Хто жебрака полюбить? Не проси,
Не клянч, не ний. Кохання – не пожертва,
Щоб папертю тинятися уперто.
Собою стань у всій своїй красі.
Загни у нескінченність власний нуль.
Грай короля. Усі ми на помості.
А душу, що ридає з туги, в злості
Й труді омий і в ланцюги закуй.
Все краще, коли сам собі взірець.
Все краще, коли сам для себе катом.
Не вийшло, не твоє, - бажання в атом.
Завжди початком є чогось кінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926647
дата надходження 30.09.2021
дата закладки 30.09.2021
[i]За мотивами І. Губермана[/i]
[color="#610e5e"][b]Високого неробства ремесло
Мене від процвітання врятувало.
Знайшов підкову — не допомогло,
Бо нею більш прудкого підкували.
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889917
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 28.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2014
Словесно-буквенная наша с вами связь –
Бог даровал порталы во вселенной ,
И тянется сквозь время эта вязь –
Нелепое слияние мгновений…
Вы мне стихи прощаете мои,
Я ваше вам отсутствие прощаю,
И эта связь порой сродни любви,
Покуда Бог порталы открывает…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497946
дата надходження 09.05.2014
дата закладки 01.07.2014
Ты прости, Донецк, своих - глупых…
Ты прости, родной, чужих - подлых.
Как же страшно-то - считать трупы,
На бездетные смотреть школы.
Как же страшно-то дышать гарью
(Кто там следующий за «Дружбой»*?).
Не натешились ещё, твари?
Не набряцались (чтоб вас!) оружием?
Дети - смелые. Почти не хнычут…
А у взрослых вот - мороз по коже.
Выбивание ковров нынче
Бесит люто -
На пальбу похоже…
Реактивные вновь рвут небо,
А по ходу на куски - души…
Сколько ж нас переживёт лето,
До которого дожить нужно?
Взведены все, как курки...
Ночью
Грохотал мусоровоз как-то -
Подорвались враз жена с дочкой,
К окнам бросились -
А вдруг танки?
На работу - как на фронт…
- Здрасьте! Что, ещё один блокпост?
Паршиво…
Я-то местный, ну а вы?
- Клацни пастью!
Документы покажи… Живо!
И с коллегами, и дома - рубка!
Все со всеми разошлись во взглядах.
Ох, Донбасс, понять тебя трудно…
Только всё-таки понять надо.
И желательно понять шибче,
Потому что с каждым днём, часом -
Мы к беде очередной ближе…
Видел сон я.
Был тот сон ужасным:
Опустел после пальбы город,
Тут и там - граффити из крови,
Победители идут гордо,
Проигравшие - червей кормят,
И стыдятся щебетать птицы,
Вечный пьяница сидит трезвым,
Дворник медленно метёт гильзы
И насвистывает
«Марсельезу».
28 мая, 2014 г.
* Дворец спорта «Дружба» (он же - ледовая Арена «Дружба», где играл ХК «Донбасс») - был сожжён некими подонками в ночь на 27 мая 2014 года.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501814
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 01.06.2014
За окошком потемнело, светит нехотя фонарь,
И накинула на плечи мама тоненькую шаль,
Призадумалась о чем-то, на столе остывший чай,
Под иконами в лампадке еле теплится свеча.
Обниму ее за плечи, беды больше не страшны,
Помаленечку на раны жизнь накладывает швы,
Только коротко на ухо прошепчу, спасибо, ма,
Непутевая девчонка набирается ума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488751
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 27.05.2014
Спасибо, что пришли...
Но я уже
Списался, опустел и был расстрелян.
И на моём бездушном вираже
Не отыскать лиричных менестрелей,
Скулящих о нещадности любви,
Игре в судьбу тупых и одиноких.
А в черепной коробке Се Ля Ви
Запутывает мысли и дороги.
Спасибо вам,
Спасибо вам,
Спаси...
Я мчусь в овраг, не видя поворота.
Здесь будничность, сжирая жилмассив,
Меня рифмует с водкой и работой.
Здесь каждый проживает за еду,
Своей каморке верен и беспечен.
Я время расстрелял бы на лету!
Я раб его.
И рад его калечить...
Но всё терпимо.
Достаю перо.
И в этой повседневной круговерти
Размазываю сгнившее нутро
С начала жизни до начала смерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441446
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 27.05.2014
Учора ранок мене смутком пригостив.
Туга змією заповзла у мою душу.
А вечір добрим був, тепла мені улив,
Налились вени, наче соком спіла груша.
Він поплескав мене тихенько по плечу.
Приніс ганчірку, воду гаками -руками.
Сам на балконі сів, вдягнувши опанчу
Темно-бузкову із нашитими зірками.
- Ремонт зробила? То наводь же чистоту.
Весь бруд збери, нехай квартира заясниться.
На чай до тебе, може, часом забреду,
Тож до роботи. Все зроби ти, як годиться.
Взялась до діла: мила, терла і шкребла.
Дивився вечір срібно-синіми очима.
Та ось утома моє тіло узяла.
- Покину працю. Ще чека на мене рима.
- Ну, що ж, закінчуй. Як ся чуєш? Є туга?
- Як і не було. Ти прогнав її, признайся?
- Тузі з тобою сумно було, то й втекла.
Складай же рими і скоріш до сну вкладайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500272
дата надходження 21.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Кожна ріка тримається берегів,
Рік за роком виношуючи сомів,
Наче дітей-титанів,
Наче перевертнів,
Кожна ріка прагне спокою між
Льодів.
Кожне життя тримається свого плеча,
Кожне плече – твердиня,
Кожна совість в сичах,
Плететься угору мов
Виноград,
Залишаючись у землі,
Як у дорослих гріхах.
Кожне несказане слово тримається
Власної пустки,
Кожна справжня жінка
Тримається чоловіка.
Травневі ночі брунатні,
Як теплої крові згустки,
Жовтіють під ранок,
Як осіннє листя горіху.
І терпко гіркі на дотик,
Як ягоди стиглого глоду.
Усе, що не можуть змінити
Люди –
Врешті лише погоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499391
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2014
Глаза потупив, скромностью играя,
И лживым шепотом, произнеся слова,
Легонько приоткрыв калитку Рая,
Вздохнув притворно, тут же предала.
За грош, за прихоть, за каприз минутный,
Открыв сосуд тончайшего стекла,
Дурман измены, разливая мутный,
С отравой горькой в кубке подала.
Во тьме кромешной, ночью душной,
Скрывающей во мраке стыд, позор,
Удар коварный, подлый, малодушный
Был нанесен... свершился приговор.
Но чувств чужих разменная монета
Невелика и радостью скудна.
Каприз минутный - сладкая конфета
В обмен на жизнь, а жизнь у нас одна.
Страданий и прощения? Не ждите.
Закона давности поступкам нет иным.
Не истираются, не тлеют, не просите.
Лишь тихой ненависти источают дым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499165
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Отправьте на войну своих детей:
Упитанных, холеных и довольных…
Пусть похоронят их среди полей,
Среди холмов, задумчиво привольных…
Вы мерзкую затеяли войну…
И жаждете в дальнейшем продолженья…
Вы наши страны тянете ко дну;
О, как коварны ваши побужденья…
Вам наших недостаточно смертей ?!...
Неужто ваши души, впрямь, потемки ?...
Отправьте на войну своих детей,
Лукавые и алчные подонки…
Своих на смерть пошлите дочерей…
Вы слышите ?! И жен своих пошлите…
Пускай их ищет ветер-суховей
Или сепаратисты пусть похитят…
Не нужно ни печалей, ни страстей;
За сердцем спрячьте рваные обиды.
Отправьте на войну своих детей…
А мы по ним замолвим панихиды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497138
дата надходження 06.05.2014
дата закладки 07.05.2014
Піймав Микола в горах Криму
Кабанчика, приніс жоні.
- Заріж його й звари, Марино,
Бульйон і холодець мені!
- Зробить це, Колю, я не в силі
Води Вкраїна не дає.
- Ну, то обсмаж м’ясце на грилі.
- Та струм ізвідти теж не йде.
- Посмаж на газі. Вчити маю
Тебе. Ловив так важко я.
- Гм... Газ також не поступає.
- Вкраїні слава! – тут свиня.
Насправді, я за те, щоб жителі Криму мали все це і вернулись в лоно України
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495543
дата надходження 28.04.2014
дата закладки 02.05.2014
Затріщали ребра і суглоби,
Витрясали душу із грудей.
Стервяніли виродки від злоби,
Убивали нелюди людей.
Тих людей, що їх колись зустріли,
На порозі з хлібом прийняли.
А вони, як дяку скаженіло
Нас на глум удома підняли.
Під фанфари й дике голосіння
Із кубла невдатних недорік.
В тіні блуду, крові й мокротиння,
«Зазвучал вдруг ласковий язик».
Чи нас мало голодом морили
Ви прокляті, грішні дикуни.
Аж високі плакали могили
Й голосило поле від журби.
Йдіть в Расєю, ми вас не тримаєм
Із своїм триклятим язиком.
Поки ми шабельок не виймаєм,
Йдіть в улус свій - хату за бугром.
У Масков”ї Путєн вас зустріне,
Каган дикий, виплодок цапів.
Хіба наша є в тому провина,
Що лишились ви без хазяїв?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496208
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 01.05.2014
Что-то в этой весне не так:
Позабавилось, что ли, небо?
Продаётся всё за пятак
От бутылки вина до хлеба.
Только зрелища - без цены -
Лихолетье не знает меры -
И на площади пацаны
Нервы рвут за себя, за веру.
Колокольный притих набат
(Что ему до чужого горя)?
Есть ребята иль нет ребят -
Не о том в кулуарах спорят.
А весне не - до - пере - дряг.
Ей бы только дождём пролиться.
Пятаки порождают скряг
И меняют свои столицы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491319
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 01.05.2014
И правда, ты немытая Россия
Пропитая, со скверной на устах.
И вся твоя народная стихия
В разодранной фуфайке и лаптях.
В грязи, в пили, идешь по бездорожью
Все так же тянут баржу бурлаки.
И власть, все так же, прикрываясь ложью
Берет себе всецело колоски.
Тебе все то, что обронив случайно
Из лени не хотели подымать.
И ты теперь разграблена, печально,
Оставленна без хлеба умирать.
И нет в тебе свободного порыва
Страна рабов, бессовестных господ.
И смотришь ты сквозь слезы молчаливо
Запуганный, униженный народ.
И ты теперь Владимиру под ноги
Послушная, склонилась и легла.
Все в ту же грязь, все в ту же пыль дороги
С покорностью безмолвного раба.
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495971
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 30.04.2014
Було б кохання – не було б скорботи,
Що пройде у даремності життя,
І не гнітили б сумніви гіркотні,
Лякаючи безславним забуттям.
Було б кохання – не було би воєн,
І сенсу опинятись на межі,
Ставати неіснуючим героєм,
Щоб пустоту заповнити в душі.
Але моя душа – пуста скарбниця,
Старий колодязь вичерпаних мрій.
Сумує мого серця мужній лицар,
І знову вирушає в марний бій.
А хочеться знайти від цього ліки,
Кохати… тільки раз, але навіки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361526
дата надходження 02.09.2012
дата закладки 26.04.2014
Ханы-кайзеры, сталины-берии…
Славы чёрные миражи…
Властным хочется жить в империи,
А кому-то – хочется жить.
Кто-то сыт золотыми булками,
Кто-то хочет вводить войска,
Кто-то целится в небо гулкое,
И курок дрожит у виска.
Справедливые и бесчестные,
и готовые падать ниц…
а земля на проверку – тесная,
в нервных жилках живых границ.
Пашни-озими, вербы-котики,
Оборонный рубеж – река…
Кто-то хочет ввозить наркотики,
Кто-то хочет вводить войска.
Шанс для Жуковых и для Власовых,
Повод кровью писать закон…
А весна-то – такая ласковая,
И в бессонницах – птичий звон.
А весна – как всегда, феерия:
Первоцветы, дожди, ветра…
А какой сезон у империи?
Что – октябрь её, что – февраль?
Что уйдёт прошлогодней ветошью,
Что – морозом ворвётся в сад?
Верба-золото машет веточкой,
В белых росчерках – небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494372
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Гумореска
Телефонує з Петербурга Лола:
- Что там у вас за ужасы творятся?
- Які? - питає брат її Микола.
- Фашисти с автоматами резвятся.
Всю Украину в свои руки взяли.
- Ніяких жахів! Годі хвилюваться!
Фашисти тільки Крим окупували.
Захочуть більше? Будем захищаться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494175
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 22.04.2014
Я крила виплела собі.
Пір'їнок там немає зовсім.
Поначіпляла ліхтарі,
Та й полетіла знову в осінь.
Сльозами вкраплювала шлях,
Я поливала дивні квіти.
З хреста витягувала цвях,
І не дала йому згоріти.
Ніхто з хрестом ще не літав,
Цілились навіть із рушниці.
Та хто у осені чекав?
Це з листя для душі в'язниця.
Ув'язненою я була,
Сама собі кайдани шила.
Даремно плакала весна,
Даремно квітами манила.
Даремно ти колись кохав,
Даремно вірші пишеш знову.
Бо ти як осінь не чекав...
А я з хрестом...Лечу додолу...
І цвях десь вп'явся у думки,
Тому кровлять вони дощами.
А ти почистив всі цвяхи.
І хрест між прірву...Що під нами...
Ступив...Хитається...Та йдеш...
Летіла з ним я не даремно.
Ти квіти осені несеш.
Вони мені?..Усі?..Напевно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493941
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 21.04.2014
Десять верст по волошковім полі
і хотіла б, та вже не пройду.
Поміж нами роки, як тополі,
не проглянеш в суцільнім ряду.
Відлетіли літа журавлями.
Я − у вирії. Ти − в забутті.
І немає нічого між нами,
що б єднало у цьому житті.
Ну, хіба що той день серед літа,
коли ми, залишившись одні,
після повені сповідей чистих
у блакитних очах променистих,
не вмістилися втрьох у човні.
Ну, хіба що той вечір у школі,
у тісному застільнім кругу.
Ну, хіба що край стежки тополі,
а тебе десь носило у полі,
коли я спотикалась в снігу.
Ну, хіба що вечірня молитва,
що на щастя обох не звела.
Ну, хіба що...
[i]...я родом з дитинства,
з українського мого села.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451306
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 20.04.2014