Я будто бы в клетке,
Использую штампы.
Повешен на ветке
Фонарь вместо лампы
Я весь в паутине,
Но я не паук.
Дрейфую на льдине
С веслом вместо рук
И вместо шлюпок двери,
И вместо разума мигрень,
И на борту не люди,звери.
И в центре я, один, мишень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503422
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 30.08.2014
Я хочу бачити тебе
Бо одному дедалі важче
Що буде далі не їбе
Але напевно буде краще
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513688
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 30.08.2014
Снова осень. И вновь я болею.
Не поладив с душой своей.
Я как старый колодец мелею,
Истощившись под срубами дней.
Остывая от летнего зноя,
Приходя наконец в себя –
Я плыву на свой остров покоя,
Целый год ожидавший меня.
Там нет резких звонков телефона,
От которых бросает в дрожь.
Я на острове этом, как дома,
Может быть на себя похож.
И никто меня здесь не слышит,
Не поймут, куда делся я.
В моем недуге – всякий лишний
До последних дней октября.
Отболею под звездный шепот,
Под минорную песнь дождя,
Задрожу, как замерзший тополь,
Сея листья вокруг себя.
Выйдет всё из меня лихое,
Точно дым из сырого костра,
Когда пламя взлетит живое, –
Очищенья придет пора…
И умывшись вечерней зарею, –
Облегченно вздохну. Налегке,
Попрошу перемирья с судьбою,
Чтоб пожить еще год на земле.
Но когда-то войдя в штопор
От напАстей своих земных,
Под души негодующий ропот,
Войду в землю, сгоревши вмиг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517558
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Так багато слів сказано дарма.
Орієнтирів з світла вже давно катма.
В телефонній слухавці чути лиш гудки.
У куті кімнати - проводів мотки.
Достукатись не зуміли, хоч грюкали слізно.
А тепер гладимо двері надто щиро - пізно!
І коли щемить всередині й запирає дух
Прилітає весь біль світу роєм диких мух.
Раптом розумієш, що прийде розплата
І буде мала масштабом їй оця кімната.
І розкаяння прийде, ти відчуєш раптом,
Просто ви не впорались: було мало? надто?
І буває вечорами ти вже сам не свій
Від нереалізованих прагнень та надій.
І буває, що ночами у своєму ліжку
Ти сумуєш за руками, й ні з ким гріти ніжки...
Хоч і так багато слів сказано дарма,
Знаєш, ти вже більше не її, бо її нема...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487719
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 15.08.2014
И да, я много пью.
И да, чтобы забыть тебя.
Но, видимо, сильно люблю
И не забуду никогда.
05.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517059
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 13.08.2014
Так страшно колись тебе втратити.
Стільки перекохати-перетерпіти-пережити разом
Стільки пройти кілометрів, вивчити кожен міліметр шкіри.
Стільки добра, відданості, надії й віри
В поглядах, в дотиках, на кінчику вії .
Завжди берегти тебе, наче злиток золота.
Так, як матері бережуть своїх немовлят.
Відключати інстинкти самозбереження і голову
Вистраждати і вижити .
Любити. В кубі, в квадраті.
і боятися, не боятися,
все одно – втратити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427321
дата надходження 25.05.2013
дата закладки 08.08.2014
Монтаж спогадів, амнезія забутого,
Все йде за планом Вище написаним,
Тільки одного там не продумали,
Що робити з минулим, безнадійно залишеним.
Редагуєш теперішнє, малюєш завтра,
Ходиш по гранях свого кола,
Твоя реальність - це твоя правда,
А перед завтрашнім ти уже кволий.
Хворієш наївністю, мариш сміливістю,
Та тікаєш із думки у думку невпевнено.
Нехтуєш кожною своєю можливістю,
Втрачаєш шанси знайти власне "небо".
Метаєш слова, жаль, що не вчинки,
Та ранити вміє і те, і інше,
Блукаєш рядами своїх інстинктів,
Але бажання все ж сильніше.
Марнуєш дні, втрачаєш людей,
Обираєш відносне замість конкретного,
Обмежуєш себе загальнодозволеним,
Загальнодоступним життям у спогадах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514583
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Я не можу тебе не чекати.
Ти не можеш сюди не прийти.
Перед нами події і дати,
Купа місць і кав'ярень пустих.
Нам до щастя ще ти́сячі ранків
І мільйони самотніх ночей.
До любові ще сотні світанків
І змарнілих зустрічних людей.
Заварю́ кілограми ще чаю,
Обійду зо дві тисячі міст,
Поки я тебе все ще чекаю,
Поки в снах ти ще бажаний гість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496027
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 31.07.2014
Інтоксикація людьми,
Яких ти бачиш днями і ночами,
Що чужорідними тілами,
В'їдаються в твої думки.
Інтоксикація від болю,
Який руйнує тіло твоє,
Та анальгін не допоможе,
Біль скоро знову потривожить.
Інтоксикація від оточення,
Воно в пам'яті ложе виточує,
Викарбовує себе в тобі,
А тікати немає куди.
Інтоксикація реальністю,
І все, що діється, здається банальністю,
Ти не заховаєшся у сп'янінні,
Від її міцного коріння.
Від почуттів теж інтоксикація,
І не допоможуть тут зміни локації,
Для початку зміни думки,
Очисти все, що навкруги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514460
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 29.07.2014
Після всіх «Прощавай» ви побачитесь знову
Серед голих страждань хутряної юрби,
Коли місто співатиме їй колискову
І гойдатиме тихо в обіймах журби.
Після всіх «Не прощу» ви торкнетеся знову
Хай зненацька, хай поспіхом, стомлених рук.
І шумливі шляхи не почують розмови,
Що зливається з сяйвом неонових мук.
Після всіх «Забуваю» згадаєте знову
Вас самих – втікачів залізничних в’язниць,
Що без слова прощального в ім’я любові
Поселились в притулку коханих зіниць….
Після всіх «Не люблю» ви, мов в урвище , знову
Самогубцем, жертовно полинете вдвох
До тих променів в серці, що рано, весною
Спопелили сніги , які виплекав Бог.
І лише «Повернись», мов прокляття, вас знову
Поневолить в північних вогнях самоти....
Невблаганна для людства ця магія слова
Провела що кордони: ось «я» - прірва- «ти».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514140
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Твоєї заслуги немає,
Ти просто в той день був на моєму шляху,
Переходив його,
Проїжджав своїм возом,
А мені конче треба було віддати
Шматочок любові,
Шматочок себе,
Огорнути когось теплом,
Оглянулась – а там ти
Випадково на моєму шляху.
Твоєї вини тут немає,
Просто в мені роками кипіли вулкани
І не було куди лаві відійти,
Я оглянулась –
Неусвідомлено,
За покликом інтуїції,
Чи якогось іншого внутрішнього
Механізму,
А на дорозі був ти.
Твого вибору тут немає,
І, можливо, мого теж,
Доля за принципом
Дії найменшого опору
Підібрала особу,
Що випадково проходила шляхом,
І це був ти.
Твоєї дії тут немає,
Склались куски давно запущеної
Нашими мріями і бажаннями
Головоломки у єдине ціле,
Випадком неба у ній опинився ти.
Хоча… я не вірю у випадковості,
Притримуючись іншого принципу,
Випадковості не випадкові,
Я усвідомлюю,
Що це міг бути лише ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514113
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 28.07.2014
Мои сто грамм счастья: твои разговоры
О том, что погода кружит хороводы,
О том, что сегодня не спят пароходы
И гавань, и птицы, и серость уходит
Сороки ругались под шелестом клёнов,
И дни возвращались в улыбке влюбленной
Шуршат марокасы случайных вагонов,
Под пригоршню мимо стоящих перронов
И складностью рифм и дождей и вопросов
И слов недосказанных и несерьезных
Не важно, что все это было однажды,
Звучи в моём сердце, поверь,-это важно
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483522
дата надходження 04.03.2014
дата закладки 28.07.2014
Звучали брехливих рядків канонади,
Летіли снаряди тривожних промов,
Розумні шукали у дурнів поради,
Знайшли безсердечні останню любов,
Спокійне життя називають абсурдом,
Гріховне ховають під покрив святий,
Зникають думки під друкованим брудом,
І в дикій пустелі живуть без води,
Забуті в історії лицарі долі,
Їх гострим мечем ріжуть спечений хліб,
По тернам буття ходять босі та голі,
Залишивши в дітях свій втрачений слід,
Та в темряві бачиш і проблиски світла,
Відразу почуєш пісні в тишині,
В думках песимістів прокинулась віра,
А істину вже не шукають в вині,
Де слово твердіше за будь-який камінь,
Де погляд гостріший за лезо ножа,
Думки незабутих покірно блукають,
І серце вкриває кривава іржа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513787
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
5. (Письмо)
В закате день. Не кончено письмо.
И нету слов, и разбежались мысли.
А я смотрю сквозь синее окно,
Где светлячками фонари повисли.
Успеть до ночи рассказать тебе
Всё сокровенное, пока чернила
Остались в ручке. И своей судьбе
Напомнить, чтоб ничего не скрыла...
Тебе, мой друг, пишу свои слова.
Вся сложность их - что сердце захотело...
Простое всё осталось, как молва,
Поросшая быльём осиротелым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513161
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014