«He who binds to himself a joy
Does the winged life destroy…»
(William Blake)
У долину анемон білих
Повернусь я весняним вітром,
Холодним як вічна Істина.
У долину очитку квітучого
Повернусь диким каменем,
Важким, наче мої спогади.
У долину весняних вишень
Повернусь сірим птахом –
Легким, наче дотик квітня.
Муза в хітоні дірявому
Нашіптує щось потаємне –
Приховане від ока буденності
Під золою злою торішніх пожеж.
А жебрак ренесансу Спіноза
Грає на скрипці світла місячного
За склом прозорого міста,
Де одягають в гіматій Гекату
Сажотруси срібних годинників
Журби хвилин закіптюжених,
Які наче старі монети
Збирають коти-нумізмати
Чорні, як мертве Сонце
Старої бабці-галактики
Загубленої за видноколом.
Я повернусь.
Назбиравши для вас світла.
Пристібуючи його кванти фібулами
До вовняних пеплосів
Імен-блукальців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007307
дата надходження 02.03.2024
дата закладки 28.03.2024
Моїй дружині, яка не дивлячись ні на що, все ще чекає...
Давай з тобою просто помовчим.
Нічого не питай. Тобі здалося,
Що сивиною вкрилося волосся,
То просто сніг припороши́в, а втім...
Давай посидимо́ у тишині,
Я й словом це мовчання не порушу,
Під камуфля́жем заховавши душу,
Скалічену у цій страшній війні
В моїм бажанні не шукай причин,
Ці місяці́ тягнулися як ро́ки.
Іще ми наговоримось, а поки
Давай з тобою просто помовчим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001595
дата надходження 25.12.2023
дата закладки 06.03.2024
«Дайте живому жити, згідно мрій його
Доки не ринули з неба осінні дощі!»
(Такамура Котаро)
Місто рудою хвостатою кішкою
Відловлює галасливі трамваї –
Втікачів зі світу духмяних яблук
Дощавої мачухи осені (жовтень Петрарки).
Місто, де щастя міняють на жмутки трави,
На жменю жолудів – стиглих, як небо,
Місто простягнутих рук,
Де сойки кричать про смородину радості плоті,
День, коли осінь назавжди
У гості в чайний будиночок,
У хатку під вишнями, нехай і торішніми,
Нехай замороженими, але на гостину –
Відчути на смак гіркоту ренесансу – над річкою,
Що мені дарувала камінь – округлий, холодний,
Що потім втопили в бездоннім колодязі
Сліпі музиканти – гравці на кото.
Перехожі під чорними парасольками
Дивляться вниз, під ноги – в асфальт,
Мислять лускатими рибами,
Що пливуть проти течії часу,
Кожен годинник – плямиста форель,
(Все так однозначно, що хочеться бути),
Щось перекинулось, круки вдягли окуляри:
Жадають побачити ратушу декларацій,
Де цвіркуни – стрибуни і вусаті пророки,
Сірі як комин, як попіл каштанів,
Як очі осіннього ангела алегорій,
Проспівають хвалу чи то гімн
(А може пеан чи елегію)
Невідомому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002116
дата надходження 02.01.2024
дата закладки 03.01.2024
Згасла давно Віфлеємська зірка Твоя, Маріє, –
тільки багряний Марс у хмарах зловісно тліє.
Дальні вибухи чутно, стогне у сні земля…
Діво Маріє! Де Твоє Немовля?
Може, в Твоєму місті поблизу теплого моря –
місті-руїні, де камені чорні від горя?
Отам під уламками (був не один приліт) –
там, де іще читається слово «ДІТ…»
З неба зійди, Маріє, поглянь з високої кручі, –
мабуть, загрався Він на тихих двориках Бучі,
де котиться містом червоний від крові м’яч?..
Ну ж бо послухай – чий то лунає плач?
Шукай Його у підвалах, де забідовані діти
синіми лезами губ шепчуть «мамо» і «пити»;
шукай під завалами, де ще димиться груз, –
той скривавлений хлопчик – не Твій Ісус?
Шукай серед міст, де казилися орди ворожі, –
кажуть, в Ізюмі Його бачили перехожі?
Ні, в Ірпені, де дорогу присипало скло, –
в тій автівці, що кулями посікло!..
Сльози вгамуй, Маріє, та поспіши до перону,
поки не пізно Дитинку рятуй від полону:
хоч жоден про це не попереджав звіздар,
знов немовлят вигублює Ірод-цар!
Наш вік збожеволів, його затопило війною,
хвилі ростуть до небес крижаною стіною,
вже не спасе ні ковчег, ні повітряний флот,
Голуб завмер над хаосом темних вод.
О Матінко Божа, Пречиста Діво Маріє,
поглянь, подивися, що там на воді біліє,–
там, де стрімкого виру чути звіриний рев,
де течія ламає хребти дерев?!
Бризки цілують зіниці, личко – сяюча цятка;
у мертвих обіймах – мокре сліпе цуценятко;
кров охолола, і тіло – немов снігове, –
хто за водою лілією пливе,
ніжним сріблястим човником, рибкою неживою,
а зблідле сузір’я – мов вінчик над головою?..
… Тихий місяць над світом світиться, як дукач;
дощ накрапає… Плач, Благодатна, плач...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985883
дата надходження 11.06.2023
дата закладки 01.12.2023
«Гинуть
Часу лабіринти…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
У лабіринтах моїх бажань
Танцюючі дивоптахи метафор
І сумні черепахи вечора:
Назавжди.
(Не мрій, не тужи як Овідій:
Ти тут, а не там).
У лабіринтах моїх хвилин неохайних
Сірі миші плетуть гніздо
Зі старих цитат поетів острова вересу
(Трохи вина після треби –
Після офіри бджіл чи джмелів –
Так квітковіше).
Там осінь нетлінна,
І двері в химерне інферно –
У глину трипільську,
У горно ковальське
Епохи заліза і вохри.
Медеє! Поетко зубатих рептилій,
Коханко прозорих безодень
І берега стиглих ілюзій.
Налий мені трунку в кратер.
Сльоза. Doloroso. І все.
Холодний трунок Колхіди:
У світлі холодному білої зірки
Лоза передбачень – п’янка.
Читаю зоряне небо як книгу
Шепочу ті фрази – повторюю,
Ті – писані квантами світла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993506
дата надходження 10.09.2023
дата закладки 01.12.2023
Під лисими зорями,
Над пухнастими хмарами
Лечу
У снах.
Де ти, Конфуцію?
Запитую себе вкотре
Плямуюючи білий папір
Ієрогліфами –
Чорними круками знаків
Поцятковую.
Пензлем.
Будую вежу Малинових Горобців
У снах.
Каміння так само важке
Як на кожній будові:
Готичного замку
Чи романської базиліки
У Царгороді мрій
Чи Вавилонської вежі
Бородатих астрологів.
Калліопа
Позначує кожну цеглину
Пальцями
(А я гадав, що поглядом
Кентавра Хірона).
Чомусь у царстві Морфея
Я будівничий –
Каменяр вільний
І все мурую
(Для чого?)
А в світі руйнувань
Писар – каламар повітовий
(Намарно)
А хотів Сковородою сучасним
Блукати-тікати
Куди – невідомо
В пошуках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972618
дата надходження 02.02.2023
дата закладки 23.02.2023
Складає осінь листя в портмоне,
Межи вітрів знаходить рівновагу,
В собі знайшла сміливість і відвагу.
Листопад каже, що і це мине.
Мине у цьому році - не навік,
Назад вернеться, в іншому фасоні,
Дощем омиє душу в міжсезонні.
Снує спіральку вічність з року в рік... 25.11.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969161
дата надходження 24.12.2022
дата закладки 27.12.2022
«Мій спомин спить у ланцюгах
Далеко десь від наших тіней…»
(Гійом Аполлінер)
Мій хвостатий друг
Колись був будинком
З вікнами-арками:
Готичним прихистком привидів,
Колись височів
Серед міста камінних спогадів,
Нині – співак березневих арій,
Нині – поет муркотання,
Мисливець ночей орхідей,
Знавець гризунів-пискунів.
Колись мій вусатий друг –
Мій співбесідник єдиний,
Співавтор ноктюрнів-елегій
Був камінним домом-фортецею
З химерами сліпими
На стінах холодних алюзій,
Глипав темними вікнами
У сутінки середньовіччя,
Виглядав доктора-алхіміка
Єретика сивочолого,
Чекав його з прогулянок
З чорним псом-пуделем
І ховав у пивниці-безодні
Старе вино оксамитове
У діжці-барилі дубовій.
Мій пухнастий друг –
Свідок звитяжних вігілій
На дахах міста ілюзій,
Шанувальник приблуди Місяця
Знає чужу самотність,
Відає запахи осені,
Коли ніч нескінченною пусткою,
А попереду
Вічність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=955451
дата надходження 05.08.2022
дата закладки 13.08.2022
«Мій спомин спить у ланцюгах
Далеко десь від наших тіней…»
(Гійом Аполлінер)
Не перед брамою шукайте мандрівця,
А там, на тій дорозі - на шляху,
Що пилом вкрився,
Що тугою плететься без кінця
За небокрай, що розколовся навпіл,
Де вказівник – меча уламок,
Де ми вогонь несемо в темінь злу,
Де спраглими вустами ми мед пили,
Де в світлі зір мисливця Оріона
Осиновий кілок ми забивали в серце
Чужинця-вурдалака-упиря,
Де дзигар міряв час
Ночей і днів людини і коня
Прочанина меча і вершника віршів,
Де ми шукали сон
Під гіллям дубу й терену,
Де нас зустрів серпанок
Над домом жайвора,
Де на замшілих надгробках марень,
І вишень стиглих сік, і квіти звіробою,
І долі кам’яний огром
І подих річки – Бористену,
Що пливе в країну Гестії, євшану, полину.
Я тут самотній –
На шляху світанку,
На дорозі снів, що йде на Схід,
І де зіниці жовтих черепів
На битому шляху містерій
На Схід зорять, на Схід
Лише на Схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953201
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 17.07.2022
У глеки налито світанок
Замість вина снігових елегій,
Замість черлених краплинок літа,
Замість води, що стає кров’ю лози,
Коли майстер наметів пустель
І тесля кедрових воріт (які зачиняють)
Благословляють весну:
А ми отой трунок ковтками –
Питво зимових світанків –
Білих, як ожеледь, гострих як Сіріус –
Голкою в скроню – зірка холодних вітрів
Краю тирси і хліба, криниць і лошат,
Срібних як ранок сонного Сонця зими
(Прокидайся)
Серце моє – гірка ягода.
Для чого тебе зірвали з куща колючого,
Для чого тебе заморозили
В озері зозулястому серед січня сухих очеретів
(Життя – це рогозовий пух над водою),
Коли крига синіє, а Оріон мисливцем злим
Мітить стрілою в кожного
Хто світанком зимовим напоєний,
Хто сонне Сонце криком мовчання будив,
Хто пса білого небесного з руки годував,
Хто снігом босоніж йшов
До криниці забутих слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938357
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 28.01.2022
[img]https://pp.userapi.com/c836125/v836125008/5186c/31RPzeZniw4.jpg[/img]
Так хочеться зими на півстоліття
Без паузи відлиги і тепла.
Нехай мороз тріщить, немов лахміття,
Що догорає в полум’ї дотла.
Нехай тріщить по закуткам й щілинам,
Хай вимерзне вся нечисть і сльота.
І, може, лиш тоді простить провини
Земля обітована і свята.
Хай щезнуть всі запроданці огидні,
Куми, свати і всякий їхній збрід.
Хай замете усі нажитки видні
І пропаде ганебний того слід.
Хоча і рівність вигадка поетів,
Блукаючий утопії маяк,
Та прірви ті глибокі і нестерпні.
І як тут не озлобитись, ну як?
Не втримався. І в ярості всесильній,
Що ніби пес зірвався із цепів,
Бунтарський дух оскаженілий, синій,
Туманом сів від моря до степів.
Вдихнули всі цей присмак "бути вільним".
Але чому всі стали мов кроти?
Такі чутливі, аж до божевілля.
Проте не бачать справжньої біди.
Немає змін від псевдореволюцій,
Від світлих помаранчевих ідей
І обіцянок всіх, немов пилюка.
(То ширма для засліплення людей).
І знову скажуть: "Стадо ідіотів!
Народ цей, певна річ, що пропаде".
А де вожді і вірні патріоти,
Які б вели обвуглених людей?
Вони горіли в полум’ї воєннім,
Пізнали невідступний страх біди,
Тверділи світлі душі їх щоденно
В ілюзії людської доброти.
Душилась віра в натовпі безлюднім,
Бо всі здавалось статуї німі.
Коли кричало тіло повне люті,
Весь світ ховався знову в тишині.
Та вихід є - зима на півстоліття!
І хай вирує вічна мерзлота!
Бо, може, лиш тоді земля зуміє
Почати все із чистого листа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740122
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 03.09.2021
Картонні журавлі
чекають ди́ва -
не розучились
вірити в дива́.
Що їм слова́ -
у небесах тужливо
всесвітню зливу
клин переплива́...
А далі що?
Хіба для вас важливо?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914110
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 09.08.2021
Він теж був руфером –
Майстрував дах на семи вітрах
Між землею сірою і прозорим повітрям –
Холодним як ніч чужа,
Дивлячись в небо очима сірого птаха –
Коли Білі зорі ховались за хмари,
А кратер Плутарха нагадував око –
Селени-ворожки, володарки чорних псів,
Що зазирає в каламутні глибини
Озера Мічіган
І стає на мить скво із племені віннебаго.
Він теж майстрував:
Чи то плащ, чи то сховок,
Чи то світ у свічаді (там),
Чи може галеру, що пливе
Хвилями моря під назвою Час
Чи то пірогу, що пливе річкою,
Яку назвали Епоха:
З минулого – а куди невідомо,
Чи може ковчег-притулок,
З якого випускають голубку:
Пошукати останній кавалок Сарматії,
Останню жменьку чорної землі Скіфії.
Він теж літав:
На крилах із черепиці рудої
Як кров, в якій отрути жар палить
(І про це забуваючи) –
В небо – там де сузір’я Лева!
Примітка:
Ілюстрація – автопортрет художника Всеволода Максимовича.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916347
дата надходження 09.06.2021
дата закладки 13.07.2021
Розірватись на клапті, віддати частину душі.
Ароматні свічки ну, а музика тільки з вінілу.
Я сьогодні уперше римую для тебе вірші,
Я стараюсь пустити легенькі мурашки по тілу.
Голос твій так незвично з прозорих, невидимих нот,
Він дарує блаженство й малесенькі крила літати.
Ти мій Космос, - у тобі ще безліч чеснот,
Я ночами не сплю, бо без тебе не можу я спати.
І між нами здавалося б відстань у тисячі миль,
А насправді ти дуже близенько, тебе відчуваю.
Я говорю з тобою, мій голос у плескоті хвиль,
Мої крила маленькі, проте ними вправно літаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894398
дата надходження 08.11.2020
дата закладки 15.06.2021
«Зійшов лише мох,
Ще довго чекати до млива…»
(Пауль Целан)
Ми сіяли жито на полі глиняному
Нашого болю, а зійшов мох.
Намелемо з нього зеленого борошна,
Напечемо коржів гірких як дні суховію,
Будемо ними гостити
Злого божиська Сонце.
А тобі в кучері
Я вплітаю фіалки лісів ведмежих –
Лісів варварів-зайд:
Нехай на них глипає
Синє око шамана-травня
Чекаючи на сузір’я Лева,
Щоб воно знову на Небосхил вибігло
Риком захмарним
Нову звитягу віщуючи.
А ми все під Небом ходимо-колобродимо,
Все чогось шукаємо – чи то коней сірих,
Чи то днів минулих та в криниці втоплених,
Чи то журавля, що біду пророчить,
Чи то волі потворами вкраденої,
Замість ліхтарів собі блиском мечів
Дорогу присвічуємо:
Нас праліс ховає,
А ми зі схову вертаємось
До людей, що жнуть мох замість жита,
В ярмо вовків замість волів впрягаючи,
Одягають свиту на Сонце,
А на Місяць солом’яний плащ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915413
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 31.05.2021
«Що там у мені причаїлося
В такий час сумний?»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)
Ми танцювали
Ногами босими під музику вітру
По землі притрушеній попелом
Під жовтим Сонцем.
Ми говорили
Слова колючі наче плоди нетреби
Мовою темного лісу і порожнього поля
Під жовтим Сонцем.
Ми лічили
Білі каміння серед чорної гальки
На рінні ріки сподівань марних
Під жовтим Сонцем.
Ми ліпили
З липкої глини людей подоби
Чи то богів байдужих краю солом’яного
Під жовтим Сонцем,
Яке слухало крик людини,
Що знала коли впаде дощ
Мідними краплями на душу хліба
Під жовтим Сонцем.
Ми жили на попелищах,
На землі, що втомилась
Дарувати нам зерна кольору Сонця,
Ми жили ніби мріяли,
Ніби на щось сподіваючись
І приносили треби
У печері підземного мороку
Тій, що стала чужою.
Ми пішли, заховавши Істину
Десь там – у глибинах спогадів
Шляхом жовтого Сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908947
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 05.04.2021
«…За кого ж ми сни наші вип’ємо,
Як не за жорно?»
(Пауль Целан)
Сни, в яких достигає пшениця,
Жовтогарячі сни колеса Сонця –
Воза огненного, в яке повпрягав
Коней білих нестримних шалених
Час (а ми його бачимо).
Сни солом’яні літа довершеного
Вип’ємо замість меду п’янкого –
Бо Час (а ми йому треби вершили…)
Келих піднімемо снами наповнений –
Таки цими, серпневими, ковиловими:
Піднімемо келих за жорна:
Важкі, кам’яні – які все перемелюють:
Радість, журбу, одкровення, ніч і натхнення:
Навіть оту чорноту Ночі одвічної –
Все перемелюють – сиплеться борошно:
Біле розсипане борошно зір.
Руки які з того пилу зірок тісто замісять?
В печі якій хліб нам спечуть
З тіста отого небесного?
Ми оремо землю – кожного разу
Як кусень щербатий Місяця-коржика
Травам накаже рости.
Оремо, в плуга впрягаючи
Білих коней світанку,
Чорних коней ночі,
Каурих коней вечора,
Чалих коней присмерку.
Оремо землю чорну
В яку колись ляжемо попелом
Наших домівок.
Ми – подорожні вічні
Кидаємо в праматір землю –
Ні, не зерна – зірки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906894
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Це – справжній бій, не з розповіді знаю,
Коли живеш, але напівживеш.
Коли слова у душу залітають –
І ти долаєш гострі грані меж.
Не день, не два дивилась в очі Лесі,
Як та сльоза на кінчику пера.
Я сповідалась часто поетесі:
Ні тут, ні там мені ще – не пора.
Десь верби-Мавки плакали про весну,
Я скаменіла від болючих фраз.
«Я ще жива, я встану, я воскресну», –
Прошепотіла мантру чи наказ.
Я – українка, виграю цю битву,
Хоча болить, і вже воно – моє.
Читаю вірш, цю Лесину молитву,
Вона мені зламатись не дає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906050
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Вийшла Настя на доріжку
Між загублених снігів
І зліпила Білу Сніжку,
В царстві Льоду й Холодів.
Одягнула у піжаму
Подругу, — от дивина! —
Познайомлю взавтра маму —
Порадіє і вона!
Загойдала в колисанці,
Доки Місяць йшов убрід,
І побачила уранці
На подушці — мокрий слід. 25/02/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906107
дата надходження 25.02.2021
дата закладки 27.02.2021
вот бесконечно встречная полоса
катятся ночь колёса да голоса
изгородь бузина и борщевики
мир превратился в карту твоей щеки
всё за стеклом смешала в смешной поток
скорость смещая точки в начало строк
слово за словом и наперегонки
с самой короткой дорогой ведущей в киев
но каменеют тёмные небеса
ни абонент не найден ни адресат
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906226
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021
…Лечу душой к тебе, Луна!
В поэзии есть скорость света…
А звезды хвастают ночлегом
и серебрятся лунным снегом…
Душа, сиянием согрета,
Вся вдохновения полна –
И чувства засверкали в неге…
Коснешься сердца серебром
Ты в дивном, трепетном томленьи…
И ночь весьма красноречиво
Запишет все души порывы.
Ведь все мои стихотворенья
Дорожкой лунною, ковром,
Как серебристый снег тоскливы…
Осенней ночью – не до сна…
Протянет месяц мне ладони.
Пусть звезды путь укажут душам,
Где в танце страсти двое кружат –
Движенья с рифмами в синхроне…
Я так лечу к тебе, Луна,
Душой поэта безоружной…
(Художница Мария Магдалина Остхейзен, ЮАР.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892639
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 24.10.2020
[i]Кохання серця – озеро цілюще,
І береги в нім не завжди пологі,
Але пливу у ньому до знемоги,
Чим глибше, то кохаю тебе дужче…
[/i]
Сором’язливий озера рум’янець
Застиг на горизонті у сторожі.
Купається любов у ласці Божій –
Пливе до мене снів палких обранець.
[i]Під переливами, в магічній гладі,
Танок наш вічний ліг лататтям білим,
Закоханим він дав невтомні крила,
Бо пристрасть, ніжність – часу непідвладні.
[/i]
Водойма почуттями не міліє,
Вона жагою повниться струмками,
Всім теплим, щирим, що живе між нами,
її природи живлять всі стихії.
[i]В ній тонуть бруд, брехня і всяка скверна,
Від щастя по воді – шалені бризки…
Де б ти не був, для мене зовсім близько
Ці кришталеві почуття озерні…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891863
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 17.10.2020
[i]Я – полум’я, так часто некероване,
Як блискавка спалахую й горю,
На пристрасті душевній сфокусована,
В життєвих бурях міцно загартована –
Стаю на прю…
Емоцій шквал… тепло… потоки полум’я…
Одвічний бунт в душі стрімких пожеж,
Розпечене повітря влітку полудня,
Розбурхана душа моя заголена
Пала без меж…
Для тебе – Сонце я завжди жагуче,
Жарина… феєрверк… або підпал.
Я – спрага, що так часто тебе мучить,
А може попіл… теплий та тріскучий…
Кохання шал…
Енергія вогню та насолоди,
В моїх очах – проміння перелив,
Обпалених чуттів безмірний подив,
Невміло хтось багаття так розводив –
Не загасив…
Очищення я, а не руйнування…
Рубаю зопалу, за мною – дим.
Стихія змін та магія бажання,
І свічки романтичне полихання
У царстві рим.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888465
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 14.09.2020
[youtube]https://youtu.be/mlUVutmhfjM[/youtube]
[i][b][color="#73086f"]Доле українська,
ой, яка ж хрещата –
дух і тіло наші сплетені навік…
Крутяться історії
жваві коліщата,
не дають склепити нам своїх повік.
Процвітання роду
і духовні сили
з’эднані навічно Сонячним хрестом*.
Нам би, українцям,
нам би дужі крила,
щоб здолати висі, вказані Хрестом.
Нам би у дорогу
подвиг Прометеїв,
Кобзаря й Богдана силу, хоч на мить,
щоб збудити поспіль
приспану Ідею
і жагу у душах вічну запалить!
Притомились наче
наші віра й сила,
єдність, дух козацький сильно підупав.
Ой, притомні вої,
налаштуйте крила
й не спаліть у славнях павичів і пав!
Бо не спить двоглавий,
в усі боки зирить,
щоб своє конання здути, хоч на мить.
В бік наш поглядає,
певно, хоче в вирій,
щоб у теплім краї кості схоронить.
Ой, Сварожі вої,
налаштуйте крила,
й не спаліть у вирі повсякденних справ!
Покажіть поденкам,
що є віра й сила –
запал й дух козацький Бог не відібрав.[/color][/b]
9.07.2020.
___________
*Йдеться про язичницький (арійський) символ у формі рівностороннього хреста
на тлі Сонячного диску. Вважається, що цей оберіг захищає природні здібності
людини і допомагає їм розкритися; як знак Духовної Сили і процвітання Роду.
Ілюстрації: мила світлинка автора (на Майдані після бурхливої ходи "Ні - капітуляці" в День Незалежності 2019 року): Тарас Компаніченко з відомою козацькою піснею, мелодію якої вкрав Комінтерн.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882202
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 17.08.2020
Будь сіллю моєю,
Солоністю синього моря –
Пектиме нестерпно, не зовні, зсередини спів
Червоної квітки - пелюстки сліз вогнищу вторять.
Ропи солоніше палання в утробі китів.
Врятуй мене, кисне, коли опускатимусь швидко
На днище ілюзій під тиском німої води.
У бульбашці сенсу любові повітря затисну –
Вбери мене в себе й себе у мені пробуди.
У вигинах хвилі - прибою приручена кішка:
До берега рине, торкається ніжністю ніг.
В’ють гнізда на скелі думки і вважають, що вищі
Солоності моря і вод галасливо німих.
Не втрать мене, прошу, у змінах стрімких декорацій.
Лікує солоність – та спрагою плутає курс.
Будь сіллю моєю, коли по пустелі гарячій
Я квітку червону у грудях тобі понесу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803373
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 31.07.2020
Виклик.
Чи на біс,
Чи на дуель –
Всі в житті ми трохи дуелянти.
В сплеску розкриваються таланти
Пострілом творінь, думок, очей.
В кожного є лук,
Стріла і ціль, –
Як мастхев останнього героя.
День новий (борня себе з собою)
Виклики приносить звідусіль.
Сумніви –
Гойдання терезів,
Впевненість й вагання – рішень гирі.
Хто в своїх бажаннях серцем щирий –
Тяжби передужає усі!
І на біс.
Повір у власні сили!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790253
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 31.07.2020
[i] «Чи досягну корінням королівства
В якому народилася вода і достигає?»
(Федеріко Ґарсіа Лорка)[/i]
Я літаю між краплями
Дощу нескінченного,
Що почався відколи
Небо зазирнуло в свічадо
Моря синього і глибокого
Як журба самотності.
Годі пірнати
У його темні глибини
Черепахам кам’яних філософій
Бородатих пророків віку машин –
Залізних.
Годі шукати Сонце –
Це жовте око невчасності
У кам’яних лабіринтах,
Які збудували монахи
Чорної віри Бон.
А я літаю між краплями,
Що падають важкими думками
З хмар-меланхленів,
Які заховали Сонце –
Від мене – сонцепоклонника,
Що звик мандрувати у пошуках
Світанку – як мрія синього.
Помах уявних крил –
Які не лишать тіні
Навіть тоді,
Коли визирне забуте Сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880486
дата надходження 22.06.2020
дата закладки 19.07.2020
ПЕЙЗАЖ ИЗ ПАМЯТИ
Чуть трону слово акварелью -
привянет утро, осень, парапет.
С кленового туманного тоннеля
выходит Рыльский, только силуэт.
Резьба по небу - кровь и позолота,
Я из тумана перед ним явлюсь.
Он взглянет грустно и прошепчет что-то -
и не поймет, что на него молюсь.
А я смотрю... и видно уже плохо...
И разминулись. Только силуэт.
И это все. Столкнулись две эпохи:
девчонка глупая, стареющий поэт.
Кружатся листья, звуков больше нет.
Пейзаж которому уж много-много лет...
Ліна Костенко
ПЕЙЗАЖ ІЗ ПАМ'ЯТІ
Ледь-ледь торкаю слово аквареллю -
прив'ялий ранок, тиша, парапет.
З кленового туманного тунелю
виходить Рильський, майже силует.
Різьба по небу - дерево черлене.
Я теж з туману обрисом з'явлюсь.
Він сумно-сумно дивиться на мене,-
хто я така, чого я так дивлюсь.
А я дивлюся... Я хвилююсь трохи...
І розминулись. Тільки силует.
Оце і все. Зустрілись дві епохи.
Дурне дівчатко і старий поет.
Кружляє листя, і не чутно кроків.
Пейзаж, котрому років, років, років.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868892
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 22.03.2020
Твоє тепло моє голубить тіло,
Захоплює в тенета неземні,
В полоні почуваюсь захмеліло —
Бентежно, щемно, радісно мені.
Наповнюються свіжим бризом груди,
Підхоплюю мотив на ноті «ре»,
А що тобі, що нині місяць грудень?
Південнокриле, загадкове мо-ре!
Віншують хвилі обрій дальноокий,
Де сонце уляглося на нічліг,
Біля гори, що примостилась боком
До прибережних сонячних доріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860197
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 06.01.2020
Не оповідь, не повість, не роман,
Не казка це і навіть не легенда –
У Вінниці незрячий музикант
Дає концерти людям просто неба.
Довічний раб усіх скрипкових струн,
Та чути сліз гірких їх суголосся.
Комусь він – Янгол, а комусь – чаклун.
Душа ж його оголена і боса,
Їй так болить від суму та утрат…
Щораз до неї ходять квіти в гості,
Маестро їм, мов рідним дітям рад,
Їм ноти промовляють гарні тости.
Донині чують люди у собі
Той серця стук прекрасної Діани –
Летить, летить на крилах голубів.
І йдуть у храм Мелодики прочани.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859170
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 28.12.2019
[color="#ff9500"] [color="#ff9500"] [color="#0080ff"] [i] Тривожних днів душа імлиста
Пустилась десь у попідхаття.
Олександр Косенко[/i][/color][/color][/color]
[b][i][i][color="#ff1100"]Зійшла в мені тривожна осінь,
Печаль колише у колисці.
Тремтять на віях пізні роси –
То палять листя, палять листя.
Нехай димить, нехай імлиться.
А чи знеможитися мушу?
Та в тому листі, в тому листі
Учора викупала душу.
Нехай вітри би здійнялися -
Згоріти в полум'ї дурману.
Та тліє листя, тліє листя
Нерозпочатого роману.[/color]
[b][/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852064
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 28.12.2019
«Вона іде шляхами пілігрима
Крізь біль і сум, крізь темряву ночей…»
(Вільям Шекспір)
Мені говорили,
Що в цьому місті зітхань
Надто багато води каламутної
Але це прозора Венеція –
Місто заброд-венетів,
Тінь на солоній воді
Тінь Аквілеї пишної,
Побічне дитя козопаса Аттіли,
Золоте яблуко, що раптом упало
На хвилі піняві лагуни
З дерева мідностопих цезарів,
Яке трусили немиті гуни
Годовані молоком овечим –
Діти без’язикого пастуха Місяця.
Мені говорили,
Мені – марнослову і чорнокнижнику,
Що тут забагато човнів дерев’яних,
А це просто легенькі тріски
Зі скрині святого Марка –
Босоногого дивака-апостола,
Що витесував колючі істини
З гілок запашних оливи квітучої.
Мені говорили,
Що тут забагато голодранців рибалок,
А то лише орачі неозорого моря,
Шукачі сріблястих знаків лускатих
Серед намулу, серед піску, серед минущого
Серед трави морської,
Яку збирай – не збирай,
А все марно. А все ні до чого.
Мені говорили,
Що то пухнаста киця –
Кам’яна, але не тутешня,
А то лев крилатий,
Сторож кришталевого завтра,
Що гортає сторінки Книги,
Де хтось очеретиною писав літери,
Замість чорнильниці мушлю
Ладнаючи…
Коли осінь глуха
Коли падолист –
Дихаю його холодною сирістю
Як дихали венети
Вітром зимової Адріатики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854926
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 23.11.2019
«Тьмяний місяць. Туман на квіти
Ледве помітне кинув прядиво…»
(Лі Юй)
Та це не буття – це прядиво:
Плетиво ниток Порожнечі.
Я думав, що це заметіль листя –
Золотого, як мої спогади
Про кожне дерево недоречне,
А це лише забутий апокриф
Італійської дощавої осені,
Неаполітанського падолисту,
Нетутешнього, наче Данте,
Що заблукав у степах Сарматії,
Замість подорожі зі свічкою
У Тартар негостинний.
Я думав, що це осінній вітер
Холодний як і все навколо,
А це єретик з постолами дірявими –
Втікач з країни теплої
Гаїв олеандрових та помаранчевих
До країни вічного холоду.
А я собі гортаю й гортаю
Сторінки сього апокрифу,
Читаю фрази давно заборонені,
Вдивляюсь у літери готичні осені
І думаю – та то ж не життя,
А прядиво ниток Порожнечі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853459
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 11.11.2019
В океані людських почуттів
Загубився малесенький острів.
Був причалом життя кораблів –
До емоцій з’являлися в гості.
Тут Любов та Ненависть жили,
Лінь та Сором, Бажання багатства,
Заздрість й Гонор – сусіди Хули,
Тут і Щастя ходило між братства.
Сповістило їм небо вердикт:
Для життя – Ви не надто важливі:
У пучину солону води
Забуття Вас і землю цю прийме.
Рятувалися всі хто як міг:
Кілька суден в порту дрейфувало –
Хтось просився, хтось падав до ніг,
Та й щуряче нутро рятувало.
Лиш Любов до останніх секунд
Залишалась – прощалась із домом,
Та зірвався нізвідки тайфун –
Затопило весь острів раптово.
Пропливали важкі кораблі,
Поспішали в далеку дорогу.
Ось Гординя – просила її
Порятунку Любов.
– Ти убога!
Забрудниш мені палубу й трюм,
Власним виглядом всіх налякаєш,
Візьмуть друзі за тебе на глум –
Все спокійно – якщо не кохаєш!
Ось і Щастя зібралося в путь –
На Любов не звертає уваги.
Лінь й Байдужість вітрила несуть –
В них свої у житті переваги.
Вже по груди Любов у воді –
Ось Багатства бажання - надія!
- У потребі я стану тобі:
Той багатий, любити хто вміє!!!
- Та невже? Обізвалась Жага,
Що з Багатством ділила дорогу, –
І яка в тебе проба? Вага?
Не сміши ні людей, а ні Бога!!!
Безнадія накрила гірка –
Захлиналась Любов у знемозі,
Та чиясь дуже сильна рука
Потягнула крізь болі і сльози.
Непритомну на човен Любов
Хтось поклав і доправив до суші –
Той, хто вірить в основу основ,
Той, що в світі цім – самий тямущий.
Почуття повернув до життя –
Знав і бачив жевріння ознаки.
Сивочолий пішов в майбуття,
Не спинився на мить для подяки.
Запитала Любов у Знання:
- Хто, скажіть, мій здійснив порятунок,
Хто не глянув на вигляд, вбрання,
Вів сердечним ударам рахунок?
- Він живе не залежно від нас,
Бачить цінностей справжніх обличчя.
Носить ймення хранитель цей Час:
Мить буття – в ньому ми. Сам же –
Вічність!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770561
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 06.11.2019
«Had I the heaven’s embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim of the dark cloths
Of night and light and the half-light…»
(William Butler Yeats)
Ніч
Закутала нас у свій плащ
На вершині гори Кнок на Рів
Гори Королів Коннахту.
Ніч
Закутала нас у свій чорний плащ
З ґудзиками зірок, з дірками Ніщо.
І в цьому плащі кольору Тьми
Ми мріяли про майбутнє,
Про зелені пагорби Ерінн,
Про пісні Тір на н-Ог –
Країни,
Де ми будемо збирати квіти шамроку –
Конюшини, що цвіте білим –
Кольором чистоти.
І в цьому плащі кольору очей заплющених
Нам снилися трави –
Зелені як світ навесні,
Запашні, як травень просторів Маг Ео.
У цьому плащі нам було не тісно –
Шовковому плащі оксамиту
Кольору крила крука –
Отого – з ім’ям Морріган,
Отого – Каханна Прехан,
Нам було там не тісно,
Нам було там затишно,
Нам було там тепло.
І ми чули музику арфи
Старого товстуна Дагди.
Арфи, яку вкрали холодні вітри,
Арфи, яку йому повернуло Сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850396
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 25.10.2019
«Й кричить на нас птах дивний, войовничий….»
(Вільям Батлер Єйтс)
Острів ліщини нагадує парасольку,
Під якою ховаються вусаті форелі
Від червоних променів зірки
На ймення Соль чи то Гріан.
На цьому острові тверді горіхи
Падають просто в пащеку
Сомам-ненажерам,
До хвостів яких
Чіпляється дивак Кромм Круах –
Необачний плавець,
Пірнальник у рідке Небо води.
Острів ліщини
Неохайний притулок
Для кудлатих хвостатих хрумів
(Хрум-хрум),
Що шукають руді горіхи
Серед торішнього снігу.
Острів ліщини…
До нього плисти-тонути
Під вітрилами-зливами
На човні без якоря:
Бо навіщо…
На острові ліщини
Витешу собі костур
Бородатого схимника,
Вирізьблю на нім знаки
Огамом – письмом забутим
Таки нашим, таки для мертвих,
Та й помандрую пагорбами,
Туди, де пісні для живих не співають
А лише тоскно голосять
Жінки нечесані –
Банші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852645
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 25.10.2019
Сонце водневі загоює вибухи –
Пошук веде за межею галактики
Шляху Чумацького
Власного імені,
Власного витоку,
Власного значення.
Сила Червоним гігантом пригнічена
Досі була.
Білим карликом визріла.
Рух сонцевекторних скипнем посилений –
Палко зростають під променем істини.
Болю душі не загоюють берестом –
Стигм Берестечка утворених зрадою.
Протуберанці не щезнуть у безвісти,
Мов журавлі, що курличуть віддалено.
Кров у бою запікається полум’ям
Правди і честі у серці хороброму.
Буде світанок –
Імення міжзоряне
Гідністю,
Вірою,
Духом
Виводимо:
Рідна земля!
Любов!
Воля!
Світає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847001
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 09.10.2019
Коли вона
заплакала уперше –
святилище здригнулося.
Боги
на вершах,
сиві голови підперши,
відлунювали словом.
Навкруги
буяло літо,
шаленіло цвітом.
Вони ж, мов діти –
у руці рука -
прощалися
урочисто і світло.
Полин і вітер –
ниточка гірка.
Як на плече
упали сльози вдруге,
від туги
небо тріснуло.
Вона
не вміла
залишатись просто другом
і лугом
поверталася сумна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 12.09.2019
Так смачно ще ніхто не цілував,
Як ти.
О, як же солодко лилось причастя,
Коли зійшлися наші сонячні
Світи.
Лоскотні трави по самі зап’ястя
Гойдали обрій і, здавалось, нас
В цю мить,
Вдивлялись в небо нашими очима,
Нектарна думка й досі спогадом
П’янить…
Єднання душ — любов неопалима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847902
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Не та весна теперь... Бывало -
Март зимний, белый... Лишь апрель
Дырявил снега покрывало,
Призвав любимицу капель.
Снег исходил ажуром нежным,
Покрывшись тонкой коркой льда...
Глядишь - сугроб огромный, снежный,
Подмыла талая вода...
А сколько мы сосулек съели ?
А помнишь, мастерили плот..?
Чтоб в лужах он не сел на мели,
Тащили к морю талых вод...
Весна резвилась и играла,
А вместе с нею детвора.
Нам было дня и жизни мало !
Что не затеешь - на "Ура!!!"
Не та весна теперь... Бывало...
Да что весна ? Весь мир иной.
Вернуть бы эту жизнь с начала...
Да только где тот путь домой ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 23.08.2019
Як дивно у саду співає пташка!
Враз хочеться той спів намалювати.
Такий він дивовижний, наче казка.
І дзенькає немов аж сто дукатів.
Мій пензель вибирає колір нотки,
Я так хвилююсь: раптом не зумію?
Шукаю колір мрій із позолоти,
Натрапила поки на ностальгію.
Я знаю колір є – між нотним станом,
Як веселково забриніло живо.
Щоб не було, а я його дістану!
І намалюю схоже щось на диво.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807163
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 23.08.2019
Далекі береги Канади…
Немає кращої відради —
Пірнути у криштальну воду,
Відчути в подиху свободу,
Купатись у спекотну днину
В обіймах радісного плину,
Читати небо, засмагати,
На хвилях радісно стрибати,
Знайти баланс у танцях сейші*,
Вивчати острівці тутешні,
Багату фауну і флору
У літню прудконогу пору,
Піймати життєдайні миті,
У сонцепроменях зігріті.
Дарують нам свої принади
Далекі береги Канади.
*Стояча хвиля у водних басейнах. Сейшами, або стоячими хвилями, зветься явище, коли вся вода даного басейну коливається, причому на поверхні води не видно хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845749
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019
Життя дає уроки часто,
І не завжди воно цукати.
Не треба бігати за щастям,
Не треба скрізь його шукати.
Але щасливим бути можна.
Виховуй в собі волю, стійкість.
Щоб день був позитивний кожний,
Твори добро, не скверносій ти.
Депресіям не піддавайся,
Зітри погане все на порох.
Ніколи, друже, не здавайся.
Побачиш: щастя зовсім поруч.
Усе душевне, і духовне
Старайся у собі розкрити,
Щоби було життя змістовне,
Будь щирим, вчись людей любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 22.08.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 09.07.2019
У джезві спогадів парує ранок,
І в’ються пряні пахощі спокус.
Вершки молочні, перелиті в дзбанок,
Спадають краплями на вишитий обрус.
Замріяність знов не дає спокою
І переносить у минулий час,
У ранки, що стрічали ми з тобою,
Гаряча кава частувала нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841305
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019
Натщесерце сонячний фреш:
Завойована теплим літом.
Мені небо, аби без меж,
Щоб, мов сокіл, увись летіти,
Цілувати крони дерев,
Я вам вдячна, мої зелені!
Ліс гривастий, неначе лев,
Прохолоду сипне у жмені.
І дитинного щастя клич
Проведе по верткій стежині,
Тій, що в'ється, мов круч-панич,
У шумливі гаї пташині.
Розливається м'ятна кров
По пульсуючих венах літа,
І ромашки очима сов
Задивляються в розкіш світу.
Невагома, легка, мов пух,
Поринаю у пряні трави,
Спів Дажбогів ловлю на слух,
Граю в піжмурки із вітрами.
У полоні оцих красот
Від розквітлості мружу очі.
Літо шле пелюстковий код:
Завойована остаточно....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 06.07.2019
[youtube]https://youtu.be/gvpoBPFCU8Q[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав думки
сирітські,
безпритульні,
немов у лісі жо́луді збирав…
Такі міцні,
звабливі і "манту́льні"
на фоні ночі й вранішніх заграв.
Збирав думки, розсипані віками,
в некошених лугах і в бур’яні,
і обрамляв благенькими віршами,
та серце чо́мусь твердило мені:
джерела слова?
Йди не манівцями –
ось... повні відра...
Й не вони одні,
розхлюпані на тлі вологих цямрин...
Словесний рай – в колодязі на дні.
Напевно, слід відчути гостру спрагу,
щоб всякнуть глиб стражденної землі,
як бурлаку, як вікінгу, варягу,
й відчути звук…
в колодязній імлі.
І пити ту, “глибинкову”, водицю,
що накопив віками рідний край –
думок,
припнутих
зрубом
у криниці:
підспудний, щедрий, невичерпний рай. [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 24.06.2019
Небо споліскує сонячні крила,
Море цілує прадавні піски,
Вітер напнув невагомі вітрила
І полетів до твоєї руки,
Щоб відчував мою ласку на дотик,
Ніжність з роками тобі збережу.
Зірка кохання запалює ґнотик,
Місяць ріжком переоре межу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838676
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 23.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2019
[i]До дня поезії
та Щастя...
Казала Настя:
"як удасться"...[/i]
[b] Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я долю-ружу посаджу на підвіконня
і сонечко в кватирку запрошу… –
Нехай несуть її до зір небесні коні
наперекір
дощу…
Нехай у ній бушує неугавний Гелій –
і сонячну енергію віддасть…
До тебе ж, добрий-кароокий-щедрий геній,
всім духам чорним
зась!
Краплини вічності моєї – все для тебе:
тобі ввіллю свій древній архітип
і зорепадом уквітчаю наше небо –
сип зорі щастя,
сип![/color][/b]
20.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Палали ночі, танули без сну,
Імлою вкрили сновидіння,
Шукали у зірок спасіння,
Співали пісню неба чарівну,
Відкрили квітку щастя запашну.
Вдивлявся у здивовану весну
Сріблястий місяць-непосида,
По небу повз, як той сновида,
Прокинув довжелезну борозну
Між хмарами — дорогу осяйну.
Заграло раннє сонце молоде
На ніжно-пристрасних ударах
Сердець — топились ми у чарах…
Весна бурлить, цвіте. Життя іде.
Прокинувся травневий хрущ — гуде…
19/03/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829901
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Вы о грустном не пишите!..
Умоляю,господа!..
И погоду не вините:
Ни сегодня,ни вчера…
О пупырышках (на бюсте),
Не раздетых донага,
Напишите так искусно,
Чтоб хотелось мне туда…
Полстраницы, поллисточка -
Сочините (от души)…
Говорите (между строчек)
О греховности любви…
Про объятия у грусти
Не строчите,господа!..
И не сладко ,и - не вкусно…
И бывает жаль себя…
До нирваны, у окошка,
Через кассу №2
Есть свободные…Немножко…
Приходите, господа!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829818
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 28.03.2019
Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 28.02.2019
В Свят-вечір, подібно Ісусу,
Дав Боженька доленьку Стусу.
Невтомно світив Україні,
На світло те падали тіні.
Стрічалися Янголи й люди,
Та руки криваві – у юди,
Вдягнули на Стуса кайдани,
Йшли вірші із ним в магадани.
І їх розпинали, й поета -
Була із Ісусом прикмета.
І навіть було воскресіння,
Проклюнулось правди насіння
Моралі його абсолют,
Мов прапор триматиме люд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820603
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 20.02.2019
Не гнівайся, метена,
Снігами заплетена,
Морозами скована,
Від сонця прихована,
Вітрами розлючена,
Льодами засмучена,
Запушена інеєм,
Під лютим вже іменем,
Зимою озвучена, —
Хурделице кручена,
Наметів художниця.
Весна — переможниця!
12/02/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825225
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Затихло все. На лінії мовчання
Серед стриножених зимових вечорів
Брела собі прадавня Босорканя
У світлі придорожніх ліхтарів.
Неначе тінь несла химерне тіло,
Крива ковінька цокала об брук.
А позад неї врочисто біліло,
Неначе саван падав з її рук.
Деревам роздавала еполети,
Як полководець після вдалих битв,
Гротескно станцювавши піруети,
Збирала краплі сонячних молитв.
Немає сонця... Захмарі‘ло небо.
Стара чаклунка пристріт навела...
Ввібравши барви осені у себе,
Завіяла навколо, замела...
І в тиші снів зимового мовчання,
Вдягнувши розпач снігу, як вінець,
Шукала скрізь самотня Босорканя
Тепла і затишку невтрачених сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 20.02.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 17.02.2019
Так дзвони радісно гули
Понад Софіївським майданом:
- До Злуки ми віками йшли,
Соборна Україна встане!..
Чому ж тоді не вберегли
Те, що Соборністю назвали?
Чому зітліли, відгули
Оті дзвінкі універсали?
В них проголошував нарід:
-Однині й вічно ми - єдині,
І УеНеР, і ЗУеНеР -
Одна - соборна - Україна!
Історія жорстоко вчить,
Та не словами, а ділами:
Страшних помилок не злічить;
Брели тернистими шляхами.
Ненависть, розстріли і кров,
Криваві більшовицькі "флаги"...
І з-під свободи хоругов
В совєтські гнали нас гулаги...
Прозріння час таки наспів:
В живий ланцюг сплелися руки:
Прадавній Київ наш і Львів
Знов об'єднала радість Злуки.
На чатах Пам'ять в кожний час...
Лиш мудрих доля не розлучить.
Із "градів" в душі б'є Донбас -
Історія криваво учить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821921
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 17.02.2019
Дмухає холодом грудень навскіс,
Кралю смарагдову в хату заніс,
Хвойні масла і морозяний дух.
І споконвічний святковий йде рух —
Світло гірлянд, ялинковий декор…
Визирнув місяць мигдальний з-за штор,
Виструнчив спину, натяг тятиву,
Через віконце пускає стрілу.
У феєрверках лунає «салют!»,
Випливли зорі із темних кают,
Замиготіли між тисячі свіч
У новорічну засніжену ніч.
26/12/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821294
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Сумрак тЕнями играет...
Дышит свечечка теплом...
Добрый Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
А закат кровавой тогой
Лёг на снежные мосты... -
Обожают красный Боги
На полотнищах любви...
От чего - пришли тревоги?..
Для кого - нести кресты,
Уплывая на пирогах
До планеты тишины?..
Я сегодня недотрога...
В одиночестве (вдвоём)...
И моя молитва Богу
Нацарапана пером...
Сумрак тенями играет...
Свечка плавится теплом...
А мой Гений отдыхает,
Не явившись за огнём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Постале сонце на всі груди
Нас проводжає, наче гід.
Веселкою бринять етюди
Півколами, де захід-схід.
А море стукає чечітки
І пеленає береги,
На пляжі залишає мітки,
І поїть бризом від снаги
Широколисті пальми босі
І переплетені кущі —
З гущавини, що при дорозі,
Все виглядають на дощі
З копальні неба осяйного,
Де хмари жодної нема.
Тут дюнам сяйва золотого
Навіть не снилася зима.
Ми, перевтомлені в поході,
Гірський здолавши перевал,
Раділи сонячній погоді,
У душах відчували шал.
25/12/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818995
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 03.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2019
А сегодня - я болею...
Градус водки у виска.
В затемнении портьеры
Не видна тропинка сна...
Приведите мне немедля:
Знаменитых докторов,
Чтобы силы возвратили,
Исцеляющие кровь...
Фитилёк потухнет свечки
У продрогшего окна,
И последняя овечка
Станет первой (от конца)...
По туннелям скарабеев
Побегу во тьме нагой,
Изумляя кожей белой,
Истекающей росой...
За папирусами Нила
Отошлю и душу ввысь...
Исполняя под светилом
Грациозности каприз...
Позовите же немедля -
И пророков,и волхвов...
Чтобы вдруг не схоронила
Настоящую любовь...
20.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819782
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019
Дождь по стеклу барабанит,
Как музыкант-виртуоз…
Розу в гранёном стакане
Стало вдруг жалко до слёз…
Осень, а ты ведь паску***да -
Душу зажала в тиски…
Грусть принесла с ниоткуда
(За паутинку в виски)…
Осень - такая *** -
Радость мою отняла…
Чтобы разбилась посуда
На черепки с хрусталя…
Тайное вышло наружу…
(Видно Господь занемог)…
В пустошь душевная стужа
Тыщу открыла дорог…
Осень, а ты не паскуда… -
Слово найти помогла…
Осень, спасибо за чудо:
У твоего алтаря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812312
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 05.11.2018
На іконі неба — місячний серпанок,
І сумують зорі у своїх світах.
Тихо йде навшпиньках обережний ранок —
Залишає світло в потайних слідах.
В срібному мовчанні блідолиці тіні
Відкривають сцену сонячних заграв.
Спалахи танцюють в райдужнім сплетінні
І спивають роси з обважнілих трав.
Пильноокі блиски крають видноколи,
Витісняють темінь в шахту протиріч.
Пагорби видніють і розкішні доли.
Тулиться світанок, і зникає ніч
На іконі неба.
4/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812623
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
На іконі неба — місячний серпанок,
І сумують зорі у своїх світах.
Тихо йде навшпиньках обережний ранок —
Залишає світло в потайних слідах.
В срібному мовчанні блідолиці тіні
Відкривають сцену сонячних заграв.
Спалахи танцюють в райдужнім сплетінні
І спивають роси з обважнілих трав.
Пильноокі блиски крають видноколи,
Витісняють темінь в шахту протиріч.
Пагорби видніють і розкішні доли.
Тулиться світанок, і зникає ніч
На іконі неба.
4/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812623
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2018
Безмірно жаль,що ми всього лиш мить,
тож безпідставно приміряти маски,
Буває десь глибоко защемить,
солодким болем часу злої пастки.
Наразі справжня суть в самій душі,
от тільки ризик все ж її відкрити,
Простіше вже піддатись метушні,
так менш помітні серця колорити.
Чудова річ,в очах-жива блакить,
хоч в тій безодні щось таке містичне.
Безмірно жаль,що ми всього лиш мить,
бо миті не дано сягнути вічне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812459
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Жовтневий день всміхнувся сонцесяйно,
Хоч вітерець холодний повіва.
Як же навколо нас чудово й гарно,
Що й важко підібрать такі слова,
Якими можна було б передати
Оту красу осінньої пори,
Душі романси хочеться співати
Про падолист, в багрянці явори,
Про одинокі яблука рум"яні,
Які зосталися високо на гіллі.
Краса оця чарівна Богом дана
Моїй вкраїнській матінці-землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810880
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Вірш написала...І пишу я знов,
І до снаги мені моє писання...
Поезія це - свято, це - любов,
Моє натхнення, пошук, сподівання...
Пишу я тихо...Що там говорить?..
Та і немає з ким мені балакать...
Лиш під ногами кіт рудий мурчить,
А я пишу, це краще,аніж плакать...
Все,що було,- пройшло і відпливло,
Минуле в віршах знову оживає...
Весни і літа, ніби й не було,
Сум і печаль у серці не стихає...
Отак пишу я - за рядком рядок,
Про що писать - душа і серце знає...
Кожен рядок - життя мого урок,
Я кожну мить у віршах звеличаю...
В моїх віршах є осінь і зима,
Весна і літо, й часом - тихі сльози...
Поезія - це радість, це - життя,
Не зітруть їх ні вітри, ні морози...
Бува поезія моя й гірка,
Та в ній - усі мої найкращі ліки,-
Від смутку і журби...Та для добра,-
Живе в мені сьогодні і навіки!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810639
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Запотели стёкла (прошлого)...
Не зрите… -
Грусть запеленает сизым пояском…
Птицы улетели в южные орбиты…
Осень заржавеет (перед ноябрём)…
Вкусно пахнет дымом (вечером)… -
С рассветом - ароматом дафний…
Прелою травой…
Доктор, сигаретой вряд ли навредите.
Душу полечите (ржавым ноябрём).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Я лише вчусь писати вірші,
товариші.
Тому вони – не майстра витвір,
а стан душі,
що звідала в житейськім морі
любов і біль,
тремтливе щастя й чорне горе,
й на ранах сіль.
Горнила бід її кували,
неначе сталь,
різьбили грані, шліфували,
немов кришталь...
То ж стала, як струна од вітру
чи камертон,
зі смутком й радощами світу
звучати в тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Де небо падає на землю, —
Цвітуть льони голубоокі,
Як ріки, що ламають греблю,
Крізь дамби, хмурі і високі.
Блакитні хвилі в переливі
Розкішними пливуть ланами,
Переплели шовкові гриви
Із літньоперими вітрами.
Не видно ліній горизонту —
Безмежне поле квітування.
За обрієм — розмитий контур,
Землі і неба поєднання.
11/10/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809716
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Була в нашому житті така історія. Пам’ятаю, я тоді навчалася в п’ятому класі, а сестра – в десятому. На адресу школи прийшов лист. Лист прийшов із далекої Туркменії, з міста Мари. Це місто знаходиться посередині пустелі Каракуми. Написала його сім’я загиблого за визволення нашого села, а можливо навколишніх /убитих звозили з навколишніх сіл до братської могили/. Це – був молодий вродливий юнак, йому було лише 19 років. Ім’я його встановлене і викарбуване на надгробній плиті – Багіров Едуард. Так як ми росли в сім’ї фронтовика, моїй сестрі доручили дати відповідь родині загиблого бійця. Невдовзі з далекої Туркменії в школу завітав гість. Це – був чоловік сестри бійця. Він також воював, втратив руку і був суддею в спорті. По дорозі до Львова на якісь змагання, він завітав до нашого села. В школі Миколі Івановичу Новікову /він був росіянином/ організували дуже теплий прийом. Якраз була в розпалі зима, я захворіла на грип, мала дуже високу температуру. Але до пам’ятника все одно ходила, читала вірш. Колись я сама знайшла в дитячому журналі вірш про героя в бронзі, цей вірш до сьогодні читають на День Перемоги біля братської могили. Потім наші батьки запросили Миколу Івановича до нашого дому. Він довго розповідав про Туркменію, ночував в нас і ще багато років писав нам листи і надсилав вітальні листівки.
А вже навесні до нас приїхав брат загиблого з дружиною. Мама була вже немічна і в таку далеку дорогу не вирушала. Вони вільно володіли російською, були дуже гарними людьми, мені вони тоді нічим не відрізнялися від наших земляків. З розпадом Союзу наш зв’язок обірвався.
Нам завжди було жаль того молодого бійця, який не встиг нічого в житті побачити. Батько розповідав скільки молодих бійців загинули в першому ж бою. Скільки ходила в школу – завжди доглядала могилу. На літні канікули, коли школа була закрита, приходила сама, навіть не знаю чи про це знали мої батьки.
Пам’ятаю, що я дуже хотіла щоб там росли незабудки, висаджувала їх і не раз, а вони ніяк там не приживались. Але односельці не забувають подвиг визволителів. Могила, як і колись доглянута. На День Перемоги сюди приходять від наймолодших – до найстарших і завжди поіменно згадують загиблих захисників. Вони і такі, як вони, нам і усій Європі дали мирне життя, а ми хоча б маємо про це пам'ятати і бути вдячними за це. Світла пам'ять воїнам світла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790970
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 27.09.2018
А тиша, виявляється дзвенить
Якимось невимовним стоголоссям.
І неповторна кожна її мить,
Немов промінчик, вплетений в волосся.
А тиша виявляється – жива!
Народжує мелодії і звуки.
Вона диктує пошепки слова,
Буває, що цілує навіть руки.
А тиша чимось схожа на святу,
Її мовчання – чаша без гріха.
Собі збираю мудрість золоту,
Я помовчу й вона мовчить нехай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 27.09.2018
В твою занурилася душу,
Теплом сповилася надійно.
Так солодко мені та ніжно
Купатись у твоїх обіймах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807973
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Меня позвал октябрь в гости...
Пообещала,что приду... -
Испить его прохладу горстью
И снять тугую пелену...
А в октябре - дожди не косят... -
Ткут паутины седину...
Не зря октябрь затеял гости... -
Чтобы вплести ещё одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Моє миле заквітчане місто
вмив небесними водами дощ,
і вогнів золотаве намисто
сяє в дзеркалі вулиць і площ.
Теплий вечір спустився на плечі
зачарованих київських гір.
Наче велети-крила лелечі,
лівий берег захоплює зір.
Приспів:
Київські кручі, сивий Славутич –
свідки наших стріч.
В Києві древнім, вічно недремнім –
відгомін сторіч.
Київ столичний, красень величний –
пісня солов'я,
мирний, привітний, тисячолітній
ти – любов моя.
Солов'їні наспіви в діброві
і по схилах навкруг розлились,
тихо плещуть їм хвилі Дніпрові,
і вслухається зоряна вись.
Як п'янять тут алеї бузкові!
А крізь буйство каштанових свіч
сяють маківки храмів – казкові
свідки величі давніх сторіч.
Приспів.
Де розкішні схилилися крони,
зелен-трави встелилися ниць,
Володимир вслухається в дзвони
від Софії до Лаври дзвіниць.
Світлий Києве мій, златоглавий,
див твоїх полічить не берусь.
Ти – колиска моєї держави,
ти свята моя Київська Русь.
Приспів.
19. 05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792336
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 17.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2018
Ми вже мов корінь для чужої брості
Чужинських понаклепано гербів
Тепер у нас господарюють гості
Вони людей тут мають за рабів.
Л.Костенко *Берестечко*
Споришами поросли роки.
І плющем покрились білі стіни.
Втретє не ввійти у вир ріки.
Не Майдан потрібен - переміни.
У своїй душі. А ми - раби.
По чужих церквах поклони б'ємо.
Скільки часу вже стекло й води,
Ми ж чуже за рідне видаємо.
І ячать монахи - козачки:
* - Скажете, какова вы прихода?*
Промовчу... навіщо балачки...
Але ж так зречусь свого народу...
...........................................................
Не базік гнусаво - недоріких...
Велетів, що знов стоять на смерть.
Плинуть в вічність України ріки
Кров'ю переповнені ущерть.
Береги порослі лепехою,
Вже немає де спустить човна.
Мій народе, вінчаний з бідою,
Випив болю ти уже сповна.
Жаль тебе. Та сонце зійде зрання.
Відновити б Запоріжську Січ.
Це лиш мрія... Вірю, не остання.
Стане ранком горобина ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780594
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 13.09.2018
В природі незбагненна сила —
Тополя вітер похилила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806005
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалекудивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітками серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітуче всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучім зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпатися, поплескатись, поборюкатися в воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією йгусті, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливалася кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світило в обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато та той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарка сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькалися з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка наймала священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не лякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, пожив лише декілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й була декілька раз нагороджена похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дразнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижувала оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський СГ інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з неюі, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже стурбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь не добре передчуття, не спокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й не зручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримаються й всі разом підуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь дерев`я уламки, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхував. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошилося в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапала повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі відпливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти така вся. В нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримувала трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було забагато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не взнає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляв під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі… І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, рятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже попробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщалося, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже подобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він бліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, присилали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам назвався Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючи спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовлялася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підійняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, посидиш біля річки, тож разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано гулькнула у воду. Копошилася, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об водуйі кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Трусилася, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб донька жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлися, як кажуть люди, не злюбилося. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він бліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випускали на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти годиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - у твоїм серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефарук. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підселила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття проснулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї таким жаданим, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощав шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не всміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анжело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церквиць кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не підкладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили не велику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їздили до церкви, співчував їй в утраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчувала, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день… Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлинна пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щщоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востанє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 09.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2018
«Ченці волохатими пальцями
Книгу розкриють свою вересневу…»
(Пауль Целан)
Написано в мій день народження, коли мені виповнилося 103 роки. Подумав про це число трьохцифрове і жахнувся. Хоча чого б то… Хіба що припустити, що все було недаремно…
Зазираю нишком:
Що пише він там –
Той старий у дзеркалі:
Які вірші водить-виводить
Навпаки-навиворіт?
Хотів би хильнути з ним
Чарочку задзеркального віскі,
Але де там…
Тільки кажу йому –
Потойбічному:
«Ти був рудим
Наче весняне сонце,
Став білим –
Норвезьким полярним пугачем,
Навіщо мене так покарано
Чи то нагороджено:
Таким віком безкраїм
Чи то нескінченним?
Певно, щоб бачив
Жахіття й марноту
Світу сього недоладного
І журився,
Над руїнами слухав вітер,
Над пусткою співав мовчанням,
Над прірвою казав,
Що всюди порожньо,
А не тільки в безодні темній
Небуття вічного,
Над травою промовляв шовколистяно
Зачесував її розпатлану,
Згадував, хто лежить під нею
Чи то зіллям зеленим – папороттю
Із землі проріс буттям новим,
Чи просто думав-гадав чому
Тобі свідком бути судилося
Мовчазним свідком відчаю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785604
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 24.07.2018
Відмарила вже Вами, наче тінню,
На призабутих долею стежках,
Не мала меж бажанням і хотінню,
Переборола відчаї і страх.
Ще й досі час виловлює натхненне,
Омите щирістю обох сердець,
Ваш силует гойдає сокровенне,
Шукає недосяжний острівець.
Перецвіли душевні самоцвіти,
Перегойдались тоннами вагань.
Ви залишили спогад — теплий, світлий,
Без права на безмежність сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798971
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Многое мне рассказала твоя спина
Под утро, когда до кофейной чашки меньше семи шагов.
Ежели стены умеют слышать, значит, и я - стена,
Владычица темных теней и разбитых лбов…
…И воздух густел, становился такой толщины,
Что не пропустит ни крохотного союза, ни трепетного глагола,
Пока ты твердил, что стены годятся лишь для войны
И ритуального погребения тех, кого жизнь смолола.
Можно уйти, оставляя её за спиной,
Но будет верней уничтожить, снести, разрушить.
Наверное, ты и поступишь вот так со мной.
...Стены молчат. Потому, что у стен есть души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799065
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Обещал - не позабудешь…
В нежность кутали слова...
Не обидишь, не погубишь…
Ни за что и ...никогда…
И свою - не растерзаешь…
И мою - не проклянёшь…
Пока любишь - ты летаешь!..
Пока любишь - не умрёшь!..
Только сон - короче ночи…
Только ночь - длиннее сна...
Догорают быстро свечи
У надежды алтаря…
Когда сон – длиннее ночи,
Когда ночь – черным-черна,
Твои руки мои плечи
Обнимают (как тогда)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 16.07.2018
Медленно ходили по аллеям парка -
Женщина с мужчиной (юные душой)…
Было не прохладно, было и не жарко…
Липа осыпалась жёлтою пыльцой…
Повстречали те же лавочки с сердцами:
С малыми, большими и одной стрелой…
Так же карусели, ржавыми цепями,
В небо поднимали радость с детворой…
Но не узнавали - старую площадку:
Для танцулек-ретро и кафе-бистро…
Много изменилось… Если по порядку,
То не хватит пальцев перечислить всё…
Время беспощадно...Время незаметно
Убегало в завтра вечной бороздой,
Оставляя в парке,парочку приметных -
Под руку, идущих, с юною душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 21.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2018
Самотня хатка так боялась грому.
Зіщулилась, нема кому молитись.
Щоразу поглядала на ікону,
До когось їй хотілось притулитись.
Шалений шторм хитав її кораблик,
І невгамовно била громовиця.
В цю мить вона була, неначе карлик,
Як проїжджала в небі колісниця.
Далеко, в місті хтось просив у Бога,
За мир і спокій в отчому гніздечку –
Гроза пішла далеко від порога,
Повів Ілля негоду за вуздечку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795438
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 13.06.2018
Лежу горі́лиць, буду слухать небо,
А серцем проростатиму углиб.
Туди, ізвідки п'є водичку ча́бер,
В ту тишу, звідки маки проросли.
Нехай трава м'яка, зеленоброва,
Крізь мене ловить сонця промінці.
Колише в гніздах пташенят діброва...
Жук-бронза шлях торує по руці.
Лежатиму горі́лиць й наді́ мною
Веселі хма́рки гратимуть в лапту...
А завтра, мій негаданий спокою,
Тебе у сво́ї будні заплету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781074
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 13.06.2018
Захлестнула волна чувства,
Глубоко,уколов,слева…
Одиночеству так грустно -
Безответная страсть съела!
Но,наверное,не карают,
Выжигая огнём тело…
Почему - когда обожают,
До минувшего есть дело…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794354
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 31.05.2018
А когда меня не станет,
Долго будут жить стихи?..
Кто-то выучит на память
И не вычислив грехи?..
Ведь недаром написала…
Столько чувства отдала…
И ни разу - после точек
(Между строк) не солгала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787051
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 30.05.2018
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 30.05.2018
Зачем и этой ночью снились?..
Терзала - томная волна?
И без сражений покорилась… -
Благоволили небеса?..
И зазеркалья дверь открылась…
Но свет софитов не манил…
Зачем - печальное явилось
Когда душа лишилась сил?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791921
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Як тобі там, з окупантом під боком?
Ти не дзвонив мені цілу війну.
Страшно тобі, а чи так ненароком?
Страшно мені, якщо ми - вже чужі
Й тішишся тихо украденим морем.
Нам вже тоді не здолати межі,
Буде для мене оце справжнім горем.
Діти твої і онуки колись
Грались з татарськими, рідними були,
Поки погани оті не взялись -
Замість дельфінів приплили акули.
Як тобі брате, земляк твій Сенцов -
В’язень режиму? Незламної волі!
Розум його не боїться оков,
В серці його не бракує любові.
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Добре там, може за нами сумуєш?
Маєм з тобою Вітчизну одну,
Думаю: там ти з собою воюєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792323
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Не вколисаний вітер бажань
Затіває новітні танки,
У безмежжі палких поривань
Дегустує несмілі думки,
Підсолоджені, наче ситро,
Що рояться, мов оси, в дуплі —
Розум плавлять і жалять нутро,
І бунтують з вогнем на чолі.
Чисті води джерельних струмків
На тілах залишають росу,
Задоволення п‘ють з берегів,
Відчуваючи їхню красу.
Дивовижно міняється фон
Щиро-пристрасних луно-сплетінь,
Налаштовує ніч камертон
В срібних розсипах диво-творінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792684
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Минає ніч і день, і весни теж.
Вчепившись поглядом в ліхтар,
Метелик рветься і зліта...
А потім кожна з веж,
Розсиплеться в піски.
Не ті, не той, не та.
За вітром той пісок - на дно морів -
Перлиною до ніг колись.
І збудуться, як не збулись,
Рожеві нагорі,
Омріяні казки,
Бо мрією сплелись
Оті, отой, ота.
11.05.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792414
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2018
Моя река течёт от лета... -
Из лона очень нежных грёз...
"Отрадою" зовутся где-то...
Не все причалы - пристань слёз...
Моя река - наверно, пламя...
Растопит самый твёрдый лёд,
Когда с конца, в исток начала,
Приветы с радостью пришлёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788947
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Повстречаешь, не спрашивай:
С кем ту ночь провела…
Почему - не накрашена…
Отчего - так пьяна…
Поцарапан у лодочек
Камушком каблучок…
Зацелованы плечики...
Не накинут - платок…
Повстречаешь, не спрашивай…
Не скажу…Не поймёшь…
Не пытай, не допрашивай...
Прогони меня прочь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787193
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 16.04.2018
У нелюбові світ оцей втопив
Зухвалий день, приречений до страти.
Щоби щось мати, мало відібрати
Зернину, коли складені снопи.
У нелюбові покликом бравад,
Вмирає, передчасно скрижаніле,
Хоча й тріпочеться іще в півсили,
Маленьке серце, - точка больова.
У нелюбові тіні самоти
Із Задзеркалля знову визирають,
Олію ллють, хоча оті трамваї
Ще так далеко, близько тільки ти, -
Відлуння неозначеного раю.
У нелюбові скупана душа,
Вже долю набіло, не перепише.
Розкаже про тугу багато більше,
Остання крапка, не твого вірша...
10.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786829
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Короткий спалах болю й гніву...
Спішила з кленом обійнятись,
Хіба не ти?
Нестримну душу бунтівливу,
Щоби світ за очі, - і... з хати, -
Без слів, прости.
На голім вітті - сльози, - не дощі.
Збери в долоні павутиння, -
Воно нагадує вуалі,
Чом не фатин?
Блакитна мрія? - темно-синя!
Давно відсунута подалі,
Не відпусти!
Мо, істина опівночі, блищить?
Пекельним жаром у забуте
Журливо, заглядають тіні
Десь у імлі.
Чекай не кари, не спокути,
Хто знає, винні, чи невинні?
Та й взагалі...
Хрести сплелись в обіймах і плющі.
07.04.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786504
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Воет пёс… а ветер - в щели…
Птица, сонная, кричит…
Чуть поскрипывают двери,
И качелька дребезжит… -
Цепи малость заржавели,
Как теряло время прыть…
Как тогда - и мы хотели
Все надежды воскресить…
Час полуночи…
Не спится…
Откровение - с душой…
В каждом слове на странице -
Учащённый пульс живой…
Лишь объятые весною,
Тонко чувствуют (слезой)…
Тонут чувственной порою
За запретной полосой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784733
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Как будто небо прорвало -
И без конца метёт.., без края...
"Неужто ты, Зима, назло
Решила царствовать до мая?"
А та - колышет колыбель
Стараньем мартовской метели,
Чтоб убаюканный Апрель
Подольше спал под лапой ели...
И белый свет бы замело
Той беспробудною метелью..,
Но Солнце верх таки взяло
И Март обрадовал капелью!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781516
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 26.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2018
Пусть говорят, что сердцу не прикажешь,
Но так порою хочется любить...
Ну что, шальное, ты на это скажешь ?
Ответь мне, сердце - "Так тому и быть".
Так полюбить, чтоб скрипки зарыдали,
Чтобы накрыло, как в степи грозой,
Спасения чтоб от любви не знали,
Но и спасались ею лишь одной...
Не говори мне, сердце, что устало,
Не говори, что потеряли шанс...
Ведь неспроста же утро напевало
Под окнами жасминовый романс ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736516
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 28.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2018
И в Риме снег…
Упал на розы,
На лук венеры, Колизей…
И для чего мне эти грёзы
В пути неведомых морей?..
И для кого все эти слёзы
Воруют ночь, не красят день…
А в Риме снег укутал розы…
И не одну нагую тень…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Хризантемно чомусь на душі,
Задощило сьогодні до болю.
І заплакані очі в віршів,
Та думки поспішають на волю.
Відхворіла вже ними душа.
І пігулки пила, і був гіпс.
Тріпотіла неначе пташа,
Бо чужим надто видався ліс.
Розберуть парасолі вірші
І підуть у негоду по світу.
Розповзуться немов мураші,
Виглядатиму лишень привіту.
Відпустила – уже не мої.
Десь – обійми, а десь – небезпека.
Заспівають, немов солов’ї,
А там вилізе критик із пекла.
А душа, мов матуся – в вікні,
Виглядатиме звістки про вірші,
Принесе їй гонець на коні,
Що живі і від інших не гірші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Упаду зерням в стражденну землю
І скроплю сльозою ту ріллю.
Як мені на серці зараз темно,
Щастя їй ніяк не намолю.
Я в собі шукаю добре слово,
Хочеться моїй землі тепла,
Хочеться щоб їй було медово,
Дочекатись з зернятка стебла.
По стерні блукала цілу вічність,
А спитай – скажу: «Ще не жила».
На землі стою, мов той підсвічник,
А в руці – свіча супроти зла.
Ще тримаю слово у долоні,
Полетить воно колись у світ.
Мчать моїх років гривасті коні,
Задивився в очі перецвіт.
Упаду зерням в стражденну землю.
Я ще дочекаюсь колоска!
Крутить час невпинно каруселлю
І віршам життя дає рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Откуда взялся этот ветер?..
Как пёс, потерянный,скулит…
Свеча сандаловая вечер
Для откровения горит…
Уже не плачет, не рыдает
На белом блюдце без каймы.
Кто позабыл, не поминает -
Ни год, ни день, ни час судьбы…
Кто не любил, не понимает –
Зачем хранить календари…
И знать, наверно, не желает,
Как полыхают те мосты…
Как ностальгия донимает…
И тяжко - бремя тишины…
Без сожалений отрывает
Листочки осени, зимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 26.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2018
Надоело, надоело –
Не выигрывать войну…
Под знамёна ностальгии
Позовёте, не приду…
Захотела…захотела –
Но не сладкого вина
(Из хрустального бокала)...
Из сакрального – до дна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778671
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2018
«Сумуєш ніч?..
Змарніли крила?..
І все не так, як ти бажав?..
А та сердечна твоя мрія?..
Вона не знає?..Не сказав?..
Як млосно... - пташечка співає!!!
Дивися - сонечко встає…
Зі смутку ледве виринаєш?..
Та то – нічого…Все мине…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777337
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]
[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких діток залишила,
[b]О[/b]селю і старих батьків–
[b]Р[/b]ясних здобутків захотіла,
[b]І[/b] «долярів» не «гривняків».
[b]Ж[/b]адала статку та багатства,
[b]К[/b]расиво жити повсякчас,
[b]А[/b] не життєвого митарства –
[b]Д[/b]олати кризи кожен раз.
[b]О[/b]бдумала все. Полетіла...
[b]Р[/b]одина тут. А там - вона.
[b]І [/b]раптом, в наймах, зрозуміла,
[b]Д[/b]е молодість її мина...
[b]Н[/b]емовби блискавка у тіло –
[b]О[/b]дужала від згубних мрій:
«[b]Г[/b]ніздо – родинна хатко мила,
[b]О,[/b] краю рідний, милий мій...»
[b]Д[/b]ітей до серденька тулила...
[b]О[/b]сиротіла, бо батьки...
[b]М[/b]олилась слізно на могилах.
[b]У[/b] небі, мов свічки, зірки.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 18.02.2018
Я проснулася від любові,
Сни наснилися кольорові.
Як проснулась – всміхається світ,
Я кажу із любов’ю: « Привіт!»
Я йому – аж мільйон цілунків,
Розпочала свій день з малюнків.
Малювала маленьких діток,
Руту-м’яту і ще й любисток.
Коровай малювала з сонця,
Його зайчика – на долонці.
І корівок божих багато,
Ще й весняний танок у свято.
Малювала лелечий політ,
Малювала, як вміла цей світ.
Ви щасливі? – Я дуже рада!
Ще пройдуся казковим садом.
Може я домалюю там щось,
Аби вам усім краще жилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Сьогодні небо плакало мені.
Вечірнім смутком оповило плечі,
І заповзало в шпарки порожнечі
Моїх ілюзій в темному вікні.
Воно мені сповідало дощем,
Роздоллям синім проникало в груди,
І сипалось в мої холодні руки…
В мені сотало невигойний щем.
Глибінь небес тривожить і зове…
От тільки я до пір оцих не знаю,
Чи я із неба зовсім не спускаюсь?
Чи й справді небо у мені живе..?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Допалює захід вечірню сигару,
На гойдалці обрій колише хмарки.
Засмучене сонце підкинуло жару
На берег піщаний. Шпилясті зірки,
Як брошки, засяяли, із мельхіору,
На сукні небесній висять залюбки —
Між небом й землею, знайшовши опору,
Де дим обважнілий заплутав стежки.
Ковтаючи світло, пітьма ненаситно
Звивається в сутінках, — шал мерехтінь.
Водичка у блисках вихлюпує спритно
Озонові бризки у сотнях сплетінь.
Нескорений місяць бліденьким овалом
Плететься у небі, вклякає в пітьмі,
Освітлює морок таємним кристалом
У небі солодкому й тут — на землі.
8/02/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776096
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Экспромт
Покинули тревоги,
Куда-то делась боль…
На раны недотроги
Не рассыпали соль…
Зимы чуток осталось:
Каких-то пару дней…
Вчера (не показалось) –
Мелодией капель…
Тепло внутри родилось
Приятнее огня…
Наверное,влюбилась…
Нечаянно она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776193
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
А хто там учора про слово,
Яке було, ніби-то першим?
Я сльози ковтала, завмерши,
Хоч нового мало, те нове
Про сточену часом і міллю,
Стареньку полатану свитку...
Кажіть уже голосно й швидко,
Про нитки, недавно ще білі.
А завтра ніяких не стане.
Зотліє у пил і у попіл
Хустина і хата, і окіл,
А слово?..а слово останнє
Учепиться в душу на роки.
01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775942
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
И - рассеялись тревоги...
Спало - марево тоски...
Только душу недотроги
Растерзали на куски…
За то небо (над дорогой)…
За дыханье - у щеки…
За елей, пьянящий, кожи
Между холмиков груди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775962
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Как будто меня больше нет...
А может и не было вовсе ?
Исчезли и дух мой, и след,
И плоть до белеющей кости...
И боли уже больше нет -
Дождями печали размылась...
Как будто за тысячи лет
Жизнь вспыхнула и растворилась.
А лето в тенистом саду
Мне яблоки вновь собирает...
Кто беды смакует - в аду,
Кто жизнь, по глотку - воскресает.
иллюстрация с инета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743251
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 07.02.2018
У них не буде, ні спільних дітей,
Ні спільного сміху у власній оселі.
Непроханих їм не стріти гостей,
Лишень ілюзорні світи невеселі.
У них не буде попкорну в кіно...
П"ють німоту, щоб не вити на місяць.
Якщо не судився ефект доміно,-
Червоні вітрила і сни не повісять.
У них не буде?.. ніколи, ні з ким?..
Самотністю в"яже, приречено, доля
На нотнім стані змарнілі роки.
Мелодія та, в чотири руки,
Не зіграна й досі, але мимоволі,
Уперті душі - навстріч навпрошки.
23.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775167
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Розкида́ла хуртовина
Пасма,
Обснувала павутинням
Рясно,
Наче зграя лебедина
Біла,
На горбочку, де калина,
Сіла.
Будувала щільні мури-
Рамки,
Накрутила кучугури-
За́мки.
Заливалась стоголосим
Сміхом,
Чепурилася пухнастим
Снігом.
5/02/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775348
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Я просила у Бога...
* - Дай терпіння, бо я не маю.
Та у відповідь тиша розлога.
Укріпи мене, Кріпкий,
Бо немічна я і страждаю,
Допомоги чекати нізвідки.
Я благала - Безсмертний,
Ти навкруг, Ти в усьому, знаю,
Подивись я ось тут, я уперта,
Пожалій, бо стою і чекаю.*
* - Репетуєш, мала?..
Я давно тебе чую.
Твої рани любов'ю лікую.
Попроси, тобі її подарую,
Лиш би ти її в Мене взяла*.
Я просила... Убога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2018
Коротеньким лучиком света
Разносится радости весть -
Я снова пишу вам про это…
Сильнее стучится вот здесь…💓
Так хочется тёплого лета
В объятиях морозных зимы!..
Так хочется слова привета
И красного цвета любви…
Задуманное – получилось!
Благая разносится весть…
И чтобы со мной не случилось,
Хочу оставаться вот здесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
«Сім років Конан мак Ліатлуахра
жив поза законом,
вбиваючи людей та собак,
викрадаючи худобу…»
(Із давніх ірландських скел)
Колись давно подорожуючи Коннахтом я зупинився на березі океану біля селища Накіл. Дивлячись у нескінченну далину води я думав про сумну і трагічну історію Ірландії, про нескінченні війни між кланами та королями – без мети та причини. І тоді зовсім зажурившись я написав таке:
У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
І ноги донести до Дубліна мені не сила.
Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
А на полях Ірландії – червоні маки –
Сліди легенд сумних – буття спинилось.
Ми легковажимо життям – такі вродились
Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
На півночі оленя загубився слід і три поети
За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
І я пісень старих сумних собі на рану
Поклав і журюся – колись і нас не стане…
Примітки:
* - це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450391
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.01.2018
«…і буду серед зелені трави збирати у долоні,
Аж доки час Страшного Суду не настане,
І срібні яблука блідого місяця оповні,
І золоті плоди яскравих сонця ранків.»
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано 17 березня -
в День святого Патріка.
Вдягну свого зеленого капелюха,
Прикрашу чорний плащ буднів
Триєдиним листком шамроку –
Запашним і розділеним
На три частки буття –
Сон, реальність і потойбіччя.
Буду слухати скрипку
Старого, але веселого шанахі,
Що грає прямо на вулиці
Про росу туману
Та брудне старе місто,
Про живу воду в келиху
І гірську дорогу в Дублін,
Що вірить – життя недаремне,
Що вміє веселитись
Коли всім сумно,
Що вміє плакати
Коли всі сміються.
Йду вулицями серця,
Містом з терпким присмаком віскі.
День зелених думок –
Навіть моя сива борода
Стала зеленою –
Я повірю, що мій острів весняний.
Нехай моя весела віра
Лише на день…
Але все таки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 24.01.2018
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 23.01.2018
«Чорне дійство світання
Ми п’ємо його вечорами
Ми п’ємо його вдень і зрання
Ми п’ємо його вночі
Ми п’ємо і п’ємо…»
(Пауль Целан)
Щоночі
Я будую Місто з кавалків темряви
Початкової – як три горішки у жмені
Старого картяра Бога -
Гравця в божевільну рулетку.
Три горішки з чорним нутром
Три горішки для попелюшки,
Що бавиться з попелом у темряві
(Хтось погасив світло –
Хтось, а не я, хтось – брудними пальцями),
Бався, дитя, бався – навіщо нам світло,
Навіщо сліпим окуляри, навіщо…
Щоночі
Я складаю підмурок своєї в’язниці
З цеглин споконвічної темряви,
Хтось ходить – дзвенить ключами,
Поза дверима Всесвіту:
Я знаю – там нічого крім темряви,
Але запитую себе – хто там?
Навіщо він там ходить
І запирає двері моєї камери
Тюрми, яку я сам собі вимурував –
Тюрму Світу Сього – Світу Каїна.
А десь човен пливе у тьмі –
Човен жебрачки Венеції,
А десь мурують готичну вежу –
У тьмі.
У тьмі світу сього – вежу своєї свідомості
Назавжди готичної.
Місто темряви.
Немає з нього виходу, бо немає входу –
Ворота стоять серед міста – ворота в Ніщо.
Дайте мені цеглину – навпомацки –
Дайте цеглину старому Каменяру Вільному,
Я десь згубив свій кутомір і фартух –
Там, на вулицях міста темряви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770267
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Так не хочу смотреть кино,
В клубок, мотая, нервы…
Я те пути прошла давно…
Слыла однажды первой…
Раз на роду не суждено
Остаться без надежды,
То - позабытое одно… -
Как больно было прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771856
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Всё это было,было,было…
И повторяется опять…
Тавром, пометив, свои крылья,
Число рисую наугад…
Всё это было,было,было…
Не надоело поминать…
Пока ещё имею силу,
Не прерывать…Не прерывать…,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770329
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Особистість людська - дуже точна й тендітна робота,
У ній кожна деталь має свою причину і сенс,
Круговерть коліщат реагує на зовнішній дотик,
І так легко пошкодить довіри тонесенький ген.
Коли хочеш любить, бережи і чужу ідентичність,
Не втручайся у те, що не можеш сповна зрозуміть,
Бо різке та надмірне наближення може і знищить
Оболонку душі та весь збурити вміст.
Коли хочеш давать, подаруй необмежену волю,
Не вертають в полон, але тільки у щедрості сад,
І відплатять тобі найщирішим визнанням любові,
Дасть торкнутись себе лиш незлякана путом краса.
Не чекай від людей те, що прагнеш для себе самого,
Бо у кожного є своє бачення, вибір та ціль,
Але будь тим вікном, що так вірно чекає з дороги,
Коли навіть веде за собою твій гість заметіль.
Бо любові байдуже до того, що вас розділяє,
Хто лиш рівно іде, хто звернув у неправильний бік,
Вона просто вкриває плащем із невидного сяйва,
Залишаючи кожного вірним самому собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700261
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 05.01.2018
Я не плачу, в них інший дім -
Королівство в невидимих обріях,
Бачать нас тут відсутні чи ні
З того Всесвіту боку зворотнього?
На орбітах нічних самоти
Голоси їхні чуються близькими,
Це повтори трансляцій тих,
Що на серця звороті записані.
Та душа не здається, ні,
Тунелюючи простір зондами,
Відчуває ще вплив тяжінь,
Що уже за подій горизонтом.
Якщо схожі люди на Господа
Якщо Він розмовляє знаками,
То, можливо, й травневими бростями
Мертві кажуть до нас: "Годі плакати"
З білих шумів інакшого космосу,
З-під сузір`їв, яких ми не знаємо,
Дістаються до нас відголоски
В полудневу дрімоту розаріїв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732951
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 05.01.2018
Хоч в краях кочівного ми листя
З нами в танці невидний вогонь,
Ми - галузочки легкозаймисті,
Освітити б світи до основ.
Заплітаються пальці в закляття,
Кожен дотик - легенький розряд,
Близькість тіла у літньому платті,
Тільки жінка завершить обряд.
Гасне світло. Спалахують зорі.
Небо гладить розливи трави.
Ліс - зелений прародич соборів.
В його казку вчаровані ми.
На цьому острівці у міжсвітті
Один в одному бачимо те,
Що ми - дві сторони того ж міту,
Будівничі зіркових систем.
Ми - єдиного тексту фрагменти
І окремо даремно читать,
Це про нас найдавніші легенди,
Чари в пам`ять вдихають життя.
Тож танцюймо, зростає наш замок
Від підвалин і стін аж до веж,
Це вогонь ми творіння згадали,
Пентаграми веселих пожеж.
Ось небесний нахилиться келих,
Перехлине над вінця могуть,
Коли ми повернемось на землю,
Ми - вогонь, ми - вогонь, не забудь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714803
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 05.01.2018
Ти знов не спав, хіба що трішки, -
Заснув, друкуючи листи.
Комусь писав учора ти,
Чи Муза накидала віжки?
Народжував, як не шедевр,
Роздаючи себе помалу, -
Жорстокій долі на поталу,
Шукав себе в собі і де? -
В міжряддях не своїх думок;
Або пригод у Мінотавра
Збираючи "гербарій" з тари,
А винен хто? Її клубок.
Куди завів, у пекло?..бачив!
Ти був там вчора цілий день
І ніч, питаючи бліде
У дзеркалі обличчя, наче?
Своє, чи ні? очей таких
Не бачив досі...полохливі
Засмучені і сиві - сиві,
Ще й тіні пазлами із крихт.
Туман і дим повзуть по стінах,
У глум втопити...чадний газ
Не вивітрився, на Парнас
Хмариною повзе невпинно.
Заснуло тіло, а душа
Поволі убрання скидала,
Їй тісно в ньому, бо замало
Одного, на віки!.. вірша.
Ти знов не спав?
03.01.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769441
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Экспромт
Вдохновило - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526
«Последний кто из очереди к раю?..
За облачность взлетает цеппелин?..
А можно – у окошечка, не с краю?..
И тёплый шарф, и пару мандарин?..
А можно,чтобы скрипочка играла?..
Басы вторили и виолончель?..
А можно, чтобы вовсе не рыдала?..»
«Возможно всё – и завтра,и теперь…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 03.01.2018
У этой ночи яркая звезда
Желания избранных,наверно,исполняет…
Пусть Ангел белый правого плеча
Своею аурой тебя оберегает…
А эта ночь - в фаворе у любви…
Любовь все люди счастьем называют…
Однажды тихо -тихо позови…
Когда откликнусь, ты меня узнаешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Экспромт
Желаю - более надежды…
Хочу - везения судьбы…
Мне бы остаться в Новом прежней
И без уколов красоты…
Чтобы налево романтичный
Маэстро Гений не ходил… -
Мой самый нежный и лиричный...
Строку душевную дарил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769004
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
Мій дар для мене – зболене прокляття.
Фальшиві нотки вічності в руках.
Душа згоряє, серце під закляттям
Любові прагне, тонучи в словах.
Мій дар – пусте, лиш тліюче багаття.
Холодний лід, що сковує в думках.
Вже відцвіло божественне латаття,
Та мерехтить по сяючих струмках.
Мій дар – шляхи космічної безодні,
Завжди здавався він мені сумним,
Але приймаю я це до сьогодні,
Хоч бачу по дорозі тлінний дим.
Прокляття? Дар? Виблискує в імлі.
Вирішувати це вже не мені...
© Володимир Верста
Дата написання: 11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 16.12.2017
І хто склав притчу про старих ворон,
І хто сказав, що око в них вороже.
Он прилеліла, сіла і тріскоче,
І сніг збиває з гілки, онде, он…
Розважна вельми і поважна. Може,
Побачила за свій пташиний вік,
Що кожен рік зима лютує, кожен -
Але під сонцем гине рік-у-рік.
...І, каркнувши собі на повні груди,
Ворона підлетіла до вікна:
Вуглини крил – і снігу білизна…
- Що принесла, вороно?
- Місяць ГРУДЕНЬ!
[i](З першої збірки [b]"Дзеркала"[/b]. - Львів: Каменяр,1991)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763715
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ…
Благословенні зорі, що під Богом…
Веде нас Доля стрімко з [b]Козерогом[/b]
поміж небесні пущі й осоки…
Де воду набирає [b]Водолій[/b],
пірнаючи у веселкові плеса, -
там Риби крутять срібні перевесла
у круговерті сповнених надій.
Де молоко стікає по ріці,
де[b] Близнюки[/b] у братнім хороводі
між світанкових звуків і мелодій –
гамують спрагу [b]Овни[/b] і [b]Тельці[/b].
У диких нетрях чути позіх [b]Льва[/b],
на дні імлистім видно клешню [b]Рака[/b]…
Могутня велич зоряного знака –
шумить-гуде одвічна перезва!
Там за княгиню – благородна [b]Діва[/b],
а за князенка – стриманий [b]Стрілець[/b],
веде їх спільно Доля навпростець –
правдива й чесна Доля-Доброгніва…
Там все праве́, там зорі і закони
пильнують час, як мислить Числобог,
свята Любов там оре перелог
і не отруйні навіть [b]Скорпіони[/b].
Несуть там лік розважні [b]Терези́[/b]:
кому і скільки, і коли, і по́що…
І світять зорі людям як на прощу
між блискавиць небесної грози.
… Гроза проскаче в ніч за [b]Козерогом[/b].
Минеться гнів, закрутиться у ріг…
[b]Молочний Шлях [/b]розкине оберіг –
благословенні зорі, що під Богом.
Во ім’я Боже… з Божої руки –
Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ.
* * *
Зі збірки "Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764550
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Прощатися не слід. Ось бачиш – відмерзання
завмерлої сльози на зімкнутих устах.
Прощатися пощо́?.. Не перша й не остання
кваплива мить чумно́го розминання
характерів і рис... А серце, наче птах
трикрилий, тужить –
прощатися?.. пощо́, мій милий друже!
Слідам услід скресає лід. Авжеж ...
Скресає лід блакитних побереж –
навіщо це, давно пригасле мрево?
Троянди розквітають кришталево,
а в кришталевій чарі срібна креш!
(Чи ж ти мене у біле убереш?!)
Навіщо про любов... Навіщо все про те ж ...
[i]Зі збірки [b]"Семивідлуння". -[/b] Львів:Каменяр,2008
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763531
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Довірливо, у тебе на плечі
Засну без сили, зовсім випадково,
А ти зронивши невиразне слово,
Пригорнеш, безталання кленучи.
Мовчи на біс!..і Бога не гніви,
Що кинув долу у холодну зиму.
Переживе цю ніч душа озима
І знову у світи піде на ВИ!
Скрізь товщу криги, темряви оскал,
Шукати едельвейси і суниці,
Щоб заспівали зоряні дзвіниці,
Допоки ніч, божественний хорал.
У сумнівах несказане, - коли?..
Коли вбереш Стожари у намітку,
Сріблястих снів, душі знайшовши квітку,
Серед проклять байдужої імли.
Так солоно?.. гарячий крапле віск,
Тамуючи оману безголосся?
Мабуть мені наснилось, чи здалося,
Що не мене в обіймах міцно стис?..
19.05.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 13.12.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 13.12.2017
Зимнее солнце неярко…
Серые - неба глаза…
Я новогодние марки
Клею в конце декабря…
Синим сверкают гирлянды…
Дух вездесущ мандарин…
Всё повторится однажды…
Даже сюжеты картин…
Сплин о любви напевает…
Звуки стихают во мгле…
Красным герань расцветает
С розою белой в стекле…
Сильный мороз обещают…
Ветер холодный и снег…
Но всё равно ожидаю,
Мой дорогой человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Іду серед людей, а наче я одна.
Зоріє Чаша, мов те сонце, осяйна.
У Чаші - Тіло-Хліб і Кров-Вино,
Для мене нагородою Воно.
І щоб навкруг не діялось, до солії,
Всі чаяння і помисли несу свої.
А Ти у Славі серед Сил стоїш;
* Ти, спрагла? На, дитя, і пий, і їж.
Я завжди тут, відкриті Царськії Врата...*
В руках владики сяє Чаша Золота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765369
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 13.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2017
Все дороги ведут не в Рим,
Все дороги - к звезде высокой...
Даже тот журавлиный клин
Улетел на зов ясноокой.
Все дороги ведут к Любви,
Беззаветной и беспристрастной...
О, звезда Любви, позови
Не тернистой тропой - атласной.
Без сомнений и мыслей вслух,
Побежать, полететь, случиться!
Потеряв по пути "а вдруг...",
Всё былому простить и сбыться.
О, звезда Любви, не суди,
За безликие дни планиды...
Стало нынче колом в груди
Хладнокровное сердце Метиды*.
Все дороги ведут не в Рим...
*Метида - первая жена бога Зевса
Метида (дословно — «разум», «мысль», «благоразумие»)
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 11.12.2017
Осторонь день і лихо
Стукає в шибку знов.
Їй уже не до сміху,
Тільки й світу - вікно.
Думає: відчиняти,
Чи на усі замки -
Двері, кватирки? - грати...
У чотири руки,
З тугою опівночі,
Вальс заплести душі? -
Щось там вона шепоче,
Може, зірку Ковші
Кинуть до ніг зненацька?
Диво...Та див нема.
Впала з ялинки цяцька -
На порозі зима.
09.12.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765142
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Я нічого не пишу про війну.
Вочевидь не стрічалась ніколи.
Не заходжу на Facebook i Uoutube
Не дивлюся правди гіркої.
Я ніколи не пишу про війну,
Бо не гідна про неї писати,
В серці сховала одну таїну,
І вона стугонить набатом.
.......................................................
Але ті, кого вбила вона,
Кожен день заходять до мене...
І хоч злидня й па*люка війна,
Героям - драбина у Небо.
Я її ненавиджу сповна,
Та прокльонів нікому не шлю.
Я за мир - хай пощезне війна,
Кожен день про це Бога молю.
..........................................................
Я нічого не пишу про війну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763209
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017
Коли хмелем п"янким слова
Заплітають твої стежки,
Відчуваю, що я - ЖИВА!
Відчуваю, що навпрошки
Пробіжу сотні миль дівчам
Босим...
Розіллю на тумани сміх.
У недбалім безладді лад
Наведу!.. хай не мій, не смій
Забувати, що я була!
Сива ніч нас на мить вінча
Й досі.
Тільки ти дивом стати зміг,
Тільки я одна теж змогла,
Осінь...
28.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Гобелени й пухкі килими
ткала Осінь, невтомна, під ноги,
над землею стелила дими,
прибирала весь світ, до знемоги.
Сотворивши казковий дизайн,
малювали із Жовтнем картини
і кохання, в мереживо тайн
заплітали з ниток павутини.
Модулюючи теми із фуг,
їм співали вітри голосисто,
розсипаючи щедро навкруг,
мов метеликів, листя барвисте.
Та не вічний любовний дурман –
залишився він в "бабинім літі"...
Втрату чарів ховала в туман
і за хмари, сльозами налиті.
Листопадова старча злоба́
обірве її листя останнє.
Ні прохання, ні тиха мольба
не зупинять хвилину прощання...
Та ще – Осінь. Налиймо ж вина,
щоб осінній порі порадіти!
Що старіємо – то не вина!
І в душі ми лишились як діти,
хоч життя все вкорочує нить,
крадькома, незворушно, незримо
наближає небажану мить,
непомітно штовхаючи в зиму.
Тільки б разом! З тобою удвох
то й старіти – не так безнадійно.
Втім, майбутнє планує лиш Бог...
Ну, а поки ще Осінь, – радіймо!
10.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Скриплять качелі заржавілі,
Не чутно сміху дітвори.
Пусті будинки обважнілі,
Вітри гуляють, де двори.
Жовтаві сосни німотою
Із тугою горнуть печаль.
Текло життя колись рікою,
Чорнобиль - пустки пектораль.
Відродження чекають душі,
Хто впав в невидимім бою.
Життя не в хлібі лиш насущнім,
У єдності в однім строю.
І жити в мирі, щоб з любов’ю,
В дружній підтримці всіх живих.
Без хизувань у марнослав’ї,
В діяннях людяних, простих.
04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 15.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2017
Разрывает ветер в жёлтом оригами…
Высоко уносит маленький листок…
Снова плачет Осень горькими слезами -
Догорает пламя яркое у ног…
Серебрится локон - прямо над висками…
Колокольным звоном - стон со всех дорог…
Белоснежный кокон,где -то за гор`ами,
Россыпью жемчужной - и на мой порог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 04.11.2017
В Антарктиді пінгвінята
Ходять, наче слоненята, —
Так незграбно і повільно,
У морози сильні спільно
Зігріваються у зграї,
Де сніги лежать безкраї, —
Чорно-білі пташенята.
Антарктида — їхня хата.
Крила мають — не літають,
Добре плавають, пірнають
У глибинні води вдома —
І зникає їхня втома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756665
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ах.., оставьте же, мысли лукавые,
(Хоть порой вы чертовски милы),
Хоть вы левые или же правые,
Вы сегодня ничтожно малы.
Не гадайте кофейною гущею
На бубновый души интерес,
Не стращайте тоской вездесущею -
Знаю ваше я "поле чудес".
Да оставьте..! Коль даже вы вещие...
Необъятное время объять -
Мне бы неба дождливую трещину
Лентой радуги перевязать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 23.10.2017
- Чувства - это беспредел...
Я, как заживо сгорел,
Утонул без крика "SOS",
(Благо - не подвёл насос) -
Кинуло на амбразуру...
Маня, ты прикрой фигуру -
Чтобы подвиг повторить,
Надобно перекурить...
- Ваня, тю.., ты днём не спал,
Что так быстро подустал ?
Или дров ты нарубил
Иль Бурёнку подоил,
Или выкопал картошку,
После - сделал нам окрошку ?
- Чтобы ночью воевать,
Днём, Маняша, нужно спать.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751648
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.10.2017
[color="#ff0000"][i]До Дня дошкільнят[/i][/color]
Мій братику, моє кмітливе личко,
ось крок один ступлю настріч тобі.
І я вже поруч. Обійми сестричку.
Ми разом не покоримось журбі.
Щаслива я - до рук летить так стрімко,
немов горобчик, радісне хлоп'я.
Ти постривай, ще не втікай, хвилинко,
така маленька біля тебе я.
Мій братику, мої дитячі роки
в хвилинку безтурботну заведи...
Твої такі невмілі перші кроки
в мені лишають сонячні сліди.
[i]З раннього циклу для дітей [color="#ff0000"][b]"Вірші для братика".[/b](1987)[/color]
[/i]
(З першої збірки [b]"Дзеркала"[/b]. - Львів:Каменяр,1991).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752462
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 22.10.2017
Дай мне время - и забуду…
Дай мне время - и прощу…
Под холщовою рубахой
Я немного унесу…
Эту метку (на запястье) -
От серебряной струны…
Лоскуточек жаркой страсти -
Откровенные стихи…
Только след оставлю в пашне…
И - словесное клише…
Укажи дорогу,счастье,
Полосою белой мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754964
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 22.10.2017
«Впала з гір водяна громада.
Занудьгували квіти і коні.
І ти застиг, крижаний архангеле,
Під синьою тінню моєї долоні.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Брудної зими і сльотавої осені
Тиша.
Епоха змішує у горнилі пристрасті
Сніг з кавалками бруду:
Сірість.
І тільки
Тіні усмішки в зіницях черепа
Нагадують про паяців безчеревикових
Не нашого цирку – ясеневого
(Три жмені срібла
Ночі позіркованої:
Срібла для куль).
А десь сурмить крижаний архангел,
І тіні сині над світом холоду
Води, що стала крицею,
Води – буття прозорого,
Води – першопочатку дзвінкого
(На камені – краплями,
У висотах – крижинами).
Взимку нудьгують коні:
У свічаді ока далечінь сталева,
Взимку нудьгують круки:
Чорні – на снігу білому:
Їм літати над простором
Біло-сірим застиглим,
Їм дзьобати жниво війни застигле.
А десь сурмить крижаний архангел,
Нам – пісню звитяги горами повторену,
Нам – музику холодної вічності,
Нам – кантату лету нестримного,
Нам – номадам неосяжного.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713672
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.10.2017
«Цей вбогий рельєф,
Де прощальним дарунком Неба
Вулканічний попіл засипає село...»
(Татіхара Мітідзо)
Моє рідне селище
Засипає попелом спогадів.
Стежка, що веде в минуле
Чебрецем пахне – рожевим як сон.
Збираю той попіл жменями,
Забирає той попіл вітер –
Вітер епохи,
Несе той попіл по світу вітер –
Вітер тьми.
Моє рідне селище фарбоване в чорне
(Там – в минулому),
Моє селище шукачів каменю
Чорного, але вогненного.
Моє селище дігерів-копачів,
Шукачів давно зниклого,
Давно схованого – там, в глибинах,
У безоднях темних,
Серед тверді непрозорої
Там.
Розгрібаю той попіл спогадів,
А він все падає, падає, падає –
Наче сніг.
Що шукаю я там – за Горою Лисою,
За балкою Сніжною, Глухою та заметеною,
Серед дубів давно зрубаних,
Серед хат давно спалених,
Серед колій, що ведуть у ніщо?
Себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753104
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 20.10.2017
В ночи не приходи…Уже не ожидаю…
Букеты не носи малиновых цветов…
Я стала забывать длину дороги к раю…
В осенний сон тебе не приоткрою дверь…
Я больше не пою…Я струны оборвала…
И дерево надежд срубила до корней…
Которое сама взрастила, поливая…
Когда навстречу шла средь тысячи свечей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Байдуже, чи вмерла, чи жива...
Що тут скарги, коли є відмовка? -
Я - такий! І я... як тятива,
Між було і буде - нитка з шовку.
Полиском зманіжених видінь,
Марево з реальністю єднаю.
Срібний промінь янь в обіймах інь
На порозі знищеного раю.
27.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Двоє... Назустріч,
стежкою в горах,
Навіть не знають,
що стрінуться скоро.
Двоє стежиною йдуть.
Він, мов мара,
Спускається долу.
Він, а вона,
Мов пташина на волі
пісню співає
Й на плай за ожиною,
в гори високо йде.
Двоє зустрілись, очі у очі,
і защеміло серце дівоче,
Печаль перейнявши чужу.
Вже й проминула,
Та наче б то путами
хтось обіплутав межу.
Стій! Куди йдеш?
Мов у воду опущенний,
Що за біда,
чом несеш її змучено,
Вниз до людей,
а не го́ри, до Бога?
Що в ній такого?
Двоє присіли
На стежці, під кручею,
і розповів чоловік
Той засмучений
правду свого життя.
Довго чи скоро
ті двоє гутарили,
Тільки над горами
громи ударили,
Дощик полив , мов з відра.
Двоє знялись
Й полетіли стежиною,
вгору, все вгору,
Де плай той ожиновий,
там де крислаті
Смереки й ялини
в кронах колишуть буття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 16.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017
Только дождь заморосит,
Так печаль воочию
Желтизной зашелестит,
Выйдя на обочину...
Не ко мне ли ты, печаль,
Позолотой выткана..?
Знаешь, мне уже не жаль,
Что тобою выбрана,
Хоть порой ты глубока
До Её Высочества...
Нынче ты, как лист, легка -
Шелест одиночества.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 16.10.2017
Краскою пастельной (краской золотой) -
Осени полотна…Пишутся душой…
В минаретах сердца - колокольный звон...
Незаметный выдох - неприметный стон!
У рябины алой ягоды горчат…
Иней укрывает твой любимый сад…
В осень зародилось,время поливать…
Только не решилась с чувствами играть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017
За віщо, Боже кинув нам страждань
І безнадії величезний жмут?
Дивлюсь на небо... годі вже ридань,
Не кидай стріли, не сама я тут.
Гріхам моїм відпущення даруй.
За віщо словом мучиш, як тавром,
Печеш і розриваєш на шматки?
Про що я? Про діряве те цебро,
Що звуть душею тисячі віків.
В те решето всього і не зберу.
За віщо сивим інеєм печаль
На коси кинеш серед щастя жнив?
Коханням нащо золоту скрижаль
Руйнуєш, відібравши мої сни?
Навіщо дихати, як завтра стріне смерть?
За віщо палить до нестями кров?
За віщо...Господи?!.. "Я чую, не гніви...
Дощу краплина, - зернятку - відро,
Опівніч сяйво - посмішка вдови.
А там і сонця вічна круговерть.
Де ненависть - любов шукать дарма,
А без розлук і зустрічей нема.
Якщо кохання лити, - тільки вщерть,
Тоді й Голгофа - Рай і лихо - геть.
Мій промисел - прозрінь твоїх покров, -
Не знаєш зла, впізнати як добро?"
08.08.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754375
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Не смотри мои вещие сны…
Не проси разгадать…умоляю…
Не бросайся в объятия тоски,
Если грустью тебя накрывает…
Не пиши в бесконечность стихи –
Их ,наверное, потеряют…
Если помнишь ещё - расскажи…
Время есть…Но вот сколько – не знаешь…
Мелким бисером сеют дожди
На ковёр разноцветный из листьев…
На огонь и на пепел любви…
И моей – самой грешной и чистой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754973
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Я одна коротаю вечер...
Сиплый голос поёт о любви...
Я,наверно,горячая свечка -
Обжигаются мотыльки...
Опускаются наземь туманы,
Разливаясь парным молоком...
Доливая р`осы в стаканы:
Для двоих (на сейчас и потом)...
Я росой напою и душу!..
Столько силы дыханьем отдам!..
Если слёзы мои осушишь...
Если впустишь за верою в храм...
Если только узнаешь голос...
Если помнишь мои глаза...
Золотистый,поспевший колос
И лазуревые небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Мой любимый,красной нити
На запястье не вяжи…
Мой любимый, дни ненастья
Потерялись позади…
Мой любимый,птицу грустью
Тесной клетке не томи…
Крылья счастья, не подрезав,
На свободу отпусти…
Мой любимый,всё готово –
И пюпитры,и холсты…
Нарисуй бутоны снова -
Словно, твёрдые соски...
Мой любимый,вдохновение –
Наслаждение…Не взыщи…
Откровение – мгновенно…
Дай – песочные часы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746809
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Як літо засне,
Перекинеться з неба місток
У осінь, зливаючи сяйво.
На мить спалахне,
Запаливши ясне,
І спрагло-безжальне, невтомне єство...
Уславленям - Господи аве! -
Підступне прозріння.
Якщо вже засне,
За хмаринкою сходи знайду,
Гукаючи Єдинорога.
Мине не мене,
Безтілесно- сумне...
Так видно судилось мені на роду,
В любові торкнутися Бога.
І прісно і нині.
18.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747245
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2017
Изменённый!
Свет исчезает в окнах друг за дружкой...
В пустые чашки - капли звонкие воды...
Вивальди "Лето" - обволакивает грустью,
Воспоминанием объяснения в любви...
Смолкает - разговор...
Всё - тише,тише...
Тускнеет нимб у бледных фонарей...
Ночь чёрной кошкой опускается на крыши...
Целует лоб Его Величество Морфей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Пишу до тебе.
Диво дивне світ:
В нас спільним був з тобою пра-пра-…..дід.
Планета неосяжна – лиш гніздо.
Не знаю, що там після, але до…
До того, як сяг неба Вавілон,
До того, як потрапили в полон
Пунічних воєн, поділу земель,
Високих мурів, стін, кордонів, стель,
До того, як затьмарив очі страх,
Носили ми любов в своїх серцях
До ближнього, що братом рідним був,
Та брату брат у спину ніж уткнув,
Пізнання до спокути і гріха.
Повторення.
Годинонька лиха!
Ми різні рівні рідні – подивись:
Одна у нас на двох небесна вись,
Тотожний колір мають біль і кров.
Невже себе в мені ти не знайшов?
Були ми рід(в)ні пра-пра-пра-пра-там.
Тобі себе частиночку віддам,
Щоб щось моє в твоєму ожило.
Я так бажаю після, але до…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 24.07.2017
[i]Для тих, хто заглядав з цікавості на сторінки драми "Горизонт Хуфу", додам, що тему з життя Стародавнього Єгипту підказали мені сучасні події історії - нещодавньо минулої і теперішньої...У істориків давніх зниклих цивілізацій існує гіпотеза,що події Нової і Старої історії перегукуються, отже щоб знайти відповіді на ці заплутані клубки, в яких інколи не видно ні початку,ні кінця - треба неодмінно заглибитися на відстань пройдених тисячоліть...
Коли працювала над "Горизонтом Хуфу" дійсно побачила такі аналогії, от, скажімо, у розділі "Червоний Ніл"...Не кажучи вже про ті традиційні елементи старожитньої обрядовості,які й досі живуть в народній свідомості і використовуються в Україні під час святкувань літніх та осінніх календарних обрядів.
[/i]
Обличчя ближні, знані відколи ще,
промовлені слова щонаймиліші,
розтулені уста в пізнанні чуда,
розчулення з чутливості дитяти --
усе, що нам вдалося відібрати
у фрески пам'яті, фрагменти мозаїчні,
миттєвостей блискітки блискавичні --
усе приготувалося до лету,
усе затамувало дих в чеканні ...
Ми -- на землі -- не перші й не останні,
ми -- проміжні ... і все ж НЕПЕРЕСІЧНІ,
і кожен з нас вже сам по собі диво,
коли в душі доладно і вродливо
від повноти прекрасних почуттів,
немовби ми із безлічі життів,
в минулім і в майбутнім пережитих,
історією вписаних у нас --
у відповідний обрис, простір, час,
немовби ми на цій землі ОДВІЧНІ --
ми все відчули, все пережили,
і безліч раз за обрій відбули ...
... туди, де Ніл водою голубою
тече ушир промінною габою
і лики вимальовує богів
погаслих сонць, для людства недосяжних --
в ту еру гімнів, еру для поважних
гробниць усопших, храмів, молитов ...
... і кожен з нас цей відлік поборов --
від початків Історії до склону --
і ми були на ріках Вавілону,
і знали, як загинув Вавілон ...
(У часі Час -- страшний хамелеон!) ...
... шумів Шумер -- і ось нема Шумеру,
що нам навіяв героїчну еру
боголюдей, поборників добра.
А людству там відкрилася Гора --
Бескид, ворота в Царство Бога ...
(Така пряма, така крута дорога,
що людство всліпло, сплутало сліди --
і, як завжди, вернуло до води) ...
... на побережжя Тігра і Євфрату,
де рід людський приречений на страту
жертовним скриком, волею богів,
що поганяє воду з берегів
на судний знак "всесвітнього потопу" ...
... чи наші душі вибрали б Європу,
свобідних укрів злачні береги!
Знаття коріння -- це знаття тяги
душі за чимось зовсім підсвідомим --
за отчим краєм і за отчим домом --
скорботних ритмів співаний єлей ...
Праруський Ор, як віщий прометей,
відміряв нам нехитрії талани:
міцні тіла, гнучкі античні стани
й не менш гнучкий, до січі спритний ум,
що не дається ворогам на глум,
а хоч би й набува смертельні рани,
бо душі наші -- ВІЧНІ РОКСОЛАНИ,
зав'язані в життя могутнім в'язом ...
Ми вкотре народилися на світ --
із тих мільярдів, з тих мільйонів літ,
вступаємо в свої каріатиди,
щоб згаснути ... і знову пломеніти!
Горім до тла -- і линьмо УСІ РАЗОМ
над простором і часом,
над простором і часом ...
[i](Зі збірки історичних портретів "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742656
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 22.07.2017
Прощальная нежность (словами поэта)
То лунной дорожкой,то лучиком света,..
Горячим дыханием и шёпотом счастья,
Случайным касанием атласа запястья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742769
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Долоньки - на плечах,цілунків - доріжки
І смак полуниць на вустах...
Знов серце тріпоче весняної ночі,
Шукаючи щастя у снах...
Наснилося небо - червлене,глибоке,..
І очі(кохані) - сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє - синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи - ні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 15.07.2017
Затронули сердце,затронули душу -
Созвучия терций, объявшие сушу...
Вчера и сегодня,вкусившим полыни,
В созвездии Млечном,навеки - отныне
Меняют на берцы - пуанты из шёлка,
Прозрачную пачку - на тогу из волка!
Не вырвите сердце,не трогайте душу,
Созвучия терций, объявшие сушу!..
Жестокое слово - как горечь полыни...
Вчера и сегодня...Навеки - отныне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 15.07.2017
Экспромт
Отошли морозы.Отгремели грозы.
Почки набухают,как соски у дев.
Отчего те слёзы?.. - На уколы розы?..
Долго засыхает близорукий гнев...
Виноваты сами,что не полюбили...
Долго выбирали или не пришла?..
Шёлковой постели белой не стелили...
И - не сторожили вздоха малыша...
Волосом младенца озеро лесное
Так душисто пахнет!.. - Крокусов пора...
Бьётся сердце часто...Пусть стучит( родное).
И не отпускает тёплая рука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725597
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 15.07.2017
Велено было миллениум
Памятью быть,не забвением...
Преданной роду и племени,..
Правому - убеждению!..
Быть мне истоком у речки...
Пламенем тихим - для свечки...
Слогом - для слова верного...
Вдохом и выдохом - первого...
Зёрнышком,крошкою,семенем...
Эхом - прошедшего времени...
Быть миражом мне и маревом,..
Не затухающим заревом!
Радугой - с коромыслами...
Молнией - серебристою!..
Радостным утром - росинкою...
В лоне печали - слезинкою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741860
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Не всім в вітрила дмуха вітер...
(Нехай це буде не про нас)…
Не всім щодня дарують квіти…
Не всім відомо про Парнас…
Не всіх духмянить цвіт акацій!..
Не всім - мелодія в душі…
Ні Мельпомена,ні Горацій…
Не всім - солонії дощі…
Не всі кохаються натхненно…
Цілують зв`ялені вуста…
Не всіх цікавить потаємне
У недописаних листах…
Не всі закохані напевно –
До дурі в мізках(на життя)…
Не всім здається, що даремно...
Не всім - щасливії літа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741876
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Відшукай у пам'яті своїй
Море Щастя і ріку Надій.
І зроби човна із лопуха -
(Доля до сміливих не глуха),
За вітрило - напнений туман...
Перейди життя, мов Океан,
Досягни заобрієвих меж,
Спалахни, мов тисяча пожеж,
Упади росою на траву,
Допиши нескінчену главу,
Книги, що призначена тобі,
Не згубися у тісній юрбі...
І тоді, у серденьку твоїм,
Лід розтопить потічок Гольфстрім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741034
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 12.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2017
Останнім часом пишеться інакше,
На білий аркуш падають слова.
Я вже не так, не так, як на початку
Римую вірш, в мені моя душа,
Тепер тремтить, струна, тендітна ліра.
Осінній лист багряно-золотий.
Живі рядки сонетами Шекспіра
Звучать ось тут, полонять розум мій.
За словом слово, за рядком рядок
І бачить світ народжене у муках.
Всю суть моїх зримованих думок
Яскравий образ в поетичних звуках.
Все те, що тут, моє серцебиття,
Всю суть буття, життєву атмосферу
Сукупність мрій, глибини, почуття
В простих словах на аркуші паперу.
Я вже інакше рухаюсь вперед
Сприймаю світ по іншому, без жартів.
Чи можу я, коли в мені поет
Супроти всіх обмежень та стандартів?
Коли мій розум, як вітражне скло,
Моя душа, в руках Орфея ліра,
Коли на аркуш римами лягло
Моє життя, сонетами Шекспіра?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719352
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 12.07.2017
[b][i][color="#7700ff"]Все що народжене з любові -
Завжди є бажаним й святим.
І в подарованому слові,
Що серцем сказано твоїм -
Світлішає життя.
Усмішка сонечком хай світить,
Душі щоб не торкнувся сум...
А я не вмію не любити,
Життям із вдячністю несу
Священні почуття.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 07.07.2017
[b][i][color="#1100ff"]Знов притулку шукають думки
І зітхає задумано вітер...
Ненавмисно, розбиту в друзки,
Хто надію поможе зцілити ?
Вічність краде призначений час,
Стукіт серця - мов дзвоном у скроні.
Просим, Господи, в тебе за нас,
Дві в молитві зложивши долоні.
І шукають притулку думки...
Нічка в мороці стежку ховає.
Тож зібрати, розбиту в друзки,
Мрію в краще - молитва спасає.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 07.07.2017
[b][i][color="#9900ff"]Там де зорі так низько,
що не страшно пітьми.
І там вчора, неначе
ми були ще дітьми.
Зовсім-зовсім недавно
полетіли у світ...
Щира мами молитва
збереже цей політ.
І завжди повертатись
душа просить туди.
Там, на стежці, дитинства
залишились сліди.
І на крилах лелеки
там приносять весну.
Солов"ї серед літа -
що ніяк не до сну.
Білі-білі ромашки
у зелених полях,
Пахне липа медами,
пахне хлібом земля.
І щедротами осінь
обдаровує всіх,
А зима-чарівниця
все закутує в сніг.
А там зорі так низько
і ромашки в полях...
Там - дитинства колиска,
рідна серцю земля.
[/i]
[/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706022
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 07.07.2017
Взялась редактировать старый стих, а получилось, что переписала... случайно))
Здесь мы одни. Одни... Одни из тех,
Кто точно знает, что наутро будет.
Не врём, но и не верим. И не судим.
Ирония щедра на липкий смех...
...Куражимся, торопимся. Уйду,
Не ознакомившись с маршрутом - дюны, дали?..
Банальных слов затертые медали,
Пожалуйста, вручи кому-нибудь.
Сейчас бы нежный тон - ну позарез!
Неопытность заслуживает скидки
И помощи, ...и жаль, что из бутылки
Могущественный джин вчера исчез.
... Запас прикосновений утром скуп,
Как маленькая чувственная плаха.
...Обивка кресла старая, в узлах.. А
Последний приговор - из мягких губ...
Как не создать прощанию помех?
Ведь мы одни... Одни. Одни из тех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Безсоння із великими очима
Відкрило нішу ночі тет-а-тет,
Підперло небо дужими плечима —
У темряві виднівся силует.
Гойдались тіні в місячній безодні
Думок, що між початком і кінцем,
Шпилясті зорі в погляді холоднім
Кололи душу терно́вим вінцем...
Водились аж до ранку хороводи
З іскристими салютами світил —
Безсоння роздавало нагороди…
Зарожевів нарешті небосхил. 17/07/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740744
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Що я роблю вночі? Чом світло горить у вікнах?
Інколи пишу вірші, часом ковтаю ліки,
Буває смакую чай, зелений і трішки лайму...
Глухо гуде рингтон... в когось біда нагальна...
Слухавку, чимскоріш, беру - відповісти мушу,
Потрібні б знайти слова, щоб відігріти душу.
Що я роблю вночі? Що вам за діло, сусіди?
Світло в вікнах моїх чиїсь розганяє біди.
Нехай побіліє ніч, що найтемніша під ранок,
В присмерки протиріч - світло з по-під фіранок.
Що я роблю вночі? Тихо читаю молитву,
- Го́споди, благослови, в но́чі виграти битву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740367
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 06.07.2017
Бастард кострища - сивочолий дим
З останніх сил, за хмаркою услід
Злітаючи, згадав, як молодим
Він був, - від протягу й утоми зблід.
Народжений шаленством, у вогні
Зриваючи останні із сум"ять...
У попіл - ночі, - смакувати дні
Жорстоко, без любові, - вгамувать
Безсилля і невичерпну жагу
Всевладдя там, де ти завжди Ніхто.
Звінчавши потойбіччя і нудьгу,
Летить, насиллям мічений, хітон.
Летить угору, стелиться й гірчить
Закопчений пекельним і рудим
Гарячим і могутнім.Чим же, чим
Ти обернувся, безсловесний дим?
З нічого вродишся, і будеш ти Нічим.
03.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740609
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017
«Коли б знайшов я шовку Неба,
Що променями золота повитий,
Щоб день і тінь, заграва видноколу
Світилися і золотим, і синім...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Літо вином черленим
У келих днів моїх недоречних,
У чашу снів моїх нетутешніх
Наливає бородатий винар-батлер,
Пригощає мене
Та гостей снів моїх – світів синіх:
Кожному вусатому – по краплі,
Кожній кралі келішок
Трунку наче кров густого.
Дні мої синьо-білі –
Небом наповнені – вщерть по вінця,
Цвітом кульбаби цятковані:
Квітами золотих ранків:
Ступаю серед них босоногим
Диваком-апостолом
Віри джмелів-вітроплавів
Від одного острова солодкого
До іншого нектарного й златопилкового.
Буття моє сповнене квітковою радістю:
Яглицевою та трохи суничною,
Дні мої – кавалки істини:
Одкровення наче вода прозорого,
Наче Лютер невчасного,
Наче Темний Патрік незаперечного,
Наче граф-чарівник* приблудного,
Наче Камінь Долі мовчазного**.
Примітка:
* - Мається на увазі Джеральд Фіцджеральд – ХІ граф Кілдер (1525 – 1585).
** - він і досі стоїть на горі Кнок на Теврах, хоча всі кажуть, що то не той камінь, а той камінь давно вкрали, тому він і мовчить, хоч колись і кричав часом так, що було чути по всій Ірландії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 26.06.2017
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]
Байдужі штампи у сірий колір
Фарбують неба ясну блакить.
Допоки Бог, чи Диявол спить,
Дрімає Янгол на видноколі.
Гріхи на пальцях не полічити, -
Звисають низки і немалі.
Одколи розум спішить спочити, -
Блукає Мудрість десь по Землі.
Блукає змучена і розбита,
Зависла тінню на ліхтарі.
Якщо не сплатить (комусь там?..) мито,
Так і залишиться угорі.
Летить метелик на світло знову
Гукає Мудрість йому:"Спинись"...
Та хто й коли опирався зову,
Хіба що дехто, хіба колись?
Байдужі штампи й стереотипи:
Початок, певно, однак кінець?..
Палають душі, як смолоскипи, -
Зусилля Мудрості - нанівець.
Згорим? - летімо! За мить - у попіл...
А може й маєм одну лиш мить?
Чаклує Фрея в порфирі Локі,
Допоки хтось там і досі спить.
11.06.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017
[i]«Здоров’я князеві й дружині,
Що борються за народ християнський
Із військами поганими!»
[b](«Слово о полку Ігоревім»)[/b]
[/i]
Співаю славу Руської землі,
А не ганьбу полону половецького…
Коли б знаття, які поводирі
З потомків Ольги, ласих на скарби,
(Не книжнії скарби зі світу грецького) -
А на шаблі ординської доби,
Що їх зманили в лігво Кончакове –
На коней степових тяжкі підкови...
…Співають сурми Ігорів похід!..
Сурмить Сула – Дніпро у хвилях дметься,
(Чомусь йому розлого не сміється,
Бо з дна не сонце – пляма вирина)-
[i]«…то Україна много постона…»![/i]
Вкриває темінь небеса дзвонові –
Тече печаль, мов крівця, по Дніпрові…
Реве Дніпро на грізні голоси:
[i]«…За шеломянем,земле-Русь, єси...»![/i]
…Дівчата виглядають на Дінці –
Куди прибились пущені вінці,
На манівцях не ймуть лихого знака –
Вінці потопчуть коні хана Гзака:
[i]«Вже нам своїх милих лад
Ні мислію помислити,
Ні душею здумати,
Ні очима оглядіти»…[/i]
…А у Путивлі-граді на валу
Співає Ярославна піснь скорботну –
Про Долю жінки,Доленьку безродну,
І про побоїщ лютих сиву млу –
На вої половецькі месть-хулу,
На ладо миле кличну мисль свободну!
…Заграє хвиля на Дніпрі-Славуті -
Опівночі стовпами мла іде,
То сонце-бог для князя путь пряде,
На руські землі, волею розкуті,
Яку скропило тіло молоде –
(Хвала небесній правді і могуті)!
О лада милі, в часі не забуті,
По вас розлоге древо проросте…
Із дум крилатих, сліз дівочих дрібних –
Трава зійде на побережжях срібних…
[i]́(Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів: Сполом, 2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738431
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Не молитвою, так прокляттями,
Заступаю тобі біду.
Рвем розлючено долю в шмаття ми,
Поки прірву ту перейду.
Скелі чорні, мости - хмаринами
Зависають, лишень ступи.
Ми зустрінемось, ми зустрінемо,..
Коли Місяць роздасть серпи.
Десь же кладочка, може й зірвана,
Зачеплю за гори оскал.
Хай хустина безладдям зібгана,
Хай молитва моя різка, -
Вузлик з вузликом не розгубляться, -
Кладку вив"яжуть на ходу.
Може лихо тоді й посунеться,
Як під ноги йому впаду?
Смужка чорна на сіру зиркає
Не збіліє до ранку ні?..
Хмара кублиться, тільки зіркою
Їй не стати і уві сні.
04.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736926
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 14.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2017
[b][i](1 червня - Міжнародний день захисту дітей.
Тож моє сокровенне бажання, аби всі діти були здорові!)[/i]
[/b]
Веселко́во Великдень майнув над Шевченківським гаєм.
Писанко́во Христос воскресає в пасхальних хлібах.
Ти жива, моя пташко! – знеможено світу змовляю.
(Тіло кволе у пташки, та воля зате неслаба)!
Ти лети, моя пташко, на тихому вітрі попутнім,
Це ж для тебе убрався у травень оновлений світ.
Ми всесильні удвох, ми такі незбагненно-могутні,
із роси, із води – да святиться твій перший політ!
Ти лети, моя пташко, де міниться в синяві небо,
де дзвенять з високості знайомі тобі голоси.
Ми летітимем поруч, бо хто я на світі без тебе.
(А вернемось додому – нап’ємось води і роси)…
Ти жива, моя пташко – на те й воскресіння господнє,
ми обоє з тобою злетіли над ночі пітьму.
Я щаслива без міри -- приймаю яйце великоднє.
Я без міри щаслива -- що й гори круті перейму!..
Ти лети, моя пташко, хай крила – неначе вітрила,
Полюбовно цілує легесенький вій-вітерець.
Я для тебе високої Долі у Бога просила.
А для зморених крил – серед моря малий острівець.
Я просила для тебе огромного синього неба,
А для ві́тречка – літечка красного, сил – для вітрил.
Ми летітимем поруч – і більше нічого не треба,
лиш би там –
в високості –
був слід від розправлених крил.
[i](Зі збірки "Обрані Світлом". - Львів:Сполом,2013).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735953
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
«Покинули міста базар і засмічене торжище...»
(Богдан-Ігор Антонич)
Любас мандрагори – розстріляний капітан
Кермує свою каравелу незриму
На окцидент гірко-солоного обрію.
Вітер грає пісню незнаних земель
На окарині з чорними знаками,
Що лежала в землі проклятого пагорба треби
Три тисячі літ.
Покинули місто-торжище,
Де горожани-опудала
Мурують склепи-будинки
Та в’язниці-ратуші.
Покинули площі щурів
І вулиці-крутища кам’яних ущелин,
Де храми плутають з буцегарнями,
А притулок з катівнею (теж кам’яною).
Покинули кам’яний лабіринт-безвихідь,
Де маляри вулиць фарбують
У скляних і прозорих шильдах
Циноброю нудні манекени:
Вони так людей нагадують –
Теж люблять таляри і тріолети (інколи),
Теж ховаються за паравани
Вершити свої глупства і співати пеани.
Нехай каравела більше нагадує тратву,
А керманич бокораша нетутешнього.
Анабазис нашої втечі – в далечінь замріяну:
Буревій vox exercitum співає октостих-ритурнель.
Вітрило. Сіре, пошарпане – негодою, часом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726094
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 01.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2017
Мовчи… Мовчи…Мій спокій не поруш –
я зараз десь блукаю поруч тебе…
Яке безпечне, невагоме небо
розкинулось на крони наших душ!
Ми у цвіту… На крилах пелерин
звеснілих снів – на всі чотири броди –
на персах розімлілої Природи
блукаєм вдвох – між сосен і калин…
Над нами – просинь… Клекотом лелек
вертаються з чужин отерплі щеми –
як Щек і Либідь линем звіддалек,
де наших доль незіграні бедлеми…
…Струна – мов сарна… пилом з пелюсток –
То п’є із рук, то нервом стрепенеться…
Уйми мисливця!.. не зводи курок! –
нехай собі гуля, де заманеться…
[i](Зі збірки"Самоцвіти сокровення". - Львів:Логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733682
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Мова дощу буває різна:
Сумна, весела, тиха, грізна,
Набридлива і монотонна,
Пожвавлена, і гучнодзвонна,
То шепелява, вередлива,
Безладна, чемна, пустотлива,
Багатогранна, безтурботна,
Блудлива навіть і болотна…
То жебонить, а то шепоче,
За п’яти лагідно лоскоче,
Переливається рікою,
Перекликається з журбою.
То в бубни гатить спересердя,
То викликає милосердя…
В мелодіях пісні співає…
Лише сухою не буває! 29/09/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733577
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Те́пло сьогодні, мов літо весну обігнало.
Лежу на місточку, горілиць, у небо дивлюсь -
Он Лебідь летить, он Віз, а за обрій упало Орало,
Чи Плуг ( так бабуня мені у дитинстві казала),
Я вірила їй - вона,- так багато книжок прочитала
Мені, уважно вслухалася я й *мотала на вус*.
Та ось вже, на разі, й сама я в розряді бабусь..,
А кладку в леваді люблю в опівнічній порі -
Лежу горілиць і на зорі квітневого неба дивлюсь,
Падаю в нього... Зорі не зорі, а мов ліхтарі
Обабіч дороги, підморгують милі знайомці старі...
Слухаю ніч, і всесвіт, і тишу *мотаю на вус*.
Колись, коли справ буде менше, я час зупиню,
Між пальців зорі провію, знайду в них перлину,
З усім попрощаюсь, покаюсь, усіх в молитвах пом’яну,
У серці - серпневої ночі віконце відчи́ню.
З кладки, легенько, у небо - таке волошкове - полину..
...................................................................................
Так тепло сьогодні, йшов дощ і уперше гриміло.
*Я иногда ставлю глагол выше существительного.
.........................................................................
Я, она раскинула руки, включая Иисуса и Папу,
- Я есть Глагол. Я тот кто Я есть. Я стану тем,
кем стану. Я есть Глагол! Я живое, динамичное,
вечно активное и движущееся. Я Есть Глагол Бытия...*
Уильям Пол Янг *Хижина* Разговор с Богом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 06.05.2017
Прекрасной женщине, хранительнице семейного
очага, талантливому Доктору, верной подруге и светлому
человеку посвящается.
В помощь солнцу лютою зимой
Ниспослал Господь твоё рождение.
О, Наталья, светоч наш земной,
Наш поклон тебе и восхищение.
Нет предела твоему теплу -
Стольких исцелила, обогрела...
Пусть Господь шлёт дому твоему
Мир и счастье за благое дело.
Радуйся.., ликуй.., февральский день!
Ты отмечен непростым рождением -
Сильной, светлой, лучшей из людей...
Увенчай Наталью поздравлением.
Дорогая, принимай цветы,
От души - любовь и уважение.
Пусть цветут заветные мечты,
Чтобы в радость жизнь и в наслаждение.
Как однажды говорил поэт,
Ты свети "до дней последних донца"
Всем, всегда и много-много лет
На "Ура!" Да будет наше Солнце!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717236
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 06.05.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 06.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2017
Мій коханий, коханий, коханий...
Шепіт рветься з єства в небеса.
День сьогодні не сонячно-крамний,
Таки знає любов чудеса.
І наповнює серце весною,
Цвіт черешні в злагоді душі.
У цілющих обіймах з вільхою,
Де ім’я твоє, бешкет в умі.
Спочиває туман під вербою,
Очерет у тиші занімів.
Милувалась, милуюсь тобою,
Ти мене підкорити зумів.
02.15.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731535
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Сонце, сонце, освітлюй тіні,
Не заходь, зачекай хоч хвилину...
Я ще раз у твоєму промінні
Озирнусь на свою Батьківщину.
Кину погляд на небо, квіти
І на поле у стиглім колоссі.
Спомин довго ще буде боліти,
Вітру подих лишу у волоссі...
Розіб’є гуркіт неба тишу,
Полечу, наче птаха, з юрбою...
Але спогади! — Ні, не залишу,
У світи заберу із собою. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731620
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 06.05.2017
За невидной(прозрачной)оградой
Белый старец и херувим
Под свечами находят усладу,
Почитая заветный псалтырь.
Лепестками укрытая паперть
И зелёная в пояс трава...
Воску долу слезинками капать,
Пока всхлипывает душа.
Расцарапают душу тревоги,
Приоткрыв потайную дверь,..
Обозначив пунктиром дороги
На любимую параллель...
Расцарапают душу тревоги,
Не закрыть незаметно дверь.
Коротки и тернисты дороги
На любимую параллель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Я сегодня на грустной волне познавала,как воют от скуки,..
Как удары по левой щеке согревают озябшие руки!..
Почерневшие вдруг небеса затеняют опухшее солнце...
Как тоска заползает в глаза,в зеркала и квадратик оконца...
Не зови меня!..Отпусти!..Над душою невинной не властвуй,..
Не ускорив навстречу шаги,под малиновым звоном причастий...
Я сегодня на грустной волне укрываюсь словами от муки...
Подарю эти мысли воде,чтобы помнила струны разлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 06.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017
Мій вірний шлях — іти відкритим морем
До тих земель, які я знав до Вас.
Там компаси — сузір’я дальнозорі,
Немов алмази в профіль і анфас,
Очима світять крізь нічні тунелі,
А сонце вдень зціловує вуста,
Де хвилі розбиваються об скелі,
І тане піна, мов безе, густа.
Там океанські бризи прохолодні
Роздмухують Ваше святе ім’я.
Вінки із лавр чекають благородні,
Нові пригоди манять звідтіля.
Молочні, непроціджені тумани
Ховають від піратів корабель.
Вода солона знов загоїть рани…
Закину якір біля тих земель,
Що душу відкривають просто неба
І тягнуться до сонця у піснях, —
Мені у них всесильна є потреба,
Нескорені бажання в хоругвах.
А як вітри сколихують вітрила,
Мов птахи б’ють сполохано грудьми,
Я хочу, щоб ти знала, моя мила, —
Ніколи не буває там зими.
Ростуть лимонники і ананаси
У хащах, в зарослях… Як темнота
Впаде на помаранчеві прикраси, —
Накриє з неба митра золота.
Я не віддам свою свободу, люба.
І замість тебе пригорну прибій.
Бо твої очі, то для мене — згуба.
Не мрій про мене, мрійнице, не мрій… 17/12/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728570
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Світають зорі мовчазні
Із золотистими вінцями,
Розшиті сріблом на канві,
Крізь темінь світять каганцями.
Спалахують, немов вогні,
У хаотичних мерехтіннях,
У позолоті — осяйні,
А падають чомусь камінням…
Невже блищить далеке все,
А те, що ближче, те — буденне?..
Чом недосяжність нас зове,
А не життєвість повсякденна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728572
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2017
Ти наказав мовчати!.. зітхнула, - мовчу.
Заборонив дивитись, - помалу осліпла.
Я ті молитви зі стін німого плачу, -
Не розібрала, не маючи й крихти світла.
Ти не жорстокий, - байдужий, - щасливим будь.
Хай твоїх бід розіб"ється остання склянка.
Не дорікай мені вкотре, світ цей не гудь,
Небу і княжа донька - безлика селянка.
Ти не для мене, для неї збивав і гріб
Ні, не плоти, а коліна, де весла - лікті.
Може, якби не кохала й забула, ти б
Кидав, якщо не калач, то, принаймні, - хліб...
Не зачерствілі шматки, душею зігріті.
Сльози росу розмивають на чистому склі -
Світ у твоєму вікні - її постать в імлі.
23.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Ночь разбудила глупая птица...
Мягкие тени скользят по ковру...
За кисеею тумана их лица...
Тихо идут окунуться в росу...
Ласково нежность ручьями струится -
В море морей: из потоков слезы...
Разве такое не может присниться
На середине прохладной весны?..
В ночь полнолуния что-то не спится...
Стоптаны в прошлое все башмаки...
Тени скрывают за масками лица.
За кисеею тумана - шаги...
Мне бы сегодня взять и напиться!..
Мне бы пол-кружки вина без воды!
Мне бы окликнуть,чтобы проститься...
Вдруг оглянутся?.. Дотронусь - руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725508
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017
«Пробачте, друзі мої,
надлишкову схильність до цієї книги...»
(Григорій Cковорода)
Життя – це потріпана книга
З видертими сторінками
(Бракує найцікавіших розділів)
Життя – це драма,
Яку написав схоласт Сорбони –
Компілятор літописів
Війни Столітньої,
Трубадур шляхів розбитих,
Драма чи то мелодрама
З трагічним початком,
З фіналом незрозумілим
Чи то з його відсутністю,
З тьмою замість завіси.
Життя – це верлібр
Поета-сухотника з Парижа дощу
Чи то скрипаля сліпого,
Що не знає нотної грамоти
І грає свої мелодії –
Свої нескінченні ноктюрни
Тільки по пам’яті ночі
(Не своєї, навіть)
(І то уривками – все уривками).
Життя – це роман
Без кінця і початку
З дірявою обкладинкою
(Миші прогризли),
У якому герої
Свої імена забувають
(А яке воно – імено моє?)
І вже ніколи не згадують,
А я мандрую з одного століття
До іншого – такого ж приблудного,
То в одному човні-тілі,
То в іншому.
А тіні навколо ті самі,
Що в часи Чорної Моровиці,
Що в часи перших птахів залізних,
Що в часи ковалів-анахоретів.
Тіні (чи то душі)
Змінюють свої тіла-шати,
Тіла-кораблі, тіла-кокони, тіла-лялечки,
І все лишаються тими самими.
Все забувають, все марнують
І гублять слова намистини
В морі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718642
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 28.02.2017
Не забудь, завтра ранок без кави - не ранок,
А без "Доброго дня!" мого - тільки журба.
У вітанні заплуталось тихе сопрано, -
Ніжних слів не зронила тремтяча губа.
Не зронивши бентежно, зітхання у подих,
Спаленіла, небаченим шквалом сум"ять.
Не спитала від щастя: "З якої нагоди?"
Відчуваючи лиш, як серця торохтять.
Відучора такого непевного, видно,
Не лишилося більше, дві тіні і все.
Світло вимкнем і сутінню спомин знесе,
Бо життя, як життя, і самотньому зимно.
Не забудь попрощавшись, - зачиняться двері
І загубляться десь непотрібні ключі.
Тиск волатиме мовчки із вен і артерій,
Біль пекучий марою зітхне уночі
І розіпне роз"ятрено, нас на папері, -
Хоч до скону мовчи, хоч до скону кричи...
11.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 20.02.2017
Сивина накрила скороні,
Набута мудрість - помилки.
Не всі причини втім вагомі,
Не в кожен крок в небі зірки.
Та жаль тримати без потреби,
Бо в мовних знаках солі суть.
Відчуті серцем: "а", "і","щоби",
Нас по житті вперед ведуть.
І відкривають сокровенне,
Занурюють у світ пізнань.
Те що здається так буденне,
Стає святим в часи вигнань.
Любов, турбота і повага,
І вірність, чесність, доброта.
І сила волі, і наснага,
Дається все те неспроста.
20.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 17.02.2017
Куди ми, до півнів удосвіт?
До других, а може й до третіх,
Шукати незнайдене досі,
Надривне, в нестримнім фальцеті.
Чи подих завмер, чи відлуння
Злиття у полоні екстазу,
Двох іскорок, певно, флюїдних,
Удруге, ушосте, - щоразу
Чужих, у оточенні рідних,
І в свято, а що вже по буднях?..
Куди ми?.. баюри й прокльони
Навскіс через душу, сльозами
Змиваємо всі перепони,
Зірки попід ноги - возами.
Небесні виспівують лютні.
Прелюдія лащиться млосно,
За вушком стікає чеканням
І скрапує, - сіллю, чи воском,
Не перша, навряд чи й остання.
....................................................
Куди ми?.. - сміятись на кутні.
Дві іскорки, крапельки ртутні...
13.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Соромиться море… Десь там, на причалі,
Вихлюпує гордо таємні жалі.
І б’ються об берег неспиті печалі,
Швартуються в гавані мрій кораблі.
Розбурхані хвилі лупцюють канати,
Вдаряються в судна, зникають на мить,
Юрбою стараються час наздогнати,
А море на них так сердито кричить…
Чубаті загострюють в галасі вістря,
Атаками в наступ ідуть до землі,
Аж пил водяний вилітає в повітря —
Заплющує море очиці в імлі.
Розмиті пісками в обіймах прибою,
У жвавих струмочках відлуння шумить,
Виходять смиренно з життєвого бою,
А море у штилі встидливо мовчить.
Ховає під небом натомлені писки,
Ніяково зирить під вигином брів,
Розкидує сонячно західні блиски,
Розгублене серед приблудних вітрів…
Сумні береги розтасовують води,
Рум’янцем спалахує обрій надій,
А чайки крикливі ведуть хороводи —
Соромиться море нестриманих дій. 30/05/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717626
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
«... Якщо щось у мене було
Так це серце з плоті
Я приніс його на олтар
Обітницю сповнюючи
Але побачив срібло одне...»
(Гійом Аполлінер)
Тільки срібло.
І не лишень серед ночі модерну,
Всюди: серед хвиль зимового моря,
Між звуками слів,
Між літерами мертвих фоліантів:
Срібло:
Срібні хвилини, срібні години, срібні дні
Міряють срібні годинники:
Зими: дощавої, але дощ сріблом
На прозорі вікна очей січня,
Прозорим сріблом води
На метал сокири пращурів,
Якою вони рубали ліс буття свого темного.
І що в цьому срібному
Не дзвенить, не іскриться?
Хіба моє серце: з плоті гарячої,
Черленої і живої:
Пульсує разом з ритмом Галактики
Виром навколо діри чорної
Серце: червоним мішком крові.
Кину його на олтар:
Їжте – боги абеткових істин.
А навколо срібло.
Епохи мисливців темряви
(Таки за вампірами),
Епохи чорно-білої:
Таки блискучої,
Трохи важкої
І трохи продажної:
Тридцять срібляників
Хтось у калитку кинув
Юнаку бородатому кароокому.
Срібло. Одне срібло навколо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714926
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 11.02.2017
«Чому ми не білі птахи
над пінними брижами моря?
Ще метеор не згас,
а нас вже полонить туга...»
(Вільям Батлер Єйтс)
Джеральду ФітцДжеральду – Ґеройду Ярла Мору, VIII графу Кілдер, некоронованому королю Ірландії. Щиро.
А я вписую літери хмар
У літопис синього неба,
Пишу про лордів гонору,
Про графів торфовища гиблого
(Гибій, писарю, гибій!),
Про горобців замку зруйнованого
(Цвірінькайте, вам то що...)
А я пишу пером крука –
Того самого, що Каханна Фіах,
Занурюючи в чорнильницю
Ірландського моря:
Тому й слова мої прозорі,
По синьому писані,
Ніхто їх не прочитає
Крім птахів легких як вітер,
І то лише лебедів – тих самих –
Золотим ланцюжком поневолених,
Яких шукав Мак Лір, але марно,
Бо все в наших літописах
Намарне,
Навіть якщо вони писані
Не на синьому небі,
А на шкірі корові білої.
А Сонце червонобоке, як і раніше, падає
У прозорість гіркосолону –
До лускатих срібляників –
Холоднокровних мовчальників,
А день, як завше, гасне –
Кельтські бо сутінки,
А бруківка з наших надгробків мощена,
А крім руїн нічого й класти до торби Часу –
Старця сивобородого
(Йому в торбу, а Землі в скриню),
Добре хоч вона не прозора,
Як би то нам по кістках ходилося-стукалося
Чи то танцювалося...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714485
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 11.02.2017
Прочитав статтю [b]«Лист майбутньому чоловікові»[/b] і в пам’яті моїй сплили мої юні роки , в яких я вже впевнено знав, якою буде моя дружина. Я займався активно спортом і моєю мрією було стати вчителем фізичної культури. Образ моєї майбутньої дружини приходив мені в видіннях в дуже чітких подробицях : «Дуже маленького росту ,красива, розумниця , майстер спорту, а найважливіше, з Великою душею. Душу її я відчував присутньою зі мною все своє свідоме життя. Дехто може посміхнутись і сказати: «Це якась містика, або видумка», але я присягаю в правдивості cказаного мною. Мені здається я вже зустрічався з Вірою в якомусь житті. Ми одночасно однаково думали, одночасно співали в думках одні і ті ж пісні.
Я закінчив Технікум Фізичної культури, відслужив три роки в армії і за цей час об’їздив по змаганнях весь Радянський Союз. В 1964 році поступив в Львівський державний інститут фізичної культури. Найбільшою подією 1965р. для мене стало знайомство з будучою моєю дружиною Вірочкою. Це окрема тема, ми не просто зустрілись , нас звів Бог, це факт. Мені симпатизувала однокурсниця Вірочки, Світлана Горбунова, гімнастка, яка ходила зі мною на тренування з стрільби із пістолета в тир де тренувались п’ятиборці. Одного весняного дня повертаючись з тренування в центрі м. Львова ми вирішили зайти в кафе випити кави, раптом Світлана звернулась до мене: «Володя давай запросимо мою подругу в кафе, ось вона йде по тротуару, я тебе з нею познайомлю.» Коли Вірочка протягнула руку і наші руки дотулились одна до однієї я відчув удар струму, як я все говорив 380 вольт по тілу пройшло. Після нашого знайомства я вже не уявляв життя без неї. В той час Віра ще не була Майстром спорту СССР. Ми почали зустрічатись і всі в інституті любувались нашою парою, говорячи: «Ви створені один для одного, ви як брат і сестра.» Нас дуже любили і поважали в інституті. І от одного разу нас зустріла відповідальний секретар із ректорату Горобець Маргарита Григорівна і запитала: «Володя, Віра весь інститут говорить про вашу пару чи ви не проти, щоб інститут урочисто організував весілля? Ми вже говорили з ректором. Ми подали заяву. В ніч перед розписом Маргарита Григорівна, Віра і я шили весільну сукню з купленого нами гіпюру. Весілля відгуляли 2 дні в приміщенні актового залу інституту та в столовій інституту. Була жива музика, інститутський оркестр в якому я приймав участь як соліст. Всі страви приготували працівники інститутської їдальні. При поздоровленні нам вручив ректор ощадну книжку на пред’явника з сумою 200крб. і виділили окрему кімнату в гуртожитку. Світлана була дружкою на нашому весіллі.
Прожили ми разом сорок сім років в злагоді і любові, і Бог забрав Вірочку до себе. Я продовжую жити з своєю рідною дружиною у віршах, і відчуваю її присутність.
[b] Я вдячний Господу за те, що він дав мені для життя таку прекрасну дружину. Ми були дуже щасливі.
[/b]Всі подробиці в статті [b]«Артерії любові Бога».[/b]
http://dyvensvit.org/articles/10113.html
Зоряночко, ти обов’язково будеш щасливою дружиною. Все залежить від Бога і особисто від тебе.
Я дуже вдячний тобі за цю прекрасну статтю, без якої я б не вернувся в минуле.
[b] Зоряна Опалинська [/b]
Пане Володимир,дуже вдячна за ваш коментар!!!такі свідчення ,як ваші, дуже потрібні для молоді, адже ваше життя може бути прикладом для наслідування...Ви - непересічний доказ того,що "по вірі вашій дастся вам"!
Щиро дякую за тепле і напутнє слово!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646627
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 10.02.2017
Серым облаком небо ёжится,
С крыш задорно струится капель.
Сколько пройдено...
Сколько прожито...
Жизнь, по сути, сплошь карусель.
Остановишься, сердцем трепетным,
В небеса отошлёшь мольбу.
Понадеешься...
Поволнуешься...
Жизнь, по сути, сплошь каламбур.
Небо облаком белым светится,
Вторит звонко капели карниз;
- Поживешь еще?
- Где ж ты денешься!
Жизнь, по сути, сплошной каприз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716054
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2017
Я – крила пінгвіна, чи страуса Ему:
Захмарних поривів у крилах - аршин;
Так кличе призначення кольору неба,
Та ген відлітає без мене мій клин.
Натхнення спонтанне – це світ поплавковий:
Пірнає в уяву без натиску хвиль,
Як серце проймає до щастя, до болю –
Підводно вдихаю до тисячі миль.
Я – крила пінгвіна, чи страуса Ему,
Легені ж – об’єму Жюльвернівських меж.
- Вони не літають!!!
- В тяжінні проблема!!!
А я посміхаюся з місячних веж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672201
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 09.02.2017
Дух весенний, к жизни призывая,
Укрепиться не даёт сомнениям -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
Нет, любовь не может быть ошибкой,
Муки ли суля, иль наслаждение,
Оборвётся ль тонкой паутинкой,
Или станет вечным вдохновением.
По весенней улице шагая,
Отпускаю в мир иной сомнения -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650939
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 09.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
Туче брюхатой пора разрешиться -
Тужится вьюга за толстым стеклом.
Это - неправда...Это - лишь снится:
Море и солнце(над жёлтым песком)...
Белый подснежник - зимнее время...
Всё оживает в начертанный срок.
Снежные барсы - грозное племя.
Шторы завесив,ложись на бочок.
Шторы завесив,лучу не пробиться...
Тужится вьюга...Клочьями - пух...
Туче брюхатой пора разрешиться...
Снова приснился замкнутый круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.02.2017
Город промёрзших туманов...
Город невидим во мгле.
Мецо,басам и сопрано -
Ад ожидания "Че"!!!
Город,облитый "дождями",..
Город,сожжённый до тла...
Город,расстрелянный вами,
Будто из страшного сна!..
Город,засыпанный пеплом...
Жизнь в нём когда то была...
В полночь или с рассветом
Третья начнётся война?..
Помнишь - красивый и светлый...
Помнишь - любила тебя...
Город - совсем неприметный...
Город,растерзанный зря...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Безсила ніч думки місила:
"Світанок відштовхне колись,
Зітхне зазеленілий лист."
У березень скотився диск,
Прогалина заголосила
І народила аметист.
Розкривсь, збентенжено-бузково,
Маленький пролісок вночі.
Кайданів крижані корчі
Розбили сонячні мечі
І повінню спливли окови
У ніч, безсило плачучи.
Безсила ніч, чия ж вина,
Що кличе сонячна струна
Прозоро-ніжний фіолет?
Така жадана і ясна
Йому всміхнулася весна.
Грайлива, трохи навісна,
Приготувала арбалет, -
Злетіли стріли і луна.
Безсила ніч думки місила...
Летіли і луна, і стріли,
Летіли голови із пліч, -
Кохання зазирало в ніч.
28.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715261
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017
В’яне пуп’янок - віє холодом - гасне світло,
ходить Морок-причепа, цвіт неповторний топче .
Сохне поле ромашкове нині (вчора квітло),
сум-убивця руйнує ніжне, п’янке, жіноче.
Змиє повінь бурхлива згадок брудні потоки -
знову птаство ліричне зацвірінчить кантати.
Будеш в’янути, Квітко… Будеш! Затям - допоки
не навчишся образи з легкістю пробачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 28.01.2017
На рассвете - гаснут звёзды...
Пламенеют - две щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый атлас(на груди)...
На рассвете - сны пророки
(Не пустые миражи)...
На рассвете,словно,соки
Оживают витражи...
На рассвете сладко дышит
Приоткрытый алый рот...
Позови...Она... услышит...
Прикоснись!..Она - поймёт...
На рассвете(piano - piano)
Льётся музыка души...
И божественным хоралам
Примеряются стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Экспромт
И не вдруг завыли ***
На неполную луну -
Еле слышимые звуки
Испугали тишину... -
Кто-то в горе окунался
(Там и сердце разорвал)...
Кто-то с демоном сражался -
(Долго Господа не звал)...
Где-то свечка догорала
И светился фитилёк,..
Чуть дрожащею рукою
Выводился первый слог...
Где-то тени удлинялись...
Где-то солнышко взошло...
Где-то словом умудрялись,
Чтобы стало так тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714557
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Тридцать три до весны. Пусть ее аромат еле слышен,
На случайный аккорд отзывается тело,
и в такт
Резонансу дождей
сердце просится прыгать по крышам,
И взрываются лампы, и радиоточки горят.
Бдят сурово и зло календарные белые крылья.
Заскучали в комоде прозрачности и кружева.
Я верчусь перед зеркалом и примеряю шутливо
Лишь пальто... на чулки!
(Я, конечно, чуть-чуть вне себя... :) )
Ветры выметут вон одряхлевшие за зиму листья…
Каждый убывший день ритуально бросаю в костры...
А внизу живота безыскусственная первобытность
Заглушает приличные рациональные мысли...
Что же это?...
Да просто -
всего
тридцать три
до весны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714566
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Знов сніг іде.
Така крутіль
безпечна і лапата.
Дерева, люди, виднокіл
пливуть, мов міражі строкаті.
Кричить, кружляючи вгорі,
сполохане вороння.
Зима в правах своїх .
Та зранку, на осонні,
Проглянуть латочки чорнющі на воді.
Дзвенить сріблястим
голосом синичка.
І це не мариться мені.
Ось пан-отець... Співає хор ...
Капличка.
З дахів капіжать
грона кришталів.
Почулося в цім гомоні
Весни стаккато.
Ще Січень на дворі,
Тетянин день
і снігу навкруги багато.
Та з’їли всю калину снігурі.
Весна взяла вже
Сонце на лопату.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714388
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Знов за хмари, в небо синє –
журавлиний клин...
Вкотре – "... кача по Тисині"...
Вкотре – болю плин...
Світлодарською дугою
смерть пройшла (по дань!),
залишивши за собою
океан страждань.
Крові! Крові! Море крові –
вампірякам пир...
І кричать сліди багрові
від убитих тіл.
Бог візьме їх всіх до Себе,
прийме і земля...
Світлі душі линуть в Небо
через гріх кремля.
Шиють в лазаретах рани,
в муках – вояки...
Щось не те твориться з нами,
любі земляки:
ситі виродки пропащі
в розкоші живуть –
найсвітліші і найкращі
в Небо йдуть... і йдуть...
20.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 25.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2017
Затеняя чёрный цвет только белой акварелью,
В морок ночи падал снег беспросветной канителью...
Затуманивая взгляд,замедляя реку вены,
Укрывая путь назад,исчезающий мгновенно...
Незнакомый человек(с поседевшей головою),
Вспоминал минувший век(почему то со слезою).
Раны все разбередил и сонетом бесконечным...
Всё сквозь душу пропустил...И тавром осталось(вечным)...
Рассказал(не утая) - где он жил и что увидел,..
Что прочувствовал,любя...И когда - возненавидел...
И колени преклонив(пред иконой вдохновений),
Был так нежен,робок,мил - в лабиринтах откровений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017
Не вирвешся відлунням через край.
Розхристане нестримне почуття
Упало і не буде вороття, -
Стіна углиб і вшир - перечекай,
Бо обійти не сила і не час.
Її зруйнуєш - рухне небозвід
І боги проклинатимуть услід
Оте незриме, що з"єднало нас.
Стіну століть не зміряти повік.
Шукаю шпарку, щоб пірнути знов
В солодкі сни, - зачинене вікно,
Приречений годинник втратив лік:
Було-нема...нема, але ж БУЛО!
На березі зруйнованих видінь
Я пам"ятаю, коливалась тінь,
Допоки хвилі розмивали скло.
Дощило і дощило - день, чи рік?
Горів вогонь у грубці і в душі.
Сміялись ми, віднині не чужі,
І заздрили нам боги угорі.
Їм теж вчувався долі резонанс -
Бриніли ліри ніжно-навісні,
Зіркові зливи падали до ніг
Отим незримим, що з"єднало нас.
17.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Похоже, что душа все слёзы вылила,
Пусть станут они утренней росой...
Сама ли я судьбу такую выбрала ?
Такую, что не связана с тобой.
Чтоб сердце невзначай, не ёкнув "может быть...",
Желанием не стало возгорать.
Чтоб грешную любовь смирением выбелить,
А после её светлою назвать.
Не каяться.., не сетовать.., лишь выдохнуть,
Умывшись как-то утренней росой...
Ещё бы - сердцу глупому не выпорхнуть,
Когда однажды встретимся с тобой.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Сосни дивляться сни, які віщі немовби у жриць...
Заколисує вітер – дерева вклоняються світу.
Я тебе не віддам, охоронцю моїх таємниць,
ми доглянемо вдвох несміливий росток первоцвіту.
Заколисуй мене ніжним шепотом древніх легенд,
химороддям думок, безбережжям солодкої рими.
Я боялася. Так! – що довірливе серце - ущент!
Чи боюся тепер? Так! – пройти нерозважливо мимо.
В сонних нетрях лісів заблукала сполохана тінь
перелесника чи невідкритого міфами духа.
Соснам тепло у лігві своїх вікових сновидінь.
На твоєму плечі сплю я...
дихаю з соснами –
слухай...
16.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 20.01.2017
Усе буде добре
Колись і не з нами.
Усе буде добре КОЛИСЬ...
Теперішнє горе
Розвіє вітрами,
Щоб мрії нарешті збулись.
Усе буде скоро -
Літ так через...надцять.
Усе буде скоро, повір.
І світло у морок
Впаде, щоб зостаться,
Скотившись луною із гір.
Усе буде краще
У снах ілюзорних.
Усе буде краще, але
Байдужість нізащо,
Не знищить потворних,
Лукавих придворних.
Пихатих, мажорних -
Сучасних героїв Рабле.
13.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Я загляну в сни твої на трішки, -
В ефемерну швидкоплинну мить.
Хай недоля з глуму ліпить смішки,
Відчуваю, що тобі болить.
Заспокойся, я постою мовчки,
Подивлюсь, як повінню спливе
Сум безжальний, що і камінь сточить,
Не відірвеш, вчепить за живе.
До недолі я наразі, друга,
Ти просив без черги увійти.
Шле безсоння та вселенська туга,
Де любові місця не знайти.
Знов по колу: болісні розлуки,
Споглядають заздро на світи.
Заспокойся, бо тремтячі руки
Не зведуть над прірвою мости.
Не зашиють ні рукав, ні рану,
Коли спрага, пити не дадуть.
Докоряти я тобі не стану,
Тільки вкотре прошу: "Просто будь."
Коли снігом замете дороги,
І сріблясті звиснуть дукачі,
Сонце зблисне - краплями знемоги
Стануть від безсоння втікачі.
Крапельки знесиленого поту
Безнадії перекриють вхід.
Знищать болю щемного гризоту
Й безталання наміри лихі.
01.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711492
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Далёко, неукоротимо,
И обязательно вперёд,
Ведёт дорога пилигрима,
И он идёт, идёт, идёт…
О, эта вечная дорога,
Которой суждено идти
В своём, от человека к Богу,
Неисповеданном пути.
Я вижу, словно в мутном бреде,
Как безвозвратно, там и тут,
Один, за ним другой и третий,
Они идут, идут, идут…
Бесповоротно… бесконечно…
Земное племя пришлецов,
Они идут, отсюда в вечность,
Как будто слышат вечный зов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711637
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Я не стукаю, просто зайду...
На столі учорашня газета,
Крихти хліба і два сірники.
У господі немає ладу,
Тільки тінь мовчазного естета
Та і ту "підмели" тайники.
Я не стукаю, серце гримить,
Як старий-престарий холодильник,
Що до скону служити бажав.
Десь отут, зачепилася мить
За беззвучний, зловісно-всесильний,
Некерований зібганий жах.
Учепившись, розкраяла світ
На "можливо" і вічне -"ніколи, -
Безнадії стулила сюжет.
Описала чужий, а не свій,
У своєму - одні частоколи
Та і ті розхиталися вже.
На газеті отут напишу:
До нестями... ваганням умита.
Не сльозами, їх вилила всі.
Я піду, а тобі залишу
Мою душу, у вигляді сита
І кохання, так схоже на сіль...
09.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
Любов Господня -
перший промінь сонця,
що Світ наповнює теплом і сяйвом.
Любов Господня -
тиха радість мами,
що відчуває перший поштовх в лоні.
Любов Господня -
сміх дзвінкий дитяти,
що в батькових руках летить під стелю.
Любов Господня -
пролісок весняний,
в долонях двох закоханих сердець.
Любов Господня -
(вам ще рано знати),
це усміх Ангела ясний,
що за собою зве в світи,
щоб нас із Господом з’єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711291
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2017
Наше Життя - ланцюг слабкостей, що заблукали, міцно утримуючи нас.
Без Віри, наша Душа, що колодязь без води.
Наш Світ, проти Світу духовного, є коротка дрімота під шумом небезпечної бурі,
безпека грунтована на невіданні,
наш вид обмежений однією Вічністю.
Мудрість, витікаюча зверху, чиста, скромна, мирна, повна милосердя і доброти.
Слова ж лестощів і обману далекі від Істини.
Тільки вогонь у Вифлеємі не обпалить.
Спокушаємося сріблом, жадаємо золотце, ось за те і розплата,
важко нам перебувати в чистому настрої, це нашого буття "заслуга".
Сонце зникає і встає кожним ранком,
все благословляє.
Нам потрібно всім зупинитися,
побачити оточуючих нас людей,
їх потреби.
Тест на порядність не кожному по-силі,
але ж зустрічайтесь поглядом сміливо.
Я і сама двічі мати, а усередині, як та дитина наївна, незахищена, боязка.
Та треба пам'ятати, що кожним книга Життя
пишеться повсякчас,
засівають на Землі,
щоб збирати жнива на Небесах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710849
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Замерзлий лід - учора ще води,
Потоком із дірявого човна,
Який із хвиль ще й досі вирина.
На мене знову?.. Чи моя вина,
Що спересердя, падає сюди,
Що спересердя, кригою схопив?
У муках ніч ославить навіть день.
І хай не знаю й досі, де він, де?
Нехай біду від нього відведе
Той струм, що палить долі і снопи.
Той струм базальти плавить, наче віск
Нагрітої донесхочу, свічі.
У полудень гарячі калачі
Застрягнуть і голодному... мовчи,
То не сльоза блищить, - то болю зблиск.
То не сльоза блищить тобі услід.
Зневажити бездумно, поспішив,
А що душа? А що вам до душі?
Хіба вона вмовлятиме:" Лишись"?
Дев"яте коло - замерзає лід...
08.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711056
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Все б віддала, лиш би Небо схилилось до серця.
Все б віддала, та чи маю я скарб за душею?
Трішки печалі і слізок в долонях граминку...
Цього достатньо? Прихилиш Фавор Свій до мене?
Спокоєм Вічність хай душу мою осіяє,
Благісна тиша наповнить думки а ж по вінця,
Хай потече по судинах любов Твоя світла,
Зносячи греблі старезні мого маловірства.
Так би хотіла, щоб Небо наповнило душу,
І потекло щоб водою живою крізь мене.
Як би хотілося цього... Та визнати мушу,
Ще не готова, уповні́, прийняти цю втіху.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017
Холодом сипала в душу лиха заметіль.
Шкірили зуби опівночі сірі химери.
Із Задзеркалля заглянули в душу гримери, -
Більше нізвідки їм взятися, лишень звідтіль.
Я ж не людина, сміється яка силоміць,
Їх не боюся, хоч інколи плачу до ранку.
Від макіяжу залишиться бруд, наостанку
Гляну у дзеркало, скільки там змучених лиць?
Лишень одне, не такі вже ви й сильні, - одне!
Очі зелені - в прозорому сяйві смарагди.
Холод і повінь терпіли і терплять заради,
Білого Ангела...може крилом і майне?
Що це я? Може...Мій Ангел укриє крилом,
Снігу насипле, збудує мости-ефемери.
Хай же в безодні опиняться всі ті химери,
Всі ті мости, лиш імла, а стежки замело.
Холодом сипала в душу лиха заметіль,
Ангели знову стелили пухнасту постіль.
08.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710930
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017
В полум’ї Любові несказанної породила Діва плід Життя,
Сповила, і на солому в ясельця, мов на царське ложе понесла.
Поклонилась до землі Рожденному, цілувала трепетно в чоло,
Того, що не вмістить і Вселенна, без Якого б й Неба не було.
Пригортала, - навкруги співали Янголи, Херувими, Сили,Небеса
І Зоря зливала світ лампадово на долини й гори... Чудеса
На Землі творились при народженні:
- у пустелі виноградники цвіли.
Пастухам, що стерегли отари, Радість Янголи безплотні принесли:
- Народився Спас, Якого ви чекали, вам Його пророки прорекли...
А Небесне воїнство співало; " Слава в вишніх Богу, і на землі мир..."
Полум’ям Любові несказанної в серці Діва Радість берегла,
І, колись, для нас її сповіщену, у Святвечір тиша прийняла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d40d/LVgGeurpqyg.jpg[/img]
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози, навести красу і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін.
Як влучно і як точно.
Сила у слабкості, кажуть про жінку. Може й так...А може й ні.
Коли хочеш отримати хоч якусь крихту в цьому житті , одних надутих гарненьких вуст, та стрункої ніжки замало.
В той час, коли ти капризно чогось вимагаєш, вимальовуючи свої гарнющі брівки, чи відточуючи нігтики, онде за вікнами плавом пливе сила-силенна твоїх клонів... Гарних,вередливих, яким падає до ніг...Ну це ще питання, що там падає? Бо отак можна впасти і в пісок розсипатись до тих бажаних ніжок, або чиясь гарна білосніжна вставна щелепа від захвату, - на друзки... Потім послухаєш, що то натуральні перли,тільки так оригінально подаровані.
Смішно? Та не дуже, бо ради тих перлів ой, скільки сліз та поту проливається, причому з обох сторін.
Та чи надовго, оті бажання бал справляють?
Все має властивість закінчуватись, навіть бажання.
Коли болить спина, чи навіть звичайна нежить у коханого, майже єдиного(?) чоловіка, гарненьке оченятко пряде у пошуках чергових перлин...А чоловік, дивись, може й одужати...мине нежить, а натомість прозріння прийде.Рожеві окуляри спадуть, чарівне створіння скине раптом прозорі крильця і покаже гострі хижі зубки, та загребущі пальчики...Замість перлів острівець забажається, - спинку погріти...може й коханому. Це вже, як карта ляже.
А йому так хотілось фею, чи ельфа поряд... Казку бажалось, дива...
Але ж фея шукає принца, або хоч, якого не якого короля.
Хай собі шукає, ще може й знайде, коли розуму Господь дав. А коли не дав? От коли не дав, ех...
Тільки віддане та щире серце відчуває, хто ховається під лахміттям, чи залатаною свиткою...Тільки воно прагне саме його, не очікуючи нічого у бажанні бути разом, попри все... Дотик душ.
Чи є таке в природі? Чи зустрічав хтось? Якщо ні, то й не любив ніхто. Коли наперед прораховуються всі "за" та "проти" ще нездійсненного альянсу, то не варто й починати. Бо з нічого й буде ніщо.
Ні сили, ні слабкості, ні статі...Чиста бухгалтерія. Кожен знаходить те, що шукає.Чому ж тоді душа ниє і стогне? Озирнись, он щастя поряд, непримітне, у звичайному вбранні, буденне, як саме життя - НЕ ВІДКРИТЕ, ТЕПЛЕ, СПРАВЖНЄ. Бери, хапай і ховай від заздрого ока.
На жаль, дурні стереотипи заважають уважно роздивитись навкруги. Ми забуваємо, що всі коштовності добуті з бруду.
А щоб добути,треба побачити спочатку, помітити. відчути...
Хочеться всього і одразу? Так. Тільки бажання треба висловлювати чітко й коротко, бо Господь не встигає прислухатись до відчайдушного лементу, який наші душі зчиняють, викладаючи йому свої нескінченні прохання. А потім виявляється оте золото, так важко здобуте, що так блищить та засліплює, зовсім і не золото, а пірит. Може вогонь і висікати, та не більше. Спіманий у сильце Синій птах, під дощем за мить обернувся фарбованою гускою...Ото лихо. Підвели розрахунки. Воістину, сліпий той, хто не хоче бачити. Розум збанкрутував , -
не на ту конячку поставлено. Та хіба хтось із нас застрахований від подібних помилок?Ні,звісно,ні. Але помилки бувають різні і розплата за ни х неоднакова.
Якщо вже помилятися, то нехай це буде по велінню серця. (Байрон).
Часто-густо маленьке капосне хлоп"я з крильцями, кине стрілу, не глянувши, чи вцілив. На купину, чи на гарбу з сіном, як вже вийде... По хмарочосам теж кажуть літає, як сили стане.
Підніме тендітна сіренька пташка ту стрілу під крильце і засяє, заіскрить пір"ячком Жар-птиці.Тільки ніхто й не помітить, допоки...
Допоки вона Івану під ніс коника не підсуне.Такого собі калічку, з наслідками травми хребта. Принців мабуть на собі носив, доки остехондроз не придбав.Та коник не ображався,бо він їх любив і його велике серце та гострий розум стільки разів спиняли недолю... Чужу. Дурні ті принци. Що поробиш? Але ж любимо не за щось, а ВСУПЕРЕЧ.
Любов ніколи не вимагає, вона завжди дає. (М.Ганді)
Цікаво, що в усіх казках світу, самі герої не можуть собі раду дати тоді, коли щось змушені робити, дійсно важливе. Хтось шукає джинна, хтось Бабу-Ягу, а комусь чарки достатньо...Випив хмільного напою і все навкруги засяяло, а кохання?.. хмм...Немає?
Мало випив, а ще й мало любив... Ділитись треба. Спочатку налити предмету обожнювання, а вже собі, що залишиться.
Бо тільки з любові, з бажаня щось віддати, щоб відчути від того радість,народжується щось світле і таке трепетно-щемне у душі.
"Від любові народжується любов." Софокл
Звісно мені можуть закинути про дари данайців...І таке може трапитись. Але ж хто не ризикує,той і шампанського не ковтне. Так в усякому разі, кажуть. Лякають? Можливо.Та тільки вже давно ніхто не боїться пити оте грайливе вино, що розчинило в собі сонячне проміння і освітило на мить душу і увесь світ. А от любити боїмося. ПО-СПРАВЖНЬОМУ. Тому й заміняємо справжнє. істинне на ерзац. Вигадуємо якісь відмовки, рамки, правила...Вік згадуємо.
А це тут до чого? Хіба можна захиститись від кохання? Хіба є така вакцина у Всесвіті? Вона сама прийде, вмоститься на покуті і всі ваші стереотипи - в попіл...Спокій лише уві сні, та й то, якщо пощастить заснути.
Але ж...Яке солодке оте безсоння...Який магічний цей світ, в якому є місце дивам. Життя подовжує, молодість дарує.
Хтось сказав:
Старість не може захистити людей від любові, але, в свою чергу, прекрасні почуття з успіхом захищають людей від старості.
Почну спочатку:
"Знаєш у чому сила жінки? Проплакавши годинами в подушку, вона знайде в собі силу висушити сльози, навести красу і вийде зі сліпучою посмішкою, ніби вона найщасливіша у світі, навіть якщо наполовину мертвa..."
Кузьма Скрябін.
Хочу трішки уточнити. Сила жінки - у її здатності ЛЮБИТИ. Себе, близьких і весь світ. Навіть, якщо наполовину мертва.
Сила СПРАВЖНЬОЇ жінки.
03.01.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710148
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Я пошепки кричу до хрипоти,
Де ти?
Розламані повітряні мости -
Не ти?
У відповідь мелодія проста,
Не та...
Я знаю, де загублені світи,
А ти?
Укотре попелищу не цвісти,
Де ти?
Мої тремтять у відчаї вуста:
Не та?
Я не скажу: вертайся і прости,
А ти?
З образи нове щастя не сплести, -
Де ти?
Обіймами гойдає гіркота -
Не та.
Я віднайду слова, щоб зберегти,
А ти?
У кожного початку самоти -
Не ти.
Мелодію б забуту віднайти,
Де ти?..
02,01,17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710016
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[i]Осінній день березами почавсь.
Ліна Костенко[/i]
Зимовий день сніжинками почавсь,
В вікно відчинене пушинками влетіли,
На віях ніжно щастям тріпотіли…
Й розтанули, щоб ранок умивавсь.
Я не порушу неповторну мить,
Вберу у спраглу душу прохолоду,
З морозом п*ю ранкову насолоду,
Вмиваю погляд, дивлячись в блакить.
З блакиті сонцем починаю день,
А може день цей мною розпочався,
Сніжинками зі мною цілувався...
В мені до вечора шукатиме натхнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709967
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[b][i][color="#0900ff"]Близько, я, одвірка;
Тиша навкруги...
Впала з неба зірка,
На оці сніги...
Зіронька маленька,
Справжня дивина!
До душі рідненька,
Та чомусь журна...
Тайн в тобі чимало,
Чом мовчала ти?
От тебе не стало,-
Де тебе знайти?
Як мені без тебе?
Чудо із чудес...
Плаче синє небо...
Ти - краса небес.
25 12 2016 р
Вікторія р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708675
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 03.01.2017
Ти де? Скотилась небокраєм
Смаглява місячна діжа
І щось у грудях завмирає,
І смуток ріже без ножа.
Ти де? На зоряне намисто
Не вистачає лиш сльози
А небо темнооке й чисте
Не кине перлів,не проси.
Ти де? Вже ніжки утопила
Зоря ранкова в океан.
Гукаю, та забракло сили, -
Дірявий покотився дзбан.
Ти де? Не вистудити душу,
Яка гартується в огні.
В полон узяв і воду й сушу
Будуєш вежі крижані.
Ти де? Розірвані постоли?
Несамовитий сніговій
З дороги збив ще від Миколи?
Та де вже ходиш, Рік Новий?
31.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709455
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
[u]Ветерани-комбати "Азову", "Донбасу" та інших підрозділів вирішили шляхом блокування припинити корупційні зв'язки з окупованою територією і заставити бойовиків повернути заручників.
[/u]
На вітер слів не кидають комбати,
Ідуть ва-банк до влади – напролом,
Ідуть, можливо, і на смерть за брата,
Котрий давно утрапив у полон.
Залізна воля. Витримка військова.
В боях здобутий і імунітет.
Вони брати, хоча і не по крові.
Єднає їх війна, менталітет.
Не раз поміж життям і тінню смерті,
Немов по лезу бритви вони йшли,
Й не одному судилось там умерти.
Тепер же інший фронт вони знайшли.
Корупція, що наскрізь пронизала,
Терпіння їхнє висмоктала все.
Й подонків тих комбати розпізнали:
То – з Ради, то кабмінівське лице.
Нема у хлопців інших варіантів,
Як у державі цій навести лад
Та повернути людям ті мільярди
За ліс, метал, спиртне і шоколад.
На бій вони ідуть тепер зі спрутом,
Котрий усюди щупи розпростер,
Його створив у нас не Вовка Путін,
А той, чий капітал, мов гриб, росте.
Народ чинуші й за людей не мають,
Тарифний вдягши надважкий хомут,
Стаж, трудовий, до смерті піднімають,
Податками і безробіттям жмуть.
Два роки бранці у Криму, в Росії,
Їх вистача в підвалах ДНР,
Вожді ж брехню межи очі всім сіють,
Що для їх волі роблять все тепер.
Отож надія тільки на комбатів,
Цінніше їхнє слово за мільярд,
Їх не цікавить слава, чи дебати,
Вони – це України авангард!
29.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
Ганна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709346
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка...
Одягає землю у кришталь прозорий,
Сніговим кожухом огорта зима...
Лине "Щедрик" рідний Всесвітом - між зорі,
Душу зігріває дзвонами Різдва.
Пане господарю, - гей! - виходь із хати,
Всю хазяйським оком землю обійми!
Хай не плачуть діти, не ридає мати,
Порятуй родину від жахіть війни.
Пане господарю, гірко працювалось
У донецькім полі попід гул гармат.
Не відпочивалось - тяжко воювалось:
Крівцею цю землю освятив солдат.
Тож тепер у свято - гіркоти багато:
І на серці гірко, і вино гірчить...
Пане господарю, рік Новий стрічати
Вийди, вийди з хати у казкову мить.
Щоби колосилось житечко у полі,
Щоб здорові діти і міцна сім'я,
Щоб усі додому повернулись скоро,
Щоб малому сину вибрали ім'я.
Знов лунає "Щедрик" над світи просторі:
Душу українську щедру велича, -
Понад рідні села, над безкрає море -
Рік Новий в надії світлій зустріча.
Світлана Імашева
"Щедрик" - народна пісня в обробці Миколи Леонтовича, знана не
тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою "Колядка дзвонів"
(англ. Ukrainian Bell Carol)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709453
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
Сміюсь, допоки розум не воскрес.
Прогнали сльози чорний L’Oréal
Із довгих вій піїток-авторес.
Линяє щось? - То пишеться скрижаль.
Відлунням - сміх, щоб думали: все ок,
А сльози для затравки і жалю,
Бо навіть року майже вийшов строк,
А я ж бо так прощання не люблю.
Лунає сміх - істерики прогноз.
У гороскопі суперово все,
А стрілки добігають довгий крос,
Який помалу часом занесе.
Ну й занесе...не плакати ж тепер,
Коли ридають ридма за вікном
І середа у грудні, і четвер,
У кпини сонце утопило дно
Душі моєї, щоб догнать нуар.
Без толку чвари, вже не перший день.
Розіб"ється засліплений ліхтар,
Коли вже руки виймемо з кишень.
Чужих кишень, де протяги давно,
А сміх - єдиний схрон твердих валют.
Виспівує Клото веретено,
Атропос кришить "вірю і люблю",
З наруги доля зашморги сплете.
На мить майнуть лассо, чи хомути,
Щоби теля впіймати золоте
І на заклання, Господи прости...
Сміюсь допоки, до тих пір біда
Офіру вимагати не спішить;
Стікає, яко з гусака вода.
Крізь сльози смішки - пера для віршів.
28.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708988
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Сонце впало мені під ребро,
Ледь потріскує неба лід.
Переплутані вени крон,
Вороняччя провин - услід.
Срібний корінь річок-мечів
Перекований із крижин,
Така тиша лиш після січі:
Ані мертвий, ані живий.
У обличчя втираю сніг,
Чи то він, чи сльоза пече,
Каяття просто б'є навідліг
Гострим гіллям, та сонце є.
Сонце плавиться, то й болить
Найяснішою із заграв,
А від свого суду не втекти,
Де підписуєш вирок сам.
Чого ж я би собі судив,
Ці метання - найгірша з кар,
Серце-сонце мене спали
Нехай попіл досягне хмар.
Ну, а потім веди у сни -
Перейти не один перевал,
Там далеко чека двійник -
Справжній Я. В глибині дзеркал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708865
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Відбілив місяць заспану, сніжну цю ніч,
Заглядає невабом з-за рами в кватирку.
Схарапуджені вітром зірки біжать пріч,
Щоб на хмарці пухнастій зібрати вечірку.
Твої ж руки легенько торкнулись мене,
Просинаюсь у теплих, ласкавих обіймах.
Пристрасть вуст у полон груди миттю бере,
Розколихує їх в розгарячених приймах.
І два тіла зливаються в ніжнім танку,
І любов пелюстки розпускає червоні.
- Не лишай, мій коханий, ніколи, - молю,
Чутно ледь, - душі наші такі безборонні.
15.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706787
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Нагадає про Вас вітер в лузі,
Візьме ноти з висот на підбір,
А серденько підхопить у тузі
Ту глибинну струну, що у бір
Прокладає тернову стежину
Поміж сосен зелених, мохів
І встеляє квіткову ряднину
У конваліях рідних гаїв.
Нагадає і блиск місяченька,
Що запалює в небі стожар,
Вас розбудить вночі, здалеченька,
Кине зорі до ніг, що між хмар
Заблукали у пошуках сонця
І грайливо цвітуть в вишині,
Заглядають у Ваші віконця,
Пестять личко, співають пісні...
Нагадає про Вас осінь спрагла,
Золотистих листків океан,
Бо кохання — воно, ніби магма,
Коли в серці критерій-вулкан.
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708897
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Нестримний потяг в нікуди -
Прощань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття
Веде за руку до біди.
Вокзал, перон, як і колись.
Квитки безликі, безсловесні
А душі, як походи хресні,
Ще й досі моляться: "Наснись..."
У незворотності ручай
Серцями й поглядом втопившись,
Ще тільки на поріг ступивши...
"Чи замовлятимете чай?" -
Мовчанка стелеться п`янка.
Це все...виходимо о третій.
Слова банальні і затерті:
"Дві кави нам без молока."
"Я зараз вийду, там - постіль,
Дванадцять з вас," - поставить склянку, -
Стакато в грудях до світанку.
Імлистий замкнутий постій.
Холоне кава: "Як живеш?" -
Рука тремтяча й полохлива
І раптом сліз полинна злива,
Вже й у долоні не збереш.
"Ти що? Навіщо? Йди сюди."
"Ти знаєш, знаєш... я без тебе,
Неначе корінь, що без стебел...
У судний день нас не суди."
"Маленька, Бога не гніви,
Якщо не склалось, що ж робити?
Не убиватися - любити
Ще не відкриті острови."
Жагучі диво-міражі -
Її вуста, такі чутливі,
Такі солодкі і звабливі.
Його терпіння - на межі.
Ця мить - життя всього надріз.
Росою виїдає очі,
Допоки сонце, серед ночі
Злиття, під перестук коліс.
Нестримний потяг в нікуди -
Стрічань стокриле розмаїття.
Минулих доторків суцвіття -
Кохання пізнього сліди.
20.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 28.12.2016
Отака хрумка палітра біла,
Що сьогодні вистелила ніч.
Відлетіла осінь, відлетіла,
Відлетіла всім вітрам навстріч.
Поскидала золоті одежі,
Що би ними грілася зима.
Відлетіла за незримі межі,
Відлетіла осінь і нема.
Білим снігом куриться дорога,
Холод заповзає до душі.
Осінь залишила тільки спогад,
У якому ще січуть дощі.
Відлетіла осінь, не поверне,
Вже зимі віддала всі права.
Щоб земля очистилась від скверни,
До Святого Божого Різдва.
2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706731
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Вітанню вітру радо усміхнусь,
Що так неждано стрівся у дорозі…
І хоч зима вже сива на порозі,
Почується знайоме: «Повернусь…
Я повернусь..."
Хоча уже останнім листям з віття
Старого клена сипле листопад,
Все ж мариться серпневий зорепад
Із юних мрій минулого століття.
Мій зорепад...
Вже замітає снігом ту стежину,
Де бродить сум нічогонечекань,
І наспівом забуто-спрагло лине
Той вітерець, що посеред мовчань,
Серед мовчань...
І знову вірю тим словам без меж,
Мов радістю наслухатися маю.
Усе найкраще, що в житті буває,
Тоді приходить, коли ти не ждеш…
Коли не ждеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703855
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 15.12.2016
Клекоче бій. Ридають небеса.
Змішалися там кров і сльози, й муки…
Там кожен вибух землю колиса…
Тіла лежать, а поряд – ноги, руки…
Сховалось сонце в почорнілий дим,
Воно від горя також потемніло,
Боялося заглянути туди,
Чекало. Щоби небо заніміло.
Туди ж злітали й душі вояків,
Їм простелили ангели дорогу
До тих, котрі на протязі віків
Кували Україні перемогу.
Чернігів. 12.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706096
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 15.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2016
Та що той час, коли намисто з нот
Спліта душа, - невже Він буде проти?
Пізнання душ, споріденості дотик,
Симфонією виллється от-от.
Симфонією - дотики примар,
Чи душ безсмертних, в просторі забутих?
У Вічності позичивши цикути,
Два серця - лиш відлуння давніх карм.
Два серця - не заручники століть,
Не розпач пелюсток, зів"ялих рано;
Не сяйво зачароване Мурано,
В скляному храмі сплавом голосить.
В скляному храмі править кракеллаж, -
Вогненний лід бентежної жоржини,
Мереживно вціловує щоднини.
Той дотик душ - увічнений вітраж.
12.12.16.
Кракеллаж:техніка дозволяє створити сітку з дрібних тріщин на поверхні виробу зі скла. Для цього розпечений предмет занурюється в холодну воду, в результаті чого утворюються численні неглибокі тріщини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016
А ти у мені, наче тисячі /й більше/ нот,
Постійно розігруєш фуги, сонати, гами,
Розгойдуєш маятник, чиниш переворот,
Та поруч, насправді, немає тебе ні грама.
Далекий. Чужий. І непізнаний. Врешті - мій...
А ти мені Пісня пісень, непроглядна тиша,
Усмішка зненацька, раптово - сльозою з вій,
Хоч інша з тобою і ти нею дишеш, дишеш...
А ти відпустив би, як небо вчорашній сніг,
З полону. А ти би тримав мене все сильніше,
Чекав перехрестям на кожній з стрімких доріг,
Лягав би на аркуш /нехай навіть білим віршем/.
Жага невтоленна. Спокуса. Покута. Я
Прикута до тебе і вільна з тобою. Вільна...
Плекаю любов, наче жінка своє маля.
Ношу між грудей /наче хрестик/ її - натільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Моя Вкраїнонько! Земля обітована,
дарований нам Богом щедрий край,
а доля в Тебе – згіркла і туманна,
хоч мав би бути споконвічний рай.
Чом ходимо ми хибними шляхами,
де крик німий втоптав кривавий слід?
Чому, як не чужі, то власні хами
ведуть "в ніку́ди" зболений нарід?
Довірливі... Терплячі... Тож поганам,
як мито, – Твої доньки і сини.
Від Колими до Таврії – кургани
жертв розстрілів і голоду, війни...
Чи вирвемося ми з середньовіччя,
байдужості струсивши мертвий тлін?
... Тремтять у вікнах поминальні свічі –
це подихом із Неба лине відчай:
"Невже не зможете піднятися з колін?!"
26.11.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 13.12.2016
Вона вмивала день і ночі запинала.
Ти її очі в серці бережеш.
А я тебе знайшла, хоча і не шукала...
Знайшла учора, тільки пізно вже.
Вона вплітала в сни рожеві громовиці,
Ти душу плавиш в тигелі образ.
А я чола торкаю пучками правиці -
Молитву кличу в поміч раз-у-раз.
Вона котила біль, як колесо на гору,
Ти вниз згори летиш, нуртує кров.
А я помалу ллю чи бунт, чи упокору? -
Допоки всі не наламали дров.
Вона забула сміх і плакати забула -
Ти висушив їй душу і собі.
А я? Та що там я?.. в обіймах Вельзевула
Співаю соло... двадцять п"ять в добі.
11.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Заколихала і поховала
Мрію свою живцем,
Місце наруги в серці сховала,
Вхід заплела плющем.
Віри канати будуть тримати
Клітки важкий тягар,
Очі говорять болем утрати -
Розпач - душі тартар.
Вільному - воля!
Сонячна доля -
В світлі крилатих мрій.
Не піддавайся сумнівам, болю,
Серце своє відкрий.
Ти ж не безсила!
Спалені крила?
Вітер віддасть свої -
Мрія щодуху здійме вітрила,
Лиш не вбивай її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699132
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 12.12.2016
Зупинка “Щастя“ і перон надій.
Один - на двох, немов солодкий сон,
І він й вона з’явилися із мрій,
На них чекав із осені вагон.
Скакав по серцю коник-стрибунець,
Метелики в очах кружляли знов
І виростали крила, тут кінець
Творив початок з іменем “Любов“.
Крутили серпантином почуття,
Забутих днів згубився календар,
Пакунок цінний видало життя -
Любов осінню, справжній Божий дар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705970
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016
Він їхав знов туди, де був торік,
Де з долею удвох перебували.
Вона його, чи він її вберіг
І рашівську спинили все ж навалу?..
Він їхав знов в задимлений Донбас,
Зруйнований наполовину, чорний,
Щоб з долею знов рятувати нас…
(Повістку знов отримав… тільки вчора).
А дома ж залишилася сім ‘я:
Батьки, дружина й діточки, обоє,
Й земля, Чернігівська, і рідна, і своя,
Й молитва мамина – свята розмова з Богом.
Він вернеться таки живим колись,
І мир в Донбасі все-таки настане.
Дай, Боже, щоби мрії ці збулись
Й мара війни назавжди хай розтане!..
22.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705739
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч,
Миготять у танку білокрилі сніжинки.
Щось не можу збагти я однісіньку річ,
Те кохання, що серце вбирає в крижинки.
А слова жебонять тепло-ніжним струмком,
З вуст течуть солодаво-проникло у груди.
Підіймають в душі нищівний бурелом
І - вмовкають, неначе сторонні приблуди.
Тиха тихо сльоза з-під припухлих повік
Зачіпляється краєм тремтячої вії.
А єство неприкаєне в крик, що по вік
Прагне блага любові без штампу повії.
01.12.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Экспромт
А я тебя не прогоняю.Ты сам уходишь от меня -
Твоё лицо я забываю...За то караю лишь себя.
И никого не обвиняю - в той неизбежности разлуки...
Зима морозом наступает.Метель пугает воем суки.
Продлённый час - воспоминаний.У ожиданий - не короче...
Наверно,время иcпытаний...Не хочешь этого?..Не хочешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703607
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 10.12.2016
От заката до рассвета льёт холодный свет Луна...
Ярко-жёлтая заплата в чёрном пологе - одна...
Часом - маленькая долька,часом - целый апельсин:
Посреди небес сатина,над холстинами вершин...
Всю печаль она колышет - на своей FМ волне...
И не ровно кто-то дышит по её вине(во сне)...
Повезло: я слышу,слышу!..Уколола - в сердце мне...
От того - и вдохновение,потому - и крылья...те...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 10.12.2016
Есть в нашей жизни такие моменты, которые запоминаются на всю жизнь и ты их не можешь вычеркнуть из памяти. Да и стоит ли? Они (как минимум) помогают нам ценить то, что имеем. Один из таких моментов.
Было это много лет назад. Крайний север, бесконечная полярная ночь. Еду я в автобусе, а на руках - четырехлетняя дочь. Темно, холодно... И тут вдруг, солнце встает. Дочурка увидела его в окошке и с удивительной радостью воскликнула - "Мама.., мама, смотри, солнышко". Это не опишешь, это нужно было слышать. И не просто слышать, а слышать после беспросветной бесконечной тьмы. Казалось бы.., солнце... Что тут удивительного?
Сколько стоит, скажи, милый друг,
Белой птицы полёт над землёю,
Или радуги мост- полукруг,
Оберег над притихшей рекою..?
Или, может быть, дружба людей,
Та, что верность хранит, без опаски..?
Нежность рук и тепло матерей,
Наша вера в недетские сказки..?
Сколько стоишь ты, чувство любви..?
Знаешь, как-то тебя оценила
Бескорыстием робкой зари,
Что от ночи меня заслонила.
Искренняя благодарность за редактирование стиха Генадию
Потустороннему
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670180
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 10.12.2016
Года-гойда-гойда-дусі,
Прийшла киця до Настусі.
Мури-мури-мури-мур…
Ну, а котик Леамур
Десь пішов ловити миші.
Киця Настеньку колише…
Гойда-гойда-гойда-да…
А-а-а-а-а-а-а… 1/11/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705481
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016
Я не хочу в ті сни, куди ти не заходиш.
Хай там рай вочевидь, я не хочу в ті сни.
Хай там вічна любов і всевладдя клейноди,
Я не хочу туди, бо без тебе вони.
Я не хочу розлук, якщо звінчані душі.
На якийсь кілометр не завезли пальне.
Там мережаний шлейф сіре небо ворушить, -
Я не хочу відлуння, що й досі кляне.
Я не хочу під ноги упасти й завмерти, -
Переступиш поволі, жорстокий гінець.
Що було, те було і котячі концерти
Я не хочу до скону... урвався терпець.
Я не хочу, бо сили у настрої втопиш,
Засмоливши судини, де кров - стеарин.
Трусонуть невід"ємні, істерик синкопи,
Я не хочу снодійне для сірих клітин.
Я не хочу роздати на фантики душу,
На ганчір"я порвати благеньку її.
Захлинаючись, звеш, але з місця не зрушу,
Я не хочу недолі збирать врожаї.
Я не хочу, не хочу, не хочу... не треба
Докоряти, лякати пекельним ось-ось...
На твоєму шляху я - химера Ереба,
Хоч просила, просилась...та не довелось.
04.12.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2016
[b][i][color="#a200ff"]Як же мало часу,-
Стоїть осінь в заграві...
Роздає всім красу,
Сонце в жовтій оправі...
Жовтий лист на землі,
Вже пустують кубельця...
Відлетять журавлі,-
Від малого озерця...
Вже трава де-не-де,-
Зсохлась майже в солому...
Зима в гості прийде,
У вбранні крижаному...
22 11 2016 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702475
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 07.12.2016
Ноябрь стоял, унылость стужи
Пытаясь снегом исцелить.
Он точно знал - кому-то нужен,
Поэтому - обязан быть.
К ботинкам липли комья грязи,
Глотала жижа павший лист...
Уж не вернётся восвояси,
Где был он золотом лучист.
Ноябрь стоял...Кому он нужен?
Все ждут цветения весны...
Но без его студёной лужи
Не будет снежной белизны.
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699854
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Достиглі врожаї збирає осінь
В полях душі, в садах моєї долі.
Хоч манить світлом ще небесна просинь,
Осіння заметіль на видноколі…
Ще айстри квітнуть в затишку садів,
Ще ранок кличе у погожу днину…
Я так не хочу сивих холодів,
Бо просить серце ще тепла дитинно.
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
Ледь чути весен невгамовний сміх,
Що губиться у тиші падолисту.
І тішить день краса пісень твоїх,
Де крізь багрянець світ стає барвистим.
У безміри століть злітає час,
Пожовклим листям опадають миті…
І цей сумний осінній тихий вальс
Знов нагадає про роки прожиті…
Побудь зі мною, осене, побудь
Так довго-довго, може, й вічність цілу,
Поміж дощу всміхнутись не забудь
І душу пригорни мою зболілу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 01.12.2016
Повечір'я тече, мов пустелею, тихим провулком.
Захід сонця пролився понад пругом рожевим вином.
Для душі тиша ця видається жаданим притулком
На щоденних дорогах поміж зорями і полином.
І думки вже летять над прожитими мною літами,
Озиваються в серці сум і втіха нехитрих шукань…
Скільки доль крізь віки промайнуло земними світами
І яскравим вогнем, і жаринкою згаслих бажань.
Просіває пісок і мій слід у вечірніх туманах…
Пізній осені вже не насняться принади обнов.
Лиш зоріє крізь ніч і осіннього вітру омани
Дивне сяйво тепла на одвічне імення Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698442
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Переписує заново дні мої доля на плівку...
Осінь любить зажуру, плекає свою протеже.
Так буває, що серце знаходить милішу домівку,
І не віриться в щастя. Він поруч? Зі мною? Невже?
Та немає у нім ореолу божественних таїн,
Він із роду людського - не з царства священних тріад.
Відволік мої біди - втекла від життєвих окраїн.
Просто мій. Просто рідний. Його дарував листопад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 01.12.2016
Рід Шкрібляків – давній гуцульський рід. Колись володів землями в долині Черемошу та на оточуючих горах біля нинішніх сіл Устеріки, Розтоки, Черетів, Голови, Гринява, а також біля Жєб’є, біля Косова та на Покутті. Резиденція голови роду колись була в селі Біла Річка, потім в селищі Старі Кути. Символом роду здавна була квітка шовкової косиці – едельвейсу. Гасло роду: «Все минає». Основний колір вишиванок – чорний. Є легенда про замок роду Шкрібляків, який нібито колись стояв на горі Лелькова, що біля села Устеріки і був резиденцією ватажка роду Шкрібляків, але на це немає ніяких доказів. Навіть самі Шкрібляки про то мовчать. На горі Лелькова немає навіть слідів замку, який нібито там стояв і був спалений під час сутичок з родом Гаджугів у 831 році.
Згідно легенд та історичних переказів роду Шкірбляків рід походить від якогось володаря стад коней, що жив на горі Шкрібля в часи правління князя карпів Будимира ІІ Довговолосого (222 - 239). Що то за гора, де вона розташована не знають навіть самі Шкрібляки. Хоча була колись думка, що так називалась колись гора Писаний Камінь, але це більш ніж сумнівно.
Рід Шкрібляків не згадується ні в «Книзі чорного сонця», що була складена 361 року, де ватажки карпатських родів ставили свої родові знаки під присягою князю білих хорватів Боєславу І Сильна Рука (340 - 366), ні навіть в більш пізніх літописах, ні навіть в «Книзі страшного суду», що датується 1350 роком, де записані гуцульські роди і їх землі для визначення податків королю Польші. Тому багато істориків, в тому числі й Войцех Замойський (1754 – 1830) писали, що рід Шкрібляків на Гуцульщині зайшлий. Але це неправда. Шкрібляки не були в горах зайдами – вони належали до так званий родів-відмовників, які після підкорення Карпат і племен бастардів та карпів білими хорватами відмовились присягати князю. Проте відносини роду Шкрібляків з князями білих хорватів не завжди були ворожими. Рід Шкрібляків був в свій час могутнім родом в долині Черемошу та на Покутті і князі білих хорватів хотіли знайти з ними порозуміння і укласти спілку, що, зрештою, і було зроблено. Син ватажка роду Шкрібляків Зореслава Чорна Ріка Будимир Шкрібляк одружився з дочкою князі білих хорватів Любомира VІІ Золотослова (660 - 664) Миловидою Золотокосою. З того часу рід Шкрібляків постійно стверджував, що їх ватажки мають законне право на корону білих хорватів і навіть претендували на трон, коли право на корону було сумнівним. Князі білих хорватів пам’ятали про це і намагалися знайти підтримку серед гуцульських родів, опираючись в першу чергу на рід Шкрібляків – досить авторитетний рід, особливо на Покутті. Князь білих хорватів Світозар І Залізний (671 - 695) дарував ватажку роду Шкрібляків титули боярин Замагори та газда Греготу. Ці титули викликали в гуцулів несприйняття і нерозуміння – Шкрібляки ніколи не володіли земля ні на Замагорі, ні на Греготі. «Де Шкрібляки, а де Замагора!» - обурювались старі люди.
Одним із відомих ватажків роду Шкрібляків був Доброслав Шкрібляк (663 – 745) – син Будимира Шкрібляка та княжни білих хорватів Миловиди Золотокосої. Оскільки він був родичем князів білих хорватів, він ввійшов до Таємної Ради князя Світозара І Залізного у 689 році. У 694 році він був послом білих хорватів до полян, уклав з ними військову спілку і домовився про одруження княжича білих хорватів Станимира (майбутнього князя Станимира І Вовка) з княжною полян Любомирою. За успішну місію він був нагороджений спадковою посадою хранителя корони білих хорватів та каштеляна замку Білого Сонця, що стояв на горі Лебедин біля нинішніх Шешорів і був офіційною резиденцією князя білих хорватів в Карпатах. Ватажки роду Шкрібляків досі з гордістю носять ці спадкові звання, хоча ні корони білих хорватів давно не існує, і навіть забули легенди про те де і куди вона поділася, і від замку Білого Сонця не лишилося навіть сліду. Князь Станимир І Вовк вважав ватажка роду Шкрібляків – Доброслава Шкрібляка своєю правою рукою. Саме йому він доручив захищати карпатські перевали під час його походу сумісно з полянами, тиверцями та уличами на хозарів та їх союзників – торків та аварів 703 року. Під час походу паннонські авари – союзники хозарів та торків могли напасти на землі білих хорватів через перевали, що вони власне і зробили. Доброслав Шкрібляк зі своїми загонами вщент розбив аварів на перевалах, а потім наздогнав їх відступаючі загони і знищив до ноги на берегах Тиси. Хоча подальші дії Доброслава були незрозумілими. Замість того, щоб користуючись перемогою напасти на землі аварів в Паннонії, він відступив назад до Карпатських перевалів, навіть не лишивши залоги на в долині Тиси, хоча вся вона тепер була під його владаю, аж до рівнини Сахат. Завдяки цій його нерішучості агонізуючий Аварський каганат проіснував ще 93 роки, а міг би бути знищений ще тоді. Але ці перемоги не мали належного впливу на подальші події. Похід Станимира Вовка на хозар і торків був невдалим – військо коаліції мало важку поразку в битві на Темній Воді, князь білих хорватів Станимир І Вовк у битві загинув. На трон білих хорватів бояри посадили (не без участі Шкрібляків) малолітнього князя Володислава І Високу Смереку. Доброслав Шкрібляк очолив опікунську раду бояр і фактично узурпував владу в князівстві білих хорватів – Білій Хорватії. Князь майже 10 років був його слухняною маріонеткою. Проти Доброслава постійно плелися змови з боку бояр, в першу чергу незадоволені його владою були роди Гаджуг, Потяків, Рибчуків та Кінчуків. Змова вилилась у повстання, яке Доброславу Шкрібляку не вдалося придушити і він змушений був тікати і шукати притулку в уличів. У вигнанні він перебував до 717 року, потім був помилуваний князем, що на той час звільнився від впливу бояр і став сильним володарем, землі і титули Доброславу були повернені. Але такої влади в Карпатах рід Шкрібляків уже не мав, хоча входив у найближче оточення князів Світозара ІІ Тура (720 - 733) та Володислава ІІ Ведмедя (733 - 745). Загинув Доброслав Шкрібляк будучи вже повжного віку під час боярської змови, коли Володислав ІІ Ведмідь був вбитий разом зі своїм оточенням у замку Білого Сонця 13 липня 745 року. На трон зійшов брат князя Будислав І Вогненний (745 - 761), що теж до роду Шкрібляків теж ставився прихильно.
Після смерті батька ватажком роду Шкрібляків став не його син, що загинув під час сутички під час нескінченних міжродових конфліктів щодо землі і худоби, а його внук – Гордослов Шкрібляк. Він активно підтримував князя білих хорватів Будислава І Вогненного під час внутрішньої війни між різними родами білих хорватів, був його найбільш вірним союзником. У цю війну втрутився князь уличів Володимир Комонник і запропонував Гордослову Шкрібляку угоду, згідно якої син Гордослова Любомир одружується з дочкою князя уличів Миловидою, їх діти успадковують трон князя уличів, Гордослов забезпечує підтримку низки гірських сильних родів, разом вони скидають з трону князя білих хорватів Будислава Вогненного, і розділяють князівство: гірські райони відходять Гордослову Шкібляку, де він утворює своє власне князівство і посідає його трон, а рівнинні землі відходять уличам. Але ці умови були для Шкрібляків неприйнятними. Натомість Гордослов Шкрібляк – ІІІ боярин Замагори підтримав князя білих хорватів. Гордослов планував одружити свого сина з дочкою князя білих хорватів Мирославою. Князь Будислав І Вогненний теж не мав синів і після такого шлюбу трон білих хорватів посіли би ватажки роду Шкрібляків. Але Мирослава категорично відмовила Любомиру і шлюб зірвався. Любомир був настільки одержимий шлюбом з княжною і короною князівства, що після цієї відмови збожеволів і провів решту свого життя в сутінках, у полоні власних марень, в укріпленій садибі, що в горах біля нинішнього села Білоберізка під опікою своїх родаків. Всюди йому ввижалися потвори та злі духи, які начебто вкрали в нього наречену і корону. Посаду ватажка роду успадкував його молодший брат Вогнесвіт Шкрібляк.
Після загибелі Будислава І Вогненного Вогнесвіт Шкрібляк потрапив в немилість нового князя Білої Хорватії Боєслава V Довгий Меч (761 - 786), якого вважали сучасники узурпатором. Вогнесвіт змушений був тікати з рідних земель, так само як багато інших ватажків гуцульських родів. За допомогою князя уличів він зібрав чимале військо і повернувся в Білу Хорватію з мечем в руках. Боєслав V Довгий Меч зрозумів, що поразка неминуча і пішов на мир – ватажкам-вигнанцям були повернуті їх землі та титули, владою князь поділився з боярською радою, зі свого оточення усунув найбільш войовничих ворогів нової коаліції гуцульських родів, яку очолив рід Шкрібляків.
Влада роду Шкрібляків занепала в горах за життя VIII боярина Замагори Межимира Шкрібляка, що жив в часи князя білих хорватів Любомира ХІ Нестримного (848 - 863). На худобу стад Шкрібляків напав мор та падіж, пожежі спустошували господи. Ходили вперті чутки про якесь прокляття, що було накладене на Межимира. Хоча сам він був людиною надзвичайної фізичної сили, але невдачі переслідували його. Після його смерті рід Шкрібляків остаточно збіднів, хоча зберіг свої титули і користувався повагою.
Рід Шкрібляків завжди відрізнявся вірністю давнім гірським звичаям, можливо саме тому християнство Шкібляки прийняли пізно і ще навіть в кінці ХІІІ століття дотримувались язичеських вірувань.
У XIV столітті виникли три закарпатські гілки роду Шкрібляків – це Шкрібляки Рахівські, Шкрібляки Тересавські та Шкірбляки Тячівські. Ці три гілки походять від трьох молодших синів ватажка роду Захара Шкрібляка (1311 – 1402) – Івана, Петра та Василя, що переселилися на Закарпаття. Був ще в нього четвертий син – Йосип, але він в молодості загинув в сутичці з людьми роду Ганджуків – давніми ворогами Шкрібляків. Суперечка виникла із-за худоби.
У неспокійному XVII столітті відомим ватажок роду був Максим Шкрібляк (1602 – 1691). Крім усього іншого він ще й вславився тим, що мав 30 синів, що склали основу його особистої армії. У ті неспокійні часи в горах можна було покладатися тільки на самого себе – всі воювали проти всіх. Ця особиста армія перетворилася на загін опришків, який він водив походом в Трансільванію та Волощину. На старість років він заспокоївся і жив відлюдником високо на горі Габорянська Гига у добре укріпленій садибі. Про нього ходили вперті чутки, що в походах він здобув незліченні скарби, які десь закопав біля гори Чорал, вертаючись з походу.
Були серед Шкрібляків і будівничі храмів. Серед них найвідоміший був Василь Шкрібляк з Кривобродів (1704 – 1779). Він збудував низку дерев’яних храмів в різних селах Гуцульщини та Покуття. Але жоден із цих храмів не зберігся до нашого часу – знищені пожежами, часом і людьми, і про його майстерність ми можемо судити тільки згідно переказів та народних легенд. Кажуть, що він перед тим як будувати церкву довго сидів і споглядав місце, де храм мали будувати і казав: «Доки не буду видів церкву від підвалин до маковиці, доти не буду будувати». Йому ж приписують відому фразу: «У кожному селі має бути один пияк, одна куpвa і один злодій».
Серед Шкрібляків були відомі на всю Гуцульщину ковалі. З них найбільш відомим був коваль Василь Шкрібляк (1358 – 1421). Про нього розповідають, що він викував для ватажка роду залізний перстень, який буцім то не іржавів і мав магічну силу: за його допомогою можна було накликати вітер, дощ і лікувати худобу. Перстень цей передавався з покоління в покоління ватажків роду Шкрібляків. Останній, хто володів цим перснем – Петро Шкрібляк (1711 – 1798). Він крім того, що газдував на полонинах мав ще млини: один водяний на річці Брустурка біля села Шепіт, та вітряк на горі Швайкова коло Жєб’є. Про нього казали, що він відьмак, знається з дідьком, здатний на всілякі неймовірні штуки, як от з’являтися в один день в різних далеких одне від одного селах, змушувати худобу співати людським голосом і таке інше. Але так чи інакше перстень був втрачений 1796 року. Привид Петра Шкрібляка бачили кілька разів на горі Чорний Грунь та в колибі, що на полонині Ротило. Кажуть, що він там блукає ночами і шукає свій загублений перстень.
Але рід Шклібляків був знаменитий зовсім не ковалями, мельниками та ворожбитами, а берегарями. Найвідоміші берегарі на Черемоші були саме з роду Шкрібляків. Про них навіть жартома казали: «А, то тоті Шкрібляки, що береги Черемошу шкрябають!» Але на цей жарт ніхто не ображався – професія берегарів здавна була серед гуцулів дуже шарованою, а кращих берегарів ніж Шкребляки годі було шукати. Не тільки на Гуцульщині, але і по всіх Карпатах. Найбільш відомих берегарів серед Шкрібляків було двоє: Йосип Шкрібляк (1812 – 1890) та Теодор Шкрібляк (1820 – 1896). Останній ввійшов в історію як будівничий кляузи корнпринца Рудольфа на Білому Черемоші (точніше на його притоці Перкалабі) у 1879 році. Хоча, будував, звісно, не тільки він, але і без нього там не обійшлося, і як кажуть гуцули «без нього тоту кляузу би не збудували ніц». Про майстерність побудови цієї кляузи свідчить і той факт, що кляуза пережила і витримала не одну повінь в Карпатах, у тому числі і катастрофічну повінь 29 – 30 серпня 1927 року. Були серед Шкрібляків і відомі баркаші, що водили дараби по Черемошу. Серед найбільш знаних баркашів були Микола Шкрібляк (1843 – 1932) та Данило Шкрібляк (1801 – 1915), що прожив більше 100 років. Саме про нього гуцули казали: «Якщо жити так довго як той баркаш, то наживеш душу». Ватажки роду Шкібляків тримали в ті роки тартаки. Іван Шкрібляк (1850 – 1923) тримав тоді один тартак біля Кутів, а інший в Тучапах.
Бурхливе і трагічне ХХ століття не оминуло і рід Шкрібляків. Василь Шкрібляк (1893 – 1936) був в Січових Стрільцях з самого початку створення українського легіону. Брав участь в боях на Борецькому та Ужоцькому перевалах, потім відзначився під Галичем та на горі Маківка. В боях на горі Лисоня був поранений і потрапив в російський полон. З полону його звільнили події в Україні 1917 року – він опинався в лавах Січових Стрільців армії УНР. Брав участь у вуличних боях в Києві в січні 1918 року, у лютому того ж року брав участь у звільненні Києва від більшовиків. У листопаді 1918 року пішов до повстанців і візначився в бою під Мотовилівкою. У березні 1919 році був у бою під Бердичевим. Потім потрапив до «чотирикутника смерті», але зумів вибратись звідти живим. У 1920 році воював у складі 6-ї січової стрілецької дивізії армії УНР. Після поразки УНР нелегально перейшов до Румунії, потім до Чехословаччини, де жив у Празі і помер від сухот в березні 1936 року. По собі лишив спогади – книгу «Нотатки непотрібної людини», що вийшла друком в Торонто в 1952 році.
Серед повстанців теж були Шкрібляки. Це Петро Шкрібляк, що був стрільцем у боївці Сіроманця, яка мала криївку біля Грамотного. Він загинув в бою з спецпідрозділом НКВД у лютому 1946 року на румунському кордоні біля гори Гнєтєса. Ще був Максим Шкрібляк, що був ройовим у сотні Бурлаки. У листопаді 1946 року він з групою повстанців після виснажливих боїв перейшов кордон та дійшов горами аж до Австрії, де був інтернований. Решту життя прожив в Канаді, в Вінніпегу, де і помер у 1976 році.
Серед репресованих у 1946 – 1953 роках було кілька Шкібляків. Це Іван Шкрібляк з Вигоди, заарештований за те що його брат нібито був у повстанцях, хоча у повстанцях був зовсім інший Шкрібляк, а його брат на той час давно помер. Степан Шкрібляк з Косова, заарештований за те, що зайшовши по справах до сільради, повісив кепку на голову бюста Сталіна. Ярослав Шкрібляк з Брустурова, його заарештували взагалі невідомо за що. Всі вони отримали по десять років таборів і по них у Сибірах пропав і слід.
Чимало Шкрібляків живе в Канаді – в провінції Саскачеван. Це переважно нащадки емігрантів 1902 – 1911 років. Майже всі вони фермери. Лише один – Дмитро Шкрібляк перебрався до Британської Колумбії і працював електриком в Ванкувері, нині на пенсії.
Нинішній ватажок роду Шкрібляків – Святослав Шкрібляк живе нині в Кутах. Він поважного віку – йому вже 86 років. У 1992 – 1995 роках він обіймав пасаду Голови ради гуцульських родів та входив до складу Суду Ведмедя. У нього є кілька онуків, серед них Микола Шкрібляк, що є спадкоємцем посади ватажка роду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703985
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Экспромт
Явилась ночь ко мне без сна...
Слова упорно лезли в душу.
Их прогоняла от себя,
Чтобы спокойствие не рушить...
Не потекла моя река.
Ей имена не подбирала.
Минорная строка - пуста...
Чернилом рук не измарала...
Запоминала - на потом,
Когда рассвет забрезжит серый.
Проснётся(нехотя)мой дом
И "с добрым утром"скажет смело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703689
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Три дня - морозило,снежило...Сугробам измеряли рост,
А на четвёртый - попустило и столбик в оттепель уполз...
В полёте таяли снежинки,развеяв запахи зимы.
У ноздреватой корки льдинки открылись жёлтые глазки...
Постыло - бремя расставаний...И - ожидания часы...
У пульса(времени желаний) - ритмичность трепета любви,
Где обожжённый поцелуем - в неосязаемой черте,..
А в громогласном аллилуйя есть я, и - он, и - вы, и - те!!!
До усыпальницы надежды не досчитаешься шагов...
Она(единственная)между...среди невидимых богов...
Не понимала это прежде - пылала жаждой зноя кровь...
Полупрозрачные одежды снимались не за дверью снов...
Сполна и я переплатила...За недосказанность - прости!..
Немного милости просила:оставить в прошлое следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703477
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016
[b][i][color="#ea00ff"]Поэт рождается к несчастью?
Возможно да, а может нет...
Он часто теребит запястье,-
Когда рождает стих на свет...
В своё дитя, да в светлых муках,
Вдыхает капельку тепла...
Непостижимая наука,-
Любовь в стихах вмиг ожила...
Поэт рождается к несчастью,-
Да кто бы, что ни говорил...
Душа поэта - кладезь счастья!
Строка рождает веру сил...
26 10 2016 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696987
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 29.11.2016
Ще ніч не підняла своє крило,
Як місяць допливав останню милю,
Він ненароком розбудив село,
Коли роса травиці ноги мила.
Спустився ранок. Осінь на порі.
Красою хоче всіх зачарувати:
То хмаркою пливе вона вгорі,
То бурею заходиться карати.
Або застигне в золоті дібров,
Дощем за теплим літечком заплаче,
Коли ж наллє калині свіжу кров,
Збентежить моє серденько, гаряче.
Я осінь цю по-своєму люблю,
Немов сестру, щоразу виглядаю
І Бога про одне лише молю,
Дай жити без війни у свому краї.
6.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 28.11.2016
Тиша, мовчання і свічка самотньо горить,
Вицвілі очі бабусі і руки тремтливі.
Погляд понурий в вікно, за ним небо зорить,
Але й зірниці сьогодні незвично-журливі.
Спогади б'ються у скло, та шкребуть, мов коти,
Гострими кігтями в серце, аж холод по шкірі.
Паморозь вкрила в кімнаті чотири кути,
Стіни барвисті змінили свій колір на сірий.
І пролунали слова через призму пітьми:
" Як було страшно відомо лиш нам й, певно, Богу.
Мертві й голодні лежали попід ворітьми,
Гола земля: ні травинки, ні жита, нічого...
Мама ховала мене від сторонніх очей,
Щоб не виходила в двір, бо могли і убити.
Я пам'ятаю тремтіння кістлявих плечей,
Голос її: що робити?.. Що маю робити?
Я не боялася грому, лишень тих людей,
Що приходили до нашої бідної хати,
Позабиравши пшеницю, муку і курей
Далі і далі метались іще щось шукати.
Вимерлі села, лиш сльози - куди не поглянь.
Думи одні: що поїсти? Знайти б хоч билину...
Це найстрашніші роки, ці роки зневірянь.
Лиш би вберіг від такого Господь вас, дитино."
Руку до серця приклала: " Болить мене тут.
Я розумію, всіляке на світі буває.
Голоду цього страшного прихована суть:
То не природа - людина людину вбиває."
Свічка згоріла, лиш віск залишивсь на столі.
Молиться бабця, цілує ікону і каже:
" Душі на небі, а пам'ять про них - на землі.
Кожну брехню час колись неодмінно покаже."
26.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Тиша, мовчання і свічка самотньо горить,
Вицвілі очі бабусі і руки тремтливі.
Погляд понурий в вікно, за ним небо зорить,
Але й зірниці сьогодні незвично-журливі.
Спогади б'ються у скло, та шкребуть, мов коти,
Гострими кігтями в серце, аж холод по шкірі.
Паморозь вкрила в кімнаті чотири кути,
Стіни барвисті змінили свій колір на сірий.
І пролунали слова через призму пітьми:
" Як було страшно відомо лиш нам й, певно, Богу.
Мертві й голодні лежали попід ворітьми,
Гола земля: ні травинки, ні жита, нічого...
Мама ховала мене від сторонніх очей,
Щоб не виходила в двір, бо могли і убити.
Я пам'ятаю тремтіння кістлявих плечей,
Голос її: що робити?.. Що маю робити?
Я не боялася грому, лишень тих людей,
Що приходили до нашої бідної хати,
Позабиравши пшеницю, муку і курей
Далі і далі метались іще щось шукати.
Вимерлі села, лиш сльози - куди не поглянь.
Думи одні: що поїсти? Знайти б хоч билину...
Це найстрашніші роки, ці роки зневірянь.
Лиш би вберіг від такого Господь вас, дитино."
Руку до серця приклала: " Болить мене тут.
Я розумію, всіляке на світі буває.
Голоду цього страшного прихована суть:
То не природа - людина людину вбиває."
Свічка згоріла, лиш віск залишивсь на столі.
Молиться бабця, цілує ікону і каже:
" Душі на небі, а пам'ять про них - на землі.
Кожну брехню час колись неодмінно покаже."
26.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Холодний вітер стугонить в пітьмі,
І просить дощ впустити у кімнату.
По шибці пишуть сповіді німі,
Що для тепла так треба небагато.
А ці дощі, як і сто літ тому,
Навіють сум й потонуть у калюжах.
Шукають крапельки на склі одна одну,
А я шукаю вічність в змерзлих ружах.
Впускаю дощ у свій маленький світ,
І холод до грудей горну по дрібці.
Й радітиму, як стрінуться навік
Ці дві краплинки вічності на шибці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697661
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 27.11.2016
Як бідувала сім"я після від"їзду Полі, мені розповіла Варя, яка вижила у цьому страшному лихолітті. Найбільше їй запам"яталося і вразило, як вони на різдвяні свята ходили колядувати. Хоч було й холодно, адже одягнені абияк та щей знесилені від постійного недоїдання,ішли від хати до хати і своїми слабенькими голосочками співали колядки. І хоча нестатки були в кожній сім"ї, люди все одно виносили їм:хто печений буряк, чи картоплину, хто жменю квасолі, гороху, проса, а хто й маторженик. Це хоч і трохи, та все ж допомогло витримать від недоїдань і загибелі.
До весни ще було далеко і голод звалив Василька і Павлика. Як не намагалася Настя врятувати синочків, нічого не допомогло - померли наприкінці зими. А згодом біда наздогнала й Федюню. Хлопчина зліг і вже не міг ні ходити, ні говорити. Знесилена і згорьована Настя, зібравши останні сили, пішла у садок в надії знайти хоч якісь бруньки, чи корінці, та зварити навар, бо дивитися як помирають діти, було несила. І тут вона побачила маленького зайчика, що гриз кору деревця. Перемагаючи втому і слабість, вона, мов дика кішка, підкралася до нього і накрила своєю хусткою, впавши зверху. Довго не вірила в таку удачу і ніяк не наважувалася встати. А потім все ж підвелася і, похитуючись, понесла свою здобич до хати. Вона навіть не стала білувати зайчика, а поклала на рогач і піднесла до вогню в печі, щоб обсмалити. А коли зварила бульйон, то з жахом усвідомила, що Федуні він уже не був потрібний, помер хлопчина.
Навесні повернулася з Донбасу Поля, привезла продукти, куплені за зароблені на шахті, де їй довелося працювати, гроші, та ще й гостинці від дядьків. Стала відгодовувати знесилених маму, Галю, Варю і Андрійка, врятувавши їх від смерті. А згодом з"явилася травичка, бруньки на деревах і стало трохи легше. Тепер уже Андрійко намагався допомогти сім"ї вижити: збирав трави, ловив рибу, іноді допомагав сусідам і односельцям виконати якусь роботу, а ті в свою чергу віддячували хлопцю хоч якимись продуктами. Тоді Поля пішла працювати у Шарівський радгосп. Там покищо нічого не платили, зате кормили тричі на день, а розрахуватися обіцяли після жнив..
Діти щипали травичку, шукали торішні ягоди, а згодом цвіт акації -"кашку", як вони її називали. Та й тут біда їх не облишила. Якось Галинці вдалося вилізти на дерево. Рвала цвіт і кидала на землю, а діти - свої і сусідські - збирали і їли, їли. А потім почули тріск гілорк. То впала Галинка. Малеча розбіглася хто куди, ще й побоялися мамі про це розповісти. Коли ж та сама знайшла дівчинку, її вже не можна було врятувати. Згодом Андрійко назбирав у лісосмузі грибів, не стримався і кілька з них з"їв сирими.. Повернувся додому і впав, розсипавши ті гриби. Настя знову робила все можливе, аби врятувати дитину: промивала шлунок, напувала відварами. Не допомогло - не стало Андрійка.Убита горем Настя, зовсім заслабла, перестала їсти, опухла і осліпла...
Поля у той час працювала у радгоспі, спочатку сапала буряки, соняхи, городину, а потім в"язала снопи, вантажила їх на підводи і гарби, крутила молотарку. Не раз просилася у бригадира відпустити її хоч на день- два додому, та той щоразу вмовляв дівчину зачекати до кінця жнив, тоді напечуть хліба з нового врожаю і буде їй що понести додому. Поля погодилася, та жнива ще не закінчилися,як хтось прийшов з Вершинокам"янки на роботу і повідав бригадиру, що майже вся сім"я Полі вимерла. Бригадир негайно видав дівчині і продуктів, і хліба, та й відпустив на тиждень додому. Швиденько зібравшись, дівчина вирушила в дорогу. Йти було далеченько, кіломентрів з 15, та вона здолала цю відстань без перепочинку. А коли вдалині замайоріла рідна хата, серце забилося тривогою, їй забракло повітря і вона зупинилася... Село ніби вимерло: ні людей, ні худоби, навіть собаки не гавкали. Коли ж нарешті відірвала натружені ноги від землі і рушила далі, то помітила на подвір"ї димок. Зраділа, значить є хтось живий. Зайшла на подвір"я і побачила Варю, яка сиділа біля пічки, на якій щось кипіло. Варя побачила сестру і заплакала, простягнувши тоненькі ручки назустріч. Підвестися і підійти до Полі вона вже не мала сили. Поля підхопила дівча на руки, лагідно пригорнула до себе і запитала, де ж решта. А та, ледве чутно промовила: "Немає... Померли... Там,(показала на хату), тільки мама, але й вона помирає..." По її щічках потекли сльози. Зайшовши до хати, Поля дала мамі і сестрі по маленькому шматочку хліба і по півсклянки кип"яточку. Вони просили ще, та дівчина знала, що більше неможна. За тиждень вона виходила і маму, і сестру, та й знову повернулася до радгоспу. Тепер вона брала раз у два тижні вихідні і несла рідним свої зароблені продукти. Так вона врятувала їх від смерті. Отак гинули діти сонця і великої нашої землі.
НЕХАЙ НІКОЛИ НЕ ПОВТОРИТЬСЯ ТАКЕ ЛИХОЛІТТЯ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703224
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Дитя замовкло... ссе порожні груди...
Сльоза солона матері пече...
— Залиште хоч окраєць!.. Чи ж ви — люди?!
Та відповідь — мороз чужих очей.
— Не плач, Іванку, вірю — будем жити!
Вже до весни — рукою... там — врожай...
Побачиш колос, сонечком налитий!
Не плач, маленький, серденько не край...
Дитя заснуло. Мати пригорнулась
До тільця, де ледь жевріла душа...
А однією із сусідніх вулиць
Печальний Янгол Смерті поспішав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Які страхітні ці раптові зміни в світі –
по всій планеті підриває мир війна!
Тенетами терору оповитій
землі вже сниться мирна давнина.
Коли зашкалює критична маса болю
за одурілим людством, що в безодню йде, –
німію, здаючись на Божу волю,
молюсь в надії – вихід Він знайде.
Мала піщиночка не може світ змінити,
який звірячі орди тягнуть до кінця.
Мій Боже! Я не можу їх спинити...
але ж і не мовчу, як та вівця,
йдучи покірливо в отарі, безголово.
Супроти орків дав мені Ти не картеч,
а мирну і не вбивчу зброю – слово,
безкровний, та меткий двосічний меч.
Тож часто пишуться такі болючі строфи
й моли́тви, щоб не сталась ядерна зима,
бо може світ – за крок до катастрофи...
А іншої планети в нас – нема...
26.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696857
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 23.11.2016
Господи, вдохнови,
ведь без твоей на то воли,
брожу без компаса,
в жизненном просторе.
Ты "Держах облак",
сила твоя не превзойдённая,
роптать не смею
на дни пройденные.
Положи руку свою,
на голову мою,
полную благости твоея,
защити от зла и лиходея.
Безсильную духом, меня укрепи,
непрочную веру мою утверди,
отчаянную, вразуми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653830
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.11.2016
Спадають роки із корою берези —
Біліє від них почорніла земля…
У нотах вітрів зазвучать полонези —
Відлуння складає в архів, звідтіля… 15/08/15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702269
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії контуру десь перевтіляться
В абрис небачений - профіль - анфас.
Лезо розрізує вкрадений час,
Він не повернеться, навіть на милицях.
Навіть на милицях, з виглядом зречення,
Скільки ту милостиню не проси,
Завтра остання краплина роси,
Маревом зміниться, без заперечення.
Без заперечення, ще й усміхаючись,
Я розумінням своїм поділюсь.
Може потрібніша буду комусь? -
Лінія ламнеться, часу не гаючи.
Часу не гаючи, нас не питаючи,
Вчора було, а сьогодні нема,
Тільки засув і без вікон тюрма,
Маєш надію?..молися, не маючи.
Маючи, - в схованку, серцем захищену,
Далі від ока чужого, навік.
Контурів - ліній складний перелік,
Спрощений пам"яттю ними ж і знищену...
[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016
«Рівниною ріка малює візерунки.
Скажи, Сократе, що ти зміг
Побачити в потоці, що до смерті плине?»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Сократ з автоматом – у бліндажі сирому,
Коли осінь дощава року оцього Божого,
Чотирнадцятого, року неба розколотого,
Місяця падолиста – також розхристаного
Як ми.
Гай, гай, Сократе, де твої запитання,
Що стиглими плодами з дерева висли:
Дерева пізнання. Гай, гай, Сократе…
Для Сократа дві кулі – в когось в обоймі,
В когось по той бік життя і липкої смерті,
В когось по той бік лінії вимірів простору,
По той бік людяності, по той бік Всесвіту,
Де нас нема.
Гай, гай, Сократе, нащо замість хламиди
Одяг плямистий на плечі старечі,
Нащо замість сандалів на ноги берци,
Чи то в Елладі захолодно, чи то просто Скіфія,
Там, де ми.
Для Сократа два уламки важкі залізні,
Два дзьоби крука смерті, що поки що сплять,
Там – в обіймах ящика дерев’яного,
В зелене фарбованого, там, за межею добра,
Де нас нема.
Гай, гай, Сократе, тут забагато цикути,
Тут чаша інакша, тут для кожного,
Тут не втекти, тут цикута всюди, для всіх,
Гай, гай, Сократе…
А ти хотів мислити про людину,
Не про мішень, не про час, що плине,
А про людину саме і душу її нетлінну,
Нині стріляєш в простір – туди,
Де нас нема, де людей нема…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702075
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016
Схилились верби до води,
Купають ніжно свої віти.
Минули біль і холоди,
Навіщо знову білі квіти?
Нащо повернення у світ,
Яким давно переболіла?
Кохання того впав вже цвіт...
Як я тоді його хотіла.
Звучать тепер оті слова,
Які від тебе так чекала.
Та пам"ять терпить, ще жива.
І біль у серці не приспала.
Безсонні ночі, день за днем.
Так час ішов, життя спливало.
Минуле часто міражем
Ледь тьмяним світлом оживало.
Уже дорослим став твій син.
Згадай ту зустріч на пероні.
І до сих пір в душі полин.
Від гіркоти іще в полоні.
А далі все немов хвилина,
Крутилась обертом земля.
Для мене головне - дитина,
Душа,жаль - зорана рілля.
Щаслива наша вся родина,
Вітри не збили мене з ніг.
Дивлюсь із гордістю на сина...
Минуле замітає сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 21.11.2016
Милий, - кидаю в глупу ніч слова,
Ніжність зорею у зболеній душі.
Затиснув джгут війни порив єства,
Кровію із серця на папір вірші.
Твоє ж тепло згоряє у вогні,
Тулиться тіло до землі сирої.
Виють снаряди смертно навісні,
Припало око у приціл до зброї.
Із вуст шершавих шепіт і мольба,
Аби Господь примножив твої сили.
Запекла йде на фронті боротьба
Та козаки голів ще не хилили.
20.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701601
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016
У родника,где нас венчали,
(На параллели красоты)
Глубоко - Озеро Печали...
Короче - до него шаги...
У каждой жизни есть скрижали...
Неповторимые - одни...
И - Озеро(своё)Печали...
И - омуты(её)любви...
У каждой речки есть начало
И - окончание пути...
В широком Озере Печали
Невиноватых - не найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Осень в ночь дождём лила,
Тяжело вздыхала...
Словно мужняя жена,
Вдруг вдовою стала...
Иль волчица во степи,
Что дитя теряет -
Ты к ней шагу не ступи,
В клочья растерзает.
Страхом полнится окно,
(Господи Всевышний),
Ведь ещё не так давно
Зацветали вишни...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 21.11.2016
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 21.11.2016
Экспромт
Благодарна за вдохновенные строки
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700833
Трещат колючие морозы...
Нежданная пришла зима...
С холодным сердцем дарит розы
(И только белые) - всегда...
Своею кистью(серебристой)
Бутон рисует на стекле...
На лист бумаги (чистой - чистой)
Снежинки падают - во мгле...
Струна - внезапно оживает...
Смычок - ложится на неё...
Виолончель моя - рыдает...
Душа - взлетает высоко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700881
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016
*****************
Написано під благодатним впливом словотворчості шановного Занга-Ганцера,
а саме його творіння "Верболози еволюції"
**************
Це словотворчість
чи словоблудство?..
Словочудовність,
словобезумство?..
Словоказковість
чи словомрія?..
Дякую Богу:
так, розумію!
Словопізнанням
світ осягаю:
Зоряний обшир
перелітаю...
Диво-реальність,
диво-основа:
Сказано в Книзі:
- Перше ж бо - Слово.
Правди і Кривди
точиться битва -
Духом Господнім -
Слово-Молитва...
Це - слововибух,
це - словотрунок,
Світу коріння,
долі дарунок...
Слово-скарбниця,
Слово-основа -
Мого народу-генія
Мова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689542
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.11.2016
Ой, у полі-полі, полечку широкім,
Квилила там чайка, теребила спокій.
Припадала слізно до гнізда пустого,
А над нею постать крука молодого.
Тінню нависає зловіщо-низенько.
"Чи ж то смерть кружляє, матіночко-ненько?
Чи ж вільному волю не дано пізнати?
Чи ж у небі, в парі, не можу літати?"
А погляд лякає хижо-темне око,
Зіщулилось серце, мерзне одиноко.
Сонечко пестує утомлені крила:
"Ти ще маєш бути у долі щаслива.
Щаслива у мирі, в парі і в любові,
Співатиме пісню соловей в діброві.
На хлібному полі врожаї високі,
Злагода і в серці довгожданий спокій."
28.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697228
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 17.11.2016
Не полотнію, не стою заціпеніло,
Коли торкаєшся ножем холодним серця.
Давно вогнем твоїм всю душу обпалило,
Не пручкаюсь, упіймана в сіті сільця.
Чи Божий присуд то, чуттєвістю вбачити,
У калапсі слів, болем розтерзану стезю?
Нести терпку любов у грудях й не питати,
По що живеш в мені ти? Життєве дежавю...
Збирати пустоту ночей в м’яту подушку,
У маренні пірнати під милого пахву.
Ловити в погляді очей зором усмішку,
Ввібратись тілом у ніжність рук, їх теплоту.
10.11.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699759
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 17.11.2016
«Вабить мене невідомість цієї імли...»
(Гійом Аполлінер)
Довершено - весна невловима,
Як місто, яке я будував в імлі
З пелюсток вишень минулого квітня,
Що лишились тільки в моїй пам’яті,
Весна зникає й відходить - в імлу.
В імлу невідомості. В імлу вічності.
Наче молитва останнього тамплієра.
З пелюсток білих збудований храм
Нині тільки в спогадах: перехожі
Брудними ногами топчуть його чистоту,
Брудними підошвами стінами міста,
Яке ще вчора називалось весною.
Нині тане в імлі. Нині залишки людяності
Десь там - у спогадах, десь там - у садах,
Десь там - у храмі квітневого дня,
Одного дня чистоти і монахів-джмелів,
І монашок-бджіл. І муралів-мурах,
Що невтомно будуть зводити місто:
Місто Весни. Яке довершено, яке є,
Яке буде, яке спалюють, яке пожирає тлін,
Яке буде вічно воскресати і виростати
З вічної тьми небуття - Новою Весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 16.11.2016
«Їх списи чорні-чорні
І чорний їх крок карбований.
На крилах плащів чорнильних
Блищать воскові плями.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мій шлях гірко мигдалевий -
До землі помаранчів-каменів,
До краю тужливих дзвонів,
Про які не запитують,
Де кожна халупа - кастілло,
А кожен жебрак - каштелян,
Де грона оливкові краплинами ртуті.
Надто сухо для очей втомлених
Віслючків і загнаних коней
(Яких пристрілюють)
Надто вітряно для копачів могил,
Тому брили і камені,
Тому кулям надто просторо
Для польоту від серця до серця,
А вино надто солодке,
Бо так не буває:
Біле сонце і земля жовта:
Лише трохи крові биків на арені.
Там вічно тешуть хрести камінні
На полі війни горожанської,
А художники марять,
Бо з вікон глухих
Визира Торквемада,
А поетам - по кулі,
Бо дихати нічим -
Повітря спалене
Вогнями чужих автодафе.
Країна гостей-вандалів,
Там не цвітуть проліски,
Там камені дикі
Ростуть злими менгірами.
..........................................
Мій шлях мигдалевий
В оту країну камінну
Бо я теж божевільний вершник...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676160
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 16.11.2016
Укрывала Зима одеялом
Замерзающие цветы...
Обжигаясь об огненно-алый,
Ледяные стегала слои...
Я впервые писала сонеты...
Гений Грусти опять приходил...
А душа - улетала за летом:
Поцелуями полниться сил...
В полушаге к ажуру карниза
Узнавала босые следы...
Лишь начало Седьмого Каприса
Выжимало остатки слезы...
И - занозой саднило упрямо,
И - волною(усталою)дна
Нескончаемо нежно ласкала,..
Капли горечи утая..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700758
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016
Неспита осені печаль…
Зажура запряглась в тумани,
Гойдає вітер листя пряне,
У душу заповзає жаль
За милим літечком, літами,
Що відлітають ген кудись,
Де дві веселки розп’ялись
На ціле небо поміж нами.
Осіння тулиться печаль.
Її не шкода?.. Ні, на жаль. 6/11/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700410
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016
На крутих скелястих схилах виросла Смерека,
Розпустила віти-коси - видно ще здалеку,
Понад кручею стрімкою виситься над краєм,
А на тій смереці Доля – Сонце визирає.
- Доле-Доленько, чия ти? Хто тебе занидів?
Чом обрала для оглядин ти ці краєвиди?
- Загубила ми Юначка: голосок – дзвіночком,
Карі очі, довгі коси, брівки – як шнурочки,
До Смереки ізо мною кожен день ходила,
Бо чекав її щоднини Легінь сизокрилий.
На війну його забрали – так і не вернувся,
Стала Юнка банувати - у журбі й розпуці:
Сльози капали росою - у бурштин спеклися,
Утішав її щоночі Місяць круглолиций,
Зняв мене і дав, щоб прали Зорі у струмочку.
Відіпрали, відбілили, як нову сорочку,
Та й повісили сушитись на стару Смереку,
Щоб дождалась, поки сина принесуть Лелеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699653
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 15.11.2016
Вальсують хвилі поміж островами.
Так хочеться побути разом з Вами,
Купатися у шепотінні вітру,
Розлити в гавані морську палітру,
Де кораблі торкаються причалу.
Назустріч хвилям бігти на поталу,
Перемагати, сонце прихилити,
Промінням сяяти і Вас любити. 31/10/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699999
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Одаліско, прокинься! - крижиною очі мовчать...
У полоні розкошів ти хочеш безвільно сконати?
Крил нема - сил нема. Гасне полум'я вільних багать,
Віднаходиш укотре, як зашморг - нові султанати!
Прагнеш бути найліпшою в ханстві з усіх танцівниць?
Та для владних очей - ти лукум. Апетитний смаколик.
Як мертвіє душа - то кінець. Волі - зась! Одяг - ниць!
Найдорожче - за ніч... І не дихати вітру ніколи!
Одаліско, не спи! Не тони у брехні позолот,
А невже твоя гордість ізроду тебе не боліла?
Як же страшно, коли, наче дар для душі - ешафот -
Безпринципно готують принади звабливого тіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 13.11.2016
Приторна сладость сандаловых свечек...
Призрачен свет уходящей любви...
Осени утро похоже на вечер...
Серое - в тренде(в предверии зимы)...
Липкие губы - от красной помады...
Словно магнит - откровения часы...
Словно магнит - притяжение взглядом:
У одиночества(среди толпы)...
Слышишь: протяжное "ля" камертона?..
Звук прорывается - из темноты...
Первой волной укрывает - истома!..
Это она оставляет круги!..
Пятую реку сковали морозы...
Первую(вброд)проходили мою...
Снились - колючие (жёлтые) розы...
Спелые яблоки - в нашем саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016
І хай там що, осінню колисанку
Для золотих зажурених дібров,
Співатиму до скону й наостанку
На вітер кину з глумом: "Не зборов!
Старезний сивий Сум, не надривайся",
Я до світанку нотою проллюсь.
Піщинкою не розчинюсь у часі,
Той час руйнівний переплаче блюз.
Тужливий блюз закоханої Музи
Когось гукає, доки не знайде,
Знесилено впадають Кулі в Лузи, -
В обіймах Кия, сіре і бліде,
Їх існування розквітає треком.
Одна хвилина - спалахом екстаз...
Надірреальне відчував Ель Греко,
Містичне емоційно, раз-у-раз,
Малюючи... розмиті довгі й сірі,
Мого чекання тіні і страхи,
Душі моєї недолугі ліри.
Прости мені усі мої гріхи...
Прости мені, мій Вчителю сьогодні,
Бо завтра я укотре, согрішу,
Мелодію згубивши у безодні,
Віршам закланну душу залишу.
11.11.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016
Я колись промину, як минає осіннєє листя,
Як минають сніги, теплі леготи і первоцвіт,
Як мина колискова у тихій порожній колисці,
Як минають зірки, що завершують дивний політ.
Я колись промину. Що залишу на згадку про себе?
Материнську любов у якій променіє душа?
Вірші — бризки думок, подаровані милістю неба?
Росянисті сліди у пухнастих м'яких споришах?
Я колись промину. Все минає на нашій планеті.
Ви не плачте за мною, а краще співайте пісень,
Щоб душа моя вічна всміхалась щасливо на злеті,
Щоб летіла не в ніч, а у сонячний лагідний день...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Плетут мережкою слова,снимая тесные одежды...
Не разрывается лишь та - узлами,связанная прежде...
Стекают капли - по стеклу...Кривые,ровные дорожки -
Соединяются в одну...И - параллели(понарошку)...
Назойливый дождя там-там - за амбразурою оконца...
Последним - золочённый храм целует незаметно солнце...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 02.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2016
Что ж влачишь ты меня по дороге,
В виражах не кричишь: «Придержись!»
Так внезапно срываешь на ноги,
С каждым днём уменьшая мне жизнь.
Так бесследно, бесславно роняла
В тупике мою юную плоть:
Она с детства стихами мечтала
Свой народ и Волынь воспевать.
Повела, по широким просторам,
Будьто лава, сметала следы,
Безмятежная жизнь, как по створам
Пронеслась мимо детской мечты.
Укрощал я: Днепра перекаты,
Колымы полудикую гладь…
Средь морей, восхищали закаты
И с восходом встречал благодать.
Среди волн, тосковал за любимой,
А с любимой - скучал по волнам,
Эта связь, как болезнь, не лечима,
Кем то свыше дарована нам.
Вот и жизни венец, прозябанье
Наполняет тревогою мысль:
Где закончатся наши страданья,
В чём расплата была, был ли смысл?
Тридцать лет не писались сонеты,
Отдыхала морская душа;
Собирались в блокнотик куплеты
И на суд попросились, спешат.
Не даёт мне покоя ограда –
Ожидает последний причал,
Среди предков крестового сада
Догорит капитана свеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Стоїть дуб на крутій горі,
Гора схилом в яр тікає.
Там фіалка в трикольорі
Осінь красну зустрічає.
І рясніє дощ краплистий,
В гаю миє позолоту.
Соловейко голосистий,
Заховав в гніздечко ноту.
В’ється стежка понад яром,
Біжить собі до калини.
Майоріє кущик крамом,
Ягідки - крові краплини.
Тихо-тихо вітер в листі,
Журбу свою виливає.
Бачив очі променисті,
Погляд їх в степу згасає.
Бачив, впав від кулі воїн,
Намагався знову встати.
Шепотів:"Не знай ти воєн,
Вільна будь, Вкраїно-мати!"
19.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689761
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 30.10.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.10.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Той куточок у темряві жаху
Я знайду, забуваючи втому,
Приведу тебе завтра додому,
Розриваючи зашморги страху.
Той куточок із суму і пилу,
Наче шалик, під шиєю душить.
Загортає щільніше і сушить
Щось всередині, зборену силу?
Той куточок - лишень авансцена
Для уяви, де зайва копійка -
Твого успіху нова лінійка.
Ти не вір, то - облуда шалена.
Той куточок безсилля і зради
Для душі так нестерпно-жаданий,
Бо на схованку схожі омани,
Тільки серцю не буде розради.
Той куточок, сльозами умитий,
Плаче свічка - краплини в озерце.
У жалобі обпалене серце,
Чорні стелить до ніг оксамити.
Той куточок, у муках без краю,
Я знайду, забуваючи втому,
Приведу тебе завтра додому -
Твою душу моя зустрічає...
15.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Шепотіли з тобою всю ніч.
За дверима хтось думав: “О, Боже!”
Не було в нас запалених свіч
І вогонь не палав у нас, може.
Ми з тобою по черзі удвох
Витягали із серця скалки.
Ти і я, і між нами був Бог,
Нам давав свою милість з руки.
Не кипіла у градусах плоть
І думки не були на межі,
Хоч завмерли у нас бризки нот
Й такі погляди рідно-чужі.
Шелестіли сторінки життя,
Із двох книг виривалися болі
І принишкло маленьке дитя,
Не розкритої досі любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697148
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Нет сигарет и закончился виски.
Кофе горчит, возмущаются диски -
Музыка, ночь и холодные серые дни.
Нет ничего, даже старые книги
Кажутся частью какой-то интриги.
Хочется крикнуть:"... не я это, это они..."
Нет даже их, бесконечности стоны
Вечность сложила в пустые вагоны,
Льют через край пустоту поезда наших душ.
Нет ни души, темнота амальгамы
Мрачно зовет, заключенная в рамы,
Тоном загробным уныло-бесстыжих кликуш.
Нет перемен, а застывшие сети -
Руки дрожащие, взявшие плети,
Вновь истязают, похлеще иных власяниц.
Нет, но упорно, рисуя на стенах
Солнечным бликом, зову перемены -
Малую толику нежности из-под ресниц...
27.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016
Когда уходят корабли,
Пустеет пристань расставаний...
Свои пароли - у любви...
Свои секреты - ожиданий...
Замысловатость - кратких снов...
И - многозначность расстояний...
Такая нежность - в звуках слов...
Такая сила - испытаний...
Неутолимая - печаль...
Она одна смежает веки...
Совсем не радует Грааль,
Когда прощание - навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Вернулась тень воспоминаний...
Ступает(дрожью)на ковёр...
За чашу,полную признаний,
Пронзает нежности укол...
Не задувают рано свечи,
Не остужая реки вен...
Так горячо целуют плечи
(Во время белых хризантем)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Скидають клени листячко червлене.
Побути разом з Вами — честь для мене.
Пройтися поруч, щоб рука у руку,
Під тихий шелест вітряного звуку
У позолочених алеях парку.
Заглянути у піднебесну арку,
Де тоне охра у безмежній сині,
Снується хмарка в білій пелерині.
Відчути на долоні Ваші пальці,
Кружляти між деревами у вальсі.
Піймати подих крізь повітря обважніле,
Жбурляти аж до неба листя пріле,
Скупатися у листопадній зливі,
Ловити мідні блиски лоскітливі
Призахідного сонця, гомоніти,
Кохати щиро і життю радіти.
22/10/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696412
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Вона прийшла до мене уві сні, –
богиня в фартуху з тропічних квітів –
щоб я ловив їй диких неофітів
і їй одній присвячував пісні.
[i]тепер, коли й жонглюють, то словами,
тепер і спів – читання з папірця, –
та все про дам, за гріш, та для реклами –
о світ, о час. о, гумові серця!
чому ви не зі скла, не з порцеляни,
не з воску, зрештою? а в тебе – кам'яне.[/i]
я хочу їй сказати: "полум'яне",
та враз згадаю: пекло крижане!
вона мене покине й прокляне, –
й замерзне сонце, й знов зима настане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689348
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 24.10.2016
Роз`їдає злість, стирає ,
Заганяє в кут,
Болем опір пробиває,
Чинить самосуд,
Не питає, не шукає,
Не чекає слів,
Дрова в полум`я кидає,
Щоб вогонь горів.
Тріск зневаги, іскри люті,
Язики брехні -
Позбігались грітись люди -
Холодно мені...
Осінь зливами волає;
Дощ - гучний набат,
Та вогонь чомусь палає
Гніву, болю, втрат.
Злість стирає все на порох,
Спалює мости.
Лють - найбільший в світі ворог
Миру й доброти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696012
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016
Солёным - плачут небеса...
Пролиты чувства - откровением...
Признаниям нужны глаза:
Их свет,и - трепетность мгновения...
Не отрицай - святую ложь...
Не наряжай в лоскуты - счастье...
Не усмиряй и не тревожь -
Тень провидения ненастья...
Не поднимай её - с колен...
Сама уходит в мир забвения...
И тоже превратится в тлен...
Без монотонности моления...
Не забывай:слепую ночь,..
Мои слова... и губы,..пальцы...
Не укрывай на теле дрожь...
В осеннем бризе - звуки сальсы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695636
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
А знаєш, учора гриміло в нас...знов...
І вечір жбурляв у шибки хмаровиння...
А я все складала уламки розмов,
Зчищаючи з них загрубіле лушпиння...
Ревіло і бликало в пащі вітрів,
І так гоготало, як полум'я в пеклі...
Я знаю, ти поруч би бути хотів...
Та швидко захмарилось... ще швидше смеркло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 22.10.2016
Не дзвони, не пиши, не читаю
Отих слів лицемірних... не хочу
Забувати, що прірва без краю.
Сповідаєш? І я сповідаю
Безталанну і трохи пророчу,
Грішну душу, розіпнуту якось.
Недоспівану пісню не чути.
Може серце моє і боялось
Сподіваючись, не сподівалось
Замість трунку напитись цикути.
Замість марення, сяйво сліпуче
Виглядала, не віривши...вкотре.
Лихо впало глумливо-пекуче.
От вже плем"я потішиться суче,
Коли в келихи литиме горе.
Напуватиме, доки не згине,
Доки осінь не спалить із листям,
І в кострище зневажливо кине.
Каяття неминуче нахлине
Не зостанеться й мокрого місця.
20.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Я тебе ніяк не розкохаю...
Рву із серця, із життя, з душі...
А ти знову й знову проростаєш,
Як ростуть весняні спориші.
А ти знов приходиш в мою думку,
Коли я втрачаю спокій-сон,
Дістаю всі спогади із клунків,
І ридаю з вітром в унісон...
І чому, навіщо і для чого
Я себе вбиваю день за днем?..
Десь згубились пройдені дороги
Вибитим у бурю вітражем,
Розгубились кольорові скельця,
Втрачено минулого сюжет...
Там було моє розбите серце
Чи покрите шрамами твоє?
Хто зна...вже ніхто не відгадає...
Може тільки я в зимовий час
Намалюю знов на небокраї
Дві химерні тіні...тобто нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
Скільки доль у однім вагоні:
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Хтось відкритий, як на долоні,
Хтось - мереживо таємниць.
Може, дехто любов забуде
Поміж плетива поїздів.
У квапливому морі люду
Віднайти б я тебе хотів.
Нездоланно-жарку, як ватра,
Що пороги усі злама.
Не потрібно мене шукати:
Я прилину в твій світ сама.
Легкокрилістю махаона
Уквітчаю мережку днів.
Не шукай мене на перонах,
Поміж плетива поїздів.
@ Уляна Яресько - Дмитро Нірода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695867
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016
«…Зорі
Наче розбитий термометр:
Кожний квадратний метр
Ночі ними засіяний…»
(Йосип Бродський)
Розбитим термометром зір
Я міряю температуру
Цього хворого Всесвіту.
Боюсь подивитись навіть
На цифри готичні приладу:
Раптом переконаюсь,
Що температура сього Всесвіту
Як у мерця.
Хоча десь,
Хоча десь за хмарами туманностей
Сказав мені вголос:
«Докторе!
Не поспішайте діагноз ставити.
Всесвіт живий.
Він навіть не хворий.
Ви лише зазирнули в шпаринку,
Лише побачили обрізані нігті,
А думаєте, що обстежили пацієнта.
Лишіть собі свої цидулки,
Свої прагматичні клізми.
І не треба мене називати «Старим»*
За давнім ірландським звичаєм.
Ви любите розглядати
Одну з моїх іграшок:
Гарну Ви придумали назву:
Всесвіт.
Є в цьому слові щось біле,
Щось від друїдів:
Цих диваків у ліс закоханих ,
Цих збирачів каменів,
Які інколи розмовляють,
А інколи вершать – долю,
Цих ловеласів потойбічного,
Цих біло-вбрано-здивованих.
Отож не журіться, докторе,
Напишіть краще в оцій
Історії хвороби:
Все тимчасове…»
Примітка:
У нас в Ірландії його ім’я теж не прийнято вимовляти намарно. Називають його легким натяком, наприклад Старий. Він не ображається…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Экспромт
Мне тебя напоминают эти поздние цветы -
Неизбежность увядания затенённой красоты...
Твои чувства остывают:постепенно - до ноля...
День вчерашний посыпаешь серым пеплом без меня...
Я целую твои губы...Мятой кажется полынь...
Я целую твои руки...Ты вчера играла Сплин...
Я скучаю за тобою...Возвратись - издалека
В жизнь,бурлящую рекою...
Ты - смиренна и тиха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695199
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Вдихати...вдихати поволі
Нестримного вітру потоки.
Образи розчиняться, може,
І згинуть.
У снах і у витівках долі
Майнуть, озираючись, роки
І знову погрози вороже
Закинуть.
Тікати, тікати, бо знову
Періщать дощем без упину
Зловісні і заздрісні хмари
Без ліку.
За медом я чую обмову
І стріли направлені в спину.
Як важко уникнути кари...
Одвіку,
Замучена власним безсиллям,
Шукаю відьомськії лахи, -
На рунах не вказані дати
Спасіння.
Хизуєшся вкотре похміллям,
Мені залишаючи страхи,
А може не час розкидати
Каміння?
Вдихати...вдихати, без кисню -
Вже й водень не водень - дейтерій.
Смолою заліплено очі
Порожні.
Затягуєш немічно пісню,
З обряду пекельних містерій.
Гаптуєш видіння щоночі
Безбожні?
Вдихати...вдихати.
05.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692640
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 11.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2016
Ти не бентежся, йди куди ідеш,
Не оглядайся: хто пильнує вслід.
Людська цікавість, знай, не має меж,
Хтось допоможе, хтось – штовхне у брід,
Хтось нас жаліє, хтось – радіє з бід.
А ти терпи, і будь як крижана,
Рівніше спину, рота - на замок.
І хай шепочуть: « дика, навісна …»
Твердим, як скеля, буде кожен крок.
Молись до Бога, неба та зірок!
Дивись у вічі, - там побачиш суть:
Душевну щирість, чи лукаве дно.
Слова брехливі ранять, не спасуть,
Як не рятує від проблем вино,
Наш біль лиш нам в душі нести дано.
А ти забудь тривоги, смуток, злість,
Шануй себе й цю неповторну мить.
Людина в світі цьому тільки гість…
Живи! Радій! Лети, як птах летить
У вись!... До мрій своїх, в небес блакить!
06.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 11.10.2016
Ти не бентежся, йди куди ідеш,
Не оглядайся: хто пильнує вслід.
Людська цікавість, знай, не має меж,
Хтось допоможе, хтось – штовхне у брід,
Хтось нас жаліє, хтось – радіє з бід.
А ти терпи, і будь як крижана,
Рівніше спину, рота - на замок.
І хай шепочуть: « дика, навісна …»
Твердим, як скеля, буде кожен крок.
Молись до Бога, неба та зірок!
Дивись у вічі, - там побачиш суть:
Душевну щирість, чи лукаве дно.
Слова брехливі ранять, не спасуть,
Як не рятує від проблем вино,
Наш біль лиш нам в душі нести дано.
А ти забудь тривоги, смуток, злість,
Шануй себе й цю неповторну мить.
Людина в світі цьому тільки гість…
Живи! Радій! Лети, як птах летить
У вись!... До мрій своїх, в небес блакить!
06.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 10.10.2016
По воді іде убрід
Круглий місяць, наче кіт.
Муркотить вночі казки
І виловлює зірки.
Ті ховаються в хмарки
І пірнають залюбки
В білий лагідний туман,
Що розлігся, як шаман,
На лиманній стороні —
Там, де хвилі мовчазні
Причаїлись уві сні,
На замріяному дні.
Запускає кігті вглиб
І полохає всіх риб,
Гострить зуб об камінці.
Ну, а вуса-промінці
Відбиваються від плес
І злітають до небес.
Від очей, сяйливих свіч,
Усміхається і ніч. 9/10/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693513
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 07.10.2016
«Джозефе, ти пам’ятаєш сей ритм?
Оден – твій улюблений брит
Плівся під тупіт таких же ніг
Проводжаючи Єйтса в гріб.»
(Шеймус Гіні)
В Ірландії, не так далеко від Дубліна стоять руїни одного замку. Про нього, на відміну від інших замків Ірландії нічого не відомо – ні хто його збудував, ні коли. Здогадуються тільки, що його будували з каменів давньої язичеської святині Беарна Дерг. Будували його англійські завойовники на землях ірландського клану Мік Тайл. Будували для захисту англійської колонії Пейл від «диких ірландців» - так нас називали оті сасанех. Хто володів тим замком в середні віки – так і лишилося загадкою. Відомо тільки, що в руїнах цього замку ховався у 1690 році король Джеймс ІІ після поразки на річці Бойн, яка стала не тільки його поразкою, але і катастрофою для всіх ірландців. Потім Джеймс ІІ втік звідси до Франції. Нині замок лежить в повних руїнах. Місцеві жителі його обминають і не радять нікому туди ходити. Кажуть, що це замок Пака – загадкової потойбічної істоти, що нібито живе в цьому замку незримим. Зайти туди можна тільки тоді, коли цього захоче сам Пак. Якщо Пак не захоче візиту, то зайти туди можна маючи накреслений таємний знак. Біля замку є незримі ворота, які стереже Пак і пасеться на луці його незрима худоба. Пак жорстокий і підступний. Він може схопити людини і занести далеко – на якісь полота або скелі, або взагалі в потойбічний світ. Він любить жорстоко посміятися над людьми, інколи дарує їм такі подарунки, що приносять оточуючим нещастя. Біля цього замку часто пропадають люди – і це задокументовано. Так у 1867 році біля замку зникла Елеонора Шеррард – дочка місцевого англійця, яка гуляла собі біля замку і збирала квіти. Поліція шукала її, але марно. Останній, хто її бачив – це місцевий листоноша, який повідомив, що вона наблизилась до замку Пака. Доля її досі лишається невідомою. Згадавши про цей замок я написав таке:
Не лишаю слідів,
Коли йду з темряви в темряву
У володіння цього волохатого.
А на болотах Ірландії крик
Журавлів і того кулика біснуватого,
В якого тричі стріляли мисливці –
І все невлучно, все коло серця, коло душі,
І все кулями з чорної криці – залізними,
І все в душу.
А над болотами-моховищами
Крила – птахів, що летять у ніщо
І з собою не кличуть,
А на торфовищі-сумовищі журавлина:
Для журавлів, але тих, що вже відлетіли
І не вернуться в пустку страшну,
Яку ти - сивочолий книжник
Чомусь називаєш Вітчизною.
Колись це мурували чужинці –
Проти нас – «дикунів» рудочубих,
Тепер живе Пак –
Той що дарує волинки злі,
Що грають мелодії смерті.
Той, що заносить тіло на місяць,
А душу у пустище – де блукати одвічно
Судилось.
Я би сказав йому,
Пояснив би, що то все намарно,
Безглуздо, як і все на землі оцій,
Якби цей волохатець-дивак
Не ховався від мене
У своє потойбіччя незриме:
Від мене – відлюдника,
Що свої чорні книги гортає
Вечорами ірландськими темними
Біля свічки, що блимає оком
Жовтим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691924
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо покаянья
И не спрошу…
И не задам вопрос
Убью!!!
...в душе...
Сомненья
И
Страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
пусть
в моём сердце
будет пустота...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
И даже если…
Совесть пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где счастье...
жило...
...с нами.
..............................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо осужденья...
И не спрошу…
И не задам вопрос
Уйдите прочь!!!
Страданья...
и
...сомненья.
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
Сотру из памяти…
Тень твоего Греха...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
Что Покаяние? …
Сердце пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Вернитесь в ночь!!!
Случайная Мадам...
...............
Не место вам!!!...
в моём
Священном
Храме.
.......................................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Обиду...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как Добрая Сестра
поможет стать
достойным....
Нашей чести.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где Счастье...
жило...
с нами.
//////////////////////////////////////////////////
первый вариант
........................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Сомненья...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как как тень...
ТОГО греха...
поможет и излечит...
на две трети.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
построенный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 28.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
От ми й зустрілись, Осене. Привіт!
Ти відкоркуєш пляшку із дощами?
Чи ти спочатку розфарбуєш світ,
Прикрасиш синє небо журавлями?
А можна і мені з тобою в ліс
Вплітать березам золото у коси,
Чи місяцю в туман сховати ніс,
Заколихати до весни покоси?
Я сумувала, Осене, повір,
Моїй душі тебе не вистачало,
Вона томилась, ніби дикий звір,
В якого клітка волечку забрала...
От ми й зустрілись... через стільки бід...
Минули квіти, вишні і суниці...
Я так чекала, Осене, привіт!
Додати в чай і меду, і кориці?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Пора балансу, рівноваги,
Як листя падає на ваги
Землі.
Повітря лагідне, полинне
Голубить небо павутинне,
В теплі.
Під пильним поглядом Світила,
Стесали в леті свої крила
Джмелі.
Дрімає ліс у позолоті.
Лишили чаплі на болоті
Жалі.
Осіли мовчазні тумани,
Накинувши важкі сутани,
В імлі.
Тримає осінь у покорі
Кораблик з листя, як на морі,
В ріллі.
Осінньо-тихе шепотіння
Нагадує дощу моління,
На склі.
Душа впивається красою,
Як сонце сходить над росою
В ці дні. 24/09/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690635
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
Экспромт
Серое - не к лицу...
Красное - надеваю...
Нежностью палачу
Маску с лица срываю...
Смелостью - на пути...
Таинством - между строчек...
Пламенем - от свечи...
Святостью - между прочим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690247
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 24.09.2016
У безлад впала ніч,
Опівночі - блакить.
Щось тихо цокотить,
То час іде навстріч.
[img]http://www.gif-mir.com/_ph/24/2/717907099.gif[/img]
В оковах протиріч,
Спішить напитись німоти.
У щасті сліпота -
Окраса сірих днів,
В солодкому вогні.
Та болем пророста
[img]https://www.stihi.ru/pics/2010/06/17/3839.gif[/img]
Підступна гіркота -
Тобі безвихідь і мені.
У безвість за пером
Злетіла птиця-жар,
Душа, як той лихвар,
Завмерла, бо зеро
[img]http://www.onelegend.ru/images/more/firebird_4.jpg[/img]
Від безпричинних чвар
Неспокою пече тавро.
Серцям і невтямки,
Що завше, сльози й сміх,
І за найменший гріх
Розплата на віки...
[img]http://flower.onego.ru/other/enc_0040.jpg[/img]
Барвінкові вінки
Сплітає меч або батіг.[img]http://cft2.mirf.ru/Articles/27/5510/Combat_crosss.jpg[/img]
22.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690303
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016
******************
Осінній день, що вересом пропах, -
Ще мед п'янкий збирають дикі бджоли...
Життя палітри сонячний розмах -
Цей безмір сяйва, синяви і поля...
Так проростає болісно в душі
Оця Раїна світла - Україна.
Ген, блискавиці крешуть на межі,
Ячить в віках печаль твоя чаїна...
Мій тихий смуток і дитячий рай -
В саду твоїм - налиті соком вишні,
Полів ясних заквітчаний розмай...
Туман - сучасне і пітьма - колишнє.
Така ти різна: мила, золота,
Вітаєш хлібом-сіллю, рушниками,
А часом - люта, зболена і зла:
Сини бредуть далекими світами...
Чекаєш їх? А чи забула вже?
В степу широкім - самота-тополя...
До тебе, мамо, завше нас веде
Стежина радості й дорога болю...
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688135
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 24.09.2016
Нежится под утренней росой
И туманом роща золотая...
Бродит утро дикою тропой,
Лист березы за собой роняя.
Гладит солнце нежною рукой,
Словно мать, склонясь над колыбелью,
Жёлтых листьев локон завитой...
"Развевайся под небесной гжелью.
А хотя - поспи ещё чуток,
Как же сладко ранним утром спится..."
Только птицы звонкий голосок
Не замедлил - время пробудиться.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Экспромт
Спасибо за вдохновение -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447
Я нежность отпускаю в пустоту...
Минор и отрешённость - не пугают...
Там нотой покоряю высоту,
Которую не видели,не знают...
Я нежность отпускаю в пустоту:
На параллель последнюю изгнаний...
И листья золотые(на снегу)...
Пускай никто,прощаясь,не стенает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016
На пробу - капельку дождя,
Медовой сладости осенней.
Бессонницу слепые тени
Уносят, в утро уходя.
На пробу - шепот, а не спор
От незнакомого знакомца,
Кусочек маленького солнца
Вплетет в изысканный узор.
На пробу канитель сучит
Из нежности и жаркой ласки
Ночь, строит шаловливо, глазки
И в ожидании молчит.
На пробу - бусинки рябин.
Качаясь, пламенною кистью
С горчинкой дыма тают листья
И замирает старый сплин.
На пробу и любовь, и смерть, -
Лишь пригубили... исчезаем.
Когда метель сказалась маем,
Мы - лепестками в круговерть.
На пробу и любовь, и смерть.
19.09.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689909
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Осінь в мені розпорошує фарби —
Жовтогарячі, багряні, терпкі.
Сонце свічею у канделябрі
Промені сипле червоні меткі.
Вечір схиляється нишком до поля,
Кутає верби в тумани легкі.
Ніби сторожа, принишклі тополі.
І перші зорі, як мрія, крихкі...
Вечір осінній, призахідне сонце,
І вітерець кошенятком рудим
Спить на ще теплій кленовій долоньці,
Там, де багаття клубочиться дим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2016
Нездоланна жаги знемога
Розірвала терпіння шов, -
Ти сьогодні мене знайшов,
Від учора - безбарвний спогад.
Всі прощання і всі розриви
Візерунками заплетеш.
Обпікаючи, доженеш,
Горобиної Ночі Злива.
Затягнувши ланцюг уяви,
Смакуватимеш подих так,
Що побачиш, як зійде знак, -
Феромони насіють мальви.
Спокушають вуста гарячі,
Залишають рожевий слід.
Квітнуть мальви, а усміх зблід,
Тільки хто там його побачить?
Пелюстки розіпнуть і зітнуть,
Зойком вирветься подив знов.
Стогне лава - вирує кров,
І беззахисно мальви квітнуть.
10.09.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688965
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Не питайте мене, чом сумні маю очі,
Чом повіки закриті та ночі без сну?
Чом стрічаю світанки з думками у клоччі,
А на серці сліди, що гірчать, полину?
На межі двох світів загубилася доля,
Крає душу неспинно люцифера хід.
Поселилася в нім чорнорота сваволя,
Принесла землі нашій немало вже бід.
І летять журавлі над розрухою в небі,
Де війна, де руїни і смерть... А чому?
Сива мати над сином схилилась в жалобі
І розносять вітри її плач, я - кричу.
Біль, що рветься з грудей, полосує свідомість.
Дай же, Господи, сил, аби йти до кінця!
Щоби душі загиблих, їх щира жертовність,
Звеличились в Волі - Перемоги вінця!
22.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 03.09.2016
Схилилась до твого плеча -
І світ завмер,
Потріскували у вогні дрова.
Вмирала на вікні свіча,
Цвів ефемер,
А я пила нечувані слова.
Прискорив подих дивокрай
Тремтіння рук,
Від дотику нестримного - жага.
Бери усе, не віддавай
Лишень розлук -
Пекучий біль ще й досі не стиха.
Сто літ малюю вітражі
З очей твоїх.
Дім тут... стежина заросла.
Мені наснились міражі,
Один із них
Віддав мені пір"їнку із крила.
11.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650912
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 03.09.2016
Все буде добре, може, навіть краще.
Ти, певне, вже збираєш камінці,
Що квітень-чарівник метав із пращі
Кудись у світ? Синиця у руці,
А журавель… Кружляє та кружляє,
Розносить крИльми білих хмар акрил.
Чи жар долонь його внизу чекає,
Чи просто – два жакани поміж крил?
Все буде добре, може, навіть мило.
Все лишиться на влежаних місцях.
Живим – життя, а мрець зійде в могилу
У вересом заквітчаних полях.
Все буде добре, далі буде осінь,
По мокрому асфальту шелест шин…
Варшава, Бельсько-Бяла, Краків, Познань?
Я – one of many, з багатьох один…
Промоклі ноги і горілка з перцем,
Чомусь у скронях стугонить канкан.
Вкололо в грудях голкою… У серці?
Ні… Ворухнувсь між крилами жакан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680952
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 21.08.2016
Медь и позолоту растеряла Осень...
Ароматы яблок - с проливным дождём...
Горечи полыни - среди голых просек...
Жар от поцелуя - серо-стылым днём...
Больше не обнимут белые туманы...
Не сокроют шлейфом тела наготу...
В Осень возвратится эхо из Нирваны
И стократно молвит нежное "люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
[i]Сповиває міцно сіра туга
пеленою марева. Мовчи.
Я в твоєму серці перша? друга?
Скільки місця виділив? Гірчить.
Що за сфантазовані гареми?
Болем інкрустована любов...
А казав: "Ми разом". Разом? Де ми?
Ох... з яких ілюзій ти зійшов?!
Скільки у мені горіло світла!
Скільки у мені палало свіч!
Серпень сіє сумніви... Гонитва -
день у ніч спливає... день у ніч.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684850
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Там на війні у хлопців ніки,
У поетів теж свої й вірші.
Зайди чужі що ті шуліки,
Сповнені жадоби хижаки.
Та в нас на всіх єдина віра -
Кривава боротьба на благо.
Щоб окроплена кров’ю земля
Ворога позбулась клятого.
І у поета зброя - слова,
Слова ведуть у бій незримо.
Горить у вогні в митців душа,
Вогонь сердець, те незборимо.
Неси ж, поете, віру, твори:
Запалюй, надихай на славу.
Серцем гарячим ти говори,
З бійцями захищай державу.
19.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684629
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 21.08.2016
Біжи,
розірване на шмаття почуття.
Кудись та прийдеш,бо життя - шосе.
Спливеш водою, з листям віднесе
В той "рай", де править балом каяття.
Біжи,
розкришене,спаплюжено-тривке.
На стежці пам"яті - кривавий слід
Не вигорів і від сльози не зблід.
Зійшли спориш, полин і щось гірке.
Біжи,
до краю прірви дійдеш, - не зірвись.
Впадеш відлунням, - злякані птахи -
Не ангели; розкидані страхи
По зернятку не понесуть у вись.
Біжи,
коли ж осліпнеш від переживань,
Згадай тоді окрайчик на столі -
Шматочок серця, сонця і землі,
Що так стомилися від марних сподівань...
Біжи.
16.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684174
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 20.08.2016
Время привычно летело!..
Стрелка за стрелкой гналась!..
Пало небесное тело
(С бездны) - в раскрытую пасть...
Ветер играл парусами...
И - укрывался волной...
Айсберг растает с годами...
И превратится - в прибой...
Время ничто не теряет...
И оставляет следы...
Сверху их кто то считает...
Не замечая длины...
Время ничто не теряет!..
Лишь заметает следы!..
Стрелка стрелу догоняет
До отведённой поры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2016
Як не ховайся, я перечекаю.
Упав на світ оцей спекотний день, -
І відчинилися ворота Раю,
А небо сонце сипле із кишень -
Ніч спопелить; і ковзає вужами
Під ковдрою по шкірі, вже й не спиш.
Розірве навпіл, розітне ножами
Серця й тіла, як теплий круглий книш.
Укриє лихоманкою, як пледом,
Холодним потом виллється - тремти.
Солоні сльози стануть диким медом -
Кортить вустам торкнутися?..кортить.
Біжи, ховайся, чи втечеш від себе?
Палає пристрасть, як суха трава.
Співай акафіст, чи замов молебень,
Бо не втечеш, допоки я жива.
11.02.2016.
дата внесення змiн: 15.08.2016
Відредагований.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016
На щоку, на мою впала з неба сльоза,
Запах осені враз я відчула на серці.
У діброву смирну надвечір’я сповза,
Притулились боками гриби у відерці.
Плаче в полі калина у тихій журбі,
Утіша її вітер на путньо та ніжно.
Не схиляй голови за життя в боротьбі,
Хай твоїм ворогам буде тричі нездужно.
Не на все відступає день в довгу цю ніч
Та сполохано зорі ховаються в невідь.
По весні защебечуть птахи й кинуть клич,
Що настала пора стати в славі на сповідь.
14.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Блуждали жёлтыми страницами...
В прошедшем времени...В бреду...
Соприкасались мы ресницами -
Порхали бабочки внизу...
Промчались боги колесницами
По телу искрами колёс...
Вспугнули тени под глазницами,
Не покидая лоно грёз...
Крыло касалось райской птицы
Прозрачной чистоты воды...
Её - хотелось мне напиться!..
И - откреститься суеты!..
А сон - колышется волной -
В прошедшем времени глубин...
Не всё пропишется строкой!..
Не все - дотянутся вершин...
Не всем - дорога от порога
И не по вкусу всем полынь...
Не все - познают радость Бога...
Не все -достойные морщин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 16.08.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
Тумана серый палантин
Казался белым среди ночи...
Окутал грубый холст картин...
Разнежил таинство - воочию...
Взлетают к свету мотыльки...
Находят в пламени надежду...
С тобою так же мы близки -
Полтыщи лет и...часом прежде,
Чем кисть коснулась до листа ...
И солнце бликами взыграло...
И первых два его гонца
Сжигали призрак покрывала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684070
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Тумана белый крепдешин
Пропитан запахом лаванды...
Мне красоты той хоть аршин,
Иной не знаю в жизни правды.
Мне красоты той хоть аршин...
Да под дождями звездопада
Души наполнить бы кувшин.
А что ещё для счастья надо..?
Чтобы рябина на снегу
Горела да не догорала...
Почувствовать - любить могу...
Похоже, что хочу немало.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Солнце ласково по коже…
Синь волны…
И ветра звуки…
Как же это все, похоже
На её глаза… и руки…
Как порыв её дыханья -
Моря бриз солёно-свежий…
И небес незримой гранью -
Тонкий шелк её одежды…
А над нею ветровое,
Что-то бьется светлой птицей,
Рвется надвое… и вдвое
Пробуют соединиться
Надо лбом две русых пряди –
Образ белокрылой чайки…
Сердце, тише… Бога ради,
Не спугни её нечаянно…
Посмотри!.. Она прекрасна!..
Так нежна… хрупка до хруста…
…
ЧУВСТВО! Множимое на́ сто!
Единенье сердца чувством!..
Тише, сердце… сокровенно
Прикасаюсь к ней и... что же?..
…
– Эй, мужик, какого хрена,
Или захотел по роже,
Ты руками то не шибко,
Пьяный что ли, лезешь буром?
– Я… простите… нет… ошибка…
– Идиот!
– Сама Вы… дура...
…
Бездна…
Боль Гермафродита
Льется таинством нездешним…
Половина сердца слито
В разделённость… как и прежде…
______________________________
Милые женщины, и особенно девушки,
Пожалуйста, оставайтесь богинями женственности,
Не падайте… не опускайтесь…
Нисходите, творя любовь,
Будьте её хранительницами.
И всегда помните –
Мы, мужчины, относимся к вам
Настолько хорошо, или настолько плохо,
Насколько вы сами позволяете нам это…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2016
Не можу...погляд відведи.
Куди іти, щоби сховатись?
Нема вже сили для ходи,
Заклякла і не одірватись,
Не одірватись від землі.
Не можу, он буяє день,
Чи ніч, не знаю,бо завмерла
Одним з небачених знамень,
Рожево-сірим блиском перла...
Таке бува, хіба в імлі.
Не можу, годі! Схаменись!
Німа молитва, чи закляття? -
"Не обернись, не обернись..."
Як приберуся у латаття,
Розквітну лотосом на склі.
Не можу, видно неспроста
Щось чула, про якогось Лота, -
Тремтить душа, тремтять вуста,
Бо насувається скорбота.
Не можу...плачуть скрипалі.
Сум щемом в серце пророста -
Така глибинна...висота.
15.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683826
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 15.08.2016
Переполнены грустью - кантаты,
Вязью пишется - о любви...
Эта Осень во всём виновата:
Золотые её листы!..
Пожелтевшие просек аллеи,
Просветлённые ночью сны,
Серебра амулет скарабея,
Голубые лаванды цветы...
Эта Осень во всём виновата:
Улетели мои соловьи...
И строка предвкушением - сжата:
От харизмы её - наготы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683393
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
На подслушанной боли созреет рассвет
с нашим «всё» – свежепролитой кровью…
между выжатым «да» и пригубленным «нет»
сядет молча у нас в изголовье.
И Господь переплачет на грани эпох,
посылая историю к чёрту
с нашим «всё», отходившим немало дорог,
изначально не первого сорта.
И не верят, не бдят, не боятся, не ждут –
кто в утробе грядущего завтра.
Храм – свободен от веры и податью крут…
наше «всё» – отзвонившая правда,
осушившая небо до самого дна.
Суетливо поставлены свечи
над не много что значащим словом «страна»…
над сомнительным временем «вечер»…
Неподъёмная гордость пылится в ногах
переруганных лет и мгновений.
…наше «всё» – на счастливых чужих берегах...
ничего своего…
даже тени…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683560
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Мы ничего друг другу не должны,
Сгораем молча пеплом сигарет.
Но нам с тобой, по-прежнему, важны
"Привет, ну как ты?" Вот и день согрет.
Казалось бы печалиться смешно,
И просочилось каплями в песок
Не наше время...наше нам должно
Лишь память, сединою на висок.
И радоваться тоже ни к чему, -
У каждого свой ворох разных бед.
Но вот я снова дому твоему
Шлю, по привычке, утренний привет.
И кофе ароматный вместе пьем,
И новости... всего лишь ночь прошла,
Но до сих пор не поросла быльем
И преданно из каждого угла
Глядит, как мы без лишней суеты,
Сплели из паутины филигрань,
Из радуги - сияния мосты,
Из теплых слов вневременную ткань...
13.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683501
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016
Теплий вітер куйовдить зелену чуприну дерев
І горять голубі оченята волошок у житі,
Громовиця далека оголює спалахом нерв,
Б'ється піснею в грудях, що ти є найкращою в світі...
Ти звідкіль узялась? Із яких невідомих світів?
Я тебе так боюся злякати, що й дихать не смію...
Ти із іншого виміру? Казки? Замріяних снів?
Легкокрилий метелик... далека, як зірка, як мрія...
Я б до тебе, у небо, чи в казку, крізь страх протиріч
Разом з дощиком хмаркою, птахом, чи вітром полинув...
Затихала гроза, десь далеко, розкотисто, в ніч,
І п`янке надвечір`я із запахом терпким полину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 14.08.2016
Коли роси вечірні впадуть на траву,
Зорі витчуть на небі мереживну казку,
Я занурюсь у неї й до тебе прийду,
Я ж свавільно-пожадна на твою бо ласку.
Ти мене розпашілу в обіймах стиснеш,
Зрине з вуст зойк надривний, зазивно-солодкий.
Поцілунком гарячим його обірвеш,
Ой, який він у тебе мурашково-шкодний.
Підійметься нараз з глибин сутності, з дна,
Хвиля млості й загубиться в м’ятім батисті.
З лона трепетна хіть переллється в тіла
І замре, примостившись на чатах, у кріслі.
07.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 13.08.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.08.2016
Хотелось бы вырвать из жизни предательства память,
Выжечь из сердца калёным металлом разрыва,
Разверзнуть бездонную пропасть и, прежде чем падать,
Скакать на натянутых нервах над этим обрывом.
Хотелось бы мир свой залить, утопить этой болью,
Сломаться, как трость, и ломать свои пальцы, рыдая,
Ослепнуть от тьмы безнадёжной молитвы, но только
В конце каждой эры я вновь навсегда умираю.
И вновь воскресаю, по капельке жизнь собирая,
Дыханье ловлю из улыбок и взглядов случайных,
Но, только свои паруса пустотой наполняя,
Не жизнью живу, а узором рисунков наскальных.
Ведь как можно жизнью назвать ожидание боли,
Чуть вздрагивать лишь от ударов кинжалами в спину,
И вновь умирать, истекая отравленной кровью,
И вновь оживать, наполняясь отравленной кровью,
И знать, что предавшую вновь, никогда не покину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683111
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Кому-то грош, а мне Луну бы, -
Заставить изредка сиять,
Когда ни мысленно, ни зримо
То, что упало, не поднять,
Как сущность не понять Инкуба.
Власть алчущих неумолима -
"Вдова Клико", в цветах Монмартр
И обюссон широким жестом,
Под ноги бросит антиквар
Той, что осанну - анапестом...
Кому-то изыск, политесы,
А мне Луну бы, а не сыр
Иссохший, вытертый до дыр,
Шагреневый кусочек кожи -
Судьбы нелегкой поэтессы.
Мы с ней до ужаса похожи...
05.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682346
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 12.08.2016
«Це година,
яка замість почту
вгорта тебе хмарою пилу...»
(Пауль Целан)
Всім вбитим за правду.
Година -
Найтемніша година ночі
Перетворює вулиці на жертовники,
Перетворює серця на срібні дзвони,
Слова на крики протесту,
Життя - на офіру.
Як добре, що в оцій темряві,
В оцій годині пилу,
Який не дає людям дихати,
Ми страх викинули
На смітник як непотріб.
Світ хитає
А ми самотні
На цьому кораблі переповненому.
І кожне подвір’я - уламок ковчега,
Шматок буття дерев’яного,
На яких пливемо на хвилях хвилин,
Бо знаємо: краще вмерти вільними,
Аніж жити рабами.
Ця думка - це наш останній прапор
Над барикадами людяності.
І кожен рядок - одкровення,
І кожен плащ - саван,
І кожна мить - Воля.
Наші серця це зорі,
Які будуть світити довіку,
Навіть найтемнішої ночі
Вони не згаснуть
І будуть на небосхилі
Тоді
Як здохне останній диктатор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680107
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 12.08.2016
Ти – ворожка, чи пророчиця?
Все комусь на вік куєш
І ку-ку далеко котиться
Як прогнози роздаєш.
Перешіптуються трави
І дерева гомонять,
А вітри позамовкали,
Тихо стали рахувать.
Двадцять, тридцять, може сто,
Дивина – ти неймовірна,
А сама – в чуже гніздо...
Ти – мов мачуха... Нерідна.
Що ж собі не наворожиш
Долю кращу ані ж є?
Без дітей по світу ходиш
І не знаєш де твоє.
Я тобі не довіряю:
Скільки є – усі мої,
Не рахуй мені, я знаю:
Довго буду на землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683039
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016
Дрібний дощик січе, стукотить за вікном,
Височіють висотки з блідими вогнями.
Зачепилася ніч за дахи мундштуком,
Чуле ж серце не спить, кохає до нестями.
В такт краплинкам малим відбиває сонет,
А на вустах відбився слід від цілунку.
І блукає душа між щасливих прикмет,
Ненаситна до твого гріховного трунку.
Опускає рука теплі пальці униз,
Прокидається жар в захмелілій царині.
І по венах штормить ніжно-трепетний бриз,
І зливає тіла у шальнім нетерпінні.
10.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682928
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Дороги, зарослі стежки, непротоптаний схил...
Тече у незвідану безвість життя-Ніагара.
Було у мені достобіса поламаних крил...
Утрачені дні, мов коріння раба-яничара.
Закрила себе на мільйон потаємних замків,
а як же почути у прірві свободу, що кличе?!
Побачив-прийшов-переміг, (ти з отих козаків,
яким підкорялося ще й не таке таємниче!)
Бери мої води в безжурні свої береги,
насичуй повітрям задавлений сирістю простір,
щоб сяяли очі, щоб світ зеленів навкруги,
втікали із серця образи (непрохані гості).
В саду незбагненнім, під кронами вічних олив,
мій друже, коханий, мій Всесвітом названий брате,
ти обшир забутий любов'ю своєю відкрив
і вето наклав на можливість мене закривати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 11.08.2016
Думаєш час полікує?
Зцілення - вигадка просто,
Наче розсипане просо -
Котиться та не смакує.
Гарне таке, золотаве.
Може колись і здалося?
Чом же душа стоголоссям
В розпачі... де її аве?
Душі - мережки-вуалі.
Свистом пронизує вітер.
Слів вже нема, кілька літер,
Інше все - зайві деталі.
Час не прийде, він минає.
Те, що було, на поталу.
Витекло тихо, помалу
Нас до землі нагинає.
Кажуть, забудеться...де там!
З пам"яттю знов у двобої
Сваряться вірші й гобої, -
От вже біда диригентам.
Лихо не менше поетам...
06.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Чужие строки - мир вверх дном
И снова яркие виденья,
И день светлее за окном.
Под впечатленьем
Читая, мысленно ворчу,
По капле красоту вкушая, -
Сама душою заплачу,
Уйдя из Рая
Чужой раскованной строки.
Назад так хочется вернуться...
Пить тайны, вроде, не с руки,
Как чай из блюдца?
Чужие мысли - филигрань,
Запутанных в миру колизий;
Не приоткроют даже грань,
Застыв в эскизе,
Лишь намекнув на красоту,
Так иронично насмехаясь,
Ухмылку тянут на версту
Запоминаясь.
08.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682499
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 10.08.2016
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем
Не вірвуся, щоб лишити в серці щем.
Весняним теплом до тебе пригорнусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь.
Чи не бачиш, (зупинись, благаю, мить),
Що душа моя, як ластівка летить ?
Я до тебе - крізь холодні, сірі дні...
А чекаєш ти мене.., чи може ні ?
Якщо скажеш, що я птаха, та не та,
Що душа твоя до мене вже пуста,
Я від крил тих ластівкових відрікусь,
А в ночі за тебе Богу помолюсь...
Я до тебе.., а ні вітром, ні дощем...
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
*****
Лимонна тиша. Папороть цвіла.
Спав у гнізді, між зорями, лелека...
Охряна ніч покликала до пекла,
Манила так - на поклик я пішла...
Холодний чай. Троянди в кришталі.
У шибі темній тушувалась просинь...
Пустеля срібна - синьо-біла постіль...
В скляних озерах - відблиски зорі...
І хмелем чорним - кучері твої...
Чи то мені примарилось кохання?..
Усе було - чи вперше, чи востаннє -
В лимонній тиші... На життя зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682800
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 09.08.2016
«У заблукалих очах - там читай:
орбіти сонця, орбіти серця...»
(Пауль Целан)
Над степовою Елладою хмари
Важкі, як Сізіфа камені,
Недоречні, як пальці Мідаса,
Нависають над нашою легкістю
Чебрецевою і суничною
Громовицею фатуму.
Над степовими Атенами,
Яруговим Пелопонесом
Хмари тверді - і то гранітові
Висять дощем кам’яним.
Хмари блукають по землі тінями,
Таки по нашій - по Борисфеновій -
Загірній і замріяній,
Ковиловій-заколисаній.
Може тому що літо -
Час громовиць і злив -
Літо світу сього нервового,
Час днів жарких і спекотних,
Час ночей подухи тлінної
Час
Йти по траві
Назустріч світанку
Час
Дивитися в дзеркало рік
І бачити там -
Темряву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669903
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 04.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
Она видела,она знает -
Как роса поутру обжигает...
Кружевные подолы тумана
Оцепляют просторы обмана...
Как журавль обещает - вернуться...
Как от шёпота ночи - проснуться...
Как цикады вещают полудни...
Как торжественны(часом) и будни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016
«Із синяви, котра шукає свого ока,
п’ю найперший.»
(Пауль Целан)
У келихи розлита синява Неба.
Кожному, кого забуто і зневажено,
Кожному, хто крізь темряву йшов
За ворота білих хмар, дорогою прозорою,
Кожному, хто прагнув троянд черлених,
І хреста дерев’яного чорного,
Гілок терену і шляху довгого,
Інколи нескінченного, завжди кам’яного,
Кожному, хто біг з Часом наввипередки,
Хто шукав між зірками свічада -
У келих по вінця синяви.
Колись будуть про нас говорити,
Колись будуть про нас мовчати,
Колись будемо блукати ми тінями
У царстві великому мрій і спогадів,
Але нині келихи наші сповнені Небом,
П’ю найперший оцю синяву -
Ще сім ночей блукати срібному Місяцю,
Ще сім днів вітру холодному віяти,
Ще сім гір ногам втомленим перейти,
Ще сім хмар птахам білим перелетіти,
Ще сім черевиків букових протерти,
І сім свит твідових подірявити,
Доки Брама прочиниться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 02.08.2016
Гірська прохолода,
Джерел насолода
І велич могутніх вершин.
Відточені вістря
Фільтрують повітря
Крізь клаптики сніжних лавин.
Там сонце — лимонне,
А небо — бездонне…
Обвітрений сивий полин
У всіх своїх силах
Гніздиться на схилах,
До верхніх куточків низин.
Оленячі роги
Малюють дороги
Пунктиром колючих ялин,
Вселяють тривоги,
Немов застороги,
На хмарах летить часоплин. 27/07/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680466
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Наздожени химеру - обійняти,
Притиснути до серця і завмерши,
Відчути незбагненне, бути першим...
Тремтить невинність, - серце не відняти.
Тремтить неупокорена цілунком.
Надію пий з маленької долоні,
До ніг її троянди кинь червоні,
Упийся солодко- жагучим трунком.
Слізьми упийся солоно- шалено,
Щоб млосно усміхатися потому,
Коли прийдеш оновлений додому
І задрімаєш під розлогим кленом.
І задрімаєш в травах біля хати.
Заплющиш очі - зваба на порозі,
Роздягнена; щось біле на підлозі,
Крило неначе?
Шепіт:"... обійняти..."
28.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680579
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Краще сто тисяч разів твоє слово почути, -
Душу незайману втримати, заколисати.
Більше ста тисяч разів визволяти зі скрути,
Аніж не бачити в снах, не знайти, не пізнати.
Краще сто тисяч разів лист розбить на цитати.
Там кожна літера - ніжність блакитно-рожева.
Більше ста тисяч разів недовіру приспати,
Аніж ота копійчана самотність дешева.
Краще сто тисяч разів розбиватися знову,
Стіни мовчання і вежі туманні не зрушу.
Більше ста тисяч разів не помітити змову,
Аніж не знати твою розхвильовану душу.
Краще сто тисяч разів написати і стерти
Щось недолуге таке, нарекаючи віршем.
Більше ста тисяч разів замість тебе померти,
Аніж забудеш мене... та й куди уже гірше?
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 30.07.2016
За две минуты до победы,
Лёжа в обугленной траве,
Смотрел, как догорает небо
В прохладно-утренней войне.
Роса лучами раннего рассвета
Пылает пламенем в распаханной груди,
За две минуты до своей победы
Он ад оставил где-то позади.
Когда, с кем жил ты рядом, словно с братом,
Горит в предутренней заре,
Когда ладони с автоматом
Лежат без тела на земле,
Когда в обугленных останках
Ты лица видишь, узнаёшь,
А после то взахлёб, то залпом
Из фляги самогонку пьёшь,
Когда от криков адской боли
Всю ночь не можешь глаз сомкнуть,
И не хватает силы воли
Хотя бы хлеб в себя впихнуть,
Когда кусты на каждый слышный шорох
Ты очередью косишь, как косой,
Когда весь воздух - выгоревший порох,
Когда жизнь кажется военною тропой,
Тогда осознаёшь, что ад - он рядом,
Он разрывает сердце изнутри
Своим убийственно-свинцовым взглядом,
И видишь лишь победу впереди...
За две минуты до своей победы
Он эту чашу до краёв испил.
Жизнь истекала в утреннее небо -
Он ад прошёл..,
а значит победил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612131
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 30.07.2016
Догорає кохання до краю,
Відболить його опік вночі...
Я тебе поміж снів не шукаю,
Ти мене не гукай - промовчи.
Прохолодою ніч огортає,
Заколихує тихим дощем...
Моє серце твоє відпускає,
Спогад спить - засинає і щем.
Тільки ранок підкине навмисне
Неба синього промінь надій
І кохання, як літо барвисте,
Стисне груди обіймами мрій.
(кортинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.07.2016
Я был, как все вокруг
Я жил, как все повсюду.
Я шел сквозь гущу мук
Я шел, иду и буду.
Я мог не взять свой крест
Я мог его отринуть.
Я думал надоест,
Я не сумел покинуть.
Я слышал звон в ушах
Я знал по мне звонивших.
Я шел по адресах
Я вспоминал забывших.
Я вспомнил о грехах
Я знал, что жизнь калечит.
Я видел блеск в глазах
Я верил время лечит.
Я знал тепло руки
Я так же прикасался
Я бегал напрямки
Я искренне влюблялся.
Я знаю все пройдет
Я кану камнем в вечность
Я средь немых пустот
Я имя Безконечность.
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676783
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 30.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
Вклинилось майже нахабно...
Мовчки, зітхнувши впустила.
Дивиться так безпорадно:
"Віку собі вкоротила?
Що за приблудна халепа?
Спати вже зовсім не можу.
Очі звернути до неба?
Тільки думки розтривожу."
Щастя - перлинкою наче,
Впало опівночі раптом.
Вузлики в"яже і плаче,
Впоєне снів ароматом.
Млосно тремтять матіоли,
Вузлик на пам"ять, а вранці
Взута принцеса в постоли, -
Тіні тремтять на фіранці.
24.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679797
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Це літо так напружено ячить -
Землі рясної золота надія...
Сліпуче літо з грозами на віях
Перепливаю... Даль гримить... гримить...
Вирує літа сонячна снага:
Квітує липа, і шепоче злива,
Калина рідна у саду цнотливо
Звабливі ґрона знову налива...
Це літо так осонцено цвіте -
Наш час буття... Щедротами земними
Впиваюся, милуюсь, бо незримо
Ця повінь у минуле відійде.
Купала і Петрівка - добрий час,
Вже й Спас медовим яблуком іскриться...
Зійдімось, люди, щиро помолиться
За Україну... Хай поможе Спас.
Це літо так напружено ячить:
Яскріє сонце у стрімкім зеніті -
Панує літо у сп'янілім світі...
Поки живу - ціную кожну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678664
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Где та дверь, за которой порог
И ступени, ведущие вниз.
Там, оковы разбиты, разрушен острог.
Уходящее, не оглянись...
Там дорога, которой конца,
Сколько вьется спирали виток,
Не видать и губам не коснуться лица...
Ты один, или ты - одинок?
Не зови, от меня на засов
Свою душу запри и забудь.
Мое эхо запуталось средь голосов,
Не столкни, попытаясь шагнуть.
Открываясь, рискуешь - уйдет
Недоверие, - мы уже здесь.
Стынет кругом девятым измученный лед:
"Я застывшей души твоей взвесь."
Каплей соль и вода - горячо.
Наши души забыли давно, -
Отлетело крыло, разрывая плечо,
И найти его не суждено.
Занавешена, застеклена
Наша радуга хлипким мостом
Не окажется снова пока пелена
Не спадет в ожиданье пустом.
22.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679542
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Не шуми ти гаю, зелений байраче
Не тривож діброву, там дівчина плаче
Там де ми ходили, долю загубили
Ті сліди любові, поросли травою...
Приспів:
Чи мені здалося, чи мені наснилось?
Де ж ти моє щастя, куди закотилось?
Що досі по-світу, у пітьмі блукаєш
Не знаєш спокою, чар-зілля шукаєш....
Веди за собою, не розрив-травою
Бо була я вірна лиш тобі одному
Розтоплю я муку, згою свіжу рану
Я буду собою, іншою не стану....
Приспів:
Я буду собою, іншою не стану
Знаю, що ніколи, так не покохаю
Там де ми ходили, долю загубили
Ті сліди любові поросли травою....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678980
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Холодне літо з вітрових афіш
Малює бляклістю сірі графіті
Іржаве сонце на твердім граніті
Штовхає душу у підніжжя ніш
...того що було...
в нас...
Мені би пригорщу синіх дощів
Я ними вмиюсь - утоплю утрати
Твого кохання вмілі дублікати
Нічого не лишили крім слідів
...котрих не зцілить...
час...
Перед очима знову терези
Мого сумління коливання хтиві
Я без вагання піддаюся зливі
І розумію:"не минеш грози!"
...коли у ній
вся ти...
Горять від холоду як ліхтарі
Фальшиві кольори не мого літа
А я тобою досі не зігріта
Замерзла зовсім при душній жарі
...себе не
вберегти...
Виводжу знову у душі тавром
Щоб пам'ятати - лиш хочу забути!
Ти без гріха не матимеш покути
І не напишеш зламаним пером...
...сіріють в серці болем вітражі...
...коли з тобою стали ми чужі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
[i] Воїнам АТО п р и с п я ч у є т ь с я
[youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]
[b][color="#950ec2"]Любов, настояна на часі, –
Терпіння чин, кришталь розлук.
Любов, настояна на часі, –
Від невгамовності розпук…
Любов, настояна на часі,
Працює ввік – рілля чи брук!
У переважній своїй масі
Живе – допоки серця стук!
Та як негода обсіч гряне,
І дім – трапляється – в огні,
Така любов – яса багряна –
Постане воєм у борні…
Така любов не вміє ждати,
Коли в негоді рідний край, –
На прю ідуть її солдати.
Вона звелить: перемагай!
В такій любові навіть вмерти
Буває, віриться, не жаль –
Не та печаль, не тії жертви
Злітають жалем в чорну шаль!..
...Любов, настояна на часі!
Щоб неймовірності творить,
Наречено їй бути в часі –
Тоді мине і смертна мить…[/color][/b]
09.03.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.07.2016
Під "тєлік", жуючи котлетки,
сусіди "плачуться в жилетки":
– Як ціни виросли підступно,
уже обновки – недоступні...
– Забыли про курорты мы...
и так устали от войны!
– Мы так все резко обеднели!..
А я проводжу паралелі:
стає всім важче день при дні...
А хлопцям... легко на війні?!
– Що за обід? Тут – м'яса мало!
– Біда! Пиріг спекла невдало! ..
А там... промерзлі і холодні,
натомлені, напівголодні,
під "градом" на передовій
добу ведуть нерівний бій...
– Пора змінить стару мобілку,
та гро́шей... тільки на горілку.
А в них – старезні міномети
і вже в дірках бронежилети...
є ранені на полі бою...
і лиш на денечку – набої...
– Те новости – лишь вред здоровью!
– Братки! Комбат стікає кров'ю!!!
– Промерз! От би стопарик... з перцем!
– Ех, не впіймати б кулю в серце!
– Чорт, слизько так! Упав на ґанку!
– Та де ж підмога?! Зброя?! Танки?!
Чи доживемо до світанку???...
Які дрібні, які нікчемні
проблеми наші непроблемні –
на сміх... чи курам... чи котам...
Бо справжнє лихо – ТАМ!!!
А там...
Там кожна мить – це гра зі смертю
і думка:
– Вистоять! Не вмерти!
– Убитих... ох, збирати тяжко!
– Як не попасти на "розтяжки"?!
– Де тут свої... межа... кордон,
щоб не потрапити в полон?!.......
То ж невдоволення багаття
загасим! Скаржитись – не час!
Давайте зціпим зуби, браття!
Війна... ще лише йде до нас...
7.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557882
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 11.07.2016
Коли упадуть дощі і бузок розквітне,
Коли фіалкова тиша народить день,
Зійде буйно-ярий травень на зміну квітню -
Й розімкнеться простір у маєві цих знамень...
Коли відгучать воронячі чорні хори
І янголи Світла зійдуть у глуху юрбу,
Засяють на білім хрещато-ясні узори
І промисел Божий незгоди розвіє тьму.
Промовить тоді Земля із її плодами,
Покотить відлуння до райських прозорих плес:
Молімося, браття, і славімо поміж нами
Господнього Сина розп'ятого, що воскрес...
Автор: Світла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663110
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 11.07.2016
Душа узнала миг
Слиянья - страх и страсть.
Кто победит? Кому затем литавры,
Средь тысячи вериг,
Ознаменуют власть
Венком зеленым, возлагая лавры?
Сильнее ли боязнь
Извечных любопытств -
А вдруг коснусь смолы и не увязну?
К погибели стремясь,
К любому из бесстыдств, -
Грехов смертельных зов, сродни соблазну.
Смиренна святость...кров
Для низменных надежд,
Отнимет назиданием в молитве:
"Не соверши грехов!"
Раскаянье - рубеж
Для падшего, в его последней битве.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Природа – істинно талант.
Вона – поет і музикант,
Вона – художник –пейзажист,
Вона-співак і танцюрист,
І режисер вона й актор,
Вона – соліст і цілий хор,
Вона і храм, вона й учитель,
Красот усіх земна обитель,
Калейдоскоп найбільших див,
Нам грішним Бог це все створив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 11.07.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 11.07.2016
Що там завтра, розлуки-втрати
Розіпнуть, яко на хресті?
Хоче доля тебе скарати,
У нелюбі взявши зяті?
Що там завтра, розпачем гроно
У долоні, солоним - град?
Надоум і осяй, іконо,
Що там завтра, сто літ підряд?
Що там завтра, чи страх,чи відчай,
Чи нап"єшся жагою вщерть?
Завтра ранок прийде зазвичай,
З ним народження, або смерть.
Що там завтра? Розкриймо очі,
Он буяє полин-трава.
Серед полудня і до ночі
Стогне хмаронька грозова.
Що там завтра, дощами вкриє
Чи снігами впаде в жнива?
Хоч неволя лютує й виє,
Та надія досі жива.
Що там завтра, кохання знайде,
Чи покине глузливо знов?
Завтра сонце, зазвичай зайде
Без усяких там передмов.
Що там завтра, недужі й кволі
Завмирають серцебиття?
Бо заплутались у подолі
Наші сльози і сміх, - життя...
10.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677149
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Краткие фразы из тишины -
Меткие дротики дартса...
Между приливами жёлтой Луны -
Встречи Венеры и Марса...
Кажется снова они влюблены
В белые простыни спален,
В алые розы и тени стены,
В души стальных наковален...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Знову порти, вокзали, пусті конверти,
Будні, немов крізь пальці сухий пісок.
Краплі стікають долу щоб тихо вмерти,
В соняхи, сонцем спалені до дірок.
Вірити і прощати, щоб далі жити,
Знати, що в цьому світі горять мости…
Там, на краю орбіти – свята обитель,
Крізь листопад у липень ще йти і йти…
Мрії солоно-теплі, як енні сльози,
Знову мені зостались одним-одні.
В небі – спекотне сонце, на диню схоже,
Сушить пожухле віття на паркані.
Знову порти, вокзали, рясні тумани…
Схлипне старий колодязь без журавля.
І заятрять роками давнішні рани,
Вп’ється зелом і небом своя земля.
Годі питати в себе про світ і просвіт,
П’яти від стопутівців печуть огнем.
Щось несказанно-тепле, незнане досі,
Вкаже безмовно пальцем на свій едем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677301
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
***
Ти знаєш, що вітер шумить гострим іклом загрози?
Ти знаєш, що Прип'ять несе води вічної смерті?
Ти знаєш, що грунт захопив довговічні морози?
Ти знаєш, що тут все живе навіки тепер стерто?!
Дерева бетону заснули... Прокинулись хащі.
Куди не заглянь - всюди тиша, ні руху навколо...
Ніяк аж не віриться - як це лишилося нашим?
Тридцятий рік поспіль шумлять вічним сном ліси голі...
На зорі поглянь... Чи ти бачиш сліди Горбачова?
Їх можна й не бачити, хоч так і насправді буває.
Хрестовий похід підкидав їх на Захід. Додому.
До нового краю.
Старі фотографії світлого й темного шляху.
Вони від'їжджають, а більше туди не приїдуть.
Багато піде, і лиш обрані будуть під дахом.
Народжені діти.
Забутий метал полонив заборонену зону,
А довгі алеї покрили порослії трави.
Навколо - ні духу. Та й дух би не втік із полону
Опісля розправи.
Тепер все зникає під покривом старого дому.
Тепер резервація мічена. Стали застави.
Надія все ж є. Проростає на тлі кам'яному
Вечірня заграва.
Біжи, не спиняйся. Біжи, куди очі лиш бачать.
Вузькі чи широкі, забиті, порожні терени.
Накриті туманом, спустошені - вигляд неначе
Це край Ойкумени.
Навколо аж сіро - підручники, зошити, парти,
Ляльки, протигази - давно пилом все припорошене.
І небо, і землі, але довго бути не варто -
Померти там зможеш.
Якщо не Уран, то довершать почате інакші
Мисливці, які полюватимуть суто на всіх. Знов провулок.
Лиш світло в кінці, а навколо бетон - ти не бачиш,
Що певні забули.
Залишився відбиток руки на стіні сіровицвілій,
Хтось хрести малював ще до теми приходу монголів.
Шум напруги - а раптом зіткнеться хтось лицями
У дикому полі?
Останній прохід перед тим, як відкритися світу.
Біжи, бо тебе доганяють титани-мисливці!
Виходь на новий рівень, хай тобі всміхнеться світло
На старій шахівниці.
Тобі повідомили - скоро буде допомога...
Та знаєш, від сталкерів буде бедламу імперія...
І зброя єдина - це ти. Розізлилась погода
Шпилястих прерій.
Хотів ти колись поселитись в чужому готелі...
То от - є нагода. Тепер все Полісся - в долонях.
Та досі полюють... на лапах, у кігтях і перах.
Кров дихає з скроні.
А треба тікати, бо чуйка на кров - більше злості.
А кров - це пожива свята для нових генерацій.
То краще тобі не дивитись на шахи та кості -
У тебе міграція.
Решітка вгорі... Або то вентиляції частка?
А світло летить променями на голову... Небо.
Так хочеться впасти і стати частиною... Пастка.
Не зараз. Не треба.
На поверхах вищих ще досі попахує прірва.
Був вибух. Отак будували життя комунізму.
Єдине світило тепер на пучки відірвуть
Крізь липову призму.
А далі - сходини. А далі - дерева на буквах.
А далі дах стелиться. Далі нема переходу.
Останні хвилини. Три напрями подають руку
Й скидають у воду
Загиблого. Мертвого. Друзі теж є ворогами.
Приховані знахідки дали про себе знати.
Отрута смертельна, висоти і серце, мов камінь.
А міг й політати...
*
Я ледве утік. І до крові мене шматували,
І явно на грані лишався я. Атомні грати...
Та я повернувся. Хрестовий похід лишив пам'ять.
Я буду кохати,
Бо я повернувся звідтіль, звідки тіло виносять.
Не плач... Адже я стою тут, хоч пошарпаний, битий...
Забудь моє слово. І витри замучені сльози...
Ми - двоє в цім світі...
***
Забудь про старі порядки старого світу.
Вони тобі вже більше не знадобляться.
Вони стали попелом, їх заніс вітер
На хмарах нуклідів, що змішані з смаком акацій...
Твої перемоги - причина твоєї поразки.
І завжди земля була губкою бруду й провини.
Але mother nature розкрила можливі відмазки,
Які залетіли частинками у горловину...
Так прагнемо спокою, так хочем бути у злагоді,
Що смерті привозимо поїзди в рідну чужину...
Війна, зброя, бомба і апогей - вишенька-ягода -
Кобзар Фукусіми.
22.04.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661971
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 11.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2016
[b]Стала. В дзеркало дивлюся
Тай собі гадаю:
Що це, вправо я хилюся –
Плечко опускаю?
Сіла. В спогади втопилась.
Ти ж хіба ж не знаєш?
Мало жому наносилась?
Трави всі збираєш
Та мішком додому носиш –
На зиму ховаєш.
Скільки того? Капка з носа,
Як повисихає.
Зими довгі, страшні люті,
З снігом і з морозом.
- Як це жити? І як бути?
Дай же, Боже, розум.
Прости мене, Боже, бідну,
Не суди суворо. –
Відібрали землю рідну.
От, – краду на сором.
- Ходім, доню, по солому –
Гріх, я не перечу.
Лячно йти вночі одному
В люту холоднечу.
- Ти мене учила, мамо:
Не роби гидоту…
Що нехай те буде мало,
Але з свого поту.
- Гірко, доню, моя мила.
Серце сором крає.
А корова зголодніла –
З голоду здихає.
Як корова наша здохне,
То й ми поздихаєм.
Серце в «Родины» не тьохне.
Якось дочвалаєм …-
Наскубли в’язки соломи –
Аж пучки горіли
Тай пішли хутчіш додому,
Бо уже сіріло.
Завірюха завиває,
Куди йти, – не бачим,
Уже й сорому немає.
Йдемо й гірко плачем.
Того снігу – до коліна,
Ледве тягнем ноги.
Руки й спина – вже зомліли.
Дійшли до дороги.
Калатало серце в грудях
Від страху і втоми.
І не скажеш те на людях.
Вже. Нарешті. Вдома.
По стеблині зазбирали
В обійстю солому
І від страху вже не спали:
Що ж буде потому?
Виглядаю з-за фіранки,
Аж стукають зуби –
До обіду, аж від ранку.
Боже, що ж то буде?
На дорозі, недалеко,
Вже сторож з’явився.
Заглядав, немов лелека,
Бо слід загубився.
Походив, поматюкався
І назад вернувся.
На бариш він сподівався,
І ось так спіткнувся.
«Як не маєш чим платити,
То плати собою,
В казематі будеш гнити:
Полагодь зі мною!»
А скирти оті чорніли,
Згнивали до літа.
Ну а люди – щоб не сміли
Взяти «своє» з жита.
Кожен день із гучномовця
Язиком плескали:
Все це наше! – Й урядовці
Бариші збирали.
Отаке життя вдовицям…
Комунякам – сором.
Сумно, гірко подивиться,
Що було з народом.
Глитаї оті радянські
Все собі згрібали.
Все, що можна було взяти,
Скрізь позабирали.
Оголили Україну,
Голову побрили
І отруту їх зміїну
По землі розлили.
Знову множаться вдовиці,
І сироти плачуть.
Виють вражії вовчиці
І в них біси скачуть.
Тягне їх на Україну
Сльози умножати,
Неньку рідну солов’їну
Чоботом топтати.
Бо не мають де подіти
Бомби і гармати –
Поспішають вражі діти
Крівцю проливати.
Та як ви ж такі багаті
Та мудрії люди,
Робіть лад у своїй хаті
Та не лізьте всюди.
Не вбивайте та не цькуйте,
Не живіть брехнею,
І для воєн не працюйте,
Не тіштесь бронею.
Свої лапті підкували –
Підошви залізні,
Щоби знову збиткували,
Несли біди різні.
Гей, проснися, Україно,
Витри свої сльози!
Йди до Господа, дитино,
І Він допоможе!
Нехай блудні твої діти
Господа шукають,
Бо без Нього, як ті віти,
Всі позасихають.
Дай нам, Боже, спам’ятання, –
Виведи із блуду.
Я від вечора до рання
Прославляти буду.
Бо Ти, Боже, хочеш правди,
Пізнання, покори.
Милосердний, добрий завжди –
Ти рівняєш гори.
І всю велич їх і силу,
Могутність і славу
Робиш, наче жменька пилу
Бурі на забаву.
Хто ж то може сперечатись,
Господи, з Тобою
І бездумно величатись?
Вмиється сльозою.
Станьмо, браття Українці,
Разом всі – стіною.
І на Божій станьмо гілці
Буйною листвою.[/b]
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677298
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016
Вновь встретились тени песчаной стены...
Наверно,давно они были на "ты"...
Под ритм сарабанды,при свете луны
Упали подвязки со стройной ноги...
Ложился на кресло ажурный корсет
И длинная шпага,и - жёлтый браслет...
Звенели монеты и шёлк шелестел...
Под лёгкою поступью пол не скрипел...
Дубовые ставни закрылись окна...
Захлопнулась дверь(сквозняком)до светла...
Та тень так похожа была на меня...
Вторая - на голову выше - твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Зазирала Осінь у шпаринку Літа -
Протягом холодним,мрякою,дощем...
і - пожовкло листя,і - змарніли квіти...
Замикалось серце клекотним ключем...
Відлітали душі наче білі птахи...
Відспівали наче сірі солов"ї...
Сонечко котилось до нічної плахи...
Павутинням Осінь креслила шляхи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016
Так сумно стало знову мені,
Схололу душу тисне тиша.
Істини здаються лиш прості,
Вуста шепочуть: "Правда бита".
З ран кровиця, з тугою, густа,
Тече із серця поклик:"Милий!"
Молю до Бога:"Я - сирота,
Чому цей світ такий зрадливий?!"
Тривога з серця в далеч, де бій,
Трасують кулі в швидкім леті.
Боже! Вбережи його, зумій!
Життя - не аверс на монеті.
Життя, щоб жити, - задум Творця,
Війна - то руйнівник законів.
І гідну відсіч дасть та земля,
Де міць на захисті кордонів.
15.05.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666131
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 01.07.2016
Пронизує музика... вабить магічний спів,
у серці нуртують знову баси гітарні.
Ти влив мені в душу акорди своїх вітрів...
І ми летимо, під нами – міські кав'ярні.
Напоєна жаром, палає безмежна вись,
кладу свій маленький світ на твої рамена.
Ми – два напівсяйва, що в сонце одне злились,
ти жив у мені, ти був від початку в генах.
А що буде потім? – до краю? дотла? без меж?
Нашле Вій страхи чи Хорс неземну пожежу?
Щоб маки цвіли... і волошки в очах – простеж,
окрилюй мене, бо я вся тобі належу!
29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2016
Ты предан тьме, я свету отдаюсь.
Литавров плач в застывшем изумленье,
Слепящим запредельным озареньем,
Рассеет мрак, добавив ноткой грусть.
Сгущая краски перекрасит сны,
Вливая ночь восьмой дрожащей нотой,
Под мерный шепот деревянных четок:
"Кому нужны, кому они нужны?.."
И свет и тень кружат извечный вальс,
Ненужностью неверие рождая.
Бемоль с диезом блики отражая,
Подарят изумительный романс.
28.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674952
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ти диво дивне, зіткане зі слів,
Із вітру в полі, зоряного неба,
Із невловимих сонячних жалів...
Таку, як ти, обожнювати треба!
Ти пахнеш літом, сонцем, полином,
Ромашкою і м`ятою, і медом...
Твій аромат п`янить хмільним вином,
Ти пахнеш височінню, пахнеш небом!
Я б за тобою міг піти за край!
Де та межа, щоб не переступити?..
З тобою й в пеклі, мабуть, буде рай...
Таку, як ти, не можна не любити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 29.06.2016
[i]Умирає любов від утоми, а ховає її забуття.
[b]Жан Лабрюєр[/b]
[youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]
[i][b][color="#7a0976"]Коли ти стрів той юний погляд кароокий
й потупив очі соромливо вниз,
а там – трава, а там – незнаний світ широкий…
Й неспалений вогнем притулок одинокий,
без котрого тобі не обійтись;
коли удруге погляд стрів на випускному,
і обгорнув крилом обох той білий вальс,
а серце билось, мов чмелений метроном. І...
несила відвести убік очей, до втоми,
й лоскітним вам примарився аванс;
коли її нема, а думка жаско млоїть,
і там, де серце, – вакуум, діра;
коли все інше вас уже не непокоїть.
й не мариться ганебне щось в житті укоїть,
та слово від одухи завмира;
коли до тебе хіть опівночі заскочить,
й майне, як тінь, уявна насолода,
(вона – мов сонця промінь серед ночі!)
й згадаються у білім вальсі чари-очі –
за пам’ять ту велика нагорода;
а ще – коли на ум не йде в часи негоди
ніч-ч-чого, лиш отой єдиний шанс,
а вам – про інше щось і думати вже годі,
нехай у світлу днину чи у непогоду –
згадався той
останній
білий
вальс;
коли в якісь тяжкі для вас обох хвилини
скотилась по щоці поли́нова сльоза,
а думка та, немов з глибини вод перлина,
до ваших світлих днів все
лине… лине… лине,
БУЛО КОХАННЯ!
Й не проросте на ньому д и к а д е р е з а!
_______
…Усім нам личило б таке Кохання –
Злетіло враз –
й до самого
заклання…[/color] [/b]
19.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 26.06.2016
Не вимолити приязні повік.
Коли прозорим, ніби-то серпанком,
Чи сірим дощовим розтану ранком, -
"Та десь була сьогодні ще", - убік...
"Та що ти! Вже тому минає рік,
Як донесхочу щось там жебоніла,
Співала, реготала, шепотіла,
Не чуючи зловісних крил шулік."
Не випросити крихточку жалю
У серця, що завмерло в летаргії.
Чекає, ось почнуть збуваться мрії,
Діастола наповниться - "люблю" -
Хмільним вином; червона та густа,
В прощання виливається сльозами
І вже на лаві, он під образами,
Під захистом ікони і хреста.
Не вимолити долю, що вже є,
Те і несем, стенаючи, до скону.
Не вічний трон, не забереш корону,
Коли тебе Морана з ніг зіб"є.
15.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673772
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 25.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2016
Душі нестерпно на осонні, -
Рожева сірість
У восени не розквітає,
Хіба не знаєм?
Збирала черствість у долоні,
Приспати пристрасть.
Вона за нами небокраєм,
Хіба не знаєм?
Котились десь Чумацьким Шляхом
Вози з зірками
Комусь до ніг, мо` й назбирає,
Хіба не знаєм?
Чиясь біда з останнім цвяхом,
Реве волами
І серце в муках калатає,
Хіба не знаєм?
Хтось стереже чужу невірність, -
Себе не бачить,
Ламає руки, розпинає,
Хіба не знаєм?
Глузує вдавана покірність,
Як розтлумачить? -
Довіра тільки об"єднає,
Хіба не знаєм?
22.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016
**
(спогад, якого не було… у травень першого весілля…)
*
І допивав тумани вечір.
Лише ілюзії зі снами
Жили до ранку в суперечці:
Кому дзвеніли щастя гами?
Ми ж так фальшиво грали ролі,
Як ми вели любов до страти!..
І ангел марно чатувати
Ставав до немовляти-долі;
А ми – щоб вірити йому?! –
Свої слова кидали згірклі,
Ми запалили промінь зірки,
Що нам окреслила пітьму;
А він – не я! – шептав тобі,
Що треба, треба в долю вірить!..
Та пісня плоті, снів офіра
Була провісницею бід…
Так, правда – не свята брехня,
Якою ми себе вкривали
Ще вчора, – правду вдвох ми знали,
Та сліпо йшли до цього дня,
Що ніч взяла… – Вінчальний день!
Він край поклав любовній фальші:
Там лиш тіла – не душі наші –
Співали Еросу пісень.
…
Опав той час у пустоцвіт,
Все огорнув омани присмак.
Донині із минулих літ
Гірка печаль над серцем висне…
…
Як повінь – розтрачені дні… І щемом – надії зі снами:
Ввійдеш берегинею в дім з безсмертям – моїми синами…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654782
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 25.06.2016
Захмеліла весна забрела по коліна у роси,
Заблукала в саду, черешень осипаючи цвіт.
Чорну стрічку журби я вплела у посічені коси -
І в акорді мінор захлинувся розвеснений світ.
Буду я, а чи ні - світ хитатиме крони зелені
І одвічні чуття навісну бунтуватимуть кров.
Все мина - все мине: перетліють пожежі шалені -
Зійде Пам'ять...Простіть за надмірну печаль і любов.
А весна вже гряде: промениться-цвіте видноколо,
Молоді небеса ясноокі народжують дні...
Я іду до людей, озираюсь,як вперше, довкола:
Дивосвіт розкрива непізнанні щедроти свої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650642
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 25.06.2016
Я подарую цей сонет весні...
О трепетно-жагуча Діво трав,
Що будиться від марень в напівсні, -
І Світ ожив, схитнувся - і заграв...
Весна шепне мої слова тобі,
Я вірю, знаю: ти не забував
Про нас, про мене, і в юрбі
Оте ім'я просвітлене шептав.
Тоді, давно, також була весна...
Ми - молоді, як листя молоде,
Спливала сходу полумінь ясна...
Я обняла, неначе плющ, тебе.
Бриніла в грудях золота струна...
Ми і весна...І небо голубе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650931
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 25.06.2016
Не тривожте душі моєї -
Не приходьте до мене в сни.
Я - не згусток тепла-єлею,
Просто день на краю весни,
Просто квітка безпелюсткова
(лиш осердя лишилась міць),
Журавлиночка паперова,
Що не може у вись злетіть...
Не тривожте. Вона заснула,
Заклубочилась кошеням...
Відлітають слова в минуле -
Залишається біль-стерня.
Косовиця була завчасно -
Не достигли іще жита...
Вчора зірка на небі згасла...
А я вкотре пишу листа...
Не тривожте душі моєї,
Світлим спогадом не будіть -
Сльози сплять під крилом у неї
І закрито тривогу в кліть...
Павутинно снується думка
Поміж подихів голосних :
Я для себе сама - брехунка...
Ви...приходьте до мене в сни.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 25.06.2016
В волошкове небо дивляться волошки,
Заплітає коси пшеничне колосся.
Усміхаюсь сонцю - не біда, що зморшки,
Бороздять обличчя і не все збулося.
В соняхах під тином загубились мрії
І роки з птахами в вирій відлетіли.
Курним шляхом йду я - обважніли вії,
Перехрестя долі хрестом наділили.
Ангел за плечима, на вустах молитва,
Хрест уріс між ребер та із тілом злився.
Ступну в невідомість босоніж, там бритва,
Защемила душу...Усміхнусь...Скорюся...
16.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672771
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 23.06.2016
Небо касалось слов междустрочья - звёздами(падшими),лунной тропой...
Плюшевым бархатом(чёрным навечно) - ластика осени(золотой)...
Помнишь,как падал багряный лист на маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи(невольно)согнули дугой - снежно-колючие вьюги?..
Чья то душа улетала домой(под Бранденбургские фуги)?..
Если когда то разлюбишь,то - уходи(без обид)...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого(монолит)...
Если когда то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что то забудешь,то - покараешь себя...
Холодом растерзают - волею свысока...
С болью нас повенчают...Странною...Навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Застывший взгляд у вечности в долгу,
Хранит замысловатое свеченье.
Несовершенно Господа творенье:
Взывая, не раскаиваюсь, - лгу.
Клянусь забыть и попусту свечу
Зажгу,сгорит, авось под образами.
А мы наедине, рискуя сами
Истлеть от гнева... лгу и трепещу.
Накажет, знаю и рисуя крест,
Намедни, словом укрепляла веру.
Хочу забыть, не соблюдая меру.
Отчаяньем отхлещет Царь Небес, -
Не примет вновь заблудшую овцу
Его Чертог. Алкая состраданье,
Прозреньем удивляя пониманье.
Бог душу дал, как дал глаза лицу.
Ложь во спасенье - пекло за углом.
Кого спасешь, себя?..или погубишь,
Когда бессмертную под корень срубишь,
Не торопись, к Его стопам челом
Пади и поклянись: забыт, не любишь.
17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672911
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 20.06.2016
[b][i][color="#0048ff"]Що ж ти , травню ,так поспішаєш -
Трави просяться у покоси ...
Там весняні сліди , ти знаєш ,
Приховали сріблясті роси .
В калиновім віночку зрання ,
Соловїнні пісні співала
І небачене цвіт-кохання ,
Щиро травню так дарувала .
Це ж весна , синьоокий травень
Від любові зацвів жасмином ,
І піоній букет яскравий
В подарунок весні - так мило...
Хай лягають в покоси трави ,
Дні минають , не зупинити .
Підуть разом - весна і травень...
І цвістимуть вже літні квіти .[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 17.06.2016
[b][i]Я злетіла б до тебе співочою пташкою
Та не виросли в мене пташинії крила,
Я повзла б до тебе маленькою мурашкою
Та на шляху мене буревієм накрило.
Можливо полетіла б легкою пір"їною
Та не піднімають мене злі вітровії,
Можливо б квітковою пелюсткою хмІльною
Та в терновім вінку пелюстки восковії .
Я б піднялася в вирій, кульбабкою милою
Та сльози до землі як пушинку прибили,
Я дістала б високою морською хвилею
Та зима й мороз її́ в лід перетворили .
Можливо я потекла б річечкою дзвінкою
Та каченяток мені треба доглядати,
Можливо б торкнулась душі, піснею палкою
Та голос потрібно у вогні гартувати.
Я вже танцююча сніжинка на твоїх віях,
Ти цього навіть аж ніяк не уявляєш,
Я тану цілунком на вустах в танках-завіях...
Для тебе я чаклунка, фея...Що бажаєш?
Можливо Янгол... В твоїх чи своїх фантазіях...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 17.06.2016
Иногда, стихи рождаются вместе с мелодией.
И для меня становятся песней навсегда...
Танцуя, стелется листва,
а с нею – мысли в унисон,
вплетая в шорохи слова,
что мне шептал твой баритон...
Любви слова,
от них кружилась голова...
Но... в прошлом всё... Кружит листва,
прощаясь... И прощаюсь я...
А парк наш в золото одет,
и день сияет, как тогда...
Я вспоминаю твой обет:
"С тобою вместе – навсегда!"
Свидетель – клён,
он видел, как ты был влюблен
и буйной страстью опьянен,
как танго счастья пела я!..
Теперь преследуют, как тень,
влюбленный взгляд – глаза в глаза,
да терпкий запах хризантем –
и грустью катится слеза.
Мой светлый сон
порывом ветра унесен...
Лишь в ритме танго сердца стон
тебя зовет, любовь моя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531442
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 17.06.2016
После ответа на комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120
Когда мой Гений уходил,
Поставил метку на запястье:
Из фиолетовых чернил...
Три раза - целовал(на счастье)...
Ложилась тень - на амулет...
А пульс(височный) - задыхался...
Когда мой Гений уходил,
То он со мной не попрощался...
И проклинала я обет:
(Во время нежного причастия)...
На бесконечность зим и лет...
На время солнца и ненастья...
Когда мой Гений приходил,
То покорялась его власти...
Секретно(в двери)не звонил...
Не приносил(в кармашках)сласти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2016
Зітхало небо під пташиний зичний спів,
Притихнув вітер в довгім очереті.
У високості місяць в ореолі плив,
Ясніли зорі в мерехтливім леті.
І ворожила ніч на крилах кажана,
Дерев патлаті тіні рахувала.
І обіймав подушку сон, вона ж сама
Із милим у цілунку завмирала.
Прозора думка, наче, світлий серпантин,
В хмільній в’юнилась течії тепла.
Роїлись в спраглім серці почуття без спин,
Вона - любила, душа її - цвіла.
14.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016
Скажи, красуне, де твоя труна?
Коли ти спиш - хоч воду пий з обличчя,
Цей сон за склом тобі страшенно личить,
Як не дрімаєш – проклята, страшна.
Драконів клятва спокій берегла
Від вояків, закоханих по вуха
В твої вуста – занепад і розруху,-
Одним зі стражів спалена була.
Жадоби вершник, вміло вибрав час,
Цілунок взяв – прокинулась ти криком
Пізнавших смерть: пекельним, чорним, диким -
Красу змінили борозни гримас.
Вогненні очі в прагненні пожеж,
Кривавий слід від ніг лишаєш босих,
Слова твої – це сироти голосять,
Стигмати в долю втратами несеш.
Скажи, потворо, де стоїть труна?
Дзвін кришталю нехай тебе покличе,
Щоб знову сон землі безкрів’ям личив.
Твоїм світанком втішені сповна….
Засни, війна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666042
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 14.06.2016
Не спиться чомусь, не спиться.
В самотності лапи цупкі.
А скоро вже буде тридцять,
І всі по життю не такі.
Не спиться. Я хочу до мами,
Навчитися хочу любить.
Бо доля навколішки ставить,
А мама навчила ходить.
У темряві розум ясніє,
Хоч ніч - тимчасова імла...
Так хочеться вірити в мрії,
Відчути хоч крихту тепла.
Не спиться чомусь. І не треба.
Вкладаю надію в вірші.
Як сонце засяє на небі -
Прийшлися, мабуть, до душі.
13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651164
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.06.2016
Лоскоче промінь ниву золоту,
Останній дотик поміж цвіту в полі.
Легенький вітер виманить зорю
І заколише в думи колискові.
Насняться в полі маки, мов зірки,
І ген, тополя – що торкає небо.
Летіть, летіть, омріяні думки,
Де солодко… І більшого – не треба.
Летіть, летіть, летіть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607279
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 13.06.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.06.2016
[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Хоч не нажив збережень, авуарів,
Та в вічі сніговій уже мете…
Вже в шибу мокро барабанить осінь,
Зриває вітер одинокий лист…
Та серце жаско так благає, просить:
Хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно, зі Спасом:
Буяла пристрасть і бевзіла млость -
Котилось колесо рожевим часом,
Де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й напої,
Від хмелю в щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
Уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
Без хворості, нестатків і страждань,
Дісталося усе ж й такого квіту –
Не без сльози,
ганьби,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
Міцного миру – зовні і в собі…
Почну я, певно, це робити з себе,
Заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий,
Йому ж я шлю од щирості любов,
В житті своєму ставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Давай зберемось друзі
Колись у ріднім крузі
Молодість покличемо свою
Є про , що згадати, долю розказати
У благословенному краю....
Приспів:
Летіть із доріг
На рідний поріг
Вертайтесь додому ви знову
Бо кличе зоря
Нам з неба сія
На щиру душевну розмову
Згадаємо ми
Як швидко зросли
І як по світах розлетілись
Блукав наче птах
У дальніх краях
Сьогодні нарешті зустрілись....
Тут рідне усе
Джерельце і те
Напоїть своєю снагою
А стежка крута, що в люди вела
Давно заросла вже травою....
Приспів:
Із памяті літ
Немов в диво- світ
Вертаюсь я подумки знову
Вас поруч нема, та знаю імя
І з вами веду я розмову.....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668236
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Крається серце...хіба ж ти не знала
Скороминучі і зливи, і спека?
Зірку побачила та не дістала, -
Сяє журливо сумна і далека.
Сяє в сузір"ї прекрасно-сліпуча,
Тільки та велич холодна, не гріє.
Доля чужа, як біда неминуча,
Стиха торкнеться і вітром розвіє
Скалки дзеркальні барвисто-грайливі.
Зайчиком сонячним зранку розбудять,
Заметушаться думки полохливі
І запече, заколотиться в грудях.
Крається серце, завмерло безсоння
Перлами краплі скотились солоні.
Зірка блискітками із підвіконня
Контуром ламаним - просто в долоні.
03.06
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670098
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 04.06.2016
А я - себя не жалею!..
Тебя всесильно люблю!..
И я - просить не умею!..
Простить тебя - не могу!..
А я - тебя понимаю...
И лишь потому так грущу...
Тебя одного - обнимаю...
Но где-то в душе всё ропщу...
А я - не наверно,слепая...
Давно и не вижу тебя...
Рассеянная и тупая -
Привычная боль и моя...
Накатит волною (до света)...
Раздвинется вширь - горизонт...
Дождями прольётся(ответом)...
Раскрыть позабудет свой зонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669464
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 04.06.2016
«На край небосхилу, туманний, сумний,
Йшла ніч, набрякаючи зорями й тінями.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Великдень. 1916. Сто років минуло…
Ніч блукала вулицями
Старого хворого міста
(Ніч – ця стара жебрачка
В свитині латаній
З патлами нечесаними Часом –
З руками – стрілками годинника,
З очима – банькуватими сновидами –
Блукала)
А потім пагорбами –
Саме цими – зеленими,
Саме оцими
(Вирийте на вершині кожного
Криницю глибоку,
Щоб зазирнути в саме потойбіччя,
Рийте кротами сліпими, рийте!)
Блукала
Збираючи зорі в свою торбу діряву,
Дмухаючи на Місяць-жарівку
Чи лямпу гасову
(Кожна лямпа – нафтарня)
Своїми вустами пошерхлими,
Подихом сухим-сухотним
Дихала
Часом
Кроносом нечесаним.
А ми думали темно
А ми думали ніч
А то нам насправді
Повиколювали очі
Зайди в червоних мундирах -
Покидьки Кромвеля
(Їх гнилі човни не втопило
Море ірландське студене,
Чи то не студене, а лише солоне)
А ми біля пошти
Над якою прапор мальований гірчицею
А ми так – лише хотіли по кулі в серце
Після Великодня,
А ми так – бо весна, а ми лишень так –
Чомусь померти вирішили
Чи то стати темою
Для пісні чи для то для стогону
Куликів на болотах
І завивання вітру.
Ми так – для теми
Ловили серцями кулі
З гавкаючих англійських крісів…
Бо ж понеділок - поливаний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669205
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 04.06.2016
«Вогненний лелека дзьобає
зі свого гнізда
в’язкі тіні ночі…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Вогненний лелека
На тіні дитинства нашого постріхованого
Крилом-полум’ям,
А жаби шматочками ночі
У вологі наші спогади,
У сутінки минулого
Неіснуючого-небувалого,
Холодні, як серце годинника,
Банькуваті, як вірші митника.
Вогненний лелека
Поселився на дереві Сонце,
Мостить гніздо зі зламаних компасів,
Що вказували напрямок
З минулого у майбутнє,
Вогненний лелека
Дзьобає, все що лишилося,
Змушує нас забувати,
Чи повірити, що то все вигадка –
І будинки, що стриміли дороговказами,
І вулиці, що вели-приводили
До дверей, що скрипіли-відчинялися,
І люди, що липкий мед радості
Пили краплями, а горе відрами,
Вогненний лелека
Яке він дитя-свічку принесе
У цей світ дерев’яної темряви?
У це селище людей-мокроступів?
Дитя вогню!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667045
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 04.06.2016
«Я опущусь в будь-який колодязь,
я смерть прийму - яку завгодно дозу! -
я в серце моху наберусь, аби
тебе побачить, ранений водою.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Земля моя степова, зранена, втомлена
Земле моя, в мене вкрадена,
Земле моя, загублена, втрачена,
Земле моя, териконова, оксамитова
Сон травою заквітчана.
Там - за Кальміусом - рікою смутку,
(Плинь, Кальміусе, плинь, річко каламутна
У Меотиду неспокою, у лиман Азакський
У Темеринду - матір морів,
У Каргалук-воду лускату,
Плинь, Кальміусе плинь).
Земле моя, кров’ю полита,
Окупантами поневолена,
Поснула, замріяна, балками зрита,
Смертю заколисана
(А струнами гітари журба пливе,
А вечір як густа кава гіркотою,
А пам'ять жмутками трави колючої -
Перший жмуток рудою нетребою,
А мертві люди у сни приходять,
А гроза травнева війною злою,
А в минуле двері зачинені)
Земле моя! Недосяжна, незрима
Як зворотна сторона неба синього,
Чорні камені твої Ріки Бронзової
У пам’яті важкій тягарній
(Плинь ріка міддю і бронзою
В минуле моє приспане...)
Отак то ми тепер вигнанцями
Про свій рідний край мріємо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664846
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 04.06.2016
«Незабаром і пам'ять моя розчиниться
у просторі...»
(Гійом Аполлінер)
А на війні як на війні: Сонце
Над нами вогненною кулею.
А на війні як на війні: Небо
Пораненим птахом – коли синім,
Коли вицвілим – кличе,
Чи то летіти, чи то просто жити.
А на війні як на війні: Поле
То квітуче, а то зовсім зоране,
Тільки не плугом, громом,
Тим, що пахне залізом і димом.
А на війні як на війні: дихати
І хочеться, і подуха - присмак
Металу в горлі, крові тріснутих губ,
А на війні як на війні: Білявка бліда -
Смерть старою дівою
Блукає шанцями та бліндажами,
Зазирає кожному в очі,
Про щось запитує, чогось сміється,
А ми собі в своїй вічності
Буття хвилинами міряємо.
А на війні як на війні: Залізо
Холодним драконом сутінок
Чи гарячим подихом пекла.
А на війні як на віні: Пил
Всюди. Навіть час стає пилом,
Навіть слова пилом під ноги втомлені.
А на війні як на віні: Друзі
Хто тільки в пам’яті,
А хто там - під кулями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659659
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
[i][color="#0066ff"]
Осінь малювала фарбами в саду.
Айстрам та жоржинам — колір до ладу.
Небо заколисував зоряний скрипаль,
У вечірніх сутінках гасла пастораль.
Промінь відтворила між багряних віт,
Стежку застелила до самих воріт.
Як ішла по вулиці вербам молодим
Фарбувала листячко кольором рудим.
Вгледіла калину, зблизька підійшла,
Щось поміркувала, пензлем повела.
І тепер на видиво багряніє сік
З гіркуватим присмаком в ягодах щорік.
Скинув камизельку величавий дуб,
Виграє на сонці золотавий чуб.
Скільки літ — то байдуже… Що йому мороз!
Хоч малюй, художнице, вітер серед гроз.
Кольором брунатним підвела красу,
Яблукам і грушам додала росу.
А коли втомилась, то спочити сіла,
В неї залишилась тільки фарба біла.
Що робити з нею думала-гадала
Та й перед світанком грудневі віддала.
[/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541881
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
[i]Паралелі облич -
як відлуння у плесі свічад...
Чи знайомі з тобою ми,
дівчино, чимось засмучена?
Відчуваю про що
сині очі тужливо мовчать...
Нам обом, певно, долю примхливу
доне́схочу вручено..
Не тримай на душі,
моя подруго,каменя зла...
Так буває:
без суду!
без слідства!
без права!
без вибору!
Блекотою печалі дорога
твоя поросла.
Ти дбайливо бур"ян
(аби сонце побачити)
вибери.
Паралелі сердець у люстерку -
знайомі світи,
Що поєднані в ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я така ще така наївна,
сліпа ще така, як і ти.
Вірю: прикрі кінці́
врешті стануть
новими початками.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 04.06.2016
Божевільний антракт... омертвіле мовчання завіс.
Ні ковточка снаги... слів зневажливо стоптані крихти.
Крізь тумани життя Бог тебе мені, милий, приніс.
Пив тепло із очей, а сьогодні тікаєш від них ти?
Дике танго думок... темні покручі планів-невдах.
Йду кудись навмання. Сліпо. Змучена... знічена... Де я ?
Заблукала душа, наче білий стривожений птах,
Поміж вбитих надій на руйновищі Пантікапея.
Сірі привиди грифів над містом забутих богинь
Непомітно ширяють, як вірна міфічна сторожа.
Якщо хочеш, мене серед тіней античних покинь,
Але знай, що тебе відректися ніколи не зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
ТЮРЕМЩИКАМ СВОБОДИ СЛОВА
У вимірах безмежності та вічності,
і в межах піднебесної юдо́лі,
я – крапелька у нуртовинні дійсності,
занесена в цей світ по Божій волі
із безвісти, з нізвідки, з царства Ха́оса.
Молекула в людському океані,
несусь на хвилях, поки з волі Хроноса
розвіюся в космічному тумані.
Та я ще є! З веселки, смутку, сніжності
я – мікросвіт! Малюсінька планета
із морем болю, із рікою ніжності,
з материками мрій, бажань...
В тенетах
байдужості та зла навкруг – пручаюся,
свій біль і гнів виковуючи в слові,
брехливі пута рвати намагаюся,
щоб край звільнився для добра й любові.
А хтось це слово повелів стриножити,
цим знищивши малюсіньку планету.
Та нас – багато, тисячі! Не зможете
всіх упіймати в морі Інтернету!
Бандитам – владу, вілли, недоторканість,
свободу вже кидаєте за грати.
Девіз ваш справжній – наша упокореність.
Та душу і слова – не розстріляти!
Рік 37-ий більше не повториться!
Хамелеони... Зрадили Майдани.
Історія завжди ривками твориться.
Чи встигнете зібрати чемодани?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016
Гойда весну на китицях бузок
Під ніжну солов'їну колискову.
Попід шатром із шовку і зірок
Вітри згубили місячну підкову.
Старий горіх іще смакує сни
Про зиму, про сніги і холоднечу,
Та у бруньках ефірних і ясних
Леліє твердобоку вже малечу.
Десь "ойка" сичик серед ясенів.
Під вербами, в ставку, регочуть жаби :
Напевно, розсмішити їх зумів
Блискучоперий селезень-незграба.
Муркоче кіт, куйовдить спориші
Обабіч стежки до моєї хати...
Так хороше і легко на душі,
Що хочеться й собі замуркотати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
Ночь воскрешения...
Понедельник...
Красные розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги муранские...
Шик карамели...
Полузабытое божество...
Тучи,рождённые облаками...
Дольче агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар поцелуя...
Крик коростели.....
Отблеск потухшего света - на всё...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Десь, у місячній безодні,
Гаснуть зорі,
Тіні постають холодні
І прозорі,
І думки стають твердими,
Ніби криця,
І літають Херувими,
Наче птиці...
Десь, у місячній безодні, -
Інший вимір.
Там гуляє Звір голодний
(ще не вимер),
Іклами і пазурами
Тягне світло
До задимленої ями -
Щоб не квітло.
Десь, у місячній безодні,
Дні - пустелі:
І безлюдні, і безводні -
Невеселі.
Замість перекотиполя -
Мертві душі.
І жене їх вітер-доля
За край суші...
Десь, у місячній безодні,
Сни про тебе,
Що наснилися сьогодні
Без потреби...
Розсівають хмари просо
Небокраєм :
Чи то сльози, чи то роси -
Хто їх знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016
"Я и ты… больше никого…"
…
Ты спросила, о чём молчу?..
Я отвечу тебе едва ли…
…
Ты спросила, о чём молчу,
Но ответа глаза не ждали…
…
Ночью вижу твоё лицо
По-другому. Как то иначе,
Темный локон наискосок
Лёг, морщинку тонкую пряча.
Еще резче брови излом…
Шире кажется лоб над нею…
Носа трепетнее крыло…
И как будто глаза темнее…
Не отвечу… не знаю сам,
Может, это предубежденье,
Только ночью в твоих глазах
Что-то жалобное… оленье.
В них с испугом глядит вовне
То, что трогать в душе – Не смейте!..
То, что снова напомнит мне
О проклятии жизни и смерти…
И я вспомню, что это сон…
Странный сон – ирреальность чуда.
Как забудет воду песок,
Так и я этот сон забуду…
Утро вколет это – «забудь»
Мне подкожно и внутривенно,
Подливая черную муть –
Одиночества во вселенной.
И, как эта ночная грезь,
На прощанье, взглянув печально,
Я уйду и оставлю здесь
Нашей встречи с тобой случайность.
В небе утренняя звезда
Расставаньями мир окрестит.
Я уйду, и уже никогда
Мы с тобою не будем вместе…
НИКОГДА… и ни слов, ни чувств…
Только холод волной по коже…
…
…ты спросила, о чём молчу?..
…
О тебе… о себе, быть может…
И еще о том, что в окне
Ночь снимает темное платье…
…
Так иди же скорей ко мне,
Моё счастье, моё проклятье.
Раствори меня без следа,
Своевластно, нечеловечно,
На восторг, на боль, навсегда,
На короткий миг быстротечный.
Пусть горит поцелуя след,
Алым блеском губной эмали…
…
Ничего в этом мире нет,
Мы напрасно с тобой искали.
Ничего… только Ты и Я…
И всего лишь одно мгновенье
В многогранности бытия
Эта грань – соприкосновенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643719
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 10.05.2016
Ти знову
Збудував її зі скла…
Свою мечеть… ти обіцяв Ікару –
Не відпускати…та вона – пішла…
Вона пішла
пісками Занзібару…
Ледь чутно
Доторкаючись води,
В якій би – розчинитися, пропасти…
Вона пробіглась хвилями, аби
Поміж тропічних риб
на рифи впасти…
Без подиху,
Без спомину, без сил…
Забутись… і прокинутись - в Панамі…
Де обгорілі рештки її крил
Накриє
несподіване цунамі…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664687
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Чоловіку присвячую
– Подивись пильно в очі, коханий.
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
– Обійми за натомлені плечі,
Тугу з серця скоріш прожени.
Сивий лебедю, вірний, терплячий
Заспокой мудрим словом жалі.
Ти - мій захист, надійна опора,
Мій єдиний в житті чоловік.
Лиш пробач за мою непокору
І гордині надмірної гріх.
За непослух, за ревнощі, бурі,
За слова недоречні, цупкі.
Помилки та образи минулі
І невдячність у дні молоді.
Устеляючи тропи розмаєм,
Захищав від холодних завій.
І досягнення ті, що я маю,
Завдяки лиш турботі твоїй.
Знадобилось так часу багато,
Щоб засвоїти істину цю.
Щоб зерно від плевел відділити
Та змести непотрібну труху.
Час розставив усе по полицях
У постійній, життєвій борні.
Ніби мудрий, невтомний провидець,
Знав про терни на нашій стезі.
Ми пройшли нерозлучно у парі
Безліч довгих стежин і доріг.
Розганяв наді мною ти хмари,
Бо інакше в житті і не міг.
Вдячна долі за наше єднання,
Що веде нас із року у рік.
Ти єдиний, ні з ким незрівнянний,
Богом даний мені, чоловік.
– Подивись пильно в очі, коханий!
В них побачиш всю душу мою.
Ніжним поглядом вилікуй рани.
Знай, що й досі тебе я люблю.
14. 01. 2016 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 10.05.2016
Десь на краю всіх днів,
за горизонтом снів,
на рубежі життя –
вічне невороття...
Я відлечу, мов птах,
в край, що наводить страх,
та залишу́, як цвіт,
мого кохання світ.
Почуй,
я листям шепочу твоє ім'я,
і голос мій – у пісні солов'я.
Відчуй
мій дотик ніжний краплями дощу...
Я біль до твого серця не впущу!
Все, що не так, – пробач.
Лиш не сумуй, не плач!
Доки живе твоя
пам'ять – з тобою я.
Боляче? Став свічу –
янголом прилечу,
захистом буду я,
лиш прошепчи ім'я...
Прийду
я навесні фіалками в саду
і в мандри в нашу юність поведу...
Впаду,
зорею пролетівши милий двір,
коли прийде серпневий падозір...
Не край
ти серця свого, як поли́шу світ,
поглянь: навкруг – кохання мого слід,
і знай,
тебе самого не залишу я,
бо навіть в квітах – посмішка моя...
любов моя...
12.02.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 09.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Буває й так: скажеш, невпопад...
Шкодуєш... Та пізно... Відлетіло...
[i][b][color="#8508c4"]Злетіло слово... Й раптом сіло
На гілці вишні, що цвіте…
А в мозку – думка посивіла,
Бо в думці певно щось не те.
Злетіло слово, й не догнати –
Є незворотнім той процес…
Коли в тобі ума палата –
Лікуй словесності абсцес!
Щоб думка й слово були разом,
В тандемі, в злагоді жили,
Ні сили не шкодуй, ні часу –
Розвідай логіки тили!
А ще в процес принаджуй дію –
У трійці суть і сила є!
Хай слово йде разом із ділом –
І не марнуй життя своє!
Бо кожен з нас хотів би мати
Неперевершений кінець…
Щоб замість себе в гріб запхати
До суєслів’я свій терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Людство! Знову надія лише на мойсеєвий жезл? –
Чи скориться вода? чи розступиться море Червоне?
Чи без іскорки віри – міцної і світлої – без
нас на березі злоби піймають гріхи-фараони?
Тихше, тихше, литаври! Пророче мовчить Маріам...
Час борвієм жене, тиче розпачем люто у спину.
Ми щоденно вклоняємся низько брехливим божкам,
як непотріб із серця, випалюєм образ людини.
Світло в тіняві світу, в безмов'ї холодних зіниць
розпізнати нелегко, як в мороці проблиски раю.
Але ми, фараоне, втечем від твоїх колісниць!
І наситимо душу добром на верхів'ї Синаю.
20.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660908
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 09.05.2016
Шукає осінь затишку в провулках,
Одягнута у фарби золоті.
Накину шаль з багряним візерунком,
Іду від Вас...блукаю в самоті
Не озирнусь...а сльози сушить вітер,
Гортає спогади жива душа.
Для мене стали Ви єдиним в світі,
Лиш Вам навіщо, жінка ця чужа?
Прошу,не йдіть за мною!...Опалий лист
І ностальгія дме у скроні,
Мов скло,розбивсь життя порожній зміст,
Візьміть!.. Ці ружі не мої червоні!
Лишаю все Вам!...на цім балу осіннім,
І ту красу,що вже за мить - іржа,
Могли б Ви стать моїм спасінням,
У Вас - дружина!...а я ж таки чужа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369412
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 07.05.2016
Поднималась моя река - за высокие берега...
Полюбила она паруса - не записанные слова...
Забрала за собою все:утонувшие(в глубине)...
Уносила и стоны,и крик -(пока гомон округи не сник)...
Разливалась моя река - на чужие(с полынью)луга...
И на маковый(алый цвет),на ромашек(забытый)букет...
На потерянные следы(от восхода и до зари)...
И просили ещё воды -(у подножия песчаной горы)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664350
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
* * *
Розлучатися –
Не на день, не на два,
На місяці.
Сперечатися –
Із думками, з словами
Стислими.
І чекати –
Із собою з одною
Тижнями.
Та не знати –
Як крізь відстань не бути
Найближчими.
І гадати –
Про майбутнє, про долю
За обрієм.
Та благати –
Щоби серце трималося
З спокоєм.
Із тобою –
З самим справжнім,
Знов зустрічатися.
Лиш на мить,
Лиш на день,
Й знов прощатися…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662601
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 07.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Знов уява малює квіти, -
Пережитого не було.
Ми і досі наївні діти,
Сонце котиться за село.
Зачепився за ганок промінь,
Я - ромашка в твоїх руках.
Ще сльозою не вкрила повінь
Поцілунків невинний шлях.
Ще траву шовковисту хилить
Тіл незайманих наших хіть,
І зозуля до ранку квилить,
Ще сто років удвох нам жить.
Запашна зеленіє м"ята,
Стереже неспокійний сон.
Нетерпінням твоїм розп"ята...
Наближається унісон.
07.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664389
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
«Я так боюсь людських слів...»
(Райнер М. Рільке)
Людські слова
Падають на скляну поверхню
Кришталевих дзеркал людських душ -
Розбивають
На тисячі скалок.
Людські слова
Вони іноді кулями,
Іноді оливними гирями
Чи круглими гарматними ядрами
Наповненими палаючим порохом.
Людські слова
Іноді гострим лезом
Перукаря божевільного
По горлу людської долі,
Іноді колючими голками їжаків-невдах,
Чи єхидн кволоступів,
Чи зубами рептилії безногої гнучкоспинної
Двозубої та лускатошкірої
В п’яту ахіллесову буття нашого.
Іноді втекти хочеться
Від чорних жахних слів людей,
Слухати слова старого бороданя явора,
Чи мрійника ясена,
Чи клена - сміхотуна рудого,
Слухати
Дерев гомінких слова,
Слова крука-філософа
І паяца горобчика.
У них слова кращі,
Мудріші й доречніші,
Зрозуміліші й добріші.
Нажаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 06.05.2016
«Пісня,
Якої я не буду співати
Спить на моїх устах…»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Пісня,
Яку мені заспівати
Вже не судилось,
Бринить між сяйвом галактик,
Звучить шаленством
Оркестру космічного,
Але в нашому потріпаному
Зболеному світі людей –
Світі життя і смерті
Пісня,
Яку я не буду співати,
Яку не судилося просто,
Спить.
Спить на моїх устах,
Спить між сторінками
Ненаписаних книг,
Спить на згарищах селищ,
Де колись жили люди
І гніздились лелеки і горобці,
А нині згарище –
Попіл одягом чорним
Злої жінки війни.
Пісня
Яку годі шукати,
Про яку всі думають,
Що вона мертва
Чи то ненароджена,
Існує в безмежжі Всесвіту
Споконвічно
Тільки не хоче чомусь, не хоче
Завітати бодай ненароком
У світ людей-безумців…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 06.05.2016
Осторожно - с моею душой!..
Осторожно - сегодня и завтра!..
Не пишите - ей нужен покой...
На мгновение - лишитесь азарта...
Возвращалась(летела) домой
(Через тернии карантинов)... -
Караванами,..вброд (рекой),..
Мимо времени -"Исполинов"...
Проходила грозу и мороз...
И дожди - (для прозрачности кожи)...
Отпадали корки корост!
Прорастали насквозь туберозы...
Просветилась душа (в темноте)...
И - казалась намного пригожей...
Возвратилась она - налегке...
И никто по пути не стреножил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Так хочеться світла на дні бліндажа,
Тепла твоїх рук і розмови з тобою.
Тут в вічність давно вже розмита межа
Життями отих, хто не вийшов із бою.
Палю цигарки. Безперервно. Пробач.
Хоч вогник в ночі — це для снайпера щастя.
Розплавлена «градом» четверта доба
Очистила душу вогненним причастям.
Ще так не молився. Ще так не хотів
Я жити. До тебе. А інше все тлінне.
Бо очі у смерті холодно-пусті.
Я бачив їх, рідна, проходячи мінне…
Я бачив тебе. Не у сні — наяву.
Ти ангельським сяйвом світила дорогу,
Щоб я не упав в спопелілу траву —
Ти йшла і молилася пристрасно Богу.
Без тебе не жив би на вістрі ножа —
Вогнем мінометів скосило б додолу...
Виблискує світлом на дні бліндажа
Надія живим
повернутись додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 04.05.2016
Экспромт
И убегаю,и возвращаюсь
За вдохом,выдохом назад...
И каюсь,каюсь,каюсь,каюсь!..
(Как будто бы - в последний раз)...
И забываю,и вспоминаю -
(Пред алтарями знакомых врат):
Всю бесконечность променада
До параллели (в сто тысяч ватт)...
Я обнимаю не тех,кто рядом!..
(Ушедших в сад,сбежавших в ад)
По длинной-длинной анфиладе
На ослепляющий карат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663593
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Экспромт
Терзали мысли пришлой ночи
На широте - из многоточий...
На долготе - из ожиданий...
На полюсах - воспоминаний...
Она лежала (без сорочки)...
В глаза смотрела(томной)ночки...
Звезда упала (по желанию)...
За запятой (от прикасания)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663005
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 02.05.2016
Архаїчні малюнки на вічнобезмежному тлі
непорочного неба... Ми - тіні із палеоліту,
мов скитальці сліпі, наче гості на рідній землі.
Нас штовхнули у прірву, пекельним злорадством прогріту.
За спиною у людства немало перейдених ер,
та чим далі, тим вужчі на честь і відвагу ліміти.
Хто стоптав первоцвіт? Хто сліди первозданності стер?
Що?- серцям не цвісти? що?- ікарам уже не летіти?
Перекраяні душі - статистика? кількість осіб?
що ж ми робимо, люди? осліпли чи позакладало?
Перетворює час наш Едем у пустелю Наміб,
О, який же тріумф - стати (власним!) нещадним вандалом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 28.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Кортить мені, як кава запашна,
Той погляд твій, гарячий, як глінтвейн.
Та я ховаюсь від усіх - смішна,
Моїх думок злякався б Франкенштейн.
Так хочеться роздягнуту весну
До вітру відіслати, під дощем
Знять сукню пелюстково-затісну,
Щоб очманіло обвивав плющем,
Тремтячими руками боронив
Від безсоромних заздрісних очей.
П"янкими поцілунками манив
І сипав зорі тисячі ночей.
КВІТЕНЬ 16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661570
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Застигла, пестує погляд посивілі скроні,
Згорнув, мов оберемок, сховав у замок рук.
Теплом напоєні тіла і жар, дрож у лоні,
Два серця, що одне, злилися у спільний стук.
Спивала насолода біль довгої розлуки,
Падали з неба зорі - стелилися до ніг.
А ніч підхоплювала тихі гортанні звуки
І бережно несла в світанок, мов оберіг.
Твоя я, коханий мій, твоя, - лунало в ранок, -
П’яніла від любові окрилена душа.
Я так щаслива, що поруч ти, - ловив серпанок.
Богів то воля, мила, - єдина ти моя.
16.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644357
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 23.04.2016
Із ночі - третій ангел затрубив:
Зоря Полин у лоно вод упала -
І згіркли чорні води... Мертвий дим
Окутав нас... Та Україна спала.
Господня варта - Божї посланці
Спішили Апокаліпсис спинити.
Ударив грім - замовкли "мудреці":
Перехотілось красно говорити...
Заціпило їх лживії вуста -
Народ прийняв довічную покуту.
І посивіла Мати Пресвята,
Що одкровення випила отруту.
І побіліло зболене дитя,
Що в муках умира від лейкемії...
Той чорний крук - зловісне забуття:
Мовчить народ - вітійствують вітії.
Із ночі ангел Божий знов трубить:
- Не час, не час нікому спочивати.
Прокиньтесь, люди, годі, годі снить:
Гуляють Світом Смерть і дикий атом...
2006 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661069
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Припорошили вранішні сніги
Мого дитинства пройдені стежини,
Де мала крила срібно-журавлині,
Де все було можливе й до снаги.
Вплітались в коси сонечка кульбаб,
Веснянками цвіли на білих щічках.
Всесвітнім Морем уявлялась річка,
А Велетнем - старезний сивий граб.
І вірилось у Казку і Добро,
І мчали вдаль велосипеди - коні,
І падало в обвітрені долоні
Омріяне Жар-птицеве перо...
Спускалися зірки на моріжки,
Спадали роки росами в отави...
І першим снігом прихилило трави
На всі мої вже пройдені стежки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Струна замовкла, бо лишень у снах
Небесна Ліра кориться Орфею.
Розкинув срібні крила дивний Птах.
В саду буяють кущі, де колись
Спокусник-змій в ребрі побачив фею.
Лоза і плющ навіки заплелись.
Де вперше вирувало вогняне
Нестримне, до жорстокого свавільне,
Змітало страх осяйне і тьмяне.
І відтепер шаленство наших душ -
Небачене, хмільне і неподільне.
Настиг той сон в обіймах диких руж.
Упевнено ступає на поріг,
Гаптує долі шовком вишиванку,
Якщо любов для серця - оберіг.
Лунає блюз, чи котиться романс,
Вслухаючись, віддатись до останку,
Небесній Лірі, що єднає нас.
18.04.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660532
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 20.04.2016
***
Неначе сонце вранішню росу,
вбирала серцем я твою красу...
Тепер лиш можу про твій біль співати,
коли ти, Ненько, на хресті розп'ята...
***
Нелегко це, зізнатись мушу,
приймати біль Твій в мою душу:
від втрат синочків... – жаль пекучий,
від пасинків – злобу́ ядучу...
***
Надія й реальність – в постійному герці,
від смерті й розрухи земля вже кровить.
Розтане тоді лиш крижина на серці,
коли, моя Нене, тобі відболить...
15.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628845
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 20.04.2016
Час заокруглений в вічність,
час врешті-решт безперервний,
часом лиш пам’ять циклічно
проходить канатом нервів
пам’ять шукає входу
у брами давно іржаві
спогад вертає по воду
живу у померлій державі
а там вже нічого немає
навколо модерні стіни
говорить вивіска з краю:
«увага! відбулися зміни»
а біль все ж на диво справжній
навіть коли фантомний
минуле чимало важить,
тягне минуле додолу
в кожному «я» сучаснім
релікти епох колишніх
помилок чорна сажа,
портрети далеких ближніх
пам'ять - розіграні ролі,
шрам на запалих грудях,
різних мільйон історій,
з яких і складаються люди
пам'ять - із тіні спільник,
суддя твій і ворог хижий,
вчитуйся в знаки пильно,
бо пам'ять - найліпша книжка
прийняти - це не забути,
навчитись - це не відкинуть,
пам'ять - протиотрута
від дежа вю невпинних
врешті тобі вибирати,
врешті тобі з цим жити,
буть до вподоби катом
собі чи ти власний вчитель
ти, як і час безперервний,
минуле на твоїй шкірі,
відчинюй для пам'яті двері,
поки ж втікаєш – невільник
пам'ять - у скриньці досвід,
спогад коханий, дитячий,
теплий домашній посвіт,
носи її в собі вдячно
13.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659376
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 16.04.2016
А що там всередині є, окрім болю?
Ворушиться щось, донедавна прозоре.
То стогне, то скімлить і хоче на волю,
Бурхливе, як хвилі, можливо то - море?
А он де, таке невимовно прекрасне,
Пригорне, укриє, на крилах підніме?
Небачене зроду тому і невчасне,
Сльозу витиратиме, потім обніме.
А що там, як відтиск брудне, хоч і схоже
На те кошеня світле і пустотливе.
Близням народилось, чи родичі може? -
Втопилось у підлості, нице й зрадливе.
А що там за чвари, хто ким наостанку,
Звойований буде, любові нап"ється?
Забуте згубилось і любощам планку
Усе піднімає, а серце не б"ється.
А он де вона, беззмістовно-порожня?
Кохання хотіла та встигла роздати.
Душа - це тобі не корчма придорожня
І вірність - безцінні невидимі шати.
15.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659814
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016
Мов пальців відбитки - в рядках на папері
шматочки душі рве словесний прокруст.
Чи дактилоскоп кримінальної ери
впізнає по них і засудить на хрест?
Ти, блудний, тинявся від себе до себе,
вертав ходом чорним, парадним втікав.
Замолював гріх – у замуленім небі
рукописом ринви осінні латав.
Вібрацій душі рідномовне причастя,
цю азбуку Морзе простуканих рим -
дощі тонкосльозі змивали як листя
і прорване небо лишали німим.
26.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 15.04.2016
Чарівна диво-усмішка ласкава,
а очі променіють бірюзою –
таким жінкам на віллах пити б каву,
під шепіт океанського прибою.
Тебе ж магнітом тягне в пекло воєн
потреба – захищати і спасати.
Маленька амазонка, смілий воїн,
ти вибрала тяжке життя солдата.
В анналах пам'яті копатись нам довіку,
шукаючи... не факт – лиш вірогідність,
знайти такого ж духом чоловіка,
що проявив ту ж витримку і гідність
у кодлі, де навкруг – ненависть чорна,
брехня пекуча, аж скипає розум,
нестерпний голод і судилищ жорна,
знущальний фарс та істеричний безум,
зміїний яд і вовтузня запекла
над вироком... Та Надю не зламали!
Як гордо ти пройшла всі кола пекла!
Як, сміючись їм в «рожі», гімн співала!
Їм не почути просьби, скарги, стогін,
ці істини не здатний раб сприйняти:
якщо ти вільний, ти і в клітці – воїн!
Не повзає, народжений літати!
Незламна сила і любов бездонна
до України, мужність – без трагізму...
Ти полонила світ, мов Примадонна
Всесвітнього театру стоїцизму!
НАДІЄ наша світла і незламна,
улюблена народна героїне!
Усім ти показала: нездоланна, –
як ти, – непереможна Україна!
23.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 14.04.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Не стой за спиною, я слышу,
Виниловый шорох пластинки
И старой иголки жужанье
Извне.
Долбит дождь по-прежнему, крышу,
Сосульки и робкие льдинки
Смывает, отдав на закланье
Весне.
Ползешь по руке, умирая
От страха дрожу или неги?
Тебя ненавижу и жажду
Огня.
Безумия грани стирая,
Прозренья немые побеги
Не раз уже, даже не дважды,
Кляня.
Не стой за спиною, я слышу
Виниловый шорох пластинки
И шепот осипший от дыма:
"Молю..."
Упавшие крылья все выше,
Касаясь коленей, ложбинки
Глазами, губами судима -
Люблю.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656309
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 10.04.2016
Оскудеть и огрубеть не дай нам,
Покажи не бездну в нас, а высь,
Женщины – украденная тайна,
Под ребро Адамово вернись.
Твой бесценный дар в себя приемлем,
Да воскреснет Бог, а не кумир.
Ведь не силой мы спасаем землю,
Женственность спасает этот мир.
Принимая жертвенную участь,
Отдавая долг свой, каждый раз
Женщина, блаженствуя и мучась,
Бесконечно возрождает нас.
И пустые сплетни отметая,
Я скажу, а ты не прекословь –
В женственности женщина – святая
И в любви безгрешна, как любовь.
Потому, желая озаренья,
Возжигая образу свечу,
Бестелесного прикосновенья
Я от этой женщины хочу.
Я молюсь, слепой художник, всуе,
И прошу прозренья светлый миг,
Словом на холсте души рисуя
Женщины обожествленный лик.
В бесконечной очереди крайний,
Всё равно храню в себе мечту, –
Прикоснуться к этой светлой тайне,
Преступить запретную черту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590583
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 10.04.2016
Я не чекаю подарунків, доле,
Бо ти, на диво, щедрою була.
Засіяла безумств широке поле,
А врожаї зібрати не дала.
А врожаї колосяться на сонці,
Цілуються і кличуть буревій.
Зернинкою залишаться в долоньці
Із сліз і сміху, втрачених надій.
Із сліз і сміху, хто там не заплаче,
Коли усе щоденно шкереберть?
Коли і радість, покритка неначе,
Бо щастя те - одна маленька смерть...
Бо щастя те зухвале, випадкове,
А далі біль, сум"яття і печаль.
Смерч не минає поле волошкове,
Понівечив гримасами проваль.
Понівечив волошку синьооку -
Зів"яла серед золота пшениць.
Побачив дощ ту витівку жорстоку,
Лежала проти неба долілиць.
10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658623
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Темним мороком пекла розлийся в мені,
Світлом сонця і подихом Раю.
Твою сутність я спрагло вдихаю,
Утопивши себе в срібнім мареві снів.
Відтепер, забувай ким була і хто ти -
Прірву вкрили стрімкі веселкові,
Золотаво-хмільні сутінкові,
Із сріблястих мережив, чарівні мости.
Мої коси за бильця моста заплелись,
Вітер грається нишком нахабно.
Ти всміхаєшся лагідно й звабно,
В лабіринтах бажань до душі нахиливсь.
Десь є вихід, та серцю уже все одно,
На мосту, чи з моста...у нірвану.
Знов у смерті маленькій розтану -
Рай чи Пекло? - кохання розлите вино.
01.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656432
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
Параллелью ложилась ночь...
Зарождалась звезда на Млечном...
Опускалась и тяжесть с плеч - в ожидаемую беспечность...
Колдовала над чашею снов то ли дева,то ли жена
Заговорами дивных слов(до чего же была умна)...
До ожогов на теле морозом,до волны,поднимающей ввысь...
До видений таинства(в грёзах),до падения - в самый низ...
Не поблёкли её глаза,не дрожало её сердечко,
Когда вдруг очерствели слова,а в тумане - исчезла свечка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 01.04.2016
Експромт
До зірок летіла на крилах...
Колисковую нічка лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як водичка у потічка...
Вітерець-лоскотун сизокрилу
Похапцем відганяв звідтіля,
Де мостилося горе(на брилах)...
А вербичка - коси плела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016
Експромт
Притулися,зглянься,почуй...
Розкажи,неозоре небо:
Де отой помаранчовий буй,
За який запливати не треба?..
Непримітна вузькая межа,
Що кохання навпіл розділяє?..
Де чуття спопеляють щодня...
А про неї - ніхто і не знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655531
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
У круговерті днів збігає, згасаючи, життя,
Струмочком тихеньким кволо пульсує кров по жилах.
Назирці думка шліфує спомин - виклик-сум’яття
І почувається в цей час душа на гострих вилах.
Стукоче серце розбурхано. Чом не відпустиш біль?!
Чи то так в’ївся він на все тобі у стислі груди?!
Чуєш, он, на горищі старім, котячий водевіль,
Весна іде, а ми - заручники собі - рекрути.
Того не вернеш, що мріялось та так і не збулось,
Але тепло у тугий вузел пам’ять хай зав’яже.
І в паводку клекучім назавжди щезне безголось,
І внук онукові неспішно про любов розкаже.
02.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648468
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 27.03.2016
На слово фінальне, як присуд, чекає катрен,
кульгає на риму, простреленим схлипує ритмом.
Над першим, і другим, і третім поваленим Римом
пергаменту вогнетривкого встає Карфаген.
Неначе з-під ребер, з його міжсловесних лакун,
напрохана, сходиш, грекинею давньою з моря,
і над Колізеєм незгасно злітає "amore",
і тіло під мокрим хітоном оспівує бунт.
Бо що, як не бунт, є ота божевільна любов,
коли ми є горді у грішності перед Всевишнім,
коли Він тим яблуком нас каменує наріжним,
а ми, упіймавши, - зухвало надкушуєм знов.
01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 25.03.2016
Небо залите оловом...
Хмар поминальне коливо *
Вітер несе розхристаний
В далеч опалолистяну...
День розговівся мОросом...
Півнячим рветься голосом
Вранішня тиша ватяна,
Зночі дощами латана...
Сніда пташА калиною...
Замість плаща - рядниною
Плечі покриті Осені,
Сіротуманноросяні;
Всі черевички зношено -
В зиму шкребе калошами,
Хлюпа тихцем калюжами
Стомлена і застуджена...
* Ко'ливо - поминальна обрядова страва,
готується із поламаного печива, залитого узваром
чи солодкою водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 23.03.2016
[i]"Как ты ко мне добра! Ещё добра.
То женщину отнимешь, то врага...
Я понимаю, жизнь, как ты права.
Отнять все сразу – это так жестоко!"
Игорь Шкляревский[/i]
Ласкаве ще життя моє – нівроку,
не відібрало зразу все – по кроку,
розбійно а чи нищечком, буває,
воно близьке і звичне викрадає.
Куди завіялись, скажіть на милість,
безпосередність і дитяча щирість?
Зір не сягають мрії та бажання,
розтанули казкові сподівання,
надія на феєрію зникає,
любов шаленством вже не обпікає.
То батька, молоденьким ще, забрало,
то матінки рідненької не стало...
То відбере улюблену роботу,
коханого увагу чи турботу...
Ті втрати все течуть гірським потоком,
бо взяти враз і все – було б жорстоко,
такої не знести душі наруги.
А так – то ворога візьме, то друга,
обпалюючи почуття і душу,
мов рибоньку, що кинуло на сушу...
Проте, жену я геть думки лукаві,
бо ти, життя моє, іще ласкаве.
На тебе не жаліюся, не пла́чу,
бо ще люблю, ходжу ще, чую, бачу,
душа за хмари пташкою літає,
а серденько тріпоче та співає.
Ще світу, мов дитя, дивуюсь щиро,
прощаю зло і відпускаю з миром.
Іще театр відвідати охота,
кипить-горить в руках уся робота,
і з насолодою я п'ю з коханим каву...
О! Ти, життя, нівроку ще, – ласкаве!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653283
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Я не знаю, где вход, где выход,
Снова что-то дышать мешает.
Только серое небо тает
Не пролившись пока дождем.
Неосознанно замечаю,
Память рвется и вздох запыхан,
Хоть размашистый шаг не слыхан,
Не догнал пока горло ком.
Методично, не прекращая,
Кто-то иглы готовит лихо
И толпятся, без передыха,
Тени дружно, пугая сном.
За окном к утру истончаясь,
Гаснет яростная шутиха -
Нынче нищенка, не франтиха:
Роль забыта: ""Кто Гоблин, Гном?"
Алчно черное поглощает
За спиною Земля - купчиха,
Без Луны вновь неразбериха,
Ключ не сыщется даже днем.
Я не знаю, где вход, где выход,
Что-то меркнет, взойти мешает.
Туча каплями истекает
Ливнем стонущим за окном.
Я упала...к чему шумиха?
Поползу, поднимусь, шагаю,
Нахожу окно, открываю, -
Пробуждается метроном.
19.03
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652787
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Нас спасают ошибки
Именно так - они нас всегда спасают.
Часто бывает -
Настойчивость наших желаний
Проявляется беззастенчивостью
На самой верхней отметке
По шкале
Бездумной доверчивости
И мы попадаем
В маленький шторм…
Нас спасают ошибки…
Поверьте
И вспомните, как бывает:
Не в те двери войдя
(случайно!)
Мы,
Невзначай,
Друг друга там обретаем….
И, что особенно невероятно –
Даже когда (по ошибке)
Бесцельно ходим по кругу,
Мы зовем это жизнью,
Что выбрали для себя сами…
(В этот момент ошибки
Хором поют песню
Пафосную такую,
Ужасно невнятно,
Но на приятный мотив….)
А наша рассеянность!
И опрометчивость!
И самые темпераментные из качеств -
Стихии нашего характера -
Становятся просто волшебными, когда,
Откровенно рассказывая о своих тайнах,
Верим, что это
Все-еще важно. Беда…
Но шепчут ошибки:
…Жить без тайн и волшебства
Не просто скучно,
А даже… глупо…
И мы об этом,
Конечно же знаем
И помним…
Но!
Главное волшебство состоит в том,
Что,
Не успев казнить себя за открытость,
Мы перестаем жалеть о содеянном!
И эта ошибка
Снова спасает нас…
Но на этот раз –
От темных туманов спасает,
Что сыростью дышат за кованой изгородью
С табличкой у парадного входа:
"Расплата!"
(Ну кто же захочет попасть
В эти черные руки,
Стоять там на коленях,
Пачкая юбки, протирая до дыр брюки,
Душу слезами поить всласть?)
Нас спасают ошибки
Именно так - они нас всегда спасают.
И это они смешивают коктейли,
Украшая вкус мудрости
Разнообразием эмоций
И втайне от нас приправляют напиток
Щепоткой гордости.
(Беда только в том,
Что ошибки щедры
И гордости часто всыпают много.
Да, слишком много…
И, если совсем уже честно,
С этим чудесным коктейлем
Лучше б им быть
Поскромнее…
Ведь если его отопьет недотрога…)
Нас спасают ошибки.
Они нас всегда спасают.
И надо бы быть с ними, конечно, строже,
Но… настигают.
...И здесь нам никто не поможет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653174
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016
Як з’ясніла зоря над дорогою в даль
І володарем став місяць в хмурному небі.
В моїм серці піднявся той приспаний жаль -
На тихому ставі уздріла два лебеді.
Сфокусована пам’ять ту мить береже,
Як весна парувала навічно кохання.
А душа, що в розлуці, любов усе жде,
Не приймає душа те чуже покарання.
І голубкою лине в тривогу ночей,
Де у битві кривавій зійшлися дві сили.
Зрада, підлість - на честь та життя - не трофей,
А земля, щоб на ній хлібні ниви родили.
11.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 19.03.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 18.03.2016
Моєму верблюду присвячую. Щиро.
Життя пустеля!
По ній поведу
Свій сумний караван
В пошуках
Криниці чистої.
По зорях
Вибираючи шлях...
Буду слухати
Як пісок шумить
В клапсидрі Всесвіту.
Нагадайте мені
Куди повертатись
І навіщо
Старому номаду -
Бедуїну забутих слів
Та оаз медитацій.
Місяцю!
Свідок сліпий
Моїх одкровень
І прозрінь недоречних!
Промені кволі кинь
На сандалі подерті
Нашого часу сухотного.
Погрітися дай
На світлі твоєму хворому
Дай дочекатись
Світанку
В цій дикій пустелі!
Побачити дай
Тіні шакалів
І слід скорпіона
Поки буревій
Все піском не засипав...
(Написано в ніч повного місяця під час зупинки каравану на шляху між оазами Томбукту та Руфан. Світлина з мережі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330607
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.03.2016
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00651631.jpg[/img]
Не исчезай, ускользнув ото всех,
Призрачной тенью.
Не исчезай же, лучше исчезну я...
Не утекай, загляни из прорех
Робким виденьем.
Не увядай, тлен - вечный мрак бытия.
Не исчезай, не спеша преломись,
Солнечным светом.
Не исчезай, за горизонтом - обрыв.
Не торопись, каплей падая вниз,
Берег мой, где ты?..
Кличет янтарной теплой смолы оплыв.
Не исчезай, благодатным дождём -
Жаркой пустыне...
Не исчезай и парус вдали дождись.
Благости шторм очень с радугой схож -
Золото кинет,
Мошкою став мгновенно, не прикоснись...
17.07.2015.
Стихи были представлены ранее.
Выношу на ваш суд песню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652443
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
Не ворушіть прадавніх поховань
Думками, що" колись було все краще ":
Життя у вимірі" якби "- пропаще
В контексті історичних міркувань...
Нехай і Скіф спочине і Сармат -
Охороняє древній степ могили ;
Вони свій хрест уже давно зносИли...
А ми ніяк не розпочнем свій старт...
Шукати правду нині - моветон :
Історія - одвічна куртизанка :
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон...
... Ще безліч бовваніє запитань,
Де відповіді совісті - тернисті...
Сучасності придворні літописці,
Не ворушіть прадавніх поховань....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 17.03.2016
Вже червень вишеньки рум'янить,
і м'ята холодом дурманить,
зелені трави вбрались в колос,
і веселить зозулі голос.
– Скажи, пташинко осяйна,
коли закінчиться війна?
... Та, замість вмовкнути, по слу́ху
б'є нескінченне "ку́-ку... ку-ку..."
– Замовкни! Годі! – Мов не чує,
усе кує, кує, кукує!..
Байдуже їй, мир чи війна –
не була матір'ю вона,
під серцем діток не носила,
не си́віла, не голосила,
хоронячи синочка тіло...
Повія! Їй немає діла
до материнського плачу...
І подумки щомить лечу
туди, де йдуть сини під кулі,
де хижі зайди, мов зозулі,
залізши у гніздо чуже,
пташат вбивають. І вужем
повзуть зелені лиходії –
московські найманці-злодії,
позбавивши мій край від сну,
розп'явши на хресті весну...
По СОТНІ ще сльоза тече...
Чим літо серце обпече?..
Чи ворог наш прийде до тями,
чи воюватиме роками?..
Червень, 2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505857
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 17.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Кофе чёрный(робуста)...
Мэри(кровавая)с грейп...
Белая простынь - до хруста...
Тёмная зелень очей...
Гибкие руки (лианы) -
Гладь шелковистых полей...
И завиток(не упрямый) -
Для красоты орхидей...
Ток из яремной вены...
Впадина всех морей...
Сок из росы(коленной) -
Пряная сладость...Елей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649997
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 10.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016
Она скучала без тебя...
Глаза чужие зажигала...
И незнакомая звезда
Так ярко в темноте сияла...
Она считала все года...
Их по секундам отмеряла...
Когда осталось полрывка,
Своё лицо - не узнавала...
А что душа?..
Душа - юна...
Она летала и летает...
И про последних полрывка
Душа,наверное,не знает...
Летала белой-белой птицей...
Ты не позвал её тогда...
Но напоил живой водицей...
Водицей сладкой (с ручейка)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
«О, небо - ветеран в одних обносках,
Ти служиш нам уже п’ять тисяч літ,
Заплати хмар стирчать із дір сирітських,
Та сонце - орден, знак твої побід.»
(Гійом Аполлінер)
А може це все було не зі мною? Може це все приснилось мені? Може це зовсім не я піднімав взвод в атаку з ручним кулеметом в руках? Може це не я вів вогонь з мінометів у морозний грудневий день і накрив роту сепаратистів? Може це не мені серед розбитих окопів і бліндажів на вогневій комбат вручив погони капітана і сказав: «На, можеш тепер їх носити, ти маєш на це повне право!» Може це не я брав на приціл крупнокаліберного кулемета живі рухомі мішені і бачив як вони падають, падають і падають у високу траву? Може це не я вів взвод крізь ранковий туман на схід, на зустріч сонцю, що сходило над степом, на схід, таки на схід, у вир вогню і смерті? Може це не я роздивлявся пагорби на видноколі перш ніж дати батареї команду «вогонь»? Може то не я грів замерзлі руки в бліндажі біля буржуйки слухаючи розповіді старого фермера у солдатському однострої про зерно і мед, про земельку і бджіл? Може це не я читав солдатам вірші Кіплінга під звуки канонади? Може те відбулось в якомусь іншому, уявному світі? Може то не я забивав підривники і вишибні заряди в міни молотком і шматками дерева, бо інакше вони не лізли, і думав: зараз ми всі станемо космонавтами, зараз це все вибухне і ми полетимо в нескінченність? Може то не я милувався весняними квітами, що зацвіли біля бліндажів, вдихав аромат степу, що весь зацвів молочаєм і читав в перервах між обстрілами Дікенса і Достоєвського? Може то не я писав вірші у записник на ящику з-під снарядів і думав, що земля м’яка, сипка і запашна, і що судилось лягти під цю траву і не жаль? Може то не мені вітер колов в обличчя сніжинками-голками і не я наказував причепити гаубицю до «шишарика»? І зовсім не мені комбат казав, що він мене туди не посилає, але треба їхати, бо це наказ, і я думав, що ніхто не повернеться, ні я ні мої солдати? Може це справді було не зі мною? З кимось іншим, з якимось диваком, що носив плямисту зелену одежу, погони з чотирма зірочками, голив голову бритвою, філософствував про те, що смерті не буває, що всі ми вічні і чистив міномети соляркою? Я би повірив, що це було не зі мною, що це несправжні спогади... Але біженці, що живуть в моєму домі, але пес з вічно сумними очима, якого взяли з собою біженці з моєї териконової Еллади, що зазирає щодня в мої очі і запитує без слів: «Як же так? Нас вигнали з нашого дому, з нашого рідної хати, і ми ось так - тепер вічні неприкаяні волоцюги будемо тинятися по світах?» І фотографія діда, і усвідомлення того, що у свій рідний край я більше ніколи не приїду, бо нема куди, бо там не лишилось навіть руїн, бо там хазяйнують бандити й садисти, з якими не може бути ніякої спільної мови, що мій рідний край окупований, і мрія визволити його наразі лишається мрією... І що все лишається у спогадах - тільки у спогадах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 09.03.2016
МИ ПАМ'ЯТАЄМО!
Початок чорних днів над нашим краєм,
що з волі звіра виллються в роки...
Ми перед тими голову схиляєм,
хто вкарбувався в пам'ять на віки.
Народ, що досі рани не загоїв,
ховає біль і сльози з-під повік...
Поповнився наш Пантеон Героїв
у дні ті СОТНЕЮ... – НЕБЕСНОЮ навік.
І ПЕРЕМОЖЕМО!
Аби ж ми знали: вже прийшла біда,
що в маячні привидітись лиш може!
Війни смертельна руйнівна хода
по наших землях... Не залиш нас, Боже!
Два роки горя, втрат, тривожних снів –
жертовну дань за мир платити треба.
І вже не сотня – тисячі синів
журавликами відлетіли в Небо.
Від ворога не жди добра чудес,
дурний сусід вселяє всім тривогу...
Єднаймося в молитві до Небес!
На боці правди Бог
в борні за перемогу!
18.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644857
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 06.03.2016
Вдали от мира, голубем в стекло,
Как птица, что в терновнике, похоже,
Среди безумной злобы - лед по коже,
Забыв о боли, сломано крыло;
Забыв о боли, душу бередит,
Кромсая нотой памяти на части,
В которой призрак, думая о власти,
Ждет, - приговор Всевышний огласит.
Ждет приговор, в ночи разящий меч.
Раскаянье - единственной отрадой,
Не ослепи нежданною наградой, -
Успеть шипы, по одному, извлечь.
Успеть шипы, пусть с кровью пополам.
Коварный Демон, душу вожделея,
От вкуса боли, как вина, хмелея
Не слышит, рассыпается бедлам.
Не слышит, кружится вокруг свечи
И дымкой незамеченной истаяв,
Чужие мысли свитками листая,
Как заводь жаждет Лунные лучи.
Как заводь поглощает чью-то плоть,
Вдали от мира тайной притаившись,
Свечением чужих следов упившись,
Мечтая от души урвать ломоть.
Вдали от мира, голубем в стекло,
Как птица, что в терновнике, похоже;
Смятение и холод - лед по коже,
Забыв о боли, сломано крыло.
05.03 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649151
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Гойдає вітер за вікном галузку,
Сочиться сонечко скупе повз раму.
Чорненьке собача гризе мотузку,
Не скавулить уже, не кличе маму.
Вкрите з солдатського плеча кожухом,
Пригрілося, тепло людське відчувши.
"Тепер ти будеш, Тимку, справжнім зухом", -
Всміхнувся, сивий бородань, зітхнувши.
Мале уткнулось носиком в коліно
І віддано заглянуло ув вічі.
"Ми вдвох тепер на чатах, Україно,
Від нині стали ми сильніші вдвічі".
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648721
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Царство Небесное начинается в камне,
Том самом, что кладут в основании дома,
Приглашая войти в него Счастье
Вместе с теми, кто жить в нём готов,
Чтоб пока есть в нём силы –
Сеять, жать, охранять и, конечно, безмерно любить.
Царство Небесное начинается в слове,
Том, что призвано в помощь утешить,
Простить и признаться, обличить, если нужно
Поступок, но не совершившего с ним,
Чтобы сердце и душу не сжечь на костре осужденья.
Царство Небесное начинается в деле,
Где решенье помочь и вмешаться диктуется тем,
Что без устали бьётся в груди,
Вопреки всем законам природы и
Жизни своей беззаботной,
Признавая чужое несчастье своим до конца.
Царство Небесное начинается в свете,
Том, что тьму разгоняет сияньем,
Где мрак обращается в бегство
Ликом тех, кто простил и признался,
Помог и утешил, остался отныне и присно
Сеять, жать, охранять и, конечно, безмерно любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418274
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 03.03.2016
Зустрів своє кохання пізно,
але в житті таке буває –
вужем любов у серце влізла,
здавалось їй не буде краю.
Побралися?! – шептали бабки, –
відсутнє у сім'ї майбутнє…
Дитячий крик поставив крапку
і по місцях розставив сутнє.
Різниця в віці хоч лякала
і хвилювався за дитину,
та серце пристрастю палало,
а звісткою в нелегку днину
(тяжке захворювання серця)
був приголомшений навік.
Розбились мрії ніби скельце
і зупинивсь буття потік.
Він розривався на частини
поміж дружиною і сином.
Шукав шляхи зарадить горю,
возив дитину аж за море…
Та всюди чув лише одне –
потрібно серце, час мине
й зупиниться воно до строку,
не справити цього пороку…
Життя котилося в журбі,
не так все сталось, як гадалось,
і молода знайшла собі,
у нього ж серце розривалось.
Із сином бачилися рідко,
лиш на свята і то не завжди.
Палкі вітання взимку, влітку
слав батько сину як і завше…
Що подаруєш мені татку
на повноліття – син питав.
А він лиш поправляв краватку,
бо дійсно ще того не знав.
Все турбувала серця вада,
з народження було отак.
Він намагався дати раду,
але не допоміг ніяк.
Прогноз невтішний – кілька років
з тим серцем жити міг малий.
Вже що там школа, що уроки,
коли майбутнє без надій…
Незгоди, прикрості минали,
а син тихенько підростав.
Усе в тому житті бувало,
а за майбутнє він не знав…
Вже незабаром й повноліття,
але схилилось долі віття –
„швидка“ забрала хлопця ранком,
бо стався напад на світанку.
Підкралася лиха година –
чекає донора дитина.
Залежить сина майбуття,
чи піде інший із життя…
Прийшов до тями син в палаті,
там медсестра стрункої статі
за апаратом слідкувала.
Вона йому і розказала,
що операція успішно
пройшла іще на тому тижні.
Сьогодні ж свято, слава Богу,
бо день народження у нього.
Де тато? Чому не прийшов?
Можливо був, та відійшов…
Ось на вікні лежить пакунок,
а що як в ньому подарунок!
В пакеті батьківська сорочка
та папірець на три рядочки.
Умить спітніли хлопця очі,
день став йому темніше ночі…
Впізнався батьків рівний почерк,
в кінці ж якийсь непевний розчерк:
Із днем народження, дитинко!
Біда таки настигла, синку…
Та все одно ти будеш жити!
Минеться, нічого тужити.
Хай не зміліють береги
твого життєвого озерця
й розтануть не одні сніги –
тобі подарував я… серце!
лютий 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641744
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 03.03.2016
Я вижу Храм.Целуясь с облаками,
Коснулся легкой поступью огня,
Из тьмы поднявшись, золотом маня
Стоял над Бездной, ввысь уйдя руками
Колонн прекрасных, мраморность являя.
Мечту во злате пеплом поглотив,
Как мавзолей, Твердыня во плоти,
Столетьями величье исчисляя.
Я замираю, трепетною дланью
Собрать пытаюсь воедино свет.
Семь свеч - ключи, загадочного след -
Откроют дверь Великому Познанью.
Из Преисподней вырваться мечтая
И за грозою отыскав Лазурь,
Взлетел Мой Храм, среди житейских бурь
Воображеньем косность укрощая.
02.03.2016
Raffaello Ossola:" вне пространства и времени..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648439
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Знаєш, я так не вмію -
Сказаному не вірить,
Холодом обігріти, а у вогні втопить.
Мріяти?..я не смію,
Різати, потім мірять,
Як там болить, не дуже? Може і не болить?
Знаєш, чужа до скону.
Тільки мені від того
Сонця і влітку мало - видно сліпа навік.
Хочеш, щоб по закону?
Тільки усе від Нього,
А якщо воля Божа, то на життя - відлік.
Знаєш, руде волосся
Вже у снігах, не сяє.
В чорному оксамиті погляд твій заблукав.
Може лишень здалося,
Тільки не докоряю -
Хтось на окремі ноти нашу любов розклав.
12.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 02.03.2016
[img]http://crosti.ru/patterns/00/04/8d/bea62d09d6/preview.jpg[/img]
І нехай сміються боги.
Неминуче облишмо - грішна.
Десь на флейті зіграє Крішна,
Осяйнувши все навкруги.
І нехай розлючений Тор
Разом з Локі планують помсту,
Не спіши, щоб у воду - з мосту,
Не тобі химер виє хор.
І нехай в душі - каземат,
А на сонці лиш сірі плями,
Не закрий за собою брами,
Якщо сам собі - суд і кат.
І нехай чомусь не вона
На твоє ступила обійстя,
Не з ромашок вінки - із листя,
Виноградна лоза - для вина.
І нехай, достигне колись, -
Сонцю солодко у полоні.
Свої сльози збирай в долоні,
Вона вип"є їх, поділись.
28 вересня 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609983
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 02.03.2016
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647848
Я закохався ще тоді,
Коли почув,але не бачив...
Зустрілись вперше - уві сні...
Кому мені за це віддячить?..
Не маю спокою без слів...
Чатую обрій,щоб високий...
Цілую вітер з твоїх вій...
Твій подих теж такий глибокий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648146
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Справа - гряда"Боль"...
Слева - гора "Нежность"...
Завтра - опять ноль...
Завтра - опять снежность...
Не уходи,boy...
Ты доиграй,пожалуйста...
В самом конце - боль...
Там - её прикасаются...
Там у неё - кровь...
Огненная...Кипучая...
Где же твоя роль:
Оскарная,везучая?..
Эта волна грусти ночь захлестнёт чувством...
Эта волна гнева всё искромсает слева...
Чтобы унять боль,ты просчитай до тысячи...
Ты полюби роль,будь до конца искренним...
Если пойдёшь в бой,то одевай чистое...
И,ощутив зной,мыслить начни числами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Колись я впаду, щоб злетіти.
А ти навіть і не помітиш,
Як зійде планета з орбіти -
Потрібен комусь, доки світиш.
Колись я кохать перестану
Тебе, тільки сумніви точать:
Хіба що занурюсь в оману? -
Хто хоче, того і морочать.
Колись стануть цілими - склянки,
Щоб більше не битись на друзки,
І з болем не пити світанки,
В яких ми - заручники пустки.
27.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Сірий попіл буднів
Роз"ідає струни...
А душа ридає...з розпачу замреш...
Крізь столітні хащі...з висоти німоі
Голосом сопілки
Серце...ти торкнеш...
І завієм білим,
Що спаде на плечі
Із печер рунічних...світло зачерпнеш...
І вогнем магічним душу зачаруєш
Заясніє простір тисячами сонць...
...коли ти...прийдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636833
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 01.03.2016
[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]
І день пішов на днину,
і ніч закрила брами,
в зіницях передсвітніх
скипіла каламуть.
благослови мене ти
черленими вустами
на чорну путь і довгу
що зіткана з розпуть
Засперечались ери
і бронетранспортери,
крізь темне підсвідоме
біліє нитка слів,
відмерли динозаври –
воскресли мінотаври,
та їхні лабіринти,
і кровожерний міф.
Коли не чутно крику –
поет стає солдатом
у бурю в склянці світу,
під гамір батарей.
Та все ж у пляшку вірші
коркую заповітом
і морем неписьменним
пускаю як трофей .
Я вірю – відкоркуєш
черленими вустами,
хоч ти не Аріядна,
а я не є Тесей -
угледіш білу нитку
між чорними рядками,
тонку, як віра в диво,
але – понад усе.
24.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Вечер осени грустный колышет сон
И по шпалам уносит(шагами)-в репризу...
Вспоминая начало,пылает огнём...
В эпилоге - дождём по карнизу...
Александр "Поэмой экстаза" - пронзил...
Бонапарт к Валевской сбегает с Парижа...
Там и Бродский(в пелёнках),и родине - мил...
А Ван Гог - увлекает своею харизмой...
Под малиновый звон(по велению сил)
Лучик света проснулся,поглаживал розу...
Томный взгляд за собою манил и манил...
В миражах высыхали сонные слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Ты, любимая, придвинься… ближе… ближе…
Поцелуй… и ничего не говори…
Ты прислушайся… послушай… слышишь?.. Слышишь,
Как в груди, весне, токуют глухари?..
Прилетают. Пролетая, без оглядки,
Над годами… над разлуками в душе.
Наши чувства, словно тайны… как загадки…
Не разгаданные, видимо, уже.
Не бывает ведь, чтобы вот так - случайно.
Чтоб одна случайность сразу у двоих…
Не бывает… потому, что эта тайна –
Не случайность, а немыслимость любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647285
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 01.03.2016
Смешные люди,знают все о нас:
Когда и с кем, какие бусы к платью?
Игра не стоит свеч.Иконостас
Богаче где-то, здесь не вышел "статью".
Смешные люди, роли расписав,
Забыли утвердить, зачем сомненья?
С карниза паутиною свисал
Последний шаг немого сожаленья.
Смешные люди грели у костра
Уставшие обветренные руки.
Растаяла, как облако игра:
Пасьянс на встречу, выпали - разлуки.
29.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647789
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016
ОТКУДА ПАДАЮТ СТИХИ
(На стих. «Стихи нам падают с небес В. Коркиной)
Откуда ж мысли у классических повес,
Лгунов, насмешников и пустословов?
Нежель у всех вселился злобный бес,
Или совсем не та у них основа.
Чем переполнены сердца,
То и уста всем возвещают:
Гнилое дерево приносит дерзкий плод,
Хотя из виду, будто бы из Рая.
Ведь каждый одарен умом
И каждый в чем- то не повторный,
Но если сердце горечью полно,
Все действия его ничтожны и притворны.
Мы в мире масок очутились вдруг.
Улыбки счастья и привета по заказу….
Кто научил нас ненавидеть мир,
Как истребить из наших душ заразу?
Захария 8:16 «„Вот что вы должны делать
: говорите друг другу правду, судите у ворот
в согласии с истиной и выносите приговоры,
ведущие к миру».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646553
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 01.03.2016
А дощ сліди за вікнами змиває...
Все - сірістю заповнене ущерть.
Душа пісень весняних не співає,
В думках частіше владарює смерть
Бажань, чуттів та спалахів вогненних,
Що ще учора полум'ям - крізь сніг.
Чому було украдене у мене
Кохання - найсвятіший оберіг?
Чому ти знову сієш мряку, доле?
Холодні пальці в душу простягла
Дощем, що вимиває все поволі
Та вибиває пір'я із крила
Того, що на світанні в синє небо
Несло мене - усміхнену, легку...
Не лину легкокрилою - до тебе.
Висять побиті крила на гвіздку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648059
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016
Строчки цифр на гранитных полосках…
Осознаешь… и жалости шок.
Тридцать семь… и ушёл Маяковский.
Уже в тридцать Есенин ушёл.
Двадцать семь лишь… и Лермонтов тоже.
Киселёв… ведь мальчишка ещё.
Что-то сердце мне жалостью гложет,
Продолжая безжалостный счёт.
Коротка жизнь поэта – от Бога,
Он раб божий, но больше ничей...
Ты – кому так отпущено много,
Ты – раб времени, денег, вещей,
Ты – который смеёшься так часто,
Эту острую чувствуешь щемь?
Ты – которому в жизни всё ясно,
Вопрошаешь у Бога – зачем?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643485
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 27.02.2016
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 25.02.2016
Із сірістю завжди веду війну
І рими з серця з кров`ю вириваю...
Як пробудити їх від того сну?
До купи мені скласти як?.. Не знаю...
Вони порозбігались по кутках,
Сховалися у коконі із правди...
І душу потихеньку ріже страх:
Ану ж, як в мене це тепер назавжди?
А далі що? Не буде вже віршів?
Не напишу, ну, хоч малий рядочок?
А як я прагнув, як завжди хотів
Душі плести римований віночок!
Купатися у теплих хвилях рим
Навіть в період творчого застою!
Від холоду холодних лютих зим
З птахами повертатися весною...
Не хочеться, щоб це кудись пішло,
Зміліло це римоване озерце!..
Щоб душу у сніги не замело,
Я рими вириваю прямо з серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 24.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016
Окрестили Лунной заводью
И к вечерне, не к заутрене
Истерзав, как плетью, памятью
Провели по кромке внутренней.
Неминуемо... не минуло -
Мост серебряный качается.
Я пришла...казалось, сгинуло
То, что сердцем называется.
Да упало...знать, не стерпится -
Каплей крови тихо скатится.
Не спеши удостовериться -
На душе и так сумятица.
Стынут знаки незаметные,
Паутинно-бесконечные,
Неизведанно-запретные
Хоть не крылья, но заплечные.
А взошла Луна, - полынною
Упилась и не раскаялась,
Не настойкою - лавиною,
Льдиной горькою истаяла.
Окрестили Лунной заводью,
Не напиться - горечь-горечью,
То, что было чьей-то памятью,
Обернулось алчной полночью.
20.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646380
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Дай, Боже, сили нам пройти урок,
який, вважаєш, мусимо прожити.
Дай розуму, зробити вірний крок,
щоб болем своїх ближніх не згубити.
Дай мужності в біді прийняти те,
що не спроможні ми самі змінити,
хай паростком смирення проросте,
щоб серце із утратами змирити.
Прости нас, Отче! Сильно не карай
за ті гріхи, що встигли натворити,
а мудрості, Великий Боже, дай
фатальних помилок не допустити.
Благослови нас в час випробувань
і осявай нам праведні дороги.
З Тобою зло здолаєм без вагань –
без Бога не буває перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493391
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 15.02.2016
В ста оттенках одиночества(в преломлённых зеркалах) -
Безысходность от пророчества - на шарнировых ногах...
Будни сирой безнадёжности и голгофа для души...
В ста оттенках одиночества (за туманами) - дожди...
Одуванчики и звёздочки,и ромашки,и стрижи...
В ста оттенках одиночества - в страсть одетые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643347
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Не вихитуй стовба мудрості,
який не вкорінявся на твоєму обійсті.
*******
Нарікати на долю,то все одно,що решетом
носити воду.
********
Чим більше солі на рані,тим гучніші молитви.
********
Пломінь слави залишає по собі,тільки
шлейф,який нищить простір.
*********
Формаліну не вистачить,щоб відмити руки
мажорам всіх скликань.
*******
Старість мерзне в Петрівку,молодість
зігріває зиму.
**********
Обабіч дороги,завжди знайдеться бур"ян,
що заперечить красі квітки.
********
Я не бездарно самотня,бо небайдужа до всього.
********
Чоловіча мудрість- поцілунок,коли цунамі жінка.
********
Любіть,любіть,бо це беззаборонно,
І що секунди,в кожний час,
Ніхто не знає,де зупинять миті
Той маятник,що рухав нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622605
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 15.02.2016
Не могла не подати цей вірш.
Його написав мій чоловік, Олександр Моренець
Важкий солдатський запах поту
проліз крізь тютюновий дим,
і сон змінився на скорботу,
і я відчув, що не один
в своїй кімнаті серед ночі...
І бачу – поруч хтось сидить...
І заглядає просто в очі,
І починає говорить:
«Мене нема... я вчора вбитий...
Та ось прийшов, бо хочу взнать:
чому одним – так легко жити,
а іншим – тяжко й помирать?»
А я мовчав, боявся слова,
лиш бачив сірий камуфляж...
І «камуфляж» промовив знову:
«Снаряд влетів до нас в бліндаж...
Накрило всіх, ніхто не вижив...
Ти чув колись, як "Град" реве?..
О 22-ій, після їжі,..
дививсь ти шоу по ТВ.
А ми, розірвані на шмаття,
вже залишали білий світ
із янголами в білих платтях...
А нам всього по 20 літ...
Ну що ж, не хочеш говорити...
Мабуть, не знаєш, що сказать...
Кого ж спитать – чом легко жити
й чому так тяжко помирать?..»
Автор – Олександр Моренець
07.02.2016 р.
Не можу переконати, що йому варто публікувати
вірші. А Ваша думка?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Десь на засніженій платформі
Вагон цілує заметіль, -
Обійми тягне звідусіль,
У дикому втопити штормі.
А незакінчений, забутий,
В минуле незворотній шлях, -
Сріблястим маревом здаля,
Тепер негодою закутий.
Один-єдиний...сам, як палець.
Зелений ще торік, жупан
Давно в іржі - жебрак, не пан,
А сніг навколо, наче смалець.
Густий забився у щілини.
Вагон засмучений - борги!..
Всі відвернулися боги,
Чекає, - лічені хвилини
До страти, - гостряться мечі
У вогняних пекельних ямах.
Хто порятує нас із вами,
Як катом брат, - за дукачі?
05.02.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641531
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 10.02.2016
Шнуровали тугие берцы,
В камуфляж, наряжая, судьбу...
Не закрыв амбразуру сердца...
Не расслышав советов Гуру...
Посыпая на раны пеплом,
Не смывая прозрачным дождём,
Уносились песчинки за ветром
Окровавленным миражом.
Подносили горькую(с перцем),
Стороной обходя полынью...
Заходилось пламенем сердце,
Подливая огня куражу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642482
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016
у затінку життя, у пущі самоти,
хрести дерев поламані вітрищем,
коня душі спускай на полини,
що туляться до муру кладовища
тут спогади парують від землі,
суцвіттям павутинним відцвітають,
і долі лінії як тріщини в корі,
скриплять крізь зими стомленого гаю
тут під руїнами шепочуться кістки,
війни і мору діти-потерчата,
читай пожовкле небо, як листи,
вбирай обшир у очі непочатий
мов карби духів творять цей пейзаж,
мов невідмолена печаль легенди,
хоч тінь кида у серце смерті кряж,
останній спокій набирай в легені
крізь тебе осінь звільна протече,
в хоралах смутку чистих, літургійних,
хоч замикається це небо гробове,
твій образ - на гравюрах нерозвійних
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 09.02.2016
Не смій дивитись так на мене,
Палити поглядом не смій -
Його тепло таке… студене,
Аж креше холодом з-під вій.
Мене виниш? Хіба ж я винна,
Що долі наші не сплелись?..
О, знаєш сам, чия... провина
Розбила щастя нам колись…
Любов-ненависть завжди поряд…
І ми так: з полум’я - у лід!..
У серці - осінь… А твій погляд
Все шле від літечка привіт…
У нім життя - як на долоні,
Тож нас обох не спопеляй:
Давно караємось в полоні...
В очах - загублений наш рай…
Не муч ти доленьку, не треба,
Вже досить зіграних октав!
Моя любов ще прагне неба,
Свою ж ти... в землю утоптав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 05.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016
Что ж, потеря небольшая,
В жизни горе не беда.
Я как будто уезжаю
Далеко… и навсегда...
Ты печалиться не будешь?
Память сеть, да в дырах сплошь,
Не заметишь, как забудешь,
А забудешь, не вернешь.
Запираю сердца двери,
И на стол кладу ключи,
Ты за мной, приметам веря,
На дорожку помолчи.
Расставанье мне не мило
Одиночеством в пути.
Ухожу… и всё, что было,
Оставляю позади.
Ухожу… по светлым лужам,
Шаг мой лёгок, след мой чист…
…
Ну, скажи, кому он нужен
По весне осенний лист?
Нет для чувства вечных истин,
Но ровесник октябрю,
Я тебе, осенний листик,
На прощание дарю.
Я дарю, а ты не рада,
Ни листку, ни октябрю…
Нет, не плачь, любовь, не надо.
Улыбнись. Благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Чом ти знов не спиш, моя тривого?
Чом шкребеш на серці пазурами?..
Розійшлись із осінню дороги,
Встелені промоклими вітрами...
Хтось у небі розтрощив клепсидру -
Час водою котрий день стікає...
І мугиче пісеньку нехитру
Ліс безлистий - сторож виднокраю...
Чи зима тривожить мою душу?
Чи туман- обманщик і нероба?
Чи то знов піщаний замок рушить
Недовіри здавнена хвороба?
Чом же ти не спиш, моя тривого?
Чом на серце каменем лягаєш,
Сиплешся думками на підлогу,
Котишся по снах моїх курАєм?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 04.02.2016
Все, что было отдала, не одолжила,
Безвозвратно, забывая, как однажды
Мы с тобою это раньше проходили,
Вместе были мы с тобою... снова каждый
Шлет теперь звонки кому-то, письма тоже,
И твои рубашки гладила другая.
Ну на что это, скажи, теперь похоже?
Ведь не сказка, если грустная такая.
Отдала, на части душу поделила,
Раскрошила сердце кровью поливая.
Я была с тобой счастливой, это было
Волшебством, звонком ушедшего трамвая...
31.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640107
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 04.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2016
Протыкают ветви тучи(в небо рвутся тополя)...
Белым пухом снег кружится...
На озёрах лёд(до дна)...
Листик жёлтый припорошен...
Снится первый зимний сон...
Тёплый-тёплый,светлый очень...
Улетает птицей стон...
О тебе строку сплетаю,о тебе страницы рву...
О тебе опять мечтаю,о тебе опять грущу...
И зову,зову(немая)...
И кричу(до хрипоты)!..
А у розы(алой-алой)засыхают лепестки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 02.02.2016
Без остатка умножит на ноль "НИКОГДА..."
Так недолго до этого ждать...
Сколько… сколько уже нас ушло без следа?..
Не представить… не пересчитать...
Вновь под сводами храма – "…во веки веков…"
Шелестит словно листья осин…
Потревоженной вечности слышится зов
И пугаюсь я – "Боже, спаси!.."
Мы уходим… и этого не написать,
В строчки ум свой и сердце вложив.
Мы уходим… и смерть не вмещает тетрадь,
А стихи не вмещают души…
Под суровую фразу – "… во веки веков…"
В эту серую блёклость чернил
Мне не втиснуть рифмованной строчкой стихов
Всё, что ты в этом мире любил…
Стих мой, будто, посмертная маска... ничто,
Будет бело и девственно чист,
Рассыпая в своём междустрочье пустом -
Белый цвет... белый свет... белый гипс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637271
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Возвратиться в юность без корсета,
Без теней,без туши и помад,
Без наград,регалий,без секретов...
Я хочу,хочу,хочу назад!!!
Первый поцелуй и чувств смятение!..
Сумерки полынные и цвет кармина губ!..
Утешение ступеньками(невинное)...
Обнажённость тела и поспешность рук...
Что мне подарить за это?..
Что менять,..а может... позабыть?..
Юности ромашковое лето...
И желание впервые полюбить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637664
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня,
шепочуть їй услід, спинивши ремесло.
На віях, як роса, якесь ім'я колишнє,
розплескане давно під жалібний псалом,
збирається тепер в краплину як провину,
відплакати яку поможе навіть дощ,
а кола на воді збігаються в єдине,-
яка доречна мить для забуття і прощ!
Душевний камертон глибокі й чисті ноти
бере, коли у дощ минає берег мій
ця жінка з далини, яку душа на дотик
впізнала попри дрож і холод летаргій.
Її крихкі світи, її тонкі предтечі, –
завжди передчував у протягах доріг...
Ще рештки талих вод їй скрапують на плечі
а я руном обійм вже огортаю їх.
01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Сліди втрачаю в холодній заметілі
І човен зупинивсь - вже річка не тече.
Малі сніжинки сиплються з неба білі,
Лягають невагомо на моє плече.
Стискаю весла замерзлими руками,
Крізь пелену зими сочиться теплота.
Тебе гукаю - лину у даль думками
І так тремтить на вії гаряча сльоза.
Ти там, де вогняні в мороці загати,
Де інший вимір мають цінності життя.
Серце тисне біль й не хоче відпускати,
Кричить до Господа розхристана душа.
15.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016
Тихо тенькає час:
Я тебе не зречусь...
Словом з колії - не зіб"ю...
Я до тебе душею
Залюбки пригорнусь,
Як повіки ледве стулю...
Нехай дзенькає час!..
У негоду рушає:
Під колючі дощі й заметіль!..
Я до тебе лечу!..
Та крильми зачіпляю
У свідомості раю свій біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Мій посланцю з невидимих світів,
заходь, сідай – хай одпочинуть крила.
Ти часопростір весь перелетів,
аби тебе у серце я впустила.
Погрузли дні в сильці в’язких інтриг...
мені б у сад заквітчаних магнолій,
а я в полоні вічномерзлих криг –
(мов Мінотавру в лабіринті долі,
віддав безвір’ю хтось мене в ясир,
заплів у вузол гордіїв) – пропали б
мої рядки без гойної краси
очей твоїх небесних, як опали.
Слова утіхи, ніжності бинти
(небесне диво – голос херувима!)
Прийшов до мене. Знай: якби не ти,
були б у серці скрижанілі зими.
08.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Рядки про неї – ніби перший сніг
піднесено-діткливі, чисто-білі
які суцвіттям паперових лілій,
притрушували судженим нічліг.
Іх пошморгом хурделиці здіймуть
і всує розпорошать, зледенілих,
іще близьких – та вже подаленілих,
що віри вже наївної не ймуть.
Дарма судомно ловиш нальоту,
не вистачить і божої напруги -
щоб перший сніг колись упав удруге
на цю суворочолу німоту.
Як врешті віднуртує, відболить
і в пам'яті уляжеться, замшілій,
рядки, як перший сніг , молочно-білі
згадаєш ти – і свічка затремтить.
15.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 11.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016
В эти белые ночи, в полусонные дни -
Календарь заморочек, караул тишины...
Позолоченный край(из сандала)свечи -
В пелене заговора(перепрелой)травы...
Парапет Атлантиды(в это время) - не блажь!..
Это время - не бремя!..
Долгожданный кураж!..
Его нерв обесточен!..
Только страсть миражей...
Эти белые ночи - от судьбы палачей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 10.01.2016
І подих мій, заплутаний волоссям,
Твого безмежжя відчай неземний
Зростає, скрижаніло безголосся,
Як реквієм за втраченим, сумний.
І погляд мій сховає в скриньку згадку,
Про те чарівно-стигле:НЕ БУЛО...
І нову з хмизу слів збудує кладку,
Якщо той хмиз - поламане весло.
І сором мій, що сповнюються болю
Чиїсь ще не віднайдені серця,
А я люблю...і дякуючи долі,
Любитиму до самого кінця.
10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634874
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016
«Без вогнів і пахощів а
Так од них п’яніла бджола
Квіти світло таки»
(Анна Пер’є)
Зимові квіти – чи то там за склом
Моєї свідомості прозорої
(без темних закутків – зими цієї),
Чи крихкі-зледенілі безсніжного грудня,
(Замерзлі жоржини – уламками скла),
Квіти-кристали – зима, ні – епоха холоду,
Квіти. Навіть якщо без запаху,
Навіть якщо тепло штучне,
У скляному кубі, у синій тюрмі світу
Сього.
Все одно – квіти – все, що лишилось
З книжечки радості. Бо світло таки.
Бо світ таки не спіймав,
І не вкрав, і не сховав
У мішок чорний. А таки не,
(Хоч ловив і не тільки мене,
і не тільки вас, і не тільки всіх),
А таки ще – і поживемо, і просто
Квіти за склом, квіти –
Світлими шматочками спогадів.
Тої весни. Яка була – все таки.
Яка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631199
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Что-то в этой зиме не то...
За окном расцвели хризантемы,
Ледяные слагаем поэмы,
Укрываясь опять зонтом.
В сердце стынет седой туман,
Разрывая на клочья не перья -
Старины позабытой поверья,
Хоть и кажется, в стельку пьян.
Что-то в этой зиме смешно
Или грусть превращается в иней?
И снежинками легкими ныне
Попадает в бокал с вином.
Пополам выпьем смех и боль,
Расставаясь, встречаемся снова,
Ледяные разрушив оковы,
Умножая беду на ноль...
28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632320
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.
Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...
Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні,
Надихнувшись любов'ю, писав у Монмартрі портрет?
Ти споїла п'янливим безсонням поетів без ліку -
Розлилися у віршах нектари надземних чеснот.
Не один із тобою себе почував чоловіком...
Перед ликом Гвіневри не раз падав ниць Ланцелот.
А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки
Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.
Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки,
Ореол материнства, й жаги заборонений плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Завій – білосніжний або чорнокнижний
розріджену душу виповнює днесь?
Зима прицвяховує перстом вельможним
до тверді земної а чи піднебесь?
Нечиста? Пречиста? Пряде у гірлянду
вузлами нервовими ночі і дні.
В кохання твоє як античну ротонду
попасти б. Припасти. Пропасти у нім,
як миро до рани – прикласти. Посмію
в торосі століття нам вигріти мить.
Нашестя? Пришестя? Пронизливо віє,
аж око оте, всевидюще, сльозить.
13.12.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 30.12.2015
«Без надії і страху свій вік
Завершує звір або птах.
Лише людина очікує свою смерть:
Надію маючи і страх.»
(Вільям Батлер Єйтс)
У цьому місті крім людей та собак
Поселилась докучлива пліснява:
Вона сповнює комірчини квартир
І собачі буди, шпаківні й театри,
Шинки і магістрат. Крамниці і храми.
І кожен громадянин вкритий пліснявою,
Наминає хліб з пліснявою,
Заварює плісняву замість кави,
Дивить передачі про плісняву
Щовечора по телевізору
Крізь екран вкритий пліснявою.
Ця пліснява заповзла в місто
Разом банькуватим крабом,
Що виповз навіть не з моря,
Не з ріки і навіть не каналу -
Брудного як калоші цензора,
А з якогось колектора каналізації.
І кожного божого ранку - сірого
Кожному громадянину в плащі мокрому,
Кожній господині на кухні пліснявій,
Кожній дитині розгублено-загубленій
Трублять газети весело й докучливо,
Що життя в них тепер крабове,
Що той краб плісненосець
Пророк і мислитель, захисник і мрійник
Про життя їхнє зашкарубле,
Що не сіре, буцімто, а кольорове,
Що не чума в місті, а розвага,
Що не хворі всі, а щастям сповнені,
Що не кіптява це, а сонечко...
І все було б просто казково,
Та тільки в душах вкритих пліснявою
Поселяється страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632399
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Я иголкой цыганскою штопаю
Свое странное рваное счастье.
Изорвав косогорными тропами,
Путеводные нити на части.
Зашиваю карманы безденежья,
Прибауткою - петлю на клапан.
В моде все еще фарс поведения,
Шансы выиграть вновь метит крапом.
У цыганской иголки на кончике -
Чья-то жизнь зацепилась,повиснув.
Что ж вы головы всем нам морочите,
Обещаньями ненавистными...
Снова жизнь, зацепилась и мается,
Здесь ухабы и рытвины... скоро
Табор снова, как прежде преставится,
А у вас сотый год разговоры.
28.12 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631953
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Я о ней слыхала...Только не видала:
Белую ворону в стае чёрных птиц...
Белая ворона - родилась такая...
Белая ворона(среди чёрных лиц)...
Есть одно желание: вырваться из стаи...
И взлететь высоко,где парят орлы...
А в родимой стае -черные пинают...
Их на колокольне грязные следы...
Белая ворона первой умирает
За глоток свободы и глоток любви!..
Белая ворона - странная такая...
Белая - на фоне беспробудной тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Я йду у осінь дощову,
Під парасольку сум ховаю,
Під гнівним вітром не хилюсь,
У парку спогади збираю.
Знайомий шурхіт під ногами,
Швиденько ще раз озирнусь -
Дощі в союзі з міражами
І тінню хтось мені всміхнувсь.
Пробіг легеньким вітром спомин,
На лавку десь самотність сіла,
Останній лист летить додолу.
... Як милість сонця попросила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625892
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Я йду у осінь дощову,
Під парасольку сум ховаю,
Під гнівним вітром не хилюсь,
У парку спогади збираю.
Знайомий шурхіт під ногами,
Швиденько ще раз озирнусь -
Дощі в союзі з міражами
І тінню хтось мені всміхнувсь.
Пробіг легеньким вітром спомин,
На лавку десь самотність сіла,
Останній лист летить додолу.
... Як милість сонця попросила
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625892
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 26.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення.
[/b]
Поза межами
Цього вечора вона сиділа біля вікна. Холодна темрява мляво тягнула кроки, кульгавила покрученими стопами, повільно линув час.
Не залишилось почуттів – ані чорних, ані білих. Байдужим до всього було небо: зірки, заховавшись за ним, плакали, змішуючи сльози з вихором сніжинок.
Була поза межею – у тому дивному стані людської безсердечності, що відкриває світ лише для спостережень, не для висновків. Почувалася великою таємницею, не давала волі крикам, які лилися із втомленого хворобою серця.
З’являлося передчуття, що знає майбутнє. Але так хотілося впевнитися, чи воно взагалі – буде?
Чим підтвердити свої пророцтва?
Чи краще назавжди переконати себе у їх безглузді?
Та й хто б їй повірив?!..
І летіли повз очі рядки, і шепотіли захоплено сутінки, гортаючи сторінки її улюбленої книги...
Було пізно, було темно, хотілося скоріше ночі, щоб відпочити від самої себе. Але ж так повільно линув час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення.
[/b]
Поза межами
Цього вечора вона сиділа біля вікна. Холодна темрява мляво тягнула кроки, кульгавила покрученими стопами, повільно линув час.
Не залишилось почуттів – ані чорних, ані білих. Байдужим до всього було небо: зірки, заховавшись за ним, плакали, змішуючи сльози з вихором сніжинок.
Була поза межею – у тому дивному стані людської безсердечності, що відкриває світ лише для спостережень, не для висновків. Почувалася великою таємницею, не давала волі крикам, які лилися із втомленого хворобою серця.
З’являлося передчуття, що знає майбутнє. Але так хотілося впевнитися, чи воно взагалі – буде?
Чим підтвердити свої пророцтва?
Чи краще назавжди переконати себе у їх безглузді?
Та й хто б їй повірив?!..
І летіли повз очі рядки, і шепотіли захоплено сутінки, гортаючи сторінки її улюбленої книги...
Було пізно, було темно, хотілося скоріше ночі, щоб відпочити від самої себе. Але ж так повільно линув час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015
Не говори...Лиш тільки подивись.
Вже не потрібно, чуєш, говорити.
Напівжиття чомусь ти забаривсь
І вже тепер нічого не змінити.
Було без тебе холодно і сумно,
Були колючі без жалю вітри,
(Пісні свої співали гірко-тужно).
Прошу тебе, прошу: не говори.
Я теж не маю що тобі сказати,
Час-злодій вкрав усі мої слова,
Я вміла, як ніхто, тебе чекати
І долю вишила чеканнями сама.
Не говори...Вже не обнятись долям,
Не вплести душі у вінок один.
Погас вогонь.Ніколи і нікому
Не підкорити часу швидкоплин.
Не говори...Не варті всі слова
Забутих мрій, украденого часу,
Давно вже наша квітка відцвіла...
Не говори, як, навіть, я... пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631419
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Не говори...Лиш тільки подивись.
Вже не потрібно, чуєш, говорити.
Напівжиття чомусь ти забаривсь
І вже тепер нічого не змінити.
Було без тебе холодно і сумно,
Були колючі без жалю вітри,
(Пісні свої співали гірко-тужно).
Прошу тебе, прошу: не говори.
Я теж не маю що тобі сказати,
Час-злодій вкрав усі мої слова,
Я вміла, як ніхто, тебе чекати
І долю вишила чеканнями сама.
Не говори...Вже не обнятись долям,
Не вплести душі у вінок один.
Погас вогонь.Ніколи і нікому
Не підкорити часу швидкоплин.
Не говори...Не варті всі слова
Забутих мрій, украденого часу,
Давно вже наша квітка відцвіла...
Не говори, як, навіть, я... пробачу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631419
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Ви знаєте як тиша розмовляє?
Ви знаєте, як спокій гомонить?
Буває тиша гірше душу крає,
Ніж гомінка і стоголоса мить.
Ви знаєте про що кричить мовчання?
Яким німим буває крик?
Яка ще може бути мить остання
Велична, мов, гігантський материк?
Ви знаєте, що криється в душі,
Що сплетена із болів і жалів?
Емоції лягають на папір,
Печуть вони як тисячі вогнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631420
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Экспромт
Камиле
Зима придёт под Новый Год!..
Насыпет крупки снежной...
Расстелит коврик-гололёд...
Украсит белым прежний...
Сосулек ледяных каскад
Гирляндами подвесит
И разрисует красным нос,
И розовый попросит
Для щёчек пухленьких твоих...
Для радости искристой!..
Я для тебя слагаю стих!..
Как паровозик быстрый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631326
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Экспромт
Камиле
Зима придёт под Новый Год!..
Насыпет крупки снежной...
Расстелит коврик-гололёд...
Украсит белым прежний...
Сосулек ледяных каскад
Гирляндами подвесит
И разрисует красным нос,
И розовый попросит
Для щёчек пухленьких твоих...
Для радости искристой!..
Я для тебя слагаю стих!..
Как паровозик быстрый...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631326
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення. [/b]
[b]Квіти на місяці[/b]
Ти пам’ятаєш час, коли ти не була для мене звичайною і всі слова, що ти говорила мені, не здавалися жахливими, а відвертість твоя була прекрасною, як перше моє кохання?..
Минуло.
Промайнув час рожевим птахом і обернувся світ у непристойні кольори. Триста тисяч різнобарвних теорій і лише три чорно-білі слова – вони для мене.
Тепер я не здатен оцінити світ навколо себе, він поруч лише існує. Динамічний, швидкоплинний, незрозумілий, - адже як зрозуміти, куди несе цей потік? Коли постійно перевіряєш, чи нічого не загублено у пам’яті, чи вистачить енергії на ще один крок вперед? Хай так.
Я полюбив тебе всім серцем, про яке казали – камінь. Обернулося небо на чисте дзеркало і відобразило у глибині своїй всю безмежність мого кохання до тебе...
Нестримно бажав цілувати тебе...
...Тіла наші святкували народження – в одну мить, в один зойк, в єдиних сльозах. Стіни мовчали, вікно соромилось за синіми портьєрами. А ми святкували народження вкупі з розбитим віднині життям та ще кілька годин потому не шкодували про це.
Любили...
А згодом...
Відцвітали на місяці квіти, що я намалював для тебе невмілою рукою. Щодня місяць ховав частинку свого обличчя, щодня ти губила частинку свого кохання.
Я знайшов їх усіх – розбитих, загублених, потоптаних тобою, зібрав їх у своєму серці.
Пошматоване кохання склеїв. А потім побачив на ньому ті ж квіти, що були на місяці... та час, коли ти не була звичайною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624117
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015
[b]Добре, що люди, які нас оточуть - такі різні. Їхні життя багаті на величні та мізерні історії - безмежний простір для натхнення. [/b]
[b]Квіти на місяці[/b]
Ти пам’ятаєш час, коли ти не була для мене звичайною і всі слова, що ти говорила мені, не здавалися жахливими, а відвертість твоя була прекрасною, як перше моє кохання?..
Минуло.
Промайнув час рожевим птахом і обернувся світ у непристойні кольори. Триста тисяч різнобарвних теорій і лише три чорно-білі слова – вони для мене.
Тепер я не здатен оцінити світ навколо себе, він поруч лише існує. Динамічний, швидкоплинний, незрозумілий, - адже як зрозуміти, куди несе цей потік? Коли постійно перевіряєш, чи нічого не загублено у пам’яті, чи вистачить енергії на ще один крок вперед? Хай так.
Я полюбив тебе всім серцем, про яке казали – камінь. Обернулося небо на чисте дзеркало і відобразило у глибині своїй всю безмежність мого кохання до тебе...
Нестримно бажав цілувати тебе...
...Тіла наші святкували народження – в одну мить, в один зойк, в єдиних сльозах. Стіни мовчали, вікно соромилось за синіми портьєрами. А ми святкували народження вкупі з розбитим віднині життям та ще кілька годин потому не шкодували про це.
Любили...
А згодом...
Відцвітали на місяці квіти, що я намалював для тебе невмілою рукою. Щодня місяць ховав частинку свого обличчя, щодня ти губила частинку свого кохання.
Я знайшов їх усіх – розбитих, загублених, потоптаних тобою, зібрав їх у своєму серці.
Пошматоване кохання склеїв. А потім побачив на ньому ті ж квіти, що були на місяці... та час, коли ти не була звичайною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624117
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Оставь открытой дверь,
Морены поступь станет
Прекраснейшим виденьем пред тобой,
Быть может не теперь,
Остынет и увянет
Когтистый монстр над бездной голубой.
Оставь смятенья дух,
Покровом сатанинским
Укрыт твой путь к познанию - запрет
Семидесяти двух
Безумств любви...неистов
Тебя поработивший болью - бред.
Оставь ее, вступив
В познания долину,
Где светом преисполнится душа.
Она слепа, застыв
Кусочком белой глины,
Не ведая что дышит, не дыша...
Оставь открытой дверь
Для правды благочестья.
И таинство,как промысел прими,
Как торжество потерь
И умысел бесчестья -
Страдание прозрения пойми.
17.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629539
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 24.12.2015
Звук, возникнув, теряется дымкой в межрядии клавиш,
В пустоте тишины наступившей всё больше ценИм…
Что-то в жизни своей ты вот также теряешь… теряешь…
То, что было твоё… или только казалось твоим…
У тебя остается все меньше… и меньше… и меньше…
Меньше чувств, меньше слов, меньше следствий и меньше причин.
( У мужчины всё меньше и меньше надежды… и женщин,
А у женщины меньше любви… и всё больше мужчин…)
Что-то в жизни твоей понемногу уходит… уходит…
Между дней, как меж пальцев уходит… и не удержать…
Поселяется в окнах соседнего дома напротив,
Чтобы юностью чьей-то там снова любить и дышать.
А с тобой его встречи теперь так случайны… так редки…
Так легко снисходительны… а порой, бесполезно нежны…
Как девичья улыбка соседки по лестничной клетке…
Как чужое «люблю» красной краской на сердце стены.
………….
Этот договор с жизнью подписан тобой, не читая.
Он был на руки выдан судьбы экземпляром одним.
И теперь ты зачем-то его запоздало листаешь,
Будто ищешь последней надежды с пометкою – прим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630064
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Для Камилы
Сон подкрался незаметно...
Склеились реснички...
Недочитана страница...
Нолик,единички...
Ветер шваркает в окошко веточкой сирени...
От полоски(белой)света прогоняя тени...
Сон стучится в дверь ладошкой...
Двери открываю...
"Люли -люли" - моей крошке тихо напеваю...
Кошка серая -в лукошке -маленький клубочек...
"Люли -люли,люли -люли"...
Сладким - сладкой ночи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Для Камилы
Сон подкрался незаметно...
Склеились реснички...
Недочитана страница...
Нолик,единички...
Ветер шваркает в окошко веточкой сирени...
От полоски(белой)света прогоняя тени...
Сон стучится в дверь ладошкой...
Двери открываю...
"Люли -люли" - моей крошке тихо напеваю...
Кошка серая -в лукошке -маленький клубочек...
"Люли -люли,люли -люли"...
Сладким - сладкой ночи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 23.12.2015
[i]В.Т. - із вдячністю[/i]
Пришел Ноябрь в холодном и сыром,
Сорвал листву, гудя в ветвях уныло,
И вдруг Береза в желтом - с Ноябрем
Сквозь дождь и листопад заговорила:
- Тебя ждала, и ты пришел, любимый,
И обнял так, как видела во сне,
Давно когда-то, верно, по весне,
Но я ждала, ждала неутомимо,
И ты пришел, мой суженый, любимый!
- Занятный сон. Но вот такого слова
Не ожидал услышать; мне твоя
Понятна и приятна речь, но я -
Ноябрь, с ветвей срывающий покровы,
С березовых, дубовых и кленовых,
Несущий ветром тучи воронья!
- Не может быть, мой ласковый, любимый,
Мне сердце утверждает - вопреки
Стальному цвету неба и реки -
Что я теперь твоим теплом хранима,
И мне тепло, мой суженый, любимый!
- Смешное сердце. Право, мне забавно,
Давно я в эти прихожу края,
Такого не встречал. Польщен. Но я -
Ноябрь, лихой зимы предвестник явный,
Ее слуга и разоритель главный
Всего пустого летнего вранья!
- Не обманись, мой суженый, любимый,
Моя душа твердит: пришла пора
Моей любви, кудрявится кора,
На ней так откровенны топонимы,
Читай меня, мой суженый, любимый!
- Я не венец тебе принес, а саван,
Ты спутала законы бытия,
Наивная Береза... Но ведь я -
Ноябрь! Я лето загоняю в гавань,
Кладу конец всем играм и забавам,
Характер мой - сверхпрочного литья!...
И долго длился этот диалог
Березы с Ноябрем холоднопалым,
Пока зима Березы нежный сок
Не превратила в льдистые кристаллы
Стоит, мертва; Березу не спасла
Ее любовь; Ноябрь, печалясь мало,
Холодный мастер осень-ремесла
Лишь уронил: "О чем она болтала?"
И в снег, и в дождь, как языки костра,
Березы мертвой листья трепетали -
Как ни старались зимние ветра,
С ветвей ее листву не оборвали
И на пригорке встретила весну
В наряде желтом, сохраненном в зиму,
Береза, вдруг поверившая сну
Весеннему о суженом-любимом.
И лето отшумело и прошло,
Опять Ноябрь пришел, суля морозы,
И люди, вновь искавшие тепло,
Сожгли сухую мертвую Березу.
...Но кто бы знал, присев у очага,
Что там горит за раскаленной дверцей,
Дрова ли, угли тронет кочерга
Или Березы любящее сердце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621723
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 23.12.2015
Я чую... Та благаю зрозумій,
Моє життя, як шлях через пустелю,
У ньому мало місця для речей,
Які так конче потребують твої нерви.
Немає тут ні прихистку, ні сну,
Немає тут тілесного блаженства,
Тут повсякчас вітри гудуть
І рвуть, в Самум кидаючи... Нестерпно
Самому йти, та тільки знаю я,
Тобі той шлях, аж надто, не під силу,
Ніколи /Чуєш!/ ти не будеш тут щаслива,
То ж краще я піду, а ти сама...
Сама ти згодом купиш свій квиток
На потяг Київ-Краків, чи куди там,
Зів’єш із затишку теплесенький куток,
На підвіконні архидеї й корділіна,
Знайдеш любов і будеш як усі,
Щаслива, заклопотана матуся...
А я самотньо двері зачиню,
І на світанок наш останній задивлюся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630718
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Две недопитые кружки,
Сахарный лёд монпансье,
Острые стёклышки брошки -
На модерновом столе...
Пламя огня - в ладошке...
Жар - от малиновых губ...
Скрип - на винил дорожке...
Голос - таинственно груб...
Голос - испуг изымает...
В полуслепом окне -
Фосфорный глаз чёрной кошки...
Всё наяву,не во сне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630647
дата надходження 22.12.2015
дата закладки 23.12.2015
Послухай, не варто спішити,
На друзки не дзеркало - душі,
Розіб"ються,з місця не зрушиш,
Не склеїти більше, не зшити...
Послухай, як боляче й сумно -
Не треба ховатись в куточок.
Збирай по піщинці місточок,
До вежі єднання...бездумно?
Послухай, бездумним здається,
На перший, повір мені, погляд.
Оте, що невидиме, - поряд,
Воно за годину озветься.
Послухай, не гримай так ревно, -
Образами рану не згоїть,
А перед любов"ю не встоїть
Ніхто...навіть ворог,напевно.
20.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630127
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 23.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2015
Цей вічний поклик рідної землі,
Це найсвітліше із завітних прагнень…
Комусь воно – жарина у золі,
Що із роками безнадійно чахне.
А іншим серце так заполонить,
Що вже й не хочеш вирватись з полону,
Наблизити б скоріш блаженну мить,
Зневаживши всі докори й закони.
Тоді в омані очманілих міст,
Де своє «я» втрачаєш в многолюдді
Обізветься дитинства звабний хист,
І щемно забунтується у грудях,
Покличе у найкраще це село,
Де первозданність гомону і тиші,
Де все без маски – і добро, і зло,
Де обрії – і ближчі, і тепліші.
Пускаєш корінь міцно, як зело,
І соки п’єш, немов нектар цілющий…
І голубі серпанки понад Пслом –
Твоєї долі штрих непроминущий.
І вже натхнення на тугім крилі,
Любов нуртує, мов гаряча магма,
І душі в унісон – твоя й землі –
Як здійснення щонайсвітліших прагнень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629885
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 22.12.2015
Мені здавалось,я сніжинка,
Лечу мереживно-легка.
Колючим холодом іскринка
Твій подих раптом обпіка...
Лечу, вбранням пишаюсь тихо,
Бо гаптувала усю ніч.
Тебе нехай обходить лихо,
Хай щастя стріне віч-на-віч.
Торкнуся вуст твоїх медових
І стану краплею...чи сплю?
Я слів не пригадаю нових,
За тебе Господа молю...
21.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630303
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Сердце на рисунке сгорает быстрее, чем кандалы. Akvarel'
Сердцем болею дольше,чем снегопад и зима...
Мне бы иголку(потоньше)...
Вену - чтобы видна...
Первый порез(на запястье)...
Дайте широкий жгут!..
Мне бы успеть(до причастия)небо перевернуть...
Сердце сгорает быстрее,чем на руках волдыри...
Боль на костре - сильнее...Если она от любви...
Время уносит пепел...Спрос на него велик...
Мой огонёк перельётся(искоркой) в сердолик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630311
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Экспромт
Сначала была зима -
Холод, мороз и вьюга...
Тебе была я нужна,
Но мы не знали друг друга...
С тобою явилась весна...
Весной -пробуждение света,
И возрождение тепла,
И вдохновение поэтов...
У колыбельки любви -
Тихий,ангельский лепет...
Ветка сирени,дожди...
Тот - неожиданный трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629236
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Экспромт
Сначала была зима -
Холод, мороз и вьюга...
Тебе была я нужна,
Но мы не знали друг друга...
С тобою явилась весна...
Весной -пробуждение света,
И возрождение тепла,
И вдохновение поэтов...
У колыбельки любви -
Тихий,ангельский лепет...
Ветка сирени,дожди...
Тот - неожиданный трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629236
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Экспромт
Отдаётся нежность на аукционе...
Отдаётся нежность только для любви...
Для любви горячей...
Для любви в законе...
Приходите,люди...
С часу до семи...
Приходите,люди!..
Не забудьте шрамы...
Их излечат пеплом...
Пеплом из души...
И каким то странным(очень)оригами...
И словами(еле...слышными)в тиши...
Если потеряли свою нежность...
Если разорвали на куски...
То,конечно,виноваты сами...
То,конечно,люди -дураки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628568
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Обрывками фраз не измерять души,
Да мне это вовсе не надо.
Намного сложнее достичь глубины,
Себя познавая упрямо.
Не трудно, поверьте, идти против всех,
Напротив, мне кажется, глупо.
Намного сложнее себя не предать,
Когда в одиночестве туго.
Но самое главное правду сказать
Не тем, кто тебя мало знает.
Намного сложнее себя оправдать,
Пред теми, кто вас понимает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627990
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Стихотворные зодчие воздвигают дворцы...
Под стропилами - крокусы(на полотнах любви)...
Сединою помечены(акварельной)юнцы...
Оживляют незримое,продлевая холсты...
От дыхания нежности тают в Арктике льды...
В чёрных дырах безбрежности - только я,только ты...
Для чего жребий брошен параллелью мечты?..
Чтоб успеть всё хорошее?..
Чтоб оставить следы?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626074
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
Не обернусь, зови не зови,
Пламенем ночи сожгу.
Пламенем вечности и любви,
Горящим и на снегу.
Не обернусь, превратится в соль,
Полынной слезы верста.
Может, бекар отменил бемоль? -
Пауза и...пустота.
Не обернусь, на мою ладонь
Вздох свой спеши уронить.
Испепеляющих губ огонь -
Прошлого не схоронить.
Не обернусь, растворяясь, вздох
Нотою стынет:"Прости..."
Что это было?.. один лишь Бог
Знает,куда увести...
Не обернусь, я с тобой до сих пор,
В коже, как тень тату.
Радостным гомоном птичьих ссор
Я в тебе прорасту...
08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627168
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Не обернусь, зови не зови,
Пламенем ночи сожгу.
Пламенем вечности и любви,
Горящим и на снегу.
Не обернусь, превратится в соль,
Полынной слезы верста.
Может, бекар отменил бемоль? -
Пауза и...пустота.
Не обернусь, на мою ладонь
Вздох свой спеши уронить.
Испепеляющих губ огонь -
Прошлого не схоронить.
Не обернусь, растворяясь, вздох
Нотою стынет:"Прости..."
Что это было?.. один лишь Бог
Знает,куда увести...
Не обернусь, я с тобой до сих пор,
В коже, как тень тату.
Радостным гомоном птичьих ссор
Я в тебе прорасту...
08.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627168
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 11.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2015
А в осознании сознания - миры
Забытых грез скандальные утехи,
Разбитых душ невидимых доспехи,
И чаяния тех, кто все же вне игры.
А в осознании сознания - молчи...
Твоим губам озвучить неподвластно,
Что тьма, как призрак на балу - прекрасна,
Для утешения тебе несет ключи.
А в осознании сознания, бредем
И прикоснувшись к имени, однажды
Взлетаем мы,обманываясь дважды,
Свет Лунный путая с Серебряным мостом.
А в осознании сознания - душа
Давно любовный приворот искала,
Чтобы теряя, все начать сначала,
Препятствия судьбы сметая и круша.
А в осознании сознания опять
Наш бесконечный мир так мал и узок.
А блики искр всех наших мыслей, друзы
Сиянием в огонь пытаются собрать...
07.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626933
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Втоплюсь напевне,як згадаю небо,
Над тихим плесом - променів бурштин.
Порину вглиб, а ти тепер один,
Шукай єдину, не кажи:"Не треба..."
А може, щоб побачитись з тобою,
Втоплюсь отут, де берегом колись,
Тоді ще наші мрії не збулись...
Спішила Мавка, може за водою?
Втоплюсь, як ніжність зазирне у очі,
Тобі до ніг на ранок упаду -
Рожевий лотос відведе біду,
Колись прийду...як завжди...опівночі...
05.12.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626405
дата надходження 05.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Я віднині чужа. Я від тебе за тисячу миль,
(Бо втомилася тінню ходити по лезу безодні!)
Пізня осінь заплакала знову дощами безкриль.
Скоро грудень. А я не твоя. Не твоя відсьогодні.
Йшла слідами любові наосліп. Летіла за край!
У тенета привів заворожливий поклик мольфара.
Не мовчи - гіркотою всіх правд оповий! покарай!
Краще постріл - і все! ніж надовго відстрочена кара.
Одурманити ніжністю солодко міг лише ти...
Та хіба передбачиш оті непомірні надломи?
Не чекай на мій осуд! Словами мене зрешети!
Хай болить... Але знатиму я: одне одному - хто ми?
По краплині любов не висотуй із мене, не пий...
Я за тисячу миль, де ще видно сліди янголині.
Пізня осінь оплакує світ наш безмовно-пустий...
Завтра грудень. А я не твоя... не твоя вже віднині.
25.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624094
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 04.12.2015
("Мить істини" - http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509071)
****
Уже зникають тіні. А цикади
під тихий шелест вже заснулих трав
співають нам з тобою серенаду...
Он верби заховались понад став.
Туман рішуче обійма калину,
її ревнує ясен... і скрипить...
Здалека я до тебе, любий, лину,
прийми мене, бо серденько болить!..
Воно тріпоче у твоїх долонях,
чи, може, квітне проліском ясним?
Мій погляд за тобою – наче сонях
за сонцем ніжним, теплим, золотим...
Прийми мене, бо квітну лиш для тебе!..
Моя любов, моє серцебиття!..
Хочу з тобою доторкнутись неба.
Щоб стати хоч на мить твоїм життям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509098
дата надходження 03.07.2014
дата закладки 03.12.2015
На попоне золотой(за гардиной с бахромой)
Укрывался от огня Демон ночи -Ангел дня ...
Заблудился не во сне, а в дремотной полосе:
На заточке параллели(в красной, сочной акварели):
Безвозмездных воздаяний(с чудной магией касаний)...
В предвкушении услады (без жестокости тирады)...
И в пророчестве знамений,что в одеждах воскрешений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
Дякую за натхнення Тарасу Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт
А знаєш,що перше буває останнім...
А знаєш:не можеш його відпустить...
Тримаєш за гілку(засохлу) із рання...
Ще більше від того пече і болить...
А знаєш:дощі не змивають напругу...
А знаєш:полин з гіркотою на смак...
А знаєш,коли заметіль виє хугу,
То це про кохання, про втрачене...Як?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 03.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
Горизонта кардиограмма –
без претензий на неизвестность.
Я давно не хожу по храмам.
Но крещусь перед ними честно.
Разрывая души рубаху,
я у неба прошу о мире,
чтоб одним заменило махом
на гражданку его мундиры.
Ну а где ещё попросить–то?
Так сложилось, что больше негде…
…да не сеется просьба в сито –
видно, много прошу у неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Пливем в благенькому човні
по океану долі.
Штормить... Допливемо́ чи ні?
І швидко чи поволі
підемо на глибоке дно,
бо води лихоманить,
в бортах – пробоїни давно
(сусід-пірат таранить),
наш капітан щось "не кує,
не меле" і команда...
У всіх великий сумнів є:
команда це – чи банда?
Щораз якийсь оліґофрен
не той підніме парус,
тоді в човна – критичний крен
на борт, по третій ярус...
Ще боцман й штурман заодно,
постійно мутять воду...
Отож, куди ми пливемо́ –
до Заходу чи Сходу –
вже толком і ніхто не зна:
туди-сюди бовта́нка
під шквал піратського лай.на
із рупорів... і з танка.
А в їх кублі – ажіотаж!
Все зважують бандити:
чи взяти нас на абордаж*,
чи зо́всім потопити?
Хоч на човні в нас зброя є... –
з часів царя Гороха, –
та штаб команди не дає
ушкварити... Хоч трохи!
Не в змозі зупини́ть війну,
шлемо́ ми SOS всім друзям.
Вони ж – піратам: "Ну-ну-ну!
Стурбовані ми дуже!"
Лиш зрідка рятівні круги
кидають нам на воду...
з вимогою, щоб ми тягли
принизливу "угоду".
Нова біда, й тут діло – швах**:
керманича команда
через пробоїни в бортах
тягає контрабанду!
Крадуть усе, що на човні,
від харчу до вугілля,
і цій ординській чортівні
сплавляють... мов з похмілля!
У них з піратами – ґешефт***
(хто знає, так судачить).
Ні наш, ані піратський шеф
впритул цього не бачать!
Поки матроси у бою
відстоюють кордони,
команда вигоду свою
кує – краде мільйони!
Скоріш нажитись на війні!
А ледве замаячить
хоч тінь загрози вдалині –
то хто їх тут побачить?
На власних яхтах, літаках
втечуть поза кордони,
де вже давно свій мають дах,
рахунки і схоро́ни...
Загнився зародок?.. – аборт
перерива вагітність...
Гнилу команду – геть! За борт!
Спасемо човен й гідність.
З'єднався у біді народ –
матроси й пасажири –
рятують аварійний флот
всі разом, без ранжирів.
Готові тілом і грудьми
пробоїни закрити...
Вони лишилися Людьми,
і їх вже – не скорити!
Потрібний курс разом знайдуть,
і з небезпечних плавань
крізь шторм свій човен поведуть
у мирну світлу гавань!
* абордаж – зчіплення з ворожим судном (спосіб ведення бою);
** швах (нім.) – поганий, слабкий;
*** ґешефт (нім.) – вигідна спекуляція.
1.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625251
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
В несовершенном - совершенство,
В иллюзиях - реальный мир,
А лицемерие порфир -
Лишь дымка, видимость главенства..
В несовершенном - замиранье,
И умиления черты,
Возвышенность не суеты,
Апофеоз переживанья...
В несовершенном - бесконечность,
Прекрасного иной аспект,
Открытий сокровенных спектр
И возрожденья быстротечность..
В несовершенном - совершенство...
Стремление дарить и быть,
А расцветая, полюбить,
Взгляд изменяя на блаженство...
01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625246
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
СДЕРЖАТЬ СЛОВО
Какою Силой надо обладать,
Каким Умом, Могуществом без меры,
Чтоб изложить историю веков –
Раз навсегда, без тени перемены!
Кто Слово в состоянии сдержать,
Предвидеть то, что в мире не случилось.
Ничтожен в замыслах и рвеньях человек,
Всё созидание его кончается могилой.
Наивно нарушая логики устой,
Своё величие воздвигнув на разбое,
Он покоряет часть святой Земли,
Чтоб прахом жертв пометить территории.
Курганы и могилы внятно говорят
О том, что разум человечества в зачатке.
Враждой и ненавистью ловко ослеплен,
Не может мирно жить, прийти к порядку.
Все виды власти пройдены уже.
И каждый опирался на насилие….
Кто нам поможет одолеть порочный круг,
Чтоб гордый человек признал своё бессилие.
Письмо Святое подлинно в веках,
В нём всё описано подробно и детально:
Жизнь на планете можно изменить, Но,
Каждый должен начинать с себя, как ни печально!
Конечно, начинать от головы….
А судьи кто?...А вы их не судите,
Заборы уберите и тупой закон,
Законом теократии живите!
Наверное, все те, кто держат власть
Достигли понимания и убедились,
Что не Секира главная в бою,
А Рубящий, с Его Умом и Силой.
Исаия 55:10,11 «Как дождь и снег падает с небес и туда не возвращается, пока не напитает землю влагой и не сделает её способной рождать и давать всходы, чтобы дать семя тому, кто сеет, и хлеб тому, кто ест, так и слово, выходящее из моих уст, не вернётся ко мне неисполнившимся, но сделает то, что мне угодно, и осуществит то, для чего я послал его»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624589
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Стою у храмі вечоровім тиші -
На перехресті мороку й зорі...
Вдивляюся, як день минулий пише
На шпальтах неба спогади свої...
Прозорий день осінньої печалі
Із недопитим келихом жалю...
Твої пташині хори відгучали,
А ти все шепчеш:- Вірю і люблю...
Бентежить мить вечірнього згасання,
Що проминає вже без вороття,
Оце прозріння - і оце прощання
В театрі доль - під назвою Життя...
І хто був хто на цій жорстокій сцені?
А власне, це хіба не все одно?
Осінній вечір під опалим кленом
Доп'є терпке самотності вино...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615235
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 30.11.2015
Ніхто, окрім рідних його не згадає...
Людей-бо багато (звичайних людей)...
І тільки зоря упаде з небокраю,
Із вдихом останнім змертвілих грудей...
Мовчатиме завтра ранкова газета,
В новинах - ні слова (не зірка, либонь)...
Лиш мати старенька в усіх силуетах
Вбачатиме сина крізь призму безсонь...
... Розквітла у маках солдатська могила
Краплинками крові в осінній журі...
І хусточка чорна, мов янгола крила,
Тріпоче від вітру на сивім чолі...
... Зима замітає стежину до хати,
Де згасло в печі її серце - вогонь...
І супиться хмарами небо кошлате,
Узявши свічу до змарнілих долонь....
Дякую за натхнення :
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621292
Автор Крилата
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621589
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Пам'яті жертв голодомору...
Плаче свічка на моїм вікні...
Мовчки котить сльози своїм тілом...
І гарячим воском у мені -
Пам'яті жарина розпашіла...
Вогник віддзеркалився у склі...
Моторошно...холодно...і страшно...
Ніби десь там, у нічній імлі
Очі світять смерті сіромашні...
І хрести...хрести...кругом хрести...
Де-не-де ще бродять люди-тіні...
Вже немає сили віднести
Дитятко, заснуле в домовині...
... Щось болить і плаче у мені...
Вогник ріже серце, ніби бритва -
Плаче свічка на моїм вікні,
Встромлена в пшеницю, як в молитву...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624671
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Згадай,вона ходила по воді,
Торкались хвилі золотаві коси,
А ти щоночі пив полинні роси,
Бо навіть ще не знав її тоді.
Згадай, торкалась маренням чола,
Коли терзала тіло лихоманка...
Так ніжно тебе пестила до ранку...
Вона була, чи може й не була?
Згадай, той на узбіччі силует -
У темному, сувора і ошатна,
На будь-який жертовний вчинок здатна,
Була стрілою...де твій арбалет?
Згадай, рожеві крильця у траві -
Метеликом на вогнище летіла.
Та тільки пообпалювала крила
Подяка Господу, хоча живі.
Згадай,вона ходила по воді,
Торкались хвилі золотаві коси,
А ти щоночі пив полинні роси,
Бо навіть ще не знав її тоді.
21.11.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622800
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 30.11.2015
А душу Бог на сдачу отдал,
Извечному - в немой укор.
По капле, чаяния продал,
Сложив в невиданный узор
Разлуки, горести и время
В котомку бросил - за плечо...
Одев вину,как лошадь в стремя,
И шенкелей поверх... еще.
Себе оставив вход и выход,
Чтобы спасая,видеть след,
И ускакал, седлая лихо,
Седок полынный сей момент...
А душу Он на сдачу бросил -
Бери хоть что, носи, раздай...
Ну,как обычно...поматросил,
А сам - намаялся и...в Рай...
26.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624240
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 30.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2015
Когда надежды рвутся, будто нити
И сетью укрываем боли тень,
Когда рисует память Нифертити -
Желаний чьих-то жаждущих, мишень,
Когда увидев бесконечно много,
Там,где поныне только пустота,
Что остается?...разве что,дорога
И все сначала, с чистого листа...
И все опять - кирпичики и профиль,
Возводим новый замок из песка.
Мечтать...а в этом все поэты - профи,
Не замечая пулю у виска.
Не замечая, Рай в аренду отдан,
И только бездны остается край...
Не видим пусть ни выхода,ни входа...
Так значит сами тот отыщем Рай...
Построим новый, бесконечно ясный
Где лишь любовь и счастье правят бал.
Где даже тьма,воистину прекрасна...
Ведь ты меня во тьме и отыскал...
27/11/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624562
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 30.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 30.11.2015
[img]http://stranamasterov.ru/img/i2011/09/23/wpapers_ru_klenovyy-list.jpg[/img]
Струмить дощем з оголених дерев,
проціджують тумани Оріона.
Осіння повня за живе бере
і жухлий сонях припада до лона.
Жура глибока як болючий нерв,
І я тону, і дна у ній не бачу.
Ловлю листок останній із дерев
Немов краплину воскову, гарячу.
Звіряюся, що буду берегти
любові хист як сутності мірило,
де серед хвиль життєвих бригантин
впіймаю ціле небо у вітрила.
[img]https://pp.vk.me/c302510/u158597842/155201789/x_a15f0a71.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620336
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 26.11.2015
«Ціную час, як блідне пломінь дня...»
(Томас Мур)
Коли судний день настане
Осіннє небо чорним апокрифом
Сховаю в торбу спадку слідів на піску.
Сезон буде твідовий
(Навіть Бог буде вдягнутий в твід):
Наче нині: листяний одяг осені.
Коли судний день настане
Каганець ліхтаря задмухаю:
Бо я теж ліхтарник -
Ні, не в юності -
Хоча ходжу-засвічую
Чи то засвідчую,
А як світанок: гасити-задмухувати,
Бо роси замало - вкотре,
А світанки юних мрійників
Фіалками - марсіанські,
Трояндами - флорентійські,
І все на Дубліном -
Містом зайд-вікінгів
І веслярів синьооких
У море закоханих.
Коли судний день настане
Зніму з вішалки
Пінджак тартановий з карманами
З вовни овечої тканинений, шитий-латаний
Кравцем клану О’Ґаллагер.
Коли судний день настане
Відчинять всі двері горіхові
Ірландці
В кожній хатинці комірковій
І підуть дорогою кам’яною
Чи то рокованою
А слідом за ними їх ясени
Коріннями шкутильгаючи
Листям співаючи.
Не забудь тільки свою скрипку, майстре
Не забудь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622553
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 26.11.2015
«А над оливами
Небо полив’яне,
В небі – холодна
Зоряна злива.»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Я повернувся з війни –
А тут осінь,
Я дивлюсь під ноги –
А там небо.
Визираю в вікно –
А там вітер:
Крутить вихором листя,
Ні, не листя – мрії минулого,
Буду писати замість віршів
Реквієм.
І то не на шматах паперу,
І навіть не на листках клена,
Буду писати реквієм
На цеглинах,
Що лежать тягарем
На сусідній будові:
Думали будувати притулок,
А вийшла башта –
Чи то фортеці, чи то мовчання
Білотюрбанних парсів –
Вогнепоклонників.
Я повернувся з війни,
І раптом втямив –
Немає повернення,
Зазирнув у сни (свої)
І не ті що буття,
А ті що в темряві –
А там смерть: поселилась
Біловбранною жінкою,
Хотів запитати: «Навіщо
у моїх снах живеш подругою?»
Але хіба може смерть жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619520
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Мне плакать не хочется вовсе,
Обидами вволю упившись,
Меняешь на "нынешний - бывший"? -
Давно уже минуло восемь
И девять из них, "совместимы"...
Ошиблась, бывает и хуже.
Пройдусь, замерзая, по лужам,
Дожди пусть проносятся мимо.
А капли соленые слижет
Холодный пронзительный ветер.
Задумавшись ночью о лете
Сползаю по краю все ниже...
Сползаю, - от боли шершавы
Молчания стертые грани.
Ведь кнут куда чаще, чем пряник,
Готов для внезапной расправы.
Чего ж удивляться? По кругу
То белое с черным, то серым
Заполнены суток размеры.
Не плачу, он тоже напуган...
В аду - беспредела премьеры.
20.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622674
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Ночь опускалась чёрною птицей
И накрывала огромным крылом...
Сетью перкалевой(вязанной спицей)
От колесницы с горячим конём...
Еле дрожали густые ресницы
Девы, распластанной, силою для...
Сон обрывался на жёлтой странице
Хрустом пришедшего нового дня...
Ты сторожила видения в лицах,
Чтобы запомнить,что будет потом...
Тех,кто коня запрягал в колесницу...
Тех,кто узорами сети вязал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623864
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Не строй стену из кирпичей обид,
В моей душе давно им места нет,
За звонким перестуком кастаньет
И сожалений бесконечных, гид
Самокопания... бед приворот
Раздай по крохам,с ветром отпусти,
Мы только видимость, мы - травести,
А наши роли - ракурс, поворот...
Коснуться взглядом и сгореть дотла,
В себя впитав, и растворяясь вновь
Теряя прошлое, в остатке - новь
И перышко у Ангела с крыла...
Не выдумай, чего не отыскать.
Однажды теплый луч коснется плеч,
Тьму рассекая, будто острый меч,
По-прежнему, как пуля у виска.
В оковы ледяные не упрячь,
Своей души прозрачной уголок.
Прощение прощанья, между строк
Не изменяя, лишь переиначь.
Не строй стену из кирпичей обид,
24.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623756
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Попытка перевода стихотворения Светланы Рачинской, обаятельнейшей женщины,талантливой поэтессы "Тінню часу"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616985
На пальчиках.Чтоб время не нашло,
Совиным кликом - колокол на башне
В ночь не одна,а две звезды ушло -
Его пила желанием всегдашним.
Пуанты,будто стрелки, и везде
Ты тень безвременная,танцовщица
Следы твои, кругами по воде,
Жизнь - только пируэт.О,бунтовщица...
Губ лепестки, прекраснее рябин,
Твой стан так хрупок, словно незабудка,
Притягивает танец балерин,
Пылая ярким пламенем, как будто...
Горишь и светишь, вопреки всему,
Где время кается у ног твоих рыдая,
О,Беатриче,ты нужна ему
Когда закат надежды возрастает.
21.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623023
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Опять не то пишу, и не о том
Сплетаю нить в закрученный сюжет.
Неужто все исписанным листом
Окажется, обрывками газет?
Использованных и забытых фраз,
Не счесть и новых не изобрести,
И этот старый мир, здесь и сейчас,
И эти роли - вечных травести...
Надуманные, пошлые слова
Без чувств и без, конечно же, души...
Семь покрывал, на блюде голова,
Для Саломеи - ада витражи.
Кричать? Да кто услышит? - слух исчез.
Вслепую ищем где-то есть еще,
Волнующий какой-то там диез,
На запах твой похож и на плечо.
Забытый запах тмина - Mary Kay
И нотка кофе...свечи и камин.
И дразнит шлейфом призрачных аллей
Плывущий с дымом, свежести жасмин.
Опять не то пишу, и не о том
Сплетаю нить в закрученный сюжет.
А если все, исписанным листом
Окажется, обрывками газет?
А если ты опять, совсем не ты?
Бредем вслепую позабыв, когда
Разрушенные башни и мосты
Укрыла льдами времени вода.
Не ты, не я...и ночь, как Млечный Путь.
Упавшею окажется звезда.
Ломая руки, обретаем суть,
Серебряного не найдя моста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623509
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Ты не позвал идти с тобой...
И за тобой не побежала...
Роман закончился...(не мой)...
Листва пожухлая шуршала...
Горела свечка у окна...
Заплакал дождь,сжимая веки...
Воспоминания тепла вскрывали человеку реки...
Дрожала птичкою душа в ладошке ночи перед бурей...
Memento mori для тебя - успокоительной пилюлей...
Желтела тыква у окна...Куранты полночь громко били...
Туман-предатель по углам припрятал всё...
А вы - забыли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623392
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Моя ти мово сиротинна!
Ну за які такі гріхи
тебе плюндрують? Безневинна,
наругу терпиш вже віки.
Рідкі обра́нці тебе пестять,
ще вільно дихаєш в селі...
Чому ж запроданці безчестять?
Чи ти не на своїй землі?
Чом містянин тебе не знає?
Чому соромиться розмов?
А світ перлиною вважає
посеред сотень різних мов...
Не боячися кари Неба,
затюканий дрібний ханжа
геть відрікається від тебе,
соромиться, немов "бомжа"...
На жаль, це масові моменти –
утрата пам'яті й ума.
Альцґеймера тяжких клієнтів
не тисяча, не дві, а тьма!
Чому великому народу
так тяжко вберегти своє?
Отямтеся! Без мови роду,
якого племені ми є?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619678
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 24.11.2015
Мне б достучаться... хоть дважды, хоть трижды,
Да хоть и тысячу, если опять
Хочется стать на карниз, а не выждать,
Где же те крылья ?Без крыльев взлетать?..
Мне б достучаться... а что там, без веры?
Только глухая, в разводах стена.
Скалятся в полночи злобно химеры,
Тянут настырно, поднявшись со дна.
Мне б достучаться... и грохот не слышен,
Кажется, в мозг кислород перекрыт,
Кажется все уже сорваны крыши,
Остов невидимый еле стоит...
Мне б достучаться, засовы ни к черту...
Да и какой там засов у души?
В пламени адском, взрывая реторты,
Кровь из аорты плеснуть...не спеши.
Мне б достучаться...Не надо, останься,
Руку возьми, падай в ноги богам...
Острая грань...соскользни, не поранься,
Пеплом не стань, не гаси очага.
05.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618681
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Cреди ночи не найти свечу,
Гасит ветер маленькое пламя.
Что такое происходит с нами,
Если вижу пропасть и лечу?
Среди мрака тусклые огни...
Не пойму, дома чужие, что ли?
Что такое воля поневоле?
Руки мне свои опять верни...
Среди серых облаков, косых
Нитей дождевых, луча не сыщешь,
Только беды неустанно рыщут
В поисках сердец и душ босых...
Среди безысходности ключи
Отыскать, запутываясь взглядом,
Обещая мнимому осаду
И замки от памяти вручить.
Среди беспредела глупых грез
Листьями опавшими усталость
Улетает, оставляя малость
Сказанного в шутку и всерьез...
Среди нерасцвеченного...жди,
Луч скользнет, рисуя бесконечность,
Голубую, рассыпая Млечность,
Собирай,мосты не разводи...
11.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620108
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 12.11.2015
А где-то ночь, на самом деле день...
Срывает маски горестно, беззвучно,
И влюблена в химеру чья-то тень,
И блики света сумраку созвучны.
А тьма давно вздыхает по весне
И в адском пламени опять сгорая,
От ревности расплавилась в огне,
Сливая в тигель боль и умирая...
Сверкает зло на острие ножа...
Слепящий луч украшен каплей крови.
Застыв, как изваяние, ханжа
Ломает руки...хоть давно бескровен.
На белой клетке - черный рвется конь.
Направо шах,его король разгневан -
Устал в игре, спасаясь от погонь,
Дрожать от страсти к белой королеве.
Кому-то ад, на самом деле рай...
А где-то бездна путь,ведущий к Богу
И света грань - обрыв,неровный край
Виток...спираль извечного живого...
07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619163
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Осенним сном предзимнее затишье
То льёт дождём,то пьяно моросит...
Дрожащею рукой слова - в двустишье...
Калитка ржавою петлёй скрипит...
Две маргаритки просят пить водицы...
На ране пластырь( маркером границ)...
О,Боже мой!..Опять не спится...
И почему то больше не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Я к тебе не хочу...отпусти.
Сколько мне еще это терпеть?
Неподъёмную ношу нести?
Отпусти...
Я к тебе не хочу, тебя нет...
Просто выдумка, сказочный сон,
Путь, канал?..и за дверцей скелет...
Тебя нет...
Я к тебе не хочу, рву виток -
У спирали длина - на века.
Сколько можно, не будь столь жесток,
Рву виток...
Я к тебе не хочу, уходи.
Нить истлела, угасший фитиль...
Вспоминаю, как ты нелюдим,
Уходи...
Я к тебе не хочу... дым и гарь
Тянут волоком силы и дух,
Даже солнце - погасший фонарь,
Дым и гарь...
Я к тебе не хочу,отпусти
Все...и душу... давно отдала
Дай постичь, то что ты не постиг,
Отпусти...
10.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619966
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Была дана на нежность квота...
Немое вето - на укор...
Кадета-ангела вендетта...
И ожидания пароль...
Была дана и сила духа...
Венец терпения и боль...
За чем ты плачешь тихо-тихо?..
В который раз играешь роль?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619975
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 11.11.2015
Мій ти Всесвіте, захований у сиві тумани,
Коханий мій, стоїш, закутаний в осінній спів.
Якби могла, серцем своїм припала би до рани,
Пила б цілунком біль, щоб дух життя швидше ожив.
Тепло і ласку назбирані, не боюсь повтору,
Із трепетною ніжністю перелила б тобі.
Я - жінка, проявила би терпіння і покору,
Бо я - люблю й тебе жадаю я - не нудь в журі.
Ти вихором надбіг, сяйнув: усмішкою, очима,
Стеливсь під ноги нам тоді зруділий листопад.
Тінь часу зустрічі та незабутня і значима,
Живе в душі моїй - в яскравих спалахах лампад.
05.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618716
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Что есть жизнь, если Богом ниспослан
Испытаний бесчисленных круг?
Без плеча и без ласковых рук -
Просто ад на земле... Им же простлан.
Просто ад...а быть может не просто
Уготовлен и щит, и мечи?
Зубы стиснув, на жизнь не ропщи
С высоты, выше среднего роста...
Кого чаша сия миновала,
Если был кто... а кто пролетел?
Показаться чужой беспредел
Может им, до нелепого малым.
Не поймут и разверстые земли,
И у края над пропастью страх,
Пережив ужас разве, что в снах
Здравомыслию вовсе не внемлют.
У бессилия дом - попелище...
Открывая неверию дверь
В ад заходишь, он раем теперь
Оказался, другого не сыщешь...
октябрь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619585
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Життя не буває багато,
Років вже немало мені,
Тому й поспішаю писати:
Вірші і казки, і пісні.
Усе в мене є, слава Богу,-
Живу у будинку своїм,
Криниця побіля порогу,
І квіти в садочку моїм.
Онуки хороші і діти,
(Хоча і живуть у містах),
Для мене вони, ніби квіти,-
У мріях, думках і у снах.
І друзі є вірні у мене,
(Хоч рідко стрічаємось ми),
Ведем телефонні розмови,
Себе відчуваєм людьми.
Життя не буває багато,-
Цю мудрість хай кожний збагне,
І хочу я ще нагадати,-
Життя нам дається одне.
Це треба усім пам'ятати,
І суть не згубити в путі,
Нащадкам хоч щось передати,
Й поставити крапку над "і"!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617598
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Впаде листок...обличчям об асфальт
Багряний клаптик...осені відбиток
Червона пляма з пожовтілих ниток
Шматочок сонця вмитого дощем...
.....я підніму....
....................а в серці ніжний щем...
В твоїх руках тремтять мої долоні
Тепло очей...на пожовтілім фоні
Плакуче небо у осінній день...
Лист за листом...танцює падолист
Вальсує вітер з листопадом в парі
І ми станцюєм вдвох на тротуарі
Мелодію зіграє, вітру свист...
На лоні неба...сиві кораблі...
Пливуть поспішно, гублячи вітрила
Нам Осінь подарує свої крила
З під ніг забравши відчуття землі...
Між листям...непокірні промінці
Мазками, розфарбують сірі далі
Із павутиння зіткані вуалі
Блищать,як кришталеві камінці...
Дивокіно...де в ролях - ти і я
Повінчані солодким поцілунком
Ця Осінь стане нашим подарунком
Яскравим кадром спільного життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616654
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Творцю Землі, Творцю світил та неба,
Людського рабства, золота - не треба!
Йому лише в одному цінні ми:
Щоб не кидались серцем до пітьми.
Пітьма – це що? Це зло, яке людину
Обплутує тенетами обману.
І робить з неї тяглову скотину,
Яку в ярмо хтось гне без перестану!
Пітьма – це те, що ділить всю Планету
На власність купки ненаситних кланів,
Які всю правду держать у секреті,
Яку людина з сейфів не дістане!
Пітьма – це зброя. Знищення Людини
Для когось честю та метою стало.
Їм знищити весну в очах дитини,
Убивши батька… вже давно замало.
Під дзвін пісень про торжество Любові,
Розлив емоцій у морях розпусти,
Цілі народи в океанах крові,
Готові потопити, Каракурти!
Пітьма – це те, чим живемо сьогодні.
Жадоба влади при усім свавіллі,
Коли планета на краю безодні
І в своїй хаті - ми також не вільні…
Все бачать Боги… нас застерігають,
Від хибних вчинків, від бажань порочних.
До дій активних людство закликають:
Час діяти, а не сидіти мовчки!
Час об’єднатись в монолітну силу,
Примусити всіх сильних світу цього
Не лізти скопом у одну могилу,
Сісти, братерськи, за стола одного
Та на віки війну заборонити,
Всім світом проявити добру волю
Щоб дітям дарувати гарну долю,
Та хліб і воду між людьми ділити.
Так має бути! Це – закон, - не мрія.
Але… але… зітхаю з гіркотою,
Бо над землею страшний вихор віє,
І смерть махає гострою косою.
02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617806
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Ты зашел на минутку?..останься...
У нечаянной радости праздник -
Закружилась в невиданном вальсе
Ненадолго...прощаешься?..дразнишь
Невесомо и призрачно-зыбко.
Хочешь кофе? Кури...нет, не буду,
Что ты, чудится чья-то улыбка?
Не забудешь? И я не забуду...
Как работа?.. я вижу - простужен.
Может, лучше горячего чаю,
Что покрепче?..не нужно?..не нужен...
Ты о чем, ну конечно скучаю.
Не сутулься, опять сигарета...
Может стоит, а может не стоит?
Среди мрака мелькают просветы,
На лохмотья отчаянье кроят.
Перестань, ну конечно же любит.
Да и я...что? и ножкою топнет...
Не забудется? Нет не забудет...
Посиди, ты куда?...дверь захлопни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617793
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
А я й забула, що тебе кохала...
А ти кохав її. Сміялось небо,
Кричали хвилі:"Зупинись,не треба",
Навколішки на березі стояла,
Мереживо у пригоршні збирала.
Та піна не нитки,котилась далі,
Лишаючи розлуки і печалі...
Забула вже, кого я зустрічала?
Марія Аве ...Чи то я співала?
Розірвана струна - душа на плаху.
Забула я, не відчуваю страху
Згубила все,що мала, чи не мала?
Чи тільки осінь коси розплітала,
А ти кохав її...Я бачу тіні,
Чи спалахом світилось мерехтіння?
Молюсь: "Забула, що тебе кохала:
Тому сто літ..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616941
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 02.11.2015
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
Разлетается осень на красное-желтое, ветром...
Огорчение следом, как будто чужие шаги,
Ниспослал Он извне, моих мыслей не метр - километры,
Только тропы затеряны... Вечность, не видно ни зги.
Посмотри на ладонь, снова пальцы разбиты до крови,
Ведь железный канат удержать никому не дано.
Может лучшая участь потом, может...час-то неровен?
Об ушедшем когда-нибудь, снимем смешное кино.
И смеяться до слез не за рюмкой дешевых... портвейна?
Иль полынной настойки, иль водки паленой, как гарь...
Упиваясь водой из ручья, словно легким рейнвейном
Навсегда позабыв, что такое последний сухарь.
И не нужно опять рисовать монохромные дали,
Даже тьма завтра будет с улыбкой скользить в тишине.
Мы забудем о боли, о призраках и о печали,
Разжигая костры из любви, поклоняясь Луне.
31.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617430
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Я не маю вже стелі, не маю й цеглини в стіні,
Та й навіщо мені ця людська перехняблена мушля
Я віддав світу все, що було за душею мені,
Щоби викупить в нього напівзамуровану душу
Я віддав йому все, тож в кишені лиш трохи насіння,
Десь напорівну в ній полину, ячменю й ковили,
Важко дише земля попід кроками духів осінніх,
З переляку іржуть постриножених днів табуни.
А я ж сію зерно там, де хтось повипалював степ,
Накриваю собою – грунти треба ж теж удобрити,
І я снитиму, як те насіння крізь мене росте,
Як коріння його із моїми судинами злите.
А прокинувшись вмить я відчую незвідану легкість,
Не тягнутиме вниз напівстерта ця людськість мене,
І вдихатиму я своїх діток весняную терпкість,
Із джерельних небес буду пити я сонце хмільне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617730
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 02.11.2015
Захмеліла душа і думок ошалілий курсив,
Інтермеццо на двох - споконвічні любові клейноди.
Хтось назвав мене мрією. Лагідно в сни запросив.
(Я б у них уввійшла й не питаючи дозволу-згоди).
Зацілую небрите обличчя пір'їнами губ,
Океани медів розіллю, мов дочка Посейдона.
Ти так довго чекав! На порозі не стій - приголуб! -
Розірвемо нара́з остогидлі до болю кордони.
Неземне почуття недосліджених досі сортів
Зародилось, як біла троянда в шаленій крамолі.
Ти мене у життя через всі лабіринти провів...
(Аби бути удвох не просили ліцензії в долі.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616218
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 02.11.2015
Десь загубився твій вчорашній лист,
Єдиний лист - поема на папері,
Якою в дивосвіт закрились двері
І розламався, падаючи міст.
Не знаю де, вже проклинала всіх,
Бо це єдине, що іще лишилось
Не зібгано - розірване...Приснилось
Таке терпке й солоне - з слізьми сміх.
Я прочитала кожне з сотні слів,
Напам"ять вивчила, неначе відчувала...
Яке ж бо лихо, доле ти не знала,
Що відняла і сонце - світ в імлі.
Нехай той лист колючий, ніби шип,
А пелюстки трояндові зотліли.
Та де тепер знайти хоч крихту сили,
Щоб дихати...хіба чи зойк,чи схлип?
Десь загубився твій вчорашній лист
Чому так гірко, є ж бо телефони
Звонити марно...жебоніло : ...зони...
Нову молитву вчу - прощання зміст...
28.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616852
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 01.11.2015
«Все на світі заломилось,
Залишилась тільки тиша.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Лишилася тільки тиша
У павзах між вибухами.
Тільки шматочки тиші:
Нескінченні, як політ краплі,
Що падає з обважнілої хмари
(Їй виснути вже несила
Над землею,
Де нічого не лишилося –
Тільки тиша
У перервах між пострілами:
Кожна з безодні антракту
Вистави степових Колізеїв).
Отам і живемо –
Міряємо цю тишу епохами:
Кожна мить тягнеться тисячоліттями:
Міжгалактичними порожнечами.
Ось і вся насолода для лірника:
Слухати оцю тишу,
Жити між рядками римованими,
У проваллях міжлітерних.
І наставляючи очі краплям
Дощу, що падає так безшумно
(Літеплого, звісно, літеплого!),
На війні глиняній кольору охри
Думати:
«Як тихо тут!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593866
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 01.11.2015
Она уйдет...со вздохом облегченья -
Прощание прощению сродни.
Ну вот и позади твои мученья,
А что там колет, или что саднит?
Коленка ноет? Пальчик защемило?
Утихнет боль, декабрьский стынет лед...
А солнца свет поры, до сель унылой,
Вернется снова и тепло вернет.
В искристый снег опушит прежде ели
Кудесница, под именем другим.
И боль растает, в круговерть метели
Затянет омут, еле уловим...
И оглянуться не успеешь дважды,
Как разлетится вдребезги рассвет.
И яркой пылью, трепетно-отважно
Оставит на губах твоих "привет"...
28.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616599
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Ой, піду я до струмочка - на кладочці стану,
Покохала, милувала - не введи в оману.
Цілувала карі очі, пила солод згуби,
Упивалась, не питала, чи нема отрути.
Чи ж то любить її щиро, чи тільки сміється,
Припадає до личенька, а серденько б’ється.
Тепло ллється з грудей в груди, щем обдає душу:
"На війну йду, не тривожся, я, там, бути мушу."
Біжить струмок між камінням, журчить щось листочку,
Відпустила, не прохала дати їй відстрочку.
Без милого зустрічає вечір під вербою,
Летять мрії в край далекий, стоїть самотою.
30.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617168
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Лина Костенко: «Быстрей, чем запоёт петух…»
Пётр – не Иуда. Он любил Учителя.
В речах умерен был он и тверёз.
… Когда вели Иисуса для мучителя,
То было слякотно… Апостол Пётр замёрз.
Тут расстарались слуги архиерейские
Такой огонь огромный разожгли!
И Пётр подумал: - Подойду, погреюсь я,
Как хорошо, что место тёплое нашли!
Средь низменных, и средь высокомерных
Он руки грел, и сам был при огне.
Слуга спросил: - Ты был Иисусу верен?
И было слякотно… Апостол молвил: - Нет!
Он так сказал. И тот его оставил,
Рабы старались, и костёр горел…
Мессию били, рвали и топтали.
Огонь пылал, а Пётр лишь вниз смотрел…
Когда Иисуса повели с пинками…
Отмучили… Распяли в вышине.
Слуга спросил: - Ты был с учениками?
Горел огонь… А Пётр промолвил: - Нет!
Он руки грел и презирал Пилата.
Он ненавидел, … да он был таков!
Огонь горел слезою красноватой…
И он сидел, как раб среди рабов!
А то распнут! И Пётр был при дилемме,
Кто ж понесёт Святого дела свет?
Слуга сказал: - Тебя встречал я с теми…
Кто был с Иисусом? Пётр ответил: - Нет.
Ну как ты, Пётр? Согрел свои ладони?
Ты спасся? Ну ты, хитрый лис!..
… Тебя распнут не здесь! А при Нероне!
Не, как Христа!.. А головою вниз!!!
*****
Ліна Костенко – «Перш, ніж півень запіє…»
Петро — не Юда. Він любив Учителя.
І вуст він зроду був би не отверз.
…Коли вели Ісуса до мучителя,
була сльота. Петро апостол змерз.
А тут раби і слуги архирейські
Такий вогонь великий розвели!
Петро подумав: — Я лише погріюсь,
Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.
Він підійшов до ницих і бундючних,
І руки грів при їхньому вогні.
Слуга спитав: — Ти також його учень? —
Була сльота. Сказав апостол: — Ні.
Він так сказав, і той його облишив.
Раби і слуги підкидали хмиз.
Месію били. В груди. І в обличчя.
Вогонь горів. Петро дивився вниз.
Коли ж Ісуса повели, одмучили
і розп’яли в такій височині,
слуга спитав: — Ти був між його учнями? —
Горів вогонь. Петро промовив: — Ні.
Він руки грів і зневажав Пілата.
В своєму серці плакав і скорбів.
Але вогонь продовжував палати.
І він сидів, як раб серед рабів.
Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестиме
святе учення у майбутні дні?
Слуга сказав: — Я ж бачив тебе з тими! —
І втрете він тоді відрікся: — Ні.
Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?
Урятувався? Догоряє хмиз…
Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.
Зате інакше: головою вниз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617534
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
чернетки дощу закалюжені сірі асфальти
стократ переписаний осінню кавер на сум
поезія сходить на жовті таблоїдні шпальти
нарешті на неї читацький чекатиме бум
у роті гірчить металеве угноєння степу
бо Аннушка там розлила не олію а ртуть
в собор западає і тулиться вимокле небо
бо рибу небесну снаряди і глушать і рвуть
захристуй над серцем усупереч глянцевій моді
чи винесе нас проти течії примха століть
на берег забутий, де слід ще не стерся Господній
де досі з незірваним яблуком хилиться віть
17.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616998
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 01.11.2015
немов би висока вода всіх оплаканих днів
наринула осінь – гербарієм віршів опалих
я чув про цю повінь з легенд і підглянутих снів
здіймалася вже віковим неприкаяним жалом
неначе бинти розмотались алеї ведуть
із повени в повінь алеї перони вокзали
і мох на камінні на північ і може біду
із повени в повінь це доля невдах і зухвалих
хтось спогади палить як листя – клубочиться дим
так дражниться осінь яка ще ніколи нікого
забутися прагну десь поміж непроханих рим
бо як повелося до рими ведуть всі дороги
та погляд спиняє мене за пів кроку від зим
де постать жіноча прослала нічліг за пів кроку
чи ранком [i]згадаю усе[/i] як знамення крізь дим:
і нас і хитливий ковчег і цю воду високу
11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613576
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Задевая бездну локтем,
Я к твоим ногам скатилась.
Чуть ушиблась, не разбилась,
Поломала только ногти.
Заливаю горе кофе,
Пью галлонами и плачу,
Что платить мне, не иначе,
Долг "вселенской катастрофе".
Ты смеясь проходишь мимо
Забавляясь, как ребенок,
Мной давно заговорённый,
Мной неистово любимый...
Крики птиц, слетевших с ветки,
Могут напугать...довольно!
Я ведь вольно и невольно
Задержалась - пробки...сетки...
Паутина, яд и стрелы
Разлетаясь разметали.
Сочетали,вычитали
Переборы,переделы.
Задевая бездну, режу
Пополам беду и радость,
И спокойно пью усталость,
Только бы мне веки смежить...
На мгновение исчезнут
Адские пределы круга.
Свечкой озарю округу,
Свет пролью - растает бездна...
30.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617100
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Пламя тихое красных астр на мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Ты прости меня...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю...
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу...
И бумажный корабль уплывает...
На ветру полощется флаг...
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат без страховки - чудак!..
Купол звёздный рукой ласкает...
И по лезвию(просто так) он дорогу к сердцам открывает...
Не кричите ему:мудак!..
Там,(под куполом) - умирают...
Пламя тихое красных астр под окном моим догорает!..
Напишу о тебе не раз...
Когда скука уйдёт немая...
Загляну перед тем в кадастр...
Пятый номер...Ближе края...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617386
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015
Я – це дощ, що шукає земної домівки,
Мені спокій набрид атмосферних садів,
Тепер хочу упасти на груди бруківки
І в підземного серця вслухатися спів.
Прагну втрапить у рідного поля долоні,
І зросити дітей, мо’ якраз підростуть,
І зірвати з дерев кілька вишень червоних,
Хай притлумить їх смак цю гірку каламуть.
Та найбільше багнеться навшпиньках
По карнизу пройтись до забутих вікон
І дивитись прості та домашні картинки,
Замість квітів лишивши коханій озон
Але я - тільки дощ, я - міжсвітній бурлака,
Я колись був живим, та війни круговерть,
Відняла мою суть, коли вітер заплакав,
І вода прийняла новознайдену смерть
За межею крові я бездонно-прозорий,
Хоча спогад цей мій десь тріпоче іще,
Мила, глянь своїм люблячим зором,
Може, ти за дощем і побачиш мене.
23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611370
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Уныл приморский парк… дорожки опустели.
Покрылись клумбы желтизной тоски.
Умолкли отголоски птичьей трели.
В фонтанах мраморные вазочки сухи.
С деревьев пестроту и яркость кича
Срывает ветер, становясь наглей…
А одинокий силуэт девичий
Потеряно плывёт среди аллей…
Бреду за ней... как месяц за неделей
В листвы осенней аутодафе.
Безвольно, без намерений, без цели,
(Слегка от рюмки водки подшофе)
Попутчицы моей простоволосье
Таким желанным кажется сейчас,
Когда ноябрь дышит стылым в осень,
В остывший воздух… в этот парк… и в нас…
Когда тебе ни хорошо, ни плохо,
А просто осень давит на виски,
И хочется по капелькам… по крохам…
Собрать ее тепло в ладонь руки…
Когда еще ты ищешь день вчерашний
И до конца не ясно самому,
Что колокол в больших часах на башне
Звонит холодной медью по нему…
P.S.
...Греет, обняв меня, желтая мгла...
(что ж ты так ласкова осень?..
как же ладонь твоя странно тепла
гладя волос моих проседь...)
Это лишь сон... Или все-таки явь?..
С кем так случайно мы вместе?..
Осень и женщина… осень и я…
Осень - предтеча... предвестье...
…Вспомнил…
Прогулка в приморском саду…
Девушка-женщина… вечер…
Я почему-то за нею иду,
Зябко ссутуливши плечи…
В мыслях и чувствах осенний синдром,
В возрасте чувственный ступор…
Кудри седые… а бес под ребро
(Кто-то подметил не глупо)
Глупо, что сзади я к ней подошел…
Сжал ее пальцы ладонью…
Тронул волос этих крашеный шелк,
Что-то сказал ей… (не помню)…
Взгляд… удивленье… морщинок излом…
Господи, знаю, что грешен…
Так ведь и Ты воздаешь злом за зло,
(ей же полтинник… не меньше…)
В простоволосице белую прядь
Я в полутьме не увидел…
Осень, ты лживая желтая ****ь
(молча, ругнулся в обиде)
Что ж теперь делать?.. Она ведь ждала…
Время тянулось рутинно…
(совесть мужская, как сажа бела)
Я улыбнулся (скотина).
И предложил… хоть ответ уже знал
(и без кивка его понял)
Может поэтому пальцы ей сжал,
Зло так, в холодной ладони.
Боли гримаска скривила лицо,
Вслух ни словечка… ни звука…
Поздно увидел на пальце кольцо…
(жизнь, ну, какая ж ты сука…)
Дальше все просто… кафе на углу…
Двое у стойки… их тени…
Хмурый мужчина в остывшем пылу…
Водка… селедка… пельмени…
(…теплая осень в этом году…
может деревьям полегче?..
может одетыми в зиму войдут?
листья прикроют им плечи…
осень тепла, но уже на меже...
тают в ней соки… и силы…
осень тепла… только холод в душе
осень слезами пролила…)
…Водка шибает на полном ходу
(Легче, проклятая… легче)
Я не зову, не надеюсь, не жду,
В осени увековечен.
Кружит в душе моей желтая смерть,
Жизнь в листопаде хоронит,
И не понятно, как сердце согреть
В чувства остывшей ладони…
Узел молчанья за нашим столом
Стянут всё крепче… всё туже…
Разное в осени ищут тепло
Наши озябшие души.
Что ты так смотришь, моя визави,
Пьяно, тревожно… и нежно?..
Знаю… тебе не хватает любви…
Мне… не хватает надежды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617368
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Задыхаюсь в каменном мешке, -
Приговор "пожизненно"... мечом
Отсекает дни янтарь мошке,
Подпирая будто бы, плечом.
У стены, раскрашенной "под рай",
Серебрится тайной Млечный Путь.
Где-то там, надеюсь, вечный май,
Может отыщу, когда-нибудь?
Радостные звездочки блестят -
(Сказка рядом, вот же - наяву!)
Волшебством полуночи прельстят -
Слепну, поклоняясь божеству,
Что вещает, как прекрасен мир.
Тихий сад, каминное тепло
Торжество победы?.. милый Пирр,
Знать бы мне, какое оно - зло?
Не дышу почти, а что в аду
Тоже стены есть, или котлы
Разжигают, празднуя беду:
Власть союза пепла и метлы?
Значит ли стремление взлететь
Даже в ненавистную грозу,
У обоих разное? Заметь,
Есть ли крест у них? Я свой несу...
28.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617232
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Жёлтый свет проливал фонарь...
У теней - Боттичелли лица...
В темноте исчезал звонарь...
Полохливо кричала птица...
Дайте - силы своим словам!..
Дайте - воду губам напиться!..
Если завтра построят храм,
Приходите Ему помолиться...
И подайте - надежды грамм...
И на колокол, праведный, в душу!
И откройте с живою кран
Чтоб святою разлиться по суше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Гуля вітер в чистім полі - дудить у дуду,
Гне травицю пожовтілу, кричить ворон:"Кру".
Над дорогою тополя шелестить гіллям,
Біля неї пастка з міни - гра смерті з життям.
До розтяжки-невидимки торкнулась нога,
Дрібна дрож з холодним потом дійняли бійця.
Бронь притисла хрест натільний:"Господи, прости!"
Між теперішнім й майбутнім химерні мости.
Розлетілися осколки - обдали вогнем,
Краплі крові червоніють під терен-кущем.
Побратими нахилились: " Друже, потерпи!"
Усміхнувся. Біль у грудях стиснули бинти.
27.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616532
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 28.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2015
«Ті, кого важко забути...»
(Ісікава Такубоку)
Ліхтар та осінь –
Ось все, що лишилося в темряві:
Листя-вітрила корабля буття:
Такі ж жовті,
Як сторінки наших літописів,
Шматує шалений вітер –
Холодний як одкровення,
Як крижані скалки
Моїх непотрібних спогадів
(Нікому)
(Листя липи).
Цей острівець неспокою
Чи то кавалок істини
(Пливу крізь пітьму),
Туди – де холодно.
Все, що лишилось мені:
Тільки
Ліхтар і осінь –
Пляма світла жовтого
Серед пітьми
І тіні тих, кого важко забути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616298
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Когда мне плохо, забиваюсь в щель,
Зализываю раны и ушибы.
И умирая, из души шрапнель,
Вытаскиваю...растянув на дыбе
Мои смешные детские мечты
О теплом слове... Черствою ватрушкой
Наотмашь - вон!..И серые холсты
Сверкнут под солнцем,покрываясь крошкой.
Когда мне плохо, а обид не счесть,
Но как в ответ ударить, я не знаю,
Я повторю: палата номер шесть...
Я - доктор, и о том не забываю.
Капризы, глупости и прочий хлам -
В утиль давно, где ротор,там и статор.
А что же нам?.. останется и нам -
Для позитива лишь...аккумулятор -
Душа -котел, кипит в ней, как в аду.
Любой катализатор будет , к месту.
И я храню, внимаю...просто жду,
Без суеты, обид и нот протеста.
27.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616518
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Опостылело все... Те же лица и тот же пейзаж...
И окна, пусть квадратная, но бесконечность
Паутины, летящей за ветром, беспечность
И ушедшего прочь, надоевший до боли, мираж.
Опостылело все...словно сушка плывет сизый дым,
Только я не курю, но кому интересно,
Ведь согбенная тень у окна - бестелесна,
Закрывает кому?..горизонт да и тем,"иже с ним"...
Опостылело все...и синхронные птичьи шаги,
И разорванных лиц черно-белое фото.
И вчера, и сегодня... и завтра, как робот
Среди ночи рисую тоску, но не видно ни зги...
Опостылело все...чернолесья бессмысленный тлен
В окружении тины, укрывшей болото.
У нелепости в долг?..но давно отработан...
Разукрасили демоны душу ,что твой гобелен.
Опостылело все...даже голос, любимый такой,
Разрывает как скрип, старой сломанной двери.
Не собрать, будто лего , былые потери
У везенья бессрочный, который уже?.. выходной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616251
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Твои губы молили:"да",..
Когда руки мои целовали...
Сорвалась с высоты звезда...
Астрономы о ней и не знали...
Задержала дыхание вдруг -
Над обрывом зияющей бездны...
Придушив темноты испуг
У зародыша(в лоне) невесты...
И упала!.. - Где дом на снос...
И затоплены ветхие доки...
Одинокий, стареющий пёс,
Погибает в объятиях суки...
Если б знала ты,что всерьёз -
И у рая своё есть пекло...
Зацелует и смерть взасос -
Опуская, блёклое веко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616442
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
После прочтения стихотворения "Человек за дверью"
Автор Знамя Ветра.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615853
Одиночеством укрытый,
Под подушкой прячет тени.
Всеми навсегда забытый
Не от бедности,от лени
Перепутаны страницы,
Правда горькою полынью
Облепила в соль ресницы -
Не видать ни зги отныне.
Он искал себя -былого...
Запах перьев -след из дома,
Или к дому?.. такового
Не найти, ведь мера лома -
Не карат,не позументы -
Теплый взгляд и чашка чая,
Мягкий бок, любви фрагменты
И отчаянно:"скучаю..."
Только крик не слышен, льются
Чьи-то слезы или грезы?
И глаза, что твои блюдца
И в жару - ожог мороза...
Все ушло...и дни и ночи,
Пустота и безнадега.
Кто же так уснуть захочет?
Да никто, таких здесь много...
25.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615968
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Напоследок Осень раздала долги...
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье(золотое) - зАперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отдала на паперть(в новые платки)...
Белые(с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
Было очень больно...С болью - не играют...
С болью о высоком даже не мечтают...
На прощание Осень кинула "прости"...
Он её услышал...Слёзы - не дожди...
Ветер ей подгонит синий шарабан...
Унесёт от боли за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 24.10.2015
Як в Содомі – блудно і огидно!
Просвітку – не чутно і не видно...
Мати Божа! Що ж це насувається?
Все сміття до влади пробивається!
Не достойні саги а чи повісті,
а таке... без честі і без совісті,
мов безликі маски, непроявлені
чи брудними справами знеславлені,
невідомо як і звідки взялися...
Де ж розумні й чесні подівалися?
Тупомордя нагле неприкрито
рветься до всевладного корита,
а на лобі вже тавро накладене:
"ПОСПІШАЮ ВКРАСТИ НЕДОКРАДЕНЕ"...
В чварах Україна задихається,
а народ... На що він сподівається,
масово продаючись за сотню?..
Топчемось по нашій світлій СОТНІ
й тисячах загиблих і поранених
(через тих же темних, одурманених)!
Оповиті обіцянок хмарою,
досі залишаємось отарою.
Ніби й болю напились по вінця ми,
та не стали досі українцями,
якщо знову банду собі виберем...
Сором України – наші вибори!
21.10.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614856
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Я не втрачена, бо не твоя
І твоєю не буду жодної миті.
Забудь... чи осінньо заплачуть дощі ті,
Молитовно зронивши ім"я?
Я не втрачена, бо не твоя.
Я не втрачена, я лиш туман...
Сивим димом потроху, вкрию дороги,
Розгрібаю під снігом біля порогу
Краплі крові задавнених ран.
Я не втрачена, я лиш туман...
Я не втрачена, бо не шукав,
Думав листям до ніг упаду, як схочеш,
Та забуті сліди затопчу... пророчі
Слова хоч і почув, зволікав.
Я не втрачена, бо не шукав...
Я не втрачена, та не суди,
Що вкриваюсь так рано вже сивиною,
Коли щастя пройшло ізнов стороною
І заснуло, буди не буди...
Я не втрачена,та не суди...
Жовтень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613579
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 22.10.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Молитва о тебе» АВТОР: Мантихора
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603287
*******************************************
Благословлю тебя в словах молитвы,
Теплом души найду к тебе стезю,
Приду бесшумно, тихо, но открыто
Тебе я про любовь свою скажу.
Скажу, как долго ждал любви прикосновения,
Открытости души в покорности ресниц,
Безмолвностью молитв в душевном откровении
Я обниму тебя, и сердце защемит.
Зажжется пламя и растопит льдины
Холодных, одиночеством измученных ночей,
И темнота уйдет, и ты поймешь отныне,
Что не было любви сильнее, чем моей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603516
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 22.10.2015
Прохладный ветер листьями шуршит,
Еще не желтых, но уже осенних,
И голубая гладь над головой хранит
Прожитых дней опавшие мгновения,
И не тревожит сердце суета,
Не рвет, не режет душу память болью,
Остывшею, истлевшею лишь солью,
Посыплет раны вешние слегка.
И тополей зеленые ряды,
Из детской памяти, укажут мне дорогу,
И я пойду, пройдусь еще немного,
Воспоминаниями юность бредя.
И пусть стучат асфальтом каблуки
Сбивая мысли с колеи тревожной,
Мне не постичь всей истины судьбы,
Лишь ковыряясь в памяти навозной.
Уйти бы прочь, забыться навсегда,
От горьких сцен ошибочных поступков,
Невольно в жизни встреченных ублюдков,
И чем-то сладким исцелить себя.
Иду... Молчу... А воздух пахнет медом,
И запахом дымящихся костров.
Вот и вернулась снова осень
Из прошлогодних дальних берегов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607583
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 22.10.2015
Ночью Осень плакала потайными знаками...
Горький чай отчаяния пролила нечаянно...
Ублажалась розою,защищаясь грозами...
Дрожь неосторожная разбегалась кожею...
Утром возвращалась...Бабочкой прощалась...
Скованность - обузою...Краткими конфузами...
Не вернётся прошлое...Листьем припорошено...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614666
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Экспромт
Осень, открывая с петелькой замки,
Тихо (под сурдинку) листиком играет...
Осень, выпекая с маком пироги,
Шалькой жёлтой охры плечи прикрывает...
И приобнимая,как умеешь ты,..
Выдушит слезинку с дождика грибного...
Почему то в осень я с тобой на "вы"...
Холодно и зябко...Времечко такое...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615042
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Ну зачем я тебе?.. оглянись,
Снова нежная юная поросль
Рассыпается веером, ворох
Новых птичек, стремящихся ввысь.
Легкий щебет - уныния враг,
Серых дней расцветит атмосферу,
А улыбка прогонит химеры.
Развенчает...бесспорный ведь факт!
Не нужна я тебе... уходи.
Укрываясь щитом и забралом
Мыслей россыпью... под одеялом
Повторяю:"Все смыли дожди..."
Ну зачем я тебе? Тлен и прах
Следом тянется, груз неподъёмный.
Даже думать не смею, довольно!..
Что оставишь?..останется - страх...
21.10.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615006
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Опять серым саваном город угрюмо укрыт,
У Осени в доме печаль навсегда поселилась
Вселенская грусть ниспадает вуалью с орбит,
А было ли Лето?.. уже и Зима наклонилась...
Дыханием свежим по лужицам тихо скользнет,
Блестят тротуары стекляшками окон умытых.
Поднимет подол, расхохочется и увильнет,
Оставив ноябрь до поры, на осколки разбитый.
Но Осень-молодка очнувшись, тряхнет стариной,
Раскрасит холсты, ожерелья рябине накинет,
Дома занавесит прозрачно-седой кисеей
И что же Зима?В безысходности спрячется, сгинет...
22.10 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615125
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Сквозь туман запятых,восклицательных,точек...
На морзянке святых(по прямой) многоточий...
И на дальнем "смогу?"...
И на ближнем "сумею!"...
Нажимая клаксон от седьмой параллели,..
Улетает Она...Далеко...Не жалеет...
Там не раз и не два,обнимая,сомлеет...
Там река никогда лишь одна не мелеет...
Возвращаясь назад (на попутном борее)...
Из весны в листопад...До метели болеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614668
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Листопад,листопад...
Оголённый наш сад под ветрами холодными дрогнул...
Слышен звон в невпопад...
Сквозь туман - стон оград...
Безвозвратность тревоги отторгнув...
Листопад,листопад...
То ли дождь,то ли град,
То ли слёз водопад с поднебесья?..
Ты давно мне не брат...
Ты,наверное,кат...
Те дороги назад - лишь с отвеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614178
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 19.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2015
Утешься... вот ползет лучом змея,
Скользит, сжигая ночь, излившись ядом.
Уходит прочь, шипя... Цветок из сада, -
Вновь алчущий желанного копья...
Воркующий, из птичьих голосов,
Звучит небесный хор и пробужденья
Трепещет нежный отзвук... провиденье
Льет жажду разноцветью полюсов...
Сомнения растворены в вине
Летит стрелою миг, убрав заслоны.
Коротким вздохом - цель, трепещет стоном...
Венчаются сожженные в огне.
Утешься, крик замрет... испей глоток,
Закрой руками явь, разбей бокалы.
Вдыхая мускусный дурман сандала, -
Открой извечный, бытия исток...
24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614028
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
[i][color="#b50707"]Может показаться, что это я даю поучительные советы читателям. Уверяю Вас: просто делюсь тем, что слышу сам в свой адрес от Моего Наставника.[/i]
[/color]
Когда твори́шь – не торопи́сь,
И мысль возде́рживай от взры́ва.
А сам за му́зой не гони́сь,
И обуздай души поры́вы.
Не позволяй душе «бузи́ть»,
А му́за – пусть себе гуля́ет:
Твоё задание – твори́ть
Всё, что Творе́ц повелева́ет.
А Он дикту́ет в тишине́,
В чуть слы́шном дунове́ньи ветра.
Не доверя́й взрывно́й волне́:
В ней тво́рчества – ни миллиме́тра.
Оставь эмоции, осты́нь!
И пло́ду ду́ха дай свобо́ду –
И он добу́дет из твердынь
Любви живительную во́ду.
Терпенье – в кро́тость облачи́,
А послуша́ние – в смире́нье,
К труду приле́жность подключи́,
Усе́рдие же - к обуче́нью.
Лишь только та́к шеде́вр созда́шь,
Способный Господа просла́вить,
А безответственный кура́ж -
Для детских лучше и́гр оста́вить.
15.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574758
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 17.10.2015
Щодень ізходь на вежу полум’яну,
Волосся розпустивши, наче стяг.
Бо хто іще про мене тут пом’яне,
Де кожен день – на вістрі шпаг.
А кожна ніч – то вервиця смутних,
Блукань під місяцем скорботи,
Коли пісень заводить жалісних
Сирін, що гніздиться навпроти.
Коли лукавих мешканців болотних,
Очиці, мов примарні світляки,
Як темні чари їхні побороти
Мені у снах, Далека, розкажи.
Коли і тінь моя фальшивить ноти,
І горло здавлює земна імла.
Відкрий на небі зоряні ворота
Хай птиця туги в Ірій відліта.
Сходи на мури, наче Ярославна,
Хоч темне сонце, у крові роса,
Як щезники тривожать сонні плавні,
Хай майорить на заході коса.
Я упізнаю знак отой священний,
Пилюку струшу з пам'яті плащів,
І вежу твого згаданого ймення
Знайду між безміру земних шляхів.
29.04. 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611588
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 14.10.2015
У осені нема вогню кохання
У осені немає самоти.
Ти огорни мене, у шовк бажання,
Я затамую в персах вдих.
У осені немає вороття бажання,
У осені є шелест з-під листви.
Ти обійми оголене страждання
І відлюби,за все прожите,відлюби!
У осені є скельця відображень,
У ній є смак неспитого вина.
Візьми мене, на жертвеник кохання
А я готова в нім, згоріть дотла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526989
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 14.10.2015
Від курликали сірі ключі,
Розчинився їх крик в піднебессі.
Увібрала земля ті плачі,
Стогне тугою в гаї безлистім.
Присмирніла й діброва руда,
В павутині тремтять пекторалі.
Десь вервечка років пролягла,
Крають душу утомлені жалі.
Жаль того, що чомусь не збулось,
Що на серці ятриться рубцями.
Що пером журавлиним вплелось
В стрічку осені, дану Творцями.
12.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612904
дата надходження 12.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вкраїни лицарі ідуть.
Просили їх вже Батько й Мати,
Вкраїні волю повернуть.
Козацьких небожів Покрова,
Відкрила з неба благодать.
З жид.ми скінчилась розмова,
Пора борги за все віддать.
Ідуть Хрещатиком солдати,
З війни вернулися сини.
Не всіх поклали в Лузі спати,
Чужинці зайди й дикуни.
Заради чого ж там лишились
В cтепу на теренах війни?
Для чого кров’ю окропили,
Савур – могилу й полини?
Ідуть Хрещатиком солдати,
Вдягли медалі й ордени.
Пора чужинців сповідати,
Дістали, с.чі пахани.
Небесна сотня зустрічає…
Курличуть в небі журавлі.
Героям Слава! ... вибухає.
Лунає в небі й на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613184
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Не йди тоді, коли забракне сили,
У розпачі не бачиш свій причал.
Нехай з душі спаде дев"ятий вал,
Тоді вже йди, коли уже немила.
Якщо мої не хочеш пестить коси,
А у думках давно злітаєш десь
І в серці моє "хочу" - ні шелесь...
Вже не торкає, що тоді ті сльози?
Тоді збирайся, віями прикрию,
Щоб біль не вилився, нехай ущерть...
Тебе забути змусить лише смерть,
Сама собі я ту могилу рию.
Та коли пройдеш не свої дороги,
А там, де буцім рай, давно пітьма,
Вертайся, бо довіку, вже сама
Без тебе не переступлю порога.
Не дорікатиму, не вір, що зневажаю
І не питатиму, коли і з ким?
З дороги витрись рушником новим,
Якщо вже вдосталь випив того "раю".
14.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613260
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Туманность звездная - покров,
Укрывший вход в твою обитель.
Там ложе из забытых снов,
Там не актер ты, просто зритель...
И в лицедействе нет нужды,
Упав в росу, смакуя свежесть,
Последней каплею воды
Поделишься, врачуя нежность...
Врачуя стон и скрипки грусть,
Крылом от ночи закрывая,
А исцеленьем станет пусть -
Моя мелодия простая...
2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613239
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Стигле літо моє,
наспівай ту мелодію щастя,
Стрепени почуття,
що поснули в криниці душі...
Ген, там осінь-сновида
у чашу гіркого причастя
Вже назбирує роси
й пронизливо-довгі дощі...
Я ще вся у тобі -
у теплі, моє лагідне літо,
У щедротах твоїх -
на цвітіння, на біль, на любов...
Осіянням твоїм
я пронизана наскрізь, зігріта,
Та дивлюся у осінь -
вона мене кличе ізнов...
Я дивлюся у осінь:
вона пригощає плодами...
Ці плоди Пізнання -
ви буваєте часом гіркі.
Літо долі згасає -
ніхто вже не стане між нами:
Я і осінь гортаєм
альбому життя сторінки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612339
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Скажи, я кем была тебе? Никем...
Ну просто имя, да и то из многих.
Так иногда сплетаются дороги,
Не воплощаясь в призрачный макет.
Я будто паутины легкой дым -
Вот-вот коснуться бы, да с ветром в споре,
Согнулась мачта с парусом на море,
И дымка стала небом голубым...
Не остановишь, но и не забыть
Прозрачной, словно облако, вуали
Одетой в нежность ласковой печали,
Чтоб утешая, за собой манить...
Скажи, я кем тебе была...и есть,
Пока жива, пока рисую замки?
Воздушные, песчаные...и в рамке
Меня как будто нет, но ты ведь есть...
09.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612156
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 09.10.2015
«Ну ось, знову про війну!
А збирався писати
Про дощ...»
(Василь Слапчук)
Я пишу вірші про війну,
А хотілось про осінь,
Я пишу новели про смерть,
А хотілось про жовте листя,
Я думав, насниться море
Зеленого нескінченного лісу
Чи синій океан бездонних
Вересневого мовчазного неба,
А сняться знову
Вбиті солдати, сухі постріли
І мокрий бліндаж.
Знову дивуюсь –
Чому я йду вулицею
Без автомата,
Чому жінки
Вдягнені не в камуфляж,
Чому так тихо ночами,
Невже, справді, я повернувся
І це не сон і не видиво
Мальоване на розбитому дзеркалі
Порожнього дому
В який завітала війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610260
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 09.10.2015
Любить тебя так трудно и так больно,
Часами ждать, все время делать вид…
И улыбаться, мысленно, невольно
Услышав имя, как твое звучит.
Любить тебя… я, видно, согрешила,
Господь грехи не хочет отпустить,
Я ведь тебя когда-то не любила,
Совсем неплохо, ухитряясь жить.
Любить тебя зачем, за что?..однако,
Я не надеюсь и не усложню...
Не будет мой уход тобой оплакан,
А наши чувства в сердце сохраню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611998
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 09.10.2015
Уставший путник, отворяю дверь,
Воды напиться, преломить хлебА.
Я знаю, не нужна тебе теперь,
Как цепи, приковавшие раба.
Присядь, хоть на мгновенье, отдохни,
Взгляд в сторону, меня не узнаешь...
Я отпущу, конечно, извинив -
Ведь дух свободный в клетку не вернешь.
Уставший путник, обнимая всех,
Ты допьяна напиться не спеши,
Каким бы ни был призрачный успех,
Оставь себе, хотя б клочок души.
Незамутненной, чистой, как вода,
Чтобы однажды сердце напоить
Свое... в моем останешься всегда
Хотя бы...просто...хлеба преломить.
11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611784
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 08.10.2015
Памяти Рэя, моего друга.
Поговорим, но, как обычно, молча,
Ведь на безмолвие способен только друг.
Холодной полнолунной ночью волчьей,
Дня беспокойного отрезав полукруг,
Мы, наконец, на темной половине,
Где, кроме нас, тиши и те’ней – никого,
Я – брат тебе, и этой ночью синей
Безмолвным воем докажу свое родство.
Прижмись ко мне своим косматым боком,
Ты, верно, думаешь о том же, что и я,
Уже далёком и еще далёком –
Где размыкаются края небытия...
Так важно то, что мы с тобою рядом,
И нашим взглядом остановлена луна,
И светом, у безвременья отнятым,
Одна дорога нам с тобой освещена
Ты хочешь мне сказать, уже немного
Тебе, мой друг, осталось в доме жить моем?..
Запомни эту лунную дорогу, -
Настанет время, – мы пойдем по ней вдвоем.
Март 2011 – 14-го ноября 2014
............................................................................................
... Я нашел его в предпоследний день 2002-го, не очень молодого, истощенного, больного, слепого на один глаз, потерянного... Привез домой и назвал Рэем – лучиком. Нет, неправильно будет сказать, что я спас его, - мы спасли тогда друг друга. Я помог ему, а он подарил мне двенадцать лет своей любви и дружбы.
Рэй стал третьим моим псом. Он не был таким могучим и дисциплинированным служакой, как мой «первенец» Вел-Мартин фон Лоссаталь, не обладал красотой и интеллектом Эрика, бывшего циркового артиста, пса удивительной судьбы... Рэй оказался простодушен, энергичен, упрям, не всегда послушен, но редко встречал я зверя, который был бы так же бесстрашен и одновременно добр и благороден (именно благороден, знатоки собак поймут, о чем я).
Он оказался долгожителем, мой Рэй. Сколько ему «стукнуло» в этом году, шестнадцать? Или семнадцать? Кто знает... Осталось тайной и его первое имя. Он ослеп на свой единственный глаз, почти оглох. С мая месяца перестал ходить – ноги уже не держали... Полгода с пеленками, ежедневным мытьем и прочими атрибутами жизни паралитика... «Разве это жизнь? – говорили мне друзья, - Усыпи его, не мучай зверя». Но я-то видел, что Рэй хочет жить. У него была поистине несгибаемая воля. И он не сдавался до самого конца.
Этот стих я написал три с половиной года назад. Рэй тогда серьезно заболел, и мне подумалось, что, учитывая возраст... Но я недооценил его. Рэй не из тех, кто сдается. Он был мужчиной в высшем и универсальном смысле этого понятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537030
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 08.10.2015
«Третій Ангел засурмив, і впала з неба велика зірка, палаючи, як смолоскип, і впала на третину річок та на водні джерела. А ймення зорі «полин», і третина води, стала, мов полин, гіркою...\\\"
Одкровення святого Іоанна Богослова
Ми з себе зірвали печаті,
Щоб тіло пізнати й душу.
Ти - моя Серафима печалі,
Та втратить тебе я мушу.
Пил із крил невимовно солодкий,
Тепле тіло – оазис безсмертя.
Та зірка Полин гострим оком
Світ розкрає на болю чверті.
Вже третина морів – отрута,
Ти така невмолимо грішна,
Хоч і впаде на нас покута
Побілілим від муки віршем.
Але дух алхімічним знаком
Розіб’є реторти матерій,
І вуста наші стануть маком
На руїнах чужих імперій.
Ми очі сховаєм в волошки,
Щоб смерті довіку не знати,
І наші слова припорошим
Смарагдом п’янкої м’яти.
Ми будем горіть-палати
В порі посивілих років,
З’єднає Природа-Мати
У серці своїм глибокім.
18.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611772
дата надходження 07.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Не плач, коли вікно заллють дощі,
Коли здається, що в минулому дива.
Не плач, без листя докором кущі?
Але на сонці - оксамитова трава.
Не плач, я тобі каву заварю,
Свічки запалені розвіють тугу в дим.
Не плач, без тебе тлію, не горю...
Не обернися сизим попелом отим.
Не плач, повір світи малюють сон,
Де ми закохані і вічно молоді..
Не плач, мовчання наше в унісон -
Згадай, як ми колись ходили по воді...
Не плач, бо тільки викликом біді
Стає твій біль, його очікування - смерть..
Не плач, у лабіринтах безнадій
Наллю у пригоршні мого кохання вщерть...
6 жовтня 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611676
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
[i]Картина украинской художницы Ольги Дидык (творческий псевдоним Микита)[/i]
Словно в сказку, вхожу за ограду огромного сквера…
Слышен издали шум городской… Будь подольше со мной
Мой невидимый спутник, мой милый, счастливый Просперо*
Уведи меня в праздник из этой листвы золотой.
Уведи меня – в мир, где лишь вечное солнца сиянье
Сквозь златые, как звёзды, как дар - старых клёнов листы.
Я не смею, без права, назвать эту встречу свиданьем…
В восхищенье посмотрим, как речка разводит мосты
Берегов, что отныне мне дороги будут стократно,
Этих тихих тропинок, где каждый изгиб – как прибой
Из шуршащей волны… Не спеши в свою пьесу обратно!
Так хочу этой осенью я насладиться с тобой!
Только ты всё спешишь. Ты наверное грезишь восстаньем**
Неспокойно в душе, коль в стране кто-то жирно живёт.
Я боюсь за тебя. Но я верю – пройдёшь испытанья,
И на площади Мира тебя возвеличит народ.
Белой магией ты безупречно владеешь, я знаю.
Ведь не зря же в объятьях твоих забываю слова,
Что полынью горчат. Я с тобою - себя забываю…
В старом сквере мечта золотая плетёт кружева…
*ПРОСПЕРО (англ. Prospero - букв, «счастливый», «безмятежный») - герой пьесы У.Шекспира «Буря» (1611-1612). Законный герцог Миланский, П. стал владыкой таинственного острова в силу обстоятельств, многократно описанных в трагедиях Шекспира (предательство брата и узурпация престола), но вся политическая коллизия остается за скобками действия.
Вследствие страшной бури враги П. оказались в полной его власти; он использует «белую» магию, чтобы расстроить их козни и навсегда отвратить от зла. При этом добрый волшебник наказывает своих врагов довольно безобидно, ибо ставит целью перевоспитать, а не покарать заговорщиков, которых не отрезвило даже кораблекрушение.
«Три толстяка» В книге рассказывается о восстании, поднятом гражданами под предводительством **оружейника ПРОСПЕРО и гимнаста Тибула против несправедливости и угнетения в придуманной стране, находящейся под властью Трех Толстяков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611699
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 07.10.2015
И снова ты весел, а я...
Всего лишь учусь, безуспешно,
Во тьме застывая кромешной,
Искать кромку небытия...
И снова ты радуешь ночь,
А я от бессилия плачу.
Решив, не читая, задачу,
Опять прогоню тебя прочь.
И снова ты, будто в бреду,
Твердишь мое имя листая,
Опавшие листья сметая...
Сожгут их однажды в саду.
02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611172
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 07.10.2015
«Зранку блукав я
Схилами гір Цзи Ге...»
(Бо Цзюй І)
Я шукав Дао
З важким автоматом на плечі,
У сутінках солдатського намету,
Серед запашного звіробійного степу
Я шукав Дао
Там, де пахло бензином і соляркою,
Серед сутінків гіркого диму,
Серед хащів іржавого металу,
І серед снігів холодних
І серед спекотних згарищ
Я шукав Дао
Серед мертвих тіл,
Серед сталевих потвор,
Серед зранених людей і дерев –
Я шукав Дао
На дні забутих озер,
Куди досі пірнають жаби
І волохаті байдужі бобри,
У темряві біля вогню
І серед степової тирси –
Я шукав Дао
Коли світ божеволів,
Коли навіть Сонце
Дивилось на людей з жахом,
Коли навіть місять зазирав з сумом
У душу кожного сновиди
Я шукав Дао...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603563
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 07.10.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 03.10.2015
Спливає ніч -
печаль моя сплива...
Судоми серця -
пам'яті судоми:
Я вже була - чи снилося?
- Була...
Я вже отут
вмирала від утоми...
В якомусь місті
сіро-кам'янім,
В чиємусь сні
примарливо-облуднім
Я вже пройшла -
так холодно мені
Було у вашім світі
неосуднім...
Я облітала
з квітом весняним,
Із плодом яблуневим
опадала,
Із полем ярим,
яро-молодим
Колишньою весною
одбуяла...
І ні любов, ні біль,
ні каяття
Моє- нікого з вас
не зупинило...
Я вже була -
спокутую життя...
Це дивно -
та воно мене любило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610690
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 03.10.2015
Я без тебе, як без цукру, кава,
Ніби запашна і ароматна...
Не жива вода, а наче млява.
Наче коло, що чомусь квадратне.
Я без тебе, як без ліжка ковдра -
Гарна, нова, що лежить забута,
День чи місяць, може років зо три?
Як колаж, до вічності прикутий.
Я без тебе, як пісні крізь сльози...
Надриваючись, так скиглить птаха
У гнізді, зомлівши від загрози,
Серце на шматки у сіромахи.
Я без тебе...не питай, не знаю,
Чи у світі є ще порівняння?
У пісок водою витікаю,
Як усі оті мої зізнання.
Жовтень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611044
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 03.10.2015
В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали:
"Не заплывайте за буйки...Там упокоены печали..."
В осенних сумерках тоски с тобой их красным помечали...
Чтоб не трясли нас за грудки,всех утонувших откачали...
А им бы чуточку тепла... и воскрешения желаний...
Чтобы по телу дрожь пошла от волн легчайших прикасаний...
Зашили б нежность в лоскутки(в одно большое одеяло)...
А затвердевшие соски - седьмой прелюдией хорала...
Не заплывайте за буйки...Не уловите пульс печали...
В осенних сумерках тоски к ним тянутся одни кораллы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 03.10.2015
Мне все равно, и даже если Ты
Разрушишь связь, рожденную навеки.
Разрушишь остов - возведу мосты,
Пока я здесь, в обличье человека.
Чего мудришь, пасьянс разложен вскользь
И перепутаны нечаянно валеты?
А что сей туз?..не нужен?..так отбрось
И преврати в счастливые билеты.
Горчит седой туман, упав с небес
А может дым раскуренной сигары?
Так что ж мне вновь, судьбе наперевес,
Считая в страхе вздохи и удары?
Я не хочу...смеешься... да, я - пыль,
Но ангелом я без Тебя не стану -
Неповторимый превращенья стиль,
И флибустьер укроется сутаной.
И скажет, как должно и что есть грех...
Как строить мост, соединяя души,
Выискивая свет среди прорех,
И слушать сердце...лишь его и слушать...
29.09.2105
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610755
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 03.10.2015
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 02.10.2015
Старий ірландський божевільний сад
Коріннями вростає в порожнечу,
Глухим дольменом нависає над
Минулим та майбутнім, і малечу
Журливо кличе на грушкИ і виноград.
Ти не втомився? Відпочинь хоча б,
Послухай вітру стогін, осені журбу,
Торкнись долонею холодного каміння
Ти знав лише поразки й боротьбу,
Чув моря шум і чайок голосіння,
Тепер спочинь – ще встигнеш випити води,
Піти болотами нечутною ходою,
Розтанути у гіркоті нічної мли,
Лягти під вересом чи під вербою молодою,
Землею стати чи пірнути в глибину
Старого пагорбу, де тихо сплять
Прозорі привиди синів Богині Дану
Чекаючи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 30.09.2015
Метеликом-подихом,
птицею цвіту зорі
Душа моя вільна
у простір холодний полине...
На спокій нарешті
обернуться болі мої,
Чи, може, болітиме ще,
як цієї хвилини?..
Полине, приплине
до лона холодного вод,
Де сяйво зорі
розливає палкі акварелі...
Тут - тиша зелена:
ні сліз, ні зітхань, ні турбот,
У срібному плесі
туманяться ранку пастелі...
Ні туги, ні жалю -
пульсуючий Вічності сон:
Сузір'я-медузи
тріпочуть, іскряться і кличуть...
Згорнулась реальність -
лиш дотиком теплих долонь
Сльозину зітри
на сном оповитім обличчі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609618
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Вірші мої нестворені,
рими іще нескорені,
болем сердечним краєні,
ждете свій час, затаєні,
щоб стрімголов, безбоязно
вирватись слізно-болісно
відчаю зойком здушеним,
гнівом... чи криком змученим...
Або ж, зігрівши ласкою,
зачарувати казкою...
Чи прозвучати тризною,
втрати печаллю грізною...
Час пронизавши поглядом,
тепло війнути спогадом,
силою мрій незборених
далей торкнутись зоряних...
Вірші ще недоплекані,
думи, ще недоплакані, –
ребус, в мені вкодований
в мрії й бажання схований,
зрійте до часу вишнею,
щоб прозвучати піснею,
чарам кохання – одою,
ще й із щасливою кодою.
Сумнів витає хмарою:
даром ви є... чи карою?
26.08.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602285
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 30.09.2015
По разорванным ветром, иду облакам
На душе воют волки и впору упиться.
Только вновь пересохла надежды река,
А ручьи не успели слезами разлиться.
Я иду, чтобы стать у судьбы на краю,
На попутке добраться быть может, успею,
До конечной, где в долг не любовь раздают,
А хотя бы участие, вот и согреюсь.
На конечной висит расписание, жду...
Кто-то первый пришел, а кому и не снилось,
Что судьба учинила, как есть чехарду,
Привела нас сюда, как я здесь очутилась?
По разорванным ветром, иду облакам,
Загляну в подворотню безмолвного ада,
Здесь давно уже место цветам и венкам,
Только мне наплевать и туда мне не надо.
Я пока постою, пламенеет закат,
Может зарево снова душе угрожает
Обнаженностью нервов?..извечный расклад:
Выпивая дожди, облака разрывает...
29.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610167
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 30.09.2015
Людьми рождаются, великими становятся,
И в сердце зависти ни капли лишь у тех,
Кто не приветствовал в кругу междуусобицы
Своих друзей, как время для утех.
С годами скажется все то, что натворили мы,
На нашем здравии, а значит на судьбе.
Добро вершить, не называя имени
Не каждый сможет, забывая о себе.
Кому вершины суждены, кому-то впадины,
А кто-то голову сложил - таков удел,
На душах наших от добра сплошные ссадины,
И каждый получил, что не хотел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610106
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Угрюмыми тучами небо над нами стянуло,
Наполнился воздух предчувствием страшной грозы.
Сколь дней с тех времен, когда жизнь была в радость, минуло?
Как хочется вновь нам испить сок священной лозы.
Стигают лицо, словно плетью, холодные струи.
Замерзло все тело, а с ним остывает душа.
Терпимость несвойственна ей. Как же хочется бури!
Сквозь тьму не пройти, слепотою духовной греша.
О, Небо! Ты слышишь меня? Нас пугая грозою,
Всю мощь покажи, разразившись над язвою зла.
Покорно шагали когда-то под лозунги строем,
И в каждом занозой жила прошлых лет Колыма.
Невзгодой не может быть род наш казацкий смущенным:
В просторах степных закалялся несломленный дух.
Без воли с прямого пути стать легко совращенным,
Но разве священный огонь наших предков потух?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610107
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Мир безупречен только в наших снах,
А души умерших увидеть сны способны?
Даруя вечность им, как дарит вечность Бах
Своею музыкой, Бог делает свободным.
Свободным от всего, что тянет вниз:
От бренных тел, от страхов и терзаний,
А как же с теми быть, кто, вставши на карниз,
Вниз устремился вопреки Небес желанью?
Они свободны, но лишь в помыслах своих,
И в этот миг на Небеса им путь заказан.
Покоя не было при жизни средь живых,
А после смерти обретут мученья сразу.
На смерть толкая, забирает дьявол их -
Несчастных, веру в Бога потерявших.
Не думал, что печальным будет стих
Для нас, со смертью соучастниками ставших.
С молчанья нашего все беды на земле -
Нет ничего страшнее в мире безучастья.
Жизнь обрывает кто-то в ванной, кто в петле,
А сердце близких разрывается на части.
Вдвойне несправедлива к ним судьба,
Всего лишая, обрекая их на муки,
Жизнь не сладка, а в сущности - борьба,
Не от забавы ищут смерть и не от скуки.
Не отпевают жизнь забравших у себя.
На смерть толкнувшие живут, увы, спокойно.
Как можно жить, себя в себе любя,
Молясь, не вспоминая о покойном?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605668
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Клином душенька(журавлиным) отлетает с рассветом на юг...
А синоптики обещают:под прицелом сплетения круг...
Душа маялась вечность в теле,
Усмиряя гантелями дух,
Истерзали её недоверием,
Выдирая последний пух!..
А душа - отдыхает в клине...
Его курс - пунктиром на юг...
О мишени ни слова(в помине)...
На подходе - солнечный круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609307
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Не згори, не втопись у холодному небі,
Там де блискавки кида розлючений Тор.
Може те, що було тобі зовсім не треба,
Може роль не твоя, або ти не актор?
Зображати чуттів переможене вчора,
Не згадавши оте, що майнуло крилом?
Накриває як ніч, заливає, як море,
Новий сон, нова хвиля вже з новим веслом.
Не заплющ на прийдешнє ні очі, ні душу
Хай бальзамом на рани воно хоч крапне,
Я з коханням зживусь, хоч і з місця не зрушу,
Я його перетерплю, колись же мине...
26.09 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609587
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Экспромт
Опять мне снятся эти сны...
Ты не поверишь,но бывает...
Между барханами шатры...
Борей,заблудший,в них гуляет...
В миноре слышатся слова...
На языке давно умершем...
В них откровения слеза -
Волною чувственною, смерчем...
Ночь ожиданием полна...
И только чуда не хватает...
На лодке (утлой)бытия
Чужая радость согревает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609302
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Листя – то посланці із країни іфритів благої,
З батьківщини багатств і рудих мантікор.
На осінній межі я уже відмовляюсь від зброї
Й покидаю увесь гордих пристрастей хор.
Вслід глядять одиноких дерев почорнілі мечеті,
Їхнє чорне гілля, наче вугільні грані Кааб.
Я дивлюся крізь них у блакитну безмежність смерті,
Як старий муедзин, що не прагне земних більше зваб.
Розплітається в’язь моїх слів, мов ілюзій мотузка,
Як ланцюг, що тримав на припоні Золочений ріг.
Вже із літер - пісок і пустельна злагіднена пустка,
Я з полегкістю вчусь відпускати усе і усіх.
Вчуся я простоти, вчусь правдивої тиші,
Й забувати людських прагнень грати вузькі
Щоби тільки в собі чистий спокій залишить,
Щоби чути цикад переспіви над лугом звучні.
Осінь мовчки веде до пристанища духа і Бога,
Усміхається ледь, відхиливши краї паранджі,
Віддаляється вдаль декорацій останніх дорога,
А завісу всьому тчуть тумани і тихі дощі.
15.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608749
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Забудь ту нескінченну ніч,
Коли вплітав у коси зорі.
Штормило, човником у морі,
Злітала й падала узбіч.
Забудь, що обпалив вуста,
Вогнем палала моя шкіра,
Співала й заздрила Шакіра, -
Не з нею в небо ти злітав.
Забудь... солодощів нектар
Я налила тобі по вінця,
Злизнувши крапельку з мізинця,
Останню, загасить той жар.
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Забудь...хтось рунами нарік
Давно на золотих скрижалях -
Два наших імені навік,
Якщо й разом,то лиш, в печалі...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609177
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
А назавтра, когда одиночество
Захлестнет, на луну завоет,
Ты устанешь без устали корчиться
И придешь, я тебе открою.
На пороге стоишь, так измучившись,
Разгребая ногами листья.
Обернешься назад - путь - излучиной,
Как петля, разве что не виснет.
Убежал бы назад, но с натугою,
Память что-то лепечет тихо..
Кем была я тебе, не подругою?
По привычке считая - прихоть,
Где-то каплями время покатится
По щеке, горячо и больно.
Заходи же,тебя не убавится,
Да и листья оставь...довольно.
23.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608997
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Злиденному і кущик - Рай...
Колючка кожна, буцімто троянди,
Хоч тліючі цигарки не гірлянди -
Замріяний, захоплений і край...
Злиденному болото - вир
Русалка там втопила свої коси,
Плела вінок, розквітнув раптом лотос -
В рожевім сяйві корчиться упир.
Злиденному і піт - роса
В пустелі помираючи від спеки,
Оазу бачить в міражах далеких -
Цілує губи змучена сльоза...
Злиденному і слово - вірш,
Пекельна зброя гостра та гаряча,
Нехай невидима, нехай незряча,
Аби була, ще й справжньої незгірш.
Вересень, 2105.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608939
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Под ноги падая желтыми листьями,
Осень-проказница бесится,
Скрытыми ранами, тропами лисьими,
Вновь серебром заневестится.
Под ноги каплями, песни былинные
Небом когда-то слагаемы,
Грозами скрашены звоны старинные,
Но до сих пор узнаваемы.
Под ноги, радуя нитью серебряной
В косу вплетается лентою,
Осень целуя, ласкаясь уверенно,
Жаркими дарит моментами.
Под ноги бусами - гроздью рябиновой
Все суетится - куражится,
В желто-зеленом платочке муслиновом
Девушкой издали кажется...
09.09.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608858
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Помнишь, мое узкое запястье
Ты любил подолгу целовать,
Беспредельной наслаждаясь властью?
Я ее устала забывать...
Помнишь, в мои косы с позолотой
Ты вплетал ромашки и шептал,
Что мой локон на сЕрдце намотан,
Я устала, да и ты устал...
Помнишь говорил, мои глазищи
Зеленели свежею листвой?
А теперь на паперть , будто нищий.
Я устала, да и ты родной...
Помнишь кожей, сливками с клубникой
Называя, упивался всласть?
Ты устал?.. последним стоном вскрика
Выдохну, чтоб замертво упасть...
16.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607272
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Мне пытались залезть под кожу,
Умудряясь её не порвать...
Всё забытое - растревожить...
Всё упрятанное - отобрать...
Мне огнём целовали кожу,
Обезболив чуть-чуть (не на пядь)...
Доставая мечи из ножен,
Изловчились разок приобнять...
Протыкали иглой(до дрожи)!..
Успевала "банзай" прошептать...
Закрывая глаза(безнадёжно),
Вспоминала какую-то мать...
Мне пытались залезть под кожу!..
Мне хотели её поменять!..
Сделав толще зачем то (безбожно),
Научили всю боль принимать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608658
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Застигло надвечір"я, розірвавши
"Було і потім" - вщент.
Оте коротке марення, як завше,
Утілюється в щем.
Тремтять видіння, тануть, не інакше
Під крижаним дощем.
Свої бажання, а можливо, й наше? -
Віднайдемо іще.
Пекуче розповзаються по венах,
Твої хмільні слова,
Туманять відчайдушно-незбагенним -
Душа напівжива
Тамує шал, не витримати більше, -
Безжальності аскез.
Із почуттям, захованим найглибше, -
Я щонайменше, - Крез.
22.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608594
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Потихенько, собі щастя,
Дівчинонька крала.
Пішла к бісу на причастя
Та й причарувала.
І з молодиком таємно
Меду напивалась:
Мило, любо і приємно –
У щасті купалась.
Серце в неї не щеміло,
Що забрала тата.
Ворожба – погане діло,
Бо прийде розплата.
Ходив милий очманілий:
Виганяв дружину.
Став немилий і світ білий:
Пристара́в дитину.
Бо як крадьки він любився,
То злітав на крилах,
А тепер застановився:
Мила вже немила.
Вже не люба, не хороша
Молода дівчи́на.
І як в серці лід, пороша, –
Те всьому причина.
А дитя - не знає тата,
Бо він не приходить.
То – дияволу заплата,
Хто до нього ходить.
Не водіться з ворожбою,
Бо вона проходить.
Стане він – вона чужою,
Як те перебродить.
Галина Яхневич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608025
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 22.09.2015
[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали лютневі морози,
Снігу всипало – важко іти.
Злісний вітер навіяв погрози
І у душу мені гіркоти.
Та не стану коритися долі,
Крізь негоду до тебе піду.
Зачерпну повні пригорщі волі
І в кишені любов покладу.
Бо як згину я по́серед поля,
Як останній відважний солдат,
Ти знайдеш на тім місці тополю,
Ніби серця мого сурогат.
Та впізнаєш мене не відразу
(Очі часом підводять людей),
Але любляче серце ні разу
Не залишилось в тобі тверде.
Заіскрилися ніжності чари
І усмі́шка пливла, мов човни.
Та насправді вони так кричали:
Твої очі - краплинки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 22.09.2015
Бувало різне в мене на віку,
Вкривалися дороги споришами,
Та мить життя любив завжди п'янку,
Беріг від заростання стежку мами.
На землю падав - так було не раз,
Злітав орлом, парив у небі синім,
Прийшлося скільки винести образ!..
І кожна з них живе в мені й понині.
Молитви очищали від гріхів,
Слова батьківські добавляли сили,
Багато натерпівся я страхів,
Вони рубці на серці залишили.
Та це життя у всіх напевно так,
Падіння є і є життєві злети,
Та саме в цьому є життєвий смак,
У кожного життя свої куплети.
А коли скроні вкрила сивина,
Коли вночі листаєш книжку долі,
Ти пізнаєш – життя – це глибина
І ти радієш, що живеш на волі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608488
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Хочу я поделиться сокровенным…
С улыбкой вспоминаю до сих пор:
У нас в семье считалось самым ценным –
Вести живой душевный разговор.
Бывало, собирались вечерами…
Обычно у домашнего крыльца.
Не возмущались даже комарами.
Беседам нашим не было конца…
Рассказы прерывались звонким смехом…
Остроты сыпались наперебой…
Порою сильный дождь бывал помехой.
Мы прятались под крышу всей гурьбой.
Известно: « разговором сыт не будешь»!
Приятней – за столом продолжить спор.
Домашние пельмени – не забудешь!
О них у нас особый разговор…
Они всегда вкуснее «с пылу, с жару»…
Большое блюдо – посреди стола…
Лепили всей семьёй их, под гитару…
Настала, наконец-то тишина…
Родные голоса не умолкают,
Хотя звучат уже издалека…
Всю жизнь они семью сопровождают…
И эта память будет жить века.
22. 09. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608518
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Замалюй сіре з чорним своєї душі,
Ось коректор - моє розуміння.
Може трохи постогнуть забуті вірші -
Не тривожся, не прийдуть видіння,
Замалюй кілька цяток і вилий вином,
Десь там істина знову втопилась?
Я майну павутинкою, болісним сном,
І надією, що запізнилась.
Замалюй, щоб не бачили очі оті,
Що не знають ні втрати, ні болю,
Хай долають вершини важкі та круті,
Щоб тобі не почути:"Доволі..."
Замалюй...бездоганно, а крапку лиши
Непомітну яскраво - брунатну -
Моє серце... потроху рубай і криши,
Не болить, не відчую...не здатна...
20.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608070
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Вновь оголтелые мысли развенчаны,
Топчутся, тащатся в облике женщины.
Льются их сладкие льстивые речи,
В ночь бесконечную - стиль безупречен...
Не разъяренные, но не безмолвные,
То черепахой, то огненной молнией.
Вечер зайдет, опираясь устало,
Снова явились, неужто вам мало?
Томными темными, избраны теменью,
Кружатся, нежатся вне и во времени
Дела им нет, хоть табак, хоть бокалы -
Скрутит спиралью, уж коль возжелала.
Сделай же вид, что их тусклое зарево
Просто ошметки, а горькое варево
Вылито прочь и рецепты забыты,
Накрепко в памяти ложью укрыты.
Только в окно, где Селена измучена,
Взглядом не смей добежать до излучины -
Душу в прокат, заберет и не вздрогнет,
И бесконечною ночью наполнит.
Не обернись к Луне, заревом венчанный
Даже стихии и те переменчивы,
Ветром развеют огонь очищенья -
Остановить бы навеки мгновенье...
22.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608504
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Тихий блюз, уютный вечер и сандал
Одурманивал, зазывно завлекая,
Ты давным - давно мне сниться перестал,
Даже в снах тебя я молча избегаю.
Ты украдкой мочку ушка теребил,
Захватив так нежно пленницу губами.
И на счастье сколько раз бокалы бил...
Столько счастья не отмеряно богами.
Пробиралась непослушная рука
Шаловливая, как ласковая кошка.
То спокойна, то настойчиво-дерзка,
Не дыша дрожала...нет!..да пусть...немножко...
И сгорая, выпивали день и ночь,
Разливая страсть безудержно-игриво,
Ты был чей-то сын, а я чужая дочь,
И венчальный блюз звучал неторопливо...
Моросящий дождь затих и выпал снег,
Время шло, сменило блюз на страсть фламенко,
А кораблик из бумаги на ковчег,
Золотистого котенка - на шатенку...
17.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607546
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
[img]https://pp.vk.me/c625118/v625118008/43b13/MxJFcoL83ig.jpg[/img]
[i]Їм немає місця на землі,
але вдосталь в нашім серці…[/i]
Сонце стало нічною зорею,
Сохнуть квіти у літнім саду.
Душу біль роз’їдає іржею,
Залишаючи там пустоту.
Роз’їдає так люто, бо знаю,
Опустіла сьогодні земля,
І відкрились ворота до раю
Під палаючий звук скрипаля.
Ти не грай мені пісню криваву,
Не тривож мої струни німі,
Оберни лиш страждання в відвагу
Проживати ці дні, як у сні:
Ніби знову запахло весною
До мурашок, до приступу сліз,
Ніби голос знайомий до болю
Знову кличе до рідних беріз.
І той сон дивовижна реальність,
Закрадається потай в думки.
Але мрію мою, щиру радість
Вщент руйнують останні рядки:
Легше гори зрівняти з землею,
Океан весь розлити в пляшки,
Аніж Вас повернути зорею
Хоч на відстань моєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605467
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 14.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2015
Мне б за тобою, хотя бы по воздуху
Перебежать, зацепившись отчаянно
Даже не просьбой, одним только возгласом...
Остановить, прикоснуться нечаянно.
Корчится в пьяном угаре умышленно
Мыслей порочных презренное зарево
Так получается, вышел ли, вышла ли,
Как там тот конь?.. он пока не подаренный.
Кожа в огне, кровь кипит и пузырится.
Остановись, коль не внемлешь, дыхание
Остановилось. Душа - на заклание,
Звон колокольный бедой оттопырится...
Руки дрожащие, дробь барабанная
Видно в аду нету места раскаянью.
Плавятся в тигле рекою стеклянною
Жарких стенаний искры желания.
Мне б за тобою, хотя бы по воздуху
Перебежать, зацепившись отчаянно
Нотой негромкой мелодии, созданным
Реквием чувств для души неприкаянной.
11.09.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606296
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 14.09.2015
Уже не буду молодим.
Своїх років не обманути.
А ти згадай мене таким,
яким я може й міг би бути.
А ти мене таким згадай,
яким тобі я був би рідний.
А ти мене не забувай,
якщо душі твоєї гідний.
Частіше згадуємо тих,
що серце полонене ранять.
Роки минулого не манять.
Я спам’ятався і притих.
А ти все ближче до святих,
яких оберігає пам’ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564771
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 14.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2015
[i]Зачекався мене на піщаному
ти узбережжі...
Я до тебе прийду…
через біль...
урагани, погром!..
Ніжно глянеш у вічі,
погладиш волосся уперше.
Нехай заздрять усі, що нам
хо́роше буде обом.
Припливу я із мандрів шалених
в обійми зати́шні,
У лагуну безві́тря полину
з лабет метушні.
Поєднаємо душі наві́ки...
Ми - Ла́кшмі та Ви́шну.
І в ідилії-гавані
бурі мені не страшні.
Я читатиму серце твоє,
як молитву,
як мантру .
Зарина́ючи в лоно душі,
мов у Лотоса Храм .
Все! доволі кохання лишати
на потім, на завтра.
Я прийду...
подаровані крила
жагою віддам.[/i]
------------------------------------------------------------------
[b]Вишну[/b] -́в індуїзмі один з найважливіших і найбільш шанованих богів, хранитель світобудови.
[b]Лакшмі[/b] — дружина Вишну, місячна богиня щасливої долі і процвітання. Вважається, що вона приносить добробут і благословення людям. Також Лакшмі — богиня, що уособлює щедрість, щастя, бездоганність і справжню красу.
[b]Храм Лотоса[/b] - бахаїстський храм, розташований у місті Нью-Делі в Індії. Побудований у формі лотоса(27 кам’яних пелюсток з бетону покриті грецьким мармуром, а в центральний зал можна потрапити через 9 дверей). Відкритий для людей різних віросповідань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605402
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Не упаду кометою незримо я
Без вороття в обійми насолод.
Зовеш куди мене так вабно римою?
У недосяжні простори висот?
Не упаду в бою безастережно так ,
Даремно мед у бесіди вплітав...
Від тебе я на боці протилежному,
У нас немає на кохання прав.
Миліші узи шлюбні, подаровані
Із піднебесся; любі береги,
Де очі ніжно зранку заціловані,
В польоти кличуть тихі вечори.
Вночі накриє п'янко покривалами
Та забере усю, до решти, шал.
По самі вінця переповню лавою,
Заллю відкритий у душі портал.
Не упаду в очей солодкі омути,
Що обплітають, ніби на біду.
Мені шість років щастя сяє золотом,
В медові ріки я не упаду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600197
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 11.09.2015
Не питай чи тебе ще кохаю,
Чи чекаю, як зійде зоря.
Почуття, що стіна водограю,
Ллють у тебе тепло не дарма.
Переповнюють річку терпіння,
Ніжність хвилею б’ється об час.
Й особливе не треба везіння,
Думка лине до тебе всякчас.
І стає на сторожі спокою,
Так потрібен тобі він в строю.
Буду я й богинею, й рабою.
Ти, вертай! Я чекаю! Люблю!
09.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605519
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
В саду весняна віхола казкова,
Біло-рожева, ніжно-пелюсткова.
Чманіє голова від ароматів
Меліси, вишні й молодої м‘яти…
Коктейль квітковий спраглими вустами,
Спиваю жадібно немов востаннє.
В душі лунає пісня «Ейфорія»,
весна – чарівних квітів феєрія…
Так радісно гуляти рано-вранці,
Малює сонце на щоках рум‘янці,
Лоскоче вітер прохолодний тіло,
За обрієм зненацька загриміло…
Набігли раптом купчасті хмарини,
І впали з неба дощові краплини.
Долонями ловила дар небесний -
Нарешті знову все навкруг воскресне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425269
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 10.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2015
[i]Аварський (дагестанський) поет радянських часiв Расул Гамзатов у свiй час написав оцей вiрш рiдною, аварською мовою. Його переклали на росiйську, трохи обробили (у першому куплетi "джигiтiв" перетворили на "солдатiв", взагалi прибрали третiй куплет) i зробили текстом вiдомої радянської пiснi. ("Мне кажется, порою, что солдаты, с кровавых не пришедшие полей...") Але, я вважив за краще перекласти на українську мову початковий авторський варiант. [/i]
..............................................
Менi здається часом, що джигiти,
Якi не повернулися з вiйни,
На чужинi у землю не заритi,
А журавлями стали там вони.
....
Саме тому цi журавлi одвiчно
Нам, людям, щось пронизливо кричать,
I їхнi крики нам близькi i звичнi -
Це наших предкiв голоси звучать.
......
Звичайно, аж нiяк не випадково
Пташинi голоси споконвiкiв
Нагадують аварську усну мову -
Вона така ж, як крики журавлiв.
........
Летять птахи прекраснi, вiльнi, дикi,
Летить над нами журавлиний клин,
А мiж двома - промiжок невеликий...
Я зрозумiв - мене чекає вiн.
......
Що ж, певно, доведеться незабаром
Менi летiти в зграї цих птахiв,
Окликуючи з тугою з-пiд хмари
Усiх, кого я на Землi любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605363
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Экспромт
Я не бежала от тебя...
Да разве убежала б?..
Я приходила,как всегда...
В 12...Наблюдала...
Садилась тихо(в уголке)...
На стареньком крылечке...
Мой самый первый(сладкий)плен...
Он...речкой быстротечной!..
Сменял (порогами) иной!..
Царапал душу вечным!..
Где больше не было тебя...
Суетным и беспечным...
Не узнавала я себя...
Была совсем седая...
Сбегала в страхе...Но куда?..
Дороги той не знала...
За окнами серела мгла...
И в ней я просыпалась...
Была совсем,совсем одна...
С тобой не попрощалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 10.09.2015
[i]Мне смотреть в зеркала запрещала она…
От плодов виноградного сна переливом
Шум прибоя звучал, только капля вина
оказалась для тела ангарским заливом.
Мне она запрещала встречать корабли,
Волхованьем взывать к заблудившейся тени
Верить древним сказаньям и знакам земли…
Видеть лестницы в небо ведущей ступени.
Но в ее зеркалах растворялись мои –
В желтогранных топазах цвели Гималаи,
Полыхая огнем хвост кусавшей змеи,
Для миров пробуждаясь от дремы пралаи.
Говорить о любви запрещала она…
Эту странную стужу рассудка измеря
От холодной стены до пустого окна -
Отсыревшим иконам молясь, но не веря...
И весеннего утра прохладой звеня
Запрещенной, терновой стезей – без ответа,
Корабли уходили тонуть без огня…
И она, провожая улыбкой меня
Наслаждалась изнеженной песней рассвета.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560353
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 10.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.09.2015
Я слышу шепот облака,
В зеркальном мире небыли,
Когда затихли шорохи,
В постели лунной леди..иль?
Пьянящей мукой скованны,
Смыкая ночь кулисами,
Затихли души, ломанной,
фидели, над границами..
Стрелою ночи мечется,
Теченье часа вечного,
Глаза влажны во времени,
Вокруг сиянья млечного..
Мелькает след таинственный,
В укромной толще заводи,
в цветах души...единственный,
Ритмичный выдох..В гавани,-
Изгибом вдоха мглистого,
На гране всех бескрайностей,
Воскресну пылью дышащей,
В наге из роз....А надо ли?..
Закрыв тела с беспечностью,
На все замки бесстрашия,
Роптать под знаком грешности?..
Роптать влюбив страдания?...
Склонюсь, в ночи не спящею,
Молитвой поколения..
С Луною...взглядом жаждущим,
Прошу Благословения...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605416
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2015
Площадка, три свечи...закрыта дверь
Разрушена стена, щербатый мрамор
Куда же мне одной в ночи теперь?
Вокруг лишь ужас чертит пентаграммы.
Смертельный холод заполняет льдом
Я кажется жива, или не очень?
Дрожу, откройся, бывшее окном
Когда-то, крикнуть бы...да нету мочи.
Шаги неспешно разрывают тишь,
И трель звонка забытого надолго,
Ну что же ты мучительно молчишь,
Вонзая в сердце острые иголки?
Площадка, три свечи или одна?
Сгорели две, размыв седую полночь.
Вибрируя от страха, как струна,
Благоразумие храня безмолвно,
Рукою шарю, уронила что?
Ключ, телефон?..Открылась дверь, вторая...
Последнее пристанище крестов,
Чистилище души у входа...Рая?
07.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605352
дата надходження 09.09.2015
дата закладки 09.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2015
«Ліхтар в саду.
Скільки разів він ладен був згаснути!
Скільки разів…»
(Йоса Бусон)
Осіння трава
З чисто бурбонським спокоєм
Шепоче мені – такому ж вицвілому
Про епоху мовчання та фарб густих -
Про часи Генріха Восьмого.
Як хочеться у прозорій непотрібності
Дзеркало на вулицю виставити,
Щоб його перехожі сахалися,
В душу свою потріпану зазираючи.
Як хочеться підошви черевиків своїх
Сонцю іронічному показувати
Хай з мене старого насміхається –
Весь світ обходив шукаючи
Чи то істину чи то тінь її,
А знайшов журавля білого
Такого ж як сам сивого.
А в провулках сміються юродиві,
А будинки, як сніг загублені,
А люди, як сновиди зачаровані,
А діти небом заколисані,
А книги на смітник пожбурені,
А я все у вікно дивлюся
На вас – перехожі і привиди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366959
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 08.09.2015
Все частіше вертаюсь туди,
де ступила в житті перші кроки,
що в душі залишили сліди
від дитинства на довгії ро́ки,
де змивали і тінь від біди
безтурботності чисті потоки.
Зачекай!
Не ховайся в туман,
карооке веселе дівчатко!
Я – майбутнє твоє, не обман...
Дай же руку! Пройдемо спочатку
всі стежини... спочатку...
Обійдем всі куточки двора,
де всміхались матусині квіти,
щебетала сільська дітвора,
і від вишень вгиналися віти...
Мамин голос позве нас здаля –
найрідніший, найкращий у світі!
Відгукнись!
Повернись хоч на мить,
світла юносте, цвіт неповторний!
Не озвалась... Лиш вітер шумить
і сумує, як звуки валторни,
що життя – неповторне.
Коли ро́ки вповільнюють кров
і сміються над нами з люстерця,
ми в дитинство вертаємось знов,
мов по воду святого джерельця,
що відроджує сили й любов
і лікує поранене серце.
Не тікай!
Ще хвилинку зажди,
моє миле дівча босоноге!
Ти – мов совість моя назавжди,
доки в'ється життєва дорога...
поки в'ється дорога...
24.06.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589542
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 08.09.2015
Любить чи не любить? Дилема?!
Любов - найвищий Божий дар.
А ми вишукуєм проблеми
І позбавляємося чар.
Коли вступає ніч глибока,
І завмирає все, і спить.
Вщухає біль, спада тривога,
Мріяти хочеться й любить.
Не пропусти того Пророка,
Що тобі Бог його послав,
Щоб в день ясний і в ніч глибоку
Ти щастя спрагло відчував.
Повір: любов - це Боже диво,
І кожен час, і кожну мить,
Чи молодий ти, чи вже сивий,-
Спіши любить, спіши любить.
Як довелось тобі в цім світі
Розчарування пережить,
Склади нову любові пісню,
І знову будеш ти любить.
Всі негаразди у оселі
Любов поможе пережить:
Чи ти сумний, а чи веселий,
Учись любить, учись любить!
Мине печаль...Минуть дилеми,
І стане легше в світі жить.
Розв'яжеш майже всі проблеми,
Як будеш віддано любить.
Відкриєш ти із дива - диво,
Не пропусти життєву мить.
Лиш той по- справжньому щасливий,
Хто вміє віддано любить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604358
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Не розпинай, бо більше сил нема.
Розіпнута давно, хоча й пручаюсь.
Злетіти в небо без крила дарма,
А я, стежину топчучи до раю,
Пелюстки рву, духмяний чай щоби
Колись налить і знову пригощати
Омріяне, зустрівши між юрби,
Ущент руйнуючи незримі лати.
Дотла спаливши сивий небокрай,
Бо я-таки нестримна і гаряча,
З останнім подихом себе віддай,
Неначе вперше і востаннє наче...
Вересень 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603844
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Добре, що трава хороша –
Лагідна,
Добре, що хоч земля м’яка й тепла:
Під таку траву і в таку землю
І лягти не гріх.
Та й земля ця – наша –
Вона нам колискою:
Будемо спати там
Допоки новий час не настане,
Нове буття у двері неба
Не постукає,
Нове сонце над світом не стане.
Я в цій траві очікую
Чи то сну довгого,
Чи то ворога,
Чи то істини
Давно всім відомої…
(Світлина автора віршів.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531752
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 06.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2015
Літо минуло, знов ями мов глеки,
Дуже швидко повняться дощами.
Зважнілі і задумані лелеки,
Дибають між всохлими кущами.
Земля волога, і слова, і очі,
Вдень може так, а вночі безсоння.
Серце чомусь аритмічно голгоче,
І біль цілує у ліву скроню.
Стало і сиро і важко в повітрі,
Тихо вдих та видох повторюю.
Балансую на гострому вістрі.
Скоріше б ранок, кава з цикорію.
Вітер, тіні – янголи хитаються,
Все, що можу собі дозволити.
Шепочу, Господу сповідаюся,
Та мабуть гріхів не замолити.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604522
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
(як експромт в продовження вірша автора Kio http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504896)
*****
Ти мене не забудь,
у печалі розвіявшись вітром.
Ти мене не покинь
у пустелі, під пилом сумлінь.
Повертайся щоночі до мене.
А сльози я витру,
щоб мій погляд світлішав для тебе
скрізь марево днів.
Повертайся до мене
у чарівній красі небокраю,
через дотики рук,
через сум або радість життя.
Повертайся таким,
як тебе ще, можливо, не знаю.
Я чекаю тебе,
як найбільше своє відкриття!..
Повернись будь-яким –
може, втомленим. Або безсилим.
Я укрию тебе
від холодних дорожніх вітрів.
Будь-коли, будь-яким –
ти для мене залишишся милим.
Лиш би ти, мій єдиний,
вернутись до мене зумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507238
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 05.09.2015
Странный темно-серый город,
Не расцвеченный огнями,
Беспредельный ужас... Мора
Размахнулась и ремнями,
Угрожает... бросив небо,
Приползла и душит, душит.
У ворот стою...Эреба?
Волны моря или суши?
Где же Лунные канаты,
Лестница или тропинка?
В чем я снова виновата,
Света нет, искрятся льдинки?
И оскал звериный - жаждет
Крови, капли выпивая.
Повторю:" Не верь, однажды
Ты забудешь, просыпаясь..."
Хохот жуткий, я немею,
У проталины сознанья
Леденею, леденею,
В чем я все же виновата?
Но молюсь, дрожу и внемлю,
Боже, не оставь навеки,
Лунный луч сошли на Землю,
Чтобы стал он Человеком...
Чтоб надеждой пусть и зыбкой,
В пепел, тлен - мгновенно!.. Мора
Исчезает льдистой дымкой,
Мрачные убрав декоры.
Город серых привидений,
Ткал из боли гобелены.
Паутину рваных линий
Выливая вожделенно.
Странный, смутный дом без окон,
Фонари давно угасли.
Только гарь, туманный кокон...
Устранить или умаслить
Дух бездушно-беспокойный?
Лунные следы тоскуя,
Не найду, чужие войны
Яркой краской зарисую.
05.09/2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604437
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Тягнуться повільно дні, проливаються мжичкою з очей,
наповнюють собою впалі зіниці збіглих років.
Припадаю пам’яттю до їхніх розпливчастих,
подекуди ледь видимих, запилених слідів.
Гортаю пожовклі сторінки часопису,
здмухуючи з них пил та вишукуючи вузли
ключових події, повертаюсь до їх витоків.
Біжу босоніж шовковистими травами,
підошви моїх малих ніжок топчуть квіти.
І синє небо віддзеркалюється в калюжах,
І усміхається сонце, і чайки кличуть ввись.
А згодом доля припасовує й мені чайчині крила,
тільки підбиті, і перші рани так боляче кровоточать.
Збираюсь із силами - встаю і лечу метеликом
до світла, і сама стаю світлом для інших.
І наповнюю сутність теплом, почерпуючи мудрість -
досвід давнини, бумерангову невідворотність.
І заодно перевтілююсь - дике оленятко зникає,
поступаючись місцем вовчиці - хранительниці сім’ї.
Родина, рід, країна - ось основні критерії,
носії золотої жили, що ніколи не зміліє,
не кане в Лету, якщо кожен з нас буде вносити,
та лишати на спомин майбуттю свою,
окремо взяту, посильно-уособлену лепту.
02.07.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591212
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 05.09.2015
Я не отдам на поруганье
Мои видения и грезы -
Свечи расплавленные слезы.
И не устраивай допросы,
Не ожидай в ответ признанье.
Я не отдам на поруганье
Смешные тающие тени -
Сюрреализма воплощенье,
Зеркальной ночи отраженье
И новых образов исканье.
Я не отдам на поруганье
Воспоминания о лете
И первом вычурном сонете.
В моем мелькнувшем силуэте,
Лишь отголоски покаянья...
28.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603928
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Ты себя узнавала в той Осени,моя милая,нежная мать...
За туманом,печальною просекой,нежеланием увядать...
Ты мечтала,забытая временем,..
Чтобы снова горшки обжигать!..
Чтоб с собою не спорить (до темени)...
Чтоб любить,ненавидеть опять!..
Ты себя находила в той Осени...
Ты хотела ту боль потерять?..
Я всё знала про тайные просеки...
Я не знала,где их отыскать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604218
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015
До задушної серцю жари
Пробивається в синь надвечір’я.
Пасма сірі спуска із гори,
Ті звисають донизу ганчір’ям.
І біжать під затишний карниз,
Де воркує голубка в печалі.
Скоро осінь пошле падолист,
Впише в душу прийдешні скрижалі.
Розворушить минулого сон,
Втисне в нього гроно горобини.
Не будуй собі з величі трон -
Зникнуть може любої хвилини.
16.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600085
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 04.09.2015
[i]Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі. [/i]
[b]Ліна Костенко[/b]
На узбіччі життя плаче скривджена Правда, забута.
Шелестіння купюр ошелешило поклик її.
Заґратована Істина квилить-волає у путах,
Не мовчить бідолашна, хоч б'ють безпощадно киї.
Та слова набувають нестерпно-нудотної суті
І у вуха пливуть, не вартуючи ані гроша.
Певно, люди направду до краю, до решти зіпсуті,
Якщо ради наживи сумлінню дають відкоша.
Не для того поклали життя! Не для того достоту
У безумстві радянщини вбиті і Стус й Івасюк,
Аби нині топтали Тебе вже свої ідіоти
І скидали жорстоко у море терзання та мук.
Але Ти не ридай, за лаштунки відкинута Правдо!
Бо жахіття мине і пройде ця воєнна доба.
Зрозуміємо, врешті, що Нація Волі - не стадо,
І брехню за волосся прив'яжемо ми до стовпа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604102
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 04.09.2015
Кортить куснути полум"яно - спрагло,
Та випити по краплі до останку.
Коли б знаття, якби ж те серце знало,
Що буде ним заплачено за ранку.
Таким солодко-гірким ллється зваба,
Вмиваючись прозорою росою,
Кармінно -стиглим заквітчає фарба
Бентежний зойк, народжений грозою.
Вином палкого терпкого бурштину
Бліду прозорість налива по вінця,
Вже погляд тіло палить, як вуглину,
А ти ж бо не торкнувся і мізинця...
Нестримна хіть, неначе крок по лезу,
Розріже навпіл серце у долонях,
Опоєне, чи нездоланний безум?
Смертельний клич відлунює у скронях .
01.09 16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603782
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 03.09.2015
Экспромт
Осень ночью рядилась невестою...
Всю закрасила в рыжий она седину...
И казалась такою,такою прелестною в переспело-унылом сливовом саду...
Меж деревьев бродила(меж ихними душами)...
И листочки срывая,рыдала дождём...
Эту Осень пугала Зима неизвестная...
Она прятала душу под жёлтым плащом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603854
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
[img]https://pp.vk.me/c629202/v629202008/5897/Z4g37Fvcku4.jpg[/img]
Зупинилась на мить вся планета
Від безмовного болю сердець,
То затягує душу в тенета
Невгамовний та підлий ловець.
Ти хоч мрій, хоч наспівуй сонети
І загострюй тупий олівець
Все одно, мов проклята комета,
Це життя попливе нанівець.
Але втім не втішатиму зовсім
Добротою стосказаних слів,
Бо не стане теплішою осінь
Від щасливих нездійснених снів
І не стане твій ворог добріший,
Коли другом його ти назвеш.
Бо обійми такі то ще гірше,
Аніж сотні нестримних пожеж.
І не зміниться світ цей ніколи,
Хоч молитви щоденно звучать
Всіх розбитих, самотніх і кволих,
В кого в серці дрімуча печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593242
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 02.09.2015
Не клич мене, вона вже у човні,
Веслом хапливо хвилі розтина,
А я... та що там випало мені,
Хіба непофарбована стіна?
Вона яскравим пензлем осяйним
Малює квіти в розмаїтті трав.
А в мене холод кида крижаним
Прокляттям, в захваті від тих розправ.
Стою вночі, розпатлана сумна,
Розсипався будиночок із карт,
Он біля ніг лиш контури вікна,
Утомлених богів невинний жарт.
Не клич мене навідатись на чай,
Всміхатись понад силу, ледь жива.
Прости та йди, вона десь там, прощай,
Спіши, - тонка прийдешнього канва...
Вересень,2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603620
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Экспромт
Вот и повеяло запахом осени...
Грушею сладкою(сушенной)до черноты...
Листик смородины(жёлтый) пусть будет закладкою...
Зреют арбузы(мои) на дорожке в саду...
Что то такое в той осени есть невозвратное...
Грустное очень,.. не сон на снегу...
Греет меня всеми красками -чувствами знатными...
И влюблена в неё...Долго?..Сказать не могу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603426
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Боже милосерден: целый век хранит...
Убыстряя время,ослабляет щит...
Господа творение - нечего судить...
И в его знамения - некого рядить...
Небо в красно-синем...На закате дня...
Если сердцем примешь...То и я тебя...
Нежность - не калечит...Как и доброта...
Горсточкой от сердца...Нету ей конца!..
Звёздочка (на Млечном)тает на глазах...
Грех чужой (беспечный) усмиряет страх...
Все дороги - в вечность...И рождение дня...
Поезд на конечной...Выходить пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603332
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 01.09.2015
Зігріюсь келихом вина,
Душа, як лід, холодна. Осінь?..
Та літо сонцем вирина
У золотавому волоссі.
Ще вистрибом поперед всіх
Біжу шалено на підборах.
Бажання - мій найтяжчий гріх -
І нездоланне переборе.
Ще розвінчаю "назавжди",
Не бути небу невблаганним,
Цвітуть душі мої сади
Барвисто-пристрасним духмяно.
Зігріюсь келихом вина
Солодких чар пекучі краплі .
Блукають, не діставши дна,
В життя грайливому спектаклі.
Серпень, 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603190
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
"... в этот мир приходит твоя женщина.
Среди тысячи входящих в мир, есть та, которая пришла за тобой.
Она имеет множество лиц, но... "
Samar Obrin
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547379
Торуй стежки і зваблюй...
Та мине
Захоплень плин,
коли прийдешнє скаже,
Що досі ти страждать не вмієш…
майже…
Любити теж…
Хіба одну… мене?
Бажань жага… крізь
призму тисяч літ,
Ті вінця в край наповнила без міри,
Знов нагадаю:
"В образі зневіри...
Прийду спалити,
зачекай...
Ліліт.
Не відмахнись,
занурившись у хіть…
Ім"я омріяне давно забувши,
Бо звабний погляд лине,
натякнувши
«Розтанула…
тисячолітня мить…»
Борги потрібно віддавать сповна.
Душа на кон,
невже?..
а поклик плоті?
Знеможена, поглянь на ешафоті,
Сп`яніла від мого,
Ліліт…
вина.
Гукаєш
і знесилений,
впадеш,
Розхристаний,
коліна - вщент, до крові,
Давно розбивши мрії гонорові,
«Ти де, Ліліт?..» допоки
і живеш…
29.12.2014.
30.08.2015.(ред.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547551
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 31.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WP6X1VFFPgQ[/youtube]
"Суд окупантів не може бути справедливим за визначенням. Нічого особистого, ваша честь. Понтій Пілат, коли посидів на Місяці, коли його простили, він пішов місячною доріжкою з Га Ноцрі і сказав йому: [b]"Знаєш, головний гріх на землі - це боягузтво"[/b]. Це написав великий письменник Михайло Булгаков, і я з ним згоден." Олег Сенцов
Найстрашніше - запродана совість,
Боягузство - вершина гріхів!
Він - артист, йому - ґрати натомість,
Він герой, тільки стіни глухі.
Не упасти ніколи під гнітом,
Не віддати своєї землі -
Щоби мужність таку зрозуміти,
Ваші душі занадто малі,
Двоголові мутанти-пилати.
Якщо кредо - підміна понять,
Годі правди святої чекати!
Темні сили за вами стоять.
Непокірні серця переможно
"Ще не вмерла..." співають на біс!
Забрехалися ви... Так не можна
Нагло долі стинати навскіс.
Та відважні тюрми не бояться,
Для них здати Вітчизну - це крах!
Де натягнута воля на п'яльця,
Там панує байдужість і страх
Лише зрада лякає сміливців,
Бо сумління - рушій гільотин.
Не страшна режисеру в'язниця:
Україна - найкраща з картин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602044
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Лілове небо, лілові хмари,
Надбіглий вечір - сирець примари.
В глухої ночі такі от чари,
Що тиша висне - не чутно чвари.
Спить соловейко в гаю на вітці,
Лячно зозульці - малій сирітці.
Де ж прихилитись одній голівці?
Бо ходить щастя тільки назирці.
Сплакнула й квітка - вмилась росою,
В’януть пелюстки, а що з красою?
Налетить вітер - зірве - не встою,
Знайду спочинок під осокою.
Журчати буде мені струмочок,
У серцевині збере клубочок.
Бабине літо вчепить разочок -
Срібне намисто, мов оторочок.
Запалить осінь навкруг заграву,
В вогні дерева - їй те по праву.
Курли тужливе зронить пір’їну,
Вертай же, весно, на Україну!
29.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602900
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Мне расскажи про океаны...
На дне заснувших кораблях...
И про туманы под ветрАми...
И про дельфинов на сносях...
Звенящей пустоте пустыни...
И про сказание царя...
В тени барханов - грех уныния,..
Растущий на дрожжах огня!..
Слова терялись и желтели...
И становились не нужны...
А мы с тобою в эту осень,..
Как будто на голгофу шли...
А мы с тобою не боялись!..
В душевных сумерках - светло...
А мы с тобой не потерялись...
С себя смеялись,(как в кино)...
Дожди желаний не гасили
В душевных тайниках - теклО!..
А там... не бЫло паутины...
А там - прозрачное стекло...
Ты расскажи про бригантины...
Про паруса и мозоли...
Про крик рождённого дельфина...
Из самой -самой глубины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602645
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2015
Вижу мглистого неба витраж.
В неизбывной качаясь печали,
Возвышается храма мираж,
Нас с тобой там однажды венчали.
Купола в легкой дымке утрат,
Потускнели от грусти иконы.
И к воздушному кружеву врат
Прислонилась с младенцем мадонна.
Упованием мнимому льстят
Укрываясь крылом серафима,
Наши тени... столетья назад,
Были кем-то когда-то любимы.
Проплывая, в молитве склонясь,
Призывая спасенье и благость,
В вечной верности я поклялась,
Лишь тебе, вот одна и осталась...
Не утешилась столько веков,
В сердце просится счастья услада,
Из прозрачных колючих венков,
На чело опустилась расплата.
26.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602606
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015
Зошит знайдений серед руїн
(Замість передмови)
Один мій хороший знайомий журналіст був на передовій з метою писання репортажів про те, що ще вчора здавалось неможливим - про війну на нашій землі. Він побував на руїнах одного селища в Донецькому краї, що було перетворено в згарище обстрілами російських окупантів. Там серед руїн він знайшов напівзасипаний цегляними крихтами офіцерський планшет. У ньому був, крім карт Донецької та Луганської областей, кількох ручок та олівців, товстий саморобний зошит сторінок на триста дрібно списаний нотатками, що виявились чи то щоденником, чи то новелами написаними з натури по «гарячих слідах». Якщо зошит перевернути догори ногами і розгорнути з кінця, то там біли написані вірші - теж певно «під враженням». Коли я спробував це все набрати і викласти послідовно - вийшла свого роду повість, що складалася з окремих уривків життя на війні, як складається з уривків, зрештою все - бо все дискретне, все квантове. Нотатки не датовані, але очевидно, що автор нотаток писав їх з липня 2014 року по серпень 2015 року - в найгарячіший і найкривавіший період цієї війни, що досі триває і хто зна, як там буде далі. Автор, безумовно, бачив і пережив не найстрашніше, що було і є на цій війні. Він не здійснив ніяких особливих подвигів, він просто виконав свій обов’язок - пішов добровольцем в армію, коли на його Батьківщину напав ворог. Що сталося далі з автором цих нотаток - я не знаю. Вони уриваються якось нелогічно, хоча з певним підсумком. Автор або загинув, або звільнився в запас, загубивши під час останнього бою свій щоденник. Якщо автор вижив, то живе зараз в тилу, то навряд чи він може повірити, що все, що відбулося з ним, відбулося насправді. Більш імовірно, що він вважаю, що це все йому приснилось. Він вивчає філософію буддизму і блукає самітником горами. Якщо ж він загинув, то нехай ця публікація буде моїм пам’ятником тим, хто поліг за Вітчизну, хто не повернувся з тої війни...
Частина І. Книга пилу
«… Знаю діла твої,
і труд твій,
і терпеливість твою…»
(Апокаліпсис. 2.2)
Це писалося у потріпаний записник у темному і сирому бліндажі, коли стихали вибухи і постріли. Або у солдатському наметі – або в мокрому і холодному або в душному – знову ж таки в короткі хвилини відпочинку, яких було на війні мало. Якби це я писав зараз (хоча я і досі на війні) я писав би все це зовсім інакше. Хоча пройшло зовсім мало часу – але на війні час вимірюється інакше – хвилини об’ємніші, вагоміші, іноді просто довжелезні. Забагато всього було пережито за ці місяці. Але ці нотатки мені дорогі саме тими миттєвими переживаннями і відчуттями, які я намагався схопити і втілити в слова і літери. Я ніколи не сподівався, що мені вдасться опублікувати це – я гадав, що ці слова кануть у небуття, як кануло багато чого і багато хто. Якщо ви читаєте це – значить мені це вдалося… Це етюди. Це просто етюди з натури.
Під крислатими старими соснами танки. Повітря сповнене гуркотом та запахом гіркого диму. На мені одяг кольору трави, бруду та глини. Люди втомленими очима дивляться в небо – на хмари, що принесли жадану прохолоду. А я на піску накреслив багнетом ієрогліф «Дао». І все згадується Конфуцій: «Все кінчено! Я не зустрів ще людину, що може засудити себе подумки, коли бачить, що помилився.» А якщо не подумки? Якщо засудити себе залізною штукою, що плюється металевими сливами? Але ні! Я мушу спочатку засудити ворогів. Оцим же шматком заліза. А мене судити буде один бородатий дід – після завершення мого «Дао» - мого шляху.
На війні страшно тільки в перші дні – відчуття того, що ми всі завтра помремо викликає відчуття жаху. Потім стає байдуже. Потім думка, що ми всі завтра помремо викликає відчуття ейфорії: «Ура! Ми всі завтра помремо!» А потім уже хочеться, щоб мене вбили. І це бажання стає нестерпним. Стримує це бажання померти тільки погляд на людей – на людей, що змушені виконувати мою волю – втілювати у вчинки мої слова. Думка: «Я мушу цих людей завтра повести на смерть!» - стає нестерпною, спалює розум, знищує волю. Дивлюсь на цих людей: кожен з них просто впевнений, що смерть стосується когось іншого – тільки не його. І ніхто з них не вірить, що життя – це тільки ілюзія, короткий спалах, мить. Саме мить. А смерть – лише хиткий місток між двома існуваннями. Ніхто не вірить…
Питаю солдат: «Коли народився Сітхартха Шак’ямуні Гаутама якого називають Буддою?» Всі тільки пожимають плечима – мовляв, не знаю. Один солдат з мого взводу на це сказав: «Будда народився дох…я років тому!» Зрештою, він правий, цей солдат… Ще один солдат додав, що треба спочатку знищити сепаратистів, а потім згадувати, коли народився Будда. Зрештою, він теж правий…
Як мало людині треба для щастя (нехай короткого) – тиша, не стріляють, ковток чистої холодної води (а день спекотний), листок паперу і можливість просто подумати і щось написати… Тільки на війні розумієш важливість правильних слів. Як це важливо, щоб хтось сказав тобі правильні – прості, банальні, але такі потрібні і такі правильні…
…А хмари як завжди красиві. Навіть тоді, коли повітря пахне трупами. Не знаю, як можна звикнути до мерців. Як може це не викликати відчуття жаху. Навіть якщо це трупи доконаних негідників – сепарів…
Часто згадуються слова Конфуція: «Як важко бути разом цілий день і захоплено філософствувати, не заводячи мову про справедливість.» Особливо, коли в короткі хвилини відпочинку є хороший співбесідник і бажання пофілософствувати...
Природа тут просто чарівна – байраки, діброви у глибоких оксамитових балках, висока трава, квіти звіробою та деревію (нам ними пурхають хвостаті метелики-синявці). Небо високе і вигоріле – як і належить бути серпневому небу. Трава пухнаста і запашна. У видолинку кілька розбитих танків – хтось тут серйозно «мочив сепарів». Здалеку доноситься мінометна канонада – не ясно хто по кому стріляє – чи то наші по сепарам, чи навпаки. Риємо бліндажі, шанці і «щілини». Ех, мені б ще пару крупнокаліберних кулеметів… Під час відпочинку читав по пам’яті вірші Р. Кіплінга – «Холерний табір». Солдати сказали, що я неймовірний оптиміст. Потім я прочитав їм військові епітафії того ж Кіплінга і кілька руба ятів Омара Хайяма. Солдати відповіли, що я ще більший оптиміст, ніж вони собі уявляли. Приємно мати солдатів з вищою освітою. Як завжди у нас неймовірна армія – «армія, що народжується раз на тисячоліття». І як завжди ця армія гине… Коли закинули наш взвод у цей безлюдний район, де тільки степ і байраки і якісь руїни, я попросив тільки одне – карту… Почув у відповідь: «Для чого тобі карта, лейтенанте? Тебе все одно завтра вб’ють!» Так настрій зразу покращав… Я зауважив: «Старший лейтенант!» Зловив дивний погляд на прощання: «Качай шини, старлєй! І вчи гімн України…» Ну, що ж… Як судилось, так і буде. Очікуємо. Найгірше на війні це не страх смерті – він іноді минає і переходить в ейфорію. Найгірше на війні – це очікування. Невідомо чого. Отож чекаємо… Вночі я споглядав повний місяць, що викотився і зазирав сумними очима меланхоліка у простір між байраками. У траві помітив змію – вона повзає, плазує по цій землі. Ми не плазуємо – ми зариваємось у цю землю, щоб втримати її і вибити звідси ворога…
Часто читаю Біблію. Особливо Апокаліпсис. Все більше думаю, про те, що нинішня доба - це доба Апокаліпсису. Часто згадуються саме оці слова: «… Полиши свій серп гострий і збирай китиці винограду землі, бо дозрілі грона його…» (Апокаліпсис. 14.18)
Прочісували ліс. Той самий, з якого цілий тиждень стріляли по нас з мінометів. Над лісовою дорогою бачив чорного лелеку. Рідкісний птах. Подумалось: «Але не нині. Тепер у Донецькому краї всі лелеки стануть чорними. Це білі лелеки приносять душі дітей у цей світ. А чорні лелеки відносять душі вбитих людей у потойбічний світ…» Це просто я зрозумів ще одну маленьку істину…
Ось і скінчилася війна в лісі (а я так люблю ліс), ось і довершився степ (а як він пахне влітку!). Закинули до якихось руїн: розбиті будинки, понівечені вагони на колії, залишки якихось споруд незрозумілого походження і призначення. Наказали захопити залишки якоїсь будівлі і утримувати їх. Докучливий дрібний дощ, мокрий одяг, морі слизькі бетеери і беемпе – «бехи». Тіло не хоче слухатись і мозок не хоче керувати неслухняним тілом. Навколо бруд, багнюка, уламки цегли, якісь іржаві залізяки. У повітрі висить сморід – тхне чимось огидним. Така вона – війна. Руїни виявились порожніми: тільки гільзи дзвеніли під ногами. І знову очікування біля порожніх вікон-бійниць. Несподівано згадав, що років десять тому мені часто снився саме цей будинок зі сходами, що ведуть у нікуди і з дірками в стінах… Все, що відбувається зараз зі мною мені колись снилося: що я в армії, що йде війна, і саме ось ці будинки – у найменших деталях саме ця картина мені снилася…
У взводі з 30 чоловік лишилося 19 – взвод тане як крига на весні. Сьогодні загинув ще один солдат. А в іншого солдата сьогодні був День народження. Як співпало – в одного день смерті, а в іншого – день народження. І спробуй зрозуміти, що святкувати – яке свято важливіше. Солдати чомусь у перерві між боями святкували день народження. Було скромно, але щиро і радісно. Подарували імениннику стріляну гільзу (а ними тут все всіяне). Сказали прості, але потрібні слова: побажали повернутися додому живим і здоровим. Мені як командиру і просто найстаршому за віком у взводі теж треба було щось сказати. Я процитував Омара Хайяма:
«Про завтра не гадай – воно ще не настало,
Про вчора не гадай – воно навік зів’яло,
Минуле й прийдешнє – опора ненадійна,
Живи хвилинами, бо їх у тебе мало…»
Про вино і жінок я, звісно, не говорив. Нині цим людям не до вина, і не до жінок…
Сьогодні День Незалежності. Зі стріляних гільз від гармат 2-42 з БМП («бехи») ми виклали на землі напис: «З Днем Народження, Україно!» Мусить же бути і в нас свято…Замість салюту стріляли по «сепарам», що засіли в «зеленці»…
Я тепер знаю, як пахне війна. Запах війни – це їдкий запах – суміш запаху солярки та згорілого пороху. Цим запахом просякнуто все – повітря, руки, одяг, їжа. Навіть цей нотатник теж…
Ця війна відрізняється від інших тим, що можна прямо з війни подзвонити додому. Якщо науковий прогрес і далі буде йти вперед таким темпом, то незабаром можна буде подзвонити вбитому солдату з того світу. От і я інколи дзвоню різним знайомим і в їх тихе життя вривається війна звуками пострілів та вибухів. У кожного із знайомих свої справи – буденні і важливі (безсумнівно). Тільки в мене лишилася всього одна справа, яка називається смерть.
Вчора приблудив у наш бліндаж якийсь хлопець. Сказав, що він хоче бути добровольцем і воювати за Україну. Ми дали йому однострій вбитого солдата і автомат. Тест «свій-чужий» здійснили подивившись йому в очі. Так тепер розрізняють своїх: дивляться людині в очі. Це вже третій воїн в нашому взводі з Донецького краю (зі мною включно). Один з них врятував все, коли я сів на місце вбитого стрільця в БМП, а той солдат з Донеччини зарядив гармату, яку я самостійно просто би тоді зарядити не зміг…
Погода видалась паскудна – з самого ранку лив дощ (нудний, дрібний, майже осінній). Передчувалася осінь. Холод і сирість пробирали наскрізь. Ще й поруч хтось «повісив» димову завісу. І так туманно, а тут ще цей дим війни… Почали стріляти – і вони і ми, звісно. А я вже думав, що сьогодні буде спокійно. Можна було б відкласти стрілянину хоч би до більш-менш нормальної погоди. Стало тоскно. Але чим інтенсивніша ставала перестрілка, тим більше ми «розігрівалися» і негоду перестали відчувати. Один із солдатів сказав мені: «Професоре!» (Солдати іноді називали мене фамільярно – не «товариш старший лейтенанте», а «професоре». Хоча я в тому житті зовсім не професор, а доцент). Отже солдат запитав: «Професоре! А Вам не доводилось стріляти з мокрого і слизького танку?» «Ні, не доводилось!» «А доведеться!» Я подумав, що справді доведеться. Коли командир взводу змушений стріляти – значить, зовсім погано. Але нині саме так. Саме це. Крім того у взводі я стріляв краще за будь-кого. І всі це знали. Тут почалась просто катавасія зі стріляниною. Я просто відчув нутром і шкірою – зараз полізуть. Заскочив в БМП на місце стрільця в стані якоїсь ейфорії. Почалось! Справді, із-за лісочку і кущів виповз БТР сепарів. Це я вже бачив через приціл. Руки якось самостійно від мозку смикнулись і навели на ціль за якісь частки секунди. Постріл! (Чергою з автоматичної гармати). Влучив! В далині пожежа і дим – удача зі мною! Придyрки, навіщо було бортом до мене повертатись? Біля підбитого БТРа з’явилися людські фігури – чи то з машини повискакували, чи то вони бігли слідом. Тут вже просто з кулемета – я ще ніколи не відчував такої радості скосивши довгою чергою двоногих істот, що нагадували людей. На війні є один важливий момент – його не можна пропускати і потрібно сказати собі: «Стоп!!!» Це коли відчуваєш, що вороги – це не люди, а істоти, лише схожі на людей. І вбивати їх радісно і приємно. Це приносить задоволенні. І хочеться вбивати ще і ще. Тут важливо зупинитися і сказати собі, що війна це не нормальний стан людини. Це вимушено, це тимчасово. Потім треба повернутися у нормальний світ, де люди є людьми, а не мішенями. Але коли настане оце «потім»? Ну, от і все – бій відгримів. Все тривало якісь лічені хвилини. Затихає. Все. І світ, і люди, і машини. Знову нудьга у сірих і холодних бліндажах. Потім чистити гармати і кулемети на «бехах». Потім знову очікування. Вислуховування розмов солдатів – все тих же і ті ж розмови. Один солдат з Одеси постійно розповідає мені про свою сестру, яка служить в армії Ізраїлю. «… От закінчиться війна і поїду я в Італію…» А коли вона закінчиться? Ще один солдат (москаль з Криму, але воює за нас – бо Україна – це наша спільна Батьківщина і він вірний присязі) сказав, що йому тяжко залазити в БМП – клаустрофобія, мовляв. Особливо тяжко йому витягувати з БМП «крабів» та гільзи. Я йому відповів, що в індійській армії «краби» з БМП витягують спеціально видресирувані для цього мавпочки. Він чомусь не повірив…
З нашого взводу з 30 чоловік в строю лишилося тільки троє. Але ми втримали висоту, яку нам наказали обороняти будь-що. Те, що я лишився живий – випадковість. Я не ховався від москальських куль за солдатські спини. А солдати мого взводу полягли – православні і католики, греко-католики і протестанти, юдеї і мусульмани – за свою Батьківщину і за свободу людини. Згадуйте інколи про нас – ми чесно гинули і гинемо за Україну.
серпень 2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522007
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 28.08.2015
Мне благодарности не нужно,
Я просто проходила мимо,
А ты замерз и был простужен,
И дождь, и снег, такие зимы.
Мне не нужны увещеванья,
Что я по-прежнему любима,
Зачем вранье, из состраданья?
Я просто проходила мимо.
Ты не обязан розы в праздник,
Не говори, что нелюдима.
Ну не хочу во лжи увязнуть,
Я просто проходила мимо.
Вновь за тебя душой болею,
Хоть, будто бы и не любила...
Я сожалею?..сожалею,
Что просто мимо проходила...
15.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601298
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 28.08.2015
В далекім кутку підсвідомості плаче душа
Німого солдата, що зморений сумом і боєм,
В очах все ще сила (насправді ж, худий як вішак),
Й надія на янгола з неба на те, що їх двоє.
А ж він серед поля один! Безпілотний літак
Кружляє – і все; він щось інше побачить не скоро
І хоч на поверхні розплились у щасті вуста –
Це все просто награно ним, препоганим актором.
Він просто за грабом посохлим сховався на мить,
Від кожного звуку здригаються губи і брови.
Зі сходу паршивий стрілець з кулемета гатить,
А він же один! Він німий! Він не скаже і слова!
Тим часом за ним вже почали шукати солдати –
Брати з батальйону, куди ж заподівся німий…
А він все молився: «Мені хоч би ніч дочекатись», –
До янгола-друга з худими, як руки, крильми.
І він дочекається! Так! Його стрінуть героєм!
І слава його рознесеться по мирній землі!
Він буде не сам, а із янголом, радісні, двоє! –
Невидимий янгол – і він, – у сосновій труні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597744
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 27.08.2015
С тряпичной куклою играя,
Лаская каждый завиток,
Безмолвно песню навевая
В окно ворвался ветерок.
Неловко, не разбить бы часом,
Вздохнул любовно и приник,
И в складки алого атласа
Скользнул игриво озорник.
И ожила, сверкнули глазки,
Коса от ветра расплелась.
Смешалась от нескромной ласки,
Невольно ветру отдалась.
Рождалась музыка хмельная,
Шумели листья: беспредел!
Тряпичная, так что ж?.. шальная!
Ее ведь кто-то разглядел...
Тоской зеленой стынут ветви,
Ни шелеста, туман повис...
Нет полной радости, лишь четверть -
Воображения каприз.
И даже малость - кроха крохой,
Кому-то не дает уснуть.
И ждет злословие подвоха,
Чтобы "нечаянно"столкнуть...
25.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602175
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 27.08.2015
[img]http://fb.ru/misc/i/gallery/26834/588412.jpg[/img]
Ласкаве сонце на плечах Дністра.
Гойда-вода сягає Твого зросту.
Лічба заплющених очей до ста
лікує,
але на хвилини..
доста....
Мені достатньо літа і тепла,
яке з малого – проросло в велике…
Що досі ревно в серці берегла,
то не забуду поготів до віку.
І скільки б не зривалася згори -
мене тримало обіручки небо...
Без приводу зі мною говори:
коли гроза відспівує молебень,
коли шовковиці загусла кров
Твої вуста загоює у згустки,
і стільки є обірваних розмов,
що віднайдеш і більше не відпустиш.
Коли у дотиках палахкотить
волосся, наче змочене в цикорій.
Як у п’янкій покорі… «…Тихо. Цить!»-
Твій голос , видається, що ніколи,
ніколи у свідомість не впущу.
Але ж блукає, мов самотній дервіш.
і схудле літо,
спрагле до дощу,
і недомовлене...
і ...vita brevis*...
[img]http://i54.tinypic.com/5mmzhk.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600769
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 27.08.2015
Столиця древніх єгиптян...
Я – в Фівах... і собі не вірю,
що доторкаюсь до життя,
яке пішло у небуття
за тисячі літ до Каїру.
Луксор – сучасна назва це,
а древні – стверджують архіви –
його назвали Уасет,
в історії ж це – знані Фіви.
Четверта тисяча років
від тих далеких днів минає,
проте, руйнація віків
Єгипту велич не здолає.
Коли північні племена
в лісах за здобиччю гасали,
тут карбували письмена
і диво-храми будували,
що й по цей день гадає світ,
кому завдячуєм: талантам,
чий дар, немов надлюдський зліт,
а чи прибульцям?.. чи атлантам?
Та свідки – лиш на небесах
безмовні віковічні зорі,
що знають: дивні чудеса
творились в Фівах (уЛуксорі)...
Так, час наніс багато ран,
та древні залишили зна́ки:
візитка міста – чудо-храм –
руїни древнього Карнака*.
Сто тридцять велетів-колон,
що тягнуться до піднебесся,
взяли навічно у полон
заблудлі тіні двох Рамзесів**.
Витають духи поміж стін
Аменхотепа** і Тутмо́сів**,
ховаючись від світла в тінь
напівзруйнованих коло́сів.
І сфінкси вахту ще несуть –
їх в честь Амона*** поселили,
пригадуючи Хатчепсут**
і чарів Нефертарі**** силу.
Тут барельєфи й письмена,
що на колонах карбували,
усі достойні імена
нащадкам на віки́ сховали...
Проте, життя земного цвіт
в ті давні дні не шанували,
то ж фараонів з юних літ
до царства мертвих готували.
На другім березі ріки,
де в горах сонечко сідало,
там довгі ро́ки на віки́
для мертвих місто будували.
Од рання і до пізніх зір
раби трудилися в темниці,
в громаді вапнякових гір
довбали царськії гробниці,
що наче візою були
у інший світ. Щоб там впізнали
небіжчика – його діла
й портрет на стінах малювали.
Царів – о, скільки їх було!
Рамзеси – шостих і дев'ятий –
їх вічне віднайшли житло.
А скільки ні? Хто може знати?
Ще бозна скільки тут осель,
то ж "стережуть" скарби і кості
два велети з гранітних скель
в десятки чоловічих зростів...
Іду Долиною Царів,
торкаюсь кам'яних гігантів,
мов причащаюсь від дарів
неперевершених талантів.
* Карнакський храм – комплекс храмів і споруд,
що будувались протягом багатьох віків.
** Рамзеси І та ІІ, Тутмоси І, ІІ, та ІІІ, Амінхотеп, Хатчепсут – фараони, за правління яких будувався храм.
*** Амон – верховний бог древніх єгиптян.
**** Нефертарі – дружина Рамзеса ІІ.
2008 р., 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596055
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.08.2015
А я уже совсем не та...
Я незаметно повзрослела...
В "пастеле" нравятся цвета...
Нежнее - прикасания тела...
А я уже совсем не та!..
В горохи платье удлинила...
И по законам бытия
Свой норов днями укротила...
Мне всё позволено с утра:
И каблуки,и круассаны!..
А я мечтаю,как тогда,
Когда луна - в туманной грани...
А я ...летаю(где хочу)!..
И параллели выбираю!..
К меридианам не спешу,
Как струны арф перебираю...
А я не плачу(на лету)...
А на лету... я воскресаю!..
И осень рыжую (свою)
На майский ландыш не сменяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Мне нет нужды кричать, слова пусты и лживы,
В молчании - мелодия души.
И если ты захочешь, поспеши,
Услышать перелива звон неприхотливый.
Она струит эфира плен, и увяданье,
Пусть со струны опало серебро,
И блеска нет... изломано перо -
Моя душа, одна забытая в изгнаньи.
Мне нет нужды кричать, рисуя бесконечность,
Вяжу на память снова узелки,
Мы рядом, но как прежде далеки,
Затерян след в пути, по-видимому, Млечном.
Но когда ночь крылом взмахнет, переживая,
Что у Луны холодный слишком свет,
Душа явит очередной сонет,
Истерзанность и грусть на время, изживая...
21.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601748
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Я тобою болею, но это пройдет,
Все проходит и лето, и осень, и зимы...
Вновь дождями унылыми окна зальет,
Свет растает недугом, вполне излечимым.
Но пока - не всегда, наступает затем,
Рвутся в клочья от ветхости даже канаты.
Лепестки облетят с белых тех хризантем,
Что дарил мне по осени, помнишь?.. когда-то.
Кто-то рад и с улыбкою точит ножи,
Ухмыляясь, осанну "во славу" слагает.
Злобой счастлив и весел, когда от души,
По кусочку, по капельке жизнь отнимает.
Я тобою болею.Как долго? Века...
Ты не помнишь, забыл?..в лабиринтах столетий,
Льется музыка болью, нежна и легка
Среди снов и сказаний, и шрамов отметин.
Ведь не помнишь, что кровною клятвой храним,
И рисуешь, по-прежнему, теням узоры.
Ты все так же угрюм, молчалив, нелюдим,
Воплощаешь жестокой судьбы приговоры.
Я тобою болею, мечи и щиты,
Растеряла давно, разрубив одним махом,
Призрак сумрачный в пыль, укрощенной мечты,
Уложив и любовь рядом с нею на плаху.
21.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601583
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Чи ж то думки твої про мене, чи ж бо ні,
З душі переливаю ніжність в тіло.
Минають теплі дні, без тебе щось сумні,
Аж серденько в чеканні заболіло.
Сумом й полотнище гаптоване, слізьми,
Стібки хрестом у вишиванці з льону.
Вкладаю все єство в слова, щоб не цвіли,
Щоб вберегли - на службі ти закону.
А що сьогодні вбраний у важку броню
І форма захисна - кольору хакі,
Уклін низький тобі і всім, хто у строю,
Щоб квітла вільною Вкраїна в праці.
21.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601201
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Венчала Полночь Осень с Грустью...
Вела её под образА...
В старинной церкви( в захолустье)
Свеча горела не одна...
Тянулась шлейфом паутинка...
Она фатой была на ночь...
Цикады пели под сурдинку,..
Стремясь прогнать сомнения прочь...
Чего то плакала,стеная...
И воск разлился,как река...
Запахло яблоком из рая...
Звенели капельки дождя...
Всё будет так,как было прежде!..
При ярком - ярком свете дня!..
Когда проснётся чья то нежность...
И приобнимет доброта...
Повенчанная Осень с Грустью...
Такой смиренною была...
"Всё возвратится, дорогая"...
Когда то(только без тебя)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601144
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Щастя моє...не крадене
Будовано з моноліт,
Стругане з вічного дерева,
Мною... із тисяч обійм...
Щастя моє...гаптоване
З простору сяйва у нім,
Вилите з сонця і променя,
Мною... в терпінні розлук...
Щастя моє...гартоване
Суцвіттям на сухих стовбурах,
Передзвонами Всесвіту,зорями
Мною.... в любові й вогнях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600398
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Ветер, где ты, что ты ищешь?
Нарисуй мне ветви клена.
На окошко, будто нищей,
Брось листочек чуть зеленый.
Ветер, где ты? Воешь в трубах,
И грохочешь сам пугаясь.
Не шуми, узлы разрубим,
Но не сразу,полагаю.
Ветер,где ты? Солнце встанет,
И осушит мои слезы
Усмиряя, в Лету канет
Пожелтевшая береза.
Ветер, где ты? страсти жаром
Наливается рябина,
А в беспечности угара
Плачут крыши, тают льдины.
Ветер, где ты? Молви речи,
Теплым дуновеньем ласки,
Увлекая в сети сказки,
Глянь, весна уж недалече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601149
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Холодом стынет декабрь
Стужит метелью и вьюгой.
Ломится так же, как встарь -
Зимняя льдистая фуга.
Холодом веет январь.
Даже в огне не сгорая,
Плавится прошлого ларь,
Втайне от всех умирая.
Холодом выжег февраль
Редкую на небе просинь,
Вяжет не шали, - печаль,
Скорбно проталины косит.
22.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601296
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
Намалюй мені Волю.
На листі дерев,
На втомлених вітру раменах,
На персах хмар…
Намалюй мені Волю!
Не пензлем – мечем
На давніх курганах,
На глеках зчорнілих,
Де молоко офіри
Мішали з кров’ю биків.
Намалюй мені Волю!
На шаблях іржавих,
Що краяли плоть,
На краплинах дощу,
Якими плакало Небо.
Намалюй мені Волю!
На землі полотна,
На квітах ниток,
Коли вишивали чорним
Долю – не комір...
Намалюй мені Волю!
Сарматськими знаками
На мертвому дні Кальміусу,
На могилах, що криком кричать
Нащадкам глухим.
Намалюй мені Волю!
На гомоні тирси,
На дзвіницях Батурина,
На трьох колосках…
Вітчизно правічна!
Твоє одкровення
Кров’ю на пензель.
Малюю картини
Волі жаданої
На чорному полі ночі...
(Світлина автора віршів)
24.08.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330384
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 22.08.2015
«Я все віддав Сонцю
Все крім тіні моєї...»
(Гійом Аполлінер)
Ми сонцепоклонники –
Люди у плямистому одязі
З важкими черевиками днів,
З металевими знаряддями довгих рук.
Наше коротке буття – офіра:
Все віддаємо
Жовтому Сонцю майбутнього –
У синьому небі Волі:
Наші душі, тіла, серцебиття, подих,
Подерту скатертину мрій
І вишиту сорочку радості,
Прозору воду спогадів
І солодкий мед пережитого:
Все віддаємо тобі – Сонце!
Тільки тіні,
Тільки оці сірі тіні
Лишаємо собі чи то іншим:
Має щось лишитися після,
Що має блукати в сутінках
І нагадувати про нас живим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573275
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 22.08.2015
Как страшно замерзать в жару,
И не согревшись, вдруг исчезнуть,
Прозрачной уплывая дымкой,
Иль оставаться невидимкой
Прозрачной, чистой...бесполезной
В молитвах к Богу и к... перу.
Как страшно мудрости крупиц
В ладонь упавших, не заметить
И смыть водою из ручья,
И горевать...вина-то чья?
Чьи шрамы горестных отметин
Безликость отражают лиц?..
Как страшно нищему в глуши
Просить любви, как подаянья,
Где только ветер и дожди,
Где в каждом звуке слышно...жди,
Где лишь на Бога упованье,
Судьбой искромсанной, души...
20.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600894
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Я більше не шукатиму стежки,
Нехай вони травою заростають,
Під зливами холодними зникають,
Піду до сходу сонця навпрошки.
Я більше не збиратиму сльозу,
Щоби напитись вщерть вином солоним,
У каятті і день, і ніч до скону,
Молитвою вмовляючи грозу.
Я більше вишиванку не вдягну,
Що вишита лиш чорними нитками,
Хіба червоно-синім, ту що мама,
Носила в вісімнадцяту весну...
Я більше не казатиму: "Прощай",
Якщо не бачу, бо у серці крига.
Але життя така відкрита книга,
У ньому є і "здрастуй"і "чекай"...
20.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600973
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Ручей,простуженный морозом,ворчал сердито до угла...
Сияли ярко -ярко звёзды...
Луна печальна,как всегда...
Опавшие шуршали листья(под тусклым светом фонаря)...
Далёкое казалось близким...
И умиляла суета...
В мечтах прохладных пахло летом...
И для тебя,..тебя одной
Пишу картину красным цветом(одной сплошною полосой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601040
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Літо добігатиме кінця
в сутінках достиглого відтінку,
Як досягне краю, під сурдинку
згасне, наче вогник каганця.
Блиском жовто-красного лиця
осінь відкриватиме сторінку,
Гай і поле в іншу одежинку
перевдягне з вправністю кравця.
В пошуках у вирій манівця,
серед хмарно-білого барвінку
Журавлі у кличному відмінку
милі називатимуть місця.
Скоро вже обабіч путівця
знайдуть невідому літню жінку,
Незнайому без ім’я чужинку
у прикрасі зимного вінця.
А тоді зненацька, мов з яйця,
весняну зелену скатертинку
Розгорне під пташу катеринку
подихом веселим вітерця.
В пошуках додому манівця
серед хмарно-білого барвінку
Журавлі у кличному відмінку
милі називатимуть місця.
Знову літо - вічного кільця
складові минатимуть зупинку,
Поєднались в вічнім поєдинку,
мов із небом пташі два крильця́.
А краї в безмір’ї острівця
окрилятимуть в одну картинку
Журавлині мандри на відтинку,
що розбив надвоє їх серця...
Літо добігатиме кінця...
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595648
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 20.08.2015
Экспромт после прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600692
Остров ненужных людей...
Остров душевных сомнений...
Остров забытых идей...
Остров с ветрами волнений...
Остров - в забвения снах...
Остров с вулканами страсти,..
Не превратившейся в прах!..
Остров с богами у власти...
Остров - на длани богов!..
Остров - с дарами видений...
Остров - без бремя оков...
Без ненавистнейших трений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600803
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Как жаль, увы, обидно мне до слез
До тех соленых капель и до боли.
До тех рубцов, краснеющих полос
Которыми изрезанны ладони.
Болит душа, болит душа моя
На грудь легла стальная наковальня.
Тяжелый молот, молот кузнеца
Выстукивает хриплое стенанье.
И вот иду по битому стеклу
Босой ногой, ступни омыты кровью.
Босой душой по тернам, по краю
Гонимый прочь людскою нелюбовью.
До рваных ран и костяного хруста
До вздутых вен и боли у виска.
Смотрю в глаза, в глаза, в которых пусто.
В глаза людей в обличье палача.
Обидно мне, просить не буду, всё же
Под возглас веселящейся толпы.
Удар к удару, кнут по нежной коже
По коже несгибаемой спины.
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592184
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 20.08.2015
А мене позвав у гості ліс.
Зранку.
Сонце ще не вилізло зі сну.
Спало.
Ніс ранкову пісню верболіз
Ґанку.
Небо хустку світло-голубу
Вбрало.
Я пішла і сонце піднялось
Вгору.
Віддали долини небесам
Пару.
Відкривати в лісі довелось
Штору
Неуваги, щоб ввійти у храм
Дару.
Ліс ожину відавав свою
Щиро.
Кидав спілі ягоди мені
В руки.
Дрозд виводив соло в сосняку,
Мило.
Плескали крильми йому чижі
Й круки.
Брала шир в ясир парфумами
Мелііса.
Подих дарували свій дерева
Зично.
Дякую тобі, мій протеже,
Лісе,
За прихильність і твою привабу
Вічну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600310
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Привіт, незнайомцю!
Наснилась чомусь наша зустріч,
На зламі часів, на зворотньому боці життя.
Збиваючись, вкотре
збираючи сонце у люстро,
Долаємо ночі і дні, перебігши буття.
Привіт, незнайомцю,
якими блукаєш стежками?
В холодному небі не гріють далекі свічки.
Птахи тут безкрилі,
безликії, як оригамі.
В горах сталактити, неначе колишні річки.
Привіт, незнайомцю,
чом погляд підводиш зухвало?
А що там на серці,чи є воно в тебе,чи ні?
Здаєшся знайомим...
Тобі я колись віщувала?
Але то було мабуть зовсім у іншому сні.
Привіт,незнайомцю!
Скажи, а чому одинокий?
Здавалось все добре, он ліра чарівна в руках.
Мелодія плаче,
Вливається в вічність неспокій,
Злітаєш? Назавжди? Та тільки ти зовсім не птах...
18.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600651
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Опять прошу у Вечности, верни...
Пусть упадет в ладони лепестками,
Исписанными мятыми листами,
Пусть ими не гнушаются огни.
Верни...
Опять прошу грозу, озон отдай,
Им напои и облака и воздух
И сбрось мечи, но рассыпая звезды
Дождями от бессилья, не рыдай,
Отдай...
Опять прошу судьбу, душе внимай,
Коль скоро заберешь, зачем дарила?
Я разве умоляла и просила?
Я только краешек задела, край...
Внимай...
Опять прошу у Господа, прости,
Мне неразумной, счастье дал увидеть,
Услышать, обрести, не дай обидеть
Меня, чтоб Лабиринтом провести,
Прости...
Опять прошу у Вечности, верни,
Слагая непосильных мыслей свиток,
Не превращая медь в желанный слиток,
Упрячь на время пылью среди книг,
Верни...
14.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600458
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Глумливо падає холодне слово знов,
Як лезо ріже, краються думки,
То розсипається прийдешнього остов.
Бо ми у відчаї невидимих оков,
Омріяні шукаємо стежки.
Спалило спекою духмяний килим трав,
В яких плели ромашкові вінки.
Вже небо хмариться в передчутті заграв,
Грайливо вербам вітер листя лоскотав,
Поки не впали дощові струмки.
Бринить в повітрі суму незбагненний щем,
У безпорадність - блискавки вогні.
Гроза збирається, насунула плащем,
Лякає землю, розпинає гнівно ще,
Сповзає долу грім удалині.
17.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600445
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
У каждого свой болевой порог!..
А мой - на десятой ступеньке!..
А вы загляните туда (в эпилог)...
Где тени не пляшут на стенке!..
Где нерв (самый главный)уже не болит,..
Где болью душа отравилась...
Но в горле - комок,который першит...
Как будто бы... простудилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599995
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Уходит тихо вечер к ночи...
Ласкает солнце тополя...
Свеча совсем гореть не хочет!..
А так ещё она нужна!..
Рисую в мыслях бесконечно -
Овал лица и радость глаз!..
Одна свеча пылать не хочет...
А без неё - и всё не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600360
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Как жаль, что этот мир хранит истоки зла,
Я пропил свою жизнь, испил греха сполна,
Ласкал немало я горячих женских тел,
Но понял, что любви найти я не сумел.
[color="#002bff"]Припев:
Не гони меня прошу,
Научи меня любить молю,
Исцели мне душу нежностью,
Напои святою верностью,
Стань мне истинным спасением,
В моей жизни преткновением,
Не гони меня родимая,
Милая, любимая.[/color]
Я искренне прошу, прости меня за боль,
Я не ценил твой дар, распял твою любовь,
Но милости ищу, я каюсь пред тобой,
Воскресни ангел мой, возьми меня с собой.
[color="#002bff"]Припев[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600237
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
[quote]..Та допоки життя – нас до Світла ведуть Прометеї
І дорога до щастя – лише у святій боротьбі...
[b] stawitscky "Ровесникам" [/b] [/quote]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599673
Не обрати нам час...
І не вибрати місце, країну..
Доля нас закидає,
дорогу вказавши одну.
Ми йдемо.. Бо що ще?
....ранить вибір осколком руїни..
Та життя все ж одне -
і затято ведемо війну…..
знов щодня із собою,
й страшним нігілізмом епох!
..Може б краще «вели́»?! -
грішно втома уже проступає..
І свердли́ть думка: «Чи ж
не втомився ВІД НАС іще бог,
як самим у собі
все затишшя й спокою немає?!»…..
Але ж й сил вже нема
серед темряви бачити зірку,
що так тьмяно мигтить
від натуги прорвати пітьму…
Та вона ж провідна!!...
Як без неї?....підкралось щось згіркле..
І тремтить Прометей,
волю давши за краплю вогню….
Двоголовий орел*
ще терзає безпомічну плоть…
Та тріумф цей не вічний –
нагострені стріли Геракла*.
…Не обрати країну
і час… Та окови збороть
нам дано! ....від богів,
яким світу людського забракло...
......................................................................
[i]*Двоголовий орел - тут як символ, герб країни;
* Стріли Геракла - згідно міфу саме Геракл вбив стрілою орла, звільнивши Прометея від мук. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599895
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Лунная соната.Питер.
Женщина, сидевшая чуть в стороне от присутствующих в зале, тщетно пыталась скрывать своё волнение. Оно сквозило во взгляде, в напряжённом выражении лица, в фигуре замеревшей в шикарном кожаном кресле, в котором она казалась - неуместной и чужеродной. Но волнение было вызвано не переживанием за свой, мягко говоря, скромный костюм, не причёской или прочими мелочами, которым придают значение женщины. Она не спускала глаз с мальчика слушавшего музыку.
Сама она, мало что понимала в музыке, что-то нравилось, что-то раздражало, но Питер… Питер чувствовал её, может быть, как никто иной. Фигурка мальчика чуть покачивалась в такт мелодии. Он не обращал внимание ни на людей окружавших его, со стороны которых донёсся еле уловимый, сквозящий недоверием и любопытством шёпот: - Он сможет сыграть, лишь прослушав запись?..
Вы, шутите..?
Ни на диковинный инструмент стоявший у балконной двери… Казалось его всецело поглотила Лунная соната Бетховена. Закрыв глаза, чему-то улыбаясь, он сопереживал услышанному, иначе это не описать.
Запись закончилась, но он продолжал некоторое время сидеть, всё так же прикрыв глаза. Лицо освещала улыбка, люди наблюдавшие за ним мимо воли тоже заулыбались.
Мари, наконец, взяла себя в руки, и огляделась. Чуть поодаль сидели гости. Профессор Тревор сказал, что они все профессора музыки. Мари несколько смутило то обстоятельство, что почти все они выглядели молодо, да и одеты были не в привычные для её понимания строгие костюмы, приличествовавшие их званиям. Но и сам пр. Тревор одевался в простые джинсы и какие-то нелепые, в её понимании, пёстрые рубашки.
К Питеру, уже поднявшемуся со стула и с любопытством рассматривающего обстановку и огромное фортепьяно, подошла женщина, по-видимому предложившая ему пройти к инструменту и сыграть. Радость вспыхнула на лице мальчика. Радость и жадное выражение глаз, которое выдаёт тайное желание обладать прекрасной, но не доступной вещью. Радость, и робость. Словно он не до конца верил в то, что ему разрешили не только побыть в комнате рядом с таким прекрасным инструментом, но и прикоснуться к нему.
Под его рост подогнали регулируемый стул. Побледнев от волнения он сел, попробовал ногами педали. Но всё не решался тронуть клавиши. Пр. Тревор сделал было движение подойти и подбодрить Питера, но что-то в лице мальчика заставило его оставить эту затею. Тихо переговаривающиеся гости смолкли. Повисла напряжённая тишина. Лишь лёгкий гул улицы едва проникал в помещение, напоминая шум моря или дождя.
Питер ссутулясь оглянулся, поймав ободряющий взгляд Мари, и неслышное «играй», сказанное сами губами, он решительно пробежал пальцами по клавишам. Закрыв глаза, он забыл, что ещё минуту тому он и мечтать не мог, что ему разрешат притронуться к "Стенвею", что в зале сидят много непонятных людей… Он заиграл. Музыка парила, ширилась… затихала и вновь парила. Казалось, живое существо витает в помещении, протяни руку и почувствуешь его, вздохни и вспугнёшь, и оно рассеется, как нечто сказочное и эфемерное.
Мари плакала. Тихо, беззвучно. Крупные слёзы скапывали на одежду и руки, но она и не замечала их, поглощённая игрой сына. Гордость, счастье, радость переполняли её душу. Она оглянулась на профессоров слушающих Питера. Лица многих выражали изумление и те же эмоции, что испытывала Мари.
Стало тихо. Мальчик, окончив играть, сидел, чуть растерянно оглядываясь, превратившись из волшебника в обычного мальчика. И тут ожили присутствующие, встав с места и аплодируя, они окружили Питера, что-то наперебой восклицая, но он сидел и оглядывался, до тех пор, пока не поймал взгляд своей Мари. Неловко протискиваясь среди возбуждённых взрослых, он подошёл к матери, обнял её, и прошептал «люблю». Она, нежно прижимая его к себе, шептала Его слова, прямо ему в ухо, и он счастливо засмеялся. Некрасивое лицо, искажённое болезнью Дауна озарилось. Он чётко произнёс «домой» и потянул Мари к выходу.
(ссылка на исполнение Рахманинова похожим на моего лит.героя, исполнителем)
https://www.youtube.com/watch?v=KgPXOW5bpZk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597549
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 15.08.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Кораблю» АВТОР: Христина Рикмас
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599302
**********************************************
Нелегко, знаешь, мне по морю,
Плыть по морю твоей любви,
Так и хлещут мне за борт волны,
Волны страсти, чужой красы.
Я в сетях заблудился ласки,
Сбился с курса, упал на дно,
Дно порочной и знойной страсти,
Растворился в ней, как назло.
Только, знаешь, порою в полночь,
Когда звезды зажгут огни,
Вспоминаю твой нежный образ,
Образ чистой, как свет, любви.
Что мне сделать с моею болью?
Как исправить свои грехи?
Не гони меня прочь волною,
Ты любовью меня спаси…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599803
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Экспромт
Когда то, когда то...
Наверное,в час,..
Когда распускаются розы...
Тогда и покинет смятение нас...
Не станут желанными "дозы"!..
Когда то остынут стальные мечи!..
И враг по пути захлебнётся!..
Когда то уйдут и одни(палачи)!..
Другие - устанут молиться!..
Когда то,наверное,сбудутся сны...
Померкнут без лазера шрамы...
И семя вражды,что пустило ростки...
Когда то затопчут словами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599814
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 15.08.2015
У потойбіччі власної душі,
Пройшовши лабіринтом Мінотавра,
Я віршами засію спориші
Під перестук бравурної литаври.
І осідлаю власні почуття,
Пришпорю, щоб летіли разом з вітром...
Їм в унісон- моє серцебиття,
Їм всупереч- думок бридотна гідра.
Зроблю палаш із гострого слівця
І напишу девіз на рукояті.
У Образі блаженного сліпця,
Здолаю знову вітряки прокляті...
***
А зовні- спокій, рівновага і весна,
Веселка, спровокована дощем,
І оболонка солодко- пісна...
І лиш в очах гіркий безмовний щем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441021
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 15.08.2015
Где же ты был до сих пор?
Время листая, как ноты
Новой эпохи отсчеты
Вынесут горечи сор.
Где же ты был?.. невзначай,
Взглядом коснулся украдкой
Вспыхнула, как в лихорадке,
Дверь открываю...встречай...
Где же ты был по весне?
Лето закончится вскоре,
Осень по-прежнему в ссоре
С августом, кажется мне...
Где же ты был? Я звала,
Ветру сложив заклинанья,
Листьев забыв увяданье,
Радость излив зеркалам.
Где же ты был? А теперь
Молча смотрю и не верю,
В прошлом и боль, и потери,
Здравствуй...захлопнула дверь...
13.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599575
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2015
А боль,как шарманка,уносит покой...
А боль,как ветрянка,гуляет по коже...
Когда возвращается бродом домой,
То ей приготовлено... ложе...
А боль снова свила большое гнездо...
И где-то у самого сердца...
Померкнет пред нею златое руно!..
Затопчут - парадные берцы!!!
С той болью управится только мастак!.. -
Кто был в переплёте тревоги!..
Не верь,что отпустит тебя за пятак...
У боли - венец недотроги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599668
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Ой, летіла душа на Олімп до Богів,
Притомилась в путі, бо з далеких країв.
Примостилась спочить - річка йде з берегів,
Мочить крильця вода - додає тягарів.
Їй би щастя знайти та й метеликом ввись,
Та круг неї вогонь, тільки, знай, бережись.
Та круг неї стіна, нависа:"Ти змирись,
Не усім, бач, літать, до землі прив’яжись".
Гірко стало душі - мутить погляд сльоза,
А надія в ту ж мить підставля рукава:
"Ти поплач, коли так, - й потекла борозна,-
Але рухайсь вперед доки ти ще жива".
12.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599260
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Моя струна давно не плачет...
Печали излилА ведро...
И если даже вдруг захочет,
То не посмеет(так дано)...
Она секреты не раскроет...
Не стоит ей надокучать...
Когда большОго не достоен,..
Не стоит в малом окрылять...
Моя душа не стонет больше...
И Паваротти "ля" не рвёт!..
Моя душа утонет в (dolce),
Когда весною лёд сойдёт...
Моя душа скучает очень!..
В ней градус - тридцать семь и два...
Когда кого то видеть хочет,..
То ожиданию верна...
Она случайно(между строчек)
Свои признания нашла!..
Пронзали дух картечью точек!..
Внимала Паваротти "ля"!!!
Моя душа на непорочность
Экзамен времени сдала?..
Прикосновением на (прочность)
Струну затронула она...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599394
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Якби ти знав, яку палючу лаву
Твоє бунтарство зроджує в мені.
Життю лишивши тіло як заставу,
Лечу душею на очей вогні.
І завмираю кожен раз нестямно,
Коли жене на тебе люто "Град".
Ти не один є у бою, затям-но!
Вірші мої-невидимий солдат.
До перемоги! Сміло розірви цю
Обридлу всім неволі чорну кліть.
Поглянь на мене, любий мій сміливцю,
Непереможно крізь вікно століть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598595
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 14.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2015
«Те життя мов картина повішена в темнім музеї»
(Гійом Аполлінер)
Я повернувся з м’ясорубки війни,
Намагаюсь повірити, що це правда,
А інші...
Я знову втікаю від людей в тишу
Лісового зеленого храму смерек,
А інші...
Мені тепер війна тільки сниться щоночі –
Кожної бездонної ночі марень,
А іншим...
Я все менше розмовляю з привидом смерті,
Що з’являється мені блідою стрункою жінкою,
А інші...
Я іду по землі сухій і жовтотравній
Пружною ходою живого блукальця
І все менше думаю, що під цією тирсою
Теж колись буду лежати –
Чи то я, чи то моя оболонка тлінна,
А інші...
Я все дивуюсь чому так тихо,
Чому гримить тільки гроза
Над кам’яним містом і дорогами пилу,
А інші...
Я досі живий – і розуміння сього
Не викликає ніякої ейфорії
Не п’янить як вино світанку,
А інші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599454
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Когда осень в пути,..
Не проси о пощаде...
Не моли о любви
Ты слезой на помаде!...
Чувства все - взаперти!..
Никуда им не деться!..
Разве нужно уйти,..
Когда можно согреться?..
ВременнЫе мосты,
Пролетая галопом!..
То шафрановым сном,..
В солнцепёк( автостопом)!..
Не сжигая дотла!..
Сберегая осколки!..
Обнажая сердца!..
Для последней иголки!!!
Не моли о любви!..
Не проси о пощаде!..
Когда осень в пути,..
То не всё в шоколаде...
И страдает душа...
И душа - на излёте!..
Когда осень пришла,..
То смирение - в почёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599389
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Он жесток и коварен…
Твой мир… и сверкнет чистой стали
Искупительный меч…(так знаком - воевал и со мной)
В час, когда ты устанешь от битв и вчерашних баталий,
Я к тебе поднимусь
королевской испанской тропой…
Нет иных здесь наград…
Лишь изранены пальцы о скалы…
Не гнездятся тут птицы… росой не искрится трава…
Тот единственный миг, когда ты поднимаешь забрало…
И в глазах отразится –
безумных небес синева…
Мне ль о том сожалеть,
Что избрала я путь этот скользкий?
Что остудит мой пыл твоих огнищ угасших зола?...
Ты увидишь меня той единственной в мире креолкой,
У которой в глазах –
синева... синева!.... синева!!!...........
Мне они не нужны...
Уберите отсюда веревки!
Только воздух – опорой!.. значенье теряют слова…
Ту, что шла – так свободно!… легко!… и всегда - без страховки…
Не осудит молва…………………..
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R5wmnmsmGWg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598939
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 13.08.2015
[i]Щось терпне...
Не боліло ще, повір!
...Розгойдується вічність на повіках...
Ось зараз...
ти прокинешся і зір
пилок впаде на охололі втіхи.
Зберу їх
я губами.. поки спиш...
І затамую у собі дбайливо.
Щоб якось
від нестерпного "Облиш!"
мій світ не обірвався знов вразливий.
Зігрію
ці пригаслі сльози мрій...
Заворожу їх ніжно вдихом-дотиком.
Й самотність
(ледь торкнувши спогад свій)
тобою повним розіб"ю я подихом![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597857
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Хоч перестав ти снитися мені,
Губити пам'ять так тебе не хоче.
Іще іскриться серце і тріпоче,
Як лист берези в буревійні дні.
Хоч стійко ти тримаєшся в сідлі,
Мовчиш, за тебе очі промовляють –
Два маяки, що ночі осявають,
Щоб не згубили гавань кораблі.
Хоч не зі мною, друже, ти, не мій,
Безсила воля – нитку обірвати,
Цей дивний щем на закланн́я віддати,
Завити в за-туж́авілий сувій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599162
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Я пошлости и зависти дивлюсь,
Храни нас Бог!
Лазури теплый свет отчаянье струит.
Через строку читаю и молюсь -
Души острог,
Укрыт печалью брошенных палитр.
Я глупости и трусости в ответ,
Уйди, не мучь!
Коварством не рискую упрекать.
Божественной души неяркий свет
И робкий луч
Видениям грядущего под стать...
Я горести прощания надрыв
Влачу сейчас.
Стихами обездоленность разрушь.
И скатится бездушие в обрыв -
Долой из глаз!
Любая малость - очищенье душ.
10.08.
Художник Willem Haenraets и Ivan Alifan
Картина называется "Пошлость"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598935
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Невинность чувств забудь, вокруг одни грехи,
Случайный встречу взгляд и нарекут блудницей.
За радости полет, и дерзкие стихи,
Анафеме тот час, слагая небылицы.
Невинность чувств - раскол, душа - любовь и крест.
Незыблемости дух в неистощимой вере.
И хохот злобный ваш над благостью небес
И свет любви моей в преддверии потери.
Невинность чувств отдам, пусть крылья опалю,
У рваной раны край не сшить, но исцеляя,
Губами выпив боль, о кротости молю.
Невинность чувств летит, как ветер парусам,
В лучах палящих штиль сияньем изумляя,
Померкнет, грянет гром, утешится гроза.
09.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598747
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Смешные люди, молодость глупа,
У зрелости уверенности - сАмо...
С избытком, ухмыляется толпа.
Лишь мудрость не лукавствуя упрямо,
Глядит спокойно в мир.
Смешные люди...пенится бокал.
Напитком привлекательность не сыщешь,
А ломтик счастья сниться перестал.
Так что же ты в чужих угодьях рыщешь?
Луна, увы не сыр...
Смешные люди, замок из песка
Построенный на маленькой ладони
Не удержать, уставшая рука
Немея, неожиданно уронит...
Где флейта, кто факир?
10.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598720
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
У коридорі шпиталю біля вікна сидів у інвалідній колясці солдат. Осколки міни посікли йому всю ліву частину тіла, ногу, руку. Один осколок пройшов зовсім близько біля серця. Але солдат вижив. Прийшлося оперувати, витягати осколки. Терпів солдат, навіть стогону не було чути. Доглядала його молода санітарка. Чоловіка в неї не було, так, був один, клявся в коханні, обіцяв женитися, та й потім пішов від неї, як це часто буває, залишивши її з дитиною. Відтоді зневірилася жінка в чоловіках, нікого не підпускала до себе.
Але понівечений солдат подобався їй, вона й сама не знала чому. І риси його обличчя, хоч воно було у шрамах, були їй приємні, і те, що він був мовчазний, ні з ким не розмовляв, і те, що не чула вона від нього ні скарг, ні стогону. Не було на його суворім обличчі ні посмішки, ні сліз. Тільки його красиві очі були повні невимовної туги.
Ходили слухи, що його покинула наречена, як тільки взнала, що його покалічило.
Вечоріло. Молода санітарка в коридорі мила підлогу. Біля неї бігало її малятко. Воно бігало по всьому коридору, сміялось, лопотало щось до себе, воно ще не розуміло ні лиха, ні болю, який переповняв шпиталь, просто раділо життю.
Дививсь солдат на малятко, і коли воно в котрий раз пробігало мимо нього, солдат не витримав, схопив його непокаліченою рукою і посадив собі на коліно. Малятко притихло, і притулилося голівкою до його небритої колючої щоки.
І тут, суворий солдат, вперше за весь час, заплакав. Сльози текли йому по обличчю, і падали на голівку малятки. З усіх сил солдат старався стримати ридання і не міг. Спазми перехватили йому горло.
Про що думав солдат, коли плакав. Можливо, про те, що він недаром воював ось за таке малятко, щоб воно могло радіти життю, щоб ніколи над його маленькою тендітною головою не розривалися бомби, а, можливо, про те, що йому так не пощастило, що його покалічило, що його зрадила наречена, яка так клялася йому в коханні, коли в нього ще були цілі руки і ноги.
Раптом солдат відчув, що його обняли лагідні теплі м’які жіночі руки. Він мимоволі здригнувся. Йому було соромно за свої сльози. Це була санітарка. Вона тихо промовила: «Не плач, солдате, мій мужній воїне. Клянусь, я тебе ніколи не залишу!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591809
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 08.08.2015
Сходило сонце. Повільно викочувалось із-за каркаса зруйнованого, зрешеченого кулями та снарядними осколками будинку і нависало над ним тим смертельним продовженням ночі, червонявою загравою.
Щоб не заснути на посту, а вранішній сон такий зрадливий, напосідає на обважнілі повіки, що мимовільно туляться одна до одної, склеплюючи очі, він жував суху стеблинку, яка віддавала гаром недавнього градового нашестя від лопотіння якого ще й досі дзвеніло в вухах відлуння наче, від камінців, що падають на бляху. А веселий зайчик, йому байдуже до втоми бійця, знай, блукав по обличчі того і таки витиснув заспокійливу усмішку. І якоїсь миті здалось, що вже й нема загрозливої небезпеки поруч. Бач, он і горобчик обізвався з надломленої вербової гілки.
- Живий! Живу! Промайнула в голові думка і теплою хвилею відгукнулась у грудях, де билось його гаряче, загартоване в боях, серце. І полинула в затишну домівку до рідних, заглянула у сквер, де під розлогим кленом стояла стара лавочка, улюблене місце відпочинку та роздумів. А потім прожогом гайнула на плесо, з жовтогарячим піском, озера і він уже, розмашисто розбиваючи хвилі дужими руками, був там, на самісінькій його середині. Прохолодна вранішня вода лоскотала плечі... Та ні, то не вода, то ротний торкав за рукав, повертаючи солдата до жорсткої реальності і злегка закашлявшись, трішки простудженим голосом мовив:
- Втомився. Іди відпочивай.
Черево шахти спритно прийняло бійця в свої прохолодні обійми і він заснув тривожним, короткочасним та тихим сном, що знову переніс його за тисячі кілометрів від скаліченої війною, сповненої гіркого стогону землі.
07.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598289
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Все исписав листы, раскрашиваю душу,
Палитры мрачный лик берлинскую лазурь
Не обещает, нет...иллюзии разрушив,
Печали строит мост, среди житейских бурь.
Изысканный муар... хитон давно изношен -
Подрамник укрывать, целуя кисти тыл
Дыхание испив не узнанный, не прошен
Когда-то рисовал, недавно еще был...
Душе - одежды тень, абрис безумной веры,
Насмешкою судьбы, графит - алмаз...почти
Ищу оттенок в цвет, рождаю лишь химеры.
Тоска зеленых глаз осенними дождями
Унылой нитью льет сеть тусклую патин,
Раскрашен серый холст души моей гвоздями...
08.08 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598368
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Чи я живу?.. А чи пливу?..
Чи просто так життя марную?
Лиш серце б'ється наяву...
А чи й воно тріпоче всує?..
Когось любила? Чи люблю?
А чи й цвіло в душі кохання?..
Ступаю боса на ріллю -
Слізьми́ висіюю зізнання...
Що там уродить? Кропива,
Щоб найдошкульніше жалила?!.
Чи будуть щедрими жнива
Й навіки зцілять душекрила?..
Пусті слова, коли нема
У них ні іскорки із серця...
Душа порожня і німа,
Лиш відчай круком обізветься.
Душа порепана... мовчить...
Нема ні болю, ані крику...
Ця тиша... жахом скавучить
І сіє... паніку безлику...
Чому буденна марнота
Тримає серце у полоні?..
У небі - істина свята,
А ми... раюємо... в безодні...
О Боже, дай прожити так,
Щоб залишити слід-краплину,
Подай хоча б найменший знак -
Вкажи на праведну стежину!
Не дай зійти на манівці,
Зроби корисною для світу!..
Нехай у кожному слівці
Вершиться правда Заповіту!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596832
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 07.08.2015
Гарячий віск у душу кап-кап-кап...
Народжує життя похмурі рими.
Раніше так я, певно, не змогла б,
Та щось мені відкрилося незриме.
Вмирає день... агонія надій,
Вогні на спомин засвітило місто.
Журливе серце літній суховій
Шовково-ніжним оповиє змістом.
Сапфіри влаштували зорепад,
Ляка сова-несплюха... Трохи тоскно.
Хоч іноді буває все невлад,
Душа зміцніла під гарячим воском.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597280
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 05.08.2015
А що моя осінь –
Супроти твоєї весни?
Цих барв запізнілих усе ще вогняна палітра…
І хто я насправді? можливо, лиш пісня сосни,
Відкрита дощам божевільним…
і віддана – вітру…
І все ж - малювала…
Криваво – червона палітра
Зникала - із серця… вливалась у сяйво лісів…
Зривала свій одяг весняний мелодія світла…
То осінь – кричала в мені! –
на мільйон голосів…
А далі – тихіше…
Мінорно… скорися!.. засни…
І ніжність котилась іще невідомим маршрутом…
Бо що моя осінь – супроти твоєї весни?..
Безглуздість ілюзій…
І сині тумани… над Прутом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590413
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 05.08.2015
І навіщо цей дощ
У лагунах тропічної спеки?
І навіщо цей грім, із потужністю в сто децибел?
Звідки взявся цей шторм?.. чи згадаєш, готичні смереки-
Наш забутий притулок…
що ж сталося з нами тепер?
По коліна в воді
Ти стоїш, де розбитої шхуни
Розлетілись уламки... і хвиля гойдає стерно…
Перламутрові риби (вони ж – охоронці лагуни)
У магічному танго
мене опускають на дно…
Чи можливо зібрати
Розсипані перли руками?
Де мені кожен рух, кожен порух – це поступ углиб?!!
Під гарячим тропічним дощем ти приходиш до тями…
Я дивлюся у вічі
........німих..... фіолетових риб…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597804
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 05.08.2015
Я не нужна тебе сегодня и сейчас,
Когда порывы ветра не пугают,
И птицы стайкою по небу проплывают,
И смех струится из любимых глаз.
Я не нужна тебе и завтра поутру,
Когда горячий чай и ароматы хлеба,
Касаются дыханья...эка небыль!..
Чуть сладким стоном...
я не ко двору.
Я не нужна тебе и через годы,
Когда потерь прозрачная вуаль,
Напомнит наших встреч невзгоды,
Укроешь ею горечи печаль.
Я не нужна тебе, - долой упреки,
Могло, прошло...забытое...игра...
Простые истины - моей судьбы уроки.
Я не нужна...
Что ж ты звонил вчера?
01.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597803
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 05.08.2015
«Жасмину цвіт і свіжо вбитий бик.
Поміст без краю. Мапа. Зала. Арфа. Рання.»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Мої чотири годинники –
Поводирі сліпих лабіринтами часу,
Чотири металевих якоря,
Що чіпляються за намул простору
(Пливи, кораблику, пливи!)
Чи то чотири вітрила
У мого корабля-тіла,
У цьому океані Часу.
(Плинь, течіє, плинь!)
Чорний: відмірює мені тінь,
Її шлях короткий-обрубаний
У темну хату Ніщо.
Білий: нагадує зозулясто
Про день, що минає,
Про день неминучий,
Про день прийдешній,
Про день забутий.
Золотий: це на руці сонце
Кричить-нагадує: ти ще є,
Мій господарю чи то супутнику,
Не йдеш ти, а існуєш
Разом з оціма хвилинами.
Зелений: він тоді зупиниться,
Як останній явір на землі-хуторі
Всохне,
І з його серцевини легкої
Труну витешуть
Для пісняра останнього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597794
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 05.08.2015
Діти мої, я б хотіла для вас
Усі зорі на небі зібрати.
Щоб у місячнім сяйві
Серед сотні доріг,
Змогли щастя своє відшукати.
Щоб любилися вранці,
Як вперше в житті,
А при зорях, неначе востаннє.
Збережіть почуття. Пам'ятайте:
У житті найцінніше - це ваше кохання.
Не жалкуйте, що доля на скроні війне
Ніжним сріблом тонкі павутинки.
У суцвіття збирайте свої почуття.
Бережіть, мов з корал намистинки.
Не рахуйте роки, що зозуля кує,
А плече у біді підставляйте.
Із онуками разом у дружній сім'ї
Надвечір'я своє зустрічайте.
Мама Зоя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577524
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 04.08.2015
Любовь или побег от одиночества?
Не знаю… То тебя мне видеть хочется
Прижаться крепко и поцеловать...
То хочется подальше убежать
И я не знаю, как мне с этим жить…
…А годы строят жизни этажи
Мы привыкаем или просто терпим
Обиды запиваем чаем терпким
И по душам на кухне говорим
Но где-то в тайне боль свою храним
И недосказанность нам разъедает душу
Но мы ее не выпустим наружу
И будет все спокойно?
Ерунда…
А жизнь уходит как в песок вода…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218468
дата надходження 27.10.2010
дата закладки 04.08.2015
Почему- то любовь стала реже встречаться
Лепят ценники к ней
В страхе переплатить,
Стали люди к любви жестче все приценяться,
Но любовь не товар…
Не возможно так жить…
Исчезает доверие,
Тает надежда,
Одиночество празднует горестный пир…
Мы боимся признаться, что ждем как и прежде,
Чтоб любовь возвратилась в циничный наш мир…
И она нас простит
И она возвратится,
Если в сердце отыщет родной уголок…
Если вспомним любовью согретые лица
Если искренность пустим к себе на порог…
Перестанем бояться любить без оглядки,
Доверять,
Растворяться в любимых глазах…
И найдутся ответы,
Решатся загадки,
Отразится мечта в самых легких стихах…
Обесценятся деньги
И ноты сарказма…
Кто любовью богат завоюет весь мир
Ни огнем,
Ни мечом,
А обычною фразой:
«Все смогу потому, что люблю и любим!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597700
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Мне бы в гору подняться,не дрогнув душою!..
К небу сонному там дотянуться горячей рукой!..
Звёзды ярче и ближе на пике - верстою!..
А одна,из Медведицы,станет когда-то родной...
Мне бы речью гортанной с ручьём породниться...
Мне бы слиться с дудуком,
На крышу планеты, ступив, каблучком!..
И цветком эдельвейса мне бы там насладиться...
И домой возвратиться... -с закатным лучом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597494
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Мир болен.
Мир болен, не нужен знаток,
Обман обыденный, привычен.
И слов бессмысленных поток
Без запятых и без кавычек,
Чтоб не любить, что есть Любовь,
Чтоб Истина сравнялась с ложью.
А ложь – богата, всех сортов:
Не нужен Путь. По бездорожью
Ходить всем нравится тепер,
Блудить красивыми словами,
И ту, единственную Дверь
Закрыть с улыбкой перед нами.
И, выступая с болтовнёй,
Писать надуманные строки,
Не думая о чём, порой.
Но муть взойдёт, как выйдут сроки.
Люби себя, детей и жизнь,
И не разбрасывай словами.
Они взойдут, и будут жить,
Судьбою станут и делами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597390
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Світ - казка, яка не потребує слів:
все таємничо, дивно, загадково.
І хто на мить бодай відчути це посмів,
захоче знов чарівної розмови.
Почути шепіт молодих Лісів,
вдихати пахощі у вільнім Полі,
із захватом вдивлятись у Птахів,
відрощуючи крила й у своєї Долі.
Життя ковтнути з Джерела,
скупатись в силі Річки чи Озерця.
Милуючись як трудиться Бджола,
й собі трудитись за велінням серця.
Укрити Сонце Хмаркою нані́ч,
всміхнутись Зорям ген до Небокраю.
Сходити на концерт, де пліч-о-пліч
Цвіркун із Соловейком виступають.
Глядіти як спросоння позіхає Сонце
й вмивається росою з буйних Трав...
Відчувши казку Світу Серцем,
ви скажете:"Життя я покохав!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579989
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 03.08.2015
На самом кончике рассудка,..
Где разум спит,а с ним и боль...
На самом краюшке - минутка...
Где просветлению - пароль!..
Пароль навеки и на годы!..
И все мгновения доброты...
И захлебнутся с ним невзгоды!..
С ним вырвешься из темноты...
Когда всех счастьем наделяли,
Она стояла в стороне...
И не хватило всем медалей!..
Ушла оттуда налегке...
Когда катилось горе плесом,..
Она возникла на пути...
Щитом надёжным( за-на -вЕ -сом)...
И... оберегом суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596745
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 03.08.2015
На душе так горько и пустынно,
и главы не приклонить. К кому?
Разве что растерянно, повинно
пред иконой к Богу одному.
В стороне от суеты и гвалта,
где стекают свечи янтарём,
Где ни званных нет и нету блата,
приклонившись перед алтарём.
Проходи по улочкам ко скверу,
где в каштанах утопает храм,
где поёт: любовь, надежду, веру
колокол, как певчий, по слогам.
За стеной останется тревога,
мимо воли скатится слеза,
и воззрятся той, родившей Бога
на тебя, как мамины, глаза.
Исцеляя боль души и плоти
от хулы, от скверны, от потерь
и от лести, как от позолоты…
ничего не значащей теперь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597437
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Меня не любишь?..Ну и что?
Я разве нищенка на плахе,
В одной разорванной рубахе?
А жизнь, как время - в решето...
Меня не любишь?..Не спросив,
Я на любовь благословенья
Не ожидаю, но волненья
Не отпускает пароксизм...
Меня не любишь...не суди,
Того, кто мучаясь... доколе?..
Плашмя не разложил неволю,
Не вынул сердце из груди.
Меня не любишь... даже плоть
Насыщенная утомляет,
Когда душа хвостом виляет,
Желая ложью уколоть.
Меня не любишь...я дождусь,
Когда растерзанный и гневный,
Взывать к НЕЙ будешь непременно.
Расплачется дождями грусть...
Меня не любишь...разрублю,
Гордиев узел и замечу,
Любовь прекрасна без увечий,
Тем счастлива, что Я люблю...
01.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597349
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Ах, память, память, по твоей
дороге,
Реальности переступив черту,
Срывая каблуки, сбивая ноги,
Я за тобою в прошлое иду...
Скиталец, потерявшийся в
пустыне,
Забывший направление гонец,
Иду один неведомой доныне
Дорогой заблудившихся сердец.
О, сторона обратная медали,
Того безумия, что предлагает
жизнь.
Где лишь следы ушедшего остались.
Где только тени зыбкие сплелись.
Я отпечаток их переплетений -
Случайных жестов, возгласов,
шагов...
Я просто силуэт в глубокой тени...
Я только след... на прахе
чувств и слов.
Я потемневший придорожный камень...
Я в странной пьесе сыгранная роль...
Я этот мир, где, времени руками,
Земное умножается на ноль...
Я то, что бесконечно одиноко,
И спутано, как скомканная нить.
Я - память... я - бескрайняя
дорога,
Где мне скитальцем суждено бродить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597297
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Давид, поплачь, горюй Давид,
Твой бездыханный первенец лежит,
Твое дитя - взяло твои грехи,
Поплачь Давид, одежды рви свои.
И разодрал Давид, и пеплом голова,
И плачет, и горюет в нем душа,
Но только ночи погребальной темнота
Прошла, Давид умылся, скорбь ушла.
Давид, как можешь ты не горевать?!
Наверное, дитя твое тебе не всласть,
Как мог ты не любить дитя, скажи,
Как слезы высохнуть за ночь смогли?
Давид сказал, не утаил Давид, -
Есть время горю, скорбь не умолить,
Но время скорби высохла река,
И к жизни возвращается душа.
___________________________________
Не рвите душу скорбью без нужды,
Бог дал - Бог взял, и вы в сем не вольны,
Но вы вольны унынье превозмочь,
И верою разрушить скорби ночь...
___________________________________
Но ты же мать, как бурная река,
Не хочет успокоиться душа,
И скорбь, как мука, как палач души,
И слезы кровоточат в ней, увы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596143
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 01.08.2015
В удушливом смятении ночи...
В объятиях марева тоски...
Рука устала очень-очень...
Сдирать в терновнике плоды...
С души пролиты реки-строки...
На пожелтевшие листы...
На километры бездорожья,..
На целину(для красоты)...
Ну разве может быть такое?..
Спроси меня!!!
Отвечу:"Да!"..
Рука устала очень -очень...
Но не скулит её душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596578
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 01.08.2015
А я разделила на доли, на части
Себя и судьбу свою.
И что же молю я о доле, о счастье,
Безудержно слезы лью?!
Пусть сложится в целое и воедино
Сплетется раздробленность дней.
Восстану из пепла и, сутью едина,
Бесстрашно пойду за ней!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555940
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 01.08.2015
Я розповім про наслідки сумні
Хвороби лютої – страшного СНІДу,
Про те, як від щасливої сім’ї
Не залишИлось пам’яті і сліду.
Було це так…Олеся та Давид,
Як ніби в казці про любовне зілля,
Щасливими здавалися на вид
І вже обрали дату для весілля.
Шикарним дійством свято відбулось,
Їм слали поздоровлення і «гірко».
Та, як в сучасній моді повелось,
Зіграли до одруження вечірки.
У ті прощальні холостяцькі дні
Давид бажав здійснити давню мрію,
І під шафе на білому вині
Він запросив для публіки повію.
Гулялось добре, запал вдовольнив,
Після вина пішла у хід горілка.
Проте Олесю він не сповістив,
Яка розкута видалась вечірка!
Він сам не знав, що в ту фатальну ніч
Засіяв поле для біди й тривоги,
Що підхопив від шльондри вірус ВІЧ,
І що назад уже нема дороги…
Турбот не знали: на столі хліб-сіль,
Квартира є, машина теж елітна,
Аж поки Леся через п’ять неділь
Не мовила: «Коханий, я вагітна!»
Аналізи все викрили на раз,
Всі наслідки відвертої вечірки.
За свій хвилинний збуджений екстаз
Давид розплатиться ну дуже, дуже гірко.
Дружина підхопила кровний слід
У ліжку спільнім. Що тепер робити?
Та найстрашніше – хворим був і плід,
Проте вона бажала народити.
Хоча Давид казав їй тет-а-тет,
І лікарі усі в пересторогах
Благали-бо: слабкий імунітет!
Не помилились - вмерла при пологах.
Вона стогнала в мужа на руках
І втратила понад два літри крові.
Та невеликі очі має страх –
Життя дала, відмучившись, Дмитрові.
Тепер на небі «мама» їй не чуть,
Не колихати сина-янголятка.
Пішла Олеся в незворотну путь
І залишила хлопчика на татка.
Та немовляті батько був чужим,
Він бачив лише втрату, біль, провину,
І тілом, духом був таким слабким,
Що геть забув за хвору, за дитину.
Жалів дружину, запивав біду,
Та щонеділі він знаходив силу
Провідувати Лесю молоду –
Носив по дві гвоздики на могилу.
І горе те по вінця так лилось,
Що вже Давид присів на оковиту,
А що на шиї те маля взялось –
Так міркував: жартують сили світу.
Він пив багато. Дім продав, авто,
Про таких кажуть – вилита п’яниця.
Тому не здивувався геть ніхто,
Що за Давидом плакала в’язниця.
Накоїв лиха. Добре загримів,
На «п’ятилітку» кинули за грати.
Яка різниця: вільний чи сидів?
Все рівно-бо від СНІДу помирати.
А що синок там, як малий Дмитро?
Куди іде, які збива пороги?
Лише при думці жЕвріє нутро,
І плакати немає сил і змоги.
Всі відвернулися, далекі «сват і брат»,
На призволяще кинули уміло.
Забрали Дмитрика в місцевий інтернат.
Кому потрібне хворе СНІДом тіло?
Не знав любові за живих батьків,
Вірніше кажучи, що за життя однОго.
А в сиротинці серед приймаків
Ніхто не думав за Дмитра малого.
Тож хлопчик був одним із тих дітей,
Яких об’єднували в спеціальні групи,
І тихо між собою, від людей
Про них казали: «То майбутні трупи!»
Та СНІД не знає жалю й каяття,
І я, безсильна, лиш зазначить смію:
Як би по-іншому окреслилось життя,
Аби Давид не зажадав повію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449876
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 31.07.2015
А мы так и не написали писем.
Ни в красках. Ни коротких. Никаких.
Мой мелкий почерк, мелко независим
от перемен – на мелочи затих.
Пыхтит июль на градусах, как чайник.
И мы устали… - даже говорить
о нас… о предрешённом… о случайном,
рисуя лишний тембру колорит.
Второе лето.
Это где–то – веско.
Но больше – вязко.
Вымучено в боль
любви не состоявшимся оркестром.
Смычок души не просит канифоль.
Весны не просит.
И вообще – не просит.
Скручу к чертям.
На шею, как медаль.
Тебе. Который может (хочет) просто
больной сердечный почерк сделать сносным...
…да чьо-то не болеется… а жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596900
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2015
Давай розкажемо усім,
Що ми віднині вже не пара.
Нехай летить у кожен дім
Ця новина, немов примара.
Нехай радіють вороги,
Що дочекалися розлуки,
Танцюють хай на голові,
І потирають підло руки.
Збригнеться зморшка межи брів,
Яку так важко розрівняти,
І, що ти правильно зробив,
Тобі розкаже мудра мати.
І порадіє за синка
(За довгий вік - приємна звістка),
Під кожной хатой отака
Може валятися невістка.
Услід неспечена здригне,
Свої липкі розпушить вії,
І через місяць зазирне
У твої очі при надії.
І цеє свято ти відзнач,
Збири усю сусідську свиту,
І плач у чарку, щиро плач,
Мішай сльозами оковиту.
І вже тоді зрадію я,
Виглядуючи з-за паркана.
Нова жона, нова сімя,
Проте стара на серці рана.
Я посміхнуся мимохідь,
А ти помітиш ту усмІшку.
Крізь кригу літ і скло століть,
Ти будеш ладен бігти пішки
Туди, де закінчився світ,
У край новий, землю священну.
Ти побіжиш за мною вслід,
Забувши матір, наречену,
Нову обітницю, що дав,
Але, здається, ти не зважиш.
І ти збагнеш, кого кохав,
Проте нікому вже не скажеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550063
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 30.07.2015
Забери мене в край без темряви,
Забери де зупинений час,
Забери ,де існують уяви,
Де живе ще крилатий Пегас!
Осідлаємо сонячний промінь,
У ранковій незмінній тиші,
Не дійде, не дошкулить нам гомін,
Лишень трепет відчуєм в душі.
Нам так тепло в обіймах пізнання,
Гріє сонце, а ми на лету
У той край, де палає кохання,
Розганяє повік темноту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593656
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Когда уйдёшь, я не заплачу!..
И,схоронившись, в уголке
Решу труднейшую задачу!..
В уме(без скальпеля в руке)...
И вспомню жизни теорему...
(Я не посмела позабыть)...
И просветление (дилеммой)!..
На...раз,два,три!..
Должна я жить!..
И понадеюсь на удачу!..
Во власть(до потрохов)судьбе!..
Когда уйдёшь,я не заплачу...
Ни на яву и ни во сне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596567
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 30.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2015
«Не-Бути. Ти знаєш, як часто
гнав нас незрячий наказ через холод чистилищ
нових народжень...»
(Райнер М. Рільке)
З нарядами мені не щастило, як завжди. Варто було мені заступити черговим офіцером по наметовому містечку, як почалася гроза, буревій, шварґа і злива. (До цього погода стояла просто чудова.) Табір тут же затопило, гнилі діряві намети протікали – промокло все. Вітер звалив два намети, в яких тимчасово ніхто не жив – навіть тіні. (Хоча замполіт запевняв, що тіні там жили і живуть досі.) Не встиг я зрозуміти, які намети завалило, як мене тут же викликав командир дивізіону – полковник Д.:
- Чому намети повалені?
Я спробував пояснити, що намети старі як світ, «втомлені», мотузки, якими вони кріпляться давно зогнили і рвуться – не тільки від пориву цього шаленого вітру, і самі по собі. Але мені тут же пояснили в особливо популярній формі, що це не намети завалились, це черговий офіцер по табору повністю завалив службу. І чим довше мені це пояснювали, тим ясніше я усвідомлював, що саме я в усьому винен: хмари не розігнав – ось і дощ пішов, атмосферний тиск в різних місцях планети Земля не зрівноважив – ось і вітер почався (навіть і не спробував це зробити!), не домігся від урядів союзників, щоб старі гнилі намети замінили на новенькі буржуйські – ось солдати і мокнуть.
З відчуттям глибокої провини я силами наряду почав ставити повалені намети. Гнилі мотузки якось зв’язували і зелений брезент знову здіймали у вологе повітря. Як тільки мої руки торкнулися канатів розтяжок, мені одразу здалося, що це не брезент старих наметів, а пошарпана парусина, що це не військовий табір, а корабель-вітрильник «Еспаньйола» - стара каравела, захоплена вільними корсарами, що на дворі знову 1603 рік, і я молодий рудочубий ірландець. Я відчув запах солоного вітру Атлантики і я загорлав на солдат: «Травити шкот! Підняти вітрила на фок- та грот-щоглі! Боцмане! Свистати всіх нагору!» Я подумав, що солдати здивуються, або хоча б якось зреагують (мімікою обличчя, чи що) на мої фрази кинуті в простір сьогодення і на спогади про перевтілення. Але де там – ніхто навіть не звернув уваги – напевно, всі тут звикли до моїх дивацтв.
Серед ночі привезли солдат – втомлених і змучених тягарем війни. Я спитав їх: «Звідки?» Вони відповіли: «З Повної Опи!» Я здивувався – про такий населений пункт я ніколи не чув. Розгорнув карти і почав шукати таке селище, але марно. Потім, як солдат розмістили в таборі, я довідався, що так вони назвали бліндажі «Безнадійний» та «Брехливий». (Не знаю, хто придумав їм такі оптимістичні назви, певно, дуже життєрадісний офіцер.)
Наряд я здав з відчуттям виконаного обов’язку – всі намети стоять, підсихають, рівень води в калюжах знизився, життя і служба тривають. Хоча війна – теж триває. Тільки до цього якось всі звикли...
Виспатись після наряду не вдалось – о п’ятій годині ранку мене розбудив капітан З. струснувши за плече (він до мобілізації працював вчителем у музичній школі).
- Що сталося? Москалі застосували ядерну зброю? Чи сепари всі без винятку здалися в полон?
- Йди допоможи видати новоприбулому п’ятому взводу зброю та набої.
Біля зброярні нікого не було крім одновухого пса Тайсона та лейтенанта Р. (настрій в обох був відверто меланхолійний). Підійшовши до цієї зажуреної пари я запитав (не в пса, а в лейтенанта):
- Це правда, що в зв’язку з погодою зброю і набої сьогодні будуть видавати тільки джентльменам?
- Зброю завжди видають тільки джентльменам - не залежно від погоди.
Далі його «понесло» на тему творчості Оскара Уальда. Певно, слово «джентльмен» викликало у нього вихор асоціацій, крім того лейтенанту Р. не було з ким поділитися своїми думками, а тут підвернувся співрозмовник:
- ... Оскар Уальд – це яскравий приклад впливу середовища на творчу особистість. «Портрет Доріана Грея» це намальована густими фарбами картина, що зображає цинічний світ столичних лондонських снобів, сибаритів, що уявили себе аристократією. Оскар Уальд намагався зрозуміти і зобразити цей світ – глибоко йому, як ірландцю, чужий. Йому – натурі поетичній, тонкій, чуттєвій. Звідси і трагічні мотиви його казок. А містицизм – це лише фон і данина моді звихнутого на пошуках загадкового отого сентиментального століття. Оскар Уальд не містик, а казкар. Тільки казки він писав для дорослих. Чи намагався писати. Бо діти в деякі епохи швидко стають дорослими – Чарльз Дікенс це яскраво зобразив і довів. Цю божевільну теорему лінійних людей. А дорослі у деякі відповідні епохи стають інфантильними, впадають у жорстоке дитинство, що не мислить майбутнім часом – починають бавитися в солдатики, не розуміючи, що це вже не гра, і кров справжня, і вбивають по справжньому, і нікого не воскресити, і пошматоване вибухом тіло назад не склеїти...
Ні, офіцери-філософи це вже занадто, навіть для моєї хаотичної психіки. Цікаво, коли цей офіцер стріляв в сепарів, він теж думав про літературу і про сугестії текстів Борхеса і пророцтва сумного Кафки?
Коли підійшов до зброярні перший солдат з п’ятого взводу, я зауважив йому:
- Ви сьогодні занадто сентиментальні. Певно, всю ніч читали твори Махатми Ганді?
- Відносно сентиментальності – не зрозумів, а цілу ніч я спав і Махатма Ганді мені навіть не снився.
- Я мав на увазі, що у Вас дуже сентиментальний вираз обличчя. Я просто впевнений, що в молодості Ви писали вірші і вчились у музичній школі, не здивуюсь навіть якщо в тій самій, де був викладачем наш капітан З. А що саме Вам снилося?
- Не скажу. Нехай це лишиться моєю маленькою таємницею.
Таємницею, так таємницею... Наполягати я не став. Крім того у них є свій взводний, хай він і дізнається про сни своїх солдат. Бувають такі солдати. що не хочуть розповідати свої сни. А заходити в їх сни без дозволу мені якось не зручно.
Мені тоді раптом пригадався зовсім інший солдат, серед зовсім іншого пейзажу: бліндаж, поруч якісь руїни, вирви від вибухів, ми сидимо з АГС-ом і чекаємо вилазки сепарів, але все тихо, наче і війни ніякої нема. Один солдат на стіні із залишками штукатурки вишрібав великий напис: «Цой живий!» Цей солдат був фанатом творчості Віктора Цоя, періодично вмикав мобільник з записами його пісень – у самих несподіваних ситуаціях. Я не стримався і видав і простір фразу: «Цікаво, чи серед сепарів є фанати Віктора Цоя?» Солдат якось ображено подивився на мене:
- Не може бути серед сепарів шанувальників Віктора Цоя! Бо вони ж його і вбили, свoлoти... Цой ніс світу мудрість і просвітлення, а сепари несуть темряву і отупіння...
О, якими химерними легендами люди вміють заповнювати свою свідомість, свій світ!
А навколо починалося літо, солодко пахло квітами, травою і висів в повітрі спів цвіркунів. Як і колись: я був серед літа і війни. Тепер знову – літо і війна...
Коли черговий день завершився, я відійшов від табору на кілька сотень метрів. Сонце падало за обрій між двома самотніми хмарами – палала заграва. На її фоні височіла тридцятиметрова антена, прикріплена з чотирьох сторін сталевими тросами. Ще пару тижнів тому тут все було вкрито квітучим молочаєм і над степом стояв важкий солодкавий приторний запах, що густів вечорами. Нині весь молочай вже відцвів, але зацвіла королиця, дикий льон і вероніка. Степ був не зелений, а біло-жовто-синій і пахло легко і трохи терпко. Я милувався вечором, насолоджувався вечірньою прохолодою і грою кольорів та відтінків. Раптом я помітив, що я не один насолоджуюсь світом: до мене наближались капітан С. та капітан Т. Троє взводних, три капітани здійснювали вечірній моціон. Капітани і степ.
Я прочитав їм свої останні хоку, але судячи по всьому вони не дуже їм сподобались, але із ввічливості вони не висловили свою думку про мою поезію в японському стилі. Капітан Т. лише запитав, вказуючи на антену:
- Ви не знаєте, яке призначення цієї башти?
- Естетичне. На фоні заграви вона виглядає дуже красиво: це справжній модернізм і конструктивізм. Це скульптура – витвір одного художника, що нині носить військову форму.
- А я то думаю, чому вона мені нагадує Ейфелеву вежу!
На цей діалог капітан С. відреагував несподівано емоційно:
- О, доки?! О, доки я буду вислуховувати всілякі нісенітниці двох iдiотiв?!
У цей час зі сходу донеслась луна далекого і дуже потужного вибуху (О, ці звуки зі сходу! Не плутати зі світлом...) Кілька днів було тихо, канонада замовкла і тут знову звук вибуху – та ще й такого потужного. Я зреагував реплікою:
- Сепаратистів годують гороховою кашею. Ви чуєте який в когось із них метеоризм?
(І подумав: «Яка все це пошлість: і ця калюжа, і ця верба над калюжею, і вся ця війна зрештою – яка пошлість...») І пригадалося ось що. То було майже рік тому. Хоча, насправді, тисячу років тому. Я тоді служив ще в піхоті. Ми наступали. Наш взвод йшов в атаку. Поруч біля мене в рідку багнюку плюхнулась граната з під ствольного гранатомета. Подумалось: «Ну, ось і все!» Стало спокійно і легко – так начебто я помер і пішов у нірвану, звільнився від цього безглуздя. За звичкою плюхнувся мордою в болото. Поруч добряче бабахнуло – злетів у небо стовп води та бруду. Якимось дивом мене навіть не зачепило, але чомусь протягом кількох місяців після цього страшно боліла права рука – така от виникла ілюзія...
Таке відчуття, що ця війна ніколи не закінчиться – але це неправда. Всі війни закінчувались. І що далі? Про що ти будеш писати тоді, коли прийде мир і свобода? Про квіточки і сонце? Про важке життя народів Півночі? Чи застрягнеш у минулому та спогадах? І будеш згадувати людей давно минулих епох, дослухаючись до шуму вітру?
(Написано в ніч Місяця оповні в час відносного затишшя на фронті.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585580
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 29.07.2015
Летят навстречу теплые слова,
Их полностью словить не успевают,
"О ком они?" - уж слышится молва,
И с трепетом тихонько ожидают.
Надежды тлеет слабый огонек,
Но тронуть только - с силой воспылают,
На имя свое маленький намек,
Из зала взгляды к милости взывают.
Но выбор будет сделан лишь один,
Хоть каждого заботой не обидят.
Теперь в семье он, верю, что любим,
А здесь его, мне жаль, возненавидят...
29.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596502
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Дві дороги- два шляхи
Перетнулись-розійшлись
Не питали в нас про те,
Чи є сили шлях пройти?
Хтось на них ,як утумані,
Іншим запросто іти,
Осяга науки грані
І щаблі висот мети!
Як дійшли до перехрестя,
Мудрість нас взяла під руки,
На руках уже онуки.
Два шляхи і дві дроги,
Дві дороги-два шляхи
На одній життя позаду,
А по іншій йти і йти....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385328
дата надходження 16.12.2012
дата закладки 29.07.2015
Хто має хист пручатись долі
Сміливо парус розправляє
І вітер сивий мимоволі
У вир подій його штовхає
Зелені хвилі, мов дракони
Влучають язиками у борти
І б'ють, як церква б'є у дзвони
Але лякаються, побачивши хрести
Шалена спека човен обпікає
Полюють блискавки, і грім гримить
І дощ сердитий ллє і не вщухає
Мов у литаври, в човен бубонить
А човен тихо йде, не піддається
Неначе насміхається з біди
Бо райдугою небо обізветься
Тому, хто не злякається води...
Хто має сенс пручатись долі
Той сам життя свого митець
Вітрила підіймаються поволі
Хай дмухає грайливий вітерець!
26.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596089
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Экспромт
Все разом потускнели краски
И не сверкала нагло медь.
Не ощутила трепет страсти
И не хотелось вовсе петь...
Отмерил скупо Он на ласку:
(Той нежности на пять минут)...
За пять минут - начало сказки...
И продолжения все ждут...
Чтоб счастье было(со слезами)..
И не стоял у горла ком...
А горе - где-то за горами
И не стучалось страхом в дом....
Чтоб не молчал сверчок за печкой..
Был тёплым ветер(не борей)!..
Чтобы слова звучали песней..
Без фальши звуки были в ней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596364
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Вкраїнонька мила, голубонько щира,
Зневажена в полі лежить.
В яругах і долах, в твоїх синіх горах,
Зґвалтована чайка кричить.
Ой, матінко рідна, ти горличко сиза,
За що розп’яли вороги.
Невже так приспав тебе ворог й лакиза,
Чи встати не маєш снаги?
Ой, де твої дітоньки, де ті соколи,
Чи вже тебе знов продали.
А може могилами ходять довкола,
Чи може ми їх прокляли.
Із страшного сну, я прошу ти проснися,
Глибоким корінням з журби.
Хозарським бандитам в поклін не схилися,
Пора їм ламати хребти.
Ген хвилі глибокі, Дніпро піднімає,
У гнів вилива з берегів.
Поглянь за порогами знову світає,
Вже виросли внуки в синів.
В яругах і долах, вже гомін лунає,
Заснулих пробуджує в сні.
Лакеїв й бандитів вже дріж пробиває,
Закалена зброя в огні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427441
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 29.07.2015
Все очень хреново, девочка, так хреново,
что солнце погасни завтра - пусть, ерунда.
Я честно пытался быть мелочным и пиковым,
да только не выйдет, видимо, никогда.
Я сразу в тебя врастаю, сплетаю нервы
с твоими сосудами. Слышишь, вскипает кровь?
И ты отвечаешь. Первый. Ты помнишь. Первый.
Теряешь рассудок, выходишь из берегов.
Мы море - смываем границы и рушим скалы!
Мы землетрясение, Мы идеальный шторм!
Нам мало - мы бесконечность - и снова мало...
Мы - Всё. Ничего. Не важно. Молчи.
Потом
ты надеваешь кожу, одежду, маску,
неуловимо меняешься и опять -
между тобой и мной - голубые каски
с четким приказом - вот этого - не пускать.
Снова твой город и снова - моя дорога.
Рядом - не рядом. Чужие - плечом к плечу.
Я улыбаюсь глазами. Ты смотришь строго.
И ждешь моих писем. Долго. А я молчу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593086
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Я подарую тобі мить кохання
Тонку стеблину сильних відчуттів
Жадану мить солодких відкриттів
Нестримне для обох, сердець єднання...
Звабливо-ніжний аромат двох тіл
Розбавить ніч відтінком прохолоди
Ми піддамось спокусі насолоди
І почуття візьме нас під приціл...
Торкання уст...гарячий подих в скроні
Легке тремтіння хвилями по шкірі
Покірливо в мовчанні і довірі
Себе я віддаю в твої долоні...
Сплетіння душ у неповторнім танці
Коли усі слова - пустії звуки
Коли у крила проростають руки
Коли ми за бажанням - ночі бранці...
Дурманні і солоні відчуття
Під місяцем повінчані весною
Ми згоримо запалені іскрою
Під ритм єдиного... серцебиття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586651
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 27.07.2015
Экспромт
Вчера я грёзы отпустила...
Они сбежали налегке...
Оставив тапочки,пижаму,..
И что то странное в чехле...
И амальгама та разбилась...
В которой преломлялся свет...
Изранив трепетное сердце...
На 10 долгих(смутных) лет...
Свои я грёзы отпустила...
Когда на небе месяц плыл...
Жара на ночку затаилась...
Но зарождался неба пыл!..
Когда звучала сарабанда!..
Когда звала виолончель!..
Когда соскучились пять пальцев...
И оголился струны нерв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596159
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Хто випив міру смерті, той зуміє
У водах страху окропити віру,
Де біль кровить фонтаном, наче квасом,
Дурманить, ріже й мучить поза часом,
У просторі жахливих перевтілень,
Пекельних сцен, жахіть, але не схилить
Він голови, не впаде в ноги смерті,
Благаючи повернення у нетрі
Тих юних днів, де все іще можливе,
Життя людське безкрає, й немінливе.
Де поруч ті, кого ми любим,
Кого без втоми завжди ми голубим.
За що ціна така вже й невеличка,
Така собі безглуздість і дрібничка,
Душі дарунок - плата за можливість,
Забути про реальність, і про сірість,
У мріях повернути мертві душі,
Життя змінити на фантазії у мушлі.
Та, тільки дар такий веде в оману,
Бридка потвора, родичка дурману,
Лукавий породив оцю бридоту,
Таку собі пародію болоту.
Лишень у Вірі є зерно спасіння,
У воскресіння, справжнє воскресіння!
Тому залиште у душі скорботу,
І спогадів минулих скиньте ношу,
Звільніть себе, знайшовши в собі сили
Для Віри, лиш для Віри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596118
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
Я не хочу уйти бесследно,
Чтоб сорок дней меня родня
Оплакивала безответно,
Теряя след день ото дня.
Почить уныло – всем под силу,
И, черт, я тоже так уйду!
Но не хочу, чтобы могилу
Мне убирали раз в году.
Я не желаю, чтобы внуки,
Почтив меня чрез надцать лет,
Ни слог божественный, ни звуки,
А вспомнили предсмертный бред.
И чтобы в день тот поминальный,
Когда все чтят усопших честь,
Ворчат привычный текст сакральный,
Но кто бы мог мой стих прочесть!
Поднять, не чокаясь, за ямбы,
А не похвал порочный круг.
Нас всех когда-то примут ямы,
А сердце вынет черный крук.
Не сыпьте мне на грудь печенье –
Голодный ворон унесет.
Душа, ушедшая в забвенье
Не ест, не курит и не пьет!
А вы прочтите у оградки,
Коль не забудете, стихи,
Мне песни, песни мои сладки,
Да так, чтоб вороны тихИ
Сложили с выпечкой котомки
Вокруг запыленной плиты,
И молча слушали. Потомки!
Прочтите мне мои стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575573
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 25.07.2015
На зітканому з неба полотні
Душа лежить, утомлена від битви.
Свої земні забувши ночі-дні,
Вона рядки шепоче із молитви.
Зажили рани - плід людських образ,
Спинили біг шалені сірі будні.
Лишивши на землі німий каркас,
Душа чекає на години судні.
Пройшла життя назначені щаблі,
Полинула голубкою до неба.
Усепроще́ння мовчазне, без слів -
Нічого більше їй уже не треба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595795
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «***» АВТОР: Натали Вадис
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581619
*********************************************
Мы в одиночестве рождаемся на свет
И одиноко отлетаем в мир иной,
Хоть рядом с нами пару человек,
И дай нам Бог, что б кто-то был родной.
Порою, мы теряемся в толпе,
Обманываясь в близости людей,
Но, как и прежде, в собственной душе
Мы ощущаем одиночество ночей.
Мы содрогаемся при мысли, что одни,
Но жадно ищем мир, где нет других,
И в откровенности слезящихся ресниц
Ночами пачкаем истерзанный дневник.
Ну, кто сказал, что с одиночеством в ладу,
Скорее примирился с тем, что есть,
Быть одиноким, правда, не хочу,
Но так, по-видимому, создан человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581650
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 24.07.2015
Про що мовчать поорані лани
Обрамлені дібровною каймою,
Тисячоліттями вдихаючи вітри
У маренні квітучою весною.
Про сенс життя?
Про марність зайвих слів?
Про вічний спокій, вкритий пилом часу?
Чи про кохання переспілих снів
У противагу холоду й чеканню?
Про що мовчить промерзла ще земля,
Ховаючи у нетрях мертві душі,
Хрестами розтинаючись щодня,
Наперекір морозам - пластиком квітучим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572951
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 24.07.2015
Девушка с цветом синего неба в глазах,
С розой пахучей, сладостной на губах,
С ветреным волосом утренних трав,
Девушка чтущая звездного неба устав.
Молча укуталась в шелест страниц она,
Тихая, робкая, в чем-то порой дитя,
Тонко плетущая сладость своей мечты,
Марионеткою страсти стала ты в них, увы.
Девушка с привкусом крепости от вина,
С тайным желанием вдоволь испить греха,
С полуоткрытой правдой в оправе лжи,
Девушка новой эпохи - "Пустой души".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575920
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 24.07.2015
Знову ранок марудить подряпані жили,
Зашиваючи теплим промінням ті дні,
Коли в темряві борсались крихти надії,
Сподівання на Господа, й юні роки.
Приклонивши в молитві забиті коліна,
Крізь золу перетлілих несказанних слів,
Ти попросиш у Господа: Господи милий,
Залікуй доні рани в знеболенні снів.
Не примушуй страждати подряпане тіло,
Милосердствуй мій Царю,Ти Боженько мій.
Я благаю пробач мені всі нарікання,
В покаянні скорити я маю свій гнів.
Не судитись мені із Тобою, мій Боже,
Не казати, що серце не має гріха,
Твоя воля на все, і на долю й недолю,
А мені лишень нести на плечах хреста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584925
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 24.07.2015
Ей нравился намного старше...
С белесой изморозью в волосах...
Сонет(коротких фраз) на завтрак...
Казался богом натощак...
С ним познавала рай забвения...
И переполненный причуд тишайший ад...
К нему слетала стрекозой из пены...
С янтарной броши на пиджак...
Его душа стремилась в Спарту...
Её - металась у сомнений врат...
И танцевала с ветром сальсу...
Ему мерещилось: не так...
Она заметила себя в квадрате прошлого:
На пристани заброшенных идей...
Под чёрным шёлком ночи(осенью)...
Между шарнирами бегущих дней...
Там время плавилось асфальтом!..
Песчинки превращались в твердь...
Под серебром Луны проплешиной:
Букет (отцветший )из надежд!..
Она запомнила до мелочей квадратик...
Сорвался нежный голосок!..
И тех,кто растворялся в сальсе...
И монотонный,и зудящий рэп...
Ей нравились намного старше...
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593492
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 24.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.07.2015
«Клянусь тим, чим клянеться мій народ,
не гідно воїну вертатись живим,
кинувши на погибель свого короля.»
(Скела «Руйнування Дому Да Дерга»)
Ти знаєш – я згадав: у Дубліні дощить.
Так сумно, коли літо верховодить
Всі ті ж краплини. І життя, як мить
Посеред міста. Червень котить
По небу хмари, а пастух мовчить:
Той – в біле вбраний. Сивочолий,
Що від нудьги цей острів траворунний
Засіяв міфами. Колючками пісень.
Бо недарма оцей мокряк понурий
Землі друїдів провіщає день –
Отой, що справжній. Із роси й туману*
Я книгу склав в зелене вбрану.
І позабув на мить, що кожен пагорб тут
Чиясь могила. Кожен камінь чкрут,
Вістун, який пророчить неминуче.
А я собі на вересовій кручі
Ірландії-вдови із вітром розмовляв,
Ім’я безсмертне Конайре** назвав.
Примітки:
* - Насправді з роси й туману у нас в Ірландії складають пісні.
** - Конайре Мор мак Месс Буахалла. Скільки стоять зелені пагорби в Ірландії стільки будуть пам’ятати про нього…
*** - Калідаса писав колись «Хмара-вістун», але в нас в Ірландії був колись камінь-вістун. Був. А де він зник – ніхто й не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431586
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 23.07.2015
[color="#0022ff"]Дума за твором Касьяна Благоєва А МИ – «ПОЕТИ»![/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595213
Любов"ю жити... хіба гріх?! О, ні! -
покликання твоє найвище!
Твій дар безцінний і найбільший
з усіх скарбів можливих на землі....
Й лише в тобі!
Повчань мораль - це не від мене.
Що значу я зі страхом цим терпким
за рідних?!... І без дій отим нудним
безвільним трепетом за тебе...
В тремтінні неба!
Що я?!.. З любов"ю мовчазною,
моя ти земле, в днях своїх пустих..
В плеканні квітів, саду... В цих простих
без глибини розмов з собою...
В тобі красою!
Що важить ненав"язлива, м"яка
турбота про моїх найближчих,
яка вбирає найповніше
і серце й сили - всю мене до дна!
...на мілині я...
В суспільство не вливаюсь вже! ..пуста.
Ні! - переповнена любов"ю -
буденною (але ж живою!)
до миті, що крізь мене пророста!
...що значу я....
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
[i] [color="#1100ff"]*Філія - різновид любові в давньогрецькій філософії - має дуже великий спектр значень: більш спокійна, м"яка, ніж "ерос"; не тільки любов, а й дружба; не стільки любов, скільки влюбчивість; любов до батьків, до товаришів, до свого міста, до улюбленого собаки, до братів, до батьківщини, любов до пізнання, любов до бога, а також і еротична любов, оскільки «ерос» це один із видів «філії» .[/color] [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595296
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Про що твоï очі до мене мовчать,
Якими думками зніміли?
І хто із них зніме таємну печать
На грані ментальності й тіла?
Про що стука дощ у холодні шибки,
Втираючись краплями в душу?
І блискавка ріже цю ніч на. скибки '...
Я йду ... Відчуваю, що мушу ...
Про що здогадався залишений ключ,
Об столик дзеленькнувши тихо? ..
Стрибну із кохання, мов з тисячі круч,
Розвіє уламочки вихор ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438116
дата надходження 18.07.2013
дата закладки 22.07.2015
Тихонько ветер клён колышет,
А в доме все давно уж спят.
И дождик вновь стучит по крыше.
А мысли облачком летят...
Летят за море, океаны
Где нет жестокости и зла.
Наверно, в сказочные страны,
Там нет предательства, вранья.
Туда, где вольно сердце дышит,
И не предаст никто в Любви.
А ветерок не спит, он слышит,
Внимая мысли все мои.
Стучит будильник неустанно,
Цветов разлился аромат.
И мне немножко нынче странно:
Неужто есть Любви закат?
Как жаль, что счастье скоротечно,
Любовь ведь только сладкий сон.
Ничто не может длится вечно,
А ночь пройдёт - уйдёт и он.
------------------------------------------
Музыка и испонение в песенной вариации Владимира Люсина. Музыкальный
сайт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 22.07.2015
О, скільки в тобі болю, Україно!
А скільки крові випила земля!..
Куди не глянь - сплюндровані руїни...
Куди не стань - спаплюжені поля...
А як же далі? Бути чи не бути?
Чекати неминучого кінця??.
Чи впитися кремлівської отрути -
І стерти рідний слід до корінця???
Прозрій, прокинься, приспаний народе,
Козацький дух гартований збуди,
Бо лиш тоді ти дійдеш з серцем згоди,
Як рабський дух затопчеш назавжди!
Воскресни, возродися, Україно,
Упевнено торуй до щастя шлях!
Хай лине світом мова солов'їна
І пісня наша славиться в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 21.07.2015
[i] Кохатися… в любові… Чи не найвище щастя?
Та не кожному вдається зберегти ланці кохання…
І рвуться в’язила… І скіпаються людські долі…[/i]
[youtube]https://youtu.be/4Gkk4NGCr-8[/youtube]
[b][color="#7700ff"][i]Як часто ми те не цінуєм,
що в нас приємне й любе є…
Любов взаємну не шануєм,
Та кров один з одного п’єм!
Як же приборкати, всмирити
Те, що́ любов не йме за суть –
Щоби буття циркадні ритми*
В родинне русло повернуть?
Напевно, є одна дорога,
Що знищить нелюбові тінь, –
Сліпим звернутися до Бога,
Втлумити оберти крутінь.
Єднання навколо ідеї,
Що нейминуй** очистить дух,
Спонуку дасть спитати: “Де я?”
Й отримати одвіт услух…
…О, темні сили відцентрові,
Що в смерть розшарпують любов!
Чом не кохаєтесь в любові
й ланці ви рвете знов і знов? [/color][/b]
17.07.2015
__________________
*Добові коливання біологічних процесів.
**Неодмінно, неминуче.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594370
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Нарисуй мне сияние глаз,
Когда я на тебя посмотрю,
Когда ветер, от зависти смолк,
А Луна устыдилась...
Нарисуй восхищенье сейчас,
Урони на ладони зарю,
Расцвети неисписанный холст,
Чтобы сердце забилось...
Нарисуй трепет сладостных грёз,
И дрожащие руки мои,
Неуверенно падает вздох
И неровно дыханье...
Нарисуй... в бесконечности гроз
Сумасшествие не утаи -
Изумрудного бархата мох
Нас укроет в изгнаньи...
Нарисуй коже нежный узор,
Поцелуями взгляд изуми,
Светотени лихую игру
Оберни легким флёром...
Нарисуй призывающий взор,
И печали навек отними,
Как горящие угли костру,
Как струны переборы...
18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594776
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Умер друг… Не прошло с той минуты недели,
как я был у него, в декабре, на квартире.
Он дышал тяжело, говорил еле-еле,
утопая глазами в пустующем мире.
Вдалеке, за окном, купола золотые,
с Монастырского острова веют молвою -
собирают архангелы мощи святые,
оставляя родных: сиротою, вдовою.
Пронеслись над погостом по-быстрому кони,
поминальною службой псалтирь вековушей.
Левый берег Днепра видно как на ладони -
уносило, течением, светлую душу.
Умер друг, что-то бьет в голове опустелой,
понимаю, теперь, как его не хватает.
С фотографии смотрит, на всех, пожелтелой,
- не ушел, добрым Ангелом, рядом, витает.
Юрий СЛАЩЁВ ©21.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594992
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Экспромты
Мне снилось - будто умираю!..
Душа покинула приют...
Но на рассвете - я живая!..
Заре осанну петухи поют...
Дожди косые чешут травы...
Несмело солнышко встаёт...
Как хорошо,что я живая!..
Как хорошо,что ещё тут...
Поверишь - в час,когда летаю,
Порой мне грустно и болит:
Земля красивая такая,..
Но столько злобы в ней кипит!..
Несправедливость верховодит,..
И унижают подлецы!..
К ним всё (на блюдечке) приходит,..
Но так смердит их г.....цо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594860
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
ОТВЕРЖЕННЫЕ
Изящный, а, таки из глины черепок.
И век его короткий и печальный.
Он мог бы долго послужить ещё,
Когда б хозяин был хоть малость
сострадальный.
Мы бьём горшки, не глядя на итог.
Ведь глины нам жалеть то не пристало…
Но кто готов на место стать того,
Кто в мир небытия уходит слишком рано?
Не ведая о том, что значит жизнь,
Не зная, для чего живёт на свете,
Обманутый кумирами и шантрапой,
В полусознании теряет облик человека.
Теперь его использует любой.
Цена ему, что кошка дворовая.
Забудут даже имя невзначай.
Не вспомнят, что была душа живая.
Подумать страшно – у него есть мать!
Был детский сад и школа воспитала.
На улице ведь тоже не пустырь,
И даже есть законы у вокзала.
Всё вместе – это наш реальный мир.
Без пропаганды и газетных строчек…
Недаром обратился к нам поэт:
-- Как я устал, но в жизни нет отстрочки.
Притчи 14: 20,21 «Бедный ненавистен даже своему
ближнему, а у богатого много друзей». Презирающий
своего ближнего грешит, но счастлив тот,
кто благосклонен к угнетённым».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594936
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 21.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2015
Экспромт
Когда мне сильно заболит...
Себя я не жалею...
Кусаю губы до крови...
И открываю настежь двери...
И убегаю далеко...
На краешек везения...
И улетаю высоко...
В иное измерение...
А боль ушла весною(в мае)...
Когда слепою ночь была...
Она в лицо её не знала...
Расслышать поступь не смогла...
С тех пор о ней не вспоминаю...
С тех пор забыла про тебя...
Но убегаю и летаю...
И там такая не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592817
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Туманом біля ніг
клубочиться жура...
Самотність розганяється словами!
Із сотень всіх доріг
шукає ту, де я
затято відбиваюся віршами.
Із тисяч всіх світів
затиснутих в мені
украплює сльозами той - для тебе...
На стику всіх вітрів
тепло несла тобі....
Холодний простір знову вибрав неба...
Чекатиму ось тут:
на гребені дощів!
На гострій висоті твого бажання!...
...Як втома від натуг
торкнеться відкриттів -
спочинь у затишку мого мовчання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594683
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Схилившись цвітом до землі,
Росу з трави збива калина,
Злітають крапельки вогнів,
У твої зорі, Україно...
Твій теплий, літній, тихий спів...
В душі ледь повені тримаю.
Не підібрати в світі слів,
Щоб вільно вимовить: "Кохаю"...
17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588101
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 19.07.2015
«На чорному небі
Мідяні змії.
Я на світ прийшов з очима,
А йду безокий.»
(Федеріко Гарсіа Лорка)
Між двома темними безоднями,
Між двома нескінченностями,
На мить зазирнув я у мить світла,
У мить кольорів і запахів,
Звуків і дотиків,
Я з’явився на мить
У цю смужку світла
З очима повними радості
А тут – у чорному небі
Мідні змії,
На хворій землі –
Залізні почвари,
Люди сповнені ненависті,
Квіти, заплямовані кров’ю,
Очі сповнені жахом.
Залишу я вам свої –
На згадку –
Навіть не окуляри – очі,
Дивіться крізь них на світ,
Щоб побачити:
Небо синє і воду прозору,
Квіти маленьких радостей:
Нехай це і не справжнє –
Вигадане, але воно існувало
У моїй свідомості...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594665
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Поры осенней песня спета,
хотя упорствует она.
Но иней – первая примета,
что по утрам уже видна.
Ещё пожарища пылают
лесов и рощиц, но уже
другие нотки пролетают,
тревожа, в птичьем галдеже.
И сколько б небо не синело,
и не темнел под ним сосняк –
не скрыть, что поле оскудело,
и нищеты не скрыть никак.
Жаль, не озвучить мне пейзажа,
заката пролитую кровь…
ни полыханье листьев даже,
ни синь небес, ни даль, ни новь.
Запас словесный не годится,
чтоб передать, как на стерне
чернеет трогательно птица,
и сад в костровой пелене;
Как женщина в руке с корзинкой
тропинкой меж дерев идёт,
с чуть сбившейся
с волос косынкой,
сквозь паутинок тонких лёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594672
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
На Рижском взморье отдыхает Осень...
Никто не заплывает за буёк...
Спасатели кидают звонко кости...
Кому найти в песочке янтарёк...
У барной стойки дремлет лоцман...
Ему (навскидку) где то шестьдесят...
С утра до ночи - ром гавайский с водкой...
А с ночи до утра - гавайский косячок...
А Осень - в бархате тяжёлом,..
Волнам накручивая мелкий завиток,
Вся в ожидании свидания со Штормом!..
И потому - свежее на годок...
У барной стойки кинул якорь лоцман...
Кептурик(засмальцованный) - под стул...
Его обходит стороною Осень...
Он в первый раз,наверное, заснул...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594601
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Я первая с тобой на "ты"...
И первая сожгу мосты...
И первая замечу то,..
О чём не молвишь ни за что...
Уйду ли, не успев простить?..
Смогу ли первой разлюбить...
Твои глаза?..Всё те же синие озёра...
Но холоднее в них вода,..течение другое...
Не те узоры на песке...
И тучи - низко -низко...
Так хочется познать во сне
Ту нежность ...Близко -близко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594455
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Экспромт
У тёмной ночи - свои очи...
Свои придворные и мудрецы...
И зодчий,музыканты,звездочёты...
И свечи с благовонием (для тишины)...
Свои мелодии и ноты на пюпитрах...
Свои таинственные знаки,..дирижёр...
И в сердце ночи(полутоном,в полумраке)...
Всё то, что отпустила - из того узор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593856
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 17.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2015
Каждой женщине хочется Музою стать
Для Поэта, чтоб только о ней,
Мог тома из стихов и поэм написать
Догорая в сумятице дней.
Каждой женщине хочется ласковых слов
И судьбы карнавальных огней,
Стать царицею всех его трепетных снов,
Чтоб любил он сильней и сильней.
Каждой женщине хочется нежности рук,
А в руках чтоб не вяли цветы.
Чтоб её не бросал на вокзалах разлук,
Чтобы связывал с ней все мечты.
Каждой женщине хочется ярко светить
Путеводной, заветной звездой,
Чтоб сквозь трудности жизни его провести,
Отгоняя беду за бедой.
Ну, а если её настигает беда,
Наши судьбы превратны порой,
Чтобы встал за неё, чтоб был с нею всегда,
Чтоб сражался в бою, как герой!
И ты стала мне Музой, не зная о том,
Что тобой я живу и дышу.
Что когда всё подёрнуто ласковым сном,
Я стихи упоённо пишу.
И ты стала мне в небе полночном сиять,
Звать до новых побед за собой.
Я готовый во всём за тебя постоять,
Только б стала моею судьбой.
06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591960
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Экспромт
Мне почему то больше не болит...
Меня,наверно,попустило...
И ночью не боюсь глаза открыть...
И выдохнуть вдруг появилась сила...
Мне почему то снятся корабли...
Наверное, пришла пора отчалить...
Мой парус унесёт на краешек земли,..
Где нету берега печали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588685
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 06.07.2015
Мне хочется опять туда,где минареты - в небо...
Где вниз срывается звезда,..и остальные - следом...
А мне бы в пряный Марракеш (на белом самолёте)!..
А мне бы кофе,чай и фреш (на блюдечке, в полёте)!..
А мне бы истину познать в прохладе старых парков!..
А мне бы пёрышко жар- птиц из разноцветья кладов!..
Под макинтошем темноты расслышать говор страсти,..
С гортанной глотки - ручейком,..в объятиях Шивы - сладкий...
Вдохнуть разочек пылкий жар (из медной сковородки),..
И,потушив в душе пожар,..осоловеть от водки...
Нет,..всё таки сильней хочу на старый хутор деда!..
Где старое скрипит крыльцо,..где не спесивость кредо!..
Хочу из спелых вишен сок,..и блюз в ночи( кошачий)!..
Нырнуть в пахучий сена стог,..чтоб проглотить комочек...
Чтоб не хотелось за порог,..чтоб милость лилась свыше!..
Зачем не милая земля и крыша от Марокко?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591534
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 04.07.2015
[i]Ми не могли у світі розминутись![/i]
[i]Ліна Костенко[/i]
Ми не зустрітися з тобою не могли!
Бо ти – це я! Лише у задзеркаллі.
А я – це ти! До кожної з клітин
пришитий міцно білими нитками.
Тобі болить – в мені десь скиглить щем,
тобі не спиться – і моє безсоння
по небі зорянім розкинеться плащем
і росами умиє підвіконня.
Сміюся, коли весело тобі,
чи з жарту, а чи просто, без причини…
Лише подумай у запиленій юрбі –
я на порозі! Ти мені відчиниш?
Така любов одна на сотню літ,
зорею провідною мені світиш.
Ми маємо один на двох політ
і не могли з тобою не зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586416
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 04.07.2015
Дай мне ладони твоей коснуться
Губами,
Скользить так синхронно
И жарко...
Дай, изливаясь, вновь обернуться
Снегами -
Мой сон монохромный,
Но яркий...
Дай мне вуалью волос укрыться
И падать
В прозрачные воды -
Венками...
Дай...забываюсь, чтобы случиться...
Отрадой,
Сквозь прошлые годы -
Веками...
Дай мне, не вспыхнуть огнем, взлетая,
От жажды...
В тебе растворившись
Слезою.
Дай, легкой дымкой, в руках растаять,
Однажды,
Грозой исцелившись.
Грозою...
21.06.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588794
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 03.07.2015
Я приходжу сюди у весняній порі,
На могилу до мами і тата.
Сняться їм вічні сни, на високій горі,
А довкола синіють Карпати.
Між горами стоїть моє рідне село,
Низько голову хилю в поклоні.
Тут зігріло мене материнське тепло,
Материнське тепло не холоне.
Зачекалася нас рідна батьківська хата,
Ми до неї вертаємось зрідка, до свят.
Тільки ластівка ще прилітає до тата,
І виводить в гнізді молодих ластів’ят.
Тут ходити мені поки бути і жити,
По стежках, де колись у дитинстві ходив.
Щоб той слід у житті дорогий не згубити,
Де колись у житті першим кроком зробив.
Бабче 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591387
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Слетают дни календаря..,
А с ними жизнь летит попутно.
Чего ты ждешь, душа моя,
Быть может то, седое утро,
Когда коснется луч земли
И та, как женщина задышит
Безмерностью своей любви,
Дарованной ей кем-то свыше ?
И словно робости вуаль,
Лучи туман её снимают,
А взгляд земли стремится в даль,
Туда, где облака блуждают...
И вот он, чувства апогей -
Взлетит всполошенная пташка
И вымокнет в росе своей
Ромашек белая рубашка.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578859
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 01.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2015
Я відмела усі
свої думки й знання,
І віддалась на волю Божу,
Іду стернею,
вже не навмання,
Така, як всі,
і в той же час,
на всіх не схожа.
Я відкидаю суєтнісь і страх,
Коли підводжу очі в небо.
Підбитий, зранений,
та незборимий птах,
Все кину тут і полечу до Тебе.
Без жалю ли́шу
я землі земне,
Зречусь всього
заради зустрічі з Тобою...
.............................................................
та ось легенько римами війне,
і я готуюсь знову до двобою,
із сутністю своїх думок і вад,
із лінню, що в крові моїй волає;
- тягни земную ю́доль
до безкраю,
тобі немає вороття назад,
у Божий дім,
у тихий сад,
до раю...
борюсь, борюсь, борюсь, борюсь...
і думку цю гірку перемагаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455847
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 28.06.2015
Якось нужда послала в світ поета,
Узявши в руки скарб, у душу страх,
Він і пішов, складаючи куплети,
Пропав в туманах синіх у світах.
Бував на ринках в Відні і в Стамбулі,
Тай де вже він лиш тільки не бував.
Між помаранч,картоплі і цибулі,
Сам за прилавком вірші продавав.
Поет весь ринок перевірив строго,
І вже тепер він дуже добре знав
Що ще такого краму як у нього,
Ніхто на ринку більш не продавав.
Хтось кавуни свої хвалив,хтось грушу,
Хтось фрукти дивні у руках тримав.
А він куплети свої наче душу,
Все перед бусурманами виймав.
Стояв поет поки терпіння стало,
Ніхто за вірші не давав ціни.
Хоч часу даром змарнував не мало.
Залишились непродані вони.
Вертавсь поет в холодні дні осінні,
У рідний край, до милих серцю гір.
Бо тільки тут його вірші безцінні,
Лиш тут ціна віршам не має мір.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589765
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Хочу бути, просто бути поруч...
Просто, без надій і сподівань,
Хоч на серце туго давить обруч
Зіркоснів й прихованих бажань.
Я вже гнав їх і від них ховався
За високі мури і замки!
Так собі самому й не зізнався
Про таємні мрії і думки...
А вони сховалися, як миші,
І гризуть всі закутки душі...
Ще й не сплять - у вечоровій тиші
Спідтишка нашіптують вірші...
Ось чому мені вночі не спиться:
Мрії я переступив поріг!..
Це моя скарбниця чи в`язниця?
Моя муза чи ... солодкий гріх?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588703
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 24.06.2015
Экспромт
А я с тобой уже прощалась...
И думала,что навсегда...
Но оказалось: ошибалась...
Вернулась снова боль моя...
В метель вернулась,на закате...
Стучалась в ставенку окна...
Была холодная,как льдинка...
Присела молча у огня...
Своё ей сердце распахнула...
И полилась она слезой...
Такою чистой и невинной,..
И долгожданной,дорогой...
Её жалела до рассвета...
И с нею плакала сама...
И удивлялась я до лета...
Как без неё я жить могла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589102
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015
Коли смерть посміється з мене,
Як та, що останньою сміється,
І сустав за суставом знесилить, ―
Твоя нехай буде зі мною Сила.
Коли думка у бездум’ї потоне,
Коли воля себе знебуде,
Коли ймення своє я забуду, ―
Твоє нехай буде зі мною Ймення.
Коли речáм кінець настане,
І язик, говіркий до нестями,
Заклякне в безсловесности гробу, ―
Твоє нехай буде зі мною Слово.
Коли все мине, що уявлялось,
Сновидцеві ввіч увижалось,
І сором небуття стане явним, ―
Порожнечу мою виповни Тобою.
© Сергій Аверінцев (1937–2004)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577627
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 22.06.2015
Экспромт
Отвыкли руки от объятий...
Восторг не вырывался из груди...
И не терзала жажда страсти...
Остыло сердце без любви...
Потухшие глаза померкли...
Искусанные губы до крови...
И было три шага до смерти...
И к возрождению...тоже... три...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588914
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Моя душа с твоей сроднилась в последний вторник сентября...
С твоею хлеб переломила,смотря в горящие глаза...
И разделила с нею ложе,..была на ласки так щедра,..
И благодарна за колечко из голубого янтаря...
Гроза терзала гневом утро,..как будто ей не всё равно...
За то,что снова полюбила - дождём хлестала ей в лицо...
В десятый стала раз счастливой!..
Счастливой стала ли твоя?..
Моя была такою милой...
Метала молнии гроза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588696
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Смак кохання...
Гірчить полином... Ol.
Гостре терня впивається в душу,
Чим тісніше до тебе тулюся...
Чи пеаном
Назвати це мушу?
Пил кохання
Розвіює вітер...
Заплітає в весняні суцвіття
Ароматом коктейлю на квітах...
Хай дарунки ці
Будуть для світу!
Цвіт чуттів
Тобі залишу...
Серце в офіру на олтар покладу
І з вершини,як птаха злечу...
Пелюсткою ніжною
До ніг... упаду....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580534
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 22.06.2015
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі... пахнуть медом.
Ми з тобою знову сваримось,
Ділим землю по-під небом.
Я не звикла підкорятися -
Простір крилами заповню...
Звикла, до зірок здійматися,
- Гартувати дух у полум'ї...
Десь витати в інших вимірах -
Ледь землі крилом черкнувши...
Та готова все це вимінять
На морську велику мушлю...
Щоб далекий шум прибою,
Накотивсь на берег хвилями...
Щоби десь, могли з тобою,
Знов зустрітись ми щасливими.
Стиглі яблука примарились,
Ледь прозорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493318
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 22.06.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 19.06.2015
Я рядом. Я холодною рукой прогуливаюсь между позвонками. Я - твой навек разрушенный покой, твоя коса, а ты - совсем не камень. Пускай судьба сжимается в одну тропинку от еды до унитаза. Раскаиваться? Чувствовать вину? Но я не предавал тебя ни разу....Моя любовь на блюдечке, держи. Тебе плевать. Я всё же год от года исправно обещаю миражи, но слышу от тебя одно - сво-бо-ду. Пою навзрыд - глаза твои сухи, мои - полны нехоженых парижей. Я видел, как рождаются стихи. И знал, как задыхаются они же. Прости меня, прости меня, прости...За то, что я простил тебя когда-то. За то, что жизнь твоя в моей горсти - и ничего иного мне не надо.
Всего лишь жизнь. Но ты с недавних пор такой тоской осела между нами, да и тоска расстреляна в упор остывшими осенними деньками. Любить тебя? Уж лучше бы я слёг с какой-нибудь смертельною болезнью - у этой жизни должен быть итог мрачнее, беспробудней, бесполезней. По лестнице спускается к тебе привычный ужин. Всё уже не ново - моя любовь прикована к трубе, а я к любви пожизненно прикован. Заплачешь? Не устану повторять, что всё могло бы выйти по-другому: могли бы разделять с тобой кровать, могли бы завести с тобой знакомых. Дешевле слов моих твоя слеза - мы не под стать изысканным полотнам.
И был октябрь. Я что-то нарезал. И пес мой не улегся спать голодным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Глибока і задумлива ця ніч
без місяця тривожного проміння,
де злагода панує й безгоміння
в розмові зір без слів, без протиріч.
Під загадкове мерехтіння свіч
ти серце знов мені даруєш щедро.
І спогадів чарівне тихе ретро
нам зорі навівають оддаліч
про ве́сни, де цвіла, мов дивоцвіт,
й п'янила нас мелодія кохання...
Моя любове, перша і остання,
живу тобою, поки сяє світ...
Завис бокалів кришталевий звук –
ще насолод вино ми не допили,
іще любов здіймає нас на крила,
допоки подих є і серця стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 18.06.2015
Мне приоткрой завесу лета: до серединочки,..чуть-чуть...
Блуждающих огней секреты мне приоткрой,..
В чём жизни суть...
Сердец,до наготы раздетых,в горячих жерновах ночей,..
И вожделенного обета пустыни страстных миражей...
А я тебе за все за это - монетою не заплачу...
Я рассекречу наше лето в каком то тысячном году...
Прольюсь дождём тебе на крышу,когда захочется воды...
Кому то звёздочкой желанной под ноги кинусь с высоты...
Приобниму закатным солнцем и ветром унесу туда,..
Где стану капелькой солёной,..а может - пламенем огня?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588212
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
Я прозу викреслю з життя...
Уламки побуту щоночі,
Для серця мого каяття,
У снах болючих напророче.
Моя зневірена душа,
У вир віршів відкриє двері,
Барвистим словом хай втіша,
Як не в житті, так на папері...
28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584115
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 18.06.2015
[i]РЕМЕЙК НА ПУБЛІКАЦІЮ @NN@
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536099[/i]
Білий, холодний по-зимньому, іній на травах
ранком цілує гарячі долоні мої.
Кутаю плечі. Журба підганяє у справах.
Думи тривожать. Затихли мої солов’ї.
Ще не зима – листопад заступає на варту.
Днями ще сонячно, і холодніє вночі.
Тихо згасає осіння жеврі́юча ватра,
гасять її ці пройдисвіти – пізні дощі.
Через тумани несу свої схилені плечі.
[i] – Осене, осене, чом не зарадиш мені?
Чом ці розлуки з тобою нагадують вечір,
а сподівання – наступної осені дні?[/i]
Свіжий на дотик, сивіючий іній на травах
вже не цілує холодні долоні мої.
Тільки у спогадах лишиться осінь яскрава,
а за дощами – невтішних сніжинок рої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545329
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 18.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Ще все мовчить - лани, гаї,
Росисті затишні левади,
І ніч продовжує свої
Думки нічні перебирати
Ще сплять над річкою старі
Скрипучі дужі осокори,
Та око вранішнє зорі
Вже розчиняє хмарні створи
З туману вивела стежі
Хвиляста змійка до околиць -
Село побачив від межі
Прочанин, тихий богомолець
А над селом, мов мережа,
Пливуть-бринять церковні дзвони,
Прочанин, Богова душа,
Кладе на дзвін земні поклони,
Він уявляє вівтарі,
Біленькі храми і амвони -
А на леваді косарі
Виводять косами ті дзвони!
Прочанин обійшов село,
Шукав, ім"я де славлять Боже,
Нема! - ні дзвонів джерело,
Ні церкву віднайти не може
Нема! - хоч кланяйся млину! -
І рушив далі богомолець,
Розніс чутки про дивину
Далеко від сільських околиць:
Мовляв, село є на землі
Де інший світ відкрив запони,
Нема хоч церкви у селі,
Над ним самі лунають дзвони!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587494
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Сьогодні Бог всім долі роздавав.
А я стояти в черзі не навчилась.
То я пішла...Лиш Янголик обняв,
Щоби сльоза так гірко не котилась.
Коли прийшла додому,то знайшла
Я свою долю,що вже вклалась спати.
Таке моє...Рідненьке Янголя,
Що навіть сонне вміло цілувати.
Тоді сам Бог до мене підійшов,
Щоби я більше в черзі не стояла.
Що попросить?..Із щирих молитов
До нього я тихенько промовляла:
-Лиш збережи всіх тих,кого люблю.
Хай проживуть здорові,щасливенькі.
Я так тебе мій Боженьку молю...
За всіх моїх ріднесеньких,рідненьких...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583550
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2015
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 16.06.2015
Старик молча смотрел как на хрустящем снегу
пронеслась капля свежескошенной крови.
Он думал: " Я стар. Куда побегу? "
И от скрежета боли нахмурил брови.
Спокойно терпя в уличной драке,
он не боролся, он лишь получал
удары о чёрную землю в парке,
недавно которую он защищал.
Непостижимо уму, чтобы воинов били.
Ну пусть в отставке. Ну и что с того ?
Ведь люди они, и тоже любили
и жизнь, и радость, и вино.
Сейчас за мелочь никого не жалеют,
ведь красным цветом умылась толпа.
А те "быки", что душою стареют,
точат о слабых клыки и бока.
Старику лишь молчать, терпеть и молиться,
смотреть как отбирают последнюю грош.
- Забирай что угодно, чтоб тебе провалиться,
но ботинки, ботинки не трожь.
На улице холод, и дрожь до костей.
- Снимайте ботинки! Ему недолго.
Замерзал в тени простых палачей,
которые пса схватили за горло.
В одиноком пространстве, холоде жутком,
босой мужчина лежит и плачет.
Мороз такой, что терялся рассудок,
а сердце всё медленней скачет.
Отбивался ритм обмороженных губ -
тело ревёт, но душе нет покоя.
Старик встал, словно свирепый дуб -
деревья всегда погибают сто́я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579575
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 16.06.2015
Так хочется порой(до умопомрачения)вернуться в тот далёкий год...
На ту ступень взаимопонимания,..
На всепрощения порог...
Где были все слова такими милыми,..
Где чувственный водоворот...
Где так наивна и смела душа счастливая...
Где скрыться можно от теперешних невзгод...
Так хочется,..но дел - невпроворот...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587577
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 16.06.2015
Підніми мене тату на руки,
Я у снах, як молитву шепчу…
Повиростали діти й онуки,
Хоч на хвильку в дитинство втечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
На руках твоїх хочу літати,
Як пір’їнка мала на вітру...
Диво спробую, - вітер впіймати,
Пташенятком малим на льоту.
Пр.
Ой, як хочу ж я небо дістати,
Опинитись в Чумацькім шляху…
Щоб тебе там за шию обняти,
І змінити цю долю лиху.
Пр.
Як багато не встиг я сказати,
Усе коні спиняв на скаку…
Лише зараз відчув біль утрати
На своїм, посивілім віку.
Пр.
Підніми мене тату на руки,
Я у вічність до тебе кричу…
Перейми мої болі і муки,
Я ж щоночі до тебе лечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 16.06.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Жива!. ." АВТОР: Любов Ігнатова
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584788
********************************************
Цілий місяць мовчання, без вдиху, без сну у стражданні
Занімілих зіниць, темних тіней бліде відображення сліз,
Монолітність безлюдних, холодних, як лід, коридорів лікарні
Шкереберть вивертає розідрані нерви, проводячи серця надріз.
Поміж сотню тіней, в шурхотінні зелених халатів,
Сподівання й надія чіпляється в кожне слівце,
Бути поруч - потреба, якої несила здолати
Навіть смерті, що давить й без того розбите плече.
У молитві крізь сльози, крізь біль й нарікання,
За надмірний тягар, за скривавлену серця стезю,
Все стерпіти готова, лишень би її не втрачати,
Доню рідну, дитинку нещасну свою.
Скільки має ще випити горя душа, і за що покарання,
Наче в пеклі вона відпрацьовує предків гріхи,
Але, Господи милий, з дітей забери всі страждання,
І на плечі мої, я благаю, усе поклади.
Знов мовчання, занімілої ночі обличчя,
Знов надія чіпляється в кожне слівце,
Лиш під ранок, руйнуючи всі протиріччя,
Пролунає: "Жива"... Вдих... Напруга спаде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584923
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 15.06.2015
Осінній настрій серед літа...
Чому в житті буває так,
Що в сонцеднях, теплом зігрітих,
Душа дощів почує смак?
Пече і жарить сонце біле
У небі вогняно-м`ячем...
Надворі літо недоспіле,
А в серці хлюпає дощем...
А в серці вже пожовкле листя
Наводить на осінній сум;
Деньки сховались променисті
Серед важких осінніх дум.
Ця осінь тихо в серце вкралась...
І дай-то, Бог, що не зима
До глибини душі дібралась
І хазяйнує там сама.
Вже скроні білим посріблила...
Та то, мабуть, що не біда -
То мої білі срібнокрила
Душі, що й досі молода!
Осінній настрій серед літа
Розвіє серце бунтівне...
Моя душа теплом зігріта,
І це, мабуть, що головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Сколько у ночи робости тени...
Робости шорохов,робости слов...
Сколько у ночи ласковой неги...
Сколько у ночи полутонов...
Сколько Луна проплывала по небу,
Столько - и Солнце вставало с утра...
Сколько у ночи - правды и веры
Знала,наверно,только душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583349
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 05.06.2015
Приходит вечер в тёмно-сером...
И смотрит пристально в глаза...
Приносит запахи полыни...
От них кружится голова...
А мне бы ягодку малины...
Что на губах твоих была...
А мне бы мяты - кисло-сладкой...
А мне так плохо без тебя...
Мне бы один погожий вечер...
И только... горсточку любви...
И руки сильные на плечи...
И до рассвета - мы одни...
Мне бы услышать только слово...
Чудесней слово всех чудес...
Я буду ждать его хоть вечность...
Я буду слушать зов небес!..
Приходит вечер в тёмно-сером...
И прячется за облака...
Я в платье белом-белом-белом...
И светятся мои глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583527
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Там, де душі покриті льодом
Не грають пісню щирі музи́ки
І поростають колючим глодом
Черствого люду солодкі ліки
В їхніх діях нема сумління
Тільки помножити, тільки додати
Може забули, що боже творіння
Жити й радіти, а не страждати
Можеш співати, коли заманеться
Коли ти кволий, коли завзятий
Світла мелодія торкнеться серця
Надію - задарма! Світло - роздати!
Грай мелодію і співай
Ледве чутне відлуння душі
Хай бринітимуть, як кришталь
Твого життя сумні вірші
22.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576276
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 26.05.2015
Всі хвороби тіла від болю,
Від невміння прощать образи.
Треба вчитись приймати долю,
Не кидати їй злобні фрази.
І давати шанс собі – ЖИТИ,
Лити нове дихання грудям,
Просто так усмішку носити,
Дарувати птахам і людям.
Йти у світ, йому бути другом,
Пізнавати його окрасу.
Пахнуть чистим весняним лугом,
Не збиватись у біомасу,
Неба синю безмежу пити,
Віру з пилу-бруду вмивати,
І любити цей світ, любити
І себе любити давати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581339
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Емоційна пост-стресова пауза...
Обірвала зв'язок зі світом...
У нору!.. Чи в підвал пакгауза?..
щоб не згинуть душі під гнітом
безневинних смертей і огидної
сатанинської гри та чварів,
зрад, продажності очевидної
і зневаги людей, мов тварі...
Відключила давно телефони я,
заховавшись від всіх і всього.
Оніміла в душі симфонія,
вона чистого жде... ЛЮДСЬКО́ГО...
Задзвенять солов'ї на подвір'ячку
від шаленства травневого цвіту –
біль пройде... я розправлю пір'ячко...
і вернусь на свою орбіту.
28.04.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577691
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 04.05.2015
Экспромт
Тебя я приглашаю:"Приходи!.."
Я жду тебя в любое время года!..
Встречаю самолёты,корабли...
Встречаю поезда и пароходы...
Я буду ночью ожидать звонка...
Я приготовлю и клубничное варенье...
Я буду слушать,как звонят колокола...
Наверно,ты приедешь в воскресенье?..
Я помню голос твой родной...
Твои глаза и все морщинки...
Ты только не молчи,любимый мой!..
Дай весточку...Ведь покидают силы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578236
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Старенька , згорблена , сама,
Очі наче вицвіли від сонця,
Коси вже покрила сивина,
Сидить самотньо в хаті край віконця .
І дивиться у сад , що вже розцвів,
В тихій задумі на дорогу виглядає,
Чекає своїх діток із доріг ,
А їх немає ... Все чомусь немає ...
Вже хата облупилась від дощів,
І хвіртка нахилилась до дороги,
Неначе світ для неї опустів,
Безпомічна , уже не носять ноги.
Молитви шепче за своїх синів,
Безкровними ,старенькими устами...
Вночі не спить, уже немає снів,
До діточок злітає все думками.
Вони прийдуть,таки прийдуть, на днях...
В її серденьку віра не згасає,
І серце в грудях б'ється наче птах...
Чекає мати, кожен день чекає.
І знов сльоза скотилася з очей,
Кінцем хустинки біль свій витирає,
Синів світлини пригортає до грудей,
І туга мамі душу розриває...
Чому нема ? ... Чому сини не йдуть ?...
І знову на дорогу задивилась...
Скоро вже йти її у вічну путь,
Хоч би ще раз на діток подивилась .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576062
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Экспромт
Рука на пульсе - не тише стуки?..
Осталось пару деньков разлуки...
Ворвёшься ветром,..накроешь штормом...
Не будет страшно,..не будет больно...
И взгляд подарит опять надежду...
За ожидание...мне бонус - нежность...
Совсем немного,чтоб быть счастливой...
Лишь крест нетяжкий...и лучик света...
В глазах любимых,..бездонных,близких...
В уроках ласки - знакомый трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572539
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Дощу краплина, мов туга сльоза,
На чистій шибці ожила раптово.
Осінній дощ, не весняна гроза,
Що серце веселить розлогим громом.
Осінній дощ несе в собі печаль,
Легку душевну тугу - все минає...
Північний, розтривожений містраль,
До ніг сусальне золото жбурляє...
То кида в очі впереміж з дощем...
- О, їм вдалась, напару, дивна фуга.
А в серце заповза холодний щем...
- Осінній дощ, мов підла зрада друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536953
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 20.04.2015
Пред троном всевышних богов...
Один - сиротой на коленях...
Он память молил не стирать...
Чтоб с ней повстречаться опять...
Не смеет навек позабыть...
Он тёрпкий запах герани...
Как колокол утром звонит...
И синее небо с дождями...
Весну,..когда всё оживает...
И ласточек,..к гнёздам летящих...
Что крыльями землю чиркают...
И сны,..уводящие в счастье...
А боль - на кончиках пальцев...
Лишь слёзы излиться - ручьями...
Ничто не менять полюсами...
Просил он оставить память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575388
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 20.04.2015
СПОКУСА
Звичне безсоння квітневої ночі.
Тягнеться час ніби ніч на віки.
Лізуть та лізуть думок поторочі,
Крутять свідомості танок важкий.
Вчора всміхалось між хмарами небо,
Вітри мережили круги свої.
Думаю, мила, в безсонні про тебе,
Згадую руки пестливі твої…
Раптом думки: якби сталося диво –
Хтось би сказав: Їдь в далекі краї.
Будеш там жити заможно, щасливо,
Там всі жінки, як захочеш – твої!
Все, що захочеш, там буде доступне,
Тільки платити прийдеться за це,
Тим, що назавжди, навіки забудеш
Жінки цієї прекрасне лице.
Більше не глянеш в зажурені очі,
Більш не почуєш цей голос грудний
Будуть летіти миттєвості ночі
Так, як колись. Коли був молодим.
Тільки б оці почуття охололи,
Як під осіннім падолистом слід…
Ти ж не пожив у багатстві ніколи.
Чи будеш проти прикрасити вік?
Бісом спокуси творилося царство,
Дивні сади, помаранчевий гай,
Пишне громаддя казкових палаців,
Юних облесниць небачений рай.
Я серед них наче теж пробуваю.
Тільки вдивляюсь у кожне лице,
Наче тебе, - серед гурій, - шукаю,
Та не знаходжу… шкодую про це…
Потім немов як прокинувсь, - О! Леле!
З вуст моїх в ніч виривається: Ні!!!
Хай м’ясорубка недолі нас меле,
Хай мої ночі в пекельнім вогні,
Хай досить часто стогнати я мушу
Коли життя потрапляє на злам,
Тільки тебе, свою пісню і душу,
Я ні за що на землі не віддам!
Доки ти є в цьому світі зі мною,
Я – найбагатший з відомих царів!
Всесвіт безмежний я маю з тобою,
Тим, що ти є – собі серце зігрів.
Хай громовицями кидає небо,
Хай сто розлук у майбутньому жде,
Я після сотої прийду до тебе,
Зірка кохання мене приведе.
Ти в мої вічі довірливо глянеш,
Віями – крильцями тільки стріпнеш,
В моїх обіймах, гарячих, розтанеш,
В рай, що у курені, жити підеш!
06/04/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572386
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 18.04.2015
За дождь и снег,..за ветер буйный,..
За гром и молнию в грозу...
За всё,что было и что будет...
И за пришедшую весну...
Спасибо,Господи,за вздох...
Спасибо,Господи,за выдох...
За дни спокойствия,..тревог...
За настроение - спасибо...
За месяц лодочкой на небе...
За солнца лучик на заре...
За сердце,любящее,рядом...
Спасибо,Господи,Тебе...
Спасибо и за милость,..ласку,..
За веру и любовь Твою...
За чудо света из чудес!..
За те слова - Христос Воскрес!..
За то,что даришь всем надежду!..
И не отнимешь никогда!..
За не тяжелый крест - спасибо!..
И за мелодию в сердцах!..
Спасибо и за Божью кару!..
И за Хранителя с небес!..
И за попутный ветер доле...
По воле величайшей среди всех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573722
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Дожди смывают мысли и дороги...
И все пути назад...
Лишь ты пред ними - недотрога...
И образ твой...Он несмываемый никак...
Он то снегами припорошен,..то знаки дивные,..то губ печать на нём...
Но только не сегодня одиночество,..спеши на старенький перрон...
Твой образ - между небом и землёй,..под неизведанные звуки космоса...
Танцует обнажённый предо мной...Сон убегает в переулки прошлого...
Листая дни календаря назад...В котором листики желтее осени...
И ароматом ландыша пьянят...И перемешаны - с табачной крошкою...
Сон убегает в ночь слепую...И ты тревожной мыслью по пятам...
За синеньким билетиком...Спешишь ты в кассу №5..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572008
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 07.04.2015
[i]До сина. В госпіталь
Спасибі, Боже.
Живий. Побачимось.
Господь поможе...
Молилась, плакала
і все благала
Вернись, синочку, живим.
Не спала,
Придумала, вмиваючись
сльозами
Не відпущу. Так тільки
серце мами
Любити й відчувати
може сина.
Синочку любий,
ти ж моя дитино.
Здається розум
не в ладу з думками
Не відпущу!
Кричало серце мами...
Поранений але живий.
Побачу...
Мама героя,
Навіть не заплачу
Коли побачимось.
Дай сили, Боже.
Ось і палата
і ледь - ледь не схожий.
Війна. Так болісно
і без жалю
Лишила слід свій. Раптом -
Я люблю,
Тебе, матусю!
Ти чомусь маленька?
І зовсім стала
голова сивенька?
Та я б тебе
на руки взяв й поніс.
Не треба, рідна,
ні не треба сліз.
Це лиш осколки,
мамочко, пробач
За всі страждання.
Прошу ти не плач.
Я вижив, мамо,
рани заживуть.
Тут лікарі вже
вмерти не дадуть.
А там, матусю,
друзі полягли.
Такі ж як я,
ще молоді були...
І сльози блиснули
в очах у сина...
Молилась подумки.
Моя дитино.
За що? Синочку,
найдорожчий мій,
Цей рідний світ
віднісся, як чужий?
Ти ж подорослішав
на років двадцять, сину.
І за яку таку
тяжку провину?...
Все добре. Син живий.
Я його бачу.
Чому ж так серце
материнське плаче?
І каменем печаль лягла на душу?
Я буду сильною, для сина.
Просто мушу.[i][/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569746
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 07.04.2015
1
Ясна зірка з неба впала знову,
Ще одна Душа у світ прийшла.
Ангел-охоронець світлий,добрий
Поруч бути Богу обіцяв.
Бігало Дитинство босоноге,
Ангел всюди ледве устигав.
У пісочку,у садочку,в школі
Всюди непомітно помагав.
Бігало Дитинство босоноге,
Гралося ,сміялося тоді.
Ангел сни носив казкові,
Колискові він співав пісні.
Підросло Дитинство і питає:
-А чи довго ще мені рости?
Ангел посміхнувсь.Відповідає:
-Пару років.Трішки потерпи.
2
Юність вже не бігала-літала,
Почуття парили в небесах.
З Ангелом всі зорі рахувала,
Мрії Ангел дарував у снах.
Загорнувши в пух крихке кохання,
Ангел бережно його приніс.
Підштовхнув крильми:Бери,це дар мій
І дві долі у одну злились.
Не літала Юність більш по світу,
Є сімейний затишок ,тепло.
Появилися на світ маленькі діти,
Ангелу роботи додалось.
Юність ,наче цвіт вишневий,
Відцвіла,відпахла навесні.
Ангел поруч був у снах рожевих,
Щастя дав пізнати він Душі.
3
Зрілість йшла поважним кроком,
Ангел поруч йшов ,плече-в-плече.
Сивини все більше з кожним кроком
І роботи ...так ,що піт тече.
Зрілість будувала і ростила,
Мозолі життя щодня пекли.
Ангел також,склавши білі крила,
Працював і додавав ще сил.
4
Старість ледве тягне свої ноги,
Йде поволі,шкоргає весь час.
Ангел підпирає всю дорогу,
Піднімає він її не раз.
Сльози-спогади крилом стирає
Зі старечого щодня чола.
Він давно вже в небі не літає
Наяву і навіть в диво-снах.
-Пам'ятаєш :бігало Дитинство...
Ангел відповів:Я не забув...
Опадали тихо роки-листя,
Вітер смерті холодом подув.
Осінь...В ліжку Старість .Не вставала...
Ангел тихо плакав,сумував.
Смерть прийшла й життя собі забрала.
Ну,а що міг Ангел?.. Він мовчав.
5
Він хотів не раз Душі про Небо,
І про Рай ,і Вічність розказать.
Не хотіла й слухати:"Не треба!
Кожен вибирає власний шлях."
Бігало Дитинство босоноге,
За плечима крилечка росли...
Та чим більш спиналося на ноги,
Тим все менші крила ті були.
Бігало Дитинство босоноге,
То Душа була ще без гріха.
Ангел Душу звав завжди бо Бога.
Не схотіла...Не повірила... ШкодА...
02.04.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571654
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Обма́нутые, мы вас сильно ждали,
Поверив в честность журналистских слов.
Радушно с хлебом-солью вас встречали,
Приветствуя букетами цветов.
Обильные потоки пропаганды,
Конечно, дело сделали своё:
Республиками признавали банды,
За ополченцев – сущее жульё.
Обожествляли ваших офицеров,
Боготворили ленты-триколо́р,
Сдавали вам на пытки слуг Бандеры -
Старались «подлой хунте» дать отпор.
Для этого живым щито́м ставали,
Вас ограждая от «фашистских» пуль.
И «подлые фашисты» НЕ СТРЕЛЯЛИ(!),
Детей жалея и тупых рагу́ль.
Но канона́да ваших артилле́рий
На нас изве́ргла плотный шквал огня -
В традициях пророческих мисте́рий
О приближе́нии Госпо́дня дня.
Всё разбомбили: города и сёла,
Ни стариков, ни деток не щадя́.
Исчез из наших лиц оска́л весёлый,
И мы в Ростов махнули не глядя.
Но на́ день раньше «наши ополченцы»
«Лаче́ту» отобрали у меня,
Которую компания чече́нцев
Разбила вдребезги через три дня.
А На́тку из соседнего подъезда,
Насиловали дикою толпой
Ґру́ппа ребят из N-ского уе́зда
Из явно Костромскою говоркой.
Теперь в Ростове дико голодаю,
Бомжу́ю также, так как нет жилья.
Работы не дают – хохло́м назвали:
Какой хохол я? Звать меня Илья!!!
Ещё сказали: "Веник возьми в зубы
И улицы в Ростове подметай,
Чтоб заработать на пита́нье рубль –
А про одежду даже не мечтай.
Ещё одно: в Ростове жить не будешь –
Готовься к переезду в Магадан.
А там про лень свою, хохол, забудешь –
Век будешь помнить Киевский Майдан!.
Так я ведь ненавидел Майданутых!
Зачем вы клеите всё это мне?
Везде кричал, что президент наш – Путин(!),
И триколор вывешивал в окне.
Теперь я понял, по какой причине
Хохлы нас даунбасами зовут:
Мы не ценили нэньку-Украину
И вот поэтому нам всем теперь «капут».
Зачем орали, что хотим в Россию? –
Там скоро жрать не будет что самим:
До голода ведёт её «мессия»,
Уже не могущий снабдить едою Крым.
А украинцы очень дружелюбны –
То МЫ с Россией к ним пришли войной.
Всю независимость Донбасс был трудным:
Наполнен уголовною шпаной.
Шпаной «без башни», без уменья мыслить –
Способной только красть и убивать.
Водимою мотивами корысти,
Продать готовых и родную мать.
И вот вся эта шайка-камарилья
Взяла курс Украину разрушать,
Под чутким руководством из России
империю бандитов создавать,
Чтоб регионы превратились в зоны,
А вся страна – в колонию Кремля;
А люди в ге́тто - будто скот в загоне,
Пахали на московского царя.
Но во́льные укра́инцы восстали,
И оказали карликам отпо́р.
Донецкого ци́клопа с трона сняли,
А крысы разбежались за буго́р
Вдруг карлик возомнил себя монархом -
Открыл против укра́инцев войну
За денежки сбежавших олигархов,
Прижившихся в Ростове-на-Дону.
Простите, украи́нцы, нас, придурков,
За то, что мы профу́кали Донбасс.
За то, что уголовники и у́рки
Все эти годы разоря́ли вас.
Cчитали мы себя особой ра́сой,
Спасеньем мира, а́риев детьми́,
Но оказались злобной быдлома́ссой,
Которую-то и нельзя назвать людьми.
А вы – народ, достойный восхище́нья:
Свободный, храбрый, мудрый и простой.
Вот почему прошу у вас прощенья
Я – не дружи́вший ра́ньше с головой.
15.09.2014
Документальное подтверждение: http://vk.com/away.php?to=https.facebook.com.php.262480127124153.60033.100000865048752&post=-33439887_2414
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570784
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 02.04.2015
Сквозь тьму годов, часов, минуток
Спустя отрезок, тот что жизнь.
По коридорам темных суток
Сквозь суету дороговизн.
И мимо всяких разных мнений
Упреков, сплетен за глаза.
Стереотипов и сомнений
Предупреждений "Стоп! Нельзя!".
Сквозь череду земных страданий
Глупцов, завравшихся невежд.
Сквозь гущу бунтов и восcтаний
Обид, разрушенных надежд.
Не замечая дым пожаров
Народом свергнутых царей.
Иду по горным перевалам
Сквозь толщу запертых дверей.
Иду, задумавшись о вечном,
Конце времен, о бытие.
И о пути, о звездном, Млечном
Который вспыхнул в вышине.
Иду, не видя и не слыша.
Постичь пытаясь жизни суть.
Я в мыслях подымаюсь выше
Туда, где блещет Млечный путь.
© Александр Крутий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570029
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Я, как несмышленыш, внимаю опять пустословью,
Но где-то, в душе, гневом в кольца свернулась змея.
Совсем не хочу от тебя то,что кличешь любовью,
Уж больно, она мне напомнила крик воронья.
Терплю безустанно, однако, недолго и вскоре,
Рвану, как Везувий...сметая, сжигая боюсь,
Что пламенем сжечь захочу я и сушу, и море,
Когда, ослепленная, все же от гнева взорвусь.
Забытые строки молитвы, прискорбно взывают,
Последние крохи ума, отыскать в закромах.
Разрушить легко, только тенью опять угрожая,
Добро не построишь, душою поверженной в прах.
Плетусь заунывно, как мантру, шепчу: "Избавленья...
От глупости, Господи, просто...убогим, подай.
А мне, умоляю, лишь толику, каплю...терпенья,
Еще - просветления всем...Просветления Рай..."
24.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569224
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Экспромт
Беруши в уши,..чтоб слов не слышать,..что в гневе брошены,..в сердцах...
Ожёг на коже,..и на распятье - тоже...
В порыве страстном - не время дух испепелять...
Клубком напраслин в дол,..с горы признаний... и откровений твоих в ночи...
В пылу стенаний...Как вороньё, кружили стаей,.. над жертвой падшей...
Когда то другом... самым дорогим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568785
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 25.03.2015
"Я зашиваю раны...грустью" Dema
Экспромт
Я зашиваю раны грустью...
Я посыпаю шрамы пеплом...
Бальзам для них - мои печали...
Мои печали о минувшем...
Когда ты рядом птичкой пела,..моя хорошая,родная...
Когда мне солнышком сияла,..лишь согревала,..не сжигала...
Я вспоминаю наше время с грустью...
Я вспоминаю наше время с болью...
С таблеткой мятной валидола...
С незаменимой горькой солью...
Скорей бы образ твой стал... мутным...
И канули бы в лету все воспоминания...
Мои печали - о прошедшем...
Твои о нежности приветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567274
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Стих настроения...Никуда не собираюсь уходить!!! Не успокаивайте!!!
Когда то я уйду...
Уйду не попрощавшись...
Не нужно звать меня назад...
Не возвращусь обратно...
И много времени пройдёт...С потерею смирятся...
Устанет и душа болеть...Слезами умываться...
И сменится так много раз зима - на лето...А осень - на весну...
Но вспомнят...
Вспомнят в день какой то...Каким то летом...
Когда слова произнесут!..
Произнесут слова...мои...Они срывались с уст когда то!..И были ласковы они!..
Кого то больно укололи,как розы - до крови,..шипами...
Кого то раздражали...И не всегда были милы...
И не в десятку попадали,..и были легковесны,.. и банальны...
И глубиною поражали,..лились мелодией прелестной,..и были горькими и полными печали...
Дарили и надежду,..но не сладкой лестью,..любовью согревали - слова мои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564323
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Ці чорні дати в долі України,
повторення яких... – невідворотнє?
Каліцтва... бій... пожарище... руїни
і... вже десятки душ – в НЕБЕСНІЙ СОТНІ.
Їх поіменно знають українці...
Про "закулісся" ж – вмовчує історія:
страшна різня у парку Маріїнськім...
і безліч трупів,
СПАЛЕНИХ ТАЄМНО
В КРЕМАТОРІЯХ,
втаї́вши звірства звезеного "сброду"
укупі із звіри́ною "ґаранта" –
супро́ти українського народу,
в якого
ПРАГНЕННЯ ДО ВОЛІ –
домінанта...
І через рік, знов владою знеславлене
побоїще в Дебальцевім... руїна...
герої – полонені і поранені...
і зраджена вже вко́тре Україна...
15.02. 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560637
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 04.03.2015
Строки льются с души -от боли...
В тихой заводи спит тишина...
И молчание - поневоле...
Камнепадом с горы - слова...
Растревожат ущелье - эхом...
И взметнутся ветра к небесам...
И c дождями падут на землю...
Бессловесных утопят в слезах...
В море чувств разыграются штормы...
Лёгкий бриз - подарок небес...
Но минуют все скалы и мели...
Капитаны без лишних чудес...
И за борт - такелаж эмоций...
А балласт - на прежних местах...
Здравомыслие - от рождения...
Без него - всё быстрее - в прах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564020
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015
А, хочеш, я буду твоєю веснянкою -
Розвітреноніжною, сонячноквітною?..
Звучатиму сміхом, або колисанкою?..
Чи пташкою стану, до неба привітною?..
А, хочеш, сніжинкою стану останньою -
Впаду на долоні п'янкою краплиною?
У вікна зорею світитиму ранньою...
У каві корицею стану -жариною...
Чи, хочеш, я квіткою стану підсніжною,
Тією, що з дійсністю бореться сірою?
Чи стежкою стану длятебепідніжною...
...Не зрань мене тільки своєю невірою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563916
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
«І досі сниться: під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка. Сидить
Неначе й досі сивий дід
Коло хатиночки і бавить
Хорошеє та кучеряве
Своє маленькеє внуча.
І досі сниться: вийшла з хати
Веселая, сміючись, мати,
Цілує діда, і дитя
Аж тричі весело цілує,
Прийма на руки, і годує,
І спать несе. А дід сидить,
І усміхається, і стиха
Промовить нишком: — Де ж те лихо?
Печалі тії, вороги? —
І нищечком старий читає,
Перехрестившись, «отче наш».
Крізь верби сонечко сіяє
І тихо гасне. День погас,
І все почило. Сивий в хату
Й собі пішов опочивати.»
Т.Шевченко *
Вже з двадцять літ потім минуло,
Зросло маленькеє внуча
І вже б у світ життя майнуло,
Та лихо знову! Де свіча,
Що сивий дід на день останній
Ладнав, готуючись до сну?
Згоріла враз, бо на світанні
Отримав вісточку сумну...
Печалі тії, гнів і смуток
Принесли «браття» - вороги,
Що нищечком у надприбуток,
Закувши совість в ланцюги,
Продались в рабство, поіменно...
За що такії муки нам,
Щоб діти гинули щоденно
І сльози сивим матерям?
Він тричі з нею попрощався
І тричі «отче наш» читав,
Коли у бій щодня здіймався,
Бо дідом навчений, Він знав:
Там в ріднім краю, під горою,
Між вербами та над водою,
Біленька хаточка стоїть
І сива матінка не спить.
Вона його завжди чекає,
Своє маленьке дитинча...
Хай знову ластівка співає,
Весняне сонце зустріча, -
Хоча б така, єдина втіха,
Й велична внутрішня краса:
Він врятував усіх від лиха
Й пішов собі на небеса!
27.02.2015
* Тарас Шевченко. «І досі сниться: під горою...»
Зібрання творів: У 6 т.-К.,2003.-Т.2:Поезія 1847-1861.-С.233; 688.
Картина: «В очікуванні»
Автор Шупляк Олег
Картини з подвійним змістом
https://shupliak.art/uk/gallery/hidden-images/waiting-for-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562812
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Після перегляду фільму "Ключ"реж.Т.Брасс.
Ти десь... поринула у інший світ,
Хоча так близько, навіть доторкнусь.
Ми поряд двадцять, найсолодших літ,
В очах твоїх , засліплений, втоплюсь.
Тремчу, від погляду того - у піт.
Лоскоче подих ружі аромат
Твого волосся, шкіри - цілий світ
Уявний?.. хай - реалій дублікат.
Поблажливо всміхнулась, - чар-вино...
Стрункої ніжки в сукні не знайти.
Душа моя спаплюжена давно,
Та й досі хочеться в твої світи.
Мої літа - це вирок назавжди,
Оскарженню не підлягає; щем
Шматує душу... Більше не ходи
І до ворожки, щоб напитись вщерть
Якогось зілля, що цвіте вночі,
І повертає молодість у мить.
Чи на коліна падай, чи кричи,
Та тільки вітер листям шелестить.
Вже сил немає, спалює жага,
Прошу у Бога: "Забери, не муч..."
ЇЇ байдужість - слід від батога.
Сховаю муки від очей... на ключ.
І "ненароком"загублю, - знайдеш
За день, чи два... в душі пеклО - писав,
Як жевріє, відчуєш і прийдеш,
Останній раз - "кохаю" не сказав.
26.02.2015.
26.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562646
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Присвятив себе Господу він... Він священнослужитель,
Який кожного дня між людей ширив Божий закон.
Але часом коли по неділях в церковну обитель
Приходила вона — він ховав погляд свій між ікон.
Як обітницю дав – ні на мить не лякав його сумнів,
У призначенні тому, що вибрав свідомо колись.
Він не думав... не знав... він не бачив ще тої красуні
Від якої весь внутрішній світ кардинально змінивсь!
Почуття під табу і постійні душевні тортури...
Він боровся як міг... він до неба невпинно взивав!
Та зітхали лиш церкви старезної купол і мури
Як на сповідь схилилась вона, а він їй сповідавсь...
Вона встала, пішла. Він залишився наче розп'ятий.
Оглянулась сказати: ″А, знаєте, Бог - є любов″...
Чи ти, Боже, на нього зійшов, чи він просто проклятий?
Людям не зрозумілий, відлучений з Твоїх церков...
З нею в серці, із Богом в душі йде упевненим кроком,
Хоча знає чекають випробування чималі.
Може там, на тім світі це вилізе все йому боком -
Він до пекла готовий, а рай вже пізнав на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447169
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 27.02.2015
Всё те же звёзды ночкой тёмной...
Луна - то молодуха,..то - стара...
Жизнь пролетает незаметно...
Лишь остаётся прошлое - быть в вечности всегда...
Забрезжит на рассвете луч надежды...
Изменчивым ветрам его не растерзать...
Приходит утро одинаково ко всем ...
И станет для кого то - добрым...Другой не сможет различить цвета...
И кто то будет груб,..а кто то - потеряет нежность...
Потом - излечится,..и сам себя найдёт...
Познает трепет от того - чего не видит,..и непонятное - поймёт...
И сможет объяснить необъяснимое...
И не захочет всё естественное лишним заслонить...
Уходит жизнь,уходит...Духовность не дряхлеет...Не покидает,..нет...
И звёзды - те же,..и ночка тёмная,..и светит старая Луна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561473
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Дякую за натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561953
Примхлива пані-доленька, примхлива...
Мінлива - як хмаринки в небесах...
Як кінь баский - часами норовлива...
Затята - як скажений звір...
Ласкава,як погожий день осінній...
Грайлива - як струмочки з гір...
І ніжна - як пісня колискова...
Жадана- як в пустелі - злива,..і як кохання дивоцвіт...
О,доле,доленько,..не забирай надію...
Дозволь досхочу мріяти на самоті...
Не будь зрадлива і навколішки не кидай...
І світ за очі не тікай за небосхил!..
Моя ти,праведнице,мила!..Раніше часу всі кольори життя не забери!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562022
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Сусід
На кривавім чеснім слові
Порядкує двоголовий.
Триколірне знамено
В крові купане давно.
У тартарському кремлі
Рулять хворі москалі.
Косить Рашу параноя:
Вата в довбні – в руках зброя.
Войовничі козолупи,
Їм життя чуже до дупи.
Для тамтешнього народу.
Дають пляшку в нагороду.
У сусіднім Оркостані
Правда втоплена стакані.
Хто не вміє матюкати,
Не пускають воювати.
Із народом вояки -
Власовці і казаки.
Є така на світі раса,
Що являє підарастів.
В спини снайпери-стрілки –
Боягузи-лайнюки.
Оркостану повезло,
Світить сонцем там Лайло.
Лине неслав за моря
Про тартарського царя.
Після вистрелів „Аврори“
Все підкорено терору.
Розіпнули в Кацапстані
Слабу душу на обмані.
Оркам щастя привалило,
Кривить Вольф свиняче рило.
Думу вкрили чорні хмари -
Відродилися хазари.
У Кобзона з парика
Не впаде і волоска.
У Тартарії царі
До ганьби поводарі.
Раша згорблена каліка –
Правлять Рашею безликі.
Орку кращого нема,
Пестить орка Колима.
До цих пір совки-лакеї
Юрмляться у мавзолеї.
Москва людна і велика -
Ходять юрбами таджики.
Оркам вікна до Європи
Замуровують укропи.
Всі дороги від кремля
Ведуть в Київ москаля.
Українці оркам раді,
Їх вбивають орські „гради“.
Сумно, правду діти ніде -
Орки нелюди-сусіди.
Видає їм цар без блату
Замість мізків чорну вату.
Москалі такі могучі,
Аж снарядами їх пучить.
Все оце колись мине,
Як в тавлинку біс майне.
26 лютого 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562708
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Ты не смейся судьба, я ещё ничего не сказал,
ни в исписанных мною листах, ни в словах изречённых.
И транзитным мотаюсь, с вокзала спеша на вокзал,
пассажиром твоим – тем, из многих, на жизнь обречённых.
Что-то ищет душа, обретая одну маету.
Жадно смотрит на лица, но только никто не встречает.
Держит бережно в памяти мной позабытую – ту,
что в столице давно, без меня, свою жизнь прожигает.
Я рисую, забывшись, в блокнотах её силуэт,
вырываю и комкаю, над зажигалкой сжигаю.
Брось – шепчу, память – брось поправлять, её попросту нет,
я не помню такой, ненавижу, не вижу, не знаю…
И врываясь в спасающий душу вечерний экспресс,
я гляжу в полудрёме, из люкса, как вёрсты мелькают.
Кофе пью, с коньяком – так снимается, кажется, стресс,
жаль ни вёрсты, ни память, ни вечер об этом не знают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562527
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
Мене щось кличе... зве, шепоче: "Кинь,
Той Всесвіт, що ти звикла цінувать...
Ти - Янь, палка та щедра, я - твій Інь...
Тебе торкнусь, щоб знову... цілувать...
Не обертайся, просто досхочу,
Пий... Келих - ось... прозорої жаги.
Ти чуєш, я не кличу, я кричу!
Бо ти Ліліт - ріка без берегів...
Ти втопиш, змиєш в пристрасному сні,
Всю втому, біль душі, прийдешній жаль...
А я тобі скажу, як у вогні
Мого бажання, танула печаль..."
Слізьми, давно скотилася роса...
Краплини , в спрагу, пити не схотів...
Солоний піт, пекучий, як сльоза,
Таврує болем... сила почуттів...
24.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562385
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 24.02.2015
[b]Сергій Нігоян. Перша жертва[/b]
Такий чорнявий, молодий, вродливий…
А там – вогонь, і дим, свинцевий град!
Захисники - в жахіть бурхливій зливі!
А він вже не повернеться назад…
Вірші читав вкраїнські небайдуже.
Молився на Майдані повсякчас.
Такі от запальні і чисті душі
З пекельного вогню рятують нас.
Не повернути… Не відкриє очі…
Не дочекались рідні юнака.
Пішов у вічність шляхом проти ночі.
Таких прикрити… тягнеться рука…
23.01.2014
Учасник Євромайдану з 8 грудня 2013 року. В одному з інтерв’ю пояснював свій приїзд на Майдан так: «…не зміг спокійно спостерігати, як «Беркут» побив тих студентів, таких самих громадян, студентів, як і я».
На Майдані був охоронцем, жив у наметах разом з протестувальниками з Львівської та Івано-Франківської областей, а також у Будинку профспілок.
У грудні 2013 року із Сергієм записали відео на тлі барикад, де він читає поему «Кавказ» Тараса Шевченка.
Загинув 22 січня 2014 року від поранення свинцевою картеччю під час подій біля стадіону «Динамо» на вулиці Грушевського. Йому було всього 20 років.
Звання Герой України з нагородженням орденом «Золота зірка» (21 листопада 2014 року, посмертно) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних принципів демократії, прав та свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлене під час Революції Гідності.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560758
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Не умирают настоящие герои...
Их смерти делают народ сильней...
И до сих пор болят, пекут незаживаемые раны ...
Они в сердцах живее всех живых...
И благородство душ их вызывает восхищение...
Их имена пронзят века...
За подвиг жизни - низкий им поклон и уважение...Презрение - тирану...
Его дорога жизни - в ад...
Наверно,жребий выпадает избранным прослыть героем...
И только настоящий человек посмеет жизнь свою отдать ради других...
Не умирают настоящие герои...
Благодарите матерей за них...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560569
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 19.02.2015
Афоризми.
• Сам вибираєш, де пробуваєш: з орлами в небі чи з курми в попелі.
• Як не простив, то й не молись - прощений не будеш.
• Вузька дорога з тернями і шанцями, а широка дорога - з піснями і танцями.
• Хто висовує язика, щоб безчестити брата, того дорога проклята.
• Хто з Господом Богом свариться, добром не похвалиться.
• Хто закриває від Господа вуха, хай не чекає, що Він почує його.
• Може хтось ще не знає , що Господь - Бог Один і лиш Він спасає.
• Хто сам хвалиться і величається, тому шеол відкривається.
• Хто дорогою Божої правди не ходить, той сам собі біду робить.
• Боже - гірке, але правдиве. Людське - солодке та фальшиве.
• Бог нас годує і напуває, на шлях спасіння всіх направляє.
• До спасіння ти не можеш нічого додати, лиш повірити і вдячно прийняти.
• Не тули до Бога іпостасій, бо це лиш є відлуння філософських катавасій. (учнів Арістотеля)
• Не водися з нечестивим, бо станеш і ти фальшивим.
• З нечестивим не сідай на раду, бо біда й на тебе впаде.
• Зваж і розсуди, а тоді вже й мову веди.
• Не кричи, не пирскай слиною, будь краще долиною.
• Не знає світ, що хто на Бога рота розкриває, той погасне в розквіті літ.
• Як Господь говорить, то прислухайся і правди Його не цурайся.
• Хто любить Бога, той любить правду. Господь Бог є правда.
• Людські слова солодкі, а Божі правдиві.
• Хто говорить не Боже, той говорить вороже.
• Хто в слові блудить, того Господь осудить.
• Потоки вод від Господа, а потоки сліз від людини.
• Будь вірним Господу до смерті і матимеш вінок життя.
• Ідоли в пантеонах, а Господь на небі.
• Хто Господа любить і знає, того зло обминає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560415
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Мне говорили,что желания уходят...
Не верю!..Странно слышать...Только не мои!..
Пусть остаются до конца,..терзают,мучают,..тревожат...
Без них не интересна жизнь,.. скучна...
Тускнеют все цвета...Все мимо,..не касаясь...
И нет в душе весны,..и горизонты далеки...
А я не верю,..слышите?...Не верю!..У голубого неба не отнимут синевы...
Непотопляем мыс надежды...На тех же координатах счастья маяки...
И лучики горячие у солнца,..и теплота твоей ладони,..и в озере моей печали столько же воды...
И земляничный привкус поцелуев не смеют с губ твоих сорвать лета!..
Пускай желания уходят...А я останусь прежней,..как и ты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559653
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 17.02.2015
Ты только для меня отдай сердечко,милый!..
И душу светлую твою я не посмею очернить...
И милости просить о счастье на двоих мне хватит силы...
Я за двоих смогла б любить...
Тебе я буду преданна,..как солнце утомленное - закату,..как облака - дождю,..как ночи - темнота...
И не узнаешь вкус полыни,..и не посмеет на порог взойти беда...
Я рок неумолимый отведу своей рукой...
Не хватит духа - ангелы помогут, силы придадут...
Ко всем влюбленным ближе небо...Его горячее дыхание - для двоих...
Ты для меня - восьмое чудо света...А я ...та звездочка,..упавшая с небес...
То диво настоящее в разгар зимы - подснежник,..и с капелькой росы...
Ты подари сердечко,милый,..и обними,..и рядышком дыши,..
И неба нашего кусочек на ладошке вспомни и блеск сверкающей звезды...
Ты помнишь - как её назвали?..Нам подсказала в тишине ночи Луна...
Наверно,.. послана любить тебя богами...
Для них виднее свысока...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558035
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 07.02.2015
После прочтения...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557195
Тот город вырос в подсознании,..свежо его дыхание под темным небом всех воспоминаний!..
В нем мелочь каждая на месте,.. что то значит...Он полон испытаний!..
И заслужить там проживание - награда...Входной билет,..джекпот ... там не пройдет...
И честь взамен не просят,..и жизнь не просят отдавать взамен...
Не каждому приходится и жребий бросить...
Там нет кривых дорог,..и раскуроченных асфальтов,..и зазеркалья амальгама там живая...
Мосты там радугой сияют и берега все постоянны,..там воздух сладок...
И ничего не ставится на кон...
И нет там судеб искалеченных и душ печальных,..и виноватых и обиженных не встретишь ...
Название его известно -" Город грез"...На старой карте полушарий он стерт от лишних прикасаний ...
И потому грустят и плачут по ночам...
А ветер все мечты уносит за далекий горизонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557681
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Світ – шокований! Світ здригається
від новин, що летять з ефіру:
кров'ю вулиці вже вмиваються
від безумств кремлівського звіра
в Волновасі, Донецьку, Горлівці...
Маріуполь... а "Боїнг"?.. Боже!
Хто на черзі стоїть в години ці?
Скільки ще він життів положе?!
Скільки болю, смертей, руйнації,
скільки горя іще посіє
цей "спаситель российской нации" –
збожеволівший "цар-месія"?!!
Що з тобою, Росіє, діється?
Глянь-бо, "цар" твій – це біс, лукавий!
Чи проснешся? Чи чад розвіється?..
Схамени їх, о Боже правий!!!
25.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554593
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 06.02.2015
Туда весь смотрит мир, дыхание затаив,..где человек ничто,..живая лишь мишень...
Лампадку зажигают и свечечку в окне,..и плачут,..проклинают,..и стонут в тишине...
Кто завтра будет целью,..какой микрорайон,..какой троллейбус,поезд,..какой перрон,вагон?..
Маршрутку,школу,..детский сад стереть легко с земли...
И с матюком отправить в ад,..не чувствовать вины...
Вы свечечку зажгите,..молитесь небесам,..чтоб мимо ураганы,..снаряды,..и не к вам...
Чтоб в поле разорвались,..в овраге и в лесу...Ни в городе,..в поселке,..чтоб жизнь не унесли...
А хочется так мира,..чтоб только тишина,..чтоб жить не страшно было,..чтоб сгинула война...
Вы свечечку зажгите,..молитесь до утра,..в недобрый час крепитесь,..и Бог услышит нас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554676
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 02.02.2015
Свобода превыше всего...Особенный воздух её...
Дороже всего лишь она...И жизнь за нее отдают ...Такая её цена...
И право на это имеет...Так было,так будет всегда...
Забудешь свободу - станешь рабом...И в каторгу жизнь превратится...
Кто знает вкус свободы и воздухом ее дышал - тот ею дорожит,..
И не подарит,не продаст,..не поменяет ни на что...
Сражаться будет из последних сил,..зубами землю рвать и дух свободы защищать...
И дорогое самое - он жизнь свою не пожалеет,..положит он её на плаху ,..но с мечом ...
И мертвый будет он свободен,..клеймо раба не для него...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556192
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 02.02.2015
Для тебя бесконечен поток моей ласки...
Для тебя бесконечны признания в любви...
Для тебя все исполню желания - как в сказке...
Все слова для тебя о любви от души...
Я от взглядов твоих иногда замираю...
Учащается пульс...и сердечко кольнет...
Поцелуем встречаю тебя,..обнимаю...
И скучаю... не видя тебя...
Ну а что же ты скажешь?..
И что ты надумал?..
Как погода сегодня?..
Не будет грозы?..
Знаешь... в доме порядок,..
Все живы, здоровы,..и ждали тебя...
Я писала стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554539
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 29.01.2015
В охапку не рви полевые цветы!..Не долго им красоваться в букетах...
Погибнут без шепота ветра,..без свежести трав луговых...
Без рос серебристых,..холодных рассветов,..
Без бликов багряных закатов поблекнут все краски у них...
И шлейф ароматов волшебных исчезнет,..он лишь на просторе пьянит...
Божественным льется нектаром...И ангел над ними летит...
И пьет он росу луговую,..и пьет с васильков,..которые неба синее в грозу...
И маки чиркает крылом...С ромашек сбивает он ножкой пыльцу...
А в небе,прозрачном от зноя,летает орел высоко - высоко...И нежная песнь жаворонка разносится так далеко...
А ворон невзрачный под сенью дубовой ...он с прошлого века на ветке сидит,..
И слышит он чутко,..темно ему ночью,темно ему днем,..не видит слепец красы полевой...
А травы шумят,..их ласкает ветрами...И кто то их моет все лето дождем...
В траве то звучит,то смолкает оркестр...Весь день исполняется туш для небес...Цветы полевые в поклоне земном...
Не рви полевые цветы...Не место им в вазе стоять...
Без них не красива планета Земля...Без них не та благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551737
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
***
Заховала промахи зима,
Сніжно-білу постелила скатертину.
Ось вже й дочекались ми Різдва,
І колядки під Зорю у небо линуть.
І радіє снігу дітвора,
Їм печаль мою сьогодні не збагнути;
- Нам же, тих, хто край наш захища,
Не дай Боже в суєті мирській забути.
Тож прошу Тебе, Святе Дитя,
Подаруй Вкраїні - миру, щастя, волі,
А зима хай снігом заміта,
Навіть пам’ять про лихі часи недолі. 06.01.15
***
Справи облиш, вечір цей не для справ,
В небі вечірньому Зірка зійшла.
Кожен промінчик торкається серця,
І понад Світом *Осанна* несеться.
У Назареті, вже дві тисячі літ, як
Хлопчик маленький родився на світ.
Ангели Божі співали про чудо
І пастухи ті дива не забудуть,
Бо у печері-кошарі на сіні
Місце єдине знайшлось для Мессії.
І спеленавши, поклавши у ясла,
Діва Марія - Зіронька Ясна,
- *Люляй, дитятко*, схилившись співала,
Долю щасливу для Сина благала...
*Христос родився,
Бог воплотився,
Ангели співають,
Царіє вітають...* 07.01. 2015
* * *
Прихилилось Небо до Землі...
Щастя нам кують небесні ковалі,
У Різдвяну ніч, щоб кожний з нас отримав
Пару білих крил, які напнуться за плечима,
Мов вітрила чудо-кораблів,
Небо прихиливши до Землі... 06.01.2014
[b]Різдвяна саґа…[/b]
́́Прозора тиша полонила сад...
Лягла на віття срібними льодами..
Оповила Дитятко на руках у Мами...
Налаштувала на мінорний лад
Хори дзвіночків з диво-голосами,
Щоби рознесли Вість по всій землі
[b]- Христос родився![/b] - порадійте з нами...
Янгелики в перинку білий пух
Набили, щоб було Йому тепліше,
І вітер люлечку легесенько колише...
Ще спить Дитя...
Ще не розвиднілось на світ...
Ще тиша бродить білими снігами...
Та вже Зоря, із диво-амальгами,
Розли́ла невечірнє сяйво над полями,
На радість вам.
Поколядуйте Господу із нами. 05.01.2014
***
Різдвяна ніч.
Зоря зійшла на небо.
Під нею, в ясельцях, Дитя сповите. 07.01.2013
***
Серце, мов дзвін,
Радість прийшла,
В небі вечірньому зірка зійшла.
Сяйво навкруг,
Все стихло й чекає, -
В убогій стаєнці Марія рождає,
Нашу надію і
Наше спасіння.
Двері до раю, в життя воскресіння. 07.01.2012
***
Серце палає від полиску свіч.
Тиха радість вирує в Різдвяну ніч.
[b]Христос народився![/b]
Ангельські хори - [b]*Славімо Його*,[/b]
Співають нам з гори. 06.01.2011
***
Різдвяна зірка
у небі з'явилась.
Маленьке Дитятко
в печері вродилось.
Ми з вами це диво
з дитинства знаєм.
[b]*Христос народився,* [/b]-
зі Святом вітаєм. 07.01.2010
***
Ще зовсім трішки
і народиться Христос.
І зірка засія над Вифлиємом.
Вам скаже, незначимий хтось,
що це неправда,
неможливо це під небом.
Не вірте.
Серце ваше відчиніть
назустріч Божій благодаті.
Любіть, любіть,
надійтесь і любіть,
На повну силу, на яку ви здатні.
Він недаремно двері неба
відчинив
І серце ваше
недаремно відчинилось,
Щоб у одну незриму мить -
[b]* Христос рождається*,[/b]
Над світом прокотилось. Святвечір. 2009
***
Ангел Божий
най прийде до вас
У вечірній,
у Різдвяний час.
Хай бажання ваші
візьме й понесе
До Господніх ніжок,
най усе,
Що в молитвах ваших
так бринить,
Виповниться в тую ж
саму мить.
Хай Господь дає вам
більше сил.
Довгих літ вам
і щасливих зим. 06.01.2008
***
Попросіть у Господа,
Щось значиме дуже...
Серце ваше хай до ближніх
Буде не байдуже...
Зглянеться Господь,
Побачивши таємне...
І прохання ваше буде недаремне. Святвечір. 2007
***
Бажаю в Різдво - любові і віри
(по суті ми з вами в душі маловіри).
Бажаю добра, здоров'я, достатку
(хоч наше життя задає нам загадки).
Бажаю вам миру у серці і в домі.
Не вірте в погане, вірте Богу одному. 07.01.2006.
***
Сутінки в кімнаті,
Попід образами ходять світлі тіні.
Полум'я лампадки.
Пироги на сіні.
І кутя смачненька в полив'янім горщику.
Зірочка різдвяна у сріблястім дощику.
За столом зібралась вся моя родина
І нині живуща й та, що в світлих тінях.
Тихії молитви і щирі колядки,
І тріпоче полум'я старої лампадки,
Розганяє сутінки.
Радість в душу лине.
У Різдво повита Україна нині. Святвечір. 2005
***
Янгелики в крильця білі
загорнули диво.
Невечірня зоря ясна
світ заполонила.
У кошарі, серед тварі,
дитятко вродилось.
Бог Предвічний з милосердя
дарував нам Сина. 07.01.2004
***
Хай ангел торкнеться вас ніжно крилом,
І серце зігріє Різдвяним теплом,
Хай щастя дарує маленький Ісус,
В житті щоб не було горя й спокус.
Душа хай співає окрилена вірою,
Добро вам воздасться великою мірою.
Найліпше бажайте сьогодні людям
І ва́ших бажань Господь не забуде. 06.01.2003
***
Зіронька вечірня небо запалила.
Діва Марія Дитятко вродила.
На сіні пахучім в печері-стайні,
А з неба Ангелики співали [b]*Осанна*[/b].
Малі пастушки зібрались докупки -
Там Бог народився. Біла голубка,
Крила над Ним,мов шатро розпростерла,
Небо прихилила, сіяє печера. Святвечір.2002
***
Святвечір. Зоря палає.
В саду, у печері Марія рождає,
Бо в цілому світі для Неї й Дитини,
Немає оселі, немає хатини.
А ви відчиніть своє серце сьогодні,
Відкиньте зневіру, думи холодні,
Затепліть у серці маленьку лампадку,
Малому Ісусику буде там хатка.
Зоря невечірня осяє світлицю,
Різдвяною радістю сповняться лиця. Передвечір Різдва 2001
***
З Різдвом святим тебе вітаю,
мій рідний український краю.
Від гір карпатських і до буйних
чорноморських хвиль.
хай буде мир тобі
і хліб. і сіль,
і все, чим український дім багатий,
хай буде щастя в кожній хаті.
І хай ростуть здоровими сини,
щоб не було злиго́днів і війни,
і щоб не плакала ні жодна мати.
Хай буде радості багато.
Різдва щасливого бажаю, тобі,
мій любий український краю.
Над кручами Славути й на Волині,
в степах таврійських,
й там, де води моря сині,
в горах Карпат і у полтавській хаті,
хай береже нас Бог і Бажа Мати. 07.01.2000
Кожен рік, на Святвечір, я пишу віншування
і розсилаю їх СМС-ками друзям і знайомим,
маю надію і вам вони теж сподобаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409134
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 14.01.2015
Ни шагу,слова без любви...Она вокруг всего - всего!..
Она нежна,..она хрупка,..она сильна ,..всегда права!..
Она во всем!Она не дым!С ней старый станет молодым!..
Она согреет,..не сожжет...Она растопит в сердце лед!..
Она поднимет к небесам!..Она подарит счастье нам!..
Она несет собой надежду,..и только с ней во всем успех!..
О ней душа поет беззвучно аллилуйя ...
Она жива - пока дышу!..
Умрет она... когда померкнет свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548972
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 09.01.2015
После прочтения" И снег падёт..."
автор: Циганова Наталія
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547990
Совсем не след в след...
И снег падет...И будет падать очень долго...
И все укроет белой - белой пеленой...
И заметет метель твои следы,..и душу заморозит...И не успею я запомнить образ твой!..
Не будешь ночью сниться ты,..покой тревожить,..не будешь звать прийти...А я ,наверно,буду ждать...
Прозрение не наступит даже по весне,когда бегут ручьи в моря,где волны шепчут нежно...
Седой песок сквозь пальцы просею сотни раз...Таким он будет колким,..как разбитое стекло...
И буду замки строить...Волна - их обнимать и жадно слизывать,..просить еще,.. манить в зеленую пучину...
Безмолвие пустоты обнимет душу,..приголубит...Беззвучием своим заглушит радостный прибой ...
Не вспомню ничего...Ни образ твой,..ни голос,..и не имя!..
Так замела метель следы...Так падал снег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548058
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 02.01.2015
Сад.
Серед пишних, розлогих олив
Слово Господнє і Слово - Господь,
Син перед Батьком молитву творив;
*- Отче, прийшла вже година моя,
Виповнив волю Твою в світі Я,
Хрест Мій чекає уже, але Ти,
Чашу оцю можеш ще пронести
Помимо мене. Та воля Твоя.
Боже Всевишній, Твоя не Моя*.
Ніч.
Тиха ніч серед сірих олив.
Місяць небесний за хмари заплив.
Скрадує кроки підступний Іуда,
*- Отче! Як уже є, то нехай так і буде*.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413827
дата надходження 29.03.2013
дата закладки 28.12.2014
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Що осінь запліта в твоє волосся
вже чорну стрічку-пам"ять про батьків.
Під ранок опускаються тумани,
притихло все,чекає вже зими.
Сон залікує серця твого рани,
ті,що зробили у житті гріхи.
Старіє тіло і нема вже сили
прокинутись як пташка на зорі.
Нагодувати всю свою родину.
Життя моє,наснилось ти мені?
Сміється місяць,заглядає в вікна,
зігрітись хоче,бо замерз один.
Мороз малює пензлем білі квіти,
кидає вітер їх у височінь.
Не плач тужливо,що життя проходить,
що коси посивіли від років.
Душа ночами вже стає на сповідь,
щоб журавлем летіть у далечінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542098
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 26.12.2014
(Навещайте, пишите, звоните...
Откладывая на потом и, забывая ...
можете не успеть...)
Сижу, спиной прижавшись к русской печи,
В дому светло, в моём дому тепло.
А за окном промозглый зимний вечер,
Скребёт когтистой веткою в стекло.
От близких письма давние читаю,
Уж многих нет ... остался только свет.
За чтеньем времени не замечаю,
Бродя по строчкам прожитых мной лет...
И вчитываясь в буковки меж строчек,
(От мамы, письма… зная наизусть),
Читаю вдруг: мне плохо так, сыночек,
И прежде не прочитанную грусть.
За простотой, не замечалось прежде:
(Читал и не вникал я в сущность строк),
Что пишет обо мне, в тщетной надежде,
Что ей отпишет «занятый» сынок...
Сижу, спиной прижавшись к русской печи,
В дому светло, в моём дому тепло.
А мне так зябко, холод сводит плечи...
Отправить некому уже... письмо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545601
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Война, террор, разрухи и восстанья
Мужчин травили смертною росой,
Добавив в жизнь вам горечь испытанья -
Остаться одиночкой молодой!
И красота, и молодость бессильны,
И не отыщешь той беде причин.
Супругом вас судьба не наделила.
Знать, просто не досталось всем мужчин!
Ты одиночка... жизнь как на ладони.
Твой каждый шаг поставлен на учёт:
Тебя все знают, о тебе всё помнят,
А "зоркий глаз" поступки стережёт!
Косые взгляды, сплетни, пересуды
Гнетут тебя, как непосильный крест,
Которым в ЗЛОбе наградили люди
Воистину... твоих, Господь, невест!
Уж сколько вас, любивших лишь украдкой
И в полной мере не изведавших любви,
Покинули сей мир, уйдя куда-то!
Прошу я, Господи, Ты их благослови!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545610
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 22.12.2014
От лица ЛГ
Совсем не страшно в наше время умным быть...
И глупым слыть совсем не страшно...
А страшно красоту лица терять,..душой стареть...
Духовно страшно обнищать - над книгой не рыдать,..и никому ненужным быть...
Зачем тогда душе в том бренном теле жить?..
Еще так страшно - разлюбить,..и с чувством этим распрощаться,..
Но притворяться и счастливым для себя,..другим казаться...
И одиночество привыкнуть пить, не ощущая жажды,..и привыкнуть к боли...
Когда сбегает страсть и насовсем, и в никуда,..и нежность с лаской в адюльтере...
И поцелуев позабыта навсегда привычная тропа от алых,сочных,спелых губ и впадинки на шее...
Через два холмика груди,..коленный с родинкою перевал и две милейшие ступни...
Не нужно падать на колени...
Ненастье - лучшее из настроений...И дрожь волной по телу не идет...
И взгляд ,потухший,не вперед...Весны не будет больше - отгремела...
Назад так сильно тянет...И не от тяжести прошедших лет...Любовь и счастье там осталось!..
Вот это страшно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545325
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014
Дороги, які обираємо ми,
Не завжди бувають наші...
...........................................................
Дороги, якими ти йшла колись,
Давно загубилися в часі,
А справ твоїх шальки, то вгору, то вниз,
Хитають терезів чаші.
І щоб не робила, куди б не йшла,
Рахує твої Хтось кроки.
І добре, якщо ти в душі несла
Любові зерна крізь роки.
Повір, бо там, на останній межі,
Хтось гляне в очі й спитає,
- Ти сповнена Духа, чи він зубожів,
А серце, мов вовча зграя?
Дороги, якими ти йдеш тепер,
Не стали для тебе легкими,
Та вірує серце і дух твій не вмер,
І Ангел завжди за плечима.
..............................................................
Дороги, які обирають тебе,
Стають назавжди твоїми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544088
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Сильнее нежности и ласки нет в этом мире ничего,..
И наяву,и в снах та парочка повыше рангом даже страсти...
И нет на них налета от греха...
Снимают боль и лечат сердца раны без огласки,..и нескончаем их родник,его теплом живет душа...
И чудеса творят,..хоть волшебства в них нет ни капли,..по своей сути они сами волшебство...
И каждый может нежность из души своей излить безбрежно,..расщедриться на ласку...
И самый черствый сможет удивить...
Но благодарность вы за них не ждите,..и не надейтесь получить...
И у кого еще алтарь души свободен - тот может нежность,ласку для поклонения на вечность положить,..
Чтобы про них не забывать,..в молитве помнить...
И как награду счастье,..на сдачу радость получать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543548
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 16.12.2014
За вікном пірнає в темний вечір
краєвид Дніпрових берегів...
А в квартирі – так нестерпно! – з печі
паморочить запах пирогів...
Я тебе, коханий мій, чекаю
і вслухаюсь, як ключем черкнеш...
Вже по кроках за дверима знаю –
смуток чи тепло в душі несеш.
Ти візьмеш лице моє в долоні,
що з морозу й холоду пашать,
я цілую рідні сиві скроні...
Як роки до вирію спішать!
Вік наш тане, як церковні свічі...
Ми сто літ вже топчем спориші,
а ти досі – самий кращий в світі
серцем і високістю душі!
Ніжно обіймеш мене за плечі,
пригорнусь я, мов мале дитя...
Є в житті неоціне́нні речі...
найдорожчі... скарб твого життя.
10.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542911
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Мне нравится быть рядышком с тобой,..пить воду из твоей ладошки,..пустые разговоры под луной...
И обниматься,провожая солнце, утомленное к себе домой...
И замерзать глубокой осенью,зимой, ..чтобы потом от нежности твоей согреться...
Мне нравится и голос твой,и смех,..и озорной,как у мальчишки,..и взгляд так много говорящий...
И влажные твои со мной глаза,..и запах жизни твой,..таланта,..и ласковые, редкие слова,..
Когда бросаешь их в лицо,как будто с барского плеча,..стесняясь их, как будто...
И смелая рука,скользящая по телу,..морщинки в уголочках рта,..и ненасытность,..нежность без предела...
И даже наша та игра,где только ты мой властелин,..а я рабыня всех твоих желаний и прикосновений,..
И что при встрече мысли нас одни волнуют и тревожат...
Мне нравится мечтать,..тихонечко поплакать,..и не стесняться слез,когда ты их не видишь...
И провожая за порог,тебя перекрестить рукой дрожащей...
Молитву про себя прочесть,..поцеловать,..и лишний раз к тебе прижаться,..
Дотла не позволять себе сгореть от страсти...
Мне нравится прощать тот хмурый взгляд,что иногда из под ресниц твоих прорвется...
Мне нравится ,что между нами все по настоящему,..и не игра,..а жизнь...совсем не понарошку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541186
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Ніч відповзала надто довго,
не кваплячись права віддати.
Похмурий ранок ледве човгав,
мабуть хотів іще поспати,
то ж плентався, мов те ледащо,
що незугарне до роботи,
і не хотів приймать нізащо
на себе всі діла й турботи.
Безрадісно, не так, як завше,
повільно плив у ритмі блюзу,
не міг у такт попасти з маршем,
в якому поспішали люди.
Грудневий ранок любить спати.
Поки, очумавшись, збереться
дню естафету передати –
знов ненаситна ніч ввірветься.
3.12.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541259
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Блуждала в призрачных мирах
В поисках счастья,
Уж не держалась на ногах,
Казалось, все напрасно,
Устала, бедная, идти,
Уж нету силы,
И на тяжелом том пути,
Ее сморило,
Без сил на камень прилегла,
И в миг уснула,
Во сне судьба ее ждала,
Любовь проснулась,
Она жила в ее душе,
Под серцем билась,
И вот на жизни вираже,
В серце раскрылась…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540910
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Я не забуду запах счастья...Приятней запах лишь младенца, и оба вместе дарят лишь блаженство...
И знаю счастья вкус,..не знаю только с чем его сравнить...
Прикосновение тоже знаю... И от него кружится голова,и грезить начинаешь вслух не иногда...
И только взгляд глаза в глаза на землю возвращает,..глоток воды холодной отрезвляет...
А сердце...замирает,и ритм особенный в запале отбивает,..
И радость, и печаль... на половинки равные лишь отмеряет,..и нежность никогда не забывает разделить...
Когда заботы,хлопоты не в тягость,..и все в руках горит,приносит радость...и нет в глазах тоски...
И родственные души друг друга только греют...Душа от счастья не болеет,..а расцветает,молодеет...
И скука в ее тиши не колобродит...
И в счастье вдохновение приходит,..таланты ищут и всегда находят...
Я відчуваю запах щастя...Він ніжний, не мінливий...І знаю я його на смак...
Дай,Боже,щоб ніколи не забути...І пристрасть ,щоб не зникла до самого кінця...
А щастя...то,коли коханий поруч,..на небі місяць світить,жодноі хмарини...
Якщо журба ...тоді наполовину,..а серця ритм один,і подих вільний...
І рідні дві душі ( колись )у вирій також разом щоб летіли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540731
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
У високих полях кукурудзяних
Обопільно підписана хартія:
"Ми ніколи не будемо друзями,
Заважатиме завжди симпатія".
Ми окремо снуватимем стеблами
Від весни аж до пізньої осені,
Захлинаючись болем під ребрами,
Почуттями, що кимось поношені.
Ми під сонцем стоятимем порізно,
Ми від вітру ховатимем нахили,
Зарубцюємось мріями, совісно
Потаємне стиснувши під пахвами.
Ми вб'ємо неіснуючі спогади,
Обрубавши у пам'яті ґнотики.
У холодному просторі погляди
Зігріватимуть нас, та не дотики.
Ми сторонні уста цілуватимем,
Закриваючи очі у відчаї,
Проведемо життя біснуватими
Із чужими навіки обвінчані.
Ми стикнемся не раз із капканами,
Що наставлять нам наші ілюзії.
Не судилося бути коханими,
То й ніколи не будемо друзями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540703
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Закат порадовал оттенком старой меди... Его он щедро расплескал...
Так жадно солнце с землею обнималось,что позолоту растеряло...И в осень зиму возвратила...
И нежность отпустила я свою туда,совсем не навсегда,.. страсть повидать...
Без нежности душа осталась совсем, как... сирота ...
Дорога к озеру печали позабылась,..и не найти дорогу к перекрестку двух миров,..
К тебе. ..твой омут глубиною чувств без нежности не манит...И взгляд - глаза в глаза...совсем не тот...
И шепот изменился(его я не узнала),..и даже чашку с молоком я с перепугу обронила,..
И громким показался ветра свист сквозь щель окна!..
И нежность я позвать назад решила...И мне,..и ей,..в той осени, зимой,..и холодно так было...
Со страстью нежность повстречалась(она мне все до мелочи последней рассказала),..
Та быстро приласкала,..не согрела,..и пропала...
И нежность с радостью вернулась,..и снова в сердце примостилась...
И делится своим теплом и душу греет...Ну надо же - не разучилась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540544
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 01.12.2014
Ночь сменила наряд осенний
На пушистый и чистый снег;
До рассвета лишь семь мгновений
И зима свой начнет разбег...
Яркий свет ослеплял прохожих,
Как симфония блеск играл...
В этой музыке нот нет схожих
И три месяца ждать финал.
Удивительны снег и пламя,
Безупречен подбор цветов...
Восхищенье парит, как знамя,
Вдоль заснеженных в ночь домов...
Опустила заря ресницы,
Декорации час менять,
Только мне в эту ночь не спится,
Я рассвет новый буду ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540433
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Дотронься ты холодных клавиш на рояле...И не дыши...
Сыграй мне то,..что я люблю...с закрытыми глазами...Проникновенно,..от души...
У нас тут снега по колено,..и намелО вчера, с утра,..и холодно,мороз...
И голубей полно опять на площади,..все там же,где стоял когда то Ленин...Ты помнишь?...
Зимой мы их всегда кормили...
На речке лед(и сантиметров с 10) - мне так хотелось прокатиться на коньках...
Но вот забыла: где лежат...А может к лучшему?...
А то смеялись бы вокруг...и говорили,что "с приветом,"..не время пируэты вытворять...
А у тебя зимой - в разгаре лето,..цикады до утра звенят,их не унять!..
И под палящим солнцем зелень в изумрудном цвете,..шумит прибой,..и риф коралловый растет века подряд...
И жизнь вокруг тебя кипит,..кордебалет без устали гарцует,..и от неона хочется завыть...
Не замолкай,..играй мне соло от начала до финала...Бальзам целительный мне нА душу твоя игра...
Я буду слушать и мечтать о встрече,..и ждать,.. и подпевать тот наш мотив...
А завтра удели мне целый вечер,..свидание в скайпе буду ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539879
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 28.11.2014
Як візантійські фрески ти:
Прамудра чиста і правічна
І та ж скорбота всіх святих
У тебе на розкішному обличчі.
Як візантійські смальти ти
І тихе світло завжди над тобою,
Та найбільша розкіш разом з тим-
З тобою почуватися собою!
Чудесна,як барокові церкви,
Сувора-як готичні шпилі
І хочеться тобі казати «Ви»,
Хоч серце і без того мліє…
Хоч серце і без того тліє
І виє в безкінечній самоті,
Моя шалена і прекрасна мріє,
Живеш на недоступній висоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539759
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Спасибо,жизнь,за все,что есть и было!..
Что испытала все в тебе и ничего не пропустила!..
За то,что ничего ты не жалела!..
За то,что после "тяжело" и "плохо","горько"... мне было "хорошо",а не"хреново" и с подвохом...
За то,что дети подросли и все заботы поредели...А принципы и компромиссы никуда не делись...
За грозы,штормы все спасибо ей,..и за воронки,..караулят...И благодарность небесам за то,что выплыть позволяют...
За то,что силы еще есть,..и вера никуда не делась...
Спасибо,что скупою не была на счастье,..дарила столько,..сколько мне хотелось,чтоб не был день ненастным...
В глазах не расплескала грусть с печалью,..надолго не сжимала сердце горе и страдание...
Осколки лишний раз не ранили и не терзали,..любовь и нежность его без перерыва,с упоением ласкали...
Спасибо и за радость ту,когда все дома ,.. и на месте...
Еще за смех ребенка,..за вдохновение,..спасибо за весну,за лето...
За осень без дождей...И за следы,что к дому,.. на снегу...
За дни твои - все дорогие сердцу моему я благодарна ...
И знаю вкус ее,..и не пресытилась еще,..и жизнь люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539686
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014
Висіли крила на гвіздку, а поруч пам'ять
Нитки мотала павуку – тенета править.
Й сама плела не гамаки – жахливі сіті,
Їх не розплутати ніяк, нікому в світі…
А крилам марився політ - дивенне диво! –
Їх ніс не шатл, не зореліт – самі летіли!
На спині маяли чиїйсь, сміливі й дужі, -
І вітер сам їм підкоривсь, був як недужий…
Але господар дивних тих криляток-крилець
Позбувсь їх нишком, мов важких, незграбних милиць,
Бо в небо він боявсь звестись, зустрітись з птахом,
Упавши, більше не звестись – рабом був страху.
Боявся видатись смішним, чудним, незграбним…
Костюм боявся забруднить у сонця краплі…
Висіли крила на гвіздку і засихали…
А десь, у іншому кутку, на них чекали…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538758
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Як і чим нам розлуку міряти -
Пакетом хвилин чи тарифами?
Хапаючи звуки як сироти -
скарби з ефемерними цифрами.
Чи кроками, милями, трасами -
крізь терміни, розклади, графіки?
У строки відміряні касами
під крики вокзальних динаміків.
Чи днями, ночами, що датами
в нотатках відмітимо кліками -
печаль з календарними ґратами,
на згадку по плану накликану.
Чи вдарами серця розхристано?
На докір талану і правилам -
рубцями і збоями систоли -
допоки любові ми прагнемо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494101
дата надходження 22.04.2014
дата закладки 19.11.2014
Щось із старої мушлі...
[b][i]Я бреду по озябшему лесу,
Обветшалой и грустной листве
И любви недопетую песню
Пою молча, не внемля молве.
Вот и речка. Два берега сонных...
Ты на том, я – на сем берегу.
Там вода – цвет очей твоих томных,
В своей памяти их берегу.
И два берега те – наши судьбы –
Сплетены рукотворным мостом.
Им в горячем объятьи уснуть бы
До весны воскрешающим сном!
Впереди еще стужи и вьюги,
Лед скует воды тайную гладь,
И зима для тоски, для подруги
Возведет небывалую гать.
И уснут... и дубравы, и веси.
И зима, сон творя без конца
И вторя колыбельную песню,
Убаюкает наши сердца...
*
...В зимней дреме весны пробужденье
Я предвижу. И – в сердце ношу
Любви старой второе рожденье!..
Хоть тебе я о нем не скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 19.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2014
А я одна из многих просто сущих,
Мой быт тебя обременит едва ли…
Я та, которую никто не ищет
Врываясь в ночь, на сонные вокзалы.
Мои мечты горчат моим неверьем,
Моя любовь готова жить веками…
Я та, чье имя ты едва запомнил,
Жонглируя чужими именами.
Твой образ поизносится. - С годами
Я стану вдруг уверенней в походке …
Пусть в знак того, что целым мы не стали,
Запомнится хоть шрам на подбородке…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536862
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Над озером моей печали всегда найду прореху в синих облаках,..
А на закате оно ловит раскаленный шар,величиною с медный таз...
В том озере моей печали такая теплая всегда вода,..но глубоко,..не видно берега напротив,..не достать и дна...
Я знаю место мелкое одно(секретное,..мое),..куда впадает и ручей из грез,..и по нему дорогу узнаю...
Ручей журчит,как каблучок из хрусталя,..и манит за собой,..и медленно течет...
И подхожу туда я с трепетом в душе,..без камешек в карманах...
Из дырочек все выпали,..их по дороге растеряла...
Там круг не расплывется вширь,..и не поскачет камень...Уйдет на самое... на дно...
Ладошкой радость расплещу в воде,..и всю до капельки отдам...
Еще в сердечке поищу,..и разделю опять напополам...
Источник радости храню,..и бьет она ключом безбрежным...
И утоляет самую глубокую печаль...
И станет озеро и не печальным ... грустно - нежным...
И сколько захочу ему тепла и радости своей отдам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
А кто бы не мечтал,чтобы любовь была всегда жива!..Одна единая,..навеки!..
И длинным,бесконечным было лето,..и короткою зима...
И чтобы горе позабыло путь к порогу дома,..чтобы беда не постучала в дверь,..
Не билась птицей растревоженной в окно!..
Чтоб трепетное сердце не страдало от жестокой боли,..
Чтоб душу попусту не рвали ,не терзали на куски,..
Чтоб даже невзначай словами падшими не обижали,..голодным взглядом в краску не вгоняли,..
И завистью не обжигали,..чтобы не пекло?..
Чтобы печаль сменяла радость...И слезы только от нее лились...
Чтоб мелочей тех было много больше,..что составляют,украшают,продлевают нашу жизнь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533972
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Поцілунок, якого ніколи не буде
Занімів десь за мить , за півподиху до
моїх губ із твоїми ... та я не забуду -
те бажання - сильніше мільярдів судом .
Те бажання - віддатись шаленому тілу,
Запірнути в глибини, в терпке забуття.
Чи я маю спинитись? Хіба я повинна??!
То закони суспільства чи закони життя?
Поєднання - якого ніхто з нас не стерпить.
Насолоди занадто , занадто спокус .
І ще зваж - ми з тобою обидва уперті
Кожен знає: "На цьому я не зупинюсь!"
А коли тобі в серце вкрадається думка ,
Що солодшої миті - то й годі чекать ,
Що любов , може бути, лише- жвальна гумка
З часом смаку не стане .. і [b]Як [/b]бути? Порадь!
Коли ти , обираючи сво́ї бажання,
Забуваєш дивитись на того , хто [b]є [/b].
І розтопчеш за мить його серце в стражданні ,
Але з ним захлинеться і серце твоє ..
Пам'ять тіла не зтерти , бажання ж - минучі.
Необачності примха куди заведе :
В теплий спокій обіймів людини , що любить ?
В жа́ркий шал то́го, хто тільки хоче тебе?
Поцілунок, якого ніколи не буде
Занімів, став нестерпним й залишився там ..
Бо, насправді , ти - підеш , бажання -забуду .
Бо кохання - інакше. Бо кохання - не нам.
Все ж людина не просто набір чого -небудь,
Кожен з нас робить вибір , який робить нас.
І крім нас наші вчинки засвідчує небо -
Без відтінків , без слів, без питань, без прикрас
І я хочу , щоб небо моє було чистим -
Без жалю, без ганьби, лиш з довірою щиро
А спокуса -підступна, завжди -ненавмисна
Вибір завжди за мною. Вибір - бути щасливою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524201
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 23.10.2014
[quote]Grifon, 09.10.2014 - 23:07
Ты неистребимый романтик,друг мой!!! [/quote]
[i]Спасибо, ГЕНРИ! Видишь, что получилось? )))[/i]
Мы - от рождения, до тризны
Живём, огонь в душе храня...
Без этой нотки романтизма
Наверно, не было б меня...
Вернее, я была б другою...
Могла б пораньше я вставать
Возится с тестом, и с мукою,
Стирать и гладить, убирать,
До блеска натирать посуду,
И нежным кремом взбить творог,
Красиво - горкою на блюдо.
Уж пахнет сдобою пирог...
Я в чистом фартучке, встречаю,
Пою тихонько, не грущу,
Борщом домашним угощаю,
Пампушки светятся - к борщу...
А я... Как нежностью ответит
Во мне любовная строка...
Я забываю всё на свете...
Я так от кухни далека...
Не замечаю я порою
Кто носит что, во что одет...
Восходит солнце над горою!
И до вещей - мне дела нет!
Мне ветер - песню напевает,
А небо... сколько в нём тепла!
Вновь о кастрюлях забываю!
Ну вот... любимую сожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529098
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Как научиться просто жить,
не подвергаясь пыткам самомнения.
И в небо долго по утрам смотреть,
прогнав из сердца гордости веления.
Как научиться просто жить,
не прогибаясь под людские мнения.
Зачем мне их за ложь любить
всех,начиная с дня творения.
Как научиться просто жить,
сорвав цветок,поставить в вазу.
И помолившись перед сном
снять из души грехов проказу.
Цветов букет в полях нарвать,
в лесах под утро заблудиться.
Бежать за речкой-кто быстрей?
И птицей в небе раствориться.
И просто жить-летать во сне,
под утро в тело возвращаясь.
А жизнь прожив,взять и уйти
без сожаленья,не прощаясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530318
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Посеребрило холодом зарю.
Позолотило ветки в одночасье...
За всё, судьба, тебя благодарю.
За тихое, волнующее счастье...
Тепло - под серым небом сентября.
День каждый ожиданием подсвечен...
И, хоть за тучи прячется заря,
В глазах - улыбка светится беспечно.
Не вскинется пичуга поутру.
И в кронах ветер спит. Иду одна я...
Но не в пример
осеннему костру
Не догорит в душе
любовь земная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526607
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 29.09.2014
Вот, навеянное...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
Не нанималась… видеть сны…
Вновь провалюсь… в свою обычность…
Но вот – касается струны
Тот, кто хранит меня… как личность…
Он для меня… да, он меня…
По лепесточку… открывает…
А знаешь… не было и дня…
Он обо мне – не забывает…
Он забывает… о себе…
Себе отказывая в хлебе…
И в сне… и в отдыхе… Но мне…
Вновь зажигает… солнце – в небе…
Приходит он… и помнит – жду…
И эта память – драгоценность,
Что отведёт с пути беду…
Ведь верю свято – в неизменность…
В день завтрашний… Я отпущу
Свои сомненья… и тревоги…
Я нежность для него – взращу…
Впущу его… во сна чертоги…
…Плыву над городом своим…
Свет фонарей – цепочкой стразов…
И растворяюсь… он храним
Души мерцающим алмазом…
Здесь утлым челноком – луна…
И бабочек ночных – порханье…
Лишь я… и ночь… и тишина…
И мерное… его… дыханье…
Спи, милый мой… Я до утра
Твоим небесным раем буду…
Водой студёной – у костра…
В отчаяньи – обычным… чудом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526109
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Він у душах людей намагався помітити тонкощі,
Щоб пунктиром на ватман духовний нак[b]и[/b]дати контур,
А для неї важливими були на тілі коштовності
І не було в житті, крім любовного, жодного фронту.
Він вважав, що на небі заховано мудрість непізнану
Та, бувало, думками сміливо злітав між планети,
А вона килимами обх[b]о[/b]дила землю потріскану,
З намаганням заможного дурня впіймати в тенета.
Він умів необхідне у Долі узяти привітністю,
Знав добро повертається завжди, як кажуть, стократно.
А вона у Життя відбирала гостинці лиш хитрістю,
Виставляючи часто бездушно себе і безтактно.
Він казав їй, що людяність в світі є вищою цінністю,
А вона говорила, що місце йому в божевільні.
У них було занадто багато разючих відмінностей,
Хоча батько і матір, на подив, у них були спільні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507121
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Я "олів’є" на свята не кришу,
не добираю в дзеркалі обнови
і жвавості додати не спішу
у хід нешвидкоплинної розмови.
Я не радію, як колись було,
від гамору гостей навколо столу,
від того, як рубіниться вино,
яснішають помолоділі чола.
У дружньому гудінні голосів
всі—лицарі, на подвиги спроможні,
сп’янілі від вина і щирих слів,
один за всіх, і всі—непереможні.
Солодкий час братання промине,
всяк до порогу власного доб’ється,
жарини згаснуть, холод обійме,
і усмішка утомлена зітреться.
Розійдуться—«усі за одного»-
і більше не зустрінуться, напевно.
Хтось часу дожидатиме свого,
нікого не турбуючи даремно.
Хтось буде в самоті ростить дитя,
хтось скоро, без провини, зубожіє,
хтось, як полин, ковтатиме життя,
приховуючи правду, як зуміє.
І кожен буде свій тягнути хрест
в самотності—жебрацькому достатку.
Чи сенс у людях був колись і щез,
а чи його не було від початку?
Вікторія Торон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499268
дата надходження 16.05.2014
дата закладки 23.06.2014
Я пытаюсь тебя понять.
Разгадать, как загадку века.
Мир твой внутренний не сломать,
Залетая в него с разбега!
По шажкам, по слезе мужской,
По крупице, по нитке света,
Открываешь ты мне одной
Острова на твоей планете!
Этот мир для других сокрыт,
Ты и сам там порой, как странник...
Здесь - потеря ещё болит?
Я не стану копаться в ране.
В океан не нырну до дна!
Не посмею табу нарушить!
Я пытаюсь тебя понять,
Хрупкость мира душой послушать...
Очень личное в нём храня
В позабытых углах, за гранью,
Постарайся понять меня...
Недоверьем своим - не ранить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506030
дата надходження 19.06.2014
дата закладки 19.06.2014
По жизни не завидовала людям,
Всё наживное это просто тлен,
Кто по богатству ближнего лишь судит,
Не замечает сам своих проблем.
Ну разве можна оценить улыбку,
Любимых глаз невероятный блеск?..
Бесценно это всё, хотя и зыбко,
Как волн морских о берег тихий всплеск.
Как можно оценить твоё дыханье,
Когда ты рядом ночью спишь со мной
И поцелуй твой нежный утром ранним?..
Цена всему на свете лишь… любовь.
15.06.2014
[youtube]http://youtu.be/FBUiLa9XjRg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505245
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 15.06.2014