aelita-t: Вибране

Любов Ігнатова

Вже вкотре …

Вже  вкотре  розпинаєм  на  хресті 
Людського  Сина  під  гучні  фанфари,
Б'ючи  у  груди  :"Господи,  прости! 
Дай  оминути  праведної  кари!  "...
       
Відпрацювавши  тридцять  срібняків, 
Сльозами  омиваючи  обличчя,
З  проворністю  нікчемних  байстрюків 
Штовхаємо  слабкіших  на  узбіччя  ...
       
На  фантиках  смаколиків  -  зловтіх
Малюєм  ілюзорне  сьоме  небо  ;
Знов  поспішаєм  возвеличить  гріх  ,
Перекрутивши  заповідь  під  себе  ...

Бажаючи  прощЕння  роздобуть, 
Не  молимось  ,поки  не  чуєм  грому...  ...
Знов  Господа  ведем  у  хресну  путь,
Старим  шляхом  вертаючись  додому  ...

Забувши  істину,  що  Бог  -  то  є  ЛЮБОВ, 
Святе  Ім'я  згадавши  вкотре  всує, 
Між  ганчір'яно  -  туфельних  обнов 
За  гроші  індульгенцію  купуєм  ...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499376
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 16.05.2014


Михайло Плосковітов

Думаю про…Вас.

Лапатий  сніг  один  танцює.  
Вальс.
В  грудневі  дні,  у  міжморозній  тиші
скупі  рядки  не  схожі  так,  
на  вірші,
але  пишу,  бо  думаю.
Про  Вас.

Недавно  ж  осінь  бавилась  
листком.
Горіли  вишні,  
наче  у  пожежі,
і  той  годинник  на  високій  вежі
відстукував,  
мов  Панна  
каблучком.

За  Вами  йшов,  
а    в  серці  –  мов    струна.
Ніяковів.  І  не  зумів  спитати,
хоча  б  про  те,  
як  милу  Панну  звати,
й  чому  вона  самотня  і  
одна…

Листок  торкнувся  
до  мого  чола,
Ті  очі.  Мить,  
і  зникла  незнайомка,
а  та  струна,  що  так  бриніла,  
тонко
із  осені  у  зиму  перейшла.

А  й  досі  лину  в  той  
осінній  сад,
де  замість  листу  сніг  летить  грудневий,
О  кароока  Незнайомко…  
Де  Ви?...

Вальсує  садом  тихий  снігопад.

плейкаст  від  LaurA

http://www.playcast.ru/view/2060358/1eda7ccd44c3bcf64697bdbf1a6721cce5a3a826pl  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382688
дата надходження 05.12.2012
дата закладки 16.05.2014


@NN@

Metanoe*

Перемінить  себе!
Так  легко  це  сказати.
Як  пташка  з  губ  злетіло  слово
                                                                               і  завмерло.
Багато    треба  перешкод  здолати,
                     Щоб  лямка  ця  плече  не  терла.

Перемінить  себе!
Це,  як  алмази  добувати,  -
                             Опустять  до  глибин  копальні,
А  там  багнюка,    -  
                                                       де  ногою  стати?
А  ні  обіпертися,  
                                                     розправити  плече,
За  комір  й  по  очах  багно  тече,
І  не  знайти  в  нім,  
                                                           а  ні  кирки,  ні  лопати.

Перемінить  себе!
Мабуть  один  Господь,
                     Якщо  Його  гарненько  попрохати,
Оцю  грязюку  може  змити,
                                             І  рани  незліченні  лікувати,
Потоком  вод,  
                                               що  з  Вічності  тече.

Перемініть  себе!..

Metanoe*  (грец.)  -  говение  (  ст-цер.)  -  сповідь(укр.)  -  
все  це  зміна  своєї  сутності

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459257
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 15.05.2014


Окрилена

Ахіллесова п'ята

Густіє  літо.
Падає  на  дОли,
верхами  пил  
в  серпанку  золотім.
Червоні  маки  
міряють  камзоли,
з  волошок  
парашутик  залетів  -
як  синя  павутинка  
до  кімнати
і  білим  вальсом  
сиплеться  ромен…
Люблю  Тебе  
щоразу  пізнавати.
Ім’я  Твоє  
із  тисячі  імен
як  таїну,  
настояну  у  зливах
шептати    словом  
тихим  і  ясним...
Коли  гроза  за  вікнами  –  
вразлива…
Вона  говорить  
голосом  Твоїм.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430237
дата надходження 08.06.2013
дата закладки 15.05.2014


Світлана Моренець

ВЕСЬ СВІТ – ТЕАТР


"Весь  мир  –  театр.
                                                               В  нем  женщины,  мужчины  –все  актеры."
 В.  Шекспир

То  ляпас  долі,  потім  –  поцілунок,
крихке  затишшя  на  короткий  час
і...  нові  втрати  чи  новий  дарунок,
чи  знову  сіра  смуга  без  прикрас.
Щасливі  злети,  нищівні  падіння,
екстаз  чи  відчай,  горя  німота...  –
і  водевіль,  і  драма.  Потрясіння
й  комізм  трагікомедії  життя.
Весь  світ  –  театр,  а  ми  у  нім  –  актори,
сценарії  –  переплетіння  доль...

Я  вдячна,  що  в  Цей  Світ  відкрили  штори
й  дали  мені,  хоч  і  не  з  перших,  роль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498874
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 14.05.2014


Окрилена

До Неба

Молюся,  синє  Небо,  прихились.
Втомилися  слова  у  підземеллі.
Пробач  мені,  що  думкою  колись
втопила  світло  в  темній  акварелі…

Шовкова  сукня  вечора.  Гроза.
І  блискавка  стрілою  золотиться.
Спекотно  так,  що  зорі  допізна
шукатимуть,  де  місячна  криниця.

Вплела  у  коси  стрічку  лепеха,
вилискують  порічкові  рубіни.
Небесні  струни  вітер  колиха...
Торкаюся  нахиленої  сині...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435581
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 14.05.2014


Окрилена

Пахнуть вишнями

Коли  спомини  пахнуть  вишнями,
підвіконня  колише  сапфір,
тоді  зорі  стають  світлішими
і  небаченими  до  сих  пір.

І  насподі  душі  розквітнено  -
білий  ангел  дитинно  спить.
Де  дахівки  високо,  вітряно  -
надто  крихітним  бачиться  світ.

Обійняти  його  і  диханням  
зігрівати    в  морозні  дні
і  хоча  допоможу  крихтами
та  тепліше  від  цього  мені.

Єремія    тоді  заплакав  би,
коли  пустка  торкнулася  б  стін,
і  ніякі  видці-оракули    
не  замінять  очей  глибочінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470127
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 30.04.2014


Окрилена

Вуличний піаніст

[img]http://s.citysites.com.ua/section/newsIcon/upload/images/news/icon/1002068_588191884544681_829395928_n_137302281813.jpg[/img]
Листопадовий  вечір  тулиться
до  вікОн,  
до  облич  і  ніг.  
Ще  цвіте  Катедральна  вулиця  
хризантемами  вдалині.  
Піаніст.  
Чорно-білі  клавіші.  
Сум  і  радість  
в  одно  сплелись.  
Оживають  усе  ласкавіші,  
нотні  краплі  дощу...  
Колись  –  
Він  обіймами  
був  оточений,  
урочисто  звучав  Шопен.  
Йому  сцена  
була  золочена  
із  надією  в  новий  день.  
А  сьогодні  на  дно  картузика  
впала  гривня
і  жовтолист…  
крає  небо  тужлива  музика  –
грає  вуличний  
піаніст.






*  З  невідомих  мені  причин  вірш  зник  з  моєї  сторінки.  Тому  повторююся  з  його  друком  у  клубі.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471036
дата надходження 08.01.2014
дата закладки 30.04.2014