                            Два  відра  -  це  ж  повний  бідон!
       Для  всього  свій  час                                                                                        Буде  чим  святкувати.  
       Відпочинок  у  нас                                                                                              Поліцай  зайшов  в  хату
       І  земля  перепочине  трішки.                                                              Наяву  це,  чи  страшний  сон  …
                                                                                                                     
[b]М[/b]    и  каталися  на  санках  з  гори,                      [b]        М[/b]  істо  все  сяє,  аж  сміється,
       Радість  у  дорослих  й  дітвори.                                                        Новий  рік!  І  так  ведеться,
       Веселилися  всі                                                                                                  Вас  всіх  хочу  привітати
       Дорослі  й  малі.                                                                                                  І  здоров’я  побажати,
       Щасливої,  мирної    Вам  пори!                                                        Що  задумали  -  хай  вдається!
                                                                                                                                                                                                                     22.12.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819071
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Ольга Калина

Синички сіли на калину

Синички  сіли  на  калину,  
Де  вже  вмостились  горобці.
І  метушлива  вся    родина
Зриває    ягід    китиці́.  

По  гілках  скачуть,  галасують    -  
Їх  голоси    навперебій.  
Червоні  ягідки  смакують.  
А  горобці  ведуть  розбій.  

Спадають    кетяги    донизу,  
Лежать  червоні  на  снігу.  
І  по  торішній  купі  хмизу
Багряну    сніг    зробив  смугу́.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819063
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Оксана Р.-Г.

Чи готові?

За  нами  -  спалені  мости,
Між  нами  -  згублені  дороги...
І  не  дійти,  не  доплисти  -
Стоптались  моці  до  знемоги.

І  світ  не  той,  і  ми  -  не  ми:
Іззовні  -  блиск,  на  денці  -  голо.
Тріпочуть  ангели  крильми  -
І  дні  пливуть  по  часоколу.

Не  утекти  від  суєти...
Довкруж  -  тунелі  порожнечі.
Ген  там  маячать  райсвіти!..
Та  чи  готові  до  утечі?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812316
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 26.12.2018


Протоієрей Роман

Невже, ця бабця в дзеркалі – це ти?

Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?
Якій  я  дарував  червоні  ружі,
Писав  у  зошиті  тривожнії  листи,
Чекав  під  парасолькою  в  калюжі…

Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?
Моя  натхненна,  моя  незрівнянна!
Як  ти  могла  так  швидко  відцвісти?
Моя  незвідана,  перлинна,  невпізнанна!

І  сосни  сині  поголубив  сніг
За  тим  вікном  у  нескінченнім  полі,
Даремно  все  життя  кудись  я  біг,
І  не  здогнав,  і  не  впізнав  я  долі…

Невже,  ця  бабця  в  дзеркалі  –  це  ти?
Чому  я  вірити  очам  вразливим  мушу?
Де  те  правдиве  дзеркало  знайти,
Яке  відображає  тільки  душу?

І  вдарить  по  весні  бентежний  грім,
І  над  пасовищем  граки  закрячуть,
І  сам  собі  я  тихо  відповім:
Красу  душі  лиш  чисті  серцем  бачуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819054
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


геометрія

ОСЬ І ГРУДЕНЬ ЙДЕ ДО КРАЮ…

                     Незміримі,  несходимі,-
                     і  дороги,  і  поля,
                     вкриті  білими  снігами,
                     бо  ж  зима,  то  є  зима...

                     За  морями,  за  лісами,-
                     ті  сніги  вітри  метуть,
                     та  ще  й  хмари  над  полями,-
                     набурмосині  пливуть...

                     Вітри  віють,  вихри  крутять,
                     навівають  хмуру  лють...
                     До  будинків  усіх  тулять
                     невгамовну  зими  суть...

                     І  колишуть,  й  присипають,-
                     все  навколо  злі  вітри...
                     Вони  спокою  не  мають,
                     божевільної  пори...

                     Ось  і  грудень  йде  до  краю,
                     є  в  зими  свої  права...
                     Січень  й  лютий  ще  покажуть,-
                     зими  норов  і  права...

                     Час  збіжить,  це  кожен  знає,-
                     відійде  і  ця  зима...
                     І  веселками  заграє,-
                     переможниця  весна...

                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819044
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Віталій Назарук

МАМИНА СЛЬОЗА

Думки,  як  хвилі  запінили  скроні,
Принесли  з  далини  мені  слова.
Роки  стомились,  як  від  бігу  коні,
Назустріч  вийшла  матінка  жива.

Приспів:
Земля  хитнулась…  У  тумані  сонце…
Здалося,  що  упали  небеса…
І  дотепер  щемить  розбите  серце,
В  душі  й  понині  мамина  сльоза.

Ти  звідкіля,  синочку?  -  шепотіла…
Не  думала  побачити  тебе.
Хоч  у  думках  шукала  і  летіла,
У  снах,  бувало,  образ  промайне.  

Приспів.

Чому  так  довго  не  вертавсь  додому?
Давно  вже  тата  на  землі  нема,
Тебе  хотілось  бачити  старому,
А  я  давно  залишилась  сама.

Приспів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 26.12.2018


Віталій Назарук

ЧЕРВОНИЙ СНІГ

Знов  замело…  Червоний  випав  сніг.
Хоча  зима  завжди  буває  біла.
П’ятном  червоним  серед  поля  ліг,
Де  смерть  біду  навіки  затаїла.

А  поруч  на  калиновім  кущі,
Рясніли  грона  крапельками  крові.
Лежав  боєць  на  рваному  плащі,
Який  ще  не  пізнав  в  житті  любові.

Ніколи  він  не  вернеться  в  село,
Не  стріне  журавля  весною  в  небі.
Таких,  як  він  –  багато  полягло,
Вже  не  злетить  у  небо  красень-лебідь.

Калину  обліпили  снігурі.
Заграла  хуртовина  повна  смутку.
А  сніг  червоний  слухав  попурі,
В  диму  війни,  куривши  самокрутку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819042
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 26.12.2018


Надія Башинська

ТИ СВІТИ, ЯСКРАВА ЗІРКО!

Ясна  зірка  засвітилась,
                     добром-ласкою  розлилась
                                                                 на  весь  світ.    

Найясніша,  найсвітліша
                     і  для  серця  наймиліша  
                                                                 стільки  літ!

Засвітилась  там,  де  мати
                     із  дитиною...  Шукати  
                                                                 стали  їх.

Не  хотіли,  щоб  ясніли,
                     лиш  собі  добра  хотіли...
                                                                 Не  для  всіх!

Ти  для  тих,  яскрава  й  ясна,
                     в  кого  віра  ще  не  згасла.
                                                                   То  ж  зорій!

Кожне  лагідне  словечко,
                     кожне  любляче  сердечко  
                                                                     ти  зігрій.

Ти  світи,  яскрава  зірко!
                       Тут  є  солодко  і  гірко.
                                                                     Сили  дай!

Щоби  доленька  щаслива
                       засміялась,  заясніла...
                                                                       де  наш  край!

Щоби  доленька  щаслива
                       засміялась,  заясніла...
                                                                 на  весь  світ.  

Тут  співає  мати  сину,  
                     вірить  в  доленьку  щасливу.
                                                                   Стільки  літ....  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818824
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

СОРОКА ТА ЇЖАК байка


Зустрів  сороку  враз  їжак.  Йому  жалітись  стала:
-  Складне  життя,  бо  хижий  світ!  -  Сварити  всіх  почала.
-  Ну  з  ким  дружить,  як  звірі  тут  німі,  тупі,  жорстокі?
Борсук  гнилий,  а  лось  лихий.  Косулі  косоокі.
Бобри  крадуть.  Невдаха  –  рись.  Ведмідь  -  ще  те  ледащо.
Куниця  зла,  стара  карга.  А  вовк  і  лис    не  краще.
Сова  сліпа.  Кабан,  як  пан.  Не  хоче  навіть  слухать.
А  заєць  вічно  шасть  в  кущі.  Лиш  хвіст  стирчить  і  вуха.
Ворона  хитра  і  скупа.  Ну  як  же  нам  дружити?
І  ти,  малий,  таки  дурний.  Не  вмієш,  хлопче,  жити.
Зітхнув  їжак,  всміхнувся  їй.  І  каже:  -  Так  буває.
Напевно,  робиш  щось  не  так.  А  що  -  сама  не  знаєш.
У  мене  сотні  голок  є,  та  я,  зазвичай,  проти
Зробити  боляче  комусь,  когось  за  щось  вколоти.

Образи  словом  чи  дурним  не  раз  когось  уколем.
Карає  доля  за  таке  слізьми,  нещастям,  болем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818937
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


яся

Очікування час.



                                       Від  заходу  до  сходу  ,
                                       Від  мого  серденька  до  твого
                                       Іде  по  планеті  Різдво.
                                       Та  де  ж  воно?
                                       І  чи  прийняти  його  ми  готові?

                                       Час  призадуми.
                                       Очікування  час.
                                       Примирення  і  прощення.
                                       Любов  народжується  в  нас.
                                       У  кожного  для  неї
                                       Є  свій  час.

                                       Єдиний  Господь
                                       Свою  любов  уділяє  
                                       Для  всіх.
                                       Й  покидає  душу  гріх,
                                       Коли  його  любов
                                       Ступає  на  її  поріг.

                                       Зі  святом!  Будьмо  здорові!
                                       І  завжди  лишаймося
                                       При  добрім  слові.
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818931
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Лилея

Одно Спасение - Бог

Одно  Спасение  -  Бог
Внутри  себя  Его  ищите...
Душа  на  Земле  лишь  миг  живёт,
В  сравнении  с  Вечной  жизнью...
Сколько  ошибок,  нерешённых  задач...
Мы  здесь  оставляем...
Никто  их  исправить  не  может
Кроме  самих  нас...
А  мы  время  часто  на  пустое  тратим...
На  то,  что  не  поднимет  нас...
А  может  быть  ещё  опустит...
Падения,  взлёты...
Каждый  раз    думаю...
Что  завтра  будет...
А  завтра..  
Это  то,  что  каждый  мысленно  создал...
Ум...Разум...Духовное  Сознание...
Прийдём  Туда...
Что  заслужила  Душа...
Поэтому  лишь  на  Бога  уповайте...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818839
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 25.12.2018


Олекса Терен

НАЩО НАМ ТОТІ ГАЗБУЛЬКИ ?!

(по  Лашківски)

Нащо  нам  тоті  газбульки  ?!
Фанти,  Пепсі,  Коли..,
Та  не  були  ті  напитки
В  нас  в  моді  ніколи  !

Бо  в  нас  на  каждім  подвіру
Япко,  грушка,  сливка  ...
Я  про  вишні  вже  не  кажу,
То  ж  майже  наливка  !
Агрус,  айва,  смородина,
Пузички  червоні,
А  ягоди  !,  (ну  клубніка)
Не  влазєт  в  долоні  !
Морва  чорна  і  ружова,
Ожина,  малина,
Черешні,  карАвишні,
Виноград,  калина,
Абрикоси,  алича  ..,
Шо  там  говорити  ?!
Та  то  траба  сево  всьо,
Людоньки,  -  СУШИТИ  !!!
Хоч  на  Сонци,  хочеш  в  п"єцу
Можна  і  в  брайтрурі.
Населєй  всьо  на  нитки
Тай  вішєй  на  мурі.

Або  свіжі  поскладай
В  салофанні  торбинки,
Поклади  то  до  "льодуфки"
Стане  тобі  на  роки.
Кинеш  каждого  по  троха
В  свій  поливаний  банєк,
Закипит,  -  як  вип"єш  того
То  вже  чуєшсє,  як  цьвєк!
Бо  то  є  узвар,  кампот
П"єш  ти  й  діти  без  гризот
Не  першит  тобі  в  тварИ,
Свіже  ружної  пори.

Пийте  ,  люди,  задармА
Кращого  Бігме  нема  !

23.12.2018  р.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818684
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 24.12.2018


Анно Доміні

Розділ ХІІІ. Світанок (1)

І

Отець  Лавуа  усвідомлював  усе  чіткіше,  що  чорнокоса  красуня  для  нього  –  вже  давно  не  просто  співрозмовниця  чи  навіть  друг.  Втім,  він  же  ніколи  й  не  сприймав  її  так.  Від  самісінької  їх  першої  зустрічі  вона  була  для  нього  особливою.  І  хоча  він  наївно  сподівався,  що  мине  час  –  і  він  зможе  позбавитися  впливу  її  чар,  зможе  дійсно  стати  для  неї  лише  другом  –  та  врешті  надія  ця  загасла,  мов  зоря  на  світанні.  Глибоке,  непереможне  почуття  здіймалося  із  глибин  його  серця,  як  вранішнє  сонце  неспинно  здіймається  з-за  гір:  із  кожним  днем,  із  кожною  годиною  він  усе  більше  хотів  бачити  її  усмішку,  чути  її  голос,  дивитися  їй  в  очі;  хотів  бути  з  нею...  Авжеж,  все  це  він  вже  переживав  колись  –  там,  де  вежі  старого  Собору  спостерігали  за  ним,  замкнувши  у  своїх  мурах  і  його  радість,  і  його  печаль.  Та  тільки  цього  разу  він  мав  силу  тримати  свої  почуття  при  собі.  Він  змужнів  духом.  І  цього  разу  він  уже  не  хотів  брати  –  він  хотів  віддавати.  Хотів,  аби  Ліліт  звернулася  до  Світла.  Тепер,  спізнавши  –  наскільки  це  взагалі  можливо  для  людини  –  і  повноту  буття  із  Ним,  і  Його  любов,  Лавуа  прагнув  поділитися  цими  дарами  з  усіма.  Прагнув  поділитися  із  тією,  кого  любив.  Із  нею,  мабуть,  найбільше.  Бо  вона  не  відчувала,  не  відала  їх  благодаті  –  він  був  певен  цього.  Інакше  б  вона  не  була  тим,  ким  була.  Лавуа  ж  знав  тепер,  що  вона  народжена  із  темряви.  Та  хіба  не  проказуємо  ми  щоразу  під  час  спільної  молитви:  «Покликані  із  темряви  до  предивного  Твого  Світла»?  Хіба  ж  то  тільки  людей  Він  кличе?  Хіба  не  [i]усіх[/i]?  Любов  не  може  розділяти  –  інакше  то  вже  не  Любов.

[i]Цілий  світ  для  Тебе  –  як  маленький  важок  на  терезах,
як  крапля  роси,  що  спадає  ранком  на  землю.  
Усіх  шкодуєш,
бо  для  Тебе  усе  можливо,
не  затримуєш  ока  на  гріхах  їхніх,
аби  дати  їм  можливість  до  навернення.
Любиш  усе,  що  існує,
не  гидуєш  жодним  своїм  ділом,
бо  якби  ненавидів  котресь  із  них,  то  не  створив  би  його.
Чи  ж  могло  би  щось  бути,  якби  того  не  хотів?
Як  же  щось  би  лишилося,  якби  не  покликав  того  до  існування?
Дбаєш  про  все,  бо  все  належить  Тобі,
Владико,  Друже  життя!
Твій  безсмертний  дух  проникає  усе.
Тому  лагідно  караєш  тих,  що  падають,
застерігаєш  докорами  сумління,  коли  грішать,
аби  залишили  зло  і  довірилися  Тобі,  Пане.[/i]

Лавуа  завжди  особливо  любив  ці  рядки  із  книги  Премудрості,  але  тепер  почав  осмислювати  їх  трохи  по-іншому.  Глибше.  Ширше.  Усеохопно.  Бо  люди  мають  Євангеліє.  А  хто  ж  донесе  благу  звістку  демонові?

Вказати  їй,  Ліліт,  шлях  до  світла  –  хіба  то  не  найбільше  щастя?  І  він  сам  дивувався  собі:  чи  не  занадто  багато  я  беру  на  себе?  Я  –  звичайна  людина,  персть  земна,  як  можу  я  осяяти  темряву?  Що  сказати,  як  вчинити?  Із  нею  він  не  знаходив  підхожих  слів.  Одне  діло:  говорити  про  Бога  якомусь  безбожникові,  чи,  тим  паче,  заблуканому,  зневіреному,  засмученому  вірянинові,  і  зовсім  інше  –  їй.  Бо  їй  не  потрібна  віра  –  вона  [i]знала[/i],  що  Він  є.  Знала  –  але  була  певна,  що  не  потребує  Його.

І  скільки  б  не  думав  отець  про  усе  це  –  ні  до  чого  не  міг  дійти.  «Апостол  вулиць»,  здавалося,  утратив  все  своє  уміння.  Єдине,  що  він  міг  –  це  просто  любити  її.  Зрештою,  він  усе  одно  нічого  не  міг  із  собою  вдіяти  –  кохання  і  цього  разу  зросло  у  ньому:  як  дерево,  само  по  собі,  усупереч  його  волі,  глибоко  пустило  в  нім  своє  коріння  й  зеленіло  серед  храму  його  серця.  На  те  воно  й  кохання.  Але  вже  у  волі  Лавуа  було  чи  піддатися  йому,  чи  опиратися,  чи  –  допомогти  перетворитись  на  те,  що  тримає  собою  світ.

Хай  я  нічим  не  зможу  зарадити  їй  –  все  ж  я  молитимуся  за  неї.  А  Ти,  Хто  бачить  серце  кожного  з  нас,  усі  наші  помисли,  подбаєш  про  неї.

І,  доручивши  її  і  себе  Отцеві,  він  просто  любив.

[i]Далі  буде...[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818147
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Valentyna_S

Зимова казка

По  снігу́  розстелилась  казка  зимова,                                                        
Надаремно  не  кличмо  для  себе  тепла.
Уже  грудень  закінчив  зимну  промову,
Укриває  ставок  візерунчастим  склом.

Димарі    підпирають  небо  стовпами,                                                                              
І  по  них  підіймалися  мрії  не  раз.      
Там  лишали  сліди  на  хмарах  стопами,
А  вони  заливалися  сонцем  щораз.

Де  той  спокій  душевний,  де  райські  сади,
Куди  рветься  душа  в  прихи́сток  останній?
Й  повертаються  мрії  додому,  сюди—
Поспішати  на  небо  їм  ще  зарано.

У  чобо́тях    по  товстих  пі́дуть  заметах,
На  стежинах  життя  лишать  свої  сліди,
Не  повірять  ніяк  прадавнім  прикметам,
Що  вертатись  не  можна,  бо  це  до  біди.

Морозе́ць  уподобав  казку  зимову.
Насолоду  приносить    йому  ремесло.
Підбирає  слова  нові  для  прологу,
Але  справжнє  просвітлення    ще  не  зійшло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818596
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна Незламна

Пригода кота / казка/

                                     
На  краю  села,  не  далеко  від  лісу,  стояла  хатинка.  В  тій  хатинці  жили  бабуся  і  дідусь,  був  у  них  котик  Пушок.  Білий  -  білий,  як  сніжок,  до  того  ж  ще  й  дуже  пухнастий.  Він  був  молодим  котом,  хитрим  і  непосидючий.    Мишей  в  коморі  і  в  сараї  справно  ловив,  а  в    ліс  ніколи  не  бігав.  Він,  ще  не  знав,  що  таке  зима,  не  доводилося  бачити  снігу.  
Одного    прохолодного  дня  сидів  на  сходах,  біля  хатинки.  Раптово  з  неба  почав  падати  сніг,  здивовано  позирнув,  що  це  таке  біле  літає?  Кілька  сніжинок  впало  на  ніс,  відчув  холод,  здивувався,
-  Ня  -  у  -  ня-у!
 Дідусь  був  недалеко,  взяв  його  на  руки,  погладив  по  спинці,
-  Це  зима  прийшла,  мій  хороший.  Звикай,  кожушка  маєш  тепленького,  не  замерзнеш.
Посадив  кота  на  лавку,  біля  сараю  і  сказав,
-  Саме  зараз  миші  будуть  шукати  місце  де  заховатися  та  захочуть  поласувати  зерном.  Тож  дивися  будь  за    сторожа,  не  дозволяй  мишам  господарювати.  
 Пушок  торкнув  лапою  купку  снігу,  що  лежала  на  краю  лавки  зрозумів,  що  ніякої  загрози  немає.  Двері  в  сарай  були  привідкриті,  кіт  уважно  спостерігав,  щоб  часом  і  справді  не  забігла  миша.  Довго  чекати  не  довелося.    Вона  вже  сиділа  між  стіною  сараю  й  цеглиною.  Бо  побачила  кота,  чекала,  коли  той  вкладеться  спати.  Та    Пушок,  майстер  ловити  мишей,  знав    їхні  хитрощі,  влігся,  ледь  -  ледь  закрив  очі,  вдав,  що  він  спить…
 Миша  часу  не  гаяла  шмиг….Та  на  заваді  плигнув  кіт,  вона  назад  тікати,  попід  невеличку  купу  хмизу,  а  він  за  нею.  Не  годиться  не  піймати,  сором  буде,  думав  кіт,  треба  цю  хитреньку  спіймати.  Вона  затаїлася  наче  в  засідці,  лише  виднівся  кінчик  хвостика.  Кіт  ткнув  до  хмизу  ніс,  тягнув  до  неї  лапу.  А  миша  з  під  хмизу  шмигула,  тікала  в  ліс,  залишила  маленькі  сліди  на  снігу.  Пушок  поспішав,  плигав  за  нею.  Пухкий  сніг  розлітався  на  всі  сторони  та  він  не  звертав  уваги,  намагався  догнати  мишу.    Вона  шмигнула  під  великий  кущ,  він  за  нею  і  раптово  провалився.  Незчувся,  як  
опинився  в  ямі  з  пожовклим,  старим  листям.  Не  знайшов  сліду  миші.  Вибрався  з  ями,  а  можливо  тут,  поруч,  під  сосною,  подумав  кіт.  Сосна    висока,  пишна    і  густа,  біля  самого  стовбура  купа    на  пів  сухого  листя.  Ні,  на  жаль  і  тут,  не  знайшов  слід  миші.  От,  халепа,  не  спіймав,  засмутився  кіт,  треба  повертатися  додому.    
Він  навіть  не  помітив,  що  здійнявся  вітер,  підносив  сніг  догори  і  з  неба  знову  сипав  густий,  лапатий  сніг.  О,  що  це?  Оглянувся    довкола,  сніг  засипав  всі    його  сліди.  Як  знайти  дорогу  додому?
 А  вітер  завивав,  сніг  сильно  кружляв  в  повітрі.  Повернувся  Пушок  під  сосну,  сховався  від  негоди.  Під  нею  було  затишніше,  вітер    майже  не  діставав  його.  Раптом  за  стовбуром  сосни,  сніг  заворушився.  Відразу  помітив,  ой,  хто  це  може  бути?  Дивина  та  й  годі.  Чи  то  ховатися,  чи  добре  роздивитися,  роздумував  кіт,  щоб  не  було  біди,  не  потрапити  комусь  в  лапи.  Ой,  він  такий  білий,  як  я  та  трохи  більший  за  мене.  І  ненароком  сказав,
-  Ня  -у-  ня-у…
За  мить  почув,    чийсь  писклявий  голос,
-  Гей,  ти  хто?
Пушок  став  на  дві  лапи,  намагався  краще  розгледіти,  хто  ж  то  такий?    За  мить  знову  почув  писклявий  голос,
-  Ти    не  бійся  мене,  я  не  хижий  звір..  Я  зайчик  ,  заховався  від  віхоли.  Бачиш,  як  мете,  світу  білого  не  видно!  
Кіт  побачив  довгі  вуха,  від  здивування  розкрив  рот,
-  Ого!    Я  такого  білого  звіра  ніколи  не  бачив.
Трохи  замислився  і  пригадав,  що    цей  звір  схожий  на  кроликів,  що    живуть  в  них  в  сараї.  Так  –  так,  думав  кіт,  в  них  теж  вуха  довгі.
Поки  він  думав,  вже  зайчик  був  поряд  з  ним,  подав  лапу,
-  Будемо  знайомі,  я  Пижик.
Кіт  тремтячим  голосом  сказав,
-  Я  котик  Пушок…  Розумієш,  до  нас  в  сарай  миші    прибігають    зерно  їсти.  Моє  ж  діло  не  допустити  цього.  Оце  за  одною  гнався  і  напевно  заблукав.  Снігом  замело  мої  сліди,  тепер  не  знаю,  як  повернуся  додому.  
Пижик  привітно  подивився  на  нього,  запитав,
-  А  тремтиш  чого?
 -  Та,  тебе  так  несподівано  побачив,  ще  й  промерз,  -  відповів  кіт.
-  Пижик  обійняв  його  лапами,
-  Ну  давай,  тулися  до  мене.  Ми  зачекаємо  доки  віхола  вгамується,  подрімаємо  разом,  тоді  я  тебе  проведу  додому.  Я  знаю  дорогу  до  села.  Та  туди  не  бігаю,    мама  й  тато  не  дозволяють,  кажуть  це  небезпечно.
Пушок  гарненько  зігрівся  в  обіймах  зайчика  і  справді  задрімав..  Не  знати  скільки  пройшло  часу  та  відкривши  очі  побачив,  що    вітер  вщух,  будив  зайчика,
-  Зайчику,  Пижик,  просинайся,  вже  тихо,  не  мете,  мені  треба  поспішати  додому,  а  то  скоро  стемніє.
-  Зайчик  потягнувся,  кліпаючи  очима,  сказав,
-  Гарненько  поспали,  ну    поглянемо  скільки  тут  насипало  снігу?
Кіт  першим  вибрався  з  під  сосни,  його  майже  не  було  видно,  загруз  в  снігу,
-  Ого,    стільки    насипало!  А  красиво!  Подивися,  як  іскрить  скрізь.  Та,  як  вибратися  звідси  й  знайти  дорогу?
Пижик  вже  стояв  біля  нього  на  двох  лапах,
Не  хвилюйся,    я  по  деревах  і  по  кущах  знаю  дорогу,  те,  що  вони  в  снігу,  то  нічого.  Не  відставай,  доганяй  мене!
Зайчик  робив  великі  стрибки    по  снігу,  Пушок  намагався  від  нього  не  відставати,  хоча  провалювався  в  сніг  та  знову  вибирався    і  плигав  за  зайчиком.    Біля  пишної  ялинки  зупинився  зайчик,  трохи  зачекав  кота.  Кивнув  лапою  вперед  і  сказав,
-  Ну  ось,  за  цією  ялинкою  село,  тільки  туди  мені  не  можна.  Тож  бувай,  забігай  в  гості,  тільки,  як  сніг  зійде,  бо  зараз  холодно.
Пушок    обійняв  Пижика,
-  Я  дуже  дякую  за  допомогу.  Ти  поступив,  як  справжній  друг.  Я  обов`язково    прибіжу,  як  розтане  сніг!
Пушок  махнув  лапкою  й  вискочив  за  ялинку,  здалеку  побачив  рідну  хатинку.  Він  добирався  додому  й  думав,  обов`язкого  навідаюся  в  гості  до  Пижика  навесні,  принесу  йому  морквинку  і  листя  капусти.  Як  добре,  що    я  зустрів  доброго  зайчика!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818611
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Надія Башинська

А СНІГ ЛЕТИТЬ…

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Знов  сіється  сніжком  красунечка-зима.
У  шубку  пухову  всю  землю  одягла.

А  сніг  летить...  Сніг  кружляє...
Віхола  срібна  землю  всю  вкриває.(2р.)

Мереживо  ясне  на  гілочках  усіх.
Рум'яні  щічки  в  нас,  веселий  чути  сміх.

А  сніг  летить...  Сніг  кружляє...
Віхола  срібна  землю  всю  вкриває.(2р.)

Зліпили  бабу  ми,  санчата  їй  дали.
Із  нею  всі  разом  з'їжджаємо  з  гори.

А  сніг  летить...  Сніг  кружляє...
Віхола  срібна  землю  всю  вкриває.(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818622
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Чайківчанка

Хто вам дав право знищувати природу?!!

Шануй    ,все...      що  дає  матінка  природа!
квітучий  гай  ,Діброви  і  зелені  ліси....
вдихати,  у  квіт  ...    яка  то  насолода?
ти  немов  у  раю,  як    шелестять    ясени.
Хто  вам  дав  право  знищувати  природу?!!
рубати  віковічні  дерева  з  коріння.
Звідки  взяли  таку  без  халатну  моду?
чиї  ви  діти  ,  якого  роду  насіння?
Чи  ви  посадили  ,хоч  одне  деревце?
дуба  ,граба  ,клена,  сосну,  а  чи  ялицю?
Знайте,  вони  тримають  повінь  все  живе...
та  із  далеких  країв  зустрічають  птицю.
Терпить  ,і  мовчить  мій  народ    лиходію....
і  не  бореться,  з  ними  набравши  в  рот  води.  
 Бензопила  ріже  -майбутнє  надію!
за  долар,  євро  везуть  у  далекі  світи.
Довге  віття  стримує  ураган  вітри,
а  листям  звірі  утеплюють  нори  свої.
Людино,  якої  шкоди  завдаєш  ти?
стогне  земля  -це  її  скарб-  надра  золоті.
Присвоїла  людина-  всю  велич  Бога,
привели  ,  до  влади  і  сіла    на  трон  царя.
Все  гребе,    все  мало  -  а  душа  небога  ...
ранить  ,живе  серце...  і    у  дерев  є  душа.
М  ЧАЙКІВЧАНКА
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818642
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Крилата

ЖИТТЯ

Життя  таке  крихке,  таке  тендітне.
Висить  на  волосині  повсякчас,
До  сонця  тягне  руки  нині,    квітне,  
А  завтра  смерть  глядить  йому  в  анфас.

Не  кожен  час  свого  відходу    знає,  
За  планом  чи  як-будь  собі  живе:  
Бува,  у  сім  комор  добро  складає,
Бува,    на  вітер  кидає  усе.

Та  скільки  б  не  світила,  гасне  свічка,
І  треба  йти,  і  щось  таке  лишить,
Що  тьма  не  скриє,    не  розмиє  річка,  
Не  з’їсть  іржа,  вогонь  не  спопелить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818643
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


Ніна-Марія

Зима з мого вікна

Надворі  ранок  вибілено  чистий.
Пухнасте  пір'я  сиплеться  з  небес.
У  срібних  свитках  дерево  безлисте.
З  вікна  милуюсь  казкою  чудес...
Наспівує  мінорні  гами  вітер,
Немов  чиїсь  виплакує  жалі.
Мороз  на  склі  малює  мертві  квіти
Узорами  на  сніжному  гіллі...
Не  вишити  ніякими  нитками
Краси  тієї  дивне  полотно,
Лише  Його  -  Всевишнього  руками
Мережити  ці  витвори  дано!
Зима  манірна  і  вельможна  пані
Наводить  лад  у  скверах  і  дворах.
Калини  кущ  хизується  в  жупані,
Радіє  снігу  мила  дітвора!..

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQv6KBqzTKGud52Zdvxsf9KNig8WeE2zmdV-sBak8TLOAEB7Vl25w[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818647
дата надходження 23.12.2018
дата закладки 23.12.2018


НАСИПАНИЙ ВІКТОР

СИЛА гумореска


В  школі  учні  вчили  силу.  Вчитель  дав  завдання:
 Зараз  ділим  клас  на  групи,  зробимо  змагання.
Кожен  має  дати  приклад,  як  це  дійсно  діє.
Хто  і  як  засвоїв  тему:  «Сил  взаємодія».
Кращих  з  кращих,  обіцяю,  ми  оціним  гідно.
Всі  думки  цікаві,  мудрі  будуть  на  відмінно.
Тягне  руку  враз  білявка.  Приклад  є  у  Олі:
-  Хочте  вірте  -  є  у  мене  справжня  сила  волі.
Стисну  всю  себе  в  кулак  я.  Все!  Почну  віднині!
Через  мить  усе  пропало:  діє  сила  ліні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818561
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Лилея

Любовь - Особенна!

Не    торопи  время
Ведь  каждый  день  особенный...
Даже  снежинки  в  мире  нет  такой  же...
Каждый  влюблён  по  -  своему...
Не  повторится  ни  одна  история...
В  этом  и  есть  Любви  Особенность...
В  одном  слове  миллионы  звучаний...
Любовь  -  Особенна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818560
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Надія Башинська

ПИШАТИСЬ БУДЕ МАТИ!

         Йшов  батько  з  сином  на  базар  чоботи  купувати.
Радів  синок,  бо  вперше  він  їх  буде  вибирати.
Та  ось  спинились  відпочить  там,  де  було  джерельце.
Поглянув  батько...  Лишенько!  В  когось  лихеє  серце.
Дивився  син  і  теж  мовчав.  Та  що  ж  було  казати?
Джерельця  срібного  тепер  нікому  не  впізнати.
-  Хтось  кинув  камінь,  -  сказав  син.  То  джерело  й  за-
билось.  В'яне  калина  і  дубок.  Аж  серце  засмутилось.
Давай  розчистимо  мерщій  це  джерело.  Швиденько!
І  задзвенить  знову  струмок,  співатиме  гарненько.
-  То  швидко  камінь  кинув  хтось.  Було  йому  неважко.
А  сили  дати  джерелу  -  тепер  вже  буде  тяжко,  -  про-
мовив  батько.  -  Що  ж  робить?  Час  й  вміння  треба  мати.  
Нелегко  це,  та  спробуєм  удвох  попрацювати.
         Взялись  за  діло  батько  й  син...  й  навколо  заясніло!
І  зашуміло  джерело  і  тихо  задзвеніло.
         Ішли  додому  без  чобіт.  Пішло  вже  сонце  спати.
І  батьком,  й  сином,  знай,  таким  пишатись  буде  мати!
         Скільки  ж  джерел  у  світі  цім  каміння  перекрило...
Хтось  кинув  камінь.  А  комусь...  нема  до  того  діла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818559
дата надходження 22.12.2018
дата закладки 22.12.2018


Лилея

Краса невинная…

Зимний  лес  покрылся  инеем
Чарующей  Зимы!
Всё  бело!
Краса  невинная...
Снег...
И  не  видны́  следы...
Зимним  лесом  зачарованна...
Деревья  белые  стоят...
Красота!
Покрылись  инеем!
Этот  зимний  снегопад...
Очень  тонкая  работа!
Всё  это  создано  Творцом!
Шедеврально!
О  нас  забота...
Снежный  лес...
Деревья  в  инее!
Белым  -  белым  кругом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818419
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Лілея1

МАЛЕНЬКА СМЕРТЬ…

[i][b]Кристально-білий  паводок  дібров,
Річок  замерзлих  срібне  задзеркалля,
Холодні  миті,  з́и́ми  і  любов
На  гранні  чи  в  процесі замерзання.

З  коротким йменням   "чорної  вдови" 
У   білих  зим  випрошую кохання,
Хоча  у серці...  в  серці  -  тільки  Ви, 
Та я  у  Вас  не  перша  й  не  остання.

Мій досі  рідний,  чийсь  уже Адам,
З  повагою  до  Вас,  забута      Єва,
Чому  пішли  по  іншим  Ви  рукам
І  гордо  звете іншу  - "королева"?

Міцна  рука  торкає  її стан
Й,  здається,  що  в  такі  надривні миті,
Ховає  сльози  в  інеї     каштан,
На  довгих  й  шумних  вулицях  столиці.

А  та  життєва  й  сніжна  круговерть
Геть  відбира  наснагу   далі  жити,
Бо  ця розлука, як маленька  смерть,
Без  права  поцілунком  воскресити.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818412
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Чайківчанка

Я ПОДАРУЮ ТОБІ ВЗИМКУ ВЕСНУ

Я  стіл  накрию  білим  вишитим  обрусом
щоб  на  ньому  був  духмяний    хліб  і  до  хліба
Помолюсь,  до  святого  образу  Ісуса
Щоб  у  домі  панувала  весна  і  літо.
Я  Розпалю  ,дровами  вогонь  у  каміні
За  вікном  не  страшна  як  віє    хуга  зима
Подякую,я    Всевишньому  на  колінах
За  всякі  земні  ласки  і  дорогу  життя.
І  Скрипник,  зробить  співучу  скрипку    із  клена
А  скрипаль  заграє  мелодію  чарівну
І  лебедина  пісня  прилине  для  тебе
В  заметіль  пургу  розвеселить  душу  твою.
Запанує,  блаженна  благодать  у  тиші
З'єднаються  в  унісон  небо  і  земля
Місяць  мої  безсонні  ночі  заколише
І  Муза,  народить  вірші    світлі  почуття.
Я  подарую,  тобі  друже  взимку  весну
І  На  крилах  мрій  поведу  у  гай  зелений
А  над  річкою  ,верба  розплете    косу
Почуєш  ,шелест    як  розквітає    листя  клена.
М  ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818398
дата надходження 21.12.2018
дата закладки 21.12.2018


Лилея

Главное - сердцем слушать…

Мои  родные  ,  родственные  Души!
Как  я  Вас  Люблю!
Научилась  Голос  Души  слушать...
Своим  сердцем  согрею...
Ошибки  пойму...
Понимаю...
Движение  родственной  Души...
Душой  обнимаю...
Рада...
Что  повстречались  на  жизненном    Пути...
Это  жизненная  необходимость    -
Любовь  Дарить!
Главное    -
Сердцем  слушать!
И  Любить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818274
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018


Надія Башинська

ХОДИТЬ СВЯТИЙ МИКОЛАЙ ВІД ХАТИ ДО ХАТИ!

Ходить  Святий  Миколай  від  хати  до  хати.
Подарунки  в  нього  є  для  усіх  завзятих.

Працьовитих  обійде,  то  ж  про  них  подбає.
Він  для  всіх,  хто  любить  труд,  подарунки  має.

Під  подушки  покладе  гарненькі  пакунки.
Бо  для  тих,  хто  чемним  є,  всі  його  дарунки.

І  на  суші,  й  на  воді  він  допомагає.
Про  всіх  добрих  Миколай  завжди  пам'ятає.

Вчить  і  нас  всіх  Миколай  про  добро  лиш  дбати.
Тоді  світлий  день  прийде  й  будемо  багаті!

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818141
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 20.12.2018


геометрія

КОЛИ ПИШУ…

                             Коли  пишу  про  літо  і  весну,-
                             Душа  і  серце  в  радості  літає...
                             Якщо  ж  рядки  лягають  про  війну,-
                             Німіє  тіло,й  серце  завмирає...

                             Коли  пишу  про  внуків  і  дітей,-
                             Здається  в  мене  крила  виростають,
                             Якщо  ж  пишу  про  розпачі  людей,
                             То  сльози  мені  світ  весь  заступають...

                               Коли  пишу  про  сонечко  ясне,-
                               Мені  стає  і  радісно,  і  щемно...
                               Якщо  пишу  я,що  війна  несе,
                               То  і  в  погожі  дні  стає  аж  темно...

                               Коли  пишу  про  праведних  людей,-
                               Мені  у  вись  аж  хочеться  злетіти...
                               Якщо  ж  пишу  про  втрачених  дітей,
                               Аж  на  край  світу  готова  я  забігти...

                               Коли  пишу  про  вільний  рідний  край,
                               То  відчуваю,  як  душа  співає...
                               Про  несправедливість  коли  пишу  я,
                               Душа  кричить  й  за  обрій  відлітає...

                               Молюся  Богу  я  тепер  щодня,
                               На  поміч  кличу  піднебесні  сили...
                               Підтримку  дає  простір  і  земля,
                               Можливо  ще  повернуть  мені  крила...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818080
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Ніна Незламна

Дорога додому / проза /

             Заросле  широке  поле  із  трав  і  квітів  стелилося  вздовж  дороги  й  посадки….  Колись  тут  морем  колихалися  жита,  а  зараз  то  наче  степ,  майже  по  коліна  квіти  й  трави.…  Ромашки  більше  трималися  купами,  а  волошки  де  –  інде  розсипані  повсюди,  тягнулися  догори,  ближче  до  сонця,  в  надії  отримати  більше  тепла  після  прохолодної  ночі.  Деякі  квіти  відцвіли,  трави  ледь  -  ледь    присохли,  чи  то  змінили  кольори  на  темно  -  зелені  жовті  й  рижі.  Серпневий  вітер  гойдав  квіти,  загравав  з  ними,  легенько  прихиляв  до  землі,  витанцьовував  по  травах,  ховався  поміж  них  і  наче  дрімав…  Та  то  лише  на  кілька  секунд,  а  потім  знову  десь  летів  і  часом    пробуджував  птахів.  Ті  стрімко  вилітали  з  густішої,  напівсухої    трави.  А  часом  з  під  листків  великих    будяків  -  лопухів,  що  почувалися  тут  королями.  Височіли  над  всіма,  принижуючи  позирали  на  все,  що  довкола,  виставляли  наперед      свої  пишні,  квітучі  голови.  Вдавали  із  себе  володарів  цього  покинутого  поля.
               Роман  і  Оксана,  посміхаючись  один  до  одного,  щойно  вийшли  з  міжміського  автобуса,  вони  повернулися  з  лікарні.  Він  отримав  поранення  під  Луганськом,  більше  трьох  місяців  провалявся  в  лікарні,  переніс    чотири  операції.  Його  чорне  волосся  підкреслювало  кожну  деталь  блідого,  скрапленого  потом  обличчя.  Трохи  змоклий  чуб,  спадав  на  чоло,  він  зробив  декілька  кроків,  глухо  сказав,    
-  Слухай,    не  поспішай,  дуже  жарко…  Куди  нам  спішити,  три  кілометра  навпростець  і  будемо  вдома.
Вона  поправила    коротке,  русяве  волосся,  ледь  надула  свої    круглі  щоки,  стурбовано  до  нього,
-  Та  ні,  навпростець  не  підемо,  де  там  вже  нам,  там  кроти  горбів  понаривали,  ще  й  трава  висока,  наберемося  реп`яхів….
Вона  витягнула  телефон  з  сумки,  заклопотано,
-  О!  І  тут  немає  мережі,  десь  -  то  хвилюються  наші,  що  довго  нас  не  чути.
             Вони  трималися  за  руки,  дивилися  один  одному  в  очі,  намагалася  побачити  в  них  те,  чого  так  чекали,  ніжності  і  любові,  без  якої  пробули  три  роки  поспіль.  Поранення  далося  взнаки,  він  трохи  шкутильгав  на  праву  ногу,  осколки  снаряду  зрешетили  її.  Дякувати  Богу,  молоде  тіло  спроможне  загоїти  рани,  шкода,  що  вся  нога  в  шрамах,  але  й  добре,  що  все  ж    вдалося  її  зберегти.
         Яскраве  сонце  підіймалося  вище,  розсипало  ясні  промені,  добре  пригрівало,  висушувало  останні  роси  в  густих  травах.  Поодинокі  метелики  перелітали  з  однієї  квітки  на  іншу,  при  цьому  то  швидко  підіймалися  вище,  то  повільно  спускалися  донизу  і  десь  зовсім  зникали  поміж  трав.  А  трохи  далі,  з  посадки,  линув  дзвінкоголосий  переспів  птахів.  Роман  вдивлявся  туди  й  прислухався,  наче  намагався  відрізнити,  чи  то  спів  пташиний,  чи  звук  снарядів,  які  доводилося  часто  чути.
     Вітерець  пестив  їх  обличчя,  очі    сяяли  від  радості.  Оксана  зорила  своїми  ясними  смарагдовими  очами    і  все,  ще  не  вірила,  що  він  тепер  буде  поруч.  Що    буде  вдома  з  дітьми,  які  так  чекають  на  нього,  невже  й  насправді  позаду  туга,  всі  хвилювання  і  недоспані  ночі….
   Йти  жарко  під  гарячим  сонцем,  воєнний  одяг  зберігав  тепло,  йому  хотілося,  як  швидше  збутися  його.  Відчути  подих  неньки  -  землі,  цього  рідного  поля,  що  колись    сам  орав  його  трактором.
Вона  вирвалася  вперед,  майже  зайшла  між  дерев  посадки,
-  Давай  сюди,  ось  тут,  за  шипшиною  відпочинемо.  Рідненький  мій,  зовсім  пристав…  Давай  руку,  допоможу  присісти,  спирайся  чи  тримайся  за  мене,  як  тобі  краще,  сам  дивися.…
Вона  торкнулася  його  чола  рукою,  хотіла  витерти  краплини,  що  з`явилися  знову.  Він  перехопив  рукою  її  руку      і    міцно  притулив  до  себе,
-  Якби  ж  ти  знала,  як  я  сильно  скучив  за  тобою,  за  твоїм  голосом,  волоссям,  як  пахнеш  вся,  просто  п`яниш….
Солодкий  ніжний  поцілунок,  для  них  щаслива  долі  мить…  Гучно  забилися  серця,  здавалося  затихло  все  навкруги  і  спів  птахів,  і  шелест  листя  на  деревах.
 Вона  ховалася  в  його  обіймах,  сама  ж  в  душі  немов  замала  крила,  здавалося  летіла  назустріч  сонцю  –  жаром  обпікало  все  тіло.  Як  добре,  що  він  є,  це  щастя,  моя  доля,  не  буду  я  сама,  як  та  тополя  серед  поля.  Сльозинки  радості  в  очах  і  теплі  погляди.
   Роман  присідав  до  землі,  вона  сама  худенька,  як  тростинка,  все  ж  намагалася  підтримати  його,  щоб  безболісно  це  вдалося  зробити,
 -  Ну  ось  відпочинемо  трохи,  давай  зніму  ці  берци  …
 Злегка  почервонівши  швидко  присіла  біля  нього,  старанно  розшнурувала  взуття,  поспіхом  знімала,  ледь  торкнулася  раненої  ноги,  
-  Дуже  болить?  Будемо  йти  не  поспішаючи  і  правда  куди  й  чого  нам  квапитися…
     Час  від  часу  шелестіло  листя  дерев….  Вони  радісно  перекусили  бутербродами  з  ковбасою  й  сиром,  пили  чай  с  термоса.  Оксана  задивилася  на  нього,  помітивши  сивину  на  скронях,  щось    хотіла  сказати  та  відразу  передумала.  Адже  він  раніше,  ще  в  лікарні,  просив  її,  щоб  про  війну  ні  слова,  щоб  не  сипати  сіль  на  рану,  що  запала  глибоко  в  душі,  яка  не  знати  коли  затягнеться.  Важко  переніс  втрату  побратимів,  молодших  за  нього  хлопців,  які  загинули  на  полі  бою.  Просив  не  торкатися  цієї  теми,  бо  і  так  ночами  здригався,  все  здавалося,  що  десь  знову  свистить  і  рветься  земля  на  шматки.  А  іншого  разу  чувся  стогін  і    нестерпний  крик,  від  якого,  аж  гуділо  в  голові….  
Роман  приліг  спиною  на  траву,  підклав  руки  під  голову,  любувався  небесною  синявою.  Де  –  не  де  білі,  маленькі  розпливчаті  хмаринки  здавалося  стояли  непорушно,  але  все  ж  ледь  помітно  здригалися,  наче  човни  в  тихому  морі.  Як  гарно!  Яка  краса,  думки  летять  в  сонячний  простір,  Боже  дай  мені  душевний  спокій.  Лежачи,  рукою  зірвав  кілька  травин,  підніс  під  ніс,  нюхав,
-  Оксанко,  ти  відчуваєш  запах  трави?  Оце  лежу,  насолоджуюся  пахощами  й  свіжим  повітрям,  мене  аж  п`янить…
Сидячи  біля  нього,  крутнула  головою  в  сторону,
-  О!  Та  це  ось,  чебрець  росте  близько,  вітер  віє  в  нашу  сторону...
Похапцем  підійнялася,  весело  й  радісно  з  усмішкою  на  обличчі,  рвала  листочки  і  ледь  присохлі  квіти  чебрецю,
-  Нарву  на  чай.  А  ти  не  п`яній,  а  то,  як  доберемося  додому.
Недовго  думаючи,  Роман  дістав  з  сумки  тапочки,  взувся,
-  Подай  руку,  цьому  немічному  інваліду,  хай  я  встану….
Оксана  звела  брови  докупи,    трохи  підвищеним  голосом  сказала,  
-  Почекай  траву  покладу  в  пакет.  Ти  це  слово  забудь  Романчику,  все  буде  добре.  Он  поле,  це  покинуте….  На  тебе  чекає  вже  три  роки  пустує,  далеченько  від  села,  немає  бажаючих  зорати!
               Він  піднявшись,  випрямився,  примружив  очі  від  сонця,  задивлявся  на  поле,
-  Ой  ти  знаєш,  я  б  і  босий  пішов  по  цій  рідній  землі,    так  за  нею  сумував,  хай  би  відчув  її,  думаю,  придала  б  мені  сили.  Інший  раз,  як  на  мить    було  задрімаю  в  бліндажі,  поле  насниться,  хвилясте,  то  наче  море  лагідне,  а  колоски  довгі,  повні,  аж  блищали  на  сонці…
Ніжний  погляд  до  нього,
-  Ромчику,  ще  находишся  босоніж,  на  подвір`ї  споришу  багато,  зелений,  м`якенький,  волохатий,  ще  й  височенький  -    в  ньому  купатися  можна….    А,  як  поле  з  житом,  чи  з  пшеницею  побачиш  уві  сні,    люди  кажуть,  на  щасливе    сімейне  життя.    От  бачиш  любий,  все  збулося,  радіймо,  живемо  один  раз  на  світі….      
   Вони  йшли  вздовж  посадки…  Ледь  –  ледь  шелестіло  листя  дерев,    чоловік,  дивлячись  вперед,  про  щось  думав,  мовчав.  Вона    йшла  за  ним  не  поспішаючи,  сумку  й  пакет,  перекинула  через  плече,    в  руці  тримала  телефон.,
-  О!  Вже  є  мережа,  зараз  до  наших  подзвоню.
Усміхаючись,  призупинилася,  набрала  номер  телефону,  голосно  заговорила,
-  Мамо  Привіт!  Це  я!  У  нас  все  в  порядку.  Ми  приїхали,  зараз    йдемо  по  дорозі,  вздовж  посадки…
Потім  слухала,  що  говорить  мати,  продовжила,
-  Не  було  зв`язку,  тому  й  не  дзвонила.  Гаразд,  до  зустрічі.
Легенько  торкнулася  його  плеча,
-  Не  поспішай,  зараз  назустріч  машиною  виїдуть.  Сусід  наш,  дід  Микола…      То  старий  козак,  пізнав  колись,  що  таке  війна,  часто  розпитував,  хвилювався  за  тебе,  хвалив,  що  пішов  захищати  нашу  землю.
Роман  кивнув  головою,  посміхнувся,  ніжно  взяв  її  за  руку,
-  Оксанко,  я  тебе  просив,  менше  розмов,  де  я  був,  що  робив…  Я  просто  виконував  борг  переду  Україною,  якби  не  пішов,  якби  дивився  родині  і  односельчанам  в  очі.  Досить  про  це…
Їм  назустріч  їхав  старенький  «  Запорожець.  Оксана,  побачивши  машину,  як  дитина,  аж  підскочила  від  радості,
-Он!  Вже  їдуть,  бачиш?!
Легкова  машина  під`їхала  й  зупинилася.  Різко  відкрилися  двері.  Як  пташенята  вилетіли  із  гнізда,  так  син  і  донька,  вилізли  з  машини,  махаючи  руками  бігли  до  батька.
-Тату!  Тату!  -    гучно  покотилося  полем.  
В  Романа  на  очах  сльози,
-  А  підросли!
Оксана  рукою  змахувала  сльози  радості,  ледь  хвилюючись  сказала,
-Та,  що  ж  ти  хочеш,  Марійка  перейшла  в  п`ятий  клас,  а  Сергійко  в  третій.  
Здавило  в  горлі  від  хвилювання,  вона  не  змогла  більше  нічого  сказати.  Крізь  сльози  дивилася,  як  діти  тулилися  до  батька,  він  ледь  тримався  на  ногах,  боявся  впасти  від  обіймів.
Дід  Микола  тим  часом  виліз  із  машини,  події  розчулили  його,  краплини  сліз  витирав  на  худорлявому  обличчі.  
-  А  ну,  покажись  соколе,  герою  наш!  Молодець!  Помужнів,  справжній  воїн!
Роман  нахилившись,  обіймав  сусіда,  а  той,  допинався  ,  чмокав  його  в  щоку.
Старенький  похлопав  по  плечі,
-  Ну  гайда,  їдемо!  З  самого  ранку,  біля  сільради,  з  хлібом-сіллю  чекають  на  тебе  односельчани  й  родина...  Поспішаймо!    
   Оксана,  розпашіла,  як  троянда,  весело    сідала  в  машину  на  переднє  сидіння.  Їй  було  дуже  приємно  чути  такі  слова  від  діда,  гордилася  чоловіком.
   На  задньому  сидінні  діти,  з  обох  боків,  обсіли  тата,  один  поперед  одного  задавали  питання,  а  він  з  сяючими  очима    пригорнув  їх  до  себе,  гладив  голови,  цілував  в  чоло.
     Машина  рушила  з  місця….  Роман  чомусь  хвилювався…  Відчуття  радості  гріло  серце,  він  чув  як  воно  гучно  б`ється.  Яке  то    безмежне  щастя  повернутися  додому…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818181
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 19.12.2018


Надія Башинська

КАЖУТЬ…

Кажуть,  що  холодна...  Я  зігрію.
Кажуть,  що  несніжна...  Я  завію.
Все  прикрашу.  Інеєм  сипну.
Я  люблю!

Засріблиться  світ  іще  ясніше.
Від  морозу  стане  бадьоріше.
Всіх  розважу,  в  шуби  одягну.
Я  люблю!

Задзвеню  колядками  по  хаті.
Будете  щасливі  та  багаті.
Ріки  льодом,  щоб  пройшли...  Скую.
Я  люблю!

Розбуджу  від  сну...  Гей  просинайтесь!
Холоду  мого  ви  не  лякайтесь.
Бо  мій  холод  на  добро  всім  є.
Бійтесь  того,  що  в  серцях  живе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817100
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Любов Іванова

ПРОШУ, ВСПОМИНАЙ ОБО МНЕ

[b][i][color="#2f04c9"][color="#c90459"]П[/color]-амять  сыграла  со  мной  злую  шутку,
[color="#c90459"]Р[/color]-ежет  по  сердцу  и  рвет  на  куски.
[color="#c90459"]О[/color]-х  бы  вернуться  туда  на  минутку,
[color="#c90459"]Ш[/color]-кольной  любви  своей  видеть  ростки.
[color="#c90459"]У[/color]-лицу  нашу  и  белые  платья

[color="#c90459"]В[/color]-ишни    в  цвету  и  метель  лепестков.
[color="#c90459"]С[/color]-нова  почувствовать  радость  объятья,
[color="#c90459"]П[/color]-ервую  в  жизни  охапку  цветов...
[color="#c90459"]О[/color]-тчий  там  дом...  и  разбитое  сердце,
[color="#c90459"]М[/color]-амин...  за  позднее  время  упрек,
[color="#c90459"]И[/color]-  гром  мелодий  немыслимых  герцев
[color="#c90459"]Н[/color]-очи  без  сна,    губ  и  рук    твоих  шелк.
[color="#c90459"]А[/color]-  вот  теперь  когда  годы...    и  опыт
[color="#c90459"]И[/color]-волга  снова  поет    у  реки,

[color="#c90459"]О[/color]-чи  напротив  и  твой  милый  шепот,
[color="#c90459"]Б[/color]-удто  у  сердца    в  груди  мотыльки.
[color="#c90459"]О[/color]-сень  уже  обнимает  за  плечи,

[color="#c90459"]М[/color]-еньше  оттенков  в  ней,  меньше  огня,
[color="#c90459"]Н[/color]-е  отпускай,  не  забудь  наши  встречи,
[color="#c90459"]Е[/color]-сли  любил  ты  и  вправду  меня...[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816914
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Капелька

Читаючи твого вірша

Цього  вірша  написано  після  прочитання
прекрасного  вірша  Леоніда  Новоградець
"Найкраща  земля"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393

Читав  я  Вашого  вірша,
І  ледь  не  плакав  як  дитя.
Чудові,  лагідні  слова.
Гарячі,  ніжні  почуття.

За  рідну  землю,  неба  край,
Що  наче  справжній  любий  рай
І  навіть  птахи  люблять  тут  
Сімейний  скласти  інститут.

Бо  тут  найкраща  їм  земля,
Тому  і  люблять  ці  місця.
Це  їх  Вітчизна,  рідний  дім.
Співається  з  любов’ю  всім.

Тут  перші  кроки  роблять  діти
З  батьками  в  всесвіт,  щоб  летіти.
Чекають  мандри  і  пригоди,
А  також  перші  перемоги.

І  силу  їм  дає  земля,  
Природа,  небо  і  вода.
Тут  річки  Буг,  Дністер,  Дніпро,
Ліси,  озера.  Все  добро.

Удосталь  неба,  щоб  літати
-Красу  Вітчизни  розглядати.
На  жаль  триває  ще  війна.
Колись  закінчиться  вона...

Птахи  до  наступу  зими
Летять  у  сонячні  краї.
Відрядження  це  справжнє  їм,
А  після  знову  в  рідний  дім...

Отак  і  люди  вирушають
І  рідну  землю  залишають...
Чекають  рідні  їх  місця
Коли  і  осінь  і  весна.

     Жовтень-Грудень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816920
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Крилата

НАСТРОЄВЕ

Сьогодні  небо  схоже  на  ласкаву  матір,    
Що  сонце,  мов  дитя,  притисла    до  грудей.
Тепло  відчувши,  стрепенулися    крилаті
Заграли  вогники  у  нутрощах    людей.

А  небо  родить,  розпускає  цвіт  бузковий.
Хмаринки-бджоли  повсідалися    на  нім.
Зима  чи  літо  –  світ  природи  пречудовий.
Живи,  людино,    і  співай  любові  гімн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816857
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018


Лилея

Рисуй Светом!

Рисуй  Светом!
Нашу  Планету!
С  Её  горами,
Густыми  лесами...
Ре́ками,  морями...
Пусть  живут  в  дружбе
Все  страны!
О  зле  пусть  забудут!
Дружными  будут!
Свет  распространяют!
Любовь  друг  другу  дарят!
Нарисуй  Светом!
Счастье  детям!
Пусть  Свет  распространяют!
Планету  меняют!
Будущее  за  ними!
Свет  Мира!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816786
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018


Надія Башинська

ЧАРІВНИЧКА

Тихою  ходою  осінь-чарівничка  
йшла  через  місточок.
Там  на  бережечку  тихо  шумів  листом
молодий  кленочок.

         А  в  того  кленочка  вишита  сорочка.
         Осінь  гаптувала.  
         А  тому  кленочку  вишиту  сорочку  
         осінь  дарувала.

Гаптувала  зранку  осінь  вишиванку,
в  очі  задивлялась.
У  того  кленочка  золотиста  осінь  
ніжно  закохалась.

Ой  стояла  з  кленом  осінь  золотиста,
де  були  покоси.
Їй  вплітала  нічка  зіроньки  сріблисті  
в  золотії  коси.

Йшла    до  клена  осінь,  осінь-чарівничка,
через  наш  садочок.
Де  вона  ступала  -  залишавсь  за  нею
золотий  слідочок.

Тихою  ходою  осінь-чарівничка  
йшла  через  місточок.
Там  на  бережечку  тихо  шумів  листом
молодий  кленочок.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816567
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Лилея

Любовь помогает жить!

Любовь  помогает  выжить!
От  всех  невзгод...
С  Любовью  поднимаешься  всё  выше!
Уже  виден  Небосвод!
От  Любви  вырастают  Крылья!
Большущие  два  Крыла́!
Мир  во  всех  красках  ви́ден!
Голуби  на  воле!
Они  умеют    нежно  ворковать...
Заботится  друг  о  друге...
В  танце  Любви  танцевать!
Мороз  ждёт  Солнце!
Зима  -  Весну!
Хоть  в  этом  Мире  всё  не  просто...
Забудь  про  суету!
Всё  ,  что  нас  окружает  -  тленно...
Бесконечна  лишь  Душа!
Всё  в  Природе  закономерно...
А  ты  иди  по  жизни  не  спеша...
Сумей  насладиться,  всем,  что  окружает!
С  восторгом!
Вдыхай,  чем  радуется  Душа!
На  Земле  мы  -  временно...
Живи!
Взлетай!
Пусть  воскресает  Душа!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816604
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018


Ніна Незламна

Гойдалка в снігу

 Кругом    білосніжно…  Гойдалка  в  снігу…
Місяченько  ясний,  між  хмарин  блукав
Сад  обледенілий….  Навівав  нудьгу
Морозець  лютує,  вже    дзеркалить  став…

Пухким  снігом  сіє,  всюди  іскриться  
Зима    розгулялась,  розплела  косу  
З  думками  про  тебе,  зовсім  не  спиться  
Не  бачиш  коханий  зимову  красу….

Ти  там,  де  стріляють,  палає  земля
Й  кулеметні  черги,  всіх  збивають  з  ніг
 Де  війна  й  руїни,  згорілі  поля
Жорстокість  і  стогін,  кров`янистий  сніг…

Я  кохаю  любий,  відчула  снагу
 Повернешся  вірю,  надію  маю  
Хай  вітер  відгонить,  розвіє  тугу  
На  гойдалці  скажу  -  милий  кохаю…

                                                                     03.12.3018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816428
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Любов Вакуленко

СОН

И  будет  день,  и  будет  суд
Однажды,  вышедшим  из  ада.
Привычно  каяться  не  надо,
С  надеждою  вдыхая  ладан  -
Слова  "Помилуй..."  не  спасут.

И  будет  ночь,  как  дикий  зверь,
Нагую  душу  рвать  на  части.
Святое  не  спасёт  причастье  -
Ты  будешь  целым  взят  от  части.
Хочешь  -  не  верь,  а  хочешь  -  верь.

И  будет  так:  огонь  и  лёд
Уже  не  разомкнут  объятий.
А  на  устах  печать  проклятий,
И  крест,  как  символ  всех  распятий,
Огнём  очертит  небосвод.

В  себя  впитает  млечный  путь
И  вздох,  и  крик,  и  зов,  и  стоны.
И  будут  плакать  все  иконы...
И  очень  скоро  перезвоны
Колоколов  разбудят  суть...

Мне  очень  странный  снился  сон...
Я  почему-то  верю  в  это  -
Преобразится  вся  планета,
И  разделяя  тьму  от  света,
Вдруг  Истина  взойдет  на  трон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816340
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Надія Башинська

НАДІЙМОСЬ!

Подивіться  на  світ...  Він  веселий!
Це  буваєм  ми  в  ньому  сумні.
Подивіться  на  світ...  Він  щасливий!
Ми  нещасними  робимо  дні.

Сонце  завжди  усіх  обігріє.
Зорі  ясні  блищать  для  усіх.
Чому  серце  в  тривозі  німіє?
Чому  рідко  так  чується  сміх?

Навіть  пісня  дзвінка,  легкокрила,  
вже  боїться  у  небо  злетіть.
Світе  наш  неповторний,  єдиний,
ти  колиска  для  добрих  і  злих.

Зло  панує?..  Хто  ж  йому  дозволив
гіркотою  у  душах  цвісти?
Сіймо  добре  зерно  і  надіймось,
що  дасть  Бог  йому  прорости!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816339
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Ніна Незламна

Яблуко спокуси ( Вони дружили)

                                                 
             Літо….    Теплий,  сонячний  день…    Сонце  грає  промінням    в  блакитному  небі,    пробивається    між  пухкі  білі  хмаринки  до  землі.  Яскраві    золоті  промені,  витанцьовують,  мерехтять  з  легеньким  вітерцем,  переливаються  по  траві.  Купаються  в  позолоті  квіти;    волошки  й  ромашки,  а    чебрець  тягнеться  догори,  в  надії  вкотре  отримати  сонячний  поцілунок.
         Доволі  теплі,  сонячні  промені  припікали  майже  голі,  вже    добре  засмаглі  плечі,  заглядали    хлопцям  в  очі,  які  світилися  радістю…    Вітер  пестив  крилом  обличчя,    підіймав,  розвіював  волосся,  бавився  з  ним,  воно  час  від  часу  хвилясто  спадало  на  чоло…  Вони  височенькі  на  зріст,  худорляві,  до  того  ж  босоногі,  в  однаковому  одязі,    в    сірих  майках  і  в  чорних    закочених    по  коліна    штанах,  мали  вигляд  чаплі.    
     Костя  -  чорнявий  красунчик,  так  називали  його  в  школі,  раз  по  раз  рукою  підбирав  кучеряве  волосся,  вдивлявся  в  ярок.  Толя  ж  русявий  хлопець,  з  зеленими  очима  і  веснянками  на  обличчі,  весь  час  тормошив  його  за  руку,  відволікав  від  погляду.    Це    щойно  прийшли  з    кукурудзяного  поля,  тримаючи  в  руках  по  декілька  молодих  початків,  кинули  їх  на  землю  і  присіли  на  самому  краю  обриву  над  яром.  За  звичкою,  спустивши  ноги  донизу,  задоволено    гойдали  ними…
     Кукурудзяне  поле  зовсім  поруч,  лише  невеликий  пагорб  з  городами  відділяв  хати  від  яру  і  широка  вулиця.  Воно  здалеку    здається  зеленим  морем,  немов  би  з  сонячними  променями,  а  як  що  ж  підійти  ближче,  добре    видно  золотавий  цвіт  верхівок  кукурудзи  і    широкі,  довгі  листки,  які  приховують  молоді  початки.  
     Хлопці  жили  по  -  сусідству,  метрів  сімдесят  один  від  одного,  їх  розділяло  глибоке  урвище.  Воно  утворилося  від  води,  що  стрімко  стікала  після  сильних  дощів  з  поля.
       Як  приємно    насолоджуватися  свободою  після  закінчення  школи.  Попереду    чекало  нове  життя,  навчання    в  місті…  Обоє  мали  бажання  вивчитися  на  слюсаря  по  ремонту  автомобілів,  тому  й  подали  документи    в  професійно  -  технічне  училище.  
     Веселий  галас    долинав  з  яру,  де  паслися  качки  і  гуси,    і  тут  же  гралася  дітвора.  Для  дітей,  від  чотирьох  до  дванадцяти  років,  то    наче    земний  подарунок,    було  де  чудово  провести  вільний  час.      Ярок    доволі  широкий  і  глибокий,    приховував  в  собі  невеличкий  ставочок,  можна  сказати  копанку.  Коли  дні  були  занадто  жаркі,  діти  місилися  ногами  й  руками  в  багнюці,  будували  якісь    загорожі,  замки.  А  потім  задоволено  купалися,  вимивалися  та      хлюпалися  й    обливалися  водою,  тішилися  відпочинком.
   Ці  хлопці  теж  мали    таку  насолоду,  тут  промайнуло  і  їхнє  дитинство….  Яр  вабив  до  себе,  шовкова  трава  виростала  такою  високою,  що    в  ній  можна  було  заховатися,  дітвора  часто  грала  в  жмурки.    Дівчата  ж  здебільшого  тішилися  квітами,  що  росли  попід  самі  обриви  яру,  плели  віночки.  Як  стати  на  пагорбі,  за  дорогою  в  полі,  то  яр  здається  великою  чашею  наповнений  зеленню  і  квітами,    а  маленький  ставок,    що  майже  в  середині,    здавався  дзеркалом.  По  іншу  сторону  яру  доглянуті    городи,  а  за  ними  в    ряд,  як  під  лінійку,    нові  будинки.
       Костя  вдивлявся,  спостерігав  за  Танею,  яка  спустилася  в  яр,  з  іншої  сторони,  махала  рукою,  звала  до  себе  шестирічного  брата  Сашка.  Швидкий,  дотепний,  непосидючий,  так  про  нього  відзивалася  дівчина,  коли  щось  розповідала  хлопцям  про  нього.  То  справжнє  шило,  за  яким  треба  добре  дивитися,  чи  часто  навідуватися,  щоб  раптом  не  потрапив  в  якусь  халепу.
     Вона  доганяла  його,  а  він  як  козлик  скакав,  тікав  від  неї  кругом  ставу.  Діти  в  захваті  дивилися  на  це  дійство,  ніхто  не  наважився  зупинити  малого,  тільки    пищали,  коли  та  майже  доганяла  його  і  гучно  сміялися,  коли  вивертався    з  під  її  рук.
       Толі  було  шкода  дівчини,  він  захоплювався  нею,  відчував  симпатію,    вкотре  махнув  рукою  перед  очима  Кості,  шкірився,
 -  Ти  мене  чуєш?  Агов!  Ну  досить  зуби  показувати  від  задоволення.  Ото  малий  бешкетник!  Такий  неслухняний,  ну  капець!  А  ти  аж  рота  відкрив,  дивися,  щоб  часом  метелик  не  залетів,  он  бачиш,  який  красивий  літає….
       Таня  симпатична  дівчина,  струнка,  як  берізка,  світло  русява,    з    волошковими    очима,  красивої  форми.    Обом  хлопцям  подобалася,  кожен  хотів  привернути  до  себе  увагу.  Вона  з`явилася  в  їхньому  житті  три  роки  назад….  Сама  родом  з  Воронезької  області,  батьки,  в  пошуках  кращого  життя,  приїхали  працювати  в  Радгосп.  Спочатку  жили  в  гуртожитку,    а  згодом  купили  будинок,  діти  раділи,  їм  сподобалося  селище.
Дівчина  навчалася  в  цій  же  школі,  що  й  хлопці,  закінчила  дев`ятий  клас.    Вони    майже  щодня  поряд  з  нею,  кожен  пропонував  провести  зі  школи  додому,  часом  сварилися  між  собою,  хто  буде  нести  її  портфель.  Костя  був  хитрішим  за  Толика,    поводився  вільно,  не  стримував  своїх  емоцій,  міг  притулитися    всім  тілом,  зажати  в  обійми,  не  бажаючи  відпустити.  Таня  ж  на  це  тільки  всміхалася,  хоча  бачила,  що  подобається  Толику.  А  сама  ж    мріяла  про  дружбу  з    Костею,  про  перший  поцілунок,  його  дотики  хвилювали  її,  а  погляд  підкоряв  молоде  сердечко.
         Одного  разу,  мама,  дивлячись  на  неї  сказала,    
   -  Ой,  рано  ти    доню,  розквітла  квіткою  весняною….  До  бабці  вдалася….  Та  мене  в  шістнадцять  народила,  така  ж  була  пухкенька,  як  ти…..  Ой  дивися,  не  зроби  помилки,  як  вона…
Таня  трохи  здивувалася,  потім  хитро  повела  очима,
-  Мамо  та  хіба  ж  то  погано?  Тож    вийшла  заміж  за  дідуся,  ти  є  на  світі….
Та  вдивлялася  в  дівчину,  шукаючи,  чи  часом,  щось  не  змінилося  в  ній,
-  Важкі  умови  життя  заміжньої  жінки,  доню.    Це  тільки  зараз  життя  ледь  стає  кращим,  розбудовується  країна,  відкривають  фабрики  ,  заводи,  а  раніше  з  села  було  не  виїдеш,  не  дозволяли,  а  в  селі  жити  дуже    важко,  сама  ж  знаєш.  Хоча    і  в  селищі  не  легко  та  все  ж  надія  є  ,  що  ти  виб`єшся  в  люди,  поїдеш  в  місто  навчатися.  Прошу,  не  закохуйся  рано,    моя  пташечко.
Почувши  мамині  слова,    в  розмову    вліз  Сашко,
-  Ага,  он  Костя    і  отой  Толик  все  їй,  то  квіти  дарують,  то  цукерками  та  яблуками  пригощають,  напевно  обоє  в  неї  влюбилися…
Скрививши  кирпатого  носика    задоволено  хіхікав,  дивився  на  реакцію  сестри.  Та  ображено  надула  свої  темні,  як  стигла  вишня,      пухкенькі  губи,
-    Ото  вже  шило,  чого  встряєш,  ану  геть  звідси!  
               Хоча  Костя  і  спостерігав  задоволено,  як  Таня  бігає  за  братом  та  коли  Толик  відволік  його  своєю  промовою,  схрестив  руки  перед  собою,  підморгнув,
-  Так  я  пішов….
Він,  як  вихор  злетів  з  пагорба,  де  не  так  було  круто,  за  кілька  секунд    стояв  перед  Сашком,  розставивши  руки,  спіймав  його.  Малий    дригав  ногами,  пищав,
-  Ой  спасіть  мене,  не  хочу  додому…
Костя    добре  зажав  його  доволі  сильними  руками,
-    Ану,  зізнайся  кукурудзи  хочеш?
Малий  здивовано  закліпав  оченятами,
-  А,  що  вже  є  така,  що  можна  варити?
 Таня  вже  стояла  поруч  з  ними.  Квітчата  сукня  ледь  просвічувалася,  облягала  її  молоденькі  пишні  перси,  від  яких  Костя,  занімів.  Його  погляд    в  її  очах  горів  вогнищем,  бажанням  доторкнутися,    по  тілу  бив  струм.  Коли  погляди  зустрілися  почервонів,  як  рак.
Вона  ж  зніяковіла  трохи,  а  потім  різко  взяла  брата  за  руку,
-  Йдемо  додому…  Пора  обідати…
Костя,  труснув  головою,  дивився  в  сторону  поля,  шукав  слова,  
-  Оце  хочу  запропонувати  твоїй  сестрі,  щоб  пішла  зі  мною  по  кукурудзу,  ми  з  Толиком  принесли  трохи  та  не  помішало  б    більше  зварити,  щоб  наїстися  досхочу.  І  яблука  «білий  налив»  в  посадці  є…
 Сашко  відразу  скумекав,
-    Давай    йди,  я    зараз  сумку  принесу,  а  мамі  скажу,  що  пішла  до  Тоні  побазікати,  музику  послухати…
Таня  і  Костя,  від  здивування    ледь  –  ледь  хитали  головами,  посміхалися…  Костя  підтримав  його,
-  Ото  молодець,  а  кажеш  в  тебе  брат  вередливий,  а  він  бачиш  який,  то    справжній  скарб  мудрості.
Вона  відразу  сердито  заперечила,
-  Ага!    А  потім  продаси?!  Ні,  не  підмовляй  мене…
Костя,  в  надії,  схватив  її  за  руку,
-  Та  ми  ненадовго,  пішли…
 Вони    відразу  відійшли,  як  подалі  від  дітей,  вона  все  ,ще    вагалася,  не  знала,  як    краще  поступити.  Але  ж    дуже  хотілося    тих  яблук,  таких  ранніх,    по  -  сусідству  ні  в  кого  не  було.
Сашко  дивлячись,  що  сестра    вагається,    взяв  напрямок  додому.  Обоє,  мов  схаменулися,  дивилися    йому  вслід,  він  біг    швидко,  миготів  брудними  стопами.    Костя  уважніше  придивлявся  до  дівчини,  намагався  заглянути  в  очі,    сміливіше  взяв  за  другу  руку,
-    Почекаймо,  не  тікай,  такий  гарний  літній  день,  тим  паче  вихідний,    охорони,  ну  об`їждчиків,  сьогодні  не  буде,  в  одного  з  них  день  народження,  хвалилися  пару  днів  назад….
Ховала  погляд,  звільнилася  від  його  гарячих  рук,  відійшла  в  сторону,  позирнула  в  сторону  Толика.  Той  пересів,  як  подалі  від  обриву,  підібгав  одну  ногу  під  себе,  злегка  покачувався,  спостерігав  за  ними,  в  голові  роїлися  думки  й  про,  що  можна  говорити  так  довго?
             Малий  вже    біг  по  стежці,  що  тягнулася  від  хати,  через  весь  город,    до  яру,  в  руках  тримав  плетену  сумку  і  весело  кричав,
-  Гей  –  гей!  Все!    Я  вже  є…  
Він  знову  скакав,  як  козлик,  здавалося,  часом  летів,    за  мить  був  біля  них,
-  Таню,  мама  пішла  на  поле,  до  буряків.  Тож  прийде  не  скоро,  кажу  йди,  принесеш  кукурудзи,  вона  прийде  похвалить,  що  зварили,  побачиш,  ну  і  яблук,  вони  ж  мабуть  вже  стиглі.    Я  даю  чесне  слово,  пообідаю  і  буду  гратися  в  ярку.  Не  віриш?  Ось  тобі  хрест.
Позираючи  на  всі  сторони,  перехрестився,  в  очах  грали  бісики  від  задоволення.
-  Ну  гаразд,  давай  цю  сумку,  -  погодилася  сестра.
Костя  свистом  привернув  увагу  Толика,  крикнув,
-  Не  чекай  на  нас  !Я  під  вечір  зайду  до  тебе!
 Хлопець  похапцем  піднявся,  кивнув  рукою,  зібрав  качани  кукурудзи  в  руки  і  опустивши  голову,  з  думками    попрямував  додому.  І  куди  це  їх  понесло,  якого  дідька  не  сказав,  що  за  намір  має,  тож  говорив,  що,  як  брати,  всім    треба  ділитися.    А  це,  не  сіло,    не  впало,  десь  пішов,  навіть  додому  кукурудзу  не  заніс.  
             Костя  й    Таня,  тримаючись  за  руку,  йшли  яром  в  сторону,  до    менш  крутого  схилу...  Як  подалі  від  дітвори,  підіймалися  на  гору,  до  дороги,  а  там  вже  й  поле.
       Кукурудза  оточувала  зі  всіх  сторін,  наче  забрала  їх  в  полон.  Йшли  навпростець,  часом    мовчки  пригиналися  під  густо  переплетеними  листками,  кожен  думав  про  своє….
         Які  гарячі  в  нього  руки  і  сильні,  думала  Таня,  напевно  стане,  ще  сильнішим  й  мужнішим,  ще  ж  піде  в  армію,  там  вимуштрують.  Може    не  буде  шукати  собі  молодшу  жінку  за  мене.  Хай  би  разом  довіку,  як  моя  бабця….  І  гарний  же,  хіба  б  були  не  пара…
     Костю  ж  хвилювало  інше….  Як  добре  я  і  вона,  і  більше  нікого.  Така  зваблива,  проста,  як  дрова  і  в  той  же  час  загадкова,  а  очі…
Втопився  би  в  них…  Тільки,  як  стримати  себе,  адже  так  манить  її  помацати,  притулитися,  відчути  тепло  тіла….  Ні  –  ні,  більшого  я  собі  дозволити  не  посмію,  адже,  ще  молоденька,  хоча  й  при  ній  все.  Хай  би,  ще  пару  років,  туди,  перед  армією,  тоді  б  вже  точно  знав,    що  буде  моя….Треба  вгамувати  своє  бажання  близькості…  В  книгах  пишуть  одне,  а  як  воно  насправді  вперше,  навіть  не  уявляю…  Та  колись  же    все  рівно  маю  стати  чоловіком.  Легкі  удари  листя  кукурудзи  по  обличчі,  відволікли  від  думок.  
 Раптово  взяв  її  за  плечі,  злегка  обійнявши,  дивився  в  очі,  наче,  щось  намагався  побачити  в  них,
-  Ти  така  гарна,  як  квітка…
-  Ого,  певно  не  троянда,  а  ромашка,  бо  світла,-    усміхаючись  заперечила,  намагалася  звільнитися  з  обіймів.
-  Хай  буде  й  так.  Чуєш,  давно  хотів  тебе  спитати,  будеш  зі  мною  дружити?  -  серйозно,  прямим  поглядом,  все,  ще  дивився  їй  в  очі.
-  Так  ми  ж  втрьох  дружимо,  хіба  ні?  -    спитала  і  відразу  наче  присоромилася,  опустила  голову.
Він  наблизився  так  близько,  що    чула  його  подихи.  В  неї  чомусь,  наперекір  бажанню,  закрилися  очі….    Солодкий,  невмілий  поцілунок  сполохав  їхні  серця.  Відсахнулася,  не  знала  де  подітися,  почервоніла.  
Хлопець  ледь  стримував  своє  тремтіння,  рука  доторкнулася    до  підборіддя,  
-  Що  не  сподобалося?  Чи  може  я  тобі  противний?
Краплі  поту  виступили  на  лобі….  Говорив  не  поспішаючи,  перехоплював  подих,  щоб  не  відчула  його  хвилювання,  зупинявся  після  кожного  слова….
Миттєво    вирвалася,  як  пташка  вилетіла    з  клітки,  бігла  вперед  до  посадки,
-  Тю,  дурнику,  щось  таке  скажеш…  Давай  спочатку  яблук  нарвемо.  А  потім  вже  кукурудзи.
       Його  серце  ледь  не  вискакувало  з  грудей,  як  зупинити  бажання  спокуси.  Він  здається  читав  в  книжках    про  таке  відчуття.  Хоч  доволі,  ще  ж    хлопчисько  сказати  та  його  тягнуло  до  літератури  про  кохання.  Батько  дуже  любив  читати  про  кохання,  брав  книги  в  бібліотеці,  хтось  привозив  з  Москви,  була  і  йому  нагода  дізнатися  з  книжок  про  почуття,  відчуття  та  звабу  щодо  жінок.  Мабуть  і  зарано  часом  думав  про  себе.  Та  де  подітися,  як  вгамувати  цей  потяг?  Книги  зробили  свою  справу,  він  порівнював    свої  відчуття  до  Тані    з  тими  героями,  про  яких  читав.  Часом,  аж  струм  по  тілу,  як  було  побачить  її  десь  на  одинці,  бажання  цілувати  й  цілувати..
 Мати  ж  не  помічала  чим  захоплюється  син,  коли  лягав  спати,  бачила,  що  за  книгами,  а  за  якими  не  цікавилася.  Навчався  непогано,  не  курив,  а,  що,  ще  треба  матері,  здавалося  в  сім`ї    все  нормально.    Їй    ледь  вистачало  часу  впоратися  по  хазяйству,  зварити  їсти,  прибрати,  а  потім  в  поле  на  буряки.  Взимку  то  менше  роботи,  так  старша  сестра  приносила  доньку,  Наталочку,  щоб  побавила,  їй  щойно  виповнився  тільки  один  рік.  Батько  ж  з  батьком  Толика  працював    в  місті  на  ХТЗ.  Рано  їхали  на  роботу,  пізно  приїжджали,  де  там  їм  до  дітей.  Часто  на  заводі  працювали  по  дві  зміни,  виконували  план.
           Таня  підскакувала  біля  яблуні,  намагалася  дістати  жовтувате  яблуко.  Крехтіла,  ,  підіймаючи  руки  догори,  вкотре  ставала  на  ціпочки  та  на  жаль  не  могла  дотягнутися  до  нього.  Костя  вийшов  з  кукурудзи  і  зупинився.  Досить  і  так  коротка  сукня,  підіймалася,  ще  вище,  її  оголені  пружні  стегна  притягували  погляд,  відчував  збудження.  Швидко,  обома  руками,  схватив  її  вище  колін,  підняв,  щоб  нарешті  дістала  те  яблуко.  Вона  махала  руками,    а  потім  діставши  його,  сміялася  від  задоволення.  Вони  хилилися  до  землі,  їй  здалося,  що  падає,  нагнувшись,  обійняла  його  руками  за  шию,  приголубила  до  себе,  тримаючи  яблуко,  
-  Костю,  дай  я  вкушу,  почекай!  Хай  посмакую,  бачиш  стигле,  жовтесеньке,  -  щебетала  дівчина.
 Опустилися  в  траву,  вона,  посміхаючись,  позирала  на  нього,  натягувала  сукню  на  оголені  стегна.  Хлопець  не  задумуючись  впав  поряд  з  нею,  облокотившись  однією  рукою,  спостерігав,  з  якою  насолодою  вона  смакувала  те  яблуко.  Поправивши  своє  волосся,  що  спало  на  чоло,  тягнувся  дістатися    її  руки,
- А  мені,  я  теж  хочу  посмакувати,-  
Таня    різко  повернулася  в  сторону  яблуні….  Розплелася  коса  і  гладеньке  волосся  розсипалося  по  плечах,    вона  грайливо,  
-  Там  вище    є,    діставай,  що  без  мене  не  дістанеш,  не  дістанеш?!
Мила  усмішка,  сяючі  очі,  наче  мавка  зачарувала  його…  Це  розпущене  волосся…  Дивився  на  неї,  як  на  святу,  не  в  змозі  зупинити  вулкан  почуттів….  Вона  саме  кусала  яблуко,  коли  він  наблизився,  намагався  одночасно  з  нею  вкусити  його.  Сік    потік  по  бороді,  він    пристрасно  цілував  її    уста,  ховався  в  волоссі….  Ніжні  дотики  губами  до  шиї  сп`янили  обох,  його  пальці  торкнулися  пишних  грудей,  яблуко  покотилося….    Десь  загубилося  те  яблуко  спокуси…  Лише  яблуня  й  трава  знали  цю  таємницю…  А  поряд  шелестів  вітер,  загравав  із  листям  і    здалеку  чути  мелодійну  пісню  соловейка.
 Неподалік,  не  дуже  високо,    кружляв  рудий  шуліка,  мов  підглядав  до  молодої  оголеної  пари,  яка  сховалася  в  траві.…
     Розчервоніла  Таня  приходила  до  тями…..  Соромилася,  намагалася  дивитися  в  сторону,  ховала  очі,  а  він  вкотре  цілував  пружні  пишні  груди  й  повторював,
-  Не  хвилюйся,  ти  тепер  моя.    Тільки  зараз  про  це  нікому  не  треба  знати  ,  чуєш..  Я  не  боюся,  ні,  просто  нащо  ці  розмови,  ми  тепер  дівчина  і  хлопець,  присягаюся,  будемо  разом.  Треба  зачекати,  відслужу,  потім    одружимося.  .  .
Сором`язливо  затуляла    руками  груди,  розгублено  до  нього
-  Досить,  Костику  досить,  благаю…
           Вона  вже  одягнена  лежала    під  яблунею,    а  він,    мовчки  над  нею,  обривав  яблука….
     Поверталися  додому…  Час  від  часу,  він  цілував  її  в  уста.  Від  дотику  закривала  очі,  танула  росою  на  сонці,  наскільки  приємні  їй  були  його  дотики,    ніжність  огортала  все  тіло.
     Мати  Тані  вже  була  вдома,  коли  вони  зайшли  на  обійстя.  Здивовано  дивилася  на  пів  голого  Костю,
-  Ну  ти  даєш,  хоча  б  посоромився  при  дівчині,  ось  так,  вже  легень  здоровий.  Ой,  молодь,  молодь…
Потім  суворо  позирнула  на  обох,  довго  ходили?
 -  Та  ні,  -    заперечила  Таня,  -  Ми  швидко.
 -  Ось  принесли  яблук  і  кукурудзи,  сьогодні  охоронці  гуляють,    завтра  такої  нагоди  не  буде,  -  підтримав  розмову  Костя,  біля  криниці  викладав  на  лавку  кукурудзу.
-  То  добре,  що  приніс,    дякую.  Тільки,  щоб  в  пелені  нам  донька  подарунок  не  принесла….
Дівчина  відчула  вогонь  по  всьому  тілу,  почервоніла.  Костя    відразу  підійшов  до  неї,
-  Ви  тітко  Олю,  не  хвилюйтеся  я  її  не  ображу,  гадаю  прийде  час,  будемо  разом….  Ну  я  піду    Таню…..    На  все  добре!
-  Та  то  не  тобі  вирішувати,  а  долі,  -  вдогін  сказала  жінка.
З  ніг  до  голови  зміряла  поглядом  доньку,
-  А  ти  йди,  посуд  треба  перемити  й  пообідай,  бачу,  що  не  їла….
 О  -  хо  -  хо  –  хо  -  хо…  Час  летить….Будемо  разом  -    це  ж  треба  такого!  Ще  молоко  на  губах  не  обсохло,  а  він  –  будемо  разом…
 Тані  наче  ніж  по  серцю,  мовчки  йшла  на  кухню…  Але  ж  він  мені  подобається  мамо  і    до  чого  це  бурчання….  Що    хіба  будеш  проти?  Сама  ж  колись  казала  гарний  хлопець…  Ні,    про  те,  що  сталося  нікому  ні  слова,  навіть  подружці,  зробила  собі  висновки.
   Галасливо  лунала  пісня  з  приймача.  Костя  ж,  задоволений  подіями,  вже  вдома  вплітав  зелений  борщ.  Розмірковував,  піти  до  Толика  та  ні,  краще  цим  не  ділитися.    Ось,  як  воно  буває,  це  сталося,  навіть  не  міг  подумати,  наче  солодкий  сон…  Але  ж  дозволяти  собі  такі  щасливі  миті  великий  ризик…  Думай  голово,    думай,  як  уникнути  пастки…
 Та  час  летів,  йому  не  приходилося  про  це  багато  думати.  Таня  почала  тікати  від  нього,  намагалася  бути    разом  лише  в  компанії.      Вони  зустрічалися  раз  на  тиждень,  потай  від  усіх,  так,  зовсім    ненадовго,  ввечері.  Дівчина  намагалася  тримати  дистанцію  між  ними,  не  допускала  звабливих  ніжностей,  лише  поцілунки.  Він  теж  не  наполягав,  знав,  що  так  поводитися  це  небезпечно,  попереду  навчання,  а  потім  армія.
   Хоча  Костя  нічого  не  сказав  Толику  про  потайні  відносини  з    Танею  та  той  все  ж  помітив,  якими  закоханими  очами  вони  дивилися  один  на  одного  при  зустрічах.  В  нього  боліло  серце  й  душа,  адже  він  мав  намір  запропонувати  їй  дружбу,  як  колись,    в  восьмому  класі,  тоді  відказала.  Зараз  знову  чекав  нагоди  та  на  жаль  Костя  випередив  його.
Час  летів…  Навчання  в  училищі,  робота  на  городі  і  раз  на  тиждень  зустріч  з  Танею  влаштовували  Костю.  Він  помужнів,    мати  косо  позирала  й  качала  головою,
-  Ой  парубче,  дивися  не  попади  в  крижану  воду,  не  провались  під  лід,  дивися  на  життя  як  слід,  будь  відповідальним  за  свої  вчинки,  щоб  не  плескали  в  магазині  про  тебе  нічого  поганого.
 Він  же    в  відповідь  чмокне  в  щоку,  вкотре  всміхнеться,
-  Не  хвилюйся  все  під  контролем.
 Розумів,  що  грається  з  вогнем  та  все  ж  пару  раз,  ходив  з  Танею  по  солому  для  корови.  Обоє  розуміли,  що  варто  б  було  близькості  не  допустити  та    молода,  гаряча    кров  переповнювала  сосуди,    нестримні  почуття    брали  над  ними  верх.  
       Толик  почав  зустрічатися  з  Тамарою,  на  рік  молодшою  за  Таню.  Худенька,  світлоока  дівчина,  доволі  симпатична  привернула  його  увагу,  ще  в  школі,  на  одному  з  вечорів.  Її  рухи  чимось  нагадували  рухи  Тані,  йому  здавалося,  що  вони  навіть  трохи  схожі,  різниця  була  тільки  в  статурі.    Часто  весела  компанія  збиралася  під    його  парканом,  гучна  музика  линула  по  всій  окрузі,    топилася  в  яру.    Їм  разом  було  добре  та  він  все  ж  задивлявся  на  Таню,  шкодував,  що  друг  завадив  стосункам.  А  Костя  був  наскільки  веселим,  що  часто  навіть  більше  уваги    приділяв  Тамарі,  не  помічаючи  цього  за  собою.  Дівчина  поводилась  легковажно,  розв`язно  ніж  Таня,  могла  не  соромлячись  розповісти  похабний  анекдот,  часто  підморгувала  Кості,  зваблювала  веселими  розповідями.  Для  Тані  це  послужило  дзвіночком,  зробила  висновки,  що  більше  ніяких  інтимних  стосунків,  тільки  дружба.
       Воно  напевно  так    й  мало  бути,  доля  писала  нові  штрихи  в  житті.  Час  летів…  Таня  навчалася  в  місті  на  бухгалтера,  Костю  забрали  в  армію.  Відносини  між  ними  стали  трохи  холодніші,  чи  можливо  із  -  за  ревнощів,  чи,  щось  інше,  але  коли  йшов  в  армію,  вмовляв  Тоню  піти  з  ним,  залишитись  на  одинці    та  вона  категорично  відмовила,
-  Прийдеш  з  армії,  потім,    ми  ж  тоді  були  майже  діти.  Гадаю  подорослішали,  адже  наслідки  можуть  бути  не  найкращі,  ти  зрозумій  мене,  поїдеш,  не  знати,  що  буде  далі…  
   Щось  і  в  душі  Кості  коїлося,  відбувалася,  якась  війна.  Його  тягнуло  поспілкуватися  з  другими  дівчатами,  побути  вільнішим  в  стосунках  з  іншими.  Він  навіть  не  просив  Таню  дочекатися  його  з  армії,  це  її  насторожило.  Та    напевно  гордість,  яка  з`явилася  в  неї  з  роками,  не  дозволила  говорити  на  цю  тему.  Залицяльників  було  багато,  не  тільки  з  селища,  а    й  міста,  з  тими,  що  навчалася  пропонували    дружбу.  Зупиняли  думки  за  Костю,  надія,  що  все  буде  в  них  добре  і  те,  що  сталося  між  ними.  А  часом,  як  поганий  настрій  губилася  в  своїх  думках  і  запитувала,  а  може  в  мене  вже  все  перегоріла  до  нього?  А  потім  ввечері  в  ліжку,  згадувала  перші  відносини,    тихо  плакала,  ні,  я  без  нього  жити  не  зможу.      
       Минуло  два    роки…  Костя  служив  в  Казахстані,  писав,  що  служба  непогана,  працює  водієм  при  штабі.  Таня  все  рідше  отримувала  від  нього  листи,  хвилювалася,  приховувала  відчай  в  душі,  намагалася,  щоб  ніхто  не  помічав,  що  їй  боляче.  А  тут,  ще  й  Толик  посварився  з  Тамарою,  став  частіше  зустрічати  її  з  електрички.  
             Служити  в  армію  не  пішов,  чи  то  якісь  проблеми  зі  здоров`ям,  чи,  щось  інше,  дівчина  не  цікавилася  цим.  А  він  часто  жартував,
-  Матуся  не  відпускає.
Він  один  в  батьків,  можливо  тому  й  не  захотіли  відпускати  своє  чадо.  Тим  паче  дядько    мав  звання  капітана,  при  одній    військовій  частині  в  місті.
       За  останній,  третій  рік,  служби  Таня  отримала  всього  чотири  листи  від  Кості,  вже  й  сама  не  знала,  що  робити.  Толик  же    не  давав  проходу.  Якось  одного  разу  завів  розмову,
-  В  житті  все  буває,  хай  там,  що  було  з  Костею,  це  не  буде  завадою,  для  нашого  кохання.  Ти  лише  почуй  мене,  адже  я  тебе  давно  кохаю,  ну  так,  я  не  такий  сміливий  був,  як  він  та  він  же  перейшов  мені  дорогу,  зрозумій  це,  давай  зустрічатися.
Лише  всміхнулася  та  все  ж,  наче  соромлячись,  видавила  з  себе,
-  Життя  покаже…
     Одного  вечора  вони  їхали  разом  з  роботи,  він  проводжав  її  додому.  Під  ніжним  поглядом  дозволила  себе  поцілувати…  
Він  працював  в  місті  на  ХТЗ  комірником  в  одному  з  цехів,  робота  була  не  важка,  після  роботи  мав  багато  вільного  часу.  Знав,  що  Костя  майже  не  пише  листів,    при  зустрічах,  вкотре  освідчувався  в  коханні,  приносив  квіти,  цукерки.  
 Таня  губилася  в  своїх  думках…..  Дивне  відчуття    пронизувало  тіло  при  поцілунках.  Чомусь  пригадала  восьмий  клас,  як  Толик  пропонував  їй  дружбу,  помічала,  що  був  ніжніший,  уважніший  при    спілкуванні  ніж  Костя.  
   Збігли  три  роки  служби….  Ніякої  звістки  Таня  не  отримала  від  Кості.  Одного  разу  в  магазині  баби  шушукалися,  що  мати  Кості  отримала  листа,  хвалилася,  що  має  там  дівчину,  залишився,  ще  на  рік,  по  контракту,  на  відбудову  міста.
Ні,  вже  не  плакала  під  яблунею  в  саду,  як  раніше,  коли  так  чекала  від  нього  листи.  В  душі  щось    перевернулося  до  болю.  
         Пройшло  трохи  часу,  Таня  з  Толиком  побралися…    Дім  Толика  був  побудований  на  два  входи,    проблема,  де  будуть  жити  відразу  відпала.  Батьки  задоволені  його  вибором,  радо  прийняли  її  в  сім`ю.
           Вони  жили  злагоджено,    в  достатку,  через  рік    народився  хлопчик.  Душі  не  чаяли,  тішилися  малим  Максимком,  хлопчик  оченятами  був  схожий  до  Тані,  вона  раділа  цьому.  Адже  всі  говорять,  що  діти  будуть  щасливі,  якщо  дівчинка  схожа  на  тата,  а  хлопчик  до  мами.  Толик,  щасливий  тато,  цілував  йому  ніжки  і  примовляв,
-  Ах  ти  щастя  наше!    І  вкотре  обіймав  і  цілував  Таню.  
       Минуло  чотири  зими,  як  пішов  на  службу  Костя,  всі  думали,  що  там  вже  й    одружився  і  залишився  жити.  Та  він,  одного  травневого  вечора  з`явився,  як  грім  серед  ясного  неба.
Мама  Толика  Марія,  здивувалася,  коли  той  зайшов  до  хати,
-  О  Костику,  з  поверненням!  
Оглядала  його,  помітила  нижче  виска  невеликий  шрам  від  опіку.  
-  Помужнів,  справжні  чоловік.  Що  це    на  щоці?  Чи  горів  десь,  від  чого  рубець?  Ти  з  дружиною  приїхав?
Костя  присів  на  стілець,
-  Та  це  одного  разу  машина  загорілася.  Та  він  же  невеликий,    майже  непомітний,  а  ви  помітили.  І  не  одружився  я  з  чого  ви  взяли?
-  Так  Зоя  хвалилася,  що  дівчину  там  маєш,  -    торохтіла  іграшкою  перед  малим  жінка.
Він  підправивши  чуприну,  усміхнено,
-  О  мама  є  мама,  я  ж  написав,  що  доглядає  дівчина  в  медсанбаті,  як  потрапив  після  опіку.  Я  тому  і  залишився,  ще  на  службі,  хотів,  щоб  все  добре  зажило.  Нікому  не  писав  про  це  в  листах,  боявся,  що  наважиться  мама  приїхати,  а  це  ж  їхати  далеко,  не  близький  світ  та  й  нащо,  щоб  охала  та  ахала  біля  мене,  як  квочка  біля  курчат.  А  малий  схожий  до  Тані,  гарненький  хлопчик,  як  назвали?
-  Максимко  в  нас  є,  бачиш  дядьку,  -      поцілувала  онука  в  чоло,  продовжила,
-    А  ти  змінився,    подорослішав.
 Тільки  промовила  ці  слова,  відкрилися  двері,  до  хати  зайшли  Таня  і  Толик.
 Таня  відразу  зблідла  побачивши  його,  в  грудях  здавило,  ховаючи  хвилювання,  привіталася,
-  З  приїздом!
 І  забравши  сина,  йшла  в  іншу  кімнату.
-  Ну,  я  пішла,  там  вечеря  на  плиті,  знайдеш  Таню,  -    кинула  на  ходу  свекруха.
Хлопці  обіймалися,  дивлячись  один  на  одного…  Толик  весело  запропонував,
-  Ну    не  тікай,  давай  повечеряєш  з  нами.
Він  не  відмовлявся,  лише  поглядав  в  сторону  кімнати,  куди  пішла  Таня  з  сином.
       Травневий  вечір  видався  приємним  в  спілкуванні.  Толик  поставив  на  стіл  пляшку    домашнього  вина.  Першим  тост  сказав  Костя,  привітав  з  сином,  побажав  достатку,  щастя.
 Таня  після  вина  розслабилася,  розпашілася,  годувала  сина  манною  кашею,  раз  по  раз  чмокала  в  чоло.  Вони  сиділи  за  столом,  як  справжні  друзі,  наче    й  нічого  дивного  не  сталося.
           Життя  продовжилося…  Таня  поводилася  розгублено,  коли  до  них  заходив  Костя.  Толик  інколи  спостерігав  за  обома  та  для  ревнощів  не  було  причин.
       Мати  ж  Кості  хвилювалася,  відчувала,  що  не  забув  перше  кохання,  наполягала,  щоб  менше  спілкувався    з  ними,  не  ліз  в  сім`ю.  Костю  в  місто    зовсім  не  тягнуло,  в  селищі  влаштувався  водієм  на  роботу,  з  пекарні  розвозив  хліб  по  магазинах.  
Пройшло  декілька  днів,  в  одному  з  магазинів  він  побачив  Тамару,  трохи  здивувався.  Дівчина  стала  справжньою  жовтою  трояндою.  Вона  побачивши  його,  аж  підскочила,  на  обличчі  розпливлася  привітна  усмішка,
-  Костю,  це  ти?  Сто  років  не  бачила.  Ану  дай  погляну.  Ох  -  ох,  справжній  чоловік  став,  помужнів,  красунчик!  
Веселі  очі  засяяли  від  щастя,  хитро  позирнула  довкола  і  вискочила  із  –  за  прилавка,  так  близько  підійшла,    наче  хотіла  в  ньому  заховатися,  шепотіла  на  вухо,
-  А,  що  легеню,  правда,  що  одружився  чи  то  все  брехня?    
Він  не  очікував  такої  реакції  та  не  розгубився,  чмокнув  її  в  щоку  і  тихо,
-  Ні,  ясне  сонечко,  я  в  твоєму  розпорядженні,  якщо  бажаєш.
Дівчина  вирячила  оченята,
-  То  скільки  того  діла,  чекай  після  роботи,  прогуляємося…
Костя  чомусь  розхвилювався,  від  чого  сам  не  міг  зрозуміти.  Та  радий,  що  все  так  склалося,  життя  налагоджується….
         Вони  почали  зустрічатися.  Тамара  рада  була,  що  він  з`явився  в  житті,  їй  чомусь  все  не  везло  з  хлопцями.  Довгих  стосунків  ні  з  ким  не  було.  Згадували  минуле,  часом  сміялися,  часом  поринали  кожен  в  свої  думки.  Кості  було  приємно  спілкуватися  з  нею,  ніяких  протиріч.  Вона  всміхалася,  намагалася  звабити  і  їй  це  вдалося,  приємні  вечори  з  магнітофоном,  солодкі  поцілунки,  вони  зрозуміли,  що  їм  добре  вдвох.  Костя  згадував  Таню  і  всміхався  про  себе,  а  потім  раптово  губився  в  думках  та  загубив  я  її,  вмовляв  себе,  загубив,  що  вже  тепер  вдієш.
 Вони    зустрічалися  майже  пів  року,  коли  нарешті  Костя  запропонував  Тамарі  одружитися.  Ні  клятви,  ні  палкого  освідчення  в  коханні  не  було.  Вона  просто,  одного  вечора,  запросила  до  себе  в  гості,  її  батьки  поїхали  відпочивати  в  Ялту.  Чи  мало  так  бути,  чи  то  взаємне  почуття  бажання  близькості  вирішило  все  за  них.  Вона  мов  купалася  в  щасті….  А  може  і  справді  він  моя  доля,  замислилася,  можливо  це  і  є  кохання,  хто  знає  яке  воно  насправді.  Колись  думала,  що  Толик  буде  чоловіком,  навіть  тремтіла    в  його  обіймах,  коли  грішили.  А  вийшло  все  по    іншому,  в    нього  давно  сім`я.  Від  роздумів  на  устах  заграла  усмішка,  ясний  блиск  в  очах…  Та  і  тепер  же  ми  дружимо  в  чотирьох,  це  ж  просто  класно,  коли  ніхто,  ні  на  кого  немає  образ…
             Три  вечора  Костя  з  Толиком  будували  намет  для  весілля.  Гостей  на  весіллі  не  багато  та  гуляли  весело.  Поздоровлення,  тости,  подарунки,  а  згодом  «Гірко»,  молодь  рахувала  протяжність  поцілунку.  А  потім  танці  під  магнітофон  та  Толик  і  Таня  відразу  пішли  додому.  Свекруха  вже  виглядала  та  й  виглядала  в  вікно,  бо  Максимко  капризував,  не  хотів  лягати  спати  без  мами.
               Пройшло  майже  дев`ять  місяців….  Одного  вечора,  Таня  вкладала  сина  спати,  як  раптом  щасливий  Костя,  з  усмішкою  на  обличчі,  переступив  поріг,
-  Вибачте!  Ой,  привіт,  ти  одна?  А  в  мене  радість,  народився  син,  а  Толик  де?
Таня  приклала  пальця  до  губ,  щоб  не  розбудив  сина,  потім  рукою  вказала  на  другу  кімнату.
Толик  вже    почув  його,  відкривав  двері,
-  Заходь.  Щось  хотів?
Костя    із  -  за  пазухи  дістав  пляшку  вина,
-  Син  в  мене  народився,  чуєш,  син,  хочу  в  честь  діда  назвати  Сергієм.  Прийшов  з  вами  відсвяткувати  цю  подію,  до  своїх  йти  запізно,  хай  там  сплять.  
 -  Ну  то  й    добре,  вітаю!  Хай  росте  здоровим  і  щасливим!  -  привітав  його.
 І  відразу  трохи  хвилюючись,
-А,  як  там  Тамара,  як  здоров`я,  важко  їй  прийшлося?
Костя  трохи  здивовано,
-  Та  все    добре,  все,  як  годиться,  потерпіти  це  жіноча  справа…
       Таня  зайшла  в  кімнату,  в    руках  тримала  тарілки  з  закускою,
- Ну,  що  ж  вітаю  Костю!  Хай  росте  здоровим  твій  синочок,  вам  з  Тамарою  на  радість!
Вони  сиділи  зо  дві  години…..    Костя,  розповідав  про  роботу,  про  життя.  Після  весілля  з  Тамарою    жили    в  літній  кухні,  біля  її  батьків,  планували  купити  земельну  ділянку,  збудувати  будинок.  Дівчина  категорично  відмовилася  жити  з  свекрухою,  Костя  й  не  сперечався,  вирішив  можливо  так  і  краще.  В  одній  хаті  з    її  батьками  він  не  захотів  жити,  адже  в  Тамари  ще  був  молодший  брат,  який  закінчував  школу.  
Пройшов  час….  На  обійсті  в  Толика  весело,  Тамара  кожні  вихідні  приїжджала  з  Сергійком  до  Тані.  Тільки  теплий  день,  вона  вже  тут,  як  тут.  Немовби    подруги  з  дитинства,  ділилися  всякими  новинами,  часом  обоє  тішилися  новим  вбранням,  як  маленькі  діти,  купували  однаковий  одяг.  А  основною  втіхою  було  спілкування  з  дітворою.  Що  матері,  ще  треба  -  щоб  не  хворіло  дитя  та  не  плакало,  зростало  в  радості,  в  достатку.  
Минуло  два  роки….    Костя  й  Тамара  ввійшли  в  новий  дім,  відгуляли  новосілля.  На  святкуванні  Костя  не  одноразово  дякував  Толику  за  допомогу.  За  цей  час  дружба  їх  сімей  стала  ще  міцнішою.  Було  й  таке,  що  Костя  прийде  до  Толика  за  чим  -  небудь,  то  Таня  й  до  столу  запросить  пообідати,  хоча  того  й  вдома      часом  не  було,  чи  побавляться  вдвох  з  малим.  Ніяких  розмов  лише  погляди…    Щось  відбувалося  в  їхніх  душах,  ховали  очі  один  від  одного  та  переступити  межу  дозволеного  не  наважувались,  вслід  одні  зітхання…
 Жінки  між  собою,  наче    сестри,    кожна  ділилася  своїми  поглядами  на  життя,    тішилися  хлопчиками.  Свою  материнську  любов  ділили  навпіл,  чи  то  плакав  Максимко,  вдвох  втішали,  чи  вередував  Сергійко,  обоє  вмовляли,  намагалися  забавити  іграшками.  Тільки  одну  тему  ніколи  не  підіймали,  тему  про  кохання,  про  особисті  відносини  з  чоловіками,    кожна  тримала  це  при  собі,    ховала  під    потайним  замком.  Та  частіше  за  все,  знаходили  в  журналах  нові  страви,  веселі  суперечки,  що  ж    смачнішого  приготувати  чоловікам.
Зима  постукала  в  вікно…    Цього  року,  відразу  після  жовтневих  свят,      добре  навіяло  снігу,  тримався  невеликий  морозець.
 Тамара  торгувала  в  магазині  за  графіком  -  тиждень  вдома,  а  тиждень  працює.  Одного  разу  й  зібралася  до  Тані  з  сином  та    хурделиця    стала  на  заваді.  Якось  Костя  прийшов  пізно  з  роботи,  передав  привіт  від  Толика,  бачив  його,  той  біг  в  аптеку,  за  ліками,  бо  всіх  звалив  з  ніг  грип.  На  Новий  рік  захворів  Сергійко,  всі  свята  пройшли  в  лікуванні..
 Одного  вечора,  це  було  після  Водохреща,  Тамара,  Костя    і  Сергійко  обтрушувалися  від  снігу  в  коридорі,
-  Агов!  Хтось  є  вдома?  Чи  ви  вже  забули  про  нас?  -  весело  гукав  Костя.
 Із-за  дверей  виглянув  Максимко,  навстіж  відкрив  двері,  почав  підскакувати,
-  Ура!  Сергійко  прийшов  з  мамою  й  татом  і  торт  принесли!
 За  кілька  секунд  з`явився    Толик,  всім    допомагав  роздягатися,  
-  О!  Які  гості,  ну  нарешті  вирвалися,  заходьте,  заходьте.
       Дорослі  весело  спілкувалися  за  столом,  хлопчики  посмакували  тортом,  вже  гралися  в  іншій  кімнаті.  Тамара  нахилилася  до  Тані,
-  Ти,  щось  говорила  про  вечір  в  школі?
 Та,  не  поспішаючи  шепотіла,
-  Та,  ще  не  встигла,  куди  поспішати,  ще  є  час…  
-  Еге,  знаю  свого,  йому  треба  заздалегідь  сказати,  
зирила  Тамара  на  всі  сторони.
Таня  продовжила,
-  Сукні  в  нас  є,  думаю  вмовимо  своїх  мужиків  піти  потанцювати.  Давно  ніде  не  гуляли,  гадаю  не  відмовлять.
Тамара  зразу  ж  чайною    ложкою  постукала  по  чашці,
-  Слухайте  мене!    Увага!  У  нас  з  Танею  є  пропозиція,  шостого  лютого  в  школі  зустріч  випускників,  давайте  вирвемося  хоч  в  цьому  році.  Скільки  часу  пройшло,  а  ми    жодного  разу  не  були.  Діти  вже  старші,  думаю  бабусі  посидять,  що  скажете  хлопці?  
Ті  усміхнені,    переглянулись….    Костя  моргнув  Толику,
-  А  не  боїтеся,  що  собі  молодших  знайдемо.
Тамара  на  мить  рукою    прикрила  йому  вуста,  сердито  писклявим  голосом,
-  Ну  ото  таке  бовкнув,  подумав,  що  сказав?!  Нащо  нам  настрій  псувати,  то  гадаю  всі  -    за!
         Через  кілька  днів  двоповерхова  школа    приймала  випускників.    В  спортивному  залі  лунала  музика,  прямо  в  коридорі  вздовж  вікон  стояли  столи,  на  них  пляшки  з  напоями  «  Ситро»,  «  Крем-  сода»  та  солодощами.  Довкола  тільки  й  чути  привітання,  веселі  розмови,  від  захоплень  сміх,  крики  й  вереск.
         Таня  з  Толиком  прийшли  першими.  Він    одягнений  в  чорний  костюм  з  білою  сорочкою,  яку  прикрашала  атласна,  небесного  кольору,  краватка.    Таня  ж    виглядала  круто,  на  ній  була  гарна  сукня  такого  ж  кольору,  як  краватка,  з  модним  рукавом  кльош.  Вона  облягала  її  красивий  стан,  трохи  приховувала    пишні  груди.  
 Таня  вкотре  озиралася  назад,  шукала  поглядом  Костю,  сьогодні    вирішила  з  ним  серйозно  поговорити,  ,один  на  один,  бо  іншої  нагоди  не  буде.
 Тамара  не  йшла,  а  плила  павою,  вздрівши  знайомих,  привітно  всміхалася.    На  ній  сукня  такого  ж  покрою,  як  і  в  Тані,  тільки  рожевого  кольору.  Позаду  Костя,  справжній    джентльмен,    в  коричневому  костюмі    в  білій  сорочці  і  рожевій  краватці.  На  них  всі  звертали  увагу,  так  вишукано  ніхто  не  був  вдягнений.
       Тільки  вони  зустрілися  і    привіталися,  як  в  коридорі  всі  заплескали  в  долоні,  з  учительської  вийшли  вчителі  і  директор  школи.  Промови,  вітання,  квіти,  овації,  усмішки.  На  якийсь  час  наче  повернення  в  дитинство….
 Хтось  відкоркував    «  Шампанське»….  Хтось  юрбою  посунув  в  клас,  а  дехто  пішов  в  спортивний  зал,  де  грав  магнітофон.
Тамара    тягнула  Таню  за    руку,
-  Йдемо  танцювати,  пішли  до  залу,  чуєш,  це  «  Лада  «,  пішли.
 Костя  задивлявся  на  Таню,  відколи  зустрілися,  не  зводив  з  неї  очей.  
 Та  Толик  тримав  все  під  контролем,  трохи  здивовано  кліпав,  водив  очима,  то  в  її  сторону,  то  в  його.
В  залі  зазвучала  пісня  «Червона  рута»,  Толик    похапцем  обійняв  Таню,  заглянув  в  очі,
Що  це  ти  чимось  заклопотана,  все  в  порядку?
-  Та  все  в  нормі,  це  тобі  здалося.  Вони  всміхалися  ,  намагалися  танцювати  в  такт  музики,  хоча  їм  це  не  зовсім  вдавалося.
Костя  відійшов  до  однокласників,  за  кілька  секунд  вже  линув  сміх.  Тамара  ж    стояла  з  однокласниками,  про  щось  розповідала,  розмахувала  руками.
На  сцену  піднявся  директор  школи,  сказав  кілька  привітальних  слів  і  об`явив  білий  танець.  Зазвучала  музика    вальсу….
   Тамара  поважно  підійшла  до  Толика,  усміхнено,
-  Я  запрошую,  вас  джентльмене,  Таню,  оти  не  проти?  
-  Та  кивнула  головою  ,  ну  от  і  добре.  Вона  повернулася  в  бік  до  однокласників    та  перед  нею    вже  стояв  Костя,
-  Ви  можливо  мене  хотіли  запросити  мадам?!
О!  Саме  вчасно,  -    дивлячись  прямо  в  очі,  помітила  Таня.
Він  обережно,  немов  скарб,    тримав  її  за  талію,  вони  легко  танцювали  під  музику.    Серця  билося  в  тривозі,  з  чого  почати,  як  сказати,  
 -  Костю,  нам  треба  менше  бачитися,  ця  дружба  ні  до  чого  хорошого  не  приведе,  ти  над  цим  ніколи  не  задумувався?  
Ледь  -  ледь  притулився  до  неї,  збуджено  шепотів,  
-  Ми  зробили  помилку,  знаю.  Ми  маємо  бути  разом,  хоч,  як  там,  лише  треба  трохи  зачекати.
   Вона  дивилася  прямо  в  очі,  раптово  голос  затремтів,
-  Ой,  руки  сильні,  не  підходь  занадто  близько
Гріха  боюся,  скорюсь,  піддамся  спокусі
Став,  ще  сильнішим,  ніж  тоді,  як    був  хлопчисько
Давай  у  танці,  сховаєм  почуття,  в  русі.
Він    ледь  підняв  її,  летіла  пташкою  у  ритмі  танцю.  Обоє  розчервонілі,  від  задоволення  закривали  очі…  Костя  переводячи  подих  заговорив,
-  Люба,  благаю,  не  дивись  на  мене  так
Закривши  очі,  я  відчуваю  лечу
Зумів  з  тобою,  як  колись  попасти  в  такт
Все  пам`ятаю,  не  думав,  що  утрачу
Треба  пробачить,  що  винен  це  я  знаю
Мене  бентежиш,  хочу  тебе  відчути
Ми  розлучились,  нащо?  Поведи  до  раю
Де  скуштували,    вдвох  яблуко  спокуси
Де  так  любились,  кохались,  не  забути…
                       Закінчився  танець…  Перевівши  кілька  раз  подих,  Таня  сміливо  дивилася  в  очі,
-    Що  за  спогади  Костю?  Ти  не  забув…  Пам`ятаєш…    А  я  думала  вже  й  забув…
Потім  веселіше,
-  А  ти  добре  танцюєш,  не  розучився.!  Вміло  вів  в  танці,  геть  закружляв  мене,  як  птах  летів,  я  ледь  встигала  за  тобою.
Він  витримав  її  погляд,    покірно,
-  Я  птах  біля  тебе,  бо  це  ти  даєш  мені  крила.
Відразу  заперечила,  крутнула  головою,
-  Ну  досить,  досить  вже  співати,  пішли!
Вона  відчула  тремтіння  його  руки.  Він  проводив  її,  на  ходу  шепотів,
-  Кажеш    співати?!  Та  я  без  тебе,  як  той  соловей,    що  втратив  голос.  
Вони  підійшли  до  Толика,
-  Забирай  свій  скарб,  бережи,  а  то  правда  хтось  вкраде,  гарно  танцює!  
Таня  радісно,  наче  охмеліла  від  танцю,
-О!  Оце  вечірка,  так  закрутив  в  танці,  що  ледь  капці  не  злетіли.
Всі  дружно  переглянулися,  линув  сміх.  Цей  вечір  видався  чудовим.  Кожен  для  себе  отримав  задоволення,  наче    маленький  шматочок  щастя….
         А  час  летів…  Весняний  переспів  птахів  бадьорив  настрій,  звеселяв  і  вже  давно  бузок  відцвів…    А  Костя  вкотре  згадував  очі  Тетяни,  в  душі  переживав  радість  тої  миті,  як  колись  були  разом.  Насмілився  зробити  крок,  щоб  повернути  її  собі.  Із  хвилюванням  не  один  раз  чекав  її  з  роботи.  Зупинить    машину,  трохи  в  стороні  від  дороги,    відкриє  капот,  а  для  чого  і  сам  не  знає,  косо  позирає,  хто  йде  з  електрички,  чекав  нагоди,  коли  одна  йтиме  додому.
Навесні  та  на  початку  літа  роботи  завжди  багато  на  городах  та  Сергійко    часто  просив  маму,  піти  погратися  з  Максимком.  
   Якось,  одного  разу,  Тамара  запитала  Таню,
-  У  Вас  все  в  порядку  вдома?
Та  здивовано  запитала,
-  Чого  це  ти  раптом  про  це    запитуєш?  
-  Тамара  не  забарилася  з  відповіддю,  швидко  пролепотіла,
-  Та  пару  раз  бачила  Толика,  в  забігайлівку  заходив,  вона  ж  поруч  з  нашим  магазином.  Думаю  чого  б  це?  Він  же  здається  пива  не  любить….    
-  Все  в  порядку,  більш  –  менш.  Ти  цим  не  переймайся,  це  в  нього  бувають  дні  такі,  інколи  чомусь  дуже  замислений  ходить.  Я  в  душу  не  лізу,  можливо  на  роботі,  щось  не  так,  він  не  любить  про  роботу  говорити.
Та    не  знала  ні  Тамара,  ні  Таня,  що  Толик  одного  разу  випадково  їхав  додому  не  в  тому  вагоні,  що  дружина.  Згодом  побачив  машину  Кості,  а  потім,  як  Таня  йшла  додому  не  одна,  їхав  в  своєму  напрямку  додому.  Це  його  заінтригувало,  він  декілька  раз  слідкував  за  дружиною  та  нічого  підозрюваного  не  помітив.  Але,  те,  що  стала  часто  відмовляти  в  близькості,  знову  повертало  до    сумних  думок.    То  тоді  чого  б  це?  А  можливо  вони  знову  разом?  
       Одного  літнього  дня,  в  Толика    на  роботі  була  комісія,  після  ситного  обіду  в  кафе,  випровадив  гостей  додому.  І  сам  задоволений,  що  з  перевіркою  все  в  порядку,  вирішив  поїхати  додому  раніше….
   Він  спускався  по  сходах  з  електрички,  за  пару  метрів,    на  першій  платформі  побачив  Тамару.  Вона  ледве  пересувалася  з  сумкою,  вирішив  їй  допомогти,
-  Тамаро,  зачекай!
За  пару  секунд    забрав  в  неї  сумку,
 -  Привіт!  Ти  що  камінців  набрала,  таке    важке  підіймаєш?!  Давай  проведу  додому.
Вона  радо  всміхалася,
 -  Та  я  сьогодні  вихідна,  малого  завела  до  мами,  а  сама  по  зарплатню  пішла.  А  тут  якраз  товар  привезли,  оце  й  отоварилася,  бо  сам  знаєш,  як  зараз  з  продуктами,  не  часто  завозять.  А  ти    чого  сьогодні  так  зарано  з  роботи?
-  Так  склалося,  був  облік.  Раніше  закінчили,  зводив  комісію    в  кафе  та  й  чкурнув  додому.  Таня  сьогодні  затримується  на  роботі,  то  я  звільню  маму  від  Максимка.
         Вони  зайшли  в  хату,  Тамара  відразу  поставила    пательню  на  газову  плиту,
-  Зараз  поїси  зі  мною  за  компанію,  потім  підеш,  пригощу  тебе  вином.  
 Він  ледь  посміхнувся,
-  Та  я  то  не  голодний,  хіба,  що  за  компанію  та  поспілкуватися.  Як  у  тебе  справи?  Задоволена  життям?  Ми  ніколи  на  цю  тему  не  говорили,  все  всі  разом,  то  діти,  то,  ще  хтось.
Жінка  трохи  зажурившись,
-  Та  живемо…  Костя  правда  змінився,  напевно  твоя  Таня  таки  його  турбує…  Хоча  нічого  не  помічала  та  відчуваю…  Наша  дружба  мене  часом  дивує,  але  так  звикли  один  до  одного,  що  навіть  і  не  уявляю,  щоб  ми    не  спілкувалися.  
-  А  ти  знаєш  Тамаро,  я  не  можу  зрозуміти,  що  в  нас  відбувається,  вона  більш  привітніша  стала  до  гостей,  чим  до  мене,  -    продовжив  розмову.
Виклавши  на  тарілки  ковбасу  і  смажені  яйця,  запросила,
-  Давай,  он  вино,  бери,  вип`ємо,  перекусимо,  ти  ж  не  за  кермом.
В  душі  відчував  радість,  що  поруч  з  нею,  посміхаючись,  наливав  вино  в  фужери.  Вона,  немов    ненароком,  притулилася  до  нього,  прилягла  на  плече,
-  Та  ну  їх,  Толику  ти,  що  нічого  не  помічаєш?  Ми  дружимо,  воно  наче  й  смішно  та  не  стану  нічого  казати,  до  чого  приведе  ця  дружба,  скажу  чесно  -    не  знаю.
Запала  тиша…  Випили  вина,  закусили.  Він  ніжно  взяв    за  талію,  
-  Тамаро,  як  чесно,  шкодую,  що  не  з  тобою…
           Вже  темніло  коли  Толик  йшов  додому,  йшов  не  по  дорозі,    а  через  колії,  щоб  часом  не  зустрітися  з  Костею.  Відчував  задоволення,  вгамовував  емоції  після  спокусливого  вечора.  Що  далі?  Думки  гризли,  як  оси.  І  відразу  вмовляв  себе  та,  якось  буде,  але  ж  вона  така  жадана  і  гаряча,  як  колись…..  Це  напевно  перст  долі,  принаймні  це  не  погано,  що  ми  знову  разом…
             Одного  літнього  вечора  Таня  затрималася  на  роботі,  робила  звіт  за  квартал,  приїхала  електричкою  додому,  коли    вже  стемніло.  Було  не  людно…  Перейшовши  через  колії,  здивувалася,  побачивши  посеред  дороги    машину  «Хліб»,    Костя,  вздрівши  її,  гукнув  через  відчинене  вікно,  
-  Таню,  давай  сюди!  
Вона  підходила,  до    відкритих  дверей,
-  Ну  нарешті,  а  вдома  за  тебе  хвилюються,  що  так  довго.  Це  я  був    у  вас,    привіз  запчастину  для  машини,  ваша  ж  не  находу.  Сідай  підвезу,  пізніше    свою  зажену  в  гараж….
Таня  чомусь  тремтіла,  гучно  билося  серце,  коли  сідала  в  машину,  побачивши    на  ньому  білу  сорочка  розстебнуту  до  пояса.  Її  погляд    ковзнув  по  мужніх  оголених  грудях  й  відразу  різко  відвела  донизу.    Він  не  міг  не  помітити,  той  ніжний  погляд    світлих,  блискучих  очей,  пригадав    ті  сяючі  очі  під  яблунею…    Ой,  Таню,  що  ти  робиш  зі  мною,  що  ти  робиш?  Як  витримати  той  потяг  до  тебе?  А  можливо  й  не  треба  нам  ховатися  один  від  одного,  можливо  прийшов  час  знову  бути  разом?
Машина  різко  рушила  з  місця,
-  Що  замерзла  та  наче  ж  літо,  правда  серпень,  вечорами  відчувається  прохолода.
Вони  їхали  вздовж  посадки,  Костя    більше  звертав  увагу  на  Таню,  чим  на  дорогу,  хотів  дивитися  й  дивитися  на  неї,  хоча  б  на  мить  доторкнутися  до  її  вуст.
-  Ух!-    Костя  раптово  відсахнувся,  зупинив    машину  перед  пишним  кущем  шипшини,  продовжив,
-  О,  маєш  тобі,  дивися,  як  нас  угораздило,  це  все  твої  очі,    як  поглянеш  мов  заворожуєш,  не  даєш    ти  мені  спокою…
 -  Здавай  назад,  шкода,  ще  й  такий  рясний  кущ,  -  Таня  похапцем,  трохи  хвилюючись,  вилазила  з  машини.  
Він    миттєво  був  біля  неї,  взяв  за  дві  руки,  вона  зіскочила  на  траву.  Ховала  очі  донизу,
-    Слухай  Костю,  відпусти!  Далі  сама  піду,  одного  не  можу  зрозуміти,  до  чого  приведе  нас  ця  дружба?!  Мені  важко  знайти  причину,  щоб  посваритися  з  Тамарою.  Та  і  не  хотілося  б,  скажу  чесно  та  вже  занадто  ми  часто  всі  зустрічаємося.  Мені  важко  розумієш,  те,  що  було  між  нами,  спогади  мучать  мене…
Він  дивився  на  неї  з  болем  в  очах,  з  ніжністю,  трепетом,  теплом    в  душі,  міцно  зажав  в  обіймах,  цілував  в  уста,  в  шию,  вона  не  відчула  під  ногами  землі,  поніс  на  руках  в  посадку.
 Життя…  Таємні  зустрічі  продовжувалися  більше  року…
Тамарина  мати  помітила,  що  все  частіше  Толик    заходив  в  гості  до  її  доньки.  Навіть  хотіла  з  нею  поговорити  на  цю  тему  та  розмови  не  відбулася,  Тамара  відразу  обірвала,
-  Мамо  не  лізь  в  душу!  Моє  життя,  сама  розберуся…  Благаю,  не  треба  повчань,  вже  доросла!
             Стосунки  Кості  з  Тетяною  теж  продовжувалися.  Це  ввійшло  в  звичку,  хоч  раз  на  тиждень  та  таки  зустрічалися.  Часом  Костя  їхав  в  місто,  зустрічались  в  готелі,  не  могли  вберегтися  від  спокуси  і  любовного  божевілля,  насолоджувалися    радістю  до  самозабуття.  Не  було  сили  волі  розірвати  стосунки,  хоча  часом  і  задумувалися,  як  жити  далі…
 Одного  вечора  Костя  заїхав  до  батьків,
 -  Мамо,  ось  привіз  свіжого  хліба  два  буханці,  був  дуже  гарячий,  придавив  лотком.  Як  ви  тут?  Батько  на  роботі?
Та  сердито  зміряла  сина,
-  Ти  мені  краще  скажи,  як  ви  там?
 Він  лише  посміхнувся,
-  А,  що?    В  нас  все,  як  у  людей,  все  в  порядку…
 Мати  раптово  почервоніла,  стукнула  по  столі  кулаком,
-  Що  ти  дурника  корчиш!  Зупинися,  ну  погуляв  трохи  та  скільки  ж  можна?!  Люди  два  роки  кості  миють,  друзі  зі    школи  до  тепер  та  дружіть,  але  ж    нащо  зраджувати  дружинам.  Чи  мізків  зовсім  бракує,  що  в  одного,  що  в  іншого.  Тож  маєте  діти,  Максимко  вже    має  йти  до  школи  і  наш  Сергійко  підріс,  як  ти  уявляєш  собі,  як  діти  дізнаються  від  людей,  їм  роти  не  позакриваєш.  Яка  то  рана  буде  хлопчикам?!  Сором  і  ганьба  на  все  селище!
 Костя  більше  не  хотів  слухати  моралі,  як  обпечений  зірвався  зі  стільця,  йшов  до  дверей,  на  ходу  вигукнув…
-  Ма,  ти  так  не  хвилюйся,  я  поговорю  з  Толиком,  ми  щось  вирішимо,  якось  воно  буде,  все  має  стати  на  свої  місця…
Закінчувалося  літо…  Вечоріло….    Костя  з  Тамарою  несподівано  завітали  в  гості  до  Толика  й  Тані.  Їх  зустрів  Толик  з    Максимком,  малий  відразу  запитав,  
-  А  Сергійко  де?  Чому  не  взяли  з  собою?
Тамара  зайшла  останньою,  привіталася,    ніяковіла  перед  поглядом  Толика,  не  знала  де  заховати  очі.  Він  зрозумів,  що  щось  не  так,  але  мовчав,  дивився,  що  відбуватиметься  далі
Костя  поставив  на  стіл  пляшку  вина  і    палку  ковбаси,  завернуту  в  газету,
 -  Нам  би  поговорити,  можливо  на  дворі  краще,  щоб  без  малого…  
 -  Зараз  Таня  зайде,  вона  понесла    моїм  батькам  продуктів,  я  привіз  з  міста.
І  відразу  до  сина,
-  Ти  йди  до  бабці  з  дідом,  пограйся  там,  скажи  мамі,  я  так  наказав…
Відкрилися  двері,  зайшла  Таня.  Побачивши  гостей,  посміхнулася.  
-  О!  В  честь  чого  збори?  Ще  й  з  пляшкою,  що    будемо  обмивати?
Толик  випровадив  сина  з  хати,
-  Ну  ось  прийшли  поговорити,  а  про  що    зараз  дізнаємося.
         Хилилося  сонце  до  сну….  Останні  промені  лизали  хати,  листя  на  деревах,  ховалися  між  соняхами  в  полі,    на  пагорбі  припадали  до  трави…  А  тут,  де  яр,  набагато  темніше,  а  на  самому  дні  світлішою  плямою  виділявся  ставок.  Було  напрочуд    тихо,  лиш  десь  далеко  часом    гавкала  собака….
Вони  сиділи  в  чотирьох,  на  самому  краю  обриву  яру,  спустивши  босі  ноги  донизу.  Костя    вдивлявся  в  ярок,  пригадував  дитинство,  а  за  плечима,  неподалік  поле  з  кукурудзою,  яке  нагадувало  про  той  випадок,  про  те  медове  яблуко  спокуси,  яке  колись  поєднало  їх  з  Танею.  Вона  тихо,  наче  миша  сиділа  в  його  обіймах.  А  Толик,  обійнявши  Тамару  за  плечі,  шепотів  на  вухо,  вона  час  від  часу  сміялася,  луна  топилася  в  ярку  і  знову  ставало  тихо.
         Розмова,  що  відбулася  нині,  була  настільки  стриманою,  серйозною,  без  крику,  без  дорікань,  без  образ.  Вони  достукалися  один  до  одного,  зрозуміли,  що  варто  все  повернути  назад,  хоча  втратили  час  і  є  діти.  Та  гадали,  що  подальше  життя  не  стане  великою  раною  дітям,  що,  як  і  раніше  будуть  дружити  сім`ями.  А  діти  з  часом  підростуть,  зрозуміють,  що  краще  жити  з  коханою  людиною,    що  від  долі  ніде  не  подітися…  
       Згодом  селищем  пішли  чутки…  Обмінялися  дружинами,  це  ж  треба  такому  статися,  дивина…      І  хто  б,  колись  зміг  подумати,  що    так  буває    в  житті…
       Минуло  два  роки….  В  кукурудзяному  полі  лунав  сміх  і  вереск,  Максимко  й  Сергійко  з  дітьми  гралися  в  хованки,  вони  тепер  жили  по  сусідству.  А  біля  паркану  Толика,  на  лавці  сиділи  дві  подруги,  поруч  з  ними  дві  коляски.  Таня  тримала    на  руках  чорняву,  кучеряву  доню,    вона  голівкою  вертіла  в  різні  боки,  наче  шукала    когось.  А  Тамара,  час  від  часу  заглядала  в  коляску,  де  солодко  сопіла  донечка…
     То  персти  долі,  вони  підвладні  їй…  Чи  то  вершин  досягали  в  житті,  чи  то  в  скрутні  часи,  що  згодом  з`являлися  по  дорозі  життя,  вони  проходили  разом,  підтримуючи  одна  одну.  А  час  летів,  життя  продовжувалося...  
 
                                                                                                                                                                   В  прозі  відображені  
                                                                                                                                                                   реальні  події  1965  -  1978  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816121
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018


Артур Сіренко

Жовтий потяг Сонце

                       «Сонце,  що  руйнує  цифри  і  числа,  
                         Але  не  лякає  тендітний  сон,
                         Сонце,  що  вкрите  татуюванням,
                         Сонце,  що  пливе  вниз  річкою…»
                               (Федеріко  Ґарсіа  Лорка)

Зі  станції  Падолист
На  жовтому  потязі  Сонце
Ми  їдемо  в  місто  Квітень.  
З  тихого  перегону  Грудень,
Де  навіть  залізо  забуло
Співати  пісню  світла
Гудіти  пеан  надії
На  дрезині  променів  ранку
Поспішаєм  на  станцію  Квітень,
Де  все  так  біло  і  легко,
Де  навіть  старі  сажотруси
Димарів  Судного  Дня
Вдягаються  в  біле,
Наче  вони  капітани
Вітрильників  Сьогодення.
Із  міста  сумного  Осінь,
Де  будинки  зроблені  з  листя  –  
Зотлілого  ще  в  часи  Данте,
Де  замість  бруківки  горіхи
Злущені  білкою  Годі,
Де  замість  вікон  краплини
Дощу  Темного  Часу
Ми  їдемо  в  місто  Квітень.
Пошийте  мені  хламіду
Чи  краще  шляхетну  тогу,
Чи  просто  плащ  вітру,
А  може  лише  сорочку
Довгу  як  наше  чекання
З  білої  парусини  
Зіткану  з  синього  льону…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812928
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 02.12.2018


Льорд

Дійсність. Нема нічого і бути не може

     Підійшов  до  вікна  і  виглянув.  Мряка.  Дерева  виглядали  серед  туману  як  чорні,  спалені  кущі.  Туман  був  тепер  густий;  на  кожному  дереві,  кожному  пеньку,  кожній  гілці  осіло  по  десять  тисяч  малих  крапельок,  котрі  керувалися  одним  чудесним  правом,  замерзали,  ставали  важкими  і  спадали  всі  нараз  впродовж  ночі  із  шелестом.
     Самотність  тиснула  на  мене  зі  всіх  сторін,  як  холод.  Почав  сумувати  і  роздумувати,  що  те,  за  чим  сумував,  це  дійсність.  Взяв  годинника,  котрий  стояв  на  комоді  і  накрутив  його.  Дивився  на  коло  з  цифер  і  фірмовий  знак  на  тлі  годинника  і  відчував  його  холодну  поверхню.  Але  годинник  нічого  мені  не  розповів  та  й  нічого  не  мав  до  розповіді.  Алей  йшов  тепер  голосно  і  дзвінко.  Я  потягнувся  за  круглою  керамічною  вазою,  яка  стояла  на  полиці  над  комодом.  Але  це  була  звичайна  пуста  ваза.  Як  до  такого  дійшло.
     Не  вірю  у  дійсність,  говорив  до  себе,  крокуючи  туди  сюди  по  кімнаті  і  шукаючи  по  кишенях  сигарети,  бо  яке  значення  мала  правдива  дійсність,  коли  через  шість  хвилин  людина  не  має  вже  сили,  аби  у  неї  вірити;  чи  дійсність  не  є  такою  великою,  тягарем,  що  лежить  на  плечах,  який  не  можна  скинути,  аби  одночасно  не  рухнуло  життя  і  світ.  Такої  дійсності  не  знав.  Але  хто  ж  її  знав?  Чи  життя  не  пливе  для  більшості  як  подорож  у  метро,  котре  виїжджає  зненацька  на  світло,  де  свідомість  пробуджується  на  момент  -    і  потім  знову  занурюється  у  морок,  темний  тунель,  де  нема  нічого  і  бути  не  може.
     Існування  світу  можна  довести.  Існування  всього  живого  можна  довести.  Можна  це  відчути,  побачити,  почути.  Так  само  діялося  з  людьми;  переставали  існувати  так  швидко,  як  і  з’явилися,  сум  так  само  відчував  кілька  хвилин,  минав,  як  минала  закоханість,  терпіння,  радість;  це  все  протягом  життя  помирає.  У  будь-якому  разі  так  було  зі  мною.  Не  знав  нічого,  що  було  б  правдивим,  лише  короткі  променці  світла,  після  яких  наступав  морок.
     Було  схоже  на  те,  що  мусив  спробувати  останній  раз  загрузити  чимсь  мозок.  Вийшов  у  сад.  Навколо  росли  дерева.  Доторкнувся  рукою  до  гілок.  Пробував  обійняти  стовбур  дерева.  Не  вдалося,  але  це  не  мало  значення,  адже  знав  тепер,  що  дерева  не  відповідають  людською  мовою,  а  відповідають  цвітом  і  плодами,  падають  лише  від  сокири,  і  ні  за  ким  не  сумують.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815903
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018


геометрія

ДРУЖБА РОДИТЬСЯ В БІДІ… ( з народної мудрості)

                                     Без  сім"ї  мені  й  без  друзів,-
                                     широчінь  життя  німа...
                                     Ворогів  в  моїй  окрузі,-
                                     не  було  й  нині  нема...
                                                           Про  сім"ю  я  вже  писала,-
                                                           в  ній  усе  моє  життя...
                                                           Друзів  завжди  гарних  мала,
                                                           і  сьогодні  з  ними  я...
                                     Хоч  стрічаємось  ми  рідко,-
                                     всі  у  клопотах  буття...
                                     відчуваю  їх  підтримку
                                     і  увагу  я  щодня...
                                                           Бо  ж  без  друзів  усі  люди,
                                                           як  ріка  без  берегів...
                                                           Розіллються  навкруг  води,-
                                                           все  потопиться  в  багні...
                                     Неможливо  жить  в  болоті,
                                     засмоктало  б  воно  нас...
                                     Довести  здатен  до  злості
                                     на  невизначений  час...
                                                           З  давен-давніх  усі  знають,-
                                                           риба  плаває  в  воді...
                                                           Друг  плече  своє  підставить,-
                                                           і  у  горі,  і  в  біді...
                                     А  ще  всім  також  відомо,-
                                     дружба  родиться  в  біді,
                                     закляється  у  часі,
                                     а  гартується  в  труді...
                                                           Як  пшениця  й  жито  в  полі,-
                                                           необхідні    всім  в  житті...
                                                           Так  і  друзі  в  нашій  долі
                                                           помагають  у  путі...
                                       Кажуть  -  друг  не  хвалить  тихо,
                                       вголос  скаже  хто  є  ти,
                                       допоможе  здолать  лихо,
                                       друзів  треба  берегти...
                                                           Та  по-всякому  буває,-
                                                           в  когось  приятелів  тьма...
                                                           Як  спіткнеться,  враз  відчує,
                                                           вірних  друзів  і  нема...
                                       Я  в  житті  своїм  ціную
                                       давніх  друзів  недарма,
                                       довіряю  їм  і  знаю,
                                       що  без  них  була  б  сумна...
                                                           Нових  друзів  теж  приймаю,
                                                           і  до  серця,  й  до  душі,
                                                           Давніх  я  не  проміняю,
                                                           вони  рідні  всі  мені...
                                       Недарма  ж  кажуть  в  народі,-
                                       кращі  друзі  все  ж  старі,
                                       В  скрутний  час,в  лихій  погоді
                                       допоможуть  всі  мені...
                                                           Я  кажу  всім  -  вибирайте
                                                           друзів  на  усе  життя,
                                                           і  ніколи  не  втрачайте,
                                                           то  й  все  буде  до  пуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815820
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Федір Трох

Всякому Бог дав

Всякому  Бог  дав  і  нрав,  і  права
Та  не  у  кожного  є  голова.
Шапки  та  зачіски  майже  у  всіх,
З  розумом  щоб  -  небагато  таких.

Часто  буває,  живуть  як  трава,
Думать  не  хочуть,  пуста  голова.
Інші  знають,  розмовляють,
Але  ж  розуму  не  мають.

Важко  між  дурнями  бути  тому,
Хто  розмірковує  як  та  чому,
Хто  навколо  світ  вивчає
Та  себе  про  все  питає.

Розум  тільки  той  і  має
Втямив  хто,  що  мало  знає.
Може  він  щось  пояснити,
Хоче  й  далі  зрозуміти.

Так  вже  влаштований  
Світ  наш  складний:
Той  лиш  розумний,
Хто  зна,  що  дурний!    
27/05/2003

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587082
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 01.12.2018


Федір Трох

Поля

Коли  куди  автівка  мчить,
Чи  серед  хмар  літак  летить,
То  якось  можна  зрозуміть:
Чого  воно  летить  чи  мчить?  

Звичайно,  важко  говорить:
Де,  що  та  як  у  них  горить.
Та  зрозуміло  звідки  взялось  -
Щось  стиснулось  та  виривалось...

А  як  освітлення  вмикаєш,
Або  ж  трамвай  по  рейках  йде,  
То  вже  і  гадки  ти  не  маєш
Чому  таке?  Причини  де?

Що  тут?  Лише  магніти  й  дроти,
Плакати  "не  торкайсь,  бо  вб'є",
Але  ж  ніякої    роботи  -
Лиш  як  увімкнеш,  сила  є!

Ну  звідки  все  воно  з'являється?
А  потім,  то  куди  зникає?
Як  вимкнув  -  то  не  залишається,
Дроти  та  й  все...  Руху-ж  немає!

А  телевізор?  Чудо  тоже!  
Нам  розум  тут  не  допоможе:
Коли  почався  де  футбол,
Ти  зразу  вдома  бачиш  гол.

Як  воно  все  передає?
Сигнал,  й  всередені  нас  є?
Це  гірше  ніж  в  кіно  лякають,
Прибульці  й  монстри  де  літають.

Щось  нам  у  школі  показали,
Магнітами  гвіздки  тягали...
Та  де  воно?  У  цьому  ж  штука,
Про  головне  мовчить  наука!

Багато  про  "поля"  вам  скажуть
І  різні  досліди  покажуть,
Але  коли    щось  й  передбачать  -
Ні  уявити,  ні  побачить...  

Слабий  наш  розум:  хоч  і  зрозуміли,
Чому  виходить  так  -  не  уявили...
Багато    зараз  іншого  вивчаємо,
Але  лиш  крихти  чітко  уявляємо.
(з  російської)        28/11/2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815925
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаємо парфум холодної зими

Велюр  сніжинок  простеляє  вміло  грудень.
Вдихаємо  парфум  холодної  зими.
І  знову  ми  у  коливаннях  амплітуди
Від  білого  сніжку  до  темної  сурми.

Висять  у  небі  смутку  сіропінні  хмари,  
Мов  жмуток  мовчазних  терпінь  прадавніх  хвиль.
Коли  ж  розсіються  оманні  хитрі  чари,  
І  розплескається  гряда  німих  безсиль?

По  білому  снігу  ганяє  чорна  ґа́ва,
Спіткається  у  білизні  і  чистоті.  
Скоріш  весною  таємниць  прийде  розгадка.
Людської  правди  бережімо  гарт  і  тік.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815915
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Ольга Калина

Чому

Чому  нас  нищать  стільки  літ
І  скільки  ще  триватиме  наруга?
Чому,  відколи  білий  світ,
Нащадки  мокші  створюють  напругу?

Чому  готові  ми  терпіть,
Свавілля  і  знущання  їм    прощати?
Ще  скільки  будем,  ви  скажіть,  
Козацьку  кров  невинну  проливати?

Чому    творили  геноцид  
І  стільки  душ  невинних  загубили?
Ще  й    нації  -  наш  кращий  цвіт,
На  соловках  ,  в  катівнях  заморили?

Чому  гібридну  злу  війну  
У  нашій  Україні  розпочато,
І  дорогу  таку  ціну
За  нашу  Волю  і  Свободу  взято?

Чому  забрали  наший  Крим
І  нищать  земляків    в  донецьких  землях?
Чому    і  дітям,  і  старим
Немає  спокою    в  своїх  оселях?

Чи  не  занадто  ми  м’які
До  цих  нащадків  Чингізхана?  
Чи  може  нам  не  дорогі
Чесноти?  Чи  не  кровоточить  рана?

Чи  не  пора  сказати:  «  Годі  !  »
І  вимести  сміття  усеньке  з  хати?
«Вмастити    чоботом  по  морді»    –
І  лиш  тоді  ми  спокій  будем  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Ольга Калина

Чому

Чому  нас  нищать  стільки  літ
І  скільки  ще  триватиме  наруга?
Чому,  відколи  білий  світ,
Нащадки  мокші  створюють  напругу?

Чому  готові  ми  терпіть,
Свавілля  і  знущання  їм    прощати?
Ще  скільки  будем,  ви  скажіть,  
Козацьку  кров  невинну  проливати?

Чому    творили  геноцид  
І  стільки  душ  невинних  загубили?
Ще  й    нації  -  наш  кращий  цвіт,
На  соловках  ,  в  катівнях  заморили?

Чому  гібридну  злу  війну  
У  нашій  Україні  розпочато,
І  дорогу  таку  ціну
За  нашу  Волю  і  Свободу  взято?

Чому  забрали  наший  Крим
І  нищать  земляків    в  донецьких  землях?
Чому    і  дітям,  і  старим
Немає  спокою    в  своїх  оселях?

Чи  не  занадто  ми  м’які
До  цих  нащадків  Чингізхана?  
Чи  може  нам  не  дорогі
Чесноти?  Чи  не  кровоточить  рана?

Чи  не  пора  сказати:  «  Годі  !  »
І  вимести  сміття  усеньке  з  хати?
«Вмастити    чоботом  по  морді»    –
І  лиш  тоді  ми  спокій  будем  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815904
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Ольга Калина

Старість

Грудневий  вечір  тягнеться  так  довго  -
Надворі  розгулялася  зима.  
Не  розуміє  матінка  одного:
Чому  зосталася  вона  сама?!

Ростила  діток,  ніжила,  любила,  
Все  віддавала,  що  тільки  могла.  
Колись  найкраща,  і  така  вже  мила,  
І  сама  найрідніша  їм  була.

Роки  летіли  -  діти  підростали
Й  помандрували  свій  шукати  хліб.  
Та  й  чоловіка  рідного  не  стало  -
З  тих  пір  пройшло  дванадцять  літ.

Не  їдуть  діти:  ні  сини,  ні  дочки,  
Не  хочуть  внуки  бабу  навістить.
По  хаті  дим  засновує  куточки
Від  свічки,  що  забула  загасить.

Напередодні  помолилась  Богу:
Щоб  в  її  діток  склалось  все  гаразд,  
В  житті  щоб  вірну  вибрали  дорогу,
Щоб  успіх  супроводжував  щораз.

Аби  лиш  їм  жилося  в  місті  добре  –  
Вона  вже  якось  проживе  сама.  
Сьогодні  встала,    порубала  дрова,
На  когось  сподіватися  -  дарма.

Зайшла  у  хату,  грубу  запалила,  
І  борщик  тихо  мліє  у  печі,
Та  відчуває,  що  не  ті  вже  сили
Й  чомусь  уже  не  спиться  уночі.

Чомусь  так  довго  тягнеться  ця  нічка,  
І  вітер  страшно  виє  за  вікном,  
Потухла,  догорівши  зовсім,  свічка  -
Сидить  матуся  в  хаті  за  столом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Файрис Гриф

Очередная смерть

Упало  вмиг  бренное  тело,
О  помощи  слышится  крик,
Убийцу  он  проклинает,
И  жизнь  пролетает  на  миг.

В  конвульсиях  бьётся  от  боли,
В  свече  догорает  фитиль.
И  время  для  смерти  приходит,
А  вместо  волн  везде  штиль.

Жизнь  снова  идёт  словно  мимо,
Плескается  снова  в  крови.
Негодность  та  сердце  пронзила,
Не  видит  он  в  жизни  любви.

Опять  камни  в  реку  кидая,
Смотря  грустным  взглядом  в  пейзаж,
Он  слёзы  в  реке  расплескает,
Надеясь  что  это  мираж.

Вновь  молит  у  Бога  о  смерти,
Не  хочет  терпеть  этих  мук.
И  лампу  опять  выключая  ,
Он  слышит  опять  этот  звук.

Звук  ярости,  злости,  и  боли,
Что    людям  наделал  он  тем.
"Я  все  выполнял  поневоле!"  
Живя  за  душою  с  ничем.

А  скрипка  всё  грустно  играет,
Порвётся  же  вскоре  струна.
Увидел  он  жизнь  на  ладоне,
И  виски  допьёт  он  до  дна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815829
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Юхниця Євген

Чоловік у приймах

Чищу  сніг  на  дачі,  впало  -  як  в  Карпатах.
Я  ж,  з  Оленкою,  якийсь  ...ледаркуватий.
І  субота,  і  прокинулись  щасливі,
А  мене  дратує  все,  як  діти  –  сливку.
...Я  б  і  сам  його  прочистив.  Ні...  Та  э  треба
Голосно  ,  аж  до  зупинки  криком  вче́пним
Наказати  щось  робити  мені  вкотре...
Ще  й  шуткує  змерзло:  «Ще  вдягнуся  б  –  в  шорти...»

Мабуть,  слід  таки  вертатися  до  жінки.
Але  й  там:  як  не  спортзал,  то  -  вітамінки...
...Чом  ти  сніг  жбурляєш  аж  на  дах  сусідам?,  -
Розірвав  хазяйський  лемент  тиш  повітря.

Перше  грудня.  Я  з  лопатою  у  приймах
Зустрічаю  вранці  щедру  пухози́мку.
...Тут  би  й  грівся  в  тихих  і  м.яких  наси́пках...

01.12.18  р.  (  «Чоловік  у  приймах»  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815869
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 01.12.2018


Женьшень

Морозить стелю віхола проклята


Морозить  стелю  віхола  проклята
Вбиває  цвяхи  з  вітром  у  шибки
Мені  із  мамою  чомусь  бракує  тата
Самотні  люди  ми  на  цій  землі

Зима  іде  іде  у  кожні  ночі
Тримає  душу  у  неяснім  дні
А  моє  серце  вірити  не  хоче
Що  ми  одні  як  хмари  ввишині


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812819
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 01.12.2018


Крилата

Щось не люблю і щось люблю

Я  не  люблю  сопливості  і  сліз,
З  обірваними  струнами  гітари,
Коли  у  полі  око  бачить  ліс,
У  синім  небі    тільки  сірі    хмари.

Я  не  люблю,  як  в  піхвах  меч  лежить
І  пилом  знеохоти  припадає
У  час,  коли      драконом  зло    біжить,
Безпеку  краю  на  шматочки  крає.

Люблю,  коли  у  погляді  –  весна.
В  душі  натхненно    порядкує  літо,
Коли  п’яніє  тіло  без  вина,
Бо  правда  й  честь  вітають  обшир  цвітом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815744
дата надходження 30.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Леся Утриско

Та він іще дитина

Чого  ж  ти,  смутку,  душу  рвеш?
Зомліла  цвіт-  калина.
Ох,  де  ж  ти,  радосте,  живеш?
Ридає  ніч  та  днина.

І  десь  ридає  криком  птах,
А  десь  вмліває  мати,
Гуляє  недруг,  клятий  враг
І  смерть  несе  до  хати.

Твій  син,  Вкраїно,  у  землі  -  
А  інший  у  полоні.
Розтоптана...  в  чорнезній  млі,
Та  ще  жива  у  лоні.

Ще  дихаєш...  вогнем  й  мечем,
Шматована  катами.
З  душі,  мій  Боже,  вирви  щем  -
Дай  радості  для  мами.  

Що  нині  мліє  в  молитвах  -
Врятуй  її  Ти  сина,
Слова  застигли  на  вустах:
-  Та  він  іще  дитина...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815706
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Файрис Гриф

Суровая реальность

Жил  в  одном  месте  один  Мафусал.
Жил  он  в  достатке,
Всегда  доедал.
Но  буря  потерь  забрала  его  скот,
Все  близкие  мё́ртвы  никто  не  живёт.

Поднялась  пыль  в  воздух  от  колёс  колесниц.
Увидев  их  люди  вокруг  пали  ниц.
Они  умоляли,
Просили,
Но  зря.
Постигла  их  смерть  от  стрелы  и  копья

От  голода  мать  поедает  детей,
Иссохшее  тело  свисает  с  ветвей.
Проклятое  солнце  убило  поля,
От  жажды  давно  умирает  земля.

Весь  город  утих  ,
Не  горят  фонари.
Наденька  ты  маску,  без  нее  не  ходи.
Вокруг  горы  трупов,  и  реки  в  крови.
Здесь  смерть  забрала  всех  от  адской  чумы.

Возможен  исход  ли  без  жертв  и  потерь.
Узнать  мы  должны  кто  охотник  кто  зверь.
Кто  клетку  построил?
Кто  прыгнул  в  капкан?
Загадки  повсюду  идут  по  пятам.

Идёт  к  нам  разруха  и  доблести  крах.
Но  кто  разрушитель,
И  чей  это  прах?
Узнаем  мы  кто  кукловодом  тем  был,
Что  вазу  надежд  без  припятсвий  разбил

Хищные  птицы  летят  надо  мной,
Увижу  ли  мир  в  облаках  над  собой?
Имею  ли  туз  я  в  своем  рукаве?
Смогу  ли  исправить  ошибку  из  вне?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815685
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 30.11.2018


Крилата

ЛЮБЛЮ ЦЕ ДИВО

Люблю  це  диво  –  білий  сніг,  
Під  ним  гілки  жилаво-чорні,
Рядки  хмарин,  що  йдуть  у  біг,
Як    вітер  гра  їм  на  валторні.

Люблю,  як  дядечко  Мороз,
Із  лісу  вийшовши  під  вечір,
Здає  зимі  опівдні  крос,  
Кладе  вікну  тату  на  плечі.

Люблю,  як  сонця  промінці
Ідуть  в  аркан,    уклавши  коло.
Мов  на  папері  олівці,
Лишають  слід,  що  топить  холод.  

Люблю,  як  серце  живить  Ра,
Як  чай  парує  у  горняті.
Як  сміх  розносить  дітвора,
Зібравшись  ввечері  у  хаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815683
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Капелька

Надпись на заборе

Проходя  мимо  двухэтажного  жилого  дома,
увидел  на  его  стене  стёртую  надпись,
которая  была  внушительных  размеров
и  мне  подумалось:"А  ведь  много  различных  
шедевров  пишут  на  заборе  там,  где  можно  
и  темы  бывают  разные."
Поразмышляв  об  этом,  написал  стих.

Надпись  на  заборе-  непростая  вещь.
Кто-то  постарался  к  надписи  привлечь.
Расписался  круто  и  от  всей  души,
Словно  просвещая  истиной  в  глуши.

Надпись  на  заборе-  месть  или  закон.
Но  порою  всё-же  не  сачкует  он.
Называет  вещи  он  по  именам.
Требует  расплаты  строго  по  делам.

Надпись-  как  реклама  и  крутая  жизнь.
Места  для  художества  есть  завались.
Места  написать  есть  весь  разговор,
Лишь  бы  не  "обиделся"  этот  забор.

Слово  огорчает,  если  в  нём  есть  жесть.
Слово  ублажает-  лесть  там  или  честь.
Слово  согревает  светом  и  теплом.
Правдой  и  любовью  оживает  дом!

Надпись  на  асфальте-  игры  для  детей.
С  ними  мы  счастливее  и  веселей.
Солнышко  рисуют,  классики,  цветы.
Маму  поздравляют:"Очень  любим  мы!"

Надпись  на  открытке-  стих  и  афоризм.
Канули  открытки  что  за  коммунизм.
Ныне  с  днём  рожденья  множество  стихов.
Все  друг  друга  краше.  Много  про  любовь.

Надписи  чиркают  гении  тайком.
Кто  себе  в  блокнотик,  кто  на  чей-то  дом.
Но  не  все  уместны  и  важны,  пойми,
Если  ранят  чувства  добрые  они!

                       Сентябрь-Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодійні звуки скрипки

Ой  заграй,  скрипалю,  на  скрипочці  ніжно,
Про  далекі  гори  й  зими  білосніжні.
Хай  чарівна  пісня  доторкнеться  серця,
Сколихне  долини,  оживуть  озерця.

Жартувати  буде  Полонина  з  вітром,
Хай  серця  коханих  від  любові  квітнуть.
А  душа,  як  скрипка  на  струнах  все  грає,
Бо  вона  так  любить,  вона  так  кохає.

Як  почують  хмари  музику  чарівну
То  розбудить  дощик,  польову  -  царівну.
Впадуть  краплі  срібні  на  гучні  цимбали,
Заворожать  звуки,  мелодійні  чари...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815667
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Marilyn Pass

Грех

Горит  рассвет  на  горизонте,
Капли  дождя  стучат  в  окно
И  выйду  я,  оставив  зонтик,
Хочу  промокнуть,  все  равно.
Холодный  дождь  бьет  по  лицу,
Смывая  с  губ  следы  помады
Я  босиком  к  рассвету  мчу,
Чтоб  для  себя  просить  пощады.
Еле  снимая  платье  на  ходу,  
Упал  цветок  с  волос  и  тонет  в  луже
Я  под  дождем  смыть  грех  хочу!
Измены  грех!  Не  получилось  в  душе...
Но  вдруг,  исчезли  тучи,
Огнем  все  небо  занялось
«—  Ну  отпусти  мой  грех!  Не  мучай!»
Сердце  с  груди  так  и  рвалось.
Но  Солнце  ласково  смотрело
И  согревало  как-то  изнутри,
Сушило,  целовало  мое  тело
—«Всю  жизнь  теперь  свой  грех  носи»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815650
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Ірина Шипа

Схожі на гілки дерев.


Ми  такі  різні,  ми  схожі  на  гілки  дерев,  
що  хиляться,  що  ломляться,  
Бо  їх  гойдає  вітер.  
Колись  нехотілося  бігти  до  тих  тенет,  
Що  тепер  називають  великим,  щасливим  містом.  
Ми  такі  різні,  ми  підняті  на  висоту,  
та  не  всі,  хтось  до  землі  опущений....  
Але  торкаємо  всі  одну  пустоту,  
У  сі  зростаєм  однією  пущею.  
Ми  такі  різні,  
Хтось  малює  з  нас  пейзаж,  чи  портрет,  
Та  усі  харчуємось  однією  сушністю.  
Ми  такі  різні.  
Ми  схожі  на  гілки  дерев,  
Що  хиляться,  що  ломляться.  
Та  хтось  проростає  новим  кущем,  
А  хтось  все  життя  вітру  молиться.  
25.11.013.  
 
Ірина  Шипа  (  Сваржевська)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815678
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Іван Демченко

СПАЛАХ

Білу  гречку  стережуть  тополі,
Теплий  вітер  гілочку  гойда,
Пропливає,  міниться  поволі
В  небі  хмарок  світла  череда.

Ген  сади  в  легенькому  серпанку,
Тут  тривога  вічних  залізниць...
Раптом  у  вагоні  погляд  карий
Сколихне  бездонністю  зіниць.

Не  збагнути  і  не  зрозуміти
До  кінця  це  все,  не  поєднать,
Біла  гречка,  наче  море,  світить
І  тополі  край  душі  горять.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815674
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Олександр Чорний

Ми неодмінно з часом постарієм

Ми  неодмінно  з  часом  постарієм,
усі  без  виключень  впіймаєм  сивину.
Частина  з  нас,  лиш  непомітно  тліє,
а  дехто  ще  й  не  бачили  вогню.
Хтось  розгориться  полум’ям  до  неба,
а  хтось  вугіллям  зляже  у  землі.
Комусь  тих  крил  летіти  і  не  треба,
а  хтось  без  них  не  вирветься  у  світ.
Когось  зупинить  слово  у  дорозі,
комусь  і  скелі  не  вкоротять  вік,
а  хтось  життя  триматиме  в  облозі,
століттями  –  із  року  в  рік,  із  року  в  рік.
Ми  неодмінно  з  часом  постарієм,
усі  без  виключень  зустрінем  сивину
та  то  не  привід  відцуравшись  мрії,
вдягнувши  камінь  йти  на  глибину.

12.11.18  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813966
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Капінос Олександр

Іди, дощику, іди.

Іди,  дощику,  іди,
Наливай  усім  води.
В  лісі  зайчикам,  вовкам,
Ще  й  ведмедям,  їжачкам,
Білочкам,  лисицям  -
Мити  лапки  й  лиця.
Всеньке  поле  поливай
На  великий  урожай.
Щоби  золота  разки
Нанизали  колоски,
Щоб  ніде  не  було  пусто
Там,  де  саджена  капуста,
Зеленіли  огірки
Довші  нашої  руки.
І  м'ячами  для  футбола
Викруглялась  бараболя,
Щоб  рум'янилися  лиця
У  рядочках  полуниці.
 
Іди,  дощику,  іди,
Поливай  усі  сади,
Щою  вродило  яблук  повно
Білих,  жовти  і  червоних,
І  грушок,  і  винограду,
Слив,  порічок,  мармеладу...
Ні,  стривайте,  поспішив  -
Малих  діток  насмішив.
 
Мармелад,  варення,  інше
Будуть  зварені  пізніше  -
Виймем  цукор  з  буряка
І  його  в  окріп  з  сливками,
Ягідками.  яблучками
Всипле  мамина  рука.
 
У  спекотливу  годину
Засинає  вітер
І  рослини,  і  тварини,
І  маленькі  діти.
Хочуть  пити.  Сниться  їм
Недалечко  грима  грім,
Наближається  потиху...
Вже  на  вушко  дощик  диха.
 
Вітерець  проснеться  вмить,
Шелесне,  повіє.
Глянь!-  у  небі  не  блакить-
Хмарка  половіє,
Коромисло  нахиля,
Прибране  квітками,
на  сади,  ліси,  поля,
З  відер  дощик:  кап-кап...
 
Іди,  дощику,  іди,
Наливай  усім  води,
Всеньке  поле  поливай
На  великий  урожай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814671
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Марина Мирошина

І все, що мені залишається

І  все,  що  мені  залишається  -  тільки  прощання
З  колишнім,  з  минулим,  із  болем,  що  вже  не  пече.
Я  все  розумію,  та  палко  бажаю  востаннє
(Чи  передостаннє)  схилитись  тобі  на  плече.

І  все,  що  мені  залишається  -  тільки  палати,
І  серце  гаряче  вистукує  ламаний  ритм.
Сховати  свої  почуття  у  тенета/за  ґрати,
А  потім  вплетати  у  низку  розгублених  рим.

І  все,  що  мені  залишається  -  тільки  наосліп
Блукати  у  темряві  в  пошуках  сенсу  життя.
Спираючись  на  попередньо  отриманий  досвід,
Засвоїти  добре  -  не  бутиме  вже  вороття.

І  все,  що  мені  залишається  -  тільки  прощення
Собі  дарувати  і  врешті  себе  віднайти.
Крокуючи  тихо  з  минулого  у  сьогодення,
Відчути  любов.  І  натхнення.  І  велич  Мети.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815519
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Окрилена

Пісня "Варто чекати"

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IDuVHzFyNiQ[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807842
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 29.11.2018


Світлана Моренець

ОСІННІЙ СУМ

Непрохана,  осінні  теплі  дні
зима  так  передчасно  засніжила.
Заклякла  осінь  у  холоднім  сні,
безсила,  збайдужіла  і  безкрила.
А  вчора  загравала  із  дощем,
ховалась  в  зелен-листячку  тополі.
Сьогодні,  ледь  жива,  долає  щем,
розгублена  від  повороту  долі...

Так  і  в  житті:  неждані  холоди
морозом  обпечуть  твої  бажання...
І  крижаніє  серце  від  біди,
обкрадене,  спустошене  прощанням.
І  ти  надовго  осінню  замреш.
В  минулому  –  душа  і  думи,  й  погляд,
де  келих  щастя  повним  був,  по  креш...
А  нині  –  тільки  спогади...  лиш  спогад...

14.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 29.11.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2018


Іван Демченко

ГАВКАЮТЬ НАЛЯКАНІ СОБАКИ…

У  містечку  нашім  санаторнім
Супер-євротехніка  гримить,
Аж  Дніпро  насунув  хвилі  чорні,
З  неба  Сонце  болісно  зорить.
Бетономішалок  рать  пузата,
Крани,  самоскиди  стугонять  -
Вся  ця  сарана  маслакувата
Ранить  землю  і  гризе  асфальт.
Дико  давить  вулички  протектор,
Падають  тендітні  дерева',
Десь  вікно  в  оселі  зойкне-дзенькне,
Заболить  у  когось  голова.
Гул  стоїть,  неначе  сунуть  танки,
Переможних  ритмів  крутизна...
Гавкають  налякані  собаки,
Думають,  що  почалась  війна.

Це  пани  мурують  стіни,  брами
Для  нащадків  -  скільки  хто  нагріб  -
Ті,  що  Україну  обікрали
І  впихають  в  корупційний  гріб.

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813188
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Іван Демченко

ЧЕКАННЯ ПЕРШОГО СНІГУ

У  селі  незатишно  і  рудо,
І  комусь  привиділось  в  імлі,
Що  ходив  мороз  цибатим  груднем
Вранці  по  невсніженій  ріллі.
Селянин  хитає  головою:
Слабне  молода  озимина.
З  отакою  бідною  зимою
Чим  людей  порадує  весна?
Дітвора  скучає  на  подвір'ї,
Тоскно  їй  сидіть,  як  у  рову.
На  санках  не  пролетишся  з  вітром
І  не  зліпиш  бабу  снігову.
Хочуть  снігу  ворони  бувалі,
Щоб,  спустившись  гордо  з  висоти,
Показать  на  білім  покривалі
Граціозність  руху  чорноти.
Тільки  де  ж  воно,  пухнасте  чудо?
Снігурі  ображено  мовчать.
Мабуть,  грудень  в  непривітний  будень
Рік  новий  надумав  зустрічать.
...Раптом  небо  сіре  відімкнулось
І  сніжинки  світлих  орхідей,
Ніби  з  мандрів  зоряних  вернувшись,
Полетіли  прямо  на  людей.
І  раділи  люди,  як  у  свято,
Що  вклонилась  матінка  зима.
Заплелася  у  садки  і  в  хати
Вічна  казка  -  біла  бахрома!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815404
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Кожен робить в житті помилки

Кожен  робить  в  житті  помилки,
І  катує  себе  цим  до  скону.
Один  нищить  з  життя  сторінки,
Хтось  сльозами  вмиває  ікону.

Кожен  робить  в  житті  помилки,
Хтось  у  юності  хтось  з  сивиною,
Хтось  -  забуде  все  через  роки,
Інший  -  може  й  помре  із  виною.

Кожен  робить  в  житті  помилки,
І  бажає  ту  мить  повернути,
Інший  -  їх,  як  набридлі  скалки,
Позбувається  й  хоче  забути…

Кожен  робить  в  житті  помилки,
Головне  -  усвідомить  провину,
І  молити,  благати  небес,
Щоб  в  майбутнє  осяяли  днину.

28.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815590
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Хитрі та грайливі

Вони  хитрі  та  грайливі,
Можуть  бути  і  сумними,
То  веселощів  іскринки,
То  сльозою  на  обличчі.

Вони  вміють  і  брехати
Та  всю  правду  розказати,
Якщо,  звісно  так  захочуть
І  блакитні  й  карі...(  Очі).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815615
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Лилея

Любовь - защищает… (эссе)

                                               Эссе

Любовь  -  защищает..
Своим  Светом!
Там,  где  Свет  -  не  проникает  тьма...
Поэтому,  чтоб  не  допустить  тьмы  -
Люблю  ещё  сильней!
Направляю  свои  Лучики  
В  самые  сокровенные  места...глубоко...
Пусть  эта  Любовь  окутывает  и  охраняет!
Когда  посылаю  много  Любви  -
Понимаю...Она  не  иссякнет...
А  прибывает  с  каждым  разом
Всё  больше  и  больше...
Феномен...
На  энергетическом  уровне  -  
Она  -  бесконечна!
Поэтому  расскрываюсь    в  Любви!

Любовь!
Спаси  и  сохрани!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815664
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Даша Кучеренко

НА КРАЮ ПРІРВИ

Ми  на  краю  прірви,
Вирви  серце,  вирви,
Доки  ще  не  пізно.
І  я  прошу,  визнай,
Що  ми  надчутливі.
Подаруєм  зливі
Наше  серце  дике,
Вільне  і  велике  –
Злива  біль  наш  змиє.
Обвивають  змії
Сонячні  долини,  
Серцем  стиглим  лину
Під  покровом  ночі.
Я  дивлюся  в  очі  –
Бачу  в  них  глибини,
У  яких  загину,
У  яких  зав’язну,
Безнадійний  в’язень
Світу  без  ілюзій.
Ми  –  найліпші  друзі
Чи  близькі  коханці?
Після  ночі  вранці
Сонце  знову  вийде.
Подивись  на  південь  –
Я  уся  у  сяйві,
Місяцем  осяйна,
Я  уся  у  світлі,
Легша  за  повітря,
Наче  пір’я  пташки.
Надзвичайно  важко
Так  тебе  кохати,
Начебто  вдихати
Вітер  у  легені.
Болю  повні  жмені
Легко  відпускаю.
І  тебе  немає.
І  мене  немає.
Все  летить  в  безодню.
Вільні  відсьогодні,
Вільні  аж  до  крику.
Хай  розтоплять  кригу
Березня  обійми.
Вийми  серце,  вийми  –
Хай  собі  літає
Понад  небокраєм,
Понад  краєм  прірви.
Вирви  серце,  вирви,
Доки  ще  не  пізно,
І  придумай  пісню
Вічну  і  натхнену
Для  сердець  стражденних
Про  кохання  й  Відень.

Подивись  на  південь  –
Я  уся  у  сяйві,
Зорями  осяйна.
Я  уся  у  світлі,
Легша  за  повітря,
Наче  сонця  обрис  –
Занотуй  цей  образ,
Темряву  і  мрію,
Зупини,  як  фото.
Це  і  є  свобода.
Це  і  є  надія.
13.02.2016/25.02.2018

[url=http://picua.org/][img]http://picua.org/img/2018-04/17/urqhi8dw649xr9kgq52ev7fwx.jpg[/img][/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787791
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 29.11.2018


Даша Кучеренко

БЛИЗКИЙ ДРУГ

Не  отводи  взгляд,  
Не  убирай  рук,  
Мой  самый  близкий  друг,  
Мой  самый  сильный  яд.  

Мой  самый  дальний  друг,  
Мой  самый  тайный  мир,  
Сердце  моё  возьми  
И  положи  в  сундук.  

В  хрупкий  хрустальный  сундук  
Сердце  моё  положи  –  
Свет  беспокойной  души,  
И  ничего  вокруг.  

Сердце  запри  на  замок,  
Ключ  носи  на  груди.  
Взгляд  только  не  отводи  –  
В  нём  отражается  бог.  

Мой  самый  сильный  яд,  
Мой  самый  близкий  друг.  
Не  убирай  рук,  
Не  отводи  взгляд.  
04.05.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795864
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 29.11.2018


I.Teрен

Видіння

                                                                   [i]        «  ...и  вот  опять  явилась  ты
                                                                             как  мимолетное  виденье»  [/i]  
                                                                                                                                           О.  Пушкін
А  я  тебе  учора  бачив,  
хоча  то,  може,  і  не  ти,
а  видиво  моє  ходяче,
або  уява  самоти.

Або  у  серії  роману  
моя  любов  у  доміно,
або  міраж,  або  омана,
або  сомнамбула  кіно.

А,  може,  то  моя  недоля,  
бігуча  гребенями  хвиль,  
що  тане  у  душі  поволі,  
не  вимагаючи  зусиль?  

І  як  поетові  забути,  
і  не  позвати,  не  почути
сугестію  у  далині?  

Чому  ввижаються  мені  –
усе,  що  не  дає  заснути
і  силуети  у  вікні?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815497
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я запізнилась

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє,
Лиш  блискавичним  розчерком  майнула.
І  швидко  проросла,  мов  гілочка  осини,
Роки  кувала  ще  мені  зозуля.

Я  твого  берегла  тепла  німий  окраєць,
І  вечір  погляду,  очей  зізнання,
І  прагнення  сліпе,  і  недоречні  рамки,
Що  так  тримали  в  обрисах  серпанку.

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє.
Моє  ж,  здавалось,  розцвітало  квітом.
Все  ж  наздогнала  восени  під  небом  сірим,
А  листя  облітало  вже  із  віття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018


Ольга Калина

Де спокій шукати?!

На  вірш  Надії  Карплюк-Залєсової    "  Де  те  щастя  шукати?    


Де  те  щастя  шукати?!
Як  удачу  зазнати?!
Як  жар-птицю  спіймати?!
Ще  хочеться  молодим.  

Це,  напевно,  природньо..
А,  для  мене  сьогодні  -
Де  той  спокій  шукати,
І  заспокоїтись  чим?

Щоби  серце  не  рвати,
Щоби  горя  не  знати,
Щоб  назад  повернути,
Коли  ти  був  ще  живим.

Як  я  маю  з  цим  жити?!  
Що  я  маю  робити?!
І  кому  довіряти?!
Лицемірам  пустим?!

Бо  нічого  не  роблять,  
Лиш  руками  розводять,  
Правду  вони  обходять,
Потішаються  всім  цим.

Боже,  дай  нам  всім  сили,
Щоб  назад  повернули,
Те  горе,  що  принесли
Вони  всі    у  наш  дім!
   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640260
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 29.11.2018


I.Teрен

Пізнє про раннє

Зів'яли  мрії.  Отже  восени
ще  є  надія  маятись  журою,
як  це  мені  навіювали  сни
далекою  весняною  порою.  

Життя  на  перекаті  мілини  
змиває  течія,  а  за  водою
два  наші  неприв'язані  човни
гойдає  вир  на  лінії  прибою.  

Але  на  плаї    іншої  весни
мелодія  далекої  луни
покличе  наші  душі  за  собою...
А  що  літа?  Гіркі  як  полини
не  вернуться,  не  вернуться  вони,
як  і  гора  не  зійдеться    з  горою.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813392
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Марат Школьник

Дід Панас

Біля  ставочку  дід  Панас,
Відомо,  вже  не  в  перший  раз
І  в  теплу  і  в  холодну  днину
Ловив  собі,  ловив  рибину.
Ставок  той  заховався  в  гай,
Природа  наче  справжній  рай!
В  гаю  у  тому  в  літню  спеку,
Тай  нащо  їхати  далеко,
Під  супровід  дзвінкий  гітари
Закохані  гуляли  пари.
Там  дід  Панас,  чи  ненароком,
Бува,  їх  бачив,  був  під  боком.
Дивись,  прийшов  сусід  хлопчина,
А  з  ним  гарнесенька  дівчина.
Така  краса...  чарівна  мавка,
Ну  а  хлопчину  знав  ще  змалку.

Є  приказка:  не  знаєш  броду  -
Не  лізь-бо,  голубе,  у  воду!
Ой,  хлопці,  хлопці  молоденькі,
Чому  радієте  дурненькі?
До  неї  він,  вона  до  нього...
Та  саме  тут  пересторога!
З  часів  Адама  ця  спокуса.
Вже  відростають  в  хлопця  вуса...
Про  змія,  яблуко  і  Єву
Всю  цю  історію  чуттєву
Ти  чув?  Вона  усім  відома.
Мабуть  й  тобі  таки  знайома.
Помий,  як  кажуть,  краще  вуха.
Яка  тебе  вкусила  муха?
Бажань  палких  зелена  гичка:
Яке  ж  у  неї  гарне  личко,
Немов  у  Афродіти  тіло...
Це  непокоїть,  зрозуміло.
Ти  ризикнув,  бо  закортіло.
Так,  ти  пішов,  пішов  на  діло.
Бо  так  бажав,  жадав  її.
Співали  тихо  солов'ї...

А  рибка...  рибка  не  клює,  -
Терпіння  у  рибалок  є.
Десь  пара  там,  неподалік.
Ой  що  то  молодечий  вік!
Подумав  дід,  -  збиратись  час,
За  вудку  потягнув  Панас.
Й  таки  спіймалась  гарна  щука!
Життя  незрозуміла  штука.
А  поки  дід  збиравсь,  крутився,
І  епілог  не  забарився.

Пересторог  відомих  злива  -
Реклама,  що  як  людство  сива...
Ти  зрозумів?...  Життя  вчить  нас...
Пішов  з  рибиною  Панас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813168
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 28.11.2018


Лілея1

БИТТЯ СХВИЛЬОВАНОГО СЕРЦЯ…

[i]Ну  як  ти  там?  Близька  мені,  людино,
За  переливом  осенні  дощів,
В  тіні́  вечірніх  мряк  і  ліхтарів,
Що  перейшов  на  інший  бік  сміливо.

Мовчиш...  мовчиш...  a  я  так  знати  хочу...
Та  все  сканую  спогадом  очей
Щасливі  миті,    відгомін  ночей,
Від  цього,  навіть,  Захід    кровоточить.

І  гаснуть  дні  на    сірих  східцях    дому
Й  розмитим  кадром  кануть  в  спориші,
Озвавшись  болем  згірклим  на    душі,
Що  на    межі  чуттєвого  надлому  


В  переживаннях:  де  ти?  як  живеться?
За  контуром  вже    вижухлих  лісів
Ще,  вірю,  чуєш  там  між    голосів
Биття  мого́  схвильованого  серця.  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752395
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 28.11.2018


Лерочка

прокладывают дворники маршрут…

[b][i]прокладывают  дворники  маршрут
через  весь  двор,  к  подъезду  от  подъезда,
чтобы  успеть  до  скорого  приезда
начальников,  что  утром  здесь  пройдут...

расчистят  все  дорожки  во  дворе,
проложат  путь  через  сугроб,  где  нужно,
иль  прометут,  где  следует,  окружно,
всё  сделают,  короче,  по  поре...

конечно,  дворник  важный  человек  -
начальник  лома,  мётел  и  лопаты...
без  них  он  как  солдат  без  автомата,
матрос  без  моря,  без  коня  абрек!

хотя...  начальник  -  поважней  звено!
без  указаний,  как  работать  можно?
куда  мести,  узнать  ведь  очень  сложно
без  руководства,  враз  пойдешь  на  дно!

метут  мечту!  сметают  из-под  ног!
путь  расчищают  к  новой  лучшей  жизни!
"Жить  будем,  -  обещали,  -  в  коммунизме!"  
А  поселили  где-то  где  пинок!

пинок  вам  в  радость  и  пинок  за  труд,
под  зад  -  прощанье,  а  коленом  -  встреча!
пинками  кормят  и  пинками  лечат,
порой  у  вас  пинок  и  украдут!

прокладывают  дворники  маршрут
через  весь  двор,  к  подъезду  от  подъезда
чтобы  успеть  до  скорого  приезда
начальников,  что  утром  здесь  пройдут...

[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815389
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Крилата

ПЕРШИЙ СНІГ

Ну,  ось  і  випав  перший  сніг.
Укрив  поля,  луги,  діброви.
На  сад,  на  дах  будинку  ліг.
На  став  –    не  зміг,  насупив  брови.

Пішов  гуляти  по  лісах.
Узяв  гілки  в  свої  лещата.
Запхався  в  крону  хвої  птах.
В  дуплі  сховалися  білчата.

Ведмідь  в  барліг  із  ляку  впав.
Узявся  ліжко  розстеляти.
А  кріт  зі  снігу  булку  склав,  
Та  не  доніс  чомусь  до  хати.

Скрутилась  лиска  їжаком.
Ворона  змерзла,  в  танці  скаче.
Лиш  зайчик  тішиться  сніжком  –  
Його  на  ньому  вовк  не  бачить.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815435
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Любов Вакуленко

ЦЕ БОЖЕВІЛЛЯ

Це  божевілля  -  чорним  брудом  біле...
Ніхто  ясному  шансу  не  дає.
Враз  сірі  круки  присмерк  цей  обсіли:
Моє!

Це  божевілля  -  обілити  чорне,
І  плескати  в  долоні,  що  це  так.
Всі  в  захваті,  бо  цей  митець  проворний
Мастак!

Це  божевілля.  Хворому  байдуже,
Він  світ  побудував  собі  простий.
Мені  говорять  -  перетерпиш,  друже.
Прости!

Я  ще  дивуюсь  (не  сміюсь,  не  плачу)  -
Невже  у  всьому  винна  я  сама?
Безсила  я,  не  чую  і  не  бачу,
Німа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815424
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Крилата

ОСЕНІ

У  сум  сьогодні    ти  вдяглася,    Осінь.
Лице  змарніло,    голос  твій  притих.
З’явилось    срібло  в  чорному  волоссі.
Пора  тобі  піти  на  передих.  

Напрацювалась,  подруго,  уволю.
Прогнала  літо  з  вулиць  і  лугів.  
Зібрала  овоч  вистиглий  із  поля.  
Зірвала  листя,  фрукти    зі  садів.

Що  хочу  я  сказати  на  прощання?
Іди  і  моці  в  жили    набери.
Тобі  ми  вдячні  за  твої  старання.    
За  рік  у  гості  знову    приходи.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815342
дата надходження 26.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Любов Вакуленко

Я ХОТІЛА БИ

Надихнув  твір  "Сепар"  автор  Сергій  Пікарось

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691829

Подивіться  у  вічі  правді,
Чому  ви  відводите  погляд?
Ви  вважаєте,  що  ви  праві,
Бо  у  мене  інший  світогляд?

Я  хотіла  би  вільно  жити,
Вибирати  свій  шлях  і  волю.
Хіба  треба  для  цього  вбити,
І  ніяк  не  можна  без  болю?

Хай  вам  буде  і  срібло  й  злато.
Ви  вдоволені?  Та  аби  ж  то...
Я  ж  у  вас  не  прошу  багато  -
Мені  моє  життя  залиште.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691890
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 27.11.2018


яся

Один для всіх.



                                     Пані  та  панове!
                                     О,  та  тут  лише  одні  пані.
                                     Вельмишановні  пані
                                     Революція,  Еволюція,
                                     Конституція,  
                                     Контрибуція,  Конспірація...
                                     Шукаєте  пана?
                                     Є!  Ось  Він  -  пан  Закон,
                                     Один  для  всіх.
                                     А  ти  яких  шукаєш
                                     Ще  утіх?
                                     А!  Неписаних  законів.
                                     То  їх  є  тьма.
                                     Тому  і  сидимо  у  тій  темряві
                                     Безпросвітній,  новітній
                                     І  недалекоглядній.

                                     Слово  Боже  для  нас  Закон.
                                     О!  Як  подобається  мені
                                     Твій  баритон.
                                     Заспіваємо  -
                                     Богу  нашому    Слава!
                                     А  нам        Мир.
                                     Мир
                                     Той  має,
                                     Хто  Бога  пізнає,
                                     В  його  Любові  перебуває,
                                     Своїми  ділами  його  прославляє.

                                     "  Мир  залишаю  вам,  мир  мій  даю  вам;  не  так  як  світ  дає,
                                         я  даю  вам.  Нехай  не  тривожиться  серце  ваше  і  нехай
                                         не  страхається"                                              (Ів.  14.27)
                                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814967
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 27.11.2018


Richter

Невже?

Як  сиро  й  пусто  на  душі,
немов  прийшла  остання  осінь,
і  не  спасають  вже  вірші,
і  музика  не  лине  зовсім,
і  серце  крають  лемеші…

І  знову  хочеться  за  руль,
й  колеса  просяться  в  дорогу,
і  вкотре  доля  креслить  нуль…
Невже  усе  в  догоду  Богу?  
Невже  набив  я  мало  ґуль?..

Чи  все  то  невимовна  гра,
котру  не  в  силах  я  збагнути,
а  на  очах  –  лише  мара
і  душу  оповили  пута?!.
Чи  з  цим  кінчати  не  пора?
Що  скажеш,  Господи?
Пора?!

25.11.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815147
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Valentyna_S

Манить небо

Відсутній  погляд  здійня́ли  голуби  --  
І  на  буденщину  дивлюся  збоку.    
Мені  байду́жі  емоції  юрби,
Давно  не  вірю  я  земний  пророкам.

Мізерним  зверху    видається    клопіт,
Пустою  гра  в  ролі  пішаків.
На  отаких  не  зменшується  попит--
Й  не  вберегтися    їм  хижаків  кібців.

Тому  й  манить  мене  високе  небо,
Де  воля  розкрива  свої  обійми.
Капканів  стерегтися  там  не  треба,
Хіба  з  землі  хтось  випустить  обойму.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815097
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 25.11.2018


Лілея1

Я ВАС ПРОШУ…

Я  вас  прошу,  -  залиште  мою  осінь,
Поки  вокзальне  світиться  табло.
І  не  зважайте,  що  думки  й  волосся,
Студенний  вітер  плутає  на  зло.

Що  в    розкладах  ,  із  всіх  знайомих  речень,  
Не  викреслено:    "Київ  -  Кривий  ріг",
Що      жовте    листя,  хоч  і  недоречно  ,
Вінтажним    злотом  падає  до  ніг.

Геть,  попри  все,  зробіть  свідомий  вибір,
Не  засмутивши  жодну  із  жінок.
Хоча,  одна  лиш      вимовить:    "спасибі!".
Й  помолиться  на  придбаний  квиток

Та  на  гучні  пере́співи  вагонів,
Що  вас  несуть  додому  іздаля.
А  там...  перон...  стрибне  на  руки    доня...
Та  мамою  її  буду  не  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761932
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2018


Лілея1

ЩЕ ВСІХ ДОЩІВ НЕВИПИТЕ ВИНО…

[b]
У  цей  розлом  початку  листопаду,
Де  всіх  дощів  невипите  вино,
Завита  гілка,  змерзла  винограду,
Мов сніжна  хвиля,  пирснула  в  вікно.

Негоди  тінь буквально  в  кілометрі,
Недавня  синь  небесна  в  молоці,
Сніжинок біле,  падаюче ретро
Прозорим воском  тане  на  руці.

Й  стікає  світлим  бісером  вологи
На  двох  калюж  замерзлих вітражі,
А  ми,  мов  листя,   кинуте  під  ноги
В  зимі  такі  непрохано чужі.

Хоча  і  серце  б'є  іще на  сполох
Забуте  літо  і  таку  ж  весну,
Та  я  -  той  перший  і  єдиний  ворог
Ще  досі  надто  рідному  йому.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Крилата

Я НЕ ЛЮБЛЮ

Я  не  люблю  фальшивих    діамантів,  
П’янких,  солодких,  та  нещирих  слів,  
Як  вилізає  змієм    зиск    із    мантій,  
Коли  з  людей  виліплюють    рабів.

 Я  не  люблю  серця,  котрі    схололі,  
Як  розпинають  святість  на  хресті.  
Люблю,  як  сяє  гідність    в  ореолі,
Як  слід  лишає  правда    на  путі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815038
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018


Протоієрей Роман

Все життя, наче збіг несумісних речей!. .

Авторська  пісня  


Все  життя,  наче  збіг  несумісних  речей,
Ти  у  мене,  як  сніг  у  куточках  очей.
Ми  заку́ті  пові́к  в  золотих  ланцюгах,
Ти  у  мене,  як  сік  на  затерплих  вустах.

Ти  єдина  така,  ти  одна  на  весь  світ,
І  поява  твоя,  мов  комети  політ,
Відголосся  твоє  ожива  в  далечі
І  волосся  твоє  –  зорепади  вночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814551
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Амадей

Лебедина пісня

Сум  і  біль,неначе  чорна  хмара
Розлучили  лебедину  пару.
Ім  би  в  парі  тішитись  в  коханні,
Дарувати  почуття  останні,
Не  судилось...чорною  дірою
Смерть  іх  розлучила  між  собою.
Залишився  лебідь  одинокий,
Позабув,  про  щастя,  і  про  спокій,
В  очереті  тужить  день  при  днині,
Рве  на  клапті  серце  лебедине.
Раз  за  разом  в  воду  він  пірнає,
Сльози  лебедині  так  ховає.
Й  плесо  стало  вже  йому  не  миле,
Втратив  він  щонайдорожче,  милу.
Спогади  лишились,  та  сивини,
Біль  у  серці  й  вірність  лебедина.
А  лебідка  з  неба  поглядає,
І  любов  на  землю  посилає,
Не  тужи,  лебедику,  не  треба,
Прийде  час,  і  ти  прийдеш  на  небо,
Ну  а,  поки  що,  прошу  тебе,  від  нині,
Шли  мені  пісні  ти  лебедині.
Я  і  тут,  на  небі,  іх  почую
Ними  біль,  і  смуток  розжену  я,
І  співає  лебідь  кожну  днину
Пісню  про  кохання  лебедине,
Одинокість  й  біль  він  свій  тамує,
Вірить,  що  кохана  його  чує,
Лебідь  серце  рве,  пісні  співає,
З  милою  в  піснях  він  розмовляє.
Час  летить,  настала  осінь  пізня,
Й  лине  в  небі  лебедина  пісня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814856
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Любов Вакуленко

ДУШІ-КАЛІКИ

Десь  там  у  світі  жила  людина,
Була  у  неї  душа  красива  -
Щира  і  ніжна,  наче  дитина,
Добра,  порядна,  дуже  правдива.

Завжди    людині  вихід  підкаже,
Вчинки  недобрі  викрити  вміє,
В  чому  не  права  мовчки  покаже,
Впав,  то  підніме,  все  зрозуміє...

                 Тільки  набридло  все  це  людині,
                 Хоче  вона  самостійною  стати,
                 Каже  душі:  ти  замовкнеш  від  нині,
                 І  перестанеш  мене  ти  повчати.

                 Ось  тобі  хустка  -  закрий  свої  очі,
                 І  затули  понадійніше  вуха,
                 Рота  закрий,  адже  я  цього  хочу,
                 І  непристойні  слова  ти  не  слухай.

                 Так  і  осліпла  душа,  оніміла,
                 Повністю  стала  до  всього  глухою.
                 Тільки  тепер  із  душою  такою
                 Гине  людина...  Сама  захотіла.

                 Ходять  навкруг  атрофовані  душі,
                 Гучно  волають,  благають  -  Почуйте!
                 Душі-каліки,  слабкі  і  недужі...
                 Згляньтеся  хоч  на  свою...  Полікуйте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774575
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 23.11.2018


Любов Вакуленко

НЕХАЙ ГОРИТЬ

Нехай  горить,  та  не  роздмухуй  більше,
Бо  спалиш  все,  і  буде  іще  гірше  -
Згорить  весь  світ,  а  з  ним  надія  й  віра,
Довіра...

Нехай  горить.  Те  не  згаси  сльозами,
Що  спалахнуло  і  горить  між  нами,
Бо  дим  їдкий  зневірою  у  очі
Щоночі...

Нехай  горить,  та  третього  не  гріє,
Бо  почуття  від  ревнощів  міліє,
І  віддає  у  серце  болем  диким,
Великим...

Нехай  горить,  іскриться,  ніби  диво,
Чарує  ніжним  полум"ям  бурхливим.
Нехай  це  буде  перше  і  останнє
Кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814865
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018


Надія Башинська

І НІ ЗА ЯКИЙ СКАРБ НЕ МОЖНА ЦЕ КУПИТИ!

Ясніє  неба  просинь...  Золотокоса  осінь
не  плакала  дощами.  Трудилась  разом  з  нами.

Похмурі  дні  й  ясні  хоч  осінь  наша  мала.
У  зошитах  в  косу  теж  літери  писала.

Найкраще  слово  "мир",  найперше  слово  "мама".
Всі  літери  вона  з  нами  в  разок  збирала.

Тут:  тато  і  дідусь,  бабуся,  брат,  сестричка.
Виводила  з  дітьми:  "Красива  наша  річка!"

Любити  рідний  край  з  нею  навчались  діти.
І  ні  за  який  скарб  не  можна  це  купити!

Не  варті  ж  ні  гроша  рахунки  ті  багаті,
Із-за  яких  сльоза,  біда  у  нашій  хаті.

Нехай  ростуть  в  труді  маленькі  наші  діти
І  знають,  що  любов  нікому  не  купити.

І  мрію  ту  ясну,  що  в  дітях  заясніла,
як  доленьку  святу,  плекає  вся  Вкраїна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814778
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018


Валентина Ланевич

Сніжна осене, вітром підбита.

Сніжна  осене,  вітром  підбита,
З  відголоском  лихої  війни.
В  землю  скапує  кров,  що  пролита,
Ти  сльозу  мою  гірку  прийми.

Доєднай  до  пролитих  жіночих
І  скупих  чоловічих  -  терпких.
Скільки  ще  має  бути  охочих
До  наживи,  де  Господа  гріх?

Де  немає  у  душах  святого,
Де  зчерствілі  в  безчесті  серця.
Позабутого  слова  простого
Не  почуєш,  де  тіло  мерця.

Студениця  калатає  дзвоном,
Де  любов  мала  в  грудях  цвісти.
Живеш,  осене,  вічним  каноном,
Ми  ж  "за  пайку"  гриземось  що  пси.

20.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814636
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Genyk

СОФІЙКА І ОСІНЬ

ВсміхалосЬ  тепле  Літечко
В  красі  собі  жило
І,мовби,не  примітило
Як  в  Осінь  запливло

А  Осінь  так  старалася  
Красою  вчарувать
І  з  Літечком  змагалася
І  нумо  малювать!

Таких  кольорів  в  Літа
Ніколи  не  було
Захоплене  узорами
У  даль  десь  відплило

А  та  все  вимальовує
Осінній  вернісаж
Аж  фарби    закінчилися
Нагрянув  листопад

Куди  ж  краса  поділася
Де  золоті  листки
Дерева  оголилися
Сірі  дощі  прийшли

І  тут  Осінь  побачила
Що  й  Літечка  нема
Сама  вже  зажурилася
На  зміну  йде  Зима
                                                                 GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813803
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Zoja

Дарує осінь нам ці миті чарівні…

Чудові,  золоті,  погожі,  теплі  дні.
Останні  перед  сизими  дощами.
Дарує  осінь  нам  ці  миті  чарівні,
Так  щедро  розділяє  їх  із  нами.

Із  неба  синього  нам  сонечко  ясне
Сипе  промінням  світло-золотавим
І  вітром  лист  багряний  по  землі  несе
То  ж  полюбуймося  ще  цими  днями!

А  завтра  осінь  буде  плакати  дощем...
Густі  тумани  котитимуть  клубки.
А  в  душах  запанує  легкий  щем...
Дні  сонячні  і  теплі  згадаєм  залюбки.

06.07.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812884
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Малиновская Марина

< Светит Солнце, и — хочется жить! >


Светит  Солнце,  и —  хочется  жить!
Синева  небес  надеждой  окрыляет,
Что  не оборвётся  в одночасье  нить,
Та,  что  с жизнью  нас  соединяет!

Светит  Солнце, —  радуется  Сердце!
И лучами  тёплыми  наполнена  Душа,
От невзгод  желанье  отогреться,
Стать  сильней,  пред  Богом  не греша...

Светит  Солнце,  и —  желанье  жить!
И не попадать  в силки  унынья...
Но учиться  верить,  искренне  любить,
И расправить  сложенные  крылья!


/  29.11.2011 /

(c)  Марина  Малиновская


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814302
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Аяз Амир-ша

Быть или…

Не  буду  долго  говорить,
Но  только  ходят  слухи,
Что  будем  скоро  мы  варить
Уху  из  мухи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813341
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Олеся Лісова

Повертайтеся живими

Жовта  осінь  плаче  дощами
Доля  кидає  нас  в  різні  боки
І  багряні  листки  листами
Стають  знову,  забравши  спокій.

Зла  розлука  снує  павутиння.
В  рідкі  зустрічі  вписує  квоти.
Це  війна  проклятуща  винна,
Замість  фінішу  знов  повороти.

Час  тягнеться  у  сірих  бушлатах,
(Як  ця  осінь  схожа  на  інші)
Закривавлене  серце  в  заплатах
Біль  і  розпач  ховає  в  ніші.

Кожен  день,  наче  рік  проживаю
З  завмиранням  чекаю  звістки.
У  молитві  Бога  благаю:
--Повертайтесь  живими…звідти.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813417
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Тарас Слобода

Поляже «Імперія Зла» – колись впала і Троя

"..jeszcze  kurwa  nie  zapomnij  być  pogodnym!"  M.Wisniewski


Поляже  «Імперія  Зла»  –  колись  впала  і  Троя,
За  наші  страждання  вже  Бога  прохав  херувим.  
Чи  вистачить  часу  віддати  належне  героям:
Вклонитись  й  медалі  вчепити  на  груди  живим?

Чи  вистачить  мужності  визнати  рішення  кволі,
У  краще  життя  –  не  у  вічність  народ  поспішав
Ми  ще  у  ярмі  та  уже  не  в  задвірках  у  долі  -    
В  поранене  тіло  вселилася  вільна  душа!  

Не  віримо  більше,  бо  ігри  зі  смертю  нервові
Чи  вартий  поваги  хто  бізнес  на  честь  проміняв?  
Зелені  купюри  з  слідами  юнацької  крові  
Запущені  в  хід  –  на  біг-бордах  старі  імена…

Не  стане  щасливим  хто  лад  не  пильнує  у  домі,
Не  варто  робити  з  прямої  криву  перехресть  
Побудьте  весною,  хоч  день,  українці  свідомі:
Віддайте  політикам  милиці  –  воїнам  честь!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806191
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 21.11.2018


Тарас Слобода

Ти приходиш у снах….

Ти  приходиш  у  снах,  теплим  поглядом  Всесвіт  руйнуєш,
Не  торкаючись  губ  зводиш  плани  усі  нанівець  
Та  залиш  тільки  знак,  моє  серце  з  твоїм  дисонує  
Може  я  не  поет,  та  збрехати  не  дасть  олівець  

Я  так  довго  блукав  в  лабіринтах  безглуздих  обставин
У  погоні  втрачаючи  весь  до  романтики  хист  
Ти  надію  залиш  /на  субтоні  кохання  октави/  
 Доридати  таки,  дописати  омріяний  лист  

Я  тебе  віднайшов  у  задвірках  забутих  мелодій
Ти  сіяла  мов  зірка,  а  інші  –  начхати  на  них!
Жаль,  що  в  справах  амурних,  у  тридцять  –  всього  лише  злодій  
Що  безглуздо  краде  перші  промені  сонця  в  сліпих  

Поцілуй  же  мене,  щоб  тобою  удосталь  напитись  
Тих  п’ятнадцяти  літ  не  чекав  би  й  невірний  Фома  
Я  ж  чекатиму  вічність,  а  ти  –  обіцяй  хоч  приснитись  
Бо  зневірений  принц  свою  мрію  мов  щит  обійма  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813141
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Тарас Слобода

Кумедно спотикаюсь на словах

Кумедно  спотикаюсь  на  словах  
Як  підліток,  чомусь,  ніяковію
Бо  ти  заради  слави,  для  розваг  
Мої  ущент  розтрощила  всі  мрії  

Збирав  по  краплі  у  єдину  суть,
Та  спогади  в  замазці  акварелі  
Нам  лиш  на  мить  покуту  принесуть  -  
Омріяний  оазис  у  пустелі  

А  потім  знову  –  вічна  тишина  
Болючіша  за  сотні  «ні»  відвертих
В  минулого  у  мене  є  вина  
Та  напиши  про  це  все  на  конверті  

Бо  я  для  тебе  –  і  тепер,  і  тут  
Готовий  вислухати  і  брехню  і  сповідь  
Усе  сакральне  крила  принесуть  
А  негатив  дощів  холодна  повінь  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814624
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


геометрія

ОСІНЬ ВЖЕ ЗАПЛАКАНА…

                           Осінь  знову  котиться,
                           та  вже  не  до  нас...
                           Та  на  жаль  неможеться,
                           зупинити    час...
                                       Зима  наближається,
                                       її  не  вдержать...
                                       А  так  ще  не  хочеться,-
                                       осінь  відпускать...
                           Мені  було  в  осені,
                           так  приємно  жить,
                           і  у  її  просені,-
                           наснагу  ловить...
                                       Усім  давно  відомо,-
                                       часу  не  спинить...
                                       І  вже  он  з-за  обрію,
                                       зимонька  спішить...
                           Осінь  усміхається,
                           погляда  за  обрій...
                           Зима  наближається,
                           я  втрачаю  спокій...
                                         Все  частіше  морозно
                                         в  мене  на  душі,
                                         і  буває  холодно,-
                                         і  вдень,  і  вночі...
                         Осінь  вже  заплакана
                         тихо  відступа...
                         Зима,  як  засватана
                         дуже  поспіша...
                                         Звертаюсь  до  осені,
                                         прошу:  "Зупинись,
                                         не  допускай  стогону,
                                         ще  тут  залишись!"
                         Та  осінь  стомилася,
                         тому  і  мовчить...
                         А  зима  усміхнена
                         на  крилах  летить...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814735
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Лілія Левицька

Ми оживаєм

А  як  же  хочеться  тепла.  
Ні,я  не  нию.
Не  жаліюсь  я...
Тепла  від  Сонця  вистача,
курортів  моря  нам  не  треба.
Я  хочу  бути  там,де  добре,
де  всі  ті  біди  йдуть  у  забуття...
Я  хочу  бути  там,де  я  є  я  .
Я  хочу  бути  собою,
не  грати  актора.
Не  грати  ті  ролі,
дурні  і  пусті.  
Хочу  туди  ,де  я  немов  оживаю.
 Де  я  мрію,літаю,  
від  щастя  співаю...  
Де  живу  і  надіюсь,де  я  вірю  ,
кохаю,до  неба  злітаю...
Як  дивлюсь    навкруги,
де  живу,де  навчаюсь...
Просто  сплю,кудись  йду,
щось  пишу  і  читаю,
але  я  не  живу,і  від  того  ридаю...
Може  хтось  скоса  гляне,
хтось  осудить  й  засудить...  
Та  правду  кажу,правду  кажу
І  ще  вагаюсь,я  вагаюсь...
Що  не  живу  ,а  побиваюсь
Від  всього  світу  так  лякаюсь,
від  того  зла,від  холоду  людського,
від  слів  байдужих,від  недолюдей...
А  час  то  йде,а  він  невпинно  лине,
і  не  вертає  вже,і  не    жаліє  нас....  
Життя-це  те  ,де  все  летить,
біжить,спішить..
Життя-  це  те,де  нас  завжди
 чекають,де  нас  кохають,
де  вбивають,з  ніг  збивають...
Життя-де  ми  живі,де  ми  літаєм.
І  серед  страху  оживаєм...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814740
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Срібляста втіха

Пухом  білим-білим  за  вікном  сніжить.
Зачарована  очей  не  зводжу:
Ось  в  дрібненькі  цяточки  укривсь  самшит,
І  змережена  осіння  вохра.

Перший  сніг  цілує  ніжно  восени,
Диво  янгольське  крилато-світле.
У  задУмі  сніжній  липи,  ясени
І  смерек,  ялин  сапфірні  віти.

Закохалась  я  у  перший  чистий  сніг.
Мов  у  казці,  стало  тихо-тихо.
Вже  виходжу  в  двір,  і  падає  до  ніг
Серед  осені  срібляста  втіха.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Крилата

До Дня Гідності та Свободи

Цього  не  купиш,  не  позичиш
І  не  вкрадеш,  хоч  би  й  хотів.
Це  те,  до  чого  серце  кличе,
Що  гріє  гени  із  віків,

Що  Бог  вдихнув  колись  людині,  
Як  їй  у  світ  іти  велів.
Це  мов  для  птаха  неба  сині,
Мов  прісні  води  для  землі.

Це  треба  в  собі  відшукати,  
Від  вражих  визволить  нашесть,
Щоб    заблищало,  мов  дукати.
Що  це  таке?  Це  гідність,  честь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814732
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Чайківчанка

ТРОЯНДА НА СНІГУ

Замело  снігом  завіяло    засніжило  
Не  видно  білого  світу  в  заметіль
Троянду  на  снігу  -запорошило
В  очах  іскриться  -кришталева  сіль.
На  білім  покривалі  троянда  в  снігу
Ніжні  пелюстки  застигли  забіліли
Мете  фуга-тріпоче  листя  на  вітру
В  печалі  журбі  вмирати  залишили.
Ще  вчора  віддавала  красу  неземну
Сяяла  рубіном  горіла  полум'ям  любові
А    морозець    обпалив  її  вроду  чарівну
Тьмяніє  від  холоду  стікає  у  краплі  крові
Прийшов  час  опадає  із  віт  лист  останній
Отави  пожовкли  -минула  осінь  золота
Вона  живе  у  спогадах  лебедям  кохання
І  дарує  щасливу  мить  як  за  вікном  зима
Листопад  заколихує    троянди    на  долоні
Я  теплим  своїм  подихом  зацілую  зігрію
Оживе  у  мріях  як  сонечко  у  моєму  домі
І  в  музичній    римі  високій  ноті  -залелію.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814621
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Таємнича незнайомка

І нехай далека дорога

І  нехай  далека  дорога  
Забере
Усі  мої  тривоги
Усі  мої  переживання
Проблеми
Пошматовані  непотрібні  бажання
І  думки  про  тебе

Нехай  дощем  весняним
Змиються  усі  негаразди

Сонце,  сліпучим  сяйвом  затули  мої  смутні  очі
Аби  не  бачити  того
Що  робиться  
Неохоче
І  спали,  тебе,  прошу
Усі  мої  липкі  відрази
Вітром  кохання  віднеси  все  те,  що  не  сказала  одразу

А  те,  що  сказала,  забери  якомога  вище
У  дивне  блакитне  небо
Або  до  зірок,  котрі,  певно,  знають
Як  це  жити
"Без  тебе"


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786886
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 21.11.2018


яся

Радість у Господі шукаймо ( молитва ) .



                               Великий  Архистратиже  Михаїле,
                               Прожени  темряву  незнання  Божого.
                               Просвіти  наш  розум,
                               Звільни  від  важких  дум.
                               Від  них  на  душі  такий  сум.

                               Михаїле,  чудо  зроби.
                               Смуток  в  радість  поверни,
                               В  Божій  Любові
                               Нас  жити  навчи.
                               Лиш  любов  цей  світ  рятує.

                               Волю  нам  Господь  дарує.
                               І  ти  вільний  вибирати
                               Щастя  де  своє  шукати.
                               Та  хто  його  знає,
                               Де  тебе  щастя  чекає?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814686
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Надія Башинська

Я У ОСІНЬ СВОЮ ЗАБРЕЛА…

Я  у  осінь  свою  забрела...  
Через  літо  ішла,  цвіли  й  весни.
Я  у  осінь  свою  забрела...
О,  скільки  літ  журавлі  вже  віднесли!

У  труді  кожен  прожитий  день.
Літо  барвами  ясними  квітло.
В  позолоті  берізки  тепер.
На  душі  від  їх  шепоту  світло.

Горобина  у  ґронах  ясних.
І  калина  до  річки  схилилась.
Я  у  осінь  свою  забрела.
Опадає  тут  лист  ...  Засмутилась.

Не  впущу  я  на  довго  журбу.
Хоч  дощем  сіє  осінь,  і  хмарно.
Нехай  сонячно  буде  в  душі.
Ще  жоржини  цвітуть...  І  так  гарно!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814638
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Крилата

ТИГРИК-УЧЕНЬ

                                                                                               КАЗКА
Тигрик  вчився  в  1  класі.  Він  уже  вивчив  усі  букви,  що  позначають  голосні  звуки  а,  о,  у,  е,  и,  і.  Вчителька  казала  їм,  учням  лісової  школи,  що  ці  звуки  легко,  голосно    і  довго  можна  промовляти,  тягнути,  співати.  І  він  тягнув  їх,  мов  гумку  з-під  спортивних  штанців.  Кожен  ранок  починав  з  того,  що  співав:
- А-а-а-а-а!
- О-о-о-о-о!
- У-у-у-у-у!
- Е-е-е-е-е!
- И-и-и-и-и!
- І-і-і-і-і-і!  
- Синку!  –  казала  мама,  -  не  кричи  так,  бо  збудиш  усіх    звірят-малят  у  лісі.  
- Я  не  кричу,  -  відповідав  син.  –  Я  вчуся  вимовляти  голосні  звуки.
Тигрик  вивчив  також  деякі  букви,  що  позначають  приголосні  звуки:  м,  н,  л,  с,  к,  в,  р,  п.  Буква  «ем»  йому  далася  легко,    Слово  мама    -  починається  зі  звука  «м».  «Му!»  каже  корова.  Він  бачив  мультик  про  цю  тварину.  Цей  вигук  теж  починається  зі  звука  «м».  Букву  «ен»  -  теж  запам’ятав.  Новий  м’яч  йому  якраз  купили.  Слово  новий  зі  звука    «н»  починається.  Буква  «ел»  є  першою  буквою  в  слові  лев.  А  лев  –  це  татів  друг.    «Ес»  -  одразу  сподобалась.  З  неї  слово  сонце  починається.  А  тигрик  любив  відчувати  на  собі    його  теплі  промінці.  Ще  у  слові  сестра  перший  звук  «с».  У  тигра  вона  є  –  сестричка-тигричка,  молодша  від  нього  на  рік.  Букву  «ка»  не  одразу  запам’ятав.  Аж  поки  не  втовкмачив  собі  те,  що  з  неї  починається  слово  корова,  про  яку,  як  уже  згадувалось,    тигрик  дивився  мультик.    «Ве»  -  у  слові  вода.  Воду  тигрик  любив  пити,  особливо  в  спекотну  погоду.  З  цією  буквою  мороки  у  нього  не  було.  «Р»  -  улюблений  звук.  Його  він  вимовляв  ще  з  пелюшок.  Бувало,  вітер  дмухне  крізь  віконце  хатини  тигру  на  гривку,  а  він  на  нього:
- Р-р-р-р!
Або  сестричка  відбере  якусь  іграшку.
- Р-р-р-р-р!  –  кине  їй  до  очей,  але  відбирати  забавку  не  стане,  не  хоче,  щоби    сестричка  плакала.
Букву  «пе»,  що  означає  звук  «п»  довго  запам’ятовував.  
- «П»  –  перший  звук  у  слові    пес,  -  сказала  вчителька  –    тітонька  Лосиха
- А  хто  це  такий,  пес?
- Домашня  тварина,  охороняє    дім,  подвір’я  людей,  каже  «гав!»  на  того,  хто  без  дозволу  заходить.  Пес  може  такого  нахабу  навіть  вкусити.
- Я  його  боюся.  
- Тебе  він  не  вкусить.    Ти  ж  без  дозволу  не  будеш  заходити  до  людей?
- Мабуть,  ні.
- То  запам’ятай  –  «п»  -  пес.
- А  інше  слово  є,  що  з  цієї  букви  починається?
- Є.  Панда.  
- Що  це?
- Не  що,  а  хто.  Це  тварина.  Вона  добра.  Любить  солодощі.  Живе  в  Китаї.
- Гм…  А  ще  якісь  слова  починаються  буквою  «пе»?
- Пиріг.
- Пиріг?  О,  це  зовсім  інша  справа.  Пиріг  я  люблю  їсти.  Звук  «п»  -  пиріг.  Тепер  запам’ятав.
На  другий  день    у  школі  почали  вчити  букву  «те».
Вчителька  сказала:
- Діти,  назвіть  того  учня    нашому  класі,  у  назві  якого  першим  звуком  є  «т».  
- Тигрик,  -  вигукнула  лисичка.
- Правильно,  -    мовила  вчителька.  –  Тільки  треба  спершу  руку  підняти,  а  тоді  говорити.  Повторіть,  учні,  звук    «т»  -  тигрик.
Всі  повторили.
- Повтори  ти  це  слово,  -  мовила  тітонька  Лосиха  і  показала  указкою  на  тигрика.  
- Це  слово  «я».  
- У  слові  «я»  немає  звука  «т».  Добре  подумай.
- Але  ж  лисичка  на  мене  казала.  Тигрик  –  це  я.    
Учні  розреготалися.
- Не  можна  так  робити  –  сміятися  зі  свого  товариша,  -  сказала  тітонька  Лосиха  і  продовжила  розмову  з  тигриком.
- От  твоя  сусідка  по  парті  –  вовчиця.  Слово  вовчиця  зі  звуку  «в»  починається.  .  Позаду  тебе  сидить  лисичка.  Це  слово  починається  зі  звуку  «л».    А  ти  ж  який  звір?
- Тигрик.
- Так.  Тигрик.  Слово  тигрик  зі  звуку  «т»  починається.  «Т»  –  тигрик.  Звук  «т»,  буква  «те».  Повтори  за  мною.
- «Т»  -  тигрик.  Звук  «т»,  буква  «те».
- Ну,  ось.  Второпав  нарешті?  
- Второпав.  
- То  яку  букву  ми  вивчили  сьогодні,  звірята?  –  спитала  вчителька  під  кінець  уроку  і  показала  дітям    її  на  аркуші  паперу  –  паличка  згори  донизу  і  зверху  паличка.
Звірі  підняли  руки.  Тигрик  теж  підняв.
- Скажи  ти,  тигрику.
- Букву  «те»,  що  є  в  моєму  назвиську.
- Молодець!  –  сказали  вчителька,  а  всі  учні-звірята  радісно  заплескали  в  долоні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814485
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018


геометрія

ТА Ж МИ ЛЮДИ ТАКИ…

                                 Нам  і  Бог  не  помог,
                                 Не  помогла  й  хата...
                                 І  наш  враг,  нам  не  брат,
                                 Не  боїмось  ката...
                                                       Та  ж  ми  люди  таки,
                                                       Химко,  ми  теж  люди!
                                                       Візьмем  в  руки  ломаки,
                                                       Бить  ворога  будем!..
                                   І  діди,  й  прадіди,
                                   Врагів  не  боялись,
                                   І  сміливі  були,
                                   Й  вміло  захищались...
                                                           І  батьки,як  діди,
                                                           Всі  у  Правді  жили...
                                                           І  розумні  були,
                                                           Хоча  й  неписьменні...
                                     Не  боялись  біди,
                                     Й  негаразди  були...
                                     До  землі  і  води,-
                                     Всі  повагу  мали...
                                                             І  до  праці  завжди,-
                                                             В  них  руки  свербіли,
                                                             І  туди,  і  сюди,
                                                             Встигати  уміли...
                                       І  своїх  діточок,
                                       Вони  не  втрачали,
                                       До  свого  ремесла,
                                       Й  до  праці  привчали...
                                                               Серед  них  чумаки,
                                                               Теж  сміливі  люди,
                                                               І  в  дорозі  таки,
                                                               Все  взнавали  всюди...
                                       І  новини  несли,-
                                       У  міста  і  села...
                                       Сіль  і  рибу  везли,-
                                       Людям  у  оселі...
                                                                 І  про  Правду  ясну,
                                                                 Всім  людям  казали...
                                                                 А  як  треба  було,
                                                                 Вміло  захищали...
                                         Та  за  довгі  роки,-
                                         Все  якось  змінилось,
                                         І  як  жаби,  й  круки,
                                         У  воді  втопилось...
                                                                   Ми  тепер  живемо,
                                                                   Як  лебідь,  рак  й  щука,
                                                                   І  кудись  пливемо,
                                                                   Й  нас  ніхто  не  слуха...
                                         Ось  такий  гармидер,
                                         Тепер  в  нашім  краї,
                                         Хто  тіка  за  кордон,
                                         Хто  тут  доживає...
                                                                     Бо  великі  пани,-
                                                                     Все  схопить  зуміли,
                                                                     А  нам  "дулі"  дали,
                                                                     Й  роти  затулили...
                                         Все  ж  надіємось  ми,
                                         Що  зможем  змінити,
                                         Візьмем  вила  й  граблі,-
                                         Підем  врагів  бити...
                                                                     І  чужинців,  й  "своїх",-
                                                                     Виженемо  з  хати,
                                                                     Не  допустимо  їх,-
                                                                     Нами  керувати...
                                           Заживемо  тоді
                                           У  Правді  і  Мирі
                                           Бо  ми  люди  такі,-
                                           Дужі  і  сміливі!..
                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814465
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Олекса Терен

ПОДЯКА

Подяку  за  гроші  не  купиш,
Подяка  безцінна  вже  тим,
Що  нею  ділитися  можеш
Хто  дяку  дає  тобі,  -  з  ним
Вступаєш  в  зв’язок  десь  на  рівні
Де  тіла  нема  ,  а  душа
Злітає  крилАми  високо
І  там  в  вишині  неспіша
Смакує  ті  миті  щасливі  ,
Які  наповняють  життя.
Добром,  теплотою  і  змістом
Здіймає  у  вись  до  небес
І  віра  вселяється  в  тебе  -
Є  місце  в  житті  для  чудес  !

09.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781317
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 19.11.2018


Олекса Терен

ЗАЗИРНИ СОБІ У ВІЧІ

Зазирни  собі  у  вічі
В  дзеркало  на  себе,  
Мо  й  правдиве  розуміння
З’явиться  у  тебе.
Хто  ти  ?,  -  Який  (яка)  є
У  даний  момент
Правдивий  можеш  сказати
Собі  комплімент...

Ні  ,  -  не  в  голос,  а  так  тихо
Щоб  нутро  лиш  чуло,
Не  кидаючись  в  бокИ,
Просто  в  центрі  було.
Щоб  відчув  єством  своїм
Отак  на  однИні,
Що  правда  про  тебе  там,-
Десь  по  середині.

Скажім  самі  собі  правду,
Бо  ніхто  ж  не  скаже,
Ніхто  нам  на  нас  самих
Очі  не  розв’яже.
Подивімся  в  свої  очі,
А  там  і  без  слів
Все  написано,  як  є,
Як  би  не  хотів
Ти  прикрасити  ту  дійсність,
Вбрати  в  кольорИ,
Є  там  правда,  просто  правда
Даної  пори  ...

Час  від  часу  тай  загляньмо,
Воно  не  зашкодить,
"Маємо,  що  маємо  ",
Що  є,  -  те  й  виходить.
А  щоб  вийшло,  як  бажаєм,
Життя  барвінкове
Тяжко  працювати  треба
Над  нутром,  панове.
 
07.08.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802290
дата надходження 07.08.2018
дата закладки 19.11.2018


Олекса Терен

СТАРІСТЬ

Я  розкажУ  про  старість...
(мені  данО  це  знати),
Й  кажУ  вам,  -    це  не  кара,
А  Божа  благодати.
Якщо  данО  здоров"я,  -
І  гривні  "три"  в  карман
Ми  обрані,  кажу  вам,
Й  це  зовсім  не  обман.

Бо  скільки  ж  то  до  старості
Пішло  без  внуків  з  Світу,
А  ми  всі  ж  дочекалися
Від  доленьки  привіту.
Пізнали  радість  внуків  ми
Й  майбутньому  вітання
Вони  від  нас  передадуть
Праправнукам  послання.

Від  нас  нащадкам  напряму,
Продовжать  древній  рід
І  може  наші  настанови  
Їх  вбережуть  від  бід.
У  третьому  ,чи  п"ятому
В  якімсь  тисячолітті
Й  відвЕрне  це  біду  від  них
У  їхнім  лихолітті.

Щасливі  ми,  бо    Благодать
Зійшла,  СТАРІ,  над  нами
І  дяку  треба  скласти  всім
Всевишньому  нам  з  вами.

04.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812588
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Олекса Терен

ДОБРО

"  Послухайте  пильно  Мене,  
   й  споживайте  добро,  -
   і  нехай  розкошує  у  наситі
   ваша  душа  !"
                                         (Ісаї  55;  2)

Закутайтесь  спокоєм,
Вдихніть  тишину
І  погляд  зверніть
У  небес  вишину.
Ви  думку  звільніть
Відірвіть  від  землі,
Ви  злобу  відкиньте
Дайте  шанс  доброті.
Вона  вас  огорне,
Як  теплий  туман,
Впустіть  доброту,  -
Не  самообман.

Ніхто  нам  не  винен
Не  винні  і  ми
І  не  торкайтесь  тії  мозоли,
Яка  час  від  часу
Відвідує  вас,
Бо  є  у  житті
І  щось  добре  у  нас.

Я  вірю,  -  добро
Таки  править  цим  світом,
Після  зими
Ми  ж  стрічаємось  з  літом  ?!

19.11.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814446
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018


Донець Олександр Віталійович

Нашим Ангелам слава.

[url="http://s.poembook.ru/theme/f9/85/2d/4b9ad57d611f0c6475eb92044a2adbeac150154c.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  Читает  Автор  откроется  в  новом  окне.[/url]

Зажгу  свечу,  я  ангелам  своим.
Молитву  верности  во  славу  прочитаю.
Я  восхваляю  вас  за  вашу  доброту.
За  счастье  без  границ,  что  вы  мне  дали.

За  те  глаза,  за  муки,  за  слова.
За  нежный  взгляд  и  руки  что  целую.
За  то  что  вы,  позволили  любить.
Устроив  в  жизни  осень  золотую.

Я  на  коленях  буду  вас  молить.
Не  отнимать  счастливые  минуты.
Продлить  прошу  ожившую  любовь.
Оставить  нам  все  сладостные  путы.


©  Copyright:  Александр  Донец,  2018г.
©  №118111304348
Картинка  -  из  открытых  источников.
Музыка:  Моцарт.  Фантазия  №397.
[url="http://s.poembook.ru/theme/f9/85/2d/4b9ad57d611f0c6475eb92044a2adbeac150154c.mp3"target="_blank"]©  Ссылка  на  аудио  Читает  Автор  откроется  в  новом  окне.[/url]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813754
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Valentyna_S

І дощ холодний, і самотність…

Знімають  шуби  мурі  хмари,
Вдягають  ними  тротуари,
Хребти  дерев,    кущі  та  площу,
І  листя  кинутого    мощі.

Самотня  постать  чує  дотик
Холодних  рук.  Ядучий  опік
Уразив  тіло,  зранив  душу,
Думки  переодяг  із  плюшу.

Скривило  небо  злу  гримасу  —
Чи  то  байдужості  до  часу  .
І  дощ  холодний,  і  самотність
Пліч-о-пліч  йдуть  у  пізню  осінь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814125
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Осіння мудрість

Осінній  бал  відтанцювало  листя,
Встелилося  в  шовковий  легкий  шурхіт,
І  сірий  ранок  подививсь  імлисто:
Дерева  височіли,  ніби  шули.

Осіння  мудрість  після  листопаду
Дає  для  роздумів  час  міжсезоння.
Прощає  всі  образи  слізна  пам*ять,
Бо  в  кожнім  дні  свої  нові  резони.

Людина  прагне  затишку  і  миру,
Для  щастя  зовсім  небагато  треба:
Любов,  надію  в  серці  й  силу  віри  -
Буває  й  восени  прихильним  Небо.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814179
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Андрій Толіч

Ти б не простила…

Ти  б  не  простила  якби  я  пішов,
Якби  за  мною  закрилися  двері,
Ти  б  не  просила...
Лиш  дощ  за  вікном,
На  склі  вимальовує  дивні  химери...

І  я  не  хвилину  чекав,  цілий  вік!
Так  тяжко  зірвать  було  маску.
Я  світ  свій  поклав  до  твоїх  ніг,
Взамін  лиш  отримав  поразку.

Дивний  обмін,  цілий  світ  на  терор;
Життя  на  обмін  із  обманом!

Ти  мала  надію,  що  дощ  за  вікном,
Завжди  іде  разом  із  туманом...

Але  все  ж  туман  не  завжди  із  дощем,
В  цю  мить  він  був  чистий  мов  небо
І  я  осягнув  всю  тебе,  й  лютий  щем,  
Болем  знищив  у  тобі  потребу!

Ти  не  просила,  аби  я  не  йшов...
І  не  дивилися  навіть  у  очі!
Ти  не  простила!  
Лиш  дощ  за  вікном,  був  зі  мною  протягом  ночі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810508
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 17.11.2018


Лія Лембергська

Давай з тобою ніжно поговорю…

В  співавторстві  з  Данилом  Київським

Давай  з  тобою  ніжно  поговорю...
Мовчання,  кава.  Тихо  серце  крає...
Йде    тепла  осінь  й  небо  яснозоре
Пісенну  зграю  в  вирій  проводжає.

Про  сни,  вірші,  згадаю  про  минуле...
Тих  давніх  мрій  вуаль  носити  мушу
Про  почуття,  що  з  часом  не  минули
І  про  любов...,  що  розпікає  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813318
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Виктор Ситниченко

Мольфар

Мольфар

ЯК  У  КАРПАТАХ  СНІГ  ЗІЙДЕ,
МИНАЄ  ЗМОГА  ХУРТОВИНИ,
МОЛЬФАР  У  ТЕМНИЙ  ЛІС  IДЕ
ТАЄМНОЙ  СТЕЖКОЮ  ЄДИНОЙ.

В  ПЕЧЕРІ,  СИДЯЧІ  ВПОТЬМАХ,
ДВАНАДЦЯТЬ  ДНІВ  ПЕРЕБУВАЄ.
ДУХОВНУ  СИЛУ  НАБУВАЄ
І  ЗНОВ  ВІДНОВЛЮЄ  СВІЙ  ФАХ.

ВІН  МОЖЕ  ХМАРИ  «РОЗРІЗАТЬ»,
ЗАПОБІГАТИ  ГРАДУ  З  НЕБА,
ХВОРОБИ  РІЗНІ  ЛІКУВАТЬ,
ЗНІМАТИ  ПОРЧУ,  ЯКЩО  ТРЕБА.

ДОПОМОЖИ  МЕНi  МОЛЬФАР
(ЗРОБИТИ  ЦЕ  У  ТВОЇХ  СИЛАХ)
ПОЗБУТИСЯ  ВІД  ЇЇ  ЧАР,
І  СТАТИ  ВІЛЬНИМ  ТА  ЩАСЛИВИМ.

МОЯ  ЛЮБОВ  ОДНОСТОРОННЯ,
НЕРОЗДІЛЕННА    –  ЯК  ТЯГАР,
І  Я  НЕ  Я,  МОВ  ХТОСЬ  СТОРОННІЙ.
ДОПОМОЖИ  МЕНІ  МОЛЬФАР!

ВИКТОР  СИТНiЧЕНКО

P.S.  ПЕРША  СПРОБА  НА  УКРАЇНСЬКІЙ  МОВІ  ПІД  ЧАС  ВІДПОЧИНКУ  У  ЗАКАРПАТТІ.
ЖОВТЕНЬ  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814099
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Richter

Покрова

Покрова!  Сонце  сяє,  дзвонять  дзвони
і  лине  благодать  по  всій  землі.
В  церквах  лунає  проповідь  з  амвонів,
святковий  настрій  в  місті  і  селі!

Козацтва  споконвічне,  древнє  свято,
захисника  Вітчизни  славний  день.
Це  пам’ятають  майже  в  кожній  хаті,
де  не  забули  батьківських  пісень.

Де  не  забули  голод,  лихоліття,
як  прали  українського  снопа,
як  в  дні  війни  минулого  століття
народжувалась  у  боях  УПА.

Де  й  в  ці  часи  війна  іде  на  Сході
і  гинуть  кращі  –  Неньки  білоцвіт.
Ідуть  щоденно  по  небесних  сходах,
щоб  захистити  український  рід.

Покрово  Богородиці  святої,
від  України  горе  відведи
і  омофором  з  істини  сувоїв
укрий  Вітчизну  нашу  від  біди!

14.10.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809898
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 17.11.2018


Чаклунка

А ми такі

так  тане  лід  
гаряча  кров  
здійснився  сон  
а  у  маленькому  вікні  погасло  світло  
знайомий  слід  
твоя  любов  
і  мій  полон  
і  наше  щастя  обігріте  теплим  літом  
а  ніч  м’яка  
туман  густий  
слова  дзвінкі  
кохання  пахне  молоком  і  трішки  сіном  
а  я  така  
а  ти  такий  
а  ми  такі  
рука  все  нижче  і  лоскоче  під  коліном  
молочний  шлях  
ворота  в  рай  
безмежна  даль  
нам  тепло-тепло  ми  так  близько  очі-в-очі  
прокинувсь  птах  
старий  сарай  
небесна  шаль  
клубочок-кішка  нам  казки  свої  муркоче

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813856
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 17.11.2018


Надія Башинська

МОВА МОЯ…

Душу  зігріє.
                 Розважить.
Ой,  як  багато
                               важить!  

Сили  додасть.  
                 Допоможе.
Ой,  як  багато  
                             може!

Всіх  приголубить.
                 Зігріє.
Ой,  як  багато  
                             вміє!

Все  помічає.
                 Все  бачить.
Ой,  як  багато
                             значить!

Щиро  до  Бога
                 злітає.
Ой,  як  багато  
                             знає!

Вміє  сплисти  
                 за  водою.
І  повести
                               за  собою.

Кожне  в  ній  слово  -
                   перлина.
Божої  ласки  -
                             краплина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813970
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Valentyna_S

Паганіні

Чом  серце  краєш  
                                                   боляче
І  звуки    твої  –  смутні?
Кровавиш  рани                                                      
                                                   гоячи…
Догоджаєш  мені?
Вдягнув  Бог  голос                                                            
                                                   в  дерево,
засі́яв  втіху  і  біль…
Багаття  іскри  чи                                                            
                                                   жариво-
Й  улучаєш  у  ціль.
Мереживне    нот                                                          
                                                   плетиво-
На  віях  чуття  -  мов  роса.
Напруга  немов                                                          
                                                   тя́тива  —
І  струниться  краса.
За  скрипку  --  душу                                                          
                                                     демону,
Кому  же  апофеоз?
В  засвІтті  --                                                          
                                                   світлому?  темному  ?—
Дограє́  віртуоз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813948
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Ніна Незламна

І чай вечорами…

Нехай  все  буде…  Так,  як  є  між  нами
Осінь  сповила  в  сіреньку  ряднину
Ми  тільки  удвох…І  чай  вечорами
Пахучий  запах  сповнив  порожнину…
Тікає  смуток    в  пічку  із  дрОвами
Вогонь  палає,  хвилясті  язики
Як  феєрверки..  З  ясними  смугами
Знов  будоражать  потаємні  думки…
Вітер  шмагає…  Дощ  стукав  по  шибці
Погляди  ніжні….    Супокій    панує
Лиш  веселиться,  вирує  в  грубці
Спогад  бурхливий  із  димом  воскує….

                                                                         13.11.2018р                

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813824
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 15.11.2018


Олекса Удайко

ЦИКЛОПУ

             Отакі  то  справи,
             Ц
             И
             К
             Л
             О
             П
             Е
[youtube]https://youtu.be/UAuRye7rwT8[/youtube]
[i][b][color="#0d84a8"]Здавалося  б,  тварина  безобідна:
живе  в  багнюці,  живиться  Ԓайном...
Така  собі  –  сірятина  невидна…
І  ростом  не  вдалась…  Ну,  істий  гном!

Та  інколи  й  ту  жертву  "колупає",
що  в  кілька  раз  його  –  клопа  –  крупніш,
бо  дружить  не  з  людьми,  скоріш    –  з  клопами,
що  смокчуть  кров  оганніш,  блохи  ніж!

І  ссуть  довкілля  бридливі  комахи,
кидаючи  в  окіл    зловонний  слиз…
І  ними  гребують  і  вільні  птахи,
і  родичі-рачки!  
                                                             Тікають  вниз,

на  дно,  де  темно...    
Жити  ж  спокійніше  –
туди  не  досягає    кровосос!..    

У  нього,    бач,    комфортна  [color="#cf0b0b"]інша[/color]  ніша  
і  [color="#c90a0a"]інший[/color]  для  чолобиття  Христос…

…Тут  алегорій  в  борг  шукать  не  треба:
Погляньте  вкруг  –  чи  не  сумі́ж  той  хлоп?..
Веде  себе  як  повелитель  Неба,  
але    ж    смердить  –  
                                                             як  "благовірний"  клоп!
[/color][/b]
11.11.2018[/i]
_________
[i]Циклоп  [/i]([i]Cyclops[/i])  —  поширений  рід  дрібних  
прісноводних  щелепоногих,  що  охоплює  близько  100  
видів  тварин.      Назва  Cyclops  походить  від  циклопів,  
що,  як  і  інші  представники  роду,  мали  одне  велике  
око,  червоне  або  чорне,  що  дуже  символічно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813430
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Д З В О Н А Р

ВСЕ ПРОХОДИТ. . . И ЛЕТО ТОЖЕ

Не  очень  люблю  писать  на  руском  языке.
Но  зашел  на  русскоязычный  сайт,  а  там  уже  про  осень...
И  как-то  экспромтом,  под  впечатлением,  вырвалось...


Бабье  лето  паутинкой
Ловит  капельки  дождя.
Изумрудною  бусинкой
Сквозь  окно  зовет  меня.    

Нынче  осень,  словно  юность,
Манит  золотом  листвы...
Утром,  кажется,  проснусь  я,
А  вокруг  весна,..  цветы...

Дождь  стучит  уже  в  окошко
И  весна  прошла  давно.
Мысли  стынут  по  немножко...    
С  грустью  я  смотрю  в  окно...

Задержись  немножко  осень,
Не  хлещи  в  душе  дождем,
На  висках  еще  не  проседь,  
А  весну  мы  подождем...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277715
дата надходження 30.08.2011
дата закладки 13.11.2018


Інна Рубан-Оленіч

Зігрій мене

В  цей  вечір  осінній,
Сумний  і  холодний,
Зігрій  мене,  любий,
Коханий,  зігрій.
Стрімкий  і  нестримний
Гарячий,  голодний,
Неси  мене  миттю
В  захоплення  мрій.

Притисни  міцніше,
Щоб  серце  у  серці…
Цілуй  мої  вії,
Цілуй  мої  очі.
Бо  що  є  святіше,
Коли  душі  дверці,
Мені  відкриваєш  
Щодня  і  щоночі.

Кохай  мене,  ніжний,
Так  палко  й  шалено  
Щоб  холод  соромився,
Нашого  жару.
Зі  мною  ти  будеш,  
Іще  щасливіший
І  місяць  освятить  нас,
В  вінчану  пару.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813630
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Anastaziya

Ми не вічні

Життя  минає,  час  біжить  
Потрібно  всім  нам  це  збагнути,
Потрібно  жити  зараз  і  в  цю  мить,
Бо  більше  митей  може  вже  й  не  бути.

Радіти  сонцю,  сміху  дітвори,
Дивитися  як  доще  паде  на  землю,
Слухати,  предивні  пташині  голоси,
І  час  від  часу  серце  своє  чути.

Потрібно  змінюватись  кожен  день,
А  не  так  просто  існувати,
Долати  труднощі  і  вірити  в  людей,
Можливо  хтось  цього  і  незабуде.

Потрібно  бути  добрим  читачем  життя,  
А  не  так  просто  між  рядків  читати,
Не  перекручувати  слів  чужих  людей,
І  рідних  своїх  ніколи  не  здавати  

А  також  не  здаватися  в  житті.
Сьогодні  складно  все,  а  завтра  пречудово,
Потрібно  пам‘ятать  важливу  річ:
Усе  що  є,  так  це  тепер,  тому  потрібно  бути  все  готовим.

Звичайно,  що  не  кожен  це  збагне,
Та  я  хоч  трохи  намагалась  передати:
Що  ми  не  вічно  в  світі  цім  живем  -
Що  тут  ми  гості  і  потрібно  йти  до  «Хати»!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813620
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 13.11.2018


Новоградець

Галі Акімовій

На  курс  ставали  кораблі
І  чайки  на  крило.
І  все  так  само  на  землі,
Як  і  тоді,  було.

Був  в  Середземнім  морі  штиль
І  вечір  був  не  гірш.
Була  краса  на  сотні  миль,
Як  твій  останній  вірш.

А  на  душі  лишився  щем  -
Не  вабить  синя  даль
І  цвіт  осінніх  хризантем
Підкреслює  печаль.

Її  не  змиє  плескіт  хвиль
І  вітер  не  знесе.
Застиг  глибоко  в  серці  біль  -
Сильніший  над  усе.

Ми  звикли  всі,  що  дні  летять
І  рідко  ціним  час,
Здаються  відстані  життя
Безмежними  для  нас.

Тебе,  читаючи  твій  вірш,
Образив,  а  дарма...
Я  думав  -  вибачусь  пізніш,
А  тебе  вже  нема.

Ще  чувся  голос  твій  і  сміх
У  променях  тепла,
А  оглянутися  не  встиг,
Як  тиша  вже  була.

Я  лиш  побачив  уві  сні  -
Якраз,  як  ти  пішла  -
Біленька  хмарка  в  вишині
Між  сірими  пливла.

Вона  на  місяць  наповзла  -
Він  навіть  не  померк.
І  лиш  вона  одна  ішла,
Здіймаючись    уверх.

Пройшла,  торкаючи  зірки,
І  щезла  в  вишині,
Лиш  зверху  списані  листки
Посипались  мені.

Зірвались  раптом  чайки  в  гам,
Заплакав  теплохід,
А  я  листочки  підійняв
І  похолов,  як  лід.

Губу  кусаю  і  мовчу,
Щоб  не  зірватись  в  плач.
Я  як  до  тебе  прилечу,
Найперш,  скажу:  -  Пробач.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811600
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 13.11.2018


яся

Ти подобаєшся мені.



                       Ну,  не  можна  тебе  не  кохати.
                       Кохання  гріх  втрачати.
                       Ним  душу  ми  рятуєм.
                       Один  одного  на  відстані
                       Вже  відчуваєм.
                       Ось  що  значить  кохаєм.

                       Твоя  душа  в  моїй  душі.
                       І  зовсім  це  не  міражі.
                       Любов  оця  -  блаженства  мить.
                       В  любові  твоїй  так  хочеться  жить.
                       Постійно  в  ній  перебувати.
                       Ну,  як  ці  миті  щастя
                       Не  втрачати?
                       

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813669
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Ніна Незламна

Промчався вітер

Від  землі  миттю….  Злетів  до    небес
Промчався  вітер,  як  вороний  кінь
Хвиляста  грива,  рвала  сірий  плес
Ледве  пробився,  єдиний  промінь…

Неслися  хмари…Швидко,  не    в  змові
Зовсім  не    здатні,  всім    суперечить
А  він  співає,  ноти  ритмові
Осіннє  листя,  вкотре  столочить.

Скрізь  чорно  й  сіро…  Дрімати  хоче
І  ліс,    і  поле.  Не  вгамується    
З  осінню  в  танці,  жваво  шепоче
А  та  в  зажурі,  вже  й  не  сміється.

Останній  промінь,  освітив  землю
Пора  спочити,  його  вмовляє
Скакун  суровий,  відчував  волю
З  поглядом  хитрим,  знову  літає...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813583
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018


геометрія

ЛЮБІТЬ МАТЕРІВ…

                         Любіть  матерів,як  вони  вас  люблять,
                         Любіть  допоки  вони  ще  живі...
                         Бо  ж  неувага  й  нелюбов  їх  гублять,
                         Вони  ж  вам  сили  віддали  свої...

                         Частіше  говоріть  слова  ласкаві,
                         Їм  кожне  ваше  слово  до  душі...
                         Розмови  з  вами  їм  завжди  цікаві,
                         Зменшують  смуток,  болі  і  жалі...

                         І  пам"ятайте,  що  вони  не  вічні,
                         З  часом,  на  жаль,  відійдуть  назавжди,
                         А  їм  важкі  уже  і  грудні,  й  січні,
                         Дощі,  вітри,  морози  і  сніги...

                         Отож,  любіть,  допоки  ще  не  пізно,
                         Чи  вони  поруч,  а  чи  вдалині,
                         Не  допускайте,щоб  вмивались  слізьми,
                         Частіш  дзвоніть  і  приїздіть  частіш...

                         ЛЮБІТЬ  МАТЕРІВ,  ЯК  ВОНИ  ВАС  ЛЮБЛЯТЬ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813614
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Чайківчанка

ШАНУЙ СВОЮ МАТІР

ШАНУЙ  СВОЮ  МАТІР
Шануй,  свою  матір  допоки  жива!
і  будь  уважний  ,до  себе  пригорни!
хіба  важко  ,сказати  :"добрі  слова"?
вона    не  спить,  думає  де  ходиш  ти?
Мама,  колискову  тобі  співала  ...
важко  трудилась,  щоб  хліб  був  на  столі,
за  тебе  синочку  життя  б  віддала!,
 щоб  сяяли  яскраві  сонячні  дні.
Днями  заробляла    одіти,  взути,
смачненьке  готувала  вечорами,
побивається,  пташкою  від  розлуки,
як  є  довжелезна  відстань  між  вами.
І  в  будні,  запалює  вогник  свята,
нахиляє  ,  зорі  до  твого  вікна...
цілуй,  в  руки...  радій,  що      є  мати,
дзвони  ,частіше...  запитай,  як  діла?...
І  вмій,  змовчати,  вислухай  до  кінця...
і  навчись,  відчути      серце  золоте...
вона  -надійний  друг  ти  завжди  дитя,
підкаже,  і  від  недруга  вбереже.
Пам'ятай,  дорогий  милий  мій  сину!
що  мама  є  найдорожча  -  у  житті,
вона  простить,  всяку  тобі  провину,
 молиться,  за  тебе  Богу  на  землі.
Любов  безмежна  ,як  море  широке...
 словом  ,зігріє  у  заметіль  зими,
тож  люби,  поважай  -небо  високе!,
 як  не  стане,  сльозою  вмиєся  ти.
М  ЧАЙКІВЧАНКА


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813634
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018


Чайківчанка

ЛЮДИНА В МАСЦІ

ЛЮДИНА  В  МАСЦІ
Я  не  люблю,  як  людина  одягає  маску,
з  усмішкою,  сюсюкає  лживо  в  очі  тобі.
Витягує,  із  тебе  нутро...  веде  у  пастку,
хоче  знати  все  на  світі,  що  потрібно  її.
І  ти,  все  розкладаєш,  по-  поличці  детально,
а  вона  майстерно,  грає  роль  мати  Терези.
Дивиться,  в  твої  очі...  грайливо,  театрально,
і  заздрість,  черпає  з  тебе  свої  інтереси.
Я  вдячна,  своїм  недругам,  ворогам  за  урок,
які  навчили  бачити  здалеку  людину.
Відчуваю,  їх  запах  цвілі,  помисли  за  крок,
і  нераз  помиляюсь,  з  душі  лию  сльозину.
І  я  присвячую,  витрачаю  свій  час  її  ,
і  ділюсь,  щиро  одкровенням  падінь  і  злету,
а  як  біда,  у  мене...  загубиться  в  юрбі,  
і  сліду,  не  віднайдеш  з  снігового  намету.
Я  вдячна,  своїм  недругам  ,ворогам  за  урок,
які  ударною  хвилею  збивали  із  ніг...
штовхали,  у  прірву,  і  сипали  в  очі  пісок-
і  були  суддями,  робили  вирок  у  житті.
Бога,  молила,  просила''  дати  сили  мені''
вибратись,  з  дикого  світу...  безодні  океану,
минаю  ,хто  наставляв  курок  у  спину  мені,
пробачила  ,  простила...  час  загоює  рану.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813375
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 11.11.2018


Веселенька Дачниця

Стоїть верба над водою

Стоїть  верба  над  водою
Одна  в  самотині,
Ой  немає  щастя-долі
В  рідній  Україні.

Стоїть  верба  над  водою
Мочить  коси  сиві…  
Коли  ж  люди  в  Україні
Вже  будуть  щасливі?

Стоїть  верба  над  водою
Праворуч  світає…
Мама  синочка  на  війну
В  горі  проводжає...

Стоїть  верба  над  водою
Наліво  погляне,
Нема  спокою  і  правди
Скрізь  життя  погане.

Стоїть  верба  над  водою
Плачуть  сиві  коси…
Оділлються  ворогам  ще
Тай  пекучі  сльози...

Стоїть  верба  над  водою
В  воді  сходить  сонце...
Щедра  доля  заглядає
У  наше  віконце...

Розіб’єм  ворогів  клятих,
Геть  сміття  із  хати!
Розквітну  я  над  водою
Вік  би  так  стояти…
                                                         23.10  2018





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811377
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 05.11.2018


геометрія

ШЛЮ КП БОЛЬШОЙ ПРИВЕТ…

                                 Изнываем  ли  от  зноя,
                                 Или  мокнем  под  дождем,
                                 Замерзаем  на  морозе,
                                 Что-  то  делаем  и  ждем...
                                 Новостей,  так  лишь  хороших,
                                 И  внимания  друзей,
                                 Сердце  мы  КП  откроем,
                                 И  жить  станет  веселей!  
                                 Нас  КП  ведь  не  забудет,-
                                 В  этой  жизни  суетной,
                                 Мы  на  встречу  идем  другу,
                                 Он  нам  верный  и  родной!
                                 Нам  КП  -  как  луч  Вселенной,
                                 Проливает  свет  для  нас,
                                 Поднимает  настроенье,
                                 И  заботится  о  нас...
                                 Друга  верного  имеем,-
                                 Лучше  в  мире  его  нет,
                                 Мы  читаем,  пишем,  любим!
                                 Шлем  друзьям  мы  всем:  "Привет!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812593
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Ніна Незламна

Туман, туман….

                                                                                 /слова  до  пісні/  

Туман,  туман…  Густий    туман,  стелився  над  землею
Нащо  скажи,  вієш  печаль  і    розлучив  нас  з  нею
Адже  ми  вдвох,  два  деревця,  так  осені  раділи
Ховали  сум,  в  сухих  листках,  мов  промені  ясніли  -  2  рази

Туман,  туман,    трава  ледь  -  ледь,  багрянцем  полонена
В  обійми  взяв,    легко  крилом,  під  музику  Шопена
Поля  й  луги  в  срібній  росі,  вже  стали  кришталеві
Ліс  наче  спить,  не  чуть  птахів,  зникли  пісні  веселі  -  2  рази

Я  попрошу,  сизий  туман,  розвійся  в  піднебессі
Хай  донесу,  тій,що  люблю,  своє  кохання  в  серці
 Цій  калиноньці,  що  схилила,  червоні  грона  змоклі
Не  зможу  жить,    погляд  сумний,    летять  листки  пожовклі  -  2рази

Молодий  клен,  трішки  гойдавсь…  Через    туман  мінливий
Нашіптував,  ніжні  слова,  втрачав  голос  сонливий
Туман,  туман…  Густий    туман,  стелився  над  землею
Нащо  скажи,  вієш  печаль  і    розлучив  нас  з  нею
         Нащо  скажи,  вієш  печаль  і    розлучив  нас  з  нею
                     Нащо  скажи...  Вієш  печаль...І      розлучив  нас  з  нею....

                                                                                                                             01.11.2018р
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812511
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018


Zoja

А вітер змін мене не запитав…

А  вітер  змін  мене  не  запитав,
Без  стукіту  вірвався  в  мою  долю.
Картину  фарбами  мені  намалював.
Та  й  побіг  гуляти  собі  в  полі...

Моя  ж  душа  тепер  не  знає  спокою.
Чи  зараз  так  як  треба  я  живу,
Чи  тою  я  іду  тепер  дорогою?
Не  сон  я  бачу...  все  це  на  яву.

Думки  снують  як  павутиння  восени  -
Чи  ж  вірний  вибрала  я  шлях...
Чи  те  зерно,  що  словом  сіється
Колись  проростать  буде  на  полях...

01.11.2018рік.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812229
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Капелька

Кохання- наче справжня казка

Кохання-  наче  справжня  казка.
Багато  в  неї  є  причин.
Вона  не  скаже  нам  "будьласка",
Але  кінець  частіш  один.

Вона  знаходить  свою  долю
Там,  де  кисільні  берега.
Де  назавжди  кохані  двоє
І  щастя  все  перемага.

Вона  дарує  насолоду
-  Чудову  пісню  солов’я.
Добром  кінчаються  пригоди
І  знову  мир,  а  не  війна.

Кохання  розквітає  всюди
Де  гарний  є  врожай  добра.
Любіть,  цінуйте  любі  люди
Себе  і  близьких  і  життя!

                     Жовтень  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812190
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Капелька

Стихи как всплеск живой волны

Стихи  как  всплеск  живой  волны,
Что  набегает  иногда
И  сводятся  опять  мосты,
Идёт  счастливая  душа.

Стихи  как  лучик  в  облаках,
Который  освещает  путь.
Как  ручеёк  любви  в  горах,
Который  можно  почерпнуть.

Стихи-  прекраснейший  сюжет
Картин  чудесных  на  земле.
Стихи-  вопросы  и  ответ
Ко  всем,  конечно  и  к  себе.

Стихи-  бальзам  любви  в  словах
И  добрый  доктор  Айболит.
Стихи  любой  развеют  страх,
На  подвиг  могут  вдохновить.

Стихи  исходят  из  души
И  сердце  чаще  скажет  "да",
Но  лишних  слов  не  говори,
Будь  осторожен  с  "никогда".

Стихи  зовут  в  волшебный  лес.
Зовут  нас  в  горы  и  моря
И  на  весах  большой  в  них  вес,
Когда  есть  жизни  красота.

Стихи-  лекарство,  позитив,
Скупая  добрая  слеза.
Ты  всё-же  прав  был  покорив  
Себя  и  ближних  для  добра.

                     Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812187
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Чайківчанка

ЧАС-ВІРТУОЗ

Від  сліз,  душевне  виснаження  зашкалює
бо  сліпа  любов  крихка  розбилась  на  друзки,
вчорашній  день,  відштовхує  і  віддалює,
як  яблука  обитті  вітром  від  галузки.
А  життя,  обпатрошило  крилаті  мрії,
намріяні  веснами  ,народжені  літом...
 і  де    довгоомріяне  щастя-  надія?
розлетілись,  на  схід  і  на  захід-по  світу.  
Виграє,  час  на  клавішах  по  нотах  долі,
почуття,  колосально  виводить  сопрано...
життя,  обнулило  до  центу  від  недолі,
час  -віртуоз  зіграв  свою  роль  досконало.
впадеш  у  відчай  перемагай  саму  себе
підведись  від  безсилля  і  встань    на  ноги
душі  дано  труднощі  і  пережити  все  
у  небеснім  соборі  знайти  слово  Бога.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812103
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018


Valentyna_S

Не розлучаймось

З-за  горизонту  випливає    вечір
Й    півсутінки  зганяє  зі  шпаринок.
Цвіркун  сердитий  —  сурм  не  чути    ночі--
Заграв    своє  на  срібних  павутинах.

Алеями  ідуть  і  йдуть  поволі  
Гурти  дітей    й  поважні  перехожі,
А  ранній  вечір,  зовсім  розімлілий,
Печаль  нагонить  в  ці  години  гожі.

І  я  знесилено  блукаю  парком,
Шукаю  марно  втомі  сво́їй  спокій,
Та  раптом  якось  зовсім  ненароком
Перехрестився    погляд  мій  із  тво́їм.

Переді  мною    знову  ж  тії    очі,
Хоч  посмутила  їх  роками  осінь.
Ту  ж  саму  явно  рідну  постать    бачу,
Яка  мені  ввижається  ще  досі.

І  усміх,  янгельський,  ласкавий,
Негодами  не  стертий  й  іншим  кимось.
Тремтливе  серце,  втішене,  голосить:
--Не  розлучаймось  більш!
                                                   Не  розлучаймось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812078
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018


Олекса Удайко

КАЖІТЬ СЛОВА ХОРОШІ ЗА ЖИТТЯ

[color="#0a68b0"]                        [i]В  о  з  '  є  д  н  а  н  н  ю
[/color]          [color="#b00a94"]правослаавних  церков  в  Україні[/color]
         [color="#e0930d"]          п  р  и  с  в  я  ч  у  є  т  ь  с  я[/color][/i]

[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть  слова  хороші  за  життя,  
бо  на  тім  світі  в  них  нема  потреби:
там  інші  алгоритми  в  небуття,
закони  різні  –  на  землі  й  на  небі…

По-іншому  розводяться  мости,
по-іншому  янтаряться  коралі…
Щоб  до  краси  тієї  нам  дійти,
на  цьому  світі  не  творіть  печалі…

Любімося  ж…  То  Богом  нам  дано.
Кохаймось  тут,  бо  там  все  інше  буде…  
Ділімо  хліб...  й  на  всіх  –  п’янке  вино,
і  Бог  за  це,  повірте,  не  осудить…

Та  слів  дарма    не  кидаймо  пустих:
Від  щирості…    хай  серце  не  зів’яне!
Не  забуваймо    віншувати  тих,
хто  в  милосерді    і  турботах  –  п’яний…

Шануймо  і  славімо  щиро  тих,
хто  хрест  свій  тяг,  хоч  тяжко,  на  Голгофу,
тримався  клятви  на  крові́  святих  –
й  братів  по  кро́ві  їхніх  філософій…

…Найдіть  слова  потрібні  –  за  життя,
щоб  славити  пожертви…  і  коралі…
щоб  слізьми  не  вмивалося  дитя,
коли  батьки  його  у  прі  вмирали.

Все,  що́  щастить  –  у  наших  же  руках:
гнівити  Бога  в  нас  нема  потреби…
Єдиний  Він  –  у  серці  і  в  думках,  
його  веління  –  
                                                   на  Землі  й  
                                                                                                 на  Небі!  [/b][color="#5c0c99"][/color]

30.10.2018[/i]

На  світлині  –  Володимирський  собор  
                                       у  Києві  (фото  автора).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Лілея1

ОСТАННЯ КОЛЕКЦІЯ ЖОВТНЯ…

[i][b]Тут,    у  чистому  глянці  не  збуджених  рухом  калюж,
Геть  збігаючих  хмар  понасмикані  клаптики  вати.
І  завмерлий  від  мінус  по  цельсію  охровий  плющ,
І  стрімкий  водопад  його  зелені  з  припічку  хати.

І  палітра  блакитна      й    холодний-холодний  бетон,
Його  контурів  кимось    розмиті  у  водах  ефекти.
Час  від  часу,    злітаючий  голуба    в  просторі  дрон,
Що  шукає  най-най,  найпрекрасніші  жовтня  об’єкти.  

Ця  богемність  колекцій  природи    мені  до  душі,
І  вібруюючі    кола    й  води  нетривке  завмирання.
Не  руйнуйте  картин,  я  прошу  вас,  жовтневі  дощі,-
Це  моє    неприборкано-щире  сьогодні  бажання.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811868
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Чайківчанка

Я ІЗ ТИХ ХТО ЧУЄ ГОЛОС

Я  ІЗ  ТИХ  ХТО  ЧУЄ  ГОЛОС
Я  із  тих  ,хто  чує  голос  журавлинний!
не  рвуся,  вперед  ,а  сідаю  край  стола...
п'ю,  чорну  каву  без  цукру,  чай  полинний...
ніколи,  не  встигаю  на  потяг  життя.
Я  із  тих  ,хто  не  може  спати  ночами...
і  думками  ,змінює  планету  земля-
оре,  сіє  зерно  у  віршах  словами,
замріяна  ,закохана  птаха  в  небеса.
Я  із  тих,  хто  приносить  у  жертву  себе,
і  заради,  інших  віддасть  своє  життя...  
вірю  у  казку  ,  у  боже  слово  святе...
серед  ночі  ,  відкрию  двері  ,як  біда.
Я  із  тих,  хто  не  прагне  слави  на  землі,
молотом  розбиваю  кам'яну  скелю,
пливу,  в  океан  на  своєму  кораблі...
несе,  хвиля  у  життєвій  каруселі.
А  із  тих  ,хто  не  в'яне,  а  вічно  живе...
і  завжди,  в  пошуках  світла  у  пітьмі-
люблю,  боже  творіння,  що  квітне,  цвіте...
ловлю,  зорі  у  зореквіті  на  землі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811846
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Ліна Ланська

ВИ ЗАБУЛИ МЕНЕ

Ви  забули  мене,  не  пізнали  збентежений  погляд,
Не  згадали  той  вечір,  коли,  як  тепер,  падав  сніг.
У  єдиній  троянді  ховались  покора  й  сваволя,
Та  беззахисна  квітка  мене  нагадала  мені.

Ви  забули  мій  сміх,  як  вустами  колючки  виймали.
Білосніжні  пелюстки,  зів"яли  й  зотліли  давно.
Дотепер  лиш  обвуглені  миті,  під  колір  марсали,
Збайдужілій  мені  наливають  холодне  вино.

Ви  забули  ім"я,  яке  вигадать  більше  не  сміли,
Щоб  назвати  ту,  іншу,  не  схожу  на  мене  ніяк.
Тільки  чом  і  сьогодні  букет  ваш  трояндово-білий,
Якщо  любить  криваву  марсалу  вона,  а  не  я?..

16.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 29.10.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2018


Крилата

ВЧИТЕЛЬКА ІДЕ

Ідуть  до  магазину    дід  з  онуком.
В  думках  у  них  –    незчисленно      ідей.  
І  тут  слова  у  вухо  Гени  круком:
-  Ховайся,  внучку,  вчителька  іде.  
Сказав  я  їй,  що  хворий  ти,  в  постелі,
Коли  дзвонила  вранці  у  наш  дім.
Що  весь  сніданок  ти    лишив  в  тарелі,  
Що  тілом  вірус  бігає    твоїм.
- Ну,  ти  даєш,  дідусю  любий-милий.
Мені  також  дзвонила  класна  мем.
Сказав,  що    ти  ледь  вирвався  з  могили,  
Що  серце  твоє  дихає  вогнем.
Що  ліки  підносив  тобі  й    харчі.
Отож  ховайся,  діду,  ти  мерщій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811533
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Richter

Любіть!

Прекрасне  почуття  любов
хай  не  старіє,  не  зів’яне,
бентежить  серце  полум’яно
та  гріє  душу  знов  і  знов!

Не  гасне  і  не  іржавіє,
очей  зворушує  вогнем,
пробуджує  блаженства  щем,
про  щастя  заповітні  мрії!

Любіть,  любіть  ту  квітку  білосніжну
безмежно,  чисто,  жадібно  і  ніжно!

23.09.2018

http://ukrnotes.in.ua/noty/Stepanova-Borovskaja/Stepanova-Borovskaja_Ukrainskyi_romans_Liubit.php

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807523
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 29.10.2018


Надія Башинська

МОЇ СЛОВА

Сказать  хочу  тобі  найкращі  я  слова.
Відчути  зможеш  їх,  ти  їх  знайдеш  сама.
Мелодія  дощу  приходить  з  веснами.
Як  краплі  дощові  й  слова  є  перлами.

Мої  слова  в  травах  розсиплються.
А  як  збереш  ти  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  барвах  весняних  шукай  мої  слова.

Мелодія  душі  і  світла,  і  проста.
І  сонячним  теплом  наповнена  вона.
А  як  торкнешся  струн...  Ой,  як  же  забринить!
Співає  в  тих  душа,  хто  вміє  так  любить.

Мої  слова  в  квітах  розсиплються.
А  як  помітиш  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  літа  кольорах  цвітуть  мої  слова.

Сказать  хочу  тобі  найкращі  я  слова.
Відчути  зможеш  їх,  ти  їх  знайдеш  сама.
Про  них  ти  запитай  у  неба  просині.
Бо  квітнуть  же  вони  і  в  барвах  осені.

Мої  слова  між  віт  розсиплються.
А  як  збереш  ти  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
У  барвах  осені  знайдеш  мої  слова.

Мереживо  тонке  -    зимових  днів  дива.
І  в  чистоті  зими  живуть  мої  слова.
А  дотик  рук  моїх  зігріє  в  холоди.
Словами-перлами  цвітуть  зими  сніги.

Мої  слова  в  снігах  розсиплються.
А  як  торкнешся  їх  -  вони  засвітяться.
Веселка  сяє  в  них,  прозора  і  ясна.
І  в  кольорах  снігів  квітують  ці  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811820
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Валентина Малая

Я СЬОРБАТИ ЩАСТЯ ГОТОВА

[color="#7700ff"][i][b]***
Я  сьорбати  щастя  готова,
І  наврочу  всім  рідним  його,
Я  викину  з  долі  полову!
Не  шукаю  я  лише  свого…

І  крилами  вкрию  дитину
Й  онуку  любиму  свою.
Й  до  рідних  всіх  серденьком  лину,
Шаную  й  люблю  всю  сім'ю!

Всім  зичу  щасливої  долі,
Дороги  без  ран  і  спіткань!
Душевного  миру  і  волі!
Й  тепла  ще  і  без  нарікань!

Укрию  від  вітру  і  спеки,
Від  зла  усіх  вас  вбережу,
Щоб  жили  в  добрі  і  безпеці,
Щодня  вам  Любов  покажу.
***
Щебетуха  щебетала  ,
щастя  щедро  роздавала
Щиросердна  й  щебетлива  
щось  щоразу  щебетіла.

Щонайбільше  щонайменша
всіх  щастить  готова  перша.
Щастям  повниться  весь  дім,
нащастивила  усім.

24.10.2018р.



[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811121
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 29.10.2018


Д З В О Н А Р

БЕЗМЕЖНІСТЬ ЖИТТЯ . . .

Літо...  
По  небу  котиться  розжарене  сонце
І  раптом  дрібненький  дощ...
Я  глянув  в  віконце  -
Швиденько  на  вулицю,..  
На  бруківку  намочених  площ.
Хай  радіє  душа,
Хай  серце  сміється...
Цьому  чуду  земному...
Бо  так  без  гроша,
Нині  чудо  дається
Мені  лиш  одному...
...  Очі  заплющив  -  по  обличчі  краплини.
То  сльози,..  та  ні  -  то  життя,
Струмочком  біжить  щохвилини...
Така  чиста,  така  молода  -
Первозданна  небесна  вода...
І  серця  биття
Наповнило  радістю  груди...
...  Я  єднаюсь  з  Світом,
Я  частинка  планети  Земля...
Може  завтра  стану  я  вітром,..
Та  сьогодні  це  пісня  моя...
......................................
...  Як  краплини  дощу  
Завжди  зливаються  в  ріки,..
Так  я  Душу  свою  прошу́  -
Будь  в  єдності  з  Світом  навіки...

25.  06.  2018р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797071
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 28.10.2018


Лілія Левицька

Колись…Тепер. .

Настала  осінь...
На  порозі  листопад...
В  думках  й  бажаннях,
хочеться  тепла...
Отак  іду,  згадую  собі  я,
як  було  добре,
колись  із  кимось  із  людей...
І  не  простих,а  тих,
кого  цінили...
Кого  чекали,  молитви  молили...
Колись  так  жили...
І  йду  по  вулиці  тепер...
Повз  стадо  тих  ''недолюдей''...
І    бачу  поділ  світу  ...
''Чорне''  й  ''Біле''
Як  би  хотілося  тепер,  
бути  для  когось  із  людей,
важливою,хоч  трішки,
крапельку  маленьку...
Коли  подивлюсь  на  людей,
на  скляний  погляд,  серце  кам'яне...
І  потім  думаю...
А  я  живу...Хоч  часто  мрію,
завжди  говорю...
Та  я    живу...Живу...
На  серці  камінь  не  ношу...
Просто  живу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811204
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 27.10.2018


Капелька

Разлила осень благодать,

Какой  чудесный  аромат,
Сравнимый  разве  что  с  весной.
Он  тоже  может  вдохновлять
И  даже  насыщать  собой.

Разлила  осень  благодать,
Она  умеет  почудить.
Стал  воздух-  супер-концентрат.
Мгновенья  добрые  ловить.

И  лёгкие,  как  механизм
-Он  рад  себя  подзарядить.
Ходи,  дыши  и  весь  туризм,
Но  многим  хочется  курить.

Ходи  и  радуйся  душа
Природе,  жизни  и  семье.
Люби  в  любые  времена,
Но  помни  всё-же  о  войне.

Война  не  смотрит  календарь,
Ведь  у  неё  свои  права.
Ей  не  прикажешь-  "не  ударь".
На  то  она  и  есть  война.

Но  осень  скажет,  что  зима
Уже  прокладывает  путь
И  каждый  день  календаря
В  снега  всех  может  окунуть.

И  если  холодно  в  душе,
То  даже  летом  в  ней  мороз,
А  если  свет,  любовь  в  тебе
-Там  миллионы  алых  роз.

И  осень  всё-таки  права,
Она  умеет  научить.
Есть  осень  жизни  и  зима,
Но  каждый  может  добрым  быть.

                           Октябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811419
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Лілея1

ПАМ'ЯТНА ХВИЛЯ…

[b][i]Ви  знаєте,  як пам'ятною  хвилею
Іще  рука  торкається  плеча,
І  як  "курли"  десяте  рветься  з  вирію
Й  кислить  тривог  нестигла  алича.

І  як  коліс  монети  спішно  котяться 
По  чорнім-чорнім  плетиві  доріг.
О,  як до  вас,   звернути  мені хочеться,
Проплакавшись  дощами  на  поріг.

В  момент,   коли    втікаючі  пейзажі
Фільмує  погляд  втомлений  з  авто.
На  кінострічках,   клена  камуфляжі
Й блакить  туманна  вашого  пальто.[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811352
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018


Ніна Незламна

Задивлюсь до…

Задивлюсь  до  неба,  озирнусь  довкола
Моя  земля  –  ненька  різнокольорова
Шле    цілунок  сонце,  зберігає  просинь
Мандрує  панянка  –  чарівниця  осінь.
Задивлюсь  до  лісу,  сумний,  напівголий
Кленок  молоденький  вдів  фартух  пожовклий
Лишилось  деінде  листячко  подерте
Присоромивсь  трішки  за  вбрання  відверте.
Вітер  гра  акорди,  осінь  танцівниця
Закружляла  в  вальсі,  радо  веселиться
Задивлюсь  до  неї,  вже  й  сум  мій  розвіє
Душа  заспіває,  краса  серце  гріє….

                                                             18.10  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810452
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018


Олекса Удайко

НОЧІ ОСІННІЇ

     За...  Апух-
     т
     і
     н
     и
     м  
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4  [/youtube]

[i][b][color="#53068f"]Ночі  осіннії,  ночі  безсоннії,
Звуки  незв'язні  і  погляди  томнії  ...
Ночі,  останнім  багаттям  осяяні,  
Осені  пізньої  квіт  неприкаяний…    

Най  навіть  часу  рука  безощадная
Вкаже  нам  те,  що  було  у  нас  хибного,  
Линемо  в  ніч  нашу  пам'яттю  жадібно,
Хтиво  шукаєм  вгоноби*    нетрібної…  

Вкрадливим  шепотом  ніч  втихомирює  
Річі  леткі,    галасливі,    буденнії...
Так  не  унадливо  душу    окрилюють  
Та  незбагненно  гукають  до  вирію  –

Ночі  осіннії,  
ночі  шаленії!  [/color][/b]

13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 17.10.2018


Надія Башинська

ОЙ ДАВАЙТЕ ЗАСПІВАЄМ…

Ой  давайте  заспіваєм  пісню  веселенько,
Щоб  усмішки  заясніли,  зраділо  серденько.
Бо  козацького  ми  роду  тут  усі  є  діти,  
землю  вміємо  любити,  вмієм  боронити.

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  що  співає  гарно  Україна!

Ой  давайте  затанцюєм  та  ще  й  веселенько.
Щоб  усмішки  заясніли,  зраділо  серденько!
Бо  козацького  в  нас  роду  і  батько,  і  мати.
Землю  вміємо  любити,  вмієм  танцювати!

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  як  танцює  гарно  Україна!

Ой  давайте  всі  радіти,  будем  веселити.
Нехай  знають  -  українцям  добре  в  світі  жити!
Золоте  нам  сонце  сяє,  небо  в  нас  блакитне.
Ми  веселу  вдачу  маєм,  серденько  привітне!

         Ой  співаймо,  хлопці,  на  весь  світ.
         Нехай  бачать  -  в  України  гарний  цвіт!
         І  весела,  і  бадьора  мова  солов'їна.
         Хай  всі  знають,  що  щаслива  наша  Україна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810158
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018


Лілея1

МАНТРИ ОСЕНІ…

ЖОВТІЄ  СВІТ,  ЗЕМЛІ  ЗЕЛЕНЕ    ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ  ТРАВ  БРУНАТНИХ    ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ  РАНКАМИ  ВЖЕ  СХОЖЕ,
ДЕСЬ      ПАМОРОЗЗЮ    ДИШЕ  НА  ВІКНО.

ХОЧА,    ЩЕ  СОНЦЯ    СОННА-СОННА  КИЦЯ,
ДЕІНДЕ  ТОПЧЕ      КОВРИКИ  ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ    МАНТРИ  -  ЧУЄТЬСЯ    ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ  ДОДОЛУ  З  НЕБА    ПО  СОСНІ.
 
ТАКЕ  БЛАЖЕНСТВО  ОСЕНІ      ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ  ПОВІТРЯ  ШУМОМ      ЯВОРИ.  
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ    ДО  МУЗИКИ  І,  МОЖЕ,  
ЗМАЙСТРУЮ  МІНІ-ЧОВНИКИ  З  КОРИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 15.10.2018


Лілея1

ЦЕ ПРОСТО ДРІБКА ЩАСТЯ Й НАСОЛОДИ…

[b][i]Візитки  жовтня  з сірою  каймою,
Зважнілим  листом  б'ються  об паркан.
Так  добре  йти,   збиваючи    ногою, 
Лежачих  долі  сотню  ікебан

Узрівши,   як   хмаринок  дві  овечки
Забіг  долають  в  синіх  небесах,  
Як  сотих дум  гойдається  вервечка  
На  доленьки  щасливих  терезах.  

І,  як  блакитно-сиві небозводи
Підносить  сонця  в  золоті  кільце.
Це  просто  дрібка щастя  й   насолоди,
Це  просто  осінь...  осінь...  от  і  все..[/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Лилея

Как восхитительна их краса!

Любуюсь  красотой  дубов,берёз,  клено́в...
Что  нашу  Осень  украшают.
Все,  как  на  подбор!
Своей  красой  очаровали!
Как  восхитительна  их  краса!
Своими  яркими  тонами...
Радуюсь!
Что  всё  это  вижу  я!
Красота  такая  настроенье  поднимает!
Я,  как  ребёнок,  радуюсь  красой!
Как  будет  -  то  вижу  всё  впервые!
Красива  Осень!
Не  уходи!
Постой!
Наполни  своим  щедрым  позитивом!
Твои  яркие  тона
Оставят  след,  вдохновляя...
Осень!
ОБВОРОЖИТЕЛЬНАЯ!
И  романтичная  Пани...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810054
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018


Капелька

Озолотился горизонт, украсив краски октября

Озолотился  горизонт,
Украсив  краски  октября.
Всё  чаще  открываем  зонт,
Всё  реже  хочется  дождя.

Всё  больше  ценится  тепло,
Оно  желанней  на  земле
И  холода,  как-будто  зло,
Всё  ближе  тянутся  к  душе.

Мы  снова  кутаем  себя
И  в  радость  кофе,  крепкий  чай.
А  если  грустно  иногда,
Мы  даже  скажем:"Не  скучай!"

Но  всё-же  грусть,  порой  тоска
Свою  лазеечку  найдёт
И  этой  осени  хандра
Уже  опять  готовит  лёд...

Пускай  сменился  календарь,
В  душе  не  стоит  замерзать.
Себя  и  ближних  не  ударь.
Ведь  лучше  всё-же  согревать.

Решил  последний  куплет  всё-таки  
немного  изменить,  оставив  и  прежний:

Пускай  сменился  календарь,
Не  стоит  всё-же  замерзать.
Любое  время-  это  дар.
Об  этом  надо  вспоминать.

                   8  октября  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809781
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018


Надія Медведовська

Наспів 1

З  саквами  й  настроєм  легким
Переступив  поріг,
Без  жалю  свій  покинув  дім
Для  тисячі  доріг.
Так  поривався  я  знайти
Щось  в  світі  чарівне,
Що  навіть  сестри  і  брати
Не  втримали  мене.
“Бувайте!”  -  весело  гукнув,
Брилем  востаннє  їм  змахнув
Через  полів  межу…
Коли  вернусь  -  не  знаю  я,
Не  жди  мене,  сім’я  моя,
“Щасливо!”  -  всім  скажу.

А  щастя  в  кожного  своє  -
В  спокої  чи  в  труді,
Тим  радість  затишок  дає,
Тим  -  роки  молоді,
Тому  -  малих  онуків  круг,
А  іншому  -  жона,
Тому  -  книжки,  чи  вірний  друг,
Чи  музика  бучна.

А  я  ще  змалечку  такий,
Відлюдник  і  неговіркий,
Чому  -  не  знаю  сам.
Не  знаю  ще,  куди  піду,
Та  щастя  все  ж  своє  знайду
Десь  у  блакиті  там.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784873
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 12.10.2018


Надія Медведовська

За межі - 15

На  відстані  я  говорю  з  тобою.
Ні  голоси,  ні  очі,  ні  слова
Вже  не  стоять  невидимо  стіною,
І  не  спотворить  дійсність  ця  крива
Душ  наших  потаємну  глибину,
Вогонь,  що  вже  не  можна  загасити.  
Відвертість  часто  мають  за  вину,
Тому  на  шлях  так  важко  нам  ступити.  
А  звіддалік  спокійніш  і  видніше,
Так  дійсність  і  уяву  розділю.
І  викресляться  образи  ясніше
Всіх  ближніх,  що  душею  я  люблю.

За  що  люблю?  За  серце  незрадливе.
Будь,  друже  мій,  на  все  життя  щасливий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795244
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.10.2018


333

Ти поруч знаю я

Мої  думки  –  моя  пітьма,
Душа  моя  кудись  постійно  рветься.
Я  знаю  є  світі  цім  ти,
Так  чому  ти  не  знайдешся.

Чому  чарівна  посмішка  твоя,
Мені  у  сні  лиш  тільки  сниться.
Ти  поруч  знаю  я,
Або  ж  мені  це  тільки  лиш  здається.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804633
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 10.10.2018


Д З В О Н А Р

К А Р П А Т И, . . К А Р П А Т И . . . (пісня)

Я  стою  на  горі  -
Задивився  у  даль,
А  в  очах  дві  зорі,  
Тільки  юності  жаль...
Лине  пісня  в  душі
Про  красу  всіх  Карпат...
І  збудились  вірші  -
Кожен  став  ніби  брат...

Приспів:
Гей,..  гей...  гори  Карпати,..
Щось  горить  в  далині,..
Тільки  пісню  де  взяти
Бо  ж  чудесно  мені...  
Ніч  сховала  всі  чари,  
Лиш  трембіта  не  спить...
В  небо  манять  стожари  -
Зупинилася  мить...

І  з'явилась  в  душі,
Нова  пісня  ураз...
Це  для  тебе  вірші
З  зачарованих  фраз...
Це  для  тебе  слова
Ідуть  з  серця  мого
І  ця  пісня  нова
Теж  для  серця  твого...

Приспів:
Гей,..  гей...  гори  Карпати,..
Щось  горить  в  далині,..
Хочу  пісню  цю  дати
Бо  ж  чудесно  мені...  
Ніч  відкрила  всі  чари
І  трембіта  не  спить...
В  небо  кличуть  стожари  -
Зупинилася  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742440
дата надходження 17.07.2017
дата закладки 10.10.2018


Лілія Левицька

Колись

Я  тут,  ти  там...
Я  тут,  і  за  вікном  знову  дощить..
Ти  там,  і  знову  буря  в  голові...
Як  два  світи,  ми  живемо,
ми  ходимо  під  наглядом  очей...
Як  долі  дві,з  тобою  ми,
такі  вже  різні,  та  такі  близькі...
Як  чорне  й  біле,  близьке  і  далеке,
живемо  ми  й  щораз  ідемо  повз...
Сьогодні  й  завтра  -  абсолютно  різні  речі,
та  все  ж  об'єднує  одна  мета...
Як  тропік  й  полюс,  спека  та  мороз,
з  тобою  живемо  й  завжди  ідемо  повз...
Колись  надіюсь,буде  і  таке,
що  долі  дві  зійдуться  у  одне,
не  підем  повз,
 і  зазирнем  нарешті  в  вічі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809216
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Ірина Морська

Поетові

Поете!  В  тебе  невимовна  слава,
Коли  прийшла  до  тебе  муза,
Вона  пера  свого  поклала,
Позбавити  тебе  від  грузу.

Думки  полишити  твої:
Усі  страждання,  біль  і  муки,
Що  працею  зникають,  чудом,
А  відчай  в  руки  не  бери!

Чи  може,  жінка  твоя  муза?
Чи  просто  в  тебе  є  талант?
Та  все  одно  лишишся  грузу,
Минуле  думати  не  варт.

Хоч  ніч  сумна,  хоч  ясний  ранок,
Пиши  пером  свої  вірші!
Пиши,  пиши  безперестанку,
Святую  справу  не  лиши!

Якщо  лишиш,  все  пилом  вкриться,
І  зникне  з  безміру  очей.
Нехай  талант  же  твій  іскриться
Від  ста  недоспаних  ночей!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609439
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 08.10.2018


Круглов Роман

Переход

Пять  утра...Собираются  люди
у  моста,  что  в  Станицу  ведет.
Кто  с  сочувствием,  кто-то  осудит.
Тот,  кто  видел  всё  это,  поймет.

Не  проходит  такое  бесследно,
но  уже  все  привыкли  давно.
-  Кто  последний?  -  спрошу...-Ты  последний!
Дальше  -  сцены  немого  кино.

Вдруг  толпа  забурлила,  качнулась.
Лай  собак,  звук  колес,  суета.
Вон  бабулька  о  кочку  споткнулась...
не  увидит  сегодня  моста.

Там  в  колясках  везут  инвалидов,
я  без  слёз  не  могу  описать...
В  их  глазах  -  безысходность,  обида...
Как  приходится  людям  страдать?!

Впереди  не  одна  ждет  преграда,
кто  прошёл  марафон  -  на  вокзал.
Без  ответа  кому  это  надо,
когда  в  шкуре  такой  побывал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809330
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Крилата

ЗГАДУЙ ПРО МЕНЕ

Згадуй  про  мене,  коли  після  сну  встаєш,
Згадуй,    як  каву    на  кухні  із  кексом  п’єш,  
Як  випускаєш  кільцем  цигарковий    дим,
Думаєш,  як  повернути  Донбас  чи  Крим.  
Згадуй  про  мене,  коли  їх  до  бісу  шлеш,
Як  свої  сіті  на  рибу  в  Дніпрі  кладеш,
Лущиш  слова,  мов  квасолю,  із  голови,
Кидаєш  сум  чи  радість  із-під  брови.
Хай  не  присутній  у  жодній  з  моїх  ночей,
Згадуй  про  мене,  ну,  хоч  би  згадуй.  О’кей?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809184
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Крилата

ІДИ!

Вчора  був  день  і  сьогоднішній  йде  до  кінця.
З  друзями  міг  ти  зійтися,    ковтнути  винця,
Книгу  якусь  почитати  –  серйозну  чи  ні,  
Замок  оглянути  в  Відні  чи  Галичині.

Міг  би  зійти  на  найвищу  в  Європі  гору,  
Оком  моргнути  Верзасці-ріці  чи      Дніпру.
Ліс  засадити  новими  деревами.  Так.
Гарний  концерт  подивитись,  кіно  чи    спектакль.

Винайти  ліки  би  міг  від  смертельних  хвороб,
Стримати  того,  хто  світу  легені  рве  ,  щоб
Дати  життя  всьому  тому,  що  дихає  ще,
Гріється  сонцем  і  сяє,  умите  дощем.

Міг  би  добро  дарувати,  збирати  гриби,  
Квіти  ростити,    шукати  у  морі  скарби.
Стати  на  горло  отруйній  гадюці  війні,
Рани  прибрати  на  тілі  країни  гнійні.

Можеш  багато  чого  ти,  допоки  живеш,
Як  на  шляху  перешкод  не  наставиш  і  меж.
Ну,  то  іди  і  фундамент  під  щось  таки  рий.
Крани  зневірі  та  ліні  скоріш  перекрий.

 Верзаска  –найпрозоріша  річка  Європи.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809339
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Капелька

Любви все возрасты покорны

Любви  все  возрасты  покорны.
Любовь  не  ведает  границ.
Мы  счастливы,  любимы  дома
Среди  родных  любимых  лиц.

И  сердце  дружно  в  радость  бьётся
И  попадает  в  унисон.
Всех  согревает  словно  солнце.
Такой  любви  святой  закон.

И  слово  вдохновляет  душу.
В  нём  свет,  желание  добра.
"Зачем  покой  ты  мой  нарушил?"
-услышать  может  иногда.

Легко  влюбиться  через  строки,
Когда  они  бальзам  души,
И  жизни  добрые  уроки,
И  капельки  большой  любви.

Пусть  рифма  будет  только  в  радость.
Затем  и  пишем  и  живём.
Пусть  чувства  наполняет  сладость
Когда  одни  или  вдвоём.

     Стих  написан  30.09.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809333
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018


Ніна Незламна

В житті так буває /проза/

Рання  осінь  мандрувала…  Примхлива  погода.  Квітка  голівку  схиляла,  лягла  прохолода.  Вересневі  ночі,  стали  холодніші….  А  в  небі  зорі    мерехтять,    то  ясніші,  то  темніші.
Щедра  осінь  пахла  медом,  грушками,  спілим  виноградом…  Ішла  славна  молодиця  попід  своїм  садом.  Та  й  вгледіла  сусіда,  козака  Миколу,    так  давно  кохала,  мовчала,  не  казала  нікому.  В  саду    чути  спів  пташини,  то  зяблик  заводить,  а  в  душі  свято  в    Галини,  геть  очей  не  зводить.  Так  сердечко    часто  б`ється,    неначе  тріпоче,  а  в  очах  іскринки,  надивитись  хоче.  Вся  почервоніла,  як  в  саду  калина,  ото  закохалася,  немов  та  дівчина.  Скрізь  про  неї  кажуть,  порядна,  гарна  молодиця,  репутація  чистенька,  як      та  в    криниці  водиця.
               Ледь  -  ледь  вітерець  віє,  свіжістю  проймає  і  Миколі  чуба  догори  здіймає.  Ой,  бачить,  який  же  красень,  чорнявий,  високий,  не  мов  славний  селезень  та  іще  й  кароокий.  Мав  упевнену  ходу,  йшов  струнко,  додому  ніс  воду….
             Ой,  що  ж  ти  робиш  зі  мною  жінко!  Люблю  ж  твою  вроду.  Пильно  подивився,  геть    перечепився,  водою  криничною  миттєво  освіжився.  Хоч  вона  була  здаля  та  йшла,  як    неначе  краля.    А  в  нього,  йому  здалося,  враз  виросли  крила.  Ой,  бідна    моя  голівонька,  сива,  ото    трясця,    яка  ж    вона  красива!  Перед  ним    мов    фея,  чи  то  квітка  орхідея.  Вмить  піднявся,    швидкі  ноги,  геть    пішов  з  дороги.  Який  сором,  ледь  не  плакав,  аж  поруч  песик  загавкав.  Він  той  душ  із  ним  прийняв,  шкода,  його  обійняв….  Кулею  влетів  до  хати.  Осоромивсь,  що  сказати!
       Галя    ж  жінка  гордовита,  виду  не  подала,  за  кущем  калини  усмішку  сховала…  У  душі  мов  задзвеніла  струна….  Ой    зізналася  собі,  закохалася    вона.  Тьохнуло  сердечко,  все  зирить  в  віконечко…    Ой  помітив  певно,  тож  впав  не  даремно…
Ледь  -  ледь  місяць  заяснів  та  чомусь  на  прислав  снів…  Вдягла  ніч  темну  вуаль,  на  душі  в  жінки  печаль….  А,  як  лягала    спати,    намагалася  надію  сховати,  може  справді  задивився,  хай    би  зі  мною  одружився.  Ох,  ті  гарні    вуса,  аж  бере  спокуса.  Чому  доля  не  проста….Відчути  б  його  вуста…
         Хоч  ясніше  місяць  світить  та  Миколу  він  не  тішить,  геть    ночі  пропали,  думки  не  дрімали.  В  них  неначе    заблудився,  дуже  злий  на  себе,  чи  родився  я  поганий,    чи  її  не  гідний?    В  дзеркало    моргав  собі,  а  чи  роки  вже    не  ті?  Не  спішив,  розстеляв    ліжко,  знов  в  дзеркало,  до  себе  ніжно,
-А,  що    хіба  такий  страшний?  Тож  козак  іще      прудкий,  хоч  і  впав,  таке  ж  буває…
Все  сам  себе  умовляє,
-  Хіба  занадто  товстий,  щоб  не  закохатись  і  на  вид  не  крокодил,  щоб    самому  зостатись.  Біда  одиноким  в  житті,    всі    знають,    так  буває….Коли  доля  на  шляху  когось  забирає.
   Ранок  сонечко  дрімає..  Та  не  спиться  козаку.  Все  в  віконце  зазирає,  має  свою  думку.    А,  що  хіба  я  старий  ?  Сорок  літ  минуло  !    Довгі  вуса  підкрутив,    хай  би  сумісне  життя  було..
Надворі  вітерець  віє,    десь  зяблика  чути,  Микола  про  Галю  мріє,  як  її  забути?    Чути  голоси  лелечі,  певно  відлітають  і  подумав,  ото    добре,  всі  родину  мають.  Якби  я  був  птахом  став,    не  думаючи  б  до  них  пристав,  бо  ця  одинокість  душу  розриває,  болить  в  грудях,    наче  серце  крає…
Взяв  новесеньке  відро,  пішов  до  криниці.  А  в  самого  погляд,    все  до  молодиці.  Її  бачить  на  обійсті,  уже  хазяйнує.  Курочок  та  гусеняток,  прямо  з  рук  годує..
-О,  сусідко!  Добрий  ранок!  Ну,  як  вам  живеться?  Я  по  воду  бачте  йду,  давайте  відерце…  І  вам  воно  раненько,  свіженькою  краще  вмитись.  А  мені  воно,  оце,  треба,  ну…    Хочу  поголитись….
Гусочки  заґелґотали,  кури  копошились…  Очі  світлі  в  молодиці,  от  би  поріднились!
 Так  подумав    і  Микола,  як  ішов  по  воду.  Ох  красуня,  зачарувала,  загубить    мою  свободу!  Сонце  промені  кидало,  чоловіка  звеселяло,  бач  не  відвертається  і  вже  не  ховається.  Ох,  цілував  би  уста  солодкі,    до  пізньої  ночі,  мо  «  пізнав  би    її  тіло,  ті  ласки  жіночі…  
                 Одне  відро  на  стежині,  вода  чиста,  як  росинка,  а  в  сусідки    –  молодиці    на  вії  сльозинка.  Так  давно  його  кохає,  чому  все  не  помічав?  Кожну  нічку  виглядає,  мінливий  місяць  зустрічав.
Він  привітно  усміхнувся,
-  Будемо  мовчати?
Зашарілась,  почервоніла,
-  Ну….  Йдемо  до  хати.
-  Мені  сорок,  -  мовив  він,  -  А  ти  молоденька,  трохи  соромно  мені  та  ти  ж  така  гарненька.    Вкотре  я  не  можу  спати,  спокій  загубився…  Скажу,  правди  не  сховати,  давно  я  те…  Влюбився.
Галя  ж  мило  усміхнулась,  гладила  коліна,
-Та  влюбляються  ж    у  щось  ,  а    я  жінка  вільна.  …  В  мене  можна  закохатись,  трясця  ж  ,  молоді    роки!  Правда  було  кілька  раз  заходили  козаки…  Та  скажу  вам  чесно,  від  них  я  ховалася,  хоч  ви  трохи  старші  та  в  вас  закохалася…
         Сиділи  за  чаєм,    мов  голуби  воркували,  а  місяць  і  зорі  у  віконце  заглядали…
Розчесав  їй  косу,  нею  любувався..  Оглядав  її  красу,  в  коханні  зізнався…
Мов  сп`янів,  чи  то  від  чаю,  чи  від  її  ласки  та  йому  здалося,  що    попав    у  лоно  казки….
Заспівали  півні,  гуси  ґелґотали…    Радісні,  щасливі  ранок  зустрічали….
 Їм  обом  здалося,  то  пташки  вітали…
А  згодом  сусіди,  вдвох    на  рушник    стали.  Не  весна  надворі,  осінь  мандрувала..  То  вона    -  чаклунка,    долі  поєднала…..
                                                                                                                                                         Вересень  2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808340
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 07.10.2018


Надія Башинська

З ТОБОЮ МИ ЗАВЖДИ!

До  теплого  краю  птахи  відлітають.
Не  в'ють  там  гніздечок  вони  й  не  співають.

Бо  дома  гніздечко  рідненьке  чекає.
Тут  прутик  до  прутика...  пташка  звиває.

Своїх  пташеняток  у  ньому  виводить  
з  тих  пір,  як  по  небу  тут  сонечко  ходить.

А  хто  ж  без  землі  ти  своєї  у  світі?
І  служать,  людино,  кому  твої  діти?

І  нашого  роду  по  всьому  вже  світу.
А  вчить  же  нас  пташка  маленька  любити.

І  терном  цвітуть  вже  дороги  до  хати...
Та  ж  тут  чорнобривцям  дано  розцвітати!

За  тих  моє  серденько  щиро  радіє,
хто  сонячні  квіти  під  вікнами  сіє.

Візьму  й  у  садочку  сипну  ще  їх  жменьку  
за  себе  й  за  тих,  хто  забув  свою  неньку.

Я  знаю,  розправлять  вони  свої  брівці,
і  світ  заясніє...  Цвітуть  чорнобривці!

І  знов  усміхнеться  згорьована  ненька.
Ми  любим  тебе,  Україно,  рідненька!

З  тобою  ми  завжди...  і  з  вечора,  й  зрання.
Для  тих,  хто  руйнує  -  нема  виправдання!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808504
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Лилея

Светлая капелька росы…

На  ромашке  заблестела  роса...
Это  от  Солнца!
Застыла  каплей...
Красота!
Осеннее  утро  ...
Солнце!
С  утра  блестит,
Пока  нет  морозов!
Ещё  красуются  цветы!
Хризантем  целый  ряд...
Украшение  осени!
До  самых  морозов  ...стоят...
Краса  осени!
Все  времена  года  по  -  своему  близки...
Ты  для  меня  ,  как  светлая  капелька  росы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808683
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018


Ulcus

про зорі

Існує  й  друге  небо...  тільки  на  землі  -  
Таке  ж  глибоке,  дивне,  неозоре.
На  цім  небеснім  плесі  у  густій  імлі
Також  живуть  світила  -  люди-зорі.

Хтось  близько-близько  на  одній  з  земних  орбіт
Супутником  своїй  зорі  назветься,
Ще  хтось  яскраво,  мов  живий  метеорит,  
Повз  інших  зір  байдуже  пронесеться.

Одні  зірки  холодні,  наче  крижані,
Та  все  ж  помітні  -  зблискують  від  злості,  
Якісь  мигтять  ліниво  й  мляво  в  вишині,
Вважаючи,  що  скрізь  вони  лиш  гості.

Є  люди-зорі,  що  в  житті  горять  добром,  
Яке  й  довкола  небо  зігріває,
Воно  спиняє  тих,  хто  мчиться  напролом
У  прірву,  тих,  в  кому  його  немає.

Повірити  у  себе  й  провідній  зорі
Світилу  кожному  зорить  потреба,
Для  когось  зірка  засіяє  й  в  ліхтарі,
Ота,  що  мрією  сягнула  неба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 02.10.2018


Ulcus

Про ту, що пахне щастям

Завмерла  ніч  і  тишею  бринить
Світило  сонне  причаїлось  в  хмарній  пастці...
Він  не  забуде  ту  бентежну  мить
Коли  зустрів  Її,  оту,  що  пахне  щастям...

Так  тонко,  ніжно,  наче  білий  цвіт  
Мов  пелюстки  в  саду  червневого  жасмину  
Всоталась  в  шкіру,  в  душу,  в  цілий  світ
Запеленала  щастям,  мов  малу  дитину

Вона  стелила  м‘яко,  ніби  пух
Залюбленими,  срібними  словами,  сміхом
В  Її  б  долонях  і  вулкан  потух
І  вуркотів  би  в  такт  слухняно,  мирно,  тихо...

Він  все  б  продав,  віддав  за  майбуття
Удвох,  за  поцілунок  вранішній  зап‘ястя
Бо  він  вже  знав  -  не  шкода  і  життя
Коли  пізнаєш  Ту,  що  завжди  пахне  щастям




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 02.10.2018


Лилея

Пусть закончится война!

Родились  мы  в  мирное  время...
Думали,  что  так  будет  всегда...
Сколько  у  народа  терпенья?..
Идёт  на  Донбассе  война...
Украина!
Дай  Бог  Тебе  Добра!
Мирного  Неба!
Пусть  закончится  война!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808523
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 02.10.2018


геометрія

ЧАСУ ПЛИН НЕ ЗМИЄ ВРОДИ…

                                       І  ми  ж  були  молоденькі,
                                       чорнобриві  і  гарненькі,
                                       все  робити  ми  уміли,
                                       була  радість,міць  і  сила...
                                                               Працювали  і  кохали,
                                                               людей  праці  поважали,
                                                               і  на  радість  не  скупились,
                                                               ще  й  з  людьми  нею  ділились...
                                       Хоч  роки  швидко  збігали,
                                       та  ми  сили  не  втрачали,
                                       сім"ї  гарні  в  нас  були,
                                       хоч  і  в  клопотах  жили...
                                                               І  сумне  ми  теж  долали,
                                                               й  ще  сильнішими  ставали,
                                                               жили  в  щасті  і  любові,
                                                               в  мирі,  дружбі  й  при  здоров"ї...
                                       І  хоч  швидко  все  минало,
                                       ми  на  те  і  не  зважали,
                                       все  зробить  завжди  спішили,
                                       вистачало  на  все  сили...
                                                             З  часом  сили  все  ж  зникали,
                                                             трохи  вже  ми  прислухались,
                                                             відновитись  намагались,
                                                             хоч  й  не  завжди  це  вдавалось...
                                       Працювали,як  уміли,
                                       помічали,що  марніли,
                                       і  минали  знов  роки,
                                       не  здавались  ми  таки...
                                                           Вже  на  пенсії  ми,  дома,
                                                           шкандибаєм  бува  знову,
                                                           щось  саджаєм,  доглядаєм,
                                                           урожай  якийсь  збираєм...
                                       Чи  важке,  а  чи  легке,-
                                       життя  в  кожного  одне,
                                       то  ж  шануймо  його,  люди,
                                       нехай  радість  ллється  всюди...
                                                           Хто  сказав,  що  ми  старі?
                                                           В  нас  ще  душі  молоді.
                                                           Часу  плин  не  змиє  вроди,
                                                           ні  за  якої  погоди...
                                       Негаразди  всі  долаєм,
                                       слабшим  себе  помагаєм,
                                       і  вірші  пишем,й  пісні,
                                       й  війні  кажем  гнівне:  "НІ!"
                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808618
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018


Чайківчанка

ВСЛУХАЮСЬ У МЕЛОДІЮ ДОЩУ

О,  як  дзюркотить  дощик  із  небесного  джерела!
хоч  бери,  набирай  у  каструлю  цілющу  воду...
панно  осене  ,готуй  смачненьке  ,  розпалюй  дрова-
заколиш  як  мати  дитя  у  дощову  погоду  .

 На  кленовім  листі  пиши  нове  меню  на  вечір
від  бульбашок  закипають  і  парують  калюжі,
і  шальний  колючий    вітер  торкається  за  плечі
під  парасолькою  тікають  додому  перехожі.

Пролив    осінній  дощик  на  духмяні  отави
рясно  засіялись  сиві  опеньки    на  долині,
маринуй,  у  комору  зимою  ходи,  як  пава...
за  святковим  столом  добро  смакувати  в  родині.

Вслухаюсь,  у  тиші    в  осінню  мелодію  дощу,
як  шелестить  листя  на  довгому  вітті  смереки...
Зорю;  у  блакить  ...  промінь  сонечка  тепла  прошу-
чисте  мирне  небо  для  сизокрилої  лелеки.

Догорає  жовте    листя  відлітає  у  небуття...
і  як  воскова  свіча  тліє  полум'ям  багряним,
час  ,спалює  до  тла..    і  стирає  у  порух    життя,      
у  зимовім  сні  ,земля  дихає  повітрям  пряним.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808188
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 02.10.2018


Галя Костенко

У цьому світі все важливо

У  цьому  світі  все  важливо,
Від  самого  початку  й  до  кінця…
Наше  життя  –  це  Боже  диво,
Дарунок  нашого  Творця.

Важливо,  яке  мав  дитинство,
Ім’я,  походження,  сім’я  ,
Обрать    професію  важливо,
Це  розумієм  ти  і  я.

В  житті  важливо  мати  статус,
Обов’язки  й  повагу  все  ж,
Пораду  цінну  вміть  прийняти,
Комусь  пораду  дати  теж.

Важливо  з  розумом  дружити,
У  формі  інтелект    тримать,
Душі  дать  простір  і  не  скніти,
Ніколи  гумор  не  втрачать.

Суперважливим  є  здоров’я,
Про  нього  зАвжди  треба  дбать,
Наш  оптимізм  –  важлива  зброя,
Умій,  що  маєш,  цінувать!

Зростають  в  значенні  уволю
Із  віком  всі  «важливості»,
Їх  так  багато,  що  дозволю
Одну  лишить  величності:

Її    я    дуже  поважаю,
Потай    пишаюсь  нею  я,
Та  НЕ  ВАЖЛИВО,  скільки  маю
Я  років  від  народження!

20.03.18


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785778
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 02.10.2018


Валентин Довбиш

ВІДЛУННЯ

«  Посміхнись  милим  усміхом,  юним  
Доторкнись  темнотою  з-під  вій,
 Оживи  вже  обірівані  струни
У  душі  неспокійній  моїй»...

 ...Так  казав    я  колись  тій  дівчИні,  
Що  була  до  вподоби  мені,
Із  волоссям,  як  листя  осіннє,
З  голоском,  як  струмки  по  весні.

...Не  схотіла  мене  навіть  слухать:
Я  ж  –  ніщо,  перед  Богом  Краси…
Лиш  промовила  холодно-сухо:  
«Буть  твоєю  мене  й  не  проси!!!»

Сподівався  –  повернеться,  скаже  :
«  Будь  здоровий.  Пока.  Не  старій…»
…Павутинку  надії  зав*яже
У  душі  романтичній  моїй…

Що  було  –  те  було,    Не  вернути…
Ні  Любові,  ні    снів  –сподівань,
Що  стараюсь  збагнути-забути
Крізь  мепреживо  розчарувань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808506
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Галина Брич

ЗАКАРПАТТЯ

Літо.  Сонце.  Закарпаття.
Друзі.  Озеро.  Багаття.
Сміх.  Намети.  Шашлики.
Вечір.  Пісня.  Ніч.  Зірки.
Відпочинок.  Сон.  Світанок.
Обрій.  Промінь.  Сонце.  Ранок.
Водограй.  Трава.  Роса.
Квіти.  Аромат.  Краса.
Риболовля.  Короп.  Юшка.
Анекдоти.  Сіль.  Петрушка.
Спостереження.  Село.
Виноградник.  Джерело.
Краєвиди.  Мить.  Світлини.
Гори.  Ріки.  Низовини.
Неповторність.  Край.  Перлина.
Закарпаття!  Україна!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804533
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 01.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І пронесу любов

Каштанів  їжаки  розкрила  осінь
І  кидає  плоди  в  алеї  з  листям.
Посипались  рясні  небесні  роси,  
Промокло  горобини  вже  намисто.

Сльота  у  душу  зазира  волого,
Насуплені  хмаринні  темні  брови.
Журба  гірка,  мов  ллється  із  пролога,
Розмита  сумом-негіддю  дорога.

Я  ж  вириваюсь  з  пазурів  осінніх,
Хоч  боротьба,  звичайно,  має  ризик.
І  пронесу  любов  свою  крізь  сірість,
Душа  у  сонячній  засяє  ризі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808349
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018


Крилата

ВРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

Без  віри  як  у  світі  жити?
Без  віри    меркне  світлий    день,
Тікає  сон,  мов  дим  із  жител,
І  гасне  у  душі    огень.

А  без  надії…    як  стрічати
Світань,  що  йде  із    темноти,
За  обрій  сонце  проводжати,  
Немов  капусту,  сум,    сікти?

А  що  любов?  Любов  тримає
Надію  й  віру  між  епох.
Нема  її  –  тебе  немає.
Зав’яла  квітка,  корінь  всох.

Світань  -  світанок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808480
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018


Катерина Собова

Капуста

Де    подітись    у    відпустку?
Я    із    милим    -    екстремали:
То    ж    до    матінки-свекрухи
У    село    Яри    помчали.

З    тої    радості    свекруха
Нас  так    щиро    зустрічала  –
За    колоду  зачепилась,  
Впала    -    ногу    вмить    зламала.

Так    старалась    показати
Всі    манери    свої    гарні,
А    так    вийшло,  що    на    місяць
Опинилась    у    лікарні.

Того    ж    дня    вже    подзвонила:
-Щоб    не    сталось    в    вас    розпусти,
Берись,    доню,    до  роботи,
Терміново    квась    капусту!

У    цій    галузі,    признаюсь,
В    мене    успіхів    -    не    густо…
Звідки    мені    було    знати,
Як    там    квасять    ту    капусту?

Тут    прибігли    консультанти  –
Всі    сусідські    молодички:
Була    кожна    тут    гарантом,
Розказала    сільські    звички.

За    знайомство    пили    зразу,
Розважались    без    упину,
І    за    цим    сільським    указом
Квасимо    вже    третю    днину.

Лежать    овочі    на    купі,
У    діжках    і    в    банках    -    пусто…
Може    завтра    вже,    нарешті,
Дійде    черга    до    капусти?    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808323
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018


Лилея

На сердце потеплело…

В  осеннем,  синем  небе
Два  лебедя  летели!
Они  -  друг    с  другом...
СердцА  в  одном...
Я  радуюсь  за  них!
Смотрю  на  лебедей...
На  сердце  потеплело...
Верность,  нежность...
Их  Бог  благословил!
Живут  они  в  прекрасной  паре...
Друг  друга  дополняя...
Ра́дуя  всегда!
Они  вдвоём...
У  них  по  два  крыла...
Им  не  надо  стаи...
У  них  есть  всё!
В  вышине  летают!
Любовь,  мечтания...
Верность  и  чистота!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808347
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018


Віктор Ох

ЗІРВУ Я ТРОЯНДОВИЙ ЦВІТ (V)

Новий  кліп
Слова    ̶    Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/3RK5X3ba5fk[/youtube]
------------------------------

Зірву  я  трояндовий  цвіт,
Встелю  пелюстками  стежину.
В  любові  безмежної  світ
Тебе  запрошу  на  гостину.
 
Ти  легко  цей  шлях  віднайдеш.
Ніхто  ж  бо  його  не  стоптав.
Якщо  заблукаєш  —  гукнеш,
Назустріч  злечу,  немов  птах.
 
В  обійми  затиснеш  міцні
І  серце  моє  затріпоче.
А  може  це  сниться  мені?
Щось  вітер  на  вухо  шепоче.
 
На  травах  настояна  ніч
П'янитиме  ніжністю  нас.
З  коханням  своїм  віч-на-віч
Не  буде  підвладний  нам  час.
 
Гойдатиме  небо  зірки,
Їм  місяць  співа  колискову.
А  я  пригорнусь  й  залюбки
Купатимусь  в  морі  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803129
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 30.09.2018


Віктор Фінковський

Прощавай, Букваре! Буквар Букварик дитяча пісня

Прощавай,  Букваре!

Приспів:
Прощавай,  бувай,  наш  чарівний  Букваре,
Відкривати  час  знань  барвистіші  хмари.
Прощавай,  бувай,  кольорова  сторінко
Із  тобою  удвох  підростали  ми  стрімко!

Наче  води  плинуть  роки,
Знову  в  школі  з  нами  батьки,
Дуже  швидко  сплив  час  для  нас
Вирушаємо  упевнено  у  п'ятий  клас!

Нині  свято  в  наших  батьків
Радість,  усміх  у  дітлахів,
Наче  коник  проноситься  час
Вирушаємо  упевнено  у  п'ятий  клас!

Приспів:
Прощавай,  бувай,  наш  чарівний  Букваре,
Відкривати  час  знань  барвистіші  хмари.
Прощавай,  бувай,  кольорова  сторінко
Із  тобою  удвох  підростали  ми  стрімко!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788445
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 30.09.2018


КВолынский

Сьогодні

Сьогодні  знов  тебе  зустрів,
Ти  осторонь  стояла…
Мов  синь  далеких  островів  
Мій  погляд  привертала.

Така  вродлива  і  струнка,
Немов  берізка,  ніжна,
Твоя  приваблива  рука
Відкрилась:  незаміжня…

Бо  серце  з  юних  літ  щемить,
Душа  моя  страждає…
Буває,  що  кохання  спить
Буває,  що  літає!

Чому,  життя  так  в  перебій:
То  все  заллє  водою,
То  каже,  норов  свій  –  
Жагу  зводить  росою

Чому?  Чому,  завжди  одна,
Мов  горлиця  літаєш…
Чи  може  і  моя  вина,
Що  в  серце  не  впускаєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 29.09.2018


Надія Башинська

ХОЧУ Я, ЩОБ ТАК ВОНО І СТАЛОСЬ…

Довго  йшло  Добро  полями...  ріками  пливло,  морями.
По  лісах  воно  ходило.  Натомилося.  Присіло.
А  тут  з  лісу  вийшов  Вовк  голодний  і  зрадів:  обід  же  
буде  добрий!
-  Біля  тебе,  каже,  -  мені  б  сісти.  -  Хочу  я  тебе,  Добро,  все  
з'їсти.
А  Добро  весь  день  допомагало.  Натомилось.  Сили  
було  мало.  Де  ж  тепер  узять  тієї  сили?  Не  врятує  й  те,  
аби  просили.
-  Ну  що  ж...  Їж!  -  Вовкові  Добро  сказало.  -Та  обіду  з  мене  
буде  мало.
А  тут  з  лісу  Зло  лихеє  вийшло.  Було  воно  гарне,  таке  
пишне.
-  От  знайшов  обід!  -  сміялось.  Вовкові  воно  й  дісталось...
 Є  у  світі  Свята,  добра  сила,  що  Добро  від  лиха  захи-
стила.  Хочу  я,  щоб  так  воно  і  сталось.  Щоб  зникло  Зло,  
Добро  -  зосталось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


яся

Оце то постаралися.

                         
                             Ми  з  тобою  відірвались,
                             Тепер  у  невагомості  зостались.
                               Від  землі  відірвались.
                               І  не  відчуваємо  уже  тяжіння,
                               І  не  мучить  нас  сумління.
                               Усе  по-іншому  вже  тут.
                               Ото  відірвалися,
                               Як  то  сказати  -  по  повній.
                               А  тепер  от  що?
                               Де  та  повнота?
                               І  знов  пустота.
                               Прийдеться  її  наповняти.
                               А  де  його  взяти?
                               Розгубили  почуття.
                               У  піднебесній  не  ті  відчуття,
                               І  взагалі  не  те  життя.
                               Тож,  любітеся,  люди,
                               На  цій  грішній  землі,
                               Та  не  відривайтеся  наповну,
                               Бо  у  небесах  не  прошепочемо
                                 Ах!  Ох!  Ух!

                               Кохання  легке  як  пух.
                               Рознеслося...
                               Та  хтось  зловить  той  дух.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808127
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Тарас Комаринський

Стежка у небо

Важко  вгору  здійматись  —
Крок,  іще  один  крок,
Варто  спортом  зайнятись,
Весь  від  поту  аж  змок.
До  небес  веде  стежка
Між  кущами  чорниць,
Мов  вузенька  мережка
На  полах  багряниць.
Усе  вище  угору,
Топчу  килим  із  хмар,
П'ю  водичку  прозору,
Мов  солодкий  нектар.
І  душа  розквітає:
Як  прекрасно  кругом...
Он  орел  пролітає  
Над  високим  хрестом.
Більше  так  милуватись
Неможливо  ніде,
Але  треба  спускатись,
Скоро  дощик  піде.
Груди  гордість  розперла:
Я  не  здався,  дійшов!
На  все  добре,  Говерло!
Ще  зустрінемось  знов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807949
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Лилея

Подружились осень с летом…

Золотая  осень
У  Природы  просит  -
Бабье  лето,  хоть  на  время  Дать...
Чтоб  забыть  про  холод...
О  дожде,  туманах...
Солнечное  утро  хочется  встречать!
Хоть  не  слышно  пенья...-
Птицы  улетели...
Тонкой  паутиной  подаё́т  нам  знак...
Словно  в  сказке,  осень!
Ей  Да́ли  то,  что  просит...
Вернулось  лето!
Чудо!
Благодать!
Подружились  осень  с  летом...
Хоть  на  время...
В  па́ре  дружной  
Стали  друг  друга  обнимать...
-  Ты  -  красива  -  осень!
-  Ты  -  тёплое  -  лето!
Как  хорошо  им  вместе    рассветы  встречать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807989
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Міра Лащевська

Жива!

Ти  прийшов,  немов  ввірвався  вітер
До  грудей,  де  тиша  та  імла.
Тепле  й  лагідне  вдихнув  повітря  -
І  душа  відчула:  Я  -  ЖИВА!

З  пелюсток  троянд  ти  став  стіною,
Шоб  нікуди  не  звернула,  шляхом  твердо  йшла.
Ніжно  вітер  шепотів  :  《Ти  будеш  вік  зі  мною!》
Подих  мій  дав  відповідь:  《Допоки  я  жива..》

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807980
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Міра Лащевська

Вір

Сонця  промінчик  збудив  у  ві  сні,
Подарувавши  надію.
Я  -  у  тобі,  а  ти  -  у  мені,
Вір  мені,  я  ж  тобі  вірю.

Сонця  промінчик  ковзнув  по  щоці.
То  від  мене  тобі  поцілунок.
Погляд  один,  рука  у  руці...
Віра  -  наш  кращий  дарунок.

Сонячно,  тепло  від  думки:  Люби!
І  посміхайся  надії.
Ти  ж  -  у  мені.  Ну  а  я  -  у  тобі.
Вір.  Попри  все.  Я  же  вірю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807981
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


СЕЛЮК

ДІЛОВА ЛЮДИНА

Поети  різні  є  на  світі…
Є  мовчуни,  є  крикуни.
Спокійні  -  що  колоссям  житнім
Торкаються  полів  струни.

Для  них  знайоме  слово  –  вруна,
Туге  колосся  творить  хліб.
Від  вітру  грають  житні  струни,
А  над  поетом  сяє  німб.

 Та  відстояти  він  не  в  силі
Своєї  думки  по  житті.
Лише  із  часом  на  могилі,
Пишуть  слова,  йому  святі.

А  крикунів  у  нас  багато,
Із  горла  крики  –  не  слова.
В  них  є  легато  і  стакато,
І    мова  їхня  ділова.

Їм  повні  зали  аплодують,
Немає  сил  закрити  рот.
Вони  усе  і  всім  дарують,
І  часто  йдуть  на  ешафот.

Пробачте  їм,  вони  ж  поети,
Замість  душі  у  них  слова.
В  народі  є  така  прикмета,
Поет  –  людина  ділова!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807986
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


СЕЛЮК

НЕ РОЗКИДАЙТЕСЬ ЩАСТЯМ

Не  розкидайтесь  щастям,  бо  не  варто,
Яке  б  у  вас  не  склалося  життя.
Наповніть  ним  по  вінця  цілу  кварту,
Щоб  радість  заповняла  почуття.  

Ви  знаєте  людину,  що  вас  любить,
Яка  за  вас  на  плаху  піде  вмить.
Він  поруч  з  вами  свою  душу  згубить,
Чи  може  та  душа  переболить.

Повірте,  ви  зустрілись,  як  на  прощі,
Ніхто  із  вас  в  житті  не  поспішав.
І  знайте,  що  думки  він  має  сущі
Бо  в  нього  не  осквернена  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807987
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Лилея

Не важно, что Небо в седых облаках…

Тусклый  осенний  денёк...
Но  в  сердце  -  огонёк!
Погода  ясная  в  душе!
В  ней  взлёты!
То,  что  нужно  мне!
Каждый  день  в  дороге...
Любуюсь  Красотой!
Вижу  краски...
Люблю  мечтать  осенним  днём...
Компенсация  в  Природе!
За  то,  что  не  хватает  тепла...
Куда  ни  глянь  -
Вокруг  такая  Красота!
Вижу  Неба  островок,
Среди  серых  облаков.
В  нём  синь  можно  разглядеть...
От  Красы  такой
Так  хочется  мне  петь!
Не  важно,  что  Небо  в  седых  облаках...
Осенний  денёк!
Твою  Красоту  принимаю,  как  Дар!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807881
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 26.09.2018


Капелька

Нахмурилось небо, наверно к дождю

Нахмурилось  небо,  наверно  к  дождю.
Чуть-чуть  погуляю,  дождя  подожду.
Он  с  неба  приносит  всем  мокрую  весть
И  с  грома  слагает  серьёзную  песнь.

Из  молний  украсит  стрелой  облака,
И  хлынет  на  землю  стеною  вода,
И  ветер-дружище  ракетою  мчит.
Все  вдруг  метушаться,  показуют  прыть.

Да,  дождик  всем  стал  развлечение,  спорт.
Кто,  словно  плывёт,  спеша  попасть  в  порт.
Другой  как  рыбак  по  "колено"  в  воде.
Кто  видя  "цунами"  стоит  вдалеке.

Опять  детвора  видя  море  кругом
Мечтает  кораблик  пустить  этим  днём.
Мечтает  скорей  подрасти,  повзрослеть,
На  тучи  спокойно  без  страха  смотреть.

Мечтает  природа  достойно  расти
И  осенью  моют  всю  землю  дожди.
Мечтает-  не  будет  зимою  дождя,
В  снежки  наиграется  пусть  детвора...

Нахмурилось  небо,  но  в  сердце  светло.
Скорей  ноги  в  руки;  рекой  потекло.
И  снова  дожди  в  Украину  пришли,
Примчались,  приплыли  наверно  они.

                         Сентябрь  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806826
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Шостацька Людмила

ДОПОМОЖІТЬ!

                                                                                                                                                                                                                       
Допоможіть  любов  знайти!
Десь  загубилась  серед  літа.
Напевно,  що  пішла  в  світи  –
Щаслива,  радісна  й  розквітла.
А  може  хай  іде  собі?
Якщо  їй  добре  –  й  я  щаслива.
Все  ж  приглядаюся  в  юрбі  –
Ще  б  раз  торкнутися  до  дива.
Допоможіть,  допоможіть!
Подайте,  не  проходьте  мимо.
Хто  –  насінинку,  а  хто  –  віть
Й  усмішку  з  добрими  очима.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Лилея

День - чудесен!

День!
Каждый  день  -  новый  день!
Приглашай  его!  
К  себе!
Как  самого  лучшего  друга!
Прийдёт!
Твой  день!
Закружит!
Как  карусель!
Своими  красками  
Любящего  дня  -  друга...
Раскрой  глаза!
Чтоб  рассмотреть  Красоту!
Чистым  голосом  
Спой  свою  песню!
Чувства!
Раскрывай  в  словах!
В  своих  стихах!
Увидешь!
Твой  день  -  чудесен!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807451
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 25.09.2018


Крилата

ТРИ КАМІНЦІ

КАЗКА

В  одному  невеличкому  місті  жила  собі  родина  –  тато  Зореслав,  мама  Соломія  та  трійко  їх  доньок-дівчаток.    Старшій  доньці  батьки  дали  їм’я  Діана.  Середульшій  –  Оляна.    А  наймолодшій  –  Квітана.    Старша  була  висока,  набита  і  руда,  на  лиці  мала  веснянки,  в      очах  її  вигравала  молода  трава.  Середульша  мала  стан    трішки  сутулуватий,  волосся    темно-русе,  ніс  грубий,  кирпатий,  обличчя  –  овальне,  смугляве,  очі  –    кольору  птахи    ґави.  У  наймолодшої  личко  було,    як  яблуко-паперівка,    кожна  брова,  як  чорна  шнурівка,  ніс  невеличкий,  губи  пухкі,  волосся  світло-русе,  пряме.  Райдужки  в  очах,  як  шоколадне  драже.        Старша  любила  усе,  що  в  домі  і  довкруж  нього,  рахувати.  Середульша  –  книжки  читати.    А  наймолодша  –  за  природою  спостерігати.  Гай  і  поле,  сонце-пічка,  ліс  і  небо,  річка-стрічка  були  її  найкращими  друзями.  А  ще  і  птАшки,  й  усілякі  комашки  –    ластівки,  голуби,  лелеки,  метелики,  бабки,  мурашки.  А  як  квіти  вона  любила!  Ті,  що  у  лузі  –  дзвоники,  ромашки,  маки  та  волошки,  і  ті,  що  на  клумбі  –  ружі  й  усілякі  потрошки  –  флокси,  хризантеми,  айстри  та  тюльпани,  лілії,  нарциси,  мальви-отамани.  
Якось  старша  дочка  Діана,  коли  їй  було  чотирнадцять  років,  пішла  до  магазину  по  хліб  та  масло.  По  дорозі  спіткнулася,  впала  і  побачила,  що  біля    її  ніг  лежать  три  камінчики  –  зелений,  жовтий  та  червоний.  Тільки  хотіла  підняти  їх,    щоби  взяти  собі,  аж  почула    голос:
- Можна  взяти  тільки  один.  Зелений  візьмеш  –  багатство  знайдеш.  Жовтий  вибереш  –  мудрість  здобудеш.  А  червоний  підіймеш  –  любов  у  серці  носитимеш.
- Візьму  зелений,  -  мовила.  –    Багатому  легко  в  світі  жити  –  що  хоче,  те  має,  хоче  працює,  хоче,  відпочиває.  
Та  й  підняла  зелений  камінь.  Два  інших  одразу  щезли,  мовби  їх  і  не  було.
Коли  повернулася  із  магазину,    сховала  надійно    камінчик,  нікому  нічого  про  нього  не  сказала.
Три  камені  побачила  на  дорозі  в  той  день  і  дванадцятирічна  середульша  донька  Оляна  в  той  час,  коли  поверталася    зі  школи  додому.  Вона    вибрала  жовтий  камінь,  її  цікавила  наука,  тайни  Всесвіту.  Оляна  теж  поклала  камінь  у  надійне  місце    й  нікому  із  членів  родини  про  нього  не  розповіла.
І  молодша,  десятирічна  Квітана,    нікому  не  похвалилася  несподіваною  знахідкою.  Вона  також  в  цей  день  побачила  три  камені,    коли  годувала  голубів  у  парку.  Кинула  шматочки  хліба  птахам,  а  на  брук  впали  камінці.  Вибрала  з-поміж  них  червоний.  
Минув  час.  Старша  сестра  виросла,  продала  камінь,  отримала  за  нього  мільйон  гривень,  побудувала  завод  по  переробці  сміття  за  містом,    вийшла  заміж  і  стала  найбагатшою  особою  у  своєму  районі.  Середульша  теж  свій  камінь  продала,  гроші  вирішила  потратити  на  здобуття  знань.  Поїхала  до  столиці,  вивчилась,  зробила  якийсь  винахід  у  космічній  галузі,  стала  завідувачем  дослідної    лабораторії  при  столичному  університеті,  а  ще    відомим  у  світі    науковцем.  А  молодша  свого  каменя  не  продала.  Вона  закінчила  школу,  вивчилася  на  вчительку  початкових  класів  у  місті  своєї  області  (змалку  мріяла  обрати  цю  професію)  і  стала  навчати  діток  –    вчила  їх  здобувати  знання  та  вміння,  а  ще  бути  людиною.  Молодші  школярі  любили  її,  квіти  приносили,  цукерками  пригощали.  Як  тільки  Квітана  Зореславівна  (так  її  тепер  стали  називати)  чула,  що  хтось  в  окрузі  має  якесь  горе  чи  важку  недугу,  то  зачинялася  у  своїй  кімнаті,  витягала  камінь  зі  шкатулки,  яку  тримала  під  матрацом,  і  просила:
- Камінець-камінець,  милий  Божий  посланець,  Поможи  тій  (називала  ім’я)  бідній  людині.  
І  ставалося  чудо.  Але  воно  –  це  чудо,  могло  ставатися  тільки  один  раз  на  місяць.  Тож  Квіта  мусила  думати,  кому  ця  допомога  найбільш  потрібна.  Її  камінчик  допоміг  дівчинці,  яка  мала  мати  важку    операцію,  хлопчику,  що  попав  під  автівку,  жінці,  у  якої  згоріла  хата,  чоловікові,  якого  обікрали  злодії.  Допоміг  врятувати  дитину,  яка  мало  не  потонула  в  озері,  дідусю,  який  заблукав  у  лісі  –  пішов  по  гриби  і  не  повернувся  додому,    діткам-сиротам,  які,  втративши  маму,    знайшли  нову  хорошу  сім’ю,  парубку  з  бідної  сільської  родини,  який    писав  гарні  повісті,  але  ніхто  їх  не  брав  у  нього,  щоби  друкувати.  Його  твори  стали  виходити  після  того,  як  Квітана  попросила  в  камінця  про  це,  ще  й  здобули  популярність.    
Минуло    тридцять  три  роки  з  того  часу,  як  кожна  зі  сестер  вибрала    собі  по  камінцю.  Дві  старші  сестри  створили  сім’ї,  а  молодша  жила  одна.    Вона  доглядала  за  батьками,  поки  ті  не  відійшли  до  вічності.  Якось  до  кабінету  Діани  –    директорки  сміттєпереробного  заводу,  прийшла    жіночка  –  старенька,  бідно,  але  чисто    вбрана  й    акуратно  зачесана.  
- Що  ви  хочете?    -  спитали  її  на  рецепції.
- Хочу  попросити    допомоги  у  вашого  директора.
- Скільки?
- П’ять  тисяч  гривень,  на  ліки  для  внучки.  Її  батьки  усе,  що  мали,  витратили.  І  я  давала.  Але  скільки  в  мене    тієї  пенсії?  
- Прийдете  завтра.  Директорки  сьогодні  на  роботі  немає.  
Прийшла  та  бабуся    на  другий  день,  а  директорки  знову  на  заводі  немає.  Прийшла  на  третій  –  не  може  прийняти,  має  поважних    гостей.  Буде  ними  опікуватися  до  кінця  робочого  дня,  а,  може,  й  довше.  Четвертого  дня  не  пішла  старенька  до  Діани.    Чого?  Пішла  до  Оляни.  Та  якраз  приїхала  до  рідного  міста  на  запрошення  мерії.  Їй  мали  грамоту  вручати  –  почесної  мешканки.    Побачила  бабця    її  під  в  центрі  міста  –  прогулювалась,  звернулася:
- А  чи  не  могли  би  ви  мене,  вельмишановна  пані  вислухати?
- Що  трапилось?
- У  мене  внучка  хвора.  Їй  допомагають  тільки  коштовні  ліки,  а  грошей  на  них  немає.  Все,  що  мали  батьки,  витратили.  І  я  давала,  що  могла,  з  пенсії.  Шкода  дитини.  Є  шанс,  що  житиме,  як  буде  приймати  ці  ліки  ще  хоч  би  зо  два  місяці.  
- А  скільки  грошей  треба?
- Десять  тисяч.  
- О,  ні,  таких  грошей  я  не  можу  дати.  Візьміть  сто  гривень.  І  хай  Бог  помагає  вашій  онуці.  
Взяла  бабуся  гроші,  заплакала.  Іде,  сльози  котяться,  аж  тут  на  зустріч  їй  Квітана  йде.    Побачила  заплакану  бабцю,  спинила  її:
- Що  з  вами?  -  спитала.
- Внука  дуже  хвора.  А  грошей  немає.  
Квітана  не  могла  попросити  в  каменя  про  допомогу  для  хворої  дитини,  бо  цього  місяця  вже  просила  за  сусідського  хлопчика,  що  впав  із  вишні  і  зламав  ногу  у  двох  місцях.  Кістки  у  хлопця  дуже  швидко  і  правильно  зрослися.  Лікарі  дивувалися.  «Що  ж  робити?  –  думала  Квітана.  –  Як  зарадити  біді?»  
- А  знаєте,  бабцю,  ходімо  до  мене.  Я  вас  чаєм  пригощу  з  пиріжками.  Щось  придумаємо.  
Повела  Квітана  Зореславівна  бабцю  додому  –  нагодувала,  напоїла.  А  коли  прощалися,    витягла  книжку  зі  шафи,  вийняла  з  неї  конверт.  Там  були    гроші.  Запропонували  їх  бабусі.
- Тут  якраз  десять    тисяч.  Два  роки  відкладала  зі  своєї    зарплатні.  Хотіла  поїхати  на  відпочинок  до  моря.  Але  вам  ці  гроші  більше  потрібні.  Візьміть.
Бабуся  взяла.  Поцілувала  вчительці  руку,  подякувала  та  й  пішла.  
На  другий  день  виявилось,  що  власниця  заводу  по  переробці  сміття  Діана  збанкрутіла.    Науковий  співробітник  Оляна  була  понижена    у  посаді,  яку  займала.  А  конверт,  з  якого  Квітана  витягала  гроші  і  який      ще    не  встигла  прибрати  зі  столу,  наповнився  грошима.  Вчителька    витягнула  їх,  перерахувала  –  рівно  сто  тисяч.  
- Чудо  Боже!  –  мовила.    -  Поїду  відпочивати  до  моря,  може,  навіть,  за  кордон.,  а  ще  накупую  книг  –      собі  та  дітям-сиротам,  провідаю  їх  у  сиротинці.  Несдарма,  видно,  зустрілася  мені  на  шляху  бабуся.  Чи  не  її  це  витівки?  -  звернулася  до  камінця,  який  витягла  зі  шкатулки.
- Так,  її,    -  вперше  заговорив  камінець.  –  Ця  бабуся  –  добра  чародійка,  та  сама,  яка  підкинула  тобі  та  твоїм  сестрам  у  свій  час  камінці  трьох  кольорів.  


 


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807580
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018


Надія Башинська

А СОЛОВЕЙ СПІВАВ…

А  соловей  співав...  видзвонював  на  гілці.  
Усіх,  хто  його  чує,  звеселяв.  
І  кожен  звук  пісень  його  прекрасних
далеко  було  чути.  

Так  лунав...  Що  заслухалися  всі  гори,
 і  плечі  розправляли  тут  ліси.
Стихала  річка  і  діброви,
 змовкали  інших  птахів  голоси.  

А  соловей  співав  в  садочку  на  калині.
Рум'яні,  ніжні  ягідки  її
теж  прислухалися  й  раділи,
і  соку  набирались  від  землі.
 
І  просинались  квіти  навкруг  хати,  
бо  зігрівав  той  спів,  мов  промені  ясні.
А  оберегом  стояли  біля  хати
стрункі,  кремезні  ясени...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807215
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 20.09.2018


Лілея1

МАНТРИ ОСЕНІ…

ЖОВТІЄ  СВІТ,  ЗЕМЛІ  ЗЕЛЕНЕ    ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ  ТРАВ  БРУНАТНИХ    ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ  РАНКАМИ  ВЖЕ  СХОЖЕ,
ДЕСЬ      ПАМОРОЗЗЮ    ДИШЕ  НА  ВІКНО.

ХОЧА,    ЩЕ  СОНЦЯ    СОННА-СОННА  КИЦЯ,
ДЕІНДЕ  ТОПЧЕ      КОВРИКИ  ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ    МАНТРИ  -  ЧУЄТЬСЯ    ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ  ДОДОЛУ  З  НЕБА    ПО  СОСНІ.
 
ТАКЕ  БЛАЖЕНСТВО  ОСЕНІ      ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ  ПОВІТРЯ  ШУМОМ      ЯВОРИ.  
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ    ДО  МУЗИКИ  І,  МОЖЕ,  
ЗМАЙСТРУЮ  МІНІ-ЧОВНИКИ  З  КОРИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Крилата

УРОК ПРИРОДОЗНАВСТВА

                                                                             ОПОВІДАННЯ
- Тема  нашого  сьогоднішнього  уроку  «Мішані  ліси»,  -  повідомила  учням  4  класу  на  уроці  природознавства  вчителька  Олена  Володимирівна  й  одразу  спитала:  
- А  що  таке  ліс?
- Хто  ж  цього  не  знає,  -  здивувався  Іван.  –  Ліс  —  це  територія,  де  ростуть  дерева,  кущі,  різні  трав’янисті  рослини,  гриби.
- А  ще?
- Це  місце,  де  живуть  тварини  –  звірі,  птахи,  плазуни,  комахи  та  мікроорганізми,  -  доповнила  Євгенія.  
- Так.  А  чим  корисний  ліс  людині?
Учні  одне  за  одним  підіймали  руки  вгору  і  відповідали:
- Він  дає  кисень,    а  поглинає  вуглекислий  газ.
- З  деревини  роблять  папір.
- Ліс  випиває &n