[i]О, як ствердно, в унісон звучить
ця чарівна пісня на слова Л. Глібова
із уст Хоми!..[/i]
[youtube]https://youtu.be/XRP4fjKCbHE[/youtube]
[i][b][color="#7d0679"]живе усе жадає жадно жити –
такий закон органіки… Й сміття
до глибини не здатне зрозуміти
генеалогії родинного буття
і хай стинають все живе… Під корінь –
напалмом спаленої вщент землі…
Гієна війн, і лють голодоморів
для більшості ще, певно, замалі?
На жаль, не раз
гнобили нас…
й гнобити
ще потужаться
не раз.
Міцнішими ж стаємо ми щораз,
як з ярем вириваємось нараз!
Щораз
здіймається над пнями поросль
з води живої – чистої роси…*
Недарма ж пращурами в нас є орій
і вої незвитяжної Руси!
Тож дякувати маємо уклінно
краплиночкам… криштальної води,
щоб дітям нашим прийшлим неодмінно
в майбутньому уникнути біди.[/b]
[/color]
14.09.2021
_________
*Вислів «з роси та води» означає побажання
доброго здоров’я, багатства, добробуту, врожаю.
А пенечок той - спостереження і світлина автора. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925165
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 16.09.2021
Коли уранці сонечко всміхнеться
І птахи защебечуть у гаю.
Пісенним хором пісня розіллється,
А я на зустріч пісні тій піду.
Пісенні звуки промовляє річка,
Несе її зваблива течія.
І сонячне проміння, наче стрічка,
Вплітається в блакитні небеса.
Підхоплює мотив веселий вітер,
Несе його на луг і в береги.
Заслухались мелодією квіти,
І так стає красиво навкруги.
Для мене навіть шелест листя - пісня,
Веселий джмелик додає акорд.
Через паркан троянда перевисла,
Вмостивсь метелик ніби справжній лорд...
А коли нічка завітає в гості,
Засвітяться зірки, мов ліхтарі.
Навіть й тоді летітимуть у простір,
Мелодії, що грають звіздарі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918153
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 30.06.2021
Зникає лі́та
сонячне нами́сто.
Горни́ся на прощання.
Обійми...
Як урочи́сто
пахне прілим ли́стом,
коли гірчать мовча́нням
полини́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912093
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021
Вже дзвонять дзвони Великодні! Сягають святості Небес!
Осанна лине в світ Господній - Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Цю вість голосять всі дзвіниці! Хвалім Воскреслого і ми!
Святкуймо вкупі, наодинці; радіймо з усіма людьми!
Несімо мир, добро та щастя, даруймо милість, благодать,
Нам по ділах усе воздасться - чесноти ці впервах стоять!
Хай милосердям шлях ваш слеться, хай благовістить вами Бог,
У чистих помислах ідеться шляхом житейським без тривог,
А якщо й навіть хрест упаде на ваші плечі - йдіть мети!
Несіть його, Христос покладе у серце силу, щоб нести!
Вклякнімо в щирості душевній до прийняття усіх тривог -
Христос Воскрес і ми воскреснем, на це віддав го людям Бог.
12.04.2021 Португалія
фото з нету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910865
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
[i]Згадай рибацький човен на воді,
Як першим почуттям серця кричали.
Вертали ми з уловом небувалим
на хвилях із безхмарних сновидінь.
Під сонячним мазком вода дзюрчить,
Малює нам тепло бентежно-раннє,
В два голоси сміялося кохання,
До берега на веслах ідучи.
Озерно-чисті, ніби з кришталю,
Вражали очі, виткані із сині.
Під бриликом – весняне ластовиння –
Здавалось, все життя його люблю.
В’юниться сріблом у човні улов,
Тріпоче серце рідне твоє близько.
І долітають з весел теплі бризки,
Як добре, що колись таке було!
Червоний човен, капелюху в тон,
Тепер старий, без нас осиротілий.
І тільки досить часто чайка біла
Доносить нам цей підлітковий сон.[/i]
[b]На вёслах юности[/b] /рус./
Ты помнишь нашу лодку на воде?
Как первым чувством нам сердца кричали?
Шли к берегу с уловом небывалым,
И с облака стрелой Амур задел.
Любовь, казалось, о себе кричит
В два голоса, идя на шумных вёслах,
Мы так с тобой изображали взрослых,
Что улыбалось солнце сквозь лучи.
Глаза твои, как в озере вода,
На носике – любимые веснушки,
Панамку ветер сносит на макушку –
Не позабыть миг счастья никогда.
На лодке рыба блещет чешуёй,
Прохладой с вёсел долетают брызги,
Ты их встречаешь громким, диким визгом –
Но всё равно рыбачишь ты со мной.
Был красный борт твоей панамке в тон.
Теперь он стар, на берегу скучает.
А нам с тобой несёт на крыльях чайка
Наш светлый, тёплый, подростковый сон
/Надихнула картина Шеррі Валентини Дейніс, Великобританія, 1956/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910897
дата надходження 13.04.2021
дата закладки 13.04.2021
Не бійся, вперед ідучи,
Сумління пильнуй від гріха.
Запнешся в дорозі ти, чи
Чужа тебе спинить пиха,
Чи, після важкого шляху́,
Твого не впізнають лиця,
Ввімкнувши байдужість глуху...
У поміч — рука тобі ЦЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909076
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
Сьогодні я зустрів Весну,
Вона мене зачарувала,
Тепер я мабуть не засну,
Одного погляду так мало.
Коли в душі дзвенять пісні,
І серденько співає зрання,
Ми всі завдячуєм весні,
Ми всі завдячуєм коханню.
Дзюркочуть весняні струмки,
Пісні відродження співають,
А я для Неї залюбки,
Свої пісні й вірші складаю,
Сьогодні я зустрів Весну,
Вона мене зачарувала,
Тепер я мабуть не засну,
Її душа "Люблю" сказала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908151
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Ти промов коханий хочаб слово.
Зорепади падають вночі,
Веде місяць з зорями розмову.
У тумани заховався ліс,
Мов горох, на трави впали роси.
Звуки по діброві розлились,
Вітер розмарин вплітав у коси.
Приспів:
А я нічку мій коханий і тебе дуже люблю,
Заживуть на серці рани, подаруй любов свою.
Нехай місяць світить ясно, посміхається зоря,
Збережемо своє щастя, ти лиш мій, а я твоя.
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Розмовляй зі мною допівночі.
Про кохання тихо шепочи́,
Подивися милий в мої очі.
До нас місяць човником пливе,
Ти мене до себе пригортаєш.
У серцях любов наших живе,
А душа, душа тебе кохає.
Приспів:
Не мовчи, ти тільки не мовчи,
Подаруй мені ковток любові.
Подаруй від серденька ключі,
Хай звучать мелодії казкові.
Хай почує про кохання гай,
Хай озвуться голосно трембіти.
Я тебе, тебе кохаю знай,
Так ніхто не буде більш любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908171
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 16.03.2021
[i]Весно, весно,
світе милий...[/i]
[youtube]https://youtu.be/5b_98Uy38Dk
[/youtube]
[i][b][color="#7a0659"]Прокотись в мені лавиною
грому весняно̀го і дощу…
Піснею пій лебединою,
а не доспіваєш – я прощу.
Прокидайся в серці правдою
про минуле, де мій рідний край.
не явись до мене вадою,
болю про неправду не завдай!
Прорости в мені л ю б о в і ю
до всього, що має добрий чин,
чуйністю до вади босого,
що ганьбиться в людях без причин…
Як заснеш в мені надовго долею,
не ходи до мене ночувати,
во́лячи, не во́ль лінивих волею –
доле, геть підеш з моєї хати!
Розцвіти в житті моїм калиною,
принеси до серденька плоди,
щоб не став у полі я билиною…
Як не так – до мене не ходи[/color]![/b]
1.03.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906553
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно завжди коханих знайде.
Як весна в рідний край повертається,
Так й кохання стежиною йде.
Розквітає воно первоцвітами,
Посилає у серце тепло.
Розлітається білими квітами
Проростає неначе стебло.
Від кохання ніде не сховаєшся,
В унісон заспівають серця.
І мелодією розлітаються,
Найтепліші із вітром слова.
Воно ніжно до тебе пригорнеться
І цілунком своїм обпече.
Туркотітиме тихо, мов горлиця,
Шаль накине тобі на плече.
А ще буде чекати під вербами,
На місточку швидкої ріки.
Промінцями торкатиме теплими,
Даруватиме радісні сни.
Від кохання ніде не сховаєшся,
Воно вічно на світі живе.
До закоханих ніжно всміхається
І щоразу до себе зове...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906372
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[i]В натхнення незборимій силі,
Як в морі бачу я себе.
Мазками Муза на мольберт
Наносить шторму білі хвилі.
Несе вона у світлі мрії,
Мій світ рятує із руїн,
Знаходить істини мої,
А бриз морський печаль розвіяв.
В натхненні б’ється сила шторму,
Захоплення, шалений крик,
І запал, що в мені не зник
В самотній величі простору.
Немає розкладу в натхнення,
Є пристрасть від звучання слів,
Які душею переплів
В повітрі, що живе в легенях.
Поезії бурхливі води,
Небесний дар спрямую Вам.
… А бриз солоним обдавав
І ніжився від насолоди…[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906404
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 28.02.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk[/youtube]
Надворі тихо пада сніг,
Яка красива ця ідилія.
І вітерець в гілках притих,
Його спіткала меланхолія.
Не хоче він розваг в цей час,
Бо про життя своє роздумує.
Про це вже думав і не раз,
Буває інколи сумує.
Заплаче іноді в дротах,
Що він один, такий самотній...
Та раптом зірветься, як птах,
І знову ніби безтурботний.
І стане він, немов дитина,
Спішить так сум свій розігнать,
З дерев поскидує хустини,
Тепер його вже не впізнать.
Кидає сніжки в скло віконне,
То до берізки припаде,
То засумує без причини,
І знову в відчай упаде.
Присяде тихо на пеньочок,
І важко так чомусь зітхне...
" Прошу, спочинь від заморочок"...
Мене почує - і засне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905188
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
[i]Весна дарує всім тепло безмежне,
Кохання перше - молоді бруньки.
Тримай його в руках ти обережно,
Хай кріпне пагін сонячно-гінкий.
Твій крик душі – кораблик паперовий –
Струмками весен ранніх завітав.
І я відчула, ніби поклик крові
Мене до тебе кличе, Капітан…
В пралісу царство янгол-охоронець
Кохання човник радісно приб’є.
Весняним квітом тягнеться до сонця –
До тебе, любий, все єство моє.
Весна-красуня молодість поверне
В краю кохання, де серцебиттям
Пливе кораблик в чистоті озерній,
І квітне в веснах сила почуття.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905193
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Зимова ніч, камін у нім багаття,
А на столі два келихи вина.
Легкий шифон, твоє святкове плаття,
Усмі́шка на обличчі чарівна.
Там за вікном кружляє хуртовина,
Вона в цей вечір лишилась одна.
Нас зігріває вірність лебедина,
Тобою я п'янію без вина.
Коли торкаюсь до плечей устами,
То відчуваю той медовий смак.
Що залишився в квітах нектарами
І подавав закоханості знак.
Зелені очі з блиском оксамиту,
Я в них топлюсь, як бачу кожен раз.
Весна квітує в них і гріє літо,
А почуття гарячі гріють нас.
Не згасне той палкий вогонь кохання,
Він серце завжди й душу зігріва.
Для мене ти неначе зірка рання,
Дарує зорепадами дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903261
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 02.02.2021
Ти - доля моя, до якої ішла,
Як липа цвіла молочно.
Тоді я іще молодою була
Тепер я вже знаю точно:
Що з липи бувають не тільки меди,
Не тільки чаї духмяні...
Щоразу, коли я приходжу сюди -
А спогади манять і манять -
То волію більше ніде не ходить,
Ніякими в світі шляхами,
Бо бігали ми молодими туди,
Де липи лилися стежками...
Тепер лише чаю пахучого рай
Нагадує все вечорами:
І липень спекотний, і перший розмай,
І все, що було поміж нами...
Та тільки, мов яду, торкнуся, бува,
Я меду з цілющого зілля,
Болять мені ті, не для мене, слова
З чужого, на жаль, весілля...
Де музика грала і пісня лилась,
І танці - у кого як вийшло...
А я все пригадую мліючий вальс
Й стареньку заплакану вишню...
Стихали далеко десь співи гучні,
Чим далі - повільніші кроки,
Солодкі такі, ніби снились мені
У ті молоді наші роки...
А липа кипіла!!! А липа цвіла!!!
Не видно за цвітом нічого!!!
І я, пам'ятаю, щаслива була...
Тоді. Так давно. Біля нього...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І квітка на шпильці, й стрічка,
І тиха, як сповідь, нічка...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623516
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 07.01.2021
Я так хотів сказати, що люблю!
Щоб ти від мене ці слова почула,
Не було болю, розпачу, жалю,
Найщасливіша в цілім світі була…
Щоби іскрились очі кожен день
І усмішка ніколи не згасала,
А щоб душа, раділа від пісень,
Які би над колискою співала.
Та не судилось! Доля різний шлях,
А не рушник, встелила нам під ноги.
Ти часто так являлася у снах,
Що віршами ставали монологи.
З тобою я постійно розмовляв,
І що кохаю, вже давно признався!
Тобі спасибі, що є тим, ким став,
Що до без тями в тебе закохався…
05. 01. 2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900364
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021
[i] Kоханню...[/i]
[youtube]https://youtu.be/iM3rK86Y-nc[/youtube]
[i][b][color="#b80b79"]За синім лісом догорає день,
майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
що злинула,
немов орлан хоробрий.
У круговерті пражнього життя,
коли веселки райдужили мрії
й не лаштували шлях до забуття,
в зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
цілуючи усмак вечірні роси.
Здолати б нам ту відстань немалу,
сховавши тугу
у рясні покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам,
за обрій кличе
невгамовна осінь...
І зайві тут намолені слова...
Мовчання – красномовніше від ночі:
вже іншим пахне скошена трава,
в смерканні утопали
сни пророчі. [/color]
[/b]
19.08.2017
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900369
дата надходження 05.01.2021
дата закладки 06.01.2021
Тиша ридає в хустинку,
Мамі не спиться: «Мій синку…»
Бігли років ешелони:
Зубчик, наука, погони.
Юний такий, наче квітень…
Мама вже схожа на січень.
Що ж ти, війна, наробила? –
Я ж не тобі народила.
Я ж не тобі колихала,
Чом ти сама не пропала?
Глянь, які очі в дитини:
В мене такі й в України.
Глянь, який смуток без міри
В дім принесли мені. Звірі!
Роду струну обірвали,
Мало! Вам ще цього мало?
Плаче журливо берізка,
Дивиться син з обеліска
Юний такий, наче квітень,
Пахнуть війною там квіти.
Нічка задмухує свічі,
Мама – сама в цьому світі.
Що ж ти, війна, наробила? –
Я ж не тобі народила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900115
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
А ти як завжди промовчиш
І не промовиш а ні слова
В мені бентежно заболиш
У серця з розумом - розмова
А ти як завжди промовчиш
Бо нічого тепер сказати
В моєму серці - затремтиш
Як жаль що мусимо мовчати
31.12.2020 21:21:20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900124
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
І знову січень вечір розгорнув,
Укрив пів світу сірим видноколом.
Не йди у спогад! Ти давно минув!
Не підкрадайся щастям попід болем.
На все у світі є своя пора -
На кожне сонце зійде повний місяць..
І не кажи, що я в тебе була,
Не стукай в шибку, не тривож, не смійся.
Який цей вечір довгий та гіркий!
І ти примарно світишся з темно́ти,
А за вікном гойдаються гілки,
І десь за ними ти сидиш навпроти..
Фото моє, якось раніше)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900058
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Сміються-піють солов'ї,
Цвіте схвильована калина,
Радіють в небі журавлі,
Сміються квіти у долині.
В росі красуються жита,
Що морем розлились навколо,
До неба пісня ген зліта,
Малює сонце власне коло.
Моє то долі джерело,
Мого життя, мого натхнення,
Де рідні місто і село
Хвилюють душу мою й вени.
З цим кожен день буду стрічать,
Як казку дивну, особливу,
Й не стомиться світить свіча
Поки топчу життєве мливо.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900073
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Зустрінемось матінко, в Божій домівці.
– Ось, бачиш? Навіює нічка вже сон.
Мене пригорни, як колись, у дитинстві,
Торкнувшись моїх замережених скронь.
В обіймах твоїх почуваюсь дівчатком!
– Ти чуєш, як серденько ревно тремтить?
Чому неможливо пройти все спочатку?
Чому уві сні лиш дарована мить?
Кружляють невтомно годинника стрілки.
Без тебе, матусю, спливають літа.
Зі мною пройдись по знайомих стежинках.
– Ось, бачиш? Наш дім! Тут колись ти жила!
Поглянь навкруги! Небо в білих сніжинках.
На землю прийшли новорічні свята.
Згадай, як з тобою квітчали ялинку.
Була ти щаслива тоді й молода.
Давно оселилась між нами розлука,
Матусенько, нене, моя золота!
Дорослими стали твої вже онуки,
А в мене несталою стала хода.
Сутужно з роками нести зайву ношу.
– Візьми лиш за руку і міцно тримай.
Частіше волію зануритись в тишу,
Тепло оксамиту, квітковий розмай.
Та ти поспішаєш у Божу домівку.
Світанок тайком викрадає мій сон.
Чому так зрадливо скотилась сльозинка,
А вітер журливо завив за вікном?
– Матусю, не йди! Зачекай ще хвилинку!
Порадь, як триматись, коли бракне сил.
Але ти не чуєш, зникаючи стрімко,
В полоні небесних, осяйних світил.
А сніг припорошує мокру бруківку.
Вогні прикрашають скляні вітражі.
Свята новорічні, різдвяні щедрівки
І матінка рідна в казковому сні.
03. 01. 2021 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900110
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Ми не можемо вирвати жодної сторінки з нашого життя,
хоча легко можемо кинути у вогонь саму книгу (Жорж Санд)
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6PgiRF_GpU0[/youtube]
Книга життя, її не перепишеш,
І не пройдеш удруге жоден день.
І що пройшло, того вже не покличеш,
Згадати інколи ми зможемо лишень.
Чуже життя прожити неможливо,
Воно складне й у кожного своє.
Яке воно було, вже неважливо,
Та головне, воно було твоє.
Так хочеться заглянуть у майбутнє,
Але до нього нам іще іти.
Лиш в сьогоденні бачимо ми сутність,
І треба висоту в нім досягти.
І хай зоря осяє сьогодення,
Бо кожен день - життєва боротьба,
Тому воно і має таке ймення.
Життя не день, не ніч і не доба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900123
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 03.01.2021
Тобою я любуюсь, Ніжна Квітко,
Така у цілім світі лиш одна,
Любов прийшла, не знаю навіть звідки,
Серед зими розквітла вмить весна.
І розцвіли в душі троянди ніжні,
І в серці заспівали солов"ї,
На цілий світ лунає з серця пісня,
Про почуття несказані мої.
Квітує травень в посивілих скронях,
І б"є із серця щастя джерело,
Цілую ніжно я твої долоні,
Від щастя, навіть дух перевело.
Тобою я любуюсь, Ніжна Квітко,
Така у цілім світі лиш одна,
Тобою я живу, моя Лебідко,
Й чорніє в моїх скронях сивина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900000
дата надходження 02.01.2021
дата закладки 02.01.2021
[i][color="#f01111"][b]Дорогі друзі, в такий спосіб хочу
пртвітати вас зі святами Нового Року та
Різдва Христового! Щастя вам всім![/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/svsnQNbOe_k[/youtube]
[b][i][color="#7c0782"]Опісля ночі, ночі скрути й безнадії
йде ранок переможний по землі,
і прокидаються і сни пророчі, й мрії –
хай збудуться в досві́тчаній імлі.
Прокиньтеся ж від сну в житті щасливими –
нехай розтануть айсбергів льоди!
Хай змиється весь бруд рясними зливами,
щоб не попасти вам яко́сь туди,
де вас не ждуть з червоними трояндами,
де похвали й захоплення не ждуть,
де не висять слова подяк гірляндами,
де не у шані звичаї спокут…
Хай хлюпають у вас гормони радості,
панує в плоті задзеркалля транс…
Хай серце тоне у любові-святості,
в душі звучать Бетховен і Сен-Санс.
А в тілі вашому нехай снують мурахи,
немов вас там, у небі ще щось жде,
і не чіпляються до вас нудьга і страхи,
й ніщо вам не загрожує ніде.
То й є та невидима теорема щастя,
довести котру вдасться краще вдвох…
Прийміть в своїй душі,
як в храмі,
те причастя –
й вам допоможе милостивий Бог.[/b][/color]
30.12.2020
_________
Прикраси на ялинку - з інтернету:
курсором клікніть на лебедя![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899782
дата надходження 30.12.2020
дата закладки 02.01.2021
Апетитно пахне з печі.
Під Вертепу сміх та спів,
Ждуть смаколики малечу,
Сяє Зірка у Святвечір -
Божий Син цей світ уздрів!
Людям день останній посту
Дозволяв дванадцять страв.
І прощати (хоч не просто!)
може, слово часом гостре,
хто раніше ображав.
На Різдво усі бажання,
добрі мрії – до снаги.
Йде Вертеп з колядуванням,
всім розносить віншування –
Сяє Зірка крізь сніги!
Дідуха під рушниками.
Вабить мед - кутя-нектар…
Ллється затірка мисками,
Пахне хлібом, пиріжками,
в кухлі – запашний узвар.
А вареники в макітрі
ще підсилять колорит.
Пахне святістю в повітрі.
Люди – в радісній молитві:
Народивсь Ісус на світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897280
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 06.12.2020
Карбує час життєву кожну мить,
Уписуючи все в свої скрижалі,
І чути звідти, як Дніпро шумить:
То козака в похід він виряджає.
Не раз, не два доводилось ходить
Козацтву, щоб спинить ворожу зграю,
Тож наші землі – боротьби плоди,
І груди мої гордість розпирає.
Коли загляну в сиву далечінь,
Ізвідки проросло й моє коріння,
Молюся мимоволі при свічі:
«Дай, Господи, нам сили і терпіння,
Щоб Україна вистоять змогла
У боротьбі, що тягнеться віками,
Здолаєм таки хижого орла,
Бо ж навчені іздавна козаками!
18.11.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895954
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Пускало мильні кульки дитя в лузі,
В них – спогад – ми прийшли по кропиву,
Її збирає заклопотана бабуся,
Для неї кращі кущики дивлюся –
Бабуся – в рукавичках… голіруч не рву.
Укриті листя й стебла волосками,
Добряче жалять руки, мов вогні.
Та борщ із вітамінними листками,
З сметаною, яєчними жовтками –
Корисний людям для здоров'я навесні.
Милують око коси у берізки…
Я рву в мішечок зелень для кролів
та для вертлявої малої кізки,
Дідусь для мітел нарізає різки,
І гріють пахощі духмяної землі.
Веселка виграє в дощу краплинах,
Як в бульбашках, на різні кольори.
Весняне сонечко пече у спину,
Я - безтурботно-радісна дитина,
Ліс-молодняк стоїть... що зараз весь старий.
… Вже вдома борщ бабусин вистигає...
Скоринка хліба з печі запашна...
І пахнуть звіробій та м'ята в чаї...
Як шкода, що з життя тепло зникає –
Мій спогад - кулькою намріяна весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895772
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Квітують мальви у саду,
Неначе мамині долоні,
До них на сповідь я іду,
Запорошило снігом скроні.
Мене чекає тут давно,
Сумна осиротіла хата,
Через причілкове вікно,
Мене тут виглядала мати.
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені
У тій далекій стороні,
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені,
У тій далекій стороні.
Залишив вас давним-давно,
Поїхав я шукати долю,
Неначе кадри у кіно,
Життя пройшов немов по полю,
Топтав неходжені стежки,
Тужив у спеку і в морози,
Я тільки спогадами жив,
Ковтав рясні солоні сльози.
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені,
У тій далекій стороні,
У тій далекій стороні,
Ви часто снилися мені,
Ви часто снилися мені,
У тій далекій стороні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895788
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Гарцює осінь всюди: тут і там –
То падолистом, то дощем проллється,
Свої накази роздає вітрам,
Буває, й сонцю раптом посміхнеться.
А як дотрусить яблука в саду,
Яри й долини в марево сховає,
То буде виглядати Коляду,
Тоді вся Україна заспіває.
18.11 2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895815
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
[i]Ти для мене – небо волошкове,
трави, що схилились до стежини,
нерозквітлі хмари в стиглім житі,
що ведуть замріяну розмову.[/i]
Наше щастя буде голубіти
ароматом затишної днини
і медовим квітом конюшини,
запашним, небесно-полиновим.
[i]Шлях в блакиті стелиться піснями –
з небокраєм злився чебрецями.
світ мого кохання – квітне знову.[/i]
У повітрі над житами гусне
Волошково-неозорий усміх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894060
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Тихенько доживала дні свої,
Що оживе уже не йняла віри...
Надбала хата споминів без міри
Тож снів до неї надились рої.
У снах тих знову чула голоси
І тупіт ніг дитячих по долівці,
Десь за вікном вовтузилися вівці
І гавкотом курей лякали пси.
І господиня накривала стіл,
І кашляв дід старенький на лежанці,
Проміння сонця плуталось в фіранці,
І "розрізало" затінок навпіл...
Та що це?.. У печі горить вогонь,
Мов серце реанімували хаті.
Дарунком — неочікуване свято
Із небайдужих трепетних долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894201
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Не журавлиний клин –
Літа мої летять
Між хмар важких і блискавиць шалених.
Назустріч – часу плин
І простір для звитяг –
То доля, що призначена для мене.
Не журавлиний клин
Чорніє поміж хмар –
Журба моя за тим, що вже минуло,
А там – гіркий полин,
І спека, і зима,
І роки, що екватор перетнули.
Не журавлиний клин
Тривожно прокричав –
Пісні останні осені моєї,
І сльози потекли,
Втопивши всю печаль,
Щоб я не поверталася до неї.
8.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892222
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[i][b]Tth[/b][/i]
* * *
[i][b][color="#8a078f"]Люблю я дощові осінні ранки,
як краплі в дах вистукують той ритм,
що з тіла лінь жене як ночі бранку
і будить в нас природний колорит.
Люблю я дощові осінні ранки,
коли земля прийме останній душ,
щоб в ніжнім ліжку взимку спозаранку
здійснити мрії ненаситних душ.
Люблю я дощові осінні ранки
й розмову з ними – грішну і святу,
коли душа лікує в серці рани
й вертає вкотре втрачену цноту̀...
Люблю я дощові осінні ранки,
коли мені вже... явно не до сну,
й коли не сплять таємні забаганки –
до себе кличу
приспану весну.
Люблю я дощові осінні ранки...[/color][/b]
19.10.2020
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892160
дата надходження 19.10.2020
дата закладки 19.10.2020
(Акровірш.)
[b]Я[/b] попрошу у Осені мотив…
[b]П[/b]родюсер-Вітер рознесе ці ноти.
[b]О[/b]бов’язково їх почуєш ти,
[b]П[/b]ро почуття, які не побороти…
[b]Р[/b]озкрию в пісні все своє тепло,
[b]О[/b]бійми даруватиму я серця,
[b]Ш[/b]аріється калина, б’є чолом:
[b]У[/b]се кохання – в пісні щедро ллється…
[b]У[/b]смі́шка сонця – ноти звеселя,
[b]О[/b]чей мій промінь у твої пірнає.
[b]С[/b]піває про святу любов земля,
[b]Е[/b]нергія – велична та безкрая…
[b]Н[/b]іколи у житті не розлучить
[b]І[/b]скристе та жертовне спільне світло.
[b]М[/b]іж нами вічно тягнеться в блакить
[b]О[/b]сіння квітка, що на двох розквітла.
[b]Є[/b]днає Осінь душі та серця,
[b]Ї[/b]ї мотив – це доброта Творця…
(Художник - Леонід Афремов.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892051
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 19.10.2020
[i]Дощем порадувало,
а сьогодні - туман...[/i]
[youtube]https://youtu.be/c81FhXKGhBk[/youtube]
[i][b][color="#a8098d"]Туман Хрещатиком розлігся,
немов лінивий сивий кіт,
що молока ущерть напився
і вивернув навказ живіт…
Хотілось би, щоб стало ясно,
щоб світ зорав той переліг
між сміховинним і прекрасним,
щоб кіт срамотний в лігво ліг.
…Туман залив усю столицю –
глухі провулки й весь проспект.
Німі, понурі, сірі лиця
не творять Києву респект,
що здавна вартиий міста слави,
що описав в свій час Боян, –
столичний град тої держави,
яка єднала нас, слов’ян.
Та здійметься ще буйний вітер
й розвіє начисто туман...
Й оту сирятину по світу,
що сіє в голови дурман!
Й розквітне наша Україна,
її величний стольний град,
й відродиться пра-пра-родина,
розкрилить крила брату брат.[/color]
[/b]
08.10.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891111
дата надходження 08.10.2020
дата закладки 13.10.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 02.10.2020
Осінній ліс зустрів мене тривожною тишею, запахами прілого листя та пахучої хвої, яка, неначе, через дрібне сито, просіювала сонячне проміння, що лилось із небесної сині і зігрівало прохолодне повітря та гілки соснових крон, котрі злегка погойдувались, коли налітав легенький вітерець і зривав суху галузку, недбало кидаючи її додолу на вкриту подекуди зеленим мохом чи травою, уже позначену золотистими барвами, землю.
Між усім цим осіннім розмаїттям виглядали шапки грибів, як отруйних, так і їстівних. Ось там, під густою гілкою молодої сосни, заховалась родина коричневих маслят, поруч череда червоних, у білу крапинку, небезпечних мухоморів, а трішки далі, під осикою, жовтенькі, як світло вуличного світлофора, сироїжки. А під величним дубом, котрий статечно нахилив аж до самої землі дужі віти, знайшла собі прихисток красива пара білих грибів.
Білі гриби сивими голубами прихилили голови один до одного та споглядали навколишній світ, а він не радував ні їх, ні інших грибів, бо поруч них уже лежали спиляні дерева та скинуті на велику купку обрубані гілки.
Краялось від внутрішнього болю і моє серце, я йшла понівеченим лісом і не спізнавала знайомої мені з дитинства місцевості, а той ліс, котрого ще не торкнулась нищівна рука людини, щиро обдаровував мене грибами і я від душі дякувала йому за його щедрість до мене та до інших людей і навіть до тих, хто так бездумно-жорстоко позбавляв його одвічного простого права - дихати і жити.
18.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889096
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 19.09.2020
Так непомітно вересень підкрався
І осінь плавно літо замінила;
Недавно ще дитиною я грався -
Вже в армію батьки проводять сина.
Проводять сина в лагідних обіймах,
І батько руку стис в тривозі сину;
В житті не так, як бачимо ми в фільмах,
Бо кожен відчуває з нас провину.
Автобус рушив вільно у дорогу,
В круту дорогу мужності і сили...
Та в снах завжди до рідного порогу
Мене рожеві спомини носили.
19 вересня 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889148
дата надходження 19.09.2020
дата закладки 19.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2020
Кличе липа у гай
ароматом медовим,
Де справжнісінький рай
просто неба, казковий
Де повітря тремтить
в серцевидному листі,
Пісня бджілок летить
дивовижно, врочисто…
Чи так славлять свій край,
чи оспівують літо…
Та душа просить: «Грай!
Милу́й, сонячним цвітом.
Хай небесна блакить
ніжить хусточку крони,
Комашня гомонить
про природи закони…
Сонце руки свої
простягає крізь віття,
А невтомні рої
все цілують суцвіття…
Ноги пестить трава
шовковистим розмаєм…
В квітах мрія жива:
вечір з липовим чаєм…
З п’янко-ніжним смаком,
де сховалося літо…
Губи вкрились медком,
а душа моя світлом.
02.07.2020
Л.Таборовець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881427
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 11.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Ніч духм'яна була і п'янка - мов вино,
Не забути її нам ніколи.
І стелилися трави, немов полотно,
З неба тихо всміхалися зорі.
Ясний місяць стежину світив нам згори,
Хай вона не скінчиться ніколи.
Розмовляли тихенько про щось явори
І цвіркун веселився навколо.
Захотілось зорі, впасти в руки твої
І вона відірвалась від неба.
Тільки довго прийдеться летіти її,
Мабуть цього робити не треба...
Біля тебе є я, біля мене є ти
І кохання одне в нас надвоє.
Будем в серці завжди ми його берегти,
І щасливими будем з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888250
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
[i] ...до Дня Прапора і
Незалежності
України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]
[i][b][color="#8f0a8b"]Над Києвом розквітнула веселка
(Хоч молимо у Бога ще дощу.) –
знак на погоду у містах і селах
подекуди сумних, а то й веселих.
Зі святом добрим словом пригощу!
Хрещатиком крокують ветерани
нової, Вітчизняної війни,
несуть в серцях ледь-ледь зашерхлі рани –
сліди з твоєї, іроде, вини.
Крокують влад, зоріючи в майбутнє,
ось тільки б не докуччя аскарид!
Сказати б більше, з притиском на кутні –
й своїх, домашніх ще б поменше гнид…
Ще в атмосфері маячить двоглавий,
що ранив наший волелюбний край,
що на борню підняв козацькі лави,
бо терени вкраїнської держави
підступно так, як злодій з лісу, вкрав.
Сьогодні ж зирить скоса на сусідів,
там волю вже виборюють сябри:
Здригнувся там передостанній ідол –
лупають цитадель каменярі.
Кащій двоглавий вже не є безсмертний,
а "голий Бармалей" без бороди.
Твій дух давно вже випущено – мертвий,
та душу українську не кради!
Бо духу в оборонців вже не вкрасти:
душа борця за волю – це не гріш!
Тремтіть і ви, ОРДЛОвські федерасти –
ми вичавим на здравім тілі прищ!
У Києві вітає нас веселка –
наш стяг, де тіла й духу кольори*,
знамено днини у містах і селах,
ознака дум і помислів веселих.
…Слова подяки воям говори![/color][/b]
23.08.2020
_________
*Гігантський прапор України на 90-метровій щоглі
замайорів учора на Печерських пагорбах неподалік
від «Родіни-матері»... Опустимо на мить можливу
критику (за черговий гігантизм) організаторів і вико-
навців цього нового "чуда", віддавши належну шану
платникам податків та мерові м. Києва. Залишимо до
кращих часів і мрію про приведення у відповідність суб-
ординації духу (блакить) і тіла (золотавість), зображе-
них на Прапорі. Війна ж, бачте! Прийдуть до влади
притомні українці - розберуться, що й до чого...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 29.08.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=C43EukbXjfU
[/youtube]
Душа чутка, вона все може,
Відчує правду, чи брехню.
Її обманювать негоже,
Розгледить тут же маячню.
Міняє часто вона настрій,
Бува радіє просто так.
Коли почнуть цвісти вже айстри,
То знає: осені це - знак.
То сумувать й тоді не буде,
Бо осінь - непроста пора.
Не підляга ніким осуду,
Хоч суму рідна є сестра.
Дощі, тумани, непогода,
Так до смаку душі пора,
Для неї це лиш насолода,
Робота є теж для пера.
Ми з нею плачемо й сміємось,
Хіба інакше можна жить?
Одна другу ми розумієм,
Душу чутку, як не цінить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884679
дата надходження 01.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Ви для мене пісня солов"їна,
Кожен вечір виглядаю Вас,
Кожен вечір в серці пісня лине,
Коли я почую голос Ваш.
В небі місяць зіроньки колише,
Не вмовкають в гаю солов"ї,
Пісня серця наповняє тишу,
І палають почуття мої.
Лине пісня в синю даль безкраю,
В юність знову повертаюсь я,
Я щоночі долю виглядаю,
Де ти бродиш, доленько моя?!
Ви для мене пісня солов"їна,
Кожен вечір виглядаю Вас,
Кожен вечір в серці пісня лине,
Коли голос я почую Ваш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884737
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 01.08.2020
В час вечірній, як падають роси
На зігріту від сонця траву,
Розчешу перед дзеркалом коси,
Враз відчую, - тобою живу.
Пливе місяць в осяйнім серпанку,
Серце в грудях лоскоче любов.
Пий тепло вуст моїх до останку,
Підкорюся тобі без розмов.
Говоритимуть душі коханням,
В блиску внутрішнім вогник очей.
Упиватимусь близьким диханням
У полоні солодких сітей.
Схилить ніч позолоту над нами,
Ведмедиця, щоб сили дала.
Щоб міцнішав наш дух із роками,
Та любов, що від смерті спасла.
19.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883329
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 20.07.2020
Ти казав, будеш завжди зі мною,
Ти казав, що любов назавжди.
І, що серце не знатиме болю,
Не торкнуться його холоди.
Ти казав, буде щастя навіки
І його не зруйнує ніщо.
Не розмиють дощі, а ні ріки,
Ти казав, мабуть так, аби що...
Ти казав, бо любив лиш казати,
От кохання повз тебе й пройшло.
Не умів ти його відчувати,
А воно зовсім поруч було...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883359
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 20.07.2020
[b][i]Спочатку в серці жевріло було -
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло,
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий...некерований...чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Вигравав на сопілці, пісень мені ранок,
Примостився на гілці рожевий серпанок.
Прокидайся кохана - нашіптував вітер,
Впала ро́сяна крапля на трави і квіти...
А мені прокидатись чомусь не хотілось,
Я блукала у сні, до кохання тулилась.
У долоні ловила загублене щастя,
А за плечі хтось ніжно і легко торкався...
"Прокидайся кохана" - твій голос почула
І до тебе в цю мить дві руки простягнула.
Смакувала цілунком солодко - гарячим,
Як же добре з тобою, неможе іначе...
Як же добре, ось так, прокидатись з тобою,
І завжди зігріватись твоєю любов'ю.
Відійшов сон від мене далеко, далеко,
Ти мене пригортав, любий, ніжно і легко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883217
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Я так і не змогла забути Вас,
І хоч ніхто минуле не поверне,
Перед очима – спогадами – терни,
Незгойний біль не заспокоїв час…
В очах рябіли спалахи подій:
Якась рутина, дріб'язкові справи,
Напружені, в буденності – яскраві,
Я не здалася хвилям безнадій.
Моя душа, обпалена до тла,
Серед ілюзій втрачених німіла,
в молитві кріпла... і лишилась ціла.
і ожила… не підвела... змогла!
А серце лікувалося щораз,
складалось зі шматків, уламків, крихіт...
В рідні та друзях бачило утіху.
…Та так і не змогло забути Вас.
Цей монолог чуттєвостей лишіть:
Торкають терни зболено-студене.
…А Ви в думках звертаєтесь до мене?
І як у Вас при цьому на душі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882105
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Во время смуты...
чёрного дождя...
Припёрлись ветры...
разного калибра
Во мне ломая...
собственное Я
В строках...
Написаного Господом верлибра
Разруха стала домом...
для семьи
Сам Дьявол...
примеряет маску Бога
Вот вот...
лишат нас собственной земли
А может быть...
И отчего порога
Наивно...
за печеньки и кино
С чужою сказкой...
о заморском счастье
в могилу прячем память
про добро
где с братьями
развеяли ненастье
Спасаюсь Верой...
...и Зима уйдёт!
Весна развеет!...
Вонь чужих избушек
Тень коршунов...
над нами пропадёт!
Сильней Мы сплетен...
Дьявола...
И пушек!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882106
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Є слова, що ранять дуже душу.
Не кажіть ніколи ви: "ПРОЩАЙ".
Хай ваш спокій в серці не порушить,
Є для цього інше: "ВИБАЧАЙ".
Якщо щось не склалося в житті,
Коли хтось не зрозумів когось,
Не кажіть: "ПРОЩАЙ на півпуті".
При житті, щоб слово не збулось.
Є один момент лиш для прощання,
Хай він мимо нас усіх пройде,
Все ж в житті хвилина є остання,
Лиш тоді це слово віднайде себе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882117
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kEQ9r8Y-mYI
[/youtube]
Упаду у росяну траву,
Дам душі своїй я відпочинок.
Травами цілющими спою,
Всю красу вбиратиму очима.
Кину погляд на погідне небо,
Промінь ще не скрасив горизонт.
Заспокоїть птаха ніжний щебет,
Покидає землю милий сон.
Тільки він на світі всіх миліший,
Все, що так боліло - відболить.
І оця ранкова ніжна тиша,
Заспокоїть, хай хоч і на мить.
Капають повільно сині роси,
Це збиває вітер їх із трав.
Недалеко десь дзвенять вже коси,
Поки перший промінь не заграв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881977
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
Ми йшли до Лесиного саду,
Читали ві́рші там свої.
А сад приймав нас дуже радо,
Пісень співали солов'ї.
Манили яблука червоні,
Схилялись віти до землі.
Так гучно пульсували скроні,
Птах щастя ніс нам на крилі...
Нектар збирали з квітів бджоли
І роси падали в траву.
Пісенний скарб лягав у долі,
Хоч день насуплював брову.
Ми йшли до Лесиного саду,
Такі щасливі були дні.
І навіть грому канонади,
Були в той час нам не страшні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881966
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 07.07.2020
* з раннього*
Лелека в небі! І вірте, люди-
Усе здійсниться. Усе ще буде.
У пір"я вбився уже лелека.
Його не спинить ворожий клекіт.
Не налякає кубло зміїне.
Дивись спокійно! Злітай спокійно!
Польоту радість одвічно знає,
Він, вічно юний, увись злітає,
Бо не повік у гнізді зростати.
Прямуй у небо! Учись літати!
Обрало щастя тебе одного.
Злітай у небо. Єднайся з Богом!
Серго Сокольник, 2014
© Copyright: Серго Сокольник, 2020
Св. №120062802814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881024
дата надходження 28.06.2020
дата закладки 28.06.2020
Перебрела вже нічка річку,
Дрімала стомлена земля.
Не кидав місяць давню звичку
На все дивитися здаля.
Він срібну вимостив доріжку
Через водицю навпростець,
Заглянув в трави на обніжку,
Знайшов, кульбабка де росте.
Хотів її поцілувати –
Стулила губи-пелюстки.
До ранку буде так тривати –
В кульбаб закон, мабуть, такий:
Не дать цілунку без любові,
З коханим сонцем – інша річ.
Чарує й манить за собою
Ця загадкова мила ніч.
8.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874877
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 07.06.2020
Вершин - ніколи не шукаю,
Завжди живу простим життям.
Слави - ніколи не чекаю,
Щораз радію світлим дням.
Усе, що бачу - те прекрасне,
Таке для мене дороге.
Хмаринки в небі, сонце ясне
І вітерець, що обійме.
Жита́ - для мене наче море,
Пташиний спів - чарівний хор.
Співаю разом я з цим хором,
В них соловей немов сеньйор.
Люблю сидіти біля річки,
Помріяти на одині.
Дві незабудки, як сестрички,
Дарують усмішку мені.
Лоскоче сонячний промінчик
І гладить коси вітерець.
Слова́ - мов ніжності пагінчик,
Торкнуть любов'ю до сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878841
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 07.06.2020
Я кожен раз танцюю в сні з тобою,
Той вальс, який не станцювали ми.
Він гріє лебединою любов'ю
І розквітає квітами весни.
Я відчуваю твої теплі руки
І чую тихе ди́хання твоє.
Такою довгою була розлука,
Але любов у серденьку живе.
Вона не лише в сни мої приходить,
Вона крокує поруч все життя.
Буває навіть з розуму так зводить,
Бажає знов коханого злиття.
Та час минув, нічого не поробиш,
Чекаю ночі я, щоб знов у сні.
Мене за плечі ти тихенько збудиш
І танець подаруєш цей мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878605
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 07.06.2020
[i] Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю! ..
[b]Тарас Шевченко[/i][/b]
[i][b][color="#05756f"]9-го Травня… Зрадлива сльоза…
І біль, погамований кров’ю…
А в небі висить нетривка бірюза:
покришений край наш ордою.
В неспішнім строю ветерани війни
в майбутнє несуть свої рани,
та їхньої в тому немає вини,
що йдуть не разом… ветерани!
В очах бо шаліє поденколи блиск,
що ділить навпіл українців.
Чи підемо разом в параді колись,
ковпа́ківці і бандері́вці і?..
Та, буцім-то, кожен хисти́в рідний край
від – вищого штибу – фашистів…
Живи, українцю, дарма не вмирай!
і втілюй в життя свої хи́сти!
То монстри політики СССР
у бойню звели брат на брата!..
облуду явили рашисти й тепер,
щоб нам, українцям, вмирати.
Та нині ми інші вже – маєм урок
і не піддамося тим маніпулянтам!
висить над кремлем вже Дамокла клинок –
агресору – відсіч! І – капітулянтам!..
Єднаймося ж, браття! Зглобімо ряди –
пред нами останній диктатор!
Горо́д свій в Укра̀їні
не городи,
У Лету вмикай навігатор![/b]
[/color]
13,05.2015-8.05.2020
__________
*Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. ВДсе ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
Є версія, що комісап був вбитий... московською радисткою,
нібитд "за зраду", як у свій час і Микола Щорс – по-звірячому,
пострілом.. в потилицю. Ось як розправлялись "господарі"
зі своми "слугами" (НЕ ПЛУТАТИ З НАШИМИ - МЕТАФОРА Ж! ).
На світлині: автор" з братом Василем (ліворуч) на протестній акції
"Ні - капітуляції!" (серпень 2019-го).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875074
дата надходження 08.05.2020
дата закладки 08.05.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VcCwGCJcqYA[/youtube]
Стоять, як наречені в цвіту вишні,
Немов зібрались разом до вінця.
У платтях ніжних, білих, таких пишних,
Що так пасують до вродливого лиця.
А де ж їх наречений, може, вітер,
Що ніжно припада до них крильми?
Вони з любов"ю тягнуть свої віти,
Шепочуть тихо: ти мене візьми.
Розгублений, невпевнений страждає,
Як вибрать тут, найкращу серед всіх?
Але це неможливо, добре знає,
Вони йому потрібні всі для втіх.
Пограється лиш хвильку і забуде,
Ще білий цвіт зірве із гілочок.
Хіба за це осудять його люди?
Можливо, хтось візьме це за урок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872719
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Христос Воскрес! – пронеслось світом,
Цю звістку стали сповіщать.
Нам Янголи додали світла,
Й принесли Божу Благодать.
Христос Воскрес! Радіймо, люди,
Бо це є чудо із чудес.
Хай мир і щастя будуть всюди.
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872730
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
Я у тебе одна і єдина у світі,
У квітучій весні і у теплому літі.
Я у тебе одна ясна зіронька в небі,
Буду довго світити і тільки для тебе.
Я у тебе одна дорога і кохана,
Осінь, а чи зима я всерівно бажана.
Я у тебе одна, чи дощі, чи морози,
На обличчі усмі́шка, коли навіть грози.
Я у тебе одна найдорожча і мила,
А любов нас взяла і понесла на крилах.
Я у тебе одна, нею так і лишу́ся,
Бож таки не дарма українкою звуся.
Я у тебе одна, там де ріки і гори,
Пісня птахів дзвінка, крики чайок над морем.
Я у тебе одна, ти один є у мене,
Такі ніжні слова, шепотять навіть клени.
Я у тебе одна, промовляють берізки,
І летять в даль слова, вітер чеше їм кіски.
Я у тебе одна, лине тихо луною,
Ми щасливими будемо завжди з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872716
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020
«Я не здамся без бою!» -
Я цих слів не сприймаю!
Бо по духу я воїн
І свій край захищаю!
Я не здамся ніколи!
Буду битись до згину.
Стану з друзями в коло
Щоб прикрити їх спину.
На коліна не стану,
Зброю долу не кину,
Не піддамся обману,
Не продам Україну.
Мене можна лиш вбити,
Але смерть не лякає.
Краще вмерти чим жити,
Рай рабів не чекає!
Та вмирати не треба!
Ми воюєм щоб жити,
Ради мирного неба,
Щоб кохати, любити…
Кличе кров до відплати
І не треба прощати,
Тих хто йде нас вбивати,
Треба тільки вбивати!
Тож беріть до рук зброю
І з’єднайте ряди.
Підніміть над собою
Стяг, що нас пробудив.
Він нас кличе до бою,
Перемог і звитяг.
Символ справжніх героїв -
Червоно-чорний наш стяг!
18. 04. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872495
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Б’ють в храмах дзвони сьогодні всюди,
Молитви линуть аж до небес.
Святкують Паску сьогодні люди,
Велика радість: Христос Воскрес!
Багатий кошик у кожнім домі,
Завжди у хаті горить свіча.
Коли землиці торкнеться промінь,
Хвалу пошлемо ми в небеса.
Шануйте завжди сина земного -
Це дивне диво із всіх чудес.
Радійте люди, моліться Богу
І пам’ятайте: Христос Воскрес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872530
дата надходження 18.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Короновірус не завада,
Він не затьмарив свято нам.
У душі радість і відрада,
Хоч не пішли сьогодні в храм.
Молитва душу зігріває,
У дзвони б'ють усі церкви.
А серце радо калатає,
Христос всміхається згори.
Дарує кожному з нас ласку
І свою ніжну благодать.
Священик освятив нам паску,
Цю радість нам не передать.
Христос Воскрес! Звучить вітання,
На серці радість і тепло
Нехай не буде більш страждання,
За нас Ісус прийняв його...
Хай згине зло з землі наза́вжди,
Молитва щиро хай звучить.
Той хто живе у вірі й правді,
Того Господь благословить.
Зі святом вас любі друзі!!!
Щастя, миру, злагоди, любові, міцного здоров*я і Божої ласки!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
ВОЇСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872603
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Її я називаю просто – Мати,
А мати рідна лиш одна в дітей.
Люблю її таку, хай не багату,
Та кращої немає вже ніде!
Її краса – то сонячна долина,
А понад нею – синій небокрай –
Це звідти пісня жайворонка лине
Й дзвенить гірський веселий водограй.
Її душа і щедра, і багата,
Радіє їй сьогодні білий світ.
Тризуб, колосся в полі й біла хата
Відомі всім, й садів травневий цвіт.
Її ім'я – легендами повите,
Спів Чураївни крізь віки луна,
І Роксоланою земля ця знаменита,
І козаком, що рідний край звільняв.
– Моя ти ненько, славна Україно,
Я вірю в тебе, в долі світлий час.
У душах відбудуємо руїни!
Зоря надії не залишить нас!
11.12.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872660
дата надходження 19.04.2020
дата закладки 19.04.2020
Летить в вікно проміння обігріте
(Небесний поцілунок міжсезоння).
Лягає найніжнішим сонце-світом
На біле, ще холодне підвіконня.
Зникає сум і так стає погідно,
Лоскоче душу первоцвіт надій.
Крокуючи тихенько і безслідно
Знімає лютий зморщений сувій.
А паростки весни, поки-що сонні
Розгойдує легенький вітер мрій.
Струмки біжать веселі, невгомонні
Затіявши з зимою свій двобій.
Рясніє серце новим брунько-листям
У цім казковім проблиску щедрот,
Що в шибку сипле сонячне намисто
І рве зсірілу паморозь дрімот.
О, як на серці радісно безсніжно!
Так пахне щастя квіткою нестям.
Розлігся день барвисто і маніжно
Образ минулих наших забуттям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865157
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 18.02.2020
Зустрілися Зима з Весною,
Загомоніли, що є сил...
Кожна пишалась з них собою,
Та в жодної не було сил...
Ще зранку снігом застелила
І замела стежки Зима.
А Весна сльози враз пролила
І стала скупана земля.
Зима вклонилася Морозу,
Щоб заморозив він усе.
Весна враз розбудила грози
І ось вже вітер дощ несе.
Сестриці любі, не сваріться,
Заполонив усе туман.
Ви обійміться й помиріться,
Щоб не було душевних ран...
У ніжнім сонячнім промінні,
Пропав у кожної талант.
А небеса блакитно - сині,
Були для них немов гарант...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864927
дата надходження 15.02.2020
дата закладки 15.02.2020
Все життя у снах біжу до тебе,
Лише там в обіймах я твоїх.
Твої очі, мов блакитне небо,
Я топлюся мій коханий в них.
Губляться роки, тікають весни,
А я все до тебе в снах біжу.
Лиш у снах любов наша воскресла,
Я тобі про неї розкажу.
Розкажу про почуття гарячі,
Що палають в серці день і ніч.
Що душа моя буває плаче,
Хочу буть з тобою віч - на - віч.
Пшениці у полі наче море,
А між ними стежка пролягла.
Знов на небі засвітились зорі,
А у снах кохання два крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863987
дата надходження 07.02.2020
дата закладки 07.02.2020
Я стежкою іду густим туманом,
Торкається щоки моєї він.
А тиша за засніженим парканом,
Лягла на вії інеєм своїм.
Мені не холодно, в думках зі мною,
Твоє кохання і твоє тепло.
Переплелося разом із зимою,
І стежкою у мандри повело.
Десь чується гудіння автостради
Я потихеньку вибралась на шлях.
Звучать в душі вірші і серенади,
В щасливих і закоханих очах.
Природа у такій красі дрімає,
Співає колискових їй зима.
Буває, що казки розповідає,
Твоя любов за плечі обійма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863128
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020
Чужі піски поглинуть кров чужу,
Магічні кола креслитиме доля.
Переступи, здолай оцю межу,
Щоб стати вищим...
Зоряного поля
Ніхто зі смертних ще не перейшов,
У водах ночі танули комети,
Іди, туман сховає під покров
Твої думки...
І весен силуети
Ітимуть поруч місяць, рік, віки
(Це ж задля них ти жив, вмирав і вірив!),
Чув подих смерті з відстані руки
Та все ж кохав...
Без взаєму, без міри
Молив, чекав і сонце тепле вів,
Мов наречену, на свою орбіту.
Та став чужим як неба льон зацвів...
Чужим піском на берегах Коціту.
*Коціт - у давньогр. міфології - одна з річок "підземного царства", де нібито перебували душі померлих.
Зійти на береги Коціту - вмерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863201
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 01.02.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2020
Як сніг летить, то ще не хуртовина,
Мороз тріщить, хоч сонце на дворі.
Іскриться свіжа, біла скатертина,
Де граються червоні снігурі.
А де горбочок – діти і санчата,
Там крики галасливі навіть в ніч.
Тут граються хлопчата і дівчатка,
Яких чекає вдома тепла піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861604
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
Лиш зранена душа добро здатна творить,
І це не теорема – аксіома,
Бо ж розуміє: доля нам – згори,
І жити тут – не означає вдома.
Така душа уміє співчувать,
Бо знає біль від колючок тернових,
Тож знайде у собі оті слова,
З яких надія проростає знову.
Така душа не дбає про добро:
Маєтки, золото, алмази, а чи срібло –
У інших вимірах живе вона давно,
Тому вона й духовністю не бідна.
Тож багатіймо нею кожен день,
Турбуймося про душі наші грішні,
І інша доля нам тоді гряде,
Бо не бува в житті снігів торішніх.
11.01.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861570
дата надходження 16.01.2020
дата закладки 17.01.2020
З добрим ранком кохана,
Найрідніша і люба.
З добрим ранком коханий,
Шепотять мої губи.
Сонце променем сяє,
Посилає усмішку.
Новий день поспішає,
Через гай до нас пішки.
З добрим ранком кохана,
Тобі шлю поцілунок.
З добрим ранком коханий
І від мене дарунок.
Обійму, пригорнуся,
Ти для мене єдиний.
Щиро так посміхнуся,
Як квітує калина.
Загорнуся коханням
І нап'юся любові.
І так буде щорання,
Твої очі казкові.
А як дощик проллється,
Вкриють землю краплини.
Тільки ти лише в серці,
Найдорожча й єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861599
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
Любуюсь, як кохана моя спить,
У сні вона ім"я моє шепоче,
З грудей серденько вирватися хоче,
Любуюсь, як кохана моя спить.
Любуюсь, як кохана моя спить,
Я, навіть, поглядаю так несміло,
Я так боюсь кохану розбудить,
Любуюсь, як кохана моя спить.
Любуюсь, як кохана моя спить,
Дивився б так на неі дні і ночі,
Вуста розцілувати іі хочуть,
Боюсь лише кохану розбудить.
Любуюсь, як кохана моя спить,
Крізь шибку місяць світить, так несміло,
Мене п"янить, іі чарівне тіло,
Любуюсь, як кохана моя спить.
Любуюсь, як кохана моя спить,
Рум"яна, чиста, світла як богиня,
Душа моя від щастя в небо лине,
Любуюсь, як кохана моя спить.
Любуюсь, як кохана моя спить,
Для мене щастя більшого немає,
Дивитися на тебе, світлий раю,
Дивитись, як кохана моя спить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861600
дата надходження 17.01.2020
дата закладки 17.01.2020
[i] ...містика,
народжена
життям...[/i]
[youtube]https://youtu.be/y-vs_HULZrs [/youtube]
[i][b][color="#0983b3"]Четвертування душ – паліатив,
а втім не всяк знесе й таку обруху…
Та свічку я таку тут засвітив,
що має сенс – для зору і для вуха...
З екс-екзекуцій вищий ексклюзив –
Інь-янь – найвищого ґатунку ніжність:
природи поклик, рідних душ призив
розтопить лід, втамує неба сніжність.
І стане враз так легко на душі,
бо з пліч впаде скала багатотонна…
А ніжність все крушила...
і круши́…
…І наче вічність –
мить ота бездонна!
……………………………………………….
Сповзла печаль… І впала з вій сльоза…
У жилах таїн – ріки-струми крові…
А в небі десь тьмяніла бірюза,
плела для ночі вкрай міцні покрови…
У двох світів – посередині – злом:
з небесних сурм спливали ночі строки…
Та нерв бринів, воюючи зі злом,
й диміли в свічах хтивості потоки…
І ось в астралі* – красномовний “рик” –
зламав усе під гамір таїн ночі…
До темної габи зір благородно звик –
і не було вже сил відкрити очі….
І це – кінець… Межа переживань,
що зникли враз, раптово і назавше…
Блаженна мить… Музи́к нечута длань
здавила горло – альтові пасажі…
У мить таку кінчається життя,
але живе, нуртує в тілі прана…*
Стражданням вже не треба каяття.
Спалила ніч…
Звитяжний видих…
Ранок.[/color]
[/b]
25.12.2019; Kln, BRD
_________________
*за індуїзмом – життєва енергія, що наповнює
астральне тіло людини, на відміну від фізичного,
котре живиться оксигеном атмосфери.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859269
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 29.12.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=S9s0qvkY3qw[/youtube]
А ти кохав отак, щоб раз й навіки,
Недивлячить це літо, чи зима?
Чи не було кохання це для втіхи,
Розтрачував чуття так, задарма?
А ти кохав, як зорі срібний Місяць,
Та в серці в нього завжди лиш одна,
Ранкова зірка - неба чарівниця.
Ти бачив, щоб вона була сумна?
Ти цілував , як море берег ніжно,
І хвилями ласкає день при дні?
Чи знаєш біль, як кидать легковажно,
А чи писав їй вірші і пісні?
Чи ти кохав, як Сонце любить землю,
І посилає промені лиш їй одній?
І знає, що любов ця недаремна...
Чи можеш так кохати ти, чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856284
дата надходження 29.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Раптом так похолодало
СнІгом вкрилися стежки,
Мабуть вже пора настала
Діставати саночки.
Там де сніг пухнастий білий
Ліг як килим на траву
Ми майстерно та уміло
Зліпим бабу снігову.
А щоб їй не сумувати
Подаруєм парубка
Попрацюємо завзято
Зліпимо сніговика.
Якщо станемо змерзати
Усі разом,залюбки,
Будем в гру веселу грати,
Будем грати у сніжки.
Або станемо на лижі
Обкатаєм перший сніг.
Ковзанами сніг наріжем,
Нас швидкий зігріє біг.
Таке й в правду може бути
Але є один момент,
Треба хоч на день забути
Діточкам про інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855809
дата надходження 25.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Букет з волошок у літровій банці,
Ще вчора молоко було у ній.
На покуті в яскравій вишиванці
Старенький образ висів на стіні.
А в хаті хліб питльований із печі
Матуся викладала на столі.
І пиріжки зробила для малечі
Із крильцями – неначе журавлі.
Цвітуть волошки кожен рік у полі,
Тепер зриває їх моя рука.
Бо ці волошки, наче квіти долі.
Їх ставлю в банку із-під молока.
Немає в хаті журавлів із печі
І хліба що дурманив півсела.
Сиві старі ще згадують малечу
І стежку ту, що у село вела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855699
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PM7eTzPJzLI
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XlkZJrUR7So[/youtube]
А за вікном так голо все і пусто,
І гіркота полином у душі.
А радості лиш крапелька, не густо,
Думки всі розбрелися в метушні.
То холодом війне і заморозить,
Подивляться на мене крадькома.
Так часто зрозуміть мене не в змозі,
Чому сумую, настрою нема?
На них дивлюся , жалко - пригортаю,
Лаштую настрій вже на новий лад.
Не знаю я, за що так їх караю,
Чомусь в душі буває перепад.
Згадаю щось хороше - посміхнуся,
Можливо, незабутні літні дні.
(Буває, що в минуле увірвуся),
В далекі, неповторні, мовчазні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855721
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
У тиші дрімали вулиці,
Світилися лиш ліхтарі.
Десь місяць до нічки тулиться,
Димлять на дахах димарі.
Ховається хтось за вікнами,
Будинків старих, кам'яних.
Ось двері химерно скрипнули,
Хотіли злякати усіх.
Почулися кроки на сходах,
Чичітку відбив каблучок.
Неначе забило подих
І ось уже знову мовчок...
Дерева стоять мов примари
У тиші холодній, німій.
А нічка кида свої чари
Попробуй її зрозумій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854769
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qdU9p3IY7V0
[/youtube]
Не буде солодко, ні гірко,
Коли душа враз замовчить.
Колись прийде це дуже швидко,
Душа не схоче вже любить.
Їй стане дуже одиноко,
Погляне сумно у вікно.
Красу не схоче бачить око:
Бо буде просто всеодно.
Буденні дні, дощі і зливи,
А де ж романтика життя?
Колись же бути міг щасливим...
Тепер зробив це відкриття...
Та є в житті іще моменти,
Що радість в серце принесуть:
Мілкі це осені фрагменти...
Але не в цьому тепер суть?
Люби, люби, поки не пізно,
Допоки в змозі ще душа.
Пройме кохання хай наскрізно...
Вже швидко вечір - поспішай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849109
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Надворі осінь золота,
А в серденьку весняна пісня,
Оспівує моі літа,
Оспівує кохання пізнє.
І ллються з серденька вірші,
І солов"іна пісня ллється,
Бальзам для спраглоі душі,
Отой, що Господом дається.
І солов"і п"янкі в душі,
Щоночі аріі співають,
Переливаючи в вірші
Ті почуття, як я кохаю.
Не дивлячись на календар,
І незважаючи на дати,
Я ллю душі п"янкий нектар,
Щоб радість людям дарувати.
І хто б там що не говорив,
Ви душу виливайте в слові,
Допоки серденько горить,
Доки душа жада любові.
Пишіть пісні, пишіть вірші,
Нехай із серця ллється пісня,
Викрешуйте вогонь з душі,
Оспівуйте кохання пізнє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849112
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Летить життя крізь білі заметілі
Крізь весни сині й літечка розмай
Клином лелечим, з ранами на тілі,
З незгодами і згодами всіма.
Летить життя. Життя людське – не казка,
Бо слід лишає в просторі буття.
У нім є все: кохання, зрада, ласка
І непрості хвилини каяття.
Летить життя й над прірвою, де болем
Долався крок, де ворога поріг
На полі незакінченого бою
З молитвою, аби Господь зберіг.
Летить крізь літо й снігові завії,
Крізь дні і ночі – до нових звитяг,
Летить крізь бурі, зливи, суховії,
Не боячись утрапить в забуття.
Крізь осені летить воно і весни,
Шукаючи із лабіринту шлях.
Та тільки молодість ніколи не воскресне
І сила не відновиться крилят.
12.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849147
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Десь гримнуло - і світ перехрестився,
В траву скотились груші. А душа
В розчахнуте грімницею розхристя
Ковтнути прохолоди поспіша.
Як сірий обрій блискавка розверзла,
Загирцав кінь і в поле полетів.
І де те літо? Де та спека щезла?
Дощами гепають зі стріхи сто чортів.
А трави пˊють і пˊють живильну воду,
Хати скупались й просять рушників.
Старий лелека кланяється броду,
Сади збирають груші у поділ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849142
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Лежу і думаю… Наснишся, а чи ні?..
Немов складну вирішую задачу,
Перевертається усе нутро в мені,
Як вдумаюсь, що знову не побачу…
Хоч кожну мить зову тебе у сні,
А ти проходиш мимо - йдеш удалі.
Я бачу вранці сльози на вікні,
Так кожен ранок, наче по спіралі.
Лежу і думаю… Наснишся, а чи ні?..
Немов складну вирішую задачу,
Перевертається усе нутро в мені,
Як вдумаюсь, що знову не побачу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847697
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQmXv-PoIXi7Y9r8xijmdX-fMju8WXpKnSuTflp_W2WaWDz9mdtGA[/img]
Тобою я і дихаю, й живу,
У пам'ять синь очей закарбувала.
Одна в життєвім човнику пливу,
Та все ж без тебе простору замало.
І світ увесь для мене враз змалів,
Несе буденність в далину незриму.
Ти стільки всього встигнути хотів...
Уламки мрій тепер збираю в риму.
Тулюсь думками рідного чола,
Німе блаженство душу огортає.
Хоча би крихітку того тепла,
Яке в мені на попіл не згорає.
Надійний мій і світлий оберіг,
Невидимий, мій Ангеле, небесний.
Чомусь ніхто тоді не застеріг,
Тепер лиш в снах, буває, що воскреснеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847555
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2019
А ти така усміхнена красива,
Така яскрава, мила, чорнобрива,
Така своя, така космічно гарна,
Така, як Муза, в світі легендарна.
А зараз ти засмучена, тривожна,
І серце розриває думка кожна...
І на душі тобі не легко - важко -
Ти знай лише - це тимчасово, пташко.
Не муч свої такі тендітні очі,
Й себе не муч у ті пустії ночі,
Своє лице ти не мочи сльозами -
Так значить мало бути поміж вами.
Ти не тікай і не ховайсь від світу,
Бо ти і так є красивіша цвіту,
Бо ти своя, така космічно гарна,
Така, як Муза, в світі легендарна.
7 вересня 2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847565
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Коли трави світяться у росах,
І співають солов"і у гаі,
Заплету червону стрічку в коси,
І до тебе любий поспішаю.
Поспішаю я до тебе любий,
Щоб кохання, як води напиться,
Щоб тебе, так ніжно приголубить,
Поцілунками насолодиться.
Цілувати трепетно і ніжно,
До сп"яніння, до тремтіння в тілі,
Зазвучить кохання вічна пісня,
Навіть солов"і замруть на гіллі.
Будемо спивати росу з квітів,
І квітчати долю пелюстками,
Ніби ми одні у цілім світі,
І кохання наше буде з нами.
Розкуйовджу я твоє волосся,
Насолоджусь статним твоім тілом,
І полине пісня стоголоса,
Та, що колись Лада мене вчила.
Ми з тобою будем милуватись,
Пить нектар, квітучоі любові,
І до ранку будем відчувати,
Почуття любові неземноі.
Прийде ранок, солов"іна пісня,
В душах наших ніжно озоветься,
І розквітне в серці моім квітка,
Та, що щастям материнства зветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846788
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
[i]Фінішує літня пора...
Її ознакою є здобуки
природи і людини...
Про це, і не тільки,
тут... в супроводі
"космічної" музики
Ді Дюлі.[/i]
[youtube]https://youtu.be/wMNdIl0E49k[/youtube]
[i][color="#055063"][b]назбирай мені, мавко, у лісі чорниці
й приготуй лікувальний для неба настій
напою я тим зіллям небесні зірниці,
щоб в душі засіяли свічада святі
назбирай мені зір в чистім полі досвітнім
й макоцвітним вітрилом прилинь у мій дім
я встелю ними ложе бажань заповітних –
в край дитинства і юності спрагло ходім
назбирай мені дум - дивовиж ясночолих
і встели ними густо до мрій славних шлях,
щоб забути стежки й недоладні ґринджоли,
що блукали без цілі в толочних полях
назбирай мені чар розкошлачено-вічних
і вели їх чар-зіллям вплітатись ув яв
я тебе покохаю в тих чарах стоїчних,
як ніхто і ніколи
іще не кохав[/b]
[/color]
3.08.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844030
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 15.08.2019
Я там, де літо й квіти і де твоє люблю,
Я там, де в полі вітер і солов'ї в гаю.
Я там, де чисте небо і осяйна блакить
І птахою до тебе моя любов летить.
Я там, де осінь щедра, прийшов бажанний час,
Зі Всесвіту Венера всміхається до нас.
Я там, де роси в травах злилися в оксамит,
Кохання - наче лава в душі моїй горить.
Я там, де заметілі, притрушують сніжок,
Лягає він на вії, ти робиш ближче крок.
Нас поєднає вечір, до мене усміхнись,
Торкають руки плечі, підніме щастя ввись.
Я там, де весни крила, коханням обіймуть,
Там, де млина вітрила і де сади цвітуть.
Щасливі ми з тобою у пору весняну,
Ти зігрівай любов'ю, цілуй мене одну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844986
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
[youtube]https://youtu.be/l14-HobPV88
[/youtube]
[i][b][color="#033042"]Серпень впав на покоси
ваговитим снопом,
вже в комору заносить
лантухи із зерном.
Не бідує родина,
не горює сім’я –
дожидається сина,
що вітає здаля.
[b]Приспів:
[/b]
А веселка на сході
В кольорах виграє:
бути гарній погоді...
На столі усе є:
і хліби, і до хліба,
і пухкий коровай...
І дівчинонька люба –
хоч сватів зазивай!
Серпень в душу лягає
збіжжям ситним, добром.
Спас витає вже в гаї…
Своїм щедрим крилом
він усіх обіймає...
На столі мед і ром,
гості йдуть з ріднокраю –
чути гам за селом.
[b]Приспів.[/b]
Серпень риску підводить,
є талан в трударів –
святом Спас хороводить,
звієм звершень зігрів...
На порозі вже осінь,
та в душі – водограй:
серце пісню попросить –
грай, музиченько, грай!
[b]Приспів.[/b][/color]
[/b]
11.08.2019
*********
Світлина – автора, де ота зріла пшениця,
вдалині – будинок, де мешкає сам автор.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844748
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 14.08.2019
В душі неспокій, серце скам’яніло,
Застигла кров, мов Тихий океан.
Росте тривога – все кругом не мило,
Неначе суне сильний ураган.
Думки поділись… Що ж то буде завтра,
Чи діти й внуки віднайдуть своє.
Чи зможемо схватити ми за зябра,
Те лихо, що кругом тепер снує.
Життя тече, тече якось поволі,
Хвилини навіть спокою нема.
Ми прагнем волі, всі ми прагнем волі,
Хай буде воля, але не тюрма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843042
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Ох ти, літо, літо, літо,
Тепле літечко моє!
Я ще зовсім не зігріта..
А біжиш-то ти куди?
Облітають абрикоси,
Обвисає з яблунь плід,
З ночі вранішнії роси
Так холодні, наче лід.
Ластівки у чистім небі
Вже гуртуються, спішать:
Пташенят навчити треба,
Скоро в вирій полетять.
Ну а вітер на роздоллі
Тихо з кленом гомонить
І гуляє він у полі,
Все чекає жнивну мить.
Бо достигла вже пшениця,
Обвисають колоски.
Скоро все тут завертиться,
Додасть хліба і муки..
Ну а я благаю літо,
Щоби зменшило свій хід,
Бо я б зовсім не хотіла
Десь його шукати слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842133
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 18.07.2019
О роки мої, моя казка і кара
За кожен правдивий і схиблений крок,
Ви можете крилами бути Ікара,
А можете мрії піднять до зірок.
О роки мої, легкокрилі лелеки,
Лиш Бог один віда про ваші шляхи.
Ніхто вас не спинить: ні вітер, ні спека,
Ні надбані мною і вами гріхи.
О роки мої, посланці ви крилаті,
Усе вам під силу: і далі, і вись –
Моя нагорода ви й гідна розплата
За те, що накоїть в житті спромоглись!
17.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841714
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Коли замовкає слово,
Гармати тоді стріляють,
Й синів матері ховають,
Бо смерть бенкетує знову.
Коли ж замовкає пісня,
Народу душа міліє,
А згодом вона німіє,
Й народ той зника опісля.
19.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841716
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Чому сумні кохана твоі очі?
Що заставляє серденько страждать?
Коли ще губоньки, медів цілунку хочуть,
Кохання пить, цю Божу благодать.
П"яніть від щастя звечора до ранку,
Вдихати пахощі цвітіння і весни,
Усим єством відчуть себе коханою,
Черемхою пахучою цвісти.
Здавалося б, ну що для щастя треба?
Кохать і буть щасливою завжди,
Чому ж змарніло личенько у тебе?
І на душі, осінні холоди.
Коли ще так чарує твоє тіло,
І серце, так п"янять уста твоі,
А може це все осінь завинила?
Що повно смутку у очах твоіх.
Гони від себе смуток цей осінній,
Нехай в душі співають солов"і,
Вернися знову в весну солов"іну,
Троянди квітнуть хай в душі твоі.
Відчуй себе ти птицею в польоті,
І буде щастя литись через край,
Струси із себе смутку позолоту,
Всміхнися сонцю, ... і мене згадай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840959
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Потухне ватра і кінець…
Здобути волю вам не сила…
У вас надії - промінець,
Смерть вас по - різному косила.
Був Магадан і Соловки,
Був тридцять третій у скелеті.
Були шакали і вовки,
Живий хтось був лиш на портреті.
Бандура змовкла в ті літа,
Жінки по селах голосили.
Та піднялась земля свята,
Бо з неї ми черпаєм силу.
І піднялися із руїн,
Горить, не тліє, ватра нині.
Тепер дзвенить Вітчизни дзвін,
По нашій славній Україні.
Сьогодні воля над усе,
Ходимо в храм, йдемо на прощу.
Ще Україну вознесем,
Бо воля - саме найдорожче.
Тепер постава в нас людська,
Розправили ми сильні плечі.
Гостем приймаєм чужака,
Який приходить нам предтечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841007
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Не зможу прожити без твого кохання,
Усмішки твоєї і тво́їх очей.
Як в небі засвітиться зіронька рання,
Торкнися цілунком до мо́їх плечей.
В обіймах твоїх наче квітка розквітну,
Прошу, бережи чарівні пелюстки.
Не дай доторкнутись холодному вітру,
Нехай несе щастя за руслом ріки.
Не зможу прожити без твого кохання,
Як місяць без неба, як небо без зір.
Тобі у вірші посилаю зізнання,
А ти прочитай і в це щиро повір...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841033
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Ось так...
[youtube]https://youtu.be/vmuBcaTDeZY
[/youtube]
[i][b][color="#51047d"]Хоч вабили мене висо́ти,
родивсь і повзав по землі,
та всім життям своїм усотав:
уретно* їхать… на ослі́.
Хотілось жвавості і руху,
а ще – на краще перемін.
Прийшла у зрілості “проруха”:
все, що оточувало, – тлін…
Й жахнув, мов полум’я, у простір,
лазур’ю неба похлинувсь.
Та все ж летів увись наосліп,
вспіх обминаючи весну.
…А та крайнебо запалила,
зелом на землю пролилась,
мов океану пінна хвиля
із присмаком зіркових трас.
Й здалося все украй резонним:
весна – начало всіх начал…
Не віха з’явисьок сезонних –
життя і мудрості причал !
Отак і маюсь – низ і небо –
за настроями, як коли…
Чи в неба є в мені потреба?..
Мені ж набридли вже воли![/color][/b]
7.07.2019
*Скучно.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841039
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
В житті я знав і сум і біль,
І одинокість серце іла,
Тоді здавалося мені,
Любов в житті, - одне мірило.
Любов жила в мені свята,
Вона, як сонце душу гріла,
Я ніс іі через літа,
А про кохану тільки мріяв.
Господь на небі прочитав,
Моі думки, моі печалі,
І з неба доленьку послав,
Щоби я більше не печаливсь.
Для мене, це була свята,
Про неі спогад душу гріє,
Та час пробіг, пройшли літа, ...
Немає поруч іі більше.
Молив я Бога день при дні,
Й оспівував кохання в віршах,
Щоби Господь послав мені,
Таку ж як та, хоч й зовсім іншу.
Щоб жить, любить, пісні співать,
Любов і ніжність дарувати,
Кохану серцем відчувать,
Щоб кожен день для нас був святом.
І ось зустрів,і покохав,
Ту святість серцем відчуваю,
"Тобі Господь іі послав"...
-Душа до мене промовляє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840577
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019
Я так довго Тебе шукав
I так сильно про те мрiяв
По краплинi любов збирав
I до серця Твого сiяв
Принесла́ колосиста пора,
Мов врожаю засiки цiлi,
Твоε серце в моε життя
Тi дарунки любовi вмiлi...
люблю Тебе кохасю
щасливий бути Твоïм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795422
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 27.06.2019
Якщо ти народився вже артистом,
То будь героєм і в житті…
Мабуть немає в Україні людини, яка б не знала, і не захоплювалася народними артистками України, сестрами Наталією та Ольгою Сумськими…
А от мені і всій моїй родині поталанило не лише знати їх, а й бути близькими сусідами, друзями і родичами, щоправда, не з самими сестрами, а з їх батьками, а ще більше з їхньою тітонькою і бабусею…
Батьки зіркових красунь: батько, народний артист України В’ячеслав Гнатович Сумський, виконавець чудових драматичних ролей, а ще мав оперний голос, співав, не лише у виставах, а й виконував пісні для виконавців ролей кіноакторів, грав на баяні, веселун по натурі… Мати Галина Іванівна Опанасенко- Сумська, заслужена артистка України, Лауреат Всеукраїнської премії: ’’Жінка третього тисячоліття’’, в номінації ‘’знакова постать’’…
Так якось склалося, що моїй мамі не сподобалося жити в купленій нею не так давно хаті, так як вона була розміщена на пагорбі і не мала доступу ні до якої водойми, тоді мама підшукала іншу хату, розміщеною біля ставка; крім того вона була значно більшою і город дуже родючим. От тоді ми й стали сусідами бабусі Наталії і Ольги Сумських Пашою Сидорівною Сумською.
Про те що її син, В’ячеслав Гнатович, артист ми звісно знали, так як мені і моїм друзям, іти до школи доводилося побіля будинку його мами, а він уже навчаючись у театральному, іноді ходив біля хати, або біля ставка, загримований у якогось із персонажів . У Верблюжці він закінчив семирічну школу, а так як на той час у селі середньої школи не було, то йому і його друзям, які не лише відмінно вчилися у семирічці, а ще й мали великі здібності до всіх, чи деяких основ наук, доводилося здобувати середню освіту у Долинській, звичайно, якщо батьки могли і навчання оплатити, ( на той час в середній школі батьки оплачували навчання своїх дітей, не оплачували лише ті, чиї батьки загинули у Другій Світовій війні), та й винайняти житло і забезпечувати своїх чад продуктами харчування. В’ячеславу поталанило, у Долинській жила його тітонька, рідна молодша сестра його мами.
Отож коли ми пересилилися до будинку розміщеного по сусідству з житлом його мами, то й познайомилися й Пашою Сидорівною і її донькою Надійкою, яка на той час закінчивши школу, навчалася у медичному училищі. Я вже на той час теж закінчила середню школу і навчалася у педагогічному інституті імені Пушкіна в місті Кіровограді, (нині це Кропивницький педуніверситет імені Винниченка). На той час В’ячеслав Гнатович працював разом з дружиною Галиною Іванівною, у м. Львів в драматичному театрі імені Заньковецької. Вони іноді приїжджали влітку до мами Паші, але спілкувалися ми мало, бо їх відвідини були не частими, та й мені не вистачало часу. Прожили ми в тому будинку не довго, так як піднялася вода у ставку і в наших будинках стало дуже мокро і холодно. Довелося звернутися за допомогою до сільської ради, а та відфутболила нас до колгоспів. Так як ставок був власністю трьох колгоспів імені Калініна, Кірова і Орджонікідзе. Перші два самі придбали для двох сімей будинки, а нам було виділено 600 крб. За такі гроші купити будинок було неможливо, тому довелося моєму чоловіку писати заяву до колгоспу, щоб йому видали зарплату на чотири місяці наперед, отримавши їх ми змогли купити інший будинок. Так наші доріжки із сім’єю Сумських обірвалися. Коли я закінчила навчання, моя сім’я пересилилася на Вінничину. Прожили ми там 10 років, а потім потягло знову на Кіровоградщину, тому ми оселилися в Долинській, а мама повернулася у Верблюжку і які ж ми були здивовані, коли приїхавши до мами, виявили, що ми знову є сусідами Паші Сидорівни. Які ж вони обидві були задоволені і Паша Сидорівна і наша мама Поля, дружба між ними відновилася і стала ще міцнішою. Сім’я В’ячеслава і Галини на той час частіше бувала у Паші, і я не втрачала нагоди поспілкуватися з ними, щоправда Наталя і Оля бували там не часто, чи можливо просто наші приїзди не співпадали. Тому з ними я майже не спілкувалася, а от зі Славою і Галею, ми заприятелювали. Приїжджаючи в село, я здійснювала походи до магазину, йшла через подвір’я Паші Сидорівни, брала і її замовлення, та й купувала обом подругам все, що вони замовляли. Коли ж приїжджали Слава і Галя, ми часом ходили на ставок, купатися, а то просто спілкувалися. Якось я приїхала засмучена, Галина відразу це помітила, я розповіла їй свою проблему, бо ж саме готувалися до першого весілля, одружували сина. Галя зуміла мене розвесилити, розповівши деякі історії з тих ситуацій у яких побувала виконуючи ту, чи іншу роль. Ніколи не забуду одну з них: якось вона виконуючи роль дружини одного селянина, приїхали в місто на ринок. Йшли містом пішки. У обох через плечі висіли мішки із крамом, захотілося жінці перевірити наявність грошей.
Лапнула себе по грудях, де деякі жінки ховають гроші, і вражено зупинилася ,схлипуючи. Чоловік усміхнувшись сказав: ‘’Що немає?..Хто ж так ховає, ховай так, як я ховаю’’. Та й теж лапнув себе по шароварах і мало не впавши, плачучи сказав: ‘’І в мене немає…’’Ще хочу додати, що і Слава, і Галя дуже цікаві і талановиті люди, і не лише від того що ними зіграно багато цікавих ролей, а й від того що вони наділені теплом і добротою, і в їхніх очах завжди горять іскорки радості, тепла і щастя..
Якось так склалося, що на той час мій брат Василь , і сестра Слави були розлучені, познайомившись вони дуже сподобалися одне одному і в невдозі одружилися. У любові і злагоді прожили 25 років, та на жаль уже 8-ий рік як брата немає… З Надійкою ми й нині спілкуємось все частіше телефонами і лише зрідка зустрічаємося. Надійка теж дуже талановита, має дві освіти медичну і педагогічну, нині вже на пенсії, а коли ще працювала, то завжди приймала активну участь у художній самодіяльності.
Ще більше я хочу повідать про маму В’ячеслава Гнатовича і Надійки, так як саме з нею я найбільше спілкувалася. Вона неабияка розповідачка. Я не була байдужою до її долі. Адже вона інвалід дитинства, одна рука у неї набагато коротша від іншої, і доля підкинула їй і радості, і печалі. А що вже до роботи то мабуть нелегко знайти когось більш працездатнішого, ніж вона. Про це я ще напишу. Дівоче прізвище її Нестеренко. Крім неї у сім’ї були ще троє – один брат і дві сестри. ЇЇ мати дуже гарно співала, та й була дуже гарною. Мама Паші Настя зналася з батьком Махно, атаман дуже любив співати, і разом зі своєю Марусею іноді заїжджав до Насті, провідати і поспівати, як казала Паша, що їй здавалося що він закоханий у Настю, але ж з ним безоговорочно завжди була Маруся. Поки дорослі співали, Паша залазала в їх кібітку і обслідувала її. Якось вона ненароком зіпхнула з кібітки якийсь сувій, а в цей же час гості вийшли з будинку, тоді Паша відіпхнула сувій у кущі, а сама заховалася, бо ж дуже злякалася. А коли кібітка від’їхала, про пригоду повідомила мамі, мама розсердилася, занесла сувій до хати і наказала нікому не казати, а як Махно знову появиться, то повернути, пояснивши ситуацію, хоча й цього вони боялися, бо ж не знали реакції Махна. Та все минулося, Махно навіть не запитав про той сувій. У ньому було англійське сукно, якого вистачило на пошиття усім трьом дівчатам модні пальта…
(далі буде)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840098
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 27.06.2019
А на землі
самі знедолені селяни.
І в цьому трагедійність хмелю
в тілах у тих, що живляться
землею...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840080
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Ми ввірвались з тобою у літо,
В ніжне поле, квітковий розмай.
Де волошки і маки так квітнуть,
Де шумить наш березовий гай.
Ми ввірвалися стрімкоголово,
Разом з літнім і теплим дощем.
День до нас усміхнувся казково
Із веселим, легким вітерцем.
Там де берег купається в річці,
Де густа піднялась осока.
Трави з квітами наче на ситці,
Лине пісня пташина дзвінка.
Я біжу, ти мене доганяєш
І на руки хапаєш свої.
Роси в травах з розгону збиваєш,
Вітер коси куйовдить мої.
І летять з уст слова, що щаслива,
Ти шепочеш:" Кохаю тебе."
І немає найкращого дива,
Коли щастя на двох в нас одне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019
Впилось тепле літо медом
І молочаєм-травою.
Стоять кропиви багнети
І синь угорі – сувоєм.
Медунка в долоні білі
Сто сонць у квітки зібрала.
Десь річка нечутно бігла,
І листя вербицям прала.
Впилось уже літо чаєм,
Пахучим, акацієвим.
Я теж літній день стрічаю
Й красою уп’юсь цією.
14.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839673
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Торкнулись пальці ніжно фортеп'яно,
Мелодія про зустріч нагадала.
І ті слова, що говорив:" Кохана"...
Від щастя, птахом в небо я взлітала.
Мелодія помандрувала в літо,
Виднілось поле, маки і волошки.
В лице дихнув нам прохолодний вітер,
Побудемо, ще тут, коханий трошки.
Біля верби посидимо хвилинку,
Послухаєм, про що шепоче річка.
Вона спішить кудись, немає спинку,
З'явилась в небі хмарка невеличка.
І ось мелодія вже стелить листом,
То ми потрапили з тобою в осінь.
Вона у кольорах така барвиста,
Прощальну пісню журавлі голосять.
Мелодія ввібрала ноти ніжні,
То вже зима у вальсі закружляла.
І падали сніжинки білосніжні,
Вони стелили біле покривало.
З тобою не страшні́ нам заметілі,
Мелодія у весну поспішала.
З'явились квіти на деревах білі,
Весна нас у свої обійми взя́ла.
Все тихше... тихше... і уже piano,
Рука останні такти догравала.
Лишилося самотнім фортеп'яно,
Мелодія про тебе нагадала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839611
дата надходження 22.06.2019
дата закладки 22.06.2019
Пережито багато, в мозолях їхні руки,
Доля кличе у вирій дивовижних дівчат.
Проте серце дівоче, за Дніпром своїм тужить,
Щоб на ріднім подвір’ї поглядіти внучат.
Приспів:
Україна чекає кожну доню додому,
Де лелеки їх дітям подарили внучат.
Вдалині за кордоном б’ють поклони святому,
Що у пісні часами за кордоном звучать.
Не скорились дівчата, одягли вишиванки,
Прикрасивши собою Лісабон і Брюссель.
Але серце у тузі, їхнє серце, як бранки,
Бо лише українцям ці жінки, як модель.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838730
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 14.06.2019
У згорбленій самотністю хатинці
Портрети два. Над ними – рушничок.
Дідусь, бабуся – гарна,білолиця.
В кутку - ікони, залишки свічок.
До осені обом було далеко.
Помітні у життєвому танку:
Не раз їх ще навідає лелека,
Та долю Бог наділить їм гірку.
Вінок вдови вона зодягне чорний,
Йому ж квиток суд випише в Сибір…
І хоч було давно це – не учора,
Питання ставлю кожен раз собі:
«Чому над ними доля поглумилась?
Чим завинив і перед ким мій рід?
Чому не раз усі сльозами вмились?
Де загубився роду оберіг?»
Мовчали стіни і старі портрети…
І хата, мов музей, в кутку села.
І раптом: «Ні, немає тут секретів:
Твоя родина правдою жила».
«Але ж чому і в чому правда винна? –
Знов мозок, мов павук, думки снує, –
І що є правда чи брехня первинне?
І вироком чому біда стає?»
2.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837503
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Лунає сміх у гуркоті небес,
Життя планує нові корективи.
Воно біжить, біжить наперехрест,
І розкидає по дорозі ксиви…
Сонце шле промінь, у сльозах хмарки,
Веселка зрідка прикрашає небо.
Над річкою клубочаться дими,
Де пропливають вдвох лебідка й лебідь.
Що раптом обнімаються крильми,
Воно у них кохання лебедине.
Таке знайдемо рідко між людьми,
А в лебедів воно одне-єдине.
І хочеться обнятися крильми,
Відчути себе лебедем у парі.
Щоб наші душі слухали псалми,
А небеса нам розганяли хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837460
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 04.06.2019
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Допоки в грудях серце ваше б"ється,
Не бійтеся коханням в світі жить,
Любов в житті нам Господом дається.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Не дивлячись, що скроні посивіли,
Ловіть в житті закоханості мить,
І в сімдесят закохуйтеся сміло.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Не слухайте що кажуть про вас люди,
Кохання завжди голову п"янить,
В житті так завжди є, було і буде.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Любов ви бійтесь кидати під ноги,
Бо зрада в серці, раною болить,
Й карається вона на небі Богом.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
І дарувать коханій своі квіти,
Кохайте і любов"ю дорожіть,
Не дивлячись, що в вас вже сиві діти.
Ви чуєте, не бійтеся любить,
Межі кохання у житті немає,
В любому віці, хочеться -любіть!
Скажіть коханій: " Я тебе кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835696
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 17.05.2019
Сивина, сивина
Димом стелиться. Скроні твої,
Рідна земле сумна,
Вкрило... Луки і доли... Ти їм
Помолись. Уклонись
Рідній вірі. За око, за зуб-
Заповіт... Не хились-
Вітер хилить стебло у грозу.
Де покошені тра-
ви, босоніж іди по стерні,
Здобуваючи пра-
во тут жити тобі і мені,
У відважні роки
Набираючи сили від них.
Не зневаж. Не покинь.
Що здобуто- тепер борони.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119051308779
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835471
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019
Не кожен може землю так любити,
Як матір, що дає усім життя,
Не побоїться бути навіть вбитим,
Живим згоріти в полум’ї звитяг.
Не кожен здатен не собі служити,
А тим, до кого хилиться душа,
Зерно любові сіяти, крім жита,
На допомогу вчасно поспішать.
Не кожен може щастям поділитись,
Яким не часто наділяє Бог,
Красою неба і землі упитись
І словом виливати ту любов!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833425
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 21.04.2019
Я прийшов під калину,
Пригадалось те літо,
Коли стрів я дівчину,
У калиновім цвіті.
Зашарілась дівчина,
Як калина в час пізній,
Й полилася за хмари,
З мого серденька пісня.
Ой дівчинонько, люба,
Очі-зіроньки сяють,
Якби знало серденько,
Як тебе я кохаю.
Як тебе виглядаю,
Як серденько тріпоче,
Я тебе тут чекаю,
Виглядаю щоночі.
Ллється пісня із серця,
З солов"ями до рання,
Чи відчула ти серцем,
Незрадливе кохання?
Мою пісню кохання,
З солов"ями співаю,
Щоб ти знала, як палко,
І як ніжно кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833410
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019
Без преамбули...
[youtube]https://youtu.be/LvTh4SvYIsA[/youtube]
[i][b][color="#460b61"]Блукало якось світло по світах...
Бувало скрізь – у нім була потреба:
Як гостроокий та кмітливий птах,
що в ніч спустився з зоряного неба.
І стало на землі журній світліш:
палало те, що ледве-ледве тліло...
Та не ходило виднокраєм лиш
те життєдайне і палке світило.
То ж якось зазирнуло і туди,
де ще чомусь ніколи не бувало.
та все ж знайшло і там чиїсь сліди,
що встигли вже накоїти немало!
Й спитало сонце, хто то є вони,
і чим йому життям своїм повинні…
- Хоч антиподи – дочки ж і сини,
нехай таємні, в мороці... Ми – тіні.
...Отак й живуть – мов рідні, та самі,
отак й блукають по світах – у парі:
одіті й голі, звучні і німі,
занадто світлі... й несусвітні тварі.[/b]
[/color]
20.04.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833447
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019
Що за диво за вікном,
Біло, біло все кругом.
Вкрило землю покривало,
Небо сірим димом стало.
Вчора сонечко було
І довкола не мело.
А сьогодні зпозарання,
Виє вітер на світанні.
Щось щебечуть горобці,
Браві хлопці - молодці.
Поховалися під стріху,
Їм там тепло, їм там втіха.
Розсердилися вітри,
Їм би весну вберегти.
Розігнали вони хмари,
Зникли враз зимові чари.
Сонце глянуло згори
Зашуміли явори.
І з весною знов радіють,
Від тепла аж молодіють...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830643
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
[i] Всі свята і пам'ятні дати вже
позаду. То ж зануримось...
в сьогодення. Хай і гіркувате,
але – наше...[/i]
[youtube]https://youtu.be/7d8EH2Ozlss[/youtube]
[i][b][color="#6322a8"]Прогрес технічний має ту заваду,
Що знань надлишок плішить нам мізки,
тож "перечепа" спереду і ззаду
Смакує тим, хто грає “в піддавки”.
Не так би жаль, аби ота хвороба
Вражала не слонів, а пішаків…
А то, буває, вдарить виконроба,
Орудника будови – й поготів.
І валиться споруда потихеньку,
З підмурка починаючи, щораз,
Коли ужиток thymo-poro-shenko’s**
Впаде на долю...
Вже – не до прикрас!
Нехай би так, коли тебе самого
Деменція наспіє… А як гурт?..
Тупий, недієздатний... І з порога
Те безрозсудство
кинеться у спурт?!
***
…Здається, що синдромом слабоум’я
Уражені багато хто з дівчат…
І хлопців, що бентежно пруться в кум’я
Гравцям, у котрих в іграх “жирний чат”:
Везунчикам “спаде” відповідати
За суми, що засвічені в анфас!
…А ми згадаємо ще... й дні і дати,
Як одуру не крикнули “атас”…[/color]
[/b]
10.03.2019
_________
*(Dementia, лат.) – стійке падіння
пізнавальної здатності, що призводить
до зниження критичності, послаблення
емоцій та відчуттів.
**термін, що містить три частини слова [b]Thymus [/b](лат.) –
вилочкова залоза, як орган захисту організму від патогенів,
завдяки Т-лімфощитам та утворюваним ними 3-м пептидам,
з іншого боку, вид глухої кропиви [b]Thymus kosteleckyanus[/b],
що не жалить, але вміло «замовлює» біль (вибір за вами);
[b]Poro-[/b] частина біологічного терміну,що означає
пухлина (гіперплазія, калус);
[b]shenko [/b]–суфікс, що рівною мірою стосується обох
термінів, співзвучний з російським "[b]раша[/b]",
правда, у пестливій формі "рашtymrf". закінчення [b]-s[/b] j
ознає множину, а також родовий відмінок іменника.[/i]
[
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828604
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 16.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Кипів Афган війни великим морем,
Де серед іншої кипіла й наша кров…
Хто слав дітей… на смерть,
чи інше горе?
Кого Союз в чужій землі боров?
Сидів Микола за столом,
А перед ним – лиш хліб і… чарка.
Він красень був на все село,
В Афгані бивсь, аж небу жарко
Було тоді. Героєм став,
Привіз високі нагороди,
А ще… шрами від куль дістав –
Служив радянському народу.
Він на чужій отій землі
Дивився часто смерті в очі,
І снились Солонці Малі
Миколі там майже щоночі.
Вернувсь додому, одруживсь,
Старався жити, працювати,
Здавалось, не дарма прожив:
Дружина, діти, батько, мати.
А потім розвалилось все:
Держава, і сім’я, й робота.
Батьки пішли… А він оце
В житті одну має турботу:
Знайти, що випити й за що,
Продав останнє, що зосталось, –
Ту нагороду, що давно
Йому за бій тоді дісталась.
Останнє в чарку ось налив,
Лишилось що від нагороди,
Згадав, як звали їх: «Орли,
Ви є лицем свого народу!»
Багато ще чого згадав
Орел в минулому – Микола.
І сам собі він слово дав,
Що пить не буде він ніколи.
І хто б і що б з вас не казав,
Я ж вірю: так воно і буде.
Блищить непрохана сльоза –
Про слово дане не забуде!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825579
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
Душа і доля – подруги життя.
Без них воно в природі не існує,
Їм визначати суть мого буття,
Так думаю, коли лежу без сну я.
Іду назустріч долі і рокам,
Коли душа в гармонії із тілом,
Кажу їй: «Ось тобі моя рука,
Пішли, щоби пізніше не кортіло!»
Я долі іноді іду й напереріз,
Коли відчую, що душа фальшивить,
Й єство моє вже пише: «Розберись!
Собою будь, бо це архіважливо!»
6.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825580
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 15.02.2019
УВАГА!
Нижче подано ЛИШЕ конспект нарису, який у розгорнутому вигляді (із посиланнями на ресурс КП) буде опубліковано на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу "Склянка Часу*Zeitglas" у березневому його номері 89.
Продовження /початок нарису див. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822715
Мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
Ото ж бо, зупинившись на власному слогані "Переглядаючи десятки, начеб-то абсолютно різних авторес, дивуєшся їх одноманітності слово-одягу. Такими ж і приходять до них коменти: куцихвостими, недолугими на кшталт "чудово", "класно", "супер". Нащо й поетеси відповідають: "дякую", " приємно", інколи навіть ширше - "дуже приємно"... ( Хто не вірить, запросто - погляньте навіть декілька коментарів нижче ( думай як хочеш) унизу цього нарису... За невеликим, втім удвічи приємним, вийнятком... Ось про таку вийнятковість й поведу далі мову...
...Із цікавістю читаю нові дописи. Адже - цікавість - то шлях до комори знань...
Замислити хочу адміністраторів сату, чи мають право взагалі такі соплі у вигляді "рим" на цьму ресурсі? Шедевровач на титул Coin Gualter із воїм розкошним пам*ятником дієслівного віршотворення гімназисткам - колежанкам Проні Прокопівні Сєркової "Кохання зле"
Кохання зле,
Знущається над нами
Руки викручує,
І очі зав'язує
Ми дивимося,
Через тканину не бачимо
Сліпо ідемо,
Все забуваємо
Мучимось, думаючи,
Все ще налагодиться
Мене полюбить,
Життя закрутить
Но її все немає,
Любові не відчуває
І здається живеш,
Але по трохи вмираєш
Не дивно, що такий сурдо-панегирик подобається 0 голосів... Адже ця "поеза", навіть у неуявімім конкурсі псевдодискуссії у межах одної стотисячної, буде дорівнювити величині із мінусами.... Перефразуючи Льва Толстого про те, що всі люди щасливі одинаково, але нещасні по-різному, зазначу - віршописець Coin Gualter -занадто щасливий. Адже його витвір оприлюднено... Посміхаючись, на одному промені із прийдешньою колись то пасхою, можна все пробачити... А чи треба???
Лаконічним панегіриком багатостраждальникам любові адресовано й рядки "Кохання - любов" від автора Женьшень... Себто коеня життя... Ядрьоний корінь такий любові не відчуває, про що і зізнається... З роками невмираючий римоутворювач, зовсям незаплутано і безо всякої ізотерики...
Кохання - любов
Вітри поміж нами
Думки - почуття
І сльози ріками
І грає струна
Про вічне й святе
Про те що у душах
З роками не вмре
От і міркуйте "про вічне і святе"...
Туди ж і соннік Оксани Осовської із двома вболівальниками такого класу гри у футбол словами...
Може, буває на світі любов без печалі –
Радість чиясь досягає постійних висот,
І рівновага приность плоди небувалі –
Рай на Землі. А в раю не буває турбот !
© Оксана Осовська
Зовсім про іншу любов мріється, навіть героїням Одрі Хепбборн, незамислуватим... На знак великого запитання, а, може, на знак вибачення, що я й про такі речі живописую, із піднесеною посмішкою, задля годиться... Тут кожен робить свої висновки...
І добиттям вищеописаного лунає вірш якогось там Протоієрея Романа
під палким титлом "Нам гордість коштує дорожче!"
Ранкове місто дощ полоще,
Встромилась в небо телевежа...
Нам гордість коштує дорожче,
Ніж голод, холод і пожежа!
Гірку вона віщує повість,
Вона — нутро людей зрадливих,
Вона зрікає на самотність
Насамперед жінок вродливих!
Гординя спокою не знає
І не дає очей зімкнути,
Вона жорстоко заважає
Любити і любимим бути!
На час мого коменту твір цей набрав 0 голоса(ів). Але - у ньому є суть. Щоправда, розгледіти та упритомнити нею мое не кожнний, особливо - не кожна. Будь-яка поетка від такого несподіваного ( втім, сподіваного й знаного) ставлення до себе, ледь стерпить нитиск чоловіка ( а чи чоловіка?, коли він якийсь там протоієрей, можливо й католицького ухилу...), неначе змія скине із себе шкіру... та як укусить, у саме болюче....
Одначе, ніде правди діти... Довершеність створених образів більшості поеток КП безперечно млява... Здебільш-поголовно -то віршики дієслівних витребеньок, вони не зрушують поезії сьогодення із місця...
Про такі тексти далі не вестиму й мови... Мій супровід їх страчено...
Із вкрай значних творів зазначу вірш Ольги Берези, уривок з якого приведу нижче:
Мені бракує стежки до села,
гори до неба,
тріщини у скелі.
… щоб но́ги лоскотала ковила,
а небо розчиняло акварелі.
А ще — води живої із криниці,
старої хвіртки,
мого Бровка-пса…
І молока, й жаркої косовиці...
Такий вірш не може стати спамом. Ніколи. І мало знайдеться йому рівних коротких творів на усьому ресурсі КП. Адже, при читанні таких рядків, все забуте з дитинства - постає перед очима, картиною, живою, яскравою, дорогою... Тому, я сприймаю таке віршоване творіння як своє... За що - вдячний авторці... Втім, ми продовжимо наш розгляд...
Напрочуд вдалі короткі, але влучні рядки І. Терен у "ляпасиках наугад"...
Навожу фрагмент:
А мутанти дуже неуважні, і у декларації – бомжі, вірні пси у будь-якої влади, ради зради і наїдку ради – слуги у народу і ...чужі.
Далі йдеться, між іншим і про повсякчасних "Неронів"... Що виказує неаби-який обрій автора. Приємно це зазначити... І ці Нерони не здатні повік спинитися напівдорозі і отямитися... У автора І.Терен талант приникливості у суть речей... Вітаю всіх прихильників вдумливої сентенціальної поетики із таким членом КП!
Аж раз - і натрапив на ще один талановитий вірш... Автор (чи авторка) його Ulcus... Дивно утаємничений псевдонім. Такий перекласти може дохідливо лише латиніст добрячий, скінчивший факультет медицини. Я навчався у берлінському закладі подібному. По-німецьки Ulcus означає "tiefliegenden Substanzdefekt“. Тобто глибокоприхований дефект субстанції, дохідливіше "вада тіла"... Одначе, повернемося до самого твору. А зветься він теж досить таємниче-авантюрно "Про "кишенькову" любов. Ось рядки із нього, аби мене не обізвали невігласом:
ще мить - і ми розійдемося по кишенях
я - у твою, а ти затихнеш у моїм пальті
це так, як сонце потримати в жмені
і відпустити... щоб лишитися на самоті
І напівзабуті почуття пригадаєш, коли натрапиться майстерні рядки. Про які я наразі пишу. Хотів це зробити в окремому нарисі. Але "Окремо" мені щось не кортить. А у зв*язку із розглядом інших вдалих віршів на КП.-варта справа. А, як про сонце у жмені... Це, приміром, на морі - простягеш долоню під схід світила, і воно на ній.... А ти - у воді. А сонце -у тебе... І ціле життя попереду... Аж, прибрав руку - й нема... Як і не було... А далі -вже сам читач хай домислює... А я поки що, ДЯКУЮ за приемний спогадів асоціативний ланцюжок....
Розпізнати істину можна досить швидко. По її простому викладу і привабливості, ха хоч і відаленій. Це, на мою думку й доводить короткий твір "Чому так довго?", що виклала читачам авторка Патара:
Чому так довго ти до мене йшов?
Можливо заблукав десь по дорозі
В чужій, яскраво-виписаній, прозі,
Де за сюжетом вирувала кров.
І ось нарешті вирвався з полону,
Пірнув з розбігу в вир моїх очей...
Мене ж лякає знатний цей трофей,
Бо якось все у нас поза законом.
Довгі часи залишався усілякий зв*язок у природі поза законами... Втім, сама натура (природа) завжди уникає того, що занадто... І не тільки із економічних ( у сенсі нерозбазарювання) вигід... Текст твору - вправа для мізків.
Спорідненої вдачі і текст "А хотілося б навпаки", що виклала Патара:
Нас розводить у різні бо́ки
Невблаганний та мудрий час,
Це було не один вже раз
І просвітку не видно поки.
І задумаєшся таки:
Так, напевно, все має бути...
За вікном гірко плаче Лютий,
А хотілося б навпаки —
Щоб було досить снігу нині,
Щоб мороз завітав сюди
І траплялись твої сліди
Дорогій по життю людині.
Однорідний туман нерозділеного навіки кохання та сподівань і невблаганність законів життя - чи не є все це потроєним надміром життєдайності творчості? Бажання часто не відповідають навіть нашим намірам..., коли пригадаєш деякі з них, зустрівши раптом іншу - нову "по життю" людину. Поміркуймо разом...
У проміжку міжтематики подам, задля помсіху, - а то усе веду наче академіст, - фрагмент метаморфозуючого тексту від псевдоніма tosikosan "Валентина".
Яскраве свято Валентина
І мріям геть бракує меж
В феєрії кожна клітина
Летить із квітами кортеж
....
Флюїди пруть неначе праска
Весна чатує, день бігцем
Мрієш тюльпанами? Будьласка!
Бо ж вани пахнуть чабрецем!!!
Яскраве свято Валентина
Ще ожеледиця й мороз
На думці та... - одна єдина
Шалений день метаморфоз"
У тексті я жодної букви не чіпав. Це - вважаю - мій приклад незлобливості, адже і я переконаний у тім, що благотворна влада розуму колись то одержить гору над сизим невіглаством...
Як справедливо підмітив з приводу свята Св.Валентина один мій друг - Вдаримо добим старим рок-доробком по св. Валентину!!! Адже той, бідолажко, занадто постраждав від днів закоханих..., так постраждав, аж до святців західнянських угемселився... Однак і католицька церква схаменулася - бо у 1969 році, переглянувши загальний літургічний календар, св. Валентина геть виключила із списку святих, чия пам*ять обов*язкова до літургійного славословія... Оттакої! Хоча, кожна доброчинність - має свої зиски і, певно, його пісні, а може, й віршоскладанням він, сердега, грішив, билися у його серце... і б*ються із епохи в епоху, дедалі... Ну, як і у псевдоніма tosikosan. Адже, матерія та енергія не зникають, повчав невмирущий Ленін та довів-таки теоретично Енштейн... Тож, терпіння...
Бувають і твори, де сама суть знервованої осообистості проривається криком незмоги подальшого терпіння. От, приміром, у рядках "Плем*я" автора на нік Інфант ( себ то "підліток"), зверніть увагу, вдумливим читанням, пробачаючи огріхи розміру:
Люди - плем'я. Споконвічно.
І не парився ніхто.й ніде.
Люди-пари - не логічно,
Люди-тварі - саме те...
Ситій захланності цей твір саме у пику. Втім, не всі люди - тварі... Трапляються й філософи... До таких і перейдемо у настпному фрагменті...
Не далеко шукаючи, натапляю на текст, за авторством kristin "Віртуальні люди",
Як хочеться розбити телефон
Й всі гаджети аби не було інтернету
...
Порою вимкнути "продвинутий" андроїд
Оком поглянути навколо не завадить,
А може потребуючий хтось поряд
Саме без тебе не знаходить ради.
...
Твір подано під грифом "Громадянська лірика". А дарма. Це - життя у стислім сурогаті. Саме на сурогатах жиріють політичні вурдалаки. Вони то вже знають, що через айфони, смартфони та інші рідери - вже утворено ящика тюремного... Електрон, вчить наука фізика, вийде із закритого ящика за принципом так званого тунелюання, а коли вийде людина із лабет перманентних політичних злодіїв?... Та чи вийде взагалі?...
А почнемо із простенької на перший погляд притчі Міли Перлини Кошеня "Сніжок" із підзаголовком (оповідання для дітей). Текст маленький за розміром, втім - не за змістом, наповненям і символікою. Я наведу його цілком:
Вітер жбурляв сніжинки у вікно. Закрутила, завертіла снігову карусель хуга.
Катерина не могла спати, бо думки про малого пухнастика мучили.
"Де зараз кошеня? Холодно? Завтра погодую його... Надворi зима", - вона міркувала, ховаючись під теплу ковдру.
Кожний день кошеня її зустрічало, даруючи котячу пісню...
Увечері Катерина до кишені сховала шматок ковбаски, а зранку шерстяну хустку ще приготувала, щоб тепло було йому. Але матуся запитала:
- Для кого все, дитинонько, приготувала?
- Для кошеняти, яке зі школи зустрічає та додому проводжає...
- Бачу, що це справжній друг, а справжнім друзям варто допомагати, тож заберiмо його...
Так здружилися назавжди дівчинка Катерина й пухнасте кошеня Сніжок.
Що може бути більшим у світі людських взаємовідносин ніж дружба. Це заради неї поет Андрій Малишко готовий був писати стоси віршів. Наведу лише фрагмент одноно, по пам*яті. Бо пам*ять утримує суто головне:
...Щоб друг -
як брат,
Бо у тім потреба...,
Та хліба шмат, Та хустина неба!...
Не зрівнятися у філософському просторі жодним прагненням із ДРУЖБОЮ...
Філософію нині замішують із мораллю, ідеологією, політичними плітками... А вона залишається сама-собою. Найвищим набутком роумових здібностей людини. Для цього не обов*язкове читання моральних постулатів Канта, а можна натрапити і у новому чотирьох рядковому рефераті Євген Юхниці. Ось - нате:
Сьома ранку. Лютий
Ху́хкає снігами.
Вийшов не зітхнути –
Дихати світами.
Саме так - "дихати світами" здатний справжній поет. Й незавадить назвати його філософом, у самому доброму розумінні цього терміну...
До сперечання із несправедливістю, що залива Вкраїни береги належить твір "Жадібні тролі", що подав на КП Маг Грінчук
Кровавим мороком сповита вся українська земля.
В годину чорну зрадники мозок точать, неначе тля.
Кому потрібна ця братовбивча, ненаситна війна,
Вписавши свинцем на віки полеглих синів імена.
Зневажена і зраджена ктистами наша країна.
У пам*яті правда Майдану. Всюди зрада понині.
Гнітить звіряче зло гідність людську до рабської долі.
Калічать, труять, знищують народ ці жадібні тролі.
На поверхні ( із врахуванням псевдоніму атворського) наче щось фентезійне... Але якщо копнути глибше -відкривається багатошаровість твору... Де запитання, що переходить у вічне, креше довготривалий конфлікт, закликаючи дати відповідь...
Навіки вкарбовано в історію філосфії ім*я гуманістів-природолюбів. До таких я б відніс і твір Ніни Багатої "Сосни". Пересвідитись може кожен читач, неупереджений:
Здрастуйте, матусі любі – сосни
У незвично білих куфайках!
Що за вісті вам вітри приносять?
Вас куди хурделиця гука?
Блудить сон уже не перший місяць
Поміж липових, дубових віт.
Тільки вам не спиться на узліссі,
Мудрі берегині вікові.
Заздрю я зеленій вашій силі…
Розкажіть, чим славен в лісі день!
Це ж бо вам дерева доручили
Зустрічати сонце і людей?!
Без природолюбства немає справжньої поетики. Тому, моя пошана авторці!
Інколи твір всотується очима, попри бажання. Тоді він стає частиною нашого єства. Така діалектика - що миле серцю, мило й світогляду. Тим паче, коли так вдало подані рядки, як у Наталі Кривун, пересвідчитися? - будь ласка:
Вже й зима не зима, то пелюстки вишневі в траві.
То серпанок ранковий, що ліг відпочити за горами.
На морозі, як згадка про літо, висять кептарі.
А весна вже дзюрчить попід льодом глибокими зворами.
Цілком вдале тлумачення поезії. Тут у повній тиші, зосереджено увагу на звучних інструментах самого слова, влучного, простого, поетично-правдивого. А самий лаконізм викладу - безмежжя простору уяви читачеві... Я думаю, що такі твори здатні прикрасити найліпші поетичні антології.
Коли вже йшлося про лаконізм, слід навести (цілком) і твір автора нід псевдо "Справжній", а зветься римований чотирирядник
"Та, ні…"
Та, ні... Не скинули ярмо.
І зовсім не самі ми ідемо.
Нас впевнено туди женуть,
Де ми забудем свою дійсну суть.
Є у тлі твору декілька пауз. Хто їх відчує, збагне їх неочікуваний смисл, новий. Інформацію для роздумів. Оттак і виникає основне, заради чого й творяться вірші - авторська оцінка того, про що йдеться... Втім, не нав*язлива й доволі психологічно нейтральна...
До кагорти віршів нестерпного крику я б додав твір Юлії Ебервейн "Ми звикли до хрестів на вікнах"
Ми звикли до хрестів на вікнах,
Що кожен другий клеїв скотчем,
До вулиць ввечері принишклих,
До канонад посеред ночі.
Ми звикли до тремтіння стелі
І до сирен швидких тривожних,
Але до випадків смертельних
Нам звикнути ніяк не можна.
Не можна чути ті новини,
Де "тиша і без втрат сьогодні",
Коли "таблетки"* мчать невпинно
Бійців в крові, важких, безногих;
Коли дитина не добігла
Півметра, щоб сховатись в льосі,
В очах жага життя застигла
І мати нам не вірить досі...
Війни немає, кажуть люди,
Яким не чути мінометів.
Війни немає. Поки в груди
Не вдарить біль від втрат і смерті.
Авторка подає слушне роз*яснення: "Таблетками" називають УАЗ-452, які часто використовуються військовими медиками у зоні АТО.
Простір інформативної ідеології, як і сама будь-яка ідеологія, завжи відстає від розвитку світу, його реалій і перспектив. А те, що відбулося і, нажаль, продовжує відбуватися на Сході України - наслідок безтямності держаних керманичів... Щож лишається поету і громадянам - робитися апокапаліптичними нігілістами? Виходить наявно лише одна аксіома: усі політики - злочинці! І за великим рахунком, їм байдуже - кому і де вдарить в груди біль від втрат і смерті... Адже, їм особисто та їх оточенню це не загрожує... А простому смертному ( із сторослав*янської -смерду) лишається хіба що есхатологічна втіха одкровіння про кінець світу та царство божеє... Багатогранність думок, а найбільше - переживань вжатих у названий твір - буде достатнім для філософських та соціо-моральних монографій... Є, паі та панове, над чим поміркувати... Є...
Саме такі креативні тексти і здатні уримувати доволі високу планку ресурсу КП, на відміну, скажімо від ГАКу (при всій повазі до останнього й братів його Капранвих). Тому перебіг моїх думок та можливих подальших критичних варіацій маю намір продовжити. Адже, що не кажи, а ресурс КП почасти радує ідеями, а подекуди й справжніми відкриттями. Про що, я ще хочу написати... Думаю, хто захоче переконатися, буде цікаво...
Аж ось і приклад, свіжий - вірш Тетяни Прозорової "А в сильної жінки душа – незабудка…"
***
А в сильної жінки душа – незабудка...
Турботлива й щира, щаслива й щемка!
Вона усміхнеться – й теплішає всюди,
В засніженім обрії чиста ріка.
У крешаній кризі надію зігріти
Для долі, дітей, запашної весни.
Вона розуміє мелодію вітру,
Вона заколисує сонячні сни.
У сильної жінки – прозорі вітрила,
Легкі і надійні, бентежні й стрімкі!
І втримають Всесвіт її щедрі крила
(Ах, що за дрібниці, адже ми – жінки!)
У вирі подій – недосліджений острів,
У спрагу –твій трунок спасіння терпкий,
І мріється й сніжиться, складно і просто,
Такі незабутні ці сильні жінки!
Я наваів тут текст цілком. Адже не знайшов у ньому жодногого слова, яке здавалося б мені зайвим чи недолугим... Дивує лишень прізвище авторки "Прозорова"??? Невже це псевдонім??? Коли так?, - досить влучний. Вірш цей світиться. Не переховуються думки за апофегмами, а викладені так, наче виспівані, правдиво, ясно, душевно. І це у той час, коли натовпи "гомосапієнсів" злодійствують, нашорхані політичними прихвостнями та тіньми жупелів минулого... А вірш, вищенаведений, то дійсно соєрідний "трунок спасіння терпкий"... І розумієш: де немає любові жіночої, там немає душевності... Моє шанування, пані Тетяно!
І контрастом згадаю верлібр-неверлібр, одначе талановитий текст Олени Брикси "Ти це відчуєш"
Дорости, дожити, вистраждати,
Щоб стати нелюбленим
У своєму краю.
Не пророч про майбутнє,
Розкажи, чи скоро
Йтиме дощ.
Нам треба знати
Від імені землі.
У неї сили
Повно,
Вона усе прийме...
Твір подаю фрагментарно. Не тому, що решта - слабка, ні. Просто й наведеним уривком мої думки вже розбурхано. А це -основне, заради чого утворена поетика... Здавалося б, чого страждати молодій дівчині, котра (так за змістом) вступає в дорослий світ, а вже їй (її героїні) довелося зазнати гіркоти... А далі - домислює вже читач...
Знову нуртує душа, неначе степ. Безмежжя самотності простору, по якому несе до краю автора, прихованого за логіном Анатолій В.
Вірш названо "Не привчай мене жити без тебе"
Наведу декілька рядків, адже і вних розкрито рушій всього тору. Розкрито, наголошую, вдало. Тут відчувається гармонічність, закладена у текст дійсно творчою людиною.
Не привчай мене жити без тебе,
Бо я звикну, і що тоді буде?
Жовтий місяць і зоряне небо
Тягарем розірвуть навпіл груди...
Вже зима зачиня свої двері,
Засинає в мереживній льолі,
Та крижинками сплять на папері
Мої вірші-надії схололі.
Нажаль, зараз бракує (втім, як і повсякчас) таких творів, здатних свого роду пришвидшити розуміння справжнього красного словотворення. Діяльності якої потребує живе суспільство...
Жити у суспільстіві й лишатися від нього вільним - неможливо. Цю істину опісля Marx(а) ще раз, майже афористично, у текксті "Все важче" справедливо доводить Richter. Такий дотепний (з огляду на тівр нік). Переконаймося:
Суспільство перекисло, ніби бражка,
гірчить все більше батьківщини дим…
Усім останнім часом жити важко:
одним – брехати, вірити – другим!
Сам автор відніс ці рядки до ліричного розділу. Я б - до драматичного. Правда завжди була із присмаком цибулі. Нині й поготів, вичавлюється сльози самотужки, киньте погляд на дійсне наше оточення. Тільки не додавайте добавки загляданням на телеекран. Телебачення сьогодні - розкладання совісті й притомності людей...
Не йме віри перевертням-політикам та їх пасіпакам й текст автора YarSlav(а) "Стадо"
Для нас видумують
іконостаси
(сьогодні - чорні
і червоні - вчора )
Та ті хто
так співав Хвалу
Москві й Союзу -
Сьогодні каже -
"Геть нам від Москви "
Загадкові кульбіти верхівки за принципом "бреши більше, щось та й осяде" зворушують не лише мізки довірливого електорату, але й тривожать письменників, поетів. З огляду на вищенаведений твір - не всі переймаються довірою варіаціям високозлетілих "обранців", що вже давно одірвалися від народу і його довіри - найбільншого скарбу будь-якої демократичної країни. Респект авторові YarSlav (у)!
Бадьоро і проникливо. А за своїми драматично-соціальними реаліями навіть – героїчне віршування подає Серго Сокольник у стислому сатиро-епосі "Тенденція одначе, як чукча казав"
В інтернеті «висять» до зорі літератори. ...
щойно подумав
Про тенденцію, як «лайкарі»
Тичуть смайли- за дурість! За дурість!..
- Одне одному і верещать
Під трембіту, чи під балалайку Кон"юнктуру...
Ось виклав на сайт Твір художній.
Бо - жодного лайку.
Погоджуватись чи ні із автором -справа читацька. Але я сподіваюсь, що у "гастрольний тур" по ресурсам і-нету цей твір таки вирушить... А, може, й дасть поштовх розвитку подібного ін-лайк-креативу, на кшталт штурхану під зад чоботом...
Прогалини соціального просвіту, певно, не скоро надибаються... Про це думають маси нашого люду. І цей "тренд" проривається у творі Яноша Бусела "Смерть пенсіонерки…"
Ти жила як умiла,-
Утiкла iз села,
В цеху вiкна ти мила
I пiдлогу мела.
....
I пiшли - полетiли
Швидкоплиннi лiта...
Десь розтринькались сили,
Стала постать не та.
....
...
Втягнув вiчностi вир...
Трусять гiлки зеленi
На запльований двiр.
Гiлки тi замiтає
Снiжно - бiла зима -
I ялини немає,
I людини нема...
Тут ніякою громадянською лірикою не відбудешся... Тут - хочеться щезнути..., зробити, подібно кванту, стрибок через неодолимі перепони рідної спільноти... Громади трудящих людей, із роботящими руками та полум*яними серцями, ошуканих політичними гебельсами та фюрерами різних розливів... Оці, останні живуть жируючи, а такі, як героїня цього твору-реквієму (хоч автор додав до тла тексту гіркоти гумору - у рядках, що я примостив крапками скорочень) -втягуються у вир вічності..., із запльованих дворів, де топчуть чоботи таких-самих трудяг зелень гілок ялини у прощальній ході, мовчазній, за труною... Коли ж "вічна пам*ять" переросте у щось позитивне для народу, пересічного, трудящого, бідолашного, не втікаючого із рідної землі по закордонню...
Пам*ять перебувається випадками. У той час як руйнували Берлінський мур, я міркував про волю перехожих... Вони саме тоді тинялися туди-сюди, у захваті та хмелю... Часи пройшли... І натрапив я, теж випадком, на добротний текст автора на ймення Шон Маклех. Рядки згрупувалися у верлібр під назвою "Перехожий". Подаю фрагменти під зазначений самим автором епіграф Гійома Аполінера
«… Ти сумний Перехожий
Перехожий, що бідний так само як я…»
(Гійом Аполлінер)
Я би відчинив сіру вулицю,
Як відчиняють ковані двері
....
Відчинив би для перехожих
Не зайд, не пророків і не жебраків,
А саме для перехожих у капелюхах,
Перехожих - бідних як я.
....
Наче наше життя сірою.
Я писав би на хмарах слова Істини,
Щоб перехожі (сумні особливо)
Інколи споглядали Небо
....
Аби якось його розрадити,
....
Я би розрадив його сонячними зайчиками
До пори в скриню мою схованими,
Якби в місті цьому
Не було так порожньо….
І жодного перехожого…
Жодного…
У свідомості (можливо й мільонів) людей відбуваєтся справжній переворот перехожих ( від бомжів до політичних злодюг), повсякчас... Світ ошалешується щодня випадками... Аж ось з*явився і поет на КП, що зумів зімпровізувати прагнення людської участі до смутку навіть незнаного перехожого... Вочевидь, як на мене, - це здобуття усього ресурсу Клубу Поетів, із чим всіх його учасників і вітаю.
У цей бранші додаю і суперечливо-вірогідний опус криптоніма Ти не осліп із його "Жорстокою грою"
Ти припустився помилок,
Коли ступив на хибний шлях,
На мить здалося, що надія
Тебе покинула на час.
Коли безжальна кров пролилась
За боротьбу сліпого щастя,
Ти похилився на коліна
І став вблагати допомоги.
Зі мною хочеш ти зіграти
У гру понуру на землі,
У світ поринути жорстокий,
В якому я прожив життя?
Де мрію в нас у всіх забрали,
Давили все собі згрібали,
Коли упали до землі,
Шукаючи собі дорогу в тіні
Усі блукали в забутті,
Коли ступили у те пекло,
У гру жорстоку на землі.
У ритмованій грі є все, що необхідне для роздумів. Втім, дещо замало для зв*язку із депресивною тенденцією дійсності. Одначе, дуже дієво йде на підкуп читачевої уваги сама відвертість твору. І це вже його виправдовує, як занчимість.
Актуальною перебуває і тривога кожної мислячої людини про спад тенденції читання книжок. І тут не дієве - чи то паперових носіїв, чи то -електронних...
Любов до читанки прищеплюється змалечку. А із цим у нашої держави -невпереливки... Тому, із позитивом, повідаю і про твори для дітей. А на КП є, хвала небу, й такі. Живий приклад - Оксана Батицька із віршем "Підприємниця зима"
Запустила всі артілі
Підприємниця зима.
Вся при ділі, вся у ділі.
Розкрутилася сама.
Гобелени, покривала,
Ковдри, коци, хідники,
Скатертини, пледи, шалі,
Шуби, шапки, кожухи…
Сріблом, сріблом вишиває,
Прикраша і прикраша.
І до себе промовляє:
"Хай натішиться душа!"
Вдалий вірш-промовка. Лаконічний. Образний. Простий. Нині не часто зустрінеш корисне й нетупе віршоукладання, придатне для дитячих розваг, і у такий спосіб - задля популяризації бажання читання, завчання на пам*ять, декламування. Одним словом - для розвитку творчого сприйняття світу й себе у ньому, як частини його, з самого малечку...
До цієї полички творів, які б я сам прочитав дітям, щоправда, - дещо старших років, відношу й твір "Білі ґудзики" Лесі Утриско.
Нашила білих ґудзиків зима,
Гіллям казково холод прикривала
І марила, і світ свій доживала,
Така чудна - що іншої нема.
Спіймала тінь старого горобця -
В ній оживала, марила, сміялась,
У білій свиті гордо милувалась-
Здавалось світ вдягнула до вінця.
І забавлялась променем на тілі,
Той по весняному їй душу лоскотав,
Мінливим днем їй весело співав,
Де ґудзики казково білі, білі...
Сама авторка розмістила вірш у розділ лірики. Та одне іншому не завадить. Адже, написати твір для дітей - то непроста задача. Дуже мало, навіть видатних красномовців літератури упоралася із нею. Тим приємніше привітати авторку із удачею!!!
Не хочу оминути добрим словом і вірш, що розмістила Lana P. під назвою "ВИШИВАЛЬНИЦЯ НАСТУСЯ"
Притомились в мене ніжки,
Наберусь терпіння трішки,
Полотно візьму у ручки —
Гладдю ляжуть закарлючки.
Протягну крізь вушко нитку,
Білу вишию лебідку,
Що над озером літає,
Де латаття розцвітає.
Вправна голка гостозуба
В зелен-листя вдягне дуба.
Чарівні в Настусі п’яльці —
Не вколоти б тільки пальці!
Не маю ніякого сумніву, що такий твір сподобається багатьом молодим батькам. І по праву! Таких простих за формою, втім - розлогих і змістовних за наповненям (виховним -прищеплення, ненав*язливе, до праці - "відтягування" від комп*юторних ігриш вбивчого характеру тощо) тлом поетичних навчань нині обмаль. Тож, привітаємо ресурс КП із новим здобутком.
У цім сенсі хочу назвати й твір "Вона прийде вже скоро", що розмістила пані Крилата. Подам уривки:
Зима ще. Лютий. Все довкола біле –
Сиди, ліси і ниви, і луги.
Льоди у грудні ще на ріки сіли
І думають, тут житимуть віки.
Її зірковий час ось-ось настане –
Ведмідь чекає, пролісок, боцюн.
Ще трохи – сніг зійде і лід розтане,
Зустріне радо край красуню цю.
Хтось, як і сама поетка поначить такі рядки терміном "Пейзажна лірика"..., але - ніякого пейзажу тут немає. Зате присутнє більше, гіж пейзаж... Якийсь утончений зв*язок між словами та почуттями бажання приходу теплих днів... І мимоволі вириться, що "ще трохи – сніг зійде і лід розтане..."
До певноі мірою пророцтв, чи точніше, просвітництва я зазначаю коротенький твір " Человечек-дурачок…" Сергія Дунаева із присвятою
Ларисі Міллер. Через його ужатість, наводжу цілком:
Человечек-дурачок,
у Земли крутой бочок,
и к тому ж она кругла:
нет ни норки, ни угла.
Чуть покрутишься на ней
и слетишь в один из дней.
А она и не заметит,
и не крикнешь ей: «Приветик!»
Опус цей подано у рубриці "Філософська лірика" і я не стану сперечатися. Однак, ще раз зроблю наголос на тому, що далеко не кожному авторові КП властиво укласти таку аппеляцію до наївності неосвідчених ( а таких нині, за нової системи освіти - хоч греблю гати), аби заоохочити читача поміркувати над читанним... А тим часом із швидкістю 370 кілометрів на секунду чимчикує наш всесвіт у відношенні до галлактики... Навіть попри кількість біл-бордів кандидатів у президенти... Тут вже точно, не встигнеш і "приветик" вигукнути... Доречний твір.
Дедалі більше втім захоплює пристрастність самих невід*ємних почуттів -кохання. Це вівковічний діалого двох, до якого нині додався твір, що подала авторка Окрилена. Він так і зветься "Di (алогічне)".
Привіт!
Я знову
в турбулентній зоні.
Пасок безпеки?
Він не рятівний.
Порушую
повітряні кордони
прозорі і невидимі.
Земні
услід тяжіють
кроки і зусилля,
немов фантоми
чуються дзвінки.
зима дахівкам
снігу натрусила ,
обдало плечі
холодом мені.
І я стою
на чорно-білій
смузі,
і сумнівів
нависли кажани.
Вуста твої
в усміхненому прузі?
Скажи мені...
нічого не кажи.
Тяжко уявити ситість у коханні, де смуток мілких непорозумінь часто й густо домінує над величчу проблем закоханих. Адже кохання, мов трунок, увесь час (поки бродить і зріє) у темних бутлях наших сердець... Аж допоки не розірве їх мовчанням... звички...
Далі буде.
А поки що, мобілізувавши свої спогади та досвід, дарую усім креативщикам самодіяльний музичний твір мого товариша юнацьких ще років, задля бадьорого й вдумливого настрою, творчого:
https://www.youtube.com/watch?v=-9bRJ5VzCcM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824244
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Це слово мовлене душею
Сонетом ляже на листок,
Як пісня лине над землею,
Несеться вдаль аж до зірок.
У вишині, за небокраєм,
Де неба синього блакить,
Воно там птахою співає
І десь далеко так летить.
А то буває, слово ранить
І серце ріже, як ножем.
В тенета підлості заманить
І біль не змити вже дощем.
А ще буває, що застрягне,
Загубиться в потоці рим,
Своєї цілі не досягне
Та й згине в лабіринті тім.
Плекайте слово і лелійте,
І не тримайте силоміць.
То ж відпускайте, не жалійте.
Правдиве слово - в ньому міць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822925
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Твоя рука в моій руці,
Ми в парі йдем в осінні роси,
І світла радість на щоці,
Й душа від щастя пісню просить.
І серце лірою співа,
І заливає вечір світлом,
Мабуть щасливіших нема,
За нас в цей час у цілім світі.
В роках вернулися ми знов,
Із осені у раннє літо,
Палає в серденьку любов,
Усе кругом буяє цвітом.
Й співають в серці солов"і,
Й душа мов янгол ввись злітає,
Буя весна в душі моій,
Я всім єством тебе кохаю.
Твоя рука в моій руці.
І щастя більшого не треба,
Твоя усмішка на щоці,
Для мене подарунок Неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822856
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Живу , щоб жити, бо таке життя…
Бога прошу життя благословити.
Щоб піднялись у колосі жита,
Щоб ми навчились жити і любити.
Щоб врожаї розкішні по полях,
Щоб вітер в спину, тільки щоб не в груди…
Щоб навесні цвіла моя земля
І щоб у мирі усміхались люди.
Щоб на Різдво багатий «дідух» був,
Вертепами співали всі дороги.
Щоб тільки тихий вітер з поля дув,
Ніс в душі спокій і не ніс тривоги.
І колосились кожен рік поля,
Летіли до гнізда свого лелеки.
Щоб від війни спочинула земля
І діти поверталися здалека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822545
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019
О краю мій, усе в тобі сплелося:
З волошок, жита й маків диворай,
І золото пшеничного колосся.
Й річок гірських пісенний водограй.
Твоя земля небачено багата,
Манила південь, захід, північ, схід,
Вривались вороги в біленькі хати
І корчували український рід.
О краю мій, ти та перлина світу,
Що винесла всі муки лихоліть,
Позбувся ти немало свого цвіту
У вихорі розбурханих століть
І вистояв, одягся у розмаї,
Купаються в льонах де небеса,
Де сонечко змагається з туманом,
А ворог знов лама свого списа.
О краю мій, замріяний і пишний,
Несу тобі на рушнику любов,
Де цвіт калини й маминої вишні,
Й душа моя, мов сонце, без оков.
16. 01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822626
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 25.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DILaMQ867A
[/youtube]
Скажи: ти знаєш,
як болить?
Ти чув колись, як серце
плаче?
Чи бог дав змогу полюбить,
Відчути почуття гарячі?
Мої ти коси цілував,
Для тебе мила їх любистком.
Ти пам"ятаєш?
Пригадав?
Чому ж оце взялося
смутком?
Давай з тобою помовчим,
Сердець почуємо
розмову...
Чим ти без мене час
цей жив?
Що брав в житті ти за основу?
Чи хтось любив тебе,
як я?
Душа твоя узнала щастя?
Мовчиш... Вся відповідь твоя.
Чи зрозуміти тебе вдасться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822585
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019
Зима справу свою знає,
З снігом тут не забарилась,
І як часто це буває –
Я добряче застудилась.
Бачу, зовсім кепська справа.
Йти в аптеку - а де гроші?
Тут я зразу пригадала
Метод вірний і хороший.
Це - картопля у мундирах:
Відварити, розім’яти,
Тоді ковдрою накритись -
Пару треба цю вдихати.
Розпочала процедуру,
Бачу, щось не вистачає…
Так нашкодить можна здуру,
Невже розуму немає?
То ж взяла під ковдру сала,
Хліба, шинку, огірочків,
Коньяку маленьку пляшку
Й маринованих грибочків.
Дві години смакувала,
Хочте вірте, хочте - ні,
Рано я здорова стала,
Враз розвиднилось мені.
Тут народна медицина
Поборола усе лихо,
Бо моя реформа краща,
Як в тієї Супрунихи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Сипле в коси рясний сніжок
Незрадлива життєва осінь.
Скільки ж пройдено вже стежок!
А не знайдених скільки й досі!
Все ж лишився за нами слід,
Де ми поряд удвох ступали.
Нам не раєм здавався світ,
Хоч були й перед Богом пара.
А тепер я вже не твоя,
Бо на різних давно причалах,
Й стежка в кожного з нас своя.
Закінчились кохання чари.
Його ніжно-благальний крик
Загубився поміж обставин.
Я не хочу когось корить:
Просто, ми вже чужими стали.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821269
дата надходження 13.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Без пісні не живе душа,
Без пісні, не народиш слова,
Не буде гарного вірша,
Вона, життя мого основа.
Мене родили солов"і,
І вигодували піснями,
Святу любов в душі моій,
З піснями я вдихав від мами.
Я пив оту Святу Любов,
І в серці пісня пролунала,
Я з нею відродився знов,
Коли мене біда топтала.
Я пісні вдячний ще й за те,
Що повернула щастя жити,
Вкраінська пісня, - то святе,
Ну як цю пісню не любити?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820965
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Життєвий іній ліг уже на скроні…
Душа ж болить за землю, онучат…
Я волю боронитиму до скону,
Допоки силу матиму в плечах.
Життя своє вручаю Україні,
Ім’я – родині… Це мій заповіт.
Байдужістю щоб люди не хворіли,
Й ніхто не смів спинити їм політ!
3.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821017
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Важко назвати боєм ситуацію на війні у Донбасі, коли українські вояки, виконуючи Мінські домовленості, позбавлені права наступати, стріляти, а лише не пускають ворога вглиб України.
Донбас. Війна. Зима кипить морозом.
Конає під вогнем гарячим сніг.
Шле воїнам Росія не погрози –
Снаряди, міни падають до ніг.
Й регоче знахабніла смерть у вічі:
І зліва, й справа, чи заходить в тил.
І кожен зна: не можна вмерти двічі,
Й про себе шепче: «Господи, прости!
Прости мій гріх – любов до України –
Я не бажаю іншої землі.
Тут вечір тоне в пісні солов’їній
І жайвір міря з неба шир полів….
Це тут мене скупала вперше злива,
Й на вальс кохану вперше запросив,
І сонечко тут сяє особливо,
І запах неповторний у роси…»
За мить життя промчало… кадр за кадром…
Хороше і не зовсім – до дрібниць…
На цей раз в їх руках – козирна карта –
Ніхто з бійців не втрапив до труни.
11.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821019
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Іду снігами. Тиша, як в костелі,
Лиш скрип легкий доноситься з під ніг.
І біло – сірі, свіжі ще пастелі
Виблискують з завіяних доріг.
Мовчать тополі. Стир покрила крига.
Червоний схід, неначе у крові.
Пугач в снігу, немов в простині циган,
Виконує яскраве попурі.
Ти у вікні вдивляєшся у поле,
Де залишились заячі сліди.
До тебе йду, мороз у щоки коле,
Та я спішу, кохана, з далини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820814
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Колише вечір тишу за вікном,
Зима під ноги білим застелила.
У шибку Ангел стукає крилом:
Марія-Діва Сина народила.
І радістю проймаються серця.
Ця мить уроча всіх заполонила.
І срібні дзвони будуть сповіщать
Про Свято і величне й світу миле!
І лине гучно щедра Коляда,
Щоби усім цю звістку передати!
Народження Спасителя Христа
Маленького Ісусика-дитяти.
Хай в кожну хату зайде новина!
Всі Господу помолимося щиро.
Добра хай не міліє глибина,
Любові всім вам, злагоди і миру!
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTq7h04_h23X2grcJadjUt4rrMO5WrIZNcTbipzRoMzOMgvBgEE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820469
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Яка ж ця ніч смарагдово-духмяна!
В сапфірових лампадах темна вись.
Поміж сатинних крил Зоря Різдвяна
Нам звістку шле - Месія народивсь!
Святий Малюк - володар над царями
Прийшов у світ в убогому хліві.
Від щастя небо плаче янтарями...
Хвала і слава ллються по землі!
І пряно тане місяця підкова,
Під звуки арфи сіє білий сніг.
Ляга на плечі тиша серпанкова,
Святе Різдво ступає на поріг!
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820474
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Ох зима...Знов вітер віє,
Сніг...Й мороз уже скрипить,
Холоднеча надоїла,
І її нам не спинить...
Вітер виє, стогне, плаче,
І гілки дерев трясе,
І реве, і крутить, й скаче,
І печаль-журу несе...
І сьогодні снігом сипле,
І нема тому кінця...
Дні короткі, ночі темні,
І в весну нема гінця...
Знову рано так стемніло,
Стогне, виє за вікном.
З снігом знов загомоніло,
Закида усе кругом...
Та надіюсь незабаром,
Сонце вигляне з-за хмар,
І моргне промінням прямо,
І тепло пошле нам в дар...
І посипляться сніжинки,
Звеселять усе кругом,
І мої думки - краплинки
Закружляються танком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820476
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Ясними зорями палають твоі очі,
Падає сніг, у казку кличе нас,
Серденько рветься, так до тебе хоче,
Для нас з тобою зупинився час.
Живемо ніби в казці ми з тобою,
У почуттях купаються серця,
Повітря все насичене любов"ю,
Лише любов і щастя без кінця.
Душа від щастя полум"ям палає,
І очі світяться , неначе дві зорі,
Хоч поряд тебе зараз і немає,
Ти світиш місяцем для мене угорі.
Дивлюсь на небо зоряне зимове,
Чумацький Шлях, немов волосся з пліч,
Молю за тебе Господа,...Любове!,
Зігрій ти ій серденько у цю ніч!
Нехай воно зігріється коханням,
Нехай трояндою воно цвіте,..нехай!
Хай щастям й радістю наповниться дорання,
Зі Святом ти від мене привітай.
Нехай у серці світиться зорею,
Те незгасиме, світле почуття.
Сніжинка поцілунком хай від мене
Кохану з Світлим Святом привіта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820493
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 08.01.2019
Війна – це бій за воленьку синів,
Хрестів паради і смертей, і зброї.
Війна – це біль і вдів, і матерів,
Це час, який народжує героїв.
Війна – це стогін неба і землі,
Коли вони дітей своїх ховають…
Не у блакиті сонце – у імлі,
І чорним диском – сонечко над плаєм.
Війна – це хмари чорні вороння,
Що після бою накривають поле…
Та тільки Бог – не слуги короля –
Вирішує землі і людства долю.
1.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818946
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 25.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gbQDdRj22w4
[/youtube]
Відгуляла лиш відлига,
Призадумалась зима.
В голові нова інтрига:
Нова думка вже пройма.
Осліпити все красою,
Обмануть, що вже весна,
І явиться молодою?
Тільки жаль, не запашна.
Задум швидко порішила:
Все зробила крадькома.
Та до ранку так спішила.
Не завадила й пітьма.
Довго й вміло працювала:
Розцвіли усі сади,
Розстелила покривало,
Замела усі сліди.
Візерунки вишивала,
Квіти кинула в вікно..
Одного тільки не знала:
Стать весною не дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817248
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
А ми зустрілись
невипадково,
І наша зустріч
була знакова –
Усім здалося,
і перехожим,
Що ми з тобою
аж надто схожі…
Усім здалося,
що ми є пара,
Але я щастя
своє проспала…
А як настала
пора осіння,
І залунали
пісні весільні,
Ти для почину
пішов до війська…
А я ж… нічия
була невістка.
У серці в мене
щось обірвалось.
Коханням першим
те щось назвалось.
Чеканням вбита,
листів не мала,
І що робити –
сама не знала.
Вже пролетіла
і друга осінь,
А я чекала
на тебе й досі.
Та раптом рідним –
таємна звістка,
Щоб вони стріли
сина й… невістку…
Ой доле, доле,
чому мовчала?
Може не так
я його стрічала?..
Адже не тільки
були ми друзі,
Коли ще квіти
рвали у лузі.
І все ж кохати
не перестану,
Лише для нього
зорею стану…
5.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817241
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
І ось межа…Гірчить тодішній солод.
Недавно ще я пив із вуст меди.
А зараз плечі огортає холод,
Тепер цей холод буде назавжди.
І щоб зігрітись, я знайшов лавчину,
Бо серце промовляло: « Жди, прийде!».
Тут під вербою трішки відпочину,
Допоки знову сонце не зійде.
Як на цій лавці хочеться сидіти,
Лавчина, що на двох в одній судьбі.
Не дочекався і залишив квіти –
Це квіти, що назначені тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817276
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=d7TFGg0LxGU
[/youtube]
Не люблю відлигу у природі,
А тим більше ту, що у душі.
Без мого запрошення приходить.
Ще і вперемішку ці дощі.
Я люблю, щоб все було, як треба:
Щоб мороз зимою й білий сніг.
І нема в дощах тоді потреби.
Нащо оці краплі взимку з стріх?
Ось і зараз сніг потрохи тане,
Жебонять про щось малі струмки.
Та весна від цього не настане,.
Незабаром буде навпаки.
Збій в природі, все перемішалось.
Я ж стабільність у житті люблю...
Думка ось така в душі закралась,
І від неї я не відступлю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817028
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Я не люблю розмов про все і ні про що,
А хочу словом запалити очі,
Серця зачарувати всім віршом,
Адже поет – душі людської зодчий.
Я не люблю зарозумілих фраз,
Бо тільки простота – найбільша цінність –
Цьому навчав Великий наш Тарас.
Писати просто маю в собі смілість.
Я не люблю, коли туманяться думки,
І їх не кожен може зрозуміти…
Поезія повинна жить віки,
Дорослі щоб впивались нею й діти.
2.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817047
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Люблю осінні довгі вечори,
Хоча темніє надто таки рано,
З вікна невидимі ні сад, ні явори,
І місяць, і зірки неначе вкрали.
А ми із музою чаюємо в теплі,
Домовились не поспішать нікуди,
Здається, ми одні на всій землі…
І спогадів, і планів у нас – пуди.
Коли ж у нічку вечір заблука,
Посіє букви строго у рядочки,
А в них – про нас, героя-вояка,
То кров вистукує у скронях молоточком.
Завмерли у шерензі і думки:
Комфортно їм у довгому чеканні,
Осінній темній ночі завдяки,
Побачать світ і вірші про кохання.
Люблю я довжелезні вечори,
Коли думкам у голові не тісно,
Коли диктує хтось мені згори
Наступний вірш, а чи слова для пісні.
22.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816804
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Не варте життя і крони,
Коли ти складаєш зброю.
Свобода на смак солона.
Свобода дається кров’ю.
Її шлях хрестами вкритий.
Відвагою, духом віри,
Із кулі та болю зшитий.
Він в тілі лишає діри.
Свобода – це мед на квітці,
Для тіла прароду льоля.
Це краще, ніж хліб у клітці.
Це Бога самого воля.
Найвища з ідей ідея –
Віддати життя з неї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816822
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Сьогодні небо схоже на ласкаву матір,
Що сонце, мов дитя, притисла до грудей.
Тепло відчувши, стрепенулися крилаті
Заграли вогники у нутрощах людей.
А небо родить, розпускає цвіт бузковий.
Хмаринки-бджоли повсідалися на нім.
Зима чи літо – світ природи пречудовий.
Живи, людино, і співай любові гімн.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816857
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Ти була з ним чомусь таємно,
Та про вас знали все і всі.
В вас кохання було буремне,
У пригодах і у красі…
Я не тратив часу даремно,
Хоч ти знала… Тебе люблю…
Дізнавалась про це напевно
І сміялася без жалю.
А коли зрозумів він серцем,
Що немає для кого жить.
Її серце посипав перцем,
Іншу панну почав любить.
По зарослій давно стежині
Уловила моє тепло.
Її очі, як небо синє,
Повернулися у село.
Ми зустрілися очі в очі,
Та зустрілися вже дарма,
Чиєсь серце тепла ще хоче,
А у когось давно зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816863
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Мов літній скарб - вечірні цвіркуни,
Мов срібні струни – солов’ї далекі.
Що своїм співом, ніби чаклуни,
Перебивають тишу, наче глеки.
І котить запах у тумані луг,
І зорепад ховається в тумані.
І сипле снігом тополиний пух,
Останній цвіт зривається з каштанів.
Червнева ніч – прогнала вдаль туман,
Збирати диво-квіти на Купала.
І вийшов Місяць, мов казковий дзбан,
Зозуля десь у лісі закувала.
Раптово появилась дивна тінь,
Що мала чудернацькі фари-очі.
І зорі у мільярді мерехтінь,
Передивлялись казку диво-ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816880
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Так хочеться напитися доп"яну
І п"яним залишатися тобою,
І знову з головою у кохання,
І далі жить, коханням і тобою.
Іти з тобою в парі через весни,
І рахувати в парі в небі зорі,
Отой вогонь душі тобі принести,
Й засвічувати зорі вечорові.
Бродить у травах ночі до світанку,
І соловейка слухать на калині,
З тобою люба, бути аж до ранку,
І пестити голівку на колінах.
Так хочеться вернутись знову в весни,
І насолоджуватись запахом волосся,
Щоб почуття в душі твоій воскресли,
І щоб лунала пісня стоголоса.
Щоб серденько пісні твоє співало
Щасливими були чарівні очі,
Щоб почуття, мов полум"я палало,
Кохання дарувати тобі хочу.
Ти чуєш, як серденько калатає,
Все тіло соколом злетіти в небо хоче,
Для мене щастя більшого немає,
Як бачити твоі щасливі очі.
Для мене щастя більшого не треба,
Для мене щастя більшого немає,
І знає лиш один Господь на небі,
Оту любов, як я тебе кохаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816890
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Кто б сказал, почему меня нету на свете
И по чьей такой воле свою жизнь потерял?
Я теперь не нуждаюсь в полезном совете,
Ну, какого …… в АТО свое счастье искал.
Мне повестку вручили, в руки дали «Калаш»
И три полных рожка для убийственных дел.
Но война – не какой-нибудь там « Ералаш»,
Я погиб, даже подвиг свершить не успел.
Где-то праздник, а где-то идет распродажа,
Но меня больше нет, вот такие дела.
Я в бою по врагу не успел стрельнуть даже,
Хоть возможность такая, похоже, была.
Там, в зеленке, я видел какие-то тени,
Силуэты мелькали неслышно в листве.
Без приказа стрелять я не мог, не от лени,
А стрельнул бы, взлетела б душа в торжестве.
Я попал бы, не зря б меня в бой посылали
Охранять незнакомый восточный рубеж.
До меня много воинов здесь воевали
И пытались пробить у противника брешь.
Пусть не всем повезло возвратиться со славой,
Нам ведь нынче бесплатно ее раздают.
Сколько нас под обстрелом безмолвной оравой
Обрели под землею последний приют?
Пусть напрасно семья обо мне не горюет:
Власть заплатит за смерть мою кучу грошей,
А со временем кто-то жену приголубит…
Может, добрый мужчина, а, может, злодей.
Мне казалось, иду я на доброе дело,
Защищать Украину от внешних врагов,
А в итоге лежит бездыханное тело,
Оно нынче свободно от всяких долгов.
Только не было рядом детей депутатов.
Олигархов детей не видать в блиндажах.
Не подходит для них снаряженье солдата,
И война для таких - просто форменный страх.
Ведь экстрим для мажоров всегда развлеченье,
Просто способ повысить свой адреналин,
И несет их богатства река по теченью
В клуб ночной или в фирменный магазин.
И выходит, война - это место для бедных:
Погибает бедняк, богатеет страна.
И не будет в умах «размышлениев вредных»:
Люди гибнут в боях, чья же в этом вина?
Что ж, прощай этот мир, полный фальши и грязи.
У политиков это ведь правило жить.
Не всегда ведь из грязи попасть можно в князи.
Мне пришлось на алтарь свою жизнь положить.
07.09.2015 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814425
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[i]Сокровенне...
стривожене,
та не стриножене...
[i][/i][/i]
[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]
[i][b][color="#cf0808"]блукаєм, блукальці,
та все – манівцями:
намотуєм п’яльці –
живем до нестями
блукаємо вирвами
і виєм вовками –
ні в що вже не віримо
свято... роками
було б не так страшно,
аби йшли по колу
а то по спіралі –
не прийдем ніко́ли:
бредем по дорозі,
до рвоти обридлій,
в кошари на розі,
вготовані бидлу
шляхи наші хибні
прямують в нікуди,
та проби потрібні –
довкола ж бо люди!
ватаг* – явний покруч,
глава – що капуста,
а ті, хто... упоруч –
що ґерґелі тлусті**
о квапний блукарю,
не квапся до згуби,
теліжась в отарі,
твоя ж бо рахуба***:
мужі звіроликі –
мізка́ми задублі –
опудала дикі,
собою загублі...
[/color][/b]
18.11.2018
_________
* провідник, вождь..
** жирні та нечуйні до потреб громади.
*** тут причина, привід.
[b]Примітка[/b]: Дієприкметник «загублений» автор
вживає тут у активній формі, подібно до «загиблий»,
підкреслюючи цим можливість «самозагублення»,
надавши слову нового семантичного значення.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[b]Подаруй мені крила, в небо злетіти,
І серцем зігріти байдужість і гнів.
Подаруй мені крила, силу створити,
Яка визволяє із темряви війн.
Я вмить полечу навздогін небокраю,
І силою серця зітру жар вогню
Ніколи, нікого, ніщо не злякаюсь,
Либонь врятувати країну свою.
Подаруй мені крила, волю Господню
Вселятиму я по байдужих серцях,
Вертаючи віру, надію з любов"ю,
І мир будувати, руйнуючи страх.
©Надін Буре[i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696035
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 18.11.2018
Не лякайтесь, що осінь минає,
Страх зими над простором завис...
Що війна наший цвіт убиває,-
Ось цього нам боятися слід...
Не лякайтесь, що довгі вже ночі,
І короткі сполохані дні...
На життя не заплющуйте очі,
Усміхніться привітно зимі...
Хоч зима ось-ось уже прийде,
Та у ній теж буває добро...
Та й три місяці швидко відійде,
І повернеться знову тепло...
Не лякайтесь снігів і морозів,
Негараздів і бід зимових...
Все гнітуче й нікчемне відходить,
Та й зимою живим бува сміх...
Не лякайтесь, що втратили крила,-
На порозі не кращих вже літ,
Бо ж весною відновляться сили,
Усміхнеться оновлений світ...
Не втрачайте і Віри, й Надії,
Бо ж зима, як завжди відійде...
Не бува ніщо в світі довічне,
І весна своєчасно гряде!..
А весною тепло воскресає,
І сміється небесна блакить,
І природа, і світ оживає,
Спів птахів і струмків задзвенить...
Не лякайтесь,що осінь минає,
І зима посила вже привіт,
А війна наший цвіт убиває,-
Зупинити її давно слід!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814072
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HVesltqTloA
[/youtube]
Гречаний мед чомусь тепер терпкий.
Оскоминка лишилася від літа.
Мед на вустах відчутно не такий,
І десь в душі загадка ця пригріта.
Чому тепер усе не зовсім так?
Кого у цім винити? Може, зиму?
Хіба вона одна із тих ознак:
У душі кинула свої крижини.
Зимова заметіль плете узори,
На вікнах розмальовує квітки.
І все не так, як це було учора.
Від холоду померзли і ростки.
Даремно на них дихати теплом,
Не забариться вітер їх розвіять.
Зима прикриє пам"ять ледь крилом,
І буде до весни все сіять, сіять.
Чи навесні проб"ється крізь асфальт,
Чи в змозі душа-квітка це зробити?
Та що тут скажеш? Одне слово - жаль..
Це не зима! Це ми змогли живе убити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814156
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Стелиться ранок тихенько повійкою,
викупав тихі левади росою.
З яру туман вихиляється змійкою
в напрямку звичному до водопою.
Гріє проміння горища під бляхою,
пестить заквітчані мальви за тином.
Котик хвостом на осонні помахує,
мати в колисці гойдає дитину.
В небі хмарин білосніжна флотилія
плине блакиттю, вітрильники наче.
Літо в селі – споконвічна ідилія.
Жаль мені тих, хто це диво не бачив.
(На фото картина мого земляка Заслуженого художника України Юрія Пацана)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813911
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 16.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 11.11.2018
В день такий чудовий, в цю Красиву Дату
Хочу з Днем народження я Вас привітати.
Щоб були завжди Ви гарною такою,
Щоб завжди світилась посмішка любові,
Щоб краса жіноча Ваша розквітала,
Щоб і Ви любили, щоб і Вас кохали.
У житті в Вас менше щоб було розлуки,
Щоб раділи з Вами діти і онуки.
Щоб раділо серце, щоб душа співала,
Щоб не знали більше смутку і печалі,
Хай співає серце, легко щоб писалось,
І в житті і в віршах доля посміхалась,
Хай кує зозуля Вам щасливі роки,
А в душі хай квітнуть почуття високі,
Доля хай співає,соловейком в гаю,
Щоб завжди Ви чули" Я тебе кохаю"!
А іще бажаю ніжного кохання,
То ж прийміть від мене щирі привітання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792031
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 04.11.2018
Не діліть ніколи на двоє,
Бо завжди має бути ціле,
А коли цього не засвоїв,
То душа твоя постаріла.
Можна щастя на двох ділити,
І ділити надвоє ложе.
Нероздільні в сім’ї є діти
І ділити любов не гоже.
Бо любов – це святе для пари,
А в дитяти є тато й мама.
Не чекайте від Бога кари,
Не діліть дітей між батьками.
Парні квіти діліть на двоє,
Незалежно, які це квіти.
А, як парні - несіть героям,
Які вже перестали жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812498
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018
Коли у пісні виростають крила
Й вона сягає сонячних висот,
Здається, що півсвіту підкорила,
Коли її співає весь народ.
Але пісні втрачають свої крила,
Коли народ невільником живе.
Коли до волі шлях йому закрили,
Такий народ втрачає все своє!
11.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811969
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Блукає світом десь любов самотня,
Осінній день корицею запах,
Я відчуваю знов в повітрі жовтня
Минулих днів щасливий післясмак.
Тобою час наповнений по вінця,
Я надіп’ю на згадку ще хоч раз.
Зі спогадом лишившись наодинці,
Мовчу, осінній слухаючи джаз.
У глибині самотньої кімнати
Під теплу ковдру кутаються сни.
Мені б на мить тихенько задрімати,
Твоїх очей торкнутись глибини…
Цей гостро-пряний аромат кориці
Назавжди залишився на вустах,
В осінній згадці ти мені наснився
Щасливим днем, описаним в листах.
Малює осінь серце в акварелях.
Розгублені у позолоті сни,
Любов тихенько прочиняє двері
Із запахом кориці восени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811950
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 30.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2018
Де дороги зійшлись хрещато,
У гніздечку-садочку хата,
Вся низесенька і біленька,
В ній жили ми і тато, й ненька.
Солов’ями співали роки,
Поки в світ ми пішли широкий…
Сльози щастя застигли в неньки,
Коли стріла внучат маленьких.
А яким же був гордий тато:
Онучаток вчив майструвати,
І садок дарував їм груші,
Щоб добрішими були душі.
Вже дорослі усі внучата…
Не дороги – стежки хрещаті,
І ні тата, на жаль, ні неньки,
Посіріла й хата біленька…
Де дороги лежать хрещаті,
Вже не біла, сіренька хата,
Мохом сивим садок укрився –
Без родини теж… зажурився!..
Де дороги зійшлись хрещато,
У гніздечку-садочку хата…
Вся низесенька і... сіренька,
В ній жили ми і тато, й ненька...
28.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811179
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 25.10.2018
Купає осінь в морі золотавім
Сади і парки, і ліси, й гаї.
Цвіли колись на сонці так литаври,
Хоч не були для осені свої.
Сьогодні осінь міддю теж сміється,
Оранжево-червоно з бурштином,
А коли дощиком згори проллється,
Грибом запахне й молодим вином.
Нема пори, багатшої за осінь
Й чарівнішої, мабуть, теж нема:
То забреде у дідуха колосся,
То вітром стугонить, хоч не зима.
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809348
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Холодні світанки, тумани клубками,
Грибами пропахло повітря давно.
Садки знову вкриті гнилими сливками,
Карась в очереті лягає на дно.
Червона калина вчепила сережки,
А клен в золотисту покрасив листву.
Цвітуть споришеві і нині доріжки,
Що змійкою в’ються кудись вдалину.
Дими від картоплі гуляють по полю,
У травах високих сховались зайці.
І туга на серці за літом до болю,
Дощі наче сльози лежать на лиці.
Вітри навіжені взялися за хмари…
То листя підхоплять, то дим коминів.
Проте ще із рідка сміялись стожари
І ясен замковий від смутку скрипів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807761
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Немов у казку, в осінь заблукаю,
Роси із чорнобривців пригублю
Й молитимусь за мир у цьому краї,
Й зізнаюся, як я його люблю.
Люблю за журавлине «кру», останнє,
Котре лягає сумом у душі,
Слідкую, поки ключ птахів розтане
І упаде дощем у спориші.
Люблю дивитись, як сади з вітрами
Змагаються, щоб зберегти плоди,
Я повен кошик яблук назбираю
Й радітиму, що сад мій уродив.
22.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807823
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Моя кохана! Ти завжди зі мною.
Удень у серці, а вночі у снах.
Ти моє вічне сонце над горою,
З тобою завжди у душі весна.
Ти моя квітка, після сходу снігу,
Тюльпан, що серце запалив вогнем.
В твоїх очах, життя читаю книгу,
Коли з тобою, то нема проблем…
За мить я розберуся з ними зразу,
Коли вони прийдуть, як ураган.
Не дам ніколи я тебе в образу,
Коли кохання у мені вулкан.
Нарциси заплету в твоє волосся,
Нап’юсь із вуст кохання навесні.
І вслухаюсь у раннє стоголосся,
Де творять птахи чарівні пісні.
Моя кохана! Ти завжди зі мною.
Удень у серці, а вночі у снах.
Ти моє вічне сонце над горою,
З тобою завжди у душі весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807356
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Каторжанская судьба –
всё зарубки на стене,
цепь витая и года
не воротятся уже.
Кто за лихо, кто за грех,
кто не весть ещё за что,
нанизали сотню лет
в каторжанское ярмо.
Вор, убийца и поэт –
кара каждому своя,
а в оконце тусклый свет,
у пристенка лишь скамья.
Крохи нищие с водой
размешали в баланду,
и целуя крестик свой
все заснули на полу.
Вот зарубка – ещё день,
пыль вдыхают в рудниках
все похожие на тень –
и с чахоткой на губах.
Повторится всё не раз
сквозь столетья и года,
для лихих опять указ –
каторжанская судьба.
[youtube]https://youtu.be/asvDDL2zNaM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806503
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Ну от і все, останній день тепла,
У небо клином гуси піднялися.
В далекий край дорога пролягла,
А рідний край за ними зажурився.
До річки нахилилася верба,
Вмочила віти у холодну воду.
Її зморила осені журба,
Бо ж осінь відібрала в неї вроду.
Сумує день за сонячним теплом,
А у ночі вже чути прохолоду.
І місяць зажурився над селом,
Розкинув зорі, наче карт колоду.
Під ранок дощик плакати почав,
Текли сльозинки по шибках прозорих.
Він осінь усім серцем покохав,
А от вона торкнулась губ медових...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806523
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
[i]Без слів. Аналізуючи пресу…
[b][color="#065c6b"]
Святе письмо – Свята і віра…
Вона до Бога нас веде.
Та позолочена порфіра
Отців лукавить деінде…
Бувають дні і роки спитку:
Екзамен той здають не всі –
Сумління й сором не у вжитку...
Було так здавна на Русі.
"Отцям" дорожча «честь мундира»,
Але не правдонька свята.
Й підкупність там, а не офіра –
Вся суть гидливого кота.
І дишуть душі святотатством
В святенників* від сатани,
Як в церкву, ряджену у штатське,
Сують єфрейторські штани.
Підмога їм – колаборанти,
Що заробляють грішний гріш.
Бо не Венери й не Атланти –
Вони…. котів паскудних гірш!
І преться в Рашку Ані Лорак,
З собою тягне Лободу…
І де їм знать, що той вже ворог,
Який родинну пне ходу?
Такі людці, хоч з виду гарні, –
Laйно «кремлевских мудрецов»…
...А втім, наразі в буцигарнях
Мруть свято Балух і Сенцов... [/color][/b]
1.09.2018
________
*Святенник - удавано-побожна,
лицемірно-праведна людина
(СУМ, т.8, 1970-1980)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]
Окраєць серпня губиться у літі.
Вже чути шурхіт осені легкий.
Палають айстри і жоржини цвітом,
А на душі чомусь полин гіркий.
Прощаючись із клином журавлиним,
Рясним дощем заплачуть небеса.
А я думками все ж до тебе лину...
Хоч навкруги поглянь, яка краса.
У помаранчі вбралась горобина,
Боки ще гріють яблука в садах.
Горять на сонці кетяги калини,
Цілує вітер ніжно їм вуста.
Ледь золотіють клени пелехаті,
Потроху осінь фарби розлива.
Пора осіння щедра і багата,
Куди не глянь — то справжнії дива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 02.09.2018
«І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда, і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги? —
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, «отче наш».
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.»
Т.Шевченко *
Вже з двадцять літ потім минуло,
Зросло маленькеє внуча
І вже б у світ життя майнуло,
Та лихо знову! Де свіча,
Що сивий дід на день останній
Ладнав, готуючись до сну?
Згоріла враз, бо на світанні
Отримав вісточку сумну...
Печалі тії, гнів і смуток
Принесли «браття» - вороги,
Що нищечком у надприбуток,
Закувши совість в ланцюги,
Продались в рабство, поіменно...
За що такії муки нам,
Щоб діти гинули щоденно
І сльози сивим матерям?
Він тричі з нею попрощався
І тричі «отче наш» читав,
Коли у бій щодня здіймався,
Бо дідом навчений, Він знав:
Там в ріднім краю, під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка стоїть
І сива матінка не спить.
Вона його завжди чекає,
Своє маленьке дитинча...
Хай знову ластівка співає,
Весняне сонце зустріча, -
Хоча б така, єдина втіха,
Й велична внутрішня краса:
Він врятував усіх від лиха
Й пішов собі на небеса!
27.02.2015
* Тарас Шевченко. «І досі сниться: під горою...»
Зібрання творів: У 6 т.-К.,2003.-Т.2:Поезія 1847-1861.-С.233; 688.
Картина: «В очікуванні»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/waiting-for-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562812
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 26.08.2018
Вже заскучав я, клене, за тобою,
За золотистим листям, що паде…
За вродою твоєю чарівною,
За днем, що у нас сонечко краде.
Я заскучав за шурхотом листяним,
За прохолодним, затяжним дощем.
За гаєм, що зробився враз багряним,
Що все накрив тумановим плащем.
Сумую я, що довго ще чекати,
Коли ти вдягнеш листя молоде.
Прийде пора, ти підеш спочивати,
А до нас в гості зимонька прийде.
Сумую я, що осені не стане,
Що золотисте листя опаде…
Що в біле перетвориться багряне,
Та пам'ять закарбує – золоте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804038
дата надходження 22.08.2018
дата закладки 23.08.2018
Жайворонка пісня знов лунає в полі,
Я іду щоранку виглядати долю,
Виглядаю доленьку з сонечком, з піснями,
Де моя стежина пролягла житами.
Десь і моя доленька заблукала в полі,
Я пісні співаю для моєі долі,
Хочу я попасти у чарівну казку,
Де ти, моя доленько, обізвись, будь-ласка.
Озовися віршем, задзвени піснями,
Простелися доленько щастя рушниками,
Я плекаю в серці сонячну надію,
Доленько, серденько, я про тебе мрію.
Там піснями жайвір наливає жито,
Вже весна минула, вже минає літо,
Скроні вже покрились яблуневим цвітом,
В Господа благаю доленьку привітну.
Губоньки до губок, серденько до серця,
І від щастя пісня хай із серця ллється,
Де ти заблукала доленько-сестрице,
Ніжності й кохання вже пора напиться,
Вже пора, ти ж чуєш, як серденько б"ється,
Як кохання пізнє із серденька рветься,
Так, неначе з клітки вирватися хоче,
Щастям щоб наповнить серденько жіноче.
Я для тебе доленько, буду найщирішим,
Напишу для тебе я найкращі вірші,
Подарую щастя, подарую ласку,
Де ти моя доленько, обізвись, будь-ласка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803532
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Учися чужому – своє бережи
І вивчи де друг, а де ворог.
Шануй завжди те, що до серця лежить,
Тримай добре висохлий порох.
Були на віку різні в нас вороги,
З окремими навіть братались…
Й донині ми носимо їх хоругви,
Вони ж ворогами й остались.
Тепер зрозуміло, який «старший брат»,
Як в шахтах ховав свої танки.
Який у Донецьку проводив парад,
Возив у конвоях берданки*.
Який суне й нині у спину ножа
І нашій невдачі радіє.
У люду такого брехлива душа,
Він смерть замість миру нам сіє.
Мій, любий народе, відсунь пелену,
На світ подивися тверезо.
Ти маєш для себе державу одну,
То зваж все своє на терезах.
Учися чужому – своє бережи
І вивчи де друг, а де ворог.
Шануй завжди те, що до серця лежить,
Тримай добре висохлий порох.
*Берданки – тут, як зброя (узагальнене)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803651
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 20.08.2018
Співала ніч, співала – я люблю
І солов’ї до ранку не змовкали.
Закохані знайшли свою зорю,
Дивились в небо, слухали й мовчали.
Пр: Закоханих в полон забрала ніч -
Єдина мрія - швидше одружитись,
Вони сиділи поруч пліч-о-пліч
І не могли на зорі надивитись…
А у гаях співали солов’ї,
І їм у такт вгорі злітали зорі.
Була єдина пара на землі,
Якій відкрився край цей неозорий.
Пр.
Спасибі небу за земну любов,
За зорі в небесах, які літають.
Що він її на цій землі знайшов
Й кохану прагне повести до раю.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802831
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
Роздуми, що виникли
в процесі вивчення
творів і коментарів
щодо
них...
[youtube]https://youtu.be/F_Xq_YwWZRU
[/youtube]
[i][b][color="#05696b"]Сьогодні в нас в фаворі… "фігуристи"...
Це ті, що світ сприймають ФІГУрально.
Не більше, ніж в льодовому – артисти,
Думки свої трактують… візуально
Властивий їм – «скандальний» жанр пародій
З травестіями і їдким бурлеском…
Не кожен сподобає їх добродій,
А відповість злим емоційним сплеском.
Та більш доскіпливі в нас "букварі" –
Їм все пиши дослівно і… буквально.
Таких зануд не знайдеш на зорі:
Вони ще снять й сприймають сни реально.
Їм невтямки, що о́брази і мислі
Ясніють в символах, як в жестах – ігри,
Стосунок і кураж до них геть стислі:
За довід у таких слугує… фіга.
Фігурні «па» – то зваба дійств льодових,
Уділ митців і професіоналів,
Художнє, комунікативне слово –
Літературних клубів і аналів![/color][/b]
08.08.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802852
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 12.08.2018
У Тебе чудні карі очі,
В них Маріанська глибина,
Загляну в них і знов лоскоче,
Таїна схована близь дна.
Немає в мене батискафа,
Щоб цю здолати глибину.
Боюсь я подумки пірнати,
Бо певно зразу потону.
І вже не випливу ніколи
Із тих чаруючих очей.
А в грудях серце знову коле,
На протязі усіх ночей.
Осінні дні. Глибокі очі
І дивний блиск – незнана суть.
І сон, де очі, що щоночі,
У глибину мене зовуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802611
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 10.08.2018
В старій хатині заховався сум
Під сірими від часу рушниками.
Узори їх ще бережуть красу,
Що маминими створена руками.
В них дивовижних маків пишний ряд,
Волошки із колоссям обнялися.
З портрета очі мамині зорять
Крізь запах чебрецю і дрібнолисту.
Он мальви заглядають у вікно:
Кортить і їм на диво подивиться.
Цим квітам теж, мабуть, не все одно:
Чи жита то колосся, чи пшениці.
Ті рушники – чарівне полотно.
В них – доля жінки, котра вишивала,
І покоління роду не одно,
Що витримало не одну навалу.
В них древо роду гіллям піднялось,
Його не знищити, ані зламати.
Усе, що малося в житті, те відбулось,
Та вище всього оберегом мати!
27.07.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801224
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Легкі морози обкутують тіло,
Десь хуртовини взялися в душі.
Скільки ж то літ по житті пролетіло,
Нині вони вже лише міражі.
Серце – життєвий двигун, ще колотить,
Є ще бажання трохи пожити…
Час мої скроні сріблить - не золотить,
Може вдасться каргу обдурити.
Очі ще хочуть побачити внуків,
Правнуки мають душу зігріти.
Хай Бог спасе від настирливих круків,
Віку добавить, щоб порадіти…
Хочу спокійно дожити до віку,
Мою обачність хай Бог береже.
Сили додасть у цей вік чоловіку,
Може кохання нагряне іще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801282
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018
Я з роками нажив
Все, що маю у хаті -
Є старенький диван,
Кілька крісел і стіл…
І вазони стоять,
Наче птахи крилаті.
За вікном квітне липа,
На якій повно бджіл.
Банки повні достатку,
Всі кладовки забиті,
А на стінах багаті
Рушники, що розшиті.
Що не рік – багатію
І достатком й роками,
На весні поле сію
І пишаюсь житами.
І ціную завжди…
Найдорожче – це волю.
Все віддам я за неї,
Як зійдусь в полі бою.
Все приходить з роками,
Скільки б ти не літав.
Та у вирій клинами
Відлітають літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800104
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018
РОЗДУМИ ПІСЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ ВИСТАВИ "Ромео і Джульєтта в кінці листопаду"
Як дивно – закохатись в п’ятдесят,
Як сивий птах ховається у косах,
Як висихають мрії у покосах,
Як прагне вечір доповзти до п’ят.
Як згубно – закохатися в цей вік,
Коли глядять на тебе, мов на диво -
Із посміхом, із осудом, гидливо,
Як ллють отруту в груди замість лік,
Та все ж уміти втримати в собі
Вогонь, що світлить око, гріє душу,
Дає наснагу малювати сушу
Між вод бурхливих, вигравати бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799510
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Сніг летить під колеса,
Нас чекають у «домі»,
Де «калина червона»
Круглорічно цвіте.
Тут лісисте Полісся,
Що зніме із нас втому.
Білий сніг по дорозі
Наче доля – мете…
Ця « Червона калина»
Нас освятить водою,
Заспівають у лісі
Золоті промінці.
А я пазли складаю,
Щоб побути з тобою,
Це все видно, кохана,
На моєму лиці.
Час пройде і можливо,
Долі нас об’єднають.
Я тепло своє, люба,
Твому серцю віддам.
Я люблю, тебе, рідна,
Я безмежно кохаю…
Ще колись ми з тобою,
Побудуємо храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798653
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 09.07.2018
Бурштиново місяць нічний
Зійшов і усе освітив,
І річку, і яр, потаємних наповнені див.
Казково- замріяні сни
Чекатимуть на читачів...
Читачко моя, як же я тебе палко любив,
Коли, поєднавши тіла
У сяйві зірок на воді,
І душі, підвладні одвічних небес вишині,
Ти, ніби лілея, цвіла,
Нічної краси породіль,
І я тебе пестив в"юнком у казковому сні.
Світанок рожевим вином
Востаннє на річку пролив
Кохання, палаюче світлом ранкових багать,
І я лебединим пером
На теплім піску відтворив
Казкової ночі шедевр... Я бажав написать,
Як я тебе палко любив,
Читачко моя неземна,
З якою ми ніч розділИ... Ні!.. Удвох поєднА...
Та хвильки ранковий приплив,
(чи, може, плеснули вина...)
Слова заримовані змив... Я один... Ти одна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118070408928
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798155
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018
Ти зі мною лежиш нага*,
Відірвати очей не сила.
І бурлить у душі жага,
Яка мало мене не вбила.
Ніч в обійми бере мене,
Краще ти пригорнися, люба.
Нас кохання не омине,
Ти кохання моє і згуба.
Хоч на дворі стоїть зима,
Ти пригорнешся, наче киця.
Свої мрії доп’єм до дна,
Хай кохання таке святиться.
І у вищих, чужих світах,
Острівок віднайдемо щастя.
Помах крил - ми здолаєм страх,
Щоб кохання було причастям.
*Тут, як гола…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798173
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 05.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6dJFvS5tTck[/youtube]
Безсонна ніч, і знову злива,
Цей монотонний стук в вікно.
Природа теж бува примхлива,
Немов зі мною заодно.
Беру я аркушик паперу
І напишу в нім кілька слів.
Та ні! Тепер вже не химеру..
Вкладу мелодію дощів.
Вона так чиста, милозвучна,
Сердешна злива почуттів.
Ні! не проста, така велична,
Вона ніжніша всяких слів.
Вона примусить серце битись,
Яке зневірилось колись.
Байдужим вже не залишитись...
Найкращі ознаки злились.
Куди ж послать? Нема адреси...
Пущу кораблик по воді.
Я вірю: будуть іще шанси:
Знайде шляхи усі твої...
--------------------------------
Візьмеш кораблик мій у руки,
Відчуєш подихи весни.
Забудеш днів своїх розпуки...
Чому ж було так? Поясни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796162
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Ви не дивіться на обличчя,
Що перед Вами сивий дід.
Я хоч не воїн – не добича
І в цім житті залишу слід.
Я - українець, в цьому слові
Переплелось моє життя.
Я пам’ятаю колискові,
У них живе моя душа.
Люблю родину й Україну
І хай гримлять кругом громи…
Тобі бажаю , любий сину,
Свячену землю берегти.
Іще прошу тебе, народе!
Щоб об’єднала нас любов.
Ніколи не цурайтесь роду,
Тебе прошу я знову й знов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795326
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
[i]
Чи то Мавка,
чи квасоля -
Все одно! Така вже
доля…[/i]
[youtube]https://youtu.be/effkoBQqm7g[/youtube]
[i][b][color="#0a7d57"]Прокидаєшся вранці – Вона уже тут,
Красить пристрасно бісером вранішні роси
І розчісує снами заплутані коси,
Що так ніжно і зелено в неї цвітуть…
І Він подумки вторить за нею той рух
Зшаленіло – тремтливо –
рукою
м’якою
Й не знаходить у серці своєму спокою,
Та спирає в душі украй звалений дух.
Він торкається тіла – шаленства ріки –
І знаходить: уся Вона свіжа і… мокра.
Губ-листочків розтулених жадано о᷾крім,
Що усотують прану полів… Вже роки
Разом прожито в парі… І знать – не дарма:
В своїй суті вони вже надовго зрослися
І корінням, й лопуцьком,і квітами, й листям…
І все кличе до Неї ця суть – не сурма!
Ось і сю ніч таємну не спалося, ні:
Її іменем дихав і нею Він марив,
Немов оранкою по цілиннику – арій:
Гарцював на коні
по свіженькій стерні…
І стелив і підпушував, гладив, як міг,
Аби Мавці спосібно* у лоні тім спати,
І на теренах Їй прибирав всі загати,
Та урешті себе – не Її переміг.
І галантно у поле її запросив…
Союз "ділера" й Мавки – напрочуд контентний.
А чи буде патент?.. Такий тон імпотентний**)
Вже нікому не треба…
Подай, Боже, сил![/color][/b]
06.06.2018[/i]
_________
*Зручно.
**Питання, котрі задаєш своєму об’єкту – квасолі сорту Мавка
та її стосункам з БРК (бобово-ризобійним комплексом),мають
бути [i]коректними, глибокими, але водночас і… рішучими. .
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794544
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Болить мені біда землі моєї,
Сиріт, що наплодила ця війна…
Бо без батьків зостались через неї…
Душа моя п’яніє без вина…
Болить мені, коли синів лишають
Того, що називається життям…
Хто право дав Московії «рєшалам»
Нас обзивати «украми», «сміттям»?
Болять мені і материнські муки,
Що з ними матері і день, і ніч,
Із дітьми, і з коханими розлуки,
Й вогонь ляка недогорілих свіч…
Болить мені, як чую дзвін тривожний,
Що сповіщає про відхід синів…
Таке забуть-пробачити не можна
Й не викинуть війни із наших снів…
24.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794127
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Мабуть, бракує режиму порядку -
Час змарнував на ранкову зарядку.
Поки туди, ну а потім - сюди...
Ох! Хоч бери, на роботу не йди.
Це несерйозно. Вдягаюся хутко
Й крізь кучугури бігом на маршрутку.
Черга на неї вже метрів на сто...
"Люди, скажіть-но, а крайній тут хто?"
Якось заперли, занесли, запхали.
Тим, хто не вліз, ми руками махали...
Ну, дорогенький, натисни педалі,
Хай починається вранішнє раллі...
Ми залишаємо нашу зупинку,
І пасажири стають на розминку.
Скаче по ямах набита маршрутка,
В тонус приходить розслаблена грудка.
Трохи наліво, трохи направо,
Скоро наступна чекає нас вправа.
Швидше, здається, поїхали трішки...
Робимо ручки, робимо ніжки!
Міцно тримаймо в руках свої речі,
Ні, не сутулимось, випряміть плечі!
"Зараз же стій! Я проїхав зупинку!!!"
Робимо біцепс, робимо спинку!
"Ой, на дорозі малесенький песик!!!"
Робимо трицепс, робимо пресик!
Хто там сачкує ще з самого ранку,
Зараз маршрутка поставить у "планку"!
В кого іще нерозім'яті м'язи?
Гей, за кермом, а піддай-но ще газу!
То не біда, що пропахлися потом -
Ми ж безкоштовно займаємось спортом!
Рух - це життя, а маршрутка - це рух!
Нація сильна - здоровий і дух!
Фото з інтернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781780
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 15.05.2018
Я пишу Вам сьогодні вірша,
Через всі наші зими і весни,
Я пишу Вам сьогодні вірша,
Щоби всі почуття воскресли,
Та не хочу, щоб вірші моі
Завдали комусь муки і болю,
Бо у віршах частинка душі,
Й почуття, що розквітли весною.
Я пишу Вам сьогодні вірша,
Через вірш Вам відкрию душу
Але може скластися так,
Що страждати когось примушу.
Розумію, весна, солов"і,
Лікувать треба серце"зранене"
Та не хочу, повірте мені,
Заподіяти біль коханому.
Він можливо кохає Вас
Ніжно, трепетно, до безпам"яті,
І кохання чекає від Вас,
Ніби милостини на паперті.
Якщо Ви одинока душа,
Якщо серце страждає в самотності
Відзоветься моя душа,
Панацеею від одинокості.
Я не мало в житті пережив,
Я не марно ношу сивини,
Знав кохання, і втрати біль,
У житті втратив ту, ЄДИНУ,
Із якою ішли по життю,
Із якою дітей ростили,
І любов, оту нашу святу,
Що НА НЕБІ іі освятили.
Я сьогодні пишу вірша,
А душа мироточить коханням,
Може Ви саме й є та душа,
Пізнє, ніжне, п"янке кохання.
Я сьогодні пишу Вам вірша,
Правду бачить Всевидяще Око,
Якщо боляче Вам чимсь зробив,
Ви ж мене не карайте жорстоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787141
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Не поспішаючи, підкрадався осінній вечір.. В домі тихо, тільки чути,як чітко вибиває годинник «Тік – так… Тік - так». Вона в смутку, в розчаруванні, сиділа біля мами.Ледь стримувала сльози, в голові гуділо, перед очима іноді з`являвся туман. Вкотре рясні, солоні сльози, з гірким присмаком, вмивали обличчя, зволожували уста, краплями падали на
поділ сукні і окуляри. Весь час знервовано смикала в руках зовсім мокру носову хустинку, не відводила погляду від неї,
- Матусю, рідна, дорогенька, не йди, чуєш, тебе благаю. А, як же я сама? Одненька буду без тебе? Ні! Тільки не це..
В кімнаті тихо - тихо… Вона вже не чує годинника, увага вся до мами. Місяць, а може й більше вона лежала виснажена, бліда - бліда. Ледь затрусилися уста, шепіт,
- Донечко, пробач.
Раптово сивий місяць уповні заглянув в вікно, кинув сяйво на ліжко, закрив навічно її очі. Ніч давно розкидала зорі, які ледь-ледь мерехтіли, а сама дрімала в тиші.
Надія в відчаї… Залишилася одна, як билина, душа тремтіла, розривалася, гаряче на серці, біль у грудях, ледве їх стерпіла. Думки про рідну, ніжну матусю - що я тут без тебе досягти можу? Одна опора й світло у вікні була для мене ти…
Дівчина не знала батька, мама все тримала в таємниці. Інколи з сумом говорила - » Краще б його не мала, але ти доню, в мене одна розрада. Тобою вік я прожила і все робила, щоб краще було тобі, люба, комфортніше, на цьому світі. Дала освіту, тож тепер сама рідненька в житті дорогу вибирай, прошу тільки не оступись, як я. Добре роздивися, щоб тобі не така доля, як моя».
Вона пригадала, як поводилася мама, коли зустріне в селі п`яного чоловіка, задумається й скаже -»О, ще один. Де беруться гулящі і пияки? Чому коли зустрічаються, всі хороші здаються? А тільки подаруєш своє кохання, вкотре приповзе весь в болоті, п`яний й просить вибачення. Мине день - другий, творить теж саме. Ой доню, хто вигадав таке життя? Де знайти, щоб був порядний? Придивишся по селі майже всі горілку п`ють, хтось більше, а хтось менше, тому і в злиднях все живуть, хіба їм потрібна ця бібліотека? Хіба що, якась жінка прийде взяти прочитати книгу й то все більше про кохання. Це говорить про те, що жінкам - цим сільським трудівницям, теж хочеться нормального відношення, любові й поваги. Бути господинями, але не рабинями, подай, принеси, прибери. Хто знає, в місті людей більше проживає, можливо там й менше вживають алкогольні напої. Та й то треба знати з якої сім`ї і хто батьки? Хоча поговірка є; «В сім`ї не без виродка». Я молода була, не розгледіла, закохалася, годила, як могла, а він згулявся, бешкетував, а потім поїхав далеко, в Росію на бурові установки, там і спився». А так, щоб, ще щось про нього розповісти, то ніколи не хотіла. Тільки кивне головою, очі стануть сумні, відразу прикладе руку до грудей й слова - «Не ятри душу».
Наді минуло двадцять три роки, її дім від сусідів метрів двісті і від одних, і від других. Немає з ким поспілкуватися, окрім рижого сміливого, хитрого кота на ім`я Марс й невеличкого молодого, чорного пса на ім`я Топа. Вони кожного дня проводжали її до хвіртки - коли йшла на роботу, а після вісімнадцятої годили спокійно сиділи, кіт на паркані, а песик прямо біля хвіртки, чекали на господарку. І саме цікаво, що ніколи не билися, поважали один одного. Топа добрий, часом нюхне його, а в кота відразу хвіст догори, спокійно пройде, навіть не озирнеться. Та коли пахне, щось смачненьке, Марс відразу плигав на руки. Хитро заглядав в очі й терся, тицявся носом у підборіддя. Топа спостерігав, виляв хвостом, ледь - ледь скавулів. Вони звикли, знали, що дістанеться обом та кіт хитріший, хотів завжди все першим отримати. Вона тішилася, адже з ними веселіше. А, ще часом з телевізором, бо то тільки й розваги, а так майже всі дні з книгами. Колись рушники вишивала, адже кожна дівчина мріє зустріти коханого, стати з ним на весільний рушник. Тепер цим не займалася, оберігала очі, адже з зором мала проблеми.
Час плинув….. Вечоріло… За вікном ліпив мокрий сніг з дощем, чути свист вітру, то тихіше, а то так сильно, аж гуділо в пічці й в піддувайло сипалися яскраві, червоні вогники - жаринки, від яких освітлювало підлогу. Надя підкинула кілька дровенят, від яскравого світла, задоволено примружила очі. Жар в грубці спалахував великим полум`ям, в обличчя віяло гаряче повітря. На столі, на годиннику шістнадцята, помітила й замислившись, промовила,
-Так, скоро стемніє, якраз за дві години згорять, можна збиратися додому. Добре, що Топа та Марс на веранді, були б замерзли. Адже погода неприємна, їдюча, холодна, так, вже пізня, примхлива осінь.
Сьогодні бажаючих взяти книги, було зовсім мало. Вже, як примерзне, тоді приходить більше читачів, аж з колгоспу, це від села кілометрів три, тоді веселіше. Підіймається настрій, хтось, про щось цікаве розповість, чи помилуються її квітами в вазонах. Так, вона їх дуже любить, це мама так навчила, не забуде вкотре полити та помити листочки, налюбуватися ними. І часом в самотності пригадає, як колись до них тихо - тихо говорила мама, немов боялася їх злякати,
- Мої славненькі - квіточки
Наче гарненькі - діточки
Несуть радість тобі й мені
Справжня весна в нас на вікні
Шануй їх доню, це сонечка цвіт
Скільки б не було люба, тобі літ…
Спогади про маму турбують душу, скотиться непрохана сльоза. І все перед очами, пригадає її веселий настрій біля вікна, прислухається до пташиного переспіву, вкотре всміхнеться. А потім, як наслухається пташок вголос мріє; о, якби я пташкою була, то б полетіла куди захотіла.
Раптово її думки перервав стук в двері, зайшов високий, молодий чоловік в окулярах,
-Вибачте! Добрий вечір!
Зняв окуляри, поспіхом витирав скельця носовою хустинкою,
-Я здається заблукав, з села звернув, гадав доїду до траси, а дорога привела до вашого села. Оце проїхав трохи, все ще не розумію, як проїхати до траси. Ніде ніяких знаків немає, як на трасу попасти? Підкажіть будьте ласкаві.
У легкій курточці стояв перед нею, без головного убору. Акуратно підстрижене русяве волосся, обличчя світле, приємне, блакитні очі. Про себе описала його зовнішність, що в нього на душі, хто знає? Не зміг би, ось так, хтось незнайомий, приїхати, пожартувати, ще й в таку кепську погоду. Він скоса позирав, не міг зрозуміти її мовчанки. Кахикнув, щоб звернула увагу на нього, ледь почервонівши, продовжив,
- Ви знаєте, так стемніло, хоч око виколи, в яку сторону не погляну, нічого не бачу. Ото халепа, не можу зрозуміти в яку сторону їхати?!
-А ви хто і звідки? – запитала, поправивши окуляри.
- Я це… Ой, вибачте, я Максим, як треба й прізвище скажу.
Мило всміхнулася,
-А я Надя, бібліотекар, як бачите. Ви знаєте від нас до траси чотири кілометри та я вас розчарую, дорога погана, автомобілі розбили, коли в містечко возили буряк на цукровий завод. Якщо, і вас авто «Нива», то проїдете, якщо ж ні, боюся, що прийдеться вам зустріти ранок в якійсь калабані. Чоловік підійшов ближче, впритул до столу, за яким вона сиділа. Здивовано відреагувала на його сміливість, відразу встала, хотіла запитати, можливо зможе, ще чим допомогти. Та він уважно придивився на неї, протягнув руку,
- Тоді будемо знайомі.
Дівчина трохи розумілася на людях, адже скільки книжок читано – перечитано, з них таки чогось навчилася. Ледь усміхнена, гадала, що не помилилася в ньому, подала руку,
-А ви мабуть в Олексіївку їздили?
- Розумієте, в нас Василь Степанович – електриком працює на заводі. йому зателефонували, що захворіла мама, а вона ж в Голубівці живе. Автобус з містечка лише два рази на день ходить, то я допоміг людині, адже разом працюємо.
- То можливо чаю? Ви ж напевно не гостювали, з дому давно.
- Ну так - так, прямо з роботи, не заперечую, вибачте, вам заморока та я буду радий. Хоч в авто й тепло та з собою не додумався термос взяти, ще розсіяний таки трохи, хоча вже й не хлопчисько. Та знаєте, все не передбачиш, коли, ще сам, не маєш сім`ї, то на все не дуже звертаєш увагу.
- Сідайте, он стілець, - запросила, водночас уважно придивлялася до нього.
О, то він не одружений, цікаво, а чому, хіба дівчат на заводі, чи в містечку немає? Чи можливо перебирає, шукає якусь вишукану, багату. На вигляд років двадцять вісім, чи тридцять, але здається не більше.
Максим присів, чомусь розгубився не знав, як поводитися, роздивлявся полиці з книгами і з - під тишка позирав на неї, нарешті запитав,
- Ви тут одна і не боїтеся?
Мило всміхнулася, відвела погляд до вікна,
- Чому одна? З книгами, з квітами. Ви знаєте, в нас гарна бібліотека, тут самотнім себе ніколи не відчуєш. Правда, як хто зайде, якісь новини розповість, то теж цікаво. Але книги - це, як люди. В кожній із них є своя історія, своя доля. В них, як зачитуєшся, то здається попадаєш в море, в якому, то штормить, то так тепло й світло, що в душі відчуваєш весну. А історичні, то немов казки, правда, то я не про Шевченка, там стільки болі й журби, особливо зараз згадуються його твори. Яка гірка доля матінки України, чому віками, так званий брат, все хоче принизити націю. Та сумне, часом хочеться чогось душевного, вже візьмеш твори молодих поетів. Мова відроджується, то добре, чисте кохання, красива, щедра земля, а світанки й вечори, то потрапляєш в обійми природи, тішишся, насолоджуєшся всім, перед очима немов картини.
Він намагався заглянути в очі. Заслухався, сам того не помічаючи, ледь роззявив рота, вже стрепенувся, зробив глибокий подих,
- О! Ви прямо, як та фея знань, така промова! Я сам технічний інститут закінчував, все більше діло з залізом маю, знаєте залізниця, це вагони й вагони. Признаюся не дуже мав бажання до книг, так ото часом про кохання, то більше читав зарубіжних письменників. А зі школи звичайно більше пам`ятаю Шевченка, Лесю Українку. Та зараз інший час, скрізь більше комп`ятерів, в нас на роботі і в мене вдома є, тільки я там більше тримаю інформацію щодо роботи. А новини мені всі з інтернету батько розповідає, загалом зайнятий, якщо чесно, то бракує часу.
Вона не поспішаючи розлила чай, припрошувала до пряників, що лежали в тарілці. Так, про свою маму мовчить, є батько, цікаво, загалом сини завжди більше мову ведуть за маму, а тут інше. Значить не мамин синочок, як то є розбещений - не чоловік виростає, а ганчірка, нікчема, розмазня - перекручувала в голові роздуми за нього.
Тут була з ним і в той же час десь, чомусь згадувалися прочитані твори. Хотіла в них віднайти подібного героя.
Подякував за чай, якісь хвилини мовчання, теребив в руках окуляри,
- Ви дозволите переглянути книги? Можливо для себе, щось цікаве знайду.
- Будь ласка, - глянула на годинник, стрілки годинника доходили до вісімнадцятої. Він слідкував за нею, тож відразу зреагував,
- Ой, що ж я напевно піду, вибачте, бачу вам час додому.
Вона перебила його,
-Та, як це піду? Куди в автівку? Ні - ні, я запрошую вас до мене в гості, я б могла звичайно з вами тут до ранку побути , знайшла б вам, що розповісти та на мене вдома чекають.
Максим уважно дивився, вона трохи почервоніла, в голосі відчувалося хвилювання, миттєво не задумуючись випалив,
- Я зрозумів, чоловік, дитина. Вибачте, вас більше ні на хвилину не затримаю.
Вона різко встала, розвела руками, заговорила доволі голосно з хвилюванням, поспішаючи.
- Який чоловік, яка дитина, з чого ви взяли? Я вас просто не можу відпустити мерзнути в автівці, а включите опалення вам буде в ній небезпечно. Ви вперше в нашому селі, тож значить гість, вважаю так не годиться. А вдома в мене, мої любимі кіт і песик.
Присіла на стілець, зробила глибокий подих, знявши окуляри, поклала їх на стіл.
Він здивувався…. о, які очі, волошкові, їй краще без окулярів. Красива дівчина, варто придивитися, а що окуляри носить, то нічого, я теж очкарик, так в школі дражнили. Пригадав, свою дівчину зі школи, з протилежного класу, яка проводила в армію, але напевно не доля, бо не дочекалася, вийшла заміж. Від тої пори, то тільки робота, як наречена. Піймав себе на тому, що вона чим - то схожа на його перше й останнє кохання. В голові спогад - батькові слова, » Вже може господиню приведеш у квартиру, гадаю пора одружитися, можливо б менше був на роботі. Звернув би увагу на те, що роки швидко летять, молодість саме кохати, що заважає нарешті подумати про себе, про мене, одружився б, потішив мене, я б онуків, ще трохи побавив».
Вона одягалася в пальто, а він замислившись сидів, поринув в спогади. Йому було десять років, як мама зникла, поїхала в Москву на заробітки і все, ні слуху, ні духу. Батько все життя працює на ЖВРЗ, в електричному цеху, тому й вчився він по настанові батька. Місяця три, як очолив бригаду в цьому цеху, хотів змін на заводі, з`явилися інвестори, роботи було і йому це подобалося. Батькові одному важко тягнути сина, але більше він не одружився. Пригадує, як часом на ніч вдома залишався сам, тільки тепер дорослим розумів, де він був. Та про жінок, ніколи не було мови, можливо соромився, хто знає. Адже хлопчиськом ніколи про це не задумуєшся.До того ж й звикли вдвох, здавалося, що все так і треба. Хоча, зізнавався сам собі, що брала безсонниця, після якогось фільму, чи то від переглянутої інформації в інтернеті.
Вона поспішно в грубі прикрила піддувайло,
-Ну, що йдемо до мене, гадаю іншого виходу просто немає.
Як джентльмен, пропустив її вперед, виходив слідом, мов покірне ягнятко.Чомусь коли ближче до неї підійшов, її легкі парфуми, чи то не парфуми, привабили його. Мовчав йсам дивувався чому, з`явилося бажання, ще якийсь час побути з нею.
Надворі трохи вітряно, але дощу не було. Біля бібліотеки припаркована - синього кольору автівка.
- Ні, гадаю, в авто сідати не варто, там дорога розбита, краще пішки, - попередила його, не вагаючись пішла вперед.
Темно, хоч око виколи, вона витягла з кишені ліхтар, освічувала дорогу, він сміливо її взяв під руку,
- Так гадаю зручніше, під ногами багнюка, якщо будемо падати, то так і буде, адже разом веселіше.
Йшли не поспішаючи, Надя мовчала, лише схиляла голову донизу, час від часу, дивилася під ноги. Після його слів відчувала, як підступає гаряча кров до обличчя, розбігається в жилах по тілу. Він теж йшов мовчки, міцно тримав її руку, боявся відпустити, щоб від слизької дороги не втратити рівноваги.
Як добре, ось так - удвох, набагато веселіше, чим одній. Ха! А цікаво, як він в мене вдома буде себе вести? Ловелас чи ні? Але відразу зупинила себе, кажуть з повій бувають гарні дружини, можливо й з ловеласів згодом теж бувають гарні охоронці домашнього вогнища, хто знає.
На веранді загавкав пес. Кіт, не вагаючись, з підвіконня плигнув на підлогу, потягнувся, не міг зрозуміти, на кого може гавкати пес, адже мала прийти господиня. Вона відчинила двері й відразу взяла пса на руки,
-Подивися Максиме, це мій охоронець - Топа.
Той не хотів вгамуватись, ричав на нього, від ревнощів хотів вирватися з рук, дістати незнайомця.
-Е ні, так справи далі не підуть, гайда дам їсти і в буду, прикрию, курткою, щоб зігрівся, там будеш спати,- клопоталася до собаки, відчинила двері в простору кімнату й привітно до гостя,
- Ти проходь! Ой, вибач ненароком перейшла на «ти»
Він хотів взяти її за руку та пес виривався, аж клацав зубами, ледь не дістав його,
- То краще, що на «ти», будемо рідніші, так зручніше, це ж не дев`ятнадцяте століття.
Уже звчинила за ним двері, давала їсти собаці й котові.
Він - озираючи кімнату, помітив… О, як тут вишукано й комфортно. Пахне сосною, травами, а книг, як багато та й квітів, як в магазині! На серванті помітив фото жінки, знайшов схожість між ними, зрозумів, що це напевно мама, але ж її немає, що сама живе, оце сюрприз й наважилася запросити, це ж треба! Ще ніколи так, на одинці, не був, з дівчиною, в незнайомому селі, при такій кепські погоді. Доторкнувся до пічки, вона була ледь тепла.
З оберемком дров - вона відразу зайшла в хату й поспіхом розпалювала пічку, з усмішкою до нього,
- Ну ось, своє господарство нагодувала, тепер нам час подумати про вечерю. Ти любиш пельмені?
Він мовчав, вона права, я люблю пельмені, але не куплені в магазині, а ті, що вони готують в вихідні дні з батьком.
-Максиме, роздягайся, будь ласка сам, не соромся, нас в хаті лише двоє, немає чого соромитися, різниця в вікові бачу не велика, тож, як кажуть, сучасна молодь не соромиться нічого, вперед, ми ж живемо в двадцять першому столітті!
Вони сиділи за столом, насолоджувалися чаєм, після смачних пельменів, які запивали вином. Він розповідав про школу, друзів, за пройдений шлях в житті. Вона з радістю підтримувала розмову, розповіла про своє дитинство, про маму. Розповідала фрагменти з розповідей, прочитаних книг. Напевно вино трохи вдарило в голову, дивлячись один на одного, їх притягувало неначе магнітом. Максим все всміхався, ненароком клав свою руку на її плече, адже сиділи поруч, їй здавалося, що то сонячні промені підкрадалися до її тіла. Розчервонілася, веселий погляд, усмішка, задоволення від спілкування. Спіймала себе на тому, що їй так ніколи не було приємно спілкуватися, хотіла голову покласти на його плече. Як мамі колись, як було вечорами вдвох пили чай, а вона потім обійме її і скаже;» Добре доню вдвох, одній людині не прожити нормальне життя, обов`язково має бути сім`я, а вже яка, то Бог вирішує. Гадаю в тебе буде інша доля».
Вона й не помітила, як за думками опинилася в його обіймах.
Мабуть про, щось думає, він сам про себе вів бесіду, обставини, чи хтось керує тим, що зараз відбувається? Так спокійно на душі, неначе знає її все життя, лиш хвилювання, що чекає на нього попереду. Невже я не скористаюся цим випадком? Не наважуся, адже вона гарна, а що, якщо має когось? Але ж його тут немає. А я є і здається живий, що ледь стримую гарячі почуття. Це, що кохання? О, біс би забрав мою нерішучість, адже мовчить, в обіймах, як дитя. А волосся пахне, дурманить.
Від пічки відчувається тепло, йому ж здавалося, хмеліє. Хмеліє від спокуси, яка крутиться в думках, напрягши все тіло.
Їй так було добре, відчувала тепло й його серцебиття. Думки далеко не тікали, кого, ось тут, в селі зустріну, чи буде, ще така нагода зустрітися з ним? Ні, той переселенець, що заходить в бібліотеку частіше за всіх, їй зовсім не подобається, хоча й приносить цукерки, кидає погляди та він її не приваблює. Кинутися у вир головою. А раптом дитя? А якщо дитя, то хоч красиве, таке, як він. Та так і буде, тож не сама буду, потягну, робота є, а зараз на дітей дають допомогу. Вона придала собі рішучості, що має бути так і буде, це напевно доля…
Обережно звільнилася, від обіймів. Він раптово приторкнувся до уст. Той поцілунок вирішив все… Жадні цілунки, пружні перси, вогонь в серцях. Відчуття нового тіла і перший поштовх, розлилося (червоне вино)…
Лежав щасливий, ця мить спокуси йому неначе подарувала крила. Ніколи в житті, не відчував такого задоволення. Вона… вона єдина така і моя. Кипіла кров по жилах, у скронях гупотіло, а тіло, ще бажання мало та ні, він зупинив себе. Не втрачу я її, моєю навік буде. Клянусь в душі, збережу вірність лебедину, я берегтиму, кохатиму її все життя, це моя доля. Але ж, як дивно так далеко від мене була і так раптово я її знайшов…
Пізній, похмурий ранок заглядав у віікно, дощу не було і вітер здавалося зовсім пропав. Принаймні так подумала Надя, вона проснулася раніше. Чи шкодувала про нічну близькість? Ні, напевно так поступила після прочитаних книжок, вирішила, що кохати в житті можна декілька раз і воно те відчуття, не відразу приходить, а буває й з часом. Напевно там, на небі, зорі складають свої пазли, їм видніше. З висоти роздають долі, які їм до вподоби, чи можливо хто яку заробив, хто знає?
Він ледь – ледь відкрив очі, вона в синьому, махровому халаті, за столом нарізала бутерброди, закипів електричний чайник.
Він не соромлячись, в білизні, підійшов до неї, несподівано взяв на руки. Осінній ранок, а в серцях весна, а в душі радість й бажання насолоджуватися один одним. Обоє не вважали чогось боятися, соромитися, поринули у світ любові, медових поцілунків, пристрасно бажали близькості.
Сніданок, поцілунки, ніяких обіцянок, тільки погляди один до одного й кожен при своїх думках. В обох гарний, піднесений настрій та час нагадував, що треба йти на роботу. Він допоміг їй одягнути пальто, присівши на одне коліно, закривав замки на чобітках й усміхнено зазирав в очі, хотів знайти в них - хоч маленьку блискавку щастя.
Надворі Топа виліз з буди, тихо ричав і подзвякував, неподалік, біля пустої тарілки, сидів кіт, не звертаючи на пса уваги, поважно вмивався.
Вони підходили до бібліотеки, біля авто стояли два літні чоловіки, розмахували руками, про щось сперечалися.
Один з них помітивши їх звернувся,
- Ага, Надю, добрий день! То це до тебе гість приїхав, а ми з дядьком Іваном ледь не посварилися, вже, аж на пиво посперечалися. Я думав це син Степана приїхав, а він доводив, що до Валентини діти приїхали, тож ніхто не виграв, не буде кому пригостити пивом. Вибачайте нас!
І вже до Івана, товкаючи в плечі,
- Пішли, пішли! Чого рота роздявив? Молода, напевно коханця якогось замала, тож не буде, як її мати, весь вік одна. Чого такій гарній одній залишатися… Пішли….
Той намагався вкотре озирнутися, рукавицею підтирав ніс.
Максим обійняв її,
- Чуєш Надю, молода, коханець, то я тобі тепер хто?
Вона ледь почервоніла, миттєво згадала ніч, опустила очі,
- Ну врешті гадаю не коханка, а далі час покаже. Може цей соловейко, що залетів в бібліотеку, тільки в ліжку щирий, а так ні, хто знає?
Він ледь збліднів, не соромлячись притиснувся до неї, знявши їй окуляри поцілував. Не пручалася, хай там хтось і побачить, так і буде.
Вони в бібліотеці… Швидко почала роздягатися, він допоміг й нічого не запитуючи, пішов надвір, з під навісу приніс оберемок дров.
Раділа допомозі, але занепокоїлася,
- Тобі ж час їхати, ти вже й так запізнився на роботу, доки доїдеш, буде обід.
- Все гаразд, я зателефонував батькові, о другій буду на роботі. А ти мені поясни, ще раз якою краще дорогою поїхати, щоб не заблукати.
Вона всміхаючись розповіла йому маршрут,
- Гадаю сюди дорогу, ще знайдеш, чи знову в іншому селі заблукаєш?
Зморщила носа, притиснула вказівного пальця до його вуст,
-Це я пожартувала, мовчи, не треба нічого говорити.
Він на всякий випадок залишив свій номер телефона, на ходу,
-Шкода, що зараз не маєш телефона та гадаю скоро він в тебе обов`язково з`явиться.
Вони завмерли в поцілунку, їм обом не хотілося розлучатися та в житті не завжди виходить так, як хочеться.
Поспішив до дверей,
- Не проводжай мене, скоріше повернуся.
Минуло три дні… Надя в бібліотеці, біля вікна… Сутінки лягали на землю, чому так довго тягнеться час? Хай би неділя швидше була, то можливо б приїхав.
Прийшовши з роботи додому, тішилася з котом та песиком й все прислухалася, чи раптом не їде якась автівка.
Погода в неділю покращилася, навіть виглянуло сонце.
Вона з вікна дивилася в сторону садка, любувалася калиною, яка пишалася червоними гронами. Декілька горобців, крутилися над нею, то відлітали, то присідали, крутили голівками, щось знаходили й знову відлітали. Пригадала, що на весільний каравай обов`язково кладуть калину. Гарні звичаї та чи я колись буду розрізати весільний караван для гостей, час покаже. Ну, як не приїде… Та ні вона відкидала цю думку, але сумнів підкрадався, як черв`як.
Пройшло більше тижня, від Максима ніякої звістки. Вже перестала чекати, вирішила так і буде, напевно зірки в небі переплутали все, не мала бути ця зустріч, втішала себе. Ввечері, в п`ятницю, чомусь зовсім зіпсувався настрій, навіть не знала чого. Біля маминого фото, тихо просила вибачення,
- Прости матусю, своє непокірне дитя, не прислухалася до твоїх порад. Зізнаюся тобі, він мені сподобався, я б хотіла з ним бути, в мене склалося враження про нього, що він порядний, надійний. Хотілося б мати такого чоловіка та чи будемо разом? Я тільки мрію про це, попасти в його обійми й ліпити пельмені, які він обожнює. Та не їде, а дзвонити я перша не буду, йти по людях, дайте зателефонувати, ні. Пробач мамо своє дівчисько, зрозумій мене, як жінка, адже ми створені Богом для кохання, для продовження роду. Знаю це гріх, але ж такий солодкий….. Кожна жінка мріє кохати і бути коханою, це ж врешті не мої вигадки.
Щоб поліпшити настрій, включила телевізор, знайшла канал - »Горизонт», звучали українські пісні. А й справді, музика творить чудо, вже всміхалася швидко прибралася в хаті. Не задумуючись, замісила тісто на пельмені, адже пару днів назад купила в сусідки свіжини. Вирішила, чого вже другий день має стояти перемелене м`ясо. Не їде, ну й нехай - сама наїмся.
Вже близько півночі в хаті смачно запахло. Так, хоч пізно та вона зварила кілька штук, смакувала, тішилася, як дитя,
- Ага тебе немає, то я сама пару штук з`їм і за тебе також, а ти пошкодуєш, що не посмакував мої пельмені з кропом.
З головою накрилася ковдрою в ліжку, від позитивного настрою, чи від вечері відразу заснула.
Сьогодні не спішила на роботу, в суботу відкривала бібліотеку об одинадцятій. Пробудив її кіт, лапою торкав пальці ніг, це так завжди, як захоче надвір. Потягнулася… Ого! На годиннику близько десятої. Оце так! Посміхнулася, мабуть завдяки пельменям так гарно спалося,всі хвилювання десь поділися.
Раптом загавкав Топа, почула гул автівки. О! Та сьогодні ж субота, заспокоїла себе, він зазвичай на роботі та і так рано не може приїхати.
Не поспішаючи, накинула халат, випустила кота, від здивування, на якусь мить застигла на місці. Біля хвіртки стояли якийсь чоловік з жінкою, жінка тримала в руках на рушнику хліб, хто це може бути? Ні, щось не те… Аж раптом побачила Максима з букетом червоних троянд, на ходу поправляв квіти.
О, Боже! Як дзиґа закрутилася в хаті, за хвилину, вже одягнена, відчиняла двері. Топа рвався, гарчав, схаменулася, але ж оголені ноги, розчервонілася від хвилювання,
- Ой, Боже, що ж це я!
Але ж не повернуся - подумала, мов умовляла себе. Поспіхом, в калоші всунула ноги, що стояли поряд, поспішала вгамувати пса.
То були батько Максима з тіткою Ганною, Максим взяв їх на підмогу, як сказала тітка, що сватання має бути в непарній кількості людей. Надія задоволена, не дарма вчора багатенько наліпила пельменів, але й гості прийшли не з пустими руками.
Пройшли зимові свята, вже й вода освятилася по всій землі, закінчувався холодний січень.
Морозним видався і цей день, сніг сріблився й золотився від сонячних променів.
І так світло й тепло було в молодят на душі, їхали в комфортній автівці від РАКСУ. Максим сяяв від щастя, все намагався притулити до себе наречену. Надя на якусь мить, дивлячись у вікно, задумалася - мамо, це так красиво, ти напевно бачиш. Пробач, мене, що не прислухалася до твоїх порад. Подивися - я щаслива, мені доля зробила подарунок і в мене все добре, люба,привітай мене.
24.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781305
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 12.04.2018
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSWt8fjH5guPlzZo8LG_wmytnMeutY2TaXGZBG4B8MtP4IIHRuk6g[/img]
Розколошкаю спогадів рій,
Які пам'яті скриня тримає.
І полину у казку тих мрій,
Куди час вже, на жаль, не вертає.
У ріднесенький батьківський двір,
Де стежини зійшлись звідусюди.
Він для мене найкращий- повір,
І такого в житті вже не буде.
Там все рідне, привітне, святе.
Там любисток духм'яний і м'ята.
Це дитинство моє золоте,
Де, як сонце, стріча мене мати.
А у хаті, завжди чепурній,
Із печі- теплий хліб запахущий.
Його смак не забути мені,
Як й води, із криниці, цілющий.
Я туди поринаю в думках.
Там давно вже живуть чужі люди.
І летіла б на крилах, мов птах,
Щоб хоч поглядом в двір зазирнути.
[img][/img]
ВСІХ ЖІНОК ЩИРО ВІТАЮ З СВЯТОМ ВЕСНИ.
БУДЬТЕ ЩАСЛИВИМИ, КОХАНИМИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781004
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 09.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2018
Я знаю, ти шукав мене тоді,
Коли вітри стогнали стоголосо,
Де жовте листя в льодяній воді
Втопилось у свою останню осінь...
Блукав снігами в люту заметіль,
Дерева чорні простягали руки,
Де не тобі, не я стелю постіль -
Зима, зима... провісниця розлуки...
Весни чекав, задивлений у даль,
Та і вона безжально запізнилась,
В глибокий сніг закутала печаль,
Щоб я тобі ніколи вже не снилась...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 26.02.2018
Що було, те було...і нема,
Якось раптом закінчилось свято.
Вже й згори покотилась зима,
Я не маю тобі що сказати...
У підсвічнику згасла свіча,
Небо зимне у вікнах синіє.
Час, здається, спинився...Хоча,
Десь під попелом іскорка тліє.
Переплутались наші путі,
Не змирилася радість з журбою!
...Я ще буду щаслива в житті,
Та можливо уже не з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778475
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Патріотизм – не просто почуття –
Орієнтир це для душі і серця,
Коли віддать готовий ти життя
У надскладному роковому герці.
І патріот – від «отче» і «земля»,
Любить яку – обов’язок людини.
Це почуття людину окриля,
Бо батьківська земля лише єдина.
Патріотизм – висока це любов –
Не кожен досягає ті висоти:
Це коли з бою кличе тебе Бог,
Згораєш, не чекаючи на квоти.
Патріотизм – синівське почуття
Любові із обов’язком пожертви,
Коли настане час важких звитяг,
За рідну землю ти готовий вмерти!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778490
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Привезли із АТО солдата –
Він єдиним синочком був.
Це для матері чорна дата…
Дні закутились у журбу.
Обіцявся ж живим вернутись…
Зачекалися мати й двір…
Часто згадував він і Крути…
Та убив його снайпер-звір…
Серце матінки заніміло
(Розчавила його біда),
До труни вона йшла невміло…
Двір, людьми повен,теж ридав…
Сльози матінці все закрили…
Невже ж син то її в труні!?
Руки, мов перебиті крила…
Голос трепетно забринів:
«Як же важко стрічать дитину,
Котра згинула у війні!
Не буває чорніш години…»
Світ в очах її потемнів…
Люди ще від жалю ридали,
Не вміщався у серці біль…
«Може, Бог її сина зрадив?» –
Двір в очах її зарябів…
Опустилось журливе небо
І… заплакало теж… дощем…
«Ти ж живий мені, сину, треба!» –
Пропікає матусю щем.
Плаче небо. Озвалось громом…
В мами серденько – на шматки…
А краплинки дощу, мов дробом,
Доторкались його руки…
Вже не зброю вона тримала –
Хрестик… з воску. Текла вода…
Сіль-сльозиночки розбавляла…
Й тихо стяг поряд з ним ридав…
9.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777542
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Дрібненький дощ в вікно постукав.
Так починався новий день.
А вітер з ночі іще грюкав,
Немов вікно було мішень.
Залопотіли вмить листочки,
Від сну пробуджені якраз.
Хіба, хто всидить тепер мовчки?
Давно весна вже почалась.
Нехай маленькі, ще тендітні,
А так відчули цю весну.
Отак бува частенько в квітні,
Коли усім тут не до сну.
Скінчився дощ, затих і вітер,
Прозорі краплі на гіллі.
Який красивий дощу витвір..
Вдяглись дерева в кришталі.
Пахучий чай примножить радість.
Весна - це крок в нове життя.
Збагатить мудрість, зітре слабість.
Піде усе вже допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
У пошуку тебе я сто доріг
Пройшов, але мене знайшла сама ти.
Я спершу слова мовити не міг...
У тім бажанні обіймати, мати,
Захоплення у горлі схлип застиг,
І тіло у руках твоє тримати
По праву зміг, неначе оберіг...
Як волі до кохання не зламати!..
Утілена закохана душа
Рвалась у небо, до Богів поближче...
...тепер усе не варте і гроша.
Як над полями лютий вітер свище!
Тебе в руках тримати не мені,
Увірувану у відсутність віри.
Розплатою поріз на полотні-
Кохання, відлітаюче у вирій.
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118011901279
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777447
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2018
У потаємних закутках душі
Так непомітно виросли троянди.
І теплим літом пахли спориші.
А ми сиділи в затишку веранди.
Свої листи писали без адрес
І відсилали у яскраве літо,
Метелики злітали до небес
І малювали сонячну палітру.
В пастельнім світлім доторку тепла
Нас огортали світлі акварелі,
А мрія, наче зірочка мала,
Гойдалась на небесній каруселі.
Торкаюсь сонця кінчиками вій.
Відкривши лиш примружені зіниці,
Я зустрічаю щирий подив твій.
Ти бачиш: щастя мчить на колісниці.
Мовчи. Нічого тільки не кажи.
Життя свою прокручує шарманку.
Прислухайся: шалено час біжить,
А спогад в’яже вузлики на ганку.
У сутінках життя момент лови
Морським приливом котяться хвилини.
По узбережжю сонячної мли
Щаслива мить забігла на гостину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777029
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
А за вікном все біле – двір, дахи
І навіть небо якось побіліло.
Мороз в облогу взяв ліси, сади
І людське тіло.
Іде, лице закутавши, школяр.
За ним понуро плентається котик.
Глядять на це з-під білих окуляр
Дерева-готи.
Птахи шукають між снігів серця –
Ті, котрі знають милості закони.
Кладу їм трохи сала і хлібця
На підвіконник.
Птахи в підзорну дивляться трубу.
Мить – і за склом в суцільний килим злились.
Дзьоб-дзьоб - забили, скинули журбу,
Бо підживились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776614
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i]…І вірю я, що якось навесні
внизу на ґанку заскриплять поруччя…
це ти, крилатий, принесеш мені
аж два крила... Новісінькі і зручні!
[b]Ол. Удайко[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492275&pg=2
[/i][youtube]https://youtu.be/kkHMxXsnE5k[/youtube]
[i][b][color="#0b94b3"]Живим дано і повзати, й літати,
У леті видно, що і як лежить...
Той лет мордують й кидають за ґрати,
Бо заважає
гідрі вільно жить.
…Окрилює нас музика і слово,
Жіночна стать, статечний чоловік…
І з крилами живеться лазурово –
Пливеш, як
лебідь в морі, ввесь свій вік.
Але хутчіше надихає дія:
Як впевнишся, що недарма живеш,
То й про нові вже алгоритми мрієш
В доланні стеж
до щонайвищих веж;
Й коли відчуєш – не пропало зерня,
Потрапило у благодатний ґрунт,
Нові здолаєш, непролазні, терни –
Й діла твої
ніколи не помруть!
Та над усе окрилюють нас діти –
Прожив для рідних ревно – й недарма:
Дитячі очі в те́мні навіть світять –
Вже не страшна
для світлих мрій тюрма.
Тож окриляйтесь – і любіть, і множтесь –
Й отримуєте свій найцінніший дар:
В житті – на небі й на землі – всеможний
Крилатий –
не повзучий –
во-ло-да́р!
[/color][/b]03.02.2018,
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Ллє дощ. Повз хату тіні бродять,
Намокле листя носиком сопе
Рожеві айстри вгору руки зводять,
На сонце поглядають:
-Що таке?
Шукаю осінь: -Ти поглянь в віконце,
Холодний дощ уже о цій порі?
Світити зараз має літнє сонце,
Бо серце не поніжилось в теплі.
Ще не кружляло жовте листя садом
Білі хризантеми не цвіли.
Вуста не смакували винограду,
Молоде вино ще не пили.
Калина не зняла своє намисто
Хмари сірі ризи не вдягли,
Сади вдоволено, ба, навіть гонористо
Плоди тобі іще не віддали.
Ти ж мої роки в вирій проводжаєш
Здіймаються ключем у небеса,
Печаль і тугу в серці залишаєш
Струмочком ллється дощ- моя сльоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774555
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Літа, мої літечка й весни
У даль синьооку летять,
Де квітнуть життя перевесла,
Де сріблом зірки миготять.
Стежинок там різних багато,
Та я відшукаю свою,
І долю-пташину крилату,
Й даровану небом зорю.
Дзвенітиме тиша довкола,
Коли я долатиму шлях,
Її хай не зранять ніколи
Жита обгорілі в полях!
13.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772254
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][i][color="#0000ff"]В мені нема ні крапельки гордині,
Я наче в осінь жовтий падолист...
Я посміхаюсь дуже рідко нині,
Але в душі така, як і колись...
Привітна, щира і до всіх люб'язна,
До кожної людини свій підхід...
З роками стала мудра та серйозна,
Таким і є увесь мій родовід...
Але бува наперекір усьому,
Сміюся я, ну майже до плачУ...
Як сонечко яскраве серед грому,
У світлі мрії, ніби птах лечу...
19 01 2018 р
Вікторія Р[/color]
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Змахну сльозу долонями із вій,
У грудях серце щемом озоветься.
На лінії вогню затихнув бій,
Десь снайпер ще невидимий крадеться.
Зібрались побратими, гомонять,
З цигарок дим над головами в’ється.
Торкаються розмовами понять
За гріш де мідний гідність продається.
І закипає в душах правий гнів,
І злість, назбирана війни роками.
Стискається кулак без зайвих слів,
Не панувати ворогам над нами.
19.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
***новаторська сюжетна еротика. авторські знахідки***
Ах, оголені плечі
У червонім сукнІ !..
Плаття це ти, доречі,
Показала мені,
Як ото ми кохались...
Не у нім...) Наголо...)))
...ти у нього убралась
За бенкетним столом.
Все оголення світу,
Що обожнюю я,
Прикриваєш тендітно
Пелюстками троянд,
Що тебе огорнули
Оксамитом!.. Пардон...
...ось і шепіт почули
(моветон... моветон...)
Від "суперниці трону"
(їх чимало було)
Їй цього "моветону" б...
Куля в лоб! Чи у лоб...
Ок! ...оголення чари
Алебастрових пліч...
Зазіхаюче марять
Тих жінок чоловіч...
Ки...парисова постать
Зводить з розуму їх.
Ім тебе б перепостить,
Увійти у твої
Інтернетові блоги...
...ну які ви "круті",
Ці оголені ноги
У легкому взутті!
Вас, "оформлені" платтям,
Не приховує стіл...
...і повік не пізнати
Шалу нашого стиль
Тим, що "виїли очі",
Цей фортуни кульбіт-
"ЯК" ВОНИ ТЕБЕ ХОЧУТЬ-
НЕЦІКАВО ТОБІ.
Ти ж-бо знаєш, як буде,
Як "зірвЕмось" у ніч,
Як вона тебе всюди
Подарує мені,
Як зриваючи плаття
(то не я, то вона)))
Запалає багаття,
Мов плеснули вина,
У пориві стрімкому,
Де обом навісніть...
Як на платті оцьому
Ти застогнеш умить,
Вигинаючи тіло,
Мов пекельний вогонь...
-Клас!.. А ще не хотіла
Одягати його...)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2018
Свидетельство о публикации №118012001528
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772341
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Як тяжко, коли зрадить тебе друг,
Лукаво посміхаючись у очі.
Все замикається тоді навкруг
Життя стає темнішим ночі.
Як боляче у спину б’є удар,
Коли цього від друзів не чекаєш.
Серце горить, мов палить його жар...
У мить таку до всіх зневіру маєш.
Здається дух зламався у мені...
Пекучий біль стискає мої груди.
Та здатись не дозволю собі, ні!
Є поруч і хороші люди.
Вже вкотре б’ є ось так мене життя...
Не зникла б лиш Любові й Віри сила
І не зламається рука моя,
Бо нею лиш добро творила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772273
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[i] [b][color="#ab3535"]На Майдані пил спадає,
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч…
1919р. Ранній П. Тичина [/color]
[/b][/i]
[i] [b] [color="#1a4040"] Ми - однi...Нiч пливе, чарiвна,
Цьом, Майдане,- за зустріч із Лією…
...Ти хвилюєш... П'яниш без вина...
I жарке студиш серце надiєю...
Тихий шепiт...Симфонiя губ..
I шаленi мелодiї дотику...
Звук команди із радiотруб
Лиш пiдсилює ночi экзотику.
Всі ми вийшли на відсіч брехні,-
Грізний поступ народу столицею!..
Пролилась перша кров в цім вогні,-
Та ми встоїм… Ми станемо крицею…
Тут відчул ми себе людьми,-
Не умовними,-грізною силою!..
Крики...Постріли...Кров і дими...
Та відбилися...Знову я з милою...
Вiтерець на вiкно налiта…
Пахне снігом… Із чайника,- м'ятою...
Пахне щастям,- бо юнi лiта
Бачать дiйснiсть легкою й крилатою.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771963
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Розпинають Україну
Зсередини й зовні…
Краще плем’я її гине.
Реформи – позорні.
Розпинають Україну –
Кров’ю запивають.
Могилами – не своїми ж –
Землю засівають,
А нашими – слов’янськими –
Ще й душі катують,
Із ордою поганською
Пекло нам готують.
Розпинають Україну
Із півдня і сходу…
Похоронні дзвони линуть –
Меншає народу.
Розпинають-четвертують,
Граблять до нестями,
Про «досягнення» звітують,
Та ведуть до ями.
Розпинають щогодини
Без жалю небогу…
Біду-лихо розбудили,
Згубили й дорогу.
Розпинають Україну
Магнати та Раша,
Не дозволимо ж загинуть
Україні нашій!
Досить, люде, глум терпіти –
Шаблі пора брати,
Козаків ми славні діти,
Не даймо забрати
Ані Донець із землею,
Ані Крим із морем…
Україну зшиєм-склеїм,
Переборем горе!
4.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771978
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Народ – то не сірий натовп,
Без дум, ватажків, ідей,
Що здатен лише карати –
В нім важко впізнать людей.
Народ – то велика Правда,
Старим і малим – одна,
Відстояти може право,
В один кулак об’єднать.
Тоді він могутня сила,
Що зможе усе змести,
І пошанувати сина,
І землю свою спасти.
Я горда сьогодні з того,
Що стали народом ми,
Що молимось до святого
Й залишилися людьми.
17.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769546
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Мені дитинство часто сниться,
Хоч і важким воно було,
Та і тепер ніби живиця,-
Вперед веде,як і вело...
Важке, голодне, босоноге,
Та все ж чарівне й золоте...
Мені здавалось кольорове,
Хоч дуже бідне і просте...
І юність також мені сниться,
Весела,щедра,як весна,
Казкова світла чарівниця,
Лиш жаль,що швидко відпливла...
І зрілі роки пречудові,
Хоч не минули і жури,
Світлі, наповнені здоров"я,
Тепер приходять лиш у сни...
Та непомітно прийшда старість,
І сил поменшало, на жаль...
Не зникла щирість і цікавість,
Хоча буває і печаль...
Життя - не вигадка-цариця,
Не сон,не казка і не фальш...
У щастя також є границя,
І до кінця все йде на жаль...
Та все ж тривожитись неварто,
Як люди, так і я живу,
Смуток і спогади, і жарти,
Дивлюсь, читаю і пишу...
Все що минуло пам"ятаю,
Воно усе в мені живе,
Душі і серця все торкає,
Доки живу й воно не вмре...
У снах бува моя розрада,
Ніби екскурсія, вояж,
Мріям і думам не завада,
І не важкий мені вантаж...
Границю щастя роздрукую:
Уздовж,уширш,угору,вниз,-
У снах і мріях помандрую,
Не допущю життєвих криз!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767495
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
На відстані Любові, за пів кроку,
наближення Різдва, Нового року –
на відстані просвітлених обличь,
крізь темряву трагічних протиріч –
пливемо з а р і к о ю, з а р і к о ю ...
Збентежені, ми прагнем супокою,
гармонії, духовності ... д а р м а ...
... Та в утворі віконних шиб Зима
нас видивом різдвяних днів чарує –
на покуті кутя хмільна парує,
медами розтікається у світ ...
... Накуй мені, зозуле, “многа літ” –
м е н і ... й о м у ... і н а ш о м у д и т я т і –
пошли лише л ю б о в і й б л а г о д а т і,
примирення з земним буттям ... Утрьох
відчуєм купно: проміж нами Б о г –
нас мироносить і благословляє –
на небі з і р к а мерехтливо сяє,
провадить в ясла Божеє Дитя –
народжуються наші почуття
із попелу ... з серцебиття ... з нічого ...
Б о ж е с т в е н н і ! Ми маєм так премного
земних утіх і райських насолод,
принад, спокус, невтолених свобод,
що годі передати все у с л о в і.
... І все ж таки,
н а й в и щ и й с к а р б Л ю б о в і
не кожен з нас зуміє розпізнать!..
... Йде світом Коляда, небесна рать
усе нечисте викропить водою ...
Я йду до т е б е в пісні, з колядою –
з надією: народжується день!
... Я йшла ... і йду ... і йтиму за літами ...
Вітай мене н е л о ж н и м и у с т а м и :
“Христос рождається, кохана ...”
... Дзень-дзелень ...
[i](Зі збірки [b]"СЕМИВІДЛУННЯ"[/b]. - Львів:Каменяр,2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767247
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Всі таргани ховаються в шпарини,
Усякі гади заповзають в нори.
На жаль, буває так, що і в людини
Повадки є та вчинки, як в потвори.
Раніше цінували честь та гідність,
За це вмирали навіть на дуелі,
А слово мало безперечну цінність –
Дорожче злата, непорушність скелі.
І добре ім’я значило чимало,
Це було честю – ім’я не ганьбили!
Відвагу та шляхетність цінували
Любили землю і народ любили.
Куди сьогодні ділись ці чесноти?
Принаймні в тих, хто рветься так до влади,
Чому там стільки покидьків, бидлоти,
Що годі навіть всіх порахувати.
Мабуть тому, що не рубають руки,
Не четвертують, не здирають шкіру.
Крадуть безбожно і жирують суки,
Тому, що мають у безкарність віру.
Кругом порука кругова панує,
На всіх щаблях провладної драбини.
Народ в державі не живе, існує,
Від їх щедрот – споживчої корзини.
Держава, що зрослася з криміналом,
Народ в якій, як засіб для наживи,
Корупція тут досі править балом,
При владі цій немає перспективи.
А нас годують ростом і процентом,
Яких на хліб ніяк не положити.
Непросто так ужитись з президентом,
Який нас кликав по-новому жити.
Для нього справді, стало по-новому,
А нас ще більші злидні обступили.
І бджоли тонуть в медові липкому,
Який собі на зиму наносили.
Ми теж втонули у цій липкій брехні,
Брехні від тих, кого самі обрали.
За вибір гірко так, боляче мені,
Але спитаю, - А ми вибір мали?
Мені здається, що і в черговий раз
Найменше зло обрати доведеться,
Бо в другім турі, знущаючись із нас,
Він з радикалом в боротьбі зійдеться…
Невже пророчими стануть ці думки,
Водити знову будуть манівцями,
А людям..., буде зовсім невтямки,
Що в своїх бідах завинили самі.
20.12.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767179
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 18.12.2017
Тебе я чекаю давно,
Єдину свою і жадану,
Щоб кадром життєвим з кіно,
Ти вийшли до мене з туману.
Щоб руки здалися крильми,
Сріблилось волосся в тумані,
Руками сказала: - Візьми…
І дівся туман на світанні.
Кохання, щоб з казки прийшло,
Єдине моє і жадане,
Щоб сонечко долі зійшло,
Залишивши диво туманне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763620
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 03.12.2017
Поміж твоїх думок заховаюсь
Та вплетуся в них косами мислей
Загублюся там, снів наспіваюсь,
Густо зкрасивши погляд завислий
Розтечуся по венах імлою,
Залоскочу твій слух сміху дзвоном,
Зачекаюсь на світі тобою,
Утопившись в молитві поклоном
Шовком тіні зависну під небом,
Насную павутиння надії,
А тоді огорну тебе медом
Й відкоркуєм настояні мрії
30.11.2017 Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763069
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 30.11.2017
[i] Думи мої, думи...[/i]
[youtube]https://youtu.be/BFuNXA_M6SQ[/youtube]
[i][b][color="#5b0478"]Коли душа твоя, хай без причин, в комфорті,
й коли здоров’я ще – нівроку, хоч куди,
коли твоя кохана – ягідка на торті,
і дома
вже давно ніякої біди;
коли роботу маєш по душі (і гроші),
коли вночі не маєшся, й здоровий сон,
коли у тебе ще й сусідоньки хороші,
коли
й з природою живеш ти в унісон;
коли збираєшся до праці, як на свято,
додому мчиш, немов фрегат на парусах,
коли найтяжчу справу владнуєш завзято,
коли тебе
бентежить вранішня яса;
коли тобі ще Бог послав палке кохання,
й дружина не в журбі почерез твій запа́л,
коли із друзями приємне спілкування –
щасливцю,
осуши наповнений бокал!
Коли тобі всміхається привітно сонце –
твоє кохане, яснооке цвіт-дитя…
О світе Божий! Чи, бува, не сон це –
оте до
щему бажане життя?
[color="#ff1a00"] ♥ ♥ ♥[/color]
...Та міра щастя в кожного із нас є різна,
бо в кожного в житті є свій пріоритет:
один в ясну погоду рюмсає і кисне,
а той,
в понеб'ї хмаровинному, –ПОЕТ. [/color][/b]
24.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762000
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Бачу знов свою долю в каблучках по асфальту,
Її стан смерековий і вертають літа.
Розширяються груди, наче нюхаю м*яту,
Бо іде моя доля, як колись молода.
Хоч вже срібне волосся, проте стан ще юначий,
Каблучки її в пору, як були в ті часи.
І дивлюсь я на неї, і тепло її бачу,
Скільки грації в неї, скільки шарму й краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762734
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Бешкетує всюди осінь:
То дерева роздяга,
Й гілочки на вальс запросить,
То в ріллю зерном ляга.
Чи впаде дощем на землю,
Скропить місце для зерна,
З очерету у озерах
Витче й казочку вона.
А у воду як загляне,
Стане зорі рахувать,
Закурличе над полями.
Заклубочить між левад.
У садку плоди дотрусить –
Не зимі ж їх залишать!
Все, як слід, зробити мусить.
Дивна в осені душа!
27.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762834
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 29.11.2017
Не бійся нічого, я проти
Страхів твоїх, бід і жахіть
Із ніжності плетиво...цить! -
Змережу, - цілунками дотик.
Не змерзнеш, укрийся й засни
В обіймах не літа, - весни.
Не бійся, поламані весла
Уже не потрібні, - лети,
На плесо поглянь з висоти, -
Цвіт яблуні хвиля принесла.
Злетівши, до сонця торкнись, -
Розхитуй реальності вісь.
Не бійся останню скоринку
Віддати, - хай з"їсть, - жебраку.
Надію, - примару тремку,
З собою візьми у хустинку,
Любові в долоньку візьми,
Хоч віру і кропиш слізьми.
Без них і кохання світи
Безсилі, - то наші щити.
Не бійся, бери і лети.
15.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760962
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Знов пам’ять людям осінь напина,
Що ж відбулось насправді на Майдані,
Й чому нав’язана Росією війна,
Й якими ми були ще донедавна?
Вчетверте ліг на землю листопад,
Водиці із Дніпра втекло немало,
Донецьке небо рве не зорепад –
Російські «Гради» нам життя ламають.
І болем обзиваються серця,
Чи не даремно Сотня* піднялася?
Чом революція не мала ця кінця
Й чом кровію народною впилася?
По душах вона скрепером пройшлась,
Шматуючи країну і родини…
Системі чом не дано відкоша?
Чи краще стало жить простій людині?
Коли ж на історичних терезах
Ми зважимо усі і «за» і «проти»,
То зрозумієм: то була гроза,
Що розбудила душі патріотам.
Відтак, назад не буде вороття,
Бо не спинити України лету.
Такі закони нашого буття,
Не буде вже майданів і наметів,
Народна хвиля буде, всіх змете,
Навіть старі у попелі руїни,
Й земля, вдихнувши волі, розцвіте,
Земля, ім’я якої – Україна!
18.11.2017.
* Небесна сотня.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760978
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Лежить скалічена земля
Під небом сірим.
У бандократів із Кремля
Все під прицілом.
Летить не м’яч – важкий снаряд,
Дітей вбиває.
Дерева, школи – все підряд
В ранах, кривавих.
І стогне змучена земля:
«Буде допоки?»
Росія ж, наче та змія,
Украла спокій.
І плаче чорний листопад,
Сльозою росить.
Температурний перепад
Людей морозить.
Живе надією земля
На перемогу.
Наш стяг на сонечку злиняв,
Не жде підмоги,
Бо власні рани тільки нам
Болять сильніше.
Я знаю: скінчиться війна…
Хоча б скоріше!
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760979
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Смуток в серце болем впився
Біль у серці залишився.
Як стебельце б’ється серце
Туга повнить світ.
А кохання вже химерне
І ніхто його не верне.
Квіти – мрії і надії
Осипають цвіт
І душа немов холоне.
Лиш думки летять як дзвони
Понад полем – очеретом
Летом, летом.
Та душа даремно марить,
Небесами чорні хмари,
І чужа холодна сила
В’яже крила.
Чи ще тугу свою лишу?
Чи ще болі заколишу?
Чи напишу свої жалі
На скрижалі?
Парище
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760993
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]Подаю (повторно) текст пісні, музика
на який створена Сергієм Голоскевичем.
В процесі правки з невідомих причин
текст втрачено та відновлено по пам'яті.
Просимо читачів вибачити та прореагувати
на нову редакцію пісні.
[b][color="#0c0578"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої в плідній неволі,
Та не знесло лихим, буйним вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини,
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
І дерева, від літепла п’яні,
Самотіють безрадісно й голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб багряний лиш у зріст
Ту любов підніме, вгору...
Падолист мій, падолист!
Вже німіє, мовчить горда осінь,
Пришерхає у думі зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність, притлумленість ліній.
Хоч природа не йме уже віри
У величність Всевишнього волі,
Святу віру вертають нам ліри –
Ліри щастя, єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760825
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Вогонь кохання вже загас,
Та жар його пече ще груди.
Не воруши — хай пройде час,
Роздерті дай зашерхнуть губи.
Осінній дощ нехай заллє,
Лиха зима укриє снігом,
Весна барвінком обів'є -
Щоб хоч до літа скресла крига
Затягне рани, зарубцює,
Натомість лишить білий слід,
І вже як зможе — розфарбує
Той чорний попелу наліт
Ще довго я сахатись буду
Де як побачу ледь що схоже,
Бо вже до смерті не забуду -
Таке удруге — не дай Боже!
Після пожежі будувати -
То значно легше на межІ…
Ой, як же важко покохати,
Коли рубці на серці…
свІжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760847
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 17.11.2017
Шумлять тополями літа
І гонить час роки угору.
В нас кожна мить в житті – свята,
У золотих хрестах собору.
До храму кличуть знов і знов,
Молитви сплетені в ожині,
І гонить серце в жилах кров,
І горне шиї лебедині.
Любов на крилах ввишині,
Оспівують церковні дзвони.
І у волинськім бурштині,
Зібрались відблиски ікони.
Ходіть до храму по святах,
Цілуйте хрест – святиню нашу.
Щоб залишалась на губах
Той мед причастя, що їз чаші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760174
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Світлі дні повернули на скін,
Мов поема, де ми розпрощались,
У якій безтурботні хмарки
Відлітають у Вирію далеч,
І омани чекає полон
Терпко-солодко-жадано-злагід,
Де останнє осіннє тепло,
Мов плоди приморожених ягід,
Що приваблюють смаком оман
"вінопІтія" присмаку шеррі...
...не поему, а диво-роман
Ми напишем на долі папері
Не чорнилом розлуки, вином,
Поєднавши тіла і бажання...
...світлі дні обертаються сном,
І хмарки, мов пташини останні,
Відлітають у теплі краї...
Ми не того герої роману...
Дописали частини свої
Ми чорнилом із крові, кохана...
...як римується "кров" і "любов"!..
Ох і рима!.. Стоїть за дверима
Та, що всьому основа основ...
Хмари...
Вирій...
Утримай!..
Отримуй!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117111310369
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760254
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[i]Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
[b] Олег Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
[i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
[b][i] 2.[/i][/b]
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
[b][i] 3.[/i][/b]
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
[b][i] 4.[/i] [/b]
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
[b][i]5.[/i][/b]
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
[i] [b] [b]6. Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан![/b][/color][/i]
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 13.11.2017
[i]Грядёт сто лет Переворота,*
Над Петербургом Ангел плачет…
[b] Олег Ставицкий[/b]
[youtube]https://youtu.be/uIjNB7DBx-o[/youtube]
[i][b]1.[/b][/i]
[color="#960505"][b]В сусіда знов «червоне свято»!..
На цей раз в честь того 100-ліття,
Коли творилася завзято
Так звана «царствена еліта».
Матрос закони всі зневажив,
Заговоривши автоматом…
"Хто тимчасові тут?" – він скаже…
Й закінчить річ відбірним матом.
І так постала та Росія,
Яку й наразі ми ще маєм…
Й з’явився сам творець – «месія»,
Оголосивши Рашу раєм!
[b][i] 2.[/i][/b]
Не знаю, як твоїм народам,
Судить за них не маю права,
Та втрапив край мій тим "уродам",
Коли та армія – орава
Заброд з команди Мурав’йова
Штиками захопила владу...
Із давнини тут рід Кийовий
Молився іншому укладу.
Й запанували дурість, морок
Для волелюбного народу...
Не обійшлось без вбивств і порок –
Осяйнокам'яній в угоду...
Микола Щорс був, певно, першим,
Хто в карк отримав вражу кулю…
Та тим сусіда не завершив –
Скрутив «братам» трипалу дулю.
Міхновський, добрий мій земляче,
Хто допоміг тобі у смерті?..
Ще й досі за тобою плачуть –
В чужій живемо круговерті…
А далі пали правдописці –
Письменники, знавці, поети…
Це їх в українській колисці
Чекістські нищили адепти!
[b][i] 3.[/i][/b]
Сандармох, Воркута, Соловки
І Мордовія, й тундра Сибіру…
То не гра вже у вас в піддавки –
У смертях ви не знали вже міри…
І кістки українців усюди:
Густо встелена руська землиця –
Прислужили тому зайшлі юди,
Й держиморді Сосо вірні лиця!
Через те,що не йшли на «утори»
Непокірні «брати»-гречкосії,
Влаштували їм голодомори…
А що мала за зиск вся Росія?..
[b][i] 4.[/i] [/b]
А та загарбницька війна –
Хто влаштував її Вкраїні?
Мільйони жертв взяла вона,
В замін залишивши руїни.
І не кажіть, що вітчизняна,
Бо рідною була УПА,
Та спалена вона вогнями –
Енкаведистів мста тупа!
А голодівка повоєнна,
А депортація в Сибір?
А «Вісла» підла, потаємна?
А в шахти (примусом) набір?
А газ Дашави? А Чорнобиль?
А тисячі сумних смертей?
Афганістан… І все «на обум»…
А – сльози… (чуєте?) дітей!..
Іще і далі можна б «акать»,
Але… чи варто? Наяву –
О, кільки сліз!.. Не треба плакать:
"Я стверджуюсь! Бо я живу!" –
Так вигукнув Павло Тичина,
Бо не вдалося розстрілять,
Як те «Відродження» дитинне
І як письменницьку всю рать…
[b][i]5.[/i][/b]
…Та маскарад на Красній площі**
Під репет: «Наці не пройдуть!»
І – о, "кощунство"! – Бланка мощі
Нам кажуть, що новий редут
Вже зводить цар супроти світу…
(На ядерний на цей раз штиб)
О, скільки в нас ще того квіту –
Диктаторе! Вдавився ти б…
І пнеться геть зі шкури Раша...
Вдається й до таких лукавств,
Як нинішній парад на Красній,
Немов пародія якась…
...І буде бал , і будуть гості…
(Та чи поїде хтось туди,
Де море крові, тлін і кості,
…І канібалові сліди?!)
[i] [b] [b]6. Епілог[/b][/b]
Бенкетуйте ж, радійте… на тризні –
Злодіянь не забудуть народи:
В них відняли ви їхню вітчизну!
Ще б покаятись вам, та вже пізно –
Адже тендер на мсту уже продан![/b][/color][/i]
7.11.2017
_______
*В Росії, та і в СРСР теж, величали той більшовицький
заколот як Велика жовтнева соціалістична революція.
**МОСКВАрад – кошмарад, присвячений нібито
75-річчю параду 7 листопада 1941 року, коли
війська Вермахту вже були під Москвою...
Із свіжої преси: «Видихніть, та ВВВ давно вже
закінчилася (закінчиться й ця, ваша – загарбницька,
а наша – за Незалежність) і Гітлер помер. Рефрен
сьогоднішнього параду "фашисти готові на все"
читається як "Росіяни готові на все". "Хворе
суспільство. Коли нема чим пишатися, починають
мишачу метушню. Краще б розповіли про шкоду
жовтневого перевороту, про роль покидьків в історії", -
пишуть коментатори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759125
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 13.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Тікають сни. Давно минуло й літо,
І осінь до кінця вже добіга,
Та не перестає душа боліти,
Бо край мій топче ворога нога.
Щодень я жду з Донбасу повідомлень,
Там день і ніч ідуть важкі бої,
Й від того ніби губиться свідомість,
Бо ж люди гинуть, кращі і.. свої…
Один убитий, два чи три щоденно,
А скільки ж тих, хто мучиться від ран!
Я хочу знати вкотре достеменно,
Коли настане світла та пора ,
Коли народ мій мирний сон здобуде
І перестануть гинути сини,
І заживуть щасливо наші люди,
Не знаючи ніколи вже війни?!
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759815
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Ми залишали виснажений форт.
Туман зимовий був тоді не з нами,
Димів уже не наш аеропорт,
Оскалений бетонними стовпами.
Мовчали амбразури, вже без нас,
І вперше відступаючи без бою,
Не програний, а витриманий час
Ми в ДАПі залишали за собою.
Ми знали - ще не мертвими були
Від вибуху поховані в бетоні,
І правила підтверджені пройшли -
Нема в війні з Росією законів.
Не скаже - боягузи - нам стратег
І докору не кине нам у спину.
Розбиті, ми відходили, зате
В поразці зберігали Україну.
Вже строк минав відведений якраз
Для їхньої безкарності і слави.
За двісті сорок днів вже піднялась
На їхню смерть народжена держава.
І там, де нагрівалися стволи,
За кроки від затаєної міни,
На сірі стіни надписи лягли -
Автографи всієї України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Життя лежить на трьох китах –
Надія, Віра і Любов…
В них хліб, який дають жита,
В них почуття, що гонять кров.
Лиш з ними можна йти в житті,
Із Вірою здобудеш все,
Надію стрінеш на путі,
То певно, друже, повезе…
Ну, а Любов це майже все -
Із головою в забуття…
Вона і згубить, і спасе -
Таке воно земне життя.
Літа не завжди золоті,
Чи ти згубив, а чи знайшов.
Знай головне в твоїм житті -
Надія, Віра і Любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759829
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Я хочу висталити слово,
Щоби міцніш, твердіш було,
Надію сіяло щоб знову,
Щоб зазвучало, загуло.
Я хочу викресати слово,
Щоб запалити ним серця,
Й окроплене святою кров’ю
Жило в людині до кінця.
Я хочу викарбувать слово,
Щоб душі і життя змінить,
Щоб розцвітала наша мова.
Вже досить бездіяльно нить!
26.09.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759298
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Тремтить сльозою зболена душа,
Коли синів поранених я бачу,
А поряд побратими в бій спішать…
Як кров синівську ворогу пробачить?!
Закрить несила очі на війну
Й змиритися із цим не маю сили,
Хоч дух бійців міцніший за броню,
Проймає біль, чом ворога впустили
У український, рідний нам Донбас,
Скалічили там землі, люд і душі,
Чом москалі ненавидять так нас,
Народ російський чом війни не тушить?
А головний палій сидить в Кремлі
Ні, не болять йому ніякі жертви,
Тут справа не в донбасівській землі,
За котру мусять наші діти вмерти.
«Він – вовк, він – пан», – згадаєте мені,
Та час вовків минув, лишивши болі…
Чом люди знову гинуть у війні?
Тільки тому, що шлях веде до волі?
Війна і кров, свобода і любов –
Усе змішалось у житті сьогодні,
Та з нами Правда і великий Бог,
І до землі палка любов, народна!
20.08.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759300
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Впасти не хочу – встати не дадуть,
То ж маю йти через нежиті роки.
Мій путь один, обраний мною путь,
Допоки я живу і мислю поки…
О, Боже, Боже, скільки в нас біди -
Насилля, глум з народу і безслав’я…
Козацькі загубилися сліди,
Вже почали ділити православ’я.
А Русь хрестили ж в Київській Русі,
Московії тоді навіть не знали.
Не пам’ятають навіть бабусі,
Як віру московіти відібрали.
Якийсь Кирило – вишкрабок монгол,
Знов зазіхає на святе країни.
Я злий, на нього, чи інакше - «зол»
І сподіваюсь на новітні зміни.
Тримаймось купи, любий мій, народе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759326
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Іще до дна не випите вино,
Не скурена остання сигарета.
Життя творить небачене кіно,
Ховаючи непізнані секрети.
Я п’ю вино - горить товста свіча,
В каміні дрова майже догоріли…
На ліжку, як клубочок, спить дівча,
А тіні на стіні - закам’яніли…
Дівча муркоче, гріється в теплі,
Я п’ю вино і думи солов’ями…
Вже сиві ми – колись були малі,
А як ми помінялися з роками.
Не можна залишитись без вина,
Не варто долю власну поміняти.
Життя іще не випите до дна…
Про це ми маєм, друзі, пам’ятати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758212
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Історія – то є не просто час,
Події й люд там у клубок сплелися,
Коли хотілось плакать і кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив: знать хотів, що буде після.
У голод у тридцяті врятувавсь,
Лишивсь напівживий… Чи не для суду?
А далі 37-ий влаштував
Віссаріон, із Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг,
Таки здобуто волю всім народом!
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московити все до рук прибрали,
І ось аж через двадцять літ... війна…
А може, і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби затиснуть нас тугіш петлею?
Щоб нахилити знаву до параш?
Вони не просто дурнів з себе клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ закинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать…
Це добре зрозумів кривавий Путін.
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми здавна вільні люди!
23.10.2016.
* …проніс народ і раз, і вдруге – Війна пройшла із заходу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758249
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Вікно відкрите на балконі,
Запах бузку заповнив хату.
Цілую я твої долоні
І мовчки слухаю сонату.
Бузок духмяними свічками,
Торкає шибку, наче кішка…
Я ж зачарований руками,
Ловлю в очах твоїх усмішку.
Запах бузку летить в кімнату,
Такий густий, що світ п’яніє…
А я все слухаю сонату,
Заходить сонце - вечоріє…
Постелимо бузковий запах,
На наше ложе під стіною.
І нас обох коханий спалах
Знову накриє з головою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758253
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Збочений світ - не задимлене , БАЧ!
Навпіл розірвані хмари
Вирваним краєм почвари, -
Листя, що впало під жалісний плач.
Не розбивай на хвилини роки, -
В присмерку день збайдужілий.
Витягнуть душу і жили
Ті телефонні короткі гудки.
Збочений світ - не заплачений борг.
Сутінкам в очі не глянуть, -
Виїсть їх змучена пам"ять :
Зашморгом виснуть вмовляння і торг.
Збочений світ - неозначений глум.
Тіні розбіглись в бентезі,
Місяць звисає на лезі,
Шкрябає променем просто по склу
Чи не прокинеться крейзі? -
Збочений світ...
18. 09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758300
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
З ПЕРШИМ листопада, друзі!))
[b]«Вже листопад»[/b]
Вже листопад і кава на столі
Стоїть холодна, мною недопита
І паляниця, запашна, із жита
Обжинки вже минули на селі
Вже листопад – кружля танок листок
І в чашку, і за комір вам, і в душу
А я терпіти цю погоду мушу
До хрусту в пальцях, болю до кісток
Вже листопад – як літа й не було
Все промайнуло потягом-експресом
Холодна кава з назвою експресо
Така ж холодна, як із льоду скло
Вже листопад, з дощами і мороз
З хурделицею разом ходять в гості
Вони чекають час свій на погості
До нас прийти надовго і всерйоз
Вже листопад – затих пташиний крик
Лиш горобці цвірінькають на гілках
І осінь вже на міжсезонних стрілках
І час тече закінчуючи рік
І час тече закінчуючи рік
Скує мороз поверхні вод і рік
Одягне в білу шубку снігопад
І закінчиться врешті листопад
© Микола Карпець (М.К.)
*13.11.15* ID: № 620839
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758305
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
[i][b]Tth[/b][/i]
[i]...щастя вимірюється тим, хто
з тобою зустріне твій падолист.
[b] Ol Udayko[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/smtTYJTplHo[/youtube]
[i][b][color="#05557a"]Падолисте ти мій, падолисте –
Незникоме і вічне кохання!
Ти чаруєш мене своїм хистом
Від зародження і до заклання.
Облетіли уже жовтим квітом
Всі роки́ мої плідні і кволі,
Та не зне́сло лихим, сивим вітром
Наше щастя і наші дві долі…
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Дощ і вітер плекають намисто
Одинокої в полі калини
І опалим, безрадісним листом
Укривають промоклі долини…
Дерева́ – колись буйні і п’яні –
Самотіють безлисто і голо...
Та цвітуть, наче ружі рум’яні,
Наше щастя і наші дві долі.
Приспів:
Падолист мій, падолист!
Ти мого кохання сторож –
Дуб морений, лиш у зріст
Ту любов між нами твориш...
Падолист мій, падолист!
Шаленіє… мовчить гордо осінь,
Мов принишкла у дії зрадливій,
І панує в своїм безголоссі
Хаотичність… неправильність ліній.
У природи немає вже віри,
Окрім Бога Всевишнього волі…
Та в любові могутніють міри –
Міри щастя… єдиної долі…[/color][/b]
1.11.2017 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758323
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Роки складають на віку людини скарб.
Глибокі зморшки на лиці – життєвий карб.
Мудрість з роками додає нам сивина,
У світ невідомий зове всіх далина…
Із криком родиться дитя – лякає світ,
Бог визначає скільки нам прожити літ…
Час настає і ми йдемо у далину,
І там вслухаємось тоді у тишину…
Путі невідомі пройдем серед зірок,
Можливо пригодиться десь життя урок.
Ще нам ніхто не розповів, який там світ,
Скільки прийдеться між зірок блукати літ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756104
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Три долі краплі вогняні
Упали у твої долоні
На перехресті дивоснів,
Немов дощі на підвіконня.
І перша крапля то життя
В його скорботі та стражданні.
А друга час без вороття.
А третя- суму поєднання
Із радістю тепла очей,
В яких антонімом морози...
І річка вічності тече,
В якій водою дивосльози,
У забуття казки нічні.
І придивляється до тебе
Він, над яким витає німб...
Три долі краплі впали з неба...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117102000803
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756219
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Стояла ніч. Співали солов’ї.
Світили зорі. Місяць пас отару.
Збирався ранок, ранок на крові,
Бо Місяць зорі заганяв в кошару.
Червоний ранок – вітер на дворі,
Погонить в небесах клубчасті хмари…
І розгойдає знову явори,
І замовчать під ранок ночі чари.
Як перший промінь полосне росу,
Як солов’ї підуть спочити з ночі.
Верба від вітру заплете косу,
Роси засяють, мов жіночі очі.
А пара, що бродила цілу ніч,
Не в силі розірвати поцілунку.
Хоч їх під ранок двох лякає сич,
Вони іще не напилися трунку.
Лише тоді, як розпочнеться день,
Замовкнуть зранку знову треті півні.
А вулицю заповнить «дзень- зелень»,
Почнеться день і нові справи дивні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756084
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
Поети світ по іншому сприймають –
у всьому бачать велич і красу,
могутність дуба свято величають,
яскраве сонце, небо і весну.
Ми зафарбуємо Усесвіт словом
в яскраво-ніжні, теплі кольори,
небаченим прикрасимо узором
зимові ранки й літні вечори.
Життя летить - лишаєм слід рядками
по всій землі буя весняний цвіт.
Мабуть, призначено нам небесами
нести добро у цей жорстокий світ.
Зоя Журавка(Іванова)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755380
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 18.10.2017
З чого починається кохання,
Звідки це приходить і чому,
Чом для інших це - розчарування,
Іншим - щастя квітне на віку,
Що приходить завжди непомітно,
І без стуку селиться в серцях.
Раптом орхідеєю розквітне,
Пелюстки розсипе на вустах.
Посмішка осяює обличчя,
Ти відчуєш інше вже життя.
У чарівний край тебе покличе,
Зникла десь назавжди самота.
І мені кохання дарувала доля.
Знаю його чари непрості.
Віддала йому я свою волю,
Бо відчула щедрості душі.
Солодко мені в твоїх обіймах.
Щастя не приходить просто так.
Хай все ж не таке воно, як в фільмах,
Та багато має тих ознак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753140
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Вгорі над нами, мов завмерли, хмари,
Розіп’ятий заткавши небокрай,
А у долині м’ята всіх дурманить,
І манить ліс грибочків назбирать.
То осінь за пеньочок зачепилась,
Готує землю й небо до зими:
Вдень сонце світлим м’ячиком котилось,
А ранки одягалися в дими.
Куйовдить часто ранок мокру тишу,
І сплески риб частенько спокій рвуть.
Маленькі хвильки осоку колишуть,
Ховаючи свої сліди в траву.
15.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753235
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Я долю свою вишию нитками
На сірому життєвім полотні,
Які б випробування не спіткали,
Шляхи свої пройду, хай і складні.
Узори вишивати ті непросто,
Та старанно стелитиму свій ряд,
Не є в житті високого я зросту,
Людські закони буду підкорять.
На полотна буденно-сірім фоні
Червоних маків вишию я ряд
І голуба біленького в долонях,
Під ним – слова про мир хай зазорять.
Вогнем вони горітимуть любові
До України – отчої землі,
Тож, люди, станьмо всі самі собою,
Адже сам Бог любить її велів.
14.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753247
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
А все вона, одна вона виною,
Чарка надії випита до дна.
Що закружляла долю з головою,
Я захмелів тоді і без вина.
Щеміло серце, рвало щастя груди,
Притих понад рікою верболіз.
І дивувались, дивувались люди,
Чому в таке болото я заліз.
Я був сліпий, проте горіли очі,
Здавалось, що чекає далина…
Не міг часами спати серед ночі,
Здавалось, що така вона одна.
А потім пелена з очей злетіла
І я відчув плювок її в лице.
Забулось все - залишилися віра,
Крім віри, більш нічого не пече.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753273
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 01.10.2017
Якось так... про малят 90+).
[youtube]https://youtu.be/9zQIGPCMJ5s[/youtube]
[i][color="#0a528a"][b]Родилось маля… У колізійних муках…
Бурхливо-зелене… І так буйноквітно
Воно у серця нам настирливо стука
Добром, а то й болем…
натхненням досвітнім…
Й кохаємо ми те дитя незбагнене…
В щоденних турботах, в суєт круговерті…
Й здавалось – в любові до нього шаленій
Кохатимемо дитинча…
аж до смерті.
Та ось прошуміли... і спеки, і зливи,
І стало дитя незалежним, дорослим...
То жінка… ласкава, шалено зваблива,
А стать в неї статна,
міцна, плодоносна…
Ескізно – гітари співучої хвилі,
В анфас – колоритні, до одуру, перса,
У профіль – долини і пагорби милі…
Куди антиподам тим?..
Нам, неотесам!
В ній чуються й бачаться віку красоти,
Що зваблюють нас у своє різнобарв’я…
Несе вона нам незліченні щедроти,
Чуття надзвичайні
і дії зугарні.
Чарує всім тілом – і зверху й зі споду…
Оділа наряди, розкинула кросни
Плодів і подарря!
Пора суголосна
Усім молодим і не дуже… І врода
У неї задумлива, строга та горда!
Це ти, наша юносте…
й зрілосте!
Осінь…
[/b]
[/color]
30.09.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753087
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 01.10.2017
[b][i][color="#ff00e1"]Я - буду вашими глазами...
Я - буду парой нежных рук...
Я - ваша роза! Нет! Розарий!
Я - неизменный сердца стук.
Я - буду вашими стихами.
Вы - лучик света и тепла
Под голубыми облаками,
Я Вас всю жизнь свою ждала...
Я - буду вашими годами
Моя любовь из сотни доз...
В мороз согрею Вас губами,
И напою, Вас чаем с роз!
20 03 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 01.10.2017
Это в романсах та белая скатерть,
Так романтична, вином залита,
Словно в кино, залюбляется насмерть
Наша душа... а потом - пустота...
В тайных мечтах моё белое платье
Светится ночью, чтоб ты не забыл -
Не приживутся на сердце заплаты,
Если бы можно вернуть, да кабы...
Но исчезают роскошные ночи,
Дни пролетают, да мимо меня...
Белую скатерть я, хочешь не хочешь,
Снова стираю, ни в чём не виня...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752396
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Я п’ю життя маленькими ковтками,
Щоб смак цей розтягнути на роки.
І штопаю надірване нитками,
А, як болить, то тисну до щоки.
Проте свій вік прожити прагну довго,
Млини життя дарують борошно…
А літопис протоптує дороги,
Де доля вишиває полотно…
Тут можна заблукати між стежинок
І захмеліти в висохлій траві.
Та ти в житті зробив для себе вжинок,
Де день прожитий – крапелька крові.
Щоб смак життя залишився надовго,
Смакуйте подароване життя…
І не звертайте із шляху прямого,
Бо в часі не буває вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752521
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 27.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lv2NuXbEAk4
[/youtube]
Смуток - дуже м"яке і приємне слово.
Енн Райс.
Котивсь туман клубками річкою.
І сум осінній поряд плив.
Осінь йде вже звичною доріжкою.
Він і мою душу полонив..
Та це не сум, це - ніжний смуток.
Благородний із усіх щедрот.
Почуттів, що в серці цілий жмуток.
Це в житті вже інший поворот.
Іноді бува і в щасті сумно.
Хочеться поплакать просто так...
Довго сумувати нерозумно,
Бо життя прожити треба всмак.
Це не привід, що пройшло кохання,
Що короткі й непогожі дні.
В душу не пустіть розчарування.
Хай оце залишиться на дні.
Смутком треба просто керувати,
І не йти на поводку в душі.
Треба просто всьому міру знати,
Хоч частенько йдуть в душі дощі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751968
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
Любов минула. Сірий смуток ліг
На віти снів, похилені безсило...
...ти прихились, до мене притули
Своє вологе і жадане тіло!..
Ми знову поєднаємо серця,
Немов тоді, коли були щасливі,
Із потаємних виймемо дверцят
Минулої закоханості диво,
І згоримо, мов смолоскипи два,
Чи сірники, що дівчинку зігріли
У Андерсена казці... Ожива-
ють відчуття, які ми відпустили
До Вирію, куди лелечий клин
Летить згорілим попелом минулих
Казкових снів!.. І знову я... Один...
І ти одна... Все. Скінчено. Забули.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117092400620
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752083
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2017
Що й у чистім полі
Вітри шаленіють,
А в дівчини тої
Серденько німіє,
Бо козак у похід
Пішов – не вертався:
Чи в бою він поліг,
Чи ворогу здався…
«Що вітри ж ви мої,
Вітри-вітровії,
Розкажіть же мені –
Знати правду мрію:
Якщо він та й поліг,
Розчешіть могилу,
А якщо ж перебіг –
Краще би загинув»
І летять ті вітри
По степах широких,
І не день, і не три…
Раптом бачать збоку:
Де козак той поліг,
Виросла тополя,
Він же рідній землі
Виборював волю.
Возвертались тоді
Вітри до дівчини.
І так склалось, що ті
Ворота прочинить
Не та дівчинонька,
Що їх посилала –
Козакова донька
Правду ту пізнала.
08.04.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752085
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 24.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Яка коса залишилась у мами,
А в юності такою не була.
Її неначе різали роками,
А в колір додавали молока.
Вона з роками стала біла-біла,
Без кави залишилось молоко.
Від долі, певно, мама посивіла,
Не все так просто у житті було.
Проте і нині мама спозаранку,
Свою косу сплітає, як колись.
На свято одягає вишиванку,
Іде до храму, вдома помоливсь.
Рахує й нині, що краса дівоча,
Захована в заплетеній косі.
І кожен ранок хоче, чи не хоче,
Хвилини додає своїй красі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751333
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Не нам розкрили цвіт каштани
Післявоєнної весни.
Без нас травнева ніч настане,
Ми не вернулися з війни.
Вирує море бурунами,
Не спиться в темінь солов'ям.
Подруги наші йдуть не з нами,
Все не для нас і все не нам.
Для нас - тюльпани на граніті
І розцвітає в полі мак,
Нам небеса навстіж відкриті,
Нам все небесне - просто так!
Тоді весною, в рік кривавий,
Коли горів зі Сходу шлях,
Нас прийняли в обійми трави,
Ми залишилися в полях.
І вже знайомими стежками
Росистим лугом не пройти,
І тільки вас під небесами
Безмовно бачим з висоти.
Ми з вами радість розділяли
І ваші болі у свій час;
І поряд з вами пролітали,
Коли сумні ви йшли без нас.
Тепер не нам цвітуть каштани,
Ми залишились у війні;
І лиш пташиними клинами
Летим над вами навесні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 15.09.2017
Її побачу я хмелію,
Немов добрався до вина.
Від її погляду я млію,
Вона така лише одна.
І я лечу тоді, як птаха,
Неначе кадрик із кіно…
З-за неї я піду на плаху,
Вона – це молоде вино.
Лише воно втамує спрагу,
Лише вона добавить сил.
Завжди триматиму корчагу,
Щоб та була – одна з світил.
Її побачу я хмелію,
Немов добрався до вина.
Від її погляду я млію,
Вона така лише одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750501
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L_B50vEEqjc
[/youtube]
Пролітали лебеді над хатою,
Покружляли над нічним селом,
І розстали хмаркою крилатою..
Я в душі відчула якийсь злом..
І куди ви, милі? Поверніться.
Вас не виглядають там й не ждуть.
Я кричала вслід їм: Схаменіться...
Та слова мої не було чуть.
І чомусь схотілось мені плакать,
Сльози покотилися, як град.
Просто сили не було їх втримать...
Сумував зі мною й листопад...
Хилитнувсь гайок, що на околиці,
Вітерцем війнуло і в лице...
Захисти їх, прошу, Богородице,
Освітий їм, Місяць, промінцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750551
дата надходження 14.09.2017
дата закладки 14.09.2017
Він стояв і чекав… У руках він тримав хризантеми…
Дві години минуло, а поїзда все не було.
Коли стріне її, поведе, як колись до едему,
І здалося йому, що до серця торкнулось крило.
Було повно людей… Всі чекали на поїзд здалека,
Аж нарешті почувся отой довгожданий гудок.
Наче ніжне «курли» із небес кинув долі лелека,
А чи звуки кохання подав музикальний ріжок.
Ось і поїзд прибув і зійшла на перон королева,
Його перша любов, яку він все життя так кохав.
Перша в небі зоря вечорова з’явилась серпнева,
Її ніс на руках… До безтями її цілував…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750044
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 10.09.2017
Переберіть усю земну красу,
Постійте, роздивіться житнє поле,
Чи зранку луг одягнутий в росу,
Прислухайтеся в крик пройнятий болем.
Відчуєте на мить у серці щем,
Відриєте в житті для себе нове.
Негода знову полосне дощем
І змиє бруд, залишить все святкове.
Побачите яка у нас краса,
Вона свята народу і нетлінна.
Тут самі сині в світі небеса
І ця земля зоветься – Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749110
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Не стидайся – то твоя земля,
Не стидайся – то Україна.
Добре там є, де нас нема,
Стань для батька нормальним сином.
Андрій Кузьменко
Бережи і шануй своє,
Вишиванку носи на свято.
Сало їж, бо воно твоє,
Маєш труднощі всі здолати…
Приспів:
Сином будь для своїх батьків,
Свою землю шануй, як неньку.
Відучися від матюків,
Прокидайся завжди раненько.
Шануй тризуб і прапор свій,
Будь для друзів завжди гостинний.
А коли в хату сунне змій,
Захищай свою Батьківщину.
Пр.
Хай Господь береже тебе,
Будь на варті землі своєї.
Поламай ворогам хребет,
Тобі досить землі твоєї.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749120
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GvDRymbgefY[/youtube]
Скотилось сонечко за гори,
Затих пташиний ніжний спів.
У снах зникає людське горе...
Блаженний рай серед степів.
Десь запізніла пташка писне,
Летить до рідного гнізда.
А вітер так, ніби навмисне,
З дерев вбрання тайком скида.
А он маленька річка-стрічка.
Хлюпочуть хвилечки в імлі.
Все бачить це, хоч й темна, нічка,
Не можуть буть тут сили злі.
Цвіте полин-євшан пахучий,
Відчувши присмак на вустах,
Згадаєш край ти свій, квітучий,
В думках летиш туди, як птах.
Гірка настоянка із зілля:
Полину, м"яти, чебрецю,
І де тут з"явиться знов сила?
Хай вип"є лиш настійку цю.
І знову стелиться дорога
Додому, в рідні ті місця.
Торкнеться серця так тривога:
Заплачеш ти від каяття.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749219
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
[i] ...осінній настрій у любові,
але ніяк в фантомах болю.
[youtube]https://youtu.be/VHV-qPblrUQ[/youtube]
[i][b][color="#058387"]Любов, певно, – найвищий дарунок,
Що дається людині в життя!..
І вплітається тернами в руни
Те солодке – до сліз – почуття…
І купаються люди в любові,
Не чекаючи в ній потрясінь
Й покладаючись в долі на Бога,
На його прецедент воскресінь.
Та буває – любов покидає,
А чи губиться в купі проблем…
Хто того не відчув і не знає,
Той не втратив повік свій едем.
Та таких, певно, в світі немає,
Хто б карався без втрати кохань,
Адже любляче серце – окраєць
Тяжких мук, і терзань, і зітхань.
…Наші сни, мов фантоми любові,
Повертають у прядиво крез*
І ведуть, як рабів, за собою,
Без порад, і залагоджень без….
То ж буває – фантом під ногами,
Обійдіть , не тусайте його…
Мо’, там серце чиєсь й оригамі
Викресати з любові вогонь…
Поторочі… Примари… Фантоми…
Як же бути людині без них,
Коли любляче серце застогне
В сподіванні подій весняних ?..
О, фантоми! Фантоми любові –
Хай болючі, та... ніжні чини**!
Бо серця у кохань не дубові:
Не засуджуй – своє відчини! [/color][/b]
2.09.2017
______
* тут як символ багатства;
**тут - дії.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748902
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mYlKm_DqxEY[/youtube]
Ну от і все.. Вже осінь на порозі.
Уже пора їй братися до справ.
Зібрати все планує до морозів,
А там дивись: і сніг уже упав.
А літо що? Збирає вже валізи,
Старанно все складає у рядок.
Тривожать лиш думки: чи все улізе?
По спині пробігає холодок.
Зібрало те, що вже не знадобиться:
Пташиний спів поволі затиха,
Тепло й цвітіння може ще вміститься...
Складаючи усе, чомусь зітха...
Чи все змогла, чим, може, невгодила?
Старалась бідолаха, як могла.
Подяку від людей чи заслужила?
Одна була помилка: ця жара.
Мені в долоні кілька крапель впало..
Тобі я вдячна, любе, за тепло.
Слізьми то літо тепле накрапало..
Те, що було, дощем уже стекло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748111
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]
Тобі бракує слів, що йдуть від серця,
Бо твій запас чомусь враз замалів,
Чи, може, висох, як мілке джерельце,
Чи просто ти казати не хотів?
Та вихід є, прислухайсь до поради:
Маленький в серці посади росток.
Даруй увагу: от і всі принади.
Поглянь тепер: вже скільки пелюсток!
Ти зміг перебороти свою черствість,
Бо дарував ростку своє тепло.
То ж в серці поселилась тепер легкість,
І вітер не злама його стебло.
Тендітне деревце привчить любити.
І серце не болить від пустоти.
А головне: слова, щоб не згубити,
Народжені в тобі від доброти..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017
***оригінальний сюжет***
Вмирав метелик у воді.
Картав свою необережність,
Бо перетнув межі безмежність...
Чи Божий суд лишив надій...
Ми хто? Ми- в"язні Чорних дір...
У тріпотінні крил казкових
До неба не злетіти знову.
Вода... Це- Горизонт подій.
...а риба знизу підпливла,
Свої сповільнюючи рухи.
Той Світ, сп"янілий від задухи,
В якому жити б не змогла,
Він був її годівником...
Теж парадокс. Межею краю
Єднань світів, яких немає...
Для всіх єдиний outcome...
...і- раптом бачить два крила,
Що є принадою для вобли...
-станцюй останній пасодобль!!!-
ВОНА НАЖИВКУ УЗЯЛА.
...гачок вийматись не хотів...
І Бог- рибалка був веселий...
...лежав на березі метелик,
Померлий в кращім із світів.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117082500819
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747799
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[i] [b][color="#cf1717"] Портрет в поезії?..
Не може бути!..[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1d277d"]Овал лиця...Волосся пишна злива...
Шампунь...Старання...Хист перукаря...
Високий чистий лоб...І справжне диво
В розлеті брів... Помітні ще здаля
Вони - мов крила птаха у польоті,
Котрий привільно в просторі летить,-
Та носик здержує...В казковій цноті
Він щічки пестить...Ще приємна мить,-
Ціловані не раз вже милим очі,-
Чуттів безодня...Пломінь і жага...
Тріпочуть вії - лоскотунки ночі,-
Коли кохання крутиться дзига...
Далі,- воно...Жадане...Пишне...Ніжне..
Солодке вкрай...Цілунковий розмай!..
Той ротик... Він пробудить...Прийме...Вижне...
Прошепче "Мій"!.. Заведе душу в рай...
Посли любові... Пасмом вкриті вушка...
Шовкові мочки...Музика п'янка...
Гарячий шепіт...Зім'ята подушка...
Нестерпний шал зубів і язичка!!.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747821
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 27.08.2017
[color="#2600ff"][b]А я все ще у розмаїтті
Звуків, запахів, квітів і трав.
Я купаюся ще у літі -
Серпень право таке мені дав.
Пізнє літо, як зріла жінка,
Має стільки загадок і зваб.
І якщо впаде раптом зірка,
То день завтрішній буде раб.
Квіти щастям омиті всюди,
Навіть ті, що уже відцвіли.
Вони тихо шепочуть людям:
- Ми ще є!
а чи
-Ми були![/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747338
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yQR88q--Gk8
[/youtube]
Серце, душа і совість.
Ось, що керує нами.
Не допускайте убогість,
Не бийте людей словами.
Душі у нас тендітні,
Хочуть тепла і ласки.
Болі сердець непомітні,
Слово лікує, як в казці.
Швидко розправляться крила,
Буде бажання літати.
Десь знову з"явиться сила,
Слово потрібне б сказати.
Глянь: вже цвітуть орхідеї,
Хочеться плакать, сміятись.
Тільки б триматись ідеї:
Людям частіше всміхатись..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747390
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 23.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HcbMyClVSqY[/youtube]
Бува в житті все шкереберть,
Життя спитає надто строго,
Тебе затягне в круговерть..
Та як знайти оту дорогу,
Що тебе виведе з пітьми,
Зупинить вчасно біля прірви,
Влаштує зустріч із людьми,
Що доброта в серцях безміри?
Я їх не зраджу, не продам,
Не відвернусь в лиху годину.
А те, що маю, все віддам.
Не сумніватимусь й хвилину.
О, Боже Праведний, врятуй,
Не дай в житті цього боятись:
(Мої слова, прошу, почуй,)
Як страшно в друзях помилятись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747166
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Тобі, кохання...
[youtube]https://youtu.be/1DHecFcDhbw[/youtube]
[i][b][color="#066875"][color="#074254"]За синім лісом догорає день,
Майбутній сум ховаючи за обрій...
А ми співали кращу із пісень,
Що злинула,
немов орлан хоробрий,
У круговерті пражнього життя,
Коли веселки райдужили мрії
Й не лаштували шлях до забуття –
В зеніті сонце
пестило надії.
…Вечірній промінь ліг на ковилу,
Цілуючи усмак вечірні роси…
Здолати б нам ту відстань немалу,
Кінець її
сховавши у покоси!
Та, певно, так хотілося богам,
Щоб лук веселки впився в неба просинь...
Стихає лісу літній шум і гам -
За обрій кличе
невгамовна осінь...
Й до чого тут намолені слова?..
Мовчання – красномовніше від ночі:
Вже іншим пахне скошена трава,
Смеркання
застеляє сни пророчі.[/color][/color][/b]
19.08.2017
__________
*Картинка власного виробництва.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746983
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 22.08.2017
А це моя земля свята,
Моя матуся синьоока.
Тут птах по – іншому літа,
Краса її милує око…
Тут синь земна й небесна синь,
Щодня тчуть нову вишиванку.
Я так люблю свою Волинь
І прагну бачити щоранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746644
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Люблю, коли співають треті півні,
А рясні роси слухають хорали…
По небу хмари пропливають дивні,
А зорі зранку миттю десь зникають…
Як перший промінь полосне по небу,
Як берег річки дихає туманом.
А вітер ледь гойдає стару вербу
І родить день крикливим співом ранок.
Люблю цю пору, як співають півні,
Як гонять вранці корови на пашу.
І хмари кольорові – диво-дивне…
Люблю я ранки й Україну нашу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744466
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 02.08.2017
Не рвіть, вітри, вечірню тишину,
Дайте спокійно добрести до цілі.
Лиш хмари відженіть у далину,
Щоб промені виднілись відгорілі.
Тоді, як скерцо змовкне у мені,
Садком квітучим заспіває вечір…
А на ставу, на новому човні,
Юнак кохану обніме за плечі.
Тоді і я босоніж по траві,
Піду на зустріч власному коханню.
Лиш зорі золотаві угорі,
Будуть із нами з вечора до рання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744275
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[i] ...жара літня в унісон душевній мляві...
[youtube]https://youtu.be/EL3FmQkZAUk[/youtube]
[b][color="#55099c"]Відчутна втома… Від кагалу міста,
суєти,
від тарабарщини і хтивих витребеньок влади...
Вдихнути тиші аромат – не мовну канонаду…
Так хочеться втопитися у вирві
самоти!
Пройтися раз по росяній, нескошеній
траві,
зануритись в вечірню млу, в туманах накупатись,
озонового меду із пелюсток наковтатись
і погойдатись на стрункій, як лезо,
тятиві…
Відчути теплоту і смак колиханих
дібров,
на мокрих луках побродити відчайдушно босим,
на відстані душі відчути неминучу осінь,
з пеньків зустрічних тупо наколоти
дров…
А з тих бажань, що докучали ласій плоті
вчора,
побудувати в зруб цнотливу хатку лісника,
бо благодать жадань пустих холодна і хистка –
не манять ілюзорні води Стиру і
Печори…
Світанками ж чекатиму в колибі у гості
мавку,
Що принесе з собою чари й лісу аромат,
Відкине дров у ватру і підстелить з м'яти мат.
Своїм теплом зігріє вже давно схололу
лавку…
Та що це я? Розмріявся й піддався супокою!
Пшениця жде, а ще... удосвіта іти на сою…[/color][/b]
1.08.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744295
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2017
Я, словно дура, искала Амура,
Стрелы ловила, и в гости звала...
После бессонницы, свечку задула,
В небе далёком - звезду подожгла,
К жизни вернулась я, даже курила,
И, в одиночку, пила допьяна,
Прошлое болями заговорила,
Видимо, пролито мало вина...
.........................
Я, может быть, глупо выгляжу,
Конечно же, не пила -
Тебя я из сердца выгнала,
А толку? В душе - зола...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744330
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
Напевно, шлях мій – одинокість.
Здається, вже зрослася з ним,
Пустив він корені глибокі
В єство і плодить бур’яни.
А, мо’, судити шлях мій всує
За те, що родить щось не те –
Ніхто мій час не коригує,
На крок удавки не плете.
Встаю, як день запалить ґнота,
Лягаю, як покличе ніч,
Сама собі складаю квоти
На дрова, щоб горіла піч.
Та іноді прийде тривога,
В душі діткне самого дна,
На очі вляжеться волога
І змійкою сповзе:" Одна!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744357
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
так зайвими слова стають в нас мимоволі,
чи просто то мовчання у душі забралось.
так глибоко під шкіру, образами із долі,
чи просто то вінками, сумними заплелось.
...........
пророцтво не чекати, втекти якнайскоріше,
від бід нерозуміння, ти більше вже не мій...
і все це мимоволі, в секундах яскравіше
шепоче тихо вітер, шаленості зумій...
зітерти все на порох, усі ці недомови,
цю клітку із розмови, нестриманий урок.
одна маленька вічність у погляді одному.
я більше так не можу, зроби рішучий крок...
...........
бо зайвими слова, стають в нас мимоволі,
чи й ми чужими стали, в мовчанні із зірок...
так глибоко під шкіру, безвимірно поволі
залишитись жалями... кайдани із думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744383
дата надходження 01.08.2017
дата закладки 01.08.2017
[i] Свіжі думки з давніх світлин...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/9R2XnpAddEM[/youtube]
[b] 1.[/b]
[i][b][color="#076182"]Хоча на годиннику "перша година ночі" я спробую
відновити втрачений текст! Отже, про утробний період
мого розвитку я вже десь писав! Пам'ятаю про нього
мало! Згадую тільки, що там було тепло, затишно, та
чомусь темно! А на світ білий з'явився я приблизно о
1-ій годині ночі! І відразу стало мені ясно і... радісно!
Хоча чомусь плакав... Видно, занадто гірким виявився
мені перший ковток повітря, що метнулося в кволенькі
легені разом з прохолодою березневої ночі! Але потім
стало помалу теплішати...
Наближався день святого великомученика Олексія!
І тому назвали мене Олексієм! Хоча в метриці значиться
два імена – Алексей і Олексій: перше – як данина мого
невеселого імперського минулого, друге – як легкий, але
невідворотний дарунок не дуже світлого, але все таки
вільного українського майбутнього…
Проте дитинство моє видалося суворим, голодним і
холодним. Якби не було в ранньому дитинстві, майже
обрядової, щоденної купелі, не було б, напевно, чого і
згадати про дитячий період мого нелегкого, не цілком
благополучного життя! Пам'ятаю, я лежу в теплій воді,
заправленій настоєм із ромашки, материнки чи чебрецю,
загорнутий не то у баєву не то в полотняну тряпчину...
А переді мною ни-ч-ч-ч-чо-гісінько! Тільки очі… Очі,
повні і радощів і печалі одночасно – очі матері! Що вона
думала в ті священні для мене хвилини?.. Чи не про те,
яке важке випробування вибрала вона для свого немов-
ляти – випробування тим туманно-безпросвітним життям,
яке нам готувала Доля! Було важко усім! Хоча ми, малі,
і не усвідомлювали і не замислювалися над тим, чому
іноді мама голосила за обідом, приповідаючи: "хлібця
кусай, сину, один раз, а юшку черпай ложкою тричі".
Був голодний повоєнний 1947-й рік!... [/b]
[/i]
[b] 2.[/b]
[i][b]Чомусь неясно я тямую світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Держу парі й даю отим одвіт,
Хто вірить, що народжений не Богом.
Бо Бог той був… моя єдина ненька,
Котра під серцем пестила маля,
А з ним ту мрію теплу, хоч маленьку,
Що гріла душу в собі і здаля…
Плекала мрію, що колись озвучу
Ту ніжно-райдужну її любов, –
Велику дяку долі власній всучу,
Хоругву роду знаного немов.
Та пам’ятаю мами лячні очі,
Націлені в ромашкову купі́ль…
Боялась, певно, долю злу наврочить,
Що в душу сину проросте кукіль…
Були ті очі часом й безпорадні,
Коли фашист палив підряд хати.
Коли живі молились, Богу раді,
Що в них самих не скоїлась Катинь*.
Коли малі ми в болотах ховались,
Від «купелей» гарячих – від гармат…
Солдати наші й німці не братались –
Над ними панував відвертий мат…
Коли малих нас болісно душили
Хвороби, голод, бісова зима…
Коли останні витягала жили
Колгоспна праця, хоч платні нема.
…Чомусь не тривко пам’ятаю світ,
Коли ще там був, за його порогом…
Собі ж і тим даю твердий одвіт,
Хто кле́птає: «всі купелі від Бога».[[/color]/b]
01.07.2017
_________
*Тут як символ масових вбивств.
На світлині автор (праворуч) зі старшим братом[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740579
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Ми підемо житами, де синіють волошки,
По зеленому полю, між тугих колосків.
Пр: Ой волошки, волошки, квіти нашої долі,
Ви нас з хлібом зустріли в колосковому полі
Залишивши багато в нашім серці слідів…
З того часу й донині ви родинна святиня,
Синім кольором неба знов квітує земля.
Пр: Ой волошки, волошки, квіти нашої долі,
Ви нас з хлібом зустріли в колосковому полі,
Ви даруєте пісню, як смичок скрипаля…
Вам спасибі, волошки, що покликали в поле,
Що дві долі з’єднали у одне на віки.
Пр: Ой волошки, волошки, квіти нашої долі,
Ви нас з хлібом зустріли в колосковому полі
І з’єднали дві долі берегами ріки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744164
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WdB7236qOaY
[/youtube]
Дощ почався якось несподівано,
Краплями ударив по шибках.
Прокотивсь потоками розгнівано,
По, нагрітих сонцем, жолобках.
В поведінці цій він був так певний
Знав, що зачекалися дощу,
Полюбляють стан оцей плачевний.
За любов старанно пригощу.
По землі, порепаній від спраги,
Потекли, радіючи, струмки.
Мріяли так довго про розваги...
Іноді збуваються й думки.
Жебонять струмочки, спотикаючись.
До вподоби їм сьогодні гра.
З камінцями, по дорозі граючись,
Річечка маленька вже текла.
Довго я дивилась на цю зливу,
В голову приходили думки:
Мало треба так, щоб буть щасливим.
Ось, наприклад, так, як ці струмки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744211
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017
І
Нічні вогні заманюють до себе,
Згасає сутінковий вже ліхтар,
І здавлює так сильно тут між ребер,
Я падаю з небес немов Ікар.
Спаливши крила, і у пекло прямо
Вогню уже і зовсім не боюсь,
Лишень йому я вірно віддаюсь,
Благаючи розплавити всі ярма.
ІІ
Гаррота убиваючи велить:
«Не бачити тобі уже блакить
Небес та сяйва мерехтіння зір».
І я згоряю в звуках сотні лір.
ІІІ
Загублений, немов святий Офір,
Все більше відчуваючи Ефір.
Словам любові більше ти не вір!
І місто все давно вже глухо спить,
Зоря і місяць в небі гомонить,
Лиш серце в грудях тихо палахтить.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742104
дата надходження 15.07.2017
дата закладки 01.08.2017
Було сімнадцять, стало – сімдесять,
Роки уже зібралися у вирій…
І на чолі поставили печать,
Сховали дні, які були щасливі.
Але, чомусь, вертає пам'ять дні,
Що горнуться до серця, як лебідка.
І особливо ті, які мені,
Лоскочуть серце спогадами зрідка.
О, дні, мої! Лишилось скільки вас?
Чи з вами зможу все іще згадати?
Хоч час летить, він невблаганний - час,
А я ще хочу щастя перебрати.
Може не все, а тільки головне,
Кохання миті і пихатість діда…
Невже, роки, позбавите мене,
Щоб я ще раз ці радості відвідав?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743908
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 29.07.2017
Стукіт стихав, пустий перон остався,
Неначе і нікого на було…
Світивсь годинник, в смуток одягався,
Лише одне життя на нім жило.
Його всі знали вже багато років,
Окремих він стрічав і проводжав,
Проте додому він не брів допоки,
Останній дзвін з перону не звучав.
Сліпий господар на пустім пероні,
Ще не старий, але чомусь сліпий.
Брав хліб із рук, лизав комусь долоні,
Цей пес для всіх, здавалось, був святий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742910
дата надходження 21.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Місяченьку, освіти дорогу,
Де у лісі папороть росте...
Покажи доріженьку до неї,
На якій галявині цвіте…
З цвітом цим віночок кину в річку,
Щоб коханий підійняв з води.
Хай нав’яже на віночок стрічку
І, щоб з ним скоріш прийшов сюди.
Пр: Тож пливи віночку до милого в руки,
Розкажи, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
Хай палає ватра на Купала,
А у лісі папороть цвіте…
Щоб в ночі зозуленька кувала
І сміялось щастя молоде.
Щоб коханий запросив до танцю,
Щоб сміявся Місяць угорі.
І горіла ватра до світанку,
І серця раділи молоді.
Пр: Я ж пущу віночок до милого в руки,
Розкажу, як я його люблю…
Щоб душа співала, а чарівні звуки
Берегли серденько від жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740941
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017
[img][/img]
Наливається соком літо.
Заквітчастилось різнотрав'я.
Пнеться в рості у полі жито,
Щоб порадувать урожайно.
Достигають рожевощокі,
Недоспілі черешні в саду.
І розхитує на всі боки
Вітер яблуньку молоду.
А під тином красуні мальви-
Червоніють, чаруючи світ.
І милують ірисів барви,
І жасмину духмянить так цвіт.
Ой, ти літечко, красне літо,
Я прошу тебе — не поспішай.
До нестями душу зранену,
Одинокою не залишай.
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRGaCnzXEk_1Y5QxBKNHrieRKFweyX52cefYwCvExiJfdYkACs3Sg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739799
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Їх перший помах крил
І перший крок в гніздечку,
Пір’їнки молоді ще бачать жовтизну.
А під гніздом внизу
Лошатко без уздечки,
У вибриках своїх долає крутизну…
Вже липа зацвіла,
Громи б’ють в барабани,
Дощі змивають пил з бруківки в рівчаки.
Лелеки молоді
Ще горнуться до мами,
На лавочці дідусь майструє личаки.
Вродили черешні
І так, неначе вперше…
Пожива для пташок, що налетіли вмить.
А зорі в небесах
Свої маршрути вершать
І Місяць угорі, немов пастух висить.
Стомився нині день,
Спадає денна спека,
На заході кровить, напевно буде дощ…
Із клекотом в гніздо
Вернулися лелеки
І вбрався у росу засохший в полі хвощ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739862
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017
Земля моя свята, оспівана піснями,
Де солов'ї в гаях, де золоті хліба.
Де хатки чепурні, де перше слово – мама,
Де воля над усе і мир, і благодать.
Лебідонько моя, красуне, Україно,
Оспівана земля поетами не раз…
Тут вишита хрестом, моя свята, родина,
Єдиний у житті моїм дороговказ.
Тополі край села, калина біля хати,
Високі журавлі, що п’ють із джерела.
І зорі в небесах, як золоті дукати,
І стежка споришева, що під поріг лягла.
В тобі лежить моя зарита пуповина,
Тут піт моїх батьків і сльози від обід…
Тут хлібом золотим обдарена родина,
І всі, хто тут живе, свій залишає слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739769
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
ВІЧНО ВДЯЧНИЙ
Не гудки паровозні лякали,
А ті дні, що за ними пливли.
Там гули стоголосо вокзали,
Визирали плачі із імли.
Заглядав я не раз у минуле,
Звав у снах найрідніших людей.
Та дарма! Їх вже поряд не було
І в майбутнє ніхто не прийде.
Не вітрами приноситься доля.
Самі ліпимо наче гніздо.
Хоч і кажуть: на все – Божа воля,
Та про неї не знає ніхто.
Так і тут: випадково, буденно
Стрілись ми – дві душі, два тепла.
Її мова здалася пісенною
І сама наче скрипка була.
Я повірив. Ні в чім не вагався!
Як Ромео в Джульєтту свою,
По самісінький дах закохався
У єдину. Чарівну. Мою!
Пізня осінь життя все хмурніша,
Вже дощить в мій щодень листопад.
Тільки поряд ще є найрідніша
І літа повертає назад.
Не дає передчасно старіти,
Будить душу від чорного сну,
Аби міг я ще довго горіти
І стрічати в коханні весну.
Разом з нею тримаюсь, як можу
Геть жену із думок біль і страх.
Трохи вірую в милості Божі,
Їй щодня зізнаюсь у віршах
Як її, - по-юначи, - кохаю,
Хоч не вмію співати пісень
Вічно вдячний – бажаю, стрічаю!
Кожен день, кожен день, кожен день!
29.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739783
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Ой, скрипалю, спаси мої весни,
Полони в мелодійні світи,
Обніми нотний стан перевеслом
І від болю мене захисти...
Ой, нехай твоя скрипка не плаче,
Хай не рветься ніколи струна -
Як заграєш, то знову, неначе,
Повертає до мене весна...
Дві руки, розуміючи вічне,
Зігрівають холодні серця,
Яким більше нагрітися нічим...
Ой, скрипалю, дограй до кінця...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647592
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 19.06.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/67617545.jpg[/img]
[b]«В лісі квітнуть полуниці»[/b]
В лісі квітнуть полуниці, з ними квітнеш й ти
На галявині все в квітах, є вже і плоди
Червоніють так яскраво – зваблюють людей
Примостився плід червоний в тебе між грудей
Я беру той плід губами й по твоїм губам
Розділився поміж нами рівно пополам
Розділився, роздавився – виклик почуттям
Цілувався б так з тобою все своє життя
В полуниці вся поляна – літо, вечір, ліс
Час розтанув, зупинився – взагалі завис
Залишились в цілім світі тільки я і ти
І сплелися у двобої ІНЬ і ЯНЬ світи
Червоніють – запалали – губи – смачний сік
А зозуленька рахує НАШ з тобою вік
Соловейко розпочав десь чарівний свій спів
Коли полум’я палає непотрібно й слів
© Микола Карпець (М.К.)
*14.06.17* ID: № 738079
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/v_lisi_kvitnut_polunici/13-1-0-119"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738079
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 19.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5SutUkXX_f8[/youtube]
Обережно хита гілку вітер.
Ніжно пташка на гілці співає.
Впав на душу майстерний цей витвір.
І навколо усе замовкає.
Про що пісня твоя ця, пташино?
Може, звеш ти когось, закликаєш,
І чекаєш одну, ту єдину?
Та про неї один тільки знаєш.
Хтось насипав тобі он зернинок,
Співчувають оцій сиротинці.
Та не тронула зЕрна пташина:
Не на радість їй зараз гостинці.
Чи сумуєш за рідним ти краєм,
І виспівуєш серця журбу?
Тільки пісня твоя душу крає,
Гірко думать про долю таку...
Тихо сонце сідає за обрій,
На спочинок приляже цей день.
І замовкне пташина в жалобі...
Не почуєм до ранку пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738157
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 19.06.2017
Ви скажіть мені, тату, чом холодна роса коле ноги,
А в дитинстві такого у мене тоді не було,
Бо щоденно босоніж я виходив трусити дороги,
А роса ніби гріла – душі дарувала тепло.
Чи морозяться роси, чи не так кров біжить по судинах,
Може сонце ранкове запізно із ранку встає,
Бо, здається, у полі заховалась безроса стежина,
Чи то ранок спішить, чи роса вже до хмар дістає?
Ви скажіть мені, тату, чом холодна роса коле ноги,
Холод дихає в спину, на дворі ж іще не зима?
Нехай роси ще гріють і зникають із серця тривоги,
І щоранок в росі усміхається нам жартома!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738264
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 19.06.2017
І заридала ковила,
Сивий полин заплакав гірко.
Був у батьків єдиний син,
Та й той пішов, закривши хвіртку.
Ні! Не на гульки він пішов,
Пішов, щоб край оберігати
І там «пристанище» знайшов,
Ніхто про це не буде знати.
Їх позбирали по шматках
І схоронили друзів скопом.
Ридав вгорі Чумацький шлях,
Що душі їх приймав високо.
Могила нова у степу,
Горбок ріллі, що пахнув хлібом.
Ридали птахи на льоту
І хмари за птахами слідом…
А, що ці хлопці молоді,
Яка на них чекає доля?
Свідки розстріляних подій,
Що можуть теж лягти у полі…
Як мир настане на землі
І кров бійців вросте у маки.
Тоді в далекому селі
Помре від болю чиясь мати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737744
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Вітаю УСІХ з літом!)) і УСІМ полуничного НАСТРОЮ!!!))
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/824492174.jpg[/img]
[b]«Земляничная поляна»[/b]
Земляничная поляна – только я и ты
И дозревшие плоды там и еще цветы
Ярко-красное блаженство – глаз не отвести
Примостилось аппетитно на твоей груди
Я беру тот плод губами и к твоим губам…
Разделился между нами ровно пополам
Разделился, раздавился – вызвав страстный стон
Наяву ли всё вот это, или сладкий сон?
Земляничная поляна – лето, вечер, лес
Мир растаял, истончился и совсем исчез
И остались в целом мире только я и ты
Покраснели от смущенья с клубнями кусты
Покраснели, запылали – губы – сладкий сок
И шелками под телами нам лесной песок
Ну а сверху, как просты́ня, нам твоя туника
А вокруг растет, краснея, лес и земляника
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/zemljanichnaja_poljana/13-1-0-107"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736167
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Весну згадаємо й не раз,
Дорогу літу уступила,
Пішла повільно без образ,
Тихенько двері зачинила.
Останній кинула свій погляд
На все, що дати нам змогла.
В серцях залишила лиш спогад,
Бо в них цвітінням там жила.
Вночі дощем пролила сльози,
Та час уже... іти пора...
Чекає літо на порозі,
Нова господарка в дворах.
Чого чекать від тебе літо?
( Пробіг зимовий холодок)
Чи зможеш ти тепло розлити,
Щоб в серці розтопить льодок?
Я хочу літа дощового,*
Твого сердешного тепла,
І поцілунку не терпкого,
Щоб пам"ять довго берегла...
-----------------------------------
Чому дощового? Бо я живу в такому місті,
де майже ніколи не буває дощів.
Для нас дощі - це справжнє диво...))
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736099
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Пам’яті Любомира Гузара!!
Життєве кредо Великого пастора – бути людиною…
Він не старець і не старий,
Душею молода людина.
Він України вірний син,
Він нас збирав в одну родину.
Учив і мріяв, знав про все…
Просив людей – не воювати.
Він українське мав лице
І у душі Він був солдатом.
Прости нас, Отче, за гріхи,
На сході ще грозою віє.
«Брати» до наших бід - глухі,
Ще не один з нас посивіє.
Молитись буде весь народ,
За нашого Отця і Брата .
Нехай Господь для нагород,
Для тебе в рай відкриє врата…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736130
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
«Коли б знайшов я шовку Неба,
Що променями золота повитий,
Щоб день і тінь, заграва видноколу
Світилися і золотим, і синім...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок
Трунку наче кров густого.
Дні мої синьо-білі –
Небом наповнені – вщерть по вінця,
Цвітом кульбаби цятковані:
Квітами золотих ранків:
Ступаю серед них босоногим
Диваком-апостолом
Віри джмелів-вітроплавів
Від одного острова солодкого
До іншого нектарного й златопилкового.
Буття моє сповнене квітковою радістю:
Яглицевою та трохи суничною,
Дні мої – кавалки істини:
Одкровення наче вода прозорого,
Наче Лютер невчасного,
Наче Темний Патрік незаперечного,
Наче граф-чарівник* приблудного,
Наче Камінь Долі мовчазного**.
Примітка:
* - Мається на увазі Джеральд Фіцджеральд – ХІ граф Кілдер (1525 – 1585).
** - він і досі стоїть на горі Кнок на Теврах, хоча всі кажуть, що то не той камінь, а той камінь давно вкрали, тому він і мовчить, хоч колись і кричав часом так, що було чути по всій Ірландії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Звалися вишні морелями,
Пахло коханням в саду.
Літо лягло акварелями,
Хмарну прогнавши біду.
Низькі тумани клубилися,
Вранці вмивали вишні,
Наче вуста дотулилися,
Як тоді вперше мені.
Приспів:
Стиглі сади із морелями,
Вбрались в коралі сади.
І пригадалося долями,
Як ми щасливі були.
Не пригадаю, як сталося,
Наче було це у сні,
Як нам в садочку кохалося,
Коли дозріли вишні.
Ми упивались морелями,
Кругом ішла голова,
Лиш комини над оселями,
Знають, що пам'ять жива.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735275
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Електричка стоїть в Солониці.
Це ж отут відбувались бої…
І тепер в хуторах і в столиці
все воюють чужі і свої.
Чи ти плач, чи трави анекдоти,
не пришвидшиш омріяну даль.
Електричка стоятиме доти,
доки не прошмигне тут «Хюндай».
Надшвидкий просвистить гордовито.
Ти ж – покращення мрією тіш.
Мало ще сідаків грошовитих,
тож вагони порожні частіш.
Там комфортно, а тут – люта спека.
Людно тут – і студенти, й торби.
Матюкайся чи мовчечки хекай,
мрій не мрій, та якби ж то, якби.
Переміг у бою Наливайко.
І Мазепа якби переміг…
Чи свистіла б над нами нагайка?
Та й Господь розсудити не зміг.
Стоїмо, а пора вже рушати.
А куди, до якої мети?
Якби ж знали у хаті чи в шахті,
то могли б уже й пішки дійти.
Стоїмо…
Звідси трішечки видно
Як стоять над Сулою Лубни.
Симпатичне містечко не винне,
що й заводи стоять без вини.
Безробітні, бездомні – всі вільні.
Боже, вільні…
Нарешті. Ура.
Потяг рушив.
Княгиня невільна
сохне й чахне.
Ген – Лиса гора.
Звідси трішечки ближче до неба.
Краєвиди посульські видніш.
Тільки ж спека стоїть полуднева,
у вагоні задуха тим більш.
Знову стали…
Ці кляті «Хюндаї»…
Ну, дістали!
Сталевий кортеж…
Що ж то буде творитися далі?
Допокращились.
Ціни – без меж…
Бандократам – і вілли, і яхти.
Роботягам – стабільний дуляр.
Якщо й трішечки не спекулянт ти,
то в кишенях лиш вітер гуля.
Отака це пора витривання.
Все одно…
І борись, не борись.
Що слова?
Лиш одне глузування.
Гей, сіромо, за зброю берись!
Підіймайся.
Замало молитви.
На колінах – не зможеш дійти.
Підіймайся на праведну битву,
щоби ворога перемогти!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727790
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 21.05.2017
Все на краще, а б/ється кришталь,
Що громами у небі розпуки.
Вип/єш чашу до дна, а в ній жаль,
Блискавицями серця, де стукіт...
................................................
Розламає знівечене завтра...
Все на добре, чого так болить?
То зневіра досягне світ старту,
Швидкість світла, зростаюча мить.
Що мов вічність в думках розлилося:
Все на добре, а б/ється кришталь,
То громами у небі сплелося,
Моє серце із туги, мій жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734316
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Що дійсно нас тримає на землі?
Невже лиш гравітація взаємна?
Блукаю, як сновида, уві млі,
шукаю невідоме і таємне…
О, скільки часу стратила дарма
на різні забаганки і розваги!
Щаслива, що втекла я від ярма –
достатньо було сили і відваги…
Тепер я вільна! Не страшна зима,
яка на скронях інеєм біліє,
радію, ще одна цвіте весна,
і я від пахощів її хмелію…
На лавці біля райського куща,
у білосніжнім мареві жасмину,
співає пташкою моя душа,
і в небо поривається нестримно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734201
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
Над коханням своїм я ніколи й ні де,
Не дозволю, щоб хтось насміхався.
Наша доля надалі нам щастя пряде,
Я свого у житті дочекався…
Коли поглядом інколи сказано все,
Коли усмішка пише романи…
Коли радісно сяє кохане лице,
Почуття б’ють щодня в барабани.
Бережу я кохання – єдине воно,
І допоки ця ватра палає…
Сію й сію у поле багате зерно,
Хай кохання у нас не згасає.
А сердечне тепло пломеніє в душі
І єднає до віку кохання.
Бо кохання людське – це життєвий рушій,
Коли душі єднають бажання.
Над коханням своїм я ніколи й ні де,
Не дозволю, щоб хтось насміхався.
Наша доля надалі нам щастя пряде,
Я свого у житті дочекався…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734231
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
От, вирішив свій попередній віршик доопрацювати, щоб ритм на всі 99%)) співпадав з усім відомою мелодією А.Г.Новікова «Смуглянка», а не лише на 50%))
Пісня «Літній вечір» на музику А.Г.Новікова «Смуглянка», слова – мої))
[b]«Літній вечір(пісня)»[/b]
Якось влітку вже під вечір коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі прошепчу своїй я милій
Мов пішли сьогодні в поле там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе і вечірня ще роса
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Не впаде, не потривожить тільки запах квітів й трав
Літо тепле там ворожить для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує різноквіття диво-край
Закружляє, замилує чарівний земний цей Рай
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Там ромашки білокрилі глянеш – ген, аж там, де обрій
Білим поле все укрили, мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними – гнуться шийки лебедині
Із стрічками голубими добавляють в біле сині
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Взявши тебе я за руку поведу у світ казок
Десь із гаю, що тут поряд, солов’їний голосок
І на серці так чудово, і підспівує душа
Будем пити насолоду ми з півмісяця ковша
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
© Микола Карпець (М.К.)
*20.05.17* ID: №734284
[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734284
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/945654213.gif[/img]
[b]«Якщо хочеш…»[/b]
[color="#0724e0"][b][i]
Якось влітку вже під вечір
Коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі
Прошепчу своїй я милій
Мов, пішли сьогодні в поле
Там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе
І вечірня ще роса
Не впаде, не потривожить
Тільки запах квітів й трав
Літо тепле ще ворожить
Для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує
Різноквіття диво-край
Закружляє, замилує
Чарівний земний цей Рай
Там ромашки-білокрили
Поле білим все укрили
Глянеш – ген, аж там, де обрій
Мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними
Із стрічками голубими
Гнуться шийки лебедині
Добавляють в біле сині
Що під колір влітку неба
Чи очей таких як в тебе
Якщо хочеш, в ту красу
На руках я віднесу
Віднесу і укладу
І нектар там на меду
З ароматів квітів й трав
З сонця променів дощу
Вечір теплий нам зібрав
Ну а я лиш пригощу
© Микола Карпець (М.К.)
*18.05.17* ID: №733951
[/i][/b][/color]
Якось влітку вже під вечір коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі прошепчу своїй я милій
Мов, пішли сьогодні в поле там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе і вечірня ще роса
Не впаде, не потривожить – тільки запах квітів й трав
Літо тепле ще ворожить – для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує – різноквіття диво-край
Закружляє, замилує чарівний земний цей Рай
Там ромашки білокрилі, глянеш – ген, аж там, де обрій
Поле білим все укрили, мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними – гнутися шийки лебедині
Із стрічками голубими – добавляють в біле сині
Що під колір влітку неба, чи очей таких як в тебе
Якщо хочеш в ту красу, на руках я віднесу
Віднесу і укладу, і нектар там на меду
З ароматів квітів й трав, з сонця променів дощу
Вечір теплий нам зібрав, ну а я лиш пригощу
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/jakshho_khochesh/2-1-0-112"]© Сайт авторської поезії М.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733951
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017
[quote][color="#ff0000"]Отбирая чужую жизнь, будь готов отдать свою! Сергей Лукьяненко[/color][/quote]
Хто ти?
Убивця!
Схаменися!
Не ти йому життя давав!
Бо взавтра висохне криниця,
З якої ти води набрав.
Бо взавтра материнська туга
Тебе розтрощить нанівець.
І твій улюблений папуга
Тобі накаркає: "Кінець!"
А Богові нема різниці,-
Який бік правди ти прийняв,
I чом в душі своїй-в'язниці
Ненависть й хиже зло тримав.
А ненародженії діти?!
Син хлопця, що ти щойно вбив,
Не дасть тобі спокійно жити,-
Свій Рід ти сам і загубив!
Ні каяття, ні пізні сльози,
Прокльонів не зупинять рій -
Зметуть вони твої погрози
Христовим словом: "НЕ УБИЙ!"[/b]
07.10.16
Епілог
[quote]
[color="#002bff"]Гомоніла Україна,
Довго гомоніла,
Довго, довго кров степами
Текла-червоніла.
Текла, текла та й висохла.
Степи зеленіють;
Діди лежать, а над ними
Могили синіють.
Та що з того, що високі?
Ніхто їх не знає,
Ніхто щиро не заплаче,
Ніхто не згадає.
Тілько вітер тихесенько
Повіє над ними,
Тілько роси ранесенько
Сльозами дрібними
Їх умиють. Зійде сонце,
Осушить, пригріє;
А унуки? їм байдуже,
Панам жито сіють.
ГАЙДАМАКИ (Треті півні ) Т.Г. Шевченко[/color]
[/quote]
[quote]
[color="#002bff"]Зло во имя добра! Кто придумал нелепость такую!
Даже в страшные дни! Даже в самой кровавой борьбе! —
Если зло поощрять, то оно на земле торжествует —
Не во имя чего-то, а просто само по себе.
Наум Коржавин[/color]
[/quote]
[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693032
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 18.05.2017
То ще не все, матусю,
Роки беруть своє…
Я по житті боюся,
Втратити Вас - святе.
Знаю, що й ми не вічні,
Діти після батьків.
Але мені не звично
Втратити стариків…
Як мені далі жити,
Зможу без Вас, чи ні?
Час маю розділити
З поглядом вдалині.
Ще Вас колись побачу,
Де поселив Вас Бог.
Я тоді не заплачу,
Будемо знову вдвох.
А поки тільки пам'ять,
Спогади і літа.
Зорі мене не манять,
Мамцю, моя свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733574
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Чому у доні очі, як волошки,
Стан смерековий, лагідна хода?
Кохання у мені проснулось трошки,
Згадалась ти ще юна – молода.
Дивлюсь на неї і тебе все бачу,
Мою єдину, квітку у маю.
Чарівну долю - сонячно-гарячу,
Мою чарівну, ластівку мою.
Як добре, що донька на маму схожа…
В ній долі дві - Поділля і Волинь.
На щастя нам дана дитина Божа,
З льоновими очима – неба синь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733376
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Сніги глибокі й рясні роси,
Весняні квіти і дощі.
І гра «катюш», що стоголосить,
І збиті кулями кущі.
Місток вузький з тонкої дошки,
Глибокі риті бліндажі.
У житі синьому волошки
Бої за клаптики межі.
Війна була - війна кровава,
Летіли кулі, наче град,
Хто вижив - тому честь і слава,
Що кроку не ступив назад.
Ленту зубами прикусивши
І безкозирка набакир.
Із кулемета стоя бивши,
Ішов у бій їх командир.
Живих з полку лишилось троє,
Живий і нині командир.
Не ходять інші два герої,
Хоть чистять на парад мундир.
Його вдягають, коли свято,
Як Перемоги чуть салют.
І розглядають винувато,
Який стає з роками люд…
Змішалось нині горе й свято,
У цьому їх вини нема…
Сльозу пускають винувато,
Що нова вдома йде війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732430
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
На жаль, залежить настрій від погоди,
Буває радість грає водоспадом,
Сьогодні в гості буревій приходив,
Сипнуло небо і дощем, і градом…
Змокріли наскрізь ноги у калюжах,
По тілу бігли дрижаки й мурахи,
Але мені все це було байдуже,
Повзла додому, ніби черепаха…
У небесах лунали грізні звуки,
Мов дим, клубочилися хмари-маври,
В душі безмежний біль і крик розпуки,
Тривожно в серці гуркали литаври…
Капіж дощу співав дитячим альтом,
У мідних ринвах біг стрімким галопом,
прудкими ручаями по асфальту,
а на дорогах вирував потопом…
Стихія дуже довго бушувала,
Калічила цвітіння на деревах,
І сходи на городах попсувала,
А вітер спричинив повсюди рейвах…
Коли ж настане спокій в піднебессі,
І зникнуть війни на землі страждальній,
Чи довго жити ще в страху і стресі,
В жахливій катастрофі соціальній?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732172
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Мрія дає нуль, якщо її не зробити життям.
Григір Тютюнник
------------------------------------------------------
Уже сіріє... Ранок загляда в вікно.
Обійняв серпанок річки полотно.
І пливе по річці човник без весла.
Швидкоплинна річка десь його несла.
Це пливе самотність, та неблизький шлях.
Гнітить невідомість, все ж поборе страх.
Без рідні, без роду; вітер в парусах.
І спішить до мрії на семи вітрах.
Накривають хвилі часто з головою.
Знову перемога в нього у двобою.
Виплива з безодні, та не йде до дна.
Це його завзяття на плаву трима.
Полоскали зливи, холод заважав.
Досягне все ж мрії, бо він так бажав...
Мрія без реальності - це як пустий цвіт,
Як безкрилий птах, не пізнав політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732224
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/634157881.jpg[/img]
[b]«Малюю тебе відтінками літа»[/b]
Малюю тебе відтінками літа
Заквітчані трави, заквітчані віти
І бронзи в малюнок добавити трішки
Засмагле обличчя, засмаглі і ніжки
І сині добавимо – рідного неба
Під колір очей, таких як у тебе
Під колір заквітлого поля волошок
І плаття легеньке, в зелений горошок
І стрічка жовтенька – то сонця промінчик
І бровки чорненькі – від темної нічки
В косу переплетено пишне волосся
Тугу, як достигле у полі колосся
Малюю тебе – фарби рідного краю
Сюжет для малюнку найкращий я маю
Сюжет для малюнку, а ти для життя
І вторить прискорено серцебиття...
© Микола Карпець (М.К.)
*07.05.17* ID: №732293
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/maljuju_tebe_vidtinkami_lita/13-1-0-109"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732293
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
Був в нас союз, були у нас гармати
І бомби, і ракети, і мечі,
Могли тоді зі всіми воювати,
Були погони й зорі на плечі.
Одні сиділи в Соловках за "зраду",
За Україну, кликав Магадан.
Донині вистачає зорепаду,
Хоч українець дідом став – не пан…
Хтось плаче, тужить за союзом й нині,
А хтось свобідно дихає грудьми.
У нас є Україна – це святиня,
Ми волю нашу ділом довели…
У ті часи були ми голопузі,
Бо керували нами у кремлі.
Є люди, що родилися в союзі,
А є такі, що на своїй землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732238
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
І знову вірш про Вас, моя кохана,
Навіть в думках про Вас в душі грішу…
Вас все життя любить не перестану,
Ваш образ поруч, Вами і живу.
Сніги душі не роблять хуртовини,
Ходили поруч двоє – Ви і я.
Я і по нині мрію про перлину,
Без Вас кудись біжить з під ніг земля.
А коли поруч, то сіяє сонце,
Проміння огортає навіть ніч.
Живе моя душа із охоронцем,
Який зі мною поруч пліч-о-пліч.
Я де б не був: на морі, чи на суші,
Мої бажання рвуться в небеса.
Рідняться там високо наші душі
І почуття забуті воскреса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731862
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 05.05.2017
На вірш ЧІБа "Без прощення"
В нас буває всяко – віддаємо й просим…
Так кругом ведеться на усій землі….
Тягнуть до корита свої руки й досі,
Виплодки московські – кляті москалі.
Хрін ви заберете в українців розум,
Були історичні гірші в нас часи.
Як вернемо землю і замовкнуть грози,
Злинуть в піднебесся наші голоси.
Злетимо високо – є для цього сила,
Гроші – другорядне, воля в нас – святе.
Москалі з мечами в нас знайдуть могили
І тоді Вкраїна знову зацвіте!
СЛАВА УКРАЇНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731527
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Щасливий той, хто взнав життя.
Воно одне і неповторне.
Живем, поки серцебиття.
Воно безцінне, безкоштовне.
Йому ніхто не склав іще ціни.
Воно дароване нам Богом.
Буває, не цінуєм життя ми,
Та з часом будем за порогом.
Так хочеться почути голоси
Отих, кого уже не повернути.
Відчуєм опік гіркої сльози...
Так хочеться хоч раз їх пригорнути.
За це готові все віддать, що є,
Пройти до них найважчими шляхами,
Але оце більш болю завдає,
Бо вже ніколи їм не бути з нами.
Та пам"ять береже усе старанно,
Ми можем доторкнутись лише в ній
До тих, кого все ж любим сокровенно,
Але зустріть колись, нема надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730081
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
[b]«І закривавило в садку – на біле білим»[/b]
Розквітли вишні у садку, розквітли вишні
Але здалося тут комусь що вони лишні
Але позаздрили красі сніги лапаті
І поховали білий цвіт у снігопаді
І закривавило в садку – на біле білим
І став красивий білий цвіт як скам’янілим
І притаїлась в пелюстках, душа, ледь чути
Зима підсипала весні в вино отрути
.................................................
© Микола Карпець (М.К.)
*23.04.17* ID: №730167
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730167
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Тече сльоза, не можу зупинити,
Розчарування вибите в душі.
Якби любов вдалося освятити,
Тоді б зросла і відстань до межі.
Межу оту між прірвою і шляхом,
Удвох лише здолали б ми тоді,
Коли над нею піднялися птахом,
На двох ділили відчай при біді…
Важливо мати ніжну половину,
Коли крило торкається крила.
І мати долю теж на двох єдину,
Любов єдина, щоб на двох жила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729465
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Проснеться пам’ять в серці у той час,
Коли Ви сам на сам біля могили.
Неначе новий відлік розпочавсь,
Все перебрати вистачає сили.
Наговоритись! – Рідні тут, святі,
Батьки твої, Вони злетіли в небо.
І важко Вам одним на самоті,
Вернути б їх і більшого не треба.
Давно у вічності знаходяться батьки,
Ви про їх пам’ять, приберіть могили
Втопчіть стежину в полі навпрожки,
Вони ж бо до своїх батьків ходили.
Проговоріть біля могили «Отче наш»,
Відправте службу, покладіть їм квіти.
Бо тут святиня, тут притулок Ваш,
Тут можна із батьками говорити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729311
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 20.04.2017
У гробі Ісус. І отара
Розбіглась його по кутах.
Над містом повиснула хмара.
Вина її тяжить і страх.
Пилат поглядає на руки.
Є плями гріха там? Нема.
Святенника цього на муки
(Смертельні!) віддала юрма –
Оця що «Осанна!» кричала,
Назирці ходила, мов пес,
І хліб із руки Його брала
Із зерен полів і небес.
У гробі Ісус, у чужому.
Затулений каменем вхід
Не вдасться пролізти нікому
Стоїть охорона. Обід
Підходить і яйці із хроном
Витягує з торби один:
- Скоріш біле стане червоним,
Ніж кров побіжить до судин
Отого, який був розіп’ятий.
Заблискало, грім прогримів,
І скелі пішли танцювати.
Вояк-вартовий занімів…
Яйце вбрало пурпури рожі.
Ісуса у гробі нема.
Упав на коліна.
- Син Божий
Він! Інших пояснень нема!
І много покритих іржею
До блиску відтерло лоби
Ісусовим словом: «Душею
І ближнього, й Бога люби!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728788
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Мовчала ніч, лиш миготіли зорі,
Під ранок просипалися півні.
Туман пінився, наче хвилі в морі,
Холодні роси ще були у сні.
Схід посвітлів, немов лице красуні
І дві хмаринки парою були.
Пташки заворушились в стрісі в клуні,
В повітрі чувся запах ковили.
Щомиті все сіріло більше й більше,
Туман котився матовим клубком.
Небо було хоч сиве, та ясніше,
Проснувся перший промінь за горбком.
Пішов переспів півнячий, ранковий
І перший гавкіт линув по селі.
Туман, неначе поводир річковий,
Просив на луг ранкових журавлів.
Йшов ранок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728726
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
[b]«Твою посмішку я заберу із собою»[/b]
Твою посмішку я заберу із собою
В рамку пам’яті вставлю собі на душі
І якщо залишуся живим після бою
Я для тебе писатиму ніжні вірші
Де немає війни, не стріляють гармати
Не лунає команда – до бою! Вперед!
Де розквітнув садок біля нашої хати
І де бджоли збирають з акації мед
І до мене біжить босоноге дівчатко
Залишились сандалики в купці піску
І єдине лиш слово, із вуст її – ТАТКО!
Поцілунками вкриє небриту щоку
І зачув голоси станеш ти на порозі
І сльозинки в очах, руки звисли без сил
І здається що зрушити з місця не в змозі
Але мить, і летиш вже до мене й без крил
І впіймаю тебе, мою пташку, в обійми
Обійму, й до грудей, вас рідненьких, обох…
То ж нехай на землі всі закінчаться війни
Ну а ти помолись, захистив щоб нас Бог…
© Микола Карпець (М.К.)
*29.03.17* ID: № 726162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726162
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 12.04.2017
Буду літати… Я не зникну…
Мені байдужий світ без неба.
Лише коли до льоту звикну,
Буду шукати те, що треба.
Можливо там зустріну Музу,
Яка парить, як я в польоті.
І з нею па незнане з блюзу,
Станцюємо в круговороті.
От, коли стрінусь я не знаю…
Далекий шлях – багато верст.
То через те ви на могилі,
Не поспішайте зняти хрест.
Буду літати… Я не зникну,
Мені байдужий світ без неба.
Поки від рідного відвикну,
Буду шукати той, що треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728276
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Життя своє пущу за вітром,
Можливо десь програю в карти…
Хай друзі в нього туфлі витруть,
А я сприйму це все, як жарти.
На білій, новій скатертині,
Від сигарети скоро дірки…
А я у брудній одежині,
Читатиму вірші із збірки.
А мої друзі сиплють жарти,
Які я добре розуміють.
Ми п’єм вино і граєм в карти,
Як поруч друзі - молодію.
Про все із ними поговорю,
Друзі дають в житті надію.
Живу я ними, ними марю…
Лише себе не розумію.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728275
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
В безодні ще невичерпаних слів,
Серед снігів, розлитих у спокуту,
У ріки, що не знають берегів…
Спивай цю пісню, мов гірку отруту.
Бо відболіло, змовкло, відпливло –
Не ті вже води трави колихають.
Бо вольній птасі, що з одним крилом
Небесні злети у очах вщухають.
Бо все минає, бо всьому межа,
І навіть сонце вірить у край неба.
Пониклий погляд ріже без ножа,
Печуть ще рани в птахи поміж ребер.
Це просто біль, що скиглить між вітрів,
Це просто страх, розсипаний у трави.
Це просто небо тужить між світів,
Що не обійме птаха в час заграви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 12.04.2017
Плакати так хочеться мені,
В ті часи, як пахне черемшина.
Б’ється наче лебеді у сні,
У мені засолена сльозина.
Бо літа полинули удаль,
Сонечко зібралося за обрій,
Долю відіграв давно скрипаль,
Грав комусь, проте мені недобре.
Гіркотою віддає сльоза,
Хоч весною пахне черемшина.
Грають кольорові небеса,
Квітне з черемшиною – калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727956
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2017
Коли торкнеться сонця промінь
Вустами спраглої землі,
Проллється різних думок повінь,
І понесуть їх журавлі.
Летять вони туди, де тепло,
Де їм комфортно кожен раз.
Де сіра ластівочка клепле,
Там не бува ні сліз, образ.
Той світ наповнений любов"ю.
Нема там ненависті й зла.
Живою кроплений водою,
Тут не поборить радість мла.
Душа літає разом з ними,
За них радію, назад жду.
Не приживуться в серці зими...
Ще довго щастям цим живу.
Як завжди, поряд ти зі мною.
Розділим щастя пополам.
Не пройде доля стороною..
А поки вдячна я думкам....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727468
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Наснилась юність. Бігла навпрошки
по полотні заквітчаного лугу,
в густій траві губилися стежки,
чимдуж спішили ноги в лісосмугу…
Куйовдив вітер коси золоті,
і обіймав так ніжно і несміло,
біля дороги в поля на межі
чекали там мене черешні спілі…
Після дощу краплинками ряснів
солодкий рай фруктового нектару,
лунали серенади цвіркунів,
розвіяв вітер сірих хмар отару…
Губами рвала черешневий плід,
трималася на дереві руками,
гуляла в полі, поки день не зблід,
і вечір небо запалив свічками…
Ще змалечку любила самоту,
в обіймах сонця я була щаслива -
тепер лиш сон про золоту добу,
коли життя було, як справжнє диво…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727453
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Втопитись у твоїх очах,
І залишитися на дні.
Чи говорити при свічах,
Буде дозволено мені.
В житті я сильний чоловік,
Та світ без тебе – пустота.
Не закриваю я повік,
Шепочуть щось мої вуста.
Думки, неначе колобки,
Летять донизу стрімголов.
Воркочуть дикі голубки,
Та хтось наврочив нам любов.
І ти мовчиш, і я мовчу,
Перебираю біль в собі,
Буває, що в душі кричу,
Той крик не чується тобі.
Весни чекаю… І тоді…
Цвіт заполонить всі сади.
Настане час без холодів,
Почую голос твій: - Прийди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727437
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Є час, коли ти у польоті,
Або коли на самоті,
У радості, чи у турботі,
Чи під щитом, чи на щиті.
Вернути час не всім вдається,
Як і прискорити його.
Наш час з нас інколи сміється,
Хоч сам не відає того.
Не воскресити нам без Бога,
Не бути з часом нам на ти.
Бо в часі зміряна дорога,
Якою маємо пройти.
Час всіх рівняє і безкарно,
Когось утратив – інших спас.
Не розкидайтесь часом марно,
Для всіх землян єдиний час.
Лікує час від бід і болю,
Часто на це іде життя.
Час може поміняти долю,
Міняє він серцебиття.
Час і будує, і руйнує,
З часом у дружбі цілий світ.
Усе життя нам час сканує,
А потім вимагає звіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727436
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Життя прожити треба чесно
І щоб у світі не було…
Іти з коханням варто в весну,
Щоб у весні життя цвіло.
Не тільки чесно, а й цікаво,
Життя дається лише раз…
Розпорядитись ним по праву,
Тримати свій дороговказ.
По-іншому страждають душі,
По-іншому життя не те…
Воно шукати вихід мусить,
А в нас одне життя – святе.
Давайте чесно в світі жити,
Стрічати в усмішці весну,
Життя, як проліски любити,
Весну стрічати не одну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727118
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Крізь серце столиці пульсуючим нервом
Славутич до моря тече.
А Ненька-Вітчизна, торкаючись неба,
стоїть зі щитом і мечем.
О скільки за долю тут крові пролито!
Навали відбили усі.
Плекаємо волю в боях і молитвах,
нащадки святої Русі.
В гостинному Києві – люд звідусюди,
достаток тут, злагода й мир.
Дніпро сизокрилий прослався між люди –
об’єднує два береги.
Тримаймося ж разом в країні єдиній,
щоб мати добро і любов.
Рівняймося, браття, на ймення Людина!
І нам допоможе Господь.
І дзвони скликають на прощу, на віче.
В задумі прабатько-Кобзар.
Хоч не відцуралося сонце правічне,
та котиться світом гроза.
Якби ж не міліла козацька звитяга
і славна слов’янська ріка.
Хай квітне й міцніє вкраїнська держава
і пісня лунає гінка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723502
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 04.04.2017
За твором Лесі Утриско
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
---------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MLx7FD1ATg [/youtube]
А ти кохав отой єдиний раз?..
Оце питання надскладне,
Таке буває не так часто.
Кохання вірне лиш одне.
Воно прийти може й невчасно.
Коли здається: все пройшло,
І почуття всі заніміли,
Воно ж тебе усе ж знайшло,
Весною в серці задзвеніло.
І ти забудеш день, чи ніч,
Летиш до нього; сильні крила...
Не знаєш, може, там згориш,
Та повернутись вже несила.
Бо ти ж чекав її одну...
(Несе тебе дурне завзяття)
Ти так закоханий в весну...
О, вітре! Не згаси багаття.
Пройшли роки... Вже осінь рання.
Чи все ще так, як і було?
Чи дороге ще те кохання?
Невже, бузком вже відцвіло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726767
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Я українець з ніг до голови,
Ніхто не вирве з серця Україну,
Бог в мене свій, ікони, хоругви,
Її я берегтиму до загину.
Мене Дніпро виховував зажди,
А древній Київ гуртував родину.
По них вивчав історії сліди,
Вони зростили з малюка людину.
Матусю, Україно дорога!
Я тут живу, бо тут я народився,
Тут перший крок відміряла нога,
Пішов у світ і в нім не заблудився.
Мене ти вчила, матінко моя,
Щоб я ділився у житті окрайцем,
Спасибі тобі, матінко земля,
До скону я залишусь українцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726491
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
І загорілись сірим твої очі.
Співає дощ на вулиці щодня.
Змиває пил і тротуари мочить,
Весна іде - іде, іде весна.
Без тебе світу я тепер не бачу,
Тебе нема, життя мені нема,
Здається хата пусткою неначе,
Весна іде - іде, іде весна.
Приспів:
Я закохався в очі синьо-сірі,
Не страшно, що на дворі сипле дощ.
Ми злетимо з тобою в теплий вирій,
Що барабанить по асфальту площ
Твої сліди я згадую щоднини,
Коли була на вулиці зима.
А зараз дощ розсіює краплини,
Весна іде - іде, іде весна.
У вас обох весни і в тебе чари,
І спасу від обох мені нема.
Красиві ви, коли ви двоє в парі,
Весна іде - іде, іде весна.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726171
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
Співають птахи в три октави,
Беруть чотири - солов’ї.
Гойдаються на лузі трави,
Співає серце у мені.
Весна нам засвітила очі,
Пересторог в цей час нема…
Були зимою довгі ночі,
Нате тоді була зима.
Нині дві гілки обнялися,
Між ними виникла любов…
Вогнем весняним зайнялися,
Кохання час такий прийшов.
Далі удвох нап’ємось трунку,
Пора сідати до човна.
В човні сховались поцілунки,
Радійте, люди - вже весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726172
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_UegwJ595gw
[/youtube]
Доброту з"їдає злість у серці,
І душа травою пророста.
І любові висиха озерце,
На губах полині гіркота.
Не відчує той весни цвітіння,
Хто байдуже дивиться на світ,
І в душі такій нема горіння,
Не осилять крила вже політ.
Хто розтопить кригу в такім серці,
Де знайті потрібні тут слова?
Відчинити, може, серця дверці,
Щоб душа від цього ожила.
Напоїть живильною водою,
І навчити серцем полюбить...
Не пройти б от тільки стороною..
Бо так прикро буде загубить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725498
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Вже весняним повітрям задихала ніч,
Засвітилися зорі квітнево…
Я легенько торкнувся оголених пліч
Під пальтечком твоїм березневим.
Наче сніг пролітав, а здавалося цвіт.
Я тобі признавався в коханні.
І єднав наші душі весняний політ,
І ловилось "курли" спозарання.
Цілував я вуста і дививсь в небеса,
Наші зорі летіли й моргали.
І вливалася в серце духмяна краса,
А вуста поцілунку чекали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725589
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Він вже загнаний вовк, що лишилось ривок ще зробити,
Ніс холодний від вітру, що дув йому прямо в лице.
Знов полюють на нього, із лісу його виганяють,
Де відкрита місцевість, а там його вгостять свинцем.
Вже загнали його і здається попав у безвихід,
Пси мисливські готові на полі роздерти його,
І невже в цьому полі побачить він сонячний захід,
Він ще зможе загризти ворогів і не одного.
Певно кожен з вовків, в кого доля подібна попалась,
До останнього подиху б’ється за власне життя.
Скільки жити йому в цьому полі насправді зосталось,
Може ноги спасуть, може знайде якесь укриття…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725243
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgh2CLh_8AUOJsTe9_HaRvcC5f15apHPcjah7hD1Dt-hpEW6Ztcw[/img]
[color="#2674bd"]Шепочеться із вітром очерет,
Заслухалася тиша в їх дует.
Зітха в обіймах ночі верболіз,
Вдивляючись у темний, густий ліс.
Діброви прокидаються і став.
Виводять птахи в декілька октав.
А здалеку вже досвіток бреде
І тихо собі новий день пряде.
На небі гаснуть одинокі зорі
І губляться в небесному просторі.
Розплющив очі росяний світанок,
Ступив на землю весняний ранок.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724414
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o_m1FyNqU7E[/youtube]
Те, що колись було безцінне,
Втрачає з часом увесь зміст.
І почуття уже руїнне,
На жовтий тлінний схоже лист.
Не треба плакать, убиватись
За тим, чого не зберегли.
Назад не варто повертатись,
Бо так зробили, як могли.
Все, що було перемололось,
Частинки вітер розкидав.
В душі в цей час щось надломилось,
Бо ти того так побажав.
Пройшло, промчалось, пролетіло.
Не треба більше помилок.
На щастя, все переболіло...
Тебе я викреслю з думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724405
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 20.03.2017
Поведу я весною онучат у поля,
Де сніги поспадали, де чорніє земля.
Де хліба просять в сонця хоч краплину тепла,
Щоб добавилась сила молодого стебла.
Подивіться внучата, тут родяться хліба,
В хлібі нації сила золотого герба.
Буде хліб у коморі, буде воля в людей,
Завжди колос налитий притуліть до грудей.
Подивіться у небо, там лунає «курли»,
Це клинами додому знов дороги лягли.
Я прошу вас, онучки, у своєму житті,
Не цурайтеся дому, коли ви молоді.
В полі плечі розправте – це ж бо рідна земля,
Все це ваше онучки і ліси, і поля.
Бережіть свою землю, захищайте грудьми,
Українцями будьте, а найперше – людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724307
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[i][b] [color="#ff0000"]Жили як сусіди… Та щось
перемкнулось в імперських
їх кремлівських головах...
Прийшли забирати свій
давній ( 1954рік) ДАР...
Річниця нелюдської дії...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#1414a6"]Дім далеко… Тут,- Я і море…
Я,- і чайок стрімкий політ…
Я і гори… Спокус простори
Та постійний чуттєвий гніт…
ВІН горів… Шаленів щоднини,
Гасив цноту дівочих літ…
Впав останній екран тканини,
І відкрив ЙОМУ… цілий світ…
МИ зомліли,- ВІН,- від бутона,
Я – від страху жіночих бід…
Град цілунків… Зомліло лоно…
Ті цілунки,- гарячий лід…
Загорілись… Хлюпоче море…
Ніжний стогін… Чаїний крик…
Я приїду… Зміняю гори
На лісистий твій материк…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#ff0000"]І приїхав… Троянди білі…
Батько й мати… Важлива мить…
Та в Криму вже,- кремлівські хвилі,-
Десь стріляють… А десь,- горить…
Прогоріло...Зосталось море,
Гори й чайок стрімкий політ...
Люди в трансі... Для тих двох-горе,
Зайдам,- мрія імперських літ...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723712
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Викинутий і забутий
Із «божого володіння».
Не вимолив я спокути
Не вистачило терпіння.
Пішов, але без образи,
Хоч варто було… Навіщо?
Усе пригадав відразу…
Казали, що доля віща.
Тепер хоч живу я інше,
Та маю своє у думах,
А з раю вже попелище
І ходять «боги» у сумах.
Простив і забув наразі
Для чого усе вертати?
Хвалитися у відвазі?..
То краще в душі мовчати.
Живу, як звичайні люди,
Поділись завидки й пиха,
Недарма в народі кажуть:
Немає добра без лиха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723673
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Невже настав кінець часів?..
Добро німе. Зло нездоланне.
Блукають світом зграї псів,
керують ними вовчі клани.
Безмежжя прірви в забуття
на дно байдужі душі тягне,
ще ненароджене дитя
життя на цій землі не прагне.
Навіщо, дійсно, тій душі
із раю знову йти до пекла?..
Для неї тут усі чужі.
Імла... В ній світло віри смеркло.
Пустеля. Ніч. Виття вовків.
Сховався місяць в вовні хмари.
Невже настав кінець часів?
Людей катма. Пусті кошари.
...Така жахлива маячня
наснилася цієї ночі.
Новий світанок, як щеня,
так сумно заглядає в очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723764
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Думки, як хвилі запінили скроні,
Принесли з далини мені слова.
Роки стомились, як від бігу коні,
Назустріч вийшла матінка жива.
Приспів:
Земля хитнулась… У тумані сонце…
Здалося, що упали небеса…
І дотепер щемить розбите серце,
В душі й понині мамина сльоза.
Ти звідкіля, синочку? - шепотіла…
Не думала побачити тебе.
Хоч у думках шукала і летіла,
У снах, бувало, образ промайне.
Приспів.
Чому так довго не вертавсь додому?
Давно вже тата на землі нема,
Тебе хотілось бачити старому,
А я давно залишилась сама.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723786
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Я б збудувала міст до тебе, сину,
Та неможливо в вічність міст звести,
Пливуть у небі хмари диво-сині,
Що так похожі на якісь мости.
Я б міст сплела із хмар і райдуг, сину,
Та не дістать, бо високо вони,
Мрії мої й чекання мої сиві,
Наповнені любові і жури.
Колись веселки в небі голубому,-
Нам розсипали диво-кольори,
Їх не дістати човнику земному,-
Ніколи і ніякої пори.
В уяві бачу міст до тебе, сину,
І човник мій до тебе підплива,
Ти не сумуй, що я до тебе лину,
Мій час земний вже фініш пробива...
Нам не змінити вічності закони,
Вони святі й таїна в них своя,
Усе земне також має кордони,
І лише мить тривалості життя!
Не знаю я, чи стрінемось ми, сину,
В позаземних тих вічностях буття,
Та я до тебе завжди, сину, лину,-
Любові сповнена і каяття!..
Прости, що я тебе не врятувала,
І що малий був час в тебе земний,
Напевне я чогось не врахувала,
Земний твій човник виявивсь хитким...
Та все ж будую міст до тебе, сину,
Не знаю, чи зумію я його звести,
А ти чекай, до тебе я прилину,..
Хоч у думках і мріях назавжди!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723320
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
Поділюсь окрайцем останнім
І підставлю плече тій людині,
Що мені в житті допоможе
Побороти біду в Україні…
Нехай плине старечий Дніпро,
Майорить долі стяг жовто-синій,
В позолоті щоб поле було
На моїй дорогій Україні.
Я возношу хвалу трударям,
Поклоняюсь забутій могилі.
Хай святиться віками земля
На моїй дорогій Україні.
Слава нації! Смерть ворогам!
Ці слова мають знати в країні…
Бо творяться «незвичні дива»
В незалежній моїй Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723338
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR4L1FE1hHTsgBdUQCY9HSNono-bsvjDNJ00n5R0It0uStiT9EEzA[/img]
Під вікном в нас трояндовий кущ,
Що рожево так квітнув весною.
Ми цей запах вдихали п'янкий
Милувалися диво-красою.
Щось він зовсім прив'яв цьогоріч
Чи то сонце не так йому гріє?
Напували ж дощі досхочу
А краса потихеньку марніє.
На світанку я вийду на ганок,
Що ж турбує, у нього спитаю,
Не розквітлі голівки схилив
В чім причина... одна лише знаю.
Підійду, обійму ніжно, ніжно,
Що ж, трояндо, з твоєю душею?
Я любов всю віддам за нас двох
Хай живицею буде твоєю.
20.05.2016 р.
[img]http://remontu.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/27201487f9f65fe488fbc9e990fbda34.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721770
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Моя ти мово! Досі не в пошані!
Сиріточка, хоч матінка жива.
Женуть тебе в краї тобі незнані,
Земля своя притулку не дала.
Занедбана, бо ще й тепер “не в моді”,
Розгул чужинців- це авторитет!
А ти, загнАна в кут, в своїй господі,
Чекаєш, поки скінчиться бенкет.
Хоч час-від -часу піднімаєш голос,
Багато ще глухих в твоїм краю,
Кому потрібний той захланний-пафос,
Якими так хизуються, гниють!
Бо той хто рідну мову не шанує,
І матір рідну, боком омина,
Того Господь ,чужою не почує,
Яка б вона “шляхетна” не була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720267
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017
Лиш тільки-тільки двері зачинились,
Іще горить цілунок на щоці,
Та сльози знов я втримати не в силі,
На цілий рік ти їдеш вдалечінь.
І знов почнуть тягнутися роками
Такі холодні, спорожнілі дні,
Неначе бездна відстань поміж нами.
Я тут не вдома. Ти там в чужині.
Вже стільки літ, а звикнути не можу
До тих розлук, до відстані й доріг,
Хіба ж вартують всі на світі гроші
Тих слів, що ти б мені сказати міг?
Тих дотиків, тих снів в твоїх обіймах?
Наповнених радінням вечорів?
Ось, місяць пролетів, ти знов у "прийми",
А вдома ще і місця не зігрів.
І так летить життя: минають рòки,
А всіх грошей ніяк не заробить.
Одне хотілось знати б тільки- доки
Чужі країни працею міцнить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720004
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 25.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2017
Не дорікаю. Так, не дорікаю!
За все, що було... хай іде в минуле...
Заміни всім колишнім не шукаю,
Лиш дякую, що в моїй долі були
І відпускаю як птахів з паперу,
Як символ того, що будило мрію
І кликало до слабого на віру,
Знесиленого духу, ту надію
Яка хоч трохи додавала сили
Аби піднятись та долати далі
Свій шлях помилок, болю і печалі!
Не зарікаюсь. Ні, не зарікаюсь!
Що вже не зможу довіряти душу.
Я ж від життя нікуди не тікаю
І з кимось в цьому світі бути мушу...
А як без віри?! Як без того бути,
Коли не глянеш невідривно в очі,
Аби душею щирою відчути
Чого від тебе оцей ближній хоче...
Чи в чому каюсь? Так. Буває, часом...
Я - не святенник. Грішний, як всі люди.
Бо ж в вірності невірним присягався,
Не розпізнав посеред них Іуди.
Нікого з друзів начебто не зрадив,
Хоч щодо мене... Бог хай їм суддею!
А я простив! Лиш викреслив назавжди
Із календарних дат свого чекання
На зустрічі, на миті поєднання
Зріднілих душ... які не були рідні...
Лютневий день спливає в надвечір́я,
Зимове Сонце поза ліс сідає:
Клинок життя у піхвах - по руків́я,
Друзів, як птахів - з вирію чекаю!
2017-02-22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719707
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Бринить в душі, немов бандура,
Пісенна мова солов’їна.
Вона для нас, неначе джура,
Іде у бій за Україну.
Вона не тільки солов’їна,
Вона у нас ще й калинова.
Пісенна, легка, мов пір’їна,
Держави нашої основа.
Як добре, що у мови свято,
Є змога привітати слово.
Щоб наша мова калинова,
Себе відчула празниково.
Щоб козаки й безвусі джури,
Із покоління в покоління,
Звели й охороняли мури,
Щоб було мовне просвітління.
Шануйте мову, наче маму,
Ніщо нам не замінить мову.
Хай слух голубить без бальзаму,
На ній співають колискову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719460
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
[i]Зимові свічі
Тануть й краплями сонця
Стікають долу.
[b] Катерина Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
[i]
[b]
[b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні
Свічі-перевертні плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби…
Не через них відчайдухи ті – хлопці –
ризикували роками судьби.
Тануть й сльозами зволожують землю
їхні надії на інше життя.
Бо на свій лад набуття перемелють –
му́ки героїв в муку́ забуття!
Світ, що підступно тїй владі дістався,
міряє те... на свій власний полад.
Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,
хлопці, що склали їй цей потентат.
В небі вартують наш сон охоронці –
чути їх звуки і подих мольби…
Свічі-перевертні... плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби.
2.Свічі пам’яті
Київ…Хрещатик…
Майдан Незалежності
Бруки… Свічки… І знайомі слова:
«Слава Героям»...
І – звуки безмежності:
«житиме», «буде»...
Бо пам’ять жива
про молоді думи тих,
що попадали в брук зледенілий
в лютневий мороз.
Долі тих воїв...
злодійськи украдено
Темними силами…
Та не курйоз –
в камені гріються
світлими свічами,
хлопці-молодці –
отерплі серця…
Сотня сміливців
сказала вже світові,
Як українці стоять. –
До кінця!
Свічі досвітні палають
в віконницях
в кожному місті....
громаді.....
селі...
Їхнє тепло запалало... як сонечко –
тануть... сльозами
бурулі
землі...[/color][/b][/b]
21.02.2017
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117022302658
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Безліч довгих рокі́в не приходять від тебе листи.
Поступово стираються з мапи події і дійства.
Час від часу приходиш до мене в зажурені сни.
В них шукаєш стежину у юність і наше дитинство.
Давнину замели невгамовні, осінні вітри.
Хоч невільно думки повертають пейзажі кохання.
Мрії райдужні нас у майбутнє на крилах несли.
Вирок долі сумний - залізничний вокзал, розставання.
вже чимало води збігло разом з рікою життя.
Зникли спільні сліди, припорошені снігом, дощами.
І хоч як не шукай, та немає назад вороття,
як немає давно найрідніших людей поряд з нами.
Загубились стежки. Не чекаю від тебе листів.
Де життєва дорога твоя пролягла, невідомо.
Ти напевно, мій друже, з літами зміцнів і змужнів,
та душа назавжди залишилась твоя молодою.
Напиши, як колись, паперовий, омріяний лист,
бо в земному житті не дано нам зустрітися знову.
І нехай за вікном чутно вітру осіннього свист,
прочитаю його під журливе звучання мінору.
03. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716029
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Годинник нам відмірює роки,
Цукриться мед в посудині із часом.
Воду зібрав із кров’ю до ріки,
Старий Дніпро оспіваний Тарасом.
Мовчить майдан. Горять кругом свічки.
Молитви чути, що летять високо.
І чорні понад прапором стрічки,
Сльозу пускають материнським оком.
Живі приходять і мовчать – печаль…
У голові, немов травневі бджоли.
Майдан героям – це життя причал,
Його не забуватимуть ніколи.
Ось на колінах хлопці молоді,
З Сергієм Нігояном розмовляють.
Вони братами звалися тоді,
Його слова й сьогодні повторяють…
Мовчить майдан. Горять кругом свічки.
Молитви чути, що летять високо.
І чорні понад прапором стрічки,
Сльозу пускають материнським оком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719060
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2017
Затих майдан. Пролита кров.
Цвітуть по Україні маки…
Ніхто народу не зборов,
Хоч йшли століттями атаки.
Для козаків свята земля,
Встають і мертві із могили,
Щоб не пустити москаля,
Щоб нашу землю не гнобили.
Зберімо силу всю в кулак,
Нехай Сірко веде до бою…
Щоб кожен чоловік-козак,
З дитинства вмів тримати зброю.
Нехай затямлять вороги,
Що в наших жилах кров козацька,
Що замість тих, що полягли,
Мерці у тил зайдуть зненацька.
І кров ворожа потече,
В нас ворогів навчились бити.
Є в нас товариша плече,
Ми не дамо народ зганьбити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718315
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Добрий день, моє сонце! Чи дійде ця звістка, чи ні?
Тільки з цими рядками до тебе, кохана, я лину.
Кожен день може стати останнім на клятій війні,
Що там день? Може стати останньою кожна хвилина.
Так боюсь залишити несказаним, що не сказав:
Лиш одною тобою живу-ти мій подих і Віра,
В кожнім сні( як вдалось задрімати) тебе обіймав,
Ти мене цілувала й всміхалась так лагідно й щиро.
А учора в окопі, як тільки лиш очі стулив,
Ти з'явилась мені в білій сукні-неначе до шлюбу,
В ту хвилину із "Градів" роздався ворожий наплив,
Тут я крик твій почув, і слова:"Бережи себе, любий!"
Ворог знов атакує-та ми відіб'ємось, повір,
Хоча смерть із косою чатує на кожному кроці.
Та не місце й не час для сумлінь, для страху і зневір,
А тим більше для сліз, чи яких недолугих емоцій.
Прощавай, моя мила. Цілую, хоча й на словах,
Десять днів і ротація. Все надолужим невдовзі.
Я зустрінусь з тобою в украдених ворогом снах,
Ти ж молись, і чекай, що з'явлюсь на жаданім порозі.
07/08/2015́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598244
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 15.02.2017
Одяг в тебе з роси… Одягни перламутрові роси,
Злетимо ми у парі міцним лебединим крилом.
І вернемось у хвилі, що вітер над ставом розгонить,
Лиш би хвиль не лякало міцне ясенове весло.
Буде доля у нас, на двох доля одна – лебедина,
У густих верболозах зростатимуть наші малі.
На широкому плесі збереться багата родина,
Буде слухати пісню, що дарять в гаю солов’ї.
Попливемо між хвиль, які будуть обох нас гойдати,
Я до тебе своїм притулюся білявим крилом.
З вітром будемо разом у синєє небо злітати,
Нам світитимуть зорі на небі вгорі перед сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718283
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Берізка віти похилила...
В зажурі листячко шумить...
Моя матуся...Ненько мила...
Ти вирішила тут спочить...
В минулому лишились болі...
Хороші спогади й сумні....
І непроста жіноча доля...
Й нелегка праця день при дні...
Тепер лиш з вітром розмовляєш...
Приходиш в спогади і сни...
Я вірю, все про мене знаєш...
Як Ангел, біди відверни...
Молюся Господу за тебе...
У храмі свічку запалю...
...Дощем осіннім плаче небо
Від невимірного жалю.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536763
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 15.02.2017
Стежину,що вертає до села,
Встеляє Осінь знову жовтим листям...
Якби ж ця Осінь так зробить могла,
Щоб мріям всім дано було здійсниться...
Щоб вийшла мама встрітить на поріг...
І приголубила... і стиха запитала:
- Чи не знесилилася, доню, від доріг,
Якими по життю ти мандрувала?
Чи не болить сердечко від утрат?
Чи не стомились руки від роботи?
Нехай же Бог воздасть тобі в стократ
За доброту, за ласку і турботу...
Присядь же, моя доню, відпочинь...
Обід для тебе я приготувала...
- Матусенько! У небо знов не линь!..
Так довго зустрічі цієї я чекала...
Погляну дай у віченьки сумні...
І поцілую зморщені долоні...
Погладжу пасмо кіс у сивині...
Допоможи... і дай пораду доні...
Та лише вітер в листі шелестить...
Чуть помах крил птахів, що відлітають...
І знову сум... По краплі кожну мить
Дощ монотонно,гулко відбиває...
До тебе, мамо, в радості й журбі,
В думках і снах я лину знов і знову...
Своїм життям завдячую тобі,
Моя рідненька...зоре світанкова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607020
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 15.02.2017
Не опускай додолу очі,
Не втягуй голову у плечі.
Послухай, навіть як не хочеш,
Про дуже неприємні речі.
Ти кажеш, – любиш Україну,
Як син великої сім’ї.
Чому ж тоді ти, *** сину,
Так легко зраджуєш її?
Ти українець?! Та фактично,
Зробив до зради перший крок.
Російською для тебе звично
Розповісти про хід думок.
Навіщо мови відцурався?
Невже і досі не збагнеш,
Що так програєш! Ти вже здався!
І зраджуєш! І продаєш!
Підстав для смороду б не було,
Що «руССкій мір» приніс у дім.
Якби ми мову не забули
І Бог нам розум дав усім.
Через «язик» на землю нашу,
Несе той набрід смерть і кров.
А ти ще досі, матір вашу,
В собі продажність не зборов!
Рускоязичні українці!
Та ваші пращури з небес
Вам посилають громовиці
І моляться, щоб рід воскрес!
Не зраджуй мови! Поверніться
До своїх витоків, сини.
Та з українською зрідніться,
Щоб не було у нас війни.
11.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717841
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Та як же її можна не любити?
Країну, що навіки у душі,
Той ранок, щедро росами сповитий...
До ніг схиляють вії спориші.
Вона моя - і Крим, і ті ж Карпати,
І Чорне море й ве[*s*]личний Дніпро.
Її любити вчили батько й мати
І сіяти в полях лише добро!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716313
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Надламана гілка кропить соками трави,
Ніби відплакує свòю останню осінь.
Спілі ранети із віт до землі роками,
Діти дорослі - просивінь* у волоссі.
Листям із яблунь додолу літа останні,
Миті щасливі в вирій за журавлями,
Зустріч - прощання. Для когось це тільки грані,
Сльози пекучі в серці дощем -туманом.
Квіти весняні - то знову надія й віра,
Лепет дитячий - музикою у серці,
Гнів і прощення знають тепер вже міру,
Легше сприймати факт, що усі ми смертні.
Тріснута гілка у трави стікає соком,
Хтось вже на захід, хтось тільки ще на сході.
Може цей подих зіллється з останнім кроком,
Або, супрòти, наступне життя народить.
Тільки ніщо вже не буде, як було досі,
Доля секунди вирішить все для тебе.
Гілка засохла. Була то остання осінь...
Долі усім нам давно написало небо.
Просивінь*-сивина.
11/02/2017
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717560
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Нехай благословить тебе Господь!
На добру справу і на щире слово,
Щоб гідно ти звеличував народ
І мову свою рідну, колискову!
Нехай благословить тебе Господь
У час, коли постанеш ти за Волю.
Коли від озвірілих, всіх заброд
Людей ти захищатимеш і Долю!
Нехай благословить тебе Господь!
Хай мудрістю безмежно обдарує
І сил додасть в доланні перешкод,
І веснами хай серце зачарує!
Нехай благословить тебе Господь!
Надіями свій ранок зустрічати
І навколишній світ своїм теплом
До днів останніх щиро зігрівати!
11 лютого 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717576
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В холодних заметілях гнаних вітром,
Тоді, коли зривається над світом,
І вдаль летить незміряна печаль.
Кохай мене, прошу тебе, кохай,
В туманах, і калùновім намисті,
В сльозах дощів, барвистім падолисті,
В ріллі дорідній променем заграй.
Люби мене, прошу тебе, люби,
В цвітінні літа, в ароматі липи,
В житах рясних і в росах золотистих,
У миті щастя, у сльозі' журби.
Люби мене, прошу тебе, люби,
У журавлях, що з вирію вертають,
В підсніжниках, що розцвіли у гаї,
У кульчиках* зеленої верби.
Ох, знало б ти, а як кохаю я,
Тебе, моє ласкàве, ніжне, крàсне!
У почуттях, що часу непідвласні
Освідчувалась Сонцеві Земля.
Кульчики*-сережки.
Н.Хаммоуда
07/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717220
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Передивлялась книгу пам'яті. Скільки смертей. Море сліз і суму...
Обірвані квіти уже не дадуть плодів,
Поламані стебла ніколи не вродять жита.
Вже скільки у землю лягло молодих життів.
А їм лиш би жити.... А їм було тільки жити,
Але не судилось. Чому? Так задумав Бог?
Така була вола, чи, може, ворожий намір?
У кого просити терпіння та сліз у борг,
Відплакати всіх, хто сьогодні уже не з нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717577
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Я ніс тобі охапок черемшини,
А соловейко шпарив із гаїв.
Неначе вчора там біля хатини…
Юначі роки виринули з снів.
Я вів тебе за руку наче паву,
М’які під ноги слались спориші.
У мріях наших малював уяву,
І нам було так тепло на душі.
Пройшли роки, відгомоном події,
Журавлики удалеч понесли.
Які ж були тоді ми молодії…
Та вже стежки травою поросли.
В тебе сім’я давно і в мене діти,
І дітки є у наших вже дітей.
А серденько продовжує щеміти,
І знов, як вчора шпарить соловей.
Приспів:
О, роки мої, молодії,
Розсипані в них пелюстки.
Не мучте мене лиходії,
Черемхи опалі листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717651
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i]Спонтанно... про сокровенне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/aEE8IM3ukC8?list=RDaEE8IM3ukC8[/youtube]
[i][b][color="#004970"]Геть не піду я, гримнувши дверима,
З образою на всіх я не піду!
Мені життя реальне, як і сниме,
Не утворило хиби і біду.
Був, як усі, при участі, при ділі,
Виконував немало важних справ…
Хоч мозолі вже – на мізка́х і тілі,
Ніколи від роботи не стогнав.
А ви, ображені на світ і Всесвіт,
Ідіть всі геть з-перед моїх очей!
Що ви зробили, щоб наш світ воскреснув –
Чи світло запалили між ночей?
Жалітись хоч на щось – усі ми ладні,
Оправдуючи цим свою немі́ч…
Чи засвітили темню, бісу владну,
Чи запалили жар небесних свіч?
Прокльони слати – то останнє діло,
Жалітися на когось – марна річ!
Що ви зробили, щоб серця горіли,
Щоб темність щезла, ранкові навстріч?
То ж не жалійтесь ниці ґалаґани*,
Не злобуйте, пусті балакуни!
Погляньте, як боролися титани –
Вкраїнської минувшини сини!
Я не піду в нікуди – у покуття,
Нехай хоч в річці Удай потону…
Та по мені ще підуть у майбутнє,
Бо жив, бо буду!.. В небіль** не гайну…[/color][/b]
________
*Поплавці на риболовецьких снастях.
**Великий камінь, піщаник.
31.01.2017.
Світлина: не із інтернету – зі школи життя...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716505
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=iNXZ_VizreI[/youtube]
Дякую Світлані Моренець за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716204
Хто поважає людину, яка знаходиться поряд тебе, той поважає і себе..
Гарні слова сказала читачка сайту БЕЗ.. І цим все сказано... Дякую Вам!
Скільки сказано про СЛОВО:
Вже мільйон разів.
Для одних воно полова,
А для інших - спів.
Безсердечно убиваєм,
Досить одного.
Нащо робим? Хіба знаєм?
Викресліть ЙОГО.
Забуваєм, що ми люди,
Що такі, як всі.
Ні за що когось осудим.
Злі СЛОВА оці.
Є СЛОВА ще живосильні,
Як ЖИВА вода.
Що різняться від безжальних.
В них душа свята.
Та людей не переробиш.
Цей жорстокий світ.
Та все рідше ми знаходим
В душах дивоцвіт...
-------------------------------------------------
Запрошую вас послухати чудову музику...
Піднімає настрій.
Гарного вам вечора, ДРУЗІ мої!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716214
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Лиш в Україні мова калинова,
Бандура, вишиванки і вінки…
Окрім молитви – воля, рідне слово,
І гордість - золотисті колоски.
Чуб «під макітру», знаний «оселедець»,
Тютюн і люлька - воля і сідло.
Гопак палкий, наш український танець
І завжди біле у садках село.
Немає більш ніде краси такої,
Красунь дівчат, сопілки Лукаша.
Тут наші предки сходились в двобої,
А в мирний час кували лемеша.
Цвіти, моя славетна Україно!
Щоб твій народ не гнувся у ярмі.
Ти на землі у нас така єдина
І ми всього досягнемо самі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716198
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
Обійми мене, благаю. Обійми
Так, щоб аж забракло подиху у грудях.
Лиш єдиний поцілунок, тільки мить,
Ну а потім вже іди, і будь, що буде.
На останок більш нічого не прошу',
Бо любові набрала від тебе вдосталь,
Час розвіє із душі розлуки сум,
Не зігрітою лишивши тільки постіль.
Відпускаю. Не судилось нам життям
Довго ніжитись в любовній ейфорії,
Обійми мене, не треба каяття,
Все одно назад вернути не зумієм.
Може десь-колись ще перетнеться шлях,
Буде так, як то написано на долях,
Поки що, стрічатись будемо у снах,
До сивин у скронях, або аж до скону.
04/02/2014
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716281
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Плине сивий Дніпро.
Два крила він з’єднав України,
Між полів і дібров
Доганяє степів далину.
Скільки ж доль перетнув,
Переслухав пісень, солов’їних!
Чарував серебром
І в історії мить зазирнув.
А ізвідти вони – України і слава, й кайдани,
Й атрибути війни,
Вже останньої, з свіжим тавром,
І синівська любов,
Вороги яку не розгадали,
І зажурений Бог,
Що схилився над сивим Дніпром.
Він не може збагнуть,
Як російський народ, православний,
Заповітне забув, котре Він диктував їм віки:
Не убий! Не украдь!
Чом же Путіну служать васали?
Зупиніть же війну!
Схаменіться, не пізно поки!
29.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716045
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Пусти мене в паводок мрій,
У зайнятість тихих фантазій
Моїх сподівань і надій,
У тінь твоїх свят і оказій
Пусти в заметіль твоїх дум,
А , може -- у ніжний серпанок...
Я вмію розвіяти сум
І в вечір , і в тихий світанок
У осені пісню заклич,
У приспів її калиновий,
Крилом самоти не кигич,
Де холод крадеться зимовий
Пусти мене в паводок мрій,
Хай в руслі своїм розтечеться...
Під пристанню наших надій,
До пристані вірного серця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715574
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Місто гасить вогні. Відмолили намаз мінарети*,
В темне небо вечірнє гукнувши останнє "...Акбар",
Білі чайки над морем, неначе хвостаті комети
Розганяють отари кудлатих розгнузданих хмар.
Ніч над містом пливе. Засинає, колишеться море
Тихим плесом гойдаючи білі човни на воді,
Тільки чується із далини, а здається, мов поруч-
Розриваючи тишу ридає сова в самоті.
Вдарить хвиля легка, розлетиться шумою довкола
Розстеливши блискучі шовки на загату* із глиб,
У верхів'ї хару'би* зустрілись два лèготи* кволі,
Й розлітались, метляючи ставні понурих осель.
Місто спить, і така благодать наокру'г несказанна:
Чути шелест трави, богомолів пісні голосні,
До світання лише, бо почувши "Кор-ану" читання,
Знов прокинеться місто вдягнувши намиста- вогні.
Мінарет*- верхня частина мечеті, із якої лунає заклик до молитви.
Загата*-гатка, гребля, тощо.
Харуба*- плодове дерево родини акацієвих.
Легіт*-несильний вітер.
31/01/017
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715558
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 01.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2017
Лопла струна у скрипці віртуоза,
Зробила - «дзинь» лише одна струна,
Він зняв її, мов витягнув занозу,
І полилася музика нова…
Він - віртуоз, він завжди грає серцем,
У нього сила грати на струні,
Чи то романс, чи то шалене скерцо,
Мелодія звучить неначе в сні…
Він навіть на струні одній заграє,
Таке в житті було у нього раз,
Кожна струна тепер його співає,
Немов душа – це віртуоза час…
Всього чотири і душа у кожній,
Лише один на чотирьох смичок.
І грає «Аве…» цей скрипаль побожний,
Небесним зорям, наче світлячок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715607
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Я не стану тебе чекати,
Зрозумій. Відпусти. Прости.
Відстань також будує грати, –
Не мости.
У твоєму тісному світі
Поки місця нема для двох.
Мої мрії – тобою спиті, –
Зверху мох.
Мої мрії втрачають мову,
Та колись я сягну мети.
Ще із нас хтось полюбить знову! –
Певне ти…
20.01.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307878
дата надходження 20.01.2012
дата закладки 30.01.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Зимовий ранок, візерунок на вікні.
Вдивляюсь у малюнки ті розмиті,
І знову в пам'яті з'являються мені
Дитинства незабутні світлі миті.
У кожному сплетінні серебра
Я впізнаю щось дуже особливе
І забуваю все, чого нема,
Й до болю пам'ятаю все щасливе.
Ось постають фігури крижані
Тих, кого поряд вже давно немає.
Здається, що усе це уві сні
І в серці тепла музика лунає.
Дзвенить тихенько срібна павутинка,
Що з'єднує минуле й майбуття.
А на вікні виблискують сніжинки
І раз у раз бентежать почуття.
Сьогодні рівно чотири роки, як я у Клубі Поезії.
Саме цей ( написаний дуже давно, один із перших моїх творінь ) вірш був дебютантом на цьому сайті. З часом я його видалила, а от зараз вирішила все-таки виставити на суд. Ностальгія так би мовити....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715172
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Павло Чубинський Гімн України
"Ще не вмерла Україна"
Вознесімо хвалу незабутим синам,
Що святе відстояли в двобої…
Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам! Слава Вам!
Слава Вам – українські герої!!!
Плачуть Крути давно і ридає земля,
Вся червона від крові героїв.
Набігала тічня з Московії, з кремля,
Скільки лиха нам ворог накоїв…
І тепер йдуть бої, тепер Крути –Донбас,
У нас кіборги нині герої.
Знову суне москаль, хоч тепер інший час,
Ми в тім самім зійшлися двобої.
Не забудемо Крут, буде жити Донбас,
Кров у маках цвістиме по полю.
Закарбуємо пам'ять у наших серцях
Тих синів, що померли за волю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715220
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
Яка зваблива ніч у зоряному трансі!
Раніше місяць зорі обіймав у вальсі.
Змінилося життя й смаки музичні - інші,
але ще й досі популярні класичні вірші…
Нема різниці - чи пейзажні, чи любовні,
краса у слові - в глибині, а чи назовні.
Магічна сила є, або її немає,
по-різному сюжети читачі сприймають…
Не так важливо, чи напишуть відгук люди,
більш значимо, чи відгукнеться серце в грудях,
чи власні спогади навіяли поети,
і чи радіють віршам щиро та відверто?
Якщо читають мовчки і нема овацій,
не викликає новий вірш значних сенсацій -
можливо інше покоління зрозуміє,
і проростуть ті зерна, що поет засіяв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714906
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Надворі розгулялась завірюха.
Посипав сніг, неначе з рукава.
А тиша притаїлася і слуха...
Такі навколо творяться дива.
Бо як зимі тут бути без роботи?
Зіткала білосніжне полотно,
Деревам повзувала всім чоботи,
Розвісила мереживо давно.
.
Мене не залишила без уваги:
Троянди білосніжні на вікні.
І цим ще додала мені наснаги...
Не варто сумувать на самоті.
Чиї сліди ти засипаєш, вітре?
Ти добре знаєш... Це не просто так.
Із серця із мого його ти витри.
Тобі це буде дуже просто, всмак.
Ти почекай... я йду уже з тобою.
Ступаю в незаметені сліди.
От тільки йду повільною ходою...
А ти за мною, вітре, тихо йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714744
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Давно омріяний, та ще не бачений,
В душі змальований і вже освячений.
Снився не раз мені орлом між хмарами,
Що брав в полон мене своїми чарами.
Ти в небі синьому з вітрами борешся,
Та прийде час коли, від волі втомишся.
Запам’ятай собі, я стану волею,
Коли назвеш мене, своєю долею.
Я вже давно твоя, хоч нецілована,
Любов і воленька в душі захована.
Приходь до мене в сни моєю мрією,
Я окропила вже життя надією.
Ти наче рідний став, з тобою завжди я,
Я чую подих твій, бо ти любов моя.
Давно омріяна, та ще не бачена,
В душі змальована, та вже освячена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714846
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Шумів під хатою горіх,
Тихенько стукав у вікно,
Роса стелилася до ніг,
Траві зеленій, мов сукно.
Шумів під хатою горіх…
Барвінок сплівся у кутку,
Він любувавсь старим, як міг,
Радів опалому листку,
Йому за діда був горіх.
Барвінок сплівся у кутку…
Почався дощ, пішла сльота,
З горіха впало три листки.
Окутав смуток – самота,
Всміхнулись сині пелюстки.
Почався дощ, пішла сльота…
Шумів під хатою горіх,
Тихенько стукав у вікно,
Роса стелилася до ніг,
Траві зеленій, мов сукно.
Шумів під хатою горіх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714847
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
[youtube]https://youtu.be/z1n9GZWvAcQ[/youtube]
У лабіринтах літ чогось шукаю...
Дороги знаю, не знайти назад.
За плечі обійма осінній холод,
Надворі он рудіє листопад.
Ми ще з тобою в літі не зігрілись,
Ще весни нам усі не відцвіли.
А знову на порозі стоїть осінь,
Вже й роки сиву паморозь вплели.
Течуть літа, як ріки швидкоплинні.
Куди ж несе стрімка їх течія?
Хай будуть же вони довіку разом
Твоя, мій любий, доленька й моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713793
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017
За окіяном… рєзідєнти,
Готовлять «нових» в Прєзідєнти.
Черговий виліз… Чунга – чук,
Карлтавий хлопчик Вакарлчук.
Трудився ж тато Скарабей
При власті, наче соловей.
Це ж треба… в власті засівав
Тож син із стійла й заспівав.
Ви строго папу не судіть,
Богхоопранне ж … полюбіть.
Знайшлося боже… в споришах.
Благословив вже Мошіах.
Видюще око їхнє видить…
Це ж, як воно нас ненавидить.
На ділі нас однім імуть…
Хохли в покорі… проковтнуть.
До власті рветься бля.. картата,
Паскуді мало в мами й тата.
Ні! Вам кінець іде хапуги…
Лунають з сходу перестуки.
За біль і сльози матерів,
Мочити будуть… упирів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713598
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Вже скоро час піти навіки,
Піти у вічне небуття,
Куди вже згинуло без ліку,
Звідки не буде вороття.
Підуть зі мною мої грози,
Ласкаві і похмурі дні,
Всі мої радощі і сльози,
Все, що намріялось мені.
У вічність заберу з собою,
Усе не здійснене, на жаль,
Тримтячою візьму рукою,
Я спогадів безмежну даль,
І перед вічності порогом,
Згадаю всіх, кого любив,
Своїх батьків, згадаю Бога,
Простіть, якщо я завинив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713659
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 21.01.2017
[i] Злука, як і подуга – предковічні
українські слова, які набувають
сьогодні особливого звучання… [/i]
[youtube]https://youtu.be/o9WXm-WeAUw[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Не слід трудити очі нам на мапах,
Щоб встановити наші рубежі….
Лиш серцем слід відчути нашу матір,
Відкинувши всілякі міражі….
Відчути серцем Єдність і Соборність
Людей й Земель від Сяну і по Дон…
Це українці – нація незборна,
В якої інший, ніж тепер, кордон…
Та не про ті тут мовиться кордони,
Не той піано співаний мінор…
Є більш важливі в світі перепони,
Що вадять нам зректись своїх комор…
Я не кажу, щоб… зовсім «хата скраю»,
Та в українця вже такенна суть:
Ми зовні ворога свого шукаєм,
А нам би зір свій в себе повернуть!
Та недарма ж змістовне слово "ЗЛУКА"
Собі узяв у вжиток мій народ!
Він подолає хо́дини по муках
Без трат лихих, та й зайвих нагород!
І буде ще у нас ота ПОДУГА,
Що так бояться наші вороги…
Підстав плече, що так потрібне другу, –
І це доточить нації снаги![/color]
[/b]
21.01.2017
[b]Постскриптум не ігноруємо:[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/M7t2TjAYoRU[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713568
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Пролітають картини життя,
І несуться сніжинками роки,
Вчора день - я маленьке дитя,
Нині вечір прискорює кроки.
Не спішіть, не крадіть ще зорю,
Нехай світить мені місяченько,
Ви ,які б не були, вас люблю,
Зупиніться, хай б'ється серденько!
А як зорі і місяць поснуть,
Оксамитом прикриється нічка,
От тоді я у небо пірну,
Там продовжу вас, роки, довічно!
А на спогад залишу вірші,
Все життя, що творила в картинах,
Тут і болі, і радість весни,
І надії, що танули в зимах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713246
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 21.01.2017
В душі змінились вірші і думки,
Чогось нового прагну…
Вино в бокалі, тютюну дими,
Та що писати?.. Чи чогось досягну?
Втомився я і певно в тому гріх,
Що втома вибиває з колії.
Була ти поруч, завжди линув сміх,
А зараз біль у кулі, що в стволі.
Можливо ще бокал, а може, два,
І я тоді зроблю останній крок,
Як риму не народить голова,
То куля увійде у мій висок.
Немає новизни у голові,
Один стандартно створений шаблон.
Червоні очі, серце у крові
І знов стою до Музи на поклон.
Мені не жити далі без пера,
Із-під якого, плодяться рядки,
Поезія немов картярська гра,
Завжди шукає легкої руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713310
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Розлетілося серце в друзки,
Залишаючи біль на згадку,
Замість хати лишилась пустка,
А, як гарно було спочатку…
Ми пішли не по тій дорозі,
І на першому перехрестку,
Ти наліво пішла на розі,
Я направо, попавши в пастку.
Не хотіли назад вертати,
Хоч душа увесь час кричала:
-Повертайтесь назад до хати!
Я мовчав, але й ти мовчала…
Обливали знайомі брудом,
Наче вина в усьому ти.
Я не вірив цим пересудам
І хотів тебе віднайти.
Ще ятряться на серці рани,
Перехрестя оте в очах.
І вінчання часами храми,
По ночах у вухах дзвенять.
Сріблом вкрилися видноколи,
Крає серце розлуки мить.
Хоч роки не вернуть ніколи,
Проте перше завжди болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713343
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Сивина накрила скороні,
Набута мудрість - помилки.
Не всі причини втім вагомі,
Не в кожен крок в небі зірки.
Та жаль тримати без потреби,
Бо в мовних знаках солі суть.
Відчуті серцем: "а", "і","щоби",
Нас по житті вперед ведуть.
І відкривають сокровенне,
Занурюють у світ пізнань.
Те що здається так буденне,
Стає святим в часи вигнань.
Любов, турбота і повага,
І вірність, чесність, доброта.
І сила волі, і наснага,
Дається все те неспроста.
20.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 21.01.2017
Лежить троянда на долоні,
Вона така, немов сніги.
Коли в такої у полоні,
Тобі не страшні холоди.
Жовтіє інша на долоні,
Троянда, наче золота.
Та коли срібло вкриє скроні,
Згадає прожиті літа.
А ось червона на долоні,
Вогнем палатиме в душі,
Ти красень теж на її фоні,
З такою пишуться вірші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712865
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
В частном секторе шумного города
Было тихо, уютно... Я знаю
Мы туда убегали от холода,
От высоток и звука трамвая...
Там и воздуха больше, и зелени
И хоть снег... он ещё не растаял...
Даже дворики с тёмными елями
Нам казались кусочками рая...
И старушки на низеньких лавочках
Мы так думали: не понимая,
Безразлично смотрели на мальчика
И на девочку... с прошлого мая...
В частном секторе города шумного,
Словно с юностью в прятки играя,
Мы с тобою совсем и не думали -
Это счастье звенит, улетая...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712912
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Я постійно відчуваю Як заснути намагаюсь,
Гіркоту полинну, Теж до сина лину.
Душу й серце розривають,- Жду, надіюсь, прислухаюсь,
Туга й біль за сином... Хоч знаю, не прийде!..
А коли все ж засинаю,
Теж про нього мрію,
І якщо його стрічаю,
То у снах радію.
У тих снах моя розрада,- Всі ті сни я пам"ятаю,
Вічна і незмінна... Вони всі зі мною.
Біль зникає і досада, З нетерпінням їх чекаю
Й гіркота полинна. Із ніччю німою!..
А ранками просинаюсь,-
З думкою важкою,
Ніби з сином знов прощаюсь
І стаю сумною.
Днями мені трохи легше, У роботу поринаю,
Хоч якась робота: В ній моє спасіння,
Коли більше, коли менше,- І зусилля прикладаю,
Додає турботи. І своє уміння.
А як вечір наступає,
Втрачаю терпіння.
Тоді мене виручає
До Бога моління.
Все частіш мені здається,- Все сплива, десь пропадає,
Життя - це терпіння, Болем розчиняється.
Гіркотою воно ллється, Лише Бог про це все знає,
Як торішнє зілля. Всім розпоряджається.
Мене ж, знаю, не покине
Гіркота полинна.
Прийде час і я полину
В інший світ до сина...
Доки живу, пам"ятаю Там постою, посумую,
Я усе про сина. Розповім щось сину,
За село йду, поспішаю Сльози відчаю сховаю
До його могили. Й гіркоту полинну!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712501
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Несеш , поет, себе на вістрячку пера...
Черпаєш радість, вплетену у біль...
Такий глибокий світ... що дна йому нема
До самозабуття... в нім цвіт...і цвіль...
Або тоді, коли вростають крила
В наддивовижну міць і широчінь...
І ти летиш легенько, як пір"їна,
Пірнаєш, як в струмок -- у височінь.
Комусь причастя, конче, необхідне :
У храм прийти... сповІстися отцю,--
У місце древнє, тихе і дохідне...
( Та, позаяк, облишмо тему цю).
Твоє прощення,-- вістрям -- на папір,-
То скрип, то сміх, то плач нічний дитини--
Твого нутра-- навстіж відкритий двір--
Твого , поете,- грішної людини.
Несеш , поете, се на вістрячку пера,
А твій читач -- суддя тобі й причастя...
Хтось вигукне : Та хто вона така ? !"
А хтось побачить в цьому зЕрна щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712618
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Загинути в неповних тридцять літ,
У муках під бетонною плитою
Коли, здається, вмер весь світ з тобою,
Бо що без тебе вже отой весь світ?..
Він не народить стільки поколінь,
Бо вже не буде їх кому зачати
І пусткою стоятиме десь хата,
Кидаючи густу на стежку тінь.
За що отак твій обірвався шлях?..
Кому ти щось на цій Землі був винен?..
Плач материнський понад Краєм лине,
Не у труну, забили в серце цвях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712524
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Мені зараз хочеться просто лягти і заснути...
Без снів і без мрій, без нічого, забутись — і все...
І стати листком на воді, або річкою бути,
І просто пливти... Течія все ж кудись принесе...
Мені зараз хочеться із журавлями у вирій,
У сонячний край, де в зелене одягнутий сад,
Ромашкове поле, і в небі, до дзвінкості синім,
Лелеки навчають літати своїх лелечат!
Мені б стати річкою, мовчки дивитися в небо,
Воно б віддзеркаленням тихо пливло по мені
І знало б усі мої мрії таємні й потреби,
І лоскітно хмарами гралося у глибині...
Ромашкове поле все біло-яскраво-зелене,
І Ти на світанку по ньому до мене ідеш.
Як в дзеркало, в воду— у очі —заглянеш, у мене,
Захочеш умитись - і з мене води зачерпнеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712426
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
А ніч ворожила на картах Таро,
Сховавшись у закутку зболених снів,
І нам випадало усе на добро,
На щастя, на долю, аж світ онімів...
І сонце сміялось, і ружі цвіли,
Притих вітерець, щоби нас не злякать...
І травень /укотре/ мерщій забілив
Кущі верболозу побіля ставка...
А протверезілі дорослі роки
Таро повернули в колоду нову -
Кричать, що здали не з тієї руки...
Та я в це не вірю... і далі живу...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712313
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Засипало снігом. Взялися морози.
Порушує тишу тріщання в саду.
Сніги заховали сліди на дорозі,
Та Сонце спинило сніжинок орду.
І стало казково у білому світі,
Лиш стовбури чорні виднілись вдалі.
Куріпки сліди прокладали у житі,
Морозили душу тріскучі жалі.
Нове простирадло світилося в іскрах,
Проміння зимове творило дива.
А зиму церкви прославляли у хорах,
Вертепи й колядки дарила зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712424
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 16.01.2017
Пастель наносить біле покривало.
Хурделить за вікном, зима мете…
Цілунки спраглі , їх все мало й мало,
А я їх хочу більше – ще і ще…
Нам тепло двом, хоч на дворі морози,
Серця кохають, втоми в них нема,
Летять сніжинки – ці зимові сльози,
Невипадково, на дворі ж зима…
Я відчуває смак і запах тіла,
Що свіжістю окутує мене.
Летить до тебе знов сніжинка біла,
А тіло дихає, мов вогненне.
Видніється завіяна дорога,
Лишаються сліди твої в мені,
Лише подушка тепла і розлога,
Наводить серцю думи неземні.
Пастель наносить біле покривало.
Хурделить за вікном, зима мете…
Цілунки спраглі , їх все мало й мало,
А я їх хочу більше – ще і ще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711206
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Для мене ти життя дарунок,
Моя і радість, і печаль.
Ти мій єдиний порятунок,
Надійний в гавані причал.
Були дощі і громовиці,
Ходила ходуном земля,
Та до гнізда верталась птиця,
Немов до матінки маля.
І я вертаюся до тебе
Через роки, через літа…
Тут поруч ти, тут інше небо,
Пройшла тут юність золота.
А ти гориш щораз ясніше,
Ти не позбулась почуттів.
Таких жінок немає більше,
Що можуть все простить в житті.
Для мене ти життя дарунок,
Моя і радість, і печаль.
Ти мій єдиний порятунок,
Надійний в гавані причал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711207
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
[i] Про сокровенне…[/i]
[youtube]https://youtu.be/YyS4hXDAlC8 [/youtube]
[i][b][color="#870b87"]Одне життя… Та хочеться прожити
його, неначе – сім, а не одне.
О, як тоді бажання помирити,
коли одне поперед іншим жне
не «трин-траву», а спілу всмак пшеницю,
що так щедротно стелить щастя шлях,
коли кругом – прості та милі лиця?..
Й твого кохання зіронька зійшла…
Буває, вдвох. А все життя – у роздріб…
І по́гляди – навкіс, не в паралель.
А можна ж – разом, слід-у-слід до гробу,
одне життя: ти – лада, а я – лель!
І процвітає поміж нас безлюб’я,
й не знаємо – для чого живемо…
А треба б так, як вміють це голуб’я:
лебедість на могилу кладемо…
Виною, певно, є недосконалість,
з якою ми у мирі повсякчас…
А треба б тут... нам потрудитись малість:
любов не терпить ледаря гримас!
Любити – значить повсякчас трудитись:
навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло,
й розквітне справжній рай![/color][/b]
09.01.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711104
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Проводжала мати сина
на війну в далекий край:
«Бог храни тебе, дитино!
З перемогою вертай!
Хай обходить тебе горе
на жорстокій тій війні,
світи тобі, ясна зоре
в чужедальній стороні!
Бережи себе, синоньку,
та ховатися не смій
і свою маленьку доньку
захистить від зла зумій!
Що іще сказати, сину?
Борони свій рідний край,
нашу неньку Україну,
кращої немає, знай!»
«Матінко! Я повернуся!»
Син переступив поріг…
Мати гірко заридала…
Впала синові до ніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561148
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 10.01.2017
Будь зі мною простою і ніжною,
І без штучних прикрас манірності.
Будь прямою- не мимобіжною,
Будь всесильною силою вірності!
Таємничою будь і дивною,
Будь незвіданою , недоступною.
І будь гордою, та без гордині-
Словом щирим до тебе достукаюсь!
Будь жертовною, але не жертвою,
Будь солодкою, але не миттю!
Щоб за тебе готовий був вмерти,
Щоб для тебе хотілось би жити!
© Володимир Присяжнюк
07.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710747
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Радіє світ! Святе Різдво Христове
Несе нам щастя. Сипле білий сніг.
Шановні друзі, пані та панове,
Із світлим святом вас вітаю всіх!
Бажаю вам лиш радості і сміху,
Ріка достатку щоб довік текла.
Онуки й діти хай ростуть на втіху,
Любові сім'ям, щирості й тепла!
Нехай здійсняться заповітні мрії!
Хай небо буде мирним і ясним!
Вітаю вас я, друзі дорогії,
Всіх із Різдвом!!! Родився Божий син!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710792
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Носи в хустинці землю, сину,
Вона зігріє вдалині.
Щоб пам’ятав про Україну,
Не забував на чужині.
Де народився, де хрестили,
Де пуповина у землі,
Де твоїх пращурів могили,
Де близькі серцю журавлі.
Коли один, відкрий хустину
І помолися до землі.
Згадай криницю біля тину,
Згадай батьківські мозолі.
І шлях отой, що від порогу
Взяла стежина в споришах...
Торкнись землі, подякуй Богу,
Що в цій землі твоя душа.
І бережи завжди хустину,
Якби далеко ти не був.
Бо той землі не вартий, сину,
Який на мить її забув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710814
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
Дивлюсь на зорі й бачу темне небо,
Чумацький шлях, що мерехтить вночі.
І чую щебет, солов’їний щебет,
Який до серця підібрав ключі.
І налітають спогади, мов зливи,
Дурманить черемшина на межі.
І дує за плечима вітер сивий,
Творить туманом літні вітражі.
Хмари у Місяць запрягають тіні,
Роса вкриває молоду траву.
І виникає у душі сумління,
Чи захлюпоче хвиля на ставу…
Чи довго буде ніч за нагороду,
Чи спогади на двох, де я і ти…
Чи знов відчуємо кохання насолоду,
Так хочеться, щоб разом назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710815
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 04.01.2017
Степан Бандера
Ти впав, як жертва поневолі…
Не вбив тебе звіриний рик.
Вітри зігнули мимоволі,
Адже ти падати не звик.
Ти наша гордість, наша слава…
Для України наш пароль.
Ти гідний правнук Святослава,
Країни нашої герой.
Нас надихає твоя доля…
Свята невичерпна любов.
Могутній дух, сталева воля,
Нас зве до бою знов і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709805
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Прислухайся. Чуєш, як пада задумливо сніг,
Земля загортається в білу замислену тишу?..
Я жити без тебе спокійно б, напевно, не зміг.
Ти чуєш, крізь сніг звіддаля: «Я тебе не залишу!»?
Ти чуєш, як вітер натужно гуде у дротах
І грається хмарами в мареві сірого неба?..
Душа крізь хурделицю, як замерзаючий птах,
І чується в помахах крил: «Я до тебе, до тебе»...
Навколо лютує холодна і сніжна зима,
У вітрі і снігові губляться стишені звуки...
Та ближче за нас, все ж, на світі напевно, нема...
Тримай мене міцно, тримаймося міцно за руки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709870
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Ой, не варто, не варто,
Йти у слід за снігами.
Поки осінь ще гріє
Нас теплом у душі.
Коли горнеш голівку
Свою сиву до мами,
Коли квітнуть щороку
На дворі спориші.
Ой, не варто, не варто,
Все міняти з часами.
Берегти треба в серці,
Що живе у душі.
І не варто ніколи
Забувати про маму,
Бо в житті нашій пам'ять –
Наш постійний рушій.
Ой, не варто, не варто,
Забувати про долю.
Пам’ятати потрібно,
Що життя – лише мить.
В серці мати молитву,
Воювати за волю,
Бути сином Вітчизни
І тоді будеш жить!
Пр: Поклоніться матусі,
Пам’ятайте до віку,
Все що в вашому серці,
Наче вогник горить.
Щоб зозулине ку-ку
Було вічне, без ліку.
Щоб хотілося завжди
І любити, і жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709937
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcS6lqQgU8IFxEBdFpOIImAVGasfBZIQgcP26fcokyWIgjwMLnXO[/img]
[color="#820303"]Хай же Півник рано будить
Тих, хто Україну любить.
Щоб завзято працювали,
Разом ворога здолали.
Хай іде він звідси геть
І не сіє більше смерть.
Щоб у злагоді і мирі
Жили всі ви, друзі милі.
Щоб у кожного вкраїнця
У господі і в хатинці
Було їсти що і пити.
Щоб могли ми вільно жити.
Щоби доля не цуралась,
Мрії ваші щоб збувались.
Щоб жили ви у любові
І були ви всі здорові.
Щоб пшениця в нас родила,
Процвітала Україна!
Закінчилась вже війна-
за це вип'ємо до дна!
Всім вітання посилаю
Від землі до небокраю!!![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709666
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 01.01.2017
[i] …в незайманій тиші по вікнах малює світанок
рожеву заграву – де сонце встає в таїні.
[b]Олена Жежжжук [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/gZT8A1s5134[/youtube]
[i][b][color="#0783a6"]День похилився
в гулаво-диявольськім танку –
Вечір, мов мавр, все живе на землі переміг…
Ніч віддала свої чари і сни до останку,
нив’я зоравши –
солодких таїн
переліг…
Хай скаженіє
в полях снігова королева,
в тебе ж у ліжку – на дотик – теплесенький Кай...
Й не треба тобі вже
ні Півня,
ні Тигра,
ні Лева…
Грайся, дударику,
ніччю і римами….
Грайсь!
Фуги, кантати,
симфонії й щебет сопілки –
музика щастя й породжене нею життя
сло́ва із барв, що назбирані працею пчілки,
вірша нового –
мов матері
любе дитя …
З ними поети щасливі
в весну повертають…
(Ранок рожевий й мене на зорі зустріча!..)
Ранку рожевий, я заздрю тепленькому Каю –
гасне у променях сонця
блаженна
свіча…[/color][/b]
28.12.2016
[/i]
_________
*Спроба довершити думку, означену автором у вірші:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
[u]Фото автора[/u]: зимовий ранок із вікна власної квартири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709011
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Крапелькою висла... і розбилася
Любов, що ніжно так дивилася,
Зависла десь між небом і землею,-
Хто буде поміж нас суддею ?
Цвітом, що опав і не розкрився,
Бутоном, що не вспів, не розпустився...
Позаду -- спалені мости,
А там, в проваллі -- я і ти.
А, може, ще раз... У веснУ - за первоцвітом,
Зумієм ще й зогрітись літом...
А там... за руки взявшись - в листопад,
І звідти вже - в зими сріблистий сад...
А може - все ж зуміємо звести,
Колись зруйновані мости ?
Блукає манівцями самота...
І ти - один... і я - одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708842
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Гурт ялинок, галявина в лісі,
Сніговій позакутував їх.
Новоріччя запалює свічі
На небесних свічадах нічних.
Там від кожної зірки прикраса
Діамантово грає в гіллі
Бо казкових веселощів свято
Знов крокує по нашій землі.
Де не стане вальсуючим кроком,
А чи в людську оселю зайде,
Вечір добрий! Всіх вас -З Новим роком!
Хай вам щастя і радість буде!
Хай здоров’ячко з вами довічно
Не зазнає завчасних розлук,
Нехай щастя кружляє як пісня
Та пташиною сяде до рук,
Хай кохання палке та взаємне
Кожну долю зігріє теплом,
Хай схиляється нива доземно
Та врожаїться щедрим зерном,
Над прарідним вкраїнським обширом
Хай від Бога зійдуть благодаті
І такого бажаного Миру
Хай пошле нам до кожної хати!
При святковім родиннім застіллі
Не забудьмо згадати солдатів.
Вони там, під виття заметілі,
Мусять землю від зайд захищати.
Вони там, віддають найдорожче,
Ради кожного з нас без вагання…
Тож давайте! – я дуже вас прошу!
Перед Богом навколішки станьмо
І за них помолімося, браття!
Аби всі повернулись живими,
Щоби також могли святкувати
Із дітьми та батьками своїми!
Чи причулось? Та ж ні! За порогом
Скрипом снігу порипують кроки
Дід Морозко в кожушку червонім
Нас вітає усіх – з Новим роком!
26.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708739
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Наші діти у пошуках щастя
За тридев’ять земель подали́сь,
І в хатинці старій і маленькій
Ми з тобою удвох зостали́сь.
Взимку віхола віє нестерпно
І заліплює снігом вікно.
Я у пічку дрова підкладаю,
Ну, а ти вже дрімаєш давно.
Цілий вечір читала ти Гріна,
І, як в юності, сняться тобі
Пурпурові вітрила і море,
І пінясто-зелений прибій.
Ти біжиш босоніж до причалу,
Там чекає тебе капітан.
І пливеш ти вві сні в бригантині
До найкращих своїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708783
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQ3Iiv-gFwAGHuMn0KHw5azqpiNMnZHf_x_eqaObqTh0hcpRNMi[/img]
[color="#066e19"]Скажи, за що так можна любити,
Чи мо просто за те, що ти є ?
В твоїм серці, як всесвіт великім
Б"ється серце маленьке моє
Інший вимір мене не злякає.
І час той, що невпинно летить.
Навчитись, як по іншому жити?
Прожите - я умію цінить.
На життя, що розділене навпіл,
Озирнусь, через призму років.
Там де ти — там квітучий оазис,
Без тебе - світ увесь спопелів...
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708811
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Поема створена в співавторстві з поетесою Надією Капінос
Мов темна безодня замерзлі діброви...
І Місяць у небі фатально завис...
І промінь загляне навряд світанковий
У нору... Старий помираючий Лис,
Думками спливаючи, Місяцю скаже
Про час той далекий, коли лисеням
Тулився до мами... Змужнілий, уважно
Чекав, готувався до дивного дня
Коли, сонцесяйно-вогненна цариця,
Мов осені барви, до нього прийшла
Шукаючи щастя, тендітна Лисиця...
Та кляті мисливці... Густіє імла,
І сльози, останнього подиху сльози,
По тій, до якої тобі не дійти,
Хоча би собаки всі збились в облозі...
Хоча всі капкани б тобі обійти...
Його лисенята до іншого лісу
Шукати удачі давно подались...
Кому розказати?.. Кому пожалітись?..
Лиш Місяць у небі уважно завис...
Він Місяцю скаже, як хоче туманом
По місячній стежці до неба зійти...
Та тіло ще важить... Ще рано... Ще рано...
А Місяць так дивно... Так тепло світив...
...............................................
...ховає ніч і обриси, і риси,
І срібло ллє на дно гірських криниць.
І чутно... Чутно... Б"ється серце Лиса
Під вічним сяйвом зоряних лисиць,
Які одвіку мчать кудись по колу
Стежками неба... Та сріблястих спин
Не бачить Лис - поСИвілий і кволий...
...Я - Місяць. І самотній, як і він.
Я- Місяць. І гойдатиму до ранку
Чи сон...чи спогад? - те серцебиття...
Рудий малюк... Гайда впіймати мамку
За довгий хвіст!.. Нора, весна, життя,
Нора, весна, життя, кохання, постріл,
Нора, весна, життя, весна, життя...
А потім... потім... потім... потім... потім...
Самотній Лис. Як я... Без вороття...
...Все відбулось: і мрії, і кохання.
Він -сивий... Срібний - я... Немов брати...
І ця зима йому - мабуть остання:
Вже йдуть по сліду Вічності Хорти
На білосніжнім Божім полюванні-
Від нього смертним годі утекти.
А за межею - та, мов зірка рання,
Руда і сонцесяйна... як і ти,
Мій дивний Лисе... Справді, зачекалась
Тебе десь там - де ні рушниць, ні сліз.
Та поки поряд пострілу не сталось-
Я - срібний Місяць. Ти - мій Сивий Лис.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122510902
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708671
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Скорбим… за Сирию, за Наших,
Згоревших… заживо в огне. .
Но нет сочуствия у нас для Раши,
Которая всегда
была в говне.
Орды кровавой вы
отбросы,
К беде чужой в
вас нет любви.
Как наркоманы вы уже
без дозы
Не можете вы суки
без крови.
Веками вы шакалы убивали
На троне в вас всегда
злодей.
Как предки ваши пращуры
хозары,
Не далеко ушли вы
от зверей.
Вы палачи Руси Моей
Великой,
Болото Моксель на
моей земле.
Вы кровососы
нежити двуликой,
Шо где то там и
доселе во мгле.
Скорбиш Расэя за своих бандитов,
Страна проклятых
каганов царей.
Страна убийц иуд
и паразитов…
В невинных слез не
видишь матерей.
Их сынов’я погибли
… у могилах,
Погибли пидер на твоей войне.
Пигмей запомни … память не забыла,
Лежит уже твоя
империя… на дне.
Р.S
За грех хозар… орды
великой…
Стрельцов…
чекистов… есєсєр.
Ответить нада… суке дикой…
Для Раши … кончился
удел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708708
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Як соколики зібрались сєпарюги й Риги,
Самольотікі офшорні, і усе… в Бариги.
З ешелонів з Даунбаси,везуть в Крим ковбаси,
Ліс у Польщу…мають в рази, підлі людопаси.
До Китаю пливуть ріки, бурштинові ріки…
В сто дорожче паразити продають нам ліки.
Ось такі метаморфози, жалять людство оси,
Озвіріли с.учі бонзи… в них все більші дози.
Сліз і крові на міноррі… як води у морі….
Бабло луплять мародери на людському горі.
По болту все клятій владі, що їм на заваді.
І в Кабміні і у Раді… й діткам в шоколяді.
Щоб їх нечисть загубила, пора брати вила.
Загулялася кобила… пора їй... вудила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708709
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Перепілка у полі
Між хлібів і отав.
Усміхається долі,
Яку ранок зіткав.
У шнурочку малята,
В росянистій траві,
Літо їм справжнє свято,
Бо ще дітки малі.
Підростають під осінь,
Уже ростом з батьків,
І збирають в покосах,
Урожай з колосків.
А зимою у полі,
Зустрічаєм сліди,
Перепілки на волі,
Роблять диво ходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708710
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Шовковим сяйвом стелиться під ноги
Чумацькй шлях. Я знов до тебе йду.
Крізь океани й зоряні дороги,
Де ми одні в засніженім саду.
Де червоніють кетяги калини
І місяць німбом вилитий вгорі.
Де похололи юності стежини,
Де жовтоокі плачуть ліхтарі.
Вже засніжило скроні. Відболіло...
Вуста гарячі стали вже німі.
Не розлюбили...Небо сполотніло,
Не дочекавшись нашої зорі.
І знову сяйво стелиться під ноги,
У юність знов до тебе я іду.
Щоб віднайти загублені дороги,
Якими йшли в засніженім саду...
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Я впізнала тебе, то був ти, то був ти, хоч і морок,
Бо не вірю, не вірю скрипучим старим ліхтарям...
За тобою услід - і нехай там що хочуть говорять,
Я цю мить і цей світ, і тебе.., і тебе не віддам...
Відчуваю тепло, але кроки твої, наче постріл,
Розчиняють в імлі, у холодній байдужій імлі
І ховають, ховають від мене у ніч твою постать,
Навіть Місяць ніколи цього не пробачить Землі...
Я так довго ішла, проклинаючи темінь і вітер,
Шепотіла беззвучно, в нікуди, гарячі склади...
І вже ладна була за тобою - на край.., на край світу,
Аби тільки побачить дороги, якими ходив...
Я вдихаю холодне повітря і стримую грози,
І шматую минуле без болю.., без болю й жалю...
Так банально римую одвічні слова-віртуози
І не соромно зовсім, бо так я живу... і люблю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706918
дата надходження 16.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Дорогі колеги! Обіцяв нашому ідейному і творчому керівнику-натхненнику-видавцю Олександру Андрійовичу Печорі написати музику на цей вірш у такому варіанті, тому що ми хотіли його правити по розміру, стилю і т.д. для друку в збірнику. Я попросив залишити так для написання пісні. Нелегко йшло, Хотів встигнути до зустрічі у Луцьку. До кінця не встиг доробити, Тому виставляю макет. Прошу оцінити, підказати, критикувати в разі потреби. Буду вдячний.
Коли я чую слово «Україна» ,
в моєму серці гордість розквіта!
Воно для мене значить – Батьківщина,
ліси і ріки, пісня солов’їна,
моря і гори, і пшениця золота! -2 рази.
Коли я промовляю «Україна»,
в моєму серці радість і любов!
Тут рідний дім мій і моя родина,
кохання, діти, внуки, цвіт калини…
І лине щастя з мого серця знов і знов! -2 рази.
В піснях лунає слово "Україна",
та серце болем залива воно...
Її шматують... Та вона - єдина,
велика, вільна, горда, неділима!
Так буде завжди! Вірю! Що б там не було!!! 2 рази.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678098
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 26.12.2016
Певно так у житті мрії в серці завжди…
І обличчя кохане стоїть перед нами.
Ми малюємо щастя - воно, як меди,
Хоч буває частенько темніє з часами…
Щастя тільки тоді, коли є щось взамін,
Воно ціле на двох - ти чиясь половина,
Коли ділять обоє і мед, і полин,
Щастя спільне тоді, коли думка єдина.
Добивайтеся щастя, шукайте його,
Кулаки кусайте, коли щастя не ваше…
Бережи душу чисту кохання свого,
Коли щастя твоє - неодмінно побачиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708643
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Місяць знову пригнав роки юності в душу вітрами,
Повернулося літо,таке, як було, молоде.
Пригадалося небо, де хмарка, як доленька тане…
І кохання в садку, яке здавна настирливо жде.
Приспів:
Синя даль,
Синя даль,
Синя даль,
Я тут стрів своє перше кохання…
А вечірні зірки тут розсипали нашу любов.
І ховалась щораз чомусь зранечку зіронька рання,
Ми її проводжали далеко удвох знову і знов.
Ми ще юні були, наші долі зливались в єдине.
Твої губи, як вишні, дали мені ніжний нектар.
Було все до снаги і згадалася доля щаслива
І палало в душі, а вогонь піднімався до хмар .
Приспів.
Синя даль,
Синя даль,
Синя даль,
Я тут стрів своє перше кохання…
А вечірні зірки тут розсипали нашу любов.
І ховалась щораз чомусь зранечку зіронька рання,
Ми її проводжали далеко удвох знову і знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708645
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 26.12.2016
Закрийте юде писок драний,
Так… вам світило… до пори.
Нарот особий, богхопраний
Вже Півень йде до вас згори...
За те що душу продавали,
Служили завше Сатані.
А нас постійно обкрадали…
Вам не хватало, як свині.
Червоний Півничок, багряний…
Сніг білий кров’ю обагрить.
Поверне вкрадене вогняний,
Для вас… зі сходу сокорить.
Бабла закінчилась епоха,
Крові ж багацько ви спили.
Чекає сповідь вас… в Сварога,
Занадто довго ви були.
Отож готуйтесь «любі друзі»,
Червонці… альцмани… сини,
Карлтаві спікєри… у «Лузі».
Збирайтесь... нафік, п.цани.
Пр. Юде -загарбник в переводі з санскриту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708149
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 24.12.2016
О, Господи, не повертай назад,
Спаси і захисти мене від нього.
Врятуй мене, щоб нині зорепад,
Забрав моє кохання з серця мого.
Якщо Ти в змозі - проклади мости,
Чим ширший міст, тим легше буде долі
І спогади візьми, і в мить зітри,
Позбав мене від туги і від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708182
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Якщо немає Музи, то й Пегас,
Не прочитає жодного рядочка,
Рука не пише і вогонь погас,
Сховалась в скриню вишита сорочка.
Поет стомився – певно, друзі, так…
Ворог п’є кров його і він безсилий,
Чекає небо, жде товариш-птах,
Народиться рядок і він щасливий.
Та йде війна, кровава йде війна,
Бракує слів - ридає Україна.
Муза поділась - не її вина,
Бо схід увесь розвалений – в руїнах.
Упир жирує – в чорному вдова,
Сини стоять на варті України.
Немає Музи, лише є слова,
І є клини – надії журавлині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708183
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4cPAHUHTutc[/youtube]
Душе моя, куди мене ведеш?
Ідеш ти по протоптаній дорозі.
Надієшся, що щастя там знайдеш.
Подумай, поки ти ще на порозі...
Ти не шукай знайомих там слідів.
Вони чужі, свою знайди дорогу..
Не заблукай серед чужих снігів.
Почуй мене, мою пересторогу.
Засліпить сніг, зіб"є тебе з шляху.
А ти іди, тримай мене за руку.
Не піддавайсь цинічному страху.
Гляди, мене не заведи в багнюку.
Минай брехню, красиві міражі,
А доброту візьми ти за основу.
Якщо його зустрінеш, то скажи,
Що зустріч та була лиш випадкова.
Ти прямо йди, дивись не озирайся.
Поганий знак: повернешся назад.
Прошу тебе, душе моя, старайся.
Спіши до мрії через снігопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708190
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Ще трохи... ще трішки... і зійде зоря,
Де Діва Пречиста народить дитя --
На радість - спасіння цілому світу-
Високих небес і землі заповіту.
Христос ся рождає в ім"я любові,
В ній місця немає ні злобі, ні крові,
В ній Авелю -Каїну місця нема,
А брата любов цілий світ обійма.
Прости нам, Ісусе,- ти ще у дорозі
До кожного серця, що спрагле у Бозі,
Бо кожна душа себе в небі шукає...
Молімося, люди, Христос ся рождає !
В любові, молитвах рожденному Богу
Благаймо, вкраїнці, за світла дорогу.
Хай спокій і мир нашу землю осяє,
Благаймо у неба ,- Христос ся рождає !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708241
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Памяті В. Чорновола
Дитячий романтик століття,
Останній справдешній герой.
У темряві хмар лихоліття…
Не встиг свою сповнити роль.
Назавжди пішов у минуле,
Там дивиться з болем на нас.
Щоб ми, як раби не поснули,
Нам світить з небесних Терас.
Щоб мирне вернулося небо,
Ожила стражденна земля
На хатах гніздився Лелека…
Й погасло кадило в Кремля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708263
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Перед матір"ю сина --
Чистих сліз - сиротою,
Перед мріями їх,
Що ввірвались струною...
Перед світом дружин,
Що назвався "вдовою",
Перед кожним дитям,
Котре татка сльозою
провело в "нікуди",-
В світ обірваних далей...
Заховати б той біль
В морі срібних кефалей ...
Вже не сяде отець
До святої вечері...
Тихим стогоном долі,
Лиш прочинені двері...
У Різдво Твоє, Боже,
Помолюся журбою
За родину твою --
України Герою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708284
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Це мій перший вірш, що перекладений іноземною. А який переклад?..
Halyna Pecher with Lina Dmytrychyn and 45 others.
Yesterday at 7:33am •
ЩИРО ВІТАЮ ВСІХ МОЇХ ДРУЗІВ З МІЖНАРОДНИМ ДНЕМ ЕМІГРАНТА!...
ЗДОРОВ'Я ВСІМ НАМ І РАДОСТІ ВІД НАШОЇ ПРАЦІ!..
ЖИТТЯ ЕМІГРАНТІВ
Хмари покрили небо не наше,
Сльози стікають, наче дощі,
Блискавка в небі полум’ям плаче,
Місто чуже одягає плащі.
Хто нас розрадить в краї чужому,
Витре сльозину холодну з лиця,
Тягне магнітом доля додому,
Бо цим дощам не буває кінця.
Парки з мостами, сиві тумани
І тротуари змиті дощем,
Місто шумливе, клумби тюльпанів,
А на душі тільки болі і щем.
Що буде з нами? – Питаємо часто…
Хто подасть руку, коли в нас біда,
Скільки дощі будуть лити ще часу,
Коли вернемося ми до гнізда?
Тут не почують наші молитви,
Бо тут не наші в місті Боги,
Мама далеко, сльози не витре,
Як же далеко свої береги…
Ми подорожні в місті чужому,
Доля не завжди буває легка,
Мамо, рідненька, хочу додому,
Вісточку шлю тобі із далека…
Віталій Назарук.
Sincere congratulations to all my friends #emihranta!...
Health to all of us and the joy of our labor!..
Mounted the sky clouds not ours,
Mingling tears like rain,
Lightning in the sky flames, crying
City shit clarinet raincoat.
Who us rozradytʹ in edges, could just
Erase with slʹozynu city,
Stolen Magnet Destiny Home,
Because this isn't doshcham end.
Parks with bridges, grey tumany
And pavements is washed by rain,
City Shumlyve, klumby tulips,
And on my chest just boli and shchem.
What is with us? Is asking often...
Who's a helping hand, when we in trouble
How much rain are those still time
When vernemosya we to nests?
Here not hear our prayers,
Because you not here in our city, of the gods
Mom away, tears do not erase,
How far your beach...
We are travelers in town, could just
Destiny is not always easy, sometimes
Mom, ridnenʹka, want to go home,
Vistochku Shlyu you from far...
Author: Vitaliy Nazaruk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707833
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Забувся дотик до твоїх грудей,
Життя навпіл – дві зразу половини.
Серце в крові, хоч я не Прометей,
І клятий біль пече із середини.
Солоний дощ, що перемив роки,
Ще довго серце лоскотати буде.
Чуже їм’я кричатимуть круки,
Твоє ж їм’я ніколи не забуду.
А вже на скроні сипле перший сніг,
Болить чомусь і плаче середина.
Я все, що мав в душі своїй зберіг,
Бо ти мені подарувала сина.
Та обірвалась враз життя струна,
Немає ні надії, а ні віри.
І тільки пам’ятатиме трава,
Що наші зорі в небі догоріли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707834
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Запали, українцю, восковую свічку -
Чи зранку,чи вдень, чи у пізнюю нічку,
Помолись за їх душі -- ангельські, світлі,-
Цвіт України, заледве розквітлий...
Запали, українцю, й молися до Бога,-
Він вмер, бо у тебе десь хибна дорога.
Ти не пішов, а комусь треба йти...
На цей раз був він... Дякуй Богу -- не ти...
Дякуй Богу, молись, щоб мізки просвітліли :
За що кара Божа, чому відлетіли ?
Кращі із кращих... Бог хоче таких...
Ти ж спав у цю пору в перинах м"яких...
Так щиро, чекаючи свята і дива...
А там... була пекла вогняного злива...
А там , сам люцифер на землю зійшов...
Там плакала кров"ю гаряча любов.
Запали, українцю, воскову свічу
За тих , хто потрапив в вогненну січу,
За воїнів світла -- героїв землі...
Впокійте їх душі, всі, з Богом, святі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707823
дата надходження 21.12.2016
дата закладки 22.12.2016
[u]Кожного 11грудня після 2013року у Києві дзвони Михайлівського собору нагадують Україні, як тодішня влада хотіла зачистити Євромайдан, кинувши тисячі силовиків. Але народ вистояв. Собор став тоді прихистком для сотень поранених.
До цього собор мовчав майже 8століть (з часу нападу монголів у 1240році).
[/u]
Собор Михайлівський вже третій рік підряд
Своїми дзвонами у день, грудневий, тужить,
І хоча шини на Майдані не горять,
Російські танки наш Донбас «утюжать».
Укотре він нагадує всім нам,
Щоби народна пам’ять не старіла,
Не вірили ніколи щоб панам,
Уміло щоб чужі стрічали стріли.
Коли я чую той тривожний дзвін,
Знов риюсь в історичному лахмітті,
Й спливає, як народ покликав він
Орду зустріти у крові по лікті.
І пророста надія, хай хитка:
Монголи щезли – щезне і Росія,
Бо доля завойовника така.
А землю, мирну, житом ще засієм!
12.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707089
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Чи є народ, щоби такі страждання
Зміг пронести крізь темряву століть:
Пожежі, війни, голод і повстання?
Він… вижив! Не судилось околіть!
Чи є пісні такі ще на планеті,
Щоб з болю народилися й журби?
Це з ними йшов народ наш на багнети,
Таких пісень не відають раби.
А чи земля, багатша, є у світі
Із долею, тяжкою, орача,
З мереживом зими, весни і літа
Й духмяним запахом хлібини-калача?
Це ми її своїми мозолями
Леліяли завжди, немов живу,
То кров’ю поливали, то сльозами,
Втрачали й здобували булаву.
Ми карту, чорну, вивчили Росії:
Печора в ній, Норильськ* і Воркута.*
Дух волі й там народ наш рясно сіяв,
Але земля під ним була не та.
Зна наші муки і тайга, сибірська,
Пив нашу кров «Горлаг*», Екібастуз,*
Енкавеесу непростимі звірства –
Скрутити ж нас не вистачило уз.
Вкидали нас у війни, у криваві,
Стогнали де В’єтнам і Гондурас,
І правду про Афган не відкривали
Так само, як сьогодні про Донбас.
Здавалося, що випив чашу горя
І відновився-відродивсь народ,
Росія ж, мов чума, у Чорнім морі,
Й катує тих в Криму, хто патріот.
Це наш народ пройшов крізь ці страждання
На протязі кількох важких століть:
Пожежі, війни, зради, постмайданні…
Він… вижив! Незборимий він! Не зліть!..
15.12.2016.
* Міста і табори в Росії, де відбувалися повстання політв’язнів, засуджених за ст..58 на 10-15років, основна кількість яких були українці. Саме вони були організаторами тих повстань, борцями проти стукачів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707090
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Тужливо грав мелодію скрипаль,
Ридала скрипка різним стоголоссям,
І лізла в серце звідкілясь печаль,
Мов неслухняне до очей волосся.
Сльозу пускали скрипка і скрипаль,
Смичок шукав між струнами зупинку.
Закрила очі скрипалю вуаль,
Сльоза упала на чиюсь сторінку.
Враз зупинились сльози на лиці,
Смичок знайшов свої знайомі струни,
Веселкою він вигравав в руці…
Полинув звук, немов по житу вруна.
Стояло перед ним струнке дівча
І слухала мелодію чарівну,
Скрипаль все бачив, бачив і мовчав,
Він лиш дивився на свою царівну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707025
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Кудись летів бешкетник вітер.
Чомусь шалено поспішав.
Змітав усе на переметах.
Куди, мабуть, і сам не знав.
Зухвало рвав з дерев сорочки
Давно руді вже від дощів
Вони, налякані дивились,
Сховатись — та нема плащів.
Жбурляв додолу мокре листя.
Сердито, якось без жалю.
Чому його життя коротке?,
Себе на думці я ловлю.
В природи є свої закони.
Не сила нам їх переглянуть.
Живуть дерева сотні літ.
А квіти квітнуть-згодом в"януть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707099
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
Я люблю дарувати первоцвіт і медунки,
Милуватися ними, як цвітуть навесні.
Запах лісу весною, твої очі чаклунки,
Розтривожили нині знову серце мені…
Приспів:
Первоцвіт і медунки,
Ми зривали у лісі.
Повертались із співом у цей час солов’ї.
І були поцілунки
У дзвінкім стоголоссі,
Потомилися губи вже твої і мої.
Запах лісу весною і п’янкого волосся,
Наче казка у серці навесні ожива.
Ніби нове кохання у душі пронеслося,
Наче вперше сьогодні я кажу ці слова.
Приспів:
Первоцвіт і медунки,
Ці, кохана для тебе…
Ми зустрінемо разом не одну ще весну.
Твої очі чаклунки,
Ліс весняний і небо
Пробудили кохання, що дрімало, від сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705862
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Уже нема - давно нема,
Десь ділись радості й печалі…
Лишилась тільки пустота,
На якір стала на причалі.
І знову сам, один, як перст,
Нема в житті чому радіти.
Хотів здолати Еверест,
А нині вже не хочу жити.
Можливо тільки в самоті,
Я стріну щастя своє знову,
Не можна жити сироті
І не молитися святому.
О, Боже, радості додай,
Печалі забери від мене…
Щоб при житті волинський край,
Дав моїй долі сокровенне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705865
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Місяця серпик гойдається на небозводі.
Зорі довкола танцюють модерний балет.
Вітер стомився, заснув на чиємусь городі.
Нічка дбайливо на нього накинула плед.
Тиша дзвенить. Заховалися птахи у туях.
Лиш заглядає у жовте вікно Херувим.
Бачить, як молиться мати, в кутку колінкує,
Просить за сина, щоби повернувся живим.
Інша, молодша, дугою стоїть над малятком.
Ласку в колиску струмком виливає з душі.
- Спи, моя пташко, з війни повернеться твій татко,
Щастям наповнимо всі спорожнілі коші.
Що ж це таке? Надворі двадцять перше століття.
Сіється ненависть, жнуться життя замість нив.
Птахи сховались від холоду в туєве віття.
Де ж заховатися людству від жаху війни?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705868
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Моя ти доле, думко сизокрила!
З дитячих літ за руку ти вела
У світ далекий, де стоять могили,
Щоб біля них отримав два крила.
Я і понині з долею у парі,
Спішать літа, що доля нам дає.
Хоч уже захід заснували хмари,
Проте літа вона не роздає.
Я вже змирився і назвав своєю,
Вона мене і рід мій береже…
Я поруч з долею, неначе під зорею,
Ціна її - роботи Фаберже.
Її тримаюсь обома руками,
Що завжди йде до мене на поріг.
І міряє не кроками – роками,
Мій шлях туди, де сніг на поле ліг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705338
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
І ось ми в школі… Перший наш дзвінок…
Зустріла школа нас - відкрила двері.
Скоро почнеться перший наш урок,
Невмілі букви ляжуть на папері.
Країна знань - наш край «Пиши – читай»,
Вона, як мама, кожен день стрічає.
Ми діти України – пам’ятай!
І іншої країни в нас немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705339
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
[i][b] [color="#b51616"] Давненько це написано...
Чи ж змінилося хоч щось?..
Так...Шлях обрано НАШ...
Не хоче ВВ?.. А нам то що?...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1216a1"]Знову, синку, iдеш ти iз дому,-
Мою душу журба обiйма...
Та учись ! Не жалiйся на втому,
Тобi розум Бог дав недарма.
Може ти проживеш більш достойне,
Не забите нуждою життя,-
Коли зборем часи непристойні,
Шо звалилися в наше буття.
Мо' розквiтнуть ще розуму стяги,-
Поколошкаєм сiре ,,мурло'',
Що до повного краху й зневаги
Україну й народ довело.
Та знайдемо шляхи доленосні,-
Вони є... Вони поруч...Іди...
Європейці всі нам суголосні,-
Тільки ЦЕЙ все штовха до біди...
Ми пішли...Бо несила так жити,-
У ярмі...У братерській борні,-
Біле ганить, а чорне хвалити,-
І тобі вже несила, й мені...
Ти в Росію нерідну із дому,
А у нас інше лихо,- зима...
ТОЙ,- морозом нас хоче,- у кому,-
Росіянин?..Різниці,- нема!..
[u]Ми усіх захистим від бендерів.-
Кого холодом, кого,- вогнем...
Брехня Геббельса... Рев БТР ів...
Ми примусим до миру!.. Зігнем!..
[/u]
Щось не гнемся!!! Вже ЇМ треба гнутись...
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705407
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
(за мотивами)
"Я теперь ничего не ищу,
Значит, я ничего не теряю.
Эти поиски ада и рая
Больше в мысли свои не пущу..."
(автор Ах Астахова)
* * *
Я тепер нікого не шукаю,
Не чекаю принца на коні,
Уві сні вже більше не літаю,
Лиш нутрує спогад у мені…
Ні за ким сьогодні не шкодую,
Відмолила в церкві всі гріхи,
На непотріб час свій не марную,
Не залежу зовсім від пихи…
Не сумую за своїм минулим,
І ціную спокій над усе,
Почуття в душі моїй заснули,
Лиш живуть у віршах та в есе…
Ольга Шнуренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705503
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 08.12.2016
На згадку про чудовий концерт української класичної музики в Мадриді.
Подяка ігорю Прокоп"юку, Олені Строї, Єві Радчевській.
Давно забуті імена...
І звуки, роджені талантом
Летять у світ до слухача
Рукою, серцем емігранта...
Зерном падуть у інший світ,
У душу, що заждалась дива,
В плин почуттів і в плин століть...
Краса - одна,- у всім правдива.
Краса, що вирятує світ
Від воєн, голоду і злидень,
Верба і пальма пустить цвіт,
Воскресне світ, як у Великдень...
Звучить рояль і скрипка мре,
Ховаючи в сльозині усміх.
Бентежить душу , серце рве,
Таланте, браво ! Це твій успіх !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705309
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
На яких веселкових вітрах
А чи легкого бризу моря,
Серед натовпу лиха і горя,
Серед натовпу туги і сліз,-
(То буття чорно -білий ескіз)
Переливи смарагдові долі,
Нам лелека на крилах приніс?
На вітрилах яких кораблів
Причаїлося щастя у долі?
Мов метелик навесну у полі
Серед квітів і трав запашних,-
(Він не вернеться більше до них)
Коротенький-бо вік його долі,-
Щастя - в пригоршні ноток простих
На цілунку незвіданих мрій,
А мож... клавішах чистого звуку...
Хтось впускає його у розлуку,-
Гарний цвіт... має також будяк,-
Не питайся, де щастя, чом так...
Це вже зайве... про долю безруку,
Бо у цьому інакший вже смак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705320
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
...якось так упало
на відпочинку...
в місті Трус-кав-ці...
[youtube]https://youtu.be/eJI2X_Oyne8[/youtube]
[i][color="#5108c7"][b]Я вдруге вже узяв собі тайм-аут,
аби щедрот помножити набір:
водицю п"ю й солодку втіху маю,
вдихаючи красу Карпатських гір...
Ще й не зима, хоч Новий рік на носі,
кришталь полів й смарагд струнких смерек
милують око... Хоч надворі осінь,
життя вирує вздовж і впоперек!
Жінки ховають личка у хустини,
й хода у них задумлива, м"яка...
Зустрічний люд вітає їх гостинно,
й до серця вдячно тягнеться рука.
Та враз розквітне усміх веселковий,
як блисне погляд жінки крізь вуаль.
...У світле одягаються раптово
прихована самотність і печаль...[/b][/color]
7.12.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705195
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSZynH6xlBXgXCahJVTpUdTSpm-dEZOO3meY_F0ABR7u0kuikOBRw[/img]
[color="#060e2b"][color="#350a8c"]Зима вже хукає в долоні.
Все сипле й сипле білий сніг.
Він пір"ям падає на землю,
І килим стелиться до ніг.
Ялини вбрались в білі шати.
Красуні справжні лісові.
Червоні грона горобини
В обійми горне сніговій.
В красі казковій ліс дрімає,
Під співи злої хуртовини.
Його морози не злякають,
В дерев тепленькі кожушини.
Вітрисько гонить сірі хмари,
Шугає в кожний закуток.
Йому би вирватись на волю
Отам би він ушкварив рок!
Зима все водить хороводи.
Вступила вже в свої права.
Усе кругом причепурила.
Милують око ці дива![/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704703
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Мовчать сичі. Летить на землю сніг.
Земля нову простиню застелила.
А сніг летить і падає до ніг,
Неначе його доля проронила.
Слідів не видно, снігом замело,
Біжить по стежці в зиму хуртовина.
Лице змінило з осені село,
Лиш з димарів уверх летить хмарина.
Легенький морозець і білий сніг,
Чарують око казкою зимною.
Гніздо лелече – хати оберіг,
Накрило білим снігом з головою.
Зима завжди так любиться мені,
Чорні дерева у снігу строкаті…
Ялинки лиш – красуні неземні,
Різдва чекає в білому халаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704368
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
За гріх, який нас охрестили,
Скували тіло в кайдани?
Відняли душу нашу й сили,
Лукаві зайди чужини.
В крові умили крутосхили,
Так пропололи, як могли.
Ординські виливки бацили,
Слов’ян узули в постоли.
Реве в тузі Дніпро глибокий,
Бурливо хвилі підніма…
Ті ноти зболені високі…
В пороги котить далина.
За що ж ти Ольго гріх пригріла,
Кому кормила цуценят?
Невже добра Русі хотіла,
Взяла в опіку бісенят…
За що напасть скажи чужинко
На грудях вигріла вужа?
Згадати словом добрим гидко,
Була ти й є для нас чужа.
Приніс чуму лихий хозарин,
Сліпу покору християн.
Відтоді лихо і почвари,
І ночі темні у слов’ян.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704385
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Мама шили сорочку мені,
Були нитки і чорні й червоні.
На білесенькому полотні,
Мою долю тримали в долоні.
Чорні нитки були муліне,
А червоні були із акрила.
Щоби доля любила мене,
Щоби доля не була безкрила.
Між червоним і чорним взяла,
Й помережила ще голубою.
Щоби доля щаслива була,
Щоб світилася завжди любов’ю.
Кольори і веселі й сумні,
Все до себе вона приміряла.
Щоби доля всміхалась мені,
Щоби завжди в житті помагала.
Мама шили сорочку мені,
Наче долю мою гаптувала.
На білесенькому полотні,
Сину щастя вона дарувала.
13 04 15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704452
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=4ScqNM2GFs4[/youtube]
Люблю морозну зиму, кришталеву.
Приводить у порядок всі думки.
Вважаю я її за королеву,
Що розстеляє білі скрізь шовки.
Весну не закликаю я у зиму.
Нема квіток... Чи варто сумувать?
Люблю її такою, хай без гриму...
І білий колір може здивувать..
Люблю, звичайно, квіти я червоні,
Троянди ж білі кинуті на скло.
Я так хотіла б їх зібрать в долоні
От тільки, щоб водою не стекло.
Я подихом наважилась зігріти,
Вустами доторкнутись пелюсток.
Але чому даруєш такі квіти?
Хіба розчарування цей жмуток?
Морозне сонце... Небо зайнялося
І полум"я спахнуло - сто свічок.
І квіти розцвіли, мені здалося.
Букет червоних, ніби схід, квіток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704467
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Зима примчала на мітлі,
Діток у двір манила.
Прийшла у гості на порі,
У танці закружила.
Сніжинки падають до вух,
За комірцем сідають…
Їх сипле хмарка наче мух,
У в очки заглядають.
Як у Раю, на Новий Рік,
Сніжиноньки кружляють.
Зраділі дітки на дворі,
Як бджілоньки гасають.
Прийшла до Києва зима,
Принесла радість біла.
У даль на санках дітвора,
Летить згори схмеліла.
І там для краю озерця,
Спинившись галасує…
Дарують радість небеса,
Політ зима дарує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704506
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016
Ти дивися поєт знаменитий…
В холуях ти чимало достиг.
Ти бездара тупий, хамовитий
У свинарнику ситих бариг.
Розірветься терпіння граната,
Бога Нашого досить гнівить.
Відійде, як листок чужа влада,
Як мара на зорі… відлетить.
Тож кому ти співатимеш Оди,
В позолоті здаруєш книжки?
Ти не матимеш служка роботи
У підвал запакують в мішки.
У словах моїх правда, як будень,
У рядках твоїх в коконі цвіль.
Мої вірші читатимуть люди,
Твої «твори» читатиме міль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703645
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
На вечірку прийшов тоді з друзями,
Тьмяно тліли вгорі ліхтарі.
Ти стояла сумна і зажурена,
Наче зіронька ніжна вгорі.
Запросив тебе скромно на танок,
У танку, я тебе закружляв.
І не зчулись, коли той світанок
В гаю трави навколо зім’яв.
Поцілунки твої зачудовані...
Твої губи, як маківки цвіт.
Ніжні пестощі зачаровані...
Понесли нас обох… у політ.
Біла, біла черемхова віхола,
Розсипала пелюстки відром.
Все притихло навкруг і не дихало,
Суть ховала наш гріх під сукном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703117
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxNoWClF3IgCtKCMD0NUiZYHCbdgLfBoNatmN6TZ1RzDmRa7XhZA[/img]
[b]Моя ти люба, ненько-Україно,
Чому у тебе зболене чоло?
Ти завжди йшла тернистими шляхами
Легких доріг у тебе не було.
За волю ти боролася віками,
Козацький дух сталила у борні.
Ніхто не зміг поставить на коліна,
Хоча не раз горіла ти в вогні.
Тоді кати страшний вчинили злочин,
Вкраїну щоби знищити дотла,
Москальська та хижацька влада
Голодний зашморг людям одягла.
І смерть косити стала українців
На тій землі де завжди рясніли хліба
І люд не міг второпать до останку
Хіба ж це не врожай...чому?...хіба!!!
І хати-пустки зирили очима
Невинно - убієнних тих мерців.
І лиш сичі у темну ніч кричали
Словами тих, хто жити так хотів.
[/b]
[b]І ми не маєм права забувати,
Нащадки всю повинні правду знать.
Дитя те ненароджене і мати
Нам вічно з неба будуть зіркою сіять .[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703261
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Коханню Ви молилися як Богу?
Благословляли кожну його мить?
Ви цілували поглядом дорогу,
Хоч від розлуки так душа болить.
Ви вірили, коли стоптали віру?
Ви мріяли, коли нема вже мрій?
Навколішки Ви сповідались вітру,
Молили :
-Та хоч ти мене зігрій.
А Ви стояли вкриті тільки снігом,
І це був Ваш будиночок і рай?
А Ви ділились геть засохлим хлібом
Із ворогом. Й просили :
-Пробачай...
Ви дарували душу на долоні,
Коли коханий кинув і пішов?
А Ви стояли вічність на пероні,
Щоб він на цій зупинці лиш зійшов?
Ви вірили, коли в Вас вкрали віру?
Ви лікувались віршами?.. Хіба?
А як з душі зривали сьому шкіру?
А як загостювала лиш журба?
Коханню Ви молилися? Просили,
Щоб Бог його не лишив ні на мить?
Ми з Янголом дарунки розносили,
А він нехай у ліжку теплім спить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703072
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Як добре, коли в парі,
Як горе й те навпіл.
Коли любові чари,
Лікують, як росіл.
Коли ти лебідь-воїн,
Лебідка - це душа,
Коли кохання чари
Вартніші від гроша.
Коли на двоє ділиш
Ти радості і сміх,
Коли для двох солодкий
Життя єдиний гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702949
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Ой, як добре мені наодинці,
Є блокнот, є вода й сухарі.
Жити вільно в сім’ї українській,
Щоби гріли теплом димарі.
В цих літах я піду битим шляхом,
Між озер, поміж синіх ожин.
Лиш би мир був і сонце над дахом,
Не гірчив біля дому полин.
Попрошу в Бога сил, хоч би трішки,
Напишу може кілька пісень.
В споришах і у росах доріжки,
Подарують мені новий день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702950
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UCINBY9R6Yk
[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
А. А .Ахматова
-------------------------------
Так хочеться мені одне збагнути:
(Та відповідь собі я не знайшла)
Чому оте, що хочеться забути,
Не покриває забуття імла?
Та як навчитись забувати, Пам"ять?
Стирати надоїдливі думки
Оті, що душу часто іще краять,
Хоч варті дна вже мертвої ріки?
Звертається до пам"яті надія...
Слізьми тут наповняється ріка...
Об хвилі розбивається знов мрія,
І хмаркою за обрієм зника.
А вечір прийде й знову, ніби бджоли,
Летять думки в незвідані світи.
Їх погляд проведе до видноколу.
О, доле, захисти від глухоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703020
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Слуга диявола … - Горгона,
безбожне б.дло від Мамона.
Забрало хліб, картоплю… й міль
із хати зникла навіть цвіль.
Вкраїна вся… проклята Богом,
злягла голодна за порогом.
По селах страх і каннібали,
плодили с.ки… комісари.
В шкірянках змії – люцифери,
живцем нас їли людожери.
Вбивали голодом селян ,
спололи нас, як той бурян.
У гній нас кинули мільйони,
паскудні виродки червоні.
Й упало тіло… - на коліна…
але душа вона ж не тлінна.
Тож не діждетеся пощади,
ми не забулись шакал яди.
Вам… Кагановича… онуки,
розплата близько вже за муки.
За цей піар про Бабин Яр…
Де сотня лише вас «хозар».
Війну на сході за офшори,
Ми вам віддячим «пракулрори».
Удома ми тут... - приросли,
Бохгоопранні ви осли.
Вкраїна вся із патріотів,
не убєте всіх хижороті.
За біди наші… - геноцид…
ми Вам припишем ціацид.
Собачі дітки - пройдисвіти
на тернах будете висіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703077
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016
А ти мені перевернула все,
Юнацтво, зрілість і роки похилі.
Ніхто мене, крім тебе, не спасе,
Єдина ти така, бо ще при силі.
В тобі надія до цих пір жива,
В тобі кохання щире ще палає,
Душа моя неначе ожила
І сонечко для мене не згасає.
Як мені добре, що зустрів тебе,
Що наш політ триває уже роки.
Ти мені в жертву принесла себе,
Як ти живеш, то й я живу допоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701822
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Осені торкнусь цілунком, осені,
Ще літа мої не стиглі, не покошені,
Павутинки в баби - літа позбираю...
Ну,звичайно ж виросла... я знаю.
Осені торкнусь цілунком, осені.
Ще суконки з літа не поношені,
Капелюшок мріяла купити,
Аби вдосталь сонця пригубити.
П"ю вино твоє, насичене, багате,
Ні, не стану в дощ густий зітхати,
Навіть , як присипле першим снігом...
Я його зустріну тихим сміхом.
Не втішайся, осене підступна,
Думаєш, як жінка - то доступна?
НІ, не можеш... ти-із роду жінки,
Знаєш ти краси усі відтінки.
Я торкнусь тебе цілунком, осене,
Розжени тумани набурмосені.
Осінь-жінка,- грація цариці,
Ніжна, мила, з присмаком кориці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701832
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Я пила яд спокус усіх земних:
Кохання, зради, помсти насолоду,
Лиш не плювала у відро води,
З якої п"ю цілющу чисту воду.
Я смакувала ядом всіх земних утіх,
Вібруючи по нервах, як по нотах
І часто забувала, що то гріх,
З усіх марнот - найбільша це марнота.
Вагу тяжку кладе на тебе світ,
Життя ще більше довантажує, до речі,
Та знаю ,- є хороше попри все:
Ножа нікому не застромлювала в плечі...
І шквал амбіцій не ростила дивний сад,
Допомагала хрест тяжкий донести,
І слово, дане раз комусь назад
Не забирала, щоб назавжди щезти
Якби вернути часу плин назад ,-
Про це не раз себе уже питала :
А чи минула б світ спокусливих принад
На білих клавішах, де лиш одна октава?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701616
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mi9MSQQZSMQ[/youtube]
Пройдуть дощі в холодні дні осінні,
І заметіль на душу упаде.
Прийде, мабуть, тоді твоє прозріння,
Та час жорстокий все вже украде.
Залишаться у пам"яті краплини,
Що сон колись в дарунок принесе
Отих далеких спогадів хвилини...
І більш нічого...Ось тобі і все...
Не раз згадаєш пахощі медові,
Якими ти колись так згордував.
У спогадах пройдуть всі дні зимові,
Які тепер у снах лиш смакував.
Пройдуть дощі, вітри і заметілі.
А час не має звички почекать...
І лиш думки, тепер вже пустотілі,
Ночами не дадуть спокійно спать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701653
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Хто насипав в горнятко росу,
Чи то сльози, що кожна окремо?
Чи дівча, що розплело косу,
Ненароком сльозу проронило?..
А чому всі по краплі вони,
Чи сльоза, чи роса світанкова?
В кожній краплі і думи і сни,
Доля крапель – життєва підкова.
Як сльоза, то зіллється в одне,
Як роса – підніметься в тумани.
Вітер висушить все і мине,
Тоді сонце коханням нагряне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701661
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 20.11.2016
Тремти, тремти, проклятий світом враже,
Недовго вже зосталося шипіть,
Настане час, і, як завжди, покаже
Дорогу - смерть всіх пройдених століть.
Дорога-смерть - як в спорті естафета,
Дорога-смерть-як мати і сестра...
В мороз згірчить невлежана Ренета...
А ворог косить, смерть все забира...
Дорога-смерть, - щоб утвердитись в рості,
В рішучості ствердитись і красі...
В тім... що в дитинство не прийшло у гості
І дало народитись сатані..
І що залишиш по дорозі смерті ?
Закон не підлаштуєш ,-" Вічно жить"
Хрести... хрести... - обшарпані, обдерті
Тих, хто хотіли світ весь покорить.
А втім... не хрест покриє твоє тіло,
Ту оболонку звірських злодіянь,
Що світ людською кровию поїло...
Гарант і демон душ і сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700986
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Чи знаєш, серце зимонько,
Простуджений солдат...
Ві сні родину бачить
І теплий листопад...
Я знаю... чула, зимонько,
Закон не перепреш
І благородні помисли
В собі ти маєш теж...
Ти ковдрою невинності
Покриєш кров хлоп"ят,
Щоб світ моливсь за душі їх
Аж до Різдв"яних свят.
Під скатеркою білою
Ховаєш бруд і гнів,
Ревтимеш заметілями
Всіх скоєних гріхів...
Сувора, строга, зимонько,
Хай вимерзне все зло,
Щоб на омитій кровию
Воно більш не жило.
Кинь сонцем, листопаде мій,
На широчінь доріг,
Щоб рідним добру вісточку
Солдат послати зміг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700981
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Снує по небу срібний Місяць,
Як діаманти ясні зорі.
Що в темнім небі наче висять,
Зникають вмить, як хвилі в морі.
Я роздивляюсь твої очі,
Що сяють наче діаманти,
Лише тобі посеред ночі,
Сердечні б’ють мої куранти.
З тобою прагну поруч бути,
Бо я п’янію без вина,
Дивитись в очі, голос чути,
З душі ця думка вирина.
У замку Любарта зустріну,
Де соколи летять увись.
Казкову, ніжну, солов’їну,
За неї Богу я моливсь.
Відкинь кудись свої вагання,
Роки летять і час летить,
Давай пізнаємо кохання,
Бо, що життя – це тільки мить..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700194
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Якби посортувати…
Радість окремо й біль.
Так, щоби не ридати,
Бачити в цьому ціль.
Радість щоб заливала,
Як береги ріка.
Щоб вона додавала,
Силу для козака.
Щоб розпрощатись з біллю,
Ран не було в житті.
Їх не трусити сіллю,
В ліжку, чи на хресті.
Радість і біль - окремо,
Сонце і тьма - також.
Може ми десь візьмемо,
Сітку для огорож.
Відгородимо різне -
Добре і зле в житті.
Може, вже трохи пізно,
Може ми на хресті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700195
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
І знову дощ, і прохолода.
Та осінь ще трима права.
Ще є маленька насолода:
Жовтенька квітка ще жива.
Мала, тендітна хризантемка,
Що ще цвіте попід вікном.
Її морозна лихоманка
Не вбила ще своїм серпом.
Цвіте на зло холодним зливам,
Як промінь сонця із-за хмар.
Вона живе, вона щаслива.
Їй вітер руки не зламав.
Єдина радість за віконцем,
Струсивши сніг, і знов цвіте.
Лише тому, що схожа з сонцем.
Подібне сонцю - все живе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700245
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/1//50/751/50751916_b78c8d7db9e3.gif[/img]
Над городом моим кружится снег.
Опять сплетенье судеб входит в зиму…
О, где ты, дорогой мой человек?
За вьюгой дней я жду тебя, любимый.
Не высказать всего, не написать,
Весенних чувств не замести порошей.
В огне костра, как старая тетрадь,
Сгорает тень сомнений, мой хороший.
Мне всё равно – к добру ли, на беду
Двоих надежды увенчала встреча.
Лишь позови – и я к тебе приду.
Зимы, что нас догнала, не замечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700301
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Моя мова світанкова,
Ти, мої судини.
України загадковий,
Корінь пуповини.
Соковита, повновида,
Як груди дівчини.
Світла таїнством налита,
Як квіти калини.
Тебе нищили кровино,
Тебе мордували.
Зайди дикі погодинно
В степах ґвалтували.
Твоя доленька бідова,
Зневага і кпини,
Моя росонько ранкова,
За які ж провини?
Тебе ядом напували
На глум підіймали.
Як прокажену цькували,
Лихої години.
Ти ж, як птаха та міфічна,
Наче й не вмирала.
Твоя доленька трагічна,
Із попелу встала.
Ген веселка понад Дніпрем,
Розкинула руна.
І в узорах і палітрі,
Наче дівка юна.
Знов волошка синя в житі,
Знов ручай у лузі.
Дощові хмарки в блакиті,
Й Сонечко на прузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700199
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Збирав гриби... Майже пусто...Та натрапив
на оте дивне дерево. І з а а л е г о р и л о...
[youtube]https://youtu.be/vmhF8QAiZjQ[/youtube]
[i][b][color="#610c96"]Картинка раз привиділась пекуча:
Стояло дерево, а в ньому – біль,
А в ньому двох життів шалена буча…
І в очі враз сльози упала сіль.
Росло собі… природно і привільно.
Та в лісі пролітав поганий гнус,
І маючи натуру – злу, свавільну,–
Заразно-хижий виконав укус…
І стала наростати там тканина,
Чужа, та все ж… рідненька з виду мов, –
Маскована злоякісна пухлина,
Що зіпсувала в організмі кров…
А від пухлини вадкі метастази
По всьому тілу жаско розлились,
Немов черв’як, немов сліди прокази,
Споганили красу і тіла, й глиць.
___
...Я тільки два шляхи у тому бачу,
Як зупинить пухлинний метастаз:
Державне тіло так переіначить,
Щоб не було в країні злих проказ.
Про інший шлях додуматись не тяжко –
Під ніж усе! Та чи резонний він?
Що ми залишимо нащадкам нашим?..
Пустих жалів
печальний передзвін.
[/color] [/b]
10.11.2016
Світлина автора.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699657
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
Пройшлось життя, проїхалось, промчалось,
Неначе потяг без зупинки, навпростець...
В вагонах - радощі, печалі, долі,
В вагонах сльози, дурощі і болі,
І лиш над ними - добрий їх Отець...
Здається, ось, що потяг притомився,
Скрегоче сталь, виблискує, скрипить...
Ні, пасажире, просто ти змилився,
У ритмі цьому , власне, розчинився,-
Між вами люди, що втомились жить...
Летить той потяг стрімко, мов комета,
Не зглянулись, - батьків уже нема,
Туманом срібним посіклось волосся,
Як те незібране, покинуте колосся...
І вже наступна станція - зима...
Живіть, мої батьки, я - разом з вами
У тім вагоні хочу до кінця
Співати пісню любу " Гей, соколи !"...
Хто правнуків водитиме до школи?
Хай пломеніють ваші два серця !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699579
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Зречена любов колись і кимось
Над шляхами і вершинами століть,
Птахою безплідною у ранах
Над піснями і легендами летить.
Зречена любов , осиротіла
Молиться до хати, щоб теплом
Пригорнутись дотиком до тіла,
Тінню промайнути під вікном.
Зречена любов ошаленіла
Тягне чорну шаль понад серця...
А була вона, як лебідь,-біла,
Як збиралася невинно до вінця.
Зречена любов на перехрестях
Доль людських, розсипаних тривог...
Ту... нещасну ? Ні, не треба нести,
Хай оберігає її Бог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699584
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Я п’ю негоду, мов весняний дощ,
Животворящий, теплий і зернистий,
Що сум змиває з серця, наче з площ
І тим приносить радість урочисту.
Ідуть дощі, у хмарах небеса…
Довкола хазяйнує стигла осінь,
Щоб знову вельон одягла весна,
Бо серце ще весни і сонця просить,
Та вже надії на тепло нема,
Хоч золотить, ще трохи тепла осінь,
Нагряне скоро матінка зима,
Вітри у небі хмарочки розносять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699243
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
Роздам я сум по осені, роздам,
Душі паскудний, непотрібний хлам,
Очиститься взимі вона, мабуть,
Якщо Господня воля, як дадуть...
Вітрам осіннім сльози я роздам-
Якою щедрою буваєте , мадам,
Так -так, я дощика журбою пригощу,
І більш тих гостів в душу не пущу.
І що зосталось - буревіям я роздам,-
Буває ,справді, щедрою мадам...
Гостинці - ті важкі земні хрести...
Нездужаю я більше їх нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699419
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 07.11.2016
БЕЗКРАЄ ПАННО
Безкрає панно розкинулось в небі -
Художник-природа малює дива -
Гуляє просторами в білому "леді",
А вітер "сукенку" її колиха.
"Дерева" та "квіти" навколо неї,
Інеєм вкриті, хоч ще не зима...
Диктує фантазія нові сюжети.
... А "дівчина" де?... Її вже... нема...
07.09.2016
Вірш опубліковано в альманасі "Енциклопедія сучасної літератури. - Хмельницький, Видавець ФО-П Стасюк Л.С., - 232 с. (ст.79)"
Фото автора
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький
© Copyright: Светлана Маярчак Крыжановская, 2016
Свидетельство о публикации №116090704818
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698975
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Пролітає дрібненький сніжок
І сердито насуплені хмари
Вітер гонить,неначе отару
По небесному полю в кошару,
У руках морозцю батіжок.
Пролітає дрібненький сніжок.
Змерзле листя ще сонечком марить
Та в холоднім осіннім узварі
Для тепла не лишилось приправи,
Заховалось воно у стіжок.
Пролітає дрібненький сніжок...
Потемніло.Лапаті сніжинки
Завершають осінні обжинки.
Сніг розтане,та в душу навшпиньки
Заглядає зимовий рядок.
04.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699005
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Моє любе дівча,
Ми сьогодні зустрінемось знову...
Буде зустрічі час,
Час на сльози, цілунки, розмови
Чим жили... Час на те
Чим бажаємо жити довіку.
Бо кохання цвіте.
Бо без жінки нема чоловіка.
Притулись, притулись!
Мов бальзамом пролийся на рани!
Похились, похились,
Ковилою в осінні тумани...
Будем пити цей час
Цілу ніч... Хто її нам відміряв?
Вже із ночі до нас
Хижо тягнуться руки зневіри
І з провалля пітьми
Нас настромлюють місячні ріжки...
То ж за руку візьми,
І підемо по срібній доріжці.
Не лякайся, мала-
Це у вікна вистукує злива.
Віддавайся!.. Ай лав!..
Так тендітно... Ми знову щасливі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116110612269
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699029
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Дзюрчання джерела
І соловейка спів,
У серце западають
Знову й знову.
Все рідне це мені,
Основа із основ,
Чому ж тоді народ
В нас забуває мову?
Наш прапор об’єднав
Поля і небеса.
А герб держави
Освятивсь, як воля.
На землю подивись,
Яка кругом краса.
А мові ми своїй,
Яку створили долю?
У мові матюки
І так по всій землі,
Не наші, в нас нема –
Це нашого сусіда.
Для чого вони нам -
Онукам і синам?
Хіба колись народ
Без мата не обідав?
То ж бережіть своє,
Що об’єднає нас,
Пишаймося, що є
В нас мова калинова.
Бо мова – це життя,
Бо мова – це святе.
Бо мова – це завжди
Життя основа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698835
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Підстав плече, приглянься добре,
В строю з тобою йдуть брати,
У них також серця хоробрі,
Тобі із ними поруч йти.
Нехай вітри буремні віють,
Та коли поруч є плече,
Здолаєте любого змія
І хай старий Дніпро тече.
Кручі оспівані Тарасом,
Сил додадуть в святій борні,
І видохнеться ворог з часом,
Бо стрій міцніший від броні.
Подайте руку при братанні,
Хай дружба братство вознесе,
Бо сила наша у єднанні,
А Україна - над усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698272
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Немає слів, кудись поділась сила
Плювати депутатам у лице,
Один в нас шлях назначений – могила,
Народ поки не відає про це.
У них удвічі виросли зарплати,
Їм ковбаса, немов для нас буряк.
Їх доля в ресторанах вишивати,
А ти, як був, то й лишишся – батрак.
А ми ж народ – господарі країни,
Ми вибирали - клерк у нас слуга.
Вже досить гнути перед ними спини,
Для депутатів треба батога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698273
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Щасливі в Бога матері,
Що їх сини прийшли додому
За сльози їх і молитви,
За їх батьківську сиву втому.
Благаєм прощення в небес
І в кожної одної мами,
Що повертаєм до родин,
А ваші діти вже не з вами.
Простіть всі весни, що прийдуть
І цвітом зацвітуть кохання...
Лиш тишу вдосвіт розірве
Твоє, голубонько,ридання.
Щасливі в Бога ті сини,
Які війни в лице не знають.
Ідуть найкращі без вини,
І їм століття вже співають.
Простіть, що в нас ростиме внук,
Його затиснемо в обіймах...
Не знало небо більших мук,
Ніж втрати матерів по війнах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697865
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI [/youtube]
Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті втрима.
Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...
Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими оцей ранок розцвіта.
І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697527
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Тебе, сину, чекає нелегка, життєва дорога,
Ми із татом зробили для тебе усе, що змогли.
Твоя стежка почнеться в життя від оцього порогу,
Ти пізнаєш життя, ти пізнаєш далекі світи.
Роздоріж на віку ти зустрінеш багато-багато…
Та родина, щоб завжди у серці твоєму жила.
Бо сказав тобі тато,
Із любов’ю сказав тобі тато:
«Пий водицю, синочку,
пий водицю лише з джерела.»
Руку старцю подай, поможи подолати дорогу,
Нагодуй, як голодний протягує руку в мольбі,
Теплим словом зігрій і нужденним надай допомогу,
Бо не завжди добро, може бути в дорозі тобі…
Роздоріж на віку ти зустрінеш багато-багато…
Та родина, щоб завжди у серці твоєму жила.
Бо сказав тобі тато,
Із любов’ю сказав тобі тато:
«Пий водицю, синочку,
пий водицю лише з джерела.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696957
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Налетіла чорна хмара, затягла все небо,
знову військо запорізьке вже збирати треба.
Нашу матір Україну юди розпинають –
брешуть, крадуть оптом, вроздріб і міри не знають.
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
знов скрутні часи настали – Неньку бороніте!
[/b][/i]
Ой, скоріш сурміте в труби та паліть багаття,
поспішіть на Запоріжжя, козаченьки-браття.
Бийте в дзвін мерщій на сполох і збирайте раду –
треба всім нам в круг ставати, щоб здолати зраду!
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
знов скрутні часи настали – Неньку бороніте!
[/b][/i]
Били друзі москалів ми, били жидовинів,
ще й татар повоювали аж за морем синім.
Куштувала польська шляхта шабель наших гострих,
мандрували і в Європу ми не раз у гості.
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
знов скрутні часи настали – Неньку бороніте!
[/b][/i]
І летіла наша слава попереду коней.
Слава Ненці, слава Богу і святій іконі!
Ворогам давали раду, з чортом вже знайомі.
Чи ж ладу не наведемо ми у ріднім домі?!
[i][b]Годі, браття-козаченьки, гірку чару пити,
бо святі часи настали – Неньку захистіте![/b][/i]
17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694958
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 23.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dx4c3ZwdDA8[/youtube]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374722
Коли беру я зошит в руки:
Надія є щось написать.
То раптом чую серця звуки.
Їх намагаюсь передать.
Нерідко чую поряд голос.
Такий знайомий лиш мені.
А то відчую тільки холод:
Повзуть мурашки по спині.
А то буває стрепенеться:
І зазвучить у нім любов.
Так часто серденько заб"ється:
Адреналін ганяє кров.
Частіше звуки рівномірні.
Нащо любити, щоб страждать?
Вони стають такі покірні,
Бо надоїло вже чекать.
Але, коли душі раптово стане,
Когось в житті цім не хватать,
То лиш почується зітхання:
Тебе лиш досить їй згадать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696061
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 23.10.2016
В кутку садиби, мамина криниця,
Джерельна у криниці тій вода.
І заглядає з подивом зірниця,
Так ніби хоче випити до дна.
Криниця береже старі тривоги,
А холодом нагадує часи,
Коли чекали рідного порогу,
Солдати із чужої далини.
В кутку садиби, мамина криниця,
З якої журавель щоденно п’є.
Вода тут чиста, нібито іскриться,
Спішу до неї, в ній життя моє.
В кутку садиби, мамина криниця,
Тут мого роду славне джерело,
Сюди приходжу, щоб води напиться,
В любі часи, коли б то не було.
В кутку садиби, мамина криниця,
Вона без мене, наче сирота,
Вода у ній прозора, аж іскриться,
Вона для мене, як душа, свята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696134
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 23.10.2016
Легенький вітрець пестить коси тендітно
І лист витанцьовує вальс при землі,
Коротшає день , - це в setiembre замітно,
І в школу кортить неймовірно мені.
Несеться димок , невідомо і звідки,
Невже палять зілля іспанці, як в нас ?
І десь у вікні чути голос сусідки,
Що мову веде про сусідів, про нас...
Ніщо не інакше у білому світі :
Ні звички, ні люди, ні року пора,
Чому тільки губимо роки в розквіті...
Додому ! Додому ! Додому пора !
08.09.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695851
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
Серед колючості розхристаних вітрів
Я теплим словом біля тебе залишусь,
Гарячим вогником холодних вечорів...
І серед марева недоспаних ночей,
Як місяць тінями малює на стіні
Картину тиші, що тавром в душі пече,
Ти просто подумки про все скажи мені!
Почни хоч подумки зі мною діалог,
І я почую, і до серця пригорнусь...
Серед безвиході, із тиші і тривог,
Не відцураюсь! Не покину! Не зречусь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690722
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 22.10.2016
Пригорнися до мене душею,
Як було на початку весни...
Ти ніколи не станеш моєю,
Хоч і знаєш усі мої сни.
Я у світі своєму сховаюсь,
Буду жити у мареві снів...
Сто разів прокляну і покаюсь,
Що ось так! А не так, як хотів!..
Сто разів я помру і воскресну...
Кожен раз, дяка Богу, воскрес!
Знов збираюсь в дорогу я хресну,
Несучи з насолодою хрест.
Пригорнися до мене душею,
Хоч горить в жовтій осені сад...
Просто я за тією межею,
Де немає дороги назад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695876
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Змія в газеті прочитала,
Що символ мудрості - Змія.
Відразу голову задрала:
"Читайте, слухайте - це ж я!
Я в вищих закладах бувала,
Писала мудрості в конспект,
І у собі я поєднала
Культуру, розум, інтелект".
...Але в Змії задатки вбивці,
Для неї не існує гріх.
Чи є той розум у голівці,
А яду вистачить на всіх!
Вся мудрість - щоб нагнати страху,
Зненацька підло укусить,
Чи задушити бідолаху,
Що на її шляху стоїть.
...Серед людей бувають Змії,
Яких би краще і не знать,
Смертельно жалити уміють,
Щоб свою зверхність показать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695554
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Мов сніжинки -роки,
Роздувають вітри,
Ген летять і назад не вертають,
Та не гасне вогонь,
Сніг торкається скронь,
Серце б'ється, безмежно кохає.
Він воркоче слова,
-Ти голубко моя,
Не журись, що до нас прийшла осінь,
Сонце ще не зайшло,
Подає нам тепло,
Давай руку, полинемо в просинь.-
Пригорнулась вона,
Знов щаслива була,
Нехай віють вітри, завивають,
Там де тепла рука,
Не буває зима,
Бо з кохання роки не зникають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695823
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Виший мені гладдю сорочину,
Мамо…
Бо хрести у мене на душі,
Хоч червону квітку, а листки –
Словами,
Щоб лише добро в житті вершив.
Приспів:
Гладдю, щоб звивалася дорога,
Щоб було кохання у житті,
Щоб не заростала до порогу,
Доля на життєвому путі.
Не клади, матусю, чорну нитку –
Долю…
Чорним вишиваються хрести,
Щоб зелене листя несло звістку-
Волю…
А мене за все, за все - прости.
Приспів.
Гладдю, мамцю, гладдю вишивай сорочку,
Виший мені небо у тиші.
Я у цій сорочці вийду у садочок,
Там де соловейко для душі.
Приспів.
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Для мене день - непросто день,
А відлік щастя,
Зі сходом сонця
Я торкаюсь до причастя.
Чарівне соло десь витягує пташина,
Я Богом днесь -
Облюблена дитина.
ПРИСПІВ
Не так, як ти, я зустрічаю свої весни.
Не, як тобі, на річці крига кресне,
Не так, як ти, я грози зустрічаю,
Не так я плачу і не так кохаю.
Для мене день - непросто день ,-
Життя сторінка,
На ній людина,мама,
Подруга і жінка.
Я вам дарую усмішку світання
Від сонця сходу
До його згорання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695494
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
[i][b][color="#000dff"]Без права на будь яку помилку вижити,
В тумані осінньому істину віднайти
Хто поможе?
Пробачити вміти кривдникам, дальше йти,
По силі...нехай тернистий шлях до мети,
Дай , нам Боже.
А дрібний дощик плаче, плаче, плаче,
Тому, що осінь вже, давно не літо.
Усе, що побудоване з пробачень
Міцнішає і буде жити, жити...
Прив"язані ми до обов"язку - віримо,
Якщо є шляхи до розв"язку - вміємо,
Відшукаєм.
Наплачеться осінь, сонечко вигляне.
Я тихо прошепочу:"віриш, усе мине".
Ми ж це знаєм.
А поки дощик плаче, плаче, плаче,
В молитві ми звертаємось до Бога.
Святі ж міста збудовані з пробачень.
Там тільки Ангели...і ні одного злого.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695102
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Погруз у сон сумний Святошин,
З підвала цвіллю дико тхне.
Як у грозу старі калоші,
Лампадки світять де – не – де.
Згубили фазу папуаси,
Черкають сірничок во тьмє.
Вже другий день шукають аси,
Якуба Коласа во млє.
Нема тепла, немає світла,
Вода холодна через день.
Гнила погода й непривітна…
Все погань витрясла з кишень.
Чужинська влада паразитна,
Орд.но – суч.й контингент.
Мара в жадобі ненаситна,
З.срала Вкраїну ущент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693692
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 15.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2016
Догорающий вечер. Вдали
Грань небес и земли покрывает
Эфемерностью кисти Дали
Свет луны... Я тебя вспоминаю...
Свет луны... Ирреальности свет
В отражении влаги туманной
Как извечное ДА или НЕТ...
Света... Светлое имя- Светлана...
Здравствуй, милая! Грустно тебе?
Обжилась?.. Или, может- хреново?
Что ты кушаешь ТАМ на обед?
Все же коливо схожее... С пловом...
Без тебя опустела земля...
Ты во снах появляешься редко.
Я опять начинаю с нуля.
Все с нуля... Нулевая отметка.
Ветерок- словно тело твое
Ощущением бархата кожи
Прикоснется... А помнишь, живьем
Мы ловили сердечные дрожи?..
Как стелили нам ночи ковры,
На лугу у реки до рассвета?..
Этот пройденный Крым... Или Рим...
Это гугл* нашей памяти, Света...
Да, еще... Чем могу удивить?
Что заехал сегодня подарок
Я ребенку чужому купить
В магазин канцелярских товаров?..
Он не мой... И она не моя...
Это песня, что так и не спелась.
Ты прости, что я к вечеру пьян.
Это- так... Чтобы сердце согрелось.
*прим. ГУГЛ-и поисковик и число 10 в сотой степени
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116101100883
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693714
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
[i]Осінь застала зненацька -
холодом і дощами... Але...
життя прекрасне! З квітами
і... плодами! Двійню родив і
автор... Отже - диптих!
[/i]
[youtube]https://youtu.be/4ZX5B_p79V4[/youtube]
[i][b]1.
Надворі осінь…
Вже дозріла снить…*
Гай, назбираю трав я від артриту!
Надворі – осінь, та мені веснить:
Я славлю трави,
мов псалмами – літо.
В душі і в хаті
розведу я сад,
А серед нього –
пишнобарвні квіти:
Антуріум** й спатифілум** – принад
У осінь пролонгованого літа.
І стане тепло й світло уночі,
І ранок спуститься із неба вчасно!
Лиш палець в мед... пещотний... умочи –
Й враз відчуєш
смак життя
і щастя![color="#e05910"][/color][/b]
[/i]
[i]10.10.2016
[/i]
Примітка: світлина "засвітлена" автором...
______
*Снить – болотна трава, відвар якої лікує артрити у людей;
**антуріум — «чоловіче щастя». Антуріум дуже схожий на спатифілум –
символ «жіночого щастя», але квітка першого має вогненно-червоний,
другий – ніжно-білий колір. Квітку прийнято дарувати сильній
половині людства. Вважається, що вона здатна принести його
власникові щастя, добробут і чоловічу силу. В сім’ї бажано
мати разом антуріум і спатифілум — чоловіче і жіноче щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693442
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Я ще ніжусь в іспанському сонці,
Хоча літа давно вже кінець...
Завезла б його сину і донці,
В них тумани заводять танець
Тут так тепло і осінь шовкова,
А у вас так давно вже дощі,
Шкода як, що не з вами, не дома,
Сиротіють без мене плащі...
А я сонця і теплого неба
Принесла би в долонях до вас,
До тебе, саменька школярко,
Живу тим... Не сплю цим не раз...
Як воля моя, - то змінила б
На дощ той - і сонце , й тепло,
І радісно ,в спокої жила б,
Від серця б мого відлягло .
З парасолькою всюди ходила б:
З роботи, до друзів, в село,
Своїми дітьми тільки б жила,
І усе, як годиться, ішло б.
А так... мушу жити у сонці,
А ви - при туманах й дощах,
Та ви , як промінчик в віконці,
На далеких моїх берегах.
25.09.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693330
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Сама сьогодні подзвонила я до нього,
І , як ножем у серце : " А вам кого ? "
- Я помилилась..., вибачте... мені...
Виною цифри, що такі малі...
- Та голос ваш мені щось нагадав,
Можливо, десь- колись і я вас знав ?
Як ім"я ваше, прошу, не мовчіть....
- Поспішних висновків, не треба, не робіть,
Мене не можете ви знати аж ніяк,
Було б занадто смішно позаяк...
Я телефон набрала подруги якраз
Й, нехотячи, потрапила до вас...
- То, може, це не зовсім випадково,
І зустріч буде дивно - загадкова ?
- Так, дивна, та її не буде,
Пробачте, ще раз... мені дзвонять люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693341
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
[color="#0e1142"]Твої болі й жалі, Україно,
У віршах своїх переплачу.
Моє серце лише спокій знайде,
Коли краще життя я побачу.
Щоб Донбас із руїн відродився
А рашисти пішли назавжди.
Щоб не плакала мати над сином
Посивіла від горя й біди.
Щоб спотворені ворогом землі
Знов житами могли колоситься.
А жахливі події війни
У снах не могли навіть сниться.
Непоборна щоб стала ти й сильна.
Твоя міць хай дивує весь світ.
Щоб родила і множила гідно
Української нації цвіт.
Я радітиму разом з тобою
Здійму руки до самих небес
І тобі помолюся мій ,Боже
Щоби спокій і мир в нас воскрес.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693344
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Коротка баєчка на сон:
Як б¨ється серце в унісон,
Як до незвіданих висот
Дволикість фальшу підіймає...
І лиш не бачить ідіот...
А судді хто ?, -питає Фальш,
(За мене бачиш трохи дальш),-
В Дволикості - сестри по крові...
Дволикість:
Не знаю, люба, але ми
з тобою сестри гонорові !
Усе при нас : краса і честь,
Зо всіх нам плещуть перехресть.
В кишені аж дипломи два,
Ну хто з цих неуків докаже,
Що він мудріший ? Ха-ха-ха !
Фальш:
Чи чула ти, - на днях комусь,
(Провину добру мав якусь...),
Ножа ввіткнули просто в плечі...
Страшенний розбрат, ницість, гнів...
Ти не приклала рук, доречі ?
Дволикість:
Ну що ти, сестро, Бог з тобою!
Щось із твоєю головою...
Таку городиш каламуть,
У мене іншого начало,
У мене зовсім інша суть...
Молюсь у храмах за заблудлих,
(На світі стільки душ паскудних)
Синів, дочок і матерів,
Молюсь, щоб дух нечистий в людях
Увесь, до крапельки, згорів.
А те, що ти говориш, люба,
Є, щонайменше, досить грубо,
Не смій і думати, забудь ,
З інакшого я, сестро, тіста,
В мені говорить вища суть...
Їм не догнати, сірій масі,
(Чим допоможеш сіромасі ?)
Моє IQ , мій інтелект,,
Своя у мене правда й сила,
Без мене є не той ефект...
Фальш:
Ти маєш рацію , сестрице,
(Дай трішки сьорбнути водиці)
Вони самі твою корону
Нестимуть чемно слід-у-слід
Аж до самісінького трону..
О браво, сестро, таки я,
(Заслуга в тому не мала)
Тебе навчить зуміла чогось...
Дурний лиш думає про всіх,
Тупий турбується про когось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692690
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Любі мої, я дуже сумую за вами.
Ви моє життя і моя Муза.
Цілую вас, моя поетична родино.
Ваш «босяк» - Віталій.
ДЛЯ ВАС
Люблю я всіх, сумую і страждаю,
Через роки я пригадаю вас.
Живу я з вами, від межі до краю,
Мене у старість не загонить час.
Ірпінський крок в моєму серці ляже,
Я на Волині питиму вино.
Мені Печора все, про всіх розкаже,
Я перегляну київське кіно.
І обійме моя душа собратів,
На відстані багатої душі.
І будуть знову солов’ї співати,
Немов нові написані вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693141
дата надходження 08.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Таке воно… Таке воно життя…
Часами з біллю, інколи без болю,
Бо біль і радість різні почуття,
Лише ні з чим нам не зрівняти волю.
Єдине щастя, що в людини є,
Це вільний подих чистого повітря,
Ним дихає, а значить і живе,
І береже приховані повір’я….
Якщо комусь на стежці чорний кіт,
Не вам перетинати треба стежку,
Бо чорний кіт, лишає чорний слід,
А інший в споришах плете мережку.
Святі слова у вірші покладіть,
Подайте першим руку у вітанні.
Ота душа, що інколи болить,
Ваше кохання привітає зрання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692123
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[i]Хтось, може, асоціює:
путлер-
лавров-
песков -
MН-17?
[youtube]https://youtu.be/twwVaK6vJV8[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#320a7d"]Кивала моська на слона,
що той, мовляв, з’їв сало,
та не второпає вона –
йому й корови мало!
Ось тільки слон того не їсть,
бо сам він травоїдний,
та ще й до того, коли гість, –
образити не гідний.
То лише моська, що скавчить,
схопила кусень сала,
бо вона ладна всіх «мочить»
в лaйні – кого попало!
Та моська та й сама в лaйні
давно по самі вуха –
не вірить жоден тій брехні,
й ніхто її не слуха![/color][/b][/i]
03.10.2016
Для тих, хто ще не засоціював:
http://zik.ua/news/2016/10/03/portnykov_vyrok_putinskomu_rezhymu_tse_vidkladenyy_vyrok_915702
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692153
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
Погасає вечір тихо...
Твоя черга - ,ніч.
Засинає людське лихо,
Тихо пада з пліч.
Розправляє нічка крила,
Обіймає світ.
І думки всіх відпустила,
Хай не давить гніт.
Доброті лише не спиться,
Де знайти й кого?
Щоб в душі тій поселиться,
Де ж зустріть того?
В кім душа, неначе камінь,
Мохом, що поріс.
Так ходила ніч стежками...
Камінь міцно вріс.
Та зустрілась з колючками,
Ніби в їжака...
Накололась голочками...
Тут мораль така:
Хто по-людськи жить не хоче
Того не навчить,
В кого з розумом негоже:
Не переробить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692176
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 03.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JA1llIUkSqI[/youtube]
Я хочу пригадати твої очі.
Чому це мене пам"ять підвела?
Які вони були тоді, тієї ночі?
Та осінь у той час ще не цвіла.
Усміхнені, ласкаві, незабутні.
І ледь помітний сум в твоїх очах.
Ці згадки так далекі, дуже смутні,
І залишок мізерний в почуттях.
А небо синім кольором ясніло,
В очах твоїх відбивсь ультрамарин.
Чомусь надворі швидко сутеніло...
То вітер наганяв тоді хмарин.
Не вечір обіймав мене за плечі..
Це рук тепло, як током пройняло.
І зайвими зостались оті речі...
Це так було, але давним - давно.
Нудьга осіння ллється за дверима,
Хоч осінь у красі своїй цвіте...
Все пам"ять прихова, вона незрима..
А осінь листопадом замете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691619
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Почекай мене, дочекайсь мене,
Навіть коли дощ, чи вітри.
Бо мене вогонь, поспіхом жене,
Ти кохання лиш не зітри…
Приспів:
Збережімо любов, кохана,
Бо без неї нема життя.
Як на серці пора весняна,
То гострішають почуття.
Хоч не близький шлях, але крила є,
Ти лебідкою линь сюди,
Крім твого крила, тут є ще й моє,
Нашу кригу ти розтопи…
Приспів.
Коли вітер нам знову дощ пошле,
Зберегти любов поможи.
Бережи любов, бо без неї зле,
Більше ніж життя, бережи.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691759
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
Перша наша кімната,
А ні люстр, ні лавчини,
Ні паркету із дуба,
Ні картин, ні гроша.
Було два чемодани,
Одне крісло і штора,
І надія, що скоро
Заспіває душа…
Та пройдуть наші роки,
Розживемось потрохи,
Буде затишок в хаті,
Буде все для життя.
Доля питиме сили,
Доля питиме соки,
Проте буде в нас свято,
Буде щастя й дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691568
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 30.09.2016
Часто війни породжують війни, зло породжує зло, чому ж люди не навчаться жити в любові?
Зло не можна вирубати, його треба викорчовувати.
Завжди робіть крок на зустріч любові.
Зрозумівши ціну любові, у вашому серці розквітне троянда.
Якщо людини любить свою країну, пишається своєю землею і її досягненнями, береже свою родину,
така людина ніколи не зробить зла.
Черствий хліб можна розпарити, але черству душу - ніколи…
Не завжди свято у вишитій сорочці…
Мудрі люди завжди люблять життя.
Дорослі подають приклад дітям, проте часто у дітей вчаться.
Життя присвячене іншим, може тривати вічно…
Якщо ти не знаєш смаку поту, ти не знаєш смаку життя…
Не можна перейти річку, щоб не намочити ноги, треба прокласти кладку…
Не падай в бруд лицем, бо можеш перестати не тільки говорити, але й бачити.
Віталій Назарук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691004
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Знову квітне густа матіола,
Що посіяла мама в саду,
На ній срібна роса захолола,
Я до тебе по росах іду….
Приспів:
Цілий рік у душі матіола,
Її сіяла мама для нас,
І духмянить повітря довкола,
Відбивають серця наші вальс.
Ми бредемо по росах духмяних,
А в гаях соловей не мовчить,
Матіола нам серденько ранить,
Як роса на квітках не бренить.
Приспів.
Маєм бути ми завжди у парі,
Роси нас поєднали нате,
Солов’ї хай співають і далі,
Матіола у росах цвіте.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691032
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 27.09.2016
Як струни гітари, так роки життя,
Проте їх не шість і не сім – значно більше…
Басовії струни – роки каяття,
А тонкії струни – вони наче вірші.
Ось грає гітара, звучить полонез
І пишуться вірші п’янкі, як кохання,
Роки пролітають під осінь беріз,
Тут враз полонез переходить в страждання.
І знову вірші, кожен вірш – це струна,
Натягнута трішки, а часом сильніше,
Найкраще натягує струни весна,
Вона про кохання все пише і пише…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690817
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Я философ. Фиксирую... Фото... Мольберт...
Осень сИрая, рад ли хоть кто-то тебе?..
Я твой облик храню
В жанре НЮ...
..........................................
Ты- ребенок, и ты ожидаешь
Интереснее жизнь во сто крат
Школьно-детской... Внезапно узнаешь
Эту первую горечь утрат...
Вскоре бабушка больше не спросит-
Что ты кушал? Как ножкам- тепло?
Это осень, ребеночек. Осень.
Все уходит. И детство ушло...
.................................................
Ты- певец неизменных желаний.
Лавра в мире не хватит покрыть
Монументов свершенных познаний
Эту прыть... Поубавилась прыть...
И ты смотришь в свинцовую просинь,
Как на лес всполошЕнный Макбет...
Это осень, неистовый... Осень
Пробирается в душу к тебе.
...............................................
Наши встречи, желанная... Встречи,
Чередою, как вечный парад...
Только лист опадает на плечи,
И тебе я, как прежде, не рад.
В ночь студеную песни уносит
Ветер... Мы их уже не споем...
Это осень, любимая... Осень
Постучала в окошко твое.
..........................................
Путь неблизкий сомкнулся в кольцо.
Осень истово дует в лицо,
И бросает к ногам листопад
Ветром... Осень, ну кто тебе рад?..
Сладок знания яд...
Может, все-таки- Я?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116092300616
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690291
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
Тіло – воно, як глина,
Бо переходить в прах,
Лише душа єдина
Селиться в небесах.
Крил у душі немає,
Є для польоту мить,
Вічна душа - літає,
Вічно душа болить.
Як попрощались з тілом,
Знайте, що є душа,
Тіло не відлетіло,
Дух лише вируша…
То ж бережіте душі,
Ви без душі ніхто.
Розум душа ворушить,
З небом вона місток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690447
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Матусенько, єдина, неповторна,
Цілую твоє зморщене чоло.
Роки твої перемололи жорна,
Таке було… Та щастя не було…
Була спочатку, начебто щаслива,
Та враз війна упала на поріг.
Забрала в голод діточок могила,
Із фронту не вернувся чоловік.
Сама, як перст, орала і косила,
Приймала тих, хто голоду зазнав,
А у неділю в храм завжди ходила,
Бо кожен мертвий там тебе чекав.
Була б сама, проте зустріла долю,
І затяглися ранені рубці,
Побігла вруна по пшеничнім полі,
Немов сльоза на стомленім лиці.
Твоє волосся, наче срібні струни,
Збиралися в заплетену косу,
Травневий вітер гнав зелену вруну,
А спомин витискав німу сльозу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690448
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Ридає ніч високо в небі.
Сльозою падають зірки,
Не треба, зіронько, не треба,
Ти маєш ще шляхи пройти…
По всіх галактиках потрохи,
Ти залишити життєвий слід,
Хай пролетять довжезні роки,
Тоді тобі тримати звіт.
Ти свій препіднесеш початок,
Опишеш шлях життєвий свій,
Коли побачимо твій статок,
Тоді моргнеш Землі святій.
А поки-що гори яскраво,
Не падай з неба в далечінь,
Тобі дано на небі право,
Світити сотням поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690285
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=boENcIgbX4o[/youtube]
Більше не буду
Тебе чекати -
Зранене тіло
Мушу ховати.
Сину мій любий,
Сину мій милий
Чом ти так рано
Йдеш у могилу?
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні...
Сину, мій сину,
На кого кинув
Рідную матір, свою родину?
Діток-онуків
Вже не діждуся
З ким залишуся?
З чим залишуся?
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні ...
В кого є діти — будуть питати:
Наш татко верне?
- Що їм казати?
- Що їм казати?
Як далі жити,
Як пояснити?
Мамо, де тато -
Питають діти.
Багаті й ситі - п'ють і гуляють,
Це наші діти за них вмирають.
Багаті й ситі рахують гроші -
Підлі не бачать слізоньки наші!
**************
Хто убив синів, то хто?
І чому війна - АТО?
Матерів вже тисячі,
Як вовчиці, уночі,
Виють тужно уночі!
**************
Кому жалітись, чого чекати?
Скільки ще треба могил копати?
Жінки рвуть коси
Діти голосять
А ті, продажні,
Торгують й досі!
Синочки, любі,
Синочки, милі
Зрадників треба класти в могили!
Підлому ворогу - нас не здолати
Блазнів при владі мусим прибрати!
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні.
Синочку! Серденько! Серденько!
10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682958
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 23.09.2016
Явилось солнце, краешком задев
Всё, что дышало, плакало и билось.
К тебе стремилась я, не разглядев,
Лишь чувствуя тепло – в тебя влюбилась,
И распахнулось сердце, и глаза,
И жаждет тело лишь прикосновенья…
Зардевшись, световая полоса
Подсвечивает каждое мгновенье,
Теплом манИт, не принимает ложь,
Средь осени – весны узор рисует,
Бросает вдруг в осиновую дрожь
Одним – таким желанным – поцелуем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690208
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNs2o287YbI
[/youtube]
Заметіль жоржинова осіння.
Чом сумуєш під моїм вікном?
Чи бракує теплого проміння?
Не торкнулась осінь вас крилом.
Угасають кольори осінні,
І в тиші задумавсь чомусь сад,
Очі все ж купаються в творінні,
Що не встиг засипать листопад.
Розправляйте плечі кольорові,
Поглядом полиньте до небес.
І додайте фарб моїй любові.
І зробіть це чудо із чудес.
Хай вона квітує поміж вами,
Не зляка зимова заметіль.
Устоїть під сильними вітрами
Тими, що прилинуть звідусіль.
Білі, жовті, сині і червоні.
Кольорова осені купіль.
Ви прекрасні на осіннім фоні.
Я люблю з жоржинів заметіль..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690141
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Прийшло до нас зі сходу горе,
Все крівцю нашу п’є і п’є.
Пора проснутися народе,
Само… нікуди не піде.
Відтоді плачуть крутосхили,
Коли в Дніпрі нас пацани
Ординські вихрести хрестили,
Від Ольги суч.ї … вини.
Байстрят лукавая пригріла,
Ординцям владу віддала
У власній крові нас умила,
Майбутнє юд.ам віддала.
Не шкодувала навіть сина,
І внуків тихо продала…
Тож обірвалась пуповина,
Наш трон чужинцям віддала.
Як злодії прийшли хозари,
Пішла «свята» у інший світ.
Лишила… горенько й почвари,
Й від того світу нам привіт.
Бодай лиха була ти всохла,
Карга продажна ти стара.
Хай там тебе розсіє охра,
Не маємо з тих пір добра.
Зійшли до влади звироднілі,
Во імя святості й хреста.
Все крєстовались зсатанілі,
Й не закривалися ж вуста….
Наругу нам святу чинили,
Князі… від «білої» кості.
І чхать на договір хотіли,
Коли христосились в христі.
Плювали в клятвоньку текіли,
Коли у вірності клялись.
Бо трону вищого воліли,
Тож продавались юди скрізь.
Клятво -преступники парх.ті,
Хабіро - злодії лихі.
Ви кров цідили в нашій хаті,
До людських болей ви глухі.
Міжуоусобиці водили,
Наймали диких ворогів.
Собаки, русичів морили,
Плодили ненависть і гнів.
Во імя Бога нас вбивали,
Орди лихої дикуни.
Народ гієни мордували,
Плешиві зайди Сат.ни.
Бо Русь ніколи не терпіли,
Од віку створень, як могли.
Вкінець ви зовсім знахабніли,
Пора вам… взути постоли.
Від світу цього відірвались,
Здалося вже, що ви Боги.
Та ні… у пеклі зачекались,
Пора отримати борги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689709
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Всі квіти осені , Маріє,
Сьогодні ми несем Тобі,
Благаємо Тебе, леліє,
Дай миру й злагоди в житті!
О Маріє, о Маріє,
Мати Божа пресвята,
О Маріє, о Маріє,
Ти- любов і доброта.
Всі квіти осені, Маріє,
Тобі до ніг кладемо ми,
Благаємо Тебе ,леліє,
Віру Христову в нас зміцни!
О Маріє, о Маріє,
Мати Божа пресвята,
О Маріє, о Маріє,
Ти- любов і доброта.
Всі квіти осені, Маріє,
На Твою честь несемо ми,
Благаємо Тебе, леліє,
В одіж Христову зодягни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689610
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Як хочу я поговорити з вітром,
Із тим, що не у спину, а в лице.
З ним побрататись, полетіти світом,
Щоб з лету повернутись мудрецем.
Тим помогти у кого мало сили,
Чи просто понівечене крило,
Здобути волю, як когось гнітили,
Очистити від бруду джерело.
А з вітром двоє ми велика сила,
Немає в нас у світі перешкод…
Якщо є вітер, то несуть вітрила,
У дивний світ, де вільним є народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689457
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
[img][/img]
Вдивляюсь в осінь, що підкралась нишком,
Навшпиньках під самісінький поріг
І нагадала про кохання наше,
Яке в душі своїй ти так беріг.
Та не розвіяв з вітром легкокрилим
І не спалив на попіл у вогні
А ніс в собі, немов якусь святиню,
Яка до болю дорога мені.
Згадаю той, наш вересень щасливий,
Що стелив, мов злотом, листям долю,
А ми удвох літали над землею,
Немов пташина, вирвавшись на волю.
Промайне осінь, не одна й не наша.
Знов журавлі нам весну принесуть.
Та ти від мене так тепер далеко
Поміж зірок лежить до тебе путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689463
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.09.2016
Пересохший родник...
А ведь сколько испито когда-то...
В подсознаньи возник
Калькулятор, считающий даты
Наших встреч...
Дрожь твоих преклоненных коленей
В ожидании сладкого плена...
Это бред.... Между нами стена...
Я один. Ты одна.
Я на праздник Ильи
Колос ржи дистиллирую каждый,
И настой спорыньи
Исцелит виртуальную жажду
Наших встреч...
И увижу тебя на коленях
Отражением эхо вселенной
Тайны жизни, испитой до дна.
Я один. Ты одна.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116091500916
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689021
дата надходження 16.09.2016
дата закладки 18.09.2016
Є в мене внуки і зяті,
Що в день один родились.
Дай Боже тверді їм в житті,
Щоб у путі не збились.
Хоча ви різні у літах,
Ціную однаково.
Червоні маки у житах,
Мої ви хлопчики чудові.
Вітаю з святом козаки,
Найкращих мрій бажаю.
За ваші рочки і роки,
Наллю за здравіє до краю.
Обоє різновікові,
Червоні грона калинові.
Жадаю будні вам нові,
Прожити в щасті і любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688349
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Перед поїздкою у лікарню.
Між проваллям падіння і піком душевного злету
Лавірує душа як на вістрі дамаського леза.
В котрий раз за роки я злітаю з орбіти планети,
В котрий раз, як востаннє, прощаюсь, щоб бути без тебе!
Чи дано ще вернутись? Чи зустріч ще буде між нами?
Десь гримлять вхідні двері… напевно, прибула швидка…
Понесуть бренне тіло на зустріч з самими богами
В хірургічних халатах: з земними богами… пока.
Наче все у житті минає, живе тимчасово.
Чом твій погляд не блякне в моїй посивілій душі?
А ще мова твоя… моєї лебідоньки слово:
Таке лагідно-тихе як серця пісенні вірші.
Ти колись ще заглянеш в оцю спорожнілу кімнату
Де колись я чекав, вслухаючись в шум звіддалік…
На струні твого серця осіння розпука заплаче
І гірчина сльози закапає долі з-під вік…
Якось бачу це все. Можливо, іще передчасно.
Може дасть нам ще Небо для зустрічі бажану мить.
Цілуватиму руку, закривши свій погляд… від щастя…
Щоб не бачила ти як в оці сльоза забринить.
14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
У хор зібрались в травні цвіркуни,
Сади розквітли яблуневим цвітом,
Верталися додому два сини,
Йшли навпружки крізь колосисте жито.
Верталися обоє із АТО,
До хати, де чекала стара мати,
Живими їм лишитись помогло,
Надія та, що є кому чекати.
А на порозі хліб на рушнику
І сіль біленька в кілішку малому,
Матуся на старому хіднику -
Бо два сини вернулися додому.
На світі щастя більшого нема,
Їх до грудей тиснула стара неня,
Ні слова, мов була вона німа,
Лиш сльози градом падали у жмені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688376
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Мовчала ніч,
Вже третєпівнив ранок,
Ще зорі мерехтіли угорі.
Сич галасав,
Ховаючись за ганок
І блякли вечорові ліхтарі.
Збирався день
Украсти трохи ночі,
Сіріло небо ще усе в зірках.
Легенький вітер
Гарний день пророчив,
Бо чистив крила вечоровий птах.
Світало вже,
Схід піднімався вгору,
Ранкові звуки линули в тиші.
Чекаю день,
Мої невтомні руки,
Взялися знову за нові вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687904
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
(Вірш, написаний на день 25-ї річниці незалежності України)
Україно моя, Україно,
Незалежна, незламна моя.
Найгарніша у світі країна,
Найбагатша у світі земля.
Я не хочу, щоб орди чужинців
Розоряли країну мою.
Українська земля для вкраїнців,
Я її захищати буду́.
До останнього по́диху мо́го,
До останньої краплі крові́,
Щоби жодного не́друга то́го
Не зосталось на нашій землі.
Україно моя, Україно,
Золота моя Київська Русь.
Я за тебе всім серцем болію,
Кожен день я за тебе молюсь.
Щоби ти процвітала й міцніла,
Щоб гарнішали села й міста,
Щоб пшениця у полі рясніла,
Голуб миру у небі літав.
Щоб щасливо сміялися діти,
І достаток був в кожній сім’ї,
Щоб жило́ся найкраще у світі
Українцям на рідній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687956
дата надходження 06.09.2016
дата закладки 06.09.2016
И ты вдруг прозреешь…
И спросишь меня – “кто есть ты?”
И я онемею от странной пронзительной дрожи…
И я захлебнусь от щемящей внутри пустоты.
И я – растворюсь…
лишь фрагменты шагреневой кожи
Я спрячу за спину,
Как прячут алмазы в ручьях.
И свет погашу, в темноте оставаясь напротив.
Чтоб ты не прочел в бесконечно зеленых глазах
Желанья души
и томленья запретные плоти.
Ты жаждешь ответа…
А я - призываю рассвет!
В сомненьях теряясь, как будто в уродливой тине.
И я отрекусь от меня опекавших планет,
Чтоб стать твоей гостьей
сегодня… сейчас… и – отныне…
Чтоб, здесь оставаясь,
Принять притяженье земли…
В твои кровотоки войти, словно красная лава.
Пусть ночь за окном шьет для яркой, как вспышка, любви,
Такой безупречный,
и столь ослепительный саван…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687856
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Болить і нині ще моя душа,
Усе минуло, як короткий сон,
Я відчував, тому і поспішав,
Здавалось що живемо в унісон.
Тепер розлука, певно назавжди,
Морозні вікна, наче міражі,
І ти пішла… Я знаю назавжди,
Були близькі ми, стали враз чужі.
Вино кохання ми пили удвох,
Назад тепер немає вороття,
Певно це доля, чи хотів так Бог,
Чи нам таке прописане життя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687625
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Квітнуть на городі хризантеми,
Нашого кохання дивний час,
Наче знов зовуть тебе до мене,
Коли день за обрієм погас…
Приспів:
Хризантеми різнокольорові,
Нашого кохання дивоцвіт,
Квіти безкінечної любові,
Що живуть із нами стільки літ.
Розцвітають знову хризантеми,
Навівають крапельки жалю,
Квіти наші вічні, без дилеми,
Я ці квіти, як тебе люблю…
Пригадай кохання, моя люба,
Що було, враз в серці ожива,
Коли знову злетимо у небо,
Повторю ще раз оті слова.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687628
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Лиш тільки сльози – за розлуку плата,
Вниз упадуть в нескошену траву.
Гніздо родинне – під горою хата,
Душею де від віку я живу.
Земля травою зжовкла і поникла,
Нема давно батьківського тепла.
Печальну душу, що до болі звикла,
Зрадлива думка гірко обпекла.
Вдержати сум в душі немає змоги,
Скорботний світ міняти сил нема.
А скоро осінь вистелить дороги,
Холодні дні підійдуть крадькома.
І гіркота ота під серцем муля,
І пустота батьківського житла.
Вбиває душу думка наче куля,
Усе в душі випалює до тла.
Той журавель у небесах високих,
Курличе і забути не дає.
Батьківський дім, мого життя істоки,
Де серце свою силу вічну п’є.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687635
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Бога Милості… бачив, я Рай…
В веселкових узорах левкої.
Підіймав мене вгору Ручай,
Кольорів красоти неземної.
Як помер, я у Всесвіт злітав…
В тій дорозі в блаженство поринув.
Та Господь мене там не прийняв,
Не надовго, я Землю покинув.
Повернув мене Батько до справ…
Для яких, хіба смертний розкаже.
Як би міг, я би там запитав…
Бо ж крім нього ніхто вже не скаже.
Чаду цьому, пробач простоту…
Але й сам, я майбуть почуваю.
Щоби нести в цей світ красоту
У жінках, я натхнення шукаю.
Тож залиши надовше - прошу …
В цьому світі… ой леле… - роботи.
Я ж ще стільки сторінок спишу…
Коли дано мені від природи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687699
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Співала земля під плугом,
Чорніла вузька попруга,
Мрячів прохолодний дощ;
Господар ішов по полю,
Зерно засівав, як долю,
Неначе вертавсь із прощ;
Молився перед посівом,
А поле коли засіяв,
Заплакали небеса;
Почув Бог молитву з неба,
Дав дощ, бо його так треба,
Врожай на землі спасав.
Збіг тиждень - зелене поле,
Недавно пустинне, голе,
Чекало пори снігів…
Бо змерзнуть поля без снігу,
Вітри не зупинять бігу,
А хліб не побачить снів.
На білім коні Михайло
Приїхав і засніжило,
Красуня прийшла зима…
Біленька лягла перина,
Певно у ній причина,
Бо вкриті хліба сповна.
А в часі, як прийде літо,
Зародить багате жито
Трудилися ж не дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687204
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
Розбився грім на бризки,
Ледь, ледь хитнувся хвощ.
І через світлі блиски,
Дрібний посіяв дощ.
І враз залопотіло,
Лиш тільки грім затих.
Земля вмивала тіло,
У струменях тонких.
Дивився Ангел мовчки,
Опершись на крило.
Як та, в яйце завтовшки,
Змивала з пилом зло.
Дивився безтілесний,
Забувши про свій рай.
Як дощ збирався в плеса,
Стікав кудись за край.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686221
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Ви не чули про Збори Народні?
В Українському Домі були.
Наче десь вони там …у безодні,
А не в нас Україні пройшли.
Наче й назва: «Конгрес українців»,
Охорона… із «Вільних людей».
Відробляла на вході червінці…
Пропускала … по списку «свиней».
Щоб на ХВОРУМ де єст «українці»
Не прорвались агєнти Маскви.
Наче ми… в своїй хаті злочинці…
Ой… далеко зайшли ж ви Клопи.
По 0 - 2 приїзджала паліція…
«Учинили» вкраїнці шкандаль.
Та… плювала на них Коаліція,
Їх …давно положили… в сандаль.
Як колись… усьо склалось при Сталіну,
Патрьонатом… зайнявся… прімьєр.
Вани в парі работають з Каїном.
Всі вапроси рєшив! … - Люцифер.
Суче плем’я собачого виводку,
Знов накрило нас мокрим рядном.
Ой, пора дзяблоносому виродку,
Єшафот встановить… під вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685657
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Не шукайте мені Окуліста…
Зневажаю, як Прадід ж.дів.
Бо ніколи не був комуністом
І в Прєзідіях їх… не сидів.
Хоча мав це можливість зробити.
До них міг на поклон, я піти.
Та не міг я такого вчинити.
Мої внуки не були б людьми.
Мої предки тримали державу…
Поважати їх мають за честь.
Не забули… по світу їх славу,
Записав … У віках Олівець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685667
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2016
Я не сказав, а проспівав ім’я – Оксана,
Злітали зорі в вишині з небес до рана.
Місяць з-за хмари виглядав,
А я ім’я твоє співав – Оксана, Оксана, Оксана…
Ім’я твоє зове мене - Оксана,
Для мене ти лише одна, моя кохана.
Всю ніч співатимуть вітри мені до рана,
Оте єдине на весь світ ім’я - Оксана.
Приспів:
Оксаночко, життя моє,
Моя кохана,
Ти в небі зіронька ясна,
Моя жадана.
Я зірку ясну із небес тобі дістану,
Щоб знали всі, що я люблю
Свою Оксану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685751
дата надходження 25.08.2016
дата закладки 25.08.2016
Вранці церковнії дзвони,
Просять молитись у храм.
Щоб все своє до ікони,
Вилити зміг сам на сам.
Свято сьогодні в державі,
Хоч неспокійна душа.
Бо у нас дні всі кроваві,
Лиш спокій один втіша.
Станьмо разом на коліна,
Господи, дай нам Ти сил!
Нехай заживе руїна
І лету додай до крил.
Моляться, Боже до Тебе,
Доньки Твої і сини…
«Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685434
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 24.08.2016
Армія розвалена… - Мрія наша спалена.
Реформи завалені… - безнадійно віддалені.
Плин вперед зупинено… - тихий рекет вчинено.
Все, що можна з’єдено… - до ручки доведено.
Толерантість спльовано… - бо Любов зґвалтовано.
Совість вщент загублена… - бо жи2ами скуплена.
Гідність нашу знищено… - її ж не захищено.
А ще Честь знеславлено… - влади ж нас позбавлено.
Украйна розкрадена… - боргами обкладена.
Майбуття поховано… - в кайдани заковано.
Надії оскоплено… - все ю2вою схоплено.
Та Віру не знищено… - бо в віках захищено!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685039
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 21.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2016
Нема війни в нас епізоди…
Плюють нам в вічі ю2оботи.
Народу слуги… у суді…
«Нема!»: - сказали їх вожді.
На сході ж плавиться й димить,
Нема кому вже захистить.
В броні гвардійці, поліцаї,
Охороняють статки Зграї.
Чужинці й бидло хижороті,
Тримають нас за ідіотів.
Що їм скороботи і печаль,
Не їхні дітки - той не жаль.
А наші діти в пів – голодні…
Сидять по тюрмах благородні.
Їх нищать с.ки там і б'ють…
І боронитись не дають.
Все нищать вир.дки пихаті,
Юд.йським доляром зачаті.
В душі і в серденьку руїна…
То плаче, стогне Україна.
Щодня загиблі… і хрести…
А хто ж Украйну захистить..?
Бо там.., команда... інтер'єр,
У ложі спікер і прем'єр.
Удаль поглянь… одні ж.ди,
Лупаті хвойди від біди.
В Печерах біситься Гора…
Вставайте браття вже пора,
Повіяв вітер з – за Дніпра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684628
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Парадигма істо-
Рії. Замкнене коло.
Роздивися навкруг
І відчуєш спроквола,
Як зманіжені рим-
Ляни час рахували,
В безнадію заглиб-
Лені смерті чекали,
Як в ОСТАННІ ЧАСИ
Ллєтьсь пійло фужерів...
-Пий до, дна, сучий син,
До життя ненажера!..
Цих часів оксами-
Това м "якість Нірвани...
-Хай одвічності ми-
Ті насняться коханим!..
А спитати себе
(Хоч спитати непросто)-
Як ламали хребет
Долі у "дев"яностих",
І останніх часів
Відлік розпочинали,
Наче смерті засів...
А вони... Не настали...
А тепер (що тепер?)-
Вже нема територій,
Ніби й ворог припер,
Чара, сповнена горя,
Ще й не вірить ніхто
У кінцеву мету...
Парадигма істо-
Рії каже- Я ТУТ...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081800912
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684404
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Ось прийшов до нас вже Спас,
Фруктів, овочів припас.
Ми їх в кошики складаєм
І до церкви поспішаєм.
Там духовний наш отець
Звернеться до всіх сердець,
Щоби свято шанували,
В мирі й дружбі проживали.
Пахнуть яблука чудові,
Груші жовтії медові,
І ця стиглість нам дається,
В душах наших відіб'ється.
Щоб ми всі преобразились,
Із любов'ю подружились.
Як Ісус Христос колись
На горі Тавор явивсь.
Лице його все сіяло.
Одіж, наче світло , стала,
Щоб віри ми не втрачали
І Господа прославляли.
Свята сенс цей ся не стер,
Готуймося вже тепер
До небесного життя
Біля Господа- творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684428
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 19.08.2016
Серпнева ніч, вже скоро ранок,
Півні утретє по селі.
Туман прикрив пустинний ганок,
Де спали стомлені джмелі.
Горіх беріг вологе листя,
Калина гронами трясла,
Де груша в золотім намисті,
Міцним корінням в сад вросла.
Дари готові вже до Спаса,
Сливки убрались в синяву,
Бджола, оса, до грушки ласа,
А я до кошика зірву.
Дари осінні в гарний кошик,
Збере дружина і тоді…
Візьму малесенький букетик
І буде свято для плодів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684068
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 17.08.2016
Збилися з дороги хмари мовчазні,
Сповнені тривоги, що зросла в війні,
Крапельками плачуть сірі небеса…
Личенько юначе оживля краса.
Осінь у порозі листя вишива,
А юнак в дорозі: їде воювать
За Донбас і землю, матір і Дніпро,
За свободи зерна ладен все збороть.
Все позолотила осінь навкруги,
Він і побратими б’ються до снаги,
Віддано боронять волю і дітей…
Тут не за корону бій іде щодень.
Листя опадає золотом до ніг…
Ранній укриває землю білий сніг,
«Градів» нескінченний по солдатах шквал...
Офіцерські зради… Танки шле Москва…
Збилися з дороги хмари мовчазні,
Сповнені тривоги, що зросла в війні.
Крапельками плачуть сині небеса
За життям юначим… Гине ж бо краса…
А як сніг розтане під крилом весни,
Мир у нас настане… Прийде день ясний…
22.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683820
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
О люди, як життя минає живо!
Чи віддаєте звіт самі собі:
Війна завжди збирає чорне жниво,
І очі ваші гаснуть у журбі.
Коли ж прийшла до нас лиха година:
Відсікли Крим, зруйновано Донбас –
Чуття єдиної великої родини
Повинне об’єднати усіх нас.
1.02.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683823
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
...Сонце з кров"ю встає,
Очі ранком гірчить...
Ще волосся твоє
На моєму плечі...
Згідно змісту речей,
Десь кривавить Донбас...
Знов безсоння ночей
Пролилося на нас.
Матері малюків
Сни нічні стережуть...
Може, з ложа в віки
Нас сумні рознесуть
На одвічно-воєн-
Ні фронти поїзди
Рятувати своє.
Час іти. Назавжди.
Безнадійно- надій-
Ні пісні солов"їв...
Притискайся в обій-
Ми міцніше мої,
Бо сприяє похміль-
Не кохання журбі.
Ми сприймаємо біль
Розставання в собі.
Час ще маєм. Жадан-
Ня без тями... Гаразд?..
і зіллємось востан-
Нє тілами ще раз...
...Сонце з кров”ю встає...
Ранок очі пече...
Тіло дотиком б”є,
Наче трасери черг...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116081505390
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683839
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Гарна в мене є ідея:
в день, багатий на свята:
всім любити Маккавея,
в нім любов і доброта.
За любов свою і віру
постраждала вся сім"я:
сім братів і їхня ненька
від сирійського царя.
Замордовані жорстоко,
попри болі, без каяття,
не відмовились від Бога,
Богородиці й Хреста.
Надихнули Мануїла,
всіх прихильників Хреста
і здобули перемогу
в боротьбі проти царя.
У цей день князь Боголюбський
переміг волзьких булгар,
захищав людей і землю
із молитвами Христа.
Чесний Хрест і ще й ікони
Богородиці й Христа
променилися іскристо
сяйвом волі і життя.
Супротивники злякались,
відступили і втекли.
Отак свято появилось-
Перший Спас і на віки.
Носить свято Маковія
в Україні неспроста,
бо у святі Божа воля:
Батька, Духа й Ісуса Христа.
Свято гарне Християнське,
свято волі і тепла.
А ще зветься цей Спас Мокрим
для наснаги і добра.
Отож я в цей день бажаю:
сили, волі і снаги,
жить у Правді і Свободі
і щоб зникли вороги!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683646
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
У Поліському краю, між грибів і ожини,
Очерет у болотах сипле пух до мохів,
У чорничнику низькім протоптали стежину,
А у синьому небі клини видно птахів…
Приспів:
Дубчаки в зелених кронах,
Заховались в берегах,
Ніжні хвилі з передзвоном,
Б’ють крильми, неначе птах...
Знов ранкове Полісся,очі сині відкрило,
Біжать бризи легенькі по піску іздаля.
Я іду по тій стежці, де кохана ходила,
І сміється чарівно моя рідна земля.
Поховайтеся зорі, нехай сонечко зійде,
Хай квітує Полісся, край мій рідний, як сад.
Хай кохання на зустріч на ту стежечку вийде,
Щоб я зміг повернутись на Полісся назад.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683647
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Забреду я у трави високі,
Де ранковий розлігся туман,
Росяний буду пити там спокій
Із принадами із усіма.
Конюшини там горді голівки
До моїх заглядають очей,
Сонце не підняло ще повіки,
А вже радість у груди тече,
Повнить запахом ніжним, казковим,
Котрий випурхнув птахом із трав,
Сонце виплило тихо, споквола,
І не стало на сході заграв.
Розлилось його світло навколо,
Деревій білі зонти розкрив.
Не стрічала в житті я такого,
Ранок серце моє підкорив.
1.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683686
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Привезли чоловіка із зони АТО,
Щоб у рідній землі поховати.
А чому не з війни, те не скаже ніхто…
Боїмося війну ми війною назвати?..
Що війна це, те визнав уже цілий світ,
І вогонь там смертельний літає:
України воює найкращий там квіт
І вночі, і удень, і коли ледь світає.
Поховають бійця, як належить, як слід,
Та від того матусі не легше.
Смерть і цю проковтне Україна і світ?
Втрата сина далеко не перша.
Тисячі полягли у нерівнім бою,
І без бою також вже без ліку,
Захищаючи землю, родину свою,
Люди ж ті були різного віку.
Прогримить над могилою залп – не салют,
Спорожніє душа і знеможеться серце.
І усі цю війну у думках проклянуть.
Завтра ж знову в АТО відправлятимуть берци…
1.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683680
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Памяті Сонцеслава,
остання робота, якого: загибель двоглавого Орла від українського Сокола.
Професор НАУ. Митець. Науковий працівник.Український волхв.
Нема війни васал чужинський,
Гугнявить нехристь, як молитву знов.
Чергова жертва - Віктор Крижанівський.
Немає й дня… щоб хтось не відійшов.
Земляк , художник, знаменитість,
Який життя жертовно положив.
В краю повстанськім на Волині виріс,
Майбуття ради для Вкраїни жив.
Професор, доктор, волхв і академік,
Що ніс кресало світлу і вогню.
Від праху пращурів замріяний ендемік
Уже почив… у Божому саду.
Здається наші жертви ритуальні,
Вже Лимич, Штонда Павло Шеремет.
Нас зачищають виродки безжальні,
Глибинно бачу друзі, як поет.
Щоб не могли ми думати і жити,
Нитки сурові з нас паскуди в’ють.
Та неможливо нас усіх убити.
Бо всю Украйну гади не уб’ють.
І не помруть ідеї й поривання
Вони ж лишили… крапельки крові.
А ми подовжим їхні сподівання,
Зелом зростуть у вицвілій траві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679914
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Не змушуйте мене пробачить гріх
Того, хто землю смертю нам засіяв,
Хто наплював на кожного і всіх, –
Це не диявол, навіть, це – Росія.
«Умом Россию, – кажуть, – не понять», –
Слова ці народились не сьогодні,
Сусіда й землі ніяк помінять,
Тож ллється кров, сльоза, гірка, народна.
Я хочу знати істину в лице:
Чому і ким це дійство розпочато?
Вже ж не кухаркою, студентом чи кравцем.
Навчіть мене, як ворогу прощати
За кров і смерть, і сльози матерів,
За катування у своєму домі,
За чорне сонце й небо угорі,
За спалені жита і наші долі!
5.07.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679888
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Земля Донбасу, сіра і гаряча,
Вогнем війни обпалена земля…
Це Бог їй таку доленьку призначив?
Ні, кадебешник Путін із Кремля…
І день, і ніч снаряди, міни, кулі
Трясуть повітря, і у кожнім – смерть,
А проти них – красиві юні скули
І серце, сповнене любові вщерть
До матері-землі і до родини,
До сивого Дніпра й старих Карпат…
Він знає, в чім призначення людини,
І що стріляє в нього «старший брат».
Не стогне вже – кричить земля від болю,
Їй рану кожну чим залікувать?
Наповнить людям як серця любов’ю,
Які наважились Донбасом торгувать?
23.09.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678520
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Присіла Муза ранком на подушку
І приторкнулась трепетним крилом,
Шептати стала в сонне моє вушко,
Яким життя колись у нас було.
І попливли сумні, як біль, картини
Життя моїх далеких прадідів,
Як Русь в Дніпрі-ріці колись святили,
Як вірні й горді гинули тоді,
Як землю нашу рвали й шматували.
Згорілі хати… Стоптані поля…
Усе терпіла й ворогів навали
Й стогнала важко з попелу земля,
Бо долю мала, сіру, удовину.
І Борисфен від того посивів,
Як мучили дітей її безвинних,
Він теж тоді від розпачу ревів:
«О земле рідна, скільки мук і болю
Тобі приносив південь, захід, схід!
Готова не завжди була до бою,
Та вийшла незалежною у світ.
І хай будує ворог дикі плани,
Вже українців – не перемогти!
Не хочеш жити під російським паном,
На захист України стань і ти!»
24.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678370
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Чиясь пісня лебединая відспівалася,
Чиясь радість і любов обірвалася...
Хтось під сонцем літає так близько,
А комусь на землі надто слизько...
Чиєсь серце в коханні палає,
Воно ницості й зради не знає,
Вогнем-зрадою інше обпечене,
На самітність, неспокій приречене.
Де знайти, Боже, ту серединку,
Щоб ніхто не втрачав половинку,
Щоби щастям любові зігріті,
Жили в радості всі твої діти ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678294
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
На крилах пісні я лечу,
Пливу на хвилях казки,
Напитись щоби знов і знов
Твоєї ніжності і ласки.
Щоб подивитись в очі ті,
Які горять коханням,
Поцілувати сивину,
Розкидану стражданням.
Щоб пригорнутись до грудей,
Де б"ється серце щире...
Усе в тобі ,до болю сліз,
Для мене рідне й миле.
Щоби сказати,як люблю
Тебе усього до краплини...
Тепер ти мій і назавжди.
Без тебе ні хвилини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678292
дата надходження 16.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Яворино, яворино,
Гойдай свої віти...
Хай спочинуть в благодаті
України діти.
Яворино, яворино,
Вітер бавить коси...
Більш не вийде син твій, Ненько,
Викласти покоси.
Яворино, яворино,
Вічно зеленава...
Жде старого батька вдосвіт
Буйненька отава...
Яворино, яворино,
Шелести листвою...
Хай не зна душа козацька
Твого супокою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678281
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 16.07.2016
Приспів:
Другий рік, як ступив ти синок за поріг,
Розпочав війну ворог проклятий.
Повертайся мій синку скоріше з доріг,
Юду люту ми мусим здолати.
1
Смерч війни у степах шаленів,
Був запалений миршавим катом.
Ненажерливий звір запалив,
Що колись називався нам братом.
Приспів:
2
Бережи себе синку… вернись,
Я так хочу тебе обійняти.
Пригорну я тебе, як колись…
Як втомилась тебе виглядати.
Приспів:
3
Правда буде за нами… - Вона
не потерпить чужинської зради.
Вип’є ворог свій келих до дна,
В прах розсиплється він від пожади.
Приспів:
4
Україна не згине в вогні,
Як не згинула пам'ять Аратти.
Заспівають в гаю солов'ї…
Віє затишком з рідної хати.
Приспів:
5
Завесніють волошки в літах,
Ратаї будуть ниву орати.
Слава буде гриміти в віках,
Будуть внуки любити й кохати.
Приспів:
6
Знаю лад наведеш ти синок,
Стихнуть Смерчі , Піони - гармати.
Як колись заглянеш до бджілок…
Нам не довго лишилось страждати.
Приспів:
7
Розговіє Вкраїна в медах…
Відійдуть криві числа і дати.
І хоча твоя мама в літах.
Вірить синку і буде чекати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677665
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Не покидай мене одну,
Не йди чужим у довговічність....
Я лиш минаю ту біду,
Що пролягла у цілу вічність
Не покидай мене саму,
Тобі мене зігріти дали
За душу зболену мою,
За те, що радість відібрали...
Не покидай мене одну,
Коли душа болить і плаче ,
Коли від болю не засну,
Хоч цього і ніхто не бачить
Не відпускай мене в світи,
Де стільки холоду і бруду,
В твої вступатиму сліди,
Щоб не прийняли за приблуду
Не покидай мене чужим,
Замкнувши за собою двері...
Невже мене ти розлюбив
І все зосталось на папері ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677694
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Не проклинай того хто серцю милий,
І не тягни з печер старих богів,
Наше минуле, прикладова сила,
Ta нарід наш уже давно прозрів.
Нема божків, богів національних,
Є Бог один, для світу й для небес ,
Він завжди з нами і без пих банальних,
Для всіх народів всесвіту -Творець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677446
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Горить Україна в багатті війни,
Найкращі у нім згорають –
Ніколи не стануть рабами вони –
Біда їхнє серце крає…
Підступно Росія загарбала Крим,
Донбас вогнем запалила…
Чи ж треба чекати, допоки згорить,
Чи брати у руки вила
Й колоть тих, хто виростив гідру війни,
Моральне ми маєм право,
Росія ж не бачить своєї вини,
Хоч перше її сопрано.
Горить Україна й не видно кінця,
Найкращі у ній згорають…
І вже не ховає Росія лиця,
Та небо її скарає…
28.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677586
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
[u]Часто зустрічала людей, котрі старалися відгородитися від подій на Майдані, у Донбасі, вимикаючи телевізор, щоб зайвий раз не хвилюватися. Не розумію таку громадянську позицію українців. [/u]
Хіба сховатись можна від війни,
Коли підступний ворог землю топче,
Коли дітей вбивають без вини,
Коли сльоза турбує серце й очі?
Хіба можливо спокій зберегти
Тоді, коли земля, умившись кров’ю,
Тебе питає: «А що робиш ти?
І чи ти знаєш почуття любові?»
А як спокійно спати уночі.
Коли сини вогонь грудьми стрічають,
Коли схрестились шпаги… і мечі
Твоє майбутнє гідно захищають?
Війна ж хвилює не лише Донбас –
Прицільно кожне серце вона ранить,
Й здається, ніби зупинився час…
Коли ж позбудемось російського тирана?..
31.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677587
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
Мої лелеки білочолі
Із чорним смутком на крилі,
Я бачу вас і в лузі й полі,
Ви там завжди, де журавлі.
Ви нам дітей несете в хату,
Коли вертаєтесь в гніздо,
Для нас завжди ці дні, як свято,
Хоч в нас виблискує чоло.
Лелеки – птахи наші любі,
Вже скоро нас чекає сніг,
Ви бережіть довічно судьби,
Зігрійте рідний нам поріг.
А там де хата у дитятках,
Звивайте ще одне гніздо,
Щоб ця сім’я була багата,
Частіш дивіться у вікно.
Лелеченько - моя пташино,
Надалі щастя нам неси.
Принось щорік комусь дитину
Додай в житті комусь краси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677163
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
Закотилось сонечко
тай за ліс,
Задрімало полечко
при зорі,
Засвітився місяцем
неба край.
Ой, чи все це вміститься
в ночі рай!?
Засвистить-затьохкає
соловей,
Він у сад закоханих
тай зове.
Слухає-милується
раєм сад,
Про красу піклується
в нім роса.
І пливе замріяний
угорі
Місяць, небо міряє
в цій порі,
З зорями вітається,
стереже,
Тільки не вертається
рай уже!
25.02.12
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677221
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016
[b][i][color="#5900ff"]Пташиним леготом , бджолиним гулом
Був літній день заповненим до краю...
Душа тривоги і плачі забула
В обіймах ніжних літнього розмаю.
Сміялось сонцем небо волошкове
І пахнув день медово-ніжним цвітом.
Стояли липи в золотій обнові,
Дарованій таким чудовим літом.
Поклін за все , тобі , мій любий світе!
Подяку щиру від душі складаю,
За жайворонка спів , цей день і літо!
Його собі на згадку залишаю.[/color][/i][/b]
(Фото автора)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676731
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
[quote]« Пьянеть хочу от глаз твоих, как небо…»
автор: Ірина Лівобережна
Олекса Удайко, 07.07.2016 - 11:09
..холера ясная! Не спийся, Іро!
[/quote]
Удвох колись стрічалися на пірсі,
Розмова душ безмовна пролягла
Із побажанням: «Іро, не втопися!...»
…А я ще плавать тільки почала.
Кохання – доторкнулася непевно
Та й зупинилась там, на мілині…
Ти зич мені не глибини, а неба,
Бо сАме небо – втрачене в мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676613
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
[i] [b][color="#ba1826"] Дітки... Женитись треба
тільки на своїх... І заміж
іти...Та хто до старечих
віщих слів прислуха́вся...
Це було ще до війни...
На Півдні та Сході країни...
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#191e9e"]Посивiла Москва вiд снiгу
I в дротах гуде заметiль.
Злi, холоднi слова, мов крига
Студять душу. Тривога...Бiль...
Телефон очi вниз незрячi
Опустив, вiд розмови зблiд.
Там- невiстка нуртує й плаче,
Тут - змертвiв з горя свекор- дiд.
...Чи ж давно син тебе, кохану,
Пригортав до своїх грудей,
Зiгрiвав, гоїв злиднiв рани,
Вiв з безвиходi - до людей.
Працював, дiставав з неба зорi,
Притарганив достаток в дiм.
I берези - свiчки бiлокорi-
Тi, фiзтехiвки, сяли над ним.
Довго сяли вони зеленим,
Потiм...Жовте!..Червоне!!.Жах!!!
У колисцi - в нiй Вашi ж гени,
А над нею - сирiтства птах.
Бо на згоди й чуття бульвари,
Стежки нiжностi й доброти
Вийшли злоба, зазнайство, чвари,
Знахабнiлi, мов ситi коти...
Звідки все це?.. Російські бзики!..
Він,- хохол... За цим словом,- все!..
Недовіра... Страхи та крики...
Непрописка... Сумне есе...
Телефон очi вниз незрячi
Опустив, вiд розмови зблiд.
Там - невiстка вiд болю плаче,
Тут же - згорбився свекор - дiд.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676623
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Началом всього в білім світі -
То всюдисуща є любов,
Де посеред густих дібров
Шукають папороть у цвіті
Началом всього в світі цьому -
Любов безкрая, без умов...
Бере Лукаш сопілку знов
І кличе Мавку свою знову...
І та на музику, як туга,
Вінцем покрившись з різнотрав
В світанні ранішніх заграв
Іде до серця свого друга
І попливе вінок із ночі
В той бік, де музика лилась,
Незримим мостиком вляглась
Фантазій , мрій її дівочих.
У світі, де лиш раз живемо
Існує предків вічний зов
Посеред битв і молитов,-
Любові ключ життям несемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676723
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Ніч ведично- купальська...
Вітер хвильку жене...
Як сьогодні ти палко
Обіймаєш мене!..
В річку сонно-казкову,
Мов у вир, затягну,
Бо сьогодні нам знову
Цю долать глибину!
Срібний місяць грайливо
Нам цілує сліди...
Роздягнись і сміливо
До води підійди!
Що сумуєш, кохана?
Уповільнила крок...
Стисла серце омана
Знов ревнивих думок?
Перемінливим галсом
Проплива впалий лист...
І не віриться часом-
Все скінчиться колись...
Ти не думай про осінь-
Її може й не буть.
Хай рікою відносить
Тих думок каламуть,
Тих химер переливи,
Мов картини Далі...
І коханок, можливо,
Не було взагалі.
У казковій безодні
Уповільнився час.
Ніч купальська сьогодні
НАМ присвячує НАС.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116070610153
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676531
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Стыло небо над старыми клёнами.
И слегка моросила душа,
по аллее идя за влюблёнными,
подгоревшей листвою шурша.
Разрывала сердца скрипка ласково,
пил волнение аккордеон.
Сквер… и ночь задыхались романсово…
удивлённо… с душой в унисон.
Листья падали клочьями паруса,
не доплыв. Никуда. Декаданс…
…разливалась по воздуху пауза,
упокоившись горечью августа…
ожидая последний романс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016
Знов доморощені приблуди,
Сучарать факти з під копит.
Батьків паскудять Робінгуди
За дурнів нас трима хасид…
Давно зробили своє Маври,
Отож хай йдуть «під три чорти».
Наїлись виродки кентаври,
Пора ж заміну їм знайти.
Злодійське сімя із Сіону,
Чужинські зайди від ханжі.
Та ви ж одного Легіону,
На тілі нашому прищі.
Все шпарять нам на вуха факти,
Зозулять голод, геноцид.
Немов ми хворі катаракти…
З нас дурня робить хитрий ж.д.
Навчилась навалоч рогата,
Це ж скільки крові попили.
Крий бог не встигнуть сученята,
Для них кубелечко ж звели.
І плодять, плодяться щенята,
Працює юди… - медоріг.
Й вовцюги цілі й вовченята
І все залишиться для них..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676337
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Прийшов до нас… на голову побитий,
Створив в столиці божій туалет.
Прибрав… - кіоски злодій хаповитий,
Собі зробивши з Києва клозет.
Куди не ступиш максимум півкроку,
В зелену зону… навіть в Пирогів.
Смітник вонючий і бомжів барлога,
Та скрізь, як хмара виплодки щурів.
Сміття летить, як ворон у зіницю,
Ми що свого не маємо лайна..?
Та так з.срала вже орда світлицю,
Що втопить скоро й нашого човна.
Що Львів, Волинь,Поділля – Україна,
Лежить уся потоплена в багні.
Держава наша нищиться - руїна…
В плачах, печалі, горі і в вогні.
Дніпро… у центрі житлові будинки,
Сміття летить на нас зі всіх боків.
Вже скоро, скоро матимем «обжинки»,
Погірше нас чекає ще, що Львів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675411
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
Ніч кинула вечір у чорну пащеку.
Подобріла. Зорями мостить свій путь.
П’є золото місяць-молодик із глека.
Сичі між собою розмову ведуть.
Тренують свій голос при хатах собаки.
Із трав густо-рослих сюркоче цвіркун.
Поснули у полі ромашки і маки
Покумкують жаби у теплім ставку.
Доноситься гуркіт авто з автостради.
Засмолений обшир розріджує сміх,
То молодь вітає ніч-панночку радо,
Розв’язує любощів, приязні міх.
На сході – без жартів. Там служба сурова.
Настояну тишу рве куля ущерть,
У жерло війни підкидаються дрова,
Щоб плодились ненависть, рани і смерть.
І доки так буде? Той плаче, той скаче,
Той біситься з жиру, той мре в боротьбі?
Як хочеться світом втішатись, одначе
Не буде спокою, допоки бої…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675404
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 01.07.2016
[u](Присвячую колезі по перу Валентині Бугрій (Геометрії). Сьогодні Ви в мене ЛГ. Пишу від Вашого імені на основі прочитаного. Може, й не всі факти відповідають дійсності, вибачайте.).[/u]
У світ я цей прийшла не для війни…
Чому ж тоді так доля повелася:
У Вітчизняну батька позбулася,
Бо мир не купиш, бач, за півціни.
Тепер, на схилі посивілих літ,
Коли дорослі діти і онуки,
Заснути не дають душевні муки:
Чому такий жорстокий, дикий світ?
Невже війна – це вихід із біди
Й життя людське нічого вже не варте?
Чи думав той, хто розпалив цю ватру,
Яку ненависть в душах наплодив?
Стрічає правнуків моїх сьогодні світ
Знайомою до болю новиною:
Донбас охоплено гібридною війною,
Тож батько їх прямує вже на Схід.
Щоби життю і діточкам радіти,
У світ я цей прийшла – не для війни,
Чому ж повинні гинути сини
І хліб сирітський їсти їхні діти?
Невже життя – то рокова спіраль,
Коли за мир платити треба кров’ю
Тому, хто сповнений надією й любов’ю?
Замислитись над цим чи не пора?..
25.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675094
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ну, що ж ти, братику, накоїв?
Світ опери осиротив…
Господні тішити покої
Своїм бельканто поспішив.
Навіщо ж, братику, так рано
Лишив цю землю, від катів
Прийняв смертельну в тіло рану,
У небо ангелом злетів?
Ти міг ще довго й довго жити,
Втішати чудним співом світ.
Та вибрав - краєві служити.
Ти – України кращий цвіт!
Загинув у бою як воїн,
Із автоматом у руці.
Не плачте, верби і тополі,
Батьки і рідні, і бійці,
Любив він Неньку-Україну
Допоки в грудях чув биття!
Сплатив високу гідну ціну,
Щоб їй увічнити життя.
Народився, ріс і вчився у Львові (р. н. 1974). Потім жив у Франції 20 років, співав в опері Парижа (за контрактом, був запрошений). Після подій на Майдані став волонтером, збирав кошти для наших бійців. Потім приїхав до України, пішов добровольцем на фронт. Служив у складі різних добровольчих батальйонів, загинув як боєць 7 особового загону ДУК 29.06.2016 р. о 6 год. ранку від кулі снайпера. Вічна пам'ять героєві, ВЕЛИКІЙ ЛЮДИНІ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675126
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Срібляться перли в місячному танці,
Зоря ревниво падає в траву...
Найперший промінь сп"є їх спозарання,
А Бог засвітить знов зорю нову.
Ввібравши сонця, грона дозрівають,
Вечірній спокій солоду дає,
Своє начало Боже пам"ятають
І їх ніхто вже з цього не зведе.
Не вгомониться соловейко в гаю,
Його це час і сцена, і слухач,-
Співай, пташино, я тебе благаю,
А ти любуйся, серденько, не плач .
Хай тихий вечір всю загладить втому
І розтечеться спокою бальзам...
Віддай тривоги ангелу святому,
А решта зцілить ночі фіміам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674939
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Їх місце зустрічі – Майдан,
Вогненний, історичний…
Це там Він руку їй подав…
Вона ж… свою… незвично…
І їхні в унісон серця
Забилися обоє…
Чи послана їм зустріч ця
З небес Великим Богом?..
Святий вінчання ритуал
Здійснили, як годиться,
Та Путін на шляху ставав,
З війною заходився.
Не міг дивитись чоловік,
Як кровію стікає
Країна, де прожив Він вік.
Тепер все нищить Каїн.
Безсонні ночі, сірі дні
Терзали-рвали душу,
Думки у голові одні:
На схід я їхать мушу…
Так недалеко й до біди –
Вже ворог не відстане…
Кохану в клініку зводив:
Матусею та стане…
Нехитрі речі в торбу склав,
Поцілував дружину,
В словах тепла батькам послав…
Вела в Донбас стежина…
В бою Він був, мов дикий лев,
Як вояку й належить,
Не знав тоді, що око, зле,
За ним давно вже стежить.
Жорстокий бій… І раптом… біль…
Пронизане все тіло.
Аж тут… дзвінок… Його мобіл…
Слова, мов струм, летіли:
– Вітаю, любий!.. Батько ти!..
Ми ж донечку вже маєм…
– Я вас люблю, але… прости…
Війна мене тримає…
А тіло повнилось свинцем…
Чужими стали руки…
Бліде, усміхнене лице
Долало болю муки…
І повз мобільний з рук униз,
У нім – жіночий голос…
Сторінка ще одна війни:
Скосила куля колос…
1.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[u]Присвячую матері героя-майданівця Назарія Войтовича,
загиблого у неповних 18 років.[/u]
Уже третя весна настала,
Як, синочку, тебе не стало,
Ще не висохли мої сльози,
Й мою душу іще морозить
Та війна, що прийшла зі сходу.
Біль і смуток чую народу.
Вже не сотня злетіла в небо –
Тисячі уже поряд тебе.
І кричать матері і вдови,
Проклинаючи війни й долі,
Бо ж сиріток число зростає,
А їх доля, ой, непроста є…
Схід країни іще в загравах,
Не дороги – суцільний гравій,
Де Донбас, сірі там руїни,
Перекраяна Україна…
За що ж, Боже, ти так зі мною:
Мою душу укрив золою?
І народ мій за що караєш,
Адже кращі в війні згорають?!
19.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674754
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Вони народжуються зночі
А іноді - в плаксивий день,
Коли душа анітелень
І не зі мною мої очі.
Щось їм розказує душа
З минулих митей,днів прийдешніх
І радиться вона в чужих-тутешніх...
З гніздечка випале пташа.
А ще вони в веселці грають,
У квітах, сонці, у росі,
В веснянім котику-лозі,
В блакиті з Ангелом літають.
Вони народжуються в свято
І в тихий, добрий, світлий день.
Коли душа співа пісень,
Тих, що співали батько-мати.
Це шифр і код, метаморфози,
Які підуть в глибінь віків,-
Не потребує вірш ключів,-
Душі канва - то щастя й сльози.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674806
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016
[color="#0015ff"][b]Заховаюсь від світу
У вірші,
Загублюсь у слів долині
Нині.
Скільки вражень розквітло
Світлих,
І птах щастя на гір вершині
Синій.
Відчиняють надії брами
Трави,
Джерело б'є тут мови -
Слово.
Тут міліють щоденні драми:
Lebenraum...
І спалахують істини знову...
І знову...[/b][/color]
( Lebenraum- з нім. - життєвий простір)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674546
дата надходження 26.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Жовтокоса осене дощиста,
Ти любов мою украла всю дочиста,
Ти кохання десь моє забрала,
Я його так в серці зігрівала...
Осене, чаклунко золотава,
Я з тобою завжди товариство мала,
То ж за що зимовий холод в душу
Ти вселила ? З ним я жити мушу...
Тонкосльоза осене вітриста,
Вже душа моя не буде промениста,
Кольорів веселки я не бачу...
В такт дощів твоїх ридаю, плачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673925
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Не АТО – Вітчизняна війна,
Така чутка бреде у народі.
Хоч гібридна війна, проте страшна вона,
Що йде в нас і на півдні, і сході…
22-е число – це початок війни,
Нам до воєн святих не звикати.
Із фашистами бились діди і батьки,
Проти «раші» синам воювати.
Бо «рашисти» у душах раби -
Українці за волю до скону.
То ж позбудемось, друзі, рашистів орди,
Вознесімо ми волі ікону!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673782
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Пощо Америкам злидота,
Що їм Україна кума?
Не ступлять… слуги Саваота,
Коли їм вигоди нема.
Що дикоср.ні із Гейропи
До нас, забитих і німих.
Немає виправдань худобі,
Ж.ди не жалують дурних.
Давно домовились з Ордою,
І за порогом , там і тут.
Знов користуючись бідою,
У кабалу сліпих ведуть.
І топлять нас вони в калюжі,
Земелька ж наша їм святе.
Одні і другі Юді служать,
Ми ж забуваємо про те.
Лихі провідники розбою,
Нас бідних топчуть і січуть.
Все прикриваючи нуждою,
Валютний зашморг нам несуть.
І граблять ззовні, зсередини,
Убивці… - Каїна сини,
Онуки виродка цапині…
Ні! Не покаяться вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673823
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Я кожен день для себе вириваю
Із пазурів буденності й примар,
І зовсім не гучними ці слова є:
Бажання жить, мабуть, мене трима.
Минають дні. В них радощі й печалі
Переплелись в один складний ланцюг,
Я кожен день, як свято, зустрічаю.
Давно відкрила істину вже цю.
Ми живемо лише один раз в світі,
Можливості і долі різні в нас;
Перед дітьми триматимемо звіти,
Тож не марнуймо виділений час.
Добро творімо, щоб раділи діти,
І сам радів кожнісінькому дню,
А час прийде у вирій відлетіти,
Згадай відому істину одну:
Ми живемо лише один раз в світі…
25.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673829
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
А життя майоріло веснами
І осінньою позолотою,
І дорогами, перехресними,
І зимовою прохолодою.
І хоч зорі невпинно падали,
І торкались душі тривогами,
Боячись розминутись з правдою,
Нелегкими я йшла дорогами.
17.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
17.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673833
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Тобі мій краю присягаю,
Лише тобі буду служить.
Для тебе все в житті здолаю,
Довіку буду боронить.
Моє життя - то неба повінь,
Небес святих живильний дощ.
У морі буйнім наче човен,
На перехрестях подорож.
Та я не падав, не скорюся...
І не продам величну Русь.
За неї Богу помолюся,
І з Сатаною поборюсь.
Характер мій твердий, як криця,
Доносив правду й не мовчав.
Щоби живила люд криниця,
Я їй… - фундамент змурував!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673851
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною - до Дня незалежності України
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 18.06.2016
Ти мене відпускати не хочеш
Із обіймів, хоч я догорів...
Наші ночі!.. розпусниці- ночі!..
Цей бажання одвічний порив...
...ніч хвилинами міряє кроки
До ведично-морфінових снів,
І дрімоти вороняче око
Вглиб душі заглядає мені.
Ось уже підхопила на крила,
Хоч свідомості промінь не згас...
Відбулося- не значить здійснилось...
Задоволення- ще не екстаз...
Голос пам"яті серце лоскоче
Мов босоніж ідеш по траві,
І, можливо, подивишся в очі
Тим, кого не побачиш повік,
А можливо, і тій, без якої
Вже не матиме сенсу життя...
Сон наповнює душу спокоєм.
Я його пригублю, мов пиття,
Що зціляє, відновлює сили
Для кохання тобі і мені...
Вже світає... Прокинулась, мила?
Що наснилось тобі уві сні?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116061101151
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671691
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Рано - рано спозаранку,
Вишивала вишиванку.
А в узорах самоцвіт…
Веселковий дивоцвіт.
Наче луг на виднокрузі,
Як квітник, що у матусі.
Наче небо, що безкрає,
Кольорами розцвітає.
Подаруночок синочку,
Вчора випрала в ставочку.
Хай синочок мій зростає,
Вишиванку одягає.
Душу в нитку свою клала.
Вишиванку вишивала.
Синю... білу наче сніг,
У небесний оберіг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672355
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
Все плаче й журиться калина,
Гірку росу щодня п’ючи,
Колись в війну, у цій долині
Солдат в бою навік спочив…
Калина віти простягає -
Герою шану віддає,
"Ку-ку» зозулі лине з гаю
І в душу смутку додає.
Калину старість вже тривожить,
Та пам’ять ще така жива -
Забути подвиг той не може,
Картина бою ожива,
Як він без страху підповзає,
Ворожий танк щоби дістать.
Не знав фашист - гроза чекає,
В особі ось таких солдат.
Дружина вдома, рідна ненька,
Під ним – свята його земля,
Чекають діточки маленькі.
Та злоба очі застеля
До тих, хто мир його порушив,
Хто щастя у близьких украв.
За всю сім’ю, за землю-сушу
Солдат всі силоньки зібрав…
І зупинив той танк, ворожий,
(Враз дим поповз понад жита),
Не знав, що славу він примножить,
Але поплатиться… життям…
Ридає й журиться калина,
Гірку росу щодня п’ючи…
Праправнучата у долину
Прямують, дзвінко сміючись.
4.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671971
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Крізь сиві будні плинуть вже літа
Теж сивого, як голуб, ветерана,
З війни у пам’ять вибух доліта
Той, від якого й досі носить рани.
У нього майже не буває свят –
Таке життя лишилось наостанок,
Десь побратими вічним сном вже сплять,
А він… живе, стрічає сивий ранок.
Погано бачить і давно глухий,
В сучасні не вступає він дебати,
Не ділить і Дніпрові береги,
Як іноді це роблять депутати.
Зате він зна ціну життя людей
Не в доларах, не в гривнях – тільки в крові,
І власними руками б тих роздер,
Хто Україну ділить по Дніпрові.
І сивий погляд вицвілих очей
Розкаже більше, ніж сухий оратор:
Скільки ж він днів потратив і ночей,
Щоб можна було сіяти, орати
Під мирним небом, на своїй землі,
Щоби цвіла держава і людина.
Може тому й в бою тім не поліг,
Щоб українську возз’єднать родину!
4.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671973
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
Нові лідєри… - стандарти,
Нове правило тверде.
Досить пити воду з кварти…
До інфаркту доведе.
В ж.да тєлік і газєти,
Співа… радійо Ефєм.
На горб вішають клозєти…
Щоб немали ми проблєм.
Коли гинемо на сході,
Смерть нам в вічі зазира.
Геї топчуться в господі,
Бережуть їх мусора.
Тварь що нас колись вбивала,
Кров козацьку пролила.
Їх гріхи вже й поховала…
Власть продажна і гнила.
Хтось воює, хтось раює,
Хтось пахає, хтось краде.
Ж.д сміється і жирує,
ВІн рулює… і веде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672113
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc [/youtube]
Ти скажи таке слово,
Щоб мурашки по тілу.
Ніби, цвіт веснянковий.
І літати хотіла.
Щоб повірила в щастя,
Що дістати рукою.
Ти знайди, якщо вдасться,
Несумісне з журбою..
Повноводне, як річка,
Де нема берегів.
І світило, як свічка,
Щоб вогонь вічно грів.
А коли я захочу
Розлучитись з тобою,
Ти зігрій холоднечу...
Почуття я удвою.
Прив"яжи мене словом,
Зумій з долею битись.
Щоб від грубого слова
Не вдалось розлучитись...
Хай цвіте ніжним цвітом,
Надихає на щастя,
Ти знайди слово - світло..
Може, все ще удасться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670988
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Обнявся, Світе, знову ти із бідами,
І ллється знов людська невинна кров.
З терактами, хворобами і війнами,
Живеш, забувши про святу любов.
Летиш куди, о Світе, неприкаяний,
Над прірвою, над чорною стоїш…
Чому віддав себе у руки Каїнам
На рубежі розбурханих сторіч?
А час не жде… Бентежить людство дозами
Нових заяв, щоб Землю сколихнуть
Зізнаннями чи свіжими погрозами.
Чи ж можеш, Світе, правду цю збагнуть?..
20.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671044
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 08.06.2016
Мій батько дійшов до Берліна
В буремнії роки війни,
Тоді боронив він країну,
Закривши любиму грудьми.
Ще довго війна йому снилась,
Сміливим він снайпером був,
Осколки у тілі прижились
Як доказ про грізну війну.
Нам тато не раз вечорами
Про біди війни говорив
І долю молив, щоб не знали
Онуки і діти війни.
Нас вчив Україну любити,
Від учнів мав шану й повагу.
Як факт боротьби із фашизмом -
Медаль залишив “За відвагу”.
Чверть віку його вже немає,
У інші світи відійшов.
На пам’ять про тата ми маєм
До рідного краю любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670848
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=srEmf6I7Dqw
[/youtube]
Літа по хаті запах липи.
І я не сплю уже давно.
І монотонні чую скрипи
Гілок, що дивляться в вікно.
То старий кущ - оздоба саду.
Недавно радість дарував.
Та я відчула в нім досаду,
Бо цвіт його уже опав.
А вітер пахощі все носить.
(І всіх дурманить липи цвіт),
То між дротами заголосить,
То перейде на дикий сміх.
То доторкнеться ніжно штори-
Задиха ніжне полотно.
І оживуть на них узори,
Як квіти кинуті в вікно.
А то пахне мені в обличчя,
Розкида пасми моїх кіс...
А я не можу з цим змириться,
Що радість цю не ти приніс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670656
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Відкриваю нову сторінку,
Новий зошит купила-м собі...
Втихомирить якось би жінку...
Знову крутяться вірші нові.
Вгомонися, душе неспокійна,
Кинь ,за вітром хай думи летять,
Станеш тиха без того , замрійна,
Нехай критики інших " їдять"
Та приходять на світ вони тихо,
Наче так, як самі по собі,
Чи на радість мою,чи на лихо...
Але ж як їх губити в собі ?
Чи колишу я біль, а чи тугу,
Чи радіє душа, чи болить,
Я вмикаюсь на хвилю другу,
І за думкою думка летить.
Як ? Замкнути в собі і не дати,
Щоб побачили світ малі...
Ну, яка після цього мати
Йтиме рівно по цій землі ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670662
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Тисне, пече,болить і мучить
Той біль, що в серці і душі,
Як добре, що його ніколи не озвучать...
Це думка сироти, а не ханжі.
Бо той страшний і сильний гніт,
Залишивши свої кордони,
Втопили б легко цілий світ...
І що там усмішка Мадонни !
Ти бачиш, Боже, там, у Небі,
Який нестерпний біль ношу,
Я так молю Тебе : не треба !
Нехай одна те все зіп"ю.
Нехай не йдуть від нас в розквіті
Наші батьки, наші мами,
А більше того - наші діти,
Помилуй , Господи, й спаси !
Нема -бо сил той біль зносити,
З роками що не осіда,
Любові в Тебе буду просити,
Яку забрав Ти, яка пішла...
Нема любові ,віри брак,
Змиритись з цим ніяк не можу
І все роблю ,чомусь,не так...
Допоможи мені, мій Боже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670669
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Моє ти серденько – калино,
Вкраїно рибонько моя.
Моя прекрасна Батьківщино,
В дібровах співи солов’я
Допоки в тебе є поети,
Що віддадуть тобі життя.
Й згорять за тебе, як комети,
Заради твого майбуття
Не вмреш Украйно, не загинеш
І не одягнеш кайдани.
В безмежжя слава твоя злине,
В найдальші далі чужини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670708
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 06.06.2016
[i]Людина смертна, і єдина можливість їй
стати безсмертною – залишити після себе
безсмертні діла свої…
У. Фолкнер
[b][color="#d90f0f"]Мені хватає власних нагород,
Щоб до кінця доплентатись безбідно,
Але чи досить дав я у народ,
Щоб за життя своє було не стидно?..
Я – як отой державницький гарант:
Чи не занадто чернь свою принизив?
Й останній у пресподницю мій ґрант –
Чи вистачить вогневі... (з мене) хмизу?
Довкола – глум і торжество негод!
Такі наразі в моді феєрверки…
Чи витрима той іспит мій народ?..
Чи стане сил, припосланих ізверху?
А що я задля то́го учинив,
Щоб мій народ заматерів побідно?..
З тяжких, надлю́дських його жнив
Не хочеться у тлін піти безслідно.
…Мені твердим ввижається закон:
Лиш на землі залишені опертя,
Що не помруть в доланні перепон,
На небі зна́йдуть і своє безсмертя…[/color] [/b]
[/i]
[i]28.05.2016[/i]
[i]Ілюстрація - безсмертя (із інтернету)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669440
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 06.06.2016
Ось і другий день літа настав.... Здається тільки вчора тобі було сімнадцять,
всі вітали тебе з Днем народження і з закінченням школи... Як недавно це було !Я вітаю тебе, моя рідна, і бажаю найкращих скарбів на землі...
Пригадай свої сімнадцять... той вірш... саме той, від якого ти плескала в долоньки, коли читала тобі по телефону...
Дівчинко рідна, солодка моя,
Тебе я вітаю зі святом!
Сімнадцять твоїх юних літ...
Це мало чи, може, багато ?
Так мало плодів, що на рідній землі,
Лиш мізер змогла скуштувати,
Та добре все знаєш - по чому ... І як ...
Зуміло життя урок дати...
Та все не буває на світі лиш зле,
Знов сонце загляне до хати,
Лиш трішки терпіння ... і прийде усе:
Що вимрієш, те й будеш мати !
Хай Боженько в Небі поблагословить,
Як це би зробив і твій тато...
Ти русу голівку закинь у блакить...
За тебе Там втіхи багато.
Хай завжди щастить у твоєму житті,
Нехай усміхається казка,
Людей зустрічай на своєму путі,
В яких і душа,й щира ласка.
Всміхайся завжди, ніжна квітко моя,
Усмішка твоя - дуже мила,
Бо тільки лиш сходить для тебе зоря,
Ти будеш, як сонце, щаслива !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669730
дата надходження 01.06.2016
дата закладки 02.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lg6xVxnqJ_c [/youtube]
Дякую ВІталію Назаруку за ідею
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668174
-----------------------------------------------------
Дрімає степ, напоєний дощем.
В повітрі зависає дивна тиша.
І пахне теплим, свіжим вітерцем.
Омитий хліб, немов позолотішав.
Повільно дозрівають вже хліба.
Червоні маки вогником палають.
Між ними, ніби стрічка голуба,
Красуючись, волошки розцвітають.
І очі напуває дивний світ.
Це вітер уплітає в жовті коси
Чудові барви, неповторний цвіт,
Що для душі щасливу мить приносить.
Народжується з ночі новий день.
Весняний ранок п"є із квітів роси.
Ми вдвох по росах босоніж ідем,
Волошки ти уплів у мої коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668250
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Сіла якось пара лебедина
В річечку, що бігла край села,
Та вода у сонячну годину
Дуже вже прозорою була.
Плавали вони й пили водицю,
А вона дзеркалила тіла,
Вперше тут кохались білі птиці,
І щаслива річечка текла.
Та недовго пара лебедина
Чарувала водяний цей світ,
Небезпека в березі ходила…
Затремтів калини білий цвіт…
Постріл, ніби грім, порушив небо,
Затряслася з ляку синя вись…
Лебеді згадали враз про себе –
Стрімко в небеса вони знялись.
Сльози забриніли у лебідки,
Лебідь їй крилечко підставляв,
Лиш верба була у них за свідка –
Бачила, хто з берега стріляв.
І побігла далі рада річка,
Засміявся вслід калини цвіт,
Й хоч лежала стоптана травичка,
Не збіднів на білих птахів світ.
21.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668247
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Єдине прощання – на сотні побачень.
Я знаю – не ти… може, зверху пробачать?..
За мною… за вітром… за обрієм ранок рушав.
Без права на дихання жодне із значень
раптової зливи…
раптової, наче…
коли, до підборів поближче, тікала душа.
І сотні листівок пустили коріння
поміж сторінок в сітьовім павутинні.
Що за́мки для нас?… коли ми – будували міста...
в які, в протиріч всім відомим тяжінням,
з тобою піде не моя героїня.
...А я… – лиш останнє побачення…
…замість листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668185
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 25.05.2016
Чи можна в смерть рушати навесні,
Коли повітря сповнене наснаги,
Жаги творіння, повне тої спраги,
Що створює саме життя? – Ба, ні!
– То є протиприродним, то є гріх,
Шепочуть тут і там. – Терпіти треба.
Колись молитви та й дійдуть до неба.
Тоді спасе Всевишній нас усіх.
Дійдуть… Колись… Можливо… Може й ні.
Минуть роки, забудуться образи
І сидячи за кухлем пива разом
З тюремником моїм співатимеш пісні…
А може з тими, хто мене зловив –
З вчорашніми героями Луганди,
Підстилками чужої пропаганди,
Які мене в Московію здали…
Ми толерантні – розумієм ми
І суддів – ну які ж вони бандити…
Така посада. Мусять засудити
Хай і безвинну. Серце лиш щемить
Від словоблуддя, від пустих очей,
Від відчуття огидної облуди,
Від тої толерантності… О, люде –
Не вибачають деяких речей!
Таких, як непорядність, як брехня,
Як ницість, підлість, боягузство, зрада,
І вже напевно, як те робить влада –
Чужа й моя – без сорому, щодня…
Політкоректність нині над усе –
Мій маршал, що мене послав на битву
Вже тисне руку ворога, й молитва
В устах його прощення всім несе.
З-за грат непросто боронить мій світ,
Бо є межа і за межею тою
Вмира надія, вбита пустотою
У душах людських…
Скоро яблунь цвіт покриє край мій любий…
Лицедії продовжать виголошувать промови
Своїм медоточивим язиком
Про скорий рай, про ріки з молоком,
Про те, як люблять вас…
О, суєслови! Слова пусті вбивають всі надії…
Чи можна в смерть рушати навесні?
Чи можна… Наче хто питає…
Нещирість в безнадію проростає
А без Надії як же тій весні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649659
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 25.05.2016
Він дві війни пройшов лише за рік
І повернувсь живий, здоровий, цілий.
Він син і батько, внук і чоловік,
Що під ворожим був не раз прицілом.
Він бачив ворога в самісіньке лице
Й дивився сміло навіть смерті в очі,
Не просто був солдатом – був борцем,
Що рятував країну дні і ночі.
Спочатку Київський зустрів його Майдан,
Де воював за право, волю, гідність.
Три місяці життя свого віддав,
Щоби тирана вигнати і бідність.
А потім доля повела в Донбас –
Затриматись там довше довелося –
Вважати треба рік за два той час:
Сивіло навіть в молодих волосся,
Коли по них пройшовся руський «Град»,
Змішавши землю із вогнем і кров’ю.
Була у цій війні така пора.
Вони ж озброєні лише любов’ю…
Безсилий перед нею чорний «Смерч»,
Тож вийшов із війни солдат героєм.
Він бачив пекло, друга наглу смерть –
Це теж його трагедія і зброя.
Він вистояв у війнах цих обох,
І хоч у снах ще буде воювати,
Життя йому урятував сам Бог,
Щоб Україну зміг відбудувати!
25.03.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668025
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
На добру згадку Лесі Утриско від колег по перу тв. об"єднання " Наше Слово " в м. Мадриді.
Нам піар - привична справа...
Глянув зліва, глянув справа...
Привітання враз склепали
І у світ піар послали...
Хай літає в соцсітях,
Аби слово не промах,
Лиш би слово те горіло
І піарщиць наших гріло
Хай горить і гріє слово...
Зла не зичим ми нікому!
Зичим радості, достатку,
Добрих смайликів на згадку.
Нашу гарну молодицю,
Нашу Лесю, нашу кицю
Пропіарили ми знов
На весь світ, що "будь здоров !"
Хай усі на світі знають
Яких друзів інші мають,-
В честі світла, в товаристві,
Без відтінків люди - чисті.
Хай , що хочуть інші кажуть.
Розум свій чи лють покажуть...
Ми ж піарим позитив
Без громів,вітрів і злив.
Поміж тим здорові будьмо,
Іменинниць не забудьмо :
Нашій Лесі - сотню літ
Не спиняти свій політ !
Не спиняй свій намір Божий
Для людей і Неба гожий,-
У добрі - вся наша суть,
Ти у нім щаслива будь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668090
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я сумую без тебе щомить,
Мені дуже тебе бракує...
В інших вимірах серце твоє
Нехай серце моє почує.
Де ти, рідний, озвися, прийди,
Поможи якось раду дати...
Як самій ту відраду знайти,
Як навчитися зло оминати ?
Ти пішов просто так... назавжди,
Як відходять у вічність весни...
Не чекай, не турбуйся, не жди...
Може, радість колись і воскресне...
А сьогодні ще біль у мені
Рве шматочками серце і душу.
За що доля така і тобі , і мені ?
Може знаєш ? - Я теж знати мушу !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668096
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Засинаємо – ошелешені,
прокидаємося – зачумлені…
Та не хочу писати дешево,
спекулюючи на розчулених –
їх, наївних, зворушать запросто
ніжним словом, брехнею вишитим,
то – анапестом, то - акафістом.
Буду – чесною, буду вище тих,
хто блазнює, щоб бабці плакали.
Інша доля мені судилася:
я витоптую зло у злакові,
аби жито життя родилося
наче золото, а не золотко,
у країні – не на окраїні!
…Душі нівечить можна й солодко,
якщо правда і совість - вкрадені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668122
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я несу тобі сонце в долонях
І живильного краплю дощу...
Він стікатиме ніжно по скронях,
Я печаль ним усю відпущу...
Зцілить сонце ласкавим промінням...
Мене щастям люби, я прошу...
Новий день обнімаю терпінням...
І закохана серцем, шепчу...
Посміхнись, світ прекрасний навколо,
Ну навіщо минуле... прости...
Я несу тобі сонце в долонях
І весну, що так хоче цвісти...
18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666806
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 24.05.2016
[youtube]https://youtu.be/WkI8kblk-fw[/youtube]
Царица ты земли обетованной,
как путами я связан мыслью странной,
ищу твои следы среди миров,
а сердце истекает рваной раной.
И,неужели, не увижу утренний туман,
где скрылась ты, а взгляд - обман,
меня зовут заманчивые звуки,
на растерзанье страсти я отдан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668104
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Ось і знову настала пора,
У яку я закохана щиро.
Не на рідній землі лиш вона,
Хоч і " мазані всі одним миром "
Все буяє, цвіте і п"янить,
Пелюстки свої тягне до сонця,
А душа моя й серце летить
На Вкраїну, до свого віконця...
Так багато тут сонця й тепла,
А у нас, мабуть, більш накрапає...
По дощі тут не дише земля...
Десь не так тут " земля повертає "
Дитинча там до школи спішить
І батьки до церковці приходять,
Очі в сльозах підносиш щомить
І думки, майже, з розуму зводять...
Лине щира молитва увись,
Щоб здоров"я було у дитини:
Добрий Боже мій, змилосердись,
Осуши моїм дітям сльозини.
Розлетілися діти у даль -
У далеку, жорстку, невідому...
Гострим жалом впивається жаль,
Понад все серце рветься додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667897
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Ти забрав мене з болю розлук,
Ти забрав мене з туги і сліз,
Від самотності злої і мук
І у казку кохання поніс.
Відкриваю в тобі все нове,
Наче вперше кохання впізнала,
Вірю в те, що не буде вже зле,
Не для цього нас доля з"єднала.
Все віддам лиш одному тобі :
І кохання, і ласку , і ніжність,
Я люблю... на яву і у сні
І довіку здарую вірність.
Розділю із тобою усе :
Хвилю щастя і кожну сльозину,
Вдячна Господу понад усе -
За той день і за кожну хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667920
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
[color="#0f0d57"]Прошу, ти дозволь, хоч думать про тебе,
Якщо це не є великим гріхом.
Один лиш Всевишній знає на небі
Пам"ять не можна замкнути замком.
Я буду до скону в серці носити
Спогади світлі, що звуться життям
Більше ніколи...Ти чуєш? Нікому
Нізащо у світі їх не віддам!
Лиш з тобою удвох ми знали той код
До скриньки земної любові,
Яку із небес посилає Господь,
Бо з долею він завжди у змові.
Тихо до нас підкрадалась вже осінь
Скроні ледь-ледь припорошував сніг
Наша зав"язь, мов той вузлик трималась,
Її б ніхто розв"язати не зміг.
На жаль, є якась найвища у світі
Сила, яку ще ніхто не здолав
Ми мусим її покірно приймати
Той написаний нам зверху устав.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667594
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Надія, віра і любов –
Це нероздільні поняття.
До них звертаюсь знов і знов,
На протязі всього життя.
Без них сьогодні день – не день,
Немає й завтра без надій.
А зникне віра у людей –
Страшніш нема в житті подій.
Тож не міліє хай любов,
Надія й віра – поряд йдуть,
Хай посилає нам їх Бог,
І переможемо біду.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667613
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Я крізь бархатні осені
І крізь літечка росяні,
І крізь зими морозяні,
І крізь весни, що з грозами,
Повернуся в далекий
Світ, де щедрий лелека
Прилітав до хатини
І приносив… дитину.
Про дітей під капустою,
Не знайомі з розпустою,
Забавлянки нам мовили
Отією ще мовою:
І пісенною, й сивою,
І до болю красивою,
Що ми навіть не думали,
Як казки ті придумано
Про лелеку.. й зимового,
Й чом в капусту заховано…
Сміхом повнились хати ті,
Де ходили шукать тоді
Собі брата з сестричкою,
За прадавньою звичкою.
Повертались… розгублені,
Бо лелека ж... загублений…
Світ дитинства далекий
Не бува без лелеки…
24.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667614
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2016
Обіцяв у понеділок,
Що бюджет не буде з дірок
Обіцяв — то все дарма!
Дірки — є! Бюджет? - нема!
Приспів
Я ж вас підманув,
Я ж вас надурив!
Я із того — ніц нічого
Обіцяв та не зробив!
Обіцяв я у вівторок,
Що не маю я офшорок
Обіцяв — усе дарма!
В мене совісти — нема!
Приспів
Обіцяв я у середу -
В бій побігти попереду
Обіцяв — усе дарма!
Честі вже давно нема!
Приспів
Обіцяв я у четвер,
Що продам я свій Рошен.
Бізнес весь — я обіцяв!
Та нічого не продав!
Приспів
Обіцяв я у п'ятницю,
Що прикрию годівницю,
Та і носа не чешу -
Бачте, як я всім брешу!
Приспів
Обіцяв я у суботу -
Посадити всю бандоту
Прокурорів посадити -
Обіцяти — не робити!
Приспів
Обіцяв я у неділю,
Що корупцію осилю.
Обіцянка — не пече!
Вірите мені чи ще?
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666883
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Біжить стежина край села,
Де в ясенах стоять могили,
Вона іще не заросла,
При ній недавно ще дзвонили.
Часами несли на плечах,
Бувало везли і на возі,
В руках погасла вже свіча,
В безтрав’ї смуток по дорозі.
А ясенам вже сотні літ,
Хрести із ними розмовляють,
Вітрів шуми і хмар політ,
У вирій душі відправляють.
Біжить стежина край села,
До ясенів, де сплять могили.
Вона у вічність привела,
Де тлінь людську хрестом накрили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666896
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Кували серп, щоб йшов у поле,
Щоби хліба збирав в снопи,
Щоб він не відбивався болем,
Щоб не росли в хлібах хрести.
Ішли женці, ішли по мінах,
Ридав від болю степ щомить,
Хоч знову у крові кофтина,
Проте душа ще хоче жить.
Хліба лягали у покоси,
Женці тримались за серпи.
До діда йшов я в поле босим,
Де миру прагнули степи.
Звивався шлях за хлібним полем,
В степу ридали криниці
І відбивалось серце болем,
Із чорним смутком на лиці.
Ще біля хати чорнобривці,
Хоч в полі вже давно стерня,
Допоки у степах убивці,
То бережіть життя зерня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666897
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Любов - це химера.
Крізь пальці тече пісок...
Натягнуті нерви
І в тебе в руках моток.
Напнуті пружини
Сердечного раю
Та відчай дитинний -
Втонути до краю.
Та розпач дорослий -
Згубити твій погляд...
Вплітай сум у коси,
Лиш будь, милий, поряд!
Тебе викрадає
Життєва рутина.
Мій погляд блукає...
Вся, наче причинна.
І знов метушнею
День скрутить у вузлик...
Стисни мене в жменю!
..Мов згублений гудзик...
У новій красуні
Світ твій - одкровенням.
А я?... У зажурі
Залишусь натхненням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666731
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Пливуть хмаринки високо у небі,
Пливуть туди, де гуркотить війна,
І я пливу думками теж до тебе,
Й прощальний вечір в пам’яті зрина,
Як ніжно ти горнув мене до себе,
Здавалось, ніби в душу заглядав,
Проснулась і в моїх очах потреба
Тебе кохати німо і ридать…
Здавалось, нас на світі тільки двоє,
Й вуста, й міцне сплетіння наших рук,
І хоч мороз потріскував надворі,
Не чули ми, як тряс повітря крук.
Сьогодні ти, де гаряче і димно,
Де смерть в окопи сірі загляда,
Я ж сподіваюся на Бога і на диво,
Що обмине в бою тебе біда.
Війні прийде кінець таки, я знаю,
І зустріч знов поділимо на двох,
Від щастя очі німо заридають,
А свідком цього стануть світ і Бог.
15.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666758
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
У кожного щастя- вершина своя
І, мабуть, резону немає
Доводити комусь, в чім правда моя,
Бо хтось її в іншім шукає.
Сліпий скаже : щастя - щоб бачити світ,
Дивитись і квітам радіти...
Який - бо щасливий є той чоловік,
Що може красу тую зріти !
А кому бракує грошей все життя,
Доводить, що щастя - у грошах...
Яким імпульсивним є серцебиття,
Як має їх трішки, хороших.
Фанати ідей свято вірять в своє :
Добитись, відкрити, звершити !
У чому те щастя ? І що воно є ?..
Напевно... у тому, щоб жити...
Щоб дихати вдвох, наче ціле, одне,
Ділити падіння і злети,
Щоб була підтримка, коли тобі зле
Щоб друг не зміняв на монети...
Щоб друг не сказав, що кохання нема,
Що все - по інстинкту сліпому,
Щоб зрада коханих вогнем не пекла...
Та де вже тут щастя в такому !
Щоб в рідних очах розуміння було,
Без слів, щоби вмів прочитати
І, навіть, як бурею даха знесло,-
Назустріч іти і прощати .
Щоб завше на крилах додому летів -
Чи сонце, чи вітер, чи злива...
Проблеми усі аж під сотню чортів...
Тоді лиш людина щаслива !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666847
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Пир во время чумы – за «200–тый» безнал.
Пограничные с разумом новости
кто–то, трезво обдумав, по пьяни принял
да тайком открестился от совести.
На семь бед – всем с лихвою хватило вождей…
и рассвета кровавого – дО ночи.
И кричи/не кричи – нет там больше людей
(у корыта – давно одни сволочи).
Рвался голос натянутой насмерть струны.
Стая ангелов крыльями хлопала
по оставшимся в мире во имя войны…
где душа не отпетой закопана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666857
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Матусю, пробач, що не встигла сказати
Слова, котрі ждуть все життя матері,
Я їх готувала для тебе на свято,
Та тільки Всевишній тебе не вберіг.
Матусю, голубко моя сизокрила,
Ти вчила й буденне життя цінувать,
В тобі сиву мудрість давно я відкрила,
І це не красиві дочірні слова.
Матусю, пробач, що кажу тобі пізно,
Раніш не встигала: робота, сім’я…
Ти шити, в’язати, пекти вміла, звісно,
Усе переймала у тебе і я.
Матусю, я знаю, ти добра й терпляча,
Шкода, що так швидко пробігло життя…
Пробач за мої забаганки, юначі,
Й за те, що була нерадивим дитям.
Матусю, пробач за недоспані ночі,
За всі негаразди й густу сивину,
За зморшки, що впали узором під очі,
За те, що мою пробачала вину.
Матусю, пробач за ту довгу розлуку*,
Котра завітала так рано до нас,
Я теж материнські смакую вже муки,
Та тільки назад не вертається час.
Матусю, я знаю, що ти милосердна,
Що чуєш дочірні слова каяття –
Картина у нашім краю невесела:
Онуки твої ризикують життям.
І влада загралася в гру небезпечну,
Де віра жила, поросли будяки,
Добром не закінчиться це, безперечно,
Бо внуки і діти, і ми бідняки.
Матусю, ти ближче у небі до Бога,
Йому нашу Правду у вуха внеси,
За долю країни б’ємо ми тривогу,
Здійснити суд Божий Його попроси.
Спасибі тобі за окрилену мрію,
Мені подароване в муках життя,
Завдячую тим я тобі, що умію
Добірне зерно відділить від сміття.
Матусю, пробач… і спасибі, рідненька…
16.05.2016.
*Я поїхала з дому вчитися у 15років.
16.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666455
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 18.05.2016
Де ти, моя половинко,
Знаєш, як тяжко одній ?
Ти просто зробив зупинку
В цім хаосі,в цій метушні...
Де, скажи, маю шукати
Ласку твою і тепло ?
Знаєш, як важко втрачати
Те, що тобою було ?
Сутність моя й середина,
Спалена болем до тла.
Живе ще одна половина,
А другу забрали - нема...
Де ти, коханий , озвися,
Можеш,- мені поможи,
На сльози мої не дивися,
Жити, як дальше,- скажи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666060
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Холодный снег, похожий на цветы,
В твоих руках таких нетерпеливых,
В речах безумных, ласково-игривых
Касаниях, где властелин лишь ты.
Холодный жар и обнаженный нерв
На нежной и благоуханной коже,
Расцветшей нежно-розовым, похоже
Твой мир не отражает полумер.
Холодный день и полночь холодна,
Но тает лед душевный; обжигаясь,
Тянусь губами, медленно касаясь...
Всего тебя испив опять...до дна.
15.05.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666108
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Присвячується Надії Савченко, Жанні де Арк
та всім жінкам, що йшли на смерть за Свободу.
Весна - це свобода, весна це надія,
Весну кидали за ґрати,
Весну розстрілювали,
Весні забороняли цвісти,
Весні забороняли говорити
Навіть піснями птахів,
Катам невтямки, що весна неминуча,
Що їхнє ремесло ганебне й потворне,
Що викрадати й вбивати жінок це огидно,
Що їхня імперія - це смердюча помийка,
Замішана на крові з багном,
Що свободу неможливо здолати,
Неможливо заперечити і кинути за ґрати,
Що Свобода все одно проросте
Крізь землю шафранами і підсніжниками,
Прилетить весняним вітром і білим лелекою,
Прийде усміхненою жінкою,
Свобода безсмертна, її неможливо
Розстріляти чи згноїти у буцегарні,
Свобода воскресне
Наперекір божевільним карликами
І його знавіснілим слугам,
Свобода - це жінка й весна,
Вічна як сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649652
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 15.05.2016
Мій розбитий світанок збирала в мозаїку кава.
Пересмажена... чесно, як міг, рятував кардамон.
Я тікала від тебе з відкритим поламаним правом
на остачу життя… що, можливо, і є еталон.
Я тікала, рятуючи те, що від мене лишилось.
Без мобільного, спогадів, серця, надії і крил.
Мій жаданий світанок прийшов під свободи вітрилом…
під рожево–блакитним…
все так, як колись я хотіла…
…і помер…
у мені…
десь ліворуч…
під тонами брил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666039
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
Розпорошені вітром і долею,
Порозсіяні снігом - дощем,
В лабіринтах за власною волею
Ми впустили довічно той щем...
І майбутнє навпіл розкришилося,
На вітрах чотирьох розляглось,
Ген за обрій шматки розлетілися...
Раптом зміниться... трапиться щось...
Щоби щастя не було примарою,
Що гірчить у полях полином,
У кудлатих туманах , за хмарою,
Не настояно - кислим вином...
Десь життя відспівалось капризами,
Вітер тіло відніс в рідний край...
Звеселилась церковними ризами
Лиш душа, що пішла в небокрай...
Таланом порозкидані діти
По теренах розгублених мрій
В паралелях Земної Орбіти
Не померлих ще зовсім надій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664881
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Тебе з Великоднем Вкраїно,
Моя надіє і краса.
Моя ти доленько чаїна,
Моя ти пісне солов’я.
Нехай здійсняться твої мрії
Нехай цвітуть сади й поля.
З весни пробудженням надіє,
Страждальна матінко моя.
Іще піднімуть тебе крила,
Освітять шлях твій у зірках
Для тебе долю відмолили,
Поети й предки у віках.
Тобі , тобі моя ти мила,
Бажаю щастя і добра.
Уже стократять твою силу,
Страждання сивого Дніпра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663215
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Весь світ радіє вкотре цій новині!
Нам знову шанс дарує Небо нині
Надалі жити серед цих чудес!
Побачити схід сонця і росу,
Яка мов діаманти зранку сяє...
Нічого більш чудесного немає,
Це все з собою далі понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663333
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Якось рілля наснилась неньці,
Пухка і чорна, певно, свіжа…
Заколотилося у серці,
Думки матусю теж не тішать.
Хоч як хотілося прогнати,
Але не вистачило сили,
Адже вона – дружина, мати –
За чоловіка страх і сина,
І за онуків, і невістку…
Нема страху лише за себе.
Найгіршу жде, нещасна, звістку
І відвернути молить небо.
А звістка та й не забарилась:
Пішов синок – Чорнобиль винен.
Хвороба раптом притомилась…
Дружині доля удовина
Гірка судилась? Хто це знає?..
І не дізнається ніколи…
А сина в матері немає,
І не болить йому, й не коле…
Зозуля накувала мало:
Лиш пів століття… Так буває.
Мов молоду лозу зламали,
А навкруги життя буяє:
Внучаті – рік, дружині – сорок,
І донечці минуло двадцять,
За себе і за них – не сором,
Та очі знов чомусь сльозяться...
Питання знову виникає,
А відповідь одна-єдина –
То доля. Як вона зникає,
Життя втрачається в людини.
Якби ж те знала рідна мати,
Мабуть ніколи би не спала,
Щоби живого сина мати,
Себе в Чорнобиль би послала…
21.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663334
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Вона дивилась мертвими очима
У небо сіре… майже тридцять літ…
Скільки ж людей навіки вже спочило,
І що чекає на цей грішний світ?!
Вона – це лялька, вицвіла від горя,
І хоч німа вона, сліпа й глуха,
Та зна: і час ті рани не загоїть,
Й від того біль і досі не зника.
Вона чекає… Тридцять літ чекає,
Коли ж прозріє, помудріє люд…
І по щоці її гірка сльоза стікає:
То правду про Чорнобиль дістають,
Котру сховали глибоко й надовго,
Та не згнила вона за всі роки,
Хоча й була вона у пазурах недолі,
Все ж виривається на білий світ таки…
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663336
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Заколисує зіроньку місяць,
Що вляглась на ріжечку самім :
"Спи, моя світодайна царівно,
Я навію тобі диво-снів."
Хай скупається пломінь твій в річці,
Облюбовуєш там ти бувать,
Там Іван про кохання Марічці
Буде знов свою пісню співать.
Поцілунком торкнися калини,
Вона пестощі любить твої,
Там... між гіллям розлогим - гніздечко,
В нім принишкли малі солов"ї.
Промінцем ледь торкнись матіоли,
Що закохана в місячну ніч,
Аромат неповторно-казковий
Із фіалкових сиплеться віч...
А як будеш над ранок вертати,
Посрібли позолотою ліс,
Щоб багатство його-тай до хати
Чоловік з насолодою ніс !
Заколисує зіроньку місяць,
Що вляглась на ріжечку самім:
" Спи, моя світодайна царице,
Найдивніших навію я снів "
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663318
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 02.05.2016
[i] Світлій пам’яті легендарного Дмитра Гнатюка
[/i]
[youtube]https://youtu.be/UhETNnW3VQ4[/youtube]
[i][b][color="#3a93ba"][color="#0836a1"]За обрій закотилось сонце України,
назавше стих карпатський баритон…
Від старця сивого до вдячної дитини –
всіх чарував його пісенний тон.
Епохи символ, знак доби прозріння –
прогресу України пектораль!
Глибинне буковинське мав коріння,
ідилію – тримбіти пастораль.
Він на своїх атлантових раменах
тримав у майбуття Вкраїни міст,
та невблаганна панна Мельпомена
покликала до себе… Саме в піст.
Знаменна тут ознака!.. Бо великі
відходять в рай у великодні дні –
була страсно́ю п’ятниця… Музи́ки
принишкли на цім світі, бо одні…
Напевне, богу Геліосу й Сонцю
не вистачало лику співака,
щоб бути там світилом-охоронцем...
Така планида.
Доля в нас така![/color] [/color]
[/b]
30.04.2016 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663272
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 01.05.2016
До церкви йти – не значить знати Бога.
Старайсь молитву брати із межі…
Пожертву робиш ти - не допомогу,
Оте святе, що сховане в душі.
Лише тоді, як зрозумієш добре,
Що в твоїм серці віра над усе,
Сонце засяє і освітить обрій
І проясніє з вірою святе.
Господь простить і допоможе завжди,
Коли відчує щирість у душі.
Не на колінах і не хрест наклавши,
Свою молитву виклади в вірші.
Прости усім, коли й тобі прощають,
Із вірою збирайся до кінця,
Як добре, що в краях отих стрічають,
Із блиском неземного каганця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662174
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[youtube]https://youtu.be/QVEHXJ_u3pw[/youtube]
[i][b][color="#c60cc9"]Ти лелієш, Логос,
в інший час,
в інший світ – збиваєш з пантелику…
Чом я мушу мовою мовчать,
як у думці су́тнієш без ліку?..
В цебер світу, наче у діжу,
ллєш себе, мов невичерпне сонце…
Я на посвіт твій не йду – біжу:
З хаосу не зліпиш охронця!
Час, що йде по Божій волі, враз
з’єднуєш у ціле – воєдино:
сьогодення і прийдешній час…
А минуле – застеляєш димом.
Ввечері рожеві пелюстки
щедро розсипаєш супокою!
В ніч таку пірнув би залюбки,
щоб розцвісти, Логосе, тобою…
У тобі – два дивних джерела,
дві генези – людності і світу;
притаманні лиш тобі діла:
маточки й тичинки –
єдність квіту!
Формулу суцвіття розгадав,
Як пізнав тебе я, тайний Логос!
Ти вдихнув всі розкоші октав
в сутність неба,
всеохопний
Лотос!
І тепер я з вами вік живу,
шпорю коней вперто ятаганом,
напнуту тримаю тятиву!
...Хоч хулю –
прощаю…
Та не ганю. [/color][/b]
21.04.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661182
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 25.04.2016
І сохне нині голова, –
Чому ж так бідна Україна,
Чому удачі в нас нема,
Чому ми знову на колінах?..
І де набра́лось в нас синів,
Які співають - "Ще не вмерла..."?
А кожен з них і ще б хотів,
Що б його "совість" ще щось зжерла...
А тут і ще... малий монгол
Згадав,.. - землі йому замало,
Що предок теж мабуть хохол,
І смачне буде наше сало...
.....................................
... Меморандум-етикетку,
Звернув наш Батько для сусіда
І отримавши монетку,
І нам проблем,.. як піраміда.
Як рішити їх за тиждень,
(Бо обіцяв колись народу?..)
... Став уже народ, як злидень, -
Нема на хліб, а лиш на воду...
А кольоровий наш сусід
Для нас красиві каже байки,
Що нам боятися не слід -
"Ми нафту знизимо потайки"...
А наші дочки та сини,
Гризуть уже в народу кості...
Не бачать тут вони вини...
Та ще й сусідів кличуть в гості.
P. S.
І вічне це питання - як?..
І де подівся в нас козак?
І змін не видно, аж ніяк,..
І душах жадності хробак!..
.....................................
P... S...
І як тут жити Україні,
Хто при́йде їй на допомогу?..
Хіба на голому камінні
Поклони бити лише Богу!?.
І як їй жити,.. Україні,
Щоб процвітала, а не вмерла,..
Що би в небесному промінні,
Була висока,.. як Говерла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661745
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
13 Ніч. І бажання солодкі відчули весну.
13 Щойно десь квітка болотна позбулася сну.
13 Папороть сил набирає, бо поки нема.
13 Серце твоє відпускає прийдешня зима.
13 Ніч. На містичні узлісся летять солов"ї.
13 З неба спадають зірниці в долоні твої.
13 Час наближається Першотравневих Подій.
13 Відьмо! Лети і омийся в весняній воді.
13 Ніч. Голе тіло холодне торкає пітьма.
13 Ти насолоду свободи відчуєш сама.
13 Сили Пітьми набери- Вальпургієва Ніч
13 Сил чималих забирає... То Сили поклич.
13 Ніч. В піднебессі замріяний Місяць постав.
13 В озера плесі відбився Закоханий Став.
13 Тіла красою порадуєш Сили Нічні.
13 Будеш нічною принадою... Може, мені...
13 Ніч нам до зустрічі килим постелить із трав.
13 Виливом пестощів, пустощів буде ця гра,
13 В ній поєднаємо душі свої і тіла,
13 В ній Двоєднання порушимо Блага і Зла.
13 Ніч. Це не вітер, це спів твоїм серцем луна.
13 Вся опромінена світлом нічного вікна...
13 Пісню весни і надії співа Гамаюн...
13 ...Не розкривай до Подій таємницю свою!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041700291
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661408
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
( Експромт на вірш "Зроби мені кави" і пісню-гумореску "Львівські марципани "
Лесі Утриско)
Чи поїду на каву до Львова?..
Недоречність в питанні сама...
Галичанка - у всім гонорова,-
Це вже істина, майже, стара !
Я проситиму скидку у Зосі,
Марципанів собі накуплю,
Це фігурі моїй не по носі,
Та вже гріх той якось замолю...
Марципани - найкращі у Львові,
А про каву... Я просто мовчу...
Ні в Неаполі, ні в Ліссабоні
Я не пила смачнющу таку !
А по тім провезуся трамваєм
Вздовж по центру Європи якраз...
На смаколики наші, - це знаєм,
Скоро світ завітає до нас !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661378
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Я скучаю
За сином своїм і донькою,
За сходом сонця і росою,
Жалю у серці стільки маю...
Я скучаю...
Я сумую
За подвір"ям своїм і травою,
Найріднішої хати стіною...
Потерпи ! -
Своє серце благаю
Як скучаю...
Я стужилась
За повітрям своїм і стежками,
За своїми людьми і піснями,
За своєю весною в розмаю
Я скучаю...
Я скучаю
За садочком своїм і полями,
За сестрою й своїми батьками...
Без землі і без рідного краю
Як скучаю !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660761
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Б"ється серце в тривозі щомить,
Воно птахом журливим летить
До вас, діти мої наймиліші,
Шлю слова вам свої найтепліші...
Не тужіть, не сумуйте, не плачте,
Буде добре усе ! Ви пробачте...
Господь добрий на Небі - поможе,
Нарікати на долю, - не гоже.
Над усе , я кохаю вас, діти,
Мої ніжні , беззахисні квіти,
Нехай збудуться всі ваші мрії,
Лиш просіть у Небес і Марії !
Я лягаю з думками про сина,
Бо в тривозі й любові ростила,
Мрію бачити добру дитину...
Пам"ятай про це, любий мій сину !
Я щоранку з думками у доні,
Беру личко кругленьке в долоні
І цілую уста солоденькі :
Не сумуй, моє рідне серденько.
Б"ється серце в тривозі щомить,
Воно птахом журливим летить
До вас, діти мої найсолодші...
Якби ночі і дні стали трохи коротші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660769
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Я пригадав закурену дорогу,
Як проводжала ти мене в вікні,
Сльоза чомусь змінилась на тривогу,
Смуток туманом осідав в мені.
Здалось тоді, що на життя прощаюсь,
Що хтось вкраде мою палку любов,
Та я в думках з тобою залишаюсь,
До тебе лину серцем знов і знов.
Тривога і тобі передалася,
Випробування випало для нас.
В житті неначе хмарка пронеслася,
А смуток залишився, як аванс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660570
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Стоять хрести на роздоріжжі,
На них ікона й рушники,
Немає їх на бездоріжжі,
Тут хрест кладеться від руки.
Проте на кожнім перехрестку,
Стають навхрест життя мости,
Де хрест поставили, як звістку,
Де різні долі пролягли.
Як хрест побачиш на дорозі,
Перехрестися і вклонись,
Іди шляхом своїм наразі,
А, якщо треба – озирнись.
Хрести стоять невипадково,
Тут інколи міняють путь,
Бо на одній знайдеш підкову,
На іншій згубиш що-небудь.
Притиш ходу на перехрестку,
Поглянь куди тобі іти…
Ти саме тут получиш звістку,
Де шлях лежить, в які світи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660571
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Не може ситий зрозуміть поета,
Який енергію черпає із незгод,
В якого очі, ніби іскромети,
Якому найдорожчим є народ.
І штиль в душі – то не його є доля:
Він був і є, і буде лиш борцем,
Його стихія – прагнення до волі,
Тому, мабуть, він є для всіх взірцем.
Нудьга, рутина враз його вбивають,
Життя його не може буть пісним,
Тому воно недовго і триває,
Коли стає світ сірим і тісним.
Поетом теж не може стати кожен,
Бо тільки той запалює іскру,
Кому благословіння служить Боже,
Й натхнення п’є, знов славлячи зорю. 11.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660177
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
В ніжні рими слова пов’яжу я,
Спеленаю думки свої в вірш,
Щоб не стати духовним буржуєм,
Піднімуся у небо, повір.
Над степами полину й де гори,
Й де вітрів новоявлена мить,
І синітимуть з неба простори,
Славні що і ділами, й людьми.
Я за хмари вхоплюся крилаті,
Ізгори берегтиму свій край,
А слова, найтепліші про матір
Розсипатиму, тільки збирай.
В них звучатимуть сум і надія,
Й тиха справжня дочірня любов.
Може, слово моє – й не подія,
На життя має право, либонь.
24.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660180
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRy1QMBKBtOURSM8QpA-ZDh5i4BZ8kLI6Uo5mG3rnf39BN2yRuw[/img]
Завесніли, заврунились ниви,
Прийшла справжня красуня квітчаста
І сади яблунево-вишневі
Одяглися, немов до причастя.
Зеленіють луги килимами
І кульбабками жовтими сяють,
А берізки стрункі білочолі
Довгі коси свої розплітають.
Верболіз вбрався в котики білі
Тихо з вітром про щось гомонить.
Ось красується цвітом шипшина
Своїм запахом ніжно п"янить
Оживає квітує довкілля
Співу пташиному раді гаї
Бджілки мило гудуть в буйноцвітті
Пісню заводять свою солов"ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660142
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Мерзли квіти на легкім морозі,
Як була я в тій першій дорозі...
Плакали в сніг хризантеми...
Початок сумної-сумної поеми...
Куди ж ти на зиму із хати ,
Казали і батько , і мати :
Весь світ, і все серце - удома...
Тут легші хвороби і втома...
Не слухала я і летіла :
Себе "скуштувати" хотіла...
Дорослими робляться діти
І хочеш... не можеш сидіти...
Горнула до себе конвалій букет,
Весна, як справляла свій пишний банкет...
Додому, коли повернулась з дороги
На рідні до болю і близькі пороги.
Як радості було у тебе багато !
Як скоро із болем злилась вона, тату !
Мене ти діждався, хоч дуже скучав...
Як мало на все "оте" часу ти мав...
Пішов ти у літо своє назавжди...
Пішов так далеко... і більше не жди...
Пішов, не спитавшись, чи добре, чи ні
І як з болем тим в серці жити мені ?!
І знов я далеко від дому свого,
І хто запитається серця мого :
Як спогади всі проганяєш від себе...
Молитви тихенько підносиш до Неба ...
Ще трохи...ще трішки... поїду додому,
Вклонитися клаптику місця святому:
Ось квіти, молитва і сльози... без слів...
Я - вдома, мій татку, як ти і хотів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660211
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Безмежний світ, шалений і лукавий,
А в мене квітне яблуня в саду.
І я живу тому, що я кохаю,
Й кохатиму, допоки я живу.
Природа нас з тобою не спитає,
Кому кого любить чи не любить?
І дуже часто у житті буває,
Що без любові сил немає жить.
Чого лиш в цьому світі не буває
Ти за любов мою мене прости.
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти.
Кожен по - своєму любити вміє,
Розчарування треба вміти пережить.
І віра залишається й надія,
Якщо умієш віддано любить.
І я люблю, й любитиму до згину,
Сльоза моя солодка і терпка,
В розлуці я до тебе вітром лину,
Ніщо мене в любові не злама.
Чого лиш в цьому світі не буває,
Ти за любов мою мене прости!
Коли пора цвітіння наступає,
То яблуня не може не цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660240
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
[i]Після війни та після отримання Божею волею
Незалежності була розхожою така фраза:
"Перекуємо мечі на орала"… Перкували, та чи
орали? А орала вже й поржавіли… А мечі?..
[youtube]https://youtu.be/BjmGPTf6-4w[/youtube]
[b][color="#d90909"]Весна…Парує пар… Скиба́ за ски́бою
Цілинний лан шматують лемеші…
На цей раз вже ми в оранці не схибимо –
Не та рілля у серця на межі!
Бо нам потрібна надглибока оранка,
Яка дощенту виполе бур’ян…
Вже із гнізда готові зняться орлики,
Бодай добром засіяти свій лан…
Та все ще нам нагальне те знаряддя
З’їдає, точить в’їдлива іржа,
А ще ота нетесана парадність
Мішає нам – зловісна і чужа!
Перекуєм байдужість на орала,
Іржу ми зчистимо із лемешів!
Та, щоби пильність наша не дрімала,
Відточимо ще й леза у мечів!
…Весна і Пар – орач стальною дибою
Злостиве лабузиння загорта…
І скоро вже над рідною садибою
Феєрію влаштує доброта![/color]
[/b]
17.04.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660260
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 18.04.2016
Куди не кинь вгорі бандит,
Гієно – людоїди.
Сидять, як свині для корит,
Пейсатики - хас.ди.
На троні скрізь лише юдей,
І правди не втаїти.
Терпіння лопнув апогей,
Проснітесь… Божі діти.
Та скільки ж бути у ярмі,
Сміються з нас примати.
Чи не пора виймать граблі
І гниду вигрібати.
Розперезався зовсім ж.д,
Зажрались паразити.
В моїй Украйні геноцид,
Пора людей будити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659534
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016
Роки мої, чом ви такі жорстокі?..
Мене порвали при житті навпіл,
Хоч, молодість і старість - різнобокі,
Я і тепер працюю, наче віл.
О, молодість - красуне пишногруда!
З тобою був тоді я у раю,
Було часами задивлялись люди,
Як я живу, як молодість люблю.
Стоптав в житті я не одну стежину,
Та повернувсь до отчого гнізда,
Придбав собі на старість кожушину,
Та вже не той – пролинули літа.
А стерво старість – це ще та профура,
Забрала юнь і соки до кінця,
Змінила все: обличчя і статуру,
Зробила старця з милого юнця.
Та я живу, навіть у цьому віці,
Пригадуються юності роки…
Скільки стече води у рідній річці,
Тобі я, старість, не подам руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659204
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Хурделиця біла, немов чарівниця,
Тендітні пелюстки у вальс повела.
Всі вишні у квітні – дівки білолиці,
Бо кожна також на весні розцвіла.
Хурделице біла, п’янка чарівнице,
Коханій дорогу під вечір встели.
Щоб кожного року я бачив на лицях,
Відбитки кохання - на стежці сліди.
Приспів:
Хурделице біла, квітнева красуне,
У танці твоєму п’янка карусель.
В тобі хуртовино, щось рідне, спокусне,
Картина, яку малював Рафаель.
Гони пелюсточки, хурделице біла,
Щоби щохвилини летіли в траву.
Щоб поруч з тобою кохання летіло,
І все це було не у сні – на яву.
Хурделице біла, квітнева фортуне,
У танці твоєму безмежна краса.
По житі у квітні біжить перша вруна,
І сині, безхмарні стають небеса.
Кружляй біля вікон, моя хуртовино,
Нехай пелюстки заглядають в вікно.
Зелене і біле - чудова картина,
Неначе хтось крутить на дворі кіно.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659206
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Тоді ще літо квіти берегло,
Й зозуля ранки тихі звеселяла,
І бігла низом річка за село,
Низенько верби віти нахиляли.
І шепотів поважний очерет
Про те, що жить без неї він не зможе.
«Та це і так давно вже не секрет,» –
Озвалось каченя зі свого ложа.
Цим присоромлена ріка скоріш біжить,
Вона й не знала, що втекти не зможе,
Що без любові важко в світі жить,
Що почуття вона не переможе.
Отож біжить вона й не вибіжить ніяк,
Бо світ без неї стане не цікавим,
І без вербових зламаних гілляк,
І без зозулі, що тоді кувала.
16.01.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659319
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 13.04.2016
Моя душа і серце - в дітях,
Мій спокій, мрія моя - там...
Те найцінніше, що я маю
Під крила Ангелу віддам.
Візьми, Посланцю Неба й Бога
Під крила білі тіла їх...
Нехай ідуть в житті до Бога,
Хай обминають бруд і гріх ...
Розкрий, благаю, свої крила
В мить небезпеки чи біди
На ласки Божої вітрилах
Неси їх, Ангеле, неси !
Хилюся долі Божій Силі,
Сльозу молитві віддаю,
Що є над нами Білокрилі
Й несуть над пропасті краю...
Охорони, спаси, помилуй,
Не покидай на долі мить,
Гріх відверни, люби і милуй,-
Душа молитвою летить !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659169
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Сльоза важка упала раптом з неба
Туди, де впали пісні два крила.
Не зміг я жити на землі без тебе…
– Я теж без тебе довго не змогла…
То не сльоза важка упала з неба –
Раїсин на могилі диво-хрест,
Що вчить, любить як Україну треба,
Адже вона життям цей склала тест.
«Любіть її вседенно і всенощно,
Як матір, як голубоньку, любіть,
Багату і водночас незаможну, –
Звучить козачки щирий заповіт, –
Любіть її, як я її любила,
Клітиночкою кожною любіть.
Нехай міцніють України крила,
Не дайте їм в польоті ослабіть!»
То не бандура в небо рветься гордо –
Її то пісня і її душа,
А поряд – чоловікові акорди,
Свою журавку він не залиша.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659104
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Сади диміли квітом раннім,
Ще ранок землю не збудив,
Коли Чорнобиль небо зранив,
Піднявши смерті гриб туди.
Раптово мертві впали птахи,
Безжальний атом бив людей.
Живе ставало сірим прахом –
Спасіння не було ніде.
Тримає ці картини пам’ять,
Застерегти щоб від біди.
Що мали люди там, пропало.
Коли й хто вернеться туди?
19.11.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658824
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Між дубів дрімучих квітне знов калина,
Де ліси Полісся горнуть небеса.
Зеленіють сосни, вільха при сережках,
Сіють льон у полі, де туман цвіте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
І біжить із лісу в чисте поле стежка,
Де на небокраї сонце золоте.
Йдуть дощі травневі і веселки в нивах,
Сяє в ранніх росах молода трава.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
В’ється, наче змійка стежечка мрійлива,
Що тебе до мене, доле, привела.
Ліс ще не проснувся, квітне черемшина,
Плинуть в синім небі білі паруса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
Я дивлюсь на стежку, чи майне хустина,
Чи подарять радість сині небеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658765
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Є бранки і коханки:
Це – як складеться вже чи станеться...
Є – лиш для вечора чи ранку...
А ти?
А ти – моя обраниця.
Є очі наче ночі,
Є очі мов п’яниці...
А я в твоїх шукати хочу
Безмежне дно
Бездонної
Криниці.
10.04.2016 р. А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658706
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
А ти – десь там, а ти уже далеко,
А я – десь тут, ще далі я, ніж ти...
І весну в дзьобі вже приніс лелека
І кинув, наче квітку, з висоти.
А ти – десь там, тебе цілує ранок –
Свою найкращу з-поміж всіх пташок...
А я – десь тут... Із келиха останок
Допив неспішно за один ковток...
А ти – десь там... А я – десь далі, далі!..
Не чути серця стуки голосні...
І в цій своїй звесняненій печалі
Я – десь далеко, ти – уже в мені...
03.04.2016 р. А. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658708
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Україно моя, ти квітуча земля,
Де повітря - роса на світанку.
Легеневі ліси і врожайні поля,
Де найкращі з усіх вишиванки.
Тут музики мої і мої солов’ї,
Тут дівчата найкращі у світі,
Тут ми сили черпаємо з диво-землі,
Тут дощами хліба перемиті.
Працьовитий народ, геніальні думки,
Україна багата дарами,
Шлях до волі один, а не різні шляхи
І мости між двома берегами.
Маки в хлібних полях – це краплини крові,
Що й донині біжать потічками,
Це тернисті шляхи, це роса на траві,
Це хрущі і пісні вечорами.
Україно моя, я твій син назавжди,
Тут родився і тут похоронять,
Як я прагну в тобі залишити сліди,
Хай про мир нам собори задзвонять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658735
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
1
Весною пахли ніжно губи…
У ноги падала роса.
Тебе до серця приголубив…
На землю впали... небеса.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
2
Коханням марив поцілунок…
Дурман розлився у грудях.
У вени лив солодкий трунок…
Злітав у небо наче птах.
Приспів:
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
3
Пощо розмови нам і люди…
Тремтіла звабливо рука.
Гаряча падала у груди…
Як сповідь святості й гріха.
Неначе все переплелося…
Завмерли джмелики в гаю.
Чи ми в раю чи нам здалося…
Чи в небесах десь на краю?
4
Затихла святість і гріховність…
Понесла нас кудись в світи.
Несли здаровану жертовність…
Де ми були лиш… - Я і Ти!
Приспів:
Білі Ангели Ви безтілесні…
Спрагу юну зросили дощем.
О, незвіданні сили небесні…
Запалили навіщо цей щем?
Білі Ангели Ви безтілесні…) 2 рази
Спрагу юну зросили дощем. ) 2 рази
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658738
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Люблю тебе, моя Вкраїно, серцем,
Те серце плаче, кровию бринить
І сльози щемом закривають очі,
Болить нутро усе... Ох, знала б ,як болить...
І як болять ті очі твої сині,
І рветься знов глибоко десь струна,
Коли пливе те " Кача по Тисині ",
Не знаючи, що це пливе душа...
Люблю тебе, моя страждальна мати,
І хрест твій поможу тобі нести,-
Дивись, ось тут моє плече, не падай...
Ти маєш йти ! Чи чуєш, маєш йти !
Люблю тебе, як і мільйони дочок,
Які, як треба, то життя дадуть
На твій престол всіх вишитих сорочок,
Аби ти стала на щасливу путь !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658208
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Сьогодні дві в нас України:
Велика і мала, в війні,
Але ж була одна – єдина –
Тепер вмирає у війні.
Димить земля… Горить пшениця…
Взяв пів Донбасу окупант…
Ніяк не хоче він спиниться…
Європа ж і глуха, й сліпа…
Голосить ненька Україна –
То матерів кричать серця:
«Крові в Донбасі - по коліна –
Війні ж не видно ще кінця…
Угода Мінська не працює –
Під «градом» падають сини,
Народ замучений, старцює,
Зате багатшають чини:
Не хати в них – новенькі замки,
Офшори, дачі, літаки,
Не знають горя діти-«зайки» –
Їм воювати – не з руки.
Червоне море і Канари,
Британські вузи й США –
Героям українським – нари,
Багата в кожного душа.
Та не сконає Україна –
Вже близько Бог і Правди час –
Не вся пшениця догоріла –
Воскресне із золи Донбас!
Закінчиться і чорна смута,
І миру сонечко зійде,
Забудуть люди слово «Путін»,
Життя нове для всіх гряде!»
Сьогодні дві в нас України:
Велика і мала, в вогні,
Та стане ще вона єдина,
Прийде кінець брудній війні!
8.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658065
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Гортає час забуті сторінки,
І пам’яті деталі оживають:
Там війн важких, трьох голодів роки,
І ті, кого героєм називають.
Там зламаних людських мільйони доль
І поховань мільйони невідомих,
Родинне хто утративши гніздо,
Не повернувся до сім’ї, додому.
Там шрамами укрилася земля,
Бо вдосталь напилась людського горя,
Ще й зараз час від болю не зціля,
Що виткала російська нам корона.
І будить сум могутній метроном –
Історії нікому не змінити…
Й живильне українське джерело
Ні перервати, ані зупинити!..
24.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657809
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Опустила на гори і ріки
Тиха зоряна нічка крило,
Задрімали птахи-недоріки,
Зайченя в тихі сни забрело.
Заколисаний звечора вітром
У дрімоті завмер очерет,
В нім вербові заплутались віти…
Місяць з неба, немов оберег.
Сірий ранок ще спить за горою –
Його сонечко сон стереже,
Лиш павук заховавсь під корою –
Лабіринти, мов казочку, тче .
30.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656722
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Край дороги квітли чорнобривці,
Милували зір закоханих людей.
Та знайшлись такі черстві і ниці,
Що зім'яли цвіт в спекотний день.
Плачуть чорнобривці при дорозі,
Жалібно так кличуть підійти:
"Милий мій, чи ти іще у змозі
Подолать незвідані світи?"
Приспів:
Чорнобривці зів'ялі,
Наче втрачена воля,
Наче зламана доля, –
Мій покривджений світ!
Ви раніш чарували,
Мої квіти печалі,
Мов птахи у неволі,
Нині зламаний цвіт!
Підійшов прохожий до зів'ялих,
Підібрав, джерельною полив.
Але вельми сильно лист зім'яли –
Квіти все ще никли до землі...
Плачуть чорнобривці при дорозі –
Ой, немилий їм жорстокий світ!
Вже курличе осінь, журавлина осінь:
"Нелегкий у вирій переліт".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423486
дата надходження 08.05.2013
дата закладки 06.04.2016
Родиться ранок... Досвітні вогні !
Це диво Господь здарував для Землі !
Це диво із див, де життя зародилось,-
З Вселенної тьми воно-Днем охрестилось !
Де Вакуум був і повнісінька тьма ,-
Сказав ВІН , ЩО БУДЕ У СВІТЛІ ЗЕМЛЯ !
По слові ЙОГО стався вибух в пітьмі ,
Розлились Енергії в дивнім руслі...
І ГОСПОДЬ сказав, щоб Енергії всі
Стікались туди, де світитись Землі...
Послушні ОТЦЕВІ текли по шнурині
Туди, до Землі, щоб служити людині !
Одна не могла від ТВОРЦЯ відступити,
Лиш тільки ЙОМУ вона владна служити !
Просилась вона слізно в кожному слові...
То була енергія чиста - ЛЮБОВІ .
Шнурочок енергій Землі досягав ,
Як БОГ навздогін ту останню послав...
Любов так хотіла зостатись з ОТЦЕМ -
Творіння ЙОГО - надтворінь всіх - Вінцем !
Та БОГ відповів,що вінець - ЧОЛОВІК
І буде дитям ЙОГО любим повік !
Там, де світитиме дивом Земля.-
ЛЮБОВ має стати мірилом життя !
Іди моя добра і люба дитино,
Туди, де ЗЕМЛЯ і вселись в Мого Сина !
Пильнуй, щоби жодна з енергій не била,
Рятуй їхні душі - ДОЧКИ й МОГО СИНА !
Живем на ЗЕМЛІ у великій ЛЮБОВІ,
Що БОГ Ї останню віддав із ЛЮБОВИ
До свого ТВОРІННЯ, до свої ДИТИНИ,
Що бачити може народження ДНИНИ !
Родиться ранок...Досвітні вогні !
Енергія чиста любові в ЗЕМЛІ,
Тримає вона рівновагу і час
Допоки Ї стане у кожному з нас !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657510
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 05.04.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Та нотка вчулася мені
На легкім вітерця крилі...
Через садок і через тин...
Уже цвіте, цвіте жасмин !
Добридень, куще величавий,
Як до весілля гарно вбраний !
Мій квіте любий, наймиліший,
З тобою світ стає добріший...
Тебе торкнувся Ангел Божий
І пахнеш ти гарніш від рожі...
А пелюстки... вся ніжність світу,
Скільки невинності у цвіту !
За ніжність цю - віддала б все,
Лиш тільки хай жасмин цвіте!
Хай пахощі пливуть землею,
Росою вмившись, і зорею.
Простила б холод, сніг і грози
І біль простила би , і сльози,
Мороз, що знищив всю калину...
Усе прощу за цвіт жасмину !
На легкім вітерця крилі
Весна принесла знов мені
В дарунок дивно-ніжний цвіт,
Як можна не любить цей світ !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656988
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
От і настав мій судний день,
Прощаюсь з вами, любі друзі.
Нових не буде вже пісень,
Босим не піду більш по лузі.
Більш не зустріну журавлів,
Не буду в вирій проводжати…
Я все життя горів - не тлів,
А час настав - пора прощатись.
Пробачте, як образив я,
Сказати хтів, щоб всі почули.
Нехай прийме мене земля,
Святим залишиться минуле.
Прошу Вас, друзі, прийде час,
Ви підніміть за мене чарку.
Я Вас згадаю там не раз,
За Вас молитимусь щоранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656879
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=c1CWZKXZc_8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=AqspuXjWyGo[/youtube]
-
Коли погода й настрій одне ціле,
То я спішу в людський коловорот.
І швидко все зникає наболіле,
Життя приймає інший поворот.
Десь губляться проблеми, що гнітили.
Вітрами гнані, зникли тепер геть.
І десь беруться знову нові сили,
Що душу повнять вірою ущерть.
На все дивлюся іншими очима:
Усмішки тоді вчуся помічать.
А тихий шепіт вітру за плечима,
Навчить у серці радість відчувать.
І я тоді спішу назустріч сонцю.
Там промені назустріч струменять.
І мало світу того, що в віконці,
Так хочеться весь світ тоді обнять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656866
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
Дощі, дощі, дощі полощуть день і ніч…
О, доленько моя, мене ти не каліч.
Щоби печаль з душі сховалась у вірші
І щоб до них у нас було хоч дві межі.
Вже квітень на дворі, латаття зацвіло,
Багато, що було, багато не було.
Зникає десь печаль, чи наяву, чи в сні,
Як соловей в саду плете свої пісні.
Погода дощова залазить у вірші
І так, як на дворі, в душі моїй дощі.
Десь високо вгорі, відчутно грому храп,
А на дворі дощі і чути кап, і кап…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656269
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
У країні, де часто проходять кориди,
Де томатом поцілити можна в лице.
Океан, що розкинув свої краєвиди,
Де на скалах квітує низьке деревце.
Де футбол заміняє харчі і повітря,
Де у сім’ях вино п’ють замісто води,
Там, де стяг помаранча розгладжений вітром,
Де болючі у серці футбольні сліди.
Є народ побратим, що цінує Вкраїну,
Приютив українців, як в домі війна,
Вишиванки вселились в іспанські родини,
Бо біда в Україні - іспанців біда.
Час пройде, буде мир і до себе у гості,
Українці запросять гостей іздаля,
Хлібом сіллю зустрінем, як рідних, без злості,
Щоб іспанці відчули, тут рідна земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656270
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Снова сменится год,
Об утратах былых не жалея,
И ненужность сметет
Прошлогодней листвы на аллеях.
Предначертанный путь
Время каждому жизни отмерит,
Не жалея ничуть
О бессмысленно- глупых потерях.
Унесут поезда
Вникуда наших дней бандероли.
Навсегда, навсегда
Будут нами доиграны роли.
"Навьих чар" соловьи
Нам подарят последнюю шалость,
Ведь подарков любви
Нам на долю немало досталось.
И в последний трамвай
Я к тебе, словно в душу, залезу.
Доиграй, доиграй
Нашей страсти прощальную пьесу!
Эту тему беречь
Нам дано, словно родины знамя.
Наших солнечных встреч
Будет пьеса доиграна нами.
Пусть людская молва
Пышит злом- ей спасибо за это,
И ложится трава
Нам ковром под тела до рассвета...
...Покатилась звезда
Листопадом ушедшего в Лету.
Никогда, никогда
Мы назад не получим билета...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032801001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655447
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 01.04.2016
1
Взавтра, люба, у нас свято,
Стрінемо гостей багато,
Вип’ємо червоного вина.
Золоте у нас весілля,
Зеленіє пишно гілля,
А на серці нашому весна.
Приспів:
Ти радій, моя кохана,
Що прокинулись із-рана,
Що співає жайвір в небесах.
Золота на серці осінь,
Та життя весни ще просить,
Доля внуків наших колиса.
2
Перелази, перепони,
В нас не змінені закони,
Поміж нами й нині є любов.
Я люблю,тебе, кохана,
Ця для нас пора весняна,
Я колись у ній тебе знайшов.
Приспів
3
Лиш весна розправить крила,
Я щасливий, ти щаслива,
Ми, кохана, вип’ємо вина…
Твої очі, як озерця,
Полюбив усім я серцем,
Ти для мене, як дзвінка струна.
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655829
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
Душа остыла
Век перемен иль признак века:
Жизнь, словно тлен, душа - калека.
Еще не жил, а старость рядом,
Нет больше сил идти парадом.
Коль все менять, - так все и сразу,
Съедает гать, как метастазы.
Рвать с корнем зло нас жизнь учила,
Не повезло - душа остыла.
Все, как всегда, но только хуже.
Пришла беда, и Бог стал нужен.
Все молча ждут, боясь признаться:
Украсил кнут фон декораций.
Рвет душу стон друзей ушедших.
Опять поклон на трон зашедшим.
Все больше штор на окнах светлых,
Как приговор, вождей заветы.
Нам суждена одна дорога,
Ничья вина, что понемногу,
Нарушив строй, ушли в болото:
"Народ, постой!" - кричу до рвоты.
автор: Евгений Белов
СХОЛОЛА ДОЛЯ
Спроба перекладу…
Не зміниш ти в житті себе – це зміни віку,
Потрібно навіть берегти життя-каліку.
Ще не пожив, а старість вже, як дощ із градом,
Не має більше сил в житті йти на парадах.
Якщо міняти все в житті – то тільки зразу,
Бо може з’їсти тебе враз, ота зараза,
Рвати із коренем біду життя навчало,
Було добро, було і зло – всього бувало.
Немає Бога, каже люд, та дні минають,
Коли біда, то всі – не всі Його благають.
Згадують Духа і Отця, і Бога сина,
Коли нагайка, мов змія, кусала спину..
Вже не вернути на цей світ хороших друзів,
Які загинули в борні, чи при нарузі.
І закривають знову вікна древні ставні,
То не вітри, що біль несуть – мужі державні.
Ми бережемо на віки одну дорогу,
Як заболить, то ми завжди молімось Богу.
Я прагну з вами до кінця іти до Раю,
Прошу: «Народе, схаменись!» - тебе благаю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655731
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 31.03.2016
[i]...Лиш мить мізерна до хули,
Лиш крок короткий до покари...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Nd0DN7Eckwc[/youtube]
[i][b][color="#e110e8"]Себе й усіх вітаю я Олекс
Із Днем, що йде до нас весняним степом!
Не терпить, знаю, він примички «екс-»,
Бо недарма ж мандрує з словом "теплий".
Теплом своїх нескорених сердець
Зігріємо нараз ми всю планету…
Їй не гряде принизливий кінець –
Пощо б жили на ній такі поети?!
То ж прославляймо милість і красу –
Вже годі все своє навкруг ганьбити!
Я й свій камінчик в шаньці припасу
І покладу в селитву**, щоб бутити…
Ще випустим із вулика бджолу,
Щоб мед з полів у наший дім носила…
Залишимо за вуликом хулу,
Бо в рої однодумців – наша сила!
Й які б дебати в гурті не були –
Не ставте во главу життя почвари!
«Як мить мізерна до експрес-хули,
Так крок короткий до її покари»…[/color][/b]
30.03.2016
________
*Принагідно дякую всім друзям, хто поздоровив
(і не поздоровив) мене з Днем народження. Попри
все я люблю вас і обіцяю тішити й надалі своїм словом
і ділом, хай навіть інколи перцюватим… Бо такі ми,
Олекси-овни, є – занудні правдолюбці! Але – теплі…
**Фундамент.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655727
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Крок за кроком спиватиму чашу до дна.
Крок за кроком... Вже скоро настане весна.
І до річки, ще кригою скутою,
Ти прийдеш зі своєю покутою...
Принесеш зі собою слова,
На які я чекав крізь морози ,
Мовиш :"Вибач... то гордість моя"...
Я твої повизбирую сльози
Не ридай, досить солі солоної з нас,
Це з любові ми іспит здавали в цей час...
Це не гордість твоя - моє миле дівча,
І крізь холод - морози прийшло каяття !
Ми прийшли у обійми своєму коханню,
Ми прийши, не обмовившись словом зарання!
Тепер знаєм ціну, знаєм тайну, кохана,
Нехай буде коханню вовік-віки "Осанна!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655380
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 28.03.2016
Лебедину шаную любов,
В березневому смутку дібров,
Ще не в зелені сяють гаї,
Прикрашаючи лоно землі.
Ми удвох і «курли» в небесах,
Синьо - синьо співає роса,
Я до тебе вертаюся знов,
Лебедина, чарівна любов.
Ми зустріли з тобою весну,
І тепер нам удвох не до сну,
Березневі ридають гаї,
Ми єдині на цілій землі.
Нам не вперше солодка сльоза,
Не гримить ще весняна гроза.
Повертаються ластівки знов,
Квітне наша весняна любов.
Двох ми стрінули разом весну,
Солов’ї! Нам тепер не до сну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654916
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Як навесні воскресне Стир,
Підсніжники ударять в дзвони,
Вода заллє старий пустир,
Почнуть коти весняні гони.
То значить вже прийшла весна,
Хліба зелені прагнуть росту,
Знов закурличе вишина
І прийде час страсного посту.
А потім зацвітуть сади,
Хрущі обліплять вишні знову,
Трава покриє всі сліди,
А жайвір видасть світанкову.
Від вітру висохнуть поля,
В гнізді лелеченім - малята,
І в барвах зацвіте земля,
Тоді в душі настане свято…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654917
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
До шибки горнеться холодна темна ніч
І в душу загляда мені незримо...
Щось тисне каменем печалі поміж пліч -
То ангел споминів вмостився за плечима!
І серце крилами своїми обійняв,
І міцно стиснув так, що аж до крику!
- Усе мине, - мене він тихо запевняв,
А серце плакало і голосило дико...
Коли не стало вже ні сил, ні сліз, ні слів,
І пустка серце оплела лозою —
Здійнявся в небо чорне, мовчки відлетів,
І все у ніч пішло холодною сльозою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654937
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q1wqEOmgJdw[/youtube]
Вільний вітер гуляє у полі.
Припада до берізки грудьми.
Одинокий, така в нього доля.
Зна:буває таке й між людьми.
Ніжно гладить березові віти.
Чом же плаче берізка, не зна.
Може, теж сиротина в цім світі?
І до себе крильми пригорта.
А березовий сік - її сльози.
Краять душу безрідну, сумну.
Зупинити їх просто невзмозі:
Нескінченна ріка... не до сну.
Колискову співа серед ночі,
Годі плакать, ну досить, сестрице.
Закривай свої світлії очі.
Ти біленька, моя лебедице.
Бачиш, вже журавлі прилетіли,
Швидко весну розбудить їх крик.
Он, як хмарка, вгорі забілили...
(То не сльози були, гіркий сік...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654991
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Разгорится искрой
угольная пыль,
а в степи Донецкой
ветер гнет ковыль.
И как весть лихая -
черная гроза,
мать совсем седая
и бежит слеза…
Под землей лавина
там метана взрыв,
братская могила,
сердце на разрыв.
Сквозь пожара пламя,
где секунд отсчет,
наш спасатель время
на себя берет.
Шанс один и жизнь,
как рулетки кон,
а спасатель близок,
и набатом стон.
И молитвы с нами,
всех наверх поднял,
крепкими руками
он надежду дал.
И как будто ада
он закрыл врата,
и ему награда –
всех родных слова.
Сквозь пожара пламя,
где секунд отсчет,
наш спасатель время
на себя берет.
И спешит на помощь
в шахту опервзвод,
не сломить всю мощь,
что вперед ведет.
И рискуют жизнью,
каждый день и час,
своим потом, кровью
отыграют шанс….
Сквозь пожара пламя,
где секунд отсчет,
наш спасатель время
на себя берет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654985
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Як добре і радісно, й мило
Писалося дома мені,
І душу ніщо не гнітило,
Була я в своїй царині.
І звідки лилися ті строки
Доладні, красиві, стрункі ?
А тут хвилі довгі, як роки
І вірші виходять сумні...
Як пташка, що в клітці закрита
Що має і їсти, і пить....
Із толку, з життя свого збита...
Співати?.. Тут хочеться вить !
Хіба ж тобі сонце сміється,
Чи моря читаєш красу ?
Не плачеш, не дишеш, здається,
Немає для цього часу !
Виходить і мило , і світло
Про все, що- твоє і близьке.
В чужого воно не розквітло.
Бо надто далеке й слизьке .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654849
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
За містом звалище сміття.
Тут хазяйнує дика зграя
голодних псів. Тяжке життя
у тих, хто прихистку не має.
П'ятьох щенят тут навесні
кульгава *** народила,
але пішли дощі рясні
і повінь всіх їх потопила.
Якби ви бачили оті
без сліз сумні собачі очі...
Один за одним дні – пусті...
На місяць вила проти ночі.
Лизала тепле молоко,
що із сосків її зболілих
ще й досі іноді текло.
На інше не було вже сили.
Коли сенс втрачено – життя
поволі з кожним днем згасає.
Тут навкруги лише сміття.
Ніщо в цім світі не тримає...
...В цей день о вранішній зорі
на смерть чекала *** тихо,
коли ж опівдні сміттярі
поїхали – відчула лихо.
Повітря носом потягла...
Не знала де, і що шукати,
але холодний подих зла
не дав їй смерті дожидати.
Зіп'ялася. Пішла туди,
де зграя вся бенкетувала,
де був відчутний центр біди,
такої ж що щенят забрала.
Пришкутильгала. Зграя тут
харчі шукає вправно, жваво.
Що не доїв зажертий люд,
на те вже інший має право.
Й вона собі пакунки рве.
Аж раптом... Тягне... Пуповина!
Щось випало м'яке, живе –
новонароджена дитина?!
Не вірила своїм очам.
Людське створіння... Хто ж та мати,
яка пакунок зі сміттям
приготувала немовляті?!
Ось, ворухнулося... Диви –
таке маленьке, кволе, синє.
Лизнула в ніс його: "Живи!
Тебе ця *** не покине."
А псяча зграя тут-як-тут,
вже скаженіє, оточила.
Як вловиш ґаву – розірвуть
голодні пси. Заходять з тилу...
Але ж, і *** наче вовк,
ошкірилась, гарчить, лякає.
Її характер, то не шовк,
про це вже кожний пам'ятає.
Тепер заради малюка
вона готова бій прийняти.
Ще вдосталь в неї молока.
У нього буде справжня мати!
Так, проти всіх вона одна,
аж захлинається від сказу:
"Хто перший?! Це моє щеня!
Торкнеться хто – порву одразу!"
Весь відчай, біль останніх днів
свого пустого існування
і дійсний материнський гнів
старалась вкласти у гарчання.
Тій "суці", що дала життя,
таке й не снилося – як мати
своє беззахисне дитя
від всіх повинна захищати.
Якщо потрібно – йти у бій,
зубами рвати горло, жили
до смерті в вихорі подій
допоки будуть дужі сили.
Звіряча зграя не пішла
у наступ. Хай собі дикунка
залишить харч який знайшла
сьогодні й випав із пакунку.
Не мало статися біді
в цей день, все склалося на краще.
Пси розбрелися хто куди.
Дісталось суці тій найважче –
з землі підняти немовля,
заледве дихаюче, кволе.
Відсунула сухе гілля.
Взяла у пащу зовсім голе.
Своїм гарячим язиком
послухала живе створіння,
як б'ється серце під кликом,
пульсує радо: "Є спасіння!"
Мов скарб здобутий те дитя –
міцний горішок – буде жити!
Соски у *** це – життя,
вони ще молоком налиті.
Пішла вона не навмання,
обрала шлях безлюдний, тихий.
Несла у щелепах щеня,
яке відібране у лиха.
Подалі звідси, від біди,
у зеленліс, де водограї,
від сміттєзвалища, води,
звірячої й людської зграї...
...Можливо, так й було б воно –
десь ріс би Мауглі у лісі,
але життя, це не кіно,
закони інші в божій висі.
Сімейна пара іздаля,
що на машині проїжджала,
побачила оте маля
і суку, що його тримала.
Тож, зупинились, підійшли
і простягнули руку звіру.
Мабуть, це янголи були,
що викликають наддовіру.
Страшна картина для сердець,
але вони обох забрали,
і це щасливий був кінець.
Я не скажу, що буде далі.
Бо ніц не знаю я того,
атож вигадувать не буду.
Але від серденька свого
суджу бездушну ту паскуду.
На це я маю право? Так!
Не визнаю я за людину
ту "суку", що в сміттєвий бак
укинула ЖИВУ дитину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654856
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Чому стільки болю на святій цій землі,
Який так пронизує серце стрілою?
І не всі замолити ці можем гріхи,
І не завжди їх в змозі змити сльозою.
Ми не знаєм, на жаль, і не знає ніхто,
Який же насправді той рай потойбічний.
Тому праведно жить треба тут, на землі,
Щоб тяжкий цей тягар не нести у вічність.
Будьте чуйнішими й добрішими люди!
Хай добро переможе і заздрість і зло.
Нужденному дайте якусь копійчину,
Не лишайтесь байдужі до долі його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654777
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
[b][i]Я прислухаюся до тиші...
Чомусь німа...
Тебе чекаю. Ні не прийдеш.
Тебе нема.
І знову сльози, знову плаче
Душа моя.
Чому все так - ти добре знаєш.
І Знаю я.
Життя збудоване із праці
І будніх днів.
Я так хотіла трішки щастя.
Ти теж хотів.
Дорога наша і терниста
І не проста.
Без нарікань, гідно несемо
Свого хреста.
Тож дай нам ,БОЖЕ,не спіткнутись
І донести !
Так хочу я, так мусить бути !
Так хочеш ти !
Я прислухаюся до тиші...
Спасибі їй .
Вона тепер шепоче вірші
Душі моїй.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598042
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 26.03.2016
Світять зорі вечорові
І співають явори.
Очі карі, чорні брови,
Моє серце обняли.
Приспів:
Ой ви очі мої карі,
Мої пелюстки-вуста,
Не знімайте з мене чари,
Хай любов в мені зроста.
Щоб від щастя билось серце,
Щоб кохання через край,
Твої очі, як озерця,
Зазивали мене в рай.
Приспів.
Щоб кохання це пронести,
Крізь життя, через літа.
Щоб нам крила з нього сплести,
Щоби птахою літав.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654593
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
«Та я…Та вона…Та вони…»
« А я: від весни – до весни…»
…Проходили, мила, повз тебе
Поети – старі брехуни.
Василь Простопчук
Це я і повір, тільки ти,
Зі мною завжди до весни,
Світи моя, зоре, світи,
Не вір, що усі брехуни.
Поет - променистий кришталь,
Він мріє лишити сліди.
Ти поруч – зникає печаль,
Поети ж не завжди діди.
Їх треба зігріти теплом,
Щоб ручка не мерзла в руці.
Щоб поруч була за столом,
Щоб сліз не було на щоці.
І знай, ти для мене одна –
Кохання - мій подих весни,
Моя ти пісенна струна,
Поети - не всі брехуни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654595
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Жоден злодій в тюрмі не сидить…
Справи в нас до судів не доходять.
В кабінетах такий же бандит…
Жулік всьо за манєтку лагодить.
Звіролюди в Печерах – ж.ди…
Дзяблоносі... одні депутати.
Прокурори , менти і суди…
Режисери... від влади кастрати.
Як гадюки зібрались в кублі…
Позлітались, як грифи на падло.
Паразити на нашому тлі…
Україну мою згвалтували.
Та воно ж до нас браття глухе.
Скільки можна ще люди мовчати
Лад навести то діло святе...
Орду викинем з нашої хати !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654182
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
А весняні тумани вкрили все сивиною,
Перші промені сонця, вербам коси плетуть.
Скаче серце у грудях,наче марить весною,
Перші квіти кохання біля вікон цвітуть.
Приспів:
Річка води розкине, засміється латаття,
Жайвір в небо підніме спів весняний до хмар.
Побіжать за водою зимові сум’яття
І закличе кохання весна на вівтар.
Відіспляться морози, зникнуть з долі печалі,
Побіжать у струмочках, як весняний туман.
І струмочки полинуть в далечінь - далі й далі…
Вдарить пролісок в дзвони, як весни талісман.
Приспів.
Заховаються в землю ще лютневі морози,
Хоч весна зеленою вже покриє поля,
У цю пору дарують ніжні гілки мімози,
Розцвітає весною у коханні земля.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654037
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Плачуть зранку тумани,
В трави кидають роси,
Як я хочу до мами,
Та душа ще не просить.
Тільки зорі на небі
Мерехтять серед ночі,
Хмари білі, як лебідь,
Мені дивляться в очі.
У чарівнім сузір’ї
Стоїть мамина хатка,
На зеленім подвір’ї,
Янгелочки - дитятка.
Вона там їх зустріла
Береже, як зіницю,
Бо колись відлетіли
Світлі, чисті, як криця.
Плачуть зранку тумани,
В трави кидають роси,
Як я хочу до мами,
Та душа ще не просить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654039
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Святися проліску у лісі,
Пливіть хмарини білі клином,
Хай скрип зникає у завісі
Барвінок квітне попід тином.
Кохання обійме за плечі,
Затерпнуть губи в поцілунку.
«Курли» освятиться лелече
В коханні вищого гатунку.
Хай верби розплітають коси,
Цвітуть лататтям мокрі луки,
А діаманти ляжуть в роси,
До хмар протягнуть чуйні руки.
Там в небесах на білих крилах,
Де вітер розганяє хмари,
Душа зустрінеться щаслива,
З коханням про яке я марив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653773
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Образи в моїй хаті - завжди в рушниках,
Вишиваних доброю бабцею...
Як часто тримала я їх у руках,
Той скарб, що народжений працею
З хрестиком, вплетеним у полотні-
Любов і тепло, і мрії солодкі,
Надії далекі, у серці , на дні,
І спалахи щастя короткі.
Читаю моєї бабуні життя
З її невгамовною працею...
Як швидко пройшлося по долі життя
З його пожертовною тацею...
Висять рушники на святих образах,
Як рідна відспівана пісня,
В ній руки жиласті, що тільки у снах
Виводять ті хрестики вістрям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653664
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Лише тоді ти українець,
Як маєш честь і знаєш мову.
Коли твій гімн тобі гостинець,
Ти пам’ятаєш колискову.
Коли твоя столиця – Київ,
Твоя країна – Україна,
Ти зла нікому не накоїв,
Лиш перед Богом на колінах.
Коли твій одяг – вишиванка,
Любиме блюдо твоє – сало.
Як на Різдво стоїть ялинка,
Тобі достатньо, а не мало…
Коли шануєш батька й матір
І «Добрий день!» твоє вітання.
Коли порядок в твоїй хаті,
Як є любов і є кохання…
Коли обходишся без мата,
А з вуст твоїх злітає пісня,
Коли не йдеш у ліжко спати,
Хоч на дворі година пізня.
Як вмієш виковать підкову,
Коли твій гімн тобі гостинець,
Як маєш честь і знаєш мову,
Лише тоді ти українець!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653484
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
Не можна матір забувати,
Слід мову рідну пам’ятати,
Там де є мова, там є мати,
Тоді й державність святкувати.
Як мальви квітнуть попід тином,
Де квітка ця землі перлина,
Лишайся завжди вірним сином,
Твоя це, сину, Батьківщина.
Якщо забудеш рідну матір,
Забудеш мову і родину,
Не буде кинути де якір,
Тоді ти втратив Батьківщину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653482
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 22.03.2016
На іспанській землі
Чомусь важко мені,-
Не спрацьовує навіть привичка...
Тужить серце, болить,
Дивним птахом летить,
Де високі тополі й криничка.
Де тепер, навесні,
На яву і у сні,
Розквіта сон-трава і барвінок
І співає у сні
Серце рідні пісні,
Як і в сотень сестер-українок.
Хай весніє весна,
Що від цвіту ясна!
Це - найкраща пора моя року...
Я її проведу
І на другу зажду,
Бо з берези не пила я соку...
Я повернусь в свою,
Українську весну,
Дожену, що усе упустила,
У долоні зберу
Мою рідну красу,
Бо не дихала я , ні не жила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653413
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Все відбулось віртуально...
Закохалась машинально...
Чи то добре щось, чи ні,
Чи вгадаєш в тім вікні ?!
Спільна пісня і кіно ,
Не йде грати в "Казино",
Віра - спільна, церкви - різні,
Спати любим -" сови" пізні ...
"Львівська хвиля " і " Танок .."
Однолюб, не до жінок...
Дзідзьо, Вакарчук, Кузьма,
Літо - краще, як зима .
У їді - захцянки є...
Любить дуже "Олів"є"...
У всім іншім - не барон ,-
Їсть усе , крім макарон...
Все, побігла купувати ,
Ледь діждалася зарплати...
Босоніжки, сумку, плаття...
В серці -пісня і... багаття.
...Він прийшов... Зефір і квіти...
А галантний ... Милий світе !
Мій ! ... Моє ! - кричало серце...
Але ... кава була з перцем...
Він замовив... Стали пити :
" То б не зле - підсолодити...
Те "Expresso" - гіркувате...
Там ... у сумці , маєш мати...
Солоденьке - це каприз... "
Тож дістала мій сюрприз...
Зоставалось два чи три,
Я сказала - " Забери ,
Не ласунка я- по тому,
Забери собі додому..."
Подзвонила коліжанці,
Та гуляла на гулянці...
Йду до тебе, на гулянку,
Зроби кави філіжанку !
Скільки часу на офіру...
Більш не хочу вже зефіру !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653109
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Прощають...
Коли вже не пече,
Коли вже не мордує,
Коли сльоза очей
Вже більше не годує...
Готова вже душа
Простити...
Коли розставлені крапкИ
І з тим вже можна жити...
Неділя прощення сплила
А я питаю в Бога:
Простити ворога чи ні ?
Біль , сум"яття і засторога !
Ну як простити , світе мій !
Батькам, що сина в землю клали...
Вони на світі білім цім
Все , що " не так " - проклЯли !..
Кусок заліза в сина тілі,
Папір,що повісткою зветься,
Злодійську душу в жирнім тілі
І смерть, що косить і сміється...
Простити...
За сироти і за руїни,
За мрій незбутих далечінь,
За те, що вкрали пів-країни...
Як це простити , Боже мій ? !
Навчи..
Себе, як можна примирити,
Як все прийняти це,
І як простити ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653141
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
[i] Цей сон, цей сон мені щоночі сниться... [/i]
[youtube]https://youtu.be/01fP77_kkLc[/youtube]
[i][b][color="#056cab"]Приснився сон: немов зібрались вої
З ізраненої «градами» землі
Свій край своїми духом й тілом гоїть,
Бо потопав в пожежах та імлі.
Й осердям тих небачених пожарищ
Чомусь примарилась мені… Москва,
Уся в диму… Столицю ту хозарів
Заполонила нечисть і… братва.
Хоч то було уже не средньовіччя,
А наші – окультурені – часи,
Коли в Європі вже рішали віче,
Як жити далі… А не дикі пси!
Лиш там, в болоті, був ще осередок,
Де правили і дикість, і злоба́…
Які коржі, вареники із медом? –
Була у мороці й святенництві доба!
…Та вої ті уже були не в змозі
Пожежу й димовища погасить…
І ось вони – в зворотній вже дорозі,
Та дим просвітку не давав й на мить.
Той дим ще довго снився їм як привид,
Гуляв по краю скрізь – і вздовж, і вшир –
Було б немало ще і зла, і кривди,
Не будь їм глузд здоровий – поводир.
Розрадою був геніальний Месінг,
Що смерть для імператорів предрік…
Та самодура надзажартий пресинг
Імперії вкорочував час-вік…
…О, де тепер ти, наш Ніколо Тесла –
Владика і болідів, і орбіт?..
Аби тайга від леденіння скресла,
Не на тунгуса ціль метеорит!
І трісне враз украдена корона.
Впаде й некоронований тиран!
Що краще є від руської помони,
Щоб землю нашу згоїти від ран!
Звитяжців стрінем свіжим караваєм –
Й оновиться многостраждальний край...
На згарищі опал ми позбираєм
І зліпимо країну – сутній рай!
_____
…А я узву Ісусову молитву
Задля́ спасіння неповинних душ...
І водружу ще ноти на п’юпітри,
Щоб музиканти вдарили нам туш!
І заживуть у тім саду всі люди,
Де мир і злагода, та – не диктат…
Царів у нас ніколи вже не буде!
Й розквітне буйно Гетсиманський сад...[/color][/b]
21.03.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653131
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
До дому, до дому, до дому
Лечу я в обійми твої,
Турботи забути і втому,
Всі прикрощі дня і жалі
Лечу, наче в казці , до тебе
Щохвилі, щомиті, щораз
Не знаю, вже зараз без тебе,
Як мала би жити в цей час...
До дому, до дому, до дому
Спішу, обійняти тебе
Підвладне тобі лиш одному
Читати, як книгу, мене
Лечу, як у зорях, мій милий,
Щоб вилити душу свою,
Найкращий, хороший, єдиний,
З тобою усе розділю !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652622
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Ти з"явився на світ восени,
Восени і пішов від мене...
Тепер з"явишся тільки у сни,
Запитаєш, як справи в мене...
Як тримаються наші діти,
Чи здорові, кохають когось ?
Чи политі всі наші квіти...
Не образив мене чи хтось ?
Ти з"явився на світ восени,
Восени і пішов від мене...
Ти не раз говорив мені :
"Я тебе надихаю на теми !"
Ти мене надихав на життя
І вселяв у мені тихий спокій...
Як змінилося швидко шиття
На життя полотні широкім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652113
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
Після нас хоч потоп, хоч трава не рости…,
Свою землю плюндруємо наче чужинці.
Всі провини, гріхи, рідна земле, прости!
Схаменімось нарешті, ми ж бо українці.
Може годі вже жити і вестися так,
Що земля не жива і все зможе стерпіти
Хай сьогодні вторгуєш той клятий п’ятак,
А платити за все будуть внуки і діти.
Виснажують ґрунт соняхом та ріпаком,
Про якісь сівозміни вже навіть не йдеться.
Блиск наживи в очах із олійним смаком
Нам бідою в майбутньому ще відізветься.
Повилазили з нір різномасті ділки
І торгують землею на метри та тонни.
Чорнозем, який кров’ю полили батьки,
Екскаватором риють і грузять в вагони.
Намивають пісок із Славути-Дніпра,
Вигрібають каміння з річок і потоків,
Не одна облисіла в Карпатах гора,
Та на жаль ми не робимо з цього уроків.
Плюндрують Полісся копачі бурштину.
Залишають по собі пустелю, руїну,
А мільйони течуть повз державну казну,
То ж яку ми нащадкам залишим країну?
Всюди купи сміття, огорожі, сітки,
Береги, узбережжя загарбані бидлом,
Там на ці мільйони виростають хатки,
Нам мовчати й дивитись на це остогидло.
Вже вважають себе хазяями життя,
Що за бороду Бога самого вхопили.
Заніміло сумління, нема каяття,
Та у всіх однакові по суті могили.
Ще нічого ніхто на той світ не забрав
Лише тільки душа постає перед Богом.
Він цю землю створив, хто її обікрав,
Той нічого не має святого…
16.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652124
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 17.03.2016
О, скільки можна ще терпіти,
Нести Скорботу у в очах.
Так можна зовсім скамяніти,
Пора убити хворь… в серцях!
За Бога в нас чужинський Демон
Той, що покірність шле і страх!
Отак брати ми і живемо…
Неначе дома ми… - в «гостях»!
Для них… будиночок на ПАЛІ...
На кручах сивого Дніпра.
А нам, поношені сандалі...
І крихти в юди... зі стола!
О, Характернику , проснися...
Буди нас всіх... Не рівен час!
Моя Украйно пробудися…
Згукай язичників... Тарас!
Вставайте , ладу наведіте…
Мою Украйну не діліть.
Як Матір рідну бережіте,
Від війн , розрухи і жахіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651573
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Припиніть ту війну, що й війною не зветься...
Припиніть ту війну, вона в кожного, в серці !
Вона жалом сверлить, вона тупістю дише ,
Вона ночі не спить , " Вічну пам"ять " колише !
Припиніть ту війну, яка повнить кишені ,
А родинам - кістки та ще дещо у жмені...
Без війни скоро вимруть : солдат - не солдат...
Вам, мабуть, на руку такий результат ?!
Припиніть ту війну, та й борги позичати ,
Щоби в п"ятім коліні було повертати...
Безлад, хаос, від градів - заграва ,
Обезкровлена, знищена вміло держава !
Припиніть ту війну, що й війною не зветься,
"Операція" та , комусь злотом несеться ,
Комусь статком у три покоління вперід,-
А комусь обірвати навічно свій рід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651565
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Скільки теплих і лагідних слів
Сказати про друзів я мушу...
Без них уже сотні я днів,
Без того" бальзаму на душу"
Ви вдома були, як повітря
Що дихаєш ним і знаєш:
Воно не пройде, як поліття...
Щаслива.., бо друзів маєш !
Як сонце високо в небі,-
Там бачити мусиш його,
Так друзі мої у потребі
До дому сходились мого.
Як хмари чи злива закриє
Проміння те чисте і Ясне,
Новий день сторінку відкриє
І відданість наша не гасне ...
Бракує вас, друзі, страшенно :
Розмов і порад, і утіх...
Я - з вами всім серцем щоденно,
Молюсь за здоров"я усіх !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651577
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Землю свою, свою родину,
Люблю й любитиму до сліз.
Тут запах рідного Полісся,
Тут рідні Мавки й Лукаші.
Тут дух землі до зір вознісся,
Тут все співає для душі.
Тут навіть рідна хуртовина,
Тут враз зникає вража тінь.
Тут пахне хлібом Батьківщина -
Земля свята для поколінь.
Хрести стоять на роздоріжжі,
Смакує Різдвяна кутя,
Хоч бродять ще ідеї вражі,
Та все в нас буде до пуття.
Я не покину Україну,
Я тут давно корінням вріс.
Мою святу, мою єдину,
Я захищу у повний зріст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651691
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Плаче душа,
Серце болить...
Сон не іде,
Тіло не спить...
Правда оголена
Аж зашарілася,
Бродить в свідомості...
Кривди наїлася.
Бродить в свідомості ,
По закуточках,
Совість оголює,
Рве на шматочки...
Йди си небого,
Ніч, де щезає...
Правду на світі
Бог лише знає !
Правда в коханні,
В щирій любові.
А в тебе - два боки...
І два - однакові
Йди си , небого,
Де сонце заходить.
Хай спокій і сон
В душу й тіло приходять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651133
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Стежки небиті ведуть угору,
Де даль казкова, де спить зоря.
Вітер в обличчя, в ранкову пору,
На вухо стиха щось промовля.
Приспів:
В понад краєм шумлять тополі,
Хліба зелені спішать у ріст.
Ідуть по шляху обнявшись долі,
Де їх чекає життєвий міст.
За мостом долі жде таємниця,
На тому боці цвіте весна.
І обом долям кохання сниться,
Серця п’яніють мов від вина.
Приспів.
Весну квітучу зустріли долі,
У синім небі шумлять клини.
Маленькі хвилі по житнім полі,
Збивають роси із тишини.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650891
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
Пишний віночок з ранньої кульбаби
Дівча плело вклиняючи думки.
І квіточки, немов безцінні скарби
Торкалась медом кожної руки.
Біленькі хмари закривали сонце,
Що так сліпило дівчину в вінку.
Немов вони служили охоронцем,
На юному дівочому віку.
А кожна квітка у віночку - згадка,
Як кожен крок ще юного життя.
Бо і сама вона була загадка,
А у вінок вплелися почуття.
Я задививсь на неї й на віночок,
Що, як корону одягло дівча,
Жовті кульбабки йшли самі в таночок,
А я дививсь, неначе їх вивчав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650892
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xZX4jdzu3YQ
[/youtube]
Розлогий степ, трава по пояс.
І де-не-де мачок цвіте.
Десь поряд чуть зозулі голос.
Весна всміхаєтьтся, іде.
Знов накрапає сивий дощик,
Фарбує листя в діамант.
А до душі приємний дотик,
Усмішки ніжної гарант.
Я не питатиму в зозулі,
Чи долю щедру маю я,
Бо знаю все я про минуле,
А те, що буде, то брехня.
Бо я біжу назустріч сонцю,
Вдихаю пахощі трави.
І бачу вже на горизонті
Заграви давньої мети:
Любов, що має запах квітів,
Ввібрала крапельки роси,
(Вона для серця краще ліків).
Неси мене у світ краси!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650742
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2013/02/28/4780748.jpg
[/img]
[color="#000dff"]Прийди скоріш, красуне весно
[i]Прийди такою, як колись.
Проліском раннім на ту стежку
Тільки, щоб мрії ці збулись
Розквітни пишним дивоцвітом,
Щоб в нім сп"яніти без вина.
В раю квітковім будем жити.
Любов"ю тішитись сповна.
Ніщо не стане на заваді
З тобою прОйдем всі шляхи
В нім будуть болі і тривоги
Бог нам простить усі гріхи
Мине весна, за нею літо
В стиглих ми згубимось житах
Справжнє кохання не старіє
Воно красиве, як в злеті птах
Прийди, прошу, красуне весно.
Хоча б у мріях чи у снах
П"янкого запаху вдихнути,
Який пронЕсли ми в літах.[/i] [/color]
МИЛІ, ЛЮБІ ЖІНКИ!
ВАМ КВІТУЧОЇ, ЩЕДРОЇ ВЕСНИ І БЕЗМЕЖНОГО КОХАННЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649936
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Я в двадцять років так тебе кохав,
І в очі ніжно цілий день дивився.
Святою німфою тебе вважав,
І, як богині, я тобі молився.
Часи оті не ве́рнуться назад,
Як подув вітру роки пролетіли.
Не віриться, що нам вже сімдеся́т,
Я білим став, і ти теж побіліла.
Та як і в двадцять, я тебе люблю ́,
Так само квіти я тобі дарую,
Так само погляд ніжний твій ловлю ́,
Так само пристрасно тебе цілую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649871
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Комусь весна співає щастя пісню,
Приносить квіти, радість і любов,
Моя ж спізнилась,може прийде пізно?
А може й промине, кивне “агов”!
Давно вже не приходить, пролітає...
Ось ніби є, дивлюсь, а вже нема,
Тріпоче серце, знову й знов чекає,
Що хоч на день повернеться вона.
Хоч би ще раз лишила поцілунок,
На спраглих, нецілованих устах,
Відчути ще раз бажаний дарунок,
Той дотик сонця на моїх плечах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649141
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
[b]Ми молили простити їм
Всі гріхи, що тримають ду́ші...
Всім усопшим: батькам моїм,
Всім від роду,
у царство небесне йдучим.
І молитва увись неслась
Крізь печалі і сліз тумани...
Погляд щиро шукав Іпостась,
Щоб гріхи всім простив
й відчинив у рай браму.
Я молилась все за батьків...
Поруч мами від туги млііли...
Війна нагло забрала синів -
І їх душі безсмертні
ввись орлами злетіли...
Була світлою ця субота...
Тиха радість свічок над хлібом...
І цілунок хреста був, мов дотик
Таємниць вічних,
схоронених німбом...[color="#0033ff"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649197
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
[color="#1100ff"][b]Має сонце заглянути в очі,
Має вітер шепнути пророче,
Щоб́ ус́́́мі́́́шка була без причини,
Щоб проміння з душі, з середи́ни...
Не шукати щоб фарб і звуків,
Не блукати в калюжах вулиць-
Я тоді лиш душею воскресну,
Я відчую єством усім ве́сну...
А вони?
Сірість, холод їм не перешкода
Сіре небо - вони увись гордо,
Бо проснулась вони вже - весна,
Бо була вона в них не одна...
Знають: сонце все вище в небі,
Знають: хмари - це теж комусь треба,
Тож такі вони світлі і ніжні,
Чарівні, хоч без снігу підсніжні -
Суть весни...[/b][/color]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649235
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
[i]Спіш́іть до матер́ів, щоб не спізн́итись…
(із власного гіркого досвіду)[/i]
Знеможена, покинута, сумна,
вже очі згасли й вицвіли на сонці,
волосся снігом вкрила сивина –
сидить самотньо в хаті, край віконця.
Пожовкло буйне листя у саду,
задума на обличчі захолола.
Сидить стара матуся і біду
мов квітку в сиві коси приколола.
Сидить, дорогу сумно спогляда,
і туга як косою серце крає.
Своїх синів і дочок вигляда,
а їх не видно, все чомусь немає…
Безпомічна, уже не носять ноги,
хатина похилилась від дощів,
зітлілий тин поліг біля дороги
і цілий світ для неї опустів.
Лиш думка про дітей і непокоїть,
водою мозок точить, душу рве.
А час пливе широкою рікою
і так старенька спомином живе.
Холодний вітер садом пролетить,
засвище і розтане в верболозах.
Схрестивши руки матінка сидить,
і мовчки все ковтає власні сльози.
Укрила осінь знову землю листом,
вже незабаром і в останню путь.
Однак не їдуть в гості діти з міста,
та їй цього ніколи не збагнуть…
24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615684
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 06.03.2016
Закриті очі, але гострий нюх
Вже чує, що несуть у ліжко каву…
Легенький Штраус знов чарує слух,
Цей ранок заслужила ти по праву.
Заглянув промінь сонячний в вікно,
Дивився крізь гаптовану фіранку,
Такого ранку не було давно,
В твоїх руках кавусі філіжанка.
Відкрились очі, став гостріший слух,
Я все дививсь на усмішку ласкаву,
Вітер з вікна привів волосся в рух,
Де ти у ліжку смакувала каву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649019
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
А роки, наче з вирію птахи,
Налетіли і спогад обпік,
Ти залишила хлопця невдаху,
Він зберіг тебе в серці навік.
Різні долі і різні оселі,
Хоч кохання знайшли ми своє,
Та прожив я роки невеселі,
Бо твій образ і нині жиє…
Мене спогади переповняють
І я з ними лечу ніби птах,
Я кохаю тебе, ще кохаю,
Є кохання – немає невдах.
Пам’ятаю той день і прощання,
Як відліт мені душу обпік,
Збережу я до смерті кохання,
Бо мене хтось коханням нарік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648807
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Україно, рідна земле,
Маєш про це знати,-
Ти для мене завжди будеш,
Наче рідна мати
Ні за що не заміняю
Я твої простори,
Рідне все мені з тобою -
І невдачі й горе.
Хоч по світу розійшлися
Діти неслухняні,
Та повернуться до дому
В дні твої весняні.
Піднімайся, моя рідна,
Буде вже клякати...
Я своє плече підставлю,
Мусиш про це знати
Всі знання свої і руки,
Я віддам і душу...
Ти скажи лиш, що потрібна,-
Про це знати мушу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648472
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Перисті хмари сплять у небесах,
Берізкам промінь заплітає коси.
Іде весна, не спить земна краса,
Вже на траву сідають перші роси.
Ви теж позбудьтесь холоду в душі,
Направте своє личенько до сонця.
П’янка весна – це серденька рушій,
Вона коханням дивиться в віконце.
Прокиньтеся, дівчатка, бо весна,
Вдягніть новеньку гарну спідничину,
Щоб жайвора натягнута струна,
Коханням заливалась без спочину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648041
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
(за мотивами)
Чи п’ємо чай духмяний на світанні,
А чи до моря йдемо навпростець,
Між нами перешкоди - нездоланні,
Порозуміння сходить нанівець…
Хоча любов цвіте бузком ліловим,
І почуття міцніші, ніж вино,
Та недовіра муром мармуровим
Між нами вже збудована давно...
Невже замало, бачиш - я з тобою!
Чому тобі, кохана, так болить,
Що маю мрію голубу про Волю,
З рожевою живу й лечу в блакить?
І як тепер нам в цьому світі жити,
Для чого обіцяння й каяття?
Я мушу дещо в серці умертвити,
Щоб повернути вірші до життя...
(оригінал)
«Так возникают стихи»
Игорь Северянин
За утренним сидим мы чаем,
Идем ли к морю на песок,
Друг друга часто огорчаем
И горько серебрим висок.
Хотя любовь цветет сиренью
И крепче выдержанных вин,
Ты предаешься подозренью,
В моих поступках ищешь вин...
Напрасно! Если я с тобою,
Не все ли, друг, тебе равно.
Исполнен ли я Голубою
Иль с Розовой живу давно?..
К чему же вечно уверенья?
Но грустно мне, что, может быть,
Чтоб жизнь вдохнуть в стихотворенье,
Я должен что-то умертвить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647476
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 28.02.2016
От і підікрався наш ювілей - 12 років життя сайту...
Чому ювілей? Якщо поглянете регістрацію перших поетів, то - 1. 01. 2006р.
А якщо подивитесь коли написані перші вірші, то №3 1-й вірш - 12.03.2004р., №4 - бувший наш модератор Олег Гончарук (який дуже багато вложив праці для становлення цього сайту), зарегістрований - 31.07. 2003р. І перший, хто зайшов на його гостеву сторінку був поет з ніком - "Ангел 2006" (правда - символічно). №5 - перший вірш - 9.03.2004р., №6 - 9.03.2004Р., №7 - пустий, №8 - 1-й вірш - 14.05.2004р., №9 - 10.03.2004р., №10 - 26.03.2004р.
Так що народженням сайту можна вважати березень 2004 року.
Та і цифра 12 дуже символічна в житті людини: 12 місяців, 12х1 років - дитинство,
12х2 - юність, 12х5 - пенсіонери, 12х8 - "Божі одуванчики", 12х9 - "Небожителі"... (Шуткую) (І дай Бог , щоб і в цей час до нас, хоч зрідка приходила в гості Муза)...
Так, як бачите є законі підстави святкувати 1-й ювілей... Головне почати!..
№20 - "Тоня Речная" пише на російскій мові, але першою виклала на сайті новий гімн України (і досить солідно) І один із перших моїх коментарів:
Дзвонар, 08.06.2009 - 17:33
Оценка поэта: 5
Це за спробу! На гімн вірш не тягне.Але дивує друге. З 14 тисяч поетів, які на сайті, сюди зайшли тільки - 5чол. Немає слів! Що така тема вас не хвилює?..То хто ви?.. Люди - де ви?..
№70 - "Джина" з Тель-Авіва -один вірш... І один з перших коментарів Євгена Юхниці;
03.04.2004 - 19:00
Евгений Юхница : Яркий, Джина, абсолютно передавший и настроение и раскрывший тему стих! Так держать!
№100 - "Ірина Бикова" 1-й вірш - 30.03.2004р. 19 - віршів, а коментар лиш -1шт.
№250 - "Гонтарь" - 5 віршів в один день - 13.05.2004р. І все. Він нікого не коментував, його теж - і не оцінювали. І на тому його співпрацювання з сайтом закінчилось...
Як бачите регістрація поетів на сайті проходила досить інтенсивно. Але толку було мало...
Пройшло більше року. Вибираю круглі номери...
№555 - "taty" 2-ва вірша в один день. І знову те саме - вона не коментувала - її не оцінювали... І на тому все закінчилось...
№1000 - "Underworld" один вірш - "не моё" І знову круглий Нуль...
№2000 - "эмилия" 4-ри вірша в один день - 2.12. 2006р. Авторка нікого не коментувала, отримала 2-і оцінки за всі ці роки, але на сайті більше не з'являлась...
№5000 - "Штиль" один вірш - RU 24.06.08р. "Лишь Вампиры". Автор ніщо не коментував, отримав одну оцінку і один коментар. І на тому все закінчилось...
№10000 - "Баловство" віршів - 0. коментар - один -26.08.2013р.
№20000 - "demidora" 14 віршів в 2013 - 2014р.р. 5 коментарів в 2013р. І більше поетеса на сайті не з'являється...
№25500 -"Просто письменник" 0 - віршів, 0 - коментарів...
І останні:
№25984 - "Locuras" рег. 24.01.2016р. Москва. 0 - віршів, 0 - коментарів
Отакий коротенький вийшов огляд сайту... А де ж ми, сажуть поети сайту?.. Десь там між цими цифрами... І не так нас багато, як здавалось на перший погляд...
Щось більше про сайт скаже напевне п. Євген Юхниця. Запрошуємо Вас п. Євген на невелику Промову. А може ще якісь будуть і заходи?...
Єдине, що вимальовується з цього аналізу, це те, що автори страшено егоїстичні...
Хотілось би помилятись... Але як можна зрозуміти те коли закинувши на сайт вірш і вже чекають овацій. А самі нічого не читають, не коментують. І на коментарі часто не відповідають... Уявіть собі, що людина з вами поздоровалась, а ви, задравши носа, пішли собі дальше , нічого не відповівши...
Або отримавши коментар, не зайдете на сторінку цієї людини і не поцікавитесь, шо це за людина, про що і як вона пише,.. не прокоментуєте її вірші.(а часто Це буває корисно, бо ж розширює кругозор). Бо ж даючи коментар вашому Шедевру, людина потратила час і енергію свого організму на аналіз вашого Шедевру. А ви красиво повернулись до неї задом... А потім говорите, Муза піднімає в вашій душі хвилю почутів, натхнення та людяності... Може я трохи грубовато говорю для вашої зніженої душі, але, як кажуть проти фактів не попреш...(аналіз сайту це підтверджує). Та і хотілось би бачити на сайті однодумців з благородною душею та чутливим серцем...
Як говорить Біблія: "Люби ближнього, як самого себе" і буде рай тобі на землі...
Висловлюйте свої думки з цього приводу. Можливо це піде нам на користь, бо всі ми все життя вчимося...
Натхнення всім нам і нових здобутків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647442
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 28.02.2016
Часто доля згинає плечі,
Хоч роки здається молоді,
Та в житті страшні бувають речі,
Сріблом осідають в бороді.
Зморшок появляються траншеї,
Косить хтось волосся пишний лан.
Лише в серці квітнуть орхідеї,
Стелиться кохання, як туман.
І тоді в нас виростають крила,
Плечі розправляються тоді.
Час, коли любов у двох щаслива,
То не місце у житті біді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647229
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Красива жінка, повні смутку очі,
Бо ще не долюбила до кінця.
Які страшні бувають в неї ночі
І спомини, коли йшли до вінця.
А потім все злетіло падолистом,
З Афгану звістка – безвісті пропав…
Сльози кроваві, як дрібне намисто,
Та їх ніхто й ніколи б не збирав.
Могла б ще вийти заміж, та кохає,
Чекає того, хто пішов і зник
І жде красива жінка – виглядає,
Чи вернеться коханий чоловік…
Красива жінка, повні смутку очі,
Бо ще не долюбила до кінця.
Які страшні бувають в неї ночі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647230
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Зачинились двері глухо...
Як безцеремонно-сухо
Можеш ти піти у ніч...
Що згубилось ? В чому річ ?
Зачинились двері глухо...
І шепоче тиша в вухо :
" Ну і де ж твоє кохання
В хвилю болю і стаждання ?"
Забуваєм, майже чемно,
Як образа тисне щемно,
Враз лавина... Вир претензій
Без усяких індульгенцій !
Відчиніться двері тихо,
Хай іде образа й лихо...
В нас - дарунок з Божих рук !
Тут немає бути мук !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646806
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016
Як ідеш ти мимо в мене
серце завмирає,
Бо в твоїх очах прекрасних
ізумруди сяють.
На твоїм подвір’ї квіти
різнобарв’ям грають,
Теплий вітер пелюсточки
ніжно розправляє.
Як ромашки тв́ої білі -
донечки вродливі,
Чорнобривчики духмяні -
внуки шанобливі.
Та й сама ти, як троянда,
до сих пір зваблива.
Як же т́е́бе не любити,
жінко моя мила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646514
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[color="#b700ff"][b]Зима втомилась. Не під силу їй
Весняний подих, що струмить повсюди.
Знесилено вишукує простуди,
Щоб знати, може, хоч діагноз свій.
Де ті морози з віхолами втіх?
Снігів де, мов казкові, перемети?
Де небеса у височінь простерті,
В яких від заздрості аж вітер стих?
Шепочуть заспокійливо ліси,
Збираючи дощів цілющі сльози,
І зиму проводжають в дужі грози,
Бо у полоні вже майбутньої краси...
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646550
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Молися за мою дорогу,
Молися за мою печаль,
За біль,за сум і за тривогу
Нас так звело життя на жаль...
Молися за мою дорогу,
Щоб все вдалося пережить ...
Там - моє щастя почалося,
А тут - ввірвалась його нить...
Молися за мою дорогу,-
Твоїм коханням лиш живу...
Я перейду крізь біль- тривогу
Й до тебе знову поверну !
Ми будем разом із тобою,
Все буде добре...Усміхнись !
Чекай, люби і будь зі мною,-
За страх і біль лиш помолись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646664
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Дивлюсь в портрет,
У рідні очі...
Що розказати мені хочеш ?
Розрадить... Втішити... Навчити...
Тепер ти знаєш нащо жити...
Чому твої розумні очі
Мені не сняться серед ночі?
Чому з усмішкою, сльозою
Не поговориш ти зі мною ?
Твої уста, що цілували...
Ніколи зайве не казали
У легкій усмішці завмерли
А всі слова зізнання вмерли...
Твої знайомі, рідні зморшки...
Накрили все блискучі дошки...
Як же мені тебе бракує...
Хай це душа твоя почує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646671
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Море... Гра прибою,
Полинових трав …
Там, де ми з тобою, –
Сяєво заграв…
Літо, щедре літо,
Це ж твої плоди!..
В душу клично світиш:
«Йди до мене, йди!»
Приспів:
Полинове поле... (2 рази)
Ой, духмяне поле! -
Полиновий рай…
Полинове поле, (2 рази)
Життєдайне поле,
Дай росиці, дай!
В небі – сині хвилі,
Плескіт літніх гроз,
Недосяжні милі
Полинових рос…
А в душі – трембіти:
«Грай, гуцулко, грай –
В серце звабно мітить
Полиновий рай!»
Приспів.
Відпалають грози,
Стихне водограй,
Спадуть ранні роси –
Полиновий рай…
Та в пам’яті герцем
Зринуть полини –
Там, де твоє серце
Рай цей полонив.
Приспів.
______
*ПРОГРАШ:
Життєдайне поле,
Дай росиці! Дай!
12.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436900
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 24.02.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mapt-xmv4Hc
[/youtube]
Надворі весна уже скоро настане,
І крига зимова вже швидко розтане.
Хай сонечко ясне загляне в вікно,
До тебе привітно всміхнеться воно.
І я тобі щастя в цей день побажаю.
Слова, ніби квіти, в букет поскладаю.
Таких, як ти в мене, бува небагато.
Надійний мій Друг і зразковий ти тато.
Хай Бог береже від лихих ворогів.
Хай збудеться те, що давно ти хотів.
А поряд з тобою Надія й Любов.
Щоб всі негаразди ти легко зборов.
Хай щастям наповняться роки твої.
І знай: тебе люблять всі друзі і ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646263
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
В моїм серці дзвенить весна,
Подих ніжний торкає душу.
Наче випив стакан вина...
В задоволенні очі мружу.
Повернулася в гості знов,
Промінь сонячно гріє плечі.
Теплий вітер пливе з дібров,
Я вже бачу ключі лелечі…
Валентини сьогодні день.
В неї Ангела день сьогодні.
Весна сіє траву зі жмень,
Впали зорями вже з безодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646329
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Окрестили Лунной заводью
И к вечерне, не к заутрене
Истерзав, как плетью, памятью
Провели по кромке внутренней.
Неминуемо... не минуло -
Мост серебряный качается.
Я пришла...казалось, сгинуло
То, что сердцем называется.
Да упало...знать, не стерпится -
Каплей крови тихо скатится.
Не спеши удостовериться -
На душе и так сумятица.
Стынут знаки незаметные,
Паутинно-бесконечные,
Неизведанно-запретные
Хоть не крылья, но заплечные.
А взошла Луна, - полынною
Упилась и не раскаялась,
Не настойкою - лавиною,
Льдиной горькою истаяла.
Окрестили Лунной заводью,
Не напиться - горечь-горечью,
То, что было чьей-то памятью,
Обернулось алчной полночью.
20.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646380
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRFDpp2ozppKHq3299-waN6m4f02tsGaqTfQNTRoWpavXnCYMoDHg[/img]
[i]Україно, голубонько сиза,
Моя земле квіточо-рясна,
Чую стогін твій в серці своєму.
Не радієш, що йде вже весна.
Від неправди і горя стомилась.
Де ж бо сил тобі взять і снаги?
Щоб пихатії вдосталь наїлись,
Пішли геть звідси всі вороги.
Тебе ділять, мов хліба окраєць.
Їм гроші затьмарили розум.
Народ глибше все грузне у злиднях.
Й допомоги в Господа просить.
Манни з небес нам годі чекати
В борні лиш гартується воля
Єднайся ти, мій славний народе,
Щоб Вкраїні всміхнулася доля![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646264
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Спасибі за те, що ти є,
За радість в очах і за сум,
Спасибі, що серце моє
Борониш від болісних дум...
Спасибі тобі за любов,
Що вчасно мене врятувала,
Спасибі, що сумнів зборов,
Як доля мені тебе слала.
Спасибі, за щастя в очах
Й непрохану рідну сльозину...
Спасибі за радість і страх
Чуттів наших дивних лавину.
Спасибі за те, що зумів
Погладити горе моє,
Що вогник життя запалив,
Спасибі, за те, що ти є !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646337
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Боюся краденого щастя,
Боюся нарікань і сліз...
Чи долі розгадати вдасться
Той зашифрований ескіз ?
Ескіз життя на чорно-білім,
Картатім, в смугу , полотні,
Що залиша в душі й на тілі
Рубці глибокі і страшні...
З чиєїсь чаші п"ю кохання...
Моя розбилась... І нема...
Нема надій ні сподівання...
Яка пронизлива зима ...
Не хочу щастя я чужого !
Як шкода, що у нім є ти...
Я свого хочу, тільки свого !
Де маю ще таке знайти ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646345
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Майдан шумить. Майдан пульсує.
Як океан кипить, гуде.
Весь світ цей голос правди чує,
Ніким не скорених людей.
Глуха й сліпа лиш тільки влада.
Не бачить, що народ прозрів.
Напружте ж слух свій, вам порада,
Поки не виплеснувся гнів.
Почуйте! Люди хочуть жити
В країні світла і добра,
Дітей навчати, хліб ростити.
Великих змін прийшла пора.
Вже досить нас вважать рабами.
Вже досить нас в ярмі тримать,
Не чуть, не рахуватись з нами,
По-людські жити не давать.
Ми хочем жити. Хочем жити.
Стремління наші всі святі.
Немає сили зупинити
Синів і дочок на путі.
Ні автоматам, ні гвинтівкам
Народу волю не зламать.
Слава вкраїнцям й українкам!
Ставай всім серцем гімн співать!
Майдан завмер. Майдан в скорботі…
Небесну Сотню поминає.
І плач, і жаль у кожній ноті.
І весь Майдан їм гімн співає.
Ніколи правду не убити!
Ніколи правду не здолати!
Герої вічно будуть жити!
Пишайся цим, Вкраїно-мати!!!
25. 02. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646035
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 23.02.2016
[b][i]Я злетіла б до тебе співочою пташкою
Та не виросли в мене пташинії крила,
Я повзла б до тебе маленькою мурашкою
Та на шляху мене буревієм накрило.
Можливо полетіла б легкою пір"їною
Та не піднімають мене злі вітровії,
Можливо б квітковою пелюсткою хмІльною
Та в терновім вінку пелюстки восковії .
Я б піднялася в вирій, кульбабкою милою
Та сльози до землі як пушинку прибили,
Я дістала б високою морською хвилею
Та зима й мороз її́ в лід перетворили .
Можливо я потекла б річечкою дзвінкою
Та каченяток мені треба доглядати,
Можливо б торкнулась душі, піснею палкою
Та голос потрібно у вогні гартувати.
Я вже танцююча сніжинка на твоїх віях,
Ти цього навіть аж ніяк не уявляєш,
Я тану цілунком на вустах в танках-завіях...
Для тебе я чаклунка, фея...Що бажаєш?
Можливо Янгол... В твоїх чи своїх фантазіях...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 23.02.2016
Уже третя весна
на дворі,
Одягає зелену
шаль.
Сумом дивляться в
очі зорі
У душі моїй їх
печаль.
Наче судді десь там
в дозорі
Над Майданом летять
удаль.
Як ті свічі
горять в Соборі.
Стережуть в
небесах мораль.
І чекають, усе
чекають,
І чекатимуть до кінця.
Коли вбивці усі
сконають
Не залишиться і
рубця…
Їм прийдеться
тримать одвіту,
Пам'ять має небес
атлас.
Убієнні у нервах
світу,
Щиро моляться там
за нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645119
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Як же ж хочемо, хочемо, хочемо
Щоб початком здавався кінець,
Щоб сльотою небесною змочений,
Промінь сонця весняного скрес,
Щоб серця, що вже попелом вкрилися,
Знов зігрілись кохання теплом...
І, зажурені, щоб не журилися...
І щоб стало усе, як було...
Хоч би раз іще ніжками босими-
Чи по лезу, чи-то по стерні...
Щоб у небі свинцевому осені
Спів весняних птахів задзвенів!..
Світ пост-фактум народжених роздумів-
Де ми ІНШІ? Де СПРАВЖНІ? Хто зна?..
Тільки "мить неповернення" пройдено.
Та й куди повертатися нам?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021912824
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Ой, чого ти потемніла,
доле ж моя доле.
Україна почорніла…
- зеленеє поле.
Повій вітре на Вкраїну,
втоли дощем спрагу.
Знемагає сиротина,
зовсім до незмагу.
Розвій хмари яструбині,
загляни в віконце.
Промінь витре очі сині,
і засвітить сонце.
Стебло вигріє билині,
cила в корінь вл'ється.
І проснеться Україна…
cерденько заб’ється.
Повій вітре рано – вранці,
як півні співають.
Із росою згинуть пранці…
- вороги cконають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644943
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Гадюка вилізла з притону,
Плачів не чує, а ні стону.
Впились вкраїнці самогону…
Здали без бою оборону.
Сидить, як кактус у вазоні,
Масковскій дяк в ілюзіоні.
Державний злодій у Законі,
Читає нам псалми на троні.
Нема ні честі ні моралі,
Лиш дика злоба у оскалі.
Навкруг його на п’єдесталі,
Піжони й шобло у вуалі.
Султан, Візир, Паша – кулі
В нас над тризубом три Срулі.
Прибились суки на мітлі…
Й тримають, нас тепер в петлі
Раби колишні – фарисеї…
Для них тепера ми лакеї.
Ординці в Тундрі й на Бродвеї
На троні лише Моїсеї.
Як ті розбійники з доріг…
В страху тримають мух і бліх.
Чужий у хаті вже й поріг
Від чого ж нам чужинський гріх?
Гуде в яругах і горбах,
Лунає клич вже по світах.
Пора дать злидням по зубах…
І в пух розвіяти їх прах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644923
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
На землю мою йдеш
Дітей моїх вбивати
І, як скажений верещиш,
Що в нас з тобою спільна мати...
Чи з глузду ти, москалю , з"їхав,
Чи чорне білим стало враз,
Чи від скаженої собаки
Тебе вчепився дикий сказ ? !
Ви, матері, із московщИни ,
Куди ви дивитесь в цю мить,
Коли життя і кров дитини
Спиняє куля в одну мить ?!
Що загубив ти , вражий сину,
На древній сонячній землі,
Де споконвіку завжди жили
Побожні люди - трударі ?
Невже те роздору насіння,
Що сіє "купка" із кремля
Вам встрих обрізала коріння ,
Чи смерть вас всіх так окриля ?
Як серце є - розплющіть очі ,
Згадайте, хто ви,- вашу суть...
Може, колись простить вам небо,
Та мати з батьком - не дадуть !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644991
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Чекають синів матері,
І моляться тихо ночами
Забилась душа ніби сон
Молитвою рідної мами
Пішов білочубий мій син
У безвість тяжкими стежками
Вже більш не прийде на поріг
Й не скаже: вернувся я мамо....
Приспів:
А мати сина жде, одна на цілім світі
А син не йде , не йде
Як серце їй зігріти?
Шлях долю простила
Барвінком і любистком,
Пішов в АТО солдат, вернувся обеліском....
Змахнув молодими крильми
Бо кличе дорога до Раю
Вернися соколику мій
Молитвою мами благаю
Журавликом в небо злетів
Кричав, щось пташиним тим співом
Душею--- у небо злетів,
На землю впав зраненим тілом.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614112
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 16.02.2016
Діти виросли, в безвість змахнули крильми
І хто- зна, яка буде дорога
Та свята та молитва усіх матерів
Яка кличе дітей до порога.......
Приспів:
Нехай доля вам щастя дарує
Оминають незгоди й печалі
Невже є десь у світі ще краще?
Ніж домівка у рідної мами
Там умиюся зранку росою
Поріднюся природи красою
Невже є десь у світі ще краще?
Не повірю у це я нізащо......
Пахне мята, й повітря пянить
Шелестять тихим вітром ціловані трави
І озветься Молитвою мить
Яку чуєм завжди ми від мами......
Приспів:
Материнський поріг, він зберіг світ дитинства
Він зберіг тепло рук, памята тупіт ніг
Сяє в небі жертовна зоря материнства
І чекає на вас долі там оберіг.........
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609310
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 16.02.2016
Роки мої снігами сходять,
Летять у вирій наче птах.
Несуть туди відкіль відходять,
Де вітер сіє плоть у прах.
Життя продовжую в онуках,
Як цвіт зійшли мої плоди.
Нелегко жив, плодив у муках,
Як віл топтав важкі сліди.
Все нижче й нижче я від солі,
Всевишній ставить долі шах.
Все важче й важче, рухи кволі
Та пам'ять лишу … у віршах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644297
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
За чим так плаче скрипка Паганіні?
За тим коханням, що мовчить в тиші…
Смичком маестро розганяє тіні,
Заховані далеко у душі…
Смичок виводить музику казкову,
А пальці дріботять, обнявши гриф,
Злітає музика і падає додолу,
Щаслива скрипка від такої гри.
Чому так плаче скрипка Паганіні?
Чи може в неї туга на душі?..
Певно тому, що слухає богиня,
Серця її прихований рушій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644250
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Є лавочка закоханих у Луцьку,
Де лампочка сіяє і ліхтар,
Вони єднають завжди долю людську,
Перш ніж привести на життя вівтар…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644252
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
ж. Дніпро, березень 2016
Світ автотуристів- тебе і мене.
І ми поза містом. Скінчилось пальне.
До болю на це не зважаєш,
І плаття поволі знімаєш...
Наліво видніє заправка "Лукойл"...
...Як тіло біліє твоє молоком!..
Ти диво у цій іпостасі!..
Бензин зачекає на трасі...
А ми біля траси, дарма що удень,
Чи "джаги", чи "джасу" вогонь розведем)))
Гальмуєм край лісу шалено-
Мерщій притулися до мене!
У мріях я поглядом трішки би з"їв
Ці хтиво розведені ніжки твої...)))
Під запах парфумово-шинний
Цей "акт вандалізму" в машині...
Сидіння без діла чорніє... -Чорній!
Ось вигини тіла біліють на нім.
І світ, чорно-білий, мов траса,
Машини обмежила маса...
Цей "вилив" у небо... Пальне на межі...
Скінчили... То шмаття вдягнемо? Держи!...
І кави! Богемної кави!..-
"Лукойл" недаремно чекає...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021500502
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644135
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Відкриваю тебе, наче книгу:
слово-образ-сторінка-рядок,
думка-погляд-твій настрій-твій крок....
На тоненьку ступаю я кригу
в світ твоїх невагомих зірок.
Поринаю, як в море безмежне, -
то штормить, то грайливо гойда.
Заколише пестливо вода....
Я пірну в твої сни обережно,
ти - неторкана мрій глибина.
Пізнаю я щоразу, мов вперше,
твою ніжність за усміхом вуст,
вдачу, силу, що видасть твій жест...
Утонувши в коханні, я вперто
з всіх тебе обираю божеств!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644176
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Невимовно багата, яскине,
Берегине, моя берегине,
Ти - скарбниця душі, ти - потіха,
У житті - наш куток, наша стріха
Бережи все святе, сокровенне,
Зберігай все святкове й буденне,
Сохрани і неси у століття
Мого люду - життя буйноцвіття
Все до крихти, моя берегине,
Борони, як безцінні перлини,-
Що для Бога одверте і світле ,-
Все пройде,а воно не одквітне !
Щоби знали онуки і діти :
Головне - це бажати й хотіти,
Головне - не згубити, донести,
Щоб , як фенікс, із пеплу воскрести !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644124
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Ви бачили, як квітка розцвітає,
До сонця простягає пелюстки?
Як ранок прокидається...світає,
То щастя значить мали у житті.
Ти можеш відчувати запах м"яти,
Хвилює ніжна пісня солов"я,
То можу я упевнено сказати:
Не може в такім серці бути зла.
Ти бачиш світ навколо кольоровим,
І здатен дарувать своє тепло,
То ти живеш тоді життям здоровим.
Вважай, що у житті тобі везло.
Коли хвилюють маки серед степу,
То значить не черства твоя душа.
А спраглому даси води у спеку,
Не з"їсть ніколи душу цю іржа.
З такими легко йти, тримать за руку.
Чужу біду приймають, як свою.
Такі ми вчинки приймем за науку.
Подякуєм за Людяність твою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643824
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]http://savepic.org/582073.gif[/img]
Ти стань вітром моїм легкокрилим,
Обійми, пригорни, приголуб,
Щоб зазнати повік не могли ми
У чеканні нестерпних розлук.
Стань промінчиком сонця яскравим,
Мою душу теплом обігрій.
Хай вона розімліє й засяє
У сплетінні негаснучих мрій.
Ти краплинкою стань дощовою,
Що в зерняті життям пророста,
А я йтиму назустріч Весною
І Любові підставлю вуста.
Яблуневим розквітнемо цвітом,
Бо коханням наділить нас Бог.
І нев'януче лагідне літо
Поєднає навіки обох.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643770
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Милые картинки эти Валентинки...
Падает слезинка прямо на картинку...
-Милая девчонка, что ты так грустна?
Или не коснулась душеньки весна?
-Нет на свете счастья... Мысли, как в угаре...
На душе ненастье- бросил меня парень...
О любви весь вечер не с кем говорить...
Милые картинки некому дарить...
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114110301045
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643801
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
І обираєм слуг народу,
Що без коріння і без роду
землі вкраїнської...
Хіба слуга з чужинця серцем
Відчине люду його дверці ?
Красиво пише - ( не носити),
А більш нічого,- можна лити
І лити можна і зливати ,
Чужий не здатен просто дбати !
Не ця земля із родо-кодом ,
Йому не бути тим народом...
Подумай, друже - сестро й брате,
За кого руку підіймати
Вже досить зайд тих і засланців,
В нас є достойнії обранці !
Вже досить москаля , єврея ,-
Біда сягнула апогея...
Прокинься, український люде!
Ще трішки... і тебе не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643080
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
В душі моїй біль і темрява,
Зневіра братів ув очах.
У серці пекельна заграва,
Печальна зневіра і страх.
Ворожа нам власна держава
Вкраїна, - підстрелений птах.
Моя невгасима Жарина…
Чому ти в чужинських руках?
Ой доле, - скалічена доле,
Емоції падають в прах.
Літаєш, як ворон над полем,
Чому мене б’єш ти у пах?
Здала Україну чужинцю,
Жирує навкруг жидовин.
Проснися прошу українцю,
Благають... Діди з домовин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643111
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
[i] А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!..
[b]Т. Шевченко.[/b] Слава
[b][color="#15b0a1"]Одні купаються у славі,
Xоч з правдою і на ножах,
А інші в купелі ласкавій –
В своєму хисті і трудах…
Чи славі довго ще радіти,
Пускаючи між люди чад?..
Та правди ніде нам подіти –
Не кожен чаду тому рад…
Від слави власної буває
Собі утіха, але – тлін,
А труд і честь допомагає
Рабам безчестя встать з колін.
Тож культивуймо труд! І – славу,
І честь людини! Та таку,
Щоб прославлять свою державу,
Та ще
на власному
віку…[/color]
[/b]
10.02. 2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643113
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 11.02.2016
Хтось розірвав любов надвоє,
А я просив колись: «Вернись!»
Ти ж була зайнята собою,
Та твої мрії не збулись.
А я тепер вночі ридаю,
Печаль б’є, наче барабан.
Бо і до нині я кохаю,
Хоч все життя було - обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642763
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Не прощайтесь ніколи із краєм,
Де босоніж ходили малям.
Повертайтесь! Бо смуток розкрає,
Ваше серце колись пополам.
Тільки вдома є запах Вітчизни,
Тут співають свої солов’ї.
Лише тут зберігається тризна,
Тут є смак дорогої землі.
Тут по - іншому сонечко світить,
«Отче наш» промовлять не так.
Тут дитинства твого ростуть квіти,
Тут ти свій, а десь інде – чужак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642730
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Прокинься моя Україно!
Проснись моя древня земля.
Почуй свого Матінко сина,
Кричу я… плачем журавля.
Орда нас вбиває в Донбасі,
Пакує… як бидло в Сізо.
Тримає в покірності й страсі
За шию впіймавши в ласо…
Украли юдеї Майдани…
У повені тонем від сліз.
О, де ви є, славні Гетьмани
Чужинці і виплодки скрізь.
Вставай же моя Україно!
Заграла в порогах сурма.
Прийшла та лихая година…
Де вийшла за межі ганьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642854
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Холодний душ полився рясно з неба,
На дворі лютий, а в душі весна.
День знову більший, вже гуляє риба,
Та ще мовчить пташина тишина.
На вербах почалась баськова повінь,
Їх перший запах нам несе весну,
І гріє трави ледве теплий промінь,
Потиху будить береги від сну.
Ще лютий, та весна вже на порозі,
Змиває душ берези від снігів,
Ще можуть повернутися морози,
Та всі чекають голосу птахів.
Щоб дощ не лив, а сік берези капав,
Щоб заленню покрилися луги,
А дощ був теплий і легенько капав,
Щоб під водою зникли береги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642435
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Розбої, війни, дерибани...
Чумою в світі розповзлись.
Ублюдки в владі й вуркагани,
Як таракани розвелись.
І доять, доять кровососи...
Немов водицю нашу п’ють.
І жалять, жалять наче оси,
Нас на убій в АТО ведуть.
Змія, що визріла в Сіоні,
Прийшла до нас із пірамід.
Гієнна ж.до – скорпіонів,
Як тьма, поглинула цей світ.
Жрецями виведені клони
Нас у колючках розп'яли,
Людям диявольські масони
На шию шлеї одягли.
Та щож це робиться у світі,
Який Господь нам здарував.
Ми, як худоба всі у кліті,
Проклятий ж.д нас обікрав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642256
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSbHpLVEaG41qsPXFabKU1iGQfy25baK8-iCC4qYAQXE4zhh5pqOA[/img]
[i][color="#298f10"]Скільки стежок у житті вже пройдено,
Дорогами крутими збито ніг
Та нема нічого наймилішого
За отой рідний батьківський поріг.
Туди завжди на крилах я летіла,
Мов та пташина до свого гнізда.
Любов там материнська мене гріла
І настанова батьківська тверда.
Двір здалеку махав кленовим листям,
Спориш стелився стежкою до ніг,
П"янив любисток той, що на причілку,
Свій запах в моїй пам"яті зберіг.
Кожна травинка й кущик були рідні,
Віття верби горнулось до землі,
Вода пилася спрагло із криниці,
Втома дорожня танула в імлі.
Думками часто я туди вертаю:
В казку дитинства і в юність свою,
Душі криницю, повну добротою,
Яку сповна я людям віддаю.[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642010
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
А за вікном весніє ранок,
Недільний спокій загляда у сон...
А мені сниться хата і мій ганок
І на столі букетик трави-сон
У хаті тихо, бо неділя -свято
Людям спочити днину цю дала
Як рідного для серця тут багато...
Стежина сну в дитинство повела
І я,мале, блукаю по кімнатах,
Знаходжу забавки дитинні уві сні,
Ось, досипають своє мама з татом,
Обніжені вуста їх і ясні
Я тихо прочиняю двері дальше,-
Тут мої діти додивляють сон,
Які усмішки чисті і без фальші
А поруч... знов букетик трави-сон
Які красиві, милі мої діти...
І я, дитя, вертаюся потрішки,
Заким прокинуться батьки,- щоб вспіти
Між них зігрітись в теплім ліжку
Татусь підхоплює на дужі свої руки
І підкидає вгору, сміючись,
Які ж солодкі ті дитинства звуки...
Я прокидаюсь, також сміючись...
А за вікном весніє ранок,
Недільний, у середині весни
Який же добрий снився сон над ранок...
Побудь в дитинстві, ще собі поспи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641962
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Гіркочуть болем – сумом полини
і не один ще син не повернеться
із ж.до -сурогатної війни
кривавий ворон ще не раз нап’ється.
Відгородився військом із паскуд
немов павук розкинув свої сіті.
Що заручився… «грантами іуд»…
щоб нас тримать, як безтолоч у кліті?
Не улизнеш непрощений Удав
не проковтнеш Україну безсилу
тебе іще ніхто не запитав…
та вже чекають там за небосхилом.
За Ілловайськ, за все що ти продав,
тобі прийде… проклятий ж.де
Це ти Украйну юда розіп’яв…
та час прийшов єгипетський гібриде.
Прийдеш на сповідь дикий людолов
за всі гріхи що вдіяв в цьому світі
І недарма пролита наша кров
тож будеш в пеклі с.ка ти горіти.
Добавилось… Вкраїні сивини
та вже з'явились в Цедиків онуки
від убієнних виросли сини
чекайте… вже йдемо мамлюки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640264
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Мої нерви – розірвані струни,
Моє серце згоряє в вогні.
Не знайшов золоте в житті руно,
Така писана доля мені.
Час летить, за плечима вже осінь
І щораз рветься нова струна.
Серце полум’я, полум’я просить,
Хоч шматочок із того руна.
Мої нерви – розірвані струни,
Як же спокою хоче душа,
Якби мав золоте своє руно,
То б у інші світи вирушав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639502
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
А сніг пропав, неначе не було,
Дощ ллє з відра, струмочки по дорозі,
А, як недавно дуло і мело,
Вдягались тепло, бо були морози.
Січневий ранок, а прийшла весна,
Чому природа знову все змінила?..
Покрити має поле білизна,
Щоб знов хліба сніжком припорошило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639508
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Тихо в Бога прошу Милосердя,
Милосердя Його з Висоти,
А Він каже мені про Смирення,
Про дорогу,якою іти
Тихо в Бога прошу я Ласки
І про щастя дітей моїх,
Не чекаю вже більше казки,
Все приймаю із рук Твоїх...
Тихо в Бога прошу Терпіння,
Щоби випити все до дна...
Все роблю за Твоїм Велінням,
Вірю, Боже, що я не одна
Тихо в Бога прошу Любові
Щоб навчитись не бачить зла
За нестерпні муки Христові
Я такий, мабуть, хрест знесла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639621
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
Рідне батьківське поле,
Ліс від вітрів беріг…
Поле, промите болем –
Батьківський оберіг.
Зранку щодня до ночі,
Плугом, а чи серпом,
Руки його робочі,
Гралися із снопом.
Рідне батьківське поле,
Рідне воно й мені,
В нім гартувалась доля,
Звідси знання земні.
Дякую тобі, тату,
Що научав мене,
Що у роботі свято,
Спомином не мине.
Часом сюди приходжу,
Слізьми поллю ріллю,
Поле, батьківське поле,
Як я його люблю.
Хліб найсмачніший з поля,
Що засівав татусь,
В полі батьківськім воля,
Часто я тут молюсь.
Але сумує поле,
Вже і стерня не та…
«Тату!» кричу я з болем -
Поле і пустота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638818
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016
...і так буває, коли день засинає...
[youtube]https://youtu.be/nh5fHp1yjxs[/youtube]
[i][b][color="#877f7f"][color="#007bff"]В білі одежі убралась природа,
В ковдру сріблясту сховались поля –
Бісер ошатний в зими нині в моді,
Свято стрічає стражденна земля…
Рік, що прийшов, свою юність в кожуха
Сором’язливо надовго сховав,
Та не горює, бо Господа слуха –
Білі одежі на свято придбав.
Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв осудить:
Має для всіх повеління своє…
Біла пора гряде нашій планеті –
Амфору в руки вже взяв Водолій!
Білі одежі лаштують поети
На новорічно-різвяний покрій.[/color][/color]
[/b]
26.01.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638881
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
Жіночко моя, кінь мене несе,
Миготить стерня, плачуть солов’ї,
Душеньку мою, доленька трясе,
Сняться і понині радості мої…
Ти і я удвох, в золоті стерня,
У сльозах поля, луки і ліси.
Я тебе зустрів, загнуздав коня,
Коню, любий мій, у степи неси…
Десь в тугих степах,гине просто рід,
Перепел мовчить, сплять удень орли.
Поміж ковили десь лежить мій дід.
Хоч мої краї люди не кляли.
Тут моя земля, тут мої ліси,
Тут озер блакить і Полісся цвіт,
Ми несем добро, щоб і ви цвіли,
Люди у степах, шлемо Вам привіт.
Син єдиний в нас і земля одна,
І на сході там, теж один Донбас.
Та війна давно – басова струна,
Зупиніте все, вже прийшов той час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638495
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Мені приємні такі люди
Зі всіх минулих і прийдешніх поколінь,
Які готові все зробить для України
І їм миліш не сонце, але тінь
Мені приємні такі люди,
Що власної встидаються великості
І не бояться, що їх хтось колись забуде,
Бо в них ніколи не було дволикості
І дихають ці люди чисто й рівно,
Що їх ім"я- не першим, чи нема,
Але усім їм, певно, не всерівно,
Як рідна нищиться чужинцями земля
Мені приємні такі люди,
Що не кричать на шпальтах всіх видань
І кулаками не лупцюють себе в груди,
Але за правду помирають без вагань
Мені приємні такі люди,
Що не привикли висталятись напоказ
Вмиваймось, люди, від паскудної огуди,
Бо Україні треба наших дій, якраз
Мені приємний люд такий,
Що вишиванку одягає від любові,
У нього код чи генотип, який
За славу й гроші -нізащо не злиє волі !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638588
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Сяють перли сніговії,
На деревах - сивина.
Лиш тебе – єдину мрію,
Прагну випити до дна.
Золотяться зорі в небі,
Хуртовини чути спів…
Як мені кохання треба,
Не хватає навіть слів.
Бути в парі, бути разом,
Бо зима, ще не зима.
Коли ясний мудрий розум,
То біди іще нема.
Сип на землю, хуртовино,
Сніг потрібний для хлібів.
Будь щасливою, родино,
Щоб лунав родинний спів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638471
дата надходження 25.01.2016
дата закладки 25.01.2016
Усміхнися мені, моя доле,
Хай я твердо іду по землі,
Всі тривоги сумні, усі болі-
Так глибоко у серці моїм
Усміхнися мені, мій талане,
Ти присядь на порозі моїм,
Довгожданний і щиро бажаний,
Не зашкоджу капризам твоїм
Ми пізнаємось ближче обоє,-
Так багато тобі розкажу:
Що люблю, хто уже не зі мною,
Що не мала й ніколи не жду
Усміхнися мені, добрий друже,
І загладь мої рани живі,
Не прошу я багато так дуже,-
Простягни свою руку мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638108
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Щож ви дітки Вкраїну здали?
На чужому хресті розіп’яли.
Іуд.я на Трон возвели…
На Печери чужинців призвали.
В нас нема України тепер,
Розділили орд.нці , порвали.
Доки мріяв лише люц.фер…
Самі в руки цнотливу віддали.
На безчестя, на глум відвели,
Загубили і честь і забрало.
Доки десь запрягали воли…
Їхні коні вже в хаті іржали.
На Майдані нас знов розвели,
Викорінюють підло й зухвало.
Толерантними дурні були…
Доки в ж.пі кишку не порвало.
Підсолили… укропом бандер,
На постоях нові феодали.
Невже ти українцю помер...?
Адже Матір твою зґвалтували.
Просинайтесь Вкраїни сини,
Пора вийнять промоклі кресала.
Не соромте її сивини…
Щоб вона вас, достойно сприймала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638131
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
[i] Гей, пливе кача по Тисині.
…cам не знаю, де погину.
(лемківьска народна пісня)
[/i]
[youtube]https://youtu.be/-Z1BSIiF5jc[/youtube]
[b][color="#db0404"]«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Тисині,
А у човні очі сині…
Очі сині, та закриті…
Навспіл кулею пробиті.
«Плине кача по Тисині…»
Плине човен по Майдану
До високого кургану…
Там знайшли собі спочинок
Сині оченьки хлопчини…
«Плине кача по Тисині…»
У високому кургані
Вибрав постіль непогану…
Та немає в ній дівчини,
Лиш закриті очі сині…
«Плине кача по Тисині…»
Плинуть труни по Вкраїні
А у трунах очі сині…
Очі сині, та закриті,
Навспіл круками побиті.
«Плине кача по Тисині…»[/color]
[/b]
[i]22.02.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481146
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 23.01.2016
[i]Щось холодно стало... на сайті. Чи то сніг...
очі запорошив? Чи льоди... в серцях? Про
це тут... І не тільки...[/i]
[youtube]https://youtu.be/vKVqWCoIMLo[/youtube]
[i][b][color="#280da3"]Льоди,
льоди,
округ
льоди...
І в серці... І в природі:
там – не сиди,
туди – не йди…
Неcпокій –
в насолоді…
Та під льодами спить...
вода:
покоїться стиxія –
несе
неспокій
тим льодам,
Серця зашерxлі гріє...
І прийде час –
льоди спливуть,
Мов сил життя вигнанці:
Така вона, небесна суть, –
Живі
про-ту-бе-ран-ці…
Як запорука –
та з планет,
що світить спозаранку*,
Її супутник і корнет**...
трима підкову
в ранці!!!
В зими
ламка
льодова
креш –
впадеш...
нехай до строку!
Ти ж, Україно, не помреш –
У Всесвіт –
вірні –
кроки.[/color]
[/b]
23.01.2016
_________
*Йдеться про планету Сонячної системи –
Юпітер – загадку та берегиню нашого життя...
**Супутик Юпітра - Європа, відкритий Галілеєм,
містить багато води, яка замерзає, але під товщею
льоду хлюпоче. В ній, ймовірно, існує життя. Є думка,
що ця планета дала початок всьому живому на Землі.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637998
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Йордан. Христос бере гріхи.
Любов взамін дає.
Приймаймо дар цей залюбки
І хай же многії віки
Оця любов, немов птахи
Поміж розложисті гілки,
У грудях гнізда в’є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637040
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Легки́й твій слід закидали сніги,
Торканням ніжним знову марить тіло,
Кохання хвиля топить береги
У тім краю, де я тебе хотіла…
У вир палких цілунків - з висоти
Чекань та Сподівань – пірнути хочу
Туди, де не розведені мости
На той бік, в царство Чарівної Ночі.
Єлей кохання – краплями з весла
На золоту доріжку ронять мрії…
Зими криві, холодні дзеркала
Скували до весни – живі надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637065
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Як приємно дивитися в очі,
Говорити чарівні слова,
Цілувати вуста до півночі,
Як любов в кожнім серці жива.
Пр: Не зривайте троянди ніколи,
Не спішіте кохання втрачать…
Як серця у обох охололи,
То троянди від болю кричать.
Збережіте кохання надовго,
Нехай квітнуть троянди в саду.
І живіте одне для одного,
Проганяйте від щастя біду.
Пр.
Хай троянди в саду червоніють,
Не зривайте, нехай помовчать…
Хай вуста в поцілунку німіють,
Бо в розлуці троянди кричать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637138
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 20.01.2016
Поцілунки і сльози прощання,
У тумані заплакані очі,
Це ридає, ридає кохання,
На пероні пустім серед ночі.
Приспів:
І летять сльози рясно, як зорі,
Розривається серце моє,
Поцілунком у край неозорий
Проводжає кохання своє…
Густий смуток мене огортає,
Скоро потяг потягнеться вдаль.
Серце зболене щиро кохає,
Переходить розлука в печаль…
Приспів.
Ти з вагону махнула рукою,
Поїзд рушив, почувся гудок.
Лише пам’ять лишилась зі мною,
Та перон огорнув холодок…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637026
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Свята проходять… Знову до роботи…
Дано нам рік зібрати врожаї.
Прожити рік нам так, щоб без скорботи,
Щоб замість «градів» - солов’я гаї.
Щоб знову ми товкли кутю у ступі,
Ходили сіяти на Василя…
Хай на свята віншують нас вертепи,
Щоб спокій мали ми від москаля.
Щоб всі забули, що таке «груз двісті»,
Щоб ми були господарі землі.
Достаток був, тепло в селі і місті,
Щоб колос наливався на стеблі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635984
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Ми в цьому світі наче діти,
Такі же добрі та відверті,
Дрібницям вміємо радіти,
Але буваємо і вперті.
Привітні, щирі та гостинні,
Аж інколи собі на шкоду.
Зв’язки цінуємо родинні
І чарівну жіночу вроду.
Боголюбиві, працьовиті,
Батьків шануємо і віру,
Пісні в нас смутком оповиті.
І знаємо в застіллі міру.
Талановиті та завзяті
А праця нам завжди на втіху.
Душею щедрі і багаті,
Дитячому радієм сміху.
Відважні, чуйні і відкриті
Веселі, лагідні, сумлінні,
Розумні і хазяйновиті
І точно, що не маєм ліні.
Нікому ми не завинили,
Не нападали, не вбивали,
Та з лемешів шаблі робили
І свою землю захищали.
Терплячі до пори, до часу,
Та вже коли терпець ввірветься
То ворогам не буде спасу,
Так було й досі так ведеться.
Земля колиска, ми родина,
Добра й щедрот у нас по вінця.
Така в нас матір-Україна!
Такий характер українця!
15.01.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635996
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Моя Україно, Лебідко – Лелеко,
Чому ти Матусю, від горя темніш?
То коні понесли мій сину, далеко…
Згорьовану долю у зоряну ніч!
У Дикому полі сичі завивають…
То вийшли диявола слуги з пітьми.
Матусі діток своїх слізьми вмивають…
Чужинці «читають»… ординські псалми!
Тому я і досі там сину в «неволі»…
Заради онуків пішла я туди.
Десь там серед зорей в небесному колі...
ВІдшукую пращурів наших сліди!
Голодна і боса,немаючи долі...
У Нашого Бога розради прошу.
Вимолюю волю й звитяги схололі…
Роси для Донбасу й для Криму дощу!
Як птаха, я дітки злетіла на прощу…
Для вас мої рідні кровинки, для вас.
Щоб встали синочки на нашу Всенощну...
Щоби наших предків вогонь не погас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636000
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Замела зима квіти мої,
Та думкам не спинитись ніколи,
Вони линуть в нічній тишині,
Як стрімкі і розгнуздані коні.
Рвуть мене то вперед, то назад,
І немає від них супокою,
Не спинипи їх плину ніяк,
І вітрами, снігами й грозою.
Переплівся з думками мій сон,
Ніби в небо я маю злетіти,
І дзвенить мені стогін - тризвон,
І я чую землі заповіти.
Чую предків своїх заповіт,
І немає кінця його плину,
І той клич вже звучить на весь світ:
-Порятуйте свою Україну!..
Я лечу, оглядаюсь назад,
І вже бачу врага-супостата,
І гуркоче, як грім, як набат:
-Україна в біді, у лещатах!..
Там на сході давно йде війна,
І ворожа там зброя гуркоче,
Не потрібна нікому бійня,
Та спинить її ворог не хоче.
А народ придавили пани,
Що виходили ніби з народу,
Всі багатства собі загребли,
Спонукають людей на покору.
Та і влада була в нас завжди,
Що про себе лиш дбала і дбає,
Бо ж у владі ті самі пани,
Що для себе закони приймають.
Та я вірю в батьків заповіт:
Ми не станемо більш на коліна,
Нехай чує увесь білий світ:
- Ми врятуєм свою Україну!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636006
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
[youtube]https://youtu.be/0G59OI7bWjg[/youtube]
Ты погасишь свет,
отворишь окно,
а любви всё нет,
жизнь, как домино.
А в саду цветы
сыплются дождём,
в полумраке ты
думаешь о нём.
Ну, а он с другой,
где –то пьёт вино,
что он был с тобой,
позабыл давно.
Где любовь твоя ?
В паутине лет
прячется она,
кто же даст ответ ?
Не горит в окне
тусклый огонёк,
ночь, как в серебре,
день еще далёк.
Снова поутру
встанешь у окна,
и смахнёшь слезу,
что судьба так зла…
Где-то всё же есть
твой любимый друг,
но на сердце грусть
и туман вокруг.
Как тебе одной
холодно в ночи,
где любимый твой
в отблеске свечи ?
В мраке зеркала,
налила воды,
эхом позвала,
нагадала ты…
Он придёт к тебе,
сердце бьётся вновь,
в полуночной тьме,
затаив любовь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636056
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
У бабусі аж два гусі
По двору ходили,
На пташиній своїй мові
Про щось говорили.
Півник,як господар,
По садочку ходить,
Своїх курок - чубатурок
По садочку водить.
Курочка рябенька
Вдалася на вроду.
Своїх курчат
малесеньких
Водить по городу.
А ще живе у бабусі
Котичок сіренький.
Він такий хитрющий,
Як правнук маленький.
Бабуленька така рада,
Є з ким говорити.
Свою душу наболілу
Є кому відкрити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636063
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Не переймайсь "велика" пані,
Своїх, я маю - слухачів!
Це ті, що цвітом на Майдані...
До нас приходять із віків.
Тож з ким мені конкурувати?
Я маю честь Мадам. Бон - Жур!
А на "сторінку" Нам начхати,
Як в окіяні на Анжу.
Терпіть не можу жид.воні...
І їх закланних
хохлуїв.
Набої маю у
патроні...
З Вкраїни гідності
кроїв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634808
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634454
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 10.01.2016
О небо чорне…
Піски пустельні…
Зникає сонце на мить… і ми
Згубились в дюнах… штрихи пастельні…
І запах вітру… і ковили…
Зникає сонце –
Вино черлене…
Хто ми з тобою? хто ми - тепер?!
Вже каравани ідуть крізь мене…
О, білий лотос… на дні печер
Знайди осяйну…
Знайди розквітлу
В переплетіннях магічних кіл…
Не треба сонця… не треба світла…
Хай котить води зловісні Ніл…
Хай котить хвилі…
Змітає греблі…
Хай змиє коло моїх химер…
О небо чорне… світи печерні…
О білий лотос в краю озер…
О білий лотос-
Роса столітня…
Її торкався лиш дух землі…
Не треба сонця… не треба світла…
Граалем чистим зійди в мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634390
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Я міркую над болем і щастям,
Я міркую над щирістю сліз...
Розгадати цю мудрість не вдасться,
Бо життя - чорно-білий ескіз
Всі купаємось в хаосі моря.
Важим час , як безцінний дарунок,
Фарби щастя із фарбами горя
Загорнуло життя у пакунок
Пізнаєм нерозгадані далі
І купаємось в ріках проблем,-
Так і котяться роки поволі,
Нерозв"язаних нами дилем
І чи біль, а чи щастя, чи сльози,-
Хтось, колись це не раз проходив.-
Будуть спеки, вітри і морози...
Ти тут був, тут страждав, тут любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634314
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Не дивіться на мене спідлоба,
Не рахуйте мої “рівчаки”,
Зрозумійте ,це час отак стьоба,
Він з`їдає літа молоді.
Проминули часи колискові,
І злиняла дівоча краса,
Сповільнився вже крок на зимовий,
І покрилася снігом коса.
Не дивіться на мене спідлоба,
Цей фасад прикриває життя,
Що бурлить у душі й не жалоба-
Чую серця щасливе биття!
Я живу, a це значить ще мрію!
І помимо усіх оцих змін,
Я сторінки гортаю, радію,
Хай не змовкне в душі передзвін!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634268
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Не смотри на себя… не смотри… я пока не готово.
Не настроена арфа. Не верю – и жду камертон.
За спиной моей не серебро. Там – небесная тога…
Я тебе покажу... покажу непременно… потом…
через долгих и страшных шестнадцать часов ожиданий.
И кружит за окном на снежинках нелепая смерть,
заметая твой дом на колёсах. И вьюга рыдает.
Ты и память поджёг бы, чтоб как–то себя обогреть.
Мне так больно тебя отражать. В этот миг – ты ребёнок.
Перепуганный. Тело вдруг стало тебе велико.
Потерпи… скоро канут во тьму миллионы иголок…
невозможно колючих, набившихся в пальцы битком.
И ведь каждый на этой земле человек непременно
одиноко рождается и умирает один.
Этот чёртов мороз. И уже не пульсирует вена.
Слышишь? – арфа играет. Ты душу разуй... – и входи…
Трагедия на трассе в России: люди замерзли в снежных заносах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634347
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Желаем, грешные?-
Желанный Новый год...
И все желанья между делом загадали
В сердцах, сердешные...
Но сердце сознает-
Что не от сердца, то и сбудется едва ли...
Врагов ведь победив,
Не победишь себя.
Того, корыстного, с двуликою химерой,
Безгрешным будучи,
Все грешное любя
Во ржи над пропастью меж ересью и верой.
Любя любимую,
Полюбишь от души,
Себя, как жертву на алтарь Богам, даруя,
И разрешишь себе
Пролить любви кувшин
В песок забвенья, быть не понятым рискуя?
Пресыщен жаждою,
К источнику припав,
Творя коррупцию без коррупционеров,
Ответив "нет", ты
Этим скажешь "да".
Ты не солгал. Да только кто ж тебе поверит?
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010800436
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634358
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Ідея О. Удейка із розмови...
На кожнім каналі забули про мову
Шанують рашиський «язик»,
Часами матуся «пойот каліскову»,
А я до такого не звик.
Агресія, брате, агресора мова,
Полонить щоденно екран,
А де ж наша мова, а де ж наше слово?
Нам ворог пускає туман…
За мову боріться, боріться за слово,
Щоб знов не вернулись брати.
Живи наше слово, живи рідна мово,
Щоб щастя у мові знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634419
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
(Засівачка)
Ходимо ми засівати
На Василя в кожну хату,
Хоч на дворі заметіль,
Нас послав святий Василь…
Дав зерно відбірне Вам,
Щоб вродив багато лан.
Жита дав і чечевиці,
Щоб розквітли молодиці.
З Його легкої руки,
Силу мали парубки.
Щоб настав мир у країні,
Щоб сіяло небо синє.
Щоб жила барвиста мова,
Було в серці рідне слово.
Щоб цвіла свята земля,
Сипав сніг на Василя.
Сієм, сієм, засіваєм,
З Новим роком вас вітаєм!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634420
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Прийшла в окопи хуртовина,
Вітрюга виє і гуде…
Лиш у покоях жид.вина,
Як нам в окопах не мете.
Сини воюють за «цукерки»,
За статки б.дла, за сантим.
Юд.йська твань із табакерки,
Дарує, дзябли з домовин.
Скажіте? Хто кого люструє…
Юнву відстрілює «НАПАСТЬ».
Чужинська власть дітей «каструє»,
Не наша це. - Бандитьська власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634428
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Моя Вкраїно, - ти чаїно бідна
На схилах древніх сивого Дніпра.
Чому так часто Мамо моя рідна,
Твоє безсмертя знов і знов вмира.
Знов чаєнят твоїх чужинці вкрали,
Іще маленьких в люльці "сповели".
В діток нещасних память одібрали
У свій чужинський одяг одягли.
Щоби забули честь вони і мову,
Щоби чужим вклонялися богам.
Щоби не чули мами колискову,
Щоби служили нашим ворогам.
Як чайка горем бита при дорозі...
Твій біль - печаль в мені лежить.
Як мор лихий стоїть вже на порозі,
О! Як його пташинонько спинить?
Отож нехай порогами клекоче...
Розбудить мо' знеславлених синів.
Погибель вже за юдами гуркоче,
Допоки зовсім рід не здитинів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634298
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 09.01.2016
Капали сльози кохання
На наш з тобою душі престол
Тоді весна весніла рання,
Коли від мене ти пішов
Капали сльози кохання
На той грайливий весни поріг
Мабуть, доклали ми старання
Абож обставин такий збіг...
Капали сльози кохання,
Прощаючи все назавжди.
Більше не буде гри в мовчання
Поплачся тихо й відпусти
Капали сльози кохання
За ту любов, що зміряв час
За що воно- те покарання
На тебе... На мене... На нас?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634125
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Лийся, стражденная пісне,
У небі лелекою птахом,
В матері серце розірве
За сина-кровинку від страху
Гуляй, вітре буйний, полями,
Згинай до землі сокорину,
Та кулю смертельну затримай,
Зостав лиш живою дитину !
А ти чого, чайко,кигичеш ?
Живим він поверне додому...
Ні-ні, ти біди не накличеш.-
Я ставила свічку святому.
Я сон диво-дивний ізночі
Дивилась і серце втішалось
Внучатко зіпялось на ніжки,
Два крочки робило й спіткалось...
Піди , снігопаде, під свято
Дай дітям поспати від втоми,
Зїсти куті, поспівати колядок
Й живими вернути додому.
А потім шаленим завієм
Дуй ворогу в серце і очі..
Свій край боронити ми вмієм
Що ти тут забув, чого хочеш ?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633260
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Музика і виконання Володимира Сірого
В Різдвяну ніч спалахує зоря,
Цей світ зорі у серці поселився…
Ця зірка від Всевишнього царя,
Бо Син Його на цій землі родився.
Дитя маленьке в яслах сповили,
А Бог Йому відміряв долю Сина,
Його гонили, навіть розп’яли,
Він був Син Божий, був Його дитина.
Він всі випробування переніс,
Воскрес із мертвих, як Його розп’яли,
І Бог Його у небеса возніс,
Нам наказав, щоб Сина шанували…
В Різдвяне свято заблищить зоря -
Це зірка Сина однородженого
Немов наказ від Господа – царя,
Син народився, то ж славімо Його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633141
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
А на дворі летить дрібненький сніг,
Неначе небо роздає колядки.
Холодне покривало біля ніг,
Зиму несе неначе б то для згадки.
Сріблиться сніг, що так нам до душі,
Іде Різдво, ще крок і на порозі,
Чекаю свята і пишу вірші
Хоча холоне ручка на морозі.
Коли Святвечір при ясній зорі,
Постукає тихесенько у хату,
Покличуть до собору дзвонарі,
Прийдуть з вертепом нам колядувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633157
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
[i]В кого як!.. Та в мене - так!
Бо і досі ще сушняк...
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Ij5e49egsRE[/youtube]
[i][color="#00f7ff"][color="#0c26a8"][b]Грудень… Сухо… Скучно, день…
В серці тихо – ні телень…
Та турботи… Все – нівроку
(Xоч хазяїну – морока):
Ціни, гроші, магазини,
Сік, вино, хрін, апельсини,
Торт, цукерки, вінегрет,
“Йолка”, цяцьки, табурет…
Ковбаса, ‘селедці, сало –
Все, що в інших…І немало…
…Те́пло, мило, сонця – дзень:
Скоро в нас святковий день!
* * *
Ніч… Остання в старім році!
Вже кінець отій мороці:
Всі спокуси на столі,
Та й турботи ж… немалі…
Сніг та іній… У морозі
Новий рік уже в дорозі:
Xвилювання, часу клич –
Новорічний наш куліч!
Подарунки ще в коморі,
Та дванадцять вже надворі…
“Дзень” – в ворота! Коні, гості…
Стіл, вино, закуски, тости…
Хміль, цілунки та – гай-гай! –
Неосяжно-збудний рай…
…Та утома необорна
(Господиня – нічка чорна):
“Кльов” носами – прямо в торт…
А в очах?.. Ну, сутий чорт!..
* * *
Вже позаду нічка-бранка –
Тук – у шибу… Сірість ранку…
Хіть… Хитання… Табурет…
Щітка… Паста… Туалет…
Мати, ліжко, “йодлі”-храпи –
Все “до фєні”, все до… мапи:
Ік-, жага, розсіл – сушняк…
Алкоголь – мани́ ман’як!
… І до світла – царство сонне,
Хоч яса – у скло віконне…
І на ранок – знову крила,
А під боком – жінка мила!
Оп-опа́!.. І – щастя в крик!
Радість в хату – Новий рік…[/b][/color]
[/color]
3.01.2о16[/i]
________
*Спроба уникнути не лишу дієслівни рим,
але й самих дієслів... Судити - читачам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633178
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Пр: Мову шануймо люди,
Наче травневий цвіт,
Бо в нас душі не буде
І опустіє світ.
Мово, моя єдина,
В пісні і колосках,
Славиш ти Україну
В вишитих сорочках.
Пр.
Гостей ти зустрічаєш,
Все в тебе на столі,
Ти у церквах сіяєш,
З Господом на чолі.
Пр.
Тож пам’ятайте, люди,
Слово із джерела,
Щоб мова звідусюди,
В нашій землі жила.
Пр: Мову шануймо люди,
Наче травневий цвіт,
Бо в нас душі не буде
І опустіє світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632998
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
В вогні святкові вбралася земля,
В повітрі пахне подихом Різдвяним.
Вже рік Старий іде у небуття,
А Новий рік будує свої плани.
Хай у Старому році хуртовина
Позамітає і печаль,і горе,
А щастя теплі сонячні хвилини
Перейдуть у нове життєве море.
Хай теплоти людської не бракує
Не все нехай купується за гроші,
Хай завжди з Вами лиш добро крокує,
Хай будуть друзі чесні і хороші.
Нехай ні в кого не впаде сльозинка
У смутку голова,щоб не сивіла,
Хай в Ваші душі вселиться краплинка
Нев’янучої ,чистої Надії.
Хай спомин про народжене Дитятко
У Віфлеємі, додає Вам сили,
Хай світле безтілесне янголятко
Єднає Вас у вірі і надії.
Хай серце Ваше палко запалає
Від свічечки різдвяної – Любов’ю,
Життя хай негаразди не зламають,
Хай мир і злагода панують в домі.
Ну що ж, усі ці побажання
Нехай злетять високо в небо
І хай почує Бог благання
І дасть всім людям те, що треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632807
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
От і зустріли Новий рік
З ялинкою у хаті.
Прийшов без снігу на поріг,
А ще чого чекати?..
Хотів би, певно, весь народ
Щоб без війни жилося,
Щоб без податків і пригод,
Хлібне росло колосся.
Були в пошані старики,
Роботу мали діти.
Мости з’єднали береги,
Сади були у цвіті.
Щоб спокій панував в душі,
Синіло небо чисте,
Поет писав свої вірші,
Життя було барвисте.
Дай, Боже, в Новім році всім,
Здоров’я і достатку,
Щоб миру всім передусім
Подарував на згадку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632786
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Без тебе я не питиму вина,
Воно від сліз гірчить – воно солоне,
Хата пуста, лякає тишина,
А кров у жилах скоро захолоне.
Давай цей рік зустрінем, як колись,
Знову при свічці і з вином в бокалі,
О, як я хочу, мрії щоб збулись,
Щоб ми разом жили з тобою далі.
Без тебе я не питиму вина
І скло віконне від свічі змокріє…
Думки мої, як Місяць вирина,
Проте надія ще моя зоріє.
Ми вип’ємо червоного вина
І знов з тобою злетимо у небо.
Слова любові зловить тишина,
А щастя більшого мені й не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632378
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Срібний місяць в жазі до спокут
Похилився на віти безлисті.
Небо впало в калюжу бридку,
Розчинившись у твані багнистій.
Розчепірені віти осик
Спрагло тягнуться в морок примарний.
Час Закляття робити. Проси,
Відьмо, сили на Темнії Чари.
Ти пройшла крізь бажання вогонь
По життях, що, мов попіл, розвіяв
Час стражденно-простертих долонь,
До одвічно-жаданої мрії
Всім припонам напрочуд кохать.
Віддаватись уся до останку.
І- страждать... (бо жіночно- страждать)
Тіло хоче... Із ночі до ранку...
Час незмінний. Змінились- часи.
Що змінитися мало- змінила.
То проси. Неодмінно проси
На Туман Приворотної Сили,
Щоб в коханім кохання збудить.
Щоб відчув, скільки часу він згаяв,
І з коханкою іншою вмить
Зрозумів, як ТЕБЕ він бажає.
Ти суперниці вдієш назло
(Зло з добром- наче пані із паном...
Наче з холодом поряд тепло...)
Хай їй коси затягне туманом,
Щоб у дзеркалі схлип- переляк
Віддзеркалив, що врода зникає,
І навіки в туманних полях
Хай кохання її заблукає.
Їй, як тільки почне засинать,
Щось жахливо-прийдешнє насниться...
...І тремтять. Мов від жаху, тремтять
Руки- віти на змерзлій осиці...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122811693
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632134
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Захисти свою честь Батьківщино,
Підійми своїх мужніх синів.
Обєднай у кулак їх єдино…
Відроди рідна праведний гнів.
Підійми честь і славу з глибини,
Повитягуй за пархи катів.
Щоб не впали дітки на коліна…
Щоб не стали у них за рабів.
Скільки можна гидоту терпіти,
Цих бездушних і жирних котів.
Пора юдам у пеклі горіти…
Об’єднаймось з обох берегів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632119
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
[i](Назва вірша означає, що у всіх рядках
одна й та сама жіноча рима, де наголос падає на передостанній склад. В основному, останні два склади кожного рядка співзвучні з «ати».)[/i]
Я скоріш спішу на святі
Вас усіх тут привітати,
І найкраще побажати.
Щоб у кожній нашій хаті
Стіл святковий був багатий.
Легко бу́ло станцювати,
Й пісню гарну проспівати,
Новий рік разом стрічати.
Гарний настрій за́вжди мати,
Про сумне не споминати,
І ніколи не скучати.
Феєрверки запускати
І «Ура» разом кричати
Та кохану цілувати.
Страви різні смакувати,
Хмі́льну чарку випивати,
Все ж, в руках себе тримати.
Маску чу́дну одягати,
Щоб у ній вас не пізнати.
В карнавалі покружляти,
Цілу ніч при сім не спати.
Ех! Гуляти, так гуляти,
Щоби було що згадати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631963
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Новий господар прийде – Новий рік,
Якого так завжди виглядує малеча.
А для старих, в яких солідний вік,
Додасть тягар на вже похилі плечі.
І знову в нас новенький календар,
Нова ялинка, чи стара з комори…
Немає снігу, для людей удар,
Були часи, коли біліли гори.
Хурделиця, а в хаті теплота,
Ялинка у цукерках – це прикраси…
І тихо їх зривала дітвора,
І поїдала всі із певним часом.
Та всі чекали святечка – Різдва,
Колядники приходили до хати,
Яка ж то була сонячна пора,
Томились діти коляду чекати.
Кутя! Яка ж ота кутя!
Татусь у ступі товк біля години,
А потім вечір і біля стола,
Збиралась на Святвечір вся родина…
І новий рік молов нову муку,
У кучугурах гралася малеча.
Життя біжить, є різне на віку,
Та варто жити, коли є Святвечір!
Хай Новий рік Вас від біди спасе!
Різдво віншує мир у кожну хату!
Від України горе віднесе,
Додасть усім і пенсію й зарплату!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632011
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Заснуло щастя, воля непочута…
А скоро вже до прірви гоне час,
Живу й надіюсь на вселенське чудо
І кожну мить тримаю про запас.
За честь, за мову я стою стіною,
Лежить в крові знеболена земля,
Замовкли сурми , не зовуть до бою,
У чорнім смутку степові поля.
Старенькі люди, а куди подітись?..
Лишилися дожити тут свій вік.
Одне бажання за життя молитись,
Щоб мир приніс новоприйдешній рік.
Щоб змовкли накінець рашистські «гради»,
Запанувало щастя на землі.
Щоб в керівництві не творили зради,
Росло колосся пишне на стеблі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631669
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b]На музику Андрія Андрущенка
[i][/i][/b]
Скажи, чому у серці осінь,
А поміж нас - давно зима?..
Я у снігах блукаю досі,
Але тебе нема...
В самоті минають дні,
Довгі і холодні ночі...
Десь удалині сяють твої очі,
Десь там удалині сяють твої очі...
Скажи, коли упало небо,
Погасли зорі у душі?
Та серце б'ється лиш для тебе,
Хоч ми тепер чужі...
І у кожного сім'я,
Підростають онучата...
Та любов моя буде вік палати,
Але любов моя буде вік палати!
Скажи, чия зрадлива доля
Печаллю стежечку сплела?
Чому караємось в неволі
На відстані крила?..
А розлука-гіркота
Болем коси посріблила...
І гірчать літа посивілі крила,
І так гірчать літа посивілі крила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631772
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/WAzTM2P9vCU?list=PLNlECEYbcvvrxPKuddnIUqfuwFo8xUo03[/youtube]
[i][b][color="#e00d0d"]Утомлю я гіркоти і болі,
Як торкнуся твоїх глибин…
Розтривожу думки твої кволі –
Я ж у тебе – один... один...
Ми пізнаємо чари глибинні,
Міріади земних спокус,
Коли думка і дія – єдині,
Коли мре надокучливий гнус…
Ми влаштуємо з бід святовини,
З безпросвітної ночі – день…
Та забудемо наші провини,
Й прибере́мо з дороги пень…
Утомлю я гіркоти і болі,
Вийму темню з твоїх очей,
Розчиню в поцілунках солі –
Рай збудую з твоїх ночей…[/color]
[/b]
27.12.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631747
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
На душі моїй сум - спокута,
Я не знаю, як далі бути...
У тумані брехні - іллюзій,
Холуями брати і друзі.
Що їм істина й праве слово,
Тримав свічку оних Єгова.
Для них правда, як та чума,
Бо Украйни в душі нема.
І не збудяться ці гаспиди,
Щоб Вкраїну мою збудити.
Ще у люльці впилися чаду,
Не запалять вони лампаду.
Їм на Вкрайну давно начхати,
Бо душею вони кастрати.
Вона впала й лежить нагою,
А вони її знов ногою...
Вмили гади в підвалах руки
Й заховалися в будку суки.
Їх навчили СКОТИ мичати
На Украйну, свою начхати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631648
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Ідіоти мовчазні, дебіли...
Продаєте Украйну мою.
Для мене відучора змаліли,
Як жуки колорадські в маю.
Не шукаю в безвітрі прощення,
Не збираюсь здихати в гної.
Не шукаю у вас, я прощення,
За правдиві рядочки мої.
Не піду, я до вас на сторінку,
Я не геній та маю ціну.
Ви жид.вську обрали ширінку,
Україні відкрили труну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631658
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 26.12.2015
От картины И. Крамского "Незнакомка"
Эта девушка вовсе тобой не больна.
Эта девушка смотрит во все времена
Свысока... Чуть отбросив покров паланкина...
Из портшеза... Кареты... Вагона... Машины...
С интересом... Но вовсе она не больна.
Ты ее не зови... Выпей лучше вина!
Сразу истины голос услышишь в вине.
Просто- разность сословий... По чьей-то вине...
По вине... И- в вине... И цитируя Блока,
Увести б в кабинет этот вьющийся локон...
Этот взгляд... Это тело... К несчастию, нету
Ни кареты, ни денег... И нет кабинета.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115121111880
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627982
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Бог підкинув вам достатку,
народилось янголятко.
В колисанці Бог гойдає
хай красуня вам зростає.
Зичим щастя їй від долі,
дай їй всього і доволі.
І батьки і дідусі
щоб пишалися усі.
Хай зросте вона красою,
й буде завше молодою.
Ген дібровами серпанок
Запалив вже їй світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630367
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Стомився я… Проте іще не вечір,
В душі моїй буяє ще весна,
Ще є часи, коли похилі плечі,
Кохання прагнуть випити до дна…
Ступаю чітко, хоч хода повільна,
Вночі рахую інколи зірки.
Життя дорога вдаль біжить суцільна,
Немов вода маленької ріки.
Не подолаю вже дорогу в вирій,
Створив давно своє гніздо ось тут…
Мені в нім затишно і я щасливий,
Бо саме тут життя мого статут.
Я тут молюся за свою родину,
Щоб не так скоро линули літа,
Щоб захистив страждальну Україну,
Щоб хоч ізрідка птахою злітав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630344
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Хмарки, мов лебеді, по небі синьому,
В табун зібралися, як череда…
Сокіл над вежею в пору осіннюю,
На небі зіроньку знов вигляда…
Зоря вечірняя десь заховалася,
Сокіл на зустріч летить увись…
Його побачила – враз обізвалася,
А він на неї весь час дививсь…
І сокіл крилами, махає сірими,
На зустріч зіроньці летить удаль,
Обдутий осінню вітрами чистими,
Де промінь сонячний немов кришталь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630343
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Моя молитва небо розірве –
Дощем любові впадуть ясні зорі.
Мій Боже, не лишай мій Край, мене,
Бо лише в Тобі викуються долі.
Моя молитва лине у світи,
Простори неосяжні всіх Галактик.
Прости нас грішних, Господи, прости,
Візьми до раю душі лиш назавжди.
Моя молитва лине в Небеса,
Несе її на крилах душа грішна.
Бог і молитва, Любов і краса!
Тоді для чого непотрібне інше?
Для чого на просторах Божих зло?
Хіба воно сумісне із житами?
Із піснею, що лине над селом,
Із синім небом, сонцем, солов’ями?..
Моя молитва небо розірве,
Моя любов вернеться Небесами
І встелить землю дивним рушником,
Що вишивається століття вже квітками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630072
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Чорні гілки каштана біля хати,
Гойдає вітер часто у дворі,
Немов дитятко хоче колихати,
Що так дрімає в зимовій порі.
Каштане мій – ти символ України…
Даруєш радість під моїм вікном,
Твій кожен цвіт – життя мого перлина,
Я запах твій порівнюю з вином.
Ти відпочинь, весна прийде – розквітнеш…
І свічечки запалиш у свій час.
Хоч нам роки ніколи не повернеш,
Цвіти, каштане, щоб в віках не згас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630026
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Яка мене сьогодні стригла жінка…
Була красуня, ноги від плечей…
А у очах… У них була родзинка,
Я не відводив з дзеркала очей.
А стригла як? Хмелів від рук ласкавих
І кожен дотик чарував мене…
У пальцях рух невимушений, жвавий,
Дарив мені бажання вогняне.
Як не хотілось підніматись з крісла,
Проте розплати час «отой» настав…
Враз молодість в душі моїй воскресла,
Стригтись у інших, друзі, перестав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630017
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Миколай прийшов до хати
Щоби діток привітати.
Тож виходьте на поріг
Дід приніс торта й пиріг.
Зібрав звірів і діток
Вийняв з торби коробок.
А в коробці олівці
Як ранкові промінці.
Всі взялися малювати
Миколая святкувати.
А сніжинки наче зорі
І у хаті і надворі.
Творять навкруж чудеса
Ти поглянь, яка краса.
Для Настусі і Захарка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630004
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
З неба падає сніжок
В діда повен вже мішок.
І в діброві і в дворі
Подарунки дітворі.
Наче з казки ці чарунки
Сніг малює візерунки.
Доки ще в дворі не капіж
Відкривайте дітки навстіж
Двері в хату і стодолу
Зустрічате вже Миколу.
Дід вас буде пригощати
Тож запрощуйте до хати.
Принесу я вам вітання
Радість в свято й побажання
Щоб росли всі у любові
І були завжди здорові.
Для внучки Марічки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629924
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Біль розлуки терзає злісно,
час згортає в повіки змиг...
І безсилля стискає міцно:
що любив не сказав - не встиг!
День минає... По звичці за́йдеш
із роботи в порожній дім...
Про здоров"я вже не спитаєш -
не болить більш! Не терпне... Втім,
все ж присядеш, лиш на хвилинку,
щоб згадати, як пили чай...
І зі столу зітреш пилинку...
А у грудях - комочком - жаль,
що не встигли ми так багато!
...Не спекли той смачний пиріг...
Не зробили родинне свято....
Не співали пісень усіх...
Не знайшли час, щоб показати,
як кохали тебе! Твій сміх....
....................................
Та маленькі твої внучата,
як і ти, люблять перший сніг!
Й зустрічати лелек весною!
І збирати кульбабки в міх....
Ох, бабусю, ми всі - з тобою!
І ти - з нами. .. Навік! Навік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629954
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Бог людині дав дуже багато –
І творить, і можливість пізнань,
Спілкуватися словом, як в Бога,
Щоб читати, набратися знань.
І раніш було Слово від всього,
Поміж люди прийшло із небес –
Бог принизив Себе Самого,
Щоб найменший із грішних воскрес.
Бог – Отець наш, надія єдина,
Слово Боже - безмежна Любов.
Життя вічне – життям Свого Сина,
Врятував людей з грішних оков.
Вже минуло дві тисячі років,
Як Господь вказав праведну путь.
І збулося вказання пророків,
І пізнав світ ту істинну суть.
Путь з Христом всіх провадить до раю,
В правді тільки ступати по ній.
Я дорогу лиш цю вибираю,
Життя вічного мрій і надій.
Слово людське теж сповнене сили,
І життя в собі й смертне несе –
Воскресити та вбити ним сміло.
Думай добре, ніж мовити все.
Думай добре, щоб в гріх не упасти
І не ввести сусіда свого.
Бо, що вилетить – назад не вкласти,
Добре слово – творитель всього.
Як захоплять підступності думи,
Ти подалі гони їх тоді.
Лиш молитва позбавить і суму,
Й слово мудре здарує тобі.
Ми подібні в усьому до Бога,
До небес – і думки і слова,
Бог життя нам дарує для того,
Щоб кріп дух і Любов в нім жива.
березень 2012
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562110
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 13.12.2015
По-своєму бачу я світ,
Не хмари я бачу, а коні,
Цвіт вишні мені - наче сніг,
А яблука завжди червоні.
Сльоза – це для мене роса,
Струмочки – це жили земнії,
А віти верби, як коса
І люди всі добрі - не злії.
Хлібина - дарунок Богів,
Родина – багатство країни,
Війна – це біда ворогів,
А краще життя значить - зміни.
Тепло – це коли друзі є…
А холод, коли ти без роду,
Зароблене – значить твоє
І сонце завжди на погоду.
Розлука – це сум у душі,
А щастя – це значить любити…
Бажання – життєвий рушій -
Це щастя творити і жити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626476
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Думками повертаюся в ті дні,
Коли сіяли зорі ввишині.
А ми удвох, де пахнув липи цвіт,
Дивилися на зірковий політ.
Місяць сміявся, що знайшов нас двох,
Так захотів на небі певно Бог.
Та ти шукала в небі зірку ту,
Що гріла в небі чорну пустоту.
Що долею світилась поміж зір,
Яку омріяв в небі ювелір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626477
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Україно ти знов німа...
На Олімпі... клопи і воші.
Українців там знов катма,
Засідають... одні "курносі".
У століттях лихих безчесть...
Розгубили... до предків почесть.
Продали свою славу й честь,
І обрали... чужинську пошесть.
Ятрить душу мою зима...
Залишилися... безголосі.
Засліпила знов світ пітьма,
Затулили... ж.дівські гроші.
Я ж так вірив що ти воскрес...
Мій народе...що зробиш вибір.
Бог свічу тобі дав з небес,
Та не встав ти...вчергове вимер.
Схаменися Вкраїно сліпа...
Ти протри... запорошені очі.
Розвидняє, ранкова доба,
Просинайся... з глибокої ночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626492
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Автобус від’їхав….А наче вже місяць розлуки.
Поділося сонце, сипнули холодні дощі.
І знову життя зупинилось, і муки,
Забрали надовго, омріяні нами плащі…
Бо сонце сховалось, що так мені тепло світило,
Автобус від’їхав і навіть не лишив сліда.
Поїхала… Горло моє заніміло,
Всього до неділі, а нині уже середа…
Та плакало небо і в мене дощі під очима,
Беру я у руки любимий для серця портрет,
Вустами цілую, неначе хлопчина,
Туманом по хаті клубочиться дим сигарет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626216
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди до мене хуртовиною,
Сніжку додай, як вишні цвіт.
До віку будь мені дружиною,
Моя любов, мій дивний світ.
Пр:Моя білявко синьоока,
Чарівна квіточко моя,
Моя любов така глибока,
Як пісня ніжна солов’я.
Я кожен день тобою марю,
Сніжинки на льоту ловлю.
Я заспіваю під гітару,
Для тебе, серце, бо люблю…
Прийди весняними потоками,
Розсип у лісі первоцвіт,
Життя відміряємо кроками,
Моя, любове - дивосвіт.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626217
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 05.12.2015
[youtube]https://youtu.be/7Kd0mqWUDno[/youtube]
[i][b][color="#650ac7"]З тобою, Слово, затишно і в студінь,
нам не страшні ні хляка, ні мороз –
упораємо шал життєвих проз
і люту темню остогидлих буднів…
Жадаючи оновлення підспудно,
долаємо щодень стомильний крос
у пошуках удач і щастя… Та курйоз –
вони у сні принишкли безпробуднім.
Але ж кортить… реальністю пожити –
ілюзій та елегій не творити,
бо чим за інших некопитних гірш?
О Логосе, відкрий скарбниці, крипти –
наповни змістом... ще в утробі вірш...
А заодно й Пегасове корито![/color][/b]
5.12. 2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626203
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 05.12.2015
На двох були жита і літо,
І соловей один на двох…
І пахло яблуневим цвітом,
Що пелюстки нам сипав Бог.
Хотілось в радості кричати,
Щоб відпочили в нас вуста,
Мрія обох одна – кохати,
А час пролинув, бо літа…
Несу я воду коромислом,
А наша яблуня цвіте…
Весна вдягла нове намисто,
Яке у долі проросте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625773
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Що, не спиться? А наче ж великі такі...
Розказати вам притчі якісь чи байки?
.................................................
Кожній хаті- по Правді (а Правда ж- Свята...)
Тільки Світ у Той Світ шкереберть відліта
Від отруєних слів, мов отруйних комах,
Що розсілись по рИмах... (чи то по римАх?)))
Від... Та далі змовчу. Бо перелік робить-
Це як вірш, що писавсь, аби всім догодить.
Наче й розмір... І рими... Й метафори є...
Тільки от- нецікавий. Пусте. Нічиє...
Ти хоч правду колись відрізняв від брехні?
Чи тобі нецікаво? Сказати чи ні?
Правда поряд з Брехнею інакша. Вона
НЕ ЯВЛЯЄТЬСЯ НЕЮ. Така дивина...
..................................................
Не утнули? Ну що ж... Розкажу ще одну...
З нею ввечері краще відходить до сну...
..................................................
Пломеніє від свічки вогонь вдалині...
Три метелики в мороці якось нічнім
Правду всю про вогонь забажали пізнать,
І гайда по спіралі навколо кружлять!..
Перший мовив- вогонь... Він сліпить... Я осліп!
Другий каже- либонь, він пече! Дайте лід!
Ну а третій нічого їм не відповів-
Він влетів у вогонь і миттєво згорів.
І хотів би сказати, та вже не сказав,
Бо всю правду про сутність вогню він пізнав.
Правди хочеш- за прикладом третього дій.
(не до ночі- подалі від неї радій...)
..................................................
Щось злипаються очі...
Все. Спокійної ночі!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120301048
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625708
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Под дождями размокли будни.
Стали вялыми, как усталость,
как привычка, как гладь, как люди,
потерявшие много в малом.
Декабрём разрыдалось время,
нагадав пешеходам лужи…
и, со мной разделяя темень,
циферблатами кружит… кружит…
Под потухшую сигарету
утро включит в тумане ближний.
…скоро спрячет опять ответы
новый год… за остатком жизни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625959
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Було у нас… Весна була і літо,
Вже сріблом осінь дивиться здаля,
Бродили молодими ми по житі,
Якби ж почати все оце з нуля…
Риють роки тепер нові траншеї,
Сивіють скроні, скоро вже зима
І роблять виставку портретні галереї,
Живемо тут ми , доки не сурма…
А як заграє - час тоді збиратись,
Дорога дальня в нас одна для всіх,
Важливо жити, мріяти, кохати,
Хоч жити вічно можна – це не гріх…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625486
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Летять, летять удаль літа,
Червоне сонце йде за обрій.
Земля для нас, одна – свята,
В нас кожен син землі – хоробрий…
Жили в нас прадіди й діди,
Батьки ростили нас при волі,
Просили неньку берегти,
Лягти, як треба, в чистім полі.
Тримаймо порох, щоб сухий,
Мечі гострімо - ворог близько,
У боротьбі народ живий,
Коли він має сильне військо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625485
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
(У нас в Бахчисарайському районі світло вмикають з 00.00 до 03.00)
В рудій порцеляні загралася свічка, -
в горняті сухої лаванди пучок.
Спливають годинами чорні потічки
в одну із холодних і чорних річок.
За шибою прірва бездонної ночі,
бо зорі чи в сажі, чи в темній чалмі.
А місяць ніяк ятаган не наточить,
напевне, щось має своє на умі.
Наразі б мені повний місяць в кімнату
або ж сулію світлячків на кінець.
Та лізуть з кутків на вогонь чортенята
і воском спливає свіча нанівець.
01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625442
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Ні шурхоту листя, ні запаху квітів,
бо – зимно.
Тепла не чекати, минулося літо, –
не дивно.
А вітру б навзаводи в поле майнути,
та ні з ким.
Примерзла до шляху припаєм* напнута
ба… тріска.
І бризка багнюка куди не попало
з калюжі.
А сонцю до мене й до всього загалу
байдуже.
Щипа прохолода, втомили підбори,
чи – в хату?
А може чекаєш і серце в мінорі…
Та знати б.
(* тонким льодом)
01.12.2015
(Картина Ю.Прядко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625425
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT5rKIFTL4RiXbUjLpsChl2uzumTwVfhg-yWB1XdzWaaMgVgnvStg[/img]
[i][color="#c45858"]
Щасливий той, хто має світлу душу
Блаженний той, хто може все простити
Нещасний той, кого з"їдає заздрість
І він нічого не може з цим зробити[/color][/i]
*****
[i]Якщо з сім"ї когось ти забираєш,
То зАвжди на душі неспокій і гріх маєш
На чужому горі ти щастя не замісиш,
Бо як слід, воно ніколи не зійде[/i]
*****
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQh6JP3p4gTFOsegJBrdQCR2Gf0CFlDopWc3qIVff5I8m2nfiBm[/img]
[i][color="#1bc412"]Де взяти стільки різнослів"я,
Щоб у вірші вмістить мені
Тепло і ніжність материнства,
Любов безмежну до землі[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625281
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Горизонта кардиограмма –
без претензий на неизвестность.
Я давно не хожу по храмам.
Но крещусь перед ними честно.
Разрывая души рубаху,
я у неба прошу о мире,
чтоб одним заменило махом
на гражданку его мундиры.
Ну а где ещё попросить–то?
Так сложилось, что больше негде…
…да не сеется просьба в сито –
видно, много прошу у неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Холодний день… Мовчить старе болото…
Рясніє журавлина… Висохли мохи…
Шугає вітер з ледь прикрившим ротом,
На синім небі хмарам змінює штрихи.
І полоснув сніжок, неначе пір’я,
На волю вирвалось із брудних подушок…
Прокльони шле похмуре надвечір’я,
Від вітру хмари ввишині приходять в шок.
А вітер розлютився не на жарти,
Хурделить білим снігом по сирій землі,
Води до снігу добавляє кварту,
Зима холодна йде на білому коні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624681
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Блищать сніги. Іскри летять в повітрі…
Пускають дим холодні димарі.
Білило ліс розводить на палітрі,
Лише ялини, наче ліхтарі.
Сніг покриває опустіле поле,
Озимина натягує кожух.
Лице сніжинка, наче голка коле,
Вітер притих, немов вогонь потух.
І закружляв у білім вальсі вечір,
Сніжинки хороводи повели…
Кудись поділась біла холоднеча,
Лиш хмари, наче лебеді пливли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624682
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Стоять під снігом жовті хризантеми,
Немов вдягнули білий капелюх,
Як пишна пані, кожна з них окремо,
Примружена із поглядом жалю.
Вже скоро вітер скине капелюха,
А сонечко зігріє красних панн…
І тільки знову біла завірюха,
Накине їм відбілений жупан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624467
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Плювали, плюють і понині,
Не сталося дива у нас.
Таке повелось в Україні,
Нас «бидлом» рахують весь час.
Хто з честю, того на коліна,
Поставити прагнуть пани,
Хоч в нас Україна єдина,
Та різні у пана штани.
Герої не всі у пошані,
Окремих за грати – в тюрму,
А правди бояться пузаті,
Щоб їм не вдягнули суму…
Кінці важко звести з кінцями,
Господарям, що на землі,
А слуги зробились панами,
Без честі, без совісті - злі.
В нас кров’ю здобута свобода,
За час цей ми вивчили гімн…
Мій любий, славетний народе,
Здіймися нарешті з колін!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624466
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Біло під вікном цвіте жасмин,
Разом з ним цвіте моя душа,
І росте на радість красень син,
І цвіте дорога в споришах…
Запахом любується синок,
Не зриває білий дивоцвіт,
А в підніжжі стелиться в’юнок,
Ніби розцвітає білий світ.
Запах у хатині кожен день
І радіє матері душа,
Що співає синові пісень,
А жасмин їй серденько втіша.
Біло під вікном цвіте жасмин,
Разом з ним цвіте моя душа,
І росте на радість красень син,
І цвіте дорога в споришах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624251
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
Ніс на побачення білі троянди,
Це ще у школі було,
Все білі квіти могли розказати
І передати тепло…
Приспів:
Білі троянди, білі троянди,
Квіти юнацьких надій.
Білі троянди, білі троянди,
Квіти закоханих мрій…
Білі троянди серцем чекали,
Ви показали нам путь…
Долі троянди нас обвінчали,
Вони і нині цвітуть.
Білі троянди сьогодні дарую,
Хоч вже осіння пора,
Я ще люблю і ці квіти шаную,
Молодість в квітах жива.
Приспів.
Біля вікна квітнуть білі троянди,
Квіти кохання мого.
Не передати тепло їх словами,
В них і понині вогонь.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624241
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 28.11.2015
[i]На долині туман,
На долині туман упав…
[b]Василь Діденко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/5UrtLt5d7y8[/youtube]
[i][b][color="#9406b8"]Вже осінь заповзла…Туманна й сіра…
І небо схлипує… і рюмсає дощем.
Під ним немає жаданого миру –
Земля болить і ремствує… Той щем –
Як перегук із безліччю колізій,
Які спливають час від часу тут.
Доконує живих туманом сизим...
А ще які “подарря” нам грядуть?..
Небачені давно протистояння
Святого неба й грішної землі
Несуть у світ – природи сповідання…
Й жалі землян… жагучі ті жалі.
А ще… туман той бляклий, темно-сірий
Пускаємо по тверді берко ми…
І вже немає праведної віри,
І паща вже... зяяє із пітьми.
…Та прийде час – й туман бузковий
Укутає всіх нас!.. Від пелени
Духмяності вже не спастись нікому –
Потонемо у повені весни….[/color][/b]
21.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622932
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Живемо, тремось, спина-в- спину,
І ніц не знаєм про людину:
Ні про сусіда чи сусідку,
Часом, і про свою "лебідку".
Не знаємо, що носить в серці
І що у неї на душі...
Невже, виною прикрощі,-
Життя загублені ключі?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622665
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Я з Тобою радію,
Сумую і плачу
І плекаю надію:
Щасливою бачу
Із сміхом дитячим,
Вродливу, багату
І зі співом козачим,
Як прибрану хату;
Де любов – господиня
І милість – загата,
А її берегиня –
Господь, а не злата.
Вся вона в оксамиті,
Вишнева сережка,
Її очі – блакиті
Два озеречка.
Розквітай, Україно!
Загоїш ти рану.
І співай солов’їно
Господу шану.
І хай пісня хвалою
До неба злітає.
То моя Україна
Щаслива співає.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622645
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Стою собі одна на роздоріжжі
Куди іти зовсім я незбагну
Вкажи мені дорогу, мій Всевишній
Туди я тихо, мовчки поверну
Боюся впасти, бо піднятись тяжко
Та іноді бракує просто сил
А зупинятись я не маю права
Злетіла б та, на жаль, не маю крил
Бо знаю, гріх носити в собі тугу
То краще її в пісню переллю
Невзмозі я терпіти цю наругу
ЇЇ весняним громом розіб"ю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622291
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Листопадові дні, враз пішли у галоп,
Вже Михайло запріг білі коні…
Полетів густо сніг, закінчився потоп,
Він деревам припудрює скроні.
Мов крізь сито розвіює сніг по полях,
Та морозу ще осінню спиться,
У дворах снігурі, ще якийсь диво-птах,
До порогу чужого прибився.
Перший сніг полетів – надворі дітвора,
Грають в сніжки, готують санчата.
Осінь з двору біжить, на порозі зима,
Скоро будем Різдво зустрічати…
Час, як вихор промчить, відбіліє зима,
І весна знов постукає в двері.
Жайвір в небо злетить, так немов жартома,
Зникне сніг по струмочках артерій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622448
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 20.11.2015
[i][b]tth
[b]Мій лист останній… Майже за О'Генрі...[/b]
І не тільки...
[youtube]https://youtu.be/AEjqBVYcF-M[/youtube]
[color="#940bcf"]На лист останній мій… метелик сів –
чи не моя розігрується доля?
Вже сіячу пора б покинуть поле –
зерна підзимн.й зроблено засів…
То постулат… Не треба зайвих слів –
колись замкнутися повинно коло…
Наситився той лист життям уволю,
бо жив на білім світі – як хотів…
Одне лиш точить думку сіяча –
чи не рубав діброву він з плеча,
чи тим зерном поля свої засіяв?
Мотиль і лист вберуться в зимній стиль,
засів пшеничний вкутає завія,
та май замайорить
знов мревом
піль!..[/b]
16.11.2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621904
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Чекала мати доньку на порозі...
Барилася та довго у дорозі:
Десь у світах далеких заблукала,
Давно вже не дзвонила, не писала.
Стояла ненька, сльози очі їли,
Від болю хворе серце заніміло.
Здавалось, почуття її лишили,
Душа лише до Господа молила...
Залишена кровинкою своєю...
Як хочеться поговорити з нею,
Як хочеться до серця пригорнути,
Забути все на світі, біль забути.
Колись, можливо, й помилялась мати,
Цього не повернути, не відтяти...
Сповна любові рідним недодала
Так це вже родове - сама не мала...
Батьків своїх не можна забувати.
Колись дорога приведе до хати,
Та пусткою лише зустрінуть стіни...
Не стане мами, хто тебе зустріне?
Шануйте рідних доки ще живі є,
"Кістлява" доки в порох не завіє.
Любити вчіться, вірити, прощати!
Нехай не плаче на порозі мати.
15 листопада 2015
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621379
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 18.11.2015
Ниць упали отави,
Почалися дощі,
Вже не чути октави
Солов’їв співачів…
Сірі хмари малюють
Голубі небеса,
Наче в цирку жонглює –
Дивовижна краса.
На арені природи,
Там, де осінь звучить,
Ми чекаєм погоди,
На хвилину, на мить…
Щоби осені танго,
Додавало літа,
Щоб світилася довго,
Нам пора золота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621126
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
[b]Не вбивай мене,мамо,[/b]я дитина твоя ,
Хоч руйнує всі плани поява моя.
Так як зірвана квітка ще хоче цвісти,
Світ побачити мрію із тобою зрости.
[b]Не вбивай мене,мамо[/b],я тебе обійму ,
Як на світ цей прекрасний з любов’ю прийду .
Є в житті дорогих ще багато речей,
Найдорожча, де кров твоя рідна тече
[b]Не вбивай мене,мамо[/b],хай розсудить нас Бог:
Чи зустрітися нам і чи жити удвох?
Та не страшно мені ,що не виживу я…
Я за тебе боюсь,люба мамко моя…..!!!
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621239
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Затиснена між мурами тісними,
Стоїть каплиця в два віконця --
Із вулиці не видні сірі стіни
І хрест святий не бачить сонця...
Вхід у дзвіницю стережуть дроти...
Нові будови...Люди знову
Не бережуть віків хрести.
Такі пейзажі смутку повні.
Хтось у майбутнє принести
Цинічно прагне бездуховність...
Забуті падають хрести.
2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621128
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Оченята, твої оченята,
Що забрали мене у полон,
Як довкола цвіла рута м’ята,
Загорявся у серці вогонь…
Пахне м’ятою срібне волосся,
Замість хмарок, летять журавлі,
А достигле життєве колосся,
Десь діває минулі жалі.
Подивлюсь у твої оченята
І цілунком усмішку зловлю,
Відсвяткуємо наше ми свято,
Бо ми разом живемо в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620393
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Мені болить, що я утратив Вас,
Не тільки тіло, а болить сорочка,
Я не забув отой казковий час,
Коли удвох чекали ми синочка?
А нині будні у моїй душі,
Хоч в нас є син, та опустились плечі,
Лиш залишились дивні міражі
В чеканні довгожданої малечі.
Та пам’ять береже завжди святе,
Леліє внуків, нашу душу, серце,
Оте минуле, щастя золоте,
Що завжди ще звучить, неначе скерцо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620394
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Холод вужем заповзає в душу, морозить тіло...
Темрява чорнотою крадеться крізь вікна та двері.
Здається, світ стискається до величини софи,
що єдина ще приймає в свої затишні обійми.
Одинокість... аж зводить з розуму...
В сусідній кімнаті вже спить Він...п'яний і щасливий...
14 квітня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574320
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 09.11.2015
Она влюблена,
Как дикая кошка.
Готова полжизни отдать,
Когда открьівает свое Он окошко,-
Чтоб первой кусочек желанньій поймать...
Частичку Его - в каждой мьісли и речи,
Обрамить все и - один к одному...
Насобиралось,скажу вам, давече,
Много десятков...ее я пойму...
Она - достойна.
Он тоже - ценитель,
Чужой подмечает талант.
И для себя, иногда, подбирает
Яркий, совсем дорогой фолиант.
Все в королевстве святом терпеливо
Ждут, когда, ровно в двенадцать, опять
Откроет окошко свое, игриво,
Он, дерзкий, талантливьій, - будет глашать
Труд свой, пусть малость болтливо...
Только, всегда на "пять".
Искренне очень...
Правдиво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579601
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 09.11.2015
А час біжить, біжить, біжить,
Пливе так швидкоплинно.
Роки ідуть неначе мить,
Вже й на душі полинно.
Отож спішися, оглянись,
Зігрій його в долонях.
До Батька й Мами пригорнись,
Більш не гарцюй на конях.
Допоки ще вони живі,
Лети до них швиденько.
Ще не забрали журавлі,
Всміхнися їм серденько.
За те що буде і було,
Життя, як в полі сонях.
Дивись світилось й відцвіло,
Вже й сивина на скронях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618868
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 07.11.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UuitLEH1aqU[/youtube]
Втрачає осінь золотистий колір,
І свято, ніби в будні перейшло,
А морозець повзе уже за комір,
І інший зміст життя вже прийняло.
Протоптані доріжки, вкриті листям,
Лиш тишу вітру подих поруша.
Недавно ще літав отут і злився,
Себе так від самотності втішав.
От тільки осінь не торкнула трави.
Лиш де-не-де жовтіє вже листок.
В вечірніх хмарах бавляться заграви...
А я в житті шукаю помилок....
В такій порі складаю я екзамен...
Невже, я знову наламала дров?
І що в душі лишилось несказАнним,
Тому вина: багато передмов.
Моя душа трепляча і вразлива.
Як пізня осінь, не втрача принад.
І все знесе, і зовсім не плаксива...
За все тобі я вдячна, листопад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618552
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Ты должна мне помочь-
Я не верю в любовь, не любя.
Мне нужна эта ночь...
Эта ночь мне подарит Тебя.
Высшим таинством нас
Вновь накроет, как будто плащом,
Словно все в первый раз,
Мы постигнем, познаем, поймем.
Мы пройдем по мосту,
Что миры наши соединит.
Будет новый статут,
И меж нами протянется нить,
Что связует миры,
Пролегая сквозь наши сердца...
Эту рану, надрыв,
Теребящую боль без конца
Должен я залечить.
И рецепт лишь один- это Ты.
Вновь учиться любить-
Как с уставом в чужой монастырь...
Ты монаший наряд,
Плавно сняв, оставляй позади.
В Сад Терзаний, в мой Сад
По ночному мосту приходи.
Я навстречу пройду
Сквозь ворота ночной пустоты.
В Тайну Таин войду,
Где цветут бергамота цветы,
И сквозь сладкую боль
Единение тел впереди...
И воскреснет любовь...
Ты нужна мне. Нужна. Приходи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110401276
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618249
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Батьківщини живу я словами,
Саме з них почерпаю тепло,
Кожне слово цілую устами,
Щоб воно у серцях проросло.
Їх сплітаю в прекрасний віночок,
Хоч судити про це не мені,
Та коли чую їх голосочок,
То від щастя згоряю в вогні.
Кров пришвидшує біг в моїх жилах
І віночки стають золоті,
Головне, щоб ми мові служили,
І жили у своїй правоті.
Бережімо слова мами й тата
І цих слів научаймо внучат,
Не звертаймось до «старшого брата»,
Бо цей «брат», нам далеко не «брат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618286
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
Стоять бокали, дим від сигарети,
Лимон із сіллю напускає сік,
Горить лампадка, два висить портрети,
А за вікном летить із листя сніг…
Вино червоне сховане у пляшці,
І коркотяг сіріє, як змія.
Парує кава з порцеляни чашки
І празький торт, де є твоє ім’я.
Тебе чекаю, щоб відкрити пляшку,
І запалити свічку на столі,
Мені лимон, для тебе чай з ромашки,
І двоє нас на трисвятій землі.
Ковток вина і музика Шопена,
Обніме нас у вечоровий час,
Святковий стіл, немов велика сцена
І близький серцю, наш безцінний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618036
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
[i]Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…[/color][/b][/color]
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Нехай селюк, нехай простак,
Але пишу вірші душею.
Можливо, щось пишу не так,
Але це все поза межею.
В моїх віршах оті слова,
Споконвіків живуть в народі,
Мова проста, не ділова,
Хоча слова такі не в моді.
Та я селюк, землі я син,
Пишаюся, слова лелію,
Такий на сайті я один,
Та про сучасне і не мрію.
Я прагну зберегти слова
І мову нашу солов’їну.
Хай рідне слово ожива,
У віршах я до цього лину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617802
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Ти вся гола. Вся моя. Мені
Обхопивши голову руками,
Ти палаєш, наче у вогні...
Наче світ, напередодні драми...
Ніжний дотик нижче живота...
І здригання, наче імпульс току...
Це- початок. А кінець- екстаз.
У Європі біженців потоки...
Тіла оксамитовий дурман...
Вигинаєш еротично спину...
А на сході спокою нема...
А міста сирійські у руїнах...
Дія in на зміну дії off...
Тіла шал. Чуттєво та волого...
Світ напередодні катастроф.
ВСЕ ще перетвориться в НІЧОГО.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110201184
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617777
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Кожна зоря лишає слід у небі,
А потім заживають всі рубці,
Є нам про пам’ять у думках потреба,
Щоби вона жила хоч в олівці.
Про зорі, що злетіли - забувають,
Але життя земне, воно для нас,
Хоч наші душі, як зірки літають,
До них також приходить зірки час.
Ми злетимо в ті невідомі далі,
Немов зірки, що падають у світ
І ті далекі долі магістралі,
Дають душі без перешкод політ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617784
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь з Кельном я… Уже сьогодні
Складу в валізу оксамит думок,
Та серце не закрию на замок –
Ще буду довго мати насолоду
Від спілкування… Та зручну нагоду
Ті враження сповити у клубок,
Що слугувати буде як лубок
Супроти дій домашньої негоди…
Де б я не був, та буду пам’ятати, –
Бо до лиця і для моєї хати, –
Красоти всі і Кельна, і Брюсселя…
То ж прихоплю я для мого народу
Усе, що може красити оселю
І самобутню українську вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]
Фото в ботанічному саду Флора (Клн)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2015
Часто мені сниться, журавель, криниця
І стежина вся у споришах,
Татова усмішка і роса, як криця,
Наче вся стежина у сльозах.
Сивочолий тато і біленька хата,
Пасіка в квітучому садку,
І рядно на тині, курничок у гратах,
І лавчина в тихім холодку.
І батьківські руки, чорні від роботи,
Що за руку вивела в життя…
І грабові дрова, що прийшлось колоти,
І у полі сіяні жита.
Руки я цілую, працьовиті руки,
Вони гріють навіть уві сні,
Та роки минули і уже розлука,
Тата часто згадує мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616840
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
(МАТЕРИНСЬКЕ…)
Мої діти, як важко
Проводжати літа,
Завжди згадую казку,
Як була молода.
Як горбатіла в полі,
Як збивала росу,
Під вінець, як ставала,
Розплітали косу.
Виглядаю вас, діти,
Бо лишилась сама,
Але змушена жити,
Не прийшла ще пора…
Калатає ще серце,
Кров штурмує виски,
В голові звучить скерцо,
Хоч ламає кістки.
Виглядаю вас, діти,
Серце болем пече,
В самоті важко жити,
Враз німіє слівце.
Приїжджайте до мами,
Бо невпинні літа,
Важче жити з роками,
Діти! Мама не та…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616841
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
День осенний. Пронзительно-звонкий.
В синем небе кружит листопад,
И парят над водою поденки,
Словно лето вернулось назад...
Словно время сместилось незримо,
Очертив повторения круг,
Возвратив все прошедшее мимо,
Сделав все, что в былом недосуг.
В солнцерадостном свете струится
Божья милость, зовущая вдаль-
Долюбить, долетать, докружиться,
Сознавая, что ждут холода,
Что смененный свинцовою мглою,
Этот день вникуда отойдет...
И поденки творят над водою
Свой последний предсмертный полет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102901014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616827
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
В моїй душі печаль і пустота,
Протухлим тлом повіяло з болота.
Лежить на серці тлінь і гіркота,
Прийшла до влади цвіль і нечистоти.
Тіж самі гої – підпанки й ж.ди,
У Радах, як бусли вгніздились.
Як результат срамоти й дрімоти,
Знов на Олімпі жирні опинились.
Невже не бачиш Боже ти згори,
Чого ж спасти в гріху не поспішаєш?
Нас у подобі ти своїй створив,
Чому ж своїх діток не захищаєш?
Віддав усіх нас на поталу ворогам,
Жирують скрізь сексоти і бандити.
Сльозам уже не віриться й словам,
А нас чомусь, не хочеш розбудити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616434
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Верба плакуча біля хати,
А там за нею став лежить.
Ми будем нічку колихати
І будем зорям ворожить.
Губів твоїх схотілось трунку,
Поцілувати, ой кортить…
Візьму за плечі свою юнку
І буду пити - пити й пить.
Алмази падають й корунди
З зірок вечірніх де не де.
Вливає Місяць щосекунди,
Наснагу в тіло молоде…
До скону хочеться любити,
Лукава ніченька, п’янить.
Дає нам ще поворожити,
Кохання наше сторожить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616458
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
[b][/b]Нові вибори, народе!
Може зміниться погода?
Глянеш ,хто до влади пнеться,
То на двоє серце рветься.
Всі клянуться кандидати,
Прости́й нарід захищати ,
Та сміються вже ворони:
«Ой брехня,най Бог боронить».
Як приходять всі до влади,
То не можуть ради дати.
Про людей згадати,годі,
Але звуться же «народні»!.
Так в брехні життя минає,
А народ все обирає…
Може прийде час щасливий,
Зробить в мізках людських диво.
Зрозуміють депутати,
Що на той світ не забрати,
Ні машини,ані замки,
Ні земельної ділянки…
Чому люди забувають,
Що вони ще душу мають.
І якщо став депутатом,
Не зайшов до Бога в хату.
Тож, «народнії обранці»,
Думайте ,що буде вранці.
Люди вже стомились жити,
І на вас ввесь вік робити.
Для народу, ви пожийте,
Більше кров його не пийте,
Бо прийде й для вас розплата….
[b]Бог не знає ДЕПУТАТА!!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616024
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
-Як чарівно кохати!..
Так... -Найвищої миті
Сенс бажаєш пізнати?
То навчись- розлюбити.
.....................................
Навчись- розлюбити,
І з того почни
Науки життя
Свій перелік сумний.
Як солодко серцю
В горілці гіркій,
То випий відерце,
А далі помрій...
................................
Раніше жилося погано... І нині...
За що ж-бо нещастя таке Україні?
Щоб рабство ганебне
Забуть назавжди,
Мойсей сорок років
Євреїв водив
Кружними стежками пустелі...
Та справи у нас невеселі-
Блукаєм віки... Переслідує жах-
Як знищить пустелю у наших серцях?
Своє ж обираєм. Свідомо самі
Віками блукаємо в рабства пітьмі,
З часів від потопа...
Дай боже-
"Європа усім допоможе")))
............................................
Та це вже- глобально... Мов свинка,
Від сексу попискує жінка...
Та- зрада! Що маєш робити?
Любити?.. Забути?.. Убити?..
Не треба вбивати,
Нехай їй- живе.
Такого- багато,
І це- не нове.
Навчись- розлюбляти. Відчуєш
Новеньке, неначе смакуєш
Не хріну без солі-
Смачного торта.
Прихована воля
Твоя іще та-
Відставку коханій надати!..
Навчайся хутчій розлюбляти!
..................................................
А далі- розлюбиш і тих, хто тобі
Був другом, та в чомусь-то й шлях перебіг.
А далі -там далі багато)))-
Начальників і депутатів,
Та ще- вчителів, що нічому не вчать,
Душі лікарів, що призвикли брехать,
Ділків, генералів, доцентів,
Міністрів, панів, президентів-
Нехай їх чума покосила б!-
Всесвітня Анархії сила!..
.....................................
І от- через річку ти дивну пливеш.
І диво-життя починаєш нове.
Легкий- на терезах не зважиш.
І сам ти уже не завадиш
Тутешнього світу ні злу, ні добру
(як хочеш- з собою тебе заберу)...
Один. Ти прямуєш- до Бога.
Звільняйся мерщій -від усього!
.......................................
Як кохання вищить,
Бо в хвилину оцю
Я знімаю з душі
Непід"ємний ланцюг!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102501130
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616049
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Стара криниця, журавель над нею,
А поруч вишні зацвіли в рядку,
Старезний ясен з ними, як з ріднею,
Воду тримає завжди в холодку.
Лавча маленьке, все поросле мохом,
Воду сюди зливає журавель,
Ясен шумить, вознісшись понад дахом,
Хитається, як в морі корабель.
А вітер сіє білий цвіт в криницю,
На сході сонце з річки воду п’є,
У білизні криниця порошиться,
А вітер гонить, робить знай своє.
Вода запахла вишнею неначе,
А журавель поскрипує вгорі,
Старезний ясен чує все і бачить,
Він береже порядок на дворі.
Не спить криниця, журавель не спить,
Гойдає вітер ясенове гілля,
Яка краса у цю весняну мить –
Пора кохання і пора весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615818
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Скільки потрібно ночей,
щоб оповити свій жах,
що навіть корні пече
кіс… і без слів... і в словах… ?...
Тисячі – після двохсот?...
Чи то двохсотих пітьма?...
Очі закрити… і рот…
ніби нічого нема?...
Мабуть, що Богу начхать
і на друк старих новин…
і на «Грушевського п’ять»…
і в «Ряд Охотный один»…
і в спільно зварений борщ,
щільно розібраний в кров…
і на просолений дощ
з мертвих очей стрімголов?…
…може, потрібно плече?...
і будь–яке – залюбки?...
може, галера – тече?...
може, ми всі – пацюки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615594
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Осідає пилюка під вечір,
Полини потомились за день,
Клекотання притихло лелече,
Солов’їних не чути пісень…
Споришева до лісу стежина,
Від села пролягла крізь поля,
Біла хмарка вгорі лебедина,
Усміхається людям здаля.
Біля стежки росте яворина,
Що на варті багатих хлібів,
Біля неї біленька хатина,
Між зелених стоїть пагорбів…
По зелених хлібах біжить вруна,
Наче хвилі по морю біжать,
Перші зорі натягують струни,
Бо під музику хочуть злітать.
Моє рідне село під горою,
Куди вітер пилюку жене,
Не дає мені стежка спокою,
Вона кличе до себе мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615615
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Полночь отдых несет,
Как цыганский бивак у дороги.
Битвы близок исход-
Видно, мне не дождаться подмоги.
Выпью чашу до дна.
Хоть за то, чтоб из Рая изгнали.
Не звенят ордена
Тем, кто битву свою проиграли.
Им метели поют,
Стебли высохших трав беспокоя.
Их последний приют-
Край дорог, словно выход из строя.
Тех дорог на войне,
По которым вслепую блуждали...
Спой, цыганочка, мне
Задушевную песню печали!..
Я тебе подпою-
С песней часто вливаются силы.
Что мне место в Раю?
Долг исполнен- на том и спасибо.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115102400330
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615584
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 24.10.2015
[b]Із циклу "Брюссельська капуста"[/b]
[i]...хоча Рейн від Брюсселя далекувато (3 год ходу на БMВ),
історія місць багато в чому схожа(перші останки неандертальця,
наприклад, було знайдено в Бельгії, а архієпіскопат тут довго
був кельнським), брюссельку німці полюбляють та р'яно її
вивчають в інституті овочівництва у Брауншвейгу...
Так що - єднаймося, брати слов'яни!..
[b][color="#74ad09"][color="#578c0d"]Стою на Рейні я… Де з глибини віків
Неандертальців* висліджені кроки…
Де Август**з Риму легіон і леді стрів,
Та дівчина здалась йому нівроку…***
Там імператор Костянтин панівний Рим
Mостом**** – не Тузла ж! – міцно об’єднавши
З Єропою, що не корилася під ним,
Ввійшов в історію, як цісар… І назавше.
Й могутній у часи ті грізні Ватікан
Язичникам простяг зі Cходу руку…
Найбільший в світі культовий “канкан”
Вознісся серед терніїв і бруку…****
І все це пам’ятає гордовитий Рейн –
Несе в таїнах очманілі води...
І тонуть в пам’яті і острівний Бахрейн,
І вікінгів ще не зотліла врода…
*
…І тут і там – на берегах Дніпра – мета
В людей одна: жінки й мужі здорові,
Та небо – не таке тут і вода не та…
І хвилі, і вітри тут не Дніпрові….
То ж хочу знати я, чим я тут завинив,
Яким життям своїм зобидив неньку,
Що тут ушир життя річок, морів і нив,
А дома все те – утле і… благеньке?..
Можливо, дома ми усі не так жили,
Мізерню – набули й багато – крали?..
Бодай країну нашу всю б не пропили!..
Історію. Сумління. І – моралі.
[/b]
20.10. 2015,
Кельн, ФРН
_______________
*Знахідка черепа у 1856 році в Рейнської провінції, недалеко від
Дюссельдорфа в Неандерской долині р. Дюссель, притоки Рейну
дала назву новому виду викопних людей – неандертальців;
**фортецю Оппидум Убіорум по суті було засновано Марком
Агріппа, полководцем імператора Августа у 38 р. н. е. після
переселення на лівий берег Рейну германського племені убіїв.
***у 50 році н.е. уродженка Агрипина Молодша (Юлія Августа
Агрипина), будучи дружиною імператора Клавдія, вмовила
останннеього надати місту статус «колонії», що отримала назву
«Colonia Claudia Ara Agrippinensium». Згодом місто в ужитку
стали називати Колонія або коротко Кельн.
****у 310 році за указом імператора Костянтина відкрився
перший (і єдиний аж до XIX століття) міст через Рейн.;
*****Кельнський римо-католицький собор (готика) – третій
за висотою в світі; внесений до списку об'єктів Всесвітньої
культурної спадщини. Будівництво храму велося в два прийоми
(1248-1437 та 1842-1880 рр). Після закінчення будівництва
157-метровий собор 4 роки був найвищою будівлею світу.
На свтлині автор з внуком Максимом на березі р. Рейн у Кельні [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614826
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Знов в тюрмах месники й герої.
І що з того, що інший князь.
Не видно зміни на постої…
Бо в суддях вся колишня мразь.
Ті самі с.ки – прокурори,
Ті самі свол.чі – менти.
Навколо взятки і побори
У кріслах тіж самі ж.ди…
І знову вибори на дворі…
До влади сунуть шахраї.
Як завше виплодки в фаворі
Ті, що при грошах, - гулаї.
Лежить на серці важкий камінь,
А кров нуртує і кипить.
Вкраїну нищить клятий каїн,
А Україна спить і спить.
Це як же так її зганьбити?
Ще й досі… де ви козаки?
Так можна й Бога прогнівити
І похоронять чужаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615478
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2015
Умерла совість і моральність,
На паровозі Солідарність.
Кругом солодкі всі і гарні
Печерські юди з буцегарні.
Як ті апостоли біблійні,
Щодня обіди благодійні…
Все знов «відновлюють» і годять
За носа дурників нас водять.
А щоб було кому подбати
У списках шушваль і комбати.
Так файно чешуть і кладуть,
Що може нас й не продадуть?
Як перельотниє бусли…
В яких вже списках не були.
Цінуть піджидків Казли,
В пошані суки і воли.
Дотуєм Крим, Лугань, Донбас,
Шоб терорист там не погас.
Наш миротворець - козопас,
Для блага робить, про запас…
Умерла совість і моральність…
На паровозі Солідарність!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614449
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Якби ковточок терпкого вина,
Щоб при свічах, лиш Муза у бікіні,
Де б музика до серця долина,
Яку заграв Ніколо Паганіні…
Щоб музика і Муза в унісон,
Щоб чари зігрівали без каміна
І Муза – нерозкритий ще бутон,
Вмістилася в поета на колінах.
Родились вірші і були крилаті,
Щоб зорі заглядали у вікно,
Горіла свічка цілу ніч у хаті,
Поет писав і пив терпке вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614530
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 20.10.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tgAmEEyMPlI[/youtube]
Коли сніги деревам по коліна,
Метелиця местиме на шляху,
Мене вперед ведуть думки нетлінні.
От тільки б не піддатися страху..
Хурделиця мете і сліпить очі.
Я падаю уже у котрий раз.
Та голос твій спокійний і пророчий,
На цім шляху мені дороговказ.
Надворі невгаває, вечоріє.
І б"є холодний сніг мені в лице..
На обрію вже постать майоріє...
А ноги поналивані свинцем.
А ти іди, не маєш права падать.
Надія добавляє мені сил.
Твої слова мені весь шлях мережать...
Ще трішечки... вже видно небосхил.
І я тебе зову на допомогу,
Та постать розійшлася, ніби мла.
Враз маревом торкнулася дороги,
І в кучугурах білих попливла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614117
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
В житті буває, правда, не так часто,
По - іншому сприймаєш все в житті,
Надходить день, немов святе причастя
І линуть миті - миті золоті.
І світ тоді іде у переверти,
Душа співає, відлітає сон,
Бажання жити, жити, а не вмерти,
Ти попадаєш у якийсь полон.
Перебираєш, думаєш, гадаєш,
Чомусь в думках лиш квіти чарівні,
А ти, як птах, у небесах літаєш
У цім польоті миті рятівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614114
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Ще не співали треті півні зранку,
І сонце не заглянуло в вікно,
Ще промінь не заліз через фіранку,
Туман поплив ранковий, як в кіно.
Так набігав, неначе хвилі в морі,
Сріблисто сивий, як старий дідусь.
Сховалися на небі ясні зорі,
Я побіжу в туман, його торкнусь.
А він був теплий, лише трішки мокрий
І всі травинки стали у росі,
Туман летів, неначе поїзд скорий,
Гойдались трави у своїй красі.
На сході сонце сходило в тумані,
Враз засіяла перлами трава,
Набігли хвилі, певно, що останні,
Були ці хвилі кожна, як жива…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614113
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Промайнуло заморене літо,
Свіжий вітер дерева хита.
Зафарбовує в жовте все осінь,
І долину туман обгорта.
Як шматочки потусклої бронзи
Листя дуба додолу пада.
В небі ключ журавлиний курличе,
З сумом землю свою покида.
На гіллячках туман осідає,
І краплинки блистять як сльоза.
Не кажіть, і у осені пізній
Є своя особлива краса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613917
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 18.10.2015
У вовну овечу вдяглися істоти,
Линяє не вперше поц.ра - юд.й.
У Фронті зростали шак.ли й койоти,
Тепер вони божі вже, - «Сила людей».
І що шо покоцаний рейтінгом бумер,
Карбує півсотні процентів їм бей.
Їх звьозди обрали, тринадцятий номер,
І новий у них вже тепер Моісей.
Зібрав вовченят молодих Мусіяка,
Хитрюще й лукаве, ще той соловей.
За Радою скучив професор - писака,
Не йметься йому, видно рано в музей.
І наш є в посилі, Юрко Адамовський.
Стартує, як трактор із нових ідей.
Земельки накрав рисачок наш орловський,
І тату й сестричці…збирав для людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613868
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
У любові до Бога, землі,
До батьківського, рідного краю,
Ми подібні невтомній бджолі,
І нам рівних у світі немає.
Нам далася вона з молоком,
З колисковою піснею мами.
І пов’язує нас рушником
З Україною доля віками.
Тут коріння, тут наша земля
Що просякнута потом і кров’ю.
Ми плекали її, як маля,
Доглядали з душею, з любов’ю.
Ми цю землю на ниві своїй,
Всі грудки перетерли руками.
Не один нас ламав буревій
І її засівали кістками.
Вона в’їлася в шкіру долонь,
Зашкарублих від праці важкої,
Так неначе обпік їх вогонь
Хліборобської долі гіркої.
Руки наших батьків, матерів
І земля де родились , зростали,
В почуттях зрозумілих, без слів,
Нам святими і рідними стали.
Ми цілуємо землю святу,
Перед Богом стаєм на коліна.
Щиро молимось палко Христу
Щоб жила у віках Україна!
15.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613593
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 15.10.2015
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вкраїни лицарі ідуть.
Просили їх вже Батько й Мати,
Вкраїні волю повернуть.
Козацьких небожів Покрова,
Відкрила з неба благодать.
З жид.ми скінчилась розмова,
Пора борги за все віддать.
Ідуть Хрещатиком солдати,
З війни вернулися сини.
Не всіх поклали в Лузі спати,
Чужинці зайди й дикуни.
Заради чого ж там лишились
В cтепу на теренах війни?
Для чого кров’ю окропили,
Савур – могилу й полини?
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вдягли медалі й ордени.
Пора чужинців сповідати,
Дістали, с.чі пахани.
Небесна сотня зустрічає…
Курличуть в небі журавлі.
Героям Слава! ... вибухає.
Лунає в небі й на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
В соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма (Надеждой Капинос)
Кто влажных губ ее
Коснется на рассвете?..
И с кем она
Глотками будет пить
Минуты эти?...
Бокал вина
Прольется, словно
Время убегая,
Да на подол...
Тот, кто коснется-
Пей, не проливая!-
Твой час пришел!
Ты влажных губ ее
Коснешься на рассвете...
С тобой - ОНА...
И будет миг так
Сладостен и светел...
Тобой пьяна
Она напомнит
Дней забытых трепет...
А в них - ВЕСНА...
...и скажет Грусть
Мне очень тихо :
Детка,
Не ты...
... ОНА...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101400881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613185
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Життєва мить, що в душі омріяна,
Як запахи конвалії в росі,
Це пісня при вельоні оспівана
В дівочій незачепаній красі.
Єдина мить, а їх таких багато,
Із митей цих складається життя…
Бо кожна мить – це сум, а може свято,
Така, як ще не навчене дитя.
Окремі миті – це, як громовиці,
Інші мовчазні, сховані в тиші,
Окрема мить буває довго сниться
Бо часто припадає до душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613087
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Болить невигойная рана,
Чужинці «моляться» з екрана.
Міняють назви, йдуть роки,
Гієни разом… і вовки…
Одні і тіж на …борді рила,
Міняє їх лише могила.
Плодюче плем’я від гадюки…
За ними йдуть, уже онуки.
І лізуть - лізуть, як напасть,
Пани вони… у них вся власть.
Вся нечисть з НФа і ЮуДАРу,
Тепер у списках СОЛІДАРу.
Усю свол.ту й лихварів,
Кхгарлант, як сонечко зігрів.
Ті ж, що не влізли у струю,
Тепер у НАШому…КРАЙю.
Й з ОБпозиційними любов,
Дружити він з всіма готов.
Й нема ріднішого земного…
З кубла ж вони, усі одного.
А шо народ? - Нема народу,
Знов голосує на догоду
Панам.
В них влада і грошва,
Пощо в горі там.
Мурашва…
Космополіти від кобили
Їх не козачки народили.
Одні телята й олуші…
Й так гірко – гірко на душі…
Яка ж ми нація заср.на,
Коли не маємо Гетьмана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613075
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Холодне небо. Холодна тиша.
Холодні кроки в холодний день.
По травах хмара тоненько пише
Чорнилом білим з холодних жмень.
Вповзає холод вужем в зіниці
І хоче душу закуть в льоди.
А дзвони в вухо йому з дзвіниці:
- Не смій! Не треба! Іди! Іди!!
І вітер тихне, і кров тепліє.
І в серці чути гучне биття.
Сніжинки тануть на теплих віях.
Усмішка сонцем. Віват, життя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613036
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Весна хропе, сон бачить літо,
Осінь шукає відпочинку,
Вже піднялось озиме жито,
Дощі спинились на хвилинку.
Ще повно листя на деревах,
Ще чути крик часом пташини,
Туман лежить, як гість у травах,
Червоні вже плоди шипшини.
Сніги лежать в Карпатах синіх,
Які прикрили нас із фронту,
Сліди видніються звірині,
Ще десь біжать до горизонту.
А в нас ще яблука в садочку,
Ще гонять корівок на пашу,
Ще хризантеми у віночку,
Несе у зиму осінь ношу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613039
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Вдень наче осінь, вечором морози,
Злітає лист швиденько до землі,
Морозний вітер їх до тину возить,
Сховались птахи, вже не на крилі.
Перші сніжинки білі і стидливі,
Гнав вітер в поле, наче у ярмо,
Вони ж маленькі, а які красиві,
Він з тих сніжинок виробляв пасмо.
Але сніжинки скоро ці окріпнуть,
Хурделиця застукає в вікно.
І з вітром разом в чистім полі крикніть,
Відбілене застелиться сукно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612789
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Дощі відбили між житами гаму.
Жита ледь-ледь посходили в полях,
Творить у полі осінь орігами,
Замовк осінній полохливий птах.
Тепло ще трохи, рветься вгору жито,
А жовтий лист ганяє між хлібів,
Лише весною вруна буде жити,
Скоріше б сніг, щоб хліб святий зігрів.
Мовчать дощі, панує пізня осінь,
Вночі на небі зоряні хліба,
Лиш вітер по полях листки розносить,
Нагряне скоро матінка зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612777
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Знов вороння збирається у зграї,
Суцільний лемент, обіцянки, крик.
На ті ж граблі вже вкотре наступаєм,
І влада просто змінює ярлик.
Усім відомі, остогидлі морди
Пофарбувались в інші кольори,
Заполонили пресу і білборди
І взяли в руки інші прапори.
Пристосуванці, здирники, хапуги,
Перевертні, закляті вороги,
Безбожники, мерзотники, злодюги,
Лай-но до влади рветься навкруги.
Для них ворота тюрем би відкрити,
Забрати награбоване у нас,
Натомість в депутати йдуть бандити
Минулий хочуть повернути час.
Бо що змінилось? Ціни і тарифи?!
А судді, прокурори ті ж самі!?
Про боротьбу з корупцією міфи
Та жодного злочинця у тюрмі!
Майдану ніби не було ніколи
В болоті влади втишилося все.
Якщо піде історія по колу –
Новий виток Майдан нам принесе.
Але тоді втекти ніхто не зможе,
Невже ця влада цього не збагне?
Дай спокій нам і розуму дай Боже
Обрати тих, хто горе одверне!
12.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612814
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 12.10.2015
Дождь желанный прохладу принес,
Словно Божью великую милость.
Приутихшее таинство слез
На промокших ветвях затаилось.
Птичьи песни умолкли. В леса
Дождь осенний вступает по праву,
И блестит голубая роса
На скорбящих по осени травах.
И уже не окончатся без
Снегопадов осенние битвы,
И дожди, словно руки с небес
Нам навстречу простерты в молитве,
И на сникший седой небосвод
Мы взираем, надеждой согреты,
И приемлем осенний приход,
Сознавая, что кончилось лето.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115101001059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612324
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Ударить дощ об осінь батогом,
Ударить так, що засміються зорі
І зірве лист, оснований гріхом,
Щоб відмолити у святім соборі…
Зітхнуть у небо тихо болота,
Опеньки осідлають мокрі трави
І влізе в душу знову пустота,
Лише зігріють осені заграви.
Мій, Господи, не хочеться зими,
Хай буде осінь вічна і щаслива,
Хай барвами сіяють килими,
Тумани ти розвій своїм кадилом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612014
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Якби мені із осені в літа,
Щоб солов’ї під ранок заспівали,
Хоча співає осінь золота,
Але весна ще проліском картавить.
Шугають у гаях глухі сичі,
У небо відлітає птах осінній,
Але весна у серці не мовчить,
Любов свою у серце сіє й сіє…
Люблю тебе я ,осене, моя.
Шаную небо над тобою, доле,
У осені прошу я солов’я,
Та осінь серце щохвилини коле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612001
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Скажи, а міра в тебе є…
Невже ти не наївся?
Твоя жадоба, дістає,
Бодай ти удав.вся.
Давно себе у груди бив,
Продам усе поклявся.
В руках Святині теребив
Й над нами насміхався.
Козинка, річка під Рашен,
В Борисполі… на сході.
Який ти в ср.ці Суверен,
Попом ти на приході.
Клейноди наші осквернив,
Над нами познущався.
Бодай тебе світ загубив
Щоби деінде причащався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612017
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
А листя вільхи осінню тріпоче,
Поміж беріз воно зелене ще,
Сплітають верби поріділі коси,
Поліський край красу свою несе…
Легкі тумани бавляться в болоті,
На сході сонце додає краси,
Полісся сяє, все у позолоті,
Які ж осінні чарівні ліси…
Красу твою не можу передати,
Чекай весни Поліській краю мій,
Щоб міг і далі жити й процвітати,
Щоб ще побути в осені святій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611560
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Пустіє сад, та ще цвіте в душі,
Іще хрущі кружляють наче птахи,
Бо ще зелені й нині спориші,
Хоч птахи відлетіли бідолахи.
Вишневий цвіт неначе кличе в сад,
Та замість цвіту листя пожовтіле,
Літа, літа вас не вернуть назад,
Як не вернути листя, що злетіло.
Люблю тебе я, осене, люблю,
За кольори і за багатство долі,
Хоч за весною трішечки тужу,
За жайвором отим, що в чистім полі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611566
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Листочки падають шовкові,
Доріжку стелють вогняні.
Надворі день лежить в обнові,
Малюють клени багряні.
О, Боже мій в які відтінки,
Вдягнулись доли і яри.
Лежать, як ноти, як відмінки,
Чаклун розсипав із кофри.
У візерунках кольорових,
Гай в стані чудо - дрімоти.
Лежить у загадках казкових,
У сяйві Бого - теплоти.
Прабаби літо ти просила,
Для тебе мила, принесу.
І серце теж лебідко біла,
До ніг твоїх, я покладу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611361
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
«Доки колір зелений в нас
Перед поглядами зрина,
З нами цей і майбутній час:
Народилась жахлива краса.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Небо калатає дзвоном: «Ерінн!»
Кожен камінь бруківки – дзеркало
В якому ми бачимо не себе, а тіні
Бородатих феніїв, мужів меча і честі.
Це не вулиці Дубліна – це ріки,
Якими пливуть кораблі майбутнього,
Це не будівля пошти – це врата,
У нескінченність часу.
Це не світанок Великодня – це час офіри:
Цієї весни замість квітів
Милуватися будемо листочками шамроку,
Що проростають у зболених душах
Кількох захмарних мрійників
Що вирішили – краще вмерти,
Ніж бачити сутінки кельтів.
Він знав, «коли настане світанок»,
Зробивши крок у темряву,
Сказавши своїм небуттям:
«Прокиньтеся, ґели!
Ми вмерли, щоб Ерінн жила!»
Коли замовкли постріли
Гавкаючих англійських крісів,
Сама Тиша промовила:
«Ерінн го бра...»
Він писав вірші – і останній – своєю кров’ю,
Він писав драми – і зіграв останню – свою,
Він думав стати пастором, а став комбатантом,
Вчив студентів поезії, а навчився тримати рушницю,
Він любив життя, а зустрів сиву гостю – смерть –
Дочасно.
Примітка:
На світлині: Томас МакДонах (ThomasMacDonagh, ірл.- Tomás Mac Donnchadha) (1878 – 1916) за мить до розстрілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611466
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Вона його кохала до безтями.
Вірші йому писала уночі.
А він ходив столичними стежками,
Пив з пригорщі настояні дощі,
Врізався вухом у мотиви міста,
Ловив очима стильний колорит.
Вона ж із пазлів під сонату Ліста
Складала сонце і його візит.
Вона його любила… так дитинно,
Так трепетно, як вміє тільки Бог.
Він «не помітив», віддалився чинно,
Лишив букет їй з вітру і тривог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611499
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
А жовтень вдарив листопадом,
Хоч лист зелений тягне в літо,
Синіють грона винограду,
Поля зійшли зеленим житом.
Вже іній стелиться в долинах,
Тумани огорнули осінь,
Зникли давно пташині крила,
А серце літа далі просить.
І кольори, як на палітрі,
Терен потроху влазить в солод,
Що ще гойдається на вітрі,
Який приносить часто холод.
Пішли опеньки й зелениці,
Листя прикрило їх від люду,
Тепліш вдягнулись молодиці,
Бо осінь суне звідусюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611511
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Я до тебе вернусь,
У найблищому часі,
До грудей пригорнусь
І закружимо в вальсі…
Не зіб’юсь я з путі,
Ще вогонь у віконці,
Наші дні золоті,
Знов освітяться сонцем.
Щоб почув я слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
Бо без тебе не раз
Не одну стрів біду,
Та до тебе тепер
Я навіки прийду.
Ти ж чекаєш мене,
Бо навік покохала,
Але доля чомусь
На цей час мене вкрала.
Хочу чути слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
Я вернусь на поріг,
Тихо стукну у двері,
Місяць виставив ріг,
Мов зове до вечері.
Ти відкриєш мені
І запросиш у хату,
Я за стільки часу
Маю, що розказати…
І почути слова:
«Я люблю тебе, милий!»
Щоб хмелів без вина,
Знову був я щасливий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610966
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
Знову вибори надворі,
хороводи водить.
Юдо - жид.ки пархаті
нам по вухах ходять.
Богообрана сволота
в небесах й на дроті.
У срачі і на воротах,
віщає голоті.
Преса, тєлік і білборди
у руках миршавих.
Скрізь паскуда жид.морда
з виводка гкхаркавих.
Куди глянь Пігмей довкола
в Образах когути…
Ні Степана, ні Миколи
не видать й не чути.
Гроші - грошики повсюди,
від бабла, утома …
Лізе в владу знов паскуда,
наче в себе дома.
Чи вам мало українці...
напились по вінця.
Досить хлопці козаченьки,
кормити чужинця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611073
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.10.2015
[color="#cf5e08"][i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][b][i]Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За нашу свободу, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...[/i][/b][/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i][/b]
[i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][i]І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.[/i][/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує чо́вна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i] [/b]
[i]І н с т у м е н т а л ь н а п е р е г р а...[/i]
[b][i]Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федера[color="#0091ff"]с[/color]ти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті! [/i]
[/b]
[i]П р и с п і в:[/i]
[b][i]Хто розхитує чо́вна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема... [/i][/b]
[i]1.10.2015 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610810
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
Чом Галинко ти невмита,
Нерозчесана, сердита,
Ой, яка ж ти нечупаха,
В сарафані діромаха.
Йшла до школи навпрошки,
А там з цвяхами дошки.
В бурянах, я заблукала,
Зачепилася й упала.
Глянь, як сонечко Марічка,
Вмита, гарна, як порічка.
Оченятка миготять,
Наче промені блистять.
Бо слухняна і дбайлива,
Наче чічка чорнобрива.
Будь і ти також така,
Скинь колючки з їжачка.
Не ходи більш навпрошки,
Бо там грязно і дошки.
Маму слухай, татуся,
Вчителів і дідуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610791
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
Я помню все рассветы и траву в росе,
все ночи звездные, и лунный свет в окне,
Туман молочный над рекой и тишину,
лазурь небес и солнце в космосе, в плену…
Я помню у крыльца на клумбе васильки,
как зажигала ночь на небе огоньки,
луна игриво улыбалась в унисон,
в окно, как призрак, проникал волшебный сон...
Я помню летний сад, душистый аромат,
лимонных груш и спелых яблок фруктопад.
Летели утром пчелы собирать нектар,
на горизонте вечер зажигал пожар…
Я помню теплый хлеб, парное молоко,
как прыгал ночью черный кот в мое окно,
и засыпал со мной в обнимку до утра,
а сон наш охраняла ночи темнота...
Я также помню, как комбайны-корабли
по полю плыли, словно в небе журавли,
и в кузов водопадом падало зерно –
все это было в прошлой жизни, так давно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610233
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Яготинщино рідний мій краю,
Незрівнянні…росяні гаї.
Я до тебе й ночами літаю,
Як летять до гнізда журавлі.
І хоча, я вже вбравсь сивиною
Так здається сидів би в гнізді.
Але бореться смуток зі мною
Бо не все ще зробив у житті.
Я так хочу в цю пору сувору,
Щось змінити ще можна для нас.
Відлучити від від цицьки потвору
Бо вже зовсім знаглів козопас.
Мабуть досить впиватись одчаєм,
Мабуть досить коритись брехні.
Ми ще дома брати заспіваєм,
Пора дати під зад сатані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610179
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Чи є від болю ліки для душі?
Чи може скрипка без смичка заграти?
Чи музика лунає у тиші?
Чи може соловей в гаю мовчати?
Чи є така людина на землі,
Що Господа не згадує ні разу?
Чи можуть добрі люди стати злі?
Чи навчимося жити без указу?
Напевно – ні! Бо це саме життя.
Помислити потрібно над словами!
Здається ніби істини буття,
Наповнюють наше життя думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610074
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Чому так пахнуть зоряні свічада
Черешнями із бабиного саду?
Чом місяць загадково так моргає,
Танцюють хвилі потічкові в гаю?
Чом тонко так пташа виводить соло,
Хоч ніч малює чорним вуглем коло?
Тому що серце захмеліло літом.
Між трав осінніх сіє диво-квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609944
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Квіти Ангел в саду поливав
Із веселки в скалках водограю.
На мольберті красу малював
З незбагненного, чистого Раю.
Заворожений стежкою йду,
Ледве чую за ставом пташину.
Літо Бабине наче в слюду,
Як принцесу убрало долину.
Біло - коса у сріблі лежить
На голівці корона з бурштину.
З неба падає в ноги блакить,
Мостить перли в красу голубину.
Дощ осінній цілує траву,
Вітерець в прохолоді гуляє.
Осінь в листі карбує главу
Їй найвищий щабель приміряє.
Зачарований хід зупиню…
Усім серцем - душею яснію.
Чисті роси з долоньки зіп'ю
Й усім тілом своїм захмелію.
І в траву – мураву упаду…
До землі, наче син притулюся.
В Віфлеємському Божім саду,
В первозданній красі розчинюся.
До небесного краю ступлю,
Диких квітів тобі назбираю.
Їх росою п’янкою скроплю
В ароматах осіннього гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609930
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама,
Це все моє, його несу святим,
Через життя - його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
Це спогади мої і мої сльози,
Із пам’яттю такою варто жить,
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла,
Тепло родинне крізь роки, як свято
І щоб дорога батьківська вела
На той поріг, де мама була й тато…
ПЕРЕРОБЛЕНЕ В ПІСНЮ "БАТЬКІВСЬКА ДОРОГА"
У хаті дим. Звичайний з печі дим.
Хліб на столі, що замісила мама.
Це все моє, його несу святим, (2 рази)
Через життя – його несу роками.
Бо це мого життя реальна мить,
це спогади мої і мої сльози.
І з пам,яттю такою варто жить, (2 рази)
Хоч різні у житті метаморфози…
Та головне, щоб пам'ять берегла
Тепло родинне крізь роки, як свято.
І щоб дорога батьківська вела (2 рази)
На той поріг, де мама була й тато.
ПРОГРАШ -ПОЛОВИНА ЗАСПІВУ.
Це все моє, його несу святим,
Через життя – його несу роками
Там, де дороги батьківські вели
На той поріг, де тато був і мама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609899
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Відбуяли давно отави,
Попрощалось осіннє літо,
У землі вже нові оправи,
Полилася вода крізь сито.
Осінь пахне тепер грибами,
Золотисті листки у клена,
Пригадав я родину й маму
Їх багатство душі свячене…
Сходять знову хліба у полі,
Врожаї миє дощ холодний,
Як то добре, що ми на волі
І ніхто у нас не голодний…
Може хтось упрікне і скаже,
Що голодних у нас багато…
Проте кожен під танк поляже,
Щоб було в Україні свято.
Незалежність! Щоб наша доля,
Нам щоденно робила свято,
Щоб були ми завжди на волі
І щоб осінь була багата!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609614
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Ніхто ніяких не читає вірші,
Коли багнетом ворог в спину б’є,
В той час поденки свої долі вершать
І кожен з них на свій народ плює.
Подумай, Україно, мій народе,
Буття твого горить в Європі стяг,
Ніколи не втрачай ні гідність, ні свободу -
Тебе уславлять в праведних серцях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609208
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Хіба це можливо – забуть чи змиритися?
І скільки б рокІв не пройшло – все дарма.
По спільному килимі – спогади в китицях.
А далі – ідеш вже без нього…
сама…
Що скажеш…
життя не рахується з ритмами.
Минуле – далеко…
та ніби – за крок…
...А він залишається пам’яттю світлою…
кордоном – із ваших щасливих зірок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609267
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Наче день відлетів
і пішов за поля.
Десь до других світів
під крилом журавля.
Хіба ти не любив,
своїх діток малих.
Коли їх залишив,
Одиноких таких.
Час пливе, як вода,
вже й тобі шістдесят.
Онучки для гнізда…
від твоїх чаєнят.
Виглядають з доріг,
вже вони дідуся.
Та не ступиш в поріг
де родина уся.
Притулився твій внук
до моєї душі.
Сльози впали, як згук
у курні спориші.
У зажурі німій
в моїх грудях сльота.
Любий братику мій,
як тебе не хвата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609253
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 26.09.2015
Розірвались корали. Намистини
Покотились долівкою з сумом...
Ти бажаєш зрікатися Істини?
Це мені не потрібно. Подумай,
Що ти можеш залагодить зреченням?
Не збереш у долоні кохання.
Все кінчається. Всі ми приречені
Пити чару, неначе востаннє...
А розірвана Істина Правдами
По приватних кишенях розходиться.
Не по правилах, ой, не по правилах
"Догравати" кохання доводиться...
Тож омийся сльозами розлучними,
Як-то водиться в царстві жіночому!..
Не зрікайся. Вже краще відмучитись.
Так буває. Хоч ми і не хочемо...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092510404
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609343
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Вечер на горы упал,
Вторя беспутью пути.
Я перейду перевал
Засветло. В ночь не пройти.
Этот скользящий карниз
В гору. И вниз не гляди.
Тему с названием ЖИЗНЬ
Ты осторожно веди.
Телом в изменчивый мир
Я перейду, как шальной.
Смело, как жертву вампир,
Выпью. Ты выпей со мной
Этот любовный шербет.
Рухнет туманов парча.
Я припадаю к тебе...
Как ты сейчас горяча!..
Струи прозрачной воды
Не охлаждают накал.
Сыпятся камни с гряды...
Ты глубока... Глубока...
Зова природы наказ
Соединяет тела...
Горы экстаза для нас
Создал Всевышний Аллах.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092300635
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608700
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
[i]«Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в годы труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды».
В.Маяковский[/i]
***
Вбиваю заступ в сказані слова,
Бо лагідні торкання тут – безсилі.
Хай мова розсипається жива
Та вільна – в цій неораній місцині.
Старанно кожну грудку - розпушу.
З глибин душі джерельцями заб’ється
Струмок, яким натхнення воскрешу,
Що тягнеться прямісінько від серця.
Та життєдайна сила пробіжить
Корінням, стовбуром, охопить строфи-віти,
Мелодія симфоній забринить,
Розкриють пелюстки чудесні квіти,
Яким чи день, чи в вічності – цвісти,
Красу нести, проміння дарувати.
Якщо сади зростити хочеш ти,
То починай – із плуга, чи з лопати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608657
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Як кожен вірш вмивається сльозою,
То виникають думи і думки,
Не завжди маєш бути ти героєм,
Твоє життя? А де твої сліди?..
Шануйте мову, бо вона прекрасна,
Щоб нас єднали думи і діла,
Додому повернулися всі вчасно,
Щоб Україна вільною була.
Вірші пишу вночі і тихо плачу,
У серці ще живе моє - «ОТЕ»,
Шаную землю - душеньку козачу,
Бо все, що в Україні – то святе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608540
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Над білим світом голуба політ,
У синім небі птаха золотава,
У час такий, коли сіяє світ,
Мовчить завжди війни страшна заграва.
Шуліки знов злітають в небеса,
І кров рікою ллється по землиці,
Зникає в мить омріяна краса,
Ріки криваві, а були, як криця.
І знов бої, війна іде кругом,
Що затягає світле все до виру,
Страждає люд, обкутаний гріхом,
Земля давно у неба просить миру.
За мирне небо, голуба політ,
Щоб всі військові скинули мундири,
За синє небо нам на сотні літ…
Я всім за світі зичу тільки миру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608338
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 22.09.2015
[i]Гарна пава пером, а жінка норовом.Так каже
українське прислів’я… Як нікому годиться воно
амазонкам – жіночому племені, що населяло
колись південь України та дошкуляло всім,
хто посягав на їхню честь і свободу… …
І не тільки…
Дивіться...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#d60fbb"]Жінки повік над нами брали гору –
Чи в сяйві днин, чи то в глухій пітьмі.
І норову того… ні в світ не зборем,
Які б контрміри не приймали ми.
У ті далекі доби історичні
Хто боронив від зайдів-ворогів?
Жінки…. Такі сміливі і незвичні!
Від внутрішніх – тим більше, поготів…
А нині?.. В дні до прикрощів осінні
Хто захистить від цінови́х навал,
Що вже стоять в необігрітих сінях?
Зупинить хто той гривневий обвал?
Ви дбаєте лиш про свої палати ,
В душі у вас – ні крихітки Хреста!
На пенсії ж худі і нульові зарплати
Впаде у голод люд ще… до поста!
Та буде й Вам, владці́ мої пихаті,
Що взули, нас, бурлак, у постоли,
Лиш по одній, але по вірній хаті,
Куди би ви безрадісно пішли!..
В пригоді стануть нові амазонки –
Бабу́сі, що на зуб – вже ні гроша:
Візьмуть за те, що й не чекали: зойки –
І – з бебехів полишать... “ні шиша”!
…Нема чого підказувать “дівчатам”,
Самі вже знають, як і що робить...
Ті амазонки, хоч старі, завзяті,
Бо знають, як й куди дошкульніш бить.
І будуть боси голосом писклявим
Волати в світ фатальний той вердикт…
Робить із губ вже годі вам халяви,
Брехливі… пси і спікер Венедикт*.[/color][/b]
19.09.2015
________
*) За визначенням 95-ого кварталу,
той, що й прізвища свого не поміняв.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607794
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Лист золотистий падає у трави,
В туманах синіх залягла роса,
Вдягає осінь золоту оправу,
Це час землі, коли цвіте краса.
Бо лише осінь позмагатись може,
З весняною порою залюбки,
Бо, як весна і осінь теж тривожить
І чари в них поєднують думки.
Чарівна осінь перейди у весну,
Хай ще помовчить біле у снігу,
Я вознесу в думках оту небесну,
Єдину мрію на своїм віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607798
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2015
Мамо! Ти давно за небокраєм.
Але якби тутечки була,
Ти б поради сипала, я знаю,
З уст гарячих до мого чола.
Ти б мені «похвал» наговорила,
Кожен промах гнула б у дугу!
Мамо, мамо! Чом мене лишила
В світі цьому чорному одну?
Ти боялась, я тебе залишу,
Вивчуся, загублюсь у світах.
Я ж, як вміла, терла твою тишу,
Не втекла. А ти – увись, мов птах.
Як же біль батожив серце, нене.
Час затер ту рану кров’яну.
Ось. Згадалось… Помолись за мене
Й України долю осяйну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607231
дата надходження 16.09.2015
дата закладки 17.09.2015
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSP-a9036f2-M_oBSpGvFmO8K6STrFBhSueDhfNlteqUxs0QSnLOQ[/img]
[i]Колись нас повінчала рання осінь
Простелила долі рушничок
Ми з тобою вдвох на нього стали,
Щоб в спільне життя зробити крок
Теплий вересень нас зустрічав щасливих
Жоржини ще ряхтіли так красою
Ти міцно тримав мене за руку
І нерозлучні ми були з тобою
В осіннім вальсі кружляло жовте листя
Губив своє вбрання колись квітучий сад
Сміялись щедро кетяги калини
А вітер цілував їх розпашілії вуста
В наших серцях все ще цвіла весна
Разом були ми в радості і в горі
Був у мене ти – у тебе була я
Нам сяяли і посміхались з неба зорі
Пори року так мінялись стрімко
По життю неслись, мов на баскім коні
А коли назад я озирнулась
Там уже виднілись посивілі дні [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605428
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Per aspera ad astra
Народе мій, Твій шлях такий тернистий,
І Ти його долаєш крізь імлу.
Укотре здвигнув посох кам'янистий,
Укотре зводиш від орди стіну...
Народе мій, шляхетність Твого роду
Тебе підняла з зідраних колін,
Ніхто не відбере Твою свободу,
Козацький дух знов стукає у дзвін.
Народе мій, в Твоїх стремліннях - зорі...
Знесилений...гірку долаєш путь.
Та вірю, що ці прагнення прозорі...
Тебе не зрадять і не підведуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601834
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 15.09.2015
О, рідне слово, з мови чарівної,
Тебе возношу, слово, до небес!
З тобою сміло йтиму я до бою,
Від слова правди певно я б воскрес…
А солов’їна мова, що без слова,
Не чути ні молитви, ні пісень,
Святі слова, де мова калинова,
Сплітає у віночку ясний день.
І де б ми не були, в якій державі,
Озвучуймо із гордістю слова,
Бо кожне слово дане нам по праву,
Із слів квітує мова чарівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606557
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Пісню осені
співає дощ,
холодні доторки,
пустельність площ.
Відбитків ніг
я не залишу у калюжах,
обставин збіг,
та все одно, байдуже,
що я без парасолі
блукаю в краплях сірих ,
хитаються тополі
в плащах з похмурих гілок .
Та,раптом, сонця блиск
усмішкою до серця,
останній жовтий лист
у дощовім люстерці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606631
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Для щастя треба зовсім небагато,
Воно ж у тебе власне є.
Було б кого обнять, поцілувати,
Тож хай щоранку сонечко встає.
Якщо ж колись прийде до тебе смуток,
Журбою ступить часом на поріг.
Не проганяй, прийми його, як скуток,
То ж не біда, гріхи твої старі.
Нема святих й безгрішних в цьому світі,
І ти також далеко не святий.
Спіткнутись міг також, якоїсь миті,
Помилки робиш доки ти живий.
Не зранить душу нічка кострубата,
Несе вже ранок свіжість й чистоту.
Згадай Матусю з того світу, Тата,
І знов все буде в тебе до ладу.
Цвістимуть вишні білим, білим цвітом,
Втамуєш спрагу спивши з джерела.
І як малим чудовим теплим літом,
Підеш навпрошки гаєм до села.
Теплом зустріне здалечку хатина.
Постеле в ноги трави – спориші.
Довкруж тебе співатиме пташина,
Й зворушить струни жайвір у душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606622
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a4jDGfU0538[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Кліп Світлани Тайни
Летить душа за горизонт, летить душа за горизонт,
Летить душа за горизонт, де заховалась ти…
Там де співають солов’ї, в чужі невидимі краї,
У невідомі ті краї, кохання віднайти…
Лечу у небі, тебе шукаю, у світ далекий за небокрай,
Тебе знайду я, бо так кохаю, ти мене, доле, лише чекай…
До тебе лину, моя кохана, лечу на крилах своїх думок,
Знайду кохання, кохання наше, одне кохання на нас обох.
Сіяють зорі, сіяють зорі, а я у небі парю, як птах,
Де ти кохана, де моя, зоре, в яких шукати тебе світах.
Летить душа за горизонт, летить душа за горизонт,
Летить душа за горизонт, там де сховалась ти…
Там де співають солов’ї, в чужі невидимі краї,
У невідомі ті краї, кохання віднайти…
Лечу у небі, тебе шукаю,у світ далекий за небокрай,
Тебе знайду я, бо так кохаю, ти мене, доле, лише чекай…
Летить душа за горизонт, летить душа за горизонт,
Летить душа за горизонт, де заховалась ти…
Там де співають солов’ї, в чужі невидимі краї,
У невідомі ті краї, кохання віднайти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606335
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 14.09.2015
[b][color="#8c00ff"]Я боронила пам'ятник...із мрій.
У нього ідеальне все і гоже...
А у житті немов клубок-сувій,
Так легко сплутується добре і вороже.
Та я не звикла відступати - й край...
Як допече, той пам'ятник згадаю.
І посміхнусь, майну думками вдаль:
Там квіти радості і шепіт водограю.
Хтось хоче плутати-розплутати нитки:
В каміння все своє - і дні, і ночі...
А я обра́з підпалюю містки
Й знаходжу щастя, що роки лоскоче...
[i][/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606333
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Скрипить перо, ридає папірець,
Сміється вірш зубами без коронки,
Пишу вірші, та їм хай буде грець -
Молекулі отій без оболонки…
Пишу й мовчу, біжить у світ душа,
Черпає силу пір’я із чорнила,
А думка в простір знову вируша,
І в думці кожній вроджена є сила.
Та вірш не може жити без душі,
Його не можна написати в прозі,
Слова поета – це його вірші,
Окремі в небесах, чи на підлозі…
Ота перлина, що лежить в душі,
Той вірш, що заховавсь у грудях,
Часами криком із душі кричить,
Його ніколи люди не осудять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605984
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
[youtube]https://youtu.be/g6HsjcH4FCs[/youtube]
Твій смуток оповит роками,
які пройшли без нього в нікуди,
наче твоє кохання розтоптали
біль, сльози та чужі гріхи.
Свідомість тільки намалює образ,
що був так серцю дорогий,
та спогади твої - то наче компас,
злетіла щоб душа к коханню на віки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605677
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
[b][color="#ff6f00"]Ще осінь не торкнулась
Листя клена -
Ще зелень-мовою
Щось каже він до мене.
Листочки граються,
Радіють сонцю й світлу,
Не страшно їм,
Що в осінь кличе вітер.
Їм кожен день
Лиш додає наснаги,
Життю усім єством своїм
Акомпонують спрагло.
З промінням сонячним
Так хочеться їм злитись,
Час прийде -
Зорями всю землю застелити[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605749
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Маленьку квітку, сховану в блокноті,
Знайду.
Поглянувши на неї в самоті,
Згадаю я, заплющив очі,
Чарівні дні, кохання ночі,
Та купу несподіваних подій.
Ця квітка – як занедбана перлина,
Яка хиталась у морях і у світах,
Та опинившись в моєм серці залишила
Всесильність духа, подолавши страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489352
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 10.09.2015
У Борисполі базарик… сесія у Зраді.
захотів землі хозарик, той що в шоколяді.
Ну і що, що десь війна й наші дітки гинуть,
для жи.а то мать родна, момент вудку кинуть.
Дав команду «Сюверєн», треба ж, для цукерок,
так га. 20 для Рошен, швидко й за безценок.
Під козИрок Під.рчук, добре зна яриги...
секретарик Піліпчук, Янека бариги
Згуртувалось все лайно, вилізло з запічку,
в кучу збилось все гі.но, як собаки в тічку.
Щось не вийшло у вовків, не хватило «гласу»,
тож воно Пилипчуків, довело до сказу.
Фас команда, вже не вперш, кворум зачитати,
й стали груддю наче Смерш, його захищати.
Ну і що , що там нема, неважно, напишем,
хохлуйня ж вона тупа, ми тут правим й дишем.
Щож ви робите паскуди, закричали з зали,
підлі підж.дки – іуди , Бориспіль продАли.
Ваше місце в казематі, тюрма давно плаче,
Дочекаєтесь рогаті, вилупки вушаті.
Ти не вмреш своєю смертю, кинусь собаки.
демонструють руку тверду, мавпи і макаки.
Щож ти зробиш один в в полі, сину Ярославе,
коли підж.дки у долі,підлі і лукаві.
Ой, Борисполе нещасний, робиш що не знаєш,
Коли всю собачу зграю, знову обираєш.
Лементує навіжений, секретар із залу,
Знов скаженні й нечистиві, лізуть «нові» в Раду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605581
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Клубочуться густі тумани,
Отава сяє у росі,
Як покривало тепле мами,
Що долю пестить у красі.
В очеретах сім’я качина,
Малька шукає у траві,
А плесо річки синє-синє
І зграї хижих комарів…
Отава, що лягла в покоси,
Сріблиться в ранішній росі,
Плетуть старечі верби коси
На листі кожнім по сльозі…
Казкова осінь зчарувала,
Останній грім злетів від нас,
Пора сміється золотава,
Прийшов до нас осінній час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605618
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Не пишеться! Думки створили бурю
І кожна хоче бути на верху .
Задумалась, й сама собі говорю ,
Ще почекаю, згодом напишу!
Душа кричить- о владо! Що ти робиш,
Куди країну тягнеш, куди йдеш ?
Покращання? А може край так згубиш,
Коли злодіям волю вже даєш.
Думки в сльозах- то як війну спинити,
Скільки ще крові річками спливе?
І знов питають - банді володіти?
Ножа готує! Захоче, в спину впне!
Пустий папір! І чи то дні, чи ночі,
Ніяка думка спокій не несе,
То що ж писати? Серденько тріпоче,
Звернусь до Бога, тільки він спасе!
О, Боже милий, ти володар в світі,
В твоїх руках усе! Помилуй нас!
Ми хочем жити по твоїм завіті,
Від тебе слово! І буде щастя в нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605511
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
В Париже дождь опять,
и синева ложится палантином,
сквозь время мне узнать
тебя так хочется, любимый.
И где осенний желтый лист
ложится под ноги тебе,
безмолвный той судьбы каприз,
что мы не встретимся уже.
А ты идёшь, и Елисейские поля
встречают мириадами огней,
и мысли лишь вернут тебя
где растерял ты младость дней.
Угрюмы тучи вновь над Сеной,
а той, что был когда-то ты знаком,
из белых облаков родное небо
помашет от тебя как будто бы платком.
*****
а иногда...
Так хочется свободным быть
от дел, проблем и прочей мишуры,
и невеликий скарб собрать,
помчаться к городу мечты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605411
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Нереальность случайных встреч…
Связи – странная ирреальность…
Притяжение сильных плеч
И касания рук – случайность…
Нежность, выпитая до дна, -
Ожиданья твоих объятий…
Обжигающая волна
И по телу – от губ печати.
05.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605351
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
А ми з тобою стали враз на «ТИ»
І нам було тоді «по барабану»,
Зоріло небо і цвіли сади,
І я тебе возносив, як кохану!
Давно весняні вишні відцвіли,
Опали до землі достиглі груші,
Ми час обоє серцем обняли,
Обіцянку я, доле, не нарушив.
Нас не розлучать доля і літа,
Зігріє нашу пару сонце ясне,
Я все своє життя тебе кохав,
Наше кохання, певно чогось варте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605372
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
Ридала ніч осколками зорі,
А Місяць рахував їх наче долі,
А ми під грушею, ще школярі,
Були удвох, кохана, із тобою…
Вже сад відцвів – змінилося життя,
Я цілував твої гарячі плечі,
Моя єдина, я ж тебе кохав,
Хоч я мовчав, бо зайві були речі.
Та й і тепер цілунки до душі,
Гармонія життєва в нас єдина,
Б’ються серця в осінній тишині,
Бо ти моя і нині половина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605373
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EC-5i_dltpw[/youtube]
Десь ллється тихо музика з вікна,
А серце щось притихло, її слуха.
Невже, то знов звучить ота весна?
Скоріш всього осіння завірюха...
Прихована якась тонка печаль...
Мотив звучить притишено і ніжно,
Скидає, ніби з осені вуаль.
А як звучить!Схвильовано і слізно.
Це осінь плаче. Вторить мілка мжичка.
У такт мелодії між листям шарудить.
Яка чарівна осінь-молодичка!
За ким же може ніжно так тужить?
Як до лиця срібляста павутинка!
Чим зачаровує вона весь світ?
Та не така, як всі, ця осінь -жінка...
Хіба ти знаєш скільки їй вже літ?
Чарівна в смутку музика торкає.
І ти відчуєш, що це про твоє.
І вже до серця ближче підпускаєш,
Чому ж чуже, відчула, як своє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605207
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 08.09.2015
Вітер шумів, а хмари плакали
Осіннім затяжним дощем.
А ми з тобою все балакали-
І вечір, й ніч, іще, іще...
Ті хмари нам світили маками,..
І не було тому кінця,
Вони здавалися нам знаками,
То Бог нам слав свого гінця.
Ночі злітали, хмари плавали,
А наші праведні серця
Повні любові...І ми марили-
Так буде завжди...До кінця.
І нам тоді уже здавалося,-
Стало світліше за вікном,
І навіть хмари посміхалися,
З тобою нам лише удвох.
Ми не розвієм цю ідилію,
Що ми придумали самі.
Хай дощ іде...А ми щасливі
З тобою вдвох на цій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604913
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Mrj7IYNiBhk[/youtube]
Музика Сергія Чекаліна
Кліп Валентини Давидової
Осінь прийшла, красна прийшла
В золоті сяють ліс і поля
Осінь прийшла, красуня прийшла
В золоті знову ліс, і поля…
Раптом дощі, холодні дощі
Листя скидають вниз до землі.
Лебідь, лебідка, що на воді,
В танці кружляють, як молоді...
Лебідь лебідці чистить крило,
Бо в них кохання на двох,
Як же цим птахам двом повезло,
Доля з'єднала обох.
Що їм дощі, холодні дощі
Поруч надійне крило.
Що їм дощі, холодні дощі
Як в них життя джерело.
Осінь прийшла, красна прийшла
В золоті сяють ліс і поля
Осінь прийшла, красуня прийшла
В золоті знову ліс, і поля…
Раптом дощі, холодні дощі
Листя скидають вниз до землі.
Знову дощі, холодні дощі
Листя скидають вниз до землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604929
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Ледве голову підняв Вітька із подушки,
Навіть тапці не вдягав і бігом до крушки.
В голові гуде і нудить, наче з божевілля,
Боже, як же воно важко людям на похмілля.
Компот випив із каструлі, кисляк із гладишки,
По дорозі мінералку й полегчало трішки.
Вмочив писка у калюжі, ступив у ворота,
Ось і двері, а за ними , любима робота…
Одягнув свою спецівку, покуйовдив чуба,
Витяг струмент із шухляди, жвачку взяв на зуба.
Гульк, дирехтор зустрічає, дивиться з - під лоба,
Затрусилися колінця…пронизав, як Глоба.
Що тебе так пожувало… може впав з верблюда…
Чи мо клюнув десь учора, тай взяла застуда..?
Бо такий ти шось на морді, як джмелі кусали,
Щоб сьогодні позлітались, майбуть поздихали.
Тю, знайшовсь Вітько з одвітом, свято ми справляли.
Вам бажали довгих років, тож на грудь прийняли.
Було трохи Ярославич…може й забагато…
Та за Вас пили ми вчора, Ви ж для нас, як Тато.
Почесав директор чуба, ну шо ти тут скажеш,
Хіба хтось не падав з дуба, було..як «присядеш»!
Нехай Бог дасть Вам терпіння, від наруги злої,
Доля хай вас ще балує, обминуть вибої…
Щоб жили сто літ здорові, шоб нас цінували,
А біда, журба і горе, боком обминали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604902
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Страх - це осінь. Розпач - це зима. Туга - Новий рік.
Марта Кетро "Гіркий шоколад"
____________________________________________
Страх, коли приходить осінь
Із рясним дощем,
Що посріблить русі коси,
А на серці щем.
І байдужий німий погляд
Обведе красу.
Захова під серцем спогад,
Як земля росу.
Поплетуться по дорозі
Хмурі дні, сумні..
І думки: от тільки б взмозі
Пережить мені.
Тут зима... Та це вже розпач.
Наміри не ті.
І думки розбіглись врозтіч.
Чом же дні такі?
Може, десь ще взяти сили
І назло снігам,
Прихилити небосхили.
Волю дать рукам.
Розігнать химерні хмари,
Що закрили світ...
І забути про кошмари
Й тугу в новий рік...
--------------------------------------
Події, описані у творі, не стосуються автора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498029
дата надходження 10.05.2014
дата закладки 07.09.2015
[img]http://www.ybereg.com/images/HMELNICKIY/Perl_Podolia/fotos_nature_2.jpg[/img]
[i]Яку красу в собі сховав ти, Подільський краю,
Недарма Перлиною її тут називають
На Товтрах розкидані куточки мальовничі
Запрошують гостинно і відпочити кличуть
Оповиті з усіх сторін горами,
Вкритих зеленолистими розкішними лісами,
Які, немов торкаються небес,
І зачаровують пейзажем люд увесь
Сірі тумани ранок зустрічають,
П"янким і чистим повітрям напувають,
А Збруч тихенько хвилями хлюпоче,
Немов в танок свій запросити хоче
Старезні верби понад берегом схилились,
Чи то від віку свого вже зажурились
Краси цієї так хочу доторкнутись
Хоча б на мить думок гірких позбутись
Промінчик вранішній спіймати у долоні
Обійми вітру відчути ніжно-прохолодні
Поринути у спогади прекрасні і далекі,
Які колись весною на крилах принесли лелеки[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604424
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GZanbHYEXns
[/youtube]
Палахкотить тоненький вогник свічки.
Вмостилась зручно по кутках пітьма.
І десь лаштує свої сіті нічка,
Щоб мрії всі до ранку обіймать .
Та як утримать те, що живе в серці,
Той крихітний пустинний корінець.,
Що не зів"яв в життєвій круговері?
Як втримавсь у безводді пагінець?
Вже літо провела до горизонту,
І усмішка торкнулася лиця.
Забаввонів далеко рідний контур,
Неначе штрих дотепного митця.
Я не скажу, що літа мені жалко.
Упевнена до осені хода,
Бо серце й восени кохає палко...
Усе за нічку серце пригада.
Проходять пори року, щоб вернутись.
Лише кохання вічне, не вмира.
Йому за все так хочеться всміхнутись..
Осінній ранок в очі зазира..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604462
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
[i][b]tth [/b]
На краєчку літа... примостилась осінь.
НАДЕЖДА М. [/i]
[youtube]https://youtu.be/r0-B-sJq6jc [/youtube]
[i][b][color="#f7310a"]– Спини, мене, літо! Не хочу у осінь…
– Мене ж гонить вітер… Й отаву вже косять.
– В душі моїй світло – вона не дощить …
– Кінчаються миті?.. Затримайся, мить!
І ось вже вогонь… шампури і димок…
Ідилія… Сон… і сонливість думок…
Та осінь вже о́н – лише длань простягни:
Відомий канон… із сивин давнини…
– Ми вдвох... і нам тепло!.. Для чого нам осінь!
Спини нас, літе́пло, – дуетом вже просим…
Дай впитись вертепом, снаги дай ковток!
…Жене вітер степом… поновний виток…
– Не встиг... докохати – іще повтори́…
– Змайструю будівлю для вашої гри,
Себе ж на зимівлю сховаю під спудом
Й назву те свавілля Осіріса* чудом…
...Та час невмолимий, жорстокі моралі…
Убралась калина в коштовні коралі…
Здавались малими ті дні, куці – ночі,
Та плинули ними години пророчі…
Той літа краєчок, – не край всій землі,
Де дихати є чим... й серця́ немалі, –
Не край мені вечір, що зве у ніку́ди
Жаль-квилем лелечим. Я тут ще побуду!..
*
Замри в мені, оcінь… Я верес збираю…
На кінчику літа,
На кінчику
Раю…[/color][/b]
5.09.2015
________
*Бог загробного царства (єгип.міфол.).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604407
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Десь в чиїсь хворобливій уяві
Зародилась ідея буття,
І летять вже сміливі заяви,
Що немає у нас майбуття!
Десь чиясь не здійснилася мрія,
Там, давно, у дитинстві колись,
Звинуватив він Діву Марію,
І прокляття у світ понеслись.
Десь в чиїсь хворобливій уяві
Розчинилась ілюзія гри,
І солдатики не олов`яні...
Вони мертві...не сняться їм сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604293
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Як оправа з коштовного каменю,
Як у небі вечірня зоря.
Впала з неба частинкою пломеню,
Як Богиня... душею пера.
Опишу тебе вранішньо – сонячну,
Як жоржину в ранковій росі.
Підніму у руках своїх - променях,
Й понесу… як весну по землі.
Покладу візерунки рядочками,
У долинах дощем розіллю.
Нехай живлять долини струмочками,
Й свою душу туди заплету.
Хай краса твоя світить нам сонечком,
Хай усмішка для друзів горить.
На роботі нехай під віконечком,
Мирна липа для всіх... шелестить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604301
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Зігріти душу прагну біля тебе,
Омріяні цілунки для лиця,
Шматочок волі й синє-синє небо ,
Своїй душі я це пообіцяв…
Бо як без тебе, коли самотиння,
Коли листок не списаний віршем,
Коли душа розкішна, та рабиня,
Черпає смуток із життя ковшем.
Зігрій мене, а краще мою долю,
Дай силу для життя моїй душі,
Хай теплий вітер пробіжить по полю,
І хай надалі пишуться вірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604345
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Не мовчать солов’ї, камертонять всю ніч,
Дріб хрущі вибивають вечірній,
Поміж білих беріз засипає знов сич,
А тумани танцюють у крішні.
Світить знову роса, ще нема цвіркунів,
Що заснули давно в очереті,
Теплий ранок у небо крізь хмари злетів,
Мов дитятко зняли для портрету…
Не мовчать солов’ї, камертонять всю ніч,
Дріб хрущі вибивають вечірній,
Поміж білих беріз засипає знов сич,
А тумани танцюють у крішні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604355
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Вот опять запаздывает время...
Время, что даровано судьбой...
Мы его и ценим, и не ценим
В миг, когда встречаюсь я с тобой.
У стены, отмеченной часами,
Словно у позорного столба,
Я прикован временем... Мы сами
Муку встреч избрали для себя.
Этот миг свиданья предрешенный
Маревом над стрелками повис,
Как утес над пропастью бездонной...
Как рука по струнам... Сверху-вниз...
Вот и ты!.. В помады метке алой,
С поцелуем павшей на чело...
Время в руки яблоком упало...
Сорвалось... И понеслось в галоп.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115090300697
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603834
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Чорне горе в Україні,
Зовсім почорніла.
Лежить бідна, у руїні,
З журби посивіла.
Бите лихо при дорозі,
Нема сил відбитись.
Горе чаєчці - небозі,
Може їй втопитись?
Як кліщі звірі лихії,
Наче зголоднілі.
Присмоктались лиходії,
До білого тіла,
Знов петрушки і укропи…
«Животом за нами».
Привели нас, до Європи…
Та все ближч до ями.
Розвелись, як ті овечки,
Та все ерудити…
Повилазили із гречки,
Одні паразити.
Які всі ж вони хороші,
Усі ж такі гарні…
Плодять, плодять, наче воші,
Як мухи в свинарні.
І дивися ж, їм «не спиться»,
Щоб вас пранці брали.
Де той спокій, лише сниться,
Як ви всіх дістали.
Клала сум свій у долоньку…
Скільки ж ти терпіла?
Похилила голівоньку,
Й в яри полетіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603691
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Ридають ночі зірками в небі,
Пастух сумує серед овець,
По небі плине неначе лебідь,
Йому напевно урвавсь терпець.
Тримати зорі не проста штука,
Таку отару пасти не всім.
Це так не просто – складна наука,
Бо щохвилини бува екстрім…
А Місяць має пасти отару
І зберігати усі зірки…
Щоби поспати, він просить хмару,
Овець зібрати в сузір рядки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603652
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
[i]До подій 31 серпня під ВР…
[youtube]https://youtu.be/GODlHKTItg0[/youtube]
[b][color="#f01111"]Ми судимо по результату
Той неочікуваний чин…
За чином тим не бачим татя,
Що є одною із причин!
Копнемо глибше – зрозумієм,
Що тать той злющий – в нас самих:
Ми благодушність всмак лелієм…
Ще й недолугість – як на сміх…
І посилаємось на Бога,
Щоб більш нічого не робить…
А треба б Князя Тьми земного
В його “сортірє” утопить!
Увірували – власть від Нього,
Бо Він, твердять нам, всемогуч!
Та краще б нам замісто того
Прогнать… і сеней, і петруш!
І всіх колишніх президентів,
Що обдурили нас – і край –
Й самі пішли у резиденти
Ворожих сил. Тепер карай…
Карай їх, Боже наш, за зраду,
За те, що баченому злу
Служили… Щоб найкращу раду
Віддати ПееНХа-козлу …
Й зробити цапом-відбувайлом –
Прокляття! – звісно ж, свій народ…
Від гір Карпат й до Криму яйли
Без векселів і нагород!..
…То станьмо ж,братці, пред люстерком
Та все, що слід йому сказать,
Скажімо – щиро і відверто –
Й поставим –
НАМ –
оцінку…
«п’ять»![/color][/b]
1.09.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603525
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Від сивих вус до самих п’ят,
Ваську сьогодні сімдесят.
О ювілей, як маків цвіт,
Старий барбосе ти, як світ…
В нас в колективі ти, як дяк,
Бо у пошані у друзяк,
Цінують, люблять пацани,
Тож Боже наш тебе храни.,
Тобі в друзяк нема ціни.
Це видно добре з сторони.
Тримаєш скрипку у руках.
Недарма ж ти у нас Деяк.
Й бабуля каже… ще герой,
Як у преторії Ковбой.
Та все ж, кобилу розпрягай
Брателло, хлопцям наливай.
Шоб удалася ся гостина,
Піднімем шкляночку братина.
Шоб не трусилися колінця,
Налий братам, по самі вінця.
Ой шось я браття, захмелів.
Про шо я п’яний вам наплів?
Язик, як в Теклі помело.
Тож вибачайте, повело.
Ай, не беріть мене на кпини.
Сьогодні в Васі іменини.
Отож, поки, я не схолов.,
Налий братуха, й без розмов.
Ну й шо, що вечір на поріг,
Шо вже припали на миріг.
Ше не пора іти до хати,
Кобилу будем частувати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603465
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Облітають потиху осінні листочки,
В голові, наче квітка, тускніє душа,
Де кохання будує невідомі місточки,
Часто в поле життєве, душа вируша.
Збережіте медунки, сльозу березневу,
Бо до осені шлях має літо пройти,
Ту пору солов’їну, нашу рідну, вишневу,
Де кохання з роками знову має цвісти.
Мої роки вишні - роки полуничні,
Пам’ятайте… За осінню прийде зима…
Колосся життєве, від Бога, пшеничне,
Та завжди після жнив мовчазніє стерня..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603490
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Врожай вишиває поля вересневі,
Сіяє багата, як пісня – земля.
Ідуть до спочинку сади яблуневі,
А щедрі дари застеляють поля.
Моя щедра осінь, чарівна й багата,
Візьми мене, люба, в осінній танок,
Я хочу ще жити і мрію співати,
Не хочу я чути той смутку дзвінок.
Красуне осіння – фата золотая,
Повір, що для нас ти пора золота,
Хай весни приходять, медунками грають,
А ти, моя осінь, будь завжди свята...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603430
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Не жалій, кохана охри цвіт,
Бережи весни тендітні квіти,
Бо моє кохання стільки літ,
Має сонечком ясним світити.
Золотом засіє нас земля,
Грушки запах наберуть тумани,
Погляд проводжає журавля,
Та любов нагадує тюльпани.
Не жалій, кохана охри цвіт,
Бережи весни тендітні квіти,
Бо моє кохання стільки літ,
Має сонечком ясним світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603209
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
навстречу,
на одном дыханьи,
к тебе лечу,
вдохнуть любовь
одним глотком
и фибрами сознанья
понять,
что лишь тебя люблю...
навстречу
к тебе лишь одному
и сердце распахну я
как рубашку,
тебя волнительно впущу
в свою судьбу я
на отмашку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603083
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Дзеркала... Дзеркала... Дзеркала...
Вічний спомин, що канув в минуле...
Що ми бачимо в вас, дзеркала?
Мовчите? Чи, можливо- поснули?
Пробудіться! Проходжу крізь вас-
В міждзеркаллі нам зустріч вготована.
Я- з життя. Ти- зі смерті. Ми час,
Що спинився, у ВІЧНОСТІ- вловимо.
Ти холодна. Я теплий іще.
Це приємно обом. Це приємно...
Жар пустелі покрився дощем
Не даремно... Ой, ні... Не даремно...
Що це- Лімб*? Ми сюди надійшли
Як на страту... Останнє побачення...
Поцілунок гірчить, мов полин...
І все інше не матиме значення
В час без часу, в буття без буття...
В тлін без цвілі пожухлих лілей
Ти прийшла, і холодне тертя
Об щоку... Мов на рану єлей
Протіка з дорогої руки,
За життя що була зацілована...
Ще не час... Зупинись, допокИ
Дзеркалами нам зустріч дарована...
*Лімб- Чистилище
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115083100174
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603159
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
З москви у Русь!
Москва не має і не мала друзів,
Вона не вміє руку подавать,
Підкорює усіх і тисне в “крузі”,
Про щастя “рускоє” усім кричать!
Вкрала історію ,своя ж бо сором!
З московії Петро зробив тут Русь,
Патріархат купили усім збором,
Щоб бути зверху й крикнуть- не скорюсь!
Нагайкою махать давно навчились,
Люби мене, а ні то роздавлю,
Страну “бальшую” будувать рішились,
Вбивала тих, які ішли на прю!
Ликуй москва. бо це останні здроги,
Не мрій, щоб Україну придушить,
Подавишся, зламаєш свої роги,
У пеклі будеш скоро ти горіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602303
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Повіяв вітер з чужини,
Добавив мамі сивини.
Які ж ті довгі, довгі ночі,
Ночами виплакала очі.
Приспів:
Прости мене моя рідненька,
Єдиний в тебе я, одненький.
Матусю, мамо, ну не плач,
Чеканням змучена пробач.
Туга пройме і я прилину,
Більш не залишу, до загину.
З лиця, змарніле на вітру,
Солоні слізки обітру.
З чекання довгої розлуки,
Твої візьму в свої я руки.
До серця ніжно притулю,
Себе маленьким уявлю.
Голівку гладила рукою,
Такою ніжною й жаркою.
Журавлик вдоволь налітався...
Живим з Донбасу повертався.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602266
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
[b]Ремарка на cтхотворение “Ночной зов”*[/b]
[i]Так остро – зов цикады в тишине.
Ночные тени так подкрались близко…
*
…Ты, как ночную бабочку, поймай
Меня в объятий ласковые сети…
Ірина Лівобережна
[/i]
[b][color="#002bff"][i]Меня все больше
будит... “ночной зов”,
И снятся мне ночные... вазы, утки…
Но, хоть и сплю обычно без трусов,
Не обнимают...
“бабочки ночные “–
проститутки![/i][/color][/b]
______
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602101
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602123
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Те, що мали, нам тичуть в обличчя,
Щоб історії зникли сліди,
Лише щирі добра в душі зичать,
Так було і так буде завжди…
Здобули накінець незалежність,
Побіліла давно голова,
Проте воля й достаток безмежні,
В нас є сила і є булава.
Незалежною будь, Україно!
Квітни завжди в багатих хлібах,
Об’єднай свій народ у родину,
Вознеси в небеса миру стяг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601706
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Гей, просинайтесь гайдамаки,
Вставайте браття козаки.
Дістали "божі" вовкулаки...
Пора ладнати байдати!
О, як ви гади обнагліли,
Яка ж душа у вас брудна.
Спили в нас кров і захмеліли?
Ні всю, не випєте до дна.
Нуртує в жилах ще козача,
Погибли душі не дарма.
Всміхнеться нам іще удача,
Ранені крила підніма...
І хоч ми втратили нагоду...
Хохли.., повірили словам.
Стояли довго за свободу...
Не віддамо її ж.дам.
Пора струїти дике сімя,
Розмазать в соплях і в слюні.
Відрізать би.лу суче вимя,
Щоб не плодитися свині.
Зметемо цвіль в Дніпро широкий,
Гидоту змиєм з берегів.
Очистить скверну наш глибокий...
Для наших внуків і синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601730
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Моя Україна - багата та пишна
козацького духу Вкраїна моя!
ПОБОРЕМО все,що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Ніхто не надіне на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всім небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні,не на зло,а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Всіх друзів Європи із хлібом стрічаєм!
А мова найкраща в нас,краща із мов!
Піднімемось разом й пісень заспіваєм
Про мир і добробут ,про щастя й любов!
І буде в нас жити і слава,і воля!
Не знищать ніколи нас всіх вороги!
І буде лиш світлою Вкраїнська доля!
Радіти,сміятись нам всім до снаги!
Наш дух перемоги -всесильний і вічний!
І знає про це і старий й дітвора!!
Моя Україно,краса історична!
Тобі від народу Віват і Ура-а-а!!!
Тримайтеся ,воїни,ми переможем!
І прийде на Землю Добро й благодать!
І всі як один станем струнко сторожем!!
Бо ми українськая сильная рать!!!!
Моя Україна - багата та пишна
козацького духу Вкраїна моя!
ПОБОРЕМО все,що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
24.08.2015р.
👩🦰 В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601746
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
[i] Не пора, не пора, не пора
В рідну хату вносити роздор!
Хай пропаде незгоди проклята мара!
Під Украйни єднаймось прапо́р!
Іван Франко
…Та прапор – нуль, коли катма в країні сили!
Хоругва – що?.. Як віри у мирян нема!
Які б огнѝща над собою не носили –
Дарма!.. Коли у душах у людей - тюрма!
Олекса Удайко
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444834
[b][color="#ff00ff"]Не хотілось писать на сю тему –
Вже написано віршів тих – тьма*…
Та складається вже у систему
Мракобісся, наруга, пітьма…
І зневіра… в невичерпні сили,
Що для воєн припас наш народ…
Які б огнища** ми не носили,
Не наб’єм ними ворога рот![/color]
[color="#0099ff"]То ж єднаймося, браття, знаменом,
Що побіду нам всім принесе:
Наші кіборги і супермени
Уже склали про нього есе!..
Прославляймо наш стяг перемоги,
Де блакитне і вряд – золоте!
Не лишаймо себе, друзі, змоги –
Ми ж нащадки атлантів*** на те![/color]
[/b]
23.08. 2015
_________
* Тьма (число) — число в старовинному підрахунку,
рівне 10000 і більше.
** Вексилологічні ознаки - стяги, штандарти, хоругви тощо.
***За деякими науковими версіями, наші символи
(тризуб, блакитний (дух) і золотавий (матерія,
достаток) кольори отримані нами від Атлантиди,
що містилася на терені сучасного Чорного моря
та занурилась під воду під час однієї з космічних
катастрофи планети.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601517
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Вже осінь... Коротшають дні...
Он, листячко плине водою...
Давай проведем вихідні
Удвох на природі з тобою?
Разом на човні попливем
На острів вночі, до світання.
Хай нам усміхнеться з давЕн
Слов"янська Богиня кохання.
Вдихнемо трав запах гіркий,
У руки ловитимем зорі...
У води пірнемо ріки
Ведично- таємно- прозорі...
ВвійдЕмо у воду удвох,
Мов новонароджені голі,
І паростком чортополох
Нам ноги торкне мимоволі...
Зірки, що відкрив Галілей,
Впадуть, мов Дари, у долоні...
І сплячі голівки лілей
Твоє лоскотатимуть лоно...
Поринемо без вороття
У всесвіт чуттєвості таїн,
І в шалі тантричнім злиття
Єднання зі світом пізнаєм...
Опівночі місячний диск
Тіла наші сріблом покриє...
-Ідем до нічної води!
Себе чистотою омиєм!...
Як серце співає пісні
У час зорепаду пророчий!..
...і дивляться квіти нічні
В від шалу розширені очі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115082200210
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601277
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[color="#440975"][i]Я не поет… а може лиш рифматор -
Сплітаю рими у стрімкі рядки…
В мистецтві цьому я не реформатор,
І не новатор, а скоріше навпаки…
Сьогодні так пишу я... Завтра - інший...
Бо носить мене вітер між людьми.
Цікавить ритм, і стиль, і смак... Простіше -
Шукаю я своє єство серед пітьми…
Хай кажуть, що іще недосконалі
Мої рядки, і рими в них - кат ма.
Та гляньте на зворотний бік медалі -
А що, в поетів зрілих промахів нема?
Та я зарвався трохи… Не для того,
Щоби когось принизить, ображать…
А щоби брата по перу нового
У пошуках себе хоч трішки піддержать…
Я не поет… Куди мені, їй богу...
Ну, може трохи, так собі я вІршник..
Зізнаюсь чесно, замість епілогу,
Своєї долі я лиш Пересмішник
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601103
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Десь в світі річка є, де береги кисільні,
Лише шкода, що в річці, тече проста вода,
В ній рибки золоті, маленькі, але вільні,
А там де є свобода – панує злагода.
Ловити рибку - зась! Вона завжди на волі,
Ніхто її не бачив невільною ніде,
Ця рибка у гурті, між них нема роздорів,
В неволі ж бо відразу ця рибка пропаде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601092
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Фашистом быть,
Мне к счастью не пришлось,
Хотя бывает, что услышишь в спину,
О том, что жить
С соседом довелось,
Который портит общества картину.
В ответ шепчу:
"Любить, друзья, не грех!
И верным быть нельзя наполовину!"
Тут я хочу,
Лишь, разделить на тех,
Кто любит и не любит Украину...
21.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601069
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Шум-Шумлячий*,
світ - незрячий!
Не дивуйсь.
Знає! Вміє!
Вірить. ..наче..
Та чомусь
незворотньо
так втікає
день, мина..
Тиші краплю
поглинає
суєта!
Шум-Шумлячий,
мудрий завше,
не жени!
Йду до тебе,
Синій Верше
я по сни.
Метушнею
день спіймаю!
..А вночі
знов самотність
сповиваю
у душі.
Подих чистий,
Буйний Лісе,
ти верни!
Хай спокійна
прийде нічка
й мрія - в сни.
Духу рівність
часу плинність
не зіб"є, -
із коріння
п"ю я Вічність!
..все мине..
/////////////////////////////////////////////
* [i]Шум-Шумлячий - одне з імен Лісу в давній слов"янській міфології))[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601035
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
[i]Тихо! Не смійся,
страхом розбийся -
лихо не спить...
День зачаївся,
в кро́ві умився!
Знову болить...
Скільки ще світу
треба спалити,
щоби спинивсь?!
Спраглий, бездомний,
влади голодний...
Совість, вернись!
Хай стрепенеться,
серця торкнеться
голос плачу́.
Скільки ще, кате,
треба волати
в душу пусту?!
Справді, не знаєш?
(..пи́ху здіймаєш...)
Лялька і ти!
Думаєш, сильний?
Віриш, що вільний!..
..спробуй піти, -
смикне мотузка,
злоби цей згусток
лопне умить!
..Їх не здивує!
Їх не хвилює
твоє "болить"...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601034
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CIFY2gyYg28[/youtube]
[color="#56088a"][i]Я тебе хочу – негайно і зараз!
Не завтра…А саме сьогодні, в цю мить!
Ти в долю мою як вітер ввірвалась
І серце у грудях до болю щемить.
Cпрага оця спопеляє вже душу,
І тіло здригається як у вогні,
Руки трясуться - їх стримувать мушу…
Вибір зробити доведеться тобі.
Тому, що люблю! Любов не чекає…
А пристрасть моя так безмірно росте…
Знаєш напевне, що це означає…
Дай відповідь зараз - питання просте.
Невже просто підеш?! Ти одцуралась?!
Та, знаєш, як важко лишатись отак,
Коли всі пішли... Кохання зосталось…
Як мОжеш чинити зі мною ти так?
Негайно відкинь усі затороги!
Цього ми чекали напевно давно,
Для цього здолали нелегкі дороги,
А що скажуть люди - уже все одно…
Хай голова, як на тій каруселі,
І серце у грудях щемить і щемить...
Тебе я кохаю!
Кинь думки невеселі!
Бо я тебе хочу… Негайно… В цю мить…
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600983
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Легко п’ється вино, та дурману нема,
Тільки очі у згадці здалека…
Я один залишивсь, ти далеко - сама,
За спиною то холод, то спека.
Яке терпке вино, як цілунок колись,
Він для двох залишився останній,
Ми неначе прощались тоді - обнялись,
А цілунок в тумані розтанув.
Впала крапля вина на зім’ятий рукав,
Чи сльоза це скотилась кровава,
Я всі роки тебе біля липи чекав,
А ти птахою в небі пропала.
Рідко стукіт пташиний зачепить вікно,
Я здригнуся, бо завжди з думками,
Наливаю собі…Яке терпке вино,
Яка відстань далека між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600886
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Неможливо примусити Музу співати,
Коли струни ЇЇ обірвали усі.
Неможливо примусити Музу кричати ,
Коли голос ЇЇ задушили в душі.
Неможливо примусити Музу мовчати,
Коли серце виходить із ритму свого.
Неможливо примусити Музу писати,
Коли всохло чорнило на полі думок.
15.08.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600835
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
Я тебе покличу - відгукнися.
Не кивай, що надто важкий шлях.
У дорозі ти не забарися.
І здолай дорогу, ніби птах.
Поки сонце світить, ще не пізно.
Не зважай на вітер і дощі.
Будуть перепони іще різні...
Поспіши до рідної душі.
Бережи в польоті свої крила.
Не дозволь змочити їх дощам,
Бо летіти буде вже несила.
Не піддайся силі злим вітрам.
Якщо грім, чи блискавка догонять,
В чистім полі зупини політ.
Їм мої молитви не дозволять
Покарати: полетять услід.
А коли зажевріє світанок,
І туман приб"ється до землі,
Приземлися вже на відпочинок.
Ти здолав тепер всі сили злі.
Я тебе впізнаю, моя пташко.
Пригорну до серденька мого...
Знаю: перельоти - дуже важко.
Все ж спитай у серденька свого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600494
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
[img]https://encrypted-tbn2.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQeBYgxPg-EHtjh0cqRTHhNHhJwHxttJ54fZpDAauHg4HNIzPmV[/img]
[color="#1100ff"][i]Скільки горя в тобі, Україно!
Де ж та доленька блудить твоя!
Чи зупинитесь ви, вороги- супостати,
Що плюндруєте так її світле ім’я.
Коли підете звідси, нелюди кляті?
Скільки будете ще нашу землю топтать?
Повертайтесь в свої глухомані злиденні
Хазяйнуйте й наводьте у себе там лад
На весь світ заволати я хочу,
Щоб почув сам Господь в небесах
Ви ніколи не будете братом
Бо брати так не можуть підло вбивать.
А ми якось дамо собі раду
Ми дотепний і вмілий народ
І до труднощів нам не звикати
Злетимо до небачених в світі висот
Нам насправді є чим пишатись
Ми ж нащадки козацького роду
Це коріння так глибоко в наших серцях
Що немає йому переводу[/i]![/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600506
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Стихотворение написано в соавторстве с поэтессой Ульяной Задарма
Как таинственен глас
Колокольного звона...
Это плачет о нас
В духе буквы закона
Предначертанность дней,
Предназначенность связей...
И от Рая ключей,
Даже падая наземь,
У Петра не спросить,
Книгу судеб листая.
Он не будет спешить
С презентацией Рая.
Нам еще визави
Созерцать катастрофы,
И писать на крови
Разведенные строфы...
Но- пустынен собор,
Не достроенный Светом...
И печаль, словно Вор,
Словно Ночь пред рассветом,
Заползает, сломав
Все замки и преграды...
За ненужностью слов -
Обреченностью правды
В этот призрачный сад,
Напоенный дурманом...
В этот Раистый Ад
Со включенным экраном,
Где за миг до любви
И за шаг до Голгофы
Запоют на крови
Разведенные строфы.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081800670
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600420
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Природно це, що є холодним лід
І що вогонь, торкнешся – обпікає.
Що із зернини колос виростає,
З яйця пташа прокльовується в світ,
Що п’є калина воду із землі,
Що на світанку небо голубиться,
Що сад улітку гусне, соковиться,
Радіє квітка сонцю і бджолі,
Що тьохкає надвечір соловей,
Лиша мазки художник на мольберті.
Лиш не природно, як планують смерті -
Людські, в ім’я диявольських ідей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600559
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Потиху мавкнуть солов’ї,
Гаї осиротіли наче,
Бо їхній спів – це дар землі,
Без солов’їв країна плаче…
Багато на землі птахів,
Краса у кожного своя,
Та лише їх змовкає спів -
Ми знов чекаєм солов’я.
Чарівна пташечко моя,
Який чудовий в тебе спів.
Хай лине пісенька твоя
Серед садів, серед гаїв…
Як знову зацвіте земля,
Ти прилетиш назад в гаї
І спів полине звідтіля,
Найкращий спів на всій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600233
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Не повернеш літа молодії,
Та й пощо? Все минуло, пройшло,
Були рОки, у праці й надії,
Був посів, зародило зерно.
І як завжди буває на полі,
Поміж збіжжям зійшли й бур`яни,
Час ішов, і мінялися долі,
Я полола, вони ж проросли!
Та не можу на це нарікати,
Бо життя це і зло ,і добро,
Я зуміла найкраще зібрати,
Те достигле пшеничне зерно.
Ще спечу я пахучу хлібину,
Нехай завжди втішає сім`ю,
А літа хай летять! Я родину
Нагодую ще поки піду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600155
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Тепла рука зігріє Вас завжди,
Освітить душу полум’ям яскравим,
Поможе хрест життєвий пронести,
Честь відстояти і здобути славу.
Як теплота народиться в душі,
Коли душа прозріє ясним оком,
Не буде зла і щастя від межі,
Очі проллються, росянистим соком.
Дзвенять у небі сині небеса,
Хмара біжить осіння і сіренька,
Пора осіння – це свята краса,
Це моя осінь – моя рідна ненька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600042
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Якби всіх нас нагайкою по спині,
Бив не державець, батько змаленьку,
То б землю зберігали, як святиню,
Чи берегли б, як матінку святу…
А нині безлад, брат іде на брата,
Є дві нагайки – наша й москаля,
Нам варто і надалі виживати,
Чи буде нас тримати ще земля?
Чи клепка десь поділась, наче з бочки,
Що ми у різні трубимо дудки,
Ми ж України доньки і синочки,
Що? По степах повинні полягти?..
Порядок варто навести у домі,
Орати землю, сіяти хліба,
Не спати вічно і не бути в комі,
Завжди, щоб була світла голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599794
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Ти на дорогу ходиш, мамо,
Мене у гості не чекай.
Я не приїду, як бувало,
А ти онуків виглядай.
А я до тебе вітром лину,
І з клена падають листки,
Несу тобі я смак полину
Й синівське лагідне: "Прости!"
Про це нашіптують листочки,
Ти їх послухай, не спіши.
Може, той клен - то твій синочок,
Йому про себе розкажи.
Пройшло років уже немало,
Та не зійшла твоя журба.
Не побивайсь за мною, мамо,
Ти в цьому світі не одна.
І пиріжків ти, як бувало,
Мені із вишнями спечи.
Роздай їх людям, моя мамо,
І біля клена помовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599413
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Спекотне літо. Йдуть жнива.
Горить вогнем безхмарне небо.
І певно зайві тут слова,
Їх в таку спеку і не треба.
А осінь колосом спішить,
Грушки вкривають землю зрання,
Ще трішки-трішки – лише мить
І сонце припече в останнє…
Венгерки вдягнуть синяву,
Горіхи випадуть додолу,
Зупинять літо на скаку,
Зірвуть із літа всі підкови.
І хризантеми зацвітуть,
І кольори розширять гами,
Листки із дерева спадуть
І осінь прийде із дощами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599377
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Бджолиним роєм топчуться думки.
Ночами не дають бува заснути.
Як зморені в дорозі жебраки,
До мене намагаються звернутись.
Чому на світі серед тисяч душ,
Одну єдину душу вибираєм?
І серцю, як набат звучить: не руш,
Хоч, що там буде, наперед не знаєм.
І ти проходиш часто мимо тих,
З якими зможеш щастя доторкнутись.
Вони не скажуть фраз отих пустих.
Та замість слів, ласкаво посміхнуться.
Вони надійні і прості в житті.
Не кинуть вас зненацька на дорозі..
Не зрадять вибраній своїй меті,
Коли відчують: вам іти невзмозі.
Підтримає міцна його рука
Не дасть у розпачі упасти, чи схитнуться.
Упевнена хода його легка..
Захочеться до нього пригорнуться.
Тут посмішка, і пару ніжних слів,
Усе це треба в нелегкій дорозі.
Хто розумом оце збагнуть зумів,
Сміливо вибирай у подорожні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598607
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2015
Чи можна людям жити без любові,
Лиш мріяти, перебувати в снах,
Напевно ні! Хоч мрії і чудові,
Лишень реальність нам покаже шлях.
Ото ж любім! При цім не зупиняймось!
Поборем гору, щоб вершок знайти.
Ні крок назад! За руки всі тримаймось,
Бо разом в дружбі, дійдем до мети!
Там на вершку , ми зловимо хмарину
І кожний з нас любов свою вкладе,
Нехай дощем окропить всю долину,
Любов на край наш рідний упаде!
І зійде сонце! Спалить всі незгоди,
І забуяє збіжжя запашне,
Знов вродить хліб. За спільний стіл злагоди
Народ засяде й разом споживе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598629
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
[b][color="#ff00a6"]Промінь сонця вигравав по листі,
Ту мелодію, що вітер навівав.
Дівчину в червоному намисті
Перелісник враз причарував.
У сум'ятті почуттів незнаних
Тихо дівчина спивала спів-красу,
І пекла-ятрила серце рана,
Вже й не тішилась, що перша із красунь.
Перелісник зачаївся в мріях,
А на зустрічі миттєві був скупий.
Все надіялась, як житечко дозріє,
Із сватами прийде молодий.
Не судилось...Заросли стежини,
Не почула ніжних. тихих слів...
Перелісник десь в боях загинув,
А в душі його лиш чути спів...
[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598637
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
[b]ТАМ БІЙ ІДЕ[/b]
Там бій іде. А я тут у поту
Збираю хліб, складаю у загати
Думок тривожних звичну гіркоту
Та поміч – невідомому солдату.
Тут жайвір заливається в полях.
А там у хлопців – лічені хвилини,
Від вибухів здригається земля,
І сонце – як надкраяна хлібина.
07.08.2015
***
[b]В ПОЛЯХ ВІЙНИ...[/b]
Над згарищем не пролітає птах...
Метал іржавий - справжня домовина.
Гарячий вітер іноді хита
Побляклий прапор - схилену стеблину...
Та чорні сльози росяні часо́м
На спраглу землю по броні стікають...
Останній подих. Вибух. Вічний сон.
...А вдома матері іще чекають...
07.08.2015
***
[b]ПОБРАТИМУ[/b]
Повернення додому – світла мить,
Ось-ось вони – хвилюючі хвилини…
Мій побратим зажурений стоїть,
А карі очі – чорні, як вуглини.
В душі, на денці, біль війни несе,
Бо спогади - як незагойні рани.
Ти дай їм, Боже, жити - попри все,
Неназваного бою - ветеранам.
07.08.2015
***
[b]ПОВЕРНУТИСЯ З ВІЙНИ[/b]
Ніч. Я без «броніка», без зброї.
Квартира. Вікна. Дві стіни.
Заснути можу тільки в строї,
В якому я прийшов з війни.
На ліжку донька спить «клубочком»,
Дружина бачить другий сон…
…В думках ми знову взяли «точку».
Крізь гуркіт – вибух! І полон.
І ось я вдома. Справді – вдома?
А в голові триває бій.
Важкі повіки душить втома,
Та я готовий знову в стрій!
Щоб опір ворога зламати,
Прогнати з рідної землі.
Щоб мирно жили батько й мати,
Щоб діти бавились малі,
Нам треба впоратись з бідою.
Повстали доньки і сини,
Щоб переможною ходою
Ми повернулися з війни.
[b]14.06.2023[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598306
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
Кто-то петь полюбил
(связки побереги),
Иль в капкан угодил,
Что поставлен другим...
Не подашь ни гроша,
Тем, кто плохо поют.
А теперь- тихо! Ша!
Слушай песню мою...
.... .... ..... ....
Придорожный туман
Лик небесный покрыл.
Язвы вскрывшихся ран
Стон протяжный излил.
У креста помолюсь.
Вскрою сердца засов.
Это Матушка Русь
Страждет в бое часов...
Это времени стон.
Брат для брата не брат.
Братский круг отменен.
Каин... Авель... И Ад...
Не колосья. А гарь
Придорожной травы.
Прежних лет календарь
Переброшен, увы.
Овцы, пастыри- врозь.
Ваших ныне паси!..
Как страдать довелось
Украине- Руси...
..... ..... ..... .....
Во преемственном имени
Перечеркнута связь.
...у коровы из вымени
Кровь пролилась...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115080700330
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598188
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
Стояла слухала весну.
Леся Українка
Стою в гаю, не шелесну…
Пішла у світ тривога.
Один я, слухаю весну…
Неначе десь, у Бога.
Приспів:
Стою і слухаю весну,
Вона ж співа, співа, співає.
З глибин мойого напівсну,
Роки у даль гортає.
Лунає краєм переспів,
Звучить, як у соборі.
Душевні ноти соловїв,
Немов перлини в хорі.
Принишкли клени і дуби,
Замріялись тополі
Святої музики раби,
Як дітвора у школі.
У перехресті молитов,
Моя душа радіє.
Весна співає про любов,
Про роки молодії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598073
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 06.08.2015
[i]Щось терпне...
Не боліло ще, повір!
...Розгойдується вічність на повіках...
Ось зараз...
ти прокинешся і зір
пилок впаде на охололі втіхи.
Зберу їх
я губами.. поки спиш...
І затамую у собі дбайливо.
Щоб якось
від нестерпного "Облиш!"
мій світ не обірвався знов вразливий.
Зігрію
ці пригаслі сльози мрій...
Заворожу їх ніжно вдихом-дотиком.
Й самотність
(ледь торкнувши спогад свій)
тобою повним розіб"ю я подихом![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597857
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.08.2015
Стоїть народ, схрестивши ноги,
Вогонь в очах його горить,
З глибоким подихом знемоги,
У скруті - вічність, в волі - мить...
В борні сердець б'є жаль народу,
В міцних руках майорить стяг,
Змінив занедбану свободу,
На волі спалахи в очах...
05.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597910
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 05.08.2015
Не спить москаль -
Вкраїна сниться...
У ній все родить і рясниться,
Ланами золота пшениця,
Річки, моря і гори є.
Та ще й дівчата чорноброві.
Рве серце заздрість москалеві:
Чому Господь тим все дає?
Ще й у Європі хочуть жити,
Москаль не в змозі це стерпіти.
Не спить москаль -
Готує танки,
Вояк в намети заганяє.
А в голові у нього - "каша",
Бо плани кожен день міняє.
Вбиває підло, краде землі,
Грозить війною і багном
Як зупинити каруселі,
Що розкрутив цей хворий гном?
В самого мізки не працюють,
В уяві хворій - він вже цар.
Все кнопки ядерні цілує -
Безсмертя власного аксесуар..
Хіба ж не дурень? Подивіться,
Вже втратив клепку... А як же Бог?
Здається, Бога не боїться -
Зі злим обрав собі дорогу.
І підписався він за всіх,
За весь народ, за всю Росію...
Такий тихенький підлий шпик
Придумав роль собі - "месії".
Всевишній Боже, заступись
За Край стражденний і люд гідний!
Нехай прозріють москалі,
Нехай усім їм буде встидно.
Нехай шанують все своє,
Дітей своїх хай не вбивають,
Бо тільки, хто добро несе -
В своїм краю добро і має!
Всевишній Боже,
Світ від зла спаси!
серпень 2014
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597721
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Коли були підрізані в нас крила,
Коли гриміли кручами громи.
Бурштином наша доля камяніла,
В сиру земельку падала слізьми...
То мати рідна, дбала про нащадків,
Під серцем в грудях диво берегла.
По волі наших пращурів далеких,
В оправу сльози, в сонце одягла...
В душі під серцем скалочки ті гріла,
Молилась богу, долі… і зіркам.
В стражданні й болях довго вагітніла,
Щоби віддати в скруту діточкам.
Але не так, судилось, як хотілось,
Прийшла братва до влади із Орди.
Знов,як колись в Печерах перегрілись,
Хотять урвати... - З нашої біди!
Не смійте урки!
вас попереджаєм!
То хліб єдиний...
наші мозолі…
Бо ми вам кров і сльози пригадаєм,
Горіть, як хвоя будете в смолі!!!
Це ви ск.ти в нас різали діброви,
Жадоба ваша випила річки...
Було гріха вам мало людолови,
Тепер в Донбасі ставите свічки!
Бурштин це наші сльози скамянілі,
Грааль одвічний нашої землі.
Пісок Волині древній, посивілий,
Це хліб останній в нашому столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597737
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ти... прийди...
Хоч у сни...
Забери мене в поле...з волошок і жита...
Бо тут поле з ромашок...вже маками вкрито...
Бо тут роси...багряні...
Земля...кров"ю полита...
Ти...прийди...
Хоч гляну...
Та чарівні уста...поцілую очима...
Лише рідного...запаху твого нап"юся...
Ти моя Берегине...
Біля тебе...спочину...
Я...чекатиму...
Сльози утру...
До Неба здіймусь...Вищих Сил попрошу!..
Всі мантри магічні любові зберу!..
Рун-сили...знайду...
Війну...прожену!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596973
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 04.08.2015
Був ще день, та похнюпилось сонце,
Запиталася я , чому тьма?
Сонце сіло мeні на долоньці,
Прошептіло, на сході війна!
Заховався десь місяць за хмари
І зірок не побачиш, нема,
Лиш блукають бездушні примари,
Я питаю, що сталось? Війна!
Похилилися верби , сумують,
Каламутиться бистра вода,
А негідники все ще чаклують,
Плачуть верби, на сході війна!
Я просила і сонце ,і місяць,
Щоб горіли, де підлість людська,
Хай осліпнуть і згинуть на місці,
Вірю , так закінчиться війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597565
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Наперекір буттю природи,
Приймають в нас чергові роди.
Зібралась в Мінську шантр.па,
Цапюга , бик, стара шкапа...
Як завше борзо і галопом,
Хохлів спасають від потопу.
Дебелі в.плодки з борделі,
Віддать Широкіно велєлі...
Лукава тішиться гопота,
Така їх підлая робота,.
Вдягають знову постоли…
Це скільки раз нас вже здали?
Цілує матінка Європа,
Вчергове Путіна у ж.пу.
Непевні дні її й діла,
Коли під Путіна лягла…
Як воша сіла на зал.пу,
Й цілуєш Путіна у д.пу.
А дуп. там на пів стола,
У двоголового орла.
Яка ж ти бл.дь… стара Європа.
Невже не жалько тобі лоба?
Чекай ввіллють з Орди ск.ти,
Тобі у скляночку води…
Іще не пізно, схаменись,
До нас лукава повернись.
Повітря може… й не вдихнеш,
Допоки там, десь позіхнеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597547
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Офіціанте! Кокур є?
Що, не буває?
То принеси вже щось "своє"...
Я пригадаю...
...як ти дивилась вслід мені
Очима повними печалі...
Мов кошеня
Забуте... Буть тобі одній...
І смуток голову квітчає
Щодня... щодня...
А як ми йшли... Мов сон...
Окраєм моря... Босоніж... Удвох...
Курортне місто... Не сезон...
Одні лиш ми... Одні лиш ми... Та Бог...
І в приготувану хазяйкою постіль,
Мов в прибережне розмаїття хвиль,
Пірнали...
І наші ночі, мов Масандри хміль...
І сяють очі... І солодкий біль...
Бувало...
І ранки, ранки! Ці хмільні від страсті ранки!
Смак Кокура, мов поцілунок на світанку...
І шепіт щастя
у твоє чутливе вухо-
Мов кошеня,
Мене, животиком торкаючись,
Послухай!...
...ні... маячня...
І скільки раз... А от- неначе все востаннє...
Востаннє й вишло... Ти тепер, моє кохання,
З ким не була б, а все ж довіку ти одна.
Наш вийшов час.
Хоча й не наша в тім вина...
Вина!.. Вина...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115080300369
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597426
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Це ти мені тайожне про тільняшку…
Про голубий… десантника берет?
Засунь у зад пусту свою балачку,
Сходи з віршем писако в туалет.
Вдягли її найперше Нідерланди,
Французи майже зразу одягли.
За чверть століття вділи расіянти…
Це правда цюцю ница, й не скигли.
Я мав за честь, колись її вдягати,
В моєму серці колір голубий.
Мене навчили синє шанувати,
Ви ж с.ки явно сині від злоби..
Диви, зявились знову чудотворці,
Несуть брехню із закутків Орди.
Берет зявився вперше в миротворців,
Аби у світі… спокій зберегти.
Ти ба дивись, поєти розвелися,
Із тундри вилізло й звидить…
Як вошогниди в сайтах завелися,
Аби гидоту... Путєна постить.
Не смій чіпати шобло десантуру,
Не смій кусати гн.да мій народ.
Зміни на сайті пад.о партитуру,
Закрий хлєбало юдо – патріот!
О. Сєркіной...Іудінє гнілой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597401
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 03.08.2015
О, свідомосте Всевишня, де ти є Дажбоже…
ой, чи довго ще Русина так терпіти зможе?
Волю маєм, маєм душу, надто добру маєм,
та в раю Тобою даним, ледве виживаєм.
Обезглавили хозари… наче сиротину,
залишили нас третину… і кругом руїну.
Осуворила їх Північ… нечисть згуртувала,
воно нас… таких Великих, дико згвалтувала.
Славлять виплодки - іуди, свого бога славлять…
нищать пам'ять, убивають… як собак нас травлять.
Ми ж забули свою віру… у Дніпрі убиту…
занехаяли нещасні, у крові умиту.
Тиха скромність і побожність, до діянь чужого,
не залишила нічого… у серцях людського.
Схлипне мудрості коріння… де не де з моралі,
та не зніме браття милі, із очей вуалі..?
Як ярмо нам чужовіря, в ній душі немає,
як рабів ваш світлий розум у петлі тримає…
Наші предки гордість мали, віру поважали...
і по Божім… справедливо, прочу віддавали.
Наша ненависть побожна… має буть кипуча,
бо без неї наша правда, як у полі куча.
У глибинах Воскресіння, колір незнищенний,
із Трипілля жовто – синій, пророста зеленим…
Вкорінився дуб священний, паростки глибоко,
зачекалися юдеї, буде вам… за ОКО.
Вкрали нашу честь і віру, вороги – злодії,
просинайтеся правнуки… вже пора до дії.
У порогах вже готують… довбанки козачі,
досить ставить щоку другу… вже пора для здачі.
Правда наша у моралі, у діяннях гідність…
треба честь тримать в пошані… пора бити підлість!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596887
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Знову міряє час вагон...
Вже он
Повз вікно пливуть ліхтарі...
Зітри
Ти в минуле відпливший час
Нараз.
В такт коліс дзвенить голова...
Бува...
І в майбутнє шляхи ведуть
У путь...
Ти з відкритої пляшки хміль
Мов біль
По краплині у себе влий,
Малий.
Це розлука твоя гірка
Така.
А за поїздом сліз ріка
Стіка,
Бо не вернеться зорепад
Назад.
Бо не впали зірки до рук...
Тук-тук...
А колеса по стикам в такт-
Так-так...
І в безсонні нічнім ти сам
На сам
Із думками, що надійшли
Зі мли,
Що затьмарився небокрай-
Прощай!..
Розлучилися назавжди...
Не йди!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115073100923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596892
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Вкраїнонько моя, співочий краю,
Де й тінь любові хмарками пливе.
Перлинка ти… золОченого раю,
Де вільний дух і в закутках живе.
Кати тебе душили й шматували,
Лилась рікою висотана кров.
Здавалось вже вони бенкетували…
Ти ж їм на зло, вставала знову й знов.
О, як люблю простори твої й доли:
Стрімкий, як хвиля ластівки політ…
Коли духмя’нить запах матіоли…
На груди в лузі падає зеніт…
Душа твоя жива і життєздатна,
Захищена від заздрощів, зловтіх.
Землі такій чудесній, благодатній,
Не дасть наш Бог загинути повік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596956
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Ти не лякайся сивини,
Не бійсь, що голова лисіє,
Що відлітають вдаль клини
І знов холодний вітер віє.
Бо коли біла голова,
Та ще й виблискує, як сонце,
Весняна мрія ожива,
Весна у серці буде конче…
Ти придивися до душі,
Вона ясним вогнем палає,
Сиве волосся – це рушій,
Що мудрість нам оберігає.
Прийшов на білий колір час,
Покрив туман чорняві скроні,
В житті це сталося ураз,
Немов його привезли коні.
Я не соромлюсь сивини
І лисина моя байдуже…
Вернуться ще мої клини,
За ними серце дуже тужить.
Коли горить в душі вогонь,
То марні тут якісь слова,
Хоч сивина торкнулась скронь,
Зате холодна голова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596718
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
А серце стало наче камінь…
Ні не стихли, ще гримлять гармати,
Тишина буває лише мить,
Виглядає із війни солдата,
Мати часто у вікні стоїть.
А в степу, де золота пшениця,
Виростала майже в повний ріст,
Де на стіл лягала паляниця,
Вдалині тьмяніє чорний міст.
Вирішила розшукати сина,
Добиралась, як лише могла.
У торбинці хліб і цибулина,
Але сина так і не знайшла.
Допиталась де його частина,
Смутком огорнулось серце враз.
Розірвало на шматочки сина,
Тим снарядом, що злетів нараз.
Серце скам’яніло … Де ж дитина?
В розпачі бродила на сліпу…
І збирала по шматочках сина,
Мати по донецькому степу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596495
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Виводить скрипка соло самоти,
Грушевий запах висить серед саду,
А ми удвох з тобою – я і ти,
сховалися у лозах винограду.
Чарує ніч і мерехтять зірки,
Дрімають півні на кутку сільському.
Твій поцілунок видався терпким,
Мов говорив: пора іти додому.
Та ще не час, не впала ще роса,
Колише вітер листя винограду,
Зірок намисто в темних небесах,
Немовби груші в шелестінні саду.
Повзуть хмарки і гримотить набат,
І місяць сіє травам срібні роси.
Змовкає ніч, стомився музикант…
Світанок треті півні проголосять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596497
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Чужинця славлять холуї…
І що з того, що від змії.
Який святий він вам… чужий,
Ординський вибл.док лихий.
Прийшов до вас як демон снів…
Вбив Святославових синів.
І княжий трон зайняв байстрюк,
Ординки, й кагана онук!
Вогнем й мечем нас так хрестив,
Що з трьох одного залишив...
Без війн, усобиць і вражди,
Відправив в землю назавжди.
За те, що знищив стільки цвіту,
Чекають предки з нас одвіту.
Чужої досить нам посвяти…
Щоб у руках дурних тримати.
Бля присосалась й колиха,
Хозарська н.волоч лиха.
Прокляті з.йди – демократи…
Не буде скоро вже чим й ср.ти.
Давно на серці сумно й тихо…
Прийшло у кожну хату лихо.
Гей! хлопці, де ви… козаки?
Співці, ладнають байдаки!!!
Виходячи з історичних даних з 12 млн. населення, після Хрещення залишилось лише 3 млн...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596405
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
(ВІД ІМЕНІ ЧОЛОВІКА)
Коли зустрів тебе, зійшла нова зоря.
Забило серце, мов налякане звіря.
Тебе віддав своїм розхристаним думкам.
Та не судилось
Бути нам.
Приспів:
Не приходи до мене в сни,
Не приходи.
Не сила сонцю розтопить
В душі льоди.
Розквітне ранок,
Зніме ніч свою вуаль.
А я спиватиму
Печаль…
Моя наснаго, яблуневий гілки цвіт.
З тобою мріяв про окрилений політ.
А ти сховалась, мов туман удалині.
Лишила біль
Гіркий в мені..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595683
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Як тепло й сонячно на дворі,
Яскраве Сонечко світи…
В цей день прекрасний апріорі.
На Божий світ зявилась ти.
Промінчик родичам грайливий,
Приніс лелека у дзьобі.
Твій Батько був такий щасливий,
Себе продовжував в тобі…
Давно ти виросла з спіднички,
Ключі віднесли вже батьків.
Онучок просить полунички,
І кличе вже своїх батьків…
Луна мелодія із гаю…
В дротах по вулиці гуде.
В промінні сонячнім з розмаю,
Красуня впевнено іде.
Тож дай їй Боженьку здоровля,
Щасливих й довгих ще років.
Хай Матір Божа благословля,
Правнучків няньчить – козаків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595618
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Я в квартирі сьогодні своїй.
Не у домі. Він є. Та не мій.
Як же гарно, що можу відвідати
Цей уламок дитинства малий...
Тут сховались минулого сни,
Наче плач по дитинству рясний...
Сколихнулась портьєра, і поряд
Наче я...Тільки образ не мій...
Трісне пострілом дзеркала скло-
Це послання мені надійшло.
Протяглася рука із минулого...
Як же довго тебе не було!
Ось відмірює кроки паркет...
Ти підходиш... Звучить менует...
Ти стоїш у мене за плечима,
І шепочеш у вухо сонет.
Ось і ти, Чорний мій Чоловік.
Ти за мною з дитинства? Я звик
Просто в очі стрічать небезпеку.
От і зараз... Звикаю... Вже звик...
Ти приходиш провісником бід?
...тіло з розумом мов в боротьбі....
-Стій за мною. Кажи, чого треба.
В очі я не загляну тобі.
-В руку руку! Ідемо у ніч,
Де совиний вчувається клич,
Де на вітах спочиє примарою
Величезний сивіючий сич.
Де не чутно людських голосів.
Де для всіх вже померли усі.
Краєм ями, що зветься калюжею,
До останніх, ОСТАННІХ ЧАСІВ...
..... ..... ..... .....
Підійдемо, мій Чорний, туди
Де мені (чи тобі) яма вирита.
Йде біда. Як провісник біди,
Ти мені це сказати вирішив.
Що хотів ти сказать візавіі?
Про табун азіатських коней?
Чи про бій, у якому в крові
Переможець так само потоне?
Чи про те, що прискорився час,
І роками життя вже не міряти?
Що Архангела трубного глас
Чують ті, хто не хоче в це вірити?
..... ..... ..... .....
Чорне небо... І яма... І дуже
В ній огидна багниста калюжа.
Я над нею. Один. Де ж ти зник?
Мій двійник- Чорний мій Чоловік?
Тихий вечір. Зоря догорає.
Їдуть містом останні трамваї...
Ціле дзеркало... Тиша... Я знаю-
Ти десь поряд... І яма чекає.
ps Зміна ритму в трьох частинах зроблена мною навмисне. Моя річ- що хочу, те роблю)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072401173
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595576
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Не завжди красиві по житті щасливі,
Лише лебедина справжня є любов…
Коли ти щаслива, виростають крила,
Ружею кохання квітне знов і знов.
У житті важливо стріти свою долю,
З лебедем у парі довгих, довгих літ…
Щоб міцніли крила на життєвім полі,
Щоб лише у парі справжнім був політ.
Доле лебедина, будь завжди зі мною,
Щоб одне кохання зберегли літа,
Щоб удвох до віку, лише я з тобою,
Знали, що нас стріне осінь золота.
Вірність збережемо крізь роки прожиті,
Наші лебедята стануть на крило,
Волошкове щастя зацвіте у житі,
Щоб могла сказати долі – повезло!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595551
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Місяць плив по небеснім каналу,
Заклопотано длупавсь в рогу...
Ми з лебідкою в небі літали,
Заціловані ніччю в стогу.
Тихо сива в зорі засинала,
Тінь в тумані пливла по ставу.
Павутину мереживом клала,
Чарівниця в траву – мураву.
Ранок зняв із небес запинало,
Тай повісив в яру на суку…
Ми ж з тобою кохана не спали,
Молодії, як повінь в соку.
Раптом з гаю заграли цимбали,
То проснулись птахи у гаю.
З неба впали на землю хорали,
Наче ми опинились в Раю.
Вже за річкою коні іржали…
Мудрий Місяць прищурив брову.
Засоромлено верби зітхали…
Потакаючи юнь молоду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595481
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Чи довго...браття
Будемо так жити?...
До всього світу в найми йти!
Проклинать Путіна і Бога поносити...
Самим собі
Не в змозі помогти?...
Невже...забули?...
Аріів...ми діти...
Що наймудріший на Землі народ!
Чи душу вашу... не шматують...
Сваволя... й герці...
Нинішних заброд?
Чи...душі ваші
Так заіжавіли...
Що кров дітей...іх не торка?!...
Та Небо недоторканість з вас...зніме!!!
І потече й у вас
Гірка ріка...
Виходьте люди
З крайніх хат!
Поможем...урядовцям рахувати...
Пора наводить...в своім домі лад...
Різницю ...в сотні раз..
Пора...ліквідувати!
Збирайсь...Майдане!..
Пора звіт приймати
У тих,хто ревно клявсь...Вкраіні слугувати!...
Досить...пусті обіцянки ковтати...
За смерть...за сльози...за брехню...
Покару будем обирати!
Світлом...до Неба...
Прапор повернімо!
Та всі гуртом...свою оазу...будувати!,,,
Є світлі голови і руки золоті...
Ставаймо Украіну...
Обновляти!!!
У
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595298
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Та перестаньте вже смердіти,
В Расєю хочете ідіте.
Вас Путін жде часу не гайте,
Лиш нам скоріше спокій дайте.
Ідіть, ідіть собі нанайці,
Давно вас ждуть там вже китайці.
Ну як вам дурні без Орди,
Ви ж без царя, як без біди.
Не прижилася бузина,
Для вас Вкраїна чужина.
Чого ж вчепились реп’яхи?
Ординські вибл.дки блохи…
Ідіть… в вас мощная страна,
И необятная она…
Ідіть собі звідкіль прийшли,
Щоб ви назавше відійшли.
Щоб не знайшли вас й по слідах,
До нас приходьте, може… в снах.
В Донбасі вітер наче птах
Вам мітку носить по степах.
Бо ви на вкрадене прийшли,
Тих.., що назавше відійшли.
Лежать там родичі мої…
Їх вбили ваші хазяї!
А ви прийшли у їхні хати,
Тож як ви можете там спати..?
Пора закінчити торги…
Ви нам одвічні вороги.
Волинь…Черкаси…і Батурин,
Ми не забули тобі, …Шурин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595284
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Хіба змінилося щось, нічого,
Одна і та ж.два довкола,
В Кабміні, Раді на місцях,
Лише міняють стіл і Стяг.
Парх.ті змії підколодні,
Сидять, як ворони голодні.
Клюють, кусають і гризуть…
Нові платіжки нам несуть,
Та що ж це коїться в цім світі,
А перед ким вони в одвіті..?
Ведуть нас хлопці не туди...
Пора позбутися Орди.
Вставайте браття доки вечір…
Не залишив нас в порожнечі!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595127
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Незабутня Вітчизно моя,
Як це сталось, що я не з тобою,
Чом ті сильні вітри,
Мене гнали в світи,
Мою долю зв`язали журбою.
Не змінити того, що було,
Вся дорога обмотана дротом,
На ніякі боки ,
Не втекти навтрошки,
Вже немає назад повороту.
Ех ви мандри тяжкі,
Ви далися в знаки,
Не спинити, ані подолати,
Дули в спину вітри,
В чужину занесли,
Залишилась душа в рідній хаті.
Посивіла вже руса коса,
І поблякли мої карі очі,
Не вернеться весна,
Вкрала все чужина,
Ті роки молодії дівочі!
Молю Бога з`єдняти мене,
Щоб безсмертна була я з душею,
То ж з`єднай нас в одно,
Подаруй нам крило,
Хай несе нас у вись над землею.
Стануть мандри легкі,
Бо і ми, як вітри,
Не спинити, ані подолати,
Ми, як зорі ясні,
Засіяєм вгорі,
Україну згори споглядати! !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595080
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Знову стало на погоді.
Дні думки плетуть.
Якщо буде при нагоді,
Знай: тебе тут ждуть.
Прилети співучим птахом
До мого вікна.
Не обтяжуй себе страхом,
Що вже сивина.
Я відкрию настіж вікна,
Руки простягну.
Бачу я: пора осіння.
І усе збагну.
Я візьму тебе в долоні...
Стомлене крило.
Відпочинь, допоки сонне
Сонце не зійшло.
А я в очі подивлюся...
Скільки пройшло літ!
І крізь сльози посміхнуся...
Вдячна за політ...
От і все...Лети додому...
Інша там чека.
Ти пробач за серця втому.
Доля це така.
Полетиш - не озирайся.
Хай тобі щастить...
Якщо любиш, то не кайся.
Бог тебе простить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595077
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Тобі на місце указали…
Не українець.., не єврей.
З кубла гієни, де шакали,
А Патріархом фарисей.
Там лиси вдягнуті в перуки,
Ординське визріле кубло.
У кабінетах сірі ссуки,
На зло споряджені «орлом».
Усе скупили і підм’яли,
Ганьба і сум лежать кругом.
Країну ділять феодали,
І роблять нас своїм рабом.
Сидять в Кабміні і у Радах,
Круки, як голуби сидять…
Штампує гріх продажна Зрада,
З Кабміну нас живцем їдять.
Тримають нас за ідіотів,
Ну що для них той Іловайськ.
І далі нищать патріотів,
Лиш хоронити устигай…
Геть обарзіли вже хозари,
Бодай за ними замело…
Пора скінчити ці кошмари,
Давайте вичистим кубло.
Ми не хохли, ми українці..!
Терпіти досить хижаків.
Пора улить скотам по вінці,
Чи ми не з плем’я козаків..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595082
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2015
Ще України не зійшла зоря,
Ще кров тече струмками по Донбасу,
Кремлівська лапа злого москаля,
Наших героїв править по етапу…
Без нас не можуть… Ледарі в душі…
Краще б скосили бур’яни на полі,
Вони були, завжди були раби,
У них в крові відсутнє слово – воля.
В нас працею звеличений народ,
Єдина на землі така країна,
Бог в серці кожного, у нас нема «господ»,
Для нас усіх єдина Україна.
Настане час, народиться зоря,
Підніметься з колін моя держава,
Коли не стане в домі москаля,
Пишатись нею будемо по праву!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594998
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Щебетала ластівка над її віконечком,
А дівча дивилося лагідно на шлях,
Очі волошковії а сама, як сонечко,
Чи не пролітатиме її долі птах.
Щебетухо-ластівко, щебечи на доленьку,
Може тоді суджений гляне у вікно,
На плече коханого ти схили голівоньку
І тоді ви станете разом на крило…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594999
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Слова на музику Вктора Охріменка №74
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Вранці по нескошеній траві,
Проведу кохану на поріг,
По моїй заквітчаній землі,
Де не мовкнуть диво – солов’ї…
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
В очі озеркові загляну,
Полум’яних вуст відчую смак,
Я тебе за плечі обніму,
Пригорну, бо ж я таки козак…
Зіронько моя, світи мені - світи мені,
Я так люблю тебе…
Та коли зійде нова зоря,
В гай прилинуть нові солов’ї,
Нас зустріне росами земля,
Це дарунок і тобі й мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594897
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
Вже осінь листячко малює,
Змарнів на личку горицвіт.
Та літо ще в гаю гарцює,
Горить у кленах малахіт.
Зібрав гайок тобі пакунок,
Із царства запахів п’янких.
Несе з любов’ю у дарунок,
Букетик квітів лісових.
Назустріч промінь по стежині,
Біжить аж котиться до ніг.
Тепло несе в руках Богині,
Для тебе Хлопець приберіг.
Птахи зібрались на гостину,
Щож, тра артистів зустрічать.
Стели широку скатертину,
Пора й чарчину наливать.
Отож піднімем повну чарку,
Затягнем щиро, щоб гуло.
І що з того що буде жарко…
Щоб війн і горя не було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594810
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2015
О, скільки в тобі болю, Україно!
А скільки крові випила земля!..
Куди не глянь - сплюндровані руїни...
Куди не стань - спаплюжені поля...
А як же далі? Бути чи не бути?
Чекати неминучого кінця??.
Чи впитися кремлівської отрути -
І стерти рідний слід до корінця???
Прозрій, прокинься, приспаний народе,
Козацький дух гартований збуди,
Бо лиш тоді ти дійдеш з серцем згоди,
Як рабський дух затопчеш назавжди!
Воскресни, возродися, Україно,
Упевнено торуй до щастя шлях!
Хай лине світом мова солов'їна
І пісня наша славиться в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
За що скажи копаєш нам могилу…
За скільки ж ти, Вкраїну продаєш?
Вночі попи масковські охрестили,
Тепер борги хазяям віддаєш?
Як пес цепний до ручки забрехався,
Печерським схилом котяться шторми…
Забув про честь, як булави дістався,
Лукавий дяк масковської пітьми.
Чого ж ти рвеш і ділиш Україну,
А чи не вас скормила молоком?
Жиди пагані котите в руїну…
Шматуєте її на часточки гуртом.
Це ви скоти затіяли нам бойню,
Сплелися юди з зародка клубком…
Грабуєте нещасну і беззбройну,
Паскуди ви із Путінським хул.м.
При владі банда, виродки й умори,
Кого скажи звільнив чи посадив?
Ми не забули вам голодомори…
Ти в нас свідомість милий розбудив.
Ідуть за грати нові патріоти,
За честь і славу України йдуть.
Діждетесь скоро свині й ідіоти,
Герої юні... мітку вам несуть!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594613
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Трішки усміхніться…
Музику люблю я дуже,
На трубі колись я грав…
І признаюсь тобі, друже,
Всіх жінок, що мав - кохав.
Білолиці, чорноброві,
Веселухі і сумні,
При моїм здоров’ї хворім,
Ще з’являються у сні.
Я рентгеном бачу жінку,
Проводжаю кожну в слід,
Та, що з’їсть твою печінку,
Та в якої серце лід…
Відведу я погляд зразу,
Але є жінки й такі,
В них бацили є «зарази»,
Люблять їх чоловіки…
Цих рентгеном роздивлюся,
І приглянуся, як слід,
За них Богу помолюся,
Ці розтоплять в серці лід.
Мають погляд особливий,
Не беруть їх стан роки,
Чоловік тоді щасливий…
Хай живуть такі жінки!
Ну а я хоч трохи лисий,
Моє серце ще не лід,
Якщо бачу йдуть красиві,
То дивлюсь жінкам услід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594575
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Буває часто матінка сумна
І в мить сіяє, як побачить сина,
Сама живе, не легко, бо сама,
Така у неї доля особлива.
Прийдуть сусідки віку одного,
Бо кожна теж живе одна у хаті
І дивляться по «телеку» кіно
Із тих часів… Їм є про що згадати.
Лежать в сирій землі чоловіки,
Вже кожна з них навчилася косити,
Дітьми лише протоптані стежки,
Ради дітей і внуків варто жити…
Буває часто матінка сумна
І в мить сіяє, як побачить сина,
Сама живе, не легко, бо сама,
Така у неї доля особлива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594576
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Я знаю, Боже, що не варта
Торкнути образ твій щокою.
Душа уже не того гарту,
Сліди покроплені смолою.
Та не ховай очей від мене.
Не те (свідома я!) ліпила.
Гріхи чорнобилем у венах.
Пробач усе, чим завинила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594514
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Впали краплі вогню,
Наче кара небесна із неба,
Просто на сухостій,
І траву поглинає вогонь...
Кластер нашого НЮ-
Споконвічної хіті потреба,
Цей аншлюс, твій і мій,
Опікаючих тіло долонь.
Присмак наших ночей-
Як кориця на сотах із медом,
Мов малиновий сік,
Що під сонцем бродити почав...
Я тобі казначей,
Що коханням заплатить як треба
За шаленство утіх,
У яких незбагненне вивчав.
Опритомній на мить!
Подивись- з неба падають зорі,
І вогонь їх летить
Просто в руки- лови їх, лови!..
Нам кохати й горіть
В лаві ночі сріблясто-прозорій...
Просто бути в цю мить
Оберемком сухої трави.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071800435
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594388
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
[i] Кохатися… в любові… Чи не найвище щастя?
Та не кожному вдається зберегти ланці кохання…
І рвуться в’язила… І скіпаються людські долі…[/i]
[youtube]https://youtu.be/4Gkk4NGCr-8[/youtube]
[b][color="#7700ff"][i]Як часто ми те не цінуєм,
що в нас приємне й любе є…
Любов взаємну не шануєм,
Та кров один з одного п’єм!
Як же приборкати, всмирити
Те, що́ любов не йме за суть –
Щоби буття циркадні ритми*
В родинне русло повернуть?
Напевно, є одна дорога,
Що знищить нелюбові тінь, –
Сліпим звернутися до Бога,
Втлумити оберти крутінь.
Єднання навколо ідеї,
Що нейминуй** очистить дух,
Спонуку дасть спитати: “Де я?”
Й отримати одвіт услух…
…О, темні сили відцентрові,
Що в смерть розшарпують любов!
Чом не кохаєтесь в любові
й ланці ви рвете знов і знов? [/color][/b]
17.07.2015
__________________
*Добові коливання біологічних процесів.
**Неодмінно, неминуче.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594370
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Плив як дим серпанок на човні із гаю,
Роси срібно – білі сипав у траву.
Вишивав узори на сувоях плаю...
Спивши прохолоду з ягід лісову.
Ароматом дива наповнявся ранок,
Вже сховались в хмарах зорі золоті.
Промінь ясноокий розбудив світанок…
В гніздах просинались бусли молоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593749
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 15.07.2015
У теплий день, коли бринять цикади
і манять холодком цвітні левади
дівчи́на мрійно посміхнувшись далям,
вдягла бікіні й в заздрість пляжним кралям
повишивала..... на город - по смагу*.
А там... Роздолля! Додає наснаги
у простір млосний (прямо з головою!) -
назустріч вітру, ві́йнувши косою
прорвати стрімко... ряд із бур"янів!
...Там звабний мак жагуче пломенів
і різнотрав"я буйно розрослося, -
усе, щоб мила не скучала Фрося!...
................................................
Та прийде вечір... Скрутить ніжну спинку....
Ох, ну тебе!!! Ти... літній "відпочинку"!
*смага - діал. від засмага)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593693
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 15.07.2015
[i][b] Надії в День її народження…[/b]
[youtube]https://youtu.be/oSGCr1hGwsw[/youtube]
Вже літо добігає середини,
Та подиху ще осені не чуть.
[b]НАДЕЖДА М.*
[color="#ff0000"]Як добре, що у серці нашім квіти
Усе життя замріяно цвітуть.
Про зрілість нашу нагадають діти,
Що в день родин ті квіти принесуть…
Й запроменіє День яскравим світлом,
Ущухнуть вмент докучливі дощі...
Й майнуть роки незвіданим ще світом
Й повернуться вервечкою віршів.
І прокладуть на сайтах, в книгах стежку
До молодих, прийдешніх поколінь…
А ті життя віршами помережать
Як нитками поетових нетлінь.
І буде в нас багато вірних друзів
Серед минулих і майбутніх тем.
Й не буде вже потуг у чорногузів:
Колиску для віршів самі сплетем.
Пройдуть роки, і зацвіте веселка
Сьома з найбільш відомих кольорів –
Поетові труди, визнання… І новелка…
Над чим поет… усе життя пропрів![/color][/b]
13.07.2015
_________
*Джерело: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593354[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593512
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
"Чтоб ты не страдала от пыли дорожной,
Чтоб ветер твой след не закрыл, -
Любимую, на руки взяв осторожно,
На облако я усадил..."
Михаил Светлов
*******************
Пройду сквозь анфилады облаков,
Коснусь той обезличенной печали
Воздушных замков посреди снегов,
Где в белых стенах льдинками - молчанье.
Туманный смог впитают перья крыл,
Порыв сломав, холодные чертоги
Расступятся… Но мне не хватит сил
Пушинкою взлететь с ладоней Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593395
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Холуї ви, не друзі мої,
Самовкохане чадо - поєти.
Із кліток еСеСеР солов'ї,
Ви сьогодні не варті й монети.
Все минеться й трава відшумить
І за вами пожухне й зів'яне,
Промайне ваша "слава",як мить,
І ніхто в ваше мило й не гляне.
Що ви в світі залишите цім?
Не на часі ромашки й берізки.
Ваш талант в "задзеркаллі кривім" -
Не вартує й трухлявої кістки.
То ж скажу напрямки вам,глухим,
Не для того його вам давали,
Щоб розвіявся він,наче дим,
Щоб аж коні від сміху іржали.
Свою гідність зберіте в кулак,
Серцем всім полюбіть Україну,
Покажіть, хто у хаті чужак,
Пробудіться в тривожну годину.
Не пора зараз нидіть,не спіть!
Соловейками годі співати.
Той поет, що за правду стоїть,
Й честь готовий за неї віддати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593323
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2015
Не Бог виною – горе на поріг,
Війна, що тисне кров з людського тіла.
Безвільність – ось де наш одвічний гріх,
Байдужа ситість, що кістки пригріла.
А Бог – Він любить, руку Він подасть,
Коли побачить намір соковитий.
Але не зробить сам усе за нас,
Лишив нам волю, вибір щоб робити.
Отож не спімо, коли дім в біді.
В метал самі не переходять руди.
Хай будуть кроки й помисли тверді
Заради світла, що наповнить груди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593233
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Я мрію сотворити диво-вірш,
Троянду чорну дарувати людям,
Ліки від раку, щоб були, як ніж,
Мене за мрії люди не осудять…
А вже тоді я запалю свічу,
Бокал вина, де бігають коралі,
Я б тоді випив – випив досхочу,
Спокійно б жив я на землі і далі.
Думки рояться часто в голові,
Та обмаль знань, щоб сотворити диво,
А є ж таланти на святій землі,
Вони одні, та кожен з них – світило.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593043
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2015
[i]Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
Нехай слова ці скучні і бездарні,
Та як мені не написати їх... [/i]
[b][i]Василь Симоненко[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/cpuwBhLKFLc[/youtube]
[color="#0080ff"][b][i]Слова кохання… мають силу,[/i]
[i]Як будь-які гучні слова,
Чуттями кинуті красиво…[/color]
[color="#ff0000"]Від
них
шаліє
голова! [/color][/color]
[color="#0080ff"]А серце спить… Воно розумне.
Бо в ньому ка́рби Бога є.
Коли мовчить – воно щось дума,
На кшталт того, чи то – твоє…
Відтак не в слові вся причина –
В чуттях, що пишуть коди… щасть.
Перш ніж наважитись до чину,[/color]
[color="#ff0000"]Укміть,
чи
слово
серцю в масть![/b][/color][/color]
8.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592354
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Вечірнє небо без зірок взялось дощами,
А нам хотілося удвох летіть світами,
Щоб зорі падали на шлях в світах далеких
І щоб нам щастя принесли на двох лелеки.
Чумацький шлях чекає нас, як вийдуть зорі,
І стихне дощ в зіркову ніч, як хвилі в морі.
Полинемо у ті світи - світи далекі
І принесе кохання мить, дар від лелеки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592180
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Звільнити тих,
Хто розпочав,
Та не зробив.
Тим більше- тих,
Хто й не почав,
А дух убив.
Калинмалинових віршів
Солодку патоку з душі
Зніміть, зніміть.
Пошитим в дурні (індпошив.
Хто не страждав, той і не жив)-
Не зрозуміть-
Уже ловець розкинув сіть.
Він має право так робить.
Бо зміна світу почалась.
Ще маєте. Проте вже зась-
Бо вже дзвенить
Дзвонар, повставши із колін.
І цей невідворотній дзвін
По вас... По вас...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070701148
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592166
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Как я выжила после грозы?
Когда сердце боялось стучать,
Когда ночь, что страшнее гюрзы
Жаром падала мне на кровать?
Как я выжила? Жуткий озноб,
Не оправдан, без всяких причин.
Бродит разум кварталом трущоб,
Он стремится на зов Нифилим.
Как жила я?..Тебе ли не знать?
Почему же меня не спросил?
Над словами имеешь ты власть,
Только вымолвить их нету сил.
Я воскресла...встречаю рассвет,
Самый-самый мой солнечный день...
Если ты говоришь, что я свет,
Так скажи, где тогда моя тень?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592065
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
[i][b]tth[/b]
"Размахнись рука, раззудись плечо..."
Таки косилося... А в серці - мотиви
літа. Ось вилився отой чуттєвий свербіж
в оду літу! "Землю попашет, попишет стихи..."
Подумав: чи не про мої "угіддя" писали колись
поети Олексій Кольцов і Іван Нікітін?.. [/i]
[youtube]https://youtu.be/2CAFzFZqCRE[/youtube]
[i][b][color="#f20505"]Змовкли весняні мотиви –
Арій не чути уже
Ні солов’я, ні людини!..
Час вже нагадує... джем
Із малино́вої спеки…
Наше спасіння – лиш тінь,
Легіт, плекання безпеки –
Речитативів плетінь.
Рухи у ду́мки повільні,
Змлоєні – сонцем – чуття:
В спеку жага непосильна –
Мов завмирає життя!
…Та як спускається вечір
Й зірка вечірня встає,
Враз розпростовує плечі
Щастя твоє і моє…
Нас огорта прохолода,
Будить заснулі серця…
Й бачиться враз – насолоді
Наче й не буде кінця!..
В надрах чуттів повечірніх
Вариться но́ва кутя –
Посеред доль несумірних
Зріє куліш майбуття.
…Вранці ж крізь щі́лини в шторах
День мимохіть загляне́:
Успіх чи мали утори?..
Ранок спитає й мене!..
Праведні речитативи
Линуть з висот цілий день:
Вечір же вас ущасливить
Хором... весільних пісень![/color][/b]
04.07.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591553
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2015
Люба подруго, сядь на коліна,
І руками мене обійми.
В серце щось стукотить без упину
Привид холоду, привид зими...
Наче літо... А мов би не гріє,
Як раніше, обіймів тепло...
Буревій чисте небо розвіяв,
Вимітаючи все, що було.
А було ж... Обпікаючі квіти
У цілунках ночей вогнянИх...
Ми торкалися їх, наче діти...
Мов шалені, кохались у них...
Та триматись за гілку найвищу
Так виснажує сили долонь...
Що ж обійми твої холодніші?
Це згасає кохання вогонь.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070200881
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591163
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Як достигли в полях пшениці,
Ти схилилась на мить над колискою,
Чи тримає пустушку в руці,
Обдарила дитину усмішкою…
Приспів:
І співає матуся «люлю»…
До дитяти, що враз ворухнулося,
-Я люблю тебе синку, люблю,
А дитина крізь сон усміхнулася.
Ти поїв – відпочити пора,
Бо ростеш, набираєшся силоньки,
Будь щаслива, моя дітвора,
Щоб ти мав у житті гарну доленьку.
Приспів:
І співає матуся «люлю»…
До дитяти, що враз ворухнулося,
-Я люблю тебе синку, люблю,
А дитина крізь сон усміхнулася.
Заспівайте, матусю, пісень,
Що співали колись над колискою,
Їх співайте мені кожен день,
Щоб життя було пишною квіткою.
Приспів:
Заспівайте, матусю, «люлю»…
Як співали колись над колискою,
І скажіть, ще раз, сину, люблю,
Обдаріть свого сина ще піснею…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590991
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Робко лист предосенний
Отделился от вЕтви...
Светло- благословенный
День последний... День летний...
Где-то в небе безбрежном,
Потаенно-высоком,
Чертит руны надежды
Птичья тень одиноко...
Философские мысли-
Не спасение мира.
Отражение выси,
Дребезжание лиры...
И не хочется думать,
Что алеют закаты.
И не хочется верить,
Что воюют солдаты...
Что в скрещении судеб
Русь терзают Святую...
Что беды еще будет...
Руны это рисуют.
Только небо безбрежно.
И страдания руны
Сменят руны надежды
Во спасение юным...
И в надежде спасенья
Догорает над нами
Этот день предосенний,
Как строение храма.
31.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590973
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015
Чому цей світ безжалісно жорстокий?
Звідкіль у ньому повні скрині зла?
Чому не беремо з життя уроки,
Поки душа гріхом не поросла?..
Для нас уже людина - наче муха...
Ніщо для нас країна і народ...
Як гірко, що уся свята наука
Зійшла до кишенькових нагород!..
Нам добре жити в своїй хаті скраю...
Навіщо зайві клопоти людей?..
Забули, нерозумні, що до раю
Колись... не відшукаємо дверей...
О світе я́сний! Ти ж колись в любові
Та у добрі-блаженстві процвітав!..
Чому ж тепер, мов Каїн, прагнеш крові?
Чи, може, й душу деспоту продав?..
Поглянь, зрадливий: гинуть твої діти,
Ридає-стогне в розпачі земля!..
Невже дозволиш неньці сиротіти,
Байдужо споглядаючи здаля??.
Прокинься, світе, скинь з очей полуду,
Покутою обмий із серця кров!..
І в морі сліз, ненависті і бруду
Засій НАДІЮ, ВІРУ і ЛЮБОВ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590870
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015
музичний вступ
Минають дні далеко на чужині ,
А я ще й досі у своїй хатині,
У мріях, у думках у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
У мріях, у думках, у снах тривожних,
До серця пригортаю згадку кожну.
музична перегра
Летять роки і тануть мов сніжинки,
В моїй душі біжать у даль стежинки ,
І крутяться , міняються картини,
Екран погас , а я ще на чужині.
І крутяться , міняються картини
Екран погас, а я ще на чужині.
Музична перегра
О ,краю мій, і ти моя хатина,
Нехай лютує сива хуртовина,
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло .
Та ви у серці, а тут завжди тепло,
Моє дитинство й досі ще не смеркло.
музична перегра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590859
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2015
Найкращі ліки - віра у Христа,
Вона спасає від усіх недуг,
Коли у смерті на краю душа,
Тоді лиш віра – незрадливий друг.
Коли спіткнулись ноги, не впадай
В похмурий відчай,в море безнадії,
А тільки щиру віру пошукай,
Бо тільки в ній усі здійсняться мрії.
Христос у вірі спас ввесь грішний світ,
У вірі йшов свідомо на страждання,
То ж збережемо віру у душі,
Нехай не згасне віросповідання.
16.11.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590892
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015
О, не малюй нас на папері –
Це недоцільно.
Я зачинила в душу двері –
Щільненько-щільно.
Не пропущу туди нікого.
Доволі болю -
Такого грузлого, їдкого,
Набрала вволю!
Свідома, що роки, як коні,
Біжать завзято,
І день веде на саксофоні
Сумну сонату.
Та що поробиш? В серці - пусто,
Вогонь в мінорі.
О, не кидай слова так густо,
Бо плачуть зорі.
27.06. 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590676
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Такий приємний, щирий вечір!
Така п`янка, магічна ніч,
Де змитий слід моєї втечі
Зникає протягом сторіч.
Мій сміх лунав в порожній залі...
Ти пам`ятаєш його дзвін
Сумний?...Та очі ті зухвалі
Дивились тугою з картин...
Застигла мить твого обличчя,
В ній докір, розпач занімів.
Чому минуле мене кличе
Словами зі старих псалмів?
Такий чудовий, гарний вечір...
Старої повісті глава...
Зникає слід моєї втечі,
Вступає ніч в свої права...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590666
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2015
Аккордом пристрасть вирвалася з гами,
Нектар любові, спитий вже губами…
Не можу милий більше, я страждати,
Сьогодні ж хочу все тобі віддати.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Не зволікай прошу тебе, не зволікай,
Я віддалася вся, прошу тебе кохай.
Моє серденько втомлене хмеліє,
Бери мене усю не пожалієш.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Візьми мене за грудоньки руками,
Омий нектар, любові знов губами.
До мене милий в лоно йди прилини,
Які ж солодкі ці мені хвилини.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Пробач нам Боже ці гріхи простивши,
Кохання наше, грішне освятивши.
Адже спустився шал цей із небес,
Зійшов до нас із райдуги чудес.
Як Боже милі мені,
Благості ці неземні.
Альтернатива до вірша Олекси Удайка "Віддай любов"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590425
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
[i][b][color="#ff0000"]Віддай мені хоч крихітку тепла!..
Я відігріюсь в нім, та не зомлію
І не згорю, як ніч моя, дотла,
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу...
Й прокинешся – як у казковім сні:
Я всім життям своїм тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Тобі змурую я гранітну пристань
І вирощу стокільканадцять руж...
Й відкрию ще в тобі жагучу пристрасть.
Та ряст топтати, мила, не спіши:
Піти у вічність, назавжди́... поспієш.
Віддай кришталі серця і душі!
Віддай любов!.. І ти не пожалієш.[/color][/b]
29.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590303
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Талант силище... голова...
Як маків цвіт частуєш.
Хоча й скупий я на слова,
Та ти щораз дивуєш.
Це ж треба так урізнобіч,
Глибоко і красиво.
Буває навіть з протиріч,
Збираєш з скалок диво.
Любаво, любонько моя,
Мене ти зачепила.
Душа мелодії твоя,
Безмежна і чутлива.
Не всім дано її пойнять,
Не кожного й почуєш.
Твої ж рядочки цибенять..
І ти того вартуєш!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590266
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Ти мій голубе, сизокрилий
Чом воркуєш же ти так журливо?
Чи десь пара твоя загубилась,
Чи у ясну зорю вже втілилась?
Ой, ти пташечко, моя ніжная,
Прийде люта зима і засніжена
Як одному тобі зимувати,
Де любов свою будеш шукати?
Я щодня буду в небо злітати
І у місяця й сонця питати
Може десь хоч знайому пір'їну знайду
Свою тугу розвію й біду
Ой, ти пташечко, моя ніжная,
Прийде люта зима і засніжена
Як одному тобі зимувати,
Де любов свою будеш шукати?
Світ без тебе змарнів і погас
Зупинився чомусь швидкоплинний цей час
Твоє серденько більше не б'ється,
Чи то сниться мені, чи то просто здається.
25.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590168
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Чого варті на вітер слова,
Що міняють окраску, як змії.
Щось змінити вже, можуть дива,
Чи нового, Майдану події…
Гідність ви загубили в ділах,
Ваші справи вчорашні, повії.
Вони честі не мають в словах,
Тому їх не побачили в дії…
Діла ваші лукаві й гнилі,
І не не видно просвітку в тумані.
В нас не прийметься сімя з брехні,
Бо не всі українці в дурмані..!
Нема віри вам юдам лихим,
Ну не склалась з хохлами розмова.
Не прийшовся до двору авдим,
Бо чужі ви для нас, випадкові…
Йдіте обрані доду хутчіш,
Ви обрали дорогу для себе!
Забирайтесь паскуди скоріш,
Бо всихає вже й шкіра амеби…
По життю ви масковська хропа,
Для Вкраїни далекі й чужії.
Не забрать з вас іуди попа,
Бо нова в вас Хазарія в мрії…
Та не змита в вас кров на руках,
Що пролита в дорогах розбою.
Й не лишилось нічого в слідах,
Окрім підлості зрад і розбою.
Тож Гуляйте подонки Кремля,
Давно прокляті ви лиходії.
Геть паскуди, тут наша земля,
Україна Нова при надії..!
Авдім ( богообраний )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590247
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Ти для мене лиши́лась зага́дкою,
Я і досі тебе не пізнав.
Ти світила душею-лампадкою,
Аби в темряві я не упав.
Мо́ї сни – криворукі художники –
Малювали якусь маячню.
Прогризали планету безбожники
І шукали на Сонці вогню.
А життя крокувало нега́дано
По канату, неначе циркач…
Не лови, не тужи за упаденим!
І усім, хто образив, пробач…
Твої мрії, просочені кавою, –
Карколомні, солодкі, гіркі…
Ми усі ідемо над канавою,
А канави – глибокі такі…
Наші руки не зробляться крилами,
Бо без пуху, без пір'я вони…
Безперечно, ми будем щасливими –
Бо у щасті немає вини…
І коли повсихають акації
І зів'януть твої пелюстки́,
Зрозумієш, що я маю рацію,
Зрозумієш мої помилки́́.
12.01.14 А. І. Тофан
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587830
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Коли я в дальній стороні,
Крізь морок ночі
Я чую- серце по мені
Твоє тріпоче.
Як крізь вітри шляхом своїм
Пройти зумію,
Кохання полум"ям твоїм
Себе зігрію.
Не вразить сумніву змія
Сердечну гідність.
Понад усе ціную я
Жіночу вірність.
18.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589987
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Боюся часом, що останній вірш
Буде такий нездалий ,як і перший.
Невже кінець, ні вгору ані вширш,
Й на нім своє життя завершу?
А що ж тоді? Де поведе мій шлях?
Куди ж з вершка? Хіба стрімглов донизу
І все скінчиться. Це наводить страх,
Зчиняє бурю і душевну кризу.
Куди подіну я свої думки?
А може вже і думать перестану,
І на ніщо зведу свої рядки,
І просто вітром я у полі стану.
От там то простір! Розв`яжу мішок,
Розсиплю всі свої думки по полі,
Нехай зійдуть! Хай плодять діточОк,
Мудріші будуть! Виростуть на волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590035
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Сірим осіннім дощем
Смуток торкнувся душі.
Мрії розірвані вщент.
Ти їх позбутись спіши.
Ніжність оголених пліч,
Наче бажання твоє...
З дзеркала вилетить ніч.
Північ годинник проб"є.
Так помирають вірші,
Що не лягли в записник.
Так холодіє в душі,
Наче зустрівся двійник.
Мов перелитий в бокал
Кавовий тік густини,
Ночі останньої шал
Спомин мені поверни.
Спомин про ночі вогню.
Ти пам"ятаєш, чи ні,
Нашого дивного НЮ
Той силует на стіні?
Тінню від крил кажана
Стрілка опівніч лягла.
Мороку щемна стіна...
Смуток торкнувся чола.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062609542
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590075
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Немцова жаль. как человека.
Но убийство во благо Родины
не преступление.
О. Бузина
Не жаль паскуду, жыли б дети.
Плевал ему не раз в лицо…
Диявол эту суку метил,
Такая участь в подлецов.
Строчил га.но, печатал в теки,
Имел он нас со всех концов…
На Мать свою лил грязи реки,
На наших с вами праотцов.
Немцова жаль, как человека,
Прибудет имя мудрецов.
Вот это глыба, совесть века,
Среди подонков и глупцов.
Остались юды и калеки,
В Стране холуев, мертвецов.
И кто подымет им повеки,
Нельзя так жыть, без храбрецов.
Что ж подитожим мисли сии,
И пусть земля их сохранит.
Погиб один, герой России…
Другой собакою зарыт.
О нем не вспомнят и в России,
У них давно таких лимит.
Избрал он путь себе ПЕСсией…
Россию пусть благодарит.
Века пройдут и время грянет,
Пора прибудет гордецов…
Даст Бог, она с коленьев встанет,
Проснется племя Удальцов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589772
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
До тебе лину, мій старинний Львове
Скарбнице гордості і величі ,і знань,
Тут б`ється серце, українське слово,
Обіт закладений не зламаних змагань.
Обіт простий, у серці УКРАЇНА,
І клич “вперед” , це воля, чи за неї смерть!
На варті молодь, в поклику єдина,
В них серце сповнене патріотизмом вщерть!
До тебе , Львове, їдуть воду пити,
Оту джерельну, що бурлить мов водограй,
Центральний парк, де любо відпочити,
Послухати пісень, минулих днів звичай.
Красуєшся, не змінний ти століттям,
Вузенькі вулиці, по них тече життя,
Привітний люд, твоє майбутнє в дітях,
Ти Славнем був, й так будеш до кінця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589830
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
На пероні вірші
Б"ють у скроні, мов серця робота...
У циганки в руці
Гроші. Дав- на, візьми, не рахуй!
Важко щось на душі.
Стань, циганочко, люба, навпроти.
Нагадай, розкажи,
Що на серці і що на шляху.
Старовинні казки.
ВеселкОва сюжетна картина.
От багатство. Любов.
І чимало непрожитих літ...
Неба чиста блакить,
Наче слову підтвердженням, плине...
І вагон відійшов...
І ти дещо промовила вслід.
Я цього вже не чув,
Що мені навздогін ти казала.
Утікає цей світ
Повз вікно, мов наляканий звір...
Від вокзалу лечу
По життєвих шляхах до вокзалу...
І слова твої вслід-
Все здійсниться. Все буде. Лиш вір.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115062500025
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589641
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Диво – ельдорадо вийняло весло,
Долами – свічадо весну принесло.
Кучеряві хмари в небі чепурні,
Як у сні корсари пропливли в горі.
Вишні гомоніли стаючи у ряд,
Бджілки лопотіли крильцями у лад.
Грона буйноцвіту одягли вуаль,
Ароматом квіту полонили даль.
Пелюстками з раю падав зорепад,
В крапельках розмаю розговівся сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589624
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2015
Був молодим, та не горів, як ватра,
Часами з димом полум’я було,
Минуло літо, тліє нове завтра,
Та полум’я донині не пекло.
Роки пройшли з життєвим переливом,
Холодним димом коптиться душа,
Вогненні язики яскравим дивом,
Запалюють у зошиті вірша.
Я нині зрозумів - напевно старість,
Що стільки років потихеньку тлів,
Якби тоді була життєва мудрість,
То б я напевно, вже давно згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588688
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 21.06.2015
[b] [i]tth [/i] [/b]
[i]Полуницею пахне сполоханий
щебетом ранок…
[b]Ірина Кохан
[youtube]https://youtu.be/0_UdH4m3YoA[/youtube]
[color="#ff0000"]Шаріються че́́рвнем
в саду полуниці,
Іскриться на сонці багряне руно,
Привітно блищить,
мов вода у криниці,
Цнотою і свіжістю вабить воно…
Над ними схилися...
сонно орхідні:
Каланти, ванілі, пурпурність лілей…
Вони розімліли...
в жазі необхідній –
Барша́ном пелюсток вітають людей…
Та ось господиня
вже рве полуниці…
Й до хати піднесено-гордо несе,
Хлюпочеться сік,
мов вода у криниці,
І пестує зір… полуничне есе.
Та ягода рання...
уяву марудить,
Ніщо не хвилює нас так із уяв!
Фантазії в нас і розбурхує,
й будить…
Не згаку* ж в природі є Нав…
Та ще й Яв.
І певно – період масний,
полуничний
У пам’ять згрубілу у нас запада
Й тече поміж пальців, як казка...
Як вічність,
Як
свіжа
кринична
студена
вода…[/color]
[/b]
18.06. 2015
_________
*Не дарма (рідко вживане).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588148
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Воспоминания терзают снова душу,
но, что я есть без них, опять
я мысленно препоны все разрушу,
и побегу туда, где годы повернутся вспять.
Я падаю в глубины ностальгии,
а созерцая бытие, я думаю о том, что есть,
и изменить что –либо, я в бессилии,
и камешков моей судьбы не счесть.
Я соберу всё то, что лихо разбросала,
соединю в мозаику моих времён,
как будто клятву кровью написала,
из дат и чисел, и сердцу дорогих имён.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587769
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Озвуся громом з чужини,
Чомусь так гірко стало жити.
Терзають душу полини…
О Боже, що мені робити?
Вдаль піднімуся в небеса,
Полину криком журавлиним.
Впаду на Землю, як роса…
Плачем до неньки лебединим.
О, Земле – матінко, прости,
Мене за вирії лелечі.
В серденьку болі відпусти…
І так туга бере за плечі.
Пішло за обрій стільки літ,
В тумані сиві поховались.
Побігли навздір із воріт…
Зі мною грішні й не прощались.
Та нащо вже мені літа,
Так небагато залишилось.
Жила б Вкраїнонька свята…
Щоб їй стежинонька стелилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587758
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Моя Вкраїна вас не обирала
Вас обирали лохи й шантрапа,
Що Аллілуя гучно вам співала,
Й кричала: «Слава!» пошесть голуба…
В церквах чужих обкурена істота,
Давно там мізків, продані, нема.
Забрали душу й мислю в ідіота,
Жидівським мирром мазана, німа...
Пора змінити правила системи,
І гнать цю сучу пошесть на війну.
Забрати право голосу в нікчеми,
А то положать всіх нас у труну…
Геть забирайтесь ссуки з України,
З собою разом хвойдів заберіть.
Бо не далеко знову до руїни,
Щоб вам у пеклі виродкам згоріть.
Ідіте зайди із землі чужої...
Орди онуки з роду злодіїв.
Бо не мого народу ви герої,
Не буде люд мій вам за холуїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587584
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Господи, спаси люблячого сина,
Від біди, що бродить і лихих вітрів,
Хай без ям життєвих стелиться стежина,
Злагода панує з тою, що зустрів.
Приспів:
Нехай його душа не знає слова «вбити»…
На святу молитву вона приходить в храм,
Щоб вистачило сил, діток своїх зростити,
Щоб на його віку не було жодних драм.
Господи, спаси люблячого сина,
Від очей завидних і лихих думок,
В мене він один – любляча дитина,
Мого джерела золотий струмок.
Приспів.
Господи, спаси люблячого сина,
Бо батьки у нього янголи в житті,
Хай він все життя береже родину,
Його серце б’ється лише в доброті.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587106
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Колись, багато мав я друзів,
Та оглянувся, тож хохли...
Лишилося кілька десь на Прузі,
Ширяють в небі, як Бусли..!
Вам не чета глухі засланці,
Бо ж ви худоба й верблюди.
Уваг не варті ви заср.нці,
Зас.али кров вашу ж.ди...
Німії виросли слугою,
Не голова в вас чавуни...
Дарма вас править й кочергою,
Бо ви й родились сцикуни.
Голоти тінь лиха й нещасна,
З болота плодитесь жаби.
Зїд’ять хазяїни вас власні,
Каліки нашої ганьби…
Нема зубів у роті, капи...
В мовчанці випали вони.
Імєют ПОЦи вас й Кацапи,
За холуїв ви в Сатани...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587072
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2015
Моя рідна, матусенько,
Пролітають роки,
Я до Вас, як до ластівки,
До гніздечка літав…
Скроні сріблом спорошені,
Відбуяли літа…
Та тепло святе мамине,
Все життя огорта…
Приспів:
Росяниться стежиночка,
Що лягла під поріг,
Де матуся в хустиночці,
Виглядає з доріг.
Страх бере серед ніченьки,
Тяжко жить в самоті,
Та матусині рученьки
Для нас завжди святі…
Лише Місяць і зороньки,
Що горять в вишині
І вечірні й ранковії
Гріють душу її.
На стежині до хатоньки,
Що лягла під поріг,
Виглядатиме матінка,
Діточок із доріг.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586906
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Не тих любити змушує нас доля,
Не з тими розділяти радість, смуток
"Повинна!" для любові то неволя.
Коліс Сансари невблаганний стукіт.
Не намагайтесь маску лицемірства
Зірвати...їм ріднішими не стати.
Сховає час миттєвості презирства,
Не тим дарує додаткові лати.
Розірвані блукають половинки,
Збентежені...на часточки розбиті,
Збираючи розгублені перлинки
Щасливих снів...їх вчать не [b]тих[/b] любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586970
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Какой ты руский,ты коз.л,
Родившейся от злобы.
С утра и доночи похмел,
Что начался с утробы.
Гнилья болотная Моква,
Пропита и забыта.
Кобылы Муромца пи.да,
Худобаты немыта.
Таких как ты увечья сброд,
Не просят у Европу.
Кавказцев знают, как народ...
Что вас е.ут у ж.пу.
Пошто прописано бл.дям,
Так это рытся в ду.е.
Не любят вас ни здесь ни там,
Вы в негра на за.упе.
Свинья она везде свинья,
ЕбнУт.й Хряк копытом.
Избави Господи меня...
О «брате» сем забитом.
Рехнулись вы.бки совсем,
Ху.ло в цари собрался.
Еще не пи.дил дядя Сэм,
А он уже уср.лся...
Прокол из русскаю вясной...
В масштабе лужа в мели.
Какой педр.ла ты дурной,
Ж.ды вас поимели!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587015
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 13.06.2015
После прочитанного.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586671
Утроенной болью - на части -
Разорваны в клочья страницы...
И танец безумием властен,
Но пылью укрыта гробница.
Пески обжигают ресницы,
А вырваться? Только навеки...
О, Господи, где же укрыться?
Мелькают, как стрелки...парсеки...
Не верь, мой Отец...неизменный -
Мой дух... и храня идеалы,
Я встану...из праха...нетленной.
Вот стилос, вот камни и скалы...
11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586782
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Якби мені отримати ту силу,
Яку заклали у мені батьки,
Напевно б мав я доленьку щасливу,
В родині не були б в нас жебраки…
Робочі ми від прадіда до діда,
Кладемо у покоси, сієм, жнем,
А вранці чай , лише шматочок хліба,
Та ми радіємо прожитим кожним днем…
Ми молимося і батьків шануєм,
Уміємо збирати врожаї,
Коли потрібно з ворогом воюєм,
Ми українці на своїй землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586786
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 12.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
Жінки це диво дивнеє, весна…
Коли їх гарних, чую я і бачу.
Як молодий, п’янію від вина,
Вони заводять кров мою гарячу.
О Боже, що за розкіш, неземна…
Які ж вони, небачені бувають.
Вони для нас, як зірочка ясна,
Нектар весняний млоєм напувають.
Мене дивує, їхня простота…
Веселий сміх, із гаю прохолода.
Як дивоцвіт, цілюща чистота,
Як річка буйна в кручах повновода.
Люблю жінок, у чому ж їхня суть…
І що є спільне, що їх всіх єднає?
Вони весну, у душі нам несуть,
Тому так кров у вени прибуває...!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586427
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Впаде листок, додолу і зівяне,
Життя як цвіт, відійде в небуття.
Не гріє там вже сонечко весняне,
Не йдуть туди , тепло і співчуття…
Та сніг розтане, й в березі морена,
Зійде з долин, проціджена вода…
Верба для річки знов буде зелена,
Цвістиме буйно, липа молода…
І що з того, що нас уже не буде,
Закриють очі пасма сивини…
У світі цьому, ще не раз прибуде.
За нас в цім світі внуки і сини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586192
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Ніч... Дзвінкий перелив
У долоні стікає твої.
Мов би янгольський спів-
То в садочку дзвенять солов"ї...
А надвір, крізь вікно
Наче стежка зіркова лягла...
Отже, пройдемо знов
До крутих берегів джерела.
Випий склянку води,
Наче хтивість налий до країв!..
Підійди! Підійди!
І віддайся в обійми мої.
Тільки зараз. Тепер...
І тіла поєднались нараз...
Темні очі Химер
Хижо дивляться з ночі на нас...
Цю стежину пройдем
Ми сьогодні удвох у Раю...
Мов казковий Едем,
Ніч нам постіль дарує свою.
Розпались, шаленій
Під сопілковий спів солов"їв!
Ці казкові пісні-
Мов цілунки твої і мої...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060900216
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586286
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Вечірня кав’ярня,
кавовий смак,
знову самотня,
я знаю, що так.
Не зміряти все
простими словами,
немає тебе,
самотність вітрами
в життя моє дме.
Кави гарячий ковток,
як спасіння,
до самих кісток
відчую тремтіння,
зроблю ще крок….
але неминуче
у відчай падіння.
Присмак куркуми,
солодкість кориці,
душі моїй струни
не грають в одинці.
Зроблю ковток ще,
з пінкою кави духмяної
змиє холодним дощем
гіркоту любові минулої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586145
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Співають в терні солов’ї…
Чому я плачу? Знову плачу…
Бо відцвітають дні мої,
А я тебе в уривках бачу
Моїх не пройдених шляхів…
Гірчить черемхова розпука…
Сколола пальці об гріхи,
Кров цебенить, та ти не слухай
По краплі вилите життя…
Багряним пломенем – тернина
Вже світиться. Без вороття
До тебе спраглим серцем лину…
Твоє відлуння лиш ловлю…
Твій голос – трепетно-глибинний…
Уклін мій, доле, що люблю…
Останній подих лебединий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585905
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Кохана! Не падай в знемозі,
І втому сховай в кабінет.
Збирайся! Я вже у дорозі.
Вже потяг гойдає мене.
Взувай візантійські сандалі,
І плаття вдягай від Кутюр!..
На час ми закинем подалі
Нудьгу повсякденних гравюр,
Бо десь за бурштиновим тином
Волого-нічної імли
Вже мариться дивний будинок,
Що в ньому щасливі були.
Для чого існують вокзали?
Для того й існують... Чи ні?..
В нічній таємничості зали,
Де ти позувала мені
В шаленстві дівочого тіла,
Немов танцюристка Дункан,
Писали, ваяли, ліпили
Наш зоряний диво-роман
Одні... Між колон... Чи не диво?
А потім... По сходах... Туди,
Де місячний зблиск вередливо
Оголеність тіл дослідив,
Пролившись, мов дощ у долоні,
Крізь темну безмежність вікна...
О, спогади терпко-солоні!..
За зустріч, кохана! Вина!!!
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115060600857
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585666
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Манить літо духом апетитним,
Пахощами звабними п'янить,
Вишиває барви колоритні
Веселково-сонячна блакить!
Медоносять трави-буйноцвіти,
Виграють нектарами поля...
Розсипає щедрості-привіти
В благодатній розкоші земля!
Солов'ї витьохкують акорди,
В унісон виспівують серця -
І щезають заздрощі-погорди
В молитовній величі Творця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585802
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
На кожній висять іконі,
Матусині рушники,
І скатерка на ослоні,
Оздоба її руки.
А скільки картин у хаті,
Народні герої тут,
Вони для родини свято,
Вони оберіг несуть…
Приспів:
Матусина вишиванка, тут доленька у хрестах,
Червоні хрести – кохання,
А чорні – це крах чи страх…
На стінах у перемішку, червоні висять, як мак,
А поруч мовчать в затишку,
Як острах людський, чи ляк.
Літа пролітають швидко,
Матусі давно нема,
Червона і чорна нитка,
Узором в рушник лягла.
Беру рушника у руки,
Горну його до грудей,
Я їх бережу для внуків,
Як пам'ять для всіх людей…
Приспів:
Матусина вишиванка, тут доленька у хрестах,
Червоні хрести – кохання,
А чорні – це крах чи страх…
На стінах у перемішку, червоні висять, як мак,
А поруч мовчать в затишку,
Як острах людський, чи ляк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585673
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Якби так можна залишитися у сні,
Де творяться незнані дивовиди,
Де небо на землі , земля вгорі,
А ти ,без крил , злітаєш на Бескиди...
Й дивуєшся, що сонце там внизу,
Купається у бистрих хвилях моря,
Вітри Карпат висушують сльозу,
І в снах твоїх нема земного горя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585637
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
[b]Вдохновил стих Любови Вишневецкой [/b]
[i]В омуте.[b][/b][/i]
Там, где чувство как омут,
и опять с головой,
не сорвать этих пут,
не владея собой.
Где всё рубишь с плеча,
и любовь - на разрыв,
где горишь, как свеча
свою жизнь расчертив.
Где черта - было до,
где черта - я с тобой,
свет в ночное окно,
я иду за звездой.
Здесь ли омут, иль там..,
где теряю покой,
может, все я отдам,
в этот час роковой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585394
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
Глаза в глаза...прости...проходишь мимо,
Твой взгляд глубокий, полный укоризны.
Душа болит?.. Да так...уже терпимо...
Врачует время поминальной тризной.
Скажи, судьба, зачем крылом коснулась?
Зачем дарила свет, моменты счастья?
Злодейка только криво ухмыльнулась...
Заплакал дождь от тяжести ненастья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585119
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 04.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2015
Ох і дістали сучі діти,
Вухаті виплодки з Орди.
Бодай у пеклі їм горіти,
Коли ж впакують їх туди.
Втомили виродки «кирпаті»,
Де грішми пахне все жиди…
Від духа обрано - зачаті,
Ведуть нас грішних в нікуди…
Усе покрали, захопили,
Як дівку Владу узяли.
Чи не пора нам брати вила?
Поки вони нас не взяли…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584632
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Забытая, ликуй - к твоим ногам - весь мир,
Благоволенья дар прими же благосклонно.
Истоптанной душе, остатки тех порфир,
Небесной манны - хлябь, воистину, знамёна...
Забытая, ликуй, звучат стенанья лир.
Не воскрешая грусть, зловещих воплощений,
Горит в свечах алтарь, богоугодный клир,
Осанну сладко льет, во славу всепрощений.
Умытая слезой, страх теплится чуток,
Украдкой боль тая, я внемлю начертанью
И верую опять, мне нужен Твой урок.
Но под ноги, прости не упаду, не жди,
А если завтра вновь у памяти - попранье, -
К твоим ногам - венок, моим следам - дожди...
24.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584092
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2015
Цвет акаций... Как сладок он
В расставания час печали...
Как дурман, как последний сон,
Мы с тобою его вдыхали...
Это жизнь. И ее зигзаг
Не приводит порой к удаче.
Сделан вместе последний шаг.
Он продуман. Нельзя иначе.
Запах грусти... Порой ночной
Ты в иной, колдовской, зовущий
Город снов, словно в мир иной,
Улетишь, чтобы жить грядущим.
Опустеют аллеи сна,
В память сердца запавши где-то,
И утерянная весна
В лето канет... Как камень... В Лету.
На прощание оглянись.
Может, в прошлом забыла что-то?
Это жизнь. Это просто жизнь.
Что-то будет... За поворотом.
Да еще... Правда, не всерьез...
Ты оставила по ошибке
Свой аквариум, полный слез,
С золотой одинокой рыбкой...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052610177
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583803
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Нестримна лють, чи спалах нетерпіння.
Невже над силу, побороти хіть?..
Не вирване до потягу коріння,
Зустрілись очі...просто...мимохіть...
І запалало...стугонить, ламає,
Викручує та трощить розум вщент,
Душа до страти рветься та волає,
Гримить щосили, падає дощем...
Заборонити?.. спробуй...за відвагу -
В святі одразу?..в дурні вже пошивсь.
До ніг твоїх - душі моєї стяги,
Не візьмеш...але ж хочеш?..то ж лишись...
Нестримна лють?.. палаючи багаттям,
Неначе смолоскипи - ніч, як день,
Хвала - луною, чи гучне прокляття?
Бажаюча та бажана...мішень...
23.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583564
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Моє життя суєт екстрим,
В диму, стражданних перелогах.
Так і живу, постійно з ним,
Як рідна жінка у пологах...
Пройшов, я босий Крим і Рим,
В стинанні, болях і тривогах.
Здається дивним і чужим,
Таке життя моє в залогах…
Хоч за плечима стільки зим,
Одні терни в моїх дорогах.
Та я змирився жити з цим,
Життя ж одне, воно у Бога...
Опам'ятався, вже старим,
Моя ти доленько убога...
Та діти, внуки, рідний дім,
Для мене сильна перемога !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583296
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Мої вірші, як сама доля
То змах крила, то вітер з поля.
То неба край, що так палає,
Немов те серце, що кипить
І від кохання аж згорає.
То сон в якому я дивлюсь
Та тільки там тебе не має.
Ти, немов, пташка, що летить
І в небі високо кружляє,
Своє гніздечко десь шукає.
Але прийдеш ти - я це знаю.
Душею просто відчуваю.
Не знаю ж, правда, я коли.
Може із запахом весни,
А може з краплею роси,
Що сріблом так на сонці грає
Коли природа оживає
Й розмай повсюди так гуляє,
Барвінок землю вистилає,
А весняне сонце небо обіймає
І так щебечуть солов’ї,
Що просто подих переймає.
Тоді й зустріну тебе я.
Назад грайливо озирнусь,
Підніму очі і втоплюсь
В блакиті тих твоїх очей.
Скільки ж недоспаних ночей
Мені та доля напророчить…
P.S.
Чим тобі, доле, не догодила,
Що крила мені ти так обпалила?
А як же далі я мушу летіти?
Без них же мені, просто не жити.
Буду у вітру сили просити,
Буду щодня Бога молити,
Щоб віру й надію мені Він вселив,
Що є потойбічний той рай неземний.
24.05.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583357
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Коли душа зірвалася із осі,
Порвалися без догляду шнурки,
А ти стоїш розхрістаний і босий,
Повітря ловиш, згублені думки...
Знов нарікаєш на «прокляту долю”.
А хто ж її, ту долю, тобі дав?
Ти ж сам себе запхав у ту неволю,
І стала мрія - чужини удав.
Не плач і не тужи. Усе минуло.
Ти свою душу краще бережи!
Радій ,що знову спогадом війнуло,
Давню кaртину в серці віднови.
Як колисала мати до схід сонця,
І цілувала там де “ваву” мав,
У сни пірнав , а щастя у долонці
Так цупко в кулачку своїм тримав.
Минуло все і вже того не вернеш,
Як й не повернеш перший цвіт весни.
На чужині життя своє завершиш,
Хай сняться, друже, тобі давні сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582719
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 22.05.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[color="#ff0000"] …ти й не второпаєш: дощ то чи я.[/color]
[i]Ол Удайко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
[youtube]https://youtu.be/NWpBcr39Reg[/youtube]
[b][i][color="#2f00ff"]О, доще-буяне, весняная зливо,
Полий задарма і спроквола мій лан…
Зволожуй, удобрюй ту жадібну ниву,
Аби споконвічний утілити план…
Я маю те поле засіяти квітом,
Дорогу до нього потопчемо вкрай…
Там будемо ми, наче Божії діти, –
То буде для нас ще незвіданий край…
О ти, благодатне, розоране поле:
Таке життєдайне – широкий безкрай!
Засію я зернами щастя – не болю
Й тебе наречу: Несподіваний рай.
Алею до поля обрамлю платаном,
Щоб нею в майбутнє безпечно іти…
Освоїмо пристрасті всі – й поза планом –
Й життя не змарнуєм – я, Да́рко* і Ти*![/color][/i][/b]
[i]20.05. 2015
__________
*Всі імена в романі, як і картинки весни,
– фейєричні вибрики Пегаса на Парнасі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582403
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Благословенна Дева света ясноликая,
Нагой ступившая в ночную сладость тьмы,
Не возбоясь пройти меж тайнами великими,
Собой губившими светлейшие умы.
Благословенна заколдованным сознанием
Пройти по тонкой кромке звука верхних нот,
Возъединясь со мною телом и желанием,
Звезде внимая, что ночную песнь поет.
Благословенна стоя ты у края пропасти,
В нее влекомая схизматами души,
И испытав паденье сладостною робостью,
И в упоительном экстазе согрешив.
И аз воздам. И чувств томление изведано.
И пред очами Нимф воздушный хоровод.
И Дева света в обнаженьи тела бледного
Благословенная в объятиях уснет.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051610047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581682
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Томление - цветенье алых роз,
В порывах ветра их благоуханье,
Плывет в ночи... сильнее ожиданья -
Мгновенья встречи - эпилоги проз...
Томление - прелюдии анонс,
Дрожание, прерывистость дыханья.
Отчаянны "случайные" касанья,
Руки его... густых ее волос...
Томление... невысказан вопрос,
В пустых словах - бессвязность бормотанья.
Росою - пот, измучены желаньем -
Рабы любви, рабы извечных грёз...
16.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581634
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Горить ясна свіча, два келихи вина
І грона винограду мов заснули,
Два келихи вина ми вип’ємо до дна,
За той гріховний смак, що ми відчули.
Мерехкотить свіча і виграє вино,
Мелодія Шопена пестить вухо,
А Місяць лиш на мить заглянув у вікно,
Щоб не мішати нам і нас не слухать…
Яка чудова ніч, яке смачне вино,
Які солодкі і гарячі твої губи,
Ось цю блаженну мить чекали ми давно,
Що привела обох до щастя і до згуби.
Два келихи вина і свічка на столі,
Що об’єднали наші долі і кохання,
Обоє мовчимо, бо нам бракує слів,
Проте приємний смак коханого мовчання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581480
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
[b]После прочтения стиха[color="#3a450f"] Зачем?[/color] автора И.Левобережной.[/b]
[color="#1b8f68"][i]Как много выпало переживаний
на долю маленького сердца моего,
оно ведь меньше всех страданий,
что получила я от счастья твоего.
Старалась я твою наполнить жизнь
лучами, что сильнее просто солнца,
и разгоняла тучи, чтобы неба синь
лазурным настроеньем радовала сердце.
Мои не понял, не оценил ты жертвы,
как будто бы в нирвану уходя совсем,
другие были радостны тебе забавы,
спросить хочу у сердца я – зачем?
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581376
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Звездными ночами, когда ветер стих,
по тропинкам нежности вдвоем,
шли, незримо мы для глаз чужих,
и мечтали лишь о счастье, о своем.
В тихий вечер скроют нас деревья,
а кусты сирени манят магией ветвей,
и вспугнет своей внезапной тенью
кот, бегущий в свете тусклых фонарей.
И черемуха распустит всюду косы,
одурманит, опьянит, исполнит блажь,
утром окунусь я в ландышевые росы,
и по телу пробежит истомы дрожь.
А потом, опять считая в небе звезды,
долгожданной и сиреневой весной,
я промчавшись через дни и годы,
в аромат черемух упаду с тобой
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581371
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Ніч впаде.
Небеса віддзеркалять зірниці
В плесах споминів-снів.
В таємницю одягнеться світ.
Час іде.
Відчуваю- ти мариш... Не спиться...
Нерви ночі мені
Надсилають від тебе привіт.
Підійди
До вікна, роздивись панораму
Таємничих лісів,
І озер, що леліють тепло.
Я і ти.
Це не простір. Кохання між нами
Зоресвітом надії
Долоні свої простягло.
Спокій пий,
Що панує вночі небесами,
І всім серцем відчуй,
Що навіки, навіки я твій.
Люба, спи.
Скоро сонце зійде над світами.
Не журись, не сумуй.
Прийде ранок відлунням надій.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051400231
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581025
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
[i]Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю! ..
Тарас Шевченко
[/i]
[i][b][color="#ff0d00"]9-го Травня… Янтарна сльоза –
То біль, перемішаний з кров’ю…
А в небі – блакить і жахіть бірюза,
Земля ж наша зранена… “нов’ю”!
В неспішнім строю ветерани війни…
В майбутнє несуть свої рани,
Та їхньої в тому немає вини,
Що йдуть не разом… ветерани!
Бо інколи в оці шаліє той блиск,
Що ділить навпіл українців:
Ми йдемо парадом своїм, як колись, –
Ковпа́ківці і бандері́вці…
І буцім-то кожен хисти́в рідний край
Від – вищого штибу – фашистів:
Живи, українцю, увік – не вмирай!
І втілюй в життя свої хи́сти…
То монстри політики СССР
У бойні звели брат на брата!..
Оте нам явили вони і тепер,
Що кинули край наш за грати.
Єднаймося ж, браття!... Зглобіте ряди,
Щоб путінській встоять навалі!
Диктаторе! В себе город городи!
Царів ми давно вже прокля́ли…[/color][/b]
13,05.15[/i]
__________
*[i]Відомий рейд з’єднання С.А.Ковпака “від Путивля
до Карпат“ закінчився розгромом партизанського
руху в період ІІ-ї Світової. А з решток партизанського
загону були сформовані загони НКВС, які зупинили
національно-визвольний рух в Україні, започаткований
ОУН-УПА. Все ще загадковою залишається смерть
комісара з’єднання генерал-майора С.В.Руднєва.
[/i]
[b]На світлині: [/b][i]Роксолана Вірлан з синочком.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581030
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Десятого травня, сорок п"ять років тому, зустрілися і покохали один одного двоє молодих, красивих і сповнених світлих надій людей. Мій друг по клубу, співавтор наших пісень, чудовий поет Олександр Печора знайшов свою половинку, яка стала його вірною подругою на всі роки їх спільного життя. На його прохання і на його вірш до цієї дати я написав цю пісню. Щастя і здоров"я вам, молодята, ще на стільки ж років!
ЗНОВ ЦВІТУТЬ ТЮЛЬПАНИ
Не питай, кохана, чом в задумі я.
Знов цвітуть тюльпани, знов бузок буя.
Срібними нитками доленька сія.
В травні заблукала молодість моя.
Пахли медом трави, квітував садок.
В пору цю яскраву стрілися удвох.
Квітла юна панна, милувався Бог.
Дарував тюльпани і плекав любов.
Приспів:
Тюльпани, знов і знов цвітуть тюльпани.
Квітне-пахне ранній травень,
нас оновлює весна.
Кохана, ти повік мені кохана. (2 рази)
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
ПРОГРАШ
Я уже не буду більше молодим,
тільки вірші будять світлий спомин-дим.
Ой куди ж ви, коні, ой куди ж, роки?
Білі і червоні мріють пелюстки.
Хоч в безмежні далі утекло води, –
в зоряній вуалі – місяць-молодик.
Кучерява вишня приміря фату.
Молодість колишня, я до тебе йду.
Приспів.
ПРОГРАШ (половина вступу)
Кохана, ти повік мені кохана.
В моїм серці ти жадано
квітуватимеш одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580250
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Ее называл незабудкой,
она была – словно цветок,
и нежной, и очень хрупкой,
ее ты от вьюг берег.
Красива, как изваянье
античных статуй богинь,
но с юным души обаяньем,
глаза – словно моря синь.
Ее ты любил безбрежно,
готов был на шаг любой,
и целовал очень нежно,
ты был ее сердца герой.
Но будто северный ветер
принес в вашу жизнь перемен,
ведь был ты счастлив на свете,
предательств не ждал и измен.
Вернулся твой друг из-за моря,
собой он был статен, красив.
Морской офицер, бровь нахмуря,
весь быстрый, как моря прилив.
Тебя пригласил он на встречу,-
«ты приходи, не один…
бери подружку в придачу,
закатим мы пир на весь мир!»
Ладно, приду, я с подругой,
ведь дружба наша крепка,
надеюсь, что будет супругой,
моя незабудка – мне жена.
Друг покачал головою,
наверное, всех сводит с ума,
своей неземной красотою,
твоя незабудка сама…
Настал обещанный вечер,
друзья собрались в ресторан,
самый большой пир на свете,
и не жалей, офицер, свой карман.
И глаз не сводил с незабудки,
ее танцевать пригласил,
а танго звучит с танцплощадки,
и ей отказать – нету сил.
Мундир у него – как образчик,
блестит белизною своей,
быть может, что друг обидчик,
играет с подругой твоей.
Что делать тебе, не заметить?
Лихой судьбы твоей фарс…
Или врага обезвредить
и свой нанести вдруг удар ?
Оставил одних их в покое,
пусть выбирает свой путь,
не буду мешать, мне не стоит…
ее мне вовек не вернуть.
Но не забыть наши встречи,
сиянье ее синих глаз..
Ох, незабудка, я вечно,
всегда буду помнить о нас.
Я покорюсь, прощу друга,
не хватит забыть мне сил,
но милая, была ты подругой,
теперь я без вас, один.
Ушел ты, без обещаний,
о том, что их ты простишь,
лишь ветер наглым касаньем
ворвался в вечернюю тишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580444
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Подивись у холодні зіниці війни.
Що у них? Як побачиш- повік не забудеш.
Це безвиході сум, мов наліт сивини.
Це за рідними смуток, мов рана у грудях.
Це з товариша смертю відкритий секрет,
Що безсмертя скінчилось. Його вже не буде.
Шлях до Бога, позначений в зблисках ракет...
І стежина під ними... стежина в нікуди.
Що ти пишеш, коли ти цього не пізнав?
Не вдихав гнІйних ран той тампоновий смуток.
Ти в медроті в палатці сирій не лежав,
Усіма, навіть Богом самим позабутий.
Ні. Війна- це не вірш про веселе життя.
Хоч воно й не без того. І Чарз*... І горілка...
І наказ... За наказом ти втратиш життя.
Чи відкупишся іншим. Війна ж бо оскільки...
Це печаль. Бо не знаєш ти долю свою.
І не скоро вертатись на отчі пороги...
І з губи, що її закусив у бою,
Смак солоний стікає. Твій смак перемоги.
*хто був в Афгані (та й не тільки)- той знає.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115051100296
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580347
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Не повернути цілісність душі...
Струну, що обірвалась, не з'єднати...
Так порожньо... не пишуться вірші...
Так холодно... і нікому - обняти...
Все тягнеться пустопорожній день.
Вже скоро місяць срібло долу зронить...
І сон мій - гріх мій - звабою прийде...
Та злодій-ранок не тебе приводить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580113
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Вже третій день до мене прилітає
Маленька пташка , б`ється у вікно,
Чому, пощо, сама себе питаю,
Хоче грудьми розбить прозоре шкло.
Подумала... містерія природи,
Чиясь душа до мене в гості йде,
Стопроцентово із мойого роду,
Із потойбіччя вісточку несе.
Посипала зерняток для спожитку,
Бо пізня цього року в нас весна,
Поїла, заспівала ,дала вістку,
Що “там” у мене любляча рідня.
Повірила... Любов їхня витала,
Відчула всіх, а маму зокрема,
Вона голубкою до мене прилітала,
Тепер я впевнена, що це була вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579388
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Ми з тобою удвох
Йшли разом по полях,
А льони синьо-синьо співали,
Соловейко виводив своє «тьох та тьох»,
Зорі знову летіли й моргали…
Заридали поля,
Впала цвітом перга,
Цвіт вишневий засів у порозі
І неначе на двох,
Наша доля лягла,
По життєвій, не битій дорозі.
Поцілунок тобі,
Моя, ладо, тепер...
Я візьму тебе, люба, на руки,
У краю де життя і багато озер,
Де кохання не знає розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579102
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Я свого серця клапті
зшиваю міцними нитками,
та низки почуттів достатньо,
щоб загоїти тужні рани.
Я хочу залатати щастям
ту біль, що була раніше,
та катувати я напастями
не хочу свою душу більше.
Ідіть вже геть усі мої печалі,
я більш не буду сумувати.
Мій човен щастя на причалі,
в країну мрій я буду відпливати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579060
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Буяють квітом пахощі весняні,
Цвіте вогнем, як диво –первоцвіт.
Біжать в долину проліски, як п'яні
Несуть тендітні спалахи у світ...
Горить блакить в гармонії безмежжя,
Так тепло серцю, пишуться вірші.
Вишневий цвіт, як повені пожежа,
Солодким медом гріє на душі.
Пробився промінь в затишок безкраїй,
Пелюстки срібні сипле із небес.
В весняну душу падає розмаєм,
Купає розкіш в мареві чудес.
В цей день зявилась внученька - лілея,
Спустилась в світ з потаєних орбіт…
На радість всім родилась наче фея,
І розцвіла, як в горах горицвіт…
Краса яка, ні витоку ні краю...
Блакить із неба впала з височінь.
Пришла до нас гармонія із раю,
Встелила буйну розкіш в широчінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579109
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
- Земленько рідна, як ти змарніла!..
Вродонька ясна зів'яла, зчорніла...
- Віченьки гаснуть в німотній скорботі,
Рученьки пухнуть в одвічній турботі...
- Земле-матусю, де твої крила?
- Я ними душу від скверни закрила!..
Хай вороги моє тіло шматують -
Душеньку крильця надійно вартують!
- Нене землице, де ж твої діти?
Хто має старість твою обігріти?..
- Ох, не питай!.. Іде син мій на брата...
Кісткою в горлі їм батьківська хата!..
- Земле святая, матінко-зоре,
Як лікувати тяжке твоє горе?
Чим же ці рани криваві зцілити,
Вроду колишню твою відбілити?
- Ой, не так легко минуле вернути!..
Шрами смертельні повік не забути!
Серце сплюндроване ридма ридає...
Де порятунок, Господь лише знає!
Щира молитва загоїть всі рани,
Висушить сльози, розі́б'є кайдани!..
Очі й думки зверніть, люди, до Бога -
Встелиться рястом-барвінком дорога!
Автор малюнка - Анатолій В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578689
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 04.05.2015
[i][b]tth[/b][/i][youtube]https://youtu.be/lm8KBjN5KvQ?list=PLT5ZUSr6gV9MSo491mweM9dg-4gIdlpty[/youtube]
[i][b][color="#ff0044"]Красивого ранку,
кохана моя –
Скажу я тобі це ще стуленим ротом…
…І вмиємось о́ба свіжісіньким потом,
що ти й не второпаєш –
дощ то чи я...
А потім торкнуся
щасливих повік...
А ще... вмиротворено-млосного серця...
А якщо й глибше, – кохана, не сердься:
торкатимусь так я,
напевне, повік…
А потім... торкнуся
Тебе своїм словом….
Повір мені… Точно… Я тут вже не збре́шу –
Слова моя дяка не каже, а креше!..
До того пеану мого
будь готова…
А після... впущу вже я
вранішнє сонце…
Й тебе, моя мила, – хоч цілому світу!
Бо він зачекався вже тво́го привіту…
Нехай уже сходить…
Кохана!
Не cон це![/color]
[/b]
1.05.15[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Єдиний промінець для мене,
Єдина хвіртка у дворі,
Єдине синє-синє небо,
Єдині зорі угорі.
Коли ти поруч-сонце сяє,
Коли ти поруч – ніч не спить,
Коли ти поруч-доля грає,
Коли ти поруч-біль мовчить.
Червона нитка в’яже долю,
Червона нитка тче рушник,
Червона нитка зве до бою,
Червона нитка – рятівник.
Певно в душі моїй глибоко,
Певно в душі не все ще спить,
Певно в душі закрите око,
Певно в душі сховалась мить.
Та я живу, бо треба жити,
Та я живу, бо поруч ти,
Та я живу щоби любити,
Своє кохання берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578201
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
То змін нема, а то багато—
різноголосся, біль і страх.
Гелгоче в синь вселенська хата,
і час тривогою пропах.
Мов з гір, зсувається лавина—
сплетіння доль, народів, мов.
Лунає слово «Україна»,
це значить—час її прийшов.
Її зсудомить, перестудить,
долиє холоду у зір,
вона такою вже не буде,
якою була до цих пір.
Ще не одна поблякне стьожка,
заглухнуть дзвони голосів,
ще не одна проляже зморшка,
і на льоту зітнеться спів,
ще не одне життя схитнеться
і в інший світ перетече,
і криком битиметься серце
в холодне другове плече,--
аж доки той, хто всі до йоти
дерзання зважує й діла,
відкриє плетені ворота:
«Ви заплатили вже сповна».
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578223
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Колись у прадавньо-радянські часи
(коли у містах не було ковбаси)
На політзайняттях у армії нашій
Дифузії тема була із найкращих.
(Ой, тему ж цю мудру любив замполіт!!!-
Як пердне один, а всім іншим смердить))) )
......... ......... ........ .........
Давно це було... Чи недавно... Хто зна?..
А ось- поетична "тусовка" одна...
Хто коми не ставить, хто крапки... Хтось пише
На мові з трьох слів (гірше, ніж в дикуна).
А хтось- "еротичне"... Одні матюки...
Мабуть, у свій час так навчили батьки...
А хто у еротиці тями не має-
Той просто так пише... ВіршІ-матюки)...
Як справи в поезії в хлопця сумні,
То критиком стане (критичні ж бо дні),
І з виглядом мудро-надутим таким
Про... "надлишок... (ой!)... дієслівних... той... рим"
Комусь-таки це беззмістовно-дурне
Чи інше якесь "садо-мазо"ввіткне
(Колись-бо це речення вченогугняве
Так вплинуло, бач, на хлоп"ячу уяву,
що тиждень він їсти не міг, і не спав.
Усе, мастурбуючи," тему" вивчав)
Чи інший... у зраді погрузлий по вуха,
Мов швець на машинці, строчить "заказуху".
А хтось на поезію часу не має.
Йому нецікаво. Він ПЕРЕКЛАДАЄ.
Як добре, що є автоперекладач-
(хоч свічкою Богу за INTEL віддяч!)
Загрузить, мов праля ганчір"ям машину-
Щось вийме. Обробить, і має світлину.
А інший, мов флюгер, уловлює вітер.
А доти- про квіти. Про квіти. Про квіти.
А є- ГУМОРИСТИ. На щастя, у НЕТі
Усі анекдоти, що є на планеті,
Вже виклали- он де є простір для сміху!-
Обрав. Обробив. Гумореско!- на вихід!
А от і вірші людожерницько- злі...
Пробачте, ви часом того... не тролі?..
А в іншого вірш- паранойя важка...
Нічого! Отримай свого "колобка"!..
........ ........ ........ ........
Та знаю і інших. Знайомий. Честь маю.
І їм (саме ЇМ) від душі побажаю-
........ ........ ......... ........
Як лірик у серці- лишайся собою.
Лишайся.
Не здайся спокусам. Принаймні, без бою.
Не здайся.
Не вір крокодилячим горе-сльозам.
Не вір.
Не вір епатажно-продажним статтям.
Не вір.
Лишайся собою в найтяжчі часи.
Нічого НЕ БІЙСЯ. НЕ ВІР. НЕ ПРОСИ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115042900840
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577778
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Расплескала весну в полуснах,
и дождям раздала все печали,
прилетел сизокрылый мой птах
словно песни в душе зазвучали.
Расскажи мне в каких был мирах,
ты не сдерживай силу эмоций,
мы в сиреневых тех вечерах
как игрушки у любви комбинаций.
И целуй же меня, ты мой странник,
ты – волшебной любви менестрель,
и весну закруживший романтик,
вновь пришедший из дальних земель.
Разольются в серебряной ночи
все слова, что друг другу сказали,
и с огарком потушенной свечи
встретим утро вдвоем без печали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577621
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Журавлем би, матусю, до тебе я прилетів
Та цій відстані краю немає
Ти не плач, моя рідна, прошу не журись
Я тут в райськім саду спочиваю.
Нас зібралась вже ціла велика родина
Ми всі рідні, ми всі тут брати.
Бо життя віддали за Вкраїну,
Щоб вам спокій і мир зберегти.
Ти в надії чекаєш, я знаю
На світанку ідеш до воріт
І останню зорю проводжаєш
Раптом з"явиться постать знайома за мить.
З першим променем сонця до тебе прилину
І зігрію теплом твою душу.
Ти пробач мене, рідна, прошу не журись
Я в свій рай повертатися мушу.
Світла пам"ять всім ГЕРОЯМ, полеглим за Україну!
18.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575585
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Розквітло, забуяло усе навкруги
Та цей запах мене не п’янить.
Без тебе-немає мене,
А серденько, як рана болить
Тепер сонце не так ясно світить,
Не гріє своїм теплом.
Лиш в обіймах твоїх я п’яніла,
Немов під хмільним вином.
До безтями не можна любити
Мати серце одне на двох
І хто зможе цей біль притупити
Знає, мабуть, лише один Бог.
Як без тебе тепер нам жити?
Знаю - ліків від цього нема
А попереду буде літо -
Лютуватиме в серці моїм зима.
Буду щиро за тебе молитись,
Щоб Господь послав тобі рай
Прилітай до нас ангелом з неба
І поради нам слушні давай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576131
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
Я без вины, вину влачу,
Твоим убита разочарованьем,-
Несовершенное, нелепое созданье,
Мне только, в ноги... палачу.
Я без вины, вину влачу,
Молитвами ищу в стихах спасенья,
Чтоб Он, услышав, дал мне вдохновенье -
Огонь, испепелить свечу.
Я, без вины, вину влачу,
В душевных муках - горечь покаянья.
И сожаление, сознание страданья,
Невольного "прости", шепчу...
20.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575715
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
[b]Вдохновил стих "Мне больно видеть вас вдвоём…"
Автор Ника Зимняя[/b]
Края острые твоего равнодушия
ранят сердце мое до крови,
где любовь, столько лет молчавшая,
так ждала – «ты меня позови…»
Прибежала б в метелях дорогою,
босиком, в любой час, в любой миг,
чтобы быть на минуту счастливою,
чтобы нежность мою ты постиг.
Но не сбылось богов пророчество,
ты ушел под покров к другой,
для меня суждено одиночество,
на губах, что застыло мольбой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575493
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Лиш той кохання намалює,
Хто його гирлом упивався,
Об його скелі розбивався.
А іншим говорити – всує.
Лиш той оцінить його мури,
Хто був у їх тісних обіймах,
Хто мир пізнав п’янкий і війни,
Ніс кулі в тілі від Амура.
Про нього тим судить годиться,
Хто міряв градус його сили,
Хто був на дні його могили
І в небо нісся з ним, мов птиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575275
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Тебе я пам*ятаю у душі ..
Хоча розбите все на дрібні шматки,
уламки почуттів, зітхання у тиші,
не доторкнутися вже твоїй руки.
Де був твій доторк ніжний,
наче оксамит, де б’ється серце
струмом, обійми обережні,
цілунками зігріті ..вперше…
Зігріті промінням удвох,
під пологом з ніжності взаємної,
биття сердець на двох,
та насолодою оповиті неземною…
Що нам дано, яке випробування,
щоб знову стрітись на шляхах,
моє єдине та не зламане кохання,
зі мною ти у мріях та у снах….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574298
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 17.04.2015
[i][b]Ой не пишуться рядочки, музика не грає.
На картині ні мазочка світлих фарб немає.
Десь поділося натхнення, муза не літає.
Куди ж вона подалася, кого надихає ?
Ой не чути голосочка, Кобзар не співає.
Одні тільки політики славу здобувають.
Та невже ж та муза грішна, невже продалася.
Лицемірів піарити й вона узялася ?
Ой навіщо безтілесній кривавії гроші ?
Їй потрібні музиканти й поети хороші.
Понад сходом України муза пролітала,
Серед крові та руїн таланти шукала.
Ой тепер вже не літає, крилоньки спалила,
А лаврового віночка чорна хустка вкрила.
Там ходила вона боса по мінному полю,
Надивилася смертей, набралася болю.
Ой ховалася в окопах від градів удару,
А там воїн молоденький обійняв гітару.
І заплакала струна , полилася пісня
про матусю, про дівчину, про рідне Полісся.
Ой знайшла у бліндажі блокнотик сіренький,
Там поважний вже шахтар писав помаленьку.
Все про рідний степ донецький, про свою родину.
Не закінчив вірш, загинув у лиху годину.
Ой у госпіталі муза бачила ті муки,
Як художнику з Лубнів відсікали руки.
Марив, як стискає пензля, аж пальці німіли.
Він до рук, а там лишень рукава пустіли.
Ой ходила муза довго битими шляхами.
Україну всю пройшла стертими ногами .
Надивилась на майстрів, на їхні роботи,
Які ж є пристосуванці, псевдопатріоти!
Ой, а з іншими митцями вона залишилась
Заридало їх серденько, душа засмутилась.
Невеселе принесла талантам натхнення,
Щоб правдиво описали наше сьогодення.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574469
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Як закохана доля,
Стоїть в полі тополя,
А над нею у вирій
Клин за клином летить.
І не знає тополя,
Що така її доля,
Буде клин зустрічати,
Як весна зашумить.
Білі хмари у небі,
Білі-білі, як лебідь,
Над тополею зранку
Пролітають удаль.
Пухом плаче тополя,
Бо така її доля,
В серці радість тримати
І горнути печаль.
Одягли урочисто
Одяг свій золотистий,
Пшениці недостиглі
Що достигнуть за мить.
А тополина доля,
У пшеничному полі,
Разом з вітром тепленьким
Все шумить та шумить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574482
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Читання віршів на нашому сайті зі стрічки нових творів, це як лотерея))....можна підняти настрій, отримуючи задоволення, а можна опустити його "нижче плінтуса".))..Жартівливий комент цього явища))
[b]«Зорепад, в нас віршів зорепад»[/b]
[color="#0c20cf"][b][i]Зорепад, в нас віршів зорепад
І годину, і тиждень назад
Тут щомиті злітає зоря
Незалежно від календаря
Хто яскравіше сяє, хто тліє
Кожний пише з нас так, як уміє
І віршує лиш, риму свою
Залишаючись в власнім Раю
Бо для кожного, власне – найкраще))
Будь ти генієм, а чи ледаще))
Пацаном, чи з горбом дідуганом
Чи в собі уже впевненим паном))
І задача то є непроста
Заслужив з них хто 5, хто "хвоста"? )))
Оцінити, поставити бал
Хто на скільки тут вірш „наклепав”))
Одні пишуть, про зраду/любов
В інших ріками ллється все кров*
Треті славлять появу весни
І бузкові їм сняться лиш сни))
Так і пишемо - ночі і дні
Що в душі, в голові, і в мені
Що на серці і на язиці
Хоч погані, а все ж ми - митці))
Хоч погані, а все ж, "рифмоплёты")))
Дехто скаже, що ми – ідіоти
Дехто пальцем вертить біля скроні))
Дістає дехто шмайсер, у схроні))))
Але мусять вони усі знати
Що не кинемо ми віршувати!!!)))
© М.К.[/i]
* - попрошу не лаятися за "любов - кров"))), але і любові і крові достатньо вистачає у нашій римі і в наших віршиках))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574455
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Я з Тобою Ісусе іду на Голгофу
Незліченні гріхи розпинати.
Хрест свій з щемом у серці приношу,
Бо з Тобою не страшно вмирати.
Любий Господи ,очі на мене зведи,
На мою неоправдану неміч,
І у Царство небесне веди,
Я чекаю й надіюсь на поміч.
Ти на землю зійшов рятувати
Тих ,що впали у пута гріха.
Мій Ісусе,до Тебе взивати
Буду доти,допоки жива.
09.04.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574432
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Він убив в ній любов, що родила у ній божевілля.
Розтеклася журба по душі, наче свіч воскова.
Де троянда цвіла, залишилось засохле бадилля.
Він убив в ній любов. Не поможуть ніякі слова.
Затоптав почуття підошвою, неначе огарок.
І байдуже пішов. Лиш спиною твердою блиснув.
Біль у серці кричав голосами підбитих канарок.
Вуха мулом закрив, на обличчя байдужість напнув.
Він убив в ній любов. На могилу тепер стало більше.
І не треба вінків, ані квітів на неї нести.
Було до. Тепер після. І буде ще зовсім щось інше –
Але вже не любов. Досить ставити світом хрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574383
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Не треба недовіри, краще вбий,
Під ноги тобі душу, наче килим...
Той мій протест,нечувано, слабий,
Як птаха зранена, з крилом безсилим.
Не треба недовіри, я мовчу,
Те, що сказати хочу, впало в прірву.
Десь в глибині вірша, почуй, кричу!..
Я знаю, найстрашніше - недовіра.
Не треба недовіри, просто йди,
В свої світи, які вже ось, за рогом...
Твої слова краплиною води,
Впадуть у серце... Сльози?.. то для Бога.
Не треба...
13.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574242
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Давно вже випите вино, та в голові ще бродить хміль,
Сердечний щем лишається й на далі,
Тверезим я не хочу стать, кохання знов турбує біль,
Його ношу немов жінки коралі.
Приспів:
О, моє випите вино, я пам’ятаю солод твій,
І іскри ті, що грають у бокалі,
Старе вино, старе вино, ти мій чаруючий напій,
Я бачу твої граючі коралі…
Хоч молоде я п’ю вино, та те старе немов кіно,
Знов постає чомусь перед очима,
Роки летять та все одно, міцнішає старе вино,
У міцності напевно вся причина.
Приспів:
О, моє випите вино, я пам’ятаю солод твій,
І іскри ті, що грають у бокалі,
Старе вино, старе вино, ти мій чаруючий напій,
Я бачу твої граючі коралі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574236
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Літа збігають неухильно,
Життєвий шлях до прірви ліг,
Проте на вигляд я ще сильний,
За мною мій життєвий слід.
Часом здригаються повіки,
Серце чомусь пече вогнем,
Як прийде час, засну навіки,
Та ми колись усі заснем…
Схилятися не звик ніколи,
Я є поет, але не раб,
Я бережу життєве поле,
І свій в цвіту вишневий сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573780
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Пишу листа не другу і не брату,
Хоч їм також давно я не писав,
Листа пишу воюючим солдатам,
В день Воскресіння, певно час настав.
Їм не посвятять у окопах Паску,
Вони не розговіються яйцем,
Лише із неба Воскресіння ласка,
Зігріє їх раненько промінцем.
Брати мої, мої свідомі діти,
За Вас молився у соборі я,
Прийдіть живими, Вам ще жити й жити,
За Вами України вся земля…
Ми знаємо, нема умов в окопах,
Там «град» буває навіть в заметіль,
А де сховатись? Ворог рветься скопом
І снайпери стрілять звідусіль.
Тримайтеся і захистіть Вітчизну,
Хай Божа благодать прийде з небес,
Розбийте в прах армаду ненависну!
Христос Воскрес! Воїстину Воскрес!
Повертайтеся живими!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573778
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Ти ще не спиш?
Он місяць мимоволі
В твоє віконце щойно тишком заглядав,
А ти сидиш,
І плечі напівголі
Кімнатний морок тепло-ніжно обійняв...
А ти сидиш,
І п"єш вечірню каву,
І так спокійно і комфортно на душі...
Ти майже спиш,
Уся, окрім уяви,
І в скронях б"ються ненароджені вірші...
Вся не своя...
Себе не відчуваєш...
І раптом в серці стане трохи холодніш...
Ти, наче відьма,
Силу ночі маєш,
І сила зараз переллється в диво- в вірш...
Цей згубний хист
Надвоє розпинає
Холодним спОкоєм в бажань примарний жар,
І чистий лист-
Це все, чого бажає
Твій зоресяйний поетичний диво-дар...
І в ньому- все
Цей місяць, зорі, небо,
Моє кохання, що ти питимеш сповна,
І спалах цей-
Поезії потреба-
Це magnifique, о поетесо чарівна!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115041100161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573564
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Далекий я від Тебе, у ці дні,
Хоч визнаю, що Ти таки існуєш.
Святкують Пасху люди навесні
По – різному, готуючись, святкують.
А як я сам збираюся стрічать
Твоє, Христос, розп’яття й Воскресіння,
Коли на серці, як тавро, печать
Мого страждання та мого горіння?
Болить Моє! І тіло, і душа.
А спокою від цих страждань не знати!
Не в тому річ, що в касі – ні гроша,
Не в тому річ, що ніяк святкувати.
А річ у тому, що не маю я
Отого непоборного стремління
Звертатися до Тебе, Месія,
Зануритись безмежно у моління.
Не вмію, чи не хочу? Мов паркан
Між мною і Тобою звела доля…
Не вірю, що ця мука – Божий план,
Не вірю, що ця мука – Божа воля!
Бог – є любов! Любов – це є добро.
Радість життя, яка не має краю!
Чому ж тоді ношу оце тавро,
За що життя жорстоко розпинає?!!
У кожного з людей свій власний хрест,
Своя Голгофа і своє розп’яття.
Хоч не зрівняти наше і Твоє
Бо несумісні два оцих поняття.
Ти, як Людина, не грішив ніяк.
Ніс на собі гріхів чужих примару
І щоб від них очистити всіх нас,
Себе віддав на тортури, на кару.
Сад Гефсиманський. Твоя чорна ніч.
Природний жах перед початком муки.
Там виступив з чола кривавий піт,
Здіймалися до Неба Твої руки.
Ти знав про все. Ще Сатана шептав,
Про марну жертву та невдячність нашу…
Ти переміг! Як воїн, знову встав,
Із рук Отця прийнявши страшну чашу!
А обрані Тобою, у цей час,
Безпечно спали… сни звичайні снились…
Щоб вимолити сил Тобі в запас,
До Бога не звертались, не молились…
***********
Такі ми, - люди! Ти нам все простив.
І досі терпиш беззаконня наше…
Пересторогу людям озвучив
Про те, що зло між нами не назавше…
Ще буде суд. Прийде нежданий він.
Як тать лихий приходить в темні ночі…
Лунатиме наш плач зо всіх сторін,
Та нас ніхто почути не захоче!
Біля дверей Ти дозволу просив,
Аби ввійти у кожну нашу хату…
Як грішимо у міру свої сил,
То будемо нести за все відплату!
Далекий я від Тебе у ці дні.
Грішу, бо на цю долю нарікаю.
І від думок, які завжди сумні,
У світлий світ Поезії тікаю.
10.04.2015 12:47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573423
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Єдиний, Боже, розум дай народу
І забери кошмари із життя,
Дай нам можливість подолати гору,
Очисти нас від горя і сміття.
Дай сили вознести державу,
Щоб зародили золоті хліба,
Щоб праця й розум здобули нам славу,
Хай зникне між народами злоба.
Народом ми помолимося, Боже,
Із двох сторін старечого Дніпра,
Бо жити нам вже більше так не гоже,
Міцна в нас має бути булава.
Щоб в нас земля родила патріотів,
А вороги погинули навік…
Щоб висохло московії болото,
Щоб нового життя почати лік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571559
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Я перед батьком стану на коліна,
Без слів у грудях гомонить журба.
Лиш ти один відчуєш свого сина,
Яка в моєму серці боротьба.
І знаю я напевно, що ні слова,
Мені за мою тугу не складеш,
Та ще одна на світі ллється мова,
Якщо хоч раз відчуєш, то збагнеш.
На мові цій з тобою й розмовляю,
І дякую, мій батьку, я за те,
Що в час важкий підтримку відчуваю,
Коли в моєму серці чогось зле...
03.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571671
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Музика, запис - Микола Шевченко
Співає - Марина Романович
Україно моя калинова,
Мій ожиновий край – ковила.
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Твоя пісня дзвінка і казкова,
Що в полон моє серце взяла.
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
А ми діти своєї землі.
Синє небо, хліба золотисті
І смереки, що тягнуться ввись.
І красуні дівчата в намисті,
І красуні дівчата в намисті,
Все найкраще у нас – роздивись.
Приспів: (той самий)
Перламутрові роси із ранку,
Найдухмяніша в світі трава,
І найкращі з усіх вишиванки,
Наймиліші з усіх вишиванки,
Хліб усьому у нас голова…
Приспів:
Посадіть біля дому калину,
Та вклоніться зеленим лісам.
І любіть, як святе, Україну,
І хвалу вознесіть небесам.
Бо немає на світі країни,
Де співають, як в нас, солов’ї,
Це єдина моя Україна,
Ми всі діти своєї землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571304
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
Наше життя іде по колу,
Воно складається з хвилин,
Роки діток, які ще кволі,
У старість переносить клин.
Родився кожен з нас із плачем,
Бо ми прийшли у новий світ,
Життя змінилося неначе,
Запах добром родинний цвіт.
Роки дитячі пролетіли,
Щаслива юнь взяла в полон,
Де нам потрібно сили й сили
І молитов біля ікон.
Зрілі роки, де діти й внуки,
Де старість ходить по дворі,
В часи такі не має скуки,
Тут ще співають солов’ї.
А потім, вже перед обривом,
Як маємо летіти вниз,
Як пахне ладан із кадила,
На шлях життєвий оглянись…
І ти побачиш свій початок,
Де внуки й правнуки ідуть,
Тут твій кінець і твій початок,
Життя твого у цьому суть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571306
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
[i] NNnn[/i]
[youtube]https://youtu.be/xviP-AinkgA[/youtube]
[b][i][color="#750202"]Ти питаєшся, скільки мені?
Не питай, бо я й сам не знаю.
Пробудись у моєму вогні,
Доторкнись до раю!
Станеш танути – тихо скажи:
Поведу у едем пещо́ти.
На краєчку тієї межі
Що робитимеш?.. що ти?
Від розбурхань твоїх у мені
Стане серце нараз слухняним,
Й колорит мій, неначе у сні,
І міцним, і духмяним…
Й злетимо ми розкрилено ввись
У нові – на кону – висоти:
Ти дозволь… допусти… й подивись,
Своїм серцем усотуй!
Чи спитаєшся, скільки мені,
Коли звідаєш раю? –
На баскому – не вечір! – коні
Чуття віку не мають…[/color][/i][/b]
[i]1.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571321
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Мы встретились на миг, на час
на узких улочках в тени,
в плену своей любви интриг,
так ненадолго мы одни.
И как продлить мне этот час,
где прорастаю я тобой,
насквозь тобой дышу сейчас,
разлуки не хочу, ты – мой…
Чуть-чуть еще, лишь вздох,
с тобой разделим откровенье,
нам светят мириады звезд,
даны секунды наслажденья.
Я тайну не отдам на растерзанье
дождям, что рьяно бьют в окно,
любовь я не предам забвенью,
пусть будет все, что нам дано.
И брызги красного заката
алеют, словно сердца боль..
Какая суждена теперь расплата
за светлую, но грешную любовь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570587
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2015
[b][i]NNnn[/i][/b]
[b][i][color="#ff00e1"]Мила, не журися.. міцно поцілуй,
серце зашкарубле в себе зачаруй…
Жайвори у висі долі нам прядуть,
в щастя прокладають путь.
Приспів:
Хай жайвір співає,
клично так співає…
Ти – моя кохана…
Я до тебе йду.
Та пташина пісня
серце жаско крає.
Ти, моя кохана,
я тебе знайду.
Ми пройдем, кохана, стежечку одну
і зустрінем нашу чарівну весну.
Хай серця̀ радіють, від кохання мруть,
спільну долю нашу ждуть…
Мила, гарна лунко, мій безцінний скарб:
біле твоє личко – в моїм серці карб –
стан звабливий манить, мов пташа – верба.
Ти – моя лунка́ судьба.[/color][/i]
[/b]
22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568499
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 25.03.2015
У долоню розкриту руки
Впали сни...
Ти хоч трохи поспи, допокИ
День ясний
Не почне випивати з душі
Сили знов...
Я тобі розповім у віршІ
Про любов,
Що мене зігріва повсякчас
В холоди...
Що кохання торкнулося нас
Назавжди...
Сон в розкриту долоню впаде-
Не мине...
Хай на мить, та у ньому знайдеш
Ти мене...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115032412337
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569160
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
[i]Інколи буває… такий стан душі що…
хочеться музики… високої, незвичної…
Такої, яка раптом… приведе вас в альпійські луки
Тіролі, де квітують едельвейси… де чується аромат
цнотливої природи в унісон співу баранчиків* душі...
[youtube]https://youtu.be/0s8ytJYC3no[/youtube]
[b][color="#751c1c"]У світлу рань душа співає йодлем**
під пригравання шалу віщих снів,
Та мить стає – немов хорти голодні,
коли змовкає той чарівний спів…
Навколо тебе колорит альпійський,
а в тілі сонми незвитяжних сил:
під стать любі рекорди олімпійські…
немов би ось… гектар трави скосив…
І музика душі в далекій висі
сягає раптом у казковий край,
де жайвір в небі непорушно висне
і прочиняє двері... в сущий рай…
Від тих шалених духу варіацій
спирає подих… лоскотлива мить –
душі і тілу хочеться вібрацій,
знов народитись хочеться… І – жить!
Життя і є та музика чарівна…
І хто ввібрав її у свою суть,
той буде цар, а як вона – царівна:
вам вічним сном ще довго не заснуть.[/color]
[/b]
17.03.15
______
*Примула (рос.).
**Спосіб виконання пісні, поширений в Тіролі
та інших провінціях і країнах Західної Європи.[/i]
[youtube][/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567258
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
На цей вірш шанованої мною поетеси Уляни Задарма. Без її відома, бо я зайшов на сайт, а вона вже, мабуть, спить...
********
...люлі,Зернятко,Киця Капризівна,
ніч над провулками темними ...сонними...
Що тут поробиш - душа як валіза -
порожня й бездонна...
...спи,Люленятко... за ніч -потеплішає...
десь океани дрімають-гойдаються...
Вибач - казКИ -не човнами...а мишами -
в шпарки ховаються...
...очі заплющуй,Горішку мудрований...
Коники - білі...на них - королевичі...
а на плащах - чи дракони з коронами...
леви чи...?
...баю,Зозулько... Допоки так солодко
в Cнах Золотих всі з війни - повертаються
й грають весільні муЗИки... не -МОроки...
...жаль - не збуваються...
....... ....... ....... .......
ЮНИМ МАМАМ ВІЙНИ
Дерева в мороці скоцюрблено-сердито
Згинають віти, наче просять- обігрій!..
Війну у край заніс чужий холодний вітер.
Нас носить світом, наче листя в буревій...
Готичне скло розбив війни кривавий молох...
Тобі тривожно... Наче пташка в комиші
Тріпоче крильцями- у грудях б"ється сполох...
Удвох їм тісно там... І серцю... І душі...
Мала дитинка так повільно засинає...
Ти- краща мама у безкраїні світів,
Та все ж тривога, що її ти відчуваєш,
Дитяче серце відчува і поготів...
Маленьку донечку заколисай, залюлій,
Її у ліжечку дрімотно обійми...
Співай про котика, як прилетіли гулі...
Ще зійде сонечко. Ще будем разом ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567008
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
У дороги костер догорает...
Дым весеннее небо коптит...
Словно ветка, росой истекая,
Увядающий день догорит...
Дай согрею озябшие руки
И смолистого чая налью,
Нашим встречам по краю разлуки
Посвященную песню спою
О любви, что на грани печали
Согревает вечерним огнем...
О дарах, что как звезды упали
Нам желаньем остаться вдвоем...
И о том, что костер догорает,
А дорога- разлучница ждет...
Выпьем, милая, сладкого чаю!..
Чаю я, что любовь не уйдет,
Что любовь не прощается с нами.
И в разлуке ласкает теплом
Божьей Искры сокрытое пламя,
Что в сердцах. И твоем, и моем.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115031500327
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566746
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Ця теж колись закінчиться війна,
Позаростають бліндажі, окопи…
Але натомість виросте стіна,
Відділить тих, хто нас назвав – «Укропи»!
Стіна не на кордоні – в головах,
З імен полеглих складені цеглини,
Їх поминати будуть в молитвах,
Навколішки стрічали домовини…
На крові розчин і сльозах сиріт,
Замішаний на муках, болі, горі.
Від нас назавжди відгородить світ
В якому зомбі і психічно хворі.
Там, за стіною, нечисть, звірина,
Отруєна і збочена бидлота,
Там «руССкій мір» і «братская страна»,
Що рівноцінно значенню гидота!
Це не народ, що ненавидить всіх
Біснується в рашистській істерії.
Вбивати інших – подвиг, а не гріх, -
Обличчя сатанинської Росії.
Прогрес і час не змінять цю орду
Тому потрібно жити без ілюзій, -
Вони одвічно несли нам біду
І там ніколи ми не мали друзів.
Ми зовсім різні – небо і земля
І прірва з часом шириться між нами,
А те, що світить зорями Кремля
На вежу табірну подібне з ліхтарями.
Нехай живуть у смороді своїм,
Нехай конають в п’янім перегарі.
Ми більше їх не впустимо в свій дім,
В світлиці ж бо немає місця тварі.
14.03.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566670
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015
Ячмінні поля і хмелярні казкові,
Прекрасна вода в старовинному Львові,
Цих три градієнти і ще кільканадцять,
Створили тут пиво - «17-15».
Європа гуділа, а пиво лилося,
Ячмінь дозрівав, набиралось колосся
І місто тонуло у хмільнім дурмані,
Тут пиво любили розбещені пані.
В Клепарові виникла перша броварня,
(У Львові також була перша друкарня),
Та мову ведемо ми нині про пиво,
Що місту давало і гроші і силу.
«17-15» візитка для Львова,
Воно заслуговує доброго слова,
Був Bawar* колись і було Exportowе*,
«17-15» - заходьте, панове!
Уже триста літ, як тут пиво хлюпоче,
Як випив хтось гальбу**, ще хоче і хоче…
Напевно крізь роки, отак літ за надцять,
Ще правнуки вип’ють «17-15».
* Марки пива, що виробляли у Львові
** Кухоль, бокал
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566139
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Давно блукаю і знайти не можу,
Де та дорога, що веде у дім.
Дзвенять трамваї , та мені не гожі,
Поїду, опинюся у чужім.
Моя хатина не палац блискучий,
Де з кранів ллється встоєне вино.
В садочку з краю ,де похилі груші,
Присіла й жде ,чи гляну у вікно.
Чи підбіжу і гримну в старі двері,
А мама скаже- ану знов ввійди!
Пробач матусю за мої манери,
Тихенько вийду та і знов зайду.
Той сад не наш, належав колективу,
А мені що! Це ж під моїм вікном!
Нарву тих груш, вклонюся груші чтиво,
Вбіжу до хати зі своїм добром!
Хатиночко! Ти жди! Я повернуся!
Хоч і блукаю, та тебе знайду!
Тихенько увійду і тут лишуся,
І ту стареньку грушу обійму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566085
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Стріла ́якось Ром́ана Оля.
Він в відпустку прийшов з АТО.
Мужній! Славний! То, певно, доля
Привела до клубу його.
Вчились разом колись у школі.
Інтерес Роман проявляв.
Рвав для неї ромашки в полі,
Та «кохаю» все ж не сказав.
Сором’язливий був без міри.
Тож з Андрієм стала дружить.
Та не справдив Андрій довіри.
А Роман… Все тіло дрижить.
Запросила його на танець.
Пригорнулася до грудей.
Щоки Роми - ясний багрянець.
Очі Олі – вінок лілей.
Відпуск станув, мов свіч воскова.
Проводжала. Йшли по шосе.
- Ну! Скажи три важливих слова!
- Україна понад усе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565579
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Як твоє серце прагло волі,
Хотіло вирватись у світ!
Собі це виблагав у долі
На кілька славних світлих літ:
Став малювати і писати.
Зажив визнання Кобзаря.
Свободу вкрали царські кати
За те, що йшов проти царя.
Не каявся і не здавався,
Рук у засланні не складав,
У чоботі твоїм ховався
Той зшиток, де вірші писав.
Ти зайве не просив ніколи -
Лиш пензель, фарбу, олівець,
Щоб мати хатку, сад і поле,
Узяти жінку під вінець.
Та доля милості не мала,
Не простягла тобі руки.
Лиш з Україною вінчала -
Випалювала та роки.
Хоч Московщина не давала
Вірші складати, малювать.
Зламати силоньки не мала.
Ну, як митцю не малювать?
Ну, як поету не писати,
Тугу не лити у папір?
Як думку можна закувати,
Очам накинути якір?
Ти залишив вірші, картини,
Завіт, щоб не були раби.
Ти нас, пророче України.
І нині звеш до боротьби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565431
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Збунтувавсь Дніпро широкий,
Аж до неба хвилі.
Знов нуртує звір глибокий
В своїй страшній силі.
Для ворога не бачені де Дніпрові хвилі,
Лежать ножі освячені в Кобзаря могилі.
Як стріла лягла в тятиву,
Стрепенулась круча.
То проснулася від гніву,
Воленька пекуча.
*
Встаньте вої - отамани,
Брати посивілі.
Рвуть Вкраїну вуркагани,
Зайди знахабнілі.
*
Пора скінчити шараду,
Посміхнулась доля.
В хаті нашій наша правда,
Наша сила й воля.
*
На коліна бусурмани,
Зірвана пружина.
Встали лицарі й Гетьмани,
Захистять Вкраїну!
Для ворога не бачені де Дніпрові хвилі,
Лежать ножі освячені в Кобзаря могилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565475
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Роняет слезы первая капель,
и ветер растрепал деревьям косы,
войдет в свои права апрель,
нальются соком белые березы.
И осторожно, робкою походкой,
весна откроет всем нам чудеса,
подснежников милые улыбки,
на тонких стеблях качаются дрожа.
И долгожданный птиц прилет,
и белые в цвету черемухи и вишни,
свиданья, поцелуи ночи напролет,
где лунная вуаль накроет крыши.
Пришла весна и солнцем отогрела
озябшие зимой поляны и луга,
в убранство зелени своих детей одела,
рассыпав рос прозрачных жемчуга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565356
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Моліться діти, за своїх батьків,
Щоб і за вас було ,кому молитись,
Щоб ви не знали горя у життя,
Щоб впевнено на світ могли дивитись.
Моліться діти , за своїх дідів
І прадідів омийте чистим словом.
Щоб не зануритись у тризну їх гріхів,
Моліться ви, за рідних незлобливо.
Моліться діти,за усіх людей
За ворогів і недругів моліться.
Молитва робить з ночі білий день ,
І доля у молитві вам скориться.
Моліться діти,де б ви не були,
Бо лиш в молитві є найвища сила.
Серпом молитви вижнете гріхи,
І стане колосом життєва нива.
І хай життя молитвою буде:
Подячною й благальної, в потребі,
Щоб з вами було небо голубе.
Бо бачить Бог всі наші вчинки з неба.
08.03.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565161
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Ходила вулицями Львова.
Лишала смуток на асфальті.
Погода була супер-кльова,
Звучала музика Вівальді.
Хмарки розбіглись, мов овечки.
Голубизна на небі-плівці.
Зірвались промені з вуздечки,
Пішли галопом по бруківці.
Та всю цю радість обітнула
Тупим ножем байдужа сила.
Картину маслом загорнула
І небо плямами покрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564736
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
[i]« І нарекли ім’я йому диявол,
що означає лицемір і обманщик...»[/i]
Біблійна істина
Почута думка не нова за змістом,
але свіженька. Отже, на слуху, –
ми українці просто сатаністи,
бо владу обираємо таку.
Таку брехливу, що не ймемо віри,
що нібито на сході йде війна,
і наче не пуста уже казна,
і все іде у пащу тому звіру,
що зветься не війна, а сатана.
Обманщики окупували Раду,
яка у нас викачує бабло.
А на місцях командує «громада»,
якої ще учора не було.
Така собі невинна і пухнаста,
не створена царевичем Вітьком,
що втік на Вовці Сірому у казку,
замівши закрома своїм хвостом.
Парафія Кирила-патріарха,
хапуги в установах – то не ми.
Не ми собі обрали олігарха,
що ніби отирався між людьми.
І наступає мафія на п’яти,
де кум за кума і начальник – свій.
Прозріли всі раптово і багато,
як мовиться, – за кадром двадцять п’ятим:
солодкий шоколад і мордобій.
І окаянні – всі недоторканні.
Люстрація застряла на горі.
А унизу не хочуть на екзамен
на-пів-учителі і лікарі.
Хто багатіє, той і є еліта.
Хто окрадає, тому є де сісти,
але у нього – гори золоті.
І судять нас юристи-комуністи.
От і кажіть, що ми не сатаністи,
коли усі дурисвіти – святі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564612
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
В бархатных недрах души,
Прячутся идолы мифов,
Слепо мечтая, на рифы
Броситься, взрыв пережить...
В бархатных недрах души,
Трепетом полны признанья,
Не замечая стенанья,
Сердце, в осколки, крушить...
В бархатных недрах души,
В пыль превращаем запреты,
Слышим, подолгу, сонеты -
Листьями ветер шуршит...
В бархатных недрах души
Тают, как облако, тени,
Станут одним, из видений,
Глупого сна... миражи...
В бархатных недрах души
Стынет, украдкою, ярость,
Столько уже ей досталось...
Дай...не разбей...разреши...
В бархатных недрах души,
Грешные мысли, гурьбою,
Смоют сомненья прибоем...
Не укоряй...не спеши...
05.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564603
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Ми мудрі, як вічність, як віл працьовиті,
Ми маємо совість , вона ще жива…
Чому ж тоді Боже твій промінь дотично,
Лиш зрідка душею Вкраїну пройма?
пр.
Тому мабуть щастя у долі немаєм,
Що наші борги ворогам ще прощаєм.
Паскудних чужинців, як діток плекаєм,
Плюють нам у писок, а ми їх прощаєм....
Ми добрі, як дощик ранковий весною,
Ми літня з полудня блаженна гроза.
Як роси осінні, що впали з досвітку,
Навскрізня корзина тепла і добра.
*
Ми чисті, як небо без хмарок улітку,
Співучі, як жайвір високий в жнива.
Ми вільні, як вітер нестримний у полі,
Прозорі, як в мами моєї сльоза.
*
Ми дітки щасливі в домашньому колі,
І сильні, як в горах, як в морі скала.
Дівчата у світі нас славлять красою,
О, Боже, які часом творим дива...
*
Привітні, як в лузі червона калина,
І щедрі для друзів, як Божа бджола.
Вкраїно – Матусю коштовна перлино,
Чому ж у нас доля лихая така…?
*
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564551
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015
СПІВАЮТЬ ЗРАНКУ СОЛОВ’Ї – РОЗКВІТЛИ ВИШНІ,
НАЙКРАЩІ ПТАХИ НА ЗЕМЛІ ДО ГАЮ ВИЙШЛИ,
ЦВІТУТЬ САДИ, ЛЬОНИ ЦВІТУТЬ І ПАХНЕ М’ЯТА
І ПРИГАДАЛИСЯ БАТЬКИ І РІДНА ХАТА.
ЧЕРЕЗ ЛІТА, ЧЕРЕЗ РОКИ І ЧЕРЕЗ МЕЖІ,
СЛОВА ЛЕТЯТЬ У СИНЄ НЕБО ОБЕРЕЖНО,
ПРИПУДРИТЬСЯ ДО ЛІТА БІЛА ХАТА,
ОЖИНА ПРИПИНИЛА РОЗЦВІТАТИ…
ПОЛІССЯ ПОКРИВАЮТЬ ЗНОВ ТУМАНИ,
ЩО ГОРНУТЬСЯ ДО ХМАР, НЕМОВ ДО МАМИ,
СІЯЄ ЗНОВ НАД НАМИ НЕБО СИНЄ-СИНЄ,
ДО БАТЬКІВСЬКОЇ ХАТИ ДУМКА ЛИНЕ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564455
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
В очі глянь,
У яких неприхований сум.
Глянь у цей
Квазівсесвіт тривожного смутку...
Роздивись
В мерехтінні роз"ятрених дум
Хвилювання
За тебе. Такого здобутку
Надала
ЦьОму диво- обличчю війна.
Ця печаль
Причаїлась як привид розлуки...
Ти пила,
Як і я, шал кохання сповна,
Як і я,
Зазнавала солодкої муки...
Так і є.
Ти розумниця, люба моя.
І твоє
Це тобі підказало кохання.
Час проб"є,
І не вдержить долоня твоя.
Тож доп"єм
Нашу зустріч, можливо, останню...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030501072
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564337
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Я теперь знаю точно, что значит медвежья услуга…
И уже не со слов – что такое российский медведь,
Это кто убивает из глупости близкого друга
И при этом о дружбе эта тварь продолжает реветь!
Что тут скажешь: спасибо, дружище!
Удружил! От медвежьей души пособил!
Только больше подобных друзей мы не ищем –
Лучше рядом злой враг, чем российский дебил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564102
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 04.03.2015
І знову й знов коліньми, я схилюся,
Звертаючись, до вищих вже світил.
Не вірю в Бога, але все ж молюся…
До всіх земних і надприродних сил.
Надія тліє вже та все ж борюся,
Хоча спалив, немаю вже тих крил.
Вкраду в чужого, Бога і здіймуся…
Візьму вогню з божественних горнил.
Щоби жила Вкраїнонька – Матуся,
Гукну щоб встала, Воля із могил.
Лише тоді, на Землю повернуся…
Впаду їй в груди солодко, як пил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564013
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015
[color="#d11414"] Надії Савченко[/color][/i]
[b][i]Яке небо у нас голубе
І поля золотисто-жовтаві!
Небо кличе в безодню тебе,
А земля – у обійми ласкаві…
Уподобала все ж ти його –
Де п’янка і безкрая стихія…
Підкорити орла одного́ –
Твоя давня і зболена мрія!
…І шугала, мов птаха, між хмар,
Та орла ти намарно шукала…
На землі лиш зустріла примар
На чолі з людожерним шакалом.
Хоч вже тілом знесилилась ти,
Та твій дух і любов не вмирають!
Бо ростуть смертоносні хрести –
Смертохристи шаліють у краї.
Вже у небі вартує тебе́
Той, хто так покохав твої коси
Й необачно сягнув до небес
Через темряву в ангельську просинь…
Там, в блакиті немає журби,
Святі ангели Сотні літають –
По велінню своєї судьби
Всіх героїв землі прославляють.[/i][/b]
1.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563628
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Один с опаской входит в воду.
Иной- ныряет с головой...
И мы- как раз ИНОЙ породы,
Мужской довольные судьбой.
.
Мы, осторожные с годами,
Утрат познавшие печаль,
Вдруг за бумажным оригами
Как сорванцы, стремимся вдаль.
И, с вдохновением поэтов,
Вино любви готовы пить,
И, как мальчишки, до рассвета
Девчонкам радости дарить...
Мы, поумневшие с годами,
Как в первый раз, готовы в бой.
И реет фатум оригами
Над непокорной головой,
Ее овеяв звездной пылью...
И Наши Дамы, без прикрас,
За это так немеркантильно,
Самозабвенно, любят нас.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115030200715
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563600
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Брожу одна по темным улочкам ночным,
и сумерек сиреневых вдыхая аромат,
я снова придаюсь мечтам меланхоличным,
о той весне, где на ветру черемухи дрожат.
По этим улочкам вдвоем мы шли в обнимку,
желанья загадав на звездных небесах,
и будто бы я с глаз смахну слезинку,
а счастье грезилось, разбив мой страх.
Но все прошло, следы запорошило время,
дороги наши разошлись по разным сторонам,
и исподволь судьба забросила разлуки семя,
не подарив последний и счастливый шанс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563175
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2015
Мої роки – то перевесло долі,
Де я стою під грушею старою,
Хоч сивина давно покрила скроні,
Хоч сивина давно покрила скроні,
А я ще хочу стрінутись з тобою.
Приспів:
Хоч груша відцвіла давно в саду,
Але цей запах пам’ятаю нині
І кожен день на наше місце йду,
Щоб подивитись в очі темно-сині.
Ти пригадай, якими ми були,
Коли нас груша обсипала снігом,
Коли уранці бджоли загули,
Ти бігла в хату, заливалась сміхом.
Пора кохання в кожного своя,
Туман потиху закриває грушу,
Та в серці завжди ти любов моя,
Та в серці завжди ти любов моя,
Бо я любив і вік любити мушу.
Пр.
Як Місяць звечора опустить темну тінь,
А соловейко прилетить на грушу,
І зорі у мільярди миготінь,
І зорі у мільярди миготінь,
Моє кохання знову розворушать.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562911
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Не тримайте образ в глибині свого серця,
Бо міліє і всохне воно..
Краще навстіж відкрийте у ньому ви дверці,
Що наповнилось серце добром.
Запишіть на скрижалях душі благі справи,
А образи із пам'яті стріть.
І добро,що вам чинять,помножте роками,
Зло відразу сльозами втопіть.
26.02.15р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562608
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Кто-то вернулся... Кому-то в дорогу...
Все привыкают к войне понемногу.
Гречка не порох. И масло не пушки.
Словно явясь из былого, старушки
Сахар и спички, мыло и соль
Впрок закупают... Военная боль
Взглядов... Сурово-спокойные лица...
Неизбалованные заграницей,
Те, кто "прессован" не раз был властями,
Те, кто себя обеспечили сами,
В пику властям, что считали их "рванью,"
С давней привычкой своей к выживанью,
Сами себе и опора, и суд...
Те, кто сегодня Отчизну спасут.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022600601
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562520
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
У гірському селі Тухлі, де Франко колись бував
І у творі «Захар Беркут» минуле славне описав,
Живуть собі дідусь й бабуся, а з ними – внучок дорогий:
Батьки із братом у столиці, а він – в селі, бо ще малий…
Якось у гості до Миколки приїхав старший брат Іван,
Відтоді у старенькій хаті почався справжній балаган…
Іван «виховує» Миколу: «Пацан, я в шокє, как ти мог!
А твой базарчік по-хохольськи вопше сваліл мєня із ног!
Прікід вот етот – вішіванка – фу, дєрєвєнщіна, отстой!
Смотрі, вот – я: от «Дольче» – майка і пріча – «Звєрєв»… Как? Крутой?!
Миколка злякано дивився на горе-брата і… мовчав…
Невже фарбований цей клоун – Івась, якого так чекав??!
Що сталося з тобою, брате? Чом ляльку з себе ти зробив?
Оцим «карочє», «пріча», «круто» людську подобу загубив!
Так думав він, але сказати боявся, бідний, не посмів…
А брат-упир усе знущався, калічив мову – аж упрів.
Заплакав менший… Вийшов з хати… А старший вив, шипів, кричав…
Усе святе, вкраїнське, рідне у бруд ганебно затоптав!
Заплакав соловейко в лузі… Калина всохла і верба…
Затихла кобза, стихла дума… Невже кінець? Отак?.. Ганьба!..
О, ні, запроданці безликі, вам не зламати цей народ,
Не вбити мову калинову, що знесла стільки перешкод!
Коли б усі, як той Миколка, повстали серцем проти зла,
То наша мати Україна давно б у щасті розцвіла!
Отож учімося, читаймо, як нам Шевченко заповів,
Плекаймо мову українську у душах дочок і синів!
Щоб не було Ваньків Безрідних у наших селах і містах,
Молімось щиро по-вкраїнськи – й спасенні будемо в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562357
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Якщо життя оцінювати в гривні,
Тоді воно дорожчає щодня...
Заплатиш? Чи підеш у злидні?
І ось тобі на роздуми пеня...
Не зволікай, тебе благати буду,
Не прийде час минулий, не чекай!
Чи склавши руки дочекатись суду,
Або в борні собі обрати рай.
25.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562398
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
З*єднання наших тіл, зіркове мерехтіння,
Та покривалом вітер ляже до тремтіння
А я не можу стримати своє палке бажання
«Кохаю» лине, наче трав шовкових шелестіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562314
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Сотні прощальний слід –
Промені.
Сльози біжать мої –
Спомини.
Біль, що як жар пече –
Витіка́…
Вірне твоє плече –
І рука.
Лави у бій ідуть,
Душить дим.
Хтось у останню путь –
Молодим…
Не відмолить синів
Матері…
Господи, заспокой
Снайперів!
Тихо пливе кача,
Струменить
Болю людей свіча
У мені…
Плач Україно, плач
Над дітьми…
Не відверне палач
Променів.
В небі, дивись, клубить
Хмарами
Чорний туман убивць
Чарами.
Світло осяйне йде
Напролом!
Сотня ізнов веде
Битву зі злом.
20.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561964
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Надія Таршин
[b][i]Ну що ти, «матушка Росія»,
Цинічно брешеш всьому світу…
Загарбник ти, а не месія,
І прагнеш світ пераділити.
Тобі все мало – ненаситній,
Знов хижо пельку розтулила.
Фашизм викохуєш новітній –
Таку «сестру» - терпіть несила.
Ти підняла на кого руку?
Кого ти хочеш залякати?
Та ми тебе, брехливу суку, -
У війнах всіх йшли визволяти.
Собою затуляли Кремль
І на фронтах творили славу,
Твої ми землі берегли…
Ти вдерлась в Ялту, Балаклаву….
Що закінчилися ресурси
На підняття земель сибірських?
Немає наших політв”язнів –
Всіх мучеників українських?
Всі надра викачала наші,
А за свої здираєш плату –
Таку, що темно у очах –
Усе, воістину, як брату.
Ти на своїй землі дай лад,
Не сунь до нас поганий лапоть.
Здавай, «родимая», назад,
Бо будеш із ганьбою драпать!
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561771
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Як офіцер, як фахівець військовий –
Скажу всім чесно – це державна зрада!
Не бачить тільки дурень безголовий,
Війни не бачить і російських Градів.
Спочатку зрадили народ наш на Майдані,
А далі Крим, Донецьк і Іловайськ –
Усе оце - робота тих баранів,
І тисячі полеглих наших військ!
Державна зрада власного народу!
Чиновників продажної системи,
Що лише крадуть й мелють в ступі воду,
І не вирішують, а створюють проблеми!
Коли війна – народу не до них …
Потрібно ворога у битві зупинити,
Найбільший ворог – саме серед тих,
Які повинні нас же боронити…
Чим більше у людей проблем –
Тим менше часу владу зачіпати,
Допоки ми воюєм з "кобелем",
Ці крадії виносять все із хати.
Колишні схеми – нові хазяї,
Нацбанк успішно гривню «опускає»,
У змові із гебешником в Кремлі,
А армія озброєння чекає.
Російські фірми досі ТУТ працюють,
Прибутки Порошенка ТАМ ростуть,
Убивці Сотні далі бенкетують,
А гроші з України все течуть.
Люстрація продажна, як повія,
Корупція цвіте, як навесні,
У кого залишилася надія,
Що підуть з миром звідси москалі?
Що судді стануть лиш служить закону,
Що Президент не буде олігархом,
Що спікер та без довідки з дурдому,
Що весь Майдан не піде в вічність прахом.
Прем’єра треба би без кулі в дупі,
І прокурора, а не курву з певним стажем,
Спалити треба це ганчір’я в купі!
Вони нам, або ми їм щось покажем!
Мобілізація потрібна Україні!
Мобілізація дітей всіх олігархів!
Без цього – нема віри їм від нині,
Не буде зброї і не буде танків.
Дебільцева й продажна ця система
По іншому не буде працювати,
Допоки їхні власні статки й діти
Не будуть ТУТ на фронті воювати.
Якби сини Турчинова й Вальцмана
Були в Дебальцево, у Пісках, в Іловайську
Генштаб вже б розстріляв того Мужлана,
Солдат би не шукав броню і каску.
А так – АТО!
Не сіло і не впало…
І не війна, а десь ТАМ терористи…
Вони бояться, щоб їх не спитали:
А як вони «воюють» особисто?
Вони всі зрадники – якщо іде війна,
Бо з ворогом не можна торгувати,
Якщо АТО – АТО – тож мати рідна!
Вони прибутки будуть рахувати!
Турчинов має відповідь тримати –
Він був В.О., коли «продали» Крим,
Агресору ТАМ бій було давати,
Не хизуватись обрізанням ТУТ своїм!
Немає шансів москаля на перемогу,
Коли немає зрадників між нас…
Та жоден не притягнутий за злочин,
Хоча вже рік пройшов.
Майдан ще наш?...
В Небесній Сотні – вже десятки тисяч!
На совісти уже "нової" влади
Пройшов вже рік – не тиждень і не місяць
Народ все бачить: Зрада! Зрада! Зрада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561497
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Коли в День Світла ясноокий Ангел
Тебе коханкою подарував мені,
Ти одаліскою зійшла на вищий щабель
Пізнань чуттєвості в цім дивовижнім сні...
Безсонна ніч. Вода стіка за комір...
Межа світів... Один, принаймні, є-
Блокпост у темряві- сирий готельний номер,
В ракетнім світлі віддзеркалює твоє
Тонке обличчя- мерехтливий спомин-
І серце зранене наповниться теплом
Майбутніх зустрічей, що спалахом ранковим
Його зігріють у теплі твоїх долонь...
Холодний дощ, немов антонім мрії,
Змива сліди, що губляться в імлі...
Я віднайду їх. Бо плекаю ще надію
На радість зустрічі... на цій сумній землі.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115022200470
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561449
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Давно вже не сотня, а тисячі Вас
Злетіли у синєє небо,
Так буде ще довго, коли хтось із нас,
У Вас не відчує потребу...
Коли стануть поруч - плече у плече,
Закриють кордони держави,
Дніпрова вода хай і далі тече,
А ми ще здобудемо славу.
А Ви з висоти нам вкажіть ворогів,
Бо ми всі осліпли неначе,
Вам ближче… Зверніться, сини, до Богів,
Бо вся Україна вже плаче.
Можливо ще сотні підуть в небеса,
Відродимо рідну країну,
Щоб кожен із Вас молодим воскресав,
Зупинимо разом руїну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561316
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Рідна мова моя – мов криничка,
В ній цілюща священна водичка:
Усіх спраглих вона напуває,
У серде́нько добро засіває.
Рідна мова моя – мов матуся:
Щирим словом до неї горнуся –
Приголубить, попестить, зігріє…
І сумує зі мною, й радіє.
Рідна мова – мов сонечко ясне:
Світить, гріє й ніколи не гасне!
Наче вітер… Неначе хмаринка…
Ні, немов під віконцем калинка…
Ніби квіточка дивна в садочку…
Мовби дівчина красна в віночку…
Я нап'юся живої водички
Зі святої колиски-кринички,
Уклонюсь низько сонцю й хмаринці,
Посміхнуся красуні калинці,
До матусі міцніш пригорнуся,
До слів'ятка-слівця притулюся –
Хай цвіте, пломенить калиново
Українська моя рідна мова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561299
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
О, мово моя ти
прекрасна і сильна.
Як барви Веселки
коштовне каміння.
Ти сонячне сяйво
ти трель жайворонка.
Вкраїнцеві кожному
в серці іконка.
Сосуд кришталевий,
коштовная ваза.
Мій промінь яскравий
моя ти Оаза.
Без Тебе немає
насіння і плоду,
Усе, що я маю,
віддам у догоду.
Хоч, як таврували
та досі ти вільна.
Бо крівонька наша
від Батька коріння.
Мелодія флейти
оправа алмаза.
Не брала ні куля
тебе ні проказа.
Тобі моя мово
моє поклоніння,
Моя ти надія
моє ти прозріння.
Тож, як не кохати
і як не любити.
Ну як тобі душу
свою не відкрити.
Ти спрага джерельна
від вітру скала.
У дюнах скроплЕнна
зі слізок зросла.
За Тебе готовий
в вогонь, я і воду,
Без Тебе немає
Держави і Роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561328
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 21.02.2015
Дебальцево... І холодом по шкірі,
Бо, знаю, не усі ще у безпеці.
Полюють на людей людинозвірі,
В них "Гради" і "Тайфуни" замість спецій.
І не одна вже на колінах мати
Стоїть перед іконою святою,
Щоб Бог порятував її солдата,
Який за Україну став до бою.
І не одна дружина молить Бога,
Щоб чоловік не втрапив у халепу,
Щоб вивела коханого дорога
З кривавого смертельного вертепу.
О, Мати Божа, захисти, я прошу,
Ти сина, чоловіка, татка й брата,
Хай та лютнева снігова пороша
Їх приведе живими в рідну хату...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560928
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Майданом стали душі наші
За рік важкий випробувань.
Війна забрала щонайкращих,
Пішло життя в далеку рань.
А починалося все чисто,
І наміри в людей благі.
Терпець ввірвався ненавмисно,
Бо жили все життя в ярмі.
Та дорога ціна свободи,
За волю завжди лилась кров,
І винятком не став,народе,
Синів віддавши і дочок.
І нині плачемо,хто може,
У кого не черства душа.
До сотників летять день кожний
Сини найкращі в небеса.
Коли Майдан багрився кров’ю ,
Ніхто не міг збагнуть про те,
Що Матір розірвуть надвоє,
І смерть жнива свої збере.
Вже рік минув …Країна в крові ,
«Героям слава», всі кричать,
Те не повернуться Герої …
Як важко волю здобувать..
А ще страшніше,коли Матір
За гроші продають сини…
Та жодна смерть не буде марна.
І Бог все бачить з висоти.
Вже рік минув…схилім коліна
Бо патріоти не перевелись,
За мир і волю помолімось,
Серця здіймім в небесну вись.
І пам'ять хай пече у груди,
За тих,хто віддали життя...
[b]Єднаймося,борімось ,люди
За наше світле майбуття!!![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560900
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
[b][color="#ff0000"]І Київ заспівав тремтінням дзвонів,
Знак боротьби піднявся до небес.
Серця Вкраїнські ятрив шум патронів,
Дух гідності та волі знов воскрес.
Козацьку вдачу, чесну й непокірну,
В крові втопити мріяли кати…
Лилась, нестримна, досі палко й вірно,
Упав повстанець, крикнувши: «Живи!».[/color]
Замовкло тіло, серце ще палає,
Живі зостались мрії і слова,
Він янголом−хранителем витає
Щоб славилась Вкраїна вікова.
І сотня душ, що згинула за правду,
Стоїть на варті, досі в чаді шин
Як буде пекло на землі позаду −
Піде до мирних райських височин.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560885
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Тільки ти не вмирай,
бо не час нам здаватися, брате.
Подивись - неба край
і розпечене сонце строкате;
по обличчі мороз,
а по серці слова "я чекаю..."
І здається, що ось
у руках наших ключик від Раю.
Але рано, зажди,
не спіши заглядати за двері!..
Бачиш? наші сліди
на снігу, а душа на папері.
Тільки ти не вмирай,
бо не гоже до мами труною...
Брате, чуєш? Чекай!
...Вражий "голос" розлився луною.
По обличчі вітри,
а по серці слова: " я вмираю...
Батьківщино, прости,
я не зміг вберегти Твого Раю..."
....................................
Тільки ти не вмирай,
бо не час нам прощатись з тобою.
Подивись, неба край
і розпечене сонце від болю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560684
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Ці чорні дати в долі України,
повторення яких... – невідворотнє?
Каліцтва... бій... пожарище... руїни
і... вже десятки душ – в НЕБЕСНІЙ СОТНІ.
Їх поіменно знають українці...
Про "закулісся" ж – вмовчує історія:
страшна різня у парку Маріїнськім...
і безліч трупів,
СПАЛЕНИХ ТАЄМНО
В КРЕМАТОРІЯХ,
втаї́вши звірства звезеного "сброду"
укупі із звіри́ною "ґаранта" –
супро́ти українського народу,
в якого
ПРАГНЕННЯ ДО ВОЛІ –
домінанта...
І через рік, знов владою знеславлене
побоїще в Дебальцевім... руїна...
герої – полонені і поранені...
і зраджена вже вко́тре Україна...
15.02. 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560637
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
[color="#ff0000"][b]Як ми поволі зводимось з колін[/b][/color]
[color="#000dff"]Як ми поволі зводимось з колін,
Як неохоче покидаєм ярма,
Котрі нам напинали не задарма,
Лукаві люди упродовж століть.
Як ми поволі зводимось з колін,
Як боязко ми зводим очі зрячі –
Ми боїмося волі – не інакше,
Бо боїмося муки і терпінь.
За волю нас рубали і пекли,
Як нас ділили, як нас катували,
Як нашим білим тілом торгували,
А ми в покорі плентались – воли!
Бо знаєм лише кнут і добрий плуг,
І тільки прагнем кату догодити,
Пресвітлий Боже, чи ми варті жити,
Чи сніти в іпостасі недолуг?
Ми – вільний нарід,
Чи якіїсь бранці ?
Вкажи нам путь до світла і до щастя,
Не дай нам Боже, поодинці впасти,
На перехрестях боротьби і праці.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560423
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Таке банальне й несучасне, то навіщо
Потрібне мені слово те : «Кохаю»?
А може коли вітер свище,
Воно мене мов ковдра зігріває.
Я можу в декольте його сховати,
Воно там буде муркотіть і лоскотати
Чи в рамочці повісити над ліжком,
Щоб цілувати, коли сумно, нишком.
В скарбничку заховати, в сейф залізний,
Щоб не торкалися до нього люди різні
Чи в тісто замісити, напекти до чаю
Й роздати тим, кому не вистачає.
На себе одягти оте ажурне диво,
Щоб облягло воно мій стан красиво.
Ще можна посадити в землю і чекати,
Які ж то буде воно квіти викидати?
Я під подушку те «Кохаю» заховаю,
Йому на вушко колискову заспіваю.
У сон з ним разом полечу красивий
І там удвох ми будемо щасливі…
Мені потрібне дуже те :«Кохаю»!
Я ним себе з тобою обвінчаю.
Не для людей чи церкви, а для себе,
Щоб не самотньо було там - на небі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559200
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Привыкло быдло сопли Юды кушать…
Для вас как воздух подлость и обман.
Давно пропиты трижды ваши души,
Видать хотел пропащих вас Майдан...
В гробу, убитых души вам присняться.
Придут по вас герои наяву…
Пора вам гады - зайды отрезвляться
вас «братья» черти ждут уже в аду.
Припомнят вам в Донецке «развлечения»,
Долги паскудам выставят в упор.
И Беркутам припомнят преступления,
Обявят сукам смертный приговор.
Придет расплата племью самоедов,
Пропащий ты обманутый народ…
Но, как вам жить без крови - людоедам,
Когда царьком в вас виплодок - урод.
На вірш Солнцевой - Светиной
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560275
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 17.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2015
Розносив вітер запах черемховий,
Котивсь в долину яром наче дим.
Спинився з нами наніч у діброві,
Майбуть підглянуть здумав Херувим…
В човні нас двоє, Боже оп’яніли,
Ховав його край берега туман.
Лілеї нам лампадками світили,
Стелив рядно черемховий дурман…
Вже засвітився промінь у блакиті,
Роса неквапом падала, як сніг.
Там ми були удвох на цілім світі,
Нам зорі тихо падали до ніг…
Цвіркун зайшовся наче й не втомився,
Немов не він тут шпарив цілу ніч.
В росі цнотливій хлопець видно вмився,
Звучала пісня ранком врізнобіч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559979
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
В напівтемряві тиша
Заховалась вві сні...
Місяць з неба колише
Світлотінь на стіні...
Наче щойно невпинно
Ти кохання пила,
І- неначе дитина
В дрімоті відійшла
У щасливі країни
Зачарованих снів,
У пелюсток тремтіння,
В тихий шелест лісів,
В шепіт синього моря,
У кохане ім"я...
Де не звідано горе...
Де лиш щастя... І я...
Спи, маленька, це щастя-
Наша зустріч в цей час...
І, як світоч незгасний,
Пломінь серця не згас.
І порою нічною
До рання, навпростець,
Лине тиша луною
Двох тріпотних сердець...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115021200865
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Моя Вкраїно матінко, небога
Чого так довго терпиш і мовчиш?
Втомився вже звертатися до Бога,
А ти моя кохана спиш і спиш…
В очах глуха полуда – заволока,
Собачі зграї гавкають скубуть.
Та що мене; не чуєш і Пророків,
Дніпрові хвилі плачуть і ревуть…
Допоки ж ти мій змучений народе
В куточку будеш плакати й мовчать.
Хіба тобі це личить мудрий Роде...
У себе дома цуциком скавчать.
Кайдани скинь; не сковують хай волю,
Розсиплеться полуда наче лід.
Кусати зайдам досі нашу долю,
Нехай в Орді загубиться їх слід..!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559648
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
На вірш «Весна ще спить…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559561
[quote]"...Не смій її будити,хай поспить,
Красунею, чарівною на вроду..."
УЛВІР[/quote]
А хто мені поставить заборону?
Нестримна я і збурена - вода,
Що вже прокинулась, і рве усі припони!
Мрійлива та гаряча, молода,
Від сонця – диво-променем розкута,
Від неба – диво-синню пройнялась!
Я виграЮ – не можеш ти не чути!
Весни бажаю! Хвиля піднялась,
Зламала всі поставлені запруди!
Струмками увірвалася в сніги!
Весна іде! Тож прокидайтесь, люди!
Для вас – встелю травою береги!
Серцям велю - співати і кохати,
Цвірінькать птахам, проліскам – цвісти.
Весни ріку словами – не втримАти!
Провісницю тепла – не відвести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559589
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Я на Алтар Кохання кожній ЖІНЦІ,
Сьогодні принесу по ВАЛЕНТИНЦІ!!!!!
***
Щоб закохатися, на те була причина,
Не тільки в день Святого Валентина.
***
Щоб до душі припала та єдина,
Із серденьком Святого Валентина.
***
Щоб з фронту Вам прислали ВАЛЕНТИНКУ,
Що Вас кохають, як найкращу жінку!
***
Квіти для Вас від мужа і від сина,
У день закоханих – Святого Валентина!
***
Щоб мир настав, щоб обнялась родина,
Сьогодні в день Святого Валентина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559577
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
О, краще б я, вступаючи в життя,
вхопила дар взаємної любові—
обіймів гобеленове шиття,
прогулянки приємні вечорові,
і човниковий ніжності зв’язок,
коли і ти—йому, і він –для тебе,
турботи—у людський належний строк,
не проти ночі і не проти неба.
Щоб рій тривожних видив не ховать
у глибині приватного бедламу,
а рівно так, із кошиком вступать
із вишитим «Христос воскрес!» до храму.
Щоб на відлеті покручу-життя
зуміти споважніти й вийти в люди,
розважливо, в банальності чуття,
зітхати, що «вже молодість не буде».
Ще десять років згадувать любов,
яка уже чека на тому світі,
і лагідно, щоб дух не охолов,
онуків або правнуків глядіти.
Віка свого звичайну новину
зносивши, допровадити до Бога.
Що взяла я натомість? Не збагну.
Чи, розгубившись, не взяла нічого?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559310
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Куражится зима...
Всех снегом обсыпает,
С ветвей тяжелых, за воротники..
Камин не растопить...
Мы ждем пока растают,
Дровишки принесенные с реки.
Сидим под пледом мы..
И ты не умолкая,
Рассказываешь сказки о былом..
Пьянят твои духи...
А может кружка чая,
В тумане всё проходит, словно сон..
А за окном метель...
И вьюга беспощадно,
Дороги к дому снегом замела..
Чирикаем с тобой...
И на душе отрадно,
Пылают жаром с холода тела.
Продлить мгновенья те..
Чтоб в старости листая,
С картинками седой фотоальбом...
Я прошепчу тебе....
На ушко: "Кружка чая,
Камин, духи, любимый, вьюга, дом..."
06.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557716
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 12.02.2015
З Донецька у небо .між хмар.навпростець...
Мама прикрила тілом синочка
Останнє ,що встигла-шепнути"Живи!"
Син залишився,йому лиш три рочки
Ангели мамі сказали"Лети!"
Мамине тіло щитом зупинило
Той смертоносний гарячий свинець.
Ангели поруч з душею летіли
З Донецька у небо.між хмар.навпростець...
11.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558891
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 11.02.2015
Не сплю сьогодні пишуться вірші.
В рядочки білі сиплються білилом.
Прийшли до мене спомином вночі,
Як сніг на скло вкладаються акрилом.
Згадав дитинство й ночі на печі,
Колись у хаті просо ми сушили.
По вуха в просі наче ті вужі,
Ми голопузі в черені шаліли.
Смолою пахло в хаті і зерном,
Лучинка тьмяно з припічка світила.
Кружляла нічка темна за вікном,
Як Фея добра спатоньки ложила.
Немов би вчора диво це було…
Лягли глибоко зморшки вже у руки.
Це ж скільки років вдалеч віднесло,
Коли виходять заміж вже онуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558318
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
З дозволу пана Ігоря - *ваша воля*, я виставила ці два вірші, не для того щоб ви їх порівнювали, просто два погляди на мій душевний стан у ці скрутні часи. Дякую пану Ігорю Терену за допомогу.
[b]АннА[/b]
Так хочеться скласти крила,
Упасти на саме дно,
Згорнути душі вітрила,
Життя відректись...Все одно,
Нікому в живих не лишитись,
- Кому потрібне це згарище.
Заплющити очі, стишити
У серці любові пожарище.
Стати такою ж безликою,
Як ті, що шматують цю землю.
Хто душу продав за копійки,
А зраду прикрив брехнею.
.............................
Та в Бога попр́ошу сили,
- Моя це земля, мого роду.
Стримати гнів несила - [b] Ігор Терен[/b]
Ідіть ви *додому*, заброди. Найлегше – це скласти крила,
чекати, що все мине,
Згорнути душі вітрила...
Життя все одно одне.
Можна не жити. Зручніше
мертвому між неживих.
Боже, чому все більше
нелюдів між своїх?
Можна заплющити очі
на пепелище страшне.
За копійки – поторочі
куплять безлику мене.
.............................
Тільки в ім’я мого роду
– дай мені, Господи, сил
вигнати з дому заброду
і не складати вже крил.
Пане Ігорю, вибачте за ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558283
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 09.02.2015
[b]Я знаю [i][/i][/b] - мир прийде до нас від Бога,
Я знаю - Він почує плач дітей.
Я знаю - що війна ця недолуга
Загине від молитви всіх людей.
[b]Я знаю [i][/i][/b] - Україна буде жити,
Бо воля нездоланна в ній живе.
Нікому наш народ не поділити ,
І сонце на руїнах ще зійде.
[b]Я вірю[i][/i][/b] - не покинув Ти нас Боже.
Це ми Тебе покинули давно…
Як батько люблячий ,направить зможеш,
Ми в покаянні до тебе йдемо.
Багато блудних є синів і дочок.
Та на повернення чекаєш їхнє Ти.
Дай розуму і мудрості глоточок,
Не кинь нас Господи й до правди приведи.
[b]Я маю [i][/i][/b] незгасаючу надію
Зустріти Правду на святій землі,
Твоє батьківське серце , Боже вірю,
Як самарянку ,прийме Україну ,
І залікує її ра́ни і жалі́.
08.02.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558183
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Проклятой будь убитая Рассия.
Как не навижу, я тебя Орду.
Достала ты пропитая мессия.
Видать хочу давно тебя в Аду.
За смерть детей моих и внуков,
За слези дедов, ихних матерей.
ПЗРК, подарочки из «Буков»,
За вопли зайдо – суко - дикарей…
Я не забил Чечню и Приднестровє,
Афган еще, грузинскую войну…
За это вам паскуды белокровє,
Отсюда йдете суки вы ко дну.
Вам нужен Крым и терики Донецка?
Сибирских мало б.яди лагерей.
Слепые бидло – виплодки Лохх – Несска,
Ху.ло которым правит Мордихей.
Да ты больна Рассея безнадежно.
Дебилам разве колется наркоз.
Лечить тебя пропиту невозможно,
Тебе поставил Юда диагноз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558076
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2015
Наші мрії розтали, як дим
Помайданням в Донбасі вмирають…
Даючи час на роздум живим
В небеса неживих забирають.
Самі кращі до Сотні ідуть…
Безневинно – убиті вмирають.
«З хати викиньте юдо – паскуд...
І помстітесь за вбитих», волають!
Досить браття терпіть припекло.
Поки ми із .уйлом воювали
Суч. плем’я до влади прийшло,
Єзуїти й сектанти обрали…
На Олімпі убивці й бандит.
Звіроящур лукавий при владі.
Не жилець цей без доляра вид
Де грошва там хасид при посаді.
А скажіть, може, судді сидять…
Мо', манкуртів уже посадили?
Прокурори закінчена тать…
В кабінетах ще більш обнагліли.
Гнати шушваль з Вкраїни пора
Поцани вже козу задоїли…
Нехай згинуть, як вранці мара,
Поки нас ще живих не поїли.
З летаргічного вийдіть ви сну.
З небес просимо вас розбудіться.
Україна стоїть на кону…
Доки можна ще, їй прислужіться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558050
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Дай мені , серце, ясную музику,
Зачерпни нашу долю ковшем,
Збережи те, що зав’язане в вузлику,
Прометеєву долю - дощем…
Розцілуй небеса білим проліском,
Щоб родила поліська краса,
Птах раненько, дарований голосом,
Піднімав догори небеса.
Клич відкрий. моє сонечко, яснеє,
Щоб хмаринки лишились в душі,
Нехай ім’я в душі твоїй святиться,
І співають в гаю солов’ї!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557905
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
Ще не вмерла Україна!
І не вмре ніколи,
Бо не стануть на коліна
Вкраїнські соколи!
Правда наша не загине –
Задзвенить шаблями!
А неправда хай спочине
Поміж москалями!
Чуєш, іроде московський,
Окупанте –«брате»,
Забирайся зі святої
Вкраїнської хати!
Воля наша не поляже –
Воскресне з руїни!
Ось така-то слава, враже , –
Слава України!!!
Автор малюнка - Анатолій В.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557658
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Ще вчора сіру стежку замело,
Зима послала в полі скатертинку.
Хтось в ополонці виправ полотно
І змалював у Господа картинку.
О боже мій, яка краса,
Мене сьогодні вранці чарувала.
Нам дарували чудо – небеса,
Сердечко в грудях дяку калатало.
Дарунок цей із царства запорош,
Гілки вишневі пальцями хапали.
Вдягали білий, білий макінтош
З хмаринок білих настрій нам черпали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557584
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Хтось від обурення червоний:
По всіх каналах про Кузьму...
За що увага ця йому,
Коли щодня солдат хороним?..
Чому за кожним з них народ
Не плаче так як за Кузьмою?..
Чому безмежною юрбою
Не розділя батьків скорбот?..
Та розділя і плаче теж,
І серце крається від болю
За кожну ту солдатську Долю,
Жалю людському нема меж...
Та він цей біль носив у собі,
Йому не менш боліло теж
Від українських тих пожеж,
Що звір приніс в людській подобі.
І він співав для нас, для них,
Для тих солдатиків в окопах,
Що ворог їх зове "укропи",
Бо дістає від них під дих.
Тож не судіть ви тих хто плаче,
Хто щиро тужить за отим,
Хто усміхом своїм одним,
Світлішим день робив неначе.
Чий спів з рабів робив людей
І думати привчав по людськи
Тих, в кого замість мозку круцьки
Для злих, нелюдяних ідей.
Ще усвідомимо утрату,
Бо зараз в українців шок...
Душа полине до зірок,
Хай їй відчинять райські врата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557241
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Життя пролітає, ще стукає серце
І зверху лунає «курли» журавлів,
Де синєє небо хмарками роздерте,
Нагадує криком пройдешні жалі.
Вертають додому журавлики ранні,
Від радості плачуть берізки в гаю,
А луки жовтяві сховались в тумані,
Видніється постать одна на краю…
Ще сонце буває на небо не вийде
І птахи мовчать у гаю,
Стоїть біля шляху,ніде не відійде,
Стрічає дитину свою.
Так кожного дня, чи дощі, чи морози,
Тут стоптане місце уже,
Розложистий ясен обабіч дороги,
Це місце святе береже…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557157
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Спаситель чекає любові
Ти не питав Петра: «Чому відрікся?
Навіщо клявся і божився,
А перед цим усім хвалився,
Що не оставиш в час біди,
Готовий і на смерть іти,
А сам… Сховався у пітьмі?»
Ти не питав: «Чому не віриш слову
Що Я воскрес, явився знову?
Втекли на море, риболови?»
На березі Господь стояв,
З любов’ю учнів там чекав,
А Сам… Все наперед Він знав.
Ти їх спитав: «Чи є пожива, діти?
Як ні, праворуч киньте сіті.
Наловили риби і Учитель
До їжі учнів закликає.
Ніхто Ісуса не питає,
А Він… Господь серця їх знає.
Спаситель добре серце знав Петрове,
До Нього мовив тричі слово:
«Чи маєш, Петре, ти любові
До Мене більше ніж оці?»
Петро смутився у душі:
Я – зрадник. Знають це усі.
«О, Господи! Ти знаєш все…
І знаєш, що люблю Тебе!»
«Мої ягнята паси тепер,
Іди за Мною ти усюди,
Хоча не легко іти буде:
Самого поведуть злі люди».
Давно з Петром була оця розмова,
Разом всі будем уже скоро
Ми із Петром на небі новім.
Але звучить питання знов,
В віках те саме – про любов.
Спаситель зве? Ти чуєш зов?
Він не питає в нас: «Чому ви впали?
Чому так довго ви мовчали?»
Бо знає Він, коли вставали.
Спаситель ніжно промовляє:
«Тебе Я спас ціною крові
Люблю й чекаю теж любові».
05.04.2002
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557118
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Без тебе настане осінь,
Без тебе прийде весна.
А в серці моєму й досі
Тулиться туга рясна...
Без тебе зустріну ранок,
Без тебе настане ніч.
Лиш свічка без тебе тане,
З якою я віч-на-віч…
Я хочу тебе наснити,
Зродити із темноти…
Та як мені поступити,
Коли не озвешся ти?..
25 квітня 2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557105
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Сил не стало горя вгамувати,
Що спіткало у житті земнім.
Зоставалось лише сумувати,
Тихо сповідаючись мені…
Десять років, як немає тата,
І Орися вслід за ним пішла…
Опустіла, мамо, наша хата.
Ти для нас усім в житті була…
Мамо, коли ти була живою,
Рвалось серце стрітись хоч на мить…
А тепер душа шука спокою,
Та щораз сильніше біль ятрить…
Дні летять... Летять собі юрбою.
Наздогнати їх не в силах ми.
Серце, рідна, рветься за тобою,
Наче птах із кліточки крильми.
Знаю, час лікує різні рани,
Хоч не завжди біль мій ущухав.
Ти пішла до обрію так рано,
Нам лишивши цілий список справ…
серпень 2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557106
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Війна-змія щодень когось ковтає,
Руйнує долі, села і міста.
Людське життя вона за безцінь має
Раз плюнуть їй - стулить чужі уста.
Як хочу я, щоб жах цей закінчився,
Щоб лилась пісня, сміх лункий дзвенів.
Щоб від війни-потвори край звільнився,
Щоби під дім фундамент новий звів.
І буде так, бо я в це твердо вірю.
Уже насіння миру у землі.
Народ молитви повсякчас офірить.
І воїн край виводить із петлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557110
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Ми нарІзно блукаєм в світах...
Що кохання жертовним буває,
І сльозою на щоки спадає,
І вогнем запеклось на вустах,
Пізнаємо з тобою весь час...
Знову пам"яті спомин торкнувся,
Наче в дім блудний син повернувся...
Отже, пломінь кохання не згас,
І під снігом палає вогонь...
Ми в розлуці нарізно страждаєм,
І на зустріч надію плекаєм,
Що надійде, мов потиск долонь...
...наші душі зіллються нараз,
І в палкому злитті відігрієм
Зледенілі серця.. Ми це вмієм!..
Ви повчіться цьому ще у нас!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115020301043
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556793
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Їм до неба лишалось три поверхи
Їм до неба лишалось три поверхи.
Вони знали ,що небо їх жде.
Хто як міг,так молилися Господу
Щоб гріхи їм усі Він простив.
Їм до неба лишалось три поверхи
І до вічності крок або два.
Від потужних прицільних пострілів
Осідав термінал,помирав.
Їм до неба лишалось три поверхи,
В одну мить зупинилось життя.
Під уламками плит тіла воїнів,
Ну,а душі Бог ждав в небесах.
01.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556380
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
На Астронавт .
Малиновоє…17.01.15 р.
Як в лузі калина,
як в полі льони.
Солодка ожина
ти,
подих весни...
Як вітер із гаю,
наливка з айви.
Як іскорка раю,
ти,
шепіт трави...
Моя ти діброва,
мій лагідний луг.
Солодка утома
ти,
сонячний пруг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556467
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Дощ умирає в дорожній ямі,
Промінь до сонця уже не вернеться,
Стежка моя поросте бур’янами,
Мати до мене повік не озветься…
Має початок усе в цьому світі,
Завше усьому приходить свій час,
Роки назад не вернути прожиті,
В полум’ї тануть вони, мов свіча…
Враз ти стаєш перед Божим порогом,
Думка до думки – готуєш свій звіт.
Лиш у душі назріває тривога:
Що ж ти зоставиш у підсумку літ?..
травень 2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556309
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Стан смерековий, файні зовні,
Це Ви єдині, неповторні,
Проте найбільший Ваш рушій,
Як світиться краса з душі…
Дівча маленьке, чи старенька,
Чужа людина, а чи ненька,
Допоки вогник не погас,
Жіночі руки гріють нас.
Одній бува не милий світ,
Та в неї є якийсь магніт,
Ця жінка певно для зразка,
До неї тягнеться рука.
Красиве в іншої ім’я,
Та яд в душі – вона змія…
У кого серце, як в змії –
Такі жінки не для сім’ї.
А чоловік - він, як митець,
Тепла бажає тих сердець,
Що носять серце в чистоті
І мають руки золоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556318
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Біжать роки летять епохи,
А людство тоне у крові.
Не стало легше їм нітрохи,
Іуди визріли нові.
Хтось важко гнеться і працює
У поті лоба день при дні.
Воно ж накрало і раює,
Пощо їм ваші мозолі…
Насильство підлість і гармати,
Свіча жалоби у вікні.
Вкраїнці мусять помирати,
За їхні статки на війні.
З іуди роблять знов святого
І гірко стало від ганьби.
Життя не вартує нічого,
При владі вихідці з Орди.
А нам ще хочеться любити,
Але не має вороття.
Не можем далі ми так жити,
Згубила нечисть нам життя.
Хіба ми можемо скоритись?
Терпіти досить цих нікчем.
Пора вже браття їм помститись,
Хай захлинеться враг плачем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556175
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Плаче сивий солдат
Не від старості сивий,від жаху .
Смертний голос гармат,
Залишився пораненим птахом.
А десь тепле гніздо
І чекають малі пташенята…
Та не знає ніхто,
Чи побачить його рідна хата…
Хто придумав цю «гру»
На людському житті ,він проклятий
І у чорну труну
Покладуть його душу вмирати.
Плаче сивий солдат ,
Його сльози вуглини гарячі
І тяжить автомат….
Не про себе – за світом він плаче..
31.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556221
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2015
Війна – продовження політики, не бою...
Працюєш з ворогом під час війни – ти зрадник!
Які б там гроші не текли рікою,
Най навіть Президент чи радник, -
Відповідати маєш головою!
Коли війна – на фронті твої діти!
Якщо АТО - в відпустці на Багамах…
Ми будемо із ворогом всі битись,
Або це бізнес з Путіним і з Хамом?
Бо вартість кулі буде зовсім різна:
Якщо своя – життя, а не три гривні…
Одразу ясно: чи земля ця рідна,
Чи Новоросія, Кацапія за срібник…
Народ воює за народну владу!
Народ спитає: звідки ваші статки?
Війна за гроші, чи державна зрада?
Це оборона, чи єврейські святки?
Бо Путіну потрібна перемога,
Як Гітлеру потрібен був весь світ!
А Україна – це фортеця на дорозі,
Яка Європу захищає сотні літ!
Або війна, пробачте, або бізнес
Або АТО, або Росія – ворог…
Ти з ним воюєш, чи ти гроші ділиш?
Ти патріот, чи просто «сучий потрох»?
30.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555998
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Тендітні віти приголомшать навесні
під легкістю народженого цвіту.
Вберись у краще. Не дозволь їм відцвісти
до першої червневої палітри.
Холодні ночі нас відпустять повесні,
зі зміною сезону Світ розквітне.
Не віддавай, що є найцінне на Землі... -
свою любов страхам з примарних літер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555997
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2015
Як не твоє – пусти в вірші,
Не вий, немов сова ночами.
Нехай відпадають дощами
Всі твої болі із душі.
Як не твоє, чого тримать
В душі шматок засохлий булки,
Протерміновану пігулку,
Тугою серце напинать?
Пусти. Нехай із вітром йде.
Проси собі другої долі,
В якій серця – дві кітки в колі,
Де сам Господь тепло пряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555809
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
Моя ти зрадливице ніжна...
Моя ти замріяність сніжна...
Ти зоре моя світанкова,
П"янкА, наче кава ранкова...
Вразлива, тендітна, примарна,
Ти- час, не прогаяний марно...
Сльозинка зі смутком солоним...
Сніжинка, що впала в долоні...
Зі мною ти будеш собою.
Тебе оберу будь-якою,
Бо іншою буть ти не в змозі.
І добре. І щастя в дорозі
За нами біжить. Не від нас,
Бо промінь кохання не згас,
І ми, ухопившись за промінь,
Зіллємось у зоряний пломінь...
Доросла... А наче дитина...
Примарна й воднОчас незмінна...
В коханні тріпочуть серця,
І шалу не буде кінця...
Нічого ще в світі донині
Ніхто не змінив. І не змінить.
Ти світле кохання моє.
Ти-сонце. Ти- небо. ТИ-Є.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115013001108
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555753
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
В поріг кацапа не пускай.
Не виженеш із хати.
Подалі виплодка тримай.
Бо будеш годувати.
ЖидА цурайся бо лихе.
І з тіла витягне судини.
Ти не дивися, що мале.
Бо ікла там звірині.
Та є в «дитяток» цих одне.
Куди ту правду діти.
Від них обох Ордою тхне.
То й не дають нам жити.
Чимало маєм росіян.
Й євреїв в Україні.
Та з ними ділимо Майдан.
Й куточок у хатині.
Вам не чета паскуди злі.
Вони Вкраїни діти.
А ви іудо – москалі.
Тож в пеклі вам горіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555711
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Січень вісімнадцятого року –
Сніг мете, стоять морози люті.
У таку пору рішучим кроком
Йшли студенти до станиці Крути.
Триста добровольців їх набралось,
Що на клич країни відгукнулись,
Не втекли, в домівки не сховались,
Під ворожим тиском не зігнулись.
Вирішили Київ захистити,
До кінця під Крутами стояти,
Але до столиці не пустити
Армії Червоної солдатів.
Вранці в бій з загарбником вступили.
Йшли відважно, тіло кулі рвали.
І хоч були вкрай нерівні сили,
Оборону п’ять годин тримали.
Білий сніг відразу побагровів,
Кров його гаряча розтопила.
Славою лишилася на полі,
Кров, що молоді серця живила.
Юнаки… Їм жити ще б і жити!
А вони ось так… пішли під кулі.
Бо за честь їм край свій боронити,
А не кидать, мов дітей зозулі.
Двадцять сім з них удалось спіймати,
В ворога пощади не просили.
« Ще не вмерла…», - став один співати
Гімн вкраїнський, решта підхопили.
Розстріляли юнаків-сміливців.
Та їх голос долина з могили:
«Не віддайте рідний край чужинцям,
Ми його до смерті боронили!»
[b]Мало волю краєві здобути.
Треба вміти волю удержати.
Скинувши огидні з себе пута,
Більше в пута ці не потрапляти. [/b]
2008 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555600
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
[i] Боги Русі не беруть жертви людські ані животини,
єдине — плоди, овочі, квіти і зерна, молодо і суру питну,
на травах настояну, і мед; ніколи — живу птицю ані рибу.
І це варяги еланські Богам дають жертву іншу і страшну
чоловічу. А ми того не маємо діяти, бо єсьми Дажбові внуки...
(Велесова Книга).[/i]
[i][b][color="#ff0000"][color="#6b0a0a"]За все приходиться платить:
За нелюбов, за втрату віри…
Та чи потрібні нам офіри
В зіркову для неправди мить?
То, певно, так вже хоче Бог,
Щоб світ побув у стані вдиху…
Коли ж знайде з розпуки вихід,[color="#9c0606"][/color]
Зітхне невимушено: “Ох!”.
Що ж, так судилося вже люду:
В часи затемнення й облуди,
Любові втрати і зневіри,
Де панував над глуздом гріх,
Що одурманював усіх,
Здобути правду за офіри.[/color][/color][/b]
25.01. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554464
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Любителям гумору...
Суд іде. Розводять пару.
В сумі пара ця,
Бо ж недавно вони разом
Стали до вінця…
- В чому річ, - до чоловіка
Звернувся суддя,
Прожили всього півроку,
Ще й дітей нема.
- Я скажу Вам, любий пане,
Що її люблю,
Та вона коли пристане,
Думаю, що вб’ю….
Йду я вранці на роботу,
Та не в тому річ…
Вона каже: «Тебе хочу!»
Хоч втікай із віч….
У обід бува два рази,
Вечір настає…
Хочу, хочу, ще два рази,
Знову пристає...
Із дня в день оте прохання,
Залягло в мені,
Я вже хорт, а не мужчина,
Очі лиш одні…
- Що ж ви скажете,шановна?
- Питає суддя.
- Хочу й зараз його, пане,
Він - любов моя!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553681
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 29.01.2015
За зіпунами* йдуть кацапи знову,
Прокинувшись з страшного бодуна.
Стіни замало, мало буде рову,
Щоби відгородитись від гівна!!!
Свою духовність – сморід перегару,
Прокислих щі і засцяних портків,
Блатний жаргон та рідні серцю нари,
Нам «РуССкій мір» принести захотів.
Ця алкашня, це здичавіле плем’я,
Обпившись бражки замість молока
На танках захищає православ’я,
І молиться на свого мудака.
Озброївшись в ростовськім гастрономі
Мочити пруться укрів і хохлів.
Засрали все що можна в себе в домі,
Тепер в Донбас, що зовсім зкацапів.
Чому Донбас колони, танки, гради
Тепер не робить спроби зупинити?
Ікони в руки, на коліна гади,
Задарма, суки, вчіться це робити.
Пролетарі – раби і боягузи,
Забилися по норах як щурі.
Не стукають щось касками лакузи,
І не бунтують грізні шахтарі.
Біду не звуть , вона сама приходить.
Юрба ж кричала, - «Путін, памагі»!
Вважали решта, їх це не обходить,
Безмозгі зовсім, чи такі благі?
Спостерігають мовчки цю руїну,
Кацап прийшов, як люмпен ваш велів!
Він вас навчить любити Україну,
Хохлів навчить і навіть москалів!
* Заробок в Московії здобутий набігами і грабежами.
28.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555429
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Хай не болять у них кроваві рани,
Дай Бог, додому кожному прийти,
Щоби онуки знали ветерана,
А не обличчя сірої плити.
Хай мати не вмивається сльозами,
Бо найстрашніше в будь-якій війні,
Це сльози їх, кожнісінької мами,
Що вже не дочекаються синів.
Хай сонце на весняному світанку
Розвіє ніч і зникне вдалеч тьма,
Затихне постріл і поїдуть танки,
Й промовить хтось: війни уже нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554763
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 28.01.2015
В печали старых стен
Приют госпиталей...
Пульсирующих вен
Сердечный стук испей...
И мрачны вечера...
И дни так коротки...
Как летняя жара,
Сжимает жар виски...
В них сладкий дух войны,
Как порох или смерть...
В провалов темных сны
Земли уходит твердь...
Свершают "быть-не быть"
Архангелы- врачи,
И падают на лбы
Судьбы людской лучи...
Холодная звезда...
Печальная луна...
Над Родиной беда...
Над Родиной война...
Тост Третий поглощен
Под горькое "налей"...
В печали старых стен
Приют госпиталей...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012700461
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554970
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Весна в саду нас юних зустрічала,
Пелюстки білі ласкою лились.
Високо в небо музика злітала…
Вишневим цвітом в небо крадучись.
Твої тугі молочно – білі груди
В тумані сизім з жаром цілував.
Слова п’янкі, чи можна їх збагнути…
В азарті хтось нам з Космосу читав.
Сова в гаю чогось зареготала.
Тай подалася знай собі кудись.
Вона не довго нам надокучала…
В єдине тіло й подихом злились!
Стояли вишні срібні у акрилі.
Ген на Обруччі ранок догоряв.
І ми з тобою, медом захмелілі…
Додому нас, Амур не відпускав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554717
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2015
Зранку в лікаря зубного досить кругла пані.
Каже: - Маю делікатне я одне питання.
Треба щось порадить путнє. Вкрай складна дилема.
В мене, бачте, із зубами цілий час проблема.
Хочу зуби із металу замінить на інші.
Може, є якісь практичні, моцні і гарніші?
Лікар зуби ті оглянув. Ніби всі хороші:
- Навіть всю щелепу можна! Були б тільки гроші!
Пані тихо вмить зітхнула. Каже: - То між нами.
Із - за них я знов набрала зайві кілограми.
Через ті залізні зуби в мене потяг сильний, -
Хоч не хоч, магнітом тягне клятий холодильник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554602
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Сиди тихо і жуй собі слинку.
Ти дивися знайшовсь індивід.
Богообраний, штрикаєш в спинку,
Від Ісуса облизаний цвіт…
Не «метай» ти лайно без упину.
Не спинити тобі мій політ.
В небі вільним, я птахом загину
Щоб залишить на обрії слід...
Не для мене холуйська задуха.
Не збираюся жити, як кріт.
Пора витрусить вошей з кожуха,
Остогидли за стільки століть.
Не зливайся у пінку. Послухай:
«Бог, - Шевченків для нас Заповіт»!
Мати ж божа твоя, була шлюха…
Ось такий тобі жиде одвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554610
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Вона без нього, як без моря ріки -
не знають, де подітись, щоб зійти
до океану. Стомлені повіки
сховають погляд. Щоб його знайти
посеред Всесвіту, вона захоче бігти,
летіти - прагнути до Неба назавжди.
Аби укотре слухати й зомліти
від того голосу, що кликав. Від біди
знов ладна захищати їх собою -
всі почуття, які ще надживі.
Жагучий щем готова пережити
мільйон разів, аби вони знайшли
свій рай чи пекло...
одночасно і навіки.
Аби на двох ділити подих. Запиши:
"Вона без нього, як без моря ріки -
не знають, де подітись, щоб зійти
до океану. Стомлені повіки
відкриють погляд, щоб його знайти".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553997
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 25.01.2015
І. П. Гришину-Грищуку
Пронеслось,
пролетіло,
розвіялось...
На порозі
чекає зима.
Як жилось,
як хотілось,
як мріялось...
Та того,
що пройшло,
вже нема.
Вже нема
дня вчорашнього з нами,
Лише спалах
майнув у вікні.
Бродить осінь
лугами-ярами,
І тумани
пливуть вдалині.
Завтра день новий
зранку настане,
Принесе нам
любов й теплоту.
В тих життя
вже повік
не зів’яне,
Хто зберіг
в серці
віру святу.
3 листопада 2004 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554330
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Хочешь, я нарисую на небе закат,
зажжется звезда для тебя золотая..
Ты мне дороже сокровищ стократ,
я песню пою для тебя, дорогая…
Приди в сияющих лучах одежде,
босой ногою ты коснись ковра…
Я весь горю в желанье и надежде,
что будешь ты со мной добра.
Хочу, чтоб нежность до безумства
любви раскрыла свои тайны,
но страстью правит безрассудство,
лишь оставляет мне на сердце раны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552837
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 24.01.2015
[i] Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда.
Тарас Шевченко
[/i]
[b][i]"Ой не п’ються пива-меди,
Не п’ється вода,
Прилучилась з чумаченьком
У степу біда".
…То ж безбатченки-хозари
Б’ють ганебно в ціль –
Крадуть сонце, і товари,
І життя… І сіль…
Так було нам споконвіку –
І тепер ось знов:
Вже новітні злі ординці
П’ють гарячу кров!
То було під Іловайськом,
А тепер вже скрізь –
Луплять “гради” й міномети…
Прямо і навкіс.
Гинуть наші козаченьки –
Поросль молода.
Тане, тане військо наше,
Як гірка вода.
І ніко́му наче й діла
До того нема…
Немов в світі запаніла
Вікова зима.
”Згинуть наші воріженьки…”
Але не самі.
Допоможемо всім світом –
Жити ж не в пітьмі!
Запряжіть сталевих коней –
Сурми кличуть нас!
Будем гнати воріженьків
В Рашу й на Кавказ.
І задушимо дракона
На його землі,
Суд учинимо ми правий
В ВОВчому Кремлі.
Ой не п’ються пива-меди,
Поки є біда…
…Та над нами уже сходить
Побідна звізда. [/i][/b]
[i]23.01. 2015
Кельн, ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553989
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Люба подруго, дай мені руку!..
Щойно серця торкнулась печаль...
Це- відлуння всесвітнього смутку,
Що настав... І не піде... Нажаль...
Люба дівчино, сядь на коліна,
Обійми і цілунок прийми!..
Дощ по скронях січе безупинно,
Наче сльози цієї зими...
Ця зима омиває сльозами
Всіх загиблих в безглуздій війні,
Наче біль, наче спогади мами...
Дощ рясний- як нездійснений сніг...
Хай кохання нічого не змінить...
Хай воно не врятує цей світ...
В безнадії дозріє надія...
Літній спомин надІшле привіт...
То ж зігріймось коханням шаленим!..
Розчинімось в вогненних ночах!..
Не відводь же свій погляд від мене!..
Це- кохання зі смутком в очах...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115012301265
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553890
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Сніги палають маками червоними,
Ридає нині українська вся земля.
Комусь набридли сторінки історії,
І свою творять на людських кістках.
В містах і селах матері у відчаї,
На їхню долю впав важкий тягар,
Життя й надію забирають, їх синів,
Щоб зняти черговий військовий кадр,
Скажіть вже , зрештою, бо правди хочемо,
За що вмирають хлопці ,як дуби?
Вам кров вкраїнців виїла вже очі,
То ж скільки будете ви гратись у війни?
В гробах скарби збираєте без трепету,
Та материнські сльози - не вода….
Нема нічого вічного за Небо,
Вас палачі ,Земля вже не прийма!!!
Спектакль розіграний ,нема аплодисментів,
Аншлаг побачити хотіли,та не вдалось,
У пеклі вам покладуть постаменти,
За душі тих ,кому життя забралось.
21.01.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553860
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Боженько, милий, Чи довго ще буде,
Текти наша кров за нажиті гріхи?
Чи розум у горі лиш, може, прибуде:
Коли люди в щасті – пустують церкви.
Росіє, я знаю, ти теж віриш в Бога,
Піди, помолися за спокій та мир,
За це тобі краща прийде допомога:
У Господу сила − не в лезах сокир.
Вкраїнонько, мила, і ти приклонися,
Карає Всевишній бо не без вини.
Чи хто в суєті повсякденній молився,
Хто дякував Богу за хліб запашний?
Чи мир цінував, не сварився із братом,
Прозорим і вірним до ближнього був.
Ти так недарма застогнала під катом,
О земле моя, час розплати прибув.
Але не відчаюйся, знай, Україно,
Як батько, який любить сина свого,
Виховує строго, та добре й надійно,
Щоб в серце до його вселилось добро,
Так само, лікує Святий наші душі,
А значить, Він вірить, що буде з нас толк.
Коли до добра ми не будем байдужі,
Тоді з наших вулиць піде вражий полк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553874
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Грузинські мами нині плачуть теж,
Бо їх сини за Україну гинуть.
Цинізм кремлядів вже не має меж,
Сюди вони не шлють свою дитину.
І долями керують сяк і так,
На бійню посилаючи криваву.
Народять баби ще, дурних не брак!!!
Життя чуже забрати є в них право.
Вже до плеча плече у нас грузин
І росіяни є, котрі при глузді...
Землі чужої рідним став нам син,
Бо війни почина москаль безглузді.
Нам теж болить чужого сина смерть,
Серця тріщать від болю, сльози душать.
Душ праведних набрало Небо вщерть,
Усім тепер їм дати раду мусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553718
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
Горить земля від пострілу гармат
І чад і дим все небо закрива
Мене малу виносить мати з хати
І ставить ніжками де згорена трава.
Постій дитинко, тут на місці
Я швидко повернусь із тильного вікна
Бо я забула хліб у мисці
І ляльку зшиту з синього сукна.
В моєму серці страх і біль
І все злилось в одне єдине
І запекло, як в рані сіль
Здалось, що матінка загине.
І страшний крик зірвався вмить
І прозвенів як порвана струна
Матусю рідна, я не хочу ляльки
Я тільки хочу, щоб ти жива була.
Огненні язики облизували хату
Я в матінки сиділа на руці
Ми обминули ниву зжату
Перебрели на той бік по ріці.
З тих пір байдужі лялька, хата
І все що залишилося в огні
Мені б жила на світі мати
Така сердечна як тоді.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553265
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Попусти прошу шнур, не ступай в мої кроки,
Не вдихай те повітря, що мусила б я ,
Не підслухуй розмов , ти порушуєш спокій,
І встає буревій ,де любов розцвіла!
Коли любиш мене, мусиш мати довір`я,
І леліяти кожну хвилину життя,
Бо щаслива душа , там де чисте довкілля,
Де нема настанови, нема пастуха!
Скільки років пройшло в нашім щасті пророчім,
То який ворожбій тобі гріх нашептав?
Відступи хоч на крок, подивись в мої очі ,
І знайдеш там мене, яку й перш покохав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553323
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
[i]Затерті
Піриховані рядки...
Що не дійшли... чомусь...
до адресата.
Злизали з світу
Жовті язики −
На них не діє
клятва
Гіппократа.
Там, на лежанці,
в темряві
поет
Рахунком власних
творчих
недоробків
Зігрів свій біль,
згубивши той сюжет,
А в пам’яті..
не знищити
надгробків.
Величні строфи
тріском шепотять
Запахли димом витвори мистецтва..
Поети
справжні
СЛАВИ
не хотять..
Їх вірші –
Крик
окриленого серця.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553147
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Усі ми складені з води,
Бо, як відходять в мами води,
Нове життя – його сліди,
Дарує нам тоді природа.
Посеред ставу, де лоза,
Пробивши льоду оболонку,
Хрестом освячена вода,
Назад стікає в ополонку.
Хрестивсь Син Божий у воді,
Це свято збереглось до нині,
Світ весь Водохрещу радів,
Наш Хрест святили в Україні…
Тече ріка, біжать роки,
Ти окунися з головою,
Бо на Водохреще завжди,
Вода лишається святою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552799
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Слова - Віталій Назарук
Музика, запис, виконання - Микола Шевченко
Давно я в чарці бачив дно,
Міцним стає старе вино,
Бо хміль і нині, заповняє душу,
П’янію я, п’янієш ти,
Любов зуміли зберегти,
Кохання наше наше несемо, як ношу…
А, як було колись – давно,
Ми пили молоде вино,
Вечірнє небо, небо дарувало зорі,
Вони злітали із небес
Це було чудо із чудес,
А роси - роси вишивали нам узори.
Усе пройшло давним-давно,
Перебродило вже вино,
Старе вино смакуємо ковтками,
Втекли у даль оті літа,
Де була юність золота,
Що шила-вишила нам доленьку нитками.
В нас не допите ще вино,
Іще відчинене вікно,
Кохання запах ще летить по хаті,
Летять у молодість літа,
Сміється юність золота,
Кохаємо, а значить ми багаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553000
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Єднаймося, люди, на рівні сердець,
Віддаймо себе Батьківщині.
Лиш той перемогу здобуде гравець,
Хто честь не ховає до скрині,
Хто на п’єдестал не возносить брехню,
Не сіє ненависті жито,
Хто мужньо стоїть поміж куль і вогню,
У кому дух волі не вбито.
Єднаймося в зиму. І прийде весна.
Плоди боротьби ми пожнемо.
Одна у нас мати, країна одна.
Її для дітей збережемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552932
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Україна воскресне для нас.
Кожен ранок чекаємо миру,
Але чуємо страшне :війна!
Ми в полоні новин із ефіру,
А хтось справді в полоні вмира.
Кожен ранок сивіють дружини,
Сивину чорна хустка схова.
Десь хоронять брата і сина,
Тата в діток забрала війна.
Кожен ранок отак ,через силу
І крізь сльози ,що душать завжди...
Боже ,зглянься,прости і помилуй!
І спаси Україну ,спаси!
Кожен ранок чекаємо миру
І він прийде ,той радісний час.
Дочекаємось ми воскресіння,
Україна воскресне для нас!
19.01.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552949
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Маленька, ходімо до парку,
Де осінь квітчасто цвіте,
Де літо пішло, і не парко,
Де листя спада золоте,
Де ми, наче діти, веселі,
У мріях проводили час...
Що був, наче наша оселя,
Приймаючи лагідно нас.
Ходімо, мала! Погуляєм
Стежками, що вкриті дощем,
Торішніх надій назбираєм,
І в хату назад принесем,
Надій, як загублені діти
Сидять що в пожовклій траві...
Ми ще, як раніше, любити
У змозі. І в серці живі
Ті сонячні дні, як гуляли,
Зігріті кохання теплом...
Гуляєм... І тепло нам стало,
Хоч літо давно відійшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530668
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 19.01.2015
Давай, кохана, ми помовчимо,
Вже забагато й так наговорили.
Навіщо один одного вчимо,
І врешті-решт нічого не навчили.
Раніше ми обходились без слів…
Щоби про все на світі розказати
Я погляд твій ловив і розумів,
Ти так очима вміла промовляти…
Не дотик слів, а думки, по очах,
Я бачив світ, сприймав його крізь тебе,
Адже лише не тільки по ночах
Для спілкування слів було не треба.
Що сталося і що змінило нас,
Невже буденність нас так полонила?
А може врешті вже настав той час,
Що треба просто розпростати крила.
Давай, кохана, станем на крило,
Ми ще не розучилися літати.
Прожити треба так щоб не було
Нам ні про що з тобою жалкувати.
21.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545459
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 19.01.2015
Відкрий .Боже ,очі незрячим.
Відкрий ,Боже ,очі незрячим,
Ідола вщент розтрощи.
Щоби народ той побачив
Скільки він зла натворив.
Відкрий .Боже,очі народу.
Як не спаде ж пелена,
В лоно воздай за те горе
Що принесла нам війна.
Відкрий ,Боже очі незрячим.
ПрОшу-Росію спини.
А не захоче,то пеклом гарячим
Вилий Свій праведний гнів.
18.01.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552683
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Розгорну гордо зігнуті плечі,
Зором болю свій край охоплю.
І могуттю святого Предтечі
У хуртечі свічу запалю.
Там високо в світах порожнечі,
Я до рани її притулю.
Щоб засяяла, жаром із печі,
Й розбудила Вкраїну мою.
Упаду зорепадом надвечір,
Без вагання зроблю і жалю.
Спалю душу і крила лелечі
За Вкраїну, яку так люблю.
На кривавому тлі колотнечі,
Де колись ми всміхались в Гаю.
Зупиню чужини ворожнечі,
Своїм світлом простори заллю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552435
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Йорданські води погасіть вогонь
Ненависті і злоби між народом,
Бо вже рікою ллється людська кров,
А ворог по землі вельможно ходить.
Яким же хрещенням хрестили кровопійць,
Невже їх змії у дитинстві покусали.
Не знала Матінко,що виростиш убивць,
Грудьми своїми Ти їх годувала.
Нехай молитва води освятить,
Та материнська щира ,без лукавства.
Нехай омиє землю й оживить,
Щоб вже не була Україна в рабстві.
17.01.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552475
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Хто українець - беріться за зброю,
Злийтесь в єдиний кулак,
Бо воювати не просто з Москвою,
Кожен москаль нині - «враг».
Не росіяни, народ, що вже спився,
З ким ми були, як брати,
Хлібом із ними дідусь мій ділився,
Разом фашистів кляли…
Нині рашисти гірше фашистів,
Сунуть і нищать народ,
Допомагають в боях терористам,
«Градами» орють город.
Ми вознесемо святу Україну,
Щоб золотились поля,
Бо Україна, як матір єдина,
Богом нам дана земля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552416
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 17.01.2015
(Пропоную пригадати оригінал)
Хуго : я так недолюбил… Свою Весну…
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
REMIX:
А він в душі…
Спокою не дає,
Я навіть вже..
Пишу про це сюжети,
Він уночі
мене чомусь зове
І я лечу
до нього, як комета…
Бо я……ще не доїв
свій бутерброд
Його тепло
Живе в моїх долонях
Вночі встаю
І йду шукать його
В зустрічних
повідкриваних лоточках.
В постелі кетчупу
Ще липне мокрий слід
Бо під футбол
Я їм так неуважно,
Давно засох
В кутку померлий кіт..
Хоча це ні до чого…
І не важно…
Немов крадій
почав вночі бродить…
Крізь лабіринт..
Пробрався в холодильник..
Там особистий
мій тарган сидить
Теж бутербродів
відданий прихильник…
Пил зобов’язань..
Слід бажань..
Та.. несподівані котлети…
Закрили двері всіх терзань…
Відкрили двері туалету…
Мені б годинку перебуть,
І на кота не наступити,
І прямо тут, щоб не заснуть…
Сусідів знов не затопити..
І народившись .. ніби знов..
Ще до котлеток мать любов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548773
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Хто сказав що пропало добро?
Не втрачаймо своєї надії
Бо добро не приходить само
Тільки в кузні виковують мрії.
Не такою повинна була
Бути наша земля Україна
Це фальшивка, обманка пуста
Що в могилу зведе селянина.
Хто розкаже, хто відповідь дасть
За розкрадену неньку Вкраїну
Покарає, засудить того
Хто у прірву веде Батьківщину.
Тож беріться за розум сини
Та рятуйте свою Україну
Бо літа не повернуться, ні
Тільки втратим свою Батьківщину.
Де ті вірні сини, де поділись вони
Що збудують нову Україну
Хай негайно встають, як один всі ідуть
Рятувати свою Батьківщину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552332
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Над країною ніч...
І співають вітри переспіви
Про козацтво, про Січ,
Про арійське надбання віків...
І зійшлись віч-на-вІч
Дві сестри, нерозлучнії діви-
Україна й Росія...
Наче хто на біду поробив...
По землі сивина
Холодів розлилась... Покриває,
Мов ряднини шматок,
України чоло золоте...
І гуляє війна
Ще колись сонцесяючим краєм,
І не скаже ніхто,
Чи ж надійде братерство святе...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115011511790
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551918
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Привіт, моя супернице,
Пройшла пора образ,
Душа моя не сердиться,
Життя змирило нас.
Ти красною шипшиною
Манила і цвіла,
Я чорною ожиною
Біду свою пила.
Перепила полинного,
А ти меди, меди…
До нього серцем линула,
Суди чи не суди…
Я не була незрячою,
Пекло мені жало,
Та все давно пробачила,
Немов і не було.
А ти цвітеш шипшиною,
Цвітеш на пустоту,
А я йому ожиною,
Дружиною цвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550369
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Вже все на так...Перегоріла,
В моїй душі тепла нема.
І холод оверложив тіло,
Покрив все інеєм сповна...
Думки полохають волосся:
- Не гри, любові я хотіла!
Летіла я...лиш Вам "здалося",
Та вуглем стали мої крила...
І ще дивилась до безтями,
У ніч, на темний оксамит
І думала: лише із Вами,
Це небо навпіл і весь світ...
Довіку бути вдвох гадалось,
Від мрій крутилася земля,
І вслід - жорстоке:"Вже так сталось,
Пробач, що більше не моя"...
Тепер не дміть на попелище,
Не зводьте вже святий вогонь!
Не чіркайте сірник, бо свище -
Там вітер, де була любов...
Все в темних кольорах навколо,
Торкає серце заметіль.
Замість "Прощай", кажу: "Ніколи",
Лишилась пам`ять, а в ній біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400255
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 10.01.2015
Чотири стіни…із картиною, замість вікна…
Повітря, розлите по вазах фаянсових (в грамах!)…
Ритмічно співає натягнута серцем струна –
У інших, заповнених вічною пам'яттю залах…
А там, на картині, застигло безмежжя розкриль,
Красиво вдяглося у складки нового блавату*…
І сонця великий блискучий солом'яний бриль
Стрічками проміння притримує хмаркову вату…
Та це все ж малюнок – гербарій колишніх чуттів,
Притрушений пилом чужих помилок і зневіри…
Кому це потрібно - шпалерам на сірій стіні,
Які, сперечаючись з часом, пошилися в діри?...
Торкнуся рукою… і раптом… в очах промайнуть
Дерева тінисті, кортеж журавлиний, будинки…
І я, наче лезом, думками… картину… прорву…
І вийду… з вікна, як свідомість, розсунувши стіни…
*Блават - тканина синього кольору
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550363
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
На сповіді брехати - не моє,
І правду говорить немає сили.
Не підійму очей, в ім'я святе,
За браму, щоб до раю відчинили.
Твій голос, Отче, чутиму як свій,
Хай не залишить він на серці тугу.
Смак слів твоїх оманливо-гіркий:
"В ім'я отця і сина й святого духу..."
То є мій хрест, прошу допомогти,
Не зменшити благаю - дати воза,
Навчи мене як правильно тягти,
Як йшов Ісус по Via Dolorosa.
03.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541418
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 09.01.2015
Душа живе..
Їй стрілося кохання,
У довгому, безсмертному житті..
Знайомо стало,
Що таке зітхання,
Залишившись колись на самоті..
Став бачити,
Замружуючи очі,
Твій теплий погляд, всюди й повсякчас..
Коли ти поруч,
Нібито лоскочуть,
Все моє тіло пір'ям водночас..
Душа дізналась,
Що таке кохання,
За час, недовгий, нашого життя..
І є у мене
тільки побажання-
У вічності нести ці почуття...
09.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549953
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Богові дяку складаю
За український народ.
Він переможе, я знаю,
Вижене з краю заброд.
Руський, вкраїнець, татарин,
Поляк, єврей і грузин
Стануть і сонце з-за хмарин
Миром впаде до хатин.
Разом біду подолаєм.
Зорем задимлений лан.
Зерням засієм, врожаєм
Заколоситься Майдан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549418
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 07.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2015
Ти вождь босяків, алкоголіків брат,
Своїх громадян деградуєш,
Загониш у злидні невинних телят,
За гроші вбивати ладу́єш.
Де людяність, совість, чому ти ще цар?
За що, крім брехні поважати?
За те, що в Москві ще стоїть перегар
Й горять на чужинах солдати?
Хай Раша від серця плює тобі в лоб,
Побита, невільна і гола.
І встане свідомий російський народ
І витягне кістку із горла!
Та більшість людей звикла жити в багні,
На війни іде проти волі.
З затійником пекла боїться борні
І губить незаймані долі.
Та вічно народ твій не буде з ярмом,
Повстануть приречені діти.
"Якщо помирати - для чого лайном?" -
Це зможуть вони зрозуміти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548470
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 05.01.2015
З Новим роком - усіх! і з РІЗДВОМ!
Вже... дві тисячі літ!... і п"ятнадцять!
Як змахне Ангел Божий крилом,
Хай нам буде даровано - ЩАСТЯ!
Жити в мирі, любові й добрі!
В благодаті - радіти, й трудитись!...
В ніч святу від зорі до зорі
Буде Матінка Божа молитись!
Помолімось всім миром - і МИ!
В цю Різдвяну щасливу годину!
Щоб завжди залишатись ЛЮДЬМИ!
і любити свою БАТЬКІВЩИНУ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548746
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Візерунки на фоні неба!
Біле плетиво - синє тло!..
Розпушились берези й верби,
Синь прозора, мов чисте скло...
У зими є така забава...
До прикрас - в неї гарний смак!
В білі шати весь світ убрала,
Заховала печаль в снігах...
Лиш ялинки - такі зелені!..
Їм під стать - височить сосна!
...Привезли Новий рік олені...
А за ними - іде ВЕСНА!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548054
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
Думали, здобули волю і змінили коди,
Нахлебтаємося вволю кроками свободи.
Та не сталось, як гадалось, московіти вражі
За старі мотузки взялись, петлі волі в’яжуть.
Але дух наш не спинити, прапор жовто-синій
Піднесемо, боронити край свій будем нині.
Є, на щастя, в нас герої – Бандерині діти.
Зве Майдан їх, повен крові, звуками трембіти.
Звуть оті, що смерть зустріли у війні на сході.
Не зірвати крила правді, подиху свободі.
Бо піднеслася до ладу гідність у народу.
Не пробачить підлу зраду, гнів не скине в воду.
Буде воля, буде доля, як хотів Бандера.
В України нова роля, Бог – за режисера.
Тож зметімо всі байдужість, щоб не марно роки.
В піч – правічну недолугість і до щастя кроки!
Роля - роль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547931
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
А было так...
По лужам звонкий ливень,
Гулял крича, влюбленным о весне.
Дышал и я...
Под небом темно синим,
Писал стихи и посвящал тебе.
Бежали мы...
Под всплески ярких молний,
Спасая чувства, вспыхнувшие в нас.
Стрелял Амур...
Макая стрелы в опий,
И тетиву натягивал смеясь.
Наш светлый дом...
Наполнен детским смехом,
Тогда не мог представить я себе -
Навеки мы...
А что назвать успехом?
Что этот стих я подарю тебе!
29.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533202
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 30.12.2014
Кайдани б зняти повесні,
Щоб не тримати душу в тілі,
Та руки, вибачте, безсилі,
Проти "святої сарани".
Тримають тіло - не піти,
Та підвестися маєм - жити,
За силу у Творця молити,
Як сонце, хоч-не-хоч зійти.
Блукали довго у пітьмі,
Обрали шлях тяжкий до волі,
Та дива не чекай від долі,
Воно дається в боротьбі.
12.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543243
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 30.12.2014
Тараса Дух мене пройма ,
Коли за нього Бога молю .
І матінка стоїть сама ,
А ми малі , ще й досі голі .
Так звана східная «сестра»
З обійм своїх не випускає .
Із двоголового нутра
На світ з*явлється знов Каїн.
Жорстоко викида з гнізда
Усіх подобин свого роду ,
Не залишаючи сліда ,
Своєму шлуночку в угоду .
Паразитує поміж нас ,
Стираючи усі кордони ,
Один маленький невіглас
Та «руський» мір попа Гапона .
Чим завинила ця земля
Сльозою , що туманить очі ?
Тим , що родючі тут поля ,
Що люд недосипає ночі ?
О , Господи , нам миру дай
І ворогам прости провину !
Хай квітне рідний серцю край ,
Хай квітне наша Україна !!!
Сергій Бабінчук . 2014 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547253
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Сльоза гірка в важку годину
Зросила смуток у серцях.
Небесна сотня. Домовина.
Скорбота вічна по бійцях.
Герої наші не вмирають,
За волю звіт у Вись несуть.
Для них відкриті Врата Раю,
Дзвіниця вказує їм путь.
Ми тут без Вас осиротіли,
Не маючи достатньо слів.
О , Господи, надай нам сили
Свідомо загнуздати гнів,
Покластись на Всевишню волю,
Простити наших ворогів ,
Я на колінах Тебе молю,
Аби мене цього навчив.
Пошли нам мир, як нагороду,
Наповни душі і серця
Цієї Нації , Народу .
Во ім’я Сина і Отця !!!
Бабінчук Сергій . 3.09.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547252
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014
Голубонько сиза куди відлітаєш скажи ж ти,
Не бачиш, як голуб воркоче і плаче один,
І пір`ячко губить, встиляє дорогу в безмежжі,
Гніздечко он виє і просить тебе, не покинь.
Голубонько люба ,не край його серця ,не край же,
Без тебе і дуб не ростиме , замерзне струмок,
І крила посохнуть ,більш в небо злетіти не зможе,
Бо серце як камінь ,тяжке воркотіння думок.
Холодні вітри не спинити, вони мають волю,
Лиш можеш сховатись в гніздечко на дубі між гіл,
Обнімуться крильми й забудуть про горе обоє ,
Бо разом ніхто не здолає, ні вітер , ні грім.
І хлинули сльози в голубки, стомилися крильця,
Поглянула в бік там де голуб голівку схилив,
Згадалися роки прожиті у теплім кубельці,
Махнула крільми, та не впала, бо голуб схопив.
Серденька забились ,схилились одне до одного,
Про вічну любов воркотіли ,обнялись крильми,
І знали, що жити окремо це смерть , не дорога,
І ніжно тулились у вічнім коханні вони.
Холодні вітри не спинити, вони мають волю,
Лиш можеш сховатись в гніздечко на дубі між гіл,
Розправляться крила й забудуть про горе обоє ,
Бо разом ніхто не здолає, ні вітер , ні грім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546692
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Вночі перекрутив чаклун годинник,
Та не години, а цілі роки,
В душі я залишилася дитина,
А в зеркалі, усе до навпаки!
Рокам забракло, мабуть, матер`ялу,
І вишивати стали на лиці,
Усі прожиті ,темпом, серіали ,
Врізьбили ,ввіковічнили ,митці.
Питають друзі, чом тобі не спиться ?
Ти не журись, дай вип`єм “на коня”!
А я кажу- нехай ще кінь пасеться,
Бо бач ,як мчиться молодість моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545024
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
І до мене прийшов Миколай,
Хоч давно уже я не дитина,
Нині рано дзвінок.. Зустрічай!
Мамо рідна, до тебе я лину!
Посміхнувся Святий в небесах,
-Подарунків, я знаю, не треба,
Але сина пришлю, хоч писав,
Що “діла” не дозволять до тебе.
І так тепло зробилось в душі,
Що Святий і мене пам`ятає,
Що зійдуться на свята усі,
“Бог родився”, сім`я заспіває!
Вітаю всіх зі Святом Св. Миколая. Незадовго заспіваємо- Бог предвічий народився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544878
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Сумує хата, засніжило,
Ані слідів, ані пісень,
Пройшли роки, усе віджило.
Колись тут сміх бренів щодень!
Лиш дід приїде подивитись,
Вогонь розпалить у печі,
Хоч сам, та любить в хаті грітись,
Чи довго ще? Болить в душі!
Село в думках, ночами сниться,
Вчувається дитячий сміх,
У спогадах він бадьориться,
Завжди чекає внуків всіх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544247
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Зима...зима... Засніжена дорога...
Яскраві зорі в небі миготять!..
І незвичайно близько так до Бога,
Що відчуваєш в серці благодать!...
Залишу всі проблеми за порогом!...
Так затишно і світло на душі...
Молитва - це і є розмова з Богом!
Слова самі складаються в вірші...
Зі мною - наче ангели говорять!
Іскринки звуків сиплються з небес!
...Люблю я цю зимову, сніжну пору!
Чекання свята - чудо із чудес!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544093
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Де є ті люди, в яких кипить сила
та сама, що творить, що змінює світ?
Де є та мудрість, від досвіду сива,
Що чує коріння і дерева цвіт.
Чому так багато людей близькозорих,
яким скупі дають щедрі дари.
Радіють, жеруть, ледь стримують подих,
хапають свободу, яку їм дали.
Вони ж бо не чують, якщо не кричати,
не бачать, якщо не відкрити очей.
Вони не виходять із теплої хати
на стежку туманних незнаних земель.
Ану озирніться, протріть очі свої,
нема у вас дому - лиш стіни глухі!
Вас не тримають силою зброї,
то штучне тепло вас тримає у сні!
Хіба то важливо, що хтось вам шепоче,
показує щастя і мудрість ясну.
Якщо б і кричали від ранку до ночі,
ви, очі протерши, вернетесь до сну.
Спіть, спіть міцно стиснувши повіки,
радійте, літайте хоч би у снах.
Пройдуть роки, зростуть ваші діти,
в них буде сила й розвіється страх.
Вмирайте, вмираючи маєте знати,
що це ваша доля, так хоче земля!
І я помру з вами і буду чекати,
як з попелу зійде людина нова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543122
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Свекруха бережно тримала
Благословення пару образів.
Схилилась на хвилинку у мовчанні,
Вагання тупцювались в ній сумні.
Чи правильно вона сьогодні зробить?
Чи не осудять родичі її?
А син? Чи син їй це пробачить?
Бо він десь залишився на війні.
Як краялося серце материнське?
А поруч в'яло молоде життя.
Вона ж не винна, жити хоче
І на руках мале дитя.
А в голові думки роєм роїлись.
Вона вже й сльози не втира.
Прошу в вас дозволу на шлюб, як в рідних.
Та ви ж і є моя рідня.
Я вам вручаю свою долю
І долю вашого внучка.
Благословіть, матусю. Якщо проти,
Пробачте, буду вже сама.
Матусенько, без вашого благословення
Ніколи б щастя повним не було.
Мене колись впустили в своє серце,
Ділили хліб і щастя, і тепло.
Хлоп'я тулилося до сили молодої,
До чоловічого надійного плеча.
А оченята! Боже, Боже!
Такі ж, як в батька. Їх засипала земля...
Свекруха, вже не стримуючи сльози,
Благословила. Лиш не треба самоти.
І їй на мить, лише на мить, здалося,
Що разом з нею плачуть образи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505035
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 13.12.2014
Там журавлі летіли клином
Вечірнім небом над селом.
А батько сивий, мати сива
Дивились в небо за вікном.
Один журавлик повернувся,
Змахнувши їм своїм крилом,
І наче сином обернувся,
Почувся голос під вікном.
Приспів:
Мамо! Мамо!
Він крикнув криком журавлиним
Мамо! Мамо!
І янголом злетів у вись:
Чуєш, тату!
"Я захищав свою країну,
А ви живіть, а ви живіть тут, як колись.
Я Вас прошу мені пробачте,
Інакше просто не зумів.
Болить, я знаю, та не плачте."
І в небо янголом злетів.
Голосить матінка за сином
А батько наче скам'янів.
Вдивляється у небо синє.
Кого з-за хмар чекає він?
А ключ у небі журавлиний
Махає їм з небес крильми.
То не сім'я літа пташина,
То наші янголи-сини.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510313
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 13.12.2014
Я не філософ, навіть не поет,
А просто так, малесенька людина,
Та часом музи півпрозорий силует
Відвідує й дарує творчі крила.
Краси проміння можу упіймати
В краплині теплого весняного дощу,
В спокійнім мареві маленької кімнати,
Траві, що зранку заколисує росу,
У зір яскравім мерехтінні,
Спрос́онній сільській тишині,
Але від сумніву немає навіть тіні:
Моє натхнення сховане в тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431312
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 13.12.2014
Казали,що нема кохання...Певно...
Тоді нема ні неба,навіть зір.
Тоді і дощ вистукує даремно,
Тоді нікому...Більш в житті не вір...
Казали.Говорили...Віриш всьому?
А скажуть,що літати буде сніг
З землі на небо?..Не віддам нікому
Тебе,кохання...Вже до моїх ніг
Летять сніжинки.Я й сама літаю.
А на землі кохання вже нема?
Коли цілуєш,то по собі знаю,
Що я на небі.Тільки не сама.
Нема кохання?То й мене немає.
Хіба без нього я іще жива?
Бііленький сніг до півночі літає.
І я тоді знов вірю у дива.
Нема любові?Тільки придивіться:
Вона у всьому!Скоро Новий рік.
Живе кохання!..Тільки помоліться,
Щоб кожен з вас його завжди вберіг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543329
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 12.12.2014
Хрест
Як важко буває
Порою на серці,
Душа так сумує,
До неба все рветься.
Не хочеться й жити
На грішній землі
І душу ятрити
Не хочу собі.
Хоча я і знаю,
Що легко не буде,
Та все пам’ятаю:
Там горе забудем.
Не буде там болю,
Ні смутку, ні плачу.
Там буду з Тобою,
Святих всіх побачу.
Утреш усі сльози
Із мого лиця,
Отримає кожен
Від Батька вінця.
Усе це минеться
Суєтне життя
І вічне почнеться
Із Богом буття.
А зараз від Тебе
Я чую Слова:
«Щоб бути на небі,
Неси ти хреста».
1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542852
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Буває, що не солодко й мені...
Тьмяніє світ в самотньому вікні...
І все пливе, пливе перед очима,
Немов у зачарованому сні...
Шукаю промінь сонця золотий,
Пригадую, хто серцю дорогий...
Приречено іду сама у зИму,
І шлях мій білий дуже непростий!..
Я знаю, що існує десь весна,
Комусь приносить радощі вона...
А в мене доля - бідна і єдина,
Ніхто й не знає, що вона сумна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541971
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 07.12.2014
Спить солоденько моя кохана,
І у ві сні
Їй сниться, як-но мені жадано
Співа пісні...
Ми біля річки, удвох, втомились...
Вечірній час...
Тендітно верби понахилились-
Милують нас.
От ми на березі нічному.
Пала вогонь.
І я лелію солодку втому
Твоїх долонь.
Я про кохання тобі співаю,
А ти мені...
І над темніючим небокраєм
Луна пісні...
Спи моя мила, моє кохання!
І я завжди
З тобою буду. Тобі достатньо
Сказать-прийди!
Хоч ми не разом, я йду до бою
Без вороття,
Пісні ще будем співать з тобою
По скін життя.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114112701258
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541694
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Я так люблю руки твоєї дотик,
Вона тверда і ніжна водночас,
Стираю всю непевність,чую кроки,
Несеш любов, що поєднає нас!
Нарву барвінку, заплету віночок,
Для тебе і для мене, під вінець,
То ж поспішай, іще маленький крочок,
Життя цвіте, самітності кінець.
В твоїх руках і тепло, і затишно,
Тримай мене, неси у даль, неси!
Байдуже де, щоб разом і навічно,
Нехай засну. А ти лиш - колиши!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541606
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Віхола завіяла сади,
Мов дорогу, що веде до Раю!
Не шукаю я твої сліди,
І тебе, повір, вже не чекаю...
Просто, я радію ЦЬОМУ дню,
Що приходить з сонцем, наче СВЯТО!...
Я тебе ні в чому не виню,
Бо щаслива - маю ДАР КОХАТИ!!!
Я ловлю сніжинок білий цвіт,
Що лягли, мов пелюстки, на коси...
БОЖЕ мій! Який прекрасний СВІТ!..
Всі печалі - білий сніг заносить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541491
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
СНЕГ В ИЕРУСАЛИМЕ.
Опять тоску топлю в вине –
Характер слабого мужчины.
В восточной солнечной стране
Ты для меня недостижима!
Хотелось столько в жизни взять…
Но не случилось. Мне еще бы
Разлуки горечь переждать.
У нас зима, снега, сугробы…
У вас же солнце, все цветет!
Затянуто туманом имя
Той, для кого душа живет.
…Весть: снег идет в Иерусалиме!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541153
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Попрошу тебе: не іди,
Не губися у пущі грудня.
Мерехтять у снігах сліди –
Поторочі, чи діти блудні.
Замерзає на шибці день,
Зирить осудом в теплу хату.
У каміні ще де-не-де
Зблисне полум’я пелехато.
Сніжно-біло мовчать мости
Ті, що доля плела між нами.
Попрошу тебе: не іди,
Не розтань край зими снігами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540992
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
І знову день, без змін, такий як й вчора,
А я спішусь, усе кудись біжу,
Лoвлю життя, що никне, мов камфора ,
А день втікає в ніч, десь за межу.
Переступаю межу в потойбіччя,
Ось мабуть тут я й сяду відпочить,
Тут не тривожно, все без протиріччя,
Усе сплановано, тут можна снить!
Про землю рідну , вільну від страждання ,
Про сад, що квітне навіть у зимі,
Про дружбу, про любов, моє кохання,
Про всю родину, знову при мені!
Отут би й залишитись! Мрій країна!
Тут вже не швендяют без цілі дні!
Врахована й важна сім`ї хвилина,
Пахучий хліб тут завжди на столі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540556
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Борись, Україно! Борись!
Світ бореться разом з тобою!
З колін, і з руїн піднімись!
Вже нині ти стала - СВЯТОЮ!
Борись, Україно моя!
Любов заліковує рани...
На небі в сузір"ях сія
Плеяда ГЕРОЇВ МАЙДАНУ!
Це ж перші, котрі полягли,
За гідність, за честь, за свободу!...
Щоб ми зрозуміти змогли,
Де Бог - там і правда народу!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540348
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Біль давить груди до незмоги
В серденьку тіпає пташа.
На волю проситься небога,
Зболіле тіло спустоша.
Злягла печаль осіннім смутком,
Холодним подихом в душі.
У злобі тішиться здобутком,
Лягла іржею на душі.
Звели, чужинці Україну,
Зцідили соки з поколінь.
В тернах розп’яли сиротину,
Лишили з Раю сіру тінь…
Щоб серце більше не боліло
З віків не ниділа душа,
Чужинцям вирию могилу
Й чохла одягнУ на ножа.
Я в тебе вір’ю Україно,
Мине пора лихих годин.
Бо ти не впала на коліна
Й сягнеш, незвіданих вершин!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539690
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Окутує серце тривога і сум.
Всі наші святині віддані на глум.
Осміяні цінності всі й ідеали,
Та, мабуть, для когось занадто це мало…
Чорнобиль – роз’ятрена рана землі
Це біди народні великі й малі.
Вже ріки наповнені сліз і печалі
Та мабуть для когось занадто це мало…
Хто в рідній домівці нам сипле з екрану
Розпусту, насильство, жорстокість обману?
Розклинює все це розкішна реклама
Чужого товару з чужої програми.
Ми губимось в хаосі: темінь, безодня
То що ж буде завтра від цього сьогодні?
Хто нашу минувшину топче у бруді?
Та, мабуть, для них цього мало не буде.
Наперекір всім незгодам і бідам
Силу свою, ще покажемо світу
Відродяться школи і храми з руїни,-
Бо наша Соборна живе Україна!
Жива ще народу джерельна криниця,
Людська непоборність в ній гордо іскриться.
І вірю, ця пошесть, як тінь, пропаде,
Освітиться сонцем чоло молоде.
І встане відроджена, вічно нетлінна
Над світом духовно – жива Україна.
Невтомно повторюю знову і знову
Жива в нас надія і віра з любов’ю
Народна незламність у серці жива,
А погань відійде, як жухла трава.
Спинися, людино, і не гріши,
Очищуй від бруду собори душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539446
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Вже минули давно довгождані жнива,
Колоски залишилися в полі
І згадались бабусі голодні літа,
І засіяні голодом долі…
Колоски в споришах не збирає ніхто,
За них люди ішли по етапу,
За зерно у кишені – єдине зерно,
Враз міняли розселення мапу.
Геноцид, а чи ні? -Геноцид, геноцид…
Коли кров застигала у жилах,
А хліба в нас були –хліб не був дефіцит,
Бо земля всю Росію кормила.
А тепер в споришах проростають хліба,
Степ ридає поораний «градом»,
Певно доля на сході і нині така,
Що не скоро розквітне знов садом.
Між рясних споришів підніміть колосок,
Збережіть у колоссі зернину,
Автоматний не тисніть постійно курок,
А шануйте святу Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539324
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
[img]http://visnik-press.com.ua/wp-content/uploads/2013/11/svichka-golodomor.gif[/img]
Моя тендітна свічечко, тремти,
Розсіюй чад скорботної печалі...
Рясніють перекошені хрести,
Як свідки мовчазні сумних реалій.
О, скільки їх за обрій відійшло,
Мов кануло у безпросвітній Леті...
Як упивалось ненаситне зло,
Смакуючи ядучий запах смерті!..
Вже не було із праху вороття,
Хати чужіли, мов порожні храми,
І спрагло так хотілось за життя
Хапатися промерзлими руками...
А що життя? – Украдене зерно,
Ним землю загноїли, мов тілами...
І не одне засвітиться вікно
В суботу скорбну тихими свічками.
Хіба буває в деспота межа
Жорсокості і підлого цинізму?
Як голосила зболена душа,
Бо ні́кому відспівувати тризну...
Моя тендітна свічечко, тремти...
За все усім воздасться по заслузі:
Одним судилось хлібом прорости,
А іншим – бур'яном гірким у лузі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538738
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Музика Віктора Охріменка
Українці, ставайте до бою,
Нас родила єдина земля,
Коли разом, то ми із тобою,
Відіб’ємо фашистів з кремля.
Наші шаблі нагостримо нині
І пістолі за пояс візьмем,
Не дамо і шматка України,
Ворогам, що так сунуть тепер.
Українці, мій любий народе,
Віра в Бога і віра в душі,
Не віддаймо нізащо свободу,
Хай сконають собаки чужі...
Об’єднайся, стражденний народе,
Від Донбасу до синіх Карпат,
Збережімо навіки свободу,
Нехай згине загарбницький гад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505927
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 21.11.2014
Прийди, жадана, казкою у сні.
А наяву омріяним коханням.
З’явись, як пролісок, з під снігу навесні,
Як журавлиний клин у небі спозарання.
Весняним вітром вилікуй нутро,
Щоб зникли болі, в грудях не боліло,
Щоб кров по жилах рознесла тепло,
А серце, ніби пташка тріпотіло.
Щоб з головою і до забуття,
Щоб дивна радість наповняла груди.
Кохаймо, бо на те дано життя
І лиш в коханні ми щасливі люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538196
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Відчую те,чого не відчувала.
Відбілю сніг,дощ в небо поверну.
В думках цілую тих,кого прощала,
Хоч слів до них ніяк не підберу.
Прощаю всіх.За все.І обіймаю
Ніби руками,що хтось поламав.
Хоч прощення не так я відчуваю...
Здається,Бог по іншому прощав.
Та я людина.Я лише людина.
Ворона біла.Це красиво так!
Прощаю всіх на світі в цю хвилину.
Для мене рівні цар й простий бідняк.
Не смію я нікого засудити,
Байдужість я не прийму до душі.
Сказав нам Бог лиш ближнього любити.
А я ще осінь,небо і дощі!
А я люблю ще смуток,листя,мрію,
Ліси,моря,похмурі зовсім дні.
І від краси тої божеволію!
Лиш досі...Гинуть люди...На війні...
Над небом їхнім зорі стали інші.
Та коли тиша ступить край села,
Вони читають наші з вами вірші...
А я би так?..А я би так змогла?..
Молюсь за вас.І кожний,хто читає.
Війна така...Та скоро все мине...
Зима все білим снігом залатає...
Зболілі душі...Вас...І ще мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537866
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Мій милий Кіборг,знаю, хочеш миру,
і повернутися в обійми до рідні,
але тримаєш бій із лютим звіром,
хоча нема кінця війні.
Але ти - воїн! - наша честь і гордість!
Яким би юним ти на вид не був,
тобі уклін від мирного народу -
свободу Батьківщині ти здобув!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536245
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Дивлюсь вперед,
Уявні лінії малюю,
Складаю в силует
І подумки цілую.
Сьогодні тихо…
Попіл не літає…
Втомилось лихо
та й собі дрімає.
У ці хвилини
Я з тобою мила,
Очищую від глини
Свої крила.
Вже щастя близько
І далеко небезпека,
Літаю низько -
- зранений лелека.
На мить коротку
Прилетів тебе сягнути.
Без змоги
Доторкнутися й відчути.
Кричу тобі,
Курличу над полями,
Зриваюся…
Вертаюся до тями.
Навколо ніч…
В ній радості нема.
Бо завтра січ,
Безладна і складна.
Гарматний стрекіт
Принесе луна.
Лелечий клекіт
Обірве війна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535894
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2014
Прикоснись ко мне своей нежностью,
до беспамятства напои поцелуями,
и до хрупкости осторожностью,
ты в потоке страстей береги меня.
Может я - эта та, Богом данная
и ни с кем на ветру не обвенчана,
лишь твоя я одна и бесценная,
на дороге любви тобой встречена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535561
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014