ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ
(Діалог закоханих)
Поринемо в далеку епоху і відкриємо літературну сторінку, яку нам подарували наші слов’янські пращури. Перший наш літературний шедевр – «Слово о полку Ігоревім». Кожен із нас вивчав історію про половецький полон Ярославльського князя Ігоря і про тугу його дружини Ярославни .
За літописом князь утік із половецького полону, і повернувся до своєї вірної , ніжної дружини .
Ярославна: Не йди, благаю, Ігорю, не йди .
Хоч твій обов’язок і кличе до походу .
Я серцем чую – не минуть біди .
Чому ж ця рать іде до нас із сходу?
Князь Ігор: Я князь! Я- чоловік! Я серцем твій .
Для мене ти княгиня й дітям мати .
Тому й не можу оминути бій -
Я мушу відсіч ворогові дати .
На половецький шлях іде орда .
І палять всіх – дітей , жінок і кремлі.
І топчуть всі святі для нас місця,
Який я князь – як не стоятиму за землю?
Прощай… Прости. Чекай і вір в любов.
До тебе повернуся я з походу.
І навіть як проллю свою я кров,
За тебе все це буде… й для народу.
Ярославна: Візьми це пасмо русих моїх кіс,
На серці зберігай від Ярославни.
Й візьми з землі платочок – оберіг,
Який беруть всі русичі із давна.
Хай береже від спису й від стріли,
Й від злого ока й люті бусурмана…
Доки ти не повернешся з імли.
Моя душа – це не вигойна рана .
Князь Ігор: Тобі ми салютуєм Київ-граде,
За тебе йде мій полк на рать криваву .
За тебе, Ярославно, жінко.. мати
Іду в похід на горе, чи на славу.
О, мої, вої, йдемо ми на бій,
Хай кожен із дружини силу має.
Вперед, хай захища Дажбог,
В похід ! До бою Ігор закликає.
( Виходить разом з русичами в похід )
Ярославна: Минув вже тиждень, місяць… день у день,
Вже листопад зимові шле нам коні.
Про цей похід не складено пісень.
Бо князь конає в половців в полоні.
Якби могла, летіла б я туди,
Щоб своє серце князеві віддати.
І мої руки списа б і меча
Могли б на мого ворога підняти.
Якби боги хоч крилоньки дали,
Летіла б я зигзицею над полем,
Я князю хліба принесла й води.
Але я жінка – це покара долі .
Якби могла я вмерти на валу
І замість Ярославни, що тут плаче
З’явився князь неушкоджений, живий,
З грудей я б серце вирвала гаряче.
Я думкою з тобою, княже, мій,
Тебе я виглядаю сивий сокіл.
І доки ти не вернешся в мій дім
Стоятиму простоволоса тут і боса .
Мала це жертва. Згляньтеся, боги,
На мої муки жінки, що кохає…
Я вже вдалася до молитви й ворожби .
Хай Ігор мій з полону повертає.
(чується звук сурми і Ігор повертається із походу)
Князь Ігор: Я знову тут. До тебе йшов …Я твій.
Хотів померти з туги за тобою .
Я повернувсь… пробач мені цей біль -
Не переможцем, Ярославно, не героєм.
Ярославна: Ти посивів, ось зморшка пролягла.
І я мов тінь, стужилась за тобою.
Не погарнішала, змарніла, та твоя
Й щаслива я безмірно, мій герою.
Я не звитяжця ждала - страх покинь .
Не князя, що скорився у полоні .
Твоїх очей хотіла бачить синь,
І цілувать натруджені долоні.
Хотіла батька бачити дітей,
Й мого єдиного коханого у світі .
Я скільки виплакала днів й страшних ночей,
Боюсь зі щастя вмерти в оці миті .
Князь Ігор: О, Ярославно, люба, хай роки
Зітруть обличчя наші із сувоїв.
Про твою вірність дійдуть крізь віки ,
Казки й легенди гідні всіх історій .
Не мій похід, не половців полон
У літописах буде наших славних.
Жіноча вірність, відданість, любов …
А сльози й плач в Путивлі Ярославни.
Лютий 2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619730
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Поэтесса Монро вызвала меня на поэтическую дуэль. Я принял вызов. Прошу всех поэтов в секунданты)))
В городском саду они встречались.
Был прекрасен предосенний сад.
Там на ветках яблоки качались,
Источая дивный аромат.
Но едва прелестная студентка
Прелести раскинула в траве,
Яблоко одно сорвалось с ветки,
Больно долбанув по голове…
-Как вы смели? Кто позволил драться?
Почему смеётесь вы, нахал?
Перестаньте, наконец, смеяться,
Будто вас «нечистый» покусал!
Я сейчас сама вас искусаю!
Чем бы запустить мне в вас, урод?
И опять она в него бросает
Злополучный переспелый плод
(Монро)
.............................................................
Ах, очаровательная донна!
(Как еще студенту Вас назвать?)
В полном соответствии с Ньютоном
Силу притяжения познать
(В притяженьи- дьявольская сила)
Вы со мною можете сейчас.
По "Закону притяженья милой"
Яблоко "поцеловало" Вас.
Как до тела Вашего добраться?
Милая, ну Вы же не Ньютон!
Физика мешает раздеваться?
Ладно, хватит! Объясню потом!..
...их научный подвиг в "Могилянке"
В качестве примера приведут-
Притяженья силы на полянке
Изученье в городском саду...
(Серго Сокольник)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605338
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
[u]Три роки в "Клубі Поезії".[/u]
[i]Можна було б написати більше і краще, але частіше я пишу так як відчуваю.
Я прочитала про цей сайт в журналі "Дніпро" за лютий 2009 року, прочитала і забула, бо тоді я ще не знала, що через два роки матиму і комп"ютер і інтернет (хай і не якісний).
Коли складала свої "архіви" знайшла той номер "Дніпра", і, вересневого вечора, боязко зареєструвалась тут три роки тому.
Пам"ятаю, як я раділа і усміхалась (пару днів)), коли мій віршик про осінній ліс прокоментував САМ Євген Юхниця, мені навіть мама не повірила спочатку, а потім порадила дивитись щоб не вкрали моїх віршів:). Але я вже знала, на сайті "Клубу поезії" не крадуть, а пишуть твори і діляться ними залюбки. :)
А ще я тут зустріла друзів, без чиїх листів не уявляю свого життя...
Вже пізно, треба спати, тому коротко кажу:
ДЯКУЮ - авторам з "взаємобілих" списків:), усім хто читав і критикував, лишав після прочитання коментар підтримки.
СПАСИБІ - тим чиї прекрасні твори читала в "Клубі поезії".
Особлива подяка молодим авторам - я щаслива від знання того, що ви такі є в нас, в батьків і в України.
Так, на цьому сайті я не раз "відкривала Америку" для себе... Кожен прочитаний вірш чогось вчив, (навіть найпаскудніший).
Окремо вдячна творцеві сайту за ідею і адмінам за виконання.
Допоки люди пишуть твори і читають - вони не байдужі. Тож всім бажаю натхнення і приємного прочитання творів співклубників.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522911
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 19.08.2015
Тонкой кистью в солнечных лучах
Нарисую дым от листьев недотлевших
На рябиновых изломанных ветвях
Гроздья ягод, чудом уцелевших.
Нарисую неба синеву,
Серп луны, исчезнувший с рассветом,
Сочную зеленую траву,
Перепутавшую осень с теплым летом
На картине хватит места лишь двоим
За столом в заброшенной беседке
Ветер с севера, октябрьский горький дым,
Листья яблонь – желтые монетки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368977
дата надходження 06.10.2012
дата закладки 19.10.2014