Вони долали шлях удвох –
Юнак і сивочолий вчитель.
І перший брав завжди урок,
Бажаючи навчитись жити.
Дорога, довга і важка,
Вела мандрівників у гори;
Під ними ж пінилась ріка,
Бурхлива й гнівна, наче море.
- Учителю, моя нога
Намацати не може стежку:
Вона не товща за канат,
Та ж обіцяли Ви безмежжя!?
Той, зупинившись, помовчАв,
А далі юнаку промовив:
- *Людина робить ширшим шлях,
Але щоб він її – ніколи.
Так слід у слід вони ішли,
Занурившись у власні думи.
І учень бачив світ в імлі
(Він обмірковував почуте,
Бо ж згадувався заповіт:
**Урок без роздумів – порожній:
Не закарбується в душі,
А пройде повз, як подорожній).
А за плечима – півшляху,
А під ногами – спить вершина,
На плечах – хмари. В літаку
ти не побачиш й половини!
- Земля і небо! День і ніч!
Їм разом не зійтись ніколи, -
Велика відстань,певна річ! -
Юнак упевнено промовив.
- ***Вони роз’єднані, це так, -
Сказав учитель, посміхнувшись, -
Та разом сходяться отам,
Бо справи спільні мають… Чуєш?
Рожевий ранок змів крилом
Останній сон. І знов дорога.
І вже на березі удвох.
Бурхлива річка б’є пороги.
- ****Дивись: отак усе в житті,
Неначе води ці, минає –
Під зорями і день при дні,
Але нічого не вертає.
Порожні, стомлені торби,
Подертий одяг і… нотатки.
Вони нарешті перейшли
Той фініш, що здавався стартом.
- Чи всю я мудрість осягнув,
Скажіть, учителю, відверто.
- *****Хто вранці істину збагнув,
Тому під вечір можна вмерти…
Вогонь сміявся у печІ,
Наспівував тихенько чайник…
Усі поснули, а вони
******Між зір продовжили навчання…
Афоризми Конфуція:
*Людина робить ширшим Шлях, а не Шлях розширює людину.
**Той, хто навчається не міркуючи, впаде в оману. Той, хто розмірковує, не бажаючи навчатися, опиниться у скруті.
***Небо й Земля роз1єднані, але виконують спільну справу.
****Стоячи на березі річки, Учитель сказав: «Все йде, як ці води, щодня й щоночі».
*****Уранці пізнавши істину, увечері можна померти.
******Тільки наймудріші та найбільші невігласи не піддаються навчанню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572435
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Мрійливо-ніжно малював
Новими барвами ясними -
Весняний ранок дарував
Щоразу нові сили.
Нові картини́ у житті,
У барвах щастя оповиті.
І в чистім небі голубім
Промінням сонячним зігріті.
Минає день, і ніч проста
У снах моїх малює диво.
І в серці музика ясна
Виспівує́ грайливо.
Крилатий вітер щовесни
Витає у коханні,
Цілує віченьки ясні,
Навіює бажання.
Мрійливо-ніжна і проста,
Весна собою чарувала,
Вона у сні моїм була,
Казковий світ подарувала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571972
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Коли крізь муки випурхнуть надії,
До піхов будуть складені шаблі,
Я смуток поміж хвиль морських розвію,
Вклонюся Богу низько до землі.
Коли додому захисник вернеться,
Сіятиме звитяга на чолі,
А ворог… ворог в злобі захлеснеться,
Вклонюся Богу низько до землі.
Коли брехня покотиться із трону,
А правда забринить, немов джмелі,
Вдягне мій край омріяну корону,
Вклонюся Богу низько до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571966
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2015
У власти сплошные барыги,
Мутит электронная ложь…
В житейской замызганной книге
Интриги на ломаный грош…
Уныло листаю странички,
Хоть ясен до боли сюжет…
Не радуют птички-синички,
Пугает дырявый бюджет…
Латаю слезами одежды,
Всего один шаг до греха…
И нет ни малейшей надежды
Спастись от услуг ЖКХ…
Пожалуй, начну наизнанку
Житуху, чуток обождя…
В ближайший четверг спозаранку
И, - зуб даю, - после дождя…
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571933
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
За картиною Р.Величка "Присмерки часу"
[img]http://img-4.artonline.ru/paintings/ROMERA/max_sumerkivremeni.jpg[/img]
Кулька часу летить планетою,
Залишаючи слід галактикам
То міжзоряними кометами,
То на Чорній дірі заплатами,
З неба падає хмар уламками –
Перестиглими парашутами,
Розцвітаючи в нас кульбабками –
Розпорошеними секундами.
В різнотрав’ї старих годинників
Золоті засіває сонечка –
Пелюсткові ранкобудильники
Стрілкопроменем у віконечко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571422
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.04.2015
Злякалась, Весно? Сходи не такі?
Мутації, напевне, в чорнозЕмі:
Куди не глянь – посходили кістки,
Замість веселих пагонів зелених…
Не перепілки гнізда в’ють в житах –
Там інші птАхи правлять новосілля
І сіють мінно смерті дикий жах,
Як стімфалійські* (пам’ятаєш?) пір’я…
Закуталася саваном Весна…
Від снігу посивіли віти-руки…
Ти жайворонку крила принесла,
А він сьогодні кряче круком, круком...
____________
*Стімфалі́йські птахи - міфічні птахи, які жили біля озера Стімфала в Аркадії. Вони мали мідні дзьоби, мідні крила й пазурі, а гострими перами вбивали людей, неначе стрілами з лука; живилися людським м'ясом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571179
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 03.04.2015
А в умовах війни кожен день –
наче день народження,
і наступну добу проживаєш як рік,
і «загиблих нема» подарунком звучить дорожчим за
всі прикраси – і ділиш його на усіх…
А щоночі, прокинувшись,
крила шукаєш янгола:
чи з тобою? – й ховаєш від нього очі…
Тільки бачиш: сльозинка
із неба зорею падає –
і шепочеш пернатому: «То… пророче?..»
І, скрутившись калачиком,
засинаєш, знесилений, –
сни цвітуть «гіацинтами» та «гвоздиками»…
Ранок знову… живий… янголиними дихає крилами…
День народження… знову… свіча… з молитвою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571170
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 03.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2015
Ношу під серцем -
душа вагітна.
Була в ворожки (так, мимохідь…):
«Тобі, хороша, навіщо все це?
Дитина, бачу, чудна кричить:
така тендітна, а нескоренна,
химерну долю веде услід.
Це зайвий клопіт! Чи ти блаженна –
таке непевне нести у світ?
Навколо, бачиш, сама Руїна…»
А далі тихо: «То як назвеш?»
А я у відповідь: «Україна…
Щаслива буде?» –
«Колись… авжеж…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570573
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
-Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці
І легесенька, як пір'їночка...
Лиш погляньте: повітрянокульково
Рветься в небо, немов неприв'язана!
Тільки вітер ще коле бурульково...
Тільки казка її нерозказана...
Я б купила... Та ,майже, розтрачено
Все, що мала душа замріяна:
І сльозинки з-під вій освячені,
І дитинство , любов'ю сіяне...
Тільки гудзик в чотири дірочки
У кишені лежить самітником
І маленька яскрава зірочка,
Що дощем подарована -лІтником...
-Ну, беріть! Не вагайтесь! Дешево!
Ні грошЕй не потрібно, ні золота!
Тільки снів осяйне мереживо...
Тільки іскри з-під долі -молота...
-Тільки сни, щоб весну окрилити?!
Тільки іскри, щоб дать їй волечку?!
...І за мить, разом з чеком вибитим,
Я веснянку тримала -сонечко...
…
І змахнула веснянка крилами...
Пересіяла хмари ситечком...
...І лягла на папір чорнилами
Перерізана мною ниточка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570532
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Сезонний тренд – зелені кольори.
Весна фарбує сонним травам вії
Смарагдовою щіткою вітрів.
Зеленим шумом виростають крила
Струнких дерев, що прагнуть висоти
І голубами п’ють небес калюжі.
Гілками рук сплітаються мости,
Де гніздами замкИ пташиній дружбі.
Дощем промиті пензлі весняні –
І на асфальті плямами палітра…
А перехожих чоботи смішні
Лишають слід, що зустріччю розквітне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570310
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Из озера лесного вышла в сумерках богиня...
Сверкало тело дивной белизной...
Той белизною мраморной из Византии...
Лик Боттичелли отражался под луной...
И разливалось пение менестрелей...
Студёная вода студила страстный пыл...
Прекрасные глаза...Изящные движения тела...
Неужто девушка была лишь миражом?..
Дрожащая рука всё по холсту водила...
Пьянил знакомый запах мускусный волос...
Тот силуэт таинственный был из другого мира...
Из давних,..посеребренных веков...
Рыдал впервые,как мальчишка...
К огню согреться не пришла её душа...
И тюбика в малиновом пурпуре не хватило...
Чтобы закончить страсти полотно...
Красавица собрала волосы резинкой...
Надела джинсы и футболку с надписью "Good bye"...
Наушники - на голову...И на Харлее с ветром...
Летело эхом - "love,..his love"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569954
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Мій сад весняний, ніжний сад!..
На вітах в котрий раз бруньки набубнявіли...
Тремтиш (як вперше) в передчутті незнаних насолод!..
Вдягаєшся у білосніжні шати нареченої у теплі днини...
А потім ...без вагання скинеш платтячко своє...
До долу без жалю пелЮсточки жбурнеш безкрилі...
Я присягаюсь пам"ятати яблуневий аромат...
І шепіт листячка в саду...І голубенькі неба очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569665
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
А шлях привів у Гетсиманський сад,
Де у тіні ховалась тихо зрада,
І стерлися усі стежки назад,
І серед учнів не було розради,
Тож проспівав молитву до небес,
Готуючись до смертного причастя…
А ви раділи: «Він воскрес! Воскрес!»
І міряли грошима власне щастя,
Його топили смачно у вині
І частували м’ясом, наче вовка…
А Він віддав своє життя… А ви –
Цвяхи розп’яття, наче мишоловку?..
І руки чисті, і благі вуста,
І смерть Іуди вдало-показова,
Бо ж зрадник… Арифметика проста…
А хто із Вас на захист мовив слово?
А Він, любов’ю перемігши смерть,
До вас прийшов з позавідомих далей…
А Ви раділи: «Він для [i]нас[b][/b][/i] воскрес!
А ми пречисті!..» - і … грішили й далі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569312
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Експромт
Ніжніші люди на селі,..бо на долонях - мо -зо - лі...
Бо з першим промінцем встають,..і воду чисту із криниці п"ють...
А на селі - як на селі...Городи,свині,корови...
Короткі ночі,..довгі дні...З печі хлібини запашні...
Солодкі з маком пироги...І люди - вічні трударі...
А місто - як мурашник той...Гуде машинами,..юрбою...
Біжать і поспішають люди...
Усюди - люди,люди,люди...
І хтось - за хлібом,..хтось - за медом,..
А хтось за тим,чого не треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569269
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Вже давно оспівують поети
Руки материнські та красу жіночу.
То ж про тебе, жінко слово тепле,
Щире і правдиве я сказати хочу.
Все,що наймиліше нам на світі
Іменем жіночим називаєм,
Жінка - це сестра і мати дітям,
Це чиясь дружина та кохана.
Хоч в самої горе - допоможе,
Розрадить словом у скрутну хвилину.
Вона сильна, мужня, знає кожен,
Хоча кажуть: жінка - слабша половина.
Віддавайте доброту і ласку,
Не тільки в свято їй даруйте квіти,
Усміхніться ніжно, це ж не важко.
Будуть хай щасливі всі жінки на світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566555
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 24.03.2015
[b]"А если я не прав и лжет мой стих,
То нет любви и нет стихов моиих!"
У. Шекспир
[i][/i][/b]
Невже любов – окраса для рядків,
Якими вихваляються поети?
Невже потрібні їй монети слів,
Які купують гріх, солодший меду?
Любов – світило у пітьмі облуд.
Любов – свічадо на шляху тернистім.
І не страшний неправди підлий суд
Тому, хто серцем відданий і чистий.
Не прокляне душа блаженних мук.
Не може час коханню втяти крила.
Та не збагнути істини тому,
У кого гордість – основне мірило.
Якщо ж такої істини нема,
То світ – це пекло, і усе дарма!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557177
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 24.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2015
Чого леліять смуток у душі?
Господь не хоче, щоб ми сльози лили,
Щоб цінували кожну мить, любили
Людину, квітку, сонце і дощі.
Життя летить космічним кораблем.
Ось ранок був. А вже його немає.
Час, мов пісок, крізь пальці утікає.
І що не встиг – пече в душі жалем.
Живи. Радій. Працюй. Твори. Люби.
Не скигли тільки. Догори до крапки.
Себе у цьому світ не згуби.
І грані всі розкрий після двокрапки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568826
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 24.03.2015
Вийшло сонце у вишиванці,
У вінку з золотого цвіту.
Почало свої дикі танці
Між фіалок і первоцвіту.
А як трохи вже притомилось,
Мов отой з дороги лелека,
На даху собі примостилось.
Легко лило тепло із глека.
Вітер вибіг і темп шалений
Взяв, пронісся по небу й лугу,
Наче пес бездомний скажений,
Став проміння згинати в дугу.
Хто з них виграє нині битву?
У вині скупа перемогу?
Я за сонце змовлю молитву,
Щоб його тепло в епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568289
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Мы, помнишь, пытались зарю поутру догонять?
Срываясь, бежали смеялись до колик, до дрожи.
Казалось, вот-вот... только миг уходящего дня,
Ее укрывал...ненадолго...шагреневой кожей...
Ночная прохлада горячего тела вулкан,
Успеть не могла остудить... жар - пылающей лавой,
Лилась через край наша радость, факир полупьян...
Мурлыкал не мантры... Есенина, вроде,"Забаву"?..
Мелькали мгновенья, чудные, как кадры кино,
Храню драгоценные, в памяти долгой сюжеты.
Узнаю его среди тысяч, узреть не дано...
Узнаю...мелодию, сложенных вместе, сонетов...
21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568306
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Сказати про поетів мушу –
Отих, що правду стережуть,
Ллють у рядки не думи – душу.
Людськими болями живуть.
Отих, хто зло всесвітнє ріже
Без шаблі навіть і меча.
Чий подих гострий, щирий, свіжий
Тримає ери на плечах.
Поетам дякувати хочу -
Тим, в кого совість – п'єдестал.
Хто думу сіє в світ пророчу,
Хто робить магію з листа.
Листа - аркуша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568305
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015
Месяц заглянет в окошко украдкой -
Лучик мышонком шмыгнёт по стене .
Спи, моя радость, безоблачно -сладко,
Пусть к тебе сказка приходит во сне.
В кресле пушистится кот полосатый,
Лапки домоет -и тоже уснёт.
Только на улице ветер крылатый
Меряет звёздами вечный полёт.
Плюшевый мишенька спит на подушке
Рядом с тобою и лапу сосёт,
Книжки уснули и дремлют игрушки,
Только часы продолжают отсчёт.
Я поцелую тебя в обе щёчки,
Маленький носик, что сонно сопит.
Доброй желаю волшебницы -ночки,
Пусть тебя ангел, малышка, хранит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467494
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.03.2015
І знову сон бридотним павуком
Сплітає підсвідомість в павутиння...
І мою душу з ягідним смаком
Вкриває ніч жахіттям, як лушпинням...
Холодний піт, мов щупалом липким,
Моє чоло погладжує із хіттю;
І час від цього став таким сипким,
Немов пісок, натрушений з лахміття...
І плаче слізно втрачена блакить,
Забувши, що відродиться в світанні;
А тиша так напружено дзвенить,
Немов набат, немов грози зітхання...
І я, зусиллям волі надлюдським,
Знов повертаюсь до свойого тіла,
Прощаючись із жахом тим слизьким...
Прокинулась...нарешті... Я зуміла!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435449
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 21.03.2015
на твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567938
автор Наталія Циганова.
Не спали мене, небо...
Ні, не птаха, не зірка я...
І святіший хто -небудь -
То перлина і є твоя...
Та дозволь хоча б краєм,
Хоч по хмарах пройти мені...
Просто я догораю
У холоднім чужім вогні...
Не карай мене, небо,
За зухвалість мою таку...
Ні, без прав я на тебе...
Та щастить же і жебраку...
Так подай мені милість...
Не на довго... хоча б на мить...
І болюча безкрилість
У обійми твої злетить...
А тоді -хоч у прірву...
Хоч у темінь болотних вод...
Обіцяю, я вирву
Із душі твій секретний код...
Не ховай мене ,небо ,
Не цурайся колючих сліз...
Дай торкнутись до тебе...
А тоді... можна впасти вниз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568009
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Экспромт
Вдохновило http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565847
А снегопады по весне...Кому нужны они?.. Не знаю...
Хочу весны!..Душа в огне!..Мой Ангел!..Жажду поцелуев мая!..
Хочу серебрянной росы,..хочу коктейль молочного тумана!..
Из жёлтых одуванчиков венок сплести...И свечку белую каштана...
В берёзовых серёжках щеголять!..И вволю сока из неё напиться ...
И аромат черёмухи вдыхать...Вьюночком за тобою виться...
Экспромты!..Сердцу милые экспромты!..
За них вы только не судите строго!..
Не станут яблоком раздора...И чёрной кошкой на дороге...
И блеск медали не закроют,..чужую славу не отнимут...
Они,..как молнии - мгновенны...
Но не сразят - а лишь согреют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567215
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 21.03.2015
"Я зашиваю раны...грустью" Dema
Экспромт
Я зашиваю раны грустью...
Я посыпаю шрамы пеплом...
Бальзам для них - мои печали...
Мои печали о минувшем...
Когда ты рядом птичкой пела,..моя хорошая,родная...
Когда мне солнышком сияла,..лишь согревала,..не сжигала...
Я вспоминаю наше время с грустью...
Я вспоминаю наше время с болью...
С таблеткой мятной валидола...
С незаменимой горькой солью...
Скорей бы образ твой стал... мутным...
И канули бы в лету все воспоминания...
Мои печали - о прошедшем...
Твои о нежности приветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567274
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 21.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Він чергував тієї ночі,
Віддавши крилам телефон,
Аби могли усі охочі
Гукнути в серця мікрофон.
Пальто, великі черевики
І чудернацький капелюх…
Він з неба поспішав на виклик –
У край недолі та розрух.
Здававсь кумедним перехожим
Із парасолькою в руці
Звичайний янгол, що не може
Візит відкласти, бо дощить…
Намокли крила янголині…
І по калюжах сум пливе…
А він… крізь прірву… неупинно…
Виводить душі… на сухе…
Лікує рани, кров спиняє
Цілющим зіллям молитов…
Кумедний янгол, що не знає
Стежок до темряви відмов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567365
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Під небесним шатром шовковим,
Там, де вишиті сни -сузір'я;
Візерунком із мрій квіткових
Покривається хмаропір'я;
Де ховається дощ -маестро,
Загорнувши у спогад скрипку;
Спочивають весни оркестри,
Час від часу бурмочуть хрипко;
Саме там, де блукають грози,
І Амури ладнають стріли,
І парфуми із туберози
Огортають любові крила;
У таємних садах словесних,
Де сунички найчервоніші,
У весЕлкових перевеслах
Я свої відшукала вірші....
То колючі, то дуже ніжні,
То сумні, то в іскринках сміху,
То холодні, зимово-сніжні,
То тепла принесуть утіху...
Зазирають мені у очі,
Як малі пустотливі діти,
Ніби душу мою лоскочуть...
Ну і як же їх не любити?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561801
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 21.03.2015
За картиною Дуй Гуна
А я увірвуся до тебе кульбабками літа,
Фарбуючи вії у колір метеликокрил,
Співаючи пісню дзвінкого колесонамиста
В тональності світла магічних купальських вогнів.
Віночком із рути легенько, неначе на хвилі,
Я ляжу круг серця – і папороть в нім спалахне.
Ти лебедем білим по плесу у танці полинеш
До пташки своєї – і в ній упізнаєш… мене…
І ліс стрепенеться… і тишу розгублять дерева…
І я, наче зілля магічне, тебе пригублю…
І стану… кульбабкою, легко здійнявшись у небо
На віях метелика… в пісні намиста вогню…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568281
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
[i] [b] [color="#e62020"] Iз В. Сосюри
,,Васильки у полi.''[/color][/b][/i]
[i][b][color="#4152c4"]Мов зiрки з блакитi голубi волошки
Мерехтять у полi i в тебе з-пiд вiй.
Нiжнi - нiжнi очi...Ти примруж їх трошки,
Бо жаркий вiн дуже - пломiнь голубий.
Волошковi очi,- ви дарунок долi
За полiт високий ще юнацьких мрiй.
Як гаї синiють ген на видноколi,
Так синiє щастя у душi моїй.
Одсiяють роки, мов хмарки над нами,
I ось так же в полi будуть двоє йти,
Але нас не буде. Може ми квiтками
Нiжно - голубими станем я i ти.
Ми квітками станем ніжно - голубими,
Ти у жито прийдеш,- поряд буду я
І гаї знайомі, і берізки,- з ними
Будемо ми знову як одна сім'я...
Так же буде поле як тепер синiти,
Поспiвати жито i гримiть громи,
Та не ми тут будем - будуть нашi дiти
В полi цiлуватись, як ось зараз ми...
18. 10. 1994 року. Варіант І. Радохліба
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568230
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
До тебе, кохана, несуть мене вірності крила,
Мов того лелеку – до весен у рідному краї.
До берега твого, напнувши кохання вітрила,
Пливе корабель мій, де сонце за обрій сідає.
Та сонце – не сонце, і зорі на небі – не зорі…
Світанки розстріляні, зранені вірності крила.
І мій корабель заблукав десь у Чорному морі.
Розірвана доля, немов після шторму вітрила.
До тебе думками крізь постріли й вибухи лину…
І знову світає, і знову те сонце криваве.
Та мирна весна білим цвітом торкнеться калини.
На тілі і в серці залишаться рани і шрами.
Засяють ясніше над нами і сонце, і зорі,
І вільні світанки здійматимуть промені-крила;
Пристануть до рідних земель кораблі в Чорнім морі…
І наша любов пурпурові розправить вітрила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567992
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
За картиною Дуй Гуна
Любов весною вийшла з берегів,
Зламавши кригу, мов пароль на сайті.
І клавіші застрибали: «Кохайте!
І ставте лайки підписами снів».
І мозок мій човном підводним плив,
І вчив уже із рибами їх мову,
А ти закинув вудочкою слово –
І врятував з підводних течій-вирв.
Ковчегом парасольки дні пливуть,
Минаючи мереж звабливі сіті.
В якому ми зупинимось столітті?
І чи пороги зможем оминуть?
На нас Господь погляне з висоти
І лишить повідомлення у чаті:
«Летить голубка щастя! Зустрічайте!
Стрічками райдуг напнуто мости!..»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567834
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Щоб не соромно було.
Там далеко . Степом , степом , козаки гуляють
Від ворожих зазіхань нас охороняють.
Спис і шабля , коник приткий , весь їх обладунок
Небо чисте , лісок в лузі їхній порятунок.
Наші пращури і предки життя віддавали
Щоб ми в вільній Україні з вами проживали.
Не пропили розум й гідність , не ганьбили мову
І ростили нашу зміну , міцну і здорову .
Ось тому сьогодні треба , козацькому роду
ВідстоЯти в боротьбі - волю для народу .
Берегти земельку рідну , наші тихі ночі
Щоб не соромно було іншим глянуть в очі .
Василь Вількозукра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567849
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
М.
Мой крик так тих, что звёзды не качнутся,
Значенья слов уходят в пустоту,
Они уже не могут прикоснуться
К лучам, что не спугнули высоту.
Мой крик так мал, что эхо сквозь планету
Любви печаль рассеет по пути...
А я ждала над памятью - рассвета,
Чтоб счастье там бездонное найти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567851
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Меня пленила ночь, и ваших глаз наивные черты.
Когда словами можно прикасаться, до боли и до теплоты.
И снова мчусь сквозь улицы и города, чтобы услышать голос ваш,
Любезно называя Человеком...
Чтобы читать вам книги и болеть искусством,
крутить педали старого велосипеда,
и приглашать вас в душу теплыми словами, признаюсь, захотелось мне…
Любезно называя Человеком...
Присесть бы к вам на лавке в парке, и спорить о любви,
когда вокруг спокойствие играет по минорным нотам сводя мысли.
И если бы придумать оправдания, ведь чем дышу теперь я
и почему от ваших слов страдаю, мой дикий и холодный зверь.
Я превращусь в холодный ливень и буду слышать ваши мысли ни о чем,
И пусть вам это чувство не знакомо, и часть души рисует блики на глазах,
Так хочется сказать "присаживайтесь" и вспомнить нашу встречу на двоих.
Любезно называя Человеком....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566769
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Когда падают дожди с неба золотые...
Когда таинства полны шорохи ночные...
В ожидании замер час,..бег остановивши...
И в смятении мгновение,..так и не родившись...
Когда падает звезда - вспомни про желание...
Для тебя исполнят всё!..И не в назидание!..
Чудо!..Чудо из чудес - мчится с длани,..свыше!..
Верить ,верить в чудеса,..нет чудес без веры...
Во всё горло не кричи,..чтоб покой не рушить...
Стуком сердца,..от души... Он и так всё слышит...
И мелодия звучит струн и клавиш белых...
Когда падают дожди...Звёздочки на крышу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565799
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 13.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2015
Тримаю лезо без руків’я,
Що ранить лиш мене – сум змий,
Бо Ревність лезу тому і́м’я,
"Самотність" в нього позивний
Цілунки час вбивали довго
Й мене врази́ли іскри ті
Раніш ти мав подобу вовка
Та з серцем чорної вівці
Тепер ти стис її зап'ястя
І диригентом долі став
Мотив підхоплює дзвін щастя
І десь далеко мій оскал
Протест свій висловило серце
Ножі у ньому леза гострять
В ошаленілому слів герці
Останній не за мною постріл
В двох дзеркалах душі твоєї
Навряд чи відіб’юсь ще раз
Я вже мара, а ти за нею,
Мій неприборканий Пегас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565737
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 13.03.2015
У тебе Гастролі в раю
В тебе, Душа музиканта
Не скажеш дружині: «Люблю»
Не вчепиш ти донечці банта
Тих сорок днів ти не мовчиш
Говориш із нами піснями
Як добре, що ти нас навчив
Любити життя до нестями
*******
Той прикрий світ закрив і ти
Знайшов свій дім на небесах
У хмарах є твої сліди
І небо все в твоїх птахах
На той день Плани со́бі склав
Зробив порядок в голові
І сходи в хмари збудував
Та добре там і всі живі
*******
Широко до всіх навкруги
І на останок, всміхнувся
Щез наш Добряк, а перед тим
Сказав: «Чуваки, я вернуся»
Стоїть на паузі життя
Як в плеєрі тво́я пісня
Давай будем просто мовчати
Озер тисячі повні слізьми
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566394
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
ЧИ Я, ЛЮДИ, НЕ ДУРНА?!
Казали ж люди, а я не вірила. А воно – таки так. Звати мене – баба Маріка Трисупко з Мальованки, що знаходиться в м. Житомирі. Отак як з Києва на Варшаву їхати, то прямо по центру і чуть-чуть збоку. Маю я собі сусідку – кацапку... хоч вона і стверджує, що вона „руско-язичєскоє насєлєніє”, однак, як по-нашому, по-мальованському, то кацапку – бабу Насцьону Лужкову. І має вона, ота Насцьона, до території мого городу – територіальні претензії. А особливо до груші „Дулі” – сорт є такий. Мотивує вона оті свої претензії тим, що колись, у „юношескіє годи”, дід Панько, царствіє йому... ходив, значиця, до Насцьони на побачення, чимчикуючи навпрошки через мій город. А коли проходив біля груші, то, можливо, інколи, справляв попід нею... теє чи сеє... А ще, на гноїщі, що поза клунею нашою, вони там – Панько з Насцьоною... і згадувати соромно. А як оце сказати по-літературному не знаю, тому, що сексу у нас тоді ще не було. Так от, має теперечки до мене баба Насцьона Лужкова, на оті „історічєскіє мєста своєй юношеской слави” територіальні вимоги. Вона стверджує, що має „ісконниє права”: на грушу „Дулю”, на клуню, та на частину мого городу. І, починаючи з незалежного віку, маємо ми з Насцьоною територіальні, міжнаціонально-етнічні та політичні дискусії і тренія. Вона мене – коцюбою, коцюбою, а я Її – рогачами, рогачами... Гарні у мене, хвалити Господа, рогачики були – з дубовим держалном. Тож мала я чим свій суверенітет від Насцьони Лужкової зазіхань захищати.
Та от. Чи то біс мене попутав?! Ні не біс... А може?.. А таки, що біс... але в особі Європи Айбросімівни Гешефтмахер – жительки... теж сусідки, хоч і не зовсім... а отакечки через річку, на території іншого штату проживає. Умовила вона мене, тая Айбросімівна, продати мої рогачі якомусь своєму родичу – жителю заокеанському. Чи то Шахер-махеру якомусь, чи то Цугундеру? Бо він антикваріат – начиння всяке старе скуповує. Йому навіть Леонід Давилович наш якусь кольчугу продав. От і сказала мені Айбросімівна: „Ну шьо ві за теє стар’йо трімаєтесь обома рукамі? Шьо ві б’йотесь, як риба об лід? Ми вам дамо за ці ваші рогачі антікварниє різного шматя-дрантя гуманітарного, соєвого жому, снікерсів з мутелою-разом-з-кока-колою... Роззброюйтесь. А ми, з моїм родичем – Шахер-махер Цугундером, задля вашої безпеки, будемо над вами іметь гарант” – це, значиться, вони беруться захищати мене від Насцьониних агресивних зазіхань на мою територію.
Ой! Бо-жень-ки! Ой-лю-у-доньки-ж-мо-ї-милі! Ой! Спокусилася я на теє шмаття-дрантя і на кака-колу з соєвого жому! Віддала ж я свої рогачики. Ой, навіщо ж я віддала їх, повіривши в оті обіцянки-цяцянки? Адже, як тільки ото груші достигли – Насцьона вже тут-таки, на моєму городі, до груші претензії виставляє... трусить, знай собі... та в пелену, та в пелену... мої грушечки складає. Каже: „Подєлімся по-брацкі. Мєнє груші, а тєбє – дулі”. Я їй не давати, а вона мене – коцюбою, коцюбою... А мені свій суверенітет захищати нічим. Біжу я тоді до Гешефмахерші та кричу їй: „Ой, Айбросімівно! Клич швидше свого Цугундера! Нехай робить шухер з нахером та захищає мої „дулі”. Нехай виконує свою обіцянку бути мені гарантом безпеки...”
А вона мені на те: „Ну шьо ти, старая дура, серед біла дня моє стабільне сотояніє турбуєш? Ти шьо – з глузда з’їхала, чи, як ото по вашому – крейзі, чі что лі? Іди собі на... піч грітися! У мене ж бач, кhуїк-енд з секс меншинами. Прийдеш у понеділок, напишемо та пошлемо запроса до пана Цугундера-заокеанського, А він опісля того як затвердить вопрос в сенаті, та ще в комісіях різних: з безпеки, з захисту прав людини – дасть тобі якусь відповідь. А може й ноту яку до Насцьони напише”. Отак відповіла, та й пішла собі далі свого шангена чухати.
Таки, Шухер-Цугундер отой написав якусь ноту. Але поки ота нота до Насцьони дійшла, то вже від моїх груш-дуль залишилося – нуль.
А Насцьона з тією нотою до вітру сходила. Правда, лаялася потім. Казала, що Цугундер-Нахер не ту ноту взяв. Чи то папір для ноти не той, бо дуже твердий...
Отака от історія. Мо', прочитавши, ви скажете – якась дурна баба написала?! А таки ж дурна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548855
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 11.03.2015
Журливо осінь в серце заглядає,
Непрошена – ніхто її не жде.
Як швидко молодість земна минає,
Ще швидше осінь в зиму перейде.
І поки ми жалкуємо за літом,
Пригадуєм зірниці і громи,
Життя вуглинки теплі непомітно
Згасають вже від холоду зими.
Гаряче літо ген-ген десь позаду
Навіки зникло в часовій імлі…
Згубило людство дану Богом владу
Щасливо жити вічно на Землі.
Блаженні ті, хто в Господі вмирає!
Для них зима стражденна – не кінець:
Попереду за тлінним виднокраєм
Їм вручить Бог нев’янучий вінець.
І там, лиш там, триває вічне літо,
І не згасають вогники життя,
Там не турбують болі й зваби світу,
Там – Вічний Бог і вічне з Ним життя!
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565855
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Осінь і Львів... Таємниче побачення,
Сховане світлом нічних ліхтарів.
Він дарував їй жоржини небачені,
І від очей її, стриманий, млів.
Що так дивились на нього закохано,
Синню вели у любов-небеса.
Так листопадом ввірвалась непрохано
В днів круговерть її ніжна краса.
Брала в полон поцілунками ніжними,
Пестила тіло "бабИним" теплом.
В ложі з туману кохалися пристрасно,
Наче нікого крім них не булО.
Одна на двох терпкуватість кавовая...
Листок осінній.., як дотик руки.
Пристрастю ніжною та їх розмовою
Осінь у Львова в душі назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533322
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 11.03.2015
Вони, як тридцять три богатиря.
О ні! Неначе "кіборги" із сталі.
Відвагою їх очі пломенять -
Тут смерть всім ворогам! Ні кроку далі!
І знову захищатимуть всіх нас
Від "градів" смертоносних супостата,
Щоб не спинився України час,
Сльозами не вмивалась жінка й мати.
А ми руйнуєм стіни із журби,
Ламає віра ґрати із утоми,
До Бога посилаєм молитви -
Живими щоб вернулись ви додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562690
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 11.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2015
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 04.03.2015
Строки льются с души -от боли...
В тихой заводи спит тишина...
И молчание - поневоле...
Камнепадом с горы - слова...
Растревожат ущелье - эхом...
И взметнутся ветра к небесам...
И c дождями падут на землю...
Бессловесных утопят в слезах...
В море чувств разыграются штормы...
Лёгкий бриз - подарок небес...
Но минуют все скалы и мели...
Капитаны без лишних чудес...
И за борт - такелаж эмоций...
А балласт - на прежних местах...
Здравомыслие - от рождения...
Без него - всё быстрее - в прах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564020
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015
Річка, річенька глибока,
Чом завмерла?
Моє серце одиноке
Геть замерзло.
Як дивлюсь у твої води
Спокій тягне,
Та твоя затишна врода
Лиш омана,
Як круги йдуть по водиці,
Так й бажання,
Як усяка молодиця -
Вся в коханні,
Моє серденько палає,
Душа рветься,
Щастя дівчина чекає,
Хай озветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542504
дата надходження 09.12.2014
дата закладки 04.03.2015
Тучки заморо́сили, птички отгундосили
И гурьбой отчалили в тёплые края…
Чё-то мне не весело на распутье осени
И отнюдь не радует хмурая заря…
Город панораму мне залепил рекламою,
Друг о дружку зонтиком шкрябает народ…
А в селе по-прежнему пахнет мелодрамою
И под ветром ёжится голый огород…
А за огородами речка манит бродами,
Лес не налюбуется зеркалом воды…
В туесок бы термосок чаю с бутербродами
Да свалить бы, втихаря, прочь от ерунды…
Ежели не спорится, хватит хорохориться…
Жарким зноем то́мленый отдыхает взгляд…
Успокоится душа где-то за околицей
И вернётся в горницу посчитать цыплят…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525250
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 04.03.2015
[i] [b][color="#c21111"]Квіти,- мов люди,
І люди,- мов квіти…
[/color][/b][/i]
[i][b][color="#1717eb"]Мабуть тому, що під осінь ти сіяна,-
Зоряну юнь обпалила зима…
Сильна,- не впала, зосталась замріяна,
Долю свою вибирала сама…
Тепло…Весна… Білоцвіти… Дивилася,-
Подих збивав той весняний розмай…
Ніжилась… Грілась… Але не розкрилася…
Джміль золотистий поклав цьому край…
Джміль...Чорний шершень…Мачо й не нагадував,-
Кожний із них лиш нектару хотів…
В снах же хтось ніжив та в душу заглядував,
Приймочку пестив… Джж-шопена любив…
Літо… Зігрілася… Пахне… Красується…
В’ється навкруг очманіла братва…
Котрийсь присяде, зі страху роздується,-
Як підійти,- бо ж чудес не бува!..
Вірю,- знайдеться у мрії закоханий,-
Сяде… Зігріє… Зійде у Едем…
Ніжність зітре забобони непрохані,-
Ти перейдеш до омріяних тем…
[/color]
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563277
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 03.03.2015
1
Вставай, народе мій! Вставай !
Струси дурман з обличчя зради !
Невже не зможеш дати раду
У краї рідному бодай ?
Цинізм, знущання та обман -
Знайомі методи й повадки,
“Братків понятія” й порядки
Ввів для населення “ пахан “.
Спочатку хитро обікрав –
Від благ і втіх мажор жиріє ,
В той час , як рід наш в злиднях скніє
(А намір має, щоб сконав ).
Тепер нав*язує він нам
Смаки , потреби ,еталони,
Манери , принципи, закони,
Чужі й шкідливі в хорі драм.
Спотворив спритник сприйняття
Духовних цінностей й світогляд :
Коштовність – гроші ( хибний погляд! ),
А не особа та життя.
Вимоги дня та імпульс слів
Не відчуваються панами –
Зіткнути прагнуть нас лобами,
Щоб спрямувать в безвинних гнів.
Настійно б*є у дзвони час
І перемін Вітчизна просить !
Смоктати кров вже може досить
Та мордувати й зводить нас?
То ж в тім і є глибинна суть-
В пустелю легко спопелити….
На цій землі й онукам жити,
Щоби творить в Прийдешнє путь.
Так, перемоги не дають:
Непевність геть та збайдужілість!
І для протестів взявши зрілість,
На барикади мужні йдуть.
Із пліч важке ярмо скидай !
Розпрям свою на волі спину,
Бо ти ж Людина , ти єдина…
Повстань, народе мій! Вставай!
2
Залунали дзвони із дзвіниць собору,
Полилося в Київ велелюдне море :
В сім*ях гомоніли часом про події,
Зажевріли іскри в кожного надії…
3
А Майдан вирує і гуде…
Гомін лунко полетів по світу,
Хоч не дав допоки що одвіту
До мети якої він веде.
Політичні грози та вітри
Неминуче стукають нам нині :
Краща грань прокинулась в Людині,
Щоб здійнять звитягу догори.
Це ж життя мелодія жива :
Щоб раба натуру подолати,
Ми боротись маєм, здерши грати,
За свої cвободи та права.
Незбагненний промінь дежав*ю –
До прямих ми прагнем інституцій,
Бо згасивши пломінь революцій,
Звір прийде до кожного в сім*ю.
Вимагають виклики обнов :
Доля краю нашого трагічна…
Та з обставин гірко – драматичних
Нас до світла виведе любов.
Янгол – охоронець за плечем
Формулює засоби й завдання…
Ну , а я в найкращі починання
На коні примчуся сурмачем.
То ж здолав непевність у собі
Хлібороб ,сягнувши до вершини…
Сходить сонце в небі України
Благородним вершником вгорі !
4
Породило форму – підлий клан
Олігархів кодло кримінальне,
Що не визнав визріло – нагальний
Європейський вибір громадян.
Змій іще не вбитий, ще живий,
Ще гарчить і хижо скалить зуби,
Обзиває бидлом рід -так грубо
Вилив жбан на голови помий.
Обіцяв у клекоті бравад
Демократій цінності й стандарти…
Незалежність спродує з азартом
Це дитя порочності та вад.
Бо плювать на віче , на Майдан –
Сподівання що йому громади ?
Зберегти щоб шкурні статки й владу,
Запустив він хитрість та обман.
Як здолав розгубленість і страх
За спиною органів насилля,
Став « сім*ї « напружувать зусилля,
Щоби сіять паніку і жах.
Без сум*ят ь сумбурних й коливань
В корупційній схемі божевілля
Звір терор направив і свавілля
Проти мирних мітингів й зібрань.
Неспроможний рухатись до згод,
Хряк незгодних вирішив карати,
Щоб сповна деморалізувати
Наш і так знедолений народ.
5
Наш гарант, господар це чи кат,
Управляв діяльністю людини?
Захищав чи в вотчині машини,
Щоб душить, посилив апарат?
Режисер на те, щоби чуттям
Відчувати ролі у виставі,
Не спізнились нації щоб лави
На бенкет прекрасного життя.
Патріоту віддано штурвал,
Де довіра й злагода в дозорі ?
Ні, ненависть, жадібність , докори
В стрижні персонажу правлять бал.
Неминучість в обраних руках :
Мудрість щоб керманича й слуги,
Оплативши службою борги,
Неодмінно визначила шлях.
Очевидно ж , лідери лиш ті,
Хто здолав з ватагами висоти
І чиї увага та турботи
Зігрівали втомлених в путі.
Провідник достатку чи статист
У занепад згуби прозябання?
Обереги ватри існування
Чи пойнятий конче кар*єрист?
Лиш любов народжує любов…
В меркантильнім саме інтересі
Суть усіх насильницьких процесів,
Якщо розум пристрасть не зборов.
6
Якось дурно звужувався світ:
Не ділились крихтою , як в зони
Цар пітьми з жорстоких перегонів
Запроторив лицарів еліт.
Міліцейський вишкіл – гидь та глей :
Скроплена бруківка не любов*ю,
А слізьми жіночими та кров*ю
Молодих без досвіду дітей.
Від гризот аж викривився бік –
Розучились зовсім жартувати,
Веселитись співом, танцювати,
Свій та чийсь подовжуючи вік.
Рід козацький – таки не ченці,
В ланцюгах вривається терпіння:
Як одні масніють, в животінні
Інші ледве стягують кінці.
Та даруймо…є ще Божий суд !
Роздеруть на частки протиріччя –
Наш врятує етнос від узбіччя
Лиш молитва, злагода і труд.
Не зашкодь – по совісті живи,
Ми ж подоба Божа – не примати…
Прокурори, слідчі, адвокати…!
Каюсь я – спокутуйтесь і ви.
Підіймись й вдихни на повний зріст –
Вже пора, знедолена країно,
Проклади із миром неодмінно
У Грядуще виважений міст.
7
Громадськість стверджує, що в нас
Є вибіркове правосуддя…
Розмитий термін – це щоб людям
Примаскувати бруд гримас.
Тут корумпований украй
Лад політичної системи:
Клан» кримінальної богеми»
Облаштував свій власний рай.
Спеціалістів геть з вінця…
За кошти обрані до Ради :
І від Кабміну до сільради
За гроші куплені місця.
І мафіозні , поміж тим,
При владі в нас авторитети :
«Кидалам» скрізь пріоритети –
Це фонд з начинням »золотим».
Для деспотій крута деталь :
Мов липку, демос свій обдерли
Та нав*язали йому перли –
Свої стандарти і мораль.
Були незгодні…Балаган?!
Імущі вдались до нападок –
І горезвісний всім порядок
Навів розлючений тиран.
Щоби зачистить апарат,
Знайшлись не факти мотивацій,
А інструмент фальсифікацій,
Тиск провокацій й компромат.
Тут розрахунок був простим :
Всіх залякати чи зламати,
Щоби в покорі люд тримати
Та панувати над усим.
8
Від людей ховаючись за мур,
Роздає реакція гостинці :
Вдавсь режим негідників й злочинців
До методик жорстких диктатур.
У природі дій змінився тон :
Тут абсурдність в мисленні вібрує,
Бо суспільством яструби керують
Засобом тортур та заборон.
У диму тотальної брехні
Та війни палає сьогодення,
Де від куль поети і учені
Залишають виміри земні.
Чий тепер городимо город?
Ескадрони чорні сіють жертви…
Скільки ще розгулювати смерті,
Щоб почуть чим дихає народ ?
Б*ють в набат гранати й «калаші»
У горнилі безладу й бродіння –
В них відсутнє мудрості насіння
Для просвітлень й зцілення душі.
Рани їх й агресію, мов біль,
Через себе мовчки пропускаю :
Це ж серця подиблені конають
В сутичках братів моїх суціль.
З потрясінь уявних перемог
Не розквітне яблуня кохання…
До єднання нас та покаяння
Голосами роду кличе Бог.
9
Струмує світло та тепло
Від серця хвилями до серця
І гімн над вибриками герцю
Торкав в покликаних чоло.
Повстання гноблених в єстві :
Свідомість ждала революцій-
У енергетиці кипучій,
В півкулях мозку, в голові.
Чи ж вірим в казку чарівну ?
Це знак Всевишнього і долі,
Щоб на етапі цім в юдолі
Звершити місію земну.
Є смисл заповнить пустоту
Достойним місцем і тим самим
Здійснить в історії програму,
В свій слід додавши доброту.
Плекав народ мій стільки ж літ
Ідеї правди й оптимізму –
Зразками віри й гуманізму
Ми здивували білий світ :
Щоб ідеали та знання
Змогли прогресу послужити,
В рух поступальний вкорінити
Фундаментальні надбання.
Все для людини, для життя…
Щоб склавсь навіки ( аж по вінця ! )
Гостинний образ українця
В палітрі дивного Буття.
10
І дзвенить наш голос, і цвіте
В милозвучнім націй колориті –
Із живців, що росами омиті,
Древо самобутності зросте.
Геніальний склався статус – кво :
В поведінці й вдачі щось змінилось –
Україна наново зродилась
У гурті Майдану під Різдво.
Тут резерв присутнім роздають –
Дух підйому й радості на святі…
На духовність ми таки багаті,
На планеті раз нас визнають.
Ствердим так, доконаний це факт :
Добрі ми , освічені та здібні –
Розвиватись швидше лиш потрібно,
Бо йдемо з спільнотою не в такт.
Щирі,чуйні, гречні та прихильні,
Із гарячим серцем, мов вогонь,
Маєм хист хлібину із долонь
Дарувать голодним і всесильним.
В розмаїтті творчості відбив
Долю рід нелегко – драматичну…
Бог за це в подяку поетичну
Душу нам у стрижні нарізьбив.
В скруті ми не вішаєм носи,
Не вдаємсь до помсти спересердя,
А тому й вселилися в осерді
Ясність мрій в гармонії краси.
11
Так багато ставлено на кін,
Так нелегко виділить породу –
Дух свободи вільного народу
Механізму прагне перемін.
Хряк себе звеличив взагалі ,
В інтересах ніби то держави,
З непомірним пафосом і жваво
В свято – непогрішні королі.
Бродить криза тінями примар
Між землею в просторі та небом…
Та мажор забувся про потреби
У моменти здирництва і чвар.
На зорі очікувань й надій
Іспит наш на витримку та зрілість :
Зітре індентичність м*ягкотілість
Та соборність в вихорі подій.
В переломний форс – мажорний час
Ми не маєм права ухилятись –
Нам прийдеться таки визначатись
В перспективах розвитку для нас.
Наша хата скраю ? Все одно
Біль чужий байдужих не турбує ?
Та якщо нам спільності бракує,
Соціальне нас чекає дно.
Нестабільність геть, провали й лінь !
Забезпечим завтрашнє, в родині
Згуртувавшись дружній та єдиній ,
Для своїх майбутніх поколінь.
12
У строфах цих нема інтриг,
Лиш гідність й хвиля непокори,
Щоб збить агонії затори
Для руху роду в час відлиг.
Січень 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539513
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Почорніло море,
Об берег б’ють хвилі,
Немовби те горе,
Воно в добрій силі.
Геть не запитає,
Чи душа болить,
Все, що є ламає,
Бо воно штормить.
Як наробить лиха,
Тоді спочиває,
Хвиля зовсім стиха,
По ньому гуляє.
Хвиля та гуляє,
Лагідна та мила,
Море спочиває,
В ньому страшна сила.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/455-shtorm.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466818
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 25.11.2014
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане.
Між зеленої мрійної повені
Грало сяйвом, рубіном залите.
Нахиляло голівку за цвітом,
І дитячим дивилося поглядом.
Зашарілося маками літо,
Наче сонцем у щоки ціловане
І схотілося літечку бігти
Невтямки, поміж маків закоханих.
Та й позичило барви непрохано -
Серед поля, між трав-малахіту,
Зашарілося маками літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266898
дата надходження 25.06.2011
дата закладки 24.11.2014
Мені учора соняшник всміхнувся,
Він ріс в чужім городі на межі,
Його пелюсток ніжних я торкнувся,
І наче легше стало на душі.
Обдавшися ранковою росою,
Обпікшися промінням золотим,
Цілований медовою бджолою
Він цвів, такий однісінький-один.
Ховав у тому цвіті купу смутку,
Про смуток той мабуть ніхто не зна,
А на межі розсілася ярутка,
Така, як він, простенька і сумна.
І добре наче соняшнику тому,
Хоч і без пари, та зате цвіте,
Бо як прекрасно бути в себе вдома
І цілувати літо золоте…
Мені учора соняшник всміхався
На тій межі чужій, що було сили,
А ранком цим із ним я розпрощався,
І на моїх очах його скосили.
17. 06. 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515000
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 23.11.2014
«Надрочених вбивати» псів -
У гурт життєвий не пускають:
Як п,явок - у смітник згрібають,
Чи ...доганяють по тайзі.
Надрочених вбивати псів –
Стороняться раби й князі.
Й збувається безбожно -
Надрочених вбивати псів.
...Заради нас, мам, татусів.
«Надрочених вбивати» псів...
З обох сторін??. змітати всіх?
12.10.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530053
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 23.11.2014
Мы все сошли с ума… Кто от любви, кто без…
Как в лабиринте одиночества, укрыться?
Так хочется взлететь, судьбе наперерез,
Пусть и без крыльев, только б не разбиться.
Мы все сошли с ума, упали небеса,
И спутали сознание надолго.
Мы почему-то врозь и каждый снова сам…
Не склеить сердца битого, осколки.
Мы все сошли с ума, хотя и не смешно,
Улыбками обиду укрываем…
А в памяти плывут, как кадры из кино,
Мгновенья, о которых забываем…
Мы все сошли с ума… « танцуем у шеста»,
И душу без любви на растерзанье…
Спасение дано нам в образе Христа,
Стеною гордость снова - к покаянью.
Мы все сошли с ума, не с тою и не с тем…
А мысленно… мы разве расставались?
И Минотавр убит, и лабиринт – Эдем…
Лишь с призраками попусту, сражались…
21.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538633
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Тільки шелест тебе видавав
Ти сидів, заховавшись у вітті
Називаєм тебе просто вітер
Ти ж свойого імення не знав
І не знаєш мабуть насолоди
Поки сонце до смерті пекло
А тебе в той же час занесло
Роздавати усім прохолоди
Як ми чули тебе у волоссі
На світанках замучених жнив
Ти ж собою утому гасив
І ховався деінде в колоссі
Тільки шелест тебе видавав
У знайомому барвами світі
Називаєм тебе просто вітер
Ти ж свойого імення не знав
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538480
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 21.11.2014
[i]нет смысла говорить, если тебя не слышат ... (с)
В этом городе даже в жару - ледяная дрожь,
тонометр сходит с ума на запястье у времени,
закат киселём из малины зальёт неуверенно
покатые плечи кирпично-бетонных святош.
Из лунного торфа со скоростью бега секунд
в ночных переулках растут инфернальные тени,
бродячею кошкой гуляет в остывших владениях
безумная ночь, выполняя обычный маршрут.
Оближет овал леденцов фонарей у дорог,
растянется возле окошек дворцового ряда,
и звуком таинственной магии чёрных обрядов
сожмёт тишину, вырывая линяющий клок ...
В этом городе толпы людей не находят ответ -
есть ли смерть после жизни с крестом полыхающей боли,
только в центре культурной столицы - белеющем доме,
кто-то всё ещё ждёт и не тушит мерцающий свет,
вдруг утратив возможность любить, сочинять и гореть,
задыхаться от счастья, бродить в одиноком раздумье,
понимать, что на этой земле ты давно уже умер,
и стремиться воскреснуть под утро ... хотя бы на треть ...
17.07.2014г.
[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537988
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Сжигаю горечи обиды
в пламени свечи.
И улыбаюсь, лишь для вида
Днем… слеза – в ночи.
Сжигаю старые картины,
Мысленно, в золу…
Ее накрою паутиной,
Где-нибудь… в углу.
Сжигаю посвящений строки,
Не залить водой…
Давно забытые упреки,
Снова чередой.
Сжигаю наши разговоры,
Превращая в тлен,
Признаний отзвуки и ссоры,
Обладанья плен.
Сжигаю пламенные речи,
Возвратясь назад…
Сожгу… быть может, станет легче,
Только…не горят.
Сжигаю те воспоминанья,
Что стояли в ряд…
В огонь – охапками – страданья -
Только не горят…
18.11.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537997
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Ця сіль, мов розсипаний шлях на підлозі,
Ще вчора, а може давно вже колись.
Тепер пригадати, про це вже не в змозі -
Лише випадково униз подививсь.
Ця сіль не погана, не віща прикмета.
То згадка, що вчора був пройдений день.
Також залишилась немов на портреті
Та пляма бузкова від кислих вишень.
У цім вернісажі типові картини –
Розсипані крихти по сходах життя.
Неначе по колу той віз запустили,
Якому немає назад вороття.
7.08.2011, БЦДСС
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274589
дата надходження 11.08.2011
дата закладки 19.11.2014
Щоразу зустріч і розлука,
Як хліб і сіль.
Тебе нема - нестерпна мука,
Приходиш ти- пекучий біль.
І знову осінь на порозі,
У двері стукає дощем
Лежу як листя на підлозі,
Кричу віршем.
Що бачу в сні - не пам’ятаю,
Бо я ж не сплю.
Я десь по небу сновигаю,
«Прийди» - кричу.
Ти не приходиш ні на крики,
Ні на істерики й плачі.
Вглядаюся у незнайомі лики
Як мертва ходжу, живучи.
Знов осінь стукає у двері –
Не відчиняю.
Вона спізнилася, у цій оселі
Мене уже давно немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333577
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 19.11.2014
Як сталось так, що чверть століття
Покірно ми приймаєм зло?
І справжнє «генетичне сміття»
Нас на заклання привело?
Філософи, поети, вчені,
Втовкмачте ж, щоби зрозумів,
Як пінчуки, ренати, бені…
Зробили з нас сліпих рабів?
Як допускали керувати
Нікчемних льонь, бездарних віть?
Тепер прийшли часи розплати –
Хто ж винний все – таки? Скажіть!
«Заокеанська мавпа» винна?
А мо’ «кремлівський хитрий гном»?
Нам вбили це в мізки, Вкраїно!
Нам всім гуртом пора в дурдом.
Це ж знає кожен пересічний,
Тим нагадаю, хто забув:
Потенціал економічний
Наш в цілім світі восьмим був,
Коли нам з неба воля впала!
Відрахував чверть віку час -
Нас владна банда обікрала –
Позаду - лише Гондурас!
Хтось збоку гляне - смішно з дивних…
Чи пройде ж цей державний сказ –
Шукати десь далеко винних,
Хоч винні й зараз серед нас?!!!
На вбивствах зрощують "героїв".
Війна для них то –«мать родна».
Звели братів в страшнім двобої,
Щоб не відкрилася вина.
І… чверть століття! Чверть століття
Ми за добро тримаєм зло,
А владне ПОЛІТИЧНЕ СМІТТЯ
Нас до провалля привело!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513507
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 19.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2014
Ми колись ходили
До дівчат хороших…
Вони тепер,- літають…
Співа жайвір в піднебессі,
Свою долю славить,-
А моєї пташки – долі
Ще й не видно навіть…
Ой, не видно, ой, не видно,
Бо живе далеко,-
Де та річка, де те місто,-
Я ж бо не лелека…
І не жайвір голосистий
І з його піснями,-
Голубочки сизокрилі,-
При зірках між нами…
Голубочки сизокрилі,-
Це нічні зізнання…
А ніч пройде,- знову клава*,-
Ластівочка рання…
А коли Лебідка гляне
Електронним оком,-
Душа стогне… Серце в’яне…
Всесвіт іде скоком…
Клава*,- сленг “хакерів “…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537536
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 19.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2014
Пустынны жизни коридоры,
Белеют двери по бокам,
Плетешь своих дорог узоры,
Пасуя встречным игрокам.
Берешь за ручку осторожно,
Что ждет за дверью впереди?
Но остаются непреложно,
В чужой судьбе твои следы...
Ты замираешь в восхищеньи,
Твой путь пока кристально чист,
И все зависит от решенья,
Что нарисует портретист...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522201
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2014
А вдома вишні зацвіли,
Мене ж все носить по світах.
А вдома травень, і орли
Парять над степом в небесах.
О, вільна доленька орлина -
Летіти з неба у гаї.
Ох, рідна ненька, Україна,
Нещасні діточки твої.
Діди і прадіди віками
Брели дорогами пітьми,
Тепер чужинськими шляхами
Несем хреста того і ми.
І давить душу тая ноша,
Нема в краю чужім краси.
О, сизий голуб – листоноша,
Ти звістку з дому принеси.
Там вишні білим зацвіли,
Барвінок в’ється у садах,
Там травень любий, і орли
Парять над степом в небесах.
Москва 2004
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504617
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 06.09.2014
Бентежить душу листопад,
Цариця-осінь відступає,
Безжальний вітер кинувся у сад
Й останнє листя обриває.
Крокує сміло падолист,
Розтанули усі надії,
Тремтить осики жовтий лист,
Як згадка про юнацькі мрії.
Гортає сторінки життя,
Рука безжальна листопада,
Та час мине - прийде весна,
І знов земля їй буде рада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374904
дата надходження 02.11.2012
дата закладки 05.09.2014
-Привіт!
-Привіт!Ми бачились раніше?
-Напевно,ні,та відчуття таке,що ми знайомі довго,цілу Вічність!
Й життя прожили разом не одне!
-Все ж дивна річ!Ти часто тут буваєш?
-Та майже кожну ніч.А ти?
-Я вперше.Тіло спить,а я на легких крилах,
сюди,подалі від людської метушні!
-Ходімо-ж покажу Світи далекі,
Істот,що вміють віддано любити лиш за те,
що ти така ж,даруючи любов, істота,
ні більш,ні менш!--земляни вже забули це!
-Ну як тобі?Ти зможеш так любити?
Чи зможеш найдорожче в жертву принести?
Не треба відповіді:час тобі летіти!
Захочеш,повертайся--ждатиму тебе завжди!!!
...Чи вічність,мить, триває це чекання.
Для кого як--безсмертний Дух й земна Душа.
Ніщо не вічне!Вічна формула кохання:
ОДНЕ дорівнює ОДИН прибавити ОДНА!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347921
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 04.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2014
У місті стародавнім Лева,
Застигли леви мармурові,
А пані львівські – королеви,
І квіті всюди кольорові.
Відлуння кроків від бруківки,
Живі скульптури мов картинки,
І кава льється ароманта,
Манить майстерня шоколадна,
Димяр, мов казок диригент,
Запрошує у «Дім легенд»…
Там хтось, немов володар часу
Перенесе вас у минуле,
І з зенику налють вам квасу,
Жаль, дні так швидко промайнули…
І фотографію на пам'ять
В одному з крихітних дворів,
Де щирим полум"ям кохання
Колись до Львова захворів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521363
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 04.09.2014
[i]"Мы вас не ждали, а вы припёрлись"
(с) поговорка
[/i]
Мне завтра замуж, а ты, «как здрасьте»,
Как снег на голову в сентябре.
Явился призраком прошлой страсти.
А может, сон или пьяный бред?
Да нет. Здоровый, живой. (Проклятье!)
Уселся. Бросил на пол рюкзак.
Как я? Отлично! Пошито платье,
Банкет заказан. И завтра в ЗАГС.
Молчишь. И смотришь… ну так знакомо…
Сдавило сердце… Дышу едва…
Вопрос «Скучала?» как будто громом…
Скучала. Первые года два.
Потом привыкла. Заледенела.
Потом послала все мысли на…
Он был хорошим. Был очень смелым.
Был просто рядом. Твердил: «нужна».
Да, с ним спокойно. (Мы на допросе?)
Заботлив, нежен. И в общем мил.
К чему укоры? Ты бросил! Бросил!
Не надо врать мне, что отпустил!
Уйди, не мучай своею чушью!
Мне замуж завтра! Все СМИ трубят!
___
И я бегу за тобой в ночнушке.
Да к чёрту платье! Люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437307
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 04.09.2014
Прозора ненависть,мутна любов...
Це Мізантроп і Альтруїст:хто плюс,хто мінус--важко розпізнати.
Нейтральні між собою,ні,не литиметься кров.
Дві ролі,два актора--це театр життя звичайний.
Один--аскет,він вже наївся світом,
наївся й отруївся--краще голодать!!!
Другий,публічний:грішний світ--його стихія.
"Все для людей!!!".Ну і себе,звичайна річ,не забувать.
...Якщо емоції,то всей душею!
Як ненависть--вогонь з очей!
Без гри,без фальші,наживо,природньо,
по-справжньому--без зайвих жестів та речей...
Дві ролі,два актора:гірший хто,хто кращий?
Когось освистують,для когось:"Браво!!!Біс!!!"
Ваш вибір:щирий Мізантроп криштальний,
чи мутний,лицемірний Альтруїст???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348657
дата надходження 07.07.2012
дата закладки 04.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2014
Вона зубата і страшна
Коханка одинока
хоч інколи буває зла
та в неї гарні очі
ти можеш знею світ знести
і можеш просто потонути
її у серце ти впусти
відчуєшні страшні муки
Сопутниця душі твоєї
з тобою поруч все житя
вона вникає в твої мрії
і рве реальність на шмаття
вогнем палким в тобі горить
і серце стукає до болю
і розум твій складе умить
в рожевий світ неволі
І вже душа неначе птах
летить на крилах мрії
а в серці полум"я палке
Ти незважаєш на події...
І тут у твій блакитний світ
прийшла нежданная гроза
рожеві хмари потемніли
А на очах твоїх сльоза
І голуб впав -він меривий птах
На згарище душі твоєї
вона була така п"янка
розлучниця мого життя
ти доля моя золота,
я думав... а ти порох...
Ти попелище моїх снів
ти згарище душі моєї
Та я не відчуваю гнів
я просто думав що ти фея
А ти зубата і страшна
Коханка одинока
любов всього мого життя
І радість мого ока..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520992
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева.
Покотилась сльоза кришталева
І звільнилося місце на троні.
Треба знищить її, безборонну,
Треба кинути в клітку до левів!
З неї впала коштовна корона,
А вона все одно королева!
Владний погляд - криниця бездонна,
Ніжне серце, хоч воля сталева.
Вірні слуги й прибічники, де ви?
Все ж велична, мов діва, ікона.
З неї впала коштовна корона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225939
дата надходження 02.12.2010
дата закладки 02.09.2014
Відгриміли бої, відгриміли давно,
Та в серці ще рана ятриться,
Не діждалася сина матуся стара,
В журбі посивіла вдовиця.
Залишила війна
біль і щем у душі,
Залишила війна
горе втрати,
Та живуть серед нас,
живуть у віках,
Вічно юні герої-солдати.
Вони пішли від нас назавжди,
Непогасну журбу залишили,
Бережіть люди мир, бережіть навіки! -
З сумом шепчуть солдатські могили.
В парку Слави вогонь, наче сонце сія,
І зорі їм світять ночами.
Хай буде, герої, вам пухом земля,
За неї життя ви віддали.
Схиліть голови, люди! Низько схиліть!
До святої могили грудьми припадіть,
І згадайте війну, кров, і полум'я й дим,
Це потрібно не мертвим, це потрібно живим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52072
дата надходження 22.12.2007
дата закладки 02.09.2014
Распустила и мысли, и косы
И пока что молчит на луну.
А какие быть могут вопросы,
Когда кошка учует весну?
Вот откуда вдруг юбка короче,
Вот откуда улыбка-блесна.
Где же кот, кличку чью среди ночи
Нежно-сонно мурлычет она?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520985
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 02.09.2014