шокоLadno: Вибране

Anastesi Elmer

И снова я рассвет встречаю у окна


И  снова  я  рассвет  встречаю  у  окна,
И  намека  даже  не  было  на  сон.
Голову  всю  мысли  занимают,
И  ты  им,  словно,  песик  подчинен.

Сколько  людей  было  рядом,
И  сколько  сейчас  далеко.
И  улетают  они  звездопадом,
Так  скоро,  и  как-то  легко.

Обидно  то,  что  быстро  забывают,
То,  что  не  в  силах  забыть  ты.
И  воспоминания  как  будто  бы  сжигают,
И  рушат  назад  все  мосты.

Уходят  тихо,  без  звонка,  объяснений.
И  в  чем  проблема  сложно  понять.
Не  придавая  чужим  эмоциям  значений,
Словно,  им  на  тебя  наплевать.

И  вроде  бы  тебя  уже  послали,  
Красиво,  на  три  буквы  так.
Но  ты  скучаешь  по  их  взглядам,
И  в  тайне  хочешь  повидать.

Мазохизм  ли  это,  люди?
Или  просто  я  сошла  с  ума?
Мы  любим  тех,  кто  на  не  любит,
Вот  что  я  ночью  поняла.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812551
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 06.11.2018


Anastesi Elmer

Не убивай ее - она же вечна

Влюбляются  не  в  душу,  а  в  глаза,  
Говорила  мне  мама  давно.
Но  люди  любят  лишь  себя,
И  осознание  -  далось  больней  всего.

Может,  просто  меня  никто  не  любил,
Может,  из-за  этого  такое  вот  суждение.
Все,  кто  клялись  в  любви  -  давно  меня  забыл,
А  может  дело  в  поколении.

Ведь  сейчас  в  любовь  не  верят,
Ведь  сейчас  все  вечно  лгут.
Путая  привязанность  с  любовью,  
Нагло  людям  душу  рвут.

Потом,  такие  порванные  души,  
Что  наивно  верили  словам,
Любовь  свою  наивно  душат,
Закатав  на  руках  рукава.  

Время  не  лечит,  и  как  не  крути,
Сомневаться  будешь  в  каждом,
Ведь  прошлое  держит  тебя  взаперти,
И  найдет,  где  ты  не  прячься.

Душу  стенами  муруют,  эмоции  вон  изгоняя.
И  не  поможет,  ни  папа,  ни  мама.
Друзья  не  поймут,  да  и  ты  им  не  скажешь,
Но  сердцу,  как  ни  крути,  не  прикажешь.

И  как  в  себе  не  убивай    любовь,
Она  обратно  дорогу  найдет.
«Скрываться  не  выход,  родная»
Скажет  и  снова  придет.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811330
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 06.11.2018


Олександр Яворський

Вбивати час…

Вбивати  час...  Холоднокровно...
Не  відчуваючи  жалю...
Немов  в  запасі  його  повно
В  бездонній  чаші  з  кришталю.

Вбивати  гнівно...  Відчайдушно...
Різноманіттям  дивних  мук...
З  лицем  спокійним,  незворушним.
Гадати,  що  зійде  все  з  рук.

Вбивати  зараз...  Завтра  знову...
Щоденно  жити,  наче  кат!
Чергове  вбивство  —  сумне  шоу,
Парад  безглуздих  марних  страт.

Вбивати  звично...  Так  буденно...
Знаходити  у  цім  екстаз...
Не  розуміти  патогенно  -  
Час  теж  щодня  вбиває  нас...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440885
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 15.07.2014


VDMK

Син морів

Пливе  старий  моряк  на  нові  пошуки  чудес,
Ганяє  хмари  вітер  в  течіях  своїх  небес,
Шепочуть  білі  чайки,  провождаючи  човни,
І  чутно  гуркіт  хвилі  із  морської  глибини,

Палає  лихо  трубка  між  зубами  моряка,
Тримає  край  човна  давно  поранена  рука,
В  далекім  горизонті  він  знайшов  свою  любов,
І  кожна  нова  подорож  п'янила  літню  кров,

Він  бачив  горе  війн  і  радість  мирного  буття,
І  плакав,  в  дім  вертаючись,  як  втомлене  дитя,
Портрет  сім'ї  знаходивши,  що  в  спогадах  живе,
Він  бився  з  терпким  жалем,  що  ніколи  не  мине,

Він  -  селищ  сирота,  та  сином  став  для  всіх  морів,
Приймаючи  від  світу  досвід  в  якості  дарів,
Скрізь  зморшки  блискотять  голодні  очі  в  небокрай,
На  палубі  знайшовши  свій  новий  маленький  рай,

На  заході  життя  світанок  знайдуть  шукачі,
Лиш  ніч  без  світла  місяця  побачать  глядачі,
Ми  -  долі  безіменної  самотні  моряки,
Проводячи  у  водах  боротьби  свої  роки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509490
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 11.07.2014


Руслана Лукаш

сумні місця

Народжується  фраза,  потім  друга,
і  так  одне  за  одним  до  кінця.
Моя  печаль  -  і  муза  і  подруга,
мої  рядки  -  мої  сумні  місця.
Хвилина,  дві  -  і  знову  ми  чужі,
моє  натхнення  і  щоденна  я.
Заточую  слова,  немов  ножі,
у  цей  момент  я  повністю  твоя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479312
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 11.07.2014


Dyed Fox

Я забороню

Я  забороню  очам  розмовляти,
Щоб  не  здавали  мої  таємниці.
Позакидаю  слова  всі  за  ґрати
Глибин  свідомості,  в  затхлі  темниці.

Я  заховаю  свої  сновидіння,
Щоб  жоден  Фройд  не  підглянув  їх  нишком,
Бо  це  введе  його  в  благоговіння
І  він  мене  прочитає  як  книжку.

Своє  обличчя  прикрию  вуаллю,
Стисну  кулак,  позакушую  губи,
Та  не  піддамся  гидкому  бажанню,
Що  доведе  мою  душу  до  згуби.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499448
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 09.07.2014


Biryuza

один

ніч  брала  початок  з  останнього  ковтка,
десь  там  приблизно  зима  прощалась  і  йшла  геть.
о,  ні,  не  подумай,  
смерть  її  тут  ні  до  чого,
то  тільки  мова  моя  скупа
 і  п"яний  зір.
я,  схоже,  для  тебе  звір,
натяками  ледве  грізний,
залиш  мене  краще,
завтра  ж  бо  буде  пізно
і  ще...  ніколи  мені  не  вір.
я  так  і  не  зможу  брехати,
тебе  ніколи  не  стане  багато
в  кімнаті,
де  хтось  свою  гордість  пропив.
ніч  починалась  із  крику,
крику  прощання  зимі  навздогін.
я  доживаю  чужого  віку,
втікаючи  з  зошитних  неклітин
один

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509702
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 08.07.2014


Valery

Романс із присмаком кави

Ритуал  щоденний,  ритуал  вже  звичний,
Ніби  і  звичайний,  але  магнетичний;
Приготую  каву  -  намелю  зернята,
Наповняє  душу  веселкове  свято.

П'янкий  і  те́рпкий  аромат,
Гірки́й  відчую  кави  смак;
Ковтну  лиш  чорну  рідину
І  полишаю  твердь  земну,
Лечу  на  крилах  ностальгій,
Знов  чую,  чую  голос  твій,  
Весну  згадаю  чарівну  -
І  ніби  знову  молодий.

З  де́нця  філіжанки  випари  вдихаю:
То  -  букет  із  квітів,  то  -  ворота  раю;
Радість  розіллється  і  наповнить  тіло,  
А  душа  напнеться  ніби  те  вітрило.

П'янкий  і  те́рпкий  аромат,
Гірки́й  відчую  кави  смак;
Ковтну  лиш  чорну  рідину
І  полишаю  твердь  земну,
Лечу  на  крилах  ностальгій,
Знов  чую,  чую  голос  твій,  
Весну  згадаю  чарівну  -
І  ніби  знову  молодий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495293
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 27.04.2014


БегиБей

Мы влюблены в свою усталость

Мы  влюблены  в  свою  усталость,
Сверх  меры  чтим  то,  что  имеем.
А  вам  ни  разу  не  казалось,
Что  не  за  тем  пошли  трофеем?

Что  вероятен  тот  расклад,
В  котором  вы,  без  угрызений,
Счастливей  станете  в  сто  крат
В  обход  сопливой  ахинеи.  

Реален  мир,  где  все  сбылось.
И  вы  в  нем  тот,  кем  быть  хотите.
Гораздо  меньше  ваших  просьб
Без  смысла  ходят  по  орбите.

Им  не  затронуть  ваши  сны,
Не  суждено  привить  вам  зависть.
У  вас  в  душе  полно  весны!
Да  это  вы.  И  вы  красавец!

И  если  алчность  не  сожрет,
Не  уведет  от  дома  похоть,
Вас  ждет  блистательный  полет,
Где  при  посадке  будут  хлопать!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481116
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 27.04.2014