Чи довго миленька терпіти будеш?
Допоки ти носитимеш кайдани?
Невже усе життя горітимеш
в полоні вражої омани?
Я знаю, що ти завжди сильною була,
І мужньо зносила усі наруги долі.
Прийде, прийде колись священная пора,
Тоді вдихнеш на повні груди запах волі.
А зараз ти терпи, терпи – усе колись минає
Мине і крик, і гніт, і сльози сироти,
Яка самотньою примарою блукає
В пустелі голоду і вічної зими.
Візьми за руку свій народ, дівчино
І проведи крізь терни плачу та жалю.
Я вірю в тебе, вірю, Україно
За тебе, миленька, серденько віддаю.
Засвітить сонечко і збудить нашу волю,
Яка заснула десь далеко в темноті.
Я молю, браття, слізно молю Бога,
Щоби не дав Вкраїні зійти на манівці.
А зараз, братики, тамуймо віру,
бо віра – найсильніша зброя, що в нас є.
І не посміє кат зламати нашу мрію
На нашій земленьці ще воля запіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536452
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Ось я стою,навпроти ти.
Навколо люди,голоси.
Усі говорять між собою,
А ти мовчиш,і я з тобою.
Не мовчи!
Ранок цього не сприйме.
Він біль і сльози не розвіє,
Він душу твою не візьме.
Синє небо,дощ в зіницях,
Хаос,спирт,останні дні...
Усе,що хочеться сказати-
Зникніть,зникніть,зникніть всі!
Та ти мовчала і надалі,
Втупивши погляд в точку на стіні
І глибоко в очах блукали
Слова твої глухонімі.
Я спробував їх прочитати,
Та монолог раптово зник,
Забравши із собою тихо
Сірої маси гидкий крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304178
дата надходження 04.01.2012
дата закладки 03.11.2014
Дозволь мені хоч раз прокинутись зі сну
У світі, де нема ні спогаду про тебе…
Та ні, не дозволяй! Вже краще я засну
Навік! Моя печаль – усе, що серцю треба…
Ти хочеш – я піду! І більше не знайдеш
Ні вогника в очах, ані печалі ноток…
Скажи мені лише, чи ти колись прийдеш?
Бо так набридло вже тобі писати потай…
Дозволиш – я лишусь, принаймні ще на рік
І кожну поряд мить я житиму тобою…
Частково – маячня, частково – серця крик,
Та не наважусь я назвати це любов'ю…
Й смикнутися боюсь – себе цим видаю?
Ти ж знаєш хто я, так? Принаймні, маєш знати…
А я лише дивлюсь… І погляд твій ловлю…
Можливо, я люблю… Та тільки як зізнатись?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533816
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
А ми від вас йдемо красиво,
Закривши двері, міцно й назавжди.
Ридаєм потім і душа безсила
Та головне з усмішкою піти.
Щоб сліз твоїх ніколи не побачив
І не згадав усіх жаданних фраз.
Парфумів запах щоб назавжди втратив
Й вогонь, що ще жевріє на губах.
А ми йдемо, йдемо у невідомість
Аби забути слів брехливих смак,
Душа ж назад прямує, а натомість -
Шалений біль чекає на вустах.
Вона, як пташка, хоче ще літати,
Кохати міцно, як у перший раз,
А ти хотів їй крила обламати,
А ти брехав, брехав увесь цей час.
Що ж, милий, думаю, награвся,
То відпусти її, нехай біжить
Та ти у серце знову їй прокрався.
Вона ж без тебе, ні….не полетить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533591
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Вірші - моя єдина панацея.
від того часу як твій образ зблід
життя перетворилось на алею
минулих спогадів, маленьких чорних бід.
Й слова як вірус, щирості траншея,
яку з надією лишУ в тобі....
Вірші, як найніжніша орхідея,
як всі тонкі хвилини, що в добі.
Продовжуються знов шалені темпи,
і перехожі - як звичайні "ми" -
снують життям, не вловлюють моменти,
які захочуть потім віднайти.
Безкарно час намотує реальність
відтоді як твій обрис тихо зник.
Рядки складають нову над-буквальність
і роздирає все душевний крик.
І вже не так опале листя тішить,
дощі не так шепочуть як колись...
Ця осінь у душі безкарно пише:
"Це все". Востаннє очі піднялись
щоб знову не повірити - залишиш......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533596
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
В усіх рядках кожного з куплетів однакова кількість символів(включно з пробілами і розділовими знаками)
Я захоплений твоїм переносним храмом.
Зачарований цим, святішим з вівтарів.
Таким чистим, таким унікальним даром.
Я свідчу про земну богиню, яку узрів.
Бо не контролював, свою ж натуру,
Коли тремтяча рука кинула купюру.
Вниз на підлогу, перед твоїм,
Святішим з вівтарів на землі.
Я продав би душу та самооцінку,
По купюрі, як завжди, незмінно,
За кожний шанс твого поцілунку,
За твій смак, моя ти, безцінна.
І на цьому ж місці засвідчую,
Це, давно загублене прохання,
Про цю, найчистішу і магічну,
Земну богиню, свідчу негайно.
Я б продав душу, а ще самооцінку,
І по купюрі, за натяки, які даси,
За кожний шанс на твій поцілунок,
За лише смак взірця чорної краси.
Я розпродам, мою нещасну душку,
За купюри, будь-якого номіналу,
Через той апетитний, розкішний,
Твій смак, мого темного ідеалу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533304
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Чи потрібна мені ваша підтримка?
Чи я плачу за обіймами ваших рук?
Чи гріюсь я при згадці про вас взимку?
Запитайте про це мене на волапюк.
Чую: бринить ваша мова російська.
Ви хизуєтесь, що вона вам є рідна.
Поздоровляю: для неї ви свійська,
І фіксую: ви одна одної гідна.
А для мене є назавжди незмінним
Української мови шовком журчання,
В квітах стовбур мальви, буйство калини,
Солов'їні пісні - сердець калатання.
28.10.2014
Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533088
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Як хочу тиші... шквальної,
як взимку.
Самотності від незалюднених криниць
дворів.
Немов на чорно-білу знимку
хтось клацнув й почепив на пір"я птиць
і тиша зараз має власний вигляд,
і має два притомних кольори.
А більше їй не треба - скільки встигла...
бо решту барв вже жовтень відкурив
у парках,
у садах,
у шу́мах вулиць,
в моїм безсонні, в спогадах про "Ти",
і птиці поосінні вже й не зчулись,
як встигли знимки тиші рознести,
як перший сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533076
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Ой, ви, гори ж, мої гори,
Чи війна колись мине?
Ой, моя дівчи́но-зоре,
Проведи у ніч мене,
Я б хотів пісень співати
Лиш тобі, тобі одній,
Але мушу воювати
В нескінче́нній цій війні.
Я б хотів вірші писати
Лиш тобі, одній тобі,
Але мушу воювати,
Бо життя – у боротьбі.
І смертельний холод кріса
Замість тебе обійму,
Побратаюсь з темним лісом,
Пожаліюсь лиш йому.
Тут у горах зорі більші,
Ніж у вас в долині там,
Я б хотів складати ві́рші
Моїм сестрам і братам,
Замість того, щоб співати
Лиш тобі, тобі одній,
Залишаюсь воювати
В нескінченній цій війні.
2010
Пісня "НЕСКІНЧЕННА ВІЙНА"
https://www.youtube.com/watch?v=Vny-d65Fan4&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531432
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 28.10.2014
а їй так важко це все збагнути,
і щось так нестерпно у серці болить.
вона так шалено прагне його забути,
й безжальні думки зупинились на мить:
побачила сонце, відчула тепло,
зустріла легкий подих вітру.
на крилах надії її понесло
далеко з буденного світу.
забувши про все, зупинилась на мить,
чомусь захотіла вернутись,
так вже повелось, що в житті не щастить
і їй не вдалось повернутись...
їй було важко це все збагнути,
навіщо ось так він із нею вчинив?
вона хотіла про все забути,
а вітер до щастя двері закрив...
так чомусь у світі повелося:
хтось любив, комусь лише здалося..
не було й немає "нас",
хто любив - покаже час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533051
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014