Мирося Іванюк: Вибране

Systematic Age

Лицарі Темної Вежі

Втекли  часи  Мерлінів  та  Артурів,
Джульєти  зникли  навіки  сліди...
Нас  розділили  кілометри  мурів,
Нас  об'єднали  присмаки  дощів...

Буває  гірко,  а  буває  смачно  -
Так  руку  виставляємо  на  двір...
А  вдома  сіро  -  ми  погоді  вдячні...
Реальність?  Чи  один  із  сотні  снів?

І  лицарі  свій  кодекс  поміняли,
Та  дехто  у  дворяни  перейшов...
То  вже  не  лицар...  Він  є  маргіналом...
Лиш  гроші  грають  роль  і  більш  ніщо...

Таких,  як  я,  живе  не  одна  сотня...
Таких,  як  я,  суспільство  лиш  мина...
Таких,  як  я,  стирають  в  прах  і  попіл,
А  також  наживаються  дотла...

Тож  довіряй  потрібним  адресатам,
Які  у  Темній  Вежі  проросли...
Для  нас  і  завтра  може  не  настати  -
Культури,  що  живе  на  самоті...

29.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655642
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


kutorlanova

На цвинтарях світанки найгарніші

[i](З  присвятою  вічним  My  Chemical  Romance)[/i]

Він  бігав  так,  як  можуть  лише  мертві,
По  витоптаних  доріжках  поміж  могил.
І  час  давав  до  ранку  кожній  жертві
До  того,  як  позбавити  її  останніх  сил.
І  мав  завжди  з  собою  пістолета…
[i]На  цвинтарях  світанки  найгарніші…[/i]
Коло  парканів  сухе  листя  і  газети.
І  тихі  кроки  у  в’язкій  могильній  тиші.
Він  знав:  давно  уже  нічого  не  важливо.
Бо  труп  ніхто  не  знайде  у  старому  ліжку…
[i]І  захід  сонця  тихий,  і  думки  щасливі…[/i]
Він  відкидав  тужливу  тінь  на  кам’яну  доріжку.
Він  брав  її  з  собою  на  щоденні  муки.
І  прикладав  холодне  лезо  до  зап’ясних  вен.
І  зупиняв  у  серці  біль  і  швидкі  стуки…
[i]Біля  воріт  шумів  старезний  клен.
Палило  сонце,  пахло  чебрецем…[/i]
Холодне  дуло  до  її  тонкої  шиї.
Зустрілась  кров  з  розжареним  свинцем.
Світанок  вмер  і  не  здригнулись  вії.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655578
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Holger Dolmetscher

И был я на балу у Сатаны… (необарокко)

И  был  я  на  балу  у  сатаны
и  видел  то,  что  каждый  не  увидит;
на  многих  даже  не  было  вины,
но  каждый  почему-то  был  в  обиде.
Широкий,  очень  длинный  коридор
был  в  страшном  замке  с  модным  интерьером:
на  сердце  был  неистовый  раздор.
Такое  чувство  -  пошатнулась  вера!
Но  веры  нет,  вернее  есть  она,
однако  -  самобытна,  но  коварна.
Уверенность  лишь  в  том,  что  жизнь  дана
каким-то  чудом  странным,  антикварным.
Невидимые  духи  жгли  костер
согреться  чтоб,  хотя  огня  полно  ведь.
Наверно  дьявол  -  на  язык  остер,
к  нему  слетались  плачущие  ведьмы.
Молили  о  пощаде  его  тень,
стенали  и  смеялись  в  жутком  страхе.
И  я,  судьбы  угрюмый  баловень,
родился  в  неприкаянной  рубахе.
Напополам  открыл  свое  нутро,
и  вот  хожу  и  на  себя  смотрю  я.
Где  сердце,  там  есть  ангел  и  добро
а  с  правой  части  -  дьявол  мне  рисует
и  жизнь  мою  земную  впопыхах,
мне  много  не  успеть,  борьба  лишь  светит.
У  ангела  я  где-то  на  руках,
и  дьявол  это  точно  уж  заметит.
Вот  реверанс.  Заблудших  танец  взял
в  свои  объятья  холода  и  жара.
Стою  на  месте,  будто  бы  застрял
и  так  по  жизни  -  вечная  "запара!"
Я  говорил  на  разных  языках
как  на  одном.  Вот  дьявольская  сила!
Но  боль  ушла,  рассеялся  и  страх.
И  я  искал...  но  нет  моей  могилы.
Лишь  кучка  пепла  после  жития
осталась  после  пламени  сожженья.
И  это  вся  история  моя,
она  -  про  все  одно  стихотворенье!
Виски  сжимало,  рвало  на  куски,
морочило  истерзанную  душу.
Но  за  какие  я  страдал  грехи?
Ведь  я  аскет  и  праведник  послушный.
Я  не  боюсь  ни  Страшного  суда,
ни  наковален,  ни  огня  жаровни.
Я  -  из  огня  и  воздуха.  Тогда
я  сгусток  мыслей  разных,  невесомых.
Окончен  бал.  Понятным  стало  все.
Проснулся,  в  небе  солнца  свет  и  манна.
Я  -  дьявол  в  это  мире,  и  спасен
в  моей  душе  отверженный  архангел!..

16.09.2015

Олег  Дакаленко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608334
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015


333

Я вас люблю

Я  вас  люблю,
Хоча  не  знаю,  як    вас    звати,
Не  знаю  ваших  друзів  чи  сім’ю,
Та  чи  зумієте  мене  ви  покохати.
Я  вас  люблю,
Не  за  колір  шкіри,  не  за  блиск  очей,
Та  навіть  не  за  красномовність,
Ваших  вогняних  речей.

Я  вас  люблю,
Бо  світ  без  вас,  не  світ,
І  я  у  світі,  вже  не  я.
Та  той    «привіт»  вже  не  «  привіт»,
Бо  нема  у  ньому  тебе,  тільки  я.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605032
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015