Гортає час пожовклі сторінки
Історії твоєї і моєї,
Як волею впивались козаки
І жити не могли ніяк без неї.
Як честь вони і віру берегли
І в цім клялися батькові Дніпрові,
Й як після бою степові орли
Козацькою теж смакували кров’ю.
Із глибини задимлених століть
Лунає слава січового війська,
Сьогодні знов дивують Божий світ
Праправнуки їх – воїни вкраїнські.
Історію ніхто ще не спинив –
Народ свої диктує мемуари,
Їх кров’ю пишуть дочки і сини,
Тож ПЕРЕМОГА жде нас незабаром!
19.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974413
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 22.02.2023
Замітає недолю снігами,
Притупляє і радість, і біль.
Що було, що пропало, між снами, -
Хороводить зима водевіль.
Добігають у вічність години,
Весни поступ в прийдешньому дні.
В скронях стукають злі роковини,
Що чумою повзуть по землі.
Й до чистилища душі у черзі
За земні-бо діла ждуть одвіт.
Одні душі із льодом, замерзлі,
Інші - чисті, як вранішній сніг.
Оголила війна людську сутність,
І у кожного власний кумир.
Безневинно страждає безгрішність,
Та з мольбою благає про мир.
І чекає, в тремтячій надії, -
Перемогу, з весняним теплом.
Не знайдеться ж для зла протидії -
Тільки сила, у серці - з добром.
21.02.23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974528
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 22.02.2023
Пекельний бій….
Душевний біль…
Війна..У людських душах давно смуток
Болить! Жага навік зібрати в жмуток
Між водоростей, на дно морських глибин
Сховати! На жаль багато є причин
Під серцем, аж пече від страшних новин
Страждання…стікають сльози, як полин
У сподіванні, прогнати ворогів.
Так -так, щоб знали, пам’ятали завжди
Й ніколи, не думали прийти сюди
Наш спокій порушити, процвітання
І врешті, закінчили зомбування
Свого народу, закритого в пітьмі
Що вже по тюрмах, догнива при землі.
Взиваю Бога! Змилуйся, поможи
Героям- воїнам! Землю збережи
Від руйнувань! Й життя рідного краю
Ніхто не хоче інакшого раю
Який є тут на освяченій землі
Дорогий серцю й щирій душі моїй!
Благаю, Боже, поклади край війні!
15.02.2023р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974416
дата надходження 20.02.2023
дата закладки 22.02.2023
Слова і люди – дивне поєднАння,
Одне з них – воїн, інше – поводир,
Це інструмент вінчання і заклання,*
Й цілитель від розлитої біди.
Давно моїм причастям стало слово,
Яке я п’ю і, мабуть, не нап’юсь.
Воно мого буття тепер основа,
Тож ним живу, борюся і… молюсь.
І хоч слова – це мови одиниці,
Та мають особливий вони звук.
Повніє ними і моя криниця,
Хоч є і джерелом душевних мук.
Того причастя дивовижний трунок
Я питиму з жагою до кінця,
Адже то неба світлий подарунок,
Що цементує волю у борця.
Слова і люди мусять жити в згоді,
Такий укорінився вже тандем.
Життя людське – це не лише пригоди,
Це шлях, яким по світу ми ідем.
Допоки слово на Землі існує,
На всіх материках воно звучить,
Я ж слово рідне і люблю, й ціную,
Й живу наповну, слово те п’ючи.
Бо слово – моя зброя і причастя,
Яке я п’ю і з друзями, й одна.
А може, в цім і є поета щастя,
Що випите воно ще не до дна?!
30.01.2023.
* – вбивство колючою зброєю, принесення когось у жертву зазначеним способом.
Ганна Верес Демиденко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974546
дата надходження 21.02.2023
дата закладки 22.02.2023
[color="#d41515"][i]Ти справді хочеш…щоб була я поруч?
Навпроти… в очі зазирнуть ясні?
Чи справді хочеш, щоб наскрізь всі ночі,
Я не могла б тобі сказати «ні»?
Мабуть, ти хочеш…дихання синхронність?
Щоб тіла й душі…завжди в унісон…
Стискала у собі нестримну сутність…
І це була реальність, а не сон…
Щоб відкривав цілунками на тілі
Прикриті від усіх мої скарби…
Зливавсь зі мною….тонув в насолоді…
І мріяв…. ну скоріше б це…. «якби»…
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785771
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Шумлять берези з небом розмовляють,
У білій заметілі сад стоїть.
Довкола цвіт неначе сніг кружляє,
Ванілі запах - дивовижна мить...
І ми з тобою в білій заметілі,
Щасливі бо єднає нас любов.
І б'ється серце у гарячім тілі,
Неначе хоче вирватись з оков.
Весняний вітер коси розплітає,
Тобі моя кохана чарівна.
Коли у небі зіронька засяє,
Кохання в серце впустить нам весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788984
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=b54F3rCQcqQ[/youtube]
У далекім краю я, незваний, сумую
Спогад душу мою невимовно ятрить
Із підхмарних висот крик лелечий я чую,
Ой як серце болить, ой як серце болить.
У чужій стороні все не так як удома,
А птахи принесуть із далеких - далек,
Так до болю , до сліз із дитинства знайоме,
Проводжаю лелек, проводжаю лелек.
Тут здається все є, усього тут достаток,
Тільки туга тяжка день за днем поглина,
Бо нема, як у нас, тих білесеньких хаток.
Навкруги чужина, навкруги чужина.
Зла недоля мене довго гнала світами.
Я пізнав на шляхах і зневагу й хулу.
Ой як часто у снах бачив я за морями
Синьооку Сулу, синьооку Сулу.
За лелеками в слід я думками полину,
Бо недоля мені повернутись назад.
У далекий мій дім, у мою Україну,
Бо уже снігопад, бо уже снігопад.
Привітайте ж птахи і вербу і калину,
Понесіть мій уклін, доземний, із відсіль
На могили батьків, на мою Батьківщину,
Смуток, тугу і біль. Смуток тугу і біль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256574
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 18.04.2018
Дивись коханий, зірка мерехтить,
Десь там далеко, холодно і темно.
Буває так, що вниз вона летить,
Загадує бажання хтось таємно.
Бажань багато в кожного в душі,
Неначе тих зірок яскравих в небі.
Дивлюсь в вікно, пишу тобі вірші
І з теплотою згадую про тебе.
Ось та яскрава, що мені морга,
Усмішку посилає таку щиру.
Для неї місяць, наче б то слуга,
Так догоджає радісно і вміло.
А ти коханий бачиш зірку ту...
У ній мій погляд горнеться до тебе.
Лови її коханий нальоту,
Яку тобі послала я і небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779335
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Багато усюди всіляких розмов:
Змиритись, єднатись, простити і … знов?..
А серце кричить: «Як? І з чого почать?
Чергова погасла й сьогодні свіча…
Пробач мені, Боже. Не можу простить
Отих, що зривали з бійцями пости…
Не можу забути і сліз матерів,
Котрі в домовинах стрічали синів…
Не зможу я, Отче, і біль той простить,
Як град із каміння, болючий, густий,
Бив хлопців, беззбройних, на власній землі
Тоді, «на парадє». Це хто їм звелів?
Навчи, як їм смерті дітей пробачать…
Хтось ноги утратив, без рук – до плеча…
А тим, хто рубав живе тіло пілота,
Коли той упав ледь живий край болота?..
А тих сорок дев’ять?* А всі тисячі?!..
Не сепари – то вже смертей сіячі!
Ти ж бачив, як тяжко кінцівки збирать…
Дикунство як з вірою це поєднать?!
Повір, кров не мстива у жилах тече,
То біль мою душу аж надто пече!..
26.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779384
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018
Захворіла у Явдохи корова Мазунка
Пішла вона в ветлікарню шукать порятунку.
Прийшов лікар, подивився, потер нижче шлунку
-Це забилась в неі книжка, об"ілась Мазунка.
Треба взять оліі пляшку й кварту самогону,
Перемішать і дать випить, як не схоче пити,
Залить силою й подовше по селу водити.
Та куди там іі водить,-Явдоха благає,
Вона не встає на ноги, і не ремегає,
Треба взять старого сала, в сусідки навпроти,
Та вимастить старим салом корові у роті.
Може дать ій щось добреньке, може зварить зілля?
А то крутиться і дметься, наче породіля.
Як не встає, -каже лікар , беріть хворостину,
Й поганяйте кругом села, бо шкода скотину.
Напоіли горілкою, намастили салом,
Коли дивляться Мазунка вже на ноги встала.
Поводили кругом села, так зо дві години,
Очухалася Мазунка, не впізнать скотину.
Через тиждень до Явдохи кума прибігає,
-Ой кумонько, голубонько, Петро помирає,
Щось зробилось, лежить бідний, руками розводить,
З пляшки пива дві години він очей не зводить.
Помацала нижче пупа, як лікар корову,
Так, наощуп, -кума каже, кум наче й здоровий.
Це у нього, -кума каже, забилася книжка,
Беріть його за чемери, піднімайте з ліжка,
Зробіть ліки: -Візьміть кума пляшку самогону,
Й літр оліі нехай вип"є, й водіть кругом дому,
Як не буде уставать, візьміть хворостину,
Поганяйте кругом села, не менше години,
І побачте, запрацюють всі органи в нього.
Взяли пляшку самогону, оліі пів кварти,
Напоіли через соску, треба ж рятувати,
Як не є, а жалко кума, каже молодиця,
Він ще чимось і мені може прислужиться.
Пішли з Петром до сільради, та до гастроному,
Походили з дві години, вертають додому.
"Ну, то як там ваша книжка?" -єхидніча Текля,
Ой, не питайте, повні штани, вся бібліотека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778095
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 25.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pC2pgMX9gV0[/youtube]
А весна вже робить перші спроби,
Несміливий відчуваєм крок.
Всі її нам примхи до вподоби,
Бо зими проходить уже строк.
Ми відчули перший весни подих:
Синьоокі квіти на снігу.
Зрозуміти можеш ти наш подив,
І нестримну до весни жагу.
Хай весна буяє в твоїм серці,
Щоб не знав ні горя, ні біди.
Не згуби свій шлях у круговерті.
Ціль намітив - впевнено іди.
І прийми мій скромний подарунок:
Первоцвіт, що виткався на світ,
Мій солодкий щирий поцілунок,
Побажання довгих і щасливих літ.
Хай тебе обходять неудачі,
Буде важко, прошу: не сумуй.
За життя з тобою дуже вдячна.
Про хороше завжди ти міркуй.
Обнімаєм ми тебе, всі любим.
Всі ми заодно, твоя сім"я.
І вітаєм всі у День святковий.
Береже хай Бог твоє ім"я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778623
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Привітаю свою маму
З ювілеєм вранці-рано!
Сім і п"ять - це ж зовсім мало,
Це розминка була, мамо!
Сім і п"ять - це осінь-пані,
Та не зимонька в жупані...
І, як осінь - вся в турботах,
Ну ж бо, мамо, до роботи!
Тут нам птах її підкинув,
Правнуча недавно скинув...
Правнуча без прабабусі,-
Це ж в якому- таки дусі?
Хай Європа вибачає,
Та у нас - свої звичаї!
Перший правнук - перше диво,
Моя мама ним щаслива!
Ну а там, не за горою
Друге з"явиться з весною...
Так що, мамцю золотенька,
Ви далеко не старенька,
Жвава, мудра і бадьора,
Спокою нема довкола!
Це ж якраз все те, що треба,
За це просимо у неба
І кому, як не прабабці
Вчить взуватися у капці?
Вчити пісеньку співати,
"Отче наш" на ніч казати?
Без вас, мамо, ну ніяк,
Це не привід - сім і п"ять...
Десь на пічці ноги гріти,
Коли вам іще горіти!
Від дочірньої любові
До ста будьте нам здорові!
Старість хай не доганяє,
Йде до тих, хто ї чекає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778158
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Зимовий вечір… Він так приходить рано.За вікном завивав вітер, мабуть буде метелиця - думав Роман. Треба зачинити курей, ще вночі щось залізе та хто знає подушить як колись.
Ось так, живе з думками три роки поспіль, хоча, ще й не старий, минуло лише п`ятдесят. Дружина після хвороби пішла в інший світ. Інколи, як надворі, кине погляд до небес і вкотре скаже, - »Чому доле так? Навыщо так рано її туди забрав від мене?». На віях непрохані сльози…
А діти…. Син і донька вже давно одружені, Бог дав їм кожному по синові і донечці. Кажуть щасливі, хай живуть. Разом мають якийсь бізнес по кондитерській справі. Тіішився, що дружні, а вони й правда не лукаві, з дитинства знаходили спільну мову. В усьому довіряв їм, вважав недоречним лізти в їх відносини. Шкода, що рідко приїжджають та відразу в душі їх виправдовував, важке життя, що сказати. Хіба це життя - це виживання…
Діти з онуками до нього навідувалися раз на рік, влітку, коли день народження, навезуть подарунків, розцілують. Іще на один день залишаться, щоб на цвинтар сходити. Весь час поспішають, кажуть, роботи не початий край й в обіймах тихо слова,
- «Тату бувай» й сльози на очах, -« А може нарешті поїдеш з нами?»
Вкотре до них всміхнеться, -» Та я ..Те.. Ще ж не старий. Навіщо буду заважати, ви молоді живіть, насолоджуйтеся життям, виховуйте діточок. Для вас зараз такий скрутний час, в Києві школи кращі, інститути є. А, що село, з кожним роком більше занепадає, що молодим тут робити?» Вони гайда - по автівках, лише пил вслід, в дорогу перехрестить, розхвилюється, як завжди та приховає сльози.
Надворі розгулявся вітер, в трубі, аж завивало. За вікном сипав густий сніг, раптово, під дійством вітру, пасмами летів до землі й інколи припадав до вінонного скла…У пічку підкидав дрова, вони тріщали, іскрили, веселіше гудів котел.
- Ну от і добре, - сам до себе.
На стільчику, біля котла, грівся кіт, від задоволення, аж розтягнувся, а його хвіст час від часу колихався, як колиска.
- Ну, що? Відгуляв, наївся, помився? То добре, тепер й мені слід себе привести в порядок. Що скажеш на ніч поголитися, чи ранком?
Не знати для чого в кота запитав, це було так - за звичкою. Адже знав, що нічого не відповість, може лише потягнеться кілька раз, вкотре примружить очі, чи їх відкриє й знову задоволено закриє.
Вкотре поглянув на нього, закопошилися в голові думки - оси - йому добре, два дні була гарна погода, світило сонечко яскраво, повіяло весною, вигулявся, не являвся додому. Лише за вікном линули котячі весільні пісні. Мене б хто хоч раз за чотири роки зігрів й обійняв. В селі немає таких, одиноких жінок, всі старші, ще й набагато років. Хай би вже швидше весна, тоді б я всівся на свого трактора – коня й по полях до пізньої осені. Кивнув рукою, що це знову в голову лізе, по жилах відчував, гаряча кров заграла, в душі сам себе сварив.
Велике дзеркало в шафі - припало пилом. Так… так… Щось в мене не все до ладу, треба витерти, здається тільки вчора скрізь прибирав, чи то забув його протерти? Ще ж не такий старий, хитав головою…Рано розум втрачати, ой рано.Уже поголився, виконав всі вечірні гігієнічні процедури, ледь - ледь покропився одеколоном. Є в нього дезодорантів всякого запаху, це діти так стараються, кажуть для настрою, щоб молодість в душі відчував.
Донька часто заводила розмову, можливо, ще одружися, а воно ж трохи соромно перед дітьми, хіба в такі роки хтось закохується? Хоча знаходяться пари, як побачиш по телевізору - вік ролі не грає. Хто знає, яка доля, чи сам буду доживати, чи знайдеться якась. Все там - нагорі вирішиться, серед зірок, чи знайдеться, ще якась одинока зірка, яка розділить зі мною останні роки мого життя.
Надворі посвітліло, хурделиця вщухла, виглянув у вікно… Довкола білосніжно, над пагорбком молодий місяць, до нього немов всміхався, а поряд мерехтіло кілька зірок, далі виднілись підсвічені сяйвом хмари. Оце зима, краса!
Включив телевізор, всівся зручно на дивані… Після новин, почався фільм. Перший сюжет роздратував, показали вбивство чоловіка.
-О! Знову ці страшилки! - сказав знервовано.
Переключив на канал «ТЕТ», а там програма «Віталька», Той молодик, визивав усмішку, такий худий, здавалося немощний, а поводився, як справжній мачо. Затискав молодих жінок, гладив оголені ноги, цілував пишні перси. Він- знервовано встав з дивану, виключив телевізор. Раптом почув гавкання собаки, стук у вікно. Похапцем підтягнув спортивні штани, на майку накинув курточку, вийшов на веранду. Коли включив світло- здивувався, побачив жінку в біленькій в`язаній шапці, обличчя майже не видно, до очей закрите сірим шарфом. Вона топталася на місці,
-Романе, що не впізнав? Доброго вечора!
- Галю ти? Ти звідки й куди в таку пору? В тебе, щось трапилося? Заходь, заходь, років п`ять з тобою не бачилися, - здивовано роздивлявся її. Ледь хвилюючись запропонував,
-Проходь, не соромся, ми ж свої, як-то кажуть.
Допоміг їй зняти пальто, швидко прибрав деякий одяг, що лежав на дивані та на стільцеві.
- Розумієш… автівка заглохла, двигун не заводиться. Тут, недалеко, кілометра два від села. Вчора приїхала в Мартинівку за картоплею, за консервацією, був же такий гарний день, вирішила заночувати. Не поспішала, хто знав, що погода зіпсується, думала до містечка доберуся поки стемніє. Та не так сталося, ці десять кілометрів до вас їхала всі п`ять годин, три рази автівка зупинялася. І все в ній є, і бензин, і вода та чомусь сказилася. Як на лихо, хоча би хтось їхав чи в одну сторону, чи в іншу, нікого. Ночувати побоялася, думаю задубію. Пригадала вас, адже разом вчилися в школі, хоч й різниця два роки. Ми ж і так не раз бачилися з Оксаною та й з тобою у школі - на зустрічах однокласників, ніколи не цуралися.
Перевела подих озирнулася по хаті, в одну кімнату двері зачинені. Тихіше запитала,
-А вона, як зараз? Мабуть спить, хоча б не розбудити. А я на радощах, що зустрілися – розбазікалася, тож давно не бачилися. Багатенько часу минуло… пригадую - я тоді саме з Києва, від сина приїхала, прийшлося з онуками побавитися.
Галина помітила, як змарніло його обличчя, опустив голову,
- Давай знімай чоботи, швидше ноги зігріються, чаю поп`ємо, поговоримо.
Вона зняла чоботи, він побачив промоклі шкарпетки.
- Ого! Та ти ж ноги промочила, як це тебе угораздило?
Жінка трохи зніяковіла, розчервонілася, поправила підстрижене волосся,
- Та ні, це, колготки. Тож автівку товкала та й попав сніг. Такі ж скрізь кучугури навіяло, місцями по коліна, що ледве пройдеш.
Здвигнувши плечима, посміхнувся.
- Ну це зняти я тобі не допоможу.Ти вже сама, я вийду. Принесу води, попариш ноги, все тобі розповім, як давній знайомій, з якою колись в школі «вишивали» на танцях, - сказав веселіше й шмигнув на кухню. У мисці парувала вода. Роман підливав воду й поглядав, то на її ледь прикриті коліна, то на обличчя. В тілі відчував чоловічу силу, ледь стримував бажання близькості. По спині бігали мурашки, гучно билося серце, ховав погляд, витирав спотніле обличчя. Чоловік здоровий, вгамувати почуття є сила волі. То дивився на неї, то на дно склянки з чаєм, не поспішаючи, розповідав про дружину. Галина слухала його, маленькими ковтками пила чай, насолоджувалася запахами м`яти та чебрецю. Закінчивши розповідь, запала тиша… Кожен думав про своє… Роман намагався відводити від неї очі, щоб не так було видно його хвилювання. Роїлися думки, пригадував молодість.
Галина шокована тим, що Оксани вже немає. Вона знала, що вони разом жили дружно, ніколи - ні від кого не чула, щоб Роман гуляв, чи колись бився, пиячив, чи ображав дружину. Так, то було її щастя, але на жаль коротке. Чому такі долі, їй би жити й жити….
Тиснуло в горлі, пригадала свого чоловіка, з яким майже відразу розійшлася після пологів. Пиячив, до неї протягував руки… Що вона з ним хорошого бачила в житті? Навіть й після розлучення три рази просився, прощала та спокійним життя, було лише на декілька днів. Добре, що в Києві жила старша сестра, вона допомогла на роботу влаштуватися двірником. Дали однокімнатну квартиру, там й виховувала єдиного сина, який зараз працює в поліції й живе в тій же квартирі. Син віддав їй свою стару автівку, собі купив іномарку. Вона в районному містечку купила однокімнатку квартиру, ближче до рідного дому. Тепер його має за дачу, тож краще самій вирощувати овочі та фрукти, чим купувати на базарі. З двірників давно пішла, погіршилося здоров`я. Вона, ще відразу після школи закінчила курси крою та шиття. Майже все життя шиє одяг для чоловіків й жінок, гарна майстриня. Завдяки цьому живе більш – менш не так скрутно, ще й допомагає сину.
Вона так поринула в спогади, що не помітила, як Роман взяв рушник й присів біля неї,
- Ну, думаю вже зігрілася. Давай витру ноги.
Миттєво почервоніла, крутила головою, замахала обома руками,
-Ой, що ти - що ти! Господь з тобою!
Він легенько поклав руку на плече, ніжно заглянув в очі,
-Ну, що ти, хвилюватися не варто. Ми ж не діти, гадав тобі буде приємно. А якби допоміг та позалицявся б трішки?!
Від почутих слів округлилися очі, ледь всміхнулася,
-Ой, Романе скажеш таке…. Мене, аж в жар кинуло, ти ж знаєш скільки років сама, як ти кажеш ми ж не діти, розуміємо все.
За мить хитро поглянула,
- Ну добре, тоді позалицяйся. Я б щось перекусила, після чаю, аж засмоктало в шлунку. І якщо можна, включи телевізор.
- Боже який я бовдур, ти ж голодна, звичайно, скільки пройшло часу, як ти з села. Зараз одна мить, в мене домашнє вино є, вип`ємо за зустріч.
З легким хвилюванням в душі, на кухні різав сало, ледь не врізав пальця. Що, це зі мною, що за вечір невже це мій шанс? Це ж треба! Здається й місяць не вповні, щоб в голову лізли такі думки. Напередодні, ще розважальна телепередача « Віталька. Отакої, пруть емоції, кришу зносить, відчуваю себе хлопчиськом. Цікаво, як вона себе поведе, якщо запропоную назавжди залишитися? Посміхнувся… Гарна жінка, не завжди час забирає красу, хоч і сріблить коси. Мені ж здається, я на вид не такий став, як колись. але ж для чоловіка основне, щоб була сила в руках, в тілі. Хоч стільки є прислів`їв на цю тему, старий кінь, молодий кінь, але ж мені не сімдесят, ще ж здатен гори перевернути! Та, як підійти? В гречку не скакав, все життя одну знав, одну кохав. От би потрапити в її обійми, поцілунки пізнати, які вони? А можливо такі ж медові, як й завжди - в молоді роки. Торкнутися грудей, взяти за талію…. З рук вислизнув ніж, по тілу мурашки… Час покаже, що буде далі, заспокоїв себе, смажив яйця.
Перед очима мерехтів екран телевізора, по ТЕТ, ще йшла передача «Віталька». Вона її не помічала. Коли Роман йшов на кухню, уважно подивилася вслід, такий мужній, впевнений в собі, мабуть, ще має силу до жінок, що так поводитися. А може мені доля всміхнеться? Не буду сама, хто знає скільки, ще відміряно на цьому світі прожити. Зумів зробити щасливою Оксану, можливо мій час настав порадіти життю. Він один, я одна, діти вже добре стоять на ногах, може варто спробувати, якщо запропонує…
-О! Ти Галю, «Вітальку» любиш дивитися?
Раптово перервав її думки, посміхався, на підносі тримав вечерю. В очах зірниці, почервоніла, але миттєво виправдалася,
- Та я… Те… Не знаю де пульт, щоб переключити. Та, ще знаєш, емоції беруть верх, думки в голову лізуть. Такі дивні обставини, я в тебе гостюю, автівка заглохла, майже не вагаючись покинула її, дива, це ж треба, щоб так все сталося.
Усмішка, хитрий погляд, він весело сказав,
-А може це така доля наша, за нас все вирішили на небі…
Де заховати очі, сховати палаючі щоки? Вона опустила голову.
Уже за столом…. Випили вина, посміхалися один до одного, наче їм було по років тридцять, не більше. Галина пригадала, як одного разу в це село їхали мотоциклом- в клуб на танці. Адже десять кілометрів, це не два чи три. Поверталися додому, мотоцикл зламався, майже п`ять кілометрів його товкали, додому повернулися під ранок. Розповідала, як батьки влаштували «розгон» всім, хто їздив, крику було на все село.
Обоє усміхнені, згадували школу, друзів, ловили теплі погляди.
- Ти посидь, я сам все приберу. Ти ж гостя, давай, знайди якусь музику та й будемо влаштовуватися на ніч.
На каналі «Шансон», співала Любов Успенська, звучали пісні про кохання.
Спокусливий вечір тікав… Дав дорогу зоряній ночі…. Лукавий місяць заглядав у вікно.…
Вони сиділи на дивані, він ледь обійняв її за плечі й тихо майже на вухо,
-Галинко… а може назавжди в мене залишишся?
Ласкавий, сонячний погляд, зігрів душу, притулилася до його мужніх, гарячих грудей. Ніч шепотіла… розпалила їх почуття….
16.02.2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777369
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Яке ж це рідне слово -"мама"!
Воно з дитинства на вустах.
Матуся зцілить словом рани,
Утішить, знявши біль і страх.
До неї летимо на крилах,
Щоб дітьми ще побути знов.
Вона стрічає поки в силах,
Даруючи свою любов.
Тремтять від щастя в неї руки.
Як може так і годить нам.
Радіє дітям і онукам,
Усупереч усім вітрам.
Пригорне всіх і приголубить.
Сльозинка скотиться на мить.
Лише нас матінка так любить,
Все зрозуміє і простить.
Забуде враз усі образи.
Вночі помолиться за нас.
І на прощання тихо скаже:
– "Я знов чекатиму на вас!
Куди б не кликали дороги,
Вертайте, бо так плине час.
Летіть до рідного порогу,
Допоки вогник не погас".
І знову скотиться сльозинка
З її засмучених очей.
І знов самотня, мов билинка,
Молитиметься за дітей.
Ще довго їх побіля хати
Хреститиме тайком услід.
Яка ж велична жінка-мати!
Родини - вічний оберіг.
13. 02. 2018 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776818
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Сумую у зітханні німоти,
Сумую у дощах, у теплім літі.
Для мене найдорожчий в світі ти,
В душі кохання наче оксамити.
Я відчуваю тихий подих твій,
Слова твої мов дихання в тумані.
Ти подаруй мені букет із мрій,
Палкі цілунки і такі бажанні.
Душа моя - неначе джерело,
Завжди з тобою і прозоро - чиста.
В важку хвилину підставля крило
У променях яскраво - золотистих.
Душа моя обласкана в вітрах
І зіткана із ніжності й любові.
Приходь коханий хоч до мене в снах,
Хай будуть сни для мене кольорові...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
ВИНОГРАДНЕ ГРОНО
Гроно виноградне… Мед солодких губ…
Грає далеч хвилею морською…
Ще, коханий, ще мене голуб,
Ще ж я не напилася тобою…
Виноградне гроно… Щік горить вогонь…
Не остудить осінь їх, ні море.
Ми сплели кайданами долонь
Міцно так кохання яснозоре.
Гроно виноградне… Місяця жовток
З хвилі перескакує на хвилю…
Ще, коханий, ще один ковток…
В морі нашім не буває штилю.
Виноградне гроно…Шумка на воді…
Стук сердець ніщо нам не заглушить
Ми удвох такі ще молоді!
Лозами сплелися наші душі…
Гроно виноградне… Ми коло води –
Бризки від прибою - нам в обличчя…
Підожди, коханий, підожди…
Я цю мить розтягну на сторіччя!
25. 10. 2015 (оновлено 30. 01. 2018) м. Львів Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774219
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
[u](Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівни).[/u]
Погляну на рушник, що мама шила,
Вустами до узору доторкнусь,
Так за життя вона й не відпочила,
Дитям до її серця пригорнусь.
«Літа мої твої вже доганяють,
І доля дивно схожа на твою:
Ті ж колисанки внуків забавляють,
У них вплітаю власну таїну.
Матусю, моя мила, рідна ненько,
Уже і в мене коси у снігу.
Пробач, – промовлю щиро і тихенько, –
Тепер я знаю слів твоїх вагу.»
17.01.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772434
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[i] [b] [color="#c42323"] Про рідне,- або з любов'ю,
або ніяк...Завжди і всюди...
Я про свою Чапліївку - ось так...[/color][/b]
[/i]
[i][b][color="#196969"]Обнялись мов сестри Реть iз Осотою,
Нанизали села на неспiшний біг,-
Та й чарують небо хмаркою отою,
Що, немов лебiдка, прилягла до нiг.
Є в тому намистi вiкової втiхи
Намистинка рiдна, доленька моя,-
Це – село в долинi…Клуня...Верби...Стрiхи...
Хлiборобська вдача...Замашне iм’я.
Ти було привiтним, як матуся в св’ято,
Ти було нервовим, як вона в трудi
На чужому полi. Та в тарілці тато
Й мама не спiвали гiмнiв ... лободi.
Так в селi i рiс я,- вчителi навколо,-
Вулиця, городи, калиновий цвiт,
Кинута конюшня, зорi в небi, школа,-
Хвилювали душу до юнацьких лiт.
Потiм- синi очi...Кетяги червонi...
Три останнi ночi...Болю чорне тло...
Сумнiви...Вагання...I помчали конi
З кожним роком далi й далi за село.
За село помчали,- у світи далекі,
Де нема вже мами... А мозолів - тьма,-
Менше ж - грошеняток...Не такі лелеки.
Іспит в напівголих прийняла зима...
Лише три берiзки, сестри бiлокорi,
Тi, що проводжали мене за мiсток,
Маяками стали у життєвiм морi,
З них не впав i досi нi один листок...[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771623
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
...Ти полюби засмучену, заплакану,
Сумну, негарну , що прийшла невчасно...
Ти полюби серед подій налякану,...
Оля Павлів
Літератературне хуліганство
--Ти покохай мене спітнілого й немитого,
Учора звільненого, і з житлом - у мами.
В шкарпетках давніх, із інфекціями спритними
В зубах і деснах, і з нерівними бровами.
...Ти покохай мене із кволими рефлексами
Без тренуваннь останніх дев,яти років.
Ти покохай мене на вєліку, і з лесками,
Коли луска на вусах в хмарах кізяків.
Ти покохай мене невидного, несильного,
Забоягузеного, вчмореного, товстого...
З сміттям невинесеним, з однією мискою,
І з язиком їдким гострючим - перед го́стями.
Ти покохай мене, збіднілого поета,
Коли найкраща мені жінка, то – поезія.
--Що-що? Ще й так?, - і гостя, вийняв пістолетик,
Здається, цілилась лише в мої ...претензії.
03.01.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769565
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Невдячні діти не бувають,
А тільки є дурні батьки,
Що тільки вдячності чекають,
Як при дорозі жебраки!
Дитина – Боже сотворіння,
Ікона, писана Творцем,
А нам, батькам, - благословіння
Лиш буть її наглядачем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770600
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2018
Моє кохання ще тебе знайде,
Підсніжником у душу твою ляже.
Я стільки літ кохаю лиш тебе,
Нехай голубка все тобі розкаже.
Я збережу гарячі почуття,
Не дам захолодити їх морозам.
Ми не зустрілися... таке життя.
Течуть струмочки по шибках мов сльози.
А я усе надіюсь прийде час
І погляди зіллються воєдино.
Гарячі почуття зігріють нас
І ти мене назвеш: " Моя єдина".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769550
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Що хочете кажіть, та квіти не німі –
У квітів є своя квіткова мова,
І зовсім не причулася мені
Між ними найтаємніша розмова…
Це були вірші, шепіт зізнання
В любові, що не втратила надію,
І тихо плакав безталанний я,
І шкодував, що так писать не вмію!
І що не вмію щиро так кохать,
Як ті волошки і як ті піони,
Що, очевидно, втратив благодать
І не повернеш вже її ніколи.
Це не примарилось, це було не в вісні,
Це було ніжне одкровення Слова,
Що хочете кажіть, та квіти не німі!
У квітів є своя квіткова мова!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769486
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
[i]д л я ш к о л я р і в[/i]
/ [i]Розрізняють не менш [b]чотирьох підходів[/b] до розгляду терміну [b]ЛЮДИНА[/b]:
@ людина розумна як біологічний вид;
@ людина як щось, що виходить за рамки живого світу і в значній мірі протистоїть йому;
@ людина як людство в цілому;
@ людина як індивід,як особистість
Ось один з підходів...:))) [/i] /
[color="#8000ff"][i][b]Людиною бути –це світ цей любити,
Ніколи в житті хоч когось-не зганьбити,
І руку подати малому й старому,
І бути достойним і гідним самому.
Людиною бути- батьків шанувати,
Про літніх людей своїх гарно подбати,
Взірцем кращим бути свого родоводу, і
Служити Добру і своєму народу!
Це –жити у Правді,Любові,Добрі,
Це брать до уваги і досвід старий,
Любить Батьківщину,сім'ю і людей,
І цьому навчати дорослих й дітей.
Людиною бути – це іншого чути,
Найближчих своїх ні на мить не забути,
Прощати усім та ще й до-по-ма-га-ти,
Та все ж недостатньо - про це лише знати
Людиною буть - не зашкодить нікому,
Ні друзям,колегам,сусідам із дому,
Це гідність свою у питаннях всіх мати,
Статечністю вади всі перемагати,
Ошатністю мову свою одягати,
І з ґречністю гостей завжди зустрічати.
Це цінності люду всі не розгубити,
А ще, безумовно, це - весело жити!
Це руку подати малому й старому,
І бути достойним і гідним самому.
Ніколи в житті хоч когось-не зганьбити,
Людиною бути –це світ цей лю-би-ти!
03.01.2018р.
[/b][/i][/color]
/ / [i]а ще ...[b]вислів "Будь Людиною" використовують[/b],
коли звертаються до...
покидьків; ( людей-негідників, нікчем, паскуд, поганців; плюгавців, сквернословців, недобрих, кепських, паскудних, паршивих, МИРШАВИХ, неякісних, незадовільних, не вартих доброго слова, д. нездалих, шпетних, ледаяких; недосконалих, невправних; недосвідчених, ... ПОГАНЦІВ; поганеньких, поганющих,які...
плюгавлять; (місце) бруднять, (людей) паскудять, псують; (кого) неславлять, паплюжать, опоганюють, ГАНЬБЛЯТЬ; сквернять, оскверняють.[/i] //
[b]ДОПОВНЕННЯ ТУТ[i][/i][/b]
1) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746598
2) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768912
3) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747459
4) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760494
5) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769720
д а л і б у д е...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769369
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Шматок життя- батьківська рідна хата
Старенька мати, сива та сама
Теплом, в обіймах, марить он загата
Гуляє спогад... часу вже нема.
Дороги перехресні- сніг, замети
Старечі руки, в зморшках сивина
Лиш в небі вітер витина сонети
Матусю рідна! Чом така сумна?
Згубилась радість- гріх мій, мамо, гріх
Той вічний гріх без сповіді й причастя
Вже не лунає сміх, дитячий сміх
Лиш каяття, в нім вічне, певно щастя.
Твоє життя- в нім зцілення душі
А в ній любов, віджита самотою
Так одиноко квітнуть спориші-
Хоч мить побути, мамо, із тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769413
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Стомився день. До ночі ще далеко,
Та перший струмінь свіжості війнув.
І на душі так затишно і легко.
Здається, гори сам перевернув.
Із сонцем встав і старанно трудився,
Тож день прожитий знову недарма,
А зачерпнеш долонями водиці –
Утоми слід, мов вітром, геть здима.
І як повітря присмак вечоровий
Вдихнеш, відчуєш дивну благодать,
А вечір зустрічатимеш вчергове,
Про пережите не забудь згадать.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768537
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
А доля була крилата…
Мене повела від хати,
У світ, чужий і далекий,
Неначе того лелеку,
У світ, іще невідомий,
А там все не так, як вдома:
Вода не така в криниці,
І голос не той з пшениці,
І люди чужі, лукаві,
' І роси не так стікали,
Й не так половіло жито,
А треба, а мусиш жити…
Бо доля моя … крилата.
27.05.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768533
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
***
Намріялось… Тендітні верболози
Тримали на руках потік води,
Немов рушник: переливались води
І все текли собі кудись, текли…
І вабили в далеке за собою,
І кликали «Зміни своє життя!»
Я серцем відчував: переді мною
Було моє розбурхане буття…
А хвилі сповідались спозарання
До берега, і мова тиха та
Ледь чутно над водою танула
І канула собі кудись в літа…
І я стояв один як тихим ранком
Вмивалось сонце краплями роси
А над водою танули серпанком
Хвиль щирі каяття «Про-сти… Про-сти...»
***
________________________________
Олександр Войтенко
13 листопада 2017 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768518
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Я веселий сніговик.
До морозу змалку звик.
Очі – чорні дві вуглини.
Губи - ягідки калини.
Лід суцільний - моє серце.
Головний убір – відерце.
Тіло – в сніжки кулі збиті -
Білі, блисками покриті.
Маю ще в руці мітлу,
Нею двір я не мету.
А лякаю в зимну пору
Зло, що ходить довкруж двору.
Морква в мене там, де ніс.
Не люблю весняних сліз.
А як «ух!» мороз гука,
Я танцюю гопака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767891
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.
Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.
Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.
Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.
Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Не хочу! знайомитись з твоїми злими,
Підступними й гнівними демонами,
Дивитись, як зло хоче холодом зим
У весни твої заплітатися тереном.
Не варто! щоб ватра в тобі загасала
Від холоду подихів злих балачок…
Бо ти мому серцю променем стала:
У мороці днів ти – як мій світлячок.
Не знаю! можливо, для тебе і зайвий,
Влетів, ніби вітер, непроханим гостем,
Та о́брази твої пливуть, наче слайди
В думках і лікують…появою просто.
По моїй пустелі пройшлась ти, як злива,
Усмі́шка і погляд – для щастя пожива.
Я хочу! щоб ти була просто щаслива:
Ти - жінка, що справді на це заслужила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767797
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Глянь, Сашко!!! – кричить Орися, –
Що за жінка! Що за срам!
Із сусідами новими
Пощастило, бачу, нам.
Подивись, білизну сушить –
Наче прала у піску.
Це у неї щось з руками,
Чи причина в порошку?
Чоловік чомусь промовчав –
Правда, трохи спохмурнів.
Через тиждень чує знову
Він дружини сольний спів:
- Треба їй пораду дати!
Розпирає груди гнів:
Люди ж будуть пліткувати,
Що живем між лайдаків.
Та одного разу вранці
У Орисі – справжній шок:
- Глянь, Саньок, білизна сяє!
Диво!!!!!!
Інший порошок?
Тяжко видихнув мужчина:
- Та нема ніяких див –
Просто я нарешті, мила,
Наші вікна став й помив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767780
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
Друзі, хочу познайомити вас зі справжнім, самобутнім поетом, моїм хорошим товаришем, земляком, членом спілки журналістів України, автором трьох поетичних книг Миколою Володимировичем Кучковським. В минулому році, не доживши і до 63 років, він відійшов у кращий світ. Він готував 4-ту книжку, в яку мав увійти і цей вірш. На жаль, не судилося.
М. Кучковський
СТРАХ
Присвячується інвалідам АТО
Я розповім вам не про ту війну,
Яка від нас
Відходить в давнину.
І підібрав я слово,
Кожен ритм
Не під оте розкотисте "ура !"
В яке тепер не грає й дітвора,
А під протезний інвалідський скрип.
Я чув, як з горла рвався хрип,
А з ним незвичний чоловічий схлип.
Та справно закривалися шухляди,
Бо тут,
На цій немислимій війні,
Де і душа згоріла у борні,
Щось в довідці про бій один не ладно...
І вже чиясь чиновницька рука,
Твердіша й небезпечніша "штика",
На пільги піднімається протестом, -
І йде ні з чим
Хлопчина -інвалід
Від бід державних -
до сімейних бід,
Поскрипуючи царським ще протезом...
Йому,
"гібридному фронтовику",
В якого в легенях -
ще по "штику ,
Аж по ночах кривавиться сорочка -
Про пільги не підтверджує закон.
З ним заодно -
соцбез і виконком,
А медицина, бюрократна дочка,
Доводить вперто
всім
на всі
лади,
Що куля в ногу
Влізла не туди,
Що вище треба їй було влучити -
І знятий був би враз
Отой протест
На пенсію,
на будь-який протез.
А так не варто й мізки морочити.
І йде ні з чим хлопчина-інвалід
Від бід державних
до сімейних бід.
...Це славно, звісно, не лише про тих,
Над ким і поминальний плач
затих,
І винен тут
Не тільки
День
Вчорашній...
Здіймають інваліди кулаки,
І чую біль від цього я такий,
Й понині чую -
вірити в це
страшно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767757
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/539584469.jpg[/img]
[b]«З Різдвом Христовим» [/b]
Замітає провулки порошею
Це Різдво вже приходить до нас
Я бажаю Вам тільки хорошого!
На життя все, не тільки на час
Я бажаю Вам тільки прекрасного
І сьогодні, і завтра – завждИ!
Ну а неба – лишень тільки ясного
І ні краплі в житті щоб біди
Що задумали - все щоб збулося
Урожайним щоб був новий рік
Колосилося в полі колосся
Щоб щасливо проходив ваш вік
Світ побачило Боже маля
Так як суть у Христа - двоєдина
Народився і Бог і людина
І зійшла в Віфлеємі зоря
Він з’явився забрати гріхи
Щоб без горя жив ввесь білий світ
І продовжився кожного рід
Де у щасті ростуть дітлахи
Нам на радість багато ще літ
*25.12.15* © М.К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767137
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Посіяла долю дітям
Матуся у чебрецях,
У душах цвіло щоб літо
І посмішки – до лиця.
Щоби чебрецевий трунок
Чуття чарував-п’янив,
Щоб діти раділи врунам
Й не стріли в житті війни.
Та доленька посміялась
Над матінкою й дітьми:
На сході земля здригалась –
Донбас про війну сурмив.
І душу закутав холод:
Як бути її синам?
(Учора – ще учні в школі –
Сьогодні – й для них війна).
Й знов сіє матуся долі
У розові чебреці:
«Жили щоб сини на волі, –
Сльоза текла по щоці.
10.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766746
дата надходження 18.12.2017
дата закладки 18.12.2017
За вікном хуртовина і все білим снігом покрите.
Розмальоване скло, мов прийшла до нас казка на мить.
А у теплій хатині вогнями ялинка залита,
Новий рік поспішає, на трійці ось – ось прилетить.
Моя внучко маленька, це перше в житті твоїм свято.
Посміхнись, моя пташко, і радісно щось заспівай.
Хай життя твоє буде, як казка – щасливе й багате,
І красиве, як зараз ялинка вогнів де розмай.
Моя квіточко мила, рости, піднімайся до неба
І любов’ю і ніжністю все навкруги зігрівай.
Дід і баба усе, що могли віддавали для тебе,
Тільки ти, як не стане їх, донечко, не забувай.
Пам’ятай їх, рідненька, за світлу як долю молились,
Як раділи твоїм першим крокам невмілим вони.
І від успіхів цих, ще частіше серця у них бились,
А бувало, частенько, до них не приходили сни.
За вікном хуртовина і все білим снігом покрилось,
А у теплій хатині зібралася дружня рідня.
І від сміху онуків все світлом казковим світилось.
Хай ця радість й тепло будуть в кожній родині щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766554
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Об'явлено конкурс! Зима чарівниця
Друзів скликає... Знайомі все лиця...
Ось Буревій, - натура така,
Прямо з порога пішов - гопака.
Сухий Вітровій; - *Я хочу спокою...*
Хурделицю білу веде за собою...
Плавно, розмірено пара вальсує,
Як же цим двом білий танець пасує.
А ось, Завірюха - міниться, сяє,
Танго з Морозом в оркестр замовляє.
Блі́да Поземка шука кавалера,
Всіх розштовхала (що за манери).
А ще, полюбуйтесь - скресає крига,
Степ відбиває гарячна Відлига.
...............................................................
Хтось ще підходить, хтось під'їжджає,
Нема конкурсантам кінця і краю.
(Буде добра цього цілі завали).
Понад три місяці Зима фестивалить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765629
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017
*Де ж мого слова хоч би хоч луна?*
Ліна Костенко
Що ж це за настрій? Якась дивина;
- *Хочеться чуда і трішки вина*,
Снігу надворі, сонця та неба,
Чого ще душі для радості треба.
Нового року! Вечір Різдвяний.
Добру кутю в горшку полив'янім,
Кільце ковбаски, грудочку сиру...
Боже, про що я?.. Так хочеться миру
На теренах твоїх, Україно.
Щирі колядки звучали б дзвінко.
Мир і любов на заході й сході.
Радість й достаток у кожній господі.
Боже Великий, у Тебе прохаю,
- Миру і спокою Рідному краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764999
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
[color="#2a2d30"]Стомився день, змарнілий від негоди,
Туманом сірим котиться у ніч.
Яких ще примх чекати від природи,
Не хоче грудень з нею протиріч.
Сніги десь сонні в мареві дрімають.
Сипне з мішка хтось наче крадькома.
Як тут дощі їх хутко розмивають.
Чомусь бариться зимонька-зима.
Дерева мерзнуть голі і вчорнілі,
Земля вляглась спочити до весни.
Одягне грудень все у шати білі.
Нехай теплом зігріються вони.[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcT_lSzqBgBvKt8x4MTP4NVnYVc-qVtkrDb74ORwQ5T4opWwBriE[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764989
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Як ти там, мамо, на чужині? Як тобі живеться далеко від рідної домівки, рідного слова, рідної пісні? Ти, мамо, сиза голубка, якій зав’язали очі, і вона не знає, як повернутися додому. Навіщо? Навіщо страждати тільки через якісь нещасні гроші? Чому вони зараз стають основою усього сущого? Скільки ще людей змушені будуть покидати своїх рідних, близьких заради них?! Відповіді не існує. Є тільки жорстока реальність, яка вказує на те, що тебе нема тут, мамо…
Ірина Грицюк, 15 р., м. Івано-Франківськ
https://zik.ua/news/2008/07/03/142067
[youtube]https://youtu.be/HZTrv0OYmpA[/youtube]
[color="#02706e"]
[b]Д[/b]рібненьких діток залишила,
[b]О[/b]селю і старих батьків–
[b]Р[/b]ясних здобутків захотіла,
[b]І[/b] «долярів» не «гривняків».
[b]Ж[/b]адала статку та багатства,
[b]К[/b]расиво жити повсякчас,
[b]А[/b] не життєвого митарства –
[b]Д[/b]олати кризи кожен раз.
[b]О[/b]бдумала все. Полетіла...
[b]Р[/b]одина тут. А там - вона.
[b]І [/b]раптом, в наймах, зрозуміла,
[b]Д[/b]е молодість її мина...
[b]Н[/b]емовби блискавка у тіло –
[b]О[/b]дужала від згубних мрій:
«[b]Г[/b]ніздо – родинна хатко мила,
[b]О,[/b] краю рідний, милий мій...»
[b]Д[/b]ітей до серденька тулила...
[b]О[/b]сиротіла, бо батьки...
[b]М[/b]олилась слізно на могилах.
[b]У[/b] небі, мов свічки, зірки.
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764984
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Коли Господь, подарувавши землю,
Куточок раю заодно створив,
Укинув Він туди найкращі зерна
Й замилувався сходами згори.
А там Карпат пісенні водограї
І посивілий від журби Дніпро,
Ліси й лани, і щедрі, і безкраї,
І згублене серед людей добро.
Коли вся влада, за кермо вхопившись,
Забувши, що життя дається раз,
І славою химерною упившись,
Забула і про Крим, і про Донбас.
Й про те забула, що народ – це люди,
І про високу місію добра,
І що ненависть лиш до себе будить
У того, хто колись її обрав.
А це є надважливим аргументом,
Бо не стражда безпам’ятством народ.
Й історія підносить документи,
Коли мого народу – не збороть!
9.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764983
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Там, де мов сніг, едельвейси
Й хвилями грає Дніпро,
Просинь наповнює весни
І розливає тепло.
Де пшениці половіють,
Жайвором пісня зліта,
Й верби, мов люди, сивіють,
То Україна свята.
Там, де поля неозорі
Морем здаються здаля,
Вечір запалює зорі,
То моя рідна земля!
Там мого роду коріння
Голосом крові луна,
Й кленів осіннє горіння,
Й берег ріки в полинах.
4.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764982
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 09.12.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hzw6N2G_O3A
[/youtube]
МабУть, я рано народилась,
Чи довго ти до мене йшов.
Чи доля вже така судилась?
О! Скільки стер ти підошов.
Дорога, звісно, неблизька,
Все бездоріжжя, повороти.
А часом навіть і слизька.
Та треба йти, все побороти.
Туман, на зло, завис клубками,
Імла завісила весь шлях.
Легенький сум поплив ставками.
А, може, це був просто страх..
Не збився б ти тільки з дороги.
Назад все ж, може, повернуть?
Он місяць вийшов вже дворогий,
Тобі освітить важку путь.
А день кінця он добігає.
Злетіла пташка десь з гнізда.
Тумани вітер розганяє.
А вечір день вже обкрада...
Так добре, що це не приснилось.
Це - просто казка без кінця.
А буде так, як це судилось.
Та ще залежить від гінця...
---------------------------------
Спішіть туди, де вас чекають.
Допоки вечір, а не ніч.
Де вас із радістю приймають..
Де руку подають навстріч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763951
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 04.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2017
Осінь славна трудівниця, щоб нею насолодиться дід і баба рано встали до лісочку поспішали. Стежка вкрита споришем, а в бабці, аж у сердечку щем, каже діду,
- Не топчи, ти осінньої краси. Бачиш немов килимком стежка вкрита й рушником, є тут різні кольори, що й очей не відведи. Фарби руді і червоні, всі змішала осінь, тож шкода топтати їх, мо* підемо босі.
Дід на бабу подивився, лукавенькі очі, усміхнувся, прихилився,
-Ох, ніжності жіночі!
Сонце промені кидало прямо на обличчя, баба діда вмить штовхнула,
- Ану відчепися! Бач вдома і уваги на мене не звернеш, а ось тут по вузькі стежці біля мене крекчеш. Ще й всміхаєшся до мене немов молоденький, обійти чомусь не хочеш, щось весь час лепечеш…
Дідусь каптур поправив, та й вже до бабусі,
-І чому ти все бурчиш? І чому не в дусі? Бач, таке надумала, що упала клямка? Щоби разом босоніж, оце забаганка!
- Досить! - стара нахилилась, листки підбирала, ледь зелені і жовтенькі, в букетик складала.
Певно молодість згадала, сіла на пеньочок, під ніс пісеньку співала і плела віночок.
Перед нею вже й дідусь,
- Щось я притомився. Відпочину і я трішки.
У жменьку взяв горішки,
-Це ось, тут, біля ліщини, знайшов кілка штук.
Відразу баба до нього,
- От старий лантух! Нащо комусь залишати, певно там, ще є. Нема чого комусь! То вже все твоє й моє!
Дід, як парубок піднявся, під гілками нахилявся. Підбирав, в кошик складав й на стареньку позирав,
-О! Сказилась ти чи що?
Та сиділа вже в вінку, усміхалася до діда ,
- Пам`ятаєш ти таку? Ото була бесіда! Як ти заміж умовляв і кохати обіцяв, все життя мене цінити і весь час в житті годити…
Тоді теж осінь була, згадай на Покрову, мене ніжно цілував і завів в діброву. Клявся, ніжно обіймав, мене чорноброву. А тепер, що я маю? Одну замороку! Що без мене зовсім нікуди не ступнеш, ні кроку! Все одягтись допоможи, то підкажи, то подай чашку, ложку…. Неохота все згадати .. Пам`ятаєш весільну сорочку? Згодом після весілля, сам її ти прасував, а потім на пів згорілу хитро в шафу заховав.
Розпашілася бабуся, очі засіяли, дід до неї,
-Пригадай, як штори ми прали! Як ти в машинку разом з ними вкинула теплі, чорні колготи, штори стали чорно - білі, було замороки…
Вже від сміху з дерева опадало листя. А на горобині низенькій грона, як намиста. Виблискували на сонці, старі усміхались. Та й зривати спілі грона, в кошичок складали.
Вітерець слав поцілунки, звеселяв стареньких. Ось побачив вже дідусь, грибочків гарненьких. Грузді і кілька опеньків, між грабом у травичці. Дідусь став на коліна підрізав по звичці. Повні кошики в обох, а в пакеті є обід. Вже баба до діда,
-Ну попрацювали, як слід!
Витягає кусень хліба з ковбасою й маслом, а дід голову почухав, позирає басом. Раптом бачить пляшку з вином, мило усміхнувся, значить любить йшов не даремно та й поправив вуса.
-Ну, що любове моя? Ідемо додому?! - дідусь усміхався.
-Та я ж в тебе, моє сонце, знову закохався….
Стелилася стежечка до самого дому, тупцювали веселенько, не скажуть нікому. Як тут гарно восени удвох мандрувати і так тепло на душі молодість згадати.
18.10.2017.р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756357
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Люблю тебе дитинною любов’ю.
А пристрасть… Блиск побляк в її очах.
Розважливість керує нині кров’ю.
Вогонь, котрий спікав нутро, загас.
Живильні ліки Бог із неба сипле,
Щоб рани смутку вигоїла я.
Все ж дня нема, щоб ти із дум не виплив,
Щоб з уст твоє не витекло ім’я.
Та це, як вітру дув, без болю з ребер.
Хоч часом спомин рве спокою тло
І хочеться, щоби притис до себе,
Поцілував…, бодай би у чоло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756142
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Ти спиш собі спокійним сном,
А за вікном, а за вікном –
Зима вмивається слізьми –
Є ти і я, не – ми, не – ми...
Усе пройшло. Усе – прощай!
Що не здійснилось – вибачай...
Дружби мені не пропонуй –
Совість почуй, совість почуй.
Для мене пустка навкруги...
Не вороги, не вороги,
Але так склалось, що до віку
Звезла весна із мого ліку.
Дощем заплакала зима –
Є тільки я, а нас нема...
Є тільки ти і бачиш сни,
Але у них не ми, не ми... 18.02.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387640
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 19.10.2017
Это лето – моя осень…
Но желание любить…
Почему-то в рыжих косах
Незаметна в белом нить…
Это лето – моя осень…
Как такую сохранить?..
За неё у Бога просят
Не карать, а пощадить!
Это лето – моя осень…
Словно сон… Не повторить…
Паутинки – на покосах…
В рыжих косах – та же нить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756155
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
Я стояла й дивилась в дорогу,
Як бабуся в аптеку зайшла,
Ніби тихо молилася Богу-
Видно ліки для себе знайшла.
Розглядала полиці, пігулки-
Шепотіли щось в зморшках уста
І тряслися старечі руки,
А на очі скотилась сльоза.
Розгорнула стареньку хустинку,
Подивилась на зімятий гріш,
Краєць хліба виднів з торбинки,
Ніби крихта й великий кіш.
Щось просила- слова злітали...
Розвернулася і пішла,
Всі розгублено споглядали-
Розірвалась від болю душа.
Наздогнав молодий хлопчисько,
Пачку ліків тикнув старій,
Придивлялася бідна близько-
Він у натовп чкурнув, мов у рій.
Залилася стара сльозами,
Хлипав з нею небесний дощ,
Знов до Бога летіла словами:
У той світ, де не було їм прощ.
......................................................
Що за світ живемо, ПАНОВЕ?
В чім провина її така?
Де ж закони людські- те нове,
Що не має стара й п'ятака?
Що не може купити ліків?-
Працювала усе життя.
Чом на старості вкрадена втіха?
Де ж бо ваші, людські почуття?
Світ зогнив у чужих просторах,
Там, де злидні- старечі серця,
Брудні гроші лежать у офшорах
І не видно вже цьому кінця.
Де кінець, де той край, де межа?
Скільки треба тобі- ЛЮДИНО?
В старе серце встромлено ножа-
В чім, скажіть бо її провина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755988
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Заплакав росою ранок,
Як сина її убили…
Тяжка, незагойна рана
В душі у матусі нила:
Чому розтоптали право
Її мать живого сина?
За що була ця розправа,
За колір, за жовто-синій?
Син так любив Україну
Від Заходу і до Сходу,
За що ж він тоді загинув –
Продовжувач свого роду?
І тихо сльоза стікала,
І кров’ю волало серце,
А з ними – і дні тікали…
Життя вже не мало сенсу…
Та є материнська сила,
Свята і непереможна,
Устане вона й за сина,
Загляне у серце кожне
Й поділить загальне лихо
На всіх – по дрібній частині –
Такий заповіт великий
Дістала вона від сина.
І плакав росою ранок,
Щоб сили ті відновити,
Й народу глибокі рани
В росі назавжди втопити.
18.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755793
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Захисника День - Сина України.
Захисника кордонів в мирний час...
День патріота, що боронить стіни,
Щоб тихі сни вколихували нас
Вітаю, сину, друже і солдате!
Покрово, збережи від смерті й бід!
Хай славен буде у віках-століттях
Твій мужній дух і твій козачий рід
Вернися з перемогою, козаче,
Під оплески життя і всіх невдач,
Земля моя від гордощів заплаче,
Лиш ти, козаче, у житті не плач.
Хай слід-у-слід життя іде з тобою,
Вернись в будь-що на батьківський поріг.
Здолаєш ворога у вічний морок
Допоки мати-син. Допоки світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755382
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/2/145006328.gif[/img]
[b] «Цвета остались где-то там…»[/b]
[color="#0804d9"][b][i]
Цвета остались где-то там…
В прошедшем месяце иль веке
Всё слякоть давит в человеке
И места ярким нет цветам
Здесь разноцветный только зонт
Куда не глянь – черно и небо
Хотя бы солнца лучик мне бы
Но дождь закрыл весь горизонт
Окно затянуто слезой
То плачет дождь припомнив лето
Когда всё было, с кем-то, где-то...
Наш пляж… и море с бирюзой…
© Микола Карпець (М.К.)
*09.10.17* ID: №755351
[/i][/b][/color]
[url="http://mykola.at.ua/publ/pori_roku/cveta_ostalis_gde_to_tam/3-1-0-127"]© Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755351
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки, помилки і втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – це є твої у завтра кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це муки повсякденні і уроки,
Й тоді, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли порядок у душі і вдома,
Та не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається
Й ти втратив сенс, а чи зламав крило,
Чи доля ненароком посміється,
Тримайся, не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754389
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Курличе осінь в піднебессі журавлем,
Дарує золотаві всім дукати,
На землю сірим падає дощем,
До цього восени нам не звикати.
Тоді і річка часто в мареві дріма,
Здається, й вітер ніби утопився,
Ніяких птахів на воді нема.
В тумані ранок теж з дороги збився.
Та сонечко пошле на землю день
І річку радо визволить з туману,
Бадилля висушить, уже не молоде,
Напоїть осінь м’ятою-дурманом.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Знов падолист - листопад бенкетує надворі.
Від холодів утекло кудись бабине літо.
Мерзнуть на вітрі холодному вишеньки голі,
Небо все мжичить дощем крізь дрібнесеньке сито.
Встелена килимом жовтим доріжка додому,
Листя опале у нас під ногами вмира.
Парком крокую, так тихо й не затишно в ньому…
Плаче холодними росами липа стара.
Дім зустрічає мене у тумани закутий.
Бідний собака… із будки лиш ніс вигляда.
Мабуть хотів би за літом і він дременути,
Ходить двором хазяйнуючи діва руда.
Осінь вернулась. І знову думки невеселі,
Тільки тепло лиш пішло, я за ним вже сумую.
Проситься вітер холодний до мене в оселю,
Виє під вікнами тоскно…Вдаю, що не чую…
Нащо мені він у хаті? Я змерзла й без нього,
Вкуталась в теплого пледа, і гріюся чаєм.
Нині не хочеться бачити зовсім нікого,
Знаю ще довго…та я вже на весну чекаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752796
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
Я, мабуть, просто гостя випадкова,
Бо щастя обирає не мене...
Хоч на одвірки вчеплена підкова,
Та я боюся: знову обмине...
І розчиняюсь у житейських буднях,
Мені немає як, нема коли -
Не вмію просто жити, просто бути...
І вже не часто, а таки болить...
Та хоч із літом швидко розпрощалась,
Його не виглядаю більше, ні... -
Хай служать римі ті слова "з дощами",
Бо з ними мокро й холодно мені...
Я не втрачаю віри: засвічуся,
Теплом душі зігрію навкруги,
Скраєчку, непомітно примощуся
Й любов'ю об'єднаю береги...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752724
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
Закружляли клини журавлині…
Зажурились осінь і земля:
Їде син додому… в домовині…
З кулею у серці… звідтіля,
Де народ, обдурений роками,
Ще бажав вернутись до «совка».
Там Росія підлими руками
Долю загубила юнака.
Тужить ненька… рученьки ламає…
Журавлі принишкли угорі –
Домовину з сином піднімають
Побратими в рідному дворі.
Заридали людоньки довкола…
Зляканий сховався в будку пес…
«Не дай, Бог, дітей ховать нікому!» –
Линуло тремтливо до небес…
13.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752707
дата надходження 28.09.2017
дата закладки 28.09.2017
В позолоченій спідниці, пішла до криниці,
У рядочок чорнобривці, схилились дівиці,
Королева, ота хто, пані- осінь, ця жовтнева,
Кришталева роса іскрить, п`янка чебрецева.
І вербичка, радо зранку, зустрічала бранку,
Вже спіймала жаринку, то ж одягла хустинку,
Багрянцевіі косички, гарненькі у вербички,
Вже й сухенькі листочки, зажурились синички.
Горда осінь крокує, та коси розпатлані,
У жупані сизім, розляглася у тумані,
Золотіє землиця, травичка багровіє,
Вже повіє вітетерцем, аж холодом провіє.
Ми зустріли осінь, то ж лелеки відлетіли,
Спорожніли місця, уже й поля почорніли,
Зникав день, притомилась, у річці причастилась,
До земельки вклонилась, поміж трав згубилась.
25.09 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752203
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Удовине жито
Обсипається,
Доля з удовиці
Насміхається.
Удовина хата
Плаче, горбиться.
Удовиця, наче
Тая горлиця.
Удовині ночі
Ой довгесенькі,
Донечка й синочок
Ще малесенькі.
Удовині коси
Шовком падають.
Слізоньки – не роси
З очей капають.
Удовині сльози
Течуть річкою,
Кличуть її доню
Всі Марічкою.
Виросте дівчатко те
Стане мрією
Пару зустрічатиме
Вже Марією.
А синочок-сокіл,
Весь у батечка,
Виросте високим –
Видно змалечку.
Удовине жито
Не обсиплеться
Матінка на діток
Не надивиться.
19.05.2013
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749039
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[color="#b34b4b"][i][b]Мечта, поднявшись в голубую высь,
Где ей уютно было и спокойно,
От ран, что не сбылась, упала вниз,
Разбилась напрочь, ей уже не больно…
В осколках мыслей и обломках грез,
Утратившая свой резон надежда…
Расшиблась об асфальт мечта, всерьез.
Над ней рыдали тучи, безутешно.
Слезинки превратились в мягкий снег,
От холода и безразличья будней,
Признав в мечте не тяжкий, все же грех…
Когда она исполнена не будет…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735563
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 30.05.2017
То не світ на нім клином…, то в мене заїла платівка.
То болить мені впертість його, непоступливий крок.
То душею моєю пройшлася важка вантажівка,
На котрій ціла купа його невідкритих думок.
То не осінь глядить мені в очі сухими гілками,
Не зима, що на ріки поставила срібні латки,
То байдужість його коле серце моє їжаками,
То закритий портал розриває мій день на шматки.
І допоки чуття це носитиму, наче дитину?
І допоки надія тягнутиме кров із судин?
І вірші ці… допоки писатиму, гублячи днину,
Наближаючи душу свою до небесних сходин?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734830
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/945654213.gif[/img]
[b]«Якщо хочеш…»[/b]
[color="#0724e0"][b][i]
Якось влітку вже під вечір
Коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі
Прошепчу своїй я милій
Мов, пішли сьогодні в поле
Там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе
І вечірня ще роса
Не впаде, не потривожить
Тільки запах квітів й трав
Літо тепле ще ворожить
Для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує
Різноквіття диво-край
Закружляє, замилує
Чарівний земний цей Рай
Там ромашки-білокрили
Поле білим все укрили
Глянеш – ген, аж там, де обрій
Мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними
Із стрічками голубими
Гнуться шийки лебедині
Добавляють в біле сині
Що під колір влітку неба
Чи очей таких як в тебе
Якщо хочеш, в ту красу
На руках я віднесу
Віднесу і укладу
І нектар там на меду
З ароматів квітів й трав
З сонця променів дощу
Вечір теплий нам зібрав
Ну а я лиш пригощу
© Микола Карпець (М.К.)
*18.05.17* ID: №733951
[/i][/b][/color]
Якось влітку вже під вечір коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі прошепчу своїй я милій
Мов, пішли сьогодні в поле там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе і вечірня ще роса
Не впаде, не потривожить – тільки запах квітів й трав
Літо тепле ще ворожить – для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує – різноквіття диво-край
Закружляє, замилує чарівний земний цей Рай
Там ромашки білокрилі, глянеш – ген, аж там, де обрій
Поле білим все укрили, мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними – гнутися шийки лебедині
Із стрічками голубими – добавляють в біле сині
Що під колір влітку неба, чи очей таких як в тебе
Якщо хочеш в ту красу, на руках я віднесу
Віднесу і укладу, і нектар там на меду
З ароматів квітів й трав, з сонця променів дощу
Вечір теплий нам зібрав, ну а я лиш пригощу
[url="http://mykola.at.ua/publ/lirika_kokhannja/jakshho_khochesh/2-1-0-112"]© Сайт авторської поезії М.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733951
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Убий мене ніжно на сьомому небі спокуси.
У римах співучих я знов повернусь до життя.
Хай з дерева ночі ця пристрасть всі зорі обтрусить,
Та вранці росою воскреснуть вони на житах.
Твори мене палко, як образ гріха і святині.
Вдихай, як ефіри закоханих в сонце троянд.
Впізнай мене в барвах, почуй у піснях солов’їних.
В долинах безсоння поринь у магічний обряд.
Ти – небо і прірва. Ти – кара моя і спасіння.
Ти – подих весняний і літньої ночі жага.
І падають в серце дощі золотого насіння.
Тобою напившись, себе погублю, та нехай…
І виросте слово, п’янкою любов’ю полите.
І скоситься смутком, печаллю у віршах згорить.
Та знов запалає і в райдузі мрій буде жити
Та мука прекрасна, що вічність спиняє на мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733752
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
(дитячий)
Що для тебе, хлопче, Україна?
Руки мами, батьківські коліна.
Це земля прародичів чудова,
Де тепло сердець і рідна мова.
Дзвони храму у неділі й свята,
Босі ноги у траві, де м’ята,
Сад, улітку плодом густо вкритий,
Ліс-чаклун, хмарками оповитий.
Це карпатські буки і смереки,
Рій бджолиний і гніздо лелеки.
Золотом налитий в полі колос,
Соловейка в надвечір’я голос,
Що облюбував собі калину,
Біла хата, мальви біля тину.
Це сорочка, вишита нитками
В кольорах веселкової гами.
Літописець-дуб і плющ повзучий,
Чорне море і Дніпро ревучий,
Що, неначе сич, в негоду виє,
Місто Лева і столиця Київ.
Одноземці, що швидкі до праці,
Дух упівців і холодноярців,
Посівів любові сходи пишні,
Край, мені дарований Всевишнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733734
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Хрущі гудуть собі в сливках,
А я сиджу - уся в думках:
У чому сенс всього життя,
Що відійде у небуття?!
Ці дні весняні промайнуть,
Сади вишневі відцвітуть.
Вже й літо в осінь поверта,
А там дивись: іде зима.
І не закінчується ще шлях,
Що десь там губиться в зірках.
Життя буяє і цвіте -
Красу й любов навкруг несе.
Мабуть, потрібно у цей час
І це важливо так для нас,
Радіти всьому - просто жить ,
Отак як є, життя любить.
Нехай живуть рослина й звір,
А ти в Добро скоріш повір,
Бо переможе воно Зло,
Щоб там на світі не було.
Твори Добро для всіх навкруг
І будь для кожного ти - друг.
Хай все буяє і цвіте,
І радість в кожен дім несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733666
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Біда завила хижим звіром,
Своє поставила тавро,
Чорнобиль мертвим "сувеніром"
Таїть уранове нутро.
І від статистики рентгенів
Тих доль та душ, що вже нема,
І від поламаності генів
Нема весни – лише зима.
В забутих долею домівках
Сум досі грається в ляльки,
А фото – просто на долівках,
Між полинами – васильки.
Таке не в змозі відболіти
Через часи, через віки...
Здає Чорнобиль досі "звіти"
На хвилях Прип'яті-ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730625
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wxWu4wxL9CI
[/youtube]
Таке лице прозоре у вікна,
Це дощ промив старанно його й очі.
А я дивлюсь: чи скоро вже весна
Її прихід чекаю я щоночі.
А ніч живе все так, життям своїм:
Звабливий Місяць погляда на зорі,
А я питанням мучуся одним:
Кому доріжку стелить Місяць в морі?
До берега човенце приплива,
А в нім весна, прикрашена квітками.
Такі вночі ось творяться дива...
Іде весна знайомими стежками.
Навколо розкидає буйний цвіт.
Вродлива, непідступна і мрійлива.
Враз змінює і мій духовний світ,
І радістю наповнить усе злива.
А ти ще спиш, покірний темній ночі.
Усмішка ледь торкається лиця...
Так хочеться, щоб ти відкрив вже очі...
Хай радістю наповняться серця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723895
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Я низько кланяюся нашим матерям,
Простіть за все, якщо вас засмутили.
Ми ж ще не знали ціну тим словам,
Доки самі дітей не народили.
Пробачте за непослух, за сльозу,
За ніч недоспану, за споконвічне "зараз",
Й пробачте нам за першу ту весну,
Коли закоханих до ранку виглядали.
За те, що догоджали як могли,
А ми, бувало, це не цінували.
Для нас ви лікарем, і вчителем були,
І як спец-наз ви нас охороняли...
Пробачте за усе, за все простіть,
Що і сьогодні скажемо щось зайве,
Ви ж на дорогу нас перехрестіть
Й, ще довго-довго, в гості виглядайте.
Хай, як найдовше, квітнуть квіти на вікні,
Хай ваші коси розплітає вітер-
Ми ж доти діти, поки ви живі,
Тож не гасіть у вікнах своїх світло.
16. 03. 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723889
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Кричала тобі вслід, як кличуть Бога,
Молила і молилась. Та пітьма
Закинула як хустку ніч в дорогу
Із зоререшетом, де я сама.
Я кликала тебе як кличуть диво
В чотири рочки в казці на поріг.
Та ти зчерствів і був собі щасливий.
У мене біль розлігся біля ніг.
Кидають вслід образу чи щось схоже.
Ти кинув:
--Стрінеш кращого...
Й пішов.
А я тоді подумала :
-Мій Боже.
Чи він таке кохання ще б знайшов?
Щоби його отак, як я, любили.
Щоби від щастя плакала душа.
Здається, зорі хмари розчавили,
Бо Янгол вилив дощ на піввірша.
А може, то малесенькі сльозинки
Змішалися в тюльпани і ростуть?
А Валентин святий підклав смішинки
В холодну землю, де вони зійдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717840
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Ничего с тех пор не написано,
Когда прожито две любви.
Все слова разбежались крысами,
Спешно бросив мои корабли,
И огарков несметное множество
Недоплаканных мною свечей,
Я и Богом была и убожеством –
Каждодневным рабом мелочей.
То ли с плахи душой воспаряя,
То ли телом на плаху всходя,
Я теряю, теряю, теряю,
По пути обретая себя.
Надрукований у журналі "Дніпро" №7-9 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554309
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 09.02.2017
Ну вот и все.Настал тот день,
когда расстанусь я с тобою.
Ты в полумраке бросив тень,
в окне любуешься луною.
Скрываешь слезы от меня,
но сырость глаз я сердцем вижу.
Опять себя я ненавижу
за то, что любишь ты меня.
Я больше не смогу согреть
своим дыханьем твое тело.
И не в любви здесь в общем дело...
Мне больно на тебя смотреть.
И в тишине глотая ком,
вином мочу сухие губы.
Мне тяжелы души потуги,
но тесен стал нам этот дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717285
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
До Тебе і метеликом, і квітом
Первинним ніжним, наче пектораль -
На груди змучені, свинцем побиті…
Зболіле серце рве стражденний жаль,
Як тими пелюстками кров спинити?..
Зима, весна… надії… третє літо
З корінням вириваються гілки…
Не буде на тім місці диво- квіту –
Тужливі груди скровлені в дірки,
Лиш голуб крилами боронить віти…
Незрілі пуп’янки додолу… Діти...
8 лютого 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717284
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
О, як же хочеться весни,
Коли зима в лютневих примхах:
То снігопадом заряснить,
То парою із ніздрів диха,
То по біленьких килимах
Зайчиськом білим пробіжиться!
На те вона і є зима,
Щоб руки грілись в рукавицях!
Бува, й бурулечки-носи,
Прозорі, вниз зі стріх повісить,
Коли ж торкнеться до краси
У білих шатах казки лісу,
Вчаруєшся: яка ж пора!
І сумніви-думки нахлинуть.
А сонце іскорки збира,
Що при теплі до хмар полинуть.
8.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717247
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Ніхто тебе так ніжно не любив
Як я люблю. І знаю: це - взаємно!
З душі твоєї келих пригубив,
В п’янкому маренні я спокій загубив,
А вже без тебе в цьому світі темно.
Доки не знав, що ти у світі є,
Саме така, яку тепер я знаю,
Було несхитне впевнення моє,
Що світ людський без дива постає
І від кохання серце не згорає.
Доки не знав... цих осяйних очей,
З чарівних вуст розмов слова співучі,
Опуклість звабливу оголених плечей
У мріях невідіспаних ночей,
Розкритих крил обіймів шал жагучий.
Жагучий шал... аж до гудіння скронь
Коли злітаю наче в піднебесся!
І вже не пристрасть, а горить вогонь,
Що починався із твоїх долонь
Тай перелився ніжністю до серця!
Ніхто тебе так вірно не любив,
Як я люблю! Вже два десятиліття
Тобою сню зо всіх серцевих сил,
Під чарами жіночої краси
Не відаю про зради лиходійства.
Із дня у день, при зустрічах скупих,
Кажу тобі про почуття гарячі.
І від тих слів вся розквітаєш ти
Хоч заперечуєш свій геній красоти,
А все ж: слова для тебе, - щось та значать!
Ми не глухі. Почули поклик душ,
Що виплеснувся із глибин таємних.
Він виривався із сухих табу,
Із оглядів на жадібну юрбу
І прокладав стежинку на взаємність.
Ніхто тебе довічно не любив,
Як я люблю! Мине життя недовге,
Душа злетить до зоряних світів,
Та навіть звідти буде чути спів
Як відгомін цих почуттів, як спомин.
4 лютого 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717173
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
До неї йшло кохання пізнє,
Повзло болотами незгод,
В життєвому блудило лісі,
Тонуло в вирі темних вод.
Так довго йшло- аж притомилось,
Присіло біля джерела,
Водою ніжності умилось,
Стократ прозорішою скла.
Ковтнуло щирості повітря,
Набрало з трав живильних сил
І знов пішло навпроти вітру,
Що тугу на плечах носив.
Нарешті, те кохання пізнє
ЇЇ зустріла сивина.
Та в домі вже затихла пісня,
І в скрипці врвалася струна…
© Володимир Присяжнюк
08.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717055
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Колись написала цей вірш
після випадкової зустрічі з
незвичайною дівчиною.
Не знала кому його присвятити.
Сьогодні побачила в Клубі нове
фото Юлії Гармаш. Це-про неї.
Дівчина в платті волошковім
Букет із райдуги в руках,
Їй дуже личить у обнові,
Усе пасує в цих роках.
Таких красунь є небагато,
Щоб з часом в унісон ішли
Й були з епох аристократа -
Полотен вічності посли.
Краса і врода, навіть святість,
Хоч це давно не дуже в моді,
А тут ще й заздрощів кирпатість,
Не вперше з цим зустрітись вроді.
Дівчина в платті волошковім,
Частинка поля, шмат небес
І сонце-локон колосковий...
За конкурентку - для принцес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717037
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
я дуже втомилась від себе, від тебе, від нас,
лукаво тобі посміхатись, в усьому годити,
втомилась даремно чекати на тебе весь час,
втомилася поруч з тобою не бути, не жити.
я просто втомилась щодня дожидатись дзвінка,
втомилася чути: пробач, я сьогодні не зможу...
втомилась не бути коханою в твòїх руках,
чекати на ласку, неначе на щедрість вельможі.
повір, я втомилась себе дарувати тобі,
втомилась у наступ іти, добиватись кохання,
втомилася від існування у цій боротьбі,
втомилась дурити себе, що сьогодні- востаннє.
то ж знай - я втомилась! і більше вже так не будè,
бо втома руйнує, ламає, вбиває, калічить.
чим далі-все більше. відходить життя молоде,
вже пасма сивин опадають на втомлені вічі.
втомилася знати, що я -забагàнка твоя,
втомилася бути забàвкою в примхах дитячих,
бо ти не доріс до кохання іще, ну а я-
втомилася просто ніколи твоєю не стати.
07/02/2017р.
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716997
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
У дитячім голосочку і у житнім колосочку,
І у чистому джерельці, і любов'ю в моїм серці
Дзвени, наша мово! Ти нам дана Богом.
У волошках синьооких, у річках стрімких глибоких,
В материнській колисковій, в калиновім ніжнім ґроні
Співай, наша мово! Ти нам дана Богом.
Лийсь дощем рясним із неба, ті слова візьму, що треба...
Дарували щоб надію і будили світлу мрію!
Світи, наша мово! Ти нам дана Богом.
Де земля козацька славна, дзвени, мово наша гарна!
Звеселяй тут кожне серце, мово – чистеє джерельце.
Дзвени, рідна, кожним словом...
Нам усім дана ти Богом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716984
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2017
В минуле частіш повертаюсь думками,
Це мабуть вже старість стоїть на порозі.
На хвильку хоча б пригорнутись до мами,
Цього я, на жаль, вже зробити не в змозі.
Теплом огортають ті спомини душу,
В них лиця розмиті і фрази непевні.
І мариться щось, що я з місця не зрушу,
Та й рухати це вже не варто напевно.
Життя прожила, наче книгу писала,
Нізащо не вирву в ній жодну сторінку.
Чогось надзвичайного в книзі тій мало,
Та ще сподіваюсь, на те я є... ЖІНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697051
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 05.02.2017
Де біля хати розквітають вишні
І пшениці хвилюються в полях,
Цю землю дарував мені Всевишній!
Це – Україна – матінка моя.
Де ліс піднявся у небесну просинь
І вітром зацілована земля,
Де верби у воді купають коси,
Це – Україна – матінка моя.
Де тішать світ Карпати водограєм
Й Дніпрова повновода течія,
Милішого немає в світі краю.
Це Україна – матінка моя.
Приспів:
Україно, вільна, єдина,
Ти як мати, у житті одна,
Україно, Україно,
Моя рідна сторона!
2.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716431
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
БУР’ЯНИ (На вірш «Полинове поле» Надії Башинської)
Гірчить Полин, безкомпромісно і вагомо.
Куди не глянь, він всюди, в кожнім домі.
Пишається незграбною своєю прямотою,
Традиціями, що лишень йому відомі……
Та є страшніша і підступніша Зараза –
Багатообіцяючий Кукіль, що не розгледиш зразу:*
Дає надію – паростки потужні і зелені,
Але зерна Пшеничного не матимеш і жмені.
Сьогодні обіцянками дає усім надію –
Наївним з радості аж серце мліє….
Лиш тільки вкорениться ця Зараза,
Як той Пирій, обплутує усіх одразу!
* При́тча про пшени́цю і ку́кіль — це притча,
яку розповів Ісус Христос своїм учням та людям,
та яка записана у Євангелії від Матвія 13:24-30,36-43.
Господь сказав: "Царство Небесне подібне до чоловіка,
що посіяв добре насіння на полі своїм; коли ж люди
спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716411
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Як облетить із яблунь цвіт,
То розцвітає диво-квіт..
Шукаю я в Купальські ночі,
Ті брови чорні й сині очі.
Вони наснилися мені
В бузковім гаю навесні
Світанками в сріблястих росах,
А ще дівочі довгі коси.
Приспів:
До тебе тихо підійду,
За руку ніжно я візьму
І поведу в Купальську ніч,
Шукати папороті цвіт.
Я часто бачу уві сні,
Як квітне папороті цвіт,
Купаються в воді русалки
Із ночі до самого ранку.
Як тільки блисне на зорі,
Й промінням вдарить по воді,
З-за хмари вийде ясне сонце –
Зникають ті чарівні очі.
Приспів:
До тебе тихо підійду,
За руку ніжно я візьму
І поведу в Купальську ніч,
Шукати папороті цвіт.
В полях блукаю по пашні,
Шукаю очі чарівні.
Із волошковим синім цвітом
Несеться вдаль розкішне літо.
Перецвітає сон-трава,
Вже літо в осінь поверта,
Але у снах казкових досі
Знайти ті очі я не в змозі.
Приспів:
До тебе тихо підійду,
За руку ніжно я візьму
І поведу в Купальську ніч,
Шукати папороті цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716409
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
Ушла! и не стану
Тебя больше ждать,
Когда я ...по-плану...
Когда ...со мной спать.
Ушла! Позабуду,
Как треск бигуди.
Ты, сам, как простуду,
Себя ...изведи.
Да где же ты взялся,
А, горе мое,
Ведь, весь ...истрепался,
Как бабье житьё...
06.02.1997-11.09.2010г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716384
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
У мене є кілька віршів про слово. Але мені сподобалось, що клубівці зачепили цю тему зараз (чотири вірші за вчора прочитала). Тому захотілося і своє щось сказати.
А слово це і грізна зброя,
І одночасно – дужий лік.
Воно розслаблює, як хвоя,
Й напружує, коротить вік.
Дає притулок чорній злості
І розпускає в душах цвіт.
Прапвдиве? Світлить день і простір,
Брехливе? Тьмянить день і світ.
Воно веде у бій кривавий,
Спиняє хід лихій війні.
Бадьорить, мов горнятко кави,
Гнітить, як рани незгойні.
Ним Божий світ убрався в льолю,
Добра і зла воно носій.
Щоби не стать виною болю,
Перш ніж пустить його, просій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716375
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017
І Гітлер, і Сталін, і Путін –
То типи одного ґатунку.
Їх кроки – річки каламуті.
Їх душі наповнені трунком.
На манії величі, слави,
На костях, на крівоньці люду
Ліпили імперські держави
І думали, вічними будуть.
Та діє закон бумерангу
Для тих, хто могили всім риє.
Злочинцям подібного рангу
Затягують мотуз на шиї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716271
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017
З любов’ю і вдячністю
Тетяні Луківській за її збірочку
віршів *Відстані... Роки... і пережите*
**********************************
Осіння жінка просить ласки,
Вже паморозь торкнулась кіс.
Почуй її, в осінню казку
Введи, мов у чарівний ліс.
Знайди слова, щоб душу гріли.
І руки теплі хай твої
Обіймуть, щоб в очах горіли
Вечірнім Києвом вогні.
Осіння жінка просить ласки...
Де ж ти́, той літній чоловік?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716066
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Сентиментальна тиша п"є мій смуток
І зверхній погляд кида з-під повік:
- [i]Чого ж не хочеш бути серед них -
Серед своїх невиспаних, солоних
Невтіх?[/i]
А я відповіла суворо, люто:
- Хіба ж собі скоритися - це гріх?
Безбарвна тишо, пий гірку отруту
З уявлень хибних і відмов моїх.
Гаспидна тишо, пий зболіле [i]мовчки![/i]
Голодні потерчата й поторочі, -
Твої годованці! -
хай згадують про ночі,
В яких було досхочу самоти -
Смачної страви із оман гірких.
...Коли
Моя зажура на губах твоїх
В останній краплі тьмяно охолоне,
Я легковажну суть в собі відновлю -
Метеликову зграю в теплім лоні,
Відвертість нескінченної доби,
А в плесі дзеркала - усміхнену безодню!
[i]і[/i]
Дозволю більше, ніж могла.
[i]Собі.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716094
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Ми дітьми гралися в війну.
Яка ж негарна ця забава!
І маю я таку вину:
Зі мною гралася лукава.
Ми – партизани, зв’язкові
І снайпери при цьому ділі,
Розвідники і лікарі,
А тут – малята всиротілі.
Давно дитинства вистиг слід,
Вже не гостює навіть в снах,
В війну ще грається сусід,
Нас меле у своїх “млинах”.
І як таке до голови
На мить могло хоч прилетіти?
Спитайся,”брате”, у вдови -
В війну не грають її діти.
Вона до них прийшла сама,
Залізла хижа попід шкіру,
Підлізла, відьма крадькома,
Казала, ніби, голуб миру.
Не грайтесь, люди, у війну!
В ній не буває переможців.
Не змити тим повік вину...
Скарає Бог за наших хлопців!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716073
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Коли літо відпахне любистком
І зозулине «ку» відкує,
Ще вода тихим золотом блиска,
Літом бабиним луг заснує.
Підрум’яниться трохи калина,
В позолоті – березовий гай,
Журавлиним відточеним клином
Розтривожиться весь небокрай.
Захмеліє трава тоді в росах,
Оживе після довгих дощів,
Забреде у мій край рання осінь,
Тихим смутком осяде в душі.
30.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716047
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
(Бійцям, що полягли під Авдіївкою.)
Імена... Імена... Віск зі свіч,
Плачуть люди по всій Україні.
Ми зі смертю тепер віч-на-віч,
Горе майже у кожній родині.
Імена... Імена... Імена...
Вже ланцюг тих смертей нескінченний
Обриває суцвіття війна,
То ж плодів не чекаймо даремно.
Імена... Імена... Сльози скізь,
Україна в сльозах потопає.
Знов отримали хлопці " безвіз"
Журавлиним ключем... аж до раю.
Імена... Імена... Імена...
Н.Хаммоуда.
02/02/12017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716074
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 03.02.2017
Боляче, Ненько, боляче,
Молюсь на колінах і стоячи,
Молюся щоранку, щоднини
За спокій і мир України.
Боляче, боляче, Ненько,
Як очі розплющиш раненько
І чуєш про жертви і втрати,
І хочеться в небо кричати !
Боляче, Господи, боляче,
Ми встанемо, рани загоячи,
Тільки не встануть вони...
Боже святий, борони...
Боляче, боляче, Боже,
Знаю... грішу... Та не можу !
Благаю за землю свою,
Грішну... Але ж і святу !
Боляче, боляче, Ненько,
Знаєш,як тисне серденько
За наших синів і руїну,
За тебе, моя Україно !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715945
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Люди, скажіть, а ви ЛЮДИ –
Ті, що по миру – серпом?
Серце спиняєте в грудях,
Наче вагони в депо.
Миєте опісля руки
П’єте вино та їсте.
День ваш не ні́вечать муки.
Ніч ви спокійно спите.
Носите вінці лаврові,
Плетені десь у кремлі.
Що вам до того, що крові
Безмір уже у землі?
Що вам до того, що дітям
Ставить переляк печать
І що не знає де дітись
Старість, як «Гради» гатять?
Світе, вивітрюй байдужість.
Брате, лий твердість у крок.
Тільки у єдності – дужість.
Тільки у правді – добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715926
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Я не з вами і не́ проти вас.
Я сама по собі.
Мандрівниця.
Блудна діва, що згаює час,
не вартуючи навіть мізинця.
Не дивіться осудливо, ні.
Що той осуд колючий безвольній?
Тільки вітер живе у мені,
тільки рани од світу незгойні.
Я не скаржусь, пробачте!
Ідіть
зазирайте у душі цнотливим,
возносіть їх аж до верховіть,
додавайте лжелету й лжесили.
А мені... А мені не туди!
А мені на поля, у безлюддя,
де затоптує сонце сліди
усілякої скверни й облуддя.
Де неторкане мрево снігів,
де мож голосно так голосити,
що аж чутиме вухо богів,
пустомольбами густо набите.
Я не з вами і не проти вас.
Я сама по собі...
2.10.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715885
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Я була сьогодні на війні,
Я солдатам лікувала рани.
Знаю, то було лише у сні,
Але все здавалось так реально.
Я пережила увесь пїх біль ,
Пропустивши стогін через себе,
Бачила, як вилетівши з тіл,
Душі відправлялися у небо.
Я була в окопах льодяних,
Мерзла і горіла з ними разом,
Плакала й молилася за них,
Рани їх бинтуючи тим часом.
А коли проснулась я -сльоза
Залишилась тепла на подушці.
Прошу, змилосердьтесь, небеса,
Зупиніть ці руки загребущі.
Хай не гинуть хлопці наяву,
Хай не ллється кров і в снах тривожних.
Щоб не чути більше про війну,
І живим щоб повернувся кожний.
02/02/2017
Н.Хаммоуда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715850
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017
Старий горіх на тин поліг,
Зігнувсь до брами,
Для нас він був як оберіг,
У серці з нами
З тих пір, коли у вирій ми
Знялùсь птахами,
Чекав горіх, чекали нас
і тато, й мама.
Але минали дні, рокù-
Ми не вертали.
Не дочекавшись нас батьки
Пішли за хмари.
Осіла хата, похилилась
Чорна стріха,
Спорùш повився від хатини
До горіха,
Все застеливши, наче килимом
Довкола,
Минає час, униз несе
Шаленим колом:
Зима, і осніь, і весна,
Життя- на захід,
А на горісі в'є гніздо
Самотня птаха.
Засох горіх, на тин повис,
Схиливсь до хати,
Нема куди, нема до кого
Вже вертати...
30/0/2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715368
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Кружляє сніг, мете до підвіконня,
і ніч безкрайня тягнеться, як сум...
В полоні у безжального безсоння
холоне серце від тривожних дум.
До сина всі думки мої прикуті –
він на війні о цій лихій порі –
і перед образами на покутті
молюся до ранкової зорі.
Приспів:
Всі молитви́ прошепочу
за тебе, найдорожчий мій.
Від хвилювань я не втечу,
бо знаю: був жорстокий бій.
– Мій Боже, кулі відведи,
щоб біль синочків не зморив!
І захисти всіх од біди,
тих, хто собою нас прикрив!
Але повзе колючими голками
до серденька біди передчуття...
Прославившись орлами-вояками,
б'єтеся ви до самозабуття.
І страх в азарті бою відступає...
Свистять осколки, мов осиний рій...
Та раптом душу струмом пробиває:
– Ох, що з тобою сталось, сину мій?!
Приспів:
Я горлицею полечу
над степом, понад кручею.
Підбитим птахом закричу
над раною болючою!
Тебе до серця пригорну,
страждання заберу собі,
невідворотне відверну,
не кину я тебе в журбі,
рідненький мій!..
Синочки! Нині ви в боях,
та ждуть вас в селах і містах.
Благаю! Будьте всі живі
на славу нашої землі!
Щоби не плакати вдові,
і не сиві́ти матерям,
на зло здурманеній Москві
і вбивцям-виродкам-"царям", –
живіть, сини мої!!!
16.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712511
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 01.02.2017
Нема таланту і його не купиш.
Господь талант не кожному дає.
Як Бог не дав, тоді навіщо цупиш?
І видаєш, як ніби за своє…
Або несеш всіляку ахінею
І всім доводиш, що це новий стиль.
А дурні є, захоплюються нею,
І вже тебе гойдає слава хвиль.
Дивлюсь на намальовані картини
І так міркую, цей авангардизм,
Це мабуть витвір хворої людини,
Отой фовізм, кубізм чи футуризм…
Художній стиль діагноз проявляє,
А може хворі не вони, а ми?
Ті, хто щосили хвалить чи купляє?
Про це думки різняться між людьми.
Мене квадрат, що чорний, що червоний
По-правді не захоплює ніяк.
В мистецтва є усталені канони
І є бажання слави на дурняк.
Тому одні складають білі вірші,
А інші пензлем створюють мазню.
Але дивують ті, чи не найбільше,
Хто хвалить і звеличує фігню…
01.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715731
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
- Забудь його, - шепоче вітер,
По снігу пишучи пером, -
Бо не для тебе в цьому світі
Бій його серця під ребром,
Його низький протяжний голос,
В’язкі у погляді меди
І той далекий мегаполіс,
Де він кладе свої сліди.
І слів намисто не для тебе,
І почуттів міцний кагор.
Луною - пісня вітру з неба:
- Забудь його, забудь його!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715712
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Знов небо посивіле від смертей,
Дощі не плачуть- сліз уже забракло,
Скінчився відлік днів, як і ночей,
Ось тут, ось так...життя заклякло.
У тиші, Боже, вічного раю,
Відкриті Твої брами благодаті,
Один за одним так тихенько йдуть,
Твої сини, УкрАїно,- солдати.
І ти, зомлівша болем, в сивині,
Розхристана в пекучім вічнім горі:
Вже наяву, а не в глибокім сні
Хрести стоять, мов кораблі на морі.
Моя, розбита горем, Україно,
Моя, в війні знедолена, земля,
Моя, розрита ворогом, могило,
Пекучий біль мій,- Матінко моя.
(с) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715711
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017
Село вмирало болісно і довго,
Ховаючись в високій кропиві.
Ще стежкою хтось по-старече човгав
І гниллю пахли яблука в траві.
Бездонне небо, заніміла тиша
І моторошний спокій огорта.
Чим завинив, що світ ще не залишив,
Себе не раз він з відчаю питав.
Примара-тінь трималася причілка
Їй блякнув світ у вицвілих очах,
Як ніби дух померлого присілка,
Та горобці гойдались на кущах.
Якісь принишклі і заціпенілі,
На душі схожі вимерлих людей
На поминальнім всілися застіллі
І сум німий точився з їх грудей.
Квітують мальви, смутку поволока
В прадавніх квітах розпачем бринить.
А в тіні вишні трохи кособока
Осиротіла пустка бовванить.
У хаті все як залишили люди,
На образах зчорніли рушники.
Світлини в рамках напоказ усюди,
На них життя, і долі, і роки…
Ворота впали, приросли травою.
Паркан тримає яблуня стара.
Вже спрагу не вгамовує водою
Поросла мохом студня, без цебра.
Спориш чіплявся, мов хапав за ноги
Благав беззвучно, - потопчи, пройдись,
Ще поки слід сільської є дороги,
Та за село вмираюче молись…
26.01.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714759
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Вередує зірка цілий вечір,
Головою круть то так, то так,
Зачепилась на гнізді лелечім
І не може вибратись ніяк.
Місяць заблукав в бездоннім небі,
Безлад, чи такі якісь дива?
Нічка прогулялася по греблі,
Натягнулась тиші тятива.
Я в безсоння граюсь на папері,
Перебрала весь букет із рим,
Муза тихо стукнула у двері,
Завжди рада я приходу прим.
Я тримаю їй смачну цукерку,
Чаю заварю з жасмину й м’яти,
Підморгну усміхнено люстерку,
Цій красуні маю що сказати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714718
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017
Моя Вкраїнонько! Земля обітована,
дарований нам Богом щедрий край,
а доля в Тебе – згіркла і туманна,
хоч мав би бути споконвічний рай.
Чом ходимо ми хибними шляхами,
де крик німий втоптав кривавий слід?
Чому, як не чужі, то власні хами
ведуть "в ніку́ди" зболений нарід?
Довірливі... Терплячі... Тож поганам,
як мито, – Твої доньки і сини.
Від Колими до Таврії – кургани
жертв розстрілів і голоду, війни...
Чи вирвемося ми з середньовіччя,
байдужості струсивши мертвий тлін?
... Тремтять у вікнах поминальні свічі –
це подихом із Неба лине відчай:
"Невже не зможете піднятися з колін?!"
26.11.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 18.01.2017
Знов за хмари, в небо синє –
журавлиний клин...
Вкотре – "... кача по Тисині"...
Вкотре – болю плин...
Світлодарською дугою
смерть пройшла (по дань!),
залишивши за собою
океан страждань.
Крові! Крові! Море крові –
вампірякам пир...
І кричать сліди багрові
від убитих тіл.
Бог візьме їх всіх до Себе,
прийме і земля...
Світлі душі линуть в Небо
через гріх кремля.
Шиють в лазаретах рани,
в муках – вояки...
Щось не те твориться з нами,
любі земляки:
ситі виродки пропащі
в розкоші живуть –
найсвітліші і найкращі
в Небо йдуть... і йдуть...
20.12.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707620
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 18.01.2017
Збігав серпень… але видався сонячний день. В останні літні дні, ще добре припікало сонце. Достигали яблука і пахучі груші, приманювали до себе бджіл та ос.Через відчинене вікно доносилися пахощі і в кімнату, де Олексій перебирав папери, зошити і слухав телевізор. Його батьки кожного дня на роботі, окрім неділі, працювали на заводі, на конвеєрі, радіотехнічних плат. Молодший брат Вадим, навчався у п`ятому класі.Нині п`ятниця,тож вдома залишився сам. Вчора ввечері приїхав з Харкова. Закінчив ремонт кімнати гуртожитку.Тішився, що мрії збулися. Тепер треба не втрачати швидкості,яка ним здавалося верувала. Мов той метеор справлявся з любими поточними справами.Інакше і не могло бути, завжди мав настрій всього досягати, в той же час був дуже розважливий. Все добре,екзамени здані, без проблем поступив в ХПІ. Відволікся до горобців,що скакали по підвіконню,посміхнувся.За мить, підійшов до стаціонарного телефона, набрав номер,- Привіт Оксанко, я вчора пізно ввечері приїхав.Як ти? В тебе все гаразд? Поступила?
В трубці почув писк від радощів,
-Поступила, поступила. Але кімнату в гуртожитку не дали,шукаю квартиру. Оце від радості ввімкнула на всю гучність приймач, після літа перебираю речі, готуюся до початку нового життя.
-Ти сама вдома?
-Так мої на роботі до двадцятої години.
- То я зараз буду,- задоволено поклав трубку.Оксана швидко склала речі в шафу.Одягла красивий халатик блакитного кольору,він пасував до кольору очей,підкреслював фігуру.
Її батьки заможні люди, кілька поколінь пов`язані з медициною.Батько терапевт в районній лікарні, мама лікар швидкої допомоги. Мала меншого брата,різниця між ними десять років. Батьки приділяли увагу донці, хотіли, щоб вивчилася. Змогла мати сім`ю і щоб своїм дітям спромоглася дати найкраще. Олексій в садку у кошик набрав яблук,груш,слив. З шафи дістав легенький білий шарфик,це в подарунок Оксані.З гарним настроєм по дорозі заскочив в магазин,придбав коробку цукерок »Асорті». Він знав,що вона їх обожнює.І вже біля вокзалу в магазині купив букет червоних троянд. Що то молодість…Не йшов,а летів, легенький вітерець куйовдив волосся, ніжно пестив обличчя.Йому здавалося, ладен гори звернути, щоб бути поруч з нею.
Тепла зустріч…обійми, поцілунки. У обох очі сяяли щастям. Але більшого собі не дозволяли,вік «гарячий» можна й помилок наробити.За розмовами не помітили, як і час пройшов.Оксанини батьки привітно зустріли Олексія..Задоволено вітали з успіхами, адже,знали його зі школи, про їх дружбу, батьки раділи вибору доньки. За чаюванням та розмовами час швидко сплинув. Він поспішав додому. Прощалися на сходовому майданчику, ніжно обійняв, поцілував. Вона звільнилася від обіймів,
-Ну досить, дивися по сходах обережно,третій поверх,не перший.
- На Новий рік зустрінемося, я пішов! Бувай!
В нових турботах пролетіло чотири місяці.Обмін листами,віра в майбутнє,старанно вчились. Та не приїхав Олексій на Новий рік, шкодував, але довелося чергувати по гуртожитку. Відразу сесія,вирватися не вдалося. Хвилювання, як іспит.але, що вдієш,втішав себе…що вдієш.Окрім навчання підзаробляв гроші, на залізничній станції розвантажував вагони.Хоча батьки і висилали копійчину,але ж зайвих грошей не буває.
На передодні восьмого березня,завдяки праці і рішучості, додому вдалося вирватися на один вечір.Весна підіймала настрій, мріяв зустрітися з коханою,потонути в її обіймах.Сюрприз вдався,з вокзалу відразу до неї.Вона вдома готувала смачні страви до свята.Душа холола від хвилювання… З червоними трояндами стояв перед дверима, думки…а може вже когось зустріла? Раптово почув шурхіт, ,хтось підіймався на третій поверх. Йому привітно посміхнувся її батько - Володимир Степанович,.
-А ти пропав хлопче…
Немов оправдуючись,- Та ні-ні,ми листуємося. Я кохаю Оксанку,що ви ,у нас все буде добре!
Оксана тихо відчинила двері, почувши ті слова,кров прихлинула до обличчя,почервоніла. Адже він їй цього ніколи не говорив. Від несподіванки впустила чашку, що тримала в руці, розбилася на безліч дрібних осколків.У Олексія вирвалося,
- Це на щастя! У нас все добре,не хвилюйся, - поцілував її у щоку. При батькові засоромилася. Та він посміхнувся,
- Я за вас радий. На першому плані звичайно навчання,зробити міцну дорогу, по якій йтимете по житті.
Близько третьої ночі Олексій повернувся додому. Лише три години на сон, а потім дорога до Києва, а там і на потяг до Харкова.
Минав час …Минали пори року.Для розваг часу обмаль; сесії, лабораторні роботи, реферати, курсові роботи, екзамени.
Попереду останній рік навчання. Олексію дали направлення пройти практику на Дніпропетровському авіаційному заводі,який саме набирав розмаху. В цьому місті мешкав рідний брат його батька. На заводі Олексію дуже сподобалося, мріяв після закінчення інституту повернутися сюди.
Вже й осінь… П`ятниця.... надворі накрапав дощ. Оксана з вікна електрички поглядала на перон, мав зустріти батько. За ці роки надоїло навчатися, їздити електричкою та й бентежило,що немає поруч Олексія.
На пероні батько стояв не один, він спілкувався з білявим,доволі повним молодим хлопцем. Батько, як завжди привітався і поцілував її в чоло,
- В тебе все гаразд? Ось познайомся,мій практикант Олег. Так, як і ти останній рік зубрить науки.
Хлопець зміряв її поглядом, наче мав бажання роздягти. Оксана все ж протянула руку, він з усмішкою привітався і губами ледь доторкнувся руки.
Всю дорогу йшли мовчки. Оксана першою зайшла в під`їзд, дивувалася поведінці батька, нащо було запрошувати в гості. Вразило й те, що мати не здивувалася Олегові. Вирішила, напевно батько її попередив,відразу пішла в свою кімнату. На душі кепсько і для чого це… задавала собі запитання.Олег ростом,був майже такий,як вона,весь час позирав їй в очі і це відштовхувало від нього. Якийсь татусів синочок напевно, подумала, своїми рухами нагадував незграбну жабу.Переодягнувшись,зайшла до мами на кухню. Мати відразу до неї, - Доню,присядь.Знаєш Олег син мого однокурсника,у нас проходить практику. Він теж у твоєму інституті навчається.Минуло років десять,як ми на семінарі бачилися з його батьком. Оксана мовчала, не розуміла до чого веде мати.
Вже повечеряли,вона подякувала,хотіла йти у свою кімнату, Несподівано Олег взяв за руку,
-Може підемо прогуляємося? –А,що доню, дощ перестав, ще й не пізно,чому перед сном не пройтися,завтра ж вихідний,- його підтримав батько.
Вона різко повернулася,
- Ні- ні тату…мені треба написати Олексію листа, я цілий тиждень не мала часу відписати.Азавтра хочу відіспатися,тож вибачте. Олег розгублено дивився на батька,теж встав із-за столу.
Вона в кімнаті,щеміло під серцем,для чого це все, адже знають, що ми з Олексієм кохаємо один одного.Вона чула голоси,від цього на душі стало зовсім гидко, голову накрила подушкою,намагалася заснути.
Ранок.... Оксана з осторогою вийшла з своєї кімнати,думала,що Олег залишився ночувати. Та на щастя батьки снідали на кухні вдвох. Привіталася,
-Доброго ранку!. Батько опустивши голову,
-Доню,вчора так негарно вийшло. Я хотів, щоб ти трохи краще познайомилася з Олегом. Гарна сім`я, заможні.Чи ти гадаєш, що в Олексія за скільки років нікого немає? Я гадаю…
Оксана різко перебила,- Тату, це що роки, чи що, змінило твоє ставлення до Олексія? Не намагайся чуєш, навіть не смій про це думати!
Відразу пішла в свою кімнату.Їй так хотілося щоб Олексій був поруч,витер її сльози,які котилися по щоках немов горошини.Адже це так принизливо.Скільки хлопців їй пропонували дружбу,запрошували на побачення та вона серед них не бачила такого,як Олексій.Тільки він зміг в її серці запалити вогник кохання.
Йшов тисяча дев`ятсот вісімдесят шостий рік. Пролетіли п’ять років в навчанні і в той же час у розлуці з коханим. Вона попросила в дикана, щоб її послали відробити два роки в Дніпропетровськ. Олексій проявив себе на практиці дуже здібним, завод подав індивідуальну заявку,мав можливість відразу працювати.
Літо… Яке то щастя,на руках дипломи і знову разом. Вони обнявшись, йшли до того місця,де гуляли після випускного.Теплий вітерець пестив щасливі обличчя.
.– Яка краса, подивись Оксанко!
Олексій задер голову, розставив руки в сторону,закричав,
-Я тебе кохаю! Ми разом назавжди! І вже тихіше,- Ти будеш моєю дружиною? Сонце моє, радість моя,квіточко моя ясноока. Я без тебе не зможу жити. Ми так давно цього чекали.. Оксана посміхалася, розпашілася, гучно гупало серце, в очах заіскрили сонячні промені. Її посмішка,немов сяйво,предала йому впевненості. Він став на коліно, з кишені дістав коробочку. Дві обручки заіскрилися на останніх променях сонця,яке вже ховалося за обрій.З трепетом в душі одівали обручки. Ніжні обійми, поцілунки. Вже підхопив її на руки, ніс до річки, шепотів
-Кохана це наше літо, вода тепла, тож скупаємося.
–Зачекай, я в купальнику, навіщо одяг мочити, постав на ноги, -просила його, виривалася з рук. Кивнула рукою,
- Он там біля очерету є човен.. Давай тут залишимо одяг, бачиш сутеніє, як зовсім стемніє де будемо шукати? Він легко опустив її на траву, ніжно цілував. Два тремтячі тіла горіли полум`ям кохання… Подумав, що тут? Відчув легкий біль в плоті, яка відчувала її тіло.Раптово вона підняла руки догори, лежала мовчки,немов завмерла. Він все зрозумів,це остудило його бажання. Та відчув себе котом, в якого раптом забрали мишу,ривком піднявся,на ходу зняв штани і кинувся у воду. Неподалік сполохалися жаби,десь закричала дика качка. Вода забирала в себе той вогонь,пестила його тіло. Та він жадав любові від коханої. Та вже тверезо оцінив своє бажання, важко змиритися, коли ж нарешті вона належатиме йому. Хвилюючим голосом погукав,
- Оксанко, сонечко йди до мене!
За мить,як діти жартували у воді, плавали, плескалися. Сміх роздавався,линув над водою. Втішало те, що більше нікого не було.Він цілував,вона ж захлиналася від поцілунків,
- Ти будеш моя? Моя до смерті чуєш… будеш?
Вже тихо почув, - Так…Так зараз, бо дуже тебе кохаю.
Поніс на човен… Щасливі душі відчули один одного,два тіла стали одним цілим…потонули у гріхові.Той біль і бажання іх не зупинило. Лише мінливо місяць підглядав… А зорі мерехтіли, немов раділи, повінчали їх справжнє кохання, це їхня доля.
На світанку прийшли додому до Оксани. Крадькома проникли в її кімнату. В обіймах засинали у ліжку.
На ранок лише привіталися. Снідали мовчки,ніхто не наважився щось сказати. Та батьки побачили обручки, переглядалися між собою. Мати майже не відводила від неї очей, немов намагалася щось запитати.
Мовчанку перервав Олексій,- Я прошу руки вашої доньки,гадаю у нас все буде добре. Ми маємо направлення в Дніпропетровськ,так,що одружимося вже на місці.
Батько, відразу наливаючи вино в келих,- Ви молодці! Шануйте один одного, поважайте! Хай вам Бог допоможе!
На початку серпня Олексій поїхав в Дніпропетровськ, щоб винайняти квартиру, згодом забрати її. Сам поки ж зупинився у гуртожитку, вже ходив на роботу. Знайшов лікарню, в якій по направленню мала працювати Оксана. Їй треба було приїхати до першого вересня.
Одного вечора… Батько прийшов з роботи у хорошому настрої. Оксана вже збирала речі, яка мала згодом покласти у валізу. Він погукав її, відкрив дипломат витягнув путівку,
- Дивися, що я тобі приніс. Це мені передали з Одеси.Туристична путівка на круїз Одеса – Тбілісі – Одеса.З двадцять дев`ятого серпня по п`яте вересня. Доню, така нагода буває раз в житті. Ти ж так хотіла кудись поїхати, помандрувати, побачити світу. Добре, якщо сімейне життя буде успішним, але ж коли це буде. Замов переговори з Олексієм, попередь, що на роботу вийдеш на тиждень пізніше. На жаль путівка одна та думаю, його б з роботи зараз ніхто б і не відпустив.
Оксана зразу насторожилася,
- Тату,а це не видумка щоб нас розлучити?
- Ні,доню,що ти. Я ж давно просив путівку,ти скільки раз мене просила взяти.Це тобі просто повезло. А, що до Олега,Володимир сказав, що одружується на однокурсниці.Планують запросити на весілля,десь в жовтні здається.Думаю тобі там не буде сумно.Він взяв три путівки та там тисячі людей будуть. Уявляєш який лайнер,а назва ось дивись,золотими літерами написано »Адмирал Нахимов».
На переговори пішла разом з батьком. Спочатку він поговорив з Олексієм,тоді вже передав трубку їй.
Після розмови з тестем, у Олексія було мало часу на роздуми. Гадав, хай сама вирішує, як краще. А то, ще подумає, що їй не довіряю. Хвилюючим голосом почав розмову,
- Оксаночко,я кохаю тебе, гадаю ти сама маєш вирішити. Я з роботою владнаю. Буду тебе чекати.Я буду нудьгувати, сонце моє. Тільки ти не знайди когось там собі.
- -Ну, що ти,Олексію. Прийдеш до себе на квартиру подивися на моє фото і заспокойся. Все буде добре. Я теж кохаю тебе. Ой час збігає. Цілую любий! Бувай!
- Але в душі запала якась тривога, це ж, ще десять днів чекати.Від хвилювання божевільно гупало серце в грудях. Минуло лише два тижні, як він поїхав,а я вже сумую. Але вже й втішала себе…нічого,було й на довше розлучалися.
Батьки проводжали її на потяг. Мати попереджала,які пігулки купити, на всяк випадок,якщо в разі закачає море. Батько весело розмірковував.яку красу вона побачить пропливаючи по морю.В Одесі її мав зустріти Олег з нареченою.
Величезний,красивий лайнер відпливав від причалу.Люду було,як комах.Грала веселе музика, проводжаючі посилали поцілунки. Їх трьох проводжали батьки Олега.
Першого вересня радіо і всі канали ТБ повідомляли про страшну трагедію,яка сталася тридцять першого серпня о двадцять другій годині. При зіткненні суховантажа»Петр Васьев» і лайнером «Адмирал Нахимов».
Потяг Новоросійськ – Москва відправився за графіком. В купе,з понуреними головами, четверо чоловіків. Вони поверталися з розпізнання загиблих. Олексій наче в тумані. В очах біль і страждання, сліз вже нема, на висках сивина, погляд в нікуди.
Минуло тридцять років..На могилі Оксани,як і кожного року,тридцять першого серпня, у двох вазах стояли червоні троянди.
14.17.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712687
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Який солодкий, ароматний запах груш!
Їх на шматочки дрібно-дрібно ріже мама.
Троянд червоних на подвір'ї квітне кущ
Й розмова нескінченно ллється поміж нами.
Ось мама усміхнулася й навкіл очей
Зібралися густі морщинки павутинням,
А очі голубі з відтіночком ночей
Недоспаних, сумних й важких, немов каміння.
Вдивляюсь з ніжністю в обличчя дороге,
Так хочеться на ньому сум осінній стерти
Й шкодую, що не сказано щось головне.
А пам'ять свідок невблаганний й дуже впертий,
Веде крізь сни у рідний дім і аромат
Грушевий знов знайомо й легко огортає...
А на душі ще важче, чим було, в стократ
І сон, де мама ріже груші, геть тікає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712951
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Свиня одержала диплом,
На жаль, диплом дають і Свиням,
Які так нагло, напролом
Усюди лізуть своїм рилом.
Диплом без розуму - дурня,
Та Свиням це не зрозуміти,
Бо "дипломована" Свиня
Ще намагається всіх вчити.
Ніхто б ніколи не хотів
Таку Свинюку на посаді,
Бо навіть стаду Баранів
Свиня з дипломом не дасть ради...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712072
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Безплатний сир лиш в мишоловці.
Не клюньте, друзі, так, як я.
Бо він в житті є для уловки.
Оце порада вам моя...
Бо довго потім будуть бити,
Зібравшись вкупу вся "рідня".
І спробуй ти тоді відбитись.
Дадуть тобі тут облизня..
Сухар, стакан води із крана.
Ото хай буде лиш твоє.
Нехай не вабить вас омана,
Хоч несолодке, та своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712058
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 14.01.2017
Думки під серцем всі складаю,
Колись зберуся й погортаю.
Всі розділю за кольорами,
Переберу їх вечорами.
Якусь – в смітник, якусь – в архів,
Якусь вплету в вінок до слів,
Цю відпущу десь політати,
В скарбничку можна цю сховати.
Ще розділю усіх за віком
Оці – маленькі, ці - великі.
Цій ще потрібно підрости,
А ця вже може йти в світи.
Ще поділю за ароматом
Оцих красунь усіх крилатих.
Оця – із запахом весни,
Із співом дуже голосним,
У цій - всі аромати літа:
Духмяні трави, сонце, квіти...
А ця – строката (осінь наче),
Дощем сумним невпинно плаче.
А ця – кусюча, з морозцем,
З якимсь ображеним лицем...
Думки складаю у букет,
Черпаю з них новий сюжет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710713
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
Сьогодні день різдвяний, тихий
Почуйте, як шепочуть небеса
Зійшов на землю Той, хто губить лихо.
Вітаєм Спаса нашого, Христа.
Вітаєм серцем, розумом, душею,
Благаєм миру для усіх людей,
Хай згине ворог і засвітиться зорею
Вкраїна наша, як різдвяний день.
Нехай небесні Ангели зігріють
Синів, що мужньо захищають нас,
Хай матері вже більше не сивіють ,
У кожен дім хай прийде світлий час.
Земля стомилась в мороці і горі,
Війна у душах, і країною війна,
Та в День Святий, благаймо щиро долі
В народженого, милосердного Христа.
07.01.17р
[u]Вітаю всіх із Світлим Різдвом Христовим!Нехай Вифлеємська зоря запалить у наших серцях Віру, Надію і Любов!Божого благословіння.
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ, СЛАВІМО ЙОГО!!![i][/i][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710728
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
У мене дві сьогодні батьківщини:
В землі Чернігівській дароване життя,
В Полтавській – гартувались воля й крила,
Зерно шукати вчилась між сміттям.
Я їх обох, як матір двох, шаную
За те, що є і буду мати ще,
І день новий життя свого почну я
Молитвою і піснею, й віршем.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710695
дата надходження 07.01.2017
дата закладки 07.01.2017
колядка
В ніч таку не спиться,
Вже зійшла зірниця,
Діамантом сяє,
Христос ся рождає!
Янголи співають,
Немовля вітають.
І я вас вітаю
З краю і до краю.
Коляд-колядниця,
Хай зросте пшениця,
Хай достаток буде
В вашім домі,люди!
Щедра Божа ласка,
Материнська казка,
Віра і надія,
Заповітна мрія.
Янголи співають,
Господа вітають.
А як день настане,
Зірка світлом стане,
Сонцем засміється,
Миром розів"ється,
Дивосяйвом новим-
Із Різдвом Христовим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710562
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
колядка
В ніч таку не спиться,
Вже зійшла зірниця,
Діамантом сяє,
Христос ся рождає!
Янголи співають,
Немовля вітають.
І я вас вітаю
З краю і до краю.
Коляд-колядниця,
Хай зросте пшениця,
Хай достаток буде
В вашім домі,люди!
Щедра Божа ласка,
Материнська казка,
Віра і надія,
Заповітна мрія.
Янголи співають,
Господа вітають.
А як день настане,
Зірка світлом стане,
Сонцем засміється,
Миром розів"ється,
Дивосяйвом новим-
Із Різдвом Христовим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710562
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
колядка
В ніч таку не спиться,
Вже зійшла зірниця,
Діамантом сяє,
Христос ся рождає!
Янголи співають,
Немовля вітають.
І я вас вітаю
З краю і до краю.
Коляд-колядниця,
Хай зросте пшениця,
Хай достаток буде
В вашім домі,люди!
Щедра Божа ласка,
Материнська казка,
Віра і надія,
Заповітна мрія.
Янголи співають,
Господа вітають.
А як день настане,
Зірка світлом стане,
Сонцем засміється,
Миром розів"ється,
Дивосяйвом новим-
Із Різдвом Христовим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710562
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
[b]Зі Святом Друзі!!![/b]
[color="#0918e6"][b][i]
Всё вокруг заметает порошею,
Рождество к нам приходит сейчас.
Я желаю вам только хорошего,
На всю жизнь! А не только на час.
Я желаю вам только прекрасного!
И сегодня, и завтра - ВСЕГДА!!!
Чтобы было нам небо лишь ясное
и зажглась в Вифлееме звезда.
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710590
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017
Відпускаю тебе. Щастя зичу.
Як спіткнешся, мені заболить!
Я минуле своє не прикличу,
Ні на день, ні на час, ні на мить.
Відпускаю, як вільну жар-птицю.
Відлітай!Набирай висоти,
Де столочено нашу пшеницю,
Де зруйновано наші мости,
Де згоріли надії і плани,
Недописані зжухли листи...
Так сочаться скривавлені рани,
Як від них відірвати бинти!
Відпускаю спокійно і тихо.
А душа молить небо: не йди!
Не прикличу.На щастя чи лихо
Замітає завія сліди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710118
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 04.01.2017
І знов життя – на до і після...
Затихло слово, згасла пісня.
У інший світ пішла матуся,
Здається знову я гублюся.
Куди, чому і далі як?
Якийсь туманний зодіак.
Не вибираю роздоріж,
Так ніби поряд десь рубіж...
Та знову мамі я потрібна!
Цінніша золота і срібла
Молитва повнить душі наші,
Господь збирає в свої чаші.
Моя матуся варта неба,
Прошу святих: така потреба.
А Богу кланяюся низько,
Що мала маму я з колиски:
Красуню, мудрості скарбницю,
Мою невтомну рятівницю
Аж до посріблених років
Я чула ласку її слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710030
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Пішли в туман дитячі сни,
І юності мрійливі крила,
І лісу запах, запах хни,
І подих літа, його сила.
Пішли в країну диво-мрій
І сподівань душі дитячих,
Лишили острови надій,
У царство кинули незрячих.
Стою дорослим серед нив,
Не скошених ще поки вітром.
Тоді, тоді я лише жив,
Світився сяйвом, білим світлом.
Дзвенів у полі голос мій,
Немовби жайворон у висі.
Немов провісник-буревій.
Ті сни мої були – пречисті.
Дозріли вже мої літа,
І посивіли таки крила,
Мелодія вже й сну не та,
Та мудрості з’явилась сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710008
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SrH-L5ekMbI [/youtube]
----------------------------------------------
Зимовий вечір попросивсь до хати.
Загнала хуртовина до тепла.
Не бійся, це нащо тобі зітхати?
То просто за вікном зима цвіла.
Зігрію я твої замерзлі руки.
Присядь зі мною поряд, край вікна.
Невже це від зимової розпуки
Цвіте на скронях в тебе сивина?
Та прийде час і ти помолодієш,
Прийдеш з теплом до мене і в цвіту.
І ти тоді мене уже зігрієш,
А поки що, тебе таким люблю.
Пригрівся у теплі, бачу куняє...
Та я тобі сказала ще не все...
Повільно за вікном уже світає.
Чому ж це сіль пече моє лице?
Ще хвилька і підеш на відпочинок,
А ранок посміхнеться вже мені.
Хай сніг не замете отих стежинок,
Ти не залиш мене насамоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710004
дата надходження 03.01.2017
дата закладки 03.01.2017
Писати хочу так, серця щоб завмирали,
Пізнаючи землі нетлінний рай,
Зі мною зорі в небі щоб збирали
Й любили, як і я, свій рідний край.
Я закохати хочу всіх у слово,
Просте, співуче, в нім – народу суть,
Щоб ним клялися в вірності й любові
І відчували істини красу.
Писати хочу так, щоби мене чекали
Із порцією правди про війну,
Щоб вороги тих слів, моїх, лякались,
Визнаючи свою у ній вину,
Щоби разом нам випало сміятись
В обличчя тим, хто мав нас за рабів,
Щоби в путі ніколи не спинятись
І ціну знати ворогу й собі.
Писати хочу так, щоб волі не приспати, –
Неволі не пробачить нам земля,
Коли на неї прийдуть супостати
Й на шмаття стануть рвати-розділять.
Серця я хочу словом розбудити
В тих, кому власне жниво – не межа,
Своє ім'я боялись щоб ганьбити,
Щоб українців світ весь, поважав.
Писати хочу так, щоб тисячі читали
І про далеку, сиву давнину,
Чиї сини ми, й дочки, пам’ятали
Й землі платили власну данину.
Я хочу віру людям відродити
У завтрашній, у кращий, світлий день,
Любов до ближнього у душах розбудити,
Вона за руку мир нам приведе.
23.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708402
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
Перед матір"ю сина --
Чистих сліз - сиротою,
Перед мріями їх,
Що ввірвались струною...
Перед світом дружин,
Що назвався "вдовою",
Перед кожним дитям,
Котре татка сльозою
провело в "нікуди",-
В світ обірваних далей...
Заховати б той біль
В морі срібних кефалей ...
Вже не сяде отець
До святої вечері...
Тихим стогоном долі,
Лиш прочинені двері...
У Різдво Твоє, Боже,
Помолюся журбою
За родину твою --
України Герою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708284
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Де вітри ковил гойдали
Й степ із небом обнялись,
Ранки росами спадали,
Край той був таким колись.
А тепер земля – у ранах,
Кров у травах – не роса –
Б'ється мій народ з тираном:
У диму і небеса.
Матерів гірке ридання
Сколихнуло синю вись,
Недоспіване кохання
Закотилося кудись.
І зажурена калина
Віти опуска в траву,
Удові сльоза-краплина
Затулила синяву.
12.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708260
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016
Штовхались, товпились слова,
В рядки так важко їм лягати,
Тож кострубато так: вдова,
Стара, слаба, дітей двох мати.
Живе, як Бог дасть, в самоті.
Важкі вже руки, ноги сині…
На стінах – фота. Молоді…
Вона – у парі, донька з сином…
Дровцята в грубі гоготять,
Сусідка тільки розтопила,
Старенька прикрива котят
(Спустила Мурка з-під стропила).
«Не змерзли щоб, такі ж малі,» –
Міркує вголос сива бабця
І тре холодні мозолі.
Прикрила очі. Знебулася…
І проплило, немов у сні,
Життя її, все, до дрібниці,
Як і побрались повесні,
Як викопав Іван криницю,
Як потім хату вже звели –
Своє гніздечко наймиліше.
Про діток мову завели,
Казав Іван: «Якби побільше.»
«Подарував Всевишній двох,
У рік, що був перед війною,
Якраз під празник, під Різдво,» –
Заслало очі пеленою.
Пішов Іван. І в перші дні
Його війна в бою скосила.
Вона ж, хоч оченьки й сумні,
Та доньку бавила і сина.
О, скільки зведено ночей,
Поки вони на ноги стали!
Колись слабке її плече
Тепер було, немов із сталі.
Робила в полі, наче віл,
В дворі, у хаті, на городі,
Розтерті ноги до крові…
Терпіла… Бач, така порода.
А потім… Потім, як млинок
На вітрі крутиться і верне,
Життя крутило так. Синок,
Дочка... Чуть світ – вона на фермі.
Усе робила, як могла,
Дітей будила до роботи,
Та й полетіли із села
Подалі. Мати – у турботі:
То примудриться щось послать,
Листів від кожного чекає,
Готова все була здолать
(Живуть в далекім діти краї).
Не зчулась, як життя пройшло,
Сховалась старість за плечима…
Газдиня на усе село –
Тепер ледь бачила очима.
Чекає вісточки від них,
Раділа внукам, правнучатам:
«Які то вже тепер вони?..
Не їдуть… Нікого й стрічати…»
Сусідка дров іще внесла,
Стареньку щоб якось зігріти,
На фота глянула: «Діла!..
Чи є в вас серце? Діти, діти!..»
13.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706499
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016
Думки, думки, слова без рими,
Немов сніжинки лісові,
Нема спокою, хуртовини
Стіну створили навкруги!
Спішусь, ловлю свою сніжинку,
Тулю до серця мов зорю,
ТеплО в долоні. Біль, сльозинка
Змиває радість. Знов на прю!
Я стукаю, вмирає голос,
Ніхто не чує, пустота!
А серце б'ється, гине колос,
То чи ж повернеться весна?
Чи ж ще засію свою ниву,
Чи ж ще зберу свої жнива?
Чи заморожу суму зливу
Й навіки лишиться зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706329
дата надходження 13.12.2016
дата закладки 13.12.2016
Неправильна, так, грішна, нечестива,
Ішла до щастя по камінню, через терня.
Якби ж то знати, Боже милостивий,
Де ліплять праведних, де та майстерня.
Відмилась, відмолилася, зізналась,
І Ти простив, о Господи Всевишній.
Та от біда: у собі копирсалась.
Не знала, як простить собі, колишній… 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702485
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Полотно осіннє тче природа:
Висохла травиця без дощів.
Ранки приморожені… Погода
Сонечко дарує для душі.
Без пісень гаї, мов оніміли,
Все за них розкажуть кольори,
Листя з клена падає несміло,
Небо милувалось ним згори.
Далі, мов зелена свіжа рута,
Ліс стоного соснами уріс,
То веселий вітер гіллям крутить,
То летить до гаю дивний гість.
Легко осінь по землі ступає,
Стукіт дятла слухає в саду,
Й як горіх плоди свої скидає,
Порадіє кожному сліду.
У осіннім золоті й берізка –
Одяглась у жовтий сарафан.
Лічить білка зірвані горішки,
У дупло про чорний день хова.
12.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702446
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Розкажи мені, любий, де ходив, де блудив,
Що одну мене любиш, а її не любив.
То горілка проклята,(я її не прощу),-
Захотілося свята, а не тільки борщу...
Ну а потім не зчувся, як гречки толочив,
Як про вірність забувся – меду грішного пив.
А прокинувся рано – поряд лань молода:
Вже чужа, не жадана, синьоока біда.
Що ж ти очі ховаєш? Я повірю, прощу!..
- Ти сама, мила, знаєш… Насипай вже борщу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701361
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Історія – не просто термін-час ,
Де люд, події у клубку сплелися,
Хотілось плакать там, а іноді кричать
Від того, що всі мрії не збулися.
А час летів і долю напинав,
Важку, вдовину долю України,
Де хрест і пісня, де народ конав,
Та вижив, знать хотів, що ж буде після?
Від голоду в тридцяті врятувавсь,
Напівживий, лишивсь… Чи не для суду?
А далі… тридцять сьомий влаштував
Віссаріонич, з Грузії Іуда.
Це він війну на плечі нам поклав,
Котру проніс народ і раз, і вдруге,*
Та перемогу впевнено кував,
Хоч мав у серці непомірну тугу,
Що вилилась у праведну мету –
Оплакану й омріяну свободу,
Й після стількох в історії потуг
Таки здобуто волю всім народом.
І хоч, здавалось, воля – ось вона,
Та московіти все до рук прибрали,
Й тепер, вже через двадцять літ… війна…
А може і не м’язи то заграли,
А вміло запланований реванш,
Щоби тугіше стиснути петлею?
Щоб нахилити знову до параш?
Вони не просто з себе дурнів клеють –
Не можуть нам пробачити Майдан,
Коли народ відкинув їхні пута,
Коли не захотів уже ридать.
Це добре зрозумів кривавий Путін!
Та той, хто волі укусив хоч раз,
Недоїдки вже споживать не буде,
Це усвідомити вже й Путіну пора:
Ми – не раби, ми – здавна вільні люди.
23.10.2016.
*Велика Вітчизняна пройшлась по європейській частині Союзу на схід і назад.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701300
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016
Коли літа втрачають свою свіжість
І у очах поселиться жура,
Душі так необхідна ласка й ніжність –
То осені життєвої пора.
Хай білі роси падають у коси
І зморшку ніжну вималює вік –
Давно вже плодоносить абрикоса,
Що посадив в честь сина чоловік.
Тепер плоди збирають вже онуки,
Спитати забувають, хто садив,
Їх голоси й плодів удари-звуки
Мене також покликали сюди.
Милуюсь ними, гладжу абрикосу
І заглядаю в пам’ятні літа,
Як він носив мене, щасливу й босу,
А поруч син метеликом літав.
Стоїть вона, як пам’ятник любові,
А з неї стиглі падають плоди.
Ми в осінь забрели удвох з тобою,
Й так хочеться удвох цей шлях пройти. 12.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696926
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Які страхітні ці раптові зміни в світі –
по всій планеті підриває мир війна!
Тенетами терору оповитій
землі вже сниться мирна давнина.
Коли зашкалює критична маса болю
за одурілим людством, що в безодню йде, –
німію, здаючись на Божу волю,
молюсь в надії – вихід Він знайде.
Мала піщиночка не може світ змінити,
який звірячі орди тягнуть до кінця.
Мій Боже! Я не можу їх спинити...
але ж і не мовчу, як та вівця,
йдучи покірливо в отарі, безголово.
Супроти орків дав мені Ти не картеч,
а мирну і не вбивчу зброю – слово,
безкровний, та меткий двосічний меч.
Тож часто пишуться такі болючі строфи
й моли́тви, щоб не сталась ядерна зима,
бо може світ – за крок до катастрофи...
А іншої планети в нас – нема...
26.10.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696857
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R3pYI-33bbk [/youtube]
Рано осінь скинула красу,
Одягла прозоре сіре плаття.
Уплела калину у косу.
Жаль, погасло листяне багаття.
Пригортає вітер тонкий стан,
Догодить старається щосили.
І плете мереживо туман,
Голі плечі осінь, щоб прикрила..
І дивують руки тут митця.
Їй намисто груди прикрашає,
І разки з шипшини до лиця.
І оця краса теж спокушає...
А навколо тиша...і дрімота...
Де-не-де впаде останній лист...
І загра на сонці позолота...
Це останні кроки, падолист..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696894
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Аджично-томатно морковные кроны у осени
В реке отразились флешмобами нот акварелек
В реке парики красно-жёлто-и-лечче-волосные -
Волной, привидениями, они ...красками пели.
...На глади - волшебное селфи дубравных моделек...
13.10.16 г. ( «И осенью слились река и лес» )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694108
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 13.10.2016
(переклад + трішки свого:)
1. В школі можна гарно вчитись,
Не лінитись, а трудитись,
За дванадцять з трудового
В класі підмету підлогу.
2. Математику вчу я
Цілий рік, днів триста,
ну а решту повторяю
правила і числа.
3. Українській мові я
присвятила пів життя,
тільки треба пригадати
слово "свято" як писати.
4. Я науки всі вивчаю,
знань багато получаю,
підірвав пів школи я,
ось така-то хімія!
5. Фізкультура просто ах!
Можу бігать на руках,
тільки ось яка біда,
не іде в спортзал нога.
6.Фізику люблю і знаю,
вчу до посиніння,
зранку встати заважають
закони тяжіння!
7.Цілий день кричу горлаю
вдома і на дворі,
взавтра всіх переспіваю
у шкільному хорі!
8. Люблю дуже я читати,
навіть віршики складати,
та не йде до голови,
те що в школі вчили ми.
9. Цю науку іноземну
ми всі поважаєм,
рідний Гугл всі контрольні
нам перекладає.
10. Кажуть, що у Піфагора
були дивні штанці,
та у нашій голові
лиш пісні і танці.
11. В одній книжечці крутій
проглядав картинки,
на кінець побачив я
маточки й тичинки.
12. В цей вікенд собі планую
йти пішком в Болгарію,
цілий день сиджу і вчу я
тільки географію.
13. Знаю я Наполеона,
навіть Бонапарта,
мені третю ніч все сниться
його рідна Спарта!
14. На уроці малювання
малювали озеро,
добре не почув завдання
та й вийшло морозиво.
15. Ми частушки вам співали,
всі вони прикольні,
від душі пошуткувати
про науки школьні.
16. Ми спішили вчителів
з святом всіх поздравити,
може хто-небудь захоче
дванадцять поставити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690251
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Життя – не сон, що кінчиться під ранок,
Й не кожен сон збувається в житті.
Життя – це біль, а іноді і рани,
Які здобудеш на шляху крутім.
Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.
Життя – любов, звичайна і висока,
Що заставляє плакать і творить,
Й ненависть поряд, підла і жорстока,
Й обов’язок свободу боронить.
04.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Зібралися у вирій вже літа…
Той шлях – далекий.
Уже до внуків наших приліта
Тепер лелека,
Подарувати щоби правнучат
Мені й родині,
І заясніють в серці, зазвучать
Щасливі днини.
Знов повертаюсь я у ті літа,
Далекі, милі,
Коли синок у мене підростав
Й дочка Людмила,
Уже і в них пробилась сивина –
Цвіте на скронях,
І доля їхня, й доленька моя –
В моїх долонях.
Я не лічу давно уже літа –
Не хочу збитись.
Звучить в мені мелодія ота –
Боюся впитись…
Ще не достигли сіяні жита
В моєму полі,
Бо ще не випита, не випита до дна
Загадка долі.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681361
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 02.08.2016
Їх місце зустрічі – Майдан,
Вогненний, історичний…
Це там Він руку їй подав…
Вона ж… свою… незвично…
І їхні в унісон серця
Забилися обоє…
Чи послана їм зустріч ця
З небес Великим Богом?..
Святий вінчання ритуал
Здійснили, як годиться,
Та Путін на шляху ставав,
З війною заходився.
Не міг дивитись чоловік,
Як кровію стікає
Країна, де прожив Він вік.
Тепер все нищить Каїн.
Безсонні ночі, сірі дні
Терзали-рвали душу,
Думки у голові одні:
На схід я їхать мушу…
Так недалеко й до біди –
Вже ворог не відстане…
Кохану в клініку зводив:
Матусею та стане…
Нехитрі речі в торбу склав,
Поцілував дружину,
В словах тепла батькам послав…
Вела в Донбас стежина…
В бою Він був, мов дикий лев,
Як вояку й належить,
Не знав тоді, що око, зле,
За ним давно вже стежить.
Жорстокий бій… І раптом… біль…
Пронизане все тіло.
Аж тут… дзвінок… Його мобіл…
Слова, мов струм, летіли:
– Вітаю, любий!.. Батько ти!..
Ми ж донечку вже маєм…
– Я вас люблю, але… прости…
Війна мене тримає…
А тіло повнилось свинцем…
Чужими стали руки…
Бліде, усміхнене лице
Долало болю муки…
І повз мобільний з рук униз,
У нім – жіночий голос…
Сторінка ще одна війни:
Скосила куля колос…
1.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674751
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 27.06.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0uriO9Bhs78
[/youtube]
Відцвіла вже вишня біля хати.
Опада тихенько бузку цвіт.
А натомість півники чубаті
Дощовий прикрасили цей світ.
Холодно.. Так хочеться зігрітись
У обіймах теплих рук твоїх.
І до серця ніжно пригорнутись,
І забуть про те, що це є гріх.
Подивитись пильно тобі в очі,
Пропливти на човнику бажань...
Десь тихенько вітер зарегоче
Із моїх таємних побажань.
Знаю: він до тебе все ревнує,
Крила розправляє, щоб обнять.
І холодним подихом цілує,
Щоб думки нездійснені прогнать.
То пірнає в довгі мої коси,
Шарф зриває із моїх плечей,
То збере із трав прозорі роси,
І змиває сум з моїх очей...
Але я цього не помічаю,
Десь думки далеко все летять..
І тобі, як завжди пробачаю,
Що не можеш ти мене обнять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665835
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Осідає вечір понад ставом,
Вітер притомився, не стриба,
Густо береги позаростали,
Тишу п'є замріяна верба.
А як зорі нічка намалює.
На небеснім темнім полотні,
Кілька з них вода собі вполює,
Заховає глибоко на дні.
Скоро ранок бризне променисто
На узори з посивілих віт,
Заблищить калинове намисто
На кущі у срібній синяві.
І запахнуть м'ятою п'янкою
Трави, краплі гублячи роси…
Не зустрінеш більше ти такої
Неземної на землі краси.
13.05.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665812
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
Вони жили, неначе голуб'ята.
Були не двоє соло, а – дует.
Весь перший місяць плив
Cуцільним святом.
Аж поки раптом не скінчився «мед».
А потім все частіш - душа у душу.
Він їй – у душу, А вона – йому.
Хтось, щось, колись, навіщось,
Десь порушував.
Він вир нагадував.
Вона – пітьму.
Серця хололи.
Опускались плечі,
Троянди перетворювались в мох.
І вже біду почув боками глечик.
Той глечик, що завжди один на двох.
І, хтозна, може б, зопалу і тріснув,
Та, слава Богу, був на видноті.
Він задзвенів,
Немов тривожна пісня,
Бо смерті, ще й дурної, не хотів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665201
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
Після зустрічі я...захворіла!
Температура...У грудях хрипить...
А як ти торкався...Мліла...
Від спогадів серце тремтить!
Потоком ніжності...Струмом...
З волосся до п'яток стікав...
Яблунево-травневим шумом
До найвищих хмар підіймав.
Цілував краплинами руки,
Вітром по тілу блукав,
Насолоди нестерпні муки...
Миті щастя мені дарував!
Проминув...Що ж,без образи...
Адже знала...ДОЩ цей– пройде.
Громоблискавки,мов оргазми...
Малиновий чай...Пече...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664981
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Життя ділю я на такі етапи:
Час стартувати, вчитись, працювати,
Чекати, одружитись і кохати,
Народжувати, опікати і.....згасати....
А я чекаю, вже втомилася чекати,
Так хочеться горнутись, зустрічати,
Жалітися, ділитися думками,
Проспати ночі й жити -жити днями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664992
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Придушили волю, заламали руки.
Бідна, Україно, ти іще жива?
Ти іще не вмерла? Чи уже конаєш?
Бідна Україно! Тільки не вмирай!
Ти живи, борися, бо настане правда.
Ти здолаєш біди, злидні і пітьму.
Ти розправиш крила, мужня Україно!
Тільки не здавайся, вір в свою зорю!
Знайдуть люди сили, візьмуться за руки
Та розірвуть пута, що зв’язали нас.
Ще не вмерла воля, що тримає щільно
Нашу Україну в цей страждальний час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665026
дата надходження 10.05.2016
дата закладки 10.05.2016
Візьми в полон дві наші разом долі!
О, щастя мить, лише одна єдина!
Коли я й ти міцні, мов пуповина!
Це відчуття плеча, тепла, дихання –
Велика сила двох сердець єднання!
О, щастя, я прошу не покидай ніколи!
Візьми в полон дві наші разом долі!
Тримай за руки міцно, обійми…
Своїми ніжними крилами огорни…
09. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664778
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
У дня поминального дати немає –
Завжди він приходить з весняним розмаєм.
Несем свої душі, святково покірні,
Туди, де лежать-почивають покійні.
І так урочисто, і світло навколо,
Здається, що так не було ще ніколи:
Всі чисті і прибрані, щедрі на слово,
Підходять сюди люди знову і знову.
З далеких країв і з близьких вони їдуть,
Припасти щоб тут до останнього сліду,
«Пробачте», сказать, чи признатися в горі,
І аж потеплішає раптом надворі.
Збираються всі тут – не тільки родини,
Згадають про ту, чи про іншу людину.
І стільки в словах тих тепла весняного!
Шкода, що не знаєм життя неземного,
Та день цей ще, дійсно, і тим особливий,
Що кожен вертає додому щасливий.
23.04.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664817
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Дивлюсь на мами рідної портрет,
У рамочці, простенькій, дерев’яній,
Відзнятий де з життя її момент,
Що в пам’яті ніколи не зів’яне.
Матуся там ще зовсім молода,
У сукні, у клітиночку, шовковій,
Красунею, рідненька, вигляда…
Сміються очі, темноволошкові.
Ген роки, ніби коні вороні,
У небуття давно її помчали,
І дзвін по ній востаннє віддзвенів,
І я немолода уже, звичайно.
В клітинку сукня мамина ще є,
Й волошки із портрета поглядають:
«Усе я знаю про життя твоє:
Незгоди і хвороби розпинають,
Та головне – лишатися в строю
І дух не втратити, високий, гідний,
Знай: матері молитви дістають
І з того світу, зберегти щоб рідних.»
18.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664623
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Любов до жінки – то лише хвороба,
Вважали хитромудрі древні греки.
Були вони відомі жінкофоби,
Але від істини не так уже й далекі.
Була у греків чоловіча демократія,
В політику жінок не допускали.
Але і демос, і аристократія
З гетерами частенько справу мали.
В той час коли проста заміжня жінка
Від чоловіка у залежності була.
Гетера мала золота без ліку,
Як королева в розкошах жила.
Гетер за розум і красу любили
У більшості своїй чоловіки.
Любов до мудрості наукою зробили
Філософи. При чому тут жінки?
Софія (мудрість) – жінка безумовно,
А філософія – до мудрості любов.
За логікою це безглуздя повне –
Ніхто тоді розгадки не знайшов.
Лиш християнство відповідь дало,
В любові Божій мудрість розпізнало.
Пречистій Діві славу вознесло –
В ній жінку й матір людство вшанувало.
Хто пристрастю до жінки запалає,
Згадає хай цей ідеал жіночий –
Лиш материнство жінку прикрашає.
Очима матері Бог дивиться нам в очі…
© S.Nemo
07.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664540
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Чи бачив ти, як плавиться земля
Й травинка кожна тіло вигинає?
А чув, тривожно дзвони як дзвенять,
Коли героїв наш народ ховає?
А бачив очі наших матерів,
Що передчасно вдома посивіли,
Чекаючи дзвіночків від синів,
І, як святиню, зберігали віру?
А в очі заглядав тим воякам,
Коли ті в бій ідуть за Україну,
Вогонь очей тих спалить, заляка
І ворога поставить на коліна.
Це не екзотика – реалії війни,
Яку Росія з Криму нав’язала
В Донбас, що центром був сировини,
Мости, дороги знищила, вокзали.
Й летовище, мов другий Сталінград,
Мірилом став і подвигу, і слави,
Витримує і гаубицю, й «Град» –
Тут брату брат плече своє підставить.
Та витримає Україна все,
Бо захищає найцінніше – волю,
Достойно збереже своє лице,
І вимолить у Бога кращу долю!
10.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664391
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Не моляться до сонця пшениці,
Лиш маки бовваніють, наче рани,
На тілі незасіяного лану,
Де Янгол зі свічею у руці
Ллє сльози по Вкраїнському талану...
Цьогоріч вродять знов одні хрести -
У Смерті дуже щедра косовиця.
Втомилася стинать її правиця
Ті долі, що могли б ще розцвісти,
Та душить їх нещадно повитиця...
Зрікаються крилаток ясени...
Бентежний дощ мигичить над полями,
Як посивіла колискова мами
Чиї у муках зроджені сини
У вічність відлітають журавлями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664328
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Він так її жадав…
Він так її жадав… жадав!
І вірив, вірив – навіть знав!
Вона лише його чекала,
А в нього крила виростали!
Цей присмак болю і терпіння
Став символом сердець горіння!
В обіймах пристрасті палали,
Їх душі разом піснь співали!
Такі міцні його обійми –
Для неї стали просто крильми!
І поцілунків жар палкий –
Полон кохання чарівний!
Енергія лише зростала –
До піку їх вона взивала!
І тіл двох пристрастний акорд…
Взяли обоє і без нот…
15. 02.2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644293
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 06.05.2016
Ох, і важкі дороги ці!
Та хто те знає…
І не одна вже на лиці
тім борозна є…
Але живе ж той чоловік
і ні, не скаржиться,
Та його долю повторить
ніхто не зважиться...
Згадати днів отих далеких прозу
Мені нелегко… Сядьмо на порозі,
Бо правди у ногах у нас нема,
Та й я старий, – кисета сам вийма.
Тремтячі руки і тютюн дістали,
Ледь справились з газетними листами,
І відриваючи пожовклий тертий лист,
Скрутив цигарку. Руки аж тряслись…
Він закурив: Затягся димом сивим:
«Можна й почать про те, що ви просили.»
Цікавить вас, як стільки я прожив?
Ніколи у житті я не тужив…
На фронт мене забрали з військкомату.
Перед війною збудували хату.
Тієї ж таки ранньої весни
І сина-первістка до хати унесли.
О, як любили ми його, раділи,
Але війна знайшла нам інше діло:
Створити перед Києвом заслон,
Там я, поранений, потрапив у полон.
Не хочу зайвий раз про те згадати,
Радів, коли прийшли наші солдати,
Та не родини вдома ждали нас –
Назвав нас дезертирами той час.
Серйозні допити були і трибунали…
І люди, і простінки теж стогнали
Від болю і образ, несправедливих слів:
«Ти зрадник. У полон посмів?! ..»
А потім і статтю мені прилаштували
Й відправили аж на лісоповали,
А там… – і про тютюн забув наш неборак,
– Свої ж, а гірш фашистських посіпак.
На сьомий рік ноги я там позбувся.
В село в п’ятдесят другому вернувся.
Усе змінилось. Люди й хати вже не ті,
Й випробування теж нові в житті.
Моя дружина, воювала в партизанах,
На ворога вчинила вона замах…
Життям сплатила. Сина ж – в інтернат…
Не стало й хати… Кажуть, від гранат…
Таку війна поставила печатку.
Й почав я знов своє життя спочатку:
Шив сідла коням, хату збудував,
Але про сина – ні, не забував.
Писав, шукав усюди й тільки згодом
Узнав: є підліток, і ніби родом
З Чернігівських і неблизьких країв.
Як я тій вісточці, синочку як радів!!!
Щоб повернути підлітка додому,
Шукав слова і забував про втому.
І сина виростив! Він згодом одруживсь.
А я радів, що, все-таки, дожив…
На пенсії вже син мій і невістка,
Онуків четверо. А це отримав звістку,
Що народилося у мене правнуча
Та ще й не хто-небудь – малесеньке дівча.
Й так хочеться радіти дітям, небу.
Для цього пережити стільки треба!
Для щастя ж маю я рецепт один:
Ніколи не тужіть, не розгубіть родин!»
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663609
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Ген за обрій синій
Клином журавлиним
Пролітають роки
Й молодість моя
Завесніло в полі
Де ті крихти долі?
Що дала в дорогу
Рідна сторона....
Приспів:
Із країв далеких
Вже летять лелеки
До своєї хати
Всі птахи летять
І я теж звертаю
До рідного краю
Де в душі чекає
Божа благодать.....
Зажурусь до болю
Гляну на тополю
Спомином прилинуть
Ті дитинства дні
Журавлі курличуть
Ніби в небо кличуть
Рано відлітати
В небо ще мені....
Приспів:
Відлітають роки
Десь у світ широкий
Спогади розтануть
В голубій імлі
Вже не стане мати
На порозі хати
ЇЇ вже забрали
В стрій свій журавлі......
Приспів:
Обніму тополю
Зажмурюсь від болю
З журавля криниці
Я води напюсь
Серцем памятаю
Тебе, рідний краю
З памяттю дитинства
Я не розминусь....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663594
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Той сон... Він не забудеться до скону:
у Богородиці – сльозини по щоці,
і, захитавшись, падає ікона,
де плаче Діва, з Сином на руці.
Той шок... Він закував все тіло. Серце,
завмерши, враз зірвалося навскач.
Біда! Тяжку біду віщує все це:
ікона плаче – ой лихий це знак!
І ніч... Година ночі... Що робити?
Я – звір у клітці з відчуттям біди.
Спішити треба! Їхати! Дзвонити!
Та лиш...кому? Для чого?.. І куди?..
Рука... Коханий тихо гладить плечі:
«Що, сон поганий? Розкажи воді»...
Та демон пекла вже прорвався з печі
і в смертоносній поспішав ході,
й палив... Обняв вогнем смертельним жертви,
котрі собою захищали світ...
Ще тисячі прирік у муках вмерти,
і землю, й води умертвив навік.
Полин... – гірка зоря твоя, Вкраїно!
На «зони» розділив тебе Господь:
на півночі – Чорнобильська руїна,
на сході – «зона» з іменем АТО...
Живі... Хто вижив, той і буде жити.
Хоч історичний потяг наш скрипить,
чадить, пихтить, та буде ще служити,
когось мо' й довезе в щасливу мить.
Якщо ж... головотяпство (а не фатум!)
скерує хибно розпаду ходи –
на атоми вже НАС розщепить атом...
Чорнобиль – наш довічний знак біди!
26.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662145
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Не стало в родині батька…
У чорній печалі двір…
І осиротіла хата
Нагадує удові:
«Тепер ти і мати, й батько –
Робитимеш все за двох,
Хоч діток мало – багацько,
Одна будеш під Різдво
Узвар, кутю готувати,
Слізьми скропиш пироги,
Дітей щоб почастувати,
Почистиш сама сніги.
Поглянеш в вікно частіше,
В куток, де є образи,
Вслухатимешся у тишу,
Боятимешся грози.
І тугу важку нестимеш
Уже до останніх днів,
Молитимеш, щоб простила
Тебе Богородиця. Й в сні
Чекатимеш кожну нічку,
Про все щоб поговорить:
Які в правнучаток щічки,
У кого які двори.
А вже як проснеться сонце
Й проклюнеться в небі день,
Поглянеш в своє віконце,
Чи в хату ніхто не йде?
І час попливе поволі,
Тектимуть за днями дні;
Потріскаються долоні,
Побільшає ще рідні,
Та тільки... одна – в городі
І з вилами у дворі…
Така в матерів порода –
Служить завжди дітворі…»
7.12.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662155
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Для всіх батьків біда – невдячні діти,
І їх не змінить вже ніякий суд,
А від повчань почне лише смердіти,
Поки в старих не витрима сосуд.
В невдячних, бачте, й співчуття немає,
Тому доглянуті не будуть ті батьки,
Аж поки смерть хворобу не зламає,
Й фінал, звичайно, буде затяжкий.
І біля трун, хто зна, сльозу чи пустять,
Серця й чужі їм сльози не проб’ють,
А спадщину, багатства де не густо,
Благополучно проїдять, проп’ють.
Й зростуть і в них такі ж, невдячні діти,
І їх не змінить теж ніякий суд.
Може ж, тепер їм треба зрозуміти,
Що їх поступки дітям принесуть?
8.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662153
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Під сузір'ям вишневої гілки
У смарагді п'янких пишних трав,
Я лежала на хвилях барвінку,
А в траві хтось на скрипочці грав.
Я дивилась, як в чистій блакиті,
Креслить шлях ледь помітний літак,
І збираються хмари сердиті,
Щоб на землю наводити страх!
На суцвіттях бузку й черемшини,
Ворожила на долю свою,
Дослухалася співів пташиних,
І підспівувала солов'ю!
Я збирала всі пахощі квітня
У маленькі скриньки та пляшки,
Щоб весна не пройшла непомітно,
А зі мною була на роки!
Хтось додав собі фото в альбоми,
Хтось у парку весну змалював,
А мені це не треба, я вдома
На духмяному ліжку із трав!
А як прийде зима - завірюха
В білу вовну укриє мій сад,
Я до серця, до носа, до вуха
Притулю свій захований скарб.
І запахнуть в кімнаті барвінки,
Й черемшина у кожнім кутку,
Відтворю всі найкращі хвилинки,
І мелодію квітня легку.
Я метеликом жовто-червоним
Зимно-білий пейзаж оживлю,
Тут не діють природи закони,
Тільки те, що я дійсно люблю!
Я тримаю весну на долоні,
Хоч і їй свій відведений строк…
Цвіт спадає на коси і скроні,
Мов зірки із вишневих гілок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662122
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
[b]«Без тебе і воля, для мене – неволя»[/b]
[color="#050ceb"][b][i]Ох ти ж моє щастя, ох ти ж моя доля
Без тебе і воля для мене – неволя
Без тебе і літо, як зима лихая
Міг без тебе жити - як? Не уявляю!
Як вдихали двоє різне ми повітря?
Дихаю тобою…ти – промінчик світла
Дихаю тобою – стриматись не в змозі
Ти моє повітря, на моїй дорозі
Проникаю в тебе, киснем, через кров
Поєднало небо, запахи дібров
Поєднала нічка, поєднали зорі
Поєднала свічка: «В радості і в горі»
Поєднала стрічка, з рушником, на руки
Щоб не було лиха, не було розлуки
© Микола Карпець (М.К.)
*22.04.16* ID: № 661356[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661356
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
Кохання й сивина – зовсім незвична гама:
Одне з вогнем пов’язане, а інша – зі снігами –
В житті всього не можна передбачить,
Чуттєву ж душу легко закріпачить.
Тоді й обставини, я чи поважний вік
Не на заваді, коли ти є чоловік.
Давно відома істина оця,
Що сивина коханню до лиця.
29.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660828
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
А вона в них була одна –
Ніч кохання, єдина, світла,
Коли двоє їх: він, вона, –
І любов, як весна, розквітла.
Ніч була в них одна на двох,
Їх п’янила і роздягала,
А над ними – лиш зорі й Бог,
А під ними – трава лягала…
А вона лиш одна була,
Та, яку не повторять ночі,
Що із розуму їх звела,
Ніч кохання і мить пророча,
Коли вечір косу розплів,
Духмянів дикий квіт на вітах…
Вітер спав посеред полів,
Лиш не спало кохання в квітах…
14.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660825
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Вони не брали шовку,
Бо шовк чіплявся рук,
Молот ковальський ловко,
В кузні виводив звук.
Та коли брав на руки
Сина, як був малим,
То відбивались звуки
В серці його святім.
Руки його ніколи
Не причиняли біль.
Він проводжав до школи,
Взимку у заметіль.
Стомлені тата руки
В тріщинах й мозолях.
Певно не від науки,
Інший життя їх шлях.
Цілую татові руки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660799
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Розминулись зі мною батьки,
Вони йшли із роботи до хати,
Я ж поринув в далекі світи,
Бо ніхто не хотів проводжати.
Від порогу стежина ішла,
В невідомі, незвідані далі,
Лише пам’ять додому вела,
Відбивалися в серці печалі.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
Повернувсь і на покуті сів,
За столом були мама і тато,
У минуле журавлик летів,
Де було і дитинство, і свято.
Я татуся торкнувся плеча,
Пригорнулась матуся в хустині.
І світила, світила свіча,
На столі, на простій скатертині.
Приспів:
Коли сурма замовкла моя,
Коли ноги стомились ходити,
Не в той бік повертілась земля,
Захотілося вільним пожити.
Блудний син повернувсь до батьків,
Залишивши стежки за собою,
З сивиною на покуті сів,
Сам на сам зі своєю журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660800
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 20.04.2016
Я не люба йому. І нічого не вдієш.
І нічого не вдієш – не люба йому.
Так буває. У землю щось часом посієш,
А воно не зійде, не вгадаєш, чому.
Скільки сіяла я – не діждалася плоду.
А як виліз – склювали птахи уночі.
І просила у Неба одного я – воду,
Щоб згасити пожежу у спраглій душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660692
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 19.04.2016
У шибку стиха стукає бузок,
Цей стукіт спати не дає щоночі,
Красива жінка думає про крок…
І ллються сльози рясно серед ночі.
Сама живе, сама - одна, як перст,
Мовчить весь час, пісень більш не співає,
Сама собі поставила вже хрест,
Та серце каже, що іще кохає.
Її життя – дорога не проста,
Та розминулась друга половина,
Коханому поставила хреста
І ось недавно втратила і сина.
А за вікном вітри, немов вовки,
Перина уночі не гріє зовсім,
Хоч ще красива й молоді роки,
Вона хреста у Бога також просить.
Так з року в рік, вона і темна ніч,
Сичі кричать і голуби воркують.
Горить свіча життєвих лихоліть,
Жінка одна, її уже не чують.
Повірте, що ця жінка вже свята,
Таких є небагато в цілім світі,
Пошли їй, Господи любов у ці літа,
Нехай вона ще поживе при літі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660113
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Чому ми пишемо вірші?
Із свого серця струни рвемо...
Тому що є десь у душі,
Творцем дароване знамено.
Його нести нам по життю,
Високо й гордо пломеніти!
Світити іншим може той,
Хто має сам тому й згоріти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660110
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Та,що світло несе ,йде...
Зеленіє в пустині травою.
Коли навіть буря в лице,
Їй з піднятою йти головою.
Коли навіть буря в лице
І ніде не сховатись,
Нести в серці зорю
І навчитися не спотикатись.
Нести в серці зорю ,
У долю вплітаючи мрію :
-Дай ,Боже,сили світити,молю!
Я вистою . Я зумію .
Боже,дай сили світити,молю!
Хоч на серці криваві стигмати
Я любов"ю цей світ спасу ,
Бо я Донька його і Мати !
Я любов"ю цей світ спасу,
Мов дитинку його спеленаю.
Та,що світло несе , йде-
Бог напише на дверях раю .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584509
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 16.04.2016
Якими дивними шляхами
Проходить інколи життя...
Ми думаєм, що все пізнали
І в болі наше каяття.
Буває,- свіжий подих вітру
Розтопить холод у душі,
І перші пелюстки розквітнуть,
Троянди наче на кущі.
І серед оцього суцвіття
Проснеться раптом дивний світ ,
Де лиш тебе чекали квіти,
Струмками мрій проллється лід.
І все здається несуттєвим
Під дивне сяйво над вікном,
І негаразди всі життєві -
Пожухле листя під дубком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658151
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 08.04.2016
Із понеділка піде все інакше.
Із понеділка стану жити краще.
Нарешті полюблю себе кохану
І на дієту перейду вівсяну.
Потішусь свіжим і здоровим видом –
Відзначу успіх дорогим прикидом.
На чистовик перепишу карлючки –
Потрібно дотягнутися до ручки.
Запрограмую позитив суцільний…
(Пісні горлав всю нічку божевільний!)
З безсоння оптимізму малувато.
З вівторка розпочну. Сьогодні – спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657231
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Люблю ранкові блавати неба,
Птахів крилатих потішний спів,
Подуви вітру. І що ще треба,
Що треба людству, щоб день розцвів?
Любові щіпку, усмішки крайчик,
Прозору ясність після дощів
І щоб заплигав від сонця зайчик,
Землі торкнувся і струн душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656830
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI [/youtube]
Люблю, коли понуре небо
Сльозами вікна омива.
А лить свої, нема потреби:
Моя сльоза - це не вода.
Я не з плаксивих - сильна жінка,
Та час дощів наводить сум.
І діамантова сльозинка
Впаде, народжена із дум.
Чомусь усе переплелося.
Що може буть тому виною?
Хіба тому, що не збулося,
І я сумую за тобою..
А дощ холодний душ на нерви.
Лікує рани, що болять
За тим, що роки уже стерли,
Та час від часу ще щемлять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654762
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Зустрінеш солдата – очей не відводь,
А просто скажи – добрий ранок.
Заслуга його і відвага його ,
Що ти зустрічаєш світанок.
Зустрінеш солдата – йому посміхнись,
Подякуй – не кожен так зможе,
Він знає , де пекло, він стримав орду
Озброєну, дику, ворожу.
Він кров’ю своєю за мир заплатив,
У нього є власний рятунок –
Священна молитва усіх матерів
І доньки малої малюнок.
Зустрінеш солдата – очей не відводь,
А просто скажи – добрий ранок.
Заслуга його і відвага його ,
Що ти зустрічаєш світанок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654698
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Ой, стидно, панове, стидно!
Не видно й кінця брехні.
Чи маєте нас за бидло
Й тоді, коли ми в війні?
Збираєте «чорні» ради,
Де ділите наш пиріг,
І ласі шматки, й награди –
Тим, хто вам тіла стеріг.
Дивитись і чути стидно…
Не стогне – кричить душа,
Й кінця тим торгам не видно,
Й позиція в вас чужа.
Війни нам хомут наділи,
Про гідність забули й честь,
З високих трибун галділи,
Що біль наш і вам пече.
Синів кращих загубили…
Чого вартий Іловайськ?
Героїв б’єте, як били.
Сміється вже світ із вас.
Країна стікає кров’ю,
Могили ростуть, борги,
Ви ж снідаєте ікрою,
Вважаєте, що боги.
І гірко, панове, й стидно
За нас, як народ, й за вас,
Бо ж доленька незавидна,
Бо ж згаяний кращий час.
«А вам не буває стидно? –
Слова проронив мудрець, –
Їсте ви сьогодні ситно,
Та прийде й цьому кінець.
Не тільки вже стидно – бридко
Дивитися на бедлам,
Й чекає на вас не бритва –
Народна жорстка мітла!..»
26.03.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654654
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Параллелью ложилась ночь...
Зарождалась звезда на Млечном...
Опускалась и тяжесть с плеч - в ожидаемую беспечность...
Колдовала над чашею снов то ли дева,то ли жена
Заговорами дивных слов(до чего же была умна)...
До ожогов на теле морозом,до волны,поднимающей ввысь...
До видений таинства(в грёзах),до падения - в самый низ...
Не поблёкли её глаза,не дрожало её сердечко,
Когда вдруг очерствели слова,а в тумане - исчезла свечка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
С годами мы становимся мудрей.
Друзья сулят 100- летний юбилей.
Не радует такая перспектива.
Возможно всё же есть альтернатива?
Хотелось бы найти такое средство,
Чтоб как-то тихо возвратиться в детство.
Я вспоминаю тот далёкий рай:
Лишь в детстве радость льётся через край.
И мысли в прошлое бегут упрямо,
Хотя ни мало было в нём изъяна…
Находят там заветную тропинку,
Где бегала я в новеньких ботинках…
Как горные бараны, скачут мысли.
И не страшась, над пропастью зависли…
Стремятся в неизведанный простор!
Им непременно нужен светофор.
24 03. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654231
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Не вчіть мене любити вітер,
Бо він настільки непостійний,
Що декілька лиш досить літер,
Як він зламає душу й стіни.
Не вчіть мене любити мову,
Перлинно-ніжну, пелюсткками
Вкриває шлях вона до мами,
Що вчила вірною буть слову.
Не вчіть мене любити сина -
Мою краплиночку єдину.
Розтану, кригою застигну -
Весь світ для матері - дитина.
Не вчіть любити Україну.
Мовчу, не значить, що байдужа.
Вона - для серця вічна ружа,
Сльоза і кров - живить стеблину.
НЕ ВЧІТЬ ЛЮБИТИ УКРАЇНУ.
11.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650678
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 11.03.2016
Хіба є мати, що бажала б зла
Тому, кому життя дала, - дитині?
Якою б доля в неї не була,
На ній тримається родина.
І хоч живем у непростий ми час,
Ніхто не дав нам права забувати
Про тих, хто народив і піклувавсь про нас, -
Свята і добра жінка – мати.
Манкуртам важко жить на цій землі:
Вони чужі тут, бідні й одинокі,
Бо материн забули заповіт –
Нести любов у світ широкий.
Якби прислухавсь світ до матерів,
Наскільки б став мудрішим, досконалим.
Він в людських душах доброту б зберіг,
І люди б зовсім не вмирали.
Пра, - пра, прадід і пра, - пра, -праонук
Жили би всі великою сімєю,
Не знали б довгих і тяжких розлук,
Вважали б землю матір’ю своєю.
О, мати-жінка й матінка-земля, -
Дві матері, яких не розділити,
Ви є початок і носій життя,
Яке ніколи не спинити!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649857
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Вклонись низенько праці хлібороба,
За хліб який у тебе на столі,
Вареники смачні, духмяна здоба,
Його стараннями дісталися тобі!
Душею тліє щоб зима в морози,
Снігами білими укутала поля,
А в літню спеку щоб дощі і грози,
Щоб напилася матінка земля!
Як буря, град не спить, переживає.
Душа за кожний колосок болить.
Ціну людської праці добре знає,
І чи знайдете щасливішу мить,
Коли зерно добірне наче злото,
Долоням віддає своє тепло,
Як бачить результати він роботи,
Співає серце радісно його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649471
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
Не поспішай дорослішати, синку ,
Роки дитячі швидко пролетять,
Настане час з батьківського будинку,
В життя доросле потім вирушать.
Грай у футбол, у піжмурки, у ладки,
Сповна насолодися цим дитино!
Морозиво, цукерки, шоколадки,
Пора твоя найкраща це мій сину!
Не поспішай дорослішати синку,
Роки промчаться швидко наче птах.
Час не повернеш, навіть на хвилинку,
Дитинство своє бачитимеш в снах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649473
дата надходження 06.03.2016
дата закладки 06.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2016
Вростали одне в одного:
вустами,
долонями,
обіймами…
Весна –
у їхній спальні ставила
виставу
і тісно
пульсувала у
єствах.
Повітря сцени було їм
замало…
На волю
виривалися
серця.
Жага кохати полумʹям
палала…
Одежа
розривалась
по рубцях.
Їх тінями горіли голі
стіни.
Багріла навіть
місяця
повня.
Кохання крил палаючі
пірʹїни
їх віднесли
у вир
нового дня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646578
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[b]«Лиш торкнуся - і розтану»[/b]
Доторкнуся - і розтану
До твого стрункого стану
І дощем і вітром стану
Обійняти щоб кохану
Твої очі, твоє тіло
Тебе хочу – шепотіло
Тебе хочу – аж кричало
Всього тебе буде мало
Твоє серденько так билось
Мабуть ти мені наснилась
Мабуть марево, омана
Ти моя…моя кохана
©Микола Карпець(М.К.)
*22.02.16*ID:№646574
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646574
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Пам’ятаю, як аспірантом, в кінці 90-х, мій науковий керівник відправив мене у відрядження, в Центральну Наукову Бібліотеку (ЦНБ) в Москві (Ленінку), без обмеження терміну перебування. Головне, потрібно було ознайомитися зі всіма наявними матеріалами по нашій тематиці…..і після ДВОХ неділь перебування в Москві в мене було єдине бажання – почути хоча б одне українське слово, зустріти рідну душу…більше я там так і не витримав (хоча був на ПОВНОМУ забезпеченні з хорошими умовами проживання) і поїхав до дому…приїжджаю в Київ, а тут навіть горобці красивіше цвірінчать)))) Сонечко на все небо і зелень! (була середина весни) Ну і зрозуміло – РІДНЕНЬКА українська мова)).
[b]Зі Святом НАС всіх,
з Міжнародним Днем Рідної Мови! [/b]
Римовані рядочки, що викладені нижче, не сприймайте за повноцінний вірш. Це нашвидкуруч написані два різні експромти, об’єднані в один...а про рідненьку українську мову, дійсно, потрібно буде сісти і написати ДОСТОЙНИЙ неї хороший вірш!
[b]Мово ж моя, мово[/b]
Мово ж моя, мово
Українське слово
З молоком від мами
Колисковим співом
Бабусі словами
З Тарасовим гнівом
Мова ж моя, мова
Ніжна, веселкова
Дзвінка, мелодійна
Для мене - єдина
Для мене найкраща
Рідна мово наша
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645815
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Ви бачили, як квітка розцвітає,
До сонця простягає пелюстки?
Як ранок прокидається...світає,
То щастя значить мали у житті.
Ти можеш відчувати запах м"яти,
Хвилює ніжна пісня солов"я,
То можу я упевнено сказати:
Не може в такім серці бути зла.
Ти бачиш світ навколо кольоровим,
І здатен дарувать своє тепло,
То ти живеш тоді життям здоровим.
Вважай, що у житті тобі везло.
Коли хвилюють маки серед степу,
То значить не черства твоя душа.
А спраглому даси води у спеку,
Не з"їсть ніколи душу цю іржа.
З такими легко йти, тримать за руку.
Чужу біду приймають, як свою.
Такі ми вчинки приймем за науку.
Подякуєм за Людяність твою..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643824
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630425/v630425407/11967/QM7b0Gie-Ek.jpg[/img]
[i]Слова: Наталя Данилюк
Аранжування, запис і виконання: Володимир Сірий.
[/i]
Весна, як жінка. Жінка, як весна:
Буває ніжна, а бува примхлива,
То зазвучить грайливо, як струна,
А то раптово вибухне, мов злива!..
Весна і жінка. Жінка і весна:
У них обох свої земні турботи
Своя морська бездонна глибина,
Свої космічні зоряні висоти.
І не спізнаєш істину сповна,
Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...
Весна - це жінка. Жінка - це весна:
Чиясь розрада і чиєсь безсоння...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643566
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2016
На экран смотреть мне надоело.
Там какой-то жуткой дряни смесь.
Но вчера, случайно посмотрела
Телепередачу я про секс.
Выступала дама пожилая.
Звание солидное и стаж.
- Всем, - она сказала, - я желаю
Сохранить свой жизненный багаж.
- Женщин, - говорила, - вижу в зале,
Скучно, даже хочется вздремнуть.
Слушать и сидеть они устали.
Я сейчас их подбодрю чуть-чуть.
- Нужно быть активными, подружки,
Спортом заниматься, танцевать.
Веселиться, покупать игрушки.
Сексом тоже не пренебрегать.
Сексом Вы почаще занимайтесь,
Снимет он и стресс и часть проблем.
Не стесняйтесь, быстро соглашайтесь.
Предлагают далеко не всем.
Сохранят и молодость и силу
Не спортсмены, что качают пресс.
Если не хотите слечь в могилу
Раньше срока, то Вам нужен секс.
И, перефразировав поэта,
С малых лет знакомого всем нам,
Женщин всех призвала дама эта,
Чтобы по утрам и вечерам
Занимались сексом и активно,
Чтобы не перечили мужьям
И не говорили, что противно,
"Не хочу, не буду и не дам".
Вместе с залом хлопала я стоя,
Было нам тепло среди зимы.
Ни минуты глупого простоя.
Сексом заниматься все должны.
Вот так жару задала старушка.
Молодым так просто стыд, позор.
Надо срочно позвонить подружкам.
Не забыть бы посмотреть повтор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643583
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Іде бабуня…Шкурбає* ногами…
Ціпок тоненький, як дороговказ.
Стомились ноги з часом, із роками,
Стає відпочивати раз-у-раз.
В народі кажуть, що роки – багатство,
Вона б його зміняла на роки,
За її працю, їй належить царство,
Та в старості всі майже жебраки.
Хтось має гроші, та нема здоров’я,
У когось все буває навпаки…
Комусь його життя далося кров’ю,
Та всі такі на старість «ходаки».
Іде бабуня…Шкурбає ногами…
Ціпок тоненький, як дороговказ.
Ображена і долею й богами,
Іде вперед, бо це життя наказ.
Шкурбати* – ледь переставляти ноги, сунути ногами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643421
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Виконали пісню на слова Світлани Костюк «За гранітним вітром» учні Нововолинського ліцею 2-го грудня 2015 р. у Нововолинську, в Палаці культури на творчому вечорі Світлани Костюк під назвою “Є цінність життя в неповторності кожної миті”.
----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Ize-5ePylzE[/youtube]
----------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9QWEm7_1ktg[/youtube]
За гранітним вітром – висохла трава…
За похмурим сонцем – надмогильна тиша…
Ненька Україна зранено-жива
Хлопчикам загиблим заповіти пише…
Хлопчикам полеглим маки відцвітуть…
У полях далеких ворон досі кряче…
Вантажі двохсоті…роздоріжжя й путь…
І оте знайоме: потерпи, козаче…
У туманнім небі цятки журавлів….
На душі неспокій і тяжка молитва…
Важко проводжати на той світ синів…
Бо іще не час їм…бо триває битва…
Ой матусю мила, як тобі тепер…
На шматки роздерта, розіп`ята всує…
Доки дух свободи в серці не помер –
Закричу над світом, може хто почує…
---------------
Фонограму можна прослухати тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626906
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640110
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Не моє це щастя!.. не моє...
Знов зі мною доля розминулась.
Он зозуля у саду кує!
Чи луна у спогадах почулась?..
Не моя весна ця... не моя...
...Ловлять сонце зайчики в озерці!
Все довкола квітне і сія,
А мені невесело на серці...
В заметілі білих пелюстків,
Як не прикро, дива не чекаю...
Мій метелик у вогні згорів,
Ну, а я в мовчанні - догораю...
...Сподіваюсь - все це промине,
З теплим вітром тугу я розвію!
Літо ще порадує мене,
Й подарує віру і надію!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640109
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
І ось я знову в інтернеті!
На сайт улюблений зайшов,
Це вірші тут для всіх відкриті,
Це «Клуб поезії й обнов».
Візитна картка України –
Талантів є аж цілий міх!
Є діаманти, є перлини,
Шляхетність, гумор, звісно сміх.
Лунають нотки і журливі –
Життя підстави все ж дає,
Та більш звучать таки пестливі,
Тут Муза квіти роздає!
Є молоді, є сивочолі
І зовсім юні теж тут є.
А ще псевдонімів доволі:
Женьшень, Крилата і Фур’є …
Хай святиться! Хай твориться!
Сміються пишні паляниці.
Хай дітище живе Юхниці,
Й добром відлунюють серця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587376
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 22.01.2016
Подаруй мені, доле, крила,
Щоб від горя мене закрили,
Щоб любили і внуки, й діти,
Встигла правнукам порадіти.
Подаруй мені, доле, спокій,
Щоб злетіти туди, де сокіл,
Дай напитись там сонця й волі,
І для мене цього доволі.
Подаруй мені, доле, віру,
Хай послужить мені ще Ліра,
Ще й пожити під мирним небом –
Щастя іншого і не треба.
Подаруй мені, доле, сили,
Щоб ті крила мене носили,
Щоби рясту ще потоптати,
Хай без срібла, нехай без злата.
1.06.2013.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636785
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Хрещенська ніч непогрішимо чиста
Прилинула нечутно із небес.
У білому вбранні ходила містом,
Носила свій животворящий хрест.
Їй усміхалися зірки і місяць,
Силач-мороз, милуючись, годив.
Вона ж лилась у вікна крізь завіси,
Скрізь пильно прислухалась до води.
Ні річку не минула, ні криниці,
Ні навіть труби (й коло них замре).
І всюди у незайману водицю
Натхненно опускала срібний хрест.
Нехай вода ця оберегом буде
Всьому живому аж на цілий рік.
Хай з нею здоровішатимуть люди
І, може, по щедрішають в добрі.
Хай кожному дістанеться відерко
По вінця повне. Будуть сіль і хліб…
Під ранок нічку пригорнула церква –
Як вічний символ Бога на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636770
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2016
Любителям гумору
Стрілись куми в новім році і ведуть розмову,
Оберіг Господь обох, стріти рік самому…
Каже кум Петро, що свято зустрічав в родині,
А Микола похвалився: був у господині…
Ти ж бо знаєш, кумасику, ми удвох хрестили,
Та тоді, після хрестин, я не мав вже сили…
В цьому році ми разом, вдвох, зустріли свято,
Я такого дізнавсь, куме, певно забагато…
Що в кумасі із плечей ростуть , куме , ноги.
Плечі наче в балерини… Обдарили ж Боги…
Ноги в неї хоч і довгі, мають форму груші,
Бо коли я придивився, біля дупи грубші…
Такі стрункі, хоч і довгі, не міг надивитись,
Із-за ніг напевно, куме, я буду женитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634703
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Друзі зникають повільно і тихо,
В пам`яті й серці лишають сліди,
І не побачиш, коли прийде лихо,
Враз не відчуєш тієї біди...
Мовчки, без слів і без наміру злого,
Просто минулим стають назавжди...
Мить — і за спиною більше нікого,
І вже запізно сказати: "Не йди!"
Друзі зникають... Це завжди так гірко!
Без варіантів: іти чи не йти...
Спалахом скотиться із неба зірка,
Скальпелем навпіл розділить світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631085
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Приходит в дом незваный "гость".
И прям с порога - Ну, ребята!
Сюда для шляпы вбейте гвоздь
А на фига вам здесь котята?
Какой дурак обои клеил?
Ему бы руки оторвать.
Вам нужно выбросить всю мебель.
И переставить в холл кровать.
А так у вас довольно мило.
Я вот недавно был в Москве.
Со мной министры говорили.
Так что прислушайтесь ко мне.
Жене рекомендую вашей
В два раза увеличить грудь.
И чтоб не пахло в доме кашей.
Купить селёдки не забудь!
Её пожарите на кухне.
И дух от каши побеждён.
Увидите что даже мухи
Не залетят к вам больше в дом
Вы, если что, ко мне зайдите.
Поучитесь как надо жить.
Ну не хотите, как хотите.
Давайте семьями дружить.
Как не достойны?! Во даёте.
Я ж офигительный пацан!
Простой как валенок в полёте.
В душе ваще - дурак Иван.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632552
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2015
Там падали зорі,
Зранені,
Металися долі,
Зламані,
Там очі, порожні,
Змучені,
Із смертю також…
Заручені.
Тіла штабелями
Складалися,
Хрести для могил…
Не тесалися.
Ворони щодень
Там жирнішали,
А в душах людей…
Холоднішало.
І вітер стогнав там,
На холоді ,
Синок умирав сам…
Від голоду,
Бо мати… раніше
Приставилась,
А всюди про інше
Славилось…
Комуни ускрізь
Будувалися,
А Правда в архів…
Ховалася.
Нарешті вона
Пробилася,
Й волосся у нас
Здибилося.
То заговорила
Історія,
Глибокі пустила
Корені,
Таки ж проросла,
Хай з раною,
Чи ж стане й для кого…
Карою?
Вождів нагородить
Прокляттями –
Ми ж станем народом,
Браттями.
І небо зрадіє,
Зоряне
Над полем надії,
Зораним,
І хрест стане древом
Пам’яті
Про долі, в тридцяті
Спалені…
12.12.2014.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624845
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
На підвіконні воском плаче свічка,
І скло вікна помножує вогонь,
Вже у дворі згустила фарби нічка,
І тягне темінь до свічок долонь.
І линуть в теплу хату тіні, тіні,
На стелі розмістившись і в кутках,
Я відчуваю в них своє, родинне,
Що в інших починається світах.
Я цих гостей ніскільки не боюся,
Хоч язики свічок і тріскотять,
Тут всі мої – діди, баби й матуся
Метеликами до тепла летять.
- Поговоріть зі мною про минуле,
Про те життя, що гідно прожили,
Про боротьбу і досвід, що здобули,
І про роки, що швидко пропливли.
Погляньте прямо в серце і..пробачте,
Ми на Землі тут часом дуже злі,
І дивлячись на нас, прошу, не плачте,
Від ваших сліз так соромно мені.
Вже скоро згаснуть вогники гарячі,
І янгол ночі перетне межу,
А тіні рідних вірю, що пробачать
За все, що як на сповіді скажу.
Підуть вони на ранок в потойбіччя,
А я лишусь у хаті за столом,
Тримаючи у пам'яті обличчя,
Де з найрідніших - свій фотоальбом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624693
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Одумайтесь, прозрійте!
Людська біда… недобре має око,
Коли в німій печалі очі матерів,
І може стать гірким невідворотним вроком
За долі всі скалічених синів.
За долю молодих жінок вже овдовілих,
За сум і за печаль молодшої сестри,
За те, що в матерів волосся посивіло,
За те, що в батька білий сніг припорошив віски.
Одумайтесь, чи відкривати свою душу лиху,
Прозрійте третім оком на любов і на добро!
Не дайте темряві буяти чорним цвітом,
А закладіть в життя своє гуманності зерно!
Зійде воно на благодатній рідній ниві
Духмяним хлібом, щирістю, теплом,
Щоби біду ми разом пережили,
Нагородив країну-переможницю вінком!
Прозрійте і сплетіть Землі своїй вінок з любові,
Із квітів запашних, із стиглих колосків,
І помоліться за людські щасливі долі,
За те, щоб ми не мали більше ворогів!
23. 03. 2015 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624737
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Люблю я калину,
як сонце люблю,
Вона мені рідна, як мати...
У горі до неї я плакать іду,
А в радості йду поспівати...
У мене до калини особливе ставлення. Не лише любов і захоплення її чарівною красою,величчю, розмаїтністю, тишею і спокоєм,вона для моєї родини була й рятівницею...Голодомор 1932 - 1933 років забрав 8 життів у родині мами і 2 - у родині тата. А голод 1946 - 1947 років забрав життя моєї молодшої сестри...
Я й донині з острахом пригадую те нестерпне почуття голоду, яке ми, діти, відчували в той час завжди. Їсти хотілося завжди, і найбільше хліба.Мама й бабуся пекли маторженики, в яких було більше трави, а то й полови, аніж борошна. І видавали нам лише по одному: до сніданку, обіду й вечері.Влітку було легше: обходились цвітом акації, шовковицею, вишнями, огірками, помідорами, пізніше - налягали на кавуни, дині, яблука, груші, сливи. Напихали шлунки, як казали від пуза, та швидко знову хотілося їсти. Взимку було складніше, і от саме тут нас виручала калина.
Город у нас був до річки. Біля річки широкий берег, а на ньому широкі, розлогі і пишні кущі калини. Проти нашого городу річка була широка, а посередині невеликий острівець, на якому теж примостились 2 кущі калини. Влітку ми її не чіпали, ласували овочами і фруктами.А ще любили посидіти, погратися у її густих шатах-гарно ж, прохолодно і затишно. Рвали калину ми після перших морозів, частіше в суботу після школи, або в неділю, як пригріє сонечко. Ми з братом брали торби і йшли до калини.
Я дуже любила дивитися на важкі, налиті соком ягоди, вони були дуже гарні.Ми бережно обривали кетяги і складали в торби, кидаючи окремі ягідки до рота. Вони були ще трохи гіркуваті, але на голодний шлунок ішли добре. Вдома ми калину перебирали, сортували. Готували хмиз для печі, чистили і мили цукрові буряки.
Мама, прийшовши з роботи, запалювала піч і з нашою допомогою різала буряки на шматочки, укладала їх у макітру і казонок, насипала туди ягоди калини, а в казан ще й сухофрукти. Другу частину калини ми в'язали у пучки і вішали у сінях на цвяхи - це запас. Коли в печі ставало гаряче, мама розгортала жар, ставила туди макітру й казан, обгортала їх жаром, а піч закривала заслінкою.
Наступного дня ми просиналися від духмяного запаху. Це вже мама витягала із печі макітру і казан. Сну у нас як не було. Ми схоплювалися,умивалися і до столу - снідати.Калина вже не гірка, вона затушкувалася із буряком, пройнялася його соком. Смакота,.. ми наминали за обидві щоки.
Коли морози скували річку, а в нас закінчилися запаси калини, ми пробиралися до кущів на острівці. Через весь город ми йшли у благенькому одязі до берега. У взуття насипався сніг, нас пронизував вітер, було дуже холодно, але ми долали цей шлях. Ми були малі, навчалися у першому класі, але були наполегливі і вперті, не відступали. Траплялося, що лід під ногами тріщав, тоді брат зупиняв мене на березі і до калини пробирався сам. Постоявши трохи, я все ж обережно, по слідах брата,
теж підходила до кущів.Мені здавалося, що на тих кущах калина була якась особлива, соковитіша, крупніша і гарніша, хоча й замерзла. Я не могла пропустити такого дійства. Та й удвох ми швидше наповнювали торби,хоч руки дерев'яніли від холоду. Доводилося розтирати їх снігом, це було дуже боляче, але ми терпіли, хоч іноді і сльози текли з очей.Повернувшись до хати, відігрівали руки, а калину розстеляли, щоб вона відтанула. І знову ждали маму і приготовлені нею страви.
Трохи раніше ми обривали терен,який був у чагарнику на схилі . Його кущі були гострі і колючі, та ми на подряпини не звертали уваги - загоються.Зате наїдалися терену, ще й торби наповнювали. Вдома мама готувала з ними компоти, киселі, мамалигу і квашу. А ми, прицмокуючи,ласували. А бабася нам розповідала, що за часів татаро - монгольської навали прості сміливі дівчата заводили у непрохідні хащі ворожі загони, прирікаючи і їх, і себе на загибель.Бабуся говорила, що саме з крові цих самовідданих дівчат і зросли калинові кущі.Певне, тому калина - символ дівочої вроди, краси і чистоти. А ще її рубінові плоди стали символом мужності людей, які віддали своє життя у боротьбі з ворогами, тому вона й оспівана в піснях, легендах і переказах. А ще калина має чудові цілющі властивості, її використовують при лікуванні багатьох захворювань, у косметиці...Справжня богиня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624333
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
***
[i]Це ти чи осінь мене роздягнули?..
Стою гола посеред міського тротуару.
Машини повз – думають повія,
Люди повз – думають божевільна.
І хоч би хто спинився та запитав,
Що сталося з тобою, жінко?
Тетяна Череп-Пероганич[/i]
Роздягнена стоїть на тротуарі,
У стилі "ню" і тіло, і душа,
Хто ризикне їй скласти нині пару,
У неї ж за душею ні гроша?..
Морозний вітер до кісток холодить,
Надворі осінь вже не золота.
Як клаптик напівсонної природи,
Стоїть на тротуарі... самота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624348
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Якби подушка вміла говорити!
О! Скільки б же вона розповіла!..
Що я без тебе не могла прожити,
Коли і де з тобою я була...
І як мені хотілося побігти
Тоді назустріч! Хоч на край землі,
Щоб із тобою разом - прямо в літо,
Де трави вже високі й ще малі...
Обняти небо голими руками,
Розплетене волосся - наяву!
І норми, що писалися віками
Спалити, бо тобою я живу!..
Несказане усе - несла до неї
Щовечора, щоночі, щозорі...
І з нею ми бродили по алеї,
Там, де без тебе гасли ліхтарі...
Подушка не страждала від обмежень -
Сміялася і плакала не раз.
То, може, я була необережна,
Бо не тримала у собі образ...
А скільки таємниць вона б відкрила,
Але мовчала - далі від гріха!
Хоч знала, як до Бога я молила,
Щоб зник той біль, що досі не втиха...
Бо так з тобою вже хотіла бути,
Що геть позабувала все і всіх!..
Не знала, що не зможу я забути
Твій погляд, твої очі і твій сміх...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Моя подушка залишалась вдома
Й давала мама нові подушки...
А їм нічого не було відомо -
Нові напірники і пух у них легкий...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624046
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Як дійдеш до межі за якою лише невідомість,
І втрачаєш контроль між реальністю, мріями й сном,
Що підкаже тобі твоє серце, твоя підсвідомість?
Заховатись, чи зникнути - наче туман за вікном?
Коли втрати боїшся — її підсвідомо чекаєш!
І той страх то, мабуть, що початок... Початок кінця?..
Із цим жити ще важче, як все розумієш і знаєш,
А позбутися страху не можеш...Де вихід з кільця?
Я дійшов до межі за якою немає законів,
За якою ховається вибір, а він не простий,
І думки не встигають за розумом — загнані коні...
І ніхто не розкаже мені де той вихід знайти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621160
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 20.11.2015
ВОНА ТЕЖ…
Вона теж, як і ти ходила
По святій і прекрасній землі…
Вона теж, як і ти любила
Чиїсь очі закохані в млі.
В квітах завжди вона дрімала
І вдихала квітковий нектар,
Всіх прохожих хвостом вітала,
І з котами не мала чвар.
Мала добру і ніжну вдачу,
І відвагу в гарячій крові.
Мала серце просте – собаче,
Але душу, як людських дві.
Була вірна, і всіх любила,
І довірлива, наче дитя…
Лиш злі люди завжди говорили,
Що немає із неї пуття:
«Не породиста, не гавкуча,
Навіть курку не зможе нагнать.
На цепу не сидить донька суча.
Ну навіщо таку годувать?»
Але в очі глянеш цій Жулі –
Доброти в них на цілий світ.
На образи свої і гулі
Винувато махав її хвіст.
Лиш один той фатальний випадок,
Коли трунок дала їй рука,
Хоч пробачила б вона радо,
Але вижити вже не змогла.
Аж п’ять днів у агонії билась,
Не поміг ні відвар, ні куліш.
Тільки тихо писком скулила,
І благала очима: «Скоріш…»
Згасли очі її між квітів,
І востаннє вдихнула нектар…
Більш не буде з всіма дружити,
І з котами не матиме чвар…
Плакав двір весь й маленькі діти,
І Покрова була дощова…
Схоронили її між квітів,
Що любила вона жива.
Й невтямки було, хто ж дав право
Обривати життя, що дав Бог,
Прирікати на муку криваву
Ту, що душу мала за двох???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621907
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Не чекай мене мила. Не треба.
Я розтанув між зоряних блисків.
Хай не плачуть ці очі в пів неба,
На граніті надій обелісків.
Не шукали. Знайшлись випадково.
Як здавалось, зібралися в ціле.
Почуття забурлили казково.
Тільки щастя було перезріле.
Не розквітло жасмином кохання.
Проросло дорікань бур’янами.
Безутішні сердечні стенання,
Льодом кривди постали між нами.
Не навчило життя нас довіри.
Хоч не нас… Все ж мене переважно.
Зрад вином напувало без міри.
Я отруту приймав легковажно…
Не прощення благаю (хоч треба),
На уламках розбитої долі.
Хай не плачуть ці очі з пів неба,
В оксамитових вій ареолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621899
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Погрожуєш залишити? Залиш.
Ти мусиш знати:нас уже немає.
Лиш попіл почуттів золу вкрашає.
О, душенько, не плач. Переболиш...
Хотів лиш налякати? Налякав.
Скупа сльоза нікуди не котилась.
Вона вже болю справжнього напилась.
А ти моє кохання обікрав.
Погрожував залишити? Хіба
Не ти літав зі мною попід хмари?
Чи хтось чужий як ти лиш мною марив?
Та плачу... Плачу... Я ж така слаба...
В валізи вклала свій останній лист.
Не хочу, щоб душа твоя боліла.
Торкнутися так хочу твого тіла!
Лиш нитку рву розірваних намист.
Намистина закотиться кудись.
І як її ти будеш вігрібати-
Захочеш так мене поцілувати.
І прошепочеш:"Тільки повернись... "
Хотів лиш налякати. Я пішла.
Тільки назавжди й адрес не на карті...
Хіба оті погрози були варті
Так душу заморозить? Ніби з скла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621802
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2015
Осене,про тебе стільки сказано,
Стільки переспівано пісень.
Та щораз неждано і негадано
Ти новий даруєш чудо день.
То багряний, то дощем оплаканий,
То зігрітий сонечком скупим,
То морозом трішечки наляканий,
То покритий листям золотим.
Загадкова й водночас розгадана,
Тимчасова в вічності своїй,
Ще не всі слова про тебе сказані
І не все заспівано тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612656
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 17.11.2015
приучив ти мене літати і... спати голою
рахувати сузір'я, до тебе ввісні тулитися
я від щастя тремчу і стаю в якусь мить невагомою
до безпам'ятства можу тобою одним упитися
приучив ти мене до шовку та до мережива
до смаку твого, навіть, запаху, так зріднилися
а я досі ніким нескорена, не належала
я для тебе, тобі одному в цей світ родилася
приучив ти мене до ніжних обіймів, дотиків
палких поцілунків, малюнків двома руками
нас єднали завжди нитки, чи незримі дротики
нам вони не дали згубитись цими роками
ми навчилися удвох літати і... спати голими
не чекати, а цілуватись, кохати, ніжитись
яке щастя, що ти, відверто, двома долонями
тоді вмовив мене не йти, а навік залишитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621625
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Я чекатиму тебе
Навіть якщо зорі
До одненької згребе
Водиченька в морі.
Я шукатиму завжди.
Навіть якщо небо
Поховає ті сліди,
Що для стежки треба.
Я благаю небеса
Хвилиноньку кожну,
Щоби він мої вуста
Поцілував... Можна?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621626
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Вона його кохала… Як кохала!
Із цвіту липи шарф йому плела,
Щоб хуга його тіло не дістала,
Щоби морозом шкіру не впекла.
З кісток його вилущувала стронцій,
Печаль змітала сміхом із щоки.
Вона його любила, наче сонце
В полудень яблук медвяні боки,
А він… кохав давно уже другую.
Бо так не раз буває у житті.
Лиш винувато з вій пускав «dziękuję»,
Коли торкав ся поглядом її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621505
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Чин по-чину, честь по-чести
я своё отвоевал.
И теперь вот, «грузом двести»,
еду к мамке за Урал.
Всё, что было мной когда-то
старшина собрал в мешок.
Расписался, опечатал,
и отправил на восток.
Жалко всё же мать-старуху.
Семьдесят четвёртый ей.
Говорила ж мне – Петруха!
Не иди туда! Не смей!
Только сказанное ею
не послушал я, урод…
Я ведь, типа, за идею!
За донецкий, бля, народ!..
Эх, собрать бы все до кучи -
руки, ноги, потроха…
Я б в загул пошёл бы лучше,
чтоб подальше от греха!..
Лишь теперь дошёл до сути,
отчего погиб вчера.
Может ты, товарищ Путин,
мне ответишь - нахера?
Только вряд ли сможет кто-то
руки - ноги мне собрать…
Опечатанным «двухсотым»
еду к мамке… Твою мать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561718
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 13.11.2015
Рай живёт обыденно и просто -
по канонам мира и добра.
Нет ни «Институтской», ни блокпостов…
Нету смерти… Смерть была вчера….
Там, в небесной выси бело-синей,
под лучистым звёздным потолком,
просит Господа, взглянуть на Украину
наша сотня… Хоть одним глазком!
Бог нахмурился, и почернели дали.
- Можно ли узнать у вас – зачем?
- Очень хочется нам, посмотреть не зря ли
гибли мы, и жертвовали всем.
- Ну, смотрите…
Воры – на свободе,
а убийцы в Раде ищут кров
Как и не было «Небесной Сотни» вроде.
И сердец в прицеле снайперов.
Словно не было помпезных обещаний –
по закону каждому воздать…
-Мы, видать, зазря погибли, парни.
Как же не хотелось умирать!..
………………………………………….
Нам, живым, так просто оправдаться!
Дескать, Путин, сука, лезет, мать его!..
Только мне вот отчего-то стыдно, братцы,
перед ними…
Знать бы отчего…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561719
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 13.11.2015
[i]"Мы понимали, что у нас — билет в один конец. Мы шли с осознанием, что можем оттуда не вернуться, что это могут быть последние бои...". (Вадим Борсяк, боец 74-го отдельного разведывательного батальона) [/i]
[b]АЭРОПОРТ[/b]
- Ты не смей помирать, Серёга!..
Загорулько, тащи бинты!
- Больно, братик… Ещё немного,
и, наверное, мне кранты…
- Не накаркай! Сейчас на место
упакуем твои кишки…
Эй! Живой ещё, бляха, есть кто?!
Срочно бинт сюда, мужики!..
Да… Нелёгкая всё ж работа
здесь у «киборгов»…Твою мать…
- Загорулько где?!
- Он «двухсотый»!
Снайпер, сука, его, видать…
- Ёб!.. Держите, козлы, ответку!
За «Горыныча»!.. За «Хохла»!..
Вспышка… Мама… Сирени ветка…
Мурка трётся вокруг стола…
Кровь фонтаном бьет из аорты…
Странно как-то…. Ни рук, ни ног….
А по залу аэропорта
то ли чёрт прошёл… То ли Бог…
...............................................
- Дорогие бойцы, поверьте,
всем по тысяче в сутки дам!...
...............................................
Просит денег мать в сельсовете…
На оградку двоим сынам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620465
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Видать, старею… Память глючит… Злость в сердце не держится… Короче, плохо это, ребятки…
Прощать врага – прерогатива святых… А в меня куда не ткни – грех кругом… Потому, хрен им, а не прощение. Потому и рифмую свои мысли в столбик… Не забыть чтоб… А ещё, чтобы злость не исчезала… Никогда…
[b]ИЛОВАЙСК[/b]
[i]«Держаться и ждать подмоги!» (Штаб АТО)[/i]
- Штаб!.. Алё, бля!..Вы чё, схуели?!
Нас же мочат почти в упор!..
Ты мне хрень не мели, Емеля!..
Где обещанный коридор?!
Бросил трубку, гандон ебАный.
Точно, сука, агент Хуйла!
Я вас всех под землёй достану,
если выберусь из котла!..
Грохот… Вырванные ошмётки
из когда-то здоровых тел…
- Долбят, бляди, прямой наводкой…
Жаль, с Танюхою не успел…
Мужики! До «зелёнки» надо!
А иначе нам всем кранты!
Где «Гуцул»?
- Уложили, гады.
- Значит, старшим, Андрюха, - ты!
Я останусь, братки. Прикрою
ваши жопы от кацапья!
- Может, можно и мне с тобою?
- Не, братан. У тебя – семья.
Он остался там… Рану солью
разъедает пиздёжь властей…
«Ситуация под контролем!» -
рапортуют из «Новостей»…
Сердце ёкнуло у Танюхи…
- Позвоню ему… Будет рад…
……………………………………………..
- Добрались, пацаны! Спокуха!...
Сняли каски…
- Спасибо, брат….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620464
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 13.11.2015
Мені б тобі вклонитися до ніг,
За всі гріхи пробачення просити,
В свій час тебе від смерті не зберіг,
А як же ти хотіла тоді жити.
Не буде мами? Я не вірив в те.
Та,мама ж вічна! Ну яке прощання?
Сади буяли.Сонце. А проте...,
Година та була її остання.
Той час настав. Від горя я кричав,
Хотів ту мить останню зупинити.
Важкий тягар на душу мою впав,
Як довго довелось його носити.
Я бачив маму довго в моїх снах,
Торкалася чола мого рукою,
І посмішка була в її очах.
Лилися сльози з вій моїх рікою.
Я зрозумів,залишився один,
І сином я ніколи вже не буду.
Гірчить життя, як у степу полин,
Свою провину вік я не забуду.
Давно було. У пам'яті моїй
Та рана серце кров'ю обливає,
Як мало часу віддаєм ми тій,
Яка народжує й гріхи прощає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619997
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
[b]М[/b]оя ти зоре вечорова!
[b]О[/b], як люблю твою красу!
[b]В[/b]інок сплету тобі лавровий.
[b]А[/b] ти вдягни його, прошу.
[b]У[/b]мий лице, всміхнися мило,
[b]К[/b]алину в коси заплети.
[b]Р[/b]озкрили дух, вдягнися в силу,
[b]А[/b]дже ти варта висоти.
[b]Ї[/b]дою щирою щоднини
[b]Н[/b]асити нас, потреба є.
[b]Сь[/b]огодні в тебе іменини.
[b]К[/b]ровавлять ще твої судини…,
[b]А[/b]ле ж як палко серце б’є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619618
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015
Танцює Дощик тихий вальс
В моїм саду
Між срібних крапельок
До тебе я прийду...
В твоїх очах себе я бачу,
Блиск душі
Усе життя своє
Я віддаю тобі.
Любов в очах твоїх,
У серці, у словах
Ти подаруєш мені сонце.
У віршах
Я світ увесь тобі присвячую,
Люблю!
Між срібних крапельок
До тебе я іду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619420
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Я маю право на любов
Своїх дітей. Так, право маю.
Нехай з’єднає віри шов
Ту, що майбутнє роз’їдає,
Душевну рану – кровоточить,
І сльози заливають очі
Від втрати сина, що пішов,
Дверима грюкнувши із хати,
Та долю буду я благати
( Це шлях його, але ж я – мати),
Стежку зумів щоб відшукати
додому…,
забувши злість, зневіру, втому.
Збираю силу – визнаю
Власні гріхи – спокуту маю:
Долю скривавлену свою.
В думках я сина обіймаю,
І блиском заливає очі.
Нехай цю зустріч напророчать
Невинні душі, що в раю
Через цю сварку опинились.
На когось, чи на себе злились?
Коли потрібно , не спинились –
Самотні в горі залишились
свідомо.
Розплата – злість, зневіра, втома.
Чекаю, аби ти прийшов –
Я не найкраща в світі мати.
У тих є право на любов,
Хто силу має пробачати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611958
дата надходження 08.10.2015
дата закладки 04.11.2015
Ми ще не перейшли Майдан,
Спинилися на півдорозі.
Та вивітривсь з голів дурман
Царькам вже вірити невзмозі.
Стоптали віри підошви,
Нажаль, благенького покрою.
А позика- мішок грошви
Мечем висить над головою.
Які ж були сліпі ми всі -
За брата прийняли чужинця.
Його обіцянки пусті
За" щедрого" взяли гостинця.
І на омріяній землі
Де камінь, навідь,зерня родить,
Де колосом рясніють дні
Чужинців чобіт полем ходить.
А що їм і діти - колоски,
І наші вранішні тумани,
Порожні старості миски,
Зневірені болючі рани.
Та прийде час розплати,
Майдан країна перейде
Впадуть високії палати
І Божий суд у світ прийде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618418
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.11.2015
Щодня кудись ми ідемо до невідомості,
Немов метелики, згораючи в огні.
Неначе збій усіх програм у підсвідомості.
Контамінує вірус лиха світлість днів.
Чи ми піддОслідні бездарних метафізиків?
Хто нами править? Хто диктує ритм життя?
Чом крижаніємо від душ до пальців кінчиків?
Чому із "МИ" все більше ділимось на "Я"?
Ми наче роботи у вир проблем занурені:
Часу немає знести очі в небосхил.
А сонце ллється до землі, стікає струменем...
Але яка нам справа до отих світил,
Коли ми всі запрограмовані на "ВИЖИТИ"?
Неначе щастя вже для нас тепер табу.
За мить життя розплата мріями розбитими.
Ведем самі з собою вперту боротьбу.
Та є ще те, що нас вертає до реальності:
Дитячий сміх, старечий плач, раптовий крик.
Мов звуки музики найвищої тональності
У саме серце ... й тане, тане льодовик.
І ми втікаєм, що є сили, від буденності-
Я у твої лечу обійми, ти в мої.
І як то добре, що по-серед зла й нікчемності,
Ще є такі Всевишнім створені раї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613695
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 30.10.2015
НЕ МЕРЕХТИ, МОЯ ОСТАННЯ ЗОРЕ!
Не мерехти, моя остання зоре,
Якщо горіти сил уже нема,
Погасни тихо і впади у море,
Розбийсь об хвилі, доторкнися дна.
Десь там на дні, у спомини сповитий,
Заритий скарб моїх прожитих літ,
Із тих глибин хай промінь золотистий
Несе життєве сяйво в новий світ.
Хай кожна іскра зробиться звіздою,
Злетить до неба і засяє знов,
Бо мрію я, прощаючись з тобою,
Щоб не згасала на землі любов.
Н.Хаммоуда.
04/10/2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611185
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Догарають у городі чорнобривці
Що посіяла старенька на весні,
Зморшки-ріки, розтеклися на обличчі,
Віддзеркалля нелегких минулих днів.
Догасають у городі пізні квіти,
За для них щоранку до криниці йде,
А сама чекає, що приїдуть діти,
Й обігріють серце вже не молоде.
Та скоріше від дітей до хати жінці
Своїм холодом постукає зима.
На столі лежать засохлі чорнобривці,
А за душу дика туга обійма.
Н.Хаммоуда.
06/10/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611677
дата надходження 06.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Болить мені… О, як мені болить!..
Росія ж наші душі четвертує…
А ще ж недавно друзями були!..
Чи це Нечистий з душами жартує?!
Болить мені палаюча земля
Глибоким і невиплаканим болем,
Бо зрадники й поплічники Кремля
Наслали Україні стільки горя!
Болить мені той відчайдушний крик,
Коли «двохсотий" матінка стрічає,
І вух не можу я тоді закрить,
І серце кров частіш тоді качає.
Болить мені гіркий дитячий плач,
Що рветься із душі сиріт назовні,
Росіє, ти не просто кат – палач –
Переконалась неодноразово.
Болить мені, як плачуть матері,
Тоді й земля здригається в риданні:
Чому синочка, Боже, не вберіг,
Й слова його ніхто не чув останні?
Болить мені усіх людей біда,
Котрі в цей світ прийшли задля любові,
Тоді й моя душа кричить, рида.
До тебе шлю, Всевишній, своє слово!
29.10.2015.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616964
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Верхівки сосен цілували небо
І колисали хмари на руках,
А ті гойдались, наче так і треба,
На запашних соснових колючках.
І все пливли, за вітром, як вітрила,
Із літа в осінь, наче журавлі...
Забравши літо попід свої крила,
Нам залишали сонячні жалі...
І нова осінь знов на душу давить
Легеньким щемом... Пісня журавлів
Забутим сумом знову в серці марить...
Я б з ними теж у вирій полетів...
Бо далі просто вже немає змоги
Триматися серед життєвих злив!..
Може, за мною й потужили б трохи...
Я б повернувся... тільки відпочив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605018
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 12.10.2015
Скінчилось літо сонячно-щасливе!
Я вже до тебе, мабуть, не прийду...
Горять у листі синьоокі сливи
І пахнуть стиглі яблука в саду...
І пахнуть стиглі яблука в саду
Моїм дитинством босоногим, давнім!
Я двічі в одну річку не ввійду
І щастя не знайду у сні уявнім...
І щастя не знайду у сні уявнім!..
До тебе вже згоріли всі мости!
І пахнуть п`янко яблука прадавнім,
Його не повернути й не знайти...
Його не повернути й не знайти,
Усе втонуло в росянім тумані...
Залишилося сонечку зійти,
Щоб висушити сльози - роси ранні...
Щоб висушити сльози - роси ранні,
З туманом відпустити всі жалі...
Стоять дерева в жовті шати вбрані
І тихо пада листя до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609400
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 12.10.2015
На прапорі моєї України
Два кольори і в них найвища суть;
Життя і мир – це жито й небо синє –
Основу світосприйняття в собі несуть.
Життя і мир – щось є цього цінніше?
Без цих двох слів наш світ давно би зник,
Й ти не відчув би, що є наймиліше,
Ні мук, ні радості, що йдуть від борозни.
В пошані я схилюсь перед знаменом
І мудрістю минулих поколінь,
Жовто-блакитний колір є для мене
Святим. Він нас підняв таки з колін,
Бо колір неба – то ще й колір волі,
А колір хліба – ситного життя.
Даруй же, Боже, Україні долю,
Щоб не потрапила вона у забуття.
Ще хочу кольорам цим поклониться,
Хай стережуть надійно їх зірки,
Нехай панують жито і пшениця,
І неба непідвладного блакить!
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610693
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Віталій Назарук
[b] У вирій[/b]
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів:
Сльози знов на очах,
Смуток ліг у душі,
Журавлине «курли» тихо - тихо лунає…
Ждемо вас журавлі,
Знов на рідній землі,
У святому пташиному, рідному краї…
Проводжаю клини,
Що махають крильми,
Проводжаю у путь нелегкий…
Проводжаю я,
Проводжаєш ти,
Журавлів у край далекий…
Приспів.
Позбирались клини,
Позбирались клини,
В синім небі в путь нелегкий…
І летять в небесах,
І летять в небесах,
Журавлі в політ далекий…
Приспів.
-------------------------
Олекса Удайко
[b] Хто розхитує човна[/b]
Чи вниз течія, чи до нових висот –
Куди пливемо, вкраїнці? –
За рідний народ, за рідний народ –
Пліч-о-пліч – в ряди, вкраїнці...
Приспів:
Хто розхитує човна – то наші чужинці...
У них дому немає, та є ще... тюрма!
То ж любіть свою неньку, брати-українці,
Бо найкраща у світі, й другої нема...
І Північ, і Центр, і Захід, і Схід!
Нема чого нам ділити:
То Богом було нам створено світ –
Єдину для нас колиску.
Приспів.
Ми кажемо вам: наш народ не діліть,
І се́пари, і федерасти!
Вкраїну очистимо: нечисті вмить
Не буде ні нігтика в хаті!
Приспів.
-------------------
горлиця
[b] Розлука [/b]
Під вербою дівча,
Тихо пісню співа,
На доріжку задивлені очі.
Скоро місяць зійде,
А чи ж милий прийде,
Чи пригорне він серце дівоче.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Пісня стихла в душі,
Лиш шумлять комиші,
Закигикала чайка про волю тоді.
Співчувала вона,
Бо кінчалась весна,
Знала холод несе біль і більше журби
Полетіла б до хмар,
Щоб роздмухати жар ,
Щоб побачити очі кохані.
Та вже сили нема,
Ллється пісня сумна,
Не поверне любов на світанні.
Ось вже й місяць зійшов,
Милий так й не прийшов,
В небі блиском світилися зорі ясні.
Нічка тепла була,
Та любов не цвіла,
Навіть зорі свій блиск зупинили тоді.
---------------------
Валентина Малая
[b] Наш дух перемоги всесильний і вічний[/b]
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Моя Україно , ти багата та пишна!
Козацького духу Вкраїна моя!
Ми поборемо все, що із темряви вийшло!
Бо ми - одна дружна і сильна сім'я!!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
Ніхто не надіне НАМ на руки кайдани!
Бо батько і мати нам всіМ небеса!
І ми недаремно збираєм майдани!
Ми людства всього як та СОВІСТЬ й КРАСА!
Наш дух ,наш дух перемоги,всесильний і вічний!
Йому слава в віках!
Співай і борись, співай і борись!
Ворогів ми переможем!
Піднімайсь увись, піднімайсь увись!
Станемо усі сторожем!
Приспів:
І БУДЕ КРАЇНА ЦВІСТИ І БУЯТИ!
Та ні, не на зло, а на щастя всім нам!
І буде завжди гордо прапор сіяти!
Бо вірні ми й гідні своїм іменам!!
Речитатив:
БО ВІРНІ МИ Й ГІДНІ СВОЇМ ІМЕНАМ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610681
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 01.10.2015
МОЄ СЕЛО
Моє село нічим не знамените.
Хіба волошка в полі – дивина?..
Але її не може замінити
Найголубіша в світі далина.
Дивись, побігла стежечка у поле.
Де ще знайти зарошену таку?
А край села дві шепчуться тополі,
Гриби шукає вітер в сосняку.
Усе тут і сміється, й розмовляє,
Пташкам казки розказує горіх.
Рожеві гілки у вишневім гаї
За всіх відбулих плачуть на поріг.
Рясні жита і росяні отави
Біжать з туману й хиляться до ніг.
Сумують верби понад нашим ставом,
Коли не йдуть закохані до них.
Їм рушники зв’язали кожну стежку,
Та в рідний край завжди веде одна.
Вона лежить, подібна на сережку,
Яку в траві залишила весна.»
По ній завжди я впевнено ступаю,
Бо там сліди бабусь і дідусів.
І до села я серцем прикипаю,
Мов до волошки крапелька роси.
Музика, аранжування, виконання і запис В. Сірий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610669
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Народилось дитя -
перші промені, запахи, звуки...
Дарувала життя
і збентежену душу дала.
І колиска моя -
твої ніжні натомлені руки -
І надія моя, і відрада мала...
Я росла,як верба:
щебетала,а часом хворіла,
А жіночої долі
за весною летіла весна...
Ти плекала мене -
і робила, робила, робила -
На заводі і в полі
одцвіла твоя врода ясна.
Як ішла за труною,
я просилась, маленька, на руки:
Тато згас молодим -
через роки догнала війна...
Наче посестру сиву,
ти стріла холодну розлуку -
У жалобній хустині,
самотня, гірка і сумна...
Вчила квіти плекать,
вишивать мене, мамо, учила,
Шанувати людей,
промовлять найдорожчі слова,
А як заміж ішла,
рушничок мені - долю стелила,
Щоб щасливою в світі
була твоя люба дочка...
Жінка свого народу,
чия доля - війна і розлука,
Вічна праця важка,
почуттів і страждань глибина...
Вашим іменем, мамо,
я назвала маленьку онуку,
Щоб продовжилась роду
і любові співуча струна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609727
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
[color="#ff6600"]Знов святкуєш Незалежність, Україно,
Та від кого незалежна Ти?...
Вже ніколи не діждеться мати сина,
І навіки дружби спалені мости.[/color]
[color="#0055ff"]Волю Ти здобула тільки на папері,
Ніде правди нині не знайти,
Скільки раз тобі ламали « друзі» двері,
Ти все вірила,що то брати.[/color]
[color="#ff6600"]А сьогодні ллється кров за волю вкотре,
Та незламна молодість твоя.
Не засне народ,не втратить сили доти,
Доки перемога нашим краєм засія.[/color]
[color="#0055ff"]І тоді залежності не буде,рідна, в Тебе,
Незалежно зацвітуть сади,
Голуб миру принесе з Святого неба,
Кожному галузку доброти!!![color="#0055ff"][/color][/color]
23.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601680
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 14.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI[/youtube]
Ми ступили разом в теплу осінь.
Усміхнулось сонце з висоти.
Сад старий, нехай вже безголосий,
Нам не перешкода поряд йти.
Міцно ти тримай мене за руку,
Як схитнусь від вітру - не впаду,
Не почуєш розпачу і звуку...
Бо з тобою поряд довго йду.
Урятують твої руки сильні.
І з теплом здолаєм важкий шлях,
Маємо бажання наші спільні:
Хай там що, триматись на ногах.
Накрапає перший дощ осінній.
Розумієм музику дощу.
Раптом знову небо синє-синє...
Твоє серце все ж не відпущу.
Світ жорстокий, дарить подарунки.
Маєм зброю проти ворогів:
Посмішка їм вслід - наші рахунки.
Хай позаздрить той, хто не любив..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604894
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Осінній ліс попахкує димами,
В дубовій люльці куриться смола…
Я не прийшла поплакатись думками,
Я просвітліти серцем забрела.
На пні сухому всістися зручніше,
Припасти зором до пожежі крон
І слухати, як вітер світ колише,
Співає з потічками в унісон.
І вірити, що в цій красі безлюдній,
У глушині намолено-святій,
Такі дрібні й убогі наші будні –
Не варті миті тут, на самоті…
І до землі вклонитися деревам,
Бо ж я – Верба, а, отже, не чужа!..
І ця прозора річка кришталева –
Мого життя початок і межа.
І дупла ці – душі моєї рани,
І соки ці нуртують і в мені!
Спасибі вам, старі, як світ, Ґорґани,
Що сонця й на мої вділили дні!
Що з вами я незвідані висоти
Пізнала і вросла сюди навік,
Що вистачало срібла й позолоти
На мій земний благословенний вік!
І в час, коли травою, ніби швами,
Затягне пам’ять всі мої сліди,
Я знов сюди повернуся, щоб з вами
Цю світлу тишу вічно стерегти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600534
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Природно це, що є холодним лід
І що вогонь, торкнешся – обпікає.
Що із зернини колос виростає,
З яйця пташа прокльовується в світ,
Що п’є калина воду із землі,
Що на світанку небо голубиться,
Що сад улітку гусне, соковиться,
Радіє квітка сонцю і бджолі,
Що тьохкає надвечір соловей,
Лиша мазки художник на мольберті.
Лиш не природно, як планують смерті -
Людські, в ім’я диявольських ідей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600559
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Ось новий ранок. Прокидаєшся сама,
А ніч була ... немов вогонь змішали з льодом.
З такою пристрастю він цілував вуста,
А враці вийшов із кімнати спішним ходим,
І двері тихо за собою зачинив.
Він думав-спиш, а ти гасила лона спалах.
Так було завжди, ну а він- одним із них,
Кому ти ласку щедро -щедро дарувала.
Ще біля тебе аромат його духів,
Його обійми ще не змиті з твого тіла,
Він зміг очистити б тебе від всіх гріхів,
А ти б його (напевно) щиро полюбила,
А може й склалося б-не гірше, як у всіх,
Та лиш надії марні ти у серці душиш,
Бо всім потрібна ти заради власних втіх,
А так хотілось, щоб заглянув хтось у душу.
18/08/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600558
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015
Ось, моя Україна! Дубово-калиновий край!
Скільки раз обіцяв, То ж дозволь до землі поклониться,
Я назавжди вернувся. З дороги напитися дай
З невичерпних джерел найсмачнішої в світі водиці.
Скільки років з тобою в розлуці боліла душа,
Серце часто ридало гіркими від болю сльозами,
Кожен рік був останнім. Такий він для кожного з нас,
Хто відправився щастя шукати чужими світами.
Тільки там, в далині, де усе, ніби й добре було,
Де робота, і дім, але рідної стріхи немає,
Снилось часто ночами, що йду босоногий селом,
І той день із дитинства ще й досі у сни повертає.
А сьогодні, нарешті, впаду ув обійми твої,
Окрім тебе нікого нема-ні онука, ні сина,
Бо життя свого кращі літа я віддав чужині,
Тільки душу одну я залишив своїй Батьківщині.
Зустрічай, Україно, вже нас не розлучить ніхто,
Бо тепер, як ніколи, за долю твою вболіваю,
Всі тривоги здолай і цвіти, що би там не було,
Найрідніший у світі, пшенично-барвінковий краю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599890
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: «Угода з матір*ю» АВТОР: Микола Холодов
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598600
**********************************************
Ой, дітки - дітки, як вам зрозуміти,
Як вам збагнути, що в моїй душі,
Я б пригорнула вам і небо, аби тільки
Вам було легше жити на землі.
Я б все віддала, все, і навіть більше,
От тільки сили вже мої не ті,
Одначе я не можу лишень цвісти,
Коли навколо забуяли бур’яни...
Тому мій заповіт, мої синочки:
Ніколи, ні за якої біди,
Не залишайте душі ваші,/ й дочки/,
Без праці, щоб рясніли будяки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599852
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Напиши мне письмо на листве сентября,
на коре свежо выжженных сосен.
Напиши, что я мир, целый мир для тебя,
или что позабыла вовсе..
Расскажы как цветут в твоем море цветы,
как на вкус они горечью сладки
я в душы твоей нотах потерян, а ты?
ну скажы - у тебя все в порядке?
Пусть розбудит меня крик твоей тишины,
на прощанье пусть падают звезды...
Мы ведь в мире ничто никому не должны,
разве только любить, ведь не поздно
взяться за руки, в пропасть нырнуть... и остаться...
улыбнешься и вновь промолчишь...
Просто все ведь не так, как могло показаться:
ты не падаешь, нет! Ты летишь!
Я летаю на крыльях илюзий, фантазий...
Сочиняю куплеты, рифмую миры...
Напиши мне письмо и в безумном экстазе
дай мне руку! Мы в пропасть шагнем...
Раз...
Два...
Три....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599878
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
( можливий варіант для пісні)
Заспівай мені, тату, тієї, твоєї, сумної,
Яку чув я, коли ти мене колисав на руках,
Де стрільці січові повставали до ратного бою,
І як гетьман, мов батько, вперед їм показував шлях.
Заспівай мені, тату, ту пісню свою старовинну:
Де у битві нелегкій лягли юнаки молоді,
І матуся стара там ридала за сином єдиним,
А на на нього черемха розсипала квіти свої.
Заспівай мені, тату, як ти воював під Берліном,
Як відважно ти гнав ворогів крізь атаки і дим,
Де поранений весь, але гордий, стояв на колінах,
Коли дякував Богу за те, що лишився живим.
Сядь же, батьку, поближче до мене, а я заспіваю,
Як твою Україну укотре ґвалтують кати,
Я дійшов до Донецька почавши боротись з Майдану,
Щоб онукам і правнукам вільну її зберегти.
Заспіваймо, рідненький, про волю та мир в Україні,
Які вірні, сміливі у неї зростають сини,
Від козацьких часів волю Неньки боронять до нині.
І молімось, щоб правнуки наші не знали війни.
14/08/2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599635
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Болить за рідний край, о, як болить!
За те, що його тіло покремсали,
Що честь і гідність у крові скупали
Сини колишні. Де їх совість? Спить.
Болить за того кожного бійця,
Що його смерть взяла на полі бою,
Керована кремлівською рукою
І церквою московського жерця.
Та рана кожна воїна… пече,
Котру нанесла озвіріла зграя.
Ті сльози серце тиснуть обручем,
Що їх вдова і сирота пускає.
Болить отой без миру «Мінський мир»
І те, що хтось на бідах руку гріє,
Коли беруть солдата у ясир,
Коли пускаєш крик, а він… німіє!
Та вірю, прийде світло до вікна.
Пролиту кров.. Дніпра омиють води.
Засяє сонце – слави і свободи!
Хто сіяв смерть – пожне її сповна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599266
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Я могла б заплакать, якби вміла.
Та моїх ти не побачиш сліз.
Плакати життя мене не вчило:
Впала, то не плач і підведись.
І терплю допоки маю сили,
Прикусивши губи від жалю.
В час такий тебе я все просила:
Ти відчуй, як я тебе люблю.
Довго тебе в серце не пускала.
Десь дала тут промаху душа.
Хоч тебе в байдужості минала,
Все ж повз тебе просто не пройшла.
Непосильна ноша це для тебе.
Склалась ситуація складна...
У чеканні зажурилось небо.
Цій журбі не видно навіть дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599252
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Ну як ти, синку? Я скучаю.
Йде дощ... у сумці парасоля.
Зайду в кав"ярню...Вип'ю чаю.
Як там дружина твоя, Оля?
Тут Сена з чорною водою,
Аж стогне поміж берегами.
Знов ностальгія. Що зі мною?
...Давно не чула тихе:"Мамо... "
Щодня гучне: "Ти мене чуєш?!"
У інтернету павутинні...
Зірвався вітер. В спину дує...
Дрібниці це... Я жінка сильна.
І чай не пила...Дощ вщухає.
Тече, розбавлений сльозами...
У вас все добре? Знаю...Знаю...
Лиш хочу чути тихе: "Мамо..."
Таке просте моє бажання:
Коротку гладити чуприну,
Ще пригорнутись при вітанні
І шепотіти тихо: "Сину..."
Valentyna Uroda 27 / 07 / 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597701
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
Ми якось звиклися з отим страшним АТО.
Бо гул війни не чуєм, він десь там – на сході.
Але не всім везе, хто грає у лото,
Не всі живі і непоранені приходять.
П’ємо вино собі, смакуємо плоди,
Усі купуємось на світову приманку.
А десь там воїн... спраглий... просить лиш води…
І молить Господа дожити до світанку.
Видать, родину тільки горе тяготить,
Коли вогнем прошито тіло їх солдата.
А як же ми? Як ми? Нас совість не болить?
Невже і справді їм не маємо що дати?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597502
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Дзвони! Ти чуєш? Дзвони …
Дзво ни - усюди, усюди
Молитвою в небо пустили
Гімн України люди.
Горить поминальна лампада
Одна, десята і сота...
Троянда червона пада
Скорбота, скорбота, скорбота …
Такої світи не знали:
Віри, єднання, сили,
Гімна святі хорали
На дзвонах у небо злетіли.
Снігам не скувати душу,
Що вітри Майдану зігріли,
Повік пам’ятати мушу,
Про тих, що у небо злетіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597281
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
У маленької Христини
були вчора іменини.
Татко їй у подарунок
нявкаючий дав пакунок.
А у ньому кошенятко!
Радісно стриба малятко,
гладить котика за спинку
і сміється беззупинку.
Вже сьогодні не цікаво...
От якби якусь забаву
хтось порадив для малечі.
Христя опустила плечі.
Їй так сумно. Каже тато:
- ігор, доню, є багато.
Можна гратися "у школу"...
- Я плидумала! Цудово!
Буду косеня уцити
по-людськОму говолити!
Сцо стлибає по підлозі?
Були лапки, стануть нозі!
Тато щиро засміявся,
до роботи собі взявся,
Тільки чує - за дверима
учить Христя кішку рими,
віршики розповідає,
та за лапки підіймає.
За вікном уже темніє,
дівча часу не жаліє!
У кімнаті чути гамір.
Чи здійснився Христі намір?
Тато зазирнув до доні
і заплескав у долоні.
Але чом сміється тато?
Кошеня сидить пихато,
а Христинка трудівниця,
наче кіт - стрибати вчиться.
"Няв-няв-няв" вона муркоче,
бути кішечкою хоче!
- Люба доню, як так сталось?
Вчити кішку ти збиралась.
А Христинка: -" Я не знаю.
Залаз... косеня спитаю!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597273
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Я кажу
Мій сховок – наче листяний кляштор
Іржавим крісом крапку ставить доля
Сховає Чорний ліс буття мого роки
І люди місяця загублять шлях і слід
Тих хто ішов у синяву боліт
Ми – міт. Таємний міт
А я лише відлюдник
Що темрявою дихає услід
Рокам поневірянь, зневіри і клятьби
Ти, старче лісовий скажи – якої сили
Справіку тур лишав тут заповіт
Прирученим нащадкам гордих воїв.
Старий бук мовить
Мовчальнику! Ти слухаєш дарма
Розмову вічну пралісів дрімучих
Ти волю відшукав але себе згубив
Забудь натхнення, спів дівочий
Забудь себе і людські голоси
Замкни уста, стули незрячі очі
Подихай вічністю моїх духмяних крон.
Смерека мовить
Тут не мовчить ніхто у пущі лісовій
Ти голоси почув – зречись і будь
Ніхто не помира – ні сонце ні трава
Дивись як кріс залізний твій посріблила роса
Одвічні ми – і ти, твій кріс, твої набої
Нащадки прокленуть – дарма – у вічності двобої
Є ти, твій оберіг, твоя тюрма -
Це тіло, що несеш постійно із собою
Тому стань деревом, віками шелести
Воскресни з небуття коли роки
Відлічувати втомиться сова
Ти лісом став….
Береза мовить
Коли підеш у землю цю
Ти виростеш травою
Я за тобою плачу по весні
Ці рани на корі, ці сльози соку
За воями лісів що йшли у небуття
Нічого не проси – ні долі ні життя
Все лиш туман ранковий
За тобою
Заплаче ліс
Коли ти лишишся отут
Назавжди….
Чорний ліс мовить
Той жив – хто жив
Хто холодом долонь зігрів оцю кору
Оце залізо скрижаніле
Що висло на плечах
Людей нічної мли….
Я мовлю
Я чую голоси старих дерев -
Моїх одвічних побратимів
Я в ліс пішов – не вернуся назад
Я лісом став….
З вовками розділив я їхню долю
Коли мисливці прийдуть на двобій
Не в небо я злечу – моя душа не птах
Під буком цим я виросту травою…
(Світлина автора віршів)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329405
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 02.08.2015
Ще літо,.. світанки вже схожі, так схожі на осінь,
Туман понад полем замріяний тихо пливе,
Спориш сповиває стежки, вже ніхто їх не косить...
З дороги далекої я виглядаю тебе.
Поїхав коханий далеко, до отчого дому
В Карпатах зростав, там родина-коріння його...
Немає милішого місця у світі цілому,
Куди спомин кличе, у сон ще дитинства свого.
Туман понад полем, туман по широкій долині...
Душа сповідається, тугою серце щемить
Тебе виглядаю, чекаю поночі, по днині,
Не тішусь нічим, бо без тебе важка кожна мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597257
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Мене ніхто вже не чекає,
Не виглядає із доріг,
І вітер снігом замітає
Холодний батьківський поріг…
А стільки радісного сміху
Вбирав у себе рідний дім!
Твої онуки – твоя втіха,
І місця вистачало всім…
Наш батько – лагідний і милий,
Як нас усіх він зустрічав !
Де брав свої життєві сили,
Що й при хворобі жартував ?
А поряд з батьком – я дитина,
Враз забувалися роки,
Батьківська хата – це святиня,
Як дотик рідної руки…
Без батька в хаті біль і смуток,
Бо він не прийде вже сюди,
Мій рідний батьку,незабутній,
Ти в моїм серці назавжди…
Вже дому рідного немає,
На перехресті всіх доріг,
І вітер снігом замітає
Чужий нам, батьківський поріг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596034
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Накинув ліс на плечі сіру свиту.
Пустило небо з хмар тонку сльозу.
Співає птах велично оду житу,
Що колос повнить в спеку і грозу.
Квітують квіти. Їм, видать, невтямки,
Що десь на сході смерть когось знайшла.
Вбирають дощ повільно до горлянки,
І тішаться, що спека відійшла.
Красу уздрю, спиваю її жадно.
Шукаю в каламуті джерело.
Так виглядає зовні світ помадно.
А середину брудом замело….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595619
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Знаю, що краса принадна,
Видна на лиці.
Сперечатись буде складно:
Кажуть це усі.
Хіба пити з лиця воду?
Краса не на вік.
Не дивись на юну вроду,
На рум"янець щік.
Бо краса, як сніг розтане.
Потечуть роки.
На порозі зрілість стане.
Дасть себе взнаки.
І тоді ти взаєш, милий,
Що таке краса.
Ти вже теж не чорнобривий,
Сила вже cкиса.
І краса так не принадна,
Крім краси душі.
Пояснить це дуже складно:
Взнаєте самі.
Ось хороше, тепле слово,
Ніжність, співчуття.
Це життєва є основа.
Це і є життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595617
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Життя майже пройшло,
До обрію скотилось.
Щось добре в нім було,
А щось лише приснилось.
Завжди спішила в даль,
Весна буяла й літо:
І радість, і печаль,
І тінь була, і світло.
Вдивлялась в небеса,
Вслухалась в чисті звуки.
Вловити журавля
Хотіла в свої руки.
Не вийшло з журавлем,
( Були лише синиці).
Життєвим кораблем
Прийшлось ковтать кислиці.
А осінь і зима -
Ще додали розпуки.
І вже готова я
До вічної розлуки.
Не треба журавля,
Й синиці вже не треба.
Для мене є земля,
А їм потрібне небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595470
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 23.07.2015
О, скільки в тобі болю, Україно!
А скільки крові випила земля!..
Куди не глянь - сплюндровані руїни...
Куди не стань - спаплюжені поля...
А як же далі? Бути чи не бути?
Чекати неминучого кінця??.
Чи впитися кремлівської отрути -
І стерти рідний слід до корінця???
Прозрій, прокинься, приспаний народе,
Козацький дух гартований збуди,
Бо лиш тоді ти дійдеш з серцем згоди,
Як рабський дух затопчеш назавжди!
Воскресни, возродися, Україно,
Упевнено торуй до щастя шлях!
Хай лине світом мова солов'їна
І пісня наша славиться в віках!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594689
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
Скажіть, чому старішають дзеркала?
Ще вчора в них дивилося дитя мале,
Яке матуся ніжно пестила й плекала…
Сьогодні - нам від того зле.
Тмянішають відтінки в амальгамі…
Все менше радісних, таких яскравих фарб.
Стираються всі вірзеруночки на рамі
І вже роки – найбільший скарб.
Все більше сірого і білого на скронях.
Вже змошки-тріщини і на обличчі, і на склі,
І загрубіли мозолі в моїх долонях.
А в дзеркалах – коротші дні.
І скільки ти на дзеркало не дмухай,
Не протирай старанно й грянець не наводь -
Не помолодшають вони - мене послухай
І поліроль не переводь!
І хоч в прикмети я уже не вірю -
Колись зберу всі дзеркала і розіб’ю -
Та чи здійснить цей вчинок заповітну мрію
Й поверне молодість мою?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594150
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 17.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2015
Обласканная тысячью дождей,
Пришедшая к нам в сентябре красавица,
В дорогу собирает журавлей…
Ах, осень!
Разве можешь ты не нравиться…
Ты усмиришь светила жаркий луч,
В полутонах туманов скроешь яркости…
От лета мне позволишь отдохнуть,
Пока еще не тонет город в слякоти…
Так сладко дышится с твоим приходом к нам
Развесь батист по кончикам ветвей,
Чтоб возвести свой ало -рыжий храм,
Обласканная тысячью дождей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593820
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Гула земля...Диміли хати,
Горіли села і міста.
Пішов наш тато воювати,
Як тільки почалась війна.
Війна життя наше змінила,
І розлучила назавжди
Із тим, кого ми так любили,
Не повернувся він з війни.
А ми росли, світ пізнавали,
Важко без тата нам було.
Та завжди з нами була мама
ЇЇ турботи і тепло.
А ще: її безмежна віра -
У світле, мирне майбуття.
Усе робить вона уміла,
У праці - все її життя.
І хоч війна давно скінчилась,
Як ждала, так його і жде.
Така їй доленька судилась:
Він в її спогадах живе.
Минуло літо її й осінь,
У коси вплетена зима.
Роки біжать...А в очах роси,
Усе життя - вона вдова.
В зажурі жмурить очі сонце,
Пече непрохана сльоза.
Як помережане віконце -
ЇЇ чоло, вуста й душа.
Мрії, як коси, побіліли,
Пам'ять лишилася жива,
Нема того, кого любила,
А їй ще снить ота війна...
На жаль немає уже мами,
В її житті усе було.
Я низько голову схиляю
За її світло і тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593800
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Сіренька хустинка і сиве волосся,
Злилися в єдине, як доля людська,
Уже не тривожать птахи стоголоссям,
Лиш хилиться спина щоднини до дна.
Була колись в парі, було колись щастя,
Вінчалися в церкві, як вишні в цвіту,
Не всім така доля сімейна удасться,
Бо радість ловили удвох на льоту.
Родилися діти, добро нажилося,
З раненька до ночі робили в полях,
Зерном наливалося стигле колосся,
Ростили на славу малих журавлят…
Малі підростали, ходили до храму,
На свято матуся пекла пиріжки.
Звертання батьківське цінилось синами,
Та горе вже бігло до них навпружки.
Війна! Прозвучало, як грім серед неба,
І небо покрили, як хмари – хрести,
Згоріло колосся на спалених стеблах
І жінці прийшлося самій хрест нести.
Дві бомби відразу попали у хату,
Де сіли обідати батько й сини,
У мить посивіла, забула кричати,
Вони часто троє приходять у сни.
Усе розібрала, зібрала останки,
В труну положила і тут же в дворі
На трьох узялася могилу копати,
Мужчині своєму й малій дітворі.
Давно порівнялась з землею хатина,
На ній окрім квітів ніщо не росте…
Могила на дворі, у ній домовина,
Це місце для жінки постійно святе.
Сіренька хустинка і сиве волосся,
Злилися в єдине, як доля людська,
Уже не тривожать птахи стоголоссям,
Лиш хилиться спина щоднини до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593779
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
Грусть полонит твою душу
Порою всю, без остатка.
Но я расскажу, не струшу,
Что для тебя эта схватка.
В борьбе погибает слабый-
Затопчут копыта чужие,
И будь ты хоть самый храбрый,
Но грусть добивает и ныне.
Зачем нам такая штука?
Доселе мучит и гложет.
От прежних - дурная наука
В игру превращенная, может.
Красивость увидели в грусти,
Томления души перепутав,
Сердце пусть радость впустит…
Но счастью - препон хомутный.
Боли раскрыты объятия,
Готово сердечко к ране,
Грусти похожи занятия
И жизнь на износ бывает.
Запрет для себя поставить.
На грусти шажок безвольный?
И жизнь свою смело править,
Упрямо и добровольно.
Чем же опасна грусть?
Как правило, люди редко задумываются о последствиях своих эмоциональных состояний.
Ну, погрущу красиво, ну поплачу – кому от этого хуже? Ведь это же я сама грущу, никого не заставляю делать то же самое.
Кому какое дело до того, что я так делаю?
Самое простое пояснение возможного вреда от минутного состояния грусти – это неполучение радости завтра.
То, что мир готов был предоставить тебе завтра за твой позитив сегодня – радость. А ты своей грустью- негативным эмоциональным состоянием, показал миру, что ты не желаешь радоваться. Тебе ближе грусть – ведь ты так охотно в нее ввергаешься…
Как понять зависимость этих процессов?
Представь, что ты и твое тело – это антенна, которая отправляет в мир, в пространство некие сигналы – вибрации.
Радуешься – вибрации на одной частоте, грустишь – на другой…
Всем известен Закон отражения, по которому мы получаем ровно то и столько, сколько отдали в пространство – всего – и негатива, и позитива, причем тут, порой был бы и рад, чтобы обвесили…Ан, нет, отмерят точнюсенько – сколько "накосячил”!
Но есть положительный момент – и с хорошим не обидят – также точно отдадут.
Поэтому – отдаем хорошее в мир почаще – свою благодарность. Прежде всего, за простые вещи – за воздух, воду, солнце, мягкую постель, чашку горячего кофе или стакан воды со льдом. За все, что приходит в голову сейчас – благодари и не скупись!
Это даст тебе возможность получить ответное. Только не стоит требовать этого ответного, а просто находись и дальше в позитивном состоянии.
Нам, сегодняшним сложно понять, что мир многомерен. И каждая твоя мысль и состояние отражается в так называемой "пирамиде многомерности”, в мирриадах миров, что существуют одновременно.
Каким образом может испортить жизнь твоя сегодняшняя грусть тем, кто находится рядом с тобой в иных мирах в этом промежутке времени – не пояснишь. Это нужно понимать не за один присест, но то, что это правда – уже очевидно.
То, что может разрушиться мир, когда ребенок бросает игрушку – я начала понимать сравнительно недавно. Возможность такого события навалилась на меня и осознание такой реальности ввергло в ступор. Я срочно пересмотрела, уже в который раз свое поведение и речь, чего искренне желаю и тому, кто читает эти строки.
Знаю, что уговорить человека быть счастливым – невозможно. Обычно несчастные люди заражены вирусом жалости к себе и другим. А это как наркотик. Он разрушает все твои тела, как радиация – незримо, но планомерно.
Не устану повторять – жалеть нельзя. Механизм подробно описан в статье о жалости
http://www.proza.ru/2013/09/27/30
О колоссальном вреде жалости пишут многие признанные психологи – и Зеланд, и Синельников, и Свияш.
А люди продолжают ввергаться в жалость по любому поводу не понимая, насколько они вредят и себе и тому, кого жалеют - полностью меняя картину жизни, нарушая информационные поля, нарушают ход мироздания своей неграмотностью в эзотерическом плане.
В который раз придется упомянуть необходимость собственной ответственности за свое состояние. Равняться не по подсказке со стороны, а самому каждый час проверить – в каком ты состоянии -не ушел ли в негатив. Задать себе вопрос - что мешает тебе находиться в ровном, спокойном, благостном состоянии?
Убрать возможные причины, создать себе условия для позитива.
Поначалу это бывает очень непросто и приходится поступать как норная собака, в буквальном смысле этого слова- рыть позитив. Постоянно находиться в охоте за ним.
Тут приходится себе напомнить – сколь долго ты не предпринимал попыток к выходу из негативного состояния, поругай себя, сделай выводы.
И прости себя сразу же - станет полегче.
Может, нужно почаще быть на природе? Или найти собеседника – единомышленника, который тоже решил отказаться от негатива в своей жизни….В процессе духовного роста каждый идет на ощупь и руководствуется только собственным ментальным миром – лучше него нет советчика для каждого.
И самое опасное для любителей грустить.
Есть так называемый - накопитель негатива.
Это на значит, что ты таскаешь за собой корыто, в которое все время капает или льется негатив, рождаемый состоянием грусти. Но понимание этого процесса близко именно к такому описанию.
Рано или поздно это корыто наполнится - значит, миру надоело терпеть твое состояние - информационный перекос уже критичен. Тогда тебя наказывают - несчастным случаем, болезнью - кому что, на сколько заслужил.
Не стоит допускать такого.
Покаяние, прощение себя за такое состояние и тех, кто тебе сочувствовал, снятие чувства вины...Все эти меры очень действенны.
Желаю удачи, разума и терпения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593791
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
«О, сину, сину, ангел мій…»
Лунало з батьківської хати,
Удвох на лавочці старій,
Співали пісню мама й тато.
Зривався голос від жалю,
Зливалась туга і турбота,
«Я сину, так тебе люблю…»
А син не їхав, бо робота.
Батьки старіли з року в рік,
Втікали сили в край далекий,
А сина наче хто нарік,
Гніздо покинув, мов лелека.
Дорога батьківська одна,
Яку покрив густий пирій,
Частенько линуло з вікна:
«О, сину, сину, ангел мій…».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593457
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Экспромт
Она не знала Шардоне...
Она пила томатный...
Не сладкий мятный по утрам ...
И сахарную вату...
Он к кофе приучал её,..
Как к молоку котёнка...
Баюкал нежно по ночам,..
Как малого ребёнка...
Судьбу на гуще увидал...
И стало интересно...
Совсем не думал он зимой
Придумывать ей песню...
Она не знала ничего про коды и пароли...
Про перемирия и плен,..и про границу воли...
И про чертоги дивных снов,..и про полёты к звёздам...
Пока не встретила его...
Она не знала НИ-ЧЕ -ГО!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593215
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Мамо, мамо! Це ж твоя стежина,
Памятаєш, прямо за селом?
Ти по ній ходила по ожину,
Коли твоє літо так цвіло...
Мамо, мамо! Босими ногами
Скільки стоптано твоїх стежок?!
Часто розтривожений твій ранок
Зустрічав росистий моріжок.
Мамо, мамо! Буде в небі сонце,
Щоб надії можна довірять...
Скільки виглядала ти в віконце,
Як ніхто завжди уміла ждать.
Потяглись дощі уже над полем,
І дороги стали розкисать...
Це ж твоя десь забарилась доля,
Вже її не підеш зустрічать...
Нишком сядеш тут, біля калини,
Руки, стомлені, коліна обнімуть.
Все просила в Бога для дитини,
А собі - " Хай буде, як небудь"!
Мамо, Мамо! Час не зупинити!
Знов душа на місці не лежить.
Ти навчала: "Треба так прожити,
Щоб була красива кожна мить!"
12.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593211
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Обходячи закони для поета...
Поля з хлібами і поля поета,
На кожнім полі рясні врожаї,
Одна окраса різного портрету,
Де творять музику під вечір солов’ї.
Хліб колосом, поет пером на славу…
Бо разом - це єдине на землі,
Хоч кожен з них несе свою оправу,
Написану багатствами на тлі…
Харчують нас, бо нам не жить без хліба,
Хоч без поезії немає долі теж,
Лунає пісня догори в півнеба,
Де словом дихаєш і словом ти живеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591456
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Тягнуться повільно дні, проливаються мжичкою з очей,
наповнюють собою впалі зіниці збіглих років.
Припадаю пам’яттю до їхніх розпливчастих,
подекуди ледь видимих, запилених слідів.
Гортаю пожовклі сторінки часопису,
здмухуючи з них пил та вишукуючи вузли
ключових події, повертаюсь до їх витоків.
Біжу босоніж шовковистими травами,
підошви моїх малих ніжок топчуть квіти.
І синє небо віддзеркалюється в калюжах,
І усміхається сонце, і чайки кличуть ввись.
А згодом доля припасовує й мені чайчині крила,
тільки підбиті, і перші рани так боляче кровоточать.
Збираюсь із силами - встаю і лечу метеликом
до світла, і сама стаю світлом для інших.
І наповнюю сутність теплом, почерпуючи мудрість -
досвід давнини, бумерангову невідворотність.
І заодно перевтілююсь - дике оленятко зникає,
поступаючись місцем вовчиці - хранительниці сім’ї.
Родина, рід, країна - ось основні критерії,
носії золотої жили, що ніколи не зміліє,
не кане в Лету, якщо кожен з нас буде вносити,
та лишати на спомин майбуттю свою,
окремо взяту, посильно-уособлену лепту.
02.07.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591212
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Тебе немає десять років,
Минають непомітно дні.
Собі знайшов ти вічний спокій,
Всю біль залишивши мені.
Живу, бо просто треба жити,
Спливає невблаганний час,
І свою долю не змінити
Бо все накреслено за нас!
Якби ти знав, як я без тебе
Долала труднощі свої,
Як гасли зірочки у небі
І не співали солов’ї.
Як плаче серце, плачуть очі.
Давно відомо це мені,
Мої самотні чорні ночі,
Мої буденні, сірі дні…
Без тебе я вже десять років,
Та не забула ні на мить,
Бо живемо ми всі допоки
Душа страждає і болить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590440
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Багато професій у світі існує ,
І кожна із них у житті має місце,
Але коли поклик у серці крокує,
То це вже не просто професія – більше…
Це частка життя,це і свята ,і будні,
Це щастя і горя невипита чаша…
Такі на землі ще знаходяться люди,
У білих халатах - це медики наші.
Сьогодні , мов кактус уся медицина ,
І важко боротись у терні із болем ,
Та є Гіпократи і хочеться нині,
Їм шану віддати,зігріти їх словом.
В житті своїм хрест несе кожна людина,
та медик крім свого,чужий ще підносить.
І доки не втратить душі медицина,
То доти здоров’я буде плодоносить.
Всіх медиків вітаю з професійним святом,хай завжди Вам допомогає Господь.Сил,терпіння і здоров"я на кожен день!!!
15.06.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588077
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Під горою хата,
У горах Карпатах,
Де шумить одвіку смерековий ліс.
Де добро із малу,
Серце набирало,
Те добро що крізь життя з собою ніс.
Під горою хата,
Вікнами до річки,
Яблука доспілі з яблуньки падуть.
А біля доріжки,
Кущиком порічки,
Що з дитинства твого до тепер ростуть.
Під горою хата,
Білена до свята,
Біла скатертина в хаті на столі.
Затягнули пісню,
Весело дівчата,
В білих вишиванках люди у селі.
Встану нині зранку,
Вдіну вишиванку,
Тихою ходою обійду село.
Щоб душа згадала,
Де колись гуляла,
Щоб душа згадала що давно було.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589216
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Боюся часом, що останній вірш
Буде такий нездалий ,як і перший.
Невже кінець, ні вгору ані вширш,
Й на нім своє життя завершу?
А що ж тоді? Де поведе мій шлях?
Куди ж з вершка? Хіба стрімглов донизу
І все скінчиться. Це наводить страх,
Зчиняє бурю і душевну кризу.
Куди подіну я свої думки?
А може вже і думать перестану,
І на ніщо зведу свої рядки,
І просто вітром я у полі стану.
От там то простір! Розв`яжу мішок,
Розсиплю всі свої думки по полі,
Нехай зійдуть! Хай плодять діточОк,
Мудріші будуть! Виростуть на волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590035
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Це неможливо… це більше, ніж страшно…
Горе луною повсюди летить.
Я пам'ятаю країну вчорашню…
Все промайнуло… так швидко… умить.
Може, це сон, що ніяк не скінчиться…
Може, невдало хтось так жартував…
Тихо й спокійно згорнулася киця,
А на хатину ще «Град» не гарчав.
Може, і тато нікуди не їхав…
Мама не плаче, пісні все співа…
Ні… похилилась хатиноньки стріха,
Мурка жива ще… та зовсім сліпа.
Серце стискається в спазмі тривоги,
Це ще не все… але вірю в дива.
Ми стоїмо на початку дороги…
Шлях цей важкий… та життя все ж трива.
Бачу десь там, в небокраї, надію...
Мрії, заховані поміж зірок…
Завтра щасливе я бачу… я вірю!
Не натискайте лишень на курок…
19.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560804
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 26.06.2015
Мовчить душа, холоне розум,
Смуток, горе – ідуть разом!
Не радію - промінчику від сонця…,
Хоч світить він, щоранку у віконце,
Цвітуть сади, зелені трави…,
У досвіта – духмяні кави,
Пташки щебечуть, прохолода,
А на душі – «страшна негода»!
Знов обстріляли, кров пролита…,
Зруйноване життя і не прожите…,
Лиха, нестерпна людська доля!
Де ж «заблукала» наша воля?
1.05.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579001
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 26.06.2015
І знову пахне липа медом,
Гудуть і бджоли, і джмелі,
І під липневим, синім небом,
Я біля липи захмелів…
Розбіглось сонечко зі сходу,
Цілує липові квітки
І дивиться дівча на вроду,
Сплітає із квіток вінки.
А потім їх опустить в річку
І попливе вінок у даль,
І заплете у коси стрічку,
Зіграє для душі скрипаль…
Бо хтось з ріки вінок дістане,
Усе, що мріяла – збулось...
І прийде ніжне і кохане,
Що для дівчини віднайшлось…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589952
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Коли заходжу я в бібліотеку,
Серце моє радіє й зігрівається.
І не кажіть мені:"Сходи в аптеку!",
Бо за хворобою душі сюди звертаються.
У руки книжку візьму я,
І розгорну її так обережно.
Де в ній кожна сторінка запашна,
І образ розгортається так ніжно.
Про всі проблеми й негаразди забуваєш,
Бо все це залишаєш за дверима.
І в книжку з головою поринаєш,
І текст читаєш своїми очима.
Бо спокій ти тут відшукаєш,
Душа твоя велика, розкривається.
Кохання, щастя, доброту усе що маєш,
В бібліотеці завжди залишається.
_.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586918
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
ЖИТА ЖИТТЯ
Я б так хотів, щоб хтось скуйовдив
вже моє волосся
Ми в полі. Лише вдвох. Жита.
Довкола лиш колосся
Жита… Ми серед житa… Та життя
минає
Але тебе, єдиної моєї, все немає…
………………………………… ………............
Поєднання життів… Жита колосся
І на плечі моїм твоє розпущене
волосся
Ти поруч… Теж розпущена до
краю…
Тебе любив. Кохаю. І, нарешті,
маю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586760
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Він повернувся в мирний, тихий Львів,
Із потяга зійшов та сів в тролейбус.
Йому додому якнайшвидше треба,
Летів, немов на крилах, до батьків.
Так дивно містом їхати йому,
Ні пострілів, ні вибухів, ні криків...
Серед цієї "тиші' був як дикий,
Бо у собі ще досі віз війну.
Львів дихав миром, спокоєм і сміхом,
Гуляли люди, чувся спів пташок...
У хлопця сивого легенький стався шок...
Шокований отак додому їхав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586750
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Набери мене. Просто так набери і мовчи.
Я ж тебе так любив... Та, нажаль, загубив ключі,
Що від серця. Твого чи мого - не знаю!
Набери мене, я ж до ранку не засинаю!
Я чекаю дзвінка. Я чекаю тебе, ти чуєш?
Я не можу заснути. Ти зараз із ним ночуєш?
Тобі добре? За мене він, певно, кращий?
Всі ми гріші, а ти заслуговуєш щастя...
За усе що робив (і хороше, і зле) - пробач!
Певно він не такий, тож благаю - ти більше не плач!
З пам*яті видали все, що колись нас єднало,
не читай ці вірші! Мені просто самотньо стало...
Просто інколи пам*ять (ну тобто щодня, щоночі)
Вимальовує образ твій, запах і милі очі...
Просто думаю часом - якщо в тебе все владналося -
То навіщо зі мною так довго мучилась, нащо гралася?
Ну а зрештою... Вибач, що знову тобі пишу...
Сотні ж раз присягався, що я це колись залишу..
Ну навіщо? ти ж не читаєш ці кляті вірші...
Номер мій ти зітри - я ж у пам*яті твій залишив...
Набери...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586751
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Благословляла мати… на війну
Єдиного улюбленого сина,
І холодом у серце жах війнув:
«Хіба ж для цього я тебе зростила?
Хіба ж на світі мало й так біди?
Хіба ж ти зайвий у моїй родині?
Не маю права я сказать – не йди,
Бо ти ще й України є дитина.
Які і де знайти такі слова,
Щоб ворога держави зупинити?
Жона твоя дитятко сповива,
Як їй сльози гіркої не зронити!
Якби всі сльози матерів зібрать
В одне велике і глибоке море
Й втопити там, ні, з Богом покарать
Того, хто війни шле й голодомори.»
Синок святий портрет поцілував,
А потім неньку у щоку, солону,
Дружину пригорнув з синком, що спав,
Й пішов, щоб мир принести у долонях.
10.03.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586715
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Я так люблю тебе, як маки люблять жито,
Як сонце квіти, як дерева небеса.
Я так люблю тебе, як діти люблять літо,
Як пишні трави любить ранішня роса.
Я так люблю тебе, як буйний вітер волю,
Як пташка пісню, як водій своє авто.
Здається, я з любові тої божеволю.
Я так люблю тебе, як не любив ніхто.
Я так люблю тебе, як матінка дитину,
Як землю дощ, як мандрівник кохає шлях.
Я так люблю тебе, як зелен-гай калину.
Стікати медом хочу в тебе по губах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586635
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
1. 1. Краю мій карпатський, краю смерековий.
Та чаруєш душу синявою гір.
Стелиш попід ноги килим ромашковий,
Небо накриваєш рушником із зір.
ПРИСПІВ:
Краю рідний,
Мій Карпатський краю,
Місце те, де подив мій у землю вріс.
Де така ще
Є земля, не знаю.
Але тут моя снага іде у ріст.
2.Тут мене стрічає гомін водограю,
І несе на крилах річки течія.
Щастям невичерпним душу напуваю,
Коли споглядаю цю картину я.
3.Коники пасуться. Сіно у копицях.
А над ними чаплі ріжуть небеса
П’є холодну воду дівчина з криниці.
О яке ж це диво! О, яка краса!
4. Краю мій карпатський!Краю смерековий!
Ти любов’ю ситиш все моє єство.
Обіймеш у спеку холодом ставковим.
В стужу відігрієш пісні торжеством!
09.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586447
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Був ранок, весняний і незвичайний:
На призьбі хати, що тулилась край села,
Знайшли корзину люди із речами,
Там найдорожча знахідка була –
Мале хлоп’я, із ланцюжком на шиї,
Що мишкою лежало між речей,
Ледь кучеряве, носик – з горошину,
І сонечко сміялося з очей.
Господарі були не молоді вже
І мали донечку, якій п’ятнадцять літ.
«Хай на одну дитину стане більше, –
Господар рік, в солом’янім брилі.
Важкий той час. Був голод на порозі,
Та вже такий наш був і є народ:
За діток він у батьківській тривозі
Й ніколи не зважав на зайвий рот.
Павлом назвали хлопчика малого,
Немов від Бога мав собі ім’я,
Записане в сердечку медальйона.
А прізвище – нових батьків прийняв.
Так він і ріс, доглянутий і ситий.
В сім’ї, де віра, праця і добро,
Навчився і рубати, і косити,
І пасти, й дарувати всім тепло.
Його літа обпалені війною,
Жорстокий голод хлопець переміг.
Збулася мрія. Не була вона земною:
Став льотчиком він. Матері до ніг
Вклонився низько, що раніш сестрою
Була йому, коли малям знайшли.
Це не було якоюсь диво-грою –
Батьки старі, за межу відійшли.
Таких колізій у житті багато,
Коли батьками сестри і брати
Ставали меншим, будували хати.
Допомагали рідних віднайти.
Павло літав. Дружину мав і діток,
Провідував щоліта і село.
О, як вона могла тоді радіти!
Рідніших же в матусі не було.
І раптом… у одну з його відпусток,
Коли Павло приїхав, до двора
Зайшла старенька. «Пес мене пропустить? –
Спитала тихо. Поряд – дітвора.
Вологі очі і волосся сиве,
Глибокі зморшки – то життя печать.
Була колись вона, мабуть, красива.
Зайшла до хати і… Ну, як почать
Розмову, непросту для неї й віку!
Та й шлях сюди долала непростий.
Розповіла про втрату чоловіка.
І до Павла: «Синочку мій, прости…
Каралась я усе життя й шукала,
Нарешті стріла очі я твої,
Про зустріч цю я мріяла роками,
Ба, навіть ямки на щоках мої…»
Хотілось ще добавити старенькій,
Адже складала річ цю все життя…
«Пробач, та в мене інша… ненька,
Я їй завдячую своїм життям-буттям:
Освітою, становищем, сім’єю,
І може, й не твоя у тім вина –
Тебе ж ніколи не назву своєю
Я матір’ю, бо мати – ось вона…
Та, що мене з маленького зростила,
Плекала долю не свою – мою,
Я знаю, що вона б тебе простила,
Та я на інших принципах стою…»
Схилила голову старенька сива жінка,
Аж згорбилась, ступа побіля пса,
Не бачила ні стежки, ані стінки,
Від розпачу з’явилася роса…
Вона ішла, давно згубивши долю,
Не чула вітру, весняних пісень,
Не знаючи куди – у невідомість,
Назавжди втративши в житті своїм усе…
28.11.2013.
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586381
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2015
Осінній настрій серед літа...
Чому в житті буває так,
Що в сонцеднях, теплом зігрітих,
Душа дощів почує смак?
Пече і жарить сонце біле
У небі вогняно-м`ячем...
Надворі літо недоспіле,
А в серці хлюпає дощем...
А в серці вже пожовкле листя
Наводить на осінній сум;
Деньки сховались променисті
Серед важких осінніх дум.
Ця осінь тихо в серце вкралась...
І дай-то, Бог, що не зима
До глибини душі дібралась
І хазяйнує там сама.
Вже скроні білим посріблила...
Та то, мабуть, що не біда -
То мої білі срібнокрила
Душі, що й досі молода!
Осінній настрій серед літа
Розвіє серце бунтівне...
Моя душа теплом зігріта,
І це, мабуть, що головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586331
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Ти приходь,щоб мені розказати...
Як у морі купається сонце,
Щоб у променях час наздогнати,
Те життя,наче вітер в віконце!
Як душа,мов та вільная птаха,
Що так легко злітає увись,
Будем слухати музику щастя,
У мовчанні гадати,як жить!
Ти приходь,щоб мені почитати...
Тую правду-всю правду думок!
В наших снах-віщих снах чарувати,
Що сплела у життєвий вінок,
Ти приходь,щоб помріяти знов...
Із вікна подивитись на зорі,
Де пройдемо з тобою,удвох,
Ту, щасливу дорогу любові,
Ти приходь просто так,я прошу...
Сонця світло засвітить в дорозі,
Знов зрадію,бо мрію збуджу,
Зникне смуток думок у тривозі!
Без дзвінків і усіх упереджень,
Ти приходь,щоб мені розказати...
Про чарівний весняний вечір,
Знов серця назавжди поєднати!
Не побачиш,як станемо ближче,
Тінню вкрию,я, серце твоє,
І проситимусь з ніжністю-тихше!
Нас обох насолода уп*є !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586278
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Вслухаюся у жайворонка соло,
Та радість не проб’ється до душі,
Бо під піснями в кротовинах поле,
Мов ланцюгами зв’язане, лежить.
Не ворухнеться. Скривджене і хворе.
Думки болять йому: мала, сліпа,
Нікчемна сила нагортає горе
Справжнісіньке! На молоді хліба…
Невпинно. Вздовж і впоперек, і навхрест
Повзуть крапчасті чорні мотузки
По тілу поля. Зморщилися паростки,
Яким вже не тримати колоски.
Вслухаюсь.
Не співає жайвір. Плаче.
В тривозі над гніздечком знемага:
Й до нього можуть дотягтись бродячі,
Байдужі метастази ланцюга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586118
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Сніжить опалим цвітом черешня у саду,
А я на зустріч літу ще босоніж іду.
У срібночистих росах душі скупаю щем,
І заплету у коси веселку із дощем.
Так хочеться вернути омріяну весну,
Та це лише можливо тоді,коли засну.
Бо тільки в снах зустріну , молодість свою,
А нині вже у літа стою я на краю.
01.06.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586051
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Моє кохання ти витоптуєш мовчанками.
Хто я тобі: забавка, муза чи життя?
То серце згладжуєш, то йдеш по ньому танками.
То дух наснажуєш, то ріжеш на шмаття.
А скільки тих мені світанків залишилося?
Багато більше було темряви в житті.
Я майже з цим, ну, майже з цим уже змирилася.
Та ось тебе, ТЕБЕ зустріла на путі.
Чуття висмикувала (Небо свідок) з коренем,
Щоби не вилися у серці, мов вужі.
Вони ж назад неслися бистроногим оленем
І вибухали водограєм у душі.
Моє кохання ти витоптуєш мовчанками.
Хіба так важко розмести усі сніги?
Життя пливе рікою, ранки йдуть за ранками.
А ми з тобою - два роздільні береги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585516
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Це був наш перший і останній ранок.
Нам так здалося раптом: час настав.
І серце шаленіло до нестями,
Коли я ще невмілими устами
Шукав твої розтулені уста.
За кроком крок ми забували скромність -
Що в Бога гріх, що сором від людей,
Бо соловейки заходились в кронах,
А кров гаряча стугоніла в скронях,
І серце поривалось із грудей...
...Де ти, де я, і хто у тому крайній?
Чи доля нам побачитись колись?
Чи є у тому сенс, бо час безжальний:
Згорів давно прощально-вибачальний
Останній твій, такий болючий, лист?
Як вперше - так уже не полюбити,
Щемління серця не відчути знов,
Не відтворити і не пережити,
Губами не торкатися, не пити
Твою ніким іще не збирану любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585521
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Наш прапор - символ гордий, непоборний,
Знамено, що не раз водило в бій.
Полотнище,як правда, - непідробне,
Як стяг окрилених бажань і мрій.
Вжилося в ньому дві стихії - сили,
Що воскрешають пам'ять поколінь.
Внизу це злотно - стиглий колос ниви,
Над ним сріблясто - синя голубінь.
Тож збережи у серці, сину милий,
На все життя ці славні кольори!
Хай майорять державницькі вітрила,
Ці святосяйні стяги - прапори!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585016
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Я люблю, когда женщина сильная –
Мать, супруга, невестка, свекровь.
Я люблю, когда женщина стильная,
От подфарников* до бамперов.
Я люблю, когда женщина слабая,
(Провинился - считай, повезло!)
И еще – когда женщина славная,
Как Орнелла и Дженифер Ло.
Впрочем, лучше, чтоб корни - славянские,
Нам не надо чужой красоты,
А еще - когда любит шампанское,
А еще - обожает цветы.
Когда музыку слушает разную,
(Но, желательно, ту, что и я),
И когда одевается в красное,
И когда не наденет белья.
Я люблю, когда женщина смотрится
Даже в обществе младших подруг,
Я люблю, когда женщину хочется,
Хоть напротив с берданкой супруг.
* подфарники - это у машины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584247
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
ВСІМ МАТЕРЯМ ВОЇНІВ, ЯКІ ЗАГИНУЛИ ЗА УКРАЇНУ –
НАШ ЗЕМНИЙ УКЛІН...
Було в жінки щастя. У рік той далекий,
дарунок від Бога несли їй лелеки –
так довго жадану єдину дитину,
мов сонечко яснеє, – крихітку-сина.
Своє янголятко любила, плекала,
мов квітку, ростила, всю душу вкладала...
Злетіли роки несподівано хутко –
зростила орла одинока голубка.
І сином своїм не натішиться мати!
Їй тільки б радіти, онуків чекати...
Війна!.. Враз пекельним вогнем налетіла
і "градами" душі людей обпалила.
На фронті синок. Від думок та від болю
сивіє матуся, та вірить у долю,
з дороги не зводить заплакані очі –
чекає синочка од ранку до ночі,
а ночі безсонні – в молитві до Бога:
"Візьми МОЮ душу – за сина живого"...
Чи Бог не почув?.. Не достукалась мати...
Надіється, жде його. Звідки їй знати,
що тіло схололо у полі далекім,
вже й Богові душу відне́сли лелеки...
Синочки все бачать з небесного раю
й радіють, що мами завжди їх чекають!
... Хай гріють ці душі на край-небосхилі
подяки і шани народної хвилі!
22.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561632
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 28.05.2015
Моим сотрудникам
Спасибо всем, что Вы мне позволяли
По жизни с Вами рядышком шагать,
Не прогоняли и не унижали,
Хотя не забывали поругать.
Спасибо, что в тяжелые минуты
Своей поддержкой Вы меня спасли,
За то, что поровну делили все заботы
И тяжести судьбы моей несли.
Спасибо, что так долго Вы терпели
Характера противные черты.
Мне с Вами быстро годы пролетели,
Не слишком было тяжело в пути.
Всем, что имею и чего достигла
В своей судьбе, обязана я Вам!
Спасибо за счастливые минуты,
За сказанные искренне слова.
02.07.1998 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583867
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Цвіте калина. Як цвіте калина!
Зелені щогли в білих парусах.
У оксамит убралася долина.
І мироточить хмара в небесах.
Радіє світ, бо крутиться, гуркоче,
Вливає дар у пригорщі землі.
Гармонія голубкою туркоче,
Барвистим цвітом в’ється на стеблі.
О світе милий! Об’єднай остр́івці.
І розпали в душі любові гніт –
У кожній-кожній і в заблудлій вівці,
Бо лиш любов від тьми врятує світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583729
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Сплівся верболіз між очеретів,
В джерелі хлюпочеться водиця,
Місяць вже давно на покоси сів,
Та мовчить ще росами зірниця.
Скільки вже років чисте джерело,
Миє очерет, пряною водою,
Напуває нас і несе тепло,
Накриває щастя з головою…
Тут розпочинається життя,
Звідси мій струмочок витікає,
Тут щаслива доленька моя,
Воду з джерела цього черпає.
О, моє життєве джерело,
З чистою водою, наче криця,
Як мені з тобою повезло,
З тебе сили можу я напиться.
Щоб ми брали силу із води,
А земля вела за видноколи,
Щоб до тебе втоптані сліди,
Травами не заросли ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582844
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Сьогодні ти наснився мені знову...
Усе так ясно, наче наяву...
Я чую кожне слово, всю розмову...
І стежку бачу, й росяну траву...
Ми не одні... Навколо люди, люди...
Та... друзі - ті, що розлучили нас...
І знову біль пече, терзає груди!..
Невже удруге зупинився час?..
Та ні, це сон!.. Всього лиш сон, як завше...
А серце б'ється, мов у клітці птах!..
О серденько, тихіше, любий пташе,
Уже світає!.. Скоро згине жах!
Благаю: зникни! Я ж тебе не кличу!
І не приходь до мене навіть в сни!
Тебе я не тривожу й зла не зичу,
Тож не порушуй спокою весни!
Упевнена: це совість не дрімає,
Сум'ятить запізніле каяття -
І пам'ять розтривожена гортає
Сторінку за сторінкою життя...
Не муч себе!.. Образи відпустила
Уже давно, тож не являйся в снах!
Я за обох покуту відмолила...
І... виспівала щастя у піснях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579203
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Двоє чудових людей поєднали свої долі.
Хай дає Господь їм багато щасливих років.
Докупи Небеса звели дві Долі,
Радію щиро я за них обох
І прошу дасть хай років їм доволі
Наш милосердний, справедливий Бог.
Хай праведні, намолені ці руки
Тримають трепетно ті ніжних дві руки.
Хай кожен день в їх двері щастя стука
І відчиняється йому таки!
М’якою буде спільна хай подушка
І кава в постіль — геть не дивина…
“Люблю Тебе” хай чують ніжні вушка
Й “Тебе люблю” у відповідь луна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583150
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
А що тобі - в мені?
Лише Весна…
Сполоханим промінчиком зігріта…
Хіба ж я не зі снів твоїх прийшла?..
Приймеш таку?..
але ж, ти прагнеш – Літа…
Яких іще
Чекатимеш зізнань?
Кружлятиму!.. впадеш у трави – досить!!!
Що знаєш ти про біль і смак бажань?
Що знаєш ти?..
коли вже кличеш - Осінь…
Твоя печаль -
До осені вітрів...
І ось уже згоряю жовтим листом…
На грані цій спілкуються - без слів…
Похміллям… болем…
смутком… падолистом…
А хочеш, я тобі
Зіграю блюз
Самотніх вулиць… зі смаком бензину?
-Що за канал?... - та знову фільм - дивлюсь…
Отой, де ти вкінці
покличеш – Зиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583131
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2015
Знов пара голубів злітає в небеса,
Крильми вони удвох все небо обнімають,
Подивишся на них і думка воскреса,
Хоча літа назад не повертають.
В них крила ще міцні, хоч осінь золота,
Але кохання цвіт весни дурманить знову,
І рвуться в небеса знов на крилі літа,
А коні на землі зривають ще підкови…
Приспів:
Цвіте любов, цвіте любов,
Знов крила виростають,
Цвіте любов, цвіте любов,
Коли весна буяє…
Як тепло, коли в домі є любов,
Як голуби злітають в парі в небо,
Любовні крила коли знов і знов,
В таких польотах бачать ще потребу.
Коли малечу ставлять на крило,
Коли воркують голуби у парі,
Коли кохання чисте джерело,
Як в чистім небі не буває хмари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582843
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Лучаночці «залюбленій у світ»…
Зустрів брюнетку, очі наче трави,
Вишневі губи, смерековий стан
І запросив на філіжанку кави,
У парк до Лесі, де стояв туман.
Ми йшли по парку, де роса іскрилась,
Де вальсували лебеді в воді,
Де вивільга кричати розучилась,
Де хмарами літали комарі.
Вона простоволоса, без хустини,
Вільхову гілку несла у руках,
А Лесин парк творив нові картини,
Туман здіймався вгору, наче птах.
І було затишно, гнав вітер з парку спокій,
Десь воркували дикі голуби,
Трави збирали по краплині соки,
Хиталось віття старої верби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582603
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Вчителі мої тихо відходять
В інший вимір, незвіданий світ.
Дуже шкода мені, дуже шкода
Не повернеться яблуні цвіт.
Не вернути пори золотої,
Коли вчитель диктує слова.
Вже у школі, моїй рідній школі,
Атмосфера не та, геть не та.
А так хочеться сісти за парту
І відчути себе ще десь там:
Де історик розстелює карти,
Матиматик пояснює нам
Логарифми, кути, теореми
І квадратного кореня суть...
Не вернути пори дорогої,
Юних років уже не вернуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582621
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
Проснувсь, не чути солов’я.
Й зозулька не кувала.
Чого ж ти, доленько моя
В мені не ночувала?
Як важко, Боже, на душі,
Зібрати б все до кучі.
Онукам..., висиплю вірші
В мої роки біжучі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582087
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Тримає Бог для мене долю.
Ще трохи й випустить на шлях.
Я обміняю вольну волю
На щиру усмішку в устах
Його. Візьмуся борщ варити,
Вареники, спечу торти.
Хоч я відвикла це робити
За довгі роки самоти.
А він мені зготує каву,
Ранкову, з запахом лілей,
І поцілує нелукаво,
Притулить ніжно до грудей.
У вихідний - до річки, гаю
Підем, відвідаєм лісок.
Йому я вірші почитаю,
А він нарве мені квіток.
Щодня щось будемо вивчати,
Удвох вилущувати світ.
Як він про це буде прохати,
Я «так» скажу йому в отвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581905
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Що можна вибрати із болей в цьому світі?
Якби нам вибирати довелось?
Майбуть це -- нерозділене кохання
Якщо любити щиро вам колись прийшлось
З усього. що було-- я виберу мовчання
Навіщо ті слова, що залишають гіркий слід?
Невимовне очей страждання
І в погляді твоїм холодний лід.....
Пройдуть роки, загоїть серце рани
Життя наповнить смислом його зміст
Та все ж роки згорьованим чеканням
Полишать в серці його гіркий вміст.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579488
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Які слова тут можна підібрать,
Щоб висловить подяку своїй мамі?
Ну як любов свою тут доказать?
Хіба можливо передать словами?
Чимало є на світі гарних слів.
Яке із них тут вибрати для мами.
Щоб вітер, їх почувши, занімів.
Що щиро промовляються вустами.
Що, ти рідненька, краща в світі всіх.
За доброту, любов і ніжну ласку.
Як затишно мені було в руках твоїх.
А як тобі було так з нами важко.
Стирати сльози на твоїх очах,
І довго цілувати твої руки,
За те, що ти молилася за нас.
Терпляче так чекала в час розлуки
Щоб доля добра нас не покидала,
За внуків, щоб щасливими були...
Частіше зустрічати нас жадала.
Та це не завжди розуміли ми.
Оце б сказать, та дуже уже пізно...
Як цвіт черешні, відійшла в той світ.
Та залишилась, ніби ніжна пісня,
Як та зоря, яку не погасить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580180
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Земля і мати, наче птах і крила,
Що дихають повітрям чистоти,
Земля нас, люди, щастям наділила,
А мама в храм зуміла привести...
Спасибі ненько, що мене родила,
Що помогла лягти на вірний шлях,
Тебе немає, але рідна сила,
В душі моїй, як жито на полях.
Тебе я завжди пам’ятаю, люба,
Хоч крила вже ослабли, вже не ті,
Рішають нині українські судьби,
Ти розумієш… Люди не святі…
Я сьогодення розповів для тебе,
Неначе хмари пропливли літа,
З днем матері! Моя рідненька, нене!
Для мене ти понині є свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580178
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Тепер, для нас, це буде Днем Молитви,
Не радісних парадів - а утрат.
Колись смертельні вистріли затихли-
Їх зупинили душами солдат.
І потім ми кричали "Перемога!",
Надіючись на те, що буде мир.
А треба було помолити Бога,
Щоб він не пожалів солдатам крил!
Роки ішли, а ми не розуміли,
Що головне було не в перемозі.
А в пам`яті про тих кого любили,
Та повернути, вже були не взмозі.
Ми шанували те, що нам дісталось
Немов би ціль, яку ми так хотіли.
Яка сховала те, що дійсно сталось-
Мільйони душ у небо полетіли.
В цей день, дивитись варто не паради,
А в очі тих солдат, що ще живі.
Вони ще пам`ятають автомати,
І друзів, що лежали у крові.
То ж хай тепер, це буде Днем Молитви,
Яку почують в небесах солдати.
І збережуть людей від тої битви,
В якій їм вже доводилось стріляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580124
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 10.05.2015
[i] [b] [color="#d91c1c"] Незабутній наш Майдан..
Суворий... Страшний...
І ніжний в той же час...[/color][/b][/i]
[i] [b] [color="#650e8a"] Ми - однi...Нiч пливе, чарiвна,
Цьом, Майдане,- за зустріч із Лією…
...Ти хвилюєш... П'яниш без вина...
I жарке студиш серце надiєю...
Тихий шепiт...Симфонiя губ..
I шаленi мелодiї дотику...
Звук команди із радiотруб
Лиш пiдсилює ночi экзотику.
Всі ми вийшли на відсіч брехні,-
Грізний поступ народу столицею!..
Пролилась перша кров в цім вогні,-
Та ми встоїм… Ми станемо крицею…
А поки що,- цілуй і кохай,-
Хай свіча ця стає невгасимою...
Ніжних рук незабутній розмай
Немов повінь весняну я втримую...
Та коли це вдавалось, кому?..
Все тремтить...Відкривається клямочка...
Губи шепчуть у вушко йому,-
Я твоя... Хочу... Дуже...Ой, мамочко!..
Вiтерець на вiкно налiта…
Пахне снігом… Із чайника,- м'ятою...
Пахне щастям,- бо юнi лiта
Бачать дiйснiсть легкою й крилатою.
[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578877
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Порву роман свій недописаний,
Картки – човнами (не котуються ж!)
І хай собі гуляють Тисою.
Хоч хвилі з ними націлуються.
Порву роман. А серце виходжу.
Дощем небесним поливатиму.
І пісню вихололу стишену
Із горла витисну – співатиму.
Порву роман, хоч буде боляче.
Зірвуся з прив’язі торішньої.
Ще прийде те світання сонячне,
Воскресну з темряви кромішньої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579584
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2015
Підніми мене тату на руки,
Я у снах, як молитву шепчу…
Повиростали діти й онуки,
Хоч на хвильку в дитинство втечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
На руках твоїх хочу літати,
Як пір’їнка мала на вітру...
Диво спробую, - вітер впіймати,
Пташенятком малим на льоту.
Пр.
Ой, як хочу ж я небо дістати,
Опинитись в Чумацькім шляху…
Щоб тебе там за шию обняти,
І змінити цю долю лиху.
Пр.
Як багато не встиг я сказати,
Усе коні спиняв на скаку…
Лише зараз відчув біль утрати
На своїм, посивілім віку.
Пр.
Підніми мене тату на руки,
Я у вічність до тебе кричу…
Перейми мої болі і муки,
Я ж щоночі до тебе лечу.
Пр.
В грудях серденько жме від розпуки,
Відігрій мене татку крильми…
За ті сльози… і довгі розлуки,
Свого сина старого прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572712
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Повільним кроком, взявшися за руки,
Ішли до парку, місце давніх днів,
Тут молодість лишила місце злуки
Того цілунку ,що вперше забренів.
Коса тоді сягала по коліна,
У нього вітер чуба колихав,
Всміхались очі, їх любов єдина
Несла на крилах! Тут присягу дав!
Плило життя. У них не було зради.
Старіли разом, вже є і правнук,
Ідуть до них на свята -діда й баби,
Всім стелять стіл, щоб всівся рідні круг.
А як затихне гамір знову в хаті,
Вона голівку схилить на плече,
Він приголубить, вийдуть погуляти
До того парку де любов тече.
Вона прикрила срібло капелюшком,
Не було чуба ,вітром погойдать,
Та їм байдуже! Шепотів на вушко,
Що буде так і в небесах кохать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573261
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Синівська любов
Ви простіть мене мамо і тату,
Що Вас мало колись обіймав,
Та не встиг за життя розказати,
Як я Вас, мов святих, шанував.
Не смуткуйте матусю і тату,
Як не виправдав Ваших надій,
Що лиш став сивиною багатий…
Я ж душею лишивсь молодий.
Приспів
Обійміть, поклонітеся в ноги
Батькам, хто вам життя дарував,
Хто любив вас, як праведні боги,
Дивну долю земну чаклував.
Поспішіть же вклонитися низько
І сказати синівське „люблю“.
Поки поруч батьки, поки близько,
Поцілуйте їх, я вас молю.
Я дивлюся на Ваші світлини,
А в очах рідних чую любов.
Моя вірна, далека родина,
В ті віки я вернувся би знов.
Ви простіть свого блудного сина,
Що шалено у висях літав…
Я усе зрозумів тільки нині,
Як я мало батьків цілував.
Приспів
04 листопада 2010 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573268
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Я назвал бы тебя непосредственной,
И от этого, кажется, искренней,
Но живу я, как будто подследственный,
Засыпаемый новыми исками.
Я назвал бы тебя удивительной,
Каждый раз удивляясь все более…
Но поверь: никакие эпитеты
Не заглушат ожоговой боли.
Я назвал бы тебя даже милою,
Так приветливо с фотки ты скалишься…
Слава Богу: меня Бог помиловал –
Ты другому придурку достанешься.
Говоришь, все мужчины – подонки?
И спасение женское – в подлости?
Я назвал бы тебя поросенком,
Но ты вышла из детского возраста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571107
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
Пече вогнем розхристана душа,
Серце в крові, бо плакати не в силі,
А спомини шуліками летять,
Коли молюсь на батьківській могилі.
Так кожен раз, коли цілую хрест.
Звертаюся до мами і до тата,
Бо залишився я один, як перст
І сам собі не можу раду дати…
Щорік тугіше стиснута гортань,
Летять роки, голубить серце туга,
Скільки, життя, ти винесло страждань,
Його б хотів переорати плугом.
Ти заспокойся, любляча душа,
Бо Ти і я єдині на цім світі,
Як відлітаєш – певно ти чужа
І стріну я тебе лише в граніті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569274
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Заказаны сцены, проплачены съёмки:
Снимает кино киностудия «Кремль».
Разучены роли, отсняты массовки,
На лицах блестит гриммировочный крем.
Сценарий написан давно на Лубянке
«Железного» Феликса учеником.
Актёры талантливы, как на Таганке,
Иль в Пушкина, что на бульваре Тверском.
А самое главное – зритель в театре:
Полнейший аншлаг на спектакле Кремля.
Да что там «Трембита», и что «Клеопатра»?!
- За шоу следит вся планета Земля.
В театр превратилась уже вся Россия –
Здесь всё бутафорное, всё – для игры.
Одни декорации – Oh, mama mia!
- И те, к сожалению, архи стары.
Нельзя здесь по-честному, искренне, верно,
И точно нельзя – полетит всё в трубу!
А нужно лишь грубо, небрежно и скверно:
На правду – запрет, на свободу – табу!
На кассе обсчитывать, в складе – обвешать,
В отчётах приписок должно быть полно!
А врач не обязан больного утешить:
В больницах заботливых быть не должно!
Наука должна искажать грубо факты,
Строитель, халтуру построй всем назло!
Спецслужбы в стране совершают теракты,
А каждый чиновник должно быть хамло!
Нельзя, чтоб дорога была идеальной,
Нельзя, чтоб из крана бежала вода!
Культура обязана быть аморальной,
И нужно, чтоб хаос в стране был всегда!
Утюг греть не должен, а свет – не включаться,
Дверь – не открываться, дрова – не гореть.
Машина должна регулярно ломаться,
А пол – ну, конечно же, громко скрипеть!
...
Спектакль закончится, рампы потухнут,
Актёры без масок окажутся вдруг,
Под занавес все декорации рухнут –
Останется горечь и пустошь вокруг. . .
12.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569261
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Роки ці – як вода цілюща й прохолодна:
То б'є, мов з джерела, то течія підводна,
То наче водоспад, а то немов озерце,
А іноді штормить – аж вириває серце…
Тож хай Ваше життя струмочком протікає,
Хлюпоче, камінці підводні оминає!..
Хай серце в п'ятдесят, немов у двадцять, б'ється,
А мудрість пресвята у внуках відізветься!
Нехай Всевишній Бог Ваш шлях благословляє,
А Матінка Його в потребах помагає,
Хай Ангели стоять при кожнім ділі й слові –
Щоб дім Ваш процвітав у щасті і любові!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569257
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Складаю дяку друзям за підтримку,
За теплоту душі у час журби.
За хліб і сіль, за неба голубинку,
За те, що не згубились між юрби.
До ворогів відношуся тверезо,
Вони пресують душу у корал.
Різьблять думки (а, може, й треба?) лезом.
І студять льодом серця дикий шал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569250
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Я не люблю оттенка серого
И пережитков прошлого,
Вина в стакане белого
И в спину слова пошлого.
Глаза печали полные,
Стук каблуков по цоколю,
Касание руки небрежное
И ожидания далёкого.
При штиле ветра резкого,
От друга слова мерзкого,
Раската грома громкого,
В бокале пива теплого.
Когда в дыму все волосы
И нету смысла в образе,
Идти на шёпот голоса,
Стоять в толпе в автобусе.
Жалеть о том, что совершил,
И осознать, что говорию.
Не зная, где я согрешил,
Но всё же я тебя люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568819
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Є на світі єдина країна,
Що з пелюшок зростила мене,
Рідна серцю, моя Україна,
На нас серце із нею одне.
У нас Київ - святиня народу,
По Дніпру тече кров козаків,
Здобували роками свободу,
Зупинімо тепер чужаків.
Не потрібно нам їхнього газу,
Нехай «гради» московські мовчать,
Ми не пустимо в дім наш заразу,
Бо вони наче змії сичать.
Україно моя, Україно!
Ми навік твої доньки й сини,
Ти для нас, наче матір єдина,
Тобі земле не має ціни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568757
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Не поспішай сніжочку срібний,
Лягати на волосячко моє.
Життя намисто ще нижу я дрібно,
Ще справ багато так у мене є.
Біжить доріжка з літечка у осінь,
Ну а душа купається в весні.
І серце молоде моє і досі,
Іще звучать у нім гучні пісні.
І відчуваю за спиною крила,
Я п`ю життя, ціную і люблю.
Колись я дітям передам вітрила,
І пісню недоспівану свою.
Ну а поки, дай часу, моя доле,
Дай сили з гідністю цей шлях пройти.
Щоб своїм дітям залишити поле,
Із мудрості, любові, доброти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567536
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Подаруйте мені два крила,
Я так мрію про них вже давно.
Щоб я скрізь устигати могла,
Який колір? Мені все одно!
Щоб за думкою стрімко увись,
Я летіла легеньким пером.
Щоб могла, як в дитинстві колись,
Не стрічатися в світі із злом.
Подаруйте мені два крила!
Так давно я вже мрію про них,
Я б з небес принесла вам добра,
Поділивши його геть на всіх.
Назбирала б ясних промінців,
Сонця теплого друзям усім,
Щоб крізь завісу зимоньки днів,
Чули літечка лагідний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567535
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Коли стає колишнім друг -
Ти не тримай, так треба, відпусти!..
Серед життєвих чорно-білих смуг
Бува, горять-руйнуються мости...
Душа болить: не допоміг,
Не втримав... Зникло, впало небо,
Але ж хотів, тримав!.. Не зміг,
А жити ж далі якось треба...
Коли колишнім друг стає -
Навколо пусто, неприємно-дивно...
При зустрічі, як руку подає, -
Моїй душі щемливо-тоскно, зимно...
Потисну... Та тепер далеко
До спільних радощів і бід...
Моя душа тікає, як лелека,
Від серця, у якому чорний лід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567103
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Усе до часу, до пори.
Налите жито треба жати.
На нього мружаться вітри:
Чи пожаліть, чи повівати?
Розбиту чашу не ліпи –
Розломиться на друзки швидко.
Пропащу дружбу не кріпи –
Нещирості в ній очі видко.
Любов, утрачену навік,
Не повертай і не журися:
Два береги найвужчих рік
В один єдиний не зійшлися.
Нестримний час не зупиняй –
Він сам зупиниться для тебе –
За молодістю не ридай –
Дивись частіше глибше в себе.
Пройди, як є, без каяття,
Шлях крізь пітьму, утіху, втрати.
За все – найбільше за життя –
Не забувай віддарувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567075
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
[b][color="#ff0000"]Я стану на коліна перед тими,
Хто на колінах поміж куль несе
Поранену країну й побратима,
Підставивши за кожного плече.
В душі припущу прапор жовто−синій,
Поки́ тіла лягають у гроби,
Щоб українці спали мирно нині,
Не знали мороку й голодної біди.[/color]
У теплих ліжках судимо про долю,
Вже звикли до війни і до смертей,
Немає у серцях чужого болю,
І прожили так марно знову день…
А на Донбасі додаються втрати,
Сьогодні вбито й ранено людей,
Що думали вмираючі солдати,
Які для нас тримали мирний день?
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551946
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 10.03.2015
Ви діти України кровні,
Але чому ви іншомовні?
Не вчора ви такими стали,
Хоч любите горілку й сало,
Не вчора і не позавчора.
Душа скалічена і хвора
Чуття Вітчизни не спізнала,
Як мати в люльці колихала…
Так і зросли. Вкраїнці, наче,
Коріння пращурів козаче
І прізвища у вас вкраїнські,
Та погляди давно чужинські.
Давно чужинські, запроданські,
Солодкі вам часи радянські.
Плекаєте підступну мрію –
Вернути матінку-Росію.
Тому й пішли з вогнем на кровне,
Бо знищене у вас духовне.
Надієтесь на панібрата –
В Сибір дорога вам хрещата!
Для вас від брата – меншовартість
Була і є. Беріть на радість!
Беріть і відкривайте очі,
Бо зрадників ніде не хочуть.
А українцем бути важко –
Топтало душу плем’я враже
І виродки свої топтали –
Здавали, перепродавали,
Палили, нищили, ганьбили –
Христа Святого не любили.
До цього часу так ведеться,
Бо серце зрадника в вас б’ється.
Яке потрібно потрясіння,
Щоб вас осяяло прозріння?
Яка вселенська катастрофа,
Чи новоявлена Голгофа?!
Невірні України діти,
Де нерозумних вас подіти?
Одна Вкраїна- ненька знає,
Бо серце материнське має…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565453
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Як твоє серце прагло волі,
Хотіло вирватись у світ!
Собі це виблагав у долі
На кілька славних світлих літ:
Став малювати і писати.
Зажив визнання Кобзаря.
Свободу вкрали царські кати
За те, що йшов проти царя.
Не каявся і не здавався,
Рук у засланні не складав,
У чоботі твоїм ховався
Той зшиток, де вірші писав.
Ти зайве не просив ніколи -
Лиш пензель, фарбу, олівець,
Щоб мати хатку, сад і поле,
Узяти жінку під вінець.
Та доля милості не мала,
Не простягла тобі руки.
Лиш з Україною вінчала -
Випалювала та роки.
Хоч Московщина не давала
Вірші складати, малювать.
Зламати силоньки не мала.
Ну, як митцю не малювать?
Ну, як поету не писати,
Тугу не лити у папір?
Як думку можна закувати,
Очам накинути якір?
Ти залишив вірші, картини,
Завіт, щоб не були раби.
Ти нас, пророче України.
І нині звеш до боротьби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565431
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Я побудував собі сходи аж до хмар
І добре є там…
Кузьма Скрябін
Небо каже(Йди сюда)
Можливо, добре нині там,
Коли побудував ти храм
В земній обителі стражденній,
Де люд заможний і злиденний,
Де лік згубився сірим дням,
Де віри вже нема словам.
Гієни паща стоогненна
Прийма живих і убієнних.
В обителі – до неба дах.
А далі що? Суцільний крах!
Суцільний морок – страшно,темно…
Хіба все пройдене даремно?
Хіба прожите відбуло,
Неначе нас і не було?
Будуються поволі сходи
І знову хтось земний відходить.
Зітхають бідні і малі:
Замало сонця на землі…
А гірше, як душа убога –
Не знає совісті і Бога.
Таких і небо не прийма –
На небі місця їм нема…
Ти збудував під хмари сходи –
Небесне там життя проходить,
Бо заручилося з земним.
Любов і смерть, вогонь і дим…
Немає вічної розлуки,
Сміється щастя із пилюки.
І сам від себе не втечеш,
Бо весь ніколи не помреш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565449
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Як блудний син вертається із часом
До батькової мудрої руки,
Так ідемо ми нині до Тараса.
Через роки йдемо. Через віки.
Він кличе нас до себе. Не на гору,
Що над Дніпровим плесом височить,
А на вершину слави й непокори,
Де слово правди й волі не мовчить.
Хоч генія глибин його магічних
Ніхто не зміг ще до кінця пізнать,
Живуть і будуть жити думи вічні.
Нас озорила їхня благодать!
Ми є народ, а не безрідна маса.
Зливаються в ріку дрібні струмки.
Ми ідемо до величі Тараса,
Як блудний син до батька.
… Крізь віки.
© Ірина Васильківська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565390
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
[b]«Ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох»
Л.Костенко[/b]
Весна його родила і забрала…
Крилаті думи сіяла у нім:
То сонцем весняним душа палала,
А то немов рілля , поет чорнів.
Слова його, немов душі скрижалі
Закарбувались в пам’яті століть.
Спочив давно,але живе із нами...
І голос нам кричить із лихоліть…
Пророчими ,батьківськими словами ,
Поет нащадкам осяває шлях,
І серце Прометея завжди з нами,
Бо незгасиме слово у віках.
Пророк ,Предтеча і Кобзар убогий,
Та, якби хто ,його не називав,
Він жив,творив,писав у серці з Богом,
Тому душа здобула П’єдестал.
Вклонюся низько я перед Тобою,
Духовний Батьку,любий мій Тарасе,
Бо Ти й на небі дивишся з любов’ю,
На Матір свою,Україну нашу.
09.03.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565316
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Весна для березня сорочку вишивала,
З такою ніжністю лягали кольори.
Підсніжники на грудях розквітали,
А первоцвіти вкрили рукави.
Був парубійко жвавий ,ясночолий,
Бешкетувати з вітром він любив,
Бувало,то насупить пишні брови,
То зарегоче передзвін струмків.
Любила первенця весна свого щосили,
Йому віддала молодість свою,
Для злету красеню дала лелечі крила,
І він до літа ніс свою весну.
05.02.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564533
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Спитаю я росіяни́на.
- Чому вже слово Україна
Приводить вас в звірячу лють?
Я що спалив російську хату?
Убив сестру твою чи брата?
У чім причина? В чому суть?
Відверто хочу запитати,
- чому так вперто і затя́то
В серцях, у вас палає гнів?
Звідкіль ця не́нависть і зло́ба.
Чи то вас зве́рхності хворо́ба?
Чом в нас вбача́єш ворогів?
Скажіть чому? Чого зара́ди
Ревуть гармати, виють гради,
За що вбиваєте ви нас?
Руйнуєте міста, заводи
ЛЕП, села, шахти, газово́ди
Чому ви вде́рлись на Донбас?
Нема страшному горю лі́ку.
Нена́висть, і розбра́т наві́ки
Засі́яно на довгий час
За що ця по́мста, бувший "брате"?.
Чому так хочеться вбивати
За що ти ненави́диш нас!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562984
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
До садочка йде Катруся:
«Ой, матусю, я боюся,
Там положать мене спати,
А хто буде колихати?
Звикла їсти я за всіх,
Піднімуть мене на сміх,
Там малеча вередлива,
А я дівчинка вразлива.
Хочу йти до школи вчитись,
Там не буду я журитись,
Я вже, мамо, не дитина,
Не Катруся – Катерина».
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/966-katrusya.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555135
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 27.01.2015
Мовчання мов натягнута струна.
Він і вона.
У недомовленості фраз
Минає час.
Невідворотністю бринить
Прощання мить.
І як останній подарунок -
Поцілунок.
Вокзал. Людей німа ріка.
- Ну, все, бувай.
- Чекатиму дзвінка.
І зупинився часу плин.
Людей ріка , а я стою один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551696
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Ішли якось осіннім тихим парком
Сумна дівчина і рудий кульгавий пес -
Вона повільно, повагом, неквапно,
А він, на трьох, зіщулившись, бо змерз
Вона йому кидала кришки хліба -
Він вдячно їх дорогою збирав,
І поглядом, який лікує кривди,
З довірою їй в вічі зазирав
Сиділи вдвох на лавочці у парку
Вона,за вушком пестячи його,
І він, лікуючи її душевну ранку
Своїм величним янгольським єством
Цей вірш для тих, хто вірить в чудеса:
У кого зла в душі іще немає
Тому на допомогу небеса
Янгола на землю посилають
І може він прийти в любій подобі:
Зраненим птахом з зламаним крилом,
Чи кошеням замерзлим та голодним,
Або старим рудим кульгавим псом.
12.04.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549089
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Як можна святкувати і радіти,
Коли вся Україна у жалю?
Війна на сході, не дає нам права жити,
Зростання долара, загоне всіх в труну
Від цін у магазинах, плачуть очі,
У транспорті проїзд, лиш для крутих...
Жахливі сни турбують всіх щоночі,
Чому в гріхах караєш Господи не тих???
За що провина наша, українців?
Яке століття тягнемо ярмо...
Коли ж нарешті мрія всіх здійсниться,
Щоб ми по справжньому повірили в добро?
Бо кожен раз стаєм на гострі граблі,
Зневірою руйнуємо життя,
Не можемо ми далі жити як би,
Тому і боремось за світле майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549079
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Коли в душі зашкалює від щастя,
Так хочеться обняти цілий світ.
Я відчуваю: це мені удасться,
Бо поруч очі - справжній малахіт.
А серце так тріпочеться, як пташка,
Коли торкаюся твоєї я руки.
І що зима, повірити так важко,
Бо від тепла розтріскались бруньки.
Та я іще не вірю в те, що сталось,
На віях забриніла знов сльоза.
А, може, мені сильно так бажалось,
Почути ще нечувані слова?
І закрутилися, як сніг, у круговерті.
І я повірила у ці прості слова,
Бо так звучали щиро і відверто.
І ніби казка дивна ожила.
Слова посіять можуть в серці муку,
То ж будьте обережні у словах.
Не завдавайте любим своїм смутку.
Надії вогник сяє хай в очах....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548778
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548767
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Закрила очі Старість,
Пірнула в спогади вона,
Там обійняла свою Юність,
Без сліз заплакала душа.
Перед очима на долонях,
Шалений відлік пролетів,
І промайнула її доля,
Неначе справжній кінофільм.
Лю…
03.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548469
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Хай сходить сонце кожного світанку!
Хай сяють зорі в небі - кожну ніч!
... Одягнемо ялинку в вишиванку! -
Така проста і неповторна річ!
Хай пахне хвоя в кожній теплій хаті!
Дітей потішить забавка оця!
Ми - українським будемо багаті!
Зігріє свято душі і серця!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543762
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Колись мій дід, на присьбі сидячи,
Таку мені повідав мудрість:
"Найголовніша в світі цифра - три.
Ось слухай, не моя то дурість:
Три речі не повернуться тобі –
Час, що спливає як хвилина,
Слова, що сказані у злобі чи журбі
Можливість, що буває лиш єдина.
Три речі нам не слідує губить:
Честь, що здобуваємо ми змалку,
Надію, без якої не прожить,
І спокій, через якусь цурпалку.
Три речі треба дуже цінувать:
Кохання, бо воно від бога,
Не слід людини дружбу марнувать,
В переконаннях – твоя перемога.
І трьом речам не довіряй ніколи:
Удачі - не надійна тітка,
У влади теж химернії престоли,
Багатство - то душі лиш клітка.
Три речі роблять з тебе чоловіка:
Відвертість, силу нам плекає
А праця шану нам складе довіку,
Дорога звершень - ще тебе чекає.
Через три речі можна втрати усе -
Через вино втрачаємо свій розум,
Гординя, що шаленство нам несе,
І злість, що нас спихне з узвозу.
Три речі важко вимовить, сказати:
"Допоможи", коли дійшов до краю,
"Пробач мені" – після важкої втрати,
Признатись - «Я тебе кохаю».
Потрібно справи три зробити у житті:
Побудувати дім, щоб вигладить сорочку,
Посадовити сад, щоб квітнув в майбутті,
Родить і виховать сина або дочку.
Щоб випити теж треба троє,
З трьох пальців дулю крутим ми,
Два українці - а гетьманів троє.
Найголовніша в світі цифра - три!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523091
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
сльозинкою у човники долонь
впаду...
зігрій, без тебе так замерзла!
відчути хочу внутрішній вогонь
душі твоєї, стук шалений серця...
твій подих навіває дивні сни...
пробач, я так стомилася з дороги!
прошу лиш - на долонях пронеси
усе життя, крізь відчай і тривоги...
а якщо ні...
то просто відпусти..
я, на зорі, в одне зіллюсь з росою
і долі мене висушать вітри,
раз не судилось бути нам з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521877
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Вже стільки літ пройшло від того часу,
Коли тебе Господь подарував,
Коли життя змістовним стало наше.
Із малюка Ти вже дорослим став.
Мужніють крила,серце прагне волі.
От-от злетиш від отчого гнізда.
Бажаємо Тобі щасливу долю,
Та тільки Ти до нього приліта.
Доріг в житті багато різних, сину,
Та лиш одна свята дорога та,
Котра верта дітей на Батьківщину,
Котра верта до отчого гнізда….
12.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522903
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Я прихилила б Тобі небо,
Дорогу виткала б із зір,
Але в житті так мало треба,
Повір,синочку мій, повір.
Прошу у Бога не багатства,
Щоб лиш здоров’я Тобі дав,
Щоб гордість не взяла у рабство.
Від неї ,сину,Ти втікай.
Благаю в Господа любові
У твоє серце,сину мій,
Щоб нею міг обігрівати,
Всіх тих,з ким шлях пройдеш Ти свій.
А ще, я квіточку Надії
Тобі в дарунок принесу.
Хай будуть в тебе світлі мрії.
Живи,як заповів Ісус.
12.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522902
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Коли земля візьме мене в обійми
І сонце зникне з обрію очей,
Твоя сльоза мене вже не підійме,
Не зачарує дар білих лілей.
Усе в житті так вітряно минуче,
Кожну хвилину щемко бережім,
З під ніг втікають ті роки квітучі,
Замріяні у щасті веснянім.
Люби мене коли серденько бється,
Коли горять від пристрасті уста,
Коли життя навкруг бурлить, сміється,
Берім життя, поки в душі весна!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520525
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
Неначе пісня з піднебесся,
Мов соловей чарує слух…
Бо барви мови стоголоссям,
Заставлять зняти капелюх.
Чому паплюжимо ми мову,
Возносимо чужі слова?
Чи рідну нашу, калинову,
Вже не сприймає голова.
Бо й «Роксолана – українка»,
Слова московії несе,
Можливо тому, що це жінка…
Від слів її мене трясе.
У нас пояснень є багато,
Та мова в нас лише одна,
Тож бережімо мову свято,
Нехай дзвенить, немов струна.
Молімось мовою своєю,
Живімо на землі своїй,
Хай мова буде в нас зорею,
Мова народу, щастя, мрій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520479
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
[b]Ко Дню Независимости Украины[i][u][/u][/i][/b]
«Люблю» я Вас, и есть причины:
Ведь только Вам благодаря,
Я поняла, что [b]УКРАИНА[/b],
Навеки [b]РОДИНА [/b]моя.
Для нас Вы "сделали" не мало,
Не дали шанса нам молчать.
Я даже для себя не знала,
Что буду вдруг стихи писать.
Своей не прошенной "заботой",
Своей неслыханной враждой
Вы пробудили [b]ПАТРИОТОВ[/b],
Навек нарушив их покой.
Враждебны Вы и ненавистны,
Вы [b]УКРАИНЦАМ [/b]дали шанс
Впервые ощутить [b]ЕДИНСТВО[/b]
И это – не простой нюанс.
Расчет Вы сделали не верный,
Мне Вас бы впору не любить.
Но как мне быть, за гнев душевный,
Всегда приходится платить.
Я в Украину свято веря,
Пишу, не осуждая Вас.
Вам [b]БОГ [/b]судья, наступит время,
Я знаю, [b]ОН [/b]рассудит нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519154
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
До дня державного прапора України
Наш прапор мирний – небо синє,
Пшениця стигла золота.
Нам аби сало у свята
І вишиття до дат у скрині.
Наш стяг підносимо сьогодні
У кожнім місті і селі
На нашій батьківській землі.
Як барви нині його модні!
Мости, зупинки і машини,
І одяг – синьо-жовте все.
Це нині нову суть несе.
Патріотизм сягнув вершини.
Із прапором солдати наші
Ідуть із ворогом у бій.
Мир принесуть, немов прибій
Хвилі несе в прибрежні чаші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519123
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
Нема надії ні на кого
Лишень на Господа одного,
Бо наша ця Верховна "зРада"
Нічим народу не порада.
Дітей там наших убивають,
А депутати нам співають:
Про санкції, цукерки й газ -
Ніби війна ця не у нас!
Якби там були їхні діти,
То не могли б вони сидіти
В костюмах білих, як на свято
Закони творячи завзято.
Від тих законів толку мало,
В душі спокійніше не стало
Чекать нізвідки на підмогу
Благаю всіх, молімось Богу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519047
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
*Життя прожить - не поле перейти*,
Час обсипає снігом скроні.
Когось згубить, когось знайти,
А з кимось гріти старість на осонні.
Думками можна перейти життя,
Словами можна заморить до смерті,
І мати друзів - за сміття,
А ще за друзів можна вмерти.
*Життя прожить - не поле перейти*.
З собою боротьбу веду затято;
Розділений - цей шлях легкий,
І друзі є, хоч їх вже небагато.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424768
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 23.08.2014
Минулого тут губляться сліди
Де прихисток знайшли багато тіл,
Туристів купа вештає довкіл,
Хоч в гості не просили їх сюди.
Серед непроханих була і я,
Поміж гробів ходила і каплиць.
Як їм внизу лежиться горілиць,
Коли там нагорі... лише ім'я?
І пам'ять, безперечно, також є,
Хоч деякі забуті вже людьми...
Приходимо сюди, напевно, ми
Зревізувати щоб життя своє.
Я не сприймаю цвинтар за музей.
Це, наче, із минулого привіт,
Від тих, що вже покинули цей світ,
Для нас, ще, поки що, живих людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517833
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 17.08.2014
Спинися завойовнику, спинись.
Ти хочеш руській мір розширить «Градом»?
Земля згоріла і зчорніла вись
Від твого смертоносного торнадо.
Яку ти віру хочеш закріпить?
Оту, що виглядає з-під бушлата,
Що хоче українство погубить,
Благословить війною йти на «брата»?
Ми – українці, Київська ми Русь.
Ми були перші. Не змінить нам коду.
І не зламать, мов іграшку якусь.
Ми – вільні люди гордого народу.
Спинись, поки не пізно. Мир нам дай.
Життя нове ми хочем будувати.
І буде так - розквітне рідний край!
І Бог, повір, нам буде помагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517646
дата надходження 16.08.2014
дата закладки 16.08.2014
Ще ворон кряче ,ще гірчить земля,
Ще сонце покривавлене багриться.
Несамовито плаче немовля,
Над матір’ю ,в якої з рани кров ятриться.
Та бачу наче у пустелі міражі,
А може то з небес якесь видіння…
Вкраїна просипається в красі….
Нема війни…війна у сновидіннях…
Як жайворонки,трудівничий люд
Встав на світанні землю відновляти .
Не має болю і брехні отрут,
І не вгавають небеса торжествувати...
Я вірю ,це не сон і не міраж,
Це Божий дар і неба провидіння.
Загине зло і вищий пілотаж
Добро покаже ,злючому насінню!!!
8.08.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516575
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Хто ти ,дівчино із синіми очима,
Що калину пригортаєш до грудей?
Хто ти із косою за плечима,
Наче колос у серпневий день?
Хто ти дівчино,що усмішка крізь сльози?
Розпач свій ховаєш у душі.
Хто ти ,що стояла у морози
У знущанні і страшній брехні?
Хто ти дівчино із ранами на тілі,
Із полону вирвавшись,живеш?
В тебе руки й ноги обгорілі ,
Але не здаєшся і не мреш.
Хто ти дівчино,що воскресаєш знову,
Із веселкою пє́ш воду із Дніпра?
Хто ти ,що ллєш кров за рідну мову?
- Україна Я, не вмерла ,Я жива!!!
28.05.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501876
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 29.05.2014
[b]Материнська Любов –[/b] це маяк,
Що освітлює шлях твій життєвий,
Оберіг і дорожній твій знак,
Що показує йти на «зелене».
[b]Материнська Любов [/b]– вічний скарб,
Що не ви́черпати із скарбниці,
Це джерельна ,цілюща вода,
Коли треба,то можна напиться.
[b]Материнська Любов[/b] – це вогонь,
Яка спа́лить усі негара́зди,
І тепло її ніжних долонь
Захистить і загладить напа́сті.
[b]Материнська Любов [/b]- це стіна,
Що засту́пить тебе від печалі,
Непорушна, незламна вона,
Завжди скаже куди іти далі.
[b]Материнська Любов[/b] - наче птах,
Прилетить де б не був ти у світі.
Наче той реактивний літак ,
Завжди там ,де живуть її діти.
[b]Материнська Любов [/b] - не сліпа,
Вона бачить усе до останку,
А як всохне остання сльоза,
Вона з неба росою постане….
11.05.14 р.
[b][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498193
дата надходження 11.05.2014
дата закладки 11.05.2014