Іванюк Ірина: Вибране

Серафима Пант

Світає!

Сонце  водневі  загоює  вибухи  –
Пошук  веде  за    межею  галактики
Шляху  Чумацького
Власного  імені,
Власного  витоку,
Власного  значення.
Сила  Червоним  гігантом  пригнічена
Досі  була.  
Білим  карликом  визріла.
Рух  сонцевекторних    скипнем  посилений    –
Палко  зростають  під  променем  істини.
Болю  душі  не  загоюють  берестом  –
Стигм  Берестечка  утворених  зрадою.
Протуберанці  не  щезнуть  у  безвісти,
Мов  журавлі,  що  курличуть  віддалено.
Кров  у  бою  запікається  полум’ям
Правди  і  честі  у  серці  хороброму.
Буде  світанок  –
Імення  міжзоряне
Гідністю,
Вірою,
Духом  
Виводимо:


Рідна  земля!
Любов!
Воля!

Світає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847001
дата надходження 03.09.2019
дата закладки 09.10.2019


molfar

Коли вона заплакала уперше…

Коли  вона  
заплакала  уперше  –  
святилище  здригнулося.
Боги
на  вершах,  
сиві  голови  підперши,
відлунювали  словом.
Навкруги
буяло  літо,
шаленіло  цвітом.
Вони  ж,  мов  діти  –
у  руці  рука  -
прощалися
урочисто  і  світло.
Полин  і  вітер  –
ниточка  гірка.
Як  на  плече
упали  сльози  вдруге,
від  туги
небо  тріснуло.
Вона
не  вміла
залишатись  просто  другом
і    лугом  
поверталася  сумна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442396
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 12.09.2019


Lana P.

ТАК СМАЧНО…

Так  смачно  ще  ніхто  не  цілував,
Як  ти.
О,  як  же  солодко  лилось  причастя,
Коли  зійшлися  наші  сонячні  
Світи.
Лоскотні  трави  по  самі  зап’ястя
Гойдали  обрій  і,  здавалось,  нас
В  цю  мить,
Вдивлялись  в  небо  нашими  очима,
Нектарна  думка  й  досі  спогадом
П’янить…
Єднання  душ  —  любов  неопалима.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847902
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 12.09.2019


A.Kar-Te

Ностальгия

Не  та  весна  теперь...  Бывало  -
Март  зимний,  белый...  Лишь  апрель
Дырявил  снега  покрывало,
Призвав  любимицу  капель.

Снег  исходил  ажуром  нежным,
Покрывшись  тонкой  коркой  льда...
Глядишь  -  сугроб  огромный,  снежный,
Подмыла  талая  вода...

А  сколько  мы  сосулек  съели  ?
А  помнишь,  мастерили  плот..?
Чтоб  в  лужах  он  не  сел  на  мели,
Тащили  к  морю  талых  вод...

Весна  резвилась  и  играла,
А  вместе  с  нею  детвора.
Нам  было  дня  и  жизни  мало  !
Что  не  затеешь  -  на  "Ура!!!"

Не  та  весна  теперь...  Бывало...
Да  что  весна  ?  Весь  мир  иной.
Вернуть  бы  эту  жизнь  с  начала...
Да  только  где  тот  путь  домой  ?


(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 23.08.2019


Шостацька Людмила

СТО ДУКАТІВ


Як  дивно  у  саду  співає  пташка!
Враз  хочеться  той  спів  намалювати.
Такий  він  дивовижний,  наче  казка.
І  дзенькає  немов  аж  сто  дукатів.
Мій  пензель  вибирає  колір  нотки,
Я  так  хвилююсь:  раптом  не  зумію?
Шукаю  колір  мрій  із  позолоти,
Натрапила  поки  на  ностальгію.
Я  знаю  колір  є  –  між  нотним  станом,
 Як  веселково  забриніло  живо.
Щоб  не  було,  а  я  його  дістану!
І  намалюю  схоже  щось  на  диво.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807163
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 23.08.2019


Lana P.

ДАЛЕКІ БЕРЕГИ

Далекі  береги  Канади…
Немає  кращої  відради  —
Пірнути  у  криштальну  воду,  
Відчути  подихом  свободу,
Купатись  у  спекотну  днину
В  обіймах  радісного  плину,
Читати  небо,  засмагати,
На  хвилях  радісно  стрибати,
Знайти  баланс  у  танцях  сейші*,
Вивчати  острівці  тутешні,
Багату  фауну  і  флору  
У  літню  прудконогу  пору,
Піймати  життєдайні  миті
У  сонцепроменях  зігріті.
Дарують  нам  свої  принади
Далекі  береги  Канади.

*Стояча  хвиля  у  водних  басейнах.  Сейшами,  або  стоячими  хвилями,  зветься  явище,  коли  вся  вода  даного  басейну  коливається,  причому  на  поверхні  води  не  видно  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845749
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Щоб бути щасливим

Життя  дає  уроки  часто,  
І  не  завжди  воно  цукати.
Не  треба  бігати  за  щастям,
Не  треба  скрізь  його  шукати.

Але  щасливим  бути  можна.
Виховуй  в  собі  волю,  стійкість.
Щоб  день  був  позитивний  кожний,
Твори  добро,  не  скверносій  ти.

Депресіям  не  піддавайся,
Зітри  погане  все  на  порох.
Ніколи,  друже,  не  здавайся.
Побачиш:  щастя  зовсім  поруч.

Усе  душевне,  і  духовне
Старайся  у  собі  розкрити,
Щоби  було  життя  змістовне,
Будь  щирим,  вчись  людей  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 09.07.2019


Lana P.

У ДЖЕЗВІ СПОГАДІВ

У  джезві  спогадів  парує  ранок,
І  в’ються  пряні  пахощі  спокус.
Вершки  молочні,  перелиті  в  дзбанок, 
Спадають  краплями  на  вишитий  обрус.

Замріяність  знов  не  дає  спокою
І  переносить  у  минулий  час,
У  ранки,  що  стрічали  ми  з  тобою.
Гаряча  кава  частувала  нас. 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841305
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 09.07.2019


Ірина Кохан

Завойована

Натщесерце  сонячний  фреш:
Завойована  теплим  літом.
Мені  небо,  аби  без  меж,  
Щоб,  мов  сокіл,  увись  летіти,  

Цілувати  крони  дерев,  
Я  вам  вдячна,  мої  зелені!
Ліс  гривастий,  неначе  лев,  
Прохолоду  сипне  у  жмені.

І  дитинного  щастя  клич
Проведе  по  верткій  стежині,  
Тій,  що  в'ється,  мов  круч-панич,  
У  шумливі  гаї  пташині.

Розливається  м'ятна  кров
По  пульсуючих  венах  літа,  
І  ромашки  очима  сов
Задивляються  в  розкіш  світу.

Невагома,  легка,  мов  пух,  
Поринаю  у  пряні  трави,  
Спів  Дажбогів  ловлю  на  слух,  
Граю  в  піжмурки  із  вітрами.

У  полоні  оцих  красот
Від  розквітлості  мружу  очі.
Літо  шле  пелюстковий  код:
Завойована  остаточно....



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839231
дата надходження 18.06.2019
дата закладки 06.07.2019


Олекса Удайко

ЗБИРАВ ДУМКИ

[youtube]https://youtu.be/8-LOvxC47X4

[/youtube]
[i][b][color="#045457"]Збирав  думки  
                                         сирітські,  
                                                                                 безпритульні,
немов  у  лісі  жолуді  збирав…
Такі  міцні,  
                                       звабливі  і  "манту́льні"    
на  фоні  ночі  й  вранішніх  заграв.

Збирав  думки,  розсипані  віками,
в  некошених  лугах  і  в  бур’яні,
і  обрамляв  благенькими  віршами,
та  серце  чомусь  твердило  мені:

джерела  слова?  
                                                           Йди  не  манівцями  –
ось...  повні  відра...  
                                                           Й  не  вони  одні,
розхлюпані    на  тлі  вологих  цямрин!  
Словесний  рай  –  в  колодязі  на  дні.
 
Напевно,  слід  відчути  гостру  спрагу,
щоб  всякнуть  глиб  стражденної  землі,
як  бурлаку,  як  вікінгу,  варягу,
й  відчути  звук…  
                                                 в  колодязній  імлі.

І  пити  ту  “глибинкову”  водицю,
що  накопив  віками  рідний  край  –
думок,  
                     припнутих  
                                                         зрубом  
                                                                                   у  криниці:
підспудний,  щедрий,    невичерпний  рай.  [/color]
[/b]
3.06.2019
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837520
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Lana P.

Небо викупує…

Небо  викупує  сонячні  крила,
Море  цілує  прадавні  піски,
Вітер  напнув  невагомі  вітрила
І  полетів  до  твоєї  руки,
Щоб  відчував  мою  ласку  на  дотик,  —
Ніжність  з  роками  тобі  збережу.
Зірка  кохання  запалює  гнотик,
Місяць  ріжком  переоре  межу.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838676
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 23.06.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2019


Олекса Удайко

ЗОРІ ЩАСТЯ

       [i]До  дня  поезії  
       та  Щастя...
       Казала  Настя:
       "як  удасться"...[/i]
                               [b]  Tth[/b]
[youtube]https://youtu.be/8S7F9P29ZGA[/youtube]
[i][b][color="#ba07bd"]Я  долю-ружу  посаджу  на  підвіконня
і  сонечко  в  кватирку  запрошу…  –
Нехай  несуть  її  до  зір  небесні  коні
наперекір
дощу…

Нехай  у  ній  бушує  неугавний  Гелій  –
і  сонячну  енергію  віддасть…
До  тебе  ж,  добрий-кароокий-щедрий  геній,
всім  духам  чорним  
зась!

Краплини  вічності  моєї  –  все  для  тебе:
тобі  ввіллю  свій  древній  архітип
і  зорепадом  уквітчаю  наше  небо  –
сип  зорі  щастя,
сип![/color][/b]

20.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829842
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Lana P.

ВЕСНЯНА ПІСНЯ НЕБА

Палали  ночі,  танули  без  сну,
Імлою  вкрили  сновидіння,
Шукали  у  зірок  спасіння,
Співали  пісню  неба  чарівну,
Відкрили  квітку  щастя  запашну.

Вдивлявся  у  здивовану  весну
Сріблястий  місяць-непосида,
По  небу  повз,  як  той  сновида,  
Прокинув  довжелезну  борозну
Між  хмарами  —  дорогу  осяйну.

Заграло  раннє  сонце  молоде
На  ніжно-пристрастних  ударах
Сердець  —  топились  ми  у  чарах…
Весна  бурлить,  цвіте.  Життя  іде.
Прокинувся  травневий  хрущ  —  гуде…      19/03/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829901
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 28.03.2019


OlgaSydoruk

Вы о грустном не пишите!. .

Вы  о  грустном  не  пишите!..
Умоляю,господа!..
И  погоду  не  вините:
Ни  сегодня,ни  вчера…
О  пупырышках  (на  бюсте),
Не  раздетых  донага,
Напишите  так  искусно,
Чтоб  хотелось  мне  туда…
Полстраницы,  поллисточка  -
Сочините  (от  души)…
Говорите  (между  строчек)
О  греховности  любви…
Про  объятия  у  грусти
Не  строчите,господа!..
И  не  сладко  ,и  -  не  вкусно…
И  бывает  жаль  себя…
До  нирваны,  у  окошка,
Через  кассу  №2
Есть  свободные…Немножко…
Приходите,  господа!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829818
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 28.03.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Шостацька Людмила

ПОДІБНО ІСУСУ


В  Свят-вечір,  подібно  Ісусу,
Дав  Боженька  доленьку  Стусу.
Невтомно  світив  Україні,
На  світло  те  падали  тіні.
Стрічалися  Янголи  й  люди,
Та  руки  криваві  –  у  юди,
Вдягнули  на  Стуса  кайдани,
Йшли  вірші  із  ним  в  магадани.
І  їх  розпинали,  й  поета  -
Була  із  Ісусом  прикмета.
І  навіть  було  воскресіння,
Проклюнулось  правди  насіння
Моралі  його  абсолют,
Мов  прапор  триматиме  люд!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820603
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 20.02.2019


Lana P.

ЛЮТНЕВІЙ ХУРДЕЛИЦІ

Не  гнівайся,  метена,
Снігами  заплетена,
Морозами  скована,
Від  сонця  прихована,
Вітрами  розлючена,
Льодами  засмучена,
Запушена  інеїм,
Під  лютим  вже  іменем,
Зимою  озвучена,  —
Хурделице  кручена,
Наметів  художниця.
Весна  —  переможниця!        12/02/19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825225
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Любов Ігнатова

Босорканя

Затихло  все.  На  лінії  мовчання
Серед  стриножених  зимових  вечорів
Брела  собі  прадавня  Босорканя
У  світлі  придорожніх  ліхтарів.

Неначе  тінь  несла  химерне  тіло,
Крива  ковінька  цокала  об  брук.
А  позад  неї  врочисто  біліло,
Неначе  саван  падав  з  її  рук.

Деревам  роздавала  еполети,
Як  полководець  після  вдалих  битв,
Гротескно  станцювавши  піруети,
Збирала  краплі  сонячних  молитв.

Немає  сонця...  Захмарі‘ло  небо.
Стара  чаклунка  пристріт  навела...
Ввібравши  барви  осені  у  себе,
Завіяла  навколо,  замела...

І  в  тиші  снів  зимового  мовчання,
Вдягнувши  розпач  снігу,  як  вінець,
Шукала  скрізь  самотня  Босорканя
Тепла  і  затишку  невтрачених  сердець...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825823
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 20.02.2019


A.Kar-Te

А снег идет…

Пусть  ждут  дела  до  завтра,  а  пока...
Как  мир  прекрасен  в  зимней  колыбели  -
Под  снегом  спят  и  берег,  и  река,
Берёзок  веточки,  и  пышность  ели...

Так  всё  бело..,  что,  кажется,  душа
Ни  что  иное,  как  снежинок  стая...
А  снег  идет  безмолвно..,  не  спеша
И  нет  ему  конца..,  и  нету  края...



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 17.02.2019


Світла(Світлана Імашева)

Історія криваво учить

Так  дзвони  радісно  гули
Понад  Софіївським  майданом:
-  До  Злуки  ми  віками  йшли,
Соборна  Україна  встане!..

Чому  ж  тоді  не  вберегли
Те,  що  Соборністю  назвали?
Чому  зітліли,  відгули
Оті  дзвінкі  універсали?

В  них  проголошував  нарід:
-Однині  й  вічно  ми  -  єдині,
І    УеНеР,  і  ЗУеНеР  -  
Одна  -  соборна  -  Україна!

Історія  жорстоко  вчить,
Та  не  словами,  а  ділами:
Страшних  помилок  не  злічить;
Брели  тернистими  шляхами.

Ненависть,  розстріли  і  кров,
Криваві  більшовицькі  "флаги"...
І  з-під  свободи  хоругов
В  совєтські  гнали  нас  гулаги...

Прозріння  час  таки  наспів:
В  живий  ланцюг  сплелися  руки:
Прадавній  Київ  наш  і  Львів
Знов  об'єднала  радість  Злуки.

На  чатах  Пам'ять  в  кожний  час...
Лиш  мудрих  доля  не  розлучить.
Із  "градів"  в    душі  б'є  Донбас  -  
Історія  криваво  учить.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821921
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 17.02.2019


Lana P.

НОВОРІЧНЕ — СПОКОНВІЧНЕ

Дмухає  холодом  грудень  навскіс,
Кралю  смарагдову  в  хату  заніс,
Хвойні  масла  і  морозяний  дух.
І  споконвічний  святковий  йде  рух  —

Світло  гірлянд,  ялинковий  декор…
Визирнув  місяць  мигдальний  з-за  штор  —
Виструнчив  спину,  натяг  тятиву,
Через  віконце  пускає  стрілу.

У  фейєрверках  лунає  “салют!”.
Випливли  зорі  із  темних  кают,
Замиготіли  між  тисячі  свіч
У  новорічну  засніжену  ніч.                              26/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821294
дата надходження 14.01.2019
дата закладки 15.01.2019


OlgaSydoruk

Добрый Гений отдыхает…

Сумрак  тЕнями  играет...
Дышит  свечечка  теплом...
Добрый  Гений  отдыхает,
Не  явившись  за  огнём...
А  закат  кровавой  тогой
Лёг  на  снежные  мосты...  -
Обожают  красный  Боги
На  полотнищах  любви...
От  чего  -  пришли  тревоги?..
Для  кого  -  нести  кресты,
Уплывая  на  пирогах
До  планеты  тишины?..
Я  сегодня  недотрога...
В  одиночестве  (вдвоём)...
И  моя  молитва  Богу
Нацарапана  пером...
Сумрак  тенями  играет...
Свечка  плавится  теплом...
А  мой  Гений  отдыхает,
Не  явившись  за  огнём...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820856
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 15.01.2019


Lana P.

ПОВСТАЛЕ СОНЦЕ

Постале  сонце  на  всі  груди
Нас  проводжає,  наче  гід.
Веселкою  бринять  етюди
Півколами,  де  захід-схід.

А  море  стукає  чечітки,
І  пеленає  береги,
На  пляжі  залишає  мітки,
І  поїть  бризом  від  снаги

Широколисті  пальми  босі
І  переплетені  кущі  —
З  гущавини,  що  при  дорозі,
Все  виглядають  на  дощі

З  копальні  неба  осяйного,
Де  хмари  жодної  нема.
Тут  дюнам  сяйва  золотого
Не  снилася  навіть  і  зима.

Ми,  перевтомлені  в  поході,
Гірський  здолавши  перевал,
Раділи  сонячній  погоді,
У  душах  відчували  шал.        25/12/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818995
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 03.01.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2019


OlgaSydoruk

А сегодня - я болею…

А  сегодня  -  я  болею...
Градус  водки  у  виска.
В  затемнении  портьеры
Не  видна  тропинка  сна...
Приведите  мне  немедля:
Знаменитых  докторов,
Чтобы  силы  возвратили,
Исцеляющие  кровь...
Фитилёк  потухнет  свечки
У  продрогшего  окна,
И  последняя  овечка
Станет  первой  (от  конца)...
По  туннелям  скарабеев
Побегу  во  тьме  нагой,
Изумляя  кожей  белой,
Истекающей  росой...
За  папирусами  Нила
Отошлю  и  душу  ввысь...
Исполняя  под  светилом
Грациозности  каприз...
Позовите  же  немедля  -
И  пророков,и  волхвов...
Чтобы  вдруг  не  схоронила
Настоящую  любовь...

20.12.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819782
дата надходження 01.01.2019
дата закладки 03.01.2019


OlgaSydoruk

Осень, а ты ведь паск***да .

Дождь  по  стеклу  барабанит,
Как  музыкант-виртуоз…
Розу  в  гранёном  стакане
Стало  вдруг  жалко  до  слёз…
Осень,  а  ты  ведь  паску***да  -  
Душу  зажала  в  тиски…
Грусть  принесла  с  ниоткуда
(За  паутинку  в  виски)…
Осень  -  такая  ***  -  
Радость  мою  отняла…
Чтобы  разбилась  посуда
На  черепки  с  хрусталя…
Тайное  вышло  наружу…
(Видно  Господь  занемог)…
В  пустошь  душевная  стужа
Тыщу  открыла  дорог…
Осень,  а  ты  не  паскуда…  -
Слово  найти  помогла…
Осень,  спасибо  за  чудо:
У  твоего  алтаря…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812312
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Lana P.

НА ІКОНІ НЕБА

На  іконі  неба  —  місячний  серпанок,
І  сумують  зорі  у  своїх  світах.
Тихо  йде  навшпиньках  обережний  ранок  —
Залишає  світло  в  потайних  слідах.

В  срібному  мовчанні  бліднолиці  тіні
Відкривають  сцену  сонячних  заграв.
Спалахи  танцюють  в  райдужнім  сплетінні
І  спивають  роси  з  обважнілих  трав.

Пильноокі  блиски  крають  видноколи,
Витісняють  темінь  в  шахту  протиріч.
Пагорби  видніють  і  розкішні  доли.
Тулиться  світанок,  і  зникає  ніч
На  іконі  неба.                            4/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812623
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Lana P.

НА ІКОНІ НЕБА

На  іконі  неба  —  місячний  серпанок,
І  сумують  зорі  у  своїх  світах.
Тихо  йде  навшпиньках  обережний  ранок  —
Залишає  світло  в  потайних  слідах.

В  срібному  мовчанні  бліднолиці  тіні
Відкривають  сцену  сонячних  заграв.
Спалахи  танцюють  в  райдужнім  сплетінні
І  спивають  роси  з  обважнілих  трав.

Пильноокі  блиски  крають  видноколи,
Витісняють  темінь  в  шахту  протиріч.
Пагорби  видніють  і  розкішні  доли.
Тулиться  світанок,  і  зникає  ніч
На  іконі  неба.                            4/11/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812623
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2018


Solomia

БЕЗМІРНО ЖАЛЬ…


Безмірно  жаль,що  ми  всього  лиш  мить,
тож  безпідставно  приміряти  маски,
Буває  десь  глибоко  защемить,
солодким  болем  часу  злої  пастки.

Наразі  справжня  суть  в  самій  душі,
от  тільки  ризик  все  ж  її  відкрити,
Простіше  вже  піддатись  метушні,
так  менш  помітні  серця  колорити.

Чудова  річ,в  очах-жива  блакить,
хоч  в  тій  безодні  щось  таке  містичне.
Безмірно  жаль,що  ми  всього  лиш  мить,
бо  миті  не  дано  сягнути  вічне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812459
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 05.11.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Душі романси хочеться співати

Жовтневий  день  всміхнувся  сонцесяйно,
Хоч  вітерець  холодний  повіва.
Як  же  навколо  нас  чудово  й  гарно,
Що  й  важко  підібрать  такі  слова,

Якими  можна  було  б  передати
Оту  красу  осінньої  пори,
Душі  романси  хочеться  співати
Про  падолист,  в  багрянці  явори,

Про  одинокі  яблука  рум"яні,
Які  зосталися  високо  на  гіллі.
Краса  оця  чарівна  Богом  дана
Моїй  вкраїнській  матінці-землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810880
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018


Новоградець

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  яскравим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  іде  супутником  над  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі,
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Над  вами  догоряючи  востаннє.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 19.10.2018


геометрія

ПОЕЗІЯ - ЦЕ СВЯТО, ЦЕ - ЛЮБОВ… (повторно)

                                             Вірш  написала...І  пишу  я  знов,
                                             І  до  снаги  мені  моє  писання...
                                             Поезія  це  -  свято,  це  -  любов,
                                             Моє  натхнення,  пошук,  сподівання...

                                             Пишу  я  тихо...Що  там  говорить?..
                                             Та  і  немає  з  ким  мені  балакать...
                                             Лиш  під  ногами  кіт  рудий  мурчить,
                                             А  я  пишу,  це  краще,аніж  плакать...

                                             Все,що  було,-  пройшло  і  відпливло,
                                             Минуле  в  віршах  знову  оживає...
                                             Весни  і  літа,  ніби  й  не  було,
                                             Сум  і  печаль  у  серці  не  стихає...

                                             Отак  пишу  я  -  за  рядком  рядок,
                                             Про  що  писать  -  душа  і  серце  знає...
                                             Кожен  рядок  -  життя  мого  урок,
                                             Я  кожну  мить  у  віршах  звеличаю...

                                             В  моїх  віршах  є  осінь  і  зима,
                                             Весна  і  літо,  й  часом  -  тихі  сльози...
                                             Поезія  -  це  радість,  це  -  життя,
                                             Не  зітруть  їх  ні  вітри,  ні  морози...

                                             Бува  поезія  моя  й  гірка,
                                             Та  в  ній  -  усі  мої  найкращі  ліки,-
                                             Від  смутку  і  журби...Та  для  добра,-
                                             Живе  в  мені  сьогодні  і  навіки!..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810639
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018


OlgaSydoruk

Осень заржавеет (перед ноябрём) …

Запотели  стёкла  (прошлого)...
Не  зрите…  -
Грусть  запеленает  сизым  пояском…
Птицы  улетели  в  южные  орбиты…
Осень  заржавеет  (перед  ноябрём)…
Вкусно  пахнет  дымом  (вечером)…  -
С  рассветом  -  ароматом  дафний…
Прелою  травой…
Доктор,  сигаретой  вряд  ли  навредите.
Душу  полечите  (ржавым  ноябрём).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Світлана Моренець

У віршах – стогін й спів душі


Я  тільки  вчусь  писати  вірші,
товариші.
Тому  вони  –  не  майстра  витвір,
а  стан  душі,
що  звідала  в  житейськім  морі
і  страх,  і  біль,
тремтливе  щастя  й  чорне  горе,
й  на  рані  сіль.
Горнила  бід  її  кували,
неначе  сталь,
різьбили  грані,  шліфували,
немов  кришталь...

То  ж  стала,  як  струна  од  вітру
чи  камертон,
зі  смутком  й  радощами  світу
звучати  в  тон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Lana P.

ДЕ НЕБО ПАДАЄ НА ЗЕМЛЮ…

Де  небо  падає  на  землю,  —
Цвітуть  льони  голубоокі,
Як  ріки,  що  ламають  греблю,
Крізь  хмурі  дамби  і  високі.

Блакитні  хвилі  в  переливі
Розкішними  пливуть  ланами,
Переплели  шовкові  гриви
Із  літньоперими  вітрами.

Не  видно  ліній  горизонту  —
Безмежне  поле  квітування.
За  обрієм  —  розмитий  контур,
Землі  і  неба  поєднання.                              11/10/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809716
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 19.10.2018


Шостацька Людмила

СЛЬОЗИ З КАРАКУМІВ

             

Була  в  нашому  житті  така  історія.  Пам’ятаю,  я  тоді  навчалася  в      п’ятому  класі,  а  сестра  –  в  десятому.  На  адресу  школи  прийшов  лист.  Лист  прийшов  із  далекої  Туркменії,  з  міста  Мари.  Це  місто  знаходиться  посередині  пустелі  Каракуми.  Написала  його  сім’я  загиблого  за  визволення  нашого  села,  а  можливо  навколишніх  /убитих  звозили  з  навколишніх  сіл  до  братської  могили/.  Це  –  був  молодий  вродливий  юнак,  йому  було  лише  19  років.  Ім’я  його  встановлене  і  викарбуване  на  надгробній  плиті  –  Багіров  Едуард.  Так  як  ми  росли  в  сім’ї  фронтовика,  моїй  сестрі  доручили    дати  відповідь  родині  загиблого  бійця.  Невдовзі  з  далекої  Туркменії    в  школу  завітав  гість.  Це  –  був  чоловік  сестри  бійця.  Він  також  воював,  втратив  руку  і  був  суддею  в  спорті.  По  дорозі  до  Львова  на  якісь  змагання,    він  завітав  до  нашого  села.  В  школі  Миколі  Івановичу  Новікову  /він  був    росіянином/  організували  дуже  теплий  прийом.  Якраз  була  в  розпалі  зима,  я  захворіла  на  грип,  мала  дуже  високу  температуру.  Але  до  пам’ятника  все  одно  ходила,  читала  вірш.  Колись  я  сама  знайшла  в  дитячому  журналі    вірш  про  героя  в  бронзі,  цей  вірш  до  сьогодні  читають  на  День  Перемоги    біля  братської  могили.  Потім  наші  батьки  запросили  Миколу  Івановича  до    нашого  дому.  Він  довго  розповідав  про  Туркменію,  ночував  в  нас  і  ще  багато  років  писав  нам  листи  і  надсилав  вітальні  листівки.
                     А  вже  навесні  до  нас  приїхав  брат  загиблого  з  дружиною.    Мама  була  вже  немічна  і  в  таку  далеку  дорогу  не  вирушала.  Вони  вільно  володіли  російською,  були  дуже  гарними  людьми,  мені  вони  тоді  нічим  не  відрізнялися  від  наших  земляків.                                                                                                                                                                                                    З  розпадом  Союзу  наш  зв’язок  обірвався.
                       Нам  завжди  було  жаль  того  молодого  бійця,  який  не  встиг  нічого  в  житті  побачити.  Батько  розповідав  скільки  молодих  бійців  загинули  в  першому  ж  бою.  Скільки  ходила  в  школу  –  завжди    доглядала  могилу.  На  літні  канікули,  коли  школа  була  закрита,  приходила  сама,  навіть  не  знаю  чи  про  це  знали  мої  батьки.
Пам’ятаю,  що  я  дуже  хотіла  щоб  там  росли  незабудки,  висаджувала    їх  і  не  раз,  а  вони  ніяк  там  не  приживались.  Але  односельці  не  забувають  подвиг  визволителів.  Могила,  як  і  колись  доглянута.  На  День  Перемоги  сюди  приходять  від  наймолодших  –  до  найстарших  і  завжди  поіменно  згадують  загиблих  захисників.  Вони  і  такі,  як  вони,  нам  і  усій  Європі  дали  мирне  життя,  а  ми  хоча  б  маємо  про  це  пам'ятати  і  бути  вдячними  за  це.  Світла  пам'ять  воїнам  світла!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790970
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 27.09.2018


Шостацька Людмила

ТИША


А  тиша,  виявляється  дзвенить
Якимось  невимовним  стоголоссям.
І  неповторна  кожна  її  мить,
Немов  промінчик,  вплетений  в  волосся.
А  тиша  виявляється  –  жива!
Народжує  мелодії  і  звуки.
Вона  диктує  пошепки  слова,
Буває,  що  цілує  навіть  руки.
А  тиша  чимось  схожа  на  святу,
Її  мовчання  –  чаша  без  гріха.
Собі  збираю  мудрість  золоту,
Я  помовчу  й  вона  мовчить  нехай.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Lana P.

ЗБІРНІ МІНІ

[b]ДВІ  НОВИНИ[/b]
Прикра  є  у  нас  новина  —
Час  летить  і  без  упину.
Добра  в  тім,  що  ми  —  пілоти,
Підкоряємо  висоти!                          24/07/18

[b]МОЮ  ДУШУ…[/b]
Мою  душу  торкаєш  лиш  ти
І  здіймаєш  високо  до  неба,
Вириваєш  із  лап  самоти  —
Більш  нікого  мені  вже  не  треба.                  2/08/17
[b]
А  ЧАС  ПРОХОДИТЬ…[/b]
А  час  проходить  швидко  —  не  збагнути,
Так  хочеться  багато  досягнути,
Можливо,  не  багато,  та  ов-ва…
Життя  —  не  мед,  не  хміль  і  не  халва.
[b]
МАСИВНІ  ХМАРИ[/b]
Масивні  хмари  в  небі,  вагою  у  десятки  тонн,
Не  падають  на  землю  —  в  них  діє  свій  закон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807973
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


OlgaSydoruk

Меня позвал октябрь в гости…

Меня  позвал  октябрь  в  гости...
Пообещала,что  приду...  -
Испить  его  прохладу  горстью
И  снять  тугую  пелену...
А  в  октябре  -  дожди  не  косят...  -
Ткут  паутины  седину...
Не  зря  октябрь  затеял  гости...  -
Чтобы  вплести  ещё  одну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Світлана Моренець

Київський вальс

Моє  миле  заквітчане  місто
вмив  небесними  водами  дощ,
і  вогнів  золотаве  намисто
сяє  в  дзеркалі  вулиць  і  площ.
Теплий  вечір  спустився  на  плечі
зачарованих  київських  гір.
Наче  велети-крила  лелечі,
Лівий  берег  захоплює  зір.

Київські  кручі,    сивий  Славутич  –
як  їх  не  любить?

Солов'їні  наспіви  в  діброві
і  по  схилах  навкруг  розлились,
тихо  плещуть  їм  хвилі  Дніпрові,
і  вслухається  зоряна  вись.
Тут  п'янять  нас  алеї  бузкові,
а  крізь  буйство  каштанових  свіч
сяють  маківки  храмів  –  казкові
свідки  величі  давніх  сторіч.

В  Києві  древнім,  вічно  недремнім  –
відгомін  сторіч.

Де  розкішні  схилилися  крони,
зелен-трави  встелилися  ниць,
Володимир  вслухається  в  дзвони
від  Софії  та  Лаври  дзвіниць.
Світлий  Києве  мій,  златоглавий,
твоїх  див  полічить  не  берусь.
Ти  –  колиска  моєї  держави,
ти  свята  моя  Київська  Русь.

Київ  столичний,  красень  величний  –  
пісня  солов'я,
мирний,  привітний,  тисячолітній,
ти  –  любов  моя.

                                     19.  05.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792336
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 17.09.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2018


@NN@

Чи гідна я змовчати…

                       Ми  вже  мов  корінь  для  чужої  брості
                       Чужинських  понаклепано  гербів
                       Тепер  у  нас  господарюють  гості      
                       Вони  людей  тут  мають  за  рабів.
                                                             Л.Костенко  *Берестечко*

Споришами  поросли  роки.
І  плющем  покрились  білі  стіни.
Втретє  не  ввійти  у  вир  ріки.
Не  Майдан  потрібен  -  переміни.

У  своїй  душі.  А  ми  -  раби.
По  чужих  церквах  поклони  б'ємо.
Скільки  часу  вже  стекло  й  води,
Ми  ж  чуже  за  рідне  видаємо.

І  ячать  монахи  -  козачки:
*  -  Скажете,  какова  вы  прихода?*
Промовчу...  навіщо  балачки...
Але  ж  так  зречусь  свого  народу...
...........................................................

Не  базік  гнусаво  -  недоріких...
Велетів,  що  знов  стоять  на  смерть.
Плинуть  в    вічність  України    ріки
Кров'ю  переповнені  ущерть.

Береги  порослі  лепехою,
Вже  немає  де  спустить  човна.
Мій  народе,  вінчаний  з  бідою,  
Випив  болю  ти  уже  сповна.

Жаль  тебе.  Та  сонце  зійде  зрання.
Відновити  б  Запоріжську  Січ.
Це  лиш  мрія...  Вірю,  не  остання.
Стане  ранком  горобина  ніч.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780594
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 13.09.2018


Lana P.

ПОЕЗІЯ — ПЕРЕЛІТНА ПТАХА

Поезія,  як  перелітна  птаха,  —  не  безсила,
Бо  ігнорує  межі  простору,  щоб  рвати  крила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806005
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 12.09.2018


Ніна Незламна

Народжена зірка над морем

                                                                         Народжена  зірка  над  морем    /проза/
             Тягнулося  село  по    зеленому    горбочку  до  широкої,    квітучої  долини….    Воно,  як    здалеку  дивитись,  як  на  п  `єдесталі…    Прикрашене    зеленими    садами  і  в  ряди  доглянутими  городами.  Картопля,    наче  посаджена  під  стрічку,  вже  відцвітала,  а  гарбузи  і  кабачки  тільки  входили  в  силу.  Стелилися    з  помаранчевими  квітками  серед  широких,    товстих,  зелених  листків.  Їх  поміж    меж  охороняли  високі  соняхи,  що  все  привітно  крутили,  ледь  схиливши,    квітучі    голови,  вслід  сонцю…  Як  стати  з    обійстя,    глянути  довкола,  здавалося  рукою  подати,  від  останніх  городів  до  річки.  Вона  широкою  змійкою  звивалася  по  долині,  по  якій  все  паслися  корови.  По  обіч  зеленіли  хлібні  поля,  а  вдалині,    виднівся  став  зі  старими    розлогими  вербами,  вони  наче  підпирали  ліс.
                 Казкова  краса…  Зелено,  квітуче  всюди  …  Крива  стежина,        по  ній  все  дітвора  бігала  босоніж,  м`який  спориш  лоскотав    ноги,  приємне  відчуття  і  насолода…  Хто  ходив,    то  певно  знає…    Хто  ж  ні,  то  нехай  позаздрить!    Тій    веселій  дітворі,  що  бігла  і  гучно  перегукувалася…  Це  вона    прямувала    туди,  до  води,  до  гірської  красуні  річки  Дністер.
   Гайда,  сільські  дівчатка  й  хлопчики  бігли,    не  дивилися  під  ноги,  а  вище,  до  високих  тополь,  де  блищало  листя  від  сонячних  променів.    Стрункі  красуні  ,  їх  тут  так    багато,    вони  росли  вздовж  стежки  до  самої  річки.
 ЇЇ  берег,    де  -    ін  –де  ховався  за  очеретом  і  пахучім  зіллям,    а  то  між  густих  трав  виднілися  чорні  обриви.  З  них  можна    з  розмаху  шубовснути  в  воду,  налякати  жаб,  які  сполохано,    відразу  поплигають  в  різному  напрямку,  щоби  сховатися  від  несподіваних  гостей.  
Юрбою,  так  радісно  потрапити  в  обійми  теплої  течії,  водночас  відчути  ніжну  прохолоду  і  трохи  побалуватися,  весело  поплавати,    похлюпатися,  поплескатись,    поборюкатися  в  воді.    Адже  діти  знали  тут  кожен  метр  дна,  де  виїмки,    де  занадто  глибоко,  а  де  лише  до  пояса  вода.  Вона  виблискує,  чиста,    прозора,  навіть  видно  маленькі  рибки,  які  зграйками  пливуть  за  течією  і  густі,  темно  -  зелені    водорості,  що  ледь  -  ледь  хитаються  в  воді.    А  річка  доволі    широка….  Біля  берегів  течія  спокійна,    вода  тихенько  колише    водяні  білі  лілії,  латаття.  А  трохи  далі  до  середини  річки,    вода    кудись    так  поспішає,  немов    хоче  наздогнати  час…..
           Між  двома  молоденькими  вербичками,  на  шовковистій  траві,  підібгавши  під  себе  ноги,  сиділа  чорнява  дівчинка  Марійка.  Її  каро  –зелені  очі  з  краплинами  дощу  світилися  щастям    від  побаченого,  вона  задивлялася  в  далину  по  напрямку  річки.  Там,  одна  за  одною,  наче  падали  до  води  білі  чайки  і  раптово  знову  підлітали  до  небо  сині.  Напевно  рибу  ловлять,  думала,  яка  краса,  як  добре,  що    вона  тут  і  бачить  це  все…    В  очах  рябіло….  Вода  в  річці      переливалася  кольорами,  то  голубуватим,  то  синім    із  сріблом  відтінком,  приваблювала    до  себе…
         Кожна  сім`  я  в  селі    не  мала  в  хаті  скатерті  самобранки,  щоби  виконувати  дорослих  і  дітей  забаганки.  Та  жило  село  і  підростали  діти,  тут  річка,  город  і  трави  шовковисті,  чарівні  мальви,  сокирки,  дзвіночки  і  ромашки.  Ранкове  сонце,  що  ласкаво  світило  в  обличчя,  як  не  радіти,  що  жилося  серед  цієї  краси  і  в  мирі?!  Найбільше  тішив  сад  врожаєм,  майже  в  кожного  на  обійсті….  Яка  то  благодать,  зірвати  ягоду,    чи  стигле,  соковите    яблуко,  що  коли  їси,  то,  аж  тече  по  бороді.    Здається  вже  і  не  голодний,  чому  не  погнатися  до  річки?  Щоб  відчути,  ще  одну  радість  і  насолоду….
Марійка  вперше  сама  пригнала  гусей  до  річки,  мама  і  тато  дозволили,  кажуть,  сім  років,  то  вже  можна  саму  відпустити….  Дівчинка  з  пагорба  дивилася  на  воду  та    боялася  близько  підійти.    Сонячні  промені,  що  вигравали  на  воді  навіяли  на  неї  сум….      Страх  в  душі,  пригадала,  як  їй    
   було  років  чотири,  чи  то  п`ять,  хтось  підпалив  їм  стайню.  Той  страх  ніяк  не  покидав  її.  І  хоч  ходила  вона  з  мамою  до  церкви,  молилася  Богу,  як  навчали  мама  і  тато  та  той  вогонь  ,  все  частіше  з`являвся    перед  очима,  лякав,    здавалося  наче  був  зовсім  поруч…
 Тоді  по  селі  була  якась  пошесть,  на  місяць  по  три  пожежі  і  все  вночі…  Підпалювали  тому,    хто  наважився    сказати  щось  проти  голови  сільради,  чи  комусь  чимось  не  догодив,  то  вже  жертва.  Якось  в  сусідів  весілля,  а  в  рідної  тітки  підпалили    сінник,  це  було  –  жахливо.  З  часом  так  і  не  дізналися    хто  підпалив,  по  селі  говорили,  -  »  Хтось  від  заздрощів».
           Раптово  дитячий  сміх  відволік    Марійку  від  спогадів…  Хтось  із  дітей    купався,  занурювався  в  воду,  а  ближче  до  берега  хтось    мочив  ноги  ,  а  менші  діти  гралися  в  піску,  ліпили    з  нього  замки…  
Марійка  поглянула    до  неба  і  згадала,  як  одного  разу  вона  в  садочку,  біля  хати  задивилася  в  небесну  блакить.  Тоді  до  неї  нахлинуло  якесь  дивне  відчуття,    переповнило  її    душу,  вона,  не  поспішаючи,  промовила,
- Пливе  хмарка  сива
- А  я  б  хотіла  мати  крила…
Вже  пізніше  зрозуміла,  що  це  були  перші  рядки  вірша…  Їй  здалося,  вона  б  і  зараз,  дивлячись  на  природу,  про  щось  би  написала,  натхнення  переповнювало  її…    
             Раптово  озирнулася,  їй  здалося,  що  за  нею  хтось  спостерігає.  Це  вона  так  звикла,    бо  біля  неї    завжди  був  старший  брат,  як  охоронець.    Різниця  вісім  років  давалася  взнаки,  він  слідкував  за  кожним  її  кроком,  дуже  любив.  Балував,  як  і  батьки,  всі    цяцькалися  з  нею…  Вони  були  вірні  церкві  і  Богу,  і  так  навчали  своїх  дітей.  Адже  батько  входив    у  першу    двадцятку  в  церкві,  яка  наймала  священика,    тому    і  дітей  привчав    до  служби,  прививав  любов  до  Бога.
           Марійка    все  ж  наблизилася  до  річки  і  водночас  звернула  увагу  на  старших  дівчат  і  хлопців,  що  засмагали  неподалік  від  берега.  Один  невірний  крок….  І  вона    опинилися  в  воді….    Плавати  не  вміла,  тому  відразу  пішла  на  дно.
   Одна  дівчинка,  що  сиділа    на  березі  річки,  помітила,    швидко  встаючи    тикала  вказівним    пальцем  в  воду,    схвильовано  кричала,
-  Ой,  та  Марійка!  З  нашої  вулиці!  Шубовснулася  в  воду  і  здається  не  виплила….  Он  там  ,    на  тому  місці  стояла!  
Хлопці  відразу,  як  обпечені,  зірвалися  з  місця  і  ближче  до  річки,  один,  найстарший  з  них,  знервовано  розвів  руками,
-Так,    без  паніки,  я  зараз!
 Глибоко  вдихнувши  повітря,  кинувся  в  воду…  Всі  знали,  що  хоч  він  ріс  без  батька,  але  вмів  добре  плавати,  тому  й  ніхто  його  не  зупиняв.    За  мить  хлопець  пірнув  в  воду  і  намацав  волосся  Марійки,  впевнено  тягнув  догори…  
Дякувати  Богу,  вона  відразу  почала  кашляти  і  відкрила  очі.  Діти  з  полегшенням  перевели  подихи,  привітно  дивилися  на  неї,  вмовляли,  щоб  не  лякалася,  адже  все  обійшлося.
 Батькам,  ні  в  якому  разі  ,  не  можна  було  розповідати  за  цей  випадок.  Боялася,  знала,  що  будуть  дуже  сваритися,  бо  ж  був  втопився  двоюрідний  брат.  А  вони  в  ній  душі  не  чаяли,  оберігали  і  від  дощів,  і  від  сонця.  Вона  була  третя  дитина  в  сім`ї,  першим  був  самий  старший  син,  пожив  лише  декілька  днів  і  помер,  батьки    часто  ходили  на  цвинтар,  болісно  перенесли  втрату.  Їм,  ще    Бог  дав    сина  і  доньку,    вони  дякували  Богу,    любили,  дорожили  ними.
             Час  летів….    Марійка  ходила  до  школи….  Завжди  охайна,  тиха  дівчинка,  як  навчалася  в  молодших  класах,  то  до  школи  водив  брат,  навіть  не  довіряв    носити  сумку  з  книжками,  вважав,    що  це  для  неї    важко.    Навчалася  гарно,  старанно  виконувала  домашні  завдання  і  в  школі  була  завжди  уважна,  за  те  і  була  нагороджена  похвальними  листами.
           В  сім`ї  ж,  їй  тільки  й  довіряли  прибрати  в  хаті  та  зварити  бараболю,  можна  сказати  не  випускали  з  хати.  Всі  роботи  по  -    хазяйству  виконував    брат.  Дитинство  було  солодким  сном,  а  коли  навчалася  в  сьомому  класі,  то  вже  інше  життя….    І  корову  навчила  мама  доїти,    і  брала  з  собою  в  поле.  А  в  полі  на  сонці  з  ранку  й  до  вечори  в`язала  снопи.    Поле  було    далеченько,  за  гаєм,  доволі  велике,  тож  треба  було  працювати  й  працювати.  Тато  був  задоволений,  але    погуляти  ввечері  із  дівчатами  не  дозволяв.  В  домі  завжди  була  воєнна  дисципліна.
                 Дівчинці  так  хотілося  писати  вірші  про  Бога  та  боялася  осуду.  Дуже  боялася,  що  діти  не  так  зрозуміють,  будуть  дразнити  її  поетесою.  В  той  час  село,  можна  сказати,  було  більш  комуністичним.  Коли  ходила  до  школи,    мама  таємно  водила  її  в  церкву,  до  сповіді,  адже  забороняли  брати  шлюб  і  хрестити  дітей.  Класний  керівник  занижувала  оцінки  тим  дітям,    які  вірили  в  Бога….    Одного  разу  в  школі  навіть  розбирали  її  поведінку  і  подружки,  така  на  той  час  була  політика  влади.
 Та  одягалася  вона  в  школі  краще  за  всіх,  завдяки  маминому  брату  і  його  дружині,  які  жили    в  Америці.  Вони  посилали  дитячі  речі  поштою,  хоча  і  трохи  поношені,  але    на  вид  були,  як  нові.  Багато    хто  із  дітей  заздрив  їй,  називав  багачкою.  
         Останні  два  роки  в  школі….    Марійку  все  частіше  переслідував  якийсь  страх,  із  –  за  чого  стала  гірше  навчатися.  Все    вдома,  добре  вивчить  вірша  та  в  школі,    лише  від  погляду  вчительки,  хвилювалася  і    відразу  забувала  слова.  Бідкалася,  тихенько  плакала,  але  мамі  не  наважилася  про  це  розповісти,  дуже  вірила  в  Бога,  надіялася  на  його  ласку,  гадала,  що  все  минеться.  Їй  вдалося  закінчити  школу  з  гарними  оцінками....
             Після  школи  думала  навчатися  в  консерваторії,  гадала  туди  буде  легше  поступити,  адже  там    працював  дядько.  Та  на  жаль  батьки    зовсім  не  підготували  її  до  музики,  тому  ця  мрія  була  нездійсненною.  Але  ж  вдома    сидіти  не  буде,  тому  тітка,  що  жила    у  Львові,  допомогла  поступити  в  фінансовий  коледж.
Студентські  роки,  це  чудовий  час.  …  Проживання  в  гуртожитку…  Знайомство  з  іншими  студентами.  Дружньо  з  дівчатами    в  кімнаті,  але  кожні  вихідні  їздила  додому.  Так  наполягав  батько,  щоб  в  неділю  та  на  свята  обов`язково  була  на  церковній  службі.
             Красуня,  гордовита  і  трохи  сором`язлива  дівчина  та  дехто  обходив  стороною,  коли  дізнавався,  що  ходить  до  церкви,  вірує  в    Бога….
             Після  закінчення  коледжу  вона  поступила  на  курси  у  Львівський  СГ  інститут.      Навчалася  старанно,  отримала  професію  економіст  -  бухгалтер.
       Пройшов  час…..    Марія  працювала    економістом  в  Управлінні  транспорту  автостанцій.  Залицяльників  на  роботі  було  багато,  але  вона  була  скромною,  дуже  боязливою  дівчиною.  Віра  в  Бога  для  неї  була  понад  усе.
З  нею  в  гуртожитку,  в  одній  кімнаті,  проживало  двоє  гарних  дівча,  Галя  і  Оксана.  Вони  були  щирими  і  доброзичливими.  З  часом    для  неї  стали  справжніми  сестрами,  адже  і  працювали  разом.
         Йшов  1986  рік…    Останні  літні  дні….    На  роботі  запропонували  путівку  в  круїз  з  Одеси,  Марія  не  наважувалася  десь  поїхати  та  подружкам  вдалося  вмовити  її.    А  воно  і  правда,  думала,  чому  б  не  поїхати,  адже  ніде  не  була  окрім  Ленінграду,  ще  від  школи  їздила  на  екскурсію.
           Напередодні  поїздки  приїхала  додому,  повідомила  батькам,  що  попливе  в  круїз.    Мама  була  дуже  стурбована,  схвильовано  сказала,
-  Що  ти,  доню,  який  круїз,  он  сон  мені  наснився….  Що  я  тону  і  прошу,  щоб  ти  мені  подала  руку….  Покинеш  мене,  а  я?  Як  треба  буде  допомоги,  це  ж  на  довго…  Якесь  не  добре  передчуття,  не  спокійно  на  душі,    боюся  тебе    
відпускати…
 Марія    уважно  вислухала,    обійняла,
-  Ну  мамочко,  все  буде  добре,  відпустіть!  Я  ж  ніде  не  була,  хай    побачу  світу,    не  сама  ж    їду,  а  з  подружками.
Мати  рукою  погладила  по  голові,
-  Добре  доню,  тільки  сходимо  до  церкви,  попросимо  божого  благословення.  І  я  кожен  день  буду  ходити  до  церкви,  молитися,    щоб  в  тебе  все  було  добре.
         Зі  Львова  їхало  тридцять  чоловік  в  круїз  на  кораблі  «  Адмірал  Нахімов».    Молоді,  щасливі,    замріяні  у  прекрасне,  прибули  на  корабель…  На  причалі  людно,  гамірно,  прощання,  поцілунки…  Під  музику  оркестру  відправилися  в  круїз.  …
       З  Марією  було  троє  дівчат….    Галя  запропонувала  поїхати  з  ними    своїй  подружці  Миросі  з  Польщі,  в  дитинстві  вони  разом  відпочивали  в    таборі.      Їм  показали  каюти  нижчого  класу  в  самому  низу  корабля.  Всі  мали  під  подушками  рятувальні  жилети,  розповіли,  як  ними  користуватися.
       Як  це  чудово  по  морю  та,  ще  й  на  такому  великому  кораблі!    Їх  щоранку  будила  гарна  мелодія,  звучали  веселі  пісні.    Було  добре  харчування,  відмінна  обслуга.  Чарівність  Чорного  моря  приваблювала  очі.  Милувалися  краєвидами  моря  під  Одесою,    а  потім  побували  в  Ялті,  де  відвідали  музей.  В  двадцяти  кілометрах  від  Ялти,  побували  в  «  Ластівчине  гніздо»,    на  вершині  зробили  вражаючі  фото  пляжів,  пальм,  скалистих  берегів,  що  омивалися  хвилями    Чорного  моря.    Далі  корабель  вирушив  своїм  маршрутом.  ….
         Пізно  ввечері  тридцять  першого  серпня  на  верхній  палубі  був  концерт.
Це  Галя  випадково  дізналася  і  вони  вирішили  всі  в  чотирьох  піти  подивитися.  Одягли  найкращий  одяг,  який  взяли  з  собою.  Марія  одягла  гарну  сукню  і  велюровий  піджак,    кольору  темної  вишні,  він  дуже  пасував  їй,  підкреслював  фігуру.
           Після  концерту  відразу  розпочалися  танці.    Марії  здалося,  що  танцювати  в  жакеті  буде  жарко  і  не  зручно,    хотіла  спуститися  в  каюту,  лишити  там  жакет.  Але  дівчата  вмовили  залишитися,  бо  вирішили,  що  на  довго  не  затримаються  і  всі  разом  підуть  спати.
               Дівчата  вже  весело  танцювали,  коли  Марію  запросив  на  танець,  якийсь  моряк  при  погонах.  На  жаль  вона  не  бачила  розпізнавальних  знаків  та    це  й  не  було    так  важливо.  Він  мило  всміхався,  легко  вів  в  танці,  ніжно  тримав  за  руку,  наче  боявся  загубити  цей  скарб    та  раптовий  поштовх  в  обочину  корабля  налякав  всіх.    Люди  падали,  частина  опинилася  за  бортом…
             Погасло  світло…  Спрацювала  сирена…  Корабель  похилився…  Всі  розбігалися  в  різні  сторони.  На  борту  почалася  паніка,  за  бортом  перші  жертви,  на  воді  крики,  кров,    плями  фарби,  нафтопродуктів,  якісь  дерев`я  уламки,  крісла…
 Дівчата  розгубилися…    Марії  доля  дала    велике  випробування,  вона  не  вміла  плавати.  Та    все  ж  мала  надію  вижити.  Адже  її  назвали  в  честь  двох  бабусь,  які  мали  ім`я    Марія,  вони  були  названі  в  честь  Божої  Матері.  Вона  вірила  в  свого  Ангела,  блаженного,  світлого,  доброго  з  великим  серцем    і  великими  крилами.
Не  тямлячи  себе  бігла  вперед,  наче  хтось  її  підштовхував.  Перед  собою  побачила  чоловіка,  який  біг  назустріч,
-Чуєш!    Допоможи!
А  він  їй  у  відповідь,
-  Дурепа!  Чого  причепилася….
       Та  якийсь  вихід  має  бути,  копошилося  в  голові…  В  паніці  бігла  далі…..    А  людей,  як  комах,  на  зустріч  моряк,  вона  бачила,  що  він  не  українець  і  не  росіянин  по  національності  та  в  розпачі  звернулася  до  нього,
-  Я  плавати  не  вмію,  допоможи!  Як  втоплюся,  буде  на  твоїй  совісті,  чуєш…
Хлопець  побачивши  перед  собою  красуню,  не  міг  відмовити,
-  Не  плач,  не  панікуй!  Все  буде  добре!
-  Як  звати  тебе?  -    відразу  запитала  його.
-  Мене  Рома,    а  тебе?  –  поспішаючи  голосно  запитав  хлопець.
-  Марія,  мене  звати  Марія,  -    тремтяче  вся,  від  хвилювання,    випалила  вона.
Він,  не  вагаючись,    одягнув  на  неї  рятувальний  жилет,  наполегливо  кричав,  здавалося  давав  команду,  
-  Ну  давай!  Скакай  донизу,  на  перший  поверх.
-  Ой  я  боюся,  дуже  боюся,  чуєш!  –  кричала    в  паніці,  хитаючи  головою.  
Він  тикав  пальцями  донизу,    в  воду,  вже  сердито  кричав,
-  Он  дивися,  наш  капітан  і  його  помічники  вже  в  шлюпках  на  воді!  Давай  сміливіше!  Не  втрачай  час!
Корабель  качало…  Скрізь  крики,  гамір,  плач  і  чути  десь  грає  скрипка…
Марія,  як  навіжена    спустилася  з  ним  по  поручнях  донизу,  а  потім  він  штовхнув    її  у  воду.  …Задихалася,    вся  в  фарбі,  в  нафтопродуктах,  борсалася,  наче  боролася  зі  страхом,  розкривши  рота  хватала  повітря,  моряк  схватив  її  за  волосся..
         Здалося  прийшла  до  тями,  коли  побачила  його  поруч,  потім    Рома  схватив  її  за  руку,  
- Давай  подалі  відпливемо,  швидше,  бо  затягне  на  дно  разом  з  кораблем!
         Він    притягнув  якийсь    продовгуватий  уламок  деревини,  трохи  схожий  на  зламані  двері.  Вони  трималися  за  нього,  він  на  одній  стороні  без  жилета,  а  вона  на  другій  стороні  в  жилеті,  так  тримали  рівновагу.  Пересувалися,  як  надалі  від  корабля,  що  мав  йти  під  воду.  Хвилі  підносили  їх    то  вверх,  то  вниз,  кругом  плавали  трупи,  були  такі  і  з  жилетами  і  без  жилетів.
Марія  роздивлялася  на  всі  сторони,  прислухалася  до  голосів,
-  Чуєш  Ромо,  зі  мною  були  троє  дівчат,  мої  подружки,  десь  розгубилися  всі,  хоча  б  вижили…
-  А  я,  думав,  що  спас  якусь    літню  жінку,  ти  така  вся…..  В  нафтопродуктах,  навіть  не  думав,  що  спас  молоду  дівчину,  -  тремтячим  голосом  кричав  хлопець.
   Неподалік,    він  побачив  одну  жінку,  що  тонула,  потягнув  до  себе,  допоміг    їй  прийти  до  тями,  вона  теж  стала  триматися  за  деревину.
 Руки    в  Марії    від  напруги  та  холодної  води  стали  дерев*яні,    не  слухняні.  
   Всі  здалеку,  зі  страхом,    дивилися,  як  йшов    під  воду  корабель  «Адмірал  Нахімов».
               -Ой,  скільки  там  добра  пішло  під  воду,  мельхіорові  ложки  у  ресторані  і  інші  цінні  речі.  Уявляєте  всіх  і  мої  речі  потонули,  тільки  й  лишилося  те  ,що  на  мені,  -    схвильовано  кричав  Рома.
Та  деревина  вже  не  витримувала  трьох…  Марія      дивилася  на  зоряне  небо,
-  Ой  Боженку,  спаси  і  помилуй!
Задивилася  в  небо,  на  одну  зірку  над  собою  і    тихо  прочитала  молитву;    «Отче  наш».    Зірка  ледь  -  ледь  мерехтіла,  їй    здалося,  що  мерехтіла  ясніше  всіх  зірок,    подумала,  це  напевно  благословила  мене  на  життя.    Схвильовано,    швидше  поплила  до  шлюпок….
 Скрізь  кричали  люди,  просили  допомоги,  дехто  потрапляв  під  гвинти  корабля  »Петр  Васев».  Всюди  кров,  розлите  мастило,  фарба,  мертві  тіла….
Вона  підпливла  до    однієї  шлюпки    та  там  було  забагато  людей,  її  на  неї    не  взяли.    Напрягши  всі  сили  знову      підпливла  до  іншої  шлюпки,  там  теж  було  повно  людей,  не  хотіли  її  брати.  Дуже  просилася,  бо  зовсім  дубіло  тіло,  плакала  й      вмовляла….  Якийсь  чоловік    змилувався,  подав  їй  руку,  допоміг  залізти  в  шлюпку.  Озираючись  назад,  майже  в  темноту,  вона    вже  не  побачила  Рому  з  жінкою.  
Марія  трохи  відігрілася  між  людьми,  всі  перелякано  дивилися  один  на  одного  і  тулилися,  щоб  було  тепліше.  Шлюпка  плила,  а  дівчина  думала,  як  добре,  що  не  пішла  віднести  в  каюту  жакета,  бо  була  б  там  і  залишилася,  скільки  ж  там  потонуло  людей…    Як  вчасно    зустріла  Рому!  Адже  він  її  спас….  А  тепер,  ще    цей  чоловік,  що  протягнув  їй  руку,  вона  навіть  не  взнає  його  ім`я….  Це  вже  вдруге,  ледь  не  потонула  та  Бог  дає  на  життя,  значить,  має  вижити,  має  далі  боротися  з  холодом,  який  час  від  часу  пронизував  тіло.  
     Прожектора  з  корабля  «  Петр  Васев»  освітлювали  кроваве  море,  мертвих  і  живих  пасажирів.    Всі  зі  шлюпки,  як  могли,  різними  уламками  відштовхувалися  від  води,  як  подалі  від  цього  корабля,  щоб  не  попасти  під  гвинти.  Ті  люди,  хто  потрапляв  під  них,  то  вже  було  перемелене  кроваве  м`ясо.    Їм,  дякувати    Богу,  вдалося    врятуватися….  Було  пів  на  другу  ночі…
             Всю  ніч  хто,  як  міг  так  і  тримався  на  плаву,  рятував  своє  життя….    На  світанку,  ближче  до    шостої    години  ранку,    їх  врятували  рятувальники,  привезли  до  Новоросійська.  Марія  вся  в  мазуті,  з  одним  капцем  на    великому  підборі.
                 В    Новоросійськ  прилетів  міністр  Алієв,  пообіцяв,  що  відправлять  всіх  додому,  щоб  не  хвилювалися,  кожному  повернуть  все,  що  потонуло,  лише  треба  написати  перечень,  хто  та    що  мав  при  собі.  Розпитували  всіх  хто  і  звідки,  все  записували.  Марія  весь  час  роздивлялася  довкола,  хотіла  знайти  подружок,    на  жаль  їх  не  було.  Потім  всіх  запросили  подивитися  на    страшні  фото,  понівечених  людей,  щоб  розпізнати  серед  загиблих,  чи  не  має  знайомих…  Подружок    там  не  було.  Але  це  був  тільки  початок  дня,  страшні  думки  лізли  в  голову,    не  дай  Боже,  щоб  були    на  дні  моря.  Відкидала  ці  настирливі  думки,  молилася,  не  втрачала  надії,    гадала,  що  все  ж  таки  знайде  їх    живими.
Всім  роздавали  чистий  одяг,  Марія  вибрала  собі  рожевий  спортивний  костюм,  описала  речі  та  коштовності,  що    загубила.  Звичайно  дівчина  шкодувала  за  всім,  що  трапилося  з  ними,    дуже  журилася  за  дівчатами  та  фотоапаратом,  де  були    зняті  чудові  кадри.  Ось  таке  відбулося  знайомство  з  містом  Новоросійськ….
   Потім    всіх  пасажирів  поселили  в  якомусь  гуртожитку,  запитували,  хто  чим  хоче  добиратися  додому.  Вона  вагалася,  чим  краще  добратися….    Думала,    на  кораблі  вже    попробувала,    то  ж,  що  буде  те  й  буде,  краще  полетіти  літаком  додому,  бо  потягом  їхати  день  і  ніч  дуже  важко.  
           Від  пережитого    час  від  часу  торсалося  тіло,  гуділо  в  голові,  тиснуло  в  грудях,  переслідував  страх,  перед  очима  все  те    море  з  кров`ю,  крики  людей,  тіла  загиблих.  Ніхто  й  ніколи  не  думав,  що  таке  можливо,  щоб  корабель  потонув  за  сім  хвилин.  Самій    в  голові  не  вміщалося,  як  це  все  пережила,  страх  постійно  переслідував  її.    Весь  час  про  себе  читала  молитви,  просила  в  Бога  спасіння  і  терпіння.  Їй  хотілося  якомога  швидше    дістатися  до  рідного  краю,  до  того  поля,  де  в`язала  з  мамою  снопи,  до  гаю,    де  була  криниця,    от  якби  ж  то  птахом  полетіти  до  батьківської  оселі,  до  родини….
           З  Новоросійська  Марія,  з    хвилюванням  в  душі,    подзвонила    знайомому  хлопцеві,  Володі,  колезі,  він  працював  водієм.    Хлопець  почувши  її  голос  дуже  зрадів,  що  вона  жива.  Давно  до  неї  залицявся,  вона  дуже    подобалася  йому.  Вони  домовилися,  що  він  зустріне  її.
         В  літаку,  до  Львова,  було  четверо  людей  з  корабля  »  Адмірал  Нахімов».  Всім,    на  дорогу,    дали  гроші  і  пообіцяли  пізніше,  ще  повернути,  компенсувати,  за  все,  що  втратили.
           Було  трохи  страшно  та    з  Божими  молитвами    Марія  прилетіла  до  Львова.  Її  зустрів  Володя,  вони    машиною  поїхали  до  гуртожитку.  З  гуртожитку  подзвонила  на  роботу,  повідомила,  що  вона  жива.  Їй    сказали,  що  дівчата,  всі  троє,  що  плавали  з  нею  на  кораблі,  живі.  Дівчина
була  рада  за  них,  передала  вітання,  полегшено  перевела  подих  ,  
»  Дякувати  Богу,  з  ними  все  добре!».  
Взявши  деякі  речі,    Володя  віз  її  в  село,  давно  мріяв  туди  потрапити,  познайомитися  з  її  батьками.  Дорогою,    дівчина  з  хвилюванням,  розповідала,  про  все,  що  пережила,  про  те  страхіття,  що  побачила,  часом  плакала,  аж  тремтіла,  не  соромлячись  витирала  сльози.  Вона  вже  по  іншому  дивилася  на  життя….
       Їхали  з  великою  швидкістю,  Марія  не  звернула  уваги,    не  помітила,  що  в  машині  час  від  часу  відмовляли  гальма,  не  могла  зрозуміти,  чому  він  збліднів.  Та  обійшлося  без  пригод,  вони  доїхали  до  села,  але  Марія  його  відразу  попросила  поїхати  додому    у  Львів.  Що  їй  зараз  не  до  цього  знайомства,  не  знала,  як  це  все,  що  сталося  з  нею,    переживуть  батьки.  
         Радість  переповнювала  душу,  адже  вона  вдома…
 Батьки  про    аварію  навіть  не  знали.  Коли    Марія  їм    все  розповіла,  звичайно  дуже  рознервувалися….  Хоча  чули,  що  якийсь  корабель  потонув  та  і  гадки  не  мали,  що  на  цьому  кораблі  була  їх  донька.  А  ввечері  по  телебаченні,    у  новинах,  передали,  що  затонув  корабель  «Адмірал  Нахімов»,  це  було  друге  вересня,  дівчина  була  просто  щаслива,  що,  так  швидко,  дісталася  додому.
           Після  відпустки  Марія  зустрілася  з  подружками  в  гуртожитку.  Радість,    поцілунки  і  знову  спогади  про  круїз,  про  те  страхіття,  що  їм  прийшлося    побачити,  пережити.    Зі  сльозами  на  очах,    всі  схвильовано    розповідали,  як  спасалися,  боролися  за  своє  життя.  Дівчатам  повезло,  вважала  Марія,  адже  вони  були  в  трьох,  а  вона  одна…
Час  все  кудись  летить...    Марія  зовсім  розірвала  стосунки  з  Володею,  не  подала    надій  на  зустрічі.  Залицявся,  ще  один  хлопець  Тарас    та  і  з  ним    не  наважилася  зустрічатися.    Навіть  начальник  гуртожитку  підбивав  клинці  …  А  чому  б  і  ні?  Така  гарна,  видна  дівчина,  чорнява,  волосся  до  самих  стегон  і  одягалася  модніше,  найкраще    всіх.  Адже  дядько  з  тіткою  ,  не  забували  про  неї,  присилали  одяг,  а  це  ж  в  той  час  був  розкіш,  всі  вважали  її  багатою  дівчиною.  Були  і  хлопці  із  села,  що  залюбки  б  з  нею  зустрічалися  та  вона  ні  на  кого  не  звертала  уваги,  не  лежало  серце  ні  до  одного.
         Через  кілька    місяців,  Марія  отримала  запрошення  на  суд  в  місто  Одесу  по  справі  ,  щодо  затоплення  корабля  «  Адмірал  Нахімов».  Вона  приїхала  туди  та  їй  повідомили,  що  її  свідчення    не  потрібні.  Дівчина  вирішила    все  ж  дізнатися  про  того  моряка  Рому,  який  спас  її.    Була  задоволена,  що  все  про  нього  дізналася,  адресу  дало  Чорноморське  морське    пароплавство.  Це  був      матрос  Ромазанов  Гаджімірза,  сам  назвався  Ромою.  Він  жив    в  Одесі,  довго  не  думала,    купила  йому    в  подарунок  мельхіорові  ложки,  цукерки,  торт,  букет  квітів  і  поїхала  віддячити  за  своє  спасіння.
Зустріч  була  дружелюбною,  як  за  святковим  столом.  Хвилюючи  спогади,    часом  зі  сльозами  на  очах,  згодом  веселіше….  Розмови  про  життя,  а  потім  проводи  і  слова  вдячності  за  подарунок.  Та  Марія    вважала,  що  життя  дорожче  за  подарунок,  від  щирого  серця  подякувала,  поверталася  додому…    Згодом,  Марія  дізналася,  що  його  підвищили  по  службі,  після  того,  як  вона  написала  лист  в  Чорноморське    морське  пароплавство,  в  якому  виразила  свою  вдячність.
Пройшов  рік…    Літо  видалося  тепле….  Одного  разу,  в  вихідний  день  двоюрідний    брат  з  дружиною  кликали  Марію  з  собою  на  Дністер.  Вона  наче,  як  злякалася,    адже  після    тих,  страшних  подій,  ні  разу  не  ходила  до  річки,  боялася  води.  Їй  здавалося,  що  знову  обов`язково,  щось  та  трапиться.  Відмовлялася  йти,  адже  та  рана  в  душі,  ще  не  загоїлася.  Вони  намагалися  підняти  їй  настрій,  довго  переконували.  Він    любив    її,  йому  хотілося,  щоб,  як  швидше  вона  забула  ті  події  під  Новоросійськом,    хотілося,  щоб  не  боялася  води,  поклавши  руку  плече,  зазирнув  в  очі,
-  Ну  Марійко,  все  позаду,  таке  в  житті  трапляється,  але  треба  жити,  на  все  дивитися  простіше.  Ну    купатися  не  будеш,  якщо  боїшся,  то    з  нами  за  компанію,  посидиш  біля  річки,  тож  разом  буде  веселіше.  Чого  самій    вдома  сидіти?
 Схиливши  голову,  думала,  що  робити?  Навіть  закрила  очі,  щоб  трохи  вгамувати  своє  хвилювання.  Та  потім,  піднявши  голову,  ледь  всміхнулася  і  кивнула  рукою,
-  Та  добре  піду….  Піду  вже….  Що  буде  те  буде!
 Брат  з  дружиною,  аж  повеселішали,  коли  вона  дала  згоду.  Підморгнули  один  одному  і  брат  обійняв  Марію,
- Ну  нарешті,  життя  продовжується,  сестричко!
Вони  з  гарним  настроєм  йшли  знайомою  стежкою….    Вздовж  неї    подорожник,  ромашки,  дзвіночки,    шовковиста  трава,  яка  ледь  колихалася  від  вітру  ,  блищала  на  сонці.….
Біля  річки,  як  завжди  в  літню  пору,  була  молодь.  Хтось  купався,  хтось  засмагав,  слухав  музику,  яка  линула  з  магнітофона.  
-  Марійко,  ти  постій  на    березі,  якщо  купатися  не  хочеш,  а  ми  скупаємося,  вода  тепла,  -  роздягаючись,  запропонував  брат….  І  зайшов  в  річку.
       Вони  з  дружиною,      весело,  всміхаючись,  плавали  в  річці,  то    занурювалися  в  воду,  то  виринали  з  неї.  
 Марія    з  заздрістю  дивилася  на  них  та  сама  не  наважилась  йти  купатися.    Стояла  трохи    далі  від  берега  та  так  задивилася  на  водорості,  що  сама  не  помітила,  як  зробила    пару  кроків  і  несподівано    гулькнула  в  воду.  Копошилася,  борсалася,  її  тягнуло  донизу,  зі  страхом  била  руками  об  воду  і  кричала  до  брата,  що  тоне,  але  він  з  дружиною  не  чув,  бо    вони  вже  далеко  відпливли  від  берега….
   Почули  хлопці,  що  були  неподалік    і  один  з  них,  набагато  молодший  за  неї,  витягнув    її.  Трусилася,  чи  то  від  переляку,  чи  від  спогадів.  З  тієї  пори  Марія  навіть  близько  боялася  підходити  до  води.
         Та  час  плине...  
   Прекрасна,  чудова  молодість,    в  селі  весілля,  сватання…  Вже  й  Марії  час  прийшов  подумати  про  особисте  життя…  Багато  хлопців  було,  не  було….    відбою.    Звали  заміж  та  за  кого  йти?    Не  могла  розібратися  в  собі,  як    довірити  комусь  із  них  своє  життя?  Адже  не  відчувала,  що  когось  із  них  кохає.  
     Хлопець  із  села,  Іван,  давно  в  неї  закохався,  тільки    вона  приїде  в  село,  він  вже  тут,  як  тут,  ходив  по  п`ятах  за  нею.  Це  був  двоюрідний  брат  однокласника,  високий,  красивий,    дуже  схожий  на    співака  Талькова.    Його  батьки  теж  ходили  до  церкви,  тому  і  Маріїна  мама  хотіла,  щоб  донька  була  близько,    щоб  вийшла  за  нього  заміж.  
Вона  була  не  згодна  з  мамою,  а  батько  з  тіткою,  навіть  паспорт  заховали.  Та  все  ж  сварилася  мама,  щоб  було  по  її,  бо  ходять  разом  з  його  батьками  до  церкви,  як  в  очі  людям  дивитися,  якщо  не  піде  за  нього?  
Ну,  що  ж….    Марія  вже  не  могла  сперечатися,  звичайно  пізня  дитина  в  батьків,  вони  хотіли,  щоб  вже  мала  сім`ю  і  їм  би,  на  старості  років,    жилося  спокійніше.
           І  було  весілля,  і  взяли  вони  в  церкві  шлюб  та  життя  не  склалося.  Спочатку  жили  з  свекрухою,    за  один  рік  побудували  дім  і  потім    жили  окремо.  Народила  Марійка    двох  близнят,  хлопчиків  та  Бог  дав  життя  одному,  Богданчику.  За  другого  хлопчика,  Ігорька,  лікарі  боролися  майже  тиждень  та  він  пішов  в  другий  світ….  Бідкалася,    важко  перенесла  втрату  дитини….    На  жаль  сімейне  життя  не  склалося,  не  притерлися,  як  кажуть  люди,  не  злюбилося…  Вони  прожили  більше  десяти  років,  але  розійшлися.  
               Перед  нею  нове  життя….    Ходила  до  церкви,  молилася,  просила  в  Бога,  щоб  дав  сили  жити    далі.  Чому  скільки  біди  на  одні  плечі?  Згадувала  життя…  Як  двічі  тонула,  а  потім,  як  з  Володею  їхала    в  село,  відказали  гальма,  він  лише  через    місяць  зізнався  в  тому,  а  вона  тільки  тоді  зрозуміла  чого  він  збліднів….  І  вже  пізніше,  коли  працювала  на  заводі,    їхала  в  машині    з  колегою  по  роботі,  машина  розбилася,  а  вони,  дякувати  Богу,  залишилися  живі,  без  подряпин.  І      в  думках  запитувала  в  Бога,  за,  що  це  все  їй?    Чому  немає  щастя?  І  ось  тепер  знову  на  роздоріжжі.  Треба  виживати,  треба  кудись  їхати,  адже  треба    за,  щось  жити  їй  і  сину.  
         З  болем    в  серці,  Марія  їхала  в    Італію.  Хвилювалася  за  сина,  якого  залишила  з  батьками,  але  іншого  виходу  не  було.
Вона    в    Мілані…  Зупинилася  в  племінниці  і  відразу  знайшла  роботу.  Пішла  на  підміну,    на  один  місяць,  допомагати  по  господарству  італійцям.    То  не  солодке  життя…..Робота  була  важка,  а  платили    мало.  Працювала  по  двадцять  дві  години,  як  пташку  випускали  на  волю,  чи  то  пса  на  прогулянку.  Після  місяця  роботи,    знову  в  пошуках  роботи  та    все  ж  трохи  заробила  грошей,  винайняла  собі    квартиру.
 Що  робити?  Думала  у  відчаї,  треба,  щось  шукати,  адже  не  повернеться  додому.  Скільки  грошей  вкладено  в  поїздку!  Ні  треба  шукати  роботу!
Кожного  дня  ходила  до  церкви,  просила  допомоги  в  Бога.  Одного  разу  в  церкві  наче  їй  хтось  шепотів,  щось  у  вуха.  Йшла  додому,  думки  зліталися,  як  пташки,  слова,  як  зерна  сипалися  з  гори.  Під  церквою  шукала  ручки,  щоб  записати,  не  забути,    дорогою  додому,  написала  кілька  рядків  вірша.  А  потім,    вночі  не  спалося  і  за  дві  години  були  написані  два  вірша»;
«  Маки  матері»,  і  «  Зіронька  в  ім`я  мами»
             «  Маки  матері  »  
 За  гаєм  на  полях  у  житах  
 я  червоних  маків  назбирала  
 іздалека  лечу  наче  птах,
 щоб  Пречиста  маму  привітала.
 Червоний  мак  квітує  у  полі
 квіти  благодатної  любові
 несуть  радість  чудову  красу
 вінчують  її  осінь  золоту..  
Червоні  маки  квіти  поля
усміхається  щастям  їй  доля
 довгі  роки  на  землі  прожити
 своїм  дітям  сонцем  світити.  
Сива  голубко,  мамо,  матусю
 я  люблю  тебе  моя  нене
 із  чужини,  до  тебе  вернуся
 дочекайся  ,тільки  на  мене!  
Лебідкою  прилечу  до  тебе  
вклонюсь  низько  у  ноги  твої
 зацілую,  обніму  до  себе...
 більш  не  буде  розлук  на  землі.
                                                       М  ЧАЙКІВЧАНКА  
»  Зіронька  в  ім`я  мами»
Рідна  мамо  -  зіронько  ясна,
Твої  коси  уквітчав  цвіт  весняний,
Золоті  долоні  засівали  поля,
І  дітей  пригощаєш  хлібом  рум'яним.

В  зорянім  небі  ясну  зіроньку  знайду,
Ніч  попрошу,  щоб  сіяла  ясно,
Ім'ям  мами  я  назву,
Щоб  на  землі  дітям  малювала  казку.

Ти  не  дала  розбудити  мене  рано,
І  тихенько  воду  набирала  із  криниці,
Дітям,  внукам  ти  годиш,  рідна  мамо,
В  зорянім  небі  тобі  сяють  зірниці.

За  твоє  щастя  молюсь  до  зорі,
За  твій  спокій  -  у  твоїм  серденьку,
За  любов  твою  і  долоні  золоті,
До  твоїх  ніг  низенько  клонюсь,  моя  ненько!..

                                                                                                         М.  Чайківчанка
Цей  вірш  та  вірші;  «  Твій  вибір  твоє  майбутнє»,  «  На  Україну  повернусь»,  «  Україно  моя  цвіте  весняний»      Марія  послала  в  Рим,  де  друкувався    журнал  для  церкви  -    "  До  світла.  Коли  в  душі  народжується  слово".  Там  читачі  побачили  її  вірші.  Вона  мала    велику  підтримку    від  священників,  Олександра  Сапунко9  редактор  журналу  в  Римі  0  і  в  Мілані  Олександр  Лісовський,  а  пізніше    Іван  Стефарук.  В    2010  році  вийшла  книга  українських  поетів      в  Італії,  де  теж  друкувалися  її  вірші,  на  один  з  них  була  написана  музика  Богданом  Гірським.  По  радіо  стала  звучати  пісня  під  назвою  -  »Звати  мене  українка».
               Марія  шукала  роботу…На  ту  квартиру,  що  вона  винаймала,  господиня  підселила  їй  одну  жінку  з    України,  (  Лєну  ),  родом  з  Чернівців.  Але  вона  вважала  себе  румункою,  знала  румунський,  молдавський  язики,  тому  їй  було  легше    спілкуватися  з  італійцями.  Марія  у  відчаї  плакала  їй,  що  не  має  роботи  та  жінка  у  відповідь    не  втішала,  а  все  повторювала,  -  «  Я,  що  тобі  лікар?».  
Майже  місяць  Марія  вчила  італійську  мову  по  словнику...  .І    нарешті  знайшла  роботу,    пішла  працювати  до  однієї  сеньйори,  допомагати  по  господарству.  Та  сеньйора  невдовзі  захворіла,  потрапила  до  лікарні,  Марія  і  там  доглядала  її.  В  цій  палаті  лежала  одна  стара  жінка,  до  неї  приходив  чоловік  в  білому  халаті,  це  був  її  син  Анжело.
 Марія,    коли  вперше  побачила  його,  якесь  дивне  відчуття  проснулося  в  душі.  Кожного  дня  бачила,  як  він  доглядає  маму  і  їй  хотілося  зловити  його  погляд,  щоб    він  побачив  її    закохані  очі.  
Дивилася  на  нього,  уявляла,  що  це  її  принц  на  білому  коні.
Високий,  статний,  красивий  чоловік,  він  був  для  неї  таким  жаданим,  відразу  заволодів  її    серцем….
І  якось  одного  вечора  про  свої  почуття      написала  вірш  -  »  Привіт  незнайомцю».  
       Одного  разу,  Анжело  попросив,  щоб  Марія  часом  допомогла  його  мамі,  коли  його  не  буде.  Навіть  пропонував  гроші  та    вона  не  наважилася  брати.  Часом  пригощав  шоколадом  і  дав  свій  номер  телефону.  Він  не  багатий,  але  й  не  бідний,  не  наймав  доглядальницю,  а  сам  доглядав    за  мамою.  Ту  сеньйору,  біля  якої  була  Марія,  виписали  з  лікарні  і  вона  поїхала  з  нею.  На  жаль  його  номер    телефону  загубила,  а  свій  номер  телефону  чомусь  йому  не  написала….
Не  всміхнулася  доля,  розійшлися  дороги…  Корила  себе,  що  загубила  номер  телефону,  а    думки    то  весь  час  тільки  й  за  нього,  хотіла  хоча  б  на  мить  побачити  його…
Через  пів  року  сеньйора,  якій  допомагала  Марія,    померла….    Такий  збіг  обставин,  її  запрошують  на  роботу  в  те  село,  де  живе  Анжело.
         Вона  працює  в  цьому  селі  і  треба  ж  було  такому  статися,  що  одного  разу,    вона  побачила  Анжело  в  машині  разом  з  мамою,  жінка  бачила  її,  а  він  на  жаль    не  побачив.    Та  не  буде  ж  кричати,  щоб  звернув  увагу  на  неї,  гордість  не  дозволяла  цього  зробити….
         А  чи  то  доля  так  вирішує,    чи  в  небі  зорі  так  складають  пазли,  чи  так  душі  тягнуться  одна  до  одної…  Через  якийсь  час,  вони  раптово  зустрілися,  йшли  назустріч  один  одному…
   Сяяли  очі…  Вона  зловила  його  погляд,  він  теж  був  дуже  радий,  що  зустрів  її,  адже    йому  було  так  важко  на  душі,  він  декілька  тижнів  назад,  як  поховав  маму.  Зізнався,  що  часто  згадував  за  неї  і  в  надії  чекав  дзвінка,  але  ж  не  знав,  що  вона  загубила  його  номер  телефону….
 Дві  одинокі  людини,  він  і  вона,  якщо  серця  гучно  б`ються  і  ніжні  погляди  гріють  один  одного,  то  чи  можна  розійтися?  Звичайно  ж  ні…
Та  в  італійців  не  заведено  відразу  приводити  в  дім  жінку,  не  дізнавшись  добре  її,  тому  вони  були  просто  друзями.  Анжело  підтримував  Марію    духовно  і  морально.    З  нею  Бусом  передавав  передачі    для  її  батьків  та  сина.  
     Ті  італійці  в  кого  працювала  Марія  обіцяли  зробити  документи,  щоб  вона  в  них  працювала  легально,  адже  вона  приїхала  на  роботу  нелегально.  Та  то  були  тільки  обіцянки.  Вони  не  хотіли  відпускати  її.  Тож  Марія  розповіла  Анжело  про  ці  проблеми  і  вони  разом  зробили  висновки,  що  їй  треба  від  них  тікати  ..  .  
   Марія  сумувала  за  домом,  за  рідним  краєм  та,  як  поїхати,  треба  ж  гроші  заробити…  Все  вечорами,  перед  очима  рідні  стежини  і  чудовий  сад….  
Це  один  із  віршів,  написаний  про  рідне  село;  
                                         Моє  рідне  село
Моє  рідне  село  -  біленька  батьківська  хата
Мій  казковий  світ  дитинства  на  березі  Дністра
Босоніж  злітає  думка  солодка  крилата
Де  стрункі  тополі  підпирають  небеса.
Моє  село  -  яблуневий  садочок  у  цвіту
І  незабутній  спогад  -    мого  роду  коріння
Тут  моя  весна,  як  ліловий  бузок  у  квіту...
На  зорі,  перше  кохання  злети  падіння.
Моє  рідне  село  -  над  ставом  плакуча  верба...
Столітній  дуб,  на  княжій  горі  світлі  хороми,
Пахуча  липа  заквітчала  двори  вздовж  села
Голосний  дзвін  церквиць  кличе  журавлів  додому.
Моє  рідне  село  -  перші  зустрічі  прощання...
Моєї  душі  -  земні  скарби  і  гірка  сльоза
У  мені  весна,  заврунила  -  сонця  світання...
Веде,  у  діброви,  ліс  гаї  безкраї  поля.
За  рідним  селом,  в'ється  річка,  як  синя  стрічка,
І  біла  чайка  -  обіймає  своїми  крильми,
Віддає  поклін,  колише  -  зоряна  нічка
Де  над  бистрою  водою  шумлять  ясени.
Де  б  у  світах,  не  була  до  тебе  повертаю  ...
Бо  залюблена,  закохана  як  сходить  зоря..
Тут  від  пісні  жайвора,  душа  розквітає
тут  все  рідне  ,і  дороге..  Водиця  із  джерела.
Рідне  село  -  садочок,  школа  гігант  завод,
Тут  течуть  молочні  ріки  до  Чорного  моря
Щастя,  л'ється  водограєм  із  мелодійних  нот...
Бо  тут  народилась,  моя  родина  і  доля.
                                                                                                         М.    Чайківчанка
             Одного  дня  їй,  подзвонив  брат,  треба  було    терміново  їхати  додому,  бо  захворіла  мама.  Марія  з  тривогою  в  душі  їхала  в  Україну.  
   Вона    вдома..  Лише    місяць  доглядала….  Серце  рвалося  на  шматки,  на  жаль  руки  не  підкладеш,  проти  долі  не  підеш,  мама  померла…
Декілька  днів  з  батьком  день  у  день  на  цвинтарі,  але  ж  треба  за  щось  жити.  І  Марія  повертається  в  Італію…
       Знову  робота  і  зустрічі  з  Анжело,  як  друзі…  Ходила  пригнічена,  боліла  душа,  щеміло  під  серцем.    Вдома  і  в  церкві    з  молитвою…  Жила  в  скорботі….
Пройшло  пів  року…  Марія  з  Анжело  саме  їхали  до  церкви  на    службу  Божу,  подзвонив  брат  сказав,  щоб  терміново  їхала  додому,  бо  дуже  погано  батькові.  Анжело  тільки  почув,  відразу,    схвильовано,  розвернув  машину,  їхали  до  квартири.  Він  позичив  їй  гроші  і    господарка  квартири  дала  документи  і  гроші,  бо  були  закриті  всі  банки,  це  був  вихідний  день.    На  великій  швидкості  гнав  машину  Анжело,  щоб  встигнути  на  БУС  в  Україну…  Той  БУС  підвіз  її  до  самої  хати.
       Горе  за  горем,  знову  чорна  хустка,  розпач  і  журба.    Марія  поховала  батька,  дім  лишила  братові,  а  син  залишився  з  свекрухою.  Вона  щомісяця  висилала  гроші,  бо  де  б    знайшла    кращу  роботу,  щоб  отримувати  не  погані  гроші….    Треба  жити    заради  сина,  щоб  він  всім  був  забезпечений.  На  душі  важко,  під  серцем  щеміло  та  тільки  так  вона  могла  йому  дати  все.
       Повернулася  до  Італії,  як  зранена  пташка  …  
Її  зустрічав  Анжело  на  машині,  намагався  підтримати    в  такий  важкий  для  неї  час.
       Марія  придивлялася  до  Анжело,  дізналася,  що  він  ні  разу  не  був  одружений,  дівчину  яку  мав,  розбилася  на  машині.    Не  пив  і  не  курив,  майже  кожного  дня  зустрічав  її  з  роботи,  якщо  вона  навіть  затримувалася,    чекав  скільки  треба,  без  ніяких  нарікань.  Мудрий,    інтелігентний,  спокійний,    врівноважений  і  в  той  же  час  веселий  і  добрий.  Не  боявся  ніякої  роботи,  про  таких  кажуть,  має    золоті  руки.    Все  вмів  робити,  ремонтував  машину,  знав  комп`ютер,  вмів  шити,  приготувати  їсти  і  навіть  білити  хату..  Працював  на  французькій  фірмі,  правда  зарплату  платили  не  велику,  але  йому  було  достатньо..
           Анжело    для  Марії  став  справжньою  опорою,  ставився  до  неї,  як  до  пані,  балував  шоколадом,  цукерками.    Разом  їздили  до  церкви,  співчував  їй  в  утраті  близьких,    поруч  з  нею  ставив  свічки  за    своїх  і  за  її  батьків,  за  того  маленького  хлопчика  Ігорька,  який  побачив  світ,    лише  на  мить…  Возив  на  службу  Божу,  в  українську  церкву  до  Мілана,  священика  Арона    Новара.  Вона    в  ньому  бачила  наче  якогось  Ангела,  брата  і  друга,    і  зрозуміла,  що  це  кохання.    Про  свої  почуття  написала  в  вірші;  -  В  твоїм  погляді  сяє  весна».
             Пройшло  майже  два  роки,  як  помер    батько  Марії…
 Анжело    вже  вкотре  запропонував  їй  вийти  за  нього  заміж.  Вона  не  вірила,  що    нарешті  зможе  стати  щасливою.  Цього  разу  думала  не  довго,  дала  згоду.  Марія  відчувала  до  нього  потяг,  коли  був  поруч,        то  тріпотіло,  то  завмирало  серце,  душею  відчувала,  що  обожнює  його,  кохає….
             Надворі  осінній,  теплий  день…  Сонце,  то  виглядало,  то  знову  ховалося  поміж    великих  білих  і  сірих  хмар…  Легенький  вітерець    загравав  з  останніми  листочками  на  деревах,  ті  ледь  -  ледь  тремтіли,  мов  сперечалися  з  ним  і  тягнулися  до  сонця.  …
     Біля  Загсу  стояла  купка  людей,  про,  щось  весело  сперечалися,  раз  –  по  -  раз  поглядали  на  двері,  чекали  на  наречених.
 Хтось  крикнув,  -  Ідуть!
В  дверях,  в  оточенні  родичів,    з`явилися  Марія  і  Анжело.
     Вишукано  одягнені,  з  сяючими  обличчями,    вони  всміхалися  один  до  одного,  до  друзів,  родичів.
Радість  переповнювала  душі….
             Анжело  був  задоволений,  що  нарешті  знайшов  свою  половинку,  з  якою  хоче  зустрічати  ранок  і  вечір,  розділяти  кожну  крихтину  хліба  і  щасливо    прожити  все  життя.  Він    ніжно  обіймав  за  плечі,  всміхався  і  все  зазирав  в  її  сяючі  очі.
     А  Марія,  вся,  аж  світилася  від  щастя….Вона  стала,  ще  вродливішою,  як  квітуча  троянда  під  сонцем  навесні….
 Ледь  примружила  очі  від  сонця,  що  світило  прямо    на  неї,    на  мить  задумалась,  невже  я    живу?  Невже  в  мене    все  буде  добре?  І  перед  очима  та  зірка  над  морем,  що  мерехтіла,  немов  подала  знак….Значить  вона    благословила  на  життя!  Значить  збулися  мої  мрії!  Вкотре  дякувала  Богу    і  долі,  що  вижила,  адже  смерть  переслідувала  її,  три  рази  тонула  і  два  рази,  ледь  не  загинула  на  суші….  
     Вітання,  бризки  шампанського,  букети  квітів,  поцілунки…
       Вони  знайшли  своє  щастя…  
               Марія  продовжує  писати  вірші....  В  2016  році    видається  книга"  Прийди  у  мій  
             сад"  і  зараз  готуються  до  друку  чотири  книги.
                     Майстриня  слова  продовжує  свій  творчий  шлях...  
                             
     «  Не  знаю  де  помру»  

Не  знаю  де  помру,  у  якому  краю?
Та  знаю,  одне  що  я  "Українка"  
За  тебе  земле,  душа  кров'ю  стікає...
 Бо  ти  моя  мати,  а  я  твоя  кровинка.
 Допоки  світить  сонце  на  білім  світі,
 В  грудях  ,  б'ється  серце,  носять  ноги
-  росою  оживу,  цвіт  калину  на  вітті  
Зашумить,  кущ  рясно  край  дороги.
 Пробач,  що  у  важкий  час  далеко  від  тебе!
 Вимірюю,  відстань  у  думах  словами,  
Я  журавкою,  лечу  у  грозу  у  небо,  прошу,  
у  Бога  миру  під  небесами.  
Я  зажурена  мальва,  лист  кленовий...
 Журавлинна  пісня,    печальна  сльоза
 Сузір'я,  промінь  зорі  світанковий
 випромінюю  світло  до  твого  вікна.  
Я  солов'їна  мова,  галузка  вербова,
 крапля  водиці  водограю  Дністра  
З  божої  ласки,  блаженного  духу  мова
 Яка  веде,на  високі  кручі  до  Кобзаря.
 Не  знаю,  де  помру  у  якому  краю?
 У  який  час,  на  груди  зложу  крила...  
Та  знай  ,тебе  люблю,  за  тебе  страждаю,
 щоб  грудка  землі  моє  тіло  покрила  .  
І  над  головою,  зацвіла  червона  калина...
 Востанє,  соловейко  заспівав  для  душі,  
Щоб  до  мене,  зійшлась  до  купи  родина  
І  на  могилі,  зацвіли  білі  айстри  навесні.  
                                                                               М.  Чайківчанка.
                                                             Від  автора;
                                                         Життя  -  не  мед…  Скільки  страхіть  і  бід  вона  пережила
                                                           І  вирішила  доля…  Хай  світить  зірка    -  живе  дитя…
                                                           Та  й  дала  в  подарунок…  Два  сильних,  величезних  крила
                                                         Щоб  під  сонцем  осяйним….  Зустріла,    щасливе,    майбуття.
                                                                                                                                         *****
                                                                           Викладені  факти  дійсно  мали  місце  в  житті  героїні.                                                                                                          
                                                                                           Ніна  Незламна  /  Соколова/
                                                                                                                                   О2.09.  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
дата надходження 02.09.2018
дата закладки 09.09.2018


Zoia_Berezovska

Не хочу! Не можу! Важко!

—  НЕ  ХОЧУ!  НЕ  МОЖУ!  ВАЖКО!
Не  буду  за  всіх  спину  гнути!  —
У  гніві  волала  мурашка  —
Родину  я  хочу  забути!

Мені  ж  бо  багато  не  треба!
Сама  собі  зможу  прожити!
Робитиму  тільки  для  себе
І  осінь,  і  весну,  і  літо!

     Мерщій  —  від  домівки!  Чимдалі!
Бо  власну  ж  збудує  хатину.
І  що  їй  —  до  рідних  печалі
Й  стурбованих  поглядів  в  спину?

Завзято  взялась  до  роботи,
Нарешті  «розправила  крила».
Для  себе  ж  —  приємні  турботи!
Та  сталось  не  так,  як  хотіла:

 Втомилася  дуже  скоро  —
Самій  не  підняти  гіллячку.
Бездомна.  Голодна.  Хвора.
І  стало  мурашці  лячно:
                       
—  НЕ  ХОЧУ!  НЕ  МОЖУ!  ВАЖКО!  —
Гнітили  думки  бідолашну.
       Сиділа  одна  мурашка  —
Самотньо  так,  зимно,  страшно...
                             
Задумалась  і  зрозуміла:
—  В  сім’ю  повернуся,  звісно!
Бо  тільки  в  родині  —  сила!..
...Гадаєте,  ще  не  пізно?....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779673
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 09.09.2018


Шон Маклех

Папороть у руках

                                   «Ченці  волохатими  пальцями
                                       Книгу  розкриють  свою  вересневу…»
                                                                                                                           (Пауль  Целан)

Написано  в  мій  день  народження,  коли  мені  виповнилося  103  роки.  Подумав  про  це  число  трьохцифрове  і  жахнувся.  Хоча  чого  б  то…  Хіба  що  припустити,  що  все  було  недаремно…          

Зазираю  нишком:
Що  пише  він  там  –  
Той  старий  у  дзеркалі:
Які  вірші  водить-виводить
Навпаки-навиворіт?
Хотів  би  хильнути  з  ним
Чарочку  задзеркального  віскі,
Але  де  там…
Тільки  кажу  йому  –  
Потойбічному:
«Ти  був  рудим
Наче  весняне  сонце,
Став  білим  –  
Норвезьким  полярним  пугачем,
Навіщо  мене  так  покарано
Чи  то  нагороджено:
Таким  віком  безкраїм
Чи  то  нескінченним?
Певно,  щоб  бачив
Жахіття  й  марноту
Світу  сього  недоладного  
І  журився,
Над  руїнами  слухав  вітер,
Над  пусткою  співав  мовчанням,
Над  прірвою  казав,
Що  всюди  порожньо,
А  не  тільки  в  безодні  темній
Небуття  вічного,  
Над  травою  промовляв  шовколистяно
Зачесував  її  розпатлану,
Згадував,  хто  лежить  під  нею
Чи  то  зіллям  зеленим  –  папороттю
Із  землі  проріс  буттям  новим,
Чи  просто  думав-гадав  чому
Тобі  свідком  бути  судилося  
Мовчазним  свідком  відчаю…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785604
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 24.07.2018


Lana P.

ВІДМАРИЛА…

Відмарила  вже  Вами,  наче  тінню,
На  призабутих  долею  стежках,
Не  мала  меж  бажанням  і  хотінню,
Переборола  відчаї  і  страх.

Ще  й  досі  час  виловлює  натхненне,
Омите  щирістю  обох  сердець,
Ваш  силует  гойдає  сокровенне,
Шукає  недосяжний  острівець.

Перецвіли  душевні  самоцвіти,
Перегойдались  тоннами  вагань.
Ви  залишили  спогад  —  теплий  світлий,
Без  права  на  безмежність  сподівань.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798971
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 16.07.2018


Єлена Дорофієвська

Многое мне рассказала твоя спина…

Многое  мне  рассказала  твоя  спина
Под  утро,  когда  до  кофейной  чашки  меньше  семи  шагов.  
Ежели  стены  умеют  слышать,  значит,  и  я  -  стена,  
Владычица  темных  теней  и  разбитых  лбов…
…И  воздух  густел,  становился  такой  толщины,  
Что  не  пропустит  ни  крохотного  союза,  ни  трепетного  глагола,
Пока  ты  твердил,  что  стены  годятся  лишь  для  войны
И  ритуального  погребения  тех,  кого  жизнь  смолола.
Можно  уйти,  оставляя  её  за  спиной,
Но  будет  верней  уничтожить,  снести,  разрушить.
Наверное,  ты  и  поступишь  вот  так  со  мной.
...Стены  молчат.  Потому,  что  у  стен  есть  души.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799065
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 16.07.2018


OlgaSydoruk

Пока любишь - не умрёшь!. .

Обещал  -  не  позабудешь…
В  нежность  кутали  слова...
Не  обидишь,  не  погубишь…
Ни  за  что  и  ...никогда…
И  свою  -  не  растерзаешь…
И  мою  -  не  проклянёшь…
Пока  любишь  -  ты  летаешь!..
Пока  любишь  -  не  умрёшь!..
Только  сон  -  короче  ночи…
Только  ночь  -  длиннее  сна...
Догорают  быстро  свечи
У  надежды  алтаря…
Когда  сон  –  длиннее  ночи,
Когда  ночь  –  черным-черна,
Твои  руки  мои  плечи
Обнимают  (как  тогда)…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799192
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 16.07.2018


OlgaSydoruk

Если по порядку…

Медленно  ходили  по  аллеям  парка  -
Женщина  с  мужчиной  (юные  душой)…
Было  не  прохладно,  было  и  не  жарко…
Липа  осыпалась  жёлтою  пыльцой…
Повстречали  те  же  лавочки  с  сердцами:
С  малыми,  большими  и  одной  стрелой…
Так  же  карусели,  ржавыми  цепями,
В  небо  поднимали  радость  с  детворой…
Но  не  узнавали  -  старую  площадку:
Для  танцулек-ретро  и  кафе-бистро…
Много  изменилось…  Если  по  порядку,
То  не  хватит  пальцев  перечислить  всё…
Время  беспощадно...Время  незаметно
Убегало  в  завтра  вечной  бороздой,
Оставляя  в  парке,парочку  приметных  -
Под  руку,  идущих,  с  юною  душой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 21.06.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2018


Шостацька Людмила

ШТОРМ НА СУШІ


                                 Самотня  хатка  так  боялась  грому.
                                 Зіщулилась,  нема  кому  молитись.
                                                 Щоразу  поглядала  на  ікону,
                                                 До  когось  їй  хотілось  притулитись.
                                                 Шалений  шторм  хитав  її  кораблик,
                                                 І  невгамовно  била  громовиця.
                                 В  цю  мить  вона  була,  неначе  карлик,
                                                 Як  проїжджала  в  небі  колісниця.
                                 Далеко,  в  місті  хтось  просив  у  Бога,
                                                 За  мир  і  спокій  в  отчому  гніздечку  –
                                                 Гроза  пішла  далеко  від  порога,
                                                 Повів  Ілля  негоду  за  вуздечку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795438
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 15.06.2018


@NN@

Заплету в життя…

Заплету  в  печаль  волошку  синю,
Хай  небесним  цвітом  нагадає,
Що  на  мапі    є  по  центру  Україна,
Де  крізь  терни  воля  проростає.

Заплету  у  смуток  мак  червоний,
Він  не  в'яне  -  листя  опадає.
Вже  давно  на  сході  горе  чорне  ходить,
Там  гірка  вода  в  струмки  стікає.

Ще  вплету  у  пам'ять  цвіт  шипшини,
Запах  ніжний  серце  наповняє.
Пам'ятатиму  завжди,  що  я  людина,
У  якому  б  не  була    я  краї.

Та  вплету  у  радість  цвіт  калини  -
Біля  хати  нас  з  доріг  стрічає.
Покоління  хай  зміняють  покоління
З  них  нові  герої  виростають.

Заплету  на  згадку  біле  гроно,
Від  моїх  улюблених  каштанів.
Українка  я,  дитя  свого  народу,
І  співать  про  це  не  перестану.

Ще  додам  колосся  у  віночок,
Коло  завершила  жовтим  й  синім.
Покладу  вінок  цей  у  струмочок  -  
Подарунок  Неньці    -  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 13.06.2018


@NN@

Буду слухати небо…

Лежу  горі́лиць,  буду  слухать  небо,
А  серцем  проростатиму  углиб.
Туди,  ізвідки  п'є  водичку  ча́бер,
В  ту  тишу,  звідки  маки  проросли.

Нехай  трава  м'яка,  зеленоброва,
Крізь  мене  ловить  сонця  промінці.
Колише  в  гніздах  пташенят  діброва...
Жук-бронза  шлях  торує  по  руці.

Лежатиму  горі́лиць  й  наді́  мною
Веселі  хма́рки  гратимуть  в  лапту...
А  завтра,  мій  негаданий  спокою,
Тебе  у  сво́ї  будні  заплету.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781074
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 13.06.2018


OlgaSydoruk

Одиночеству так грустно…

Захлестнула  волна  чувства,
Глубоко,уколов,слева…
Одиночеству  так  грустно  -
Безответная  страсть  съела!
Но,наверное,не  карают,
Выжигая  огнём  тело…
Почему  -  когда  обожают,
До  минувшего  есть  дело…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794354
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018


КВолынский

Відгоріло

Відгоріло…відцвіло  кохання,
Пролетіли    дивовижні    дні,
І  в  душі  застигли  трепетання,
Так  недавно,  радісні  мені.

Все  рожденне,  що  в  душі  горіло:
розвивалось,  пристрасно  цвіло,
Десь  в  тумані  парусом  біліло…
Промайнуло...  мов  би  й  не  було.

Більш  не  буде  зірка  серед  ночі,
Променем  сіяти  у  вікні,
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть    уві  сні.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 31.05.2018


OlgaSydoruk

Долго будут жить стихи?. .

А  когда  меня  не  станет,
Долго  будут  жить  стихи?..
Кто-то  выучит  на  память
И  не  вычислив  грехи?..
Ведь  недаром  написала…
Столько  чувства  отдала…
И  ни  разу  -  после  точек
(Между  строк)  не  солгала…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787051
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 30.05.2018


A.Kar-Te

Там, где клевер взрос…

Тихая  река
Множит  облака
Зеркалом-водицею...

Шалость  ветерка
Отдохнет  пока
У  гнездовья  с  птицею...

Ивушки  рука  
В  нежности  легка
К  берегу  высокому...

А  трава  росой,
Как  дитя  слезой  -
К  небу  синеокому...

Играми  стрекоз
У  твоих  волос,
Утро  просыпается...

Там,  где  клевер  взрос,
Там,  где  запах  грёз  -
Новый  день  рождается...



(фото  с  инета)






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 30.05.2018


OlgaSydoruk

Благоволили небеса?. .

Зачем  и  этой  ночью  снились?..
Терзала    -  томная  волна?
И  без  сражений  покорилась…  -
Благоволили  небеса?..
И  зазеркалья  дверь  открылась…
Но  свет  софитов  не  манил…
Зачем  -  печальное  явилось
Когда  душа  лишилась  сил?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791921
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 24.05.2018


Шостацька Людмила

КРИМСЬКОМУ БРАТУ

Хто  ти,  мій  брате,  тепер  у  Криму?
Як  тобі  там,  з  окупантом  під  боком?
Ти  не  дзвонив  мені  цілу  війну.
Страшно  тобі,  а  чи  так  ненароком?
Страшно  мені,  якщо  ми  -  вже  чужі
Й  тішишся  тихо  украденим  морем.
Нам  вже  тоді  не  здолати  межі,
Буде  для  мене  оце  справжнім  горем.
Діти  твої  і  онуки  колись
Грались  з  татарськими,  рідними  були,
Поки  погани  оті  не  взялись  -
Замість  дельфінів  приплили  акули.
Як  тобі  брате,  земляк  твій  Сенцов  -
В’язень  режиму?  Незламної  волі!
Розум  його  не  боїться  оков,
В  серці  його  не  бракує  любові.
Хто  ти,  мій  брате,  тепер  у  Криму?
Добре  там,  може  за  нами  сумуєш?
Маєм  з  тобою  Вітчизну  одну,
Думаю:  там  ти  з  собою  воюєш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792323
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 23.05.2018


Lana P.

Дегустація

Невколиханий  вітер  бажань
Затіває  новітні  танки,
У  безмежжі  палких  поривань,
Дегустує  несмілі  думки,

Підсолоджені,  наче  ситро,
Що  рояться,  мов  оси,  в  дуплі  —
Розум  плавлять  і  жалять  нутро,
І  бунтують  з  вогнем  на  чолі.

Чисті  води  джерельних  струмків
На  тілах  залишають  росу,
Задоволення  п‘ють  з  берегів,
Відчуваючи  їхню  красу.

Дивовижно  міняється  фон
Щиро-пристрасних  луно-сплетінь,
Налаштовує  ніч  камертон
В  срібних  розсипах  диво-творінь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792684
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 23.05.2018


Олена Вишневська

Мозаїка

Залежані  будні,  мов  речі  з  прадавніх  шаф,
Придушують  подих  на  фоні  мозаїки  міста.
На  розі  мовчання  приховано  стільки  вже  змісту,
Що  гусне  повітря.  Бетонних  тенет  ландшафт

В'їдається  в  риси  обличчя,  поставу,  тінь:
Чим  далі,  тим  більше  в  мені  перехресть  і  провулків,
Частіше  стріляють  байдужістю  в  спину  /впритул/.  І  в
Кожному  пострілі,  мов  Великодній  дзвін.

А  втім,  все,  як  завше:  встаю  і  проходжу  повз
Будинки  й  слова,  що  ніяк  не  вкладаються  в  строфи.
Ми  досі  піщинки  на  тілі  пустелі  епохи,
Рознесені  в  просторі  й  в  часі  міцних  оков.

Тому   /не  зап'ястя/  і  давить.  Тому  й  нема
Тут  світла  від  бань  позолочених  душ  і  соборів.
На  вулицях  міста,  де  я  -   елемент  у  декорі,
Купається  в  сонці  холодних  сердець  пітьма.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 21.05.2018


Ліна Ланська

МИНАЄ НІЧ…

Минає  ніч  і  день,  і  весни  теж.
Вчепившись  поглядом  в  ліхтар,
Метелик  рветься  і  зліта...
А  потім  кожна  з  веж,
Розсиплеться  в  піски.

Не  ті,  не  той,  не  та.

За  вітром  той  пісок  -  на  дно  морів  -
Перлиною  до  ніг  колись.
І  збудуться,  як  не  збулись,
Рожеві  нагорі,
Омріяні  казки,

Бо  мрією  сплелись

Оті,  отой,  ота.

11.05.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792414
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2018


OlgaSydoruk

Моя река - наверно, пламя…

Моя  река  течёт  от  лета...  -
Из  лона  очень  нежных  грёз...
"Отрадою"  зовутся  где-то...
Не  все  причалы  -  пристань  слёз...
Моя  река  -  наверно,  пламя...
Растопит  самый  твёрдый  лёд,
Когда  с  конца,  в  исток  начала,
Приветы  с  радостью  пришлёт...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788947
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


OlgaSydoruk

Повстречаешь, не спрашивай…

Повстречаешь,  не  спрашивай:
С  кем  ту  ночь  провела…
Почему  -  не  накрашена…
Отчего  -  так  пьяна…
Поцарапан  у  лодочек
Камушком  каблучок…
Зацелованы  плечики...
Не  накинут  -  платок…
Повстречаешь,  не  спрашивай…
Не  скажу…Не  поймёшь…
Не  пытай,  не  допрашивай...
Прогони  меня  прочь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787193
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 16.04.2018


Ліна Ланська

У НЕЛЮБОВІ


У  нелюбові  світ  оцей  втопив
Зухвалий  день,  приречений  до  страти.
Щоби  щось  мати,  мало  відібрати
Зернину,  коли  складені  снопи.

У  нелюбові  покликом  бравад,
Вмирає,  передчасно  скрижаніле,
Хоча  й  тріпочеться  іще  в  півсили,
Маленьке  серце,  -  точка  больова.

У  нелюбові  тіні  самоти
Із  Задзеркалля  знову  визирають,
Олію  ллють,  хоча  оті  трамваї
Ще  так  далеко,  близько  тільки  ти,  -
Відлуння  неозначеного  раю.

У  нелюбові  скупана  душа,
Вже  долю  набіло,  не  перепише.
Розкаже  про  тугу  багато  більше,
Остання  крапка,  не  твого  вірша...

10.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786829
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018


Ліна Ланська

КОРОТКИЙ СПАЛАХ

Короткий  спалах  болю  й  гніву...
Спішила  з  кленом  обійнятись,  
Хіба  не  ти?
Нестримну  душу  бунтівливу,
Щоби  світ  за  очі,  -  і...  з  хати,  -
Без  слів,  прости.

На  голім  вітті    -  сльози,    -  не  дощі.

Збери  в  долоні  павутиння,  -
Воно  нагадує  вуалі,
Чом  не  фатин?
Блакитна  мрія?  -  темно-синя!
Давно  відсунута  подалі,
Не  відпусти!

Мо,  істина  опівночі,  блищить?

Пекельним  жаром  у  забуте
Журливо,  заглядають  тіні
Десь  у  імлі.
Чекай  не  кари,  не  спокути,
Хто  знає,  винні,  чи  невинні?
Та  й  взагалі...

Хрести  сплелись  в  обіймах  і  плющі.


07.04.18.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786504
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 09.04.2018


OlgaSydoruk

Лишь объятые весною…

Воет  пёс…  а  ветер  -  в  щели…
Птица,  сонная,  кричит…
Чуть  поскрипывают  двери,
И  качелька  дребезжит…  -
Цепи  малость  заржавели,
Как  теряло  время  прыть…
Как  тогда  -  и  мы  хотели
Все  надежды  воскресить…
Час  полуночи…
Не  спится…
Откровение  -  с  душой…
В  каждом  слове  на  странице  -  
Учащённый  пульс  живой…  
Лишь  объятые  весною,
Тонко  чувствуют  (слезой)…
Тонут  чувственной  порою
За  запретной  полосой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784733
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 29.03.2018


A.Kar-Te

Март

Как  будто  небо  прорвало  -
И  без  конца  метёт..,  без  края...
"Неужто  ты,  Зима,    назло  
Решила  царствовать  до  мая?"

А  та  -  колышет  колыбель
Стараньем  мартовской  метели,
Чтоб  убаюканный  Апрель
Подольше  спал  под  лапой  ели...

И  белый  свет  бы  замело
Той  беспробудною  метелью..,
Но  Солнце  верх  таки  взяло
И  Март  обрадовал  капелью!




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781516
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 26.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2018


A.Kar-Te

Пусть говорят…

Пусть  говорят,  что  сердцу  не  прикажешь,
Но  так  порою  хочется  любить...
Ну  что,  шальное,  ты  на  это  скажешь  ?
Ответь  мне,  сердце  -  "Так  тому  и  быть".

Так  полюбить,  чтоб  скрипки  зарыдали,
Чтобы  накрыло,  как  в  степи  грозой,
Спасения  чтоб  от  любви  не  знали,
Но  и  спасались  ею  лишь  одной...

Не  говори  мне,  сердце,  что  устало,
Не  говори,  что  потеряли  шанс...
Ведь  неспроста  же  утро  напевало
Под  окнами  жасминовый  романс  ?






(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736516
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 28.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

И для чего мне эти грёзы…

И  в  Риме  снег…  
Упал  на  розы,
На  лук  венеры,  Колизей…
И  для  чего  мне  эти  грёзы
В  пути  неведомых  морей?..
И  для  кого  все  эти  слёзы  
Воруют  ночь,  не  красят  день…
А  в  Риме  снег  укутал  розы…
И  не  одну  нагую  тень…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779459
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Шостацька Людмила

НЕ МОЇ

                                                                   Хризантемно  чомусь  на  душі,
                                                                   Задощило  сьогодні  до  болю.
                                                                   І  заплакані  очі  в  віршів,
                                                                   Та  думки  поспішають  на  волю.

                                                                     Відхворіла  вже  ними  душа.
                                                                     І  пігулки  пила,  і  був  гіпс.
                                                                     Тріпотіла  неначе  пташа,
                                                                     Бо  чужим  надто  видався  ліс.

                                                                     Розберуть  парасолі    вірші
                                                                     І  підуть  у  негоду  по  світу.
                                                                     Розповзуться  немов  мураші,
                                                                     Виглядатиму  лишень  привіту.

                                                                     Відпустила  –  уже  не  мої.
                                                                     Десь  –  обійми,  а  десь  –  небезпека.
                                                                     Заспівають,  немов  солов’ї,
                                                                     А  там  вилізе  критик  із  пекла.

                                                                     А  душа,  мов  матуся  –  в  вікні,
                                                                     Виглядатиме  звістки  про  вірші,
                                                                     Принесе  їй  гонець  на  коні,
                                                                     Що  живі  і  від  інших  не  гірші!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779532
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


Шостацька Людмила

УПАДУ ЗЕРНЯМ

                                                                                         Упаду  зерням  в  стражденну  землю
                                                                                         І  скроплю  сльозою  ту  ріллю.
                                                                                         Як  мені  на  серці  зараз  темно,
                                                                                         Щастя  їй  ніяк  не  намолю.
                                                                                         Я  в  собі  шукаю  добре  слово,
                                                                                         Хочеться  моїй  землі  тепла,
                                                                                         Хочеться  щоб  їй  було  медово,
                                                                                         Дочекатись  з  зернятка  стебла.
                                                                                         По  стерні  блукала  цілу  вічність,
                                                                                         А  спитай  –  скажу:  «Ще  не  жила».
                                                                                         На  землі  стою,  мов  той  підсвічник,
                                                                                         А  в  руці  –  свіча  супроти  зла.
                                                                                         Ще  тримаю  слово  у  долоні,
                                                                                         Полетить  воно  колись  у  світ.
                                                                                         Мчать  моїх  років  гривасті  коні,
                                                                                         Задивився  в  очі  перецвіт.
                                                                                         Упаду  зерням  в  стражденну  землю.
                                                                                         Я  ще  дочекаюсь  колоска!
                                         Крутить  час  невпинно  каруселлю
                                                                                         І    віршам  життя  дає  рука.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779537
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018


OlgaSydoruk

Зачем хранить каленедари…

Откуда  взялся  этот  ветер?..
Как  пёс,  потерянный,скулит…
Свеча  сандаловая  вечер
Для  откровения  горит…
Уже  не  плачет,  не  рыдает
На  белом  блюдце  без  каймы.
Кто  позабыл,  не  поминает  -
Ни  год,  ни  день,  ни  час  судьбы…
Кто  не  любил,  не  понимает  –
Зачем  хранить  календари…
И  знать,  наверно,  не  желает,  
Как  полыхают  те  мосты…
Как  ностальгия  донимает…
И  тяжко  -  бремя  тишины…
Без  сожалений  отрывает
Листочки  осени,  зимы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 26.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2018


OlgaSydoruk

Позовёте, не приду…

Надоело,  надоело  –
Не  выигрывать  войну…
Под  знамёна  ностальгии
Позовёте,  не  приду…
Захотела…захотела  –
Но  не  сладкого  вина
(Из  хрустального  бокала)...
Из  сакрального  –  до  дна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778671
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 24.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2018


OlgaSydoruk

Вона не знає?. .

«Сумуєш  ніч?..
Змарніли  крила?..
І  все  не  так,  як  ти  бажав?..
А  та  сердечна  твоя  мрія?..
Вона  не  знає?..Не  сказав?..
Як  млосно...  -  пташечка  співає!!!
Дивися    -  сонечко  встає…
Зі  смутку  ледве  виринаєш?..
Та  то  –  нічого…Все  мине…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777337
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Фея Світла

Доріжка до рідного дому (акро)

Як  ти  там,  мамо,  на  чужині?  Як  тобі  живеться  далеко  від  рідної  домівки,  рідного  слова,  рідної  пісні?  Ти,  мамо,  сиза  голубка,  якій  зав’язали  очі,  і  вона  не  знає,  як  повернутися  додому.  Навіщо?  Навіщо  страждати  тільки  через  якісь  нещасні  гроші?  Чому  вони  зараз  стають  основою  усього  сущого?  Скільки  ще  людей  змушені  будуть  покидати  своїх  рідних,  близьких  заради  них?!  Відповіді  не  існує.  Є  тільки  жорстока  реальність,  яка  вказує  на  те,  що  тебе  нема  тут,  мамо…  
Ірина  Грицюк,  15  р.,  м.  Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]


[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких  діток  залишила,  
[b]О[/b]селю  і  старих  батьків–  
[b]Р[/b]ясних  здобутків  захотіла,  
[b]І[/b]  «долярів»  не  «гривняків».  
[b]Ж[/b]адала  статку  та  багатства,  
[b]К[/b]расиво  жити  повсякчас,  
[b]А[/b]  не  життєвого  митарства  –  
[b]Д[/b]олати  кризи  кожен  раз.  
[b]О[/b]бдумала  все.  Полетіла...  
[b]Р[/b]одина  тут.  А  там  -  вона.  
[b]І  [/b]раптом,  в  наймах,  зрозуміла,  
[b]Д[/b]е  молодість  її  мина...  
[b]Н[/b]емовби  блискавка  у  тіло  –  
[b]О[/b]дужала  від  згубних  мрій:
«[b]Г[/b]ніздо  –  родинна  хатко  мила,
[b]О,[/b]  краю  рідний,  милий  мій...»  

[b]Д[/b]ітей  до  серденька  тулила...  
[b]О[/b]сиротіла,  бо  батьки...  
[b]М[/b]олилась  слізно  на  могилах.  
[b]У[/b]  небі,  мов  свічки,  зірки.  

[/color]


       






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 18.02.2018


Шостацька Людмила

НАМАЛЮЮ ЩАСЛИВИЙ СВІТ

                                         
                                                       Я  проснулася  від  любові,
                                                       Сни  наснилися  кольорові.  
                                                                       Як  проснулась  –  всміхається  світ,
                                                                       Я  кажу  із  любов’ю:  «  Привіт!»
                                                       Я  йому  –  аж  мільйон  цілунків,
                                                                       Розпочала  свій  день  з  малюнків.
                                                                       Малювала  маленьких  діток,
                                                                       Руту-м’яту  і  ще  й  любисток.
                                                                       Коровай  малювала  з  сонця,
                                                                       Його  зайчика  –  на  долонці.
                                                       І  корівок  божих  багато,
                                                                       Ще  й  весняний  танок  у  свято.
                                                                       Малювала    лелечий  політ,
                                                                       Малювала,  як  вміла  цей  світ.
                                                                       Ви  щасливі?  –  Я  дуже  рада!
                                                                       Ще  пройдуся  казковим  садом.
                                                                       Може  я  домалюю  там  щось,
                                                                       Аби  вам  усім  краще  жилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Олена Жежук

Небо у мені

Сьогодні  небо  плакало  мені.
Вечірнім  смутком  оповило  плечі,  
І  заповзало  в  шпарки  порожнечі
Моїх  ілюзій    в  темному  вікні.

Воно  мені  сповідало  дощем,  
Роздоллям  синім    проникало  в  груди,
І  сипалось  в  мої  холодні  руки…
В  мені  сотало  невигойний  щем.

Глибінь  небес  тривожить  і  зове…
От  тільки  я  до    пір  оцих  не  знаю,  
Чи  я    із  неба    зовсім  не  спускаюсь?
Чи  й  справді    небо  у  мені  живе..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Lana P.

ЗАХІД

Допалює  захід  вечірню  сигару,
На  гойдалці  обрій  колише  хмарки.
Засмучене  сонце  підкинуло  жару
На  берег  піщаний.  Шпилясті  зірки,

Як  брошки  засяяли,  із  мельхіору,
На  сукні  небесній  висять  залюбки  —
Між  небом  й  землею,  знайшовши  опору,
Де  дим  обважнілий  заплутав  стежки.

Ковтаючи  світло,  пітьма  ненаситно
Звивається  в  сутінках,  —  шал  мерехтінь.
Водичка  у  блисках  вихлюпує  спритно
Озонові  бризки,  у  сотнях  сплетінь.

Нескорений  місяць  блідненьким  овалом
Плететься  у  небі,  вклякає  в  пітьмі,
Освітлює  морок  таємним  кристалом
У  небі  солодкому  й  тут  —  на  землі.                8/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776096
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 11.02.2018


OlgaSydoruk

Нечаянно она…

Экспромт

Покинули  тревоги,
Куда-то  делась  боль…
На  раны  недотроги
Не  рассыпали  соль…
Зимы  чуток  осталось:
Каких-то  пару  дней…
Вчера  (не  показалось)  –
Мелодией  капель…
Тепло  внутри  родилось
Приятнее  огня…
Наверное,влюбилась…
Нечаянно  она…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776193
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Ліна Ланська

А ХТО ТАМ?. .


А  хто  там  учора  про    слово,
Яке  було,  ніби-то  першим?
Я  сльози  ковтала,  завмерши,
Хоч  нового  мало,  те  нове

Про  сточену  часом  і  міллю,
Стареньку  полатану  свитку...
Кажіть  уже  голосно  й  швидко,
Про  нитки,  недавно  ще  білі.

А  завтра  ніяких  не  стане.
Зотліє  у  пил  і  у  попіл
Хустина  і  хата,  і  окіл,
А  слово?..а  слово  останнє
Учепиться  в  душу  на  роки.

01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775942
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


OlgaSydoruk

За елей, пьянящий, кожи…

И  -  рассеялись  тревоги...
Спало  -  марево  тоски...
Только  душу  недотроги
Растерзали  на  куски…
За  то  небо  (над  дорогой)…
За  дыханье  -  у  щеки…
За  елей,  пьянящий,  кожи
Между  холмиков  груди…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775962
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018


A.Kar-Te

Как будто меня больше нет…

Как  будто  меня  больше  нет...
А  может  и  не  было  вовсе  ?
Исчезли  и  дух  мой,  и  след,
И  плоть  до  белеющей  кости...

И  боли  уже  больше  нет  -
Дождями  печали  размылась...
Как  будто  за  тысячи  лет
Жизнь  вспыхнула  и    растворилась.

А  лето    в  тенистом  саду
Мне  яблоки  вновь  собирает...
Кто    беды  смакует    -    в  аду,
Кто  жизнь,  по  глотку    -    воскресает.



иллюстрация  с  инета

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743251
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 07.02.2018


Ліна Ланська

У НИХ НЕ БУДЕ


У    них    не    буде,  ні  спільних  дітей,
Ні  спільного  сміху  у  власній  оселі.
Непроханих  їм  не  стріти  гостей,
Лишень  ілюзорні  світи  невеселі.

У    них    не    буде  попкорну  в  кіно...
П"ють  німоту,  щоб  не  вити  на  місяць.
Якщо  не  судився  ефект  доміно,-
Червоні  вітрила  і  сни  не  повісять.

У    них  не    буде?..  ніколи,  ні  з  ким?..
Самотністю  в"яже,  приречено,  доля
На  нотнім  стані    змарнілі  роки.
Мелодія  та,  в  чотири  руки,
Не  зіграна  й  досі,  але  мимоволі,
Уперті  душі  -    навстріч  навпрошки.


 23.01.18  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775167
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 07.02.2018


Lana P.

ХУРТОВИНА

Розкида́ла  хуртовина
Пасма,
Обснувала  павутинням  
Рясно,
Наче  зграя  лебедина
Біла,
На  горбочку,  де  калина,  
Сіла.
Будувала  щільні  мури-
Рамки,
Накрутила  кучугури-
За́мки.        
Заливалась  стоголосим
Сміхом,
Чепурилася  пухнастим
Снігом.                                                              5/02/18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775348
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 07.02.2018


OlgaSydoruk

Пусть всё останется, как прежде…

Те  тучи  серые  вчера
Пригнали  северные  ветры…
Засыпав  щедро  города
Глубоким  снегом  незаметно…
Из  нити  мягкого  клубка
Перебирают  спицы  петли…
Устали  пальцы  и  глаза,
Пока  связала  эти  гетры…
Я  столько  думаю  о  нас…
А  вдохновенность  -  отвергаю...
И  повторяю  тыщу  раз  -
Однажды  чувства  растерзают…
Свечу  мгновенно  потушу,
Снимая  лишнюю  одежду…
И  очень  тихо  попрошу  –
Пусть  всё  останется,  как  прежде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018


@NN@

Діалог…

Я  просила  у  Бога...

*  -  Дай  терпіння,  бо  я  не  маю.
Та  у  відповідь  тиша  розлога.
Укріпи  мене,  Кріпкий,
Бо  немічна  я  і  страждаю,
Допомоги  чекати  нізвідки.
Я  благала  -  Безсмертний,  
Ти  навкруг,  Ти  в  усьому,  знаю,
Подивись  я  ось  тут,  я  уперта,
Пожалій,  бо  стою  і  чекаю.*

*  -  Репетуєш,  мала?..
Я  давно  тебе  чую.
Твої  рани  любов'ю  лікую.
Попроси,  тобі  її  подарую,
Лиш  би  ти  її  в  Мене  взяла*.

Я  просила...    Убога.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774780
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.01.2018


OlgaSydoruk

И чтобы со мной не случилось…

Коротеньким  лучиком  света
Разносится  радости  весть  -
Я  снова  пишу  вам  про  это…
Сильнее  стучится  вот  здесь…💓
Так  хочется  тёплого  лета
В  объятиях  морозных  зимы!..
Так  хочется  слова  привета
И  красного  цвета  любви…
Задуманное  –  получилось!
Благая  разносится  весть…
И  чтобы  со  мной  не  случилось,
Хочу  оставаться  вот  здесь…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018


Шон Маклех

Сумую на березi океану бiля селища Накiл

           «Сім  років  Конан  мак  Ліатлуахра  
               жив  поза  законом,  
               вбиваючи  людей  та  собак,  
               викрадаючи  худобу…»
                                         (Із  давніх  ірландських  скел)                                                                                                                                

 Колись  давно  подорожуючи  Коннахтом  я  зупинився  на  березі  океану  біля  селища  Накіл.  Дивлячись  у  нескінченну  далину  води  я  думав  про  сумну  і  трагічну  історію  Ірландії,  про  нескінченні  війни  між  кланами  та  королями  –  без  мети  та  причини.  І  тоді  зовсім  зажурившись  я  написав  таке:

 У  дзеркалі  калюж  помітив  тінь  свою  сліпу
 Ти  чуєш,  Еохайде*,  чуєш?  Напни  вітрила.
 Я  істину  шукав  в  бувальщинах  легку  й  просту
 І  ноги  донести  до  Дубліна  мені  не  сила.
 Свічада  днів  чужих  мені  як  придорожні  знаки,
 Із  дивними  людьми  над  прірвою  іду  –  отак  судилось
 А  на  полях  Ірландії  –  червоні  маки  –  
 Сліди  легенд  сумних  –  буття  спинилось.
 Ми  легковажимо  життям  –  такі  вродились
 Чи  то  наш  острів  замалий  чи  все  приснилось…
 На  півночі  оленя  загубився  слід  і  три  поети  
 За  таїною  йдуть  чи  то  пливуть  в  свої  сонети.
 І  я  пісень  старих  сумних  собі  на  рану
 Поклав  і  журюся  –  колись  і  нас  не  стане…

 Примітки:
 *  -  це  я  про  Еохайда  Мугмедона,  а  ви  про  кого  подумали?  В  Ірландії  кілька  десятків  королів  носили  таке  ім’я…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450391
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 24.01.2018


Шон Маклех

Зелений капелюх

«…і  буду  серед  зелені  трави  збирати  у  долоні,
   Аж  доки  час  Страшного  Суду  не  настане,
   І  срібні  яблука  блідого  місяця  оповні,
   І  золоті  плоди  яскравих  сонця  ранків.»
                   (Вільям  Батлер  Єйтс)

     Написано  17  березня  -  
     в  День  святого  Патріка.

Вдягну  свого  зеленого  капелюха,
Прикрашу  чорний  плащ  буднів
Триєдиним  листком  шамроку  –  
Запашним  і  розділеним  
На  три  частки  буття  –  
Сон,  реальність  і  потойбіччя.
Буду  слухати  скрипку
Старого,  але  веселого  шанахі,
Що  грає  прямо  на  вулиці  
Про  росу  туману  
Та  брудне  старе  місто,
Про  живу  воду  в  келиху
І  гірську  дорогу  в  Дублін,
Що  вірить  –  життя  недаремне,
Що  вміє  веселитись
Коли  всім  сумно,
Що  вміє  плакати
Коли  всі  сміються.  
Йду  вулицями  серця,
Містом  з  терпким  присмаком  віскі.
День  зелених  думок  –  
Навіть  моя  сива  борода
Стала  зеленою  –  
Я  повірю,  що  мій  острів  весняний.
Нехай  моя  весела  віра
Лише  на  день…  
Але  все  таки…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409940
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 24.01.2018


A.Kar-Te

Тихо падал на землю снег…

Тихо  падал  на  землю  снег,
Укрывая  её  от  стужи...
А  я  молча  смотрела  вверх  -
Там  ли  ангел-хранитель  кружит  ?

Где  ж  ещё  ?  Не  молю:  "Вернись..."
Знаю  я,  как  в  полёте  сладко...
Пролетит  этот  снег,  как  жизнь...
Не  слеза  смахнулась  украдкой.

Не  слеза...  Просто  тает  снег
И  течёт  по  щеке  горячей...
Больно  кОроток  бабий  век  -
И  не  скажешь,  увы..,  иначе.




(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 23.01.2018


Шон Маклех

Довершено: Місто Темряви

                           «Чорне  дійство  світання
                               Ми  п’ємо  його  вечорами
                               Ми  п’ємо  його  вдень  і  зрання
                               Ми  п’ємо  його  вночі
                               Ми  п’ємо  і  п’ємо…»
                                                                                           (Пауль  Целан)

Щоночі
Я  будую  Місто  з  кавалків  темряви
Початкової  –  як  три  горішки  у  жмені
Старого  картяра  Бога  -  
Гравця  в  божевільну  рулетку.
Три  горішки  з  чорним  нутром
Три  горішки  для  попелюшки,
Що  бавиться  з  попелом  у  темряві
(Хтось  погасив  світло  –  
Хтось,  а  не  я,  хтось  –  брудними  пальцями),
Бався,  дитя,  бався  –  навіщо  нам  світло,
Навіщо  сліпим  окуляри,  навіщо…
Щоночі
Я  складаю  підмурок  своєї  в’язниці  
З  цеглин  споконвічної  темряви,
Хтось  ходить  –  дзвенить  ключами,
Поза  дверима  Всесвіту:
Я  знаю  –  там  нічого  крім  темряви,
Але  запитую  себе  –  хто  там?
Навіщо  він  там  ходить  
І  запирає  двері  моєї  камери
Тюрми,  яку  я  сам  собі  вимурував  –  
Тюрму  Світу  Сього  –  Світу  Каїна.  

А  десь  човен  пливе  у  тьмі  –  
Човен  жебрачки  Венеції,
А  десь  мурують  готичну  вежу  –  
У  тьмі.  
У  тьмі  світу  сього  –  вежу  своєї  свідомості
Назавжди  готичної.

Місто  темряви.
Немає  з  нього  виходу,  бо  немає  входу  –  
Ворота  стоять  серед  міста  –  ворота  в  Ніщо.  
Дайте  мені  цеглину  –  навпомацки  –  
Дайте  цеглину  старому  Каменяру  Вільному,
Я  десь  згубив  свій  кутомір  і  фартух  –  
Там,  на  вулицях  міста  темряви…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770267
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 23.01.2018


OlgaSydoruk

Я те пути прошла давно…

Так  не  хочу  смотреть  кино,
В  клубок,  мотая,  нервы…
Я  те  пути  прошла  давно…
Слыла  однажды  первой…
Раз  на  роду  не  суждено
Остаться  без  надежды,
То    -  позабытое  одно…  -  
Как  больно  было  прежде…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771856
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 23.01.2018


OlgaSydoruk

Всё это было, было, было…

Всё  это  было,было,было…
И  повторяется  опять…
Тавром,  пометив,  свои  крылья,
Число  рисую  наугад…
Всё  это  было,было,было…
Не  надоело  поминать…
Пока  ещё  имею  силу,
Не  прерывать…Не  прерывать…,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770329
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018


Віталій Стецула

Особистість людська - дуже точна й тендітна робота

Особистість  людська  -  дуже  точна  й  тендітна  робота,
У  ній  кожна  деталь  має  свою  причину  і  сенс,
Круговерть  коліщат  реагує  на  зовнішній  дотик,
І  так  легко  пошкодить  довіри  тонесенький  ген.
Коли  хочеш  любить,  бережи  і  чужу  ідентичність,
Не  втручайся  у  те,  що  не  можеш  сповна  зрозуміть,
Бо  різке  та  надмірне  наближення  може  і  знищить
Оболонку  душі  та  весь  збурити  вміст.
Коли  хочеш  давать,  подаруй  необмежену  волю,
Не  вертають  в  полон,  але  тільки  у  щедрості  сад,
І  відплатять  тобі  найщирішим  визнанням  любові,
Дасть  торкнутись  себе  лиш  незлякана  путом  краса.
Не  чекай  від  людей  те,  що  прагнеш  для  себе  самого,
Бо  у  кожного  є  своє  бачення,  вибір  та  ціль,
Але  будь  тим  вікном,  що  так  вірно  чекає  з  дороги,
Коли  навіть  веде  за  собою  твій  гість  заметіль.
Бо  любові  байдуже  до  того,  що  вас  розділяє,
Хто  лиш  рівно  іде,  хто  звернув  у  неправильний  бік,
Вона  просто  вкриває  плащем  із  невидного  сяйва,
Залишаючи  кожного  вірним  самому  собі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700261
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 05.01.2018


Віталій Стецула

Я не плачу, в них інший дім

Я  не  плачу,  в  них  інший  дім  -
Королівство  в  невидимих  обріях,
Бачать  нас  тут  відсутні  чи  ні
З  того  Всесвіту  боку  зворотнього?

На  орбітах  нічних  самоти
Голоси  їхні  чуються  близькими,
Це  повтори  трансляцій  тих,
Що  на  серця  звороті  записані.

Та  душа  не  здається,  ні,
Тунелюючи  простір  зондами,
Відчуває  ще  вплив  тяжінь,
Що  уже  за  подій  горизонтом.

Якщо  схожі  люди  на  Господа
Якщо  Він  розмовляє  знаками,
То,  можливо,  й  травневими  бростями
Мертві  кажуть  до  нас:  "Годі  плакати"

З  білих  шумів  інакшого  космосу,
З-під  сузір`їв,  яких  ми  не  знаємо,
Дістаються  до  нас  відголоски
В  полудневу  дрімоту  розаріїв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732951
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 05.01.2018


Віталій Стецула

Ми - вогонь

Хоч  в  краях  кочівного  ми  листя  
З  нами  в  танці  невидний  вогонь,  
Ми  -  галузочки  легкозаймисті,  
Освітити  б  світи  до  основ.  

Заплітаються  пальці  в  закляття,
Кожен  дотик  -  легенький  розряд,
Близькість  тіла  у  літньому  платті,
Тільки  жінка  завершить  обряд.

Гасне  світло.  Спалахують  зорі.
Небо  гладить  розливи  трави.
Ліс  -  зелений  прародич  соборів.
В  його  казку  вчаровані  ми.

На  цьому  острівці  у  міжсвітті
Один  в  одному  бачимо  те,
Що  ми  -  дві  сторони  того  ж  міту,
Будівничі  зіркових  систем.

Ми  -  єдиного  тексту  фрагменти
І  окремо  даремно  читать,
Це  про  нас  найдавніші  легенди,
Чари  в  пам`ять  вдихають  життя.

Тож  танцюймо,  зростає  наш  замок
Від  підвалин  і  стін  аж  до  веж,
Це  вогонь  ми  творіння  згадали,
Пентаграми  веселих  пожеж.

Ось  небесний  нахилиться  келих,
Перехлине  над  вінця  могуть,
Коли  ми  повернемось  на  землю,
Ми  -  вогонь,  ми  -  вогонь,  не  забудь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714803
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 05.01.2018


Ліна Ланська

ТИ ЗНОВ НЕ СПАВ

Ти  знов  не  спав,  хіба  що  трішки,  -
Заснув,  друкуючи  листи.
Комусь  писав  учора  ти,
Чи  Муза  накидала  віжки?

Народжував,  як  не  шедевр,
Роздаючи  себе  помалу,  -
Жорстокій  долі  на  поталу,
Шукав  себе  в  собі  і  де?  -

В  міжряддях  не  своїх  думок;
Або  пригод  у  Мінотавра
Збираючи  "гербарій"  з  тари,
А  винен  хто?  Її  клубок.

Куди  завів,  у  пекло?..бачив!
Ти  був  там  вчора  цілий  день
І  ніч,  питаючи  бліде
У  дзеркалі  обличчя,  наче?

Своє,  чи  ні?  очей  таких
Не  бачив  досі...полохливі
Засмучені  і  сиві  -  сиві,
Ще  й  тіні  пазлами  із  крихт.

Туман  і  дим  повзуть  по  стінах,
У  глум  втопити...чадний  газ
Не  вивітрився,  на  Парнас
Хмариною  повзе  невпинно.

Заснуло  тіло,  а  душа
Поволі  убрання  скидала,
Їй  тісно  в  ньому,  бо  замало
Одного,  на  віки!..  вірша.

Ти  знов  не  спав?

03.01.18.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769441
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018


OlgaSydoruk

Последний кто из очереди к раю?. .

Экспромт
Вдохновило  -  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768526

«Последний  кто  из  очереди  к  раю?..
За  облачность  взлетает  цеппелин?..
А  можно  –  у  окошечка,  не  с  краю?..
И  тёплый  шарф,  и  пару  мандарин?..
А  можно,чтобы  скрипочка  играла?..
Басы  вторили  и  виолончель?..
А  можно,  чтобы  вовсе  не  рыдала?..»
«Возможно  всё  –  и  завтра,и  теперь…»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768534
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 03.01.2018


OlgaSydoruk

У этой ночи - яркая звезда…

У  этой  ночи  яркая  звезда
Желания  избранных,наверно,исполняет…
Пусть  Ангел  белый  правого  плеча
Своею  аурой  тебя  оберегает…
А  эта  ночь  -  в  фаворе  у  любви…
Любовь  все  люди  счастьем  называют…
Однажды  тихо  -тихо  позови…
Когда  откликнусь,  ты  меня  узнаешь?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018


OlgaSydoruk

Хочу - везения судьбы…

Экспромт

Желаю  -  более  надежды…
Хочу  -  везения  судьбы…
Мне  бы  остаться  в  Новом  прежней
И  без  уколов  красоты…
Чтобы  налево  романтичный
Маэстро  Гений  не  ходил…  -
Мой  самый  нежный  и  лиричный...
Строку  душевную  дарил…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769004
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018


Володимир Верста

Дарунок долі

Мій  дар  для  мене  –  зболене  прокляття.
Фальшиві  нотки  вічності  в  руках.
Душа  згоряє,  серце  під  закляттям
Любові  прагне,  тонучи  в  словах.

Мій  дар  –  пусте,  лиш  тліюче  багаття.
Холодний  лід,  що  сковує  в  думках.
Вже  відцвіло  божественне  латаття,
Та  мерехтить  по  сяючих  струмках.

Мій  дар  –  шляхи  космічної  безодні,
Завжди  здавався  він  мені  сумним,
Але  приймаю  я  це  до  сьогодні,
Хоч  бачу  по  дорозі  тлінний  дим.

Прокляття?  Дар?  Виблискує  в  імлі.
Вирішувати  це  вже  не  мені...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  11.08.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745662
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 16.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "І ХТО СКЛАВ ПРИТЧУ ПРО СТАРИХ ВОРОН…"

І  хто  склав  притчу  про  старих  ворон,
І  хто  сказав,  що  око  в  них  вороже.
Он  прилеліла,  сіла  і  тріскоче,
І  сніг  збиває  з  гілки,  онде,  он…
Розважна  вельми  і  поважна.  Може,
Побачила  за  свій  пташиний  вік,
Що  кожен  рік  зима  лютує,  кожен  -  
Але  під  сонцем  гине  рік-у-рік.
...І,  каркнувши  собі  на  повні  груди,
Ворона  підлетіла  до  вікна:
Вуглини  крил  –  і  снігу  білизна…
-  Що  принесла,  вороно?
-  Місяць  ГРУДЕНЬ!

[i](З  першої  збірки  [b]"Дзеркала"[/b].  -  Львів:  Каменяр,1991)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763715
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "Благословенні ЛЮДИ і ЗІРКИ"

Благословенні  ЛЮДИ  і  ЗІРКИ…
Благословенні  зорі,  що  під  Богом…
Веде  нас  Доля  стрімко  з  [b]Козерогом[/b]
поміж  небесні  пущі  й  осоки…

Де  воду  набирає  [b]Водолій[/b],
пірнаючи  у  веселкові  плеса,  -  
там  Риби  крутять  срібні  перевесла
у  круговерті  сповнених  надій.

Де  молоко  стікає  по  ріці,
де[b]  Близнюки[/b]  у  братнім  хороводі
між  світанкових  звуків  і  мелодій  –  
гамують  спрагу  [b]Овни[/b]  і  [b]Тельці[/b].

У  диких  нетрях  чути  позіх  [b]Льва[/b],  
на  дні  імлистім  видно  клешню  [b]Рака[/b]…
Могутня  велич  зоряного  знака  –  
шумить-гуде  одвічна  перезва!

Там  за  княгиню  –  благородна  [b]Діва[/b],
а  за  князенка  –  стриманий  [b]Стрілець[/b],
веде  їх  спільно  Доля  навпростець  –  
правдива  й  чесна  Доля-Доброгніва…

Там  все  праве́,  там  зорі  і  закони
пильнують  час,  як  мислить  Числобог,
свята  Любов  там  оре  перелог
і  не  отруйні  навіть  [b]Скорпіони[/b].

Несуть  там  лік  розважні  [b]Терези́[/b]:  
кому  і  скільки,  і  коли,  і  по́що…
І  світять  зорі  людям  як  на  прощу
 між  блискавиць  небесної  грози.

…  Гроза  проскаче  в  ніч  за  [b]Козерогом[/b].
Минеться  гнів,  закрутиться  у  ріг…
[b]Молочний  Шлях  [/b]розкине  оберіг  –  
благословенні  зорі,  що  під  Богом.

Во  ім’я  Боже…  з  Божої  руки  –  
Благословенні  ЛЮДИ  і  ЗІРКИ.

*    *    *
Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  -  Львів:Логос,1997.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764550
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ПРОЩАТИСЯ НЕ СЛІД…"

Прощатися  не  слід.  Ось  бачиш  –  відмерзання
завмерлої  сльози  на  зімкнутих  устах.
Прощатися  пощо́?..  Не  перша  й  не  остання
кваплива  мить  чумно́го  розминання
характерів  і  рис...    А  серце,  наче  птах
трикрилий,  тужить  –

прощатися?..    пощо́,  мій  милий  друже!

Слідам  услід  скресає  лід.  Авжеж  ...
Скресає  лід  блакитних  побереж  –
навіщо  це,  давно  пригасле  мрево?
Троянди  розквітають  кришталево,
а  в  кришталевій  чарі  срібна  креш!
(Чи  ж  ти  мене  у  біле  убереш?!)

Навіщо  про  любов...    Навіщо  все  про  те  ж  ...

[i]Зі  збірки  [b]"Семивідлуння".  -[/b]  Львів:Каменяр,2008
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763531
дата надходження 02.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Ліна Ланська

ДОВІРЛИВО

Довірливо,  у  тебе  на  плечі
Засну  без  сили,  зовсім  випадково,
А  ти  зронивши  невиразне  слово,
Пригорнеш,  безталання  кленучи.

Мовчи  на  біс!..і  Бога  не  гніви,
Що  кинув  долу  у  холодну  зиму.
Переживе  цю  ніч  душа  озима
І  знову  у    світи    піде  на  ВИ!

Скрізь  товщу  криги,  темряви  оскал,
Шукати  едельвейси  і  суниці,
Щоб  заспівали  зоряні  дзвіниці,
Допоки  ніч,  божественний  хорал.

У  сумнівах  несказане,  -  коли?..
Коли  вбереш  Стожари  у  намітку,
Сріблястих  снів,  душі  знайшовши  квітку,
Серед  проклять  байдужої  імли.

Так  солоно?..  гарячий  крапле  віск,
Тамуючи  оману  безголосся?
Мабуть  мені  наснилось,  чи  здалося,
Що  не  мене  в  обіймах  міцно  стис?..

19.05.17.

 

 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735740
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 13.12.2017


A.Kar-Te

Жизнь унылая, ёлки-палки!

Пролетело  твое  зеро..,
Не  тебе  удача  банкует  ?
Эх..,  Ноябрь,  проиграл  добро  -
Ветер  лист  золотой  пакует.

И  когда  последний  сорвёт,
Поминай..,  поминай,  как  звали...
Потечёт  серых  дней  отсчет
Вереницей  тоски-печали.

Дождь  который  день  моросит...
Жизнь  унылая,    ёлки-палки!
Но  рулетка  жизни  кружит...
Господа,  делайте  ставки!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 13.12.2017


OlgaSydoruk

Красным герань расцветает…

Зимнее  солнце  неярко…
Серые  -  неба  глаза…
Я  новогодние  марки  
Клею  в  конце  декабря…
Синим  сверкают  гирлянды…
Дух  вездесущ  мандарин…
Всё  повторится  однажды…
Даже  сюжеты  картин…
Сплин  о  любви  напевает…
Звуки  стихают  во  мгле…
Красным  герань  расцветает
С  розою  белой  в  стекле…
Сильный  мороз  обещают…
Ветер  холодный  и  снег…
Но  всё  равно  ожидаю,
Мой  дорогой  человек.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765351
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 13.12.2017


@NN@

До Чаші…

Іду  серед  людей,  а  наче  я  одна.
Зоріє  Чаша,  мов  те  сонце,  осяйна.
У  Чаші  -  Тіло-Хліб  і  Кров-Вино,
Для  мене  нагородою  Воно.
І  щоб  навкруг  не  діялось,  до  солії,
Всі  чаяння  і  помисли  несу  свої.
А  Ти  у  Славі  серед  Сил  стоїш;
*  Ти,  спрагла?  На,  дитя,  і  пий,  і  їж.
Я  завжди  тут,  відкриті  Царськії  Врата...*

В  руках  священника  сіяє  Чаша  Золота.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765369
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 13.12.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2017


A.Kar-Te

Все дороги ведут не в Рим

Все  дороги  ведут  не  в  Рим,
Все  дороги  -  к  звезде  высокой...
Даже  тот  журавлиный  клин
Улетел  на  зов  ясноокой.

Все  дороги  ведут  к  Любви,
Беззаветной  и  беспристрастной...
О,  звезда  Любви,  позови
Не  терновой  тропой  -    атласной.

Без  сомнений  и  мыслей  вслух,
Побежать,  полететь,  случиться!
Потеряв  по  пути    "а  вдруг...",
Всё  былому  простить  и  сбыться.

О,  звезда  Любви,  не  суди,
За  безликие  дни  планиды...
Стало  колом    в  моей  груди
Хладнокровное  сердце  Метиды*.

Все  дороги  ведут  не  в  Рим...


*Метида  -  первая  жена  бога  Зевса
Метида  (дословно  —  «разум»,  «мысль»,  «благоразумие»)


(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757065
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 11.12.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Й СВІТУ


Осторонь  день  і  лихо
Стукає  в  шибку  знов.
Їй  уже  не  до  сміху,
Тільки  й  світу  -  вікно.

Думає:  відчиняти,
Чи  на  усі  замки    -
Двері,  кватирки?  -  грати...
У  чотири  руки,

З  тугою  опівночі,
Вальс  заплести  душі?  -  
Щось  там  вона  шепоче,
Може,  зірку  Ковші

Кинуть  до  ніг  зненацька?
Диво...Та  див  нема.
Впала  з  ялинки    цяцька  -
На  порозі  зима.

09.12.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765142
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017


@NN@

Я нічого не пишу про війну…

Я  нічого  не  пишу  про  війну.
Вочевидь  не  стрічалась  ніколи.
Не  заходжу  на  Facebook  i  Uoutube
Не  дивлюся  правди  гіркої.

Я  ніколи  не  пишу  про  війну,
Бо  не  гідна  про  неї  писати,
В  серці  сховала  одну  таїну,
І  вона  стугонить  набатом.
.......................................................

Але  ті,  кого  вбила  вона,
Кожен  день  заходять  до  мене...
І  хоч  злидня  й  па*люка  війна,
Героям  -  драбина  у  Небо.
Я  її  ненавиджу  сповна,
Та  прокльонів  нікому  не  шлю.
Я  за  мир  -    хай  пощезне  війна,
Кожен  день  про  це  Бога  молю.
..........................................................

Я  нічого  не  пишу  про  війну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763209
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017


Ліна Ланська

ТІЛЬКИ Я…

Коли  хмелем  п"янким  слова
Заплітають  твої  стежки,
Відчуваю,  що  я  -  ЖИВА!
Відчуваю,  що  навпрошки

Пробіжу  сотні  миль  дівчам
Босим...

Розіллю  на  тумани  сміх.
У    недбалім  безладді    лад
Наведу!..  хай  не  мій,  не  смій
Забувати,  що  я  була!

Сива  ніч  нас  на  мить  вінча
Й  досі.

Тільки  ти    дивом  стати  зміг,
Тільки  я  одна  теж  змогла,
 
Осінь...


28.11.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762887
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 01.12.2017


Світлана Моренець

НА ОСІННІЙ ХВИЛІ

Гобелени  й  пухкі  килими
ткала  Осінь,  невтомна,  під  ноги,
над  землею  стелила  дими,
прибирала  весь  світ,  до  знемоги.

Сотворивши  казковий  дизайн,
малювали  із  Жовтнем  картини
і  кохання,  в  мереживо  тайн
заплітали  з  ниток  павутини.

Модулюючи  теми  із  фуг,
їм  співали  вітри  голосисто,
розсипаючи  щедро  навкруг,
мов  метеликів,  листя  барвисте.

Та  не  вічний  любовний  дурман  –
залишився  він  в  "бабинім  літі"...
Втрату  чарів  ховала  в  туман
і  за  хмари,  сльозами  налиті.

Листопадова  старча  злоба́
обірве  її  листя  останнє.
Ні  прохання,  ні  тиха  мольба
не  зупинять  хвилину  прощання...

Та  ще  –  Осінь.  Налиймо  ж  вина,
щоб  осінній  порі    порадіти!
Що  старіємо  –  то  не  вина!
І  в  душі  ми  лишились  як  діти,

хоч  життя  все  вкорочує  нить,
крадькома,  незворушно,  незримо
наближає  небажану  мить,
непомітно  штовхаючи  в  зиму.

Тільки  б  разом!  З  тобою  удвох
то  й  старіти  –  не  так  безнадійно.
Втім,  майбутнє  планує  лиш  Бог...
Ну,  а  поки  ще  Осінь,  –  радіймо!

                                                   10.11.2017  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760054
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 15.11.2017


Валентина Ланевич

У єдності в однім строю.

Скриплять  качелі  заржавілі,
Не  чутно  сміху  дітвори.
Пусті  будинки  обважнілі,
Вітри  гуляють,  де  двори.

Жовтаві  сосни  німотою
Із  тугою  горнуть  печаль.
Текло  життя  колись  рікою,
Чорнобиль  -  пустки  пектораль.

Відродження  чекають  душі,
Хто  впав  в  невидимім  бою.
Життя  не  в  хлібі  лиш  насущнім,
У  єдності  в  однім  строю.

І  жити  в  мирі,  щоб  з  любов’ю,
В  дружній  підтримці  всіх  живих.
Без  хизувань  у  марнослав’ї,
В  діяннях  людяних,  простих.

04.11.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 15.11.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2017


OlgaSydoruk

Разрывает ветер в жёлтом оригами…

Разрывает  ветер  в  жёлтом  оригами…
Высоко  уносит  маленький  листок…
Снова  плачет  Осень  горькими  слезами    -
Догорает  пламя  яркое  у  ног…
Серебрится  локон    -  прямо  над  висками…
Колокольным  звоном    -  стон  со  всех  дорог…
Белоснежный  кокон,где  -то  за  гор`ами,
Россыпью  жемчужной    -  и  на  мой  порог…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758417
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Lana P.

В АНТАРКТИДІ

В  Антарктиді  пінгвінята
Ходять,  наче  слоненята,  —
Так  незграбно  і  повільно.
У  морози  сильні  спільно
Зігріваються  у  зграї,
Де  сніги  лежать  безкраї,  —
Чорно-білі  пташенята.
Антарктида  —  їхня  хата.
Крила  мають  —  не  літають,
Добре  плавають,  пірнають
У  глибинні  води  вдома  —
І  зникає  їхня  втома.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756665
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017


A.Kar-Te

Под дождём

Ах..,  оставьте  же,  мысли  лукавые,
(Хоть  порой  вы  чертовски  милы),
Хоть  вы  левые  или  же  правые,
Вы  сегодня  ничтожно  малы.

Не  гадайте  кофейною  гущею
На  бубновый  души  интерес,
Не  стращайте  тоской  вездесущею  -
Знаю  ваше  я    "поле  чудес".

Да    оставьте..!  Коль  даже  вы  вещие...
Необъятное  время  объять  -
Мне  бы  неба  дождливую  трещину
Лентой  радуги  перевязать!



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755537
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 23.10.2017


A.Kar-Te

Маня

-  Чувства  -  это  беспредел...
Я,  как  заживо  сгорел,
Утонул  без  крика  "SOS",
(Благо  -  не  подвёл  насос)  -
Кинуло  на  амбразуру...
Маня,  ты  прикрой  фигуру  -
Чтобы  подвиг  повторить,
Надобно  перекурить...

-  Ваня,  тю..,  ты  днём  не  спал,
Что  так  быстро  подустал  ?
Или  дров  ты  нарубил
Иль    Бурёнку  подоил,
Или  выкопал  картошку,
После  -  сделал  нам  окрошку  ?

-  Чтобы  ночью  воевать,
Днём,  Маняша,  нужно  спать.



(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751648
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.10.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "Мій братику, моє кмітливе личко…"

[color="#ff0000"][i]До  Дня  дошкільнят[/i][/color]

Мій  братику,  моє  кмітливе  личко,
ось  крок  один  ступлю  настріч  тобі.
І  я  вже  поруч.  Обійми  сестричку.
Ми  разом  не  покоримось  журбі.

Щаслива  я  -  до  рук  летить  так  стрімко,
немов  горобчик,  радісне  хлоп'я.
Ти  постривай,  ще  не  втікай,  хвилинко,
така  маленька  біля  тебе  я.

Мій  братику,  мої  дитячі  роки
в  хвилинку  безтурботну  заведи...
Твої  такі  невмілі  перші  кроки
в  мені  лишають  сонячні  сліди.

[i]З  раннього  циклу  для  дітей  [color="#ff0000"][b]"Вірші  для  братика".[/b](1987)[/color]
[/i]
(З  першої  збірки  [b]"Дзеркала"[/b].  -  Львів:Каменяр,1991).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752462
дата надходження 27.09.2017
дата закладки 22.10.2017


OlgaSydoruk

Дай мне время…

Дай  мне  время  -  и  забуду…  
Дай  мне  время  -  и  прощу…  
Под  холщовою  рубахой  
Я  немного  унесу…  
Эту  метку  (на  запястье)  -  
От  серебряной  струны…  
Лоскуточек  жаркой  страсти  -
Откровенные  стихи…  
Только  след  оставлю  в  пашне…  
И  -    словесное  клише…  
Укажи  дорогу,счастье,  
Полосою  белой  мне…


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754964
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Артур Сіренко

Крижаний архангел

                                 «Впала  з  гір  водяна  громада.
                                     Занудьгували  квіти  і  коні.
                                     І  ти  застиг,  крижаний  архангеле,
                                     Під  синьою  тінню  моєї  долоні.»
                                                                                       (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Брудної  зими  і  сльотавої  осені
Тиша.
Епоха  змішує  у  горнилі  пристрасті
Сніг  з  кавалками  бруду:
Сірість.
І  тільки
Тіні  усмішки  в  зіницях  черепа
Нагадують  про  паяців  безчеревикових
Не  нашого  цирку  –  ясеневого
(Три  жмені  срібла
Ночі  позіркованої:
Срібла  для  куль).

А  десь  сурмить  крижаний  архангел,
І  тіні  сині  над  світом  холоду
Води,  що  стала  крицею,
Води  –  буття  прозорого,
Води  –  першопочатку  дзвінкого
(На  камені  –  краплями,
У  висотах  –  крижинами).

Взимку  нудьгують  коні:
У  свічаді  ока  далечінь  сталева,
Взимку  нудьгують  круки:
Чорні  –  на  снігу  білому:
Їм  літати  над  простором
Біло-сірим  застиглим,
Їм  дзьобати  жниво  війни    застигле.

А  десь  сурмить  крижаний  архангел,
Нам  –  пісню  звитяги  горами  повторену,
Нам  –  музику  холодної  вічності,
Нам  –  кантату  лету  нестримного,
Нам  –  номадам  неосяжного.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713672
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.10.2017


Артур Сіренко

Попіл спогадів

                       «Цей  вбогий  рельєф,  
                         Де  прощальним  дарунком  Неба
                         Вулканічний  попіл  засипає  село...»
                                                                                   (Татіхара  Мітідзо)

Моє  рідне  селище  
Засипає  попелом  спогадів.
Стежка,  що  веде  в  минуле
Чебрецем  пахне  –  рожевим  як  сон.
Збираю  той  попіл  жменями,
Забирає  той  попіл  вітер  –  
Вітер  епохи,
Несе  той  попіл  по  світу  вітер  –  
Вітер  тьми.
Моє  рідне  селище  фарбоване  в  чорне
(Там  –  в  минулому),
Моє  селище  шукачів  каменю
Чорного,  але  вогненного.
Моє  селище  дігерів-копачів,
Шукачів  давно  зниклого,
Давно  схованого  –  там,  в  глибинах,
У  безоднях  темних,
Серед  тверді  непрозорої
Там.
Розгрібаю  той  попіл  спогадів,
А  він  все  падає,  падає,  падає  –  
Наче  сніг.
Що  шукаю  я  там  –  за  Горою  Лисою,
За  балкою  Сніжною,  Глухою  та  заметеною,
Серед  дубів  давно  зрубаних,
Серед  хат  давно  спалених,
Серед  колій,  що  ведуть  у  ніщо?
Себе.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753104
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 20.10.2017


OlgaSydoruk

Я больше не пою…

В  ночи  не  приходи…Уже  не  ожидаю…
Букеты  не  носи  малиновых  цветов…
Я  стала  забывать  длину  дороги  к  раю…
В  осенний  сон  тебе  не  приоткрою  дверь…
Я  больше  не  пою…Я  струны  оборвала…
И  дерево  надежд  срубила  до  корней…
Которое  сама  взрастила,  поливая…
Когда  навстречу  шла  средь  тысячи  свечей…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755796
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 18.10.2017


Ліна Ланська

БАЙДУЖЕ

Байдуже,  чи  вмерла,  чи  жива...
Що  тут  скарги,  коли  є  відмовка?  -
Я  -  такий!  І  я...  як  тятива,
Між  було  і  буде  -  нитка  з  шовку.

Полиском  зманіжених  видінь,
Марево  з  реальністю  єднаю.
Срібний  промінь  янь  в  обіймах    інь
На  порозі  знищеного  раю.

27.09.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755271
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 18.10.2017


@NN@

Історія одного кохання

Двоє...  Назустріч,
                       стежкою  в  горах,
Навіть  не  знають,
                       що  стрінуться  скоро.
Двоє  стежиною  йдуть.
                       Він,  мов  мара,
Спускається  долу.
                       Він,  а  вона,
Мов  пташина  на  волі
                       пісню  співає
Й  на  плай  за  ожиною,
                     в  гори  високо  йде.
Двоє  зустрілись,  очі  у  очі,
                   і  защеміло  серце  дівоче,
Печаль  перейнявши  чужу.
                   Вже  й  проминула,
Та  наче  б  то  путами
                   хтось  обіплутав  межу.
Стій!  Куди  йдеш?
                   Мов  у  воду  опущенний,
Що  за  біда,  
                     чом  несеш  її  змучено,
Вниз  до  людей,
                     а  не  го́ри,  до  Бога?
Що  в  ній  такого?
                     Двоє  присіли  
На  стежці,  під  кручею,
                     і  розповів  чоловік  
Той  засмучений  
                     правду  свого  життя.
Довго  чи  скоро
                     ті  двоє  гутарили,
Тільки  над  горами
                     громи  ударили,
Дощик  полив  ,  мов  з  відра.
                     Двоє  знялись
Й  полетіли  стежиною,
                     вгору,  все  вгору,
Де  плай  той  ожиновий,
                     там  де  крислаті
Смереки  й  ялини
                     в  кронах  колишуть  буття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754559
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 16.10.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2017


A.Kar-Te

Шелест

Только  дождь  заморосит,
Так  печаль  воочию
Желтизной  зашелестит,
Выйдя  на  обочину...

Не  ко  мне  ли  ты,  печаль,
Позолотой  выткана..?
Знаешь,  мне  уже  не  жаль,
Что  тобою  выбрана,

Хоть    порой  ты  глубока
До  Её  Высочества...
Нынче  ты,  как  лист,    легка  -
Шелест  одиночества.



(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752711
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 16.10.2017


OlgaSydoruk

Осени полотна пишутся душой…

Краскою  пастельной  (краской  золотой)  -
Осени  полотна…Пишутся  душой…
В  минаретах  сердца  -  колокольный  звон...
Незаметный  выдох  -  неприметный  стон!
У  рябины  алой  ягоды  горчат…
Иней  укрывает  твой  любимый  сад…
В  осень  зародилось,время  поливать…
Только  не  решилась  с  чувствами  играть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755364
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 16.10.2017


Ліна Ланська

ЗА ВІЩО?

За  віщо,  Боже  кинув  нам  страждань
І  безнадії  величезний  жмут?
Дивлюсь  на  небо...  годі  вже  ридань,
Не  кидай  стріли,  не  сама  я  тут.

Гріхам  моїм  відпущення  даруй.

За  віщо  словом  мучиш,  як  тавром,
Печеш  і  розриваєш  на  шматки?
Про  що  я?  Про  діряве  те  цебро,
Що  звуть  душею  тисячі  віків.

В  те  решето  всього  і  не  зберу.

За  віщо  сивим  інеєм    печаль
На  коси  кинеш  серед  щастя  жнив?
Коханням  нащо  золоту  скрижаль
Руйнуєш,  відібравши  мої  сни?

Навіщо  дихати,  як  завтра  стріне  смерть?

За  віщо  палить  до  нестями  кров?
За  віщо...Господи?!..  "Я  чую,  не  гніви...
Дощу  краплина,  -  зернятку  -  відро,  
Опівніч  сяйво  -  посмішка  вдови.

А  там  і  сонця  вічна  круговерть.

Де  ненависть  -  любов  шукать  дарма,
А  без  розлук  і  зустрічей  нема.

Якщо  кохання  лити,  -  тільки  вщерть,
Тоді  й  Голгофа  -  Рай  і  лихо  -  геть.

Мій  промисел  -  прозрінь  твоїх  покров,  -
Не  знаєш  зла,  впізнати  як  добро?"

08.08.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754375
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 14.10.2017


OlgaSydoruk

Не смотри мои вещие сны…

Не  смотри  мои  вещие  сны…
Не  проси  разгадать…умоляю…
Не  бросайся  в  объятия  тоски,
Если  грустью  тебя  накрывает…
Не  пиши  в  бесконечность  стихи  –  
Их  ,наверное,  потеряют…
Если  помнишь  ещё    -  расскажи…
Время  есть…Но  вот  сколько  –  не  знаешь…
Мелким  бисером  сеют  дожди
На  ковёр  разноцветный  из  листьев…
На  огонь  и  на  пепел  любви…
И  моей  –  самой  грешной  и  чистой…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754973
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 14.10.2017


OlgaSydoruk

Если помнишь мои глаза…

Я  одна  коротаю  вечер...
Сиплый  голос  поёт  о  любви...
Я,наверно,горячая  свечка  -
Обжигаются  мотыльки...
Опускаются  наземь  туманы,
Разливаясь  парным  молоком...
Доливая  р`осы  в  стаканы:
Для  двоих  (на  сейчас  и  потом)...
Я  росой  напою  и  душу!..
Столько  силы  дыханьем  отдам!..
Если  слёзы  мои  осушишь...
Если  впустишь  за  верою  в  храм...
Если  только  узнаешь  голос...
Если  помнишь  мои  глаза...
Золотистый,поспевший  колос
И  лазуревые  небеса...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748756
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 03.09.2017


OlgaSydoruk

Мой любимый, красной нити на запястье не вяжи…


Мой  любимый,красной  нити
На  запястье  не  вяжи…
Мой  любимый,  дни  ненастья
Потерялись  позади…
Мой  любимый,птицу  грустью
Тесной  клетке  не  томи…
Крылья  счастья,  не  подрезав,
На  свободу  отпусти…
Мой  любимый,всё  готово  –
И  пюпитры,и  холсты…
Нарисуй  бутоны  снова  -
Словно,  твёрдые  соски...
Мой  любимый,вдохновение  –
Наслаждение…Не  взыщи…
Откровение  –  мгновенно…
Дай  –  песочные  часы…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746809
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Ліна Ланська

ЯК ЗАСНЕ

Як  літо  засне,
Перекинеться  з  неба  місток
У  осінь,  зливаючи  сяйво.
На  мить  спалахне,
Запаливши  ясне,
І  спрагло-безжальне,  невтомне  єство...
Уславленям  -  Господи  аве!  -

Підступне  прозріння.

Якщо  вже  засне,
За  хмаринкою  сходи  знайду,
Гукаючи  Єдинорога.
Мине  не  мене,
Безтілесно-  сумне...
Так  видно  судилось    мені  на  роду,
В  любові  торкнутися  Бога.

І  прісно  і  нині.


18.08.17


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747245
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.08.2017


OlgaSydoruk

Свет исчезает в окнах…

Изменённый!

Свет  исчезает  в  окнах  друг  за  дружкой...
В  пустые  чашки  -  капли  звонкие  воды...
Вивальди  "Лето"  -  обволакивает  грустью,
Воспоминанием  объяснения  в  любви...
Смолкает  -  разговор...
Всё  -  тише,тише...
Тускнеет  нимб  у  бледных  фонарей...
Ночь  чёрной  кошкой  опускается  на  крыши...
Целует  лоб  Его  Величество  Морфей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744702
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 11.08.2017


Серафима Пант

Різні рівні рідні

Пишу  до  тебе.
Диво  дивне  світ:
В  нас  спільним  був  з  тобою  пра-пра-…..дід.
Планета  неосяжна  –  лиш  гніздо.
Не  знаю,  що  там  після,  але  до…
До  того,  як  сяг  неба  Вавілон,
До  того,  як  потрапили  в  полон
Пунічних  воєн,  поділу  земель,
Високих  мурів,  стін,  кордонів,  стель,
До  того,  як  затьмарив  очі  страх,
Носили  ми  любов  в  своїх  серцях
До  ближнього,  що  братом  рідним  був,
Та  брату  брат  у  спину  ніж  уткнув,
Пізнання  до  спокути  і  гріха.
Повторення.
Годинонька  лиха!
Ми  різні  рівні  рідні  –    подивись:
Одна  у  нас  на  двох  небесна  вись,
Тотожний  колір  мають  біль  і  кров.
Невже  себе  в  мені  ти  не  знайшов?

Були  ми  рід(в)ні  пра-пра-пра-пра-там.
Тобі  себе  частиночку  віддам,
Щоб  щось  моє  в  твоєму  ожило.

Я  так  бажаю  після,  але  до…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 24.07.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ФРАГМЕНТИ З ПІДСВІДОМОГО"

[i]Для  тих,  хто  заглядав  з  цікавості  на  сторінки  драми  "Горизонт  Хуфу",  додам,  що  тему  з  життя  Стародавнього  Єгипту  підказали  мені  сучасні  події  історії  -  нещодавньо  минулої  і  теперішньої...У  істориків  давніх  зниклих  цивілізацій  існує  гіпотеза,що  події  Нової  і  Старої  історії  перегукуються,  отже  щоб  знайти  відповіді  на  ці  заплутані  клубки,  в  яких  інколи  не  видно  ні  початку,ні  кінця  -  треба  неодмінно  заглибитися  на  відстань  пройдених  тисячоліть...
Коли  працювала  над  "Горизонтом  Хуфу"  дійсно  побачила  такі  аналогії,  от,  скажімо,  у  розділі  "Червоний  Ніл"...Не  кажучи  вже  про  ті  традиційні  елементи  старожитньої  обрядовості,які  й  досі  живуть  в  народній  свідомості  і  використовуються  в  Україні  під  час  святкувань  літніх  та  осінніх  календарних  обрядів.
[/i]
Обличчя    ближні,    знані    відколи    ще,
промовлені    слова    щонаймиліші,
розтулені    уста    в    пізнанні    чуда,
розчулення    з    чутливості    дитяти    --
усе,    що    нам    вдалося    відібрати
у    фрески    пам'яті,    фрагменти    мозаїчні,
миттєвостей    блискітки    блискавичні    --
усе    приготувалося    до    лету,
усе    затамувало    дих    в    чеканні  ...

Ми    --    на    землі    --    не    перші    й    не    останні,
ми    --    проміжні  ...    і    все    ж      НЕПЕРЕСІЧНІ,
і    кожен    з    нас    вже    сам    по    собі    диво,
коли    в    душі    доладно    і    вродливо
від    повноти    прекрасних    почуттів,
немовби    ми    із    безлічі    життів,
в    минулім    і    в    майбутнім    пережитих,
історією    вписаних    у    нас    --
у    відповідний    обрис,    простір,    час,
немовби    ми    на    цій    землі      ОДВІЧНІ    --
ми    все    відчули,    все    пережили,
і    безліч    раз    за    обрій    відбули  ...

...  туди,    де    Ніл    водою    голубою
тече    ушир    промінною    габою
і    лики    вимальовує    богів
погаслих    сонць,    для    людства    недосяжних    --
в    ту    еру    гімнів,    еру    для    поважних
гробниць    усопших,    храмів,    молитов  ...

...  і    кожен    з    нас    цей    відлік    поборов    --
від    початків    Історії    до    склону    --
і    ми    були    на    ріках    Вавілону,
і    знали,    як    загинув    Вавілон  ...
(У    часі    Час    --    страшний    хамелеон!)  ...

...  шумів    Шумер    --    і    ось    нема    Шумеру,
що    нам    навіяв    героїчну    еру
боголюдей,    поборників    добра.
А    людству    там    відкрилася    Гора    --
Бескид,    ворота    в    Царство    Бога  ...
(Така    пряма,    така    крута    дорога,
що    людство    всліпло,    сплутало    сліди    --
і,    як    завжди,    вернуло    до    води)  ...

...  на    побережжя    Тігра    і    Євфрату,
де      рід    людський    приречений    на    страту
жертовним    скриком,    волею    богів,
що    поганяє    воду    з    берегів
на    судний    знак    "всесвітнього    потопу"  ...

...  чи    наші    душі    вибрали    б    Європу,
свобідних    укрів    злачні    береги!
Знаття    коріння    --    це    знаття    тяги
душі    за    чимось    зовсім    підсвідомим    --
за    отчим    краєм    і    за    отчим    домом    --
скорботних    ритмів    співаний    єлей  ...
Праруський    Ор,    як    віщий    прометей,
відміряв    нам    нехитрії    талани:
міцні    тіла,    гнучкі    античні    стани
й    не    менш    гнучкий,    до    січі    спритний    ум,
що    не    дається    ворогам    на    глум,
а    хоч    би    й    набува    смертельні    рани,
бо    душі    наші    --    ВІЧНІ    РОКСОЛАНИ,
зав'язані    в    життя    могутнім    в'язом  ...

Ми    вкотре    народилися    на    світ    --
із    тих    мільярдів,    з    тих    мільйонів    літ,
вступаємо    в    свої    каріатиди,
щоб    згаснути  ...    і    знову    пломеніти!
Горім    до    тла    --    і    линьмо    УСІ    РАЗОМ
над    простором    і    часом,
над    простором    і    часом  ...

[i](Зі  збірки  історичних  портретів  "Семивідлуння".  -  Львів:Каменяр,2008)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742656
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 22.07.2017


OlgaSydoruk

Прощальная нежность

Прощальная  нежность  (словами  поэта)
То  лунной  дорожкой,то  лучиком  света,..
Горячим  дыханием  и  шёпотом  счастья,
Случайным  касанием  атласа  запястья…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742769
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017


OlgaSydoruk

Мабуть, пам"ятаєш…

Долоньки  -  на  плечах,цілунків  -  доріжки  
І  смак  полуниць  на  вустах...
Знов  серце  тріпоче  весняної  ночі,
Шукаючи  щастя  у  снах...
Наснилося  небо  -  червлене,глибоке,..
І  очі(кохані)  -  сумні...
Мабуть,пам"ятаєш:моє  -  синьооке...
Мабуть,пам"ятаєш...Чи  -  ні?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721035
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 15.07.2017


OlgaSydoruk

Навеки - отныне…

Затронули  сердце,затронули  душу  -
Созвучия  терций,  объявшие  сушу...
Вчера  и  сегодня,вкусившим  полыни,
В  созвездии  Млечном,навеки  -  отныне
Меняют  на  берцы  -  пуанты  из  шёлка,
Прозрачную  пачку    -  на  тогу  из  волка!
Не  вырвите  сердце,не  трогайте  душу,
Созвучия  терций,  объявшие  сушу!..
Жестокое  слово  -  как  горечь  полыни...  
Вчера  и  сегодня...Навеки  -  отныне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 15.07.2017


OlgaSydoruk

Виноваты сами, что не полюбили…

Экспромт

Отошли  морозы.Отгремели  грозы.
Почки  набухают,как  соски  у  дев.
Отчего  те  слёзы?..  -  На  уколы  розы?..
Долго  засыхает  близорукий  гнев...
Виноваты  сами,что  не  полюбили...
Долго  выбирали  или  не  пришла?..
Шёлковой  постели  белой  не  стелили...
И  -  не  сторожили  вздоха  малыша...
Волосом  младенца  озеро  лесное
Так  душисто  пахнет!..  -  Крокусов  пора...
Бьётся  сердце  часто...Пусть  стучит(  родное).
И  не  отпускает  тёплая  рука...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725597
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 15.07.2017


OlgaSydoruk

Велено было миллениум

Велено  было  миллениум  
Памятью  быть,не  забвением...
Преданной  роду  и  племени,..
Правому  -  убеждению!..
Быть  мне  истоком  у  речки...
Пламенем  тихим  -  для  свечки...
Слогом  -  для  слова  верного...
Вдохом  и  выдохом  -  первого...
Зёрнышком,крошкою,семенем...
Эхом  -  прошедшего  времени...
Быть  миражом  мне  и  маревом,..
Не  затухающим  заревом!
Радугой  -  с  коромыслами...
Молнией  -  серебристою!..
Радостным  утром  -  росинкою...
В  лоне  печали  -  слезинкою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741860
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017


OlgaSydoruk

Не всім…

Не  всім  в  вітрила  дмуха  вітер...
(Нехай  це  буде  не  про  нас)…
Не  всім  щодня  дарують  квіти…
Не  всім  відомо  про  Парнас…
Не  всіх  духмянить  цвіт  акацій!..
Не  всім  -  мелодія  в  душі…
Ні  Мельпомена,ні  Горацій…
Не  всім  -  солонії  дощі…
Не  всі  кохаються  натхненно…
Цілують  зв`ялені  вуста…
Не  всіх  цікавить  потаємне
У  недописаних  листах…
Не  всі  закохані  напевно  –
До  дурі  в  мізках(на  життя)…
Не  всім  здається,  що  даремно...
Не  всім  -  щасливії  літа…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741876
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017


@NN@

Вчасно сказані слова

                                                           


Відшукай  у  пам'яті  своїй
                       Море  Щастя  і  ріку  Надій.
І  зроби  човна  із  лопуха  -
                       (Доля  до  сміливих  не  глуха),
За  вітрило  -  напнений  туман...
                       Перейди  життя,  мов  Океан,
Досягни  заобрієвих  меж,
                     Спалахни,  мов  тисяча  пожеж,
Упади  росою  на  траву,
                       Допиши  нескінчену  главу,
Книги,  що  призначена  тобі,
                       Не  згубися  у  тісній  юрбі...
І  тоді,  у  серденьку  твоїм,
                       Лід  розтопить  потічок  Гольфстрім.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741034
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 12.07.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2017


Олександр Крутій

Моє життя на аркуші паперу

Останнім  часом  пишеться  інакше,
На  білий  аркуш  падають  слова.
Я  вже  не  так,  не  так,  як  на  початку
Римую  вірш,  в  мені  моя  душа,
Тепер  тремтить,  струна,  тендітна  ліра.
Осінній  лист  багряно-золотий.
Живі  рядки  сонетами  Шекспіра  
Звучать  ось  тут,  полонять  розум  мій.

За  словом  слово,  за  рядком  рядок
І  бачить  світ  народжене  у  муках.
Всю  суть  моїх  зримованих  думок
Яскравий  образ  в  поетичних  звуках.
Все  те,  що  тут,  моє  серцебиття,
Всю  суть  буття,  життєву  атмосферу
Сукупність  мрій,  глибини,  почуття  
В  простих  словах  на  аркуші  паперу.

Я  вже  інакше  рухаюсь  вперед
Сприймаю  світ  по  іншому,  без  жартів.
Чи  можу  я,  коли  в  мені  поет
Супроти  всіх  обмежень  та  стандартів?  
Коли  мій  розум,  як  вітражне  скло,
Моя  душа,  в  руках  Орфея  ліра,
Коли  на  аркуш  римами  лягло
Моє  життя,  сонетами  Шекспіра?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719352
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 12.07.2017


Nino27

Священні почуття

[b][i][color="#7700ff"]Все    що    народжене    з    любові  -
Завжди    є    бажаним    й    святим.
І    в    подарованому    слові,
Що    серцем    сказано    твоїм  -
Світлішає    життя.
Усмішка    сонечком    хай    світить,
Душі    щоб    не    торкнувся    сум...
А    я    не    вмію    не    любити,
Життям      із    вдячністю    несу
Священні    почуття.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718178
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 07.07.2017


Nino27

І шукають притулку думки…

[b][i][color="#1100ff"]Знов    притулку    шукають    думки
І    зітхає    задумано    вітер...
Ненавмисно,    розбиту    в    друзки,
Хто    надію    поможе    зцілити  ?

Вічність    краде    призначений    час,
Стукіт    серця  -  мов    дзвоном    у    скроні.
Просим,    Господи,    в    тебе    за    нас,
Дві    в    молитві    зложивши    долоні.

І    шукають    притулку    думки...
Нічка    в    мороці    стежку    ховає.
Тож    зібрати,    розбиту    в    друзки,
Мрію    в    краще  -  молитва    спасає.[/color][/i]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724892
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 07.07.2017


Nino27

Там де зорі так низько

[b][i][color="#9900ff"]Там    де  зорі    так    низько,
               що    не    страшно    пітьми.
І    там    вчора,  неначе
               ми    були    ще    дітьми.
Зовсім-зовсім    недавно
               полетіли    у    світ...
Щира    мами    молитва
               збереже    цей    політ.
І    завжди    повертатись
               душа    просить    туди.
Там,  на    стежці,  дитинства
               залишились    сліди.
І    на    крилах    лелеки
               там    приносять    весну.
Солов"ї    серед    літа  -
               що    ніяк    не    до    сну.
Білі-білі    ромашки
               у    зелених    полях,
Пахне    липа    медами,
               пахне    хлібом    земля.
І    щедротами    осінь
               обдаровує    всіх,
А    зима-чарівниця
               все    закутує    в    сніг.
А    там    зорі    так    низько
               і    ромашки    в    полях...
Там  -  дитинства    колиска,
               рідна    серцю    земля.


[/i]
               [/b]

[/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706022
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 07.07.2017


Єлена Дорофієвська

Одни из тех. .

Взялась  редактировать  старый  стих,  а  получилось,  что  переписала...  случайно))



Здесь  мы  одни.  Одни...  Одни  из  тех,
Кто  точно  знает,  что  наутро  будет.
Не  врём,  но  и  не  верим.  И  не  судим.
Ирония  щедра  на  липкий  смех...
...Куражимся,  торопимся.  Уйду,
Не  ознакомившись  с  маршрутом  -  дюны,  дали?..
Банальных  слов  затертые  медали,
Пожалуйста,  вручи  кому-нибудь.
Сейчас  бы  нежный  тон  -  ну  позарез!
Неопытность  заслуживает  скидки
И  помощи,  ...и  жаль,  что  из  бутылки
Могущественный  джин  вчера  исчез.
 
...  Запас  прикосновений  утром  скуп,
Как  маленькая  чувственная  плаха.
...Обивка  кресла  старая,  в  узлах..  А
Последний  приговор  -  из  мягких  губ...
Как  не  создать  прощанию  помех?
Ведь  мы  одни...  Одни.  Одни  из  тех.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Lana P.

БЕЗСОННЯ ІЗ ВЕЛИКИМИ ОЧИМА…

Безсоння  із  великими  очима  
Відкрило  нішу  ночі  тет-а-тет,
Підперло  небо  дужими  плечима  —
У  темряві  виднівся  силует.
Гойдались  тіні  в  місячній  безодні
Думок,  що  між  початком  і  кінцем,
Шпилясті  зорі  в  погляді  холоднім
Кололи  душу  терно́вим  вінцем...
Водились  аж  до  ранку  хороводи
З  іскристими  салютами  світил  —
Безсоння  роздавало  нагороди…
Зарожевів  нарешті  небосхил.          17/07/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740744
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 06.07.2017


@NN@

Чом світло горить вночі?…

Що  я  роблю  вночі?  Чом  світло  горить  у  вікнах?
Інколи  пишу  вірші,  часом  ковтаю  ліки,
Буває  смакую  чай,  зелений  і  трішки  лайму...
Глухо  гуде  рингтон...  в  когось  біда  нагальна...
Слухавку,  чимскоріш,  беру  -  відповісти  мушу,
Потрібні  б  знайти  слова,  щоб  відігріти  душу.

Що  я  роблю  вночі?  Що  вам  за  діло,  сусіди?
Світло  в  вікнах  моїх  чиїсь  розганяє  біди.
Нехай  побіліє  ніч,  що  найтемніша  під  ранок,
В  присмерки  протиріч  -  світло  з  по-під  фіранок.
Що  я  роблю  вночі?  Тихо  читаю  молитву,
-  Го́споди,  благослови,  в  но́чі  виграти  битву.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740367
дата надходження 03.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Ліна Ланська

НІХТО

Бастард  кострища  -  сивочолий  дим
З  останніх  сил,  за  хмаркою  услід
Злітаючи,  згадав,  як  молодим
Він  був,    -  від  протягу  й  утоми  зблід.

Народжений  шаленством,  у  вогні
Зриваючи  останні  із  сум"ять...
У  попіл  -  ночі,  -  смакувати  дні
Жорстоко,  без  любові,  -  вгамувать

Безсилля  і  невичерпну  жагу
Всевладдя  там,  де  ти  завжди  Ніхто.
Звінчавши  потойбіччя  і  нудьгу,
Летить,  насиллям  мічений,  хітон.

Летить  угору,  стелиться  й  гірчить
Закопчений  пекельним  і  рудим
Гарячим  і  могутнім.Чим  же,  чим
Ти  обернувся,  безсловесний  дим?
З  нічого  вродишся,  і  будеш  ти  Нічим.

03.07.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740609
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 06.07.2017


Шон Маклех

Вино солодке літа

                                                 «Коли  б  знайшов  я  шовку  Неба,
                                                     Що  променями  золота  повитий,  
                                                     Щоб  день  і  тінь,  заграва  видноколу
                                                     Світилися  і  золотим,  і  синім...»
                                                                                                                     (Вільям  Батлер  Єйтс)  

Літо  вином  черленим
У  келих  днів  моїх  недоречних,
У  чашу  снів  моїх  нетутешніх
Наливає  бородатий  винар-батлер,
Пригощає  мене
Та  гостей  снів  моїх  –  світів  синіх:
Кожному  вусатому  –  по  краплі,
Кожній  кралі  келішок
Трунку  наче  кров  густого.
Дні  мої  синьо-білі  –  
Небом  наповнені  –  вщерть  по  вінця,
Цвітом  кульбаби  цятковані:
Квітами  золотих  ранків:
Ступаю  серед  них  босоногим
Диваком-апостолом
Віри  джмелів-вітроплавів
Від  одного  острова  солодкого
До  іншого  нектарного  й  златопилкового.
Буття  моє  сповнене  квітковою  радістю:
Яглицевою  та  трохи  суничною,
Дні  мої  –  кавалки  істини:
Одкровення  наче  вода  прозорого,
Наче  Лютер  невчасного,
Наче  Темний  Патрік  незаперечного,
Наче  граф-чарівник*  приблудного,
Наче  Камінь  Долі  мовчазного**.  

Примітка:  
*  -  Мається  на  увазі  Джеральд  Фіцджеральд  –  ХІ  граф  Кілдер  (1525  –  1585).  
**  -  він  і  досі  стоїть  на  горі  Кнок  на  Теврах,  хоча  всі  кажуть,  що  то  не  той  камінь,  а  той  камінь  давно  вкрали,  тому  він  і  мовчить,  хоч  колись  і  кричав  часом  так,  що  було  чути  по  всій  Ірландії...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735250
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 26.06.2017


Ліна Ланська

ДОПОКИ СПИТЬ

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]

Байдужі  штампи  у  сірий  колір
Фарбують  неба  ясну  блакить.
Допоки  Бог,  чи  Диявол  спить,
Дрімає  Янгол  на  видноколі.

Гріхи  на  пальцях  не  полічити,  -
Звисають  низки  і  немалі.
Одколи  розум  спішить  спочити,  -
Блукає  Мудрість  десь  по  Землі.

Блукає  змучена  і  розбита,
Зависла  тінню  на  ліхтарі.
Якщо  не  сплатить  (комусь  там?..)  мито,
Так  і  залишиться  угорі.

Летить  метелик  на  світло  знову
Гукає  Мудрість  йому:"Спинись"...
Та  хто  й  коли  опирався  зову,
Хіба  що  дехто,  хіба  колись?

Байдужі  штампи  й  стереотипи:
Початок,  певно,  однак  кінець?..
Палають  душі,  як  смолоскипи,  -
Зусилля  Мудрості  -  нанівець.

Згорим?  -  летімо!  За  мить  -  у  попіл...
А  може  й  маєм  одну  лиш  мить?
Чаклує  Фрея  в  порфирі  Локі,
Допоки  хтось  там  і  досі  спить.

11.06.17.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. ТОРКАЮЧИ "СЛОВО"…

[i]«Здоров’я  князеві  й  дружині,
Що  борються  за  народ  християнський
Із  військами  поганими!»
[b](«Слово  о  полку  Ігоревім»)[/b]
[/i]
Співаю  славу  Руської  землі,
А  не  ганьбу  полону  половецького…
Коли  б  знаття,  які  поводирі
З  потомків  Ольги,  ласих  на  скарби,
(Не  книжнії  скарби  зі  світу  грецького)  -
А  на  шаблі  ординської  доби,
Що  їх  зманили  в  лігво  Кончакове  –
На  коней  степових  тяжкі  підкови...

…Співають  сурми  Ігорів  похід!..
Сурмить  Сула  –  Дніпро  у  хвилях  дметься,
(Чомусь  йому  розлого  не  сміється,  
Бо  з  дна  не  сонце  –  пляма    вирина)-
[i]«…то  Україна  много  постона…»![/i]
Вкриває  темінь  небеса  дзвонові  –
Тече  печаль,  мов  крівця,  по  Дніпрові…
Реве  Дніпро  на  грізні  голоси:
[i]«…За    шеломянем,земле-Русь,  єси...»![/i]

…Дівчата  виглядають  на  Дінці  –
Куди  прибились  пущені  вінці,
На  манівцях  не  ймуть  лихого  знака  –
Вінці  потопчуть  коні  хана  Гзака:

[i]«Вже  нам  своїх  милих  лад
Ні  мислію  помислити,
Ні  душею  здумати,
Ні  очима  оглядіти»…[/i]

…А  у  Путивлі-граді  на  валу
Співає  Ярославна  піснь  скорботну  –
Про  Долю  жінки,Доленьку  безродну,
І  про  побоїщ  лютих  сиву  млу  –
На  вої  половецькі  месть-хулу,
На  ладо  миле  кличну  мисль  свободну!

…Заграє  хвиля  на  Дніпрі-Славуті  -
Опівночі  стовпами  мла  іде,  
То  сонце-бог  для  князя  путь  пряде,
На  руські  землі,  волею  розкуті,
Яку  скропило  тіло  молоде  –
(Хвала  небесній  правді  і  могуті)!
 
О  лада  милі,  в  часі  не  забуті,
По  вас  розлоге  древо  проросте…

Із  дум  крилатих,  сліз  дівочих  дрібних  –
Трава  зійде  на  побережжях  срібних…

[i]́(Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,  2013)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738431
дата надходження 19.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Ліна Ланська

НЕ МОЛИТВОЮ…

Не  молитвою,  так  прокляттями,
Заступаю  тобі  біду.
Рвем  розлючено  долю  в  шмаття  ми,
Поки  прірву  ту  перейду.

Скелі  чорні,  мости  -  хмаринами
Зависають,  лишень  ступи.
Ми  зустрінемось,  ми  зустрінемо,..
Коли  Місяць  роздасть  серпи.

Десь  же  кладочка,  може  й  зірвана,
Зачеплю  за  гори  оскал.
Хай  хустина  безладдям  зібгана,
Хай  молитва  моя  різка,  -

Вузлик  з  вузликом  не  розгубляться,  -
Кладку  вив"яжуть  на  ходу.
Може  лихо  тоді  й  посунеться,
Як  під  ноги  йому  впаду?

Смужка  чорна  на  сіру  зиркає
Не  збіліє  до  ранку  ні?..
Хмара  кублиться,  тільки  зіркою
Їй  не  стати  і  уві  сні.

04.06



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736926
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 14.06.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ПОЛІТ НАД ГНІЗДОМ"

[b][i](1  червня  -  Міжнародний  день  захисту  дітей.  
Тож  моє  сокровенне  бажання,  аби  всі  діти  були  здорові!)[/i]
[/b]

Веселко́во  Великдень  майнув  над  Шевченківським  гаєм.
Писанко́во  Христос  воскресає  в  пасхальних  хлібах.
Ти  жива,  моя  пташко!  –  знеможено  світу  змовляю.
(Тіло  кволе  у  пташки,  та  воля  зате  неслаба)!
Ти  лети,  моя  пташко,  на  тихому  вітрі  попутнім,
Це  ж  для  тебе  убрався  у  травень  оновлений  світ.
Ми  всесильні  удвох,  ми  такі  незбагненно-могутні,
із  роси,  із  води  –  да  святиться  твій  перший  політ!

Ти  лети,  моя  пташко,  де  міниться  в  синяві  небо,
де  дзвенять  з  високості  знайомі  тобі  голоси.  
Ми  летітимем  поруч,  бо  хто  я  на  світі  без  тебе.
(А  вернемось  додому  –  нап’ємось  води  і  роси)…
Ти  жива,  моя  пташко  –  на  те  й  воскресіння  господнє,
ми  обоє  з  тобою  злетіли  над  ночі  пітьму.
Я  щаслива  без  міри  --  приймаю  яйце  великоднє.
Я  без  міри  щаслива  --  що  й  гори  круті  перейму!..

Ти  лети,  моя  пташко,  хай  крила  –  неначе  вітрила,
Полюбовно  цілує  легесенький  вій-вітерець.
Я  для  тебе  високої  Долі  у  Бога  просила.
А  для  зморених  крил  –  серед  моря  малий  острівець.
Я  просила  для  тебе  огромного  синього  неба,
А  для  ві́тречка  –  літечка  красного,  сил  –  для  вітрил.
Ми  летітимем  поруч  –  і  більше  нічого  не  треба,
лиш  би  там  –  
в  високості  –
 був  слід  від  розправлених  крил.

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013).
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735953
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Шон Маклех

Вітрила втечі

                                 «Покинули  міста  базар  і  засмічене  торжище...»
                                                                                                                 (Богдан-Ігор  Антонич)

Любас  мандрагори  –  розстріляний  капітан
Кермує  свою  каравелу  незриму
На  окцидент  гірко-солоного  обрію.
Вітер  грає  пісню  незнаних  земель
На  окарині  з  чорними  знаками,
Що  лежала  в  землі  проклятого  пагорба  треби
Три  тисячі  літ.
Покинули  місто-торжище,
Де  горожани-опудала
Мурують  склепи-будинки
Та  в’язниці-ратуші.
Покинули  площі  щурів
І  вулиці-крутища  кам’яних  ущелин,
Де  храми  плутають  з  буцегарнями,
А  притулок  з  катівнею  (теж  кам’яною).
Покинули  кам’яний  лабіринт-безвихідь,
Де  маляри  вулиць  фарбують  
У  скляних  і  прозорих  шильдах  
Циноброю  нудні  манекени:
Вони  так  людей  нагадують  –  
Теж  люблять  таляри  і  тріолети  (інколи),
Теж  ховаються  за  паравани
Вершити  свої  глупства  і  співати  пеани.
Нехай  каравела  більше  нагадує  тратву,
А  керманич  бокораша  нетутешнього.
Анабазис  нашої  втечі  –  в  далечінь  замріяну:
Буревій  vox  exercitum  співає  октостих-ритурнель.
Вітрило.  Сіре,  пошарпане  –  негодою,  часом.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726094
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 01.06.2017


Тарас Яресько

"Припудрені слова змахни у попільницю…"


Припудрені  слова  змахни  у  попільницю,
мов  гільзи  холості,  немов  данайський  дар.
Пронизливість  дощу  –  єдина  провідниця
по  льоду  по  тонкому,  на  душу,  як  радар.

Іди,  іди  на  неї,  на  метеочутливу,-
тремку  жіночу  душу,  засвічену  в  снігах,
прорвися  попри  вражу  заброду  двоголову,
небесну  катаракту  і  палець  на  вустах.

Спресуються  в  цитати,  ув  історичні  дати,
в  літописах  епохи  змаліють  до  глави,
спроможаться  нас  може,  як  Трою,  відшукати,
по  талому  відбитку,  по  ложу  із  трави.




                                                                                                                   11.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735151
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 28.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "МОВЧИ…МОВЧИ…"

Мовчи…  Мовчи…Мій  спокій  не  поруш  –
я  зараз  десь  блукаю  поруч  тебе…
Яке  безпечне,  невагоме  небо
розкинулось  на  крони  наших  душ!
Ми  у  цвіту…  На  крилах  пелерин
звеснілих  снів  –  на  всі  чотири  броди  –
на  персах  розімлілої  Природи
блукаєм  вдвох  –  між  сосен  і  калин…
Над  нами  –  просинь…  Клекотом  лелек
вертаються  з  чужин  отерплі  щеми  –
як  Щек  і  Либідь  линем  звіддалек,
де  наших  доль  незіграні  бедлеми…

…Струна  –  мов  сарна…  пилом  з  пелюсток  –
То  п’є  із  рук,  то  нервом  стрепенеться…
Уйми  мисливця!..  не  зводи  курок!  –
нехай  собі  гуля,  де  заманеться…

[i](Зі  збірки"Самоцвіти  сокровення".  -  Львів:Логос,1997)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733682
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Lana P.

МОВА ДОЩУ

Мова  дощу  буває  різна:
Сумна,  весела,  тиха,  грізна,
Набридлива  і  монотонна,
Пожвавлена,  і  гучнодзвонна,
То  шепелява,  вередлива,  
Безладна,  чемна,  пустотлива,
Багатогранна,  безтурботна,
Блудлива  навіть  і  болотна…

То  жебонить,  а  то  шепоче,
За  п’яти  лагідно  лоскоче,
Переливається  рікою,
Перекликається  з  журбою.
То  в  бубни  гатить  спересердя,
То  викликає  милосердя…
В  мелодіях  пісні  співає…
Лише  сухою  не  буває!                  29/09/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733577
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Олена Вишневська

…додому, який не дім…

Скотиться  колесом  сонце  за  горизонт.
Пам’ять  підніжки  розставить.  Втекти  б,  та  –  ні…  
Я  залишаю  /впустила  квиток/  перон
І  повертаюсь  додому,  який  не  дім.

Тут,  де  немає  від  мене  ні  сліду,  я
В  серці  тамую  весни  больовий  синдром.
Хочеться  дива.  /Забула  його  ім’я…/
Входить  дитинство  навшпиньках  десь  під  ребро.

Ось  знову  вулиця.  Вишні  зронили  цвіт.
Скільки  б  мені  не  пройти  не  моїх  доріг
/Й  тих,  що  мої/,    через  всю  павутину  літ,
Хочеться  переступити  за  той  поріг,

Де  вже  не  чутно  ні  сміху  за  склом  вікна,
Ні  вечорових  розмов,  тільки  вітру  свист
Ходить  по  колу  сирих  і  пустих  кімнат,
Де  кожна  річ  у  собі  зберігає  зміст

Глибший,  ніж  іншим  здається.  Бо  тут  і  я
З  вітром  колись  перешіптувалась  в  думках,
І  у  свята  за  великим  столом  сім’я
Дружно  збиралась.  Тепер  на  кількох  замках

Двері  у  світ,  де  від  тиші  загусли  зву…
…чи!!!  -  я  прошу.  -  Зазвучи  у  мені  ще  раз!
Так,  щоби  сили  сказати  було:  «Живу!»
Так,  щоби  лікарем  стала  любов  –  не  час…

Лиш  чорно-білі  портрети  тепер  мені
Дивляться  в  душу.  /Минуле  крізь  об’єктив./
Я  повертаюсь  додому,  який  не  дім.
/Той,  що  як  кисень,  покликав  і  відпустив…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


@NN@

Уперше гриміло…

Тепло  сьогодні,  мов  літо  весну  обігнало.
Лежу  на  місточку,  горілиць,  у  небо  дивлюсь  -
Он  Лебідь  летить,  он  Віз,  а  за  обрій  упало  Орало,
Чи  Плуг  (  так  бабуня  мені  у  дитинстві  казала),
Я  вірила  їй  -  вона,-  так  багато  книжок  прочитала
Мені,  уважно  вслухалася  я  й  *мотала  на  вус*.

Та  ось  вже,  на  разі,  й  сама  я  в  розряді  бабусь..,
А  кладку  в  леваді  люблю  в    опівнічній  порі  -
Лежу  горілиць  і  на  зорі  квітневого  неба  дивлюсь,
Падаю  в  нього...  Зорі  не  зорі,  а  мов  ліхтарі
Обабіч  дороги,  підморгують  милі  знайомці  старі...
Слухаю  ніч,  і  всесвіт,  і  тишу    *мотаю  на  вус*.

Колись,  коли  справ  буде  менше,  я  час  зупиню,
Між  пальців  зорі  провію,  знайду  в  них  перлину,
З  усим  попрощаюсь,  покаюсь,  усіх  в  молитвах  пом’яну,
У  серці  -  серпневої  ночі  віконце  відчИню.
З  кладки,  легенько,  у  небо  -  таке  волошкове  -  полину..
...................................................................................
Так  тепло  сьогодні,  йшов  дощ  і  уперше  гриміло.



                                         *Я  иногда  ставлю  глагол  выше  существительного.
                                         .........................................................................
                                         Я,  она  раскинула  руки,  включая  Иисуса  и  Папу,
                                     -  Я  есть  Глагол.  Я  тот  кто  Я  есть.  Я  стану  тем,
                                         кем  стану.  Я  есть  Глагол!  Я  живое,  динамичное,
                                         вечно  активное  и  движущееся.  Я  Есть  Глагол  Бытия...*
                                                               Уильям  Пол  Янг    *Хижина*    Разговор  с  Богом.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727167
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 06.05.2017


A.Kar-Te

Солнцу!

                                                                 Прекрасной  женщине,  хранительнице  семейного  
                                                                 очага,  талантливому  Доктору,  верной  подруге  и  светлому  
                                                                 человеку  посвящается.



В  помощь  солнцу  лютою  зимой
Ниспослал  Господь  твоё  рождение.
О,  Наталья,  светоч  наш  земной,
Наш  поклон  тебе  и  восхищение.

Нет  предела  твоему  теплу  -
Стольких  исцелила,  обогрела...
Пусть  Господь  шлёт  дому  твоему
Мир  и  счастье  за  благое  дело.

Радуйся..,  ликуй..,  февральский  день!
Ты  отмечен  непростым  рождением  -
Сильной,  светлой,  лучшей  из  людей...
Увенчай  Наталью  поздравлением.

Дорогая,  принимай  цветы,
От  души  -  любовь  и  уважение.
Пусть  цветут  заветные  мечты,
Чтобы  в  радость  жизнь  и  в  наслаждение.

Как  однажды  говорил  поэт,
Ты  свети  "до  дней  последних  донца"
Всем,  всегда  и  много-много  лет
На  "Ура!"  Да  будет  наше  Солнце!






(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717236
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 06.05.2017


A.Kar-Te

Снег большими хлопьями…

Снег  большими  хлопьями,
Ватными..,  воздушными..,
Стелется  под  окнами..,
Между  яблонь  с  грушами..,

По  траве  некошеной..,
По  тропинке  узенькой,
(Редко  нынче  хоженой)...
А  калина  бусинкой

Между  хлопьев  прячется,
Как  в  десерте  аховом...
Правда  или  кажется..?
Снег    с  ванильным  запахом.




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 06.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.05.2017


Валентина Ланевич

Мій коханий, коханий, коханий…

Мій  коханий,  коханий,  коханий...
Шепіт  рветься  з  єства  в  небеса.
День  сьогодні  не  сонячно-крамний,
Таки  знає  любов  чудеса.

І  наповнює  серце  весною,
Цвіт  черешні  в  злагоді  душі.
У  цілющих  обіймах  з  вільхою,
Де  ім’я  твоє,  бешкет  в  умі.

Спочиває  туман  під  вербою,
Очерет  в  тишині  занімів.
Милувалась,  милуюсь  тобою,
Ти  мене  підкорити  зумів.

02.15.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731535
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 06.05.2017


Lana P.

Я ПРОЩАЮСЬ…

Сонце,  сонце,  освітлюй  тіні,
Не  заходь,  зачекай  хоч  хвилину...
Я  ще  раз  у  твоєму  промінні
Озирнусь  на  свою  Батьківщину.

Кину  погляд  на  небо,  квіти
І  на  поле  у  стиглім  колоссі.
Спомин  довго  ще  буде  боліти,
Вітру  подих  лишу  у  волоссі...

Розіб’є  гуркіт  неба  тишу,
Полечу,  наче  птаха,  з  юрбою...
Але  спогади!  —  Ні,  не  залишу,
У  світи  заберу  із  собою.                              2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731620
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 06.05.2017


OlgaSydoruk

За невидной (прозрачной) оградой

За  невидной(прозрачной)оградой
Белый  старец  и  херувим
Под  свечами  находят  усладу,
Почитая  заветный  псалтырь.
Лепестками  укрытая  паперть
И  зелёная  в  пояс  трава...
Воску  долу  слезинками  капать,
Пока  всхлипывает  душа.
Расцарапают  душу  тревоги,
Приоткрыв  потайную  дверь,..
Обозначив  пунктиром  дороги
На  любимую  параллель...
Расцарапают  душу  тревоги,
Не  закрыть  незаметно  дверь.
Коротки  и  тернисты  дороги
На  любимую  параллель.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 06.05.2017


OlgaSydoruk

Подарю эти мысли воде…

Я  сегодня  на  грустной  волне  познавала,как  воют  от  скуки,..
Как  удары  по  левой  щеке  согревают  озябшие  руки!..
Почерневшие  вдруг  небеса  затеняют  опухшее  солнце...
Как  тоска  заползает  в  глаза,в  зеркала  и  квадратик  оконца...
Не  зови  меня!..Отпусти!..Над  душою  невинной  не  властвуй,..
Не  ускорив  навстречу  шаги,под  малиновым  звоном  причастий...
Я  сегодня  на  грустной  волне  укрываюсь  словами  от  муки...
Подарю  эти  мысли  воде,чтобы  помнила  струны  разлуки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 06.05.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2017


Lana P.

НЕ МРІЙ ПРО МЕНЕ, МРІЙНИЦЕ, НЕ МРІЙ…

Мій  вірний  шлях  —  іти  відкритим  морем
До  тих  земель,  які  я  знав  до  Вас.
Там  компаси  —  сузір’я  дальнозорі,  
Немов  алмази  в  профіль  і  анфас,

Очима  світять  крізь  нічні  тунелі,
А  сонце  вдень  зціловує  вуста,
Де  хвилі  розбиваються  об  скелі,
І  тане  піна,  мов  безе,  густа.

Там  океанські  бризи  прохолодні
Роздмухують  Ваше  святе  ім’я.
Вінки  із  лавр  чекають  благородні,
Нові  пригоди  манять  звідтіля.

Молочні,  непроціджені  тумани
Ховають  від  піратів  корабель.
Вода  солона  знов  загоїть  рани…
Закину  якір  біля  тих  земель,

Що  душу  відкривають  просто  неба
І  тягнуться  до  сонця  у  піснях,  —
Мені  у  них  всесильна  є  потреба,
Нескорені  бажання  в  хоругвах.

А  як  вітри  сколихують  вітрила,
Мов  птахи  б’ють  сполохано  грудьми,
Я  хочу,  щоб  ти  знала,  моя  мила,  —
Ніколи  не  буває  там  зими.

Ростуть  лимонники  і  ананаси
У  хащах,  в  зарослях…  Як  темнота
Впаде  на  помаранчеві  прикраси,  —
Накриє  з  неба  митра  золота.

Я  не  віддам  свою  свободу,  люба.
І  замість  тебе  пригорну  прибій.
Бо  твої  очі,  то  для  мене  —  згуба.
Не  мрій  про  мене,  мрійнице,  не  мрій…          17/12/15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728570
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


Lana P.

СВІТАЮТЬ ЗОРІ МОВЧАЗНІ…

Світають  зорі  мовчазні
Із  золотистими  вінцями,
Розшиті  сріблом  на  канві,
Крізь  темінь  світять  каганцями.

Спалахують,  немов  вогні,
У  хаотичних  мерехтіннях,
У  позолоті  —  осяйні,  
А  падають  чомусь  камінням…

Невже  блищить  далеке  все,
А  те,  що  ближче,  те  —  буденне?..
Чом  недосяжність  нас  зове,
А  не  життєвість  повсякденна?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728572
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2017


Ліна Ланська

СВІТ У ВІКНІ

Ти  наказав  мовчати!..  зітхнула,  -  мовчу.
Заборонив  дивитись,  -  помалу    осліпла.
Я  ті  молитви  зі  стін  німого  плачу,  -
Не  розібрала,  не  маючи  й  крихти  світла.

Ти  не  жорстокий,  -  байдужий,  -  щасливим  будь.
Хай  твоїх  бід  розіб"ється  остання  склянка.
Не  дорікай  мені  вкотре,  світ  цей  не  гудь,
Небу  і  княжа    донька  -  безлика  селянка.

Ти  не  для  мене,  для  неї  збивав  і  гріб
Ні,  не  плоти,  а  коліна,  де    весла  -  лікті.
Може,  якби  не  кохала  й  забула,  ти  б
Кидав,  якщо  не  калач,  то,  принаймні,  -  хліб...
Не  зачерствілі  шматки,  душею  зігріті.


Сльози  росу  розмивають  на  чистому  склі  -
Світ  у  твоєму  вікні  -  її  постать  в  імлі.
23.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725598
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017


OlgaSydoruk

Ночь разбудила глупая птица…

Ночь  разбудила  глупая  птица...
Мягкие  тени  скользят  по  ковру...
За  кисеею  тумана  их  лица...
Тихо  идут  окунуться  в  росу...
Ласково  нежность  ручьями  струится  -  
В  море  морей:  из  потоков  слезы...
Разве  такое  не  может  присниться  
На  середине  прохладной  весны?..
В  ночь  полнолуния  что-то  не  спится...
Стоптаны  в  прошлое  все  башмаки...
Тени  скрывают  за  масками  лица.
За  кисеею  тумана  -  шаги...
Мне  бы  сегодня  взять  и  напиться!..
Мне  бы  пол-кружки  вина  без  воды!
Мне  бы  окликнуть,чтобы  проститься...
Вдруг  оглянутся?..  Дотронусь  -  руки...











адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725508
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


Шон Маклех

Часопростір

                                                 «Пробачте,  друзі  мої,  
                                                     надлишкову  схильність  до  цієї  книги...»
                                                                                                                     (Григорій  Cковорода)

Життя  –  це  потріпана  книга
З  видертими  сторінками
(Бракує  найцікавіших  розділів)
Життя  –  це  драма,
Яку  написав  схоласт  Сорбони  –  
Компілятор  літописів
Війни  Столітньої,
Трубадур  шляхів  розбитих,
Драма  чи  то  мелодрама
З  трагічним  початком,
З  фіналом  незрозумілим
Чи  то  з  його  відсутністю,
З  тьмою  замість  завіси.
Життя  –  це  верлібр
Поета-сухотника  з  Парижа  дощу
Чи  то  скрипаля  сліпого,
Що  не  знає  нотної  грамоти
І  грає  свої  мелодії  –  
Свої  нескінченні  ноктюрни
Тільки  по  пам’яті  ночі
(Не  своєї,  навіть)
(І  то  уривками  –  все  уривками).
Життя  –  це  роман
Без  кінця  і  початку
З  дірявою  обкладинкою
(Миші  прогризли),
У  якому  герої
Свої  імена  забувають
(А  яке  воно  –  імено  моє?)
І  вже  ніколи  не  згадують,
А  я  мандрую  з  одного  століття
До  іншого  –  такого  ж  приблудного,
То  в  одному  човні-тілі,
То  в  іншому.
А  тіні  навколо  ті  самі,
Що  в  часи  Чорної  Моровиці,
Що  в  часи  перших  птахів  залізних,
Що  в  часи  ковалів-анахоретів.
Тіні  (чи  то  душі)
Змінюють  свої  тіла-шати,
Тіла-кораблі,  тіла-кокони,  тіла-лялечки,
І  все  лишаються  тими  самими.
Все  забувають,  все  марнують
І  гублять  слова  намистини
В  морі.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718642
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Ліна Ланська

НЕ ЗАБУДЬ

Не  забудь,  завтра  ранок  без  кави  -  не  ранок,
А  без  "Доброго  дня!"  мого  -  тільки  журба.
У  вітанні  заплуталось  тихе    сопрано,  -
Ніжних  слів  не  зронила  тремтяча  губа.

Не  зронивши  бентежно,  зітхання  у  подих,
Спаленіла,  небаченим  шквалом  сум"ять.
Не  спитала  від  щастя:  "З  якої  нагоди?"
Відчуваючи  лиш,  як  серця  торохтять.

Відучора  такого  непевного,  видно,
Не  лишилося  більше,  дві  тіні  і  все.
Світло  вимкнем  і  сутінню  спомин  знесе,
Бо  життя,  як  життя,  і  самотньому  зимно.

Не  забудь  попрощавшись,  -  зачиняться  двері
І  загубляться  десь  непотрібні  ключі.
Тиск  волатиме  мовчки  із  вен  і  артерій,
Біль  пекучий  марою  зітхне  уночі
І  розіпне  роз"ятрено,  нас  на  папері,  -
Хоч  до  скону  мовчи,  хоч  до  скону  кричи...


11.02.17.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717586
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 20.02.2017


Валентина Ланевич

Дається все те неспроста.

Сивина  накрила  скороні,
Набута  мудрість  -  помилки.
Не  всі  причини  втім  вагомі,
Не  в  кожен  крок  в  небі  зірки.

Та  жаль  тримати  без  потреби,
Бо  в  мовних  знаках  солі  суть.
Відчуті  серцем:  "а",  "і","щоби",
Нас  по  житті  вперед  ведуть.

І  відкривають  сокровенне,
Занурують  у  світ  пізнань.
Те  що  здається  так  буденне,
Стає  святим  в  часи  вигнань.

Любов,  турбота  і  повага,
І  вірність,  чесність,  доброта.
І  сила  волі,  і  наснага,
Дається  все  те  неспроста.

20.01.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713403
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 17.02.2017


Ліна Ланська

КРАПЕЛЬКИ РТУТНІ

Куди  ми,  до  півнів  удосвіт?
До  других,  а  може  й  до  третіх,
Шукати  незнайдене  досі,
Надривне,  в  нестримнім  фальцеті.

Чи  подих  завмер,  чи  відлуння

Злиття  у  полоні  екстазу,
Двох  іскорок,  певно,  флюїдних,
Удруге,  ушосте,  -    щоразу
Чужих,  у  оточенні  рідних,

І  в  свято,  а  що  вже  по  буднях?..

Куди  ми?..  баюри  й  прокльони
Навскіс  через  душу,    сльозами
Змиваємо  всі  перепони,
Зірки  попід  ноги  -  возами.

Небесні  виспівують  лютні.

Прелюдія  лащиться  млосно,
За  вушком  стікає  чеканням
І  скрапує,  -    сіллю,  чи  воском,
Не  перша,  навряд  чи  й  остання.
....................................................
Куди  ми?..    -  сміятись  на  кутні.

Дві  іскорки,  крапельки  ртутні...

13.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718245
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017


Lana P.

СОРОМИТЬСЯ МОРЕ…

Соромиться  море…  Десь  там,  на  причалі,
Вихлюпує  гордо  таємні  жалі.
І  б’ються  об  берег  неспиті  печалі,
Швартуються  в  гавані  мрій  кораблі.

Розбурхані  хвилі  лупцюють  канати,
Вдаряються  в  судна,  зникають  на  мить,  
Юрбою  стараються  час  наздогнати,
А  море  на  них  так  сердито  кричить…

Чубаті  загострюють  в  галасі  вістря,
Атаками  в  наступ  ідуть  до  землі,
Аж  пил  водяний  вилітає  в  повітря  —
Заплющує  море  очиці  в  імлі.

Розмиті  пісками  в  обіймах  прибою,
У  жвавих  струмочках  відлуння  шумить,
Виходять  смиренно  з  життєвого  бою,
А  море  у  штилі  встидливо  мовчить.

Ховає  під  небом  натомлені  писки,
Ніяково  зирить  під  вигином  брів,
Розкидує  сонячно  західні  блиски,
Розгублене  серед  приблудних  вітрів…

Сумні  береги  розтасовують  води,
Рум’янцем  спалахує  обрій  надій,  
А  чайки  крикливі  ведуть  хороводи  —
Соромиться  море  нестриманих  дій.                                30/05/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717626
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017


Шон Маклех

Срібні дні

                         «...  Якщо  щось  у  мене  було
                                     Так  це  серце  з  плоті
                                     Я  приніс  його  на  олтар  
                                     Обітницю  сповнюючи
                                     Але  побачив  срібло  одне...»
                                                                                   (Гійом  Аполлінер)

Тільки  срібло.
І  не  лишень  серед  ночі  модерну,
Всюди:  серед  хвиль  зимового  моря,
Між  звуками  слів,
Між  літерами  мертвих  фоліантів:
Срібло:
Срібні  хвилини,  срібні  години,  срібні  дні
Міряють  срібні  годинники:
Зими:  дощавої,  але  дощ  сріблом
На  прозорі  вікна  очей  січня,
Прозорим  сріблом  води
На  метал  сокири  пращурів,
Якою  вони  рубали  ліс  буття  свого  темного.
І  що  в  цьому  срібному
Не  дзвенить,  не  іскриться?
Хіба  моє  серце:  з  плоті  гарячої,
Черленої  і  живої:
Пульсує  разом  з  ритмом  Галактики
Виром  навколо  діри  чорної
Серце:  червоним  мішком  крові.
Кину  його  на  олтар:
Їжте  –  боги  абеткових  істин.
А  навколо  срібло.
Епохи  мисливців  темряви
(Таки  за  вампірами),
Епохи  чорно-білої:
Таки  блискучої,
Трохи  важкої
І  трохи  продажної:
Тридцять  срібляників
Хтось  у  калитку  кинув
Юнаку  бородатому  кароокому.
Срібло.  Одне  срібло  навколо...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714926
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 11.02.2017


Шон Маклех

Літопис синього неба

                                                   «Чому  ми  не  білі  птахи  
                                                                   над  пінними  брижами  моря?
                                                       Ще  метеор  не  згас,
                                                                   а  нас  вже  полонить  туга...»
                                                                                                         (Вільям  Батлер  Єйтс)

Джеральду  ФітцДжеральду  –  Ґеройду  Ярла  Мору,  VIII  графу  Кілдер,  некоронованому  королю  Ірландії.  Щиро.  

А  я  вписую  літери  хмар
У  літопис  синього  неба,
Пишу  про  лордів  гонору,
Про  графів  торфовища  гиблого
(Гибій,  писарю,  гибій!),
Про  горобців  замку  зруйнованого
(Цвірінькайте,  вам  то  що...)
А  я  пишу  пером  крука  –  
Того  самого,  що  Каханна  Фіах,
Занурюючи  в  чорнильницю  
Ірландського  моря:
Тому  й  слова  мої  прозорі,
По  синьому  писані,
Ніхто  їх  не  прочитає
Крім  птахів  легких  як  вітер,
І  то  лише  лебедів  –  тих  самих  –  
Золотим  ланцюжком  поневолених,
Яких  шукав  Мак  Лір,  але  марно,
Бо  все  в  наших  літописах
Намарне,
Навіть  якщо  вони  писані
Не  на  синьому  небі,
А  на  шкірі  корові  білої.
А  Сонце  червонобоке,  як  і  раніше,  падає
У  прозорість  гіркосолону  –  
До  лускатих  срібляників  –  
Холоднокровних  мовчальників,
А  день,  як  завше,  гасне  –  
Кельтські  бо  сутінки,
А  бруківка  з  наших  надгробків  мощена,
А  крім  руїн  нічого  й  класти  до  торби  Часу  –  
Старця  сивобородого
(Йому  в  торбу,  а  Землі  в  скриню),
Добре  хоч  вона  не  прозора,
Як  би  то  нам  по  кістках  ходилося-стукалося
Чи  то  танцювалося...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714485
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 11.02.2017


DVI

МОЯ ДРУЖИНА

 
             Прочитав  статтю  [b]«Лист  майбутньому  чоловікові»[/b]  і  в  пам’яті  моїй  сплили  мої  юні  роки  ,  в  яких  я  вже  впевнено  знав,  якою  буде  моя  дружина.  Я  займався  активно  спортом  і  моєю  мрією  було  стати  вчителем  фізичної  культури.  Образ  моєї  майбутньої  дружини  приходив  мені  в  видіннях  в  дуже  чітких  подробицях  :  «Дуже  маленького  росту  ,красива,  розумниця  ,  майстер  спорту,  а  найважливіше,  з  Великою  душею.  Душу  її  я  відчував  присутньою  зі  мною  все  своє  свідоме  життя.  Дехто  може  посміхнутись  і  сказати:  «Це  якась  містика,  або  видумка»,  але  я  присягаю  в  правдивості  cказаного  мною.  Мені  здається  я  вже  зустрічався  з  Вірою  в  якомусь  житті.  Ми  одночасно  однаково  думали,  одночасно  співали  в  думках  одні  і  ті  ж  пісні.

             Я  закінчив  Технікум  Фізичної  культури,  відслужив  три  роки  в  армії  і  за  цей  час  об’їздив  по  змаганнях  весь  Радянський  Союз.  В  1964  році  поступив  в  Львівський  державний  інститут  фізичної  культури.  Найбільшою  подією  1965р.  для  мене  стало  знайомство  з  будучою  моєю  дружиною  Вірочкою.  Це  окрема  тема,  ми  не  просто  зустрілись  ,  нас  звів  Бог,  це  факт.  Мені  симпатизувала  однокурсниця  Вірочки,  Світлана  Горбунова,  гімнастка,  яка  ходила  зі  мною  на  тренування  з  стрільби  із  пістолета  в  тир  де  тренувались  п’ятиборці.  Одного  весняного  дня  повертаючись  з  тренування  в  центрі  м.  Львова  ми  вирішили  зайти  в  кафе  випити  кави,  раптом  Світлана  звернулась  до  мене:  «Володя  давай  запросимо  мою  подругу  в  кафе,  ось  вона  йде  по  тротуару,  я  тебе  з  нею  познайомлю.»  Коли  Вірочка  протягнула  руку  і  наші  руки  дотулились  одна  до  однієї  я  відчув  удар  струму,  як  я  все  говорив  380  вольт  по  тілу  пройшло.  Після  нашого  знайомства  я  вже  не  уявляв  життя  без  неї.  В  той  час  Віра  ще  не  була  Майстром  спорту  СССР.  Ми  почали  зустрічатись  і  всі  в  інституті  любувались  нашою  парою,  говорячи:  «Ви  створені  один  для  одного,  ви  як  брат  і  сестра.»  Нас  дуже  любили  і  поважали  в  інституті.  І  от  одного  разу  нас  зустріла  відповідальний  секретар  із  ректорату  Горобець  Маргарита  Григорівна  і  запитала:  «Володя,  Віра  весь  інститут  говорить  про  вашу  пару  чи  ви  не  проти,  щоб  інститут  урочисто  організував  весілля?  Ми  вже  говорили  з  ректором.  Ми  подали  заяву.  В  ніч  перед  розписом  Маргарита  Григорівна,  Віра  і  я  шили  весільну  сукню  з  купленого  нами  гіпюру.  Весілля  відгуляли  2  дні  в  приміщенні  актового  залу  інституту  та  в  столовій  інституту.  Була  жива  музика,  інститутський  оркестр  в  якому  я  приймав  участь  як  соліст.  Всі  страви  приготували  працівники  інститутської  їдальні.  При  поздоровленні  нам  вручив  ректор  ощадну  книжку  на  пред’явника  з  сумою  200крб.  і  виділили  окрему  кімнату  в  гуртожитку.  Світлана  була  дружкою  на  нашому  весіллі.

             Прожили  ми  разом  сорок  сім  років  в  злагоді  і  любові,  і  Бог  забрав  Вірочку  до  себе.  Я  продовжую  жити  з  своєю  рідною  дружиною  у  віршах,  і  відчуваю  її  присутність.  

     [b]        Я  вдячний  Господу  за  те,  що  він  дав  мені  для  життя  таку  прекрасну  дружину.  Ми  були  дуже  щасливі.

[/b]Всі  подробиці  в  статті  [b]«Артерії  любові  Бога».[/b]
http://dyvensvit.org/articles/10113.html
               
                   Зоряночко,  ти  обов’язково  будеш  щасливою  дружиною.  Все  залежить  від  Бога  і  особисто  від  тебе.

                   Я  дуже  вдячний  тобі  за  цю  прекрасну  статтю,  без  якої  я  б  не  вернувся  в  минуле.
   
                     [b]  Зоряна  Опалинська  [/b]
Пане  Володимир,дуже  вдячна  за  ваш  коментар!!!такі  свідчення  ,як  ваші,  дуже  потрібні  для  молоді,  адже  ваше  життя  може  бути  прикладом  для  наслідування...Ви  -  непересічний  доказ  того,що  "по  вірі  вашій  дастся  вам"!  

                               Щиро  дякую  за  тепле  і  напутнє  слово!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646627
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 10.02.2017


@NN@

Серым облаком, белым облаком…

Серым  облаком  небо  ёжится,
С  крыш  задорно  струится  капель.
Сколько  пройдено...
Сколько  прожито...
Жизнь,  по  сути,  сплошь  карусель.

Остановишься,  сердцем  трепетным,
В  небеса  отошлёшь  мольбу.
Понадеешься...
Поволнуешься...
Жизнь,  по  сути,  сплошь  каламбур.

Небо  облаком  белым  светится,
Вторит  звонко  капели  карниз;
-  Поживешь  еще?
-  Где    ж  ты  денешься!
Жизнь,  по  сути,  сплошной  каприз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716054
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 10.02.2017


OlgaSydoruk

Моей нежности - ларь…

Экспромт

Между  сменами  лун,..
Под  велюрами  фетра,..
Среди  розовых  дюн,..
Меж  дыханием  ветра  -  
Серой  тучею  -  снег...
Белой  кручею  -  лёд...
Вместо  сумерек  -  свет...
Вместо  горечи  -  мёд...
После  пламени  -  жар...
И  ожогами  -  след...
Моей  нежности  -  ларь...
Не  для  тысячи  лет...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2017


Серафима Пант

З висоти місячних веж

Я  –  крила  пінгвіна,  чи  страуса  Ему:
Захмарних    поривів  у  крилах  -  аршин;
Так  кличе  призначення  кольору  неба,
Та  ген  відлітає  без  мене  мій  клин.
Натхнення  спонтанне  –  це  світ  поплавковий:
Пірнає  в  уяву  без  натиску  хвиль,
Як  серце  проймає  до  щастя,  до  болю  –
Підводно  вдихаю  до  тисячі  миль.
Я  –  крила  пінгвіна,  чи  страуса  Ему,
Легені  ж  –  об’єму  Жюльвернівських  меж.
- Вони  не  літають!!!
- В  тяжінні  проблема!!!
А  я  посміхаюся  з  місячних  веж.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672201
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 09.02.2017


A.Kar-Te

Лучше обмануться доверяя

Дух  весенний,  к  жизни  призывая,
Укрепиться  не  даёт  сомнениям  -
Лучше  обмануться  доверяя,
Нежели  обидеть  недоверием.

Нет,  любовь  не  может  быть  ошибкой,
Муки  ли  суля,  иль  наслаждение,
Оборвётся  ль  тонкой  паутинкой,
Или  станет  вечным  вдохновением.

По  весенней  улице  шагая,
Отпускаю  в  мир  иной  сомнения  -
Лучше  обмануться  доверяя,
Нежели  обидеть  недоверием.




(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650939
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 09.02.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017


OlgaSydoruk

Это - неправда.

Туче  брюхатой  пора  разрешиться  -
Тужится  вьюга  за  толстым  стеклом.
Это  -  неправда...Это  -  лишь  снится:
Море  и  солнце(над  жёлтым  песком)...
Белый  подснежник  -  зимнее  время...
Всё  оживает  в  начертанный  срок.
Снежные  барсы  -  грозное  племя.
Шторы  завесив,ложись  на  бочок.
Шторы  завесив,лучу  не  пробиться...
Тужится  вьюга...Клочьями  -  пух...
Туче  брюхатой  пора  разрешиться...
Снова  приснился  замкнутый  круг...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.02.2017


OlgaSydoruk

Будто из страшного сна…

Город  промёрзших  туманов...
Город  невидим  во  мгле.
Мецо,басам  и  сопрано  -  
Ад  ожидания  "Че"!!!
Город,облитый  "дождями",..  
Город,сожжённый  до  тла...
Город,расстрелянный  вами,
Будто  из  страшного  сна!..
Город,засыпанный  пеплом...
Жизнь  в  нём  когда  то  была...
В  полночь  или  с  рассветом
Третья  начнётся  война?..
Помнишь  -  красивый    и  светлый...
Помнишь  -  любила  тебя...
Город    -  совсем  неприметный...
Город,растерзанный  зря...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715856
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017


Ліна Ланська

БЕЗСИЛА НІЧ

Безсила  ніч  думки  місила:
"Світанок  відштовхне  колись,
Зітхне  зазеленілий  лист."

У  березень    скотився  диск,
Прогалина  заголосила
І  народила  аметист.

Розкривсь,  збентенжено-бузково,
Маленький  пролісок  вночі.
Кайданів  крижані  корчі

Розбили  сонячні  мечі
І  повінню  спливли  окови
У  ніч,  безсило  плачучи.

Безсила  ніч,  чия  ж  вина,  
Що  кличе  сонячна  струна
Прозоро-ніжний  фіолет?
Така  жадана  і  ясна

Йому  всміхнулася  весна.
Грайлива,  трохи  навісна,
Приготувала  арбалет,  -
Злетіли  стріли  і  луна.

Безсила  ніч  думки  місила...
Летіли  і  луна,  і  стріли,
Летіли  голови  із  пліч,  -
Кохання  зазирало  в  ніч.
28.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715261
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017


Уляна Яресько

Пробачати

В’яне  пуп’янок  -  віє  холодом  -  гасне  світло,
ходить  Морок-причепа,  цвіт  неповторний  топче  .
Сохне  поле  ромашкове  нині  (вчора  квітло),
сум-убивця  руйнує  ніжне,  п’янке,  жіноче.

Змиє  повінь  бурхлива  згадок  брудні  потоки  -
знову  птаство  ліричне  зацвірінчить  кантати.
Будеш  в’янути,  Квітко…  Будеш!  Затям  -  допоки
не  навчишся  образи  з  легкістю  пробачати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711734
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 28.01.2017


OlgaSydoruk

На рассвете…

На  рассвете  -  гаснут  звёзды...
Пламенеют  -  две  щеки...
Обнимают(осторожно)
Белый  атлас(на  груди)...
На  рассвете  -  сны  пророки
(Не  пустые  миражи)...
На  рассвете,словно,соки
Оживают  витражи...
На  рассвете  сладко  дышит
Приоткрытый  алый  рот...
Позови...Она...  услышит...
Прикоснись!..Она  -  поймёт...
На  рассвете(piano  -  piano)
Льётся  музыка  души...
И  божественным  хоралам
Примеряются  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714641
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 28.01.2017


OlgaSydoruk

И не вдруг…

Экспромт

И  не  вдруг  завыли  ***  
На  неполную  луну  -
Еле  слышимые  звуки  
Испугали  тишину...  -
Кто-то  в  горе  окунался  
(Там  и  сердце  разорвал)...
Кто-то  с  демоном  сражался  -  
(Долго  Господа  не  звал)...
Где-то  свечка  догорала  
И  светился  фитилёк,..
Чуть  дрожащею  рукою  
Выводился  первый  слог...
Где-то  тени  удлинялись...
Где-то  солнышко  взошло...
Где-то  словом  умудрялись,
Чтобы  стало  так  тепло...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714557
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Єлена Дорофієвська

Тридцать три до весны

Тридцать  три  до  весны.  Пусть  ее  аромат  еле  слышен,
На  случайный  аккорд  отзывается  тело,  
и  в  такт
Резонансу  дождей  
сердце  просится  прыгать  по  крышам,
И  взрываются  лампы,  и  радиоточки  горят.
Бдят  сурово  и  зло  календарные  белые  крылья.
Заскучали  в  комоде  прозрачности  и  кружева.
Я  верчусь  перед  зеркалом  и  примеряю  шутливо
Лишь  пальто...  на  чулки!  
(Я,  конечно,  чуть-чуть  вне  себя...  :)  )
Ветры  выметут  вон  одряхлевшие  за  зиму  листья…
Каждый  убывший  день  ритуально  бросаю  в  костры...

А  внизу  живота  безыскусственная  первобытность
Заглушает  приличные  рациональные  мысли...

Что  же  это?...  
Да  просто  -  
всего  
тридцать  три  
до  весны!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714566
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 27.01.2017


@NN@

Зимові міражі…

Знов  сніг  іде.
               Така  крутіль    
                                                     безпечна  і  лапата.

Дерева,  люди,  виднокіл
                             пливуть,  мов  міражі  строкаті.

Кричить,  кружляючи  вгорі,
                                                           сполохане  вороння.

Зима  в  правах  своїх  .  
                                                           Та  зранку,  на  осонні,  
Проглянуть  латочки  чорнющі  на  воді.

Дзвенить  сріблястим  
                                                                       голосом  синичка.
І  це  не  мариться  мені.
                           Ось  пан-отець...  Співає  хор  ...
                                                                                           Капличка.
З  дахів  капіжать
                                                         грона  кришталів.

 Почулося  в  цім  гомоні
                                                                           Весни  стаккато.
Ще  Січень  на  дворі,
                               Тетянин  день
                                                         і  снігу  навкруги    багато.
Та  з’їли  всю  калину  снігурі.
                                           
                             Весна  взяла  вже
                                                                           Сонце  на  лопату.
                                                     
                                                     

               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714388
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Світлана Моренець

НА СВІТЛОДАРСЬКІЙ ДУЗІ

Знов  за  хмари,  в  небо  синє  –
журавлиний  клин...
Вкотре  –  "...  кача  по  Тисині"...
Вкотре  –  болю  плин...

Світлодарською  дугою
смерть  пройшла  (по  дань!),
залишивши  за  собою
океан  страждань.

Крові!  Крові!  Море  крові  –
вампірякам  пир...
І  кричать  сліди  багрові
від  убитих  тіл.

Бог  візьме  їх  всіх  до  Себе,
прийме  і  земля...
Світлі  душі  линуть  в  Небо  
через  гріх    кремля.

Шиють  в  лазаретах  рани,
в  муках  –  вояки...
Щось  не  те  твориться  з  нами,
любі  земляки:

ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...

                                     20.12.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 25.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2017


OlgaSydoruk

В лабиринтах откровений…


Затеняя  чёрный  цвет  только  белой  акварелью,
В  морок  ночи  падал  снег  беспросветной  канителью...
Затуманивая  взгляд,замедляя  реку  вены,
Укрывая  путь  назад,исчезающий  мгновенно...
Незнакомый  человек(с  поседевшей  головою),
Вспоминал  минувший  век(почему  то  со  слезою).
Раны  все  разбередил  и  сонетом  бесконечным...
Всё  сквозь  душу  пропустил...И  тавром  осталось(вечным)...
Рассказал(не  утая)  -  где  он  жил  и  что  увидел,..
Что  прочувствовал,любя...И  когда  -  возненавидел...
И  колени  преклонив(пред  иконой  вдохновений),
Был  так  нежен,робок,мил  -  в  лабиринтах  откровений...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ВИРВЕШСЯ

Не  вирвешся  відлунням  через  край.
Розхристане  нестримне  почуття
Упало  і  не  буде  вороття,  -
Стіна  углиб  і  вшир  -  перечекай,

Бо  обійти  не  сила  і  не    час.

Її  зруйнуєш  -  рухне  небозвід
І  боги  проклинатимуть    услід
Оте  незриме,  що  з"єднало  нас.

Стіну  століть  не  зміряти  повік.

Шукаю  шпарку,  щоб  пірнути  знов
В  солодкі  сни,  -    зачинене  вікно,
Приречений  годинник  втратив  лік:

Було-нема...нема,  але  ж  БУЛО!

На  березі  зруйнованих  видінь
Я  пам"ятаю,  коливалась  тінь,
Допоки  хвилі  розмивали  скло.

Дощило  і  дощило  -  день,  чи  рік?

Горів  вогонь  у  грубці  і  в  душі.
Сміялись  ми,  віднині  не  чужі,
І  заздрили  нам  боги  угорі.

Їм  теж  вчувався  долі  резонанс  -
Бриніли  ліри  ніжно-навісні,
Зіркові  зливи  падали  до  ніг
Отим  незримим,  що  з"єднало  нас.

17.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713762
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 23.01.2017


A.Kar-Te

Не каяться. . , не сетовать…

Похоже,  что  душа  все  слёзы  вылила,
Пусть  станут  они  утренней  росой...
Сама  ли  я  судьбу  такую  выбрала  ?
Такую,  что  не  связана  с  тобой.

Чтоб  сердце  невзначай,  не  ёкнув  "может  быть...",
Желанием  не  стало  возгорать.
Чтоб  грешную  любовь  смирением  выбелить,
А  после  её  светлою  назвать.

Не  каяться..,  не  сетовать..,  лишь  выдохнуть,
Умывшись  как-то  утренней  росой...
Ещё  бы  -  сердцу  глупому  не  выпорхнуть,
Когда  однажды  встретимся  с  тобой.






(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Уляна Яресько

Сосни дивляться сни

Сосни  дивляться  сни,  які  віщі  немовби  у  жриць...
Заколисує  вітер    –  дерева  вклоняються  світу.
Я  тебе  не  віддам,  охоронцю  моїх  таємниць,
ми  доглянемо  вдвох  несміливий  росток  первоцвіту.

Заколисуй  мене  ніжним  шепотом  древніх  легенд,
химороддям  думок,  безбережжям  солодкої  рими.
Я  боялася.  Так!  –    що  довірливе  серце  -  ущент!
Чи  боюся  тепер?  Так!  –    пройти  нерозважливо  мимо.

В  сонних  нетрях  лісів  заблукала  сполохана  тінь
перелесника  чи  невідкритого  міфами  духа.
Соснам  тепло  у  лігві  своїх  вікових  сновидінь.
На  твоєму  плечі  сплю  я...
дихаю  з  соснами  –  
слухай...
16.11.2016  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 20.01.2017


Ліна Ланська

УСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Усе  буде  добре
Колись  і  не  з  нами.
Усе  буде  добре  КОЛИСЬ...
Теперішнє  горе
Розвіє  вітрами,
Щоб  мрії  нарешті  збулись.

Усе  буде  скоро  -
Літ  так  через...надцять.
Усе  буде  скоро,  повір.
І  світло  у  морок
Впаде,  щоб    зостаться,
Скотившись  луною  із  гір.

Усе  буде  краще
У  снах  ілюзорних.
Усе  буде  краще,  але
Байдужість  нізащо,
Не  знищить  потворних,
Лукавих  придворних.
Пихатих,  мажорних  -
Сучасних  героїв  Рабле.

13.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712563
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Ліна Ланська

ЗНОВ ПО КОЛУ


Я  загляну  в  сни    твої  на  трішки,  -
В  ефемерну  швидкоплинну    мить.
Хай    недоля  з  глуму  ліпить  смішки,
Відчуваю,  що  тобі  болить.

Заспокойся,  я  постою  мовчки,
Подивлюсь,  як  повінню  спливе
Сум  безжальний,  що  і  камінь    сточить,
Не  відірвеш,    вчепить  за  живе.

До  недолі  я  наразі,    друга,
Ти  просив  без  черги  увійти.
Шле  безсоння  та  вселенська  туга,
Де  любові  місця  не  знайти.

Знов  по  колу:  болісні  розлуки,
Споглядають  заздро  на  світи.
Заспокойся,  бо  тремтячі  руки
Не  зведуть  над  прірвою  мости.

Не  зашиють  ні  рукав,  ні  рану,
Коли  спрага,  пити  не  дадуть.
Докоряти  я  тобі  не  стану,
Тільки  вкотре  прошу:  "Просто  будь."

Коли  снігом  замете  дороги,
І  сріблясті  звиснуть  дукачі,
Сонце  зблисне  -  краплями  знемоги
Стануть  від  безсоння  втікачі.

Крапельки  знесиленого  поту
Безнадії  перекриють  вхід.
Знищать    болю  щемного  гризоту  
Й  безталання  наміри  лихі.


01.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711492
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Владимир Зозуля

Дорогой пилигримов

Далёко,  неукоротимо,  
И  обязательно  вперёд,
Ведёт  дорога  пилигрима,
И  он  идёт,  идёт,  идёт…

О,  эта  вечная  дорога,
Которой  суждено  идти
В  своём,  от  человека  к  Богу,
Неисповеданном  пути.

Я  вижу,  словно  в  мутном  бреде,
Как  безвозвратно,  там  и  тут,
Один,  за  ним  другой  и  третий,
Они  идут,  идут,  идут…

Бесповоротно…  бесконечно…
Земное  племя  пришлецов,
Они  идут,  отсюда  в  вечность,
Как  будто  слышат  вечный  зов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711637
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017


Ліна Ланська

Я НЕ СТУКАЮ

Я  не  стукаю,  просто  зайду...
На  столі  учорашня  газета,
Крихти  хліба  і  два  сірники.

У    господі  немає  ладу,
Тільки  тінь  мовчазного  естета
Та  і  ту  "підмели"  тайники.

Я  не  стукаю,  серце  гримить,
Як  старий-престарий  холодильник,
Що  до  скону  служити  бажав.

Десь  отут,  зачепилася  мить
За  беззвучний,  зловісно-всесильний,
Некерований  зібганий  жах.

Учепившись,  розкраяла  світ
На  "можливо"  і  вічне  -"ніколи,  -
Безнадії  стулила  сюжет.

Описала  чужий,  а  не  свій,
У  своєму  -  одні  частоколи
Та  і  ті  розхиталися  вже.

На  газеті  отут  напишу:
До  нестями...  ваганням  умита.
Не  сльозами,  їх  вилила  всі.

Я  піду,  а  тобі  залишу
Мою  душу,  у  вигляді  сита
І  кохання,  так  схоже  на  сіль...

09.01.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711283
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


@NN@

Перший промінь сонця…

Любов  Господня  -  
перший  промінь  сонця,
що  Світ  наповнює  теплом  і  сяйвом.
Любов  Господня  -  
тиха  радість  мами,
що  відчуває  перший  поштовх  в  лоні.
Любов  Господня  -  
сміх  дзвінкий  дитяти,
що  в  батькових  руках  летить  під  стелю.
Любов  Господня  -  
пролісок  весняний,
в  долонях  двох  закоханих  сердець.
Любов  Господня  -  
(вам  ще  рано  знати),
це  усміх  Ангела  ясний,
що  за  собою  зве  в  світи,
щоб  нас  із  Господом  з’єднати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711291
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 11.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2017


Svitlana_Belyakova

Роздуми…

 Наше  Життя  -  ланцюг  слабкостей,  що  заблукали,  міцно  утримуючи  нас.
Без  Віри,  наша  Душа,  що  колодязь  без  води.
Наш  Світ,  проти  Світу  духовного,  є  коротка  дрімота  під  шумом  небезпечної  бурі,
безпека  грунтована  на  невіданні,
наш  вид  обмежений  однією  Вічністю.
Мудрість,  витікаюча  зверху,  чиста,  скромна,  мирна,  повна  милосердя  і  доброти.
Слова  ж  лестощів  і  обману  далекі  від  Істини.
Тільки  вогонь  у    Вифлеємі  не  обпалить.
Спокушаємося  сріблом,  жадаємо  золотце,  ось  за  те  і  розплата,
важко  нам  перебувати  в  чистому  настрої,  це  нашого  буття  "заслуга".
Сонце  зникає  і  встає  кожним  ранком,
все  благословляє.
Нам  потрібно  всім  зупинитися,
побачити  оточуючих  нас  людей,
їх  потреби.
Тест  на  порядність  не  кожному  по-силі,
але  ж  зустрічайтесь  поглядом  сміливо.
Я  і  сама  двічі  мати,  а  усередині,  як  та  дитина  наївна,  незахищена,  боязка.
Та  треба  пам'ятати,  що  кожним  книга  Життя
пишеться  повсякчас,
засівають  на  Землі,
щоб  збирати  жнива  на  Небесах.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710849
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ліна Ланська

ЗАМЕРЗАЄ ЛІД.

Замерзлий  лід  -  учора  ще  води,
Потоком  із  дірявого  човна,
Який  із  хвиль  ще  й  досі  вирина.
На  мене  знову?..  Чи  моя  вина,
Що  спересердя,  падає  сюди,

Що  спересердя,    кригою  схопив?
У  муках  ніч  ославить  навіть  день.
І  хай  не  знаю  й  досі,  де  він,  де?
Нехай  біду  від  нього  відведе
Той  струм,  що  палить  долі  і  снопи.

Той  струм  базальти  плавить,  наче  віск
Нагрітої  донесхочу,  свічі.
У  полудень  гарячі  калачі
Застрягнуть  і  голодному...  мовчи,
То  не  сльоза  блищить,  -  то  болю  зблиск.

То  не  сльоза  блищить  тобі  услід.
Зневажити  бездумно,  поспішив,
А  що  душа?  А  що  вам  до  душі?
Хіба  вона  вмовлятиме:"  Лишись"?
Дев"яте  коло  -  замерзає  лід...

08.01.17.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711056
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 10.01.2017


@NN@

Все б віддала…

Все  б  віддала,  лиш  би  Небо  схилилось  до  серця.
Все  б  віддала,  та  чи  маю  я  скарб  за  душею?
Трішки  печалі,    слізок  в  долонях  граминку...
Цього  достатньо?  Прихилиш  Фавор  Свій  до  мене?
Спокоєм  Вічність  хай  душу  мою  осіяє,
Тиша  блага  наповнить  думки  аж  по  вінця,
І  потече  по  судинах  любов  Твоя  світла,
Зносячи  греблі  старезні  мого  маловірства.
Так  хотіла,  щоб  Небо  наповнило  душу,
Щоб  потекло  живою  водою  крізь  мене.  Ох  ...
Як  би  хотілося  цього...  Та  визнати  мушу,
Ще  не  готова,  вповні́,  прийняти  цю  втіху.  
.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711105
дата надходження 09.01.2017
дата закладки 09.01.2017


Ліна Ланська

ХОЛОДОМ СИПАЛА

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль.
Шкірили  зуби  опівночі  сірі  химери.
Із  Задзеркалля  заглянули  в  душу  гримери,  -
Більше  нізвідки  їм  взятися,  лишень  звідтіль.

Я  ж  не  людина,  сміється  яка  силоміць,
Їх  не  боюся,  хоч  інколи  плачу  до  ранку.
Від  макіяжу  залишиться  бруд,  наостанку
Гляну  у  дзеркало,  скільки  там  змучених  лиць?

Лишень  одне,  не    такі  вже  ви  й  сильні,  -  одне!
Очі  зелені  -  в  прозорому  сяйві  смарагди.
Холод  і  повінь  терпіли  і  терплять  заради,
Білого  Ангела...може  крилом  і  майне?

Що  це  я?  Може...Мій  Ангел  укриє  крилом,
Снігу  насипле,  збудує  мости-ефемери.
Хай  же  в  безодні  опиняться  всі  ті  химери,
Всі  ті  мости,  лиш  імла,  а  стежки  замело.

Холодом  сипала  в  душу  лиха  заметіль,
Ангели  знову  стелили  пухнасту  постіль.
08.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710930
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


@NN@

Одвічне диво.

В  полум’ї  Любові  несказанної  породила  Діва  плід  Життя.
Сповила,  і  на  солому  в  ясельця,  мов  на  царське  ложе  понесла.
Поклонилась  до  землі  Рожденному,  цілувала  трепетно  в  чоло,  
Того,  що  не  вмістить  і  Вселенна,  без  Якого  б  й  Неба  не  було.
Пригортала,  -  навкруги  співали  Янголи,  Херувими  зріли  Небеса,
А  Зоря  зливала  світ  лампадово  на  долини  й  гори...  Чудеса
На  Землі  творились  при  народженні
                                                                                                   -    у  пустелі  виноградники  цвіли  -
Пастухам,  що  стерегли  отари,  Радість  Янголи  безплотні  принесли;
-  Народився  Спас,  Якого  ви  чекали,  вам  Його  пророки  прорекли...
І  Небесне  воїнство  співало;  "  Слава  в  вишніх  Богу,  а  на  землі  мир..."

Полум’ям  Любові  несказанної  в  серці  Діва  Радість  берегла,
І  давно,  для  нас  її  провіщену,  у  Святвечір  тиша  прийняла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710610
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 07.01.2017


Ліна Ланська

СИЛА ЖІНКИ

[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d40d/LVgGeurpqyg.jpg[/img]

"Знаєш  у  чому  сила  жінки?  Проплакавши  годинами  в  подушку,  вона  знайде  в  собі  силу  висушити  сльози,  навести  красу  і  вийде  зі  сліпучою  посмішкою,  ніби    вона  найщасливіша  у  світі,  навіть  якщо  наполовину  мертвa..."
Кузьма  Скрябін.

Як  влучно  і  як  точно.

Сила  у  слабкості,  кажуть  про  жінку.  Може  й  так...А  може  й  ні.
Коли  хочеш  отримати  хоч  якусь  крихту  в  цьому  житті  ,  одних  надутих  гарненьких  вуст,  та  стрункої  ніжки  замало.  
В  той  час,  коли  ти  капризно  чогось  вимагаєш,  вимальовуючи    свої  гарнющі  брівки,  чи  відточуючи  нігтики,  онде    за  вікнами  плавом  пливе    сила-силенна  твоїх  клонів...  Гарних,вередливих,  яким  падає  до  ніг...Ну  це  ще  питання,  що  там  падає?  Бо  отак  можна  впасти  і  в  пісок  розсипатись  до  тих  бажаних  ніжок,  або  чиясь  гарна  білосніжна  вставна  щелепа  від  захвату,  -    на  друзки...  Потім  послухаєш,  що  то  натуральні  перли,тільки  так  оригінально  подаровані.
Смішно?  Та  не  дуже,  бо  ради  тих  перлів  ой,  скільки  сліз  та  поту  проливається,  причому  з  обох  сторін.  
Та  чи  надовго,  оті  бажання  бал  справляють?  
Все  має  властивість  закінчуватись,  навіть  бажання.
Коли  болить  спина,  чи  навіть  звичайна  нежить  у  коханого,  майже  єдиного(?)  чоловіка,  гарненьке  оченятко  пряде  у  пошуках  чергових  перлин...А  чоловік,  дивись,    може  й  одужати...мине    нежить,  а  натомість  прозріння  прийде.Рожеві  окуляри  спадуть,    чарівне  створіння  скине  раптом  прозорі  крильця  і  покаже  гострі  хижі  зубки,  та  загребущі  пальчики...Замість  перлів    острівець  забажається,  -  спинку  погріти...може  й  коханому.  Це  вже,  як  карта  ляже.
А  йому    так  хотілось  фею,  чи  ельфа  поряд...  Казку  бажалось,  дива...
Але  ж    фея  шукає  принца,  або  хоч,    якого  не  якого  короля.
Хай  собі  шукає,    ще    може    й  знайде,  коли  розуму  Господь  дав.  А  коли  не  дав?  От  коли  не  дав,    ех...
Тільки  віддане  та  щире  серце  відчуває,  хто  ховається  під  лахміттям,    чи  залатаною  свиткою...Тільки  воно  прагне  саме  його,  не  очікуючи  нічого  у  бажанні  бути  разом,  попри  все...  Дотик  душ.
Чи  є  таке  в  природі?  Чи  зустрічав  хтось?  Якщо  ні,  то  й  не  любив  ніхто.  Коли  наперед  прораховуються  всі  "за"  та  "проти"  ще  нездійсненного  альянсу,  то  не  варто  й  починати.  Бо  з  нічого  й  буде  ніщо.
Ні  сили,  ні  слабкості,  ні  статі...Чиста  бухгалтерія.  Кожен  знаходить  те,  що  шукає.Чому  ж  тоді  душа  ниє  і  стогне?  Озирнись,  он    щастя  поряд,  непримітне,    у  звичайному  вбранні,  буденне,    як  саме  життя  -  НЕ  ВІДКРИТЕ,  ТЕПЛЕ,  СПРАВЖНЄ.  Бери,  хапай  і  ховай  від  заздрого  ока.
На  жаль,  дурні    стереотипи  заважають  уважно  роздивитись  навкруги.  Ми  забуваємо,  що  всі  коштовності    добуті  з  бруду.
А  щоб  добути,треба  побачити  спочатку,  помітити.  відчути...
Хочеться  всього  і  одразу?  Так.  Тільки  бажання  треба  висловлювати  чітко  й  коротко,  бо  Господь  не  встигає  прислухатись  до  відчайдушного  лементу,  який  наші  душі  зчиняють,  викладаючи  йому  свої  нескінченні  прохання.  А  потім  виявляється  оте    золото,  так  важко  здобуте,  що  так    блищить  та  засліплює,  зовсім  і  не  золото,  а  пірит.  Може  вогонь  і  висікати,  та  не  більше.  Спіманий  у  сильце    Синій  птах,  під  дощем  за  мить  обернувся    фарбованою  гускою...Ото  лихо.  Підвели  розрахунки.  Воістину,  сліпий  той,  хто  не  хоче  бачити.  Розум  збанкрутував  ,  -  
не  на  ту  конячку  поставлено.  Та  хіба  хтось  із  нас  застрахований  від  подібних  помилок?Ні,звісно,ні.  Але  помилки  бувають  різні  і  розплата  за  ни  х  неоднакова.

Якщо  вже  помилятися,  то  нехай  це  буде  по  велінню  серця.  (Байрон).

Часто-густо  маленьке  капосне  хлоп"я  з  крильцями,    кине  стрілу,  не  глянувши,  чи  вцілив.  На  купину,  чи  на  гарбу  з  сіном,    як  вже  вийде...  По  хмарочосам  теж  кажуть  літає,      як  сили  стане.
Підніме  тендітна  сіренька  пташка  ту  стрілу  під  крильце  і  засяє,  заіскрить  пір"ячком  Жар-птиці.Тільки  ніхто  й  не  помітить,  допоки...
Допоки  вона  Івану  під  ніс  коника  не  підсуне.Такого  собі  калічку,  з  наслідками  травми  хребта.  Принців  мабуть  на  собі  носив,  доки    остехондроз  не  придбав.Та  коник  не  ображався,бо  він  їх  любив  і  його  велике  серце  та  гострий  розум  стільки  разів  спиняли  недолю...  Чужу.  Дурні  ті  принци.  Що  поробиш?  Але  ж  любимо  не  за  щось,  а  ВСУПЕРЕЧ.
Любов  ніколи  не  вимагає,  вона  завжди  дає.  (М.Ганді)

Цікаво,  що  в  усіх  казках  світу,  самі  герої  не  можуть  собі  раду  дати  тоді,  коли    щось  змушені  робити,  дійсно  важливе.  Хтось  шукає  джинна,  хтось  Бабу-Ягу,  а  комусь  чарки  достатньо...Випив  хмільного  напою  і  все  навкруги  засяяло,  а    кохання?..  хмм...Немає?
Мало  випив,  а  ще  й  мало  любив...  Ділитись  треба.  Спочатку  налити  предмету  обожнювання,  а  вже  собі,  що  залишиться.
Бо  тільки  з  любові,  з  бажаня  щось  віддати,  щоб  відчути  від  того  радість,народжується  щось  світле  і  таке  трепетно-щемне  у  душі.

"Від  любові  народжується  любов."  Софокл

Звісно  мені  можуть  закинути  про  дари  данайців...І  таке  може  трапитись.  Але  ж  хто  не  ризикує,той  і  шампанського  не  ковтне.  Так  в  усякому  разі,  кажуть.  Лякають?  Можливо.Та  тільки  вже  давно  ніхто  не  боїться  пити  оте  грайливе  вино,  що  розчинило  в  собі  сонячне  проміння  і  освітило  на  мить  душу  і  увесь  світ.  А  от  любити  боїмося.  ПО-СПРАВЖНЬОМУ.  Тому  й  заміняємо  справжнє.  істинне  на  ерзац.  Вигадуємо  якісь  відмовки,  рамки,  правила...Вік  згадуємо.
А  це  тут  до  чого?  Хіба  можна  захиститись  від  кохання?  Хіба  є  така  вакцина  у  Всесвіті?  Вона  сама  прийде,  вмоститься  на  покуті  і  всі  ваші  стереотипи  -  в  попіл...Спокій  лише  уві  сні,  та  й  то,  якщо  пощастить  заснути.
Але  ж...Яке  солодке  оте  безсоння...Який  магічний  цей  світ,  в  якому  є  місце  дивам.  Життя  подовжує,  молодість  дарує.
Хтось  сказав:
Старість  не  може  захистити  людей  від  любові,  але,  в  свою  чергу,  прекрасні  почуття  з  успіхом  захищають  людей  від  старості.
Почну  спочатку:

"Знаєш  у  чому  сила  жінки?  Проплакавши  годинами  в  подушку,  вона  знайде  в  собі  силу  висушити  сльози,  навести  красу  і  вийде  зі  сліпучою  посмішкою,  ніби    вона  найщасливіша  у  світі,  навіть  якщо  наполовину  мертвa..."
Кузьма  Скрябін.

Хочу  трішки  уточнити.  Сила  жінки  -  у  її  здатності  ЛЮБИТИ.  Себе,  близьких  і  весь  світ.    Навіть,  якщо  наполовину  мертва.
Сила  СПРАВЖНЬОЇ  жінки.
03.01.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710148
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017


Ліна Ланська

НЕ ТА

Я  пошепки  кричу  до  хрипоти,
Де  ти?
Розламані  повітряні  мости  -
Не  ти?
У  відповідь  мелодія  проста,
Не  та...

Я  знаю,  де  загублені  світи,
А  ти?
Укотре  попелищу  не  цвісти,
Де  ти?
Мої  тремтять  у  відчаї  вуста:
Не  та?

Я  не  скажу:  вертайся  і  прости,
А  ти?
З  образи  нове  щастя  не  сплести,  -
Де  ти?
Обіймами  гойдає  гіркота  -
Не  та.

Я  віднайду  слова,  щоб  зберегти,
А  ти?
У  кожного  початку  самоти  -
Не  ти.
Мелодію  б  забуту  віднайти,
Де  ти?..
02,01,17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710016
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Олена Жежук

Зимовий день сніжинками почавсь

                   [i]Осінній  день  березами  почавсь.
                                                                   Ліна  Костенко[/i]


Зимовий  день  сніжинками  почавсь,
В  вікно  відчинене  пушинками  влетіли,
На  віях  ніжно  щастям  тріпотіли…
Й  розтанули,  щоб  ранок  умивавсь.

Я  не    порушу  неповторну  мить,
Вберу  у  спраглу  душу  прохолоду,
З  морозом  п*ю  ранкову    насолоду,
Вмиваю  погляд,  дивлячись  в  блакить.

З  блакиті  сонцем  починаю  день,
А  може  день  цей  мною  розпочався,
Сніжинками  зі  мною  цілувався...
В  мені  до  вечора  шукатиме  натхнень.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709967
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017


Виктория - Р

Зірка

[b][i][color="#0900ff"]Близько,  я,  одвірка;
Тиша  навкруги...
Впала  з  неба  зірка,
На  оці  сніги...

Зіронька  маленька,
Справжня  дивина!
До  душі  рідненька,
Та  чомусь  журна...

Тайн  в  тобі  чимало,
Чом  мовчала  ти?
От  тебе  не  стало,-
Де  тебе  знайти?

Як  мені  без  тебе?
Чудо  із  чудес...
Плаче  синє  небо...
Ти  -  краса  небес.
25  12  2016  р
Вікторія  р
[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708675
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 03.01.2017


Ліна Ланська

ТИ ДЕ?

Ти  де?  Скотилась  небокраєм
Смаглява  місячна  діжа
І  щось  у  грудях  завмирає,
І  смуток  ріже  без  ножа.

Ти  де?  На  зоряне  намисто  
Не  вистачає  лиш  сльози
А  небо  темнооке  й  чисте
Не  кине  перлів,не  проси.

Ти  де?  Вже  ніжки  утопила
Зоря  ранкова  в  океан.
Гукаю,  та  забракло  сили,  -
Дірявий  покотився  дзбан.

Ти  де?  Не  вистудити  душу,
Яка  гартується  в  огні.
В  полон  узяв  і  воду  й  сушу
Будуєш  вежі  крижані.

Ти  де?  Розірвані  постоли?
Несамовитий  сніговій
З  дороги  збив  ще  від  Миколи?
Та  де  вже  ходиш,  Рік  Новий?

31.12.16
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709455
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Ганна Верес

Вони – це України авангард

[u]Ветерани-комбати  "Азову",  "Донбасу"  та  інших  підрозділів  вирішили  шляхом  блокування  припинити  корупційні  зв'язки  з  окупованою  територією  і    заставити  бойовиків  повернути  заручників.
[/u]
На  вітер  слів  не  кидають  комбати,

Ідуть  ва-банк  до  влади  –  напролом,

Ідуть,  можливо,  і  на  смерть  за  брата,

Котрий  давно  утрапив  у  полон.


Залізна  воля.  Витримка  військова.

В  боях  здобутий  і  імунітет.

Вони  брати,  хоча  і  не  по  крові.

Єднає  їх  війна,  менталітет.


Не  раз  поміж  життям  і  тінню  смерті,

Немов  по  лезу  бритви  вони  йшли,

Й  не  одному  судилось  там  умерти.

Тепер  же  інший  фронт  вони  знайшли.
 

Корупція,  що  наскрізь  пронизала,

Терпіння  їхнє  висмоктала  все.

Й  подонків  тих  комбати  розпізнали:

То  –  з  Ради,  то  кабмінівське  лице.


Нема  у  хлопців  інших  варіантів,

Як  у  державі  цій  навести  лад

Та  повернути  людям  ті  мільярди

За  ліс,  метал,  спиртне  і  шоколад.


На  бій  вони  ідуть  тепер  зі  спрутом,

Котрий  усюди  щупи  розпростер,  

Його  створив  у  нас  не  Вовка  Путін,

А  той,  чий  капітал,  мов  гриб,  росте.


Народ  чинуші  й  за  людей  не  мають,

Тарифний  вдягши  надважкий  хомут,

Стаж,  трудовий,  до  смерті  піднімають,

Податками  і  безробіттям  жмуть.


Два  роки  бранці  у  Криму,  в  Росії,  

Їх  вистача  в  підвалах  ДНР,

Вожді  ж  брехню  межи  очі  всім  сіють,

Що  для  їх  волі  роблять  все  тепер.


Отож  надія  тільки  на  комбатів,

Цінніше  їхнє  слово  за  мільярд,

Їх  не  цікавить  слава,  чи  дебати,

Вони  –  це  України  авангард!
29.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  
Ганна

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709346
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 31.12.2016


Світла (Імашева Світлана)

Знов лунає "Щедрик" (новорічні побажання)

                                                                                                 Щедрик,  щедрик,  щедрівочка,
                                                                                                 Прилетіла    ластівочка...
       
                                               Одягає  землю  у  кришталь  прозорий,

                                               Сніговим  кожухом  огорта  зима...

                                               Лине  "Щедрик"  рідний  Всесвітом  -  між  зорі,

                                               Душу  зігріває  дзвонами  Різдва.

                                                                     Пане  господарю,  -  гей!  -  виходь  із  хати,

                                                                     Всю  хазяйським  оком  землю  обійми!

                                                                     Хай  не  плачуть  діти,  не  ридає  мати,

                                                                     Порятуй  родину  від  жахіть  війни.

                                             Пане  господарю,  гірко  працювалось

                                             У  донецькім  полі  попід  гул  гармат.

                                             Не  відпочивалось  -  тяжко  воювалось:

                                             Крівцею  цю  землю  освятив  солдат.

                                                                             Тож  тепер  у  свято  -  гіркоти  багато:

                                                                             І  на  серці  гірко,  і  вино  гірчить...

                                                                             Пане  господарю,  рік  Новий  стрічати

                                                                             Вийди,  вийди  з  хати  у  казкову  мить.

                                               Щоби  колосилось  житечко  у  полі,

                                               Щоб  здорові  діти  і  міцна  сім'я,

                                               Щоб  усі  додому  повернулись  скоро,

                                               Щоб  малому  сину  вибрали  ім'я.

                                                                             Знов  лунає  "Щедрик"  над  світи  просторі:

                                                                             Душу  українську  щедру  велича,  -  

                                                                             Понад  рідні  села,  над  безкрає  море  -  

                                                                             Рік  Новий  в  надії  світлій  зустріча.

                                                                                                                           Світлана  Імашева

                         "Щедрик"  -  народна  пісня  в  обробці  Миколи  Леонтовича,  знана  не
                           тільки  в  Україні,  але  й  у  всьому  світі  під  назвою  "Колядка  дзвонів"
                           (англ.  Ukrainian  Bell  Carol)

                                 
                                                               
                                                                             

                                                                             

                                             


                                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709453
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016


Ліна Ланська

СМІЮСЬ, ДОПОКИ…

Сміюсь,  допоки  розум  не  воскрес.
Прогнали  сльози  чорний  L’Oréal
Із  довгих  вій    піїток-авторес.
Линяє  щось?  -  То  пишеться  скрижаль.

Відлунням  -  сміх,  щоб  думали:  все  ок,
А  сльози  для  затравки  і  жалю,
Бо  навіть  року  майже  вийшов  строк,
А  я  ж  бо  так  прощання  не  люблю.

Лунає  сміх    -  істерики  прогноз.
У  гороскопі    суперово  все,
А  стрілки  добігають  довгий  крос,
Який  помалу  часом  занесе.

Ну  й  занесе...не  плакати  ж  тепер,
Коли  ридають  ридма  за  вікном
І  середа  у  грудні,  і  четвер,
У  кпини  сонце  утопило  дно

Душі  моєї,  щоб  догнать  нуар.
Без  толку  чвари,  вже  не  перший  день.
Розіб"ється  засліплений  ліхтар,
Коли  вже  руки  виймемо  з  кишень.

Чужих  кишень,  де  протяги  давно,
А  сміх  -  єдиний  схрон  твердих  валют.
Виспівує  Клото  веретено,
Атропос  кришить  "вірю  і  люблю",

З  наруги  доля  зашморги  сплете.
На  мить  майнуть  лассо,  чи  хомути,
Щоби  теля  впіймати  золоте
І  на  заклання,  Господи  прости...

Сміюсь  допоки,  до  тих  пір  біда
Офіру  вимагати  не  спішить;
Стікає,  яко  з  гусака  вода.
Крізь  сльози  смішки  -  пера  для  віршів.

28.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708988
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Віталій Стецула

Сонце впало мені під ребро

Сонце  впало  мені  під  ребро,
Ледь  потріскує  неба  лід.
Переплутані  вени  крон,  
Вороняччя  провин  -  услід.

Срібний  корінь  річок-мечів
Перекований  із  крижин,
Така  тиша  лиш  після  січі:
Ані  мертвий,  ані  живий.

У  обличчя  втираю  сніг,
Чи  то  він,  чи  сльоза  пече,
Каяття  просто  б'є  навідліг
Гострим  гіллям,  та  сонце  є.

Сонце  плавиться,  то  й  болить
Найяснішою  із  заграв,
А  від  свого  суду  не  втекти,
Де  підписуєш  вирок  сам.

Чого  ж  я  би  собі  судив,
Ці  метання  -  найгірша  з  кар,
Серце-сонце  мене  спали
Нехай  попіл  досягне  хмар.

Ну,  а  потім  веди  у  сни  -
Перейти  не  один  перевал,
Там  далеко  чека  двійник  -
Справжній  Я.  В  глибині  дзеркал...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708865
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Валентина Ланевич

Душі наші такі безборонні.

Відбілив  місяць  заспану,  сніжную  ніч,
Заглядає  невабом  з-за  рами  в  кватирку.
Схарапуджені  вітром  зірки  біжать  пріч,
Щоб  на  хмарці  пухнастій  зібрати  вечірку.

Твої  ж  руки  легенько  торкнулись  мене,
Просинаюсь  у  теплих,  ласкавих  обіймах.
Пристрасть  вуст  у  полон  груди  миттю  бере,
Розколихує  їх  в  розгарячених  приймах.

І  два  тіла  зливаються  в  ніжнім  танку,
І  любов  пелюстки  розпускає  червоні.
-  Не  лишай,  мій  коханий,  ніколи,  -  молю,
Чутно  ледь,  -  душі  наші  такі  безборонні.

15.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706787
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 29.12.2016


Lana P.

НАГАДАЄ ПРО ВАС…

Нагадає  про  Вас  вітер  в  лузі,
Візьме  ноти  з  висот  на  підбір,
А  серденько  підхопить  у  тузі
Ту  глибинну  струну,  що  у  бір
Прокладає  тернову  стежину
Поміж  сосен  зелених,  мохів
І  встеляє  квіткову  ряднину
У  конваліях  рідних  гаїв.
Нагадає  і  блиск  місяченька,
Що  запалює  в  небі  стожар,
Вас  розбудить  вночі,  здалеченька,
Кине  зорі  до  ніг,  що  між  хмар
Заблукали  у  пошуках  сонця
І  грайливо  цвітуть  в  вишині,
Заглядають  у  Ваші  віконця,
Пестять  личко,  співають  пісні...
Нагадає  про  Вас  осінь  спрагла,
Золотистих  листків  океан,
Бо  кохання  —  воно,  ніби  магма,
Коли  в  серці  критерій-вулкан.    

2014

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708897
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Ліна Ланська

ПІД ПЕРЕСТУК КОЛІС

Нестримний  потяг  в  нікуди  -
Прощань  стокриле  розмаїття.
Минулих  доторків  суцвіття
Веде  за  руку  до  біди.

Вокзал,  перон,  як  і  колись.
Квитки  безликі,  безсловесні
А  душі,  як  походи  хресні,
Ще  й  досі  моляться:  "Наснись..."

У  незворотності  ручай
Серцями  й  поглядом  втопившись,
Ще  тільки  на  поріг  ступивши...
"Чи  замовлятимете  чай?"  -

Мовчанка  стелеться  п`янка.
Це  все...виходимо  о  третій.
Слова  банальні  і  затерті:
"Дві  кави  нам  без  молока."

"Я  зараз  вийду,  там  -  постіль,
Дванадцять  з  вас,"  -  поставить  склянку,  -
Стакато  в  грудях    до  світанку.
Імлистий  замкнутий  постій.

Холоне  кава:  "Як  живеш?"  -
Рука  тремтяча  й  полохлива
І  раптом  сліз  полинна  злива,
Вже  й  у  долоні  не  збереш.

"Ти  що?  Навіщо?  Йди  сюди."
"Ти  знаєш,  знаєш...  я  без  тебе,
Неначе  корінь,  що  без  стебел...
У  судний  день  нас  не  суди."

"Маленька,  Бога  не  гніви,
Якщо  не  склалось,  що  ж  робити?
Не  убиватися    -  любити
Ще  не  відкриті  острови."

Жагучі  диво-міражі  -
Її  вуста,  такі  чутливі,
Такі  солодкі  і  звабливі.
Його  терпіння    -  на  межі.

Ця  мить  -  життя  всього  надріз.
Росою  виїдає  очі,
Допоки  сонце,  серед  ночі
Злиття,  під  перестук  коліс.

Нестримний  потяг  в  нікуди  -
Стрічань  стокриле  розмаїття.
Минулих  доторків  суцвіття  -
Кохання  пізнього  сліди.

20.12.16.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 28.12.2016


Мартинюк Надвірнянський

Відлетіла осінь

Отака  хрумка    палітра  біла,
Що  сьогодні  вистелила  ніч.
Відлетіла  осінь,  відлетіла,
Відлетіла  всім  вітрам  навстріч.

Поскидала  золоті  одежі,
Що  би  ними  грілася  зима.
Відлетіла  за  незримі  межі,
Відлетіла  осінь  і  нема.

Білим  снігом  куриться  дорога,
Холод  заповзає  до  душі.
Осінь  залишила  тільки  спогад,
У  якому  ще  січуть  дощі.

Відлетіла  осінь,  не  поверне,
Вже  зимі  віддала  всі  права.
Щоб  земля  очистилась  від  скверни,
До  Святого  Божого  Різдва.

2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706731
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016


Людмила Пономаренко

Вітання вітру

Вітанню  вітру    радо  усміхнусь,
Що    так  неждано  стрівся  у  дорозі…
І  хоч  зима  вже  сива  на  порозі,
Почується  знайоме:  «Повернусь…
Я  повернусь..."

Хоча  уже  останнім  листям    з  віття
Старого  клена    сипле  листопад,
Все  ж  мариться    серпневий  зорепад
Із  юних  мрій  минулого  століття.
Мій  зорепад...

Вже  замітає  снігом  ту  стежину,
Де  бродить  сум  нічогонечекань,
І  наспівом    забуто-спрагло  лине
Той  вітерець,  що  посеред  мовчань,
Серед  мовчань...

І  знову  вірю  тим  словам      без  меж,
Мов    радістю  наслухатися  маю.
Усе  найкраще,  що    в  житті  буває,
Тоді  приходить,  коли  ти  не  ждеш…
Коли  не  ждеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703855
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 15.12.2016


Ганна Верес

Клекоче бій. Ридають небеса.

Клекоче  бій.  Ридають  небеса.
Змішалися  там  кров  і  сльози,  й  муки…
Там  кожен  вибух  землю  колиса…
Тіла  лежать,  а  поряд  –  ноги,  руки…

Сховалось  сонце  в  почорнілий  дим,
Воно  від  горя  також  потемніло,
Боялося  заглянути  туди,
Чекало.  Щоби  небо  заніміло.

Туди  ж  злітали  й  душі  вояків,
Їм  простелили  ангели  дорогу
До  тих,  котрі  на  протязі  віків
Кували  Україні  перемогу.  
Чернігів.  12.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706096
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 15.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2016


Ліна Ланська

ДОТИК ДУШ

Та  що  той  час,    коли  намисто  з  нот
Спліта  душа,  -  невже  Він  буде  проти?
Пізнання  душ,  споріденості  дотик,
Симфонією  виллється    от-от.

Симфонією  -  дотики  примар,
Чи  душ  безсмертних,  в  просторі  забутих?
У  Вічності  позичивши  цикути,
Два  серця  -  лиш  відлуння  давніх  карм.

Два  серця  -  не  заручники  століть,
Не  розпач  пелюсток,  зів"ялих  рано;
Не  сяйво  зачароване  Мурано,
В  скляному  храмі  сплавом  голосить.

В  скляному  храмі  править  кракеллаж,  -
Вогненний  лід  бентежної  жоржини,
Мереживно  вціловує  щоднини.
Той  дотик  душ    -  увічнений  вітраж.
12.12.16.

Кракеллаж:техніка  дозволяє  створити  сітку  з  дрібних  тріщин  на  поверхні  виробу  зі  скла.  Для  цього  розпечений  предмет  занурюється  в  холодну  воду,  в  результаті  чого  утворюються  численні  неглибокі  тріщини.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706364
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Олена Вишневська

Білим віршем

А  ти  у  мені,  наче  тисячі  /й  більше/  нот,  
Постійно  розігруєш  фуги,  сонати,  гами,
Розгойдуєш  маятник,  чиниш  переворот,  
Та  поруч,  насправді,  немає  тебе  ні  грама.

Далекий.  Чужий.  І  непізнаний.  Врешті  -  мій...
А  ти  мені  Пісня  пісень,  непроглядна  тиша,  
Усмішка  зненацька,  раптово  -  сльозою  з  вій,  
Хоч  інша  з  тобою  і  ти  нею  дишеш,  дишеш...

А  ти  відпустив  би,  як  небо  вчорашній  сніг,  
З  полону.  А  ти  би  тримав  мене  все  сильніше,  
Чекав  перехрестям  на  кожній  з  стрімких  доріг,  
Лягав  би  на  аркуш  /нехай  навіть  білим  віршем/.

Жага  невтоленна.  Спокуса.  Покута.  Я
Прикута  до  тебе  і  вільна  з  тобою.  Вільна...
Плекаю  любов,  наче  жінка  своє  маля.
Ношу  між  грудей  /наче  хрестик/  її  -  натільно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704413
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Світлана Моренець

Тремтять у вікнах поминальні свічі…

Моя  Вкраїнонько!  Земля  обітована,
дарований  нам  Богом  щедрий  край,
а  доля  в  Тебе  –  згіркла  і  туманна,
хоч  мав  би  бути  споконвічний  рай.

Чом  ходимо  ми  хибними  шляхами,
де  крик  німий  втоптав  кривавий  слід?
Чому,  як  не  чужі,  то  власні  хами
ведуть  "в  ніку́ди"  зболений  нарід?

Довірливі...  Терплячі...  Тож  поганам,
як  мито,  –  Твої  доньки  і  сини.
Від  Колими  до  Таврії  –  кургани
жертв  розстрілів  і  голоду,  війни...

Чи  вирвемося  ми  з  середньовіччя,  
байдужості  струсивши  мертвий  тлін?
...  Тремтять  у  вікнах  поминальні  свічі  –
це  подихом  із  Неба  лине  відчай:
"Невже  не  зможете  піднятися  з  колін?!"

                                               26.11.2013  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 13.12.2016


Ліна Ланська

ОБІЙМИ ВЕЛЬЗЕВУЛА

Вона  вмивала  день  і  ночі  запинала.
Ти  її  очі  в  серці  бережеш.
А  я  тебе  знайшла,  хоча  і  не  шукала...
Знайшла  учора,  тільки  пізно  вже.

Вона  вплітала  в  сни  рожеві  громовиці,
Ти  душу  плавиш    в  тигелі  образ.
А  я  чола  торкаю  пучками  правиці  -
Молитву  кличу  в  поміч  раз-у-раз.

Вона  котила  біль,  як  колесо  на  гору,
Ти  вниз  згори  летиш,  нуртує  кров.
А  я  помалу  ллю  чи  бунт,  чи  упокору?  -
Допоки  всі  не  наламали  дров.

Вона  забула  сміх  і  плакати  забула  -
Ти  висушив  їй  душу  і  собі.
А  я?  Та  що  там  я?..  в  обіймах  Вельзевула
Співаю  соло...  двадцять  п"ять  в  добі.
11.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705902
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 13.12.2016


Серафима Пант

Не вбивай мрії

Заколихала  і  поховала
Мрію  свою  живцем,
Місце  наруги  в  серці  сховала,
Вхід  заплела  плющем.  
Віри  канати  будуть  тримати
Клітки  важкий  тягар,
Очі  говорять  болем  утрати  -  
Розпач  -  душі  тартар.
Вільному  -  воля!
Сонячна  доля  -  
В  світлі  крилатих  мрій.
Не  піддавайся  сумнівам,  болю,
Серце  своє  відкрий.
Ти  ж  не  безсила!
Спалені  крила?
Вітер  віддасть  свої  -
Мрія  щодуху  здійме  вітрила,
Лиш  не  вбивай  її.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699132
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 12.12.2016


Шостацька Людмила

ОСІННЯ ЛЮБОВ

                                           Зупинка  “Щастя“  і  перон  надій.
                           Один  -  на  двох,  немов  солодкий  сон,
                           І  він  й  вона  з’явилися  із  мрій,
                           На  них  чекав  із  осені  вагон.

                           Скакав  по  серцю  коник-стрибунець,
                           Метелики  в  очах  кружляли  знов
                           І  виростали  крила,  тут  кінець
                           Творив  початок  з  іменем  “Любов“.

                           Крутили  серпантином  почуття,
                           Забутих  днів  згубився  календар,
                           Пакунок  цінний  видало  життя  -
                           Любов  осінню,  справжній  Божий  дар.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705970
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Ганна Верес

Він їхав знов туди…

Він    їхав    знов    туди,    де    був    торік,
Де    з    долею    удвох    перебували.
Вона    його,    чи    він    її    вберіг
І    рашівську    спинили    все    ж    навалу?..

Він    їхав    знов    в    задимлений    Донбас,
Зруйнований    наполовину,    чорний,
Щоб    з    долею    знов    рятувати    нас…
(Повістку    знов    отримав…    тільки    вчора).

А    дома    ж    залишилася    сім  ‘я:
Батьки,    дружина    й    діточки,    обоє,
Й    земля,    Чернігівська,    і    рідна,    і  своя,
Й  молитва    мамина  –  свята  розмова    з  Богом.

Він    вернеться    таки    живим    колись,
І    мир    в    Донбасі    все-таки    настане.
Дай,    Боже,    щоби    мрії    ці    збулись
Й    мара    війни    назавжди    хай    розтане!..
22.11.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705739
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Валентина Ланевич

Тьмяний блиск ліхтаря розколихує ніч.

Тьмяний  блиск  ліхтаря  розколихує  ніч,
Миготять  у  танку  білокрилі  сніжинки.
Щось  не  можу  збагти  я  однісіньку  річ,
Те  кохання,  що  серце  вбирає  в  крижинки.

А  слова  жебонять  тепло-ніжним  струмком,  
З  вуст  течуть  солодаво-проникло  у  груди.
Підіймають  в  душі  нищівний  бурелом
І  -  вмовкають,  неначе  сторонні  приблуди.

Тиха  тихо  сльоза  з-під  припухлих  повік
Зачіпляється  краєм  тремтячої  вії.
А  єство  неприкаєне  в  крик,  що  по  вік
Прагне  блага  любові  без  штампу  повії.

01.12.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704069
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 10.12.2016


OlgaSydoruk

Не хочешь этого?. .

Экспромт

А  я  тебя  не  прогоняю.Ты  сам  уходишь  от  меня  -  
Твоё  лицо  я  забываю...За  то  караю  лишь  себя.
И  никого  не  обвиняю  -  в  той  неизбежности  разлуки...
Зима  морозом  наступает.Метель  пугает  воем  суки.
Продлённый  час  -  воспоминаний.У  ожиданий  -    не  короче...
Наверно,время  иcпытаний...Не  хочешь  этого?..Не  хочешь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703607
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 10.12.2016


OlgaSydoruk

Посреди небес сатина…

От  заката  до  рассвета  льёт  холодный  свет  Луна...
Ярко-жёлтая  заплата  в  чёрном  пологе  -  одна...
Часом  -  маленькая  долька,часом  -  целый  апельсин:
Посреди  небес  сатина,над  холстинами  вершин...
Всю  печаль  она  колышет  -  на  своей  FМ  волне...
И  не  ровно  кто-то  дышит  по  её  вине(во  сне)...
Повезло:  я  слышу,слышу!..Уколола  -  в  сердце  мне...
От  того  -  и  вдохновение,потому  -  и  крылья...те...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697260
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 10.12.2016


A.Kar-Te

Сколько стоишь ты, чувство любви. . ?

Есть  в  нашей  жизни  такие  моменты,  которые  запоминаются  на  всю  жизнь  и  ты  их  не  можешь  вычеркнуть  из  памяти.  Да  и  стоит  ли?  Они  (как  минимум)  помогают  нам  ценить  то,  что  имеем.  Один  из  таких  моментов.  
Было  это  много  лет  назад.  Крайний  север,  бесконечная  полярная  ночь.  Еду  я  в  автобусе,  а  на  руках  -  четырехлетняя  дочь.  Темно,  холодно...  И  тут  вдруг,  солнце  встает.  Дочурка  увидела  его  в  окошке  и  с  удивительной  радостью  воскликнула  -  \"Мама..,  мама,  смотри,  солнышко\".  Это  не  опишешь,  это  нужно  было  слышать.  И  не  просто  слышать,  а  слышать  после  беспросветной  бесконечной  тьмы.  Казалось  бы..,  солнце...  Что  тут  удивительного?


Сколько  стоит,  скажи,  милый  друг,
Белой  птицы  полёт  над  землёю,
Или  радужный  мост-  полукруг,
Оберег  над  притихшей  рекою..?

Или,  может  быть,  дружба  людей,
Та,  что  верность  хранит,  без  опаски..?
Нежность  рук  и  тепло  матерей,
Наша  вера  в  недетские  сказки..?

Сколько  стоишь  ты,  чувство  любви..?
Знаешь,  как-то  тебя  оценила
Бескорыстием  робкой  зари,
Что  от  ночи  меня  заслонила.


Искренняя  благодарность  за  редактирование  стиха  Генадию
Потустороннему




(картинка  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670180
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 10.12.2016


Lana P.

ГОЙДА-ДУСІ ДЛЯ НАСТУСІ (КОЛИСКОВА)

Года-гойда-гойда-дусі,
Прийшла  киця  до  Настусі.
Мури-мури-мури-мур…
Ну,  а  котик  Леамур
Десь  пішов  ловити  миші.
Киця  Настеньку  колише…
Гойда-гойда-гойда-да…  
А-а-а-а-а-а-а…                                                              1/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705481
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 10.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.12.2016


Ліна Ланська

Я НЕ ХОЧУ

Я  не  хочу  в  ті  сни,  куди  ти  не  заходиш.  
Хай  там  рай  вочевидь,  я  не  хочу  в  ті  сни.  
Хай  там  вічна  любов  і  всевладдя  клейноди,  
Я  не  хочу  туди,  бо  без  тебе  вони.  

Я  не  хочу  розлук,  якщо  звінчані  душі.  
На  якийсь  кілометр  не  завезли  пальне.  
Там  мережаний  шлейф  сіре  небо  ворушить,  -  
Я  не  хочу  відлуння,  що  й  досі  кляне.  

Я  не  хочу  під  ноги  упасти  й  завмерти,  -  
Переступиш  поволі,  жорстокий  гінець.  
Що  було,  те  було  і  котячі  концерти  
Я  не  хочу  до  скону...  урвався  терпець.  

Я  не  хочу,  бо  сили  у  настрої  втопиш,  
Засмоливши  судини,  де  кров  -  стеарин.  
Трусонуть  невід"ємні,  істерик  синкопи,  
Я  не  хочу  снодійне  для  сірих  клітин.  

Я  не  хочу  роздати  на  фантики  душу,  
На  ганчір"я  порвати  благеньку  її.  
Захлинаючись,  звеш,  але  з  місця  не  зрушу,  
Я  не  хочу  недолі  збирать    врожаї.

Я  не  хочу,  не  хочу,  не  хочу...  не  треба  
Докоряти,  лякати  пекельним  ось-ось...  
На  твоєму  шляху  я  -  химера  Ереба,  
Хоч  просила,  просилась...та  не  довелось.
04.12.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705099
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 07.12.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2016


Виктория - Р

Осінь у заграві

[b][i][color="#a200ff"]Як  же  мало  часу,-
Стоїть  осінь  в  заграві...
Роздає  всім  красу,
Сонце  в  жовтій  оправі...

Жовтий  лист  на  землі,
Вже  пустують  кубельця...
Відлетять  журавлі,-
Від  малого  озерця...

Вже  трава  де-не-де,-
Зсохлась  майже  в  солому...
Зима  в  гості  прийде,
У  вбранні  крижаному...
22  11  2016  р  
Вікторія  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702475
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 07.12.2016


A.Kar-Te

Ноябрь стоял

Ноябрь  стоял,  унылость  стужи
Пытаясь  снегом  исцелить.
Он  точно  знал  -  кому-то  нужен,
Поэтому  -  обязан  быть.

К  ботинкам  липли  комья  грязи,
Глотала  жижа  павший  лист...
Уж  не  вернётся  восвояси,
Где  был  он  золотом  лучист.

Ноябрь  стоял...Кому  он  нужен?
Все  ждут  цветения  весны...
Но  без  его  студёной    лужи
Не  будет  снежной  белизны.




(иллюстрация  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699854
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 01.12.2016


Людмила Пономаренко

Побудь зі мною, осене…

 Достиглі  врожаї  збирає  осінь
 В  полях  душі,  в  садах  моєї  долі.
 Хоч  манить  світлом  ще  небесна  просинь,
 Осіння  заметіль  на  видноколі…

 Ще  айстри  квітнуть  в  затишку  садів,
 Ще  ранок  кличе  у  погожу  днину…
 Я  так  не  хочу  сивих  холодів,
 Бо  просить  серце  ще  тепла  дитинно.

 Побудь  зі  мною,  осене,  побудь
 Так  довго-довго,  може,  й  вічність  цілу,
 Поміж  дощу  всміхнутись    не  забудь
 І  душу  пригорни  мою  зболілу.

 Ледь  чути  весен  невгамовний  сміх,
 Що  губиться  у  тиші  падолисту.
 І  тішить  день  краса  пісень  твоїх,
 Де  крізь  багрянець  світ  стає  барвистим.

 У  безміри  століть  злітає  час,
 Пожовклим  листям  опадають  миті…
 І  цей  сумний  осінній  тихий  вальс
 Знов  нагадає  про  роки  прожиті…

   Побудь  зі  мною,  осене,  побудь
   Так  довго-довго,  може,  й  вічність  цілу,
   Поміж  дощу  всміхнутись  не  забудь
   І  душу  пригорни  мою  зболілу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684606
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 01.12.2016


Людмила Пономаренко

Повечір'я

Повечір'я  тече,  мов  пустелею,  тихим  провулком.
Захід  сонця  пролився  понад    пругом  рожевим  вином.
Для  душі  тиша  ця  видається    жаданим    притулком
На  щоденних  дорогах    поміж  зорями  і  полином.

І  думки  вже  летять    над  прожитими  мною  літами,
Озиваються  в  серці  сум  і    втіха  нехитрих  шукань…
Скільки  доль  крізь  віки  промайнуло  земними  світами
І  яскравим  вогнем,  і  жаринкою  згаслих    бажань.

Просіває  пісок  і  мій  слід  у  вечірніх  туманах…
Пізній  осені  вже  не  насняться  принади  обнов.
Лиш  зоріє  крізь  ніч  і  осіннього  вітру  омани
Дивне  сяйво  тепла  на    одвічне  імення  Любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698442
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 01.12.2016


Уляна Яресько

Дарував листопад

Переписує  заново  дні  мої  доля  на  плівку...  
Осінь  любить  зажуру,  плекає  свою  протеже.
Так  буває,  що    серце  знаходить    милішу  домівку,
І  не  віриться  в  щастя.  Він  поруч?  Зі  мною?  Невже?

Та  немає  у  нім  ореолу  божественних  таїн,
Він  із  роду  людського  -  не  з  царства  священних    тріад.
Відволік  мої  біди    -  втекла    від  життєвих  окраїн.
Просто  мій.  Просто  рідний.  Його  дарував  листопад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703704
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 01.12.2016


Артур Сіренко

Рід Шкрібляків

Рід  Шкрібляків  –  давній  гуцульський  рід.  Колись  володів  землями  в  долині  Черемошу  та  на  оточуючих  горах  біля  нинішніх  сіл  Устеріки,  Розтоки,  Черетів,  Голови,  Гринява,  а  також  біля  Жєб’є,  біля  Косова  та  на  Покутті.  Резиденція  голови  роду  колись  була  в  селі  Біла  Річка,  потім  в  селищі  Старі  Кути.  Символом  роду  здавна  була  квітка  шовкової  косиці  –  едельвейсу.  Гасло  роду:  «Все  минає».  Основний  колір  вишиванок  –  чорний.  Є  легенда  про  замок  роду  Шкрібляків,  який  нібито  колись  стояв  на  горі  Лелькова,  що  біля  села  Устеріки  і  був  резиденцією  ватажка  роду  Шкрібляків,  але  на  це  немає  ніяких  доказів.  Навіть  самі  Шкрібляки  про  то  мовчать.  На  горі  Лелькова  немає  навіть  слідів  замку,  який  нібито  там  стояв  і  був  спалений  під  час  сутичок  з  родом  Гаджугів  у  831  році.  

Згідно  легенд  та  історичних  переказів  роду  Шкірбляків  рід  походить  від  якогось  володаря  стад  коней,  що  жив  на  горі  Шкрібля  в  часи  правління  князя  карпів  Будимира  ІІ  Довговолосого  (222  -  239).  Що  то  за  гора,  де  вона  розташована  не  знають  навіть  самі  Шкрібляки.  Хоча  була  колись  думка,  що  так  називалась  колись  гора  Писаний  Камінь,  але  це  більш  ніж  сумнівно.  

Рід  Шкрібляків  не  згадується  ні  в  «Книзі  чорного  сонця»,  що  була  складена  361  року,  де  ватажки  карпатських  родів  ставили  свої  родові  знаки  під  присягою  князю  білих  хорватів  Боєславу  І  Сильна  Рука  (340  -  366),  ні  навіть  в  більш  пізніх  літописах,  ні  навіть  в  «Книзі  страшного  суду»,  що  датується  1350  роком,  де  записані  гуцульські  роди  і  їх  землі  для  визначення  податків  королю  Польші.  Тому  багато  істориків,  в  тому  числі  й  Войцех  Замойський  (1754  –  1830)  писали,  що  рід  Шкрібляків  на  Гуцульщині  зайшлий.  Але  це  неправда.  Шкрібляки  не  були  в  горах  зайдами  –  вони  належали  до  так  званий  родів-відмовників,  які  після  підкорення  Карпат  і  племен  бастардів  та  карпів  білими  хорватами  відмовились  присягати  князю.  Проте  відносини  роду  Шкрібляків  з  князями  білих  хорватів  не  завжди  були  ворожими.  Рід  Шкрібляків  був  в  свій  час  могутнім  родом  в  долині  Черемошу  та  на  Покутті  і  князі  білих  хорватів  хотіли  знайти  з  ними  порозуміння  і  укласти  спілку,  що,  зрештою,  і  було  зроблено.    Син  ватажка  роду  Шкрібляків  Зореслава  Чорна  Ріка  Будимир  Шкрібляк  одружився  з  дочкою  князі  білих  хорватів  Любомира  VІІ  Золотослова  (660  -  664)  Миловидою  Золотокосою.  З  того  часу  рід  Шкрібляків  постійно  стверджував,  що  їх  ватажки  мають  законне  право  на  корону  білих  хорватів  і  навіть  претендували  на  трон,  коли  право  на  корону  було  сумнівним.  Князі  білих  хорватів  пам’ятали  про  це  і  намагалися  знайти  підтримку  серед  гуцульських  родів,  опираючись  в  першу  чергу  на  рід  Шкрібляків  –  досить  авторитетний  рід,  особливо  на  Покутті.  Князь  білих  хорватів  Світозар  І  Залізний  (671  -  695)  дарував  ватажку  роду  Шкрібляків  титули  боярин  Замагори  та  газда  Греготу.  Ці  титули  викликали  в  гуцулів  несприйняття  і  нерозуміння  –  Шкрібляки  ніколи  не  володіли  земля  ні  на  Замагорі,  ні  на  Греготі.  «Де  Шкрібляки,  а  де  Замагора!»  -  обурювались  старі  люди.    

Одним  із  відомих  ватажків  роду  Шкрібляків  був  Доброслав  Шкрібляк  (663  –  745)  –  син  Будимира  Шкрібляка  та  княжни  білих  хорватів  Миловиди  Золотокосої.  Оскільки  він  був  родичем  князів  білих  хорватів,  він  ввійшов  до  Таємної  Ради  князя  Світозара  І  Залізного  у  689  році.  У  694  році  він  був  послом  білих  хорватів  до  полян,  уклав  з  ними  військову  спілку  і  домовився  про  одруження  княжича  білих  хорватів  Станимира  (майбутнього  князя  Станимира  І  Вовка)  з  княжною  полян  Любомирою.  За  успішну  місію  він  був  нагороджений  спадковою  посадою  хранителя  корони  білих  хорватів  та  каштеляна  замку  Білого  Сонця,  що  стояв  на  горі  Лебедин  біля  нинішніх  Шешорів  і  був  офіційною  резиденцією  князя  білих  хорватів  в  Карпатах.  Ватажки  роду  Шкрібляків  досі  з  гордістю  носять  ці  спадкові  звання,  хоча  ні  корони  білих  хорватів  давно  не  існує,  і  навіть  забули  легенди  про  те  де  і  куди  вона  поділася,  і  від  замку  Білого  Сонця  не  лишилося  навіть  сліду.  Князь  Станимир  І  Вовк  вважав  ватажка  роду  Шкрібляків  –  Доброслава  Шкрібляка  своєю  правою  рукою.  Саме  йому  він  доручив  захищати  карпатські  перевали  під  час  його  походу  сумісно  з  полянами,  тиверцями  та  уличами  на  хозарів  та  їх  союзників  –  торків  та  аварів  703  року.  Під  час  походу  паннонські  авари  –  союзники  хозарів  та  торків  могли  напасти  на  землі  білих  хорватів  через  перевали,  що  вони  власне  і  зробили.  Доброслав  Шкрібляк  зі  своїми  загонами  вщент  розбив  аварів  на  перевалах,  а  потім  наздогнав  їх  відступаючі  загони  і  знищив  до  ноги  на  берегах  Тиси.  Хоча  подальші  дії  Доброслава  були  незрозумілими.  Замість  того,  щоб  користуючись  перемогою  напасти  на  землі  аварів  в  Паннонії,  він  відступив  назад  до  Карпатських  перевалів,  навіть  не  лишивши  залоги  на  в  долині  Тиси,  хоча  вся  вона  тепер  була  під  його  владаю,  аж  до  рівнини  Сахат.  Завдяки  цій  його  нерішучості  агонізуючий  Аварський  каганат  проіснував  ще  93  роки,  а  міг  би  бути  знищений  ще  тоді.  Але  ці  перемоги  не  мали  належного  впливу  на  подальші  події.  Похід  Станимира  Вовка  на  хозар  і  торків  був  невдалим  –  військо  коаліції  мало  важку  поразку  в  битві  на  Темній  Воді,  князь  білих  хорватів  Станимир  І  Вовк  у  битві  загинув.  На  трон  білих  хорватів  бояри  посадили  (не  без  участі  Шкрібляків)  малолітнього  князя  Володислава  І  Високу  Смереку.  Доброслав  Шкрібляк  очолив  опікунську  раду  бояр  і  фактично  узурпував  владу  в  князівстві  білих  хорватів  –  Білій  Хорватії.  Князь  майже  10  років  був  його  слухняною  маріонеткою.  Проти  Доброслава  постійно  плелися  змови  з  боку  бояр,  в  першу  чергу  незадоволені  його  владою  були  роди  Гаджуг,  Потяків,  Рибчуків  та  Кінчуків.  Змова  вилилась  у  повстання,  яке  Доброславу  Шкрібляку  не  вдалося  придушити  і  він  змушений  був  тікати  і  шукати  притулку  в  уличів.  У  вигнанні  він  перебував  до  717  року,  потім  був  помилуваний  князем,  що  на  той  час  звільнився  від  впливу  бояр  і  став  сильним  володарем,  землі  і  титули  Доброславу  були  повернені.  Але  такої  влади  в  Карпатах  рід  Шкрібляків  уже  не  мав,  хоча  входив  у  найближче  оточення  князів  Світозара  ІІ  Тура  (720  -  733)  та  Володислава  ІІ  Ведмедя  (733  -  745).  Загинув  Доброслав  Шкрібляк  будучи  вже  повжного  віку  під  час  боярської  змови,  коли  Володислав  ІІ  Ведмідь  був  вбитий  разом  зі  своїм  оточенням  у  замку  Білого  Сонця  13  липня  745  року.  На  трон  зійшов  брат  князя  Будислав  І  Вогненний  (745  -  761),  що  теж  до  роду  Шкрібляків  теж  ставився  прихильно.  

Після  смерті  батька  ватажком  роду  Шкрібляків  став  не  його  син,  що  загинув  під  час  сутички  під  час  нескінченних  міжродових  конфліктів  щодо  землі  і  худоби,  а  його  внук  –  Гордослов  Шкрібляк.  Він  активно  підтримував  князя  білих  хорватів  Будислава  І  Вогненного  під  час  внутрішньої  війни  між  різними  родами  білих  хорватів,  був  його  найбільш  вірним  союзником.  У  цю  війну  втрутився  князь  уличів  Володимир  Комонник  і  запропонував  Гордослову  Шкрібляку  угоду,  згідно  якої  син  Гордослова  Любомир  одружується  з  дочкою  князя  уличів  Миловидою,  їх  діти  успадковують  трон  князя  уличів,  Гордослов  забезпечує  підтримку  низки  гірських  сильних  родів,  разом  вони  скидають  з  трону  князя  білих  хорватів  Будислава  Вогненного,  і  розділяють  князівство:  гірські  райони  відходять  Гордослову  Шкібляку,  де  він  утворює  своє  власне  князівство  і  посідає  його  трон,  а  рівнинні  землі  відходять  уличам.  Але  ці  умови  були  для  Шкрібляків  неприйнятними.  Натомість  Гордослов  Шкрібляк  –  ІІІ  боярин  Замагори  підтримав  князя  білих  хорватів.  Гордослов  планував  одружити  свого  сина  з  дочкою  князя  білих  хорватів  Мирославою.  Князь  Будислав  І  Вогненний  теж  не  мав  синів  і  після  такого  шлюбу  трон  білих  хорватів  посіли  би  ватажки  роду  Шкрібляків.  Але  Мирослава  категорично  відмовила  Любомиру  і  шлюб  зірвався.  Любомир  був  настільки  одержимий  шлюбом  з  княжною  і  короною  князівства,  що  після  цієї  відмови  збожеволів  і  провів  решту  свого  життя  в  сутінках,  у  полоні  власних  марень,  в  укріпленій  садибі,  що  в  горах  біля  нинішнього  села  Білоберізка  під  опікою  своїх  родаків.  Всюди  йому  ввижалися  потвори  та  злі  духи,  які  начебто  вкрали  в  нього  наречену  і  корону.  Посаду  ватажка  роду  успадкував  його  молодший  брат  Вогнесвіт  Шкрібляк.  

Після  загибелі  Будислава  І  Вогненного  Вогнесвіт  Шкрібляк  потрапив  в  немилість  нового  князя  Білої  Хорватії  Боєслава  V  Довгий  Меч  (761  -  786),  якого  вважали  сучасники  узурпатором.  Вогнесвіт  змушений  був  тікати  з  рідних  земель,  так  само  як  багато  інших  ватажків  гуцульських  родів.  За  допомогою  князя  уличів  він  зібрав  чимале  військо  і  повернувся  в  Білу  Хорватію  з  мечем  в  руках.  Боєслав  V  Довгий  Меч  зрозумів,  що  поразка  неминуча  і  пішов  на  мир  –  ватажкам-вигнанцям  були  повернуті  їх  землі  та  титули,  владою  князь  поділився  з  боярською  радою,  зі  свого  оточення  усунув  найбільш  войовничих  ворогів  нової  коаліції  гуцульських  родів,  яку  очолив  рід  Шкрібляків.  

Влада  роду  Шкрібляків  занепала  в  горах  за  життя  VIII  боярина  Замагори  Межимира  Шкрібляка,  що  жив  в  часи  князя  білих  хорватів  Любомира  ХІ  Нестримного  (848  -  863).  На  худобу  стад  Шкрібляків  напав  мор  та  падіж,  пожежі  спустошували  господи.  Ходили  вперті  чутки  про  якесь  прокляття,  що  було  накладене  на  Межимира.  Хоча  сам  він  був  людиною  надзвичайної  фізичної  сили,  але  невдачі  переслідували  його.  Після  його  смерті  рід  Шкрібляків  остаточно  збіднів,  хоча  зберіг  свої  титули  і  користувався  повагою.  

Рід  Шкрібляків  завжди  відрізнявся  вірністю  давнім  гірським  звичаям,  можливо  саме  тому  християнство  Шкібляки  прийняли  пізно  і  ще  навіть  в  кінці  ХІІІ  століття  дотримувались  язичеських  вірувань.  

У  XIV  столітті  виникли  три  закарпатські  гілки  роду  Шкрібляків  –  це  Шкрібляки  Рахівські,  Шкрібляки  Тересавські  та  Шкірбляки  Тячівські.  Ці  три  гілки  походять  від  трьох  молодших  синів  ватажка  роду  Захара  Шкрібляка  (1311  –  1402)  –  Івана,  Петра  та  Василя,  що  переселилися  на  Закарпаття.  Був  ще  в  нього  четвертий  син  –  Йосип,  але  він  в  молодості  загинув  в  сутичці  з  людьми  роду  Ганджуків  –  давніми  ворогами  Шкрібляків.  Суперечка  виникла  із-за  худоби.    

У  неспокійному  XVII  столітті  відомим  ватажок  роду  був  Максим  Шкрібляк  (1602  –  1691).  Крім  усього  іншого  він  ще  й  вславився  тим,  що  мав  30  синів,  що  склали  основу  його  особистої  армії.  У  ті  неспокійні  часи  в  горах  можна  було  покладатися  тільки  на  самого  себе  –  всі  воювали  проти  всіх.  Ця  особиста  армія  перетворилася  на  загін  опришків,  який  він  водив  походом  в  Трансільванію  та  Волощину.  На  старість  років  він  заспокоївся  і  жив  відлюдником  високо  на  горі  Габорянська  Гига  у  добре  укріпленій  садибі.  Про  нього  ходили  вперті  чутки,  що  в  походах  він  здобув  незліченні  скарби,  які  десь  закопав  біля  гори  Чорал,  вертаючись  з  походу.  

Були  серед  Шкрібляків  і  будівничі  храмів.  Серед  них  найвідоміший  був  Василь  Шкрібляк  з  Кривобродів  (1704  –  1779).  Він  збудував  низку  дерев’яних  храмів  в  різних  селах  Гуцульщини  та  Покуття.  Але  жоден  із  цих  храмів  не  зберігся  до  нашого  часу  –  знищені  пожежами,  часом  і  людьми,  і  про  його  майстерність  ми  можемо  судити  тільки  згідно  переказів  та  народних  легенд.  Кажуть,  що  він  перед  тим  як  будувати  церкву  довго  сидів  і  споглядав  місце,  де  храм  мали  будувати  і  казав:  «Доки  не  буду  видів  церкву  від  підвалин  до  маковиці,  доти  не  буду  будувати».  Йому  ж  приписують  відому  фразу:  «У  кожному  селі  має  бути  один  пияк,  одна  куpвa  і  один  злодій».  

Серед  Шкрібляків  були  відомі  на  всю  Гуцульщину  ковалі.  З  них  найбільш  відомим  був  коваль  Василь  Шкрібляк  (1358  –  1421).  Про  нього  розповідають,  що  він  викував  для  ватажка  роду  залізний  перстень,  який  буцім  то  не  іржавів  і  мав  магічну  силу:  за  його  допомогою  можна  було  накликати  вітер,  дощ  і  лікувати  худобу.  Перстень  цей  передавався  з  покоління  в  покоління  ватажків  роду  Шкрібляків.  Останній,  хто  володів  цим  перснем  –  Петро  Шкрібляк  (1711  –  1798).  Він  крім  того,  що  газдував  на  полонинах  мав  ще  млини:  один  водяний  на  річці  Брустурка  біля  села  Шепіт,  та  вітряк  на  горі  Швайкова  коло  Жєб’є.  Про  нього  казали,  що  він  відьмак,  знається  з  дідьком,  здатний  на  всілякі  неймовірні  штуки,  як  от  з’являтися  в  один  день  в  різних  далеких  одне  від  одного  селах,  змушувати  худобу  співати  людським  голосом  і  таке  інше.  Але  так  чи  інакше  перстень  був  втрачений  1796  року.  Привид  Петра  Шкрібляка  бачили  кілька  разів  на  горі  Чорний  Грунь  та  в  колибі,  що  на  полонині  Ротило.  Кажуть,  що  він  там  блукає  ночами  і  шукає  свій  загублений  перстень.  

Але  рід  Шклібляків  був  знаменитий  зовсім  не  ковалями,  мельниками  та  ворожбитами,  а  берегарями.  Найвідоміші  берегарі  на  Черемоші  були  саме  з  роду  Шкрібляків.  Про  них  навіть  жартома  казали:  «А,  то  тоті  Шкрібляки,  що  береги  Черемошу  шкрябають!»  Але  на  цей  жарт  ніхто  не  ображався  –  професія  берегарів  здавна  була  серед  гуцулів  дуже  шарованою,  а  кращих  берегарів  ніж  Шкребляки  годі  було  шукати.  Не  тільки  на  Гуцульщині,  але  і  по  всіх  Карпатах.  Найбільш  відомих  берегарів  серед  Шкрібляків  було  двоє:  Йосип  Шкрібляк  (1812  –  1890)  та  Теодор  Шкрібляк  (1820  –  1896).  Останній  ввійшов  в  історію  як  будівничий  кляузи  корнпринца  Рудольфа  на  Білому  Черемоші  (точніше  на  його  притоці  Перкалабі)  у  1879  році.  Хоча,  будував,  звісно,  не  тільки  він,  але  і  без  нього  там  не  обійшлося,  і  як  кажуть  гуцули  «без  нього  тоту  кляузу  би  не  збудували  ніц».  Про  майстерність  побудови  цієї  кляузи  свідчить  і  той  факт,  що  кляуза  пережила  і  витримала  не  одну  повінь  в  Карпатах,  у  тому  числі  і  катастрофічну  повінь  29  –  30  серпня  1927  року.  Були  серед  Шкрібляків  і  відомі  баркаші,  що  водили  дараби  по  Черемошу.  Серед  найбільш  знаних  баркашів  були  Микола  Шкрібляк  (1843  –  1932)  та  Данило  Шкрібляк  (1801  –  1915),  що  прожив  більше  100  років.  Саме  про  нього  гуцули  казали:  «Якщо  жити  так  довго  як  той  баркаш,  то  наживеш  душу».  Ватажки  роду  Шкібляків  тримали  в  ті  роки  тартаки.  Іван  Шкрібляк  (1850  –  1923)  тримав  тоді  один  тартак  біля  Кутів,  а  інший  в  Тучапах.  

Бурхливе  і  трагічне  ХХ  століття    не  оминуло  і  рід  Шкрібляків.  Василь  Шкрібляк  (1893  –  1936)  був  в  Січових  Стрільцях  з  самого  початку  створення  українського  легіону.  Брав  участь  в  боях  на  Борецькому  та  Ужоцькому  перевалах,  потім  відзначився  під  Галичем  та  на  горі  Маківка.  В  боях  на  горі  Лисоня  був  поранений  і  потрапив  в  російський  полон.  З  полону  його  звільнили  події  в  Україні  1917  року  –  він  опинався  в  лавах  Січових  Стрільців  армії  УНР.  Брав  участь  у  вуличних  боях  в  Києві  в  січні  1918  року,  у  лютому  того  ж  року  брав  участь  у  звільненні  Києва  від  більшовиків.  У  листопаді  1918  року  пішов  до  повстанців  і  візначився  в  бою  під  Мотовилівкою.  У  березні  1919  році  був  у  бою  під  Бердичевим.  Потім  потрапив  до  «чотирикутника  смерті»,  але  зумів  вибратись  звідти  живим.  У  1920  році  воював  у  складі  6-ї  січової  стрілецької  дивізії  армії  УНР.  Після  поразки  УНР  нелегально  перейшов  до  Румунії,  потім  до  Чехословаччини,  де  жив  у  Празі  і  помер  від  сухот  в  березні  1936  року.  По  собі  лишив  спогади  –  книгу  «Нотатки  непотрібної  людини»,  що  вийшла  друком  в  Торонто  в  1952  році.  

Серед  повстанців  теж  були  Шкрібляки.  Це  Петро  Шкрібляк,  що  був  стрільцем  у  боївці  Сіроманця,  яка  мала  криївку  біля  Грамотного.  Він  загинув  в  бою  з  спецпідрозділом  НКВД  у  лютому  1946  року  на  румунському  кордоні  біля  гори  Гнєтєса.  Ще  був  Максим  Шкрібляк,  що  був  ройовим  у  сотні  Бурлаки.  У  листопаді  1946  року  він  з  групою  повстанців  після  виснажливих  боїв  перейшов  кордон  та  дійшов  горами  аж  до  Австрії,  де  був  інтернований.  Решту  життя  прожив  в  Канаді,  в  Вінніпегу,  де  і  помер  у  1976  році.  

Серед  репресованих  у  1946  –  1953  роках  було  кілька  Шкібляків.  Це  Іван  Шкрібляк  з  Вигоди,  заарештований  за  те  що  його  брат  нібито  був  у  повстанцях,  хоча  у  повстанцях  був  зовсім  інший  Шкрібляк,  а  його  брат  на  той  час  давно  помер.  Степан  Шкрібляк  з  Косова,  заарештований  за  те,  що  зайшовши  по  справах  до  сільради,  повісив  кепку  на  голову  бюста  Сталіна.  Ярослав  Шкрібляк  з  Брустурова,  його  заарештували  взагалі  невідомо  за  що.  Всі  вони  отримали  по  десять  років  таборів  і  по  них  у  Сибірах  пропав  і  слід.  

Чимало  Шкрібляків  живе  в  Канаді  –  в  провінції  Саскачеван.  Це  переважно  нащадки  емігрантів  1902  –  1911  років.  Майже  всі  вони  фермери.  Лише  один  –  Дмитро  Шкрібляк  перебрався  до  Британської  Колумбії  і  працював  електриком  в  Ванкувері,  нині  на  пенсії.

Нинішній  ватажок  роду  Шкрібляків  –  Святослав  Шкрібляк  живе  нині  в  Кутах.  Він  поважного  віку  –  йому  вже  86  років.  У  1992  –  1995  роках  він  обіймав  пасаду  Голови  ради  гуцульських  родів  та  входив  до  складу  Суду  Ведмедя.  У  нього  є  кілька  онуків,  серед  них  Микола  Шкрібляк,  що  є  спадкоємцем  посади  ватажка  роду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703985
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016


OlgaSydoruk

Не потекла моя река…

Экспромт

Явилась  ночь  ко  мне  без  сна...
Слова  упорно  лезли  в  душу.
Их  прогоняла  от  себя,
Чтобы  спокойствие  не  рушить...
Не  потекла  моя  река.
Ей  имена  не  подбирала.
Минорная  строка  -  пуста...
Чернилом  рук  не  измарала...
Запоминала  -  на  потом,
Когда  рассвет  забрезжит  серый.
Проснётся(нехотя)мой  дом
И  "с  добрым  утром"скажет  смело.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703689
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 30.11.2016


OlgaSydoruk

Немного милости просила…

Три  дня  -  морозило,снежило...Сугробам  измеряли  рост,
А  на  четвёртый  -  попустило  и  столбик  в  оттепель  уполз...
В  полёте  таяли  снежинки,развеяв  запахи  зимы.
У  ноздреватой  корки  льдинки  открылись  жёлтые  глазки...
Постыло    -  бремя  расставаний...И  -  ожидания  часы...
У  пульса(времени  желаний)  -  ритмичность  трепета  любви,
Где  обожжённый  поцелуем  -  в  неосязаемой  черте,..
А  в  громогласном  аллилуйя  есть  я,  и  -  он,  и  -  вы,  и    -  те!!!
До  усыпальницы  надежды  не  досчитаешься  шагов...
Она(единственная)между...среди  невидимых  богов...
Не  понимала  это  прежде  -  пылала  жаждой  зноя  кровь...
Полупрозрачные  одежды  снимались  не  за  дверью  снов...  
Сполна  и  я  переплатила...За  недосказанность  -  прости!..
Немного  милости  просила:оставить  в  прошлое  следы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703477
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Виктория - Р

Душа поэта - кладезь счастья!

[b][i][color="#ea00ff"]Поэт  рождается  к  несчастью?
Возможно  да,  а  может  нет...
Он  часто  теребит  запястье,-
Когда  рождает  стих  на  свет...

В  своё  дитя,  да  в  светлых  муках,
Вдыхает  капельку  тепла...
Непостижимая  наука,-
Любовь  в  стихах  вмиг  ожила...

Поэт  рождается  к  несчастью,-
Да  кто  бы,  что  ни  говорил...
Душа  поэта  -  кладезь  счастья!
Строка  рождает  веру  сил...
26  10  2016  г
Виктория  Р[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696987
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 29.11.2016


Ганна Верес

Я осінь цю по-своєму люблю

Ще  ніч  не  підняла  своє  крило,
Як  місяць  допливав  останню  милю,
Він  ненароком  розбудив  село,
Коли  роса  травиці  ноги  мила.

Спустився  ранок.  Осінь  на  порі.
Красою  хоче  всіх  зачарувати:
То  хмаркою  пливе  вона  вгорі,
То  бурею  заходиться  карати.

Або  застигне  в  золоті  дібров,
Дощем  за  теплим  літечком  заплаче,
Коли  ж  наллє  калині  свіжу  кров,
Збентежить  моє  серденько,  гаряче.

Я  осінь  цю  по-своєму  люблю,
Немов  сестру,  щоразу  виглядаю
І  Бога  про  одне  лише  молю,
Дай  жити  без  війни  у  свому  краї.
6.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695605
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 28.11.2016


Богданочка

СВІЧКА ( пам'яті жертв голодомору )

Тиша,  мовчання  і  свічка  самотньо  горить,
Вицвілі  очі  бабусі  і  руки  тремтливі.
Погляд  понурий  в  вікно,  за  ним  небо  зорить,
Але  й  зірниці  сьогодні  незвично-журливі.

Спогади  б'ються  у  скло,  та  шкребуть,  мов  коти,
Гострими  кігтями  в  серце,  аж  холод  по  шкірі.
Паморозь  вкрила  в  кімнаті  чотири  кути,
Стіни  барвисті  змінили  свій  колір  на  сірий.

І  пролунали  слова  через  призму  пітьми:
"  Як  було  страшно  відомо  лиш  нам  й,  певно,  Богу.
Мертві  й  голодні  лежали  попід  ворітьми,
Гола  земля:  ні  травинки,  ні  жита,  нічого...

Мама  ховала  мене  від  сторонніх  очей,  
Щоб  не  виходила  в  двір,  бо  могли  і  убити.
Я  пам'ятаю  тремтіння  кістлявих  плечей,
Голос  її:  що  робити?..  Що  маю  робити?

Я  не  боялася  грому,  лишень  тих  людей,
Що  приходили  до  нашої  бідної  хати,
Позабиравши  пшеницю,  муку  і  курей
Далі  і  далі  метались  іще  щось  шукати.

Вимерлі  села,  лиш  сльози  -  куди  не  поглянь.
Думи  одні:  що  поїсти?  Знайти  б  хоч  билину...
Це  найстрашніші  роки,  ці  роки  зневірянь.
Лиш  би  вберіг  від  такого  Господь  вас,  дитино."

Руку  до  серця  приклала:  "  Болить  мене  тут.
Я  розумію,  всіляке  на  світі  буває.
Голоду  цього  страшного  прихована  суть:
То  не  природа  -  людина  людину  вбиває."

Свічка  згоріла,  лиш  віск  залишивсь  на  столі.
Молиться  бабця,  цілує  ікону  і  каже:
"  Душі  на  небі,  а  пам'ять  про  них  -  на  землі.
Кожну  брехню  час  колись  неодмінно  покаже."

                                                                                                 26.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Богданочка

СВІЧКА ( пам'яті жертв голодомору )

Тиша,  мовчання  і  свічка  самотньо  горить,
Вицвілі  очі  бабусі  і  руки  тремтливі.
Погляд  понурий  в  вікно,  за  ним  небо  зорить,
Але  й  зірниці  сьогодні  незвично-журливі.

Спогади  б'ються  у  скло,  та  шкребуть,  мов  коти,
Гострими  кігтями  в  серце,  аж  холод  по  шкірі.
Паморозь  вкрила  в  кімнаті  чотири  кути,
Стіни  барвисті  змінили  свій  колір  на  сірий.

І  пролунали  слова  через  призму  пітьми:
"  Як  було  страшно  відомо  лиш  нам  й,  певно,  Богу.
Мертві  й  голодні  лежали  попід  ворітьми,
Гола  земля:  ні  травинки,  ні  жита,  нічого...

Мама  ховала  мене  від  сторонніх  очей,  
Щоб  не  виходила  в  двір,  бо  могли  і  убити.
Я  пам'ятаю  тремтіння  кістлявих  плечей,
Голос  її:  що  робити?..  Що  маю  робити?

Я  не  боялася  грому,  лишень  тих  людей,
Що  приходили  до  нашої  бідної  хати,
Позабиравши  пшеницю,  муку  і  курей
Далі  і  далі  метались  іще  щось  шукати.

Вимерлі  села,  лиш  сльози  -  куди  не  поглянь.
Думи  одні:  що  поїсти?  Знайти  б  хоч  билину...
Це  найстрашніші  роки,  ці  роки  зневірянь.
Лиш  би  вберіг  від  такого  Господь  вас,  дитино."

Руку  до  серця  приклала:  "  Болить  мене  тут.
Я  розумію,  всіляке  на  світі  буває.
Голоду  цього  страшного  прихована  суть:
То  не  природа  -  людина  людину  вбиває."

Свічка  згоріла,  лиш  віск  залишивсь  на  столі.
Молиться  бабця,  цілує  ікону  і  каже:
"  Душі  на  небі,  а  пам'ять  про  них  -  на  землі.
Кожну  брехню  час  колись  неодмінно  покаже."

                                                                                                 26.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Олена Жежук

Краплинки вічності

Холодний  вітер  стугонить  в  пітьмі,
І  просить  дощ    впустити  у  кімнату.
По  шибці  пишуть  сповіді    німі,
Що  для  тепла  так  треба  небагато.

А  ці  дощі,    як  і  сто  літ  тому,
Навіють  сум  й  потонуть  у  калюжах.
Шукають  крапельки  на  склі  одна  одну,
А  я  шукаю  вічність  в  змерзлих  ружах.

Впускаю  дощ  у  свій  маленький  світ,
І  холод  до  грудей  горну  по  дрібці.
Й  радітиму,  як  стрінуться  навік
Ці  дві  краплинки  вічності  на  шибці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697661
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 27.11.2016


геометрія

ДІТЕЙ ЗАБРАВ ГОЛОДОМОР (продовження і закінчення)

               Як  бідувала  сім"я  після  від"їзду  Полі,  мені  розповіла  Варя,  яка  вижила  у  цьому  страшному  лихолітті.  Найбільше  їй  запам"яталося  і  вразило,  як  вони  на  різдвяні  свята  ходили  колядувати.  Хоч  було  й  холодно,  адже  одягнені  абияк  та  щей  знесилені  від  постійного  недоїдання,ішли  від  хати  до  хати  і  своїми  слабенькими  голосочками  співали  колядки.  І  хоча  нестатки  були  в  кожній  сім"ї,  люди  все  одно  виносили  їм:хто  печений  буряк,  чи  картоплину,  хто  жменю  квасолі,  гороху,  проса,  а  хто  й  маторженик.  Це  хоч  і  трохи,  та  все  ж  допомогло  витримать  від  недоїдань  і  загибелі.
       До  весни  ще  було  далеко  і  голод  звалив  Василька  і  Павлика.  Як  не  намагалася  Настя  врятувати  синочків,  нічого  не  допомогло  -  померли  наприкінці  зими.  А  згодом  біда  наздогнала  й  Федюню.  Хлопчина  зліг  і  вже  не  міг  ні  ходити,  ні  говорити.  Знесилена  і  згорьована  Настя,  зібравши  останні  сили,  пішла  у  садок  в  надії  знайти  хоч  якісь  бруньки,  чи  корінці,  та  зварити  навар,  бо  дивитися  як  помирають  діти,  було  несила.  І  тут  вона  побачила  маленького  зайчика,  що  гриз    кору  деревця.  Перемагаючи  втому  і  слабість,  вона,  мов  дика  кішка,  підкралася  до  нього  і  накрила  своєю  хусткою,  впавши  зверху.  Довго  не  вірила  в  таку  удачу  і  ніяк  не  наважувалася  встати.  А  потім  все  ж  підвелася  і,  похитуючись,  понесла  свою  здобич  до  хати.  Вона  навіть  не  стала  білувати  зайчика,  а  поклала  на  рогач  і  піднесла  до  вогню  в  печі,  щоб  обсмалити.  А  коли  зварила  бульйон,  то  з  жахом  усвідомила,  що  Федуні  він  уже  не  був  потрібний,  помер  хлопчина.
         Навесні  повернулася  з  Донбасу  Поля,  привезла  продукти,  куплені  за  зароблені  на  шахті,  де  їй  довелося  працювати,  гроші,  та  ще  й  гостинці  від  дядьків.  Стала  відгодовувати  знесилених  маму,  Галю,  Варю  і  Андрійка,  врятувавши  їх  від  смерті.  А  згодом  з"явилася  травичка,  бруньки  на  деревах  і  стало  трохи  легше.  Тепер  уже  Андрійко  намагався  допомогти  сім"ї  вижити:  збирав  трави,  ловив  рибу,  іноді  допомагав  сусідам  і  односельцям  виконати  якусь  роботу,  а  ті  в  свою  чергу  віддячували  хлопцю  хоч  якимись  продуктами.  Тоді  Поля  пішла  працювати  у  Шарівський  радгосп.  Там    покищо  нічого  не  платили,  зате  кормили  тричі  на  день,  а  розрахуватися  обіцяли  після  жнив..
           Діти  щипали  травичку,  шукали  торішні  ягоди,  а  згодом  цвіт  акації  -"кашку",  як  вони  її  називали.  Та  й  тут  біда  їх  не  облишила.  Якось  Галинці  вдалося  вилізти  на  дерево.  Рвала  цвіт  і  кидала  на  землю,  а  діти  -  свої  і  сусідські  -  збирали  і  їли,  їли.  А  потім  почули  тріск  гілорк.  То  впала  Галинка.  Малеча  розбіглася  хто  куди,  ще  й  побоялися  мамі  про  це  розповісти.  Коли  ж  та  сама  знайшла  дівчинку,  її  вже  не  можна  було  врятувати.  Згодом  Андрійко  назбирав  у  лісосмузі  грибів,  не  стримався  і  кілька  з  них  з"їв  сирими..  Повернувся  додому  і  впав,  розсипавши  ті  гриби.  Настя  знову  робила  все  можливе,  аби  врятувати  дитину:  промивала  шлунок,  напувала  відварами.  Не  допомогло  -  не  стало  Андрійка.Убита  горем  Настя,  зовсім  заслабла,  перестала  їсти,  опухла  і  осліпла...
     Поля  у  той  час  працювала  у  радгоспі,  спочатку  сапала  буряки,  соняхи,  городину,  а  потім  в"язала  снопи,  вантажила  їх  на  підводи  і  гарби,  крутила  молотарку.  Не  раз  просилася  у  бригадира  відпустити  її  хоч  на  день-  два  додому,  та  той  щоразу  вмовляв  дівчину  зачекати  до  кінця  жнив,  тоді  напечуть  хліба  з  нового  врожаю  і  буде  їй  що  понести  додому.  Поля  погодилася,  та    жнива  ще  не  закінчилися,як  хтось  прийшов  з  Вершинокам"янки  на  роботу  і  повідав  бригадиру,  що  майже  вся  сім"я  Полі  вимерла.  Бригадир  негайно    видав  дівчині  і  продуктів,  і  хліба,  та  й  відпустив  на  тиждень  додому.  Швиденько  зібравшись,  дівчина  вирушила  в  дорогу.  Йти  було  далеченько,  кіломентрів  з  15,  та  вона  здолала  цю  відстань  без  перепочинку.  А  коли  вдалині  замайоріла  рідна  хата,  серце  забилося  тривогою,  їй  забракло  повітря  і  вона  зупинилася...  Село  ніби  вимерло:  ні  людей,  ні  худоби,  навіть  собаки  не  гавкали.  Коли  ж  нарешті  відірвала  натружені  ноги  від  землі  і  рушила  далі,  то  помітила  на  подвір"ї  димок.  Зраділа,  значить  є  хтось  живий.  Зайшла  на  подвір"я  і  побачила  Варю,  яка  сиділа  біля  пічки,  на  якій  щось  кипіло.  Варя  побачила  сестру  і  заплакала,  простягнувши  тоненькі  ручки  назустріч.  Підвестися  і  підійти  до  Полі  вона  вже  не  мала  сили.  Поля  підхопила  дівча  на  руки,  лагідно  пригорнула  до  себе  і  запитала,  де  ж  решта.  А  та,  ледве  чутно  промовила:  "Немає...  Померли...  Там,(показала  на  хату),  тільки  мама,  але  й  вона  помирає..."  По  її  щічках  потекли  сльози.  Зайшовши  до  хати,  Поля  дала  мамі  і  сестрі  по  маленькому  шматочку  хліба  і  по  півсклянки  кип"яточку.  Вони  просили  ще,  та  дівчина  знала,  що  більше  неможна.  За  тиждень  вона  виходила  і  маму,  і  сестру,  та  й  знову  повернулася  до  радгоспу.  Тепер  вона  брала  раз  у  два  тижні  вихідні  і  несла  рідним  свої  зароблені  продукти.  Так  вона  врятувала  їх  від  смерті.  Отак  гинули  діти  сонця  і  великої  нашої  землі.                                                                                                                                                            
                                               НЕХАЙ    НІКОЛИ    НЕ    ПОВТОРИТЬСЯ      ТАКЕ    ЛИХОЛІТТЯ!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703224
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Світлана Моренець

ВІЙНА І СЛОВО

Які  страхітні  ці  раптові  зміни  в  світі  –
по  всій  планеті  підриває  мир  війна!
Тенетами  терору  оповитій
землі  вже  сниться  мирна  давнина.

Коли  зашкалює  критична  маса  болю
за  одурілим  людством,  що  в  безодню  йде,  –
німію,  здаючись  на  Божу  волю,
молюсь  в  надії  –  вихід  Він  знайде.

Мала  піщиночка  не  може  світ  змінити,
який  звірячі  орди  тягнуть  до  кінця.
Мій  Боже!  Я  не  можу  їх  спинити...
але  ж  і  не  мовчу,  як  та  вівця,

йдучи  покірливо  в  отарі,  безголово.
Супроти  орків  дав  мені  Ти  не  картеч,
а  мирну  і  не  вбивчу  зброю  –  слово,
безкровний,  та  меткий  двосічний  меч.

Тож  часто  пишуться  такі    болючі  строфи
й  моли́тви,  щоб  не  сталась  ядерна  зима,
бо  може  світ  –  за  крок  до  катастрофи...
А  іншої  планети  в  нас  –  нема...

                                                 26.10.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696857
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 23.11.2016


Svitlana_Belyakova

Господи, вдохнови…

 Господи,  вдохнови,
ведь  без  твоей  на  то  воли,
брожу  без  компаса,
в  жизненном  просторе.
Ты  "Держах  облак",
сила  твоя  не  превзойдённая,
роптать  не  смею
на  дни  пройденные.
Положи  руку  свою,
на  голову  мою,
полную  благости  твоея,
защити  от  зла  и  лиходея.
Безсильную  духом,  меня  укрепи,
непрочную  веру  мою  утверди,
отчаянную,  вразуми.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653830
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.11.2016


Lana P.

ЩОБ ЗАСЛУЖИТИ…

Щоб  заслужити  у  навколишніх  повагу,
Зумій  знайти  в  собі,  людино,  рівновагу,
Бо  навіть  океан  розбурханий  знаходить  повний  штиль.
Ти  містиш,  як  і  він:  повітря,  воду,  сіль…  
Додай  зусиль!

 22/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702269
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Ліна Ланська

ЛІНІЇ

[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQXDqpJ8FN_HNfgsD-3-MaiS4tDI9x-43PW0BrxSgjpaayg_S5Qwg[/img]
Лінії  контуру  десь  перевтіляться
В  абрис    небачений  -  профіль  -  анфас.
Лезо  розрізує  вкрадений  час,
Він  не  повернеться,  навіть  на  милицях.

Навіть  на  милицях,  з  виглядом  зречення,
Скільки  ту  милостиню  не  проси,
Завтра  остання  краплина  роси,
Маревом  зміниться,  без  заперечення.

Без  заперечення,  ще  й  усміхаючись,
Я  розумінням  своїм  поділюсь.
Може  потрібніша  буду  комусь?  -
Лінія  ламнеться,  часу  не  гаючи.

Часу  не  гаючи,  нас  не  питаючи,
Вчора  було,  а  сьогодні  нема,
Тільки  засув  і  без  вікон  тюрма,
Маєш  надію?..молися,  не  маючи.

Маючи,  -  в  схованку,  серцем  захищену,
Далі  від  ока  чужого,  навік.
Контурів  -  ліній    складний    перелік,
Спрощений  пам"яттю  ними  ж  і  знищену...

[img]https://gartic.com.br/imgs/mural/f3/f3n3co/anjo-caido.png[/img]
21.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702022
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Артур Сіренко

Дві кулі для Сократа

                                           «Рівниною  ріка  малює  візерунки.
                                               Скажи,  Сократе,  що  ти  зміг
                                               Побачити  в  потоці,  що  до  смерті  плине?»
                                                                                                                       (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Сократ  з  автоматом  –  у  бліндажі  сирому,  
Коли  осінь  дощава  року  оцього  Божого,
Чотирнадцятого,  року  неба  розколотого,
Місяця  падолиста  –  також  розхристаного
Як  ми.

Гай,  гай,  Сократе,  де  твої  запитання,
Що  стиглими  плодами  з  дерева  висли:
Дерева  пізнання.  Гай,  гай,  Сократе…

Для  Сократа  дві  кулі  –  в  когось  в  обоймі,
В  когось  по  той  бік  життя  і  липкої  смерті,
В  когось  по  той  бік  лінії  вимірів  простору,
По  той  бік  людяності,  по  той  бік  Всесвіту,
Де  нас  нема.

Гай,  гай,  Сократе,  нащо  замість  хламиди
Одяг  плямистий  на  плечі  старечі,  
Нащо  замість  сандалів  на  ноги  берци,
Чи  то  в  Елладі  захолодно,  чи  то  просто  Скіфія,
Там,  де  ми.

Для  Сократа  два  уламки  важкі  залізні,
Два  дзьоби  крука  смерті,  що  поки  що  сплять,
Там  –  в  обіймах  ящика  дерев’яного,
В  зелене  фарбованого,  там,  за  межею  добра,
Де  нас  нема.  

Гай,  гай,  Сократе,  тут  забагато  цикути,
Тут  чаша  інакша,  тут  для  кожного,
Тут  не  втекти,  тут  цикута  всюди,  для  всіх,
Гай,  гай,  Сократе…  

А  ти  хотів  мислити  про  людину,
Не  про  мішень,  не  про  час,  що  плине,
А  про  людину  саме  і  душу  її  нетлінну,
Нині  стріляєш  в  простір  –  туди,  
Де  нас  нема,  де  людей  нема…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702075
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 22.11.2016


Ninel`

МИНУЛЕ ЗАМІТАЄ СНІГ

Схилились  верби  до  води,
Купають  ніжно  свої  віти.
Минули  біль  і  холоди,
Навіщо  знову  білі  квіти?

Нащо  повернення  у  світ,
Яким  давно  переболіла?
Кохання  того  впав  вже  цвіт...
Як  я  тоді  його  хотіла.

Звучать  тепер  оті  слова,
Які  від  тебе  так  чекала.
Та  пам"ять  терпить,  ще  жива.
І  біль  у  серці  не  приспала.

Безсонні  ночі,  день  за  днем.
Так  час  ішов,  життя  спливало.
Минуле  часто  міражем
Ледь  тьмяним  світлом  оживало.

Уже  дорослим  став  твій  син.
Згадай  ту  зустріч  на  пероні.
І  до  сих  пір  в  душі  полин.
Від  гіркоти  іще  в  полоні.

А  далі  все  немов  хвилина,
Крутилась  обертом  земля.
Для  мене  головне  -  дитина,
Душа,жаль  -  зорана  рілля.

Щаслива  наша  вся  родина,
Вітри  не  збили  мене  з  ніг.
Дивлюсь  із  гордістю  на  сина...
Минуле  замітає  сніг...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687732
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 21.11.2016


Валентина Ланевич

Кидаю в глупу ніч слова.

-  Милий,  -  кидаю  в  глупу  ніч  слова,
Ніжність  зорею  у  зболеній  душі.
Затиснув  джгут  війни  порив  єства,
Кровію  із  серця  на  папір  вірші.

Твоє  ж  тепло  згоряє  у  вогні,
Тулиться  тіло  до  землі  сирої.
Виють  снаряди  смертно  навісні,
Припало  око  у  приціл  до  зброї.

Із  вуст  шершавих  шепіт  і  мольба,
Аби  Господь  примножив  твої  сили.
Запекла  йде  на  фронті  боротьба
Та  козаки  голів  ще  не  хилили.

20.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701601
дата надходження 20.11.2016
дата закладки 21.11.2016


OlgaSydoruk

У родника, где нас венчали…

У  родника,где  нас  венчали,
(На  параллели  красоты)  
Глубоко  -  Озеро  Печали...
Короче  -  до  него  шаги...
У  каждой  жизни  есть  скрижали...
Неповторимые  -  одни...
И  -  Озеро(своё)Печали...
И  -  омуты(её)любви...
У  каждой  речки  есть  начало
И  -  окончание  пути...
В  широком  Озере  Печали
Невиноватых  -  не  найти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 21.11.2016


A.Kar-Te

Непогода

Осень  в  ночь  дождём  лила,
Тяжело  вздыхала...
Словно  мужняя  жена,
Вдруг  вдовою  стала...

Иль  волчица  во  степи,
Что  дитя  теряет  -
Ты  к  ней  шагу  не  ступи,
В  клочья  растерзает.

Страхом  полнится  окно,
(Господи  Всевышний),
Ведь  ещё  не  так  давно
Зацветали  вишни...




(картинка  с  инета)


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 21.11.2016


A.Kar-Te

Отлетела осень журавлями…

Отлетела  осень  журавлями..,
Отгорела  золотым  костром...
Разве  то,  что  было  между  нами,
Нынче  назову  забытым  сном?

Снежная  метель  укрыла  крыши,
Пала  белизною  во  дворе...
Как  же  о  тебе  скажу  я  "бывший",
Если  думы  живы  о  тебе?

Снег  идет  легко  и  так  беспечно,
И,  похоже,  он  не  даст  ответ...
Разве  оброню  я  "бессердечный",
Если  ты  тепла  оставил  след?

Если  нынче,  завернувшись  пледом,
За  тебя  судьбу  благодарю..,
Согреваясь  бесконечным  светом
Твоего  стыдливого  "люблю".




(иллюстрация  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 21.11.2016


OlgaSydoruk

Своею кистью (серебристой) …

Экспромт
Благодарна  за  вдохновенные  строки
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700833

Трещат  колючие  морозы...
Нежданная  пришла  зима...
С  холодным  сердцем  дарит  розы
(И  только  белые)  -  всегда...
Своею  кистью(серебристой)
Бутон  рисует  на  стекле...
На  лист  бумаги  (чистой  -  чистой)
Снежинки  падают  -  во  мгле...
Струна  -  внезапно  оживает...
Смычок  -  ложится  на  неё...
Виолончель  моя  -  рыдает...
Душа  -  взлетает  высоко...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700881
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 21.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2016


Світла (Імашева Світлана)

Словочудовність

                                                                   *****************
                 Написано  під  благодатним  впливом  словотворчості  шановного  Занга-Ганцера,
     а  саме  його  творіння  "Верболози  еволюції"  

                                                                         **************
                                                 Це  словотворчість
                                                                                                 чи  словоблудство?..

                                                 Словочудовність,
                                                                                                   словобезумство?..

                                                 Словоказковість
                                                                                                 чи  словомрія?..

                                               Дякую  Богу:
                                                                                   так,  розумію!

                                               Словопізнанням
                                                                                         світ  осягаю:

                                             Зоряний  обшир
                                                                                         перелітаю...

                                               Диво-реальність,
                                                                                 диво-основа:

                                               Сказано  в  Книзі:
                                                                                 -  Перше  ж  бо  -  Слово.

                                                 Правди  і  Кривди
                                                                                         точиться  битва  -  

                                             Духом  Господнім  -  
                                                                                       Слово-Молитва...

                                             Це  -  слововибух,
                                                                                         це  -  словотрунок,

                                             Світу  коріння,
                                                                                     долі  дарунок...

                                           Слово-скарбниця,
                                                                                     Слово-основа  -  

                                           Мого  народу-генія
                                                                                           Мова...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689542
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 19.11.2016


Валентина Ланевич

Ой, у полі-полі, полечку широкім.

Ой,  у  полі-полі,  полечку  широкім,
Квилила  там  чайка,  теребила  спокій.
Припадала  слізно  до  гнізда  пустого,
А  над  нею  постать  крука  молодого.

Тінню  нависає  зловіщо-низенько.
Чи  ж  то  смерть  кружляє,  матіночко-ненько?
Чи  ж  вільному  волю  не  дано  пізнати?
Чи  ж  у  небі,  в  парі  не  можу  літати?

А  погляд  лякає  хижо-темне  око,
Зіщулилось  серце,  мерзне  одиноко.
Сонечко  ласкає  утомлені  крила:
-  Ти  ще  маєш  бути  у  долі  щаслива.  

28.10.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697228
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 17.11.2016


Валентина Ланевич

Коли торкаєшся ножем холодним серця.

Не  полотнію,  не  стою  заціпеніло,
Коли  торкаєшся  ножем  холодним  серця.
Давно  вогнем  твоїм  всю  душу  обпалило,
Не  пручкаюсь  упіймана  в  сіті  сільця.

Чи  Божий  присуд  то,  чуттєвістю  вбачити,
У  калапсі  слів,  болем  розтерзану  стезю?
Нести  терпку  любов  у  грудях  й  не  питати,
Пощо  живеш  в  мені  ти  -  життєве  дежавю.

Збирати  пустоту  ночей  в  м’яту  подушку,
У  маренні  пірнати  під  милого  пахву.
Ловити  в  погляді  очей  зором  усмішку,
Ввібратись  тілом  у  ніжність  рук,  їх  теплоту.

10.11.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699759
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Шон Маклех

Довершено: Місто Весни

                                       «Вабить  мене  невідомість  цієї  імли...»
                                                                                                             (Гійом  Аполлінер)      

Довершено  -  весна  невловима,
Як  місто,  яке  я  будував  в  імлі
З  пелюсток  вишень  минулого  квітня,
Що  лишились  тільки  в  моїй  пам’яті,
Весна  зникає  й  відходить  -  в  імлу.
В  імлу  невідомості.  В  імлу  вічності.
Наче  молитва  останнього  тамплієра.
З  пелюсток  білих  збудований  храм
Нині  тільки  в  спогадах:  перехожі
Брудними  ногами  топчуть  його  чистоту,
Брудними  підошвами  стінами  міста,
Яке  ще  вчора  називалось  весною.
Нині  тане  в  імлі.  Нині  залишки  людяності
Десь  там  -  у  спогадах,  десь  там  -  у  садах,
Десь  там  -  у  храмі  квітневого  дня,
Одного  дня  чистоти  і  монахів-джмелів,
І  монашок-бджіл.  І  муралів-мурах,
Що  невтомно  будуть  зводити  місто:
Місто  Весни.  Яке  довершено,  яке  є,
Яке  буде,  яке  спалюють,  яке  пожирає  тлін,
Яке  буде  вічно  воскресати  і  виростати
З  вічної  тьми  небуття  -  Новою  Весною.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662336
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 16.11.2016


Артур Сіренко

Мигдалевий шлях

                                 «Їх  списи  чорні-чорні
                                     І  чорний  їх  крок  карбований.
                                     На  крилах  плащів  чорнильних
                                     Блищать  воскові  плями.»
                                                                       (Федеріко  Ґарсія  Лорка)

Мій  шлях  гірко  мигдалевий  -  
До  землі  помаранчів-каменів,
До  краю  тужливих  дзвонів,
Про  які  не  запитують,
Де  кожна  халупа  -  кастілло,
А  кожен  жебрак  -  каштелян,  
Де  грона  оливкові  краплинами  ртуті.
Надто  сухо  для  очей  втомлених
Віслючків  і  загнаних  коней
(Яких  пристрілюють)
Надто  вітряно  для  копачів  могил,
Тому  брили  і  камені,
Тому  кулям  надто  просторо
Для  польоту  від  серця  до  серця,
А  вино  надто  солодке,
Бо  так  не  буває:
Біле  сонце  і  земля  жовта:
Лише  трохи  крові  биків  на  арені.
Там  вічно  тешуть  хрести  камінні
На  полі  війни  горожанської,
А  художники  марять,
Бо  з  вікон  глухих  
Визира  Торквемада,
А  поетам  -  по  кулі,
Бо  дихати  нічим  -  
Повітря  спалене
Вогнями  чужих  автодафе.
Країна  гостей-вандалів,
Там  не  цвітуть  проліски,
Там  камені  дикі
Ростуть  злими  менгірами.
..........................................
Мій  шлях  мигдалевий
В  оту  країну  камінну
Бо  я  теж  божевільний  вершник...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676160
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 16.11.2016


OlgaSydoruk

Обжигаясь об огненно - алый…

Укрывала  Зима  одеялом  
Замерзающие  цветы...  
Обжигаясь  об  огненно-алый,
Ледяные  стегала  слои...  
Я  впервые  писала  сонеты...
Гений  Грусти  опять  приходил...  
А  душа  -  улетала  за  летом:
Поцелуями  полниться  сил...  
В  полушаге  к  ажуру  карниза  
Узнавала  босые  следы...  
Лишь  начало  Седьмого  Каприса  
Выжимало  остатки  слезы...  
И  -  занозой  саднило  упрямо,
И  -  волною(усталою)дна  
Нескончаемо  нежно  ласкала,..
Капли  горечи  утая..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700758
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 16.11.2016


Єлена Дорофієвська

Чотири ночі

[b][i]Чотири  ночі.  Брісінґамен*[/i][/b]


У  першу  ніч  згорю  в  святім  вогні  –  
Настільки  незворотньо  і  безслідно,
Що  день  наступний  витрачу  на  сни
В  твоїх  обіймах.

Та  й  сни  хіба  додивлюсь  до  кінця?
Скуйовдиш  їх,  торкнувшись  тепло  стегон:
- Де  ніжка  нецілована?  Ось  ця?  -
Всміхнешся,  демон...

У  другу  ніч  насмілюся  сама
Порушити  межу  та  заборону  -  
В  медовий  вир  покотиться  ясна
Моя  корона...

І  я,  мабуть,  без  сумнівів  стрибну,
Оголена  й  легка,  в  наступний  ранок!...
Чи  ти  підготував  мені  труну  -  
Одній...  з  коханок?...

А  третя  ніч....  чи  вирішить  усе?
Ілюзію,  що  я  –  твоя  частина
Зміцнить  або  безжально  рознесе:
- Бувай,  єдина...

Я  обійму  й  бездумно  притулюсь
До  тіла  і...  душі  –  наївне  чадо...
Пообіцяю:  диханню  навчусь
Давати  раду...

Четверта  ніч,  як  перша  -  спопелить...
Хвилюй  мене  і  подих-стогін  стримуй!...
Змішаю  в  своїм  тілі  сум  та  хіть
Й  піду...  сміливо...

Чи  стане  насолодою  печать
На  моїх  снах?  Вони  –  твої  трофеї...
Лиш  спогади  безцінні  –  ті  мовчать  
В  намисті  [i]Фрейї[/i]...

________
[i][b]*Брісінґамен[/b][/i]  —  це  золоте  намисто,  зроблене  чотирма  братами-гномами  Брісінґами  (Brisings),  Це  намисто  не  має  ніяких  магічних  властивостей,  воно  просто  дуже  гарне.  За  іншою  версією,  намисто  робить  ту,  хто  його  носить,  ще  красивішою,  але  тоді  не  зрозуміло,  навіщо  воно  було  потрібне  Фрейї,  яка  й  без  того  була  найчарівнішою  від  усіх  людей  та  богинь.

Історія  цього  намиста,  описана  у  «Вірній  пряді»  (Sottr  þáttr,  приб.  1400  рік),  звучить  так:

Фрейя  гуляла  лісом  та  знайшла  печеру,  де  чотири  гноми  розглядали  створене  ними  намисто.  Фрейя  дуже  захотіла  його  отримати,  але  гноми  погодилися  віддати  його  лише  в  разі,  якщо  Фрейя  подарує  кожному  з  них  свою  увагу.  Фрейя  так  і  зробила,  й  чотири  ночі  провела  в  печері.  Гноми  віддали  їй  намисто,  Фрейя  повернулася  в  свій  замок  Фолькванґ.

Продовження  історії  -  у  статті  [b]Брісінґамен[/b]  у  Вікіпедії  :)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700398
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016


Lana P.

НЕСПИТА ОСЕНІ ПЕЧАЛЬ…

Неспита  осені  печаль…
Зажура  запряглась  в  тумани,
Гойдає  вітер  листя  пряне,
У  душу  заповзає  жаль
За  милим  літечком,  літами,
Що  відлітають  ген  кудись,
Де  дві  веселки  розп’ялись
На  ціле  небо  поміж  нами.

Осіння  тулиться  печаль.
Її  не  шкода?..  Ні,  на  жаль.          6/11/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700410
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 15.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2016


Lana P.

ПОМІЖ ОСТРОВАМИ…

Вальсують  хвилі  поміж  островами.
Так  хочеться  побути  разом  з  Вами,
Купатися  у  шепотінні  вітру,
Розлити  в  гавані  морську  палітру,
Де  кораблі  торкаються  причалу.
Назустріч  хвилям  бігти  на  поталу,
Перемагати,  сонце  прихилити,
Промінням  сяяти  і  Вас  любити.            31/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699999
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


Уляна Яресько

Одаліско, прокинься!

Одаліско,  прокинься!  -  крижиною  очі  мовчать...
У  полоні  розкошів  ти  хочеш  безвільно  сконати?
Крил  нема  -  сил  нема.  Гасне  полум'я  вільних  багать,
Віднаходиш  укотре,  як  зашморг  -  нові  султанати!

Прагнеш  бути  найліпшою  в  ханстві  з  усіх  танцівниць?
Та  для  владних  очей  -  ти  лукум.  Апетитний  смаколик.
Як  мертвіє  душа  -  то  кінець.  Волі  -  зась!  Одяг  -  ниць!
Найдорожче  -  за  ніч...  І  не  дихати  вітру  ніколи!

Одаліско,  не  спи!  Не  тони  у  брехні  позолот,
А  невже  твоя  гордість  ізроду  тебе  не  боліла?
Як  же  страшно,  коли,  наче  дар  для  душі  -  ешафот  -
Безпринципно  готують  принади  звабливого  тіла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695794
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 13.11.2016


OlgaSydoruk

Серое - в тренде…

Приторна  сладость  сандаловых  свечек...
Призрачен  свет  уходящей  любви...
Осени  утро  похоже  на  вечер...
Серое  -  в  тренде(в  предверии  зимы)...
Липкие  губы  -  от  красной  помады...
Словно  магнит  -  откровения  часы...
Словно  магнит  -  притяжение    взглядом:
У  одиночества(среди  толпы)...
Слышишь:  протяжное  "ля"  камертона?..
Звук  прорывается    -  из  темноты...
Первой  волной  укрывает  -  истома!..
Это  она    оставляет  круги!..
Пятую  реку  сковали  морозы...
Первую(вброд)проходили    мою...
Снились    -  колючие  (жёлтые)  розы...
Спелые  яблоки    -  в  нашем  саду...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700091
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 12.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016


Ліна Ланська

І ХАЙ ТАМ ЩО

І  хай  там  що,  осінню  колисанку  
Для  золотих  зажурених  дібров,  
Співатиму  до  скону  й  наостанку  
На  вітер  кину  з  глумом:  "Не  зборов!  

Старезний  сивий  Сум,  не  надривайся",  
Я  до  світанку  нотою  проллюсь.  
Піщинкою  не  розчинюсь  у  часі,  
Той  час  руйнівний  переплаче  блюз.  

Тужливий  блюз  закоханої  Музи  
Когось  гукає,  доки  не  знайде,
Знесилено  впадають  Кулі  в  Лузи,  -
В  обіймах  Кия,  сіре  і  бліде,  

Їх  існування  розквітає  треком.  
Одна  хвилина  -  спалахом  екстаз...  
Надірреальне  відчував  Ель  Греко,  
Містичне  емоційно,  раз-у-раз,

Малюючи...  розмиті  довгі  й  сірі,  
Мого  чекання  тіні  і  страхи,  
Душі  моєї  недолугі  ліри.  
Прости  мені  усі  мої  гріхи...  

Прости  мені,  мій  Вчителю  сьогодні,  
Бо  завтра  я  укотре,  согрішу,  
Мелодію  згубивши  у  безодні,  
Віршам  закланну  душу  залишу.
11.11.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699850
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 05.11.2016


Любов Ігнатова

Я хочу бути деревом

Я  хочу  бути  деревом.  І  біль
З  плечей  струсити  листям  пожовтілим,
І  огортати  душу  білим-білим,
Коли  вальсує  сива  заметіль.

Прокинутися  вранці  навесні
І  зацвісти,  укотре,  без  вагання,
Леліяти  наївні  сподівання,
Що  соловей  співає  лиш  мені.

Я  хочу  бути  деревом.  А  ти
Зірвавши  плід,  по  осені  достиглий,
До  мене  принесеш  сокири  й  пили,
Щоб  в  дім  тепло  узимку  принести...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016


OlgaSydoruk

Плетут мережкою слова…

Плетут  мережкою  слова,снимая  тесные  одежды...
Не  разрывается  лишь  та  -  узлами,связанная  прежде...
Стекают  капли  -  по  стеклу...Кривые,ровные  дорожки    -  
Соединяются  в  одну...И    -  параллели(понарошку)...
Назойливый  дождя  там-там    -  за  амбразурою  оконца...
Последним    -  золочённый  храм  целует  незаметно  солнце...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697803
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 02.11.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2016


КВолынский

Судьба.

Что  ж  влачишь  ты  меня  по  дороге,
В  виражах  не  кричишь:  «Придержись!»
Так  внезапно  срываешь  на  ноги,
С  каждым  днём  уменьшая  мне  жизнь.

Так  бесследно,  бесславно  роняла
В  тупике  мою  юную  плоть:
Она  с  детства  стихами  мечтала
Свой  народ    и    Волынь    воспевать.

Повела,  по  широким  просторам,
Будьто  лава,  сметала  следы,
Безмятежная    жизнь,  как  по  створам
Пронеслась  мимо  детской  мечты.  

Укрощал  я:  Днепра  перекаты,
Колымы  полудикую  гладь…
Средь  морей,  восхищали  закаты
И  с  восходом  встречал  благодать.

Среди  волн,  тосковал  за  любимой,
А  с  любимой    -  скучал  по  волнам,
Эта  связь,  как  болезнь,    не  лечима,  
Кем    то  свыше  дарована  нам.

Вот  и  жизни  венец,  прозябанье
Наполняет  тревогою  мысль:
Где  закончатся  наши  страданья,
В  чём  расплата  была,  был  ли  смысл?

Тридцать  лет  не  писались  сонеты,
Отдыхала  морская  душа;
Собирались  в  блокнотик  куплеты
И  на  суд  попросились,  спешат.
 
Не  даёт  мне  покоя  ограда  –  
Ожидает  последний  причал,
Среди  предков  крестового  сада
Догорит  капитана  свеча.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694513
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 01.11.2016


Валентина Ланевич

Стоїть дуб на крутій горі.

Стоїть  дуб  на  крутій  горі,
Гора  схилом  в  яр  тікає.
Там  фіалка  в  трикольорі
Осінь  красну  зустрічає.

І  рясніє  дощ  краплистий,
В  гаю  миє  позолоту.
Соловейко  голосистий,
Заховав  в  гніздечко  ноту.

В’ється  стежка  понад  яром,
Біжить  собі  до  калини.
Майоріє  кущик  крамом,
Ягідки  -  крові  краплини.

Тихо-тихо  вітер  в  листі,
Журбу  свою  виливає.
Бачив  очі  променисті,
Погляд  їх  в  степу  згасає.

Бачив,  впав  від  кулі  воїн,
Учепивсь  руками  в  грати.
Шепотів:"Не  знай  ти  воєн,
Вільна  будь,  Вкраїно-мати!"

19.09.16


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689761
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Уляна Яресько

Зарано

Відіграло  кохання  дотла  нетривкий  водевіль,
Безутішній  душі  дні  -  нав"язливі  гомеопати.
Неживе  почуття...  Там,  де  я,там,  де  ти  -  ТАМ  Є  БІЛЬ.
Я  втомилася  йти.  Але  як  це  тобі  розказати?

Горстка  спогадів...  серце  -  неначе  сліпий  каганець...
Сплутав  мови  нам  Бог,  бо  намарили  ми  Вавілони.
Охолола  (любов?),  непомітно  зійшла  нанівець,
Залишилася  в  жовтні,  де  вітер  оголює  крони.

Чи  під  силу  людині  знайти  у  пустелі  росу,
Коли  туга  лунає  зі  серця  щемливим  сопрано?
Щастя  просто  спішило  до  мене.  Прийшло  завчасу.
І  не  чуло,  сердешне:  :"Спинися!  Тобі  ще  зарано!"
@  Уляна  Чернієнко

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.10.2016


Олекса Удайко

ЗБУДИ В МЕНІ ВІТЕР-***** - ©©

           [i]Хотілось  щось  миролюбиве,  тихе,
           Та  знову  –  вітер,  буря!  Чи  не  тому,
           що  надворі  –  хуга?  Та  Бахові  фуги,
           певен,  вгамують  ті  хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]

[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди  в  мені  вітер,  
щоб  лінощі  витер,
щоб  в  степ  вільним  вихором  я  полетів,
щоб  всі  сухостої  –
старезні  устої  –
ущент  поламати…    Й  гілля  –  поготів.

Збуди  в  мені  бурю  –  
прийдешнього  гуру....
сміття  щоб  дощенту  навіки  змести  –
в  нерівнім  двобої  
з  рутинним  собою
стежки  торувати  мені  до  мети…

Збуди  розум  світлий  –    
нема  того  цвіту,  
щоб  глянуть  на  землю  з  величних  висот,
не  кожну  смітину,    
бодай  хоч  стеблину,  
укмітить  на  мапі  небесних  щедрот…

Буди!..  Та  не  збурюй
у  серці  зажуру,  
що  ниці  пороки  не  може  простить...
Злостивців  огріхи  
двіддам  не  для  втіхи  –  
щоб  не  поверталась  та  пакісна  мить.

Збуди  в  мені  вітер!
Збуди  в  мені  бурю!
                                                     Збуди  в  мені  світлість!
                                                     Буди,  та  –  не  з  дуру…  
Збуди  
                     добре  серце  –
                                                                   мене  розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Ліна Ланська

ТОЙ КУТОЧОК



Той  куточок  у  темряві  жаху
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому,
Розриваючи  зашморги  страху.

Той  куточок  із  суму  і  пилу,
Наче  шалик,  під  шиєю  душить.
Загортає  щільніше  і  сушить
Щось  всередині,  зборену  силу?

Той  куточок  -  лишень  авансцена
Для  уяви,  де  зайва  копійка  -
Твого  успіху  нова  лінійка.
Ти  не  вір,  то  -    облуда  шалена.

Той  куточок  безсилля  і  зради
Для  душі  так  нестерпно-жаданий,
Бо  на  схованку  схожі  омани,
Тільки  серцю  не  буде  розради.

Той  куточок,  сльозами  умитий,
Плаче  свічка  -    краплини  в  озерце.
У  жалобі  обпалене  серце,
Чорні  стелить  до  ніг  оксамити.

Той  куточок,  у  муках  без  краю,
Я  знайду,  забуваючи  втому,
Приведу  тебе  завтра  додому  -
Твою  душу  моя  зустрічає...

15.10.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697154
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Шостацька Людмила

НІЧ УДВОХ

                                               Шепотіли  з  тобою  всю  ніч.
                               За  дверима  хтось  думав:  “О,  Боже!”
                               Не  було  в  нас  запалених  свіч
                               І  вогонь  не  палав  у  нас,  може.

                               Ми  з  тобою  по  черзі  удвох
                               Витягали  із  серця  скалки.
                               Ти  і  я,  і  між  нами  був  Бог,
                               Нам  давав  свою  милість  з  руки.

                               Не  кипіла  у  градусах  плоть
                               І  думки  не  були  на  межі,
                               Хоч  завмерли  у  нас  бризки  нот
                               Й  такі  погляди  рідно-чужі.

                               Шелестіли  сторінки  життя,
                               Із  двох  книг  виривалися  болі
                               І  принишкло  маленьке  дитя,
                               Не  розкритої  досі  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697148
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.10.2016


Лина Лу

МАЛУЮ ТОЛИКУ

Нет  сигарет  и  закончился  виски.
Кофе  горчит,  возмущаются  диски  -
Музыка,  ночь  и  холодные  серые  дни.

Нет  ничего,  даже  старые  книги
Кажутся  частью  какой-то  интриги.
Хочется  крикнуть:"...  не  я  это,  это  они..."

Нет  даже  их,    бесконечности  стоны
Вечность  сложила  в  пустые  вагоны,
Льют  через  край  пустоту  поезда  наших  душ.

Нет  ни  души,  темнота  амальгамы
Мрачно  зовет,  заключенная  в  рамы,
Тоном  загробным  уныло-бесстыжих  кликуш.

Нет  перемен,  а  застывшие  сети  -
Руки  дрожащие,  взявшие  плети,
Вновь  истязают,  похлеще  иных  власяниц.

Нет,  но  упорно,  рисуя  на  стенах
Солнечным  бликом,  зову  перемены  -
Малую  толику  нежности  из-под  ресниц...
27.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697053
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 28.10.2016


OlgaSydoruk

Когда уходят корабли…

Когда  уходят  корабли,
Пустеет  пристань  расставаний...
Свои  пароли  -  у  любви...
Свои  секреты  -  ожиданий...
Замысловатость  -  кратких  снов...
И    -  многозначность  расстояний...
Такая  нежность  -  в  звуках  слов...
Такая  сила  -  испытаний...
Неутолимая    -  печаль...
Она  одна  смежает  веки...
Совсем  не  радует  Грааль,
Когда  прощание  -  навеки...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 27.10.2016


OlgaSydoruk

Во время белых хризантем…


Вернулась  тень  воспоминаний...
Ступает(дрожью)на  ковёр...
За  чашу,полную  признаний,
Пронзает  нежности  укол...
Не  задувают  рано  свечи,
Не  остужая  реки  вен...
Так  горячо  целуют  плечи
(Во  время  белых  хризантем)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696716
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 26.10.2016


Lana P.

ПОБУТИ РАЗОМ З ВАМИ…

Скидають  клени  листячко  червлене.
Побути  разом  з  Вами  —  честь  для  мене.
Пройтися  поруч,  щоб  рука  у  руку,
Під  тихий  шелест  вітряного  звуку
У  позолочених  алеях  парку.
Заглянути  у  піднебесну  арку,
Де  тоне  охра  у  безмежній  сині,
Снується  хмарка  в  білій  пелерині.
Відчути  на  долоні  Ваші  пальці,
Кружляти  між  деревами  у  вальсі.
Піймати  подих  крізь  повітря  обважніле,
Жбурляти  аж  до  неба  листя  пріле,
Скупатися  у  листопадній  зливі,
Ловити  мідні  блиски  лоскітливі
Призахідного  сонця,  гомоніти,
Кохати  щиро  і  життю  радіти.
22/10/16  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696412
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


ganzer

quantum trust

Вона  прийшла  до  мене  уві  сні,  –
богиня  в  фартуху  з  тропічних  квітів  –
щоб  я  ловив  їй  диких  неофітів
і  їй  одній  присвячував  пісні.

[i]тепер,  коли  й  жонглюють,  то  словами,
тепер  і  спів  –  читання  з  папірця,  –
та  все  про  дам,  за  гріш,  та  для  реклами  –
о  світ,  о  час.  о,  гумові  серця!

чому  ви  не  зі  скла,  не  з  порцеляни,
не  з  воску,  зрештою?  а  в  тебе  –  кам'яне.[/i]

я  хочу  їй  сказати:  "полум'яне",
та  враз  згадаю:  пекло  крижане!
вона  мене  покине  й  прокляне,  –
й  замерзне  сонце,  й  знов  зима  настане

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689348
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 24.10.2016


Серафима Пант

Злість

Роз`їдає  злість,  стирає  ,
Заганяє  в  кут,
Болем  опір  пробиває,
Чинить  самосуд,
Не  питає,  не  шукає,
Не  чекає  слів,
Дрова  в  полум`я  кидає,
Щоб  вогонь  горів.
Тріск  зневаги,  іскри  люті,
Язики  брехні  -
Позбігались  грітись  люди  -  
Холодно  мені...
Осінь  зливами  волає;
Дощ  -  гучний  набат,
Та  вогонь  чомусь  палає
Гніву,  болю,  втрат.
Злість  стирає  все  на  порох,
Спалює  мости.
Лють  -  найбільший  в  світі  ворог
Миру  й  доброти.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696012
дата надходження 22.10.2016
дата закладки 24.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016


OlgaSydoruk

Солёным - плачут небеса…

Солёным    -    плачут  небеса...
Пролиты  чувства  -  откровением...
Признаниям  нужны  глаза:  
Их  свет,и  -  трепетность  мгновения...
Не  отрицай  -  святую  ложь...
Не  наряжай  в  лоскуты  -    счастье...
Не  усмиряй  и  не  тревожь  -  
Тень  провидения  ненастья...
Не  поднимай  её    -  с  колен...
Сама  уходит  в  мир  забвения...
И  тоже  превратится  в  тлен...
Без  монотонности  моления...
Не  забывай:слепую  ночь,..
Мои  слова...  и  губы,..пальцы...
Не  укрывай  на  теле  дрожь...
В  осеннем    бризе  -  звуки  сальсы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695636
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016


Любов Ігнатова

Учора

А  знаєш,  учора  гриміло  в  нас...знов...
І  вечір  жбурляв  у  шибки  хмаровиння...
А  я  все  складала  уламки  розмов,
Зчищаючи  з  них  загрубіле  лушпиння...

                                                                   Ревіло  і  бликало  в  пащі  вітрів,
                                                                   І  так  гоготало,  як  полум'я  в  пеклі...
                                                                   Я  знаю,  ти  поруч  би  бути  хотів...
                                                                   Та  швидко  захмарилось...  ще  швидше  смеркло...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695551
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2016


Олена Вишневська

Приручи… бо зима надто близько

Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
Не  вдавалось.  Зима  надто  близько...  Накриє  стежки
Білосніжною  ковдрою  снігу  –  мені  вже  додому
Повертати  запізно.  Не  схочеш,  тоді  на  шматки

Роздери  моє  серце  /коли  я  тобі  не  потрібна/.
Бо  насправді  мене  вже  немає  /зотліли  й  сліди/,  
Бо  в  мені  тільки  звуки  печалі  на  вірші  подібні,  
Безіменні  пустелі,  де  в  квіти  вбирались  сади.

Бачу…  погляд  голодний…  Ти  зважуєш  /справді?/  свій  вибір:
Між  єством  хижака  й  океаном  моїх  божевіль.
Чи  побачив  в  мені  під  прицілом  ти  звіра?  /Не  схибив…/
Ефемерних  боїв  в  голові  перероджений  хміль.

Як  заступиш  за  лінію  пульсу,  то  ввести  в  оману
Ти  себе  не  дозволь:  там  вистукує  ритм  часохід.
Приручи  мене,  доки  я  вітром  над  степом  не  стану.
Приручи  мене,  вовче,  як  війни  покличуть  на  схід…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 22.10.2016


Ліна Ланська

НАПУВАТИМЕ

Не    дзвони,  не  пиши,  не  читаю
Отих  слів  лицемірних...  не  хочу
Забувати,  що  прірва    без  краю.
Сповідаєш?  І  я  сповідаю
Безталанну  і  трохи  пророчу,

Грішну  душу,  розіпнуту  якось.
Недоспівану  пісню  не  чути.
Може  серце  моє  і  боялось
Сподіваючись,  не  сподівалось
Замість  трунку  напитись  цикути.

Замість  марення,  сяйво  сліпуче
Виглядала,  не  віривши...вкотре.
Лихо  впало  глумливо-пекуче.
От  вже  плем"я  потішиться  суче,
Коли  в  келихи  литиме  горе.

Напуватиме,  доки  не  згине,
Доки  осінь  не  спалить  із  листям,
І  в  кострище  зневажливо    кине.
Каяття  неминуче  нахлине
Не  зостанеться  й  мокрого    місця.
20.10.16.

   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695657
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Любов Ігнатова

Я тебе ніяк не розкохаю

Я  тебе  ніяк  не  розкохаю...
Рву  із  серця,  із  життя,  з  душі...
А  ти  знову  й  знову  проростаєш,
Як  ростуть  весняні  спориші.

А  ти  знов  приходиш  в  мою  думку,
Коли  я  втрачаю  спокій-сон,
Дістаю  всі  спогади  із  клунків,
І  ридаю  з  вітром  в  унісон...

І  чому,  навіщо  і  для  чого
Я  себе  вбиваю  день  за  днем?..
Десь  згубились  пройдені  дороги
Вибитим  у  бурю  вітражем,

Розгубились  кольорові  скельця,
Втрачено  минулого  сюжет...
Там  було  моє  розбите  серце
Чи  покрите  шрамами  твоє?

Хто  зна...вже  ніхто  не  відгадає...
Може  тільки  я  в  зимовий  час
Намалюю  знов  на  небокраї
Дві  химерні  тіні...тобто  нас...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695868
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Уляна Яресько

Поміж плетива поїздів… (дуетна робота)

Скільки  доль  у  однім  вагоні:
Сльози,  усміх  на  сотнях  лиць.
Хтось  відкритий,  як  на  долоні,
Хтось  -  мереживо  таємниць.

Може,  дехто  любов  забуде
Поміж  плетива  поїздів.
У  квапливому  морі  люду
Віднайти  б  я  тебе  хотів.

Нездоланно-жарку,  як  ватра,
Що  пороги  усі  злама.
Не  потрібно  мене  шукати:
Я  прилину  в  твій  світ  сама.

Легкокрилістю  махаона
Уквітчаю  мережку  днів.
Не  шукай  мене  на  перонах,
Поміж  плетива  поїздів.
@  Уляна  Яресько  -  Дмитро  Нірода

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695867
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 21.10.2016


Шон Маклех

Живе срібло зірок

                                           «…Зорі
                                                   Наче  розбитий  термометр:
                                                   Кожний  квадратний  метр
                                                   Ночі  ними  засіяний…»
                                                                                             (Йосип  Бродський)

Розбитим  термометром  зір
Я  міряю  температуру  
Цього  хворого  Всесвіту.
Боюсь  подивитись  навіть
На  цифри  готичні  приладу:
Раптом  переконаюсь,
Що  температура  сього  Всесвіту
Як  у  мерця.
Хоча  десь,
Хоча  десь  за  хмарами  туманностей
Сказав  мені  вголос:
«Докторе!
Не  поспішайте  діагноз  ставити.
Всесвіт  живий.
Він  навіть  не  хворий.
Ви  лише  зазирнули  в  шпаринку,
Лише  побачили  обрізані  нігті,
А  думаєте,  що  обстежили  пацієнта.
Лишіть  собі  свої  цидулки,
Свої  прагматичні  клізми.
І  не  треба  мене  називати  «Старим»*
За  давнім  ірландським  звичаєм.
Ви  любите  розглядати
Одну  з  моїх  іграшок:
Гарну  Ви  придумали  назву:
Всесвіт.
Є  в  цьому  слові  щось  біле,
Щось  від  друїдів:
Цих  диваків  у  ліс  закоханих  ,
Цих  збирачів  каменів,
Які  інколи  розмовляють,
А  інколи  вершать  –  долю,
Цих  ловеласів  потойбічного,
Цих  біло-вбрано-здивованих.    
Отож  не  журіться,  докторе,
Напишіть  краще  в  оцій
Історії  хвороби:
Все  тимчасове…»

Примітка:

У  нас  в  Ірландії  його  ім’я  теж  не  прийнято  вимовляти  намарно.  Називають  його  легким  натяком,  наприклад  Старий.  Він  не  ображається…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695306
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 20.10.2016


OlgaSydoruk

Мне тебя напоминают эти поздние цветы…

Экспромт


Мне  тебя  напоминают  эти  поздние  цветы    -
Неизбежность  увядания  затенённой  красоты...
Твои  чувства  остывают:постепенно  -  до  ноля...
День  вчерашний  посыпаешь  серым  пеплом  без  меня...
Я  целую  твои  губы...Мятой  кажется  полынь...
Я  целую  твои  руки...Ты  вчера  играла  Сплин...
Я  скучаю  за  тобою...Возвратись  -  издалека
В  жизнь,бурлящую  рекою...
Ты  -  смиренна  и  тиха...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695199
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 19.10.2016


Ліна Ланська

ВДИХАТИ…

Вдихати...вдихати  поволі  
Нестримного  вітру  потоки.
Образи  розчиняться,  може,
І  згинуть.

У  снах  і  у  витівках  долі
Майнуть,  озираючись,  роки
І  знову  погрози    вороже
Закинуть.

Тікати,  тікати,  бо  знову
Періщать  дощем  без  упину
Зловісні  і  заздрісні  хмари
Без  ліку.

За  медом  я  чую  обмову
І  стріли  направлені  в  спину.
Як  важко  уникнути  кари...
Одвіку,

Замучена  власним  безсиллям,
Шукаю  відьомськії  лахи,  -
На  рунах  не  вказані  дати
Спасіння.

Хизуєшся  вкотре  похміллям,
Мені  залишаючи  страхи,
А  може  не  час  розкидати
Каміння?

Вдихати...вдихати,  без  кисню  -  
Вже  й  водень  не  водень  -  дейтерій.
Смолою  заліплено  очі
Порожні.

Затягуєш  немічно  пісню,
З  обряду  пекельних  містерій.
Гаптуєш  видіння  щоночі
Безбожні?

Вдихати...вдихати.


05.09.16.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692640
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 11.10.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2016


Богданочка

Не оглядайся

Ти  не  бентежся,  йди  куди  ідеш,
Не  оглядайся:  хто  пильнує  вслід.
Людська  цікавість,  знай,  не  має  меж,
Хтось  допоможе,  хтось  –  штовхне  у  брід,
Хтось  нас  жаліє,  хтось  –  радіє  з  бід.

А  ти  терпи,  і  будь  як  крижана,
Рівніше  спину,  рота    -    на  замок.
І  хай  шепочуть:  «  дика,  навісна  …»
Твердим,  як  скеля,  буде  кожен  крок.
Молись  до  Бога,  неба  та  зірок!

Дивись  у  вічі,  -  там  побачиш  суть:
Душевну  щирість,  чи  лукаве  дно.
Слова  брехливі  ранять,  не  спасуть,
Як  не  рятує  від  проблем  вино,
Наш  біль  лиш  нам  в  душі  нести  дано.

А  ти  забудь  тривоги,  смуток,  злість,
Шануй  себе  й  цю  неповторну  мить.
Людина  в  світі  цьому  тільки  гість…
Живи!  Радій!  Лети,  як  птах  летить
У  вись!...  До  мрій  своїх,  в  небес  блакить!

                                                                                             06.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 11.10.2016


Богданочка

Не оглядайся

Ти  не  бентежся,  йди  куди  ідеш,
Не  оглядайся:  хто  пильнує  вслід.
Людська  цікавість,  знай,  не  має  меж,
Хтось  допоможе,  хтось  –  штовхне  у  брід,
Хтось  нас  жаліє,  хтось  –  радіє  з  бід.

А  ти  терпи,  і  будь  як  крижана,
Рівніше  спину,  рота    -    на  замок.
І  хай  шепочуть:  «  дика,  навісна  …»
Твердим,  як  скеля,  буде  кожен  крок.
Молись  до  Бога,  неба  та  зірок!

Дивись  у  вічі,  -  там  побачиш  суть:
Душевну  щирість,  чи  лукаве  дно.
Слова  брехливі  ранять,  не  спасуть,
Як  не  рятує  від  проблем  вино,
Наш  біль  лиш  нам  в  душі  нести  дано.

А  ти  забудь  тривоги,  смуток,  злість,
Шануй  себе  й  цю  неповторну  мить.
Людина  в  світі  цьому  тільки  гість…
Живи!  Радій!  Лети,  як  птах  летить
У  вись!...  До  мрій  своїх,  в  небес  блакить!

                                                                                             06.10.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692879
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Lana P.

КАЗКОВЕ…

По  воді  іде  убрід
Круглий  місяць,  наче  кіт.
Муркотить  вночі  казки
І  виловлює  зірки.
Ті  ховаються  в  хмарки
І  пірнають  залюбки
В  білий  лагідний  туман,
Що  розлігся,  як  шаман,
На  лиманній  стороні  —
Там,  де  хвилі  мовчазні
Причаїлись  уві  сні,
На  замріяному  дні.
Запускає  кігті  вглиб
І  полохає  всіх  риб,
Гострить  зуб  об  камінці.
Ну,  а  вуса-промінці
Відбиваються  від  плес
І  злітають  до  небес.
Від  очей,  сяйливих  свіч,
Усміхається  і  ніч.                                          9/10/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693513
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


OlgaSydoruk

Свидетелем - свеча…

Экспромт

Обычный  серый  день  рождает  серый  вечер.
Свидетелем  -  свеча:  и  плачет,и  коптит...
Набросив  грусти  шаль(прозрачную)на  плечи,
Мелодия  дождя  восьмушками  звенит...
Лирический  мотив  созвучен  настроению...
Прощальное  тепло  за  облаком  летит...
Мне  кажется,что  миг(счастливый)  -  провидение...
Его  бы    -  удержать,прочувствовать,вкусить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 07.10.2016


Шон Маклех

Замок Пака

                                                             «Джозефе,  ти  пам’ятаєш  сей  ритм?
                                                                 Оден  –  твій  улюблений  брит  
                                                                 Плівся  під  тупіт  таких  же  ніг
                                                                 Проводжаючи  Єйтса  в  гріб.»
                                                                                                                                       (Шеймус  Гіні)

В  Ірландії,  не  так  далеко  від  Дубліна  стоять  руїни  одного  замку.  Про  нього,  на  відміну  від  інших  замків  Ірландії  нічого  не  відомо  –  ні  хто  його  збудував,  ні  коли.  Здогадуються  тільки,  що  його  будували  з  каменів  давньої  язичеської  святині  Беарна  Дерг.  Будували  його  англійські  завойовники  на  землях  ірландського  клану  Мік  Тайл.  Будували  для  захисту  англійської  колонії  Пейл  від  «диких  ірландців»  -  так  нас  називали  оті  сасанех.  Хто  володів  тим  замком  в  середні  віки  –  так  і  лишилося  загадкою.  Відомо  тільки,  що  в  руїнах  цього  замку  ховався  у  1690  році  король  Джеймс  ІІ  після  поразки  на  річці  Бойн,  яка  стала  не  тільки  його  поразкою,  але  і  катастрофою  для  всіх  ірландців.  Потім  Джеймс  ІІ  втік  звідси  до  Франції.  Нині  замок  лежить  в  повних  руїнах.  Місцеві  жителі  його  обминають  і  не  радять  нікому  туди  ходити.  Кажуть,  що  це  замок  Пака  –  загадкової  потойбічної  істоти,  що  нібито  живе  в  цьому  замку  незримим.  Зайти  туди  можна  тільки  тоді,  коли  цього  захоче  сам  Пак.  Якщо  Пак  не  захоче  візиту,  то  зайти  туди  можна  маючи  накреслений  таємний  знак.  Біля  замку  є  незримі  ворота,  які  стереже  Пак  і  пасеться  на  луці  його  незрима  худоба.  Пак  жорстокий  і  підступний.  Він  може  схопити  людини  і  занести  далеко  –  на  якісь  полота  або  скелі,  або  взагалі  в  потойбічний  світ.  Він  любить  жорстоко  посміятися  над  людьми,  інколи  дарує  їм  такі  подарунки,  що  приносять  оточуючим  нещастя.  Біля  цього  замку  часто  пропадають  люди  –  і  це  задокументовано.  Так  у  1867  році  біля  замку  зникла  Елеонора  Шеррард  –  дочка  місцевого  англійця,  яка  гуляла  собі  біля  замку  і  збирала  квіти.  Поліція  шукала  її,  але  марно.  Останній,  хто  її  бачив  –  це  місцевий  листоноша,  який  повідомив,  що  вона  наблизилась  до  замку  Пака.  Доля  її  досі  лишається  невідомою.  Згадавши  про  цей  замок  я  написав  таке:

Не  лишаю  слідів,
Коли  йду  з  темряви  в  темряву
У  володіння  цього  волохатого.
А  на  болотах  Ірландії  крик
Журавлів  і  того  кулика  біснуватого,
В  якого  тричі  стріляли  мисливці  –  
І  все  невлучно,  все  коло  серця,  коло  душі,
І  все  кулями  з  чорної  криці  –  залізними,
І  все  в  душу.
А  над  болотами-моховищами
Крила  –  птахів,  що  летять  у  ніщо
І  з  собою  не  кличуть,
А  на  торфовищі-сумовищі  журавлина:
Для  журавлів,  але  тих,  що  вже  відлетіли
І  не  вернуться  в  пустку  страшну,
Яку  ти  -  сивочолий  книжник
Чомусь  називаєш  Вітчизною.
Колись  це  мурували  чужинці  –  
Проти  нас  –  «дикунів»  рудочубих,
Тепер  живе  Пак  –  
Той  що  дарує  волинки  злі,
Що  грають  мелодії  смерті.
Той,  що  заносить  тіло  на  місяць,  
А  душу  у  пустище  –  де  блукати  одвічно
Судилось.  
Я  би  сказав  йому,
Пояснив  би,  що  то  все  намарно,
Безглуздо,  як  і  все  на  землі  оцій,
Якби  цей  волохатець-дивак
Не  ховався  від  мене  
У  своє  потойбіччя  незриме:
Від  мене  –  відлюдника,
Що  свої  чорні  книги  гортає
Вечорами  ірландськими  темними
Біля  свічки,  що  блимає  оком
Жовтим.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691924
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016


Хуго Иванов

И З М Е Н А….

Я  накажу  тебя
Как  нас  учил
Христос...

Своим  Прощеньем...

Вместо  покаянья

И  не  спрошу…
И  не  задам  вопрос

Убью!!!  
...в  душе...
Сомненья  
И
Страданья...  


Прощенье  ...
эффективнее  кнута!

Мудрее...  смерти!
и...  
Сильней  проклятья!

пусть  
в  моём  сердце
будет  пустота...

Оставлю  место...
для  любви...
и  счастья!
...

И  даже  если…
Совесть  пополам…

Душа  распята...
Гордость...
...  в  тёмной  яме…

Я  сохраню
И  никому
Не  дам

Разрушить  дом
где  счастье...
жило...
...с  нами.  

..............................................
Я  накажу  тебя
Как  нас  учил
Христос...

Своим  Прощеньем...
Вместо  осужденья...

И  не  спрошу…
И  не  задам  вопрос

Уйдите  прочь!!!
Страданья...  
и
...сомненья.

Прощенье  ...
эффективнее  кнута!

Мудрее...  смерти!
и...  
Сильней  проклятья!

Сотру  из  памяти…
Тень  твоего  Греха...

Оставлю  место...
для  любви...
и  счастья!
...


Что  Покаяние?  …
Сердце  пополам…

Душа  распята...
Гордость...
...  в  тёмной  яме…

Вернитесь  в  ночь!!!
Случайная  Мадам...
...............

Не  место  вам!!!...

в  моём    
Священном    
Храме.


.......................................................

Я  накажу  тебя
Как  нас  учил  
Христос...
Своим  Прощенье
вместо  Покаянья...
И  не  спрошу
И  не  задам
вопрос
Замкну  на  ключ....
Обиду...  
и  страданья...

Прощенье  ...
эффективнее  кнута!
Сильней  проклятья!
И  мудрее...
смерти
Оно  с  тобой...
как  Добрая  Сестра
поможет  стать
достойным....
Нашей  чести.

Разбито  горем...  
сердце...
пополам...
Душа  распята
Гордость  
в  тёмной  яме
Но  Я  храню
И  никому
Не  дам
Разрушить  дом
где  Счастье...
жило...
с  нами.

//////////////////////////////////////////////////

первый  вариант
........................

Я  накажу  тебя
Как  нас  учил  
Христос...
Своим  Прощенье
вместо  Покаянья...
И  не  спрошу
И  не  задам
вопрос
Замкну  на  ключ....
Сомненья...  
и  страданья...

Прощенье  ...
эффективнее  кнута!
Сильней  проклятья!
И  мудрее...
смерти
Оно  с  тобой...
как  как  тень...
ТОГО  греха...
поможет  и  излечит...
на  две  трети.


Разбито  горем...  
сердце...
пополам...
Душа  распята
Гордость  
в  тёмной  яме
Но  Я  храню
И  никому
Не  дам
Разрушить  дом
построенный
годами

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 28.09.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016


Любов Ігнатова

От ми й зустрілись…

От  ми  й  зустрілись,  Осене.  Привіт!
Ти  відкоркуєш  пляшку  із  дощами?
Чи  ти  спочатку  розфарбуєш  світ,
Прикрасиш  синє  небо  журавлями?

А  можна  і  мені  з  тобою  в  ліс
Вплітать  березам  золото  у  коси,
Чи  місяцю  в  туман  сховати  ніс,
Заколихати  до  весни  покоси?

Я  сумувала,  Осене,  повір,
Моїй  душі  тебе  не  вистачало,
Вона  томилась,  ніби  дикий  звір,
В  якого  клітка  волечку  забрала...

От  ми  й  зустрілись...  через  стільки  бід...
Минули  квіти,  вишні  і  суниці...
Я  так  чекала,  Осене,  привіт!
Додати  в  чай  і  меду,  і  кориці?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690379
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 25.09.2016


Lana P.

ПОРА БАЛАНСУ

Пора  балансу,  рівноваги,
Як  листя  падає  на  ваги
Землі.

Повітря  лагідне,  полинне
Голубить  небо  павутинне,
В  теплі.

Під  пильним  поглядом  Світила,
Стесали  в  леті  свої  крила
Джмелі.

Дрімає  ліс  у  позолоті.
Лишили  чаплі  на  болоті
Жалі.

Осіли  мовчазні  тумани,
Накинувши  важкі  сутани,
В  імлі.

Тримає  осінь  у  покорі
Кораблик  з  листя,  як  на  морі,
В  ріллі.

Осінньо-тихе  шепотіння
Нагадує  дощу  моління,
На  склі.

Душа  впивається  красою,
Як  сонце  сходить  над  росою
В  ці  дні.                                                                                  24/09/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690635
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016


OlgaSydoruk

Серое - не к лицу…

Экспромт

Серое  -  не  к  лицу...
Красное  -  надеваю...
Нежностью  палачу
Маску  с  лица  срываю...
Смелостью  -  на  пути...
Таинством  -  между  строчек...
Пламенем  -  от  свечи...
Святостью  -  между  прочим...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690247
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Ліна Ланська

У БЕЗЛАД ВПАЛА НІЧ

У  безлад  впала  ніч,  
Опівночі    -  блакить.
Щось  тихо  цокотить,
То  час  іде  навстріч.
[img]http://www.gif-mir.com/_ph/24/2/717907099.gif[/img]
В  оковах  протиріч,
Спішить  напитись  німоти.

У  щасті  сліпота  -
Окраса  сірих  днів,
В  солодкому  вогні.
Та  болем  пророста
[img]https://www.stihi.ru/pics/2010/06/17/3839.gif[/img]
Підступна  гіркота  -  
Тобі  безвихідь  і  мені.

У  безвість  за  пером
Злетіла  птиця-жар,
Душа,  як  той  лихвар,
Завмерла,  бо  зеро
[img]http://www.onelegend.ru/images/more/firebird_4.jpg[/img]
Від  безпричинних  чвар
Неспокою  пече  тавро.

Серцям  і  невтямки,
Що  завше,  сльози  й  сміх,
І  за  найменший  гріх  
Розплата  на  віки...
[img]http://flower.onego.ru/other/enc_0040.jpg[/img]
Барвінкові  вінки  
Сплітає  меч  або  батіг.[img]http://cft2.mirf.ru/Articles/27/5510/Combat_crosss.jpg[/img]
22.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690303
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 24.09.2016


Світла (Імашева Світлана)

Така ти різна…

                                                                   ******************

                                     Осінній  день,  що  вересом  пропах,  -  

                                     Ще  мед  п'янкий  збирають  дикі  бджоли...

                                     Життя  палітри  сонячний  розмах  -  

                                     Цей  безмір  сяйва,  синяви  і  поля...


                                     Так  проростає  болісно  в  душі

                                     Оця  Раїна  світла  -  Україна.

                                     Ген,  блискавиці  крешуть  на  межі,

                                     Ячить  в  віках  печаль  твоя  чаїна...


                                     Мій  тихий  смуток  і  дитячий  рай  -  

                                     В  саду  твоїм  -  налиті  соком  вишні,

                                       Полів  ясних  заквітчаний  розмай...

                                     Туман  -  сучасне  і  пітьма  -  колишнє.


                                     Така  ти  різна:  мила,  золота,

                                     Вітаєш  хлібом-сіллю,  рушниками,

                                     А  часом  -  люта,  зболена  і  зла:

                                     Сини  бредуть  далекими  світами...


                                     Чекаєш  їх?  А  чи  забула  вже?

                                       В  степу  широкім  -  самота-тополя...

                                       До  тебе,  мамо,  завше  нас  веде

                                       Стежина  радості  й  дорога  болю...

                                                                               Світлана  Імашева

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688135
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 24.09.2016


A.Kar-Te

Бродит утро…

Нежится  под  утренней  росой
И  туманом  роща  золотая...
Бродит  утро  дикою  тропой,
Лист  березы  за  собой  роняя.

Гладит  солнце  нежною  рукой,
Словно  мать,  склонясь  над  колыбелью,
Жёлтых  листьев  локон  завитой...
"Развевайся  под  небесной  гжелью.

А  хотя  -  поспи  ещё  чуток,
Как  же  сладко  ранним  утром  спится..."
Только  птицы  звонкий  голосок
Не  замедлил  -  время  пробудиться.






(фото  с  инета)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016


OlgaSydoruk

Пускай никто, прощаясь, не стенает…

Экспромт

Спасибо  за  вдохновение    -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689447

Я  нежность  отпускаю  в  пустоту...
Минор  и  отрешённость  -  не  пугают...
Там  нотой  покоряю  высоту,
Которую  не  видели,не  знают...
Я  нежность  отпускаю  в  пустоту:
На  параллель  последнюю  изгнаний...
И  листья  золотые(на  снегу)...
Пускай  никто,прощаясь,не  стенает...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689765
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Лина Лу

НА ПРОБУ

На  пробу  -  капельку  дождя,
Медовой  сладости  осенней.
Бессонницу    слепые  тени
Уносят,  в  утро  уходя.

На  пробу  -  шепот,  а  не  спор  
От  незнакомого  знакомца,
Кусочек  маленького  солнца
Вплетет  в  изысканный  узор.

На  пробу  канитель  сучит
Из  нежности  и  жаркой  ласки
Ночь,  строит  шаловливо,  глазки
И  в  ожидании  молчит.

На  пробу  -  бусинки  рябин.
Качаясь,  пламенною  кистью
С  горчинкой  дыма  тают  листья
И  замирает  старый  сплин.

На  пробу  и  любовь,  и  смерть,  -
Лишь  пригубили...  исчезаем.
Когда  метель  сказалась  маем,
Мы  -  лепестками  в  круговерть.

На  пробу  и  любовь,  и  смерть.
19.09.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689909
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


Любов Ігнатова

Осінь в мені

Осінь  в  мені  розпорошує  фарби  —
Жовтогарячі,  багряні,  терпкі.
Сонце  свічею  у  канделябрі
Промені  сипле  червоні  меткі.

Вечір  схиляється  нишком  до  поля,
Кутає  верби  в  тумани  легкі.
Ніби  сторожа,  принишклі  тополі.
І  перші  зорі,  як  мрія,  крихкі...

Вечір  осінній,  призахідне  сонце,
І  вітерець  кошенятком  рудим
Спить  на  ще  теплій  кленовій  долоньці,
Там,  де  багаття  клубочиться  дим...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689923
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 21.09.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2016


Ліна Ланська

КВІТНУТЬ МАЛЬВИ

Нездоланна  жаги  знемога
Розірвала  терпіння  шов,  -
Ти  сьогодні  мене  знайшов,
Від  учора  -  безбарвний  спогад.

Всі  прощання  і  всі    розриви
Візерунками    заплетеш.
Обпікаючи,    доженеш,
Горобиної  Ночі    Злива.

Затягнувши  ланцюг  уяви,
Смакуватимеш  подих  так,
Що  побачиш,  як  зійде  знак,  -
Феромони  насіють  мальви.

Спокушають  вуста  гарячі,
Залишають    рожевий  слід.
Квітнуть  мальви,    а  усміх  зблід,
Тільки  хто  там  його  побачить?

Пелюстки    розіпнуть  і  зітнуть,
Зойком  вирветься  подив  знов.
Стогне  лава  -  вирує  кров,
І  беззахисно    мальви  квітнуть.
10.09.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688965
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 17.09.2016


Валентина Ланевич

Не питайте мене, чом сумні маю очі?

Не  питайте  мене,  чом  сумні  маю  очі,
Чом  повіки  закриті  та  ночі  без  сну?
Чом  стрічаю  світанки  з  думками  у  клоччі,
А  на  серці  сліди,  що  гірчать,  полину?

На  межі  двох  світів  загубилася  доля,
Крає  душу  неспинно  юцифера  хід.
Поселилася  в  нім  чорнорота  сваволя,
Принесла  землі  нашій  немало  вже  бід.

І  летять  журавлі  над  розрухою  в  небі,
Спопелила  війна  буйну  зелень  в  степу.
Сива  мати  над  сином  схилилась  в  жалобі
І  розносять  вітри  її  плач,  я  -  кричу.

Біль,  що  рветься  з  грудей,  полосує  свідомість:
-Дай  же,  Господи,  сил,  аби  йти  до  кінця!
Щоби  душі  загиблих,  їх  щира  жертовність,
Звеличились  в  Волі  -  Перемоги  вінця!
22.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685250
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 03.09.2016


Ліна Ланська

МЕНІ НАСНИЛИСЬ МІРАЖІ

Схилилась  до  твого  плеча  -
І  світ  завмер,
Потріскували  у  вогні  дрова.
Вмирала  на  вікні  свіча,
Цвів  ефемер,
А  я  пила  нечувані  слова.

Прискорив  подих  дивокрай
Тремтіння  рук,
Від  дотику  нестримного  -  жага.
Бери  усе,  не  віддавай
Лишень  розлук  -  
Пекучий    біль  ще  й  досі  не  стиха.

Сто  літ  малюю  вітражі
З  очей  твоїх.
Дім  тут...  стежина  заросла.
Мені  наснились  міражі,
Один  із  них
Віддав  мені  пір"їнку  із  крила.
11.03.2016




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650912
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 03.09.2016


One of many...

ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ

Все  буде  добре,  може,  навіть  краще.
Ти,  певне,  вже  збираєш  камінці,
Що  квітень-чарівник  метав  із  пращі
Кудись  у  світ?  Синиця  у  руці,
А  журавель…  Кружляє  та  кружляє,
Розносить  крИльми  білих  хмар  акрил.
Чи  жар  долонь  його  внизу  чекає,
Чи  просто  –  два  жакани  поміж  крил?
Все  буде  добре,  може,  навіть  мило.
Все  лишиться  на  влежаних  місцях.
Живим  –  життя,  а  мрець  зійде  в  могилу
У  вересом  заквітчаних  полях.
Все  буде  добре,  далі  буде  осінь,
По  мокрому  асфальту  шелест  шин…
Варшава,  Бельсько-Бяла,  Краків,  Познань?
Я  –  one  of  many,  з  багатьох  один…
Промоклі  ноги  і  горілка  з  перцем,
Чомусь  у  скронях  стугонить  канкан.
Вкололо  в  грудях  голкою…  У  серці?
Ні…  Ворухнувсь  між  крилами  жакан…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680952
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 21.08.2016


OlgaSydoruk

Медь и позолоту растеряла Осень…

Медь  и  позолоту  растеряла  Осень...
Ароматы  яблок  -  с  проливным  дождём...
Горечи  полыни  -  среди  голых  просек...
Жар  от  поцелуя  -  серо-стылым  днём...
Больше  не  обнимут  белые  туманы...
Не  сокроют  шлейфом  тела  наготу...
В  Осень  возвратится  эхо  из    Нирваны
И  стократно  молвит  нежное  "люблю"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684806
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Уляна Яресько

День у ніч

[i]Сповиває  міцно  сіра  туга
пеленою  марева.  Мовчи.  
Я  в  твоєму  серці    перша?  друга?
Скільки  місця  виділив?  Гірчить.
Що  за    сфантазовані  гареми?
Болем  інкрустована  любов...
А  казав:  "Ми  разом".  Разом?  Де  ми?
Ох...  з  яких  ілюзій  ти  зійшов?!    
Скільки  у  мені  горіло  світла!  
Скільки  у  мені  палало  свіч!
Серпень  сіє  сумніви...  Гонитва  -  
день  у  ніч  спливає...    день  у  ніч.[/i]
           






 

             


             


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684850
дата надходження 20.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Валентина Ланевич

Неси ж, поете, віру, твори.

Там  на  війні  у  хлопців  ніки,
У  поетів  теж  свої  й  вірші.
Зайди  чужі  що  ті  шуліки,
Сповнені  жадоби  хижаки.

Та  в  нас  на  всіх  єдина  віра  -
Кривава  боротьба  на  благо.
Щоб  окроплена  кров’ю  земля
Ворога  позбулась  клятого.

І  у  поета  зброя  -  слова,
Слова  ведуть  у  бій  незримо.
Горить  у  вогні  в  митців  душа,
Вогонь  сердець,  те  незборимо.  

Неси  ж,  поете,  віру,  твори:
Запалюй,  надихай  на  славу.
Серцем  гарячим  ти  говори,
З  бійцями  захищай  державу.

19.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684629
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 21.08.2016


Ліна Ланська

БІЖИ

Біжи,
розірване  на  шмаття  почуття.
Кудись  та  прийдеш,бо  життя  -  шосе.
Спливеш  водою,  з  листям  віднесе
В  той  "рай",  де  править  балом  каяття.

Біжи,
розкришене,спаплюжено-тривке.
На  стежці  пам"яті  -  кривавий  слід
Не  вигорів  і  від  сльози  не  зблід.
Зійшли  спориш,  полин  і  щось  гірке.

Біжи,
до  краю  прірви  дійдеш,  -  не  зірвись.
Впадеш  відлунням,  -  злякані  птахи  -
Не  ангели;  розкидані  страхи
По  зернятку  не  понесуть  у  вись.

Біжи,
коли  ж  осліпнеш  від  переживань,
Згадай  тоді  окрайчик  на  столі  -
Шматочок  серця,  сонця  і  землі,
Що  так  стомилися  від  марних  сподівань...

Біжи.
16.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684174
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 20.08.2016


OlgaSydoruk

Время ничто не теряет…

Время  привычно  летело!..
Стрелка  за  стрелкой  гналась!..
Пало  небесное  тело  
(С  бездны)  -  в  раскрытую  пасть...
Ветер  играл  парусами...
И    -  укрывался  волной...
Айсберг  растает  с  годами...
И  превратится    -  в  прибой...
Время  ничто  не  теряет...
И  оставляет  следы...
Сверху  их  кто  то  считает...
Не  замечая  длины...
Время  ничто  не  теряет!..
Лишь  заметает  следы!..
Стрелка  стрелу  догоняет
До  отведённой  поры...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 20.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2016


Ліна Ланська

ПЕРЕЧЕКАЮ

Як  не  ховайся,  я  перечекаю.
Упав  на  світ  оцей  спекотний  день,  -
І    відчинилися  ворота  Раю,
А  небо  сонце  сипле  із  кишень  -

Ніч  спопелить;    і  ковзає  вужами
Під  ковдрою  по  шкірі,  вже  й  не  спиш.
Розірве  навпіл,  розітне  ножами
Серця  й  тіла,  як    теплий  круглий  книш.

Укриє  лихоманкою,  як  пледом,
Холодним  потом  виллється  -  тремти.
Солоні  сльози  стануть  диким  медом  -
Кортить  вустам  торкнутися?..кортить.

Біжи,  ховайся,  чи  втечеш  від  себе?
Палає  пристрасть,  як  суха  трава.
Співай  акафіст,  чи  замов  молебень,
Бо  не  втечеш,  допоки  я  жива.

11.02.2016.
дата  внесення  змiн:  15.08.2016  
Відредагований.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683926
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 17.08.2016


Валентина Ланевич

Стати в славі на сповідь.

На  щоку,  на  мою  впала  з  неба  сльоза,
Запах  осені  враз  я  відчула  на  серці.
У  діброву  смирну  надвечір’я  сповза,
Притулились  боками  гриби  у  відерці.

Плаче  в  полі  калина  у  тихій  журбі,
Утіша  її  вітер  напутньо  та  ніжно:
-Не  схиляй  голови  за  життя  в  боротьбі,
Хай  твоїм  ворогам  буде  тричі  по  крижно.

Не  на  все  відступає  день  в  довгую  ніч
Та  сполохано  зорі  ховаються  в  невідь.
По  весні  защебечуть  птахи  й  кинуть  клич,
Що  настала  пора  стати  в  славі  на  сповідь.
14.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683723
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 16.08.2016


OlgaSydoruk

Не всё пропишется строкой!. .

Блуждали  жёлтыми  страницами...
В  прошедшем  времени...В  бреду...
Соприкасались  мы  ресницами  -  
Порхали  бабочки  внизу...
Промчались  боги  колесницами  
По  телу  искрами  колёс...
Вспугнули  тени  под  глазницами,
Не  покидая  лоно  грёз...
Крыло  касалось  райской  птицы  
Прозрачной  чистоты  воды...
Её  -  хотелось  мне  напиться!..
И  -  откреститься  суеты!..
А  сон  -  колышется  волной  -  
В  прошедшем  времени  глубин...
Не  всё  пропишется  строкой!..
Не  все  -  дотянутся  вершин...
Не  всем    -  дорога  от  порога
И  не  по  вкусу  всем  полынь...
Не  все  -  познают  радость  Бога...
Не  все  -достойные  морщин...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 16.08.2016


OlgaSydoruk

Тумана серый палантин…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018

Тумана  серый  палантин  
Казался  белым  среди  ночи...
Окутал  грубый  холст  картин...
Разнежил  таинство  -  воочию...
Взлетают  к  свету  мотыльки...
Находят  в  пламени  надежду...
С  тобою  так  же  мы  близки  -
Полтыщи  лет  и...часом  прежде,
Чем  кисть  коснулась  до  листа  ...
И  солнце  бликами  взыграло...
И  первых  два  его  гонца
Сжигали  призрак  покрывала...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684070
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


A.Kar-Te

Тумана белый крепдешин

Тумана  белый  крепдешин
Пропитан  запахом  лаванды...
Мне  красоты  той  хоть  аршин,
Иной  не  знаю  в  жизни  правды.

Мне  красоты  той  хоть  аршин...
Да  под  дождями  звездопада
Души  наполнить  бы  кувшин.
А  что  ещё  для  счастья  надо..?

Чтобы  рябина  на  снегу
Горела  да  не  догорала...
Почувствовать  -  любить  могу...
Похоже,  что  хочу  немало.




.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684018
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


Владимир Зозуля

Только для женщин

Солнце  ласково  по  коже…
Синь  волны…  
И  ветра  звуки…
Как  же  это  все,  похоже
На  её  глаза…  и  руки…
Как  порыв  её  дыханья  -
Моря  бриз  солёно-свежий…
И  небес  незримой  гранью  -
Тонкий  шелк  её  одежды…
А  над  нею  ветровое,
Что-то  бьется  светлой  птицей,
Рвется  надвое…  и  вдвое
Пробуют  соединиться
Надо  лбом  две  русых  пряди  –    
Образ  белокрылой  чайки…
Сердце,  тише…  Бога  ради,
Не  спугни  её  нечаянно…
Посмотри!..  Она  прекрасна!..
Так  нежна…  хрупка  до  хруста…

ЧУВСТВО!  Множимое  на́  сто!
Единенье  сердца  чувством!..
Тише,  сердце…  сокровенно
Прикасаюсь  к  ней  и...  что  же?..

–  Эй,  мужик,  какого  хрена,
Или  захотел  по  роже,
Ты  руками  то  не  шибко,
Пьяный  что  ли,  лезешь  буром?
–  Я…  простите…  нет…  ошибка…  
–  Идиот!
–  Сама  Вы…  дура...    

Бездна…
Боль  Гермафродита
Льется  таинством  нездешним…
Половина  сердца  слито
В  разделённость…  как  и  прежде…
______________________________
Милые  женщины,  и  особенно  девушки,  
Пожалуйста,  оставайтесь  богинями  женственности,
Не  падайте…  не  опускайтесь…
Нисходите,  творя  любовь,
Будьте  её  хранительницами.  
И  всегда  помните  –  
Мы,  мужчины,  относимся  к  вам
Настолько  хорошо,  или  настолько  плохо,
Насколько  вы  сами  позволяете  нам  это…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683979
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2016


Ліна Ланська

НЕ МОЖУ…

Не  можу...погляд  відведи.
Куди  іти,  щоби  сховатись?
Нема  вже  сили  для  ходи,
Заклякла  і  не  одірватись,

Не  одірватись  від  землі.

Не  можу,  он  буяє  день,
Чи  ніч,  не  знаю,бо  завмерла
Одним  з  небачених  знамень,
Рожево-сірим  блиском  перла...

Таке  бува,  хіба  в  імлі.

Не  можу,  годі!  Схаменись!  
Німа  молитва,  чи  закляття?  -
"Не  обернись,  не  обернись..."
Як  приберуся  у  латаття,

Розквітну  лотосом  на  склі.

Не  можу,  видно  неспроста
Щось  чула,  про  якогось  Лота,  -
Тремтить  душа,  тремтять  вуста,
Бо  насувається  скорбота.

Не  можу...плачуть  скрипалі.

Сум  щемом  в  серце  пророста  -
Така  глибинна...висота.
15.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683826
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016


OlgaSydoruk

Сказати мушу…

На  плаху  -  тіло...
До  Бога  -  душу...
Про  все,що  було
Сказати  мушу...
Шляхами  долі  блукає  всесвіт...
У  нім  -    мій  парус  і  -  перевесло...
Солоний  піт,солона  слина...
І  -  радість  моя(одна-єдина)!
Твої  слова,осяйні  очі!
І  -  насолода(грішної)ночі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 15.08.2016


OlgaSydoruk

Эта Осень во всём виновата…

Переполнены  грустью  -  кантаты,
Вязью  пишется  -  о  любви...
Эта  Осень  во  всём  виновата:
Золотые  её  листы!..
Пожелтевшие  просек  аллеи,
Просветлённые  ночью  сны,
Серебра  амулет  скарабея,
Голубые  лаванды  цветы...
Эта  Осень  во  всём  виновата:
Улетели  мои  соловьи...
И  строка  предвкушением  -  сжата:
От  харизмы  её  -  наготы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683393
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Циганова Наталія

Наше "всё"…

На  подслушанной  боли  созреет  рассвет
с  нашим  «всё»  –  свежепролитой  кровью…
между  выжатым  «да»  и  пригубленным  «нет»
сядет  молча  у  нас  в  изголовье.
И  Господь  переплачет  на  грани  эпох,
посылая  историю  к  чёрту
с  нашим  «всё»,  отходившим  немало  дорог,
изначально  не  первого  сорта.
И  не  верят,  не  бдят,  не  боятся,  не  ждут  –
кто  в  утробе  грядущего  завтра.
Храм  –  свободен  от  веры  и  податью  крут…
наше  «всё»  –  отзвонившая  правда,
осушившая  небо  до  самого  дна.
Суетливо  поставлены  свечи
над  не  много  что  значащим  словом  «страна»…
над  сомнительным  временем  «вечер»…
Неподъёмная  гордость  пылится  в  ногах
переруганных  лет  и  мгновений.

…наше  «всё»  –  на  счастливых  чужих  берегах...
ничего  своего…
даже  тени…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683560
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Лина Лу

МЫ НИЧЕГО ДРУГ ДРУГУ…

Мы  ничего  друг  другу  не  должны,
Сгораем  молча  пеплом  сигарет.
Но  нам  с  тобой,  по-прежнему,  важны
"Привет,  ну  как  ты?"  Вот  и  день  согрет.

Казалось  бы  печалиться  смешно,
И  просочилось  каплями  в  песок
Не  наше  время...наше  нам  должно
Лишь  память,  сединою  на  висок.

И  радоваться  тоже  ни  к  чему,  -
У  каждого  свой  ворох  разных  бед.
Но  вот  я  снова  дому  твоему
Шлю,  по  привычке,  утренний  привет.

И  кофе  ароматный  вместе  пьем,
И  новости...  всего  лишь  ночь  прошла,
Но  до  сих  пор  не  поросла  быльем
И  преданно  из  каждого  угла

Глядит,  как  мы  без  лишней  суеты,
Сплели  из  паутины  филигрань,
Из  радуги  -  сияния  мосты,
Из  теплых  слов  вневременную  ткань...
13.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683501
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 14.08.2016


Анатолій В.

Надвечір`я

Теплий  вітер  куйовдить  зелену  чуприну  дерев
І  горять  голубі  оченята  волошок  у  житі,
Громовиця  далека  оголює  спалахом  нерв,
Б'ється  піснею  в  грудях,  що  ти  є  найкращою  в  світі...

Ти  звідкіль  узялась?  Із  яких  невідомих  світів?
Я  тебе  так  боюся  злякати,  що  й  дихать  не  смію...
Ти  із  іншого  виміру?  Казки?  Замріяних  снів?
Легкокрилий  метелик...  далека,  як  зірка,  як  мрія...

Я  б  до  тебе,  у  небо,  чи  в  казку,  крізь  страх  протиріч
Разом  з  дощиком  хмаркою,  птахом,  чи  вітром  полинув...
Затихала  гроза,  десь  далеко,  розкотисто,  в  ніч,
І  п`янке  надвечір`я  із  запахом  терпким  полину...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680635
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 14.08.2016


Валентина Ланевич

Коли роси вечірні впадуть на траву.

Коли  роси  вечірні  впадуть  на  траву,
Зорі  витчуть  на  небі  мереживну  казку,
Я  занурюсь  у  неї  й  до  тебе  прийду,
Я  ж  свавільно-пожадна  на  твою  бо  ласку.

Ти  мене  розпашілу  в  обіймах  стиснеш,
Зрине  з  вуст  зойк  надривний,  зазивно-солодкий.
Поцілунком  гарячим  його  обірвеш,
Ой,  який  він  у  тебе  мурашково-шкодний.

Підійметься  нараз  з  глибин  сутності,  з  дна,
Хвиля  млості  й  загубиться  в  м’ятім  батисті.
З  лона  трепетна  хіть  переллється  в  тіла
І  замре,  примостившись  на  чатах,  у  кріслі.
07.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682325
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 13.08.2016


Олена Вишневська

де-факто

коли  прокидаються  тіні  забутих  утрат,
і    сонце  свій  хід  повертає  до  пекла  ...  в  долоні...
стискається  серце  від  болю  в  обіймах  лещат
гіркої  покути.  ми  здали  свої  бастіони

за  безцінь.  так,  наче  ніколи  нікому  ніхто
нічого  не  винен  -  звичайна  стилістика  ночі.
де-юре,  мов  птахи.  де-факто,  розбите  авто.
і  луснула    тиша  -  у  спину  беззвучно    регоче.  

чого  тобі?  колами  знову  ідеш  по  мені,
немов  по  воді,  доки  світ  мій  не  схопиться  криком.
нікому  ніхто...  то  чому  ж  так  гойдає  в  човні,
відколи  цей  спомин  про  нас  у  минуле  покликав?  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.08.2016


Vidok

Предательство

Хотелось  бы  вырвать  из  жизни  предательства  память,
Выжечь  из  сердца  калёным  металлом  разрыва,
Разверзнуть  бездонную  пропасть  и,  прежде  чем  падать,  
Скакать  на  натянутых  нервах  над  этим  обрывом.

Хотелось  бы  мир  свой  залить,  утопить  этой  болью,
Сломаться,  как  трость,  и  ломать  свои  пальцы,  рыдая,
Ослепнуть  от  тьмы  безнадёжной  молитвы,  но  только
В  конце  каждой  эры  я  вновь  навсегда  умираю.

И  вновь  воскресаю,  по  капельке  жизнь  собирая,
Дыханье  ловлю  из  улыбок  и  взглядов  случайных,
Но,  только  свои  паруса  пустотой  наполняя,
Не  жизнью  живу,  а  узором  рисунков  наскальных.

Ведь  как  можно  жизнью  назвать  ожидание  боли,
Чуть  вздрагивать  лишь  от  ударов  кинжалами  в  спину,
И  вновь  умирать,  истекая  отравленной  кровью,
И  вновь  оживать,  наполняясь  отравленной  кровью,
И  знать,  что  предавшую  вновь,  никогда  не  покину.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683111
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Лина Лу

А МНЕ ЛУНУ БЫ


Кому-то  грош,  а  мне  Луну  бы,  -  
Заставить  изредка  сиять,
Когда  ни  мысленно,  ни  зримо  
То,  что  упало,  не  поднять,  
Как  сущность  не  понять  Инкуба.  

Власть  алчущих  неумолима  -  
"Вдова  Клико",  в  цветах  Монмартр  
И  обюссон  широким  жестом,  
Под  ноги  бросит  антиквар  
Той,  что  осанну  -  анапестом...  

Кому-то  изыск,  политесы,  
А  мне  Луну  бы,  а  не  сыр  
Иссохший,  вытертый  до  дыр,
Шагреневый  кусочек  кожи  -  
Судьбы  нелегкой  поэтессы.  

Мы  с  ней  до  ужаса  похожи...
05.08.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682346
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 12.08.2016


Шон Маклех

Година

                                         «Це  година,  
                                             яка  замість  почту  
                                             вгорта  тебе  хмарою  пилу...»
                                                                                                         (Пауль  Целан)

                                                 Всім  вбитим  за  правду.

Година  -  
Найтемніша  година  ночі
Перетворює  вулиці  на  жертовники,
Перетворює  серця  на  срібні  дзвони,
Слова  на  крики  протесту,
Життя  -  на  офіру.  
Як  добре,  що  в  оцій  темряві,
В  оцій  годині  пилу,
Який  не  дає  людям  дихати,
Ми  страх  викинули  
На  смітник  як  непотріб.
Світ  хитає
А  ми  самотні
На  цьому  кораблі  переповненому.
І  кожне  подвір’я  -  уламок  ковчега,
Шматок  буття  дерев’яного,
На  яких  пливемо  на  хвилях  хвилин,
Бо  знаємо:  краще  вмерти  вільними,
Аніж  жити  рабами.
Ця  думка  -  це  наш  останній  прапор
Над  барикадами  людяності.
І  кожен  рядок  -  одкровення,
І  кожен  плащ  -  саван,
І  кожна  мить  -  Воля.
Наші  серця  це  зорі,
Які  будуть  світити  довіку,
Навіть  найтемнішої  ночі
Вони  не  згаснуть
І  будуть  на  небосхилі  
Тоді
Як  здохне  останній  диктатор.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680107
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 12.08.2016


Шостацька Людмила

ЗОЗУЛЯ

             Ти  –  ворожка,  чи  пророчиця?
Все    комусь  на  вік  куєш
І  ку-ку  далеко  котиться
Як  прогнози  роздаєш.

Перешіптуються  трави  
І  дерева  гомонять,
А  вітри  позамовкали,
Тихо  стали  рахувать.

     Двадцять,  тридцять,  може  сто,
Дивина  –  ти  неймовірна,
А  сама  –  в  чуже  гніздо...
Ти  –  мов  мачуха...  Нерідна.

Що  ж  собі  не  наворожиш
Долю  кращу  ані  ж  є?
Без  дітей  по  світу  ходиш
І  не  знаєш  де  твоє.

Я  тобі  не  довіряю:
Скільки  є  –  усі  мої,
Не  рахуй  мені,  я  знаю:
Довго  буду  на  землі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683039
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 12.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016


Валентина Ланевич

Чуле ж серце не спить.

Дрібний  дощик  січе,  стукотить  за  вікном,
Височіють  висотки  з  блідими  вогнями.
Зачепилася  ніч  за  дахи  мундштуком,
Чуле  ж  серце  не  спить,  бо  коха  до  нестями.

В  такт  краплинкам  малим  відбиває  сонет,
На  вустах  відпечатався  слід  від  цілунку.
І  блукає  душа  між  щасливих  прикмет,
Ненаситна  до  твого  гріховного  трунку.

Опускає  рука  теплі  пальці  униз,
Прокидається  жар  в  захмелілій  царині.
І  по  венах  штормить  ніжно-трепетний  бриз,
І  зливає  тіла  у  шальнім  нетерпінні.
10.08.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682928
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016


Уляна Яресько

Вето

                       
Дороги,  зарослі  стежки,  непротоптаний  схил...
Тече  у  незвідану  безвість  життя-Ніагара.
Було  у  мені  достобіса  поламаних    крил...
Утрачені  дні,  мов  коріння  раба-яничара.        

Закрила  себе  на  мільйон  потаємних  замків,
а  як  же  почути  у  прірві  свободу,  що    кличе?!
Побачив-прийшов-переміг,  (ти  з  отих  козаків,
яким  підкорялося  ще  й  не  таке  таємниче!)
   
Бери  мої  води  в  безжурні  свої  береги,
насичуй  повітрям  задавлений  сирістю  простір,
щоб  сяяли  очі,  щоб  світ  зеленів    навкруги,
втікали  із  серця  образи  (непрохані  гості).

В  саду  незбагненнім,  під  кронами  вічних  олив,
мій  друже,  коханий,  мій  Всесвітом  названий  брате,  
ти  обшир  забутий  любов'ю  своєю  відкрив
і  вето  наклав  на  можливість  мене  закривати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676857
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 11.08.2016


Ліна Ланська

ЗЦІЛЕННЯ

Думаєш  час  полікує?
Зцілення  -  вигадка  просто,
Наче  розсипане  просо  -
Котиться  та  не  смакує.

Гарне  таке,  золотаве.
Може  колись  і  здалося?
Чом  же  душа  стоголоссям
В  розпачі...  де  її  аве?

Душі  -  мережки-вуалі.
Свистом  пронизує  вітер.
Слів  вже  нема,  кілька  літер,
Інше  все  -  зайві  деталі.

Час  не  прийде,  він  минає.
Те,  що  було,  на  поталу.
Витекло  тихо,  помалу
Нас  до  землі  нагинає.

Кажуть,  забудеться...де  там!
З  пам"яттю  знов  у  двобої
Сваряться  вірші  й  гобої,  -
От  вже  біда  диригентам.
Лихо  не  менше  поетам...
06.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682164
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 10.08.2016


Лина Лу

ЧУЖИЕ СТРОКИ

Чужие  строки  -  мир    вверх  дном
И  снова  яркие  виденья,
И  день  светлее  за  окном.
Под  впечатленьем

Читая,  мысленно  ворчу,  
По  капле  красоту  вкушая,  -
Сама  душою  заплачу,
Уйдя  из  Рая

Чужой  раскованной  строки.
Назад  так  хочется  вернуться...
Пить  тайны,  вроде,  не  с  руки,
Как  чай  из  блюдца?

Чужие  мысли  -  филигрань,
Запутанных  в  миру  колизий;
Не  приоткроют  даже  грань,
Застыв  в  эскизе,

Лишь  намекнув  на  красоту,
Так  иронично  насмехаясь,
Ухмылку  тянут  на  версту
Запоминаясь.
08.08.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682499
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 10.08.2016


A.Kar-Te

Я до тебе. . , а ні вітром, ні дощем…

Я  до  тебе..,  а  ні  вітром,  ні  дощем
Не  вірвуся,  щоб  лишити  в  серці  щем.
Весняним  теплом  до  тебе  пригорнусь,
А  в  ночі  за  тебе  Богу  помолюсь.

Чи  не  бачиш,  (зупинись,  благаю,  мить),
Що  душа  моя,  як  ластівка  летить  ?
Я  до  тебе  -  крізь  холодні,  сірі  дні...
А  чекаєш  ти  мене..,  чи  може  ні  ?

Якщо  скажеш,  що  я  птаха,  та  не  та,
Що  душа  твоя  до  мене  вже  пуста,
Я  від  крил  тих  ластівкових  відрікусь,
А  в  ночі  за  тебе  Богу  помолюсь...

Я  до  тебе..,  а  ні  вітром,  ні  дощем...






(фото  з  інету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654394
дата надходження 25.03.2016
дата закладки 10.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016


Світла (Імашева Світлана)

Усе було…

                                                                         *****

                                           Лимонна  тиша.  Папороть  цвіла.

                                           Спав  у  гнізді,  між  зорями,  лелека...

                                           Охряна  ніч  покликала  до  пекла,

                                           Манила  так  -  на  поклик  я  пішла...

                                           Холодний  чай.  Троянди  в  кришталі.

                                           У  шибі  темній  тушувалась  просинь...

                                           Пустеля  срібна  -  синьо-біла  постіль...

                                           В  скляних  озерах  -  відблиски  зорі...

                                             І  хмелем  чорним  -  кучері  твої...

                                             Чи  то  мені  примарилось  кохання?..

                                           Усе  було  -  чи  вперше,  чи  востаннє  -  

                                           В  лимонній  тиші...  На  життя  зорі...

                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682800
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 10.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016


Олекса Удайко

ТИХО КОЛИШУТЬСЯ ВІТИ…

     [i]Літо...  Жара  і  спека...  Прохолода  і  дощ...
     Громи  і  блискавиці...    Сум...  і  радість...
     В  житті  -  як  у  природі...  Все  є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]

[b][i][color="#6a00ff"]Тихо  колишуться  віти,
На  парапеті  стою…
Вітер  доносить  привіти  –
Запах  святого  вогню…

Сонце  багряно    палає,
Небо  пеан  виграє.
Літо  Донецького  краю
Сина  в  мені  визнає.  

Тихо  гойдаються  віти,
Метіж  клекоче  в  мені…
В  серці  сліди  свої  мітять
Сотні  Святої  вогні…

Вої    Небесної  сотні
З  докором  дивляться  вниз:
Чом  ми  такі  незворотні  –  
Низько  зліпили    карниз…

Низько  спустили  ми  планку,
Що  підняли  вони  в  вись,
Що  волокли  до  останку  –
Подих  згасав,  не  гнучись.  

Вже  догоряє  та  ватра,
Що  запалили  вони…
Все  ж  не  того  вони  варті  –
Не  за  кермом  пацани!

Вже  там  розгнуздані  коні,  
Й  хлопці  вже  замертво  сплять…
Думи  в  кошах  на  припоні,
Трухла  і  в'яла  їх  рать…

                           ____
[b]Тихо  колишуться  віти...
В  жалі  глибокім  стою:
Пам'яттю  дихають  квіти  
Й  жертви  чужого  вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 09.08.2016


Артур Сіренко

Час важких хмар

                                                                               «У  заблукалих  очах  -  там  читай:
                                                                                   орбіти  сонця,  орбіти  серця...»
                                                                                                                                                     (Пауль  Целан)

Над  степовою  Елладою  хмари
Важкі,  як  Сізіфа  камені,
Недоречні,  як  пальці  Мідаса,
Нависають  над  нашою  легкістю
Чебрецевою  і  суничною
Громовицею  фатуму.
Над  степовими  Атенами,
Яруговим  Пелопонесом
Хмари  тверді  -  і  то  гранітові
Висять  дощем  кам’яним.
Хмари  блукають  по  землі  тінями,
Таки  по  нашій  -  по  Борисфеновій  -  
Загірній  і  замріяній,
Ковиловій-заколисаній.
Може  тому  що  літо  -  
Час  громовиць  і  злив  -  
Літо  світу  сього  нервового,
Час  днів  жарких  і  спекотних,
Час  ночей  подухи  тлінної
Час
Йти  по  траві
Назустріч  світанку
Час
Дивитися  в  дзеркало  рік
І  бачити  там  -  
Темряву.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669903
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 04.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016


OlgaSydoruk

Она видела, она знает…

Она  видела,она  знает  -
Как  роса  поутру  обжигает...
Кружевные  подолы  тумана
Оцепляют  просторы  обмана...
Как  журавль  обещает  -  вернуться...
Как  от  шёпота  ночи  -  проснуться...
Как  цикады  вещают  полудни...
Как  торжественны(часом)  и  будни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016


Шон Маклех

Ковток синяви

                                                         «Із  синяви,  котра  шукає  свого  ока,  
                                                             п’ю  найперший.»
                                                                                                                           (Пауль  Целан)

У  келихи  розлита  синява  Неба.
Кожному,  кого  забуто  і  зневажено,
Кожному,  хто  крізь  темряву  йшов
За  ворота  білих  хмар,  дорогою  прозорою,
Кожному,  хто  прагнув  троянд  черлених,
І  хреста  дерев’яного  чорного,
Гілок  терену  і  шляху  довгого,  
Інколи  нескінченного,  завжди  кам’яного,  
Кожному,  хто  біг  з  Часом  наввипередки,
Хто  шукав  між  зірками  свічада  -  
У  келих  по  вінця  синяви.
Колись  будуть  про  нас  говорити,
Колись  будуть  про  нас  мовчати,
Колись  будемо  блукати  ми  тінями
У  царстві  великому  мрій  і  спогадів,
Але  нині  келихи  наші  сповнені  Небом,
П’ю  найперший  оцю  синяву  -  
Ще  сім  ночей  блукати  срібному  Місяцю,
Ще  сім  днів  вітру  холодному  віяти,
Ще  сім  гір  ногам  втомленим  перейти,
Ще  сім  хмар  птахам  білим  перелетіти,
Ще  сім  черевиків  букових  протерти,
І  сім  свит  твідових  подірявити,
Доки  Брама  прочиниться.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676748
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 02.08.2016


Lana P.

ГІРСЬКЕ…

Гірська  прохолода,
Джерел  насолода
І  велич  могутніх  вершин.
Відточені  вістря
Фільтрують  повітря
Крізь  клаптики  сніжних  лавин.
Там  сонце  —  лимонне,
А  небо  —  бездонне…
Обвітрений  сивий  полин
У  всіх  своїх  силах  
Гніздиться  на  схилах,
До  верхніх  куточків  низин.
Оленячі  роги
Малюють  дороги
Пунктиром  колючих  ялин,
Вселяють  тривоги,
Немов  застороги,  
На  хмарах  летить  часоплин.            27/07/16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680466
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Ліна Ланська

НЕВИННІСТЬ

Наздожени  химеру  -  обійняти,
Притиснути  до  серця  і  завмерши,
Відчути  незбагненне,  бути  першим...
Тремтить  невинність,  -  серце  не  відняти.

Тремтить  неупокорена  цілунком.
Надію  пий  з  маленької  долоні,
До  ніг  її  троянди  кинь  червоні,
Упийся  солодко-  жагучим  трунком.

Слізьми  упийся  солоно-  шалено,
Щоб  млосно  усміхатися  потому,
Коли  прийдеш  оновлений  додому
І  задрімаєш  під  розлогим  кленом.

І  задрімаєш  в  травах  біля  хати.
Заплющиш  очі  -  зваба  на  порозі,
Роздягнена;  щось  біле  на  підлозі,
Крило  неначе?  
           Шепіт:"...  обійняти..."
28.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680579
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Ліна Ланська

КРАЩЕ СТО ТИСЯЧ РАЗІВ

Краще  сто  тисяч  разів  твоє  слово  почути,  -
Душу  незайману  втримати,  заколисати.
Більше  ста  тисяч  разів  визволяти  зі  скрути,
Аніж  не  бачити  в  снах,  не  знайти,  не  пізнати.

Краще  сто  тисяч  разів  лист  розбить  на  цитати.
Там  кожна  літера  -    ніжність  блакитно-рожева.
Більше  ста  тисяч  разів    недовіру  приспати,
Аніж  ота  копійчана  самотність  дешева.

Краще  сто  тисяч  разів  розбиватися  знову,
Стіни  мовчання  і  вежі  туманні  не  зрушу.
Більше  ста  тисяч  разів  не  помітити  змову,
Аніж  не  знати  твою  розхвильовану    душу.

Краще  сто  тисяч  разів  написати  і  стерти
Щось  недолуге  таке,  нарекаючи  віршем.
Більше  ста  тисяч  разів  замість  тебе  померти,
Аніж  забудеш  мене...  та  й  куди  уже    гірше?

09.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Vidok

За две минуты до победы

За  две  минуты  до  победы,
Лёжа  в  обугленной  траве,
Смотрел,  как  догорает  небо
В  прохладно-утренней  войне.
Роса  лучами  раннего  рассвета
Пылает  пламенем  в  распаханной  груди,
За  две  минуты  до  своей  победы
Он  ад  оставил  где-то  позади.

Когда,  с  кем  жил  ты  рядом,  словно  с  братом,
Горит  в  предутренней  заре,
Когда  ладони  с  автоматом
Лежат  без  тела  на  земле,
Когда  в  обугленных  останках
Ты  лица  видишь,  узнаёшь,
А  после  то  взахлёб,  то  залпом
Из  фляги  самогонку  пьёшь,
Когда  от  криков  адской  боли
Всю  ночь  не  можешь  глаз  сомкнуть,
И  не  хватает  силы  воли
Хотя  бы  хлеб  в  себя  впихнуть,
Когда  кусты  на  каждый  слышный  шорох
Ты  очередью  косишь,  как  косой,
Когда  весь  воздух  -  выгоревший  порох,
Когда  жизнь  кажется  военною  тропой,
Тогда  осознаёшь,  что  ад  -  он  рядом,
Он  разрывает  сердце  изнутри
Своим  убийственно-свинцовым  взглядом,
И  видишь  лишь  победу  впереди...

За  две  минуты  до  своей  победы
Он  эту  чашу  до  краёв  испил.
Жизнь  истекала  в  утреннее  небо  -
Он  ад  прошёл..,  
                                   а  значит  победил.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612131
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 30.07.2016


A.Kar-Te

Як літо барвисте

Догорає  кохання  до  краю,
Відболить  його  опік  вночі...
Я  тебе  поміж  снів    не  шукаю,
Ти  мене  не  гукай  -  промовчи.

Прохолодою  ніч  огортає,
Заколихує  тихим  дощем...
Моє  серце  твоє  відпускає,
Спогад  спить  -  засинає  і  щем.

Тільки  ранок  підкине  навмисне
Неба  синього  промінь  надій
І  кохання,  як  літо  барвисте,
Стисне  груди  обіймами  мрій.





(кортинка  з  інету)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 30.07.2016


Олександр Крутій

"Я"

Я  был,  как  все  вокруг
Я  жил,  как  все  повсюду.
Я  шел  сквозь  гущу  мук
Я  шел,  иду  и  буду.

Я  мог  не  взять  свой  крест
Я  мог  его  отринуть.
Я  думал  надоест,
Я  не  сумел  покинуть.

Я  слышал  звон  в  ушах
Я  знал  по  мне  звонивших.
Я  шел  по  адресах
Я  вспоминал  забывших.

Я  вспомнил  о  грехах
Я  знал,  что  жизнь  калечит.
Я  видел  блеск  в  глазах
Я  верил  время  лечит.

Я  знал  тепло  руки
Я  так  же  прикасался
Я  бегал  напрямки
Я  искренне  влюблялся.  

Я  знаю  все  пройдет
Я  кану  камнем  в  вечность
Я  средь  немых  пустот
Я  имя  Безконечность.

©  Александр  Крутий

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676783
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 30.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016


Ліна Ланська

ВКЛИНИЛОСЬ…

Вклинилось  майже  нахабно...
Мовчки,  зітхнувши  впустила.
Дивиться  так  безпорадно:
"Віку  собі  вкоротила?

Що  за  приблудна  халепа?
Спати  вже  зовсім  не  можу.
Очі  звернути  до  неба?
Тільки  думки  розтривожу."

Щастя  -  перлинкою  наче,
Впало  опівночі  раптом.
Вузлики  в"яже  і  плаче,
Впоєне  снів  ароматом.

Млосно  тремтять  матіоли,
Вузлик  на  пам"ять,  а  вранці
Взута  принцеса  в  постоли,  -
Тіні  тремтять  на  фіранці.
24.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679797
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Еле слышен шёпот о вечном

Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...
Догорает  звезда  -  на  Млечном...
Выгорают  цветные  холсты...
Покидают  фанфарами  грозы,
По  пути  спепеляя  мосты...
Пеленая  туманами  прозы,
Сероватою  лентой  тоски...
Распродали  билеты  на  север,
До  Венеции  и  -  на  Париж...
Позабыли  замки  -  на  двери...
Про  табу  -  на  полёты  с  крыш...
Догорает  звезда  на  Млечном...
Выгорают    цветные  холсты...
Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Світла (Імашева Світлана)

Це літо так напружено ячить…

                                                             Це  літо  так  напружено  ячить  -  

                                                             Землі  рясної  золота  надія...

                                                             Сліпуче  літо  з  грозами  на  віях

                                                             Перепливаю...  Даль  гримить...  гримить...

                             Вирує  літа  сонячна  снага:

                             Квітує  липа,  і  шепоче  злива,

                             Калина  рідна  у  саду  цнотливо

                             Звабливі  ґрона  знову  налива...

                                                                 Це  літо  так  осонцено  цвіте  -  

                                                                 Наш  час  буття...  Щедротами  земними

                                                                 Впиваюся,  милуюсь,  бо  незримо

                                                                   Ця  повінь  у  минуле  відійде.
                                     

                                                                                             Купала  і  Петрівка  -  добрий  час,

                                                                                           Вже  й  Спас  медовим  яблуком  іскриться...

                                                                                           Зійдімось,  люди,  щиро  помолиться

                                                                                           За  Україну...  Хай  поможе  Спас.

 

                                 Це  літо  так  напружено  ячить:

                                 Яскріє  сонце  у  стрімкім  зеніті  -  

                                   Панує  літо  у  сп'янілім  світі...

                                   Поки  живу  -  ціную  кожну  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678664
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Лина Лу

ГДЕ ТА ДВЕРЬ?

Где  та  дверь,  за  которой  порог
И  ступени,  ведущие  вниз.
Там,  оковы  разбиты,  разрушен  острог.
Уходящее,  не  оглянись...

Там    дорога,  которой  конца,
Сколько  вьется  спирали  виток,
Не  видать  и  губам  не  коснуться  лица...
Ты  один,  или  ты  -    одинок?

Не  зови,  от  меня  на  засов
Свою  душу  запри  и  забудь.
Мое  эхо  запуталось  средь  голосов,
Не  столкни,  попытаясь  шагнуть.

Открываясь,  рискуешь    -  уйдет
Недоверие,  -  мы  уже  здесь.
Стынет  кругом  девятым  измученный  лед:
"Я  застывшей  души  твоей  взвесь."

Каплей  соль  и  вода  -  горячо.
Наши  души  забыли  давно,  -
Отлетело  крыло,  разрывая  плечо,
И  найти  его  не  суждено.

Занавешена,  застеклена
Наша  радуга  хлипким  мостом
Не  окажется  снова  пока  пелена
Не  спадет  в  ожиданье  пустом.
22.07.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679542
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Олег М.

НЕ ШУКАЙ ЧАР--ЗІЛЛЯ

Не  шуми  ти  гаю,  зелений  байраче
Не  тривож  діброву,  там  дівчина  плаче
Там  де  ми  ходили,  долю  загубили
Ті  сліди  любові,  поросли  травою...

Приспів:

Чи  мені  здалося,  чи  мені  наснилось?
Де  ж  ти  моє  щастя,  куди  закотилось?
Що  досі  по-світу,  у  пітьмі  блукаєш
Не  знаєш  спокою,  чар-зілля  шукаєш....

Веди  за  собою,  не  розрив-травою
Бо  була  я  вірна  лиш  тобі  одному
Розтоплю  я  муку,  згою  свіжу  рану
Я  буду  собою,  іншою  не  стану....

Приспів:

Я  буду  собою,  іншою  не  стану
Знаю,  що  ніколи,  так  не  покохаю
Там  де  ми  ходили,  долю  загубили
Ті  сліди  любові  поросли  травою....

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678980
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 23.07.2016


OlgaSydoruk

Ни слова, ни шага - во тьме…

Ни  слова,ни  шага  -  во  тьме...
Лишь  блики  мерцания  тени  -  
Кругами  по  стылой  воде,..
В  зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен  не  розами  путь...
Грехами  исколоты  вежды...
Ты  только  не  обессудь  -  
За  эти  слова(без  надежды)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016


Процак Наталя

Душевне графіті…

Холодне  літо  з  вітрових  афіш
Малює  бляклістю  сірі  графіті
Іржаве  сонце  на  твердім  граніті
Штовхає  душу  у  підніжжя  ніш
...того  що  було...
в  нас...

Мені  би  пригорщу  синіх  дощів
Я  ними  вмиюсь  -  утоплю  утрати
Твого  кохання  вмілі  дублікати
Нічого  не  лишили  крім  слідів
...котрих  не  зцілить...
час...

Перед  очима  знову  терези
Мого  сумління  коливання  хтиві
Я  без  вагання  піддаюся  зливі
І  розумію:"не  минеш  грози!"
...коли  у  ній
вся  ти...

Горять  від  холоду  як  ліхтарі
Фальшиві  кольори  не  мого  літа
А  я  тобою  досі  не  зігріта
Замерзла  зовсім  при  душній  жарі
...себе  не
вберегти...

Виводжу  знову  у  душі  тавром
Щоб  пам'ятати  -  лиш  хочу  забути!
Ти  без  гріха  не  матимеш  покути
І  не  напишеш  зламаним  пером...
                 ...сіріють  в  серці  болем  вітражі...
                 ...коли  з  тобою  стали  ми  чужі?...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678079
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016


Олекса Удайко

ЛЮБОВ, НАСТОЯНА НА ЧАСІ

       [i]  Воїнам  АТО      п  р  и  с  п  я  ч  у  є  т  ь  с  я    
                   [youtube]https://youtu.be/rlhpi-WllkQ[/youtube]    
[b][color="#950ec2"]Любов,  настояна  на  часі,  –  
Терпіння  чин,  кришталь  розлук.
Любов,  настояна  на  часі,  –  
Їд  невгамовності    розпук…

Любов,  настояна  на  часі,  
Працює  ввік  –  рілля  чи  брук!  
У    переважній  своїй  масі
Живе  –  допоки  серця  стук!    

Та  як  негода  обсіч  гряне,
І  дім  –  трапляється  –  в  огні,
Така  любов  –  яса  багряна  –
Постане  воєм  у  борні…

Така  любов    не  вміє  ждати,
Коли  в  негоді  рідний  край,  –
На  прю  ідуть  її  солдати.
Вона  звелить:  перемагай!

В  такій  любові  навіть  вмерти
Буває,  віриться,  не  жаль  –
Не  та  печаль,  не  тії  жертви
Злітають  жалем  в  чорну  шаль!..
                                     
...Любов,  настояна  на  часі!
Щоб  неймовірності  творить,
Наречено  їй  бути  в  часі  –
Тоді  мине  і  смертна  мить…[/color][/b]

09.03.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650146
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 11.07.2016


Світлана Моренець

ДІАЛОГИ ВІЙНИ

Під  "тєлік",  жуючи  котлетки,
сусіди  "плачуться  в  жилетки":
–  Як  ціни  виросли  підступно,
уже  обновки  –  недоступні...
–  Забыли  про  курорты  мы...
и  так  устали  от  войны!
–  Мы  так  все  резко  обеднели!..

А  я  проводжу  паралелі:
стає  всім  важче  день  при  дні...

                 А  хлопцям...  легко  на  війні?!

–  Що  за  обід?  Тут  –  м'яса  мало!
–  Біда!  Пиріг  спекла  невдало! ..

                   А  там...  промерзлі  і  холодні,
                   натомлені,  напівголодні,
                   під  "градом"  на  передовій
   добу  ведуть  нерівний  бій...

–  Пора  змінить  стару  мобілку,
та  гро́шей...  тільки  на  горілку.

                   А  в  них  –  старезні  міномети
                   і  вже  в  дірках  бронежилети...
                   є  ранені  на  полі  бою...
                   і  лиш  на  денечку  –  набої...

–  Те  новости  –  лишь  вред  здоровью!

                   –  Братки!  Комбат  стікає  кров'ю!!!

–  Промерз!  От  би  стопарик...  з  перцем!

                   –  Ех,  не  впіймати  б  кулю  в  серце!

–  Чорт,  слизько  так!  Упав  на  ґанку!

                   –  Та  де  ж  підмога?!  Зброя?!  Танки?!
                   Чи  доживемо  до  світанку???...

Які  дрібні,  які  нікчемні
проблеми  наші  непроблемні  –
на  сміх...  чи  курам...  чи  котам...
Бо  справжнє  лихо    –  ТАМ!!!
                                         А  там...
Там  кожна  мить  –  це  гра  зі  смертю
і  думка:
–  Вистоять!  Не  вмерти!
–  Убитих...  ох,  збирати  тяжко!
–  Як  не  попасти  на  "розтяжки"?!
–  Де  тут  свої...  межа...  кордон,
щоб  не  потрапити  в  полон?!.......

То  ж  невдоволення  багаття
загасим!  Скаржитись  –  не  час!
Давайте  зціпим  зуби,  браття!
Війна...  ще  лише  йде  до  нас...

                   7.02.2015р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557882
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 11.07.2016


Світлана Імашева

Коли упадуть дощі…

                               Коли  упадуть    дощі  і  бузок  розквітне,

                               Коли  фіалкова  тиша  народить  день,

                               Зійде  буйно-ярий  травень  на  зміну  квітню  -  

                               Й  розімкнеться  простір  у  маєві  цих  знамень...

                               Коли  відгучать  воронячі  чорні  хори

                               І  янголи  Світла  зійдуть  у  глуху  юрбу,

                               Засяють  на  білім  хрещато-ясні  узори

                             І  промисел  Божий  незгоди  розвіє  тьму.

                             Промовить  тоді  Земля  із  її  плодами,

                             Покотить  відлуння  до  райських  прозорих  плес:

                             Молімося,  браття,  і  славімо  поміж  нами

                           Господнього  Сина  розп'ятого,  що  воскрес...

                                                                                                                                   Автор:  Світла

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663110
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 11.07.2016


Лина Лу

СЕМЬ ГРЕХОВ

Душа  узнала  миг  
Слиянья  -    страх  и  страсть.
Кто  победит?  Кому  затем  литавры,
Средь  тысячи  вериг,
Ознаменуют  власть
Венком  зеленым,  возлагая  лавры?

Сильнее  ли  боязнь
Извечных  любопытств  -
А  вдруг  коснусь  смолы  и  не  увязну?
К  погибели  стремясь,
К  любому  из  бесстыдств,  -
Грехов  смертельных  зов,  сродни    соблазну.

Смиренна  святость...кров
Для  низменных  надежд,
Отнимет  назиданием  в  молитве:
"Не  соверши  грехов!"  
Раскаянье  -  рубеж
Для  падшего,  в  его  последней  битве.

07.07.16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Шостацька Людмила

СПРАВЖНІЙ ТАЛАНТ

                                                                                   Природа  –  істинно    талант.
                                                                                   Вона  –  поет  і  музикант,
                                                                                   Вона  –  художник  –пейзажист,
                                                                                   Вона-співак  і  танцюрист,
                                                                                   І  режисер  вона  й  актор,
                                                                                   Вона  –  соліст  і  цілий  хор,
                                                                                   Вона  і  храм,  вона  й  учитель,
                                                                                   Красот  усіх  земна  обитель,
                                                                                   Калейдоскоп  найбільших  див,
                                                                                   Нам  грішним  Бог  це  все  створив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676388
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 11.07.2016


A.Kar-Te

Вот как-то так…

На  веере  каштановой  листвы
Дождя  ночного  капля  зависает...
Не  знаю  где  и  как  сегодня  ты,
Как  я  сама..?    Да  кто  об  этом  знает?

Быть  может  знает  капля  хрусталя,
Что  воспарить  или  упасть  не  рвётся  -
Висит  подобием    полунуля...
Вот  как-то  так  мне  нынче  и  живётся.

Текущий  день  особо  не  мудрит,
Бежит  навстречу  радости  от  скуки...
А,  может  быть,  и  встречу  посулит
Наперекор    безвременной  разлуке.



(фото  с  инета)

Спасибо  большое  Лауре  за  иллюстрацию  стиха.  
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 11.07.2016


Ліна Ланська

ЩО ТАМ ЗАВТРА?

Що  там  завтра,  розлуки-втрати
Розіпнуть,  яко  на  хресті?
Хоче  доля  тебе  скарати,
У  нелюбі  взявши  зяті?

Що  там  завтра,  розпачем  гроно
У  долоні,  солоним  -  град?
Надоум  і  осяй,  іконо,
Що  там  завтра,  сто  літ  підряд?

Що  там  завтра,  чи  страх,чи  відчай,
Чи  нап"єшся  жагою  вщерть?
Завтра  ранок  прийде  зазвичай,
З  ним  народження,  або  смерть.

Що  там  завтра?  Розкриймо  очі,
Он  буяє  полин-трава.
Серед  полудня  і  до  ночі
Стогне  хмаронька  грозова.

Що  там  завтра,  дощами  вкриє
Чи  снігами  впаде  в  жнива?
Хоч  неволя  лютує  й  виє,
Та  надія  досі  жива.

Що  там  завтра,  кохання  знайде,
Чи  покине  глузливо  знов?
Завтра  сонце,  зазвичай  зайде
Без  усяких  там  передмов.

Що  там  завтра,  недужі  й  кволі
Завмирають  серцебиття?
Бо  заплутались  у  подолі
Наші  сльози  і  сміх,  -    життя...
10.07.16.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677149
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


OlgaSydoruk

Краткие фразы из тишины…

Краткие  фразы  из  тишины    -  
Меткие  дротики  дартса...
Между  приливами  жёлтой  Луны  -  
Встречи  Венеры  и  Марса...
Кажется  снова  они  влюблены  
В  белые  простыни  спален,
В  алые  розы  и  тени  стены,
В  души  стальных  наковален...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Леся Shmigelska

ВІРИТИ І ПРОЩАТИ…

Знову  порти,  вокзали,  пусті  конверти,
Будні,  немов  крізь  пальці  сухий  пісок.
Краплі  стікають  долу  щоб  тихо  вмерти,
В  соняхи,  сонцем  спалені  до  дірок.

Вірити  і  прощати,  щоб  далі  жити,  
Знати,  що  в  цьому  світі  горять  мости…
Там,  на  краю  орбіти  –  свята  обитель,
Крізь  листопад  у  липень  ще  йти  і  йти…

Мрії  солоно-теплі,  як  енні  сльози,
Знову  мені  зостались  одним-одні.
В  небі  –    спекотне  сонце,  на  диню  схоже,
Сушить  пожухле  віття  на  паркані.

Знову  порти,  вокзали,  рясні  тумани…
Схлипне  старий  колодязь  без  журавля.
І  заятрять  роками  давнішні  рани,
Вп’ється  зелом  і  небом  своя  земля.

 Годі  питати  в  себе  про  світ  і  просвіт,
П’яти  від  стопутівців  печуть  огнем.
Щось  несказанно-тепле,  незнане  досі,
Вкаже    безмовно  пальцем  на  свій  едем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677301
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Systematic Age

Кобзар Фукусіми

Забудь  про  старі  порядки  старого  світу.
Вони  тобі  вже  більше  не  знадобляться.
Вони  стали  попелом,  їх  заніс  вітер
На  хмарах  нуклідів,  що  змішані  з  смаком  акацій...

Твої  перемоги  -  причина  твоєї  поразки.
І  завжди  земля  була  губкою  бруду  й  провини.
Але  mother  nature  розкрила  можливі  відмазки,
Які  залетіли  частинками  у  горловину...

***

Ти  знаєш,  що  вітер  шумить  гострим  іклом  загрози?
Ти  знаєш,  що  Прип'ять  несе  води  вічної  смерті?
Ти  знаєш,  що  грунт  захопив  довговічні  морози?
Ти  знаєш,  що  тут  все  живе  навіки  тепер  стерто?!

Дерева  бетону  заснули...  Прокинулись  хащі.
Куди  не  заглянь  -  всюди  тиша,  ні  руху  навколо...
Ніяк  аж  не  віриться  -  як  це  лишилося  нашим?
Тридцятий  рік  поспіль  шумлять  вічним  сном  ліси  голі...

На  зорі  поглянь...  Чи  ти  бачиш  сліди  Горбачова?
Їх  можна  й  не  бачити,  хоч  так  і  насправді  буває.
Хрестовий  похід  підкидав  їх  на  Захід.  Додому.
До  нового  краю.

Старі  фотографії  світлого  й  темного  шляху.
Вони  від'їжджають,  а  більше  туди  не  приїдуть.
Багато  піде,  і  лиш  обрані  будуть  під  дахом.
Народжені  діти.

Забутий  метал  полонив  заборонену  зону,
А  довгі  алеї  покрили  порослії  трави.
Навколо  -  ні  духу.  Та  й  дух  би  не  втік  із  полону
Опісля  розправи.

Тепер  все  зникає  під  покривом  старого  дому.
Тепер  резервація  мічена.  Стали  застави.
Надія  все  ж  є.  Проростає  на  тлі  кам'яному
Вечірня  заграва.

Біжи,  не  спиняйся.  Біжи,  куди  очі  лиш  бачать.
Вузькі  чи  широкі,  забиті,  порожні  терени.
Накриті  туманом,  спустошені  -  вигляд  неначе
Це  край  Ойкумени.

Навколо  аж  сіро  -  підручники,  зошити,  парти,
Ляльки,  протигази  -  давно  пилом  все  припорошене.
І  небо,  і  землі,  але  довго  бути  не  варто  -
Померти  там  зможеш.

Якщо  не  Уран,  то  довершать  почате  інакші
Мисливці,  які  полюватимуть  суто  на  всіх.  Знов  провулок.
Лиш  світло  в  кінці,  а  навколо  бетон  -  ти  не  бачиш,
Що  певні  забули.

Залишився  відбиток  руки  на  стіні  сіровицвілій,
Хтось  хрести  малював  ще  до  теми  приходу  монголів.
Шум  напруги  -  а  раптом  зіткнеться  хтось  лицями
У  дикому  полі?

Останній  прохід  перед  тим,  як  відкритися  світу.
Біжи,  бо  тебе  доганяють  титани-мисливці!
Виходь  на  новий  рівень,  хай  тобі  всміхнеться  світло
На  старій  шахівниці.

Тобі  повідомили  -  скоро  буде  допомога...
Та  знаєш,  від  сталкерів  буде  бедламу  імперія...
І  зброя  єдина  -  це  ти.  Розізлилась  погода
Шпилястих  прерій.

Хотів  ти  колись  поселитись  в  чужому  готелі...
То  от  -  є  нагода.  Тепер  все  Полісся  -  в  долонях.
Та  досі  полюють...  на  лапах,  у  кігтях  і  перах.
Кров  дихає  з  скроні.

А  треба  тікати,  бо  чуйка  на  кров  -  більше  злості.
А  кров  -  це  пожива  свята  для  нових  генерацій.
То  краще  тобі  не  дивитись  на  шахи  та  кості  -
У  тебе  міграція.

Решітка  вгорі...  Або  то  вентиляції  частка?
А  світло  летить  променями  на  голову...  Небо.
Так  хочеться  впасти  і  стати  частиною...  Пастка.
Не  зараз.  Не  треба.

На  поверхах  вищих  ще  досі  попахує  прірва.
Був  вибух.  Отак  будували  життя  комунізму.
Єдине  світило  тепер  на  пучки  відірвуть
Крізь  липову  призму.

А  далі  -  сходини.  А  далі  -  дерева  на  буквах.
А  далі  дах  стелиться.  Далі  нема  переходу.
Останні  хвилини.  Три  напрями  подають  руку
Й  скидають  у  воду

Загиблого.  Мертвого.  Друзі  теж  є  ворогами.
Приховані  знахідки  дали  про  себе  знати.
Отрута  смертельна,  висоти  і  серце,  мов  камінь.
А  міг  й  політати...

*

Я  ледве  утік.  І  до  крові  мене  шматували,
І  явно  на  грані  лишався  я.  Атомні  грати...
Та  я  повернувся.  Хрестовий  похід  лишив  пам'ять.
Я  буду  кохати,

Бо  я  повернувся  звідтіль,  звідки  тіло  виносять.
Не  плач...  Адже  я  стою  тут,  хоч  пошарпаний,  битий...
Забудь  моє  слово.  І  витри  замучені  сльози...
Ми  -  двоє  в  цім  світі...

***

Забудь  про  старі  порядки  старого  світу.
Вони  тобі  вже  більше  не  знадобляться.
Вони  стали  попелом,  їх  заніс  вітер
На  хмарах  нуклідів,  що  змішані  з  смаком  акацій...

Твої  перемоги  -  причина  твоєї  поразки.
І  завжди  земля  була  губкою  бруду  й  провини.
Але  mother  nature  розкрила  можливі  відмазки,
Які  залетіли  частинками  у  горловину...

Так  прагнемо  спокою,  так  хочем  бути  у  злагоді,
Що  смерті  привозимо  поїзди  в  рідну  чужину...
Війна,  зброя,  бомба  і  апогей  -  вишенька-ягода  -
Кобзар  Фукусіми.

22.04.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661971
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 11.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2016


Тріумф

Наша історія

[b]Стала.  В  дзеркало  дивлюся
Тай  собі  гадаю:
Що  це,  вправо  я  хилюся  –
Плечко  опускаю?

Сіла.  В  спогади  втопилась.
Ти  ж  хіба  ж  не  знаєш?
Мало  жому  наносилась?
Трави  всі  збираєш

Та  мішком  додому  носиш  –
На  зиму  ховаєш.
Скільки  того?  Капка  з  носа,
Як  повисихає.

Зими  довгі,  страшні  люті,
З  снігом  і  з  морозом.
 -    Як  це  жити?  І  як  бути?
Дай  же,  Боже,  розум.

Прости  мене,  Боже,  бідну,
Не  суди  суворо.  –
Відібрали  землю  рідну.
От,  –  краду  на  сором.

 -    Ходім,  доню,  по  солому  –
Гріх,  я  не  перечу.
Лячно  йти  вночі  одному
В  люту  холоднечу.  

-    Ти  мене  учила,  мамо:
Не  роби  гидоту…
Що  нехай  те  буде  мало,
Але  з  свого  поту.

 -    Гірко,  доню,  моя  мила.
Серце  сором  крає.
А  корова  зголодніла  –
З  голоду  здихає.

Як  корова  наша  здохне,
То  й  ми  поздихаєм.
Серце  в  «Родины»  не  тьохне.
Якось  дочвалаєм  …-

Наскубли  в’язки  соломи  –
Аж  пучки  горіли
Тай  пішли  хутчіш  додому,
Бо  уже  сіріло.

Завірюха  завиває,
Куди  йти,  –  не  бачим,
Уже  й  сорому  немає.
Йдемо  й  гірко  плачем.

Того  снігу  –  до  коліна,
Ледве  тягнем  ноги.
Руки  й  спина  –  вже  зомліли.
Дійшли  до  дороги.

Калатало  серце  в  грудях
Від  страху  і  втоми.
І  не  скажеш  те  на  людях.
Вже.  Нарешті.  Вдома.

По  стеблині  зазбирали
В  обійстю  солому
І  від  страху  вже  не  спали:
Що  ж  буде  потому?

Виглядаю  з-за  фіранки,
Аж  стукають  зуби  –
До  обіду,  аж  від  ранку.
Боже,  що  ж  то  буде?

На  дорозі,  недалеко,
Вже  сторож  з’явився.
Заглядав,  немов  лелека,  
Бо  слід  загубився.

Походив,  поматюкався
І  назад  вернувся.
На  бариш  він  сподівався,
І  ось  так  спіткнувся.

«Як  не  маєш  чим  платити,
То  плати  собою,
В  казематі  будеш  гнити:
Полагодь  зі  мною!»

А  скирти  оті  чорніли,
Згнивали  до  літа.
Ну  а  люди  –  щоб  не  сміли
Взяти  «своє»  з  жита.

Кожен  день  із  гучномовця
Язиком  плескали:
Все  це  наше!  –  Й  урядовці
Бариші  збирали.

Отаке  життя  вдовицям…
Комунякам  –  сором.
Сумно,  гірко  подивиться,
Що  було  з  народом.

Глитаї  оті  радянські
Все  собі  згрібали.
Все,  що  можна  було  взяти,
Скрізь  позабирали.

Оголили  Україну,
Голову  побрили
І  отруту  їх  зміїну
По  землі  розлили.

Знову  множаться  вдовиці,
І  сироти  плачуть.
Виють  вражії  вовчиці
І  в  них  біси  скачуть.

Тягне  їх  на  Україну
Сльози  умножати,
Неньку  рідну  солов’їну
Чоботом  топтати.

Бо  не  мають  де  подіти
Бомби  і  гармати  –
Поспішають  вражі  діти
Крівцю  проливати.

Та  як  ви  ж  такі  багаті
Та  мудрії  люди,
Робіть  лад  у  своїй  хаті
Та  не  лізьте  всюди.

Не  вбивайте  та  не  цькуйте,
Не  живіть  брехнею,
І  для  воєн  не  працюйте,
Не  тіштесь  бронею.

Свої  лапті  підкували  –
Підошви  залізні,
Щоби  знову  збиткували,
Несли  біди  різні.

Гей,  проснися,  Україно,
Витри  свої  сльози!
Йди  до  Господа,  дитино,
І  Він  допоможе!

Нехай  блудні  твої  діти
Господа  шукають,
Бо  без  Нього,  як  ті  віти,
Всі  позасихають.

Дай  нам,  Боже,  спам’ятання,  –
Виведи  із  блуду.
Я  від  вечора  до  рання
Прославляти  буду.

Бо  Ти,  Боже,  хочеш  правди,
Пізнання,  покори.
Милосердний,  добрий  завжди  –
Ти  рівняєш  гори.

І  всю  велич  їх  і  силу,
Могутність  і  славу
Робиш,  наче  жменька  пилу
Бурі  на  забаву.

Хто  ж  то  може  сперечатись,
Господи,  з  Тобою
І  бездумно  величатись?
Вмиється  сльозою.

Станьмо,  браття  Українці,
Разом  всі  –  стіною.
І  на  Божій  станьмо  гілці
Буйною  листвою.[/b]

Галина  Яхневич.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677298
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Любов Ігнатова

Я все ще…

Я  все  ще  намагаюся  розбити  
Те,  що  було  не-мною-у-мені...  
Напевно,  ми  з  життям  у  чомусь  квити,  
Якщо  воно  згорає  у  вогні?..  

Із  воску  виливаються  фігури  -  
Товстезний  накип  злазить  із  душі...  
Хтось  замовля  видовища  -  тортури,  
Бо  сам  до  бою  стати  не  спішить...  

Я  ж  на  арені  псевдо-колізею  
Стою  з  мечем  любові  проти  зла  
І  відчуваю,  як  в  мені  змією  
Зневіра  -  відчай  -  втома  проповзла...  

По  чім  квитки  до  лев\'ячої  пащі?  
А  можна  у  розстрочку  чи  кредит?  
Іще  одне  питання  можна?  Нащо  
Ламати  руки  у  Каріотид?  

Вони  ж  тримають  на  долонях  небо...  
Що  буде,  коли  небо  упаде?  
Де  істина  в  вині,  там  є  потреба  
У  вожакові  для  сліпих  людей  :

Бо  суне  зграя  просто  у  провалля...  
Хто  спинить  їх?  Хто  далі  поведе?  
А  темний  світ  кривого  задзеркалля  
Хапає  душі  де  запопаде...  

...  А  я  воюю  все  ще  із  собою...  
Вже  час  давно  все  це    перерости...  
За  еру  непотрібного  двобою  
Із  болем  збрудершафтились  \"на  ти\"...  



















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 09.07.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.07.2016


OlgaSydoruk

Вновь встретились тени песчаной стены…

Вновь  встретились  тени  песчаной  стены...
Наверно,давно  они  были  на  "ты"...
Под  ритм  сарабанды,при  свете  луны
Упали  подвязки  со  стройной  ноги...
Ложился  на  кресло  ажурный  корсет
И  длинная  шпага,и  -  жёлтый  браслет...
Звенели  монеты  и  шёлк  шелестел...
Под  лёгкою  поступью  пол  не  скрипел...
Дубовые  ставни  закрылись  окна...
Захлопнулась  дверь(сквозняком)до  светла...
Та  тень  так  похожа  была  на  меня...
Вторая  -  на  голову  выше  -  твоя...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


OlgaSydoruk

Зазирала Осінь у шпаринку Літа…


Зазирала  Осінь  у  шпаринку  Літа  -
Протягом  холодним,мрякою,дощем...
і  -  пожовкло  листя,і  -  змарніли  квіти...
Замикалось  серце  клекотним  ключем...
Відлітали  душі  наче  білі  птахи...
Відспівали  наче  сірі  солов"ї...
Сонечко  котилось  до  нічної  плахи...
Павутинням  Осінь    креслила  шляхи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676810
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Валентина Ланевич

Так сумно стало знову мені…

Так  сумно  стало  знову  мені,
Схололу  душу  тисне  тиша.
Істини  здаються  лиш  прості,  
Вуста  шепочуть:  "Правда  бита".

З  ран  кровиця,  з  тугою,  густа,
Тече  із  серця  поклик:"Милий!"
Молю  до  Бога:"Я  -  сирота,
Чому  цей  світ  такий  зрадливий?!"

Тривога  з  серця  в  далеч,  де  бій,
Трасують  кулі  в  швидкім  леті.
Боже!  Вбережи  його,  зумій!
Життя  -  не  аверс  на  монеті.  

Життя,  щоб  жити  -  задум  Творця,
Війна  -  то  руйнівник  законів.
Гідную  відсіч  дасть  та  земля,
Де  міць  на  захисті  кордонів.  
15.05.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666131
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 01.07.2016


Уляна Яресько

Тобі належу

Пронизує  музика...  вабить  магічний  спів,
у  серці  нуртують  знову  баси  гітарні.
Ти  влив  мені  в  душу  акорди  своїх  вітрів...
І  ми  летимо,  під  нами    –  міські  кав'ярні.  
Напоєна  жаром,  палає  безмежна  вись,
кладу  свій  маленький  світ  на  твої  рамена.
Ми  –    два  напівсяйва,  що  в  сонце  одне  злились,
ти  жив  у  мені,  ти  був  від  початку  в  генах.
А  що  буде  потім?  –  до  краю?  дотла?  без  меж?
Нашле  Вій  страхи  чи  Хорс  неземну  пожежу?
Щоб  маки  цвіли...  і  волошки  в  очах  –  простеж,
окрилюй  мене,  бо  я  вся  тобі  належу!  

29.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2016


Лина Лу

И СВЕТ, И ТЕНЬ…

Ты  предан  тьме,  я  свету  отдаюсь.
Литавров  плач  в    застывшем  изумленье,
Слепящим  запредельным  озареньем,
Рассеет  мрак,  добавив  ноткой  грусть.

Сгущая  краски  перекрасит  сны,
Вливая  ночь  восьмой  дрожащей  нотой,
Под  мерный  шепот  деревянных  четок:
"Кому  нужны,  кому  они  нужны?.."

И  свет  и  тень  кружат  извечный  вальс,
Ненужностью  неверие  рождая.
Бемоль  с  диезом  блики  отражая,
Подарят  изумительный  романс.
28.06.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674952
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Анатолій В.

Жінка

Ти  диво  дивне,  зіткане  зі  слів,
Із  вітру  в  полі,  зоряного  неба,
Із  невловимих  сонячних  жалів...
Таку,  як  ти,  обожнювати  треба!

Ти  пахнеш  літом,  сонцем,  полином,
Ромашкою  і  м`ятою,  і  медом...
Твій  аромат  п`янить  хмільним  вином,
Ти  пахнеш  височінню,  пахнеш  небом!

Я  б  за  тобою  міг  піти  за  край!
Де  та  межа,  щоб  не  переступити?..
З  тобою  й  в  пеклі,  мабуть,  буде  рай...
Таку,  як  ти,  не  можна  не  любити!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673632
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 29.06.2016


Олекса Удайко

БУЛО КОХАННЯ

       [i]Умирає  любов  від  утоми,  а  ховає  її  забуття.  
                                                                   [b]Жан  Лабрюєр[/b]
 [youtube]https://youtu.be/CceD7HzX8ks[/youtube]                                                                                                    
[i][b][color="#0b8fd1"][color="#1473a6"]Коли  ти  стрів  той  юний  погляд  кароокий  
й  потупив  очі  соромливо  вниз,
а  там  –  трава,  а  там  –  незнаний  світ  широкий…
й  неспалений  вогнем  притулок  одинокий,
без  чого...  вже  тобі  не  обійтись;

коли  удруге  погляд  стрів  на  випускному,
й  крилом  на  вас  майнув  той  білий  вальс,  
а  серце  билось,  мов  чмелений  метроном.  І...  
очей  несила  відвести  убік  до  втоми,
й  лоскітним  вам  примарився  аванс;  

коли  її  нема,  а  думка  жаско  млоїть,
і  там,  де  серце,  –  в  а  к  у  у  м,  діра;
коли  все  інше  вас  уже  не  непокоїть.
і  хочеться  велике  щось  в  житті  укоїть,
та  слово  від  розлуки  завмира;

коли  до  тебе  хіть  опівночі  заскочить,  
й  майне,    як  тінь,    уявна  насолода,
(Вона  –  мов  сонця  промінь  серед  ночі!)  
й  згадаються...  у  білім  вальсі  дивні  очі  –
немов  за  пам’ять  вчасна  нагорода;

а  ще  –  коли  на  ум  не  йде  в  її  негоді
ніч-ч-чого...  лиш  її  єдиний  шанс,
а  вам  –  про  інше  щось  і  думати  вже  годі,  
нехай  у  світлу  днину  чи  у  непогоду  –
згадався  той  
                                     останній  
                                                                   білий    
                                                                                         вальс;  

коли  у  ці  важкі  для  вас  обох  хвилини    
зволожила  щоку  гірка  сльоза,
а  думка  та,  немов  з  глибин  життя  перлина,
до    ваших  світлих  днів  все  
                                                                                 лине…  лине…  лине,
                                           
                                                     БУЛО  КОХАННЯ!  
Й  не  проросте  на  ньому  д  и  к  а      д  е  р  е  з  а!

                                                       _______

…Усім  нам  личило  б  таке  Кохання  –
Злетіло  враз  –  
                                               й  до  самого  
                                                                                         заклання…    [/color][/color][/b]

19.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673205
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 26.06.2016


Ліна Ланська

НЕ ВИМОЛИТИ

Не  вимолити  приязні  повік.
Коли  прозорим,  ніби-то  серпанком,
Чи  сірим  дощовим  розтану  ранком,  -
"Та  десь  була  сьогодні  ще",  -  убік...

"Та  що  ти!  Вже  тому  минає  рік,
Як  донесхочу  щось  там  жебоніла,
Співала,  реготала,  шепотіла,
Не  чуючи  зловісних  крил  шулік."

Не  випросити  крихточку  жалю
У  серця,  що  завмерло  в  летаргії.
Чекає,  ось  почнуть  збуваться  мрії,
Діастола  наповниться  -  "люблю"  -

Хмільним  вином;  червона  та  густа,
В  прощання  виливається  сльозами
І  вже  на  лаві,  он  під  образами,
Під    захистом  ікони  і  хреста.

Не  вимолити  долю,  що  вже  є,
Те  і  несем,  стенаючи,    до  скону.
Не  вічний  трон,  не  забереш  корону,
Коли  тебе  Морана  з  ніг  зіб"є.
15.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673772
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 25.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2016


Ліна Ланська

ХІБА НЕ ЗНАЄМ?


Душі  нестерпно  на  осонні,  -
Рожева  сірість
У  восени  не  розквітає,
Хіба  не  знаєм?

Збирала  черствість  у  долоні,
Приспати  пристрасть.
Вона  за  нами  небокраєм,
Хіба  не  знаєм?

Котились  десь  Чумацьким  Шляхом
Вози  з  зірками  
Комусь  до  ніг,  мо`  й  назбирає,
Хіба  не  знаєм?

Чиясь  біда  з  останнім  цвяхом,
Реве  волами
І  серце  в  муках  калатає,
Хіба  не  знаєм?

Хтось  стереже    чужу  невірність,  -
Себе  не  бачить,
Ламає  руки,  розпинає,
Хіба  не  знаєм?

Глузує  вдавана  покірність,
Як  розтлумачить?  -
Довіра  тільки  об"єднає,
Хіба  не  знаєм?
22.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674170
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 25.06.2016


Касьян Благоєв

ВТРАЧЕНЕ…

**    
       (спогад,  якого  не  було…    у  травень  першого  весілля…)

*
І  допивав  тумани  вечір.
Лише  ілюзії  зі  снами  
Жили  до  ранку  в  суперечці:
Кому  дзвеніли  щастя  гами?

Ми  ж  так  фальшиво  грали  ролі,
Як  ми  вели  любов  до  страти!..
І  ангел  марно  чатувати
Ставав  до  немовляти-долі;  

А  ми  –  щоб  вірити  йому?!  –      
Свої  слова  кидали  згірклі,  
Ми  запалили  промінь  зірки,
Що  нам  окреслила  пітьму;

А  він  –  не  я!  –  шептав  тобі,  
Що  треба,  треба  в  долю  вірить!..
Та  пісня  плоті,  снів  офіра
Була  провісницею  бід…

Так,  правда  –  не  свята  брехня,
Якою  ми  себе  вкривали
Ще  вчора,  –  правду  вдвох  ми  знали,
Та  сліпо  йшли  до  цього  дня,

Що  ніч  взяла…  –  Вінчальний  день!  
Він  край  поклав  любовній  фальші:
Там  лиш  тіла  –  не  душі  наші  –  
Співали  Еросу  пісень.

Опав  той  час  у  пустоцвіт,
Все  огорнув  омани  присмак.    
Донині  із  минулих  літ
Гірка  печаль  над  серцем  висне…

Як  повінь  –  розтрачені  дні…  І  щемом  –  надії  зі  снами:
Ввійдеш  берегинею  в  дім  з  безсмертям  –  моїми  синами…
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654782
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 25.06.2016


Світла (Імашева Світлана)

Я іду до людей…

                                                             Захмеліла  весна  забрела  по  коліна  у  роси,

                                                             Заблукала  в  саду,  черешень  осипаючи  цвіт.

                                                             Чорну  стрічку  журби  я  вплела  у  посічені  коси  -  

                                                               І  в  акорді  мінор  захлинувся  розвеснений  світ.

                                         Буду  я,  а  чи  ні  -  світ  хитатиме  крони  зелені

                                         І  одвічні  чуття  навісну  бунтуватимуть  кров.

                                         Все  мина  -  все  мине:  перетліють  пожежі  шалені  -  

                                           Зійде  Пам'ять...Простіть  за  надмірну  печаль  і  любов.

                                                                     А  весна  вже  гряде:  промениться-цвіте  видноколо,

                                                                     Молоді  небеса  ясноокі  народжують  дні...

                                                                     Я  іду  до  людей,  озираюсь,як  вперше,  довкола:

                                                                     Дивосвіт  розкрива  непізнанні  щедроти  свої...

                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650642
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 25.06.2016


Світла (Імашева Світлана)

Я ПОДАРУЮ ЦЕЙ СОНЕТ ВЕСНІ…

                                                         
                                                             Я  подарую  цей  сонет  весні...

                                                             О  трепетно-жагуча  Діво  трав,

                                                             Що  будиться  від  марень  в  напівсні,  -  

                                                             І  Світ  ожив,  схитнувся  -  і  заграв...

                                                                                                                     Весна  шепне  мої  слова  тобі,

                                                                                                                     Я  вірю,  знаю:  ти  не  забував

                                                                                                                     Про  нас,  про  мене,  і  в  юрбі

                                                                                                                     Оте  ім'я  просвітлене  шептав.

                                                       Тоді,  давно,  також  була  весна...

                                                       Ми  -  молоді,  як  листя  молоде,

                                                     Спливала  сходу  полумінь  ясна...

                                                                                                                       Я  обняла,  неначе  плющ,  тебе.

                                                                                                                       Бриніла  в  грудях  золота  струна...

                                                                                                                       Ми  і  весна...І  небо  голубе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650931
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 25.06.2016


Любов Ігнатова

Не тривожте душі моєї

Не  тривожте  душі  моєї  -  
Не  приходьте  до  мене  в  сни.  
Я  -  не  згусток  тепла-єлею,  
Просто  день  на  краю  весни,

Просто  квітка  безпелюсткова  
(лиш  осердя  лишилась  міць),  
Журавлиночка  паперова,  
Що  не  може  у  вись  злетіть...  

Не  тривожте.  Вона  заснула,  
Заклубочилась  кошеням...  
Відлітають  слова  в  минуле  -  
Залишається  біль-стерня.  

Косовиця  була  завчасно  -  
Не  достигли  іще  жита...  
Вчора  зірка  на  небі  згасла...  
А  я  вкотре  пишу  листа...  

Не  тривожте  душі  моєї,  
Світлим  спогадом  не  будіть  -  
Сльози  сплять  під  крилом  у  неї  
І  закрито  тривогу  в  кліть...  

Павутинно  снується  думка  
Поміж  подихів  голосних  :
Я  для  себе  сама  -  брехунка...  
Ви...приходьте  до  мене  в  сни.....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669512
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 25.06.2016


Валентина Ланевич

В волошкове небо дивляться волошки.

В  волошкове  небо  дивляться  волошки,
Заплітає  коси  пшеничне  колосся.
Усміхаюсь  сонцю  -  не  біда,  що  зморшки,
Бороздять  обличчя  і  не  все  збулося.

В  соняхах  під  тином  загубились  мрії
І  роки  з  птахами  в  вирій  відлетіли.
Курним  шляхом  йду  я  -  обважніли  вії,
Перехрестя  долі  хрестом  наділили.

Ангел  за  плечима,  на  вустах  молитва,
Хрест  уріс  між  ребер  та  із  тілом  злився.
Ступну  в  невідомість  босоніж,  там  бритва,
Защемила  душу...Усміхнусь...Скорюся...
16.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672771
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 23.06.2016


OlgaSydoruk

Небо касалось слов междустрочья…

Небо  касалось  слов  междустрочья  -  звёздами(падшими),лунной  тропой...
Плюшевым  бархатом(чёрным  навечно)  -  ластика  осени(золотой)...
Помнишь,как  падал  багряный  лист  на  маслянистость  фетра?..
На  авансцене  седой  артист  прятал  слезу  от  ветра?..
Плечи(невольно)согнули  дугой  -  снежно-колючие  вьюги?..
Чья  то  душа  улетала  домой(под  Бранденбургские  фуги)?..
Если  когда  то  разлюбишь,то  -  уходи(без  обид)...
Лишь  пуповину  разрубишь  -  прошлого(монолит)...
Если  когда  то  разлюбишь,то  -  вспоминай(иногда)...
Если  ты  что  то  забудешь,то  -  покараешь  себя...
Холодом  растерзают  -  волею  свысока...
С  болью  нас  повенчают...Странною...Навсегда...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 22.06.2016


Лина Лу

ЛОЖЬ

Застывший  взгляд  у  вечности  в  долгу,
Хранит  замысловатое  свеченье.
Несовершенно  Господа  творенье:
Взывая,  не  раскаиваюсь,  -  лгу.

Клянусь  забыть  и  попусту  свечу
Зажгу,сгорит,  авось  под  образами.
А  мы  наедине,  рискуя  сами
Истлеть  от  гнева...  лгу  и  трепещу.

Накажет,  знаю  и  рисуя  крест,
Намедни,  словом  укрепляла  веру.
Хочу  забыть,  не  соблюдая  меру.
Отчаяньем  отхлещет  Царь  Небес,  -

Не  примет  вновь  заблудшую  овцу
Его  Чертог.  Алкая  состраданье,
Прозреньем  удивляя  пониманье.
Бог  душу  дал,  как  дал  глаза  лицу.

Ложь  во  спасенье  -  пекло  за  углом.
Кого  спасешь,  себя?..или  погубишь,
Когда  бессмертную  под  корень  срубишь,
Не  торопись,  к  Его  стопам  челом
Пади  и  поклянись:  забыт,  не  любишь.

17.06.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672911
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 20.06.2016


Nino27

Підуть разом - весна і травень…

[b][i][color="#0048ff"]Що    ж    ти  ,  травню  ,так    поспішаєш  -
Трави    просяться    у    покоси  ...
Там    весняні    сліди  ,  ти    знаєш  ,
Приховали    сріблясті    роси  .
В    калиновім    віночку    зрання  ,
Соловїнні    пісні    співала
І    небачене    цвіт-кохання  ,
Щиро    травню    так    дарувала  .
Це    ж    весна  ,  синьоокий    травень
Від    любові    зацвів    жасмином  ,
І    піоній    букет    яскравий
В    подарунок    весні    -    так    мило...

Хай    лягають    в    покоси    трави  ,
Дні    минають  ,  не    зупинити  .
Підуть    разом  -  весна    і    травень...
І    цвістимуть    вже    літні    квіти  .[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668756
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 17.06.2016


Макієвська

Я б до тебе…Я б для тебе…

Я    злетіла  б  до  тебе    співочою  пташкою
Та  не  виросли  в  мене    пташинії  крила,
Я    повзла  б  до  тебе  маленькою  мурашкою
Та  на  шляху  мене    буревієм    накрило.

Можливо    полетіла  б  легкою  пір"їною
Та  не  піднімають  мене  злі  вітровії,
Можливо  б    квітковою  пелюсткою    хмІльною
Та    в  терновім  вінку  пелюстки  восковії  .

Я  б  піднялася    в  вирій,  кульбабкою  милою
Та  сльози  до  землі  як  пушинку  прибили,
Я      дістала  б  високою  морською  хвилею
Та  зима  й  мороз  її́  в  лід    перетворили  .

Можливо      я  потекла  б  річечкою  дзвінкою
Та  каченяток    мені  треба    доглядати,
Можливо  б    торкнулась  душі,  піснею  палкою
Та  голос  потрібно  у  вогні  гартувати.

Я  вже  танцююча  сніжинка  на  твоїх  віях,
Ти  цього  навіть  аж  ніяк    не  уявляєш,
Я  тану  цілунком  на  вустах  в  танках-завіях...
Для  тебе  я  чаклунка,  фея...Що    бажаєш?

Можливо  Янгол...  В  твоїх  чи  своїх  фантазіях...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635396
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 17.06.2016


Світлана Моренець

ТАНГО, УНЕСЕННОЕ ВЕТРОМ

Иногда,  стихи  рождаются  вместе  с  мелодией.
И  для  меня  становятся  песней  навсегда...

Танцуя,  стелется  листва,
а  с  нею  –  мысли  в  унисон,
вплетая  в  шорохи  слова,
что  мне  шептал  твой  баритон...
Любви  слова,
от  них  кружилась  голова...
Но...  в  прошлом  всё...  Кружит  листва,
прощаясь...  И  прощаюсь  я...

А  парк  наш  в  золото  одет,
и  день  сияет,  как  тогда...
Я  вспоминаю  твой  обет:
"С  тобою  вместе  –  навсегда!"
Свидетель  –  клён,
он  видел,  как  ты  был  влюблен
и  буйной  страстью  опьянен,
как  танго  счастья  пела  я!..

Теперь  преследуют,  как  тень,
влюбленный  взгляд  –  глаза  в  глаза,
да  терпкий  запах  хризантем  –
и  грустью  катится  слеза.
Мой  светлый  сон
порывом  ветра  унесен...
Лишь  в  ритме  танго  сердца  стон
  тебя  зовет,  любовь  моя...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531442
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 17.06.2016


OlgaSydoruk

Когда мой Гений уходил…

После  ответа  на  комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120

Когда  мой  Гений  уходил,
Поставил  метку  на  запястье:  
Из  фиолетовых  чернил...
Три  раза    -  целовал(на  счастье)...
Ложилась  тень  -  на  амулет...
А  пульс(височный)  -  задыхался...
Когда  мой  Гений  уходил,
То  он  со  мной  не  попрощался...
И  проклинала  я  обет:
(Во  время  нежного  причастия)...
На  бесконечность  зим  и  лет...
На  время  солнца  и  ненастья...
Когда  мой  Гений  приходил,
То  покорялась  его  власти...
Секретно(в  двери)не  звонил...
Не  приносил(в  кармашках)сласти...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 17.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.06.2016


Валентина Ланевич

Зітхало небо під пташиний спів.

Зітхало  небо  під  пташиний  зичний  спів,
Притихнув  вітер  в  довгім  очереті.
У  високості  місяць  в  ореолі  плив,
Ясніли  зорі  в  мерехтливім  леті.

І  ворожила  ніч  на  крилах  кажана,
Дерев  патлаті  тіні  рахувала.
І  обіймав  подушку  сон,  вона  ж  сама
Із  милим  у  цілунку  завмирала.

Прозора  думка,  наче,  світлий  серпантин,
В  хмільній  в’юнилась  течії  тепла.
Роїлись  в  спраглім  серці  почуття  без  спин,
Вона  -  любила,  душа  її  -  цвіла.
14.06.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672347
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2016


Серафима Пант

Скажи, красуне, де твоя труна?

Скажи,  красуне,    де  твоя  труна?
Коли  ти  спиш  -  хоч  воду  пий  з  обличчя,
Цей  сон  за  склом  тобі  страшенно  личить,
Як  не  дрімаєш  –  проклята,  страшна.

Драконів  клятва  спокій  берегла
Від  вояків,  закоханих  по  вуха
В  твої  вуста  –  занепад  і  розруху,-
Одним  зі  стражів  спалена  була.

Жадоби  вершник,  вміло  вибрав  час,
Цілунок  взяв  –  прокинулась  ти  криком
Пізнавших  смерть:  пекельним,  чорним,  диким  -
Красу  змінили  борозни  гримас.

Вогненні  очі  в  прагненні  пожеж,
Кривавий  слід  від  ніг  лишаєш  босих,
Слова  твої  –  це  сироти  голосять,
Стигмати  в  долю  втратами  несеш.

Скажи,  потворо,  де  стоїть  труна?
Дзвін  кришталю  нехай  тебе  покличе,
Щоб  знову  сон  землі  безкрів’ям  личив.
Твоїм  світанком  втішені  сповна….
Засни,  війна!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666042
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 14.06.2016


Serg_maestro

Не спиться

Не  спиться  чомусь,  не  спиться.
В  самотності  лапи  цупкі.
А  скоро  вже  буде  тридцять,
І  всі  по  життю  не  такі.

Не  спиться.  Я  хочу  до  мами,
Навчитися  хочу  любить.
Бо  доля  навколішки  ставить,
А  мама  навчила  ходить.

У  темряві  розум  ясніє,
Хоч  ніч  -  тимчасова  імла...
Так  хочеться  вірити  в  мрії,
Відчути  хоч  крихту  тепла.

Не  спиться  чомусь.  І  не  треба.
Вкладаю  надію  в  вірші.
Як  сонце  засяє  на  небі  -
Прийшлися,  мабуть,  до  душі.

13.03.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651164
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 14.06.2016


ГАЛИНА КОРИЗМА

ЛЕТІТЬ, ЛЕТІТЬ ОМРІЯНІ ДУМКИ

Лоскоче  промінь  ниву  золоту,
Останній  дотик  поміж  цвіту  в  полі.
Легенький  вітер  виманить  зорю
І  заколише  в  думи  колискові.

Насняться  в  полі  маки,  мов  зірки,
І  ген,  тополя  –    що  торкає  небо.  
Летіть,  летіть,  омріяні  думки,
Де  солодко…  І  більшого  –  не  треба.

Летіть,  летіть,  летіть!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607279
дата надходження 17.09.2015
дата закладки 13.06.2016


Уляна Яресько

…пробач, що не відразу…

Тече  собі  задумана  Іртиш...
Я  теж  ріка.  (Мене  ще  не  відкрито)
Пливу  до  тебе...    Милий,  чи  простиш,
що  стільки  часу  сміла  не  любити?

Покрила  душу  втоми  ковила,
Пустеля  в  серці...  Ти  шукав  оазу
і  кликав,  кликав  -  я    відповіла.
Пробач  мені...  (пробач,  що  не  відразу)










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.06.2016


Олекса Удайко

СПОВІДНИЙ ЧАСОСЛОВ- ©©

 [youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]                                        
[i][b][color="#084e80"]Мені  дав  Бог  творити  мемуари...  
То  –  спогади  мої…  про  се,  про  те.
Хоч  не  нажив  збережень,  авуарів,
Та  в  вічі  сніговій  уже  мете…

Вже  в  шибу  мокро  барабанить  осінь,
Зриває  вітер  одинокий  лист…
Та  серце  жаско  так  благає,  просить:
Хоч  подумки  у  долю  повернись!..

Бо  там  було  і  затишно,  і  масно:
Буяла  пристрасть  і  бевзіла  млость  -  
Котилось  колесо  рожевим  часом,
Де  долі  тій  крутитись  довелось.

Була  суєтність,  та  були  й  напої,
Від  хмелю  в  щасті  шаленіла  п’янь…
Все  ж  не  впилися  милістю  такою
Уярмлені  жагою  Інь  і  Янь.

Мені  дав  Бог  свого  дожити    віку
Без  хворості,  нестатків  і  страждань,
Дісталося  усе  ж  й  такого  квіту  –                    
Не  без  сльоти,  
                                               ганьби,  
                                                                         розчарувань…

Тож  хочеться  уже  лазурі  неба,
Міцного  миру  –  зовні  і  в  собі…
Почну  я,  певно,  це  робити  з  себе,
Заки́  не  впав  в  розгнузданій  гульбі.
                                           
…Мені  дав  Бог  все  те,  чого  й  не  вартий,
Йому  ж  я  шлю  од  щирості  любов,  
В  житті  своєму  ставлю  я  на  карту
Життєвий  звіт  –  сповідний  часослов...  
                                                   [/color][/b]

03.06.2016[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 11.06.2016


Олег М.

ДРУЗЯМ

Давай  зберемось  друзі
Колись  у  ріднім  крузі
Молодість  покличемо  свою
Є  про  ,  що  згадати,  долю  розказати
У  благословенному  краю....

Приспів:

Летіть  із  доріг  
На  рідний  поріг
Вертайтесь  додому  ви  знову
Бо  кличе  зоря
Нам  з  неба  сія
На  щиру  душевну  розмову
Згадаємо  ми
Як  швидко  зросли
І  як  по  світах  розлетілись
Блукав  наче  птах  
У  дальніх  краях
Сьогодні  нарешті  зустрілись....

Тут  рідне  усе
Джерельце  і  те
Напоїть  своєю  снагою
А  стежка  крута,  що  в  люди  вела
Давно  заросла  вже  травою....

Приспів:

Із  памяті  літ
Немов  в  диво-  світ
Вертаюсь  я  подумки  знову
Вас  поруч  нема,  та  знаю  імя
І  з  вами  веду  я  розмову.....

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668236
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 11.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016


Лина Лу

ДАЛЕКА ЗІРКА

Крається  серце...хіба  ж  ти  не  знала
Скороминучі    і  зливи,  і  спека?
Зірку  побачила  та  не  дістала,  -
Сяє  журливо  сумна  і  далека.

Сяє  в  сузір"ї  прекрасно-сліпуча,
Тільки    та  велич  холодна,  не  гріє.
Доля  чужа,  як  біда  неминуча,
Стиха  торкнеться  і  вітром  розвіє

Скалки  дзеркальні  барвисто-грайливі.
Зайчиком  сонячним  зранку  розбудять,
Заметушаться  думки  полохливі
І  запече,  заколотиться  в  грудях.

Крається  серце,  завмерло  безсоння
Перлами  краплі  скотились  солоні.
Зірка  блискітками  із  підвіконня
Контуром  ламаним  -  просто  в  долоні.
03.06

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670098
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 04.06.2016


OlgaSydoruk

Где -то мост догорал во тьме…

После  прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358

Где-то  мост  догорал  во  тьме...
В  белом  бабочки  к  свету  летели...
На  короткой  одной  волне
О  любви  нескончаемо  пели...
Где-то  в  полночь  раздался  звон  -
Полнолуний  разлились  реки...
Где-то  поезд  пошёл  под  уклон...
Где-то  встретились  человеки...
Где-то  маялась  чья-то  душа...
Не  просилась  уже  на  колени...
Не  желанная  пала  звезда...
Не  разбились  бокалы  без  пены...
Где-то  ночью  крестила  рука  -
Колыбельку...и  прятались  тени...
Не  одна  обжигала  слеза,
Пока  боль  вынималась  из  вены...

Ольга  Сидорук.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 04.06.2016


OlgaSydoruk

А я - себя не жалею!. .


А  я  -  себя  не  жалею!..
Тебя  всесильно  люблю!..
И  я  -  просить  не  умею!..
Простить  тебя  -  не  могу!..
А  я  -  тебя  понимаю...
И  лишь  потому  так  грущу...
Тебя  одного  -  обнимаю...
Но  где-то  в  душе  всё  ропщу...
А  я  -  не  наверно,слепая...
Давно  и  не  вижу  тебя...
Рассеянная  и  тупая  -
Привычная  боль  и  моя...
Накатит  волною  (до  света)...
Раздвинется  вширь  -  горизонт...
Дождями  прольётся(ответом)...
Раскрыть  позабудет  свой  зонт...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669464
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 04.06.2016


Шон Маклех

Край небосхилу

                                                     «На  край  небосхилу,  туманний,  сумний,
                                                         Йшла  ніч,  набрякаючи  зорями  й  тінями.»
                                                                                                                       (Федеріко  Гарсія  Лорка)

                                                       Великдень.  1916.  Сто  років  минуло…

Ніч  блукала  вулицями
Старого  хворого  міста
(Ніч  –  ця  стара  жебрачка  
В  свитині  латаній
З  патлами  нечесаними  Часом  –  
З  руками  –  стрілками  годинника,
З  очима  –  банькуватими  сновидами  –  
Блукала)
А  потім  пагорбами  –  
Саме  цими  –  зеленими,
Саме  оцими
(Вирийте  на  вершині  кожного
Криницю  глибоку,
Щоб  зазирнути  в  саме  потойбіччя,
Рийте  кротами  сліпими,  рийте!)
Блукала
Збираючи  зорі  в  свою  торбу  діряву,
Дмухаючи  на  Місяць-жарівку
Чи  лямпу  гасову
(Кожна  лямпа  –  нафтарня)
Своїми  вустами  пошерхлими,
Подихом  сухим-сухотним
Дихала
Часом
Кроносом  нечесаним.
А  ми  думали  темно
А  ми  думали  ніч
А  то  нам  насправді
Повиколювали  очі
Зайди  в  червоних  мундирах  -  
Покидьки  Кромвеля
(Їх  гнилі  човни  не  втопило
Море  ірландське  студене,
Чи  то  не  студене,  а  лише  солоне)
А  ми  біля  пошти
Над  якою  прапор  мальований  гірчицею
А  ми  так  –  лише  хотіли  по  кулі  в  серце
Після  Великодня,  
А  ми  так  –  бо  весна,  а  ми  лишень  так  –  
Чомусь  померти  вирішили
Чи  то  стати  темою
Для  пісні  чи  для  то  для  стогону  
Куликів  на  болотах
І  завивання  вітру.
Ми  так  –  для  теми
Ловили  серцями  кулі
З  гавкаючих  англійських  крісів…  
Бо  ж  понеділок  -  поливаний.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669205
дата надходження 30.05.2016
дата закладки 04.06.2016


Шон Маклех

Вогненний лелека

                                       «Вогненний  лелека  дзьобає
                                           зі  свого  гнізда
                                           в’язкі  тіні  ночі…»
                                                                             (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Вогненний  лелека
На  тіні  дитинства  нашого  постріхованого
Крилом-полум’ям,
А  жаби  шматочками  ночі  
У  вологі  наші  спогади,
У  сутінки  минулого  
Неіснуючого-небувалого,
Холодні,  як  серце  годинника,
Банькуваті,  як  вірші  митника.
Вогненний  лелека  
Поселився  на  дереві  Сонце,
Мостить  гніздо  зі  зламаних  компасів,
Що  вказували  напрямок
З  минулого  у  майбутнє,
Вогненний  лелека
Дзьобає,  все  що  лишилося,
Змушує  нас  забувати,
Чи  повірити,  що  то  все  вигадка  –  
І  будинки,  що  стриміли  дороговказами,
І  вулиці,  що  вели-приводили
До  дверей,  що  скрипіли-відчинялися,
І  люди,  що  липкий  мед  радості
Пили  краплями,  а  горе  відрами,
Вогненний  лелека
Яке  він  дитя-свічку  принесе
У  цей  світ  дерев’яної  темряви?
У  це  селище  людей-мокроступів?
Дитя  вогню!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667045
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 04.06.2016


Артур Сіренко

Касида про загублену землю

                                   «Я  опущусь  в  будь-який  колодязь,
                                       я  смерть  прийму  -  яку  завгодно  дозу!  -  
                                       я  в  серце  моху  наберусь,  аби
                                       тебе  побачить,  ранений  водою.»
                                                                                                         (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Земля  моя  степова,  зранена,  втомлена
Земле  моя,  в  мене  вкрадена,
Земле  моя,  загублена,  втрачена,
Земле  моя,  териконова,  оксамитова
Сон  травою  заквітчана.
Там  -  за  Кальміусом  -  рікою  смутку,
(Плинь,  Кальміусе,  плинь,  річко  каламутна
У  Меотиду  неспокою,  у  лиман  Азакський
У  Темеринду  -  матір  морів,  
У  Каргалук-воду  лускату,
Плинь,  Кальміусе  плинь).
Земле  моя,  кров’ю  полита,
Окупантами  поневолена,
Поснула,  замріяна,  балками  зрита,
Смертю  заколисана
(А  струнами  гітари  журба  пливе,
А  вечір  як  густа  кава  гіркотою,
А  пам'ять  жмутками  трави  колючої  -  
Перший  жмуток  рудою  нетребою,
А  мертві  люди  у  сни  приходять,
А  гроза  травнева  війною  злою,
А  в  минуле  двері  зачинені)
Земле  моя!  Недосяжна,  незрима
Як  зворотна  сторона  неба  синього,
Чорні  камені  твої  Ріки  Бронзової
У  пам’яті  важкій  тягарній
(Плинь  ріка  міддю  і  бронзою
В  минуле  моє  приспане...)
Отак  то  ми  тепер  вигнанцями
Про  свій  рідний  край  мріємо...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664846
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 04.06.2016


Артур Сіренко

Там і тут

                                                 «Незабаром  і  пам'ять  моя  розчиниться
                                                     у  просторі...»
                                                                                                                             (Гійом  Аполлінер)

А  на  війні  як  на  війні:  Сонце
Над  нами  вогненною  кулею.
А  на  війні  як  на  війні:  Небо
Пораненим  птахом  –  коли  синім,
Коли  вицвілим  –  кличе,
Чи  то  летіти,  чи  то  просто  жити.
А  на  війні  як  на  війні:  Поле
То  квітуче,  а  то  зовсім  зоране,
Тільки  не  плугом,  громом,
Тим,  що  пахне  залізом  і  димом.
А  на  війні  як  на  війні:  дихати
І  хочеться,  і  подуха  -  присмак  
Металу  в  горлі,  крові  тріснутих  губ,
А  на  війні  як  на  війні:  Білявка  бліда  -  
Смерть  старою  дівою  
Блукає  шанцями  та  бліндажами,
Зазирає  кожному  в  очі,  
Про  щось  запитує,  чогось  сміється,
А  ми  собі  в  своїй  вічності
Буття  хвилинами  міряємо.
А  на  війні  як  на  війні:  Залізо
Холодним  драконом  сутінок
Чи  гарячим  подихом  пекла.
А  на  війні  як  на  віні:  Пил
Всюди.  Навіть  час  стає  пилом,
Навіть  слова  пилом  під  ноги  втомлені.
А  на  війні  як  на  віні:  Друзі
Хто  тільки  в  пам’яті,  
А  хто  там  -  під  кулями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659659
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 04.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016


ГАЛИНА КОРИЗМА

ОСІННЯ ПАСТОРАЛЬ

[i][color="#0066ff"]Осінь  відіграла  фарбами  вогню,
Айстрами  багряними  у  моїм  Краю.
Небо  заколисує  зоряний  скрипаль,
В’яне  цвіт  трояндовий,  гасне  пастораль.

Відшуміло  листячко,  зажурився  сад,
Тихо-тихо  тулиться  сірий  листопад.
Під  легку  мелодію  зоряних  октав,
Згадкою  залишиться  подих  рідних  трав.

Часу  плин,  мов  лебеді,  в  долі  на  крилі,  
Срібними  краплинами  лестяться  дощі.
У  танку  прощальному  осені  каприз,
На  вітру  погойдує  одинокий  лист.

Скоро  з  перламутрами  шаль  одягне  ліс,
Білими  сніжинками  запорошить  ніс.
Заворожить  казкою  зимонька-зима,
Від  усмішки  скотиться  зоряна  сльоза.  
 [/color][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541881
дата надходження 06.12.2014
дата закладки 04.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016


Уляна Яресько

Паралелі облич - як відлуння у плесі свічад…

[i]Паралелі  облич  -  
як  відлуння  у  плесі  свічад...
Чи  знайомі  з  тобою  ми,
дівчино,  чимось  засмучена?
Відчуваю  про  що  
сині  очі  тужливо  мовчать...
Нам  обом,  певно,  долю  примхливу  
доне́схочу  вручено..

Не  тримай  на  душі,  
моя  подруго,каменя  зла...
Так  буває:
без  суду!  
без  слідства!
без  права!
без  вибору!
Блекотою  печалі  дорога  
твоя  поросла.
Ти  дбайливо  бур"ян
 (аби  сонце  побачити)  
вибери.

Паралелі  сердець  у  люстерку  -  
знайомі  світи,
Що  поєднані  в  ціле
думками,
надіями,
згадками.
Я  така  ще    така  наївна,  
сліпа  ще  така,  як  і  ти.
Вірю:  прикрі  кінці́  
врешті  стануть  
новими  початками.[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613966
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 04.06.2016


Уляна Яресько

Відректися ніколи не зможу!

Божевільний  антракт...  омертвіле  мовчання  завіс.
Ні  ковточка  снаги...  слів  зневажливо  стоптані  крихти.  
Крізь  тумани  життя  Бог  тебе  мені,  милий,  приніс.
Пив  тепло  із  очей,  а  сьогодні  тікаєш  від  них  ти?
 
Дике  танго  думок...  темні  покручі  планів-невдах.
Йду  кудись  навмання.  Сліпо.  Змучена...  знічена...  Де  я  ?
Заблукала  душа,  наче  білий  стривожений  птах,
Поміж  вбитих  надій  на  руйновищі  Пантікапея.

Сірі  привиди  грифів  над  містом  забутих  богинь
Непомітно  ширяють,  як  вірна  міфічна  сторожа.
Якщо  хочеш,  мене  серед  тіней  античних  покинь,
Але  знай,  що  тебе  відректися  ніколи  не  зможу!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666611
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 04.06.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016


Світлана Моренець

СЛОВА НЕ УВ'ЯЗНИТИ ВАМ ЗА ГРАТИ!

ТЮРЕМЩИКАМ    СВОБОДИ    СЛОВА

У  вимірах  безмежності  та  вічності,
і  в  межах  піднебесної  юдо́лі,
я  –  крапелька  у  нуртовинні  дійсності,
занесена  в  цей  світ  по  Божій  волі
із  безвісти,  з  нізвідки,  з  царства  Ха́оса.
Молекула  в  людському  океані,
несусь  на  хвилях,  поки  з  волі  Хроноса
розвіюся  в  космічному  тумані.

Та  я  ще  є!  З  веселки,  смутку,  сніжності
я  –  мікросвіт!  Малюсінька  планета
із  морем  болю,  із  рікою  ніжності,
з  материками  мрій,  бажань...
В  тенетах
байдужості  та  зла  навкруг  –  пручаюся,
свій  біль  і  гнів  виковуючи  в  слові,
брехливі  пута  рвати  намагаюся,
щоб  край  звільнився  для  добра  й  любові.

А  хтось  це  слово  повелів  стриножити,
цим  знищивши  малюсіньку  планету.
Та  нас  –  багато,  тисячі!  Не  зможете
всіх  упіймати  в  морі  Інтернету!

Бандитам  –  владу,  вілли,  недоторканість,
свободу  вже  кидаєте  за  грати.
Девіз  ваш  справжній  –  наша  упокореність.
Та  душу  і  слова  –  не  розстріляти!
Рік  37-ий  більше  не  повториться!
Хамелеони...  Зрадили    Майдани.
Історія  завжди  ривками  твориться.
Чи  встигнете  зібрати  чемодани?!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668465
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 26.05.2016


Любов Ігнатова

Вечірній етюд

Гойда  весну  на  китицях  бузок  
Під  ніжну  солов'їну  колискову.  
Попід  шатром  із  шовку  і  зірок  
Вітри  згубили  місячну  підкову.  

Старий  горіх  іще  смакує  сни  
Про  зиму,  про  сніги  і  холоднечу,  
Та  у  бруньках  ефірних  і  ясних  
Леліє  твердобоку  вже  малечу.  

Десь  "ойка"    сичик  серед  ясенів.  
Під  вербами,  в  ставку,  регочуть  жаби  :
Напевно,  розсмішити  їх  зумів  
Блискучоперий  селезень-незграба.

Муркоче  кіт,  куйовдить  спориші  
Обабіч  стежки  до  моєї  хати...  
Так  хороше  і  легко  на  душі,  
Що  хочеться  й  собі  замуркотати...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667405
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 22.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016


OlgaSydoruk

Ночь воскрешения…

Ночь  воскрешения...
Понедельник...
Красные  розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги  муранские...
Шик  карамели...
Полузабытое  божество...
Тучи,рождённые  облаками...
Дольче  агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар  поцелуя...
Крик  коростели.....
Отблеск  потухшего  света  -  на  всё...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


Любов Ігнатова

У місячній безодні

Десь,  у  місячній  безодні,  
Гаснуть  зорі,  
Тіні  постають  холодні  
І  прозорі,
І  думки  стають  твердими,  
Ніби  криця,  
І  літають  Херувими,  
Наче  птиці...  

Десь,  у  місячній  безодні,  -  
Інший  вимір.  
Там  гуляє  Звір  голодний  
(ще  не  вимер),  
Іклами  і  пазурами  
Тягне  світло  
До  задимленої  ями  -  
Щоб  не  квітло.  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Дні  -  пустелі:
І  безлюдні,  і  безводні  -  
Невеселі.  
Замість  перекотиполя  -  
Мертві  душі.  
І  жене  їх  вітер-доля  
За  край  суші...  

Десь,  у  місячній  безодні,  
Сни  про  тебе,  
Що  наснилися  сьогодні  
Без  потреби...  
Розсівають  хмари  просо  
Небокраєм  :
Чи  то  сльози,  чи  то  роси  -  
Хто  їх  знає?..  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 20.05.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.05.2016


Владимир Зозуля

Ты и я (прикосновение)

"Я  и  ты…  больше  никого…"


Ты  спросила,  о  чём  молчу?..
Я  отвечу  тебе  едва  ли…

Ты  спросила,  о  чём  молчу,
Но  ответа  глаза  не  ждали…

Ночью  вижу  твоё  лицо  
По-другому.  Как  то  иначе,
Темный  локон  наискосок
Лёг,  морщинку  тонкую  пряча.

Еще  резче  брови  излом…
Шире  кажется  лоб  над  нею…
Носа  трепетнее  крыло…
И  как  будто  глаза  темнее…  

Не  отвечу…  не  знаю  сам,
Может,  это  предубежденье,
Только  ночью  в  твоих  глазах
Что-то  жалобное…  оленье.

В  них  с  испугом  глядит  вовне
То,  что  трогать  в  душе  –  Не  смейте!..
То,  что  снова  напомнит  мне
О  проклятии  жизни  и  смерти…

И  я  вспомню,  что  это  сон…
Странный  сон  –  ирреальность  чуда.
Как  забудет  воду  песок,
Так  и  я  этот  сон  забуду…

Утро  вколет  это  –  «забудь»
Мне  подкожно  и  внутривенно,
Подливая  черную  муть  –  
Одиночества  во  вселенной.

И,  как  эта  ночная  грезь,
На  прощанье,  взглянув  печально,  
Я  уйду  и  оставлю  здесь
Нашей  встречи  с  тобой  случайность.

В  небе  утренняя  звезда
Расставаньями  мир  окрестит.
Я  уйду,  и  уже  никогда
Мы  с  тобою  не  будем  вместе…

НИКОГДА…  и  ни  слов,  ни  чувств…
Только  холод  волной  по  коже…

…ты  спросила,  о  чём  молчу?..

О  тебе…  о  себе,  быть  может…

И  еще  о  том,  что  в  окне
Ночь  снимает  темное  платье…

Так  иди  же  скорей  ко  мне,
Моё  счастье,  моё  проклятье.

Раствори  меня  без  следа,
Своевластно,    нечеловечно,
На  восторг,  на  боль,  навсегда,
На  короткий  миг  быстротечный.

Пусть  горит  поцелуя  след,
Алым  блеском  губной  эмали…

Ничего  в  этом  мире  нет,
Мы  напрасно  с  тобой  искали.

Ничего…  только  Ты  и  Я…
И  всего  лишь  одно  мгновенье
В  многогранности  бытия
Эта  грань  –  соприкосновенья.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643719
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 10.05.2016


гостя

Вона… пішла…



Ти  знову  
Збудував  її  зі  скла…  
Свою  мечеть…  ти  обіцяв  Ікару  –  
Не  відпускати…та  вона  –  пішла…  
Вона  пішла  
   пісками  Занзібару…

Ледь  чутно  
Доторкаючись  води,
В  якій  би  –  розчинитися,  пропасти…
Вона  пробіглась  хвилями,  аби
Поміж  тропічних  риб
   на  рифи  впасти…

Без  подиху,  
Без  спомину,  без  сил…
Забутись…  і  прокинутись  -  в  Панамі…
Де  обгорілі  рештки  її  крил
Накриє  
   несподіване  цунамі…..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664687
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 10.05.2016


laura1

Сповідь

Чоловіку  присвячую

Подивись  в  мої  очі,  коханий,
В  них  побачиш  всю  душу  мою.
Своїм  поглядом  вилікуй  рани,
Знай,  що  й  досі  тебе  я  люблю.

Обніми  мене  ніжно  за  плечі
І  до  себе  міцніш  пригорни.
Мій  ти  лебедю  вірний,  терплячий,
Тугу  з  серця  мого  прожени.

Мій  ти  захист,  надійна  опора,
Ти  мій  друг  незрадливий  навік.
Ти  прости  за  мою  непокору,
За  гордині  надмірної  гріх.

Ти  у  світі  ні  з  ким  не  зрівняний!
За  турботу  я  вдячна  тобі!
Ти  прости  за  усе,  мій  коханий,
Ти  прости  за  мої  помилки́.

Всі  досягнення  ті,  що  я  маю,
Вони  та́кож  належать  тобі.
І  тебе  я  ще  більше  кохаю,
Ти  мій  промінь  в  моєму  житті.

Знадобилось  так  часу  багато,
Щоб  засвоїти  істину  цю.
Щоб  зерно  від  плевел  відділити,
Та  змести  непотрібну  труху.

Час  розставив  усе  по  поли́цях
У  життєвій  постійній  борні.
Він,  як  справжній  невтомний  провидець,
Знає  що́  буде,  де́  і  коли.

І  з  тобою  ми  разом  у  парі
Вже  пройшли  крізь  багато  років.
Наші  Ангели  йшли  поруч  з  нами,
Захищаючи  нас  від  вітрів.

Я  прошу  лиш  у  Бога  єдине,
Щоб  продовжив  нам  наші  роки́.
Щоб  простив  усі  наші  провини,
Щоб  простив  усі  наші  гріхи.

Щоб  залишився  час  покаяння,
І  цей  час  я  з  тобою  повік.
Мій  єдиний,  моє  ти  кохання,
Богом  даний  мені  чоловік.

Подивись  в  мої  очі,  коханий,
В  них  побачиш  всю  душу  мою.
Своїм  поглядом  вилікуй  рани,
Знай,  що  й  досі  тебе  я  люблю.


14.  01.  2016                                          Л.  Маковей

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635839
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 10.05.2016


Світлана Моренець

ТЕБЕ НІКОЛИ НЕ ЗАЛИШУ Я

Десь  на  краю  всіх  днів,
за  горизонтом  снів,
на  рубежі  життя  –
вічне  невороття...
Я  відлечу,  мов  птах,
в  край,  що  наводить  страх,
та  залишу́,  як  цвіт,
мого  кохання  світ.

Почуй,
я  листям  шепочу  твоє  ім'я,
і  голос  мій  –  у  пісні  солов'я.
Відчуй
мій  дотик  ніжний  краплями  дощу...
Я  біль  до  твого  серця  не  впущу!

Все,  що  не  так,  –  пробач.
Лиш  не  сумуй,  не  плач!
Доки  живе  твоя
пам'ять  –  з  тобою  я.
Боляче?  Став  свічу  –
янголом  прилечу,
захистом  буду  я,
лиш  прошепчи  ім'я...

Прийду
я  навесні  фіалками  в  саду
і  в  мандри  в  нашу  юність  поведу...
Впаду,
зорею  пролетівши  милий  двір,
коли  прийде  серпневий  падозір...
Не  край
ти  серця  свого,  як  поли́шу    світ,
поглянь:  навкруг  –  кохання  мого  слід,
і  знай,
тебе  самого  не  залишу  я,
бо  навіть  в  квітах  –  посмішка  моя...
 любов  моя...

12.02.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643447
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 09.05.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО- ©©

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Олекса Удайко

ЗЛЕТІЛО СЛОВО- ©©

       Буває  й  так:  скажеш,  невпопад...
       Шкодуєш...  Та  пізно...  Відлетіло...  

[i][b][color="#8508c4"]Злетіло  слово...  Й  раптом  сіло
На  гілці  вишні,  що  цвіте…
А  в  мозку  –  думка  посивіла,
Бо  в  думці  певно  щось  не  те.

Злетіло  слово,  й  не  догнати  –
Є  незворотнім  той  процес…
Коли  в  тобі  ума  палата  –
Лікуй  словесності  абсцес!

Щоб  думка  й  слово  були  разом,
В  тандемі,  в  злагоді  жили,
Ні  сили  не  шкодуй,  ні  часу  –
Розвідай  логіки  тили!

А  ще  в  процес  принаджуй  дію  –
У  трійці  суть  і  сила  є!
Хай  слово  йде  разом  із  ділом  –
І  не  марнуй  життя  своє!

Бо  кожен  з  нас  хотів  би  мати
Неперевершений  кінець…
Щоб  замість  себе  в  гріб  запхати
До  суєслів’я  свій  терпець.[/color]
[/b]
05.05.2016
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664210
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 09.05.2016


Уляна Яресько

…на верхів'ї Синаю…

Людство!  Знову  надія  лише  на  мойсеєвий  жезл?  –  
Чи  скориться  вода?  чи  розступиться  море  Червоне?
Чи  без  іскорки  віри  –  міцної  і  світлої  –  без  
нас  на  березі  злоби  піймають  гріхи-фараони?

Тихше,  тихше,  литаври!  Пророче  мовчить  Маріам...
Час  борвієм  жене,  тиче  розпачем  люто  у  спину.
Ми  щоденно  вклоняємся  низько  брехливим  божкам,
як  непотріб  із  серця,  випалюєм  образ  людини.

Світло  в  тіняві  світу,  в  безмов'ї  холодних  зіниць
розпізнати  нелегко,  як  в  мороці  проблиски  раю.  
Але  ми,  фараоне,  втечем  від  твоїх  колісниць!
І  наситимо  душу  добром  на  верхів'ї  Синаю.  

20.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660908
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 09.05.2016


Ninel`

…НЕ ЙДІТЬ ЗА МНОЮ…

Шукає  осінь  затишку  в  провулках,
Одягнута  у  фарби  золоті.
Накину  шаль  з  багряним  візерунком,
Іду  від  Вас...блукаю  в  самоті

Не  озирнусь...а  сльози  сушить  вітер,
Гортає  спогади  жива  душа.
Для  мене  стали  Ви  єдиним  в  світі,
Лиш  Вам  навіщо,  жінка  ця  чужа?

Прошу,не  йдіть  за  мною!...Опалий  лист
І  ностальгія  дме  у  скроні,
Мов  скло,розбивсь  життя  порожній  зміст,
Візьміть!..  Ці  ружі  не  мої  червоні!

Лишаю  все  Вам!...на  цім  балу  осіннім,
І  ту  красу,що  вже  за  мить  -  іржа,
Могли  б  Ви  стать  моїм  спасінням,
У  Вас  -  дружина!...а  я  ж  таки  чужа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369412
дата надходження 08.10.2012
дата закладки 07.05.2016


OlgaSydoruk

Поднималась моя река…

Поднималась  моя  река  -    за  высокие  берега...
Полюбила  она  паруса  -  не  записанные  слова...
Забрала  за  собою  все:утонувшие(в  глубине)...
Уносила  и  стоны,и  крик  -(пока  гомон  округи  не  сник)...
Разливалась  моя  река  -    на  чужие(с  полынью)луга...
И  на  маковый(алый  цвет),на  ромашек(забытый)букет...
На  потерянные  следы(от  восхода  и  до  зари)...
И  просили  ещё  воды  -(у  подножия  песчаной  горы)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664350
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Наталя Артеменко

Розлучатися…

                     *      *      *
Розлучатися  –  
Не  на  день,  не  на  два,  
На  місяці.
Сперечатися  –
Із  думками,  з  словами
Стислими.

І  чекати  –
Із  собою  з  одною
Тижнями.
Та  не  знати  –
Як  крізь  відстань  не  бути
Найближчими.

І  гадати  –
Про  майбутнє,  про  долю
За  обрієм.
Та  благати  –
Щоби  серце  трималося
З  спокоєм.

Із  тобою  –
З  самим  справжнім,
Знов  зустрічатися.
Лиш  на  мить,
Лиш  на    день,
Й  знов  прощатися…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662601
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 07.05.2016


Любов Ігнатова

Не моляться до сонця пшениці

Не  моляться  до  сонця  пшениці,  
Лиш  маки  бовваніють,  наче  рани,  
На  тілі  незасіяного  лану,  
Де  Янгол  зі  свічею  у  руці  
Ллє  сльози  по  Вкраїнському  талану...  

Цьогоріч  вродять  знов  одні  хрести  -  
У  Смерті  дуже  щедра  косовиця.  
Втомилася  стинать  її  правиця  
Ті  долі,  що  могли  б  ще  розцвісти,  
Та  душить  їх  нещадно  повитиця...  

Зрікаються  крилаток  ясени...  
Бентежний  дощ  мигичить  над  полями,  
Як  посивіла  колискова  мами  
Чиї  у  муках  зроджені  сини  
У  вічність  відлітають  журавлями...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Ліна Ланська

ПЕРЕДЧУТТЯ

Знов  уява  малює  квіти,  -
Пережитого    не  було.
Ми  і  досі  наївні  діти,  
Сонце  котиться  за  село.

Зачепився  за  ганок  промінь,
Я  -  ромашка  в  твоїх  руках.
Ще  сльозою  не  вкрила  повінь
Поцілунків  невинний  шлях.

Ще  траву  шовковисту  хилить
Тіл  незайманих  наших  хіть,
І  зозуля  до  ранку  квилить,
Ще  сто  років  удвох  нам  жить.

Запашна  зеленіє  м"ята,
Стереже  неспокійний  сон.
Нетерпінням  твоїм  розп"ята...
Наближається  унісон.
07.05

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664389
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016


Шон Маклех

Людські слова

                                               «Я  так  боюсь  людських  слів...»
                                                                                                 (Райнер  М.  Рільке)


Людські  слова
Падають  на  скляну  поверхню  
Кришталевих  дзеркал  людських  душ  -  
Розбивають
На  тисячі  скалок.
Людські  слова
Вони  іноді  кулями,
Іноді  оливними  гирями
Чи  круглими  гарматними  ядрами
Наповненими  палаючим  порохом.
Людські  слова
Іноді  гострим  лезом
Перукаря  божевільного
По  горлу  людської  долі,
Іноді  колючими  голками  їжаків-невдах,
Чи  єхидн  кволоступів,
Чи  зубами  рептилії  безногої  гнучкоспинної
Двозубої  та  лускатошкірої
В  п’яту  ахіллесову  буття  нашого.
Іноді  втекти  хочеться
Від  чорних  жахних  слів  людей,
Слухати  слова  старого  бороданя  явора,
Чи  мрійника  ясена,
Чи  клена  -  сміхотуна  рудого,
Слухати
Дерев  гомінких  слова,
Слова  крука-філософа
І  паяца  горобчика.
У  них  слова  кращі,
Мудріші  й  доречніші,
Зрозуміліші  й  добріші.
Нажаль...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648465
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 06.05.2016


Шон Маклех

Пісня мовчання

                                                             «Пісня,
                                                               Якої  я  не  буду  співати
                                                               Спить  на  моїх  устах…»
                                                                                       (Федеріко  Гарсія  Лорка)

Пісня,
Яку  мені  заспівати
Вже  не  судилось,
Бринить  між  сяйвом  галактик,
Звучить  шаленством  
Оркестру  космічного,
Але  в  нашому  потріпаному
Зболеному  світі  людей  –  
Світі  життя  і  смерті
Пісня,
Яку  я  не  буду  співати,
Яку  не  судилося  просто,
Спить.
Спить  на  моїх  устах,
Спить  між  сторінками  
Ненаписаних  книг,
Спить  на  згарищах  селищ,
Де  колись  жили  люди
І  гніздились  лелеки  і  горобці,
А  нині  згарище  –  
Попіл  одягом  чорним
Злої  жінки  війни.
Пісня
Яку  годі  шукати,
Про  яку  всі  думають,
Що  вона  мертва
Чи  то  ненароджена,
Існує  в  безмежжі  Всесвіту  
Споконвічно
Тільки  не  хоче  чомусь,  не  хоче
Завітати  бодай  ненароком
У  світ  людей-безумців…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658905
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 06.05.2016


OlgaSydoruk

Осторожно - с моею душой!. .


Осторожно  -  с  моею  душой!..
Осторожно  -  сегодня  и  завтра!..
Не  пишите  -  ей  нужен  покой...
На  мгновение  -  лишитесь  азарта...
Возвращалась(летела)    домой
(Через  тернии  карантинов)...  -
Караванами,..вброд  (рекой),..
Мимо  времени  -"Исполинов"...
Проходила  грозу  и  мороз...
И  дожди  -  (для  прозрачности  кожи)...
Отпадали    корки  корост!
Прорастали  насквозь  туберозы...
Просветилась  душа  (в  темноте)...
И    -    казалась  намного  пригожей...
Возвратилась  она  -  налегке...
И  никто  по  пути  не  стреножил...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016


Олена Іськова-Миклащук

Світло на дні бліндажа

Так  хочеться  світла  на  дні  бліндажа,
Тепла  твоїх  рук  і  розмови  з  тобою.
Тут  в  вічність  давно  вже  розмита  межа
Життями  отих,  хто  не  вийшов  із  бою.  
Палю  цигарки.  Безперервно.  Пробач.
Хоч  вогник  в  ночі  —  це    для  снайпера  щастя.
Розплавлена  «градом»  четверта  доба
Очистила  душу  вогненним  причастям.
Ще  так  не  молився.  Ще  так  не  хотів
Я  жити.  До  тебе.  А  інше  все  тлінне.
Бо  очі  у  смерті  холодно-пусті.
Я  бачив  їх,  рідна,  проходячи  мінне…
Я  бачив  тебе.  Не  у  сні  —  наяву.
Ти  ангельським  сяйвом    світила  дорогу,
Щоб  я  не  упав  в  спопелілу  траву  —
Ти  йшла  і  молилася  пристрасно  Богу.
Без  тебе  не  жив  би  на  вістрі  ножа  —
Вогнем  мінометів  скосило  б  додолу...

Виблискує  світлом  на  дні  бліндажа
Надія  живим  
повернутись  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651255
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 04.05.2016


OlgaSydoruk

И убегаю, и возвращаюсь…

Экспромт

И  убегаю,и  возвращаюсь
За  вдохом,выдохом  назад...
И  каюсь,каюсь,каюсь,каюсь!..
(Как  будто  бы  -  в  последний  раз)...
И  забываю,и  вспоминаю  -
(Пред  алтарями  знакомых  врат):
Всю  бесконечность  променада
До  параллели  (в  сто  тысяч  ватт)...
Я  обнимаю  не  тех,кто  рядом!..
(Ушедших  в  сад,сбежавших  в  ад)
По  длинной-длинной  анфиладе
На  ослепляющий  карат...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663593
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 04.05.2016


OlgaSydoruk

Терзали мысли пришлой ночи…

Экспромт

Терзали  мысли  пришлой  ночи
На  широте  -  из  многоточий...
На  долготе  -  из  ожиданий...
На  полюсах  -  воспоминаний...
Она  лежала  (без  сорочки)...
В  глаза  смотрела(томной)ночки...
Звезда  упала  (по  желанию)...
За  запятой  (от  прикасания)...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663005
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 02.05.2016


Уляна Яресько

Ікарам уже не летіти?

Архаїчні  малюнки    на  вічнобезмежному  тлі
непорочного  неба...    Ми  -  тіні  із    палеоліту,
мов    скитальці  сліпі,  наче  гості    на  рідній  землі.
Нас  штовхнули  у  прірву,  пекельним  злорадством    прогріту.

За  спиною  у  людства  немало  перейдених  ер,
та  чим  далі,  тим  вужчі  на  честь  і    відвагу  ліміти.
Хто  стоптав  первоцвіт?  Хто    сліди  первозданності    стер?
Що?-  серцям  не  цвісти?  що?-  ікарам  уже  не  летіти?

Перекраяні  душі  -    статистика?    кількість  осіб?
що    ж  ми  робимо,  люди?    осліпли  чи  позакладало?                
Перетворює  час  наш  Едем  у  пустелю  Наміб,
О,  який  же  тріумф    -    стати  (власним!)  нещадним  вандалом.




















адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649103
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 28.04.2016


Любов Ігнатова

Елегія дощу

Вслухаюся  в  елегію  дощу  
Затамувавши  подих...    Насолода!..  
І  навіть  вітер  крила  склав  -  ущух.  
Є  тільки  дощ...і  небо...і  свобода...  

Є  тільки  крапель  мельхіорний  спів  
І  відзвуки  громів,  немов  кантата,  
І  шепіт  набубнявілих  садів,  
Де  літнє  сонце  бджолами  зачато.

І  більш  нічого...  Тільки  я  і  дощ...  
Сповза  з  душі  утома  і  скорбота...  
Є  тільки  музика  всесвітніх  прощ,  
І  кожна  мить  у  ній  бринить,  як  нота...  

Я  день  пройдешній  в  Лету  відпущу  -  
Нехай  пливе  кульбабовим  віночком...  

Вслухаючись  в  елегію  дощу,  
Стаю  маленьким  весняним  струмочком...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Ліна Ланська

РОЗДЯГНУТА ВЕСНА

Кортить  мені,  як  кава  запашна,
Той  погляд  твій,  гарячий,  як  глінтвейн.
Та  я  ховаюсь  від  усіх  -  смішна,
Моїх  думок  злякався  б  Франкенштейн.

Так  хочеться  роздягнуту  весну
До  вітру  відіслати,  під  дощем
Знять  сукню  пелюстково-затісну,
Щоб  очманіло  обвивав  плющем,

Тремтячими  руками  боронив
Від  безсоромних  заздрісних  очей.
П"янкими  поцілунками  манив
І  сипав  зорі  тисячі  ночей.

КВІТЕНЬ  16.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661570
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Валентина Ланевич

Ласкає погляд посивілі скроні.

Застигла,  ласкає  погляд  посивілі  скроні,
Згорнув,  мов  оберемок,  сховав  у  замок  рук.
Теплом  напоєні  тіла  і  жар,  дрож  у  лоні,
Два  серця,  що  одне,  злилися  у  спільний  стук.

Спивала  насолода  біль  довгої  розлуки,
Падали  з  неба  зорі    -  стелилися  до  ніг.
А  ніч  підхоплювала  тихі  гортанні  звуки
І  бережно  несла  в  світанок,  мов  оберіг.

-Твоя  я,  коханий  мій,  твоя,  -  лунало  в  ранок,  -
П’яніла  від  любові  окрилена  душа.  
-Я  так  щаслива,  що  поруч  ти,  -  ловив  серпанок,
-Богів  то  воля,  мила,  -  єдиная  моя.
16.02.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644357
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 23.04.2016


Світлана Імашева

Із ночі - третій ангел затрубив…

                                             Із  ночі  -  третій  ангел  затрубив:
                                             
                                             Зоря  Полин  у  лоно  вод  упала  -  

                                             І  згіркли  чорні  води...  Мертвий  дим

                                             Окутав  нас...  Та  Україна  спала.

                                                                             Господня  варта  -  Божї  посланці

                                                                             Спішили  Апокаліпсис  спинити.

                                                                             Ударив  грім  -  замовкли  "мудреці":

                                                                             Перехотілось  красно  говорити...

                                       Заціпило  їх  лживії  вуста  -  
                                           
                                       Народ  прийняв  довічную  покуту.

                                     І  посивіла  Мати  Пресвята,

                                     Що  одкровення  випила  отруту.

                                                                               І  побіліло  зболене  дитя,

                                                                               Що  в  муках  умира  від  лейкемії...

                                                                               Той  чорний  крук  -  зловісне  забуття:

                                                                               Мовчить  народ  -  вітійствують  вітії.

                                 Із  ночі  ангел  Божий  знов  трубить:

                               -  Не  час,  не  час  нікому  спочивати.

                                   Прокиньтесь,  люди,  годі,  годі  снить:

                                   Гуляють  Світом  Смерть  і  дикий  атом...

                                                                                                                           2006  р.

                                   

                                 

 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661069
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 23.04.2016


Любов Ігнатова

Мого дитинства пройдені стежини

Припорошили  вранішні  сніги  
Мого  дитинства  пройдені  стежини,  
Де  мала  крила  срібно-журавлині,  
Де  все  було  можливе  й  до  снаги.  

Вплітались  в  коси  сонечка  кульбаб,  
Веснянками  цвіли  на  білих  щічках.  
Всесвітнім  Морем  уявлялась  річка,  
А  Велетнем  -  старезний  сивий  граб.  

І  вірилось  у  Казку  і  Добро,  
І  мчали  вдаль  велосипеди  -  коні,  
І  падало  в  обвітрені  долоні  
Омріяне  Жар-птицеве  перо...  

Спускалися  зірки  на  моріжки,  
Спадали  роки  росами  в  отави...  
І  першим  снігом  прихилило  трави  
На  всі  мої  вже  пройдені  стежки...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660592
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Ліна Ланська

НЕБЕСНА ЛІРА

Струна  замовкла,  бо  лишень  у  снах
Небесна  Ліра  кориться  Орфею.
Розкинув  срібні  крила    дивний  Птах.

В  саду  буяють  кущі,  де  колись
Спокусник-змій  в  ребрі  побачив  фею.
Лоза  і  плющ  навіки  заплелись.

Де  вперше  вирувало  вогняне
Нестримне,  до  жорстокого  свавільне,
Змітало  страх  осяйне  і  тьмяне.

І  відтепер  шаленство  наших  душ  -
Небачене,  хмільне  і  неподільне.
Настиг  той  сон  в  обіймах  диких  руж.

Упевнено  ступає  на  поріг,
Гаптує  долі  шовком  вишиванку,
Якщо  любов  для  серця  -  оберіг.

Лунає  блюз,  чи  котиться  романс,
Вслухаючись,  віддатись  до  останку,
Небесній  Лірі,  що  єднає  нас.

18.04.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660532
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 20.04.2016


Світлана Моренець

УКРАЇНІ (катрени)

***
Неначе  сонце  вранішню  росу,
вбирала  серцем  я  твою    красу...
Тепер  лиш  можу  про  твій  біль  співати,
коли  ти,  Ненько,    на  хресті  розп'ята...

***
Нелегко  це,  зізнатись  мушу,
приймати  біль  Твій  в  мою  душу:
від  втрат  синочків...  –  жаль  пекучий,
від  пасинків  –  злобу́  ядучу...

***
Надія  й  реальність  –  в  постійному  герці,
від  смерті  й  розрухи  земля  вже  кровить.
Розтане  тоді  каменюка  на  серці,
коли,  моя  Нене,  тобі  відболить...

                           15.12.2015  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628845
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 20.04.2016


Віталій Стецула

Час заокруглений в вічність

Час  заокруглений  в  вічність,
час  врешті-решт  безперервний,
часом  лиш  пам’ять  циклічно  
проходить  канатом  нервів

пам’ять  шукає  входу
у  брами  давно  іржаві
спогад  вертає  по  воду
живу  у  померлій  державі

а  там  вже  нічого  немає
навколо  модерні  стіни
говорить  вивіска  з  краю:
«увага!  відбулися  зміни»

а  біль  все  ж  на  диво  справжній
навіть  коли  фантомний
минуле  чимало  важить,
тягне  минуле  додолу

в  кожному  «я»  сучаснім
релікти  епох  колишніх
помилок  чорна  сажа,
портрети  далеких  ближніх

пам'ять  -  розіграні  ролі,  
шрам  на  запалих  грудях,  
різних  мільйон  історій,  
з  яких  і  складаються  люди

пам'ять  -  із  тіні  спільник,  
суддя  твій  і  ворог  хижий,  
вчитуйся  в  знаки  пильно,  
бо  пам'ять  -  найліпша  книжка

прийняти  -  це  не  забути,  
навчитись  -  це  не  відкинуть,  
пам'ять  -  протиотрута  
від  дежа  вю  невпинних

врешті  тобі  вибирати,  
врешті  тобі  з  цим  жити,  
буть  до  вподоби  катом
собі  чи  ти  власний  вчитель  

ти,  як  і  час  безперервний,  
минуле  на  твоїй  шкірі,  
відчинюй  для  пам'яті  двері,  
поки  ж  втікаєш  –  невільник

пам'ять  -  у  скриньці  досвід,
спогад  коханий,  дитячий,
теплий  домашній  посвіт,
носи  її  в  собі  вдячно

13.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659376
дата надходження 13.04.2016
дата закладки 16.04.2016


Ліна Ланська

ДУША

А  що  там  всередині  є,  окрім  болю?
Ворушиться  щось,  донедавна  прозоре.
То  стогне,  то  скімлить  і  хоче  на  волю,
Бурхливе,  як  хвилі,  можливо  то  -  море?

А  он  де,  таке  невимовно  прекрасне,
Пригорне,  укриє,  на  крилах  підніме?
Небачене  зроду  тому  і  невчасне,
Сльозу  витиратиме,  потім  обніме.

А  що  там,  як  відтиск  брудне,  хоч  і  схоже
На  те  кошеня  світле  і  пустотливе.
Близням  народилось,  чи  родичі  може?  -
Втопилось  у  підлості,  нице  й  зрадливе.

А  що  там  за  чвари,  хто  ким  наостанку,
Звойований  буде,  любові  нап"ється?
Забуте  згубилось  і  любощам  планку
Усе  піднімає,  а  серце  не  б"ється.

А  он  де  вона,  беззмістовно-порожня?
Кохання  хотіла  та  встигла  роздати.
Душа    -  це  тобі  не  корчма  придорожня
І  вірність  -  безцінні  невидимі  шати.
15.04.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659814
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 15.04.2016


Тарас Яресько

"Мов пальців відбитки…"

Мов  пальців  відбитки  -  в  рядках  на  папері
шматочки  душі  рве  словесний  прокруст.
Чи  дактилоскоп  кримінальної  ери
впізнає  по  них  і  засудить  на  хрест?

Ти,  блудний,  тинявся  від  себе  до  себе,
вертав  ходом  чорним,  парадним  втікав.
Замолював  гріх  –  у  замуленім  небі
рукописом    ринви  осінні  латав.

Вібрацій  душі  рідномовне  причастя,
цю  азбуку  Морзе  простуканих  рим  -
дощі  тонкосльозі  змивали  як  листя
і  прорване  небо  лишали  німим.



                                                                                           26.01.16


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640998
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 15.04.2016


Світлана Моренець

НАДІЇ САВЧЕНКО

Чарівна  диво-усмішка  ласкава,
а  очі  променіють  бірюзою  –
таким  жінкам  на  віллах  пити  б  каву,
під  шепіт  океанського  прибою.

Тебе  ж  магнітом  тягне  в  пекло  воєн
потреба  –  захищати  і  спасати.
Маленька  амазонка,  смілий  воїн,
ти  вибрала  тяжке  життя  солдата.

В  анналах  пам'яті  копатись  нам  довіку,
шукаючи...  не  факт  –  лиш  вірогідність,
знайти  такого  ж  духом  чоловіка,
що  проявив  ту  ж  витримку  і  гідність

у  кодлі,  де  навкруг  –  ненависть  чорна,
брехня  пекуча,  аж  скипає  розум,
нестерпний  голод  і  судилищ  жорна,
знущальний  фарс  та  істеричний  безум,

зміїний  яд  і  вовтузня  запекла
над  вироком...  Та  Надю  не  зламали!
Як  гордо  ти  пройшла  всі  кола  пекла!
Як,  сміючись  їм  в  «рожі»,  гімн  співала!

Їм  не  почути  просьби,  скарги,  стогін,
ці  істини  не  здатний  раб  сприйняти:
якщо  ти  вільний,  ти  і  в  клітці  –  воїн!
Не  повзає,  народжений  літати!

Незламна  сила  і  любов  бездонна
до  України,  мужність  –  без  трагізму...
Ти  полонила  світ,  мов  Примадонна
Всесвітнього  театру  стоїцизму!

НАДІЄ  наша  світла  і  незламна,
улюблена  народна  героїне!
Усім  ти  показала:  нездоланна,  –  
як  ти,  –  непереможна  Україна!

23.03.2016  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653880
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 14.04.2016


Любов Ігнатова

Тримай

Візьми  мене  до  рук  своїх  -  
Не  відпускай!..  
Допоки  вітер,  поки  сніг  
Мете  за  край,  
Допоки  вишні  сплять  в  саду  
І  сонце  снять,  
Не  відпускай,  бо  я  впаду  
У  жар  багать...  

Тримай  мене  за  крила  снів,  
За  сяйво  рим,  
За  сіру  тугу  журавлів,  
За  сльози  ринв.  
Тримай  міцніше  -  не  пусти  
Моїх  долонь,  
Бо  лиже  язиком  мости  
Страху  вогонь...  

Ти  знаєш,  не  боюсь  падінь  -  
Боюся  втрат...  
Дзвенить  тривожно  височінь,  
Немов  набат,  
Бо  Звір  Страшний  на  волі  знов,  
Що  душі  п'є...  
І  ставить  на  зеро  любов  
Старий  Круп'є...  

Тримай  мене  -    не  відпусти  
В  буремний  час  -  
Хисткі  руйнуються  світи  
Довкола  нас.
Холоне  сонце  у  бруньках  -  
Мете  зима.
І  тільки  ниточка  тонка  
Мене  трима...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016


Лина Лу

НЕ СТОЙ ЗА СПИНОЮ

Не  стой  за  спиною,  я  слышу,
Виниловый  шорох  пластинки
И  старой  иголки  жужанье
Извне.

Долбит  дождь  по-прежнему,  крышу,
Сосульки  и  робкие  льдинки
Смывает,  отдав  на  закланье
Весне.

Ползешь  по  руке,  умирая
От  страха  дрожу  или  неги?
Тебя  ненавижу  и  жажду
Огня.

Безумия  грани  стирая,
Прозренья  немые  побеги
Не  раз  уже,  даже  не  дважды,
Кляня.

Не  стой  за  спиною,  я  слышу
Виниловый  шорох  пластинки
И  шепот  осипший  от  дыма:
"Молю..."

Упавшие  крылья  все  выше,
Касаясь  коленей,  ложбинки
Глазами,  губами  судима  -
Люблю.
01.04.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656309
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 10.04.2016


Владимир Зозуля

Женственность

Оскудеть  и  огрубеть  не  дай  нам,
Покажи  не  бездну  в  нас,  а  высь,
Женщины  –  украденная  тайна,
Под  ребро  Адамово  вернись.
Твой  бесценный  дар  в  себя  приемлем,
Да  воскреснет  Бог,  а  не  кумир.
Ведь  не  силой  мы  спасаем  землю,
Женственность  спасает  этот  мир.
Принимая  жертвенную  участь,
Отдавая  долг  свой,  каждый  раз
Женщина,  блаженствуя  и  мучась,
Бесконечно  возрождает  нас.
И  пустые  сплетни  отметая,
Я  скажу,  а  ты  не  прекословь  –  
В  женственности  женщина  –  святая
И  в  любви  безгрешна,  как  любовь.
Потому,  желая  озаренья,
Возжигая  образу  свечу,
Бестелесного  прикосновенья
Я  от  этой  женщины  хочу.
Я  молюсь,  слепой  художник,  всуе,
И  прошу  прозренья  светлый  миг,
Словом  на  холсте  души  рисуя
Женщины  обожествленный  лик.
В  бесконечной  очереди  крайний,
Всё  равно  храню  в  себе  мечту,  –  
Прикоснуться  к  этой  светлой  тайне,
Преступить  запретную  черту.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590583
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 10.04.2016


Ліна Ланська

ВОЛОШКОВЕ ПОЛЕ

Я  не  чекаю  подарунків,  доле,
Бо  ти,  на  диво,  щедрою  була.
Засіяла  безумств  широке  поле,
А  врожаї  зібрати  не  дала.

А  врожаї  колосяться  на  сонці,
Цілуються  і  кличуть  буревій.
Зернинкою  залишаться  в  долоньці
Із  сліз  і  сміху,  втрачених  надій.

Із  сліз  і  сміху,  хто  там  не  заплаче,
Коли  усе  щоденно  шкереберть?
Коли  і  радість,  покритка  неначе,
Бо  щастя  те  -  одна  маленька  смерть...              

Бо  щастя  те  зухвале,  випадкове,
А  далі  біль,  сум"яття  і  печаль.
Смерч  не  минає  поле  волошкове,
Понівечив  гримасами  проваль.

Понівечив  волошку  синьооку  -
Зів"яла  серед  золота  пшениць.
Побачив  дощ  ту  витівку    жорстоку,
Лежала  проти  неба    долілиць.
10.04.2016
                         

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658623
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016


Любов Ігнатова

Не хвилюйся за мене

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  просто  виплакую  зиму,  
Це  дощами  виходить  із  рани  пекучої  сіль.  
Я  ще  трішки  поплачу  -  і  сонце  у  грудях  нестиму,
Заспіваю  веснянку,  щоб  став  у  танок  березіль...  

Ще  хвилинку,  будь  ласка...я  хочу  побути  слабкою,  
Пригорнутись  до  неба  і  душу  у  нім  віднайти...  
І  я  знову  зречуся  престолу  у  Храмі  Покою...  
І  я  знов  відбудую  попалені  вкотре  мости...  

Це  весна,  розумієш,  -    весна  всі  сніги  розтопила,  
Журавлями  лоскоче  ще  сонний  і  зморений  світ...  
Щось  свербить  на  спині    -    то  мої  прорізаються  крила...  
Щось  тривожить  мене...  Мабуть,  просто  вже  час  у  політ...  

Не  хвилюйся  за  мене  -  я  сни  непобачені  плачу.  
Ще  хвилинку,  будь  ласка,  -    я  знову  себе  віднайду...  
Розумієш,  весна  -  це  час  прощі,  спокут  і  пробачень...  
Дай  хвилинку  мені  у  моїм  Гетсиманськім  саду...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016


Ліна Ланська

ЧАРІВНІ МОСТИ

Темним  мороком  пекла  розлийся  в  мені,
Світлом  сонця  і    подихом  Раю.
Твою  сутність  я  спрагло  вдихаю,
Утопивши  себе  в  срібнім  мареві    снів.

Відтепер,  забувай  ким  була    і  хто    ти  -
Прірву  вкрили  стрімкі  веселкові,
Золотаво-хмільні  сутінкові,
Із  сріблястих  мережив,  чарівні  мости.

Мої  коси  за  бильця  моста  заплелись,
Вітер  грається  нишком  нахабно.
Ти  всміхаєшся  лагідно  й  звабно,
В  лабіринтах  бажань    до  душі  нахиливсь.

Десь  є  вихід,  та  серцю  уже  все  одно,
На  мосту,  чи  з  моста...у  нірвану.
Знов  у  смерті  маленькій  розтану  -
Рай  чи  Пекло?  -  кохання  розлите  вино.
01.04.2016.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656432
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016


OlgaSydoruk

Параллелью ложилась ночь…

Параллелью  ложилась  ночь...
Зарождалась  звезда  на  Млечном...
Опускалась  и  тяжесть  с  плеч  -  в  ожидаемую  беспечность...
Колдовала  над  чашею  снов  то  ли  дева,то  ли  жена
Заговорами  дивных  слов(до  чего  же  была  умна)...
До  ожогов  на  теле  морозом,до  волны,поднимающей  ввысь...
До  видений  таинства(в  грёзах),до  падения  -  в  самый  низ...
Не  поблёкли  её  глаза,не  дрожало  её  сердечко,
Когда  вдруг  очерствели  слова,а  в  тумане    -  исчезла  свечка...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 01.04.2016


OlgaSydoruk

До зірок летіла на крилах…

Експромт

До  зірок  летіла  на  крилах...
Колисковую  нічка  лила...
Найсолодшу,теплую,милу,
Як  водичка  у  потічка...
Вітерець-лоскотун  сизокрилу
Похапцем  відганяв  звідтіля,
Де  мостилося  горе(на  брилах)...
А  вербичка  -  коси  плела...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656103
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 01.04.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016


OlgaSydoruk

Притулися, зглянься, почуй…

Експромт

Притулися,зглянься,почуй...
Розкажи,неозоре  небо:
Де  отой  помаранчовий  буй,
За  який  запливати  не  треба?..
Непримітна  вузькая  межа,
Що  кохання  навпіл  розділяє?..
Де  чуття  спопеляють    щодня...
А    про  неї  -  ніхто  і  не  знає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655531
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016


Валентина Ланевич

Чом не відпустиш біль?!

У  круговерті  днів  збігає,  згасаючи,  життя,
Струмочком  тихеньким  кволо  пульсує  кров  по  жилах.
Назирці  думка  шліфує  спомин  -  виклик-сум’яття
І  почувається  в  цей  час  душа  на  гострих  вилах.

Стукоче  серце  розбурхано.  Чом  не  відпустиш  біль?!
Чи  то  так  в’ївся  він  на  все  тобі  у  стислі  груди?!
Чуєш,  он,  на  горищі  старім,  котячий  водевіль,
Весна  іде,  а  ми  -  заручники  собі  -  рекрути.

Того  не  вернеш,  що  мріялось  та  так  і  не  збулось,
Але  тепло  у  тугий  вузел  пам’ять  хай  зав’яже.
І  в  паводку  клекучім  назавжди  щезне  безголось,
І  внук  онукові  неспішно  про  любов  розкаже.
02.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648468
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 27.03.2016


Тарас Яресько

КІНЦЕСВІТНЄ

                                                             
На  слово  фінальне,  як  присуд,  чекає  катрен,
кульгає  на  риму,  простреленим  схлипує  ритмом.
Над  першим,  і  другим,  і  третім  поваленим  Римом
пергаменту  вогнетривкого  встає  Карфаген.

Неначе  з-під  ребер,  з  його  міжсловесних  лакун,
напрохана,  сходиш,  грекинею  давньою  з  моря,
і  над  Колізеєм  незгасно  злітає  "amore",
і  тіло  під  мокрим  хітоном  оспівує  бунт.

Бо  що,  як  не  бунт,  є  ота  божевільна  любов,
коли  ми  є  горді  у  грішності  перед  Всевишнім,
коли  Він  тим  яблуком  нас  каменує  наріжним,
а  ми,  упіймавши,  -  зухвало  надкушуєм  знов.

                                                                                                                                           01.2016.  

                                                             






                                                                   
                                                                                                                           


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639617
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 25.03.2016


Любов Ігнатова

Застуджена осінь

Небо  залите  оловом... 
Хмар  поминальне  коливо *
Вітер  несе  розхристаний 
В  далеч  опалолистяну... 
       
День  розговівся  мОросом... 
Півнячим  рветься  голосом 
Вранішня  тиша  ватяна, 
Зночі  дощами  латана... 
       
Сніда  пташА  калиною... 
Замість  плаща  -  рядниною 
Плечі  покриті  Осені, 
Сіротуманноросяні;

Всі  черевички  зношено  - 
В  зиму  шкребе  калошами, 
Хлюпа  тихцем  калюжами 
Стомлена  і  застуджена... 


*  Ко'ливо  -    поминальна  обрядова  страва,
 готується  із  поламаного  печива,  залитого  узваром  
чи  солодкою  водою.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621971
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 23.03.2016


Світлана Моренець

ТИ ЩЕ ЛАСКАВЕ

"Как  ты  ко  мне  добра!  Ещё  добра.
То  женщину  отнимешь,  то  врага...
Я  понимаю,  жизнь,  как  ты  права.
Отнять  все  сразу  –  это  так  жестоко!"
Игорь  Шкляревский

Ласкаве  ще  життя  моє  –  нівроку,
не  відібрало  зразу  все  –  по  кроку,
розбійно  а  чи  нищечком,  буває,
воно  близьке  і  звичне  викрадає.

Куди  завіялись,  скажіть  на  милість,
безпосередність  і  дитяча  щирість?
Зір  не  сягають  мрії  та  бажання,
розтанули  казкові  сподівання,
надія  на  феєрію  зникає,
любов  шаленством  вже  не  обпікає.

То  батька,  молоденьким  ще,  забрало,
то  матінки  рідненької  не  стало...
То  відбере  улюблену  роботу,
коханого  увагу  чи  турботу...

Ті  втрати  все  течуть  гірським  потоком,
бо  взяти  враз  і  все  –  було  б  жорстоко,
такої  не  знести    душі  наруги.
А  так  –  то  ворога  візьме,  то  друга,
обпалюючи  почуття  і  душу,
мов  рибоньку,  що  кинуло  на  сушу...

Проте,  жену  я  геть  думки  лукаві,
бо  ти,  життя  моє,  іще  ласкаве.
На  тебе  я  не  скаржуся,  не  пла́чу,
бо  ще    люблю,  ходжу  ще,  чую,  бачу,
душа  за  хмари  пташкою  літає,
а  серденько  тріпоче  та  співає,
ще  світу,  мов  дитя,  дивуюсь  щиро,
прощаю  зло  і  відпускаю  з  миром.

Іще  театр  відвідати  охота,
кипить-горить  в  руках  люба  робота,
і  з  насолодою  я  п'ю  з  коханим  каву...
О!  Ти,    життя,  нівроку  ще,  –  ласкаве!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653283
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Лина Лу

ГДЕ ВЫХОД?

Я  не  знаю,  где  вход,  где  выход,
Снова  что-то  дышать  мешает.
Только  серое  небо  тает
Не  пролившись  пока  дождем.

Неосознанно  замечаю,
Память  рвется  и  вздох  запыхан,
Хоть  размашистый  шаг  не  слыхан,
Не  догнал  пока    горло  ком.

Методично,  не  прекращая,
Кто-то  иглы  готовит  лихо
И  толпятся,  без  передыха,
Тени  дружно,  пугая  сном.

За  окном  к  утру  истончаясь,
Гаснет  яростная  шутиха  -
Нынче  нищенка,  не  франтиха:
Роль  забыта:  ""Кто  Гоблин,  Гном?"

Алчно  черное  поглощает
За  спиною  Земля  -  купчиха,
Без  Луны  вновь  неразбериха,
Ключ  не  сыщется  даже  днем.

Я  не  знаю,  где  вход,  где  выход,
Что-то  меркнет,  взойти  мешает.
Туча  каплями  истекает  
Ливнем  стонущим  за  окном.
 
Я  упала...к  чему  шумиха?
Поползу,  поднимусь,  шагаю,
Нахожу  окно,  открываю,  -
Пробуждается  метроном.
19.03

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652787
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Єлена Дорофієвська

Нас спасают ошибки

Нас  спасают  ошибки
Именно  так  -  они  нас  всегда  спасают.

Часто  бывает  -
Настойчивость  наших  желаний
Проявляется  беззастенчивостью
На  самой  верхней  отметке
По  шкале  
Бездумной  доверчивости
И  мы  попадаем  
В  маленький  шторм…

Нас  спасают  ошибки…

Поверьте
И  вспомните,  как  бывает:
Не  в  те  двери  войдя
(случайно!)
Мы,
Невзначай,
Друг  друга  там  обретаем….

И,  что  особенно  невероятно  –  
Даже  когда  (по  ошибке)
Бесцельно  ходим  по  кругу,
Мы  зовем  это  жизнью,
Что  выбрали  для  себя  сами…
(В  этот  момент  ошибки
Хором  поют  песню
Пафосную  такую,
Ужасно  невнятно,
Но  на  приятный  мотив….)

А  наша  рассеянность!
И  опрометчивость!  
И  самые  темпераментные  из  качеств  -
Стихии  нашего  характера  -
Становятся  просто  волшебными,  когда,
Откровенно  рассказывая  о  своих  тайнах,
Верим,  что  это  
Все-еще  важно.  Беда…
Но  шепчут  ошибки  развратно:

…Жить  без  тайн  и  волшебства
Не  просто  скучно,  
А  даже…  глупо…
И  мы  об  этом,
Конечно  же  знаем
И  помним…  

Но!
Главное  волшебство  состоит  в  том,
Что,  
Не  успев  казнить  себя  за  открытость,
Мы  перестаем  жалеть  о  содеянном!
И  эта  ошибка  
Снова  спасает  нас…

Но  на  этот  раз  –  
От  темных  туманов  спасает,
Что  сыростью  дышат  за  кованой  изгородью
С  табличкой  у  парадного  входа:
"Расплата!"

(Ну  кто  же  захочет  попасть
В  эти  черные  руки,
Стоять  там  на  коленях,
Пачкая  юбки,  протирая  до  дыр  брюки,
Душу  слезами  поить  всласть?)

Нас  спасают  ошибки
Именно  так  -  они  нас  всегда  спасают.

И  это  они  смешивают  коктейли,
Украшая  вкус  мудрости
Разнообразием  эмоций
И  втайне  от  нас  приправляют  напиток
Щепоткой  гордости.

(Беда  только  в  том,
Что  ошибки  щедры
И  гордости  часто  всыпают  много.
Да,  слишком  много…
И,  если  совсем  уже  честно,
С  этим  чудесным  коктейлем
Лучше  б  им  быть
Поскромнее…
Ведь  если  его  отопьет  недотрога…)

Нас  спасают  ошибки.
Они  нас  всегда  спасают.
И  надо  бы  быть  с  ними,  конечно,  строже,
Но…  настигают.

...И  здесь  нам  никто  не  поможет…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653174
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016


Валентина Ланевич

В моїм серці піднявся той приспаний жаль.

Як  з’ясніла  зоря  над  дорогою  в  даль
І  володарем  став  місяць  в  хмурному  небі.
В  моїм  серці  піднявся  той  приспаний  жаль  -
На  тихому  ставі  узрілі  два  лебеді.

Сфокусована  пам’ять  ту  мить  береже,
Як  весна  парувала  навічно  кохання.
А  душа,  що  в  розлуці,  любов  усе  жде,
Не  приймає  душа  те  чуже  покарання.

І  голубкою  лине  в  тривогу  ночей,
Де  у  битві  кривавій  зійшлися  дві  сили.
Зрада,  підлість  -  на  честь  та  життя  -  не  трофей,
А  земля,  щоб  на  ній  хлібні  ниви  родили.
11.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 19.03.2016


Салтан Николай

Мовчання

[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима  за  вікном.  Холод  сковує  руки.
Ні  кроку  ступити  назад  чи  вперед
І  не  вберегтись  від  печалі  розлуки,
Хай  навіть  любов  загорнути  у  плед.

І  не  відігріти,  і  не  розтопити
Їх  душі  сталеві,  холодні,  мов  лід.
І  не  відшукати  в  таємних  молитвах
Тієї  любові  згасаючий  слід.

Пройшли  почуття.  Все  розтало  в  тумані:
І  очі,  і  руки  й  веснянки  її.
Розсіялись  ночі  напрочуд  духмяні
Окрилені  співом  в  саду  солов’їв.

Але  все  одно  щось  тримає  на  грані,
Бо  щастя  не  ллється  у  них  через  край,
Не  світяться  очі,  колись  полум’яні,
І  навіть  не  сниться  омріяний  рай.

Розірвані  навпіл  безжальним  мовчанням,
Фальшиво  кульгають  обірвані  дні.
І  може,  зібравши  вже  сили  останні,
Всю  правду  відкриють  собі  в  глибині:

Години  пливуть.  Розчиняється  вічність.
А  часу  все  менше  у  їхнім  житті,
І  може  у  тому  банальна    трагічність:
Безтямно  кохають,  але  в  самоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 18.03.2016


Артур Сіренко

Шелест пiску

Моєму  верблюду  присвячую.  Щиро.

Життя  пустеля!
По  ній  поведу
Свій  сумний  караван
В  пошуках
Криниці  чистої.
По  зорях
Вибираючи  шлях...
Буду  слухати
Як  пісок  шумить
В  клапсидрі  Всесвіту.
Нагадайте  мені
Куди  повертатись
І  навіщо
Старому  номаду  -
Бедуїну  забутих  слів
Та  оаз  медитацій.
Місяцю!
Свідок  сліпий
Моїх  одкровень
І  прозрінь  недоречних!
Промені  кволі  кинь
На  сандалі  подерті
Нашого  часу  сухотного.
Погрітися  дай
На  світлі  твоєму  хворому
Дай  дочекатись
Світанку
В  цій  дикій  пустелі!
Побачити  дай
Тіні  шакалів
І  слід  скорпіона
Поки  буревій
Все  піском  не  засипав...

(Написано  в  ніч  повного  місяця  під  час  зупинки  каравану  на  шляху  між  оазами  Томбукту  та  Руфан.  Світлина  з  мережі.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330607
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 18.03.2016


Лина Лу

НЕ ИСЧЕЗАЙ

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00651631.jpg[/img]

Не  исчезай,  ускользнув  ото  всех,
Призрачной  тенью.
Не  исчезай  же,  лучше  исчезну  я...
Не  утекай,  загляни  из  прорех
Робким  виденьем.
Не  увядай,  тлен  -  вечный  мрак    бытия.

Не  исчезай,  не  спеша  преломись,
Солнечным  светом.
Не  исчезай,    за  горизонтом  -  обрыв.
Не  торопись,  каплей  падая  вниз,
Берег  мой,  где  ты?..
Кличет  янтарной  теплой  смолы  оплыв.

Не  исчезай,  благодатным  дождём  -
Жаркой  пустыне...
Не  исчезай  и    парус  вдали  дождись.
Благости  шторм    очень  с  радугой  схож  -
Золото  кинет,
Мошкою  став  мгновенно,  не  прикоснись...
17.07.2015.

Стихи  были  представлены  ранее.
Выношу  на  ваш  суд  песню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652443
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016


Любов Ігнатова

Сучасним літописцям

Не  ворушіть  прадавніх  поховань  
Думками,  що"  колись  було  все  краще  ":
Життя  у  вимірі"  якби  "-  пропаще  
В  контексті  історичних  міркувань...  

Нехай  і  Скіф  спочине  і  Сармат  -  
Охороняє  древній  степ  могили  ;
Вони  свій  хрест  уже  давно  зносИли...  
А  ми  ніяк  не  розпочнем  свій  старт...  

Шукати  правду  нині  -  моветон  :
Історія  -  одвічна  куртизанка  :
Лиш  тридцять  срібних  -  і  вона  коханка  
Того,  хто  нині  посідає  трон...  

...  Ще  безліч  бовваніє  запитань,  
Де  відповіді  совісті  -  тернисті...  

Сучасності  придворні  літописці,
Не  ворушіть  прадавніх  поховань....  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 17.03.2016


Світлана Моренець

ЗОЗУЛЕ! ДОВГО ЩЕ ВІЙНА?. .

Вже  червень  вишеньки  рум'янить
і  м'ята  холодом  дурманить,
зелені  трави  вбрались  в  колос,
і  веселить  зозулі  голос.
–  Скажи,  пташинко  осяйна:
коли  закінчиться  війна?

Та,  замість  тиші,  б'є  по  слу́ху
противне  нескінченне  "ку́-ку..."

Замовкни!  Годі!..  Мов  не  чує,
усе  кує,  кує,  ку-ку́є!..
Їй  ба́йдуже,  мир  чи  війна  –  
не  була  матір'ю  вона,
під  серцем  діток  не  носила,
не  си́віла,  не  голосила,
хоронячи  синочка  тіло...
Повія!  Їй  немає  діла
до  материнського  плачу...
І  подумки  щомить  лечу
туди,  де  йдуть  сини  під  кулі,
де  хижі  зайди,  мов  зозулі,
залізши  у  гніздо  чуже,
пташат  вбивають.  І  вужем
повзуть  зелені  лиходії  –
московські  найманці-злодії,
позбавивши  мій  край  від  сну,
розп'явши  на  хресті  весну...

По  СОТНІ  ще  сльоза  тече...
Чим  літо  серце  обпече?..

                     Червень,  2014  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505857
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 17.03.2016


Тарас Яресько

ЕПІГРАФ

Привиддя  перелякано  вищали,
по  швах  тріщали  білі  черепи,-
історія  скрадалася  в  аннали
задкуючи  розпуттями  тропи.

У  ніч,  яка  забула  алфавіти,
де  очі  потьмяніли  до  вуглин,
запалюють  слова  хіба  поети,
по  темних  тишах  кольором  калин.

Аби  у  час,  коли  гуртом  мовчали,
шорсткий  і  без`язикий,  як  осот,
нас  всіх  ретельно  не  переписали
новітні  Карамзін  і  Геродот.

Поморщаться  їм  жовті  маніфести,
їм  вислизнуть  кривописи  із  рук  –
бо  йдуть  у  шалі  творчого  інцесту,
як  під  вінець,  поет  і  муза,  в  друк.
                                                                                                                                                                                                             

                                                                 21.02.16      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 15.03.2016


OlgaSydoruk

Елей…

Кофе  чёрный(робуста)...
Мэри(кровавая)с  грейп...
Белая  простынь  -  до  хруста...
Тёмная  зелень  очей...
Гибкие  руки  (лианы)  -
Гладь  шелковистых  полей...
И  завиток(не  упрямый)  -
Для  красоты  орхидей...
Ток  из  яремной  вены...
Впадина  всех  морей...
Сок  из  росы(коленной)  -  
Пряная  сладость...Елей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649997
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 10.03.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2016


OlgaSydoruk

Она скучала без тебя…

Она  скучала  без  тебя...
Глаза  чужие  зажигала...
И  незнакомая  звезда
Так  ярко  в  темноте  сияла...
Она  считала  все  года...
Их  по  секундам  отмеряла...
Когда  осталось  полрывка,
Своё  лицо  -  не  узнавала...
А  что  душа?..
Душа  -  юна...
Она  летала  и  летает...
И  про  последних  полрывка
Душа,наверное,не  знает...
Летала  белой-белой  птицей...
Ты  не  позвал  её  тогда...
Но  напоил  живой  водицей...
Водицей  сладкой  (с  ручейка)...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650237
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Артур Сіренко

Запитання в порожнечу

                                                 «О,  небо  -  ветеран  в  одних  обносках,
                                                     Ти  служиш  нам  уже  п’ять  тисяч  літ,
                                                     Заплати  хмар  стирчать  із  дір  сирітських,
                                                     Та  сонце  -  орден,  знак  твої  побід.»  
                                                                                                                               (Гійом  Аполлінер)

А  може  це  все  було  не  зі  мною?  Може  це  все  приснилось  мені?  Може  це  зовсім  не  я  піднімав  взвод  в  атаку  з  ручним  кулеметом  в  руках?  Може  це  не  я  вів  вогонь  з  мінометів  у  морозний  грудневий  день  і  накрив  роту  сепаратистів?  Може  це  не  мені  серед  розбитих  окопів  і  бліндажів  на  вогневій  комбат  вручив  погони  капітана  і  сказав:  «На,  можеш  тепер  їх  носити,  ти  маєш  на  це  повне  право!»  Може  це  не  я  брав  на  приціл  крупнокаліберного  кулемета  живі  рухомі  мішені  і  бачив  як  вони  падають,  падають  і  падають  у  високу  траву?  Може  це  не  я  вів  взвод  крізь  ранковий  туман  на  схід,  на  зустріч  сонцю,  що  сходило  над  степом,  на  схід,  таки  на  схід,  у  вир  вогню  і  смерті?  Може  це  не  я  роздивлявся  пагорби  на  видноколі  перш  ніж  дати  батареї  команду  «вогонь»?  Може  то  не  я  грів  замерзлі  руки  в  бліндажі  біля  буржуйки  слухаючи  розповіді  старого  фермера  у  солдатському  однострої  про  зерно  і  мед,  про  земельку  і  бджіл?  Може  це  не  я  читав  солдатам  вірші  Кіплінга  під  звуки  канонади?  Може  те  відбулось  в  якомусь  іншому,  уявному  світі?  Може  то  не  я  забивав  підривники  і  вишибні  заряди  в  міни  молотком  і  шматками  дерева,  бо  інакше  вони  не  лізли,  і  думав:  зараз  ми  всі  станемо  космонавтами,  зараз  це  все  вибухне  і  ми  полетимо  в  нескінченність?  Може  то  не  я  милувався  весняними  квітами,  що  зацвіли  біля  бліндажів,  вдихав  аромат  степу,  що  весь  зацвів  молочаєм  і  читав  в  перервах  між  обстрілами  Дікенса  і  Достоєвського?  Може  то  не  я  писав  вірші  у  записник  на  ящику  з-під  снарядів  і  думав,  що  земля  м’яка,  сипка  і  запашна,  і  що  судилось  лягти  під  цю  траву  і  не  жаль?  Може  то  не  мені  вітер  колов  в  обличчя    сніжинками-голками  і  не  я  наказував  причепити  гаубицю  до  «шишарика»?  І  зовсім  не  мені  комбат  казав,  що  він  мене  туди  не  посилає,  але  треба  їхати,  бо  це  наказ,  і  я  думав,  що  ніхто  не  повернеться,  ні  я  ні  мої  солдати?  Може  це  справді  було  не  зі  мною?  З  кимось  іншим,  з  якимось  диваком,  що  носив  плямисту  зелену  одежу,  погони  з  чотирма  зірочками,  голив  голову  бритвою,  філософствував  про  те,  що  смерті  не  буває,  що  всі  ми  вічні  і  чистив  міномети  соляркою?  Я  би  повірив,  що  це  було  не  зі  мною,  що  це  несправжні  спогади...  Але  біженці,  що  живуть  в  моєму  домі,  але  пес  з  вічно  сумними  очима,  якого  взяли  з  собою  біженці  з  моєї  териконової  Еллади,  що  зазирає  щодня  в  мої  очі  і  запитує  без  слів:  «Як  же  так?  Нас  вигнали  з  нашого  дому,  з  нашого  рідної  хати,  і  ми  ось  так  -  тепер  вічні  неприкаяні  волоцюги  будемо  тинятися  по  світах?»  І  фотографія  діда,  і  усвідомлення  того,  що  у  свій  рідний  край  я  більше  ніколи  не  приїду,  бо  нема  куди,  бо  там  не  лишилось  навіть  руїн,  бо  там  хазяйнують  бандити  й  садисти,  з  якими  не  може  бути  ніякої  спільної  мови,  що  мій  рідний  край  окупований,  і  мрія  визволити  його  наразі  лишається  мрією...  І  що  все  лишається  у  спогадах  -  тільки  у  спогадах...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649657
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 09.03.2016


Світлана Моренець

НЕ ЗАБУДЕМО!

За  наказом  влади,  18  лютого  2014  року  
почався  збройний  розгін  Майдану.
Кількість  жертв,  яких  зарізали  тітушки
в  Маріїнському  парку,  –  невідома  (їх  таємно
спалювали  в  крематорії,  топили  в  Дніпрі).
В  боях  біля  Ради  і    на  Хрещатику  загинули
кілька  десятків  людей....

МИ  ПАМ'ЯТАЄМО!
Початок  чорних  днів  над  нашим  краєм,
що  з  волі  звіра  виллються  в  роки...
Ми  перед  тими  голову  схиляєм,  
хто  вкарбувався  в  пам'ять  на  віки.

Народ,  що  досі  рани  не  загоїв,
ховає  біль  і  сльози  з-під  повік...
Поповнився  наш  Пантеон  Героїв
у  дні  ті  СОТНЕЮ...  –  НЕБЕСНОЮ  навік.


І  ПЕРЕМОЖЕМО!
Аби  ж  ми  знали:  вже  прийшла  біда,
що  в  маячні  привидітись  лиш  може!
Війни  смертельна  руйнівна  хода
по  наших  землях...  Не  залиш  нас,  Боже!

Два  роки  горя,  втрат,  тривожних  снів  –
жертовну  дань  за  мир  платити  треба.
І  вже  не  сотня  –  тисячі  синів
журавликами  відлетіли  в  Небо.

Від  ворога  не  жди  добра  чудес,
дурний  сусід  вселяє  всім  тривогу...
Єднаймося  в  молитві  до  Небес!
На  боці  правди    Бог
в  борні  за    перемогу!

18.02.2016р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644857
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 06.03.2016


Лина Лу

ПТИЦА В ТЕРНОВНИКЕ

Вдали  от  мира,  голубем  в  стекло,
Как  птица,  что  в  терновнике,  похоже,
Среди  безумной  злобы  -  лед  по  коже,
Забыв  о  боли,  сломано  крыло;

Забыв  о  боли,  душу  бередит,
Кромсая  нотой  памяти  на  части,
В  которой  призрак,  думая  о  власти,
Ждет,  -  приговор  Всевышний  огласит.

Ждет  приговор,  в  ночи  разящий  меч.
Раскаянье    -  единственной  отрадой,
Не  ослепи  нежданною  наградой,  -
Успеть  шипы,  по  одному,  извлечь.

Успеть  шипы,  пусть  с  кровью  пополам.
Коварный  Демон,  душу  вожделея,
От  вкуса  боли,  как  вина,    хмелея
Не  слышит,  рассыпается    бедлам.

Не  слышит,  кружится  вокруг  свечи
И  дымкой  незамеченной    истаяв,
Чужие  мысли  свитками  листая,
Как  заводь  жаждет    Лунные  лучи.

Как  заводь  поглощает  чью-то  плоть,
Вдали  от  мира    тайной  притаившись,
Свечением  чужих  следов  упившись,
Мечтая  от  души  урвать  ломоть.

Вдали  от  мира,  голубем  в  стекло,
Как  птица,  что  в  терновнике,  похоже;
Смятение  и  холод  -  лед  по  коже,
Забыв  о  боли,  сломано  крыло.
05.03  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649151
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 06.03.2016


Валентина Ланевич

Гойдає вітер за вікном галузку.

Гайдає  вітер  за  вікном  галузку,
Сочиться  сонечко  скупе  повз  раму.
Чорненьке  собача  гризе  мотузку,
Не  скавулить  уже,  не  кличе  маму.

Вкрите  з  солдатського  плеча  кожухом,
Пригрілося,  тепло  людське  відчувши.
-  Тепер  ти  будеш,  Тимку,  справжнім  зухом,  -
Всміхнувся,  сивий  бородань,  зітхнувши.

Мале  уткнулось  носиком  в  коліно
І  віддано  заглянуло  ув  вічі.
-  Ми  вдвох  тепер  на  чатах,  Україно,
Від  нині  стали  ми  сильніші  вдвічі.
03.03.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648721
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 05.03.2016


vozduh

Царство Небесное

Царство  Небесное  начинается  в  камне,
Том  самом,  что  кладут  в  основании  дома,
Приглашая  войти  в  него  Счастье
Вместе  с  теми,  кто  жить  в  нём  готов,
Чтоб  пока  есть  в  нём  силы  –
Сеять,  жать,  охранять  и,  конечно,  безмерно  любить.
Царство  Небесное  начинается  в  слове,
Том,  что  призвано  в  помощь  утешить,
Простить  и  признаться,  обличить,  если  нужно
Поступок,  но  не  совершившего  с  ним,
Чтобы  сердце  и  душу  не  сжечь  на  костре  осужденья.
Царство  Небесное  начинается  в  деле,
Где  решенье  помочь  и  вмешаться  диктуется  тем,
Что  без  устали  бьётся  в  груди,
Вопреки  всем  законам  природы  и
Жизни  своей  беззаботной,
Признавая  чужое  несчастье  своим  до  конца.
Царство  Небесное  начинается  в  свете,
Том,  что  тьму  разгоняет  сияньем,
Где  мрак  обращается  в  бегство
Ликом  тех,  кто  простил  и  признался,
Помог  и  утешил,  остался  отныне  и  присно
Сеять,  жать,  охранять  и,  конечно,  безмерно  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418274
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 03.03.2016


Richter

Батькове серце

Зустрів  її  занадто  пізно,
але  в  житті  таке  буває.
Любов  змією  в  серце  влізла,
здавалось  їй  не  буде  краю.
Побралися?!  Шептались  бабки  –
відсутнє  у  сім‘ї  майбутнє…
Дитячий  крик  поставив  крапку,
розставив  по  місцях  все  сутнє.

Різниця  в  віці  хоч  лякала
і  хвилювався  за  дитину,
та  серце  пристрастю  палало,
а  звісткою  в  нелегку  днину
(тяжке  захворювання  серця)
був  приголомшений  навік.
Розбились  мрії  ніби  скельце
і  зупинивсь  життя  потік.

Він  розривався  на  частини
поміж  дружиною  і  сином.
Шукав  шляхи  зарадить  горю,
возив  дитину  аж  за  море…
Та  всюди  чув  лише  одне  –
потрібно  серце,  час  мине
й  зупиниться  воно  до  строку,
не  справити  цього  пороку…

Життя  котилося  в  журбі,
не  так  все  сталось,  як  гадалось,
і  молода  знайшла  собі,
у  нього  ж  серце  розривалось.
Із  сином  бачилися  рідко,
лиш  на  свята  і  то  не  завжди.
Палкі  вітання  взимку,  влітку
слав  батько  сину,  як  і  завше…

Що  подаруєш  мені  татку
на  повноліття  –  син  питав.
А  він  лиш  поправляв  краватку,
бо  дійсно  ще  того  не  знав.
Все  турбувала  серця  вада,
з  народження  було  отак.
Він  намагався  дати  раду,
але  не  допоміг  ніяк.

Прогноз  невтішний  –  кілька  років
з  тим  серцем  жити  міг  малий.
Вже  що  там  школа,  що  уроки,
коли  майбутнє  без  надій…
Отак  собі  життя  й  минало
і  син  тихенько  підростав.
Усе  в  житті  тому  бувало,
що  ж  буде  далі  –  він  не  знав…

Вже  незабаром  й  повноліття,
та  нахилилось  долі  віття.
„Швидка“  забрала  хлопця  ранком,
бо  стався  напад  на  світанку.
Підкралася  лиха  година  –
чекає  донора  дитина.
Залежить  сина  майбуття,
чи  піде  інший  із  життя…

Прийшов  до  тями  син  в  палаті,
там  медсестра  стрункої  статі
за  апаратом  слідкувала.
Вона  йому  і  розказала,
що  операція  успішно
пройшла  іще  на  тому  тижні.
Сьогодні  ж  свято,  слава  Богу,
бо  день  народження  у  нього.

Де  тато?  Чом  він  не  прийшов?
Можливо  був,  та  відійшов…
Он  на  вікні  лежить  пакунок,
а  що,  як  в  ньому  подарунок!
В  пакеті  батьківська  сорочка
та  папірець  на  три  рядочки.
Умить  спітніли  хлопця  очі,
день  став  йому  темніше  ночі…

Впізнав  він  батьків  рівний  почерк,
в  кінці  ж  якийсь  непевний  розчерк:
[i]Із  днем  народження,  синок!  
Ось  і  пройшов  невтішний  строк…
Та  все  одно  ти  будеш  жити!
Минеться,  нічого  тужити.
Хай  не  зміліють  береги
твого  життєвого  озерця
й  розтануть  не  одні  сніги  –
тобі  подарував  я  серце…
[/i]
лютий  2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641744
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 03.03.2016


Лина Лу

МОЙ ХРАМ

Я  вижу  Храм.Целуясь  с  облаками,
Коснулся  легкой  поступью  огня,
Из  тьмы  поднявшись,  золотом  маня
Стоял  над  Бездной,  ввысь  уйдя  руками

Колонн  прекрасных,  мраморность  являя.
Мечту  во  злате  пеплом  поглотив,
Как  мавзолей,  Твердыня  во  плоти,
Столетьями  величье  исчисляя.

Я  замираю,  трепетною  дланью
Собрать  пытаюсь  воедино  свет.
Семь  свеч  -  ключи,  загадочного  след  -
Откроют  дверь  Великому  Познанью.

Из  Преисподней  вырваться  мечтая
И  за  грозою  отыскав  Лазурь,
Взлетел  Мой  Храм,  среди  житейских  бурь
Воображеньем  косность  укрощая.

02.03.2016


Raffaello  Ossola:"  вне  пространства  и  времени..."


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648439
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Ліна Ланська

ЗНАЄШ

Знаєш,    я  так  не  вмію  -
Сказаному  не  вірить,
Холодом  обігріти,  а  у  вогні  втопить.
Мріяти?..я  не  смію,
Різати,  потім  мірять,
Як  там  болить,  не  дуже?  Може  і  не  болить?

Знаєш,  чужа  до  скону.
Тільки  мені  від  того
Сонця  і  влітку  мало  -  видно  сліпа  навік.
Хочеш,  щоб  по  закону?
Тільки  усе  від  Нього,
А  якщо  воля  Божа,  то  на  життя  -  відлік.

Знаєш,  руде  волосся
Вже  у  снігах,  не  сяє.
В  чорному  оксамиті  погляд  твій  заблукав.
Може  лишень  здалося,                                      
Тільки  не  докоряю  -
Хтось  на  окремі  ноти  нашу  любов  розклав.
12.01.2016



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635296
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 02.03.2016


Ліна Ланська

ЛОЗА

[img]http://crosti.ru/patterns/00/04/8d/bea62d09d6/preview.jpg[/img]

І  нехай  сміються  боги.
Неминуче  облишмо  -  грішна.
Десь  на  флейті  зіграє  Крішна,
Осяйнувши  все  навкруги.                                                                                                                                                                                                                                                                  

І  нехай  розлючений  Тор
Разом  з  Локі  планують  помсту,
Не  спіши,  щоб  у  воду    -  з  мосту,
Не  тобі  химер  виє  хор.

І  нехай  в  душі  -  каземат,
А  на  сонці  лиш  сірі  плями,                                                                                                            
Не  закрий  за  собою  брами,
Якщо  сам  собі  -  суд  і  кат.

І  нехай  чомусь  не  вона
На  твоє  ступила  обійстя,
Не  з  ромашок  вінки  -  із  листя,
Виноградна  лоза  -  для  вина.

І  нехай,  достигне  колись,  -
Сонцю  солодко  у  полоні.
Свої  сльози  збирай  в  долоні,
Вона  вип"є  їх,  поділись.

28  вересня  2015.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609983
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 02.03.2016


OlgaSydoruk

Я закохався ще тоді…

Дякую  за  натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647848

Я  закохався  ще  тоді,
Коли  почув,але  не  бачив...
Зустрілись  вперше  -  уві  сні...
Кому  мені  за  це  віддячить?..
Не  маю  спокою  без  слів...
Чатую  обрій,щоб  високий...
Цілую  вітер  з  твоїх  вій...
Твій  подих  теж  такий  глибокий...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648146
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016


OlgaSydoruk

Не уходи, boy…

Справа  -  гряда"Боль"...
Слева  -  гора  "Нежность"...
Завтра  -  опять  ноль...
Завтра  -  опять  снежность...
Не  уходи,boy...
Ты  доиграй,пожалуйста...
В  самом  конце  -  боль...
Там  -  её  прикасаются...
Там  у  неё    -  кровь...
Огненная...Кипучая...
Где  же  твоя    роль:
Оскарная,везучая?..
Эта  волна  грусти  ночь  захлестнёт  чувством...
Эта  волна  гнева  всё  искромсает  слева...
Чтобы  унять  боль,ты  просчитай  до  тысячи...
Ты  полюби  роль,будь  до  конца  искренним...
Если  пойдёшь  в  бой,то  одевай  чистое...
И,ощутив  зной,мыслить  начни  числами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648147
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 02.03.2016


Ліна Ланська

ЗАРУЧНИКИ ПУСТКИ

Колись  я  впаду,  щоб  злетіти.
А  ти  навіть  і  не  помітиш,
Як  зійде  планета  з  орбіти  -

Потрібен  комусь,  доки  світиш.

Колись  я  кохать  перестану
Тебе,  тільки  сумніви  точать:
Хіба  що  занурюсь  в  оману?  -

Хто  хоче,  того  і  морочать.

Колись  стануть  цілими  -  склянки,
Щоб  більше  не  битись  на  друзки,
І  з  болем  не  пити  світанки,

В  яких  ми  -  заручники  пустки.

27.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647507
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Ілея

ГОЛОСОМ СОПІЛКИ, , ,

Сірий  попіл  буднів
Роз"ідає  струни...
А  душа  ридає...з  розпачу  замреш...
Крізь  столітні  хащі...з  висоти  німоі
Голосом  сопілки
Серце...ти  торкнеш...

І  завієм  білим,
Що  спаде  на  плечі
Із  печер  рунічних...світло  зачерпнеш...
І  вогнем  магічним  душу  зачаруєш
Заясніє  простір  тисячами  сонць...
...коли  ти...прийдеш...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636833
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 01.03.2016


Тарас Яресько

"і день пішов на днину…"

[img]http://s017.radikal.ru/i440/1602/09/ec624bb866c9.jpg[/img]


І  день  пішов  на  днину,  
                                                         і  ніч  закрила  брами,
в  зіницях  передсвітніх
                                                         скипіла  каламуть.
благослови  мене  ти
                                                   черленими  вустами
на  чорну  путь  і  довгу
                                                           що  зіткана  з  розпуть  
Засперечались  ери
                                                         і  бронетранспортери,
крізь  темне  підсвідоме  
                                                                     біліє  нитка  слів,
відмерли  динозаври  –
                                                               воскресли  мінотаври,
та  їхні  лабіринти,
                                                       і  кровожерний  міф.
Коли  не  чутно  крику  –  
                                                                   поет  стає  солдатом  
у  бурю  в  склянці  світу,
                                                                     під  гамір  батарей.
Та  все  ж  у  пляшку  вірші
                                                                         коркую  заповітом
і  морем  неписьменним  
                                                                     пускаю  як  трофей  .
Я  вірю  –  відкоркуєш
                                                                 черленими  вустами,
хоч  ти  не  Аріядна,  
                                                           а    я    не    є    Тесей  -
угледіш  білу  нитку    
                                                         між  чорними  рядками,
тонку,  як  віра  в  диво,
                                                                 але  –  понад  усе.


                                                                                                                   24.01.2016.      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644145
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 01.03.2016


OlgaSydoruk

Вечер осени…

Вечер  осени  грустный  колышет  сон
И  по  шпалам  уносит(шагами)-в  репризу...
Вспоминая  начало,пылает  огнём...
В  эпилоге  -  дождём  по  карнизу...  
Александр  "Поэмой  экстаза"  -  пронзил...
Бонапарт  к  Валевской  сбегает  с  Парижа...
Там  и  Бродский(в  пелёнках),и  родине  -  мил...
А  Ван  Гог  -  увлекает  своею  харизмой...
Под  малиновый  звон(по  велению  сил)
Лучик  света  проснулся,поглаживал  розу...
Томный  взгляд  за  собою  манил  и  манил...
В  миражах  высыхали  сонные  слёзы...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647621
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Владимир Зозуля

Неслучайность

Ты,  любимая,  придвинься…  ближе…  ближе…
Поцелуй…  и  ничего  не  говори…
Ты  прислушайся…  послушай…  слышишь?..  Слышишь,
Как  в  груди,  весне,  токуют  глухари?..
Прилетают.  Пролетая,  без  оглядки,
Над  годами…  над  разлуками  в  душе.
Наши  чувства,  словно  тайны…  как  загадки…
Не  разгаданные,  видимо,  уже.
Не  бывает  ведь,  чтобы  вот  так  -  случайно.
Чтоб  одна  случайность  сразу  у  двоих…
Не  бывает…  потому,  что  эта  тайна  –  
Не  случайность,  а  немыслимость  любви.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647285
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Лина Лу

СМЕШНЫЕ ЛЮДИ ЗНАЮТ ВСЕ

Смешные  люди,знают  все  о  нас:
Когда  и  с  кем,  какие  бусы  к  платью?
Игра  не  стоит  свеч.Иконостас
Богаче  где-то,  здесь  не  вышел  "статью".

Смешные  люди,  роли  расписав,
Забыли  утвердить,  зачем  сомненья?
С  карниза  паутиною  свисал
Последний  шаг  немого  сожаленья.

Смешные  люди  грели  у  костра
Уставшие  обветренные  руки.
Растаяла,  как  облако  игра:
Пасьянс  на  встречу,  выпали  -  разлуки.
29.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647789
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016


НАУМ

ОТКУДА ПАДАЮТ СТИХИ

       ОТКУДА  ПАДАЮТ  СТИХИ  
 (На  стих.  «Стихи  нам  падают  с  небес  В.  Коркиной)

Откуда  ж  мысли  у  классических  повес,
Лгунов,  насмешников  и  пустословов?
Нежель  у  всех  вселился  злобный  бес,
Или  совсем  не  та  у  них  основа.

Чем  переполнены  сердца,
То  и  уста  всем  возвещают:
Гнилое  дерево  приносит  дерзкий  плод,
Хотя  из  виду,  будто  бы  из  Рая.

Ведь  каждый  одарен  умом
И  каждый  в  чем-  то  не  повторный,
Но  если  сердце  горечью  полно,
Все  действия  его  ничтожны  и  притворны.

Мы  в  мире  масок  очутились  вдруг.
Улыбки  счастья  и  привета  по  заказу….
Кто  научил  нас  ненавидеть  мир,
Как  истребить  из  наших  душ  заразу?

Захария  8:16  «„Вот  что  вы  должны  делать
:  говорите  друг  другу  правду,  судите  у  ворот
 в  согласии  с  истиной  и  выносите  приговоры,
 ведущие  к  миру».


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646553
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 01.03.2016


Ірина Лівобережна

Холодний дощ

А  дощ  сліди  за  вікнами  змиває...
Все  -  сірістю  заповнене  ущерть.
Душа  пісень  весняних  не  співає,
В  думках  частіше  владарює  смерть
Бажань,  чуттів  та  спалахів  вогненних,
Що  ще  учора  полум'ям  -  крізь  сніг.
Чому  було  украдене  у  мене
Кохання  -  найсвятіший  оберіг?

Чому  ти  знову  сієш  мряку,  доле?
Холодні  пальці  в  душу  простягла
Дощем,  що  вимиває  все  поволі
Та  вибиває  пір'я  із  крила

Того,  що  на  світанні  в  синє  небо
Несло  мене  -  усміхнену,  легку...
Не  лину  легкокрилою  -  до  тебе.
Висять  побиті  крила  на  гвіздку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648059
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 01.03.2016


Владимир Зозуля

Зачем?

Строчки  цифр  на  гранитных  полосках…
Осознаешь…  и  жалости  шок.
Тридцать  семь…  и  ушёл  Маяковский.
Уже  в  тридцать  Есенин  ушёл.
Двадцать  семь  лишь…  и  Лермонтов  тоже.
Киселёв…  ведь  мальчишка  ещё.
Что-то  сердце  мне  жалостью  гложет,
Продолжая  безжалостный  счёт.
Коротка  жизнь  поэта  –  от  Бога,
Он  раб  божий,  но  больше  ничей...
Ты  –  кому  так  отпущено  много,
Ты  –  раб  времени,  денег,  вещей,
Ты  –  который  смеёшься  так  часто,
Эту  острую  чувствуешь  щемь?
Ты  –  которому  в  жизни  всё  ясно,
Вопрошаешь  у  Бога  –  зачем?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643485
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 27.02.2016


Анатолій В.

Я буду поряд!

Я  буду  поряд!  Чуєш?  Буду  поряд!
У  моторошній  тиші  мертвих  днів
Ти  згадуй  мій  далекий  ніжний  погляд,
Мене  шукай  серед  химерних  снів.

Я  буду  поряд,  завжди  і  незримо,
Як  віддана  собака  біля  ніг!
Це  все  болить,  палає  незгасимо!!!
Пробач,  але  по-іншому  не  зміг...

Мене  вбиває,  невимовно  давить
Мовчання,  серце  ріже  без  ножа...
Амурів,  бачу,  зовсім  не  цікавить
Що  я  чужий,  і  ти  мені  чужа...

Ми  просто  друзі!  Чуєш?  Просто  друзі!
Як  мантру,  ми  повторюємо  знов...
Квилить,  тихенько  плаче  у  нарузі
З  душі  і  серця  вирвана  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 25.02.2016


Анатолій В.

Із сірістю завжди веду війну

Із  сірістю  завжди  веду  війну
І  рими  з  серця  з  кров`ю  вириваю...
Як  пробудити  їх  від  того  сну?
До  купи  мені  скласти  як?..  Не  знаю...

Вони  порозбігались  по  кутках,
Сховалися  у  коконі  із  правди...
І  душу  потихеньку  ріже  страх:
Ану  ж,  як  в  мене  це  тепер  назавжди?

А  далі  що?  Не  буде  вже  віршів?
Не  напишу,  ну,  хоч  малий  рядочок?
А  як  я  прагнув,  як  завжди  хотів
Душі  плести  римований  віночок!

Купатися  у  теплих  хвилях  рим
Навіть  в  період  творчого  застою!
Від  холоду  холодних  лютих  зим
З  птахами  повертатися  весною...

Не  хочеться,  щоб  це  кудись  пішло,
Зміліло  це  римоване  озерце!..
Щоб    душу  у  сніги  не  замело,
Я  рими  вириваю  прямо  з  серця!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641710
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 24.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2016


Лина Лу

ЛУННАЯ ЗАВОДЬ

Окрестили  Лунной  заводью
И  к  вечерне,  не  к  заутрене
Истерзав,  как  плетью,  памятью
Провели  по  кромке  внутренней.

Неминуемо...  не  минуло  -
Мост  серебряный  качается.
Я  пришла...казалось,    сгинуло
То,  что  сердцем  называется.

Да  упало...знать,  не  стерпится  -
Каплей  крови  тихо  скатится.
Не  спеши  удостовериться  -
На  душе  и  так  сумятица.

Стынут  знаки  незаметные,
Паутинно-бесконечные,
Неизведанно-запретные
Хоть  не  крылья,  но  заплечные.

А  взошла  Луна,  -  полынною
Упилась  и  не  раскаялась,
Не  настойкою  -  лавиною,
Льдиной  горькою  истаяла.

Окрестили  Лунной  заводью,
Не  напиться  -  горечь-горечью,
То,  что  было  чьей-то  памятью,
Обернулось  алчной  полночью.
20.02.2016








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646380
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 24.02.2016


Світлана Моренець

МОЛИТВА

Дай,  Боже,    сили,  щоб  пройти  урок,
який  вважаєш,  мушу  пережити.
Дай  розуму,  зробити  вірний  крок,
щоб  болем  своїх  ближніх  не  згубити.
Дай,  Боже,  мужності  прийняти  те,
що  не  спроможна  я  сама  змінити,
хай  паростком  смирення  проросте,
щоб  серце  із  утратами  змирити.
І,  якщо  можна,  сильно  не  карай
за  ті  гріхи,  що  встигну  натворити,
а  мудрості,  Великий  Боже,  дай
фатальних  помилок  не  допустити.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493391
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 15.02.2016


OlgaSydoruk

В ста оттенках одиночества…

В  ста  оттенках  одиночества(в  преломлённых  зеркалах)  -  
Безысходность  от  пророчества    -  на  шарнировых  ногах...
Будни  сирой  безнадёжности  и  голгофа  для  души...
В  ста  оттенках  одиночества  (за  туманами)  -  дожди...
Одуванчики  и  звёздочки,и  ромашки,и  стрижи...
В  ста  оттенках  одиночества  -  в  страсть  одетые  стихи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643347
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 15.02.2016


Плискас Нина

Перли, що визріли.

Не  вихитуй  стовба  мудрості,
який  не  вкорінявся  на  твоєму  обійсті.
*******
Нарікати  на  долю,то  все  одно,що  решетом
носити  воду.
********
Чим  більше  солі  на  рані,тим  гучніші  молитви.
********
Пломінь  слави  залишає  по  собі,тільки
шлейф,який  нищить  простір.
*********
Формаліну  не  вистачить,щоб  відмити  руки
мажорам  всіх  скликань.
*******
Старість  мерзне  в  Петрівку,молодість
зігріває  зиму.
**********
Обабіч  дороги,завжди  знайдеться  бур"ян,
що  заперечить  красі  квітки.
********
Я  не  бездарно  самотня,бо  небайдужа  до  всього.
********
Чоловіча  мудрість-  поцілунок,коли  цунамі  жінка.
********
Любіть,любіть,бо  це  беззаборонно,
І  що  секунди,в  кожний  час,
Ніхто  не  знає,де  зупинять  миті
Той  маятник,що  рухав  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622605
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 15.02.2016


Світлана Моренець

Я ВЧОРА ВБИТИЙ…

Не  могла  не  подати  цей  вірш.
Його  написав  мій  чоловік,  Олександр  Моренець

Важкий  солдатський  запах  поту
проліз  крізь  тютюновий  дим,
і  сон  змінився  на  скорботу,
і  я  відчув,  що  не  один
в  своїй  кімнаті  серед  ночі...
І  бачу  –  поруч  хтось  сидить...
І  заглядає  просто  в  очі,  
І  починає  говорить:

«Мене  нема...  я  вчора  вбитий...
Та  ось  прийшов,  бо  хочу  взнать:
чому  одним  –  так  легко  жити,
а  іншим  –  тяжко  й  помирать?»

А  я  мовчав,  боявся  слова,
лиш  бачив  сірий  камуфляж...
І  «камуфляж»  промовив  знову:
«Снаряд  влетів  до  нас  в  бліндаж...
Накрило  всіх,  ніхто  не  вижив...
Ти  чув  колись,  як  "Град"  реве?..
О  22-ій,  після  їжі,..  
дививсь  ти  шоу  по  ТВ.
А  ми,  розірвані  на  шмаття,
вже  залишали  білий  світ
із  янголами  в  білих  платтях...
А  нам  всього  по  20  літ...

Ну  що  ж,  не  хочеш  говорити...
Мабуть,  не  знаєш,  що  сказать...
Кого  ж  спитать  –  чом  легко  жити
й  чому  так  тяжко  помирать?..»

Автор  –  Олександр  Моренець
07.02.2016  р.
Не  можу  переконати,  що  йому  варто  публікувати
вірші.  А  Ваша  думка?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642029
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 10.02.2016


Лина Лу

ВАГОН

Десь  на  засніженій  платформі
Вагон  цілує  заметіль,  -
Обійми  тягне  звідусіль,
У  дикому  втопити  штормі.

А  незакінчений,  забутий,
В  минуле  незворотній  шлях,  -
Сріблястим  маревом  здаля,
Тепер  негодою  закутий.

Один-єдиний...сам,  як  палець.
Зелений  ще  торік,  жупан
Давно  в  іржі  -  жебрак,  не  пан,
А  сніг  навколо,  наче  смалець.

Густий  забився  у  щілини.
Вагон  засмучений  -  борги!..
Всі  відвернулися  боги,
Чекає,  -  лічені  хвилини

До  страти,  -  гостряться  мечі
У  вогняних  пекельних  ямах.
Хто  порятує  нас  із  вами,
Як  катом  брат,  -  за  дукачі?
05.02.2016.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641531
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 10.02.2016


OlgaSydoruk

Шнуровали тугие берцы…

Шнуровали  тугие  берцы,
В  камуфляж,  наряжая,  судьбу...
Не  закрыв  амбразуру  сердца...
Не  расслышав  советов  Гуру...
Посыпая  на  раны  пеплом,
Не  смывая  прозрачным  дождём,
Уносились  песчинки  за  ветром
Окровавленным  миражом.
Подносили  горькую(с  перцем),
Стороной  обходя  полынью...
Заходилось  пламенем  сердце,
Подливая  огня  куражу...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642482
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 09.02.2016


Віталій Стецула

у затінку життя, у пущі самоти

у  затінку  життя,  у  пущі  самоти,  
хрести  дерев  поламані  вітрищем,  
коня  душі  спускай  на  полини,  
що  туляться  до  муру  кладовища

тут  спогади  парують  від  землі,
суцвіттям  павутинним  відцвітають,
і  долі  лінії  як  тріщини  в  корі,
скриплять  крізь  зими  стомленого  гаю

тут  під  руїнами  шепочуться  кістки,
війни  і  мору  діти-потерчата,
читай  пожовкле  небо,  як  листи,
вбирай  обшир  у  очі  непочатий

мов  карби  духів  творять  цей  пейзаж,
мов  невідмолена  печаль  легенди,
хоч  тінь  кида  у  серце  смерті  кряж,
останній  спокій  набирай  в  легені

крізь  тебе  осінь  звільна  протече,
в  хоралах  смутку  чистих,  літургійних,
хоч  замикається  це  небо  гробове,
твій  образ  -  на  гравюрах  нерозвійних

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 09.02.2016


Оксана Р.-Г.

Не смій дивитись так на мене!

Не  смій  дивитись  так  на  мене,
Палити  поглядом  не  смій  -
Його  тепло  таке…  студене,
Аж  креше  холодом  з-під  вій.

Мене  виниш?  Хіба  ж  я  винна,
Що  долі  наші  не  сплелись?..
О,  знаєш  сам,  чия...  провина
Розбила  щастя  нам  колись…

Любов-ненависть  завжди  поряд…
І  ми  так:  з  полум’я  -  у  лід!..
У  серці  -  осінь…  А  твій  погляд
Все  шле  від  літечка  привіт…

У  нім  життя  -  як  на  долоні,
Тож  нас  обох  не  спопеляй:
Давно  караємось  в  полоні...
В  очах  -  загублений  наш  рай…

Не  муч  ти  доленьку,  не  треба,
Вже  досить  зіграних  октав!
Моя  любов  ще  прагне  неба,
Свою  ж  ти...  в  землю  утоптав...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634645
дата надходження 09.01.2016
дата закладки 05.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.02.2016


Владимир Зозуля

Благодарю тебя

Что  ж,  потеря  небольшая,
В  жизни  горе  не  беда.
Я  как  будто  уезжаю
Далеко…  и  навсегда...
Ты  печалиться  не  будешь?
Память  сеть,  да  в  дырах  сплошь,
Не  заметишь,  как  забудешь,
А  забудешь,  не  вернешь.
Запираю  сердца  двери,
И  на  стол  кладу  ключи,
Ты  за  мной,  приметам  веря,
На  дорожку  помолчи.
Расставанье  мне  не  мило
Одиночеством  в  пути.
Ухожу…  и  всё,  что  было,
Оставляю  позади.
Ухожу…  по  светлым  лужам,
Шаг  мой  лёгок,  след  мой  чист…

Ну,  скажи,  кому  он  нужен
По  весне  осенний  лист?
Нет  для  чувства  вечных  истин,
Но  ровесник  октябрю,
Я  тебе,  осенний  листик,
На  прощание  дарю.
Я  дарю,  а  ты  не  рада,
Ни  листку,  ни  октябрю…
Нет,  не  плачь,  любовь,  не  надо.  
Улыбнись.  Благодарю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 05.02.2016


Любов Ігнатова

Чом ти знов не спиш, моя тривого…

Чом  ти  знов  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  шкребеш  на  серці  пазурами?.. 
Розійшлись  із  осінню  дороги, 
Встелені  промоклими  вітрами... 
       
Хтось  у  небі  розтрощив  клепсидру  - 
Час  водою  котрий  день  стікає... 
І  мугиче  пісеньку  нехитру 
Ліс  безлистий  -  сторож  виднокраю... 
       
Чи  зима  тривожить  мою  душу? 
Чи  туман-  обманщик  і  нероба? 
Чи  то  знов  піщаний  замок  рушить 
Недовіри  здавнена  хвороба? 
       
Чом  же  ти  не  спиш,  моя  тривого? 
Чом  на  серце  каменем  лягаєш,  
Сиплешся  думками  на  підлогу,
Котишся  по  снах  моїх  курАєм?..  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623730
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 04.02.2016


Лина Лу

ВСЕ, ЧТО БЫЛО

Все,  что  было  отдала,  не  одолжила,
Безвозвратно,  забывая,  как  однажды
Мы  с  тобою  это  раньше  проходили,
Вместе  были  мы  с  тобою...  снова  каждый

Шлет  теперь  звонки  кому-то,  письма  тоже,
И  твои  рубашки  гладила  другая.
Ну  на  что  это,  скажи,  теперь  похоже?
Ведь  не  сказка,  если  грустная  такая.

Отдала,  на  части  душу  поделила,
Раскрошила  сердце  кровью  поливая.
Я  была  с  тобой  счастливой,  это  было
Волшебством,  звонком  ушедшего  трамвая...
31.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640107
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 04.02.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2016


OlgaSydoruk

Снится первый зимний сон…

Протыкают  ветви  тучи(в  небо  рвутся  тополя)...
Белым  пухом  снег  кружится...
На  озёрах  лёд(до  дна)...
Листик  жёлтый  припорошен...
Снится  первый  зимний  сон...
Тёплый-тёплый,светлый  очень...
Улетает  птицей  стон...
О  тебе  строку  сплетаю,о  тебе  страницы  рву...
О  тебе  опять  мечтаю,о  тебе  опять  грущу...
И  зову,зову(немая)...
И  кричу(до  хрипоты)!..
А  у  розы(алой-алой)засыхают  лепестки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 02.02.2016


Владимир Зозуля

Упокой, Господи

Без  остатка  умножит  на  ноль  "НИКОГДА..."
Так  недолго  до  этого  ждать...
Сколько…  сколько  уже  нас  ушло  без  следа?..
Не  представить…  не  пересчитать...

Вновь  под  сводами  храма  –  "…во  веки  веков…"
Шелестит  словно  листья  осин…
Потревоженной  вечности  слышится  зов
И  пугаюсь  я  –  "Боже,  спаси!.."

Мы  уходим…  и  этого  не  написать,
В  строчки  ум  свой  и  сердце  вложив.
Мы  уходим…  и  смерть  не  вмещает  тетрадь,
А  стихи  не  вмещают  души…  

Под  суровую  фразу  –  "…  во  веки  веков…"
В  эту  серую  блёклость  чернил
Мне  не  втиснуть  рифмованной  строчкой  стихов
Всё,    что  ты  в  этом  мире  любил…

Стих  мой,  будто,  посмертная  маска...  ничто,
Будет  бело  и  девственно  чист,
Рассыпая  в  своём  междустрочье  пустом  -  
Белый  цвет...  белый  свет...  белый  гипс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637271
дата надходження 20.01.2016
дата закладки 22.01.2016


OlgaSydoruk

Юность

Возвратиться  в  юность  без  корсета,
Без  теней,без  туши  и  помад,
Без  наград,регалий,без  секретов...
Я  хочу,хочу,хочу  назад!!!
Первый  поцелуй  и  чувств  смятение!..
Сумерки  полынные  и  цвет  кармина  губ!..
Утешение  ступеньками(невинное)...
Обнажённость  тела  и  поспешность  рук...
Что  мне  подарить  за  это?..
Что  менять,..а  может...  позабыть?..
Юности  ромашковое  лето...
И  желание  впервые  полюбить?..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637664
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016


Тарас Яресько

"Ця жінка з далини, ця жінка не тутешня…"

Ця  жінка  з  далини,  ця  жінка  не  тутешня,
шепочуть  їй  услід,  спинивши  ремесло.
На  віях,  як  роса,  якесь  ім'я  колишнє,
розплескане  давно  під  жалібний  псалом,
збирається  тепер  в  краплину  як  провину,
відплакати  яку  поможе  навіть  дощ,
а  кола  на  воді  збігаються  в  єдине,-
яка  доречна  мить  для  забуття  і  прощ!
Душевний  камертон  глибокі  й  чисті  ноти
бере,  коли  у  дощ  минає  берег  мій
ця  жінка  з  далини,  яку  душа  на  дотик
впізнала  попри  дрож  і  холод  летаргій.
Її  крихкі  світи,  її  тонкі  предтечі,  –
завжди  передчував  у  протягах  доріг...
Ще  рештки  талих  вод  їй  скрапують  на  плечі
а  я  руном  обійм  вже  огортаю  їх.




                                                                                         01.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635571
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 21.01.2016


Валентина Ланевич

Сліди втрачаю в холодній заметілі.

Сліди  втрачаю  в  холодній  заметілі
І  човен  зупинивсь  -  вже  річка  не  тече.
Малі  сніжинки  сиплються  з  неба  білі,
Лягають  невагомо  на  моє  плече.

Стискаю  весла  замерзлими  руками,
Крізь  пелену  зими  сочиться  теплота.
Тебе  гукаю  -  лину  у  даль  думками
І  тремтить  на  вії  гарячая  сльоза.

Ти  там,  де  вогнЯні  в  мороці  загати,
Де  інший  вимір  мають  цінності  життя.
Серце  тисне  біль  й  не  хоче  відпускати,
Кричить  до  Господа  розхристана  душа.
15.01.16

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636116
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 21.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2016


OlgaSydoruk

Тихо тенькає час…


Тихо  тенькає  час:  
Я  тебе  не  зречусь...
Словом  з  колії    -  не  зіб"ю...
Я  до  тебе  душею  
Залюбки  пригорнусь,
Як  повіки  ледве  стулю...
Нехай  дзенькає  час!..
У  негоду  рушає:
Під  колючі  дощі  й  заметіль!..
Я  до  тебе  лечу!..
Та  крильми  зачіпляю
У  свідомості  раю  свій  біль...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016


Уляна Яресько

Мій посланцю з невидимих світів…

Мій  посланцю  з  невидимих  світів,
заходь,  сідай  –  хай  одпочинуть  крила.
Ти  часопростір  весь  перелетів,
аби  тебе  у  серце  я  впустила.

Погрузли  дні  в  сильці  в’язких  інтриг...
мені  б  у  сад  заквітчаних  магнолій,
а  я  в  полоні  вічномерзлих  криг  –
(мов  Мінотавру  в  лабіринті  долі,
віддав  безвір’ю  хтось  мене  в  ясир,
заплів  у  вузол  гордіїв)  –  пропали  б  
мої  рядки    без  гойної  краси
очей  твоїх  небесних,    як  опали.  

Слова  утіхи,  ніжності  бинти
(небесне  диво  –  голос  херувима!)
Прийшов  до  мене.  Знай:  якби  не  ти,
були  б  у  серці  скрижанілі  зими.

08.01.2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634300
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 11.01.2016


Тарас Яресько

"Рядки про неї – ніби перший сніг…"

Рядки  про  неї  –  ніби  перший  сніг
піднесено-діткливі,  чисто-білі
які  суцвіттям  паперових  лілій,
притрушували  судженим  нічліг.
 
Іх  пошморгом  хурделиці  здіймуть
і  всує  розпорошать,  зледенілих.
Іще  близькі  –  та  вже  подаленіли,
і  віри  вже  наївної  не  ймуть.

Дарма  судомно  ловиш  нальоту,
не  вистачить  і  божої  напруги  -
щоб  перший  сніг  колись  упав  удруге
на  цю  суворочолу  німоту.

Як  врешті  віднуртує,  відболить
і  в  пам'яті  уляжеться,  замшілій,
рядки,  як  перший  сніг  ,  молочно-білі  
згадаєш  ти  –  і  свічка  затремтить.


                                                                                               15.11.15      


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 11.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2016


OlgaSydoruk

В эти белые ночи…

В  эти  белые  ночи,  в  полусонные  дни  -
Календарь  заморочек,  караул  тишины...
Позолоченный  край(из  сандала)свечи  -
В  пелене  заговора(перепрелой)травы...
Парапет  Атлантиды(в  это  время)  -  не  блажь!..
Это  время  -  не  бремя!..
Долгожданный  кураж!..
Его  нерв  обесточен!..  
Только  страсть  миражей...
Эти  белые  ночи  -  от  судьбы  палачей...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 10.01.2016


Ліна Ланська

ЛЮБИТИМУ

І  подих  мій,  заплутаний  волоссям,
Твого  безмежжя  відчай  неземний
Зростає,  скрижаніло  безголосся,
Як  реквієм  за  втраченим,  сумний.

І  погляд  мій  сховає  в  скриньку  згадку,  
Про  те  чарівно-стигле:НЕ  БУЛО...
І  нову  з  хмизу  слів  збудує  кладку,
Якщо  той  хмиз  -  поламане    весло.

І  сором  мій,  що  сповнюються  болю
Чиїсь  ще  не  віднайдені  серця,
А  я  люблю...і  дякуючи  долі,
Любитиму  до  самого  кінця.
10.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634874
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2016


Артур Сіренко

Квіти, які були

                                                                             «Без  вогнів  і  пахощів  а
                                                                                 Так  од  них  п’яніла  бджола
                                                                                 Квіти  світло  таки»
                                                                                                                                           (Анна  Пер’є)  

Зимові  квіти  –  чи  то  там  за  склом
Моєї  свідомості  прозорої  
(без  темних  закутків  –  зими  цієї),
Чи  крихкі-зледенілі  безсніжного  грудня,
(Замерзлі  жоржини  –  уламками  скла),
Квіти-кристали  –  зима,  ні  –  епоха  холоду,
Квіти.  Навіть  якщо  без  запаху,
Навіть  якщо  тепло  штучне,
У  скляному  кубі,  у  синій  тюрмі  світу
Сього.
Все  одно  –  квіти  –  все,  що  лишилось
З  книжечки  радості.  Бо  світло  таки.
Бо  світ  таки  не  спіймав,
І  не  вкрав,  і  не  сховав
У  мішок  чорний.  А  таки  не,
(Хоч  ловив  і  не  тільки  мене,  
і  не  тільки  вас,  і  не  тільки  всіх),
А  таки  ще  –  і  поживемо,  і  просто
Квіти  за  склом,  квіти  –  
Світлими  шматочками  спогадів.
Тої  весни.  Яка  була  –  все  таки.
Яка…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631199
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Лу

ЛЕДЯНЫЕ ПОЭМЫ

Что-то    в  этой  зиме  не  то...
За  окном  расцвели  хризантемы,
Ледяные  слагаем  поэмы,
Укрываясь  опять  зонтом.

В  сердце  стынет  седой  туман,
Разрывая  на  клочья  не  перья  -
Старины  позабытой  поверья,
Хоть  и  кажется,  в  стельку  пьян.

Что-то  в  этой  зиме  смешно
Или  грусть  превращается  в  иней?
И  снежинками  легкими  ныне
Попадает  в  бокал  с  вином.

Пополам  выпьем  смех  и  боль,
Расставаясь,  встречаемся  снова,
Ледяные  разрушив  оковы,
Умножая  беду  на  ноль...
28.12.2015

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632320
дата надходження 29.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Уляна Яресько

Від Жінки (Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані…)

Незбагненні  вуста,  мов  червоні  пелюстки  герані.
Йшла  травою  босоніж  -  комети  спиняли  свій  лет...
Заворожлива  Жінко,  це  з  тебе  колись  Модільяні,
Надихнувшись  любов'ю,  писав  у  Монмартрі  портрет?

Ти  споїла  п'янливим  безсонням  поетів  без  ліку  -
Розлилися  у  віршах  нектари  надземних  чеснот.
Не  один  із  тобою  себе  почував  чоловіком...
Перед  ликом  Гвіневри  не  раз  падав  ниць  Ланцелот.

А  твоєї  любові  нестримно-солодкі  відтінки
Надприродним  вогнем  замалюють  умить  сонцесхід.
Золоті  німби  святості  й  солод  гріховний  -  від  Жінки,
Ореол  материнства,  й  жаги  заборонений    плід.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630906
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Тарас Яресько

"Завій – білосніжний або чорнокнижний…"

Завій  –  білосніжний  або  чорнокнижний?
розріджену  душу  виповнює  днесь,
зима  прицвяховує  перстом  вельможним
до  тверді  земної  а  чи  піднебесь?

Нечиста?  Пречиста?  Пряде  у  гірлянду
вузлами  нервовими  ночі  і  дні,
в  кохання  твоє  як  античну  ротонду
попасти  б.  Припасти.  Пропасти  у  нім,

як  миро  до  рани  –  прикласти.  Посмію
в  торосі  століття  нам  вигріти  мить.
Нашестя?  Пришестя?  Пронизливо  дує,
аж  око  оте,  всевидюще,  -  сльозить.  



                                                                                               13.12.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Тарас Яресько

"Завій – білосніжний або чорнокнижний…"

Завій  –  білосніжний  або  чорнокнижний?
розріджену  душу  виповнює  днесь,
зима  прицвяховує  перстом  вельможним
до  тверді  земної  а  чи  піднебесь?

Нечиста?  Пречиста?  Пряде  у  гірлянду
вузлами  нервовими  ночі  і  дні,
в  кохання  твоє  як  античну  ротонду
попасти  б.  Припасти.  Пропасти  у  нім,

як  миро  до  рани  –  прикласти.  Посмію
в  торосі  століття  нам  вигріти  мить.
Нашестя?  Пришестя?  Пронизливо  дує,
аж  око  оте,  всевидюще,  -  сльозить.  



                                                                                               13.12.15

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630409
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Шон Маклех

Довершено: місто Плісняви

                                                                   «Без  надії  і  страху  свій  вік
                                                                       Завершує  звір  або  птах.
                                                                       Лише  людина  очікує  свою  смерть:
                                                                       Надію  маючи  і  страх.»
                                                                                                                                   (Вільям  Батлер  Єйтс)

У  цьому  місті  крім  людей  та  собак
Поселилась  докучлива  пліснява:
Вона  сповнює  комірчини  квартир
І  собачі  буди,  шпаківні  й  театри,
Шинки  і  магістрат.  Крамниці  і  храми.
І  кожен  громадянин  вкритий  пліснявою,
Наминає  хліб  з  пліснявою,
Заварює  плісняву  замість  кави,
Дивить  передачі  про  плісняву
Щовечора  по  телевізору
Крізь  екран  вкритий  пліснявою.  
Ця  пліснява  заповзла  в  місто
Разом  банькуватим  крабом,
Що  виповз  навіть  не  з  моря,
Не  з  ріки  і  навіть  не  каналу  -  
Брудного  як  калоші  цензора,
А  з  якогось  колектора  каналізації.
І  кожного  божого  ранку  -  сірого
Кожному  громадянину  в  плащі  мокрому,
Кожній  господині  на  кухні  пліснявій,
Кожній  дитині  розгублено-загубленій
Трублять  газети  весело  й  докучливо,
Що  життя  в  них  тепер  крабове,
Що  той  краб  плісненосець
Пророк  і  мислитель,  захисник  і  мрійник
Про  життя  їхнє  зашкарубле,
Що  не  сіре,  буцімто,  а  кольорове,
Що  не  чума  в  місті,  а  розвага,
Що  не  хворі  всі,  а  щастям  сповнені,
Що  не  кіптява  це,  а  сонечко...
І  все  було  б  просто  казково,
Та  тільки  в  душах  вкритих  пліснявою
Поселяється  страх.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632399
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015


Лина Лу

ИГОЛКОЙ ЦЫГАНСКОЮ

Я  иголкой  цыганскою  штопаю
Свое  странное  рваное  счастье.
Изорвав  косогорными  тропами,
Путеводные  нити  на  части.

Зашиваю  карманы  безденежья,
Прибауткою  -  петлю  на  клапан.
В  моде  все  еще  фарс  поведения,
Шансы  выиграть  вновь  метит  крапом.

У  цыганской  иголки  на  кончике  -
Чья-то  жизнь  зацепилась,повиснув.  
Что  ж  вы  головы  всем  нам  морочите,  
Обещаньями  ненавистными...

Снова  жизнь,  зацепилась  и  мается,
Здесь  ухабы  и  рытвины...  скоро
Табор  снова,  как  прежде  преставится,
А  у  вас  сотый  год  разговоры.
28.12  2012

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631953
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015


OlgaSydoruk

Белая ворона среди чёрных лиц …

Я  о  ней  слыхала...Только  не  видала:
Белую  ворону  в  стае  чёрных  птиц...
Белая  ворона  -  родилась  такая...
Белая  ворона(среди  чёрных  лиц)...
Есть  одно  желание:  вырваться  из  стаи...
И  взлететь  высоко,где  парят  орлы...
А  в  родимой  стае  -черные  пинают...
Их  на  колокольне  грязные  следы...
Белая  ворона  первой  умирает
За  глоток  свободы  и  глоток  любви!..
Белая  ворона  -  странная  такая...
Белая  -  на  фоне  беспробудной  тьмы...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 29.12.2015


Шостацька Людмила

ОСІННЯ ПРОГУЛЯНКА

                                                 Я  йду  у  осінь  дощову,

                                 Під  парасольку  сум  ховаю,

                                 Під  гнівним  вітром  не  хилюсь,

                                 У  парку  спогади  збираю.


                                 Знайомий  шурхіт  під  ногами,

                                 Швиденько  ще  раз  озирнусь  -

                                 Дощі  в  союзі  з  міражами

                                 І  тінню  хтось  мені  всміхнувсь.


                                 Пробіг  легеньким  вітром  спомин,

                                 На  лавку  десь  самотність  сіла,

                                 Останній  лист  летить  додолу.

                                 ...  Як  милість  сонця  попросила

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625892
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Шостацька Людмила

ОСІННЯ ПРОГУЛЯНКА

                                                 Я  йду  у  осінь  дощову,

                                 Під  парасольку  сум  ховаю,

                                 Під  гнівним  вітром  не  хилюсь,

                                 У  парку  спогади  збираю.


                                 Знайомий  шурхіт  під  ногами,

                                 Швиденько  ще  раз  озирнусь  -

                                 Дощі  в  союзі  з  міражами

                                 І  тінню  хтось  мені  всміхнувсь.


                                 Пробіг  легеньким  вітром  спомин,

                                 На  лавку  десь  самотність  сіла,

                                 Останній  лист  летить  додолу.

                                 ...  Як  милість  сонця  попросила

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625892
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 26.12.2015


Єлена Дорофієвська

Поза межами

[b]Добре,  що  люди,  які  нас  оточуть  -  такі  різні.  Їхні  життя  багаті  на  величні  та  мізерні  історії  -  безмежний  простір  для  натхнення.  
[/b]

Поза  межами

Цього  вечора  вона  сиділа  біля  вікна.  Холодна  темрява  мляво  тягнула  кроки,  кульгавила  покрученими  стопами,  повільно  линув  час.

Не  залишилось  почуттів  –  ані  чорних,  ані  білих.  Байдужим  до  всього  було  небо:    зірки,  заховавшись  за  ним,  плакали,  змішуючи  сльози  з  вихором  сніжинок.

Була  поза  межею  –  у  тому  дивному  стані  людської  безсердечності,  що  відкриває  світ  лише  для  спостережень,  не  для  висновків.  Почувалася  великою  таємницею,  не  давала  волі  крикам,  які  лилися  із  втомленого  хворобою  серця.  

З’являлося  передчуття,  що  знає  майбутнє.  Але  так  хотілося  впевнитися,  чи  воно  взагалі  –  буде?  
Чим  підтвердити  свої  пророцтва?  
Чи  краще  назавжди  переконати  себе  у  їх  безглузді?

Та  й  хто  б  їй  повірив?!..

І  летіли  повз  очі  рядки,  і  шепотіли  захоплено  сутінки,  гортаючи  сторінки  її  улюбленої  книги...

Було  пізно,  було  темно,  хотілося  скоріше  ночі,  щоб  відпочити  від  самої  себе.  Але  ж  так  повільно  линув  час...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015


Єлена Дорофієвська

Поза межами

[b]Добре,  що  люди,  які  нас  оточуть  -  такі  різні.  Їхні  життя  багаті  на  величні  та  мізерні  історії  -  безмежний  простір  для  натхнення.  
[/b]

Поза  межами

Цього  вечора  вона  сиділа  біля  вікна.  Холодна  темрява  мляво  тягнула  кроки,  кульгавила  покрученими  стопами,  повільно  линув  час.

Не  залишилось  почуттів  –  ані  чорних,  ані  білих.  Байдужим  до  всього  було  небо:    зірки,  заховавшись  за  ним,  плакали,  змішуючи  сльози  з  вихором  сніжинок.

Була  поза  межею  –  у  тому  дивному  стані  людської  безсердечності,  що  відкриває  світ  лише  для  спостережень,  не  для  висновків.  Почувалася  великою  таємницею,  не  давала  волі  крикам,  які  лилися  із  втомленого  хворобою  серця.  

З’являлося  передчуття,  що  знає  майбутнє.  Але  так  хотілося  впевнитися,  чи  воно  взагалі  –  буде?  
Чим  підтвердити  свої  пророцтва?  
Чи  краще  назавжди  переконати  себе  у  їх  безглузді?

Та  й  хто  б  їй  повірив?!..

І  летіли  повз  очі  рядки,  і  шепотіли  захоплено  сутінки,  гортаючи  сторінки  її  улюбленої  книги...

Було  пізно,  було  темно,  хотілося  скоріше  ночі,  щоб  відпочити  від  самої  себе.  Але  ж  так  повільно  линув  час...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624131
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.12.2015


Шостацька Людмила

НЕ ГОВОРИ

                             Не  говори...Лиш  тільки  подивись.
             Вже  не  потрібно,  чуєш,  говорити.
    &nbs