А я влюбляюсь в тех поэтов,
Чьи тени шепчутся в углах
На непонятных языках
И от меня не ждут ответа.
Я восхищаюсь ликом звезд,
Что в миг предсмертный светят смело,
И, возводя над бездной мост,
Ищу средь мглы светила тело.
Но я не знаю, ждать ли, Боже,
Того, кто зá руку взять сможет
И провести в анклав Камен,
Слоновой башни руша плен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572677
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 11.10.2022
Проростаю в пітьмі.
Оживаю в долонях від крику.
Розгортаю стежки-обереги уздовж – поперек.
Не впізнаєш мене. Я зливаюсь із натовпом диким.
Розливаюсь вологою
в кронах столітніх смерек.
Не впізнаєш мене,
Хоч стоятиму поруч… і, власне,
Впізнавати мене – ще один нерозважливий крок.
… так смарагдове сяйво в каблучках рубінових гасне,
Коли падає перша й остання
з важливих зірок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802455
дата надходження 08.08.2018
дата закладки 09.08.2018
ладонь-ладья
преодолела склоны,
коснулась мыса губ,
и замерла.
- тони во мне,
запомни и заполни
собой -
шептала белая волна
волос. гроза
перечеркнула тени
неистово, скрестила
свет и тьму.
и долго дождь
творил стихотворение.
не посвящая строки
никому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797240
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 28.06.2018
На тридцать первой секунде ночи
Покинул сон... Открылись очи...
Забилось сердце в тревоге птахой
И вырывалось с объятий страха...
Слеза катилась тропой приметной
Под ретро-блюз (из лона лета)...
На тридцать первой секунде...света...
Спасибо,Господи,за это…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748537
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
А боль твоя меня не отпускает.
Желаю не забвения и снов -
Крушения незыблемых основ.
Я - камень. Испокон меня таскает
Один из вас, Сизиф. Не нужно слов.
Презренный фатум, горькая судьбина!
Поверишь? Я и сам себе не рад.
Злой жребий… Там, в долине, виноград,
А мне нещадно жжет и сушит спину.
Маршрутом проторённым - годы в ряд…
За что? За бунт. Но камни говорят -
Основы передернутых понятий
Заложены другими, не тобой.
Умеют люди. Ты ж – труби отбой.
Бой за себя и вечный бой с собой -
Не самое благое из занятий.
Оставь меня. Не твой удел. Довольно.
Пестом толочь и в клочья рвать мечты?
Они - цветы! Весенние цветы!
Смотри, не рви. Цветам бывает больно.
...Я тут побуду, камни не спешат,
А ты беги в долину. Разнотравья
Вбери в себя пьянящий аромат,
И помни – ты ни в чем не виноват.
Мечты живут, чтоб стать однажды явью.
Ну, что стоишь? Беги, названый брат.
Да, гнев богов неправедный возможен:
От зависти, от скуки, сгоряча -
Не разглядев - чуть что - рубить сплеча,
Разящий меч выхватывать из ножен.
Судья-фигляр под маской палача
Горазд перекрывать пути-дороги.
...Всего лишен, отчаяньем объят,
Все ж чести не теряешь - тем богат.
Терпи и знай – щедры на милость боги:
Одумавшись, за все благодарят,
Благоволят... Беги в долину, брат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484694
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 29.07.2017
...
он ... чистая вода в серебряном ковше,
он ... живопись с руки наивного ребёнка,
он ... сам ребёнок в чём-то, качается в душе
в карибском гамаке из пальмового хлопка ...
она ... Мулен-а-ван* в расколотом фужере,
она ... девятый бес, вселившийся в блудниц,
она ... сама блудница с глазами синей гжели
и взмах ресниц подобен полёту чёрных птиц ...
их жизнь ... из двух цветов квадратов Казимира,
их жизнь ... coccinllidae* в семь точек с полусфер,
их жизнь ... бинарный акт из миллиардов в мире,
вся жизнь и есть ... их мир в пуло́вере всех мер ...
Мулен-а-ван - Божоле, крепкое красное вино тёмно-рубинового цвета с ароматом ириса, увядшей розы, пряностей и спелых фруктов.
Coccinellidae - латинское название насекомого из семейства жуков - божьей коровки. По легенде, самое распространенное число точек на передних крыльях божьих коровок — семь – символизирует семь радостей и семь скорбей Девы Марии.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532736
дата надходження 27.10.2014
дата закладки 29.07.2017
Сивіє вечір… Під вікном жасмин
Вмивається червневими дощами.
Дощить і в серці – і росте полин
Холодними самотніми ночами.
Вчорашнім «завтра» видивляюсь вдаль,
Із піднебесь для крил благаю сили.
В яких світах обвітрену печаль
На втомленім крилі моїм носили?
А люди не зникають в нікуди, -
Так хочу вірити в цю вічну догму.
Цілющий дощ – мов вічності сліди
На кущ жасмину, на мою утому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737521
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Стоїмо навпроти дзеркала -
Я й омріяний Париж.
Він губами ледь пришерхлими:
- Пізно вже, чому не спиш?
На плечі квітують лілії –
Просто вилитий Моне,
Я вдивляюсь у ідилію,
Кліпну зараз і мине?
Мружить очі Мулен-Ружево
Вітрякуючим крилом:
- Я Монмартрами застуджений,
Та все добре загалом.
Поправляє літню зачіску
Олівцем «м’яка пастель»
І, ховаючись у затінку,
П’є малиновий коктейль.
А на небі сонцезахіднім
На індиговому тлі
Раз у раз зоря спалахує,
Меркне день в густій імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736299
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Пусть говорят, что сердцу не прикажешь,
Но так порою хочется любить...
Ну что, шальное, ты на это скажешь ?
Ответь мне, сердце - "Так тому и быть".
Так полюбить, чтоб скрипки зарыдали,
Чтобы накрыло, как в степи грозой,
Спасения чтоб от любви не знали,
Но и спасались ею лишь одной...
Не говори мне, сердце, что устало,
Не говори, что потеряли шанс...
Ведь неспроста же утро напевало
Под окнами жасминовый романс ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736516
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Бездомна кішка.
Колись пухнаста шубка
В клубочки збилась.
Чи вчили, проганявши,
Законам виживання?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735979
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
Мені болить душі людської бідність,
Невміння відчувати чужий біль.
Та не "чужий" тому, хто має гідність,
Й пиха не точить серце, мов та міль.
Мене тривожить цих людей байдужість,
Бажання влади, всмоктане в багно.
Бо проміняли на у.о. всю мудрість,
Красиві зовні, а копнеш – л@йно.
Мене гнітить їх прагнення до слави,
Черстві серця від вицвілих ідей.
Їх ницість духу, принципи іржаві…
Сіріє світ від ситих іудеїв.
Хіба не всім заграви і світанки,
Ліси, поля і зоряний намет?
Чому ж одні в любові до останку?
Другим з лукавого не вибратись тенет?
Коли твоє терпіння, Боже, лусне,
Й полову відокремиш від зерна?
Не втримуюся: кров кипить і гусне,
Не маю сили чашу спить до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735703
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Лето в крепости будет жарким… Сквозь желтые арки
Госпитального комплекса тянется тягостный караван.
Красный крест на боках расцарапанной иномарки,
Лобовое стекло, как стрекозье крыло... И чрезмерность ран
Бородатого ангела, по-детски смеявшегося на аватарке,
Отрезвляет любого, кто упрямо не верит в войну и смерть.
Надвигается лето. Ускоряется чертова круговерть.
Каждый делает то, что должен. И даже в этом аду
Уникальное эхо молитвам душевно вторит.
…Ангел, слышишь, они и к тебе придут –
Те, кто знает, что, кроме смерти, любое преодолимо горе.
И они будут рядом, как манна, как благословение свыше, хоть не всегда на виду
Превращая воду в вино, умножая хлеб, прогоняя беды.
Возвращают ангелам крылья, спешат проведать
Каждого, кто отважно сыграл в ненавистную чехарду..
...И косые стены никогда не сражавшегося капонира
Жаждут мира...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734568
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
Намалюй мені дощ, не шкодуючи фарб,
Щоб міські ліхтарі заглядали в калюжі
І ховали на дні своє світло мов скарб.
Щоб ішли перехожі до всього байдужі.
Намалюй розмаїття плащів, парасоль,
Хай буяє життя у плаксивій юдолі.
Кожен штрих і мазок хай свою грають роль —
Подарунок для них від примхливої Долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734480
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017
По росі холодній ранок,
Мов дитя, дрібненько біг.
Небо одягнув в серпанок
І спочити в трави ліг.
Розлилася тиші ніжність,
А тендітна, мов кришталь.
І всміхнулась раптом вічність,
Що ховалась в пастораль.
Вітер бавився в садочку —
Гілочки злегка гойдав.
Травень вишиту сорочку
Кожний ранок одягав.
Із хмариночок орнамент,
З квітів, з зелені лісів.
...І на вічності пергамент
Тихо ліг букетик слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734241
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 20.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.05.2017
Тайна сокрыта горою.Ночь выпивает тоску...
В пьяно -жасминовом зное тропка короче ко сну,..
Кажутся близкими дали: белая шапка Кайлас,..
И пиллигримов скрижали - оммммм... - просветления глас.
Пламенем - платья монахов, красными - когти орлов,..
В сотне кругов мимо плахи - тысячи тысяч голов...
Зв'онки красавиц запястья (из серебра с бирюзой) -
Вечною магией страсти испепеляют нугой.
Странник дудук пожалеет,сон оборвётся струной.
Блеск серебра потускнеет: там - за высокой горой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731369
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
За невидной(прозрачной)оградой
Белый старец и херувим
Под свечами находят усладу,
Почитая заветный псалтырь.
Лепестками укрытая паперть
И зелёная в пояс трава...
Воску долу слезинками капать,
Пока всхлипывает душа.
Расцарапают душу тревоги,
Приоткрыв потайную дверь,..
Обозначив пунктиром дороги
На любимую параллель...
Расцарапают душу тревоги,
Не закрыть незаметно дверь.
Коротки и тернисты дороги
На любимую параллель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731367
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Спала ль, сознание потеряла,
Где нахожусь и что со мной ?
Не помню то, что прежде знала...
Жива... иль в жизни я иной ?
Вокруг темно, сдавили стены,
Как-будто чем-то обвита.
Извне стучатся перемены...
Не крикнуть - давит немота.
И вдруг, разрезал луч затворы -
Раскрылся плен мой скорлупой.
Восторженно запели хоры,
В простор бросая голубой.
Взмахнула чем-то непонятным...
Увидев крылья за спиной,
В простор метнулась необъятный...
Я - бабочка...О, Боже мой !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171151
дата надходження 11.02.2010
дата закладки 19.04.2017
У відьомську, Вальпургієву ніч,
Ти народилась, дорога та мила.
Тож відьомська, Вальпургієва ніч
Тебе таким мистецтвом наділила,
Яким ти серце назавжди взяла
В полон любові, повної на згубу.
Горить воно, а ревнощів зола
Притрушує, веде свою рахубу,
Не знаючи надовго це, чи ні…
Та Бог із нею! Якось же існують
Із нею люди. Ніби в напівсні
Тобою зачаровано милуюсь.
Коли прийдеш у мій звичайний день
І зробиш з нього доленосну дату.
В країні, де не чується пісень
Я буду оті миті святкувати
Де ти була! Де чувся голос твій,
Торкалися чола ласкаві руки,
Метелики оманливих надій
Кружляли понад повінню розпуки
Від того, що недоля нас сильніша
І ми її змінити неспроможні.
Мить розставання, за ножа гостріша,
Нам відрізає від життя день кожний.
А це життя коротке. Кожна мить
Лише одна: і раптом – опустіла…
Я намагавсь затримати, а ти -
А ти ніби на крилах полетіла
І знов тебе на кілька діб нема,
Знов ланки часу пальцями гаптую…
Праворуч стінка в килимку, німа,
Ліворуч – стільчик. Книжечку святую
Про вічне почуття своє, до рук
Хоч іноді беру. Та слабнуть очі…
Чи це є наслідок моїх душевних мук,
Чи це даються в знак неспані ночі…
Нащо про це? Вальпургієва ніч
Своє зробила. Подарунок Долі
Там світять зорі в трилліони свіч,
Згорає серце в рожевій неволі.
18.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729303
дата надходження 18.04.2017
дата закладки 18.04.2017
О болю мій!
Ти є життя, я знаю.
Хто не живе-
Тому і не болить...
І ниють рани...
І душа страждає...
Яка ж ти різна,
Різна, болю мить...
То розкажи,
Яким же ти буваєш,
Мій болю,
Віддзеркалення життя?
Ти мати й мачуха,
Ти день за небокраєм,
Ти незрівнянна
Сила відчуття
Моментів тих,
Що дарувала доля,
Яка під доброю
Зорею нас звела
Дарунком щастя...
Тільки вже ніколи
Нам не відпити
з того джерела.
Ми сліпо маєм,
Не цінуючи, ЩО маєм,
П"ючи, допоки
У криниці є вода,
І так п"ючи,
Безтямно пропиваєм
Той дар на двох,
Що Бог кохання дав...
А рани що ж?
На те вони, щоб нити,
Застуджені об млосний
Світ нічний.
І все ж... Згадавши
Неповторні миті-
Який же ти солодкий,
Болю мій!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117041611229
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729110
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Стучится боль(тупая) в темя,
Глухая к просьбе - "попусти"...
За каплей капля точит кремень
И разрывает... на куски...
Как молоко сбегает время...
Негромко - тикают часы...
На покрывалах (незабвенных)
Остались метками круги.
Они - из крови(не запястий)...
Они - из крови(не бедра)...
Они - из тех мгновений счастья,
Где страстны тело и душа...
Не поднимался страх по вене,
Не спотыкался о клубки...
Там замирало наше время...
Неслышно - тикали часы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729246
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 18.04.2017
В дымке дрожащего зноя
Суку кобель покрывал.
Ворон сидел на заборе.
Полоз порог огибал.
Тихо горела лампадка
Строгому лику в углу.
Скатерти,вышитой,складка
С хрустом прижалась к столу...
Тучи теснились над полем.
Дождь ожидала земля.
Пахло ромашковым морем.
Мягко стелилась трава...
Пахло,как в детстве,когда-то, -
Серой печною золой,
Грушею спелой и мятой,..
Ягодой красной лесной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729245
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Странные люди лирику пишут
И различают цвета у души.
Странные люди лирикой дышат,
Тайные знаки,вонзая,в стихи.
Мне в середине тепло между ними.
Белые шрамы - совсем не болят,
Но мироточат все давние раны.
Камнем прозрачным - слезинки блестят...
Чёрною ночью время раскрыться
Лилии белой - банальный уют.
От ожидания чуда - не спится
И менестрели - сладко поют...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726570
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Я торкаюся легко вустами –
пелюстками розквітлої вишні,
У долоні лягаю слухняно,
так закохано, ягідно-грішно,
Що здається – від ніжності щастям
похлинуся і вибухну соком.
Всесвіт стиснувся до абсолюту
У достиглості губ ясноокій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726562
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Когда воет неведомый зверь
И от злости срывает калитку,
Нараспашку - дубовая дверь...
Уворует - жемчужную нитку...
Перевитую (змейкой) печаль
Прогоняет душа неумело...
Не вмещается вся под вуаль
И сплетением солнечным слева...
Разливает рассвет акварель,
Разукрасив полнеба мазками...
Затихает ночная свирель,
Обрывается сон со слезами...
В оголённости нерв обесточь,
Чтобы сердце ни чуть не болело!..
И тогда эта пряная ночь
Растворится в туманности белой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722114
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Сине -фиолетовый рассвет
Весь в прожилках розовых и тёмно-серых,
Разливая над землёю свет,
Нежно кромок облаков коснулся белых.
В предрассветной мгле исчезла ночь,
Оставляя на земле промёрзшей иней
И бессонницы, и сны бежали прочь —
Ночь продлить хотя б на миг они бессильны.
Ветер, сделав ночи реверанс,
Утру раннему раскрыл свои объятья.
Неба ярко-синего фаянс
Был изящным, как и чёрно-звёздный батик.
Миллионы лет приходит в мир рассвет,
Миллионы лет он дарит восхищение.
Словно вечности земной привет,
И живущим на земле благословение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722051
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Затеняя чёрный цвет только белой акварелью,
В морок ночи падал снег беспросветной канителью...
Затуманивая взгляд,замедляя реку вены,
Укрывая путь назад,исчезающий мгновенно...
Незнакомый человек(с поседевшей головою),
Вспоминал минувший век(почему то со слезою).
Раны все разбередил и сонетом бесконечным...
Всё сквозь душу пропустил...И тавром осталось(вечным)...
Рассказал(не утая) - где он жил и что увидел,..
Что прочувствовал,любя...И когда - возненавидел...
И колени преклонив(пред иконой вдохновений),
Был так нежен,робок,мил - в лабиринтах откровений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017
Ти - неймовірно гарна! Ти - вродлива!
Милуюся тобою, моя квітко.
Хоч як хотів би жити я щасливим
З тобою, моя сонячна лебідко,
Та долі наші не звелись докупи
І не зведуться, хоч серцями разом...
А час спливає, давні мрії губить
У вічності бездонних водоспадах.
І гіркотою наповняє душі
Від нездійсненних прагнень до єднання.
Та дякувати Богові ми мусимо
І за таке, обкрадене кохання!
Вже не збагну: як міг без тебе бути
Аж стільки літ, порожніх зим і весен?
Душа була у панцирі закута,
Зациклена на міражеві звершень
Яких без тебе не дано здійснити,
Як соняху не розцвісти без світла!
Тебе зустрів, став дихати і жити,
Поезії зоря в душі розквітла,
Осяяла добу яскравим ранком,
Тривогами поналивала ночі,
Щоб крізь розлук потьмарені серпанки
Сузір’ями я бачив твої очі.
Моя бажана! Зустрічі нечасті
У нас бувають в цьому повсякденні.
Та як приходять оті миті щастя,
До чого ж вони світлі, небуденні!
То наше свято! Поглядом відкритим
Вдивляємося жадібно у погляд,
Щоб потім, в час розлуки - далі жити,
Коли немає змоги бути поряд.
Земний мій янгол! Нам обом нелегко
У плині днів при скруті виживати.
Болить від перевтоми твоє серце,
Здоров’я не стачає заробляти
Оту копійку, без якої в світі
Поміж людей прожити неможливо...
А злидні розставляють свої сіті
І годі сподіватися на диво!
Та попри все плекаю я надію
На нашу зустріч у прийдешній днині,
Щоб в котрий раз як можу і як вмію
Зігріти душу дорогій людині!
21 січень 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713767
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Тимчасово, до Пришестя*,
Сфінксів - суто проти шерсті!..
АсфіксІя чи обійми?..
Кріль у кільцях вже не блима;
Лиш уважно споглядає,
І, беззвучно: -"Дивна кралє!.."
Лагідно луска лоскоче -
Шийку, черевце і очі...
От, на вухо, двокінцевим,
Шепеляво пестить нерви...
Втім, це все - буденна сірість,
Котрій фарби тільки снились.
Иртан Инс іт рИс аз шІклім
Очі поки що не звикли?..
Не хвилюймося, все добре!..
Бо ті очі, окрім вроди,
Крім зіниць вздовж вертикалі,
Мають прірву...й витривалі.
Алілуя!..пам'ять вічна -
Тим, хоча б хто по дотичній,
Бозна-як, до них...й шубовснув;
Все ж, насправді, вельми просто!..
І нема кінця в цім вІрші;
Тільки очі ті - все ближче...
...
...
...ближче, ближче все...відтак,
хтось, комусь-таки, вже й раб!
*- до другого пришестя Христа, мається на увазі,
тобто все життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713688
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 22.01.2017
[i]Три автори, три бачення, три відгуки на картини майстра.
Написано в співавторстві з поетами Гостя та Серго Сокольник[/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=80P9LJU8GWU[/youtube]
Що то за спогад? Тепла, м’яка напівтінь,
Хвиля бентежна. Нерозшифроване хоку.
Хто ти, химеро з найтонших моїх сновидінь?
Сплав первородних бажань десь на відстані кроку?
Ця ідеальна константа хороших манер
В переплетінні із реготом дикого лісу.
Хочеш відчути рельєфи пустельних печер,
Запах вітрів у суцвіттях п’янкого анісу?
Де на гарячих пісках розгубились сліди,
Відгомін арфи по всьому периметру раю.
В глибах базальту застигло: «Благаю, не йди!»
В жерлі вулкану палає: «Зникай! бо згоряю…»
На пустирищах всамітнена зграя ворон.
На пустирищах ні оплесків вже, ані слави.
Бо вже давно відпустив перевізник Харон
Майстра, що нас відшукав і у вічність розплавив.
************
А ліс – підсвічує сліди,
Що кинув ти – в пісках палати…
Там листя зЕлено: «Не йди!»
Там спека – опіком розплати.
В глибинах карстових печер
Очей озерця – дотлівають…
Скажи, чому з усіх химер
В мені найгірші оживають?
Там арфи музика тонка
У водах Нілу спогад топить…
Як шкіра білого бика,
Що звабив ніжністю Європу,
Блищить вгорі Чумацький шлях…
Я тих коралів – не збираю…
ЦвітУ – ромашками в полях,
Вогненним маком – догораю…
Мені услід: «Куди ти? Де?...»
Слова, приглушені пісками
Пустельний демон відведе
У тріщини з солончаками
Губ, що забули пристрасть змін,
Що пересохли без торкання…
Пустеля. Смерть. Вона і Він.
Шматочки пазлів від кохання.
******
Орфей? Чи гли-
няний Колос?
В бажанні кволім
В заміс піску
Перелилось
Тремтіння болю,
Ці нервів Стру-
ни, що Далі
"розмалюлюрив",
І пеклотрі-
щини землі,
Мов кракелюри,
Пройдуть спі-
Ралями Бруно
Крізь наші душі.
Ми кров, немов
П’янке вино,
Зберемо в мушлю,
З якої так
Необере-
жно мали вийти,
Щоб долі під
Акорд баре
Отруту випить.
***
Про МУЛЬТИК:
Работа над фильмом [b]Destino[/b] началась в 1945 году с творческого сотрудничества между американским мультипликатором Уолтом Диснеем и испанским художником Сальвадором Дали.
Раскадровку к Destino («Судьба» — на итальянском, испанском и португальском) рисовали в течение восьми месяцев (в конце 1945 — начале 1946) художник Джон Хенч (из студии Диснея) и Сальвадор Дали, однако проект был закрыт Диснеем из-за финансовых проблем, связанных со Второй мировой войной. Хенч предоставил Диснею 18-секундный анимационный тест в надежде снова вызвать у Диснея интерес к проекту, но Destino всё же посчитали невыгодным и отложили на неопределённый срок.
В 1999 племянник Диснея Рой Эдвард Дисней, который работал в то время над «Фантазией 2000», решил вернуть к жизни забытый проект. Для этого решили задействовать небольшой филиал Диснея в Париже. Продюсером мультфильма стал Бейкер Бладуорт, а режиссёром — французский мультипликатор Доминик Монфэри, впервые выступивший в этом качестве. Воспользовавшись помощью самого Хенча, а также дневниками супруги Дали — Галы Дали, группа из двадцати пяти аниматоров «расшифровала» замысловатые рисунки Дали и Хенча и воплотила проект в жизнь.
Результатом является мультфильм, сотворённый в технике традиционной (рисованной) анимации с использованием компьютерной графики.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713644
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Если яшмой украсить мрамора нежный плен.
Тайну вызнать у птицы. Жизнь заключить в дыханье.
Дверь мечты отворить, держась невесомых стен -
Нет не в грёзах, увидеть можно её глазами…
Только петлями душат вёрсты, узлы границ.
И когда полиняют силы, перстом воздетым
Легче отзвука, нить последняя сможет лишь
Веры слабое семя сильным наполнить светом.
Странно слышать тебя не видя. С тобой идти
Странно, чувствуя жизнь в пространстве ином, кругами.
Ветер море целует. Во́лны закат зажгли,
По́лнит воздух надежда встретить тебя глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713608
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 22.01.2017
Поэт. Скажу поэтому:
- Дружище,
корабль фантазий в волнах миражей
плывёт с мечтой
на праздник жизни...
Но ты - ничей…
Насущный хлеб -
ломтями, свеж и мягок -
мой нрав, иль норов -
но - не норовист,
и я шифрую нежно в стихо-знаках
свой соловьиный свист…
Ни да, ни нет -
полу-припев, звоночек
средь тишины,
сквозь время и войну -
я громыхаю сердцем днём и ночью -
тебе звоню.
Саднит слегка, местами,
где не-встречи,
где пол-намёка,
пол-стиха - слегка...
Мне - не перечить!
Птица счастья -
в твоих руках.
Пиши, встречай,
общайся - богатея...
Бог в помощь, Ангел, и конечно - скайп…
Стихи, и песни, письма на е -mail-е...
- Алло!
- Алло...
Чай, кофе?
- Наливай...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713028
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Рубцуется любовь
Морщинкой возле губ,
Мешая хохотать
Безудержно и громко.
И вот уже в глазах
Спокойствие и стать,
Сердечный опыт свой
Им тяжело скрывать.
Да и зачем скрывать?
Ведь я уже не та…
Теперь я навсегда
С разлукою в подружках.
И зелень по весне
Напомнит листопад,
А солнца яркий свет
Про розовый закат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712991
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Я Вас рисую каждую минуту
Я всё придумала -
Вам никуда не надо...
Ведь сотню лет я знала Вас как будто
И понимаю:
Вы - моя отрада!
Но где Вы были эти дни? Годами
Где пропадали?
Как же я искала!
Я Вас осыплю новыми стихами...
Не знаю только,
Как начать сначала...
Вы у меня частично на мольберте -
Я Вас рисую
Вы не шевелитесь!
И не лукавлю! Господи! Поверьте!..
Боготворю...
Уж вы меня простите!..
Мне очень сложно не писать, не видеть.
Как хорошо,
Что есть на свете краски!..
Но тот лукавый, что закрыл обитель
Десятки лет
Нам одевает маски...
Я всё равно почувствую дыханье!
И Вас увижу,
Даже за пределом...
Не исчезайте, я прошу, заранее...
На Вас смотрю -
И мне не надоело!
Под утро я как будто просыпаюсь:
Портрета нет! -
Всё испарилось быстро!..
А, может, Вы хотели выпить чаю?..
Но холст!!! О, Боже!!!
Совершенно чистый!!!
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Опять рисую, размывая краски,
Я так хочу
Запомнить очертанья!..
Чтоб, если ночь опять растопит масло,
Смогла услышать
Частоту дыханья...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619024
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 15.01.2017
Сипле сніг, покриваючи рани
Збитку зради, облуди, брехні...
Ніби полем блукаю туманним...
О Боги! Як же тяжко мені!
Розіп"ятим зимовим кожухом
Сніг зігріє пожухлу траву...
Чи й собі обігрітися?.. Рухом,
Наче ритм, у якому живу,
Рвучко пляшки печать відкоркую...
І немов життєдайним вогнем
Я зціляюсь. Уже не сумую...
О Боги! Не покиньте мене
Ось на цьому холодному полі,
Де блукаю сьогодні... Гаразд?
Як належне сприймаючи долю,
Що її я для себе обрав,
Стану тут, зачепивши рукою
Снігового кожуха. Здеру
Споконвічні покрови спокою.
Силу крові земної вберу.
Опікаючий холод... Неначе
Лід і пломінь... Арійщини дух.
Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
Не надійтеся. Я НЕ ПІДУ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122511161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710426
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Мадонно українського села,
Ґвалтована, катована, розп'ята,
Я вірю в тебе. Доторкнусь чола,
Де у віночку і калина, й м'ята —
Благослови! Дай сили і снаги
У світ нести твоє дитя і волю
Попри дощі, тумани і сніги,
Щоб відшукати оту згубу — долю,
Що до Сибіру прадідів звела,
Які посміли не скоритись звіру...
Мадонно українського села,
Тебе і досі ще несуть в офіру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711263
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Без позначок
Без позначок німотний календар -
Мала пустеля часу на стіні,
Безстрашний і байдужий секретар,
Що креше символічні цифродні:
- По колу .... ррруш! -
Накаже йти вперед,
Закреслюючи все, що відбулось.
Оманами ілюзії впряде
В сподіване й очікуване "щось"...
А після - у старезний фоліант
Запише кількість днів-перевидань.
Мій календар, мов стомлений Пилат,
Вивчає сенс найголовнішого з питань...
ред. листоп. 2017/2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711245
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2016
Он кричал сквозь мой сон непривычным, безумным голосом,
Что нарушила я доказуемые теоремы.
Он исчерпывал мысли, слова, рвал и спутывал волосы:
- Ты, Елена! Зачем ты настолько Елена?!
Обвинял, что весь мир до фундамента я изменила:
- Погляди-ка, на стенах опорных троянские клейма!
И поэтому он на три дня, - да хоть с Ирой-Глафирой! -
Растворится на карте - в отелях, борделях, гаремах.
...И в мой сон прилетали любовью сожженные чайки -
Этот голос способен, как соль - иссушить, обескровив...
А когда-то ведь прыгали в ночь и не верили в знаки,
Оболочками аур сметая сто тысяч условий.
Вот теперь он гремит, что разбит. И что Ира-Глафира
Восстановит баланс кислорода в земной атмосфере.
Сохраняя остатки спокойствия в сонном эфире,
Удивляюсь и шуму, и дерзости - в общем, не верю.
Да, остры эти крики, как серпы на нивах пророчеств.
Но зерно и вино, смальта звезд, терпкость слов - мое имя.
Если жизнь на пять букв и шесть звуков вдруг стала короче,
Пусть забудет и спит, или тихо займется другими.
...Но вулканы кипят, и по-прежнему чайки ревнивы.
Города наших снов породнились - пустынны, похожи.
Утром с Ирой-Глафирой покончит, толкая с обрыва...
- Ты, Елена... - шепнет
...и до ночи молчит, толстокожий.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709285
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 30.12.2016
Подай мне угол.
Ладно,- уголочек.
(мир обезумел, сдвинулся слегка)
Округлостей - я знаю, в мире вдоволь,
но уголков укромных нет пока!
Мне нужен угол,
да такой уютный,
чтоб оттиском в нём стать,
и чтоб: Не тронь!
Мне страшен мир с синдромами безумья,
мир сУетный, что словно дикий тролль.
Найду обои,
где узор винтажный,
заклею дыры, отвергая зло,
зароюсь в угол
(мне снаружи - страшно!)
устроюсь малой формой в уголок.
Возьму в тот угол
серую тетрадку
(тетрадку - обязательно, прошу!)
читать я буду, словно в детстве, сладко,
торшер включу…
За это - всё прощу.
Я угол занавешу
занавеской, -
никто не смеет в мой мирок, что - за...!
Война, ворье, начальство, чёртик местный
не влезут в душу, в сердце, и в глаза.
Мне б - уголочек - маленький…
Что, сложно?
но с кактусом,
что значит: Берегись!
и всё затем, что мир - жестокий, ложный,
и нет доверья к воплям:"To world peace!"
А если в уголке (прости!) -
нелепо -
(ведь тем, кто жмётся - непочёт, увы )
сниму на вход ко мне запрет и вето,
и попрошу:
- Войдите, так и быть: и ты, и Вы!
поговорим о том, о сём, как классно
когда просторно...высокО...без войн…
Что, говорите?
В уголке сидеть напрасно?
Но страшно – ВНЕ.
Я слышу чей-то вой…
Стихийный вой, а есть - людской, военный,
вой зверя, что и гОлоден, и злой…
Я спрячусь в уголке за толстой - толстой стенкой,
чтобы не слышать…
Что это со мной?!
А вой калек, а сирот, а расстрельных,
а тех, кто отстрелялся, и - домой?
А дома - нет. А дом построить нечем…
Ах, Господи, что сделал мир с собой?
- Что, говорите?
Злом он искалечен?
Да знаю я: Мир тронулся умом!
И правды нет. А были ведь предтечи...
И раньше брали души на излом,
и раньше нас выравнивал заплечный*...
Я не могу в углу быть сам-на-сам.
Прости, нас…
Неужели тоже веришь,
что мир сошёл с ума?!
* заплечных дел мастер - палач
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663960
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 25.12.2016
У іншім вимірі,
В далечині,
У віхолі ховає нічка землі,
Вкриває біломармуром туману.
Там замерзає в хутрах колький сміх
І лунко осипається додолу
Кульбаб'ям інею на скелях голубих.
Там краплі солі на моїх щоках
На брудершафт із льодяних бокалів
Небесну п'ють вину
І не п'яніють у палких цілунках.
Там злий антонім слова "час"
Жбурляє в очі блискавки мовчання.
Я слала звідти Вам листи щасливі.
Я ввічливості сніг пришлю сьогодні.
(серпень 2014)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652608
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2016
Коментар до твору:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698367
Самодостатність - тягар і тортура.
Шепіт мордує з невпинністю тура:
-"Богоподібний!.."** (Стара партитура,
Дрязкіт і дзенькіт розтрощених арф...)
Там, за дверима, терпляче і чемно,
Свита чекає його королеву.
Ковдру на спину: "Мій любий, так треба!.."
Лиш по схід сонця відпущенний кайф.
Йде. Та повернеться, певно, ізнову;
Слово її - не пуста обіця[*s*]нка!
(Справа лиш в то[*s*]му, щоб вивчити мову)
Тільки із нею кохається палко.
"Жінки своєї" він пахне...лиш тінню;
Скільки було їх?..тече безупинно -
Цілий потік, тих - "своїх" і "нічийних"...
Пив без останку, до са[*s*]мого дна!
Янгольські очі, смак ву[*s*]аєри[*s*]зму...
Темінь - розпалась!...*** ([b]тотем[/b] - наче призма)
Радість, у домі, гірляндою висне.
Щастя його - то тварина нічна!
Диво, не [b]ніч![/b].. (та чи він її гідний?)
З ни[*s*]м, як ні з ки[*s*]м ще, вона таємнича;
Мовби Медузу, він - серцем- [b]ніч vídi[/b]...
Жінка же... [b]véni[/b] й без поспіху [b]víci[/b].
**- чоловік, створений за подобою Божою, тобто,
безальтернативно, самотнім
***- так саме, як призма розкладає промінь світла
на гаму кольорів, так само і даний [b]тотем[/b] розкладає темінь на гаму радості
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705489
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 11.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
А я начебто знав тебе тисячу років,
Сотні зим ми разом, сотні зоряних літ...
За плечима у нас тисячі спільних кроків
З тих часів, як було Богом створено світ...
І немовби давно все колись відбувалось,
Просто знов повернулася часу спіраль...
Ми були вже разом... І щасливо сміялись,
І разом проживали скорботу й печаль...
Ми були вже разом - в тім житті, у минулім...
Та чи зійдуться знов паралельні шляхи?..
Плаче осінь дощами у листі заснулім,
Зафарбовує світ у свинцеві штрихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
Десь далеко в засніжених нетрях,
Де лиш вітер один співбесідник,
Він писав незнайомки портрети:
Розкрил брів, у мигдальності східній -
Трохи зверхній, впечалений погляд
У глибинах тамує спокусу
Та якусь нерозкриту тривогу,
Чи то мрію від крихкості куцу.
Пензель ковзав, умащував риси,
Легко пестив у доторках губи.
Щоб ламали колись літописці
Об горіхову загадку зуби.
Шепотітимуть в подиві: «Хто ти?..»
Посміхнеться їм - часу супроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704699
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pXxCmuSoffk[/youtube]
вот она душа... и её клавиши...
ты маэстро?.. тогда просто играй...
уязвимая... окрылённая... изболелая...
каплей в рай...
может просто нота пригрезилась...
все же помню её на вкус...
забываешь ей хрустальную?..
не отчаивайся!.. вернусь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704714
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016
У відповідь на хвилю ненависті і бруду від москалів, що котиться по коментарях в соцсітях
Плювати я хотів на вашу жовч!
Вона для мене великодній пряник.
Хоч всі повисідайте в «Ме» і «Жо» -
На волю не накинете аркана.
Бо світ навчився здавна помічать,
І мудрість ця із часом не міліє,
Що переможець – з барського плеча –
Невдасі співчуває і жаліє.
А як удача дулю піднесе –
Хоч калачем її весільним сватай –
Тоді і «жаба» за печінку ссе,
І злість на комусь хочеться зірвати.
Тож нині ваші ненависть і лють
Моєму духу красна допомога.
Собачий гавкіт на півсвіту чуть.
А караван дійде до перемоги!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704292
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 04.12.2016
Зустрічай свою зиму, ти жив з нею тисячу років
Бо весну ти спивав без прелюдій, хмелінь і смаку.
Я ще небо квітчала, а ти вже стрічав грудня кроки –
А мені з того цвіту лиш квітку… немов жебраку.
Хай не ваблять тебе міражі потойбічного щастя,
Що було - те минуло!.. Бо справжнє - у мене в руці.
На чоло намасти /без обмежень/ кохання причастя,
Хочеш сина чи доньку і з ямочкою на щоці?
З неба падає цвіт, тільки квіти оті вже холодні -
Хочеш - кожну зігрію й стану річкою в зимнім саду?
Їй би в весну текти, та без тебе хіба що в безодню,
Бачиш свіжі сліди - це босоніж до тебе іду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703898
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
Экспромт
Явилась ночь ко мне без сна...
Слова упорно лезли в душу.
Их прогоняла от себя,
Чтобы спокойствие не рушить...
Не потекла моя река.
Ей имена не подбирала.
Минорная строка - пуста...
Чернилом рук не измарала...
Запоминала - на потом,
Когда рассвет забрезжит серый.
Проснётся(нехотя)мой дом
И "с добрым утром"скажет смело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703689
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.11.2016
Сосни дивляться сни, які віщі немовби у жриць...
Заколисує вітер – дерева вклоняються світу.
Я тебе не віддам, охоронцю моїх таємниць,
ми доглянемо вдвох несміливий росток первоцвіту.
Заколисуй мене ніжним шепотом древніх легенд,
химороддям думок, безбережжям солодкої рими.
Я боялася. Так! – що довірливе серце - ущент!
Чи боюся тепер? Так! – пройти нерозважливо мимо.
В сонних нетрях лісів заблукала сполохана тінь
перелесника чи невідкритого міфами духа.
Соснам тепло у лігві своїх вікових сновидінь.
На твоєму плечі сплю я...
дихаю з соснами –
слухай...
16.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
У родника,где нас венчали,
(На параллели красоты)
Глубоко - Озеро Печали...
Короче - до него шаги...
У каждой жизни есть скрижали...
Неповторимые - одни...
И - Озеро(своё)Печали...
И - омуты(её)любви...
У каждой речки есть начало
И - окончание пути...
В широком Озере Печали
Невиноватых - не найти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700951
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 16.11.2016
Не йди, затримайся, я зовсім не готова
Тебе пустити в твій далекий світ.
Даруй мені хвилину свого крова,
Даруй мені очей блакитних цвіт.
Не йди, залишся, бо мій світ без тебе
Померкне, згине, згасне, мов свіча.
Не буде в ньому ні землі, ні неба,
Ні дня, ні ночі – пустка гнітюча.
Не йди, не зараз, не у цю годину,
Надто слабка – прощання пережить.
Не в змозі випити самотності краплину,
Немає сил, щоб душу ізцілить.
Не йди, даруй останню мить, останню
Для спомину майбутнього розмай,
Для сподівань, що знов введуть в оману
Надій повернення у мій сердечний край.
Не йди! Лиши мені «моє» - а це півсвіту!
А це півсонця, це півнеба, півбіди!
Лиши мені хоч краплю свого літа,
Хоча б надію, а тоді вже йди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666338
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 10.11.2016
Прийшли дві долі, стали на порозі,
Сказали твердо: «Вибирай між нас».
Одна - як Літо, інша – пізня Осінь,
В смішинках перша, в іншої – сарказм.
Я поміж ними стала непорушно:
Яку обрати? В кожної – свій шарм.
Гуло довкола: «Та вона - дворушна!»
Хтось навіть кинув: «Вилитий лихвар!»
А я дивилась долям прямо в очі.
Хотілось моря, чи до зір політ,
Шептали сни нав'язливо уроче:
«Той шлях обрала теж колись Ліліт».
Скувало розум вивертом осіннім,
На частки розривалося нутро.
Молила не пощади я – прозріння,
Та надто темно у очах було.
Тож вибрала я ту, що непримітна,
Бо саме їй потрібна у цю мить.
І полилося негасиме світло,
Промінням щедро осявало світ.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699717
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016
[color="#101fa6"](Милій Людмилочці завдячую натхненням )))))[u][/u][/color]
[color="#001aff"]http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583293[/color] ([u]Lu57 Я НЕ ЛЮБЛЮ[/u])
Руками впираюсь,
а очі кричать: "Забери!"
Солодкий полон....
Як же страшно!...й як хочеться...знову
продовжити муку....
Безплідну спинити розмову,
втекти! ... Ні, піддатись
й всю пристрасті випити здобу....
...Словами кидаюсь,
а серце благає: "Візьми..."
Душа загубилась,
стріпнувши востаннє крильми.
Хто ж бачить? Хто знає?!
Хто серце уперто веде
крізь терни й вагання,
бороздячи долю тривожно....
Уламки з надій, сподівань,
розпач "хочу" й "не можна"
збирає й, всміхнувшись,
по Вічності хтиво волочить,
карбуючи в часі,
до ніг той букет нам кладе...
Блаженство і муку
(тримайся) вготовано вже!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584428
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 07.11.2016
Я хочу бути деревом. І біль
З плечей струсити листям пожовтілим,
І огортати душу білим-білим,
Коли вальсує сива заметіль.
Прокинутися вранці навесні
І зацвісти, укотре, без вагання,
Леліяти наївні сподівання,
Що соловей співає лиш мені.
Я хочу бути деревом. А ти
Зірвавши плід, по осені достиглий,
До мене принесеш сокири й пили,
Щоб в дім тепло узимку принести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698584
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Растворяется время во времени,
В тихой грусти ушедших дней
И отцов, и дедов поколение
В поколении внуков, детей.
И цепочки следов обрываются
Даже боли не ощутив,
В чёрном космосе звёзды теряются,
Звёздной россыпью удивив.
И рассвет, и закат... всё по-старому —
Это вечности не изменить.
А по серому, чёрному мрамору
Жизни вкраплена тонкая нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698033
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
О, дівчинко з блакитними очима,
ця осінь дійсно трохи дощова.
Та хто сказав тобі, що це - причина,
щоб перестати вірити в дива?
І хто сказав, що ці осінні сльози -
це точно-точно знаки на біду?
Ти тільки глянь, як сонячно і гоже
сьогодні листя жовкне у саду!
Ти придивись, як ліс розмалювали
жовтневі пензлі, он яка краса!
Що колір цей - журитися підстава,
о, хто таке й коли тобі сказав?
Ти не печаль себе цим жовтим листям.
На все у світі місце є і час.
Хай нині дощ понуро ходить містом,
а завтра сонце обцілує нас...
То ж для зажури зовсім не причина
ця осінь, дійсно трохи дощова.
О, дівчинко з блакитними очима,
повір, ще будуть сонячні дива!
26.10.16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698004
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2016
Ну вот и добрели с тобой до вечера.
До алой, свежесрезанной зари.
До грани, где сказать друг другу нечего.
Где новости (заранее стары)
и без тебя больную старят голову.
Не надо бренди в кофе. Лучше – так...
на выдохе... не чистого – а голого:
без тоста, без лимона.
Как пустяк
глотнуть...
и повторить...
и так – до донышка.
Залить истошный, вымученный "ах"...
Присядет у сознания на корточках
такой большой, такой животный страх.
И поползёт от седины подкрашенной
все ниже, ниже, догоняя кровь...
...туда, где лишь вчера осколком "нашего"
так бестолково маялась любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697993
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
Из баламута(ожерелье)
Такое нежное - к лицу...
Чтоб не рассыпалось,наверно,
Суровой ниткой соберу...
Повсюду - Осени следы...
Ворует ветер - паутины,..
Не замечая горсть слюды -
В багете жёлтом (у витрины)...
Теснятся тени - по углам...
Не укрываются листвою...
Нерв обнажается не сам...
Наедине - с родной душою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697577
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Що тобі, Осене? Чом у вікно
Ти барабаниш? Щоб в хату пустила?
Гілка горіха – й собі заодно.
Може свобода вам, друзі, немила?
Проситесь в клітку мою золоту,
Хоч перед вами – безкрайні простори,
Чом несете листопадну сльоту,
Замість щедрот – крихти намірів кволих.
Що тобі, Осене? Де твій запал?
Ти розбазарила крам свій безглуздо.
В очі вдивляються прірви дзеркал.
Осінь – у відповідь: «Я – твоя Муза».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697560
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 30.10.2016
...А он не мне свои читал стихи,
А он не мне играл на старой скрипке.
Ждал не меня у сохнущей ольхи,
У кружевной ржавеющей калитки.
Не о моих объятиях мечтал,
Не на мои уста, увы, молился.
И не со мной хотел пойти на бал…
Но почему-то мне так часто снился.
И почему-то снится до сих пор,
Задумчиво сидящий в мраке ночи…
Горит свеча…
Вы скажете – всё вздор!
Но локон щеку мне легко щекочет
И собираюсь я во сне на бал
С надеждой хоть руки его коснуться…
Сто лет назад меня он всё же ждал…
…Как жаль, что утро требует проснуться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697371
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2016
Экспромт
Грусть - необъятна...
Поверхностны - боли...
Реку мою не минует зима...
Нити,разорванные,априори,
Свяжет узлами - родная душа...
Вечность не умаляет - мгновения...
Вектор пути изменяет - судьба...
Страшные все - палачей откровения...
Пусть не дотянется сердца - игла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697364
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Эта рыжая Осень (бесстыжая),раздевая себя до нага,
Шелестит и шуршит с укоризною: я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою: выбирая мелодию дня,..
Истекает водою карнизами - свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени (саксофонами)разрывают небес облака!..
И уносятся (патефонами)всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая - одно целое - для меня...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
У ней просто такая судьба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604119
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 29.10.2016
Ты... мой. Конечно, спорь, кричи и топай!
И... разорви на мне все кружева,
чтоб спорить было нам с тобой... просторней,
чтоб было проще... забывать слова.
О чём они? Зачем они? А важно ль?!
Есть эта осень, есть с тобою мы...
у осени, у солнца, в утре каждом,
и друг у друга. И дождям не смыть...
Не выжечь солнцу! Не оспорить ночи...
Я верю, ощущая всё, что там -
за октябрём - ласкает и пророчит
тепло, в котором нам не перестать...
быть разными, при этом же - родными,
быть дерзкими и нежными, порой
всё забывая, что проходит мимо,
и... помня лишь "моя" всегда и "мой"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697207
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
Жінка-осінь з гризот помарніла лицем,
Побрунатіли очі, згубила одежу.
Що ти, любонько, дієш, чи карою це
Що вела себе так, як тобі не належить?
Ти в бездумній відвазі в обійми вітрам
Віддавала щедроти врожайного літа,
Серце рвала журба із довколишніх драм,
Лиш каштани спізніло квітчалися цвітом.
Жінка-осінь у тернах шукала плодів -
Кров морозом спеклася у грона калини.
Тільки сонячний промінь надвечір зумів
Відігріти завмерле життя у судинах.
*****
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697238
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 29.10.2016
[i]На вірш Ярослава Чорногуза "У мерехтінні тихому води" [/i]
сайт «Поетичні майстерні»
Під вербами, на тОму бережку
До стовбура самотньо притулилась…
Мій смуток, милий, словом полікуй.
Понурі віти в дзеркало дивились
Під вербами, на тОму бережку.
Почувши пісню горлиці легку,
Душа травневим сонцем засвітилась,
Промінчики заграли на ставку,
Неначе теплим медом причастились,
Почувши пісню горлиці легку.
Вода - мої вигойдує слова,
Несе, несе до тебе частку неба,
І я – торішнім сном лечу до тебе,
Солодким смаком губ твоїх – жива!
Вода – мої вигойдує слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697086
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 27.10.2016
Когда уходят корабли,
Пустеет пристань расставаний...
Свои пароли - у любви...
Свои секреты - ожиданий...
Замысловатость - кратких снов...
И - многозначность расстояний...
Такая нежность - в звуках слов...
Такая сила - испытаний...
Неутолимая - печаль...
Она одна смежает веки...
Совсем не радует Грааль,
Когда прощание - навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Хто з нас впильнує Час на рубежі,
між тим, що є і тим, що завтра буде...
Тобі віддам всі закутки душі,
мій Листопаде, сип же звідусюди!...
Правдивим золотом, найвищих, вічних проб,
вкарбованих у листя - скарби світу...
Повіє вітер,- шлях зітре назад,
щоб Час розбивсь весною білим цвітом.
26.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696810
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Осень в ночь дождём лила,
Тяжело вздыхала...
Словно мужняя жена,
Вдруг вдовою стала...
Иль волчица во степи,
Что дитя теряет -
Ты к ней шагу не ступи,
В клочья растерзает.
Страхом полнится окно,
(Господи Всевышний),
Ведь ещё не так давно
Зацветали вишни...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.10.2016
Когда наступит тайный вечер,
Оставь незапертую дверь...
Хочу - лавандовые свечи...
Из шёлка - красную постель...
Поставь пластинку(из винила)...
Пускай играет клавесин...
Чтобы желание не стыло,
Зажги заранее камин...
В бокалы - сладкий сок малины...
Былинки - мятные...Полынь...
Не нужно - горечи(отныне)...
Не нужно - кислых мандарин...
К тебе дорогу не забыла...
Оставь - незапертую дверь...
У ночи - черные чернила...
И крылья ворона - поверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696714
дата надходження 25.10.2016
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Немов зійшов з малюнків казки
Гладющий Пан. Новий багач.
Хода у нього як у качки:
Бо ж сало наросло, хоч плач!
Звисає спереду і ззаду,
Тай по боках також мішки…
Він має тут свою посаду,
Дохід чиновника стійкий.
Ще крім цього є власний бізнес -
У області міцні зв’язки.
Ось із авто натужно виліз
І ледь не лопають кістки!
Став на кінцівки… і поволі
Посунув в офіс… на труди…
Із харчоблока, напівгола,
Понесла їсточки туди.
Бо ж Вони вдома ще не їли…
Чи є ще готувать кому?
А тут таки, від інвалідів,
Урвати можна будь-кому.
А ось і Зам… також нівроку!
Прямує в офіс від авто…
В руках пакет. Ще видно пробки
Кількох пляшок… е, ні! – не то!
Ти, простолюде, не дивися
Як вміють жирувать Пани.
Перед іконками молися,
Щоб Бог країну цю хранив
В якій так мало правди-долі
І так багато кривди й зла…
Вже, бач? Красунечка на волю
З покоїв панських подалась…
Розчервоніла… розпашіла…
Має подяку від Панів.
За гарні страви і за тіло
Яким Бог щедро наділив.
Неподалік сиділа бабця
Дивилась в заворітний світ,
Звідки іще чекала казку:
Чужих людей тепло й привіт.
Вона не знать коли і ждала
Візиту доньки чи синка…
Беззубо, яснами жувала
Черству скоринку від пайка.
2016-10-23
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696421
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Біль годую корвалментом,
Бо голодний він і злий.
Рухи скуті, мов цементом,
В голові — шум-буревій.
Дихать боляче і важко,
Тягнеться так довго день!
Тиск — сполохана чимсь пташка,
Скроні вибрав за мішень.
Гупа, нібито на волю
Хоче вирватися геть.
Тихо шепочу:"Доволі,
Натерпілася я вщерть".
Мабуть, знов магнітні бурі
Чи причина інша є?
Осінь в мовчазній зажурі
Смутку серцю додає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695929
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
давай начнем всю жизнь сначала:
посадим дом, построим сына,
чтоб ночью мне пообещала
родить и вырастить осину.
нет, все не так: уют на клене,
в цветах от счастья наши дети,
и улыбаться будет сонный
живой очаг, теплом согретый.
зачем нам сломанные двери,
мир без деревьев и восходов?
ты почему-то мне не веришь
и плачешь, словно умер кто-то?
пусть жизнь – распаханное поле,
не нами, но еще не поздно,
где небо светло-голубое,
посеять собственные звезды…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695884
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Солёным - плачут небеса...
Пролиты чувства - откровением...
Признаниям нужны глаза:
Их свет,и - трепетность мгновения...
Не отрицай - святую ложь...
Не наряжай в лоскуты - счастье...
Не усмиряй и не тревожь -
Тень провидения ненастья...
Не поднимай её - с колен...
Сама уходит в мир забвения...
И тоже превратится в тлен...
Без монотонности моления...
Не забывай:слепую ночь,..
Мои слова... и губы,..пальцы...
Не укрывай на теле дрожь...
В осеннем бризе - звуки сальсы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695636
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Не понимаю,
Просто белый мрак
Заполнил душу, сердце, отнял рифмы…
Не вытравить его мне…
Ну, никак –
Ни окриком, ни с помощью молитвы…
И как же так?
Осенняя пора
Ко мне всегда бывала благосклонной…
А может это глупая игра,
И призом в ней бумажная корона?
Но от моей обиды проку нет,
«Всё в голове» – нам говорит наука.
И мне уже давно не 20 лет –
Всё понимаю…
Но какая мука
Беспомощно сидеть и ожидать…
Чего?
Не знаю и не понимаю…
Пытаюсь оды осени слагать,
Как раньше было…
Календарь листаю,
А там уже немного, и ноябрь
Придёт с дождём и мглою мутно-серой.
Октябрь постарел, совсем озяб,
И прячется в окошке за портьерой…
А я всё жду, что кто-нибудь придёт
И, приобняв легонечко за плечи,
Тихонько скажет: «Завтра всё пройдет,
Наступит день, а он мудрей, чем вечер»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695586
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 22.10.2016
Безвольной птицей, бро́шенный ночью
Изрежет воздух се́рдца испуг -
Ошибоr ги́дру вижу воочью,
И сотни тысяч гарпий вокруг.
Не только бремя этого тела -
Сложился пазл в конце эпох,
Узор так ясен (вы́шит умело)
Улыбкой Кали ска́лится бог.*
Немая сцена. Ги́бель заката,
Безмолвней только ви́сельный смех,
Ликуй – душа тобою распята,
Тобою горький вы́лощен бег.
Ступая легким шагом по краю,
Придешь на танец Кали смотреть,
И ты, мечта прокля́тая, знаю,
Надежды пламя сможешь стереть,
Растает мира звонкая медь,
Когда насмешки твои узнаю.
_________________________
* Кали – женский аспект бога Шивы. Индусская богиня смерти и истребления.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695460
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 19.10.2016
Экспромт
Мне тебя напоминают эти поздние цветы -
Неизбежность увядания затенённой красоты...
Твои чувства остывают:постепенно - до ноля...
День вчерашний посыпаешь серым пеплом без меня...
Я целую твои губы...Мятой кажется полынь...
Я целую твои руки...Ты вчера играла Сплин...
Я скучаю за тобою...Возвратись - издалека
В жизнь,бурлящую рекою...
Ты - смиренна и тиха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695199
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2016
І знову блукають дощі у моїм Закрайсвітті,
Збиваються в купу чи просто вервечкою йдуть
Туди, де, напевно думки спочивають невмиті...
А може, вони просто втратили сонячну суть?
Клубочаться хмари димами старезної люльки,
Яку палить Всесвіт, поринувши в мудрість віків.
Йому, час від часу, нагадує сива зозулька,
Що він ще не все відлюбив, відстраждав, відхотів.
Земля вже всотала у себе водиці по вінця,
Уже обважніла і хлюпає тихо з-під ніг.
І дихати важко промоклій маленькій пір'їнці,
Дощем розіп'ятій за ним же придуманий гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
[i]Наложница[/i]
Густая радость в небе разлилась!
Любимая [i]наложница[/i] – на ужин,...
В себя зовет – нежнее, ниже,… глубже!…
Отдастся вновь,… и после,… и не раз…
…Но Жрец, чем [i]ближе[/i], – тем наутро... хуже -
Любовь [i]её[/i] не стоит… пары фраз…
*******
[i]Утро[/i]
…А утром – только пепел колдовства…
Печатью на любви её - заклятье:
Не греет красота и… мягкость платья -
Обидел вновь! Отвергнута = мертва.
Осмелилась вернуться?… - неприятье...
От тела к сердцу – не одна верста…
********
[i]Младенец[/i]
...Пришел[i] младенец[/i] – копия Творца!
Исчерчены пророчествами свитки;
Ссыпают счастье на [i]его[/i] тропинки
Опалы* с неба! - …Неба Мудреца,
Верховного Провидца и Владыки.
Волшебна роскошь древнего ларца!
********
А [i]ей[/i], наутро - пепел, сор, слеза…
И пустота... на дне... души [s]бутылки[/s]...
_______________
*Опал - гуглим, читаем о свойствах - это важно (и интересно) :)💖✨🔥🌟🍀
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695074
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016
...вже почався новий світанок...
Щебетали птахи: -Приходь!-
бо на лавочці - під каштаном,
ТАКИЙ СВІТЛИЙ - сидів ГОСПОДЬ...
ВІН - до мене прийшов на зустріч...
( Я благала про це всю ніч:
стало серце - каштан колючий-
на побоїщі протиріч...)
Я тихенько присіла скраю...
- Світлий Господи Мій,прости!...
- ЩОСЬ ...ДОЛОНІ - НЕ ЗАЖИВАЮТЬ...
Й ЗНОВУ СНЯТЬСЯ ЧОМУСЬ - ХРЕСТИ...
- ТИ пробач...Бо вина - як рана...
Порятуй... Бо - гірка й німа...
- Я ПРОБАЧИВ ДАВНО,УЛЯНО...
ЧИ Ж ПРОБАЧИШ СОБІ - САМА?
...і дзвеніли в гілках каштана
стільки літніх пташиних нот!
-Я ПРОЩАЮ ТЕБЕ,УЛЯНО...:)
( і подав заряджений кольт ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507973
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 17.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
Я відпускаю, осене, тебе
у вигони вітрів,- вершити Його волю,
ти на круги свої повернеш ще колись
і спалахи вогнів розкинеш мимоволі...
А доки гаснуть днів дерева-ліхтарі,
збираючись, залиш на спогад лист кленовий,
хай пам"яттю в мені в холодну ніч горить,
як наші непрості довірливі розмови...
Я відпускаю. Линь! У вирії вітрів...
За стільки літ розлук до них вже наче звикла.
А повернеш коли,- знайди мене в саду...
Чекатиму. Твоя - неопалима вишня.
15.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694610
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016
Синдром хронічної втоми
У осені і у мене,
І стіни в моєму домі
Тоскно-сіро-зелені...
Не радує душу вітер,
Ще теплий, іще грайливий,
Що з листя склада і з літер
Цей вірш...ні, не особливий,
А просто осінній віршик
Про те, що душа сумує,
Про те, що не пише більше,
Чомусь вона не римує...
Синдром хронічної втоми...
А може, моє безсилля...
І стіни мойого дому
Ховають моє безкрилля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 01.10.2016
Перелопатив груз забот,
На плечи вечер опустился...
Сегодня - в твой уютный Порт
Кораблик мой - не уместился.
Он так хотел - под паруса,
Летать хотел - над облаками!
...Не принимают небеса
Того, что встало между нами.
Так долго были - заодно.
Парила я, а ты глубинно
На сердца раны лил вино:
Простой, волнующий, любимый!
В миры иные зазывал.
А я тогда - была не против.
Но твой всенощный карнавал
В графе побед поставил прочерк,
Что бьёт наотмашь по лицу.
Я - не Вакханка, я - Психея.
Могу ответить подлецу,
Но быть продажной - не умею.
Хоть и смотрю врагам в глаза -
Насмешек начала бояться.
А ты - не жмёшь на тормоза,
Ты прочишь маску мне Паяца.
Готовишь "пенный" мне финал,
Под улюлюканье партера.
В Париже - Серый Кардинал
В ломбард снесёт останки веры,
Что мордою в салат - уснёт,
Или умрёт, не улыбнётся.
Ему - компот, тебе - почёт,
Мне - пятна чёрные на солнце.
Ты - путь готовил нам Иной.
Но не сказал, что в Балагане.
Смешно, не правда ли? Смешно...
"Дворец" без средств - на "двойку" тянет
А может, плюнуть на престиж,
И тоже "в стельку" мне напиться?
Всегда была тиха, как Мышь,
Не дотянуться - до Жар-птицы.
Не приглушить души Струну,
За нОчь не стать - Царицей Ада.
Раз я на Музу не тяну,
Дешёвой Славы мне - не надо.
Да разве Слава только в том,
Чтоб в кулуарах говорили?
...Зияет Порт раскрытым ртом.
О, Боже, что ж мы натворили?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691402
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2016
Чекай мене. Чекай мене. Чекай.
Прийду в вітри, перетну всі століття!
Лиш віру в нашу зустріч не втрачай...
Ось осінь йде. А сукня-як лахміття.
Все розірвав той дощ. Чи ж він здурів?!
Він на руках мене тримав ще завтра.
А вечір стих. Як котик змуркотів.
Чи це якась незвична в нього мантра?
Чекай на мене. Зовсім вже твоя!
Моя торбинка тут... Щоб мандрувати
З тобою цілий світом, де земля
Як найдорожчих буде нас приймати!..
Ось і вокзал. Хвилинка... Й ти дійшов!
Невже молитва Боженьком почута?!
Ти... З іншою... І розійшовся шов
В моїй душі... Бо в біль лиш зодягнута...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685047
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 26.09.2016
Какая, блин, проблема, где не спать?
Что на полу, а что на потолке…
По крайней мере, не скрипит кровать,
Когда висишь себе на волоске…
Висишь, как затаившийся паук,
В углу своей совдеповской норы…
И даже крови лопоухих мух
Испить не тянет с некоей поры…
Не тянет совершенно ни на что…
Ну, разве что дерябнуть да пожрать…
И даже конь в сиреневом пальто
Не соблазняет от души поржать…
Похоже, что ни ямб и ни хорей
Уже не в силах чудо совершить…
Обидно за наивных дикарей,
Способных только всё вокруг крушить…
Не получилось сбросить горы с плеч
И никакой урок не будет впрок,
Коль умудрились мы себе испечь
Такой вот, бляха-муха, колобок...
сентябрь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690840
дата надходження 26.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Навіщо парасоля, коли дощ
вривається на вулиці раптово...
Відчуй його! Дарма, що сам промок,
вростаючи у землю з головою...
І дихання під натиском води
урівноваж, вслухаючись у хлюпіт...
Стань піснею, стань шелестом верби,
вбираючи вібрацій мокрих звуки...
І ти вже сам планета, що без меж,-
сплелись в єдино руки-струни Бога.
Проливши почуття - униз стікай,
прозорістю впадай до вод святого!
24.09.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690652
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
Що тобі до мене, сивий волхве,
Що вітрами дивишся з-під брів
І шепочеш листям пересохлим
Щось на грані осені і снів?
Що у мареннях твоїх зірчастих?
Чорні хмари в мене над чолом?
Блискавиці — вісниці нещастя?
Напівтіні предків за столом?
Не кажи нічого, чуєш, волхве?!
Краще плід солодкий незнання.
Вже давно передчуття замовкло,
Я бреду наосліп, навмання...
Чом вдивляєшся так пильно в очі?
Там безодня чи небесний рай?
Ні, не ворожи мені, не хочу!
Звергнутих богів не закликай!
Що тобі до мене, сивий волхве?
Що побачив у душі моїй?..
Чи слова, чи листя пересохле
Навздогін кидає вітровій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 26.09.2016
На восходе линялого листья испуг
Переплетом остылого ветра пленённый -
Переливчатость глаз её желто-зеленых.
Разветвленный дождливого трепета звук,
Что печалью своей неизбывно прекрасен,
Словно нежных оттенков надежд перестук
С каждым рокотом неба упавшего наземь
Осторожное прикосновение рук.
Когда больше похожи на смерть лепестки
Не подаренных кем-то цветов, тяжелея
Неоконченность верного смысла строки
Безысходность подарит, прольется немея,
И укроет в объятьях земная пустыня
Невозможность шептать неприступное имя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690731
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 25.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2016
Ты помнишь жизнь, в которой мы смеялись,
И каждый день был новый шаг вперёд -
Улыбки радугу души рождали
Когда дождём рыдает небосвод?
Ты помнишь жизнь, в которой мы молились
Открыто, от души, не за себя -
Когда мечты бесплодные разбились
Мы новые придумали, шутя?
Ты помнишь жизнь, в которой мы любили,
Безумство счастья рвалось из груди?
Любовью мы асфальт сердец пробили,
Чтоб друг у друга розою цвести.
Ты помнишь жизнь, в которой мы устали
От внешне-раздражительной игры -
Как розы счастья молча засыхали
Когда обетам стали неверны?
Ты помнишь жизнь, которую прожили
И потеряли в тысячах причин?
Теперь моя утеха - крик в пустыне,
Твоя же - смех в объятиях мужчин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690390
дата надходження 23.09.2016
дата закладки 23.09.2016
Экспромт
Серое - не к лицу...
Красное - надеваю...
Нежностью палачу
Маску с лица срываю...
Смелостью - на пути...
Таинством - между строчек...
Пламенем - от свечи...
Святостью - между прочим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690247
дата надходження 22.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Интересно, какая же есть я на самом деле?
В отражении зеркала – вовсе не я, другая.
Фотографиям тоже давным- давно я не верю.
Расскажу по секрету, что я по ночам летаю.
Поднимаюсь легко в облака, непременно в лето…
Там просторно душе, там отсутствие всех запретов.
Там парю так легко, ощущая порывы ветра
И купаюсь в лучах восхода, в лучах рассвета…
Потому- то мне утром не просто порой проснуться.
И вернуться из сна, оторвавшись душой от рая.
Вот и новый день... Остаётся легко потянуться
И шагнуть вперёд…
И поверить, что я летаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690026
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Лікарняне ліжко… тумбочка десь скраю…
З крапельниці трубка… голка у руці….
Це мені не сниться, бачу й відчуваю
Холодок пластмаси на моїм лиці.
Біля ліжка – жінка… ангелом омани…
Держить мою руку, стримує мій рух.
Поперед очима сивий пух туману
Крутить білим світом, забиває дух.
Мабуть, я вертаюсь з невідомих мандрів…
Знову в своє тіло поверта душа.
А ця оболонка – квола і негарна,
Гаманець порожній де нема й гроша…
Отже: я вернувся. Ось чиєсь обличчя
Наді мною хмарою закриває світ…
Ще нудотний запах парфумів медичних,
Струси всього тіла від поштовхів чужих…
Чоловічий голос щось до когось каже…
Та не зрозуміти незнайомих слів.
Накладають маску з життєдайним газом,
Щоб скоріш прийшов я до реальних снів.
Снів із нереалля, світу потойбіччя,
Начебто не бачив… Може, і не снив?
Де я був до цього? Куди провалився
І чому у грудях осиковий клин?
Ні! Не клин у грудях. Тільки згусток болю…
Ніби спалах світла очі засліпив…
Це ж душа пташиною прагнула на волю,
Тільки хтось цю пташку в небо не пустив.
21.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689985
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Когда же мы будем под ручку бродить
Под небом цветущего сада?
Ты только меня не забудь пригласить -
Мне большего в жизни не надо.
Теперь я не страстью животной томим,
А нежностью тихой и робкой,
Моим поцелуем не будет раним
Губ алых прекрасный цветок твой.
Захочешь - я буду дорогой молчать,
Но, вдруг, молчаливость наскучит,
Тебе, как никто, я смогу рассказать
Про солнце и дождик плакучий;
Стемнеет - на небе звезду покажу,
Которой всех будешь дороже,
И лишь про любовь ничего не скажу -
О ней ты узнаешь чуть позже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690005
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Я сьогодні німа, в безголоссі…
Десь поділись слова всі і звуки.
Тш-ш… тихенько . Малюю я осінь,
Дивний пензель беру в свої руки.
Ось мазок зажеврів, ворухнувся,
І листочком злетів у долоні.
Потім другий… десятий всміхнувся –
Лину з ними я в простір безодні.
Закружляв мене вальс в неба просинь,
Раптом чую: «Тихіше.. Олена».
І збагнула - не я її… Осінь
Змалювала мене біля клена))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689918
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
Входит Пушкин в лётном шлеме,
в тонких пальцах - папироса ©
В лётном шлеме очень к месту
АС/великий/лётчик/Пушкин
пересчитывал подвески
на сафьяновой подушке -
всё равно их не хватало...
"...спёр/таки/паскуда/Штирлиц...
я ж хотел не что попало:
для любимых двух кормилиц..."
Мысли Пушкина прервали
так бестактно/крайне/грубо
двое в форме: "Мда... нажрались
Вы сегодня, Серж Безруков..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689841
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2016
Нежится под утренней росой
И туманом роща золотая...
Бродит утро дикою тропой,
Лист березы за собой роняя.
Гладит солнце нежною рукой,
Словно мать, склонясь над колыбелью,
Жёлтых листьев локон завитой...
"Развевайся под небесной гжелью.
А хотя - поспи ещё чуток,
Как же сладко ранним утром спится..."
Только птицы звонкий голосок
Не замедлил - время пробудиться.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 19.09.2016
В бокал осіннього дощу
Упав на денце лід розлуки.
Хтось опустив зі злістю руки,
Сказавши вперто: "Не прощу!"
І не прощатиме таки,
Хоч і не спатиме ночами,
Хоч і кохає до нестями
І це триватиме роки...
Бокал осіннього дощу
Ці двоє питимуть нарізно,
Біль відчуватимуть наскрізний,
Хоч... дощ давно уже ущух.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689586
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 18.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3[/b]
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688980
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2016
Місяць - як печатка золота,
Темні хмари - плямами чорнила,
А краї вечірнього листа
Рвана крона паркова - закрила.
Не пізнати що там, унизу,
Де в сувій ховається світило,
А чорнильні плями - все повзуть,
Тло «паперу» - всотує чорнило,
Щось сказати хочуть ліхтарі,
Та дерева глушать їх старання...
Лиш «печатка» - світиться вгорі,
Нача крапка в повісті... остання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688602
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 15.09.2016
Перед поїздкою у лікарню.
Між проваллям падіння і піком душевного злету
Лавірує душа як на вістрі дамаського леза.
В котрий раз за роки я злітаю з орбіти планети,
В котрий раз, як востаннє, прощаюсь, щоб бути без тебе!
Чи дано ще вернутись? Чи зустріч ще буде між нами?
Десь гримлять вхідні двері… напевно, прибула швидка…
Понесуть бренне тіло на зустріч з самими богами
В хірургічних халатах: з земними богами… пока.
Наче все у житті минає, живе тимчасово.
Чом твій погляд не блякне в моїй посивілій душі?
А ще мова твоя… моєї лебідоньки слово:
Таке лагідно-тихе як серця пісенні вірші.
Ти колись ще заглянеш в оцю спорожнілу кімнату
Де колись я чекав, вслухаючись в шум звіддалік…
На струні твого серця осіння розпука заплаче
І гірчина сльози закапає долі з-під вік…
Якось бачу це все. Можливо, іще передчасно.
Може дасть нам ще Небо для зустрічі бажану мить.
Цілуватиму руку, закривши свій погляд… від щастя…
Щоб не бачила ти як в оці сльоза забринить.
14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688506
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Заскулила тоской от боли,
расцарапав свою печаль
до скользящей луны над полем –
о безродную сучью даль.
И – затихла, поставив точку
в землю капнувшим молоком.
И стояла...
стояла молча
над остывшим своим щенком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688447
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Экспромт
Осень...Красные чернила -
Сок калины на столе...
Лишь о том,что мне так мило
Я поведаю тебе...
То,что я не позабыла!..
То,чего не отрекусь...
Мне прибавят больше силы
Из реки горячей Грусть...
Разливается - на алом...
И уходит - в никуда...
Укрываю покрывалом -
Потаённые места...
Не захочешь - не узнаешь...
Не услышишь - не поймёшь...
То,что к сердцу прижимаешь -
Никогда не оторвёшь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687854
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
В осень нежности искала...
Находила только грусть...
Платье серое достала...
Нарядилась будто... пусть...
Колыхала,колыхала,
Прижимая, всю к себе...
Ничего не рассказала
Об удушливой волне
За тревогой ожиданий -
В полнолуние ноября...
О горячности касаний -
Поцелуев (у виска)...
И глаза не открывала, -
Потерять себя, боясь...
И не чувствуя,не знала -
Есть ли рядом...- В тот же час...
Обнимая,тихо дышишь...
Но не молвишь ничегого...
Или звуков всех не слышу
Сквозь закрытое окно?..
Или... что-то позабыла?..
Потеряла...порвала?..
Или - стало всё постылым...
А слезинка - обожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687790
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Серебряные сумерки и тишь...
Нет, хуже - белый шум рождает дрожь -
До шпилек в неразумном моём сердце...
Ведь знала то, что ты опять смолчишь,
От раздраженья слов не подберешь -
Так сиротеют замки без владельцев.
Я - каменная скрипка. Черный блюз.
По лестнице танцующая пыль.
Рассыпавшийся безголосый жемчуг.
Распался этот призрачный союз,
И кто в нем был - забылся и забыл...
Водица камень точит, время - лечит.
Серебряные сумерки и лес...
Нет хуже, чем хотеть вернуть вчера.
А на ладони росы? Нет - лишь блики.
Не выдать бы печали, Ахиллес!
...а черный блюз, застывший у костра,
Грустит над кисло-сладкой ежевикой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687767
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
До чего же вкусно пахнут в осень косы -
Горечь набирает серая полынь...
А туман белёсый,укрывая росы,
И не замечает журавлиный клин?..
Алым отливают долгие закаты,
Соломинки-травы, жёлтой охры сад...
Сквозь Туннель влюблённых, в колыбель Гекаты,
Тени исчезают в предрассветный час?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687042
дата надходження 01.09.2016
дата закладки 01.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686289
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Острый меч.
Острый меч
Может краем зажечь
От родного огня
Искру нового дня.
Может – болью сверкнуть,
Эту белую грудь
Резким взмахом рассечь,
На погибель обречь,
Не жалея ничуть.
Может в ножнах уснуть.
До войны, до поры,
Дремлет, памятью скрыт,
В глубине, недвижим,
Много вёсен и зим…
Как на солнце сверкал,
Клятву верности дал -
Ты умеешь скрывать.
Лишь его рукоять
Редко гладишь слегка…
Да глядишь свысока
Сквозь доспехов разрез
Как страдаю я без…
Не вынашивай ложь!
Ты очнись, растревожь,
Развенчай,
Привечай,
Хоть на кончик меча
Нежный шёлк положи…
Не томи…
Покажи
Чувства острый клинок
У истоков реки…
Устремись.
Рассеки
Все ущелья преград,
Отступи,
Но на миг.
Властно заполони,
Чтобы вырвался крик
С небывалых вершин.
Вмиг взлететь – разреши
Нам – в безумство побед.
О тебе, о тебе
Каждой жилкой дрожит
Скал раскрытый просвет…
Или сил больше нет?
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042#com2854615
[i](Навеяно данным произведением. Спасибо, Лина!)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686349
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
[i]"Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий..."
Т.Г. Шевченко[/i]
Заворожи мені, волхве. Пустий смереко́вий ліс
Вже паліччям стоїть, висихаючи до верхів’я.
Розкажи мені долю із лютим дощем навскіс,
Що словами січе, та зламати не може пір’я
Білих крил, білих крил…
В височінь поклич
Де лиш вільному птаху місце – і нам з тобою.
Дивне сяйво збери, збережи – дорогих облич,
Щоб я вбрана була у щастя святкові строї.
Не від брил. Не від брили –
від серця іде тепло.
А кривава роса на верхів’ях до ранку щезне.
Подаруй мені, волхве, зелене нове стебло,
Що з цілющим промінням у грудях, як біль, воскресне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686011
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.08.2016
Перекатится солнце пО небу,
каплю вечности иссушив.
Переделывать - поздно, вроде бы...
будет памятью для души:
август, срезанный стайкой ласточек
то ли к дождику, то ль к птенцам...
то ли возрастом, то ль "для галочки"...
Синь, с глазищами праотца -
удивительна...
не затронута
ни ракетами...
ни быльём...
Звёзды собраны в недра омута
инкрустацией на цевьё.
Будем радовать ниву августа
новым голодом от побед
над пощёчиной...
над "пожалуйста"...
новым "верую"...
в новый цвет...
...время августа - небо в ласточках...
ветер - выдохом перемен.
...рюмку бренди бы...
или парочку...
не с локтя пускай...
хоть - с колен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685050
дата надходження 21.08.2016
дата закладки 23.08.2016
Так важко нам помітити межу,
Що відділяє приязнь від кохання
Й пильнує територію чужу,
Куди нам зась, хоч є таке бажання.
Усяке посягання кара жде,
Тому за межі краще не ступати,
Бо після вже не дінешся ніде
Від Долею надісланого ката.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683964
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Ти...просто будь...
Надовго не зникай,
Най спрагло усмішку твою вбираю
Усіма фібрами свого гнучкого тіла...
В очах жагучих знову потопаю...
Яка незрима...і могутня твоя сила...
Ти...просто будь...
І вітер лагідно,як ти за плечі обіймає
І хмари кучеряві до ніг моіх схиляє,
Квіти стеблинами гойдає
Красу і аромат від них я переймаю
Всі перепони Всесвіту...здолаю...
Ти...знай...
Що відкривається тоді лиш рай,
Коли до твого серця припадаю...
І тисячі незнаних просторів
Переді мною двері відкривають...
Я наймогутніша...все зможу...все пізнаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682323
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Нерушимых снегов и невиданных вьюг королева,
Вместо сердца застыл хрусталем острый камень из льда.
В замке горном одна, и у ног приручённый спит север.
Но полюбит кого – и любовь ее будет чиста.
Колдовала, но Кай и такие, как он, исчезали,
Не приняв щедрый дар – разделить эту вечность вдвоем.
Пусть светло за окном, и кристаллы льют музыку в залах,
Короля всё же нет, да и крепость пустая – не дом.
Человека нельзя превратить в изваянье немое,
Не убив в нем души, не сгасив его жизни тепла.
Сколько статуй таких, неподвижно стоящих, в покоях,
Но придет ли тот день, чтоб одна хоть на миг ожила?
Этот лед очень стар, он еще преломляет лучи, но
Превратится в одно из опасных тролинных зеркал.
За зимой – холода… Будет ночь неминуемо длинной,
По осколку друг норд разнесет приглашенным на бал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683503
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Закохана у світ із власних мрій
Вона щодень ховається у ньому,
Але думок нестерпно-сірий рій
В шпарини проникає її дому.
Неначе оси, сотні запитань
Так болісно впивають в серце жало.
І мовить віддзеркалення: " Поглянь:
У людства є усе, а їм ще мало. "
Давно пізнали все, що лиш могли,
І Богом вигнані за те з Едему.
Цю землю в чорний саван одягли.
О, люди, люди... Ну куди ми йдемо?
Для чого війни гублять білий світ?
І хто насильство п'є, мов чисту воду?
Життя людське, як той весняний цвіт:
Летить додолу у лиху погоду.
У крихітному царстві із надій
Вона у нездійсненне вірить диво:
Колись ущухне гніву буревій,
Ми житимемо мирно і щасливо.
11. 08. 16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683442
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Я небо листопадове люблю,
як темний шовк ночей,
як спальні білий спогад...
Ти мій! Це правда чи лиш здогад?
Що імпульсом розхитує межу...
Живу... У ритмі скронь,
що кроком - то віршами.
Думок ключі летять в блаженну синь...
Ми падолиста станемо листами,-
він нас не вб"є, як папороть, колись...
Ми жити будем в вітражах кленових,
в поемі дуба, в музиці дощу.
Я небо падолиста так люблю!
Як наші, непрості, під ним розмови.
13.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683474
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Мы притихли, мы ждём - притаились, как хищные звери,
Мы притихли и ждём - приучаем глаза к темноте,
Мы закрыли все ставни на окнах, мы заперли двери,
И свечам не даём разгораться в чернильной воде.
Шёпот наш не услышат сквозь ватой набитые стены,
Ропот наш не опишут и тысячи траурных уст,
Мы немые слова повторяем с невидимой сцены
В час когда все уснули и город безлюден и пуст.
Нет, не страх нами движет: мы в тихой борьбе неустанной,
Мы пружиной таим в себе ярость текущих веков,
Мы кроты революции, мы тишины партизаны
Во весь голос поём нашу песню без ритма и слов.
Нам известен наш жребий, быть может, не очень понятный -
Мы готовим себя для великих и славных побед,
Но мы знаем теперь: когда грянет призывом набатный,
Мы не выйдем за дверь на сжигающий солнечный свет.
Постепенно привыкнут глаза к ослепительной вспышке,
И не будет страшить нас за окнами солнечный день,
Только про ожидание знаем мы не по-наслышке,
Мы ослабли в бездействии. Нам мир менять теперь лень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683236
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
[b]Літописці взимку пишуть весну
І [i]сучана[/i] дівчина червоніє, коли чує зізнання у коханні
Жінці нічого не треба винаходити, окрім чоловіка
Чоловіку потрібно винаходити все, щоб у нього була жінка
Правда, це істина у винному соусі
Щоб бути на висоті, досить дочекатись коли звідти впаде на голову яблуко
Чимало народжених у сорочці все життя без штанів
Ціни скачуть - люди плачуть,
а якщо від чогось не ревуть, то вважай, що й не живуть
Чим солодше обіцяють, тим вірніше обирають, а обрані - вірніше виборців оббирають
Мрія чоловіка - щоб мрія про жінку перестала бути мрією
Двійник стає самим собою лише тоді, коли вдається залишитись живим одинаком.
[/b]
------------------
Джерело натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619308
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683215
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2016
Хотелось бы вырвать из жизни предательства память,
Выжечь из сердца калёным металлом разрыва,
Разверзнуть бездонную пропасть и, прежде чем падать,
Скакать на натянутых нервах над этим обрывом.
Хотелось бы мир свой залить, утопить этой болью,
Сломаться, как трость, и ломать свои пальцы, рыдая,
Ослепнуть от тьмы безнадёжной молитвы, но только
В конце каждой эры я вновь навсегда умираю.
И вновь воскресаю, по капельке жизнь собирая,
Дыханье ловлю из улыбок и взглядов случайных,
Но, только свои паруса пустотой наполняя,
Не жизнью живу, а узором рисунков наскальных.
Ведь как можно жизнью назвать ожидание боли,
Чуть вздрагивать лишь от ударов кинжалами в спину,
И вновь умирать, истекая отравленной кровью,
И вновь оживать, наполняясь отравленной кровью,
И знать, что предавшую вновь, никогда не покину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683111
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Змітає з неба ранок крихти зір,
Стоїть вже сонце на низькому старті
І римами змережений папір,
З яких, можливо, чверть - чогось та варті.
Кудись ночами утікає сон,
Чомусь яку вже ніч мені не спиться.
На сни, напевно, зараз не сезон,
Зате вірші куються наче криця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682920
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 11.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
Sotto voce - звучание ночи...
Разгорается Южный Крест...
Улетают в астралы пророчих
От подножия падших небес!..
Подсознанием минуя препоны:
Все пароли,табу и замки,..
Непростые(земные)законы -
Притяжения и... тоски...
Улетают в просторы Нирваны
(В состязании наготы)...
С отвердевшими(страстью)сосками -
От стреноженной высоты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682765
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2016
Всё наскучило, хоть убей, -
Ни сказать, ни писать невмочь…
Был когда-то в чести плебей,
Но, то время умчалось прочь…
Видел я, как рожала ночь,
И как звёзды глотал рассвет,
И как липкий июльский дождь
Заливал безвозвратный след…
Чуял, как закипает пар
В ледяной шерстяной воде,
Как легко взбивают пиар
На всеобщей нашей беде…
Мне бы взять, пойти за тобой,
Поискать покой и уют…
Разузнать, что болтает прибой,
И как ласточки воду пьют…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682031
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Азазель, да, я слышу свирель, Азазель
Не истрачены силы на ворот пустыни
И кошмарная дева не стелет постель...
Первобытный рассвет, Первовылитой сини,
Как небесного знамени вьющийся крик,
Сеет радости хмель возрожденья святыни...
Прежней силы тобой продиктованных книг
Светозначный поток льется голосом века,
Наполняя цветами кипящий родник,
Темень слова - невинностью горного снега,
И звучанием жизни немую пастель...
Я теперь не один, слышишь – треплется эхо:
Азазель. Азазель. Азазель. Азазель.
_______________________________________
Азазель - падший Херувим, один из вождей ангелов-Наблюдателей, вступавших в браки с земными женщинами (Книга Еноха, ок. 2 в. до н. э./ 6-я глава), также упоминаемый в каббалистической книге «Зохар» и талмудических текстах.
Утверждают, что он научил людей колдовству, позволяющему солнцу, луне и звездам "спускаться с неба", чтобы сделать их более близкими объектами поклонения вместо Бога.
Имеет большую мощь в делах разрушения и порчи. Его нужно заклинать не менее 6 раз (что свидетельствует о его могуществе), но утверждают, что маги, имевшие встречи с ним, бесследно исчезали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681929
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Я видел живорожденность души
Кипящей всеми нотами разврата
Под липким слоем пудры чистоты,
От глаз которой больше нет возврата
В укромный наркотический экстаз
Былого мира звуков, красок выси…
Когда-то ценной, полноводной жизни
Растрепанные ткани на ветру
Безвольно канут в эту филигрань
Приемля каждой каплей одержимость
Когда поёт без устали хрусталь
Сознанья нитей рек необратимость,
И сердце, отрицая красоту
Огнем порабощения живое…
Целует жизнь так только роковое!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682028
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Коли виходив, злість кипіла гулко,
Гнів шаленів, готовий розіпнути,
І від емоцій – жодної пігулки,
Щоб обезболити в протиотруті.
Любов у вени заповзла, скрутилась,
Гніздо змією звила попід серцем,
А очі – чорні вишні перестиглі,
Застигли дулом в передсмаку герців.
Пролізли в сни, щоб завжди бути поруч,
Палкі слова із губ її «кохаю»,
Він з пам’яті їх випікав власноруч
І відчував себе вигнанцем раю.
Не випита до дна взаємна чаша,
Образи у тумани загорнули.
Та лавки по алеях стогнуть: «ваші…»
Вглиб спомини повзуть пташам зозулі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681939
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Минали дні тихо, минали життя разом з ними,
Приходили гості до жару, щоб біля багаття
Послухати розповідь про кабана чи про линву.
Нас було багато.
А я планував подивитись світанок - зелений,
Пропахлий отрутами, димом і газами мертвих,
Хоч плем'я боялось ходити нагору - там сцени
Боїв, кров і жертви.
Наскільки пригадую, часто ходив на горище,
Коли існувало життя в закавулках радянських.
Тепер я хотів підніматися вище і вище -
Спів, музика, танці!
Дванадцятий поверх мальований кров'ю мутантів,
А також обсмалений - часто горіли тут шини.
Чим вище, тим тяжче, та краще - побачу знов хату,
Зруйновані стіни.
Над нашими нетрями чорна труба височіла -
Колись там пашіло, аж дим виривався назовні.
Тепер там вогонь, що з'їдає зсередини тіло
І... місяць уповні.
Світанок скасовано. Все-таки Сонце зникає...
Тоді зникне тіло, душа, згадки, прах, існування.
Як тяжко без Сонця... Як тяжко дивитись на камінь
Блискучий, останній...
А з вежі вогонь язикатий почав вириватись,
Малюючи серед отрути яскраву заграву.
Нарешті збулось, бо нас точно лишили на страту,
Жорстоку місцями...
Плюється хтось слизом. Недобре... На хрещення треба,
Щоб хтось із мутантів приповз чи прийшов на арену.
От я проти нього - а доля відома лиш небу...
Жахаюча сцена.
Зрубав раз мечем, другий, третій - вже рани серйозні,
Та тільки живучий він. Шрам від удару по пиці...
Грозою встромив лезо - бісів вітрами заносить...
Широкі зіниці.
Брудна голова, що зіпсована кров'ю блідою,
Відрізана лезом і скинута з даху донизу,
В розряди трофеїв ввійшла. Шрам пашів аж до болю,
Костюм вкрився слизом.
Такі дні, здавалось, були чимось дивним, жахливим,
Але так минав кожен з них - в боротьбі та розлуці.
Нас меншало, час витирав прах зі скель при могилі.
Коса революцій...
05.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681918
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Не в чести нынче подвиги супершпионов,
Истрепался агент 007…
Стало модно смартфоном ловить покемонов
И прокачками хвастаться всем…
Исковеркан язык, загибаются книжки,
Речь сегодня страшней, чем картечь…
Беззастенчиво треплются матом детишки,
Так как некому это пресечь…
И, почти ничего не умея руками,
Тупо в гаджеты тычем перстом…
То, что предки для нас создавали веками,
Заметаем лохматым хвостом…
Что поделать, увы, не вернуть промокашки,
Не достичь совершенства Басё…
Но, пока от стишка возникают мурашки,
То потеряно вроде не всё…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681530
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2016
Август наступает...
На исходе - лето...
Полночь приближает -
Пение сверчков...
Кто читает письма,
Жаждет и ответа:
На пороге ночи -
На свою любовь...
Сон туманит очи...
Тяжелеют - веки...
На излёте лета -
Медленнее кровь...
Вот бы умудриться
(Трепетным сонетом) -
Возвратиться к свету...
Прикоснуться вновь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681219
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Она видела,она знает -
Как роса поутру обжигает...
Кружевные подолы тумана
Оцепляют просторы обмана...
Как журавль обещает - вернуться...
Как от шёпота ночи - проснуться...
Как цикады вещают полудни...
Как торжественны(часом) и будни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681215
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Ні, не шукаю. Не вдарю об палець - палець.
Слів на піску не читатиму, що писав.
ЛІТО - невдячний хлопчик... Злодюжка... Заєць...
Що у траві мого серця згубив окраєць,
селфі зробив на прощання і... П'ятами накивав.
Ніч наливає по вінця сливову тьму.
Ні, не сумую.
Як я за ним суму...
You...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681157
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Ні, не шукаю. Не вдарю об палець - палець.
Слів на піску не читатиму, що писав.
ЛІТО - невдячний хлопчик... Злодюжка... Заєць...
Що у траві мого серця згубив окраєць,
селфі зробив на прощання і... П'ятами накивав.
Ніч наливає по вінця сливову тьму.
Ні, не сумую.
Як я за ним суму...
You...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681157
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 01.08.2016
Двум отчизнам моим тишина
раскроила пол веры на осень.
Я и первой давно не нужна –
и второй как бы тоже не очень.
Не нужна…
и не скажешь – к чертям!..
не забудешь… не выплюнешь трижды,
постучав по закрытым дверям…
то ли быть… то ли нет… то ли выждать…
Осенили судьбу три перста –
на большак, с наказанием схожий,
где при двух матерях – сирота…
где они обе – сироты тоже…
Разорвавшись любовью на боль
на одной между ними дорожке,
сколько уж примирились с собой
вечной датой на мраморной крошке.
Сердце глупое с верой нагой
двум отчизнам – ударов по жмене.
И живёт от одной – до другой…
от вины – до солёных прощений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680905
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2016
[b]Все бачиш,
Все знаєш
Непідвладне
Часу
Тінь минулого,
Примара майбутнього
Хто стоїть
Перед тобою?
[i]Чи жив? [/i]
[i]Чи любив[/i]?
Вигнулось дзеркало
Дугою
Хвилею,
Брижами пішло
Мертвотишно
Зблиснуло червоним
Повільно
Попіл осідає
Того
Хто до нього підійшов...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680985
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 31.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
Ухожу от реальности в сны.
Всё надеясь,боль в сердце заглушат.
Вырвусь с плена обмана и тьмы.
Лучи солнца темницу разрушат.
Убегаю.Бросая рюкзак.
Ничего в этой жизни не надо.
Только молнии жёлтый зигзаг.
Шум дождя за окном-водопада.
Ухожу от реальности в сны.
В них надеясь на точку возврата.
Чтоб вернуться обратно в мечты.
В них жила я недолго когда-то.
Но реальность остра как кинжал.
Так на солнце сверкает огранкой.
Спрятать в ножны б его.Но нельзя.
Настоящее пишет чеканкой.
И спасения круг-только сны.
Лунный свет как иллюзия счастья.
А ночные цветы так бледны.
Как и я просят в ночи участья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680555
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.07.2016
Жила, була красуня у селі,
Волосся довге, стан, як у царівни!
Можливо - прийдуть сватать королі?
І по красі такій не було рівних!
І жив був брат, розумний. Соломон.
Їм заздрив світ, їм заздрили всі люди!
Зхворілась мама. Дівчина бульйон
Варила вранці. Довго ж це не буде...
Поїхав брат. У Гарвард поступив.
О, як батьки пишалися синочком!
І... Грошенят подеколи просив...
А мама... Рік сиділа у візочку...
Та Бог поміг... Закінчив Гарвард син.
Знайшов роботу в місті, де навчався.
Та він у них! Та він такий один.
Ще й гроші шле! І в цьому не зізнався!
Бо рік пройшов... Й не телефонував.
Зжурилась мати... Знову у візочку.
Він гроші слав. А цього він не знав.
Нащо писать найкращому синочку?..
А донька все частіш не дома спить.
Доросла стала. Чим же їй журитись?!
Син гроші ж шле! Можливо всім прожить!
А мамі сни почали різні снитись.
Та в домі все:і ліки, і візок
Новий, новенький. Рученька слабенька.
А в голові-молитви й сто думок...
Син гроші шле... В домівоньці чистенько.
Прийшла сусідка, руки дивно тре.
Неначе щось боялася сказати.
З душі помалу щось живеньке рве.
І хоче... Сіллю рани засипАти...
Сказала все... Як плюнула... Й пішла...
Син гроші шле... А донечка - блудниця?!
Душа лежить на ковдрочці зі скла,
Чи є для душ живильная криниця?
Не думав батько довго і прогнав
Красуню жити в місто, де робота.
Не пригорнув... Ніяк не розпитав.
І їх життя-це не її турбота.
Це листоноша возить їм листи,
Що пише син... Рукою проститутки...
Що гроші шле... Як шльонда й під мости
Лягає вмить... Як є клієнт... До хустки
Складає гроші, щоб старі батьки
Пишались братом, це ж її кровинка!
Як він живе? Чому ці всі роки
Не написав? Сльозинка - намистинка
Скотилася, коли статтю знайшла
Про нього в пресі. Він. Його дружина...
Як цілувала навіть всі слова!
Не розгледіти тільки чомусь сина...
З листом газету вклала у конверт.
А гроші всі-окремо...Пахнуть брудом...
Приймає доля ношений мольберт,
Осуджений для неї усім людом.
Лиш листоноша плакав і мовчав,
Бо на колінах перед ним стояла.
Щоби батькам її не розказав...
Як син забув... Як гроші віддавала...
Стояли люди в церкві. Суд іде
Тихенько так. Судити-їх робота.
Хай Бог не судить?.. Це дівча худе?..
Суд в церкві йде. День звичний... Не субота.
Недільний суд. Судили її знов...
І літургія в душах-з летаргії.
Я зрозуміла:де би шлях не йшов-
Та проти неї - я лишень повія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679451
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 27.07.2016
[img]http://www.look.com.ua/pic/201209/800x600/look.com.ua-12607.jpg[/img]
Скільки мені лишилося з тих часів –
Рідного й не забутнього – не злічити!
Пахощі хвойні темних густих лісів,
Тепле гніздо лелече, на грабі звите…
Вечір, що пахне м’ятою й чебрецем,
Стежка-хідни́к, що завше веде до хати,
Комин у космос цілиться олівцем…
На видноколі – сині кити́ Карпати
Ув океані неба, у піні хвиль
Мирно вляглись погріти вологі спинки.
Хата моя осіла, мов корабель,
Серед лілових повеней материнки.
Вікна мої розчахнуті в білий світ,
Скупаний у медах, у траві пахучій.
Кличе подвір’я скрипом старих воріт,
Світять шибки́ у душу, мов лід, блискучі.
Рідного дому скромність і простота,
Все тут близьке – бери і затягуй шрами!..
Двері привітно рипнули: «Ех, Ната́…»,
Знову домів* прибило мене вітрами.
Стільки приємних спогадів що не крок:
Місяць повис на дідовому горісі,
Тут по черешні дерлася до зірок,
Скільки мені було тоді – сім чи вісім?
Там, під покровом затінку, між дерев ,
Груша тримала гойдалку за мотузки:
Я підлітаю – й страх мене не бере,
П’ятами б’ю повітря, мов скло, на друзки!
Ген біля хати тато, міцний, як дуб,
Вхопить мене і хвацько уверх підкине!
Я верещу, сміюся, кричу «Впаду!»,
Хоч розумію, паніка без причини…
Руки у тата дужі, для нього я,
Мов невагома гілочка чи стеблина.
Мить – і вже кличуть в мандри густі поля,
Сонцем рудим всміхається літня днина.
Вже наслухаю шерехи у траві –
Коників і джмелів дивовижні соло.
Мов парасольки сонячні, деревій
Кошики цвіту порозправляв довкола.
Світ був тоді безмежним, і простота
Чи не найбільшим дивом була й дарами!
Мов крізь роки відлунює те «Ната́…»
Голосом мами…
[i]*Домів – прислівник, діалектне, вживається у значенні «додому».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680390
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2016
Мы встречаемся здесь, в неизвестно кем созданном храме
Позабытых богов, полугрозно глядящих с икон.
Покидаем его, не тревожа их лики словами,
Не задев той струны, что собьет всей гармонии тон.
В этом храме зеркал, отражающих что-то иное,
Чем предметы и сны, в окруженьи пустых алтарей,
Средь задумчивых душ и теней нас всегда только двое.
Время здесь не течет, но заря догорает быстрей.
Я не знаю, кто ты и встречались ли мы где-то прежде,
Но так много веков мы приходим сюда и молчим.
Этот храм на двоих, между солнцем и бездною, между
Нам известным и тем, от чего не давались ключи…
Души шепчут, и мы не нарушим их тайный молебен,
И расстанемся вновь лишь затем, чтобы скоро прийти
И сквозь купол смотреть, как вблизи просветляется небо,
Как Господь единит наши судьбы, миры и пути…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680090
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 26.07.2016
А мрія перед серцем завинила
і тихо–тихо йшла додому пішки.
Пролляла ніч на сутінки чорнила
і тільки ти ще вечоріла трішки,
від темряви фатальної – окремо,
де кожний ранок мав ім’я важливе:
чергові шість твоїх – важкі «даремно»…
черговий сьомий ваш – легкий «можливо»...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679787
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
Зітру свої сліди з твоїх стежок,
Там тютюном посиплю ще і перцем
І більше не болітиме так серце
За нерозважливий колишній крок.
Не візьмуть слід круті мисливські пси,
Бо я, коли зникаю, то... назовсім.
Вже літо добіга кінця і осінь
Дасть доторкнутись до її краси.
А потім замете зима сніжком,
Все навкруги порине в амнезію
І я забуду, я таки зумію
Приспати пам'ять тим зимовим сном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679783
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Про що мовчиш, старий розлогий клене,
Ось тут, на перехресті двох доріг?
Чом листя твоє, сонцем обпалене,
Приречено летить мені до ніг?
Що бачив ти за стільки довгих років?
Як вартовий для світу і для нас.
Перелічив мільйони людських кроків,
У вітах заховавши нишком час.
Тут дітлахи у спритності змагались
На гілля залізаючи хутчіш,
Кохані у нестямі цілувались,
В кору нещадно увіткнули ніж.
Ним серце малювали зі словами:
" Оксана + Василь " разом Любов.
А потім йшли окремими стежками,
Ніколи й не цілуючись, немов.
У поле косарі ходили зранку,
Допоки на траві іще роса.
І сонце в помаранчевім серпанку
Повільно підіймалось в небеса.
Он грядка в бур'яні. Там кожну осінь
Трудився рік у рік один дідусь.
Засмаглий, зосереджений і босий.
Цьогоріч не прийшов сюди, чомусь...
Ти бачив все: й веселощі, й печалі,
І молодість, і старість на землі.
Літа пливуть, а ти пильнуєш далі
Людські надії, мрії та жалі.
Скажи хоч щось, старий розлогий клене...
У вічності ти наче оберіг.
Танцюють вальс листочки біля мене,
і падають приречено до ніг...
22.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679578
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Хто ти така в світі Його?
Навіть не мрія...
Марно згорить спрага свого -
Роса на вії.
Терпко злетить зорею вслід
Стогін глибокий.
Миті ти лиш, примхи політ...
Погляд високо
Цільно спішить в марево хмар,
Губить твій поклик.
Сяйво чіпких владних примар
Спопелить дотик.
Мрієш усім бути Йому....
Сном хоч навчися!
Спокій в тобі, мир, глибину
Знайде. Розлийся
На тисячі митей дрібних
Сонячних голок
І проривай душі пустих
Химер ти тонко.
Хто ти така? Навіть не гріх!
Сон легкокрилий....
Ляжеш ти - тінь біля повік -
Спи-спи, мій милий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679559
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Ни слова,ни шага - во тьме...
Лишь блики мерцания тени -
Кругами по стылой воде,..
В зазубринах(ржавчины)вены...
Устелен не розами путь...
Грехами исколоты вежды...
Ты только не обессудь -
За эти слова(без надежды)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679579
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 23.07.2016
Я уміла прощати, уміла терпіти,
Забувати образи гіркі теж могла,
Та змінило в мені щось теперішнє літо,
Це напевно від надлишку в нього тепла.
Я обрала стратегію іншу для себе:
Що НІКОМУ терпіти не буду уже.
Для любові була я задумана Небом,
А не мовчки терпіти знущання чуже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679301
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 22.07.2016
[i]Літо... Жара і спека... Прохолода і дощ...
Громи і блискавиці... Сум... і радість...
В житті - як у природі... Все є...[/i]
[youtube]https://youtu.be/w6zRgSmY2-8[/youtube]
[b][i][color="#6a00ff"]Тихо колишуться віти,
На парапеті стою…
Вітер доносить привіти –
Запах святого вогню…
Сонце багряно палає,
Небо пеан виграє.
Літо Донецького краю
Сина в мені визнає.
Тихо гойдаються віти,
Метіж клекоче в мені…
В серці сліди свої мітять
Сотні Святої вогні…
Вої Небесної сотні
З докором дивляться вниз:
Чом ми такі незворотні –
Низько зліпили карниз…
Низько спустили ми планку,
Що підняли вони в вись,
Що волокли до останку –
Подих згасав, не гнучись.
Вже догоряє та ватра,
Що запалили вони…
Все ж не того вони варті –
Не за кермом пацани!
Вже там розгнуздані коні,
Й хлопці вже замертво сплять…
Думи в кошах на припоні,
Трухла і в'яла їх рать…
____
[b]Тихо колишуться віти...
В жалі глибокім стою:
Пам'яттю дихають квіти
Й жертви чужого вогню…[/color][/i]
[/b]
[i]18.07.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678692
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Ветер сыпал крупу в дымоход,
И стучалась зима у ворот...
Принесла ледяное тепло...
Коромыслами...
Замело...
Замирала моя душа - над ладошками малыша...
И озёрами синевы(из таинственной глубины)...
Отливала моя душа(из серебряного ковша)
Неги-нежности(свысока),дуновением - мотылька...
Отдала бы и два крыла...
Подскажите только:когда?..
Затеплила бы и свечу...
Приплатила бы - палачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678760
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Заплющу очі, й полечу туди
де з рук твоїх кільце мене чекає.
І все довкола начебто зникає..,
Й мої, по хмарах топтані, сліди.
А ти у напівтемряві один,
лиш місяць у вікно тихцем крадеться.
Приляжу ніжно біля твого серця,
й зупиниться раптово часоплин.
Цілуючи твої палкі вуста,
забуду я, що це лиш сон, напевно...
У душах світло, хоч у спальні темно, -
це пристрасті імла стоїть густа.
Тримай мене, допоки день ще спить.
Бо ця напівфантазія чудова.
Тихенько, не зрони намарно слова,
не сполохни таку прекрасну мить.
17.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678605
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 18.07.2016
Я люблю тебе так, як ніхто і ніколи,
Я люблю тебе так, до завжди, до навік.
В тих садах, де не квітнуть щорік матіоли
Стара хвіртка рипить і метелик п'є сік.
Я люблю тебе так! Як тобі пояснити?
Я люблю тебе так, як зірки люблять ніч!
Я б хотіла тебе сильно так притулити!..
В тих садах розвалилась столітняя піч...
В тих садах ходять Янголи, сушать крильцята
На печі, що розвалена вітром старим.
Там живуть слоненятка, всілякі звірята,
Там ростуть деревцята з цілісінькіх рим.
Я тебе так люблю! Як ніхто! Ти сад бачив?
Я тебе! Я тебе! Так люблю! А що ти?..
Не звертай... Що щоночі... Щоніченьки... Плачу...
Не знайшов ще мене... Хоч тоді... Відпусти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678587
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Только ступень.
Задержка на ночлег.
И светотень. И всепрощенье Бога.
И бесконечно сладостный побег
В страну теней…
на свет единорога…
И это
Ощущенье пустоты!
И полноты! - почти одновременно.
Ступень. И превосходство простоты
Со мной случится,
знаю, непременно…
И эта
Ускользающая нить
От колыбели, и к подмосткам рая…
И не простив себя, весь мир простить.
И - обрести!
навек его теряя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678588
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
Хай дарований вірш – не презент на сьогоднішній день,
Але ж Ви моя мрія, і теж неземного покрою,
Уже й згадка про юність пожухлою стала травою,
А я рвуся туди, куди серце мене поведе.
Його дивні смаки не охопить ніякий стандарт,
Воно є непідвладне мінливим капризам погоди.
Ви повірте мені – я провидців позначений родом –
Ви – красуня з красунь – й сумніватися в цьому не варт.
Із принцесами з казки ніколи хоробрим не був,
Та у келії власній я марив і снив тільки Вами.
Доброту Вашу й ніжність не дано повідать словами,
Але навіть на слово накладено небом табу.
Я Вам щастя бажаю – яскраво і легко живіть,
Хай Вам янгол простеле маршрути удатні і гожі.
А поета за мрію оцю нездійсненну простіть –
Бо поета без мрії у принципі бути не може…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678538
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 17.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2016
Не написала ще найкращий вірш,
Його рядки розносить кров по венах,
Можливо він звучатиме на сценах,
Від тих, які звучали вже, не гірш.
Можливо буде йти із уст в уста
І струни зачіпатиме у душах,
А поки я слова шукати мушу,
В них істина пропишеться проста.
Це наче штучне дихання комусь
Зненацька повернуло щоб надію...
От чи я зможу так, чи так зумію?..
Це стверджувати нині не візьмусь.
Цнотливістю виблискує листок,
Аби ж йому не вкоротити віку.
Написано дурні уже без ліку,
Та істинне... у купі помилок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677940
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Сняла запреты и медленно скользнула вниз,
Где вздрогнув телом, затаив дыханье,
Рукой коснулась неизведанных небес,
Тобой дыша,
блуждаю
как в изгнанье.
Табу отбросила и погрузилась в сон,
Твоих желаний легкого безумства,
Неудержимо сладостный срывая стон,
Я погружаюсь
в прихоти
греховного искусства.
Нарушив правила, сползаем по стене,
По всем изгибам очертанья тела,
И мои руки ты не спутаешь ни с кем,
В плену
у нашей страсти
нет предела.
Откинув принципы, над пропастью сейчас,
Без слов дурманит голову забвенье,
Все было сказано уже давно до нас,
Мы опускаемся
в другое
измеренье.
Все мои правила с тобой обречены,
Летят к чертям мои приоритеты,
И это после, нас настигнет дух вины,
Ну, а пока,
с тобой
срываю все запреты.
Лю…
14.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678007
дата надходження 14.07.2016
дата закладки 14.07.2016
Не проси любви никогда,
Если вдруг остыла душа...
Пожалеют слабых всегда...
А для сильных - обрыва стена...
Спинам смелых - ветра порыв...
На разрыв - прощальный мотив...
Все у грешных дела - до поры... -
До последней секунды судьбы...
Не проси любви никогда,
Если нет от неё и тепла...
И в глаза её - не смотри...
Не зови её,не зови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677689
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016
Опять не сплю до третьих петухов
Не провести ли мне ревизию грехов?
Всплакну тихонько, горько, как умею
Пожалуюсь себе, что я старею
Вздохну потом,
очистившись слезами…
Ну что ж, грехи, теперь займемся вами:
ЧРЕВОУГОДИЕ
Конечно же бывало
То булка с маслом, то кусочек сала
То тортик, то глоточек лишний кофе-
Грешна,
сознаюсь ,
на печальном вздохе…
Писать об этом лучше эпиграмму…
Отсюда и избыток килограммов…
ЛЕНЬ-
приходила.
В хмурую погоду
Когда грозой оскалится природа
И гром и молния нас загоняют в дом
Как не лениться, если все кругом
Толкает на диван ,
укрыться пледом…
И тут я виновата перед небом!
И на работе так бывает сложно
С тобой бороться,
Прямо невозможно
И только, дав пинок себе больнючий,
Работаешь-
рецепт один из лучших…
ПРЕЛЮБОДЕЙСТВО…
Что греха таить
Когда в кино ( глаза бы мне прикрыть)
Пикантность сцены сладко ум дурманит
Так хочется любви…
И кто ж не станет
Мечтать в такой же искупаться страсти…
Но это все эрзац…
А нам бы счастья…
УНЫНИЕ…
С ним близко я знакома
Борюсь,
но иногда , закрывшись дома,
Могу ему предаться без остатка,
И не спасут вино и шоколадка,
Пока не пропитаюсь им как губка…
Вот тут грешна я видно не на шутку.
Но нынче воли я унынью не даю-
Пишу стихи
и очень их люблю…
ГОРДЫНЯ, АЛЧНОСТЬ, ГНЕВ…
Конечно, было…
Но с возрастом, наверное, остыло
Желанье унижать, таить обиду,
Чтоб отомстить,
Не подавая виду
Сочувствовать,
злорадно улыбаясь…
Переросла, но было это-
Каюсь…
Сейчас плевать, что не на мне корона
И что с богемой нынче не знакома
С её корыстной лживою любовью-
Нужны ли бриллианты без здоровья?
А ГНЕВ наружу редко выпускала
Хотя душа металась и рыдала
И требовала море бранных слов…
Но знаю лучше всяких докторов,
Что словом можно до смерти поранить,
Что навсегда их сохраняет память…
Поэтому они внутри томятся
(Вот тут бы не мешал мне шквал оваций)
А вот и ЗАВИСТЬ…
Ты заходишь редко
Есть от тебя чудесная таблетка-
Уменье радоваться радостям чужим
Делится с кем-то радостным своим,
Чтоб стало вдвое счастья больше в мире
Тебе на задержаться здесь в квартире
И у моих друзей с большой душой
Иди– ка, ЗАВИСТЬ, лучше ты домой…
И вот петух поторопил рассвет
Нет слез,
внутри опустошенья нет
И все-таки, к чему же я пришла?
Я- не совсем пропащая душа
В миру жить невозможно не греша
Поскольку жизнь чертовски хороша!
2013
иллюстрация http://mindmix.ru/tag//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677568
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.07.2016
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
[b]Коли дуже хочеться…
автор вільного перекладу Наталія Калиновська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668966[/b]
З роками
спливають…
Табу й Заборони
ми танемо ніжно
в бажання полоні…
і вільно
вдихаємо,
глибше бажаємо…
і навіть долаємо,
всі перепони…
душа,
немов птаха,
летить у поети…
коли знов мудрішати,
стануть потреби…
коли
дуже хочеться,
відчути друга…
і вірити так,
мов немає
вагань…
й
краплинами
знов, напуваючи,
друга
пізнати
жагу
й почуття
сподівань…
насолодитись
його
інтересом,
коли відкриває
він надра
всесвітні
і
разом
в миттєвості
пристрасті
злитись
і раптом…
розтанути
безтями…
і часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677457
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Блуждали жёлтыми страницами...
В прошедшем времени...В бреду...
Соприкасались мы ресницами -
Порхали бабочки внизу...
Промчались боги колесницами
По телу искрами колёс...
Вспугнули тени под глазницами,
Не покидая лоно грёз...
Крыло касалось райской птицы
Прозрачной чистоты воды...
Её - хотелось мне напиться!..
И - откреститься суеты!..
А сон - колышется волной -
В прошедшем времени глубин...
Не всё пропишется строкой!..
Не все - дотянутся вершин...
Не всем - дорога от порога
И не по вкусу всем полынь...
Не все - познают радость Бога...
Не все -достойные морщин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677435
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016
Разжирела жара на событиях:
утро… сразу… и не без меня.
Телефон, перекур, кофепитие,
дом, работа, сочувствие, зрители,
новостей и каналов соитие –
при пожаре и рыси коня.
Я ж не против штампованных оттисков:
дом, работа и кофе – до дна.
Под коньяк – даже новости с пропуском…
но – достало.
В компании отпрысков
прогуляюсь с субботы по отпуску.
…если всё ещё будет страна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676958
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 09.07.2016
Вновь встретились тени песчаной стены...
Наверно,давно они были на "ты"...
Под ритм сарабанды,при свете луны
Упали подвязки со стройной ноги...
Ложился на кресло ажурный корсет
И длинная шпага,и - жёлтый браслет...
Звенели монеты и шёлк шелестел...
Под лёгкою поступью пол не скрипел...
Дубовые ставни закрылись окна...
Захлопнулась дверь(сквозняком)до светла...
Та тень так похожа была на меня...
Вторая - на голову выше - твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676704
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Видалити файли.
Знищити дарунки.
Змити в душі з тіла
Ласки і цілунки.
Не чекати пошти
Не шукать в мережі.
На великій площі
Виставити вежі.
Не дивитись в очі.
Не триамати руку.
Ось і все, що треба,
Щоб здолать розлуку.
Буцімто не важко...
Вистачить вже герцю.
Тільки як от жити
Із порожнім серцем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676675
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Я не підвладна присудам людським.
Єдина карта в світі не побита!
...Свободи дух! Ти, приспаний в мені,
дрімав. Ну що ж... Тепер з тобою - квити...
За стільки днів, загублених в пісках,
суєтності життя в догоду світу,-
нестримний ти, пручався, не мовчав,
рвучися навздогін слідами вітру...
Сум"яття, стій! До серця більше - зась!
Впади на дно камінням океану!
Коли вже навіть стіни не мовчать,-
хіба як-небудь жити нам пристало?
05.07.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676663
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.07.2016
Стыло небо над старыми клёнами.
И слегка моросила душа,
по аллее идя за влюблёнными,
подгоревшей листвою шурша.
Разрывала сердца скрипка ласково,
пил волнение аккордеон.
Сквер… и ночь задыхались романсово…
удивлённо… с душой в унисон.
Листья падали клочьями паруса,
не доплыв. Никуда. Декаданс…
…разливалась по воздуху пауза,
упокоившись горечью августа…
ожидая последний романс…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016
Я прозора текуча мінлива вода.
Ти вглядаєшся в гладь ту, у море.
То примхлива глибінь, то мутна мілина.
В одній крапельці ловиш простори.
Тихо чайка знов квилить жалем...
А на серці любовний в нас щем.
Невагома, мов бриз, чи тяжію дощем
Все пірнаєш сміливо, омитий
Океанами мрій. Вниз іду камінцем,
Щоб ступні твоїй опір зловити.
Мить - і в морі буремнім штормить...
Нам кохання в стихії ловить.
Вітре, хвилею змий втому з рідних плечей,
В барвах півдня окрась любе тіло.
Прослизну по щоці теплим штилем ночей
На вустах соляним щоб зомліло
Літо чистим у нас кришталем...
Ми до сонця удвох попливем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675855
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2016
На середине июльской жары -
Дождь(пузырями) по лужам...
У бездорожья немой тишины-
Серый туман - безоружен...
Парусник беглой надежды в пути
От сотворения света...
Чёрным по белому(с красной строки)
Снова и снова про это:
Всё когда-то кончается...
Все когда-то прощаются...
И душа возвращается,
Наставляя, - взлетать...
И планета - вращается,
Что аж сердце сжимается...
Всё когда -то кончается,
Начинаясь опять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676065
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
І примружився настрій під сонця звабливим оком,
не побачивши чітко – з якої ноги ти встав.
На розплавленім липні залишило серце кроки,
оминаючи голод на й досі чужі міста,
на скасовану зливу без згоди з тобою з ночі,
на обірваний сон…
Підсихала на небі гжель.
Ти прокинувся, любий… і зорі закрили очі…
Чорно–білу опівніч я саме тепер – не хочу…
З добрим ранком, коханий…
Завжди твоя…
Акварель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Кохав чи не кохав? Яка різниця?
Байдужість в'їлась в душу і проїла.
Тепер і не живеться, і не спиться.
Вона... Мене до завжди отруїла...
Чи дощ, чи сніг? Чи весни, а чи зими...
Ось так можливо жити неживою.
Я затоптала у могилу рими,
Обшивши літери напівканвою.
Чи злість? Чи біль? Чи смуток, чи жахіття?!
Яка мені тепер скажіть різниця?!..
Молюсь лишень... Щоб через всі століття
Бог захистив, кого люблю!.. Спідниця
В душі моєї зовсім розірвалась.
Нехай...Де для душі купити ниток?..
Я всіх люблю... Та я... Не зізнавалась...
Бо ця любов і є лише мій статок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676036
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
Листя пожовкле злітає з акації,
З шурхотом тихим вздовж вулиці котиться.
У листопадну тече каламуть
Вітер недобрий жене його в путь.
Час розлучатися… ніжна, засмучена…
Дай, наостанок це пасмо закручене
Ще раз рукою ласкаво візьму…
Бути прийдеться в житті самому.
Час так багатий розлуками довгими,
Зустрічей радістю, друзями новими.
Може, і їм, як тобі, сколихну
В чуйних серцях лиш печалі струну?
Доля як вітер: жорстка, невмолима
Кидає жменями гостре каміння…
Як би вже важко в житті не було,
Протягом щоб у душі не тягло!
*************
Дорога цьому серцю людино,
Ти наснилася знову мені.
Чи тому як сльозою обмило
Лице ранку в моєму вікні?
Ніби ж я уві сні і не плакав
Лиш дивився… дивився услід
Листопад за тобою чалапав,
В падолисті ховаючи слід.
Догорало багаття кленове,
Сіяв дощ через сито мілке…
І чомусь не промовлено слова,
І мовчання на присмак гірке…
Прокидаюсь! Ледь стіни сіріють
Знов самотність як лезо ножа.
Ти пішла в листопад, моя мріє,
Непривітна, мовчазна, чужа.
****************
Молчу и я: к чему звонить
Если тебе не нужно больше?
Проходят пустотело дни
В душе осадок горше… горше…
Июльский вечер надо мной
Как чёрный ворон пролетает…
Твой голос… нежный и родной…
И как его мне не хватает!
************
Легко говорить, да попробуй забыть
Прошедшие годы, что жил я тобою.
Пускай ошибался, мечтая взашиб,
Тебя называя своею судьбою,
Пускай как ослепший, не видел того,
Что только манило красивым обманом
Я жил ясным светом лица твоего,
Я кутался в плащ голубого тумана
Прозрачных надежд на взаимный ответ,
На чувство моё, на желание ласки.
Ты тайны хотела. Боялась огласки…
Не дай, Бог, что молвит сей взбалмошный свет!
А что им, – живущим за тонкой стеной?!
Зачем их пускать в наши судьбы бездумно?
Ну, всунули нос меж тобою и мной,
И мы разбежались… как мыши… неумно…
У них свои семьи, налаженный быт
И светит им солнце над кровлей высокой…
А нам остаётся обо всём позабыть
И, - как и до встреч, - догорать одиноко!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676057
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
Переболіло. Часом замулилось,
А геть покинуть - зовсім не спішить.
І довго ще, так довго мені снилось,
Що сукню не встигаю я дошить...
Когось шукаю, але не знаходжу
І подруга не хоче у дружки...
Гаряче літо, що на пекло схоже -
В мереживо порепані стежки...
І так щороку. Відцвітали вишні,
Губилися ключами журавлі,
Але чомусь додумався Всевишній
Зібрать до тебе спомини й жалі
І все, що не давало вільно дихать,
Слова, що пропадали без причин
Бо щастя підкрадалося так тихо,
Так рано. Так невдало і ні з чим...
І хоч за тебе заміж я не вийшла,
Та знову, як тоді, мене втіша
Вже переспіла соковита вишня,
Мов щедра на любов твоя душа...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675641
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2016
Видишь, горы плывут… Вдалеке – звук шаманского бубна.
Земля отпускает, дорога – спиралью да ввысь…
Пусть она в лепестках, но сокрыты шипы. Это ль трудно –
По ним босиком, как по радуге светлой, пройтись?
Вдалеке, за грозой – колыбельных атлантов напевы,
И явь размывает стогласием птичьих рулад…
Так связались пути, словно корни вселенского древа.
Теперь, как и прежде, ступай в темноту наугад…
Эта ночь – навсегда, сны – от ставших лесами друидов…
Застынет волною, но без отражения гладь
Леты-матери, мир в глубине остается невидим.
И бубен - набатом, на счастье, беду ли – как знать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675170
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
[i]Надо мной, как всегда, синева и листва,
И невидима цель, и крива тетива,
И нетрудно заметить следы колдовства
На любом освещенном предмете.
Ольга Зондберг[/i]
Невпопад. Что ни слово, ни мысль – невпопад…
Отдаю, мол, полцарства за искренний взгляд,
Где далекие звезды кострами горят
В темноте без границ…
И за трепет души сердце, мол, отдаю,
За одно обещанье, что будем в Раю,
За одно лишь касанье и святость твою,
И за тень от ресниц…
Но ни взгляда, ни трепета нет, как и звезд,
Не проложен над бездной искрящийся мост,
Не придет ровно в полночь таинственный гость
Избавлять от тоски.
Где полцарства возьмешь, если целого нет?
Да и святость одна из ненужных примет.
Волшебство изменило ли каждый предмет
Или был он таким?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675169
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Ще вчора по-іншому сходило сонце
Й "кохаю" по-іншому ти промовляв,
А вітер приніс жовтий лист на долонці,
Який ненароком на вишні зірвав.
І в душу чомусь сум гадюкою вкрався,
Такий же холодний й такий же слизький.
А ти так замріяно й ніжно всміхався,
Але не мені, вже чужий й ще близький.
Кого ти в думках своїх бачиш, не знаю.
Що сталося з нашим коханням, скажи?
Я в спогадах знову з безсонням блукаю,
Лишаючи там наших мрій міражі.
Та й ти серед ночі виходиш на ганок,
Безсоння украло й твої, любий, сни?
Знов зайде до хати насуплений ранок...
Й затихне далеке відлуння весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675025
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Полусон
Заколдованных таинств,
В унисон
С позабытой загадкой,
Все витает
По грани окраин,
Затаив полузвуки украдкой.
Утаю
Полустоны немые,
В бесконечности черных пауз
В позаброшенном
Свете Луны, я,
К келейности звезд
Прикасаюсь…
Cтемнели
Пред взором планеты,
Их Лета
Забвеньем омыла...
Размыв,
Тайный мир
На сегменты,
В рассветную тишь
Отходила..
Полустих, полусделка,
Молчанье…
Вмиг
Под лунной поверхностью
Отблеск,
Белладонны
Цветки распустились,
В новолунье,
Коснусь
Бездны проблеск…
Ведь так сладко
Мы здесь приютились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674755
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 29.06.2016
Ты умрешь, и я снова смогу дышать -
Не останется камня на камне.
И надежда – хранящая сердце печать
Станет вовсе тогда не нужна мне.
Убеленного утра кипит роса
Наполняются травы дрожью -
Возвещают небесные голоса
Прекращение пытки ложью.
Ты умрешь, и я снова смогу дышать -
Не останется камня на камне,
Но прощенья не сломанная печать
Станет горше полыни горька мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675000
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13502579_811132262319778_2625957323258217787_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13522840_811132808986390_294134222879994396_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483084_811132798986391_7501938005307603988_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533020_811132088986462_6554847433532228678_n.jpg?oh=12133ddb16a25042ae24ec0139d0ea22&oe=57E9A10C[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13533149_811138605652477_1758716898808540866_n.jpg?oh=6f4b63ddf4eb46617da11e427322d1fa&oe=5801DA90[/img]
[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/13510797_811136168986054_6372789440072014701_n.jpg?oh=e41f648651eedd127eb730d89cacaea8&oe=57FE2AB3[/img][img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13498152_811142988985372_2356888393962656090_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13483321_811143052318699_3303415548752357076_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528074_811143038985367_2340171258816800826_o.jpg[/img] [img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/t31.0-8/13528598_811143062318698_3553874933033115147_o.jpg[/img]
Спекотний Львів. Мов плитка шоколаду,
Стара бруківка вуличок міських…
І день оцей – прекрасний Божий задум –
Себе нам відкриває залюбки!
Старі будівлі дихають минулим,
Мовчать про давнє стіни кам’яні,
Вони віків немало перетнули,
Та зберегли себе й до наших днів.
Тут кожен клаптик – справжня таємниця,
Лиш притули до каменю чоло –
І враз легенда древня обізветься,
Торкне своїм обшарпаним крилом.
Така краса ошатна й колоритна!
Вмостився під балконом ветхий лев,
Його розкішна постать оксамитна
У сяйві бурштино́вому пливе.
Стоїть Нептун з тризубцем серед міста,
Фонтанні струни солодко бринять,
І бризки, мов розірване намисто,
Розпирскують вологу благодать!
Аромить кава, кличе до кав’ярні
Густої пінки бархат золотий!
І сивочолі храми легендарні
Полощуть в небі вицвілі хрести.
Розноситься відлуння мідних дзвонів
Між акуратно стрижених дерев…
І ми з тобою – крихти на долоні
Старого міста, гордого, як лев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674880
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
Видихнув поглядом в очі густий туман.
Пальцями нишком від пліч і по формі ліній
Легко ковзнув аж до стегон… Я – нотний стан.
Нотами дотиків (грають не тільки білі)
Пишеш мелодію. Зцілюєш рваність ран.
Клавіші тягнуться стежкою вздовж колін.
Ти партитуру змішав з сигаретним димом,
Джином і блюзом… та, врешті, не ти один…
(Ми без хвилини знайомі лише годину.)
Але не зараз… Ще прийде наш час провин.
Локони кольору міді. Чіткий портрет.
Не розглядай надто довго – то шлях до згуби,
Просто люби. Тут. В цю мить. Затісний корсет
Сковує подих. Печуть передпліччя губи
Грішним тавром. І на шпальтах нічних газет
Ми в об’єктиві спокуси. За кадром світ.
Тут, мов лавина, обійми з відтінком зливи,
Хрипкість обірваних фраз, спека й знову лід.
Сукня до ніг і сорочка під колір сливи.
Ось, де ми є.. Тільки зараз.
...Твоя Ліліт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674820
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 28.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.06.2016
Душа моя в тени ветвей жасмина
Любовь встречала... искрой на ветру...
Он опоздал... Известная картина...
стремился милый к большему костру...
Как не понять... что он... моя утрата?!
Меня не обнял... не поцеловал...
Лишь подошел... и как-то виновато...
В глаза не глядя... руку мою сжал...
Зачем пришел любимый на свиданье...
Раз крылья тянут в бездну... к миражу?!
Я улыбнулась нежно на прощанье...
- Когда не любишь... значит... не держу!
Вдруг ветер обхватил два наших тела...
Заполонив прохладою сердца.
А чувства наши... ржавчина задела...
Спешит любовь... до своего конца.
Заставил ветер вздрогнуть куст жасмина...
Засыпал нас дождем из лепестков...
- Ну как сказать ему... что я жду сына?!
Нет... Пусть моих... лишается оков!
Умчал... к Звезде холодной и далекой...
Но светом ярче тысячи свечей!..
А я одна... С судьбой такой жестокой!..
На лавочке... в объятиях... лучей.
24.06.2016 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674154
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 24.06.2016
Небо касалось слов междустрочья - звёздами(падшими),лунной тропой...
Плюшевым бархатом(чёрным навечно) - ластика осени(золотой)...
Помнишь,как падал багряный лист на маслянистость фетра?..
На авансцене седой артист прятал слезу от ветра?..
Плечи(невольно)согнули дугой - снежно-колючие вьюги?..
Чья то душа улетала домой(под Бранденбургские фуги)?..
Если когда то разлюбишь,то - уходи(без обид)...
Лишь пуповину разрубишь - прошлого(монолит)...
Если когда то разлюбишь,то - вспоминай(иногда)...
Если ты что то забудешь,то - покараешь себя...
Холодом растерзают - волею свысока...
С болью нас повенчают...Странною...Навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673638
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 21.06.2016
Я - повноводна Либідь!
Не питай...
Чому так споконвіку повелося?
Усе не "ті"... Що снилось - не збулося.
...Моїм очам так личить водограй.
Я - повноводна Либідь, птиці тінь!
Ти не сумуй! Так в світі повелося.
Зате, як личить золоту волосся
сестри твоєї бистра течія...
Я - срібновода Либідь! Йдуть дощі.
Із місяцем чи ми не гарна пара?
Ти не тужи, мій Кию, не тужи,-
Дівич-гора вже скидує тумани...
...Якщо не "ті" - то краще самота!
Ти відчуваєш? - пахне чистотою!
А, за імлою, Дівич-мрій гора,
мнемони цвітом квітне наді мною.
19.06.2016р.
За легендою, сестра Кия (засновника Києва) Либідь, не захотіла одружуватися з жодним із знатних та заможних рицарів, які приїздили просити її руки. Залишившись самотньою, вона оселилась одиноко на горі, яку згодом стали називати Дівич-горою, а ріку, що протікала внизу, назвали Либідь (за переказами, ця ріка утворилася зі сліз самотньої дівчини).
Мнемони - квіти пам"яті; казкові квіти, що символізують пам"ять .Слово утворене від назви квітки Анемона, що перекладається з грецької як "вітер" та імені давньогрецької богині пам"яті, матері дев"ятьох муз- Мнемозини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673373
дата надходження 20.06.2016
дата закладки 20.06.2016
В твоїх обіймах бачила я рай,
Та ми летіли в чортову безодню,
По лезу опускалася на край,
Не відчувала як стікала кров'ю.
Як в мареві, втрачала я себе,
В спокусі ми топилися обоє,
П'янкою цілувала я тебе,
Неначе в сні, щасливі були двоє.
В твоїх обіймах бачила я рай,
Хоч навкруги було все із оману,
Втрачала розум, в цих обіймах я,
Бо з губ твоїх напилась я дурману.
Лю...
18.06.2016
Нічого особистого, настрій ЛГ з побаченої картини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673172
дата надходження 19.06.2016
дата закладки 19.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2016
Літо гаряче пахне суничним джемом,
Ваблять вуста солодкі, як мед, липкі!..
Зорі далекі, ніби вогні Сан-Ремо,
Вкотре нам двом не вистачило квитків…
Жалять високі ціни, немов медузи…
Втім, нам не зле і тут, головне – удвох!
Космосу хвилі ловимо на «блютузи»,
Теплий асфальт провалюється, як мох…
Погляд у тебе – градусів десь під 40,
Аж пропікаєш тіло! .. І я – пломбір:
Тану, немов під сонцем, течу додолу,
Крихтами шоколадними – на папір…
Вулиці людні, збовтані аж до піни,
Літнє кафе – кораблик у місті мрій…
Навперегін автівки, немов дельфіни,
В руки штурвал – і наздоганяй мерщій!
Ві́зьмемо курс туди, на далекий острів –
Ложе, накрите хвилями простирадл…
Свистом тугих коліс розгойдало простір,
Ніби протяжним скрипом нічних цикад.
Поки лечу з тобою і просто мрію,
Кутаюсь, як у плед, у казковий світ,
Ген ліхтарів недопалки млосно тліють,
Іскрами розсипаючись нам услід.
Ну, а коли дістанемося кімнати –
Двійко нічних блукальців у пізній час,
Десь загориться світлом вікна квадратик
І за хвилину кліпне, сховавши нас.
[img]http://41.media.tumblr.com/b1aeca596d77c1d08e2593e95ceabe90/tumblr_nzk9wdZiZW1sqwlqgo1_1280.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672963
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
Чарівна та спокуслива троянда
Розквітла в затишку старого саду
Їй до лиця з краплин роси гірлянда,
Та парасолька з листя винограду
Вона тендітна, та шипи зелені
Ховає в листі – краще не чіпай…
Вона чекає, де ж той наречений?
Чому не йде до неї в тихий рай?
Краса зів’яне, пелюстки змарніють
Та облетять від гіркого зітхання…
А потім сад та поле спорожніють,
Чи прийде до троянди те кохання?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672834
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2016
Річка часу невпинно пливе,
Із собою навік забирає,
Що сьогодні та завтра живе.
Та от тільки душа не вмирає.
Щоб з минулим не рвати зв’язки,
Щоб з усім дорогим довше бути,
Вона в пам'ять мотає клубки...
Ну, а потім - живе незабутнім.
Так і я: в сьогоденні важкім,
Де недуги та слабість доймають,
Все пірнаю у пам’яті дим,
Звідки різні клубки вибираю
Вибираю здебільшого те,
Що колись мою душу зігріло,
Що як літо цвіло золоте
Птахом щастя у дім прилетіло.
Хай недовгим те щастя було:
Як синиця ховалось у жмені…
Діамантами в росах цвіло,
Босоніж прибігало до мене,
Із кульбабок віночка плело,
Щоб прикрасити коси дівочі…
Бо ж у мрії назавжди ввійшло
І тривожило сни серед ночі.
Ще є там заповітний клубок:
Нова зустріч і радість остання.
Мов за потягом хриплий гудок,
З молодими літами прощання.
Чи з тобою прощаюся? Ні!
Ти у серці царюєш і досі
Хоч при зустрічах миті тісні,
Та і ноги давно вже не босі,
Бо на литках жахливі вузли
Проступають, страждання даючи.
Тільки очі такі ж, як були:
З романтичним серпанком, жагучі.
Та ще крила турботливих рук,
Як раніше, розкритись готові.
Іще ніжності милої звук
У жіночій вчувається мові.
Отака ти, яка зараз є:
З-поміж сотень знайомих – єдина!
Як останнє кохання моє,
Найдорожча для серця Людина!
17 червня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672873
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 17.06.2016
В стрибках температури–ідіотки
ти тихо сумувала на папері.
Прощанню, за сценарієм, відсотки
(сьогодні це були з балкону шмотки) –
замало слів… але багато серій.
В чергове не дивитися у личку.
Адресу замінити на приблизно.
…і падали думки у попільничку,
що й досі не сприймається за звичку
вдягати ліжко у нову білизну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672602
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 16.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670697
Я бродила по Вашим стихам
От полуночи до рассвета...
Между косами скошенных трав,
Ароматами пряными лета...
Под мелодию тишины,
Просветлённую слогом молитвы...
До белесого шрама войны
И разломанного пюпитра...
Допишите: в красном куплеты...
Разрешите: всем прочитать...
Заблудившимся в сумерках света...
Отрицающим благодать...
Без надежды быть узнанной где то
Я бродила по Вашим стихам!!!
В постоянстве деления клеток
Возносилась Осанна грехам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672346
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 16.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2016
Чаклунко зваблива, ти знаєш про власну красу?
Яка ти п'янка у одвічнім своїм супокої.
На осуд до тебе і мрії, й тривоги несу.
Розради напитись, чи тиші невтішно-терпкої.
В тобі - океани загадок, моря таємниць,
Емоцій людських, почуттів і гріхів опівнічних.
Втікаєм до тебе зі світу буденних в'язниць
У вимір заблуканих тіней і звуків магічних.
Наосліп ступаючи стежкою хто зна куди,
Під ковдрою хмар темно-синіх, в обіймах у вітру...
Чи папороть нам замережить цвітінням сліди?
Й змалює свою, невідому нікому, палітру?
Які ще секрети ховаєш, царице земна?
Чому не розкажеш про те, що ти чуєш по світі?
… Мовчить так велично, і так непохитно вона.
Лиш в темряві тихо тремтять і шепочуться віти.
14.06.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672344
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 15.06.2016
[quote]"Я странник, неустанно восходящий на горы, – сказал он в сердце своем, – я не люблю равнин и, кажется, не могу долго оставаться на одном месте.
И что бы ни сулила мне судьба, что бы ни пережил я, – жизнь моя будет вечным странствием и восхождением в горы: в конце концов, человек живет только тем, что внутри него.
[/quote]
_____Ф-В.Н_______________________________________
Стогранным зеркалом поймаю взгляд твой,
Певчая из птиц!
Летунья!
Под сердцем носишь правду -
В сердце - ложь,
Душистым виноградом.
Крутись Земля!
Вертись без остановки!
Ещё виток -
И с тетивою звонкой -
Взойдёт стрела,
Как утро.
Пронзит одну из птиц,
Судьба
И
Чувство.
Ещё поёшь ты,
Певчая из птиц...
Ещё - вдыхаешь!
Ещё от белой лилии
На чёрный кипарис взлетаешь...
Так
Будет
Не всегда.
Ты -
Знаешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672254
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
И у камней есть корни и душа:
Лежащий у воды хранит секреты
Ночных стрекоз расцвеченного лета
И отпечаток пяток малыша.
Перенесенный мастером, в стене
Удерживает втайне мирозданье:
Гнездо пичужки и окно с геранью,
С такими же камнями наравне.
И ни о чем не хочется гадать,
Когда впишу, склонившись на колени,
Мальчишеское имя поколеньям
В гранитную холодную тетрадь.
Шершавый камень тихо загрустит,
Пульсируя неспешно под ладонью.
Под скрипом попытается спросонья
Пересказать историю пути.
И я пойму, что сбудется в конце.
И надо мной заполнится корнями
Пространство, управляемое снами,
Где божьим камнем стану во Дворце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672166
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 14.06.2016
Бывает так - ночь не берет в объятья,
А сбрасывает тело со счетов….
…Так, не оставив сил для плотской страсти,
Терзает душу фестиваль грехов...
***
- Давай в субботу?
- Выходной... мне не подходит.
- Быть может, вторник?
- Не смогу.
- Когда?
- В четверг...
Пришел четверг, и, убаюкав гордость,
Испепеленные жарой до самых недр,
Уснули на полу, взмывая в космос…
Вдвоем познали всю неосторожность
Взаимного затмения планет...
***
И, засыпая, улыбалась сердцем -
Истома колыбельную поет...
Но он не спал - упрям! И, сидя в кресле,
Смотрел [b]в[/b] нее, курил: [i]"А вдруг соврет?"[/i]
***
Все закончится быстро
Хоть покажется, что невзначай,
Но спланирован [i]им[/i]
Каждый выход в знакомые двери.
Лето в осень нырнет -
Не держись за сезон,… не прощай.
Дерзко - близость в сундук
И на дно. С октября… до апреля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672032
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016
После ответа на комментарий
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671120
Когда мой Гений уходил,
Поставил метку на запястье:
Из фиолетовых чернил...
Три раза - целовал(на счастье)...
Ложилась тень - на амулет...
А пульс(височный) - задыхался...
Когда мой Гений уходил,
То он со мной не попрощался...
И проклинала я обет:
(Во время нежного причастия)...
На бесконечность зим и лет...
На время солнца и ненастья...
Когда мой Гений приходил,
То покорялась его власти...
Секретно(в двери)не звонил...
Не приносил(в кармашках)сласти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671858
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2016
На підзарядці екскаватор хтивий,
Часу не залишилось майже зовсім,
Старий будинок серед поверхівок,
Мов писанка в "елджімікроволновці".
Приречено всміхається безодня
Порожніми Малевичами вікон,
Старий будинок доживає віку,
За мить з’їдять яєчко великоднє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671813
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016
Это только запоздалый свет,
Отраженный чем-то неприметным...
Вновь даешь несбыточный обет,
И с последним дуновеньем ветра –
Вспять кривые стрелки на часах.
И лежат, разбиты, колесницы –
Фаэтоны смотрят в небеса,
Но не знают, как им возвратиться.
Мыслей разрозненные стада
Пастырей не видели давно уж.
Карточные пали города,
А клинки так поврастали в ножны...
Нет дороги за твоей спиной,
Даже гор нет – сплошь одни равнины,
Где над первозданной тишиной
Бродят тени старых исполинов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671660
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ну, як завжди, картинка – експромт)))
[b]«Кама с утра»[/b]
[color="#0707eb"][i]
Летает порошею снег по квартире
Подушка, не выдержав, сыплет снежинки
А ты подымаешь меня, как пушинку
Мишень для любви сексуального тира
На люстре повис элемент интерьера
Еще две секунды как был он на теле
Чем мне подтвердив, что на самом-то деле
В согласии строится наша карьера
Нам в стенку стучит обозленный сосед
Соседка уехала где-то на дачу
А он без любви – озабоченный мачо
И с виду еще бодрячком, хоть и дед
Груди дай вдохнуть, не дави на живот
И так уже выдавил воздух из тела
От этой я позы совсем обалдела
Я кукла твоя, ну а ты – кукловод
Вот кошка, мяукнув, забилась за штору
Прикрылся крылом попугай в своей клетке
Лишь что-то бормочет о сексе и детке
И что мы подобны цунами иль шторму))
Микола Карпець (М.К.)
*11.06.16* ID: № 671614
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671614
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Ці краплинки дощу
діамантами б'ються у скло.
Дикий вітер ущух,
мов ніколи його й не було.
І манірна печаль
у минуле відносить думки.
Де кохання вуаль
вкрила серце моє на роки.
Ну і де ти тепер
мій красивий і лагідний Брут?
Що мені між ребер
вилив суміш пекучих отрут.
Що любити умів
лиш словами, і більше нічим.
А слова, в плині днів,
перевтілились в спогадів дим.
Чи забув, а чи ні...
чорнооке наївне дівча?
Що в легкому вбранні
пригорталось до твого плеча.
Там шукала тепла,
де ніколи не було вогню.
Тільки сіра зола,
що накрила собою брехню.
Але час-рятівник
поскладав все на власні місця.
Ти, як вітер, десь зник...
й наша казка не мала кінця.
Дощ гримить у вікно,
наче шибку вмиває слізьми.
Це було так давно...
Була я. І був ти. Та не "ми"...
11.06.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671620
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
День с натяжкой оскалился новостям бессовестным,
оседлавшим вакансию между сказом с притчей.
А соседка из –надцатой сокрушалась горестно,
что супруга по печени стукнул отпуск нынче.
Ветер пыхнул жасминово над горячим чайником,
полным трав и спокойствия. И какого рОжна?... –
на поход ежемесячный (плата коммунальникам)
кофейку с коньячком бы мне… и без кофе можно.
Заскулил показательно некто в телевизоре:
всё идёт, мол, как часики… но немножко мимо.
Я душой данным паспорта форы дам на мизере –
что мне Ваши этюдики с бурной пантомимой?...
Я похожа на искорку у шнура бикфордова.
Затянула терпение кукиша манерой.
Проигралась с платёжками треть от утра доброго –
да на третью часть пенсии выгуляла веру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671572
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Мовчиш?... Скажи,- розгнівався чому,
мій прадіде, листобородий дубе.
Без слів отих(і я - не я) німу,
кинджалом пустки вдарить тиша в груди.
Плетусь одна, чужа серед мовчань.
Та в чому ж, мій старесенький, провина?...
Анічичирк. Не чути... Не сказав -
мене ж лишилась тільки половина!
Чи половина?... Радше - зеро, нуль.
Мене нема - без слів твоїх я мертва.
Та німота - як попіл сподівань.
Якщо чужа, то значить просто смертна.
11.06.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671567
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
Хитросплетения судьбы -
Потертость карты.
И даже здесь пунктиром
Мой обозначен путь..
И я пытаюсь, –
Я стараюсь, правда! -
Перешагнуть….
***
Во что мне выльется
Душевная [i]безночность[/i]?
И недопитый чай
На дне твоих пустынь?
Да ты и сам,
Кляня союза… прочность,
В меня стеклом швыряешься:
- Остынь!..
***
Молчанием твоя отравлена дорога...
А у кровати голой - чашек суета.
В одной из них вода - запить тревогу.
А в остальных - кофейная смола...
***
Сердцебиенье в такт словам «быть может»
И латте мой допит, и съеден кекс…
Но блюдце с крошками, замусорив безмолвность:
- А был ли мальчик?
[i](ой, простите – был ли секс?)[/i]
***
Апатия – ленивая, безногая, -
И шелест тихой музыки в ушах…
Душа - в бега. Спасайте недотрогу!…
…Пожалуй, мы достигли рубежа…
***
Мой крик темнеет, улетая в пустоту
И я хочу стать маленькой и… черной.
Пунктиром. Точкой. Родинкой у губ.
Но только бы не стать [i]ему[/i]… покорной.
****
Доверие на праздность обменяв,
В пустоты трещин я вдохнула дерзость.
А ты молчишь. И в грудь себя:
- Я прав!
- И я права...
Столкнулись
И исчезли.
***
Не было и нет в любви регламента -
Мы ее преображаем сами.
Право выбора: нарушить правила
Или действовать….
по старому
сценарию…
[youtube]https://youtu.be/rlt3tp4QiBk?list=PLO7xDJzX7Fkun9HtT27PtRAUQnHvnjynD[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671492
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2016
Я хотела бы назад возвратиться!..
Недосказанное - пропеть!..
Филигрань - оставить лицам...
И любовью опять заболеть!..
Но... она завешена вуалью...
На морщинках(паутиной) - пыль дорог...
Правый скошен каблучок - моралью...
Под дождём не слышен топот ног...
Мысль переплетается словами...
По спирали поднимается на пядь -
Искра,обжигающая длани...
Разреши:разок - по-це-ло-вать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671251
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 09.06.2016
Я розлуку на смак пам'ятаю -
Гіркувато-солоний, до сліз.
Запах теж її не забуваю -
Він зі мною, прилипливий, скрізь.
Відкараскатись хочу та марно -
В той же час забуття ще боюсь.
Може, це і не дуже то й гарно -
А в житті, як без них обійдусь?
Каву п'ю... Пам'ятаєш кав'ярню,
Де зустрілися ми в перший раз?
Усміхався лукаво нам бармен,
Розглядаючи потайки нас.
Йду по парку...Ось тут три троянди
Біло-жовті для мене зірвав
І сухі пелюстки в фоліанті
Моїх спогадів ти заховав.
Все минуло...Але кожний ранок
Ритуал свій повторюю я:
Ставлю пару на стіл філіжанок -
Знов чека тебе кава твоя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671067
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
БУР`ЯН.
Сонце було у душі щоденно.
Майбуття блищало ніби скло.
Вірилось: все буде в нас напевно
Щастя, радість, віра і тепло.
Та недовго сяяла погода
Раптом обгорнула все пітьма
Ухопила, мов хижак, за горло,
Горя незагойного зима…
А літа такі дістались довгі:
Аж піввіку тягнеться линва…
Сіялось щоденно зерно-слово,
Та злиденні видались жнива…
Чом отак? Невже був недолугим,
А чи, може, засмоктала лінь?
Чи роки без раю, без подруги
Назавжди наклали свою тінь
Як тенета вічної скорботи,
Що глушили порух на вірші?
Ні! Не лінь. Був всі літа в роботі.
А слова… збирав їх «для душі»…
Все таємно… соромно, бач, було…
Весь той біль прожитого життя…
Нащо те показувати людям,
Нащо їх знайомить з почуттям,
Що тебе усі літа катує
І яке коханням не назвеш?..
Вже тебе давним-давно не чують,
А ти й досі думками живеш,
Які просто видаються зайві
В сьогоденні бідного буття!
Так було… по рік передостанній:
Душу струсонуло почуттям.
Не колишнім, а не знано новим,
Коли вже нічого не чекав…
Чи то погляд… чи проста розмова…
Чи життям згорьовані вуста…
Щось в цій жінці було незвичайне,
Не вкладалось в рамки: «як усі»…
В глибині очей яскріла тайна,
Цілісність чудової душі
І якась уроджена шляхетність
Підкупала, ворожила в ній.
Дивувала виняткова чесність
В дійсності брехливих наших днів.
Зустрічі частішали… хвилини
Пролітали мов єдина мить…
І душа самотньої людини
Потяглась до неї мимохіть.
Став себе ловити на тій думці,
Що здурів! Що втратив ясний ум.
Нащо ти потрібен оцій жінці?!
А ночами – неспання і сум…
Німий відчай: не змінити долю…
Надто пізно зустріч відбулась.
І таємне вирвалось на волю:
Сорому загата прорвалась
І любов нестримною рікою
Розлилась в бурхливому вірші…
Раювали в цьому ми обоє:
В почутті зріднілі дві душі.
Так було, аж поки злоязикі,
За брутальні плітки не взялись.
Між людей: сусідів або близьких
Слухи, пересуди потяглись,
А у неї діти вже дорослі…
Малі внучки… та й не ті літа…
Та і я, - дивак старий, бездомний…
Нащо їй подібна срамота?..
І розпалось!!! Начебто, як друзі…
А насправді, поміж нами клин.
Я тепер як той бур’ян на лузі:
Посивілий, знічений полин.
Жовтень 2013 рік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671033
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2016
Я покладу на музику любов,
Нехай вона торкнеться твого серця,
Щоб ти відчув моє кохання знов,
І хай воно в душі твоїй озветься.
Я покладу на музику тебе,
Ти зазвучиш мелодією літа.
Ввімкне веселку небо голубе
Світ ароматами наповнять квіти.
Я покладу на музику слова,
Які тобі ще досі не казала.
Лунатиме мелодія жива
І буде світ увесь — концертна зала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671113
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 09.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670454
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Минуле виринає із пітьми,
Несе мені картинки ностальгійні
Про те, як ми колись були дітьми
І нас будили у бабусі півні.
І мама з татком там були живі,
І так було нам затишно, спокійно.
В екологічно чистій там траві
Купалися у росах... А про війни
Від сивих ветеранів чули лиш,
Війна була далека, ефімерна...
Сьогодні від новин з війни болиш,
Прийшла у Край зі сходу клята скверна...
Із шафи я минуле дістаю,
Пірнаю як у мамину перину.
Колись також жили не у Раю
Та сприйняття все ж інші у дитини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670197
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
Есть в нашей жизни такие моменты, которые запоминаются на всю жизнь и ты их не можешь вычеркнуть из памяти. Да и стоит ли? Они (как минимум) помогают нам ценить то, что имеем. Один из таких моментов.
Было это много лет назад. Крайний север, бесконечная полярная ночь. Еду я в автобусе, а на руках - четырехлетняя дочь. Темно, холодно... И тут вдруг, солнце встает. Дочурка увидела его в окошке и с удивительной радостью воскликнула - "Мама.., мама, смотри, солнышко". Это не опишешь, это нужно было слышать. И не просто слышать, а слышать после беспросветной бесконечной тьмы. Казалось бы.., солнце... Что тут удивительного?
Сколько стоит, скажи, милый друг,
Белой птицы полёт над землёю,
Или радуги мост- полукруг,
Оберег над притихшей рекою..?
Или, может быть, дружба людей,
Та, что верность хранит, без опаски..?
Нежность рук и тепло матерей,
Наша вера в недетские сказки..?
Сколько стоишь ты, чувство любви..?
Знаешь, как-то тебя оценила
Бескорыстием робкой зари,
Что от ночи меня заслонила.
Искренняя благодарность за редактирование стиха Генадию
Потустороннему
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670180
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2016
Блукав. Свою шукав долю.
Усе вірив, що "там" вволю...
Волі.
Губив душу. Стирав ноги.
Чужі вили когось з нього...
Злого.
Терпів мовчки. Ступав дрібно.
Та все ж Долі збирав гідно
Віно.
Мозоль вперто чекав діла.
В руках Теслі жага мліла...
Зріла.
Струсив лихо - зі стіп тирсу.
Вернувсь. Серце вручив Лісу...
Звісно
Ходив босий... Земля ж гріла!
І ось Вільний узявсь сміло
Діла.
Тесав темінь завжди вчасно.
Щораз стружка до зір рясно...
Ясно!
.......................................
Віно - заст. плата за наречену
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670000
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
День, словно старая телега,
Везет надежд моих ошмотья...
Сгрузить бы их под глыбу снега,
Но где ты снег возьмешь сегодня ?
Да Бог с ней, глыбой - горсть бы снега,
Но нынче липа расцветает....
Ползет скрипучая телега,
Под липой липу выгружает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669984
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2016
Шукаєш тої пристрасті в очах,
Бурхливою рікою все змітає...
Натомість лиш невизначений страх,
Бо ніжність все частіше обнімає...
...................................................
Шукаєш тої пристрасті в очах,
А за плечима ночі звучно сміх...
Чого дурна, перестріваєш в снах,
Спокусою плекаєш стогін- гріх...
Шукаєш тої пристрасті в очах,
Так легко їй у буднях загубитись...
Не йдіть за мною, викрадений час,
Я хочу в нім до болю розчинитись...
...................................................
Шукаєш тої пристрасті в очах,
Бурхливою рікою нас змітає...
Залишиться лиш спогад на губах,
Бо ніжність все міцніше пригортає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669534
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 03.06.2016
У серці міста, серед тихих трав,
поміж дубів і кленів стріла Бога,
тоді в жасмині ладан відчувавсь,
єлеєм злив пропахлася дорога...
Я чула кроки в шелестінні трав
і бачила,- монах в сутані білій,
вином причастя квіти частував,
вдихав життя, Присутністю, у зілля...
І під собором вічно золотим,
безмовність вуст - промовистіш за слово.
Впаде завісою додолу пил...
Мовчання слів - зі Всесвітом розмова.
2.о6.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669869
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
твір було написано 10 років тому,
а присвячено тепер знаменитій спеції,
щоб була здорова та весела.
каже: "ви мені ще жодної поеми не присвятили"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669879
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
Допоки навколо поволі збирали трофеї,
я мовчки і звично несла на найближчий смітник
чергові вітання с черговим напів’ювілеєм,
підписані коротко–чітко: «З любов‘ю. Гаплик.»
До біса літак (я так думала), є електричка...
і поруч ще троє сиділо… одна з них – нудьга…
такий трудоголік собі (п’ятирічка по тричі)…
все їздить і їздить… кінцями зімкнулась дуга.
Така однакова, нав’язлива, цілодобова,
постійно зимова…
злякаю останні з чеснот:
цю синю панчоху візьму – і (хай лиш тимчасово)
заріжу вночі…
а тоді – поховаю…
в блокнот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669780
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2016
Красная Шапочка в странной зеленой шапке,
что приуныла? Не хочется в темный лес?
Ты все мечтала - в Принцессы? Хотя б - в
Русалки...
В Маши... В Мальвины...
да даже- в гардемарины...
Только не вышло.И Волк тебя все же - съест.
...точит он,видишь, за елкой картонной зубы...
Волку обещан завтрак...Урчит живот...
Ярко горят софиты...Играют трубы...
Зря ты покрасила шапку...Ты б лучше -
губы...
Пусть тебя-ОЧЕНЬ КРАСИВУЮ!- Волк сожрет.
...Пусть ты умеешь прицельно метать
корзинку,
учишь английский и можешь слагать стихи,
кто-то в Лесу для тебя - протоптал
тропинку...
-Красная Шапка,твой выход! Ровнее спинку!
И никаких "Не надо...","пиз...ец","хи-хи"...
Бо РЕЖИССЕРУ -виднее... И под сурдинку
жадно шевелятся елки...
И лопухи....
...просто закрила російськомовну сторінку. Вірш - звідтіля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648801
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 31.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2016
Пересчитав прошедшие восходы,
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать пытаюсь на природу
И босиком живой травы коснуться...
Я растеряла каблуки да клатчи
На белых кромках серых тротуаров
И на удачу мелочью звенящей
Шары брусчатки щедро осыпала...
Кредитки, карты, бонусы нависли,
Кафешек ароматная бравада.
В подземке - кто прижат, а кто затиснут:
Содружество колючек и булавок.
Здесь пластиковый рай пустых пакетов,
Паломники у магазинных полок;
Капотный блеск автомобильных сетов
Среди задумчивых бескрайних пробок...
Проспектов струны, кладбище -этажек -
Неравновесие простых акцентов...
Отпустишь на природу? Снова скажешь,
Что в городе мы встретим это лето...
Пересчитав прошедшие восходы
И ночи полутемных старых улиц,
Я убежать из Киева готова
Чтобы соскучиться и....
....вновь сюда вернуться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668788
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Земля Чернігівська – земля мого дитинства,
Я все життя несу твоє тепло,
Моя любове і моя колиско –
Серед полів загублене село!..
Завжди була ти щедра врожаями,
І джерелом просвітницьких ідей,
Боротись як з панами-глитаями,
Щоби настало краще для людей.
Земля Чернігівська – моя земля, праотча,
Це тут відкрила очі я на світ,
Пила слова, Шевченкові, пророчі,
Що дарував дитинству «Заповіт».
Ти край великого Тичини і Довженка,
Це ним Десни оспівана краса,
В піснях тут колисала його ненька,
Котрі складав безсмертний Вересай.
Ти для усіх була і є, як мати,
Котра дітей чекає із доріг,
Ридала, коли йшов хтось воювати,
Спокутувать немов хотіла гріх.
Тоді ти плакала разом із матерями,
Й губила сльози-роси в тиху рань,
І сонце навіть сліз тих не збирало,
Коли синок від ран твій умирав…
Земля Чернігівська – земля мого дитинства...
Для мене ти і дорога, й свята,
Всотала дух від тебе українства,
Котрий любов’ю в серці пророста!
Твоя душа безсмертно-калинова,
Нагадує мені, що я жива,
А українська рідна наша мова
Творити здатна світові дива.
27.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668981
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Проснувся вмитий росами світанок
під спів колоратурний солов'я.
Легка, як вітер, я лечу на ґанок,
бо при мені – лише душа моя,
яку не встигли загнуздати плани –
тягар обов'язків дрімає ще –
спішу в мій сад, красу спивать доп'яну,
аж поки подих перехопить щем.
Дерева, квіти... – в нас своя розмова
на рівні духа потаємних струн.
Я розумію їх без звуку слова,
як відьма – таємничість древніх рун.
Шепочуть в росах мерехтливих трави,
що янгол слізки тут вночі згубив,
що в нетрях вже підрісшої отави
кипить життя – театр комедій, див.
Про болі проскрипів старезний берест,
поскаржився на остеохондроз,
у затінку поблід низенький верес –
без сонця в нього авітаміноз.
Тюрбан султанський одягли піони
і похилили голови від дум,
стрункі, нап'яливши по три корони,
іриси – ці не відають про сум.
У когось – спрага, хтось над кимось висне,
комусь тут мокро, хтось від сонця вмлів...
Безмежне розмаїття – барвам тісно
в цім царстві незрівнянних кольорів.
Мій любий сад, – сімейства, види, клани –
найперше хоббі, мій пріоритет.
Вони мені диктують мої плани,
задаючи шалений ритм і темп.
Поохаю, жаліючись на втому,
що осідлали всі мене... А втім –
немає від природи краще дому,
коли живеш в гармонії із ним.
28.05. 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668982
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Навіщо квіти розквітають почуттів...
Їх так безжально смутком обривають...
Дорогоцінний дар межею двох світів...
Розлученням коханих називають...
......................................................
А квіти барвами, ясніють в щирості...
Та в душі важко, трепетних зростити...
Підносять на поталу гніву й хтивості,
Залишилось дощем із сліз полити...
......................................................
Навіщо квіти, розквітають почуттів...
Обставини їх вирвуть і потопчуть...
Все намагався дарувати, не зумів...
Прощання болем квіти прошепочуть...
28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668935
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Я нікого не звинувачую -
Ні себе, ні, тим більше, Вас.
Просто долею не призначено.
Просто вимір не той і час,
На ромашках не тих гадалося,
Говорились не ті слова...
От тому-то, мабуть, не склалися
"Одинички " в жадане "два"...
Я вважатиму Вас удачею
(хоча й кіт на душі шкребе)...
Я нікого не звинувачую...
Може трішечки...і себе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668940
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Коли з душі ідуть не просто рими,
А наче півжиття назавжди йде,
І думаєш словами вже чужими,
І серце-камінь холодно-тверде,
Так хочеться сховатися від світу,
Від підлих зрад, жорстокості, брехні!
Холодне серце, наче із граніту,
Як метроном, вистукує в мені.
Воно ще вірить у добро і казку,
Зробити хоче ще назустріч крок,
Відчути хоче ще тепло і ласку,
Щоб полетіти знову до зірок...
Десь там, у глибині, в холодній кризі
Іще горить, ще теплиться життя...
Я вірю: у небесній диво-книзі
Відкрито ще сторінку в майбуття!
Без віри, без любові все вмирає,
Бо без любові в серці лід, зима...
І щирою молитва не буває,
Якщо любові у душі нема!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668973
дата надходження 29.05.2016
дата закладки 29.05.2016
Та то ж була любов, що бачив всенький світ,
То на руках носив, то дарував політ.
Як заздрили усі, що доля їх звела!
Що так багато щастя в долоньку дала!
І жили вже самі, він вишні посадив,
А літечком ремонт в домівочці робив.
Як заздрили усі, що лілії цвітуть,
Янголята пішки в домівоньку ідуть.
Ось так би нам усім! Навчитися у них!
Я... Очей щасливих не бачила таких!
А вечером з очей упала тих сльоза...
Через день надворі й в будиночку гроза...
Які ж вони дурні! Ці сльози без причин!
Котились цілу ніч через який сатин...
Через сім сорочок з коротким рукавом.
Матуся привезла дарунки не обом.
Соромився сказать, що не таку знайшов,
Що їй вже тридцять п'ять, що світ весь обійшов.
Та таки відшукав і щастячко Бог дав.
Матінці зізнатися смілості не мав.
Стерпіла, в сусідок всі ночі провела,
Як матуся з ситця фіранки віднайшла.
І спальні кольори змінила на свої...
І зникли із стіни маленькі солов'ї...
А він і не шукав, бо матінка піде.
Як ситець до лиця кімнатці цій іде!
З коротким рукавом сорочки одягне.
-За такого кожна красунечка піде!
Вона додому йшла, бо грошей вже нема,
В сусідки вже не їсть.
-Візьмеш?.. - Півжартома.
-Мій хлопчику? Це хто? Чому в будинок йде?
-Це та, що в сина щастячко колись вкраде...
Він й слова не сказав, щоб просто захистить...
А ситець той страшний вже висить, вже шумить...
За нього би й життя до крихти віддала.
Його любов - незрада(?!) ситечком взяла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668913
дата надходження 28.05.2016
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660374.mp3
Весна Душе покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
в постели...
ощущаю... Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
ждёт жертвы...
чтобы выпустить наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и... недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
[b]Патара :: Переспів
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34593
Rekha - ПЕРЕВОД - Я так недолюбил Свою Весну…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653439[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668597
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 27.05.2016
НА РЕЙКАХ.
На рейках, на рейках недоброї долі,
Я всеньке життя чомусь дурно кручуся.
Не маючи дому, не маючи волі,
Чогось іще прагну, чогось іще вчуся.
І наче, буває, ось – ось буду мати
У своїх руках те, до чого стремився!
Та потяг нещастя продовжує мчати
І я невблаганно під ним опинився!
Скалічений дико, замучений тяжко,
Але ще живий, ще плекаю надію.
Я знов починаю мандрівку у казку,
Я знов до життя кличу віру та мрію!
Бо рейки так кличуть у даль веселкову!
Бо рейки десь там, мають диво – вокзали…
Крізь зціплені зуби встаю знову й знову,
Аби що я слабий, колись не сказали.
І вже, коли обриси милої мрії,
Так близько наблизились: лиш дотягнися!
Нещадна махина сталевої дії
Пройшла по мені, аби я зупинився!
Розтрощені кості, розірвані м’язи…
Та серце живе, голова ще вціліла.
І знову душа, як минулого разу,
На спрагу життя, не на жарт, захворіла!
Аби оця спрага з’єдналася з кров’ю,
Аби позагоїлись тяжкії рани,
Наповнилось серце щемною любов’ю,
Хоч, може, це буде востаннє… востаннє…
Хай навіть і так! Та травневої ночі
Бузковий туман по – над нами стелився.
Закохано дивлюсь у карії очі,
Бо з вуст її, любих, я меду напився!
Дві ямочки щік, ніжна шия та груди…
Цілую це все, розплітаю волосся,
Бо вдруге це щастя, можливо, не буде,
Бо лихо моє іще спать не вляглося.
Вже рейки гудуть. Наближається потяг.
І з рейок недолі мені не звернути…
Цілую засльозені щічки та очі,
Щоб вічно щасливим назавжди заснути!
28 червня 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668057
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Я, певно що, - піщинка на долоні :
Дмухнеш - і зникну серед сотень інших.
І тільки галасливе гайвороння
Згадає, що були якісь там вірші...
Ну може, вітер інколи згадає,
Як ніжно пестив моє тіло зночі,
Як з ним літали аж за небокраєм,
Як золотили зорі мої очі...
І дощ згадає...бо не раз в краплини
Ховав мій біль і розпач від невдачі,
Не раз голубив і до мене линув,
Як я, бувало, потайки заплачу...
А ти? Згадаєш? Поспішиш забути?
Чи й не помітиш, що здмухнув піщинку?
А я до тебе ланцюгом прикута...
А я без тебе - посивіла жінка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667922
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
Я пішла від тебе геть... Назавжди...
Так боялась боляче зробити.
Як намисто смуток нанизавши
Вчилася хоч краплю розлюбити.
Думала, що будеш ти гукати,
Навіть двері трішки відчинила.
Я могла як світ тебе кохати,
А взаємність... Літечком згубила.
Як боялась, що будеш кричати,
Не навчишся спатоньки ночами.
Як тебе хотіла... Цілувати...
До завжди... Так довго!..До нестями!..
Рік за роком... Очі продивила.
А тебе немає і немає.
Навіть звістка болю не зглушила :
-Він забув... Гадала... Що шукає...
От і все... Кохання помирало,
Я його водою напувала.
А воно на землю розливало...
Ну... І що... Є хрест, що я зрубала...
І не треба вдвох його ховати,
І псалми читати на могилі...
Як тебе... Я хочу обнімати!..
Та сьогодні... Ти... Мені... Не милий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667848
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
«Сны - это вторая жизнь»
МузаСтар
Мне снился сон
В нём плавали цветы.
Аккордеон
Как будто бы простыл,
Слегка хрипел,
Играя вальс цветов.
Мой разум млел.
О, ностальгия снов.
Аттракцион
За ширмою из век.
Хамелеон
Мне примерял проект.
На злобу дня
Крутил природный ум.
Мечты склонял
В желаемый триумф.
А мне всё лень.
Хочу сны про цветы.
Чтоб был в них пень,
Весь в муравьях простых.
Ещё чуть-чуть
Понежусь без проблем
Отбросив муть
Неинтересных тем.
Но лезет тень
На солнечный покой.
Трухлявый день
Зовёт на вечный бой.
Хамелеон
Под ухом заскрипел.
Прощай мой сон,
Будильник зазвенел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667649
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 23.05.2016
[quote]DMT (диметилтриптамин) — психоделик, способный вызывать интенсивные энтеогенные переживания с мощными визуальными и слуховыми галлюцинациями, восприятие иного хода времени и способность испытывать переживания в отличных от привычной реальностях.
Профессор Алан Уотс так описывал эффект DMT: «Заряжаем вселенную в пушку. Целимся в мозг. Огонь!»
[/quote]
Умер я, в обычной уборной. В полу-мраке, под шум сливающейся воды.
В самый последний момент, за секунду до... Страх. Какого я ещё не испытывал. А после...стыд.
[i]Страх и стыд[/i].
...вот я. Моё тело лежит неподвижно. Голова прижата к унитазу. Худые, тонкие руки, так и остались напряжены. Старая футболка. Штаны. Кроссовки. Маленький пакетик с белым, как моё лицо, веществом. Пакет слегка открыт и вещество вступая в реакцию с кислородом, даёт красноватый цвет.
Ещё не прошло и пяти минут, как я вижу себя.
Того "[i]я[/i]", которое сейчас мыслит и смотрит, я совсем не ощущаю. У него отсутствует тело. Есть лишь чувства. Каких гораздо больше, чем считается. Теперь - я все [i]понимаю[/i] и [i]знаю[/i], пусть это и звучит в высшей степени глупо.
...кто-то кричит. Нашли моё тело. Вокруг собирается толпа молодёжи. За пару минут, уборная набивается людьми, как бомбоубежище перед авиаударом.
Вбежала моя сестра. Растолкав любопытных, она бросилась ко мне и заплакала. От прикосновения, моя голова скользнула и сползла на мокрый холодный пол. Сестра увидев пакетик, быстро взяла его и швырнула в унитаз. Затем встала и что-то закричала окружающим...
...я смотрел вниз, на себя. Тот, кого я видел, совсем не был [i]тем[/i], кем я себя ощущал всю свою недолгую жизнь. Отсюда, из безтелесного, мои джинсы, футболка и обувь, были обычными и простыми тряпками. Но ещё вчера, я воспринимал это иначе. Я хотел выделиться, стремился обратить на себя внимание... [i]Зачем? Почему?[/i] Теперь мне совершено непонятно, почему один человек - так стремится запомниться другому? Зачем ему это?
Я так и не понял, в какой момент важное стало мелким, ничего не значущим. Но момент этот уже произошел. Я осознаю это. Прямо сейчас. Все, от чего я уводил своё сознание при жизни, смотрело на меня глазами грязных, расписанных стен. Сквозной правдой. Реальностью. Все было - [i]как-есть[/i]. Пространство вокруг, заполнило все, чему я запрещал существовать при жизни. И оно смотрело на сцену моей смерти вместе со мной. Молча. [i]Ничему[/i] с тобой не нужно говорить, чтобы ты все понял. Все осознал. Принял.
...[i]стыд[/i].
Толпа, как яйцеклетка, приняла в себя две серые тени. Приехали медики. Носилки долго пытались впихнуть внутрь, но потом оставили эту затею и вынесли моё тело руками.
Сестра лихорадочно что-то говорила одному из несущих. Затем уборная опустела.
...невозможно закрыть глаза. Нет ни век, ни другой ощутимой плоти. Фантомно жгли глаза.
...[i]пещера[/i].
Пещера? Почему я здесь?
Толстый слой вековой пыли и длинный тоннель впереди. Источника света нет, но кое-что видно. Тени. Они танцевали, как индейцы после удачной охоты.
Вижу "[i]зал[/i]". Посреди него, уродливая каменная глыба. Жёлтое подземелье, было сухим, холодным и глубоким. Пахло сыростью.
Есть понимание, что время слов прошло. Осознание себя и всего вокруг приходит молча. Оно есть - и все. Кроме понимания, другого выбора нет.
... слышу звук. От его вибраций, моя фантомная кожа вздрагивает и шипит, как загнанная кошка. Прямо передо мной возникает из тьмы - [i]маска[/i]. Ужас пронизывает и обездвиживает. Кто-то или что-то, в маске со злыми глазами, пляшет вокруг камня, не давая мне пройти дальше...
...[i]мною прожита глупая жизнь. Почему?[/i]
...[i]две трети себя, я скрывал. Всегда. Зачем?[/i]
...[i]каковы были мои цели и ценности?[/i]
...вопросы неслись по всем моим фантомным конечностям. Это было похоже на наркотический эффект. Резкая смена состояний. Если смотреть в зеркало, ты даже видишь этот процесс. Меняется и само лицо. Взгляд. Голос. Речь.
...словно раненый зверь, в меня впрыгнул - страх. Некуда и нечем бежать. Масок становилось все больше. В каждой воплощался мой страх. О каком я знал один. А когда разорвалось первое видение, оттуда высвободился и стыд... За себя. От себя. К себе.
"[i]Я - сожалею[/i]..." - нет страха выше.
Какое-то время, я метался по "[i]залу[/i]", не понимая, что делать и как избавиться от паутины ужаса. Маски всюду меня настигали и вдыхали в мои лёгкие новый страх. Дышать позволено лишь так и только этим.
Я остановился.
"[i]Стоп! Успокойся[/i]!"
Каждая из масок, изо всех сил пыталась помешать этому замиранию. Они хотели заполнить каждый полу-момент беспамятством, моим бегством, страхом. [i]Мне нужна концентрация![/i]
Чем больше, я погружался в себя самого, тем тише становились маски. На смену им, мне слышатся уже другие звуки. Поют люди. Сначала - тихо. Но по мере, моих усилий, они становились отчетливей. Люди действительно пели. Без слов. Слов не было, но ты узнаешь в этом людей. Это их голоса.
Становится легко... Невесомо. Почти приятно. Люди напомнили о себе. [i]Люди[/i]! В сухой, пахнущей влагой пещере, человеческий голос...
"[i]Ты - не один[/i]" - понял я.
...и я сделал шаг. Мне удался он. Затем ещё... И я наконец, покинул "[i]зал масок[/i]".
Впереди я...
...моё тело лежало в городском морге, среди десятков других тел. Тел, которые, как и я были солнцем, вокруг какого крутится Земля. Теперь вокруг нас, крутилась только пожилая санитарка, не спеша вымакивая половую тряпку в старом ржавом ведре...
...впереди я...увидел свет. В нём много [i]крови[/i]. Но кровь эта, не пугает. В материнском животе, ты с самого начала, видишь мир, сквозь кровь матери, сквозь её кожу. [i]Солнечно-алый мир[/i].
Я вижу миллионы людей. Мужчин и Женщин. Сверху. Там, в уголке, маленькой точкой целуются двое...
Теперь...
...[i]они мои родители[/i].
Пусть и не знаю ещё этого.
[b][u]От автора[/u]:[/b]
[color="#a14f4f"]Смесь буддизма, психоделии и косвенного опыта ощущений [i]ди-эм-ти[/i].
При [i]лёгкой[/i] передозировке любыми наркотиками, человек возвращается с двумя четкими чувствами: стыд и страх.
Линия сюжета (если позволено так сказать) пронизана буддизмом. В культуре Тибета, страшные лица - часто изображены, дабы человек, попав после смерти в [i]зал масок[/i], не боялся их.
Традиция петь возле умершего определённое количество дней, и есть та самая помощь в преодолении страха.
Буддисты верят, что мы сами выбираем своих родителей. [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667731
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
На самом-самом донышке,
в глубоком птичьем горлышке
умолкли колоколнышки -
их голос не звучит...-
сидит микроб с колючками
и очень птичку мучает -
случился -ой! не птичий ли?!-
не грипп,но фарингит...
Ей спеть бы песню звонкую,
да хрипло горло комкает
все песни колокольные,
все трели нежных нот...
В красивом птичьем глазике,
как в лужице иль тазике,
так хищно отражается
голодный,жирный Кот...
Ему,поверьте,радостно,
что птичке очень гадостно-
ведь в горлышке не солушко -
микробище сидит!
И нету в том сомнения-
сожрет он без зазрения
ту птичку,что в диагнозе
имеет фарингит.
Но вот спасенье близкое-
шуршат на кухне "вискасом"
и девочка с ирискою -
с ирискою во рту
на кнопку выключателя
нажмет с лицом предателя
и погрузит писателя
в ночную темноту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531412
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 23.05.2016
«Сны - это вторая жизнь»
МузаСтар
Мне снился сон
В нём плавали цветы.
Аккордеон
Как будто бы простыл,
Слегка хрипел,
Играя вальс цветов.
Мой разум млел.
О, ностальгия снов.
Аттракцион
За ширмою из век.
Хамелеон
Мне примерял проект.
На злобу дня
Крутил природный ум.
Мечты склонял
В желаемый триумф.
А мне всё лень.
Хочу сны про цветы.
Чтоб был в них пень,
Весь в муравьях простых.
Ещё чуть-чуть
Понежусь без проблем
Отбросив муть
Неинтересных тем.
Но лезет тень
На солнечный покой.
Трухлявый день
Зовёт на вечный бой.
Хамелеон
Под ухом заскрипел.
Прощай мой сон,
Будильник зазвенел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667649
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 22.05.2016
Твою душу руками дужими
роздягнув майже травень.
Соромно?...
Не соромся сльозами, друже мій.
Я назавжди – лише пів ворона
і чужого не їм минулого…
Я її пам’ятаю – сонячно:
як одному тобі, похмурому,
із будення молола борошно.
Я її пам’ятаю – щирою
як до вечора стигла кавою,
як ходила поміж могилами,
поховавших тебе з примарами.
А чи ти пам’ятаєш також ще?...
чи живуть ще поміж сторінками
серцем зібрані в листя пахощі
однією для тебе жінкою
на злинялім шматочку спогаду,
де заклався – кохання досить їй,
де вона на північних сполохах
догоряла в долонях осені?...
квітень 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667349
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 21.05.2016
В тобі лунає музика, яка не для всіх –
опівніч цілковитого джазу,
подовжена життям на незаявлений гіг,
де міститься усе – і одразу…
де ходиться по хмарах між богів і птахів
у вив’язаних нею шкарпетках…
де потайки ховаються ще вчора в архів
написані на завтра чернетки…
де над усе дивує те, що нот – тільки сім
і чхати, що з них жодної – чисто…
де кави аромат із кухні, наче Гольфстрім,
який ти віднайшов особисто…
де дихання хвилює сон лише і якщо
на двох одне… хай, навіть, останнє…
ти поки ще не… поки не помітив ти, що…
що це…
що це, напевно, кохання…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667243
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 20.05.2016
Не треба, не бійся,
Це поки що лиш манівці.
А що буде завтра, відомо лиш Господу Богу…
Немає мольберта… у тебе в руках олівці,
Твої олівці…
покладеш на холодну підлогу
Сувій полотна,
Ніби контурну карту півкуль…
Отак жебраки розкладають на площах ганчір”я…
Як сонце погасне, до місяця, сестро, малюй…
Малюй до зірок,
що торкають твоє надвечір”я.
Що світу - до тебе?
Що світу - до болю твого?!
А ти не питай… він глухий до твоєї печалі…
Лише полотно… коли сонце торкнеться його,
Відкрий його променям
вишиті серцем скрижалі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667046
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Прошу,
перестань мне сниться,
ты знаешь, какая мука -
настойчивых губ касание
по тоненьким нитям вен ?
Как в сердце, сражённом спицей,
по капелькам, горче лука,
стекает, меня терзая,
не слёзы, а воплей ген ...
Прошу, мне облегчить пытку,
лиши меня буйной ласки,
не будь горячо-желанным
и не прожигай насквозь ...
я стану твоей открыткой
на столике у дивана,
а не надрывая связки,
вытаскивать вбитый гвоздь ...
Прошу,
перестань мне сниться,
тогда мне поможет утро,
но руки твои не сдержат
желание смотреть назад ...
Ведь мне суждено влюбиться,
впиваться в другие губы,
и жить ... А я где-то в прежнем
и больно открыть глаза ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529193
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 19.05.2016
Буває часом - ніби не дихнути,
І ціплю зуби – може пронесе,
Достатньо напилась протиотрути,
Усе,
Що терпеливо крихтами збирала
Уздовж проїжджих спилених шляхів,
Раптово, безпощадно і зухвало
День змів.
Колись важливе виявлялось прахом,
Між пальців просипалось – не знайти,
І, до землі припавши, як мураха,
Сліди
Доріг якихось праведних шукала,
Ішла з лупою в пошуку чеснот,
А їх насправді у житті – так мало.
Цейтнот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667004
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Ночь воскрешения...
Понедельник...
Красные розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги муранские...
Шик карамели...
Полузабытое божество...
Тучи,рождённые облаками...
Дольче агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар поцелуя...
Крик коростели.....
Отблеск потухшего света - на всё...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
На необмеженому в часі просторі
не рахувалися зірки, як падали…
Через дорогу посміхались постери
своїми вічними, як світ, порадами.
А ми з тобою – каву з винних келихів.
Дошкульно вголос тріпотіли крилами
і за вікном… і у душі метелики.
Ми жили, дихали, були...
любили ми…
...Всі мрії дуже… до хвилини… зайняті.
Лиш небо вільне… може вільно гострити
зірки в сузір’я – перехрестя пам’яті…
на необмеженому в часі просторі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666919
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Десь, у місячній безодні,
Гаснуть зорі,
Тіні постають холодні
І прозорі,
І думки стають твердими,
Ніби криця,
І літають Херувими,
Наче птиці...
Десь, у місячній безодні, -
Інший вимір.
Там гуляє Звір голодний
(ще не вимер),
Іклами і пазурами
Тягне світло
До задимленої ями -
Щоб не квітло.
Десь, у місячній безодні,
Дні - пустелі:
І безлюдні, і безводні -
Невеселі.
Замість перекотиполя -
Мертві душі.
І жене їх вітер-доля
За край суші...
Десь, у місячній безодні,
Сни про тебе,
Що наснилися сьогодні
Без потреби...
Розсівають хмари просо
Небокраєм :
Чи то сльози, чи то роси -
Хто їх знає?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666903
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Пир во время чумы – за «200–тый» безнал.
Пограничные с разумом новости
кто–то, трезво обдумав, по пьяни принял
да тайком открестился от совести.
На семь бед – всем с лихвою хватило вождей…
и рассвета кровавого – дО ночи.
И кричи/не кричи – нет там больше людей
(у корыта – давно одни сволочи).
Рвался голос натянутой насмерть струны.
Стая ангелов крыльями хлопала
по оставшимся в мире во имя войны…
где душа не отпетой закопана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666857
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
(з настрою)
141* за сюрпризи буття вам воздам, небеса!
Так, знаю, що вино, любов і дів каприз
І ангелів з небес на землю кинуть вниз.
А я? – Не ангел, плоть, спокусам віддаюся –
І небу шлю хвалу за кожен цей сюрприз!
142* давав, як щастя, маємо – мороку…
Кажуть, бог – це любов, справедливість, добро.
– Так чому ж Ти забрав потаємно ребро,
Щоб створити жону – мук і спраги причину,
Ще й поставив на очі спокуси тавро?
143* хай лунають пісні - від життя, про життя, для життя!
Всі вірують в щось, сотворяють богів і кумирів,
Щоб час своїх днів у марноті проводити; ліру
Я так налаштую, щоб бога свого оспівати –
Бо бог мій не любить псалми, а пісні у трактирі.
144* життя – це любов, тож покличу всіх в секту закоханих
І кличе бог ваш в храми
на молитви, поклони,
Лякає пеклом за гріхи у гніві повсякчас –
Мій кличе цілувати
жінок, а не ікони,
Любить вино і – жити! один-єдиний раз!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666892
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 19.05.2016
Моя судьба, расхристанная всуе
промеж канунов Пасхи с Рождеством,
не увенчайся крестиком, в посуле
на в чём–то там особое ество…
Прости за то, что я с тобою между
далёких тайн и близких новостей.
Ты родилась когда–то… где–то… прежде,
чем я мочила молоком постель.
Прости картавость юности желаний,
впитавших, жизнь спустя, приставку «не»
на скорости испуга цвета лани…
прости во мне без упряжи коней.
Моих мужчин, желающих жениться…
и развестись…
и попросту хотеть…
Долгами обеспеченные лица
на ныне… на минувшее… на впредь…
Прости авансом память и поруку,
что друг по другу – чистым баттерфляй.
…я упаду синицей…
прямо в руку…
Прости меня…
…прости меня…
…стреляй…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666790
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
І знову ніч... Вже котра ніч без тебе.
Змією смуток заповза в нічне вікно...
Тебе нема. І милосердне небо
Мене самотнім знову обдарує сном.
Насняться дні, безмежні, наче пам"ять...
Ми знов щасливо проживемо разом їх,
І жити снами, неодмінно снами
В часи розлуки то є втіха серед втіх.
Холодний морок затискає душу
В лещата відчаю, і холодно душі.
...я спокій сну, немов перлину з мушлі,
Дістав зі схованки й перелив у вірші,
Що Духом Снів казкового сюжету
Були записані у час, коли я сплю
І збереглись на ранок у планшеті.
Ти їх отримай... Як же я тебе люблю...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051800911
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666677
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 18.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
СИРЕНЕВЫЙ ДЫМ.
Над цветущей сиренью дышит ночь неприязненным холодом,
И молчат соловьи, улетевшие в лес за теплом,
Утлой лодкой Луна проплывает над маленьким городом,
Божий ангел в ней правит серебряным узким веслом.
Он причалил к трубе уснувшего старого дома
И спустившись по крыше, вдруг замер лучом у окна,
Где студентка не спит: шелестит страницами тома,
Что-то пишет в тетради, под кругом из света, одна.
Твёрдый камень наук, грызть его очень долго и трудно.
Не одну ещё ночь проведёт над тетрадью без сна…
А над миром любовь бродит в платье своём изумрудном,
А над миром царит в цветочных нарядах весна.
Я у дома стою. Который уж вечер напрасно.
Жду студентку свою, надеясь на слабый «авось».
Неужели не выйдет хотя бы чуть-чуть прогуляться,
Неужель для неё весна незаметно пройдёт?
Ангел, слышишь? Тебя попрошу я немного:
Посодействуй ты мне, шепни ей на ушко о том,
Что я здесь, под окном; что я жду её нервно и долго,
Что цветенье любви нельзя отлагать «на потом».
Юность быстро пройдёт. Чего ты не взял – не догонишь.
Будут звёзды мерцать, да только давно уж не те…
Только в юности счастье идёт в молодые ладони,
Только в юности парус несёт наши судьбы к мечте.
Прошептал ли ей ангел – о том стопроцентно не знаю.
Но я ждал до полночи, а дальше – звучали шаги
По ночным тротуарам; по парку, – живущему маем,
Где волной разливался лиловый сиреневый дым.
понедельник, 16 мая 2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666477
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Налий мені, милий, вина...
Не ніч, а якась дивина -
Осяяна зіркою вись,
Бо долі, мов руки, сплелись.
Скажи, я від чого хмільна..?
Невже від краплини вина,
Чи може від сірих очей,
Чи від солов"їних ночей..?
До серця мене пригортай,
Цілунком мене пригощай...
Не ніч, а якась дивина -
Налий мені, милий, вина...
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666476
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
"Бонжур" магнолий - в квадрат оконца!..
Под синим небом и ярким солнцем
Флаг меланхолии полощет ветер!..
Кто за него всегда в ответе?..
То поднимает,то опускает?..
Дождинок(бисер)иглой низает
На полотно(льняного цвета),..
В плиссе(горох)и в лоно лета...
От меланхолии(незрячей)
Два пуда соли - со всех заначек...
Три пуда боли - с округи света...
Скупая нежность - в минор сонета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666505
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Скулит разливом поднебесья холод
Сменяя криком тягостный обрыв:
Ненужный май небрежностью исколот,
И ветер каждый обнажил разрыв.
Так даже лучше – не держать в помине,
Стреножив ум к пучине править бег,
Скулящим холодом тонуть в разливе
Забыть пытаясь, что́ есть человек,
Не ощущать как сердце гложет ярость,
И прав ли гнев лоснящийся над ним,
Чтоб не узнала ты, чрез столько зим:
Чернеть душой – изысканная слабость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666390
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 17.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2016
Клавиш дотронулись тонкие пальцы...
Еле касаясь их белизны...
В сумерках(серых) - аккорды(страдальцы)...
Струны и нервы - оголены...
Ты бы хотела снова родиться -
В старом созвездии,под новой Луной?..
Гладью(на пяльцах) - в красном зарницы...
Длинная нить - за иглой золотой...
Ты бы хотела любовью напиться:
(Досыта) - из чистоты ручейка?..
Сердцем откликнулась!..
Чтоб возвратиться?..
Клавиши вспомнили пальцы тогда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666333
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Ми сьогодні удвох
Вже не ті, що були легкокрилі.
Наших споминів блог
Дощовою завісою вкрило.
Розірвалась вона,
Мов завіса тендітна у Храмі,
І розриву стіна
Постає непохитно між нами.
Мелодрама дощів-
Наче постать Евтерпи лірична,
Від якої спочить
Часу вдосталь. Попереду- вічність.
Руку дай і пройди
По застиглій долоні прощання.
Дощ змиває сліди
Що лишило на спомин кохання...
У альтанці удвох,
Мов на острові у океані.
Екзальтація... Крок
До надії- можливо, останній,
І прощальні слова,
Наче щирість раптового блуду...
Дощ кохання змива.
Все скінчилось. Нічого не буде.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116051600814
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666201
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 15.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 14.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2016
Не вдивляйтесь, матусю, у темінь вечірнього неба,
І не плачте завчасно, я поки що, мамо, не ТАМ.
Сліз багато усюди. Не треба, прошу Вас, не треба…
Лиш молитва поможе недавно полеглим братам.
Світлу душу вбачаєте в кожній небесній зірниці:
ТАМ коханий для когось, і батько, й товариш, і син.
Безпорадність бентежить від втоми змарнілі зіниці,
Нас багато, неначе, та я тут зі смертю один.
День і ніч, зло й добро... Тут змішалося все у єдине.
Тільки вибухи, крики, й ні кроку, ні кроку назад.
Хтось повернеться з бою живим, а хтось знову загине,
Комусь сонце засвітить, а когось уб'є лютий "Град".
А мені б на хвилинку побачити синові очі,
Щоб мене обійняли його рученята малі.
" Тату, все буде добре" почути б слова ці пророчі,
"Буде мирно і тихо на нашій прекрасній землі".
Як би важко не було - дороги в минуле немає.
Побратимів своїх не залишу ніколи в біді.
І, тоненьким серпом, місяць сумно на нас споглядає.
Мамо, ми як і він: і самотні, й такі ж молоді.
12.05.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665720
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Ну здравствуй, планета – полметра на метр,
кухонная, плоская, светлая.
Локтями заменено тысячи мер.
Истёрто перо километрами.
Пристанище мыслей, стакана, виска.
Рассветы. Итоги. Судилище.
Я – кромка меж тоннами вод и песка…
костёр…
и котёл…
и удилище.
Разменяно небо монетой луны
в зарю, предусмотрено раннюю;
планета… полметра на метр тишины… –
на попросту стол
...для питания…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665698
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Нарисую портрет дождя
Акварелью по влажной коже.
Я хочу, чтобы он как я
Был сегодня на счастье похожим.
Чтобы он отдавал тепло,
Нежность капель своих и ласку
Травам, листьям… стучал в окно,
Чтобы ветер менял окраску.
Чтобы радуги расцвели
И купались в лучах заката.
Чтобы мечты мои проросли
На окружности циферблата
Чтобы капли: «тик-так, тик-так»…
И все ближе с тобою встреча…
А пока буду рисовать –
Дождь, тебя и грядущий вечер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665432
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Не просто там падают слёзы,
Где вянут последние розы.
И поздно, теперь уже поздно
Вернуть...
И эти туманные дали,
Что наши обиды видали
Забудь...
Ты ушёл от меня на заре
В поседевшем немом январе
И, казалось, я точно к утру
Без твоих обещаний умру...
Мне больно, так больно и жалко
А ты навсегда уезжаешь.
Хотела покрепче прижаться
К тебе...
Да наше холёное лето
В туманной заблудится где-то
Судьбе...
Ты ушёл от меня на заре
В поседевшем немом январе
И, казалось, я точно к утру
Без твоих обещаний умру...
Так хочется тихо забыться,
Отчаянно с прошлым проститься.
И так незаметно вернуться
Домой...
Чтоб осенью, тёплой и сладкой
К судьбе прислониться украдкой
С тобой...
Ты ушёл от меня на заре
В поседевшем немом январе.
И, казалось, я точно к утру
Без твоих обещаний умру...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665413
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 12.05.2016
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де солов'ї і місячна соната,
Де стерті грані різних протиріч,
Де вітерець грайливий і крилатий.
І я піду з тобою хоч на край
Усесвіту... а може, навіть, далі...
Веди мене, цілуй мене, кохай,
Вплітай мене до сяйва пекторалі!..
Поклич мене гуляти в тиху ніч,
Де окрім нас - лиш зорі і дорога,
Де ми з тобою будем віч-на-віч
З собою, з небом і, напевно, з Богом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665298
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 11.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2016
Сендмене, містере, запрошую на чай,
без Вас моя нудьгує підсвідомість,
і прихопіть хоч дюжину почвар,
я, знаєте, люблю незнане й невідоме
я Вас, пробачте, зовсім не боюсь,
така професія - приборкувач кошмарів
(художник кажуть, віри в це не йму),
буває, що закохуюсь в примари
для критиків мої химери - зло,
жахає їх усяка нелогічність,
жахливий містере, запрошую на сон,
давайте поговоримо про вічне
про ніч стооку, бременських котів,
про Ваше тисячу й одне обличчя,
я Вас пізнати краще би хотів,
страхам люблю у очі я дивитись
ось булькотить уява в казані,
блукає небом дим блакитнорукий,
Сендмене, залишайтеся в мені,
без Вас цей світ - не світ, а сущі муки
9.05.2016
Картина: Salvador Dali "The Sandman"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664895
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Боляче, боляче серцю... ти знаєш, коханий.
Холодно й досі, а ти говорив, що мине.
Що ж, я терплю. Ти цілуй, обціловуй ці рани.
Може зігрієш в обіймах, хоч трішки, мене.
Може примусиш прогнати думки, що кружляють
хмарами сірими, грозами, громом, дощем.
Тих, кому холодно... їх від всього захищають
ніжності, ласки, любові, турботи плащем.
Я роздягнулась для тебе, мій любий, даремно...
Вітер палючий кусає мене до кісток.
Мріяла йти за тобою до сонця, та темно
було у тім лабіринті, куди дала крок.
І не повірю ніколи, що так... ненавмисне...
ти показав мені в хащі колючі цей шлях.
Знаєш, той камінь на серці і досі ще тисне.
Бачу цю темінь між нами у помислах, в снах.
Очі твої так благають про смуток забути,
Руки до світла, до сонця мене підніма...
Може мене не пускають минулого пута?
А чи у тебе, коханий, крил більше нема?...
09.05.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664755
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
[quote]..."Что же так напугало меня во сне, что пробудился я? Не подошел ли ко мне ребенок, несший зеркало?
"Заратустра, – сказал мне он, – взгляни на свое отражение!" .....
[/quote]
_________Ф-В.Н.[i] (ч.2 "Ребёнок с зеркалом")[/i]___________
Ты - есть Любовь.
Ты - есть бессонная взаимность.
Ты - есть мелодия для тысячи сопилок.
Ты - есть тот свет,
Что достигает дна,
Где не растёт давно -
Цветок....
Где не взойдёт
Трава....
Я сотни импульсов
Послал тебе на встречу.
Они, как музыка, без окантовки речью...
Наполнят день твой -
Добрыми людьми.
Любовь придёт - к Любви...
Любовь
к
Любви....
[u][b]От автора:[/b][/u]
[i]Есть люди, над кем благосклонность Любви раскрывает свои крылья....
Любовь не выдаёт своего присутствия. Но человек всегда ощущает Её.
Из девяти попавших в беду, именно он и не познает слёз....
Так он становится глашатаем и воспевателем Любви.
Так хочет Эта Женщина.
Дева - умеющая хотеть.
[color="#9e5454"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664768
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
Сонце, зійди в мені лагідним теплим світлом.
я заблукала, а значить – зовусь пітьма.
Той, хто мене не хотів, – той пішов, ти свідок.
Той, хто ніколи не бачив мене, – піймав.
Сонце, зрости в мені тихим-претихим словом,
ніжність моя ще не вийшла із берегів.
Там, де нікого немає, – нам буде сховок.
Поворожи мені, сонце, на ворогів,
бо як обірветься тиша, це стане зайвим.
Виболи, випали, випечи – всю мене.
Сонце, зійди в мені лагідним теплим сяйвом.
І хай у світі минає все, а ми не…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 07.05.2016
Осторожно - с моею душой!..
Осторожно - сегодня и завтра!..
Не пишите - ей нужен покой...
На мгновение - лишитесь азарта...
Возвращалась(летела) домой
(Через тернии карантинов)... -
Караванами,..вброд (рекой),..
Мимо времени -"Исполинов"...
Проходила грозу и мороз...
И дожди - (для прозрачности кожи)...
Отпадали корки корост!
Прорастали насквозь туберозы...
Просветилась душа (в темноте)...
И - казалась намного пригожей...
Возвратилась она - налегке...
И никто по пути не стреножил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664247
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Ну что Вы… не осень стоит на кону,
а тысячи мыслей, ниспосланных в темень,
о том, что сегодня, возможно, – канун
чего–то, что выдано мне лишь на время…
Ютится отрезок в делениях тем
от робкого «надо б» до горького «если б».
И утро, и вечер давно без дилемм:
на плечи – пиджак, на окно – занавески.
Молчите.
Не думайте… я Вас прошу.
Я слабостью выльюсь по сумеркам к ночи.
И вздох облегчения – сдача грошу.
Не густо? – в моих, как и в Ваших, не очень.
Вы не говорите, молю, никому.
Да будет сие нашей маленькой тайной.
Поставьте (не осень, а я на кону)
из зеркала прямо…
на всякий случайный…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664227
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Смесь сахара - и соли,
Радости - и горя,
Дня - и ночи...
Вселенной бесконечной -
Нет
Короче.
На мрачном небосклоне -
Молний шов -
Срезает чью-то жизнь
Или
Любовь...
Но снова бьёт разряд -
Во влагу сердца...
Ты видишь сон -
Ты на пороге детства -
Густой листвы
Откроются кулисы -
И вдруг -
Куст дикой розы
Или -
Жизни.
И снова сердце движется.
Торопит.
Идёт -
На смерть...
Молчит.
Но хочет...
Хочет...
Не может -
Не хотеть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664166
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 06.05.2016
Здесь колдует прибой…
Здесь струится песок сквозь пальцы…
Невесомый и скользкий, как древней змеи чешуя…
Здесь прильнет океан к опустошенным душам скитальцев,
В этих волнах нам плыть
до последней строки бытия…
С первой каплей дождя…
С первой болью обещанной вьюги,
Мы приемлем те силы, что из дому нас увели…
Твой предел – бесконечность… и прячется в замкнутый угол
Одинокий и страстный,
низвергнутый ангел любви…
Здесь – пространство твое…
Круг скитаний, очерченный мелом…
Что же в этом кругу бесконечно и жутко сквозит?..
Знаю, здесь назовешь ты меня своей солнечной Евой…
….только вечность пройдет,
прежде, чем ты забудешь Лилит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663895
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Цвіт пелюстковий щоночі
Попелом сипле на очі...
Він -то пече,то лоскоче...
Тільки ти цього не хочеш!..
Зовсім інакше благаєш!..
І від себе - утікаєш!..
Найпотаємне - забула!..
Найголовне - не відчула!..
Мабуть - тому він і попіл...
Мабуть - далеко твій сокіл...
Мабуть - тому ти і плачеш...
Мабуть - собі не пробачиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663801
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Маленький купол зонта
Под отворившейся синью
За сединой грозовою,
Под бесконечным дождем.
Каждая капля чиста –
Злоба вчерашняя сгинет,
Радуга Землю укроет
Золоторунным теплом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663874
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
А сонце, розпочавшись з підвіконня,
зимою в літо стіни фарбувало.
Куди я, звідки? – з постелі в безодню…
на пошук неба…
віра по лекалам.
Сніданок канув в майже добрий вечір.
А наші фото – у труну історій.
Я народилась з почуттів.
Доречі,
вони лишились, де щастило в горі.
Не хочу зайве… зайве, крім «кохаю».
Збираю постіль.
І в чергове згасну
десь на зупинці спогадів до раю…
…ти – не помилка…
То весна невчасно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663748
дата надходження 04.05.2016
дата закладки 04.05.2016
Не отрицай: любовь - блаженна...
Нетленны чувства - до огня...
Моё прозрение мгновенно...
Но от него сбегу сама...
Не говори,что время бренно...
Есть право истин бытия...
А у любимых и блаженных -
Лишь васильковые глаза...
Твои секреты(аналою)
Раструбят ангелы богам...
Венчание(избранных) - судьбою...
Душа и свечи - образам...
Ты - не последний из героев...
Из одиночества - ростки...
Глаза ладошками прикрою -
И... обрываю лепестки...
Ты от него ничто не скроешь...
И не поделишь пополам...
Для одиночества герои:
Кто остаётся - сам на сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663590
дата надходження 03.05.2016
дата закладки 03.05.2016
Забуду на мить про війну...
Себе обдурю ненавмисне.
Зустріну душею весну,
Хай серце сміється, не тисне.
Покрию віночком чоло
З духмяно-тонких первоцвітів.
Неначе, зими й не було:
Довкола краса з диво-квітів.
І в грудях у мене - букет
Усіх почуттів березневих.
Кохання нехитрий сюжет,
Зітхань і надій кришталевих.
Про радість та мир в майбутті,
Про тишу на рідних теренах...
Ця мрія - мов промінь в житті,
Пульсує, як кров, в моїх венах.
Як після морозів - завжди
Весна всіх теплом зігріває.
Так нас, після смутку й біди,
Світліше майбутнє чекає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663404
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Ей в глаза из зеркала смотрела незнакомка:
Взгляд уставший и увядшая капризность губ,
И изломана усталостью улыбки кромка,
Отпечаток прошлого - морщинки, слишком груб.
Женщина, которой прошлого не жаль ни капли,
Да и в будущем её не ждёт уже ничто.
Ангел потерял её, найти сумеет вряд ли
И подставить ей давненько некому плечо.
Незнакомка ей в глаза из зеркала смотрела...
Господи, как больно знать, что зеркало не лжёт!
Отраженье в зеркале стереть она хотела -
Только кто тогда её усталость заберёт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663461
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
Опаздывает полночь и часы,
Дыханье затаив, остановились.
Оконных рам распятые кресты
Под шторами привычно затаились.
Так неожиданно, но яркий сон
Не у моей кровати задержался,
А мыслей шёпот, лёгкий полутон,
Смелся надо мной. Всю ночь смеялся.
Я так старалась мысли оборвать,
Чтоб не запутаться в их паутине,
А полночь не спешила опоздать,
Укутав плечи шалью тёмно-синей.
Я в памяти, прости, не сберегу
Какого цвета были нити мыслей
И объяснить тебе я не смогу
Переплетение чужих двух жизней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663431
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 02.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016
В лаванде(синей)мотыльки пыльцою очертили тени...
До первых проблесков зари садились на одни колени...
То вверх поднимались,то - вниз...Сужая окружность запрета...
Томление - в порыве(на бис),..прелюдия - до ответа...
Прохладный сочился бриз,прозрачным казался корсетом...
Затих легендарный солист,укрывшись за занавес где-то...
Оплыла на блюдце свеча и...каплей,застывшей на вене,
Касалась крыла мотылька,..сетей неожиданной лени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662818
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 30.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2016
...и даже, если воды претворить
В кровавый омут - не прикажешь вере
Глуша нечеловеческий надрыв
Когда-то, кем-то сложенных поверий...
И даже если жизнью пронести
Сказанье древних, огненных отливов -
Слепой души примером не спасти.
...и даже, если петь неторопливо
Глухим живой глагол не возвестить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662892
дата надходження 29.04.2016
дата закладки 29.04.2016
Прости - за серость вещих снов...
Глухое эхо -в анфиладах...
И за неверие в богов...
И за потухшие лампады...
За померанец - на губах...
И нежелание стать отрадой...
За страсть и страх - на рубежах...
Звучание грустной серенады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662758
дата надходження 28.04.2016
дата закладки 28.04.2016
В мире немало крутых откровений
И без открытий житуха пресна́…
Но гениальность простых уравнений
Многих лишает покоя и сна…
Мне не по силам был вывод Эйнштейна, -
Масса какая-то, света квадрат…
А энергетику пляшки «Портвейна»
Мне помогал раскусить старший брат …
Очень капризна девичья харизма, -
Полишинель охраняет секрет…
И разгадать механизмы трюизма
Люди пытаются тысячи лет…
Может, не всё познаётся в сравнении?
В этом и я усомниться посмел…
И утонул в глубине откровения:
КОЛЯ + ОЛЯ = Л!!!
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662438
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.04.2016
Зарёю раскурило небо трубку,
попыхивая сонно облаками.
Я вечность обокрала на минутку,
вдохнув закат с закрытыми глазами.
А после плакал дождь по мёртвым звёздам,
напомнив - смерть всегда быстрее света.
Зашёл в моё окно холодный воздух -
я в полночь нанесла визит ответный,
час ночи завязав узлом на вечность...
прогулочным...
проулочным...
беспечным...
по пульсу измеряя человечность
и хватит ли её мне до конечной,
где камни будут собраны в надежду,
что вот, когда вспорхнёт душа голубкой -
в ней что-то да останется от прежней,
когда небес раскуривалась трубка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662524
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Под новости проснувшись пополудни,
прослушав время в разных городах,
присвистнешь и шепнёшь тихонько:
"Люди...
сегодня на земле такой бардак!.." (с)
Мелькнёт некстати мысль:
пора разбиться...
но прежде накопить на Мерседес. (с)
А может по-простому: удавиться
на счёте коммунальном...
можно - без...
А можно, взяв немерено кредитов,
сменить свой пол негласно на ОНА.
И мужу после ссоры так: "Иди ты!.."
и, хлопнув дверью, выйти из окна...
А может...
...фух... будильник, как иголка...
приснится же такое?... вот мудак!..
"Родная! Отнесу на мусор ёлку
и на маёвку сразу же... ну как?..." (с)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662526
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Зачем открыта настежь дверь
Пуста обитель, паутина.
О только выбор…верь не верь,
А на Душе, времен патина.
Ах, это время, трет без спросу
И натирает мозоли.
Все ищет спросы на вопросы.
И всё в потёртости болит.
Так мы живем, перетирая
Проблемы боли и невзгоды.
Порой, застыв и обмирая
И пересчитывая годы.
К чему слова, молчать дано,
А в письмах больше смайлы шлём.
И жизнь, с билетом в то кино,
Где мы, по милости, живём.
И вновь открыта настежь дверь
Замок сорвали сгоряча
И среди тьмы есть, ты поверь
В пустой обители свеча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655538
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 26.04.2016
Ты смотришь
На меня, Луна...
Густые опустив ресницы,
Ты смотришь
На меня, одна,
Глазами погрустневшей птицы.
Ты опускаешь
Плавно их,
Истомно опьяняя взором...
Туманностью доводишь штрих,
Неслышно
Пробуждая флору.
Руками многогранных лир,
Неисчислимых
Мирно-лестных,
Преображаешь эликсир -
Смотрящих
В мир твой
Поднебесный .
На расстоянии
Твой взгляд,
Как жгучий яд,
Смотри сильнее,
Не отводи звезд мириад,
Пусть я сгорю
Печально млея...
Я не сомкну глубоких вод,
Мой талисман
В пролитом небе...
Твой броный ,
Облачный восход
В глазах,
Доносится молебен.
Смотри, сотри
Границы в ночь,
Излей в мой дом
Лишь пробужденье,
Неиссякаемым дождем
Из запредельного свеченья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662184
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 26.04.2016
Лампа у коридорі-
Мляво-безсонний світ...
Лампочці, як на горе,
Більше півсотні літ.
Більше півсотні... Бачиш,
Як у безсмертя грать
Довше усіх одначе
Нинішніх люстр і бра?
...Скільки людей у справах
Цей коридор пройшло-
Світло живило навіть
Трохи в душі тепло...
...Скільки дівчат до ванни
Йшли у костюмах ню-
Ніжились у бажанні
Світлом твого вогню...
...Здрастуй, Ремонтокаїн!
Зміни набув сюжет,
Бо відійшов хазяїн
Богу на сповідь вже.
Разом із ним поснули
Риси десятиліть.
Спомини про минуле-
Слідом за ними йдіть!
Євроремонту дійсність-
Правди не діть ніде.
Нащо кому надійність,
Без мішури ,,модерн,,?
Як із плафоном рвали
Лампу, проводку, гніт...
...Може, ти пам"ятала
Пальці оті міцні,
Бо молодий і стильний,
Мов прометей з небес,
Бережно та повільно
Вкручував він тебе,
І полилось прозоре,
Наче зоря в вікні,
В темряву коридорів
Світло майбутніх днів...
Замість розстрільних списків
В світлі нічнім тюрзак
Ритми життя записуй!..
Жити хотілося як...
Мрія дістати зорі
Шалом розпалить гніт.
Діти у коридорі...
Виведе світло в світ.
Тіні, немов би руни,
Склали орнамент стін.
Спомини вічно-юні...
Долі Останній Стіл...
...Вічність надійде кволо.
Нею усе живе.
Час замикає коло.
Світло завжди нове.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116042311532
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661607
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Земля… землі…
На сьомий перевал
Я підіймаюсь, і…( зусиллям волі)
Спиняю вітру непомірний шквал…
-Облиш, маленька, то –
фантомні болі
тобою
недописаних віршів…
-Чи, може, недопитих поцілунків?
-Коли тебе такою я зустрів,
Я не просив
у долі подарунків…
-Що ж виглядав
У чорному вікні?
Яких ілюзій?… -я, тебе, подальшу,
Вже впізнавав у світанковій млі…
( земля… землі…
у ній ні грама фальшу…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661690
дата надходження 24.04.2016
дата закладки 24.04.2016
Ганна жила на батьківськім хуторі. Вона з 13-ти років була сиротою, сестер і братів не мала. Їй виповнилося вже 23 роки, а вона ще навіть ні з ким не зустрічалася, ніхто до неї не сватався. Жила тихо, самотньо, мала невеличке господарство, чималенький шматок землі недалеко від хутора. Біля хати вона вирощувала городину і квіти, які з ранньої весни й до пізньої осені заквітчували подвір’я. Ось і сьогодні, Ганна, впоравшись по господарству, вирішила побілити з вулиці хату, підмазати призьбу і навести лад в кімнатах. Літній день, як завжди, довгий, але час летів так швидко, що вона й не помітила, як сонце низько скотилося до річки і здавалося, що воно відпочиває на темно-синіх хвилях, колихаючись на них, як в колисці. Їй залишилося вимити сходинки на ганку… і тут вона почула: «Господине, а води напитися можна? Мені і коням». Ганна навіть не розігнулася, продовжуючи мити сходинки. З-під високо підіткнутої спідниці виднілися стрункі, білі ноги. Не повертаючись, промовила: «Криниця он біля клуні, там цеберка і черпак». Через декілька хвилин вона вже вмивалася прямо в діжці, в якій збиралася дощова вода. Обсмикала спідницю, взяла дійницю й пішла в хлів, де вже голосно обзивалися Квітка й Чорнушка. Чоловік стояв серед подвір’я і дивився на дівчину, яка йшла легко, ледве торкаючись споришу босими ногами. Через декілька хвилин він вже відїджав від Ганниної садиби. Ганна навіть і не розгледіла дядька, а через якийсь час й зовсім про нього забула. А він зупинив коней біля першої хати край села і все розпитав про Ганну.
Вже на другий день, надвечір, до її садиби під'їхало декілька колясок. Упряж на конях була багата, з дзвіночками і різнокольоровими атласними стрічками.Відчувалося, що господар був заможним. Люди в колясках були одягнені по-святковому. Невеличка, вродлива жіночка тримала коровай, який лежав на колінах, вкритих вишиваним рушником. Поряд з нею сидів парубок. Він весь час мовчав і дивився собі під ноги, ніби не розуміючи, що зараз відбувається. Ганна якраз йшла з поля, спокійно підійшла до хвіртки, штовхнула її і, не зупиняючись, пішла стежиною, протоптаною в спориші, через подвір’я. Чоловік, який вчора тут пив воду й напував коней, тихо сказав: «Пішли…». Попереду дріботіла жіночка з короваєм. Ганна стояла на ганку. Висока, струнка,на обличчі не ворухнулась жодна рисочка. Вчорашній дядько визирнув з-за жіночки, зняв капелюха, витер долонею спітніле чоло й промовив: « Я тут... зі сватами. Тихона, наймолодшого, хочу оженити», - й виштовхнув сина наперед. Тихон був невисоким, коренастим, світле, хвилясте волосся пасувало до його блакитних, як восени, в бабине літо, небо, очей. Він з-під лоба дивився на Ганну,а по-дитячому пухлі губи були завітрені,ніби попечені.Він весь час закусював нижню губу, ніби боявся сказати щось недоречне чи образливе. Ганна зітхнула й мовчки пішла в хату. Сватання пройшло якось поспіхом, коровай залишився нерозрізаним, батько, ніби боячись забути потрібні слова,якось недолуго благословив молодих і, виходячи з хати, промовив, не дивлячись на дітей: «Весілля - завтра. Ганно, одяг я тобі привіз. Он, на лаві».
Ганна просиділа біля вікна, вдивляючись в місячну ніч( ясну, зоряну, теплу) аж до світання. Вона згадувала Тихона, який був на голову нижчий від неї та ще й молодший на чотири роки. Матері він не знав, бо її останній подих злився з його першим подихом: подарувавши йому життя, вона тихо відійшла в вічність. Вдягнувши весільний одяг,Ганна стала на коліна перед іконою, перехрестилася і прошепотіла: "Може, так буде краще...". Весілля було тихим, без зайвого галасу, за дві години впоралися. Після обіду Ганна зі свекром поїхали на хутір забрати придане. Молоді почали зразу жити окремо, в новій хаті. Тихон в першу ж шлюбну ніч пішов геть, залишивши молоду дружину одну. Через рік Ганна народила синочка, який був викапаний Тихон. Ось саме в цей день Тихон, тримаючи на руках Валентина, тихо промовив: « Ти не ображайся…Я кохаю Марійку…Давно… Батькові вона не сподобалася, а піти проти його волі у мене забракло сил. Дітей буду любити. А тебе…». І … замовк. Свекор Ганні був справжнім батьком: люблячим, терплячим, розуміючим. Він її жалів, не дозволяв робити важку роботу. Коли їздив до міста, завжди привозив чи то хустинку, чи черевички, чи якісь прикраси. Ніхто не здогадувався, що він боляче відчував свою провину, як перед сином, так і перед Ганною. Він розумів, що тільки він винуватий в тому, що невістка була одиначкою при живому чоловікові.
Вісімнадцять років Ганна жила надією, чекала, що Тихон все-таки побачить в ній жінку, а не просто матір своїх дев’ятьох дітей. Не сталося, не судилося. В 1939 році помер свекор, який перед смертю взяв Тихона і Ганну за руки, й прошелестів мертвими губами: «Про…бач..те…». Через дев’ять днів Тихон мовчки зібрав речі й пішов до Марійки, яка носила під серцем свою першу й останню дитину Тихона. На війну Тихона забрали влітку 1941 року, а вже через півроку Марійці прийшло повідомлення, що Тихон Єршов пропав безвісти. Ганна в той же день забрала Марійку з донечкою до себе, щоб легше їм разом було пережити війну.
Шостою дитиною Тихона і Ганни був Василько. Єршов Василь Тихонович, мій батько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661530
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 23.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2016
Блукала горами.
Дурманом трав
Вдихала Весну....
Я просто Ніч.
Стелилась долами.
Впадала в став
І перевеслом
Гойдала клич,
Що Місяць нишком
Губив у сни:
[i]"Прилинь же, Вітре,
розвій зажуру!
Її із лишком
Здмухнула з Тьми
Ця Вічність"..[/i]. Зітре
Ніч біль похмуру.
Рясніла снами.
Вдихала світ
В прожилках хвої...
Текла смолою.
Бурштином - в трави,
Як Сонця цвіт.
Як смак Живої...
Я ллюсь Водою,
Що тишком Місяць
З струмків спивав:
[i]"Дай срібла, сили!
Так безпорадно
Мене на місці
той Час гойдав...
Стрімкої б зливи!"[/i]
Дощить. Відрадно.
Райштоком вилась.
Прагла у даль.
Губила стежку...
Йшла за потоком.
В джерелах вмилась -
Стирала жаль.
В краплину-бризку
Топила вроки.
Веду сьогодні я в гори. Знай,
Самотній друже ти срібноокий.
Як будеш вповні, ми зловим край,
Де сотні дужих терпкі п"ють соки
Карпатських зір і зелених трав
Та віри в світ цей, і в нас з тобою...
Я - Тінь лиш Гір! Ти веди на став,
З моїх очей хай черпне ще Волі.
..........................
* Райшток - це мисливська стежка або військова дорога в горах, особливістю якої є невеликий кут підйому; прокладена серпантином, завдяки чому можна здолати найстрімкішу гору без крутих підйомів)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661332
дата надходження 22.04.2016
дата закладки 22.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2016
ледь сіріє, кохана, ти всміхнена лагідно спиш,
а розквітлі дерева за вікнами ходять навшпиньки,
сонне сонце крокує доріжкою першої з тиш,
новий ранок несе, наче писанку, в легкій торбинці
я вкриваю тихенько твоє привідкрите плече,
а рельєф наших тіл в серцевидний складається кратер,
ти під крихкістю снів магматичним біжиш ручаєм,
о нестерпна солодкість об тебе себе обпікати!
що ми разом ось тут - найвеличніше диво із див,
давньоруських волхвів всемогутнє якесь чародійство,
і здається мені, що тебе споконвіку любив,
що ми зріли разом танці вогнищ поселень трипільських
ми й самі потанцюємо, ранку ніяк не діждусь,
але ти ще поспи, вільна птахо моя вогнекрила,
і здається мені, що це сонце й дерева в саду,
що цей ранок, мене й моє щастя сама ти створила!
21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661150
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
Ни королей, ни принцев,
Ни колдовства, ни магов.
Сиянье ль отразится
В воде на дне оврага?
Ни корабля, ни мыса,
И океаны в штиле.
Небес сквозную ризу
Ветра приопустили.
И ни знамен, ни замков,
Ни полководцев бравых.
Алмазы без огранки,
Портреты без оправы.
Ни плода, ни цветенья,
Ни хороводов звездных,
Ни под дубовой сенью
Признаний чьих-то поздних.
И с камнем меч сроднится,
Оркестр миров не слажен.
Но лишь веками снится
Тот Вавилон без башен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661136
дата надходження 21.04.2016
дата закладки 21.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2016
Руїна. Дівочі мрії. Маленька поема
Що в світі за оклик тужливий луна?
За вітром розноситься слово- війна...
Палають подвір"я козацькі... Палають...
Це Каїна братство. Вбивають... Вбивають...
.........................................
...Ти дівчина юна. В лихії віки
Які женихання та чоловіки?
Горілка та грубість.
Та тіло немите.
Загублена юність,
Мов мрія убита...
І ти вибігаєш подалі з оселі,
І дива чекаєш в часи невеселі...
Бо чула про Сходу краї чарівні
(не бути там зроду тобі чи мені...)
От тільки... Шлях куриться-
То незабаром
Можливо не хутір
Наїдуть татари...
Дівочі романи...
В полон заберуть...
І може, Султану
В гарем продадуть...
...........................................
Буде звать муедзин
З мінарету возславить Аллаха.
Ти зречешся Христа,
Хоч залишиться плач у душі.
За минулим уклін...
Та його ти забудеш без страху.
Бо удруге життя
Подарунок Всевишній лишив.
Східна мудрість зійде,
Ніби Сури Святого Корану,
І рядки Нізамі
Ти вдихатимеш, наче кальян.
Буде вчить Валіде
(Може навіть сама Роксолана!..)
Як вестися тобі,
Щоб, нарешті, помітив Султан...
Ти чекатимеш там,
У гаремі, своєї нагоди.
Там наїдки тонкі...
Мов в Едемі, дзвенять солов"ї...
І, можливо, Султан,
Повернувшись із дальніх походів,
Омовінням ріки
Прийме спраглі обійми твої...
........................................
Кохатися хочеш... І хочеться жить...
.........................................
...Посічене тіло дівоче лежить.
Всю ніч гвалтували. Весь ранок вбивали.
Бо крові все Віку Кривавому мало.
Бо Каїну брата любити не треба...
Життя марнотрати... І Пекло- не Небо...
Які ще татари?.. Це Морок нічний
Роздмухує жар братовбивчий війни...
І знов кровоточить роз"ятрена рана.
І доля дівоча блукає в туманах.
І брат йде на брата. І батько на сина.
І- з краю все хата... Руїна... Руїна...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116041610587 Ру
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660069
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Лёгкий флирт. А кому он мешал? -
Подстрижёт нас, побреет, покрасит...
За версту ты её узнавал,
Хоть, казалось бы: что он там значит?
У тебя есть, конечно , жена,
Муж - её. Постоянно он рядом
И ему благодарно-верна,
Только вот прожигаешь ты взглядом...
И никто ни на что... ни-ни-ни...
А зачем? Всем давно всё известно.
На секундочку хоть окунись
В лёгкий флирт - это так интересно!
Наблюдать ту картинку живьём,
Где румянец не скроешь, конечно.
Комплименты даря, мы живём
Чуть подольше... на целую вечность...
И не стоит с упрёком язвить,
Если где-то заметили "грешность" -
Лёгкий флирт научитесь дарить,
Чтобы миг обнимал бесконечность...
- - -
Не смогла умолчать...
Совершенно Случайно Стала Свидетелем Сего:
встретились далеко не молодые люди и буквально
за секунду - бархатные розовые персики: улыбка,
глаза блестят и "всего-то ничего, Боже мой..."
Иногда так мало надо...
Так что - не обессудьте! - пусть будет такое тёплое
состояние души, иногда...
Это совсем не вредно и безопасно!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659915
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 16.04.2016
Знов по колу буття - знов зустрілися Авель і Каїн,
А це значить - попереду Ноїв Ковчег і потоп.
Та не буде Розп'яття, бо двічі його не буває.
І життя - не чернетка із безліччю справлень і спроб.
Відбудуються знову зруйновані мури і храми,
Над невірством волхвів пролуна єрихонська труба.
Десь у Всесвіті плаче наш Янгол, напевно, над нами -
Зорепадами в землю його опадає мольба...
Завтра буде світанок... Та ми не повернемось завтра -
Нам дано час до півночі... Й знову за вітром злетить
На чужих помилках розікладена заново ватра...
Знов по колу буття, де з нас кожен - розвітрена мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659849
дата надходження 15.04.2016
дата закладки 16.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2016
Обійми мене, обійми –
Хай серде́нько в знемозі мліє,
Нехай щастям п'янить-леліє!..
До незнаних висот здійми!
Полони мене, полони
Ніжним поглядом, поцілунком…
Зачаруй отим зіллям-трунком,
Що підносить із мілини!
Бережи мене, бережи
Від самотності і розлуки,
Хай не відаю більше муки!
Диво-казкою освіжи!
Забери мене, забери
У солодку, хмільну неволю,
Заплетися навіки в долю,
Рай в душі моїй сотвори!
Відпусти мене, відпусти,
Якщо рай цей згірчиш обманом,
Встелиш зраду полин-туманом…
Всі спалю я сама мости!
Заховай мене, заховай
Від людей лихих і від світу!..
Не губи лише... долецвіту...
І з корінням не виривай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576763
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 11.04.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 11.04.2016
Слово! Близьке мені ти, мов сестра?...
Чи ніби сталь ти зловорожа...
Вростай аортами добра,
щоб стала ніч на ранок схожа!
На страту хвилі не жени,-
у друзки море не розбити б...
Маро дуелей, пропади!
Дай миру тим, хто прагне жити...
Псалмом. Молитвословом душ.
Стань Піснею Пісень коханим!
І над пісками долі Рут
здіймись оливними садами.
31.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658649
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 10.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2016
Є у кожному селі-
Знають навіть і малі-
Генератори новин:
Знають точно, хто чий син,
Хто з ким спить, і з ким гуля,
В кого буде немовля,
Хто з ким горщики побив,
І корову хто пропив,
Хто повія, гультіпака,
Хто є жіночка-собака!
Хто де варить самогон,
В кого грошей є вагон,
Хто в селі тут наркоман,
В кого в мізках вітрюган...
Все про всіх розкаже... Та
Лиш вона одна свята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396103
дата надходження 28.01.2013
дата закладки 09.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2016
Не хвилюйся за мене - я просто виплакую зиму,
Це дощами виходить із рани пекучої сіль.
Я ще трішки поплачу - і сонце у грудях нестиму,
Заспіваю веснянку, щоб став у танок березіль...
Ще хвилинку, будь ласка...я хочу побути слабкою,
Пригорнутись до неба і душу у нім віднайти...
І я знову зречуся престолу у Храмі Покою...
І я знов відбудую попалені вкотре мости...
Це весна, розумієш, - весна всі сніги розтопила,
Журавлями лоскоче ще сонний і зморений світ...
Щось свербить на спині - то мої прорізаються крила...
Щось тривожить мене... Мабуть, просто вже час у політ...
Не хвилюйся за мене - я сни непобачені плачу.
Ще хвилинку, будь ласка, - я знову себе віднайду...
Розумієш, весна - це час прощі, спокут і пробачень...
Дай хвилинку мені у моїм Гетсиманськім саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657814
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2016
* інстинкти? звички, інерція?..
Питання: «Чому
чоловік, що любив, йде до іншої?» –
від чого та жінка, яку він обрав для життя,
богинею бути, єдиною перестає,
і гасне кохання… і звичка –
зі смаком неприязні…
«Він мій – то і досить вже з нього,
а щастя, – куди воно дінеться?» –
не вводьте в оману, кохані, себе і свій спокій:
«Погасне ж бо всякий вогонь, якого підтримати нікому».
* певно, хотілось би…
Неделікатним можу бути з вами,
забувши чемність, прикрість вам завдати,
але ніколи підло не вчиню,
добру і щастю вашим не позаздрю,
ще усміхатися лукаво я не стану,
щоб вам сподобатись. І як свою –
я поважати вашу думку буду.
* дилема…
Вчили нас: не однаково це – поважати людину
і до неї з повагою й гідністю ставитись завше;
поважати чи ні – справа честі твоєї і волі,
а приймати з повагою – справа твого виховання.
* ціна… (звіряючись по Шону Маклеху)
Кожному з нас, хто прийшов у цей світ, щоби жити,
дні свої небо відміряло, щедро, чи скупо.
Та не важливо: «А скільки ж даровано років?» –
важить лиш те, чим наповнюєш дні, що в них маєш.
* колекції…
Колекціонують поштові листівки наївні,
романтики – мріями стелять дороги у завтра,
надіями і сподіваннями: «Буде там щастя!».
А мудрі сьогодні живуть,
свій збираючи плід
з днів, зі спогадів.
* останнє, – найпростіше?..
Живи, люби, радій.
І з вдячністю приймай
все, що дає тобі сьогодні день:
в цю мить для когось звершилось, назавжди
закінчилося, що було життям…
і день цей став
його останнім днем…
– останнім днем!..
Живи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657572
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 06.04.2016
[b]У юності в душі свої гріхи...
Вона їх зазвича́й в короні носить,
Все дозволяється тут, сльози-роси,
Спадають в ріки, повнять береги.
У юності в душі свої гріхи...
Коли одним днем ми́слиш - добре за́раз...
Тоді й з'являється наруги зав'язь,
Що квітне у житті в усі роки.
У юності в душі свої гріхи...
А зрілий вік несе свої, невтішні:
Коли вже увідомлюєш, що грішна,
Грішиш і каєшся знов:"Господи, прости!"
У юності в душі свої гріхи...
Лиш старість врожаї в душі збирає:
А на розп'ятті наш Ісус страждає...
Надіється, що змінимось таки...[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657106
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Помилка квітки.
У порі року квітка помилилась:
У передзим’я, раптом, розцвіла.
А зла негода мокрим снігом лила,
В долоні криги пелюстки брала.
Стебельце кволе рвав несамовито,
Та намагався все пошматувати
Північний, невмолимий, хижий вітер,
Від куряви снігової кошлатий.
Здавалося б, ну скільки може мати
Ота стеблина, сили опиратись
Насильству смерті? Вже клітини тіла
Пронизані кристалами із льоду,
Розірвані, роз’єднані, розбиті
З поняттям існування несумісні,
Поховані у товщу болю й снігу…
Та час мине. Сваволя холоднечі
Закінчиться жаданим потеплінням.
Накине любий березень на плечі
Деревам свій серпанок провесніння.
А шипи льоду чистими сльозами
Стечуть у землю, додаючи сили
Краплинці сонця новими ростками
Прорватися крізь темряву могили,
Аби вже навесні заквітувати
Із торжеством воскреслої надії…
Отак і я. Востаннє, надто пізно
Розцвів для тебе спраглою душею.
Та Доля відібрала дні для цвіту,
Страшним недугом творячи над нею
Свій чорний танок Вічної розлуки,
Весь ритуал згасання сил та волі,
Хоч живе серце, поки що і в муках,
До тебе прагне, моя квітко долі,
Моя подруго, зірочко незгасна,
Любове ніжна вірна й незрадлива.
Пробач, що не набрав у жмені щастя,
Щоб ти була, хоч крапельку, щаслива…
Пробач мені, бо й сам його не бачив,
Підводячись, та падаючи знову...
Вже на краю… втрачаю все – і плачу
З тобою ведучи німу розмову
У темряві розтерзаної ночі
На боротьбу не маючи вже сили…
Чи ранок буде? Це – як Бог захоче…
Ще б заглянути в очі твої милі,
Поцілувати б, наостанок, руку,
І кинутись в пітьму, немов у воду!
О! як багато цих страждань і муки!
О! як багато піді мною льоду!
12.03.2016 14:32
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657083
дата надходження 04.04.2016
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2016
Подалі від людської суєти,
В гармонії з природою й собою,
Я зможу Шлях до Істини знайти,
Що душу проведе до супокою...
В обіймах лісу і шовкових трав,
Думками долучаючись до Світла,
Скидаю шкаралупу вічних справ,
Щоб знову рима віршами розквітла...
І оживаю! Ніби джерело,
Що навесні пробило панцир криги,
Стаю, неначе птаха, на крило,
Залишивши землі свої вериги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656823
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 03.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2016
-1-
И тьма на пороге,
и гость на пороге во тьме,
Так сладко, так звучно
манящие песни поющий
Ни слова, ни звука в мольбе,
только отклик во мне
Навек Осужденным,
во славе и силе грядущим.
Ни страха во мне,
ни покоя во мне пустоты,
Видений застывшие капли
рассеяны в тине.
Кипит лепрозорий планеты
огнем суеты,
А я обездвижен
мелодией гостя отныне.
Во тьме, на пороге,
В бреду, на пороге,
Во тьме,
В гремучих объятьях
удушливой жажды
На дне.
-2-
Между пороком неспящим
и сном совершенства
Замерли тени, они ожидают ответа.
Я не решаюсь растаять в убийстве блаженства;
Я не решаюсь войти в обиталище света.
Жуткую тишь истязая то смехом, то криком
Души с мелодией ночи, венчаясь, сроднились,
Чаши весов застонали пронзительно скрипом
Черную кошку заставив кружиться изгибом.
Полон неистовства, горечи язвенной полон
В тело вонзается вихрь, хлещет, колет шипами
Боль умолкает на теле стальными цепями
И укрощенностью разум навек заколдован.
И укрощённость нисходит на разум засовом,
И одержимости тяжкий наброшенный полог,
Мира дрожит под ногами последний осколок.
Тьма на пороге и гость мой стоит за порогом.
..................................................................................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656570
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Друже Платоне, озвись до кокеток:
Дух – то є вічність, а тіло – то тлін.
І наклади на ці вибрики вето –
Сукні носити повище колін.
Бо із цієї самої причини
Стали на шлях вибігати стовпи –
Б’ють водії свої автомашини,
А перехожі – серця і лоби.
Як по природі – і гілку до гілки
Тисне весною нестримна жага!
То чи наука твоя є помилка,
А чи причина у цьому друга?
Може то ти по знемозі останній
Став у Всевишнього блага просить –
Дати снаги для палкого кохання,
А якщо ні – то хоча б осліпить?!
А як Всевишній тебе не дослухавсь,
Щоби твій дух спочивав у раю
Ти нам локшину повісив на вуха –
Цю неспроможну доктрину свою.
Тому волаю через тисячоліття.
Прошу – зречися. Й відродишся знов.
Адже у цьому окраденім світі
Тільки і свята – жагуча любов.
Та, повнокровна, що гори звертає,
Та, що вулканить і душу і тлін
Й чомусь родитися часто бажає
Із неприкритих жіночих колін.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656349
дата надходження 01.04.2016
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016
Лягають легко
ноти на поля.
Сьогодні – все… на завтра - що зоставиш?
Імпресія двох струн. Двох струн… а я –
лише одна
з твоїх фатальних клавіш.
Сонато світла…
Місячне ессе…
Мелодіє, моя найглибша сповідь.
Хрест найсолодший… ти – мій хрест… і все,
все сталось,
коли нас накрила повінь.
Бентежно.
Так приречено.Нехай.
Палають маки. Снить на струнах іній.
Світ біля ніг твоїх… ридай… Ридай!
Ридай,
магічна скрипко Паганіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655902
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 30.03.2016
Не у нас в этот раз отметелил февраль
И сосульки рвались как патроны…
Но и в наши широты пролился грааль,
И вовсю строят гнёзда вороны…
Уповая на фарт, откапризничал март,
Возвратились грачей караваны…
И вернулись коты, растранжирив азарт,
На любимые кресла-диваны…
На католиков глянул воскресший Христос,
Вышел срок заневеститься вишням…
Разучился народ целоваться взасос
И, увы, третий нынче - не лишний…
Впереди всё ещё утомительный кросс,
Но, пожалуй, не буду о грустном…
Со дня на день цветами стрельнёт абрикос,
Ну, а там зацветёт и капуста…
март 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655492
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Чи я знала.., чи гадала..?
Та роса упала,
Як тебе я обіймала
Та траву зім"яла...
Чи я знала.., чи гадала -
В силі, а зомліла...
Як востаннє цілувала,
Та не відпустила...
Чи я знала.., чи гадала -
Розплелися коси...
Як вночі тебе кохала,
Знають тільки роси...
(картинка з інету)
слухати пісню
https://youtu.be/srbGQ-_IuyE?si=dvSBJK_dpvRpbzEJ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655361
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
Я сегодня прольюсь дождём,
Чтоб в машину ты сесть не смог,
Чтоб домой ты пошёл пешком,
По пути весь до нитки промок.
Буду рядом с тобой идти,
Что–то тихо тебе шептать,
И бессовестно на пути
На глазах у всех целовать.
Не увидит никто ничего,
Да и ты вряд ли что –то поймёшь,
Просто я, чтоб побыть с тобой,
Превратилась сегодня в дождь.
АОНИДА
Нині я упаду дощем,
Щоб в авто ти зайти не зміг,
Біг додому щоб підтюпцем
Весь мокрінечкий - з вух до ніг.
Буду поряд з тобою йти,
Шепотіти на вухо щось
І, можливо, відчуєш ти
Як тебе поцілує... дощ.
Не помітять, хто йтиме повз,
Та й на тебе надій нема.
Біля тебе побути щоб,
Нині стала дощем... сама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655280
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Ф антазия вечера в мир вытекала,
Р ождала щемящий коллаж.
А кцентами тайны мираж
Н езримо писала в ночные лекала.
Ц арицей небес среди звёзд восседала.
Ш агренево жались дневные заботы.
У рчали на крышах коты.
Б езпечно горели мосты
Е два обозначенной солнечной квоты.
Р оились в пространстве мечты.
Т аинственно пели незримые ноты.
В еликое с малым сливалось в пространстве.
Е два ощутимый вкус дня
Ч ертил на стекле блик огня.
Е го затмевали рекламные стансы.
Р оняли деревья листву на бульвары.
Н астырно сигналил клаксон,
Я вляя собой психотон.
Я мбически грезили отдыхом фары.
С крывались в углах говорливые птицы.
Е два проступал свет луны.
Р азмеренно ритм жизни ник.
Е му подражая дрожали ресницы,
Н аивно желая забыть наважденья.
А звёзды блистали с небес,
Д арили всем видящим песнь -
А нданте для будущих преодолений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655044
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Я улыбнусь на едкий комплимент.
Какая стынь в душе, объятой злобой.
Быть может Вы, лишь пятый элемент.
Вот только чей? Здесь разговор особый.
С какой цепи сорвали Вас ветра?
И почему упали Вы в страничку
Моих стихов? Писала на ура.
А Вы рекомендуете взять спички
И сжечь кусок потраченной души
В угоду Вашим вымученным нервам.
Я понимаю всё – достала жизнь.
Я не в обиде. Вы в пике не первый.
И у меня есть путы из проблем.
Но их не рву на чьих-то чистых строках.
Мне главное во всех стихах - три (э)М
Мысль, мерность, музыка. И без мороки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655054
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Мой конь забыл что такое вода,
На лезвии сабли живет беда.
И крестик не греет, а холодит,
Погоня гвоздем в голове сидит.
Прижавшись ухом к земле сырой,
Я слышу смерть, что идет за мной.
Но бросив горсть сон-травы в костер,
Шепчу туману свой заговор.
И вспыхнет алым трава да трут,
И стрелы мимо меня пройдут.
Ковыль укроет мои следы,
Татарский конь не найдет воды.
Царица Мара меня веди,
Дорогу к дому скорей найди.
Все пыльной степью, сквозь сухостой,
Дай до Порогов достать рукой.
А там, увидев свои места,
Уже я буду в руках Христа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654811
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
Я черный камень, сбитые края,
Я жду ладонь, которая поднимет
Меня с земли, судьбу мою кроя
На до и после, пальцами обнимет.
Тепло руки - как вечности покров,
Я чувствую боками сухожилья,
Я ждал объятий этих сто веков,
Они подарят высоту и крылья.
Мой смысл - полет. И цель моя близка -
Вдруг превратится в каменное жало,
Чтобы однажды крепкая рука
Меня навстречу вечности послала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654808
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 27.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
**
(спогад, якого не було… у травень першого весілля…)
*
І допивав тумани вечір.
Лише ілюзії зі снами
Жили до ранку в суперечці:
Кому дзвеніли щастя гами?
Ми ж так фальшиво грали ролі,
Як ми вели любов до страти!..
І ангел марно чатувати
Ставав до немовляти-долі;
А ми – щоб вірити йому?! –
Свої слова кидали згірклі,
Ми запалили промінь зірки,
Що нам окреслила пітьму;
А він – не я! – шептав тобі,
Що треба, треба в долю вірить!..
Та пісня плоті, снів офіра
Була провісницею бід…
Так, правда – не свята брехня,
Якою ми себе вкривали
Ще вчора, – правду вдвох ми знали,
Та сліпо йшли до цього дня,
Що ніч взяла… – Вінчальний день!
Він край поклав любовній фальші:
Там лиш тіла – не душі наші –
Співали Еросу пісень.
…
Опав той час у пустоцвіт,
Все огорнув омани присмак.
Донині із минулих літ
Гірка печаль над серцем висне…
…
Як повінь – розтрачені дні… І щемом – надії зі снами:
Ввійдеш берегинею в дім з безсмертям – моїми синами…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654782
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 26.03.2016
Експромт
А нічка чорна,як земля...
Похмурі - сірі осокори...
Гойдає вітер їх гілля...
Шепочуть квіти про amore...
Анічичирк маленький птах...
І жодного "курли" із неба...
Зірковий сон минає дах,
Де у цілунках є потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654715
дата надходження 26.03.2016
дата закладки 26.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016
Сегодня я задавался вопросами: "Кто она? Кем стану я, приняв свое поражённие? Что будет после?"
А после было поражение Озы… Крушение, которое, терпели мы оба, но меня оно вовлекло, а ее слегка задело. Тогда, дотронувшись к губам незнакомки, я умер! И моя смерть, она была настолько полна, что не осталось даже мысли, которая принесла бы о ней весть. Совершенное поражение пришлось моему сердцу. Внезапной ошибкой для меня стала собственная недальновидность.
Только увидев эту чертовку, меня поглотила мистерия чувств: воспоминание, желание, мечта, наслаждение, одиночество, ожидание, падение, победа, поражение и страсть.
Я загорелся ею. Стал требовать передышки, при этом не спросил даже имени. Впервые за всю свою жизнь я ощутил тупик. Не знал, что делать… Растерялся. Никогда во мне ещё не играло столько чувств при виде одной женщины.
То, чего касались ее руки, в ту же минуту вступало в ее владение. Я жалел, что я - не тот бокал, из которого она пьет, что не встретился с ней раньше. Гораздо раньше. Жалел, что она на весь этот мир смотрит не моими глазами.
Я поражался тому, как она может мгновенно становится другой. Такой, какой ее хотели видеть далёкие от неё люди. А после, снова той, при виде которой у меня уходило дыхание, потели ладошки и терялся весь мой безупречный запас слов.
"Плохое начало", - подумал я. Поцеловать проходящую мимо меня женщину, а потом, как сумасшедший, молча смотреть ей вслед.
Впоследствии, этот ангел каждую пришедшую ночь выпивает меня полностью. Как убийца, ждет моего утомления, чтобы напасть... Подчинить себе. И я ухожу в сон…Ухожу, чтоб насладится тем, что однажды упустил в жизни. Каждую ночь целовать губы той, которая прошлась рядом единственный раз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654235
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Параллелью ложилась ночь...
Зарождалась звезда на Млечном...
Опускалась и тяжесть с плеч - в ожидаемую беспечность...
Колдовала над чашею снов то ли дева,то ли жена
Заговорами дивных слов(до чего же была умна)...
До ожогов на теле морозом,до волны,поднимающей ввысь...
До видений таинства(в грёзах),до падения - в самый низ...
Не поблёкли её глаза,не дрожало её сердечко,
Когда вдруг очерствели слова,а в тумане - исчезла свечка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654222
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
Така непогамовна ця весна
В єдиній мірі – пішим і комонним!
Кого ще вчора гнула сивина –
Заводять нині пристрасті гормони.
І спини випростовуються враз,
І погляди – відверті і пряміші.
І в потайних кишеньках про запас
Інтимне щось. Клянуся, що не вірші!
Й мене оця завихрила краса!
Конкретніше? Та прошу вас – тихіше!
Бо я тут теж, зізнаюся, не сам…
…Грішний!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654075
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016
(лиш за брамою смерті пізнаємо істини всі)
125* обітниці і жінка: «и будет вожделение к нему» (буття, Св.П.)
Святоша: «Істину шукай! Пізнай науку бога,
Туди, де ангели і рай – шукай туди дорогу».
А я шукав лиш губ твоїх пізнати смак і… зраду –
І що той рай і Книг Святих обітниці-розради!
126* обітниці і бажання: «… вони бога побачать!» (Б. Вість)
Ходив я по нивах життя
із розпачем: «Дав лише зрячим!».
То холод страхів огортав, то сни полонили гарячі.
Та жінки очей жар і блиск посіяв бажання житейські:
«Блаженний закоханий серцем – у Жінці він бога побачить!»
127* насолоджуйся світом – краса його швидко минає!
(від Гомера до Соломона)
«Зречися земного і бога шукай!» – цій химері
Вже тисячі літ, а до неї одні лише двері,
Що смерть нам відкриє; тож дурнем потрібно явитись,
Щоб Чорну чекати; повіримо краще Гомеру*!
----
*«Все прекрасне недовговічне!» – слова Гомера
128* обітниці і гами любові: «пусть пьянят тебя груди ее!» (Св. П.)
Відкину Книг усіх печать: «Блаженны те, кто в бозе!» –
Хто тіло жінки встиг пізнать, зречеться на порозі
Воріт до раю вічних благ, обіцяних богами,
За ніч хмільну, за ніч одну, за ті кохання гами!..
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653929
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Отпускаю тебя,отпускаю:в беспризорную благодать...
И отчаяние разливаю у мостов,где пути назад...
Не скажу тебе больше ни слова,что с ноля - начинать опять...
И не нужно меня за это никогда,никогда укорять...
Отпускаю-гоню навеки...
Отлучаю тебя от себя...
Мои слёзы - широкие реки...
Но солёная в них вода...
Отмыкаю архивы страсти...
Нахожу на себя досье...
Поджигать,разорвав на части?..
Или всё подарить тебе?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653896
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2016
Не выставляя чувства напоказ,
Она его тихонечко любила.
Ловила жадно взгляд зеленых глаз,
Боясь коснуться, мимо проходила.
А Он был весел, как весною май,
Не торопился никого любить.
Но взгляд ее, скользнувший невзначай,
Его смущал, хотел заговорить,
Но почему-то голос пропадал.
Он, просто продолжал глядеть ей в след.
И силуэт её в толпе искал,
Не находя в самом себе ответ,
Чем так манит печаль бездонных глаз
И прядь волос пшеничных у виска…
И постепенно взгляд его угас,
Везде-везде мерещилась Она.
Но Он не смел на встречу сделать шаг,
Не зная, что на сердце у неё.
А в сигарете дотлевал табак…
А он курил еще, еще, еще…
Но как-то раз опять лицом к лицу
Столкнул их случай в первый день весны.
У глаз её Он снова был в плену,
Она – решила воплотить мечты –
И, встав на цыпочки, его коснулась губ,
Горячий поцелуй ему даря…
«Люблю тебя» едва промолвил вслух,
«Не отпущу теперь. Теперь моя»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653887
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
Я БАЧУ.
Пройшовши крізь безжальні жорна,
Вцілівши майже на краю,
Я бачу: що земля не чорна.
З рожевих ранків трунок п’ю.
І знов бажання є відчути,
Як наповняє мрію кров.
І вірити: ще може бути
Хмільна, стривожена любов.
Яка не слухає поради,
Не вірить в силу перешкод,
В сліпім захопленні п’є радість
Немов напій цілющих вод.
23 березня 2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653883
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
"Ты мой остров тепла"-
Так ОНА ЕМУ в НЕТе писала...
Было- ВСЕ. И была
Страсть перчинкой на кромке бокала.
Но писала- потом.
Дело прошлое. Сердце устало.
И осенним листом
Страсть на влажную землю упала.
"Ты мой остров тепла"-
Просто фраза. Отнюдь не свиданье.
Ведь любовь умерла-
Остров Мертвых застыл в ожиданьи.
Перевозит Харон
Труп любви через Стикс до рассвета...
...И последний патрон
Он истратил на выход из НЕТа.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116032301059
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653791
дата надходження 23.03.2016
дата закладки 23.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2016
Ну вот, опять, мать, не до сна, - весна-красна…
А горизонта даль уже не так ясна…
Не пропустить бы, чай, черёд на хоровод…
Но побежит вот-вот народ на огород…
Поговорить нам недосуг, - мы пилим сук,
А коль оглянемся вокруг – квадратен круг…
И норовим под стук колёс под паровоз…
И тычем нож под дых берёз без лишних слёз …
А если ты ещё не *лядь, пойдём гулять…
Нам больше нечего терять, так что? Стрелять?
А если выстрелят года, тогда куда?
Не убежать из ниоткуда в никуда...
Нам больше некого винить и рвётся нить,
Но нам бы что-нибудь с тобою сохранить…
В калашный ряд бы с калачом, а не с мечом…
И разобраться как-то, что и где почём…
Почём сегодня покупают честь и месть?
И разве так прочна теперь засовов жесть?
А, коль не можешь удержать, так отпусти…
Но, если некуда бежать, тогда прости…
март 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652613
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Нет и ночью покоя,
Но камень к жаре привык.
Вышли из города двое -
Юноша и старик.
Пахнет земля в Иудее
Солнцем и молоком.
Нужно идти скорее
Еще неостывшим песком.
Старик бы летел как птица,
Но силы уже не те.
Как влага сквозь пальцы струится,
Так тянется жизнь к пустоте.
А юноше, распластавшись,
Поспать бы еще чуть-чуть,
Под смоквой, к земле прижавшись
Еще бы часок вздремнуть.
Что сон для тебя когда ты
Чувствуешь зов в груди.
И город, костры, солдаты
Остались уже позади.
Такое небо в пустыне -
Алмазы на черном платке.
От Евы еще и поныне
Мы с ними накоротке.
Но есть среди россыпи света
Звезда, не такая как все,
В лучи золотые одета,
По светлой скользит полосе.
И глядя на хвост размытый,
Предчувствуя главный миг,
Идут с головой непокрытой
Юноша и старик.
Сквозь впадины и овраги,
К Чему-то уже близки,
Сегодня волхвы и маги,
А завтра придут рыбаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652945
дата надходження 20.03.2016
дата закладки 20.03.2016
Старезне моє місто, сива тінь...
Не втрачено віків стальні клейноди!
Напевно, Час тікаючи згубив,
одне з коліс скрипучої підводи.
Бруківкою стареньких вулиць йду,
стаю, здається, їхніми очима,
і відчуваю безліч, безмір зим,
квітневих дійств,- їх стільки за плечима.
А он де корінь,- вріс нутром в асфальт,-
йому багато є чого сказати...
Про руки сильні,- сіячі життя,
і про рясні події та крислаті.
Люблю аж до нестями це життя,-
у тінях скрите Зодчим під полою
плаща... Я ним огорнусь, - он мости!
У мандри поза часом, над собою.
17.03.2016р.
Зодчий- (урочисто): Творець, будівничий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652461
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 18.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2016
Люди, открыв зонты, суетливо бежали, кто домой, кто в офис, кто в ближайшее кафе, укрыться от внезапного ливня. Была осень, все люди одеты в серое или чёрное, что создавало ещё более скучную и удручённую атмосферу. Эта девочка была одета в розовое, она ярким пятном выделялась в толпе. Словно яркая улыбка, старалась осветить грустное лицо, она была словно вспышка света в беспроглядной тьме, драгоценная, усыпанная камнями, брошь на чёрном платье. Но до неё никому не было дела. Вообще, если откровенно, никому ни до кого не было дела. Каждый бежал по своим делам и было абсолютно всё равно, что там в душе у соседа, у каждого были свои проблемы, каждый, как обычно был занят собой.
Она не бежала, она не пыталась скрыться от дождя и даже не открыла зонт, у неё его просто-напросто не было. Она шла в умеренном темпе, мирно и ровно. Шла и не знала куда идёт, дождь размывал её слёзы, поэтому было удобно идти и вот так просто, не сдерживая лишних эмоций, плакать. Хотя она была уверена, что даже если рыдала бы у всех этих людей на глазах обычным солнечным днём, вряд ли бы кто-то из них проявил бы сочувствие или просто остановился и задумался «Почему?»…Этих людей уже ни чем не возможно было удивить, эти люди, не задумываясь бы, шагнули через труп и побежали бы подписывать очередные контракты, руководствуясь мыслью «Ну а что, такова жизнь»…
Её вера в будущее была разбита в пух и прах, прошлое не держало её, она была реалисткой и знала, что прошлое не возвращается. Не задумываясь, она свернула на дорогу, которая вела к морю… Она часто бывала здесь, когда ей было плохо, здесь она пыталась найти ответы на свои вопросы, но сейчас…сейчас она не нуждалась в ответах.
Все её цели открылись ей с истинной стороны, они оказались какими-то приземленными и бессмысленными, мечты - недосягаемыми и неосуществимыми, все её надежды были растерзаны жизнью, одна, самая главная, та, которая умирает последней, ранена отравленной стрелой, давно… хоть она и пыталась жить, но вечно это не могло продолжаться, и она знала, что каждая клеточка её тела была отравлена.
Любовь? Абстрактное несуществующее понятие.
Вера убита чужим лицемерием, предательством, болью прошлых ошибок.
Вся её жизнь напоминала ей жизнь утопающего, который высовывает голову на поверхность, только ради одного глотка воздуха и снова идёт ко дну, с каждым разом этот глоток обходился всё дороже, сил не хватало, чтобы плыть дальше, но она всё же пыталась, после очередного погружения она выталкивала себя. Сама. Без посторонней помощи. Она так ценила этот настоящий живой воздух, который наполнял её лёгкие…
Ценила. Но так не может продолжаться вечно. И поддаваться течению – не для неё, она не такая. Она будет бороться. Она поплывёт туда, куда ей хочется. Она умрёт, но в борьбе. В борьбе, которая выражает всю её жизнь. Именно поэтому, она сейчас здесь. Не на крыше дома, привлекая всеобщее внимание людей, которым всё равно безразлично, для которых жизнь давно превратилась в шоу, не в ванной с таблетками или лезвием…слишком просто. Она не для того боролась всю жизнь, чтобы так легко уйти из неё, не почувствовав в полной мере её вкуса, вкуса свободы, вкуса победы. Победы над предубеждениями, над формулами счастья, прописанными правилами, над человечеством в целом и над собой в частности.
Она зашла в море. Волны выталкивали её к берегу. Нет, там больше нет места для неё. Там мертвы надежда, вера и любовь. Там всё бессмысленно… Есть смысл только здесь, достойный честный противник, ни капли лицемерия, ни капли лжи, огромное море, которое раньше так запросто принимало её, а сейчас всячески пытается отвергнуть, выбросить обратно в повседневную жизнь. Но больше никто не будет решать за неё, больше никто не сможет её обманывать, использовать, привязывать, а потом бросать…Никто… Она боролась с волнами, она заплывала всё дальше и дальше, понимая, что дно под ней уже очень глубоко, а берег практически не виден, дождь не прекращался, а она всё плыла, не останавливаясь. И если это можно назвать счастьем, она была счастлива. Она плыла от проблем, от людей, от принципов. Вся жизнь выходит из воды. И сейчас, именно сейчас, когда вода наполняла её отовсюду, она была живой…И эта жизнь, наполнявшая всё её тело, не имела ничего общего с тем, что осталось на берегу. Вся эта сплошная мимикрия, эта фальшивая актёрская игра, этот театр. Здесь, в лоне зарождения жизни, это было таким нелепым. Планы, цели, достижения – создание иллюзии, что живёшь… Ловкое укрытие от бессилия, бегство от правды, от взгляда вовнутрь.
Вода была прозрачна, как и её душа, сейчас она была видна насквозь… Она поняла, что родилась заново, поняла, что может жить дальше, что ей дали не глоток воздуха, а целый баллон кислорода про запас. Она ощутила свою духовную силу, несмотря на то, что обессилела физически. Она повернула к берегу… И жизнь пронеслась перед её глазами.
Близкие…единственные, кого сейчас было жаль. Единственные, кто имел смысл. Они не поймут, не простят, но будут продолжать её любить. Любовь – наивысшее чувство, лишённое мотивов, причин, объяснений. Сейчас её переполняет это чувство всеобъемлющей любви к жизни, но в тот же момент она вспоминает существование, которое ждёт её там, на берегу и понимает, что оно, этот театр фальшивых чувств отторгнет это, странное для всех чувство жизни…
А она…девочка, одетая в розовое, уже не сможет с ним расстаться.
Из обрывок газет…
«Найден труп девушки, лет 20-25, одета в…розового цвета, при себе имела… Следов насилия не обнаружено… личность не установлена»
Надо ли говорить, что эта новость затерялась между другими и никто не придал ей особого значения. «Ну а что…Такова жизнь».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466888
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 15.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2016
Чердачный дворец мой, дворцовый чердак!
М. Цветаева
дверь не ведет к чердачному дворцу,
со скрипом открывает беглецу
ларец-шалаш, просторный и родной.
и там, где свет безудержно струится
на козьи шкуры, тонкую ладонь,
роняют перья ангелы и птицы.
я запускаю старый механизм.
подрагивает женский вокализ.
и мир плывет, отбрасывая тень,
где день поет, становится теплее,
а ночь нежнее, майская сирень
благоухает, звездно лиловея.
пыль защекочет пряностями нос.
и к балкам потянувшись во весь рост,
я улыбнусь с ехидцей и…
чихну:
вселенная зайдется в диком танце,
обнимет солнце сонную луну,
весенним небом станут любоваться.
путь засверкает. где-то далеко,
в таком же чердаке у пауков
в гостях и ты, играешь на струне,
из темноты прислушиваясь к звуку
вибрации встревоженных планет,
ко мне идущих медленно по кругу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651626
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 14.03.2016
Простіть мені, гріхів без ліку...
Не надто праведно живу...
Боюсь не завжди чоловіка
І на газонах мну траву.
Буваю зла я і сварлива,
Кажу бува не ті слова,
Не проганяю пса під зливу
Тому, що... в нас його нема.
Я — не найкраща в світі мама,
Дружина теж — така собі
І господиня (це між нами) —
Бажалось краще б далебі...
Та намагаюся я щиро
Добром розбавити гріхи
І хоч їх, як дірок у сирі,
Шукаю праведні шляхи.
Не краща я, але й не гірша,
(Ну... сподіваюся таки)...
То ж про́щення у цьому вірші
Прошу із вашої руки...
Простіть мені і я прощаю,
Усім же нам хай Бог простить...
Хай запанує мир у Краю,
Давно чекаємо цю мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651233
дата надходження 13.03.2016
дата закладки 13.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.03.2016
От укола адреналина
Воскресает картина(вдруг):
Цвет малиновый(палантина),
Тетивой натянутый лук...
Ровно в полночь прорвало плотину
(Упокоенной тишины)...
Уплывали мои бригантины,
Оставляли тревоги порты...
Шлюзы памяти - те кордоны...
Опрометчивым стражем -хук...
Сожалениям - нет резона...
Не они охраняют дух...
Ты меня окрыляй надеждой...
Позови идти за тобой...
Ты умеешь быть очень нежным...
Ты умеешь...Я знаю,boy...
Я свою упрятала (в хаки)...
Омывала её вода...
Но на ней оставались знаки...
Распознала их - быстрина...
И срывала с неё одежды...
Их туман уносил босой...
Я поверила тебе прежде...
Ни о чём не жалею,boy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650009
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Поема перемогла на конкурсі “І мене в сім”ї великій...” Спілки літераторів Славутич, перше місце, березень 2016 р.
Тюльпани Афгану... Мов кров... Дивина...
Весна в чужім краї... Я хворий... Весна...
Торкаючи ранню свою сивину
Я марю в пітьмі хворобливого сну...
.........................................................
Ось книжка, що мов дорогий експонат...
Не наша країна... Не наша війна...
Її в госпітальній книгарні узяв-
Шевченків "Кобзар"... Цілий день я читав...
Схилився над постіллю хтось уночі...
Невже санітар... Ні... хтось інший... Мовчить...
...Посвячених маса, як гинув Амін...
І... голос Тараса я чую в пітьмі-
- Що брате солдате? Нелегко тобі?
Народ, що затятий в своїй боротьбі
За землю, за волю, за віру свою,
Довіку ніхто не здолає в бою.
Невільні Імперії Воїни Ночі...
Ми в інші часи помандруємо, хочеш?
Дай, руку, солдате! Ми підемо нині
Туди, де димиться земля України,
Де буде Імперії "Чорний квадрат"
Також зазіхати на ласий цей шмат,
Як- ось зазіхає... Як- он зазіхав...
Як ти, у казахських степах я страждав,
І думка єдина... І мара єдина...
Чи знову побачу тебе, Україно?
Нещасна Вкраїна... Загони рабів
Вже скільки раз нищили волю тобі...
І зовнішні чари... І внутрішні чвари...
-То сядемо й чаю міцного заварим,
І будем зі смутком співати сумні
Ми ще Коліївщини давні пісні,
І в серці твоїм обірветься струна...
Сльозою проллється вже котра весна,
Бо десь покриває туман а чи дим
Священного краю покинутий Дім...
Бо десь-таки знову приховану Волю
Лукавий Микола пускає по колу...
-Бо досі немає вас там, Гайдамаки,
Де любу Вітчизну терзають собаки...
Отямся з відчАю! Бо- БУДЕМО ЖИТЬ!
Дай чаю! Та руки мені розв"яжи,
Що зв"язані в мене з одвічних часів,
Бо дуже ненависть шалена до псів,
Що тільки жирують, і крАдуть, і п"ють,
І землю, що РАЄМ я звав, продають...
Шо? Зв"язані руки у тебе й у мене?
Цей шал... Шаленіти... Шаленство... Шалене...
Шиплю... Чи то дихання в мене звело?..
Тарасе! Можливо тебе й не було
Отут, біля мене, в останній мій час...
Та жити шалено жадаю, Тарас!..
Бо я повернусь із печального краю
Додому. До неньки- Вкраїни. До Раю!
Щоб Дім цей потрохи хоч Раєм ставав...
........................................................
...Я вижив. Бо я тобі клятву давав.
29. 02. 2016. Ніч...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116030809783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650013
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
От укола адреналина
Воскресает картина(вдруг):
Цвет малиновый(палантина),
Тетивой натянутый лук...
Ровно в полночь прорвало плотину
(Упокоенной тишины)...
Уплывали мои бригантины,
Оставляли тревоги порты...
Шлюзы памяти - те кордоны...
Опрометчивым стражем -хук...
Сожалениям - нет резона...
Не они охраняют дух...
Ты меня окрыляй надеждой...
Позови идти за тобой...
Ты умеешь быть очень нежным...
Ты умеешь...Я знаю,boy...
Я свою упрятала (в хаки)...
Омывала её вода...
Но на ней оставались знаки...
Распознала их - быстрина...
И срывала с неё одежды...
Их туман уносил босой...
Я поверила тебе прежде...
Ни о чём не жалею,boy...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650009
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Кофе чёрный(робуста)...
Мэри(кровавая)с грейп...
Белая простынь - до хруста...
Тёмная зелень очей...
Гибкие руки (лианы) -
Гладь шелковистых полей...
И завиток(не упрямый) -
Для красоты орхидей...
Ток из яремной вены...
Впадина всех морей...
Сок из росы(коленной) -
Пряная сладость...Елей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649997
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
[b][i]отдыхает заря в затуманенном блеклом рассвете,
и восход все никак не случится над леса чертой,
и звезда над сосной все настойчиво светит и светит,
и снует воронье, поливая весь мир клеветой...
это так новый день на порог к нам с тобой заявился,
весь расхристаный, хмурый, без холода и без тепла...
даже старый сугроб посредине двора провалился,
даже лужа под ним неожиданно вдруг потекла.
от туманов вокруг просто некуда нынче нам деться,
все заполнили напрочь, прогнав даже облачный строй,
и клубятся, снуют, все пытаются в окна глядеться
и меняют прикид, выбирая затейливый крой.
двор молчит в полудреме, никак не настроясь проснуться...
может в праздник нырнуть, чтоб спокойно в постели лежать,
может просто на счастье березовой ветки коснуться,
иль, отдавшись судьбе, просто ждать, просто ждать, просто ждать...
промелькнул солнца луч и, как в бездне, в тумане растаял,
значит все же рассвет, значит день, значит рядом весна...
будем ждать, будем жить! голубинная вырвалась стая
из объятий тумана, из вязкого, тесного сна!
отдыхает заря в затуманенном блеклом рассвете,
и восход еле-еле зажегся над леса чертой,
и звезда над сосной больше лесу любовно не светит,
но снует воронье, поливая весь мир клеветой...
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649901
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
Ви нині мене не вітайте зі святом,
Бо свято жіноче у мене щодня.
Любити жінок вже пора Вам звикати
Кожнісінький день (не росла щоб пеня!!!)
Ви кожного дня нас цілуйте у губи,
Обійми також не набридли ще нам...
Для жінки важливо що Вам вона люба
І що ЧОЛОВІК поряд з нею, не хам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649867
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 08.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2016
В худой избе прокрустова кровать
Хрипит и всхлипывает подо мной,
И, по большому счёту, всё равно,
С какой ноги мне поутру вставать.
Слепая, окаянная судьба
Булгаковским пророчеством торчит,
Пусть негде будет яблоку упасть,
Кирпич найдёт меня и на печи.
Удача, где-то на краю земли,
В столице, вероятно, пожирней.
Моя изба далёко от столиц
И космос клином сходится на ней.
Через неё прокатит раз в году
Притёршимся, чугунным колесом
Великий, главный праздник со слезой,
Но, в основном, назойливый бодун.
Любая маломальская беда
Меня отыщет быстро и легко.
Зато мне безразличен чёрный кот.
Мне наплевать на вашего кота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649734
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
Привиддя перелякано вищали,
по швах тріщали білі черепи,-
історія скрадалася в аннали
задкуючи розпуттями тропи.
У ніч, яка забула алфавіти,
де очі потьмяніли до вуглин,
запалюють слова хіба поети,
по темних тишах кольором калин.
Аби у час, коли гуртом мовчали,
шорсткий і без`язикий, як осот,
нас всіх ретельно не переписали
новітні Карамзін і Геродот.
Поморщаться їм жовті маніфести,
їм вислизнуть кривописи із рук –
бо йдуть у шалі творчого інцесту,
як під вінець, поет і муза, в друк.
21.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649733
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 07.03.2016
пробрался в тело скарабей
и роет норы вглубь.
убей его!
убей!
убей!
пока не выел грудь.
ползет вдоль тонкого ребра,
чтоб отложить яйцо,
воздав хвалу светилу Ра.
считает мертвецом
меня. пульсирует и жмет
проклятье
(или дар?)
в крови густой, как вязкий мед, -
настойчивый кошмар.
я скрою в куколке лицо.
обнимет душу тьма.
протяжен гул
сквозь черный сон
и не сойти б с ума.
безмерен щупальцев размах,
суставы, крючья, рог.
для человека – смертный страх.
для насекомых - бог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649128
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
...Столько серых оттенков,что хочется брызнуть кровью.
Столько белого снега,что впору - сойти с ума...
и глупей не придумаешь - "кровь" рифмовать с "любовью":)
(...есть достаточно вариантов...допустим - с "ролью\
канифолью\морковью\метелью\ фольгой\фасолью\
тихо в шубе толстеющей молью\фантомной болью\
карамелью\постелью\пастелью" )... рассвет...Зима...
В моем Городе - Снег.
Обнимаю.
Конец письма.
...Столько солнечных бликов на дне черепной коробки...
среди черных чертенков,чертящих чужой чертеж.
и глупей не придумаешь - глупо...глупее пробки:)-
так отчаянно\влажно\отважно\напрасно\робко
до отвертки в мозгах,до сгоревшей во тьме проводки,
понимая обратное,ждать - что Ты тоже - ждешь...
В моем Городе - Снег.
И не скоро -Весна.
и - Дождь
что мою тишину продырявит волшебным звуком...
А пока - только снег ...только снег...только снег опять.
(...мне ,наверно, придется по горло отрезать руки,
чтоб Тебе - менябольшенеждущему - не писать.)
...просто закрила російськомовну сторінку. Вірш - звідтіля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649044
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
«Якби зострілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?»
Т.Г. Шевченко
Він мріяв привести до хати
Свою дружину-оберіг.
Удвох укупочці кохатись,
Ще й діточок почути сміх.
Не знав, що ледве він за двері,
Вона уже з коханцем вдвох.
Поставу, вроду дав Ликері,
Та вірності – не дав їй Бог.
Тоді він вирішив - спалити
Дарунки. Гроші і ключі
Забрати. Спогади втопити…
Мовчи, душа! Мовчи!!! Мовчи…
Звела невірна у могилу…
Душ – не лікують лікарі.
Та хто, як чорна чайка, квилить,
Там, на Тарасовій горі?
«Це я прийшла, твоя Ликера!»
Дніпро під кручею – мовчить.
Лише тополя срібнопера
Від вітру сивого шумить…
…Душа здіймається, мов віти,
Коли твоя, коли люблю…
Зберу у серці самоцвіти
І жодний спомин не спалю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649067
дата надходження 05.03.2016
дата закладки 05.03.2016
Старий поет вдивлявся в монітор.
Він виклав вірш у поетичнім клубі.
Старанно скельця окулярів тер,
Щоб вгледіти ті відгуки, що будуть...
Минає швидко час, хвилини йдуть...
Й години йшли, і вже пройшли. Даремно.
Ніхто не оцінив поетів труд,
Хоч він співав у нім вже так натхненно.
Лиш терся щиро кіт до хворих ніг.
Собака в вічі теж йому дивився...
А на папері білім вірш яснів...
Там світ поета й подих залишився.
04. 02. 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648970
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
Живу! На зло чортам, на зло собі,-
слабкій такій, немов свічі тремтіння...
Не пустоцвітом - променя горінням,
я житиму у кожнім новім дні!
Ввірвусь у небо силою думок,
лише вони - життя всього основа.
Я не здалась! Страхи - лише полова...
Нехай їх змиє в травні теплий дощ!
04.03.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648884
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 04.03.2016
пыль на окнах,
серых стенах,
на причудливых изгибах
проводов от мозга к сердцу,
на заставках и картинах.
мы спускаемся по венам
миллиардов подключений,
погрузив свое сознанье
в виртуальность сновидений.
умираем, воскресаем,
проникая в бесконечность,
информацию стирая
о любви своей беспечно.
превращаемся на сайтах
ежедневно, еженощно,
безысходно
в гигабайты
виртуальных одиночеств.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648756
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 04.03.2016
І я зникаю... Чи мені недобре?
В очах темніє... Тліють кольори...
Дивлюсь у небо... Де небесний обрій?
А взагалі - чи дивлюсь догори?
Лиш марево шпилясте серед поля...
Бетонні сосни лізуть в небеса...
То марево? Загострені тополі,
Що шелестять? А все ж таки краса...
Спустило тіні вечорові сонце,
У ковдру влізши десь на місяці...
Чи то піщинка залишилась в оці,
Чи то холоне кров в моїй руці?
Мабуть, для того й треба мати зорі
І зір, аби заснути в міражі...
Тебе впізнав я, сизокрилий ворон...
Лишайся, я вернувся з мережі...
03.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648740
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
(…лише одна октава
і трохи вище)
А ти мені –
аж до рамен вода…
По плечі – біль… чи по коліна море.
Кипить в долонях, плавиться слюда.
Тече слюда…
Палає скрипка… до…ре…
Мі…фа…
Й усі забудем імена
із тих часів, в яких іще Ассоль я...
Де ми – одна напружена струна
до точки неповернення…
фа… соль… ля…
Сі… до…
Й проллється чаша через край.
У першу повню нас поглинуть гори.
Як вмієш грати, до схід сонця грай!
мольфарська скрипко…
плачеш?!... плач!... сі… до…ре…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648727
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Скрипом
Потускневших знамений,
На милость,
В треске
Сгоревшего мрака,
Садами столетних
Угасших владений
Я распыляюсь
Дуновением...праха.
Твоих искаженных
Томительных лилий,
Что уповают
Над рдеющим полем
Моих околдованных,
Дерзких Офелий
Их зажигают
Взволнованных. Молим …
И
Грусть аббатов
Взбирается нами,
У алтарей
Томно, млечно зыбучих...
Тут они есть…
Увлекли в свои клятвы
Тут растворились,
В страхе, меж чучел
У алтарей
Растеряв мир созвучий...
Грешные помыслы,
Сюита чертания,
Между листвы
Лишь возводится в памяти.
Стертые,
Смытые, дивные знания
Лишь о цветах
Лишь лилии в памяти...
Между шагов
Возгораются искоркой,
Атомы,
Движутся роем сгорания...
Толи в сердцах
Толь за гранями мистики,
Все
Убывает в цветущих окраинах,
Все
В первобытном сочится послании,
Линии тонкого замысла спутаны...
Между часовен
Растем,
На распятии...
Времени розги
Иссохли в заклятии…
Скрылся туман
Над ночною левадою,
Лилии робко
Лишь только мерещатся...
Все замирает в часовне
В проклятии...
Я наклонюсь
Истощусь в водосвятии,
Перед тобою
С ночною наядою,
С ворохом лилий
Что горько так собраны,
И помолюсь
В их укромном объятии
В сером нигде
При зори
В их зачатии...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635179
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 03.03.2016
сундук
\"...Жил на свете разумный супруг,
Запиравший супругу в сундук.
На её возражения
Мягко, без раздражения,
Говорил он: «Пожалте в сундук!»...\"
Эдвард Лир, лимерики
Был прекрасен сундук.
Был уютен и очень понятен.
И на дне сундука было много
полезных вещей:
табакерка...утюг...выводитель
сомнительных пятен...
и в бумажной обертке-
огрызок каких-то мощей...
...И во тьме сундука
было очень и очень приятно
находиться, мечтать и
писать на ладонях стихи...
Кисло таял во рту выводитель
сомнительных пятен...
Никому не мешало утробно-
сундучное ХИ...
Но однажды...однажды
однажды... однажды...
однажды...
Так жестоко..жестоко...
...и так неожиданно вдруг
в уголке сундука ,где
утюг и пакетик бумажный,
мною был обнаружен
огромный мохнатый паук...
Он смотрел на меня, улыбаясь
и сладко, и - страшно...
Он эффектно водил в ритме
танго паучьим бедром...
И шесть пар его глаз так
сверкали волнительно влажно
из-под маленькой шляпы
с красивым лебяжьим пером...
Я боюсь сундука... Я - Настасья
Гавриловна Муха...
В шесть пятнадцать с работы
супруг возвращается зол...
Был прекрасен сундук!
...а теперь он - не радость,а мука...
Там -огромный паук...
И закончился весь валидол...
...просто закрила російськомовну сторінку. Вірші - звідтіля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648666
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 03.03.2016
Благенький Вірш давився рафінадом
і не зважав на карієсний зуб.
Вчорашній слід бузкової помади
відтворював на шиї контур губ
якоїсь переперченої Музи,
забутої на клітці сходовій...
Невдало імітуючи Карузо
Благенький Вірш співав мені:Раді-і-ій!
я тут, Мала! Мене ж бо на Парнасі
упізнає й цінує кожен пес!
Я не якийсь Грицько або Тарасій,
я - Дактиль Амфібрахій Анапест!
І бовтав рими злякані у склянці,
що намагались вилізти й втекти.
Був аркуш в комі, стіл - у екзальтації...
В нічному парку нявкали коти.
Дуби скидали жолуді у лісі,
Благенький Вірш ридав, сміявся, пив...
Як раптом о четвертій сорок вісім
хтось впевнено у двері подзвонив.
І Пані у заквітчанім картузі
сказала строго з-під фальшивих вій:
- Зламався ліфт... Собача ніч! Я - Муза.
Ти все... того? Римуєш? В тебе - мій?
І упіймавши Дактиля за крила
( хоч той пручався, борсався й шипів )
благально на порозі попросила:
-Ти СПИ вночі... Здоров"я, знаєш, сила!
Ну не складай ні ВІршів, ні вірШІВ!
Займався день. Трамвай дзеленькав звично.
Злітали в небо срібні літаки.
І сипалися - так не поетично -
в майбутній борщ натерті буряки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616143
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 02.03.2016
Синіє спотикач з глибин єндови,
Розлиті в чарки ігри рольові,
Нікого не врятує спас медовий,
Бо врешті решт всі спаси на крові,
Та свій завжди здається надважким,
Все решта – не нагальне й не наочне.
Колись залишиться одна сорочка,
Та, може ще, на очі мідяки.
І потім не канюч, що одурили,
Яким би шлях не видався кривим.
Авжеж, не зірветься з гачка могила,
Тож залишається одне – живи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648469
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Колись я був в гостях у двох братів...
Ні. Брешу. Не брати були. Ні сестри.
Ніхто...
То були гори. І мені
Було приємно - знову крига скресла...
Я ще малий був... Всього не згадаю...
А були очі... Бачили пейзаж...
І полонини, і ріка втікає,
Втікає поза кручі... Чи міраж?
Чи то міраж? Що бачив - то несправжнє?
Та ні... То видиво... Мої страхи...
Ніхто...
Забрали їх... Уже не скажуть,
Чи потурбують... Змив свої гріхи
У річці... І тепер на сушу... Знову...
Горить вогонь... В душі - крилатий птах...
І море зір з-за гір... Відняло мову...
Я заблукав в тих світлих манівцях...
Горить вогонь... І очі - догори...
Шепочу: "Ми у центрі... Нам тут добре..."
Колись я був в гостях у двох братів...
Ні. Брешу. Був в раю...
І темний обрій...
02.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648489
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.03.2016
Когда телефоны смолкают
И глохнешь ты от тишины -
Поверь, что никто не узнает
Причины твоей седины...
Тогда замирают закаты
И тёмные ночи длинны,
И мы, непонятны когда-то,
Безумно друг другу нужны...
Не сыщешь роднее в округе
И не было будто вины -
Мы долго искали друг в друге
То эхо далёкой весны...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647758
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
Притаилась Весна, отутюжив зеленое платье.
И кружится у зеркала чистой глубокой реки.
Март заждался уже, распахнув ей счастливо объятья.
Приготовил подарки, придумал смешные стихи.
И считает часы до свиданья с любимой принцессой –
Легкомысленной феей, колдуньей любимой своей.
Птицы подняли шум над уже пробудившимся лесом.
Появились улыбки на лицах усталых людей.
А Весна не спешит, ждет, чтоб солнце пригрело сильнее.
Чтоб развеял туман южный юный еще ветерок.
Чтобы в душах, в садах, в городах стало как-то теплее –
Вот тогда и распустится первый весенний цветок.
27.02.2016
фото Юрия Туманова
http://www.tumanov.kiev.ua/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647297
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
" Що? Маємо бути чорними,
щоби нас помітили на білому світі?.. "
" На запах м'яса"
Люко Дашвар
Ти
споглядаєш на всіх з висоти...
Бо вони - це ніхто.
Навіть нігтя твого не вартують.
Від убогості стогнуть, нуртують.
Метушаться, мов ті таргани,
щоб дожити хоча б до весни.
Сміх який...
Ось
копійок там випрошує хтось...
Тьху, яка " нищита ".
Ти обходиш усіх стороною,
хай вважають тебе крижаною.
Твоя зброя - колючий язик.
Але чуєш? Це здавлений крик
десь в душі.
Що???
Бо і гроші, і влада - ніщо.
Відчуваєш давно.
Твою душу реальність ламає,
в ній любові ні краплі немає.
Адже ліжко - це ще не любов.
Чом приречено схлипуєш знов?
Шлях обрала сама.
Йди,
всіх адептів до пекла веди.
Вас чимало таких.
Модний одяг, авто, ресторани...
Кавалери та... жовті тюльпани.
Розгубила свої почуття
в боротьбі за багате життя.
Самота...
Дно.
І рятує хіба що вино.
П'єш його без кінця.
Ненавидиш людей, зневажаєш,
але знаєш, в душі добре знаєш -
завинила в усьому сама.
Гроші є, але щастя нема.
І не плач.
27.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647418
дата надходження 27.02.2016
дата закладки 27.02.2016
В конфликте отношений, стоит рассматривать не частность, которая в то же время, как бы и [i]причина[/i], а существующее "желание" оскорблять друг друга, готовность ответить ударом на удар. Потому никогда спор не решил ни одного конфликта.
С "этим" обращаются к себе, а не друг к другу.
********************************************************
В человеке не существует "плохих", "греховных" качеств, кроме тех, что он оставил в себе без внимания. Другими словами - его страдания от себя самого - это часто, следствие слабого внимания (любви) к себе, а не сложность его натуры.
********************************************************
Люди слепо верят, что "познание себя" - это путь в сторону от человека. Уход от общества. Будто замкнувший себя уединением - болен.
А сами насквозь прошиты Любовью и Ненавистью Уединённого, и всё что имеют - пришло оттуда.
********************************************************
И себе, и близким - ты должен постоянно [i]давать повод[/i] для любви. Взаимообещание друг другу (брак, семья) - это не конец твоих стараний, а начало. Это и есть - [i]исполнить обещанное[/i].
********************************************************
Молодые люди, при знакомстве, сразу обещают все свои наилучшие качества друг другу.
Зрелые люди, при знакомстве, не боятся обещать и наихудшие свои качества.
Уже мало кто торопится - вывалить на стол все свои богатства. Они знают, что если речь о долгой совместной жизни, то её нужно разнообразить, разбавить, сделать выносимой.
Зрелость учит - любить ПРОБЛЕМУ в человеке.
А молодость - находит, в недостатке, причину не-любить.
********************************************************
В отношениях ОБЯЗАНА быть и доля взаимопользы/выгоды, которая не краснеет, когда говорит о себе вслух. Если нечего взять одному у другого - то со страстью закончится и совместность.
********************************************************
([i]Теория Братства[/i])
[u]Обязательство Мужчины перед Мужчиной:[/u]
- никакие отношения (М и Ж) не должны заканчиваться тем, чтобы Женщина презирала Мужчину. Она может ненавидеть его, да! Но - не победить в себе уважение к нему. Даже пусть говорит обратное.
Если Женщина вздрагивает, когда ты слишком быстро наклоняешься к ней... Знай! Тот, кто был до тебя - предал всех НАС. исправь это!
********************************************************
Выстраивай отношение к Мужчине - так же и по тому, как он относится к Женщине и Ребёнку. Особенно, своим. Там проясняется все, о чем умалчивают.
Твоя Любовь к Женщине - не должна быть ограничена.
Не существуют личной жизни, куда ты не мог бы вторгнуться, так себе и помни. Где плачет Женщина и Ребёнок - тебе туда.
********************************************************
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647087
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Не зови меня завтра в май...
Я сегодня туда улетаю...
Забираю с собою рай...
Остальное - испепеляю...
Десять раз - пеленала боль...
Десять раз - начинала сначала...
Десять раз - поменяла роль...
Десять раз - себя узнавала...
Десять раз - возвращалась слепой...
Десять раз - находила речку...
Десять раз - заходила нагой...
Десять раз,держась за уздечку...
Десять раз - прощалась с судьбой...
Десять раз - уходила под вечер...
Десять раз - обжигалась водой...
Десять раз - задувала свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647076
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 26.02.2016
Время моих богов - в самых простейших числах...
Около тысячи слов - роем витают мысли.
В каплях слоятся миры,знаками всеми ведомы
В жёлтый кусочек смолы - лёгкой и невесомой.
Волн прикасался янтарь.Было душе его тесно.
Ветра, остывший оскал,там не нашёл себе места...
В рыже-зелёных тонах - листик застыл навечно
И переливчатый страз - глаз стрекозы беспечной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646555
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
[quote]"О Жизнь! Заглянул я недавно в глаза твои, и мне показалось, что погружаюсь я в непостижимую глубь.
Но золотой удочкой вытащила ты меня и насмехалась надо мной, когда я называл тебя бездонной.
"Так говорят между собой все рыбы, – отвечала ты, – которые не могут достичь дна; все, что слишком глубоко для них, зовут они бездонным и недостижимым.
Но я лишь изменчива и своенравна, и во всем я женщина, и отнюдь не добродетельна.
И хотя вы, мужчины, называете меня и "глубокой", и "вечной", и "таинственной";
но всегда вы одариваете нас своими собственными добродетелями – эх вы, добродетельные!"
Так смеялась она, недоверчивая; но не верю я ей и смеху ее, когда она злословит о себе самой. [/quote]
____Ф-В.Н._______________________________________
Если - не любят тебя.
Если - совсем один.
Если на кухне, без света,
Сидишь,
А в чашке остыла полынь...
Ты -
Всё равно! -
Люби!
Не забывай -
Любить!
Это не твой удел -
Стадной тропой ходить!
Ты - не один, мой друг!
Пусть и темно, теперь,
Пусть вместо чая - полынь,
Пусть не стучатся - в дверь!
Пусть детский смех - не тебе...
Пусть говорить - отвык...
Это не повод ещё -
Шагом идти...
Других.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646583
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Тебе запрошую у сни,
Заходь, не стукаючи в двері.
Ще зовсім трішки до весни,
Бринить вона уже в етері.
Ще зовсім трішки до тепла,
Розтане лід в твоєму серці,
А поки там уламки скла
Десь на самісінькому денці.
Прошу наснися уночі,
Коли поснуть усі у домі.
Досплю у тебе на плечі,
Хоч ми так мало ще знайомі.
Хоч наодинці не були
З тобою жодного ще разу,
Не чули від людей хули,
Не зносили чужі образи.
Прийди у сни мої, прошу,
Тебе цілунками зустріну
Під акомпанемент дощу,
В грайливих відблисках каміну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646455
дата надходження 24.02.2016
дата закладки 24.02.2016
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 23.02.2016
Її голос мене
розчиняв у собі
рівномірно,
А в мені вибухав
і горів, наче прагнув
спалити.
Тіла кожна клітина
була так по-справжньому
вірна
Її голосу
кожному звуку –
по вінця
налита…
І торкались
відлуння-вібрації
зон ерогенних.
Розтікалися
венами-ріками
хвилі жагучі.
Ніжні лоскіт і трепет,
водночас,
тих ноток пісенних –
У мені викликали
бажання
уже
неминучі.
Весь мій внутрішній світ
вібрував
унісонно мелізмам;
Камертонив, тонув
і зринав у захмарне
шаленство.
Відчував її всю,
знемагав
та благав її слізно –
Ще і ще заспівати
на біс
досягнути
блаженства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645938
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 22.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2016
Не баюкай её,волна...
Не ласкай беспокойную душу...
Убегает из сна одна...
Вслед удары(глухие) - на сушу...
Не к тебе возвращается вновь...
Обнимает желанные плечи...
На последней высокой "соль"
Она тонет в пламени речи...
Достаёт до самого дна
И теряет с пальца колечко...
Долго бродит границами сна...
И горячей -горячей речки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645841
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
То, може, ти знаєш,
як вижити… як мені вижити?!
На сонних вокзалах… в німих лабіринтах снів.
Жита на полях такі стиглі! - та досі невижаті.
У мові, здається,
забракло потрібних слів.
Ти чуєш, як птАхи
кричать опівнічні невтішені…
Ти знаєш, як вітер голосить в порожніх містах.
Мої вишиванки на всіх перехрестях розвішані.
Без чверті - гроза…
ти послухай… поквапся… в листах
Ще теплиться запах
мигдально-сполошених літер…
Світів смерекових… гріховно-п”янких вечорів.
Щоб завтрашній дощ цю сторінку спустошив і витер.
Спалив, ніби свічку,
в підніжжях своїх вівтарів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645776
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
Ні , ми забути це не зможемо –
Здригнувсь , на мить завмер Майдан ,
Коли від пострілів ворожих
Упав Серьожа Нігоян ...
І погляд ... так запам ' ятали ...
Невидимий у серці знак !
Я довго думала ... згадала –
Ісус завжди дивився так .
Вони були одними з перших ,
Що зринули у небеса , -
Пішла назавжди у Безмежність
Небесних Ангелів чота .
Але не можуть Батьківщину
Свою покинути й на мить ...
Єдину в світі Україну
Небесне військо боронить !
Вони із нами поруч , знаю !
І , що б там хто не говорив –
Як ненадовго бій стихає ,
Відчуйте шелест їхніх крил ...
15 .02 .16 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645660
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
Такі нам Богом надано права –
Людей від лиха й болю рятувать,
І все життя – не рік, не два
Судилася передова –
Почеснішої долі не бува!
І в цьому нескінченному бою
Частіше в пеклі, аніж у раю
Нам найщасливіший момент,
Коли дарує пацієнт
Усмішку вдячну – від душі презент!
На пульсі часу серце і рука.
Нам честь і гідність – найдорожчий скарб.
І естафета поколінь
Полтавській сонячній землі
Несе надію й славу на крилі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645653
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016
Закупорило в вене боль...
Сократилось в последний сердце...
Покраснела на ране соль...
Почернел и пепел на берцах...
Панихида спустила стяг
На расстрельную сотню смелых...
Разметался по городу прах:
Берегами -правым и левым...
Плывёт "Кача"...плывёт,плывёт...
Зажигают памяти свечи...
От слюнявой команды "фас",
Нету больше случайной встречи...
Никогда больше день не придёт...
Белый голубь - страшится неба...
Только "Кача" в печаль плывёт...
И дрожат,разжимаясь,губы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645445
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Як же ж хочемо, хочемо, хочемо
Щоб початком здавався кінець,
Щоб сльотою небесною змочений,
Промінь сонця весняного скрес,
Щоб серця, що вже попелом вкрилися,
Знов зігрілись кохання теплом...
І, зажурені, щоб не журилися...
І щоб стало усе, як було...
Хоч би раз іще ніжками босими-
Чи по лезу, чи-то по стерні...
Щоб у небі свинцевому осені
Спів весняних птахів задзвенів!..
Світ пост-фактум народжених роздумів-
Де ми ІНШІ? Де СПРАВЖНІ? Хто зна?..
Тільки "мить неповернення" пройдено.
Та й куди повертатися нам?..
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021912824
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645314
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 20.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2016
В темноте зарождалась ночь...
Оживали в пустыне барханы...
Уползали волнами прочь...
Ускользали и тени телами...
Звёзды падали с неба вдруг...
Серебрилась луны дорожка...
Мотыльки замыкали круг...
В янтаре оживала мошка...
Жемчуга рассыпались бус...
С изумрудами ларчик открылся...
И в глазах появился искус...
И гортанно он удивился...
В темноте уходила ночь,
Прожигая заслоны стенания...
Уносила с собою дочь...
Бездыханную...Без сознания!..
На песках расписался луч:
Чужакам вход на время затмения...
На костры падал пепел туч...
Это всё лишь - одно мгновение...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644919
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2016
Экспромт
В ту весну плакал воск аналоя...
Не хотела гореть свеча...
И не знала душа покоя...
Улетала куда то она...
В ту весну капели звенели...
Между ними звучали слова...
И те двое любить умели...
Разлилася любви река...
Затопила она долины...
И поля накрыла она...
И горячие руки - на спину...
Обжигал поцелуй глаза...
В ту весну и до страстного лета...
В осень жёлтую и заметель...
Капал воск со свечи сонетом...
Было это...Ты только поверь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644353
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 16.02.2016
"Ты снишься,милая Лилит!..
Ты в сон приходишь сладкой жрицей!..
Ты увлекаешь в зеркала:
В гротеск граничный...Дьяволица?..
Чарует блеск твоих ресниц...
Роскошный бархат(ягодицы)!..
Лилит,горячая Лилит!..
Ты так свежа и белолица...
Лилит,зачем ушла тогда?.."
"Там море Красное,барханы...
И я любила,как могла..."
"Ты зло впустила в свои храмы..."
"Я вкус свободы ощутила... "
"Ты там вкусила семя зла...
Ночами мне всё так же мила..."
"А Ева,Ева (из ребра)?.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644004
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Ночное безумье лиц:
Седые кошмары комнат
Волной тишину наполнят;
Журчащим потоком птиц
О нас небеса не вспомнят;
По коже звенит мороз
Бессонных метаморфоз
Подернутых тенью комнат.
Раскаянья пью круги,
А воздух кипит ожогом
В чертоге химер, убогом,
Рассвета шаги близки,
Но я не услышан богом.
Все мысли в узлы вплелись,
Кошмары туманят высь,
Кошмары клеймят ожогом.
Твоих сожалений спесь;
Удушливая тревога...
Ты ведаешь песнь итога,
А я задыхаюсь здесь,
Не видя пути иного...
Ночное безумье лиц -
Седые кошмары комнат
Волной тишину наполнят.
Журчащим потоком птиц
О нас небеса не вспомнят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643993
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Сердце потушено ветром давным давно.
Дым над очерченным кругом стелется.
Ты ждала демона, я - фамильяр его -
Волнами страх твой искрится, пенится.
Шатко тревожат битву слова Твердынь.
Полноте! Тени молчат и скалятся.
Ты звала демона? - я говорю - аминь!
Я не уйду, так и знай, скиталица!
Утром туман разостланный скатится в дрожь.
Я - охраняю твой сон, любовница,
Возле кровати своей ты меня найдёшь,
Если сомненьем душа наполнится....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643989
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 15.02.2016
Вона чекала тихо покарання...
Душа кохала так, що крила знов
Її віднесли в небо, де кохання
Було як святість!.. Він землею йшов...
Всі глузування несла і просила
Від Бога тільки, щоб його вберіг.
Під серцем душу дівчинки носила,
Й плела віночок-диво-оберіг.
Була весна. Співали спів пташини.
Цвіли черешні й падали дощі.
І був вінок на голові в дитини.
І перший дім для неї-два кущі.
Знайшли дитя, а матір засудили.
Лежить мертва, а судять на землі.
Байстря мале під небом народила...
Розмов було на місяць у селі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643892
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
п"ю з твоїх долонь меди світанків,
знов шукаю в снах твої сліди...
чарівна намріяна вакханко,
ти не раз приходь іще сюди!
я твої замерзлі крило-руки
зігріватиму своїм теплом!
та які ж з тобою творчі муки?
ти - мого натхнення джерело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635728
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.02.2016
Усе ревло… Земля кругом гула
Якимось дивним безкінечним гулом…
І ми в диму біля гори й села,
Чи кишлаку, чи, може, і аулу…
Не знали навіть, як його назвать:
Чужа земля, тому чужа і мова,
Й за що прийшли туди ми воювать,
Нам достеменно також невідомо.
А не було ж нікому й двадцяти:
Я – з України, той – із-за Уралу,
Хто – з Грузії, а хто – із-під Чити,
А ті близнята – десь аж із Аралу.
Ми всі були не просто земляки –
Брати… Й над нами смерть нависла.
І клімат, і рельєф буде який,
Нам пояснили, хоч і дуже стисло.
Та гір таких, і диких сірих скал
Ми не могли тоді і уявити.
І не кохану кожен мав стискать,
А автомат… Бо треба ж відслужити.
Там, де дрімала чорна нагла смерть,
Поміж камінням вміло маскувалась,
Де кожен другий був із нас поет,
Тож пісня навіть на ходу складалась.
Й не воїн проти нас стояв – душман,
Ще – лихоманки, небезпечні чуми.
Це там про «чорний» непростий «тюльпан»
Уперше у житті тоді почули.
І де від запаху пролитої крові
Нас, необстріляних, вернуло і нудило.
І зрозуміли раптом ми тоді,
Життя чого вартує, хрест, кадило.
Та ось нарешті бій, важкий, затих,
А дим усе ще виїдав нам очі.
Тавро страшних моментів, чорних тих,
Не раз нам принесуть тривожні ночі.
Піднявся згодом, рідшав темний дим,
Навколо порох, бурий, мов іржавий.
І ніби сонце, виріс поміж ним…
Тюльпан, червоний, змучений… Й лежали...
Два близнюки, з Аралу були що.
Обох таки їх разом і накрило…
Такі ще молоді…, а вже… За що???
Собою хлопці той тюльпан прикрили.
А він між ними… виткнувсь, червонів,
Немов радів, що й далі жити буде.
Буває так, бува ж так на війні:
Квітки живуть, а гинуть… чомусь люди.
Ганна Верес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643701
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Плач дитини, мов кров, що стікає на ніж...
Без упину... І знову... Дитинко, облиш!
Що ти плачеш? Цей спокій, що вилився в жах...
Що ж ти бачиш в квітчасто- мультфільмових снах?
Ах...
Руки- гойдалки? Силу й завзяття батьків?
Ляльки- мотанки в тіло ввіп"яті голки?
Це ніхто не побачить довіку, повір!..
В підсвідомості плаче прихований звір...
Вір...
Тихо дзенькнуть в пітьмі обереги небес...
Мій маленький, ніхто не образить тебе!
Те, що буде під ковдру покладено німб,
Ти забудеш... А поки- мовчи уві сні...
Ні...
Ранок просто по зросту розставить усе,
І дорослості постер тобі принесе,
І, прикрасивши ним сублімовану хіть,
Ти пізнаєш, що це не дитячі страхи...
Хі...
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116021401167
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643668
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016
Не попрощалася. Пішла у ніч, в туман,
Дім залишала мій – наш дім! – і наші спогади,
А хвиля розстаней мене в ріку Обман
Несла, а в серці так пекли гіркі ці проводи!
Не обернулася… Забула миті всі,
Якими дім наповнила для мене –
Ми ж вдвох у нім були! Тут наших голосів
Ще музика лунала! – Незбагненна,
Незвідана ще і
невипита до дна
Від мене йшла у ніч, у біль, в минуле!
Палила всі мости між нами, всі, дотла!
І в морі Забуття любов тонула…
Зрікалась ти всього, вважаючи гріхом
На мене подивитися востаннє –
Я ж був невільником, Сехмет*, твоїм рабом,
Твого зрадливого – солодкого кохання!
-----
*Сехмет – богиня помсти
(спогад, в ніч на 14-те…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643620
дата надходження 13.02.2016
дата закладки 13.02.2016
В ста оттенках одиночества(в преломлённых зеркалах) -
Безысходность от пророчества - на шарнировых ногах...
Будни сирой безнадёжности и голгофа для души...
В ста оттенках одиночества (за туманами) - дожди...
Одуванчики и звёздочки,и ромашки,и стрижи...
В ста оттенках одиночества - в страсть одетые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643347
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Финальный акт, придуманная пьеса,
Заточена в цепях царица блуда,
Ты не кляни ни ангела, ни беса,
Что в жизнь твою вошла из ниоткуда.
Не говори, что видишь в зеркалах,
Молчи, пускай я этого не знаю,
Лимит исчерпан, выпили до дна,
Как черный дым я молча исчезаю.
По имени меня не называй,
У ног твоих покорная рабыня,
Тобой распята я в своих грехах,
И я уже не помню свое имя.
Последний штрих, решаюсь на убийство,
И выпьем за кончину чувств любви,
У эвтаназии любви свое безумство,
Ты только это все не воскреси…
Лю…
11.02.2016
Ничего личного, настроение ЛГ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643127
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 13.02.2016
Важніє неприкаяна свобода -
кому вона потрібна, як у ній
немає дна, немає навіть броду,
щоб перейти на тихий берег твій.
Куди запропастилась, запропаща,
сподівана абетка родова?
Немов гриби, затаєні у хащах,
її незаскороджені слова.
Чи в них, мов контрабанда, наші душі
минуть кордони осеней і Лет?
Чи вічний цинік знагла у калюжі
уздрить небес пливкий автопортрет?
На берег, де є ти, обітована,
Летючого Голландця словотрощ
приб`є мого… чи це лише омана,
як сонце у сліпий осінній дощ?
31.01.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642828
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 10.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.02.2016
Люди уничтожили мой лес,
Осквернили душ богов чертоги.
Воду – в грязь и землю – в пепел без
Сожаленья, вы ведь тоже боги...
Люди-демоны, презрев святых,
Заряжают смертью вновь орудья.
Кровь-роса на травах молодых...
Вдох земли – простреленною грудью...
Вы убили духа леса, вы
Обезглавили наживы ради!
Горе всем оставшимся живым,
Как темны небес рассветных глади...
Брат мой волк, неси меня к тому,
Кто, пускай и крови человечьей,
Шел за мной и в битвенном дыму,
Хоть и был проклятием увечен.
...Умер лес, но дух его живет,
На холмах средь трав дыханьем вея.
Ты мне дорог, принц, но чужд твой род –
Как людей простить за зло их смею?
Милый принц, сумей же им помочь
Город заново построить чистый.
Я навек волчицы белой дочь,
Навещай меня в лесах тенистых...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642266
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 08.02.2016
Экспромт
Уходят в прошлое пророки!
(Мои пророки)...Навсегда...
Я забываю их уроки...
Не забываю их глаза...
В муслин коричный наряжаю
Охрипший(днями) голосок...
В гламурном сне себя теряю
На бесконечности дорог...
Глаза маслиновые меркнут...
Миндалевидный их разрез...
Мои пророки(возле церкви)
В погост вонзали третий крест!!!
Кнутом и пряником манили...
Душа кружила,но не шла...
Не всё,наверное,открыли:
Не рассказали до конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641931
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Ти мовчиш. І вібрує силою
затамованих мрій-бажань
тиша. В ніч опадає зливою
тих фантазій і заклинань -
ними подумки міцно зв"яжеш
мене вузликом навкруг себе.
Ти при зустрічі все розкажеш!
Ти у погляді втопиш небо.
Я мовчу. Я збираю блискавки
незцілованих снів-жадань,
на тятиву напнутих подумки,
спраглих дотиків, поривань.
Стережись же - я в тебе цілюсь,
щоб завдати солодких ще ран.
Я скажу. Я нарешті звільнюсь!
Зачерпну із очей океан.
Мовчимо. Слів нема - забулися.
Все гамуємо, терпимо.
Нерозумні! Ще мить й незчулися -
очі в очі - і летимо!
Бо кохання - це серця мова
і мовчання йому - лиш фон.
Погляд часто цінніший слова,
тиха ніжність - яскравий тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641549
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Вже стільки років світ собі стоїть,
А й досі ще дивуємось від всього.
Мої дерева! Одіж зодягніть!
І похизуйтесь перед самим Богом!
Моя травинко, річенько, мій дуб!
Моя снежинко і моя Вкраїно!
Як біль болить, що досі наш тризуб
На тій війні, де спалена калина.
О, мій Господь! За всіх тебе молю!
Пробач гріхи, що є в мого народу!
Я всіх... Я всіх до серця притулю...
Я вимолю... Я вимолю свободу
Для нас! Для всіх! Щоб кінчилась війна!
Щоб ця моя травинка зеленіла!
Яка краса!.. Заплачена ціна,
Щоби моя калина не горіла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641539
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
у затінку життя, у пущі самоти,
хрести дерев поламані вітрищем,
коня душі спускай на полини,
що туляться до муру кладовища
тут спогади парують від землі,
суцвіттям павутинним відцвітають,
і долі лінії як тріщини в корі,
скриплять крізь зими стомленого гаю
тут під руїнами шепочуться кістки,
війни і мору діти-потерчата,
читай пожовкле небо, як листи,
вбирай обшир у очі непочатий
мов карби духів творять цей пейзаж,
мов невідмолена печаль легенди,
хоч тінь кида у серце смерті кряж,
останній спокій набирай в легені
крізь тебе осінь звільна протече,
в хоралах смутку чистих, літургійних,
хоч замикається це небо гробове,
твій образ - на гравюрах нерозвійних
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641439
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Жертвам НКВД , закатованим на Львівщині ( у неділю , 31.01.2016р., відбулося наймасовіше перепоховання останків наших земляків , закатованих НКВД . Серед них багато вагітних , 60 малолітніх дітей , багато молодих чоловіків та старих людей ( очевидно , українців знищували цілими сім"ями ) )
Співає хор. Послухай... Чуєш "Вірую" ?
Співа мов кожна часточка Землі.
І "Благодатна, радуйся, Маріє ",-
ти не покинула тут нас в сирій землі,
неупокоєних, для світу невідомих,
хоч кожен з нас - історія життя,
історія народження й любові,
через роки лише вертаєм з забуття.
Стоять жінки, щасливі, при надії,
а поруч їхні діти і мужі,
невинновбитих тут десятків цілі сім"ї,-
украли демони вогонь живий з душі.
Украли, кинули Антихристу під ноги,
щоб він топтав, душив, топив, як міг,
вогонь ж палав, як сонце став над гори,
і озорив шлях волі для птахів.
Співає хор. Послухай... Чуєш "Вірую "?
Співа, мов кожна грудочка землі.
Молімося за жертв невинновбитих,
в невидимій,- за день новий,- війні !
04.02.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641454
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Над озером.
Струнких ялин темно-зелені вежі,
Над кригою завмерли у чеканні.
Чекають мить весняної пожежі,
Коли земля із небом в паруванні
Зіллються разом у щемливім шалі
Веселих фарб та щебетливих звуків.
Серпанком ніжним заяскріють далі,
Повернуться птахи з доріг розлуки
До цих ялин, до очеретів милих,
Де їх чекає нове гніздування,
Яке на чужині ночами снилось
Омріяними піснями кохання.
Прийду і я під ці ялини темні
Немов у храм для таїнства причастя,
Аби для тебе в полум’ї зеленім
Набрати у долоні квітів щастя.
Ми їх сплетемо у вінок барвистий
Та пустимо на води річки Долі,
Щоб нам у парі нерозлучно жити,
Як нам судилось по Господній волі.
01.02.2016 8:40:49
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641130
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Живе неквапно мить, що завтра буде спомин.
Живе собі і сад, що слухає зірки.
А може, він колись лиш попелом - та в комин?
Чи впаде зерня десь й ростимуть знов сади?
Черешні за вікном, і груші, й чорнобривці!
Десь півень заспівав і криком розбудив.
Лякає лиш одне, що сонце буде вбивця,
Залюбить, затЕплить, і спалить все... Садив
Черешню за вікном старенький дід і плакав,
Бо підеш в магазин і купиш всякий плід!
Він як дитя мале. З черешньою балакав.
І Янголу малому дивився тихо вслід.
Та плачеш що? Скажи? Тобі до Бога скоро.
А там тобі і сад, а там тобі і рай!
І віднесуть тебе чужі із твого двору.
І стрінешся там з нею!.. Ще трішки зачекай!
А як моя земля? А як моя черешня?
А як усенький рід, як браття-козаки?
Чи пролунає там колись вкраїнська пісня?
Та я б її послухав і в небі залюбки!..
Живе неквапно мить, як дід, як сад, як зорі.
Що квапитися їм, коли і час стоїть?
Лиш квапиться втекти мишатко у коморі,
Що зернятко краде століттями століть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641366
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Падали птахи,
і знову летіли у вись.
Вірю у щастя... в те щастя,
що буде колись.
Плакали зорі,
між ними тремтіла і я.
Місяць так смутно
дивився на нас іздаля.
Крони хилились в печалі
до самого дна.
Жити так страшно,
та добре, що я не одна.
В неба не смію
питати-просити "Чому?..."
Тільки схилюсь
і помолюся тихо Йому.
Виють вовками самотніми
дико вірші.
П'ю по краплині
розпуку гірку із душі.
Що говорити, як слів
зовсім мало в цю мить?
Слухаю тільки,
як в грудях щось тихо щемить.
Якось байдуже на все це
поглядує час.
Що нам та вічність?...
І що їй...
що їй до всіх нас?
05.02.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641343
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Мне этот сон совсем не нужен:
Где я одна готовлю ужин...
К средине дня приходит вечер...
Не зажигает радость свечи...
Тревожный стук (чужих вокзалов)...
Вагонный хвост - похож на жало...
А дождь - навязчивый ...и ветер...
И звук его - плаксивый(плетью)...
Где я бегу,бегу по лужам...
Но я забыла,что мне нужно...
Что потеряла(безвозвратно)...
Ключи к душе?..
Мне не понятно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640161
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Втихушку примерял обновку,
Втихушку девок тискал - с толком,
Втихушку обнимал за плечи
Ту, что жила так - недалече,
Втихушку руку жал гордыне
И принимал дары от сильных,
Завидовал чужому счастью,
Собой любуясь в одночасье.
Поймать был рад - ну хоть синицу
И вдоволь ею насладиться.
Поймал, но больше нету силы,
Опять жрет зависть - без усилий
Попутной славы сердце просит -
Пусть нервы вволю пощекочет.
...втихушку в зеркала смотрелся -
Фальш примерял - перегляделся !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640010
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Словом колючим день наїжачився,
В пазусі кожен трима камінця...
На усіх справах настрій позначився;
День догорає, збігає кінця...
Білих стежинок сніжне мереживо,
Пусто і голо, нікого нема...
Все продається... Дорого? Дешево?
Снігом за комір, як в душу зима!
Витрушу з себе холоду залишок,
Крига розтане, і біль промине.
Кава гаряча вдома і затишок...
Вдома чекають - і це головне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640042
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2016
Ах, эти поцелуи на вокзалах…
В них привкус боли острых расставаний
И горечь слез в надтреснутых бокалах,
Рассыпана на годы расстояний…
Намного лучше- поцелуи встречи
Глаза влюбленных, нежные объятья.
И чьи-то руки вскинуты на плечи,
И как на праздник новенькое платье…
Уходят поезда и прибывают
Во все концы мечты уносят рельсы
И о любви вокзалы больше знают,
Чем ЗАГСы, все, с церквями всеми вместе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639925
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Подорослішала зненацька,
Вже в літах, а ніяк не звикну.
Трішки іншими стали цяцьки
І прищі підліткові зникли.
Мов скажені несуться роки,
Не підкаже ніхто де гальма.
Трішки легше що ця морока
Тут у світі - таки загальна.
Вже доросла давно та часто
Юність пам'ять мою тривожить,
Пару літ норовить украсти...
І у Вас так буває може?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639461
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 29.01.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622615
Я тебя у вечности не крала...
Я тебя лишь за руку взяла...
Ничего не обещая,
Я тебя с собою позвала...
Я с тобою зажигала свечи...
Я с тобой увидела зарю...
А последний(серый)вечер
Был,наверное,в бреду:
Тыщи лет горели наши свечи...
Тыщи лет они рыдали...
В ожидании предтечи,
Кровь в карминовый меняли...
Тыщи лет - совсем немного...
Тыщи лет - вдох-выдох бога...
Тыщи лет - на всепрощение...
Тыщи лет - миг озарения!..
Тыщи лет - замолят грех?..
Со слезою?..
И за всех?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639430
дата надходження 28.01.2016
дата закладки 29.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2016
Я одна коротаю вечер...
Сиплый голос поёт о любви...
Я,наверно,горячая свечка...
Обжигаются мотыльки...
Опускаются наземь туманы,
Разливаясь парным молоком...
Доливая росы в стаканы:
(Для двоих: на сейчас и потом)...
Я росой напою и душу!..
Я ей силы дыханьем отдам!..
Если слёзы её осушишь...
Если впустишь нагую в храм...
Если только услышишь голос...
Если вспомнишь её глаза...
Золотисто -прозрачный колос...
И лазуревые небеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638860
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 26.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2016
Якщо раптом у тебе з життям "не лади"
І здається боротися більше не варто,
Це - всього лише Доля влаштовує жарти,
Щоб подумав нарешті податись куди.
Руки скласти на грудях і каменем вниз -
Не про тебе це, треба уже зрозуміти.
За екзамен черговий купи Долі квіти
І повір лише впертий отримає приз!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638293
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 24.01.2016
Протыкают ветви тучи(в небо рвутся тополя)...
Белым пухом снег кружится...
На озёрах лёд(до дна)...
Листик жёлтый припорошен...
Снится первый зимний сон...
Тёплый-тёплый,светлый очень...
Улетает птицей стон...
О тебе строку сплетаю,о тебе страницы рву...
О тебе опять мечтаю,о тебе опять грущу...
И зову,зову(немая)...
И кричу(до хрипоты)!..
А у розы(алой-алой)засыхают лепестки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637938
дата надходження 23.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Возвратиться в юность без корсета,
Без теней,без туши и помад,
Без наград,регалий,без секретов...
Я хочу,хочу,хочу назад!!!
Первый поцелуй и чувств смятение!..
Сумерки полынные и цвет кармина губ!..
Утешение ступеньками(невинное)...
Обнажённость тела и поспешность рук...
Что мне подарить за это?..
Что менять,..а может... позабыть?..
Юности ромашковое лето...
И желание впервые полюбить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637664
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
О смерти -тихо,тихо,тихо...
О смерти -только шепотком...
Она с косою где то лихо...
Она,наверно,за углом...
Дыхание свечки образками
Она желала бы испить...
Она бродила полюсами...
Она подёргала за нить...
Она колени преклоняла...
Рубила головы под смех...
И хохотала,хохотала...
На месте сладостных утех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637667
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 22.01.2016
[quote]С любовью и жаждой созидания иди в уединение свое, брат мой; и только потом, хромая, поплетется за тобой справедливость.
Унося с собой слезы мои, иди в свое уединение, брат мой. Я люблю того, кто стремится творить сверх себя и потому гибнет.
[/quote]
__________Ф-В.Н.________________________
- Открой мне дверь, Кассандра...
Я - твой сын.
Мне верит только мёртвый.
Я вкусу их, как горькая полынь,
Как яд кислотно-желтый...
Я им - чужой. Так вышло, Ма...
Бывает.
Кто в Кузне взял огонь - для них,
В финале погибает.
Впусти меня, Кассандра, в дом....
И - ты?!...
не веришь?....
Пойдём, друзья мои. Мои - [i]Змея с Орлом[/i].
И старый дервиш...
_________________________
[b]От автора:[/b]
[i]Змея с Орлом[/i] - Мудрость и Гордость.
[i]Дервиш[/i] - в данном случае, это аскеза, принцип "[u]дом - там, где я[/u]", странствие, преодоление в себе национальной и расовой разницы, накопление ради раздавания.
[b]Импровизация:[/b]
Кассандра, уставшая от своего проклятия закрылась от кого-либо. Давно не слышавшая живого голоса у своей двери, она не верит пришедшему.
[i]"Было бы слишком хорошо, будь это правдой!"[/i] - говорит она себе.
Сама того не подозревая, Кассандра, умножает проклятье Аполлона, став на сторону сомнений.
Достигнув края Земли, сын Кассандры, берёт облик белого медведя и остаётся жить среди Царства Холода, в знак напоминания себе - о мире людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637401
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
Экспромт
А я хочу:на санках Кая
Со Снежной Королевой плыть...
А я хочу:зимою мая...
И шелест листьев ощутить...
А я хочу:на Джомолунгму...
На четвереньках,но долезть!..
И спеть(оттуда) жаворОнком...
И принести благую весть...
Ещё хочу зимою в прорубь...
И окунуться с головой...
Чтобы спокойно спал мой город...
Чтобы слова текли рекой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637074
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Я умею: струнами до нерва...
Я умею:словом удивлять...
Просыпаться(если нужно) первой...
И овечек перед сном считать!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636863
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 19.01.2016
Экспромт
Белоснежное панно раму шире раздвигало...
Время медленно текло...
Стрелки нехотя толкало...
Время медленно текло...
Стрелки в завтра убегали...За мгновение одно...
За мгновение - по спирали...
За мгновение одно - пролистали все страницы...
Накормили снегирей...Напоили их водицей...
За мгновение одно - согревали и карали...
Белоснежное панно хлопья снега укрывали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636823
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 18.01.2016
[i]Уявив себе... таким собі мартівським Бегемотом. І пофантазував
"маненько"... А тема моіx "безвинниx" фантазый дещо xвилююча.
Вітак, вставляючи вірша, зле розклеівся і загубив (назавше!)
свою фабулу... фантазію прийшлось відновлювати по пам'яті.
Боюсь, що саме вузлові моменти вірша таки розгубив...
по дорозі. Відтак маю проxання: а) вибачити;
б) доповнити...
Xто чим може... [/i]
[youtube]https://youtu.be/asoDIJup0Uw[/youtube]
[i][b][color="#02b87b"]Як там… на сьомому?..
Як там?..
Дійсність чи спомини –
Такти?..
Я про наркотики,
Звісно...
Ті, що від дотиків –
Тісно.
Квазі-наркотики?..
Квазі…
Капосні котики –
В пазли…
Дивні наркотики!
Xочеться…
В шалі співдотику
Мочаться…
Ранок. У мороці…
Мало…
Сонце - у торопі…
Встало…
Ранок надворі? Десь
Дівся…
Го́ло в коморі? Та –
Біс з ним!..[/color]
[/b]
16.01.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636360
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Минорные стихи влюблённого поэта -
Крещённые слезой,губами обогреты...
Рождённые зимой,краплённые сандалом...
И талою водой(из самой -самой алой)...
Опаленные днём,написанные летом
На вёслах каравелл...(Любимым амулеты)...
В одну и ту же реку его заводят дважды...
И совести его даруют те же тяжбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636541
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Минорные стихи влюблённого поэта -
Крещённые слезой,губами обогреты...
Рождённые зимой,краплённые сандалом...
И талою водой(из самой -самой алой)...
Опаленные днём,написанные летом
На вёслах каравелл...(Любимым амулеты)...
В одну и ту же реку его заводят дважды...
И совести его даруют те же тяжбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636541
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
Минорные стихи влюблённого поэта -
Крещённые слезой,губами обогреты...
Рождённые зимой,краплённые сандалом...
И талою водой(из самой -самой алой)...
Опаленные днём,написанные летом
На вёслах каравелл...(Любимым амулеты)...
В одну и ту же реку его заводят дважды...
И совести его даруют те же тяжбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636541
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 18.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
Це- гальюн (а світлина- клозет типу "water")
З вічним кредо комун на кістках танцювати...
...Понад Стіксом висять чорнорукі мости,
Наче лап розіп"ятих павукохрести.
Вий моторний- сови завмираючий клич...
Місто Чорне сюди спорожняється в ніч...
Шин згоріла зола пролітає крізь комин...
...Світле місто... Безладно спливаючий спомин...
...Там, у Сонячнім, радості долі чекав.
Там стежками дитинства на волі блукав...
Там я сонце в долоні дитячі ловив...
Та не втримав, одначе. Усе розгубив,
І проміння його вже не те у долонях.
Мікс із змін- що з того? Сльози з кров"ю солоні
Цінувати без змісту навчилися ми...
...Череп Чорного Міста зіяє з пітьми,
І з палаючих жовтопекельних зіниць
Вилітають вагони його колісниць,
Мов би душі, що вирвались з пекла на простір...
І з двома берегами межуючий острів,
Наче прихисток тим, хто душею живе,
Мов актор, що у роль увійшов, та пливе,
Хоч, буває, веслом хоче вдарить Харона.
Місто Чорне... ОСТАННІЙ РУБІЖ ОБОРОНИ.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116011601556
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636150
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
вы не сли или
руками ловили
не сно сны е сны
вы висли выли
и кто вы такие
не сно сны е сны
чем спали плыли
кем были больны вы
не сно сны е сны
тихо след или
за было любили
не сно сны е сны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636022
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Ельдорадо Вашої душі,
Щедра сув’язь вроди і таланту…
Як пізнати потаємну мантру,
Щоби навіть мислю не згрішить
А, торкнувшись зваби джерела,
Освятитися у горніх водах,
І, затамувавши з дива подих,
У розмаї квітів і тепла
Дякувати зближенню орбіт,
І возвести у безцінний мармур
Магію стерильно-чистих аур
На безкрайні гони наших літ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635909
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Коли у принцеси немає дракона..
ну...тобто принцеса така... БЕЗДРАКОННА,
не тішить принцесу ні торт,ні корона,
ні сукня новенька,ні плюшевий слон...
Бо сняться принцесі бали і турніри,
де принци відважні,де принци сміливі
рятують із вежі принцесу вродливу...
То ж СПРАВЖНІЙ принцесі ПОТРІБЕН ДРАКОН!
Він дуже Величності кожній згодиться-
лякати несправжніх ПІДРОБЛЕНИХ принців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636003
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
Когда зажигаю свечу,
За шторою прячется страх...
Короткой строкою пишу...
Совсем не такой,чтобы "ах"!..
Я просто дышу в тех словах!..
Вяжу их узлами и цепью!..
Узором ветров - на песках!..
Ударами - верною плетью!..
Касанием нежным (души)
И тем поцелуем французским...
О жизни - дорогой любви
(Под соусом сладостно - грустным)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Экспромт
Ты слышишь колокол тиши,
Дарующий тревогам штиль?..
Он,словно,из самой души:
Её таинственный берилл...
Он - вены рек...
Он - их исток...
Незаменимый поводырь
Слепцов неведомых дорог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635742
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
[i][color="#614a4a"]Братьям Маевским Р. и С.[/color][/i]
[quote]Не учить ходи детей, а учиться у них.
И прекращай этот [i]умный и серьёзный вид[/i] взрослого...
Знал бы ты ещё... на чём стоит твоя [i]умная серьёзность[/i]. [i]На чём[/i] она только держится...
[/quote]
______________________S.O._____________
Их бог - мужик...
Шершавый.
Грубый.
Жёсткий...
А мой -
Ребёнок...
...посмотрит вдруг,
Из вороха пелёнок...
Глаза в глаза...
... я быстро вспоминаю -
Зачем я...
И -
Куда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635808
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 15.01.2016
Если счастлив человек,забывает бурю...
Ремесло любимой век - тяжкое в натуре...
Делят истину в ломтях,а не в крохах( свыше)...
В Шамбале,наверно,снег - с лепесточков вишен...
Разметался завиток на подушке белой...
Ржаво -рыжий колосок для букета - спелый...
Тень сиреневая век - от небес лазури...
Розы белые -зиме...Алые - июлю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635496
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Так и останется неведом
Привычный людям ход вещей.
И корабли уходят в небо,
Не оставляя якорей.
Грусть растекается безлико
По сиротеющей земле.
А мне бы лишь остаться бликом
В неограненном янтаре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635263
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Тихо тенькає час:
Я тебе не зречусь...
Словом з колії - не зіб"ю...
Я до тебе душею
Залюбки пригорнусь,
Як повіки ледве стулю...
Нехай дзенькає час!..
У негоду рушає:
Під колючі дощі й заметіль!..
Я до тебе лечу!..
Та крильми зачіпляю
У свідомості раю свій біль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635226
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
По улице, шумной и пыльной,
Вблизи Елисейских полей
В карете богатой и стильной
Катился отец де Верлей.
Его дорогое убранство,
Украшенное серебром,
Скорее роднило с дворянством...
(Монахи не держат хором).
Карета подъехала к церкви,
И двери открыл свой лакей,
Как лев выползает за жертвой,
Так батюшка шёл на людей.
- Вас гость тайный ждёт за обедом,-
Взволновано выдал слуга.
- Уймись и иди за мной следом,
А гости, пожалуй, к деньгам.
Служитель задёргался нервно:
- Мадам попросила сама...
Лишь с глазу на глаз, непременно.
Ей исповедь видно нужна.
Отец одобрительно бросил:
- Ступай, помолись за откат,
Быть может, и в этом вопросе
Монетою нам зазвонят.
С ехидной такою улыбкой
В приёмную шёл наш отец:
"Похоже, богатую рыбку
Отведаю я наконец".
И двери открыл он спокойно
И вдруг, обомлевший, застыл...
Фигурой красивою стройной
Пред ним добрый ангел светил:
"Ты грешник отец и преступник,
С людей собираешь гроши,
И алчность - твой преданный спутник,
Молчи и главой не маши.
Тебе предстоит испытанье,
Нелёгкий и тягостный путь,
Он должен твоё осознанье
На правильный курс подтолкнуть".
.................................
День судный открылся: пустыня,
Кругом раскалённый песок,
"Святая моя герцогиня,
Я слаб и не выдержу срок.
Верни меня лучше обратно,
Здесь жажда съедает меня,
Я исповедь сделаю платной
Лишь для самого короля"
И мигом пред ним появился
Кувшин со студёной водой,
Священник пред чудом склонился,
Дрожащей сухою рукой
Хотел было взять, чтоб напиться,
Но голос его оборвал -
На дюне стояла блудница,
Отец де Верлей проворчал:
"Что делаешь ты средь пустыни?"
- Не гневайся, добрый монах,
Была я обычной рабыней,
Служила в публичных домах.
Но выгнали нынче оттуда
Меня и моих же подруг,
Скитаюсь по свету я всюду,
И жизнь моя - замкнутый круг.
Наверно, такая судьбина,
Тяжёлый, безжалостный рок,
Я скорую слышу кончину,
Пожалуйста, дай мне глоток
Водицы своей из кувшина,
Мне правда так хочется пить,
Сейчас я спущуся с вершины,
Чтоб горло своё освежить.
"Постой, молодая чертовка,
Меж нами приличная грань,
Я знаю, что это уловка,
Вонючая мерзкая дрянь!
Воды на двоих здесь не хватит,
Кувшин слишком мал, невелик,
Ты по уши в грешном разврате,
На мне же священника лик."
И бросился пить ненасытно,
И с жадностью делать глотки,
И в этом порыве завидном
Не слушались обе руки:
Уж слишком подняли посуду,
Отец подавился слегка,
Но дальше продолжил, покуда
К нему не подкралась беда:
Закашлялся как, завопил он,
Не выдохнуть и не вдохнуть,
Руками лицо обхватил, но
Успел только щёки раздуть.
С минуту иль две прометался
На жёлтом-прежёлтом песке,
Кувшин в это время качался
В ногах...но застыл на виске.
................................
Как странны порою дуэты:
Монах и охапка грехов,
И правду толкуют поэты:
У истины нет берегов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635058
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
поки вона любила
вчилась брати за руку ніжно
дбала про сад у сина під ліктем
і про водойми в своїх колінах
поки стелила осанною стигле ліжко
чула за вухом тишу
і син їй
казав
що так тихо буває лише
на світанку
і поки вона любила
казати слова і ростити гори
безперестанку казати слова ті що
навіяні її миром
обласкані її спокоєм
поки вона любила
світ був
світлом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635060
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Ніч у театрі серед оксамитів -
Потерті часом крила кажанів.
До кришталю і золота злетіти б -
Є прихисток у закуточках див.
Шукаю правду у нічному храмі
Важких куліс, у канделябрах снів...
В проході сплять комедія і драма -
У них кохання вічне й поготів...
Дарма хилитись в оркестрову яму -
Вночі не ті мелодії звучать
І пошепки висловлюють пошану
До привидів чи демонів-лещат...
Ніч у театрі серед оксамитів
Розлита в залі схибленим вином.
І проситься на сцену срібний місяць,
Протиснувшись в прочинене вікно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635020
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
Беспородной бабочкой кружить
Над муаром мягкотелой пыли
И вуаль в вериги превратить
Оставалось - три коротких мили...
Сладко -горький дым сокроет тлен...
Полонез тиши - полночным "браво"...
Тот зелёный(вечный)цвет колен -
В бесподобно-красочной оправе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634988
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.01.2016
мыслей мышиных снуёт мелюзга
в мощно посаженом черепе
мается ветер в просторных мозгах
не ощущающих берега
с гиком катая ведро и ядро
прутся пираты пираньями
посвистом скалится рожа ветров
с дранного черного знамени
всласть обожралась трущоба идей
пушки в пучину наведены
бабы рожают пиратам детей
в лавке посудной с медведями
носится роджер дурьём по волнам
в порохом тареном капере
в поисках самого славного дна
с реквиемом по матери
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634805
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
Меня последняя мелодия убьет –
Ее закончить бы в бессонный час…
Он за спиной, – мой рок – неотвратимо ждет,
Когда финал… Так принимай заказ.
Я отыграл достаточно концертов.
Еще живет оркестр здесь, внутри,
А если так, то и приходу смерти
Не отвести торжественность зари.
И пусть звучит надрывных скрипок хор –
Не убоюсь уже ни мрака, ни забвенья.
Ведь только музыка и есть благоговенье,
С душой земной Господний разговор…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634792
дата надходження 10.01.2016
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2016
Не смотри на себя… не смотри… я пока не готово.
Не настроена арфа. Не верю – и жду камертон.
За спиной моей не серебро. Там – небесная тога…
Я тебе покажу... покажу непременно… потом…
через долгих и страшных шестнадцать часов ожиданий.
И кружит за окном на снежинках нелепая смерть,
заметая твой дом на колёсах. И вьюга рыдает.
Ты и память поджёг бы, чтоб как–то себя обогреть.
Мне так больно тебя отражать. В этот миг – ты ребёнок.
Перепуганный. Тело вдруг стало тебе велико.
Потерпи… скоро канут во тьму миллионы иголок…
невозможно колючих, набившихся в пальцы битком.
И ведь каждый на этой земле человек непременно
одиноко рождается и умирает один.
Этот чёртов мороз. И уже не пульсирует вена.
Слышишь? – арфа играет. Ты душу разуй... – и входи…
Трагедия на трассе в России: люди замерзли в снежных заносах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634347
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
Не сумуй, що зліта швидко літо,
Що вже осінь гаптує свій шлях,
Все частіше розхристаний вітер
Холоднечею віє в полях...
Не сумуй, милий друже, не треба,
Ще в зелене одягнутий сад,
Ще палає пожежа край неба...
Літо сум не поверне назад.
Глянь, як високо плавають хмари,
Ще немає холодних дощів.
Не пускай ще у душу примару
Із холодних осінніх плачів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602766
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 08.01.2016
В эти белые ночи, в полусонные дни -
Календарь заморочек, караул тишины...
Позолоченный край(из сандала)свечи -
В пелене заговора(перепрелой)травы...
Парапет Атлантиды(в это время) - не блажь!..
Это время - не бремя!..
Долгожданный кураж!..
Его нерв обесточен!..
Только страсть миражей...
Эти белые ночи - от судьбы палачей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634233
дата надходження 08.01.2016
дата закладки 08.01.2016
[i] На пародию одного автора: "Изучить бы тебя поцелуями"[/i]
Если б только ты мне доверился...
Приоткрылся моей любви...
Поцелуями я б измеряла
Губ изгибы, и ток крови́
Над ключицей, в интимной впадинке,
И рукой - каждый штрих спины,
И на лбу я собрала б капельки,
Что по вкусу хоть солоны́,
Мне сладки́ после секса нежного...
Был бы наш - этот жар ночей!
Но - прослыл ты опять насмешником!!!
Оставайся теперь - НИЧЕЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634120
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Брошенный дом, расскажи,
Как проводили балы,
Как суетились пажи,
Скатерти были белы.
Свечи алмазно горели
Ярче далеких зарниц.
Дамы волнующе пели
Арии редкостных птиц.
Он и она танцевали
На берегу у реки.
Звезды рассыпаны шалью
На расстояньи руки…
Ветер укроет их тени.
Призраки. Дом. Эпилог…
Время ноктюрном осенним
Память зовет на порог…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634131
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3C8s1ANMK6k[/youtube]
[i]Авалон – далекий остров легенд, яблоневых садов и туманов.
Авалон, когда придет тот день?...
Остров справедливости, куда уходят герои...[/i]
Авалон.
Место не смерти – истоков.
Вне времен
Спрятан от грешных невзгод.
Там, где он –
Яблок нектарные соки...
В вечный сон
Лодка с почившим плывет.
Кто на ней?
Мудрый и доблестный рыцарь.
Королей
Всех превзошедший, герой.
В царство фей
И к девяти сестрам-жрицам
Сын людей
Прибыл свой встретить покой.
Авалон.
Остров туманных дольменов*.
Битвы звон
Рая не полнит юдоль.
И времен
Прошлых, грядущих на смену,
Пендрагон
А́ртур – хранитель-король.
_____________________________________________________________
[i]* Доисторическое сооружение в виде двух или более огромных глыб,
поставленных вертикально и перекрытых сверху каменной плитой.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634130
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
Мовчання мов натягнута струна.
Він і вона.
У недомовленості фраз
Минає час.
Невідворотністю бринить
Прощання мить.
І як останній подарунок -
Поцілунок.
Вокзал. Людей німа ріка.
- Ну, все, бувай.
- Чекатиму дзвінка.
І зупинився часу плин.
Людей ріка , а я стою один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551696
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 07.01.2016
Я не думала, нет, что увидимся так,
как спросить у прохожего спички…
на бегу…
А улыбка – не больше, чем такт:
я дарю, ты берёшь по привычке.
Не мели чепухи – мало будет земли,
что бы выбросить всё, что я помню:
невесомость в мечтах… в парусах корабли…
(мне Альцгеймер пока что не ровня).
Я, до рифа, могла перепеть сотни птиц.
Дальше – всё… – я сорвалась на сердце.
Что осталось? Да так... – взмахи рук и ресниц…
то во имя Серены… то Герца…
…Я согрелась… спасибо тебе за пальто…
и за спички прогулочным маршем.
Очевидно – прости… очевидно, за то,
что я в дребезги
…вечностью раньше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 07.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2016
…Я убегала. Так бежит душа
уставшая от суеты нетленной
в замшелость келий --
плача и дрожа
из царствия огней к другому свету,
к живому свету. Прочь, неон витрин,
фальшивый блеск искусственного взгляда!
Вот истина: пруда аквамарин
и солнца луч косой на водной глади.
Я убегала, думая, что есть
моим проклятьем бегство на задворки
цивилизации, но увидала: здесь
благословенье Божие и только…
Иль убегала или же была
изгнанником развенчанного рая.
Но, Господи, я снова обрела
свой рай – в садах, где небо оживает,
где ветер вздохом будит сон-траву,
где путь открыт под радуги сиянье,
где я не существую, а ЖИВУ,
где дождь за мной заплачет на прощанье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633563
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Ви бачили колись, як плаче сильна жінка?
Не бачили? Отож! На те вона й така.
Сміється мов ручай, так весело і дзвінко,
А що у неї там таїться у думках?
На людях завжди все “по вищому розряду”:
Одежа, макіяж, робота і сім'я,
Вона нікого з нас не просить про поради,
А як і треба-все вирішує сама.
Та тільки стихне шум, огорне хату нічка,
В дитячу зазирне-все тихо, діти сплять,
Залізо сили в ній розтопиться мов свічка,
І хочеться в обіймах ніжних потопать.
Присяде край вікна в старім пухнастім пледі,
Лиш поглядом пустим уткнеться в чорну даль-
Вона тепер слабка. Вона тепер не Леді,
І вирветься з грудей назовні вся печаль.
А зранку підведе свої красиві брови,
До школи дітвору, до офісу сама,
Й до вечора усе піде по колу знову,
І знатиме лиш ніч, що плакала вона.
Н.Хаммоуда
04/01/2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633474
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Черти подводят дышло
Тупо треножат душу
Эта дура с косою
Всё обниматься лезет
Постное время вышло
Перебродившим пуншем
Пошленьким мезозоем
Корочкой на порезе
Ангелы клеят перья
Мне на худые плечи
Хиленькая затея
Свят я уже не стану
И не сгожусь теперь я
В розовые предтечи
Старого Берендея
Не разведешь в стакане
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633481
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
[i]Решать на выцветших страницах
Постылый ребус бытия.
Иннокентий Анненский[/i]
В этих пустынных домах
Нет ни людей, ни их тéней.
Где паутина в углах,
Вечно непризнанный гений
Пишет, – чернила из слез –
Памяти сдавшись на милость.
Проседь меж сеткой полос,
И об металл притупилось
Беглой жар-птицы перо,
Данное другом в подарок.
…Видя схожденье миров,
Гений лишь тушит огарок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633455
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Другого січня, на вулицю - Лесі..., я - в супермарш – за водичкою.
Всіх поздоровив з Різдвом, з Новим роком – віршиками-симпатичками.
...П,ята, ж, на касі, як я - не цвірінькав, та – озивалась російською?
--Звідки Ви, ластонька?
--А ...что такое? Чек – я дала, точный - бризкала...
--Так, так, я дякую, ще раз: зі Святом!
--Ой, ладно, мовный, иди уже...
Я перешел, к ней, на русский тогда:
--Тон – почему Ваш - напыжженый?
К Вам – с поздравленьями, Вы - в центре Киева, а, как в Москве на вокзале:
«Чё понаехали» - нас, тут, встречаете тоном презрительных кралек.
Вы...вы в Москве – на святом украинском – сдачу дать, с лаем, не пробовали?
Или в Израиле – лишь на арабском? Или в Судане – не топали?,
Де Ваш керуючий, в ласку – покличте нам: чи - Головну, Головного!
...Вмить персонал – м,яко-кріслом-трансформером – став, наче вушка для Бога...
Очки забігали й в переселяночки:
--Я – вмію ...на ...«українськом»
...Ось й - Головний, років – двадцать, десь з війська:
---Так, що тут сталося?
Я їм:
--Це я з Різдвом й Новим роком, за Милість -
Щиро вітаю! і дякую: і за товари, і сервіс, і щирість!
Вас – з Новим роком! Всім – добрі літа́!
Ми ж - в Україні, де ситість – свята!
...Дівчатам – би ...премій, надбавки!
Й за них, Керівниче, Вам – дяки!!!
03.01.16 р. («Не сдав...»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633342
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
Сине-чёрную ночь(в шелковистости шали)
Пучеглазый фонарь жёлтым светом терзал,
Обнажая из тьмы минареты печали,
Где никто никому никогда не солгал...
Отзвучали слова и слова повторились...
Унеслись далеко и вернулись опять...
Минареты печали года возносились...
Пучеглазый фонарь освещал только пядь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633174
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Апельсины на белом снегу
Мы с тобой собирали с опаской.
До сих пор я её берегу
Эту снежно-горячую сказку.
Я тебя воровала ночью...
Я звала, а ты шёл за мной,
Потому что любили очень
И судьбы не хочу иной!
Замерзали на синем ветру
Золотые шары, словно краски.
И теперь я, пока не умру,
Буду помнить короткое "Здравствуй..."
Я тебя воровала ночью...
Всё хорошее с нами теперь,
А чужой не согреет праздник -
Открываем знакомую дверь,
Нам другого не надо, правда...
Я тебя воровала ночью...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633122
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Небо стылой синевой расплескалось
по большого муравейника крышам.
Снега высыпало самую малость –
но как будто сразу всё стало выше…
Выше скорость выжал газовый счётчик.
Ощутимо подрастает желанье
в чашку с кофе – коньяку между прочим…
без каких бы там на то оснований.
И уют распёрло до антресолей –
свысока глядит на стужу снаружи.
Вместе с ним три дня я волей–неволей
созерцаю две замёрзшие лужи.
Ну а мне бы в уголочке тихонько
муравьём…
на холод без полномочий…
задремать чуть–чуть…
на зиму лишь только…
в ожидании весны многоточий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633110
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Беспредметней, обобщённей,
Ритм тверже, учащённей,
Сотни жизней и агоний –
Все в сосуде с хрупким дном.
Не пером – смычком иль кистью
Позадористей чертись ты.
Неиспользованный выстрел –
Ровно в полночь, словно гром.
Некрасив и сбивчив почерк,
И в графе любой – лишь прочерк.
Не расставленных горсть точек –
Костенение души.
Без имен мы пусть, без лиц, но
Как же нам не веселиться –
Каждый нищий нынче принц и
Правосудие вершит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632968
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
В междуречье словесных строчек -
Закодированный пароль:
Заземлением многоточий,
Теоремою Пифагор...
Из суммарности дней(пророчих) -
Поиск чистой души и грёз...
Из упавшей на землю ночи
(Между звёздами) - реки слёз...
Я найду его(между прочим)...
И,наверное,моя роль -
В междуречье словесных строчек
Высыпать и на раны соль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632935
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2016
***
В тумане, нет, скорее под туманом
Ног шарканье, озябшие прически.
Неоновые блики красок броских
Завалены библейскими томами.
В тумане и колдуньи, и обманы.
А у меня сосед-вампир. По доскам
Ни крест, ни кол его в другую плоскость
Ни страхом, ни блаженством не заманят.
В тумане осень, как на Альбионе,
Где Шерлок Холмс за баскелем шпионит…
Как узник Иф копает эту жизнь.
Разбросаны по парку листьев кучи,
И город от костров осенних пучит,
И дремлют под туманом этажи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632904
дата надходження 02.01.2016
дата закладки 02.01.2016
Она идёт. И собирает взгляды
Опасные, как острые ножи.
Мне – серой мышке – неуютно рядом.
Не надо городить потоки лжи,
Что все мои волнения – напрасны.
Она – в твоих мечтаниях живёт
Добычей недоступной и прекрасной.
Ты покорить мечтаешь этот рот
Напором грубым мужественной воли,
Упрямым блеском восхищённых глаз.
Войти в неё до одури, до боли,
В порыве страсти позабыв о нас,
С животным криком в жар её ворваться,
Чтоб покорить безумия вулкан,
И к трепетной груди её прижаться,
Когда, устав, отхлынет океан.
Опавшим крыльям дивного полёта
Дано уснуть на белых простынях…
Ты, засыпая, ей прошепчешь что-то…
Взяв нежности немного – у меня.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=FC1C4g8YOA4[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632835
дата надходження 01.01.2016
дата закладки 01.01.2016
Весела пісня, створена у співавторстві з поетесою Надією Капінос (Уляною Задарма)
Давно вже впали й жолудь, і каштан...
Жуки залізли в землю... Гриб сховався...
Щоб від похмілля свій поліпшить стан,
З горіхами до парку я зібрався.
Бо як не я, то хто, скажіть?... То хто?
Зима ж у парку! Білкам не до сміху!
Нехай псують фасон мого пальто
Кишені, натрамбовані горіхом!..
ПРИСПІВ
Ой білки, білки, білки-
(півкроку від горілки)
Зубасті, пазурасті,
Здивовано- мордасті,
Ще й ціннохутряні-
Навіщо ж ви мені???
...Дивлюся- лізе більченя руде,
Неначе б-то рознюхуючи, де
Горіхи ті, що я заборгував...
За ним вже інше... Мало я не впав
Додолу бяше помолитись ніц...
Бо серце щось відчуло- стережись!!!
Вже третя... П"ята... страшно вже мені,
Бо на годівлю я не брав рушниць...
Дарма не брав... Чому не брав?.. Не бра...
Бо вже в пальті прогризена діра!
...і сорок штук шалених білченят
Гризуть кросівки - аж до голих п"ят...
А найтовстіша білка! - йой бігмЕ!
Жує штани і ніжно каже "мє-е-е-е!!!..."
і голосом Андріївни - двірнички-
Скрегоче: -Не горіхи-полунички!
Ось найтовстіша білка каже- КАР-Р-Р!!!
(Можливо пережити цей кошмар???)
Дивлюсь... І назавжди втрачаю спокій-
Немов “Птахи” у тріллері Хічкока...
І лупають на викоті білкИ
Моїх очей... Архангели стрімкі
В халатах білих на мене плигають,
І гамівну сорочку надягають...
Лежу немов в гробниці фараон.
Все наче добре, ноги змерзли тільки.
А я кажу- Зима важкий сезон,
Про це вам скаже усіляка білка.
...Всю зиму я пролежав у палатах.
Прийшла по мене жінка- забирати.
Пообіцяв- не питиму горілки!..
...Ой! У дружини у кишені білка!!!...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115123100620
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632605
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 01.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2015
Лови свій час за стрілки циферблату!
Годин ... секунд закінчується біг.
Ще ніби вчора їх було́ багато,
та ось в минуле знов відходить рік...
І в міжпланетній синяві галактик
блукають душі пройдених хвилин.
Ще ніби вчора нас було́ багато,-
а завтра хтось залишиться один...
Лови свій час щомиті кожним словом
і кожним чистим порухом душі!
Секунд квапливих циферблату тво́го
збери до мушлі вічної Землі.
31.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632694
дата надходження 31.12.2015
дата закладки 31.12.2015
***
Моя доле, – хмільна розпуснице,
Вересовий мед на устах...
Ти для ангела й біса спокусниця
І на цім і на тім світах.
Праправнука ворожки й воїна
Вся з вогню, протиріч і рим,
Непутяща, дощами споєна
Й трунком часу п’янко-чадним.
Все для тебе замало простору,
Знай шугаєш угору-вниз
І одне лиш благаєш в Господа –
Аби лет цей не зупинивсь.
Все пізнати, і все зуміти –
Райських яблунь струсити цвіт,
І нести на своїх орбітах
І дитячість і мудрість літ.
У сузір’ях не заблудити –
Віднайшовши свою зорю.
І устигнуть ще обігріти
Душі тих, котрі поруч йдуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632571
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Я забыл, как складывать слова,
В постоянном онеменьи руки.
Так белó, что кругом голова…
Столько снега мне сирены-вьюги
Принесли в чертог, что на краю
Всех времен, земель и ожиданий.
Я уже почти не говорю
И не вижу в белизны мерцаньи.
Герда, здесь ни капельки тепла,
Наши розы снились мне сегодня.
Королева так ко мне добра,
Поцелуй томительно холодный…
Герда, слишком холодно… прости…
Вот в объятьях бы твоих согреться.
Но осколок из моей груди
Не достать, не покалечив сердца.
Слышен ветра исповедный вой,
За окном застыла бесконечность,
Обрученная с седой зимой.
Что за слово? Я не знаю… Вечность?
Будто память стерли холода,
Так невовремя успев начаться.
И ни буквы из кусочков льда
Не собрать до терпкой боли в пальцах…
И привычно искажает взгляд
Красоту, что в мире необъятна.
Время медлит в сонный снегопад,
Старый лед преломит свет превратно.
Герда, не иди за мной, прошу –
Все ловушки иней скроет ранний.
Это слово – я его сложу
Из своих цветных воспоминаний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632529
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Необетованны небеса,
И на остановленных часах –
Полночь неисполненных желаний…
Неизвестность под стальным пером
Невредима. Как всегда – зерó,
И уютно в темноте незнаний.
Все войска разбиты в пух и прах,
А миры на ненадежных швах
Обнажают неприглядность граней.
Первобытных асимметрий след…
Линий жизни, как и точек, нет
На поверхности столь ровной дланей.
Неисповедимы небеса…
Мелом нарисована слеза
На вуали из протертой ткани.
Неизменна ставка на зерó.
Эй, судьба, раскидывай таро
И гадай на гуще ожиданий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632528
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Когда ты любишь жизнь без меры,
То смерти не страшны химеры.
Беззубой ты не по зубам
И на Земле, и где-то Там.
Живи, люби и созидай,
И никогда не умирай!
Экспромт-отклик на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632137
Шип Сергей
(Фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632441
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 30.12.2015
Чомусь весільну сукню не вдягає
У грудньосічні зимонька.Пряде
Дрібненький дощ хмариноньки й чекає,
Що десь мороз в дорозі віднайде.
Ми все приготували. Чобіточки.
Сплети із вовни шарфи і кожух.
До санок поміняли мотузочки,
Але я вам про інше розкажу.
Давай приготуємо любові
Усім, усім, усім! Я вас прошу!
А я ще напишу вам колискові
Із снігу, зір, хмаринок і дощу.
Давайте приготуємо обійми.
В зиму холодну треба обнімать!
І ходить дощ у грудні ніби в прийми.
А я його... Так хочу цілувать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632145
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 29.12.2015
Экспромт
Это время - чужих богов...
Это время - чужой печали...
Эти стоны - из страшных снов...
До озноба(из белой стали)...
Эти звуки - убогих слов...
Этот ржавый срежет забрала...
Этот лязг мечей и оков...
Этот сон - без конца и сначала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632061
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2015
Из оригинала:
Я шагами пишу…
«На автобус... не тороплюсь,
по аллеям янтарным парка
я шагами пишу "люблю",
так... неистово, прытко, жарко...»
…………………………………………
ID: 606109
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 12.09.2015 10:37:13
© дата внесення змiн: 12.09.2015 10:50:38
автор: Rekha
Пародия:
Стихи на снегу
На автобус... не торопясь,
по аллеям хрустальным парка
я, куда-то идти стремясь,
начинаю ногами шаркать.
Да-а… сегодня… аж минус три…
У зимы – свой, особый почерк,
всё замерзло, лишь фонари
мне моргают… но пару строчек
я оставила на снегу…
Изучив следов логарифмы
удивилась: неужто... могу?!..
Тут такие прыткие рифмы!
Пусть уроком будет для всех!
Как рождалась стихов цепочка…
...А вон там… я упала в снег,
видите? – где большая точка!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631977
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015
Читаю «Записки причетника» Марко Вовчок. Дивні почуття наповнюють душу і думки квапляться одна за одною так, що іноді втрачаю ниточку думок, і стає пусто-пусто в душі, як після раптової непоправної втрати. Повертаюся знову і знову до глави сьомої, а саме до діалогу Грицька і старенької жіночки на сходинках ганку церкви. Бабуся почала Грицькові розповідати про свої засмучення з приводу дорогої ціни, яку правлять зараз за поминки померлих душ. Говорила про те, що у неї грошей на сіль немає, а тут ще й попадя якось зайшла до неї на подвір'я і побачила її курчат. П''ятеро залишилося, а попадя впіймала одне, бо їй потрібніше – дочку вчора просватали, скоро весілля.Старенька витирала сльози і важко зітхала: «І життя гірке., і їжа без солі…». Грицько слухав і його обличчя спотворювалося обуренням, презирством і злобою. Він тихо промовив: «Піп прийшов мене причащати та так жінку й матір залякав, що вони йому останні гроші віддали.Адже він не просив нічого собі, тільки радив молитися, в церкву ходити. Смокче він нашу кров нишком, немов черв'як всіх нас під'їдає». Це було в кінці 19 століття , але й сьогодні нічого не змінилося.
Тітка Валя кожного ранку біжить в церкву. Маленька, в короткому пальті з чужого плеча, в старій, побитій міллю хустині, довгій спідниці, з-під якої виглядували старі, латані-перелатані чоботи, теж з чужої ноги. В руках вона тримає стару облізлу сумку, яка завжди чимось набита. Тітці було майже вісімдесят. Років з тридцять тому, вона почала ходити до церкви, хоча раніше не знала жодної молитви і в Бога не вірила. Що трапилося в її житті, так ніхто і не знав, бо вона завжди жила відчужено, ніби боялася, що не втримається і розповість щось далеко заховане в душі. Іноді бувало, що вона побачивши когось із сусідів, зупинялася і її запитували: « Як життя, тітко?». «Слава, Богу, все добре, - і хрестилася так щиро, з такою вірою, що вже і не хотілося задавати зайві в цю хвилину питання.
А тітчине життя було непростим, мабуть, саме про таких, як вона кажуть: життя прожити - не поле перйти. Дитинство випало на важкі воєнні роки, юність була голодною і злиденною . Закінчила сім класів школи і пішла працювати в лікарню санітаркою. Зарплатня була мізерна, але можна було в лікарні пообідати, бо завжди залишалася якась каша і компот. Молодість була малорадісною, заміж вийшла в 27 років. В спадок їй дісталася малесенька хатинка, яку побудував її прадід.Туди й привела свого чоловіка – Івана. Народила сина, та коли Толику виповнилося два рочки, чоловік зібрав свої речі і пішов до іншої. Через деякий час тітка дізналася, що у нього там підростає донечка, старша від її сина на п'ять років. Більше тітка Валя не намагалася влаштувати особисте життя. Ростила Толика, як могла «балувала» його якоюсь обновкою чи цукерками. Син вивчився на агронома і за направленням поїхав працювати в село. Незабаром оженився, подарував чотирьох онучат. А тітка так все життя і пропрацювала в лікарні, віддаючи частинку серця і душі хворим. Була небайдужою до людського болю і горя. Коли пішла на пенсію, її душа з ще більшою вірою потяглася до Бога, довіряючи йому свої печалі і малесенькі радості. Всі дні, з ранку й до вечора, тітка була в храмі, там їй знайшлася робота: готувати їжу для батюшки та його сім'ї, прибирати на подвір'ї чи де скажуть. Там вона і поїсть, та й хтось з прихожан принесе якусь одежинку.Пенсію заробила таку, що хватало на хліб та комунальні послуги. Правда, з кожної пенсії, відкладала трошечки грошенят для онучат. Роки бігли невпинно, син вже став сивим, онуки повиростали. Старша, Оксанка, стала вчителькою англійської мови. Тітка дуже цим пишаласяі завжди говорила: «Слава, Богу, Оксанку не обійшла доля».
Але доля у Оксанки була складною, заміж вийшла в 26 років, народила донечку і через деякий час відчула якісь зміни в собі. Не хворіла, але ставала слабшою з кожним днем. Нікому не жалілася, працювала. Була таланливим педагогом, терплячою, люблячою жінкою і мамою. Друга онучка, Наталка, стала продавчинею. Вийшла заміж, народила сина. Її життя було тихим, без зайвої радості, звичайна буденність. Рома – єдиний хлопчик в сім'ї Толика. Вчився як небудь, після закінчення школи перебивався непевними заробітками, почав пиячити. Через деякий час втік з дому до баби Валі, в місто. Але і від неї втік, бо жити в бабусі було скрутно, часто з їжі був тільки хліб. Інколи навідувався ввечері, якщо повезе – поїсть, і піде мовчки, ніби й не приходив зовсім. Найменшенька, Ангеліна, народилася, коли невістці було 43.
Коли Оксанчиній донечці виповнилося п'ять рочків, Оксана дізналася на медогляді, що в неї надто запущена онкологія. Вся сім'я з жахом розуміла безвихідь, в якій опинилася Оксанка. Бабуся всіми силами своєї втомленої душі молилася, клала поклони і вірила: Бог все баче, чує, розуміє. Тітка підійшла до отця Михаїла, розповіла йому про своє горе. Про те, що потрібні великі гроші, щоб допомогти онучечці. Батюшка вислухав її, перехристив і сказав: « Молися, раба божа. Молися». Вийшов з храму, сів в новенький мерседес, ледве впхнувши свої тілеса в машину і поїхав в справах. Тітка довго дивилася йому вслід і така недоречна, смілива думка промайнула в голові: а кажуть, що машина отця коштує 165 тис. грн., а в синів ще дорожчі машини. А Оксаночці потрібно всього 30 тис. Але це такі великі гроші, вона ж більше тисячі не тримала ніколи в руках. Перелякалася своїх думок, пе-рехристилася і пішла додому. Старша онучечка померла влітку, на руках у батька. А тітка Валя в цей час стояла на колінах в храмі перед образамиі і крізь сльози шепотіла молитви. Так було і чотири роки тому, коли помирав її улюблений племінник, якому тільки-но виповнилося 35. Після Оксанчиногопохорону тітка не ходила в храм два тижні, бо душа була переповнена сумнівами, болем, відчаєм, непорозумінням. Замість молитов шепотіла одні й ті ж слова: « Бог посилає нам тільки ті випробування, які ми можемо пройти. Таку біль, яку ми можемо витримати». Вона стала ще більш замкненою, ходила , завжди дивлячись на землю, ніби боялась побачити небо, на якому десь знайшли притулок душі улюбленого племінника і Оксаночки.
Ось і зараз, попід моїми вікнами, по вулиці, пробігла малесенька постать, одягнена в те ж саме картатеньке пальто, старі латані-перелатані чоботи. Я їй дивлюся вслід і думаю: яка ж сильна віра живе в маленькому, зболілому серці. Можливо, тітка Валя має рацію, коли говорить: « Бог посилає нам тільки ті випробування, які ми можемо пройти. Таку біль, яку ми можемо витримати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631800
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 28.12.2015
И будет день.
И пища.
Но сначала –
удачею подброшенный пятак.
Всё по трёхмерным кроено лекалам.
И всё не так, как думается… как
на временно–поставленном билборде,
где нынче был дежурным Lucky strike*
с лицом альфонса и осанкой лорда,
зачем–то пересевшего на байк.
Покурим?
Правда, у меня другие
с тех пор, как небо сделало ремейк
на времена унылой ностальгии,
подъёма чувств и спада стиля брейк.
И не было бы счастья – да… по счёту.
Пущу кольцом по направленью в рай
когда–то вкусный…
а теперь ни к чёрту…
и, в общем, не дешёвый Lucky strike**.
Lucky strike* – марка сигарет.
Lucky strike** – общая лексика:
неожиданная удача, не было бы
счастья, да несчастье помогло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631895
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
Біліє сніг, мов чистий світ дитини.
З кришталю різблення церковних вітражів...
Земля і Небо торжествують нині,
нам відчиняючи ворота вівтарів...
І темна ніч, у шлюбну сукню вбрана,
звільняючись від сотень заборон,
ніколи ще так вдячно не стрічала
цей білий дотик до гарячих скронь...
І темінь вже не темінь - срібне диво,
і вулиць опівнічних ніч - не ніч...
Біліє світ невинністю дитини,-
блаженність непідвладних часу свіч ...
У ніч цю особливу - ніч Любові,
сріблиться сніг в обіймах коляди...
І сяйво з Вифлеєму провідної
Зорі ... освячує земні твої шляхи.
26.12.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631673
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 27.12.2015
А час не лікар, і тим більше він не кат,
Мабуть він нашим долям літописець,
Час байдуже кладе все по своїх місцях,
І з цим потрібно тільки лиш змиритись.
Нестерпно гаряче в душі печуть слова,
Переболить,- чомусь так кажуть люди,
Здається в світі, це найбільша є брехня,
Напевно брешуть, бо у мене не проходить.
Лю…
25.12.2015
Нічого особистого … просто настрій ЛГ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631374
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Ещё один день скоро выйдет в ещё один год.
Так плавно выходит должник в приоткрытые двери,
звеня обещаньями…
стихнув от целых – до йот.
А ты остаёшься.
И веря.
И, как бы, не веря.
А ты пробегаешь по дням.
Несуразно.
Спеша.
Надеясь (тайком от полнейшего идиотизма),
на встречу с ушедшим, который в 12 вещал,
куражась своей Новогодне–звенящей харизмой.
И день повторится сурком на дежурных сносях.
С тремя коробами придёт, как ни в чём не бывало,
в замке ковыряясь посулом, как в лузе свояк.
…а ты – у соседей…
счастливый…
с упитым забрало… )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631251
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Милый дэвушька мой!
Я сэгодня нэмножька узбэк.
Прихады мнэ дамой.
Я любить тебя буду навэк.
И нэ надо никак
Гаварить пра любовь мине слов.
Я все знаю и так.
Для тибя пригатовлю пальов.
Я вазьму баран-бэ,
Лук с марковь, черный пэрец- ништяк!
И с любовью к тибе
Делать буду сначала зирвак,
А патом круглый рис
Заложу, как основу основ...
Ты сэгодня влюбись
Как в меня, в это блюдо богов!
Нежный девичий стан
На персидских белеет коврах.
Я сегодня султан.
Ты- наложница, я- падишах.
Ты мне шепчешь- Бери!..
И без устали брать я готов
От зари до зари...
Это чудо, конечно- пальов...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115122501257
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631258
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
В сером пришла зима!..
Беглым мгновением счастья!..
Если ты не одна,
То не страшит ненастье!..
Если - глаза в глаза...
Если - руки на плечи...
Если - венец до конца...
Если - горящие свечи...
Если - слова без потуг...
Если - они согревают...
Если -не нужен трут...
Если - они зажигают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630820
дата надходження 23.12.2015
дата закладки 23.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2015
Экспромт
Я приеду к тебе зимой...
Если в сердце не занято место...
По холодной стерне ледяной
Снег метёт(из пушистого теста)...
Этот сон - для меня одной...
Этот снег - залепляет веки...
И касается губ - водой...
Обещаниями -навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630335
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Сердце на рисунке сгорает быстрее, чем кандалы. Akvarel'
Сердцем болею дольше,чем снегопад и зима...
Мне бы иголку(потоньше)...
Вену - чтобы видна...
Первый порез(на запястье)...
Дайте широкий жгут!..
Мне бы успеть(до причастия)небо перевернуть...
Сердце сгорает быстрее,чем на руках волдыри...
Боль на костре - сильнее...Если она от любви...
Время уносит пепел...Спрос на него велик...
Мой огонёк перельётся(искоркой) в сердолик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630311
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 21.12.2015
....А я Його просто кохаю!
Ревниво! Невміло. До сліз....
То боязко руку стискаю,
то каменем кидаю вниз.
Безтямно цілую, відверто
до голоду в любих очах,
за мить же примхливо і вперто
ховаюсь в розлуки ночах.
Гублю себе в погляді. Потім
блукаю безлика всі дні...
Знайшовши, клянуся (вже в соте!) -
не дамся Йому більше! Ні.
Та варто лиш голос почути,
чи згадане кимось ім"я
і хочеться світ розвернути,
щоб знав, щоб почув: "Вся твоя!"
Болить знов, тривожить і мучить:
із ким зараз? Де Він? І як?...
А довго не бачу - страх душить -
лиш був би! Й здоровий... Ох, так
хвороба терзає безжально -
і подих не перевести!
Я просто кохаю. Банально?
Що ж ..... Більше мені й не знести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629964
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
Загадка
Сосед – прекрасный пианист.
Его влечёт Бетховен, Лист...
Теперь на пенсии артист.
Метлой «сметает жёлтый лист».
Любой профессии Он рад.
Вовсю кружится листопад.
А дворник ценится вдвойне
При безработице в стране.
Но вечерами вновь звучит
Массне* – божественный мотив.
О! сколько в звуках тех огня!
Не сразу догадалась я,
Что Он играет …для меня…
*Жюль Массне – Французский композитор.
Главные его оперы:
«Манон»
«Вертер»
«Таисия»
«Таис»
«Золушка»
20. 12. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630089
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 20.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2015
От тільки що сидів з тобою поряд,
Було, як біля мами тепло з ним,
Витягував з депресії і горя.
І раптом... зник, зостались "нитка й дим".
Коли він є, його не помічаєш,
Усе якось природньо, звично так.
Брак відчуваєш у часи відча́ю,
Коли життя твоє втрачає смак.
Вже звик ти під крило ховати душу
Від негараздів, лиха і проблем...
Зник в морі негативу клаптик суші,
Де гамували твій сердечний щем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629911
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Когда глаза привыкнут к темноте
До различимой в профиль черной кошки,
Я вспомню..? Вспомню, может быть, о тех,
Кто с трепетом стучал в моё окошко.
О тех, кто ждал и верил под дождем,
Что для него качнулась занавеска,
Что не напрасно верит он и ждёт,
Что выглянет капризная невеста.
О тех, кто мне в окно бросал цветы, -
Не розы, не люблю признаний в алом.
Скажи мне, если это был не ты,
Другие-то вообще существовали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623176
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 19.12.2015
Для Камилы
Сон подкрался незаметно...
Склеились реснички...
Недочитана страница...
Нолик,единички...
Ветер шваркает в окошко веточкой сирени...
От полоски(белой)света прогоняя тени...
Сон стучится в дверь ладошкой...
Двери открываю...
"Люли -люли" - моей крошке тихо напеваю...
Кошка серая -в лукошке -маленький клубочек...
"Люли -люли,люли -люли"...
Сладким - сладкой ночи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629789
дата надходження 19.12.2015
дата закладки 19.12.2015
Экспромт
Моей душе в миноре - сладко...
В миноре ей - тепло-тепло...
Не всё бывает в жизни гладко...
Минор - спасение одно...
Минор - касание светлой грусти...
Минор - причастие любви...
Минор добавит нежность чувствам
Своей мелодией в стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629578
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Синові сорочку вишивала мати,
Щоби оберегом у житті була,
Та забрали сина землю захищати,
Відлетів журавлик з рідного села.
Як чекала мама рідного синочка
Можуть розповісти в хаті образи
Й, скроплена сльозами, вишита сорочка
Одягав яку він раптом три рази...
Повертайся, хлопче, до рідного дому,
Там тебе чекає мати край вікна.
І не вірить ненька про лихе нікому,
Тільки своє серце слухає вона.
Хрестиками шите листячко дубове,
Виноградні грона теж на полотні...
Он пройшла поштарка повз їх фіртку знову,
Материнські очі зболені й сумні.
Та у серці жінки не згаса надія,
Що поверне Доля сина на поріг,
Смерть його забрати, вірить, не посміє,
Щоб сорочку знову одягти він зміг.
Повертайся, хлопче, до рідного дому,
Там тебе чекає мати край вікна.
І не вірить ненька про лихе нікому,
Тільки своє серце слухає вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629512
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
[b][i]вторая половина декабря...
пора бы поворачивать к морозам,
к завалам снега, к февраля угрозам
из логова безумца-дикаря...
ведь правда ж ненормальная стезя
дойти к пороше и вернуться в осень?
в своем упрямстве он совсем несносен!
так дальше жить совсем уже нельзя!
а хорошо звучит развод с зимой!
пусть забирает все свои пожитки,
и присланные к праздникам открытки,
и убывает к маменьке домой!
а для меня свобода и простор!
и неча разводить теперь турусы,
лепить арапа, и плести искусы,
мой ясен путь, и спор вполне, и скор.
когда-то здесь я счастье расточал...
и от успехов все меня качало...
беру билет и все начну сначала!
и первого в начале всех начал!
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629346
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Экспромт
Сначала была зима -
Холод, мороз и вьюга...
Тебе была я нужна,
Но мы не знали друг друга...
С тобою явилась весна...
Весной -пробуждение света,
И возрождение тепла,
И вдохновение поэтов...
У колыбельки любви -
Тихий,ангельский лепет...
Ветка сирени,дожди...
Тот - неожиданный трепет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629236
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 17.12.2015
Люби до боли и до слёз!..
Люби за душу и за сердце!..
За притяжение колец ...
И тембр созвучья терций...
За пьяный приключений хмель...
За стриженный затылок...
За тёрпкий мускус неги тел...
И пропасть из ошибок...
Не плачь,пока живой...
Не плачь,пока им дышишь...
Пока горячие дожди -
По раскалённым крышам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629351
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 17.12.2015
По небу пройшла зима –
і тихо зів’яла просинь.
Востаннє зітхнула осінь,
тумани з плечей зніма.
Оголена і вродлива –
луною пішла в безодню…
з дощами напередодні… –
звичайне жіноче диво…
звичайна, як всесвіт, річ…
як вічність, що стала миттю…
…по ній третій келих вип’ю
до дна…
в Новорічну ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629197
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Белый снег-на дороги и крыши...
Белый снег-на квадрат площадей...
Белый снег-между щелей и в ниши...
Ослепляющий глаз фонарей...
В снегопад ты шагов не услышишь...
От окна не отводишь очей...
В снегопад ты такое напишешь...
Всё о ней...Всё о ней?...Всё о ней...
Но не надо,не надо фальши!..
Того страшного - ни чуть-чуть!..
И не надо,не надо дальше...
Чтобы можно было уснуть...
Пусть приятного будет больше!..
Хоть на капельку,чем тогда...
Но не надо,не надо фальши...
Ни сегодня...и никогда!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629098
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Моя строка-моя река...
В ней -глубоки пороги...
Тебе -лишь тихая вода...
К тебе -добрее боги...
Скрипит перо...
Дрожит рука...
Признания-бумаге...
На половине декабря...
Что дальше?..Передряги?..
Коробка жёлтых монпансье...
Рождественник пылает...
И душу греют...Но не те...
Тех -кто то не пускает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628910
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Я о ней слыхала...Только не видала:
Белую ворону в стае чёрных птиц...
Белая ворона - родилась такая...
Белая ворона(среди чёрных лиц)...
Есть одно желание: вырваться из стаи...
И взлететь высоко,где парят орлы...
А в родимой стае -черные пинают...
Их на колокольне грязные следы...
Белая ворона первой умирает
За глоток свободы и глоток любви!..
Белая ворона - странная такая...
Белая - на фоне беспробудной тьмы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628867
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 15.12.2015
Ничего ты не должен.
И я ничего не должна.
Мы допили с тобой
эту чёртову чашу терпенья
(вполовину с виной,
вполовину с прощеньем) – до дна.
Безнаказанно врозь у икон
преклоняя колени,
мы не молимся больше о нас…
мы не молим…
мы – НЕ…
даже НЕ параллель…
Разлетевшись перпендикулярно,
мы не тянемся более,
что объяснимо вполне:
изменяя друг друга – мы просто
сменили полярность.
Я ещё дегустирую годы от вёсен до зим.
И латает пустоты души
мой блокнот–подорожник.
…над Сахарой твоей
нынче густо гуляли дожди…
это – я…
напоследок…
Не дрейфь… ничего ты не должен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628683
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
Экспромт
Отдаётся нежность на аукционе...
Отдаётся нежность только для любви...
Для любви горячей...
Для любви в законе...
Приходите,люди...
С часу до семи...
Приходите,люди!..
Не забудьте шрамы...
Их излечат пеплом...
Пеплом из души...
И каким то странным(очень)оригами...
И словами(еле...слышными)в тиши...
Если потеряли свою нежность...
Если разорвали на куски...
То,конечно,виноваты сами...
То,конечно,люди -дураки!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628568
дата надходження 14.12.2015
дата закладки 14.12.2015
А поруч з груднем ідуть дощі.
Такі байдужі.
Такі холодні.
Такі тотожні моїй душі…
моїй орбіті…
моїй безодні…
Мені твій ранок вже відболів
зворотнім часом з кінця в початок.
І вже байдужа відсутність слів…
І вже немає про що мовчати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628428
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
На долоні вікна подарунком лежить табакерка.
Обережно знімаю намерзлу обгортку зі скла –
Бачу, мов намальоване пензлем на аркуші, небо
І маленьке містечко із білої глини. Зима.
Порцелянові люди. До глянцю натерті дороги.
Паперовою стружкою сніг замітає сліди.
Знаю: десь є пружина, яка іменується Богом
І призводить до руху із білої глини світи.
Порцелянові дзвони розгойдують музику вітру –
У полив'янім серці пташиною пісня дзвенить.
В табакерці містечку не можна без віри у диво.
Над будинками з глини – мальована пензлем блакить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628165
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Зимний день...
В зените -плюс...
Ночь собою приносит минус...
Незабвенный осенний блюз...
И запыленный(временем)примус...
Свежевыпавший снег на порог...
Он в ладошке растает водою...
Самый вкусный,прозрачный грог...
От божественных...Над землёю...
Свежевыпавший снег подморожен,
Как ванильно-пломбирный зефир...
До рассвета никем он не хожен...
До рассвета не тронут никем...
Ты вернёшься ко мне(наверно)...
По другому быть не может...
Я тебя узнала в Палермо...
Ты совсем не случайный прохожий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628329
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 13.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.12.2015
Не звоните сегодня в дверь!..
Им сегодня никто не нужен!..
Для двоих-одна постель...
Для двоих-остывший ужин...
Для двоих-одна река...
Та,в которую входят дважды...
И пылающая свеча...
И малиновый звон отважный...
Для двоих и за 37,согревающий градус стужу...
И,наверное,белый плен,запирающий всю окружность...
Для двоих-одна зима...
И одно притяжение ночи...
Одинаковые слова...
То горячие,то не очень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628084
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Розмиває піщані вежі
Тихе море мого життя.
Наше щастя необережно
Ти, мов якір, на дно потяг...
Я хотіла своїми руками
Затулить від стихії води
Все, що марилося роками,
Але ти не добіг туди...
Тихо плакала і безсило
Вітер шарпав душу мені.
Я відчула солону хвилю -
Це ти знову прийшов у сні...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628029
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 12.12.2015
Лёгкое в лёгких дыхание
вдумчиво дымом окрашено.
Сумерки тусклые, ранние
день горизонтом вынашивал.
На тротуаре краплёными
морось играла с прохожими.
Высь, куполами пленённая,
вытекла звоном.
Умножено
чашечкой кофе прекрасное.
…осень зимой – удивительна!...
пишет нечёткими красками…
окнами…
на предъявителя:
«Зал… покорённому зрителю…»
…я получила…
…я видела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627961
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
«Почему я встал у стенки?
У меня... дрожат коленки...».
Сергей Михалков.
Перетантренные мантры
Разгоняют суку-скуку,
Жирно смазана базука,
Только дайте мне команду,
Пульку откомандирую,
Дело правое не станет,
Бойся, падло – иностранец,
Я ношу крутую сбрую.
За маманю, всех отстеблю,
За маманю, сдохнуть мило.
У меня в сиделке шило!
Это – что?... Повестка?... Мне, блин?........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627923
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Вырываясь из времени плена,
тихо тенью касаясь плеча,
на столе разгоралась, на смену
мёртвой лампе, живая свеча,
наполняя меня новым смыслом –
осветив жизни песню без нот,
добровольно…
до капли…
до мысли
заключённую ручкой в блокнот…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627691
дата надходження 10.12.2015
дата закладки 10.12.2015
Купидон, стрелок воздушный,
Огорчён, с утра грустит.
Что мальчишке стало скучно,
Отчего печальный вид?
Профессионал отменный,
Бьет без промаха стрелок!
Глаз отточен – выстрел верный!
Может чем-то занемог?
- Изучил я кровь и лимфу,
Знаю сердца каждый ход,
Я же курсы на Олимпе
Прохожу три раза в год!
Подготовлен идеально,
Чтоб любви зажечь пожар!
Очень индивидуально
Подхожу к подбору пар.
Разработана система.
А расчет, а график взять?
Я ж такие строю схемы,
Прежде чем начать стрелять!
Но впустую все старанья,
Сбой растет из года в год!
Мне ж выносят порицанья
За разлуки и развод!
Как заставить их влюбиться,
Чтобы намертво, верней?
Мне же портят всю таблицу
Легкодумностью своей!
Ничего не происходит,
Рыцари пошли – ослы!
Знать, профессия уходит…
Им засадишь три стрелы
Для любви к Прекрасной Даме,
Хоть хватило бы одной!
Рыцарь же за валерьяну,
К кардиологу: ой-ой!
А на дам не взглянет даже,
Хоть лекарство – вот оно,
Ждет, когда «люблю» ей скажут.
Не дождется все равно!
Ладно, были бы мальчишки,
Я бы мог еще понять!
Ремесло, знать, стало лишним,
И пора его менять!
Или школьную программу
Загрузить – проблема дня!
Им же про любовь и даму
Хоть на пальцах объясняй!
Я люблю свою работу
И другую не хочу!
Изменилось в жизни что-то…
Все! Ждет вызов. Я лечу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627333
дата надходження 09.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Андрієм вийшов Місяць понад зорі
(На вечорницях жартувать мастак).
Поворожи мені на Дикім полі,
То знайдеться й для тебе калита.
Веди мене дзеркальним коридором,
А хочеш – полетімо на мітлі,
Аби майбутнє з чашок непрозорих
Рельєфом кави знак дало мені.
Чому чорніють вітряки хрестами?
Не видно ні будинків, ні воріт…
Вінки – тернові… а церкви без бані…
У полі (де там сходам!) ні ріллі…*
Аж Місяць – гульк! – пішли по небу кола
(Між хмари буде відповідь шукать?).
А я стою. І плаче Дике поле.
І зорі, наче янголи, мовчать…
______________________
*Знаки на кавовій гущі означають таке:
Хрест-терпіння. Вінок - слава. Млин - неправда.
Церква, дзвіниця - повернення додому.
Ворота - приїзд гостей. Тінь будинку -
символ достатку. Рілля - добрий знак родючість,
сходи, успіх. Сходи-досягнення бажаної мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627162
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Экспромт
Упало белое на снег перо...
Белее белого...(Мой Ангел пролетал)...
И было то знамением до...
Так долго ничего не предвещал...
Белее белого перо - остро...
Острее красного... (чернил)...
Касаясь,еле видимых, вершин Таро...
Оно мне подарило сил...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626941
дата надходження 07.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Лестница миров
Я был там много лет назад.
Где время тихо замерзает,
Где жизнь по капелькам стекает,
Открыты двери в рай и в ад...
Душа витает в небесах.
За шанс пытаясь ухватиться,
Висит, расправив крылья, птица,
Беспечно забываясь в снах.
Она потеряна для всех.
В себе запутался создатель,
Уснул навеки обладатель,
Устав от собственных утех.
А сил всё меньше, жизни сок
Там даже души покидает,
И остаточно умирает,
Кто не усвоил сей урок.
Миры вокруг, но нету сил
Сквозь пелену туда пробраться,
Рискует навсегда остаться
Ничем, кто вечности просил.
Да, там темно, но виден свет,
Безжизненно, но не бездушно,
Бойся остаться равнодушным
На стыке всех эпох и лет.
Бойся сорваться и упасть,
Ведь духи-братья, духи-сёстры
С тех пор, как мир наш грешный создан,
Пытаются в него попасть.
Будут с тобой в друзей играть,
Бросают пыль, плетут интриги,
Как бесы в наших древних книгах,
Дабы опять живыми стать.
А ты, как я в ту страшну пору,
Стоишь у пропасти во лжи,
Со всех сторон к тебе - их рты,
Ты слаб и не даёшь отпора...
Там, за кулисами, темно,
Там всё подчинено законам,
Циничным правилам суровым,
Там вместе и добро, и зло.
Кто-то найдёт ориентир.
Как в джунглях, выживет сильнейший,
В том смысл кроется простейший,
Стоит на этом бренный мир.
Не обойтись одной лишь силой.
Сиянье душ растопит лёд,
Судьба тебя наверх зовёт,
А снизу - холод, смрад могильный...
Шальная лестница миров...
Ступенью выше или ниже,
Стук сердца - громче или тише,
А ты - всего лишь жертва снов.
Проснись, пока ещё не поздно,
Взлетаешь вверх, и вновь живой,
Ты снова потерял покой,
И рядом ярко светят звёзды...
Повыше в рай, поглубже в ад...
В том месте жизнь сильнее смерти,
Вы просто на слово поверьте,
Я был там много лет назад...
22.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626642
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 06.12.2015
Стихотворные зодчие воздвигают дворцы...
Под стропилами - крокусы(на полотнах любви)...
Сединою помечены(акварельной)юнцы...
Оживляют незримое,продлевая холсты...
От дыхания нежности тают в Арктике льды...
В чёрных дырах безбрежности - только я,только ты...
Для чего жребий брошен параллелью мечты?..
Чтоб успеть всё хорошее?..
Чтоб оставить следы?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626074
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Дякую за натхнення Тарасу Яресько
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625594
Експромт
А знаєш,що перше буває останнім...
А знаєш:не можеш його відпустить...
Тримаєш за гілку(засохлу) із рання...
Ще більше від того пече і болить...
А знаєш:дощі не змивають напругу...
А знаєш:полин з гіркотою на смак...
А знаєш,коли заметіль виє хугу,
То це про кохання, про втрачене...Як?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625620
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
На попоне золотой(за гардиной с бахромой)
Укрывался от огня Демон ночи -Ангел дня ...
Заблудился не во сне, а в дремотной полосе:
На заточке параллели(в красной, сочной акварели):
Безвозмездных воздаяний(с чудной магией касаний)...
В предвкушении услады (без жестокости тирады)...
И в пророчестве знамений,что в одеждах воскрешений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625592
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Вот мой ритуал – расчесывать волосы утром
И сны прогонять в светлеющее пространство.
Отзывчивы локоны к ласке сиюминутной
И, ускользая, торопятся к телу прижаться.
А в кончиках локонов зерна печали запутаны,
Их ровно щепотка – чтоб было, о чем грустить:
Как жаль, что таким короткими ночи придуманы,
Что их невозможно собрать и в шкатулке хранить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625526
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 02.12.2015
Это значит жить среди призраков
Бродить в толпе,искать твоё отражение
Это значит ждать одолжения-
Когда покинешь группу врагов
Постепенно минутами рисовать мысленно
Имя,тебя рядом,прошлое,будущее
Мне судьба такая досталась страждущая?
Я скучаю,я чувствую искренне
Испытание за испытанием
Словно кто-то меня рассматривает
Словно специально выматывает
Считая это своим призванием
Нет дня,чтобы я о тебе не вспомнила
Плохое-хорошее.Прошлое
Всё ,что запомнилось,всё прожитое...
Главное,что план чей-то исполнила
20.03.12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618944
дата надходження 06.11.2015
дата закладки 01.12.2015
Экспромт
Мою тихую печаль накрывает снегом...
Мне её немного жаль...Обогрела пледом...
Напоила молоком(сладким),как младенца...
Отложила (на потом) растерзание сердца...
Аллилуйя!..Этот звон!..Не последний...Точка!..
Целовала я тебя(дивного росточка)...
Не кидала пресных слов на опару хлеба...
Не корила за любовь... и кусочек неба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625270
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.12.2015
Поля засыпают снега
Колючими звездами света...
Бредет по полям наугад
Мираж отошедшего лета,
В котором ты тайной была...
В котором надеждой осталась...
Иллюзией нежной тепла...
Мечтою, что не состоялась...
Суровые вьюги идут,
Мечты покрывая ознобом,
И я по колени бреду,
Увязнув в утраты сугробах.
Казалось, что счастье- навек...
Мираж оказался обманом.
И падает, падает снег,
Бинтуя душевную рану.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115120101281
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625204
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
Горизонта кардиограмма –
без претензий на неизвестность.
Я давно не хожу по храмам.
Но крещусь перед ними честно.
Разрывая души рубаху,
я у неба прошу о мире,
чтоб одним заменило махом
на гражданку его мундиры.
Ну а где ещё попросить–то?
Так сложилось, что больше негде…
…да не сеется просьба в сито –
видно, много прошу у неба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625205
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 01.12.2015
[i]Анастасии Красиловской[/i]
[quote]Он совсем не венец творения, каждое существо рядом с ним стоит на равной ступени совершенства...[/quote]
[color="#826666"]____________Ф-В.Н______«Антихрист. Проклятие христианству»__________[/color]
Однажды, я оказался в цветочной лавке.
Это было узкое, но длинное помещение. Если дойти до конца, можно было встретить грустную хозяйку. Она не ходила за вами, не задавала вопросов...
Было тихо. Кажется, кроме меня никого больше не было.
Постепенно тишина разбавлялась запахом. Запах начинал звучать. Он был или резким и требующим к себе внимания, или мягким, поддатливым, застенчивым. Неповторимый узор, многообразие сочетаний... единовластия... воли и подчинения. К ароматам тонко добавлялся запах свежих досок, на которых стояли цветочные горшки.
Запах моего одеколона был грубостью в тончайшем кружевном мире. Мне захотелось скорее уйти.
Но кто-то вцепился в плечо и держал.
Это была роза. Кошачьим когтем, она держала меня за рукав и смотрела прямо в глаза своей сердцевиной. Её щеки горели от стыда, как будто она призналась в чувстве, раньше, чем поняла что уже сделала это.
- Покажи мне её! - потребовала она.
- Кого? - спросил я, оглядываясь, нет ли свидетелей этому странному разговору.
- Её! Ту, о которой ты думаешь, с мыслями о которой пришёл сюда.
Я аккуратно отцепил коготок любопытной розы от одежды и оставаясь на месте, сказал:
- Тайну на тайну. Отдай мне тоже что-то в себе.
- Хорошо! - обрадовалась роза - Слушай!
Признаюсь, такой решительности быстро расстаться со своей тайной, я ещё не встречал. И кажется, совсем не был готов к этому. Но всем видом постарался увести от этой мысли, хотя мало понимал - зачем?
- Мы, цветы... Похожи на людей не больше, чем похоже на них и всё другое. За привлекательной сладостью - мы прячем иглы с ядом, за устрашающим видом - часто скрывается целительная влага... У нас с людьми - одна Мать, иначе откуда бы взяться этой родственности?...
Но ты ждёшь тайну, о какой не знал. Я не забыла.
...знаешь, на самом деле, когда-то всё было иначе. Дарили не нас, дарили - нам. Пока привычка дарить нас - не затёрла собою суть, было всё совсем по-другому. Не нас показывать приносили в дом, ставили в вазы, поили водой. Нас приносили в дом, чтобы показать... Её! Каждый цветок хотел бы быть... Женщиной. Мы часами смотрим на них, мы злимся, что не можем быть такими, за это мы и кусаем неосторожные пальцы, потому что завидуем.
Когда мужчина заходит к нам, я нетерпеливо жду, когда он подойдёт именно ко мне, я шлю ему своим ароматом одну и ту же просьбу: возьми меня с собой! покажи мне Её!...
Ради этого, я жертвую своими корнями, которые связывают меня с жизнью. Без сожаления и крика - я подставляюсь под нож хозяйки. Мы, цветы, верим теперь, что для другого и не созданы.
Никто не знает, но в минуту, когда меня дарят, я достигаю вершины своего возможного. Я раздаюсь всем своим тельцем, каждой молекулой. Я смеюсь, когда слышу, что дарят меня. Лучше бы говорили так:
"- Ну вот мой дом. Сейчас войдём и ты увидишь Её. Только не шуми - лучше будет, когда она не подозревает о нашем присутствии. Ещё лучше, когда она занята чем-то. На женщин вообще, лучше смотреть, когда они не знают об этом. Тогда перед тобой оживёт женщина, которой ты мог и не знать до сих пор. Откроется многое... и даже... ответ на вопрос - мужчина ли ты вообще?...
Хочешь проверить? Смотри - как только ты обнаружишь себя, что-то быстро спрячется в женщине, она изменится и выйдет к тебе на встречу совсем не такой, какой была ещё минуту назад. И самое волнительное здесь, что она сама об этом не знает. Она даже не поверит тебе, скажи ей об этом."
... и я бы стояла вместе с мужчиной, у чуть открытой двери, и вместе с ним не отрываясь, смотрела бы.... смотрела... смотрела.... сквозь узкую полоску, в мир, который теперь пахнет и мной....
.... Теперь - ты.
Я жду.
- Я действительно не знал цветочной вселенной. Ты открыла мне и женщину, и мужчину, и природу своего запаха. Теперь ты хочешь ответной тайны? Моя тайна в том, что ни за одной дверью в доме моём, ты не встретишь Её. Она - словно пугливая быстрая птица меняет тело за телом, порхает от жизни к жизни, завлекает меня во все стороны сразу. Быть может, Её любовь ко мне в том, что она всегда будет жить в чужом доме. А я буду любить Её в каждой, кого встречу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625051
дата надходження 30.11.2015
дата закладки 30.11.2015
В сарабанде дождя - меланхолии бремя...
Сила нежности - холодом дней.
Зажимая до спазмов,отпускает на время...
Расскажи про него,..про себя...Пожалей...
Расскажи не тая,вспоминая былое...
Пусть прольётся слеза из солёных морей...
Откровения жду,откровение - святое...
Пусть - мне станет немного теплей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624856
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Я с тобою, любовь, навсегда -
Листопада ли кружится лист,
По колено ли ахнут снега,
Иль весна стелет яркий батист...
"С добрым утром" - тебе прошепчу,
Обогрею в холодной ночи...
В поклонении ставя свечу,
Об одном лишь молю - "Не молчи..."
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624715
дата надходження 29.11.2015
дата закладки 29.11.2015
Поздняя осень...
Падает дождь...
Спелые губы сон разрывают...
Всё принимаешь в душу всерьёз
Так осторожно...(еле касаясь)...
Чувствуя время,сразу поймёшь:
Близко зима (с контрамаркою рая)...
На брудершафт(под мелодию роз)
Синяя чашка горячего чая...
Больше не помнишь...
Больше не ждёшь...
Больше не больно...
Шрам заживает...
Слов не хватает...
Если - до слёз...
Если зимою любовь умирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624386
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
***
[i]Це ти чи осінь мене роздягнули?..
Стою гола посеред міського тротуару.
Машини повз – думають повія,
Люди повз – думають божевільна.
І хоч би хто спинився та запитав,
Що сталося з тобою, жінко?
Тетяна Череп-Пероганич[/i]
Роздягнена стоїть на тротуарі,
У стилі "ню" і тіло, і душа,
Хто ризикне їй скласти нині пару,
У неї ж за душею ні гроша?..
Морозний вітер до кісток холодить,
Надворі осінь вже не золота.
Як клаптик напівсонної природи,
Стоїть на тротуарі... самота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624348
дата надходження 27.11.2015
дата закладки 27.11.2015
И так , я отдал всё своё.
С чем в мир вошёл - возьму с собою.
На теле ветхое бельё,
От моли в дырах плед изгою.
В квартире пусто - ничего,
О прошлом не напоминает
И я свободен от всего -
Свободным Боги помогают.
В который раз начну с нуля,
А там , до времени, что будет.
Зимой побольше бы угля,
Иначе холод пыл остудит.
Тогда рассудок догрызёт,
За, в пыль развеянные годы.
Тоска душе усилит гнёт,
Над миром посереют своды.
Я нищий, как и мой народ,
На что сподобились уроды,
Одни потуги, но не роды,
И столько в обществе пустот.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624067
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 26.11.2015
Зігрій мене...
Метеликом злечу...
Або залишусь вічним коконом кохання...
Чи із вітрами ввись помчу,
Шукатиму там пристрасті...бажання...
Хто я для тебе?..
Екзотична квітка?..
Твоя печаль...лиш буйні вітру коси...
Чи біль проймав від дотику сльози?
З твоіх беріз спадали срібні роси...
Тернисто коле
Смуток...іздалля...
Вже блимає душі сигнальна точка...
Вирує в мені Небо...бентежить...і зціля...
Тепер його я Муза...над вікном твоім тремчу листочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623957
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Ночь опускалась чёрною птицей
И накрывала огромным крылом...
Сетью перкалевой(вязанной спицей)
От колесницы с горячим конём...
Еле дрожали густые ресницы
Девы, распластанной, силою для...
Сон обрывался на жёлтой странице
Хрустом пришедшего нового дня...
Ты сторожила видения в лицах,
Чтобы запомнить,что будет потом...
Тех,кто коня запрягал в колесницу...
Тех,кто узорами сети вязал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623864
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 25.11.2015
Затянулась бурой тиной
Гладь старинного пруда,
Ах, была, как Буратино,
Я когда-то молода.
Столетняя рептилия дремала,
В зубах с огромным гаечным ключом.
Немного ей ума не доставало.
А остальное было нипочем.
Под горку по наклонной ковыляла,
Так не спеша тащилась ее жизнь.
Попутного ей ветра не хватало,
А в остальном все было зашибись.
К ней Дуремар не равнодушно дышит,
Все чаще перегаром норовит.
Он любит так, что ночью едет крыша.
Но, ей об этом он не говорит.
Хотел поехать за советом к Ванге.
Что бы задать волнующий вопрос-
А выживет ли та Тортила в ванне,
И почему так сильно стынет нос.
Лет через сто, Тортилка превратится,
В прекрасную девицу, Супер стар.
Но Дуремару это только снится,
Ведь он давно просроченный товар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623604
дата надходження 24.11.2015
дата закладки 24.11.2015
[quote]Да будет женщина игрушкой, чистой и изящной, словно драгоценный камень, блистающей добродетелями еще не созданного мира.
Пусть звездный луч сияет в любви ее! Пусть надеждой ее будет: "О, если б мне родить Сверхчеловека!".
Пусть отвага будет в любви ее! Ею она победит того, кто внушает ей страх.
[/quote]
_________________________Ф-В.Н________________________________
Ни политики нет, ни закона.
Оживай!
Орион хотел Альциону.
Остальных сослал бы в рай.
Твои голубые глаза...
Твоё магнитное имя...
- Из какой ты вышла пены, звезда?
- Из Туманного Киля.
Нет политики, брат.
И закона.
Лужу возбуждает дождь.
Безмолвно.
Всё идёт, как может.
Как умеет.
Альциона бежит от Любви.
Альциона в Любовь не верит.
Твои голубые глаза...
Твоё магнитное имя...
- Из какой ты вышла пены,
Моя
Звезда?
- Из Туманного Киля.
[b]Альциона[/b] - белоголубая звезда. Самая яркая из семи звёзд (Плеяды). Звёзды, когда-то были девами (у др. греков), которые бежали от Ориона. (у одного из индейских племён, девушки без разрешения ушли в лес, чтобы танцевать. На них напали страшные и злые медведи). Его желание приватизировать совершенство, было видимо настолько божественным, что девам стало жутковато. Орион так и не догонит их. На этом его неприятности не заканчиваются. Но речь не о нём.
Сегодня, на основе наблюдений, есть веское мнение, что в далёком
(человечески-далёком) будущем, взрыв огромной звезды закончит страдания Ориона.
А Плеяды - будучи относительно молодыми - будут уходить в далекий космос.
[b]Туманный Киль[/b] - считается колыбелью звезд. Там они рождаются.
Строка "[b][i]Остальных сослал бы в рай[/b][/i]" - умышленно выражает отношение к религиозному опию. Автор считает, что любить следует "здесь и сейчас", а для совершения созидательного поступка - подкупать человека "зачтением","книгой жизни" и прочим ломом, может только глубоко больная мысль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623241
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015
Нічне Місто зібрало всі зорі на небі і простягло мені їх на долонях :
- Обирай будь-яку! На згадку. На повернення...
Я дивилася на ці різнокольорові сяйвочка, ніби в очі зазирала Великому Всесвіту і намагалася віднайти у них себе - маленький атом, нікчемний і важливий водночас...
- То ти хочеш, щоб я повернулася?
-Звісно! Адже твої кроки уже увійшли в мою історію, а твоя душа долучилася до мого храму... Ти ж відчувала мене, правда?
- Правда. Як і ти мене...
Зірочки все ще підморгували мені з величезних, але таких вразливих і лагідних долонь.
- Я візьму оцю, зеленаву, можна?
- Бери. Вона завжди буде у твоєму серці часточкою мене...
Я обережно взяла маленьку зірочку і сховала її за пазуху від липкого туману, що потихеньку розповзався нічними вуличками, чомусь оминаючи головну артерію Міста.
-Дякую тобі! Я обов'язково повернусь, щоб ще хоч раз доторкнутися до твоєї вічності...
... Автобус розмірено погойдував мене, стрімко віддаляюсь від Міста. Я востаннє поглянула йому в очі - втомлені, але напрочуд добрі і мудрі. Темрява. Тільки за пазухою світилась і зігрівала мене маленька зеленава зірочка - подарунок величного Міста, яке стало частиною моєї історії...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623174
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Замесила тесто туго...
Рассмеялась бы подруга -
"Вся в муке и даже нос...
Не хозяйка - Дед Мороз!"
Ух, края леплю пельменю...
Я же не родня тюленю -
Чем на боковой лежать,
Лучше кухню поражать
Вкусом, запахом, частушкой...
Жду вас, други да подружки !
Впору воду кипятить,
Чтоб пельмешки запустить.
О "счастливом" не забыла,
Первым я его слепила.
Нет, ни с перцем, ни с вареньем -
Со своим стихотвореньем.
Будет весел гость и сыт...
Всё готово - стол накрыт!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623074
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
Закуняє на серці зима,
Засоромиться віра в дива,
І повіриш, кохання нема,
І задовбаний в друзки диван
Присягнувся би сотні разів.
Я і сам-таки сумніви мав,
Та не варто ділити на всіх,
І товкти, що кохання нема.
Зачекає auto-de-fe,
Є в нас певний штришок, не від мавп,
Покохав Еврідіку Орфей.
Що поробиш, таки покохав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622919
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
[quote][i]«Однажды в нашу жизнь приходит тот самый человек. И мы начинаем благодарить тех, кто ушел из нее».[/i]
[/quote]
Весна уж ей была «не в пору».
Ей летняя «пришла пора».
В пределах офисной конторы
Она теряла вечера.
Где шумно, суетно, толково,
Клетушка, «комп», рука и «мышь».
Царят «бумажные» законы,
Расчёт гуляет и престиж.
Он был задумчивым и скромным,
Работа, дом, рыбалка, сон.
«Тюфяк» - по офисным законам.
Не хам, не мачо, не пижон.
Жена – жеманная Блондинка –
Тянула вверх, хотела виз,
Претил ей статус «невидимки»,
Иметь хотела – Первый Приз.
В витрин вжимаясь отраженья,
Чтоб место тёмное пройти,
Одна к метро спешила Женя.
Им оказалось – по пути.
В метро проблемами делились
Житейскими. А где их нет?
И Женя, кажется, влюбилась
В сотрудника… Ну, что за бред?
Два дня в смятенье, и в печали…
Как подойти? И что сказать?
Нарушить общее молчанье,
Или таиться и скрывать?
По вечерам страдать – нелепо.
Страдать – по-глупому – с утра.
Счастливым выпавшим билетом
Была – любимая Игра.
Ура! Ура! Он вечерами
Играл «онлайн». Героя роль
Так шла ему. Прекрасной Даме
Тотчас предложен был пароль
Такой простой: «У трёх причалов».
И покатилось… понеслось…
В мирах их лодочка качала…
Доверие – нечастый гость –
В их странном мире поселилось…
Их хрупкость душ – переплелась.
На крыльях радость возносилась,
И в воздухе томилась страсть…
Пока Блондинка не узнала.
Какой позорный был скандал!
Она и рвала, и метала,
Гасила связи, и экран,
Шпионила и подстрекала,
Следила в офисе, и вне.
…Таилась Женя, и молчала,
От разговоров в стороне.
Герой уволен был с позором.
(Не выдержал скандалов шеф).
Шептанья улеглись не скоро,
(Вы что! Шушукаться – не грех!).
А Женя… пролетел, и схлынул
Тот сказочный, бредовый сон.
Невольный взгляд в стекло витрины…
За столиком… да это ж ОН!!!
Вошла, и села рядом тихо,
И искренне произнесла:
«Поверьте, не хотела лИха.
Простите, не держите зла…
Я вас ждала. У трёх причалов.
Потом – три ночи не спалА.
Ну, что поделать? Я – трусиха…
Простите, не держите зла…
Простите мне, что я молчала,
Моя здесь – незавидна роль…
Я вас ждала. У трёх причалов.
А вышло – так… такая боль…»
И он ответил очень тихо:
«А, может, нам сменить пароль?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622861
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Экспромт
Для чего,почему и зачем
Из неведомых теорем эшафот для души воздвигаю?..
Будешь Ты палачом... растревоженных тем...
Пожалеешь...Отпустишь...Я знаю...
В тихой гавани спален -окно в новый свет...
Он за шторою в стиле модерна...
Я открою его через тысячу лет...
После миль семибального шторма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622766
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 21.11.2015
Кровать коварного Прокруста,
Перина пухом по земле,
В простынках пряничек да плеть
И бронзовая память бюстов,
Мигает в изголовье люстра…
Конец. Возвышенное чувство.
Но если не о чем жалеть,
То это тоже очень грустно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622385
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2015
Что ты скроешь,
Закрыв свою дверь на засов?
Черный поезд
Сорвалсяя давно с тормозов,
И летит под откос
Сквозь осеннюю тьму...
...Наводящий вопрос-
На Дамаск?.. На Бахмут?..
Адским ликом
Зияющий фронт или тыл.
Детский крик
В материнской утробе застыл.
Ведьмин глаз,
По наклонной катящийся в Ад...
Пробил час,
И ничто не вернется назад.
Всуе млея,
Материю ночи виня,
Будь смелее
В преддверии Судного Дня.
Мира мрак-
Он сейчас рассыпается в прах.
Это- страх.
Медный привкус его на губах.
Чет иль нЕчет.
На жребий смелее смотри.
Дверь навстречу
Летящей судьбе отвори.
Это строго- судьба.
Сделай шаг за порог.
За порогом- "Бабай"
Под названием РОК.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115111800680
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621932
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 18.11.2015
В сезон опадающих листьев(на розе промокших ветров),
Неведомый (профи)бариста колдует над чашей основ...
Волна марципановой грусти,касаясь нервозности струн,
В кофейно-медовую гущу добавит загадочность Лун...
По капле,по капле - прозрение изнеженным ноябрём...
Высокою пробой свечения - затмение каратов оков...
Ковчегом горячего Лета и Осень куда то плыла...
Туман провожал до рассвета...
С рассветом осталась одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621811
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Старик, а не тряхнуть ли нам копейкой? -
Прислал мне кореш телефонный дзинь…
И мы, накрыв полянку на скамейке,
Базарим за сегодняшнюю жизнь…
Жируют, блин, державные шакалы,
А мы конкретно по уши в дерьме…
И, грустно опрокидывая шкалик,
Плетём своё мужское макраме…
Обидно нам, что ветер по карманам
Гуляет, разжигая нашу злость…
Но мы могём закусывать туманом
Мужской коктейль, типа «Ржавый гвоздь»…
И не беда, что стали неуклюжи,
Что есть ошибки в наших резюме…
Ведь мы отважно шлёпаем по лужам
Навстречу обжигающей зиме…
ноябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621739
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015
Найди меня. Пожалуйста, найди.
Не удивляйся - я уже седая.
Уходит спешно осень золотая,
Надрывно плачут серые дожди.
Морщинкам и непрошенным слезам,
Тоске в глазах, прошу, не удивляться.
Молве не удивляйся, злым словам -
Молва чужое ненавидит счастье.
Не удивляйся не узнав меня,
Я и сама устала удивляться.
Найди меня. Пусть на исходе дня.
Лишь для того, чтоб просто попрощаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621374
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 16.11.2015
ТРОЯНДА БІЛА.
Трояндо біла, горда, неприступна,
Для кого ти у цім саду зросла?
Хіба тебе якась душа підступна
Пустила в світ задля людського зла?
Трояндо біла, пелюстки холодні
Немов із криги вирізьблені ким.
Чому твій погляд наче із безодні,
Чом без надії я стою під ним?
Трояндо біла, знай: твій вік недовгий.
Цвіте твій сад лише в оцю весну.
Цвіт облетить з голівки – недотроги,
Тай почуття мої також заснуть.
Трояндо біла, тільки подивися:
Блакитне небо як в очах цвіте!
Лихі шипи сховай в зелене листя,
Його леліє літо золоте.
Трояндо біла, квітко особлива,
Ти як взірець краси та чистоти.
Як хочу я, щоб стала ти щаслива!
Тож пригорнись до мого серця ти!
15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621431
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Наша любовь, как свеча на ветру,
То разгорится, то вот-вот погаснет
Вот почему от ветров берегу
Трудное хрупкое, нежное счастье.
Наша любовь, как осенние дни -
Солнце всё реже, всё чаще ненастье.
Вот почему я боюсь, чтоб дожди
Вдруг не украли у нас с тобой счастье.
Нашей любви не погаснет свеча -
Ветер утихнет, дожди переплачут.
Наша любовь не уйдёт сгоряча -
Разве в судьбе нашей будет иначе?
Верю упрямо я в нашу любовь,
Ты не спеши от неё отрекаться.
Солнце прогонит ненастье и вновь
Нам улыбнётся по-прежнему счастье.
1987г.-2015г.( бывшие черновики)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621298
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2015
Обмани, но скажи: «Я люблю!»
И рассыпь лепестками улыбку.
Я прижмусь к подбородку, как скрипка.
Будь смычком мне для соло, молю.
Нам не нужен аншлаг, только мы -
Ты и я, да февральская ночка.
Для меня небольшая отсрочка
От смирения с пленом зимы.
Отыграла б этюд си-мажор,
Удивив снегопад предрассветный.
Поцелуями облик твой бледный
Я б вписала в последний аккорд.
Плачет память от прошлых разлук.
Не сбылось, не срослось, убежало.
Кто виновен из нас?! Если б знала,
Может быть, не разжала бы рук.
Заметает пороша твой след.
Всё скромней лучезарность надежды.
Прорывается серость в одежды
И всё чаще я кутаюсь в плед.
Но под ним рвётся пульс за шкалу.
И скучает забытая скрипка.
Обмани, но скажи: «Я люблю!»
И рассыпь лепестками улыбку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621052
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
Десь в тиші цій німій
осінньо-полино́вій
щось зблисне загадково...
Пахуче так! Бузково, -
це мій
останній літній вірш...
На сонці розімлілий,
від вітру розпашілий!
Засмаглий, захмелілий...
Якби ж
він знав, що сотні слів
вже заплітав не раз
хтось в стиглі грона фраз...
Й губивсь в узорах час
цих снів,
що намалюють рими
в тон радості, чи смутку
й світ почуттів так чутко
в рядків постане жмутку
зримо.
...Не знав про це мій вірш...
Він в образах летів.
У мріях пломенів!
...До зір усе хотів -
у виш....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620953
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 15.11.2015
иссиня-черное небо,
край горизонта ал.
в звездно-пленительный невод
огненный шар попал.
утро тревожное льется,
превозмогая тьму.
слава, осеннее солнце,
имени твоему!
спят еще птицы и травы,
зверь не идет к воде.
ярким рубином в оправе
вечности новый день.
с месяцем не разлучится,
вышедший из ночи,
мир, - как пустая страница,
девственно-бел и чист.
что мне с того, что будет,
что мне с того, что есть?
слушайте светлое люди,
Бог рождается здесь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621090
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 14.11.2015
На самом краю прошлой ночи,
Когда только миг до рассвета,
Останется глупая горечь
Неясного вкуса и цвета.
И грусти непрошенной шёпот...
Иль вздох исчезающей ночи?
И птицы ночной странный хохот...
Иль прошлое что-то пророчит?
Глаза отыскать всё пытаются
Кого-то в заброшенной комнате,
Холодными нервными пальцами
Вы прошлого ниточку ловите.
А ночь прикоснётся к рассвету
Губами холодными, мёртвыми...
И прошлого вроде и нету,
Так что Вы о прошлом запомните?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620744
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 13.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2015
Мені або здається так,
Або я дійсно справді збожеволіла.
Та наче ти якийсь відьмак:
Проник без дозволу в свідомість,
А я тобі даю натомість
Згоду. Що буду поневолена.
Або чутлива я настільки,
Або ти дійсно контролюєш мою силу.
Ладна почути слів лиш кілька,
І стати осторонь.
Пліч-о-пліч із твоєю постаттю.
Закута мріями своє́го виру.
Ти знаєш, до яких торкатись струн.
Невже на стільки віртуозний музикант?
Або й насправді той чаклун..
Що дивиться крізь сферу сподівань
На втілення усіх своїх бажань.
Я сподіваюсь, це лиш жарт...
Можливо лиш волі бракує.
Та ти не схожий на диктатора.
Коли хтось інший тебе чує,
не тане, і не рветься самостійно
В підкорення до тебе добровільне-
За слабкість цю я б себе стратила.
Йдучи життям меланхолічним
По тихим сходинкам крізь небо,
Мов хвора я патологічно
На крилах запозичених думок
Не ставши перед прірвою й на крок
Лечу до тебе..
8.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620548
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Как привидение,
как сновидение.
И на мгновение
я стала прежней.
И без надежды,
без сожаления
твой лик роскошный
в мое забвение
путем из прошлого.
И вот он сложенный:
по пазлам черным,
по фразам умным,
словам безмолвным,
шагам бесшумным
по мокрым улицам.
Возможно сбудется
то,что забытое,
возможно вспомнится
то,что сокрытое,
сердцу привитое.
В дыму разлитом
сквозь звезд разбитых
опять мгновенно
взглянув надменно
уйдет бесследно,
оставив после
одни вопросы,
былые тени..
Одни загадки..
Каким бы сладким
ни был бы след
тени-предвестники всех бед.
14.4.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620557
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Дождь грустит. Стали тёмными крыши
И заплакали стёкла окон.
Закружился листок тёмно-рыжий -
Я ему подставляю ладонь.
Он ложится холодный и мокрый,
Я касаюсь губами листка:
Пахнет осенью, вкус сладко-горький,
Даже детством он пахнет слегка.
На ладони лежит, словно греется,
Помертвевший кленовый листок.
Мне ещё в его смерть и не верится -
Напишу о нём несколько строк.
Уходя, златокудрая осень,
Свой подарок оставила мне,
Чтоб когда-то, вдруг, вспомнилось, после
Иль пришло бабье лето во сне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620551
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
[b][i]а по ночам к нему сквозь стены
фигура белая слетает...
всю ночь бесшумно и бессменно
над головой его витает,
и жизнь бесстрастно постепенно
она читает и читает...
- вся жизнь! как длинно, беспредельно!
- как коротко, всего мгновенье...
- грехи сплошные!
. - крест нательный!
- лишь дым да пепел!
. - нет! горенье!
- все слитно!
. - нет же все раздельно!
- он - муравей!
. - нет, поколенье!
- любовь! безмерна и безбрежна!
- страсть! похоть, грязь и малакия!
- велика! чувственна! безгрешна!
- прелюбодейство, анергия!
- великий подвиг, белоснежна!
- то смертный грех!
. - нет панагия!
давно уж можно бы спокойно,
без опечаток и помарок
переписать вполне достойно
прошедшее все без ремарок,
смотрелось чтобы все пристойно
на уровне высоких марок!
но перепишешь жизни разве,
сменив гордыню на смиренье,
унынье превращая в праздник,
себя подав венцом творенья!
А, впрочем, ведь пока, что жив!
И до сих пор неплохо жил![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620458
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 12.11.2015
Осыпаются годы на землю,
Заметаются снежной порошей.
Я грущу. Но ищу откровений -
Зрелый плод и вкусней и нарядней.
Как сказать, - мне в ответ шепчет память.
И рисует волшебные кадры.
Сможешь ли в сарафане кружиться?
Целовать кареокого парня?
Седина серебрится. Красиво!
Но подходит к ней всё-таки – тётя.
Хризантемы к лицу. Не подснежник.
И коленки я всё-таки спрячу.
Жёлтый лист, не спеши расставаться.
Мы станцуем ещё вальс осенний.
А потом… Ах! Парик и улыбка.
Жизнь есть жизнь. И зима дарит радость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619933
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
[i]...В цей День писемності і мови гріх не згадати тих,
хто своєю непосильною працею "стверджували і при-
множували" українську мову - відомих "лінгвістів",які
без часу зійшли зі своїх п'єдисталів на смітник історії...
І - держави...
[b][color="#e00909"]Его, как совершенство, «все» любили.
Но музы возлюбили больше «всех»:
Ласкали, дифирамбы пели или…
В толпе блюли... Го...
Гомеричный смех.
Ведь не любить такого нам нельзя,
Не восхищаться, мудрости дивясь, –
"Ахма́тов" и «Ахме́това»в друзьях! –
Вознес Его на крылышках Пегас…
…Какая удаль в сажени могучей!
Какая мощь – несметная сума! –
Его уму "дивился" даже Кучма,
Ахматова сошла б уже с ума!
И стал бы Чехов, может быть,"поэтом",
Чтоб "славить" одами Любимца муз
И вывернуть нутро апологета
"Союзнонерушимых", "братских" уз
Меж сленгово-жаргонными словами,
Где он давно «проФФесором» прослыл!
…Возвыситься ж Ему мы дали сами,
Живя «в раю», не тратя много сил...
Но не пришлось "лингвисту" стать поэтом:
Его удел – "державные" дела!
И вексель пролонгированный этот
Ему за Флот империя дала…
Ему бы быть в Стране Чудес «прИм’Ьером»,
Да кресло Он Член-корру** уступил,
Чтоб стать Ему и «всем» живым примером,
Как власть "тянуть" на воровско́й копыл.
Как видно, наш «лингвист» – совсем не ВОРон:
На око крюка Он – не претендент.
Любимец муз ведь у «братков» в фаворе:
Пахан теперь – "в законе Президент"[/color][/color]![/b]
26.06.2010
_________
*Герои, даты написания и публикации не вымышленные:
http://www.stihi.ru/2012/06/07/5271
**еще один "лингвист" – неизменный герой "95-го квартала"
Примечание: фото – не автора, разумеется... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619761
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Роман, похожий на комету,несущуюся в пыл страстей...
С витиеватостью сюжета и лаконичностью речей...
Под мелким бисером секрета(на красной холке простыней)...
Без благодарственных памфлетов и эпилога без свечей...
Когда-нибудь - бестселлер века...И очень-очень дорогой...
Она опишет правду лета своей дрожащею рукой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619819
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Ты мне расскажи о своей проблеме,
Когда по ночам скрываются звезды.
В то время как ветер сбивает чужие слезы
Всю душевную скорбь мне отдай,смелее.
И черную землю омоют белые грозы.
Я в детские сказки уж вовсе лет сто не верю.
И исцеленья чудесного не бывает.
Все что тебя изнутри так долго терзает
Достать из тайных углов попросить посмею.
Надежда ведь после веры всегда умирает.
Я все-таки врач, хоть и может не очень..
Но зная, как остро режут слова чужие,
Я эти раны зашью, лишь покажи их.
Хотя делай как знаешь, тебе же решать,между прочем
легче распять, раскрывая объятья навстречу шире.
И все твои страхи я тоже переживала.
Казалось бы, что между нами? Пропасть, обрыв, бездна?
Ты чувствуешь, проще заставить весь мир на веки исчезнуть
Чем снова довериться, произнести :"я скучала"
Дурманом едким себя исцелять бесполезно.
Одна на двоих у нас с тобой панацея...
Попробуй воздухом моим дыши,
А я на свет к тебе буду спешить,
И встретимся на полпути, а не в конце.
В ответ на мою волю – ты свою верши
И разве мир у тебя в голове и ты в нем король?
И каждый обидчик твой понесет наказание?
Нет, ты не жестокий палач, у тебя иное призвание.
Время дари, а не причиняй мне боль,
Меня исцели, а не причиняй мне страдание.
18.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619965
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 10.11.2015
Сколько раз мы под сводами вечности,
Мимолетными, тайными знаками,
Рисовали дождливые млечности,
В ритме бабочек, в дикой опасности.
Рисовали забытые знания,
В переулках над пропастью мудрости,
Проживали в запретных мечтаниях,
В зашумелых окрестностях сущности.
Мы плывем в сонмы редких охотников,
Умерщвляя открытые важности,
Умираем под множество импульсов,
Без глубокой, монашеской сладости..
Мы дорогой в сады безмятежные,
Подымая улыбчивый поросль,
Скромно птицею, светочем внемлющим,
Настилаем крылом блики полночи...
***
"Я хочу быть дорогою вечности,
Я хочу обладать своей сущностью,
У истока души встретить млечности,
Раствориться в их звездном могуществе"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605156
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.11.2015
Осенним сном предзимнее затишье
То льёт дождём,то пьяно моросит...
Дрожащею рукой слова - в двустишье...
Калитка ржавою петлёй скрипит...
Две маргаритки просят пить водицы...
На ране пластырь( маркером границ)...
О,Боже мой!..Опять не спится...
И почему то больше не болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619387
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
[i][b]я писал тебе на стекле,
очень маленькое окошко,
и текли по стеклу слова,
превращаясь в капли воды.
я так много хотел сказать,
а здесь места совсем немножко,
и к тому ж эти капли бегут,
оставляя кривые следы...
больше ты в меня никогда
телефон свой в сердцах не бросишь!
больше я на тебя в сердцах
не смогу никогда кричать!
может быть ты когда-нибудь
хоть разок Всевышнего спросишь,
чтоб за облаком Он разрешил
нам друг друга увидеть опять?
все же, знаешь, мне повезло,
ты на рейс опять опоздала,
и теперь я могу тебе
быстро что-нибудь черкануть...
ты ведь знаешь, я никогда
не бежал за славой Дедала,
и жалею я, что не могу
хоть разок на тебя взглянуть.
я пишу тебе на стекле,
места мало, а нужно столько...
без меня ты счастливой будь,
ну, пожалуйста, пообещай!
очень маленькое окно,
все поместится только-только...
я люблю тебя! вот и все!
дорогая... конец... прощай!..[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619396
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях...
-Божевілля! - Дурість! Скажуть так
Ті... Нормальні... Адекватні люди...
Я зроблю собі надрізи на руках ,
Щоби біль затамувати іншим болем.
Божевілля? Дурість? Мабуть так.
Може, хтось і посміється вволю.
На тату наб'ю не сплечені серця...
Примітивно, просто - третя група крові,
Позитивний резус... Для митця -
Не робота... Пляма, штрих нервовий...
На порозі сяду, вихлюпну коньяк
У звичайну, без понтів, гранену склянку...
К бісу той хвалений післясмак!
Залпом! Щоб упитись до світанку...
Щоб упитись, щоб невити, не товктись
Навіжено головою в мертві стіни,
Щоб не знати клятого "...якби...колись...",
Щоб не чути пахощів малини...
Я зроблю собі надрізи на руках
І тату наб'ю над серцем десь на грудях
- Божевілля... - Дурість... Скажуть так
Ті,що ненормальними не будуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619194
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015
Жёлтый листик срывает ветрами...
Зацелованный ими, летит...
Под дождём и моими ногами...
О сезоне печали шуршит...
О том не думай,что не сложилось...
Пустое семя не взошло...
Случившееся - тоже милость...
Тебе не выпало zero...
Была любима и любила?..
И сколько раз тебе везло?..
Когда молили - то простила?..
Тебе не было всё равно?..
Ты уходила,возвращалась?..
Ты ожидала?..Дождалась?..
И повторялось всё сначала?..
Казалось: будто в первый раз?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618442
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Я гірко плакала одного разу уночі,
Та раптом Доля обняла̒ мене за плечі,
Злякалась я, але вона тихесенько мені
Із ніжністю прошепотіла: " Досить… "
Все охололо й лячно стало навкруги,
Та Доля страх із смутком мій забрала,
Всі сльози витерла, що по щоці текли,
Та любляче до себе пригорнула.
Тремтячим голосом багато нарікань
Я без зупинки Долі стала дорікати,
Вона все слухала без зайвих зазіхань,
А потім все ж таки почала говорити.
На небі місяць круглий майорів,
А у дворі був сильний дощ та вітер,
«Ти в теплій хаті» - каже Доля це мені,
«А хтось блукає і нема що з’їсти»
Годинник стукав й котик муркотів,
Та й донечка сопе поодиноко,
«Спокійно так» - сказала Доля це мені,
А десь за вікнами іде війна жорстока.
Я в соромі свій погляд відвела,
Бо марні сльози до землі пролила,
«Не нарікай, все буде краще сподівань,
Всьому свій час» - сказала Доля і притихла.
Я марно плакала одного разу уночі,
Та моя Доля плач гіркий почула,
Дала терпіння в руки та любов мені,
А потім я як те маля заснула.
Лю…
4.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618445
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 05.11.2015
Ты должна мне помочь-
Я не верю в любовь, не любя.
Мне нужна эта ночь...
Эта ночь мне подарит Тебя.
Высшим таинством нас
Вновь накроет, как будто плащом,
Словно все в первый раз,
Мы постигнем, познаем, поймем.
Мы пройдем по мосту,
Что миры наши соединит.
Будет новый статут,
И меж нами протянется нить,
Что связует миры,
Пролегая сквозь наши сердца...
Эту рану, надрыв,
Теребящую боль без конца
Должен я залечить.
И рецепт лишь один- это Ты.
Вновь учиться любить-
Как с уставом в чужой монастырь...
Ты монаший наряд,
Плавно сняв, оставляй позади.
В Сад Терзаний, в мой Сад
По ночному мосту приходи.
Я навстречу пройду
Сквозь ворота ночной пустоты.
В Тайну Таин войду,
Где цветут бергамота цветы,
И сквозь сладкую боль
Единение тел впереди...
И воскреснет любовь...
Ты нужна мне. Нужна. Приходи.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115110401276
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618249
дата надходження 04.11.2015
дата закладки 04.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.11.2015
[i]Борт літака... Ота межа між твердю і космосом,
напевне, загострює думки про життя і... смерть.
Переосмислюється прожите і... перспективи.Так
було і з автором сих роздумів...
[youtube]https://youtu.be/FkcjawHgiJY[/youtube]
[color="#a80ca5"][b][color="#ad15ad"]Не переймаймось, що не склалось,
Тому́ радіймо, що було.
Не все бува, що бути малось,
Не все упало на чоло…
Приємніше тому радіти,
Що живучи устиг зробить…
Що ж не поспів – дороблять діти,
Хай повнить ділом кожна мить…
Бо багатьом... і народитись
Не пощастило… Чи в житті
В них не було такої миті,
Щоб захотілося летіть…
Так і закінчать хробаками,
Що точать тлінність надарма:
Чого не встиг зробить руками,
Того не буде… Бо нема.
Радіймо тим, що хоч і тлінні
Діла маленькі – та живі,
Що вчинки наші ті невинні
Не запеклися на крові…[/color][/b][/color]
1.11.2015,
борт Боїнга 777, рейс
W 7308 Кельн - Київ
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618003
дата надходження 03.11.2015
дата закладки 03.11.2015
В глаза мои смотрела синева
сквозь редкую вуаль цветного парка –
последняя от осени ремарка.
…и вот – зачем–то памятью жива,
её бросая в тлеющие листья –
я в третью осень искрами вошла,
с надеждой: в эту – точно уж дотла…
вдыхая запах догоревших мыслей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617768
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2015
[i]Через тисячі років й сотні віків
Та безмежну N-кількість ночей,
Нам можливо, знов бракуватиме слів
І поглядів наших очей...
Через тисячі років й сотні віків
Коли вже й не буде Землі,
Нам буде жаль - минулих, згаяних днів,
В котрих ми, лишились самі...
Через тисячі років й сотні віків,
Ми знов зустрінемо осінь,
Посеред холодних й байдужих снігів,
Та чи буде вже нам досить -
Свободи та болю, цих вільних вітрів?..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617636
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2015
[i][b][color="#6506bd"]Прощаюсь з Кельном я… Уже сьогодні
Складу в валізу оксамит думок,
Та серце не закрию на замок –
Ще буду довго мати насолоду
Від спілкування… Та зручну нагоду
Ті враження сповити у клубок,
Що слугувати буде як лубок
Супроти дій домашньої негоди…
Де б я не був, та буду пам’ятати, –
Бо до лиця і для моєї хати, –
Красоти всі і Кельна, і Брюсселя…
То ж прихоплю я для мого народу
Усе, що може красити оселю
І самобутню українську вроду.[/b]
[/color]
30.10.015
[/i]
Фото в ботанічному саду Флора (Клн)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617540
дата надходження 01.11.2015
дата закладки 01.11.2015
Торкнешся вуст…
У чому тут печаль?
Коли дощі ідуть не погодинно…
Коли дощі… зніми скоріш вуаль
із вуст моїх…
гірчитиме полинно
Сполохана
оголеність плеча…
(які вітри знялись на кладовищі…
Які вітри!…) в мені горить свіча…
Лише - свіча…
рука ковзнула нижче…
В сади ліан.
В суцвіття орхідей.
В безодню вод, якої не напитись.
П' янке вино пролилось між грудей…
Дощі… дощі…
чи зможеш зупинитись?
Ще біль – не наш…
Ще тиша - нічия…
Ще не знайшли… не розіп' яли люди…
Іще не час… не час! горить свіча.
Горить свіча…
і плавиться на груди…………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617456
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
О чём звонят колокола..?
О том, что осень золотая,
Под листопадом угасая,
Хоть и печальна, но светла.
О том, что не журчит ручей -
Замерзнет змейкою хрустальной,
Зима подхватит его тайно,
Как брошь для туфельки своей.
О том, что нынче по земле,
Ворча, шагает старый ворон...
И я за ним, подняв свой ворот -
Как не крути, а быть зиме.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617421
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
Ты знаешь... А мне не больно...
Даже с разбитой челюстью
И пальцами переломанными
Давить сигареты в пепельнице...
Когда сигаретой в кожу,
Когда по запястьям лезвием...
Тогда мне не больно тоже.
Не больно быть рваным и резаным...
Не больно с комками в горле,
Не больно, когда солгали...
Ведь сердце... Не просто орган.
А из бетона и стали...
А сталь не бывает мягкой
Бетон не умеет плакать,
Все у меня в порядке...
Так...просто воет собака...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617299
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 31.10.2015
в доме мыши – осень.
поздний
вечер ходит по двору
и покачивает звезды.
в колыбели
детвору
не загонишь, всё не могут
распрощаться.
птичий клин
оттенил мою дорогу
в синих сумерках.
один
у порога жду отъезда.
не с кем даже покурить.
давят стены.
сердцу тесно,
сердце рвется изнутри.
под ногами половицы
недовольные скрипят.
домовой на черных спицах
вяжет саван для мышат.
дождь – к разлуке.
неспокойно.
вещи собраны. и ты
не придешь проститься.
только…
это только полбеды.
это жизнь. в ее паскудстве
столько горечи и лжи.
но великое искусство -
научиться просто жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617279
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
Кто такая жена, и зачем она мужу нужна?
Пусть ответы дадут М.Волконская и Пенелопа.
Лично я полагаю, что это не только княжна,
Но стена и спина, и, возможно, немножечко попа.
Пусть бросает мужчин по волнам океанов-морей,
Но устойчивей тот, у кого не одна половина.
И недаром из всех wife-marido-mari-ей
Импонирует мне украинское слово "дружина".
С этой женщиной я - как с волчицею преданный волк,
Наслажденье и боль из одной мы хлебаем с ней чашки...
Впрочем, что говорить, когда даже супружеский долг
Вот уже столько лет мне ни разу не кажется тяжким.
Только стих не о том, что кому мы по жизни должны,
Мы подружжя, а значит, она мне навеки подруга.
Ну, а тот, кто согласен ходить пристежным у жены,
Исповедует пусть это странное слово "супруга".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617148
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.10.2015
Ну что написать?
Листопад уже в полном разгаре.
По валу похоже,
Уже перевыполнил план.
По нервам истраченным,
Нынче отчет не сдавали.
Об этом расскажет.
Продавленный старый диван.
Мне так не хватает
Твоих не оборванных яблок.
Которые так и зависли
В усталом саду.
Уплыл в никуда наш счастливый
Бумажный кораблик.
По лужам знакомым бреду,
В этом тяжком году.
За шторами мрак, и размытые
Тени на окнах.
И ёкая сердцем,
В знакомый гляжу натюрморт.
Все письма в бутылках давно
Безнадежно промокли.
Висят на веревке,и сохнут
Как мокрый укор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617028
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Жёлтый свет проливал фонарь...
У теней - Боттичелли лица...
В темноте исчезал звонарь...
Полохливо кричала птица...
Дайте - силы своим словам!..
Дайте - воду губам напиться!..
Если завтра построят храм,
Приходите Ему помолиться...
И подайте - надежды грамм...
И на колокол, праведный, в душу!
И откройте с живою кран
Чтоб святою разлиться по суше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616965
дата надходження 29.10.2015
дата закладки 29.10.2015
Пестливо сонце цілує,
заходячи день осінній.
Зажурено знай крокує
на землю знов сон вечірній.
Задумливо вітер кива́є...
Так пізній цей холод дратує!
А сонце за обрій втікає....
І я за тобою сумую....
Останній промінчик літа
вчепивсь за сухеньку гілку -
не вірить, що осінь світла
згубила тепла сопілку.
Тепер небо це похмуре
і захід вже так не чарує....
Зима невблаганно суне!
...я все за тобою сумую...
Проснулась троянда пізня,
всміхнулась небу без сонця.
Хурделиць боялась грізних
та промінь сягнув до серця.
Збудив.... Розцвіла. Запахла!
Зітхнуло осіннє листя...
Я квіткою вже зачахла...
Сьогодні хоча б наснися!
"Наснюсь я!" - запевнив вітер
й в кудлатій застряг хмарині...
...Без тебе у цьому світі,
мов в білій сумній пустині!
У небо вдивляюсь... ( не спиться!)
Там місяць все зорі цілує.
А вітер бринить. Тиша рветься...
Це я за тобою сумую!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616754
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
А мого болю вистачить на всіх -
Солодке щастя веснами відміряла,
Що у сльозах і мій потоне сміх
Казали, та не вірила, не вірила...
Здавалося, а, може, то був гріх,
Що молодість повернеться крилатою,
Любов'ю загориться від утіх
І серце знов палатиме, палатиме...
Та тільки-но ступала я у світ,
Закручений тугими перевеслами,
Сміявся наді мною горицвіт...
Я ж плакала за веснами, за веснами...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616657
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015
Осінь... Тиша... Вітру свист.
У траві прив"ялий лист.
Сонця промінь цей сумний.
Павутинка-день тонкий.
Мокра яблунька струнка
і вечірня синь лунка́..
Меланхолії мазки
у повітрі... І думки:
тихі-тихі, неквапливі...
В час цей дні такі зрадливі!
Ну, а ночі... Ах, ці ночі!
...Сум в них стелиться охоче.
Тільки зорі сон освітять...
І невтомно Осінь ліпить
день за днем з хвилинок сірих
мій неспокій років срібних....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616536
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Я – электрон. Бегу по кругу.
Кто сочинил, что я безмерно мал?
Отдайте, не держите руку.
Ей глажу звёзды. Танцевальный зал.
Какая музыка! Послушай.
Вон Бетельгейзе. Приглашу на вальс.
Опять закладывает уши.
И рушится на грудь девятый вал.
Я падаю. Чернее ночи.
Воронка. Свист. Вдруг невозможный Свет.
И стрёкот, будто бы сорочий.
Привет, мой друг, привет!
В ладонь - берёзовые почки.
Я - электрон. «Очнитесь, пациент!»
Мой мозг открыть глаза не хочет.
Куда я выпала? Безумный инцидент.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616482
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Что-то нынче рано ложится снег -
Всё не так, как надо, в моей стране.
И октябрь не долог, и бабий век -
Потому так зябко, наверное, мне.
Проносились ботинки мои до дыр,
Да купить бы детям, себе - потом...
В мышеловке сохнет бесплатный сыр,
А на ужин варится "суп с котом".
Собиралась давеча помирать,
Да Господь помиловал, обошлось.
Мол, ещё двоих надо поднимать,
Подпирать спиною земную ось.
За окном снежинки летят, летят -
Что-то нынче рано ложится снег...
А мои двойняшки спокойно спят -
Им ещё неведом времени бег.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616461
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
Твои губы молили:"да",..
Когда руки мои целовали...
Сорвалась с высоты звезда...
Астрономы о ней и не знали...
Задержала дыхание вдруг -
Над обрывом зияющей бездны...
Придушив темноты испуг
У зародыша(в лоне) невесты...
И упала!.. - Где дом на снос...
И затоплены ветхие доки...
Одинокий, стареющий пёс,
Погибает в объятиях суки...
Если б знала ты,что всерьёз -
И у рая своё есть пекло...
Зацелует и смерть взасос -
Опуская, блёклое веко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616442
дата надходження 27.10.2015
дата закладки 27.10.2015
О чём спросить тебя, мой дальний-близкий друг?
Ты – только пыль, ты только ещё – море,
Ты – только ягода лечебная от горя,
А я…
Я — только жить учусь…
Я – прииск, может быть, земная жила
Зигзагом молнии бегущая ко дну,
Во мне и золото, и прах, и глина,
И склонность к бледному земному серебру.
Ты – можешь знать меня -
И можешь – ненавидеть,
Как я других, кто дурно жил вчера,
Кто не заботился о следующей неделе,
А вскармливал в себе больное «Я»…
Ты – всех нас знаешь, друг…
Ничтожно-возвышённых, бесцельно-мыслящих и крепко-ослабленных.
Почему – мы есть? Всякий ответ – навязчив.
Мы – есть, чтобы не думать об этом и получать от жизни минимум обязательств. Последнее – обуза. Получать от жизни удовольствие, сладко зевать вечерами – куда лучше, чем ходить на поиски испытаний.
По доисторической инерции, человек больше удивляется злому намерению, не смотря на то, что сам не обладает переизбытком доброго. Как только, я захотел видеть человека «таким-то и таким» — неминуемо остаёшься один. Сближение с человеком – на сегодняшний день – это целый комплекс уступок, компромиссов, договорённостей. Ты – уступаешь мне мою лёгкомысленность, я тебе – твою деградацию. Как только становишься «собою» — других друзей лишаешься. Останется один – тот, что стал собою. Ты сам. Для остальных – ты просто в дурном настроении. «- С чего это, он заговорил иначе, чем вчера? — спрашивают остальные – Стал он грубым, злым, придирчивым…». Я повторяю за ними: «- Наконец! Я стал собою – грубым, злым, придирчивым!». Достигнув середины жизни, я в качестве бонуса получил друга, получил самого себя. И наконец-то избавился от прочих «друзей».
- Каков я, в качестве друга самому себе? А? Кто ответит мне? Знаю только я.
Выходишь. На сцену? Пускай туда. Один. Зал пуст. Два человека говорят друг с другом одним голосом и почти одним языком. Их отношения – это непрерывная ссора. В длинном солнечном луче кружится пыль. Первый начинает ложиться под тяжесть аргументов второго. И глядя на своего мучителя, он смотрит благодарно, ибо среди колючек растут и цветы. Ибо, чем выше любовь – тем больше она требует, тем более совершенным она хочет тебя видеть. Любовь, которая ничего не требует, которая согласна видеть тебя таким, каков ты есть в самые ужасные свои времена – сменится презрением. Как можно любить того, кто не знает любви к себе? Я не хочу жалеющей любви. Уж лучше стать жертвой Женщины-бога, решившей тебя уничтожить лишением Разума.
Я нашёл окно, откуда видно твоё Будущее, мой дальний-близкий друг. Даже туда забралась моя радость.
Земная сладость.
Радуга во мне –
Переливалась мрачным тёмным цветом,
Пишу себе, но посвятил тебе –
Вопросы и ответы,
Минуты и часы –
Зимы и лета -
Тебе
В
Потом…
http://samarobrin.net/ritmika-s-telom-prozy/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431242
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 26.10.2015
День до нитки промок ,
Как хозяйкой, заброшенный мишка.
В моей вазе завяли ромашки ,
Все три, по одной.
Вспоминаю, что вел я себя,
Как счастливый мальчишка.
С бесшабашной, от счастья
Хмельною, седой головой.
Ты, вишневое , помню,
Густое варила варенье.
Я кизил терпко- сладкий,
В пахучую смесь превращал.
Десять дней пролетели в судьбе,
Как шальное мгновенье.
Только память хранит
Твоей кожи пахучий сандал.
Я твой бред, ты моя
Журавлиная стая.
Вспоминая тебя ,
Молча кофе беру на балкон.
Помню ты, с этой чашкой
Нагая была, как Даная.
Придавая той шалой любви
Романтический тон.
Мы с тобою едины,
Но так далеки друг от друга.
Я твой бред,пусть и лучший ,
Но кажется все таки бред.
Ты моя как ,
В июле, нежданно-капризная вьюга.
Как не проданный,
В светлое счастье обратный билет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616158
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Мій вибір нелегкий...
Я вибрала - Життя!
І чи не вперше жовтень
став мовби рідним братом.
Тепер я бачу, осінь - НЕ БІДА!
Лише б сама собі не була катом.
Мій вибір нелегкий...
Я вибрала - Любов!
І, навіть, листопад
всміхнувся особливо.
Тепер я знаю, осінь - НЕ ЖУРБА!
Лише б життя не перейти зрадливо.
Мій вибір нелегкий...
Я вибрала - ТЕБЕ!
Чоловіколюбче мій,
веди вперед стежками,
якими ТИ ходив, навчаючи мене,-
оливними, як серця храм, садами.
21.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616065
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Я исповедую
Кротость бичом разврата,
Бег вероломства,
Совести либертина́ж,
Веру всегда хранящую
святостью блажь
Скве́рны, сердца́
манящей витиевато.
Каждой душе стыда
надлежит заплата,
Каждый вольется
в заслуженный антураж,
Не исповедуя совести либертина́ж,
Бег вероломства,
Кротость бичом разврата.
Я исповедую
Мертвой вечерни стоны,
Хриплую ноту, что будит
во мне звонарь.
Я исповедую
Скраденных душ янтарь -
Всхлип веретни́ческой сажи
чумной иконы.
На рубеже нет смысла
Искать пророка,
Веру всегда хранящую
Святостью блажь.
Я исповедую
совести либертинаж,
В каждом упрёке
Вылощенность порока.
Бледность последнюю
Я исповедую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615962
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
А в терновнике - так поют...
А в терновнике - так страдают...
Люди добрые - век живут... -
Если Бог того пожелает...
Необычную красоту освещают неоном витрины...
Миловидная наготу укрывают одним палантином...
Бессловесная тишина обрывается у трамплина...
Сумасшедшая высота - за кулисами серпантина...
Неожиданные слова оживили мои картины?..
Помутневшие зеркала отобрали тепло из камина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615906
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.10.2015
Мы мыслим образами и всему на свете
Придумали свои мы имена;
Те тени, нами созданные в детстве,
Сомнением не тронем никогда.
Мир, нарисованный зеркальным отраженьем,
Незыблемей кирпичных городов.-
Здесь сотни ведьм, достойные сожженья,
Питаются кошмарами из снов
И ждут небес святого очищенья...
Нам больно, когда близкий умирает,
И сердце рвёт наружу вновь и вновь,-
Потусторонний мир не принимает
Живущая в живой груди любовь.
И даже вера не даёт нам проку:
Тебя не отпускали - ты ушёл,
Ведь, если без тебя мне здесь так плохо,-
Как может быть тебе там хорошо?
А страх, инстинктом самосохраненья,
Разлился пред глазами чернотой,
Из этих чёрных вод реки забвенья
Выходит кат с сверкающей косой:
Зловещий череп в чёрном балахоне,
Косарь невинных душ, живых людей,
Он образ зла, владыка адской боли,
Чудовище, сжирающий детей...
Но, между тем, коль глянуть отстранённо,
Без памяти своих былых потерь,
Без понуканий чувств, непринуждённо,
Иной мотив услышишь ты теперь.
Продрогнув под осенними ветрами,
Всю жизнь прождав пока пройдёт гроза,
Дверь в лето, наконец, открыта перед нами...
У смерти очень добрые глаза.
На службе у святого мирозданья,
Она - та дверь, ведущая во свет,
Рожденья не бывает без страданья -
Другой дороги в это царство нет.
Как мать, из плена вызволяющая чадо,
Заботливо за руку отведёт
Туда, где больше мучиться не надо,
И Божий свет растопит сердца лёд.
Так это или нет - я свято верю,
И завтра повторю, как и сейчас,
Что, находясь в проёме этой двери,
Увижу свет безмерно-добрых глаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615510
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Не засуджуй моє незраджене,
Розтривожене, необіцяне,
Бо зітліла душа ображена,
Ще коли в мене пальцем тицяли...
Не дивись, бо очей прицілами
Розривають оте незліплене,
Недолюблене, незабілене...
Я не знала, що довго тлітиме...
Не підходь, бо згориш на відстані:
Так нам заздрили і пророчили...
Я вже бачу тебе. У відчаї
Не спали мене, не зуроч мене...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615457
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Скажите мне какой сегодня день?
И где мои не прожитые годы?
И почему внутри как будто лень?
А на стене какие--то уроды
Кривляются под звуки кастаньет?
Мне скучно. Я хочу послушать блюз.
И вывернуться наизнанку шкурой.
Ах, надо же – я связана. Конфуз.
Похоже, я в психушке, в роли дуры.
К тому же, незаслуженный поэт.
Рифмую под болезненный укол.
Таблетки погибают в унитазе.
Сама себе забрасываю гол.
Куда? Похоже, это сектор Газа.
Я потеряла новый эполет.
Всё пляшут. Надоели. Чей-то вой.
Переверните кто-нибудь гусара.
О, вспомнила кто я. Постой-постой…
Мелькнула мысль. Но память убежала.
Мне кажется, романс был не допет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615503
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Напоследок Осень раздала долги...
Те,что брала летом на духи,чулки...
Платье(золотое) - зАперла в чулан...
Вечер упокоил старый барабан...
И,не разделяя,нежность на куски,
Отдала на паперть(в новые платки)...
Белые(с узором),с красною каймой...
С длинной, бесконечной чёрной полосой...
Было очень больно...С болью - не играют...
С болью о высоком даже не мечтают...
На прощание Осень кинула "прости"...
Он её услышал...Слёзы - не дожди...
Ветер ей подгонит синий шарабан...
Унесёт от боли за меридиан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615398
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 23.10.2015
Мой первый стих, так непривычно
Открыть забытую тетрадь,
Узнать свой почерк, иронично
Улыбку скрытно придержать.
Увидеть слёзы, на бумаге
Следы их будто не видны...
И хорошо. Так след от шпаги
В дуэли прячут драчуны.
Тут целый мир. Ужели надо
Чего-то большего? Отнюдь.
Ты не отыщешь лучше клада,
Смысл жизни здесь - не где-нибудь.
Прижать к груди, и долго-долго,
Кусая губы, вспоминать...
И положить тайком на полку
Свою забытую тетрадь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615240
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
С вечера(с востока) сунет на пролом
Туча грозовая,канонадой - гром...
Занавесив звёзды бархатным куском,
Фонари омоет проливным дождём...
Тяжестью свинцовой стонут облака...
Забурлила пеной мутная река...
Листья обрывает,рвёт на бахрому,..
Ветер,завывая,трогает тоску...
Мы с тобой иные,мы давно не те...
Рыжая помада - в средней полосе...
От дурного слова - сердце заболит!..
Много и не надо,чтоб порвалась нить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615204
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Ты брошен волею Небес
На произвол судьбы жестокой.
Ты словно след нашедший, пес,
Все рыщешь в поисках истоков.
Ты проклят Богом и людьми,
За то, что жить хотел иначе.
Ты падший Ангел, узник тьмы,
Чей след давно уже утрачен.
Ты где-то там, среди снегов,
Душа, окутанная мраком.
Ты навсегда во власти снов,
Оставшись вечным ренегатом...
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615163
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Оплывает дождём с листопадами
предноябрьский огарок свечи.
И ненужным вопросом: «А надо ли?»
и закат…
и сознанье горчит.
Не желаемых гроз ожидание
зашуршало в листве октября.
Как всегда, почему–то, заранее…
…или я, как всегда, с опозданием
дотянулась до календаря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615101
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 22.10.2015
Я клоун. Смешу людей, меняю маски,
Играю роли – шут из сказки.
Могу быть добрым или злым,
Могу родным быть и чужим.
Могу заплакать, засмеяться,
До боли по полу кататься.
Могу молчать и улыбаться,
Могу кричать и не сдаваться.
Могу любить и ненавидеть.
И даже до смерти обидеть.
Я клоун. И всю жизнь играю.
Как перестать – уже не знаю…
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614929
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Две длинных тени,приобнявшись, в осеннем парке(на ветру),
Уединились в ночь под арку,сливаясь трепетно в одну...
Последний листик опадает...Под кожей - иней октября?..
"Не утолить до дна печали!.."- Взрывалась эхом тишина...
Как быстротечно время жизни!..
Как безразлична суета!..
Как дни безмолвия капризны... и безгранична красота...
Приходит время: миг простить!..Приоткрывая души...
И не сумевших полюбить...
И тех,кто смел по уши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614878
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
ШТОРМ.
Бадьоро присіла на ліжко...
Дивився, та вік забував.
А потім... а потім ці ніжки
В дурмані якімсь цілував.
І ніби по дереву, - вгору,
Цілунки змією повзли...
Грудей, ще нескорені гори,
Солодші за цукор були.
Спускався на лона долину,
В западину, - там, де пупок...
Проймав, ніби струмінь нестримний,
Бажання вогняний клубок.
А вже як дійшов до фортеці,
До брами в омріяний рай,
Забув всі слова та всі речі:
Всім єством від щастя вмирав.
Вмирав десь в небесних вершинах,
Між зір та між хмар осяйних.
Ми були у злеті єдині,
Човном в океані століть.
Нас пристрасть на хвилях кидала,
То стогін, то викрик з грудей...
І було багатим і малим
Це щастя звичайних людей.
Цей шторм невситимої плоті,
До нас ще вертався не раз.
І очі осінньої ночі
У вікна дивились на нас.
21.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614875
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
[b]Із циклу "Брюссельська капуста"[/b]
[i]...хоча Рейн від Брюсселя далекувато (3 год ходу на БMВ),
історія місць багато в чому схожа(перші останки неандертальця,
наприклад, було знайдено в Бельгії, а архієпіскопат тут довго
був кельнським), брюссельку німці полюбляють та р'яно її
вивчають в інституті овочівництва у Брауншвейгу...
Так що - єднаймося, брати слов'яни!..
[b][color="#74ad09"][color="#578c0d"]Стою на Рейні я… Де з глибини віків
Неандертальців* висліджені кроки…
Де Август**з Риму легіон і леді стрів,
Та дівчина здалась йому нівроку…***
Там імператор Костянтин панівний Рим
Mостом**** – не Тузла ж! – міцно об’єднавши
З Єропою, що не корилася під ним,
Ввійшов в історію, як цісар… І назавше.
Й могутній у часи ті грізні Ватікан
Язичникам простяг зі Cходу руку…
Найбільший в світі культовий “канкан”
Вознісся серед терніїв і бруку…****
І все це пам’ятає гордовитий Рейн –
Несе в таїнах очманілі води...
І тонуть в пам’яті і острівний Бахрейн,
І вікінгів ще не зотліла врода…
*
…І тут і там – на берегах Дніпра – мета
В людей одна: жінки й мужі здорові,
Та небо – не таке тут і вода не та…
І хвилі, і вітри тут не Дніпрові….
То ж хочу знати я, чим я тут завинив,
Яким життям своїм зобидив неньку,
Що тут ушир життя річок, морів і нив,
А дома все те – утле і… благеньке?..
Можливо, дома ми усі не так жили,
Мізерню – набули й багато – крали?..
Бодай країну нашу всю б не пропили!..
Історію. Сумління. І – моралі.
[/b]
20.10. 2015,
Кельн, ФРН
_______________
*Знахідка черепа у 1856 році в Рейнської провінції, недалеко від
Дюссельдорфа в Неандерской долині р. Дюссель, притоки Рейну
дала назву новому виду викопних людей – неандертальців;
**фортецю Оппидум Убіорум по суті було засновано Марком
Агріппа, полководцем імператора Августа у 38 р. н. е. після
переселення на лівий берег Рейну германського племені убіїв.
***у 50 році н.е. уродженка Агрипина Молодша (Юлія Августа
Агрипина), будучи дружиною імператора Клавдія, вмовила
останннеього надати місту статус «колонії», що отримала назву
«Colonia Claudia Ara Agrippinensium». Згодом місто в ужитку
стали називати Колонія або коротко Кельн.
****у 310 році за указом імператора Костянтина відкрився
перший (і єдиний аж до XIX століття) міст через Рейн.;
*****Кельнський римо-католицький собор (готика) – третій
за висотою в світі; внесений до списку об'єктів Всесвітньої
культурної спадщини. Будівництво храму велося в два прийоми
(1248-1437 та 1842-1880 рр). Після закінчення будівництва
157-метровий собор 4 роки був найвищою будівлею світу.
На свтлині автор з внуком Максимом на березі р. Рейн у Кельні [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614826
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Сквозь туман запятых,восклицательных,точек...
На морзянке святых(по прямой) многоточий...
И на дальнем "смогу?"...
И на ближнем "сумею!"...
Нажимая клаксон от седьмой параллели,..
Улетает Она...Далеко...Не жалеет...
Там не раз и не два,обнимая,сомлеет...
Там река никогда лишь одна не мелеет...
Возвращаясь назад (на попутном борее)...
Из весны в листопад...До метели болеет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614668
дата надходження 20.10.2015
дата закладки 20.10.2015
[img]http://s017.radikal.ru/i405/1510/a5/370c9b997ee2.jpg[/img]
В гербі геральдичнім тієї епохи
Троянда і шип –нерозлучний тандем
У танець містичний під гру скоморохів
Пускалися ми в світлі зорь-діадем
Ми там розминулись на крок…і відтоді
Я криками рву павутину століть
Та вік слизькодухий тримає на споді
Гойда як осінню оголену віть
Вуста б притулити до неба склепіння
Окрадені без поцілунків твоїх
Це небо - занизько, як гріхопадіння
А ти є висока, як праведний гріх
Розвішана спідня білизна на вітах –
Віват, постмодерне безумство гірлянд!
Конають епохи в прокрустових ложах
Не спиться й мені : на шипах від троянд
14.10.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614493
дата надходження 19.10.2015
дата закладки 19.10.2015
Параллели, меридианы
Разделили красоты Земли
И зовут нас в дальние страны
Самолеты да корабли.
Поезда повезут и машины,
А кого-то велосипед...
Пусть оставят упругие шины
Неустанных романтиков след.
Собирайтесь в дорогу скорее
Познавать удивительный мир...
Кто же лень свою нынче взлелеял -
Не протрите диваны до дыр!
Ну.., а если судьбина-злодейка,
Норовит вас потуже связать
И оставить в кармане копейку...
Можно мир и пешком прошагать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614140
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 18.10.2015
Це пізнє бароко
останніх золо́чених днів
з перлинами дичок,
з разками намиста шипшини…
І голуб як Дух
на безхмарно-блакитному тлі…
І шелест червінців
зотлілих
з осінньої скрині…
Мине півстоліття
за тиждень чи, може, за два –
поступиться розкіш
класичній суворості ліній…
Та між сторінок,
де живуть потаємні слова,
залишиться спогад
бароковий
листям осіннім…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613985
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 17.10.2015
Жовтавим листом...
Променем займистим...
Дощем із неба...і росою з трав...
Торкнись легенько словом променистим
В погідну вересневу благодать...
І серце зазвучить ...у тисячі октав...
Чистим звучанням
Бринітиме душа,
Немов би Космосу бездонного втручання...
Там ...де закрутиста вершина,
Там...де розп"яття самострат
Душі і Всесвіту святе вінчання...
Осене щедра
Сонячна...яскрава...золота...
Закралась в душу нежданим дарунком,
Так терпко будоражить і пройма
Серця твого зримовані рядки
Горять у мені ...ніжним обладунком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613751
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
Ты не держи меня, осенний день,
И надо мною золотом не властвуй -
Цветущая пригрезилась сирень,
его улыбка над букетом - "Здравствуй."
Не слышу больше шорохов листвы,
Небесного не вижу перламутра,
Глаза закрою - лишь его черты,
Все остальное - до смешного смутно.
Накрыло с головою и не вдруг...
По телу сладострастное томление.
Сбиваясь с ритма, листопада круг
Подбрасывает новые виденья.
Прости и отпусти, осенний день,
Во мне теплится той весны истома,
Поймет ли облетевшая сирень,
Что, как она, к зиме я не готова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613792
дата надходження 16.10.2015
дата закладки 16.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2015
Не буду снисхождения просить -
Бродячим псом подохнув под забором,
Не подниму я взгляд немым укором,
Не разомкну уста, чтоб обличить.
В тяжёлый час, когда бушует марь,
Чуть мудрости просил Тебя, не счастья,
И дождь прошёл, забрав с собою страсти,
В глазах оставив вечную печаль
И понимание -
пройдёт надежд пора,
И призовут изгнанника к ответу:
Ты закопал блестящую монету,
И жизнь твоя - дорога в никуда.
Безмерный страх рождался не во снах -
Он прятался в лучах дневного света,
В вопросе без желанного ответа,
В, уже чужих, померкнувших глазах;
А мысли, мой всегдашний поводырь,
В меня бросали жгучие каменья,-
За этими курганами сомненья
Все начинанья - изначально пыль.
Всё проходящее,
и этот день пройдёт,-
Как ни был бы жесток его подарок,
Но знаю я, что он смешон и жалок
В сравненьи с тем, что ночь преподнесёт.
И, как-то раз, взглянув на отраженье,
Вдруг, не узнаешь в нём всегдашнего себя,
И отречёшься от, всегда родного, "Я",
И всем на вид поставишь отреченье,
А после будешь розгами казнить
Своё, из сердца изгнанное, тело,
И обречёшь себя на гибельное дело
В себе себя задумая убить.
Погибелью окрашены уста
Ещё вчера живого летописца,
Тревогой, запечатанной на лицах
Живущих на распятии креста
И не нашедших своего предназначенья -
Нас легионы:
Страны.
Города.
Как уголь, обречённые на тленье,
Не воспылающие жизнью никогда.
Спасибо, щедрый мудростью, Отец,
Твой дар благословен и плодотворен,
Но путь не освещён и не проторен,
И в пропасть вновь срывается слепец,
А дар, что должен крыльями развиться,
Раздавит плечи заблуждения крестом...
Оставь мои сомненья на потом -
Нам на Голгофу надо торопиться.
Не буду снисхождения просить,
И, умирая на столбе позора,
Я не услышу судей приговора -
Я сам себя сумею обличить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613248
дата надходження 14.10.2015
дата закладки 14.10.2015
Под крышей промёрзшей
пустого жилья
Я мертвенных дней не считаю,
Читаю посланья Апостолов я,
Слова Псалмопевца читаю.
Но звёзды синеют,
но иней пушист,
И каждая встреча чудесней, –
А в Библии красный
кленовый лист
Заложен на Песни Песней.
Анна Ахматова
I. Мгновения, мгновения,
подвержены ль забвению,
ведь нашей жизни
вам принадлежать.
Так яркими картинами,
короткими и длинными –
Реальности
и памяти межа.
Всплываете так явственно,
как снятое в тот миг кино
и сердце учащённо
бьется вдруг...
Я, словно бы кино герой,
кричу – да не спеши, постой –
остановись
и отпусти подруг...
Себе скажу: "Видать завис,
не потому, что был там твист,
но цвет лазури
поднебесной, глаз –
так озорных и так живых,
меня поймавших на увы,
да на всю жизнь..."
Об этом мой рассказ...
II. Сложилась жизнь? Скажу, что да
и совершенно не беда,
что так нежданно
очень коротка...
Да нет, ещё не тот порог,
где ждёт финал для всех дорог
и краски её
радуют пока.
Весной и осенью, зимой –
всегда мольберт в душе со мной,
как голос
воробьёв и журавлей...
И глаз цветы, как волн прибой,
как прежде люб и дорогой,
что тройки бег
безудержных коней...
О, Песней Песнь несёт меня
и басом колокол, звеня
так нежностью
Небесною объят...
Как лист кленовый меж страниц
сквозь череду родимых лиц –
день каждый
знаменателен и свят...
13.10.2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613090
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Чем солнце ниже,
Чем слабее свет,
Тем громче голос
И ровней куплет...
******************************
Не нужно верить мне -
Я сам себе не верю -
Под маслом есть следы от акварели,
Под акварелью - жёсткий карандаш:
Я был не тем, кто есть сейчас.
******************************
Вечер сладкий. Вечер мёд.
Сердце сжал и силу пьёт -
Хочешь плакать - не стесняйся,
Вечер каждого поймёт.
Утро жжёт. Восход крапива.
Одеяло сбросит сила.
Взгляд суров. Пощады нет.
Вечер был, но где же след?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613081
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
Кончилось время угрюмых дебилов, -
Windows и к нам просочился сквозь ставни…
И мудрецам подмигнул с новой силой
Огненный глаз философского камня…
И ломанулись в распахнутый кладезь,
Гугл взопрел от коварных запросов…
Только забыли про рыльце и завязь,
Где и какое посеяли просо…
Кто ощутит в умозрительном зале
Тонкость материй Рене Декарта,
Коль не дано знать, что будет дале,
Как встанут звёзды и ляжет карта…
Кто вдохновится спиралью Вселенной,
Кто-то речушкою в сизом тумане…
Кто, отряхнувшись от книжного плена,
Всласть нафейсбучится с фигой в кармане…
Кто-то отыщет-таки магистерий…
Сказка, бывает, становится былью…
Лишь бы вериги грубых материй
Не обломали нежные крылья…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613020
дата надходження 13.10.2015
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2015
Проходит всё, и счастия мгновенье
Вновь обернётся тяжестью тоски;
Рассеяли туманы впечатленья,
Но миг прошёл - и не видать ни зги.
Могли б и мы, от счастия хмельные,
Идти туда, где вечные снега,
Могли б и мы...
Но мы совсем иные:
Мы счастье растянули на века.
И те мгновения, обвенчанные мутью
Безликой повседневности кручин,
Вдруг стали наших душ единой сутью,
Единым откровением причин.
И, чем темнее одинокий вечер,
И, чем труднее час небытия,
Тем радостнее будут наши встречи,
Тем больше будет нашего тепла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612363
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2015
Оперевшись на длинную ногу
Большеглазого фонаря,
Засмотрелся октябрь на дорогу,
Уходящего в даль сентября.
Вечер день отпустил желтолистный
Почивать в затуманенный яр...
Впору бросить на небо монисто
Да луны одинокой янтарь.
А под утро нежданный морозец
Снимет нежный березы листок...
И забросив в ближайший колодец,
Освятит чей-то ранний глоток.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612398
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2015
засыпай, моя дорада!
эти сумерки - не зга.
изувечная прохлада,
осенённая тоска -
все замрёт в массивных зимах.
свечи жги, да мни котов.
что сейчас необходимо,
несущественно потом.
укрывай свой норов летний,
убаюкивай печаль.
нежность - тоже добродетель,
нежные стяжают рай.
разве нам с тобой впервые?
если осень - подождим,
если ливень или иней -
кто любим, тот невредим.
проживём, моя дорада,
проютимся до тепла,
лишь бы ты со мною рядом,
словно вечность, пролегла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612318
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Проекція в минуле - тихий парк .
Мініатюра вічності у тебе за плечима ...
Присутність світу іншого незрима ...
Час зупинився . Чуєш ?... Листопад ...
Старець сивезний з бородою Бога
стежками ходить , палить тут свічки́ ...
Могильних плит , хрестів з Святим Розп"яттям
пильнує ... Час застиг вже . Не знайти ...
Лише фантоми древньої дзвіниці ,
примари храму стін , мов мовчазний туман ...
Це все було . Тоді ... у падолисті
століть минулих ... Часу караван - стоїть ...
Завис в повітрі ...
уявний дзвін церковних дзвонарів ...
Тут душі , що утратили гробниці ...
благають нас про Пам"ять нових днів ...
Тепер тут парк ... Але заглянь за тишу :
вчуваються так ясно голоси ...
Колись були́ ... і храм , і кладови́ще ...
Тепер з могил ... встають тіла́-дуби́ .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612314
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Вберу́сь у плащ нічних чувань,
і намотаю павутину
на часу плин, щедрот долину,
щоб не розсипались бува...
Сплету мереживо зі слів -
чаклунська сила вразить в груди!
Та свідок Бог - нема облуди
у диві цім... Воно - трава.
Трава любові...
В серці світу
зеленим вістрям пророста!
9.10.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612316
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 10.10.2015
Ні, таки треба мені їхати на осінні етюди. У гори – коли вони
різнокольорові і туманні. І мати якусь мрію – нову. Наприклад,
збудувати вітряний млин, стати мельником (а вони всі містики
у наших зворохоблених краях і знаються з потойбічним)молоти
людям борошно, і дивитися, як вітер крутить дерев’яні крила
цього пшеничного птаха.
Артур Сіренко. "На
осінні етюди"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612191
Як розпатлане сонце причеше останнє проміння,
Я по зорях піду за возами старих чумаків
У краї, що не знають зневіри, ненависті й тління
Й де годують із глеків блакитних ручних журавлів.
Я мірошником стану. Молотиму борошно-мрії.
З них пектиме сусідка крилаті смачні пиріжки:
Як з'їси – і печалі, мов пух із кульбабки, розвіє,
І в душі достигатимуть вишні, солодкі й терпкі.
А, втомившись, вмощусь вітровію зручненько на спину
І труситиму сни, мов насіння, під кожним вікном –
І світатиме ніч. Сяйвом соняхів сповниться днина.
А я знову молотиму мрії веселим крилом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612283
дата надходження 09.10.2015
дата закладки 09.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2015
что нам книги, голоса немые
если мы не спим, людьми больные
говорим о многом, слишком, громко
рвётся тонко под ногами края кромка
рюмка счастья - здравствуй,
я всего лишь случай.
лишним быть в себе сидеть - не лучше
в луже отражений лучик - счастье
ключик потерял. а жизнь - отчасти
чувствую во круг, как он замкнулся
кто-то спешный смотрит вслед - вернулся
что вам судьбы быть - судить так просто
без ответов стук повис вопросом
говорит о многом - кратко тихо только
сколько для тебя? и стоит сколько?
капля счастья - бездна, ты своё поймаешь
прочитав - взлетишь там всех ответ узнаешь
знаешь, что таить, да что нам книги - сгубим
если мы молчим собою. люди
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610746
дата надходження 02.10.2015
дата закладки 02.10.2015
Экспромт
Туман рождался под овражком...
Струился лентой бережком...
Стелился ковриком бухарским
Для сотой ночи сладких слов...
Воздушно-белый,бестелесный
Он над землёю зависал...
До той поры,пока чудесный
Фонарь дорожку освещал...
Лежал не тронутой невестой
До первых лучиков зари...
С кровавой нитью (тайной вести)
Он исчезал,сокрыв следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610571
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
В осенних сумерках тоски чужие губы прошептали:
"Не заплывайте за буйки...Там упокоены печали..."
В осенних сумерках тоски с тобой их красным помечали...
Чтоб не трясли нас за грудки,всех утонувших откачали...
А им бы чуточку тепла... и воскрешения желаний...
Чтобы по телу дрожь пошла от волн легчайших прикасаний...
Зашили б нежность в лоскутки(в одно большое одеяло)...
А затвердевшие соски - седьмой прелюдией хорала...
Не заплывайте за буйки...Не уловите пульс печали...
В осенних сумерках тоски к ним тянутся одни кораллы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610579
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015
Я,уходя,не обернусь...
Прощальным взглядом - не обняться...
Увянут наши розы...Пусть...
В печали к ним - не прикасаться...
Я нежность изолью в словах: строкою светлой кантилены...
Для баркаролы(на волнах),причалившей к стене "Милены"...
Я помашу тебе рукой...
Я в платье синем коломбины...
У арлекино (нам с тобой) -любые маски... и для спИны...
Уходишь вовсе не туда...
И открывая не те двери,
Произнося не те слова,
В тебя по прежнему я верю...
Вчера так было... и всегда...
И завтра,послезавтра - тоже...
Она - моя!..Моя!..Моя!..
О,Боже,сбереги похожих!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610408
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 30.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2015
Седой осенний дым накрыл мой дом, и снова
Я приоткрыл окно в надежде на тепло.
Мой сад давно застыл, и мне уже знакомо,
То чувство, что забыть и сбросить не легко.
Сменив язык цветов на на тихий шелест ветра,
Я продал свой кафтан из бисера и льна.
Теперь моя душа открыта и раздета,
Теперь моя душа бессильна и больна.
Теперь в моем окне горит кусочек света,
Как символ той весны, которая ушла,
Покинув бренный мир она уснула где-то,
В стране шальной мечты приют себе нашла.
Я сплю не видя сны, листаю дни недели,
Пишу свои стихи с надеждой исцелить
Способность понимать, осознавать и верить,
В любовь, что столько раз хотел я сохранить
Но не сумел поймать ее в порывах ветра
Ворвавшегося в дом чтоб разум опьянить.
Быть может это сон, о нем я слышал где-то
Тот самый чудный сон, что предстоит прожить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589375
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 29.09.2015
в бреду беду изобретая
предубеждения долой
златой золой в нигде летая
витая в воздухе дырой
герой в упор стеной к спине
остался медленно во мне
а я бегу из "не" в "куда"
к нему из камня в города
годами некогда найти
из вне себя к себе пути
а ты - лети из заперти
и не касаясь тверди
тверди, тверди, что впереди
две трети мне до смерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596275
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 29.09.2015
Я любил тебя, не родившись
В этом теле и в этом времени.
Я любил, когда Бог торопился
Из НИЧТО сотворить Вселенную,
Наспех брызнув солнца меланжем
Между гор скалистых отрогов…
Я любил тебя раньше… даже…
Когда вовсе не было Бога…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610044
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
Ну хто мені сказав, що ти - лиш мій?
Чи не казав? Лиш я ось так хотіла?
Сама до себе тихо шепотіла:
" Він твій... ти не турбуйся... тільки твій"
Бо так нелегко впасти з висоти,
Коли тебе немов прогнали з раю.
Чи був то рай? Уже не пригадаю.
Лиш голос ТВІЙ звелів мені: " Лети... "
" Ти що собі намріяла, скажи?
Людина лиш собі... собі належить,
без правил, без причин і без обмежень."
І голос МІЙ кричав мені " Біжи!
Вставай! Тікай! Сховайся назавждИ!
І будь такою, як всі інші люди.
Збудуй свій світ, у нім збудуй споруди.
Нікого не впускай лишень, гляди!"
І буду я належати собі.
І стане легше... мабуть... я не знаю.
Хіба лишень тебе тепер спитаю:
" Ну як тобі? Ну як тепер тобі?.."
Бо дуже важко впасти з висоти,
Коли тебе немов штовхнули з неба.
Ти чув, як шепотіла я: " Не треба"?
Тепер - як ти... Тепер така, як ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610206
дата надходження 29.09.2015
дата закладки 29.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2015
Обманом аметистовый закат,
Рассыплет бегло огненную друзу.
Кляни меня, свой грех, свою обузу,
Клейми, за то, что радостно объят
Обманом аметистовый закат.
Сентябрь морозный. Млеющий фонарь.
Зелёный дьявол греет мою душу,
Стыда прибоем брошен я на сушу…
Прибоем жизни брошен на алтарь.
Зеленый дьявол греет мою душу.
Последним словом мреющая даль.
Постыдна ветра грезящая жалость,
Когда на дыбу вздёрнутую радость
Сломить дождём пытается печаль,
Постыдна ветра грезящая жалость,
Когда на дыбу вздёрнет гордость радость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609866
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Створи мені диво, о Боже.
Невже й ти не віриш сльозам?
Не хочеш? Чи, може, не можеш?
Нехай вже. Посунься. Я сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609850
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
Вся зелень вчорашня сьогодні – історія сонця:
від ляканих ранішніх зорь до вечірніх в бордо…
І шелест гарячих полуднів – на кожному кроці.
За чверть до зупинки – останній осінній кордон.
Це так дивовижно…
неначе життя на звороті…
коли важливіше смаку є лише післясмак.
У фарби закоханій осені личить самотність…
замріяна поступ…
…до спільної коди затакт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609841
дата надходження 28.09.2015
дата закладки 28.09.2015
[i] Вечером синим, вечером лунным
Был я когда-то красивым и юным.
Неудержимо, неповторимо
Все пролетело... далече... мимо...
Сердце остыло, и выцвели очи...
Синее счастье! Лунные ночи!
[b] Cергей Есенин
[youtube]https://youtu.be/K_43TpDbmjQ[/youtube]
[color="#210778"]Супермісяць, Супермісяць* –
Позолочені всі вісі –
Полюси, а ще й екватор –
Ніжно-владний алігатор!
…Таке явище давно
Не дивилися й в кіно…
Нам би таких супері́в,
Щоб, кохаючи, упрів:
В перигеях, в апогеях
(Хай не мостяться тут геї!)
Многократно, та не раз,
Просто так і – в зміні фаз…
І щоб те нічне світило
Володіло, як Гатило,
Завойовувало світ –
Без кордонів, віх і меж…
Хай буяє буйний квіт
В небі яснім… й тверді теж!
Тож засіємо тим квітом
Зиму, Осінь, Весну й Літо!
Й не в обіді буде Бог,
Адже радив жити вдвох,
Як Адам і скромна Єва –
Хай король чи королева,
А чи миша, чи то – воша,
Щур, горобчик, чи то ***
А чи то бабка Степанида…
Аби кров була хороша!
Здай аналізи на СНІД
І готуй… смачний обід!
Головне, щоб все – в законі:
Запрягли щоб… свої коні
І щоб – знову, знов і знов…
Не згасала в нас любов!..
А як згасне – не поможе
(А на те все більше схоже –
Уряд взяв туди вже крен!)
Вам і місяць-“супермен”…[/color][/b]
27.09.2015
_________
*В честь днів вересня, коли наш супутник
наблизився до Землі, що якось допомогти
своїй сусідці й матері (по орбіті - в
перигеї). Одну із версій такої допомоги
озвучує автор. Важливо, що одночасно
відбувається і його затемнення. Та то
вже інша історія (версія Б). Читаємо...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609787
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 28.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2015
Знаю....
попереду день ще один без тебе....
Такий заплаканий, вересневий!
З дощем. З росою. З похмурим небом....
От би
твій голос теплий! ...гудки...(вже звичні..)
Цей сум всесвітній! ...думки окличні...
Ревнивий сумнів. Дилема вічна...
Ближче
тебе́ у ме́не уже немає!
..бо кожним нервом я так чекаю...
Свій розриваю - твій світ впускаю...
Знаєш,
мого кохання лиш небо вище!
...банальна фраза... Потреба грішна
врости всім тілом й душею в тебе,
Небо!.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609535
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Нагло скалится от уха до уха
прохудившая полжизни судьба.
Подточилась чёрствой хлебной краюхой
саблезубо…
ни вины…
ни суда…
Под узду с душой гарцует по жизни,
будни/праздники топча в пыль да грязь.
Ни поплакаться…
ни просто пожить… ни
отыскать какой–другой перелаз.
Мысль, обортами младая как утро,
(по́лно за́ полночь – ведро́ из листков).
сокращается душой поминутно,
отдавая всю себя…
без портков…
оголтевше…
на прокуренных ле́тах…
...По пути судьбе с душой? – никогда…
Не нужна душе планиды карета…
Лучше врозь…
но знать [b]куда?[/b] –
это – [b]да…[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609572
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
Дано, мила панно,
встану рано-рано,
розгойдаю сум.
Розплету рій дум.
Загорну тривогу,
розведу дороги
у стрімкий потік -
в бистрині мій лік!
Дано, час нам даний,
щоб омити рани...
Ти цілющу силу
із дощем пий, мила.
В течії гірської
змий всі сльози-болі.
І на глибині
душу влий воді.
Дано, норов гордий!
Світом не́сеш води.
Бачиш люд дрібний.
Чуєш Час глухий.
В пам"ять все вбереш...
Мулом занесеш..
Щоб яко́сь Весною
воскресить з водою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609603
дата надходження 27.09.2015
дата закладки 27.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.09.2015
Чужая жизнь, и голос мой – чужой.
Впивая неба скорбную оскому
Я завтра прикоснусь к тебе щекой,
И ты, не мне доверишься – другому.
Судьбы свирепость расточит покой
Покорствуя решению благому
Молчанью предаваясь ледяному,
Предвечности изнежено-слепой.
Угрюмый Старец, возведи копьё,
Мой бог, мой дьявол, пей мою истому!
Я вместо той, другой, ищу её,
Доверившись влеченью роковому.
Далеким эхом утренний прибой
Несется прытью дымного тумана
И я с тоской лениво-гробовой
Смотрю как тает складками обмана
Чужая жизнь, и голос мой – чужой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609426
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 26.09.2015
[youtube]https://youtu.be/m5zSB6Km4ns[/youtube]
[b][i]Нема
чого
сказати
доброго –
мовчи!
В мовчанні
зло
само
себе
дощенту
спалить.
На ум
приходить
діло
добре –
не кричи!
Добро
не любить
галасу
й себе
не хвалить[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608970
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
Жаром золота полон негромко настроенный парк.
Тени дремлют остывшие в камерном шорохе листьев.
Вдоль скамейки аллеи всё меньше блуждающих пар,
ожидающих часа писать поцелуями письма.
В бурых трёхчетвертных отчеканился медный порог
в затяжные дожди.
За тоску…
за слезу…
за копейку…
...И аллея, недавно распластанная под жарой,
будет вскорости бредить о лете продрогшей скамейкой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608929
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 24.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2015
[i]мы с тобой не женаты, не венчаны.
мы знакомы с тобой даже плохо!
дорогая, любимая женщина,
моя жизнь, моя солнышка кроха...
моя радость, моя ненаглядная,
ключик мой от бескрайнего счастья...
представлялась ты то Ариадною,
то колдуньей трефовой масти.
сколько раз я с тобой разговаривал,
лишь представить - рассудок теряешь!
я тебе свою душу раздаривал,
жаль об этом ты просто не знаешь.
как сказать тебе самое-самое,
как к тебе донести без потери,
чтоб не стала пиковой мне дамою,
не селила б меня в Англетере...
шелестят две рябинки пригожие
да слезинки роняют без звука...
Ты мое наказание Божие,
Ты моя бесконечная мука![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608889
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 24.09.2015
"Не жалею, не зову, не плачу..."
С.Есенин
Шелестят снова листья осенние,
Фонарями аллея горит...
В тишине почитаю Есенина,
Пока парк позолоченный спит.
Не заманит меня вишня пьяная
Похмелиться в былые летА.
Даже если была бы желанная,
Обманусь, что отныне пуста.
Что растерзано жизнью, растоптано,
Пылью пало на битом стекле...
Горделиво любовь дверью хлопнула
И сгорела в осеннем костре.
А листва опадает осенняя..,
(Упокоиться время велит),
Не взволнуют былые мгновения,
Но предательски сердце щемит.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608736
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Засинай, моя леле, моя снігова королево,
Хай гойдають тебе теплих течій чарівні птахи,
Хай в краї крижані фантастичного мева
Донесуть у кишенях циклони всі мої листи.
Дорога моя, вічність без тебе проходить намарне,
Біле сонце тамтамом тривожно і гірко звучить.
Мені сниться давно твоє сяйво тендітно-полярне
І васалів твоїх айсбергово-прозора блакить.
Мені сняться льодів потривожені духами дзвони,
І кристалів в палацах твоїх зимний, рівний огонь,
А під шаром імли не хребти, а замшілі дракони
Ждуть торкання твого до потомлених скронь.
Я також цього жду, як далеко же твої широти!
Я в обіймах холодних твоїх лиш зігрітися б зміг.
Проплива день за днем, а на північ пливуть кашалоти,
Моя думка із ними впродовж тисяч зболених ліг.
Спи, хороша моя, загорнувшись в пітьми покривала,
Коли скінчиться ніч, пароплавний почуєш гудок.
Я до тебе прийду, як би доля моя не блукала,
Я у серце твоє впущу сотні кохань-ластівок!
8.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608740
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 23.09.2015
Мне пытались залезть под кожу,
Умудряясь её не порвать...
Всё забытое - растревожить...
Всё упрятанное - отобрать...
Мне огнём целовали кожу,
Обезболив чуть-чуть (не на пядь)...
Доставая мечи из ножен,
Изловчились разок приобнять...
Протыкали иглой(до дрожи)!..
Успевала "банзай" прошептать...
Закрывая глаза(безнадёжно),
Вспоминала какую-то мать...
Мне пытались залезть под кожу!..
Мне хотели её поменять!..
Сделав толще зачем то (безбожно),
Научили всю боль принимать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608658
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.09.2015
Щось пише місто в книзі опівніччя
Готичним шрифтом кажанів.
Собору тінь примарно-потойбічна
Тобі відлунює органом снів.
Хиткії обриси викривлює Селена,
Театр дерев спинився на антракт.
На бруку площі юродиві наречені
Наспівують з годинником у такт.
Минає ніч в казкових епізодах,
Її пронизує твій гострий зір.
Ти знаєш: скоро на висотах
Запарить Муза дивний травозбір.
Розкладе денні враження на ноти,
В барочну візію химери заплете.
Нічної дрібку вкине прохолоди
У ілюзорне вариво густе.
Оживить пензель напій алхімічний,
Пропустить током нитки барв.
А полотно – товариш твій магічний-
У собі знайде опівнічний шарм.
І контур, перспектива, світлотіні,
Вмить зложаться у досконалий сплав.
І місто, взявши золоту пір’їну,
Художнику присвятить кілька глав.
13.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607878
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Ты приучаешь меня к невозможному:
Нежно касаться к губам твоим пальцами.
И разрешаешь простым сделать сложное.
Я не уверенна, нужно ли, можно ли
Нам перестать называться скитальцами?
Ты разрешаешь увидеть Вселенную,
Ту, что была до сегодня неведома.
И приучаешь меня, словно пленную,
В нежном плену от момента забвенного.
Буду я даже и предана преданна!
Ты не словами даешь обещания,
Ты обещаешь глазами бездонными
Быть со мной рядом в любви и отчаяньи,
В дни, там где радость и в ночи печальные.
И согреваешь ладони ладонями.
Всё отдаю, что годами я прятала, -
Нежное сердце и душу бесстрашную.
Может не первая я и не пятая,
Где-то там что-то когда-то залатано,
Только сегодня я САМАЯ ВАЖНАЯ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608514
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Прийду у храм...
Він, наче зліпок раю.
Оговтаюсь від немочі й тривог...
Веди мене, мій Боже! Завмираю...
Приймаючи Твій Хліб...
Тебе - Стрибог...
Так називали, боячись відплати...
Ти білим голубом здійнявся ж понад гріх!
Хоч на хресті Антихристом розп"ятий,-
та все одно встаєш на мій поріг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608295
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 22.09.2015
[b]Чи варто палити мости,
По яким у далеке,
Полодке, щемливе минуле
Зміїться коброю путь?
По яким вже не пройдеш.
Бо нікуди вони не ведуть.
Не зігріє попіл
Спалених почуттів
І думок.
Душі, які хоча б раз
Колись злилися,
Не розділити ніколи.
Без того, щоб їх не убить.
Вулкан не загасиш.
Ніагару не спинить.
Облишмо.
Вони своєю, окремою,
Третьою долею живуть.
Сильні за собою
Не палять мостів.
Вони їм
ще більше
Сил додають.
Осяяні, очищені,
Пізньої осені, або навесні
Пройдемо по ним
Ще не раз.
Уві сні.
[/b]
21.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608508
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Ты – дал мне слишком…
и дО невозможности много:
цвет –
перезревший, тускнеет в зрачках через край;
шаг –
тяжкой гирей над милым, затёртым порогом;
вздох –
серым смогом над горизонтальным «вчера»…
Переусердствовал, в груз одевая мне плечи:
много пустот –
не нашла чем заполнить…
прости…
много любви –
струйка дыма…
оплывшие свечи…
много меня –
раскрошилась на чёрством «почти».
Полуначавшаяся из Твоих переделок..,
в общем –
со скидкой на рёбер возможный ушиб..,
просто воздушно скольжу, как перо,
чёрно–белым
взглядом...
над бывшим костром прогоревшей души…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608480
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 22.09.2015
Свари мне кофе с привкусом корицы,
Едва займётся робкая заря
Под блюз дождя на склоне сентября,
В который раз бесстыжею блудницей,
Одежды сбросив, соблазни меня.
Едва займётся робкая заря,
Погаснут оплывающие свечи,
Что зажигали мы с тобой под вечер
Вдвоём у ложа, как у алтаря,
Я обниму податливые плечи.
Под блюз дождя на склоне сентября.
Под трель ли соловьиную ночную
За то, что ниспослала мне такую
Судьбу свою навек благодаря
Я руки твои белые целую
В который раз. Бесстыжею блудницей,
Хозяйкой ворожащей у плиты
В халатике, и среди бала ты
Блистательна. Ты - божество и жрица.
Мечта и явь. Так воплоти ж мечты
Одежды сбросив. Соблазни меня.
Вдыхая свежесть утренней прохлады
Сорвём любовь, как грозди винограда
В садах безумств постельного белья,
Под блюз дождя на склоне сентября.
Автор благодарит ANELI за вдохновение и разрешение почти дословно использовать её произведение www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605703
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608007
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
Ночь нехолодная нежно коснулась.
Я у окна... Ты к окну потянулась
С ТОЙ стороны... Из запретного мира...
Залой для танцев нам станет квартира,
Где мы с тобой танцевали нагие...
Платье- не то... И колготы- другие...
Так одевают вас в мире ином?
Платье- на стул... Мы друг друга поймем
Легче без этих издержек текстиля.
Диско? Хард-рок? Пертурбация стиля
В сборниках старых "пластов" из винила...
Ставлю вот эту... Ее ты любила...
Ты далека... Да ТУДА и не близко...
Музыка льется со старого диска...
Перст указующий с дрожью застыл
"стрел" индикатора... "Точим" винил.
Тьма вездесущая пала на плечи
Тел обнаженных в соитии встречи.
То распалясь... То касаясь едва...
Все, как ТОГДА... Только ты не жива.
Кончилось. Ты удалилась. Светает.
Стрелка часов рубикон пробегает
Встречи миров... Наш последний изыск.
Замерли "стрелы"... Окончился диск.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115092000924
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607959
дата надходження 20.09.2015
дата закладки 20.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2015
Прирік мене Ти, Господи, на біль
повсюди розрізняти світло й тіні...
Кричати мушу голосом видінь,
застерігаючись від власного падіння...
І, навіть, коли же́врію ледь я...
Ти наказав залишити тут спокій!
Та не покинув!... Он де світ-зоря
розкидує проміння на всі боки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607771
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 19.09.2015
Хвилина за північ…
Ти вже не рахуєш дати…
Він просто прийшов… бо давно вже хотів прийти…
...і раптом спинились знайомі всі циферблати.
...і раптом згоріли
без винятку всі світи.
І ти вже – не ти…
Бо у тебе імен – безмежно!
Де смуток й бажання станцюють якийсь вертеп.
А півні співатимуть вранці… і так бентежно…
Ти також із них,
героїня чужих вендет
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607734
дата надходження 18.09.2015
дата закладки 19.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2015
И вдруг нахлынет
Такая тоской – тоска…
И вдруг в лесу закричит одинокий ворон…
И ты поймешь, как пустыня моя близка…
В мой странный дом прокрадешься последним вором…
Как светел берег,
Светящийся там, вдали…
Как близок он в освещенье цветного грота…
Нет, я не стану считать твои корабли,
Уйду на дно, твоего опасаясь флота…
Укроют волны,
Что небу не исцелить…
Уйду на дно… отбелить не успею флаги…
И там, на дне, ты поймешь, как хочу я пить,
И мне нальешь из своей исхудалой фляги…
И те пути,
Что в пучину меня вели,
Одной волною твою потревожат заводь…
И ты захочешь вернуть свои корабли
В солнечный порт… в уже недоступную гавань…
Но флот – утерян…
Весь, до последней доски…
А мы – так пьяны… бездомны… неизлечимы…
……………………………………………………………………………..
Вошедший в мой терем, испей от моей тоски…
Покуда молчат так любившие нас Херувимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606660
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 14.09.2015
И что в ней такого - в этой дыре-хрущевке?
Одна из берлог, годящихся для ночевки,
Мытья и бритья и кое-какой готовки,
И та - на время…
Но каждая мелочь - будто живой свидетель
Того, как они срывали друг друга с петель,
И шуточным дракам радовались, как дети,
Без всяких премий…
Как здесь, на диване, средь белого дня уснули…
Там кот примостился… здесь ноут стоял на стуле...
И вместе потом отдраивали кастрюлю -
Как малолетки!..
И помнят лишь занавески и покрывало
О том, как Enigma ничуть не перекрывала
Ни жалобный скрип поломанного дивана,
Ни стук соседки…
И старые стены потрескавшейся хрущевки
Глядят на нее с упреком или издевкой
И спрашивают: "И куда ты теперь, чертовка,
От этих трещин?"
И все для нее здесь - знаки, ключи и числа,
И каждый предмет наполняется новым смыслом,
Когда она, с горечью выдохнув углекислый,
Пакует вещи...
© Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601893
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 13.09.2015
Я сижу под парадной, а может быть - у дороги.
Кто-то гладит меня, ну, а кто-то порой кричит.
Я смотрю на твои пакеты и трусь о ноги,
Когда ты шелестишь, доставая свои ключи.
Я ночую в подвале, а может - в холодном люке,
И мучительно тянется каждая злая ночь.
Я почти привыкаю к тому, что берут на руки,
А затем, опустив на землю, уходят прочь...
Я смотрю на тебя с надеждой - не с укоризной.
Если б только ты знал, ты б, наверно, не смог пройти:
Это подлая ложь, что у кошки есть девять жизней -
Есть всего лишь одна. Помоги мне её спасти.
Мила Позняковская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603351
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 13.09.2015
О, женская душа - потёмки
И, даже, не под стать чужой,
Загадок, тайн там вязкий слой,
Процесс познанья трудоёмкий.
Ей и самой не разобрать,
Что на душе её творится.
Парит у облаков, как птица,
Оттуда дна не увидать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606443
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
***
Последний вагон уходящего лета
Растаял на точке слияния рельс…
Угасли закаты сливового цвета
И осень вернулась…
Я встретила рейс:
Она отдохнувшая, легкой походкой
Идет по перрону к владеньям своим
Не балует нас слишком жаркой погодкой,
Но радует точно приходом своим
Роскошными листьями ближней дубравы,
Лохматым туманом у тихой реки…
В венки вплетены пожелтевшие травы,
Задули огни малыши-светлячки-
Сложили в коробки до лета огнива…
Скворцы спаковали вещички- на юг…
Я стала чуть меланхолично- ленива
И стали дороже тепло и уют…
Ах, бархатный возраст идущего года…
Раскосые ливни сменяют жару
Стихает уставшая летом природа
С улыбкою грустной на влажном ветру…
13.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606417
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Он нёс свой крест, покорный воле Бога,
впивались в тело терни и бурьяны,
за то, что ношу ты донёс к Голгофе,
благословенен будь, киринеянин…
Рыдал народ. Бросали алчно жребий,
деля одежды, воины Пилата,
Синай держал вершиной купол неба.
скорбила Мать святая у распятья.
-- Спаси Себя, коль еси Божьим Сыном,
кто бил Тебя? Угадывай, пророчь же,
Царь Иудеи, Иерусалима!!!
…А Он шептал: «Прости, прости им, Отче…»
Распятый Бог…Голодные вороны,
почуяв кровь, уже сбивались в стаи.
Настала тьма. Блудница Вавилона
покрылась мглой от края и до края.
…И сбудутся речения пророков:
во имя тех, кто нёс Христу мученья,
во имя тех, кто был возлюблен Богом –
рожденье, крест, распятье, воскресенье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606307
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Зазвенели берёзки золотистым монисто,
С каждым днём не на шутку сивеет рассвет…
Трепыхаются мошки в кружевах серебристых
Безупречно красивых паучьих тенет…
Обжигающе-ярки октября аватарки
И удушливой гари наконец вышел срок…
И так хочется нагло, подражая Петрарке,
В стихоплётном угаре сочинить пару строк…
Позабыть о запарке да похерить все сварки,
Хоть мыслишки, увы, безнадёжно пресны…
И, присев на скамейке в позолоченном парке,
Размечтаться дожить до ближайшей весны…
сентябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606137
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Скажи мені, милий, ну де я?
Скажи мені, де?
Тут стіни високі і темні ,
не видно їм краю.
І небо, що над головою,
незвично бліде,
Мов янгол безкрилий....
до нього я більш не літаю.
Я десь в лабіринті.
Загублена поміж планет.
Упала додолу,
звестися на ноги несила.
Попереду бачу в тумані
я твій силует.
І я полечу! Тільки хай...
відростуть мої крила.
І рани мої...
Хай лікує їх мудрістю час.
А ти почекай...
всього кілька століть...
як кохаєш.
Є світло в імлі.
Ніжний промінь любові не згас.
І я пригорнусь...
якщо кілька століть...
зачекаєш.
11.09.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606050
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 12.09.2015
что им до имени моего,
если даже пустыня
подставляет запястья
и говорит: «режь!
только оставь на песке
иероглиф Любовь».
стану ли я птицей,
парящей под солнцем,
выжженной юккой,
плачущим звуком,
если море твое становится мертвым?
и приходится пить соль
рассыпающихся стихов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606017
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015
Вмирати поруч тебе - така мука!
Луною стану... Дзвоном на Землі...
Я проводжатиму все нові кораблі,
а свого так і більше не діждуся...
Луною стану - щоб не зрозумів,
щоб не знайшов, не наздогнав ніколи!
А знаєш?... В мені ціле море...
Любові! Час мій в ній згорів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605679
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Пам'ятай мене, пам'ятай,
Якщо, раптом, мене не стане.
Теплий спогад прийде нехай,
Щоб загоїти в серці рану.
Не забудь мене, не забудь,
Згадуй дотики, поцілунки...
Стане легше, коли-небудь,
Післясмаком нового трунку.
Пам'ятай мене, пригадай
Ті обійми палкі, гарячі,
Той, хоч крадений, але рай,
Може Бог нам тоді пробачить.
Пам'ятай мене, пам'ятай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605606
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 10.09.2015
Красо ! Чи з неба ти , чи з темної безодні ?..
Шарль Бодлер
Ви так милуєтесь красою
огидних у безстидстві тіл ,
втішаєтеся наготою ,
усі – раби ви !
Чоловіки й жінки , спиніться !
В освячених цілющих водах
зітріть свій сором ,-
ви ж не пси !
І назавжди вже стережіться
огиди рабської краси .
лютий 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489554
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 09.09.2015
для МИА
***
и когда я приду уставший,
во дворец твоих снов
/в двенадцать/,
на одну из старинных башен
мне захочется вверх подняться
вдоль открытых на море окон,
на которых цветут сирени
звездных слов,
заплетенных в локон
журавлиных стихотворений.
словно в сказке ночной печали,
молчаливые стражи-звери,
незнакомца тепло встречая,
приоткроют покои пэри.
перед белым атласным ложем
в невесомом хрустальном шаре
поклонюсь ее сну тревожно
и накрою ажурной шалью.
сто секунд - сто веков для спящей,
для которой не смог достать я
в позабытом ненастоящем,
синей бабочки крылья счастья.
и когда я проснусь в реальном,
поцелую в ладошку сына,
понимая, что эта тайна
в нашем мире непостижима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605277
дата надходження 08.09.2015
дата закладки 09.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.09.2015
[i]Постаю я для тебе звабою
найніжнішою, таємничою,
неземної любові фарбою
нашу ніч жарку́ возвеличую.
Заплітаються душі бантиком,
завмирає світ (як же со́лодко!)
Не зима, не холодна Арктика -
Афродіта я (якщо коротко).
Забуваю своє збентеження
(навигадую-навидумую!)
І маршрути думок вистежую...
Буду милою, страшно любою
(Може, трішки лиш вередухою)
і у ватру палку бажаннячко
намольфаривши, я роздмухаю.
P.S.[b]От що ж робить з людьми коханнячко?![/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604951
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2015
фотокарточка с фигурною обрезкой
пожелтевшая, с надломом, но живая.
сбоку по углам становится нерезкой,
в центре серая и желтая от края.
это где мы? в стройотряде? на картошке?
на субботнике? в строительной пылище…
молодые, отдохнули бы немножко,
да работу выбирали бы почище…
это Колька, он остался на пожаре.
дом в минуту превратился прямо в факел,
а спасибо сигарете иль сигаре...
вот Михалыч, как не вовремя он запил,
так в двухтысячном остался на погосте.
вот Серега, он ушел одним из первых,
что поделать, все мы в этом мире гости,
что кому, инфаркт, инсульт, сосуды, нервы...
это Людка - сердце нашего отряда,
мать-кормилица, снабженка, доставалка
и ее подружка, вечно где-то рядом,
гитаристка, кашеварка, в общем Галка.
это Женечка его под Белым домом…
как сентябрь, так на плакатах он мелькает!
и в политику не лез, да вышло комом,
и никто, зараза, даже не икает!
это Светка, трижды замужем, но все же,
так одна и коротает в Бирюлёво.
и Татьяна, трое внуков, но похоже
станет бабушкой она опять по новой…
фотография с фигурною обрезкой…
сколько судеб расплелись и заплелися.
по углам она становится нерезкой,
в центре судьбы, в центре жизни, в центре лица....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604909
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015
Моя ти чарко, повна і хмільна,
наповнена краплинами отрути...
Біль розчинився... -Бути чи не бути?
Минула ніч та спокою нема!
Немов імла, що сплутує свідомість
і губить в просторі все те, що наболить...
Але чи варто так на світі жить?!
"Трансфузія" замінить надсвідомість.
Я розіб'ю її в кристали праху днів
минулого... Любов - протиотрута...
І стиха в підсвідомість нових снів
віллється прагнення беззаперечно бути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591727
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.09.2015
Экспромт
Я не бежала от тебя...
Да разве убежала б?..
Я приходила,как всегда...
В 12...Наблюдала...
Садилась тихо(в уголке)...
На стареньком крылечке...
Мой самый первый(сладкий)плен...
Он...речкой быстротечной!..
Сменял (порогами) иной!..
Царапал душу вечным!..
Где больше не было тебя...
Суетным и беспечным...
Не узнавала я себя...
Была совсем седая...
Сбегала в страхе...Но куда?..
Дороги той не знала...
За окнами серела мгла...
И в ней я просыпалась...
Была совсем,совсем одна...
С тобой не попрощалась...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604806
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 07.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2015
Под прохладной невнятной моросью
ручеёк разноцветных зонтиков
набирает по лужам скорости,
каблучками стуча, как ходики.
Разбредясь на четыре стороны
резво прячет себя под крышами
моего небольшого города
с послеавгустовой отдышкою.
С сентябринами всех нас…
с дождиком…
с пожелтевшими к сердцу спросами…
…Жаль вот только, что жизни прожитой
не укрыться зонтом от осени…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604497
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Какова цена одиночества?
Кто готов заплатить сторицею
под простой единицы отчеством
расставаньем с родными лицами?...
И, раздув себя одуванчиком
впопыхах над семьи ладонями,
плыть мурашкой по улиц пальчикам
меж прохожими незнакомыми?...
Вышивать ночь на пяльцах куревом
до и после рассвета с рифмами,
взглядом на горизонт нахмуренным
сев на мель между солнца рифами?...
…Попросить небо очень хочется:
не мешать…
не бить…
не куражиться…
…Какова цена одиночества?
Слишком дорого? –
или кажется?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604494
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Я розмовляю із собою?......
Ну що ж...
То розмовля з свідомістю душа.
О Господи!
ЯК тісно їй зі мною!
Лети, на мить,
лети,- вдихай життя...
А справ земних
давно прорвало дамбу...
Лише б з грудей
не вирвало чуття!
Лети за хмари ще у передранку.
І принеси любові дзбан,
як мед - бджола .
4.09.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604544
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015
Це тільки лиш вірші?...
...................................
Чи досить в них потуги?
Чи вистарчить душі,
щоб забриніли струни?
...................................
І зашумів над ставом очерет,
ховаючи між стебел днів сувої...
На них життя, мов замальовки долі...
А він лише простий собі поет...
А он де ліс... Великий і столітній...
Нащадок Нестора, літописів старих...
Він пише їх смолою із живиці
на стовбурах папірусів живих...
....................................
І очерет у простоті покори,
бо у любові плекана душа!
Вклонився, випроставши плечі...
Хоч очерет - та Божі два крила!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604326
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Прохудились души портянки,
Сапоги зашивать не стоит...
Далеко не судьба оборванки,
Да босою по жизни ходит.
Не всегда, где травы да росы.
То стерня, то голые камни...
И занозила ночь вопросом -
"Не сплести ли, голуба, лапти ?"
Ухмыльнулась душа - "Не дело,
Пусть съедят ваши лапти мыши..."
И взлетела она.., взлетела
Над горбатой спиною крыши.
Далеко не судьба оборванки,
Да босою ходить случилось...
А вот были б целЫ портянки,
Как летать бы душа научилась..?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604212
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Экспромт
Туда одна вела дорога...
Туда одна текла река...
У той реки не бЫло брода...
Вода её была мутнА...
А та дорога - пыль на ноги...
А та дорога,как тропа...
На ней избила свои ноги,
Да и не только я одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604416
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 05.09.2015
Экспромт
Осень ночью рядилась невестою...
Всю закрасила в рыжий она седину...
И казалась такою,такою прелестною в переспело-унылом сливовом саду...
Меж деревьев бродила(меж ихними душами)...
И листочки срывая,рыдала дождём...
Эту Осень пугала Зима неизвестная...
Она прятала душу под жёлтым плащом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603854
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 03.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.09.2015
А в этом море - штормит до тризны...
А в шторме - тонут корабли...
Волной уносит младые жизни...
Горячие,как наши дни...
Колышет Стикс и сон подранков,..
Монет златых, не заглушая, звон...
До рая - десять полустанков...
До ада - только три (пешком)...
А между - севером и югом... -
Как между небом и землёй...
А в центре замкнутого круга, -
На вздохе - Шамбала (прямой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603701
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015
Заблукала мрія у думках,
Розплела мої русяві коси,
На вуста печаткою ліг страх,
Вже весна, на серці - осінь...осінь.
Плаче небо весняним дощем,
Вітер тихо бавиться травою,
Туга душу обвила плющем,
Одинока поряд із тобою...29.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603570
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
На крутом берегу, меж роскошных берёз.
Отдавали мы дань красоте этих рощ.
Любовались безумству пейзажа до слёз…
А на медленных углях томился наш борщ.
Мы стремимся пожить в этой дикой глуши.
Скоро серые будни прогонят мечты.
Не унять наш восторг и печаль из души.
Мы увидели здесь эталон красоты.
Лето красное стой! Его ловим за хвост…
Не покинем твоих романтичных берёз…
Поднимаем бокал! Вот прощальный наш тост!
Мы вернёмся сюда – в мир таинственных грёз…
1 сентября 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603507
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2015
Экспромт
Вот и повеяло запахом осени...
Грушею сладкою(сушенной)до черноты...
Листик смородины(жёлтый) пусть будет закладкою...
Зреют арбузы(мои) на дорожке в саду...
Что то такое в той осени есть невозвратное...
Грустное очень,.. не сон на снегу...
Греет меня всеми красками -чувствами знатными...
И влюблена в неё...Долго?..Сказать не могу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603426
дата надходження 01.09.2015
дата закладки 01.09.2015
Морщин прозрачная заплатка -
Из паутинки сентября...
Сокрыта рясою загадка
Игуменьи монастыря...
Меня когда-то просвещали -
В каком-то чёрно-белом сне,
Когда две тени танцевали
На перламутровой стене...
Что журавлю подрезать крылья -
Грех величайший...
На века...
А у мечты - забег на время...
Не на секунды...
На года!..
Чтоб не любила я вприглядку:
С другого берега реки...
Чтобы поверила - как сладко
От сокровенного души...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603296
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Боже милосерден: целый век хранит...
Убыстряя время,ослабляет щит...
Господа творение - нечего судить...
И в его знамения - некого рядить...
Небо в красно-синем...На закате дня...
Если сердцем примешь...То и я тебя...
Нежность - не калечит...Как и доброта...
Горсточкой от сердца...Нету ей конца!..
Звёздочка (на Млечном)тает на глазах...
Грех чужой (беспечный) усмиряет страх...
Все дороги - в вечность...И рождение дня...
Поезд на конечной...Выходить пора...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603332
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 31.08.2015
Цей вірш (про нескінченність життя)
присвячено Орлеанській Діві - Жанні д'Арк
Вікно нарозтвір...
вітер в груди...
я відродилась птахом ...
Запульсувало нове серце...
.........................................
.... А там...
Вели на плаху... (Згадалось)
.........................................
Здійняла крила...
Не вполюють
ні демони, ні люди...
Лечу за серцем -
поклик Бога...
Та, жаль, - вони не чують...(Знов запекло вогненно)
..........................................
Ось любі гори...
поруч - сонце...
я - вільна, їм сестра я...
Не зв'яжуть душу
і не спалять...
Горить - та не згорає... (Вже відболіло)
........................................
Несіть мене, урочі крила,
на той бік краю ночі!...
Розвію попіл над землею
від снів своїх дівочих.
18.07.2015р.
Плаха - тут вжито у значенні "місце страти"
Жанна Д'арк -звана Орлеанською Дівою ,бл.1412-31 ,французька національна героїня періоду Столітньої війни ;охоплена вірою у місію визволення Франції від англійців , на чолі невеликої армії витіснила їх з-під Орлеана ; схоплена бургундцями і засуджена інквізицією за чаклунство ,видана англійцям і спалена , канонізована Римо-Католицькою церквою як свята .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594546
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 31.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2015
Ти обрій мій,
без виміру мій світ!
Та як торкнутися
сльозою краю серця ,
коли навколо інших ми орбіт?!
Ховати мушу погляд у мовчанні ,
і відвертатись всупереч чеканню ,
молитися за тебе , щоб не почув весь світ.
Ув'язню погляд , може , і слова ,
та не думки , освячені тобою ...
Душа кохана - серце солов'я ,
а що ще ТАК співмірне із любов'ю ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575367
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 31.08.2015
Было дружбой, стало службой.
Бог с тобой, подруга-волк!
Подыхает наша дружба,
Я тебе отдам свой долг!
Не взвожу тебя в злодеи,
Не твоя вина-мой грех.
Я наивностью своею
Приняла тебя как всех.
Заедай ты злобу злобой.
Будь собой,такой как есть!
Ты поймешь однажды,дома,
Что меня тебе не съесть.
Чем на всех кидаться с гривой,
Лучше в церковь ты сходи,
Пред иконою святою
Гнев и злобу остуди!
Расcтаваться не впервой нам,
Так наверно Бог судил.
И сейчас ,чтоб разлучиться,
Мне не нужно много сил!
Ну прощай ,моя подруга!
И прости за все меня,
Ту ,наивневшую дуру,
Что так верила в тебя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582664
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 31.08.2015
Твої губи так пахнуть чорницями,
Відлік волі давно уже злічено...
І твоїми п'янкими дурницями,
Моє серце назавжди відмічене...
Твої руки так ніжно торкаються,
Залишають сліди - виноградини...
Моя шкіра тобі посміхається,
Видихає повітря із ладану...
Крізь повіки твої заполошені,
Пробивається погляд космічний...
Моє тіло за мить переможено,
Я у тобі́ застрягла...навічно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599515
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 30.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2015
. la folie en bouteille
сентябрь опять ко мне идет
с набором всяческих презентов,
причем я знаю наперед,
про вкус дареного абсента.
про спирт и жгучую полынь,
про горечь и видений сонмы,
про напрочь рвущийся лаглинь,
попавшего в цейтнот аксона!
пускай вначале видишь так
всё будто так хотел увидеть,
но вслед за этим выйдет враг,
желающий тебя обидеть.
и мир предстанет вновь таким,
каков он есть на самом деле:
нет, не хорошим, не плохим,
а в безобразье на пределе...
опять сентябрь стучится в дверь
с улыбкой скользкой и обманной.
открой, но только впредь не верь,
хоть будет петь тебе осанну!
и сладостна приходит боль,
и сердце вдруг зайдется в дрожи,
пожалуй, плохо всё не столь
и все наладится быть может...
и помогает амулет,
и фея в зелени прекрасна,
и столько лет, как счастья нет,
но ведь живем мы не напрасно...
и этот золоченый франт,
конечно же, тебе поможет!
ведь выпадает счастья фант
когда-нибудь... тебе вот тоже...
и улыбается сентябрь,
на листьях составляя списки...
ведь мог бы и взгрустнуть хотя б,
с собою забирая близких.
так каждый раз который год
я жду приход его со страхом:
сентябрь солнечный придет,
играть мне будут «Страсти» Баха!
пусть золото лежит на всём!
но это золото подложно.
увидеть свежий глинозем
сквозь золото совсем не сложно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603058
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Ніколи я твоєю вже не стану,
Про те і дощ осінній моросить...
Хоча буває - ніжністю розтану,
Коли тобою думка защемить.
Птахи злетять у небо - все згадаю.
Згадаю.., та до тебе не злечу.
І не тому, що нині крил не маю,
Чи не кохаю більше до плачу...
Мелодія моя тепер не зрадить -
Вплететься жовтим листям у вінок.
І не тому, що їй не сила звабить
Шаленством до замріяних зірок.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602973
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Вслед фонарям гаснут окна...
и новости.
Краски фальшивят по полутонам.
Лето, затянутое в третью молодость,
рвётся последними днями по швам.
Ртуть поутихла со знаком вопроса… и
з́а полночь градусом тихо крошит
исподтишка.
...Репетиция осени
из приоткрытой фрамуги души…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602963
дата надходження 30.08.2015
дата закладки 30.08.2015
Вы заразительно смеётесь,
Ваши уста прекрасней всех.
И я лишь жду, как улыбнётесь,
Пусть любоваться Вами – грех.
На Вас смотреть не разрешает
Мне мои разум и слова,
О том, что быстро умирают
Мои надежда и мечта.
Пусть открываете Вы душу
И вижу в ней я часть себя,
Но всё равно я не нарушу
Вашего сердца холода.
Вы далеки, Вы словно небо,
Пусть прикоснуться иногда
Я к Вам могу, я к Вам посмею,
Но что же тронет небеса?
Вы лишь посмотрите в сторонку,
Вновь притворившись, что не здесь.
А я ведь чувствую так тонко,
Что мне не стоит больше лезть.
И прикоснуться к тонкой шее
Я разрешить могу лишь в снах.
Ведь в мире этом не посмею
Я поступить, вселяя страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602903
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 29.08.2015
А сни - такі
Спустошені й чужі,
Гніздилися, чомусь, в моїй постелі…
Вони, мабуть, дісталися межі…
Текли по стінах…
капали зі стелі…
А сни мої
Забили у набат…
Тримала ніч в холодних чорних лапах…
А сни – торкались губ моїх і п”ят…
Розсипались,
як перли у палатах…
Розсипались…
Дзеркальні вітражі
Розбилися… зів”яли гіацинти…
Де сни мої (пустельні міражі),
Вели мене
у хижі лабіринти…
Допоки – ніч…
Я знову - на краю…
(Це все ще я – терпка, жива, ласкава…)
Ти - не врятуєш... та скажи – “люблю”…
Допоки на столі –
холоне кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602720
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
. Ты же, яко имущая милосердие неизреченное, от всяких нас бед и . грехов свободи, да зовем Ти: Радуйся, нечаянную радость верным . дарующая.
знать бы это в юности, по младости,
может не искал нечайной радости...
не болело б сердце может к старости
от бездумной и безумной ярости...
где тот коледж, универ, шарага,
где бы рассказали пацану,
что в любви нужна своя отвага,
что любить - как мчаться на войну!
полюбить - как лечь на поле брани,
пусть с годами позабудешь сечь,
боль напомнит о минувшей ране,
вновь пройдет и вдоль и поперечь!
ну откуда мне гуляке, пьянице
знать, что вдруг в двухтысячном году
снова до меня она дотянется,
вновь гореть мне пламенем в аду!
что там бритва и струя из вены!
знал бы тот разболтаный сопляк,
как дрожат бессильные колена,
а по сердцу тянется мерзляк,
вспомнив вдруг, что без меня она!
осознав, что это все навечно!
Как же наша жизнь бесчеловечна!
И какая у вины цена!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602675
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Мне расскажи про океаны...
На дне заснувших кораблях...
И про туманы под ветрАми...
И про дельфинов на сносях...
Звенящей пустоте пустыни...
И про сказание царя...
В тени барханов - грех уныния,..
Растущий на дрожжах огня!..
Слова терялись и желтели...
И становились не нужны...
А мы с тобою в эту осень,..
Как будто на голгофу шли...
А мы с тобою не боялись!..
В душевных сумерках - светло...
А мы с тобой не потерялись...
С себя смеялись,(как в кино)...
Дожди желаний не гасили
В душевных тайниках - теклО!..
А там... не бЫло паутины...
А там - прозрачное стекло...
Ты расскажи про бригантины...
Про паруса и мозоли...
Про крик рождённого дельфина...
Из самой -самой глубины...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602645
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Я устала…
В бездорожности, в невозможности – спастись…
Приоткрой меня – немножечко,
Чтоб тревогу – отпустить.
Приближённым будь, приблИженным…
Пригуби, приобними,
Прикоснись
Приятным
Призраком…
Сплин-уныние сними
С плеч, под грузом дней опущенных…
Заколдуй, заворожи,
В днях, что нам судьбой
Отпущены
Слово нежное скажи,
Чтобы айсберги растаяли,
Что храню я в глубине…
Чтоб оставила печали я
В рюмке с горькою
На дне…
До краёв налей, в молчании.
Водка душу обожжет…
Перельётся ожидание
В губы, мягкие, как шёлк,
Руки жаркие потянутся,
Жар желанья задрожит,
В тесной комнате останутся
Лишь холодными – ножи,
Да бутылка недопитая,
Воздух свежий из окна…
Я, тобой сейчас – открытая -
Буду страстью – спасенА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602623
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
. Сентябрь я не люблю, трагичен очень,
. Но это для меня, замечу, между прочим.
Уже сентябрь, пора присесть и думать,
И подводить итоги бытия,
Писать стихи, молчать и меж двух рюмок
Вдруг вспомнить как пылает кисея,
Зажженная последним солнца бликом
Пробившим пыль оконного стекла
И шум, и ор, и крики, крики, крики,
Когда вуаль, горящая текла!..
И все забыть, и вновь отдаться рифмам,
И утонуть, и выплыть, и писать,
И натуральным мерять логарифмом
Строку стиха, и рвать, и все бросать…
И начинать сначала, чтоб забыться,
И все забыть, чтоб как-то дальше жить…
Ту бледность, растворяющую лица,
Ту яркость, что смогла все заглушить…
Сентябрь пришел, игла и шприц в кармане:
Смазливый ферт, готовый обмануть…
Кому-то в дымке, для меня в дурмане,
Кому-то светел, мне тоска и нудь!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602565
дата надходження 27.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Люблю, люблю...
Залей мне рот свинцом,
Кричать я буду мертвыми губами:
«Люблю, люблю!..
Пылающим лицом
И нервными, дрожащими руками...»
Люблю, люблю,
Вдыхая жар земли,
И холод солнца поглощая телом.
Молю тебя:
«Ты только повели -
Я все грехи исправлю тут же делом».
Люблю, люблю...
Дыхания лиши,
Но и тогда я прохриплю сквозь муки,
Что смерть теперь
Меня лишь насмешит,
Мне ужас смерти не страшней разлуки
Люблю, люблю...
Глаза мои закрой,
Но и без них я вижу очень ясно,
Любовь моя,
Небесный облик твой
Божественный, сияющий, прекрасный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41329
дата надходження 04.10.2007
дата закладки 27.08.2015
Алый шарф задержался над краем земли,
И багрянцем, как кровью залит окоем:
- Ах, мон шер, мон ами, вот в бокале шабли…
Опустел шар земной, мы остались вдвоем…
Осень, серые букли, дождливая рань…
Ругань грузчиков пьяных, тоскливый мотив…
Где-то здесь пролегла незаметная грань,
Здесь стыковка миров негатив-позитив.
Извивается хитро полоска зари,
Разукрасив весь мир миллиардом тонов,
- С добрым утром, родная, плывут корабли,
Новый день настает, время кончилось снов...
Позаброшенный склад и пятерка бомжей
Скудный завтрак в грязи и бутылка вина:
- Ешь, пока не погнали отсюда взашей,
И пока не явился сюда старшина…
Вот таких две картинки, а может одна?
Спирт-сырец ли, вино и немного еды…
Он, она, свет небес и вокруг тишина…
Ни хлопот, ни забот, ни предчувствий беды…
В чем отличий букет, и кто лучше живет?
Кто ответ подберет по каким же чертам?
Тишина, только эхо бездумно поет:
«Счастье там, счастье там, счастье там, счастье там…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571212
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 27.08.2015
"Вы" сказать я не посмею,
Пусть и так хочу.
Мои мысли гулко сеют
Вялую тоску.
Осторожней говорите
Вы свои слова.
Извините и простите,
Что я так сложна.
Вы, тоски моей не зная,
Улыбнётесь вдруг.
Я, увы, не ледяная,
Камень мне не друг.
И терпеть опять устала,
Но какой же толк?
Мои мысли - птичья стая
Иль голодный волк.
И таится лишь мечтанье
Где-то между строк.
Я оставлю вновь посланье,
Мельче, чем песок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601927
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Овладеть. Обладать. Покорить. Не оставить.
Всё до дна. До конца. Навсегда. И навеки.
Кто же, - спросите вы, - сьё желание составил?
Кто был словно тиран, прикрывающий веки
На желанье других. На волю чужую.
Кто же? - спросите вы, а я не отвечу.
Он смеётся как демон, плачет, ликуя,
Он страдает от счастья, погасив свечи.
Мрак постиг его душу. Странную душу.
Мрак легонько коснулся ладони его.
Мрак его огорчил: "Ты ведь будешь удушен,
Ты ведь будешь желать, не щадя никого".
"Мне плевать," - он ответил, надевши корону.
И тогда же его одурманила власть.
Ведь ему покорилась людская природа.
Возжелать. Покорять. Овладеть. Обладать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602274
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
(за редакцією І.Терена)
Не люблю я такого презенту – метелика в банці.
Я, до слова, такою частенько буваю сама
в нереальності стін – самотою,безпомічним бранцем:
знаєш: є перепона, а сили здолати нема…
І пташина у клітці – сумна і сумнівна розвага
солов'єм догоджати чужим і примарним богам...
Порятунком тоді може стати порубана плаха,
ешафоти мовчання, з яких не курить фіміам.
Я суддею стою. У зіницях дзеркаляться крила.
Двоє в'язнів чекають на вирок – довічний полон.
Так, усе ж ризикну – в справедливість укотре повірю:
У степу відкоркую свободи п'янкий коридор.
Випускаю на волю пташину, метелика, правду –
і живу, як жила – атавізмом у світі дзеркал:
вже не модні [i]звичайні[/i]. У тренді – усе викривляти
І робити дрібне діамантом на сотні карат….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602267
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Он – моя тень, что гуляет без спроса,
Хочет останется, хочет – сбежит,
Через один миновав этажи,
Неуловимый романтик-философ.
Он – милый шут, повелитель арены,
Ловит в поклоне из зала цветы.
Шуток куплеты наивно-просты,
Маски улыбка тепла, неизменна.
Он – мой король, без казны и без трона,
Давним врагам подаривший дворец,
В камень вернувший свой меч-кладенец
И бедняку завещавший корону.
Он – мой колдун, хоть без книг, амулетов,
Без полнолунных заклятий и чар
Сам оживит холодеющий жар
В сердце у самой далекой планеты.
Он – мой... фантом, с силой демона рыцарь,
Может, когда-то и выйдет из сна.
Мне же опять в потаённое снится
Дверь, за которой покаместь...
стена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602270
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Мой шумный город
Опять не спит,
В нем ночью ходит
Сама Лилит.
Адама ищет
В Раю пустом,
На пепелище
Возводит дом.
Мой город полон
Чудны́х людей,
В нем храм основан
В честь их идей.
Еще есть арки
Белей луны,
И ночи жарки,
А дни темны.
Деревья вишен
Всегда в цвету,
Хор звездный слышен
Не на беду.
Меняет русло
Река времен,
И льется густо
Церковный звон.
И в каждом доме
Горит свеча
(Огонь зажжен был
Струной луча).
Повсюду флаги,
Вдали огни,
Живут здесь маги
И короли.
Мой город – остров
В небес морях,
И я – лишь гостья
В чужих мирах.
Мой курс – направо
И до утра*,
В Нетинебудет**
Несут ветра.
_______________________________
[i]*, ** – Джеймс Барри "Питер Пэн".[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602269
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Настане час, усе минеться,
Від себе важко утекти,
Але, допоки серце б'ється,
Лети...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602200
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Ещё тебе я оставляю
слезу забытой той девчонки,
какая и сейчас, наверно,
ждёт, горько плача в тишине.
Отар Чиладзе (р.1933)
И то ли пасмурность навеяна росою,
то ли тоска от пасмурности в нас
Арви Сийг (р.1938)
По мотивам" Любовной песни"
Джеффри Даттона (р.1922)
Всё в переводе Е.Евтушенко
Зов любви
И пусть коты бездомные ругают
друг друга, как бродяги в парке том,
где музыка разбросанных бутылок
закрутит день, очередным винтом...
Пусть серость и витает ожерельем,
пустым пространством будущих надежд –
тогда средь грубых будней и неверья
любовь придёт ко мне, как ветер свеж...
Пусть моросит с небес слезами сырость
и вид в окне не радостен совсем,
а в сковородке пригорел мой завтрак
и нет решенья будничных дилемм...
А звёзды где-то там, за облаками
судачат о политике небес;
даже тогда любовь проснётся с нами
и в сердце вспрянет сладостная весть!
25.08..2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602177
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
Говорят, что в аду я был дважды,
Если так, знать счастливым я был,
Каждый раз, понимаешь ведь, каждый!
Я обратно к тебе приходил.
Не прельщают дома и квартиры,
По-английски иду из квартир…
Мне тебя бы – отдал бы полмира,
Впрочем нет! Забирайте весь мир!
Счастье - глупая штука, чужая,
Где-то есть, только я не встречал…
Горизонт бы от края до края
И начать бы с начала начал.
Заглянуть за вон тот поворот бы,
Разгадать бы загадки судьбы:
Ждут какие еще навороты?
Сколько мне отпустили ходьбы?
Ну, а если б такая удача:
Кто-то верхний сказал невзначай
Выбирай, неудавшийся мачо,
Что захочешь, то И… Получай!
Я б сказал: «Обещание зыбко,
Очень многого я захочу.
Мне нужна у нее улыбка,
Как? Такое тебе по плечу?»
А еще, попрошу, пусть нескромно,
Но, коль выдался этот раз,
Подари мне подарок огромный,
Чтобы счастье лучилось из глаз,
Чтоб всегда словно юная дева,
Чтоб ее не касалася грусть!
Пусть по жизни идет королевой
И пусть будет удача с ней, пусть!
И еще небольшой завиточек,
Ну не трудно ведь небесам!
Пусть напишет мне парочку строчек,
Остальное домыслю я сам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592243
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 26.08.2015
Затёрся винил затупевшей иглой –
расхлябанный блюз неваляшки.
Которое утро нутром пролегло
усталости длинной затяжкой.
Ромашек общипанных полная горсть,
в калиновой горечи память,
ни недруг, ни друг, ни татарин, ни гость
не снятся…
не греют…
не ранят…
Всё мимо…
под сбитый прицел…
не люблю…
Люблю миг, когда вдруг на грани
играет на мне свой расхлябанный блюз
капризная фаза желаний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602142
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 26.08.2015
А я уже совсем не та...
Я незаметно повзрослела...
В "пастеле" нравятся цвета...
Нежнее - прикасания тела...
А я уже совсем не та!..
В горохи платье удлинила...
И по законам бытия
Свой норов днями укротила...
Мне всё позволено с утра:
И каблуки,и круассаны!..
А я мечтаю,как тогда,
Когда луна - в туманной грани...
А я ...летаю(где хочу)!..
И параллели выбираю!..
К меридианам не спешу,
Как струны арф перебираю...
А я не плачу(на лету)...
А на лету... я воскресаю!..
И осень рыжую (свою)
На майский ландыш не сменяю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602047
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.08.2015
Час пік. Пристанок... Кінець літа...
Свій смолоскип допалює факір.
Кружляють тротуаром міста
листки старі, пожовклі, мов папір...
Пристанок... Рух вперед незмінний,
як і нестримний циферблату час...
Тут перехожих сотень, тисяч,-
калейдоскопи моніторних мас...
Дивлюсь,- а серед них бабуся...
Сидить на лавочці,- така стара, як світ...
У вицвілім плащі, що знав світанки,
тепер же став, як осені відхід...
Вдивляюся в обличчя... Зморшки долі,
неначе переорана рілля...
Колись воно було́ рум"янком поля,
тепер сухе, як стомлена земля...
Було волосся урожаєм жита,
дозрілим літом славило красу...
Тепер лежить, мов градом колос битий,
стеблинами проштрикує косу...
А натовп мчить, не стримуючи подих,
і перетворює ходу урешті в біг...
Бабуся, в вицвілім, сидить собі,- лиш голуб
самотньо дзьобає обабіч неї хліб...
В старенькому плащі... Прив"ялим буднем...
Нікому непримітна і чужа.
Та в цьому непотрібному всім тілі,-
спиніться люди,- жевріє душа!
22.08.2015р.
Пристанок - слово , запозичене з польської ( przystanek - зупинка )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601910
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Мыслишка порой скакнёт
чертёнком из табакерочки:
А если бы да кабы?... –
да только досужий трёп…
На пр́ожитом переплёт
прошит от большого к мелочи,
с оттиснутым «жизнь иль быт»…
И кто кого перепрёт?...
А я между ними, как
пловец супротив течению:
ни шапочки, ни очков,
ни берега, ни буйка…
Зато хоть на аммиак
богата в своём велении
понятная и без слов
Божественная рука…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601899
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 25.08.2015
Я задержалась здесь, уже обратно час.
Отсюда к дому мне – семь миллионов миль.
Вокруг звезды моей стареющей лишь газ
И пыль…
Ее все спутники давно сошли с орбит,
И гравитация почти свела с ума.
Внутри звезды моей сгорающей – магнит
И тьма…
Тебе со мной… зачем? В один конец билет.
А, может, нет звезды миллениум, и дом
Мой затерялся средь мозаики планет,
Фантом…
Взлетаем – мир вращается всё медленнéй,
И ось надтреснута от тяжести вестей.
Вход в Шибальбý* – на умирающей звезде,
Нам к ней…
______________________________________________
[i]* Загробный мир майя. Они верили, что вход в него
открывается на умирающих звездах.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601821
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Я – только призрак, эхо средь страниц
Сожженной книги, ересью больной.
Я – тень одной из авалонских жриц,
Блуждающей за городской стеной.
Я – строк зачеркнутых немой укор
И предков мысль, зовущая из мглы,
Заполонившей всех святых собор,
Что дух возвел на острие иглы.
Я – магистралей исполинский гул
И пепел Феникса, что мертв навек.
Я – океан, где Ёрмунганд* уснул
И соль на дне всех пресных лунных рек.
Я – средь глубин ненайденный тайник,
Один из снов, попавшихся в ловец,
Что ждет, когда его правдивый лик
Вдруг разгадает вовсе не мудрец.
_________________________________________________
[i]* Морской мировой змей из скандинавской мифологии.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601820
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
А ты знаешь, не так,
Все не просто пустяк.
Может быть я дурак?
Мало что понимаю...
И зияет дыра,
Беглый росчерк пера,
Вновь без сна до утра
Кровь в груди остывает...
Дай напиться воды,
Смыв печали следы
Избежать бы беды,
Но свеча догорает...
Тихо стонет душа,
Мыслей сор вороша
Я стою не дыша,
И тебя не пускаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601485
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Знов прокидаюсь на світанні,
І знову згадую слова,
Які промовили востаннє...
Немов в дурмані голова...
Ти в сни мої приходиш знову,
Сідаєш поряд, і одна
Мені співаєш колискову,
Така самотня і сумна...
А по щоці сльоза стікає
З очей твоїх таких ясних...
Від болю серце розриває,
І подих в темряві затих.
Тебе кидаюсь обійняти,
Сказати: "Сонечко, пробач!
Не дам тобі я більш страждати!
Прошу, кохана, лиш не плач..."
Та руки в пустоту пірнають,
Мов дим, видіння розпливлось.
Але ж, душею відчуваю,
Ти тут була... Це не здалось...
Лиш крізь вікно навколо гляну
На блиск зникаючих зірок,
На сонця лінію багряну,
На ранок, зітканий з думок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600664
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Память вновь нарисует картины,
И твой образ я вижу опять,
Среди серой и скучной рутины
Вновь ночами не буду я спать.
Помню вечер, когда оглянувшись
Взгляд твой светлый увидел, как сон
Все вокруг проплыло встрепенувшись,
Отзываясь на струн тихих звон.
Как улыбкой ты нежной сияла...
В разговор увлекая меня
Ты покой у души отбирала,
Беззаботное сердце пленя.
Будто в сказке, воспрянув душою,
Я не верил, что ты наяву,
Что ты рядом сидишь тут со мною,
И что вижу улыбку твою.
А потом тлели дни ожиданий,
Я до встречи считал каждый час,
Среди Канцлера тихих звучаний
Видел омут прелестнейших глаз.
Безграничная радость ласкала,
Сердце билось внимая мольбе,
Когда ты пару слов мне писала,
Я в ответ же писал вновь тебе.
Сколько общего мы находили,
Я во всем в тебе видел себя,
Твои строки меня вдохновляли,
Дивный замок в душе возведя.
И когда вновь глазами я встретил
Взгляд твой милый, забыл обо всем,
Как минуты прошли не заметил,
Мне казалось, что будто все сон.
Помню как ты взяла мою руку
И теплом согревала ее...
Я к дыханью прислушавшись звуку,
Слышал как бьется сердце твое.
Так хотелось сказать тебе много...
Не осмелившись я промолчал,
Не хватило всего лишь одного -
Только шаг... Но я рядом упал...
Я от прошлого мог отказаться,
Но, увы, что-то держит меня,
Оно давит и с ним распрощаться
Не могу, никому не вредя.
Слишком многим ему я обязан,
Но зачем я его берегу?
Я не знаю... Как будто бы связан,
По другому сейчас не могу...
Ты прости меня, милое солнце,
Пропаду, если скажешь, уйду.
Будет тяжко закрыть то оконце,
Но я мучить тебя не могу.
Я не в праве просить что-то больше,
Все приму, что ты скажешь сейчас,
Ведь чем дальше идет и чем дольше,
Тем труднее все станет для нас.
Может время пройдет, поменяет,
Не увянут возможно цветы...
Но пока мое сердце лишь знает -
Не достойно твоей красоты.
Ты меня дожидаться не станешь,
Ведь что ждать, если я просто тень,
Лишь тогда на которую взглянешь,
Когда ясный вокруг будет день.
Не хочу я с тобою прощаться,
Хоть бы изредка видеть тебя,
И при встрече тебе улыбаться,
И "привет" говорить подойдя.
Знаю станешь опять ты мне сниться,
Снова рядом быть буду мечтать,
И внутри чувств клубок заискрится,
Все по кругу промчится опять.
На бумагу опять лягут строки,
Вновь наполнится грустью душа...
Не иссякнут надежды истоки,
Лишь слеза упадет не спеша...
И скажу, как бы там не случилось,
Без малейших внутри сомнений,
Я люблю тебя... Так уж сложилось...
Сердцем твой навсегда... Твой "есенин"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601357
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 24.08.2015
а знаешь, если бы не ты
я не узнал бы боль потери
и всем по жизни слепо верил
ты знаешь, если бы не ты
но ведь основы бытия
придуманы для нас нарочно
чтоб в эти звезды непорочно
могли взглянуть и ты и я
и прошлое теперь кроить
ужель мужицкое то дело
я помню молодое тело
и помню ночи на двоих
я не писал тебе стихи
теперь стихи из прошлых буден
пусть что придумал, так и будет
оттуда и пишу стихи
я был бы счастлив без тебя
как я любил, тебя теряя
теперь люблю себя терзая
тебя, меня, исходы дня...
какой безумный был рассвет
какими нам казались ночи...
на нет ответом будет нет
додумывать оставим прочим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601665
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
надежда не потеряна, ещё
на донышке, нет даже полстакана
небес владыка пусть извергнет манну
её приму всю, с чистого листа
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601651
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 24.08.2015
прими на память мою боль,
не трать ее в любых масштабах:
potabam, poto et potabo -
уж лучше был бы карамболь!
а для разлуки вам на счастье...
хотя какое счастье в сластях,
хотя бы не было ненастья...
пусть не получится пристрастья,
ведь по боку любая боль!
прими на прамять, не теряй,
хотя теряй ее, но помни,
я без тебя почти что помер,
тебе дорога прямо в рай!
прими на память боль мою,
суши ее, клади в гербарий
и не придумывай аварий
на душу грешную мою!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601674
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 24.08.2015
Вновь весь мир издождило, и влага стекает,
По стеклу, по металлу стирая следы…
Дождь бубнит однотонно, никак не стихая:
Раз, два, три, это ты, это ты, это ты…
Капли бьют по тропе, по замученным листьям,
По растерянным астрам, цветам воронья…
И мелодия сырости в воздухе виснет:
Раз, два, три, это я, это я, это я…
Все цвета растворились, все краски распались
Посерел палисадник и выгорел сад
Серо-желтые чувства на сердце остались:
Раз, два, три, ви-но-ват, ви-но-ват, ви-но-ват…
Это лета конец, это с летом прощанье…
Растеряли тепло, холода наш удел,
И бесстрастной зари тихий голос печальный:
Раз, два, три, не хо-тел, не хо-тел, не хо-тел…
Как проносится время! весну ведь встречали!
И вдруг лета венец подошел невзначай…
Но беззвучно березы ветвями качали:
Раз, два, три, по-лу-чай, по-лу-чай, по-лу-чай…
И повисла над миром завеса глухая,
Подменяя собою всю суть бытия,
И стучала по темечку капля лихая:
Раз, два, три, это я, это я, это я…
Мир пропитан дождем и потоки стекают
Размывая раздумья, сбивая лады…
Ни конца, ни начала, идет, не стихая:
Раз, два, три, это ты, это ты, это ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598002
дата надходження 06.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Дерево жизни
Листья роняет
Где-то над бездною.
Пыльной дорогой
К темному Раю
Вслед за возмездием.
В дереве жизни
Мира недуги –
Черными соками.
Будто в моленьи,
Ветви, как руки,
Бьют небо токами.
Дерево жизни
Пусто, снаружи
Корни истлевшие.
Между корней тех
Прячутся души,
Солнцу не певшие.
Дерево жизни
Не плодоносит,
Страшно изогнуто.
Пыльной дорогой
Ветер всё носит
Крохи лжезолота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601589
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Бокал вина і біла скатертина,
Цукерки шоколадні на столі,
Свічка погасла, на стіні картина
І куля уже загнана в стволі.
Знов п’є вино поет, неначе воду,
Збирає рими звідусіль в рядки,
Він так не пив, не пив вина із роду
І донедавна був він не такий…
Що робить Муза з розумом поета,
Розірвана, чи скручена душа…
І тягнеться рука до пістолета,
Як Муза в піднебесся вируша.
Якби ще мить і пролунав би постріл,
Та інша Муза відвернула ствол,
Бо затягла поета в теплу постіль,
Його знов повернула на престол!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601497
дата надходження 23.08.2015
дата закладки 23.08.2015
Я иду на твой зов, телефонный звонок.
По железной дороге, по трассе.
Я шагаю по сердцу, иду между строк.
Я шагаю по Шторму, по страсти.
Нам всегда восемнадцать казалось вдвоем.
Паспортов оборвались страницы.
И мы вместе по жизни, хромая, идем.
Нет не Время, Любовь! В наших лицах.
Для тебя я разбойник, раскольник, святой.
Я унижен, распят и возвышен.
И ты знаешь, что я не только лишь твой,
Что судьбой не обижен, услышан.
Ты психуешь, что я исчезаю домой.
Там жена меня любит и дети.
Я, как лист, весь исписан тобой.
И заколот пером на рассвете.
17.11.14 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600625
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VRBaP08KbPI[/youtube]
Листопад 1991 року. Мітинг у районному центрі на Галичині, у мальовничому містечку Борщів на центральній площі біля пам'ятника Тарасові Григоровичу. Серця об'єдналися в єдиному пориві відігнати нарешті комуністичну примару, здобути право бути українцями. У вирі палкого патріотизму, який вирвався на волю, зазвучав піснею "Ой у лузі червона калина...", билося одне маленьке щире серденько.
Я росла з бабусею, поки батьки працювали. Вона завжди брала мене з собою до греко-католицької церкви, на мітинги (чи то не було з ким залишити, чи то так задумала доля, щоби дитя виросло в атмосфері любові до рідної віри і мови). Звичайно, як і кожна дитина, чула пісеньки про котиків-песиків, сонечко-зіроньки, та чому найбільше запам'яталися повстанські? Мабуть, часто у нас в хаті звучали "Повіяв вітер степовий..." і "Там під Львівським замком..." Яка у них сила! Крізь віки пробивається і здатна рушити неприступні мури! І дотепер під час застілля з приводу дня народження чи навіть на весіллі на Галичині співають-згадують наших героїв.
Моя бабуся була у Народному Русі, тож не дивина, що ми з нею опинилися на мітингу. Отже, кінець листопада, Україна за крок до незалежності. Виступають дорослі, діляться своїми натхненними думками і прагненнями.
І тут я, зовсім серйозна (а було мені три з гаком), кажу бабусі, що хочу виступити. Вона не знає, бідна, що насправді відбудеться на сцені, адже звідки у крихітки розуміння ситуації? Вірш про кицю, що пішла по водицю, не зовсім доречний. Парох місцевої церкви (який завжди тягав мене за носа і при кожній зустрічі ниряв рукою в кишеню ряси, зачерпав жменю копійок і сипав у долоньки - "на морозиво") заспокоїв сердешну і вивів на імпровізовану сцену мацьопу з твердим наміром виступити. Всі завмерли.
А я безстрашно випалила:
[i]Уклаїно, Уклаїно,
Як тобі здається.
Сидить волог в твоїй хаті,
Ще й з тебе сміється.
Най сміється, най сміється,
Він довго не буде,
Сколо наша Уклаїна
Самостійна буде.[/i]
(Українська народна пісня)
Жінки заплакали... священник традиційно посигналив моїм носом... бабуся гордо подивилася на свою артистку. Таємницею залишається одне: звідки оте мале знало, що вірш про зайчика не на часі?
Моїй країні вже 24. Я за неї трохи старша, але ми хороші подруги, бо знаємо одна одну змалечку (власне, була свідком її народження). Моє серце крається, бо розумію, що насправді всі ці роки Україна не була вільною. Та головне не втратити віру за крок до справжньої незалежності.
Ми, молоді і відважні, переможемо, якщо не стоятимемо осторонь! Звичайно, не всім іти у бій, але робімо те, що у наших силах, не будьмо байдужими!
P/S Пісню "Україно, Україно, як тобі здається.." записав і розшифрував Мирослав Стефанишин у с. Бовшів Галицького району Івано-Франківської області від учасниці визвольних змагань Лохоцької Марії Степанівни, 1927 р.н., 9.07.1989 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601299
дата надходження 22.08.2015
дата закладки 22.08.2015
[b][i]Втечу - не здоженеш.
Хай грудень-брат сліди завіє,-
не знайдеш...
А січень спалить у морознім океані...
Я піду́...
В лютневу цю імлисту самоту...
Мене знайди...
Лиш тільки крок лишився до Весни[/i].
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563909
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 22.08.2015
После дождя щекочут память чувства.
Блестят асфальт, деревья и луна.
Мне привкус чая намекнул на Пруста,
а Пруст напомнил, что была Она...
И вот мы снова ночью в голом парке,
луна потрескана, фонарь стеснен,
а твои губы так греховно жарки,
что их огнем и я воспламенен...
Еще глоток, мгновенье, ты прекрасна
была и в самый пошлый, серый день,
когда сказала, что все стало ясно,
что я "не тот", что лицемерить лень...
Тебе понравилось мое молчанье,
я красотой твоею был пленен;
так споконвек бездонно расстоянье
между людьми, как между скал каньон.
Смирился я. И все же что-то гложет.
Иль память лжет мне, не могу понять.
Бывает, время тихо все отложит,
а блик случайный все вернет опять.
Уж чай остыл, но я глотну еще раз.
На лужах зыбь, а на луне плюмаж...
Пекин, Летний Дворец, озеро, морось,
претензии, потекший макияж...
Нет. Что-то было связанное с Прустом.
Мадленки? чай? - как памяти конвой.
Я жертвовал друзьями и искусством
чтоб быть с одной тобой,чтоб жить тобой...
"Но что в ней кроме ненасытной страсти?
Я приукрасил тела ее храм
своей душою и повел к причастью,
а пленница верна своим богам..."
Я был тиран? Иль ты была строптива?
Что связывало нас? Что развело?
Как странно помнить взглядом объектива
альбомы кадров, а не чувств тепло.
Уж все не так, и я не тот, и время.
Я перевел часы, сменил язык.
Не давят рифмы стертые на темя:
от "бремени" и "племени" отвык...
Неуловимы женщины и жизнь. Порою
огонь былого нас назад влечет.
Погаснет он - я страсти успокою,
раздую пепел и пойду вперед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572442
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 21.08.2015
Мысль человека и чувство на части словами не делятся,
В каждом мгновении жизни текут они слитные, смутные,
Не повторяя свой путь никогда,хоть и кажется истинным
Нам, близоруким, обратное. Так и знакомые реки мы
Теми же воспринимаем привычно, но быстрыми токами
Воды их в вечное море вливаются, невозвратимые.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571658
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 21.08.2015
Венчала Полночь Осень с Грустью...
Вела её под образА...
В старинной церкви( в захолустье)
Свеча горела не одна...
Тянулась шлейфом паутинка...
Она фатой была на ночь...
Цикады пели под сурдинку,..
Стремясь прогнать сомнения прочь...
Чего то плакала,стеная...
И воск разлился,как река...
Запахло яблоком из рая...
Звенели капельки дождя...
Всё будет так,как было прежде!..
При ярком - ярком свете дня!..
Когда проснётся чья то нежность...
И приобнимет доброта...
Повенчанная Осень с Грустью...
Такой смиренною была...
"Всё возвратится, дорогая"...
Когда то(только без тебя)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601144
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Я від сьогодні звусь Елізабет,-
щоб більше кров у венах не кипіла...
Я п"єдесталу тінь, холодна і безтіла,
і не прийму вже з рук твоїх вина...
Стіна...
Слова твої вмурую по цеглині...
...Що за стіною?
...Серце в домовині!
І жоден нерв не втримає балансу.
До смерті крок -
слів танець декадансу.
20.08.2015р.
Декаданс - франц. decadance - занепад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601091
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 21.08.2015
Ручей,простуженный морозом,ворчал сердито до угла...
Сияли ярко -ярко звёзды...
Луна печальна,как всегда...
Опавшие шуршали листья(под тусклым светом фонаря)...
Далёкое казалось близким...
И умиляла суета...
В мечтах прохладных пахло летом...
И для тебя,..тебя одной
Пишу картину красным цветом(одной сплошною полосой)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601040
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Добігає кінця, повертає до осені літо,
Надто бажані наслідки тне гостре лезо причин.
Коли вчинки - думок і надій мовчазні сателіти,
То чому результати мізерні, кричи - не кричи?
А якщо обірве́ться до болю напружена нитка
І не вистачить віри, не стане для бою снаги -
Позбирає кохання з підлоги нехитрі пожитки,
Нерозбірлива доля штовхне його притьма з ноги?..
Що то тіл унісон, як у душах одні дисонанси?
Світ - камінний господар. Любов добереться сюди?
Я прийду... якщо Бог мені дасть хоч би де́щицю шансу,
Якщо ти все ще хочеш мої відшукати сліди...
20.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600963
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Указательным пальцем проведя по воде,
Вздохом ветра на крыше, ты всегда и везде,
Слышать, думать и верить, сердце рвя на куски,
Мыслью горькой от боли разрывает виски.
Зачеркнув свою тень на холодной стене,
Током колким по венам, горит сердце в огне,
С силой рвусь я на волю, оставляя лишь след,
Без души, но в покое, это мой Вам ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600926
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Рюкзачок за спину,
Кепку набекрень...
В суете не сгину,
Как вчерашний день.
Тропка от дороги
Прямо в лес ведёт...
Не ленитесь ноги,
Пусть душа поёт.
Ягода лесная,
Воздух, как вино...
Мать моя честная,
Мне не всё равно,
Что щебечет пташка
Там, где мох растет,
Малая букашка
По коре ползёт...
Мать моя честная,
Искололась в кровь!
Вот она какая
Ягоды любовь.
Там заноза колет,
Там колено рвёт,
Поясницу ломит,
А душа...поёт !
С горкою лукошко -
Нынче щедрый день.
Стелется дорожка,
Кепка набекрень !
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600920
дата надходження 20.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Експромт
Коли у мріях,сподіваннях приходила у сни
Одна мелодія зітхання(із серця неба) - висоти...
Не розпізнав свого кохання!..
П"янкі останнії стежкИ!..
Чом не розчулили благання?..
Чом не волала,що то ти?!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600804
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 20.08.2015
Израненный, замерзший,ведь не лето,
Он сам пришел в снегу к ее жилищу.
Он получил тепло. немного пищи.
И был готов ее хранить за это.
Все было чинно, но потом однажды,
Потерся мордой о ее колени,
Дал почесать за ухом. это важно..
Так волк не делал в сотом поколеньи.
Все шло обычно, в доме тихо , сытно.
В углу совок, и старый лысый веник.
Он полюбил ее и вел себя открыто.,
Но раз проснувшись , ощутил ошейник!!!
Ошейник ? Волку? для чего, позвольте?
Такого не было в веках с созданья мира.
Но приговор был строг,как тот ошейник.
Все будешь делать, что бы я не говорила.
Но долго не могло так продолжаться.
Он не собака, шавка,что жрет сало.
Он долго этому сопротивлялся.
И раз на утро, вдруг его не стало.
Валялся на полу ошейник строгий,
Шипы в крови, меж швами шерсти клочья.
Он так не смог, как были б рады многие.
И он ушел под утро, темной ночью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600667
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Асфальт прокинувся
від доторку води,
від рук її,
що пестили так вміло...
Лиш тільки ніч,
подібна до мари,
з-за місяця
вдивлялась в них несміло...
Він розімлілий
прагнув зваби знов,
щоби текли у нім води
шалені ріки...
А чи йому
загляне в душу хто?...
Чи відрізнить любов
від "просто" втіхи?....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600655
дата надходження 19.08.2015
дата закладки 19.08.2015
Где-то сполохи блещут грозно-
Дождь прольется влагой живительной...
Лишь луны в окруженнии звездном
Глаз бесстрастный, мертвенно-бдительный
В обозрении темных урочищ,
Затаившихся тайн и явлений,
Словно бедствие им пророчит,
Словно знает секрет спасенья,
Равнодушным холодом взгляда
Осеняя мир в полумраке...
Дождь прольется каплями яда...
Где-то дико воют собаки,
Осознав приближение бури...
Обезумев от лунного взгляда...
Небо, тучами мрачно нахмурясь,
Исторгает электроразряды,
Будто цель поразить пытаясь,
Будто высшую справедливость
Над поверженным отправляет...
И свершенье дополнит ливень...
Так таитесь, мрачные тени,
Избегая небесного ока!..
Мир останется неизменен.
Вы исчезнете в буре потока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508512
дата надходження 01.07.2014
дата закладки 19.08.2015
Стояла ночь. Гигант стоглазый сонно
Внимал свирелям северных ветров
И облако кудрявым Купидоном
Несло луне вуалевый покров.
Мерцала ночь. Меха снегов, сосульки,
Узор мороза на слепом стекле,
Глаза и мокрый нос дворовой Жульки,
Фольги кусочек на дверной петле
Все вдруг волной сверкнуло, улыбнулось,
Под светом фар ожило все, точь в точь,
Как рыба под водою, кувыркнулось -
Под гладью будничной блеснула ночь.
И снова в сон. Под строем туч махровым
Ночницы закружились во всю мочь.
Луна катилась в небе по сугробам.
Стояла ночь, зимы хрустальной дочь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569465
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 18.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2015
Я так люблю приходити сюди,-
в земний мій рай,
мій острівець свободи,-
де розмовляють трави і вітри,
щоб серцем доторкнутись до їх вроди...
Люблю вслухатись в шелести розмов
і відкривати слів забуті змісти...
Кленовим листям стеляться до ніг
рядки моїх іще майбутніх ві́́ршів.
9.10.2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528986
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 18.08.2015
You don't need me today and right now,
When the guts of wind don't horrify,
And flocks of birds in the sky overfly,
And laughter streams from loving eyes.
You don't need me tomorrow in the morning-tide
When flavour of bread and warm muffin-fight
Touch the deep breath... what a weird inside!
With lightly sweet moaning...just me, self-invited.
You don't need me even down the ticking time,
When the transparent veil of downsides
Will remind the hardships of our nights out,
Will cover it with bitter taste of brines.
You don't need me, - away the blames,
Could be...but gone away...forgotten...games...
The simple truth - lessons of my life-line.
Don't need me...Why did you call me last night?
P.S. Возможна озвучка
Ссылка на произведение автора: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597803
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600401
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
О, доле... доле, чим ми провинились
перед тобою протягом віків?
Роками від чужинців боронились
та хоронили юних козаків.
Бо землю українську плюндрували
ватаги ворогів з усіх сторін.
Дівчат, немов худобу, продавали,
приречених на рабство і на скін.
"Робоча сила" ми були, не люди.
Та врешті поламали це ярмо.
Якби ще не свої лихі іуди,
Якби їм всім та на чолі клеймо.
Усім отим, хто у скрутну годину
рахує за спиною срібняки.
А мати біля тіла: " Сину... сину",
й не відпуска холодної руки.
То де ж та правда? Де та правда, Боже?
Комусь - усе, комусь - стражденний час.
Вже вкотре українці на сторожі.
О, доле... доле, усміхнись до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600404
дата надходження 18.08.2015
дата закладки 18.08.2015
Экспромт
Минор в"Шанели" и в "Мицуко"...
ПлодИт бемоли тишина...
Винтажными волнАми скуки!..
В земной юдоли бытия!..
В них отголоски грёз минувших...
И шлейфом нежность...Не моя...
В миноре мысли о простивших...
О тех,..кого любила я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600357
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015
О борт ударилась волна
и покатилась прочь лавиной
аквамаринами полна;
Ветра над пенною вершиной
алмазной пыли облака
подняли силой исполинной;
Туманна, как эфир легка,
Ирида выгнулась игриво
вся в амолитовых шелках
И вмиг исчезла. Что за диво!
Что возвестила мне она
так драгоценно,так красиво?
И вновь ударилась волна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569501
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 17.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015
Бледнозеленый чай в стакане,
скрип стен в каюте,стук часов,
и полменя в пустом экране,
и полумесяцы белков.
Впотьмах пишу у монитора,
устало вытяжка сопит,
сосед храпит,над койкой штора
скрывает сна безумный вид.
Вдруг,прошлое скользит в виденьи:
отец читает на печи,
сквозняк и храп,трясутся тени
вокруг украденой свечи...
Очнулся,обернулся,где-то
в заметках ждущих на стене:
"при свете лампы силуэты,
жаль,не тревожат сердце мне".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569358
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 17.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015
[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00542020.jpg[/img]
Desires of the demons are hellbound
Clay and Temper...Temper and Clay...
I've given it but won't rebound...
How couldn't I?...They tear apart...
And smash away... I will reclaim
Clay and Temper...Temper and Clay...
They won't escape...unlock the chains...
Still, they want get off this grounded space
Without their wings...I'll bend for them the Heaven...
Temper and Clay... Clay and Temper...
Every desire of demons to flame
I will commit...and run to you...in tremble...
Temper and Clay... Clay and Temper...
Ссылка на произведение автора: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600188
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015
Поэт печальной глубины,
Той беспощадности души,
Что защитилась, камнем став...
Навек пусть сомкнуты уста –
От лезвий-слов твоих свежи,
Незримы раны. Так странны́:
Не кровото́чат и не жгут,
Титана-боли больше нет,
И я уже не тело – дух,
Теряя зрение и слух,
Я наугад иду, а след
Уже не мой, кривой, как кнут.
Среди сходящихся миров
И обессилевших ветров,
Что по ту сторону и Тьмы, и Света,
Среди надгробий и могил,
Цветов ночи́, разбитых крыл,
Войду в чертог всех про́клятых поэтов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600134
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015
Помехи в моем эфире,
Проблемы в твоем раю.
Я на правах дезертира
В со́зданном чертом краю.
Странные песни без смысла,
Долгие дни без забот.
Буквами кажутся числа,
Азбукой Морзе - строй нот.
Кончики пальцев, немея,
Держат беззвездный навес.
Кто-то, не благоговея,
Просит нелепых чудес.
What do you see in that mirror?
Shadows and ghosts of you*.
Проблемы в моем эфире,
Помехи в твоем раю.
____________________________
[i]* Что ты видишь в том зеркале?
Свои тени и призраки (англ.).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600119
дата надходження 16.08.2015
дата закладки 16.08.2015
[quote]..Та допоки життя – нас до Світла ведуть Прометеї
І дорога до щастя – лише у святій боротьбі...
[b] stawitscky "Ровесникам" [/b] [/quote]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599673
Не обрати нам час...
І не вибрати місце, країну..
Доля нас закидає,
дорогу вказавши одну.
Ми йдемо.. Бо що ще?
....ранить вибір осколком руїни..
Та життя все ж одне -
і затято ведемо війну…..
знов щодня із собою,
й страшним нігілізмом епох!
..Може б краще «вели́»?! -
грішно втома уже проступає..
І свердли́ть думка: «Чи ж
не втомився ВІД НАС іще бог,
як самим у собі
все затишшя й спокою немає?!»…..
Але ж й сил вже нема
серед темряви бачити зірку,
що так тьмяно мигтить
від натуги прорвати пітьму…
Та вона ж провідна!!...
Як без неї?....підкралось щось згіркле..
І тремтить Прометей,
волю давши за краплю вогню….
Двоголовий орел*
ще терзає безпомічну плоть…
Та тріумф цей не вічний –
нагострені стріли Геракла*.
…Не обрати країну
і час… Та окови збороть
нам дано! ....від богів,
яким світу людського забракло...
......................................................................
[i]*Двоголовий орел - тут як символ, герб країни;
* Стріли Геракла - згідно міфу саме Геракл вбив стрілою орла, звільнивши Прометея від мук. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599895
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
И снова взгляд скользит по тьме,
Ладонь щеку сжимает в складки,
Дорога в чуткой тишине
Уж стуком сну отбила пятки:
Опаздывает вновь ко мне
Повеса, вновь играем в прятки.
Опять найду его в окне,
Знакомы мне его повадки,
Останемся наедине,
Отбросим разума рогатки,
Мир увеличится вдвойне,
Лишь Гипнос выльет сок свой сладкий,
Потом проснусь в своем же сне,
Все бредя о приятной схватке,
Чуть ощущая в глубине
Колеблющихся волн остатки,
Подталкивающих извне
К поверхности, к концу, к разрядке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576567
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 15.08.2015
Как в сильный ветер сигарета тлеет,
Так жизнь без цели тянется к концу.
Мудрец о времени лишь сожалеет,
Тайком завидуя счастливому глупцу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582794
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 15.08.2015
[b][i]tth[/i][/b]
[i]Волинь... с. Веснянка. Погоже літо...
Озеро неподалік від Луцька...
Чайки над озером... І... мрії! Мрії
про майбутнє. Бо сьогодення сумне.
Та життя бере своє... Мрії...[/i]
[youtube]https://youtu.be/DPabSZMU7Zo[/youtube]
[i][b][color="#b700ff"]То не сонцева тінь в голубих небесах
В плесі озера вкіс відбивається…
То на бе́резі трав жадібка́ бірюза
Корінцями углиб розвивається…
То не чайка над озером в’ється, літа́,
Спрагло долю у вирі шукає…
То твої молоді та щасливі літа
Серед літ запізнілих блукають...
То не жайвір у небі відчайно співа,
Немов щастя нам щедро віщує…
То твої в позолоті, коштовні слова
В моїм серці... щоночі ночують.
...Кличе неба і трав нехибка бірюза,
Літо гладить фіранки в віконці…
То не сонцева тінь в голубих небесах…
То моє несподіване сонце.[/color][/b]
10.08. 2015, с. Озеро, Волинь[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599855
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
Дождь просочился, как в пустыне родник,
Сквозь злой песок температурного сна.
Жары подобной обжигающий лик
Глядит из прошлого, где скрыта война.
Я вспоминаю, как плескалась вода
Под крышкой фляги, что свисала с ремня...
Вновь память юности вернулась туда...
Вновь сны из прошлого тревожат меня...
Хотя, возможно, это вещие сны
Большой войны, что обивает порог,
Костров забвения, дымов пелены,
Безводной скудности военных дорог...
Так кровоточит память-сон... И пока
В бреду я слышал, как поет Гамаюн,
Из зноя ночи протянулась рука,
Достав истерзанную душу мою.
И переливами душа напилась...
И я к источнику, как путник, приник...
Звонок- из прошлого? Грядущего связь?
И ты- на связи, как журчащий родник...
И этой ночью нам жара- не жара.
И этой ночью нам беда- не беда.
Вся наша жизнь- преодоленье преград,
И ты желанна мне, как в жажду вода.
Сотрется с темени испарины зной.
Лишь будь на связи. И звенит аппарат...
И в скором времени ты будешь со мной...
Кто вышел В ЗАВТРА, тот ушел ИЗ ВЧЕРА.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115081501062
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599772
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 15.08.2015
А боль,как шарманка,уносит покой...
А боль,как ветрянка,гуляет по коже...
Когда возвращается бродом домой,
То ей приготовлено... ложе...
А боль снова свила большое гнездо...
И где-то у самого сердца...
Померкнет пред нею златое руно!..
Затопчут - парадные берцы!!!
С той болью управится только мастак!.. -
Кто был в переплёте тревоги!..
Не верь,что отпустит тебя за пятак...
У боли - венец недотроги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599668
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Мой разум твоим колдовством овеян,
Ночным волхованьем натянуты струны,
И если Атропос удел осмеян,
Так брось же в огонь зазеркальные руны,
Забудь же о том, что сулит чернолесье,
Кипя тёмной жаждой разливно свирелью, -
Там юность деревья бросают в бесчестье,
И гуще сжимаются страхи над елью.
Я твой атанор. Запрещенностью слога
Твоих заклинаний украшены стены,
Мне руки твои, как мечтанья сирены,
И твой поцелуй – Наблюдатель Порога.
Не помню иных песнопений. Налит
Узорчатый кубок твоею тревогой,
что сердце моё стынет в келье убогой,
И острые зубы Праматерь скалит.
Ты мне, словно птице костёр восхода -
Призывно манящий набат гильотины,
Прозренье над пастью последней стремнины,
Ты первая синь глубины небосвода.
И горькой Атропос удел осмеян,
Ведь разум твоим колдовством овеян.
_____________________________________
Атропос - (греч. Неотвратимая) - одна из мойр, обрезающая нить жизни в назначенный судьбой срок...
Зазеркальные руны - имеется ввиду руны, которые называют зеркальными.
Зеркальными рунами можно лишить смысла 15 рун старшего футарка, отзеркалив их по графеме, а также вывернуть на изнанку дар, спрятанный в каждой из этих рун.
Атанор - в алхимии специальный горн, от греческого слова - "бессмертный", потому, что огонь, раз разведённый, должен был гореть до конца Делания.
"И острые зубы Праматерь скалит" - убывание Луны
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599276
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 14.08.2015
Возможно ль прекратить
Осколки звезд
Искать в пустынях Юты и Небраски?
Пока я здесь, успей меня спросить-
Откуда кисти, холст… откуда – краски?!
Не отвечай,
Что будет так всегда,
Без времени… пространства… и начала…
-“Она струится легче, чем вода…
Покуда мир - она здесь рисовала”…
Не отвечай,
Что будет так- везде…
Огнем… лучом… туманами сверкая...
Однажды ты проснешься на заре…
Лишь я………. растаю………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599570
дата надходження 14.08.2015
дата закладки 14.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2015
Моя струна давно не плачет...
Печали излилА ведро...
И если даже вдруг захочет,
То не посмеет(так дано)...
Она секреты не раскроет...
Не стоит ей надокучать...
Когда большОго не достоен,..
Не стоит в малом окрылять...
Моя душа не стонет больше...
И Паваротти "ля" не рвёт!..
Моя душа утонет в (dolce),
Когда весною лёд сойдёт...
Моя душа скучает очень!..
В ней градус - тридцать семь и два...
Когда кого то видеть хочет,..
То ожиданию верна...
Она случайно(между строчек)
Свои признания нашла!..
Пронзали дух картечью точек!..
Внимала Паваротти "ля"!!!
Моя душа на непорочность
Экзамен времени сдала?..
Прикосновением на (прочность)
Струну затронула она...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599394
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Когда осень в пути,..
Не проси о пощаде...
Не моли о любви
Ты слезой на помаде!...
Чувства все - взаперти!..
Никуда им не деться!..
Разве нужно уйти,..
Когда можно согреться?..
ВременнЫе мосты,
Пролетая галопом!..
То шафрановым сном,..
В солнцепёк( автостопом)!..
Не сжигая дотла!..
Сберегая осколки!..
Обнажая сердца!..
Для последней иголки!!!
Не моли о любви!..
Не проси о пощаде!..
Когда осень в пути,..
То не всё в шоколаде...
И страдает душа...
И душа - на излёте!..
Когда осень пришла,..
То смирение - в почёте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599389
дата надходження 13.08.2015
дата закладки 13.08.2015
Моє життя, як сіре тло
того омріяного раю,
який ношУ в душі своїй,
та все одно...
Я обираю!
І виберу, хоча б там що-,
вузеньку стежку понад краєм...
Ту, що до Бога,-
скарб життя,
моє призначення і хрест мій,
утеча духу з небуття...
.....................................
А люди ті, що вже забули,
звідкіль взялись, куди ідуть,
які зреклись живого слова,
нехай в оману не введуть!...
Хай не отруюють базіки,
злослів'ям не встромляють лез...
В любові немічні каліки,
їх суть, як зайця хвіст,- без меж...
Чому?!!
Чому чужая доля,
як під лупою та блоха?...
Душа від болю править тризну,
принести б в дім як більше хмизу,
хай біль згорить - немов й нема!
2010р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561911
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 13.08.2015
Верба лоскоче тиху воду,
А та на сонці виграє...
Чи ти без імені, без роду,
Що з тебе сум мотузки в"є ?
Вдягни смарагдове намисто
Та волю в косу заплети.
А як терпіння гілкой трісне,
На воду смуток відпусти.
Його там верби залоскочуть,
Його там сонце засміє.
Печалі більше не захочуть
Селитись в серденько твоє.
Там місце білої лілеї,
Що по-під берегом цвіте.
Бери красу надхненну з неї,
Бо все, що чорне, то пусте.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599143
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
-Люблю тебе!... Хоч тАк мені болить!
-Люблю тебе!... Виймаючи стріл вістря!
-Люблю тебе!... Люблю, хоч ти вже звик,
що за жорстокість віддаю я ніжність...
-Чи не люблю?!........... Зриває ураган
в пориві шквальнім запобіжник волі.
-Чи не люблю?!............. Образи океан
набігом хвиль затопить шхуни долі...
-ЯК???... Не люблю?! - пручається душа!
-Як не люблю,- якщо тоді любила? ...
-Як не любить того́, ким тАк жила́
тоді ... колись. Люблю!!! Бо я ж любила!
12.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599135
дата надходження 12.08.2015
дата закладки 12.08.2015
Роса - кришталь, червоні пелюстки,
твої глибокі і зелені очі.
бліді та ніжні губи чарівні,
мрійливий місяць що на крилах ночі.
Не спокушай мене моя отруто,
твоя солодка свіжість і душа,
медово - гіркий аромат розкутий,
ти поруч, але, я тепер сліпа.
Від муки тихої мої тремтять долоні,
ні пари з уст, утомлених зітхань,
і кров моя в тобі багром солоним,
моє найпотаємніше з бажань...
Яскрава блискавка закохана у зорі,
мов та дівоча, вишукана стать,
солодкі сльози - перли мов прозорі,
а ті шпильки - брудна і темна гать!
Не загадка краса твоя трояндо.
Чуттєвий та спокусливий парфум.
Ховатися від осені не варто,
усе одно самотня.
Знову сум...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156058
дата надходження 17.11.2009
дата закладки 12.08.2015
Хвилинами поруч з тобою снують перехожі,
одягнуті в серпень… і в спеку… і вище колін…
Малесенька сукня в горошок пробігла… так схожа
на ту… з зовсім іншого дивного часу…
Коли
рішуче–сміливо дивився в пісочне майбутнє…
Коли задихався від зим… від питань… від краси…
І білий горошок на диво сидів самобутньо
на плечах її порцелянових…
Та навскоси
летіло з дощами усе ваше спільно–можливе…
Своє…
І тому не потрібне тобі…
Серед днів
щось зовсім інакше здавалося першоважливим
і без будь–якого відношення до почуттів…
…В своїй недосяжності схоже, мабуть, на веселку –
прожите роками, загублене поміж епох
велике минуле, одягнене в сукню маленьку
з тоненького сірого ситцю у білий горох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599061
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
ребенок матери:
- пространство, опьяненное тобой
напоминает колокол по форме.
объемен звук, и кажется, что кроме
звучания нет лучше ничего.
ничем не заменимая любовь
рождает между нами волшебство.
женщина мужчине:
- он чувствует, как движется ладонь,
скользит, подобно лодочке на волнах.
за солнцем так вращается подсолнух.
еще одна к гармонии ступень:
часы споют отчетливо:
«динь –дон»,
и навсегда запомним этот день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599080
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
В покосы вечности отчаянно нырнуть,
Единожды ступив на Млечный путь.
В чужих мирах отшельницей скитаться.
И, падающей яркою звездой,
Погашенною вечности косой,
В твоих глазах
Мгновением
Остаться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598972
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Он жесток и коварен…
Твой мир… и сверкнет чистой стали
Искупительный меч…(так знаком - воевал и со мной)
В час, когда ты устанешь от битв и вчерашних баталий,
Я к тебе поднимусь
королевской испанской тропой…
Нет иных здесь наград…
Лишь изранены пальцы о скалы…
Не гнездятся тут птицы… росой не искрится трава…
Тот единственный миг, когда ты поднимаешь забрало…
И в глазах отразится –
безумных небес синева…
Мне ль о том сожалеть,
Что избрала я путь этот скользкий?
Что остудит мой пыл твоих огнищ угасших зола?...
Ты увидишь меня той единственной в мире креолкой,
У которой в глазах –
синева... синева!.... синева!!!...........
Мне они не нужны...
Уберите отсюда веревки!
Только воздух – опорой!.. значенье теряют слова…
Ту, что шла – так свободно!… легко!… и всегда - без страховки…
Не осудит молва…………………..
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=R5wmnmsmGWg[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598939
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
Рука безвладно впала долілиць ...
Та щО тобі душі глибин скорбота ...
Я відпечалюсь . Так ти певно й звик ...
Біжи . Спіши ... попереду робота ...
А я ............... залишусь тут !............
Іди ..... Не оглядайся !...
Ти всім життям своїм спізнився на маршрут ,...
той , що без тебе вже ...
Іди вперед ..... Не кайся ! ...
А я ..... А я лишитись хочу ...
ХОЧУ ... ( мушу ...) ТУТ ...
... Іди вперед !.......................
10.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598934
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
[quote][i]Единственное, что надо делать с женщиной, — это любить её, ну да, любить..
Люби её, найди в себе нежность, и желание, и мужество - её любить.
Никаких «потом», никаких «вчера».
Если её глаза грустнеют, дай ей больше любви.
Если они всё ещё печальны, дай ей еще больше любви.
Ты не представляешь, каким сокровищем ты будешь обладать, если у тебя всё получится.[/i][/quote]
В этой схватке
я теряю веру…
Мой несладкий, сделай что-то, сделай!
Помани – любовною игрою,
Если осень холодом накроет,
Если лето пересушит зноем,
Если песня – бесконечным воем,
А звезда заветная – лампадой,
Будь моей пленительной отрадой!
На плечо твоё – позволь спуститься
Без надежды прозябавшей птице,
На груди – согрей, накрой полою
Подними – над грешною землёю,
Окружи – участьем и заботой,
Протяни – ладони для полёта,
Но, внезапно, резко передумав,
Жестом властным, жарким и безумным
Притяни к себе, коснись губами,
Разорви преграды все меж нами,
Обещая, страстно проникая,
Отступая, и в себя впуская,
Чтоб волна пошла по телу дрожью,
Сладкой сказкой и желанной ложью…
То, что ты нечаянно разбудишь,
Всё равно – спасёт, или погубит,
Болью отзовётся, иль блаженством.
На костёр взойду - готовой к жертве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598879
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 11.08.2015
я вздыхаю – от темы едва ли уйти –
поэтический взгляд по чуть-чуть лубенеет.
это лето у леты – лишь паллиатив,
карфаген перед бегством энея.
ты вздыхаешь – бывали иные дела,
но пока проживала своё – неказисто –
оказалось, бандеровца ты родила,
и он хочет стрелять в террористов.
я вздыхаю – забыли о детской слезе,
и о клейких листках да попутном горнем,
что разруха в клозете – не колизей,
а разруха в умах – преисподняя.
ты вздыхаешь о чём-то, потерянном впредь –
саудади -да-ди-да- под сенью фейсбука,
а кому-то отпущено – вдруг – умереть
от ракеты, отпущенной «буком».
август 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531550
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 10.08.2015
О победах свой героической роты,
О падении евро, свободе Курил
Мне молчал и курил боец желторотый.
Он молчал и курил.
И старик у метро разутюжил гармошку –
Он молчал и играл свой заезженный вальс,
С расстановкой жал клавиши вдоль понемножку,
Засучив рукава:
«Ни кола, ни двора, ни зелёного сада
Ни проклятий, ни жалоб – вообще ни рожна –
Только старости немощь да город в осаде,
Да болеет жена».
Мне малыш на руках у беременной мамы
В толковище за право на паспорт в ОВИР
Улыбался беззубо, беззвучно и прямо,
Если б мог, говорил.
Мне трава пожелтела и листья опали
Тоже молча: природу зови – не зови.
Это небо в опале, эти люди попали
Под колёса большой нелюбви.
А в сетях социальных камланья и мука –
Феодала подставил дежурный вассал,
Тот легенда, а тот – распоследняя сука –
Чище детской слезы обличенья фейсбука.
Будя всем недотыкомкам впрок и наука,
Не жалея ни деда, ни сына, ни внука,
Он просил перепост,
И писал, и писал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528497
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 10.08.2015
Снежинки вихрятся в разряженной печали,
и в мутном небе больше суеты,
чем в прошлогоднем.
Стынем и дичаем
и я, и ты.
Припорошит, но набело едва ли
напишутся достойнее следы,
чем прошлогодние –
в пристыженном молчании
и я, и ты.
Сегодня скудно, страшно, как в начале
конца иль настающей пустоты
безвременья,
которую зачали
и я, и ты.
Сколь ни бранись, а больше не вмещаем
в себе любви , надежды, красоты,
чем прошлогодние.
Ушли. И обнищали
и я, и ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540538
дата надходження 30.11.2014
дата закладки 10.08.2015
такой стих, в котором половина слов значит не то, что написано, а то, что покажется написанным, если присмотреться.
мета-поезія --- поезія без мети )
[i]Алёше Задорожному[/i]
я верю, что ты жив.
прозрачная старушка
на той неделе раз-у-сердила язык:
плела мне про день пришлый и день ушлый.
внимал и ник.
и никогда в себе
не вымолчал бы стержня,
кабы не ты, чтоб дрёму грунта расколоть
безгласием - крикливым, как надежда -
спасёт Господь!
поди, таким, как ты,
в небесные оконки
заглядываться, ладаном дышать
на ум нейдёт - твои рассветы звонки
тишь потрошат.
шатает и несёт
в весну, тоска опрела.
ещё чуть-чуть и раз-господится о-крест.
мой интро-вер, ты возратишься целый,
как надо-естЪ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569378
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 10.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2015
Есть мир о котором вы все не слыхали,
Но он не на дальней звезде,
Средь тысячей нас он таится в печали,
Ждёт чуда всегда и везде.
Мир полный могущества тайных значений
Вовне не стремится на свет,
В своих иллюзорно-кривых параллелях
Он есть - и его, как-бы, нет.
Закрытая каста людей-невидимок, -
Во взгля́дах подвох различим:
В них шрамы от кем-то обрезанных крыльев
В огне неугасших светил.
Здесь дети с сединами прошлых ошибок,
Здесь клан разобщённых сердец.
Что вас привело в этот мир без улыбок?
Откройся, проклятый ларец!
Безрадостный мир! Как бездушен и жалок
Твой лживый, надменный кумир!
Курганами душ величав твой упадок,
Погостом крестов без могил.
...Ещё одно тело бездушно-безвольно
Упало в пустую кровать,
Ещё одно сердце разбито... Как больно
Погибшему неумирать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598726
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Безкрая ноче!
Стань туманом!...
Розвійся в просторі ефіру...
...Ясніє. Глянь...
Юнак в сріблястім
зійшов в лиман і ноги миє...
Зоря ранкова зашарілась...
Збирала мушлі в диво-кошик,
а тут ... хлопчина білолиций,
іде лиманом, світлоокий...
І враз...
Зайнялася рум'янцем,
вдихаючи у серце чари...
Отак щодня в передсвітанні
збира Мольфар зірки коханій.
09.08.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598713
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
В час отчужденья, грусти со свечами,
Когда отчаянье благословит твой путь,
Возьми бумагу старую с полями,
Перо, чернильницу и кофе не забудь.
И напиши, как много накопилось
На сердце мук, как горько быть одной,
Как безответно, глупо ты влюбилась
И в страсти утонула с головой.
Там, в таинстве чернильных букв и слов,
Пропитанных кофейными слезами,
У раненых, разбитых берегов
Появится фрегат под парусами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598553
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.08.2015
(эхом на стих Кадета
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598369 )
Помяните когда-то, потомки,
Но не словом досадным "засранцы".
Есть желанье составить осколки
Лучшей жизни...Обуглены пальцы
И мозги набекрень нам свихнули,
И глаза нам зашорили плотно.
Закипела душа, как Везувий -
Не согласна влачиться бесплодно.
Ей пахать бы да радугу сеять -
Ярких красок земных приумножить...
В грязевые захвачены сели.
Виноваты мы сами, похоже,
Что позволили мраку спуститься
Что не тех мы на трон возводили.
Теперь сами должны приютиться
(К слову ли?) к многоточию "жили..."
Мы сослепу культяшками водим -
Свет не виден в глубоком тоннеле.
С патрохами наш мир нынче продан
Каннибалам - живыми нас съели.
Только живы благие надежды.
Да поможет нам разум, не случай.
Мы, засранцы, стираем одежды,
Чтобы жизнь хоть у вас стала лучшей.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598567
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015
Як я хочу тепла!..
Чи ж зумію весни дочекатись?
Знов туди попливла,
де навчилась тобою втішатись.
Час вже не зволіка,
гарячкую – де човен,де пристань?
Мого щастя ріка –
незаконнонароджена пристрасть.
Я – углиб в ній і вшир,
захлинаюсь,радію,пірнаю.
Янгол мій,поводир
ще нічого про мене не знає.
Важко бути плавцем,
коли сльози і сумнівів злива.
Перед долі лицем
я стою і нещасна й щаслива.
Осяйний,вогняний
моїх пристрастей рай антуражний.
…Непосвячений мій,
недоторканий мій,недосяжний…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598486
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
Птахо, Ваша черга випестити її (ніжність) до деревця.
Тарас Яресько
Приніс її в долонях: "Ось, рости."
А сам пішов-поплив у море степу,
Де ні річок, ні тиші, ні мостів,
Але у всьому тому є потреба.
А я… Що я? Земля мені чужа…
Як розпізнати – листя то чи крила?
То й запевняла: обрій – не межа,
І зорі на вечерю їй кришила.
На осінь закурликала: "Пусти!
Я хочу в небо!" – "Ти ж іще зелена!" –
"Таж він сказав тобі [i]"ЇЇ рости!"[/i],
А не [i]"Тримай"[/i], немов ручного клена"…
А я… Що я? Сама її таку
Плекала… То чи маю зупиняти?
Лети ж у степ. І передай йому:
Зростила Ніжність синьокрилим птахом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598460
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 08.08.2015
[color="#52077d"][i]Намалюй мені ніч
з островами небесного світла,
З прохолодою трав,
що росою омиє мій піт.
З таїною узбіч,
з матіолою, що вже розквітла,
З феєрверком заграв,
що злітають високо в зеніт.
Намалюй мені ніч,
де навкруг фіолетова тиша,
І лише срібний дзвін
й світлячків неземний хоровод,
Що летять з усібіч.
Де лиш вітер мене заколише
Й місяць, наче рубін,
вбереже від усіх перешкод.
Намалюй мені ніч,
де тумани нам стелять перину,
Де духмяна трава
нам подушкою стане тепер
І хоча віч-на віч,
я з тобою, навряд, чи спочину,
Намалюй як співа
ніч божественну музику сфер...[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598292
дата надходження 07.08.2015
дата закладки 07.08.2015
полуночная лунная ртуть
оседает устало на ветви.
невозможно при свете уснуть:
заливает дома и мечети
серебристая звездная грусть.
полнолуние. бабочки-сны
по спирали кружат с минарета,
и ныряют под всхлипы зурны
в седоватые кудри поэта.
ощущение мутной вины:
ориона мерцает стрела.
там за морем хазарским родная
сторона, что меня родила,
разухабистая да степная,
за позорный побег прокляла.
я скрываю обиду и злость
у Саади в саду подвенечном,
собираю по капелькам в горсть,
утопая в цветах бесконечных,
блеск росы,
как непрошеный гость.
приоткрою случайно чадру
луноликой Жасмин синеглазой,
и отпряну от ужаса.
вдруг,
смерти бледной горящие стразы
позовут чужака к алтарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597771
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 04.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2015
Вот как-то так,а не иначе:
Слова пролились невзначай...
Ты рад услышать?.. -
Я - не плачу...
У неба - синий-синий край...
Я дверь свою не запираю...
А если всё же суждено,..
Когда чего -то не желают,
То посылают далеко!..
То, забывая,отпускают...
И заметают все следы...
В пылу(бредовом) поджигают
И трёхполосные мосты!..
Воздушных замков (колоннады) -
На растерзание ветрам!..
Табу - возвратам (за награду)...
Табу - и лживым звонарям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597493
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015
Любове! Моя ти госте, праведна, свята
та оповита вельоном печалі...
Мов вервиця надії - осяйна...
Відкрию лиш тобі душевні далі...
І хоч прийшла в терновому вінку,
звіряючи, з якої серце сталі...
Немов молитву світом пронесу -
той біль,- миліший від квіток конвалій...
Лиш знаю, що панує велич там,
де від розп'яття серце в багряниці...
То ж віддаю всі дні твоїм думкам
і відпускаю душу з стін в'язниці.
2.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591394
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 02.08.2015
Ты опять приходил...
Растревожил напрасно -
Когда розу дарил
И сказал тихо "здравствуй"...
Не заметил тогда,
Как платок теребила,
Чтоб слезинка быстрей
Убежать поспешила...
Захотелось тебе -
Возвращения счастья...
Растревожил себя...
И меня - не напрасно...
А когда я себя
Обнимать разрешила,
То знакомой волной
Нас обоих накрыло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597348
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 02.08.2015
Оленка, дякую за натхнення!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596964
Мелодія смутку,
занадто байдужа й черства,
наповнила келих… гірчила (стократ!) полинами…
Де ніжність (сліпого кохання пропаща сестра)
в прощальному танці
рікою стояла між нами.
Ці води свавільні –
до всіх океанів текли!
Ці води жагучі, з' являлись в яких іпостасях?!..
Вигнанкою ніжність (приречену) ми нарекли…
Дари їй носили…
складали їх на парастасах…
Де в сонячних росах
чиясь невідома рука
писала нам вирок (детально - шляхи незворотні).
Де ніжність моя – повноводна глибинна ріка! -
вмирала (востаннє!)
сліпим кошеням в підворотні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597179
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 01.08.2015
Мосты, мосты....
От берега до берега протянуты.
Надежных связей стражи бытия.
Мы ими как цепями крепко стянуты,
Надежно клятвы верности храня.
Взошел на мост, на свет зари любуясь.
Здесь верности мы приняли обет.
Я ждал тебя на нем слегка волнуясь ,
Не зная, что его давно уж нет.
Его сожгла ты, на огонь любуясь.
Смеясь, победно руки вознося.
Сгорали в нем прощанья
Поцелуи,
Из чувств горячих пепел разнося.
Так на своей стоял я половине.
Безмолвно глядя в пламенный шабаш.
Как ты топила в огненной
Пучине,
Былое наше в собственный
Кураж.
И я ушел...зачем мне эти мансы,
Что от тебя я слушал чуть дыша.
Пусть он теперь поет тебе романсы,
Вдохнув, забавы лживой,
гашиша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597168
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 01.08.2015
Ты женщина, которую невольно,
Со всею страстью в каждом дне люблю.
Мне без тебя и холодно, и больно
Я эти дни, где нет тебя, гублю.
Кто смог забыть, как пахнет нежно ландыш
В руке любимой, как цветут глаза,
Тот всё забыл! Ему ты не докажешь
Очарованье нежности в словах.
Я одержим. Да! Одержим тобою.
Такой обыкновенной и простой…
И горько мне, что не одной судьбою
С тобой живу, что век свой золотой,
Живу один. Один, как тополь в поле.
Он, как и я - открытый всем ветрам.
Свою судьбу доверил божьей воле
Хоть его сердце рвётся пополам.
Приметил он приветливую грушу,
Её увидел издали, в саду…
Он в песню листьев вкладывает душу,
Да шелест тихий, словно на беду.
Зовёт её! Да всё не дозовётся,
Клин журавлиный провожая вдаль.
Ударит ветер! – вроде встрепенётся.
Затем опять – чуть шелестит печаль.
Пишу слова, которые как листья,
Всё шелестят древесным языком.
И падают на белые страницы,
Откуда их сметёт в ненужный ком
Безжалостное, к чьим – то чувствам, время…
Лишь только ты, хоть иногда, прочти,
Моей Любви сердечную поэму
И за печаль невольную, прости!
31.07.2015 8:32:09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597147
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 01.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2015
Дощ-музикант ... і соло на трубі.
А ноти-краплі навдиво́вижу прозорі.
Я подарую… блюз оцей тобі
Крізь тугу, темряву і кільця тютюнові.
Мелодій різних зіграно чимало.
Не скажу з впевненістю – мінус це чи плюс.
Та жодна з них так ніжно не звучала,
Як цей журливий і дощем налитий блюз.
Давай станцюємо в порожнім ресторані.
Хай ми безглузді і вальсуєм невпопад.
... А дощ стукоче по самотнім барабані.
І наші спільні дні - як в фільмі напрокат.
Геннадій Бордуков
ОРИГІНАЛ
Саксофон под дождём
Дождь-музыкант...и соло на трубе.
А ноты-капли удивительно прозрачны.
И этот блюз я подарю тебе
Сквозь темноту, тоску и дым табачный.
Мелодий разных сыграно немало.
Не знаю - это минус или плюс.
Но ни одна так нежно не звучала,
Как этот грустный и дождливый блюз.
Давай станцуем в опустевшем ресторане.
Пусть мы нелепы и кружимся невпопад.
...а дождь стучит на одиноком барабане.
И наша жизнь - как в фильме напрокат.
Геннадий Бордуков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596961
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.07.2015
А мы так и не написали писем.
Ни в красках. Ни коротких. Никаких.
Мой мелкий почерк, мелко независим
от перемен – на мелочи затих.
Пыхтит июль на градусах, как чайник.
И мы устали… - даже говорить
о нас… о предрешённом… о случайном,
рисуя лишний тембру колорит.
Второе лето.
Это где–то – веско.
Но больше – вязко.
Вымучено в боль
любви не состоявшимся оркестром.
Смычок души не просит канифоль.
Весны не просит.
И вообще – не просит.
Скручу к чертям.
На шею, как медаль.
Тебе. Который может (хочет) просто
больной сердечный почерк сделать сносным...
…да чьо-то не болеется… а жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596900
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 31.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2015
Предвестник осени холодный мелкий дождь
Размазал слезы по щекам дороги
А я бреду…
Уже промокли ноги,
Но день так удивительно хорош,
Что не хочу под крышу ни за что…
Уж лучше слушать песню мелких капель
И вместе с ними тихо- тихо плакать…
Все заживет, утихнет все потом…
Как остудить мне мыслей кипяток?
Как вырваться из плена наважденья?
Живой воды бы мне один глоток-
Пускай все сон…
Пусть скоро пробужденье:
Так чтоб не нужно головой о дверь,
Решать в три неизвестных уравненье
Вернуть к себе свое же уваженье…
Но почему- то так болят теперь
Душа…
Сердечной мышцы сокращенья…
Кипящий пар невыплаканных слез…
И получается, что жизнь- она всерьез
И все же нужно принимать решенье…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596755
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
На самом кончике рассудка,..
Где разум спит,а с ним и боль...
На самом краюшке - минутка...
Где просветлению - пароль!..
Пароль навеки и на годы!..
И все мгновения доброты...
И захлебнутся с ним невзгоды!..
С ним вырвешься из темноты...
Когда всех счастьем наделяли,
Она стояла в стороне...
И не хватило всем медалей!..
Ушла оттуда налегке...
Когда катилось горе плесом,..
Она возникла на пути...
Щитом надёжным( за-на -вЕ -сом)...
И... оберегом суеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596745
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Задвинет разум клетку на засов,
В которой сердце бьется будто птица,
И, ублажая цепью мудрых слов,
Увязнет ум в прелестных небылицах.
В полях души ни света, ни цветов,
Венками фраз украшена гробница,
Среди золы осипший бог ослов,
Не отыскать жемчужины в темнице.
Взойдет звезда и вспыхнет свет в ночи,
Любовь засовы мудрости разрушит,
Разбудят мир небесные лучи
И воскресят отравленные души…
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596655
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Жара покинула намедни
Обитель яблок налитых,
Но те горели яркой медью
В лучах заката золотых.
Трава ль пожухлая шуршала
Под дуновеньем ветерка,
или утробище мангала
перегораньем уголька..?
Дымок вязал напиток крепкий
С простым желаньем пригубить.
И яблоко просилось с ветки,
Чтоб им, родимым, закусить.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596524
дата надходження 29.07.2015
дата закладки 29.07.2015
Экспромт
Все разом потускнели краски
И не сверкала нагло медь.
Не ощутила трепет страсти
И не хотелось вовсе петь...
Отмерил скупо Он на ласку:
(Той нежности на пять минут)...
За пять минут - начало сказки...
И продолжения все ждут...
Чтоб счастье было(со слезами)..
И не стоял у горла ком...
А горе - где-то за горами
И не стучалось страхом в дом....
Чтоб не молчал сверчок за печкой..
Был тёплым ветер(не борей)!..
Чтобы слова звучали песней..
Без фальши звуки были в ней...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596364
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 28.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2015
По діброві вітер виє,
Гуляє по полю,
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Т.Шевченко
Сміялась у спину
Беззвучно ворожка стара,
А потім ще довго питала у когось: «Навіщо?»
…Мені ж та доріжка у поле аж ноги пекла
Й у вухах кричала, мов ворон, сполохана тиша.
А зілля ковтнула –
І місяць по колу пішов:
«Танцюй, безталанна, ти зіркою будеш моєю».
...А мати тим часом шукала на хусточки шовк
І лаяла доньку: «Дивися, багатий – їй нелюб!»
Удруге… і втретє…
І щось обізвалось в мені
Чи вітром, чи піснею віття, що рвало сорочку…
…Ворожка хрестилась: край шляху тополя шумить –
Висока (до неба!)… «Пробач мені гріх такий, дочко…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596212
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
я болен осенью, ее
червонным золотом растений
и голубым прикосновеньем
под утро инея.
еще
крошится воздух в жаркий день,
растертый пальцами;
нескоро
с прохладой встретится мой город,
мой город вымерших людей.
как будет долог поцелуй
дождя с листвой,
он будет литься
и продолжаться в листьях, в птицах,
смывать янтарную смолу
с деревьев, с зонтиков, с машин.
бродить за тенью паутины,
сортировать в подвале вина,
и слушать дрожь в ночи осин -
неуловимый ход вещей:
осенней грусти, поволоки.
в туман запрячутся дороги.
я болен осенью твоей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596252
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.07.2015
Вкусив насмешек и ухмылок яд,
приемлю гордо я слова любые.
Прощаю всех - никто не виноват,
что я смотрелась в зеркала кривые.
Весь мир любить,себя не забывать
не откажусь,не струшу,я готова
неистовствовать,колдовать и знать,
что все же я владею тайной слова!
Осмелилась:вот вам мои грехи,
паденья,взлеты - все,что проживала....
...Я знаю так давно свои стихи,
что кажется,не я их написала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595971
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
В сон летний (отрешённый)приходишь под самый конец...
Когда все просмотрены файлы,
Когда примеряю венец...
Когда печали караваны ушли гуськом за горизонт...
В пуантах(в шёлковой пижаме)Камиля Лебедь" отошёл"...
В измятой пачке(за оградой) застыло время начеку...
Струился пот холодным градом...
Хотелось выдернуть чеку...
Когда цунами из нирваны...
В кромешной темноте...
Ты возвращаешься с цунами?..
И ...доверяюсь вновь тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595977
дата надходження 26.07.2015
дата закладки 26.07.2015
Экспромт
То лето пахло виноградом...
Лавандой,мятой и грозой...
Грозою за рекою(с градом)...
В то лето я была с тобой...
В то лето дверь не запираю...
Ни на засов,ни на замок...
Туда я душу отпускаю...
За нежностью ведёт мосток...
И там ей дышится свободней...
Лаванда с примесью грозы...
И пару капель с винограда...
И мой с твоим(из высоты)!..
То лето - рядом(близко с градом)...
Оно не было миражём...
Мы пили сок из винограда...
И заедали пирожком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595886
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
[i]
Как призрак, я оставлен на пути
Невидимым для солнечного света,
Среди обычных будней человека
Что б тень свою спасти и обрести...
[i][/i][/i]
Жить и дышать, терпеть и ждать тебя -
Невстреченную тень моих желаний,
Что входит в жизнь за гранью истязаний,
Что одарит веригами страданий,
И грех подарит, о душе моля.
Погиб монах на пыльном чердаке,
Он, задохнувшийся, мечтал об искушеньи,
Он ждал в смирении, прикованный сомненьем,
Но сохранил, припрятал, уберёг
Греха желанного потайный огонёк,-
Лазейку в остывающей судьбе,-
И вновь, истерзанный, мечтает о тебе.
Жить и дышать. В падении взлетать,
И воскресать от ласкового взгляда,
Сомнений нет - я взял свою награду:
Возможность растворяться и дарить,
И ночи тёмные до одури любить,
Рассудок в её взгляде потерять,
И без неё смиренно умирать.
Невстреченная боль моей души,
Я жду тебя с рассветными лучами,
С закатным ветром, звёздными ночами,
Не обмани мой юношеский пыл,
Который для тебя я сохранил,-
Не разменял на медные гроши,-
Не дай нам задохнуться, поспеши
жить и дышать.
Не бойся сохранить
Предательствами скомканное сердце,
Оставь замаскированную дверцу
Для двойника иссохшейся судьбы,
Для партизанской и невидимой борьбы
С постылой бедностью наполненными днями,
С мертвецки-ледяными простынями
От прикасания к которым впору выть.
Позволь согреть, не дай себе остыть.
Сомненья прочь и в омут с головой,
Агония струны - обрыв в последнем крике,
В оттенке цвета, в чуть-заметном блике
Узнай меня. Я призрачный. Я твой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595850
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
-Здесь тихий омут…
Соловьи поют…
Раскаты грома излучают нежность…
Каким ты представляешь свой приют?
-Сиянье глаз… волос твоих небрежность…
-Сиянье глаз…
А пахнет – анашой.
Как - будто все внутри перегорело.
Ищи меня не телом, а душой…
Не прикасайся к оболочке тела.
Смотри,
Сосуд наполнится пустой…
Почувствуй…вдох и выдох – на пределе!
Иду к тебе кармической тропой…
Мне все - равно, в каком сейчас ты теле.
Мне все - равно…
Меж пламенем и тьмой
Песок времен… останься… - Бесполезно!
Тебя искал я женщиной земной…
Земной!…- Песок… эфир… на связи – Бездна!
Здесь свой Эдем…
Свой персональный ад
Из пыли создадим мы непременно…
-Но этой кожи тонкий аромат…
Вкус губ твоих… забудь, что тело - тленно!
Что время – миф.
Все возвратится в прах…
Что нам – лишь миг с рождения – до тризны.
Что колдовской огонь в твоих глазах...
-Его несу к тебе - из каждой жизни!
Конец пути –
Для взлета полоса…
Угар ночей… как снега белоснежность.
Еще – леса… люби – мои леса!…
-Лишь губ твоих застенчивых…..
…………………небрежность…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595691
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
[i]Все новое - это хорошо забытое старое...
Но любовь - вечна и всегда молода...
Не верите?.. Я тоже... не верил... Но![/i]
[youtube]https://youtu.be/MMZwk4PveIE[/youtube]
[i][b][color="#ff00d9"]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком месте, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Воспрянет Вечная Любовь![/color]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595689
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
.........Когда я уходил оставил дверь открытую. Ушел я слушать пение рассвета. Забрав твои упреки не забытые. Так не дождавшись от тебя ответа.....И ты закрыв за мною свою дверь. Разрушила последний наш портал. Я не жалею ни о чем... поверь. И повстречаю ту ,которой не встречал.....(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595367
дата надходження 23.07.2015
дата закладки 24.07.2015
.......Нас с тобой накрыла ночь. Виден только лунный свет. Но не в силах он помочь. Для тебя найти ответ........И в безмолвной тишине. Слышен только голос твой. И не знаю как же мне. Обсудить свой сон с тобой..........Когда солнце ляжет спать. Ночь заглянет в каждый дом. Ты приснишься мне опять. Вот и снова мы вдвоём.......А когда придёт рассвет. Солнца луч разбудит нас. И развеяв сонный бред. Сон исчезнет в тот же час....... В мыслях целый день с тобой. Сердце гложет мне любовь. И бегу к себе домой. Чтоб увидеть тебя вновь. Жду я ночь теперь опять.И что ты придёшь во сне. Я хочу тебя обнять. В этой лунной тишине.........(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589497
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.07.2015
.....Я так хочу тебя увидеть. Не в силе больше я терпеть........Любить, страдать и ненавидеть. Куда ведь лучше, чем тобой болеть......Но для меня, твои врата закрыты. Не отворить златую клеть......Мои все доводы убиты. Придется дальше мне тобой болеть.......(webber)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587384
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 24.07.2015
Не знаю кто стучится в дверь мою.
Зачем так громко? Дверь моя закрыта.
Я не хочу уже встречать весну.
Всё в прошлом у меня.И будущее скрыто.
Не знаю кто стучится в дверь ко мне.
Рассвет ли смотрит в окна или вечер?
Долги отдала.Доброе храню.
И к прошлому бегу-бегу на встречу.
На встречу детству,юности своей,
что затерялись в буйстве летних красок.
И был тот мир наполнен красотой,
без зла,без бед,без лживых масок.
Один неверный шаг-возврата нет.
Один лишь миг-трясина под ногами.
Не знаю кто стучится в дверь ко мне.
Молчит.Завеса тайны между нами.
Не буду открывать я дверь свою.
Пусть остаётся тайна между нами.
Молчат с той стороны.И я молчу...
...Подсолнух у ворот кивнёт прощально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595650
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Весна вливалась плавно в лето...
И лето в осень - не спеша...
А я болею и болею...
И мой диагноз - влюблена...
Тебя я видела сегодня,..
Тебя я видела вчера...
И за окном всё тот же ветер...
Надкушенная в бок луна...
Холст женских лиц рисует время
Пунктиром нервным мастерка...
Мне кажется,что я... старею...
Как лето - в осень(не спеша)...
Но я болею и болею...
Тобою только...тчк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595594
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
я целый век родник искал.
и вот нашел его у скал.
прильнул уставший к синеве,
ручей сердито зазвенел.
текла прохлада между губ,
я долго всматривался вглубь
и пил созвездия, и сны,
и аромат лесной сосны,
и горечь слов, и бездну бед,
и сладость слез, и тайный свет.
и оторваться я не мог:
заколдовал меня поток.
среди камней у острых скал
еще одним утесом стал.
09.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595601
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Я в квартирі сьогодні своїй.
Не у домі. Він є. Та не мій.
Як же гарно, що можу відвідати
Цей уламок дитинства малий...
Тут сховались минулого сни,
Наче плач по дитинству рясний...
Сколихнулась портьєра, і поряд
Наче я...Тільки образ не мій...
Трісне пострілом дзеркала скло-
Це послання мені надійшло.
Протяглася рука із минулого...
Як же довго тебе не було!
Ось відмірює кроки паркет...
Ти підходиш... Звучить менует...
Ти стоїш у мене за плечима,
І шепочеш у вухо сонет.
Ось і ти, Чорний мій Чоловік.
Ти за мною з дитинства? Я звик
Просто в очі стрічать небезпеку.
От і зараз... Звикаю... Вже звик...
Ти приходиш провісником бід?
...тіло з розумом мов в боротьбі....
-Стій за мною. Кажи, чого треба.
В очі я не загляну тобі.
-В руку руку! Ідемо у ніч,
Де совиний вчувається клич,
Де на вітах спочиє примарою
Величезний сивіючий сич.
Де не чутно людських голосів.
Де для всіх вже померли усі.
Краєм ями, що зветься калюжею,
До останніх, ОСТАННІХ ЧАСІВ...
..... ..... ..... .....
Підійдемо, мій Чорний, туди
Де мені (чи тобі) яма вирита.
Йде біда. Як провісник біди,
Ти мені це сказати вирішив.
Що хотів ти сказать візавіі?
Про табун азіатських коней?
Чи про бій, у якому в крові
Переможець так само потоне?
Чи про те, що прискорився час,
І роками життя вже не міряти?
Що Архангела трубного глас
Чують ті, хто не хоче в це вірити?
..... ..... ..... .....
Чорне небо... І яма... І дуже
В ній огидна багниста калюжа.
Я над нею. Один. Де ж ти зник?
Мій двійник- Чорний мій Чоловік?
Тихий вечір. Зоря догорає.
Їдуть містом останні трамваї...
Ціле дзеркало... Тиша... Я знаю-
Ти десь поряд... І яма чекає.
ps Зміна ритму в трьох частинах зроблена мною навмисне. Моя річ- що хочу, те роблю)))
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072401173
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595576
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 24.07.2015
Не бережемо почуття,
котрі даровані нам Богом,
Образи сиплемо на тих,
хто вчора був рідніш усіх.
Себе поводимо ми так,
мов безкінечна ця дорога,
Допоки Провидіння нас,
укотре, підійме на сміх.
Що буде завтра хто вгада,
що нас чекає за годину?..
Аби не рвали кіс собі
від невиправного жалю...
Бува, згорає як сірник,
вам дуже дорога людина,
А ви не встигнете уже
сказати їй:- Тебе люблю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595350
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
[color="#001aff"]За неперевершеною поезією Оленки Зеленої "Дисонанс"[/color]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595030
[quote]То ж не підбурюй даремно дев’ятий вал.
Добре дивися, чи вдасться тобі дограти.
Завчені партії – надто гучний провал!
Краще тримай інтервал... як не зміг кохати…
О.Зелена Дисонанс [/quote]
Завчені партії...
Не завібрують відлунням!
Струни зачеплять
і кинуть без нот в напівсні...
В серці мелодія
рвучко штовха коливанням
відзвуки ніжні
чуттів, що вгадала в тобі!
Тож ти виводь
до останнього звуку бажання!
Трепет лови
із чаруючих світлих тонів...
Або ж - не смій
знов будити сумне хвилювання
пісні, яка
не побачить вже наших світів.
Завчені партії...
Пальці ковзнуть і безвільно
струни залишать
в тремтінні ловити свій біль..
Бо лише так
звук народжують трепетно-сильний,
як у пориві
Маестро їх рве мимовіль!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595346
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 23.07.2015
Дай, Боже, рукам человеческим импульс добра:
достать из–за пазухи только сердечный совет;
посеяв отзывчивость – в рукопожатьях собрать;
листать терпеливо записки от прожитых лет;
не жать на курок как ни первым, так и не вторым;
рыхлить эту землю не взрывом, а в завтрашний день;
развеять пожаров от зависти въедливый дым;
да не подниматься, что б чью-то награду одеть;
не дать искуплений греха для забравшего вдох,
вчера получившего в храме на это добро;
писать жизнь, тобою дарованную – от и до;
и детям – закрыть нам глаза… но не наоборот;
жалеть...
понимать...
созидать просто жестом руки,
открытым… как небо… как даль горизонта полей
и…
кто–то что б раз хоть стёр слёзы рукой со щеки,
Прочтя хоть единожды то, что писалось моей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595240
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 21.07.2015
НЕЗАБЫВАЕМОЙ
Открой мою дверь, издалёка вернись.
Не только во сне, становясь явно ближе.
Вон звёзды на куполе неба зажглись,
Да только тебя среди них я не вижу.
Я в каждом, промученном дне непростом,
Тебя вспоминаю… с любовью и болью…
Ты была, ты была мечом и щитом
В боях с этой жизнью, я правду не скрою.
Мы вместе боролись с нескладной судьбой
И наша борьба не минула напрасно:
Пускай я один. Но живу я тобой.
К чему ты касалась – всё так же прекрасно.
Вот эти цветы… куст сирени…куст роз…
Лоза винограда над крышей беседки,
И этот, – бесплодный уже, абрикос,
И груши – лимонки моей сладкоежки…
Всё помнит тебя! И, наверное, ждёт…
В закон невозвратности, просто не веря.
Будильник на тумбочке так же идёт
И годы разлуки десятками мерит.
Ты рано угасла. Сожрала тебя
Болезнь популярная нашего века…
Какой это ужас – любимых терять,
Не в силе спасти и сберечь человека!
А я вот живу. Продолжаю бои.
Хоть нету меча и щита, - тоже нету.
Но мне помогают улыбки твои,
Которые шлёшь, с дорогого портрета.
И знаешь, мне кажется, я тебя жду,
Звук милых шагов, ожидая, невольно.
Уж скоро закружится осень в саду
И будет на сердце тоскливо и больно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595129
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Милому Містеру- Гарномунастою ....
Сьогодні ти щасливий!
Ти - не той...
І що та пристрасть -
тільки клаптик ночі!
Ти відродився феніксом, як очі...
зустрів, відчув тепло Її долонь...
І окрім них нічого вже не треба...
Безсила звабниць гра і марні їхні чари...
Чужі ,- безликих тіней ,- колуари...
Той світ минулий - пам'яті не вартий!
(сам Бог тобі, мабуть, нарешті сплутав карти...)
Тобі тепер дожити б лиш до ранку,
щоби заглянути коханій знову в очі,
знайти себе так треба в їх просторах,
і зрозуміти - сон твій був пророчим!
І захотіти все, що є віддати...
роки... відпустки... найдорожче - душу.
Свобода ?.......Ні! Тепер вона лиш душить!
Безвихідь - жертва їй... Самотність - вирок...
(Самотніх чаша - то папір і ... ручка)
Не так!... Не так тепер захочеш жити!
Ти мусиш бачити Її відбиток в внуках,
і суєта щоденна більш не мука,
а радість, що дарується коханій...
Єдиній ... рідній ... назавжди жаданій.
20.07.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595006
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 21.07.2015
Отак промчати по життю болідом
Не зачепивши жодну із зірок…
І осінь, що сховалася за літом,
Мою поставить долю на зеро.
І я не зможу більше вже мовчати.
Трава проб’ється вперто крізь асфальт.
Я відшукаю в осені початок,
Я поновлю усі свої права.
Це теж удача, дякувати Богу.
Вона блукала між десятків літ –
Зайти, усі зламавши застороги
Себе самого на оцій землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594795
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.07.2015
Я до тебе кричу -
чутно голос мій під небесами,
Найдорожча перлино
нікчемного мого буття.
Я до тебе лечу…
чи то мріями... чи, може, снами…
Над вершинами світу –
до вершин свого забуття…
Та політ мій у вись -
тільки ти мої крила орлинні.
На долонях твоїх –
тільки жменька забутих чудес.
Світ, напевно, увесь -
у зіницях твоїх. І віднині
Лиш з тобою згадаю усе -
як помер і воскрес...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594741
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 20.07.2015
беспокойно в душе, беспокойно.
безысходно тоскливо в глуши.
за песками пески.
в их раздолье
безраздельно царят миражи:
белозвездные ночи в бессонном
Хороссане с красоткой одной,
где целуя ее отрешенно,
замирал под лимонной луной,
вспоминая изгибы березы,
как рассветная птица поет.
но в начертанном счастье угрозой
закружилось вранье-воронье:
затерялся в персидских просторах,
в перьях храмов, в сетях хитреца,
я теперь расплетаю узоры
в обручальном кристалле кольца.
беспокойно в душе.
нет покоя
на чужбине, и манит мечта:
в голубом бесконечном просторе
подхожу я к небесным вратам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594627
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
На Рижском взморье отдыхает Осень...
Никто не заплывает за буёк...
Спасатели кидают звонко кости...
Кому найти в песочке янтарёк...
У барной стойки дремлет лоцман...
Ему (навскидку) где то шестьдесят...
С утра до ночи - ром гавайский с водкой...
А с ночи до утра - гавайский косячок...
А Осень - в бархате тяжёлом,..
Волнам накручивая мелкий завиток,
Вся в ожидании свидания со Штормом!..
И потому - свежее на годок...
У барной стойки кинул якорь лоцман...
Кептурик(засмальцованный) - под стул...
Его обходит стороною Осень...
Он в первый раз,наверное, заснул...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594601
дата надходження 19.07.2015
дата закладки 19.07.2015
На стіл робочий ненароком,
Мов необачний вибрик долі,
Промінчик сонця одиноко
Упав мені по Божій волі.
І відблиск вглиб душі поринув,
Розворушив і дні, і ночі,
А потім враз мене покинув,
Як на світанні – сни дівочі...
І на столі вже знову пусто,
Вже знов така ж робоча згуба.
О зайчик мій – святая пустинь!
Тебе я знов чекати буду.
1.10.1998
[youtube]http://youtu.be/w3oBJyE1YSY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502299
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 18.07.2015
Привычней не врастать...
А жить предельно просто
Холодного не пить и жирное не есть.
Ложиться раньше спать.
Не задавать вопросов,
Работать ,борщ варить.
Любовью не болеть.
Так привыкаем жить
В своем родном болотце.
Там тихо и тепло,
Родной сырой уют.
Проблем почти что нет.
Там не за что бороться.
И мысли и мечты
Особо не клюют.
Но вот однажды, вдруг,
Проснешся темной ночью.
И до утра уже ты
не смыкая глаз.
Поймешь, что жизнь прошла,
Коротким многоточьем,
И так захочешь жить
И именно сейчас...
Захочешь вдруг любить,
Быть самому любимым.
Захочешь смелым стать,
И к звездам улететь.
Захочешь все забыть
Что не было и было,
Но это очень мало
ХОТЕТЬ, НО НЕ СУМЕТЬ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594495
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Я первая с тобой на "ты"...
И первая сожгу мосты...
И первая замечу то,..
О чём не молвишь ни за что...
Уйду ли, не успев простить?..
Смогу ли первой разлюбить...
Твои глаза?..Всё те же синие озёра...
Но холоднее в них вода,..течение другое...
Не те узоры на песке...
И тучи - низко -низко...
Так хочется познать во сне
Ту нежность ...Близко -близко...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594455
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Експромт
Коли кохають -то страждають...
Коли страждають -то болить...
Коли болить-то помирають...
У тому колі - щастя мить...
У тому колі -сяйво неба...
У тому колі -благодать!..
Нехай болить,якщо так треба!..
Аби тебе кохати мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594454
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Прекрасен миг, длиною ровно в ночь.
И жалюзи, опущенные спешно,
зари остатки выдворили прочь,
стреножив прочно мысли о безгрешном.
Я занавес для сцены раскро́ю –
сыграй любовь, всем серенадам в милость,
на струнах сердца…
Я тебе спою…
...будильником…
о том, что всё приснилось… ;)))))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594398
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015
вот и вся недолга,
и в квартире хаос.
беспорядочным шрифтом
бьет дождь по окну.
счастье наше в любви
не сбылось,не срослось.
врали всем про семью
и вторую весну.
понял я, поняла
и она, что из тьмы
нет ни «выхода из…»,
нет ни «выхода в…».
неприятный фетиш -
разговор двух немых,
двух слепых и безруких
среди неживых
ненавистных вещей,
непонятных проблем.
и мизерный мой шаг
из написанных строк
ни к чему не ведет.
да и сделан зачем?
вот и вся недолга.
в горле кость поперек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594323
дата надходження 17.07.2015
дата закладки 18.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2015
Посвящается подруге Т.С.
Мысли в строки накатом ложатся,
Как волну накрывает волной,
Не о том, что когда-то воздастся,
Если праведно жили с тобой.
Не о том, что мы зла не таили
На отравленный глупостью мир,
А о том, что мы все же любили
В полный рост человеческих сил:
И косые дожди, и метели,
И тяжелый весенний туман,
Голубые высокие ели,
И лугов расписной сарафан...
Что успели мы здесь, а ни где-то,
Где уже не родиться строке..,
Рассмотреть преломление света
Через каплю росы на листке.
(Фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594076
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
Мечтать предельно просто.
На пределе
я растворилась в мире скоростей.
Ты слышишь? – гулко капают недели
по крыше года четырёх мастей.
Сегодня мой июль по грязным лужам
рябит ознобом в ломке по теплу,
как ты… на сквозняках вины простужен,
как я… сев на молчания иглу.
Мой прожитый дневник, чихая прошлым,
пылится рядом с «Этикой семьи»,
исписанный мечтами о хорошем
из ста страниц примерно до семи.
Звонишь. Молчишь. И я молчу ответно.
Не спрашивать же «Как ты?» тишину…
и маленький июль… осколок лета…
того… из недопрожитых минут,
которые на паузе зависли
заезженной мечты?...
Вновь моросит.
Мы оба знаем – не любить нет смысла…
Принять осталось, что любить – нет сил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593968
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 16.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.07.2015
Экспромт
Так тихо -тихо...Лето...Вечер...
Рояль...Рахманинов...Летает стриж...
Ты слышишь:"ЛОН -ДОН,..ЛОН -ДОН,..ЛОН -ДОН?"..
То колокол настойчиво звонИт...
Так жаль: не вспоминает про Париж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593861
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
И снова я живу, как одержимый,
Жизнь вытекает из ладоней, как вода,
Уходят дни бесследно навсегда, -
Не заходя в мой дом, ступают мимо.
Стихи разбросаны по комнате пустой
Свидетельствами прошлых преступлений,
Зде́сь моя жизнь - чертог моих сомнений,
И нынешних иллюзий сухостой.
Кто мечется былинкой на ветру,
Вверяя жизнь воздушному потоку,
Тому неведомы терзания порока -
Сомнения не будят поутру.
Рутина раздавила, как жука,
Наивного и нежного ребёнка,
Осталась лишь поверхностная плёнка
Из равнодушия и спеси дурака.
Я одержим - я жажду бытия,
Как раненый зверёк мечусь в капкане,
Что будет дальше и что было ране
Слилось в последнем вздохе для меня.
И этот вздох - последний Рубикон,
С фантомами прощанье и... прощенье,
От прошлого святое очищенье,
И дикий страх распахнутых окон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593867
дата надходження 15.07.2015
дата закладки 15.07.2015
У теплий день, коли бринять цикади
і манять холодком цвітні левади
дівчи́на мрійно посміхнувшись далям,
вдягла бікіні й в заздрість пляжним кралям
повишивала..... на город - по смагу*.
А там... Роздолля! Додає наснаги
у простір млосний (прямо з головою!) -
назустріч вітру, ві́йнувши косою
прорвати стрімко... ряд із бур"янів!
...Там звабний мак жагуче пломенів
і різнотрав"я буйно розрослося, -
усе, щоб мила не скучала Фрося!...
................................................
Та прийде вечір... Скрутить ніжну спинку....
Ох, ну тебе!!! Ти... літній "відпочинку"!
*смага - діал. від засмага)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593693
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
[img][/img]
За екраном Чорного квадрата
Цілий світ живе на полотні:
Піраміди зводять акробати,
Набувають значення нулі,
Чорний ворон кряче над містами,
Чорні діри замість образ[i]і́[/i]в,
Чорні душі у чорнильних плямах…
Чорним страхом скутий чорний мир…
Порожнеча… криза у мистецтві…
А над нею привидом – король,
Що весь час, вдивляючись в люстерце,
Бачить панталони та камзол,
Хоч на ньому – ні рубця, ні нитки…
І сто років знічена юрба
Аплодує образам, що зникли…
Чорний гумор чи невдалий жарт?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593671
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Спекотний вітер пристрасний із півдня
в палких поривах висушив, спалив
тендітну душу! ... Розмочив у зливах,
в клубок згорнувся й тихо затужив.
Зоріла пісня, розквітала в грудях!
Палкий розгін ти брав в один лиш вдих!
...Розвіяв шал свій безтурботно в буднях...
...Чарівний голос непомітно зник...
Тепер мовчиш, розгублено, тривожно
у тишу цю оглушливу, густу...
Новий мотив вустами обережно
готовий вже спіймати на льоту.
Та ти не рвись в цілунках і обіймах
хмільну́ сюїту доспівати вмить, -
у паузах, відлуннях мелодійних
в тобі хай кожна нотка відзвучить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593605
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 14.07.2015
Ей нравился намного старше...
С белесой изморозью в волосах...
Сонет(коротких фраз) на завтрак...
Казался богом натощак...
С ним познавала рай забвения...
И переполненный причуд тишайший ад...
К нему слетала стрекозой из пены...
С янтарной броши на пиджак...
Его душа стремилась в Спарту...
Её - металась у сомнений врат...
И танцевала с ветром сальсу...
Ему мерещилось: не так...
Она заметила себя в квадрате прошлого:
На пристани заброшенных идей...
Под чёрным шёлком ночи(осенью)...
Между шарнирами бегущих дней...
Там время плавилось асфальтом!..
Песчинки превращались в твердь...
Под серебром Луны проплешиной:
Букет (отцветший )из надежд!..
Она запомнила до мелочей квадратик...
Сорвался нежный голосок!..
И тех,кто растворялся в сальсе...
И монотонный,и зудящий рэп...
Ей нравились намного старше...
С чудесной изморозью в волосах...
Сонет из нежности - на завтрак...
И привкус соли на губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593492
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Ты знаешь, родная, для радостей поводов тьма.
Ну, просто зазоры меж ними становятся шире.
Меня ж постепенно–уверенно сводит с ума
Трансляция серости дней в беспрерывном эфире.
Из глаз воспалённых беспомощность - от наготы
Ныряет в окопы из букв стихоплётной тетради.
Крошится, черствея, к себе интерес.
Ну а ты
Упрямо целуешь, улыбкой лицо моё гладя.
Ты горькой рекою готова пролиться, когда
На парусник с именем бабушки смотришь.
Не надо
Для радости повод… его подарили года…
Коснуться плеча твоего – величайшая радость…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593454
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Я застываю в многолетних льдах,
Как древний зверь, застигнутый морозом,
Я застываю в скомканных листах -
Прощальных писем жизненным курьёзом.
Я застываю тенью на стене -
Обрывками чужих воспоминаний,
Я застываю трещиной в стекле -
В заломленных руках твоих страданий.
Я застываю горькою судьбой,
Улыбкой выцветших забытых фотографий,
Я застываю спорною статьёй
Непроходимых джунглей монографий.
Я застываю капелькой воды
Снежинки тающей на маленькой ладони,
Я застываю в пламени весны,
Как сорванный цветок утратив корни.
Я застываю рифмами стиха,
Порывом силясь жизнь расшевелить,
Зачем же, ветер, ты не рвёшь меня,
Тем самым позволяя мне застыть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593456
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Постепенно наш век барахлом обрастает:
Каждой вещи в душе отведён уголок.
Что – то, кто – то дарил, кто – то, что – то, оставил…
Что – то сами купили, да сунув в куток,
Позабыли о том, а бесстрастное время
Между тем, продолжает размеренный ход…
И покуда живой, человек накопляет
Столько разных вещей, что одурь берёт!
Злая старость приходит. Недугами хлещет!
В неподвижность приводит все члены его.
Для людей посторонних - все его вещи,
Лишний хлам да обуза – и только всего.
А старик живёт памятью… тем, что прожито:
Поглядит на рубашку – рваньё и старьё.
А он видит: любимой рукою подшито…
Чуть прикроет глаза и припомнит Её…
И покатятся с глаз на морщины слезинки
Он в мученьях ещё, а Её нет давно…
Или старые брюки…бывали в починке
В её добрых руках… поглядит на окно,
За которым сгущаются сумерки злые,
Потому, что опять придут муки без сна,
Будет память бродить по годам, не впервые
Где он сильный и ловкий! А рядом – Она!
В новом дне придут люди. Сердцами, - чужие.
Снова будут зудить, как сверлящее зло:
«Ты не ходишь уже! Зачем вещи такие?!
Надо сжечь, да и только, - твоё барахло!
Тебе много не нужно! Недолго протянешь…
Ни к чему твои шмотки беречь да холить!»
И не думают вовсе, что старость настанет
И для них, и что их также будут пилить.
Никого не минёт дряхлой старости повесть
Чашу горькую всё же придётся испить.
Не пили старика! Пожалей! Имей совесть!
Дай ему отзвук дней без надрывов дожить.
июль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593378
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 13.07.2015
Экспромт
Она не знала Шардоне...
Она пила томатный...
Не сладкий мятный по утрам ...
И сахарную вату...
Он к кофе приучал её,..
Как к молоку котёнка...
Баюкал нежно по ночам,..
Как малого ребёнка...
Судьбу на гуще увидал...
И стало интересно...
Совсем не думал он зимой
Придумывать ей песню...
Она не знала ничего про коды и пароли...
Про перемирия и плен,..и про границу воли...
И про чертоги дивных снов,..и про полёты к звёздам...
Пока не встретила его...
Она не знала НИ-ЧЕ -ГО!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593215
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
В этом доме бессмысленно дверь запирать.
В этом доме давно уже нечего брать.
Эти окна... В них мрака зияющий храм.
Этот дом открывает глазницы ветрам.
Двери настежь, но дому не встретить гостей.
Никогда не услышать здесь смеха детей.
Скрипа стон, словно вой одичалых собак.
Этот дом навсегда погрузился во мрак.
На четыре от дома ведут стороны
Вдаль дороги. И эти дороги войны
Для себя так беспечно избрали жильцы.
И окончилась вечность. И в воду концы.
Круг замкнулся. Есть вход. Только выхода нет.
Мраку ночи безрадостно видеть рассвет.
И в несбывшемся сне уплывает во тьму
Этот дом, нежеланный уже никому.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115071201117
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593141
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Правда ведь, что зайти к себе, к своей душе и мыслям, намного приятнее, когда там наведен порядок ? Как в прибранную квартиру, где каждая вещь имеет свое место и где царит уют и гармония. И если даже нужная вещь не может найти свое место в доме, она нарушает твой комфорт. Боже сохрани из этого делать культ! Дом периодически должен испытывать встряску, всплески эмоций, удивляться брызгам шампанского, сходить с ума от шума гостей и пр. Но, как говорится, в серые будни дом должен быть приятным убежищем для отдыха.
В один ничем не запоминающийся день, поздним вечером, придавив подушку, смотрела фильм. Не помню, что меня побудило нажать кнопку "пауза" на пульте... Закрыла глаза и погрузилась в тишину.
Может хотела подумать о событиях фильма...Но тишину нарушил долетевший с улицы лай пса и .... Я ощутила себя в ином месте и времени. Там, в молодости. Лежала так же, с закрытыми глазами на диване, в комнате своего родительского дома. И четко ощущала, что на мне тот, мой мягкий, болотного цвета махровый халат в тоненьких разноцветных продольных черточках. В доме было тихо - вся семья была во дворе. Лаял соседский пес...А как же, готовился шашлык по случаю встречи. Через открытое окно пахло дымком.
Ощущения были реальными и я готова была дать голову на отсечение, что я именно там. Но я же не сумасшедшая ? Открыла глаза - ну вот, в настоящем времени и не сплю...Вновь закрыла глаза -лает пес...И я снова там, дома, в далеком прошлом...
После этого события, я задумывалась -" О чем лаял пес ? Что мне этим хотели показать, может о чем-то предупредить? Вселить надежду ? Что это было ?" Много вопросов я себе задавала. Шло время и этот факт я периодически вспоминала, но не находя объяснений, отмахивалась от мысли - "Ну лаял, да и ладно..."
Но как-то... "А сколько раз ты мечтала хоть на мгновение оказаться там, когда были все живы, все вместе и целая жизнь была впереди ?"
И ответ, оказавшись довольно простым, "Мечты сбываются", занял свое место в душе.
(на реальных событиях)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593168
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 12.07.2015
Я не пишу два года - мне просто нечем.
Пальцы роняют ручку и мысли скачут
рыжим бесплодным полем, иссохшей речкой.
Я не могу - как раньше не мог иначе.
Раньше твои ладони сжигали кожу
и оставляли знаки - из этих знаков,
если полить чернилами осторожно,
сами росли стихи - разновидность злаков.
Время прошло и знаки впитались в тело
Перемешались и растворились в венах.
Переварились. стали обычным делом.
Скучно, бессмысленно, стыдно, обыкновенно.
Я закрываю глаза и иду навстречу.
Ты подошла вплотную, сняла перчатки.
Время не лечит. Живое - точно не лечит.
Видишь - опять проросли твои отпечатки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592630
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 11.07.2015
– Хто ти, де так змерзла? Що ж, заходь,
Я давно один, – то не завада?
Поїси, зігрієш дух і плоть,
Самоту розмовою розрадиш.
У світлиці розпалю камін,
Розгоню теплом печалі вражі,
Ти ж мені під чашок тихий дзвін
Про своє життя в світах розкажеш.
І якою з тисячі доріг
Ти, жоно, прийшла до мого дому,
Теплий свій залишивши поріг,
Чим сплатила небесам при цьому –
Скільки митарств, зрад і скільки бід
У світах зазнала? Ось тривоги
Ще не згасли у очах твоїх,
Втому бачу, в ранах збиті ноги –
То любов по днях тебе вела
Крізь вітри, спокуси і негоди,
Стільки часу берегла від зла?
Не просила плати-нагороди?
Доля, віра? чи печаль твоя –
Що вело роки, роки, о нене?!
Що для тебе, спрагла, значу я,
І чому так дивишся на мене?
Втомлена, всміхнешся – квіту краща! –
В очі глянеш, скажеш: «Що, чужа?..
Як же ти без мене жив, пропащий?
Не впізнав… – душа твоя, душа…».
***
(переспів. вільні вправи, М.Л.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593016
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
... І мій дім затих, за тобою у тузі і смутку.
Твій голос… – він тут ще лунає, як долі печать,
І речі тепло пам’ятають твоє. Як в покуту
Дивлюсь у ці очі на фото… – а очі мовчать.
Бентежить рояль спогад рук… сум розгойдує штори
І в відблиск сльози знов ховається там, на вікні.
І щемом дзвенітимуть ноти… останні акорди…
Твій плач… І на біль так заходиться знову мені.
І – ніч... до світанку ворожить, чаклує над ложем…
Твій запах над ним, а на ньому – залишена шаль.
Чекають вони… і я знаю: у дім цей не зможу
Я іншу привести. І що забере цю печаль?
А він ще живе: снами, пристрастю сліз і обіймів,
Шаленством і ніжністю губ і єднанням – прощальним! –
Нестриманих і безсоромних, закоханих, вільних
Від світу печалей, образ і… обручок вінчальних!
Та гасне свіча на каміні і тане тепло
З любові жарин, що рубінами світять востаннє.
Не сядеш оголена ти за рояль. – Обпекло:
Тут все за тобою сумує! – за нашим коханням.
Мій дім у печалі завмер,
Вже не гріє його подих щастя.
***
(минуле не розчиняється у вчорашньому... воно живе,
воно наздоганяє нас, воно стає нами, живить дні наші теперішні,
воно може робити нас щасливими.
лише не зрікаймося його - того, що було з нами...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593017
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
в глухую полночь солнце бьется сбоку,
в той стороне, где ветер в подреберье
меняется от бриза до самума
кровавое выплескивая море.
карабкаясь по лестницам бурунов
к единой ощущаемой гармонии,
здесь двое обнажённых перед Богом
друг другу открывают жадно двери.
нет ничего: ни скомканной постели,
ни ночника, ни в глубь проникновений,
вина, ночи – есть только полнолуние,
накинувшее платье на платаны;
влюблённые раскрыты в поцелуе,
и скрытая от них покамест тайна:
зачатием (о, как бы не хотели!)
исследуются новые ступени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578695
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 11.07.2015
/за десять снів від тебе/
Бачиш, діва-жовта осінь заплітає у волосся
Зірки-листя і прикраси, та дарує сміх мені?
Збережу той подарунок, щоб усе колись збулося,
Щоб весною вже здалося, що до тебе десять снів.
Моя рідна, сіроока, в світле сонячне обличчя
Лише дай я поцілую, захищу від забуття.
Поміж нами десять кроків, довших, аніж півсторіччя.
Тільки явні протиріччя перекреслюють життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592971
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
[i](...з самого початку!)[/i]
Звідки вогонь? Заіскрився так смі́ло-затійно....
Стру́нку торкнув й заржавілий змістився засов!
Світ вже завмер і безмовно любується мрійно,
як проростає у серці тоненько Любов.
В слові тепло́ колихає уяву мою
і набуває увага глибинного змісту.
Ти усміхнувся, надія ж читає: "Люблю..."
й вперто дивує незмінно проникливим хистом
натяк ловити, ледь чутні барвисті тони́;
промінь найменший німої (для двох лиш!) розмови;
душ непримітну вібрацію кольору снів....
....Світе, наївну не смій викривати цю змову!
Й ти не спіши, Суєто, упіймати у чіпкість
сухо і чітко так мовлених в поспіху фраз, -
погляди мовкнуть у них і втрачають чар! ...Блідість
не оминути чуттів між буденних обра́з.
Тож зачекай на узбіччі ти днів мої́х, Дійсність, -
хай розгориться! (...згасати ще вічність цілу́....)
Час хай не встигне і холод байдужий припізнить,
мить хай завмре! - зігріваю я Мрію свою....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592953
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Трудно жить с открытою душой,
Зря она у нас для всех открыта.
В запертой, затишье и покой,
Эта , как помойное корыто...
Каждый может плюнуть походя,
Пальцем ткнуть и даже поцарапать.
там следы от ржавого гвоздя,
От которого не грех заплакать.
Что ж ,Придется душу залатать,
Раны успокоить чистотелом.
Никого туда не допускать,
Отдохнет, глядишь займется делом.
Может станет тоже помогать,
Тем , кто сам с израненной душою.
Но уже не будет раздавать,
Море ласки , радости , покоя.
Что ж, живи закрытая душа.
Отдохни , как раненная птица.
Крылья чисть, легонько, не спеша.
Жди когда уставший постучится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592938
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 11.07.2015
Залиш мене, залиш, залиш, прошу.
Я буду в наймах смутку і печалі.
Я радість всю до крапельки зношу,
Щоб біль з сльозами дощ не проливали.
Залиш мене. Залиш... Не відпускай...
На крапельку дозволь пожити в мрії.
Я приготую казку. Не тікай...
Ідеш? Іди... Я... Певно... Зрозумію...
Залиш мене. Ідеш? Хоч мить... Хоч ніч...
Хоч дощ один побудь зі мною... Чуєш?..
Однесеньку надію не каліч.
Хоч в снах мене колись... Хоч поцілуєш?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592916
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
...случайно, копаясь в архиве, нашел
фотографию молодой пары:
девушка в форме медсестры начала
двадцатого века,
рядом стоит парень в царской офицерской
форме,
с георгиевским крестом на груди.
со светлыми улыбками - отец и мать перед
расставанием.
к фото был прикреплен конверт-письмо
треугольной формы.
развернув я прочитал:
...и если уста ее тонкие грустью
вольют в мое сердце небесную синь,
то горы качнутся и сдвинутся устья
двух рек, словно с "янь" повстречается "инь".
во тьме берега задрожат, и забьется
волна о скалу, раскрывая цветок,
чей свет обнаженный цветущего солнца -
путь избранный, тайный ведет на Восток.
но нужен ли Бог ослепленный игрою
Богине /и/, чьи крылья наполнены днем?
я вновь задыхаюсь огнями перрона,
встречая во сне поезда без Нее...
Памир, 190...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592910
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Экспромт
Меня покинул Ангел страсти...
Остался - Ангел красоты...
А с ним - мольберты,кисти,краски...
На пыльной полочке души...
Но рисовать я не умела...
Не знала,что сказать в стихах...
Моей рукой водил несмело...
Считал на пальчиках шаги...
И замерял отрезок славы...
И розы иногда дарил...
И ночку с нею на вершине
Один разочек разрешил!..
Там воздух - чистый и прозрачный!..
Там закружилась голова...
Там милый Ангел так бесстрашно
Открыл на красоту глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592832
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Экспромт
Когда мне сильно заболит...
Себя я не жалею...
Кусаю губы до крови...
И открываю настежь двери...
И убегаю далеко...
На краешек везения...
И улетаю высоко...
В иное измерение...
А боль ушла весною(в мае)...
Когда слепою ночь была...
Она в лицо её не знала...
Расслышать поступь не смогла...
С тех пор о ней не вспоминаю...
С тех пор забыла про тебя...
Но убегаю и летаю...
И там такая не одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592817
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
[i][color="#002fff"]За мотивом поезії С.Сокольника "Пером по паперу"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591159[/color] [/i]
Сьогодні в шані те, що гріє тільце:
строкатий одяг, "в тему" блиск, гламур...
Ведуть літопис завжди́ лиш "умільці",
які "мастити" вміють "під пурпу́р"*!
"Талант в ціні!" - запевнять вищі з вищих,
прийдеш: і там - підріжуть, підстрижуть!
Перелік слів дадуть! (...щоби без лишніх...)
Й: "Пиши! (...в цей бланк...)" - одразу ж вознесуть.
Я ж вам не "Пись", щоб під примхливу дудку
вдягати шати на бліденький лист,
втискатись в ролі, згвалтувавши думку,
з пера зчесавши весь той щирий хист!
Хай йдуть по-моді, б"ються за всі лаври -
не розфарбую за зразком їм світ!
....Любовно виведу сіреньку правду
у благородний, серцем взятий біт....
* пурпур - благородний колір верхнього одягу правителів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592752
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
[i][color="#ff0000"][b]Лиш сон… Не яв… Та все так зримо:
Зустрілись поглядом… І що ж –
Вже полоснули серце рими,
А в тілі – млість… пещота... дрож...
І ти стоїш, немов билина…
В промоклому, як хлющ, плащі…
А я до тебе серцем лину –
З лиця я п’ю твої плачі…
І вперше ось за сотні років
Промовив щиро: “Будь моя!”
І в серце враз вселився спокій,
Немов потрапив в лоно я
Давно омріяного раю,
Де квіти, діти, я і ти,
Де враз нетлінно я згораю…
І вже не маю сил іти.
…Та в яві – мить: ми – на платформі…
Зібрав нехитрий твій багаж ,
Уже заповнені всі форми,
Ще мить – й ти за кордоном аж!
Я ж тут, удома! Залишаюсь,
Аби плекати новий рай…
Уже без тебе! Милий краю,
Мене, мій біль в мені розрай![/b]*[/color]
9.07.2015
________
*Нехай пощезне та держава,
Котра гарантії не дасть,
Щоб я не плакав… Гірко… Ржаво…
…Нехай палає болем власть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592729
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.07.2015
Вот моя Радость Осенняя
Дышит ветрами таинственно,
Светом стези постижения,
Символом мной неразгаданным.
Блещет последним знамением,
Душу поит изменением
Льющейся трепетом радуги
Верой вневременной верности.
Входит и сыплется слабостью
Взор ее искренне женственный
Стану любить ее Горькую
Меланхолической благостью.
Я призову ее (слышит ли?)
Быть беззакатно-влюбленною
Верить деревьям волхвующим
Грустью вечерне-холодною.
Мир застывает уверенно
Робостью неба украшенным,
Я отдаю безбоязненно
Сердце - Храни его бережно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592500
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
«на пороге моей юности:
любовь моя за четверть часа…»
**
Где веры и надежд угар,
У храма (там грехи за деньги
Отпустят) – женщина «алтарь
Любви» свела – желаний жар
Гасила, оголив коленки…
Здесь много лет – ее дорога:
Готова жаждущим «подать
За скудный франк любовь в кровать»,
На разный вкус, на спрос любой
Клиента тешила собой, –
За что благодарила бога.
*
В пылу наивном юных сил
К семи часам, на преклоненье
К Христу невинность я водил –
Искал для совести удил,
И жаждал веры да спасенья.
*
В тот день французского урок
Я пропустил. И к алтарю
Я нес на покаянье душу
Язвленную, – такой порок
Несчастную ее иссушит!
Но, юный, шел я к богу смело.
А девы? – я не грешен снами:
Нет, не являлись мне ночами –
Не грезилось и не хотелось
Их грудей, губ, истомы тела.
Вдруг зов: «Mon sher ami, пойдем,
Потешь мадам, мой птенчик юный!» –
Я «пойман» был: в тот вечер лунный
Я был единственным «птенцом».
Миг истины: она, любовь! –
Под сенью веры притаилась?!
Судьбы превратности?.. иль милость?..
… Крови и плоти вечный зов –
И что мой «труд» всех юных лет!
Ведь та любовь за четверть часа
Была сильней учений наших,
А не грехов преддверьем, бед –
И, юн, наивен и несмел,
Отдавшись женщине без чести
Постиг я суть небесной вести –
Молитву падшего пропел!
Ах женщина!.. – Взяла она
Наследство юности беспечной:
Невинность не бывает вечной!
Познаний вечны времена:
Осталось детство в той прихожей,
Где занавески без цветов,
Без чести женщина… Похоже,
Я к встрече с нею был готов, –
Хотя и мог мечтать: «В День Тот
Поля все – в ландышах!.. закаты!..
И – миг тот чистый!..» – не на мятой
Постели… куртизанки пот…
Но миру что любви презренье
За занавеской без цветка?!.
«Как сладок миг ее греха!»
И – неожиданным прозреньем:
«Что – грех?! – И можно ль без греха?»
*
О, святость юности мгновений,
Мечты, молитвы, жизни вести,
И песни – Женщине без чести!..
– Любовь, не бойся неба мести,
Она – всей жизни вдохновенье!
**
(из Джо Дассена, «Женщина без чести», вольные упражнения)
***
La demoiselle de d;shonneur
Elle faisait le trottoir le long de l';glise:
Y'a bien des cur;s qui prient dans la rue...
Elle avait vingt ans de loyaux services,
Vingt ans de grande vie et de petites vertus.
Moi en ce temps-l;, j'allais ; confesse
Tous les mercredis ; sept heures et quart.
J';tais le dernier ; parler de fesses,
Et si j'y pensais, c';tait par hasard.
Ce mercredi-l; j';tais en avance:
J'avais d;sert; le cours de fran;ais.
Et j'allais me refaire une bonne conscience,
Quand j'ai entendu: "Tu viens, mon biquet?"
Un coup d';il devant, un coup d';il derri;re -
J';tais le seul biquet ; cent lieues autour.
Alors j'ai suivi en faisant ma pri;re,
Je voulais faire l'ap;tre... et j'ai fait l'amour.
Et c'est l;, b;tement, dans cette chambre obscure,
Dans cette chambre sans joie, sans fleur aux rideaux,
C'est l; que j'ai re;u la premi;re blessure,
Laiss; mon enfance au porte-manteau.
On peut r;ver mieux pour sa grande premi;re:
De couchers de soleil ou de champs de muguets...
Moi je n'ai r;colt; que trois "N;tre-P;re",
Deux minutes de remords, un z;ro en fran;ais.
Ma demoiselle de d;shonneur,
Mon premier amour d'un quart d'heure...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592369
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
О, зоряне небо! Ти так невимовно прекрасне...
І кожна зірниця нас вабить в саму височінь.
Допоки остання зоря в небокраї не згасне
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
Блукаючи поміж людьми неприкаяним духом,
Стомившися від недоцільності свого буття,
Себе підштовхнувши невидимим внутрішнім рухом
Шукає ЇЇ, щоб вернутися знов до життя.
Споріднену душу, єдину у цілому світі,
Таку неповторну, таку... яких більше нема.
Щоб ІНЬ прохолодне зігріти у теплому літі,
Й самотності врешті позбутись важкого клейма.
Як спраглому крапля води - прийде щастя миттєвість,
Торкнеться рука до руки... Цей омріяний час.
Народиться у прохолоді нестримна чуттєвість,
І сотні зірок від любові засвітяться враз!
Це дві протилежності доля в одне поєднає,
Заповнити сяйвом серця, проганяючи тінь.
Допоки остання зоря в небокраї палає
На нашій планеті шукатиме ЯН свою ІНЬ.
06.07.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592123
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 07.07.2015
Я погружалась в летний сон,как батискаф на дно пучины...
И я глазела на канкан в толпе зевак...
И надкусила круассан,и говорила на французском...
И позабыла свой родной ...Ну как же так?..
И с Клеопатрой в молоке( в прохладе)принимала ванну...
И чёрный раб не смел взглянуть на прелесть тел ...
И было всё,как наяву...
И пахло лето виноградом...
И благовонием в саду,..хоралы кто то пел...
Со сна вернулась налегке,..без каблучка,..
И ...привкус винограда...
И даже кофе аромат не притупил...
Я снова ночи жду...И там - моя отрада...
Смотрю на часики - тик -так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592071
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Увядание линий костра
Обнаженности вечера вто́рит,
Здесь ты небу и свету сестра
(Но мне чаша твоя не нужна) -
Мое сердце и так с небом вздо́рит.
Твоей сути звенящая прыть
Надо мной и по мне искание,
Ты придешь, чтобы разум затмить,
( Мою тень ты приходишь губить),
Твое имя – мое Раскаянье.
Но мне чаша твоя не нужна -
Очищает не только праведность,
Есть горчащая сладость окна -
Запрещенного шага сглаженность.
Мою тень ты приходишь затмить?
Оправдаюсь не только верою, -
Если сердце способно любить
Неземной наполняясь мерою…
Безутешная повесть свечи
Ночь пронзит, легкостью поцелуя.
Если хочешь молчать - молчи,
Я чумное допел аллилуйя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592014
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
[i]
Их не прельщала жизни карусель,
Не испугал их ад за грешность смерти.
За гранью на некре́щеной земле
Их со стыдом хоронят на рассвете...[/i]
Старуха-смерть проглотит кислый ком,
Толпа раздробит и промоет кости,
Врачи пришьют какой-нибудь синдром,
Презрение станцует на погосте.
Что ж, праздник удался́ - гуляет люд;
От смеха чуть живот не надорвал
Пока смотрел, как труп ногами бьют
Кому вчера на водку занимал.
В веселье - жизнь. Я сам бы станцевал
На могиле на своей лезгинку,
И, нахлебавшись браги, в морду дал
Тому, кто уронил слезинку.
Поплачьте о себе - я путы разорвал,
Мне суета до сумрачного места:
Пусть разрывает плоть мою шакал,
Пускай с другими спит моя невеста,-
Я всё прощу, омоюсь от обид,
И уплыву с водою хмурой Леты -
Здесь за́мок пал,
здесь Карфаген разбит,
Здесь торный путь уводит от ответа.
Мне опостылел ваш житейский срам,
И ваших губ глумливое презренье;
Пусть от меня закрыт Небесный Храм -
Буду стучать до умопомраченья.
Мне не откроют эти двери - знаю,
Я оглянусь на сутолоку дней,
В разрезах глаз знакомое узнаю:
О, Боже,
как похожи на...
Людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591989
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Слова упали в землю, проросли,
И новый плод уже на ветках зреет:
Кому-то разукрасят его дни,
Кого-то насмешат, кого - согреют.
Деревья вырастают со страниц
Из домыслов и из допониманий,
Из взглядов, чувств и мыслей верениц,
Из прошлых жизней, будущих мечтаний,
И этот сад, увы, неповторим
И не передаваемый словами,
Не зреньем прагматичным уловим,
А индивидуальными умами.
Как часто прорастает осужденьем
Прозрачно-чистый мыслями исток,
И многим это стало преткновеньем -
Проклятием запечатлённых строк.
И часто хочется порвать свои творенья,
И, получив прощение за то,
Всех убеждать до умопомраченья:
Я ЭТО не писал, ведь я писал не ТО.
Но нет! Пускай растут деревья,
Пусть лупят спину ветками стихов,
Придёт пора весны и искупленья,
И пониманья зреющих плодов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591977
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Каждой женщине хочется Музою стать
Для Поэта, чтоб только о ней,
Мог тома из стихов и поэм написать
Догорая в сумятице дней.
Каждой женщине хочется ласковых слов
И судьбы карнавальных огней,
Стать царицею всех его трепетных снов,
Чтоб любил он сильней и сильней.
Каждой женщине хочется нежности рук,
А в руках чтоб не вяли цветы.
Чтоб её не бросал на вокзалах разлук,
Чтобы связывал с ней все мечты.
Каждой женщине хочется ярко светить
Путеводной, заветной звездой,
Чтоб сквозь трудности жизни его провести,
Отгоняя беду за бедой.
Ну, а если её настигает беда,
Наши судьбы превратны порой,
Чтобы встал за неё, чтоб был с нею всегда,
Чтоб сражался в бою, как герой!
И ты стала мне Музой, не зная о том,
Что тобой я живу и дышу.
Что когда всё подёрнуто ласковым сном,
Я стихи упоённо пишу.
И ты стала мне в небе полночном сиять,
Звать до новых побед за собой.
Я готовый во всём за тебя постоять,
Только б стала моею судьбой.
06.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591960
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 06.07.2015
Я искупаюсь в Вашей нелюбви,
И в полусне застывшего сознанья,
Приму за непокорность наказанье,
Чтобы закончить скучный водевиль.
И нет нужды усвоить сей урок,
Таких уроков в жизни мне досталось.
Что я могу? Лишь маленькую шалость,
Потом закрою душу на замок.
Привычен путь...уйти...уйти в себя,
Где мало слов, где мысли и молитвы,
Где нет претензий, даже поля битвы...
Как вам живется в мире не любя?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591878
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Погаси меня беспочвенным молчанием.
Всё так просто... как таблица умножения:
Я хочу тебя запомнить, как мерцание
В восхитительно-нечаянном затмении;
Как июнь нарочно осень озадачит в том,
Что ему и дела не было к прогнозам... и
Он бежал прохладой по асфальту н́ачисто...
А по спальне перекатывался грозами...
Как с вином тебя пила до безсознания...
В поцелуях как читал ладошки... всё-таки
Пощади... останься лишь воспоминанием...
...фреской храма из моей застывшей готики...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591869
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Я заглянула лишь в глаза...
А в душу - не посмела...
Не было времени тогда...
А может...не хотела?..
Спешила(как всегда)туда,
Где страсти закипают...
И не нашла тех нужных слов,
Которых ожидают...
И не хватило пять минут...
Про них совсем забыла...
Навязчивой боялась слыть?..
Ума мне не хватило?..
Чтоб (не дай, бог),не наследить,..
Чтоб не сломать ей крылья?..
Чтобы пером не зацепить,..
Чтоб не казаться сильной?..
Кого же мне теперь винить?..
И что с моею делать?..
В какую сторону смотреть?..
Во что так рьяно верить?..
Душа была - душа из душ!..
Похожую - не встретить...
Я заглянула лишь в глаза...
Не было чёрных меток...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591799
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2015
Мне в руки дали посох и фонарь,
Одели балахон,
Я разгребаю пальцами печаль,
Как-будто сон.
На сцене жизни не найдёшь меня -
Жизнь не моя игра,
Не мой удел идти, всем свет даря,
Но не беда:
Мой взгляд скользит, как фотообъектив,
По диким маскам,
Гримасы страха, словно негатив,
Под слоем краски.
И зрительский мой стаж давно
Мне подсказал:
Увидеть человека суть дано
Лишь по глазам.
На масках мысли сети не плетут,
Глаза - душа,
А видя боль в глазах я не могу
Жить не дыша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591782
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Душа забыла обо мне
И улетела в край далёкий,
Туда где светлый путь и лёгкий -
Покинула свой манекен.
Изверившись в земном уделе,
Она тоскою извелась
И где-то свыше растеклась
Сырым пятном на чёрном теле.
Вздохнула томно мать-Земля
И рот беззубый с чёрным жаром
Разверзла мировым пожаром -
Открылась чёрная дыра.
...И души убегают жить,-
Хоть день, хоть час - но без кручины,
Горят в свечах первопричины
Чтоб в этом воске не застыть.
А мы не видим их, но знаем
Что притаилась где-то там,
Что где-то на холме есть храм -
Храм святости душевных таин,
Что все морщины,страхи, боль
Покинут наши манекены,
Устанет страж в одеждах белых
И впустит всадника с косой.
И втянет чёрная дыра
Воспоминанья наших судеб,
И ничего уже не будет:
Всё не свершилось. А пока...
Пока по лестницам ступаем,
И, в страхе мрак расшевелить,
Свечу боимся запалить -
Ведь, вместе с воском, мы растаем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591770
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Слишком тяжкое бремя совесть…
Слишком поздно просить прощения -
Грудь палящая невесомость
Знает легкость путей сожжения.
Дрогнет гладью сюжет рожденный -
Дымом полнится луг сознания,
Темный, темный я, непроще́нный,
И блудливы мои скитания.
Темный. Темный я, сад мой сожже́нный.
Темный, темный. Проклятьем вско́рмленный
Пляской дервиша ум пронзенный,
Криком совести переполненный.
Слишком тяжкое бремя завтра.
Только б сердце в пути не померкнуло.
Слишком больно смотреться в зеркало
Уводящее сном обратно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591724
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 05.07.2015
Йшов Микита повз газони і знічев’я рвав квітки.
Перехожий-незнайомець зауваження зробив.
Спантеличений хлопчина вдома батьку розказав
Про пригоду, що лучилась, і такеє запитав:
- Пам’ятаєш, вчора, тату, ми букет ходили рвати
У садок до тітки Ніни, бо ж у мами іменини.
Квітам так вона зраділа, нас з тобою похвалила.
Чом мене той чоловік насварив? Я раків пік…
- Розумієш, синку, справи начебто були ті самі,
У меті лише різниця, а іще, мій сину, в місці.
Ростять квіти на газонах, щоб цвіли вони для всіх.
Ти ж зірвав їх незаконно. Тож таке робить не слід.
Мамі квіти ми збирали – в тітки дозволу дістали.
- Чи давно таке ведеться?
- Та як світ стоїть, здається…
[i]Сокіл Род сидів на Дубі та глибоку думу думав.
Врешті два яйця він зніс – чорне й біле. А із них
Лебеді два уродились, ледь до смерті не побились.
Род ту бійку зупинив, поруч стати їм велів.
Обернулися птахи на двох велетів тоді.
З’їли яблук молодильних, щоб безсмертним бути й сильним.
Сокіл Род таке прорік: «Разом будете повік!
Білий буде Білобогом, Світу Білому володар.
Чорний житиме в Пітьмі, Чорнобогом буде в ній.
Ви Добро і Зло у парі, Правда й Кривда у житті.
Будете лиш разом знані у майбутньому людьми,
Бо інакше не навчити їх у цьому світі жити».[/i]
- Тож, перш справу починати, що й для чого треба знати,
Передбачить результат.
- Добре, тату: буде так!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591661
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2015
Прослезилась душа
От ветров перемен,
Спёртым зноем дыша
Что искал я взамен?
Ветер сбил меня с ног,
Растрепав все мечты,
Снежным вихрем обжёг,
Сбил с деревьев плоды,
Волны жизни поднял
Над брегами земли,
Снегопадом объял
И дождями залил,
А когда я продрог
Под потоком дождя,
Чтоб уйти я не смог
Подарил мне тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591599
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
чтоб лень души
сходила с рук
и чтоб судьбина
не порожняя
спеши приятель
под каблук
под каблуком
надёжнее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591555
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
ЛИПНЕВЕ ДИВО
Може так мало статись, неминуче,
Що в день липневий, серед сотні лиць,
Я диво стрів: яскраве і квітуче
Немов всі квіти у одну злились.
Вона не йшла. Вона крізь натовп плила,
Ногами не торкаючи землі.
І чи то аура, чи янгольскії крила,
Над нею хмаркою рожевою неслись.
Не жінка з плоті, а казкова фея.
Довершена у всьому, чарівна.
Вразила серце старого Орфея,
Струснула душу до самого дна.
Отак пройшла, немовби в ніч наснилась.
Але ж це диво сталось наяву…
Стояв, збентежений, здивований цим дивом,
Собі не вірячи, що в мить таку живу.
Невже вона пішла на зустріч долі,
Комусь кохання в серці понесла?
Чом не мені?!
Мені й того доволі,
Аби горіти свічкою до тла.
Гортає пам'ять раз по раз сторінку
Перед очима знову постає
Чарівний образ неземної жінки,
Що вщент розбила серденько моє.
03.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591602
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 04.07.2015
Мне хочется опять туда,где минареты - в небо...
Где вниз срывается звезда,..и остальные - следом...
А мне бы в пряный Марракеш (на белом самолёте)!..
А мне бы кофе,чай и фреш (на блюдечке, в полёте)!..
А мне бы истину познать в прохладе старых парков!..
А мне бы пёрышко жар- птиц из разноцветья кладов!..
Под макинтошем темноты расслышать говор страсти,..
С гортанной глотки - ручейком,..в объятиях Шивы - сладкий...
Вдохнуть разочек пылкий жар (из медной сковородки),..
И,потушив в душе пожар,..осоловеть от водки...
Нет,..всё таки сильней хочу на старый хутор деда!..
Где старое скрипит крыльцо,..где не спесивость кредо!..
Хочу из спелых вишен сок,..и блюз в ночи( кошачий)!..
Нырнуть в пахучий сена стог,..чтоб проглотить комочек...
Чтоб не хотелось за порог,..чтоб милость лилась свыше!..
Зачем не милая земля и крыша от Марокко?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591534
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Ти тільки не слухай слова, бо вони - лиш броня,
А я із тобою ,буває, немов на війні.
Та мудрих книжок не потрібно читати щодня,
Щоб "ТАК" відшукати за впевненим, начебто, "НІ".
Ти тільки у очі поглянь, там написано все.
У темних глибинах також місце є для вогню.
Ти маєш ту зброю, що просто ущент рознесе
Таку найміцнішу, здавалось би, тіла броню...
Хіба я втечу, коли шепіт хмільний, як вино?
Мене напуваєш підступно ним знову і знов...
Вуста твої ваблять жагою, ти знаєш, давно,
Лиш декілька бажаних слів ніжно ними промов.
Хіба відштовхну, коли руки дарують тепло?
Повірю у щирість, хоч знаю - усе це обман.
Не так кровоточить порізане кимось стебло,
Як ліки прикласти на хвильку до зболених ран.
Не вір у байдужість. Від холоду я не тремчу.
У пристрасті свій неповторний, привабливий смак.
Ілюзій у нашому світі, повір, досхочу...
Ілюзія "НІ", а можливо, ілюзія - "ТАК"...
03.07.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591513
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
на http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591179
"...Любовь смывает грех.
Кто любит - неподсудны, невозбранны..." (Е. Евтушенко)
Здоровий сон лікує людям нерви.
А добрий секс - альтернатива сну.
Хай сам Маестро п'є свою вину.
І... щоб йому привиділись химери)
А Ви - любіть! Любов змиває гріх.
І той, хто Вам не дасть вночі заснути,
Щоб оцінив, яке то щостя - бути
Одним-єдиним біля Ваших ніг!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591426
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
я, как пес приблудный,
жмусь к забору милой.
в голове нетрезвой
ветер в проводах.
все гудит, и пусто.
источают мирру
под ладонью доски.
пахнет резеда.
оглянусь, в округе
ни души, ни света,
только в переулках
воют сквозняки.
сколько писем нежных
было без ответа?
как же мы с тобою
рядом далеки.
теплый мир в окошке.
кошка на крылечке.
сохнет на веранде
свежее белье.
на краю деревни
серебрится речка.
а за мной пустыня,
смерть, да воронье.
не нашел я счастья
вдалеке от дома,
ни в садах персидских,
ни в объятьях дев.
у двора родного,
где так все знакомо,
вскрою вены бритвой,
к жизни охладев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591349
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 03.07.2015
Мої вірші - осінні хризантеми...
Пелюстки вічності на стеблах твого часу.
Колись стоятимеш один над їх ріллею -
не скорить Хаос змахи крил Пегаса...
І навіть, в грудні, як морози вдарять,-
не страшно впасти у обійми смерті!
На другий рік ввійдеш до мого саду,-
а хризантем ... вже цілі круговерті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591396
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 03.07.2015
́Бывает так, что рядом - никого,
И не ́за кого взглядом зацепиться,
Пустынный ветер на песчинки злится,
Ища пристанища,
И не найдя его.
Костры сгорят и листья все истлеют,
Весна влетит,
но не в твоё окно,
И снова листья на ветвях стареют,
Желтеет кожа, морщится чело,
Быстрее пробегают дни, недели,
Как-будто набирая ход,
Огни сольются в разноцветной карусели:
Где кто стоит сам чёрт не разберёт.
И ты один...
Размытые картины
Не рассмотреть поближе, не понять.
Мир рушится со свистом гильотины
И в хаос превращается опять.
...И новый мир воздвигнешь за неделю
Примеришь на себя и
разобьёшь.
Тебя не знают здесь.
Тебе не верят.
Не вспомнят о тебе когда уйдёшь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555867
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 03.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.07.2015
(із інциденту в прокуратора Іудеї Пилата напередодні 14 числа місяця нісана року 33-го)
*
«Я – правовірний: шабат – то святе!
Ходжу до храму. Вірую (лукаво…),
Зате у всьому пра́вий – маю право!
І Ірод, суд, Пилат – то все пусте:
Я згендлював: «Пророка – на Варавву!».
Хай хтось равві, учитель, вуркаган –
Ввійдемо чесно ми в історію і в дати:
Ляж, Юдо, друже вірний, на диван,
Згадаємо Голгофу і Пилата
І вип’ємо – за весь той балаган.
Так що ж було? З’явився хуліган,
«Син божий» з Назарету, той приблуда
Із натовпом, що вимагав лиш чуда,
Царя навік та рвав в шмаття жупан.
– І «ліг у масть» доречний балаган:
Ось перед тим Варавва, мій братан
(Ми з ним вночі під браму – й чатувати…)
– Та ні! Лише просить, не грабувати! –
Попався раз. – За друга – постояти!
Спасінням став дружбану балаган.
(Його відпустять! – тут динарій, там…
– І справу зробить Вчителя веління:
«Йому – його!» – (ця істина нетлінна!) –
Чим і зам’яли непорозуміння,
Що розвело пасхальний балаган).
Каяфа? Юда? Ірод чи Пилат?!
– Ця честь мені належить, і по праву,
Я першим крикнув: «Милуєм Варавву!» –
І не повернете історію назад.
Тож ради істини розвіємо
Легенд усіх дурман –
Не хтось, а я
Скінчив той балаган».
***
(чи не найбільша іронія історії і долі:
до людей – ради людей – прийшов, щоб – людьми! – бути розтерзаним...)
*
(цикл «Маски»; переспів, вільні вправи; із С-ва В.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591195
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.07.2015
я не знаю, не знаю как мне теперь…
покопаюсь в прошлом: ведь как-то можно
уходить. так гордо. захлопнуть дверь,
прищемив себе сердце неосторожно.
я не знала, не знала как стать для тебя
то ли парусом, то ли ветром попутным,
чтобы вместе о рифы борта дробя,
отражаться в звездах ежеминутно.
я не знаю, не знаю как нужно жить.
столько лет в шалаше из осколков неба…
разучилась мечтать, и любить, и дружить,
и любимой быть. ну а мне бы, мне бы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590934
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 01.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2015
Клокочущий безумно океан
Зеленовато-серого узора
Твоих зеркал впивается в туман
Атласно-нежной синевы простора.
Касается моих зениц волна
Неторопливо пламенем пылая
Закатной воспалённостью окна
Клокочущую бурю отражая.
Прислушиваясь к пению листвы
Прозреньем упиваясь допьяна,
Я вдруг так ясно понял: Тишина.
Немая дверь. Пустыня. Верность. Ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590267
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Ты - полураспустившаяся роза,
Ты - символ нежной вечной красоты,
Ты - мост через реку́ минутной прозы,
И ты строитель, созидающий мосты.
А я же - рюмка красного вина:
К губам твоим судьбою поднесён.
Разбить иль выпить ты решай сама,
Ведь тост уже давно произнесён.
И часто вижу я, судьбою предрешён,
Картину неоконченного сна:
Алой розы расцветающий бутон
В бокале недопитого вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590806
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Оторви свои губы
От моих хладных губ,
От моих хладных рук
Оторви свои руки,
В стёклах нового дня
Позабудь про меня,
Я лишь ветер в ночи
В трубах вою от скуки.
Я лишь ток в проводах,
Провод голый в руках -
Напряженье таю, -
(Оторви свои руки!)
Эти искры в глазах
Превратят сердце в прах,
Превратят сердце в лёд,
Прекратив его стуки.
Засыпая в ночи,
Ты задуй свет свечи -
Я к тебе не приду,
Ты меня не узнаешь;
И во снах не зови,
А окно отвори -
Отпусти, оторви
С мыслью, что
навсегда
отпускаешь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590791
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
[b]7. Ірина Л.; до в. «С болью – о былом»
[/b]ах, что за нотки и мотивы, числа, даты! –
былое – с нами. мы – в былом. тепла агаты
мы собираем в том былом – согреем "завтра", -
а вдруг вернется в то четвертое?!. как мантру
ты повторяй: "заветный день, верни мне счастье!" –
его лови! - не пены след, не вздох ненастья!..
***
[b]8. Lu; до в. «Я засмутилась…»
[/b]
не відгукнеться Той, хто говорить
вустам чужим за себе дозволяє –
бо Сам – німий? чи що Йому та мить
з життів і наших доль?.. – так, Він – літає
у Вічності, забувши світ і душі,
що сотворив і тут страждати змусив…
***
[b]9. Богданочка; до в. «А я тебе нікому не віддам!»
[/b] (від кохання… жіноча молитва-закляття)
«Я не віддам тебе нікому!» – Вікова
Молитва ставить на душі печать…
Як жаль мені, як жаль, що ці слова
Із вуст чарівних не мені звучать!..
…
та живе десь щасливий, якому вуста нашептали:
«цілуй!.. ти смак щастя пізнаєш із губ!.. цих коралів!..»
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590737
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
О пыль, Вавилонская пыль,
Дороги Ирана покрыла!
Смешалась и небыль и быль
В песках от Евфрата до Нила...
И пылью засыпан забвений
Царя Хаммурапи гений,
Бессмертный законов Кодекс
Царя Хаммурапи.
И царь был всегда почитаем.
И кодекс всегда соблюдаем.
Но кто-то неосторожно
Сомненье посеял, возможно,
В его неземной правоте,
Хоть сам был "не на высоте"
Законов бессмертных Кодекса
Царя Хаммурапи.
Наказан он был справедливо
По клинописи курсива
Законов. Но маленький камень
Был брошен. И дальше веками
История все повторялась,
И правда законов терялась
Извечно-бессмертного Кодекса
Царя Хаммурапи
А далее- все шито-крыто.
И пыль вековая разрыта.
И Рима Империя пала...
И в воздух Аврора стреляла...
Везде, где ни глянь, лишь кости
На трехтысячелетнем погосте.
А чтили бы все Хаммурапи-
Было бы дело в шляпе.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115063001030
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590725
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 30.06.2015
Я глоточками пью этот город
За безумство, ценою в любовь;
За тебя – вдохновения повод –
В эпизодах, гоняющих кровь;
За тяжёлую голову всуе
От избытка разветренных слов;
За брусчатку, ведущую к сумме
Перемирия наших фронтов;
За рассвет, зачерпнувшийся с ночи
В разных окнах – один пополам;
За три дня, что намного короче,
Чем надеждой расписанный план;
За часы, отдающие небу
Децибелами честь козырьком;
За желание, родственно хлебу:
На дрожжах… на сейчас… на потом…
И допив – даже взглядом не выдам
Удивления странной судьбе…
Лишь шепну «до свидания» в выдох…
...в сердце Львова – на ухо тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590516
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Хіба переймаєшся виразом «кава зі Львову»,
Доќи не відчуєш сама цей аромоксамит,
Тендітно–м’який, як місцева чаруюча мова?
Тут навіть повітря фарбоване в мрій колорит
Та з вуст в молитвах – вже сімсот шістдесят майже років.
На хвилях бруківки пливе під ногами життя.
І в грудях ліворуч росте порцеляновий поклик:
Розбитись, луну залишивши від серцебиття…
Тут небо очам і у дощ, і у сонце смакує.
На нього, з Вірменської, сходинки є на даху…
І десь в моїх грудях… туди ж… тимчасово–спокутне…
Так високо–гаряче, наче от–от спалахну…
Тут люк на дорозі є, ніби колесам на пам’ять,
З чеканкою–написом «зроблено в УРСР».
Тут… Тут, в місті Львові, є все, що лікує і ранить.
Я в нього закохана всім своїм «я»… відтепер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590517
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
НЕ СПІШИ
Коли при зустрічах ніщо не грає кров’ю,
І тільки гра веде єство твоє,
Не називай стосунки ці любов’ю,
Бо цим руйнуєш щастя ти своє.
Воно ще десь, воно іще не поряд.
А те, що зараз маєш у цім дні,
Лиш епізод, лише твій спраглий погляд,
У пошуках богині твоїх снів.
Не поспішай освідченням кидатись
І не штовхай стосунки до межі…
Бо ж помилки примусять шкодувати,
Що здибались, побралися – чужі…
Чужі!!! А дітки? А оті пташата?
Оті сирітки при батьках живих?..
Бабусина, - сільська, - привітна хата,
Просте подвір’я: стежка і спориш.
Старі миски, - для каченят, для кішки,
Собача будка… на цепу – Бровко…
А батьківської ласки – ні на трішки,
Без маминих цілунків… Отако!
Тож думай, хлопче! Думай, чоловіче!
Послухай серце, поспитай в душі…
Хоч як «природа» на розваги кличе,
Не поспішай на поклик, не спіши.
червень 15 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590378
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Він починався зошитом новим,
Чекаючи: хто лишить в нім натхнення?
І не хотілось бути «черговим» -
Як решта сірих, навіть без імення.
І мріялось про геніїв чудних…
А хтось писав уже із помилками,
Години рвав, і сторінки бруднив,
І кидав тінь, і грав фальшиво гами…
Обкладинкою вечір дотлівав,
І день старий не мав тепер ілюзій…
Останній промінь віри у дива
Ліг зморшкою на темнім виднокрузі…
...А десь хлоп’я зеленого жука,
Погладивши, у трави відпустило…
А хтось налив щеняті молока… -
Того не бачив – лив у ніч чорнило...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590396
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 28.06.2015
Дякую Касьяну Благоєву
www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590123
Живу, дарую своє серце,
Таке, як є, без солі з перцем...
Натомість маю звідусіль
Біль...
***
Які ж то вірші пишуть нам мужчини :
Букет троянд, загорнутий у рими....
В житті ж : сумки, ганчірка, посуд...
Осуд...
***
Коли ти друзям віддаєш останнє,
Коли на все готовий для кохання,
Спочатку окуляри витри гарно-
Аби не марно!
***
Коли тобі хтось крила подарує -
Радій, літай - не втрать те диво всує...
Тільки дивись, щоб та ж людина крила
Не спалила....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590239
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Демон тёмной любви распластал свои крылья по небу,
Нынче пасмурный день - нынче муза танцует с другим,
Я бы тихо уснул, если б знал, что любим ею не был,
Сердце ж рвёт от потерь, ведь когда-то был ею любим.
Если б знал я тогда - дал бы силу идти против ветра,
Но мой поезд ушёл и весь мир - опустевший перрон,
И покоя мне нет: паровоз всё гудит безответно,
И всю жизнь пред глазами маячит последний вагон.
Лихорадка любви все успехи под ноги бросает:
Жить, дыханье черпая из чьей-то любимой груди,
Я прощаюсь опять, а душа же заранее знает,
Что опять от тебя никуда не сумею уйти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590196
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
На могилу нашей любви
Ты не клала прощальных цветов,
Так, пожалуйста, не говори
Отходную тираду слов.
В засаленном кабаке
Неистоптанной нет души,
Здесь пытаются жить во сне -
О кошмаре своём расскажи,
Расскажи о полночных снах,
От которых в холодном поту
Просыпаешься вся в слезах
С огненным комом во рту
И долго не можешь уснуть...
Я встретил именно там
Дитя недоступных витрин,
Выжившую среди драм,
И ставшую с ними одним.
Слишком большая цена
За ночь чьей-то пылкой любви.
Все остались за стенкой тогда,
А мы в мире остались одни.
Во мне что-то тогда родилось,
Что-то скользкое, с телом змеи,
Сладким ядом заволокло
Мои чёрно-белые сны:
Мне казалось, что ждал лишь тебя,
Что любил тебя слишком давно,
Но когда ты щипнула меня
Я проснулся - всё было сном.
Ты предала мою любовь,
Разбудив слишком рано меня,
Ты осталась за гранью снов
Укрываться от бытия.
...А на улице злая зима
Где-то снегом ломает мосты;
Два берега - ты и я,
Снег - это тоже ты.
Я буду любить этот сон
И вспоминать иногда,
Когда станет слишком тепло...
До свиданья, любовь из сна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590030
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
У страсти - тёмные глаза...
У страсти - ласковые руки...
И на подъём она легка,..
От безраcсудства - не далёка...
У страсти - дорогой парфюм...
Но от кутюр она - нагая...
И обожает так тебя,..
Но ненавидит час разлуки...
И так похожа на любовь,..
Но всё таки - она иная...
Она приходит иногда...
Следы свои скрывая...
Любви же - алая стезя!..
И все об этом знают...
Любовь не ставит на колени!..
И от неё - летают!..
Любовь слюной не брызжет с пеной!..
О ней - тихонечко вздыхают...
Она приходит незаметно...
Но ты её узнаешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589959
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
***
обетованное и желанное
(да простят меня Силы небесные!..)
*
Когда узрю сей жизни край,
Я исповедуюсь, как надо,
И попрошу Творца: "В награду
Дай не обещанный Твой рай,
А – Женщину, Ее любовь
Здесь, на земле!
Ты – Бог: в безбрежность
Продли мне дни, не прекословь –
Что есть ценней, чем девы нежность?!
И что сравниться может с тем,
Что сотворил Ты нам для страсти:
Их губы, груди!..
Семь напастей
Приму я, но не стану нем,
Когда воспеть грядет мой час –
За Женщину – Твое творенье! –
Хвалу воздам я Провиденью
И повторю – хоть тыщу раз!
(И что мне гурий* бестелесных
Любовь, что Ты в раю припас?)
-----
*гурии – девы райских кущей, эфемерные жительницы небес,
дарующие наслаждения обитателям рая после их воскрешення
на небесах – так вещает Коран. – и да здравствует Фрейд!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589970
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
[i] Це не мені – обра́зи соло…
Lu57
[youtube]https://youtu.be/BTSsWBc66cI[/youtube]
[b][color="#a30657"][color="#8f077f"]Минулися в саду вже полуниці,
суничне поле вибило дощем,
та літо креше, мов об крицю криця,
і промінь сонця кре́мсає ножем…
Он там, в кущах зоріє вже малина
і малино́во манить солод ваб…
Веде свій хор задумливо, билинно,
і барвами виблискує… єдваб.
І вже чарівність та солодка в роті…
Уяву збуджує... Як пташечка, ячить...
І пристрасть ту уже не побороти,
хоч на межі реальності... гірчить.
Та гіркота чуттями невловима –
дурманить мозок літа смакота!
Уява наша ж бо неопалима,
коли спіліє ягода ота!
Коли природа зріє на пригріві,
коли в душі чуттів нестримний герць…
І ущухають заздрощі і гніви,
стихає якіт охижілих серць.
Буває, в літа ягідників коло
впаде… Й стихає їх співучий хор,
та ось неквапно править своє соло
малинового смаку хромофор.
Малинове життя куйовдить владність
злостивців, неумільців і невдах...
Бо всі принади малино́ві вадять
тому, хто із собою не в ладах! [/color][/color][/b]
25.06. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589929
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Всё чаще я встречаю грусть в глазах
Однажды встреченных, не узнанных ни разу,
Надежду, как извечную заразу,
Впитавшими с улыбкой на устах.
Надежда эта заживо хоронит
В химерах недозревших перемен
И, не давая ничего взамен,
Бездействием судьбу полонит.
Надеемся что жизнь преподнесёт
Подарок, что готовила с рожденья,-
Ты только жди и счастье без сомненья
Однажды на коленях приползёт;
И выпрыгнет мечта из-за угла,
И схватит твою душу мёртвой хваткой,
Тогда-то рухнет мир иллюзий шаткий
И радостью засветятся глаза.
Уж близок час твоей мечты былинной,
Ещё немного надо подождать:
Её не нужно звать или искать -
Она сама придёт к тебе с повинной...
И старимся с надеждою в глазах,
И умираем, счастья ожидая,
И проклинаем жизнь, не понимая
Что счастье было бы у нас в руках
Если бы только руку протянули,
Если бы взгляд смогли не отвести,
Смогли б с надеждой счёты все свести;
Когда б в глаза реальности взглянули
Тогда бы поняли, что жизнь для всех одна
И все живём в одной и той же сказке,
А ты, художник, смешивая краски,
Решаешь сам: черна́ или бела́.
Вы ждёте: измениться жизнь должна,-
Жизнь в должники вы рано записали,
Она даёт вам всё - вы лишь крупицу взяли,
А остальное же надежда погребла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585503
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 26.06.2015
Расставались,
встречались,
улыбки заученный след
Как-то привычно скользит по немому лицу;
Кто вошёл в мою дверь?
Отрази свой влюблённый портрет.
Если хочешь - ищи:
Я тебя всё равно не найду.
Мы ж искали любовь не в глубинах зеркальных окон -
Мы друг в друге ловили черты приходящей весны,
Я храню талисман -твоё тело,
Ты ж носишь с собой
Мою душу в своём портмоне...
Ожиданье любви...
Воздух дышал электричеством - скоро придёт;
Солнце спряталось в тучах - она уже близко.
Верь.
Мы забыли про дождь и, обнявшись, лежали в мокрой траве,
Вслушиваясь в стуки сердец -
когда ж хлопнет дверь?
Скрипнул паркет - и вздрогнули наши тела,
-Она здесь, ты прислушайся!- рука оттолкнула плечо.
Взгляды воткнулись в зеркало...
Как тяжело
Смотреть на себя, а видеть чужое лицо!
Голос треснул, как ткань, глаза хлынули ливнем обид,
Мы в порыве любви рвали друг другу сердца.
Мы-то, глупые, ждали, искали тепла,
И не знали как нас друг без друга знобит.
Нам в наследство - растерзанный мир,
с корнем вырваны чувства -
Найди плодотворную почву, сажай и расти...
Только нет.-
Мы постигли глубины и тайны искусства,
Нам уже не прожить без
Ожиданья любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557897
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 25.06.2015
Я ослеп от бездушности взглядов цементных домов,
Я оглох от машинных гудков и сиренного воя,
Не хочу, как мертвец, упиваться остатками снов,
Расскажи и напомни о том, что растерянно мною.
Расскажи мне о том, как струятся весною ручьи,
Когда солнечным днём потеплением воздух задышит,
Я прошу: поскорей поспеши - расскажи, не молчи,-
Я забыл, я ослеп и тебя я порой только слышу.
Расскажи, как безумно-красив над горами рассвет,
Как закат серебрится в ветвях одинокой берёзы,
И куда все спешат, и зачем, если выхода нет,
И чернеют дождём облака, и роняют вниз слёзы.
Расскажи, как играет на солнце вновь выпавший снег,
Как деревья цветут и зимой, в белый иней одеты,
Как в ресницах блестит не слезинка - снежинка побед,
И скажи, кто же всё-таки верит в плохие приметы?
Отчего ж я не чувствую запаха в лесе грибном?
Почему я не слышу теперь серенад соловьиных?
Может вспомнишь о том, и напомнишь мне, может, о том
Когда были любимыми и беззаветно любили?
Расскажи отчего всё дрожит, замирает внутри,
Когда в тёплых ладонях ладошку любимую греешь?
Отчего так желанны минуты вечерней зори,
И так хочется всё повторить, только вновь не сумеешь?
Расскажи, свою тайну раскрой: что случалось с тобой,
Когда строчки слагались в стихах на страницах небрежных?
Что взорвалось внутри сверхогромной сверхновой звездой,
Когда губы коснулись, вдруг, губ, столь нечаянно-нежных?
Что разлилось по телу тропически-тёплой волной,
Когда платье упало под ноги, объятия слились?
Умолчи о деталях того, что случилось потом,
Лишь напомни те чувства, которые мне позабылись,
Лишь напомни ночное тепло, позабытое днём,
И, быть может, я душу свою из осколочков склею,
И я вспомню себя в отражении ярком твоём,
И услышу вновь пение птиц, и однажды прозрею.
09.02.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558832
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 25.06.2015
-------------------Оправдание----------------------
Рука ослабла и стрела - на вылет
В тот миг, когда всех меньше ожидал,
С сердечной раны кровь в сосуды вылив,
Он мне дурманом вены накачал.
А до того - окольными путями
Я обходил пучины стороной,
Но поджидал меня забытыми дворами
Амур с своей отравленной стрелой.
Я давно его шаги услышал
Лёгкой поступью он крался в тишине,
Сквозь глубокий сон я чувствовал как дышит,
Как пытается приблизиться ко мне.
Да, я знаю - мне она приснилась,
В красном платье
с ангельским лицом...
Тайна моей грусти приоткрылась
Чтоб навек захлопнуться потом.
В вязком, мокром голубом тумане
Я искал её остывший след,
С жадностью листал газеты и журналы
Чтоб похожий отыскать портрет.
...Затихали волны штормовые,
Ветер рваный парус теребил,
Резал я растрёпанные крылья
Проклинал, рыдал, орал, молил,
Но устал. Уснул. Покрылся пылью
Памяти затасканный альбом,
И за неисполненною былью
Укрывалось то, что стало сном:
Мимолётный взгляд,
неровное дыханье,
Лёгкое движенье головы,
И в глазах истома ожиданья -
Мнится всё иллюзией любви.
Летние цветы, дожди и грозы
Затянули разум пеленой,
Осенью младенческие грёзы
Облетят червоною листвой,
А зима покроет листья снегом,
Холодом окутает мечты,
Дар её - дыханье безнадеги,
Череда сезонов, дней, ночей,
Но - ты..?
В красном платьице любовь идёт по снегу,
Под её ногами тает снег,
Вновь иду по тающему следу -
Памятью богатый человек.
Растоптать весенние порывы
Легче, чем подснежник растоптать,
Но оттают старые нарывы
И уже от них не убежать.
Окраплённое весеннею капелью
Сердце так и просится любить,
Но под жухлою корою незабвенья
Бьётся:
всё забыть,
забыть,
забыть!
...Это не любовь, а состоянье,
Когда жаждешь счастье не своё.
Это перед нею оправданье,
А не отреченье от неё.
Как всегда, засну я в ожиданьи
Что приснятся сказочные сны:
Мимолётный взгляд.
Неровное дыханье.
Лёгкое движенье головы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557883
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 25.06.2015
---------------- Неотправленное письмо.--------------------
Я позабыл тебя совсем:
Твоё лицо, волшебный голос,
Остался только чудный образ -
Лишь отражение,
лишь тень.
Я говорил тебе о нём:
Он родился́ с моим рожденьем,
Я жил, уверен без сомненья,
Что он останется огнём,
И что умрёт со мною вместе -
Он создан мной.
На белом свете
Не может он существовать...
Я ошибался:
ты явилась,
И о́жил мой стеклянный сад.
Мир просветлел.
Твой нежный взгляд...
Ты им мне в душу говорила.
Прости,
я был тогда нелеп -
Я созерцал, внимал твой трепет,
И все слова - лишь детский лепет
В сравненьи с тем, что ощущал.
Дни пролетели, словно птицы.
На перевёрнутой странице
Я видел прошлого следы:
Вот эта лавочка, где мы
Впервые свиделись.
Казалось
Что отражение твоё
Глядится в пыльное окно,
И в воздухе твой аромат,
И в душу смотрит нежный взгляд...
А это место стороною
Я огибаю до сих пор -
Здесь мы рассталися с тобою,
Здесь был последний разговор...
Последний взгляд...
Последний приступ жизни...
Пустота...
и эти письма -
Приторно-сладкая строка.
Я представлял: любимая рука
Её наносит ровной вереницей,
Но что за этой гладенькой страницей:
Любовь ли?
Снисхождение?
Тоска?
Стал понимать что в тягость я тебе,
И в восхищённой или в радостной строке
Улавливал я нотки равнодушья,
Ты стала реже, реже всё писать
И каждый раз я думал:
-Отвечать
И в чёрствости себя винить,
в бездушьи?
Ты в радости и в счастии живёшь,
А я...
Что дать тебе могу я?
Лишь сладкую отраву поцелуя?
Но ты её сама где хочешь там возьмёшь.
И я смолчал... Любовь ушла опять
В тот образ, мне с рожденья непонятный,
Печаль меня настигла, словно тать,
Украв твой голос..,
лик...
Что потерял я?
Что потерял я?? Потерял я всё!
Что приобрёл я?
Приобрёл я больше:
Увидивший хоть раз от солнца свет
Не может жить во тьме ни часом дольше.
Вот так и я: без солнца своего
Я умираю. В му́ке постоянной,
Тоской щемящей грудь,
иль грусти кисло-пряной,
Мне не найти прекрасный лик его.
Среди знакомых я его искал,
Иль просто средь толпы прохожих,
Но не найти и чуточку похожих:
Мир не создаст её -
Бог лишь одну создал.
Прошло немного - с лишним пару лет,
А для меня они тянулись, словно вечность.
Я мог бы тут оставить след
С притензией на безконечность,
Но для чего? Кому читать
Мою отцветшую уж душу:
Я лишь тебе смогу писать,
А ты меня не сможешь слушать.
Ты думаешь я не хотел забыть?
Ты думаешь я не хотел расстаться
С тем образом - с тобой?
Желал скитаться
Без утешенья и улыбки? Век прожить
Лишь с упованием, что на исходе лет я встречу
Тебя - прекрасную, иль время всё залечит
И я смогу смириться - разлюбить?
О, сколько раз я начинал сначала!
Встречался с кем-то,
думал что любил,
Но наперёд уж знал итог (душа молчала):
Прелюдия закончится. Пойдут
Сырые будни. В складочках халата
Укрылась неизбежная судьба:
Очнётся за предательство расплата,
Ворвётся в жизнь забытая мечта,
И рухнет мир придуманного счастья,
И впустит сново в душу холода.
А ты придёшь, чтоб посмотреть на это,
На рухнувшее счастие поэта,
И скажешь, вдруг:
- Смотрите, что за шут(!):
Он всё пропил - его нигде не ждут.
Я б не хотел такого завершенья,
А, между тем, я знаю без сомненья,
Что не смогу укрыться от любви
Которая впечаталась в сознанье,
Которая присутствует в крови.
Ты обо мне ли часто вспоминаешь?
А, впрочем, ладно -
всё я не о том.
Когда на ветер счастие бросаешь,
Готовься собирать его потом.
Я жалок. Я смешон.
Прости, родная.
Я больше не имею воли жить,
Чья мне рука помашет на прощанье?
С чьим именем мне голову сложить?
И чья судьба с моей переплетётся
Коль отторгаю всё что чуждо мне?
Чей путь с моим пересечётся,
Когда моих путей в помине нет?
А, может, сотворить себе кумира,
И стать послом придуманного мира,
И всем подряд без устали твердить
Что только он мне в жизни помогает
И лишь его имею право я любить?
Придать ему любимые черты -
Растить в душе бумажные цветы,
Отдать ему своё существованье,
И уверять себя что это - ты?
Я в тупике. Мне некуда идти
На свете нету моего пути,
Моя река несёт меня к уступам
И только бесконечность впереди:
Я не найду себя,
не потеряю;
Я жизнь не проживу -
проумираю.
Нет, не жалей меня, не смей!
Не трогай
В своей душе искрящийся родник,
Оставь его другим,
мне ж хватит Бога
Которого я помнить не привык,
Не потому, что я в него не верю,
А потому, что он не верит мне,
Просить прощенья - даром тратить время:
Зачем прощать того, кто твёрд в грехе?
Я вновь переживаю те мгновенья,
Не страсть тая, а пустоту души,
И жизнь дают мне эти повторенья,
И вновь ломаю крылья о гранит
Реальности,
когда растает эхом
Твой голос на пластинке бытия -
Вновь вымирает для меня планета,
Вновь пыль гробниц вдыхает мумия.
Я не прощаюсь:
за прощаньем встреча,
А нам Господь не даст второго дня.
Пусть будет так.
Пусть время не залечит,
Пусть буду кратким прошлым для тебя.
P.S.
Когда весна падёт в объятья сада,
Или метель закружится в снегу,
Не вспоминай меня, любимая,
не надо,
Я твёрд в грехе -
я всё переживу.
19.06.2001.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557667
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 25.06.2015
Та хіба ж ми пили?..
Не вино! - розливалось по венах…
Не вино - спопеляло… і легко торкалася п”ят
Оксамитова хвиля… то листя п’янило зелене...
То наповнилась чаша
магічна на схилах Карпат…
Бо – не діти Парижу,
Не статуї сірі Уельсу…
На узбіччях доріг,що вестимуть (як правило) – в Рим…
Нам зриватись зі скель на стежках до квіток едельвейсу
Стало так необхідно,
де кожен із нас – пілігрим…
Та хіба ж ми пили,
Коли пити ще зовсім не вміли?
Ми розгублені – в осінь… ми – зниклі між весен і зим…
Що насправді могли?.. безборонні… зухвало – несмілі…
Ми, прикуті хрестами
до цвяхів своїх полонин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589845
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
[i]
По лезвию бритвы,
Между жизнью и прахом,
Меж любовью и страхом
Со словами молитвы...[/i]
Меж страданьем и сном
Пролегают дороги,
Что ведут вникуда
Под названием вечность,
Только жизни беспечность
Разглядеть не позволит:
Лишь чужие следы
На потоках воды -
Дождь смывает с земли бесконечность.
Твой памятник - твой сладкий плен:
Гранит не подвластен хуле,
Не воевав ты убит,
Не научившись войне.
Семя истины рвётся на свет,
Росток хрупкий пробъёт мёрзлый камень,
Но как солнце взойдёт он умрёт -
На пути в рай ничто не растёт:
Скот слепой всё затопчет ногами.
У корыта разбитого всласть
Нарыдаться позволят дожди,
Балансируешь, чтоб не упасть -
Все уходят
...и ты уходи.
Отпустив в пустоту ладонь
Облегченья напрасно ждёшь,
Это я кричу
или гром?
Это слёзы иль горький дождь?
Когда лезвие режет в кровь,
Как душе на своём стоять?
Все твердили мне: жизнь - любовь,
Но кричали:
Распять!! Распять!!!
Ангел мой! Поспеши проснуться!
Я спешу - режу пятками сталь,
Только дай Бог не оглянуться -
Показать как мне прошлое жаль!
Только дай Бог не оглянуться,
Не увидеть весь мир врагами,
На пути в рай нельзя споткнуться -
Скот слепой всех растопчет ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585311
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 25.06.2015
...Но нет, останься лучше Музой -
В моих мечтах ты крылья обретёшь,
Ты не осядешь на душе бездарным грузом,
И по́ сердцу ножом не проведёшь.
К чему тебе холодных губ касанье?
В них упоенье вряд ли ты найдёшь,
Послушай лучше сердца замиранье
Когда с небесной паперти сойдёшь.
Ты не умрёшь израненною птицей,
И крылья не сломаешь о гранит -
Я твой ночной невидимый хранитель
Питающийся прелестью ланит.
А если всё обман - зачем всё это?
Пусть сердце не бумага - всё стерпи,
В глазах вопрос, не медлящий ответа,
И шёпот на губах: - Не обмани...
А если нет - погрузимся в пучину,
Безликих дней откроется конфуз,
Друг другу приоткроем мы личину,
Не пощадив отдушины для муз.
И, если так,- зачем мне жить обузой,
Дрожащим пальцем прикрывая дрожь брови?
Пожалуйста, останься лучше Музой -
Небесным журавлём моей любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589462
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Надежда...
Что осталось от тебя?
Лишь трещины на стареньком мольберте,
Бессмысленные поиски себя
И частые мышления о смерти.
Я провожу последний сполох дня
И вязким клейстером затянет небо ночь,
Но и она не может мне помочь:
Я с нетерпеньем жду когда придёт заря.
Под жалом бьётся жизни яд,
Но липкий утренний багрянец,
Переливаясь, словно глянец,
Остекленит печальный взгляд.
На каплю меньше в море голосов,
Что обнажают души в эту стужу,
Ты опоздал. Ты здесь ещё не нужен -
Набрось на мысли тягостный покров.
Твоя душа - она твоя, и только,
Лишь для тебя она по-настоящему живёт,
Лишь для тебя - никто их не поймёт
Её порывы, вызревшие болью.
Устал смертельно грешным притворяться,
И день за днём множа́ть свои грехи.
Уж трижды прокричали петухи:
Грядёт рассвет, и нам пора прощаться.
В грудь жадно воздуха втяну:
Как свеж рассвет!
Но поздно. Слишком поздно.
Сердце пусто́. Постой! Успеешь к звёздам!
Дай на себя в последний раз взгляну.
Кого-то потерял, кого-то не нашёл,-
Я долго шёл, но шёл всегда по кругу.
Рука потянется, найти пытаясь руку,
И вот она.., но час уже пришёл.
Я мерил жизнь неверными шагами,
Её ж нельзя никак, ничем размерить:
Здесь можно только жить,- любить и верить,-
На остальное ж наплевать - пусть сгинет под ногами.
Как трудно оторваться от окон!
Но если ты сумел необернуться,
Уж не захочется назад вернуться,
Где пробуждение ещё один лишь сон.
Не тает на руках печальный снег,
Метель меня накроет тёплым пледом.
Куда-то облака плывут... Плыву за ними следом,
И слышу где-то чистый детский смех
Переливается, звенит как колокольчик,
Знакомый смех, как голосок ручья.
О, Боже! Я узнал! Ведь это ж я!
Смеюсь, и развивается на шапочке бубончик;
И развивается на гво́здике душа,
И ветер перемен её срывает, треплет,
Метель кричит, но разум ей не внемлет:
Он душу променял на счастья пол-гроша.
Ещё мгновенье! Поздно...
Я ж хотел
Дыханьем согревать её ладони,
Но поздно: рвутся в скач гнедые кони
Не позволяя мне доделать много дел.
Я их не видел - жизнь слепила очи
И в суете тонули все дела,
А ты, судьбина, так и не смогла
Мне объяснить что день длиннее ночи.
Моей звезде на небе не сверкать,
Забвенье окуёт слов недоступных яд,
Но рукописи в гневе не сгорят,
И будут долго пыль на полках собирать.
...Но пыль с души сотрёт, слова прочтёт,
И вспомнит то, что это он, - до смерти,-
И вновь заколет пламенем по сердцу,
И вновь по венам бритвой проведёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589840
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Когда приду, ты ждать меня не будешь,
На мелочи терпенье разменяв,
И сердца ледяного не разбудишь
Дыханьем на охлынувших губах.
Я в жизни не умел быть откровенным,
Страшась своих же искреннейших слов,
В своей свободе оказавшись пленным
Я возлюбил тщету своих оков.
И вот я наг: душа без обрамлений,
Бесплотный дух давно минувших дней.
Не бойся ж пустоты своих сомнений -
Я только зеркало невинности твоей.
Пусть будет гробовым твоё молчанье,
И пусть в глазах моих умрёт больной вопрос,
Но как не хочется поверить в окончанье
Того, что вообще не началось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589836
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Білі сходинки, чорні сходинки
До містка між життям і вічністю.
У душі несуттєві спогади,
В голові ще думки невічливі.
Біла сходинка поміж чорними
Поряд з ними помітно звужена.
Поміж чорними біла сходинка
Зазвичай не життя-ілюзія.
Тут не бажано зупинятися.
Будувати пісчані куполи.
Марно тішитися, кохатися.
Через мить все закінчеться муками.
І полізеш з душей роздертою
По вже звичній і мрячній сходинці.
І не жити тут, і не вмерти тут.
Але це вже життя-в подробицях.
То навіщо бруднити фарбами,
Малювати квітки на чорному?
Білий колір вдихати жабрами?
Все, що світле-то ілюзорно є.
В голові ще думки невічливі,
У душі несуттєві спогади.
До містка між життям і вічністю
Білі сходинки,чорні сходинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589808
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Одиночества нежного племя...
С одиночества ласковый зверь...
Одиночество - тяжкое бремя...
Одиночество - бремя потерь...
Одиночества круг не измерить...
Одиночество - трудно поднять...
В одиночестве тянется время...
В одиночестве - холодно спать...
И так хочется - приголубить...
И так хочется - приобнять...
И сказать ему что то такое,..
Чтоб по силе понять и принять...
И вселить в него толику веры...
И надежды отмерить хоть метр...
Приоткрыть для него настежь двери...
И с собою увлечь посмотреть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589826
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
Жду когда двери откроет осень.
Вспыхнут розарием гроз колосья
Чувствуя теплого неба просинь
Я буду верным, ты - словно гостья.
Листья в ладонях сентябрь согреет,
Небо чужое перстом заката
Выжжет сомненье, что тяжелее
Сладостной мысли уйти безвозвратно.
Красит слова твои бледность камелий,
(Как же к лицу тебе пыл влюбленный!)
Здесь, на пороге осенних ступеней
Так откровенно не быть холодной.
Как же к лицу тебе быть любимой!
Трепет грозы целовать на помосте,
Нежной, ранимой, неодолимой
Жаль, что я буду незримым гостем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589530
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2015
Взъерошив волос трепетно рукой,
Коснусь твоих седых воспоминаний.
О, как начало их безбожно манит
Своей смолисто–чёрной густотой.
И наполнялись лёгкие надеждой.
Раскрыто–молодые паруса.
Иконная в глазницах бирюза
На всё плевала радужным невеждой.
Мы бесподобно растоптали миг
В частицы для большой песчаной дюны,
Где наших ног… и рук... остались руны…
…значение их ветер лишь постиг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589422
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
89* о мудрости: будь же счастлив. и – живи!
Умный – всякий, даже тот,
Кто за дурака слывет.
Ты же, мудрый, стань счастливым –
И за шейхом смерть придет!
90* о бессмертии: твое – в сыновьях
Раз уж ты появился на свет под луной,
Посади деревцо, дом для счастья построй.
Но коль хочешь бессмертие приобрести –
Ты роди сыновей, чтоб гордились тобой.
91* о наследстве: то дорого, что создано тобою
Жизнь нас учит всему: если мудр ты умом,
Дом сумеешь купить, иль построить свой дом.
Но наследнику будет дороже, что создал
Отчим сердцем, любовью, руками ты в нем.
92* о мёде ваших слов: глаголы-рифмы вещие
А вы такими для меня стихи писали
Словами, – ангелы слова лишь эти знали!
Как, их читая, хочется влюбиться!
– О небеса, ее вы мне послали?!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589328
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2015
Люблю стихи,которые живые...
Люблю и те,которые фонят...
С которыми попутный ветер!..
И от которых помутнеет взгляд...
Которые из серединки сердца,..
Из золотого ларчика тиши...
Которые бывают с перцем,..
Без выпендрёжа,..без туфты...
И те,которые картечью!..
И те,которые шалят!..
С которыми взахлёб и сердце...
Которым протеже - душа!..
Которые становятся родными...
С которыми благоухает сад!..
И для которых все открыты дверцы...
И от которых не попятишься назад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589098
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Мне думалось, что ты - лишь мгла,
Лишь отголосок местных миражей,
Но видя подлинность душевных виражей,
Реальностью предстала мне мечта.
И ты - она! Ты мой прекрасный друг,
Ты устоишь пред бременем разлуки,
Не ощущая на себе ни грамма муки
Не видя остальных душевных мук.
Привычен к мирозданию Вселенной,
Не зная свою мощь и безграничность,
Теряется в сердечности двуличность,
И в искрах - тленность.
Странная безумность...
Белеет в черном одинокое пятно,
В глазах здорового - белесое бельмо
Теряет старый всякую разумность.
Но знаешь, моя милая мечта,
Ты подлинна. Отныне ты - моя.
Не верю в двойственность, не вижу ее дна,
Она - иллюзия. Она - черна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589063
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Я был влюблен; по-детски и наивно,
Меня страшила тягостность разлуки,
И буря надвигающейся муки,
В которой сердце и душа бессильны.
Я был любим; я верил и я жил,
И цель свою подпитывал, как мог,
Ни разу от уныния не слег,
Ни разу по течению не плыл.
Я знал - люблю; я видел и мечтал,
Эмоции лились во мне рекою,
Из неба дар - дано бывать с тобою,
И в небо я, крылатый, улетал.
А что теперь? Я вновь влюблен,
Не так уже по-детски и наивно,
Наверное, не так уже и сильно,
Взрослением, как шрамом, поражен.
Я вновь люблю; люблю или же лгу?
Никак не разобраться в этом мире,
В безумном и коварном злобном пире...
Ты знаешь, друг: ни разу не люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589062
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 22.06.2015
Экспромт
Сандала запах окутал темя...
Хватило капельки подаренных духов...
Сандала запах - и в прошлом время...
Сандала запах - для племени богов?..
Сандала запах - горели свечи...
Сандала запах - твой поцелуй...
Сандала запах - короткий вечер...
И бесконечна ночь с тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588907
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
... Він прокинувся з дивним відчуттям.
О четвертій ранку за вікном вже
сіріло... Птахи горолопанили радісно і завзято,очікуючи щоденного дива - появи сонячного кола з-за сірих багатоповерхових будівель...
Дивним було відчуття присутності чогось...чи когось? ...незнайомого у кімнаті. Цей хтось - чи щось?... швидше - хтось, але - саме ВОНО - було малесеньке і крихітне... Сиділо просто на недбало розкиданих по підлозі речах і зосереджено длубалося у чорних кігтиках крихітних пальчиків,не звертаючи жодної уваги на Нього.
-Хто Ти ? -запитав здивовано Він чудернацького гостя.
ВОНО підняло голівку,вишкірило гострі зубки і сказало:
-Я хто? Я - твоя Журба. Твоя віднині невиліковна ЖУРБА і незмінна подруга... - і захихотіло тихесенько,почухуючи волохатий животик..
...Він зістрибнув з ліжка і...відчув раптом як заболіла неприємно стопа - наступив на крихітний предмет,що також лежав на підлозі. Це була сережка Марти. Маленька біла перлинка. Гладенька і блискуча. Одразу пригадалися Мартині красиві рожеві вуха. З отими перлинками вони нагадували справжні морські коштовні мушлі... Тільки на відміну від мушель, були теплі і м"які...І їх хотілось цілувати...
... і... ціле відро холодних спогадів про вчорашній вечір раптом примусило здригнутись - Марти більше немає тут. І не буде вже... Вчора вона пішла... Пішла! Пішла,бо ...
...Пуста шафка її стояла з відчиненими дверцятами,у ванній кімнаті усе ще зберігався запах її парфумів...Він щосили заплющив очі, відчайдушно намагаючись відкинути нову реальність... і на мить йому навіть здалося, що він вловив аромат ранкової кави, яку щоранку варила Марта для нього... Але гострий біль раптом примусив його скрикнути і розплющити очі: ВОНО, одягнуте у білу лікарняну шапочку і поплямлений рудими запраними плямами білий лікарський халат,міцно трималося за край його розпанаханої грудної клітки. В одній лапці ВОНО тримало старе іржаве лезо, зрізало з його пульсуючого серця тонесенькі пластерочки і з"їдало їх, товстішаючи на очах!
- Геть! - скрикнув Він перелякано з наростаючою огидою, намагаючись скинути це створіння на підлогу. ВОНО не втрималось і важко гепнулось додолу...Заскавуліло...А потім тихим і ніжним голосом Марти сказало
-Любий...навіщо ти так?
Його обдало морозом... Не довго думаючи Він схопив пакет для сміття, запхав туди створіння, натягнув перший-ліпший одяг і побіг сходами на вулицю... Перестрибуючи через три сходинки, вискочив надвір попри лавку з сусідками до найближчого сміттєвого баку.
...ВОНО вело себе жахливо в пакеті - вовтузилось... потім почало стогнати Мартиним голосом... нарешті з пакету почала крапати червона рідина, схожа на кров...
Сусідки підозріло зашепотілись на лавці. Найгіршим було те, що пакет для сміття раптом луснув у кількох місцях і ... крізь один з отворів ясно проглядалося ніжне жіноче вухо, я якому - о лихо! - яскраво сяяла сережка-перлинка...
Він схолов від жаху і, не довго думаючи, рвонув назад додому, так і не вкинувши пакет до смітника...
- Маячня! - переконував сам себе, не наважуючись, проте, заглянути в пакет...
- Маячня, Марто! - продовжував бурмотіти, наливаючи тремтячими руками у брудний стакан велику порцію дорогого коньяку, подарованого
їм з Мартою в щасливий день одруження.
- Маячня - тихо плямкав губами, уже провалюючись у важкий липкий хмільний сон...
Порожня пляшка скотилася з колін.
... А наступного ранку він не прокинувся.
Журба відгризла йому голову.
...Він так і пішов на роботу -не прокидаючись і без голови... але зі стійким запахом вчорашнього коньяку. В кишені його куртки лежала Мартина сережка.
* твір уже був опублікований під іншим псевдонімом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588888
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
А.Ахматова "Любовь"
То змейкой, свернувшись клубком,
У самого сердца колдует,
То целые дни голубком
На белом окошке воркует,
То в инее ярком блеснет,
Почудится в дреме левкоя...
Но верно и тайно ведет
От радости и от покоя.
Умеет так сладко рыдать
В молитве тоскующей скрипки,
И страшно ее угадать
В еще незнакомой улыбке.
Кохання
Мов вужик, згорнувшись клубком,
Під самим серденьком чаклує,
Чи протягом дня голубком
На білім віконці воркує,
Яскраво на сонці блисне,
Примариться в чарах левкою,
Та тайно і вірно веде
Від радості і від спокою.
Так прикро може ридати
В солодких мотивах на скрипці,
І лячно його вгадати
В незвіданій досі усмішці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588831
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.06.2015
Я втікаю від неї у затишну мушлю свою
Я її оминаю, дібравшись до крайньої хати,
Я її потішаю – куди вже тому солов’ю,
Я благаю святих геть подалі її заховати.
А вона невідступно, прицільно за мною іде,
А за нею надії, мов квіти ізрізані сохнуть
Ця безумна й оманна планета нелюдо-людей
Ця космічно-розхристана й оскаженіла епоха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588793
дата надходження 21.06.2015
дата закладки 21.06.2015
Моя душа с твоей сроднилась в последний вторник сентября...
С твоею хлеб переломила,смотря в горящие глаза...
И разделила с нею ложе,..была на ласки так щедра,..
И благодарна за колечко из голубого янтаря...
Гроза терзала гневом утро,..как будто ей не всё равно...
За то,что снова полюбила - дождём хлестала ей в лицо...
В десятый стала раз счастливой!..
Счастливой стала ли твоя?..
Моя была такою милой...
Метала молнии гроза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588696
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
** у весни і в осені знак один: кохання!
Так хотілося мені весняної дівчини,
Молодої, чарівної, ніжної!.. Засвідчити
Мушу, друзі, перед вами, майте лиш терпіння:
І зустрів – і зізнаюся: покохав… осінню!
** думаєш: від розуму! а то примхи років…
Гей ви, час, і роки, о премудрість розквітла!..
І ти в дзеркалі бачиш: іде
Вище й вище чоло твоє розумом світле!
(Ні, то лисина наступ веде…)
** а між нами роки, а ці очі заманюють в прірву...
Хай же сум цих років нас обох омине.
Доле, дай ще з кохання криниці напитись:
Двох чарівних вуглинок темниця
Кличе-манить в неволю мене!
** два рази в річку не ввійти?..
О пристрасті вогонь: як, мила, в унісон
Було кохатись – як співать устам…
– Давай ілюзію ще подаруєм душам*:
Повернемось у той солодкий сон!
----
* для ревних прихильників ритміки і "правильності" наголосів:
то не помилка, то задумка автора. (а він – стовідсотковий графоман,
стилістики мови не знає, а таким самовпевненим бовдурам
все дозволено!). та й кажуть, прийом поетичний такий існує
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588624
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Кохана, поведи мене у рай,
Який ніколи і ні з ким не ділять.
Хай заполонить нас солодка гра
Аж до межі п’янкого божевілля.
Віддай мені усю свою жагу
До крапельки, до забуття й знемоги.
Наших сердець нехай вулканний гул –
Кантатою і гімном епілогу.
Щоб тіл гарячих непоборний пульс
В нестямі переплутав дні і ночі,
Щоби на всі слова лягло табу
Окрім одного – хочу, хочу, хочу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588573
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2015
...печатаю повторно...
Мы поздно встретились.
Когда уже привычки не меняют.
Свои меняют только фото в паспортах.
Сердца обветрились
За годы незабвенные скитаний
В траншеях жизней, да в «прошедших временах».
Мы поздно встретились.
Когда притирки или не возможны,
Или реликтом н́апрочь отпадают прочь.
В обход агрессии,
Не успевая утро подытожить,
Мы постепенно переходим в нашу ночь.
Мы поздно встретились.
За временем с тобой мы не успели.
Его догнали только в расставанья день.
Мы оба – летопись,
Которая написана апрелем.
А за апрелем – вечность в тысячи недель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588332
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2015
Гроза в чистом поле извергла разряд...
А в храмах так мирно лампады горят,
Как будто дарована всем благодать...
Но в поле под ливнем... Мы вспомним... Опять
Разверзнет Перуна рука небеса,
И землю омоет слезою роса,
И снова, как в сердце рождения страх,
Мы вспомним все то, что исчезло в веках.
О прошлом великом, о Вечном пути
Который прошли и который пройти
Небрежно подняв, словно выпавший приз
Меж Явью и Навью с названием ЖИЗНЬ,
Еще предстоит... Так идем же вперед,
Сквозь ливни и молнии в вечный поход,
Которому нет и не будет конца!..
...и храмов лампады согреют сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115061800213
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588123
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Веришь ли? Веришь ли? Веришь?
Дремлющий шепот сосен
На берегу июня
Кличет желанную осень.
Сломленной в полночь ивы
Тлеющие узоры
Бешены и молчаливы.
Имя твердя Мадонны
Ветер целует листья
Как чудотворность иконы.
Сердце что скажет – помни -
Только в любви есть радость
Пред алтарем часовни.
Вспомнишь ли? Вспомнишь ли? Вспомнишь?
Беглую тень напева
На берегу июня
Медом налитого неба?
Если срастётся ива
Тлеющим в полночь узором
Мимо иди молчаливо.
Слышишь ли? Слышишь ли? Слышишь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588057
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2015
Молча слушать себя ночами,
Из щелей выгребая грязь,
С ломотою промеж плечами
За себя от себя борясь.
По наточенной тёмной грани
Зажигаться свечой небес.
ОН в который раз умер в храме…
Лишь бы снова в сердцах воскрес,
Не позволив для гл́оток лозунг:
«Да на век наш – с лихвой! А там – …»
И нап́оенный кровью воздух
Чуть прозрачен лишь по утрам.
Захотим же вернуться снова
В чистой памяти новый круг...
А на чт́о будет чести слово,
Если н́екуда будет вдруг?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587826
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Якщо кохаєш, міцно не тримай,
Хто твій, вже не подінеться нікуди.
Не вір, коли гамселять гучно в груди
Й клянуться, що лише з тобою Рай.
Кохання щире — мовчазне, зазвичай,
І зайвих клятв воно не розкида,
(Бо зайве, як в пісок щеза вода),
Слова порожні теж йому не личать.
Не втримаєш, як геть воно іде,
Хоч силу велетенську застосовуй,
Хоч ґрати став й на них міцні засови...
Розтане й не знайдеш його ніде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587762
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Вальсируя с её сердцем,
держал её за мизинец….
И сон пересыпал перцем
в желанный язык огня…
Губами на плечи – герцы…
на родинок нежный ситец…
Впечатался тинто–меццо*
в хребет… до висков звеня…
*- Меццо-тинто (от итал. mezzo - средний и tinto - окрашенный, тонированный), "чёрная манера", вид гравюры на металле, относящийся к глубокой печати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587596
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2015
Тяжелеющим небом кипящая страсть
Разлилась дождевым тре́петом перламу́тра,
И тоска и любовь в этом небе зажглась
Беспреде́льной бессвязностью первого утра.
Застелила постель пряной свежестью мха,
Напоила пролитые строки полынью -
Нераздельно тверда́, весела́ и лиха́,
Колдовала промокшего города былью.
Если правда, что ты на пороге легла -
Не тесни эти тонкие стены тенями,
Если правда, что служит тебе свет и мгла -
Не терзай беловатую полночь слезами -
Унеси мое горе, кипящая страсть,
Если правда, что ты все пустыни узнала,
Я желаю обрывистым звуком кимвала
Задыхаясь в объятья обрыва упасть -
Я хочу пустоты - без конца и начала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587457
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 15.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2015
Только-только на брусья запрыгнул (с трудом), как ...вплотную
Она, в мокром купальнике-нитке приблизилась к прессу,
Говорит: «Я на пляже речном здесь - случайно, подружку родную
На унылой маршрутке спешила проведать, ...у леса.
Вы не знаете, есть ли здесь бусик, хоть ...выбраться к трассе?»
Отвечаю: «Да тут вон машин – Мерс на Порше тойотит,
Только свисните, Вас тут мгновенно любой кру́тик-Стасис
Хоть на Киев забросит, и дач – здесь..., ...мангал, ...в огороде!
...Спрыгнул, - вот не отжался», она: «Это - мысль! А вы – сразу
На своём «Кадиллаке» сейчас уезжаете, может...
«Слышишь, Зинка, подбросим? тут просится...» Зинка бесстрастно:
«Муж, ты чё? Мы ж до вечера, вроде решили: купаньем – по коже...»
Отошла, отвернулась, застыла спросившая, «вмрак»,
И, поправив причёс, потоптала - опять, к одинокому.
...Мы за ней наблюдали до вечера с Зинкой, пока
Не уехали сами наплаванными лежебоками.
... «Я смотрю, ты котируешься у деффчонок ещё!»,
Чуть горчила жена, и, целуя, кусала плечо.
13.06.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587284
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
В антракте – перекус…
И тонус, из забвенья
Рутинной сцены дней,
поднимет на гора
Прожаренный искус
на блюде из сомнений…
Под рампою – видней...
Включайте же… пора…
Но осветитель – бард,
играющий абрисы
Сердец, огнём дыша,
расплавил светотень…
От вешалки театр –
в раздетые кулисы…
Слезами глаз душа –
в ослепшую постель…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587275
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
[i] [b]tth
[youtube]https://youtu.be/EMkYeO0ThiU[/youtube]
[color="#ff0000"]Ти запалив мене...
і душу засвітив…
Тепер, неначе свічка воскова, згораю.
Для чого ж загорілась я вогнем отим?..
Вже вечір золотить
верхів’я плаю.
Іду по вулиці...
і нищечком свічусь –
зустрічні... усмішкою приязно вітають…
Ще й озираються услід мені чомусь,
немов я книгу їхнього
життя гортаю.
Та я у відповідь...
сполохано мовчу.
Аби не розплескать своє раптове щастя…
Захочеш – я здіймусь і в небо полечу…
Молитиму твого і...
Божого причастя.[/color]
[/b]
14.06.2015
_________
Приміточка: читати бажано в супроводі музики.
Враження неймовірне! Архиповський вміє
торкнутися глибин душі...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587267
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
На моєму березі неба
Кожна тиха раптовість щастя
Відслужила янголам требу
До і після свого причастя.
Чи багато, чи то замало –
Хто ж у серці рахує сяйво…
Що бул́о – то моє… не вкрала…
Радість – клаптик душі не зайвий.
На моєму березі неба –
Ясень, з кроною мого часу.
З півдня вдягнутий бік липн́ево.
В північ – голений з січнем разом.
І втрачає під осінь листя…
Надзвичайно-звичайне диво...
Все ще вірю – життя колиска
Десь у липні… десь там…можливо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587190
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
За картиною Я.Йерки "Епітафія"
http://yerka.org.ru/pages/epitafium.html#
"Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..."
Г.Белль
Подорожній, коли ти приїдеш на До…,
Ти полями ступай обережно, бо шрами
Ще болять… а пшениці вусате крило -
То від янголів, що заплатили життями…
Придивися: калюжами плаває час,
Стрілки вправо і вліво в вітрах аномалій:
Там, під шаром землі, сталекісткокаркас
Від минулих шляхів – вагонеткомістралі…
Бачиш: зламані ребра глухих залізниць
З-під землі, де помпеями сплять лабіринти,
Де поломані вежі душевних дзвіниць…
Зупинись, подорожній, над ними в молитві…
Хмари шиють дощами майбутнє землі…
Вітер пробує смуток прогнати вітрами…
А у царстві Морени, в суцільній пітьмі,
Ще живуть голоси, що були колись нами…
Подорожній, колись ти приїдеш на До…,
На порослі травою сумні терикони,
Що кордоном в історії «після» і «до» -
Обережно: степам ще болить… по-живому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561880
дата надходження 23.02.2015
дата закладки 13.06.2015
За картиною К.Роландо
[img]https://cs7061.vk.me/c7008/v7008652/d609/Da8vjhjLNgc.jpg[/img]
[youtube]https://youtu.be/1NHKbfeZ-Xk?t=1167[/youtube]
Ти знову тут наглядачем з небес.
А я щоніч своє втрачаю пір’я
Між лебедів на озері чудес,
Що бас-ключами вигинають шиї.
Сигара ночі. Попелу зірки.
Але даремно ти чекаєш згоди…
В мені живі живуть іще струмки,
І весь мій біль – на дно, мов камінь в воду…
Несила стане – я відкрию шлюз
І випущу по хвилях із полону
Душі своєї лебединий блюз,
Який співають крила саксофону.
І ти розтанеш, змучено-блідий,
Сигара-ніч ясний запалить ранок…
Лишу росою блюзові сліди
У ритмі шаффл. Впізнай мене, коханий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587165
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
Экспромт
Приснилась осень жарким летом...
Сезон дождей и листопад...
И журавлиное "курлы" приветом,..
Горячий поцелуй,случайный взгляд...
И веришь,..не хотелось просыпаться...
В душе разлилась благодать...
Та осень нежностью согрета...
Благоухал наш переспелый сад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587121
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
айлант расправил плечи.
ветер стих,
застыл орлом над клеточками поля
дневной страницы.
листья только вспомнят
немного капель в ветреной горсти.
айлант раздвинул крылья,
зацвели
степные перья: желтые в зеленых
метельчатых соцветиях; сплоченно,
чтоб оторвались корни от земли.
лети, лети, — подумалось, -
ты весь
сейчас дрожишь,
ты в пламени свободы,
освобожден, достигнув неба бодхи, -
твой мир не сможет выжить без чудес.
прости меня за жизнь наоборот,
что перья сжег и глубже спрятал корни,
но о тебе летящем буду помнить.
когда-нибудь и я сорвусь в полет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587084
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 13.06.2015
В сердечной сумке( под ребром) у слабой половинки
Хранится камертон любви и нежности сурдинка,..
И оголённых проводов тугой комочек нитей,..
И струн,оборванных, аккорд...
И сон полузабытый...
Блокнот истерзанных стихов про встречи,расставания,..
И фотографии клочок с последнего свидания,..
И опьяняющий озон(закатанный под крышку)...
Три алых розы(без шипов),..батистовая фишка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586952
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Не тих любити змушує нас доля,
Не з тими розділяти радість, смуток
"Повинна!" для любові то неволя.
Коліс Сансари невблаганний стукіт.
Не намагайтесь маску лицемірства
Зірвати...їм ріднішими не стати.
Сховає час миттєвості презирства,
Не тим дарує додаткові лати.
Розірвані блукають половинки,
Збентежені...на часточки розбиті,
Збираючи розгублені перлинки
Щасливих снів...їх вчать не [b]тих[/b] любити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586970
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
О любви нужно петь, стремительно
Разбегаясь неровным почерком...
Многоточием вздохов зрительных
Побеждая застылость очерков.
Это то, что, изрезав гранями,
Непременно закрасит нежностью
По плацдарму души израненной
Латки хлебные третьей свежести.
Это то, что не форматируют.
Никогда... Ни живьём... Ни замертво...
И слепыми птенцами-фибрами
Умирают за чувства зарево.
Это то, что должно присутствовать...
В мир... в войну... бесконечным "фридомом"...
По реалиям - вечным бруствером...
Если нет её - надо выдумать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586912
дата надходження 12.06.2015
дата закладки 12.06.2015
Эта боль так невыносима...
Дни сквозь месяц шагнули з́а год.
Голубь мира летает мимо...
...на какое-такое благо?...
Мной проверено - очень страшно,
Когда с болью роднится сердце...
То, что прежде казалось важным -
Нынче рёвом из уст младенца.
Нынче боль за душой - в прописке.
И вальяжно рвёт сердце в клочья.
А Донбасс пополняет списки
Павших найдено... и заочно...
Я так долго боролась с болью.
Я с ней пр́ожила восемь жизней.
Я - не чувствую... я - не вольна,
Чтоб по ней завтра править тризну.
Я устала, как 100 гектаров,
Не засеянных в сушь хлебами.
И застряла душой в кошмаре,
Где растоптано веры знамя.
Где от боли - уже не больно...
Где я - в рост...а там - по-пластунски...
Знать бы Бога врата пароли
(хоть дверей, да хоть щели узкой),
Просочиться, пролезть тихонько
Да пасть ниц... да молить бессвязно...
Только мира... лишь мира только...
...а всё прочее - пусто... праздно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586830
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2015
О Господи, як боляче душі!
Самій одній, самесенькій як вітер!
Вона вже рве нечитані вірші,
Під небо саме садить білі квіти.
О Боженьку, та що так так болить?
Де слізоньки, щоб біль той вгамувати?
Чому вона вночі ніяк не спить,?
Десь бродить, щоби зіроньки зібрати
В торбиночку . Та через дірочки
Всі зорі до одненької розтратить.
І падають біленькі квіточки,
Щоб торбу тої дівчинки заплАтать .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586816
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
77* о Творец, нам отомсти тою же монетою!
Муэдзин вновь пропел с минарета – а я пропустил!
Пел вечерний азан* он поэту – и тот «пропустил»… –
уж не первый кувшин из вином молодым и игристым!
– Чтобы Ты, бог, в день смерти вот так наш черед пропустил!
----
* азан – призыв на молитву (намаз)
78* чем меня упрекнешь? – Сотворивший меня человеком
Жизни пройденный путь на сандалиях пыль мне оставил.
Я поэт, странник нищий, не предал ни йоты из правил:
Не желать ни дворцов и ни почестей, лести и власти –
Настяжал я сокровищ любви, верной дружбы, ума, – слышишь, Авве!
79* не познать тому вкус дружбы и любви,
кто весь мир на вкус богатства променял
Что так смотришь уныло на жизнь, тот кто БРАЛ и ВЛАДЕЛ? –
ты урвал свой кусок, ходишь в золоте, в шелке одежд,
сам в начале пути выбирал этот горький удел:
не друзья и любовь, а вертеп средь таких же невежд.
80* будешь ты иудей, иль араб, или христианин…
Пылью – пройденный путь на ногах. На висках светит блеском седин
След от лун, под которыми здесь, дервиш нищий, но вольный! – один
Исповедовал я: не желай – ни дворцов, и ни власти, ни злата,
Ведь в конце всех дорог ляжет в прах
тот же шейх, и монах, и раввин…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586639
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Распущенным ветром июня
ворвался в её горизонт
Из памяти давней... но юной...
Спокойствию - громкий афронт.
Глоток поцелуя - мерило.
И молнии мыслей в зигзаг
"...нет-нет... не люблю... не любила..."
в его утонули глазах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586638
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Звезды низкие, яркою россыпью...
Нынче в небо не надо взлетать -
Я к Медведице лёгкою поступью
Подойду, чтобы шерсть потрепать.
Ах, сторонка, родная сторонушка...
Заиграла степная душа,
Что вчера была меньше воробушка
И ценилась - не больше гроша.
А сегодня с луною-молодкою
Вышла под руку в ночь погулять,
Выступая такою походкою..,
Что самой мне себя не узнать.
Млечный Путь мягко под ноги стелется...
"Что, подруга, давай запоем ?
Ведь не зря же в хорошее верится,
Ведь не зря в этом мире живем ?"
(картинка с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2015
Свидетельство о публикации №115061201783
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586562
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Так далеки мы друг от друга
как небо и земля.
Не вырваться из плена круга
земного бытия.
И скованы одной мы цепью
рождений и смертей.
Мы новый день встречаем вместе
и друга нет верней.
Но...далеки мы друг от друга
как звёзды и цветы.
Не различить цветы в колосьях
с небесной высоты.
У каждого из нас свой мир,
стремления и цели.
Но свет свой дарит нам луна
и не страшны нам тени.
Хоть далеки мы друг от друга
как полюса земли.
Я каждый день прошу у Бога
спаси его,храни.
Надежда в сердце остаётся
как огонёк свечи.
Не сможет ветер потушить
твой лунный свет в ночи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586619
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Лишитись нащадкам
Коротким листом у вічність,
Аби в круговерті двадцятих – тридцятих століть
Від доторку їхнього
В мороці ночі зігрітись
І далі – по колах, за Данте, смиренно ходить.
Душа завмирає,
Коли на табличках із глини
Думок оживає красиво змальована в’язь.
Крізь тисячоліття
Лунають звичайні новини:
«мій друг оженився», «калина у нас розрослась».
І тьохкають в грудях
Відлунням по чертах і ризах
Написані пращуром давнім премудрі слова
В дарованій випадком
Дивній Веле́совій книзі:
«Були українці на схилах Славути-Дніпра».
То ми не чужинці,
Не зайди у власному краї!
І, може, ромашку звичайну побіля воріт
Колись прабабусі,
Ще дівчини, руки плекали,
Співаючи пісню під цокання кінських копит...
Листом для нащадків
Лишитись у часоефірі,
Аби родоводу співуча сталева струна
Мовчанням не лопнула,
Змусивши змовкнути ліру,
Яка від Дажбога своє існування вела…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586630
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 10.06.2015
Всё меньше тех, кого хочу дразнить,
Всё больше жести в голосе дрожащем…
Я потерялся в этом настоящем,
А в будущее не нащупал нить…
И остаётся перестать хандрить,
И сохранить приличную наружность,
И откопать какую-нибудь нужность
Для нескольких неравнодушных душ,
Которые на постоянной связи…
Я с ними пуповиною повязан…
Но мне их очень боязно «грузить»…
июнь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586448
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Розхитався вітер на малій хмаринці.
Несе Янголятко сон у рукавичці.
Застібає зорі він на вишиванці.
Пише на листівках сни.Хіба не вранці
Треба би писати,щоби розіслати?
Щоби Вас до нічки всіх націлувати?
То ж маленька Віда буде помагати,
І усіх рідненьких буде обнімати.
Комусь лише віршик,комусь казки пише.
Потім з Янголятком всіх Вас заколише!
Відонька присіла на облак і плаче.
Чомісь ся погнівав на ниї козаче?
Ці я позерала на базарі шлаяр?
То...Я же гадала...Шо ми файна пара...
Не плач дівчинонько,не було кохання.
Вун ходив із Анцьов звечора до рання.
Вна намальовала очі.То й красива?..
Не будеш Відочко нигда з ним щаслива.
Послухаву мамку,Іванка забуду.
Нигда з ним щаслива у житті не буду.
Іши собі найду легіня такого,
Шо у цілім світі ліпший він за того.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586431
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2015
Знов вітер завивав з дощем як в лісі,
Набрав у жменю листя та й жбурнув.
Ні зіроньки.До ранку годин вісім.
А дощ із вітром небо проковтнув.
Мені б лише одненьку відшукати,
Беру драбину довгу,до небес.
Тулю до хмарки,буду підніматись,
Відшукуючи вулиці з адрес.
Ні надпису,ні літери,ні звуку,
Тільки душа,що бродить між століть.
А їй швиденько простягнула руку,
Хотіла у обіймах обігріть.
Вона на мене дивно подивилась,
Віночок з тернячка вже пересох.
За рученьку взяла.Перехрестилась.
Зламалася драбинонька.Удвох
Летіти будем до самого долу?
Чому її я втримать не змогла?
-Та ти чия?Хто сміє таку кволу
Не доглядати?!Я б...Я б стерегла!..
Синці не заживуть ніколи в неї,
А шкіра загрубіла і стара.
Пригнулася і йшла тепер землею,
Вже наліталась?
-Йду...Бо вже пора...
Я так хотіла в неї розпитати,
Хто лупцював?Хто сукню їй не прав?
-Та ти чия?
-Твоя...
І як до страти
Місяць повів.І дозвіл не питав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586235
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Последнее, чего бы мне хотелось
(пожалуй, даже в самых страшных снах) -
Свидетельницей стать конвульсий тела,
Что год назад ещё звал́ось "страна".
Смотреть, как из отчаявшейся веры,
Держащейся за герб, за гимн, за флаг,
Кураторы построили галеры,
Дырявые, как ќухонный дуршлаг.
Как ропщут, вытекая нищетою,
Не сдюжившие вёсельных надежд,
Воруя лес для пущего устоя
В мороз под зудом газовых одежд.
Как ржёт по кулуарам до истерик
Табун верхушек двух соседних стран.
А каждый день - всё больше от мистерий,
Да ближе к воску, сое, сухарям.
Как нагло, двусторонне-неприкрыто
Границ срывают "временно" засов,
Устроив у восточного корыта
Фуршет из крови наших пацанов.
Как мало улыбается прохожих
(всё больше в землю души и глаза).
Как сердце вдруг перестаёт тревожить
В мазках бесстрастных неба бирюза.
И вот уже ловлю себя на мысли
(цинизму мелкий штрих на полотно),
Что плинтус станет мне предельной высью,
Когда страну замоют, как пятно,
Стерев ко всем чертям с картинки мира,
Запеленав в истории саван...
Мы ж не дадим глотнуть себя гарниром?
Я как бы тоже... в доску свой пацан...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586220
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Отче наш - выше чем небо,
Твоё имя есть в мире твоём.
Мы не будем просить Тебя хлеба –
Ты дал землю, а хлеб мы найдём.
И долги нам простят так же точно,
как простим мы своих должников.
И любовь, пусть не прочна, но вечна
нам поможет уйти от оков.
И вводимые во искушение,
не боимся мы быть искушёнными -
для того и дано нам рождение,
чтобы знать эту жизнь воскрешенными.
И не страшен нам будет лукавый,
коль поймём, что такое лукавство.
Ты не царь – Ты Творец неустанный,
и не нужно Тебе Твоё Царство.
Но, наивны цари - с ними бес.
Они делят и небо и сушу.
Будут Ангелы падать с небес
поднимая хотя б одну душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585052
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Поизорваны крылья осколками мин...
И не ангелы кружат над нами -
Воронье кроет ширь поднебесных равнин
И во всем виноваты мы сами.
Им позволили кровью себя насладить,
Изливать стали хищникам души,
Не подумав о том, что до дна будут пить,
Превращая в послушных игрушек.
Ангел раненный в мой постучался чертог.
Посмотрел мне в глаза, улыбнулся...
Ты не будь над заблудшими слишком уж строг...
И глотая слезу вдруг запнулся...
Приютил белокрылого, водки налил...
Вижу боль отлегла понемногу...
Я надеюсь, что хватит у ангела сил
Солнцу в небе расчистить дорогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586211
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
МАЙБУТНЯ ПОЇЗДКА
Завтра знову рушатиму в тяжку дорогу, неблизьку.
Завтра ранок зустріну під радісний гул двигуна.
І буде колихатись все тіло мого мотоцикла,
Наче давня колиска, - в початку життя пацана.
Я дороги люблю. Це завжди неохоплений простір,
Це такі краєвиди – аж даллю туманиться зір!
Несподіваним змінам, буває, радію, мов хлопчик,
До якого з цяцьками приходять гостини у двір.
Як давно я не їздив! Здавалося: втратив надію,
Що колись візьму в руки тремтяче залізне кермо.
Вчора спробу зробив. О! Боженьку праведний! – вмію!
Можу я, ще хоч трохи, - не хникай, старий, - живемо!
Непроста ця дорога. Занадто вже серденько кличе,
До найближчого серця; до щему - коханих очей…
Пригорнеться, голубка, в обіймах щасливо притихне,
Схилить сиву голівку на скраплене потом плече…
Не казатиму їй про ночі неспані, в зажурі,
Про липку безнадію, що душу мою облягла,
Просто сам, у цю мить, засльозені очі зажмурю,
Аби слабість мою побачить вона не змогла.
Буду гладити ніжно натруджену працею спину,
Перестуджені плечі в морозі розлук, самоти.
Запитаю про справи, про вісті від старшого сина,
І незчуюся сам, як зустрічі час пролетить.
Потім знов, наостанок, дивитимусь жадібно в очі.
Щоб ввібрати у серце душі неповторну красу.
Розум скаже: пора! А серце кричить: я не хочу!!!
Я не хочу розлук! В собі її образ ношу!
Хай кричить! Нехай квилить, мов чайка над спіненим морем.
Ми приречені долею жити окремим життям…
Там, де править над долею давнє нещастя та горе,
Не береться в увагу самотність чиясь… почуття…
Завтра, - зранку, рушатиму в тяжку, неблизьку дорогу.
Зустрічатиму день під радісний гул двигуна,
Щоб хоча б не надовго, відсунути ширму тривоги,
За якою знов буде стрічати з розлуки ВОНА!
07.06.2015 19:43
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586096
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015
О чём задумался, мой Ангел?
О том, что крылья нелегки?
О том, что холодно ночами,
О том, что звёзды далеки?
О чём задумался мой Ангел?
Зло в доброте, во зле добро?
О том, откуда в белых крыльях
Возникло чёрное перо?
О том, откуда в светлых мыслях
Тоска и горькая печаль?
Вокруг кого, душа в объятьях,
Завьётся времени спираль?
О чём задумался, мой Ангел?
Кого обжечь, кого согреть?
Когда очнуться от раздумий,
Когда вдохнуть и замереть?
О чём задумался, мой Ангел?
Что и в толпе всегда один?
Как белый парус, что блуждает
Средь серых скал и острых льдин?
О том, кто будет врозь, кто рядом?
Кому упасть, кому взлететь?
Кого пронзить холодным взглядом,
И нежно на кого смотреть?
О чём задумался, мой Ангел?
О чём с Душой ты говоришь?
Куда идёшь, за кем приходишь?
Что создаёшь и что творишь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585992
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Я маю осінь на календарі –
Ясну годину збору урожаю.
Та зовсім не спішу до короваю.
Тим більш – її прогоню від воріт.
Кажу дошкульно: «Мабуть упилась,
Що заблукала на чуже подвір’я?
Та нас ніякі судді не помирять,
Тобі до мене, паніматко, зась!»
Я ще гортати ранків не втомивсь,
Моя зоря весняного покрою,
От як гора не сходиться з горою,
Так наші інтереси розійшлись.
Не вабить розкіш явлених щедрот –
Троянський кінь у новому декорі:
Спочатку ти схиляєш до покори,
А потім зовсім позбавляєш квот!
Тому мені миліше, як Ікар,
Згоріти десь у вільному польоті.
Але це буде потім, потім, потім…
Ну, осене, ударим по руках?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585929
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
http://www.adme.ru/tvorchestvo-hudozhniki/slepoj-hudozhnik-na-oschup-sozdaet-krasochnye-polotna-vostorg-884860/
О, как прекрасно - видеть мир
Во всех его цветущих красках!
И звезд очерченный пунктир,
И сад, что солнцем так обласкан.
И кажется волшебным лес,
На море лодки с парусами,
И пруд, и яркий свет с небес...
Когда не видишь мир глазами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585876
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Розворохобив... Час вернув назад...
Дзеркалив блиск у оченятах спраглих,
Став мимохіть руйнівником засад,
Володарем коштовниць незасмаглих...
Запестив ніжністю у небеса,
І сплутав літо бабине з весною...
І байдуже, що сріблиться коса,
І що душа вже стала затісною...
Сплітав мереживо з пестливих слів,
Поїв нектаром, щоб аж захмеліла...
Від дотиків... від ніжності шалів...
----------------------------------------
Вона...
Вона ж від щастя просто мліла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556911
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 06.06.2015
Виблискує душа,як та гроза,
І сльози,мов дощі в моїй долоні,
Гарячі губи тулять твої скроні,
Зкуйовджене кохання-мов лоза!
І знов забувши холод,доторк спеки,
Огорне ніч серцевий ніжний щем,
Танцюєм танго під рясним дощем,
Злітаєм,наче внебо дві лелеки!
Кохання слід лишали нам дощі,
Літні дощі-мов вічності пророки,
В житті відміряли любовні кроки,
Де сльози,нам залишать на щоці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585776
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2015
Знаю – в комнатах душных и сны не белы́,
И гарди́нами стянуты окна,
Но за окнами цвета янтарной смолы
Скорбь твоя притаилась и смо́лкла.
Знаю – бремя пути - не великой цены,
Не великой цены страстоцветы,
Если нити любви никому не нужны
На канве укрощенной планеты.
Знаю – долго звенеть этой стуже хмельной,
Литься хворью чумными домами -
Плакать горько надежде пред мертвой стеной
Над разби́тыми ве́ком мечтами.
Но не знаю я, где оборвутся пути,
Над которой из пропастей нужно пройти?
И, что главное в этой за́мяти,
Когда небом дороги со́мкнуты?
Паду́ до́лу если без памяти
Ты украсишь цветами ко́мнаты?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585618
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
Це був наш перший і останній ранок.
Нам так здалося раптом: час настав.
І серце шаленіло до нестями,
Коли я ще невмілими устами
Шукав твої розтулені уста.
За кроком крок ми забували скромність -
Що в Бога гріх, що сором від людей,
Бо соловейки заходились в кронах,
А кров гаряча стугоніла в скронях,
І серце поривалось із грудей...
...Де ти, де я, і хто у тому крайній?
Чи доля нам побачитись колись?
Чи є у тому сенс, бо час безжальний:
Згорів давно прощально-вибачальний
Останній твій, такий болючий, лист?
Як вперше - так уже не полюбити,
Щемління серця не відчути знов,
Не відтворити і не пережити,
Губами не торкатися, не пити
Твою ніким іще не збирану любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585521
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.06.2015
Не приходи в мой летний сон дорожкой серебристой!..
Не возвращай мне эхом стон,разбередивши мысли!..
Не уноси меня в ночи на нежности покосы...
Не смей ты ветром расплетать мои тугие косы...
Ты отпустил меня тогда,когда снегА остыли...
Всё отболело так давно, когда метели выли...
Я отмолила все грехи весеннею порою...
Была,наверное,смелА,повздоривши с судьбою...
Не приходи в мой летний сон(уже совсем не милый)...
И не стучи в окно дождём...
И не дыши мне в спину...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585346
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
......................... [i] Разорвался у розы подол на ветру.
Соловей наслаждался в саду поутру.
Наслаждайся и ты, ибо роза - мгновенна.
Шепчет юная роза: "Любуйся! Умру...."[/i]
[i] Омар Хайям[/i]
...........................................................................................................
"Знов спокусив мене той теплий вітер!" -
жалілась роза, гублячи росу....
А польові їй вторували квіти:
"Яку ж бо змарнував, стрімкий, красу..."
Хіба ж не ти заманювала вперто?
І запахом дурманила, звала?....
Він прилетів із серцем розпростертим -
покірний, п"яний.... Звабила сама!
І так щоліта - все завжди спочатку:
троянда горда... аромат хмільний...
і легковажний вітер... й ніжність ранку...
й вінцем коханню спів чомусь сумний.
Ох, квіточко, духмяність ця недовга!
Замінить свіжість тлін і духота...
Ти не скупись, бо вітерець раптовий
у простір юність плинну загорта!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585288
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2015
Забытая история...игра,
А может сказка, что читают на ночь...
"Взрослей, родная!"...Да, уже пора...
Все силюсь вспомнить...нет, забыла напрочь!
"А что забыла? Как поет вода?
Как плачет шмель над сорванной фиалкой?
Ложатся в косы серебром года,
Что было в прошлом, отпусти..." "Мне жалко!
Там в прошлом песня ветра, сна и волн,
Еще любовь осталась...смех и мама..."
"Смотри...смотри...предательство и шторм"
"Не вижу шторма..." "Как же ты упряма!"
"А где реальность? Длинный коридор,
Направо и налево стены, двери...
Одну откроешь - пламя и позор,
Другую - клевета, обман, потери!.."
"Ты через клевету перешагни,
Огнем очистись светлым без укора...
Увидишь, станут радостными дни,
Судьба рисует матрицу узором..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585116
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Глаза в глаза...прости...проходишь мимо,
Твой взгляд глубокий, полный укоризны.
Душа болит?.. Да так...уже терпимо...
Врачует время поминальной тризной.
Скажи, судьба, зачем крылом коснулась?
Зачем дарила свет, моменты счастья?
Злодейка только криво ухмыльнулась...
Заплакал дождь от тяжести ненастья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585119
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
По огненной воде в протлевшей шхуне
Его душа искала свой причал.
Упало небо инеем в июне.
Тогда он – в предпоследний умирал.
Палитрой выси солнечным зайчонком
За кистью, что его писала путь,
Следил, дивясь открыто, как ребёнок:
И много ж создал… хоть прожил – на чуть…
Вернулся. Шхуну ́заново отстроил.
Пустил водою чистой, как родник.
Писал. Писал. Заложник первой роли,
Отдав душе вторые… и привык.
И как–то вдруг ни радости… ни боли…
Но с сердцем в пятках пробежав итог,
Он умирал – в последний… в голом поле
(ТАК видел он, встав небу на порог).
Вернули. На корму той, первой, шхуны.
Он дописал… что должен был… Потом
Сгорел с душою… до последней руны…
Начертанной судьбой в последний гром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585093
дата надходження 03.06.2015
дата закладки 03.06.2015
Экспромт
Это была любовь...
Это было - затмение...
Это было,наверно,..ума помутнение...
Зародилась весной...
Соловьями воспета...
Страстным полнилась сном...
Не закончилась - летом...
Через осень - стрелой...
И метелью - согрета...
Мой надёжный конвой...
Моей нежности вето...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585036
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
181* Великим в защиту: как часто наше поколенье
возводит клевету на вас!
То Вы в гоненье все, то Вы – иконы миру!
И я не промолчу, свою любовь воздам:
Вы звездочки для нас, учителя, кумиры.
… Ах бедный Пастернак, несчастный Мандельштам!
182* классики? – все мертвые, так что можно «бить»!
(к размышлению, – есть ничтожества, которым нет авторитетов:
«о ком вы? Цветаева?! – ну не удивляйте меня: пустое место!»)
Как любишь ты, народ, с Поэтами «родниться»,
И в параллели все вводить их Имена!
Марина, вот и Вам досталось: поглумиться
Спешат графоманЫ в никчемных письменах.
183* – множеству из бездарей, твердящих:
«ну не поэт Пастернак! или Цветаева! или Окуджава с прочими…»
То ли слепы они, то ли с зависти сучьею стаей
Вашу славу спесиво грызут, – да простите Вы их!
Ваше имя в «виршАх» непотребных все чаще встречаю –
И прощенья прошу, и стыжусь за ,,собратьев” моих…
184* твоя Вертикаль. В.В.
Умел любить сполна и жить – чтоб сердцу вольно!
И за други своя ходил под зной и стужу,
И сердцем ты страдал, когда кому-то больно.
А голос хриплый твой был нам как воздух нужен.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585042
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 02.06.2015
...печатаю повторно...
Ты ушёл. И метель потерь
Твою душу обветрила
На порогах чужих дверей
До кровавых полос…
И следы твои (уж поверь)
Ни за что незаметными
Не останутся. Ты теперь –
Водопад алых слёз…
Не найдя то, что ты искал –
Ты вернёшься. И шрамами,
Словно кольцами, в мой портал
Звякнешь, встав на порог.
Я наполню собой бокал.
Пей… вчерашними ранами…
Но оставь ТО, что ты предал –
Мой последний глоток……….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584878
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 01.06.2015
Шаманив дико…
Якісь чудодійні мазі
Втирав у тіло… всміхалася ледь жива…
З якого дива – писати тебе у князі?!
У тундри – свої закони…
свої – права…
З якого боку –
Мені це північне літо?
З якого дива – збирати ісландський мох?
Під ноги сипав яскраві полярні квіти…
Гніздились сови
на схилах моїх Голгоф…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584348
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2015
сказки майской ночи. после дождя
*
Это сон? –
Входишь в дом –
Полуявь,
Грёзы ночи поэта –
И насытится он
Вкусом счастья и знойного лета,
И дожди за окном
Отойдут в тридевятое царство,
А душа об одном:
«Пьешь из чаши Морфея коварство!»
Опахала ночи
Навевали мне сны Шахразады –
И что голос души?!
– Мне так тела ее, тела надо!..
До истомы его
Доводить,
Наслаждаясь
Любовью!..
*
Тает ночь… Алкоголя
Дурман…
Явью тень в изголовье:
Ты – была!..
Это мне
Сказки пели уста
Дивной пери!..
И душа в тишине:
«Затвори же пред нею ты двери!»
****
(из фантазий "Не упусти!", в предчувствии лета)
*
/Фрейд прав: все в нас определяет основной инстинкт?../
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584322
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
стеклянный дождь над крышами,
и выше,
где ангелы и птицы
наравне,
над городом, сереющим бесстыже,
рождается в беззвучии твой снег.
уже не ждут ни плечи, ни ладони
холодных поцелуев.
посмотри,
такое же творилось на перроне:
шторма давили тело
изнутри,
дыра, как рак, пуская метастазы,
чернела вместо сердца…
поделом.
исчезли песни, образы, рассказы.
вошли химеры подлости в наш дом,
перевернули мир, и все что было,
что наполняло чашу бытия.
постылым стал он, призрачно-унылым.
застряли в непогоде:
ты и я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584167
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 29.05.2015
Подъездов стены разноцветным мелом
Исчёрканы давным–давно до нас.
Ну а лимонка краской между делом
Забор не разорвёт… всё ж не фугас.
Да мало ли что пишут и рисуют?
Вот и бумага - терпит всё. Не вновь.
И даже церкви прайс на Бога всуе,
Что вместо веры будоражит кровь.
Но вот свершилось… и на две́ри храма –
Табличка: «В дождь здесь прятаться нельзя!»
Так есть крылец не мало, где без драмы
Позволят. Молчаливо. Не дерзя.
И думается мне, КТО там живущий -
Не больно верят, глядя на забор.
И души их сквозь дебри/поле/кущи,
По прайсу отстегнув для неимущих,
Сложились в веры правильный узор…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584217
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 29.05.2015
[i] В єднанні з природою – наше єднання:
шануймо й плекаймо її, як дитя!
Вона ж – запорука краси і кохання,
які дарять нам безперервність життя. [i][b][/b][/i]
[b][color="#1a00ff"]Зозулин спів… Ще й іволги свистання…
Шматує шпарко душу соловей…
То дніприкове трепетне вітання –
з любов’ю до птахів і до людей!
Найменший брат Дніпра – маленька річка –
ручай, що чудом від конання уцілів,
доплив** Дніпра, неначе Божа тичка –
любов Його, і музика, і спів…
Тут спо́чин мій – і для душі, й для тіла,
молюся пташкам і город саджу...
Поезія – пошлюблена із ділом:
за гартом пліч про неї я суджу.
Ось тут буряк… Петрушечка вже сходить,
а там зозуля – долю нам кує…
Хай ремесло те, може, вже й не в моді,
та то вже так… колядництво моє.
Ще доглядаю… дикі орхідеї,
що втрапили в червоний фоліант…
Вони ж мені нашіптують ідеї,
як мусить жить scientifical pedant***!
Вже так судилось: запізнілі діти –
ми з Дніприком, останні з могікан:
несе він води, хоч не зна, де діти****,
а я пишу закоханим пеан.
Я славлю труд, прихильність до природи,
він живить жито – зілля на добро.
Ми не ждемо від Бога нагороди –
то вже такий наш рідний тил і фронт.
...А там, на Сході – інші каруселі
та інший вимір! Інші – мир і смерть…
Міста і села зовсім невеселі,
сльозами ріки виповнені вщерть…[/b]
[color="#0011ff"][b]Та прийде час – і дикі орхідеї
ручними стануть й буйно зацвітуть
в садах Донецька й Криму…
То халдеї
явили нам
свою звірину суть![/b][/color]
8.05.2015
________
*Витоки Дніприка (смт Чабани, передміcтя Києва) –
територія природно-заповідного фонду, оголошена
Київською облрадою ботанічною пам’яткою природи
місцевого значення для збереження популяції орхідеї,
занесеної до Червоної Книги України як зникаючий вид;
**притока ( діал.);
***(англ.) той, хто займається науковою роботою.
****Дніприк, наповнивши два ставки в Чабанах,
натрапляє на Одеську трасу, і як 3000 українських
малих річок, конає, занурюючись у підґрунтя, відтак
заболочуючи поля, вимушено чинячи шкоду довкіллю.[/i]
© Олекса Удайко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584156
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
(з циклу "Ностальгія по осені")
1*. тебя ожидал я волшебницей.
ты же явилась злодейкой
Незаметно как подкрался
холод осени,
А за ним зима грозит
белым саваном…
Голова моя давно – густой проседью,
А душа все в майских днях.
– … Эх бы, заново!
Все бы заново!..
*
(сны осенние будили юности желанья!..)
2*. мы в родстве с тобою, осень…
Нежеланной на пороге стала,
И стучит, и просится: «Прими!..».
Было лето! Только что ж так мало
Света и тепла в душе играло?!..
А для Осени? – да малость перепала,
Вот и просится: «Прими да обними:
Коротка в тебе любовь,
А во мне – и дни...»
*
(«как ты быстро, осень! я успел так мало…»)
3*. в преддверии …
– Надо было жить, строить дом и счастье,
каждый день беречь, как сокровище!
Ой, лукавы дни: вот уже ненастье,
и ветра свистят так злословяще:
«Прокутил весну, растранжирил лето –
не считал ты дни быстротечные…»
4*. такую щедрую теплом я не припомню! - осени -13-го:
удивила лаской, и теплом, и солнцем,
балует как осень столько дней!
– Ну прямо, как любимая жена:
и хмуришься, и холодом грозишься,
капель-слезу пуская по утрам,
да только все они, поверь, совсем излишни –
твои уловки под капризную мадам:
сей год в тебе тепла и бархатного чувства –
на грани волшебства и высшего искусства!
– Октябрь, – ты как любимая жена!
*
и щедр ты был, и ласков, повторю,
передавая эстафету ноябрю).
– вот бы дольше так по жизни, по календарю!
***
(посвящени: ... - самой весенней и нежной, рожденной в ноябрьскую ночь...) / 30.10 - 13-го/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584144
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
На покрывале тёмном ночи таится не одна судьба...
Как утолить мои печали, скажи, далёкая звезда?..
Она,пристроченная в уголочке,сверкала чистым серебром...
Луна,пришитая за рожки, светила жёлтым фонарём...
Овечки-тучки расшалились и разбежались по краям...
Их ветер собирал по штучке и был(на ночку)пастухом...
Как только я закрою очи - то вижу звёздочку одну...
Под покрывалом тёмном ночи я, как былиночка, дрожу...
И вижу ласковые очи,..и мягкий,тёплый свет зари...
Ты не томи,звезда, полночи...
Мои печали - утоли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584132
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
Мелодія дощу
Заграла перед ранком
І змила всі сліди
Вчорашнього бажання
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584089
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 28.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2015
Вона пішла. Ні грошей... Ні валіз...
Тихенько ключ просунула у скриньку.
Присіла біля хвірточки на хвильку.
Вона пішла назавжди і без сліз.
Вона пішла. Чи він це відчував?
Образив чимось? Зрадив? Ні. Ніколи.
Лиш почуття як лід вмить похололи.
А він її сьогодні й не шукав.
Повернеться! Він гроші заробляв!
Ось вечір зачинає свою браму.
Улюблену і випрану піжаму
На ліжечку під голову поклав.
Вона пішла. Та іншу він знайде!
Тільки чому світ пусткою став зразу?
Вона стерпіла не одну образу...
І ніч самотньо біль в душі пряде.
Пішла. Валізи зібрані стоять.
Нічого не взяла. Чому ж так пусто?!
Він нею колись куплене намисто
Схотів по всій кімнаті розкидАть.
І тільки як ногою вночі став
На намистини, що котиться далі,
То зрозумів, що більшої печалі
Нікому Бог й ніколи не давав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583785
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2015
...печатаю повторно...
Кто-то сказал, что оно в одиночку
Бродит по судьбам туманным виденьем.
Он посвятил ему ЦЕЛУЮ строчку,
Цифрами буквы сложив в уравненье.
Не уточнив, между прочим, при этом
Сущую мелочь: что ТАК – не бывает
(утро без стука не входит рассветом –
всё–таки ночь ему дверь открывает)…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583602
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Зустрілися. Бог Янголів просив,
Щоби допомагали їм усюди .
Він на руках її весь час носив.
Соромилась, що думатимуть люди.
ТаБог для них цю зустріч дарував.
Зводив докупи їх уже не вперше.
Сварилися. Він на коліна впав.
А як її боліло тоді серце!
Зустрілися. Шукали сім століть
Кохання, щоб розбити на дорозі.
А Янгол знов невидимий стоїть.
Та чи допомогти він їм ще в змозі?
Зустрілися. Щоб знову розійтись...
І Янгол взяв кохання, дав він іншим.
Що будуть як святинечку цінить.
А їм на згадку лишив про них вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583572
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Я чула тишу за своїм вікном.
А потім дощ аж схлипував до ранку.
Я йому ставлю ліженько на ганку.
Та він босенький тинявся селом.
І свої довгі ніженьки сколов,
А личенько від сліз аж некрасиве.
Та бачу,що й волосся в нього сиве.
Тепер йому чомусь не до розмов.
Образився на мене?Та чому?
Із смутком пила каву з шоколадом?
Крутив нам вітер фільм із зорепадом.
Та вірна я була лише йому...
Щоб піднятися в небо-потрібно все зайве лишити,
Не тягнути образи в душі,що живуть десь в куточку.
Щоб піднятись високо-потрібне бажання так жити,
Щоби миті всілякі собі смакувать по ковточку.
Щоб піднятись високо-потрібна одненька драбина
З хмарок зовсім маленьких,що ниткою дощик тримає.
А другою рукою хреститись,бо ти є дитина,
Котру Боженько щиро до себе завжди пригортає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583546
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Приходит вечер в тёмно-сером...
И смотрит пристально в глаза...
Приносит запахи полыни...
От них кружится голова...
А мне бы ягодку малины...
Что на губах твоих была...
А мне бы мяты - кисло-сладкой...
А мне так плохо без тебя...
Мне бы один погожий вечер...
И только... горсточку любви...
И руки сильные на плечи...
И до рассвета - мы одни...
Мне бы услышать только слово...
Чудесней слово всех чудес...
Я буду ждать его хоть вечность...
Я буду слушать зов небес!..
Приходит вечер в тёмно-сером...
И прячется за облака...
Я в платье белом-белом-белом...
И светятся мои глаза...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583527
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Ты ушёл.
И оставил зеркало.
Манит бликами, как магнит…
На поверхности
Всё коверкая
Ртуть волнуется. Лишь шагни!
И уже никогда
Не буду я
Той обычной, полу-живой.
В отражении
Будешь мужем мне.
Я же – стану твоей женой,
Иль наложницей,
Иль любовницей.
Диво-зеркалу – всё равно.
И уйдёт за черту –
Бессонница,
Мы с тобою познаем дно
И вершины
Утех неведомых!
Я когтями в тебя вцеплюсь!!!
...Только – чу!...
Почему же медлю я?
Я – тебя, иль себя боюсь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583508
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Вот если бы я только знала...
И если только бы смогла...
Я бы сильнее жизнь любила...
Сильней,наверно, и тебя...
Тебя бы чаще целовала...
Не закрывала бы глаза...
Тебя бы я не потеряла...
И я бы нежность излила до дна...
Я бы любовь ещё взрастила...
И берегла бы,..как дитя...
И силы были бы даны мне...
Хватило мне бы и ума...
И по другому бы прожила...
И дни,и ночи - без греха...
Вот если бы я только знала...
И если только бы смогла...
Всё по другому было,..было б...
Была бы я - совсем не я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583486
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
пусть кружит нам
голову месяц май
только прошу
не пропадай...
Не исчезай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583464
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015
Сколько у ночи робости тени...
Робости шорохов,робости слов...
Сколько у ночи ласковой неги...
Сколько у ночи полутонов...
Сколько Луна проплывала по небу,
Столько - и Солнце вставало с утра...
Сколько у ночи - правды и веры
Знала,наверно,только душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583349
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Ступаю у літо,
Як бранець ступає на плаху…
Не вмію інакше… а, може, інакше – не хочу!
Вбиваю в собі ( так прицільно!) сполохану птаху…
І вже забуваю –
у неба заплакані очі…
Ступаю у літо…
Вчорашній розгублений птах
Шукатиме неба сьогодні без стримку і міри…
І я відчуваю… так легко іде по слідах
Хтось сповнений смутку…
і, зрештою, повен зневіри…
Ступаю у літо…
Як бранець – востаннє на плаху…
Де кожна мадонна - сміється мені вітражами…
Де ти не впізнаєш в мені розчаровану птаху…
А зорі?!!.. а зорі мої – міражі…
міражі… міражами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583291
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Не втиснеш леза – графіки тріщать,
Неначе крига в пору льодоходу.
На відпочинок відмінились квоти –
Ідемо, друзі, літо зустрічать!
Хто слабуватий – добре підкріпись.
Воно не терпить жодних сентиментів!
Романтика? Вона уже в «декреті»,
Хіба що до покосу і сапи.
Гарячий цех без премій і доплат.
І Муза нас сахається, невмитих.
Кохана Музо, повторюся – літо!!!
Та хай лишиться наш з тобою блат.
Воно минеться, це засилля справ.
Я проберусь в улюблені покої.
І ми удвох такого ще накоїм!
А нині вибачай. Спішу. Пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583264
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
...по стопам курьёзов...
В крутых порогах Ваших пламенных речей
Неслась байдаркой до обрыва водопада.
Луч… порох… интеллектуал… Парнас… ничей…
Шиньон тоски со шпилек – бешенным торнадо.
Наш диалог на тёмный брудершафт – биплан.
Глотками джин – от сердца дань моей Элладе...
...Но Вы упились просто в несусветный хлам.
Я не успела даже белый флаг прогладить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583099
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
А що тобі - в мені?
Лише Весна…
Сполоханим промінчиком зігріта…
Хіба ж я не зі снів твоїх прийшла?..
Приймеш таку?..
але ж, ти прагнеш – Літа…
Яких іще
Чекатимеш зізнань?
Кружлятиму!.. впадеш у трави – досить!!!
Що знаєш ти про біль і смак бажань?
Що знаєш ти?..
коли вже кличеш - Осінь…
Твоя печаль -
До осені вітрів...
І ось уже згоряю жовтим листом…
На грані цій спілкуються - без слів…
Похміллям… болем…
смутком… падолистом…
А хочеш, я тобі
Зіграю блюз
Самотніх вулиць… зі смаком бензину?
-Що за канал?... - та знову фільм - дивлюсь…
Отой, де ти вкінці
покличеш – Зиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583131
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Історична поема епохи Великої Французької революції
Поема створена в співавторстві з поетесою Богданою Пілецькою
ВСТУП
Глянь- падіння зірок
Із небес в придорожню канаву...
Що могло- не збулось...
А неначе відбутись могло...
Всім відведено строк-
Цей світів таємничий орнамент.
Б"ються Демон і Бог
За терновий вінець на чоло.
***
Та відомо усім: не завжди
Чого хочемо- нам того треба.
Бо лиш крок - від землі і до неба,
Як від щастя лиш крок - до біди...
РОЗДІЛ 1
СЛУГА.
Він був слугою не від Бога.
Читав Руссо. Писав вірші.
Давно від отчого порога
Служить до пана поспішив.
Найнявшись в слуги, вчивсь завзято.
У пана розум переймав.
Дух комільфо аристократа
Близьким по вдачі йому став.
Навчився в карти грати, в кості,
Красивий одяг, юний шал,
На театральному підмості
Мав Бомарше за ідеал,
І не одна модистка юна
До згуби зведена була,
Його цілунку звідав трунок.
І тіло й серце віддала...
Такий от він- романтик, лицар,
Кохання пізнавець глибин,
Він грецьким іменем- Нарцисом
Себе назвав... ПростолюдИн...
РОЗДІЛ 2
ХАЗЯЇН
По вітрах він розтринькав життя молоде...
Недарма Лакруа має "префіксом"- Де...
Так бажання й душа розійшлись по шляхах...
Так майбутнє розтринькав своє у боргах...
Невезучий картяр. Ловеласів оскал.
Сам собі коментар. Суму радість взамін.
Від недОпитих вин на підлозі бокал.
І нікчема, і цар. Лакруа. Дворянин.
З Лафайєтом в грозу за моря відпливав,
Він за волю чужу від нудьги воював,
І, обридлий собі, на балах нудьгував...
Карти он на столі... На заклад би зіграв...
РОЗДІЛ 3
ГРА
Що краще, (Alma mater !),
Мов кіт із мишеням
З слугою в карти грати
На скін нудного дня?
Он сонечко сідає
Рожево-золоте...
-Ми ж картярі, зіграєм?
Грошей нема? Пусте!..
-Сьогодні бал в Версалі...
Обридли як бали...
-Вже б санкюлоти мали
Бастілію звалить!..
Об келих б”ється келих...
Мов рівні, гомонять...
Коли “зірвЕться стеля”,
То можна все програть...
-в житті все другорядне...
Шовковий Смерті Сум...
До балу маскарадний...
Зіграєм на костюм!
-Не назавжди. На термін.
От Дідьк-о! Знов програв!
То й добре. Замість мене
Поїдеш ти на бал!..
РОЗДІЛ 4
У ДОМІ ШАРЛОТТИ ЖЕРМЕН
Ах, як людно у домі Шарлотти Жермен,
Скільки знаті в цієї кравчині!
У повітрі луною - з десяток імен,
Гамір, шум... Десь взялись нові скрині.
- Хто привіз? Звідкіля? - слуг гукає мадам. -
Все потрібно оглянуть гарненько!
Щось залишу собі, щось в Ліон передам...
Де Абель? Йди до мене! Швиденько!
І у хаосі цьому з'явилась вона
Й щиросердно біжить до роботи.
А в душі... А в душі, Боже, рветься струна...
Та не бачить цього ні Шарлотта,
Ані жоден з присутніх у домі вельмож.
Чи є діло комусь до служниці?
Та й оте, що горить, краще ти не тривож,
Бо ще більше воно розгориться...
Як набридло Абель це марудне життя.
Від утоми вже зболені руки.
Це подай... забери... прибери тут сміття...
Всюди голки, костюми, перуки...
І ім"я її наче "пастушка"звучить,
(так уже нарекла її мати)...
І- покинула... Це, як отрута, гірчить.
Від сторонніх чого ж-бо чекати?
Гарне личко, волосся, і очі, як ніч.
Тільки дивляться вслід. Більш нічого.
Затягнути б в обійми її, звісна річ...
Хтось троянду подасть їй убогу.
І за гроші хотіли купити. Було.
Що краса? Як немає везіння.
Але раптом - від серця її відлягло,
і Абель мов накрило прозріння!
Плаття дивне самотньо лежало в кутку.
Залишила його баронеса.
Мала розум ясний, але долю - хистку:
Повдовіла, нажаль , поетеса.
Не приїхала. Мабуть, набридло це їй.
Маскаради, костюми та маски...
Для Абель же цей бал - джерело юних мрій,
Їй хоч раз би потрапити в казку!
Ну а плаття - не плаття, а диво із див:
Мов для Янгола зшите із шовку.
І запрошення хтось випадково згубив,
А " пастушка" сховала у сховку.
Не буває нічого в житті просто так,
Для усього свої є причини.
Та як знати: сумний, чи хороший це знак?
Чи впадеш? Чи досягнеш вершини?
РОЗДІЛ 5
ПРИЇЗД НА БАЛ
Присідають ресори.
Ніч лягла неозоро.
Під”їжджають карети...
Таємничі алеї...
І в лівреях лакеї...
Під”їжджають карети...
Реверанс королеві...
Міністерські портфелі
Хай лежать в кабінетах...
Ось маркізи і графи...
А скелети у шафах
Хай сидять в кабінетах...
А божествені пані...
Це казково... Осанна!!!
ПростолЮдине, де ти???...
Як вестися- не знаєш...
Як звернутись- не знаєш...
ПростолЮдине, де ти???
РОЗДІЛ 6
У ПАРКУ. ЗУСТРІЧ
Цей сад нічний- мов напуваний райських таїн...
Доріжка в ніч біжить між мармурових лав...
Нарцис в костюмі Смерті "здав екзамен"!
На лаву втомлений присів... Чи ні... Упав!
Проміж кружляння диво-пар аристократів,
Проміж інтриг кровоточиво-гострих жал...
В страхУ від того, що могли його впізнати,
Впіймати, вигнати... Втомився. Так. Упав.
Упав. Приліг. Напівзаплющив очі.
Самотність. Так. Вже наче втома відійшла...
І в напівсні неначе хто його зурочив...
Чиясь рука нараз торкнулася чола...
Вона була... Чи це можливо передати?..
Цей присмак мускусно-гіркий парфумів... Він
За руку взяв її... Панянку в дивних шатах...
На світло вивів... Напівсвітло... Дзвін
У скронях, вухах від вина і шалу крові...
Аристократка... Диво... Перша у житті...
Нарцис застиг... Нарцис заплутався у слові...
У куртуазності і фраз і почуттів...
Вона, мабуть, його самотність пожаліла,
Ця Діва світла, що нізвідки узялась...
Нарцис злякавсь, хоч завше хтивим був до тіла-
Простолюдину дворянинку мати зась.
І він мовчав. Лиш руку взяв її у руку.
Він так бажав її... Бажав... І не бажав...
І у мовчанні тамував сердечну муку...
Хотів пізнати... Та ніколи б не пізнав...
Не розумів Нарцис, чому вона мовчала.
Мабуть, помітила, що щось із ним не так.
Поволі встали... І тоді поцілувала
Його у губи... Еротичний диво-смак,
Що може буть лише в аристократки,
Він смакував, неначе зоряний напій...
Пішла... Думки лишивши в безпорядку
Від нездійсненності народжених надій...
І потім, вдома, повертаючи костюма,
За диво-знахідкою гірко сумував
Чи не тому, що у костюмі Смерті, думав
Є щось містичне. Не його. Тому- віддав...
РОЗДІЛ 7
АБЕЛЬ У САДУ
Тільки місяць між хмар споглядав, як красуня Абель,
Мов налякана лань від мисливців, тікала від знаті.
Було темно, та чутно услід, як чудово співав menestrier...
Й непорушно у далеч дивились химери крилаті.
"Що голубка забула у зграї із хижих ворон?"-
Запитання німе у очах кам'яних прочитала.
Розуміла вона - це реальність, це зовсім не сон.
Заклюють, як впізнають... Тривога усе наростала.
Заховалась в саду. Тихо-тихо, у тіні дерев.
Між кущами троянд. Затремтіла від холоду ночі.
Не шукай собі смерті, бо радо тебе забере...
Й не повірила дівчина в те, що побачили очі.
В чоловічій подобі повз неї пройшла сама Смерть.
Та якщо Смерть така, то до неї в обійми - хоч зараз.
Враз земля під ногами неначе пішла шкереберть...
Він настільки красивий... У грудях усе оберталось.
Він на лаву присів, розглядаючи небо нічне.
Що він думав в цю мить, таємничий і гордий вельможа?
Бо обличчя було благородно-спокійне й... сумне.
Що сказати?... Спитати?... Змовчати?... О, Господи Боже...
" Після щастя - хоч в пекло ". Інакше вона не могла.
" Пригорнуся до нього. Хай вперше в житті... І востаннє".
І Абель доторкнулась рукою йому до чола.
А в душі розцвіло почуття з ароматом кохання.
Не питала нічого вона, та і він не питав.
По вимові не важко впізнати якого ти роду.
Усміхалась вона, а він ніжно її споглядав,
Своїм поглядом пив її юність, тендітність і вроду.
Але час невблаганний. І знала Абель - треба йти.
На прощання йому... чи собі... піднесла подарунок.
Щоби завтра, в полоні буденності і самоти,
Пам'ятати могла про єдиний із ним поцілунок.
РОЗДІЛ 8
ЧЕРЕЗ РОКИ. ПОВЕРНЕННЯ
Він по вулиці йшов... Як змінилось
За три роки буття сприйняття...
Він дійшов до основ... Люто бились
На фронтах за щасливе життя.
За щасливе... За рівність, братерство,
Що Республіка людям несла.
Він в Столиці... Хвилюється серце...
Смуток вражень торкнувся чола...
РОЗДІЛ 9
ВРАЖЕННЯ
Де красуні дівчата,
В оксамитових шатах?
Зникли з вулиць холодних...
До гвардійців вразливі,
До цілунків сміливі?
Зникли з вулиць холодних.
Санкюлоти на чатах.
Ловлять аристократів
По манерах їх модних.
Санкюлоти на чатах.
Чують аристократок
По тілах благородних.
Ловлять. Все їм замало.
Віддадуть Трибуналу-
Там присудять до згину.
І голів ще багато
Блазням-аристократам
Ніж зітне гільотини.
РОЗДІЛ 10
НА ГІЛЬОТИНІ. ПАН
Він піднявся по сходах, хоч мало не впав,
І потилицю вітер йому лоскотав,
Бо зістригли волосся мерзенні кати.
-ви кати. Я філософ. Куди підійти?
-зачекаю. Он гляну ще раз на юрбу.
(-а в минулого пам"яті я вже тут був!..)
Поряд дівчина юна... Шкода щось її...
-ти дала б зараз згоду- в обійми мої?..
-хоч словами зігрію дівча молоде...
Лакруа це зуміє... На те він і Де...
-поцілунок в корзині відтятих голів-
Це цікаво... Диви-но... І майже зімлів-
Він у натовпі свОго побачив слугу,
З ким за картами довго відводив нудьгу,
І кому Смерті Плаття на вечір програв...
Повернулось... До страти судив Трибунал.
Страта. Доля як доля. І для королів...
Нещодавно Людовік тут світ залишив.
-то міцніше до мЕне горнися, мала!
-очі... Диво-зелені... Життя б віддала...
РОЗДІЛ 11
БАРОНЕСА ПЕРЕД СТРАТОЮ
Баронесу схопили раптово, як в домі була...
Та за що?... Зрозуміти вона все ніяк не могла.
За гріхи чоловіка, що декілька літ у землі?
Платять всі санклюлотам. Ба навіть самі королі.
В пеньюарі ведуть, як налякану білу примару.
Гільйотині дадуть ніжне тіло її на поталу.
І шалена юрба, мов виставу, це все споглядає.
- Багачі остогидлі!... - з відразою хтось обзиває.
Вже хотіла упасти... відчула - торкнувся плечем.
- Не сумуй, моя люба, ми звідси іще утечем.
Із забутої Богом, розп'ятої нами ж землі...
Ти б дала зараз згоду... - промовив, - в обійми мої?
Подивилась на нього... і сльози застигли в очах.
Зникли з серця тривоги, і болі душевні, і страх.
- Жаль, що доля разом нас... так пізно... так пізно звела...
- Очі... диво-зелені... - всміхнулась - Життя б віддала...
РОЗДІЛ 12
СТРАТА. СЛУГА
На площі радісне завзяття,
І "СА IRA!" веселий спів.
Голів рубать аристократам!
Все буде добре! Ще голів!
Тут кожен день проводять страти.
Видовищ інших треба? Он,
Білизну як перуть дівчата
В воді по пояс... голяком?
В душі до натовпу зневага...
І, як поранений солдат,
Що має право на увагу,
Нарцис у перший вперся ряд.
Стоїть, і дивиться із сумом-
Смертей цих бачив на війні!..
Та ось повіяло парфумом...
Він повернувся... І змарнів...
Вона... Вона... Північна мрія...
Та ніч із присмаком вина...
Аристократка?.. Чи повія?..
Вона?.. Чи може- не вона?..
Спитати? Тільки не питати!
Бо повно шпигунів в юрбі,
Впильнують як аристократа,
То непереливки тобі!
Одразу скрутять. "Куди треба"-
До Трибуналу відведуть.
А звідти шлях- лише на небо.
Крізь гільйотину. "Світла путь"...
Стоїть Нарцис... Як серце б"ється!..
У очі дивиться її.
І кров, що з ешафоту ллється,
Стіка, мов в Лєту ручаї...
Скінчилось. Вир людей розносить
На сто доріг. На сто уяв...
І на скуйовджене волосся
Сніг перший сивини упав.
РОЗДІЛ 13
ДРУГА ЗУСТРІЧ
Жалкувала Абель, що на страти дивитись прийшла.
Від жалю стало зле... Та юрба не відпустить назад.
Баронесса тепер лиш зі світу цього відійшла,
Що колись не взяла своє плаття... Де ВІН був, і сад.
Вже роки пролетіли, й усе непоправно змінилось.
" Вищий світ "не Версаль прикрашає, уже - ешафот.
Королю, його підданим, врешті дізнатись судилось,
Кожне рішення, слово, чи вчинок - все має зворот.
І Абель зрозуміла, що заздрила їм колись марно.
Вона тут ось. Жива... Відвернулась зі смутком у бік.
Не бажала сьогодні багатства чи слави, й задарма...
І завмерла на мить... Там... навпроти стояв чоловік
Його погляд... Ті очі, що дивляться в душу саму...
Боже...Він?... Чи не він?... Це його у ту ніч цілувала?
Він живий!Ще живий... Але страшно, напевне, йому.
Що він робить ось тут? З болем в серці Абель міркувала.
Підійти? Запитати?... Та можуть помітити це.
Тоді смерть їм обом. Краще просто дивитись й мовчати.
Зблідло, мов полотно, у красуні-пастушки лице...
Як же долю змінили для неї ті янгольські шати.
Іще мить...От і все. Почали вже розходитись люди.
Зник і він у юрбі. Відчувала Абель - назавжди.
Як було у житті її, так все надалі і буде.
Повернулась Абель... Повернулась Абель... в нікуди.
ЕПІЛОГ
Не збулось.
Раз у раз не збуваються мрії.
І у сірості днів
Добігають бажання кінця.
Вкрились злом,
Наче ковдрою, квіти надії.
Спить кохання
В терновій жалобі вінця.
***
Тільки світ
Незворушний до наших тривог.
Наші війни для нього -
Повік не забуті уроки.
В плині літ
Над землею зажурений Бог
Все питає у людства...
Питає у людства - допоки?
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115052300519
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583046
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
[i] 23 травня в переддень перепоховання праху Тараса
Григоровича Шевченка думалось про минуще і... вічне.
Бо вічна Йому пам'ять в українського народу, якому він
служив, будучи митцем, мислителем, пророком...
Вічне і пам'ять! Ми піщинки у сьому світі, елементарні
часточки цілого – Універсуму, космосу. Роздумам про
окреме і ціле присвячено цей вірш. Читання твору
супроводжується космічною музикою, виконуваною
на терменвоксі – оригінальному електроінструменті,
винайденому Львом Терменом у 1919 році. Читаючи,
слухайте... Враження неймовірне...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1eaycUWoHzo[/youtube]
[i][color="#00bfff"][color="#6f00ff"]
Я смертю лиш живу… Та не таю –
Щасливий я в моїй нещасній долі;
А хто боїться смерті і неволі –
Ввійди в вогонь той, котрим я горю.
Микельанджело
[b]
Тече пісок, як вічність, поміж пальців –
пливуть хвилини нашого буття…
Ще на землі, а вже космічні п’яльці
волочать нас на край – до забуття.
Хоч нам принадно мить ту зупинити,
щоб побродити в звабах стромовин,
вбираючи красу… Та годі й снити –
безбожник ти чи вірний християнин!
Та все – так брижко, ламко… І відносить
життя по крихтах, мов драгва боліт,
безпечність днів. І знов приходить осінь
непогамовних й неповторних літ.
Мить осяйна... Ні з чим її не сплутать!
Чарівний світ – усе у ньому є…
Чи знайдемо відгадку його суті?..
Про все це тут колядництво моє.
Одно лиш знаєм: на землі ми – гости
вервечкою біжучих пражних днів…
Питання в тім, що впорав для погосту*,
яким вогнем…
для нього
ти згорів.
______
*Тут громада, спільнота.
[/color][/color][/b]
23.05. 2015[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583050
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 23.05.2015
Перекошенный дом. Леденящий мотив.
Приходи, от беды мою жизнь уберечь.
Неужели я, жрица, душой не красив
Как знамения нового утра предтеч?
Облака перепуганной ланью бегут
Не дерзнув за очерченность круга шагнуть.
В перекошенный дом пробирается жуть -
Поздно - мы не сумеем судьбу обмануть,
Когда тени забытых, что полночи ждут,
Принужденные клятвой терзанье несут.
И когда скоморо́х, чтобы всех удивить,
Завопит: "вы́рей он и душою нечист ", -
Поспеши скомороха во лжи уличить -
Площадной словоблудит лукаво флейтист.
Не хочу унижения бренных цепей:
Славословий толпы, поруганий молвы -
Помоги скомороху стрелой тетивы
Заклинания бледно глядящей Вдовы
Позабыть об отравленной жизни моей
Одиночеством веры средь темных людей.
Уберечь от беды никого не дано.
Леденящий мотив. Перекошенный дом,
Заунывно скрипит Мойры веретено,
Но тебя обойдет стороною оно.
______________________________
Скоморох - певец музыкант и актер, исполнявший шутовские и акробатические номера, а также и серьезные поэтические произведения.
Вы́рей - колдун, знахарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582952
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Порывом ветра сорва́ло грусть.
Просыплет солнце монеты в тень.
С ума сводящий сирени куст
Уйти толкает на бюллетень.
Порвать страницы с главою «быт»
И скомкать в шарик, размером в «ах».
Души улыбкой глаза прикрыть.
Обиды – в пух… недомолвки – в прах.
Порезать радость на лоскутки
И на столбы, под жестянки «STOP».
...ориентир на большом пути
секунды счастья… в один глоток…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582832
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
49* да рискните, миледи, останьтесь. ведь ночь на пороге!
а в благодарность:
– Напророчу я вам небылиц,
О счастливой звезде вам навру,
Нагадаю заветную «ци»*
И… – домой отпущу поутру!
50* как уверовать в то, что коснусь я тебя, словно счастья?!
… А когда я проснусь на рассвете в блаженстве и счастье,
Залюбуюсь тобой, чутким сном и дыханьем груди!..
«Приведи меня вновь – попрошу я судьбу – приведи
В мир, где наша любовь не узнает беды и ненастья!»
51* о тайне женских взглядов, слез и речи
О женщины! Скажите, ради бога,
Раскройте тайну сердца своего:
Как удается вам сказать так много,
И не сказав, по сути, ничего?!
52* таков союз во мне, да сознаюсь,
смущаясь, каюсь – снова повторяюсь:
Почитание женщин мое
сочетается с дрожью пред ними
за извечную тайну их душ,
алогичность ума и – слезу!
----
* по китайскому учению – энергия жизни, точка движения энергии, соединяющая нас с космосом. (соединяющая, одним словом...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582739
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
На свои осколки наступив душой,
Укололась больно–горячо.
Из глубокой раны вытекла слезой
На твоё размякшее плечо.
Каплей первой – тихо проросту крылом.
Под ноги, второй, тебе прольюсь.
Вырасту стеклянным сердцем подо льдом.
Бей его… Я снова уколюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582349
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Не повернуть, не избежать,
Координаты не узнать
Тех невозврата точек. Нет
Уже ни знаков, ни примет,
Распознавательных огней...
Уже колеблется сильней
Нить-стрелка компаса, как нерв,
Меж полюсами опьянев.
Не повернуть, не распознать
Столпы земли и неба гладь –
Перероднились и сплелись
Твердь глубины, эфира высь...
Не повернуть – так жребий пал:
Проложен путь меж вечных скал.
Харибда, Сцилла... И всегда
Молчит обманчиво вода,
Темна, коварна, холодна.
Попробуй всплыть, достигнув дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582304
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
На перекрестке есть кабак,
Туда и в зной, и в стужу
Идет и умный, и дурак
С тоской своей ненужной.
В том кабаке плясал народ,
Так весело и смело,
Там бесновался пьяный сброд,
Не очертя круг мелом.
Сгущались тени по углам,
Отраву наливая...
Уже как данность тела срам
И душу обнажая
Плясала "Крошка" на столе...
Ей большего не надо...
Увы, места есть на Земле,
Что пахнут серой Ада...
Нет, не могу я их судить,
Я просто созерцаю.
Они способны полюбить?
Способны...Ангел знает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582254
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Пустой перрон, далекий звук колес,
Уставшее "Прощай" и "Вытри слезы",
Коснулся ветер локона волос...
С тобой умчались сны мои и грезы.
Вокзал как миг и время круговерть,
Для счастья нам с тобою нужно мало.
Да...расставанье маленькая смерть,
Раздела душу и себе забрала.
Нагая стонет, ноет пустота,
Ей ветер вторит...волком завывает,
Цветов весенних вянет красота...
Кто виноват? Кто прав? Никто...не знает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582237
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
«…сьогодні підірвалися на фугасі двоє наших військових
і двоє волонтерів».
(із вчорашніх новин з фронту війни з Росією)
161* хто вірить у те, що життя не триватиме вічно?!
Ми цінуємо все лиш тоді,
як час втрати постука у долю.
А до того йдемо безтурботні, мов діти малі.
Та лишень до пори! – Раптом грози над літ наших полем –
І згадаєм про смерть, і про щастя, і крихкість життя на землі.
162* від любові - до ненависті
Вже бачимо серцем: любов, як і море, не знають
Те дно, на якому сховаємо ріки печалі.
Бо серце вмістити це море біди вже не здатне –
Оплакуєм кращих синів, що Вітчизна втрачає…
163* день біди нам навіяло з Півночі…
Не вийде тобі причаїтися десь в темноті,
В куточок забитися, вдати, що світу не чуєш:
Від дані війні – смерті, горя і сліз, – в самоті
Ніде не сховатись! Біда за всіма вже чатує.
164* рік 2014-й: кінець міфам про «братню» Москву
(в унісон В. Бєлінському і іншим порядним мужам)
Так, бачу, що Москва нам не сестра – вонючка! –
бо сморід смерті й зла від неї так повіяв,
що я згадав її весь родовід байстрючий:
від Ханів із Орди й Моксельської Повії!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582178
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Что знаем мы об Иуде, как человеке? Хорошим он был или плохим? Спроси первого встречного, и тот, если он не откровенный сатанист или воинствующий атеист, скажет: плохим, конечно.
- Почему? – Так ведь Христа продал.
Для большинства из нас Иуда – подлец в силу одного-единственного своего поступка – христопродавства.
Но падший апостол изменил Христу только «под занавес» своей жизни. Встреть его кто-нибудь из нынешних обвинителей хотя бы за месяц до той роковой ночи с четверга на пятницу, Иуда, скорее всего, избежал бы такой категоричной оценки. В самом деле, он был одним из двенадцати избранных самим Иисусом апостолов, как и все ученики, безропотно переносил тяготы и лишения походной жизни, внимал наставлениям Учителя и сам учил и исцелял. За три года совместного служения ни у братьев-апостолов, ни у самого Иисуса не было претензий к нашему антигерою, ему даже общественную казну доверили. (Дошло до нас, правда, подозрение одного из евангелистов, что Иуда «крысятничал», но озвучено оно уже после предательства и, возможно, под его впечатлением).
Позволю себе предположить, что Иуда Искариотский , в общем, был неплохим человеком.
Но – Христа продал.
Меня как-то спросили на одном из литературных сайтов, могу ли я вот так сразу определить: хороший передо мной человек, или плохой. Очень часто - да, могу. Правда, одной аватарки для этого мало. Практически ничего не дадут стихи любовные, пейзажные, не намного больше – философские и религиозные. Поэтому я сразу ищу у автора гражданскую лирику. Еще год назад и она ничего не решала бы. Но сейчас события в Украине стали лакмусовой бумажкой для любого человека, а уж поэта – тем более.
Чего только не выслушивает ежедневно моя Родина – от крокодильих соболезнований до проклятий. Уж ладно – русские, понять их несложно. Отобрал старший брат у младшего кусок огорода, пока тот болел, вроде и совесть как мучит, а тут оправдание подсказывают: брат-то непутевый – хозяйство ведет неправильно, не с теми водится, не тому детей учит. А если еще сарайчик братов приглянулся, тут уже и по селу побежишь брата ославить, не то, что стишок скабрезно-гневный на сайте выложишь.
(Удивляло меня до недавнего времени, как это красивые и, главное, умные женщины уживаются с откровенными бандитами и жуликами. А теперь и удивлять перестала нехитрая женская логика: жулик, ворюга, но ведь в дом тащит, не из дому. Что-то, правда, грызет иногда: не тому мама учила, но грызунец очень быстро успокаивается при виде новенькой машины, бриллианта или жемчужины. Крыма, например.)
Так и растут рейтинги у собирателей и без того не маленькой (предшественники постарались, тоже без лишних комплексов) земли русской, и аппетит разжигается нешуточный – как же, впереди еще пять шестых суши!
Я не берусь судить ни этих женщин, ни русских. Мне просто жаль их, как бы глубоко они не плевали на мою жалость.
Сложнее с теми, фамилии которых заканчиваются на «ко», кто указывает местом проживания украинские города или упоминает о своих украинских корнях. Как правило, они не называют себя украинцами, предпочитая размытое «славянин», «славянка» (есть, очевидно, такая страна – Славяния), или даже «русский», «русская», производя национальность от слова «Русь», хотя правильнее было бы назваться «рус», «русин/русич», «русинка».
Казалось бы: им-то чего неймется? Понятно, что не всем хватает мужества пойти против улюлюкающей толпы. Так пережили бы это сложное время тихонько, писали пейзажную лирику: никто их не трогает, бандерлогами не обзывает, над мовой (у них ведь давно - язык) не насмехается.
Но нет: им почему-то надо быть в первых рядах клеймителей киевской хунты, читатель должен оценить всю степень их презрения к недалекой, неблагодарной, продажной Хохляндии, совсем недавно еще родины, но оказавшейся недостойной таких великих сынов и дочек, а главное – доверия старшего брата. А еще он, читатель, непременно должен увидеть, что авторы сжигают все мосты, связывавшие их некогда с этой штатовской подстилкой, и что они обрели, наконец, великую и достойную новую Родину – то ли Россию, то ли Советский Союз, то ли Русский Мир.
(Остается надеяться, что матери у них – королева Елизавета, Индира Ганди или, на худой конец, Алла Пугачева, и им, матерям, не грозит дом престарелых из-за несоответствия отпрыскам.)
Поскольку явление это массовое, говорить об единичных моральных аномалиях не приходится. Очевидно, что мы имеем дело с неким синдромом, который я предложил бы назвать синдромом нераскаянного Иуды (пусть будет СНИ).
Из Евангелий известно, что Иуда Искариот, осознав всю тяжесть своего поступка, в день распятия раскаялся, вернул синедриону тридцать сребреников и повесился на подходящей смоковнице.
А если бы не раскаялся и не повесился?
Можно предположить, что он стал бы гонителем христиан хуже Савла. Оно и понятно: к апостолам не вернешься, а для иудейской верхушки он - отработанный материал, тут уже, чтобы не потерять расположения, требуется из кожи вон лезть. Есть, правда, еще совесть (она у всех есть). Но ее можно заглушить.
Это не так просто, но если ежедневно убеждать себя (и других) в том, что поступил единственно правильно, что Иисус – не Христос вовсе, а самозванец, не царь иудейский на белом коне, а жалкий чудак на ослике?
Что он не оправдал его, иудиных (!), надежд прославиться в веках рядом с Мессией? Да и при жизни дивиденды получить?
А если не просто убеждать, а с массой единомышленников травить повсеместно таких растерянных и беззащитных апостолов, если почувствовать этот кайф - опьянение силой толпы?
Еще раз спрошу: хорошим ли человеком был Иуда? И еще раз отвечу: наверное, не таким уж плохим – он нашел в себе мужество не жить предателем.
Хорошие ли люди - наши современные иуды? Решите сами.
Нет, я не предлагаю им искать свою последнюю смоковницу. Пусть судит Бог и грядущие поколения.
Мир знает двух великих петербуржцев украинского происхождения: Шевченко и Гоголя. Первый останется на века величайшим украинским поэтом, духовным отцом своего народа.
А Гоголь … Что Гоголь?
Мертвая душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582186
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
із циклу «Мелодії ночі на два голоси».
(у виконанні дуету: меццо-сопрано – Фіночка, тенор - Касьян)
**
голос ВІД ЛЮБОВІ…
*
І знову серце шепоче пристрастю –
Чекає слово на звабу ніжності!
А сни в замріях чарують ласкою,
А ніч-чаклунка все манить казкою:
Запалить місяць зелені вогники
Покличуть очі тебе у змовники.
Тремтіння тиші гойдну я подихом...
Мовчання спрагло розбуджу дотиком...
Торкнусь вустами в ранковій свіжості,
Відчую силу обіймів міцності!..
Вином захочу любов пригубити,
Щоб захмеліти, щоб знать – як любий ти!
– Тебе з новою покличу силою –
Кохати!.. бути... для тебе... милою!
*** ** * ** ***
З ВІДЛУННЯ І… НАДІЇ
*
Гослос серця твого –
як мелодія!
Та відлунням страхи:
«Гірше злодія
ти, любове моя
надвечірняя,
їй за двадцять, тобі… –
літ неміряно!..»
Тож не клич - не чекай
ані дотику! –
Знаю: звабиш отим своїм «Котику!» –
та й впіймаєш і словом і поглядом
серце-птаху довірливу! Спогадом
від солодких цілуночків губ твоїх
знову вп’ється душа!..
І, загублений,
серед пестощів я
із обіцяних
приведу в звабу-ніч
у замріях цих
ніжність зустрічей
з днів наших скоханих!..
…
– Ой, поклич! Знаєш: я ж
такий проханий!!.
**
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582170
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
Ты обманула меня, Весна.
Серой ложью, копившей пыль,
Разметала кошмара быль,
И канула
В небеса.
Ты растоптала меня, Весна.
Ведьма с клочьями в волосах,
С чернотою в твоих глазах,
С желчью страшною
На устах.
Ты изменила меня, Весна.
Не цветочная, а из космоса,
Не уютная, а замерзшая,
Невесомая и
Больна.
Ты обманула меня, Весна.
Не потревожу тебя в смятении,
Я давно простил, и в прощении,
Застыну в вечности
Навсегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582068
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2015
153* подивився у них – і ти вже полонений навік!
(другові: «там, в її очах тавро і мого неспокою…»)
Я ж тебе застеріг: «Знай: заплатиш за очі ці дань.
Полонили прекрасні? – і вже не ставай біля урвища,
Не ходи край води і на гостреє лезо не глянь! –
В оченятах чаклунських семи бісенят вічне юрмище!»
154* і ворожать, і лякають перестиглим кольором…
І зведуть тебе з розуму очі, що всіх заворожують,
Обіцянки дарують – та не спокушайся на них!
Легковажать любов’ю, і серцем, і словом, погрожують:
«Будеш пить гіркоту!» – з цих бездонних, вишневих і – злих!
155* знову наше – не наше…
Ти надії у обмани обертала,
Ти манила з трав липневих в сум зими.
Стільки літ накрило часу покривалом,
Скільки втрат!.. Не в парі ми. – Щасливі ми?..
156* і прийму від долі - все заради тої!
Днів щасливих, у радості, ти мені, доле, послала
І відміряла щедро років із печалей і бід.
Я смиренно приймав, як свій хрест, цю вервечку із літ –
То надія вела до отої, що серденько вкрала!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581733
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Как воздух и земля,..как пламень и вода...
Как нолик и квадратик...
Летаю где то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И песню нежную мою как будто и не слышишь...
И вида ты не подаёшь,что по душе(конечно!)..
Моя мелодия любви о бесконечно -вечном...
На память знаешь ты её...
Мы вместе сочиняли...
И столько ласковых ночей когда то не доспали...
И крепко держит нас двоих всю жизнь в одной упряжке...
Наверно,всё таки любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581647
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
53* знову душу мою зачаровує молодість років…
Заворожує стан твій, і вигин стегна, і коса,
І алмазом іскристим на босих ногах ця роса,
Повна чар прохолода від шовку одежі, а очі, –
Очі рай обіцяють мені! – О святі небеса!..
54* до Жінки далекого травня:
не минає та зваба, що з юних років чарувала!..
Зрілість жінки в тобі – разом з пристрастю юної згуби!
Знають втіхам ціну – й посилають обітницю губи,
Маниш в ніч, де ще є твоя юнь, і вогонь, і бажання!.. –
Тож співайте "Осанна!" коханню всі ангельські труби!
55* … і буде той голос солодше за ангельські співи!
А коли доведеться покинути світ цей – в той день
Не захочу я чути ні голосу неба й пісень,
Що мені заспівають всі ангели Світла у небі, –
Дай почути коханої голос, о небо знамень!
56* сам щасливим ти був, коли краденим щастям втішався?..
І позаздрить хай світ: я пізнав смак шафрану досвідчених губ,
Я коханцем їй був, володів, а не той, хто був муж, та не люб!
Та із клітки-фортеці його не зумів я солодку забрати –
Він багатством її полонив,
прикувавши до стін словом «шлюб».
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581533
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Панове, тут віолончель!
Піджак, парфум, букет, квиток...
Відро. Наплічник. Пес. Портфель.
Вчорашній сон. "Вхідний" дзвінок...
За безквитковий - леле! - штраф.
Раптовий дощ. Потоки. Скло.
В пів-вуха - зміст "Планети Мавп".
-Сусідко, ви куди?
- В село.
- Взяла "на пробу" кілограм.
- По чому?
- Ціни - хай їм грець!
- Телефонуй пізніше, мам.
Чужа рука. Мій гаманець.
Чужий каблук. Чиясь печаль.
Монетка згублена - в кутку.
Куплю баян... Продам рояль...
Анфас... Айфон... Цвірінь... Ку-ку...
- Яка-то нині "молодьож"!
- Ти стер паролі? Молодець!
- Хвилин за десять... Скрегіт. Дощ.
- Моліться! Світові кінець!
- Сховайте, пане, свій плавник!
І хвіст намоклий приберіть!
Халепа! Німб безслідно зник!
На нім он панцир Ваш лежить!
- Не треба клацать! О герой!
- Не пріть - зламаєте крило!
Дарма Ви жАло... Лихо! Ой!
Очного дна - розбите скло...
Зі стелі крапає смола.
Водій з лицем Едгара По
співа бельканто:
- Гей,мала-а-а
- Кінце-ева! Пе-е-екло.
- Ми - в депо.
...громадяночко,прокиньтесь! На лінії
контроль. За безквитковий проїзд - штраф.
Незакомпостований квиток - недійсний.
Ну що ж. Будемо виписувать квитанцію?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581487
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2015
А я забыл те времена,
Когда сиянье звезд - в глазах,
И моря ласковая глубина,
Играла лодкой, что на парусах,
Барахталась в искрящейся воде,
Стремясь уйти от бури, океана.
Я так давно забыл свои лета,
На то причина есть,
Преследователь мой - ржавеющая рана,
Не даст покоя, чтоб я не сказал,
Отчаяньем всю душу разорвал,
Не ждать уж мне с небес невиданную манну,
Ведь я забыл те добрые часы.
Нетленные остатки силы духа,
Возвышенным мне сердце воскреси!
Но от тебя осталась только труха.
А я забыл давно, тоскливо позабыл,
Смотря под ноги - вижу пустоту,
Глубокий жёлоб темнотой скосил,
И я туда навеки упаду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581438
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Лицом к лицу не увидать лица,
Глаза в глаза не исключают ложность.
Не верь друзьям - куда важней надежность
Гранатно-парашютного кольца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581324
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Поезії
Чаклує серце магія паперу.
Я сам собі – і цензор, і суддя.
Невільник менш прикутий до галери,
Аніж до тебе, чародійко, я .
І пензлик налаштовано сумлінно,
І фарби – щонайтонших почуттів.
Але на Слові світ зійшовся клином,
І образи усе не ті, не ті…
Яким бальзамом напоїти мову,
Який вселити життєсяйний дар,
Щоб вабив вірш, як вабить Казанову –
Що у літах – коханка молода?
І вже для мене не існують будні,
І я уже належу не собі…
Нехай шторми чатують і Бермуди –
Мій курс лежить до острова скарбІв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581300
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
пока ты распята в постелях цветочными снами я твой мальчик с пальчик,
твой личный бодигард
хромающий на указательный палец солдат.
и меряю счастье шажками от угла в угол твоих губ
мира где твоя кожа-плац. где твой покой-присяга. где очередь -пульс.
и если страшный сон нагрянет то.
сухая рука великана тебя сожмет
как капельку крови в моей ладони
в ней и.. свернись в комок
а по команде «вспышка!» прячься за спину
я мальчик-спичка
и за мир, в котором. твои цветочные сны живут
я готов сжечься.
если повезет
однажды война закончится и ты проснешься
вся такая счаcтливая, что я рядом
наверное, каждый раз засыпая тебе стоит знать
что пока ты тихо спишь
мальчики-спички за это...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581244
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
война накормила солдатами землю.
надолго поэтам чернилами мыслей
вымарывать листья, покрытые цвелью;
на тонких прожилках которых повисли
/соленые, горькие слезные письма/
росинки осеннего века без смысла.
бестактно вошла, принеся похоронку.
от взглядов свинцовых запряталась в звуки
расстроенных клавиш, в конвертике тонком
трещавших сверчков, проникающих в руки
внезапной вдовы,
и сестры,
и старухи.
заплачут иконы осеннего века:
не стало ни сына,
ни мужа,
ни брата.
и мерзко захлещет ветвями ореха
по скошенной крыше война виновато:
- убила!
- убила!
- ах, я!
человека...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581200
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Ну чом турбуєте мене,
плакучі зливи?
Лиш стукіт у вікно
рясним дощем...
Й без вас в душі
так гірко і тужливо,
журою вкрилось серце,
мов плащем.
Допоки будете
бентежити дерева?
Зривати цвіт,
кидати по землі...
Бо і моя весна,
пастельним ніжним мревом,
розсіялась раптово
у імлі.
Ну де поділась із небес
блакить прекрасна?
Лиш сиві хмари -
хвилі із глибин.
Цей буревій думок
накрив мене невчасно,
і рвуться нерви -
листям зі стеблин.
І як вимолює цей світ
для себе свята:
хоч скибку сонця,
трішечки тепла...
Благаю й я,
не мало й не багато, -
щоб квітка Миру
завтра розцвіла.
14.05.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581218
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Еще не время траурных камелий -
На склоне вечности взойдет начало,
Скользнет ладья у дальнего причала,
Но над Коцитом не блуждают тени.
О тишина, с огнем твоей сирени,
Слезой земли душа не колдовала,
Еще не время траурных камелий -
На склоне вечности взойдет начало.
Сомкни уста клейму предназначений,
Слепой судьбы отравленное жало.
При переходе рубежей знамений
Наполни воздух звуками кимвала
Еще не время траурных камелий -
На склоне вечности взойдет начало
Скользнет ладья у дальнего причала,
Но над Коцитом не блуждают тени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581121
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
А я – завмерла гілка.
Суха. В гарячім подиху весни.
Ковток від сонця. Гірко.
Раптове листя – мрії навісні.
А ти – холодний подих.
Нестримний… передперший буревій.
Угоди непогоди
(між спокоєм і спокоєм – завій).
А ти – чомусь і зразу.
В крамниці скла. В кишенях – чеки слів.
А я – відсутня ваза
Для зірваних надій і почуттів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581036
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Стоишь. А кровь бурлит и закипает,
Прислушайся
Мелодия играет,
Летит в твое расколотое сердце,
Смотри на воздух, небо,
В каждом герце,
В минуте каждой понимаешь,
Окрылен духом
Улетаешь.
Ведь счастье, будто бы в раю,
Хоть ты изрезан
И исколот
Избит, замучен, страшен, болен,
Лежал во сне -
Теперь на воле.
Земля и жизнь прекрасным полны,
Лишь наблюдай
О, вышедший из комы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580142
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Мы разошлись по разным временам,
Дорогам,
Метрам,
Именам.
Стена из камня создана годами,
Тобою, мною; видимость печали,
Так призрачна, легка и невесома,
Скрывается за камнем снова,
Твоя, моя.
Мы разошлись по разным назначениям,
Разбилась дружба,
Каменной стеной.
И все безудержное - чуждо,
И все прекрасное - тоска,
И разозлились небеса,
Заплакав пресными слезами,
Раздался грохот - тихо стало.
Тебя унес - стену оставил.
***
Мы разошлись,
Но каменные склепы,
Маячат там же, где синеет небо,
И время мне давно уж не помеха,
Вслепую щупаю незыблемую стену,
Кричу, ищу и спотыкаюсь,
Во мраке ночи просыпаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580956
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Моя душа не плачет,не страдает...
Она любима!..От того летает высоко!..
Пока глаза мои сияют,ключи от счастья в кармашках у неё...
Пишу стихи,когда захочется...
Они - наивны и просты...
Но мне и это доставляет удовольствие...
Такое незатейливое творчество души...
И может, разукрасят чьё то одиночество мои неброские,пастельные мазки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580949
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
Можна палаци – наново,
Можна тополі – в небо,
Можна дороги з ямами
вистелить полотном.
Милиці можна безногим,
Можна героям – славу.
Тільки душі каліцтва
лопатою чи бинтом?
Можна гіпноз на серце,
Можна «залити» пам’ять,
Можна зробити вигляд,
ніби і не було…
Можна усе, панове…
Тільки змінити гени
Тих, що проти салютів,
й Богові не дано…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580940
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
І вип’є сонце слід на спориші.
І світ мене відпустить – і забуде.
Але чомусь печаль не тисне груди,
Й обурюватись серце не спішить.
Мізерна мить у сонмі поколінь…
Краплина у обширі океану…
А я – володар Всесвіту і бранець
Яку залишу пам’ять на землі?
А час мене глузливо дотина:
« І ти, козаче, досі лиш питаєш?
Прийшла пора збирання урожаю,
І збіжжя відправляти до млина!»
Та я живу, немов ще сотні літ
Мені Всевишній зопалу відважив.
Ані тривог, ані ажіотажу,
І ще не снився навіть заповіт.
Рощу дітей, висаджую сади,
Як і завжди – у вільному польоті.
І відкладаю на далеке потім
Даремний намір карбувать сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580827
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 13.05.2015
41* розкрийте ви очі незрячому серцем!
Так близько від мене!.. – туманами дихають груди,
А я – мов просвітлений із послідовників Будди,
Чекаю нірвани, щоб щастя в астралі пізнати,
А поряд - вона вся в вогні!.. – Чи не дурень я, люди?!.
42* знов земне – і гріховне, й солодке!..
Подихом щастя ввійшла моя осінь в життя,
Вкравши і спокій, і розум – і без каяття
Кинула в вир найсолодших гріхів і жаданих.
– Небо, дай щастя! А потім прийму й побиття…
43* небом обіцяне тут – найсолодше для мене!
Із дарів, що мені обіцяли пророк і Аллах,
Я прийняв лиш роздолля та квіт цей небесний в полях,
День і ніч, і весну, літні зорі, тумани осінні –
І молю небеса: «Не спішіть все сховати в снігах!».
44* образ божий в собі не ганьбив я ні словом, ні ділом
Тож в молитвах свій час, що відведений небом, не трачу:
Не вбивав і не крав, не ганьбив – тільки світ цей незрячий
Ні любові моєї ні серця багатств не питався –
Це від мене краде він мій день, і мій хліб, і удачу.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580609
дата надходження 12.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Связал Господь святошу с бесом
Всей силою семейных уз.
И наблюдал он с интересом,
Как крепнет непростой союз.
Она была милее кошки,
Но иногда, в вечерний час,
Показывала страсти рожки,
Чтоб без огня он не угас.
Порой ему было не сладко,
Но он любил её до слёз...
И как-то, причесавшись гладко,
Узрел, что нимб к нему прирос.
Она смеялась - "Бес...подобный !
Но и люблю тебя таким..."
И он с годами стал не чёрным,
А, как положено - седым.
Господь был парою доволен,
Но не доволен видно тем,
Что в жизни мы семью доводим
До крайности её проблем.
Она бы в жизни стала клушей,
А он - пустился во грехи.
Никто из них не стал бы слушать
Мои наивные стихи.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580386
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Осягнути цей погляд, напевне, не дано нікому.
В нім зачаєна зваба й таїна мільйонів предтеч.
Я розбився на друзки , але – ані титли, ні коми,
Лиш оскома пізнання, як хвиля цунамі, росте.
Я сахаюсь полону – нащо заспіль пожмакані ночі,
Де на мене чатують страждання новітніх Голгоф.
Але погляд цей дивний мене вже доконче зурочив.
І отут не поможуть змуровані прихистки строф.
Я прошу Вас, прошу – погасіть буйноніжне проміння
Вам же порух один зачарованих вій і повік.
І, можливо тоді, і наступить моє воскресіння.
А до того, повірте, навіки пропав чоловік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580376
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Я повертаюся у той весняний день,
Коли приїхала розгублена додому
І ти усю мою дорожню втому,
Лиш поглядом одним, прогнала геть.
І, хоч сама лежала ледь жива,
Переживала за мої холодні руки,
В повітрі розчинилася розпука,
Та рідні сподівались на дива.
А ти пішла від нас через добу,
Пекельну ніч перетерпівши в муках,
Я, мамочко, тримала твою руку,
Та на життя наклала Смерть табу...
Отак, лиш пам'ять день той поверта,
Тебе немає поряд більше року,
Та в пам'яті у мене будеш поки
Й мене небес покличе висота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580245
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Думки січуть відточеними лезами –
Меч ворога під дикий клекіт битви.
Не вистачає тиші для молитви.
А що вже говорити про поезію?
І днями сірими нахабно спантеличені
Ми похлинаємось від крику власного.
Немов пожежу непогасну гасимо,
І самі в ній згораємо від відчаю.
Та ледь вловивши дих повітря свіжого,
Миттєвий полиск голубого неба –
Ми так затято молимось до Тебе
Своїми, щойно родженими віршами!
І Ти, Всевишній, маєш нас простити –
Рабів малих солодкої обітниці:
У цих рядочках Дух святешно світиться.
І ми із ним стаємо до молитви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580246
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2015
(адептам «руського мору», що живуть в Україні,
але ні російської, ні мови України так і не вивчили як слід)
«"Гелтахт* мені не покорився,
І ідіш** теж «не по плечу».
О мамо, так чому ж я вчився?!
Дарма на Маклеха бурчу:
Ось він, Шон древній, мудрий, сивий,
Зумів вкраїнську осягнуть.
А я репрезентую Київ –
А мій «язик – то руська муть»,
Де я ослом, – а ні бельмеса:
Правопис, синтаксис мені –
То темний ліс, з якого ніс я
Лиш «”мать…!”, “чьо!”, “блін!..”,
“Налєй, Анісья!”,
“казли всє!”, “путін – всьо!”» – так «ріс» я!.. –
Син з мумби-юмби… з племені,
Що диким посеред народів
постало в злобі і брехні…»
*
Згоріти б в сорому в вогні!"
-----
*Гелтахт – мова старої Ірландії, така ж обвітрена і давня,
як її верескові пагорби… (так стверджує Старий Шон Маклех –
і я вірю йому)
** ідіш - мова, що розвинулася серед габреїв (в останню
тисячу років), які населяли простори східної Європи;
нині її ще називають мовою руських габреїв (є така точка зору)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580172
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 10.05.2015
Разомну листик черной смородины -
И тоска, и души благодать...
Помню запах своей малой родины,
А она меня сможет узнать ?
Может вспомнит, как маленькой девочкой
Выбирала во ржи колосок...
И, букетик стянув тонкою ленточкой,
Завязала в душе узелок.
Или в юности - сизою горлицей
Звало утро меня погулять.
И ветрам, далеко за околицей,
Разрешала себя целовать.
А черешню - нектаром налитую,
Что от окон укрыла стеной,
И щеку молодую, небритую,
Что коснулась... Да время - домой.
Разомну листик черной смородины -
И тоска, и души благодать...
Помню запах своей малой родины,
А она меня сможет узнать ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580027
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 09.05.2015
________________________________________
М.
Как шелест первых трав, призывно монотонный
Я небеса любил, что юностью цвели,
И смех и гул грозы, внезапно порожденный
Кипящим стоном волн грохочущих вдали.
Я эхом умирал, словам весны покорный,
Но не умел встречать ночные корабли,
Что правят парус в мир ветрами благовонный
Над пряностью лица очнувшейся земли.
Когда пьянит глаза дыханье гиацинта,
Далекое от сна бессвязной суеты,
Как жаль, что грезишь ты стенами лабиринта,
Роскошных улиц льдом, и мраком пустоты
Лишенного свечи сладчайшей славы крипта, -
Чумным погостом лжи веков нечистоты.
Но в мировом плену, услышь, Полынь Земная,
Не обрести небес утраченного рая.
_______________________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579896
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015
О, грёзный май!.. Твоих садов цветенье,
Твой изумрудный девственный пейзаж,
Нам возвращают райский антураж
Из первозданной красоты творенья!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579803
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015
Он был обычным трактористом…
Когда нагрянула война,
Попал, естественно, в танкисты
И всё своё хлебнул до дна…
По буеракам и бульварам
Водил железного коня...
Ничуть не хуже сталевара
Узнал, как плавится броня…
Не вдруг в округе стало тихо,
Не вдруг закончились бои…
Прошло очередное лихо
И оклемались соловьи…
И можно не считать патроны,
Не прятать нос в сырой песок…
И покатились эшелоны
На искорёженный восток…
Туда, где было так уютно,
Так ароматен сеновал…
И где теперь гремят салюты,
А отчий дом не устоял…
Хлебнул солдат из кружки брагу…
С цветка вспорхнула стрекоза…
А по медали «За отвагу»
Катилась горькая слеза…
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579633
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
[b] [i]tth[/i][/b]
[i] Сміються, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй, цілуй, цілуй її, -
Знов молодість не буде!
***
Солов'єва пісня ллється,
Розливається в низах,
Соловей лящить, сміється…
Наче… тоне у сльозах.
Олександр Олесь
[youtube]https://youtu.be/Q0Mgn1vgceo[/youtube]
[b][color="#5100ff"]Ось ліс… Галявина… Удвох…
Милуються довкіллям…
Ялина… Явір… Стовбур всох,
Як розум – на дозвіллі…
Плече-в-плече, рука-в-руці…
І вдих, і видих – разом…
Чому ж серця в мовчанні ці –
Не гомонять наразі?..
Про се, про те… Не про любов…
Так... Обмін відчуттями…
Бо від земних отих турбот,
Ще не прийшли до тями,
Що в світі тут вони одні,
Що вколо все буяє…
Що почуття оті на дні
Шамо́тять їм уяву…
…Та ось у вітах перший “тьох”,
Мов юності відлуння…
І тут серця збудились – “ох”…
І рухнула, мов клуня
Стара, гарба земних негод…
І радість “ох” сказала
І завела у них той код,
Де юність не зів’яла…
…Та так вторили солов’ю,
Що той уже й стомився…
…Кохані впали в дежавю,
А “тьох”… в сльозах втопився.[/color]
[/b]
07.05.15
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579602
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
25* все приму, что судьбой уготовано мне и тобою!
Любимая, в сердце твоем есть отрава и мед,
Манящее пламя свечи, обжигающий лед.
И пью я сполна яд и сладость из чаш сокровенных –
Я в воле судьи, что на плахе любви меня ждет!
26* и дразнится снова жеманная, и обещает!
А сердце любимой твердит мне опять: «Не твоё!».
Отравою горькою мне преподносишь питье
Любовных томлений, – а я вновь прошу в бессердечной:
«Пусть яд будет, гнев твой, чем в сердце навек забытье!»
27* ну как без трепета пред ними?!.
Я испытывал страх перед женской душой и умом,
Невозможность понять их меня в жар и холод бросали.
От того я так чтил вас, мои Совершенные, днем!
(А ночами? – Меня они в плен своих тайн забирали!..)
28* вы меня, Мастера, вдохновляете жить и любить!
О, Рудаки, воспел ты дев, вино и землю,
И речь твоя как мед, твоя рука легка.
Вникая в дивный мир Востока тихо внемлю –
И упиваюсь волшебством стиха!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579463
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Эта девочка - бес? Вы не знаете, кто она есть. Я молюсь на нее ежедневно, ломая фаланги. Эта девочка здесь, но как будто спустилась с небес.
Эта девочка - ангел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579525
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Проснуться без четверти семь.
А утро не долго, но старше.
Лазурный небесный бассейн –
В периметре белом окна.
И майского солнца глинтвейн
Часы кипятят своим маршем.
Полуденных ярких таверн
Отведать бы жизнью сполна.
"День–в–день" – бубенцов перезвон.
Бассейн превращается в море
Звучанием утра валторн,
Открытием настежь окна.
Душа по судьбе – в полутон...
Так то не беда – тень от горя,
Когда с ней поют в унисон
Жизнь, слово, любовь и весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579432
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015
Полон темных снов клубок
Мирового изваянья,
Я угрюм. Я одинок
На проталинах сознанья.
Хоть и вышит мой платок
Ядовитостью пантеры,
Я несу тебе венок
Миссури́йской эноте́ры.
Шатко ступит на порог
Радость лечащей иконы.
Но неколебим острог
Измышлений Беладонны.
Сколько будет беглых Лун
Завывания земного,
Не разбить веленья рун
Изваяния немого.
Знай, пропитан мой платок
Ядовитостью пантеры,
Но звенит огнем цветок
Миссурийской эноте́ры,
Когда полон снов клубок
Мирового изваянья,
Я угрюм и одинок
На проталинах сознанья.
_________________________
Миссурийская энотера – растение, которое предотвращает старение.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579367
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
_________________________________________
Я вам не нужен маем обуя́нный,
Несносно-дикий, твердо филигра́нный,
Гоэ́тии чадящий фимиам
Иль сердце поверяющий цветам,
В агонии, живой и бездыханный.
Для мира явленный но богоданный,
Звенящий стройностью эпиталам;
Не верующий слепо чудесам
Я вам не нужен.
Манящий светом, блеском тьмы желанный,
Душою Мира уязвленный, пьяный,
Поющий славословия богам,
Которые нисходят ночью к нам
Так, словно гость таинственный, незваный,
Я вам не нужен.
_________________________________________
гоэтия – грязное колдовство. Вызов демонов, духов. Имеет отношение к средневековым трактатам озаглавленным как «Соломоновы»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579365
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Я сьогодні знову буду спати в ліжечку без ковдри.Мені дуже,дуже холодно.І тоді здається,що мама відчує цей холод,тихенько зайде в мою кімнату і накриє мене.І більше ніколи не скаже,що якби не я,то вона б вдало вийшла заміж.Тоді виходить,що діти мішають виходити заміж?
Я вчора чула,що сусідка говорила,що хоче вийти заміж,щоб в неї було багато дітей.Але ж я в мами вже є!Щоб любити маленьку дитину-потрібні ще інші діти?Бо її любов велика і її потрібно ділити?Любов-це щось таке велике і запаковане в гарну шкатулку?Це ніби торт,що розрізають лише тоді,коли прийдуть всі гості?Але ж я не гість.
Мама говорить,що якби не я,то вона б не була такою товстою і огидною.Але ж вона така гарна!У сусідки,що живе в сусідньому будинку-троє дітей.Її покинув чоловік.Мама завжди сміялася,що вона товста.Я випадково це чула.Тоді я знову не розумію:сусідка вийшла заміж,коли в неї не було ще дітей.А чоловік залишив її.Та вона цілувала своїх дітей завжди!Навіть коли вони зрізали всі троянди і принесли їй,щоб підняти настрій!Мама сказала,що в них батька немає.І їх потрібно поставити в кутку кімнати на коліна.Щоб провчити.Та де в сусідки стільки куточків?Це мама натякала на бідність сусідки.Та я зрозуміла.
Тоді мені захотілося сподобатись мамі і допомогти сусідці.Я побачила її на вулиці і спитала,чи може вона привести діток до нас.Бо в нас великий будинок і багато вільних кутків.Мама дізналась про це.Ось тепер я стоятиму в цих кутках цілий тиждень.Я не буду плакати.Бо мама може засмутитися.Та сльози чомусь котилися.
Я не хотіла засмучувати маму.Я приберу ці сльозинки і вимию підлогу.Треба знайти ганчірку і відро.Мені хотілося прибрати,щоб в мами було більше часу на себе.І вона шукала собі чоловіка.Щоб я не чула,що заважаю їй влаштувати власне життя.Коли мама побачила моє прибирання,то знову поставила мене в куток.А сама пішла розмовляти по телефону і дивитись серіал про дівчинку,що її не любила мама.Моя мама тоді дуже плакала.Хтось може зняти серіал про мене і показати моїй мамі?Чому дорослих більше хвилює біль посторонніх?
Я прокинулась від того,що мама кричала.Вона з подругою розмовляла по телефону.
-Уявляєш,життя таке несправедливе!Оця товстелезна,у якої троє дітей,виходить заміж за такого чоловіка!Чому життя таке несправедливе!А він такий багатий!Навіщо йому чужі діти?!
Я хотіла пояснити мамі,що сусідка ніколи не ставила своїх дітей в куток.Вона була не товста,а дуже гарна.Що діти не можуть бути зайвити.Що є сім"ї,де зовсім немає дітей.Або навпаки:дуже багато.Що кохання і щастя-це зовсім інше.
Я пояснила це мамі.І ось я знову в куточку.Ще майже не прокинулася.А сльози прокинулись скоріше за мене.І котяться...І котяться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579318
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Хоть бывает хандра и усталость,
Черт рогами к стене не припрёт,
Даже если останется малость,
Даже если ногами вперед.
Того хуже - земля сотрясется,
С головою накроет беда...
Буду верить, что чуду икнется -
Вновь воскликну прекрасному "Да!"
"Пустозвон -кто-то скажет, -чудачка..."
Только ада знакомы круги,
Выпекала надежды заначка
Поминальные мне пироги.
И предательство было, и слёзы,
И летела судьба под откос,
И молила, чтоб летние грозы
Разметали меня на покос.
Ничего нет страшней нашей жизни,
Но и краше ее тоже нет.
И покуда есть время до тризны,
То хоть искру подкинь в божий свет.
Да, лелею мечту непростую -
Чтоб судьба полюбила в ответ,
Пусть чудачку, но все же живую,
А умру - да хоть псам на паштет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579317
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Я хвилиноньки у рученьках тримала,
Коси довгі,довгі довго заплітала.
Я ховала їх в шухляду і торбинки.
Виростають в час малесенькі хвилинки.
Ненавмисно я підслухала розмову,
Що не люблять українську нашу мову.
А ще чула,що хотіли час вбивати!
Ой,це як?І де мені його сховати?!
Бо мені його завжди не вистачає,
Моя лялька сукні нової немає.
Вітерець я ще хотіла захистити,
Щоби дощик смів у гості приходити.
Чим дорослі час вбиватимуть?Не знаю.
Чи сокирою?Чи зброєю?..Благаю:
Я маленька,та сховаю час в комоді...
Може...Буде час колись...Колись...У моді?..
Може будуть цінувати,шанувати.
З обережністю носити...Рятувати..
Щоб дорослим не схотілось його вбити...
Я маленька...Та я вчу ним дорожити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579300
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
Он был герой не одного романа,
Ему казалось: это - на века.
Он по луне пулял не из нагана,
А из переносного ЗРК*.
Шагал легко, с годами не взрослея,
Умен не слишком, но и не дебил.
Хоть феминизма не терпел идею,
Но тело феминисток он любил.
Блуждал средь женских впадинок и складок
Почти как по поверхности луны,
А не хватало видимых загадок –
Он заходил с обратной стороны.
Лишь в этом смысле понимал он нежность,
А в жизни смысл – пока ля фам шерше
Очередную. И ему, конечно,
Не время было думать о душе.
Но автострада подшутила с жизнью,
И, несмотря на медиков борьбу,
Герой наш помер. И, как верх цинизма,
Домой доставлен в цинковом гробу.
Был одинок его исход летальный,
Лишь кой-кому повесу было жаль…
* * *
Здесь соли нет. При жизни аморальной
Порой и в смерти не найти мораль.
* ЗРК - зенитный ракетный комплекс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579243
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015
17* Ты Ее сотворил – и себя превзошел, о Всевышний!
Я ходил по земле, красоте ее зорко внимая,
Все искал совершенство, подобие высшего рая.
Ничего не найдя, я Творцу расскажу после смерти:
«Только Женщина – неба
венец, да цветение юного мая!»
18* … а дева шепчет: «Жизнь – это любовь!»
(а что же бог?)
Он надеждой любви поманил в вечный рай,
Он сказал: «Жизнь твоя – как прекраснейший май!»
Только вот отчего этот май скоротечен?!
Небо, в чем же обман? – Ты ответ сердцу дай…
19* … или я ошибаюсь, ночная комета?!
Вы так ярко сияете вновь на моем небосклоне,
Вы надежды мне дарите в высшее, веру в любовь.
И сомненьям моим приговор ваш: «О, не прекословь:
Ты мальчишка в любви и познании жизни законов!»
20* в лепестки своих слов
спрячу нежность влюбленного сердца…
За лепестками слов я спрячу нежность,
за маской шутки тайну чувств я спрячу,
и под покров мечты – всю безутешность…
– Я не нарушу твой покой слезой горячей!
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579024
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Посеред кімнати місячна доріжка
Стежкою у небо - прямо до зірок...
Нереальна казка прямо біля ліжка,
Варто тільки встати і зробити крок.
І вікно неначе золотом розшите,
А за ним безмежний паралельний світ...
У іскристій тиші загадка розлита,
І муркоче тихо у куточку кіт.
Поза меблі мовчки поховались тіні
І з котом співають пісню в унісон...
Як по сходах, з неба в місячнім промінні
Спуститься до мене кольоровий сон.
Зорі загадково світяться у небі,
Як ілюмінатор, зоряне вікно...
Скоро вже світанок... Мені спати треба,
А я задивився ... місячне кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579015
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
Как значимо,
За призрачной стеной
Для наших встреч – не числиться начала…
И парус – бесконечно!!! голубой
Уходит от воздушного
причала…
Как значимо…
Предельно белый стих
Ко мне взывает эпилогом страсти…
Как невозможно сладок этот миг,
Когда я подчиняюсь
его власти…
Не спрашивай…
Не подобрать слова…
Где каждый звук так безупречно нежен…
Где так желанно-сладкая волна…
И чей-то взгляд
так чувственно – небрежен…
Не обещай…
Не выполняем в срок…
Пусть каждый вздох так безгранично ясен…
Здесь каждый – бесконечно одинок…
Лишь мир –
так непростительно прекрасен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578968
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2015
Мимо проносятся блеклыми душами сотни похожих домов.
Словно фонарики полупотухшие, люди под маской зонтов.
Дзельквы раздетые тихо сутулятся, мерзнут в порывах дождя.
На сих холодных и брошенных улицах помнит ли кто-то себя?
Помнит ли дворник, в раздумья укутанный? Или прохожий в пальто?
Иль часовщик, что охвачен минутами? Зрители в теплом кино?
Может художник, что блеклыми красками мысли наносит на холст?
Или строители с желтыми касками, что создают новый мост?
Помнит хоть кто-нибудь в доме, за ужином? В поезде, возле окна?
Кто замерзает под ливнями, стужами? Кто утонул в крепких снах?
Шагом неспешным гуляя по улицам, я убеждаюсь сильней:
Помнят лишь дзельквы, что тихо сутулятся где-то в пугающей тьме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510058
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 04.05.2015
Слетают дни календаря..,
А с ними жизнь летит попутно.
Чего ты ждешь, душа моя,
Быть может то, седое утро,
Когда коснется луч земли
И та, как женщина задышит
Безмерностью своей любви,
Дарованной ей кем-то свыше ?
И словно робости вуаль,
Лучи туман её снимают,
А взгляд земли стремится в даль,
Туда, где облака блуждают...
И вот он, чувства апогей -
Взлетит всполошенная пташка
И вымокнет в росе своей
Ромашек белая рубашка.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578859
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
Опережая чистое туше
Моей планиды, Господу созвучной,
Пускаю кровь петляющей душе
Лазурно–синей шариковой ручкой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578742
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.05.2015
Вечір надворі, зорі на небі,
діткам малесеньким спаточки треба.
Пий молочко і піжаму вдягай,
в ліжечко хутко, дитино, лягай.
Я розповім тобі, зайчику, казку
про неслухняну малу черепашку,
що в Черепашії з мамою жИла,
сонечко, друзів,пісочок любила.
Ранком вставала і бігла до річки
гратися з друзями біля водички.
Було так весело, радісно їм!
Мама покличе обідати в дім.
Всі поїдять,тоді - гайда купатись...
Мама ж любила про них піклуватись.
Їм випікала смачні пиріжки,
грала на скрипці, читала книжки.
Поки гуляли - дивилась в віконце.
Ну, а сама, поки сяяло сонце,
бігала... поралась все у будинку,
сяде спочити всього на хвилинку,
й знову вечерю піде готувати,
щоби дитятко своє годувати.
Але одного весняного ранку
дощик раптово з'явився на ганку.
Хмари кудлаті по небу кружляли,
сірою ковдрою все застеляли.
Лиш Черепашка розплющила очі:
- Хочу до друзів! На річку я хочу!
Гратися хочу! Збирать камінці!
- Квітонько, дощик іде на ріці.
Бачиш, на дворі вітри і негода.
Підеш гуляти, як буде нагода.
І Черепашка тихенько зітхнула,
дивна нудьга її враз огорнула.
Ходить за мамою в кожен куточок.
- Мамо, дай піци великий шматочок!
- Мамо, зроби мені кружечку кави!
- Мамо, нудьгую... Мені не цікаво.
- Мамо, вдягни мені плаття зелене!
- Мамо, дивися, он скалка у мене!
Мама, по-троху, стає дратівлива,
бо для матусь - чи то сонце, чи злива,
в домі багато-багато роботи,
завжди якісь нескінченні турботи.
То витирала в кутку павутину, -
мало не впала на свою дитину,
бо Черепашка погратись хотіла
й мамі під крісло вона залетіла.
Мама тарілки і чашечки мила,
а Черепашка окропу долила.
Тільки матуся сваритись почала, -
з рук Черепашки тарілка упала.
А Черепашка:
-Я!... Я підмету!
і перебила ще дві на льоту.
-Досить уже, неслухняна дитино!
Йдеш у куток і стоїш там годину!
Мама малечу у кут повела,
все із підлоги тихенько змела.
Ну, а малеча образилась, звісно.
Їй у куточку так сумно і тісно.
В іншій кімнаті, де мами немає...
Там Черепашка сльозу витирає.
- Що я зробила? У чому провина? -
Не розуміє бешкетна дитина.
Раптом в вікні показавсь Черв'ячок:
- Мама поклала тебе у куток?
І Жабенятко до нього стрибнуло,
зареготало, ліниво зітхнуло.
- Що, провинилась, мала Черепахо?
Ну ти й невдаха, ну ти й невдаха...
А Черепаха у мить розлютилась:
- Вам що до того, що я провинилась?
Може, в куточку ховаюсь від вас?
Дощик на дворі, гуляти не час.
- Ми там калюжу знайшли пречудову.
Гратися весело в ній, чесне слово! -
мовив завзято смішний Черв'ячок,
а жабеня прилягло на бочок:
- Ой, не піде Черепашка із нами,
бо налякалась, дурнесенька, мами.
- Ні, не боюсь... я її не боюся!
З вами в калюжі купатись навчуся!
Що скаже мама, мені все одно, -
і Черепашка полізла в вікно.
Мама, тим часом, на кухні прибрала,
торта шматочок для доні дістала.
Але, о, лихо!.. Де ділось маля?!
Їй з переляку хитнулась земля.
З лапок упав на підлогу шматок,
мама сто раз загляда у куток.
Цілий будинок оббігла довкола,
мама ще так не лякалась ніколи!
Може дитину хтось викрав із хати?
( фільмів матуся дивилась багато),
Або сама повтікала й згубилась?
Може у лісі вона заблудилась?...
А дітвора - у болоті купалась!
Жабка і далі собі реготалась,
було цікаво їй, весело дуже
спостерігати з брудної калюжі,
як Черепаха шукає малечу:
- Як це ми добре придумали втечу!
Весело з нами тобі, Черепашко?
- Весело, але... чомусь якось важко.
Не розуміло маленьке дівча:
в неї в цю мить заболіла ДУША!
Ну, а матуся помчала у ліс,
скільки лилось Черепашиних сліз!
За деревцята вона заглядає,
свою дитинку невтомно шукає.
Дятел на неї із дуба дивився:
- Хто, Черепахо, у тебе згубився?
- Донечка, пане, десь зникла моя!
- Ні, черепашок не бачив тут я.
Мама побігла далеко-далеко,
всюди чекала її небезпека.
В лісі блукають ведмеді й вовки...
Лапки її покололи голки,
бо заглядала вона в чагарник.
- Що, Черепахо, у тебе хтось зник?
Зверху, над нею, сидів чорний Крук.
- Донечка люба... ну просто з під рук.
Може її Ви десь тут зустрічали?
Може додому вернутись вмовляли?
- Ні, я не бачив, - сказав сумно птах, -
Ліс - це не місце для вас, черепах.
Далі по стежці - на звірів пастки,
тільки багнюка, кущі і гілки.
Може вона уже в домі чекає?
- Ой, я не знаю... не знаю... не знаю.
Знову помчала вона по дорозі,
горе своє призабути не взмозі.
І за хвилину... Ой, лишенько!... Мама
враз покотилася прямо у яму.
Дощик з хмаринок в траву капотів,
він зупинятись ніяк не хотів.
Хтось у калюжі купавсь безтурботно,
а Черепашка, сумна і голодна,
в небо гляділа, зітхала, тужила,
гратися зовсім не мала вже сили.
Раптом промовить:
- Матуся! Матуся...
Друзі, за неї чомусь я боюся!
І зрозуміла - погано вчинила.
Мама такому її не учила.
Всіх полишила і, нумо - у ліс!
Вітер малечу на крилах відніс.
Вечір підкрався сюди непомітно,
гілля хиталося так непривітно.
Та Черепашка, неначе летіла,
Маму знайти усім серцем хотіла!
І не було ні краплиночки страху:
- Знайду матусю свою Черепаху!
Знало б маля, як було там, у ямі,
бідній, журливій, наляканій Мамі.
Як же боялася... та не за себе.
- Донечку любу знайти мені треба.
Де ж ти поділась, рідненька моя?
Як мені сумно... Стомилася я.
Дивиться з пастки вона в небеса...
В серці НАДІЯ живе, не згаса...
І, не повірила... бо, наче диво,
донечка зверху , щасливо-щасливо,
лапку до неї свою простягнула
й радісно Маму нарешті гукнула.
- Мамо, матусю, ну як ти скотилась?
- Я за тобою, рідненька, дивилась...
Доня знайшла довгу-довгу лозу,
Мама вхопилась за неї внизу.
Вгору забралась всього за хвилину
і обійняла рідненьку дитину!
І,у цю мить ,враз розвіялись хмари.
Це було диво! Немов якісь чари!
Вечір на хвильку спинився, неначе,
й їх освітило проміння гаряче!
Мама взяла черепашку на спинку,
ну, а маля розмовля беззупинку,
як Крук і Дятел вказали їй шлях.
Щастя світилось у їхніх очах.
Мамо, пробач, я була неслухняна.
- Ти ж моя радість... - промовила Мама.
Донечку гладить свою, обіймає,
пісню веселу нестримно співає!
Так от вчинила мала Черепашка.
Що ж нас навчає така дивна казка?
ТРЕБА СЛУХНЯНОМУ БУТИ ЗАВЖДИ,
ЩОБ ОМИНУТИ ТАКОЇ БІДИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578522
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Разные вёсны разных историй,
різних сторіч, різних десятиріч.
Так же, как люди – в радости, в горе –
вдягнуті в сонце, роздягнені в ніч.
В шляпках–таблетках, в мини–вуалях…
В плахті* святковій, з віночком в косах…
В красной косынке в грифовых стаях…
В вишитім розстрілі… з жалем в очах…
С бартерной торбой злаков зарплатой…
З диво–кравчучкою… в мильницях… в світ…
Ветхим карманам – сала заплаты…
У помаранчевих крилах на зліт…
Флагами нынче рваная в клочья…
Бо́са межею… по мінах в траві…
Сильная небом… только нет мочи…
Травень на плечах – смерть в рукаві…
*ПЛА́ХТА, и, ж. 1. Жіночий одяг типу спідниці, зроблений із двох зшитих до половини полотнищ переважно вовняної картатої тканини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578558
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 03.05.2015
Услышишь, узнаешь, по шороху листьев печаль,
Печаль, о которой твердят отголоски обетов,
Изведаешь реку тоски – поднебесную даль,
И сердце, что пышет румянцем от вечных ответов.
Откроешь миры, о которых вещала Луна,
И зверем покорным к тебе прикоснуться секреты,
О том, что забылось, исчезло за стенами сна,
Расскажут тебе предрассветной травы самоцветы.
Спроси у Сатурна о будущей горсти беды
И он не обманет, как люди – меняя обличье.
О радостной встрече - Юпитера скажут следы
(Где Кронос молчит, там от Зевса исходит величье)
Увидишь, узнаешь и смолкнут в тиши фонари,
А озера лунную гладь одурманит крапива,
Смотри, сквозь вуаль полусонною, ну же - смотри
Кольцо оброненное чья-то рука ухватила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562273
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 02.05.2015
Пробач Господь вже прощений мій гріх,
Що навіть не навколішках молюся.
Що матінка не чутиме мій сміх,
Що носик не розіб\"ю...Чи навчуся?..
Сьогодні вранці Янгол прилітав,
До матінки животика торкався.
Сказав,щоби я плакав...Та я знав,
Що мамі буде боляче...Й злякався...
А тато їй троянди приносив.
Казав,що все забудеться...Минеться...
Він навіть нас на рученьках носив.
І матінка заснула...Як проснеться,
То моє тільце кинуть на смітник.
Приходив лікар...Все вмовляв...Не хочуть
Залишити мене...Ось записник,
Де мама пише вірші...Переплачуть
За мною тільки дід мій і сестра.
Вона для мене зайчика купила.
Прийшла за мною вкотре медсестра.
І зайчика...Малесенького...Вкрила...
Казав мені мій Янголик:
Поплач...
Та як мені матусю засмутити?
Вона найкраща...Боженьку...Пробач...
Я навіть не родився...Щоби жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570566
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 02.05.2015
Падающие,
но с легким сердцем –
маки.
(Етсуджин)
Уйти легко…
Оставив берегам
Свою печаль без тени укоризны…
Как хорошо мы отыграли там…
Шальные гости - на балу у жизни…
Ей – наш поклон…
Благой… благословенной…
Где по своей… иль, все - же, против воли?
Мы станцевали танец со Вселенной…
Что же еще?... чего еще нам - боле?!!
Каких еще
Страшиться нам изгнаний?
Не оскорбить неблагодарной мыслью…
Ведь, опьянев от колкости желаний,
Мы наслаждались! - этой жизнью… Жизнью!!!...
Соприкасаясь
С шепотом берез…
Где все цвета – от белого… до хаки…
Мы, уходя, не оставляем слез…
Так превосходно исчезают – маки…
Так, уходя…
Они не станут лгать,
Что мы – лишь блики солнечного света…
Не удержать… однажды – станцевать…
Не спрашивай… я – не найду ответа!..
Где время – ложь…
Или, возможно, миф?
Где каждый вздох – безумием прописан…
Где самый лучший… самый страстный стих
Тобой еще… возможно, не написан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578464
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Был час езды меж городками...
Вдвоём за столиком купе...
Случайно встретились глазами...
Волна смущения - по щеке...
Они мне тайну рассказали...
И заглянули глубоко...
Они мечту мою узнали...
О чём я грезила давно...
И задрожали вдруг коленки...
И закружилась голова...
Такие тонкие там стенки...
До остановки - полчаса...
Кольнуло с левой мне сторонки...
Такая меткая игла...
Сползла слезинка незаметно...
То искорка любви была...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578406
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Під сонцем сум – такий солодкий!..
На серці тане рафінадом.
Гірчать пікантно кави нотки
І розчиняються дурманом,
Очей змінивши колір трошки,
Домалювавши в них півмрії.
А на чолі – раптові зморшки.
Ні. Не від суму. Від надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578390
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Что–то уготовил мне Всевышний,
Вдаль отодвигая горизонт…
За которым отголоском слышен
В сердца эпицентре – вечный фронт.
Ветром соберёт меня, как тучи?..
Вазой выльет – полное нутро?..
То ль дождём на сушь прольёт певуче…
То ль в совок осколки… и в ведро…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578389
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Экспромт
Тебя я приглашаю:"Приходи!.."
Я жду тебя в любое время года!..
Встречаю самолёты,корабли...
Встречаю поезда и пароходы...
Я буду ночью ожидать звонка...
Я приготовлю и клубничное варенье...
Я буду слушать,как звонят колокола...
Наверно,ты приедешь в воскресенье?..
Я помню голос твой родной...
Твои глаза и все морщинки...
Ты только не молчи,любимый мой!..
Дай весточку...Ведь покидают силы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578236
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Зустрілись в інтернеті, покохали,
Любилися, немов три дні по шлюбі.
Він на світлинах посилав їй кали
І віртуально цілував у губи.
Вона йому прислала власне фото,
Де дев'яносто — шістдесят на дев'яносто,
Він віртуально аж роззявив рота,
Тестостерон зашкалював вже просто!
Любились наші "хакери" три роки,
Та стрітися їм випала нагода...
І треба ж була людям ця морока
На лоні, прямо скажемо, природи?..
Побачив він товсту огрядну тітку,
Хоч сам й відсотка не тягнув на мачо,
Тримаючи в руках із клумби квітку...
Були мішком прибиті двоє наче.
Не варто тут шукати вам моралі,
На моралістку я тягну не дуже.
Не завжди палко любить той, що далі,
Не будьте, краще, до близьких байдужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578215
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Предчувствия праздника нет -
Пилит дровишки сосед.
Пилка жужжит спозаранку -
Летом готовятся санки.
Машка,соседка, на грядках
Вдруг занялась "физзарядкой":
Знает, что день кормит год,
А Первомай подождёт.
Муж напланировал дел -
Только б за день всё успел.
Встал он пораньше - ох, планы,
Спать не давали нормально.
Я же сварганю обед,
Жаль, шашлычка у нас нет,
Сыр или рыбка, колбаска -
Это из области сказки.
С косточкой борщ и картошка,
Сало есть, правда, немножко.
Водочки есть полбутылки -
Всё ж не от бублика дырка.
С праздником всех, с Первомаем,
Жаль, что без мира встречаем.
Вера, надежда жива -
Кончится эта война.
Будем, как раньше мы жить -
Праздники будем любить.
И на столе, как в сказке,
Будет и сыр, и колбаска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578212
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015
Уйти во тьму…
К скалистым берегам…
Отдаться им легко… беспрекословно…
Стремиться к ним… и, очутившись там…
Понять… не скалы…
это просто – волны…
Безумной силой
Одарен блеснуть…
Что видишь ты, стоящий пред волною?
По – прежнему, один лишь только путь,
В пучины вод
влекущий за собою?...
Я подожду…
Пока ты сам уйдешь
С путей сомнений… идолопоклонства…
Когда-нибудь ты попадешь под дождь
Иного Неба
и другого Солнца…
Пускай расскажет
Этот странный дождь…
Что нет границ для наших изменений…
Когда – нибудь и ты перешагнешь
Предел троих
известных измерений…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578159
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Вже скоро літечко мине...
І жовте листячко впаде...
Та я не думаю про те...
Про холоди й тумани...
Мені ще сонечко пече...
Іще вогонь палає...
Іще не хочеться піти...
Тікати ще не мушу...
Іще садочок мій цвіте...
А в нім - солодкі груші...
Не все сказала я,..не все...
Не вигорнула душу...
А літечко - воно мине...
Краса - вона не вічна...
Та не лякає то мене...
Душа,мабуть, смілива...
Шукає папороті цвіт...
Вона така щаслива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578137
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Экспромт
Ты розы больше не дари...
И не дари мне хризантемы...
У роз - колючие шипы...
А хризантемы - холодны...
Как королевы красоты...
Ты мне ромашек принеси...
Букетик белоснежных...
Ромашки в волосы вплети...
Веночком для невесты...
Колечко не забудь надеть на пальчик безымянный...
И я отвечу "да" тебе...
Целуя за ромашки...
В них тонкий -тонкий аромат...
В них нежности росточки...
Не буду больше обрывать,гадая,лепесточки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578077
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
(афоризми)
Людину з мавпи створила не праця взагалі, а праця Дарвіна конкретно.
***
Головна відмінність "мерса" від "запорожця" - його власник.
***
У перемоги багато імен, та лише одне прізвище у поразки.
***
Добре сміється той, хто сміється на пенсії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578037
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
[b]Все это время моя спутница лежала неподвижно в моих объятиях. Понимая всю меру грозящей нам опасности, я пытался привести ее в чувство, но напрасно, и тут оглушительный треск возвестил, что нашей бешеной езде был положен самый неприятный конец. Карета разбилась вдребезги.
М.Г.Льюис "Монах"[/b]
В лицо нам дышит грозовой раскат,
Нам хлещут в спины волны Ахеро́на,
И па́губы струится аромат
По каждой ветке сло́мленного клена.
Рвут лошади от пры́ти стремена,
Над леденящей проносясь пучиной,
И ночи возведенная стена
Коварством желчной радости змеиной
Сжимает сердце, мечет молний яд...
Я обликом твоим завороженный,
Но от озноба лошади хрипят,
И экипаж теня́ми пораженный.
Ум огневицы шепотом объят
Но пламенем его мне не согреться,
Меня больным увидеть норовят.
Но знаю. Ночь. Галоп. Ее наряд…
О где же? Где княжна моего сердца?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577971
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
(Вірш НЕ автобіографічний)
У любви нет осени -
Есть весна и лето.
/Черных Ольга. У любви нет осени./
У любви нет осени...
Как же получается,
Что виски без проседи,
А любовь кончается…
Не дождями битая,
Не морозной плеткою,
А постылым бытом
И дешевой водкой.
Буднями усталыми,
Бесконечной руганью,
И детишек малых
Глазками испуганными.
Неуемной ревностью,
Непробивной тупостью,
Неопрятной серостью,
Неприятной грубостью.
Ночью недоспанною,
Правдой недоисканной,
Незажившей раною
От измены близкого.
Тришкиным безденежьем,
Сэкондхенда рубищем,
И куда ты денешься -
Безнадега в будущем.
Ласкою напрошенной
Счастье не питается...
У любви нет осени.
А зима – случается.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577813
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 29.04.2015
ты крайне была недовольна,
считая меня неуёмным.
пичужкой вспорхнула со стула
из рук сорвалась в полуночье.
присевшая на подоконник
ты, вдруг улыбнувшись, взглянула,
и светлое сплавилось с темным,
оставив во мне троеточье...
чего же ты все таки хочешь?
из сердца звезду - икебану?
у ног с аметистами море
в котором грустит атлантида?
запретные тайные ночи -
мечтанья твои, в априори?
когда же звучать перестанут
желания в тоне сердито?
а может в тебе полнолунье
течет по серебряным венам?
поэтому блеск за дверями
сокрыт, чтобы стала ничьею?
наверное жертва колдуньи!
но тут же вонзишься губами:
«ко мне, -
скажешь тихо и нежно,-
иди, дурачок, побыстрее…»
13.01.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577694
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Подогнав раздумья кофе,
Потушив тоской окурок
(рюкзака заправский профи,
до приличья - дура–дурой),
Двинусь мыслями на север
(охладить немного профиль)
На «в линейку». Ветер – веер.
Парус – фантики от «тоффи».
Якорь – верный «Закарпатский».
По веслу – простая паста.
А 100 ватт запанибратски -
Вместо солнца. Ночи – баста.
Штиль – не друг. Штормам – баллады.
Мысли – волны… до цунами.
Музе дивной – серенады
(кто–кому – решим с ней сами)...
Я отдам себя - ветрами…
До вершин… хоть в Лунный кратер…
Вздохом, встречным с небесами…
Всю себя… до Альма–матер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577569
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
На цыпочках я проберусь в твой сон,
Ведь наяву, увы, с тобой не буду,
В судьбу мою попал невесть откуда
Прогнать тебя, теперь, не в силах вон.
Прохладным ветерком коснусь ресниц,
Укрою губы сладким поцелуем,
От пыла их сгореть сейчас рискую
И падаю без чувств я рядом ниц.
Но поднимаюсь, стряхивая пепел,
Дотла сгоревших, призрачных надежд
С, недавно белоснежных, тех одежд
И... снова горизонт мой чист и светел.
27.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577496
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Себе
Не стучись в эту дверь – не откроют.
Не звони в этот час – не ответят.
Ты для этих, людей - уже в прошлом,
Для тебя эти окна не светят.
Только ты продолжаешь стучаться,
И напрасно звонки раздаются.
Не зови улетевшее счастье,
Не ищи на пустыне приюта.
Ты пойми: твоя роль отыгралась
И актёры другие в афише.
А в душе твоей песня осталась,
Ещё сердце мелодию слышит.
Пожелай тем, кто в прошлом, удачи;
Пожелай им здоровья и счастья!
И уйди в новый день, восвояси,
Позабудь и звонить, и стучаться.
Это трудно, но если так надо,
Надо рвать, по – живому, хоть больно!
День подарит нежданную радость
И тепла ты получишь довольно.
Я звоню, я стучу, - без ответа…
Мой двойник, – моя память, - со мною
И бессонная ночь, до рассвета,
Давит мозг, как в тисках, тишиною.
26/04/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577353
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Ну, как мне вкратце объяснить
Что в темноту
уходит
нить?
Что я тобой давно больна,
Но не была
исцелена?
Тебе доверить, как врачу,
Что сомневаться - не хочу,
Но поразительный недуг
он сам собой
приходит вдруг?
И я тогда едва жива,
Теряю сердце,
и права,
и суть того,
Что ты - придёшь,
И ключ таинственный
найдёшь,
От тех дверей, от тех темниц,
Где мечется,
как стая птиц,
Моя необнятость
вчера...
Непониманья
мишура...
И одиночество
потерь
Опять сквозь сон
ломилось в дверь...
И уходила я, глуха
Тропой забытого греха
В себя.
Где старых чувств
труха...
И ненаписанность
стиха...
А нить -
Из дум моих хомут,
Сжимает
Горше
Тяжких
Пут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577312
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 27.04.2015
** «Я – повторю!»
О, Женщина! Я поклянусь Творцом:
Блаженств источник ты, ниспосланный Отцом,
Всех радостей земных, услад родник,
Ты свиток из хурмы, миндаля, меда!.. Вник
Я в сущность колдовства, изведав сладость тела,
Познав Тебя в любви, я повторяю смело:
Ты – ведьмовское зелье, тот напиток,
«Что жжет огнем, едва в уста проник!» *
-----
* (В. Брюсов, «Ты – женщина…»)
** первой ночи отраженье…
В эту ночь и вдох – неповторимый!
А луна – свидетельницей-сводней…
Счастлив будь и подари любимой
Счастье: стать ей Женщиной сегодня!
**
Твое платье снимая, шепну невзначай нежно в ушко:
«Не стыдись, взгляд не прячь, счастья не отстраняй!.. помолчи!
Для тебя эта ночь, роз дыханье!.. и я не разрушу
Ожиданья надежд из девИчьей, из первой ночИ!..»
**
Ты приходишь во сне явью сказки, светла и нагая,
И стоишь возле нас - а на ложе не ты, а другая…
Это пытки богов, искушение жаждой любви –
Позови же меня, моей Женщиной вновь позови!
**
Запрокинула голову, чувственна, ждущая, жадная
Ты в преддверии рая, на грани истомного срыва…
Ухожу в тебя, гурия падшая, грешный и жаждущий,
Сладко падаю в пропасть любви – словно птица с обрыва!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577199
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Ні, таки я нап’юсь. Ой, напевно, що треба напитись.
Ось і липи в останнє своє одягли тротуар.
Вже віки без питань, без бажання когось там любити,
І от-от п’ятдесят перегорне мої календар.
Доле, дай і мені жебраком над розбитим коритом
Поканючить – хай солодко стане від слова губам.
Скільки, думав, хорошого мною у землю зарито,
А попробуй копни – тільки прісний і сіренький ямб.
Дай сльозою змочу я рядки під сальце і перцівку
Про недолю-злодійку, про "жизнь", про польоти вві сні,
Про жінок легковажних, про музу, ту вітряну дівку,
Про тягучу й липку, гірку правду в солодкій брехні.
«Ах, примара Олімпу, лаврові вінки, куца слава!» –
То напевне ж комусь так лоскочуть його рудимент.
Я, на жаль, не із тих. Чи на щастя. – І в долі-шалави
Серед втіх цих беру лише вічнозелений абсент.
І який буде слід, що нащадкам залишу потому,
Хто згадає і чим, добавляючи лайку чи мат,
І спіткнеться об лінь мою, пляшку, лукавство і втому,
І заходиться ревно сміття слів пустих прибирать?..
***
(вільні вправи. переспів, С.В.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577193
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Встав на ноги где–то между шишек,
Топали наивно нагишом
Без кричащих подлости штанишек
В мир, зачем–то созданный Творцом.
Яркой птичьей стайке из детишек
Всё казалось плёвым пустяком.
Смеха под ресницами излишек
С губ срывался чистым серебром.
Громкими птенцами из–под крыши
Грёзы заплетали языком,
Глядя на настенные афиши
Будущего в платьице рябом.
_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _
Да. Года разворотили нишу,
Где мечты – костром,.. а двери – лбом,...
С некогда в цветах, теперь поникшей,
В честь надежд наклеенной афишей.
Под дождями – скомкано застывшей…
…Глупости. Подкрасим. Иль облом?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577042
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
[i]Только ступеньки и сонные крыши.
Надоедливо капает март, нарушая давно установленный ритм часов.
Я, охрипшая, надрывистым голосом впиваюсь в твой воздух. Слышишь?
Не отпускай меня, не молчи! Мне не хочется больше чужих мостов.
Перестань приглашать меня в гости, каждый раз кидая: «приезжай еще как-нибудь!»
Вместо этого жду заветных: «возвращайся скорее домой!»
Мне нужен твой голос, по-отцовски, строгий и добрый. Не пытайся меня оттолкнуть.
Ты холодный. Сердитый, угрюмый. Для многих. Но для меня – родной.
Только ступеньки и сонные промокшие крыши.
Это вид из окна. На четвертом. Там, где приходится быть все также чужой.
А мне нужно большего. Мне хочется знать изнутри, как живешь, чем ты дышишь.
Там, откуда я к тебе поднялась, уснул небоскреб, отсыревший и нежилой.
Я рискну, достучусь до тебя. Вот увидишь.
Когда будешь готов, дай мне знак. Я на цыпочках, тихо-тихо вольюсь в твой ритм.
Будто так и жила всегда. Между рождением и сегодня. Без передышек.
Словно не было километров, зим, трещащих асфальтов, затянувшихся битв.
На моем маршрутном листе было разное.
Остановки, приюты, массивы, даже страны! Но какое это теперь имеет значение?
Ты – город из снов. Ты мой Дом. Мой Друг и мучитель, мои соблазны.
Весь. Вместе с сонными крышами. Мой пункт назначения…[/i][color="#e3a322"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577035
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Соври себе что миновала ночь,
Что алый сумрак укрощает зверя,
Когда Авроры девственная дочь
Упасть готова ни во что не веря.
Что смерть не яд греховной суеты,
Что страсти тела во шео́л не свергнут,
Что душу излечить сумеешь ты,
Когда желанья навсегда исчезнут.
Соври себе и не стремись прозреть,
Ослепнуть можно, открывая двери.
Пусть светом землю обжигает твердь
И алый сумрак подавляют звери.
_______________________________
Шеол -(евр. «неисследимый»; по-гречески переводится как «ад», иногда как «могила»), в иудаистической традиции царство мёртвых, загробный, «нижний», или «низший», мир, противополагаемый небу (Пс. 138, 8; Амос 9, 2; Иов 11, 8).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577029
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
За картиною К.Роландо "Серце на розрив"
[img]https://cs7053.vk.me/c7008/v7008652/d5bf/V8mP7lpl7uI.jpg[/img]
Серце – на розрив. Пелюстками злив
падає акорд.
Вітер скам’янів – крила загубив
в інтервалах нот.
Клавішам болить натискати мить
пам’яті хвилин:
подорож стоп-слайд… і слова мовчать –
п’ють адреналін…
Тихо у саду. Маревом пливу
по роках скульптур.
Серце – на розрив. Сніг давно розцвів,
розкришивши мур…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577015
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Я выполню своё предназначение:
До дней последних постараюсь жить,
Не придавая важности мучениям
С которыми приходится мне быть.
Бог с ними! Есть прекраснее, приятнее,
В часах моих земного бытия.
Мой нежный Ангел! Зорька незакатная,
Ради неё снести готовый я
Ну, что угодно! Пусть она, желанная,
Не ведая о трудности моей,
Идёт ко мне на встречу, долгожданную,
Для радости и нежности своей.
Улыбкой встречу, привлеку к груди её,
Захлёбываясь счастьем, обниму…
До вздоха своей жизни, до последнего,
Я не отдам любимой никому!
*****************
Ну, что взгрустнула, милая, скажи!
Откройся, расскажи свои печали.
Ты погляди: исчезли миражи,
Которые обманами мерцали.
Жалко надежд? Напрасные труды
Украли годы, подточили силы…
Но не смогли сердца нам остудить
Все тяготы, что вместе пережили.
Пусть трудно нам живётся в этот час,
И будущее видится несладким,
Но наши чувства согревают нас
Невянущим очарованьем сказки.
Ты для меня дороже всех людей,
Красивей всех, роднее всех и ближе.
Ты – моя крепость. Мать моих детей,
Ты – моё сердце, ты – источник жизни.
Ну, не грусти! Взгляни в мои глаза.
Ведь я всё тот же, только цветом белый…
Я так люблю, что словом не сказать!
Словесных речек русла, обмелели…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576971
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Вот говорят, что мы от них отстали,
Не по плечу нам никакой прогресс…
Но есть, пожалуй, спорные детали
И я к ним проявляю интерес…
Их антураж для нас недосягаем,
Они живут в сиянии огней…
А мы всё по старинке запрягаем
Своих изголодавшихся коней…
Им не понять, как всё у нас сурово,
И не слыхать, как тут у нас кряхтят…
А ихние капризные коровы
У нас телиться на фиг не хотят…
Они там обоснованно считают,
Что мы – лохи и всё у нас – туфта…
А мы на раз пробоины латаем
В рычащих и грохочущих лифтах…
Они нам «парят» окна от «Rehau»,
Но те у нас не «катят» всё одно, -
Бывает разве круче ноу-хау,
Чем холодильник, встроенный в окно?…
Мы здорово во всём поднаторели
И не боимся ихних ГМО…
Они же все реально зажирели, -
Ни в жись не сдать им нормы ГТО…
Пускай не так светло у нас в подъезде
И во дворе всё то же ё-моё…
Зато мы на любом партийном съезде
Навёрстываем планов громадьё…
И пусть быстрее мчится ихний поезд,
Пусть там комфортней даже старикам…
Зато мы их легко заткнём за пояс
По бездорожью, танкам и стихам!
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576923
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
За картиною К.Роландо "Після дощу"
За знайомство з творчістю цього художника й за натхнення вельми вдячна
Тому, що воює з вітряками
[img]http://files3.adme.ru/files/news/part_64/640205/13139660-R3L8T8D-1000-1.jpg[/img]
Після дощу зіничних блискавиць
І вітроВІЇв, що зламали крила,
Текли струмки згори по краплях вниз,
Пекли вогнем, як сіллю, землю шкіри,
Змивали геть потрощені слова,
Розкидані тайфунами емоцій –
Оговтувалась Пам’ять ледь жива
Від болю скалок десь у третім оці.
Душа сама стояла на мосту –
На перехресті днів «Учора – Завтра»
І пропускала уперед сльозу,
Мов службу МНС - гасити ватру…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576782
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Существует несколько версий легенды о Нарциссе, более или менее полных, но существенных различий всего два: одни утверждают, что юноша умер, и на месте, где лежало его тело, расцвел одноименный цветок; по мнению других, боги сжалились над беднягой и не дали ему умереть, превратив в цветок нарцисса прижизненно. Как было на самом деле - теперь уже не установить: из свидетелей остались только цветы, а из них слова не вытянешь.
Возможно, дело было так:
Юноша по имени Нарцисс был сыном речного бога Цефиса, и отличался необыкновенной красотой. В те далекие времена девочки бегали за мальчиками ничуть не медленнее наших современниц, так что Нарциссу приходилось туго. Зато бег по пересеченной местности помогал ему сохранять хорошую спортивную форму, а это, в свою очередь, подогревало женский интерес. Особенно усердствовала горная нимфа Эхо (им, нимфам, больше и заняться-то было нечем). Увы!- то ли Нарциссу, питающемуся, как и все древние греки, исключительно древней гречкой, были чужды призывы грешной плоти, то ли ориентацией он отличался традиционной для тогдашних греков, но нетрадиционной для нас, но факт, что страдания влюбленной Эхо были ему глубоко параллельны.
Уязвленная до самой глубины своего мифического «я», нимфа обратилась к Артемиде с просьбой разобраться с неправильным пацаном. Богиня Артемида, она же Диана, она же сестра Аполлона, покровительница нимф, фавнов, охотников и прочей лесной твари, даром, что сама девственница, прониклась сочувствием к душевным терзаниям одной из лучших своих подопечных. Оставалось только дождаться удобного случая для мести.
Тут пришло время открыть страшную тайну: Нарциссу в свое время было предсказано, что жить ему предстоит долго и беззаботно, но только при условии, что он не увидит своего лица. Зеркал тогда еще не существовало, фото- и видеотехники тоже, так что все могло закончиться хэппи-эндом, если бы не законы оптики и женское коварство.
В один чудесный (для цветоводов) день, после очередной порции древней гречки, Нарцисс почувствовал жажду и наклонился к идеально гладкой (зеркальной, как мы сказали бы сейчас) поверхности лесного родника. И первое (и последнее), что он увидел, была его прекрасная рожа. В чем заключалась роль Артемиды, не совсем понятно: то ли раньше водные поверхности не бывали гладкими, то ли угол падения не равнялся углу отражения, то ли Нарцисс до этого момента пил с закрытыми глазами. Как бы там ни было, оторваться от созерцания открывшегося ему видения юноша уже не смог – он буквально присох к этому роднику, если можно присохнуть к мокрому. Проходили часы, затем дни, силы оставляли хлопца, а находящееся на низком уровне развития производительных сил древнегреческое общество не смогло обеспечить нуждающегося трехразовым питанием и создать ему приемлемые условия для полноценного отдыха и восстановления сил непосредственно на рабочем месте.
Дальше события развивались по одному из двух, описанных в первом абзаце, вариантов.
Если читателю интересно мое мнение, то, возможно, Нарцисс и совершил некоторое преступление против общества, отказавшись создать его ячейку, но смертная казнь за такое – це вже занадто*. Поэтому, чисто по-человечески, хотелось бы, чтобы Нарцисс был превращен в цветок прижизненно. Но надо признать, что другая версия выглядит гораздо более правдоподобной, а мы ведь имеем дело с мифом, а не совсем уж сказкой. Кстати, в легенде о Гиацинте древние греки более конкретны и реалистичны: там цветы вырастают из капель крови убитого юноши. Но это совсем другая история.
Так что Нарцисс умер – да здравствует нарцисс, самый изысканный цветок в мире. Говорят, что головку свою он склонил, то ли скорбя о погибшем тезке, то ли любуясь своим отражением, то ли признавая превосходство королевы розы. Не буду комментировать два первых пункта, а о третьем скажу, что «некоторых роз и рядом не стояло». Не зря пророк Магомет сказал: «Если у тебя есть два хлеба, один продай и купи нарцисс, ибо хлеб – пища для тела, а нарцисс – пища для души».
А как же Эхо? А Эхо совсем чокнулась – бегает до сих пор по горам, и если крикнуть – откликается. На то она и эхо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576704
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Мне хорошо с тобой вдвоём под старой-старой липой...
Приятно время коротать и на часы,..не глядя,..
Не осторожничать в словах,..с тобою,вместе,рядом...
Я напишу тебе стихи о том,..что шепчут камыши...
И про синицу в кулаке,..которая ручная...
О горизонте вдалеке - история иная...
О золотистых куполах,..что на пригорке,..выше...
И о красавце звонаре( все девки по нём сохнут)...
А он...Он, словно,..не в себе...Волна его другая...
Его мелодии звучат...И не дают покоя...
Его мелодии - сильны... И высоко взлетают!..
И долетают до небес...С седою головою...
А может небо вниз летит,..чтобы её услышать?..
И возвращается назад...И просветлённо дышит?..
И чудеса они творят - слезами умиления...
И чудеса от них с душой!..И всех грехов прощение!..
Я напишу тебе стихи под старой - старой липой...
Ты только их прочти,..прочти...
Я не услышу всхлипы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576656
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 24.04.2015
Коли ти залишиш кохання в кімнаті і вийдеш...
Зачиниш всі вікна і двері.І цвяхи у раму.
Кохання тихенько помре...Ти його потім знайдеш.
Та тільки сильніше зачиниш відчинену браму.
У нього не буде могили.Лілей не принесуть.
І хрест дерев"яний йому із смереки не зріжуть.
Малі Янголята тихенько в куточку заплачуть.
І через століття про нього віршами розкажуть.
Мій смуток про нього всю душу проїв.Я навмисно
Зробила маленьку могилу і квіти садила.
Із спогадів дощ там на хрест шив віночок-намисто...
І осінь із листячка ладаном шепіт кадила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576624
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 24.04.2015
(подражание А. Фету)
Я тебе ничего не скажу.
Лучше ты не узнаешь о том,
Что я к Тютчеву в гости хожу,
И о чем мы болтаем с ФетОм.
Я и к Саше однажды на "ты".
Он обиделся, в драку полез,
Сгоряча звал стреляться в кусты...
Тут, на счастье, приперся Дантес.
Я тебе не открою один,
Только мне лишь известный секрет,
Что Некрасов - простой гражданин,
А не русский великий поэт.
Мне об этом Серега шепнул
После третьей бутылки вина.
(Тут Есенин, конечно, загнул:
Он и сам-то - не величина).
Маяковский - вот тот громадье!
Но по части притырить - не горд.
Выдавал он мое за свое.
Байрон тоже, а вроде как лорд.
Никому больше не признаЮсь,
С кем я был на Олимпе знаком.
И тебе не признАюсь - боюсь,
Не познав, обзовешь дураком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576501
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Люблю пустой горизонт.
Как новый тетради лист.
Как антивоенный фронт,
Своею границей чист.
С зарёй один–на–один.
По вечеру. По утр́у.
И солнца румяный блин
Ему всегда по нутру.
Люблю пустой горизонт.
Хлебнув простора глоток,
Сцепил иголкой озон
С собой на т́учек стежок.
И птицей - мысли полёт,
Что ты есть – просто глаза.
Смотри, как мирно живёт
С землёй небес бирюза…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576442
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015
Среда эрзацобщения,
Болезней накопления,
От скуки пункт спасения,
Досуг и развлечение…
Кому-то заключение,
Кому-то заточение,
Кому-то приключение,
Кому-то обучение…
Задуман был для блага всем,
А стал для всех концлагерем,
Что под надзором рамблерей,
Что гугелом приставлены…
Ты вольный узник гетто,
Торчащий в Интернете…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576381
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Вот в́овремя проверила б подпругу –
Глядишь, и удержалась бы в седле.
Хоть, собственно, нельзя назвать недугом
Скольженье пятой точки по земле.
А так… проверка – аль ещё упруга?...
Всё прочее – так... рябью по воде.
Какая, право, глупость – выть белугой…
Большое эхо – маленькой беде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576236
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Весеннего хлебнув непостоянства,
Объевшись в настроениях фермат,
Стою в подшитом сыростью убранстве
На полдороги в майский ректорат.
Ни утра. Ни земли. Ни ощущений.
Ни знаю. Ни возможно. Ни вчера.
Апатии холодные колени
Поставили на спину два тавра.
Желания продуло сквозняками
Возможностей в распахнутых годах.
Обстриженными криво волосами
Лежат мечты в моих босых ногах.
И пусть лежат. Никто на них не взглянет...
Ни в зависть. Ни на радость. Ни на вздох.
Душа слезой под сердцем замерзает...
...надгробие уже/ещё эпох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576058
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 22.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2015
Уж сердце не зовет несбывшемся.
Не манит в голубую даль.
Нам, жизнью, допьяна упившимся,
Пустых надежд уже не жаль.
Не жаль нам пылкости растраченной.
Не жаль иллюзии и грез.
Не жаль в свиданьях не назначенных
Всего того, что не сбылось.
Не жаль далекого и близкого,
Нарочного и невзначай.
Не жаль того, что нам не высказать,
Ни дням ушедшим, ни ночам.
Не жаль той не раскрытой нежности,
Что нас напрасно прождала́.
Не жаль уже увядшей свежести.
И не согревшего тепла.
Не жаль любви судьбой не венчанной.
Ни страсти темной, роковой.
С тобой, не встреченная женщина,
Не жаль нам больше ничего.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576247
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
По прос́оленным в каплях листкам
Ручкой пущенной щедро кровью
Разбежалась родня пустякам.
…только вот не пустячной болью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576186
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015
А ревнощам твоїм немає меж.
Суперниця ж бо дійсно небуденна.
Вона полює повсякчас на мене,
Їй не важливе власне реноме.
І я не знаю, де, коли і як
Знов зачаруюсь у її обіймах…
Тому й на серці завжди неспокійно,
Тому й підозра допіка твоя.
Тобі ж на те, звичайно, наплювать,
Що ця коханка Музою зоветься,
Ти затялась – не смій чіпати серце,
Там двом красуням місця не бува!
І як мені вас, любі, помирить?
Тут, мабуть, і святому не дібрати.
В гарем, чи що, перетворити хату
І душу у мечеті освятить?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576040
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Сколько всяких примет и пословиц гуляет в народе,
Только лето застряло у хитрых туземцев в гостях…
И совсем не пора голосить панихиду погоде,
А выходит, что это сегодня совсем не пустяк…
За окном тошнотворно дождит и в душе непогода,
И тоска от пейзажей, исполненных в карандаше,…
А, когда не на шутку рассердится матерь – природа,
То становится ближе спасительный рай в шалаше…
Оголённым кустам и деревьям всё более стыдно,
Но весна не жалеет нарядов на их дефиле…
И приходится честно признаться, что очень обидно,
Коль на старости лет интересней иной туалет…
Осерчал откровенно пастух поднебесной отары
И плюют облака свысока на земной натюрморт…
Не случайно порвалась струна задушевной гитары
И пока не получится звонкий финальный аккорд…
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575917
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 21.04.2015
Такое фото - взрыв эмоций! Предлагайте свои варианты!
Ну да, подумаешь - крылья!
Нам слабости вовсе не чужды...
Чуть-чуть приложив усилья,
Вживаемся в женские судьбы.
Да, ангел в женском обличье,
В костюме нагом одалиски,
Стыдливость моя девичья
Ушла после рюмочки виски...
Слегка затянусь сигаретой,
От страсти любовной хмелея,
Лишь в ангела крылья одета,
Рубашку мужскую лелею...
Кто ж - женщина я или ангел? -
Все разом сплелось воедино...
Сдаю пред тобою все фланги,
Единственный мой мужчина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575804
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
Пока свеча горит...
И пламенем пылает...
И угол не коптит...
Лишь воском обжигает...
Пока душа с тобой...
И толще нить канатов...
Попутный ветер - твой...
Свечу не задувает...
Он хлещет по щекам...
А парус - на лохмотья...
А где то есть - покой...
И берег счастья где то...
Но только не для нас?..
Для нас одно - ненастье...
И выдох,..вдох - борьба...
Они,наверно,счастье...
Мышиная возня...
Закончится...Я знаю...
Успеть бы всё сказать...
Глоточек первый сделать...
На то свеча горит...
На то она пылает...
На то и воск плывет...
Так больно обжигает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575747
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015
Пред троном всевышних богов...
Один - сиротой на коленях...
Он память молил не стирать...
Чтоб с ней повстречаться опять...
Не смеет навек позабыть...
Он тёрпкий запах герани...
Как колокол утром звонит...
И синее небо с дождями...
Весну,..когда всё оживает...
И ласточек,..к гнёздам летящих...
Что крыльями землю чиркают...
И сны,..уводящие в счастье...
А боль - на кончиках пальцев...
Лишь слёзы излиться - ручьями...
Ничто не менять полюсами...
Просил он оставить память...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575388
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
скупой кивок отправит тысячи на иерусалим.
люди виляют хвостами и лижут ей руки.
такое чувство, что в моем мире настал монархизм,
и право править в нем передалось ей по крови.
так надменно не замечает подданных,
как церковный колокол не принимает язычника.
опускаю забрало жестокости междоусобиц,
из которых победителем выйти.
оставляю узкие прорези, сквозь которые она сможет меня узнать по голосу, узнать по взгляду когда вернусь. и
снимет уже с равного ей меня железо.
и потому пока не время ловить ее платок
не время служить величествам.искать ее взгляда.
время жить без союзников и наживать врагов,
наращивать сухожилия, получать раны и шить шрамы.
время не брать добычи, не класть на плечи лишний груз,
не покупать, не продавать, не верить.
если ее величество не делает выбор, то
ей нужно
его не оставить.
однажды я буду стоять на остывающем песке в одном полете стрелы от стен иерусалима.
готовиться как те, кто за и в стенах, для чего были рождены.
одни, сложив пальцы, будут рисовать перед собою крест, другие, стоя на коленях, бить лбами землю.
мои же упрямые руки будут повторять отточенный годами жест,
гладя воздух, перед собой, где должна стоять она
будущая королева.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575350
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
(на вівтарі бажань…)
– Воз’єднатися з чуттєвими стихіями,
Легким бризом – над розквітлими, шаленими
Яблуневими садами! Вітру віялом
Розпустити твої коси та зеленими -
Смарагдовими очима милуватися,
І втопитися у чарах їх сполоханим –
Чи гадання те циганчинеє справдиться:
«Буде ніч!.. І буде щастя вам, закоханим!..»?
Заповітні на тобі вивчати впадинки
Та по горбиках-барханах підніматися,
Цілувати затверділі виноградинки,
Разом пестощами-доторками гратися;
Чарувати ніч словами-павутинками,
Брать в полон – і віддаватися навзаємно,
Потаємними чуттєвими стежинками
Підніматись до вершин, яких не знаємо!..
...
Ще втішатися нектарами духмяними
Із жаги і насолоди тіл непізнаних, –
Захмеліти не вином – з кохання п’яними
В небеса злітати, падать в вир незвіданий!
Впитись щастям від вина твого любовного,
Гавань тиху промінять на бурю пристрастей,
Щоб глибини звідать моря невгамовного, –
І в цунамі почуттів тілам не вистоять!
А жагу твойого лона із благаннями
Безсловесними відчути, як запрошення!..
Розпалити ватру спраги тіл бажаннями,
В насолоду шлях відкрити із хорошою!..
І в пориві воз’єднання тіл вінчальному
Буть офірою на вівтарі жертовному,
Вознестись в коханні шалу – як в останньому!..
І кружлять, кружлять хмільним в танку любовному!..
**
(із циклу «Навіяне. Химери чуттів»)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573504
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Можливо…в якомусь
З наступних красивих життів…
А, може, і ні…бо,здається, того – не буває…
Якийсь подорожній торкнеться моїх почуттів…
За сотні віків…
в переповненім надто трамваї…
Якийсь подорожній
Торкає соляні стовпи
В піщаній пустелі… яка без початку і краю…
Що буде зі мною, якщо я відправлюсь – туди?!
Що матиму я?...
і що зараз, насправді, я маю?
Окреслені межі
Для наших усіх відчуттів…
Криваві стигмати назавжди чомусь відболіли…
І навіть під страхом сірчано-соляних дощів
Покинуті наші міста
ми забути не сміли…
Зникає минуле…
І зовсім нема майбуття…
Лиш тільки на храмах, як завжди, нова позолота…
Я знаю, ви легко забудете моє ім”я…
Я знаю… я знаю!..
- Пробачте, це Ви – жінка Лота?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575193
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
[i][b][color="#700707"]Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не хочу:
Хотілось би насититься –
Втопить в диви́нах очі;
Себе ж в вогні розплавити,
А серце – у коханні,
Охлялі дні розправити,
Немов бажання ранні…
А ніч сліпу, докучливу
Провчити… за нескромність,
Бо душу вкрай замучила
У піст ота скоромність.
Красивості не пишуться,
А будь-що-будь – не буду
Нехай жага потішиться,
Не потура́ти ж блуду!
Словесний блуд немислимий
Тим більш – його покута.
Хай зголоднію мислю я,
На те й словесна скрута!..[/color][/b]
18.04.2015
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575201
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2015
Не на камнях, не на воде, не на болоте, а где-то там, не знаю - где, стоит высотка. И кровь сплывает с той горы – мороз по коже: там шлемы рубят топоры, и нимбы тоже. Там зубы - в пыль об удила, и от бессилья, там вперемешку сталь, тела, рога и крылья. И кто не в теме – не поймет, зачем кровища: да что им, мало тех высот? Да вон их – тыщи! Но где-то реет черный цвет, и белый где-то, а полосатых флагов нет - не зебры это. Не безымянные они, не бесфамильные, и здесь прошли в былые дни сраженья сильные. Теперь блаженства тишина, или отчаянья, - и лишь за первую война, переднекрайнюю. Смертельный бой, последний суд - нутро наружу, за человеческую высоту, за душу.
И где-то там, в бою, и я, а это значит, что высота это моя, никак иначе. На самом пике высоты держусь и знаю: Бог не приемлет пустоты и хаты с краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573115
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 17.04.2015
Однажды в полнолунье, когда вся ночь светла,
Варила фея зелье до самого утра
Как раз в такое время и надобно варить,
Чтоб быть всегда красивой и радость всем дарить.
Закончилась у феи волшебная пыльца…
Уже рассвет алеет, а рядом нет гонца,
Который бы принес ей в критический момент,
Такой необходимый для зелья компонент…
И с каждою минутой у феи меньше сил
И тут колдун соседский как раз и позвонил
-Могу тебе по- дружбе я дать пыльцы любой,
Но мы контракт подпишем- ты станешь мне женой
У самого у края границы «жить- не жить»
В слезах решила фея, что замуж выходить
Ей все-таки придется
(неладен будь колдун)
И вот сыграли свадьбу, под звуки грустных струн.
Но кто же знал, что в зелье, от счастья сам не свой
Колдун по просьбе феи сыпнул пыльцы другой
И ,выпив зелье, фея внезапно расцвела,
Но красота другая на этот раз была
В глазах ее пылала неистовая страсть
Она, взмахнув кудрями, заставила упасть
К ногам своим все звезды, и солнце и луну
И весь их жар пустила на темя колдуну.
Испепелив мерзавца, смахнула пепел в ров
И следа не оставив от свадебных оков.
Тут пали злые чары, прошли как сон пустой
И фея возвратилась опять к себе домой…
А колдуны пусть знают, коль жизнью дорожат-
Рассерженная фея страшней чем сущий ад!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575120
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.04.2015
Прощався день.Напівсіренький плащ
На плечі опустив і сів тихенько.
А я почула в тиші знову плач.
Це був мій плач...Чи Янгола близенько?..
Для чого ці випробування?Ніч
Сідала у кімнаточці і спала...
Палили зорі півстареньку піч,
Щоб я не змерзла...Щоб на ранок встала...
Чому для мене болі стільки?Сни
Тулилися до купочки і мерзли.
А я горнулась вкотре до весни...
Писала ніким читані новели...
Прощався день.Не вернеться.Зітруть
Його з думок всі ніченьки і люди.
Маленькі Янголятонька несуть
Вчорашнії думки на старім блюді...
Їх викинуть із днів.Зітруть...Порвуть.
Для чого стільки болю?Я не знаю...
Для чого рай?Живою розірвуть
Маленьку душу Віди...Та лАтаю
Її віршами...Я люблю цей світ...
Всіх грішних...Всіх,хто душу мою били...
Тулився день через сто сотень літ...
А я люблю всіх тих,що не любили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574927
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Пишу тобі.Ти не відкриєш лист.
Папір все труть дощі у хвіртці старій.
Дощ кроїть півдумки із півнамист.
Дописує чорнилом півсценарій.
Пишу тобі листи.Там всі слова
Мені зібрали вкупі Янголята.
Як я тебе хотіла цілувать...
А я взамін їм чистила крилята...
Пишу тобі..Тобі їх відішлють
Навіть тоді,коли мене не буде...
Коли мене землею загребуть...
Лиш Янголи з тобою мої будуть...
Пишу тобі листи.Ти не читай.
Та буду знати,що дощі читають.
Та буду знати,що в душі є рай...
У котру тільки камені кидають...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574935
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Вот и снова душа причащается
Ароматами первых цветов...
Если сердце однажды влюбляется,
То "из песни не выбросить слов".
И ты знаешь - тебя заприметили
На ладонях цветущей земли
Гуси -лебеди.., белые лебеди -
Птицы-ангелы вечной любви.
Так бывает, порою случается,
Что не веришь ты больше в любовь.
Только если она потеряется,
То вернется когда-нибудь вновь.
И опустится маленьким пёрышком
Для уставшей души письмецо -
Нет в любви ни краёв а ни донышка,
Замыкаются чувства в кольцо.
Хорошо, что тебя заприметили
На просторах огромной земли
Гуси-лебеди.., белые лебеди -
Птицы-ангелы вечной любви.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574910
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Экспромт
Ещё ты влюбишься не раз...
И будет больно,..как в тот раз...
Когда летела мотыльком к свече на пламя...
Та бабочка...белым-бела...
А угольком - упали крылья,..умерла ...
Мечтать о лучших временах...
О страсти в осени,..ветрах...
Хоть будет всё совсем не так,..
Как в тех туманных миражах...
Роман - не сказка...В нём - экстаз...
И драма в нём,..и жизни - прах...
И след оставит глубоко...
Так больно душеньке,..темно...
Но хочется писать вдвоём...
Глава- моя,..глава - его...
О жарком лете за окном,..
О страстной неге - ночью,..днём...
Прикосновениях к душе...
Она в прологе - в неглиже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574794
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Забутий подих вітру...
Розтріпане волосся...
Співає скрипка...плаче свій аккорд.
Душі загаслу квітку,
І кіс моїх колосся,
Не руш...Я не для тебе мій... milord.
Джерел свячені води,
Скувала чорна туга...
Я боса через горе перейду.
Побачиш мою вроду,
Коли повіриш в Бога,
Не час...за сто віків тебе знайду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574785
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Слава богу, пора разговляться, -
Как-никак, а закончился пост…
Но пришлось призадуматься, братцы,
Ведь вопрос кулинарный не прост…
От тоски загибается «Цептер»,
В холодильнике только грибок…
По карману из кучи рецептов
Разве что из го…(ой!) из пшена колобок…
Кишки марши играют конкретно,
Нагло требуют, падлы, икры…
Но икра, говорят, это - вредно, -
От неё помирают свекры…
Вянет листик капустный в корзине…
Посадить что ль в горшок артишок?
Ведь от бешеных цен в магазине
Мне (х)ана-филактический шок…
Нет давно натурального чаю,
Заварю-ка, пожалуй, пыльцы…
И немного ещё поскучаю,
И отброшу с концами концы…
апрель 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574635
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Нe пeчальтeсь, гламурного мира княжна,-
Всe придeт, всe однажды получится.
Что красива, нeжна, но пока нe жeна -
Можeт быть, просто нe было случая?
Можeт, в тихих кафe или залах дворцов
С Грeeм Вы повстрeчались нe раз,
Но eго срeди прочих рeтивых самцов
Нe отмeтил Ваш опытный глаз?
Можeт просто, княжна, Вы так любите "свeт",
Что блистаeтe большe в ночи,
Когда алый /на рeях/ и шаровый цвeт
Нeвозможно никак различить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572896
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 15.04.2015
На столе предо мной белоснежный листок –
Моей жизни земной, бесполезной, итог.
Нет на нем адресов, ни событий, ни дат,
Ни дурных голосов, ни высоких наград,
Ни имен, ни фамилий, ни душ и ни тел,
Будто бы не любил, будто бы не хотел.
А быть может, хотел, да вот только не смог…
Вот и вышло, что бел моей жизни листок.
Уходящую жизнь не держу, не зову,
Я возьму этот лист, пополам разорву.
Есть утес над долиной – это будет мой лист,
Гроздья спелой калины заменят мне кисть.
Полосну до крови, след оставлю багряный -
Имя чистой любви, распечали незваной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571601
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 15.04.2015
Иди– нет страха,
Нет обмана,
Печали нет -
По ровной глади океана
Струится свет.
За каждым шорохом
Не я́сен
Ответ теней,
Но мир блистанием
Прекрасен
На смене дней.
Забыв мечты
Узнай, что скрыто
За ширмой сна -
В лучах сияния
Разбита души
Стена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574401
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Такі літа пішли – і апеляцій
Не подаси в найправедніший суд,
А кожен день – настирний папараці –
На вістрі одкровення і сенсацій
Закохує мене в твою красу.
І за які лаштунки заховати
Моїх тривог розвеснену печаль?
Ні унції уже, ані карати
Не викуплять всесилля циферблату
Де вже й хвилини розпачем ячать.
Та ж хто мені любити заборонить?
Таких природа не надбала сил!
Супроти всіх неписаних законів
Ступаю сміло в турбулентну зону,
У океан – без компасу й вітрил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574293
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Вы не видели, как по весне прорастает нарцисс?
Как взрывают промерзлую землю зеленые копья,
Как, зимы исполняя последний нелепый каприз,
Налипают на них запоздалые снежные хлопья?
Вы не видели, как по весне расцветает нарцисс?
Над упругим листом приглушенных тонов изумруда
Вдруг в изящном поклоне головка склоняется вниз,
Чтоб Вселенной явить, наконец, шестикрылое чудо.
Вы не видели, как по весне полыхает нарцисс?
Как под голыми ветками все еще спящего сада,
В беззаветном порыве себя отдавая «на бис»,
Полыхает нарцисс...
Я другой не желаю награды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574266
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015
Я не хотел бы встретить вас в бреду,
Чертя обрывисто слова руками,
У всех ветров душой на поводу,
Когда застынет ум между мирами,
И оборвется нити белизна
При соприкосновении щеками,
я не смогу сказать вам, как пьяна,
От вашей чистоты душа пустая
Когда внезапным смехом зажжена
Пространственная тишина сияя
В которую я отболев уйду,
Собой все бреши мира закрывая,
Я не хотел бы встретить вас в бреду,
Изломано невнятными словами
У всех ветров душой на поводу,
Терзаемый безумия волнами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574194
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 14.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.04.2015
[youtube]https://youtu.be/ekrsy5zUeBA[/youtube]
[i][b][color="#910000"]У пам’яті ще дні мого дитинства…
Коли все ще попереду було…
Та вже зустрів те неймовірне дійство,
Котрому дивувалось все село!
Було те диво дивне на Великдень…
Будив нас ранок і... церковний дзвін,
Мені здавався надто він великим,
Що не вміщався навіть в серці він…
Дідусь мій, перш ніж куштувати паску,
Так щиросердно і... за всіх моливсь.
А ми малі були… Й велику ласку
Хотіли б мати зараз – не колись.
Бо в нас іще були пусті кишені,
Як паска на святковому столі**,
Ми, малюки, наївні і невчені,
Відчули Божу ласку на чолі:
То сонечко ласкаве і привітне,
Що вигравало крізь вишневий цвіт,
Разом з весною і святами світло
Так щедро слало ласку на весь світ.
А зараз що?.. Як глянув у віконце
(Вікно зі спальні дивиться на схід),
Побачив я, немов в дитинстві, сонце,
Що починало по землі свій хід…
Та не раділо чомусь те світило
Й не дарувало посмішку воно…
Пред ним ми чимось, певно, завинили,
Затьмарили небесне в світ вікно!
То, може, я, а, може, й інші люди
Не так, як треба, в Бозі живемо?
І промені не ті у сонця будим?
Не ті цеглини в дім свій кладемо?
Та є ще час! О, люди добрі, каймось!
Є час – себе і вимір свій збагнуть…
А ні – життя свого ми відрікаймось,
Щоб ощадить планети вірну путь[/color].
[/b]
12.04. 2015
_________
*[color="#160091"][color="#000dff"]Пригадав ритуал, що існував у родині,
коли після "всенощної" освячену паску
їли лише після колективної молитви.
А потім виходили дивитися на сонце,
котре (нам здавалось, а може так і було),
переливалось усіма кольорами райдуги,
радіючи Великодню і Воскресінню Божому.
**Часто у паски, випеченої у домашній
печі утворювались пустоти, які бабуся
пояснювала (певно, жартома) тим, що
там “ночував Бог”. А... може так і було? [/color][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573924
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Согретым звоном сна нефритовых полей
Укрыта нежно лань в твоем вечернем взоре,
То пенится закат, то волны катит море,
И стонет в тишине завистливый Орфей.
Бежать бы в полутьму оливковых садов
И плакать над собой душе, что льнет к раздорам
Но тянется стезя к ониховым просторам
Теряясь в белизне сожженных берегов.
За то, что сбросил я хитона Несса пыль,
За то, что не искал в туманной сказке быль,
И тайны вековой срывал вуаль кошмара
Возмездие грозит сплести венок терновый,
И я его принять бокалом дней готовый -
Я грусть твою испил в мерцании пожара.
____________________________________________
оних – одно из благовонных веществ, которое должен был взять Моисей для составления благовония, полагающегося перед ковчегом откровения в скинии собрания.
Несс (греч. миф.) — кентавр, сраженный стрелою Геракла; перед смертью дал совет Деянире, жене героя, собрать его кровь и пропитать ею одежду любимого. Надев отравленную кровью Несса одежду, Геракл, несмотря на все усилия, не смог ее снять и умер в страшных мучениях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573903
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Я тонкий отзвук сущности огня.
Луча застывшая усталость,
Во мне веков прошедших слабость -
Слеза зори воскреснувшего дня,
Я только то, что вы могли понять.
Я флейта кличущая стадо,
По мне звенит дождем прохлада,
Во мне всем вашим горестям печать.
Я радость непочтенная никем.
Цвет розы на кресте распятой,
Я междустрочные слова поэм.
и гро́зы пахнущие мятой.
Я страдника измученность руки.
Боль мраморных улыбок статуй
Я никому не нужные стихи,
Я смех пьянящей грустью сжатый.
Я отсвет чистой сущности огня.
Я звук симфонии забытой,
Слезой зори воскреснувшего дня
Я зов двери́ во тьму открытой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573891
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2015
давай сегодня просто помолчим.
запьём любовь несладким,чёрным кофе.
ловить слова научимся на вдохе,
закроем двери просто, без причин.
давай смотреть научимся в глаза
а пальцами ловить дрожанье тела.
на высоту нежданного предела
нас поднимает вера в чудеса.
давай закроем окна. ветер спит.
обнявшись, тихо просто потанцуем
руками сердце в воздухе рисуя,
пусть нас любовь без памяти кружит.
давай сегодня для других умрем.
закрой глаза. ты чувствуешь, как небо
нас кутает прозрачным, теплым пледом?
весь мир исчез. остались мы, вдвоём.
давай сегодня - всё, без лишних слов?
желания оставь и бесконечность,
незримую и преданную вечность
за окнами прозябших городов.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562631
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 12.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2015
За дождь и снег,..за ветер буйный,..
За гром и молнию в грозу...
За всё,что было и что будет...
И за пришедшую весну...
Спасибо,Господи,за вздох...
Спасибо,Господи,за выдох...
За дни спокойствия,..тревог...
За настроение - спасибо...
За месяц лодочкой на небе...
За солнца лучик на заре...
За сердце,любящее,рядом...
Спасибо,Господи,Тебе...
Спасибо и за милость,..ласку,..
За веру и любовь Твою...
За чудо света из чудес!..
За те слова - Христос Воскрес!..
За то,что даришь всем надежду!..
И не отнимешь никогда!..
За не тяжелый крест - спасибо!..
И за мелодию в сердцах!..
Спасибо и за Божью кару!..
И за Хранителя с небес!..
И за попутный ветер доле...
По воле величайшей среди всех...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573722
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 12.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.04.2015
Обязательно посмотрите фильм "Вселенная Стивена Хокинга" или почитайте об этом удивительном человеке. Впечатляющая история жизни!
У силы любви нет предела,
Нет рамок и нет границ,
И как бы душа ни болела
Любви не сотрешь страниц…
Казалось бы, нет больше мочи,
Бороться, думать и жить,
Но сердце сдаваться не хочет,
Но сердцу нужно любить.
Всю боль, болезни, страданья,
Любовь может все одолеть,
Вся сила ее в созиданьи,
В рождении жизни… сквозь смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573401
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015
Попробуй мыслить раненой душой
И сердцем, так истоптанным словами.
Не бойся быть накрытым чувств волной,
Иначе боль в душе будет годами...
Когда тонуть ты будешь в тишине,
Пусть музыка тебя поднимет выше.
Сомненья пусть скорей сгорят в огне,
Огнем - которым твое сердце дышит.
Пусть дышит вечно! душу сохраня.
Горит то сильно, то едва мигая.
Согреют мысли языки огня,
И тишина отступит убегая...
Не дай потухнуть этому огню,
Пускай горит он ярко - ты живёшь им!
Пусть не погаснет, я тебя молю...
Ведь только так ты сможешь быть свободным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573143
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 10.04.2015
В лес тот белоснежный я пойду к фонтану,
Что в тени деревьев серебристолистных.
Из него испивши, смою я усталость,
Вместе с ней исчезнут все воспоминанья.
Пышность аромата вянущих растений,
Много крупных ягод, но их вкус всё горьче.
Грусть моя в раздумьях здесь, со мною рядом
В полумраке сада, что цветет лишь в полночь.
Лепестки в безмолвьи щедро увлажняю
Не водой простою – каплями-слезами,
И пока те будут по лицу струиться,
Я должна смиренно есть плоды печали.
[b]Оригинал (всё, что удалось найти, потому как нормального перевода нет, здесь только первый куплет):[/b]
To the white silver wood and the fountain built in shade
I will go and rinse my weary tongue of the essence of memory
Many orioles (type of birds) live there
Bittering the berries of the couseypa plants
Soft with the sorrow sitting in the shadow of this garden's midnight blooms
Watering the silent petals as my tears flow
These are the mournful fruit of which I must eat
[b]Если кто может помочь с переводом, кажется, с японского, хоть приблизительно, буду благодарна и признательна:[/b]
Shiroi no mori no itzumi no yami ni
Watashi wa omoide o nakushi ni yuku no
Kurushimi no GUMI no mi o takusan
Kanashimi no KUSUPIA no kaniku o
Kuroi hana no afureta niwa de
Watashi wa namida o nagashite
Tabenakute wa ikenai no
Aoi kaze no tayutou hora ni
Watashi wa omoide o nakushi ni yuku no
Kuruoshii ishi no hi no KAKERA
Hageri otsu otome no GARASU o
Kokuyou no tobari no naka de
Watashi wa namida o nagashite
Mitsumenakute wa ikenai no
Watashi wa ai o ushinatta no dakara
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573284
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 09.04.2015
Я в темноту спускался, как Орфей,
зачем, превозмогая страх телесный.
Пытался отыскать среди теней -
одну, и взгляд очей её небесный.
И находил, но к свету выводя,
перебирая струны, оглянулся…
И просыпался от того скорбя,
или скорбел, от боли – что проснулся.
Елей размазан синего окна,
в нём светлый лик - расплывчатость и бледность.
У ног моих покоится луна,
истёртою монеткою, на бедность.
Истерзан мрак стилетами огня,
гротескно пляшут тени, как паяцы,
или, как нищие, вокруг меня,
протягивая скрюченные пальцы.
Швыряю им ущербный диск луны,
и убегаю в чрево подземелья,
Стикс изумлённо смотрит с глубины
в моё безумье веря и не веря.
Я в полуяви, в полусне дрожу,
стократ в ознобе сотрясаясь диком.
И тенью став без устали брожу
за всепростившей юной Эвридикой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560976
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 09.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2015
Где вы, барды и филиды*,
Где божественная суть?
Где наследье Атлантиды
И сады Семирамиды,
В Эльдорадо верный путь?
Где вы, певчие пичуги,
Где сады, полны плодов?
Где органы, где же фуги
И оркестр всех миров?
Где забытые поэты
И прозрение слепцов?
Где же очищенье Летой
И те лучшие сонеты
О бессмертии певцов?
Где прекрасные молитвы
И дары на алтари?
Где же доблестные битвы,
Где вы, рыцари зари?
Где дождей слепых каскады,
Свежий радуг семицвет?
Где же ветра серенады
И невинные услады,
Поцелуй твой, мой поэт?
__________________________
[i]* Поэты в Древней Ирландии.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572678
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
Ніч прозора неначе вода
Губить зорі барвистим потоком.
Ти спасіння моє
І біда,
Та, яку я знайшов ненароком.
Руки втисну в це небо нічне,
Мов гіркий нікотин у легені
Я волосся шукав золоте,
А знайшов лише
Очі скаже́ні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558273
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 07.04.2015
Прошу уклінно – не шкодуйте фарб
Моїй уяві буйного розливу,
Дозвольте хоч хвилину буть щасливим,
Отак – щоб согрішити без гріха.
Чи важить моїх намірів вінець
Гірку таїну прощі і покути?
Вас просто бачить. Бачити і чути
Ваших речей світіння осяйне.
Ну, може ще потонуть у очах
І тихо шаленіти від усмішки,
І вирушати за тридевять пішки
Аби торкнутись Вашого плеча.
Ніяких слів. Ні правил. Ані прав.
Ні почуттів ряснопалкої зливи…
Я хочу, аби Ви були щасливі.
Все інше – це уява із уяв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572632
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 07.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2015
Усмішка
То не поет, що втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Нехай у нього вуса й борода,
Нехай внучата – гронами на шиї,
Нехай його жмака радикуліт,
Валяє тиск а чи шпига подагра –
Йому прощає забаганки світ,
Бо ж нових вражень і контактів прагне!
Хай навіть «боєздатність» на нулю
Й зарадити не можуть навіть вишні
Він заклинання вічне: « Я люблю!»
На всіх усюдах промовля і пише.
То не поет, що втратив цінний дар
Закохуватись часто й безнадійно.
Я запевняю – то не є біда,
То є вона – хвороба професійна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572510
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015
И ты умерла. Тишина совершает обряд.
………………………………………………………………..
Усталые губы последним дыханием стынут,
А утро завьюжит и выплеснет рокотом яд…
………………………………………………………………
Заплачет лишь стол, в Пляске Витта тобой опрокинут…
А помнишь шикарные платья из горечи слез
Невинного сердца, одетого Богом в порфиру,
Когда унижение ветер страданий принес -
Перчаткой не брошенный вызов ослепшему миру
Припомни все ласки, что были нежнее шелков;
Кровавые реки твоих неземных наслаждений...
Как ты восхищалась собой на руках облаков,
Предавшись мечтам – темной власти забытых видений!
Упал Вавилон. Пошатнулась распутства стена,
Куда ты теперь, обнищалая в рваной одежде?
Блудница Великая, в прошлом сестра и жена,
Останься со мной, обмануться в последней надежде…
Но ты умерла, тишина завершила обряд,
Усталые губы последним дыханием стынут…
…………………………………………………………………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560837
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 06.04.2015
Вже потягом біжить від мене час...
Невже й тобі вже Відочка набридла?
Сховатися?..З молочного повидла
Руками ліпить Янгол дощ для Вас...
Як і мене...Так дощ не всі любили...
Хіба жебрак всміхався,простягав
Свою долоньку...А хтось камінь клав
Так в мою душу...Інші...Її били...
Калічена...Зболіла...Ледь жива...
Нитки-молитви кінчилися...Шпулька
Зосталася в моїй долоньці...Гулька
Від слів-синців похована...Мертва...
Піднятися.І йти...І я пішла...
А через хвильку вже летіла в небо!..
Можливо...Оцей біль...Для чогось треба?..
Щоб крилами обійми віддала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572221
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
С.Шестакову
вблизи от океана люди перестают думать,
садятся на мокрый песок, вытряхивают мысли из головы,
мысли падают песчинками и превращаются в дюны,
в песчаные холмы, длиной в чью-то жизнь.
кто вы на самом деле? спрашивает их ветер,
спрашивает, целует, разглаживает, ворошит.
люди, люди какие вы смешные, ответьте -
это ли место пристанище для души?
мужчины погружаются в воду, плывут или тонут
в ошибках, пытаются выпить, раздеть океан,
забывая близких, детей, худо-бедно, дорогу к дому,
не смотря на зыбкую морось, не смотря на соленый туман.
вблизи от воды женщины – птицы, роняют перья,
становятся рыбами, травой, обнимают камни, и так
в общей массе человеческого недоверия
господь обучает нас перед смертью мечтать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572193
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Експромт
Ой,милий,милий!..
Ой,любий,любий!..
Чи пам"ятаєш,..чи приголубиш?..
Заходь на каву...Сьогодні в сьомій...
Міцні цілунки принось з собою...
Я заскучала за ними трішки...
Так виглядала твої усмішки...
Я пиріжечки приготую...
М"яку перинку,..і подушечки...
І те вино - на смак солодке...
В нім пристрасть грає вже стільки років...
А на десерт - що буде з нами?..
Сама не знаю...Та чую кроки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572156
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Смотри на свет, не обжигая глаз –
Он проникает прямо в мыслей суть.
Одна из них, вольнолюбивых фраз,
Способна мир за миг перевернуть.
Опоры точку нужно ей лишь дать,
Надеясь на удачливый исход.
Вдруг трещина?.. Вовек не угадать,
Когда об камень свой размах прервет
И притупи́тся лезвием коса,
А список жертв сотрется сам собой.
Сдвигая ось, меняя полюса,
Ужели небо зришь над головой?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572192
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Женщина с зелёными глазами…
Не суди, коль есть её вина!
Нынче, как в былые времена
Нам твердят - мы не безгрешны сами…
Тень непониманья между вами
Может, смыслом истинным полна…
Сгоряча – не проливай вина.
Не ругай поспешными словами!
Дай сойти на нет постыдной брани!
Выдержи – молчания обет.
И откроет сущности секрет
Женщина с зелёными глазами.
Может, ты единственный избранник,
Ненадёжный, но привычный свет.
Ты прости её! Дороже нет
Истины, что мы познали сами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572061
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Як хочеться прокинутися зранку,
А у країні більше... НЕ КРАДУТЬ.
Ті, які крали, зрозуміли суть:
Життя можливе й без мільярду в банку.
І не обов'язковим є палац,
Не є смертельним - їхати трамваєм,
І сором жити, начебто у Раю,
Там де гіркий дитини чути плач...
Як хочеться прокинутися так,
Щоб люди більше душ не продавали,
І совість прописалася у залах,
Де в можновладців, явно, її брак.
Можливо дивно мріяти про це,
Та я чомусь ще досі вірю в диво,
В квартирі двокімнатній я щаслива.
Для щастя бо задумана Творцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572022
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Дожди смывают мысли и дороги...
И все пути назад...
Лишь ты пред ними - недотрога...
И образ твой...Он несмываемый никак...
Он то снегами припорошен,..то знаки дивные,..то губ печать на нём...
Но только не сегодня одиночество,..спеши на старенький перрон...
Твой образ - между небом и землёй,..под неизведанные звуки космоса...
Танцует обнажённый предо мной...Сон убегает в переулки прошлого...
Листая дни календаря назад...В котором листики желтее осени...
И ароматом ландыша пьянят...И перемешаны - с табачной крошкою...
Сон убегает в ночь слепую...И ты тревожной мыслью по пятам...
За синеньким билетиком...Спешишь ты в кассу №5..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572008
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
Мысли разобщены...
Жаль, что как прежде не пишется,
Хор колокольный не слышится –
Церкви давно сожжены...
Мысли – враги тишины...
Разум не алчет прозрения,
Сам строит план погашения
Искр, что Богом даны...
Мысли искажены...
Вместе не будут любовники,
Вновь переписаны хроники,
Холод на грани весны...
Мысли абсурдом пьяны...
Что-то великое грезится:
То ли Иакова лестница,
То ли улыбка стены...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571979
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
[i]Шарлю Бодлеру[/i]
Вырастают повсеместно
Эти Зла цветы.
Столь невинны и чудесны,
Дети Красоты.
Благодать их аромата
Не забудешь век,
Ведь доселе не вкушал ты
Лучшую из нег.
Лепестки, что глаже шелка,
Пестрые, манят,
Крапивою жалят только,
И роса – как яд.
Ты прельщен тем смертооким
Милым Злом, mon cher*.
Корни пущены глубóко
В сердце и душе...
.........................................
У поэта на могиле
Рву букет. Не жаль –
Расцветут еще красивей
Те les fleurs du mal**…
______________________
[i]* Мой дорогой (франц.).[/i]
[i]** Цветы зла (франц.).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571976
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2015
а море иногда,
меняя горизонты,
обратно входит в реки
и тонут облака
и стонут берега,
когда сольются воды,
которые друг к другу
текут издалека.
лучи, как лепестки,
на волнах, на ладонях.
задумчивый и хмурый
у пропасти закат,
к влюбленным неспроста
склонившийся в поклоне,
как будто перед ними
он в чем-то виноват.
но только ночь сойдет,
на волю устремится
изменчивое море;
расстанутся навек.
и лунный пастушок
из нитей серебристых
сошьет для одиноких
в тумане имя рек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571252
дата надходження 01.04.2015
дата закладки 01.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2015
Усталой легкостью руки
Земля обвенчана с грозою.
Тобой не сломлены замки́,
И глыбой небо над тобою.
В ладонях нежности прибоя
Рассветность дымной белизны -
Тобой не выпитой весны
Бокал журчащего покоя.
Есть сладость страстоцвета в том,
Чтобы разрушить заклинанья,
И белой птицей ликованья
Влететь в холодный тризной дом.
Печаль тому, кто сном овеян,
Тому слеза, кто слышал вой…
Но рок нависнет надо мной,
И в поле ключ тобой утерян…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570884
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015
Меня за то клянут, что больше всех любил
Благоуханье фрезий молчаливых
Что от расцвеченных гробов, и от могил,
Искал целенья в горних переливах.
Что над трактатами мужей полуседых
Я не хотел глазам ночной услады,
И ве́рвицу ласкал вместо грудей нагих,
И чтил метричность слога Илиады.
Меня клянут за то, что ты с моей стези
Ушла легко, светло, бесповоротно,
А я не ропот лил, а глупое прости,
Твердил улыбкой сердца беззаботно.
Что я не жил впотьмах, за то меня клянут,
И осыпают твердым камнем брани.
За волосы схватив по улицам влекут
За то, что не топтал тела азалий.
И многое еще им кажется хромым,
Пустым, опасным для земного мира,
Но ты увидишь все, как есть во мне - простым,
Очами звездной тонкости эфира.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570582
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
А Вашим пензлем водять небеса,
А Ваше Слово янголи диктують.
Його не можна згадувати всує,
Щоб не згубились зваба і краса.
Я знову на побачення іду
До цих пісень божественного саду
Щоб відшукати для душі розраду,
І знов снагою гартувати дух.
Коли моя незгасна спрага уст
Торкнеться тут амброзії й нектару –
Упевнений – прожито день недаром.
Й на цьому вдячно Богу помолюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570538
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2015
Я никому неведомой тропой
Бежал к забытым капищам Луксора,
Узнать, за что мы брошены судьбой
На колизейных игрищах позора.
Отец пути, седой магициан,
Приученный душой вести сраженье,
Учил меня – весь видимый обман
Незримо мудрой воли отраженье.
И созерцанью преданный старик,
Подвижно-юным сердцем узнавая
В раскатах грома серой смерти лик,
Молился слов от слез не различая.
Я никому неведомой тропой
Увел учеников огня к селенью,
и каждый оросил меня слезой -
"Из века в век твой долг, твой путь земной -
Быть душам света лестницей к спасенью".
Пылали книги храма до зори,
Я выл от жгучей боли заточенья,
Но голос исчезающий в дали
Твердил стихи Великого Прощенья.
Отец пути, седой магициан!
Я не забуду каждый звук завета,
И сотни тысяч ярко-алых ран,
И воздух жизни выпивший туман,
И стыд лица угасшего рассвета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570526
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2015
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569710
Поверни мені мою душу...
Я страждати більше не мушу...
Забери із собою печалі...
Загорни їх у світлії шалі...
І благаю,і прошу тебе...
Поверни всі ключи від неба...
Забери із собою горе...
За високі,далекії гори...
Залиши лише віру і мрію...
Я за це - пригорну тебе щиро...
Поцілую у губи гарячі...
Тільки серце нехай не плаче...
Поцілую тебе востаннє...
Тільки серце нехай не стане...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569953
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015
Я Вас любил, а муж Ваш, Вита,
Побил мою любовь бейсбольной битой.
Сижу, зализываю раны, что-то грустно.
Каким жестоким оказалось чувство!
Не, если так грустить, то можно спиться.
Пойду, опять попробую влюбиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569580
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Спитай, коли увійти
Постукай тихенько в двері
Не бійся пітьми. Світи!
Без тебе самотньо в печері
Я знаю твоє ім'я
І чую твій запах здалека
За плечі тебе обійняв
Неначе дитина маленька
Притиснуся і не віддам
У схронах душі заховаю
Залишу собі листа:
"Тут двері до мого раю"
27.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562878
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.03.2015
Часом я - мов не я,
а всього лиш якась амеба.
Не чужа, й не своя,
Не з землі, і не з неба.
Ані птах, ні черв'як.
Не нещасна, і не щаслива.
Все okay, але все ніяк,
Не забута. Та не важлива.
У руці моїй - не перо,
дерев'яна робоча сапа.
Це мій шлях? Чи моє тавро?
Шкандибаю, неначе шкапа...
Не мовчу, але не кричу.
Мов іду, але не тікаю.
Не повзу, але не лечу.
Маю все. Але що я маю?..
Це не вірш, але що тоді?
Часом хочеться вовком вити...
Мов пливеш у чужій воді.
Щось не так.
Але що змінити?
28.03.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569900
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Demis Roussos - Come Waltz With Me
https://www.youtube.com/watch?v=_2pTasloA-s
Дай руку мне,
Пусть будет путь наш долог,
Только скажи,
Что сердцу я так дорог!
Как же прекрасна жизнь,
Миг сей, прошу, продлись!
Вальс нас кружит,
Сердце тебе дарю я,
Шанс дарит жизнь,
Как же тебя люблю я!
Как же прекрасна жизнь,
Миг сей, прошу, продлись!
Вольный перевод, надеюсь, что попала в мелодию...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569773
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
[i] Собі... коханому[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sww2O7mlcNA[/youtube]
[i][color="#19078f"][b]В моєму лані вже обжинок,
зоря вечірня зайнялась…
Чи довго ще топтать стежину,
де квітне тихо буйний ряст?..
Чи вдасться ще любить, творити?
Чи принесе творіння “сласть”?
Чи Музині дорослі діти
доглянуть сад, де квітне ряст?
Чи стане пороху і хисту
тих діток викупать в росі
та в небо – світле, не імлисте –
послать нащадкам на засів?..
Всі о́бзиви у Божій волі:
він знає все: що… де… коли…
Та так хотілось, щоб у долі
не сталось прикрої імли…
Нехай та істина життєва
ще довго осяває путь…
А як кончина, то – миттєва,
щоб без турбот для всіх заснуть.
І все ж, найперше… що б хотілось –
життям попасти в трібну масть,
щоб і душа, і грішне тіло
дарма не толочили ряст![/b]
[/color]
27.03.2015
________
На світлині: з братом Василем
(ліворуч) на могилах батьків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569673
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2015
Хвилю часу
зовсім непотрібна
І сама з собою
наодинці,
Дійсність навкруги
зненацька зблідла,
Я немов
у шматяній торбинці.
В хаті ні душі
немає зараз
І ніхто не має
прав на мене...
Знаєте,
ніяка це не кара,
Скрябін,
наче кров,
тече по венах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569349
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Опои дуновением первых цветов –
не устану бежать за твоим отраженьем,
Замирая-рождаясь в реке облаков
Жизнь наполнив одним озареньем.
Научи в перезвонах созвездий и снов
узнавать светотканные нити-ступени;
измененья рождением облика тени
В колесе оборота рожденных миров.
Ты найдешь меня в рифмах банальных стихов,
И откроются чувства уснувших видений.
Я узнаю твой шорох, в нем ветра любовь -
Неизменность твоих отражений,
Хмель дыхания первых цветов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569309
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Для чогось нам потрібні всі відтінки в душі:радість,біль,сум,захоплення,ніжність,гнів,обурення,страх,щастя.Не брати все близько до душі...А тоді до чого брати і притуляти?До ноги,обличчя чи долонь?
Кохання не має зовсім ніякого відношення до визначення термінології наукової на його рахунок і висловів людей.Це подарунок Бога.Який не обов'язково перев'язаний гарнюсінькою стрічечкою.Ми повинні побачити його і відчути.Холод,тепло ми теж не бачимо.Але не взуваємо теплих чобітків влітку.І не ходимо босоніж взимку.
Відчути чужий біль і простягнути долоню з малюсінькою допомогою можна навіть тоді,коли твій біль перевищує в мільйон разів.Навіть не для того,щоб побачив Господь.Ти міняєш цей світ на краще.Навіть якщо про це забудуть в наступну хвилину.Такий вчинок потрібний.Хіба він маленький?Хіба велика піщинка?Хіба зірка дрібнесенька?Зірок більше,ніж всіх піщинок.То що ж тоді...Розмір?
Майже кожного вечора я дивлюся на саму велику зірку,цілую її і передаю побажання найсолодших снів для маленької дівчинки.Це потрібно мені.
Все,що написали класики і викарбували в формуванні нашого сприйняття досконалості зовсім не означає,що від цього не можна відштовхуватися і стати на один щабель вище навіть своєю недосконалістю.Не потрібно вдосконалювати закони Кеплера.І переробляти.І доробляти.Але хіба найкращий роман в світ івже написаний?Вже прочитаний?
Хіба життя несправедливе?!Вона просто дуже несправедливе.А як інакше?Скажіть мені?Тоді б після закінчення школи відмінниці і красуні вийшли заміж за принців,інші дівчатка за хлопців середнього статку і щось схоже.І так далі.Побив кішку-Бог послав одну хворобу,зламав дерево-іншу...Але ж все не так...
Інколи старий Янгол латає дірку в погребі багача.І відбираю корову в бідняка.А ми навіть не здогадуємось про вартість тієї зарплатні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569272
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Синие, синие, синие
Улицы, люди, дома.
Гнутся трамвайные линии,
С вечером ссорится март.
Синие зонтики в инее,
Кресла, накидки, асфальт.
В вазах лиловые лилии.
Цвета тоски магистраль.
У неуютного «Синема»
Медленно, нехотя сквер
Из–за обилия синего
В тусклый кисель загустел.
Строки и те - темно–синие:
Буквы срываются ввысь
Стайками слов голубиными,
Синей весны дождались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569177
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
пародия на свое же
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568968
И кто изрек такой вопрос -
Не долго ль жизнь во мне течет ?
Течет здесь только кальвадос!
(руками вскинул звездочет).
Побойтесь Бога! Смертный час?
Да здесь семь бочек кальвадоса!
А можно ( ну хотя бы раз),
Не слышать глупого вопроса?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569134
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
После прочтения полились строки,..и совсем не след в след...
Спасибо за вдохновение и чудесные стихи
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525879
За тенью своей иду по пятам...
Потом вдруг она догоняет меня...
Не спросит: куда так спешу,..и что так влечёт...
Что душу тревожит,..и что так печёт...
Не время замедлить глухие шаги...
Не спросит: что ела,..что пила в пути...
За кем повторяла простые слова...
Слова о весне,..об ушедшей любви...
О солнце горячем ,..о нежной руке...
Не время вопросы спеша задавать...
И стала вдруг тень от меня отставать...
В тумане она растворилась совсем...
До дома дошла я, наверное, в семь...
Не пели ещё петухи без меня...
Росою напилась лишь только трава...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569012
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2015
Экспромт
На тридцать первой секунде ночи...покинул сон...
Открыла очи...
Забилось сердце...в тревоге птицей...
Слеза скатилась...росинкой чистой...
По щёчке нежной,..тропой приметной...
И макраме из чувств - узлами грусти...
Под ретро-блюз...Вивальди"Лето"...
На тридцать первой секунде...света...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568763
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 23.03.2015
[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали лютневі морози,
Снігу всипало – важко іти.
Злісний вітер навіяв погрози
І у душу мені гіркоти.
Та не стану коритися долі,
Крізь негоду до тебе піду.
Зачерпну повні пригорщі волі
І в кишені любов покладу.
Бо як згину я по́серед поля,
Як останній відважний солдат,
Ти знайдеш на тім місці тополю,
Ніби серця мого сурогат.
Та впізнаєш мене не відразу
(Очі часом підводять людей),
Але любляче серце ні разу
Не залишилось в тобі тверде.
Заіскрилися ніжності чари
І усмі́шка пливла, мов човни.
Та насправді вони так кричали:
Твої очі - краплинки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2015
Лише не кажи,
Що тобі заварила чар - зілля…
Занадто банально… цього не роблю зазвичай…
Це просто маленький шматочок мого божевілля
Скотився легенько
і впав замість цукру у чай…
Лише не торкатись руками…
Ах,вибачте… SORRI…
Згорілий на сонці… отой при дорозі бур”ян…
Давно берегів не шукаєш… розбурхане Море…
Я ж вилилась з чаші…
і влилася в твій Океан…
Смакую по краплі
Свою Розпорошену Тишу…
А спогади… спогади?... перший контрольний - в висок…
Самотність… яку ти мені необачно залишив
Стікає по стінках
і мій розплавляє пісок…
-Де наші світи?
– запитаю в Кривавої Мері…
Шпаківню змайструю зі свіжих кленових дощок…
Сьогодні самотності я відчиняю всі двері…
Налийте ж мені, музиканти,
………………… востаннє… на... посошок………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568397
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015
-Дивись! Там стільки людей зібралося!
-Та це вчорашні вигадки,-дівчина сильніша притулилася до свого коханого.
-Ти віриш? Ти віриш в ці речі? Яхта відправилась в море, а жінка наздоганяла її! Вона йшла по хвилям! Та хтось впізнав її! Це...Колишня повія...
-Давай підійдемо ближче,-дівчина підвелась і потягнула свого коханого.
Мертва жінка лежала дуже дивно. Очі відкриті, руки складені так, ніби вона досі молилася. На руках була намотана нитка.
-Вона ж чиясь мама. Яка молода,-дівчина почала плакати.-Що ж в неї в руці?
Мертва жінка ніби почула і розтулила долоні. В руці в неї був дерев'яний натільний хрестик...
-Як русалка. Немолода. Коси довжелезні і гарні. Я їй личить,-хлопець говорив так, ніби мертва зараз підніметься і піде до свого будинку...
Дощ прикривав своїми долонями вулиці, будиночки і довгі коси красуні. Вона посміхалась і піднімала голову.
-Не залишиш мене?
-Ніколи!-незнайомець підійшов і обняв її.
-Та...Це я з дощем...Розмовляла...-вона опустила очі.
-Андрій,-він легенько поцілував її в шию. Вона ще дужче закрила очі.-Та промов хоч слово. Ти...
-Аніка.
-Я проведу тебе…
Було так солодко на душі.Ще ніколи чоловік не торкався її вуст.Вона якось навіть не до кінця зрозуміла як опинилася в його будинку.Дощ не вщухав до ранку.Стукав в вікна і душу.Так не можна було робити!Не можна!
-Ти дуже гарна,-Андрій цілував її тіло.А вона просто тремтіла.Від щастя.Це був початок ї щастя.
-Моя хороша…
-Я..Я…Не можу!-вона тримала руками мокру сукню.
-Ти тільки зігрієшся.І я проведу тебе до твого будинку…
Вона розплющила очі.Вже ранок.Хотіла повернутись і поцілувати його.Побачила кров на простирадлі і почервоніла.
-Ось.Візьми.Це дуже багато грошей.Ти варта цього.Бери.Тобі вистачить навіть на декілька років.Дивлячись на твою сукню…Я мусив тобі допомогти.Таке зараз вже ніхто не носить…
Аніка зовсім не плакала.Навіть руки не тремтіли.Це була її перша ніч.Скільки разів вона думала про неї!Гроші були схожі на потвор,що глумилися над її душею.
На вулиці ще залишились маленькі калюжі від вчорашнього дощу.Вона присіла і почала відмивати ногу від краплинок крові.Потім знайшла маленький камінець,тримала його довго в воді.Ніби це велика губка.І терла ним ногу до крові…
Хлопчик народився зимою.Ніби тоді заморозився біль в її душі.Малесеньке тільце лежало поруч.
-Я ніколи тебе не покину.Ти будеш самим щасливим на цій землі.Я обіцяю тобі.Обіцяю.Тільки вір мені,-великі оченятка вперше роздивлялися цей світ.Потім він почав крутити голівонькою.-Їсти хочеш?Ой,вибач.Який ти в мене красивий…
Вона принесла його в кімнату.За яку було майже нічим платити.Та вона знала,що все буде добре…
В чотири рочки він став частіше плакати.І майже зовсім не хотів їсти.
Кабінет лікаря був маленьким.Та старенький чоловік дивився і хитав головою.
-Що з моїм сином?!Скажіть!..Благаю,-хотіла плакати.Та навіть сльози чомусь не котилися.Зупинилася серед душі і тримали біль як в лещатах.
-Тут потрібно дуже багато грошей.Ну…Щоб дати йому хоч маленьку надію.Чекати не можна…
-Я знайду!Знайду!Тільки допоможіть!-вона говорила і говорила.А в кімнаті залишилось молоко і кусень хліба.Це майже всі гроші.
-Ось прізвище лікаря.Можливо,він візьметься за цю операцію.Ви залиште його в лікарні.І знайдіть гроші.
Вона просила від всіх знайомих і близьких.Але це була крапля в морі.Крапля,в котрій з кожною хвилиною топилася маленька надія…
Продати щось?Квартири не було.Каблучок також.В неї було гарне тіло.Чоловіки кожен день дивилися на неї.Та вона боялася некохання і болі…
Цей заплатив найбільше.Повіям стільки не платять.Ніколи.
-Прийдеш і завтра?Я знайду тобі ще додатковий заробіток.Якби ти не була повією,то я б залишив дружину.Таких красунь навіть в фільмах мало…
Вона несла гроші в лікарню і знову поверталя.Не спала вночі ні хвильки.Допомагав тільки дощ.Вона знаходила маленький камінчик,мочила його в калюжі і до крові витирала тіло…Але Миколка залишився жити!
В сімнадцять йому хтось все розповів.Як багато років тому назад вона заробляла гроші.Аніка хотіла щось пояснити.
-Мені соромно з тобою жити!Я їду!Назавжди!Маю надію,що більше не побачу тебе!-Микола навіть не глянув на неї.
-Хрестик тільки візьми.І все…
Та він зачинив двері і навіть не подивився на маму.
Вже десяту осінь дощ намагався її заспокоїти.Та серце не переставало боліти.Ходити на роботу вона не могла.Платити за кімнату було нічим.Та Бог не залишив її.В знайомої в глухому селі була маленька хатинонька.Там майже не було скла на вікнах.Вітер почував себе господарем і розгрібав голими руками листя,що сам і накидав в кімнаті.Через тоненьку стіну був хлівець.Він був без вікна і там було тепліше.Старий сусід подарував їй козу.Життя продовжувалось.
Зимою було дуже холодно.Та Аніка лягала спати в ясла.Маленький хлівець від подиху людини і худобинки ставав теплішим.Вітер злився.Його рука не могла дотягнутися до обличчя жінки.Це не та кімната,де він зазвичай хазяйнував…
Сусід попросив її купити ліки.Він хворів.А донька не змогла приїхати.
-Ось тобі гроші і на дорогу.Ти ж майже десять років не була в місті.Послухай ти старого.Допоможи,-він поклав гроші на стіл.А їй стало соромно,що вона сама не може за власні гроші йому купити…-І море побачиш.Ти так його любиш…
Коли вона виходила з аптеки,то побачила велику автівку.
-Миколо!Миколко!?
-Я…Не думав,що тебе зустріну.Як ти?
Вона чекала,що він скаже одне слово…Мамо…Але дива не було.
-Я?Добре,-вона посміхалася і так хотіла лише одного:просто торкнутися своєї дитини.
-Гроші потрібні?Тобі потрібні гроші?В мене декілька готелів.Я всього досяг в цьому житті.Ти ж мені нічого не дала.Окрім ганьби,-він подився на неї так,ніби перед ним стояла чужа людина.
-В мене багато грошей.Я добре заробляю.Дякую.
-Бери.Ось тобі чек.Зараз підпишу,-він почав щось шукати в кишені.
-Миколко,в мене завтра день народження.Зроби мені подарунок…
-Я куплю тобі будинок навіть в Англії.Щоб менше згадувати про те,ким ти була!
-Ти не зрозумів.Ось…Дерев»яний хрестик…Я все хочу тобі його подарувати…Дозволь провести тебе,-вона впала на коліна.
-Добре.Ось гроші…
-Та які гроші,дитинко!В мене все є!Я проведу тебе…
-Але я на яхті зараз відправляюсь в море…Можливо…Колись ще побачимось…
-Дякую за все.Можна з тобою?
Аніка сиділа в машині і хотіла тільки поцілувати його.Або хоч раз обійняти.Але Микола всю дорогу мовчав…
-Миколко,дякую за подарунок.Бачить Бог,що я й мріяти не сміла…
Яхта відходила від берегу.А вона згадала,що він забув хрестик.
-Миколко,почекай!Я забула!
Вона бігла по морю і тримала хрестик в долоні.Щоб дитина одягла на шию.І його ніколи не залишив Господь.Щоб Миколка пробачив її…
Швидка приїхала пізно вечером.Куди поспішати?Це ж не виклик.Тіло ніхто навіть не прикрив.Руки були складені так,ніби Господь слухав її живу душу і досі.
-А хрестик?Його ж викинуть!-чужа дівчина почала плакати.
-Вона ж тобі чужа!
-Вона ж чиясь мама…Ти розумієш це!Розумієш?!
Дощ краплями розчинявся в малесеньких пісчинках.Ніби його зовсім не було.Такі дрібненькі сльозинки Янголяточок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568370
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Не надо…
Меня не зови в белоснежные горы…
В подножьях вулкана ты лучше зажги мне костер…
Не быть мне - иною!.. познавшая вкус мандрагоры,
Не станет петь песен
о прелестях синих озер…
Остынь…
Не зови меня в мир, где прованские травы,
Обласканы ветром, слагают предутренний стих…
Желаю остаться рекой красно – огненной лавы…
Хочу захлебнуться
от бликов горящих своих…
Не смей! -
Паруса мои красные - в белое править…
Желаю - остаться… и ты – не изменишь меня…
Спиралью упругой… ее не пытайся – исправить…
Как минимум…
яростной вспышкой - Земного Огня!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568353
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
Не всякий огонь нужно снова зажечь...
Любви уходящей - оставить потухшим...
Белугой негоже от горя реветь...
И пепел на голову сыпать...
И шёпот весны,..дыхание тепла,..всё первое таинства полно...
И всё повторится!..На то и весна!..Волшебная года страница...
Окрашен в смущение рассвет у любви...
И для заката - смущения гуаши...
Так сладок в объятиях сна поцелуй,..ведь было,..всё было когда то!..
Калёным железом не выжечь его...
Ночными ветрами надёжно закутан...
И нежной была у них пелена...
Всё знали о стонах и всхлипах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568324
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2015
Экспромт
Зачем так мучаю свою ЛГ?..
Её душой ранимою играю?..
Дарю ей ласку,нежность протеже?..
А через строчку все надежды отнимаю?..
И в стужу,и в метели февраля,..где колкие ветра стучатся в окна...
Она - простоволосая,босая и...одна...пред зеркалами мутными высматривает осень...
О мае призрачном голосит до утра,..у неба серого вымаливая тёплый лучик солнца...
Ну как же может быть моя ЛГ одна,..
Когда витают запахи весны ,..и ввысь мелодией любви возносят?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568143
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2015
Экспромт
Мне не найти тот ключик,..не найти...
Которым сразу открываю дверцу у твоей души...
Зачем не спрятала его за образа?..
И обронила на затёртую,скрипучую доску?..
И не носила на груди нательный крестик твой?...
Который подарил мне прошлою зимой...
В кармашке дырочку прожёг,..и вымелся метлою за порог...
И крестика мне не найти души...
Без стона дверцу не открыть в тиши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567833
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
И у камней есть корни и душа:
Лежащий у воды хранит секреты
Ночных стрекоз расцвеченного лета
И отпечаток пяток малыша.
Перенесенный мастером, в стене
Удерживает втайне мирозданье:
Гнездо пичужки и окно с геранью,
С такими же камнями наравне.
И ни о чем не хочется гадать,
Когда впишу, склонившись на колени,
Мальчишеское имя поколеньям
В гранитную холодную тетрадь.
Шершавый камень тихо загрустит,
Пульсируя неспешно под ладонью.
Под скрипом попытается спросонья
Пересказать историю пути.
И я пойму, что сбудется в конце.
И надо мной заполнится корнями
Пространство, управляемое снами,
Где божьим камнем стану во Дворце
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567754
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Мимолётный пейзаж Ренуара,
Воркованье цветного мазка.
Возле моря целуется пара,
Под ногами слышна дрожь песка.
Забавляет счастливых былиной,
Болтовня переливов златых.
Богатырь с изумрудной ундиной,
Дивно смотрят из валов густых.
Томно пенится мыс обгорелый,
В небе мускул атласной луны.
Ветер, чувствуя персик доспелый,
Прерывает звучанье струны.
Профиль утра – соблазном рождался,
Стоны чаек – рассказом волны.
Так прискорбно, что я не влюблялся,
Не глотал серебро тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560741
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.03.2015
Я пред твоею чистотой - не свят.
Я блеск беды, паденье Люцифера.
Во мне огни нездешнего горят,
А сердце гложет ревности пантера.
Ты возвращаешь мир его богам,
Когда шумят неверия раскаты,
Скажи мне, кто ты? – рвусь напополам
Меж вечностью и пламенем Гекаты.
Я все в тебе измерил тишиной,
И не нашел в душе своей сомненья –
Перед твоей склоняясь чистотой
Дышать бы до летейского забвенья.
Смотреть бы как шагнет душа в зенит,
И небо узнавать начнет озера…
Но я не свят – мне путь в Эдем закрыт,
Я падаю в тени бездушных плит,
И слезы пью от смеха Бельфагора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567704
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
12-15
/off-line/ -
мне не рады.
застрявшее время внутри циферблатов
пытаюсь хоть как-то от плена избавить.
но с каждым движением в хрупкую память
сильнее впиваются сны-шестеренки.
кровят, изгибаясь в рождении, строки.
и где-то погаснет в туманности солнце,
ты встретишь однажды во мне незнакомца,
слегка повернувшись, целуя другого.
и звезды начнут разрываться, и снова
вселенная станет чернее, а впрочем,
плевать: дни и так превращаются в ночи.
12-15
/off-line/
сколько можно?
вокруг беспорядочно, глупо, тревожно:
распятый, разбитый, распитый, убитый,
слепой я, глухой, от любви и обиды.
и письма обратно идут виновато:
«забудь. не пиши. нет в живых адресата»
цепляюсь за ниточку воспоминаний,
и ниточка рвется, и все между нами
становится тьмой, неприятной и горькой
на вкус. одиночество сдобрено водкой,
стихами, в которых ни капельки правды,
12-15, офф- лайном.
...не рады...
...и так бесконечно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567703
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 19.03.2015
Це - не про мене...Це страждає моя ЛГ
Тікати,тікати,тікати - від тебе...
Благати,благати,благати - небо...
Щоб ти - не тримав,щоб ти - відпустив...
Щоб небо почуло,..щоб лагідним було...
Чи то гормону щастя у крові замало?..
Чи то протиотрути келішок тримала?..
Не в тому річ,що роки пролягли,як ті рови глибокі...
Не в тому,що не хочу рахувати разом кроки...
Не в тому,що скроні трішечки збіліли...
Не в тому річ,що відболіло...
А в тому,..що слова твої не милі...
Думки про тебе обміліли...
А в тому річ,що більше... не кохаю...
А в тому,що навіки відпускаю...
А в тому,що кохання крила має...
Пташиною у вирій відлітає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567593
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Проста ль в мечтах, иль не проста..,
Мне чужды царские палаты.
Милее - таинство холста
Селянской выбеленной хаты.
В пейзаже солнечного дня
Прозрачен пруд в плакучих ивах,
Косматость трав, замшелость пня
И россыпь незабудок синих.
В ночи - поманит Млечный путь
В края, где зарождалось лето...
О, жизнь, не дай мечту спугнуть
С души уставшего поэта.
(картина с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567566
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
Я спокійно жила —
Не стара, врівноважена пані.
Для краси і наснаги
Душевні писала віршІ.
І не знала тоді,
В глибині визріває кохання —
Не заради розваги,
А як вибух моєї душі!
Ця остання любов…
Може вирішив хтось посміятись,
Недоречно пославши
Мені оце пекло і рай?
Наче в юності знов,
У під’їздах чужих цілуватись
І за руки узявшись,
Щасливими буть через край!..
Ніла Волкова :: Безцінний дарунок
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567430
У під'їздах чужих цілуватися
в нашому віці...
Хтось напевно з усмішкою скаже:
— Упали в маразм!
Хай залишать при собі отой
провінційний сарказм,
Не усім молодим так таланить,
як сивій цій жінці.
Для кохання немає таких категорій
як вік,
Хай роки підраховують бабці,
котрим все не йметься,
Ну хіба має метрику
щиро кохаюче серце,
Чи сидить десь чиновник,
вести щоб рокам його лік?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567476
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 18.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.03.2015
"Я зашиваю раны...грустью" Dema
Экспромт
Я зашиваю раны грустью...
Я посыпаю шрамы пеплом...
Бальзам для них - мои печали...
Мои печали о минувшем...
Когда ты рядом птичкой пела,..моя хорошая,родная...
Когда мне солнышком сияла,..лишь согревала,..не сжигала...
Я вспоминаю наше время с грустью...
Я вспоминаю наше время с болью...
С таблеткой мятной валидола...
С незаменимой горькой солью...
Скорей бы образ твой стал... мутным...
И канули бы в лету все воспоминания...
Мои печали - о прошедшем...
Твои о нежности приветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567274
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 17.03.2015
Безмолвие… Безветрие…
Опять
По странным тропам движешься ко мне…
Но эта ночь… ведь ты умеешь – ждать?
Сегодня я –
принадлежу Луне…
Сегодня я сожгу
Без сожалений…
Не прикасайся – горячо везде!
Пусть среди всех возможных измерений,
Во всех пространствах –
я верна - тебе…
Тебе - верна…
Не прикасайся жестко…
Когда по телу (молнией!) - волна...
Я ощущаю силу перекрестков…
А значит –
непростительно сильна…
Ты этой ночью
Бесконечно молод…
Со мной останься солнечно – нагим…
А завтра
Возвратишься в сонный город…
Совсем...... другим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567183
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 17.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
Небо тихе - небо спляче...
Нібито і не ледаче...
Небо з жаром і гаряче...
Небо ніжне і співоче...
Воно має свої очі...
Обіймає,..диха в груди...
І потилицю не студить...
Небо кольору ожини...
Небо кольору волошки...
Небо кольору калини...
Колір - яблучок на Спаса - має небо про запас...
Небо синє,синє,синє...
Безкінечне кудись плине...
Небо з місяцем,..з зірками...
З золотими промінцями...
Небо плаче і сумує -небо чорне,небо сіре...
Небо сердиться,..і мліє...
У прозору далечінь магістраль шляхетних мрій...
Там ангелики шепочуть,..їх хмариночки лоскочуть...
Кара Божа їх минає...Навпіл небо розриває!..
Землю грішну налякає...
Ураганом,буревієм,штормом,зливою... і суховієм!..
Чи надовго?..Я не знаю...
За зневіру...За зневагу...До святого неповагу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567062
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2015
Експромт
Тобі напишу я останнього листа...
А в ньому - про життя і нагороду...
Природу жінки,..насолоду й каяття...
Про літню спеку у негоду...
Про весну (з мріями кохання)...
Про вдачу і тужливість коливань...
Про осінь - на стерні бажання...
І проліски-зимових сподівань...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566877
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
***
Ти – не акин-співець і не пророк,
бо в тебе – й небо голе... без зірок.
Без почуття і думки, без душі –
це пустодзвонний "трьоп", а не вірші!
***
Обги́дити, вкуси́ть – властиво звіру.
Інакомислення? – Хай! Але знайте міру!
У хамстві ви згубили толерантність
і доводів вагомих елеґантність.
З повагою до мислячих іначе,
не визнаю́ я гавкання собаче.
***
Ну прочитали... – і ні в сих, ні в тих,
від беззмістовних і пустих означень.
Щоб в відгуках не було звинувачень,
думки ховаємо за ширму слів пустих.
***
І ще скажу таке я на прощання:
вповита в рідковживані слова
бурхлива імітація кохання –
мов без горіхів й меду пахлава.
Без справжніх почуттів –
звучить фальшиво спів.
15.02.2014 р.
Це не дотепні, а просто епіграми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566870
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
Со мною жизнь дели неторопливо.
Я не люблю изломанности слов,
И не ценю надрывного порыва
Сжигающего чувства до основ.
Ты флейты звук, ты робость дуновенья,
Я шелест, плеск пугливой тишины.
Гармонией небесного движенья
Сердца не связаны, но зажжены.
Со мною жизнь дели не как с другими,
Я не терплю навощенных полов,
И не крещу те встречи роковыми,
Где противоположность берегов.
Ты мой зенит, никак недостижимый
Я твой надир – ужаснейший союз,
Твой щит земным огнем ненарушимый -
Он мной исполненный сорокоуст.
Ты до конца недоведенность линий.
Благоуханье первого цветка.
Весенний предрассветный талый иней.
Холодный, резкий выстрел у виска.
Со мною жизнь дели хмельным изгибом
Я не умею падать от стыда
Я не ищу оправданность в красивом,
И не желаю падшему суда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566851
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2015
Однажды ты вспомнишь, -
« он верил проталинам льда,
Безмолвно ступал, терпеливо тоски прикасаясь,
Он шел за мной следом – земля, воздух, пламя, вода,
Высо́ты и бездна – мираж,- говорил улыбаясь.
Но это все было давно. Оборот колеса.
Насмешливый Та́нат - и снова он в теле убогом,
Враждебных планет не звучат в унисон голоса -
Мы стражи и пленники чуждых друг другу острогов.»
Я знаю, ты вспомнишь, во что я так верил тогда, -
Дождливые замки, взыванья, молитвы и гаты,
Аскезы и бдение жизни - чудная страда,
И запах всегда в волосах то сандала, то мяты.
Ты вспомнишь, быть может, о чем были песни мои,
О чем исступленно взывал я на всех перекрестках,
Зачем колдовать уходил, от темна до зори,
Продрогший, промёрзший, но верный до нервного блеска.
Я верю ты вспомнишь, я верю, научишься ждать,
Как берега ждут корабли одичалые в море…
………………………………………………………………………..
Но Та́нат насмешлив - за телом души не узнать.
Ищи перекресток – я там, заклинающий горе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566462
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 13.03.2015
Коли все поринає у сон
І над містом панує вже тиша,
Ніч бере саксафон,
Ніч бере саксафон,
Ніч
симфонію пише.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452953
дата надходження 06.10.2013
дата закладки 13.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.03.2015
Зіронька моя в небі ясная,
Не вишукуй річеньки дно...
Чи щаслива я, чи нещасна я,
Чи мені тепер все одно..?
Місяць поміж хмари ховається,
Загубились квіти в траві...
У коханні серденько крається,
Без кохання ми неживі.
Раннішня роса грає перлами...
Чи то слізоньки, чи то рай..?
Господи, жива чи померла я?
Ти мене про те не питай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566038
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
Експромт
Дякую за натхнення http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565960
Мріі,закохані в зорі - зранечку були ще... босі...
Тихі,несмілі,в мінорі...
З блиском в очах - медоносних...
Трави шовкові - волосся...Вітер розплутував смуток...
Здмухував мріі печалі,..з громом далеко відносив...
Небо схилялось в утомі,..мріі в цілунки сплітались...
Зорі,коханіі,зорі...не повертайте печалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565971
дата надходження 12.03.2015
дата закладки 12.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2015
Пламя веры стихов херувимских – её появление.
Смех Денницы – её обличенье моих преступлений.
Ты моей одержимости глас, ты – моё наваждение,
Кем-то данная книга, стезя эликсира сомнений.
Но моя отвлечённость, моя бесноватость неистовых,
Марта мраморный ветер, десница, слеза, знамение,
Плач и скрежет зубов, мое ко кресту пригвождение -
Свитый мойрами саван, цветеньем анафем батистовых.
Ты ли камень строителем брошенный в реку тщеславия?
Строчка ночи и света, двенадцатый дом гороскопа? -
Ты, мое помутнение, павшие стены сознания,
Жрица Темной Луны. Мельпомена разгара Потопа!
Ты войдешь в эту комнату тихо, и свечи оплавятся,
Ты вонзишь в тишину аромат белены опьяняющий.
Зеркала затуманятся. Пепел виденья останется .
Я один. Ты лишь тень. Молчаливый букет увядающий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565509
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Через поле,через гичку бігла річка невеличка і дзвеніла,як горіх...
Бігла бистрою водою із струмочків гір Бескід...
Бігла лісом,бігла плесом кришталевая вода...
Кожен день сідало сонце в тую річеньку-маля...
Рано - вранці - блись в віконце,..де дівча плете косу...
Чорну косу,як доріжку,..як доріжоньку свою...
Верби мили коси - в річці,..дівча коси - у росі...
В річці плескались долоньки і великі,і малі...
Очі мала - волошкові...Перси - яблучка тверді...
Ніжки берегом блукали - по пісочку,..уночі...
І цілунки розгубились на похилому дубі...
Покохала москаля теє милеє дівча...
Він до неі заграва,..руки довгі розпуска...
Очки долу - опуска,..зубки білі - прикрива тая дівчина-краса...
А казала мати ій : "Москалів - не знати...Не навчені ті ...кохати,..брехуни завзяті..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565470
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Яка мати - такі діти...
Який батько - такий син...
Як насіння - такі квіти..
Яка вдача - такий вік...
Буде слово - будуть вірші...
Буде настрій - буде спів...
Яка доля - така пісня...
Яке щастя - така мить...
Чомусь серденьку миліше,..коли з нього сум тече...
Чомусь серденько тріпоче,..коли слізонька пече...
Лине пісенька журлива,..коли серденько болить...
Плаче ніжна "солов"іна"...Присмак полину у ній...
Коли вітри ізі сходу...Як з пустелі - суховій...
За коханим сльози ллються,..груди розпач розрива...
Як там хлопці наші б"ютья?..На них ворог наступа...
Всьому є свій час на світі - і на радість,і на біль...
Хай почує світ веселу пісню з наших берегів!..
Як сам вмієш - так покажеш...
Як покажеш - так навчиш...
Мовчки осторонь стояти - як пташині не співати...
Вибач,вибач,солов"іна за тужливу пісню днини...
За думки гіркі по ночах,..і за виплакані очі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565308
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2015
Обещал Груздевой И.
Будь оно трижды проклято -
Женское одиночество...
И утренний кофе, пролитый...
На Есенина раннее творчество...
Ничего не течёт, не меняется...
Лишь прибавилось к имени отчество...
Как изысканно... изгаляется...
Это женское... одиночество.
Всё аккуратно по полочкам
Для чего то разложено парами...
И гардероб, как с иголочки -
Хозяйку давно не радует...
Что утро, что вечер - без разницы...
И жить так порой...не хочется...
Весна за окном, стерва, дразнится...
И раной в душе - одиночество...
А знали б Вы слёз сколько прОлито
Умной,красивой, не склочницей...
Так будь оно трижды проклято -
Женское...одиночество....
Домучено 28.04.2011.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256603
дата надходження 28.04.2011
дата закладки 07.03.2015
Обдали санки комьями и гиком,
и пьяный бросил под ноги пятак,
в своём веселье залихватском, диком,
обматерив и вскинувши кулак.
Затейливо петляет след по снегу.
Но что тому, кто оставляет след?
Бредёт мальчишка к скромному ночлегу -
к заступнику от голода и бед.
Он смотрит с удивлением на небо,
на фонари, очерченность ветвей.
И ловит снег, как ловит крошки хлеба,
у жёлтых окон стайка снегирей.
И отступает дрожь и чувство глада,
прикрыв глаза, он думает о том,
как оживляет холст цветеньем сада,
как впишет плёс в сиянье золотом.
И меж ресниц прозрение лучится,
и нетерпенье.
Господи, смотри!
Он плачет, понимая, что случится
ему великим вышло на Руси…
Соблазн витрин ему не по карману,
в глазах тоска… Останется навек.
Век смотрит хмуро в спину Левитану,
как давший в долг, из лавки, человек.
Не зная то, что он вернёт сторицей -
за чёрный хлеб расплатится душой,
еврейский мальчик вскормленный столицей,
с незаживающей, в очах, тоской.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562138
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 07.03.2015
Трояндово-пишна,
духмяно-солодка,
намріяна ніжність
бажання терпкого...
Щоб пити її -
мабуть, ніч закоротка.
В ній пристрасть волога
цвіте веселково.
Вона квітне юно -
у дотиках ніжних,
в сплетінні обіймів
любовного шалу,
у золоті знань
про кохання некнижних
для двох, котрим
ночі цієї замало.
В пелюстках троянди
ховати цілунки...
Запестивши щедро,
щоб плакала щастям щоночі -
як ніби востаннє, як трунку,
любові напившись -
святого причастя…
2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564654
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Экспромт После прочтения http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564603
В бархатных недрах души скрытые есть уголочки...
Место - для счастья,..место - для боли...
Для завершающей - жирной точки...
Там лишь на цыпочках,..и не дыша...
Чтоб не тревожить сомнением...
Только не спи так сладко, душа...Нежная,..в умилении...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564635
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 06.03.2015
растаял день и выцвел позолотой.
и в сумерках, подобных кораблю,
идущих к ночи, я остановлю
бег времени.
окончена работа:
и соткан мир из крыльев голубиных,
айлантов, как атлантов, во дворе
держащих хрупкость,
кроной подперев
раскрашенный лоскут небесной сини.
все позади, но жалит больно в сердце
лучистый танец огненной осы,
смеющейся сквозь выжженные сны,
и никуда от этого не деться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505326
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 06.03.2015
скажи, этой ночью тебе хорошо без меня
в холодной постели, расстеленной в черном саду
где бабочки грусти на тонких запястьях звенят
где я никогда… никогда… никогда не найду
мне хочется знать сколько стоит один поцелуй
как дорого быть незнакомцем за тысячи снов
ревную безумным Отелло, цедя марсалу
не зная, как лучше сплести одеяло из слов
ты спишь и дрожишь, и не ждешь и не веришь, что я
пылающий жаром любовным, готовый согреть
приду в час, когда холодеет земля от дождя
и с листьев кленовых от сырости крошится медь
скажи, этой ночью тебе хорошо без… меня
за тысячи снов, в зачарованном черном саду
где бабочки гадкие подло в ладошках звенят
что здесь я тебя никогда… ни за что… не найду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564549
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Милая! Имя твое призываю несмело
С темных глубин затаенных миров и созвездий.
В доме твоем уже, верно, листва пожелтела -
Не устояв под напором октябрьских лезвий.
Стужит ветрами декабрь одинокую птицу,
В окнах витиеватая песня искрится….
Милая! Спутаны, верно, тобою страницы –
Снова прочтешь сколько глупых терзаний случится.
Тянутся долго часы предрассветного дыма…
Окна открою – засветиться холодом келья…
Милая! Сколько столетий ты мною любима?
Милая! Сколько я стражду веков от похмелья?
Скоро. Пришпорена лошадь рассветной разлуки -
Дай в колыбельную сонь кораблей наглядеться.
Милая! Вот умолкают последние звуки.
Милая! Холодно. Келья. Куда сердцу деться?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564515
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Твой голос – открытая ангельской книги печать.
Ты – снег января на пустынных, ночных тротуарах.
Мне больше нет смысла от участи горькой бежать -
Искать исцеленье в забытых тобой гримуарах.
Но шепот вечерни, увы, мне понять не дано! -
Томлюсь заклинание силы прочесть не умея.
В том мы нераздельны – ты, я и стигийское дно -
Мы слушаем скрип мандрагоры от боли седея.
И если тебе недостаточно искренних слов,
О алчная жрица! Слезами алтарь заливая,
Я вымолю болью тебе небеса из цветов,
За право уйти на восходе с Луной исчезая.
Здесь рушится все. Замкнут круг утонувших во тьме.
Пред взором недвижным кошмарными кажутся дали.
Но ты, улыбаясь, доверчиво тонешь во мне,
И я изнываю под легкой ладонью печали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564509
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Ні пристані, ні відстані уже.
І не страшні ні рифи, ні мілини.
До олтару із скромним багажем
Несе часу нестримність швидкоплинна.
А що було? А, власне, що було?
Чому нічого з того не збулося?
Дитячих мрій легесеньке крило
Заплуталось у сивому волоссі…
Не ті дороги, маяки не ті.
І колія – глибока і полинна.
Вони змаліли, обрії круті,
І відлетіли клином журавлинним.
Геть розбрелись по сутінках літа…
Та все ж благословляю ті хвилини,
Коли зумів, усе, що мав, віддать
В скарбницю дорогої України.
То, може, стане трішечки тепліш
Під її чистим, благодатним небом?
І ніжно горнеться до мене вірш:
Ти не сумуй, романтику, не треба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564482
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
-------Судьба.
Окружающие меня люди думают, что профессия врача – это белый халат, шапочка, чистые руки, благородный труд на благо общества, от которого получаешь моральное удовлетворение, а если получил элитную специальность, то и материальное, Напрочь, забывая или не зная о рисках, опасностях, постоянном психологическом прессинге, которому подвергаются доктора, на протяжении медицинской практики в течение всей своей трудовой деятельности. Наверняка на приёмах вы сталкивались с опытными, возрастными невропатологами и психиатрами. Не возникала ли крамольная мысль, по выходе из кабинета – «… он же сам больной, с такими тяжкими « прибабахами», как ему доверяют лечить больных». Красивая женщина удивится, сползая с гинекологического кресла, глядя в совершенно пустые и безразличные, к её прелестям, глаза гинеколога - мужчины. Такой же эффект произведёт женщина - уролог на мужчину, после осмотра с обязательным пальцевым исследованием предстательной железы. Алкоголизм прозекторов, фельдшеров, санитарок морга достигает практически 100 %. Смертность анестезиологов в возрасте до 50 лет достигает 50 %. Заболеваемость стоматологов, медсестёр, работников станций переливания крови, оперирующих хирургов гепатитами «С», «В», «ВИЧ» более 50 %. Эбола, отбирающая жизни инфекционистов и эпидемиологов, при контакте с ней, практически в 100 % случаев заболеваний. Обычный грипп, подрывающий здоровье ежегодно практикующим врачам поликлиник. Сколько медиков пострадало от ревнивых мужей и жён, от наркоманов требующих дозу, пациентов недовольных лечением, родственников умерших пациентов, обвиняющих докторов в непрофессионализме, требующих, по суду, материальных компенсаций, лишения диплома и прочее, и прочее, и прочее…….
Осенью 2005 года, жена попросила меня осмотреть сына своей подруги и сослуживицы Алёны и если возможно, помочь. Мальчик Серёжа, 15 лет, явился ко мне в кабинет ЛФК, где я занимался реабилитацией травматологических больных, с матерью. Во время осмотра, вырисовался диагноз, мне показалось, что он очевиден. Из анамнеза стало известно, что после удара ногой в грудную клетку, мальчик занимался каратэ, появились боли, которые преследовали его в течение всех суток. Я попросил мать сделать рентгеновский снимок грудной клетки и затем прийти на приём. Но мать, при поддержке моей жены, убедили меня сделать пробный массаж, с элементами мануальной терапии, для облегчения состояния юноши и снятия, хотя бы частично болей. Обычно, манипуляций, без обследования , я не провожу, но чего не сделаешь ради любимых женщин – я согласился. После массажа Серёже стало легче, договорились встретиться через 5 дней, после проведения рентгенобследования. Мать, жена и Сергей – явились ко мне в кабинет уже через 2 дня, с возобновившимися у ребенка болями и без снимков. После недолгих уговоров, я снова сделал ему массаж, облегчив состояние и снова настоятельно порекомендовал провести обследование в рентгенкабинете. Через несколько дней жена, придя домой после работы, ошарашила меня новостью, крайне для меня неприятной:
----Сегодня Алёна уволилась с работы и с Серёжей уехала в Москву, я их проводила на вокзал. На мой вопрос:
----Сделали ли они снимки, ответ был утвердительный:
---- Да, сделали, возможно, это и послужило причиной внезапного увольнения Алёны и их отъезда в клинику Склифосовского. Я обеспокоился, что-то пошло не так, как должно было бы быть. Ты расспросила её , что случилось, почему так срочно:
----Да, попыталась, но она ничего не сказала конкретного. Едем дообследоваться. Из Москвы позвоню. Сколько раз давал себе клятву не делать никаких манипуляций, без обследования и столько же раз её нарушал, при обращении родственников и знакомых. Кошки скребли на душе, но особой вины за собой я не чувствовал, понимая , что два щадящих массажа с перерывом в два дня нанести большого ущерба здоровью юноши не могли. За работой летели дни , недели. Алёна не звонила. У нас её московского номера телефона не было. Тогда, я с женой, решили навестить мужа Алёны и расспросить всё подробно, уж он наверняка был в курсе событий. Но придя к нему на квартиру, обнаружили, что его нет дома. От соседей узнали - он в Москве. В неведении прошли несколько месяцев. Ежедневная суета, напряжённый график ночных дежурств, отвлекли от грустных мыслей , посещавших меня вечерами, после работы. Наконец позвонила Алёна. Сообщила, что , по приезде из Москвы, всё расскажет, но чтобы мы готовились к худшему. ………..
Когда я вошёл к Сергею в комнату, меня опытного и видавшего виды врача, охватил ужас. На улице + 35. Жара. Середина Августа. Он лежал голый на простыни, с лицом землистого цвета, тело раздула водянка, из-под спины сочилась гнойно - кровянистая жидкость, похожая на мясные помои. Облысевший, после облучения череп, со вздутыми подкожными венами, худое измождённое лицо, было похоже на восковую маску. В комнате стоял невыносимый запах разлагающегося тела. Этот запах я помнил ещё в бытность моей практики на кафедре судебной медицины. Никакие освежители воздуха не способны перебить в такую жару этот смрад. Единственным местом, оставшимся относительно здоровым, как при первой нашей встрече – это были глаза. Они, по прежнему, излучали тепло, доброту, юношескую чистоту помыслов, при совершенном спокойствии, что в такой ситуации было выше моего понимания. Я глядел на него, потухшими глазами, так и не выдавив из себя банальную в таких случаях фразу « Как дела?». Он заговорил первым:
----Вот видите , Виталий Михайлович, что со мной сделали московские эскулапы, хотя нет не они – это со мной сделала болезнь. Не хочеться умирать, но придётся. Для меня, самое неприятное – расстроится мама. Я был восхищён его самообладанием, сразу подумалось, а смог бы ли я так держаться в этом ужасе: ни намёка на раздирающую тело боль, ни отчаяния, ни страха в его глазах я не увидел, но там присутствовали доброта, беспокойство о близких и какая-то торжественность во взгляде, он уже стоял у Ворот Рая. Позовите пожалуйста маму, поддержите её, когда меня не станет. Эти его последние слова, по прошествии уже 10 лет, в периоды осенне-зимнего сплина иногда подкатывают комом напоминания, бренности нашего пребывания на Земле. Я вышел из комнаты, после меня вошли мать, отец, родственники и его одноклассники, он перешёл тогда в 11 класс средней школы № 8. Через день состоялись похороны, я с женой только подошли к гробу, попрощались и сразу же ушли. Прошло 3 месяца. Эти ужасные события, собственно, как и всё случившееся в жизни ранее отошли чуть дальше от повседневной суеты, их яркость и трагичность ослабевала. Так устроен человек, его сознание старается оставлять в памяти всё положительное и отодвигать , как можно дальше плохое, если бы было иначе, накаливающиеся неприятности, нас убивали бы до срока отведенного нам Богом……….
Была пятница. Приём затянулся. Я вышел из поликлиники, позже обычного. Чтобы сократить расстояние до троллейбусной остановки, пошёл между домами, хотя знал, что это опасно. Меж - домовые проезды, тротуары освещались плохо, но выпал лёгкй снежок и видимость , за счёт его свежей белизны была достаточной. Проходя во втором ряду пятиэтажек, мимо детской площадки, услышал за спиной сильный хлопок, от неожиданности вздрогнул, рядом содрогнулось дерево. На меня с веток посыпался пушистый белый снег. Второй хлопок раздался ближе, вывел меня из ступора, почти одновременно я услышал звонкий удар о железо стойки турникета и режущий слух звук, срекошетившей пули, за ним последовал звон разбитого стекла, на балконе первого этажа дома напротив. Мысль, стреляют в меня, заставила упасть, но на белом фоне выпавшего снега, я был чётко виден в чёрной дублёнке и брюках. Сразу вспомнил, что взял из поликлиники халат для стирки, достал его з пакета и укрылся – какая никакая, но маскировка. В таких обстоятельствах мозг лихорадочно работает на выживание. Я пополз, укрываясь за железными бортами песочницы, к ближайшему дому и спрятался за угол, стал выжидать. Наступившая тишина настораживала, но по прошествии 20 минут, пришло некоторое успокоение, но всё же, из осторожности, я на четвереньках решил продвигаться вдоль стены дома к спасительной остановке, где стояли люди……Уже дома на вопросы жены:
-----Как дела? Почему ты такой бледный? Что-то случилось? Ответил:
Всё нормально. Был трудный день, немного устал. О приключении решил не рассказывать. Зачем тревожить близкого человека. Ведь я не знал толком, стреляли ли в меня, если в меня , то почему. Я за собой вины , за которую возможно было мстить, да ещё таким способом, не чувствовал. И мне вообще казалось , что это произошло не со мной, а с кем – то другим, который возможно находился рядом. Все вопросы отпали сами собой через два дня, когда жена, придя с работы, с нескрываемой тревогой, рассказала историю, конец которой я уже знал:
-----Ты знаешь, что мне рассказала Алёна вчера на работе? Не знаешь, так слушай. Когда она с Серёжей прибыли в Москву и , через знакомых отца, положили его в клинику Склифосовского, приехал её муж, с деньгами на лечение. Диагноз поставили страшный: « Саркома Юинга с прорастанием в правое лёгкое , рёбра и позвоночник. В беседе с нами, лечащий врач, обронил фразу, что виноват в возникновении и развитии заболевания ты, т.к. провёл два массажа без рентгенологического обследования. Врач видимо был заполитизирован, отношения с Украиной , с приходом к власти Ющенко, резко испортились. Она тут же взяла книгу по онкологии и прочла всё, что касается сарком, выяснила, что от двух массажей заболевание возникнуть не могло, да ещё прорасти лёгкое рёбра и позвоночник муж к тому времени уже уехал и рассказать ему об этом она не успела. Но эта фраза запала в сознание Серёжиному отцу, он искал виновных. Три дня тому назад меняя постельное бельё, она в шкафу под стопкой простыней обнаружила пистолет. Такие, она видела в фильмах о войне. Её чувствительный нос сразу определил – из пистолета стреляли. Когда она обратилась с вопросом к мужу, он понёс что-то невнятное:
----Мне дал пистолет на сохранение товарищ, у него неприятности с милицией. Это пистолет наградной, его покойного отца.
---- Но ты знаешь, что из него стреляли, от него разит пороховыми газами. Муж на это спокойно ответил:
-----Завтра верну его владельцу. Но что-то в словах мужа было такое, что заставило усомниться в правдивости его признания. Он юлил, а потому, она решилась рассказать эту историю мне. Тут в разговор включился я и рассказал жене о моём приключении в пятницу, после приёма в поликлинике, когда я возвращался домой.
---Так это он гад в тебя стрелял. Ну, сволочь, а я ему Мишенька, Мишенька, я тебе соболезную, а он за нашими спинами задумал такое.
----Думаю это он, наверняка. Мы сейчас же поедем и проверим.
----Ты сошёл с ума, а если он выстрелит в тебя в квартире, с 2-3 метров, то, наверняка, уже не промахнётся.
-----При Алёне и тебе не посмеет, а если посмеет, ему придётся убивать и вас или идти надолго в тюрьму.
-----Знаешь, меня такое не устраивает, надеяться на разум идиота, который уже совершил преступление. Нет, нет и нет.
----Тогда слушай, войдёшь в квартиру первой. Алёне расскажешь мою историю, возьмёте пистолет, она знает, где он его прячет и откроете мне дверь. Эту историю необходимо завершить сегодня же, иначе она может иметь печальное продолжение. Я взял с книжной полки учебник по онкологии и мы пошли на квартиру к Алёне. ………
Когда меня впустили, я сразу взял из рук Алёны пистолет «ТТ», 1954 года выпуска, достал обойму, в ней не хватало двух патронов. Значит стрелял он, а может его товарищ, я по - прежнему был на стороне подлеца, ох уж эта моя профессия, предполагающая всепрощение и всеоправдание. Подойдя к отцу Сергея , я начал:
-----Миша, ты решил меня убить, из-за одной фразы врача негодяя, который нарушил все каноны деонтологии и клятвы Гиппократа. Он молчал. Значит всё - таки ты. Вот книга, почитай, просветись и не ищи врагов, где их нет. Это удел необразованных и недалёких людей, а ты ведь, на сколько мне известно, при 2-х высших. После этой назидательной тирады, я с женой покинули квартиру…..
Эпилог.
Прошло 10 лет. Алёна родила двоих мальчиков, один из которых был копией Серёжи. Я написал посмертное стихотворение этому мужественному ребёнку, последние 4 строки выбиты на его гранитной стеле. Мы дружим семьями, но встречаемся редко, между нами, как это не печально - покойник, а это не сближает…….
……………И жизни миг, что прожил ты,
Он благородней, чище многих.
Не воплощённые мечты,
Так и остались на пороге,
Пороге в вечность, где они,
Так и останутся мечтами,
Их ночью звёздные огни,
Будут всегда светить над нами…… С. Л.
05.03.2015 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564374
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Все ближе к краю замедляю шаг,
Не понимая, как случилось так,
Что рухнул берег в омут
В никуда…
И там внизу чернеют кружева
Колец, плетущих волны паутиной,
А дно затянуто смолистой вязкой тиной…
Один шажок и не о чем жалеть…
И я шагну,
Но чтобы в высь взлететь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564387
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Не всі шляхи в житті -прямі...
Не всі дороги - на Парнас...
Не всі приборкують вершини...
Не всі і каменем у самий низ...
Все - від бажань,..і плину часу,..і від духовних сподівань...
Не всі збуваються і мріі...
Розчарування - теж шляхи...
Комусь і там є справ багато...
Свіжіше і повітря унизу комусь...
Не всіх духмянить цвіт акацій...
Не всім - мелодія в душі...
Не всім всміхається і вдача(нехай це буде не про нас!)...
Щасливих в світі - забагато...
Шукають щастя - вдалині...
Не покладають рук завзято...
І плачуть тихо в самоті...
Не той то біль,що вкладе на лопатки...(І це - хай буде не про нас)...
Не кожен день в житті -погожий,..хоч сонце кожен день встає...
Але з лози вино -солодке,..ми захмілієм без нього...
Не всім в вітрила дмуха вітер...
Не всім дано у снах літать...
Не всім за усмішку дарують квіти...
Не всіх до серця пригорнуть...
Стискають руку потаємно,..і серце крає то,..пече...
Не всі закохані - натхненно,..до дурі в мізках,..до - понад усе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564202
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Ти запалив життя вогонь
В коханім серці. І пожаром
Палких і пристрастних безсонь
Горіла ніч. Пьянким дурманом
Медових слів поцілив в серце,
І танули, як ніжний віск,
П"янких двох тіл танок у герці
Пронизував, як струм, назкрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564366
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Стих настроения...Никуда не собираюсь уходить!!! Не успокаивайте!!!
Когда то я уйду...
Уйду не попрощавшись...
Не нужно звать меня назад...
Не возвращусь обратно...
И много времени пройдёт...С потерею смирятся...
Устанет и душа болеть...Слезами умываться...
И сменится так много раз зима - на лето...А осень - на весну...
Но вспомнят...
Вспомнят в день какой то...Каким то летом...
Когда слова произнесут!..
Произнесут слова...мои...Они срывались с уст когда то!..И были ласковы они!..
Кого то больно укололи,как розы - до крови,..шипами...
Кого то раздражали...И не всегда были милы...
И не в десятку попадали,..и были легковесны,.. и банальны...
И глубиною поражали,..лились мелодией прелестной,..и были горькими и полными печали...
Дарили и надежду,..но не сладкой лестью,..любовью согревали - слова мои...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564323
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Луна над сонным городом висит...
Свет фонарей моргает виновато.
Мы - на стоянке позднего такси.
Но - мимо - всё проносится куда-то.
А я тебя пытаюсь удержать.
Не оставляй меня! Замри, мгновенье!
Не дай ему кольцо из рук разжать
И разомкнуть души прикосновенья!
Но стоило тебе рукой махнуть...
Зелёный огонёк!
Свободен, вижу...
Сажусь, судьбе в эфир послав упрёк...
Люблю, волнуюсь, брежу, ненавижу,
Уже не понимая ничего...
Ты не остался. Ты - садишься рядом!
О, притяженье тела твоего!
Плеча касанье - мука, и отрада...
Бежит дорога... Всё, тебе идти...
Разрыв, как расторженье, неминуем...
Забилось сердце трепетно в груди...
Как сладок вкус - прощальный - поцелуя...
13.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564050
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 04.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2015
Чужие тайны - покрыты мраком...
На светлом фоне - без тёмных пятен...
Под напряжением - и в 220...
Не беспокоить - с запретным знаком...
И не ищите - ключей к разгадке...
И нет тропинки - к чужой загадке...
Хранить навеки - скрепили кровью...
Объятием,..словом,..и острой болью...
Пароли,коды - не зацепите...
И не тревожьте,..и не будите...
Нарушить клятву - себе дороже...
Всё позабыто,..и лезть - негоже....
Чужую душу - поберегите...
Чужое сердце - не уколите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563634
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Спинявся дощ,шукав собі притулок.
Обмацував руками стиглі груші.
З віршів понаробляла я шкатулок,
І запросила мокрого до суші.
Він скинув плащ,він зняв старі чоботи,
Сорочку зняв і кинув мені прати.
Заліз в шкатулки.Стільки мав роботи:
Усі мої вірші запам'ятати.
Він роздягнув кожненьку літеринку.
Голий папір обмацував руками.
І запевняв,що тільки на хвилинку.
Натомість папір пхав дощедумками.
Мені б його сварити аж до серпня.
Мені б його побити,лупцювати.
Та він тулився до моєго серця.
Ну як мені його не цілувати?
А ці вірші?Вони недосконалі.
Нехай в дощі тихесенько розтануть.
І ми з дощем допишем без печалі.
І нас із ним колись іще впізнають.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511076
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 02.03.2015
"Тебя без меня хоть любят?
Романы тебе лишь пишут?
Тебя поцелуем будят?
Ты там...Ну...Для них не лишний?..
Тебя там хоть обнимают?
И кофе такой же теплый?
В тебе там души не чают?
Ведь ты...Ну такой добрый...
Тебя там хоть вкусно кормят?
Прости,что тебя отпустила.
Ты был у меня ею отнят...
А я...До сих пор грустила..."
"Меня без тебя не любят.
Я понял в тот первый вечер.
Прости.Но меня не будят...
Я сам зажигаю свечи...
Я сам...Для тебя...Так надо...
Ушел я сегодня.Веришь?
Вернуться б.Но стыдно...Ты рада?..
Сказала:
-Что сам себе стелишь...
Как ты-так никто не будет.
Варить.Целовать.Прикасаться.
Как ты...Так никто не будит...
Своим поцелуем...Признаться,
Что я...Под твоею лишь дверью
Стою уже в сотый наш вечер...
Но...Постучать не посмею...
Наврали,что время всех лечит..."
"Когда ты болеешь-лечат?
Ты помни,как я лечила?
Я чай...Плед тихонько на плечи...
И все...И тебя попустило...
Прости,но я завтра уеду.
С тобой...И тебя не увидеть...
Быть может...Вот в эту среду...
А ты мог это предвидеть?
Прости.До сих пор любила.
Часами смотрела в окошко.
Хотелось кричать!Но простила...
А ты...Отпусти...Хоть немножко...
Чтоб не так больно...До очень...
Чтобы хоть каплю...Но легче...
Любовь с грустью сердце доточат...
Уеду...Вот в этот вечер...
Здесь ты?Нет.Нет.Нет.Не верю
Глазам своим...Я уезжаю
Вот в эту,вот в эту неделю.
Люблю тебя очень...Прощаю..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519938
дата надходження 27.08.2014
дата закладки 01.03.2015
Експромт
Дякую за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563129
Чорнобривці - оберіг,чорнобривці -символ...
Пройдеш світу ти - ой -йой,..знайдеш - в Украіні...
"Не духмяний світ без них" - мати так казала ...
Поливала і співала - пісеньку чудненьку...
І кохання прививала до краіни-неньки...
Плакала,коли саджала - в рівніі рядочки...
І сльозами поливала,..не з староі бочки...
Думу - думоньку гадала,..кулачки стискала...
На коліночках земельку ніжно-ніжно гріла...
І просила щастя -долі для свого синочка...
І для доні,..що далеко...не в краіні милій...
Чи побачить,чи почує - голосок рідненький?..
Чи пригорне до серденька - пташенят маленьких?..
Чорнобривці,чорнобривці - виростайте,любі...
Наймиліші ви із квітів,..перші і останні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563149
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Экспромт Мой отзыв на комментарий Олафа Халди
В отчаянии - ночи так долги...
В отчаянии - звезд не считают...
Дозволено больше - в отчаянии...
В отчаянии - в суть не вникают...
В отчаянии - солнце не светит...
В отчаянии - без кислорода...
Неровно и сердцебиение...
И пропасть - мостом перехода...
В отчаянии -любят сильнее...
В отчаянии - всё проклинают...
В отчаянии - много умеют...
И никого - не жалеют...
В отчаянии - рвутся все нити...
Приходит конец - терпению...
В отчаянии меркнут - желания...
Уносят с собой - испытания...
Отчаяние - не бесконечно...
Конец наступает отчаянию...
И всё проходит со временем...
А время сейчас - отчаянных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562976
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Мне кажется порой, что где-то
Душа моя в дороге заблудилась,
Нагая, не обута, не одета
В жестоком и злом мире очутилась…
То хлещут ее чувства ледяные,
То град из слов холодных и жестоких,
Бредет одна. Вокруг чужие
И злые лица у прохожих…
Но как мне отыскать ее – не знаю,
Мне бы разжечь любовь как можно ярче,
Мне бы тепла и нежности без края,
Согреть ее! Душа же тихо плачет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562922
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 27.02.2015
Первая строка - слова комментария Леонида Исакова
Экспромт
Я всё прекрасное люблю...
И всё красивое - приму...
Прозрачный зонтик - от дождя...
Воздушный шарфик - от тебя...
Цветы,признания в любви...
Но лишь от сердца,..от души...
Для них местечко отыщу...
В сердечко - слева поселю...
И пустят корни глубоко...
Не больно будет мне - тепло...
Светло и трепетно в душе...
А по весне взойдут ростки - необычайной красоты...
И на рассаду их раздам,..от сердца,..от души - всем вам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562656
дата надходження 26.02.2015
дата закладки 26.02.2015
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562350
Это просто зима уходит...Ну и славно - морозам конец...
На санях за собою увозит почерневший снежок - леденец...
Гололёд оставляет на вечер,..а с утра сменит с крыши - капель...
И весна в ожидании встречи,..хочешь верить ,..не хочешь - не верь...
Грусть-тоска по весне - испарится...
Снегом талым сквозь землю уйдёт...
И без туч снеговых лучу солнца в наслаждение обнять горячо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562370
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Говорят, что аисты вернулись -
Нынче пролетели над селом.
Сонные надежды встрепенулись,
Поманив божественным крылом
В дивный край черемухи душистой,
Где душе быть юною дано...
Первый лучик, теплый, норовистый
Запорхнул в открытое окно.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562359
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Як багато думок, а в душі - пустота,
Чистий аркуш, як докір болючий.
Календар дуже швидко листки днів горта,
В серці холод гніздиться колючий.
Знову й знову листи перечитую я,
Не отримаєш ти їх ніколи,
Бо затихли давно у душі почуття -
Їм набридло чекати в неволі.
Я зітхаю полегшенно - час лікував,
Вже й забулося, як було гірко.
Пам"ятаю, як казку мені малював
Й дарував не одну з неба зірку.
Я не знаю, в яких заблукав ти краях,
Де притулок знайшла твоя доля.
Може, випаде зустріч раптова у снах,
Та не наша у тім буде воля.
Бо не завжди буває, як хочемо ми -
Обійти свою долю, то марне.
А минуле до себе зове через сни,
У яких все давно антикварне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562214
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Пляска кентавра слагает узоры.
Гарпия входит крушить зеркала…
песня безумья пропета была,
Милая, внемли стихам мандрагоры
Темной глуши зеленеют просторы…
Пляшут болотные тени в углах…
Нам ли влачится в холодных цепях?
Милая, внемли стихам мандрагоры.
Стали пустыми полночные споры,
Мàндалы глас не услышать сейчас …
…Дéвата слов отвернется от нас -
Внемли родная стихам мандрагоры..
……………………………………......................
Нет исцеленья от тяжести скорбной
Душам, захваченным Мàрой в капкан…
Все упования в Лете холодной
Тело омыв порождают обман.
Вечно скитаться согретым Луною –
Нервную арию бить в барабан
(Мàйи улыбчивой чтя истукан)
Тело покинув сроднится с землею.
Есть исцеление в тело одетым
Душам, презревшим венцов балаган –
Сердцу, омытому в Ганге рассветом,
Легче развеять слов Мàры дурман.
Влей свою искру в алàйи просторы
Слушая песню без звука и слов,
Ныне из клетки ты выйти готов…
Так я услышал.
«Стихи Мандрагоры»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562164
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.02.2015
Голос грому подобный -
«Узри свет Египта» - прикажет,
Страх затиснет в тиски,
Но глаза подведу не робея -
О могучий Гермес,
Алчной цепью Тифон меня вяжет,
Протяни свой кадуцей,
Сотри во мне голову Змея!
Внемли звону молитвы,
Ночные услышь призыванья,
Научи меня истине,
Что в Изумруде таится,
Дай мне силы смирить свои страсти,
Уйти от желанья,
Быть свободным, быть вольным,
Как в небе кружащая птица.
Величайший из смертных,
Пути Твои благословенны!
На коленях стою
Твоего ожидая ответа.
Сокруши эту тишь
Озари эти темные стены
Вечным таяньем мира иллюзии
С песней рассвета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561612
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 22.02.2015
[i]Чего же ты? Ну же! [/i]Сотри устарелые тени,
Отбрось непонятную книгу немых сновидений.
Не медли! Все беды души происходят от лени,
И тонет в грязи от нее не родившийся гений.
Я - [i]свиток печали[/i] – сожги, и покончим на этом –
Давно все страницы изъедены тяжестью пыли,
Давно загорелась зима перламутровым светом,
И вещие сны объяснить серафимы забыли…
Нет смысла тревожить - мой ум в богадельне остался,
Зови, призывай, но я святость твою не объемлю,
[i]Не медли – сожги[/i], холод с теплой росой обвенчался,
И утро, разорванным ливнем спадает на землю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560969
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 20.02.2015
Ты явилась мне в бархатном платье, как вороны черном,
Легким трауром ночи виденья мои наполняя.
Ощутивший тебя в закатившемся солнце холодном
Я упал на колени, предсмертной тоской изнывая.
В перламутровой заводи глаз притаилось молчанье,
Но так живо твердят о мечтах бледной робостью руки,
За один поцелуй этих губ, что излился в прощанье,
Я готов слушать вечно ужасные, адские звуки.
Укрощенный, как зверь, растворяюсь в дворце увяданья.
Выпиваю тебя до конца, не коснувшись губами.
Перед тем, когда небо уснет, помутнев от сиянья,
Брошу сердце к ногам той, что ночью танцует с волками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560905
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 19.02.2015
У нищего взаймы прошу
Семнадцать дней и восемь весен.
На четках грусть в ветер трушу
У непосаженных в снег сосен.
Ты письма жег мои.Ты смог?!
Ты у костра подолгу грелся.
Как пепел лег у моих ног!
Как болью в душу мою въелся!
Сковать бы счастье.Но кузнец
Сумел заштопать лишь осколки
Моих стихов,что дал купец
От воровства чужой помолвки.
Грешна.Глупа.Дурна собой.
Благословив-боготворила
Тебя родной мой,дорогой.
И душу настежь отворила.
Носила воду решетом
Зимою,чтобы мост построить.
Хотела этим мастерством
Тебя любить меня заставить.
Но ты бумажный строил мост
Чрез пропасть,где из писем пепел.
И капал мне на руки воск,
Чтобы в душе задвинуть цепи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560686
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Белизной засияет [i]Невесты [/i]наряд,
[i]Белокурой Невесты[/i], чье имя Луна.
Утомленные песнями ангелы спят,
Исполинские перья лежат у окна.
[i]Седовласый Отец[/i], обезумев от слез,
Отворит ворота, чтоб впустить [i]Жениха[/i].
Утопая в букетах изысканных роз
Поприветствует [i]Красный супруг[/i] [i]Старика[/i].
До конца не узнав наготы лепестков
Переменится платье пугливой [i]жены[/i]…
Увлажняя следы от тяжёлых оков
До заката Деянья сольются они.
А пока что сияет [i]Невесты[/i] наряд,
[i]Белокурой Невесты[/i], чье имя Луна,
Утомленные песнями ангелы спят,
Исполинские перья лежат у окна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560665
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
[i]Мне смотреть в зеркала запрещала она…
От плодов виноградного сна переливом
Шум прибоя звучал, только капля вина
оказалась для тела ангарским заливом.
Мне она запрещала встречать корабли,
Волхованьем взывать к заблудившейся тени
Верить древним сказаньям и знакам земли…
Видеть лестницы в небо ведущей ступени.
Но в ее зеркалах растворялись мои –
В желтогранных топазах цвели Гималаи,
Полыхая огнем хвост кусавшей змеи,
Для миров пробуждаясь от дремы пралаи.
Говорить о любви запрещала она…
Эту странную стужу рассудка измеря
От холодной стены до пустого окна -
Отсыревшим иконам молясь, но не веря...
И весеннего утра прохладой звеня
Запрещенной, терновой стезей – без ответа,
Корабли уходили тонуть без огня…
И она, провожая улыбкой меня
Наслаждалась изнеженной песней рассвета.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560353
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2015
Квартет играл с душей...
И звуки возносились к звёздным куполам...
Так вдохновенно скрипка первая вела в ночи осенней...
О сокровенном пела для себя...
От горя скрипка умирала...
Остаться альт молил в смятении ...
На пианиссимо застыла нотой длинною виолончель...
Сухими пиццикато и с иронией... подыгрывала скрипка номер два...
Мобильник чей то зазвонил, как "здрасьте"...
Зависла в ожидании неизбежного в тревоге тишина ...
А музыканты не услышали...
Сгорали в музыке сердца...
Квартет на бис играл самозабвенно...
И стоя зал ему рукоплескал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560287
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 17.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2015
Ты...
Была таинственней, чем ночь,
И грациознее, чем кошка,
Я все готов был превозмочь,
Но так влекла твоя ладошка...
Блестели звездами глаза,
И ветер обнимал за платье,
И уж не в силах разорвать
Я рук доверчивых объятья...
И я боялся оборвать
Ночные наши разговоры,
Пытался пальцев дрожь унять,
Когда тонул в твоих озерах...
И поцелуями ловил
Мелодию из сладких стонов,
Я в эту ночь тебя любил,
Твоей красою восхищенный....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560196
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Заходь у гості! -
сонцю я гукну,
відкинувши мереживо
фіранки.
Немов дитя, -
замріяно зітхну,
утіливши в реальність
забаганки.
Духмяна кава,-
звабою хмільною,
мене у піднебесся
підійме...
Грайливо чашку
розмалює хною,
і спокоєм дбайливо
обійме.
Допоки фарфор
грітиме долоні -
заплющу очі,
слухаючи тишу.
І думи відпущу:
гіркі, солоні...
Медові лиш, -
у мить ось цю, - залишу.
Собі дозволю -
щастячком барвистим
убратись зранку
з голови до ніг.
А сонечко, -
клубочком золотистим, -
вже прикотилось
прямо на поріг!
16.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560188
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.02.2015
Восхода первый луч во тьме горит,
Как таинства мистерия святая…
На ложе горизонта бог зари
Подол бесстыдно ночи задирает.
Зигзагом свет… как чувства острый спазм…
И пронизав от края и до края,
Рождается божественный оргазм,
Теплом и светом оплодотворяя…
И будто плоть трепещет неба – высь,
И льются чувства яркие повсюду.
О, наслажденья миг, остановись!
Продли, лучась, своё живое чудо.
Я от любви богов схожу с ума,
От красоты такой хочу кричать я,
Когда в объятьях света бьется тьма
В экстазе - непорочного зачатья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560084
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015
Вони зустрілись на одній вечірці.Тут всі були з дружинами і чоловіками.Дівчина в розкішній сірій сукні,волосся підібране вгору.Так мило посміхалась.Здавалось,чоловік не відходив від неї ні на хвилину."Яке кохання",-подумав.Коли вона виходила в коридор-набрався сміливості і підійшов.
-Дозвольте Вас провести.Це сльози?Ви плачете?
-Від щастя.Хіба не можна плакати від щастя?-запитала вона.
-Звичайно можна.Але щастя не прописане на Вашому обличчю.Хіба від щастя,що зустріли мене.
-Хай буде так.
-Це так і буде.Лиш сьогодні Ви ще цього не знаєте.
Він став на коліна:
-Я клянуся:якщо Ви погодитесь завтра зі мною зустрітися-ніколи у Вас про Вас не буду розпитувати.Номер телефону,бо йде моя дружина.Якщо Вам не потрібне моє розлучення.Я благаю,благаю!
Вона засміялася:
-Тільки підніміться.Будь ласка.Зі мною ще ніхто так не знайомився.Але я заміжня.І дуже щаслива в шлюбі.
-Але в мене є дружина.І я дуже,дуже щасливий в шлюбі.Якщо Ви бажаєте,щоб я сказав:була,тоді продовжуйте мене мучити.Ваш номер телефону.
-Ми не познайомились.
-Повірте-я Вас впізнаю і без Вашого імені.
-Так Ви збираєтесь зі мною зустрічатись?
-Ні!Як Ви таке могли подумати!?Я жонатий чоловік.
Вона повернулась і хотіла піти,
-Я збираюся Вас кохати.До вашої смерті.Я вже Вас кохаю.Ви знаєте,що таке кохання з першого погляду?Ви не вірите в такі речі?Ми були знайомі в минулому житті.Ми не докохали.А тепер прилетів Янгол,взяв мою руку і підвів до Вас.Я пручався та він мені каже:"Дурнику,ти будеш найщасливішою людиною в світі".Тому і впізнав.Я Вас кохаю.
Вони зустрілися вдень.Він нічого не розпитував.Стримав слово.
-А можна запитати лише одне?Ти колись захочеш сказати своє імя?Більше нічого.Тільки прийди ще хоч один раз.Благаю.
-Ана.З однією ен.
-Герман.Шість букв.Повинен я сказати щось оригінальне у відповідь.
Вони почали сміятися.Він взяв її за руку.
-Давай заліземо в який-небудь старий двір.І просто будемо цілуватися.Давай?-він став на одне коліно і дивився на неї такими закоханими очима,що вона ладна була піти за ним на край світу.
-Я ніколи ні про що не запитаю тебе.Клянуся.Тільки пообіцяй,що це не остання зустріч.Пообіцяй.
-Але остання буде швидше,ніж ти гадаєш.Не по моїй вині.Але по твохй вині вона буде йти здалеку,-вона посміхнулась і погладила його по голові.
-Ти можеш зі мною просто цілуватися?Ми не будемо знімати номер.Це так романтично,-він почав її цілувати,неначе їм залишилось зовсім мало часу.
-Ні,в мене є зайві гроші.Я хочу кімнату,побігли?-він потягнув її за руку.Вона зовсім не сперечалася.
-У Вас є вільні кіімнати?До нас з дружиною приїхали батьки.Нам ніде цілуватися.Це наш ключ?Кімната номер сім?Другий поверх?-він зупинився.
-Стій.Це наша перша ніч.Чи день.Я повинен понести тебе на руках.Ти будеш тільки моєю,-він взяв її на руки.
-Тобі важко?
-Ти що?Я кохаю тебе,-він тримав її на руках і посміхався.
-Але такими словами не розкидуються.
-Ти поплатишся за це!Я розцілую твоє тіло не залишивши на ньому ні краплі без поцілунку.Я випю тебе.Ти житимеш в мені.Потім я перетворю тебе на малесеньку колібрі.Ти знаєш,що стільки і важить душа?І носитиму тебе з собою.Ти мене чуєш?Ти мене кохаєш?
Він цілував її три години поспіль.Не зупиняючиь ні на долю секунди.Не було часу на розмови.Це було одне тіло і одна душа.Це була одна пристрасть і одне кохання.Вони не закохувались.В них на це не було часу.Почали з кохання.
-Така як ти лише з неба.І на все життя.Ми коли зустрінемось знову?Коли скажеш.Я навіть можу не піти на роботу.Я зможу.
Він проводив її додому.А в неї в голові не було думок про хворобу,про страшний вирок.Чи мала право дозволялити закохатись в себе?Крутилось в голові:"Вам залишилось так мало.Операція коштує дорого.Але навіть за кордоном у Вас мало шансів.Зверніться до Маленевича Германа Германовича.Якщо він візьметься-все буде і на краще.Але він рідко оперує.Він керує цією клінікою".
-Дивно.В тебе теж таке імя.
-Як в кого?-їй стало страшно,що якщо вона щось скаже-він більше ніколи не прийде до неї.
-Ми ж домовилися ні про що не розпитувати.Бо другої зустрічі не буде.
Вона поцілувала його і піднялася до себе.Відкрила двері своїм ключем.Чоловік не вийшов її зустрічати.В душі таке відчуття,що він більше ніколи не прийде.Зайшла і подивилась,що немає його речей.Пішов.Назавжди.Хто житиме з жінкою,якій винесено вирок,якій залишили жменьку часу,якій не дарували навіть надію.Бідний,йому важко.Вона побажала йому подумки великого щастя і здоровя,удачі."Ваша дружина не житиме і дня без знеболювальних",-а він плакав.Хай іде з Богом і буде щасливим.Хіба йому це легко перенести?
Вони зустрілись о четвертій.Вона могла запросити його додому,але не хотілося розпитувань.А вдома на нього чекає дружина.Чи мала вона право на крадене кохання?Але хвороба відступала.Вони ніколи ні про що не розмовляли.Два тіла спліталися в одне,дві душі були однією.
-Цілуючи твоє тіло я цілую твою душу.Ось так,-він цілував як і обіцяв на першому побаченні:не залишивши на тілі ні пів сантиметра без поцілунку.А вона цілувала і цілувала,знаючи,що кожна хвилина може бути останньою.
-Я хочу з тобою померти в один день.
Вона схопилася як навіжена:
-Ніколи більше таке не говори!Бо я більше не прийду!?
-Та заспокойся.Ти дурненька?Ми ж такі молоді.Ніхто не збирається помирати.
-Германе,смерть ніколи не дивиться на твоє обличчя,на твої роки,на твої гроші.Їй не важливо,чи ти хочеш іти за нею,чи ти готовий.Тому треба змиритися з цим і бути готовим до неї.Але я знаю,що її можна відштовхнути.Надовго чи не дуже,хоч совсім на мало,-вона говорила так,що йому здалось-не жартує.
-І чим її можна зупинити?
-Ти будеш сміятися.Але сила в тебе.
-Я з казки?
-Та ні-твій поцілунок.Він чарівний.Я кохаю тебе,-вона поцілувала його за голову.
-Але ти ж казала,що такими словами не можна розкидатись.
-Мої слова мають місце.Я завжди тебе кохатиму,-вона не переставала його цілувати.
Він прийшов не в настрої.Не хотілося розповідати,що сказав дружині,що не кохає її.І пішов з дому.Батько попросив ключі від машини:
-Якщо тобі не потрібна сімя,то я залишаю машину твоїй дружині.Вона залишається з дітьми.І не смій до мене ніколи приходити.Через якусь коханку ти залишаєш дітей?!-батько кричав.
-Тату,коли кричиш-це означає,що ти віддаляєшся від мене душею.Я ж тебе чую.Тому хочу тобі прошептати:"Тату,я тебе люблю.Дуже".Може ти вчинив правильно.Але моя дружина не заслуговує брехні.
-Ти сумний,-вона поцілувала його.
-Та нічого.Просто вийшло так,що я ходитиму на роботу пішки.Це не найстрашніше.І так буде довго.Грошей на машину в мене немає.А я трохи звик.Та ти сама сказала:ніяких запитань.А тепер порушуєш.Ти за це поплатишся.Говори чоловікові,що хочеш.Сьогодні ти додому не підеш.
-Добре.
-Що з тобою?Ти так швидко погодилась?Ти не захворіла?
-Ти не розуєш,яке це щастя-прокинутися в твоїх обіймах.Я прокидаюсь-а поруч ти.Я торкаюся твого обличчя,а це ти.Справжній.Мій.Ти спиш,а я тебе цілую.Уявляєш,яке це щастя?-вона була щасливою.Дуже.
-А я тебе перетворю сьогодні на колібрі.І носитиму в кишені.Ти будеш там тихенько?
-Я там завжди буду.
31 грудня вона не прийшла.Телефон не відповідав.Герман не міг собі знайти місця.Він чекав годину,дві-а її немає.Хотів повернутись і піти.До нього підійшла жінка в чорному.
-Ви Герман.
-Так.А звідки Ви знаєте?
-Вибачте,а можна якесь посвідчення.Просто в мене дуже важлива справа до Вас.Ще раз вибачте.Ні,це не тому,що я Вам не довіряю.
Він хотів просто піти,але витяг з кишені посвідчення водія і протягнув жінці.
-Та я зрозуміла,що це Ви.Просто я повинна передати Вам ключі від ось цієї машини.А вона нова.Ана продала квартиру і купила цю машину.Не дивіться на мене так.Я не зЙішла з розуму.Ось лист,-жінка протягнула ключі,лист і пішла.Він спочатку не зрозумів,що це все з ним.
"Мій коханий.Ти казав,що тобі важко без машини.Це маленька частинка того дарунку,на який ти заслуговуєш за те щастя,яке подарував.Якщо ти читаєш цей лист,то я перетворилась лише на маленьку колібрі.Я думаю,що в тебе в кишені завжди знайдеться для неї місце.Або потримай мене в руці.Бачиш-це я тебе цілую.Мені сказав лікар,що я не проживу і дня без знеболювального.Якби він знав,що твох цілунки забрали не тільки весь біль,а й продовжили мені роки життя.Тепер робити операцію було пізно.Я помирала посміхаючись.Не ганяй на великій швидкості.Я тебе благаю.В тебе в кишені колібрі.Це я.Ти чуєш,як вона там спить?Не буди її часто.Я кохала тебе більше життя.Ти не повинен це памятати.Бо колібрі завжди буде з тобою.Обіцяй,що будеш обачним на дорозі.Обіцяй-тоді я буду спокійна".
Він не плакав зовсім.Почав посміхатися.Зайшов в ресторан і замовив три пляшки горілки.
-Зараз підійдуть мої друзі.Просто в нас така подія.І розрахуйте мене зразу.Ось чайові,-він витяг з кишені всі гроші.
-Але це забагато,-офіціанту було незручно.
-Та ні,все добре.
Він пив і слухав Шопена.Куди йому було поспішати?Кого поздоровляти перед Новим роком?Просидів,доки не випив всю горілку.Офіціянт до нього підходив,але він сказав,що не потрібно його турбувати.Йому здавалось,що він був тверезий.Вийшов на вулицю.Посміхнувся:
-Який гарний вечір!Скоро Новий рік-а сніг з дощем.
Забув в ресторані верхній одяг.Вийшов в одній сорочці.Тільки коли перший раз впав в болото-почав плакати:
-А де колібрі?Я забув тебе в кишені в ресторані,- відійшов зовсім далеко.Дивно,але ключі від машини були при ньому.Він здогадався,де жінка залишила машину,пішов її шукати.
-Та ось ти де.Боже,я в болоті.Але що поробиш-не пішки ж мені йти.Колібрі,я забув тебе в кишені.Він сів за кермо,включив музику."Мелодія сліз"Бетховена.Звідки ця музика знала,що він хотів почути її.Звідки?
Новенька медсестра підійшла з криком до Германа Германовича:
-Розумієте,сьогодні переддень Нового року.А там привезли чоловіка.Автомобільна катастрофа.Я не можу нікого знайти.Будь ласка,підійдіть до нього."Та що вона собі дозволяю!?І хто тільки її на роботу взяв в мою клініку?!"-він ледве стримував себе щоб не закричати.
-А тобі не сказали,як потрібно вести себе в таких ситуаціях.Піднімись за Анатолієм Миколайовичом!?Швидко!-йому хотілося додому.І помиритися з сином.Новий рік все таки.І повернути йому ключі.
-Я звільнюся з цієї клініки!Я не хочу з Вами працювати!-медсестра плакала.
-Тебе не влаштовує зарплата?-йому вже набридло сперечатися з цим дурним дівчиськом.А час йшов.Хотілося підійти і побачити-кого ж це привезли в такий день.Він почав набирати номер сина.Але той не відповідав.Побачив,що Анатолій Миколайович вже біжить.Хотілося в клініці всіх поздоровити з Новим роком,а тут ще й ця аварія.Почали збігатися всі лікарі,що залишились на чергуванню."А вони кращі за мене,всі біжать.Потрібно виписати ім преміальні.І перепросити медсестру.Призначу її старшою.Ось зараз розшукаю і скажу".Він кинувся,а її ніде немає.Почав набирати сина:"Германе,ну візьми слухавку,будь ласка".Він згадав,як той сказав,що його дуже любить.З палати почали всі виходити.Ніхто не дивився йому в ввічі.
-Колеги,з Новим роком!А Ви не бачили оцю новеньку медсестру?-він був щасливий,що зробить добре діло.Но всі продовжували мовчати.Він хотів зайти в палату,але його не пустили.
-Так це я керую клінікою,а не Ви!Як Ви смієте!!
Він почав набирати сина.Дивно,хтось забув телефон ось в цій палаті,де помер хворий.Він набирав сина,а чиїсь телефон продовжував розриватися."Ну,не бере зараз-тоді я йому напишу,як я його люблю",-і почати смс.
-Колеги,хто йому скаже,-всі переглянулись між собою.Новенька медсестра сиділа на підлозі і плакала.
-Вибач мені.Але якщо ти так будеш плакати за кожним,то ти не зможеш працювати.Я зрозумів свою помилку.І хочу,щоб ти виконувала обовязки старшої.Звичайно,з Нового року.
-Як Ви будете далі,як?Це так несправедливо,-вона ніяк не могла заспокоїтись.
-Але в нас є час для виправлення.Біжи вже додому.З Новим роком.Він написав смс.Тепер Герман прочитає і обовязково його пробачить.Чому на вулиці сніг з дощем.Через декілька годин Новий рік,а він все падає й падає.Падає й падає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377454
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 15.02.2015
Творіть!
Хай серце пише вірші!
Хай десь не в риму,
невпопад.
Хай десь не кращі
і не гірші.
Вони - всі ваші!
Серця сад...
Вірші -
як дзеркало душевне.
Дзвенять відверто,
як кришталь,
торкнувшись іноді,
напевно, душі...
далекої, на жаль.
Сміються й плачуть,
ніби діти!
Як ваші діти -
плоть і кров -
допомагають зрозуміти,
що є Життя,
а що - Любов.
Творіть!
А Час, як мудрий критик,
надасть свою
оцінку всім -
хоч бізнесмен ви
чи політик,
або поет,
чи пілігрим...
2009
________________________
* Присвячується всім авторам, особливо початкуючим.
Творчих успіхів всім!
З повагою і щиро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302552
дата надходження 27.12.2011
дата закладки 15.02.2015
Я приду, когда улицы тайной на время ослепнут,
Чтобы сжечь свое сердце на мертвых и мокрых ступенях,
Разорву своды храма и новый воздвигну на тенях
Тех, кто рыщет во тьме, тех, кто миром и Богом отвергнут.
Я приду к тебе юношей или морщинистым старцем,
Как виденье, как призрак, являясь везде на дороге
До тех пор, пока небо не вспыхнет холодным румянцем,
И чудной Гелиос не проскачет в изорванной тоге.
Я шептать тебе буду, как сталь гильотины о смерти,
Скрипом медной петли, на которой умчался Иуда.
Ты услышишь плеск ветра, но это беснуются черти,
Ожидая, когда воплотится последнее чудо.
Ты захочешь уйти, только намертво заперты двери,
Крепко связаны мы лунной клятвой – ее не разрушишь.
Я твой царь, твой жених, твоя тень до последней потери,
Твоя совесть, которую ты оправданием душишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559877
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 15.02.2015
Как с Богом я с тобой на "ты".
Срывались половинкой тучи.
Кто знал,где грани той черты,
Где безразличьем душу мучишь.
Прости,что отлюбил меня,
Что холодом совсем не греешь.
Что я продрогла близ огня,
Что плед найти мне не сумеешь.
Прости,что грусть боготворю.
Что чувства все в кулак сжимаю.
Что радость всю тебе дарю,
А о себе я забываю.
Что босиком через снега
К тебе бежала я сквозь время.
Что засадила все луга,
Что снова ссорилась со всеми.
Прости,что мучаешь меня,
Что душу топчешь и калечишь.
Прости.Так нужно для меня.
Лишь шаль накинь на мои плечи.
Чтоб я с тобой всегда на"ты",
Чтобы как с Богом...Представляешь?
Прости,что растоптал мечты.
Что рядом больше не мечтаешь.
Прости,что я не вру тебе.
Что гордо я не уходила.
Что я никто в твоей судьбе.
Прости...Что все...Еще любила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543688
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 15.02.2015
... Да, видит Бог – тебя я не люблю
И встреч не жду, в разлуке не скучаю.
Тревожной ночью я спокойно сплю,
На письма нежные едва ли отвечаю...
Забыл я вереницу летних дней,
Что нашу тайну охраняют вечно...
И ключ прощальный журавлей
Я провожаю вдаль беспечно...
Не мучает меня презренная тоска
И в сердце нет зла ревности коварной...
Нет седины у моего виска
И безразлично мне, что я поэт бездарный...
Я беззаботен, как весной ручей,
Что бег свой скорый мчит куда попало...
Горит ли солнце в тысячи свечей
Или погасло – мне заботы мало...
Мне каждый скажет, что шутя
Свожу я с дерзкой жизнью счеты.
И, что я беззаботен, как дитя...
И, если бы ему мои заботы...
Великий Боже! Мне бы день прожить,
Чтоб не был он темнее ночи...
О как души рыданья заглушить
И боль, что с сердца кровоточит...
***
Р.S. Когда холодный бриз погасит маяки,
А первая заря начнет свой бег желанный –
Из детства моего девчонка у реки
Привет мне шлет и светлый, и нежданный...
19**г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546554
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 14.02.2015
... Растаял вечер— ночь зажгла лучину
И свет ее рассеял злую тьму.
Спит океан, как труженик-мужчина,
Когда лишь сон отрадою ему...
Упругий ваер* шепчется с волною –
Им не уснуть до утренней зари.
Вздыхаю я с гитарною струною
О роще той, где плачут глухари...
И теплый ветер с юною луною
Пришли ко мне по Млечному пути...
И сонмы звезд зажглись побыть со мною,
А песнь мою с собою унести...
Рассвет придет и звездною росою
Вдруг запылает Тихий Океан.
Луна украдкой ножкою босою
Скользнет в прозрачный утренний туман…
– Ваер* – один из тросов удерживающих рыболовный трал с движущимся судном.
19**г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558114
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 14.02.2015
[b] [color="#eb2121"]П Р И С В Я Ч У Ю
всім закоханим[/color][/b]
[i] Принципи камашастри (взамоєвідношень між чоловічим
і жіночим чинниками – інь і янь) як одного із взірців до-
релігійної духовної культури хвилювали не одно покоління
людей... Чи не найголовнішим принципом камашастри є
взаємопроникнення, обмін між Інь і Янь у людей різної статі
як джерело прогресу, отримання задоволення від життя...
Сю "тендітну" тему автором нещодавно* було піднято
у вірші, що перекликається з думкою іншого автора, ключові
слова якого наведено нижче. Щоправда, є і інші погляди
на цю, здавалося б, добре зрозумілу проблему**.
Ризикуючи знову попасти під обстріл "важкої артилерії"
моїх опонентів, в цей святковий для даної теми день, подаю
новий варіант вірша, написаний уже у новому, 5-стопному ямбі.
Отдай мне капельку души,
Отдай! И ты не пожалеешь.
Лариса Пятакова[/i]
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i][color="#a80707"]Віддай мені хоч крихітку тепла –
Я відігріюсь в нім… Нехай зомлію,
Та не згорю, як ніч моя, дотла…
Лиш засвічусь від іскорки надії.
Віддай свої гіркоти від журби:
У вирі почуттів я їх покраю
І в гріб навічно покладу! Аби
Був спокій і любов... Заради раю.
Віддай негоди і похмурі дні…
А ще панянку-ніжність у додачу –
Й прокинешся... немов в казковім сні:
Я всім життям своїм... тобі віддячу!
Віддай любов, та вірність не поруш!
Змурую у собі... гранітну пристань...
І вирощу... стокільканадцять руж,
В тобі ж відкрию... безугавну пристрасть.
...Та ряст топтати радше не спіши:
Піти у вічність – злим навкір – успієш...
Віддай... кришталі серця і душі!
Віддай!.. І ти не пожалієш…[/color]
[/b][/i]
[i]22.01. 2015
[/i]
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
**http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552664
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559615
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2015
Не муч мене і... більш уже не клич,
Не відізвуся пригубити болю.
Мого ти не шукай, серед облич,
Які потраплять в поле зору Долі.
І голосу мого не наслухай,
Тобі його ніколи вже не чути.
Що ж, мало статись так... Ну і нехай.
Так все у нас, напевно, мало бути...
08.07.2014
[img]http://188.121.37.240/media/textpict/33801[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510021
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 13.02.2015
Чарівність душі
дарувала мені.
Як квітку,
рятунок, надію.
Мене в небокраї
вела неземні!..
Та очі твої чомусь
ніжно-сумні -
в намисті
сльозинок на віях.
Зустрілися Долі -
мабуть, неспроста.
Як два відображення.
Мовчки...
На дзеркалі - подих.
Та час обліта.
І осінь рахує
прожиті літа
на жовтому листі -
у стовпчик...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301325
дата надходження 20.12.2011
дата закладки 13.02.2015
Я рос, когда всем было недосуг,
Когда вовсю резвились паровозы…
Когда ещё не клали в колбасу
Отходов производства целлюлозы...
Когда стучали лихо в домино
И тихо на соседа по подъезду…
Когда из кружки пиво и вино
Под лозунгом к очередному съезду…
Когда кругом одно двойное дно
И только настоящие морозы…
И валенки на танцы и в кино,
И лирика в тисках суровой прозы…
Когда до темноты гоняли мяч
И вышивали крестиком салфетки…
Когда невесте на руку - калач,
А в Новый год - стишок на табуретке…
Учил нас дидактический букварь
Искоренять мещанские привычки…
А бабушки слезились на алтарь,
На всякий случай запасая спички…
По кругу время вертят годы вскачь,
Поистрепался прейскурант претензий…
Никак не получается, хоть плачь,
Расшифровать символику гортензий…
февраль 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559389
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.02.2015
Мной ли пропета твоя вина?
Я ли улыбку сложил в оскал?
Кай не ослеп от кривых зеркал, -
Герда, как видно сошла с ума.
Сказка должна никому ничем,
Как и закончится в срок зима,
Вырви перо – напиши сама,
Если согласия нет совсем.
В этом ли правда, чтобы собой
Все изменяя блистать во вне,
Знаешь, не всё покорится той
Выжившей радости на стене.
Тяжесть таит в рукаве рука,
Жалит больней мировая плеть,
Хочешь запомни – меня стереть
С третьей планеты сошлись века.
В танце нет смысла и нет конца,
Пляской богиня тревожит мир,
Завтра без маски и без лица
Роли актерам раздаст Шекспир.
Мутность сознания жизнь несет, -
Нет на границах следов следа,
Что же ты? Льет синевой вода
Радости слезы, не наоборот,
Верю – совсем не твоя вина,
Видишь улыбку, а не оскал,
Кай же, ослеп от кривых зеркал,
Герда - чуть позже сошла с ума.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559405
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
О том, чему не быть, скажи,
Останусь слушать до заката
Твоей искусно слитой лжи
С холодной стойкостью Пилата.
Сошедшей с неба чистоты
Венец из снов к лицу, как знамя
Багровым вышитой черты
Рассвету, брошенному в пламя.
И не печать седой зимы,
Не лампы полусвет зажженный
Не смогут скрыть, ведь знаем мы,
Двузначность яви заплетенной.
Таишь? Но робость излила
Слов четче, легче даже дара,
Все то, о чем спросить пришла…
(ответ мой) – твоего тепла
я слаще не вкушал нектара
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558365
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 12.02.2015
[i]Весь ряд событий в жизни есть тупик...
Густав Майринк
[b][/b][/i]
Не сон, не явь, и правда и обман.
Что Жизнь, что Смерть - лишь смена одеяний;
В глазах твоих тревоги океан,
Не штиль, не вой, но сдержанность рыданий.
Весь ряд событий в жизни есть тупик.
Мир слеп, - как ваза треснет только тронешь…
Я молод... нет – ошибся! Я – старик,
А ты меня не ждешь и не хоронишь.
В тебе, быть может, тайна бытия,
В твоих руках истоки мирозданья,
Но Ты есть Я, и Я совсем не я,
А только часть великого скитанья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559175
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Мене проклянуть – ти заплачеш…Заплачеш?...
А вулиці темні, похмурі, сірі…
Колись ти це літо за осінь пробачиш?...
Знайшовши мене - (ці рядки невмілі)
Торкнися дощу – він мій образ розмитий,
Лиш в очі мої не вдивляйся ночами –
Відкинутий я, темним саваном вкритий
Стігійської мли, що сміялась над нами.
Пройди через Стікс – його хвилі жорстокі,
І ти зрозумієш мене, наче Книгу –
Я звів Вавилон – його ве́жі високі,
І випив за це чашу Божого Гніву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558989
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 12.02.2015
После прочтения...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557195
Тот город вырос в подсознании,..свежо его дыхание под темным небом всех воспоминаний!..
В нем мелочь каждая на месте,.. что то значит...Он полон испытаний!..
И заслужить там проживание - награда...Входной билет,..джекпот ... там не пройдет...
И честь взамен не просят,..и жизнь не просят отдавать взамен...
Не каждому приходится и жребий бросить...
Там нет кривых дорог,..и раскуроченных асфальтов,..и зазеркалья амальгама там живая...
Мосты там радугой сияют и берега все постоянны,..там воздух сладок...
И ничего не ставится на кон...
И нет там судеб искалеченных и душ печальных,..и виноватых и обиженных не встретишь ...
Название его известно -" Город грез"...На старой карте полушарий он стерт от лишних прикасаний ...
И потому грустят и плачут по ночам...
А ветер все мечты уносит за далекий горизонт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557681
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 12.02.2015
Тобі я ніжність постелю
на ложі соннім та духмянім.
Зірками випишу "люблю"
в рубінах вуст - на кожній грані..
Хочу твого тремтіння знов -
в чеканні хвилі насолоди,
без непотрібних вже розмов,
в простому поклику природи,
в простому зові почуттів,
бажань, що стримувать несила,
в пожежі дотиків і слів,
в польоті тіней швидкокрилих!..
Не озирнувшись ні на мить,
не завагавшись ні на йоту,
ми в ніч дорогою відкрить
підем - закохані істоти.
Любов пізнаєм до кінця.
Бери ось, пий мене, будь-ласка!
Для тебе серце по вінця
налите щастям - під зав'язку.
Мене ти вип'єш - і хмільна,
заснеш до самого світанку,
квітучо-ніжна, мов Весна,
царівна днів, ночей і ранків...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302811
дата надходження 28.12.2011
дата закладки 12.02.2015
Только проснувшись, встречая улыбку рассвета,
Тихо покинув постели уютной тепло,
Греюсь стихами, найдя в них излучины света.
Греюсь и будто целую вас... ваше чело...
Снег за окном, но его разгребла бы руками!
Нет, не пугает меня и метели игра!
Что-то уже пролегло между мною и вами...
Кажется, будто бы шёпот доносят ветра...
Ваш... Будто слышу ваш шёпот, хотя не знакомы.
Да, не встречались мы в жизни, но ваши стихи
Так мне близки!.. До какой-то блаженной истомы!
Мыслю о вас и ругаю себя... за грехи!..
Как от себя отогнать эти грешные мысли?!
Вправе ли сердцу мой разум приказы давать?!
Ваши стихи мне даруют прекрасные выси!..
Грелась бы ими опять и опять и опять!..
Грелась бы... вами, когда б отыскалась дорога.
Снег - не помеха, коль что-то внутри ожило...
Смею ли я попросить нашей встречи у Бога?!..
- Нет, хоть ищу в ваших строках любовь и тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547277
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 12.02.2015
[b][i]Легко так, изящно бегут твои пальцы по струнам.
Гитара в руках так послушна - как женское тело.
Слились воедино вы, будто влюблённые Луны,
И сердце моё вместе с вами тихонько запело...
Хотелось мне в таинстве этом остаться навечно
И слушать о том как поёшь ты о женщине русской.
Когда ещё жизнь нам подарит счастливую встречу?
Когда ещё сердце наполнится сладостной грустью?..
Грущу, хоть и рада, что голос твой бархатный слышу
И в нём раствояясь, - влюбляюсь всё больше и больше!..
Ну как, ты скажи мне, ну как, почему же так вышло,
Что в эти минуты ты всех мне на свете дороже?..
Прости, что сказать не решаюсь тебе я об этом.
Улыбку дарю, - а в душе моей прячутся слёзы...
Хоть рядом с тобой я сейчас, но ведь где-то же, где-то
Уже для меня начертала судьба свою прозу...
Я знаю, что прозы финал никому неизвестен,
Ведь жизнь предсказать - невозможно! Под Богом мы - пешки.
И чувства мои, как пожар, средь зимы, - неуместны...
...Быть мoжет ты вспомнишь когда-то о женщине грешной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558587
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 12.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2015
Покинута.Відкинута.Невзута.
Напнула крильця цвяхами за спину.
Стояла в полі вітром розіпнута.
Присіла відпочити на хвилину.
Маля таке.А скільки вже відчула.
Хотілося з будиночку злетіти,
Щоб біль отой покинув!..Промайнула
Така ось думка...Треба!..Захотіти?!
Замерзли ноги.Дві скоринки хліба
Лежали на землі..Її чекали.
-Господь,спасибі!..
Край самого неба
Три Янголя півмісяця гойдали.
Потрібно тільки ранку дочекатись.
Господь її ніколи не покине!..
Тим Янголам сьогодні пильнувати
Дівча,бо воно з їхньої родини...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558757
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Хай насняться сни дорослі,
Де Янголя зайде в гості.
Колискову заспіває,
Поцілує,обіймає!
Казочки гарні напише,
Під периною залишить.
А Метелиця перину
Свою трусить не хвилину!
Цілий місяць із віконця
Посипає сніг в долонці.
Лютий зайде попрощатись,
Буде знову цілуватись!
Обморозить гарні щічки!
Ой,медової Вам нічки!
(Щось я дуже вже співаю,
Спати,спатки заважаю?)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558765
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Осенью – дороги длинней, осенью – протяжнее вздох,
осенью – все мысли о ней, уходящей в белый пролог...
А душа – темна и странна, словно не родня никому,
и указа нет – начинать наводить порядки в дому:
день убитый – в ящик стола, память – горсткой специй в вино,
горьким смехом быт пополам разорвать и бросить в окно,
и сидеть в сырой темноте, выключив и сердце, и свет,
словно бы давно так хотел: обнулить все счётчики лет,
и дышать по-рыбьи начать, и, звериным слухом едва
различая звуки в речах, привыкать к их дырам и швам
как вещам, что в темени вод обитают тысячи зим,
и уводят в безвесть того, кто решил довериться им,
а когда холодный рассвет поднесет предметы к глазам,
выбрать самый яркий – в ответ на попытку что-то сказать,
роясь в пожелтевших словах, что с небес в отточие дней
катится моя голова…
…и все мысли –
только о ней…
2007-13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393530
дата надходження 18.01.2013
дата закладки 10.02.2015
Мы повстречались на рассвете,..когда проснулось солнце и родился молодой туман...
Когда роса была холодной, лучами не согрета...И низко над землею проплывали облака...
Я ланью была в прошлой жизни,..а ты - охотником за ней...
На той поляне трава росла по пояс,..зеленая,..душистая от мяты,чабреца...
Ты пожалел меня,..плененный дикой красотою...Ты сердцем уловил желание жить...
Не дрогнула твоя рука случайно,..ты снисхождение проявил и не нажал курок...
Запомнила твой взгляд - такой тревожно- удивленный,..а ты бы смог узнать меня?..
Мы встретимся с тобой когда то непременно,..и на рассвете,.. и закружится голова от мяты,чабреца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558460
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 09.02.2015
Та що тобі такого я зробила?
Злетіти дав і кинув потім в прірву.
Я десь в напівдорозі голосила.
Я крила свої зріжу,здеру,зірву...
Та що тобі такого я сказала?!.
Кохаю вище неба і кохання?..
Пройду...Неначе зовсім не впізнала.
Хвилини йти благала швидше зрання...
Та чим тобі коханий завинила?!
Що з силою силенною кохала?!
Що небо тобі в серці прихилила?
Торкнутись вуст схотіла...Тихо впала...
Та чим тоді коханий відплатити?
Молити Бога,щоб послав Вам щастя.
А я?..Навчусь сама,саменька жити...
І мрії ваші...Разом...Хай здійсняться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554323
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 09.02.2015
Між сьомим небом він її забув.
Перегоріло.Певно.Попіл.Вітер.
А час його штовхав.Він не почув...
І на могилу хтось...Вже носить квіти...
І на її могилу...Він не знав.
-Яка ж ти вперта!?Не телефонуєш?!
Він її дуже,дуже ще кохав.
-Ти слухавку візьми...Візьми...Чи чуєш?..
Між сьомим небом він її кохав...
-Ось так?!
І за кермо сідає п'яний.
Та Янгол прилетів.Тягнув...Чи знав
Ото дідусь сивенький,майже старий...
Між сьомим небом кожен день шукав.
-Квартиру поміняла?Місто?!Прийдеш!!
І Янгол його ніжно накривав,
Щоб п'яним він не змерз.
-До мене вийдеш?!
Між сьомим небом він її благав
Озватися до нього...Та даремно...
Красивий Янгол ручкою тримав
Його за руку...
-Відчуваєш?..Темно?..
Коли зібрався він до неї йти...
Хіба він знав,що так його чекає
Ота,що бачить іншії світи?
Ота,що з того світу так кохає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554332
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 08.02.2015
Падав сніг десь на вулиці краплями мерзлих дощинок.
У душі не вміщалася біль і ревіла до ночі.
Та я тішилась:в ньому вода усіх щирих сльозинок.
Тільки б якось спинитися,щоби не виплакать очі.
Сніг гойдався із вітром.Хтось зверху різьбив шість куточків
На кожненькій сніжинці.Яка ж клопітка то робота!
А я вірші свої підшивала з найкращих шматочків
Того болю,де в літерах з попелу є позолота.
Я тихо з розуму зійшла.
Так зходять певно у могили.
Мене чомусь не зупинили
Ні дощ,ні вітер!Я змогла...
Ти ще казав мені:
-Вернись...
Потім соромився і плакав.
А дощ мене за вітром кликав.
Ти кинув сукню:
-Одягнись...
Яка різниця!Гола!Ні!
Ти душу б одягнув в обійми!...
Та я піду до вітру в найми,
Йому писатиму пісні!
О,як же душу шматував!
Проходив,наче незнайомі!
Вона живе у тому домі,
Що ти для мене будував...
Як легко з розуму зійти...
Так зходять певно із драбини.
Або лягають в домовини,
Тягаючи свої хрести...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558265
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2015
Заплутані, нещирі, сірі дні
зів'ялим листям падають під ноги.
Природа знов в осінньому огні
зимового чекання шле тривогу.
Ми наче загубились в дзеркалах.
З одного боку, дотиком долоні
тебе хочу торкатись, наче в снах,
і цілувати рідні твої скроні.
А в задзеркалля вже прийшла зима.
В твоїй країні час прудкіше лине.
Там порожньо. Тебе давно нема.
Ти – знов на південь!.. Є тому причина.
Чарована прадавнім чаклуном,
як бранка в діамантових палатах,
зазвичай в пору цю ти мариш сном -
щоб я прийшов і встиг поцілувати.
А я не встиг! Торкнутись не зумів.
І Мить, що нам призначена, як доля,
вже стала Роком – як глибокий рів,
бездонна ніч в зажурених тополях...
Ти знову птах, та лише до весни.
В скляному мурі літо проминає.
А я - навіщо? хто б це пояснив? -
біля дзеркал знов осені чекаю...
07.02.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288072
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 07.02.2015
Багато чого сказано вже про нашу медицину. Не тільки про її досягнення і біди. Але й про веселі моменти життя.
Підходить якось сусіда і питає: - В тебе знайомі медики є? – Та є один, кажу. – Нормальний? – Звичайно. Безкоштовним дохтором робить. – Ну, якщо безкоштовним, то, певно, слабенький? – Та ні, нормальний. – А він по яких органах? – Та по всіх відразу. – Такого не буває. – Як не буває? Паталогоанатом він.
Часом дивуєшся із дітей. А буває, що й цілком доросла пані може здивувати. Каже: цікаво. Як у мене може бути на праве око «мінус три», а на ліве – «мінус два», якщо тепер літо?
Заходить знайомий до сусіда, а той випиває. Питає: - Ти, що робиш? – Не бачиш. Науковий експеримент ставлю. У мене зараз 37,2, а горілка має 40 градусів. От я і досліджую, скільки треба випити, щоби піднялася до 39 або до 40.
Або ж цілком життєвий приклад. Дзвонить жіночка у «швидку». У мене головний біль і тиск. – А температура у вас яка? – У нас? Нормальна, кімнатна.
Або ж істина, котру важко заперечити. - Лікарю, які фрукти та овочі? Та він принципово не може бути вегетаріанцем. – Чого? – Бо у нього прізвище Вовк!
Колега по роботі колись спитав: - У тебе теща що робить? – Лікує. - кажу. – А ким працює: лікарем, медсестрою? – Та ні, кажу. Вона у мене пиявка. Кров ссе.
Бувають і кумедніші варіанти. – Лікарю, у мене серце болить! – Тоді вам треба догори. – Куди догори, на небо? – Спочатку догори, на другий поверх. Там кардіолог.
Або ж позитивні новини. – Ви мені казали замість пігулок їсти багато яблук, щоби пройшли проблеми із серцем, нирками і печінкою. Цілими днями їм. Тепер бігаю, як дитина! – От бачите, як організм оновлюється, очищається! Значить, тепер проблем нема? – Та не зовсім. Тепер проблема зі шлунком. Я ж у туалет бігаю.
А буває ще й не таке. Приходить дядько до лікаря і питає: - Ну що, ви все-таки знайшли у мене якусь патологію? Лікар подумав і каже: - Знайшов! У вас патологічна жадібність. – Чого це? – Бо вже п’ятий раз до мене приходите і без нічого.
Або взагалі трагікомічне. – А що у вас є від серця? – Та є різне. Вам для кого? – Для тещі. - А що саме треба? – Та щось таке надійне …
Але наша медицина – то не тільки сміх крізь сльози, але й щось парадоксальне. Як сказав один турист із Канади: як можуть бути нормальними ваші лікарі, котрі працюють за зовсім ненормальну зарплатню?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459408
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 07.02.2015
Вернусь до тебе мамо , я з весною,
У пісні солов’я мене впізнай,
У шелесті дібров розмову мою
Почуй матусю,лиш мене не лай.
Як зацвіте калина біля хати,
В барвінок спогади свої вплети.
До тебе завжди буду прилітати
І розжену самотності мости.
На долю випав козир цей кривавий,
Та не залай дорогу в небеса .
Ще прадіди вмирали за державу,
Тепер для нас прийшла гірка пора.
Не жаль за правду помирати ,мамо,
Та де ж вона,пішла десь по світах,
Шукаючи її,нас смерть зібрала,
Хоч і маскується,та все таки - війна.
Та бачить Бог , за що сини вмирають.
Ти знаєш мамо,з висоти видніш,
Знайдеться правда,розцвіте держава
І виймуть з серця той «братерський» ніж.
Додав тобі на душу трішки болю,
Матусю, ти пробач і відпусти…
Повір,здобуде Україна волю,
А значить, недарма лягли сини!
06.02.15р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557788
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.02.2015
When worlds collide and cities turn to sand,
When time and space are separate and broken
And never will unite as one again,
When nothing’s left uncovered and unspoken –
Don’t close your eyes and let me take your hand.
We’ll pass unnoticed by all-seeing eye
And through infinite halls of true divine creation.
In wishing wells of gods where coins-souls lie
There is a way to leave all bounds behind,
Become a new immortal constellation…
[b]Перевод (свободный):[/b]
Когда сходятся миры и города равняются с землей,
Когда время и пространство разделены и разбиты
И никогда не станут одним снова,
Когда не осталось ничего тайного и не сказанного –
Не закрывай глаза и позволь мне взять тебя за руку.
Мы пройдем незамеченными всевидящим оком
Через бесконечные залы истинного божественного созидания.
В колодцах желаний богов, где лежат монеты-души,
Есть путь, чтобы оставить все пределы позади,
Стать новым бессмертным созвездием.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557457
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Когда устанет ангел сизокрылый от суеты мирских забот и на минутку сложит крылья...
Беда случится,..мимо не пройдет...
Тот рок судьбы - неумолимый...И каждый шаг неосторожный,..каждый вздох он стережет...
На самом главном перекрестке жизни: где две дороги - светлая одна,..другая тьма и мрак...
Исполни миссию свою ты до конца,бесценный ангел милый...
И сбереги любимых сердцу,..дорогих...
Померкнет свет в глазах,..и ни кусочка голубого неба им не увидеть без тебя...
Смерч смертный унесет с собой родную душу,..
А ветер разметает пепел,..не оставит и следа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557382
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 05.02.2015
Нас не нужно учить - мы нечаянно вышли из прошлого
и закрыты пути. Мы остались без права назад.
Расскажи - что нас ждет и соври хоть немного хорошего.
А искать бесполезно кто в этом во всем виноват.
Нас ровняли с землей. Нас утюжили адскими градами.
Не пиши нам о вере - она затерялась в степях.
На курок нажимая, подумай хоть каплю - а надо ли?
Вспомни о поседевших до срока чужих матерях.
Загляни в детских глаз голубую озерность бездонную,
прочитай дикий страх и отказ эту глупость понять.
Расскажи - что нас ждет. Замети пятна крови поземкою
перед тем как нам выпадет землю свою напоследок обнять..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553414
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 05.02.2015
[i]Я тоже иду. Светофор. Перекресток.
Я тоже иду, но другими шагами,
Куда и откуда – не помню, я просто
Иду. А мосты загораются сами.
Ольга Зондберг[/i]
Здесь город-лабиринт… мостов,
Закрывших небо плотной сеткой.
И в колебаньи проводов
Я слышу вкрадчивый шум-зов
И наношу на карту метки…
Но перекрестков общий счет
Не поддается вычисленью.
За тупиком есть поворот…
Тень тишины меня ведет,
Держа в секрете назначенье.
Пересеченье дуг, прямых,
Всё время вверх и по спирали…
Так много лестниц винтовых,
И фонарей, давно слепых,
Фантомный взгляд всё ищет дали…
И не найти твоей руки,
Не сделать вдох меж полюсами
Всей бесконечности строки.
Мосты вдруг стали так легки,
Не я их жгу – сгорают сами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557195
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
В свете слепых фонарей –
Кто-то в старинном наряде,
Как при дворах королей.
Блеск янтаря в теплом взгляде…
Он – как с легенд чародей.
И, под дождем листопада
Из недосказанных слов,
Небом, что ждет звездопада
Чьих-то несбывшихся снов,
Мы – как средь райского сада…
Может, он – призрак, предвестник
Бед предстоящих, злой рок…
Но, уходя неизвестным,
Запечатлеть во мне смог
Путь в мир, где мы вновь воскреснем,
Станем ветрами и вместе
Встретим свой новый пролог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556928
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015
Я забуду тебя в пёстром свете сверкающих радуг.
В мир мечтаний уйду, от тебя свой уход затая…
Не заметишь, как небо твоё будет медленно падать,
Мириадами звёзд прошивая дыру по краям…
Чёрной тушью туман мне во след уже будет клубиться.
Но от света души ещё долго струится тепло…
Ты – напиться нырнёшь – но вокруг незнакомые лица.
Отзвенела весна, наше лето с дождями ушло…
Окунёшься в рассвет, но он пасмурным будет, как вечер.
Тёплый пенный прибой под собой холодит полынья…
И в отчаянье горьком ты станешь молиться о встрече
С половинкой души, что невольно похитила я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556736
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
В одной из башен Вавилона,
В одном из замков Авалона
И на кругах инферно Данте
Оставим мы следы в камнях,
Потомкам чтоб они гласили:
«Мы отошли, но тоже [i]были[/i] –
Неограненным диамантом
Или прозрением впотьмах.
Вы унаследуете мир,
Пусть в нем лишь воздух, не эфир.
Так беззащитно мирозданье,
Один завет – не погубить.
Пусть царствуют руины в нем –
На них вы возводите дом.
У вас в руках спит созиданье,
Его сумейте разбудить».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556656
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Ход моих мыслей
Часто нестройный,
Смутный, спонтанный
И беспокойный.
Времени пустошь,
Истин крупицы.
Все мои мысли –
Иглы да спицы…
Ранят меня же
Нежно-глубóко.
Все мои мысли –
Мантры пророков…
Брызги фонтанов
В жалящем свете.
Все мои мысли –
Блудные дети…
На партитурах
Стертые ноты.
Все мои мысли –
Старые фото…
В чьих-то виденьях
Спящие тайны.
Все мои мысли –
Странно-случайны…
На перекрестках
Вéтров дуэли.
Все мои мысли –
Стрелы без цели…
Тéней поэтов
Вещие сказы.
Все мои мысли –
Колкие фразы…
Мысли-скитальцы,
Дом ваш – мой разум.
Может, вы – льдинки,
Может, алмазы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556655
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Співав як жив і жив він як співав,
Він був своїм у кожній нашій хаті
І не залежно в бідній чи багатій,
Кузьма нас брав не кількістю октав.
Серця йому самі ми відчиняли,
Бо знали, що не наслідить він там,
Його пісні - простий, нехитрий крам,
Для українців, наче... наче сало.
І ось не стало нашого Кузьми,
(Невже ще мало втрат для України?..)
Осиротіли у домівках стіни,
Хоч важко ще сприймаємо це ми...
[youtube]http://youtu.be/VdD8UnU2u90[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556616
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Из милой юной недалёкости,
внимая мудрости речей,
его игривости и лёгкости,
в интимном таинстве свечей
с беспечностью полночной бабочки,
она, почувствовав ладонь,
спешит вкусить запретной сладости
всепоглощающий огонь.
Неопытность беспечной юности!
Зачем твой бег так тороплив?
Из мира сказки – к повседневности
спешишь ты, крылышки спалив.
Отвергнув, словно прокаженную,
другим он головы кружит...
Она, изменой обожженная,
из грёз ныряет в омут – ЖИЗНЬ...
15. 10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530047
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 01.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2015
Не такий я вже затятий вірник,
Щоб сприймати забобонів чин.
У руках тримаю дружню Ліру,
І у ній – відгадок всіх ключі.
Я молюся рятівному Слову,
Що пішло стежиною рядка…
Ця невипадкова випадковість
Піднесла мені безцінний скарб.
Й на моїм приватнім небозводі
Заясніла лагідна зоря,
І оркестри чарівних мелодій
Із тих пір багаттями горять.
Я прийшов, щоб тиші не порушить,
Гавані не потривожить штиль.
Просто будь – і тим зігрієш душу,
Просто – і для мене теж світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556388
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Что за краем – да, за краем –
Шахматной доски?
Может, выход в Зазеркалье,
Может, тупики…
Может, в форме сердца замки
Цветом, как рубин,
Может, с пешек – сразу в дамки,
Ход всего один.
Осторожной быть сверхважно,
Всюду – миражи…
Норовит присвоить каждый
Часть твоей души.
Королев здесь слишком много –
Делят хрупкий мир.
И в конце любой дороги –
Черно-белый пир.
Я… не знаю, что за краем
Всей Страны чудес.
Может, тени исчезают
В зареве небес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556152
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015
Молебен только об одном:
Пусть ангел даст с пути не сбиться.
И я мог быть твоим крылом,
Когда была ты райской птицей.
Пред нами – занавес стальной,
Не повредить изящным слогом.
И я мог быть твоей струной,
Когда была ты арфой Бога.
Из книг любую отворим,
Но не найдем там знанья света.
И я мог брегом быть твоим,
Когда была ты вещей Летой.
В одном из беглых миражей
Мы, хоть с душой, уже не люди.
И я мог тайной быть твоей,
Когда была ты Книгой судеб.
Планет знамением храним,
Держу баланс на нужной грани.
Я буду временем твоим,
Когда ты станешь мирозданьем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555923
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2015
Яке високе небо у ілюзій!
Який п’янкий і звабний аромат!
Кохання, радість, незрадливі друзі,
Жаданні, як і безліч літ назад.
І у казкову височінь бездонну
Допитливо вдивляється душа…
Невже чуття мої колись схолонуть
І світ утратить неймовірний шарм?
Невже колись складе надія крила
І хмари занавісять горизонт?..
Завзяття серця – юності мірило
Мені іще втрачати не резон!
Хай котять хвилі голубі тумани
Ховаючи і пристань, і межу –
Я непокорі присвячу осанну,
Зневіру прожену, немов чужу.
Нехай роки мої невтомним клином
Злітають за одвічні рубежі –
Я кожну подаровану хвилину
Смакую, не утомлюючись жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555915
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
[b]После прочтения стихотворения Натальи Цигановой «Поперхнулися вічністю»[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555298
Жестокий век, жестокие сердца*,
И время безымянных,
В себе убивших искру от Отца.
Незаживимы раны
Невинных душ, что канули, моля,
На новом поле брани.
За все века пресытилась земля
Кровавослезной данью.
Не хватит ли?! История дана
Не повторять уроки,
Но возродилась Фениксом война,
Иссекши кровотоки
И обагрив грехом и стоном твердь,
Смеется гордо, дико.
В глазах, на лицах проступает смерть
Кричащим молча ликом.
Когда оружья громок разговор,
То Музы умолкают.
Под выстрелов и взрывов ярый спор
Молитва с губ слетает...
____________________________
* [i]А.С.Пушкин «Скупой рыцарь».[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555689
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
Зимовий день навкруг кришталь розвішав.
Дрімає ліс у мареві густім.
Як хочеться повірити у тишу,
Настояну на мирі й доброті!
Огорнута розпачливим туманом
Й моя душа, як цей півсонний ліс.
Усі надії, сподівання, плани
Приречено по світу розбрелись.
Непевності засіли краєвиди.
Що там тріпоче в стиснутій руці?
Арена кровожерної кориди
Сльозою у народу на щоці.
Мов віддана Вкраїна на заклання –
Ятриться біль невигоєних ран…
Стирають всі умовності і грані
Чи відчай, чи розпука, чи туман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555440
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
[b]После прочтения стихотворения Lu57 «Не верь»[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554327
Не верь мне, когда я пою,
Что суждено нам спасенье.
Мы в неземном безвремéньи
И в межсезонном раю.
Не верь, если фея на вид
Крылья, прозрачны пусть, – камень.
В сердце не царствует пламень –
Уголь, истлев, не горит.
Не верь, если свет надо мной
Тает хрустальным разливом,
И, улыбаясь игриво,
Я покажусь вдруг святой.
Не верь, если видишь в глазах
Блеск неизведанных истин.
Жгучие темные мысли
Будто цветы в волосах…
Не верь, если мирный мой сон –
Я вижу смутные знаки.
Музыка наших галактик
Редко звучит в унисон.
Нó ты мне веришь… Беспечно
Молвишь: «Пусть так, но вдвоем
Мы никогда не умрем,
Вместе мы будем жить вечно*…».
_____________________________
* [i]Together We Will Live Forever - название композиции
из саундтрека к фильму «Фонтан».[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554624
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Хто змалював
П”янкими кольорами
Цей запах літа?... цю медовість груш?
І двох.. які котилися світами -
На Дотик… Душ…
Хто б відшукав
За синіми морями
Притулок цей… що ніби сонцю дань…
Для двох… які віднесені вітрами -
На Смак… Бажань…
Хто б зупинив
Сміливими штрихами
Цей присмак болю… чи світів кінець
Для тих… які приречені снігами
На Біль… Сердець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554103
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
Какую власть имеет музыка над мной –
Она способна обернуть меня волной,
Что мягко бьет о скалы мирозданья,
Целуя брызгами рассвета ясный лик,
Иль превратить в нетленный звездопад,
Что осыпает вновь зацветший сад,
Где ждут друг с другом ангелы свиданья,
И на ладонях вечность – только миг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554006
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
В часы душевной непогоды
С любимой книгой у окна
Я вижу, как с тобой ОНА
Идет сквозь бытия невзгоды.
И сердце дрогнет от любви
Несвоевременной, ненужной,
Вздохнет протяжно и натужно
Душа в моей больной груди.
Так много лет в немой тоске
Живу, взаимности не чая,
ОНА ж, меня не замечая,
Растворена в твоей судьбе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553764
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2015
Ветер жизни иногда свиреп,
В целом жизнь однако хороша.
И не страшно, когда чёрный хлеб,
Страшно, когда чёрная душа...
[b]Упродовж життя вітриська дмуть,
Хоч життя хороше все ж, мабуть.
І не страшно, якщо чорний хліб,
Чорної душі страшніша суть.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553552
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
А ти мені лестиш... Ти хочеш надії.
Ти мариш купатися в озері мрії.
Ти прагнеш мене, як напою - гарячу,
щоб пити до дна і хмеліти добряче...
Щоб цвітом безумства закрила я небо.
Тебе цілувала - як треба й не треба.
У буднях щоб стала для тебе, як свято,
а свят щоб таких було щедро й багато.
Закрутиш - як настрій шампанської ночі.
Ти п'яниш словами, що щастя пророчать.
Ти ніжиш, ти пестиш, ти з розуму зводиш,
у сни мої богом кохання приходиш.
Сама хочу свята і здійснення мрії!
Та, мабуть, я душу твою не зігрію.
Ти надто звабливо-нестримно-гарячий.
Хоч ти мені лестиш - та граєш, неначе...
2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296854
дата надходження 29.11.2011
дата закладки 21.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
То «Carpe diem»*, то «Memento mori»***…
Себя найти так просто истина ль позволит?
Пусть душу святостью звучания отмолит
Концерт органный в вечном ре-миноре,
И пусть она его благословенью вторит,
Став примою в ночном вселенском хоре…
_______________________
[i]* Лови мгновение (лат.).
** Помни о смерти (лат.).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553217
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2015
Ты снова здесь. Так зри же – всё иначе,
И над казненными мы скорбно плачем.
Ни королев, ни пешек больше нет,
Светила льют кровавый тусклый свет…
Смотри острó, предчувствуя опасность,
Ведь слуги тьмы не соблюдают гласность.
Как никогда, они проворны и сильны,
Малейший проблеск чуют страха и вины.
Ищи себя, не потеряй. Забудь,
Что знаешь ты, как отыскать свой путь.
Судьба не даст тебе ни знаков, ни везенья,
Теряет истина и облик, и значенье.
Оставь надежду всяк сюда входящий … Так и здесь –
Уже не ты, не я в Стране… каких, скажи, чудес?
Мы не в своем уме, так испокон веков,
Мы – мудрецы, но под личиной дураков…
И выход точно есть, но близко у черты,
Где нет не то что света – даже пустоты,
Но Кролик нынче поведет опять
За грань миров – а что тебе терять?
Рассудок шаткий твой давно у нас в плену.
Ты проиграла битву, может, и войну…
И Королева в красном, чтобы трон сберечь,
Приказ бесстрастно выдаст: «Голову ей с плеч!».
Беги скорей, ведь страшный правят бал,
Шагни сквозь гладь всегда кривых зеркал,
И в королевство шахмат, черно-белый мир,
Иди смелей и знай – с тобою твой Чешир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553004
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 20.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2015
я захворіла та нема симптомів,
нічого не болить і не кидає в жар,
таблетки і мікстури тут безсилі,
не допоможе і відвар із трав,
це не простуда, любий, і не вірус,
це не ангіна, навіть не бронхіт,
не кір, вітрянка і не свинка,
не висипка й не ларингіт.
безсила традиційна медицина,
компреси, профілактика і лікарі,
сиропи, краплі й натирання,
не допоможуть тут, нажаль, мені.
я захворіла і здається що тобою.
і що робити? лікувати як мене?
чи хай усе іде само собою,
хто знає, може й так мине?
від тебе лікуватись я не хочу,
призначення й рецепту тут немає,
в аптеці ліків не знайти ніяких,
нічого й знахарі не знають.
я захворіла, добре що тобою,
та ти один цього не помічаєш,
а люди правду навкруги говорять,
що кашель і любов не приховаєш.
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552315
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 19.01.2015
Ты не услышишь больше"да" и не услышишь больше "нет"...
И не "привет", ни "до свидания" ты не услышишь никогда...
Клинком "прощай" тебя я обжигаю...А ты прости меня за все...
Не говори:что ерунда,..что выстоишь,не упадешь,..и зацелуешь ночью,..
Что коромыслом радуга над нами...Что будет все,как прежде...Не смыло все цунами...
Но нет дорог,и нет мостов,..заветная тропа - и та укрыта серым ковылем...
Коварна,переменчива судьба...И горько от того...И резок разговор,..когда оборвана последняя струна...
Другого полюбила...Другого обнимаю...А ты меня прощаешь?..
От лица ЛГ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552829
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.01.2015
[i]
[/i]
[b][i]
[color="#910202"]Віддай хоч крихітку тепла –
В теплі твоєму я зомлію
Та не згорю, як ніч, дотла
Від злету іскорки надії…
Віддай гіркоти від журби:
По вітру в полі їх розтру́шу
Своєю вірністю, аби
Був спокій і любов... Я мушу.
Віддай негоди всі свої
Й царівну-ніжність на додачу –
Я забаганки всі твої
Сповна сплачу… Й не треба здачі!
Віддай, немов сто тисяч руж,
Любов… і пристрасті гарячі,
Та вірність, прошу, не поруш!
За те сторицею віддячу…
І... ряст топтати не спіши –
Піти у вічність ще успієш...
Віддай... краплиночку душі –
Віддай... І ти не пожалієш.[/color][/i]
[/b]
[i]19.01. 2015
Кельн, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552634
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Та ніхто з нас і не знав, чого це наш приятель вирішив одного ранку зателефонувати кожному з нас окремо, але з одним до всіх проханням. Де хто навіть почав розповідь про невідкладність справ, як це завжди трапляється серед знайомих, але голос приятеля був незвичайно рішучий, чого за ним ніколи не помічалось до цього дня. Він скоріше був навпаки – нерішучим та невпевненим чоловіком, дії таких людей можливі лише за однієї умови, це коли вони не питають себе двічі. Бо друге питання народжує сумнів, що є кінцевою станцією на шляху до вчинку.
Усе чого він досяг до цього дня було миттєвим, а все чого так і не зміг – було ретельно замацане його думками та питаннями. Його обличчя завжди носило сліди прагнення до чогось, як ота розбовтана пляшка шампанського він мав от-от звільнитися від внутрішньої напруги, але потім так і не звільнившись кидав те прагнення до біса і робився слабким не зважаючи на свої тридцять років.
Таких людей вважають – добрими, бо її легко стягнути на свій бік та не важко вмовити на будь що. Треба тільки спіймати свій час в його розумі.
Тепер мабуть зрозуміло чого багатьох здивував його дзвінок с голосом який не чув відмов. Лише щось незвичайне, чи може страшне, змінює людину у відносинах з оточуючими. Та якщо це так – треба побачитись і до чорта ті справи… Принаймні, таке почув я від себе.
У дев’яті того ж вечора, ми в вісьмох стояли біля якогось великого будинку, перед старими деревинними дверима не розуміючи що робити далі. Але саме тут було призначено. Ми вітали один одного, розпитували про життя, але кожен з нас був дещо розхвильований, розгублений і може не очікував нічого доброго від цієї зустрічі. Троє з нас вже давно не спілкувалися між собою через наслідок якоїсь суперечки, зміст якої вони майже не пам’ятали. Напруженість їхніх дій та слів була помітною, та кожен з них невміло ховав це за розв’язністю поведінки.
Рівно у дев’яті двері скрипнули та із темряви вийшов незнайомий чоловік більший кожного з нас у двічі. Оглянувши присутніх він показав рукою куди нам далі йти. На питання когось з нас ми отримали лише важкий погляд людини, яка не любить зайвих питань. Ми слухняно увійшли до будинку, де єдиним світлом були товсті воскові свічки вздовж стін і ще якийсь м’який запах сухих квітів. В будинку ще було чотири чи п’ять чоловіків, таких ж велетнів, як і той що нас зустрів. Вони мовчки стояли у тінях великої прихожої і дивились на нас. Найближчий зробив раптовий крок, від якого мабуть кожен з нас здригнувся, і сказав:
- Телефони та все що відволікає - кладіть от сюди… - і показав на деревинну тумбу с безліччю поличок.
Ми слухняно вигрузили свої кишені від різної електроніки. Хоч ніхто і не погрожував, але дуже хотілося зробити все що кажуть. Здається я чув стук власного серця та коли прислухався до тиші почув, що серця моїх приятелів бігли на швидкість до невідомого фінішу. Наляканість була очевидною. Про нашого приятеля, завдяки якому ми втяглися у цю, як мені здавалося, пастку, вже ніхто не пам’ятав. Де хто замислювався – як забратися звідси.
Через хвилину кожного з повагою обшукали, мабуть на наявність прихованого телефону. Чому я кажу «з повагою», тому що не було очікуваного шарпання: все сталося спокійно. Та від цього робилося ще страшніше. Здається, я був би радий ментівським шарпанням під час обшуку, але ця таємна тиша – давила на мозок.
- І ще, панове… Щодо находження у цьому будинку та його приміщеннях: не розмовляти дуже голосно; не робити різких рухів один до одного; не палити, якщо палите… Усе сприймати спокійно і не прагнути щось змінити - пролунав той же голос велетня і потім він вказав рукою на другі двері, які мабуть вели до якоїсь кімнати в будинку.
Хтось з нас дуже гучно ковтнув слину.
Досі я не замислювався, чи володів мною колись страх, як зараз? Та на згадку прийшов день, коли ще малим, я шукаючи пригод стягнув пляшку якогось дешевого пива у дорослого дядька, що неуважно покинув ящики з пивом за спиною, сидячи трохи далі в очікуванні потенційних покупців. Дзвін скла за спиною привернув його увагу та він повернувся обличчям до мене, коли я застиг з тою пляшкою в переляканому стані. Десь пів хвилини він біг за мною не відставаючи, покинувши усе своє майно. Та коли здогнав, в мене вже не було пляшки, я кинув її десь всередині тієї біготні подалі від себе. Потім я хтів повернути її та так і не знайшов.
Я набрехав, що живу сиротою, без батьків та родичів. Зробив жалке обличчя, здається і прослезився, як треба. Він привів мене до точки продажу та наказав не намагатися бігти. Та я і не збирався, правду кажучи. Поглядом він вишукував ментів, щоб віддати мене їм. Він сказав про це потім. Але так і не дочекавшись, запалив цигарку і почав питати мене про життя та чи був я один зараз, а може з друзями, що десь чекають. Вислухавши мою брехню та роздивившись одинадцятирічного крадія з вулиці, він щось собі покумекав і несподівано для мене запропонував випити безкоштовно пива. Через хвилини дві, втративши до мене цікавість, дядько розсівся собі на тому ж стільці… та послав мене до біса.
До біса я біг на янгольських ногах з почуттям другого народження. Я відчув досі незнайомі запахи літа, побачив інших людей навкруги себе, бажання жити не завдаючи нікому шкоди було настільки щирим та відвертим, що кажи мені хтось тоді про всі наступні злісні вчинки - я би не повірив ніколи. Може то і був мій перший досвіт страху та і від тієї першості – і самий пам’ятний до сьогодні. С другого боку – не відпусти він мене тоді так легко сподівався б я в подальшому житті на безкарність, до того, як зробити ще більш дурніший вчинок?
Але в тому темному будинку все було іншим. Особливо – страх. Невідомість робила його ще жахливішим . Серйозність велетнів та стовбняк моїх приятелів з очима слухняних малюків не пропускали через себе навіть проміння надії. Свідомість, як завжди, принесла дурнувате бажання - подивитись чи не тримають мої конфліктуючі троє друзів зараз, як-то кажуть, за ручки одне одного?
Я опинився ближчим за всіх до тих клятих дверей, куди ми мали увійти. Я простягнув руку і зробив спробу відкрити їх, але вони були занадто важкі для однієї руки. Лише ставши до них ближче та зробивши немале зусилля обома руками, я почув як вони почали рухатись. В обличчя дихнуло повітря наповнене запахом сухих квітів, теж саме що і раніше, але більш гостре та різке.
Переді мною була велика кімната, це я відчув зразу, серед якої ледве можна було роздивитися довгий сервірований стіл на якому танули такі ж свічки, які освітлювали і прихожу будинку. За два кроки від столу не можна було нічого розгледіти, бо все розчинялося в темряві. Нам мовчки вказали де саме сісти, а потім четверо велетнів, розташувавшись півколом навкруги нас, одночасно зробили крок назад нагадуючи про свою присутність напівтінями. Усе поглинуло у тишу.
- Кожну хвилину, я приваблюю обіцянками майбутнього - тільки хай принесуть мені ранок... Той гуркіт автівок та чортихання двірника... неохайну людину у вагоні метро... ображену стару людину... брудний перон... чиюсь неспроможність бути собою... без участь оточуючих... вологе повітря тунелю... Тільки б той ранок, – почули ми раптом знайомий голос. – Кожної ночі я казав собі щось нове… але на мене дивились незнайомі очі буття, які нічого не знають про жаль до людини. Я робив виклик свідомості, я кричав до неї останньою надією безсилля… що є правда?
Під кимось з нас скрипнув стілець і ми відчули, як зарухалися тіні навкруги. Хто міг сказати скільки очей слідкували зараз за нами? Скільки бездушних велетнів чекали на необачний рух чи спробу голосно назвати ім’я нашого приятеля? Та ми тільки чули його голос. Голос майже до самого себе, сповнений таємною міццю людини, яка говорить за себе наче розповідає про когось іншого. Якби я не знав голосу мого приятеля, то ніколи б не повірив, що все, що я почую далі, казав саме він.
- Що є правда?... Друзі в яких немає друзів?... Примуса замість бажання?... Але її довге волосся – це справжність, її погляд – це жах перед втратою її існування… Вона – це думка над безглуздістю, друзі. Походження людини починається з кохання. Та іноді з того починається і кінець… І я закохався… Багато років моя самотність бігла до кохання, щоб одного дня зробити останній крок і на мить зупинитись у повітрі перед страшним ударом об почуття до дівчини з довгим волоссям. Та ця мить була швидша за будь яку мить людства… На зразок свинцевої важкості, я миттєво досяг дна. Чи опинявся хтось глибше за мене? На самому дні – кохання? Де дивлячись вгору розумієш лише одне – на зворотній шлях не вистачить кисню…
Все раптом змінюється, друзі… Ти стаєш зрадником навіть тоді, коли їси на одинці морозиво…бо те морозиво спочатку свого існування було морозивом для двох… свіже повітря – на двох… сонце – на двох… життя – на двох…але в цьому житті за твоїм переконанням – твоя частка більш важка…більш гірка…більш не зручна і не вкрита короткою ковдрою в ночі… Та тим же часом вона і є – твоїм бажанням, твоїм хлібом… твоїм коханням.
Мова приятеля із темряви затремтіла та десь зо дві хвилини ми сиділи мовчки. Кам’яні обличчя друзів нагадували про життя тільки блискучими очима. Дуже пахло свічками та вже не так міцно сухими квітами.
- Ще на самому початку, я підсвідомо розумів різницю між силою почуттів одне до одного… Вона купалась у коханні, як річна німфа – заворожлива, розкута та в той же час зряча… В будь який час, вона б мабуть змогла зупинитися…
З кожним днем її краса набирала сили. Її внутрішня краса мала також довге волосся та наповненні життям очі. Це ще й дивовижна людина, якою без сумніву пишалася природа. Її бездоганність нагадувала мені про забутих богинь минулого, які володіли красою та мудрістю. Я б зробив за ради неї що завгодно, друзі.
Будь кого з вас, я б лишив життя якби вона бажала цього… Не діяв ніякий закон наді мною, окрім її слів…тільки закон кохання…тільки колір її вуст…очей…та довгого волосся…
Та через короткий час в мене з’явився ворог, з яким я існую і до сьогодні… То моя власна свідомість. Це справжній дух важкості, який все робить тяжким.
Він несподівано з’явився серед ночі, брудний та безжальний, не говорячи дуже голосно, але в саме серце життєлюбства. Його страшні речі підіймали із мене страх до самої гори. Життя капало з мене з кожним намальованим образом чи сказаним словом… Його слова про час, де я буду на самоті… малюнки де її насолода від другого чоловіка вже не така і далека… Її привабливість, яка однієї митті піде своїм шляхом…образи стрункого оголеного тіла в обіймах когось там ще… ті солодкі стони забуття…ласки…обійми…пробудження разом…вологі вуста…їжа вдвох…радість двох…її жіночій запах..і нарешті її довге волосся – ДЕСЬ ТАМ…
Кожного дня щось нове. На кожний захист мого розуму з’являлась протидія, та ще жахливіша, ще безжальніша. Я вмовляв себе жити одним днем та кожного вечора таємно дивився на нічні ліхтарі кажучи їм спасибі, що все не сталося саме сьогодні. Але за спиною завжди стояв ворог, який нагадував про існування «завтра» та подальший час. Він завжди приходить вночі, друзі… то його час… коли не чекаєш… Тихий голос за спиною каже : «Кохання до тебе вичерпане. Та тобі не кажуть того, бо жаліють. Хворих завжди жаліють. Їм не кажуть про скору смерть, але одного дня це станеться. Кохання до іншого вб’є тебе. Твої слова про кохання не мають відгуку та ти вперто не зважаєш на це. Твій світ перетворився на ілюзію. Твоє життя - на відлік… »
Де подівся відтоді мій спокій? Мій сон? Моя жага до життя? Я повз до кожного нового дня з одним єдиним проханням – тільки не сьогодні, тільки не сьогодні… Та потім я вирішив готуватися до страшного, та як самовбивця наближати ту мить безглуздими вчинками поведінки. Ворог та я…і ще неминуча самотність. Хтось з нас двох повинен був назавжди замовкнути. Я почав війну. Дурну, безглузду, небезпечну війну у самому собі. Де будь у якому разі програвав лише я сам…лише я сам…сам. І ніхто крім мене. Паління маріхуанни… алкоголь… закидання власних можливостей… та попри те, кохання… обіцянки…бажання допомагати її… бути тільки для неї… У тому протиріччі я опинявся що хвилини, щодня. Іноді мені здавалося, що я стаю вільним… та приходив вечір…парасолькою відчинялася ніч… і дивлячись на сплячу дівчину з довгим волоссям, я зупиняв погляд на цілі години…зупиняв серце…подих…життя. Я не міг уявити день БЕЗ неї, вже не кажучи про життя.
Навіть деякі тварини вибирають місцем смерті далекі місця подалі від всіх. Я розумів необхідність цього. Відпустити «свого» янгола та своє кохання… залишитися на дні…не марнувати її час.
Я заплутався в житті, друзі. Моє «я» не бажало себе. Я не знав – навіщо я, для кого, чому… Та вона не здогадувалась про це, а тільки іноді я ловив її погляд в якому вона запитувала себе: «Та коли я вже скажу?» і тоді я чув сміх мого ворога…холодний, крижаний і в той же час справжній сміх істоти в мені самому. Гидкість від самого себе, яка розхитувалась на канатах невідчепного кохання - показувала мені страшні гримаси, від котрих робилося моторошно та по тілу проносилися хвилі жаги до самовбивства. Я застряг в безлічі питань, від яких, іноді, саме думка про скору смерть по єдиному бажанню, мене рятувала. Мої контакти з людьми на той час мали лише єдину мету – загубитися серед мотлоху слів, зануритись туди по глибше… Я дивився їм у вічі та ніхто не помічав відсутньої цікавості до них…іноді то були ваші очі, друзі… іноді, я ховався від себе серед вашого словесного сміття… серед вашої відсутності цінностей…неуваги… безупинного балакання друзів, які не бачили далі себе… Та я нікого не звинувачую все одно. Ви лише частка великого існування маленьких людей… віддзеркалення часу… чи може і самої людини в цілому. Все одно – ви мої друзі, щоб там не було. Тому я ї запросив вас сюди… Я видумав цей будинок одного дня, тому що це єдина можливість бути почутим. Страх сильніший за дружбу нашого часу…
Хочу щоб ви знали як я змінився, друзі. Та і раніше я робив спроби перетворитися на іншу людину, тільки от оточуючі може і бачать потребу таких змін, але ніколи не допомагають у цьому. Коли кажеш, що кинув палити – тобі кажуть, що це не надовго… говориш, що почав піклуватися про здоров’я – обов’язково запропонують накуритись якоїсь трави чи напитись чогось… невже ніхто не чує?... не замислюється?... чи ніколи не випробував на їстівність таку дружбу?... не блював її гіркотою на самоті?... чи не розуміють,що коли пропонують - не всі спроможні відмовити?... пропонуючи прогулятися по дешевому коханню вуличних хвойд - справді не пам’ятають про твоє справжнє кохання до дівчини з довгим волоссям?... про ті миті, коли та дівчина єдине, що наповнює твоє життя змістом?... Та наодинці кожен з вас – людина…кожен страждає від забутої думки… кожен в змозі розуміти… Але єдиний крок до більшості усе міняє навпаки. Чому?... чому?...чому?...чому…
Та чи не бажали ви колись, після марних спроб шляхом добра, вбити цю сліпоту? Обв’язати її довгим колючим дротом?...Ізолювати?... Спустити на глухе людство безжалісних псів за ради можливості для майбутніх людей почати все спочатку?... Щось сталося з людиною… вона перетворилася на хворобу, яка безустанно тягне свої метастази до починаючих жити…Та коли нарешті з’являється лікар та вибирає людську несправедливість, як назначений йому уділ - починаєш чути далекі стони страждань, котрі наближаються щохвилини. Людство освячує боротьбу с цим лікарем, та робить героєм кожного, хто хоч якось може зупинити тотальне лікування.
Та проти чого вони зрештою починають боротьбу? Та чому після перемоги повертаються до того ж самого?... Знову до взаімозараження…протижиття…смисловідсутності…щоб відродити ще одного лікаря, який втопить в багатті мільйони невинних, сліпих, глухих істот.
Бо хто має розум – має діяти та не зважати на хворобу, яка вчить, що одна людина нічого не може. Та лікар приходить – один… думка – приходить одна… кохання…мить…життя…родина…світло…усе має самотній початок!...
Що я сказав, чого б ви не знали до тепер?...та чому лише страх робить з вас справжніх людей?...ДРУЗІ…ЛЮДИ…ІСТОТИ…
Створилася якась пауза та мені вдалося відчути самого себе. Непомітно я стиск та роз тиск праві, потім ліві пальці рук. Порухав обома ногами, щоб впевнитись у само існуванні. Несподівано для себе, я упіймав себе на думці, що зовсім відсутній… страх! Та не зважаючи на це і не хотілося змінювати цю мить, не хотілося бігти на вулицю захопивши по дорозі мобільний телефон, не хотілося ділитися своїм враженнями, кидати цю хвилину. Якась неміч обхватила моє тіло. До горла підступало здається моє минуле життя від якого було зле зовсім не розуму, а моєму тілу. Розум просто болів одним болем та нічого не був в змозі аналізувати. То думало і аналізувало моє власне тіло…досі німе, безголосе тіло.
Я здригнувся від дотику велетня, який стояв вже поряд. Він за посередництвом того ж мовчання показав на вихід мені, а потім тим із приятелів, хто не помітив того знаку відразу. У повні розгубленості, ми спочатку озиралися по кімнаті і тільки після того, як зрозуміли що саме від нас потрібно – одночасно покинули кімнату…
На виході з будинку нам порадили не шукати нашого дев’ятого приятеля, бо наче він добровільно покинув життя через отруєння на зразок Сократа. А потім…двері скрипнули як спочатку… і ми опинились серед людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176951
дата надходження 12.03.2010
дата закладки 18.01.2015
У золото осінь ревнива
вдягається знову і знову -
бо хоче від мене чуттєву для себе присвяту.
Та як розповісти їй, що означає – кохати,
а дотиком більше сказати, ніж іноді словом?
А ти знову рада,
що в мене не пишуться вірші,
і я не загублений в римах – простих чи дотепних -
щовечора. Тепло і ніжно закутаний в тебе,
забув я про муз. Але зараз, натхнений не гірше –
творю натюрморти
із ніжності, пестощів, ласки.
Бо твій надихає малюнок схвильованих ліній.
Я вже відчуваю – в цей вечір задумано-синій
ти, люба, мене вже не випустиш
з нашої казки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454529
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 18.01.2015
Люба, ти на мене не зважай,
Мало що сіромі заманеться!
Всякому бажанню є межа.
Дійсно, не бери всього до серця.
Он у тебе скільки їх завжди
Клопотів, що світло заступають!
Я давно залишив їх ряди
І знічев’я примостився скраю.
А душа ображена нехай
Десь тихенько у куточку скімлить.
Ти їй дуже і не потурай –
Все одно залишимось близькими.
Вже душі тій вирости пора,
І загартуватись, і змужніти.
А вона вишукує образ,
А вона в першочергові мітить.
Вищиться до чину образів,
Вірить, що десь є тепла побільше…
Та в життя цього стрімкій сазі
Завжди будуть обганяти інші.
…А душа мене не слуха більш,
В себе закохалась до нестями…
Затялась – ходімо, де тепліш!
Ти куди мене за руку тягнеш?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552570
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 18.01.2015
Вся наша жизнь - из многоточий.
Что в недосказанности этой?
Мираж вселенских полномочий
дан людям Богом и планетой.
На самом деле - пыль и бренность.
А срок доверенности - скоро...
Что завещать? Любовь иль Верность?
Свой пост-маяк Мечты у моря?
Свой стих к тебе, что так нескладен?
Картин несмелые пейзажи?
Иль поцелуй - тайком украден
у сновидений-вернисажей?..
Один стою во мраке ночи
и на ветру, судьбой раздетый!
Вся жизнь моя - из многоточий
в печальной песне недопетой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295556
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 18.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2015
Я остаюсь с тобою, мрачный гений –
Другой Кристиной, полюбившей ночь.
Пусть тишина падет от песнопений –
Меня веди от дня земного прочь.
Ты – ангел музыки, моим был сном,
На струнах голоса играл, Маэстро.
Неважно, кто ты – человек, фантом, –
Звучат похоже наших душ оркестры…
Позволь снять маску – знаю, что под ней,
Прекрасен облик, как полет аккордов.
Хоть ты живешь в пристанище теней,
И это плен, я не хочу свободы.
Твоим лицом я стану, отраженьем
Зеркал, разбитых безутешным смехом.
Пой в унисон с моим сердцебиеньем,
Свод подземелий оживляя эхом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552485
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Та хіба це вірші?
Це я бавлюсь, пірнаючи в рими.
Просто спалахи фраз у бідовій моїй голові...
Забаганка душі...
Написала... й поклала у скриню,
Бо написані вже всі шедеври до нас світові.
Та хіба це талант?
Несподівано Божим знаменням
Букви стали у ряд і ритмічно танцюють в словах.
Ті слова - діамант...
Потойбічні ідуть одкровення,
Проявляються в снах, незбагненних мені відчуттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552489
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
Чи ти мене покличеш
з висоти?...
Століття йти - але
твоїх висот мені
не досягти.
Давно вже я спалив
свої мости..
А ти?!...
....
У снах живуть
колись намріяні світи,
де ми удвох
так гарно перейшли
на «ти»....
.....
Пробач.
Це спогад-птах
у зграї наших днів –
щасливий спів
ще чистих,
незабруднених струмків...
Не треба слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545903
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 17.01.2015
А хіба ти
не так хотіла?...
....
Спраглим пив
я вуста цілунком.
Доторкаючись
струн волосся,
грав мелодію
твого тіла.
.....
Стародавні кохання
знаки -
у мереживі
ліній шкіри.
Їх читав я тобі
на вушко...
....
Чом же щічки твої -
як маки?
.....
А хіба ти
не так хотіла -
запалати
в огні любові,
щоб у заздрості
цьому гріхові
наші ангели
скинули крила?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550444
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 17.01.2015
А хочешь стих?...
Пусть на ладонях лета
в твой дом, что спит
в объятиях зимней стужи
к тебе придет он -
пламенным приветом,
вишневым соком,
что сознание кружит.
А может, мой стишок –
как лист осенний.
В порыве ветра,
как всегда, шального,
тебе неосторожно
на колени
вдруг смятым упадет
конвертом снова.
Возможно,
стих мой плох
и рифмы бледны.
Письмо ты разорвешь
и сердце ранишь.
И, вопреки сюжету
жизни тленной,
Аленушкой из сказки
снова станешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396899
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 17.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2015
Вбирає очі фото незнайомки –
Краса жіноча – незбагненне з див!
Немов без «коксу» - почалася ломка,
Подайте хоча б скляночку води!
Жага очей – пекуча і глибока.
Тримаюся! Та поглинає вир…
А вишні уст – таким налиті соком!
Ось вип’ю – усьому наперекір!
Лілейна шийка. Ланцюжок і хрестик.
І декольте – ледь вийшло за межу.
Я зупинивсь, немов на перехресті.
Забракло слів. Нічого не скажу.
За що мені такі випробування?
Де ці світлини взагалі взялись?
Дилема гостро колючками ранить,
І відчай монітором мій завис.
Душа перед розп’яттям – на коліна.
І дух немов із плоттю примиривсь…
Але ж я точно знаю, що загину,
Бо клятий погляд тягне мене вниз.
Де м’ягко влігся у долинці хрестик.
Йому затишно поміж пружних форм…
Несамовиті демонів оркестри
Мою смиренність знищили давно.
Чи об таку спіткнувся я хвилину,
Що світ піднявся до небесних плес???
Стаю й перед Красою на коліна –
Одним із найвеличніших чудес!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552134
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Ни о чем не жалею,не плачу - все равно не вернуть ничего...
Благодарна судьбе за удачу и за многое счастье,.. и горе мое...
И за музу прекрасную чью то...По ошибке,наверно, ко мне забрела...
Посидела сначала минутку...
Рассмотрела вокруг - показалось уютно,..до сих пор никуда не ушла...
И внезапно меня окрыляет...и не часто(спасибо)тревожит в ночи..
Но а если - то звезды считаю...
Звёзды те -ловят звук поцелуев с Земли...
Не ищу я слова по сусекам,..только те,что срываются с губ...
Только честно и все без обмана,..без не нужных эмоций своих...
Не нужны для безумных голов кирпичи,..хотя крепкое слово не лишне...
И разумное слово повергнет титанов,..ну а нежное - всех излечит...
Ни о чем не жалею,не плачу - все равно не вернуть ничего...
Тороплюсь за те горизонты - где судьба не обманет меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552002
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Уже мій край мене не пізнає.
Я ж не стомлюся стукати у двері.
Розлуку доля, як цикуту, п’є,
Проливши біль рядками на папері.
Йому не паспорт – душу пред’явив.
А він чомусь таку не пам’ятає…
Від сивої моєї голови
І постаті зіниці відвертає.
Мені б пробігтись по дзвінкій росі
Хлоп’ям русявим на зелені луки,
Чи, обійшовши замороки всі,
Тихенько взяти вудочку у руки
Гайнути прудко до розлогих плес,
Із поплавком лишитись наодинці,
Спивати зором синяву небес,
А чи рвонуть за птахом навздогінці.
Може б тоді розвиднилось тобі,
І руки б ми потиснули, як друзі,
Лишив би серце непогасний біль
Від краху найпрекрасніших ілюзій.
…Між нас піввіку згадками лягло,
І наші лиця – наче незнайомі.
Та все-таки – наморщ своє чоло,
Мого дитинства найтепліший доме.
Оті слова найкращі пригадай –
З усіх шляхів я слав тобі привіти.
Нехай роки спливають, як вода,
Ти маєш мене, друже, зрозуміти.
Що тут живе донині мамин спів,
І батька чути обважнілі кроки…
Зринає світлим маревом із снів
Осики білопінної неспокій.
Тут радість із журбою обнялись,
І ходять, зачаровані, по колу…
Ти можеш мене, краю мій, зректись,
Та я тебе, мій суджений, - ніколи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551863
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Дві душі, що до зради не звичні,
Доля, раптом, звела на шляху.
Доторкнулися ледь, по дотичній
І... упали у лапи гріху.
Хоч вони виривались щосили,
Та з тенет вперто гріх не пускав.
Допомоги у Бога просили,
Бог, що з ними робити, не знав.
Бо кохали так палко і ніжно,
Без вульгарності та без облуд,
Почуття це було білосніжним
І, тому, не торкнувся їх бруд.
15.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551837
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Просеяно время сквозь тонкие пальцы судьбы
Потеряны шансы
И нету возврата в былое
Стучит метроном
На пороге прощаются двое,
Чтоб снова вернуться друг к другу в тревожные сны
Разбросаны листья,
Разбросаны мысли и боль...
Дыханьем горячим обуглены страстные речи,
Но время ложится холодной ладонью на плечи,
Чтоб дать им понять, что исчерпан лимит на любовь
И поздно жалеть,
И желать,
И надеяться глупо,
Что время морщины сотрет на усталом лице,
И сердца удары в висках повторяются глухо,
И страх одиночества где-то притих на крыльце
И что же теперь?
Плыть по воле летящей метели,
Засыпавшей след, заморозившей острую боль?
"Как жаль , что чего-то мы в жизни уже не успели
Прости и прощай! Навсегда я душою с тобой"
Просеяна жизнь через бледные пальцы разлуки
А может сломать ненадежный пустой циферблат?
Пусть стрелки замрут, а быть может пускай поспешат
Найти то мгновенье, где им не разнять свои руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551588
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
[b]Ти мій[/b], хоча чужий уже давно,
(Та в паспорті кохання не запишеш)
І ці слова звучать, як грім у тиші,
І хміль розносять тілом, мов вино.
[b]Ти мій...[/b] Це не пустий банальний штамп,
Бо Небо нас уже благословило.
Ти - мій коханий, я для тебе - мила,
Для нас свічки, нас сліпить світло ламп...
14.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551367
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
А хочеш-мовчи…
Ти не мусиш нічого казати…
Я буду сьогодні замріяну слухати тишу…
Дозволь мені знову з цілунків твоїх змалювати
Розсипане вітром –
“ніколи тебе не залишу”…
А хочеш-мовчи…
Коли слів не знайшлося для мене…
Сама все допишу… змалюю... домрію… дограю…
Це листя, як очі мої… неймовірно зелене…
Чи може таким бути
вхід до забутого раю?
Ти просто мовчи…
Я відчую на лінії світла…
На рівні енергій… що їх випромінює атом…
-Енергія ця абсолютно ніяк не помітна…
А й справді… тобі
було б краще сьогодні мовчати…
Ця сила вогню…
Ці пориви північного вітру…
Дозволимо їм говорити сьогодні за нас…
Чи можна - отак?… - залишитись - на лінії Світла…
І слухати Тишу…
відкинувши простір… і час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551373
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Трішки засумував...
на чужині...
І по-
ли -
ло-
ся
...
[youtube]http://youtu.be/XG17SHP5X_k?list=RDX2lDwhVuDGQ[/youtube]
[b][i] [color="#9e0505"]Я кінчиком пальчика –
в пристрасті сонній,
за межами стулених
вій, в супокої –
дві лінії щастя
шукаю в долоні,
з притлумленим диханням
таїнство кою.
Тихесенько, трепетно
никну в зап’ясті
і ніжно, поволі,
поверх передпліччя
осиковим ли́стом
втикаюсь у щастя,
що в серденьку мріє,
де істина вічна...
І – сонми мурашок
по сонному тілу,
нечутний мій видих
завмер на хвилину…
Нові почуття,
немов птах, прилетіли
і в ямочках щічок
дві долі молили…
Я світлом займуся,
мов клен в читстім полі,
губ милих торкнуся
неспішно, поволі...
й шепну їй на вушко:
" Люблю тебе, сонну!"
Дві лінії щастя –
дві лінії долі.[/color][/b]
13.01.2015
Кельн,ФРН[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551110
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Судьба совсем и не жестока,..и целых столько дней в подарок принесла...
И будешь благодарна,будешь помнить,..любовь еще жива...
Конечно было все не зря,..конечно было все по настоящему,..
Когда то канут в лету все мысли и слова,..но не сейчас,и не сегодня,..не вчера...
А ты моя запретная любовь...ну что же...жизнь такая...
И не корю себя я за нее совсем,..и не подумаю,..кому какое дело?...
Я в ней от счастья умираю...За что же Бог ее послал?..
На ней налета от греха не разглядела...И благодарна за нее...
Облетела с деревьев листва...И душа стоит нагая...И ей холодно без тебя...В чем вина ее - не знаю...
А кто для постановки режиссер?..А кто ту пьесу написал?..
Кто роли справедливо раздавал?..Актеры все довольны были?..
А в зале был эмоций шквал...И в унисон сердца на сцене бились...
И за руку меня держал,..и пульс то затихал, то вдруг срывался на галоп...
И в паузе звучала тишина,..и шорох мне казался громом...
Любовь пленила , опьяняла не одну меня,..на сцене роль из жизни не играли - ею жили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550914
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2015
В старом кафе, за чашечкой горького кофе,(не гляссе),
Мысли текут не спеша , как над чашкой дымок голубой.
Некуда больше спешить, вроде кончилось время влюбляться.
И в волосах серебро никого не зовет за собой.
День не спеша подвигается к сумеркам ранним,
Вроде зима, но на улице трелит капель,
Так не спеша и вся жизнь подобралась к нейтрали.
Ну а в душе все равно хулиганит апрель .
А раз апрель, значит сумерки не увяданье,
Значит в душе не поселится липкая лень.
И впереди не закат разноцветных,и ярких желаний,
А расцветающий красками длинный, полярный день.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550873
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Но это не я, а кто-то
Однажды в окно постучит.
Чужое, забытое соло
На ноте любви прозвучит.
На ноте обиды и боли,
Высокой холодной тоски.
Душе твоей будет так больно,
Но слёзы не будут близки.
И свечи, заплаканы воском,
Зажжёшь ты дрожащей рукой.
...Но это не я к тебе в гости,
А прошлое в гости, родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550863
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Зима, немов красуня гонорова
Із примх і забаганок дні пряде,
На білі діамантові покрови
Упало сонце ніжно-молоде.
А потім хмарка налетіла звідкись
І дощ сипнув мелодією див…
Я кличу друзів в поняті і свідки –
Таж рік Новий недавно народивсь!
А кожна мить – оновленим фасоном
Супроти догм, законів і прикмет.
І в цім танку із присмаком солоним
Природа губить звичне реноме.
Все дужче час гойдає ойкумену,
Констант і істин ломляться хребти…
Молім Творця за наших душ арени,
Щоб мир і спокій в світі зберегти.
Щоб заслужити милість і спокуту
І осягнути істини прості,
Що відповідь на «бути чи не бути»
У нашім милосерді й доброті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550680
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 11.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550331
Вона вночі зайшла, вже після метушні,
Присівши поряд, "як живеш?"спитала.
Чомусь знайомою здалась мені...
Десь бачила її, та де, вже забувала...
Вона з"явилась тихо, крадькома,
Може чиясь на зустріч заборона?
Відлунням її кроки, а пітьма
Ховала жаль, хоч слухала б до скону.
Вона дивилась, зазирнувши вглиб,
Помітивши,всі шрами рахувала,
А я на мить, життя згадавши схиб,
Їх не замовчувала, не ховала...
Вона до серця руку простягла,
Щось шепотіла довго та зітхала...
Думками сумніви перемогла,
В ту ніч... я свою душу упізнала.
10.01.2015.
Оригінал
ОНА
Она явилась, ночью, в тишине,
Уселась рядом, "как живешь?" - спросила.
Такой знакомой показалась мне,
Я ее видела, но где, забыла...
Она пришла тайком... ну почему,
Не встретиться? Или визит запретен?
Я слушала ее шаги во тьму,
И сожалела, обо всем на свете...
Она смотрела, проникая внутрь,
И шрамы увидав, пересчитала;
А я, устав от всех житейских бурь,
Не прятала их вовсе, не скрывала...
Она мне руку к сердцу приложив,
Проникновенно так, что-то шептала...
Сомнения все, мысленно, изжив,
В ту ночь... я свою душу в ней узнала...
10.01.2015.
автор Lu 57
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550404
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Совсем не о личном,..просто в миноре...
Зачем для Осени те летние секреты?..
Держите и храните при себе,подальше от потухших глаз...
Она все знает и мудра,..она была когда то жарким,знойным Летом...
И все познала,.. что смогла...
Не хочет больше слышать, повторять...Она устала...
Не хочет душу мучить и дождями плакать,..судьбу ей надоело искушать!..
И ослабели незаметно чувств волнительных обеты ...
И неизведанное что то отменяет с силой страстный взгляд...
Ну что такое,..что такое это?..Где справедливость?..И кто в этом виноват?..
Что по другому чувствуешь и очущаешь в осени,..совсем не так,..как летом...
И краски меркнут,вкус меняется на 360...Но все равно так хочется летать!..
И горечь в сладость не изменишь,..хоть повторяй,как мантру,что" в порядке все"... сто тридцать раз подряд...
И не волнуют в Осень летние секреты...И не пугает больше тишина...
И удивляешься - как быстро пролетело Лето, и как давно была Весна...
Куда и любопытство подевалось,..в какие дальние края осенним ветром унесло?..
Совсем не наказание все это!.. Такая жизнь,..и это правило ее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550276
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.01.2015
Слова немые режут больно и беспощадно. И нет ничего ужасней дышать тишиной недосказанных слов, где с каждым выдохом все труднее сдерживать безумный крик.
Жестокие слова любви… слова которые молчат.
Лю...
10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550217
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
А она не Ваша птица. Нет, не Ваша.
Просто были очень крепкими силки
И зерно клюёт она с хрустальной чаши,
Только почему-то зёрнышки горьки.
Вы её так любите, не замечая,
Как она тоскует в клетке золотой
И бессонницей больна, живёт мечтая
Вновь вернуться хоть на миг, но в край родной.
Разучилась петь она и веселиться
И не свыкнется, не слюбится, увы...
Ей душою с Вами не дано сродниться -
Мало Вашей на двоих одной любви.
1992г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549902
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015
Ну, і хто ти така, щоб дивитись ось так
мені в очі... із дзеркала... Чуєш?
Ти б мене в метушні продала за п'ятак,
Як стерв'ятник, на слабкість чатуєш.
Скільки знаю тебе, очі прагнуть гріха,
те ж шепочуть малинові губи...
Я ж до поклику твого залишусь глуха.
Не штовхнеш у обійми до згуби...
Ти питаєш мене: ну для чого я тут?
Щоб довіку блукати по колу?
Я шукатиму завжди отой " п'ятий кут ",
Давлять стіни тіснії довкола...
Ти питаєш мене: де поділася та,
що жилА для своєї утіхи?
Так стікають дощем мої юні літа,
як бурульки весною із стріхи...
Ну, а я відповім, що така моя роль,
і мені до смаку її грати.
"Жінка" звати мене, нагадати дозволь,
ну а друге ім'я моє "Мати".
Я не зло й не добро, я не пекло й не рай,
Народити - на те Божа воля.
Я у дітях живу, ти про це пам'ятай,
а все інше для мене - недоля.
І я знаю, що ти... не відступиш ніяк...
Та, що волі і кисню замало...
Все шепочеш, бунтуєш... Завжди буде так,
одне серце нас двох поєднало.
5.01.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549124
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2015
Ни шагу,слова без любви...Она вокруг всего - всего!..
Она нежна,..она хрупка,..она сильна ,..всегда права!..
Она во всем!Она не дым!С ней старый станет молодым!..
Она согреет,..не сожжет...Она растопит в сердце лед!..
Она поднимет к небесам!..Она подарит счастье нам!..
Она несет собой надежду,..и только с ней во всем успех!..
О ней душа поет беззвучно аллилуйя ...
Она жива - пока дышу!..
Умрет она... когда померкнет свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548972
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 05.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.01.2015
Ти мені явилась, як ікона.
Дух лампади тихе світло лив –
Наче серце вирвалось з полону
Сірої холодної імли.
Дар очей – бездонно-загадкових,
Аж зайшлась від подиву душа…
І на щастя золоту підкову
День мені надію залишав.
Вітер долі котить по дорозі
Сиві і пожухлі кураї.
Ні жаги, ні пристрасті не просить
Моє «Я» у янголів твоїх.
Та коли нестерпно-ниций будень
У безвихідь заганя думки,
Хочеться, як ніжність неосудну
Чути потиск теплої руки.
Щоб лилось лампади віще світло
І від скверни очищався світ,
Щоби я , тобою відогрітий,
Знову вірив в казку на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548663
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Небесний спів… відкрилося мені…
Манили голосами душ із двадцять…
Немає дна… і я уже в трубі…
Уже в трубі…
Мені – лиш дев’ятнадцять…
Нема ПОЧАТКУ… Власне… як КІНЦЯ…
І швидкість світла…
З нею я летіла…
І я була без тіла вже ДУША…
А чи душа… Яка немає тіла…
Мене несло… В похилій площині…
І я застрягла в паралельнім світі…
Я знала… на Землі минають дні
За мить оту… А…може, і століття…
Мене несло… У вирій чистоти…
І швидкість світла була непомітна…
Бо світло те – було уже в мені…
І я сама… була – одне лиш світло…
І вимір інший в тої ВИСОТИ…
Немає болю… Не буває темно…
Ніколи там не спалюють мости…
Бо їх – НЕМА… Нема мостів на Землю…
Мене несло… Невидима ріка….
Мені відкрила інші магістралі…
І чітко бачу… Як чиясь РУКА…
Розкручує ту Землю по спіралі…
Мене тримали виміри чужі…
На себе їх одежі приміряла…
Чи будуть до лиця вони мені?...
Подумала… але не запитала…
Бо страх… Була найбільша моя суть…
У мить оту… І навіть - не померти…
Так просто… І так легко… Бо там –ЖДУТЬ…
Там незворотньо виміри ведуть…
Але… свічу – так швидко перетерти…
Із рук твоїх… Не взяти ту свічу…
А із своїх… У твої не віддати…
Я в паралельних вимірах лечу…
І вже вивчаю інші постулати…
І страх… Ота найвища моя суть…
Не жити… Не напитись… Не пізнати…
Немає ВЕРХУ… Як немає ДНА…
Я бачила вже інші паралелі…
І раптом… Ваші голоси… Стіна…
Нестерпно-біла… І кусочок стелі…
І смерть… як нагорода за життя…
Чи – навпаки… Я того ще не знаю…
Я повертаю виміри сповна…
Усім світам…
І навіть в тім не каюсь…
Мене несе вже інша глибина…
Нестерпний біль…
Я… Значить… ПОВЕРТАЮСЬ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485729
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 03.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2015
Зацепилась туча боком за край крыши,
Громко зарыдала проливным дождем...
Но ведь все мы знаем - там, намного выше,
Ярко светит солнце и не только днем.
Среди ста прохожих лишь один смеется.
Что же тут поделать? Буду я второй!
Может быть и третий миру улыбнется -
Возликует небо радугой-дугой.
Нет плохой погоды, грозного нет неба,
Если же, конечно, не зануда ты.
Покорми дворнягу, дав кусочек хлеба,
Удиви старушку, подарив цветы.
Зацепилась туча боком за край крыши
И расхохоталась проливным дождем...
Из дому мальчишка прогуляться вышел -
Радостно, вприпрыжку, под большим зонтом.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502092
дата надходження 30.05.2014
дата закладки 02.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2015
Не спонукай, щоб вранці-рано
Я з іншим іменем вставав,
Бо в ніч безсонную я марив
Твоїм іменням. І гадав...
Гадав, чи пролунає знову
Той ранній, бажаний дзвінок,
Чи не впаде в росу ранкову
Роками сплетений вінок.
І ще гадав, чи не оброниш
В свій день народження сльозу,
Чи плюндрувати не зборониш
Свою невичерпну красу.
Не спонукай чекать другую
Не хочу іншої чекать!
Твоє єство мене чарує,
Душі твоєї благодать.
Тож спонукай мене страждати,
Про тебе мріять спонукай!
У цім стражданні буду ждати
Коханням виплеканий рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404167
дата надходження 25.02.2013
дата закладки 01.01.2015
Пьяницы, буяны, лапотники,
Заплатившие наличными,
Но цветут резные папоротники -
Деревянные наличники.
И, кармином в стены вклиненные,
Петухи запели, ожили,
И мятежно кринки глиняные
Запылали женской кожею.
И из сказок звонкотопотные
Кони злые, плотно-бурые.
Мы не роботные - ропотные,
С продырявленными шкурами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547890
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 01.01.2015
– Чтобы только понять что-либо в моем Заратустре, надо, быть может, находиться в тех же условиях, что и я, - одной ногой стоять по ту сторону жизни.
Ф. Ницше "Ecco Homo"
__________________________________________________________________
И всё-таки –
Я только первый дождь
Перед грозою будущего шторма:
Обыденности пыль – несущий прочь
И глубже всех копнувший - чувство долга!
И всё-таки –
Я – первая печаль
Держащая за руку – все печали,
И вместо сердца – новая скрижаль
Для тех, кто молча и без слёз страдали
И всё-таки –
Куда не посмотри –
Есть только мир людей – и одиноких:
Куда бы разум не решил пойти –
Пойдёт – один! Ища конец дороги!
И всё-таки –
Когда решил, что – ВСЁ –
Из этой ночи - солнце не восходит! -
Тебя хватало за руку оно
И заставляло будущее строить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178116
дата надходження 17.03.2010
дата закладки 01.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2014
Ты знаешь,все давно прошло - тебя я отпустила с богом...
Но снова в никуда пишу письмо...Волнуюсь,..слыша твое имя...
И кто то их когда то все прочтет...Не адресат совсем,..а неизвестный...
И он меня... как думаешь,поймет?..Не буду я смешной?..Он будет любопытен,ему так будет интересно...
Он все примерит на себя слова,..ему близки все будут чувства, вылитые в строки...
Он будет их читать и перечитывать не раз...Затрет до дырочек листочки ...
По ним он будет познавать любить...И эту летопись любви он назовет искусством...
Учиться будет он по ним прощать! ..И стану для него пророком!..
И будет сердцем он гореть, и будет взгляд его лучиться,..и будет в страсти изнывать,..и угадает мое имя!..
И удивляться про себя - ну как такое вот могло случиться?..
Я буду письма продолжать писать,пока мне память не изменит...
А кто то будет их читать,..любви учиться будет!
От лица ЛГ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547654
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 31.12.2014
И не жена
и не вдова.
В ломбард
заложены слова.
А он???
...давно не Аполлон...
В прямолинейности
смешон.
Но возраст,
беспощадный страж...
Не улучшает нас,
наш стаж.
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547480
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 31.12.2014
Ти подивись…
Як легко їх зриваю…
Повсюди запах перестиглих груш…
Я теж колись торкнулась цього раю…
З одним – єдиним
“Не чіпай… не руш…”
Як довго
Нас триматимуть вокзали
Неоновим урочищем вітрин?…
Не поспішай… хай музика ще грає…
Смарагдові
чистилища ожин…
Розкидані…
Розсипані тобою…
Як тільки з ліжка вранці зісковзну…
Так починаю знову із собою
Цю безнадійно
програшну війну…
Мого край неба –
Ця різноколірність…
Хреста і Сонця… Спротив… чи злиття?..
Все нові й нові тести на покірність
Мені чомусь
влаштовує життя…
Як GPS
Для заблукалих рим…
Ледь захмеліла… нестандартна кожна…
Спасти себе, як дикі гуси Рим…
Вернути рай…
лише з одним – “Не можна”…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547625
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
- Всё живое — учит, брат мой. И даже, когда приходит день твоей наивысшей зрелости — не забывай учиться у детей, свободному взгляду их.
Знай так же и о том, что до или после твоего рождения, в этот мир приходит твоя женщина. Среди тысячи входящих в мир, есть та, которая пришла за тобой. Она имеет множество лиц, но... узнаваема.
Её хочу , среди миллиардов других желаний, звучит отчётливей всего, даже если она ничего не хочет. Она может и не знать цели своего желания. Но ты увидишь — она всегда сидит рядом с Судьбой. Она и есть дитя Судьбы: с невинностью присущей детям, она раздвинет рёбра твои, достанет оттуда твоё сердце и станет заплетать себе в волосы, как самый огненный цветок. «- Не находишь ли ты меня....ещё красивей?» - улыбнётся она.
Когда впервые, мне случилось встретить её, я был ещё ребёнком. И она пришла в облике девочки. Она научила меня внутреннему миру.
Когда во второй раз, мне случилось встретить её, я был юношей. И она пришла в облике девушки с длинными волосами. Она лишила меня всего, но научила вставать из мёртвых.
Когда в третий раз, мне случилось встретить её, я был уже мужчиной. И она снова пришла в облике девушки. Она испытала мой внутренний мир. Трижды ударила в грудь стилетом. И тихим голосом тающего снега, сказала, улыбаясь: «- Прощай»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547379
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2014
сколько памяти хранит в себе вековой лес
сколько тайных птичьих языков знает
от скольких охот и погонь устал
рассказывая глухим о вечности шепотом ветров
из теплого мха устами
птицелов услышал пение…прекрасно-грустное и вечно дальнее
как будто бы принесенное ветром из его прошлых жизней
вшитое в него природой до каждого из рождений
вкрапленное тонкими нитями в нечто большее чем разум
нужно ли теперь тянуть руки ставшие ничем за ненужностью их грубости
нужны ли глаза бывшие темными колодцами для тонущей красоты
птицелов замер в дрожащем молчании нарушить пение
нет больше смысла идти во все стороны одновременно
лес остановился..листья нерушимы как корни
сжав всю накопленную тишину в кулак..
я тебя понял
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547438
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[i] Всім, кого стрічають[/i]
[b][i]Я зустріну тебе, златогривий….
Бач, сіяння моє розлилось…
Ти зі мною так будеш щасливий.
Що відчуєш в душі тайну млость.
Ми розквітнемо в світлі Едему,
Попливемо в кораблику мрій…
То ж до пристані хутко підемо
Та в розбурхане море – скорій.
Ти проникнеш в мої лабіринти
І розвідаєш фібри душі…
Та про наші і спурти, і спринти ,
Я прошу, нікому не скажи.
А в Едемі співці-менестрелі
Нам співатимуть райські пісні,
Залоскочуть серця їхні трелі ,
Й зацвітуть наші долі рясні…
І природа відвертим екстазом
На чуття молоді відповість:
Ми прийдемо до посвіту ра́зом,
Як смиренним ченцям – благовіст! [/i]
[/b]
29.12. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547279
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 29.12.2014
****
я мабуть розлюбив тебе вві сні
ми вдвох стікали і стікали в ранок
були тіла ще теплі від кохання
терпкі від поту мерхлі від брехні
я бачив так уперше у житті
зім’яту ковдру під грудьми твоїми
круте стегно що наче квітка в зиму
зогрілось на моєму животі
а я тебе уперше не хотів
ні тут у ліжку ані просто долі
неначе я й не знав тебе ніколи
немов оглух до тої наготи
- липкої і сліпучої що так
уміла жити мною і для мене
служити наче вершнику стремена
живитись наче звуком німота
доспи цей ранок доживи у снах
темноту цю темницю і опалу
і я тебе зітру як воду талу
що взимку затуляла піввікна
Сергій Осока
2011
А ти лежиш... Ти ще хмільна від ночі,
В розмореній коханням, наготі.
Не знаєш ще, що... [b]ВІН ТЕБЕ НЕ ХОЧЕ[/b],
Що зустріч ця - остання у житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547013
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Ти тільки не кажи,що не потрібніі слова,..що всі до одного полова,..що найважніші не вони!..
А щось таке є гонорове...
Слова на світі є такі - вони,як ліки для душі,..коли вона розхристана і боса по стерні...
І з уст тоді злетають ніжності слова поодинокі...І гоять душу,і милують неі...
Іх промовляли міліарди раз...І вперше іх промовив також ти колись...
Хіба не пам"ятаєш?..
Не перший ними ти пробачення просив...І не останній також ти благати будеш...
Чомусь так солодко від них...І завше іх чекають!..І Богу дякую за них тобі!..
Вони такою щирістю на світ увесь тихесенько з душі голосять!..
Ти тільки не кажи "полова" на слова,..благаю - не кажи!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547016
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Стою один на перехресті днів,
диктую грудню лист 'до запитання'...
Чи відчуваєш як я зголоднів,
шукаючи в снігах сліди кохання.
Коли благаю світ " неохолонь",
і ти не бачиш у мені героя,
чи розумієш лінії долонь,
в які закодувала щастя Доля.
Скарбничка мрій моїх напівпуста...
Палю останній сон аби зігрітись...
Чи знаєш як пече моїм вустам,
яким з твоїми хочеться зустрітись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547042
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Хуго (5-эротика)…я так всегда хочу тебя…
Спроба перекладу на українську мову
О,найпрекрасніша з прекрасних,
Тебе жадаю кожну мить.
Воліє пристрасть повсякчасно
Тебе без пам’яті
Любить.
Побачити в очах коханих
Заклично-палахкий вогонь,
Що спалює усі вагання
В єднанні тіл
Твого й мого.
І в пестощах несамовитих
Вони утратять часу плин:
І груди, соками налиті,
І ніжний оксамит колін.
І божевільно, і сп’яніло
Клітинку кожну цілувать,
Де найсолодший вигин тіла
Що прагне
Плоть мою пізнать.
Змете жага всі заборони,
І ми відчуєм водночас
Гарячу ніжність твого лона
І уст палаючих
Екстаз.
Коли жбурне нас вал дев’ятий
До самих голубих небес
Я не втомлюся повторяти,
Як я люблю
Одну тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547024
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Как мне трудно писать эти строчки,
Из души исцарапаной в клочья,
Как хочу , что бы ты была рядом
Что бы смог я тебя обнимать.
Разбросать лепестки по кровати.
Утонуть в твоих нежных объятьях.
Захлебнуться в волне твоей страсти.
И всю ночь до утра целовать...
А наутро проснувшись усталым,
отобрать у тебя покрывало.
И смотреть на тебя жадным взглядом
И колени твои обнимать.
Принести кофе милой малышке.
Что бы было горячим не слишком.
И пока будешь пить, как мальчишка
За твоей наготой наблюдать.
Целовать тебя долго и нежно
И войти в твое лоно с надеждой,
Что любовь твоя так же безбрежна,
Как желание не отпускать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546824
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2014
Спіткнулась тиша об хорал півнів
Й здивовано примружила зіниці:
«Ну що за птахи, вам замало днів?
От навіжені, і вночі не спиться!
І дав же Бог нев’янучий талант
Отак горлать щораз несамовито.
Надворі ж – ні зернинки, ні зела,
Куди його так стрімголов спішити?
Шовковий полог неба – й той поблід,
Сполохані зірки чимдуж розбіглись.
Аж зарожевів від натуги схід,
Спіймавши в ятер палахке Ярило.
І, як не важко – витягне вповні
І горизонту покладе на ганок…
Світ усміхнеться – от вам і півні!
Такий накликать сонячний світанок!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546563
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 26.12.2014
Когда ночная гладь спускается на окна и спящий город растворяется во тьме...я сливаюсь с ночным пространством и начинаю тайком от всех рисовать тебя в мыслях. Мне на помощь приходит мечта, дает в руки палитру и молча будоражит воображение. Я теряю контроль и погружаюсь в другой мир, тот мир где дышишь ты. Я вдыхаю незнакомый для себя запах, но я знаю, что это твой аромат. Закрываю глаза и вижу силуэт. Начиная его изучать я пристально всматриваюсь в твои глаза. До боли родные..до боли чужие. Такое чувство, что я видела их в прошлой жизни. Внутри что-то сжимается и начинает управлять моими руками. Я рисую тебя... я рисую тебя в мыслях, но ты так часто исчезаешь. Я слабо ловлю эхо твоего голоса, где ты шепчешь "Ищи меня". Ты так неуловим. Но я знаю, что завтра снова ночная гладь опустится на окна и я опять буду продолжать тебя рисовать вдыхая твой аромат. Я снова увижу твой силуэт и до боли знакомые глаза. Я знаю, что я буду искать тебя до тех пор...пока не стану дышать в том мире где дышишь ты.
Лю...
25. 12. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546491
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 26.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2014
Экспромт,..как ответ на комментарий - для Lu57
Когда Луна в окошко смотрит - нам не уснуть,..не спит душа...
Луна сонатой лунной блещет,..мелодия её нежна...
И звуки бесконечно льются...И замирает тишина...
И раскрываются души заветные секреты...
И еле -еле шелестит листва...
Подслушать звёзды всё стремятся,..и подсмотреть до мелочей...
Не надоест им удивляться,..и фонарям подмигивать в ночи..
Нет сна до самого рассвета - пока соната лунная звучит...
Пока признания любви не спеты - землянам не уснуть,..поверьте - не уснуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545837
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.12.2014
Душа летела в пропасть,
Вся корчилась от страха,
Пугала неизвестность,
И крыльям не до взмаха...
И вся сплошные раны,
Из дыр летели перья,
Под ней земля обмана,
И колет в подреберье...
Пред миром вся нагая,
В мольбе простерла руки,
Тебе ведь не лгала я,
За что мне столько муки!
Но сжалится ль Всевышний,
Подарит ли прощенье?
Душе, пускай и падшей,
Но полной сожаленья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545832
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2014
От лица ЛГ
Совсем не страшно в наше время умным быть...
И глупым слыть совсем не страшно...
А страшно красоту лица терять,..душой стареть...
Духовно страшно обнищать - над книгой не рыдать,..и никому ненужным быть...
Зачем тогда душе в том бренном теле жить?..
Еще так страшно - разлюбить,..и с чувством этим распрощаться,..
Но притворяться и счастливым для себя,..другим казаться...
И одиночество привыкнуть пить, не ощущая жажды,..и привыкнуть к боли...
Когда сбегает страсть и насовсем, и в никуда,..и нежность с лаской в адюльтере...
И поцелуев позабыта навсегда привычная тропа от алых,сочных,спелых губ и впадинки на шее...
Через два холмика груди,..коленный с родинкою перевал и две милейшие ступни...
Не нужно падать на колени...
Ненастье - лучшее из настроений...И дрожь волной по телу не идет...
И взгляд ,потухший,не вперед...Весны не будет больше - отгремела...
Назад так сильно тянет...И не от тяжести прошедших лет...Любовь и счастье там осталось!..
Вот это страшно!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545325
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
[b]мы видим одинаковые сны... [/b] Нам одинакові з тобою сняться сни,
[b]соприкасаясь телом и руками[/b] Коли торкаємося тілом і руками.
[b]и вдруг Ты перешла со мной на Вы [/b] Та ось ти раптом перейшла
[b]против двух душ с сращёнными[/b] на Ви
[b]сердцами[/b] Наперекір для душ, які зрослись
серцями.
[b]походы наши только впереди[/b] Попереду у нас усе життя,
[b]и приключенья в них конечно [/b] Пригод у ньому буде, не злічити,
[b]будут[/b] Ти не сумуй, вір в наші почуття,
[b]ты только не печалься...[/b] Багато жде щасливих нас ще
[b]верь и жди[/b] митей...
[b]и тропку к счастью[/b]
[b]души не забудут.[/b]
.................................. - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
[b]я задохнулся в страстном поцелуе ....[/b] Не вмлів замало від твого
[b]ты была откровенностью полна...[/b] цілунку,
[b]и я проснулся.... и болели губы....[/b] Ти пристрасті віддалася
[b]изгибы талии... дрожащая рука ...[/b] сповна.
Прокинувся, вуста
[b]мы в наших снах спешим[/b] палали трунком...
[b]навстречу счастью[/b] І тіла вигини...
[b]на перекор законам[/b] І ледь тремтить рука...
[b]и судьбе...[/b] У снах своїх назустріч
[b]пространство переполненное[/b] щастю линем,
[b]страстью..[/b] Наперекір і долі,
[b]передаёт любовь[/b] і рокам,
[b]мою тебе...[/b] Цей простір повний
пристрасті повинен
[b]и откликаясь без сомнений детских...[/b] Любов мою донести
[b]на зов... любви звучащий как набат...[/b] тобі сам.
[b]готова совершить поступок дерзкий...[/b]
[b]проститься с юностью....[/b] Без сумнівів дитячих відгукнулась,
[b]как в бой встаёт солдат.[/b] Кохання поклик линув як набат...
Готова відпустити свою юність,
[b]мы подвиг уберём из виртуала...[/b] Пірнути в пристрасть, як у бій
[b]не будем больше искушать судьбу...[/b] іде солдат.
[b]до встречи ..... [/b]
[b]ты всегда имеешь право...[/b] Ми подвиг приберемо з віртуалу,
[b]не обещать...[/b] Спокуси Долі кинем без жалю.
[b].....не говорить ...Люблю[/b] До зустрічі ще є у тебе право
Не обіцяти, не казать ЛЮБЛЮ...
[b]и наше НАДО!!! [/b]
[b]мы пока отложим....[/b] Ми відкладемо поки наше ТРЕБА,
[b]при встрече[/b] Хоча тіла неначе у вогні...
[b]мы найдём ему ответ....[/b] Я прихилю тобі, кохана, небо,
[b]но в снах...[/b]. Щоб ти ніколи не сказала НІ.
[b]я буду [/b]
[b]Нежно... Осторожным......[/b]
[b]чтоб никогда....[/b]
[b]ты не сказала .......Нет[/b]
++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++
На фото
пусть врач и запрещает мне ходить.... Хай лікарі не радять ще ходити,
свиданье не могу я пропустить...́́ побачення не можу пропустити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545253
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
[quote]Первая ступень: человек видит в каждой болезни, в каждой неудаче, нечто такое,
за что он должен мстить кому-нибудь другому, - при этом он чувствует еще в себе силу,
и это утешает его.
Вторая ступень: человек видит в каждой болезни, в каждом несчастии наказание,
т.е. очищение от греха и средство освободиться от злых чар действительной или
воображаемой несправедливости. Видя такую выгоду, которую приносит с собой
несчастье, он уже перестает думать, что за это надобно мстить другим, - он освобождается
от такого рода удовлетворения, потому что для него есть удовлетворение другое. [/quote]
__________________Ф-В.Н. "Утренняя заря, или мысль о моральных предрассудках"
О, девственная мать!
Среди людей, бывало,
Я находил похожих на тебя,
Но утром, ты их тело покидала
И я бросал их тоже, без стыда.
Ты — всюду! Ты — во всём!
Ты — пахнешь полем,
Твоих волос цветочный аромат
Вдыхать мне приходилось вместе с горем...
Но я готов — ещё!
Я боли — рад!
Ты — винная лоза, беременная солнцем,
Ты — свежий взгляд проснувшихся детей,
Ты, жизнь моя, разлита по колодцам
Вдали от человеческих очей.
[u]Комментарий[/u]:
[b]vademecum[/b] - принцип «[i]следуй за мной[/i]»
с последующим переходом к принципу [b]vadetecum[/b] - «[i]веди себя сам[/i]»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545148
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
Вот если бы с тобой в веках не разминулись - на самом главном перекрестке судеб встретились бы непременно...
Тебя узнала бы из тысяч,.. твои лучистые глаза через века светились...
Свою ты Музу(так хотелось),Маэстро мой,..ты б тоже сразу вспомнил ...
Мы вместе бы такое сотворили,..что мир бы стал к нам благосклонным!..
Ты был бы для меня единственным,неповторимым...Я верной для тебя была бы...
Не верь,что музы все непостоянны,..что переменчивы,как ветер,..кокетки завсегда...
Ты не соскучишься со мной,..и это правда...Не огрубевшая моя душа...
Сама бы розы для тебя растила,..и было б счастьем быть с тобою не на "вы"...
Когда безжалостное время в век один двоих переместило б,..то наша жизнь совсем не пресною была б!..
И как была бы благодарна небесам за это!..Еще за то,что выбрал в Музы для себя!..
Но невозможно это и наивная мечта...В веках мы разминулись где то!..
Не дотянуться душами друг к другу никогда!...
Я с упоением слушаю... другие музы делят пополам с тобой секреты...Ласкают слух...
Как жаль... не я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545146
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2014
За каждой улыбкой таится боль,
Душа испуганно смотрит в зрачок,
Ты что-то значишь, или ты ноль,
Тебе кричать бы, но ты молчок.
Сжал кулаки и зубы сцепил,
Упрямо идешь средь житейских вьюг,
И что ты делал, кого любил,
Знает, ну разве что, лучший друг.
И так тебе одиноко порой,
И хочется сердце открыть навстречу,
Но только ветер, хоть волком вой,
И впереди долгий зимний вечер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545061
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 20.12.2014
У серця Вашого на паперті стою.
Жебраю ласки, наче кусня хліба.
Такий вже жереб на недолю випав.
І я його, немов цикуту, п’ю.
Нас не з’єднали янголи й боги.
Він – як покара, цей пекучий безум.
І крають почуттів безжальні леза
Мої надії й залишки снаги.
Як переплавить непіддатний щит,
Через який не проникають стріли?
І скалить зуби світ одвічно білий:
«Так закохатися на схилі літ!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544977
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Ты будешь ползать у моих ног,
Молить о капле пылкой любви,
Скорее демон, чем вечный Бог,
Мою судьбу предначертал. Увы…
Мне не дано полюбить, мой Хосе,
Но жизни накрепко сплетены,
Кинжал занесен надо мной уже,
Мученья смерти предрешены.
Душа твоя разорвана в клочья,
Измучено сердце от жгучей страсти,
Не будь Кармен - самого сатаны дочь я,
Твоя любовь нас ведет к несчастью.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544904
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Ты спишь ещё?
Любимый мой, проснись!
Твоим теплом
И нежностью – согрета…
Как ночью
Губ моих опять коснись…
Волною сладкой
Отзовётся где-то
Внутри меня
Движение твоё…
От рук твоих
Я трепещу порою…
Вползающим
Скольжением змеи
Опять тебя
Бесстыдно я накрою…
Почувствовав касание груди
Проснёшься ты совсем…
Волною шала
Опять проникнешь
В таинство глубин,
И танец дикий
Мы начнём сначала!...
…Любимый, спишь?
Поспи ещё чуть-чуть.
Хочу, чтоб сон твой
Явью обернулся…
Но разве сердце можно обмануть?
Вставай, мой милый!
Знаю – ты проснулся!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544833
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
[i]Собі[/i]
[b][i]Чуття років не вміють рахувати…
Коли любов – у віку інша грань:
Що – до, що – після, мусимо те знати
У ту щасливу, тиху, світлу рань…
Бо тіло просинається вже іншим,
І серце враз слухнянішим стає…
Й розлуки смак здається дещо гіршим,
Й шанують стрічі торжество своє.
І коли любиш – не стогни, не кайся:
Чуття святе не кожному дано.
Отримав рай, то не барись, а райся –
В поти́к* і байд опариться воно.[/i][/b]
18.12. 2014
__________
*Потика - нерасторопный (рос.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544789
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
После прочтения" Я ДАЖЕ ДУМАТЬ НЕ ХОЧУ"автор: Lu57
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544667
А где купить от памяти засов, чтоб от нее отгородиться? ..Вы не подскажете куда идти?..
Мне по зарез так нужно от любви твоей еще разок один опохмелиться...
Где место в мире есть,где б я покой смогла найти ,..и от тебя забыться?..
Чтоб не стоять на паперти с протянутой рукой,..и не вымаливать кусочек нежности твоей и ласки?..
С душой, разхристанной тобой,мне время подошло... проститься...
О,Господи,не подведи под монастырь,..укрой судьбы рукой от тех коварных вглядов!..
И где найти от памяти засов?..Мне очень надо...И чем мне откупиться?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544688
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014
по мотивам романа "Поющие в терновнике"
Мой пепел розы, нежный лепесток,
Ты выстоял среди превратностей судьбы,
Хоть мир к тебе бывал порой жесток,
Цветешь души красой. Тебя мне не забыть!
Мой пепел розы, мне не устоять
Перед таким манящим искушеньем,
Ведь все судьбой предрешено, но если б знать,
Что нам простится это пригрешенье.
Мой пепел розы, пусть тебя предАл
Я ради призрачных моей души исканий,
Тебя всегда любил, тебя во всем искал,
Прости, что столько я принес страданий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544638
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 18.12.2014
ТАНГО ИЛЛЮЗИЙ.
Танго!
Пришли ко мне мои мечты -
Танго!
Со мной сегодня кружишь ты -
Танго!
Со мной волшебный мир чудес -
Танго!
С одной из лучших поэтесс -
Танго!
Оно так голову кружит -
Танго!
Оно совсем заворожит -
Танго!
Ворвутся музыкой стихий
Твои
стихи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544531
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2014
«Такой большой голод чумной волной,
Долгим дождем вдоль арктического полюса:
Самаробрин сто лье от полушария,
Они будут жить без закона избавленные от политики.»
(М. Нострадамус; Центурия 6, Катрен 5 )
______________________________________________________________
Так бывает – сидишь один
Долго смотришь в открытое небо: -
«Где ты – город Самаробрин?
Я – твой житель, сидящий без дела!»
Я живу в сотне лье от людей,
Без закона и общих согласий,
Где не носят тяжёлых цепей
От придуманных кем-то понятий
Каждый волен в своём ремесле –
Быть убийцей – смешно, воровать – не умеют,
Хочешь – лгать? Обмани! Только завтра тебе
Самому будет тошно – не верить…
Тюрем – нет, нет – жрецов, -
Говорящих устами Фемиды,
Нет с закрытыми лицами юных бойцов,
Что когда-то кого-то убили…
Всё – иначе у нас.… Ну а там – вдалеке
– все по-прежнему бьются над смыслом: -
ПОЧЕМУ ТОЛЬКО ТОТ, КТО ВИСИТ НА КРЕСТЕ
НОСИТ В СЕРДЦЕ – ГАРМОНИЮ С МИРОМ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177644
дата надходження 15.03.2010
дата закладки 17.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.12.2014
« SANCTA ROSA».
(по следам средневековых мистических легенд об ордене розенкрейцеров)
[i]«Lumen coelum, sancta rosa!»
Восклицал он, дик и рьян,
И как гром его угроза
Поражала мусульман».
А.С.Пушкин.
[/i]
Роза и крест.
И в крови клинок.
На приступ идут сарацины.
Но Дева Святая
Склонила цветок,
И Смерти не будет отныне.
Над битвой кипящей
Витала она,
Ликуя от жатвы обильной.
Но все изменилось.
Вокруг тишина,
И Смерть над тобою бессильна.
Пусть с прошлым
Давно разрушил мосты,
Оно все равно
Не покинет…
Светит луна только в небе,
И ты,
Один в Аравийской пустыне.
Синяя Роза,
Полночный зов.
Душа нараспашку
Вывернута.
В спирали Вселенной
Последний бросок
Сквозь холод
Солнечных ливней.
Сквозь тусклый огонь
Леденеющих звезд
И сумрак тысячелетий.
В глубинах сознанья
Застывший вопрос
Без поисков смысла в ответе.
Его не найти,
Лишь без звука войти
За стену иных измерений,
Теряя последнее «Я» на пути
Невысказанных откровений.
В руинах надежд
И утраченных грез
Волной бесконечного блюза.
И каплей росы на бутонах роз -
Слезою опавших иллюзий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544302
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
После прочтения "ВЫДУМАННЫЙ " автор: Lu57,..но не след в след...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544006
Воображение спасает от всего,..растает одиночество в полете мысли,..
Фантазия подарит все,что пожелаешь для того,..кто ею обладает,..и кто над нею властелин...
Весь мир падет тогда к ногам твоим...
И счастлив тот,кто с ней на ты,..не отмахнется никогда,..и не жалеет время помечтать и не ленится поразмыслить ...
Мир видят по другому те,.. и чудеса в том мире есть,..душа там красками рисует и радугой играет...
Летает в неизведанных мирах, увиденное душу восхищением переполняет...
Греха уныния не ведает совсем,..и ложь святая не тревожит,..печалью сердце не болеет только там,..
Где любят помечтать...Мечты отнять никто не смеет...
Таких и больше любит жизнь,..и не проходит мимо,не насмехается над ними...
Их сам Господь в макушку пару раз поцеловал...
Они все сердцем чувствуют и все мечты через него пересевают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544208
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014
Мені здається, що ми з тобою герої кіно «Будинок біля озера» -
знаходимося в одному місці, але у різний час.
Залишаємо одне одному послання під дощатою підлогою,
цілуючи при цьому листки паперу.
І відбитки наших губ перетворюються на прекрасних метеликів,
що снують туди-сюди у цій сірій будівлі часу.
І простір здається нічим іншим, як вокзалом чекання потягів із повідомленнями
з минулого-майбутнього-теперішнього
на крилах яскравих метеликів.
А як ти думаєш, що таке взагалі час для того, хто чекає?
Мабуть, це важезна петля, що закидає зашморг на годинники.
Це розмінна монета планет, яка насправді для них нічого не варта.
Адже що значить час у космічно-безкінечному просторі?..
А для звичайної людини, чекання – це біль зіниць,
які невтомно дивляться у даль.
Це страх та відчай одинокості…
і невимовно солодкі секунди при наближенні листа.
Ось він у твоїх руках.
Він пахне солодким цілунком адресанта та твоїми сльозами стомлених зіниць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544213
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.12.2014
______________________________________________________________________
Эй, вы - обречённые! Моя любовь - это самое высокое, что могло с вами случиться...но вы оставили её без ответа, как и всё! к чему касаетесь...
Ваша вопросительная полу-согнутость - всегда выдаёт вас - вы! люди-знаки!
Назвать себя - "прямоходящим" и "разумным" - О! в этом столько юмора для внимательных ушей и глаз. И ваше желание соответствовать этому самозахвату понятий - это только революционный октябрь ваших отцов.
______________________________________________________________________
Себя - не понял…
Жду со стороны и думаю – поймут…
Бывает слишком день слезами пересолен,
Как море. Как вечерний суп.
Тогда голоден я. Как дикий кот молчу;
Хвостом виляю, выдавая нервность,
И с крыши вниз на мир людей гляжу
На их мудреную для зверя повседневность.
Бывает, сладок день.…Но слаще ночи
Не ел я ничего.
Я часто думаю тогда – к чему бы приурочить
Всю жизнь ... Куда меня влекло?
Да ладно… Проще был, но люди не тянулись.
Когда умолк – все так переглянулись,
Как будто я чужой.
Объятья развернул – а многие свернули сразу
И кто-то прошептал: «Не дай господь заразу…
Он – чумной…».
И с губ моих сорвалось: «Чёрт с тобой…».
С приподнятым хвостом я прыгнул в темень
И пропал.
Я помню, как читал на крыше дома, какой-то том…
Луна светила ярко.
А после мне приснился мутный сон,
Где плакала по мне большая палка.
Кругом антенны…. редко свет в окне…
И плачет – палка…. Вспомню – мне не по себе.
С тех пор, когда линчуют – плачу о себе, о палке
И конечно же о тех, кто спит на свалке…
Не помню – мать. Была ли? Мне казалось,
Что выкормлен для ужаса мышей,
Чтоб мышь – жила себе тихонько и боялась
Кусать фасолевых и гречневых людей.
Я помню знал кота - он так старался быть полезным:
Ловил мышей от ночи до утра,
Носил хозяину смотреть...
Вообще, был слишком честным.
Теперь, когда встречаю бедолагу -
Шучу: - "где потерял ты лапу?"
А он всегда: - "хозяин так решил -
с тремя удобней... Чтоб не наследил..."
Петляет больше жизнь, чем те дороги,
Которыми идём,
Когда перед тобою ноги
Снуют туда-сюда, под солнечным огнём.
Уж лучше крыши. Чёткая черта
И никаких людей.
Спасает высота
Или верней - количество смертей.
Люблю аттракцион. Там честно всё -
Плати - и получай,
А всё что "просто так" -
Дорога в рай.
Ещё скажу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177354
дата надходження 14.03.2010
дата закладки 13.12.2014
Из тьмы уповаю к тебе...
________________________________
Мне нравится смотреть -
Из темноты
На
Свет,
Из
Мрака своего вопроса
На
Ослепляющий ответ...
И суть
Вне истины
И истин больше нет,
Деление двух клеток
На - четыре,
Синтез лет...
Не буду больше - спать,
Я долго - спал,
Теперь проснусь:
Я - первый человек без шерсти,
Я - первый палку для убийства взял,
Пейотовый рассвет пробился сквозь асфальт -
Вот - что я ждал...
Вот - кем я стал...
Я - зло поймал с поличным:
ИНТЕЛЛЕКТ...
Мой интеллект - чужак с другой планеты
И это он - меня заставил быть двуличным,
И вместо ДА -
Твердить упрямо - НЕТ...
Я ненавижу - свет!
Я кровь свою хочу -
Свернуть!
И это вещество - размазать по лицу
И выступить наружу - страшной болью!
И страхом - править над людьми
И литься в каждом - кровью!
Да, что ты знаешь обо мне -
Мой - друг!
Моя - любовь!
Никто меня не находил во тьме,
Не чувствовал - спиной,
Не понимал природу ЗЛА,
Как я
Ни видел в нём - надежду...
А я, всегда был рядом
ДА!
Я был когда-то - смертным...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204064
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 13.12.2014
КРИНОЛИННЫЕ СТРАДАНИЯ.
[i]Я ненавижу женщин в брюках,
В душе теснится болью стон -
Как просто стать презренной сукой
Татьянам Пушкинских времён
Владимир Селецкий.[/i]
Поэт стонал о женских брюках,
Мол, носят их одни лишь суки!
Его достали девки в джинсах,
Он с ними не готов ужиться!
Он это что - сглупА иль спьяну
О веке пушкинской Татьяны?
Иль тем ужасный дефицит,
Или в интиме не фартит?
Ах, пижмы, шляпы, кринолины!
Я ж не завидую мужчинам
В век эдак номер восемнадцать.
Как приходилось им стараться:
Раздеть любовниц для повес
Был утомительный процесс!
И надо было потрудиться,
Чтоб обнажить и насладиться!
Корсеты, юбки, панталоны,
Еще какие-то блузоны,
Булавки, шпильки и завязки,
чулки,тесемки и подвязки…
Не раз, пожалуй, чертыхнешься,
Пока до тела доберешься!
Попили дамские обновы
Немало крови казановам!
Но труд закончен и уже
Пред вами дама в неглиже.
И ждет когда любовник пылкий
Ее возьмет, а тот в затылке
Лишь чешет - труд согнал весь пыл:
Зачем раздел и сам забыл!
P.S. Я описал только процесс раздевания. А если представить, что кавалеру свою даму еще и одевать придется, корсет зашнуровывать и т.п.(сама не сможет) – сто раз прикинешь, стоит ли вообще пускаться в любовные авантюры?
Не отсюда ли идут строгие нравы прошлого?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543525
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2014
Наблюдая за парой, сидящей за столиком ресторана, по длине пауз в их разговоре можно судить о том, как давно они живут вместе.
Андре Моруа
______________________________________________
(Beryza "ukr." & S.O. "rus.")
- Мне кажется, что ты - меня придумала,
Нарисовала образ и вдохнула жизнь,
А говорят ещё - что бог не женщина,
Что бог и женщина - не могут вместе быть...
- Забракло сил моїм вечірнім вигадкам -
божественність камінням в пісню втеч.
Твоя присутність стала світлим випадком,
що вкрала фарби мрії з колотнеч...
- Я в темноте ночей - живу сознательно,
И ненавижу окна, где рассвет..
Пойми - мне нужен день и...ТЫ, и обязательно -
Не говори мне ДА, когда правдивей - НЕТ...
- Моя правдивість тане знову з тишами-
до слів звикання тішить не усіх...
Можливо завтра МИ цей сон залишимо
новим сплетінням стомлених доріг...
- Не верю в случай! Не хочу - случайностей!
Живу самоуверенно - один,
Ведь, если ты - влюблён, то и опасности
Не ослабляют, а дают нам - сил...
- Не слід шукати ранок поруч з тезами,
є сил достатньо - ЗЕМЛЮ обійти...
Вмирає "вчора",брудно під колесами-
чекаю ЗАВТРА... у якому ТИ...
- И даже, если всё это - иллюзия
И "завтра" - вздёрнут чьи-то палачи,
Я буду говорить - "Она была мне - нужная"...
Я - мог любовь до "Завтра" донести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204194
дата надходження 03.08.2010
дата закладки 11.12.2014
Грудень. Сутінки. Дощ.
Дня промокле вітрило.
Які ще недобрі сили
Нам зустріч зірвать зголосились?
Боляче – від і до.
А я її так чекав.
Спішив до тієї миті,
Коли в цім холоднім світі
Зустріну засмагле літо,
На котре не маю прав.
І ти не зможеш прийти.
Сум’яття моє розвієш.
Й сприйму краєчком надії
Оцю недобру завію –
Як твій єдиний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543079
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Ты, что с ангельским лицом,
Но со взглядом зверя –
Ты святым иль подлецом
Мне откроешь двери?
Ты как будто грешный бог,
Что лишился силы,
Как воскреснувший пророк
У своей могилы.
Твое сердце, что нежней
Самой алой розы,
Тайну бережет страшней
Явственной угрозы.
Голос твой всегда звучал
Колокольным хором,
Но слова твои – кинжал,
Ранящий с укором.
И душа твоя таит
Диких снов пучину,
Тот секрет, что не раскрыт,
И первопричину.
Что за тяжкий давний груз,
Как Сизифа камень –
Дар ли, данный сонмом Муз
Или адский пламень?
Что ты помнишь, серафим,
Изгнанный и павший,
Больше небом не храним
И любви не знавший?
Я войду в чертог твой – тих
Этот древний храм, и
Ты коснешься губ моих
Хладными устами…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542917
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 11.12.2014
ПЛЕННИК АМАЗОНОК.
Бежал Поликтет с поля боя,
Оставив и строй и друзей.
Быть трусом – занятье простое –
Беги и как можно быстрей!
Беги! Пока ноги уносят.
Погибнуть хоть с честью, хоть без.
Не видеть жасминовых весен,
Не жить в ожиданье чудес
Любовных - тебе не престало.
Ну, что ж, если ты не герой,
Спасайся! Пусть ноги устали,
Но битва уже за спиной.
Беги! Избавление близко,
Уж виден спасительный лес.
Где нет ни напастей, ни риска,
Но что это? Наперерез
Рванули хрипящие кони.
Пошла подколенная дрожь.
За ним амазонок погоня,
Все поздно, от них не уйдешь!
Схватили! Опутан и связан,
Захвачен девицами в плен,
Быть в рабском обличье обязан
Отныне. Привлек его член.
Судьба Поликтета печальна.
Гроша за нее я не дам.
Ведь стал Поликтет сексуальным
Рабом у воинственных дам.
Приносит для них развлеченье,
Чтоб был постоянный стояк,
Две дамы, искусных в леченьи,
На травах ему настоят
Напиток, что издавна тайной
Служил у воинственных дев.
И член, как дубина восстанет,
С ним ходит дурак Поликтет.
Желания дев исполняет,
Прикажут ему: «Раб, сюда!»
Десяток пропустит, бывает
И больше, иначе беда!
Ни отдыха, ни снисхожденья -
Корпи в сексуальных трудах!
Расплата ему те мученья
За трусость в бою и за страх.
Он стал приложеньем к интиму
Рабам тем, легенды не врут,
Их доля тяжка и противна –
Как адовы муки клянут!
В руках у насильниц он будет
Недолго, иссякнет за год -
Не могут на большее люди,
А там и другому черед.
Так было. Не мни себе только,
Что дам изменили года.
В них в каждой живет амазонка
И стервость воинственных дам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542961
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Захлопнулись за ними двери рая
Идут они, прекрасно понимая,
Что прокляты, отлучены от Бога…
Куда ведет неровная дорога?
Как жить, что делать?
Страхи и вопросы….
Раскаянье…
И утренние росы
Напоминают слезы на щеках…
И кажется остались в дураках
В момент, когда внезапно протрезвели…
Им не найти теперь заветной двери-
Раз сделан шаг, обратно не вернутся
Придется к новой жизни прикоснуться,
И, искупать послушно грех гордыни,
Живя вне рая навсегда отныне…
И может быть когда-то Бог простит…
И в рай вернуться все же разрешит...
С судьбой смирясь, живут они не зная,
Что Бог их все равно оберегает
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542978
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 11.12.2014
Стоит он у окна, играющий на скрипке,
Печалью вдохновлен, непонятый толпой.
И музыка летит всеискренней мольбой
К той, у кого сокрыт Вселенной лик в улыбке.
И инструмент его – живое существо,
Трепещет под смычком, как ангельское сердце.
Тревожно чуть звучит лирическое скерцо,
И сам он в этот миг – земное божество.
Весь мир его открыт и перед ней простерт,
Пред той, кто для него как чудный дар Фортуны.
И, прикасаясь вновь благоговейно к струнам,
Он полдуши отдаст за правильный аккорд…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542397
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
ПРО «ФИГНЮ» НИ О ЧЕМ.
[i] «ПОЭТЫ есть, но их стихи - фигня....»
Эвелина Ракитская
[/i]
В наш день поэту
живется не сладко -
Кто сыт,
а кто еле сводит концы.
Давным-давно
про такие порядки
Сказали
арабские мудрецы:
Если тиран
уничтожить захочет
Народ
– тут мало военных побед:
Его героев
в первую очередь
- Стереть!
Мудрецов и поэтов
- во след!
Без них народ
превращается в стадо,
Что слушать готово
лишь хлест бичей.
Родятся новые?
Не преграда!
Умрут
под секирами палачей.
Теория эта
универсальна.
Она испытана
в мире не раз.
И сделать с нами
почти то же самое
Планировал Гитлер,
но Бог нас спас.
Героев народу
воспитывать надо.
А как и на чем?
Уничтожен пример.
И вместо героев
с детского сада
Суют нам всяких
петлюр и бандер.
Сегодня дыры,
латаем как можем,
Не замечая
средь личных проблем, -
Наука уже
почти уничтожена.
Поэты следом?
А, впрочем, - зачем?
И где он поэт?
Тревожная личность,
Что будит людей
и ведет на свет?
Есть сонм всевозможных
драчей и павлычек,
Но только ПОЭТОВ
средь них уж нет.
А публика эта
с холуйским рвеньем
Продастся всегда
за тепло и уют.
Вчера они дружно
«дыхали Лэниным»,
Сейчас кому хочешь
славу споют.
Другие?
А кто их к народу пустит?
Кто платит деньги –
извечный закон -
Закажет тот
и любое искусство.
Они и сами
придут на поклон.
Поэты нынче
не станут преградой
Они не в силах
народ пробуждать.
Смотреть и слушать
он будет что надо,
А книги почти
разучились читать.
Конечно,
есть и поля Интернета,
Пусть там погуляют, -
немного возни.
И кто сегодня
читает поэтов?
Такие же
сдвинутые как они.
Узки кружки
у поэтов сборищ,
Читателей тоже -
по пальцам счесть:
Жена, свояк,
закадычный кореш…
Ну, может еще
кто-то сбоку есть.
Не каждый отважится
выйти на массы
Поэт. Ну а выйдет,
то с чем выходить:
О том как
вчера перепился квасом,
О том как
приятно супругу любить?
К признанию путь
и тяжел, и долог,
А в узком мирке
- успех и почет.
Создай им кайф
маргинальных тусовок, -
Вот пусть
там и пишут…
«фигню» ни о чем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542333
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Она бежала от себя,
За нею осень,
Она любила так тебя,
Семь долгих весен,
Пред нею озеро воды
Из слез горючих,
Недалеко и до беды
От слов колючих,
Она бежала от себя,
А с нею ветер,
Она горела вся, любя,
И мир был светел…
Но заблудились там во мгле
О счастье грезы,
И ты оставил в жизни ей
Лишь только слезы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542268
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
Не карай мене дощем грудневим –
В мене й так розковзані думки,
Зерно животворяще від плевел
Чомусь відділити не з руки.
Що мені дороговказом служить,
Звідки ця неупізнанна гра,
Де кохання й де насправді дружба,
Й де між ними пролягає грань?
Бо коли шторми не рвуть канати
Й зваблює найтонший промінець –
Кожна усмішка – немов маленьке свято
І банкет не вичахлих сердець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542245
дата надходження 08.12.2014
дата закладки 08.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.12.2014
ПРЕДНОВОГОДНЯЯ РЕПЕТИЦИЯ.
В третьем классе учат роль
Золушки и Принца.
- Я туфлю твою нашел
И хочу жениться!
- Растеряха я? Ну, да,
Есть одна причуда:
В танцах на балах всегда
Что-нибудь забуду!
Найд таких невпроворот!
Что неймется вам уж?
Только кто чего найдет,
Сразу: «Выйди замуж!»
Если с каждым под венцом
Свадьбу стану ладить,
На руках моих пальцОв
Для кольцОв не хватит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541652
дата надходження 05.12.2014
дата закладки 05.12.2014
После прочтения "В магазине запретных вещей"…
автор: Артура Преварская
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541337
В магазине запретных вещей...там соблазны для глаз,для ушей...
Даже воздух там ими пропах...Это грех!..Пахнет он,..знаешь как?..
На полу там не воск от свечи...Поскользнуться там можно душе,..задохнуться в тиши...
Не спеши ты туда,..не беги,..а подумай сначала,..молитву прочти...
Можно там и упасть,и не встать,и пропасть...Растерять можно все:даже честь...
И цена там всему медный грош...И за так все дают,..только требуют душу в залог...
Только плата высокая там,..души все оставляют не в милость богам...
И залога возврат позабыт...
Вход там есть,..только выхода нет...
Не спеши ты туда,не ходи,..и за так никогда ничего не бери...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541426
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
В магазине запретных вещей –
Праздник открытых дверей:
Бери, что угодно – заплатишь
Позже... душою своей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541337
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2014
Мне нравится быть рядышком с тобой,..пить воду из твоей ладошки,..пустые разговоры под луной...
И обниматься,провожая солнце, утомленное к себе домой...
И замерзать глубокой осенью,зимой, ..чтобы потом от нежности твоей согреться...
Мне нравится и голос твой,и смех,..и озорной,как у мальчишки,..и взгляд так много говорящий...
И влажные твои со мной глаза,..и запах жизни твой,..таланта,..и ласковые, редкие слова,..
Когда бросаешь их в лицо,как будто с барского плеча,..стесняясь их, как будто...
И смелая рука,скользящая по телу,..морщинки в уголочках рта,..и ненасытность,..нежность без предела...
И даже наша та игра,где только ты мой властелин,..а я рабыня всех твоих желаний и прикосновений,..
И что при встрече мысли нас одни волнуют и тревожат...
Мне нравится мечтать,..тихонечко поплакать,..и не стесняться слез,когда ты их не видишь...
И провожая за порог,тебя перекрестить рукой дрожащей...
Молитву про себя прочесть,..поцеловать,..и лишний раз к тебе прижаться,..
Дотла не позволять себе сгореть от страсти...
Мне нравится прощать тот хмурый взгляд,что иногда из под ресниц твоих прорвется...
Мне нравится ,что между нами все по настоящему,..и не игра,..а жизнь...совсем не понарошку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541186
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
[i] ...Не лучше ль ждать блаженной ночи,
Чтоб поискать... в дупле... огниво?..
[b][i] Фантасмагории. Ч.1.Римма
(в том же исполнении...)
"С небес спустилось солнце над рекою,
Звеня лучом на скошенном лугу,
И покатилось хоженой тропою,
Застряв на миг на правом берегу."*
Казалось, время вдруг остановилось,
И ночь желанная уснула на пути.
А тело все в предстрастии томилось,
И было уж невмочь страдания нести.
"Светило спряталось...
И в звездной неге
Река уснула. Стал безмолвным лес.
И, словно серебристо-белый лебедь,
Спустился месяц молодой с небес".*
Отравой сладкою безумно обуянный,
Свой взор в ночную мглу желанием вперя,
Стал жертвою – в охоте – ожиданья.
Как долог этот миг, то знают егеря!
И миг настал. И фея вдруг явилась
Русалкой белой у ночной реки,
На твердь сухую пышно опустилась,
Подмяв дыханным телом плавники.
Затем она истомно потянулась
И, отплывя подальше от реки,
В траву благоуханну окунулась,
Раскинув вяло ноги-плавники.
И предвкушая морфий сладострастья,
Безумный месяц фее подарил
Слова любви, мгновенья счастья
И лунным светом фею озарил.
И, гладя трепетное рыбье тело,
Русалку месяц нежно так ласкал
И взором лунным следовал по телу –
Он что-то сокровенное искал...
И фея вдруг всем телом подалась,
Плавник откинув в сторону лениво,
Любовнику решительно далась
Искать в дупле заветное огниво[/i].[/b]
[i]15.12.1993, 7.3.1994;
Киев – Трускавец
_______________
*Из стихотворения А.Фета.
[youtube]http://youtu.be/lTki9Kbk-2M[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541076
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Він придбав смішну драцену
І пихато дарував.
За Шекспірівську цю сцену
Гучно б зал аплодував.
Запросив чи, швидше, вмовив
Чи на трилер чи в "Бістро"...
Павіанські повідомив,
Що підкатить на авто.
Має колір орхідея,
Має ритм соборний дзвін,
Має затишок алея...
Що ж для мене має ВІН?
Змучену під сонцем кригу,
Стомлене від солі дно?
Він місцями - модна книга...
Та не вабить, всеодно!
Похапцем, доволі чемно
Направляю його геть.
Що для Барбі злободенно,
То для Мавки - вірна смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539028
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 03.12.2014
Залишками сну й безсоння,
Крихтами феєрій, див,
Спалахами сонця в скронях
Уперіщив рецидив.
Рештками пригод і втіхи,
Копійчинами жалю,
Мізером плачу і сміху -
Так злиденно я люблю.
Розітнути мляву шкіру,
Розіпнутись по хребту...
На поживу смутку-звіру
Віддаю цю смакоту.
Я не відаю любові...
А амурників катма...
У нехитрім твоїм слові
Лишки солі і вина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540591
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Через повінь хвилин,
На задвірках століть
Сотня хвацьких пухлин
Не спроможна зігріть,
Не готова зотліть.
І стежками боргів,
Що відверті до НЮ,
З ДНК-ланцюгів
Не зліпити броню,
Не здобути вогню.
Прикладай щось липке
До проїдених ран...
Божевілля тривке,
Мов євшану капкан...
Знов цілую обман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540836
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Противоречия искомых слов,
Испокон веков внушали нам сомнения,
А очертания не сбывшихся нам снов,
Являлись храмом полного забвения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540993
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
ДИАЛОГ У ТЕЛЕВИЗОРА: ВАНЯ - ЗИНА (подражание В.Высоцкому).
- Ой, Вань, гляди-кось, депутатики!
Все поскакали со скамей!
Мы избирали этих братиков,
Сейчас посмотрим, кто сильней!
Хоть куча больше у ПР,
А Чечетов как будто зверь
На всех кидается теперь.
Пойди, проверь!
- Ох, Зин, достали эти сессии,
Я ж никого не выбирал!
- Гляди, Пинзенику подвесили
Под глазом вот такой фингал!
А вон «Удар», боксер Кличко,
Сейчас ответит кулачком,
Уж пробирается бочком…
Тю! Лег ничком!
- Подножка! Это все неправильно!
Туда по дракам бы судью...
А это кто бьет телекамеру?
Чего-то я не узнаю!
- Ой, Вань, гляди, какой амбал,
Всех нападавших раскидал!
С трибун бумаги разодрал.
И сам упал!
- А это кто стоит под стенкою
Закинув руки на карниз?
- Да это Петя Симоненко там,
Он самый главный коммунист
Нам обещал вернуть страну,
И олигархов в рог согнуть,
И молодую взял жену…
Когось боднул!
- Смотри, дерутся и нардеповки,
Остались дыры от одёж!
Ты, Зина, со своими девками
Тож так на фабрике даёшь?
А там, гляди, вскочил Рыбак,
Кричит: «Не Рада, а бардак!»
Без рукава на нем пиджак,
На лбу синяк!
- А это, Вань, какая фракция?
Гурьбой столпилась у трибун
И все кричат про мову нации?
Ты ж в украинском ни бум-бум!
А вот Ирина Фарион,
Она схватила микрофон,
Кричит, что не пройдет закон.
Какой видон!
- То, Зин, парламентская практика –
За каждый голос есть навар!
Тебе ж на вашей швейной фабрике
Лишь от жилетки рукава!
Директор сколько раз грозил.
Когда зарплата будет, Зин?
А цены лезут на бензин.
Нет, правда, Зин?
- Те б, Вань, зарплату депутатскую,
Руками тоже ты мастак!
Нажретесь с шурином и братцами
И рожи бьете просто так!
- Так то с палёнки, знаешь, Зин,
Что нам завозят в магазин.
Козлами делает мужчин!
Понятно, Зин?!
- Эх, Ваня, был бы ты мужчиною –
Не бабьих ожидал зарплат!
Шел в Раду. С кем? Хоть с «Батькивщиною»
И был отменный депутат.
У них какие мужики?
Как бабы в драке слабаки
Одно фуфло, Яценюки!.
Где кулаки?!
- Так в Раде, Зин, все мертво схвачено,
Там не прорвешься без бабла.
Одни «лимоны» омандатчены
У нас с тобою ж ни кола!
Там, говорят, не в драках прок,
Хоть глотки рвут как волку волк,
С бюджета больше кто сволок -
В том главный толк!
---------------------------------------------
Драки депутатов в украинской Верховной Раде были обыденным явлением. Захватывающее зрелище!
2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541003
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
Тебя озябшую в холодном бытие,
Я отогреть пытаюсь,
но напрасно.
И даже небо не поможет мне,
А дни бегут спокойно и
Бесстрастно.
Похоже небу время нет на нас,
Да и зачем, ведь это в нашей
Власти.
Перевернуть холодность бытия,
И задохнуться захмелев от
Счастья.
А просто надо сердце распахнуть.
Забыть навечно мелкие
Обиды.
В глаза друг другу с
Теплотой взглянуть.
И никогда их не терять из
Виду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540977
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2014
Скользит корабль мой среди небес широт
И рассекает облачные волны.
Попутным ветром паруса наполнив,
Стремится гордо, маневрируя, вперед.
Так переменчивы воздушные теченья –
Сбивают с курса, глушат птичий зов.
Но лучше шторм, чем благодать богов –
Порыв нам каждый обещает приключенья.
И солнца сфера мáнит, впереди
Соединился горизонт с морскою бездной…
Пусть траектории сложны и неизвестны –
Откроет вера тайные пути.
Когда же буря на пути, и гром раскаты
Нам дарит музыкой, закидываем сети
И ловим молнии, чтоб после, в лунном свете,
Их свить в крепчайшие алмазные канаты.
С приходом ночи небосвод искрится,
Сиянье звездное подобно водопадам.
Там, за границей мира, смелых ждут награды –
Они узнают, чтó Вселенной снится…
Всегда уверенный, с улыбкой капитан,
И как Фортуны колесо штурвал.
Мне с ним не страшен и десятый вал,
Ему со мною – плыть сквозь время-океан…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540678
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 01.12.2014
Дурацкий сон...
Но чувство неподдельно.
_____________________________________
- Давай будем говорить искренне?
- Конечно, давай. Что нам скрывать друг от друга?
- Поговорим о любви?
- Да.
- У меня даже немного дрожат пальцы. Это очень.... очень.
- Как хорошо, что мы встретились, да?
- Да.
- Знаешь, я много думал о любви. Такая ли здесь заслуга второго человека, в том, что ты любишь? Вместо тебя могла быть другая девушка. Другая встреча. Другой день, год, век. Но неизменно только то, что ты неизбежно бы любил. Ты не виновата в моей любви, как не виновен ветер - в человеческой болезни. Всё дело в организме. В его предрасположенности к заболеванию. А ветер... Он мог быть южным, северным и даже восточным. Девушка - брюнеткой, блондинкой, шатенкой. Совсем юной, зрелой или даже ни той, ни другой. Я проснулся однажды влюблённым. В образ, в лицо, губы и шею, которых никогда не встречал. Она - вымысел, моё чувство - нет. Она, всего лишь фикция, дурная игра снов, но моя любовь - нет. Мною всегда что-то управляет. Мною часто нечто правит. Гнев, страсть, ненависть, месть, желание и голод. И любовь. Если во мне кружится цепь из неизбежного, то звено с именем любви, рано или поздно взойдёт выше всего остального. Рано или поздно. Спросите у самого одинокого человека - "сколько раз он любил оставаясь один?". Нет, дело совсем не в тебе. Понимаешь?...
... он глянул вправо, но там уже никого не было. Он один.
"- Для крепких отношений - нужно лгать" - решил он....
- Давай будем говорить искренне?
- Конечно, давай. Что нам скрывать друг от друга?
- Поговорим о любви?
- Да.
- У меня даже немного дрожат пальцы. Это очень.... очень.
- Как хорошо, что мы встретились, да?
- Да.
- Знаешь, кроме тебя мне никто не нужен. Только - ты.
- А как же все предыдущие и следующие? Выходит всё ложно, кроме сиюминутности? Значит твоя первая любовь - совсем не любовь? Это путь ко мне?
- Выходит.
- А как же Случай? Что если бы... Не я, а? Что если я - это путь к другой?
- Не знаю.
...он глянул вправо, но там уже никого не было. Он один.
"- Для крепких отношений - нужна правда" - решил он....
- Давай будем говорить искренне?
- Конечно, давай. Что нам скрывать друг от друга?
- Поговорим о любви?
- Да.
- У меня даже немного дрожат пальцы. Это очень.... очень.
- Как хорошо, что мы встретились, да?
- Да.
... он взял её за руку, чтобы она не исчезла. Он решил её удержать. Он позволил любить себя. Он позволили любить себе. Но двое решили больше не встречаться. Она ожидала напора, как свидетельства большой любви. Он - решил ждать, когда она не сможет больше молчать. Взошла гордость. Осветила собою мир. Никто не уступил. Никто не потребовал. Ждали. Но больше не встретились.
После гордости, светила ненависть. Презрение. Тщеславие. Желание. И снова - любовь. От больших мыслей - он обращался к маленькому идиотству. Лгал себе. Ей. Возвращался к правде. Снова пытался ждать. Надеяться. Думать. Позволял любить себя. Себе. От осторожности бросался - к безумию. Но всегда после любви, приходил восход отрицания. Предчувствие - несовершенства, случайности, обрывочности - не покидало его.
- Давай будем говорить искренне?
- Нет. Нам есть, что скрывать друг от друга...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299541
дата надходження 12.12.2011
дата закладки 01.12.2014
Богатства былого остатки
Теперь только пепел и дым,
Фрагменты исчезнувших дней.
Одни и те же загадки:
Кто, кем и за что любим,
Кто кого ненавидит сильней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540254
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 29.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2014
Які ж вразливі ви, брати-поети!
Викохуєте теми і сюжети,
вишукуєте рими безупину,
лелієте їх, мов малу дитину.
Фантазія сягає по-над хмари,
вихоплюючи образів примари,
і вловлює таку метафоричність,
що фразою змалює цілу вічність.
Ваш світ – безмежний... крізь мале віконце...
Закохані в негоду, вітер, сонце,
примушуєте – коли є потреба –
грозу гриміти... в бірюзовім небі,
садочкам розквітати... в листопаді
і сипатись алмазам... в зорепаді.
Відкриті для кохання, смутку, віри,
вам – струмені дощу – то струни ліри
і стрази – не роса – блищать на листі,
і музика звучить у падолисті,
вогонь кохання серце спопеляє
чи Феніксом аж до зірок злітає!
Та... мовив хтось необережне слово...
Все!!! Рухнув світ!!! Ви воювать готові.
Непримиренно впретеся лобами
з своїми ж, із поетами-братами.
Що ж, слово – ваша звична зброя
і з нею ви завжди напоготові.
То ж чубитись за думку – це вже звичка,
і кожен так доводить щось своє,
що впору всім повісити табличку:
"НЕ РУШ!!! НАПРУГА 1000 вольт!!! УБ'Є!!!"
28.11.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539987
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 28.11.2014
ОДА ТОЛСТУШКЕ.
Пусть кто-то и пленен "моделью"
С ней чувствует себя в раю.
В них что-то разглядеть сумели.
А я толстушек воспою!
Долой перину! И подушка
Мне будет больше не нужна!
Ведь обнаженная толстушка
Со мной в постели. Лишь она
Мне дарит радость наслажденья!
Легки в позиции любой
Толстушки. Сколько восхищенья
Приносит наш постельный бой!
Какие дивные восторги
Нам дарит ночь, где мы вдвоем!
«Костям модельным» место в морге,
А мы с тобой еще живем!
Моя бесценная подружка,
Ты ждешь… Уже обнажена…
Так с чем сравнить любовь толстушки?
Лишь с полной чашею вина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539774
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 27.11.2014
УШЕДШЕЕ...
Заметелилась пыль за дорогами.
Где-то юность сгорела вдали.
И девчонки ушли недотрогами.
Те, что быть и твоими могли…
Сколько раз, перед ними взволнованный,
Я не мог даже слова сказать,
Лишь терялся и губ нецелованных
Не осмелился поцеловать.
В жизни им отыскался красивее,
А скорей всего просто наглей…
Иногда и любовь есть бессилие,
Что не может преград одолеть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538550
дата надходження 21.11.2014
дата закладки 26.11.2014
НОЧНЫЕ ПОЛЕТЫ.
Вот досталась жена!
Видно сам Сатана
Мне такую подкинул девицу.
Сесть бы вместе к столу,
А она за метлу,
Чтобы снова на ночь отлучиться!
Изболелась душа,
Хоть во всем хороша –
Нет ее красивее в округе!
Весела и стройна,
Добродушна, верна.
Лишь частенько я сплю без супруги!
Дом в порядке блюдет,
Приготовит, пошьет,
На все руки она мастерица!
С ней приветливы все,
Даже хмурый сосед
- Повезло, - говорит, - ожениться!
Жить с такой бы да жить!
Но опять виражи
По ночам у нее в небе звездном!
Ей метлу оседлать
И над крышей летать –
Так вся жизнь и течет несерьезно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539332
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Підозріле реноме
У гладкого портмоне...
Цементовані мармизи
У служак глухої кризи.
Де вінець? І де творіння?
Між вагомим і не надто скаче доля винувато.
З шафи Всесвіту скелети
Живлять біблії-газети...
Розіпнули і цілуймо.
У перервах гріх рахуймо.
Де отець? І душ горіння?
Між мажорним і сумнішим вперто вештається тиша.
Печія - старанна пані -
Грає шлунком на баяні...
Божевілля - не питання,
Коли крапка про кохання.
Де ж кінець? Несіть склепіння.
Між журбою і весною всі шляхи зійшлись труною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539459
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
И кем ты был – лишь отблеском луча,
Но мрачней и страшнее палача.
И кем ты был – растаявшей росой,
Но мой тревожил долго ты покой.
И кем ты станешь – ветром вдалеке
Иль горсткой пепла на моей руке?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539403
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
[i]Окрім 33-го ще був і голодомор 47-го…
[b]Не зажмурюйте очі на дійсність.
Ви тоді ще, мабуть, й не жили,
а у нас мозолі від тих істин
ще печуть, немов краплі смоли.
Може, ви у болоті ховались,
коли ваші горіли хати́,
а чинянки* під клунею рвались,
й не було куди дітям втекти?..
Знали ви, як жаду́ ми плекали
про хлібці із муки жолудів,
як бруньки, мов цукати, зривали
із дерев рученята худі?
Може, чули, як діти у сте́рнях
видлубали з землі колоски,
а на них чатувала вже че́рва**,
щоб здобутки додати до скирт?
А чи знали, що двісті лиш грамів
важив в полі тяжкий трудодень,
як хотілося їсти ночами,
бо без хліба, бувало, – весь день?!
Може, вам, добрі люди, відомо,
що батьки не уникли тюрми
за мішок бур’яну для худоби,
щоб не пухнули з голоду ми?..
Чи чекали ви з тепетом вісті
із копалень брудних Воркути?
Як дитячі котилися слі́зки
на батькІв довгождані листи?..
Як цього ви в житті не пізнали,
й через душу оте не пройшло,
і серця, як вогонь, не палали,
ви не знаєте, що таке – ЗЛО…[/b]
25.11.2014
_________
*Бомби [/i]
**Об'їзчиками звали тих сторожів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539334
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 25.11.2014
Мы приняли судьбу такой,
Какой она предстала перед нами.
Не отразив атаки ни одной,
Сильней богов бываем временами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539158
дата надходження 24.11.2014
дата закладки 24.11.2014
Всього лише одна мутна краплинка переростає в зливу, а легкий, незаймано ніжний вітерець неминуче стає бурею. Час змінює все. Його сила, як безмежний політ альбатроса: спочатку такий заворожуючий, величний, страхітливо прекрасний і дивуючий, та коли його ангельські крила торкаються землі, він стає до болю смішним і безпорадним.
Саме в той непримітний момент починаєш розуміти, що все змінюється, що все закінчується. Цей диво-птах, звичайно, злетить знову, ще могутнішим і прекраснішим. Та тоді кожен змах його ледь сірого крила, кожен різкий порив вітру від його сили буде не для Тебе.
Сила… слабкість… Яка ж тонка і ламка ниточка між ними. Всього лише думка може змінити одне на інше. Лише один крихітний крок. А почати все спочатку – мука. Це – як бігти марафон зі швидкістю світла, ковтаючи повітря, немов струмені води. А потім, прокинувшись на білому простирадлі, вдивлятись у білу стелю і розуміти, що у тебе більше немає ніг. Тоді вже не хочеться нічого. Всі думки лишень про одне – кінець. Кінець всьому. Кінець болю, надії, боротьбі. Кінець життю. Для когось трагікомічна історія на цьому і закінчується. Хтось отримує ще деякий час, протягом якого проклинає повзучого птаха. Для когось альбатрос ледь піднімає тяжке крило, даючи примарну надію. Людина знову починає будувати свої мрії від фундаменту, щоб потім знову, прокинувшись, побачити вибілену стелю. Це замкнуте коло впевнено та невідворотно зводить з розуму. Немов яскраво-біла кімната, в котрій неможливо відрізнити дня від ночі, реальності від снів, життя від смерті.
В цьому безкінечному вихорі відголосків глухонімих падінь, вимучений птах шукає людину, яка заслуговує хоч краєм ока побачити його політ. Та чи можливо віднайти таку особистість в нелогічно-заплутаній павутині істот, переповнених гнівом та егоїзмом? Його чудернацький лет, мить за миттю, стає все більш швидкоплинним. Не встигаєш і отямитися, як крихітні лапки диво-птаха занурюються в шерехтіння мутного піску, а його могутні крила кволо тягнуться по морозних крупинках тьмяної маси.
Всього лише одна іскорка стає всепоглинаючим полум’ям, а непомітна тріщина є майбутнім каньйоном. З висоти лету альбатроса, душа кожної людини помітна, неначе на долоні. Його взору відкривається і правдивість, і фальш нашого буття. Допоки він дозволяє нам бачити його вражаючий політ, ми сильні. Та вистачить йому на хвильку зникнути з нашого поля зору, як вмить стаємо слабкими, німо вдивляючись у вигадану точку однотонної стелі.
Кожен з нас коли-небудь відчує це різке приземлення альбатроса. Кожному з нас він подумки скаже: „Прощай”. На цих словах закінчиться наша історія і розпочнеться інша. З іншими героями, з іншим сенсом. Лишень автор залишається той самий, створюючи новий світ, нових людей та нових життів.
Заслужити його приязнь дуже важко. Він знає всі наші промахи і помсти. Проте все ж таки можливо. Адже його душа пам’ятає нашу допомогу і відданість. Його серце тепле до доброти, та холодне до злості.
На вузенькому підвіконню своєї маленької кімнати Птах сидів широко відкривши величезне вікно, як двері в іншу реальність незрозумілих створінь. Його крила накривали батарею, яка вже декілька років не віддає тепла. Він пильно вдивлявся в кожного перехожого, в його манеру рухатися, в його жести, в вимучені очі. Він намагався заглянути в душу кожного, зрозуміти їхні причини жити. Він марно намагався віднайти Щось в Нічому. Та єдине, що Він бачив – це людей, які вперто творять Ніщо, маючи Щось. Могутньо-немічний птах… шукав людину, для якої варто літати.
Фото: Maxim Vergeluk
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435418
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 22.11.2014
Чем сможет удивить, чтó рассказать
Монета древняя, утратившая блеск,
Плед обветшалый на старинном кресле?
Что нового захочешь написать,
Услышав половиц усталый треск
И уловив тень диссонанса в песне?
Чем преисполнится твое воображенье
От звука чистого, рокочущего грома
И танца молний, ослепляюще живых?
Воспоминания о тысяче сражений
Хранит стена разрушенного дома,
Где каждый камень шепчет тебе стих.
Лишь прикоснись и вслушайся во мглу,
Ведь ветер сказок много больше знает,
Чем сочинили люди. Ты ему внимай,
Прильнув ладонями к чуть пыльному стеклу,
Смотря, как день, заканчиваясь, тает,
Слова и образы все запечатлевай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538818
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
- Пятновыводитель для солнца имеется?
- Дайте два!
- Несите немедля, не то ус отклеится...
- И голова...
- Нитки для дыр для озоновых водятся?
- И рюкзачки...
- Не мешкайте плотно, зрачки обезводятся...
- И мозжечки...
- Есть морозилки для талой Гренландии?
- И три пивка...
- Не приближайте реальность Лапландии...
- И тупика...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538636
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 22.11.2014
Ми - не ви. Ми не гірші за вас, і не кращі.
Просто інші. А вам не збагнути:
без натхнення свого ми довіку пропащі,
і слова, як отруйні токсини цикути,
нас калічать...
Ми - скитальці по творчих світах, ми приблуди,
Тілом - тут, а думками... десь там...
Ми такі народились... Це дар! Хай так буде!
і дуальність душі, прошу, вибачте нам...
це не лічать...
Бо буденність висмоктує кров, як вампір...
Ми рятуємось так! Так живЕмо!
Наші рими - гостріші за лезо рапір...
Ми із ними небес досягнемо,
хай у снах...
Ви не любите нашу захмарність, земні...
Хоч і ми - тільки в мріях - літаєм.
Чуєм спів дивних Муз, котрі з вами - німі...
Ми так само невільні!... Та знаєм,
що душа людська - птах........
20.11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538375
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
В тот день она умерла. Не физически, в принципе все оставалось на месте, как и было. Умерла ее душа, погибла от удара, нанесенного самым близким человеком. Когда он сообщил, что уходит, и что ему нужно подумать, она еще не понимала, что это конец, еще верила и надеялась, что он вернется и все будет по-прежнему. Но в тот день, когда она узнала, что у него будет ребенок, она почувствовала, как умерла ее душа. Трень, - и порвалось что-то внутри. Сердце мучительно сжалось, стало трудно дышать, словно кто-то ударил в солнечное сплетение, все потемнело в глазах. Она хотела умереть по-настоящему, но, стук, - и сердце забилось снова, а внутри наступила полная темнота, безразличие, пустота. Вот была внутренняя наполненность, ощущение жизни, и вдруг пусто – ничего!
Он перечеркнул все, что у них было, двадцать лет жизни прошли, и словно не было их. Все оказалось неправильным, ненужным ему, как не нужна теперь она. Ей хотелось кричать, плакать, ударить, но она не смогла, только смотрела на него глазами побитой собаки. Еще недавно родные любящие глаза, теперь смотрели на нее с полным безразличием.
Больно! Так больно ей не было никогда. Еще никто ее не предавал. Но все мы учимся на своих ошибках, только не поздно ли? Двадцать лет жизни!
Она была как воробушек, маленькая худенькая девчушка с копной густых непослушных волос, крепко стянутых в тугой узел на затылке. Он – высокий нескладный юноша в очках и с оттопыренными ушами. Он восхищенно смотрел на нее, сдерживая зуд в ладонях от желания стянуть узел, выпустить на свободу это богатство и запустить пальцы в шелковистую копну волос. С тех пор они не расставались двадцать лет, вместе и в горе и в радости. А он все разрушил, словно и не было ничего.
Она почти не изменилась, только стрижка стала короткой, еще больше делая ее похожей на маленькую птичку. Внешне - девочка, только взгляд взрослый. А теперь взгляд потух, стал безжизненным.
Что удержало ее на этом свете? Ведь так хотелось уйти, чтобы не болело внутри? Наверное, сама жизнь! Или свойственное человеку упрямство? Раз так, я все смогу, вопреки всему, я стану счастливой? Она не знала, но удержалась. Через некоторое время уже смогла с ироничной улыбкой рассказывать о случившемся. Знакомые смущенно отводили глаза, нашлись доброжелатели, которые заявили, что вся их жизнь была обманом. Но ей уже стало все равно! Она решила жить дальше, сцепив зубы, бороться за свое счастье.
Чтобы отвлечь ее от боли, родственники пригласили ее в другую страну. Если бы она только знала, что это снова изменит ее жизнь.
Самолет накренился, махнул крылом, и она увидела море. Бескрайнее сине море. Солнечный луч отразился от водной глади и на секунду ослепил ее. Она улыбнулась и вздохнула. Когда-то они летели сюда вдвоем. Затем тряхнула головой, отгоняя воспоминания, выпрямила спину и направилась к выходу. Выйдя из прохлады самолета, она натолкнулась на вязкую городскую жару. У терминала ее никто не встретил. Она стояла в растерянности, оглядываясь в поисках знакомого лица, но никого не было. Слезы навернулись на глаза: ну вот, одна, в чужой стране, и никто ее не встречает. Что-то она стала плаксивой. Она смахнула слезу со щеки.
Стоявший рядом мужчина обратился к ней на незнакомом языке. Она недоуменно посмотрела на него. Что он от нее хочет?
- Я не понимаю вас, - сказала она по-английски и вежливо улыбнулась.
- Простите. Я спросил, могу ли я чем-то вам помочь, - перешел на английский незнакомец, и улыбнулся в ответ. Он улыбался не только губами, улыбка коснулась его глаз, и словно золотые искорки сверкнули в них.
- Нет-нет, спасибо, не нужно, - поспешно ответила она, оглядываясь по сторонам.
- Зоя! – она услышала громкий крик сестры, которая бросилась ей на шею.
- Катя, - облегченно вздохнула Зоя, обнимая сестру. – Наконец-то. Я думала, ты уже не придешь.
- Ой, я так долго добиралась, извини, - оправдывалась Катя.
Незнакомец все еще стоял рядом и улыбался, глядя на них.
- Еще раз спасибо за предложенную помощь, - обернувшись к нему, сказала Зоя.
- Я разговариваю по-русски, - с акцентом ответил мужчина, рассмеявшись.
- Тогда благодарю вас по-русски, - рассмеялась Зоя. – И до свидания.
Женщины направились за багажом, болтая на ходу, и не заметив, что мужчина задумчиво смотрит им вслед.
Забрав огромный чемодан и сумку с подарками для сестры от родственников, Зоя и Катя вышли на улицу в поисках такси, но, очевидно сегодня им не везло, найти свободное такси оказалось проблемой. Катя нервничала, так как ей нужно было возвращаться, чтобы покормить ребенка, они уже собирались переходить улицу, чтобы сесть на автобус, как из подземной стоянки вынырнуло авто и остановилось возле них.
- Девушки, вас подвезти? – опустив стекло, им улыбался недавний знакомый.
- Да, пожалуйста, - Катя быстро нырнула на переднее сиденье, незамедлительно воспользовавшись предложением, оставив растерянную Зою стоять с чемоданом на тротуаре. – Зоя, давай быстрее, - поторопила Катя, младшая сестра всегда была более предприимчивой.
Мужчина вышел, загрузил вещи в багажник и помог Зое сесть в машину.
- Значит вы Зоя, а вы Катя, - уточнил он, выруливая на автобан, после того, как уточнил, куда ехать. – А меня зовут Натан. У меня бабушка русская, она меня учила языку. А вы откуда?
- Мы вообще-то из Украины.
- Моя бабушка когда-то приехала сюда из Харькова, - заулыбался Натан.
Он поглядывал на Зою в зеркало заднего обзора, и она заметила про себя, какие у него выразительные глаза, и как все иностранцы умеют улыбаться. А она давно так не улыбалась, вернее, она, конечно же, вежливо улыбалась, но глаза оставались грустными. Очевидно, это было заметно и окружающим, потому что Натан вдруг спросил:
- Зоя, почему вы такая грустная? Тяжелый перелет?
- Да, устала немного, - вежливо ответила Зоя, ей, конечно же, не хотелось вдаваться в причины своей грусти.
- Вот мы и приехали, - заметила Катя. – Спасибо вам, Натан, большое, вы нас выручили.
- Да что вы, с удовольствием, - ответил Натан, снова помогая с чемоданом. – До свидания, Зоя, - он протянул ей руку.
- До свидания, - Зоя ответила на рукопожатие, ее маленькая ручка утонула в большой теплой мужской ладони.
- Может быть, мы с вами бы встретились и куда-нибудь сходили, - смущенно предложил Натан, задержав Зоину ладошку в своих руках.
- Что? – недоуменно переспросила Зоя. Она уж никак не ожидала, что он предложит ей встретиться.
- Ну, я имел в виду, покажу вам город, достопримечательности, - словно оправдывался Натан.
- Спасибо, сами можем показать, - встряла Катя, беря растерянную Зою под руку, и потащила ее к подъезду. – Спасибо, что подвезли, - крикнула она все еще стоявшему у машины Натану.
- Спасибо, - крикнула и Зоя, но Катя уже захлопнула входную дверь.
Первые дни, проведенные у сестры, прошли в сплошной суете. Зоя нянчилась с племянницей в свое удовольствие, играла, укладывала спать, кормила, очевидно, сработал нереализованный материнский инстинкт. Они с Катей не могли наговориться, столько всего нужно было обсудить, но все время старались обойти щекотливый вопрос. Пока вечером, когда Катин муж пошел укладывать дочку спать, сестра не достала бутылку вина, поставила на стол перед Зоей бокалы и сказала:
- Рассказывай, сестренка, как ты все это пережила? Ты выглядишь, словно после тяжелой болезни.
Сначала Зое трудно было начать рассказ, она же пыталась забыть все, заглушить все чувства, но постепенно слова полились сами собой вперемежку со слезами, и она излила всю душу сестре, которая обнимала ее и плакала вместе с ней.
- Ну и козел! – подытожила Катя, когда Зоя закончила рассказ и немного успокоилась.
- Не говори так, ты же знаешь, что это не правда, - встала на защиту бывшего супруга Зоя.
- Ты его еще и защищаешь? – возмутилась Катя.
- Но ты же не хочешь сказать, что я прожила с козлом двадцать лет, - ответила Зоя.
- Значит, он превратился в козла! – настаивала Катя. – Иначе я его назвать не могу! Ну разве еще каким-нибудь крепки словечком!
- Не нужно, ты же знаешь, я не люблю, когда ругаются, - попросила Зоя.
- Вот-вот, ты ему все время потакала, никогда не ругалась, он и обнаглел совсем! – проанализировала Катя.
- Может быть, но я по-другому не умею и не могу, - тихо ответила Зоя.
- Знаю, моя ты родная, - Катя вздохнула и обняла сестру за плечи. – Тебе нужен тот, кто будет это ценить!
- Мне никто уже не нужен, - Зоя покачала головой.
- Вот еще! Конечно, тебе нужен мужчина! Только хороший, - увещевала Катя сестру.
- Да куда мне уже, - отмахнулась Зоя.
- Да ты что?! Ты же у меня совсем как девочка! – воскликнула Катя. – Вон как на тебя этот Натан пялился! Глаз не сводил!
- Да? – удивилась Зоя, - мне показалось, он с нами обеими разговаривал.
- Да меня он вообще не замечал, хоть я и рядом сидела, - заявила Катя, - только на тебя и смотрел, а я, между прочим, намного тебя моложе.
- А чего ты возмущаешься, - засмеялась Зоя, - у тебя муж есть.
- Правильно, - заулыбалась Катя, - самый лучший. Но это не меняет сути! Ты ему явно понравилась!
- Все равно, я пока не хочу никаких отношений, даже с таким как Натан, - устало вздохнула Зоя.
- Ха! Так он тебе тоже понравился? – Катя даже вскочила с табуретки.
- С чего ты взяла?
- Ну ты так сказала: с таким, как Натан, - дразнила сестру Катерина, - у тебя аж голос сел.
- Да ну тебя, - Зоя, хохоча, махнула рукой.
- А чего же мы ему тогда отказали в свидании? – расстроенно вспомнила Катя.
- Прекрати, Катерина, я же сказала, никаких отношений, никаких свиданий, - настаивала на своем Зоя.
- Ладно, ладно, прекращаю. Пока… - задумчиво прошептала Катя в ответ.
На следующий день они отправились в аэропорт, чтобы купить Зое обратный билет на самолет. Катя, чтобы не ждать, захотела заглянуть в пару магазинчиков, но покупка не заняла много времени, поэтому Зоя расположилась неподалеку в ожидании сестры.
- Здравствуйте! – раздался приятный голос. – Вот мы с вами снова встретились, - ей во все тридцать два улыбался Натан.
- Добрый день! – удивилась Зоя. – Какая встреча!
- Что вы здесь делаете? – поинтересовался он.
- Да вот, покупала билет на обратный рейс. А вы?
- Я? Да, скажем, я здесь по работе, - ушел от прямого ответа Натан. – А вы когда обратно?
- Через две недели в воскресенье.
- Прекрасно! Значит у нас еще много времени!
- На что? – Зое захотелось его подразнить, чтобы он снова пригласил ее на свидание.
- Чтобы встретиться, конечно. Я повторяю свое приглашение, с удовольствием покажу вам местные достопримечательности, если вы не против, - предложил Натан.
- Вы знаете, я, пожалуй, соглашусь, - улыбнулась Зоя. – У сестры не так много свободного времени с маленьким ребенком.
- Тогда договорились! Вот мой номер телефона, - он протянул свою визитку. – И продиктуйте мне ваш, пожалуйста.
- Вот, домашний, другого у меня нет.
Они договорились созвониться и попрощались.
- Это был он? Натан? – на Зою с разбега налетела сестра. – Случайная встреча? И что? Рассказывай!
- Да подожди ты! Налетела! – остановила сестру Зоя. – Вот его карточка и телефон. Мы договорились созвониться, и он мне покажет город.
-Ха! Класс! – запрыгала Катя.
- А ты чему радуешься?- спросила Зоя. – Что не нужно со мной возиться? – подразнила она.
- Ну что ты? Я готова возиться с тобой и день и ночь, - Катя обняла Зою за плечи.
- Тогда что ты так радуешься? – выпытывала Зоя сестру, ей очень хотелось услышать Катино мнение.
- Потому что мне кажется, что ты ему очень понравилась, - начала Катя, - и потому, что я считаю, что тебе полезно сходить на одно-два свидания с приятным мужчиной.
- А он приятный? - скорее утверждая, спросила Зоя.
- Да он красавчик! – воскликнула Катя. – Ты не могла не обратить внимания на его глаза!
- Это меня и пугает, - вздохнула Зоя.
- Что именно?
- Слишком хорош собой. Я таких боюсь.
- Та ты же не под венец с ним идешь, а просто на рандеву, - фыркнула Катя. – Тоже мне, нашла чего бояться!
- Ладно, поживем, увидим, - согласилась Зоя. – Но на свидание с ним я обязательно пойду.
Прошло два дня. Зоя находилась в каком-то нервном ожидании звонка, но Натан не звонил, а сама позвонить она стеснялась.
- Да набери ты его сама, - уговаривала Катя, - он же тебе визитку дал.
- Нет, неудобно, вдруг человек занят, - отговаривалась Зоя.
- Ты пойми, мы в современном обществе живем, ты в другой стране, это нормально – позвонить мужчине первой, - увещевала Зою Катя. – Вы же договаривались!
- Не могу я навязываться, не проси! – отказывалась Зоя.
- А если он потерял наш номер? Ты же ему визитку не давала! – настаивала Катя.
В конце концов, Зоя сдалась и дрожащей рукой набрала незнакомый номер. После нескольких гудков в трубке раздался женский голос. Зоя так испугалась, сердце рухнуло в пятки и она, ничего не сказав, отключилась, бледнея и испуганно глядя на сестру.
- Что случилось? – обеспокоенно спросила Катя.
- Трубку сняла женщина, - прошептала Зоя.
- Женщина? Ну и что? – спросила Катя.
- А если это его жена? Мы же о нем ничего не знаем! – растерянно объяснила Зоя.
- Да уж, - Катя опустилась в кресло, озадаченно глядя на сестру. – Но ведь и не узнаешь никак…
В тишине раздался телефонный звонок. Женщины подскочили от неожиданности и посмотрели друг на друга.
- Ну, ответь, - сказала Катя.
-Почему я? Это же твой дом и твой номер, - удивилась Зоя.
- Это же он звонит, - заговорчески прошептала Катя.
- С чего ты взяла? – отмахнула Зоя.
- Чувствую, - ответила Катя и сняла трубку. – Алло? Да, здравствуйте. Зою? Пожалуйста, - и она протянула Зое трубку.
- Алло, - Зоя прокашлялась, словно очищая горло. – Да, это я, я подумала, что не туда попала, - словно оправдывала свой детский поступок Зоя. – Хорошо, до завтра.
- Что? Что он сказал? – нетерпеливо теребила сестру за рукав Катя.
- Он сказал, что это была его секретарша, что он был в командировке, и что завтра в девять утра он за мной заедет, - отчиталась Зоя.
- Ну вот, а ты уже жену придумала, - упрекнула Катя.
- Но наличие секретарши не исключает наличия жены, - ответила Зоя.
- Не переживай, ты же идешь просто смотреть город, - улыбнулась Катя.
- Да, но мне как-то не по себе, - Зоя передернула плечами.
- Ты разучилась доверять людям! – констатировала Катя.
- Не людям, а мужчинам, - уточнила Зоя, - и ты знаешь, что у меня на это есть все основания.
- Знаю, дорогая, извини, - Катя снова обняла Зою. – Просто расслабься и получай удовольствие, хорошо? – и чмокнула сестру в щеку.
- Я попробую, - и Зоя пошла спать.
Она долго ворочалась, не в силах уснуть от разных мыслей. Она не ходила на свидания больше двадцати лет. Да и можно ли это считать свиданием? С мыслями, что они просто посмотрят достопримечательности, она уснула.
Зоя никогда не была особо общительной и открытой персоной, она довольно избирательно относилась к своему окружению и редко раскрывалась в общении с друзьями, поэтому на следующее утро, встретившись с Натаном, она чувствовала себя неуютно, и, кроме общих фраз приветствия, ничего выдавить из себя не могла. Они молча ехали в его машине по городу. Он, очевидно, тоже ощущал неловкость, потому что молчал. Она перебирала в голове все возможные темы и фразы, но ничего путнего не приходило на ум. Натан, очевидно, чувствуя неловкость от затянувшегося молчания, включил радио, повертел ручку и из шума эфира выбрал одну мелодию. Это была одна из любимейших ее песен, она невольно заулыбалась. Он, взглянув на нее, удовлетворенно заулыбался тоже. Так, улыбаясь и мурлыча себе под нос мелодию, они доехали до пункта назначения. В городе стало легче. Натан увлекся, рассказывая об истории памятников архитектуры, а Зоя просто заслушалась его интересными и поучительными рассказами, говорившими о том, как он много знает, и как любит свой город. Проходив несколько часов, Натан вовремя заметил Зоину усталость, и предложил отобедать в одном из небольших тихих кафешек, уютно расположившемся на первом этаже старинного здания. Вообще, Зоя отметила про себя, насколько Натан был галантен и заботлив, замечая все проявления ее чувств. Заказав сытный обед, они расслабились, попивая терпкое сухое красное вино.
- Я хотела поблагодарить вас за чудеснейшую экскурсию, - начала Зоя, - вы столько всего знаете, так интересно рассказываете о своем городе.
- Я просто очень люблю этот город, - ответил Натан, - я здесь вырос.
- Это заметно, ведь не каждый будет интересоваться историей своего родного города, - отметила Зоя.
- Я очень увлекался историей в молодости, это был мой любимый предмет, я даже закончил исторический факультет, - продолжил Натан.
- Да? Вы работаете по специальности? Тогда понятно, откуда столько познаний, - уточнила Зоя.
- Работал какое-то время, но жизнь повернулась так, что я был вынужден бросить любимое дело и заняться бизнесом, нужны были деньги, - объяснил Натан.
- И вы не жалеете об этом? – поинтересовалась Зоя.
- Вы знаете, я не привык оглядываться назад и жалеть о содеянном. Нет, могу сказать, что не жалею. Бизнес открыл в моей жизни новые горизонты, я многому научился и многое приобрел благодаря своему делу, а самое главное достижение для меня, я стал свободным, - объяснил Натан.
- Свободным в чем? – спросила Зоя.
- Свободным в достижении жизненных целей. Вы же понимаете, что хороший достаток дает свободу в реализации своих проектов.
- И какие проекты вы реализовали? – иронично спросила Зоя, потому что тема финансового благополучия была на данном жизненном этапе для нее животрепещущей.
- Разные, и личные, и общественные, - увильнул от ответа Натан.
- Общественные? – удивилась Зоя, - Что вы имеете в виду?
- Благотворительность, - было заметно, что Натан смущен.
- О! – воскликнула Зоя, не зная, что сказать, она не ожидала, что он такой состоятельный мужчина, что даже занимается благотворительностью.
- Вам это знакомо? – переспросил Натан, неправильно оценив ее возглас.
- Нет, что вы? – Зоя совсем смутилась, вспомнив цифру своей зарплаты. Затем ею овладело беспокойство: интересно, а сколько стоит здесь обед? А если ей придется платить свою половину, как принято во многих европейских страна?
- В последнее время это стало основным моим занятием, - серьезно продолжил Натан. – Не подумайте, что я за все плачу из собственного кармана (при этой фразе Зоя вздохнула), но я активно занимаюсь организацией различных фондов и акций и слежу за тем, чтобы собранные средства попадали по назначению. Я уже могу себе позволить заниматься именно тем, что важно для меня.
-Да, да, это прекрасно, когда человек может заниматься тем, что ему нравится, - согласилась Зоя.
- А вы чем занимаетесь, Зоя? – поинтересовался он.
- Я бухгалтер, - ответила Зоя, после его рассказа ей даже стало неловко от того, что она просто бухгалтер.
- Это прекрасно, - воскликнул Натан, - а я никогда не дружил с цифрами, не мог свести дебет с кредитом, - рассмеялся он, - всегда восхищался людьми, которые свободно манипулируют этим.
- Как же вы вели свой бизнес? – удивилась Зоя.
- Но я же делал это не один. Мне просто пришла идея, я нашел незаполненную еще нишу, а набранная мною команда помогла ее реализовать. У меня, как говорят, есть интуиция, я хорошо разбираюсь в людях и умею с ними договориться, а считать – это уже не моя проблема.
- Да, вы правы, главное, уметь все организовать, - согласилась Зоя.
- Расскажите о себе, - попросил Натан, - а то мы зациклились что-то на моей персоне.
- Да рассказывать особо нечего, - смутилась Зоя. – Работаю бухгалтером, в большой фирме, цифры, отчеты, - ничего особенного.
- Простите за нескромный вопрос, но я не могу удержаться, - начла Натан – Вы замужем?
- На данный момент нет, - грустно ответила Зоя, все сразу нахлынуло на нее снова.
- Простите, если обидел вас, - заметил смену ее настроения Натан.
- Нет, нет, просто… - Зоя не смогла продолжить начатую фразу, слезы подступили к глазам.
- Еще раз простите, - всполошился Натан, - я не думал, что вам настолько неприятен этот вопрос. Простите!
- Нет, не извиняйтесь, - пыталась успокоить его Зоя, - я просто… это все случилось недавно… и я еще не могу спокойно об этом говорить.
- Умоляю вас, простите, что расстроил вас, - Натан протянул Зое свой платок.
- Все уже прошло, не беспокойтесь, - Зоя вытерла глаза, высморкалась в платок и, не задумываясь, протянула его обратно. Натан автоматически протянул руку, чтобы забрать свой платок обратно. – Ой! – спохватилась Зоя, и спрятала под стол зажатый в руке платок, и невольно улыбнулась. – Вот я вам вернула бы платочек.
- Да ничего, я бы бросил в стирку, - засмеялся Натан.
- Лично? – подразнила его Зоя.
- Нет, я бы не стал, я бы хранил его как память о вас, чьи руки, и не только, прикасались к моему платку, как реликвию, - пошутил он.
- Представляю себе этот засохший экземпляр, который вы бы поставили под стеклом на отдельный столик в своем кабинете, с табличкой: «К нему прикасалась Зоя», – рассмеялась она.
- А мои гости спрашивали бы: «Неужели сама Зоя трогала этот платок?» А я бы отвечал: «Не просто трогала, но и сморкалась!» - продолжил Натан.
- Посмертно, - подытожила Зоя, и они откинулись на спинки стульев, сотрясаясь от смеха.
- Ну зачем посмертно? Как память, - немного успокоившись, сказал Натан.
- А вы всегда храните на память предметы о своих знакомых? – поинтересовалась Зоя, она чуть не спросила «пассиях», неужели она согласна на такое, - удивилась сама себе, и внимательно взглянув на сидевшего напротив мужчину, сама себе честно ответила: согласна.
- Нет, не хранил, и не храню, - ответил Натан, затем немного наклонившись, легонько взял ее за пальцы руки, - я хотел бы, чтобы это был единственный экземпляр.
«Что это? - подумала Зоя, - Он включил соблазнителя, тембр его голоса понизился, неужели я ему нравлюсь или это только игра?»
- Может, мы уже пойдем? – Зоя отступила, осторожно освободив пальчики.
- Вы хотите еще прогуляться или сразу домой? – вежливо поинтересовался Натан, не подав и вида, что заметил ее отступление.
- Я бы еще погуляла и послушала ваши истории, - Зое не хотелось с ним расставаться.
- С удовольствием, - довольно улыбнулся он.
Вечерело. То здесь, то там на небе появлялись мерцающие звезды. Зое не хотелось домой. Так приятно было бродить по вечерним улицам, освещенным ночными огнями. Натан, очевидно, чувствовал то же самое, потому что упорно водил Зою кругами, не доходя до того места, где они оставили автомобиль. Они присели отдохнуть на набережной и молча смотрели на дрожащую лунную дорожку на морской глади. Слова были лишними. Зое показалось, что она ощущает все движения его души. Не успевала она что-то сказать, как Натан озвучивал те же мысли.
Проводив ее до подъезда, Натан наклонился и поцеловал ее в щеку. Зоя замерла в смятении от своих ощущений. Уже много лет она не ощущала ничего подобного, целая толпа бабочек порхала у нее в животе, кончики пальцев пощипывало, а голова кружилась. Ей мучительно хотелось дотронуться до него, но она сдержалась.
- Спасибо за прекрасный день, Натан. Я очень благодарна, мне было безумно интересно.
- Я с удовольствием, все, что мог, - смущенно забормотал Натан. Казалось, он хотел что-то еще сказать.
- Я чудесно провела время, - очень тихо, прислушиваясь к себе, сказала Зоя.
Вдруг Натан схватил ее в охапку и впился в губы с такой страстью, что Зоя даже не ожидала. Зоя инстинктивно ударила его кулачками по плечам. Почувствовав сопротивление, Натан сразу же отступил, и Зоя, чтобы устоять, вынуждена была вцепиться в рукав его пиджака.
- Прости меня, - начал Натан, - то есть простите Зоя, я не сдержался, я не должен был…
- Не надо, - Зоя замахала рукой, ей не хватало воздуха, она перевела дыхание. – Не извиняйтесь.
- Это неправильно, я не должен был, - продолжал оправдываться Натан.
- Замолчите! – вдруг резко оборвала его Зоя.
Он замолчал и удивленно смотрел на нее.
- Если вы уже поддались порыву, не извиняйтесь! И вообще, - она секунду помолчала, - это было прекрасно, - и Зоя притянула его к себе и, приподнявшись на цыпочки, осторожно поцеловала в ответ.
Она услышала его глубокий вздох, он двумя руками обхватил Зою за тонкую талию, и ответил на поцелуй со всей силой зарождающегося чувства.
-Хм, - Зое стало вдруг смешно, и она, не сдержавшись, тихонько рассмеялась, уткнувшись Натану в грудь.
- Что случилось? – недоумевая, спросил Натан.
- Я последний раз целовалась у подъезда, наверное, в школе. – Зоя, улыбаясь, заглянула ему в глаза, - Я почувствовала себя школьницей.
- В школе? Я уже в студенчестве, - улыбнулся Натан, прижимая Зою к себе. – Ты и осталась, как школьница.
- Такая же маленькая? – спросила Зоя.
- Такая же юная и трогательная, - совершенно серьезно прошептал ей на ушко Натан.
- Да ну, - отмахнулась Зоя, - мне уже давно не семнадцать лет.
- Но выглядишь ты все еще как девушка, и вообще, это не важно.
- А что важно? – уточнила Зоя.
- Важно, что я тебя встретил, - ответил Натан.
Зое вдруг стало страшно, она отстранилась.
- Натан, мы уже давно не дети. Разве так бывает? – удивленно спросила она.
- А разве ты чувствуешь что-то другое? Я сейчас с уверенностью могу сказать, что бывает, - убежденно ответил он.
- Как-то жизнь меня убедила, что то, что я чувствую, и то, что есть на самом деле, бывает совершенно разными вещами в действительности, - Зоя покачала головой.
- Жизнь непростая штука, но я докажу тебе, что все это правда, - Натан снова крепко обнял ее, целуя в макушку. – Как ты вкусно пахнешь, - прошептал он, вдыхая аромат ее волос.
- Это мои духи, - ответила Зоя.
- Нет, это твой запах, я теперь его узнаю с закрытыми глазами.
- Надеюсь, тебе не придется узнавать меня по запаху, - засмеялась Зоя.
- Так не хочется прощаться, - Натан смешно сморщил нос.
- Но ведь только до завтра, - успокоила его Зоя.
- А я думаю, что уже до сегодня, - улыбнулся он в ответ.
- Уже так поздно? – воскликнула Зоя, пытаясь рассмотреть время на часах. – Боже, Катя меня убьет!
- Строгая старшая сестра? – поддразнил Натан.
- Не льсти так явно. Младшая, - но Зое такая лесть была приятна в эти мгновения.
- Сколько же тебе лет? – наигранно спросил он.
- Не скажу, - кокетливо ответила Зоя. – Я побежала. До связи.
Она чмокнула его в нос, быстро вбежала в подъезд. Закрыв двери, Зоя прислонилась к ней спиной и замерла, прислушиваясь к себе.
«Неужели все, что происходит, реально?» - спросила саму себя Зоя.
- Где ты была? – свет вспыхнул, и Катя вышла из спальни.
- Даже не спрашивай, - прошептала Зоя и опустилась на корточки.
- Что случилось? Он тебя обидел? – сестра бросилась к ней.
- Все было чудесно, - ответила Зоя мечтательно, - как в сказке.
- Фу, а я уже испугалась, - Катя плюхнулась рядом с Зоей на пол. – Он чудесный, да?
- Не то слово! – ответила Зоя.
- Класс! – обрадовалась Катя. – Но в следующий раз – предупреждай, что будешь так поздно, я же чуть с ума не сошла от волнения!
- Извини, больше не буду, - словно младшая сестра, ответила Зоя, и обняла сестру за плечи.
- Я так за тебя рада, - прошептала Катя, обнимая Зою в ответ.
- Я за себя тоже, - согласилась Зоя, - даже если это был один единственный день.
Зоя проснулась рано утром с улыбкой на губах, сладко потянулась и нежилась в постели, рассматривая игру солнечных бликов на потолке и мечтая.
- Вставай, соня, - Катя просунула голову в двери спальни, - сегодня воскресенье, поедем все вместе куда-нибудь на природу, - предложила она.
- Встаю. Я даже не знаю, а вдруг Натан…- Зоя не договорила, Катя перебила ее.
- Позвонит еще разок, что с него убудет? Ты вообще к кому приехала, к нам или к нему? – наигранно возмутилась сестра, входя в комнату и присаживаясь на краешек кровати.
- К вам, конечно, - Зоя засмеялась, и вдруг схватила сестру, повалила на кровать, и принялась щекотать, как в детстве. Катя, очень боявшаяся щекотки, отчаянно боролась и визжала как поросенок.
Ошарашенный Катин муж остановился на пороге комнаты.
- Вы чем тут занимаетесь? – удивился он. – Разбудили ребенка, младшего, - уточнил он, а потом добавил, - и старшего тоже.
Сестры повалились на подушки, пытаясь отдышаться.
- И что маленький и большой ребенок хотят? – спросила Катя.
- Кушать, - серьезно ответил муж, - так пахнет блинами.
- Тогда вперед, на кухню! – Катя вскочила. – Бегом, - закричала она и побежала впереди всех.
Сидя за кухонным столом, они уплетали блины и пили горячий какао, строя планы на день. Решено было ехать к морю, чтобы Зоя хоть ножки в воде обмочила, потому что вода была довольно прохладная в это время года. Но Зоя решила все-таки взять купальник, мол, туристам море по колено. Они прекрасно провели день, устроили пикничок на песчаном берегу, людей было мало, Зоя даже решилась искупаться. Но она все время ловила себя на мысли, а вдруг звонил Натан. Вернувшись домой, она первым делом проверила автоответчик, но сообщений там не было.
На следующий день Зоя отказалась составить сестре компанию в походе по торговому центру, сославшись на головную боль, хотя на самом деле просто боялась пропустить звонок Натана. Компанию ей в этом составила тишина. В итоге, когда раздался телефонный звонок, Зоя аж подскочила на стуле, но это была мама. Зоя отвечала рассеянно и невпопад, мама расстроилась, от этого настроение у Зои еще ухудшилось. Не позвонил он и на следующий день, и через день. Зоя пыталась дозвониться сама, но в трубке металлический голос отвечал, что абонент временно недоступен.
Две недели отпуска очень быстро пролетели. Зоя ехала к сестре с целью расслабиться и душевно отдохнуть, но уезжала еще в более печальном состоянии души и сердца. Натан исчез. Зоя во всем винила себя: не то сказала, не так сделала, и вся истерзалась. Катя прощалась с сестрой со слезами на глазах.
- Зоя, сестричка, не переживай так, все у тебя будет хорошо, - уговаривала Катя.
- Да, да, - рассеянно отвечала Зоя, оглядываясь по сторонам, в надежде, что вдруг снова встретит Натана в аэропорту, но в этот раз не было суждено.
Вернувшись домой, Зоя вся ушла в работу. Новость, что у бывшего родился ребенок, снова выбила ее из колеи, ей казалось, что она прожила никчемную жизнь и осталась совершенно одна. Знакомые пытались вытащить ее куда-то посидеть, погулять, как-то развеяться, но Зоя все больше отнекивалась. Отражение в зеркале не радовало, тени залегли под глазами, а над переносицей не исчезала вертикальная озабоченная морщинка. Так бы все и продолжалось, пока однажды не раздался международный звонок. Это была сестренка. Зоя удивилась, что Катя звонит по телефону, а не использует, как обычно, скайп, чтобы пообщаться.
- Зоя, дорогая, ты, пожалуйста, не волнуйся, но у меня для тебя новость, - сообщила после приветствия Катя.
- Что случилось? Сынуля заболел? Что? – забеспокоилась Зоя.
- Нет, с нами все в порядке, - а затем тише добавила, - ты должна его выслушать.
- Нет! – вскрикнула Зоя, и, ахнув, опустилась на табуретку.
- Зоя, пожалуйста, поговори с ним, я прошу тебя, - настаивала Катя.
- Нет, не хочу, - Зоя замотала головой. – Катя, зачем? Какой смысл?
- Сестренка, но ты же знаешь, я бы тебя не просила, если бы не поверила, - просила Катя.
- Хорошо, я выслушаю, пусть звонит, - согласилась Зоя и вздрогнула от раздавшегося звонка в двери.
- Тогда открывай, - сказала Катя и бросила трубку.
У Зои дрожали коленки, пока она шла к входной двери. «Надо же, я была с ним всего один день, а дрожу так, словно он – мужчина всей моей жизни», - подумала Зоя, и открыла. На пороге стоял Натан, в темном пальто, испуганно улыбаясь.
- Можно войти? – попросил он.
- Входи, раз пришел, - резко ответила Зоя, понимая, что ее слова, словно защитная реакция.
Он снял пальто, Зоя пригласила его на кухню, и по дороге заметила, что Натан прихрамывает.
- Что с тобой? – обеспокоенно спросила она, все-таки трудно было скрыть ее чувства.
- Уже ничего, в порядке, - ответил Натан, присаживаясь в уголок.
- Чаю? – вежливо поинтересовалась Зоя.
- Да, пожалуйста, - точно также вежливо ответил Натан, не зная, с чего начать. - Зоя, я очень виноват перед тобой, - начал он, после того, как она разлила чай и присела напротив.
- Да ладно, что ты, - перебила его Зоя, - мы же взрослые люди, все понятно и так, - иронически заключила она.
-Что понятно? – удивленно переспросил Натан.
- Я оказалась не той женщиной, с которой тебе хотелось бы продолжить знакомство, - выдала свое заключение Зоя.
- Зоя, - попытался вставить хоть слово Натан, но ее уже понесло.
- Но зачем же было так исчезать, не сказав ни слова?! Мы же взрослы люди! Ну сказал бы, так и так… И зачем было это все вообще? Лучше я бы и не встречалась с тобой! – горько закончила Зоя.
- Возможно, - печально ответил Натан, - но все-таки я должен объяснить.
- Ах, не надо, - Зоя вскочила, пытаясь выйти, но Натан поймал ее за руку и снова усадил на стул.
- Нужно, это мне нужно в первую очередь, - начал он, - а ты потом решишь, нужно ли это теперь тебе. В общем, ничего удивительного в моем исчезновении не было, никаких чувств, банальная авария, Зоя. По дороге домой в мою машину врезался грузовик, я попал в реанимацию, затем последовали операции, долгое лечение и реабилитация, вот до сих пор видны последствия, - он указал на хромавшую ногу.
- Но ты мог бы хотя бы позвонить, - так просто все объяснялось, остался только этот вопрос.
- Не мог, телефон разбился, - развеял все вопросы Натан. – Я только недавно выписался из больницы, пару дней заняли вопросы по работе, и сразу решив все дела, я поехал к вашему дому и ждал твою сестру под подъездом, так как номера квартиры я не знал. И вот увидев ее, я все ей рассказал, у меня на руках уже был билет в вашу страну, осталось только узнать твой адрес, и твоя сестра мне его дала.
- Катя дала тебе мой адрес? – переспросила Зоя, удивленная этим поступком сестры.
- Очевидно, я ее убедил, что мне необходимо тебя увидеть, а когда подъехал сюда, я струсил и позвонил твоей Кате, попросил позвонить тебе и спросить твоего согласия на разговор. Вот так.
- Я…- Зоя растерялась совершенно, не зная, что сказать.
- Я понимаю все, у тебя своя жизнь. Я теперь не совсем цел, ногу полностью восстановить не обещают, да и еще есть некоторые проблемы, я понимаю, что не входил в твои планы на жизнь, но я хотел объясниться и я сделал это. А теперь, разреши откланяться, уже поздно и…
- Ты куда? – Зоя не могла прийти в себя от услышанного. Все объяснялось так просто, а она что только не передумала. Конечно, это не значит, что она ему нужна, но это все объясняет. Она не сразу поняла, что он собрался уходить.
- В гостиницу, - ответил Натан.
- Зачем? – не могла понять Зоя.
- Как зачем? – Натан улыбнулся, - нужно же мне где-то ночевать.
- Останься, - тихо произнесла Зоя и сглотнула, так пересохло в горле.
- Ты уверена? – переспросил Натан.
- Да, - Зоя кивнула, и вдруг из глаз потекли слезы, слеза облегчения.
- Зоенька, что ты? – Натан прижал ее к себе, гладил по голове и целовал в макушку.- Не плач, пожалуйста, не рви мне сердце. Прости меня, - шептал он.
- За что? – Зоя подняла на него глаза, полные слез.
- За то, что так вот у нас случилось, - ответил он.
- Не нужно, ничего не нужно, - прошептала в ответ Зоя, и ее слова растворились в поцелуе.
Свадьбы не было, скромная регистрация, чтобы Зоя могла улететь вместе с любимым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538309
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Ні інвектив, ні шарму, ні хули
Моя душа сьогодні не приймає.
Знов «ходаки» по неньці розбрелись,
Ілюзіон – чи вибори – тривають.
У кожного рецепти на десерт,
Біль за народ, приправлений сльозою…
А хто чиє насправді вим’я ссе –
Не видно за портьєрою – габою.
І де рентген, чи лазера жало,
Щоб відшукати між полови зерна,
Що проростуть Вкраїні на добро
І збудеться –«Вона іще не вмерла…»
Нема пророків на своїй землі.
Дари данайців – підступ і омана.
Я вірю тим, де чесні мозолі,
Кому неспокій завше по карману.
Хто скаже: « Браття, надійшла пора,
Допоки зовсім ув очах не смеркло.
В країні можна сотворити рай,
Лише пройшовши спільно кола пекла».
І першим у те пекло поведе,
На щит піднісши віру і чесноти…
Ви вірите у завтрашній Едем?
Не сплутайте, о страждущі, ворота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538303
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
Пізно...
Не те, що у голос свинячий...
Вдався до втечі промінчик тремтячий.
Нишпорить містом твій запал юначий.
Блима судомно ліхтарик терплячий...
Пізно латати розхрістану душу.
Грізно...
Не те, щоб шкала дев'ять балів...
Сонними мушлями панських кварталів
Вештає мавка твоїх ідеалів.
Барні стільці завели фестивалів...
Грізно я стратила Вчора, бо мушу.
Кволо...
Не те, щоб несила висіти...
Зморені слізно зіниць малахіти.
Залишки серця смакують терміти.
П'ють поодинці колишні магніти.
Кволо думкам, що літати не вчились.
Голо...
Не те, що пустеля тюремна...
Возить по колу тварючка підземна.
І плодоносить гріхами об'ємна
Зона поважного люду таємна.
Голо у долі... І ґрати лишились.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538171
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 20.11.2014
После прочтения "За закатом придёт рассвет"
автор: Квiтка
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537740
Так заведено тысячи лет - за закатом приходит рассвет...
Ночи мрак...он не дОлог,..нет!..Хоть и соткан из сотни бед...
Дышит смерть и в затылок не раз...Пустотой медитирует глаз...
И рождает испуг - стынет кровь...Не открестишься от него...
Ну а жизнь ...так беспечна,хрупка...
Пляшет дерзко на грани,у смерти клинка...
И с ухмылкой довольно плюет ей в лицо!..
И сквозь тьму проникает туда...где светло!..
Где есть горе,беда,..каждый день там борьба,..и страдание, боль...
Реже радость и смех,..костью в горле успех...
И любовь для утех,..и забыто - что грех...
Там всегда будет жизнь,..правда место найдет,..
Все получит сполна суета из сует...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538118
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Залы темной удушлива гладь…
Как несносны мои босоножки…
Я безумно хочу танцевать…
Словно мачо с гламурной обложки
Ты сегодня со вкусом небрит…
Сильный торс облачен в черном фраке…
Как хочу я сквозь сотни обид
В этом жидком удушливом мраке
Прикоснуться к тебе… унеси
Меня в танце все выше… и выше!…
Над застывшими в зале людьми…
Над безумием мыслей… на крыше
Мы с тобою одни… Посмотри…
Странный мачо с гламурной обложки…
Как кровавы у танца пути…
Что ж так новые жмут босоножки?...
Завтра холодом – хоть застрелись,
Одинокие блики вокзала…
Ты – СЕГОДНЯ!.. ко мне прикоснись
В темноте танцевального зала…
Ты – СЕГОДНЯ!.. во мне растворись…
Вот такие здесь, братец, дела…
Может… ты меня "сталкивал" ввысь?…
Или – я тебя к звездам… вела?…
И смеялась - смотри… баламут…
На двоих – два несчастных крыла!…
Что ж МИРЫ так немыслимо ЖМУТ?!!..
И стремительно в танце – вела!
… залы темной удушлива гладь…
Странный мачо с гламурной обложки…
Я безумно хочу – танцевать!..
Но – безвкусны мои… босоножки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537836
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
[b]I[/b]
Ночь звенит от слишком громких фраз,
И танцует вальс
На балу
Одиночество. Молчанье словно крик…
Я ищу твой взгляд среди теней,
Молю, чтобы во сне
Образ твой возник.
[b]Припев:[/b]
Я в плену у роз, жалящих меня.
Сердце жжет от слез, но не смею я
Вспоминать, и скучать, и мечтать
В радости, в горести
О тебе…
[b]II[/b]
Мой разум слаб от зла и суеты,
Бескрылы и пусты
Слова мои,
Но в памяти звучит твой голос вновь.
В жертву твоей запретной красоте
Распята на кресте
Моя любовь…
[b]Припев:[/b]
Я в плену у роз, жалящих меня.
Сердце жжет от слез, но не смею я
Всё забыть…
Мой цвет, не увядай,
Лучезарный свет, не исчезай!
Не хватает тебя
В радости, в горести
Моих дней и ночей,
De ma vie*…
Проклятье роз, я
Ненавижу их!
Довольно слез,
И верю я –
Мечта жива,
И вновь хочу
Вдохнуть в нее
Аромат
Тех роз!
_____________
[i]* Моей жизни.[/i]
[b]Оригинал:[/b]
Trop de bruit
Pour trop de nuits qui pensent
Quand valse l'absence
Dans ce bal
Ton silence est un cri qui fait mal
Je devine
Ton visage sur les ombres
Les souvenirs sombres
M'assassinent
Je dors sur des roses
Qui signent ma croix
la douleur s'impose
Mais je n'ose pas
Manquer de toi
Dans mes nuits
Dans la pluie
Dans les rires
Dans le pire
De ma vie
Trop de bruit
Pour mon esprit qui tangue
Sur mes rêves exsangues
Drôle danse
La mémoire est un puits de souffrance
Au-dessus
De ton corps défendu
Mon amour pendu
Se balance
Je dors sur des roses
Qui signent ma croix
La douleur s'impose
mais je n'ose pas
Effleurer les choses
Ecloses sans toi
Oh! ma rose
Ne fane pas
je manque de toi
Dans mes nuits
Dans la pluie
Dans les rires
Dans le pire
De ma vie
Je hais les roses
Autant que mes sanglots
La vie s'impose
Je crois à nouveau
À mes rêves défunts
je veux enfin
Oser la fièvre
Du parfum
Des roses
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537753
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
Для Lu57
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537685
Не терзай свою душу,не рви ее,милая,в клочья!..
Отпусти хоть на час,хоть на день на свободу,в полёт!..
И то озеро светлой печали она не минёт...
Окунётся в него (и не раз) с упоением,..и достанет ладошкою дна...
Станет легче ей в миг тот... тысячекратно...
И оставит обиду под камнем зелёным ,замшелым...
Под каким... позабудет сама...
Слёзы выльются теплым,солёным ручьём,..все до капли...
Озарение наступит,..придёт и прощение пОд руку с ним...
И тревожною,мелкою рябью колыхнётся по озеру эхо обиды,..
С голубою волною уйдёт в никуда...
А душа оживёт,..встрепенётся от мысли о счастье...
И дорогу к тебе по пути серебристому в небе найдет!..
Не терзай и не рви никогда её,милая,в клочья...
Отпускай иногда полетать!...
Пожалей и себя!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537716
дата надходження 18.11.2014
дата закладки 18.11.2014
В мене ніжність, в мене щирість, в тебе-цнота,
а було нам усього по надцять літ,
і здававсь тобі чомусь невинний дотик
щонайбільшим лихом на землі.
Пам’ятаєш-вечір зорі виткав,
спрагу уст ділили пополам.
Ти була незаймана, як квітка,
на яку не сіла і бджола.
Ти мені лишилася святою-
ми не знали магії гріха,
чи не тому нині я з другою,
хоч тебе понад усе кохав?
Дні промчали, місяці і роки,
ми секрети звідали усі,
та отим нездійсненим пороком
й досі чомусь марю по весні.
Може тому, що минуло літо,
що надія втрвачена мала-
я не можу бачити, як квітку
спрагло виціловує бджола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457049
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 17.11.2014
[b]I[/b]
В эту ночь
В безумия плену,
От себя не сбежать,
Не найти покоя.
Я не усну,
И будет эхо нот
Мне голову терзать
Диссонансом мелодий…
Кричит вина:
«Есть у грехов цена –
За преступления
Расплата настигнет
Сполна!»
[b]Припев:[/b]
Ночь за ночью жду
Я симфонию гибели,
Реквием.
С горя сам убил
Свои творенья…
Посвящаю ночь
Я кощунству, и мне
Нельзя помочь.
Я проклял, что любил –
Мне нет прощенья!
[b]II[/b]
Слышишь, враг,
Таящийся внутри,
Ты победил –
Снова жаждешь сразиться…
Всё не так –
Фатальной завистью
Я душу отравил!
Хочу исцелиться,
Переродиться…
[b]Припев[/b]
Скрипки оплачут в конце
Мой проигранный триумф,
Сумасшедший мотив…
Что за нелепый концерт –
Я играю, как в бреду,
Мой талант так фальшив.
В меломании
Я печали и боль утоплю.
Дисгармонией
В сердце страх заглушу.
[b]Припев:[/b]
Снова за ночью ночь,
Он звучит в мою честь –
Реквием
Но не уходят прочь
Ревность и сомненья…
Музыка больна,
Я симфонию хаоса
Жгу дотла.
Всё, что сóздал, я
Предам забвенью!
Ночи отдаю
Я симфонии зла.
Проклят я, и мне
Нет спасенья…
[b]Оригинал:[/b]
Cette nuit
Intenable insomnie
La folie me guette
Je suis ce que je fuis
Je subis
Cette cacophonie
Qui me scie la tête
Assommante harmonie
Elle me dit
Tu paieras tes délits
Quoi qu'il advienne
On traîne ses chaînes
Ses peines
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
Aux requiems
Tuant par dépit
Ce que je sème
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
Et aux blasphèmes
J'avoue je maudis
Tous ceux qui s'aiment
L'ennemi
Tapi dans mon esprit
Fête mes défaites
Sans répit, me défie
Je renie
La fatale hérésie
Qui ronge mon être
Je veux renaître
Renaître
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
Aux requiems
Tuant par dépit
Ce que je sème
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
Et aux blasphèmes
J'avoue je maudis
Tous ceux qui s'aiment
Pleurent les violons de ma vie
La violence de mes envies
Siphonnée symphonie
Déconcertant concerto
Je joue sans toucher le beau
Mon talent sonne faux
Je noie mon ennui
Dans la mélomanie
Je tue mes phobies
Dans la désharmonie
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
Aux requiems
Tuant par dépit
Ce que je sème
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
Et aux blasphèmes
J'avoue je maudis
Tous ceux qui s'aiment
Je voue mes nuits
À l'assasymphonie
J'avoue je maudis
Tous ceux qui s'aiment
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537549
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
[b]I[/b]
Мои мысли прочти
И веди меня.
Мой разум не цел –
Поделен на два.
Доктор Джекилл иль Хайд,
Кто из них – выбирай.
Тебе путь покажу
Может в Ад, может в Рай…
Я буду твоей,
Но стану я кошмаром ночей
За то, что любишь. Мне ведомы все
Этой роли слова.
[b]Припев:[/b]
Не приближайся,
Не касайся –
Я сожгу тебя дотла.
Я ведь знаю,
Что скрываю, –
Я – госпожа Хайд…
[b]II[/b]
В этой странной игре
Отступлю, ход назад.
Но в исходе всегда
Мне грозит шах и мат.
И когда остается
К зверю лишь шаг –
Это часть меня,
Я сама себе враг…
Удержи
От темных чувств, и
Вместе сбежим
За грань безумства,
Осмелься, и я
Свободна от зла!
[b]Припев:[/b]
Больше не бойся
И дотронься –
Я пощажу тебя.
Это проклятье,
Его не снять мне, –
Я навек госпожа Хайд…
Не ищи встречи,
Я не отвечу –
Тайну я хранить должна.
Уже не спасешься,
На свет не вернешься –
Ты теперь мистер Хайд…
[b]Оригинал:[/b]
Share my thoughts if you will
And guide me through
I am the kind of mind,
Who’s torn in two
Doctor Jackil or Hyde
which one? just choose!
Know I can be from hell or Moulin Rouge
I’ll be yours
And when you'll have me
You'll be cursed
Because you love me
I've rehearsed
Every word of the sсene
Don’t approach me
Don’t touch my skin
I will burn you alive
I’ve regretted
Though I hate it
I am m-lle Hyde
I swear I always try to stop the game
When it’s goodness I play
I get check-mate
When I am just about
To beat the beast
It’s half a nature I fight
That I release
Hold me tight
May be this time I’ll escape
The dark evil side
If you dare
I’m ready to surrender
Now approach me
Now touch my skin
I will keep you alive
I’ve regretted though I hate it
I'll kill m-lle Hyde
Don't approach me
Don't touch my skin
I will burn you alive
You've approached me
You've touched my skin
Now you are a mister Hyde
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537550
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.11.2014
Подивись навкруг - одні контрасти ,
Це прикмети нинішнього дня :
То сліпуча розкіш , то рідня
Біля неї тулиться баластом.
Закружляла осінь в танці знову,
Гойдалка мелодій звідусіль...
Та мене тривожить , наче хміль,
Чорний бруд - і золото діброви!
Скажу правду - честі не порушу,
Збаламучу в заводях бедлам :
Мужичок , скалічений життям,
Рвав на струнах виболену душу.
Сивина , скуйовджене волосся,
Борозна глибока на чолі,
В голубих очах бринять жалі -
Молодий іще...Чи так здалося?
Весь такий обшарпаний ,обдертий,
Правий геть порвався черевик...
Він до цього , певне вже , що звик,
Новий звук підшукуючи вперто.
То ридма в долонях плаче скрипка,
То сміється, витративши глузд,
То біжить , мов кінь зірвався з вузд,
То дзюрчить , як хлюпається рибка.
Збайдужілі ходять , мов химери,
Дрібнота в солом*янім брилі...
Біля брам юрмляться скрипалі,
На траві тупцюючи у сквері.
Голубів мов згайка воркотлива,
Пара йшла , обнявшись залюбки :
Чоловік підтоптаний таки,
А дружина - юна і вродлива.
Поруч них вовтузилась дитина:
Хлопченя - ну , рочків може з п*ять,
Що старалось мамі показать
Вправність за рулем веломашини.
Скрипка всіх до чуйності скликала...
Молодиця зиркнула на це,
Поглядом окинула лице,
Мов когось в безхатченку впізнала.
Малюка покликавши до себе,
Пхнула в жменю кілька мідяків :
-Дай он дяді, щоб він захотів
В храмі помолитися за тебе.
-Це тобі копійка , купиш "тачку"!-
Усміхався радісно малюк...
Відкіль знать йому, що з власних рук
Дав він татку рідному подачку.
"У часи освічені ми стіки,-
Я читав у нього на лиці,-
Так живуть учені та митці,
Хто прославить націю навіки!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536704
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 16.11.2014
Ты можешь злиться, негодовать,
Даже обидеться на мгновение,
Но если женщина не права,
То... ПОПРОСИ У НЕЁ ПРОЩЕНИЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537260
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
После прочтения"ОНИ ТОЛПОЮ..."
Для Lu57
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537247
Они толпой,..и зАполночь,..все разом,..и без стука в сердца дверь...
И в душу сразу проникают...Ту битву выиграют без потерь(в который раз),..я точно знаю...
А на рассвете лишь стихают,..и тают, как туман...Следы все в воздухе вокруг меня витают...
Сомнение позабудут унести с собой...В толпе оно не нужно,..растерзает...
И напоследок, кто то из толпы, родной, пошлет своею легкою рукой мне луч надежды...
Им приобнимет,..зацелует вновь,..и в ласке той все до одной обиды вдруг исчезнут...
А уходя...не хлопнет дверь...Оставит светлую печаль,..еще добавит в сердце на каплю больше... нежность...
И наконец тот сладкий сон...Такой желанный после всех тревог,..и неизбежный...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537279
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
Пам'ятаю, мій милий,
мій Янголе Чорний,
твої крила розлогі,
і їх невгасимий вогонь...
і кохання, мов райдужне
світло, з долонь...
Ну а потім... свій плач...
пам'ятаю, мінорний...
Не забуду слова...
їхній звук, як удар батогом:
"Це не зрада, кохана,
це слабкість хвилинна..."
Як отрута, маскована в
суміш медово-бурштинну,
Терпкий запах жіночих духів
димом вився кругом.
Струмки сліз і це довге
прокляте мовчання...
Наче грім у посуху почув ти:
" Все буде гаразд... "
Та зраджена жінка маскує
образу за ніжністю фраз...
За усмІшкою важко почути
принишкле гарчання...
То ж дивися, мій Янгол,
дивися своїми очима...
Як в обіймах чужих
розквітає розтоптана квітка.
Білі крила красуються
в Нього он там... за плечима...
Чуєш, милий, ну як тобі
бути у якості свідка?
Ти ж казав, що збудуєш
для мене фортецю,
І нікого не впустиш
у наш неповторний куточок.
А, натомість, мені в подарунок -
паперу шматочок?
Знай, мій майстре,
ти сам влаштував мені втечу...
Я не з тих, хто підставить
щоку для удару...
Я із того підземного
царства, що й ти.
І це ж твої слова:
" Не буває святих"...
То ж прийми це неначе урок,
не як кару.
В кожній Єві є тінь
від Ліліт, зрозумій...
І коли забираєш від
серця жіночого ключ,
Дублікат зробим ми,
по потребі, собі власноруч,
Й подаруєм тому,
хто не плюне у храм наших мрій.
Я тобі не бажаю ні зла,
ні хвороби, ні болю...
Будь щасливим з тією,
котра... твоя слабкість хвилинна...
Я ж бо далі без тебе,
мій Янгол, блукати повинна.
Більше нам не судилось
ділити на двох одну долю...
Вірш не автобіографічний. На його написання мене надихнула пісня рок-групи Rammstein.
8.11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537248
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 16.11.2014
По тем покинутым селеньям,
Где, медля, ночь сменяет день,
Скитаться буду я, как тень,
Своих цепей считая звенья,
По горных троп камням скользящим,
Вдоль русел пересохших рек…
В пещерах предков на ночлег,
Меж бренным и непреходящим,
Я остаюсь и постигаю,
Что шепчут истин голоса,
И, лентой завязав глаза,
Под золотой луной, по краю,
Над океаном из огней,
Иду, как по мосту Отцов,
Со мною духи мудрецов
И непрощенность прежних дней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537115
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Для Lu57
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537082
Тебе такую больше не найти...И не питай надежду...
Других ты встретишь на своем пути...Но нет таких заботливых и нежных...
Она милее всех была...Со взгляда первого ты понял: влип навечно...
Так грели душу все ее слова,..и обещание:что вместе и всегда...
Со страстью обнимала,прижималась так к тебе...И было все так трепетно и нежно...
Влюбленным ты мальчишкой стал,..и счастье было сладким и без ложек дегтя бесконечных...
Что позавидовала вам двоим судьба...
И больно так к земле прижали небеса за грех какой то,что всего сильней и не отмоленный доселе...
И праздник жизни вдруг внезапно онемел...
Но только марш тот свадебный в ушах еще гремел...
Она покинула тебя на миг,..который носит имя вечность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537101
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2014
п.7 По ту сторону Севера, по ту сторону льда, по ту сторону сегодня – наша жизнь, наше счастье.
_________________________________________________
Домашняя привязь не держала его на коротком поводке. Снежные пощёчины морозного ветра не вынуждали закрывать лицо за широким воротником зимней одежды. Расслабленная походка, которая выдавала его нетрезвость, то и дело нащупывала скользкие места уличного тротуара и грозила ему неминуемым падением, но, не смотря на это – он шёл ни разу не упав. Только однажды, он чуть было, не поскользнувшись, успел схватиться за первые попавшиеся перила и устоял на месте. Мутноватым взглядом он огляделся вокруг и остановился на стеклянной двери, хозяевам которой собственно и принадлежали спасшие его перила. Фасадная вывеска говорила, что эта дверь вела в развлекательное заведение со средним уровнем обслуживания. Нечто среднее между «баром» и «кафе».
Мужчина, недолго раздумывая, решил войти.
Внутри было тепло и царил полумрак. За барной стойкой стоял молодой человек и совершенно спокойно занимался своей работой, которой занимаются все бармены в отсутствие клиентов. Вошедший мужчина разбудил дверной колокольчик, и бармен всмотрелся в темноту.
- Вы к нам?
- К вам.
Он отставил прозрачный бокал и пригласил вошедшего жестом руки.
- Садитесь, где хотите. Как видите – мест достаточно – без тени иронии произнёс бармен.
- Спасибо.
Мужчина с трудом снял с себя заснеженную верхнюю одежду и повесил её на вешалку. Затем, подошёл к стойке и забрался на стул.
- Странно обнаружить ваше заведение открытым в день, когда весь город собрался за семейными столами и празднует Рождество.
- Понимаю ваше удивление… - начал было бармен, но тот перебил его.
- Нет, что вы…. Ни капли удивления. Если вы заметили, я тоже один… и мой приход сюда тоже не относится к категории обычных явлений.
- Да, простите – незаметно улыбнулся бармен и позже добавил – приготовить вам что-то? Коктейль?
- Пожалуй, да. Что-нибудь покрепче.
Бармен смешал водку с amaretto и подал. Мужчина без долгого промедления одним движением влил в себя содержимое, вернув стакан обратно.
- Спасибо.
Они помолчали несколько минут, пока ещё более захмелевший мужчина не закурил длинную сигару.
- Наверное, глупо будет спрашивать – почему в этот вечер вы здесь… да ещё и один. Эти вопросы – лишние для нас обоих, судя по всему.
Табачный дым медленно расползался по залу.
- Если хотите, я могу ответить – сказал бармен, поставив бутылку с ликёром на полку позади себя. В отражении многочисленных зеркал, он видел, как мужчина смотрит ему в спину.
- Кажется, это вполне очевидно и так. У вас нет семьи. И видимо, вы живёте один, как и я.
- Да, это так. Налить вам ещё?
- Налейте.
Ещё одна порция попала в организм мужчины без особых затруднений.
- Для вас это печальное обстоятельство? – спросил он.
- Скорее, нет.
- В этом мы похожи с вами. Все эти россказни про тягость уединённого образа жизни, знаете ли…. Меня лично это никогда не угнетало. Но, я часто ловил на себе сочувственные взгляды. Реже – мужские, чаще всего – женские. Никогда не считал, что во главе жизненных целей – стоит семья, как таковая. Я даже склонен считать, что становясь семейным человеком, ты вынужден жертвовать чем-то. Происходит такой себе – обмен. Вы так не думаете?
- Возможно.
Мужчина сделал глубокую затяжку сигарой и лениво выпустил струю густого дыма в потолок.
- Налить вам ещё? – спросил бармен и, получив знак согласия, плеснул в стакан смешанный алкоголь. – У меня, знаете ли, несколько другой случай. У меня в каком-то смысле есть девушка и чувства к ней, но мы живём в разных городах. В этот раз, она не смогла приехать.
- А-а-а, вот что – улыбнулся мужчина, стряхивая пепел на салфетку, - это и вправду – «другой случай». Вы скучаете за ней?
- Трудно сказать определённо. Предыдущее Рождество мы провели вместе, но праздник вышел несколько натянутым….
- Вы не хотите выпить со мной? – вставил мужчина – О, продолжайте, пожалуйста.
Бармен налил себе и выпил.
- Продолжать…. Рассказывать особо-то и нечего. Мы – встретились, обнялись, предвкушая совместное времяпровождение, которого ждали очень долго, но потом…. Знаете, как оно случается: начался разговор, где что-то не понравилось ей, что-то – мне. Обнаружились скрытые недовольства, о которых никто не догадывался прежде. Она сказала, что не полностью доверяет мне. Что возможно я увлекаюсь здесь другими женщинами, пока её нет. Я начал разговор о том, что без доверия – невозможно и всё остальное, а она, услышав одно только «невозможно» вцепилась в это слово и добавила будто, я только и жду, когда же избавлюсь от неё. Глупо, да?
- Нет, почему же…. Всего лишь, вполне обыкновенно. Разве люди могут без друзей и врагов? Всё несколько закономерно. Сначала ей показалось, что без любви – жизнь неполноценна, затем, когда она полюбила вас – принялась искать посягателей на эту любовь. Хотите парадокс?
- Да.
- Когда женщина уверена, что вы предали её – она разрывает отношения. А когда неуверенна – ограничивается обычным скандалом.
Бармен засмеялся.
- Вы правы. Мне даже показалось, что вы иначе смотрите на женщин, чем, например, я сам. Я обратил внимание непосредственно на сам скандал, а вы - на его причину. Даже подумалось, что если бы ваша женщина послала вас за молоком в магазин, то вы бы поняли это, как – желание женщины сделать кое-что в ваше отсутствие. То есть, на само молоко, вы бы, не обратили внимания.
- А вы бы всю дорогу в магазин думали исключительно о молоке? – улыбнулся мужчина.
- Наверное, да. Я бы выполнил её желание с прямой искренностью, не думая ни о чём другом. Молоко – так молоко.
- Вряд ли сами женщины так же поступают. За любым вашим поступком – сразу ищется мотивация.
- Никогда не думал об этом. Хотя сталкивался. Например, моя встреча с друзьями всегда ставится под сомнение моей девушкой. Простых встреч – не бывает, так думает она.
- Возможно, и не думает на прямую именно так, но в качестве «профилактики» и изгнания дурных намерений из вашей головы – она на всякий случай выражает именно недовольство. Она просто осеняет вас распятием возможного скандала, которого она знает, вы терпеть не можете. Такова борьба с нечистью, или нечистой совестью, если угодно, - захохотал мужчина.
- Интересный взгляд, честное слово – засмеялся ещё громче бармен и налил в два стакана ещё по порции взаимопонимания…
- Спасибо вам.
- … я ещё больше начинаю любить свою скандальную девушку!
- На самом деле, всего лишь не стоит прекращать быть мужчиной. Я однажды подумал, что даже на мир необходимо смотреть с высоты недосягаемого космоса. Представьте, что вы находитесь вне земли, её законов, её правил, опыта, ценностей. В иллюминатор на вас смотрит огромная планета и всё, что создалось на ней – не поднимается выше стратосферы. Что касается женщины, то как бы это ужасно не звучало, вам не следует приближаться к ней слишком уж близко. Неизбежно – растворение в ней. А между тем, она полюбила в вас совсем не придаточность, а возможно нечто, что не она сама. Любовь, в сущности – это единственное лекарство против презрения к самому себе. А ненависть к людям – обязательно зарождает самолюбие. Простите, я, наверное, слишком уже выпил – закончил монолог мужчина.
- Нет, что вы! За свою практику бармена, я впервые встречаю такого трезвого собеседника, сколько бы вы уже не выпили.
- Ещё раз спасибо вам. Вы очень любезны. Я, пожалуй, ещё закурю, а то моя сигара совсем потухла.
Мужчина не успел поднести зажигалку к кончику сигары, как вдруг напрягся и прислушался. В тишине запиликал звонок мобильного телефона.
- О, чёрт, кто это решил мне позвонить? – спросил мужчина и, спустившись с высокого табурета, направился к своему пальто. Около двух минут, он с кем-то оживлённо разговаривал, а потом, опустив обратно в карман пальто телефон – вернулся к стойке.
- Звонила моя дочь. Она прилетела ко мне на Рождество, что само по себе удивительно. И спросила, где меня можно найти. Я жду её здесь. А пока – я таки закурю.
- У вас есть дочь? Значит у вас, всё-таки была семья?
- Я ведь не говорил, что не было. Была.
- Мне бы стоило догадаться. У вас колоссальный опыт в общении с женщинами. И всё-таки ни одна вас не удержала?
- Именно потому, что – пытались удержать – улыбнулся мужчина.
В тишине, которая образовалась в паузе, раздался жужжащий звук и бармен извлёк из кармана брюк мобильный телефон.
- Ого – отозвался бармен – девушка, о которой мы столько здесь говорили, с минуты на минуту будет здесь. Она приехала? – спросил сам себя он.
Он несколько минут стоял в растерянности и потом, словно опомнившись, обратился к мужчине:
- Простите, но мне нужно будет сейчас же закрыть заведение. Иначе не избежать очередного скандала. Вы понимаете? Извините, что так вышло, но…. У меня ничего не готов к Рождеству!
- Что вы – грустно произнёс мужчина – я всё прекрасно понимаю. К тому же, я тоже не буду один в этот праздник.
Мужчина крепко пожал руку бармену и, одевшись, рассчитался с ним за выпитое.
Звякнул дверной колокольчик и собеседник вышел шатающейся походкой. Бармен оглядел помещение и принялся хаотично собирать свои личные вещи. Его движения были так невнимательны, что он неосторожно задел бокал и тот громко разбился. Достав из подсобного помещения предметы для уборки, он взялся собирать стекло, то и дело, наступая не него. Пока он занимался всем этим, снова звякнул знакомый колокольчик и он услышал любимый голос своей девушки.
- Эй, ты где? – радостно воскликнула она. – Я уже здесь!
Появилась взлохмаченная голова бармена из-за стойки.
- Я тоже зде…. – он остановился на последнем слове и стал абсолютно недвижим. Застыл на месте.
- Познакомься, это мой отец – сказала девушка, показывая на мужчину, который широкими от удивления, но охмелевшими глазами, смотрел на бармена, с которым несколько минут назад говорил о женщинах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233455
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 14.11.2014
Мы все здесь ангелы с одним крылом,
И то изломано да искалечено.
У нас внутри – незаживим разлом:
Мы добродетельны, горя запретным злом,
И оком Ада наши души мечены.
На осуждение себя обречены,
Душа и сердце – вечно поле боя.
Сквозь пыл страстей, неистовство войны
Мы безоружными пройти должны
И, победив себя, спасти в себе героя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536895
дата надходження 14.11.2014
дата закладки 14.11.2014
Свет, проплывающий мимо…
То, что мы ищем – незримо,
То, что мы знаем – забыто,
То, что храним мы – разбито.
Бескрылые ангелы тьмы,
Вестники ранней зимы,
Безымянные дети беды –
На камнях засеваем цветы…
Глубок проникающий взгляд –
С вопросом смотря на закат,
Поем переливами птиц,
Греемся пеплом страниц.
Танцуя на мокром песке,
Молимся деве-тоске,
Зная, что будет потом,
Крепко забудемся сном,
Где душ хрусталь не разбит –
Сплавлен в цветной монолит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536646
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
Не знаю, як це видається збоку –
Напевне, безпорадним і смішним.
Так хочеться, немовби ненароком
Торкнутись ніжно Вашої руки.
Поглянути у Ваші добрі очі
І не побачить осуду у них…
Що нам майбутнє, друже, напророчить,
Як нинішнє – у німбі сивини?
На теплий подих серце стрепенулось…
Та знаю – до віщунки не ходи –
Цей погляд, ця постава й тихий голос
Розвіються із часом, наче дим.
Тому собі на горло наступаю,
Не звиклий звітувать ні перед ким.
Хоч не боюсь ні пекла, ані раю,
Та … не торкнуся Вашої руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536376
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Щось із старої мушлі...
[b][i]Я бреду по озябшему лесу,
Обветшалой и грустной листве
И любви недопетую песню
Пою молча, не внемля молве.
Вот и речка. Два берега сонных...
Ты на том, я – на сем берегу.
Там вода – цвет очей твоих томных,
В своей памяти их берегу.
И два берега те – наши судьбы –
Сплетены рукотворным мостом.
Им в горячем объятьи уснуть бы
До весны воскрешающим сном!
Впереди еще стужи и вьюги,
Лед скует воды тайную гладь,
И зима для тоски, для подруги
Возведет небывалую гать.
И уснут... и дубравы, и веси.
И зима, сон творя без конца
И вторя колыбельную песню,
Убаюкает наши сердца...
*
...В зимней дреме весны пробужденье
Я предвижу. И – в сердце ношу
Любви старой второе рожденье!..
Хоть тебе я о нем не скажу.[/i]
[/b]
31.10.1987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536373
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Джерело натхнення – вірш Діми Маріна
м б ж в
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535803
Я вірю в любов,
Яка не влаштовує допит…
Не та, що на арфі мені під вікном виграє…
В ту щиру любов,що на здачу нічого не просить…
А так безкорисно…
до цента усе віддає…
Я вірю у дружбу,
Яка не притисне до стінки…
Межу не зруйнує, між тим, де твоє… і моє…
Я вірю у дружбу,в якої - всі різні відтінки…
І кожен із них неповторним
для тебе стає…
Я вірю у те, що усе –
До останнього цента…
А те,що було… тільки збіги обставин трагічні…
І поки я вірю у це хоч на долю процента…
Самотність щезає…
і проліски квітнуть у січні…
А завтра – хоч з моста у воду…
А хочеш – до дна…
Чолом в ополонку… ще краще – в канави стічні…
Сьогодні читай мені... про те… що Любов – жива…
Що смерті – немає………..
і ми… будем жити………..
………………………. вічно…….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536282
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
По роду и виду - деталь - не сложна.
Но если подкрасться фронтально.
То в каше мишеней деталь, лишь, важна,
Неся свой прицел фатально.
По сути и стилю - масштаб - не предел.
Но коль размозжиться в атом.
Масштабность предельно отыщет удел
В курке спусковом нажатом.
В деталях масштаба затерян привет,
Мной сосланный в Душу Сибири.
В масштабе деталям положен рассвет
И мирные ядра-гири.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536258
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Город не спасет от одиночества,
Лишь его умножит во сто крат…
Что подать тебе, Судьба Высочество,
Чтобы ты мой мир не превратила в ад?
Всё тебе: и павлинии перья,
Манускрипты неизданных книг;
Письма, что под моей дверью
Зеркальный оставил двойник;
Огонь непослушный в камине,
От врат и часовен ключи;
Зной в вечных розах пустыни,
Солдат побежденных мечи,
Что были трофеем когда-то
С историей стертой войны;
Солнце из белого злата,
Блики на гребне волны…
А взамен что? Нотные партии,
Где каждый второй такт пуст.
И маска божественной статуи
С надменностью каменных уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536217
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Крізь офісне мито, вуличне сито,
Повз вікна, змордованих меблями хат...
Обабіч коліс, що туркочуть сердито
Нишкає тишком службовий Пілат.
У містику парків, вулики статків,
У зойки-обійми намагнічених зон...
На кухні-покої Сізіфових спадків
Черговий Іуда веде легіон.
Між брудом і жалом, гонінь ідеалом,
Між цвинтарем втіх і кварталом спокус...
По вимозі, виклику, сліз ритуалом
Бинтує поразки дільничний Ісус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536086
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2014
Звонком внезапным растревоженная ночь,
Скулила от обиды тонко, по-щенячьи.
Не зная как обиду можно превозмочь,
Любовь по-детски начинала нудно клянчить:
А ты могла б... Могла ответить на звонок,
Ведь ты ждала его необъяснимо долго.
А, может быть, он просто позвонить не мог?
А ты подушкой телефон накрыла гордо.
И что теперь? Бессонницу назад позвать,
Чтоб не было тебе до боли одиноко?
Как жаль: ты научилась не любить, а ждать
И научилась не прощать до слёз, жестоко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536021
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
А может ты последняя любовь?
И я хотел отдать все без остатка.
Хотел тебя укутать теплотой,
В твой сон ночами приходить украдкой.
Дарить цветы, охапками весной,
И баловать ромашками с полей.
Не сомневаться , что я только твой,
И что бы ты всегда была моей.
Но, может быть я что то упустил,
А, может что то лишнее сказал.
Или тебе вдруг не хватило сил,
Закончить прежней жизни сериал.
А может быть привычнее давно,
Ложиться в не согретую постель,
Спокойно пить с подругами вино,
И чувства, бурей не срывать с петель.
Увы , ты не сумела распознать,
Полета не истраченной души,
Ты с ней хотела просто поиграть?
Не надо так! На место положи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536022
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Чаша бездействия краем полна.
Треснутый лоб - не сирена для паники.
Крошит виски эгрегора волна.
Вышли на нерест босые Титаники.
Дикость раздета в кулачных боях
По обе стороны случая.
Сходства не найдено в сытых вождях.
Разве что пасть могучая.
Скомканы рты полуязвенным приступом.
Сгорблены лица, сутулы шаги...
За горизонтом, за дверью, за выступом...
В каждой пылинке - беды очаги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535882
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Я чувствую сквозь время и пространство
К моей душе касание твоей...
Приходишь ты с завидным постоянством
С бессонницею летних миражей...
Вселенная мала для нас двоих,
Когда и души наши безграничны.
Преград в пространстве нету никаких,
Когда друг другу мы не безразличны...
А души все любви с надеждой ждут
Сплетения судьбы, наверно, зная.
А без любви, им не найти приют,
И не вкусить плодов земного рая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535666
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 09.11.2014
Разум всё больше пленяет
Зависти темная страсть…
Богу подобно играет,
Смог мою Музу украсть.
Пишется пресно, бесцветно,
Хаос, бессмысленный вздор.
Сотни молитв безответны,
В снах – его смех, дерзкий взор…
В нотах его – жизни пенье,
С ним говорят небеса.
Я – одержим наважденьем,
Слепит безумье глаза…
Чтоб сочинять совершенно,
Я отрекаюсь от благ.
Этот талант, он священный,
А для него – как пустяк.
В жертву, не ради забавы,
Жег я свой собственный труд.
Ветви лавровые славы
В чьей-то тени не цветут…
Жребий сей – счастья лишенный,
Дар мой – лишь дым от огня.
Лживы Вселенной законы –
Ангел покинул меня…
Враг отравляет искусство,
Непозволимо простить…
Музыку хуже кощунства
Праздность способна губить.
Мне не слышны скрипок трели…
Можно ль злым сердцем творить?
«За вдохновенье, Сальери!».
Час за фортуну платить.
Целью великой оправдан –
Я ведь гармонии сын…
Гений, злодей – так ли вправду
Может быть только один?…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528827
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 08.11.2014
Не спасай меня от себя -
Не лукавствуй.
Переулок мой обходя,
Не во власти
Отпустить любовь ты свою
Прочь, на волю.
Знаешь, я до сих пор храню
Письма. Помню
Первой встречи улыбку, взгляд,
Шёпот: Здравствуй.
И не надо меня спасать -
Не лукавствуй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535495
дата надходження 08.11.2014
дата закладки 08.11.2014
п. 6 Между Криминалом и Законом - заключались Браки. Я - один из этих детей.
__________________________________________________
Достав инсулиновый шприц, он одним движением снёс остроконечную часть ампулы, где болталась прозрачная вода для инъекций, и бросил в неё кусочек отвердевшего героина. Щёлкнула зажигалка и героин стал растворяться в жидкости, пока полностью не растворился и не закрасил жидкость в свой желтоватый цвет. Инсулиновая игла – не оставляла заметного следа от укола и была отличным средством, чтобы проникнуть в еле заметную вену на руке. И…
Наркотик, что-то менял в его жизни. Восприятие окружающего мира становилось более выносимым. Сигарета таяла и почти обжигала пальцы, но даже это можно вытерпеть. Другое дело – мир вокруг. Мир, в котором ни одно удовольствие не доставалось с такой же лёгкостью, ничего не гарантировало такой же притягательной систематичности.
Но в этот раз, кажется, было больше, чем нужно. В затылке появился ощутимый холодок. «- Думать только о хорошем» - сказал он себе. Что было хорошего в его жизни? Что?
Героин. Удачная покупка за меньшую стоимость, чем на чёрном рынке.
«… я часто виню во всём государство. Разве всё начиналось с него? Или быть может – с банального лозунга, который с детства западает в память? «Государству важен – каждый его гражданин!» - кто мне сказал тогда, что за этим стоит всё то, что никогда не стояло за ним? Я – переходил дорогу на зелёный свет. Был достаточно самолюбив, чтобы быть на хорошем счету в школе. В половом отношении, я созрел, как и все остальные. Что я делал не так, чтобы в конечном итоге – выпасть из общей колоды разномастной породы современников?
Я часто смотрю в след своему соседу, который считается – успешным человеком. Этот бизнесмен, от которого несколько торговок продают нижнее женское бельё, абсолютно пуст во всех остальных направлениях. Для него не существует ни латыни, ни Августа, ни Фридриха Второго, но при этом всём – он общественно признан, как личность. Он не нарушает Закон, за исключением того, что утаивает доход и платит Единый Налог на прибыль. Он, видимо, достаточно хитёр, для этого. Он трахает целое государство и только налоговый инспектор не знает этого официально. Кто из девок не сядет с ним в автомобиль стоимостью в сорок тысяч американских долларов? А кто из них пойдёт со мной по холодной зимней улице? Пешком.
Женские глаза, которые рыдают от банальной голливудской драмы, не выискивают меня среди толпы «неудачников» ходящих пешком. Скольких из них, я провёл взглядом? Сколько из них, я мог бы полноценно любить?
Будь всё иначе… я ведь существо полное неординарных идей. Я – чёртов романтик. Безразличные глаза чиновников, мусорская алчность и постаревшие руки моей матери – вот образы моей жизни, которые никогда не освещались проблесками надежды. Ничего из этого, я не могу изменить. Зато, я в состоянии современности – вполне могу порезать молочный завод, где-нибудь в далёкой области, на металл и толкнуть его вместе с рабочими местами – куда-нибудь в Турцию. Наверное, ещё бы мог стать сраным посредником между «арендатором» и «съёмщиком», и зарабатывать на ничтожной наличности последних скоплений, какого-то крестьянина из провинции.
Почему, я этого не делаю?
Авто за сорок тысяч, да нагловатый вид – что ещё нужно, чтобы окружить себя стаей девок? Чтобы однажды, устать от протянутых в приветствии рук с лицемерным уважением-завистью. Когда женщина спросит у мужчины – «откуда у тебя тачка за сорок штук?», «не моя ли безработная мать – должна благодарить тебя за проданный на металл завод?». Никто не спросит. Но все хотят справедливости. Все кухонные разговоры – упираются в общий беспредел, к которому, конечно, они сами не имеют отношения.
Может мой наркопротест, моё самоуничтожение, моя поддержка чёрного рынка наркоторговли – и есть выражение меня самого. Пионерское – «всегда готов», теперь готово к существованию на зло.
Я часто представляю себя стоящим посреди невероятно-огромного зала Суда, где присутствует всё человечество и готово выслушать моё мнение. Я бы рекомендовал им запастись едой – я буду долго говорить.
«- Когда ЗНАНИЕ будет ценностью? – бросил бы я им гневно – когда торговец прекратит торговать всем остальным, кроме женского белья? Когда Женщина – станет выбирать Лучшего из Мужчин, основываясь не на том, что может сделать с её нежными руками ручная мойка посуды, а на том, что является в нём вечного!»
… но я ничего не изменю. Я не стою в огромном зале общечеловеческого Суда. Я сижу в грязном чужом подъезде с инсулиновым шприцом в ладони. Против подобных мне – стоит империя лжи, которая называет нас – просто наркоманами, у которых не хватает ума жить иначе. И каждый слушающий – считает, что он умнее нас. Знает ли он истинную природу моего наркопротеста? Смотрел ли он в след – порядочным гражданам, достаток, которых основан на том же обмане целой страны, как это делаю я?
Пожилая консьержка подошла ко мне. С ненавистью дёрнула меня за ворот и закричала:
- Хватит здесь колоться в подъезде! Каждый день люди видят этот срам на лестнице! Когда это прекратится?!
И я отвечу ей:
- Пусть люди видят это. Может тем скорее зададутся вопросом и целью - ПОНЯТЬ нас… Мы – не моральные уроды. Мы – просто не умеем торговать женским бельём…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231788
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 07.11.2014
п. 5 Мы должны быть вместе.
____________________________________
из интервью судебного психиатра:
«- … понять человека, который становится заложником чувств и в вакууме социального безразличия переходит логическую грань? Конечно можно. Но официально вам никто в этом не сознается. Иначе нам бы пришлось «понять» и убийц, и суицидников и серийных маньяков. Но сегодня, единственный способ с ними бороться – это рассматривать их поступки, через толстый переплёт Уголовного Кодекса… не более, понимаете? Одеть на ту же любовь – намордник…. У кого это получится? »
Их отношения оборвали финишную ленту так же странно, как и начали свой бег. Поставщики чувства явно схитрили, обещая длительное хранение. И теперь он страстно просил последней встречи. Одной встречи, после которой он готов прекратить существование совместного «мы», готов согласиться с дальнейшей жизнью, где уже никогда их не будет вместе. Она медленно поддавалась уговорам и постепенно его настойчивость взяла верх над суммой предыдущих отказов. Она ответила – «да» и начала собираться, споймав себя на мысли, что одевается с такой же тщательностью, как это было при первых свиданиях.
Подъехав к месту встречи на тридцать минут раньше, он наблюдал за прохожими. Заведённый автомобиль тихо глотал топливо. Зимнее утро оказалось необычайно солнечным и ясным. С крыш высотных домов медленно сползало солнце. Через некоторое время, первый луч скользнул в салон авто. Девушка должна была вот-вот появиться, и он ощутил, как его колючее сердце начало гулко втягивать в себя всё больше и больше крови. Чувство чего-то невозвратного бросило его в жар, но, не смотря на это, внешне это ничем не выражалось. Только дрожь указательного пальца, который был расслаблен, в отличие от остальных обхвативших руль, заметно вздрагивал.
Безошибочно почувствовав её среди многолюдной улицы, молодой человек щёлкнул замком пассажирской двери.
Она громко хлопнула этой дверью и села в автомобиль. Около минуты они ничего друг другу не говорили. Затем твердо, для себя что-то решив, она повернула свою белокурую головку к нему и вызывающе бросила:
- Что означает твоя – «последняя встреча»?
Но он видимо не собирался отвечать, а просто повернул в замке ключ и автомобиль дёрнулся, медленно скатываясь на проезжую часть дороги.
- Если ты не желаешь отвечать – тогда останови машину, потому что я не понимаю: зачем нужна эта встреча?
- Я хочу показать тебе одно место – тихо ответил он.
Автомобиль начал набирать скорость.
- Ты стал какой-то сентиментальный…. Когда мы познакомились – я решила, что если в этом задерганном мире и остались мужчины, то ты – один из этой Красной Книги. Теперь, я так не думаю. Их, кажется, совсем нет.
- Не буду спорить. Возможно, ты права.
- Так просто согласился? Это на тебя не похоже. У тебя всё в порядке? Обычно ты стоишь за своих собратьев до победного конца, а здесь…. Я бы даже сказала – предательство… – улыбнулась иронично девушка.
- Предательство – повторил он за ней.
- Я встречала недавно подружку одного из твоих друзей. Мы как-то случайно пересеклись, даже не помню где. Она считает тебя сущим злом. Ха-ха. Я сразу вспомнила, что именно это мне и нравилось в тебе с самого начала. Все девушки и жёны твоих друзей – никак не могут смириться с тем, что там, где появляешься ты – их «милые мужчины» пропадают на несколько суток, не отвечают на звонки или являются домой с подозрительно красными глазами. Если в их семьях что-либо не ладится – они не устают вспоминать тебя. Но что странно, никто из мужчин таким же образом не влиял на тебя. Ты и сам умел исчезать на несколько недель, даже не соизволив предупредить об этом меня.
- Мужчины сами создают себе таких женщин. Я здесь не причём.
- Ты никогда – «не причём», знаю.
- Ну вот.
- «Ну вот» - передразнила недовольно девушка – знаешь, я не жалею о том, что наши отношения пришли к логическому завершению. Тебя невозможно изменить, тебе невозможно что-то доказать, ты просто живёшь в своём мире, о котором никто не знает. Терпеть это всё – очень глупо. Целых три года, я переходила от восхищения тобою – к невыносимой ненависти. Никогда не знать, каким ты будешь завтра, послезавтра…. Понимаешь?
- Нет.
- Конечно – «нет»! Идиотский ответ в твоём репертуаре…. Мы едем за город? Почему?
- Увидишь.
- А вдруг, я не хочу?! – крикнула она – моё мнение не нужно спрашивать?! Как обычно?! И не набирай так скорость – ты знаешь, что мне становится страшно!
- Ты со мной….
- Вот именно! Я – с тобой! Потому мне и страшно! Дурак! Сбрось скорость!
Но автомобиль решительно не подчинялся требованиям её голоса. Стрелка спидометра – ползла вверх, а затем начала опускаться вниз по красной полосе большой скорости.
160 км/ч.
- Мне нужен был властный, жёсткий мужчина, которым ты вначале и казался. Что потом произошло? Откуда взялся этот молчаливый, угрюмый и поддавшийся лирике идиот? Может быть, поэтому я и потеряла к тебе интерес.
- Я допустил глупость. Это – любовь.
- Любовь? Не смеши меня! Ты просто вводил меня в заблуждение на протяжении длительного времени, а потом стал самим собою….
180 км/ч.
- …быть с человеком, который манипулирует людьми согласно своей безумной философии хищника – а затем начинает проникаться пониманием к ромео-джульетовским трагедиям… Бред! Сколько я потеряла времени!
- Потеряла? А все эти слова – ночью? Время, в котором каждая минута хотела нашего «мы»? Это было ошибкой?
- Выходит – да, дорогой.
200 км/ч.
- Если ты решил, что я сейчас в испуге перед скоростью, брошусь тебе на шею – можешь оставить свою глупую затею. Не зли меня!
Автомобиль по-кошачьи прижался к дороге и нёсся.
- Мы должны быть вместе – произнёс тихо мужчина.
- Нет! Ты – мне не нужен. Нас – больше нет! Ты для этого уговорил меня встретиться с тобой? Какая я дура, как я могла согласиться?!
- Я не смогу без тебя.
- Сможешь… старайся…
230 км/ч.
Скользкая дорога. Солнце взобралось уже довольно высоко. Мужчина резко дёрнул руль в сторону и автомобиль, сбив на своём пути дорожное ограждение, врезался в замёршую землю и начал безвольно нестись к старым голым деревьям. Зацепившись передним колесом за препятствие, машина взлетела и сделав несколько переворотов глухо ударилась крышей в дерево. Дремавшие птицы вспорхнули в небо и закружили над местом, где всё произошло. Снег, который в результате удара слетел с дерева, ещё не успев лечь на землю – превратился в капли дождя от мощного взрыва.
Выжила только любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231314
дата надходження 26.12.2010
дата закладки 07.11.2014
Давай на минуту представим, что стали свободными,
Как будто не ждет меня муж, тебя дома жена.
Сожмем в кулаках обручальные кольца холодные…
Сегодня тебе, лишь тебе я безумно верна…
И времени пульс на запястьях моих остановится,
Оставив за гранью сознательность падшей души.
Чтоб я не смогла передумать, смутиться, опомниться…
Чтоб ты был со мной, никуда уходить не спешил…
И чувства смешаются пагубно грешными красками
В палитру запретную, будто рукою Дали.
Я буду шептать твое имя словами напрасными,
Но, так и не смея, сказать тебе слов о любви…
Мы встретимся раз, лишь единственный раз в невесомости…
Под куполом неба, в греховном безоблачном сне.
И пусть я неверная, пусть для кого-то - бессовестна.
Но с этого сна просыпаться не хочется мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535432
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Над озером моей печали всегда найду прореху в синих облаках,..
А на закате оно ловит раскаленный шар,величиною с медный таз...
В том озере моей печали такая теплая всегда вода,..но глубоко,..не видно берега напротив,..не достать и дна...
Я знаю место мелкое одно(секретное,..мое),..куда впадает и ручей из грез,..и по нему дорогу узнаю...
Ручей журчит,как каблучок из хрусталя,..и манит за собой,..и медленно течет...
И подхожу туда я с трепетом в душе,..без камешек в карманах...
Из дырочек все выпали,..их по дороге растеряла...
Там круг не расплывется вширь,..и не поскачет камень...Уйдет на самое... на дно...
Ладошкой радость расплещу в воде,..и всю до капельки отдам...
Еще в сердечке поищу,..и разделю опять напополам...
Источник радости храню,..и бьет она ключом безбрежным...
И утоляет самую глубокую печаль...
И станет озеро и не печальным ... грустно - нежным...
И сколько захочу ему тепла и радости своей отдам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535327
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
Когда пороли все пароли,
И шилом память прошивали,
Тогда рингтон на мотороле
Мотив утюжил - трали-вали...
Винда закатом отгорала,
Гудел натружено процессор.
Меча союзник и орала
Поил кагором поэтессу.
Порхали птички и стрекозы,
Весна очнулась от наркоза,
Сосед для будущей глюкозы
Свой виноградник занавозил.
Я сквернословил, пахло скверно.
Над сквером сфера голубела.
Либидо медленно и верно
Над телом юным задубело.
Играли роли лицедеи.
От ласк моих росли надои.
Попы крестились и злодеи,
Козлы питались лебедою.
Природа сочно зеленела.
Дожди созрели пополудни.
За неименьем больше дела
Чихал далекий гром простудно.
Девица пьяная икала.
Искомых слов скакали звуки.
Печаль в душе не умолкала,
И комары кусали, суки.
На обнаженную натуру
В окно глядел платан подросток,
Сквозняк листал макулатуру.
Все разрешилось очень просто -
В моем пространстве эфемерном
Росли стихи, как мухоморы.
Чтоб вы их приняли на веру,
А не читали для уморы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535285
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2014
Как кошке с мышкой всласть...А мне с тобой наскучило играть словами...
Все мышки на виду впервые,..и выстроились в стройный ряд...
И глазки строить тоже надоело,и делать умное лицо,..и слышать бред не мальчика в коротеньких штанах...
И не горит лицо от нетерпения,..не ускользает больше из под ног земля,с ушей лапша вдруг соскользнула...
И просветление само собой пришло...
Синица все же понадежней,чем журавль,что раньше осени слетел с гнезда не своего,..чужого...
Ровнее,..не споткнешься,..без бугров земля в саду и в огороде стала,..лужайку покосить пришла пора...
Так много красивее,..и спокойней,..лучше,..и без кудесника крота...
Ничего личного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535206
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 06.11.2014
Я приду, коль меня позовёшь,
Если жить без меня, вдруг, не сможешь
И потерю почувствуешь кожей,
Будто вышел из дома под дождь…
Я приду, боль ведь надо унять,
Ну нельзя же терпеть стольки боли...
Звать меня я тебя не неволю,
Но... прислушиваюсь опять...
05.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534794
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 05.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.11.2014
Пооббито усоп мой порог
У Твоей проходной двери...
И слащавого дня монолог
Укротили спецы-фонари.
Истлевал мой домашний хлеб
На народных Твоих полях...
Запрягала зарница свой кеб
Для девицы-луны на нулях...
Поредел травоядный мой лес
Без охраны Твоих волков...
В сущей чудной стране из чудес
Не сыскать двух таких дураков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534660
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 04.11.2014
Оплошал статистический гений...
Ни мохнатых китов, ни забвений...
Гениальна статистика зрений -
Так мелки силуэты крушений.
И улыбка у куцого подвига сжата...
И почто ей седло, если грива крылата?
Неподвижно сжимается нерв акробата.
Он под купол... К ногам... Никакого диктата.
Широко текут мысли, но вредно...
И вписалось страдание бледно.
И расстрелян луною победно
День, сбежавший с кастрюли бесследно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534477
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
Не жду ответа на свои слова
Не жду звонка и не желаю встречи
Не давит расставанье мне на плечи
Я, как и прежде, вопреки жива
А осень ободрала листья …
С кожей
С моей, казалось, каменной души…
Ты не старайся, в трубку не дыши-
Теперь ты мне никто, простой прохожий,
Случайно заглянувший в хмурый день
На огонек несбывшейся надежды…
…И пали на пол мысли и одежды
И так неистово цвела в саду сирень…
И ветер за окном шумел как море
И ты был нежен, ты был только мой…
Вот утро…
И тебе пора домой…
…Пережила тогда я это горе…
Ты не звони мне,
в трубку не дыши…
Не трогай душу- больше нет души…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534333
дата надходження 03.11.2014
дата закладки 03.11.2014
когда судьбе вконец не рад,
ищи случайный детский взгляд...
печаль уйдёт сама собой,
но не случайно -
Ангел твой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534154
дата надходження 02.11.2014
дата закладки 02.11.2014
- Ты колдунья моя!
Так ты в шутку меня называешь,
опускаясь в хмельной аромат ещё влажных волос ...
вереница минут ... И ты смело меня обнимаешь,
увлекая в страну из желаний и сказочных грёз ...
Твои руки давно в совершенстве владеют игрой
инструмента, название которому - женское сердце,
я ещё не пьяна, но уже наслаждаюсь тобой,
я ещё не нага, но уже так мечтаю раздеться ...
Сколько раз твои сильные пальцы спускаются вниз,
открывая дорогу губам, под которыми тело
отдаёт свой нежнейший цветок - твой любимый каприз ...
и дрожат лепестки под огнём, накалясь до предела ...
От безумной горячки твоих голодающих сил,
жгучей жаждой становятся коротко-грубые ласки,
я еще не сгораю, но ты меня всю истомил ,
я ещё не слаба, но готова к блаженной развязке ...
Твои, полные власти глаза, вдруг блеснут в темноте
и вонзается вмиг с вожделением орудие пытки -
это сладкая месть за твои ожидания в мечте,
это вязкая боль за сомнения мои и ошибки ...
- Ты колдунья моя ....,
в неге шепчет расслабленный ум ...
Улыбаюсь во тьме и ты чувствуешь эту улыбку ...
- Я колдунья твоя ..., но и ты несомненно - колдун!
я прощаю тебе - и сожжение и сладкую пытку ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533897
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014
[i]dum spiro, spero ... пока дышу, надеюсь ...
пока живу, шептать тебе не перестану,
ты знаешь - я вынослива, как вереск,
и медоносный эль в шотландской ванне
не опьянит с такой разящей силой
вишнёвых губ и бронзового ветра,
ты помнишь, как однажды я спросила,
а сколько между нами километров?...
dum spiro, spero ... пока дышу, надеюсь ...
пока язык танцует в лёгких строчках
под тёплым нёбом и лепечет прелесть
мук, данных свыше, шелковистой мочке,
а та - пунцово скрыв своё желание,
оставит звук кусочком карамели,
ты вспомни, как однажды я призналась,
что нравится мне слаще и сильнее ...
dum spiro, spero ... пока дышу, надеюсь ...
прижаться нежно-нежно к твоей мощи,
ласкаясь, перешёптываясь, греясь,
в одной лишь нашей дикой, пьяной роще,
где только тени счастья бродят рядом
свидетелями частых поцелуев ...
ты знаешь, что желанней рук и взглядов?
сказать тебе дыханием - люблю я ..
dum spiro, spero ...[/i]
dum spiro, spero (лат) пока дышу, надеюсь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533961
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014
Ветер, сметающий листья
С камня разрушенных плит,
Русло реки пересохшей
И обвалившийся мост.
Всё пленено сном печали,
И даже время безвластно,
Вечная осень здесь правит,
Плачут дожди в тишине.
А на рассвете приходит,
Чьи глаза слепы, скрипач.
И, на краю замирая,
В шаге от бездны туманной,
Струны смычком оживляет,
Зыбкий тревожа покой.
Но, лишь покажется солнце,
Луч прикоснется к руинам –
Образ его растворится
Призраком в царстве забытом.
Будет звучать его музыка,
Реквием над пустотой,
Истинным чистым бессмертьем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533888
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014
[img]http://static.panoramio.com/photos/large/28492629.jpg[/img]
[i][b]Хризантема і сніг[/b][/i]
Дивлюся у вікно – кругом туман і сніг.
Все не логічно, все якось непевно…
І хто кого в цій білій битві переміг?
Чи поступився хто кому так щиро й чемно?
Дивлюся у вікно – уже надходить ніч...
І тут, ніби, нова спливає тема -
У білому полоні лише віч-на-віч
Холодний сніг і жовта хризантема
Дивлюся у вікно – в молочній пелені
Вогні проспектів і вітрини вулиць…
Дарує радість хризантема - не мені
Її ж бо обнімає сніг-прибулець.
Дивлюся у вікно – і дивовижий цвіт
Жовто-гарячим в білому палає
Це щира осінь шле останній свій привіт...
А хризантема на снігу так серце крає
Дивлюся у вікно – в усьому розмаїтті
Шекспіра згадую. Рядок на душу ліг -
«Сумніше повісті немає в світі…»
Ніж жовта хризантема й білий сніг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533763
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
Це коротке " пробач "
вже нічого не зможе змінити,
Не полагодить нам той
зруйнований сварками міст.
І бурхливий потік гірких сліз
не під силу спинити,
Не забути ніколи болючих
образ прикрий зміст.
Це нещасне " пробач "
не поверне солодке минуле:
де ще чорні коти не блукали
по нашій дорозі.
Ті часи, наче злякані пси,
по кутках дременули...
І ніякі слова відродити
кохання не взмозі.
Це отруйне " пробач "
із калюжі не зробить криницю,
бо напились із неї чужі,
а не мОї вуста.
Відпустила із рук я свою
волелюбну синицю...
Ти хоча б напиши мені
з клітки нової листа!..
Це зів'яле " пробач "
не загоїть обпечені рани.
Не поверне ті дні,
у які ти... про іншу не знав.
Лиш на мить... лиш на мить
би знеболило шрами...
Це жадане " пробач ",
яке ти мені так... й не сказав....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533751
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
еще один ролик вызвал определенные эмоции: http://www.lifeandstylemag.com/posts/this-video-of-a-homeless-man-sharing-his-food-will-change-the-way-you-think-44924
Сытый голодному не товарищ,
Он тебя не поймет,
И средь житейских бурь и пожарищ,
На помощь к тебе не придет.
Лишь тот, кто сам побывал не раз
В злыднях и нищете,
Руку протянет в тяжелый час,
Чтобы помочь тебе.
Поделится всем, что есть у него,
Отдаст последний кусок,
Хоть сам он нищ и совсем босой…
Да хранит его Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533684
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2014
Изгибом тонким лепестка
К тебе бы нынче прикоснуться
И с ароматами цветка
Тобою глубоко вдохнуться.
А нет, то лебедя крылом
Взметнуть.., от грусти оторваться.
В высоком небе голубом
Парить, тобою любоваться.
А если нет, то в листопад -
Резными листьями под ноги.
И пусть багряные шуршат,
Благословя твои дороги.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114112004273
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533643
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 31.10.2014
[b]Под впечатлением от стихотворения Lu57 «Или»[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533006
Или победитель,
Или побежден;
Или повелитель,
Или обречен.
Третьего не будет,
Свыше не дано.
Чтó налили в кубок –
Воду иль вино?
Или бить до смéрти,
Или исцелять.
Иль стоять на тверди,
Или в снах летать.
Только кто же сможет
Выбрать из двух зол,
Если душу гложет
Предков страх-орел?
Или судьбы схожи,
Или врозь навек.
Или ты сын Божий,
Или человек.
Что ты выбираешь
Положить на кóн?
Или отступаешь,
Или сквозь огонь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533518
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Как объяснить себе бездонность тех ночей ,
Которые, как сон горячечный уходят.
и выхода из страсти не находят,
Которой не бывало горячЕй.
И вместо бурных чувств, теперь обман,
Ночных фантазий, ярких эйфоричных.
Порой настолько сильно неприличных,
что застилает мозг сплошной туман.
И где же выход этих призрачных страстей,
Куда направить страстное желанье?
Любовникам нужны лишь обладанья,
Все получил, ушел и все о"кей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533523
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Тональность дней,что проживаем - выбираем сами...
Мы в них звучим,..как пожелаем,как хотим...
Друзей мы тоже сами выбираем,..как через сито,через душу их пересеваем,..
И только настоящими мы дорожим...
А незнакомцев...их так много,..все проходящие,..и на одно лицо...
У каждого из нас своя дорога...
Считаю,что и в этом - так крупно в жизни повезло!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533512
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Набивалась на ломтик приЛичного торта
Узкоглазая чья-то зависть.
Мол, она мастерица Заметного спорта
Из детдома Слепая НенАвисть...
Не с пустыми глазами явилась прелестница -
С пузырьками Сухого Позора.
Представлялась как Алчности первая крестница
И солистка Порочного Хора.
Я была не с ноги, но почти любознательна...
Без надрыва, ногтей и грима,
Подморгнув, как должнО, сногсшибательно,
Предложила Завидовать мимо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531505
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 29.10.2014
[i]Перебирая струны, пальцы в нежности клялись,
светились зовом бёдра под прозрачным пеньюаром,
манящий аромат бродил в пространстве будуара
и беспощадно сердце уносил в ночную высь ...,
в пьянящем предвкушении сладким мигом наслаждалось
расслабленное тело, уплывая в белый сон ...,
невинным, светлым ангелом она его касалась и
звёзды в руки сыпала , чтоб вечно был влюблён,
растаяло сияние в ладонях тёплых, щедрых,
в желании неистовства и живицей у ног, он
ей шептал так ласково, даря луну и небо,
и всей любовью страстною навечно занемог ...
он ощущал бордовый цвет сосков, налитых негой,
по перламутру тайн легко губами рисовал,
и став души художником, услышал стон ответа
о том, что так ещё никто ... её не целовал ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533325
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Когда душе уж незачем кричать,
Когда она уже шептать устала,
Явилась ты ,как новое начало,
Как дева, так хотящая зачать.
Вдохнув тебя единожды, случайно,
Я это больше выдохнуть не смог.
Открылась вновь большой вселенной тайна,
Которую хранил до время Бог.
И вот душа избитая очнулась,
Как долго в заточении была,
Во мне земная ось перевернулась,
А вдруг и ты меня сейчас нашла?
А вдруг и ты давно уже страдала,
Измученной , растерзанной душой?
Занозы без наркоза вынимала,
А мир вокруг жестокий и большой.
А вдруг и правда, это весть от Бога,
И нашим мукам просто вышел срок?
За то что мы смиренно и убого,
Хранили то , что кто то не сберег.
И может нам сейчас принять подарок,
И трепетно его в себе сберечь.
Пусть станет мир опять красив и ярок.
И роковых не будет больше встреч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533323
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Знаешь, ведь это прекрасно –
Видеть свободное небо,
Чувствовать ветер, навстречу
К солнцу протягивать руки…
Знаешь, ведь после нас тоже
Будут дожди проливные,
Яркие радуги – с них мы
Будем за всем наблюдать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533060
дата надходження 28.10.2014
дата закладки 28.10.2014
Уже сотни лет холода,
В тучах так редки просветы.
Гаснет немая звезда,
Падая в сердце планеты.
И тысячи лет дожди
Смывают с лица Земли
Память о человеке…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532581
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
В подвале дома одного,где скинут всякий хлам,в качалке-кресле старого страдает куколка Элизабет с фарфоровым лицом...
И локоны давно не чесаны,свисают до полА,..и пылью припорошена,от холода дрожит совсем нагА...
Беззвучно плачет брошенка и день и ночь,..погас и блеск в глазах,.. и поменяли они цвет...
Сквозняк хозяином гуляет по щелям,..поет по вечерам один и тот мотив сверчок...
Заботливый лишь паучок все паутинку тянет,вьет,.. в подарок шапочку и шаль на плечики,укрыть, он скоро скинет ей...
Забыта и покинута,..любимою была...И спать укладывали с колыбельной,на бочок,..и целовали алый ротик,белый лоб...
На ушко ей одной шептали девичий секрет так много лет...
Подруга куклы выросла сама,..вдруг позабыла для нее все нежные слова...
И появился тот,другой,..и обнимаются они всегда вечернею порой...
И все слова любви,прикосновения лишь для него...За что такое наказание для друга старого дано?...
И не поймет та кукла с человеческой душой: за что прогнали с сердца вон и с глаз долой?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532594
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Я ОТГРЫЗАЮ
НАШУ СТРАСТЬ
И РВУ ВОСПОМИНАНЬЯ
В КЛОЧЬЯ
В ЛЮБОВЬ
МНЕ БОЛЬШЕ
НЕ УПАСТЬ ! ! !
ЖИЗНЬ ПРЕВРАТИЛАСЬ
В ПОСЛЕ...СТРОЧЬЕ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532591
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
У Роуз был вычурный столик из Гордого Дуба,
Карта помоек Стокгольмского Барского Клуба,
Вилка для гольфа, бесенок за пазухой, доводы...
И голубой пеньюар на чьи-то соседские проводы.
Роуз жила не в себе по три дня, гуляя у смирного моря.
В волнах топила нужды якоря, с местоимением вздоря.
Там, где экватор созвездия жег, на склонном к утехам рассвете,
Роуз вязала мечты к облакам, не обязательно в цвете.
Каждый четверг Роуз шла на базар и продавала улыбки.
После шести и коробки конфет в гости ждала ошибки.
Роуз ходила во сне по пятам за домовенком Томом.
Кушала мантры, пила с родника, мир представляя гномом.
Тучу бродячих сюжетов зажгла великодушная Роуз.
Всех подкормила грудным ветерком, всякий уполз как полоз.
Но Роуз смахнула тоску со щеки, поджала пунцовые губы...
Уселась вынашивать драмы-катки за столик из Гордого Дуба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532506
дата надходження 26.10.2014
дата закладки 26.10.2014
Кто навстречу друг другу
Две судьбы вдруг толкает,
Те, по жизни которым
И встречаться б не надо?..
В центре тесного круга
Или, может быть, скраю
Там, в конце коридора...
Встрече той они рады.
Кто-то пишет сценарий
Этой встречи нежданной,
Всё продумано кем-то,
Прям от взгляда до жеста...
У окна столик в баре
И не занят, что странно.
Потерял кто-то ленту,
Покидая то место...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532449
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
А многим - выгодной, война то оказалась:
Фортуна - сильным, вдов - как листьев, сбыт кольчуг,
Деликатес - андреналиновая радость:
От сбитой дичи человеческой – салют.
А в теле - центров удовольствий – как созвездий.
То от пожаров прямо светятся-поют.
И от бомбёжных холодов – несутся к церкви,
Кому - к чертям сплыл опостывший пресный труд.
О дичи? Кто когда о ней особо парился?
Всегда – охотникам с поклонниками – звон.
И есть о чём «совсем серъезно грустно чатиться».
Война – всем охается дружно в унисон.
23.10.14 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532368
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 25.10.2014
На "Это неистребимо " Ірини Лівобережной
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529098
Мы от рождения, до тризны
Живем, огонь в душе храня...
И без него, как коммунизма,
Конечно б, не было меня.
Нет, я была бы , но другою.
Могла бы утром не вставать,
И распроклятою мукою,
Могла бы руки не марать.
До блеска натирать посуду?
Да нафига оно мне , блин.
И не хочу тортов на блюдо,
Во время ихних именин.
Я в чистом фартучке встречаю,
Гостей, совсем не для борщей.
Я щечки кремом натираю,
Конечно для других вещей.
Я нежно так гостям отвечу,
Что я сейчас любви хочу.
А если вы борща хотите,
Я Вас спокойно отпущу.
Уйдете , я и не замечу,
Кто носит что, во что одет.
Вот входит тот, кого я встречу!
Ну а до вас, мне дела нет.
Вот, он мне песню напевает,
О небо..сколько в нем тепла!...
Я про кастрюльки забываю...
Вот блин, любимую сожгла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532240
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 24.10.2014
[i]Мне к людям больше не вернуться,
Я - сердца своего вампир,
Глядящий с хохотом на мир
И сам бессильный улыбнуться.
Шарль Бодлер[/i]
Быть одиноким для меня – отрада,
Но это счастье, благо, не для всех.
Видавший тленность божеского града,
Я подарил злой вечности свой смех.
И я, вкусивший терпкий яд печали,
Дорогу к людям навсегда забыл.
Смотрящий слепо в поднебесья дали,
Я бездну ночи верно полюбил.
Живая память стала темной раной,
Ей не зажить, кровоточа, и мне,
С застывшим сердцем, молча, беспрестанно
Свои жечь грезы в ледяном огне.
Всегда искать среди седых руин
Былые сны, что спрятал душный ветер.
Зажав в руках увянувший жасмин,
Вас убеждать, что ум мой ясен, светел.
Мы – слишком разные, и в этом вся беда,
Я не похож на вас, ни на кого из вас:
Придворный шут-глупец, а вы же – господа,
Вы пьете слезы, что текли из моих глаз.
Пусть сладкая, но их смертельна соль,
Её отведав, сможете ль воскреснуть?
Я провожу вас в скорбную юдоль,
Где сожаленья будут не уместны.
И вы ни в чем меня не обвините,
Ведь сами шли на нежный зыбкий свет.
Кто я такой? Невольный тихий зритель.
Движенье губ. Но вот улыбки нет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532175
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 24.10.2014
[b]К[/b]аждый [b]О[/b]хотник [b]Ж[/b]елает[b]З[/b]нать[b]Г[/b]де[b]С[/b]идит [b]Ф[/b]азан…
[b]К[/b]расками осень раскрасила мир,
[b]О[/b]чень помпезный богатый ампир,
[b]Ж[/b]елтый опал и синий сапфир,
[b]З[/b]олотом землю покрыл ювелир,
[b]Г[/b]ромко сыграет партию лир
[b]С[/b]оло на листьях воздушный эфир,
[b]Ф[/b]лейта на нотах черкнула пунктир,
Осень для музы благой эликсир.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531912
дата надходження 23.10.2014
дата закладки 23.10.2014
Не завидуй тому, кто силен и богат,
за рассветом всегда наступает закат.
С этой жизнью короткою, равною вдоху,
Обращайся, как с данной тебе напрокат.
[img]http://cs411928.vk.me/v411928383/c83d/VrImc_y0QhQ.jpg[/img]
Ти не заздри тому, хто багатший від тебе,
За світанком прийде захід сонця на небі.
І життя, що як подих єдиний коротке,
Ти цінуй, поки в тобі іще є потреба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531772
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Цей Небачений шторм…
Я торкаюсь його віртуально…
І в очі дивлюся –
Нечуваним сотням Розлук…
І… всупереч Долі
На хвилях
Гойдаюсь Стобально…
І… всупереч Волі…
Твоїх я торкаюся рук…
Цей Небачений Шторм…
Нереально насправді красивий…
Хай лине ефіром
Протяжний пронизливий звук…
І… всупереч Долі
Ти будеш безмежно щасливий…
Може… всупереч Серцю…
І навіть… мільйонам розлук…
Один лише крок
Відділяє мене від безодні…
І хвиля потужна
У море відкрите несе…
Ти просто зігрій мої руки…
До болю холодні…
І я обіцяю цього не робити сьогодні…
Подумаю завтра…
………..про це………………….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531612
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Нет в мире виноватых без вины...
Друг друга так легко порой обидеть...
Мое ПРОСТИ на зеркале луны
Ты не могла сегодня не увидеть.
Ладошку прожигает капля слез...
Спазм холода сжимает вновь колени...
По золоту акаций и берез
Гоняю почерневший мячик тени.
Я знаю: эта нить еще тонка...
И каждый миг с тобой - как вновь пришедший...
Но почему-то снова жду звонка...
И вслушиваюсь в сердце, сумасшедший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531600
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
У коханням римовані
сни,
знову зірка упала...
так буває за крок до весни...
і за два до Купала...
Коли мало секунд і хвилин...
і слова наче крила...
бо сьогодні твій подих один,
це вже повні вітрила.
На чекання розтрачені дні,
аж ніяк не фіаско...
Твій незначущий посміх мені-
справжня казка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407422
дата надходження 09.03.2013
дата закладки 21.10.2014
И Ад в его глазах был безграничен –
Пугающе глубок и хаотичен,
Маня игрой кровавого огня.
Его слова – пьянящий сладкий яд,
Всевидящий и осторожный взгляд –
В нем гаснет небо и сиянье дня…
Но в сердце бури вечна тишина,
Так и его душа – не беспросветна.
Он как мгновенье стрáннейшего сна,
Его печаль остра и безответна.
И навсегда утеряны ключи
От его тайн – замки неразрушимы.
Но будет час, и в неземной ночи
Его загадки станут разрешимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531502
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
По нити, дрожащей и тонкой,
Некрепко продетой в иголку,
Которой шьет время, иду
Над бездною… Шепот прибоя
Поет полуслышно с мольбою,
Туман скроет брега черту.
Я – беспечный канатоходец,
Неведомый первопроходец,
И памяти тлеет фитиль.
Ветра легче вдруг станет душа,
С тишью в сердце, почти не дыша,
Я иду.
За тобой.
В темноту.
[i]Sur le fil*…[/i]
_________________
[i]* По нити (франц.).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531503
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Для Lu57 poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531289
Мне не уснуть порой до полуночи!..Сон не идет,..хоть плач,хоть кричи!..
Все успокоились,спят,..дышит дом тишиной...Я,как изгой...Снова мысли тревожат в ночи...
День разложила давно весь по полочкам,..весь по минутам,часам...
Нервы спокойны,дыхание ровное,..только нет сладости сна...
Шторы все наглухо плотно задвинуты,чтоб не смеялась Луна...
Что то тревожит и манит все мысли,..в прошлое,..хоть на чуть -чуть...
Я их гоню,отвлекаюсь неискренним,..иначе и до утра не заснуть...
От лица ЛГ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531307
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Отступят слезы без суда и следствия...
В кубле души в сезоне потепления
Командуют не окружные бедствия,
А_мурчики приватного значения.
Не требует вода вознаграждения
За данность быть каркасом и ядром.
Но с трепетной природой наводнения
Не справиться кувшином и ведром.
Обмотаны в снежище спицы-полюсы...
Болтается на них земного шар.
Потуже перехватим руки-поясы,
Ослабив ликвидации кошмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531230
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Не выбрать судьбы мне другой:
Из Леты испивший покой,
Я стану последней строкой,
Начертанной на облаках.
Голос мой – нить золотая,
Мысли же – хищная стая,
Ты полюбила, не зная,
Что гибель несу я в руках.
Запретно наше влеченье:
Хаос, таящий забвенье
Или грехов искупленье,
Я – ключ, открывающий Рай…
Но мне страшной силы не скрыть,
Что может светила затмить,
Один должен быть, так платить
И крест донести свой на край.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531247
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
Ти мене звАла, і ось, я до тебе прийшла...
Моя царівно, одягнена в чорне пальто.
Подихом вітру зітреш мені втому з чола,
Моя розрадо велична... А я тобі - хто?
Чом запросила мене погуляти в саду,
Гілкою яблуні стукнувши в шибку вікна?
Часу безцінного жменьку у тебе вкраду,
Сповідь послухай! Кому ж бо?... Коли я - одна.
Сяду під яблуню, дивлячись в зоряні очі.
Візьму в долоні пожовклі листочки з землі.
Все, що захочу, спитаю у Темної Ночі,
Відповідь гілля малюють на мокрому склі.
Там візерунки. А, може, й окремі слова...
Тільки на мові, яка вже давно загубилась.
Вітер так само мені щось завзято співа...
Мчала на приспів... Та так необачно спізнилась!..
Що ж... Не судилося. Я не сумую. О, ні!..
Ще погостюю у тебе, моя господине...
Тільки під ранок розчинюсь у дивному сні.
Може у ньому Прозріння до мене прилине...
20.10.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531134
дата надходження 20.10.2014
дата закладки 20.10.2014
От весьма учёных древних греков
Знаем мы, что испокон веков
Зубы защищали человеков
От врагов и всяких червяков…
Только зубы, как и всё, не вечны, -
Гробит их то соль, то алкоголь…
И терзает так бесчеловечно
Большинство людей зубная боль…
От неё не спрятаться, ребята,
Даже, если ты - молокосос…
А смешная средняя зарплата
В корне не решает сей вопрос…
Вследствие логических мышлений
Полагаю всё же - выход есть!
Отпрыски грядущих поколений
Будут по-другому пить и есть…
На Земле не хватит силы воли, -
Тут не стоит биться об заклад, -
Панацеей от зубастой боли
Может стать космический уклад:
На орбите нет микроволновки,
Не на чем там жарить шашлыки,
А без регулярной тренировки
Отмирают зубы и клыки…
Там запрещены ножи и вилки,
А тарелки только за бортом…
И настолько мягкие бутылки,
Что легко открыть беззубым ртом…
Для чего там зубы, в самом деле,
Если всё из тюбиков сосут?
А когда чего-то не доели,
Всё равно не надо мыть посуд…
Там конечно тоже не стерильно,
Но сквозь зубы на пол не плюют
И за разбитную говорильню
По зубам тебе не надают…
Без зубов ведут себя прилично,
Не за что прощения просить...
И затея вовсе не логична -
Яблочко чужое надкусить…
В общем, так - космические вахты
Мне теперь реально по плечу!
Решено: подамся в космонавты,
Вырву зуб и в космос полечу!
декабрь 11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=301599
дата надходження 22.12.2011
дата закладки 19.10.2014
«Весь світ – театр, а люди в нім актори», –
Так написав колись, Шекспір великий.
Вже п’ять віків з тих пір минає скоро.
Змінилось все, крім сцен багатоликих.
О, як натхненно «грають» кандидати!
(Відпочивають Ступка і Бенюк),
Бо так кортить пролізти в депутати,
Вхопить мандат до загребущих рук.
І вкотре, аплодуючи «артистам»,
Що обіцяють пенсії підняти,
Наслухавшись художнього їх «свисту»,
Покірно йдем за них голосувати.
Вони ж начеплять «Ролекси» на руки,
На родичів оформлять «Мерседеси»,
І забезпечать старість для онуків,
Забувши всі народні інтереси.
В «театрі» нашім ми десь на «гальорці».
Лиш глядачі, довірливі й пасивні,
«Актори» – на Мальдівах і Мальорці.
Ми – на грядках, електорат наївний.
Чи не пора вже й нам на «сцену» вийти
Масовкою у цій великій «п’єсі»?
Змінити «трупу» всю, і захистити
Самим свої законні інтереси!
2012 - 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530964
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 19.10.2014
Як же рясно посмiшок
твоїх,
Як же щемно вiд тепла
руки...
Я не вiрю що кохання -
грiх,
Людством
закарбований в зiрки.
Я не вiрю що слова це
тлiн,
Що бажання-мла
земних тривог, Бо колiн торкаючись
твоїх,
Я стаю величним наче
Бог.
Мiсяцем застигну над
вiкном,
Виверну навиворiт свiй
грим,
Тiльки б щастя
молодим вином,
Цiлу нiч лилось менi
мiж рим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281692
дата надходження 20.09.2011
дата закладки 19.10.2014
Ще кохай мене! Ще кохай,
Поки небо покрили зорі!
Не віддай мене! Не віддай
На перчено- самотнє горе.
Поки час іще, поки час
Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
Поміж нас уже, поміж нас
Причаїлась розлуки рана...
Забери мене, забери!..
Зацілуй, закохай до ранку!
До зорі кохай, до зорі,
До світання, як до останку.
Тож візьми мене, тож візьми,
Закохай у шаленстві ночі!..
Що в коханні не вічні ми-
Серце вірити все не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 19.10.2014
Не исчезай! Надежду подари,
Что будет встреча, снова до зари
Любовь ты будешь пить в моих объятьях!..
Не исчезай! Дай руку протяну,
И дотянусь до счастья, и усну
В дурмане цвета липы!.. Сбросив платье
Ты сладкая, как липовый дурман,
Как наважденье, как ночной обман,
Лежишь нагая в бледно-лунном свете,
И в утомлении дотронувшись рукой
До скрытых тайн, тревожа твой покой,
Я в исступленьи пью мгновенья эти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505266
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 19.10.2014
Цi вишуканi рухи,i манери,
гламурнi строфи,недосяжнi мрiї,..
Китайсьий iероглiф на шпалерi,
серьозний як твоi кохана вiї.
Мереживо зiрок на пiдвiконнi...
Бiля iкони свiчка..,наче ватра....
Ти стала трiшки ближчою сьогоднi,
але чи будеш знов такою завтра.
Вiдвертi сни зависли нерухомо,
над прiрвою свiдомостi i часу,
бо я хоч i талановитий Homo,
але навряд чи зможу стати асом.
Я тiльки тiнь,i тiльки нею буду,
яким би це невiддавало болем....
Коли свiтанок вилiзе на буду,
я власне розчинюсь над чистим полем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288609
дата надходження 25.10.2011
дата закладки 18.10.2014
Тишину нарушая дождем,
Напевом осеннего ветра,
Я теплой алмазной слезою
Все раны твои излечу.
Пообещай, что пойдем
Вместе по белому свету,
За безмятежной мечтою,
Следуя солнца лучу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530792
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 18.10.2014
Закута у відносність, нестримністю сповита,
Спрямована в нікуди, душа несамовита
Із вітерцем приблудним з міленьких літ змагалась.
В тривимірному фото загрузнути боялась.
Підвішена до неба, прищеплена до ґрунту,
Закублена в безмежжі анестезії й бунту,
Навполапки та навманя, мов неслухняне козеня,
Незримо мчала далі, згубивши дням педалі.
Спинилась на причалі, порахувала хвилі.
Примітила НептУна, що був саме при ділі.
Поцупила тризУба і навтьоки пустилась...
Якби не соц.кайдани, довіку б там лишилась!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521833
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 18.10.2014
Маленька, ходімо до парку,
Де осінь квітчасто цвіте,
Де літо пішло, і не парко,
Де листя спада золоте,
Де ми, наче діти, веселі,
У мріях проводили час...
Що був, наче наша оселя,
Приймаючи лагідно нас.
Ходімо, мала! Погуляєм
Стежками, що вкриті дощем,
Торішніх надій назбираєм,
І в хату назад принесем,
Надій, як загублені діти
Сидять що в пожовклій траві...
Ми ще, як раніше, любити
У змозі. І в серці живі
Ті сонячні дні, як гуляли,
Зігріті кохання теплом...
Гуляєм... І тепло нам стало,
Хоч літо давно відійшло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530668
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
А ныне каждый, как завистливый Сальери –
Убьет, чтоб демонов своих стенанья заглушить
(Утратить гения – невелика потеря).
И ждет, когда откроет вдохновенье двери,
Забыв о том, что Музы дар ведь нужно заслужить,
И лишь ее рука способна ним благословить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529218
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 17.10.2014
После прочтения "Осіння елегія" Нилы Волковой poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530466
Всю ночь лил дождь...Он слезы тихо лил свои за бабьим Летом...А ветер а капелло подвывал...
Ему тот флирт гарячий с бабьим Летом таким приятным был,..никто его не гнал...
Шуршал привычно он опавшим листьем,..и шальку -паутинку по вечерам укрыться предлагал...
И тучи разгонял,чтоб вечерами ярче были звезды...и холод за горами все в плену держал...
А Осень в стороне все наблюдала,..пора бы госте знать и честь...
И бабье Лето жар свой с ветром за ночь растеряло...И флирту наступил конец...
И подарила Осень лету подарки знатные,не пожалела,..такою щедрою всегда слыла...
Один листочек желтый,..10 ярко красных,..и чернобривцев семена в тот теплый кулачок отсыпала сполна...
И даже песню на прощание пропела...Звучала колыбельною она...И Лето попрощалось нежно,..без обиды улетело...
И только воет ветер от досады,..горько плачет дождь ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530511
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Я сама собі пишу листи
І складаю в потаємну скриньку.
Як колись її відкриєш ти,
То в листах побачиш іншу жінку
Й зрозумієш: врода і душа
Не завжди одна на одну схожі.
А любов бува сліпа й глуха,
Якщо розум їй не допоможе.
Пожалкуєш ти, а, може, й ні,
Що колись душі моєї шепіт
Не почув і залишИв мені
Казку снів й болючий серця трепіт.
Тільки казку додивилась я
Й серце б"ється тихо, рівномірно.
Я пишу останнього листа
Й на душі так легко неймовірно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530494
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Между полночью
Между полуднем
Золотая нить звенит
Не для всякого,
Кто идёт один -
Тот услышит звон,
Ибо сам молчит,
Ибо сам здоров.
Между зрелостью
Между юностью,
Нить дрожит и играет мелодию…
Человек, ты меня не спрашивай,
Лучше, слушай планет симфонию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530456
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 17.10.2014
Ах, осень, осень, ветреная осень,
Ну, не спеши, остановись, постой,
Прислушайся, почувствуй – сердце просит
Твоей последней ласки золотой.
Стучится в сердце – мне бы! мне бы! мне бы!
Ты слышишь? Просто цену назови.
Я не торгуюсь, меж землей и небом,
Сегодня, осень, ты – мой визави.
Я знаю, всё приходит и проходит,
Как будто наспех, словно наугад,
И вот, едва начавшись – на исходе,
В твоём октябрьском парке, листопад.
Так и во мне – былого только малость –
Истёрло время золота металл,
Но все, что там, в душе, еще осталось,
Тебе бы, не считая, я отдал.
Я знаю, мне другой уже не встретить,
Не возвратиться, не найти следа…
Поэтому, в коротком бабьем лете,
Хочу я безнадёжно заплутать.
Хочу еще последний раз согреться.
Хочу упиться рдяной красотой.
Ах, осень, осень, как же просит сердце
Твоей прощальной ласки золотой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530262
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Не придумывай, не объясняй
Почему тебе скучно со мной.
Долгим взглядом ты вновь провожай
Незнакомку. А мне всё равно.
Мы чужие с тобою давно.
Почему? Разве важен ответ?
Просто, выстудила всё тепло
Грусть осенняя. Первый снег
Неожиданно выпал. И мы
Растерялись всего лишь на миг
И дыханием стылой зимы
Обожглись. Только сердца крик
Был коротким. Внезапная боль,
Словно лезвием по душе.
Почему мне так грустно с тобой?
Наша жизнь - это просто клише
Наших чувств и надежд, и любви.
Мы устали давно жить, как все.
Будь сильнее и грусть оборви
Мой родной, но чужой...сосед.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530278
дата надходження 16.10.2014
дата закладки 16.10.2014
Хочу тебя и не хочу,
К тебе доверчиво стремлюсь,
То прочь испуганно я рвусь,
Тебя люблю, но я молчу,
Сказать боюсь,
К тебе всем телом я прильну,
Губами губ твоих коснусь,
То птицей ввысь я упорхну,
Я за тебя всегда молюсь,
В любви, как в омуте тону,
Никак себя я не пойму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529819
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Знаєш, ліхтарям не до цукерок...
Я їх частувала - не взяли.
У прозорій прозі стриптизерок
Душогуби їх розіп'яли.
Чуєш, не до сміху сірим паркам...
Я їх лоскотала - кам'яні.
Розливають їх добро по чаркам
І лишають спогади скляні.
Бачиш, що алеям не до танців...
Я їх запросила - мовчазні.
Під ходою сотень пар коханців
Марять про безлюддя в глибині.
Віриш, я кружляла не по колу.
Лихоманка звузила світи.
Тиск сповзав ганчіркою до долу...
Хто мене злікує? Тільки ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529718
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Почему горизонт стал казаться
мне краем обрыва,
Но не местом откуда
желаю взлететь к небесам?
Почему восходящее солнце
не вливает мне новые силы,
А мир вижу лишь в точке,
что выдумал сам?
Почему от меня сумрак ночи
Вечность скрывает?
Голос ветра не кажется больше,
как раньше живым.
Почему мою грудь пустота и печаль
наполняют?
Небо вижу беззвёздным
и не голубым…
Боже! Неужели меня
уж любовь покидает?
Неужели теряю сознанье
единства с Тобой?
Смолкла музыка сфер,
её звон с высоты не вещает, красота и единство
простились со мной?
Что ж случилось?
Укажи мне провинность, Несказанный!
Кого предал?
Кому нА сердце я наступил?
Что присвоил себе,
Где я злобою связанный?
Где я волю свою
от Твоей отделил?
Ах, Единый!
Взорви сердце моё своей истиной!
И пусть вместо него
будет рана, страдания боль…
Пусть бездомным скитальцем
будет дух мой расхристанный,
До тех пор, пока сыщется мною
прощенье и истины соль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529737
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 14.10.2014
Після прочитання "Гадаю на кофейной гуще" Lu57"poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529560
Тріпоче серденько тихенько від самОго рАння,..тому що повернулося моє палке кохання...
Воно блукало десь,..і щастя іншого шукало,..мабуть,замерзло,..а може заблукало?..
Прігріло сонечко - воно прозріло...Шукати щастя іншого не стало сили,..коли воно близесенько,..не світ за очі...
Душа тремтить в бажаннях,..і сяють зорі в очах...
А я чекала,..так чекала!..На каві навіть встигла...і не раз один гадала...
Вона мені нічого не сказала,..надію,..крихітку малесеньку від неі чорна кава не подарувала...
А може рученьки моі тремтіли,..так бажали щастя прочитати?..
А може в серці нема місця віри для такоі правди?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529677
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Уходя, оглянулся назад,
Сердца шёпот...
Незнакомый, чужой теперь взгляд,
Чей-то хохот...
Всё что было и даже... любовь -
Показалось.
Нитка чувств и несказанных слов -
Оборвалась.
Оглянулся - в душе пустота...
И не больно:
Он не тот и она, нет, не та -
Мысль невольно.
И вопрос "почему?" не возник -
Гаснут звёзды.
Прошептал: " Я - любви отказнИк", -
Вытер слёзы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463092
дата надходження 29.11.2013
дата закладки 13.10.2014
Під чорним абажуром всіх небесних сфер
З часів далеких, так від давна - до тепер
Між вітром і туманом йде війна важка
Чиєю стане й буде осені рука
Вона кричить-благає "Досить, досить..."
Ну, а туман її питає й просить
"І ще хвилину, і ще трохи, хоч на мить..."
А осінь золотавим листям шелестить...
Озвався вітер срібний із-за чорних хмар
"Її ти не займай і все, у неї - дар!
Коли ж вона до долу упаде дощем
Тобі залишиться під зоряним плащем
Ховати від людей і біль, і щем, і жаль.
І не розвіяти мені ось цю печаль!
В криваво-вогняному у полоні
Уся душа твоя навік потоне..."
І осінь тепла в золоті розхристано
На ложі, що туманом сизим вистлано
Любов свою дарує не йому - тобі
А серце з болем завмирає у журбі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529521
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.10.2014
Студентки юні кров здавали
Для воїнів кривавих днин...
Неначе вітром їх хитало,
Як йшли на пари... Ні один
Їх друг, та й мама не пізнала
Про їхній Подвиг... Лиш мені
Неупереджено сказали,
Йдучи на пари, мов вві сні...
Дівчата!.. Любі!.. Ваша слава
І ваша честь у вас жива...
І в час відродження Держава
Постане згодом ще нова...
І, як прочанин, на коліна
Готовий стати біля вас...
Повік не згине Україна,
Як молодь є така в наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529523
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
Прилинь…
Коли ридатимуть дощем
Над перевалом ці осінні хмари…
Сховай мене
Під зоряним плащем
Під звуки веселкової гітари…
Вплетись
В моє волосся золоте…
Нестримано… розхристано… стосило…
Лісами хай летить волосся те…
Так неповторно…
Зоряно-красиво…
Прийди…
Коли накотяться з долин…
Оті звабливі… ті грибні тумани…
Я із твоїх складатиму перлин
Собі пов’язки
На відкриті рани…
Напийся
Помаранчевих долин…
Що досі ти не смів навіть торкатись…
Адже вітри з весняних полонин
Не можуть
В косах осені кохатись…
Вплетися
У скуйовджене гілля…
Щоб я кричала…
Щоб благала… Досить!!!...
Зривай……………
аж до останнього листка…………..
--------------------------------------------
30 жовтня Неповторна Осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529490
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
После прочтения стиха"не до…" автор Gocman
poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431662
Завянут и замерзнут неподаренные розы,как на морозе,..от холода твоей руки...
И не обрадуют того, кто всех дороже...И больше не прижмешься к родному телу ты...
И недосказанное не продолжишь,..потерян всякий смысл...
Не вспомнишь недопетые куплеты,..и это даже не дано,..не сможешь ты...
И не досмотришь сон,..разорванный внезапно...Ты не узнаешь: где - начало,где - конец...
Недолюбил,..но так хотелось и мечталось,..искал,..на это силы,чувства все ушли,..
Но что то главное ты упустил,.. и нить связующая судеб потерялась...Но в жизни может все еще и быть!...
Пока тревожит сон весна,..пока тебя волнует запах розы..,и восхищают звезды,..и солнца радуют лучи...
Пока хоть искорка одна любви жива и горяча... Пока часы песочные твои в руках у Господа целы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529390
дата надходження 12.10.2014
дата закладки 12.10.2014
Осенняя мелодия души
Уже нам всем так явственно слышна…
Сегодня с перевесом небольшим
В ней властвуют минорные тона…
Откуда это всё не знаешь сам.
Ведь нет оркестра… партитуры ноль…
И это не одна из нотных гамм.
И не ноктюрн Шопена си-бемоль.
Без надобности дирижерский жест,
Аплодисменты, вызовы на бис…
Звучит осенней музыкой в душе
Нам под ноги упавший… желтый лист…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525928
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 12.10.2014
Спрятались хрупкие сны
В тёмную сущность углов,
Тонкая нить тишины
Соткана из узелков.
В них всех бессонниц печаль,
Светлая наша мечта,
Наше "прости" и "прощай",
Наше "люблю навсегда",
Встречи случайной восторг,
Холод разлуки немой,
Выстрелы боли в висок -
Мир незнакомый, чужой...
Нить тишины оборвёт
Шёпотом сонным рассвет.
Сердце никак не поймёт,
Как мне забыть моё "нет".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470303
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 11.10.2014
Що по т́ому?
По т́ому як щезне вітер?
Він примусив носити твій хатній світер...
Я його не віддам нікому... По тому...
Як то буде?
Як буде, як лусне крига?
"Північ, полюс..." - твоя улюблена книга...
Я читатиму її всюди... Як буде...
Хто ж побачить?
Хто побачить, як зорі заплачуть?
Всі сузір'я на нашім подвір'ї пиячать...
Я зумію віддячить... Побачать...
Буде тяжко?
Буде тяжко як згине птаха?
Не голосить осінньо зозулька-невдаха
Я без тебе - комашка... ТЯЖКО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529138
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 11.10.2014
Поэзия. Прошу тебя,
Постой.
Не уходи сегодня без возврата
За круг земной.
Побудь еще со мной
Желанный миг.
Хотя бы - до заката.
Обьятия твои –
К моим плечам…
Касания твои – ко мне туманом…
Прильни к моим
Израненным ногам
Невероятно сильным океаном.
Моих прощальных
Не увидишь слез.
Хотя тебе я должное отдам.
Венок из алых…
Или желтых роз –
Волной к твоим скалистым берегам.
Когда придет
И мой черед уйти
Сквозь млечный путь…
В полярные морозы…
Позволь же мне тебе преподнести
В последний раз –
………Мои шальные розы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527033
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 11.10.2014
Ты посиди на кладбище любви…
Где наши души в облака уплыли…
Как нежно эти чувства берегли…
Как бережно… в могилы их зарыли…
И что же ты сегодня скажешь той…
Что называл вчера еще любовью?
Засыплешь свежей теплою землей?..
И крест поставишь ей у изголовья?...
Ну а потом завоешь от тоски…
Ты посмотри, как нити паутины
Воздушны… до безумия тонки…
Но как же прочны… как они едины…
Один… посреди брошенных могил…
Твой смех некстати… и не к месту – громко…
- Ведь я – любил!… Я все ж – ее любил…
И рвется не всегда лишь там… где тонко…
Простившись с ней… не в силах ты уйти…
Почувствуешь на этой куче глины…
Как же прекрасны странствия пути…
Как неразрывны нити паутины…
Прислушайся к зовущим голосам…
Ведь знаешь ты… какой ценой причастен…
Ответь же этим чистым небесам…
Пожалуйста…
ответь… что был ты счастлив…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529110
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Часы ударили четыре.
Мелькнула тень в моём окне.
Случилось что-то в этом мире -
Случилось что-то и во мне...
Глотаю будто чьи-то мысли,
Как ком сухой во тьме ночной.
И тишина мечом повисла,
Являя признак свой дурной...
Мне показалось в дверь звонили.
Я вышел в ночь.Там - никого...
Наверно духи пошутили
Из зазеркалья своего.
В четыре падают дождинки,
И барабанят по стеклу.
Весь мир остался без пылинки
И дремлет погрузившись в мглу.
Так время выпукло в четыре.
В нём всё таинственно...не так:
И всем не спящим в странном мире,
Я посылаю свой тик-так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529112
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2014
(В співавторстві з Максимом Тарасівським)
Він...
Так холодно сьогодні, і туман
Вкриває місто, наче мозок сумнів,
І спогади, і мрії нерозумні
Оточують мене - це як паркан,
І за парканом весь чудовий світ,
А тут лиш самота, печаль і туга,
Що то було між нас - весна чи хуга,
Чи разом стали на підступний лід,
А там, під льодом, чорная вода,
Вона швидка, глибока, небезпечна,
І бути там, над нею, недоречно,
Та відступити з льоду теж шкода,
Бо лід тонкий і чорна глибина,
І небезпека, і дихання смерті
То все пусте, коли навпіл роздерті
Ті двоє, що наразі плоть одна...
Проте туман - підступний феномен,
Як марення чи сон, брехлива оповідка,
Приховує шипи тендітна квітка,
Зібрання втаємничих письмен,
В печері на стіні незрозумілий нарис -
Дивакувате щось, як східні мешти,
Та враз здригнулися, коли нарешті
Ми розібрали: мене, текел, фарес...
І сплинув час, і всі живі-здорові,
Нормально все... і тільки от туман
Мені транслює, як кіноекран,
Оту сумну історію любові.
Вона...
Ну, от і все, зворотній відлік розпочато...
СтрахУ нема, лиш серце тисне - нездійснене...
І цей передостанній сніг лапатий
Вкриває бруд так досконало - nota bene.
Всі кольори враз - спалахом яскравим.
А в пам'яті (так дивно) - твої руки...
Та дотик губ... і погляд зеленкавий
І присмак солоно-гіркий розлуки...
Минуле розум обвиває павутиною,
Зі світлом бліднуть кадрики з життя,
Лиш титри недоречно так... латиною
Залишились... та й ті пішли. У небуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483680
дата надходження 05.03.2014
дата закладки 10.10.2014
[quote]Grifon, 09.10.2014 - 23:07
Ты неистребимый романтик,друг мой!!! [/quote]
[i]Спасибо, ГЕНРИ! Видишь, что получилось? )))[/i]
Мы - от рождения, до тризны
Живём, огонь в душе храня...
Без этой нотки романтизма
Наверно, не было б меня...
Вернее, я была б другою...
Могла б пораньше я вставать
Возится с тестом, и с мукою,
Стирать и гладить, убирать,
До блеска натирать посуду,
И нежным кремом взбить творог,
Красиво - горкою на блюдо.
Уж пахнет сдобою пирог...
Я в чистом фартучке, встречаю,
Пою тихонько, не грущу,
Борщом домашним угощаю,
Пампушки светятся - к борщу...
А я... Как нежностью ответит
Во мне любовная строка...
Я забываю всё на свете...
Я так от кухни далека...
Не замечаю я порою
Кто носит что, во что одет...
Восходит солнце над горою!
И до вещей - мне дела нет!
Мне ветер - песню напевает,
А небо... сколько в нём тепла!
Вновь о кастрюлях забываю!
Ну вот... любимую сожгла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529098
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
В сером мареве автовокзал...
Я уехал, а ты осталась...
Где-то в сердце больном печаль
Острой раною отозвалась.
Нам не свидеться никогда.
Все, что было- неповторимо.
Ирреальные города
Не спеша проплывают мимо...
Ты сама эти дни сполна
Разделила с моей судьбой.
Так скажи, в чем моя вина?
Это боль, это просто боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481746
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 10.10.2014
[i]Молчишь...
давно забыты те слова… [/i]
[b] Lu57[/b]
[youtube]http://youtu.be/2mPrpMffPUw[/youtube]
[i][b]Чом мовчиш?..
Що? Не можеш
забути образи?..
Я ж тебе виплекав
і відпустив,
щоб за морем
із іншими
гралася
ти,
а тебе ж я
не зрадив
ні разу...
І тоді, коли ти
називала мене
хитрим зайцем,
то дурнем,
то підлим, –
я подумав тоді вже,
що щастя мине,
що твоєї любові
не гідний, –
і тоді, коли ти
у якусь маячню
упадала, для нас
не-
до-
стой-
ну,
що, коли ти
поїдеш, я знову почну
звати інших
до нашого
столу;
і тоді, коли я
поринав...
в забуття –
від страждань,
від «невинної»
зради…
І було в моїм серці
нестерпне життя,
що не міг
я вже дать
собі ради.
…Не мовчи,
не бунтуй,
а лічи
дні розлуки
до нашої стрічі...
І розрай нас обох!..
І очисть..
від облуди...
невидящі
вічі.
Не мовчи!..[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529071
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Я не признаюсь,
що буває лячно,
Коли торкаєтесь мене словами
У ніжність вбраними...
Так необачно
Захоплюватись Вами
до нестями...
Я не признаюсь,
що тремтить серденько,
Як лиш до Вас пригорнуся думками,
І як, щоб не сполохати,
тихенько
Милуюсь нишком Вашими руками...
Я не признаюсь,
як від Вас я млію,
У слабкості своїй стаю вразлива...
Я не признаюсь...
Хоч і розумію,
Від Вас це приховати неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529062
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
После прочтения стиха "Эмоции" Lu57
poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528872
С эмоциями шутки плохи!..Не каждый с ними сможет совладать!..
Когда нечаянно нагрянут - в узде их сможет только сильный духом удержать!..
Они такими сильными и мощными бывают!..Девятым валом и цунами могут захлестнуть!..
Когда внезапным ураганом налетают!..Преграды на пути их нет!..Держись!..
Они огнем пылают ярким,..и в страсти бурной все сжигают,..не щадят...
И даже пепел оставляют,который так опасно прутиком поворошить,..не то,что разгребать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529016
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Есть НЕКИЕ, которым путь закрыт
К любви, как состоянью, априори.
Их состоянье- кровь людскую пить,
Подпитываясь ненавистью горя.
Вы думаете- ненавись у них
Лишь к тем, кто выведен из их ментало-круга?
Да нет. Они вне мира. Мир вне них.
И ими выдуман мешок такой упругий,
Куда они засунут мира часть,
Которую "своею" посчитают.
А мира часть, что им пошла "не в масть,"
Возненавидят. Этим оправдают
Свою патологическую злость
Ко всем, загнав самих себя в изгои...
И мы, нормальные, для них как в горле кость...
Их- прочь... Давайте жизнь любить и строить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528940
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
За вікном лягає нічка темна
Місяць сіє зорі в небесах
Тиша наступає так непевно
Туга в серці б'ється, наче птах
Чом безсонням ніч перев'язала,
Й вкоротила біг буденних днів?
Чим мене до себе прив'язала?
Чому голос твій, неначе спів?
Гомін тихий чутно в верболозі
Над рікою стелеться туман
Ніч тримає землю у облозі
Насилаючи п'янкий дурман
Чи не ти, як привид, поманила
В глибину без дна своїх очей
І навічно душу полонила
Весняною ніжністю ночей?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528915
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
І тільки тому…
Що ця ніч так безмежно прекрасна…
Нестерпно красива…
І просто до сліз чарівна…
В болоті зеленому
Жабка маленька нещасна
Чекає… коли ж прилетить
Та священна стріла…
А, може, тому…
Що ця ніч так безмежно чарівна…
До болю красива…
І просто таки неземна…
З якого б це дива
Маленька зелена царівна
Чекала… що впаде в болото
Злощасна стріла?..
І тільки тому…
Що ця ніч так безмежно красива…
Нестерпно чарівна…
І просто прекрасна без меж…
Я навіть уже не питаю…
З якого б це Дива?..
І жабка притихла…
І ви… не запитуйте теж……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528920
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.10.2014
Він мені винен три ковдри і літо!
П'ять кишенькових підкованих бліх.
І, неодмінно, з Юпітера квіти.
Жменьку спокус, філіжаночку втіх.
Віру в людей, неліниву молитву,
Душу-кватирку і свіжу й німу.
З недосконалістю власною битву,
Сповідь відважну я винна Йому.
Хто кому скільки - на шальках не видко.
Та не сопіла б на дуді митцем,
Колір душі не міняла б так швидко
Якби ліпилась нудненьким Творцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528255
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Расхитительно...
Все растрачено,
Что любимым губам предназначено.
Рукоделия
Матовым стразом,
Боль пришпилена вечности сглазом.
Чародей
Чародейке на праздники
Сочинял о "взаимной" рассказики...
Не пиши мне
Так каллиграфически
Отреклась я от солнца фактически.
Не сошлись
В густоте заблуждений мы...
Пережить бы осадки загробной зимы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527862
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Бабье лето всю ночь промаялось,
Собираясь в дорогу дальнюю.
А под утро горько расплакалось,
Ветер пел ему песню прощальную.
Потемнее одело платье,
Без зонта, с головой непокрытою
Побрело... А на сердце - камень
И душа, как собака побитая.
А глаза - не смотрели б, не видели,
Как темнеют трава и листья.
Дождь руками холодными, липкими
Обнимал. Исчезали мысли.
И брело оно прочь из города
Одинокое и ненужное.
А навстречу несла нелёгкая
Октября потемневшее кружево.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528741
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Напівтемінь
Та бликає свічки танцюючий вогник
Й духмяна трава застеляє весь діл
І трунки чарівні… Збентежений дотик
До таїнства... і до розхристаних тіл
В грудях щемінь...
Лоскочуть так ніжно твої поцілунки
Я не збагну - чи в небі, чи на землі
Чи може в полоні давно у чаклунки
Чи просто в казковій кохання імлі
Наче струмінь
У місяця срібна чарівна доріжка
І тінь чудернацька ось тут на стіні
І хочу побути з тобою ще трішки
А чи на яву, а чи, може, у сні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528717
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Мой домой таскал глюкозу,
Подтирая кодам штрих...
Твой рубал борщи под прозу
И щетинился на стих.
Твой чинил мозги планшетам.
Откормил кота для рыб.
Мой болтался по анкетам
Социопигментных глыб.
Бусы из слоновой грусти
Не примерять мой не мог.
Весь изюм сплевал под кустик
Твой бульварный демагог.
Твой и мой - не половинки.
Не взошел над ними нимб.
Между прочим, по старинке,
Делим раскладной Олимп.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528709
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Нас повінчали небеса:
І вічність,
й вірність,
і краса,
І ніч,
І день,
Сама земля
Нас поєднала не спроста,
Бо тіло я,
а ти - душа,
Бо тіло ти,
а я - душа.
Одне на двох у нас життя
І доля,
й воля,
й почуття,
Думки,
Діла,
Навіть слова
Все складно так переплела,
Бо тіло ти,
а я - душа,
Бо тіло я,
а ти - душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528685
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Не в словарях ищите душевные слова!..У каждого они свои,..но так похожи и на ваши иногда...
Совсем просты,..но дорогого стоят!..Они бесценные,как жемчуга,..
Как ненаглядного ребенка смех,..как воздух чистый и свежая вода...
Звучат мелодией из сердца,.. льются из потайного родника души...
Их щедро отдаем любимым,..не требуя отдачи никогда!..
Надежду возвращаем ими,..и лучик солнца дарим...Они лишь могут окрылять!..
Потухший взгляд они лишь оживляют,..согреют теплотой и нежностью окутают своей!..
Они собой снимают боль,..задавненные лечат раны...И силы придают они,..чтоб жизнь любить опять!..
И только тем словам все рады,..их ждут,..им хочется всегда внимать!..
Честь и хвала для тех,кто не скупится на душевные слова и не боится их отпускать!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528603
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Пучки немеют обычного больше.
И засиделись привычного дольше...
Кланяюсь!
Рву и браню свою кожицу.
Радуюсь!
Звонко стыжу свою рожицу!
"Я не достойна малейшего шороха.
Камушек серый во сто крат важней.
Я кучка гноя и ларчик для вороха.
Даже для дамы с косой - не трофей!" -
Вопли любовницы с малой Владимирской,
Нас отвлекли от жевания Ливерской...
Их треуголка Бермудно трясет.
Нас по ухабам "Бориска" несет...
Бориска - красный крест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527761
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 08.10.2014
На краю водопада, закатной порой,
В полудреме согнулась старуха...
И впивался клинками кипящий конвой
В разлитОе звенящее брюхо...
Отделяли от бегства в чертоги химер
Чужестранку три-четверти шага.
Вырезала Ярило с небесных шпалер
Безызвестных созвездий шпага.
Так никто не просил, как молила она!
Не внимала стенаниям твердь...
Безобразием долга заклеймена
Нежеланная дива - СМЕРТЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528526
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Людочка, снова отголосок к твоему произведению: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528351
Она так любила, горела, ждала,
Но не стерпела, и крылья сняла.
В ночь полетела… Молча ушла,
Даже казалось, что не жила…
Ангел же был еще тот судьбоплет,
Крылья собрал и прервал тот полет,
Очень надеялся – все же поймет,
Жизнь ведь дороже… Хоть сердце в расход…
На руки взял и ввысь воспарил,
Чтоб рассмотрела, как сказочен мир!
Он крепко держал, обнимал, говорил…
Как жаль, что со смертью проигран турнир…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528578
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Навеяло, Людочка, твоим стихом http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528136
Я скучаю по тебе, так скучаю,
По чуть-чуть без тебя выцветаю,
И друзей, как всегда, не встречаю,
Дни до встречи с тобой считаю.
Небо с солнцем я вопрошаю,
Одиноко по паркам блуждаю,
То в депрессию я впадаю,
И к твоей я душе взываю,
То лежу я, а то танцую,
Твой портрет по ночам целую,
Я душою в тебя врастаю,
Без тебя не живу, а сгораю…
Я на картах себе гадаю,
Сяду тихо, и выжидаю,
Нарисую тебя, изваяю,
Не горю уже, дотлеваю…
Я скучаю по тебе, так скучаю,
Я кричу на весь мир, восклицаю,
Наизнанку душа – выживаю!
Возвращайся, прошу, умоляю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528350
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 07.10.2014
І я – відпливу,
якщо справді зімкнулося коло.
А ти намалюєш мене, неповторну й живу.
Хтось раптом промовить:
-Надайте засудженій слово.
А слова – нема… покотилось в зелену траву.
А слова – нема…
Покотилось, розбилось, мов м”ячик.
І вже проростає крізь мене зелена трава.
Лиш пензля старого
тобі залишу на удачу.
... регочуться трави:- В засуджених слова – нема!
А слова немає…
І, значить,я знову в дорозі,
і швидкість шалена відносить мене крізь зірки.
...і ти малюватимеш вперто,
забути не в змозі,
смарагдові очі, що в серці пробили дірки.
Чи я повернусь,
як насправді розімкнеться коло?
(згубились ключі від покинутих мною дверей…)
І раптом згадаєш:
- В засуджених…. – право на слово.
...сміється Мадонна
з усіх на землі галерей…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528256
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 07.10.2014
ПІд" Роджером" вештались, морем пливли
Від рому сп"янілі пірати...
З торгівцями судно угледіть змогли,
І кинулись наздоганяти.
Був вітер мінливим, був вітер слабким,
Весь день вони вітер ловили,
Гаки абордажні готуючи їм,
Поки надувались вітрила...
Нагнали нарешті. Який був товар
Віддати запропонували.
Купці не скорились. Кривава різня
Команду торгівців чекала.
І ось-абордаж! Корабель узяли.
Улов був зовсім небагатий.
Купці-пасажири, сто діжок маслин,
Та двійко ще юних дівчаток.
На реях команду, що билася, їм
Повісить здалося замало,
І всіх пасажирів, одне за одним,
У море за борт поскидали...
Дівчата не бідні, з хороших сімей,
За море пливли на розваги...
Сказали- заплатять батьки за дітей!
Облиште, прийміть до уваги-
Лише не чіпайте! Лиш руки прийміть-
Їх викуплять швидко на волю!
Стоять і тріпочуть дівчата самі,
Чекають, як вирішить доля...
І оком суворим глядів капітан
В обличчя сп”янілій команді...
Грошей небагато взяли. Ну а крам-
Потреби ж у ньому немає...
Бунтує команда, втомилась вона,
Вже місяць жінок-бо не знала.
Прибуток підбив за дівчат капітан-
Однак на усіх буде мало...
Дівчата тріпочуть, відчули вони-
Негарні їх справи напрочуд...
Рукою махнув капітан- то беріть
Дівчаток, що коштують грошей!..
Що з ними робили- не можна сказать-
Від жаху заплющуєш очі...
Бо довго пірати жадали терзать
Тіла їх цнотливі дівочі...
Себе на поталу дівчата дали,
Лиш Богу молились, доколи
Знечулених, голих, за ноги тягли...
Затим прив"язали до щогли...
Сп”яніла від шалу дівчат і вина
Ця оргія длилась, на горе
Так довго... допоки сказав капітан
Їх кинули за борт у море...
І Море тендітні тіла прийняло...
І рани їх залікувало...
Нараз оживило, їх біль узяло-
Дівчата Сиренами стали...
Красиві, грайливі, на скелі сидять,
Милуються все небокраєм...
Пісень не співають, на обрій глядять,
Піратів отих піджидають...
І тільки помітили їх корабель,
І пісню свою заспівали,
Здурілі пірати у моря купель
Один за одним пострибали...
.... .... .... ...
Юначе, коли ти пливеш до мети
І бурі свист чуєш у вухах-
Руками ти вуха міцніш заклади-
І пісні сирени не слухай!
Ти їх омини. Оминувши-пробач.
Прямуй собі далі у море.
То помста Сирен. То їх гнів. То їх плач.
Дівчаток, що звідали горе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471651
дата надходження 11.01.2014
дата закладки 06.10.2014
Поймай в ладонь кусочек неба,
Того, что в этот трудный час
Вкусить дало познаний хлеба,
Теплом своим покрыло нас
В местах пересеченья судеб
На ложе потаенных встреч,
В которых память наша будет
Тепло небесное беречь.
Тепло слияния с тобою
В объятьях жертвенной любви...
И эта память беспокоить
Нам будет души... До крови
Еще не раз свои мы раны
Разбередим, сорвав бинты,
Блуждая в призрачных туманах
Разлук и встреч... И с высоты
Теплом лазурью льется небыль,
Что былью стала нам с тобой...
Тепло уловленного неба
Нас обогреет, как любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528278
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2014
На J. Serg :: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200363
Мы с подругой встретились намедни.
Получилась встреча та последней...
Мы откушали селедки с пивом,
Вдруг некстати нам попались сливы.
После, молока,почти две крынки!!!!!...
...по любви мы справили поминки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200582
дата надходження 12.07.2010
дата закладки 06.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2014
Спостерігаю магію життя:
Ось промінь жевріє десь тут за небокраєм
За мить сховалось сонце – і зоря
На небі чистому палає
І наче на планеті я один
І років сто уже чекаю одинацтва
І батько я, і дух святий, і син,
І сам собі таємне братство
А осінь з позолотою листом
Як таїнство, як саккос* патріарха наче.
Туман встає клубистий за мостом,
У верболозі качка кряче...
Хоч не полковник я та жду листа
Мені як і йому давно ніхто не пише
Мені здається – істина проста:
"Хто не живе - той і не дише,
А тільки чадить в світлі небеса"
І смисл щоб був, збирай собі хоча би марки...
Писати ж треба, щоб була краса,
Як Габріель Гарсія Маркес
*саккос - риза
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528016
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Как хочется просто: немножко ласки,
И светлой улыбки без фальши, без маски
И нежных объятий, не только пледом,
И слова такого, чтоб последовать следом
Пусть дождь за окном, но чтоб было жарко,
И ночи такой, чтобы не было жалко
Чтобы в бурю, и в шквал, и в любое ненастье
Не думать о сущем, а чувствовать счастье!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527975
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Я по грязным дорогам иду,
По своим законам живу,
Так мечтательно,
Обязательно,
С новой строчкой появиться суть.
Со мной рядом стоит грусть,
Точит лезвия мне - пусть,
Недосказаны,
Мысли связаны,
Только слышиться костей хруст.
Знаешь я за тобой слежу,
Словно ночь ожидаю луну,
За твоей спиной,
Бьюсь с самим собой,
Солнцем стань - я в миг подружусь.
В моём слове - одна тишина,
За улыбкой - блестят глаза,
А душа дрожит,
И давно не спит,
Отмирать не хочет за зря.
Начинает давить потолок,
Предвещая скорейший исход,
А я без конца,
Лезу в облака,
Завышая болевой порог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527889
дата надходження 05.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Гілка горобини –
Знак клану О’Конналл
Достигає на осінньому вітрі
Гіркотою сумного острова
Подзьобана голодними птахами –
Співаками журби ірландської.
Гіркі осінні ягоди
Як і віскі землі Тірконнелл –
Може тому кілти
Фарбували горді клани
У кольори горобинові:
Червоножовті та білі –
Кольори ягід та цвіту
Священного дерева кельтів.
Пливіть же у синє небо
Моряки осіннього вітру
Корабля під назваю Ерінн –
Човна з горобини тесаного
Під вітрилами
Ягодами горобини фарбованими…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527843
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Опоздавши летит бабье лето,
Паутиной опутав весь сад.
Журавлиная песня не спета
На прощанье в сырой листопад.
Улетел до весны грач-насмешник.
Потемнел от дождей старый дом.
Загорелся свечою орешник
Весь опАленный октябрём.
И мой мир теперь кажется проще,
Без привычных житейских хлопот.
Только осень назойливо ропщет,
Ускоряя свой в зиму уход.
Я стою на осенней дороге,
Что бежит за седой горизонт.
Я в тебя - ты моя Недотрога -
Всё ещё беззаветно влюблён...
Как ты там? Что случилось с тобою?
Затерялся на письма ответ...
Обрести не могу я покоя
В ожиданьи тебя много лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510811
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 04.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2014
Ещё девчонки прячут в варежки ладошки,
Робеет солнце, но в агонии февраль,
А манекены примеряют босоножки,
И мужиков опять пугает календарь…
Им интересно стало - сколько стоят брошки,
Какие в моде нынче плюшки и торты?..
И всё задумчивее кошка у окошка,
И с каждым днём наглей соседские коты…
И всё бессовестней становятся вороны,
Грачи объелись белоснежной белены,
Под крышей тают ледяные макароны…
И ты меня потащишь к маме на блины!
февраль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170363
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 03.10.2014
"- Нет, нет. После того, как я тебя брошу…. Не будет других. Успокоит ли тебя такое обстоятельство, сделает ли наше расставание – более переносимым, я не знаю. Наша совместность, вышедшая из пены увлечения, из забавы и подражания – неминуемо должна была завершиться. Знала это ты, знал это и я. Касаясь тебя пальцами, губами, любуясь тобой в городских кафе – я всегда хотел по-настоящему одного – расставания. И когда, казалось, что вот-вот… Ты всегда возникала вновь. Новая, нетронутая, с запахом. Одетая в нечто аккуратное… Справедливости ради, стоит сказать, что ты никогда не скрывала - насколько ты опасна для меня.
Я помню. Помню наше первое соприкосновение. Головокружение. Опьянение. Ощущение своей зрелости. Тогда, ты мне дорого стоила. Моя стеснительная натура, не позволяла мне появиться с тобой среди людей. Казалось, что каждый прохожий презрительно смотрит на нас двоих. Были моменты, когда мне становилось безразлично, я делал несколько шагов в толпу, не расставаясь с тобой, словно бы провоцируя уличный скандал… Гораздо позже, я осознал, что прохожим всё равно – кто я и с кем. Будучи юным, я никогда не сомневался, что после доброго поступка – обязательно вспыхнет молния, рассечёт даже самые плотные тучи и кто-то, чистой, сухой ладонью погладит меня по голове. И поскольку, моей головы так никто и не касался, я познакомился с тобой. В отместку. Уверенный, что если никто не гладит, то никто и не бьёт…
Прощай! Я хотел ещё много сказать о тебе…. Но всё говорит о том, что чем раньше… понимаешь? Тем лучше.
И ещё…. Никаких подарков на прощание. Я больше не хочу тебя знать."
Мужчина выбросил сигарету, на которую смотрел очень долго. Наступил. Провёл каблуком по асфальту. И пошёл прямо по улице, освещённой только одним фонарём.
[url="https://samarobrin.net/proshhaj-lyubimaya/"]https://samarobrin.net/proshhaj-lyubimaya/[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444728
дата надходження 22.08.2013
дата закладки 03.10.2014
[i]Всем, кто любил...[/i]
[b][i]Во все века любови сладость,
Как страсть к соитию – о стыд,
В мгновенье ока разбивалась
О горечь мелочных обид.
Придирки, брань, косые взгляды
И колкость лживых, грубых слов –
Что вам еще, злодеи, надо,
Чтоб сжечь невинную любовь?..
Что ж, наслаждайтеся злословьем,
Кичитесь жесткостью гримас!..
Они ваш образ – безусловно! –
И лик людской погубят в вас.
Слова обидные все рушат,
И злость любовь испепелит!..
О пепелище! Спрячь получше
Следы безумства и обид!
На диком камне, на опале
Взойдут цветы и травы вновь,
И как Исток – всему начало
Созреет Вечная Любовь![/i]
[/b]
7.08.2001,
Табачное (Крым)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527484
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 03.10.2014
[i]Любовь и жизнь - одно!
Николай Гумилев[/i]
[b][i] Зустрічать піду, де ми розстались,
Щоб відчуть кохання щасну мить.
Лиш подумай: що іще зосталось,
Чим ще можем на цім світі жить?
Дім – робота – діти – магазини:
Бісів круг і суєта суєт!..
А ще будуть... осені і зими,
Ще вони напишуть свій сонет.
Лиш кохання вирве нас із круга,
Лиш воно зігріє душу й кров!
Що миліш, утішніше за друга?
Що сильніш, величніш за любов?!
...Зустрічать піду, де ми розстались,
Щоб не рвать між нами срібну нить...
Так багато в нас іще зосталось,
Що нам варто на цім світі жить![/i][/b]
[i]26.09. 2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525924
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 03.10.2014
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nJIyruVa5yc[/youtube]
... люди це Вам все сниться!
І жах і сум і страх і сором,
Душа – що спалена земля.
Не знаю чим заткнути вуха,
Бо звідусіль одна брехня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512176
дата надходження 18.07.2014
дата закладки 03.10.2014
Срібним місячним пилом
покрилися стіни у спальні,
і казкова мозаїка враз
змалювалась на стелі.
Було тихо довкола, і тільки
фужери криштальні
несподівано й дзвінко
лунали, як грім у пустелі.
І малинові губи грайливо
напій скуштували,
і нектАровий відблиск на них
залишився миттєво...
Твої очі-смарагди солодкий
полон віщували,
тонка ніжка фужера тремтіла
між пальців чуттєво.
Врівноважено-чемний сьогодні,
мов той джентельмЕн.
Тільки погляд лукавий
так кличе, так манить на дно...
Ну а я, як не леді...
втікачка із диких племен,
поцілунок дарую, як
пристрасті перше зерно.
Я по атласній шкірі із
зЕрнят посію стежину...
І від вушка по шиї ось так
неквапливо мандрую...
Твоїх вуст, підкоривши
нарешті, найвищу вершину,
їхню палкість і ніжність
повільно, тихенько зцілую...
І зімкнеться довкола
із рук твоїх рідне кільце...
Я залИшусь у ньому
сьогодні до самого ранку.
Так п'янить мене, любий,
оте дивовижне слівце...
І "Кохаю" летить в темну ніч
вітерцем крізь фіранку...
І ми хочем забути,
що всюди володарем час.
Ми удвох тут назАвжди,
довіку... єдині...
Золотистим туманом
пробралося сонце до нас.
Заблистіли фужери,
покинуті на скатертині...
1.10.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527275
дата надходження 02.10.2014
дата закладки 02.10.2014
На
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195253
Полюби меня сильно , неистово,
Забери у меня одежды.
Пусть среда закружит завистливо,
Четвергу чуть оставив надежды.
Будет пятница обалденною,
Страсть недельную подитоживая,
Но в субботу ни, ни!Не капельки!
И в воскресенье не будем тоже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195960
дата надходження 16.06.2010
дата закладки 01.10.2014
Наверно,все же есть от Бога имена на этом свете...
Он сам своих любимиц ими метит...
И нежность дарит им свою,..и ласку,..и щедрость,мудрость от души своей им посылает без огласки...
За руку их ведет по жизни,..здоровьем,силой наделяет...
И только дарит лучшее,..а ничего не отнимает...
И не толкает в спину их попутным ветром,..у них горит огнем душа,..потухших рядом -зажигают!..
И с ними каждому приятно,интересно,..а жизнь лишь с ними - песня!..
И все они умеют,знают,..и словом не обидят,..случайно пальцем не ударят...
Недаром имена от Бога носят,..они собою до небес их преподносят...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526866
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Как понятно благое молчание,
Когда смотришь глаза в глаза!
То творится большое деяние,
Как прощание ...навсегда.
Когда собраны мысли и вещи,
И затянуты в узел тугой -
Остаются сквозные бреши
Напоследок, в душе пустой.
То бывает порой неизбежно,
Когда не́ о чем больше сказать,
И оставлены в прошлом надежды,
И судьба ставит жёстко печать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526807
дата надходження 30.09.2014
дата закладки 30.09.2014
[i]Олівія Тиркус[/i]
[quote]Кінець з тобою прийде лиш тоді,
Коли не стане сліз, й я не заплачу,
Всі мої сльози були лиш твої,
Та я тобі вже цього не пробачу![/quote]
Пробач мені, мою мінливу вдачу
Пробач, що не тобі складаю я пісні
Пробач за те, що нічогО не значу
Для тебе наяву, ні у ві сні
Пробач, за тихі сльози, що сховала
Пробач слова, що сказані у злобі чи журбі
Пробач, за все що знала і вдавала
Що не знайомо, все що є, тобі
Пробач за щем у грудях і безумство
Пробач мені за буйний вітер в голові
Пробач, що я не стану однодумцем,
Що все оце судилося тобі
Пробач, що я не став отим єдиним
Пробач любов, що вже коханням не назвеш
Пробач, що я не був таким безвинним,
Що кращого собі знайдеш
Пробач мені, я знаю не заплачеш
Пробач мені, лиш твого слова жду,
Пробач мені, та знаю не пробачиш,
За те, що покидаю, що вже йду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524474
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 30.09.2014
Вера стояла у окна, прижавшись лбом к стеклу, и неотрывно смотрела вслед уходящему мужчине. Глаза застилала пелена то ли дождя за окном, то ли слез, которые ручьем текли из ее глаз. Как в известной песне поется: «Сильная женщина плачет у окна..» Он даже не обернулся. Вера тяжело вздохнула, вытерла ладонями слезы и присела на подоконник. Как же тяжело снова оставаться одной. Ну что в ней не так, что отпугивает встретившихся ей на жизненном пути мужчин? Да, она все знала и понимала. Вера была такая же, как все женщины, довольно обычной внешности, шатенка с синими глазами, стройная, невысокого роста. Умная, образованная, уравновешенная, милая женщина, взвалившая на свои хрупкие плечи, как часто бывает в нашей жизни, ворох непосильных обязанностей, и тянувшая их уже не первый год. Вера никогда на это не жаловалась, казалось, что ей дается это легко, даже в радость, но очень быстро начинали жаловаться ее мужчины. Нет, их было совсем немного, в большинстве случаев у Веры просто не хватало на них времени. Первую свою любовь она встретила в 18 лет, еще в институте, на танцах, как тогда модно было устраивать танцы между будущими педагогами и курсантами военного училища. Все было волшебно: романтика, встречи, цветы, звездное небо, первый поцелуй, и закончилось так банально: его исчезновением после слов «Я беременна». Вера решила рожать, с этим и пришла к маме. На ее счастье мама не стала устраивать трагедию из случившегося, а сказал очень просто: «Что ж, рожай дочка, я тебе помогу». Конечно, мама очень ей помогала, пока Вера заканчивала институт и сдавала сессии, она оставалась с малышкой. Жили трудно да ладно, пенсии и стипендии в те времена хватало, чтобы всем им прокормиться. После института Вера начала работать в школе, там и появился второй кандидат на ее руку и сердце, преподаватель физики. Но случилась беда, маму разбил инсульт, и Вера все свободное время и все силы бросила на лечение мамы, и ухажер быстро улетучился, приударив за директрисой школы, ну и конечно при таком раскладе Вере пришлось быстро ретироваться с поля боя. Кинувшись посреди учебного года в поисках работы, Вера ухватилась за первое предложенное место, тем более, что оно находилось близко к дому: воспитателя в детском доме. Знакомые пытались ее отговорить, но нужна была работа. И на Веру лег еще один нелегкий груз проблем всех вверенных ей детей. Когда Вера пришла знакомиться со своими воспитанниками и увидела их настороженные личики и серьезные глаза, поняла, что их она обмануть и бросить не сможет. Так чужие дети стали для нее ее детьми. Маме стало немного легче, она могла передвигаться по дому, да и уже школьница дочка, довольно самостоятельная девочка, приглядывала за бабушкой и помогала ей, как могла, а бабушка отвечала внучке всей своей любовью, делала с ней уроки, учила жизни, иногда Вере казалось, что она в их тандеме лишняя. Но это, конечно же, было не так, они обе ждали поздних возвращений Веры с работы, и вечерами наслаждались обществом друг друга. Интернат стал для Веры вторым домом, она отдавала работе не только все свои знания и умения, но и вкладывала свою душу, а еще дарила ребятам нерастраченную любовь и нежность, и они отвечали ей взаимностью, некоторые даже называли «мама Вера». Верино умение и талант педагога не остались незамеченными, и она быстро росла: от воспитателя к учителю, от учителя к заучу, а уже недавно ее назначили директором детского дома. Где-то в это же время и появился Виталий, молодой, перспективный бизнесмен. Но вот и он ушел, вернее, не ушел, а уехал покорять столицу. Он звал Веру с собой, но куда она поедет без своих мамы и дочки, а их с собой Виталий брать не хотел. Она не обижалась на него, чего же обижаться, все понятно, просто было тяжело на сердце от осознания недоступности элементарного женского счастья рядом с сильным мужчиной. Да и на это Вера не жаловалась, она была по-своему счастлива, любила маму и обожала дочку, но иногда ночами все-таки плакала…
А еще у нее были две замечательные подруги, которые не давали ей зачахнуть. Уверенная и холодная Света и цветущая, улыбчивая и открытая Яна. Света – владелица магазина женской одежды, бездетная, разведенная третий раз, и Яна – коллега из бывшей школы, замужем, мама двух деток. На этой почве у них часто возникали споры, Света, как водится, заявляла, что все мужики козлы, и что на них нельзя положиться, и что всю жизнь ей испортили, и что она одна сама себе голова, а деточку можно и так родить. А Яна, которая души не чаяла в своем муже, кормильце, хозяине и замечательном отце, пыталась доказать обратное. Вера чаще всего молча их слушала, но они взывали к ней:
- Вер, ну скажи, разве твой первый не был сволочью, когда бросил тебя беременную, а? Ведь все они такие ненадежные, - вопрошала Светка.
- Ну не говори, Светуня, ты просто не встретила своего мужчину, который бы тебя любил, правда, Вер, - убеждала Яна.
- Ага, - отвечала, Вера.
- Что ага? – вдвоем наседали на нее подружки, - Ты хоть нас слушала? Или снова о своих детях только и думаешь? О себе и своей личной жизни давно уже пора подумать!
Встречались они чаще всего у Светы в магазине, она заваривала ароматный кофе, доставала, подаренные клиентами, бутылочку коньяка и конфеты, Яночка приносила из дома что-нибудь из домашней выпечки, чем усиленно пыталась пичкать Веру, чтобы та поправилась.
- Веруня, ну съешь еще булочку, тебе нужно поправляться, смотри какой у тебя изможденный вид, - упрашивала ее Яна, которая сама обладала довольно пышной фигурой.
- Не трогай ее, - сопротивлялась Света, - такая фигура сейчас в моде. Вон на нее все мои магазинные шмотки сидят как влитые, а ты со своими булочками ни во что влезть не можешь.
- Ну и что, меня и такую муж любит, - обижалась Яна. – Называет сладкой булочкой.
- Ой, не могу, Вер, ты слышишь, как он ее называет, а сам на улице на стройных красоток заглядывается, - ехидничала Света, закуривая.
- Ну зачем ты так, - Вера встала на защиту Светы, - сама же знаешь, что ее муж ее обожает, завидуешь что-ли?
- Чему завидовать-то? Стирке? Уборке? Готовке? Детским воплям и соплям? – возмущалась Светка, потом затягивалась посильнее сигаретой, вздыхала, и почти шепотом говорила, - а может и завидую…
- Ну что ты? – тут же пускалась успокаивать ее, порозовевшая от удовольствия, Яна, - не переживай, и ты, и Вера обязательно встретите своих мужчин, и у вас будут семьи.
- Да уж, встретим, - вдруг всхлипывала Света, - вон у Верки хоть дочка есть, а у меня никого. Прихожу домой – пусто, тоска, вот и живу в этом магазине.
- Ладно тебе, ты три раза была замужем, могла бы и родить, - не могла удержаться Вера.
- От кого? От этих козлов? – возмущалась Света.
- Ну, пошло-поехало заново и сначала, - смеялись Вера и Яна, и уже смахивая навернувшиеся слезы, к ним присоединялась и Светка.
А еще они любили примерять новые наряды. Как только Света привозила новую коллекцию, она тут же обзванивала подружек, и они устраивали показ мод.
- Янка, смотри, как на Вере это платье смотрится, вот бы мне такую фигуру! – восхищалась Света.
- Ой, Веруня, ты в нем такая красавица, прямо глазки засветились, - вторила ей Яна.
- А что толку? Куда я в нем пойду? Не на работу же, - отказывалась Вера.
- Янка, не лезь в эту юбку, а то она сейчас прямо на тебе треснет, - злилась Света, - на вон лучше эту тунику примеряй, она скроет твои объемы.
- Света, в этом костюме ты звезда, - в два голоса хвалили Вера и Яна, - ну идет тебе деловой стиль, ты вся такая холеная, ухоженная.
- Да, дорогие мои, собой надо заниматься. Вот вчера была у косметички, и вам советую.
- Ой, не начинай, знаешь же, что нам некогда, мы и так хороши!
- Пока хороши, а годы идут…Верке вон еще замуж надо выйти, а морщинки уже появились, - рассуждала Света.
- Где?
- Где-где? На бороде, - смеялась Светка.
Так было и на этот раз. Узнав об отъезде Виталия, девчонки срочно собрались в магазине. Разбирая по косточкам Вериного бывшего, Светка метала молнии, а Яночка со слезами жалости на глазах, держала Веру за руку.
- Ну, вот козлы все мужики… - начала свою тираду Света.
- Света, хватит уже, - хором перебили ее Вера и Яна.
- Ладно, хватит, - Света присела рядом, - но что-то же с этим надо делать, а?
- А что тут поделаешь?
- Не знаю, знаю только, что начинать надо с себя!
- С себя? А что в нашей Верочке не так? – возмутилась Яна.
- Да все так, конечно, только вот…
- Что?
- Ты, Веруня, не обижайся, но я бы так, как ты, не ходила бы…
- А ты и не ходишь, но ты директор магазина, а наша Веруня работает в детском доме, разницу чувствуешь?
- Да, чувствую, я чувствую, только и при такой работе можно сделать внешность по- ярче как-то что-ли…
- Например? – неожиданно подала голос, молчавшая весь вечер Вера.
- Причесочку можно поменять… И накраситься чуть по-другому…
- Да я и не накрашенная…
- Вот именно! А можно же без ущерба для глазок твоих подопечных, подкрасить ресницы, а? И твои синие глаза в обрамлении темных длинных ресниц будут выглядеть по-другому…
- А… Кто на них смотреть будет в моем интернате?
- А мы пойдем куда-нибудь…
- Ой, нет, мне некогда…
- А меня мой не пустит…
- Ну начинается, одной некогда, другую не пустят. Для лучшей подруги время найти? А для себя, любимой, что вечера жалко?
- Ладно, я снова попрошу маму с детьми посидеть. А Веруня?
- Уговорили, может хоть настроение поднимется, - согласилась Вера.
В субботу утром Вера встала пораньше, чтобы успеть что-нибудь приготовить и заскочить в интернат перед походом в салон вместе со Светой. Пока она хлопотала на кухне из своей комнаты вышла заспанная дочка Леночка.
- Ма, ты чего в такую рань поднялась? Сегодня же суббота…
- Садись, Ленуся, покушай, я оладушки испекла. Да мы тут с тетей Светой кое-куда собрались сходить, а мне еще надо к моим гаврикам заскочить…
- М-м-м, твои оладушки… а сметанка есть?
- В холодильнике возьми.
- А куда это вы с тетей Светой собрались, если не секрет?
- Она меня уговорила пойти в салон красоты, слегка подкорректировать мою внешность.
- Ух ты, мам, здорово!
- А что ты тоже считаешь, что мне нужно измениться?
- Мамочка, что ты?! Ты у меня самая красивая, вот только …
- Только?
- Ну.. чуть-чуть бы тебе быть ярче что-ли… а то ты директриса директрисой…
- Старая?
- Нет, мамочка, ты у меня самая молодая и красивая, - дочка бросилась Вере на шею, - просто одеваешься старомодно как-то, и не красишься почти… А так чуть юбочку короче, реснички подкрасить, и со мной в колледж можешь идти.
- Ладно, утешила, - рассмеялась Вера, обнимая в ответ дочку. – А бабушка еще спит?
- Ой, да, а мы тут шумим, - перешла на громкий шепот Лена.
- Да не сплю я уже, не сплю, - раздался из комнаты голос бабушки, - поспишь тут с вами… Чем это так пахнет?
- Бабуля, выходи, мам оладушки напекла, будем завтракать.
Такие посиделки по утрам они очень любили, собирались все вместе на кухне, пили кто чай, кто кофе, и могли даже не разговаривать, они просто наслаждались присутствием друг друга рядом.
Из салона Вера вышла окрыленной, у нее было четкое ощущение, что она новая, как кукла, которую почистили, починили, подкрасили. Мастера постарались на славу. Вера смотрела на себя в зеркало и не могла осознать, что такие перемены могут произойти всего лишь из-за подкрашенных волос, прически и макияжа.
- А сейчас мы пойдем ко мне в магазин, и ты оденешь то платье, то вчера недавно примеряла, - потянула ее за собой Света.
- Свет, нет, ну куда я в нем, да и дорогое оно очень.
- А я с тебя денег и не возьму, отдашь, как сможешь, хочешь частями, хочешь целиком, но без него я тебя не отпущу.
Из Светкиного магазина Вера вышла совсем сама не своя, ее фигура великолепно смотрелась в этом облегающем трикотажном платье. Вера все дергала за подол, пытаясь обтянуть пониже юбку. Вырез прикрывал развевающийся шифоновый шарфик, на ногах были новые туфли на шпильке.
- Ну вот как я появлюсь такая в интернате, а?
- Иди, иди, там все обалдеют, пусть знают, какая у них директор, тем более, сегодня выходной, ты же ненадолго. А вечером я тебя жду.
- Ладно, уговорила, - неуверенно согласилась Вера. Она уже хотела зайти домой переодеться, как позвонила Любочка из горсовета и сказала, что к Вере на три придет важный гость, желающий в качестве благотворительности внести деньги в фонд именно их детского дома, так что забежать домой времени уже не было.
- Вера Павловна, вы ли это? – удивленно и восторженно защебетала дежурная воспитательница. – Вы прекрасно выглядите! А какое платье!
- Спасибо, спасибо, вы Ивана Петровича не видели?
- Да здесь он был, на посту.
- Если увидите, то передайте ему, пожалуйста, что в три к нам гости, пусть проведет в мой кабинет.
В длинном коридоре навстречу Вере шла девочка из младшей группы. Увидев Веру девочка остановилась и, открыв рот, замерла.
- Дашенька, здравствуй, - Вера наклонилась к девочке, - а разве у вас сейчас не тихий час? Что ты делаешь в коридоре?
- Мама Вера, - прошептала девочка, - у тебя день рождения?
- Нет, а почему ты так решила?
- Ты такая красивая, как на празднике!
- Спасибо, Дашуля. Так куда ты шла?
- В туалет.
- Ну беги скорее и сразу обратно, спать, договорились?
- Да. Мама Вера?
- Что?
- А ты мне дашь свое платье поносить?
- Зачем тебе Дашенька, у тебя же есть платье.
- Твое красивее, я его одену, и когда придут дяди и тети детей разбирать, меня выберут.
- Даша, - Вера опустилась на корточки перед девочкой, - ты мне доверяешь?
- Да.
- Так вот, поверь мне, тебя выберут в любом платье!
- Правда? Ну ладно тогда, я побежала.
Вера зашла к себе в кабинет, стала у окна и задумалась. Каждый раз ее сердце сжималось от таких разговоров с детьми. Они так ждали и надеялись, что их выберут и заберут с собой родители, они смотрели на приехавшие пары полными глазами надежды, и сколько было разочарования, когда те уезжали. «Надо будет выбить к новому году новые платья для девочек», - подумала Вера. Неожиданно раздался хлопок, и в люстре взорвалась лампочка. «Этого еще не хватало», - подумала Вера, достала из шкафа лампочку и полезла на стол. «Ох уж эти каблуки», - раздраженно подумала она и подтянула юбку повыше, чтобы влезть на стол. Она стояла на столе на каблуках и в поднятом платье, когда послышался стук, и дверь открылась. На пороге стоял незнакомый мужчина и с удивлением смотрел на нее. Вера тоже застыла с поднятыми к люстре руками. Мужчина был высокий, темноволосый с первой сединой в висках, с холодными серыми глазами и волевым подбородком. «Как со страниц журнала», - вдруг подумала Вера.
- Здравствуйте, - и она протянула руку.
- Здравствуйте, - его рукопожатие было твердым и теплым, - Мне назначена встреча с директором этого учреждения, Верой Павловной. Не подскажете, как ее найти?
- А это я и есть.
- Вы? Не может быть!
- Почему же? – Вера слегка обиделась.
- Ну, вы извините, но ваш вид… - мужчина замялся, он не мог понять, почему эта женщина вызвала в нем сразу такую реакцию восхищения и негодования одновременно. Через секунду до него дошло, она была одета в такое же платье, как и любимое платье его бывшей жены, которую он когда-то любил, а теперь ненавидел всей душой за то, что она обобрала его до нитки, обманула и отняла у него дочь. – Может быть, спуститесь для начала, - и он протянул Вере руку.
- А чем вам не подходит мой вид? И какое вам до него дело? - возмутилась Вера. Она нервно потянула подол юбки, спрыгнув со стола и не приняв его руки, которая так и осталась висеть протянутой в воздухе.
Это возмутило его еще больше. Он терпеть не мог оказываться в таких неловких ситуациях, потому что привык все всегда контролировать, а тут эта особа.
- Извините меня еще раз, мне, конечно же, нет до этого дела. Просто я не ожидал увидеть на столе и в таком виде директора интерната. Вы всегда так ходите на работу?
- Да как вы смеете! – щеки Веры пылали, глаза блестели от слез от обиды. – Вы кто такой, чтобы со мной так разговаривать?
- Ай, - вдруг вскрикнул незнакомец!
На руке у него висела Дашка, вцепившись в нее зубами.
- Даша, ты что? Отпусти дядю, - и Вера потянула девочку к себе.
- Мама Вера, а чего он тебя обижает? – и девочка со слезами обняла Веру за шею.
- Дашенька, дорогая, спасибо тебе, но я сама справлюсь. Беги в спальню, тебе давно спать пора, наверно нянечка уже обыскалась.
Даша ушла, обиженно надув губки. Мужчина потирал руку, на которой остались следы от острых детских зубов.
- Это ваша дочь?
- Нет, с чего вы взяли?
- Но ведь она назвала вас мамой.
- Ну и что? Меня многие здесь так называют, своеобразное прозвище, так им проще.
- Какая из вас мама, когда вы сами еще как ребенок.
-Я?
- Вы, не я же. Вы что действительно директор?
- Да, я директор. И чтобы вы знали, мой вид на столе – исключение из правил.
- Вам совершенно ни к чему оправдываться передо мной. Я приношу свои извинения, просто не ожидал, - он действительно раскаивался в своей реакции.
- Что не ожидали?
- Увидеть такую молодую шикарную красивую женщину на столе и оказывается еще и в роли директора детдома. Сначала я решил, что вы секретарша, а потом был поражен… в общем не важно… я вспылил… я не имел права… извините…
- Хорошо, забудем. Впрочем, это не имеет отношения к делу, не так ли?
- А? Да, конечно. Разрешите представиться: Григорий Вячеславович Светлов, учредитель благотворительного фонда «Лучшее детям».
- Рада познакомиться.
Они поговорили о делах, потом о детях, потом снова о делах, время пролетело совершенно незаметно. Внезапно у Веры зазвонил мобильный, увидев Светкин номер, Вера сбросила звонок, но через пару секунд Света звонила снова.
- Вера, я тебя жду, мы же договорились, - шипела в трубку Света.
- Света, я буду чуть позже, у меня встреча, - тихо ответила Вера.
- Встреча у нее! Какая еще встреча! Ищешь отмазки? Не выйдет! Немедленно ко мне. С мужчиной? – без какого-либо перехода спросила Света.
- Света, говори тише, - попросила Вера, увидев легкую усмешку на лице Григория. – Я позвоню, как только освобожусь.
- Значит с мужчиной! Хорошо, жду.
- Извините.
- Вам нужно на встречу? – с сожалением произнес Григорий. – А я надеялся, что мы продолжим беседу где-нибудь в ресторане за ужином.
- Где? – Вера чуть не закашлялась. – Мы?
- Мы. А что вас так удивляет? Или я не могу пригласить вас в ресторан?
- Ну в принципе можете. Хотя, наверное, это будет неправильно.
- Почему?
- У нас с вами чисто деловые отношения, подумаете еще что-нибудь такое, как вот из-за платья в начале подумали.
- Вера, я еще раз прошу прощения. Это было недопустимо с моей стороны. Просто я не так вас себе представлял, а тут увидел девушку, словно сошедшую с обложки журнала.
- Откуда? – Вера рассмеялась, - не смущайте меня.
- У меня нет привычки льстить. Это правда. Если вы не можете отложить вашу встречу, тогда разрешите пригласить вас на ужин завтра.
Вера внимательно посмотрела ему в глаза. Ей показалось, что она знает этого человека давным давно, и доверяет ему полностью. Она улыбнулась: была не была, день сегодня такой особенный, и набрала телефон.
- Светуня, ты меня прости, но я сегодня не приду, я занята вечером, - скороговоркой проговорила Вера и положила трубку.
Григорий сидел, откинувшись в кресле, и довольно улыбался.
- И не смотрите на меня так, - смутилась Вера. – Я сегодня веду себя не так, как обычно.
Ресторан был роскошный, Вера в таком никогда не была. Заметив оценивающий завистливый взгляд молодой официантки, она довольно заулыбалась. Незаметно для нее Григорий от общих рабочих тем перевел разговор на личную жизнь, выведав, что она одна. Вино кружило голову, играла чудесная музыка, а его глаза, губы манили.
- Потанцуем?
- А здесь можно?
- Вера, вам и здесь можно все.
Григорий прекрасно вел в танце. Звучала спокойная мелодия, и они плавно покачивались в такт. Он был выше ее, и его дыхание щекотало ей лоб, рука жгла талию сквозь платье. Она боялась поднять голову, чтобы не встретиться с ним взглядом, чтобы он не заметил, как волнует ее его близость. Хотелось облизать губы, сердце трепетало где-то у горла. Наконец музыка закончилась, и они вернули к столу. Вера жадно припала к бокалу.
- Вера, не обижайтесь, но это вино очень сильно ударяет в голову.
- Ну вот, кого вы из меня еще делаете, - обиделась Вера.
- Я не делаю никого из вас, я предупреждаю.
- То вы сначала обвинили меня в непристойном виде, теперь в том, что я пью, - вино действительно ударило в голову, и Вера не совсем контролировала свои слова и мысли. Она вскочила из-за стола.
- Вера, подождите, ну что вы, - Григорий попытался удержать ее за локоть, но Вера махнула рукой, опрокинув стоящий бокал. Ей стало невыносимо стыдно, и она выбежала на улицу, попытавшись укрыться в парке напротив. «Боже мой, как я себя веду», - думала она. Самыми мучительными были мысли о том, что еще немного и она готова была бы уже ехать к нему домой, так как чувственные картинки будоражили ее воображение. «Действительно напилась, кошмар какой, вот тебе и первое свидание, и что он обо мне подумает».
-Вера, подождите! Я еле вас нашел, куда же вы одна, поздно уже, идемте я вас отвезу.
Влияние спиртного и все напряжение последнего времени, а особенно последнего дня, вырвались наружу потоком слез, Вера стояла, закрыв ладошками лицо, и плакала.
- Вера, ну что вы! Я вас не хотел обидеть! Простите, Вера, ну не плачьте же.
Вера немного притихла.
- Если я вас обниму, вы не обидитесь? Не подумаете, что я к вам пристаю и плохо о вас думаю? – тихо спросил Григорий.
Вера отрицательно замотала головой, по-прежнему пряча лицо. Григорий аккуратно и нежно обнял ее за плечи.
- Пойдемте, я вас отвезу домой. Ну же уберите руки от лица.
Вера еще активнее замотала головой.
- Что такое? Не уберете рук? Как же вы пойдете? Почему?
- У меня потекла тушь, вы увидите мое заплаканное и испачканное лицо.
- Фу, ерунда какая, я отвернусь, а вы приведите себя в порядок. Нет? Что не так?
- У меня нет платка и зеркала…
- У женщины нет зеркала? Вы меня не перестаете удивлять. Тогда вам придется мне открыться и довериться! – и Григорий настойчиво убрал Верины руки от ее лица. Потом достал из кармана платок, и стал вытирать ей лицо. – Ну вот, не так все и страшно. То есть совсем не страшно. Ну что я говорю! Я уже почти все вытер, потерпите.
Вера стояла, доверчиво подставив свое лицо и, не отрываясь, смотрела на него.
- Боже, как вы прекрасны, - прошептал Григорий. – Какие у вас изумительные глаза!
Его руки замерли, он трепетно своей ладонью провел по Вериной щеке, словно все еще стирая ее слезинку. Потом медленно наклонился и легонько, боясь спугнуть, коснулся губами ее губ. У Веры остановилось дыхание, ей хотелось, чтобы это мгновение длилось бесконечно. В то мгновение, когда он стал отступать, Вера невольно потянулась следом, заметив это непроизвольное движение, Григорий, уже не сдерживаясь, поцеловал Веру, вкладывая в поцелуй все свое желание.
Свадьбу праздновали всем интернатом! Светка и Яночка, будучи свидетельницами невесты, рыдали друг у друга на плече от умиления, и слегка от зависти. Такого жениха Вера отхватила, думала Светка, когда же и я встречу своего настоящего мужчину. А Яночка поглядывала на своего мужа и мечтала, чтобы и он доработался до таких профессиональных высот. Верина мама утирала набежавшую от радости слезу, а дочка, шутя, говорила, что ее друзья не разберут, кто из них моложе, Вера или она. Григорий не отпускал ее руку. А ее воспитанники кричали «Горько» и топали ногами от восторга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526666
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 29.09.2014
Я эту боль
Придумала сама…
Серел рассвет…
В саду проснулись птицы…
А по углам ещё стояла тьма…
И тени сна плясали на ресницах…
Зажав в гортани приглушЁнный стон,
Ещё в тебя вжималась я незримо….
А день уже сочился из окон. Реальностью…
Судьбой несправедливой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526636
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 29.09.2014
Після спеки літньоі,жагучоі,солодкоі такоі - пожовтіло платтячко у Леді -Осені одноі...
І спадає з ніжних плечиків,..місцями дірочки,як зірочкі,на ньому...
А нахабний вітерець в них заглядає,..і ні вдень ,ні внОчі,.. від нього спокою немає...
Ще й вітри сильніші сердито підвивають і голосять,.. дріботить дахівкой дощик...
Ну а вдень красуня приміряє шати різнокольорові,..і до неі прилітають вітри -парубочки,..ніби на гостини...
І без дозволу іі лоскочуть,..і на вушко щось шепочуть і шепочуть...
Обіцяють...І дарують ій намиста різні,..всі коштовні,..в кольорах червоних всі,..змістовних...
І калини колір в Осені палає...Вітер віє,..плаття жовтеньке хитає...Ненавмисне,..Леді -Осінь з плеч його сама скидає!..
Зашарілася красунечка багрянцем ніжним ...І палає до останнього під дощиком осіннє листя...
Від побаченого дощ все плаче,не спиняє,..і стоіть панянка гола,..він сумує з нею,..і жаліє...
Розбишака в коси павутинки ій дарує,..огортає холодом,цілує,..навкруги від радощів гарцює...
А паняночка в сльозах до зимоньки - бабусі...Від вітрів подалі,..тіло голе сніг притрусить...
А дідусь -мороз сховає у своіх обіймах...І скує усе живе...І сон прийде такий жаданий,..милий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526458
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014
В эпоху, когда рушатся миры,
И мера жизни слишком коротка,
И на пороге чУмные пиры,
Минута встречи- как же ты сладка!..
И ожиданье встречи сквозь тебя
Пройдет, как "дней связующая нить",
И из последних сил крепишь себя
Желанием единственным- дожить.
Дожить, чтоб из протянутой руки
Испить любви короткой звездопада.
Мы наших тел сплетенные венки
Наденем друг на друга, как награду
За все, за все, что испытали мы
Идя дорогою тернистой к этой цели.
Она, как свет среди кромешной тьмы-
Для этого мы только уцелели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481505
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 27.09.2014
Завянут недодареные розы
И недогуляные тропки зарастут...
Недоцелованые губы заскучают,
И нерастраченные чувства опадут.
Так осенью приходит час забвенья,
О красках лета ярко-золотых.
Грядет зима и в душах отопленье,
Не включит поседевший истопник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431662
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 27.09.2014
Їх у в"язниці зібралось чимало
Жінок, дівчат, зовсІм малих дітей.
Вона ж все ніби осторонь стояла,
Долоні пригорнувши до грудей.
Її як відьму на поталу видав
Слизький, пихатий, жадібний сусід...
Все зазіхав на цноту, зненавидів,
Коли не зміг ні взяти, ні купить.
Був допит. Кат зриває одежину...
Вона покірно показала вмить
Таємні родимки, сказала, що хотіла
Звести сусіда, і все місто підпалить...
Любила зло робить, колодязі труїла,
Любила шабаші та кров дітей смоктать-
Бо так боялась, що її тендітне тіло
Кліщі залізні будуть шматувать.
Благала, щоб її не катували,
І всі зізнання хутко підписала...
Суворі судді милосердя проявили-
Лише до вогнища дівчину присудили.
Кат вивів з зали і повів до ганку...
Чекати їй не довго-лиш до ранку.
І в анфіладі темній, де роїлись
Загиблі душі та останні їх думки
Вона рукою ніжно доторкнулась
До катової сильної руки...
І темна ніч. Вона не може спати-
їй жаль себе- цнотливу, чарівну...
Шкода загинуть , хлопця не пізнати,
З коханцем не провести ніч одну!..
Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?..
Відкрились двері. На порозі кат.
Бере за руку дівчину й виводить
У темну прохолоду анфілад...
У темному кутку вони лиш двоє.
Такий він сильний. А вона слабка...
Здригається вона, і відчуває
Як пестить тіло катова рука...
Чека на площі вогнище. Невпинно
Спливає час. Життя відійде з ним...
Вона зняла поволі одежину
і на коліна стала перед ним...
Ці відчуття... Як поклики до раю...
Це упоїння катовим... міцним...
Неначе кров із неї випиває...
Вона на ньому... І вона.. Під ним...
А там- лежать знесилені в нестямі
Солодким сном забувшись чарівним...
Нарешті кат її за плечі підіймає.
І ледь одягнена, вона їде за ним.
Куди веде? Невже ж таки на волю?
Дарунок- жити? Справдиться невже?
Ні. До в"язниці знов її заводить-
"Відпочивай до ранку. Скоро вже..."
Лягла вона спокійно і лежить.
Все відбулось. Чи варто далі жить?
На ранок кат прийшов. Узявши її грубо,
До зали вивів. Руки їй зв"язав.
Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба
Залізними цепами прив"язав.
І люди бачили, коли вогнем завзята,
Вона в сльозах дивилася на ката...
Вона не плакала від болю, не кричала,
Губами поцілунок лиш послала...
...... .......
В бридкій харчівні, осторонь, окраєм
Кат заливає трунком очі, проклинає
Свою роботу. Та робить її потрібно.
Допоки відьми- боронитись необхідно...
Зробив, що міг... Він милосердно відьмі
Подарував жіноцтва пізнання...
Що ж серце заболіло з того дня?
І все болить... В душі забракло сил...
І в смутку очі п"яні розглядають
Ту жменьку попелу, що висипав на стіл...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470402
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 26.09.2014
Не нанималась видеть сны - но вижу...В них ветер в застеколье что то ищет...
И он колышет сон, и гладит,..обещает...А дождь стучит по крыше,..и ветру потакает...
В них не хожу - парю,..летаю ...И поезда все взглядом провожаю...
И дни,часы опять считаю,как и прежде...Мечтами дальше я живу,..с надеждой...
И снова страсть вернулась семимильными шагами,..уселась рядом в нетерпении,в ожидании...
И снова струны у души с печалью распрощались,..звучит мелодия знакомая,..давно родная...
И струны сильно так натянуты,..звучат,..не рвутся...И нет звучанию конца,ни края...
В тех снах и солнце светит ярче и не обжигает...И куст калины горькой сладостью своею манит...
Ты только рядом и не покидаешь,..и меткими словами,как молнией,сражаешь ...
Как острой саблей ни за что не ранят...С недавних пор ты стал так осторожен...
Поранился ты острыми осколками судьбы,..от этого ты стал так нежен...
А босиком по мостику ты памяти своей промчался,..ты что то там нашел,..и понял,.. мигом возвратился...
И тот,кто опускает ночью небо все над нами...имеет и гонцов,чтоб сон такой мой стерегли и охраняли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
От вас когда-то уходила... страсть?..
Вот так, чуть слышно, мелкими шагами
Уходит та, что надо мною власть
Ещё вчера имела... Под часами
Я ждать его могла, без лишних слов,
Без возмущений и немых укоров...
Давно моих он повелитель снов,
Но изгнан был оттуда слишком скоро.
Не знаю как смогу бесстрастной жить,
Но ведь живут иные как-то люди.
Не стоит чувствам мчаться во всю прыть
Остановиться очень трудно будет..
[img]http://ic.pics.livejournal.com/ykristianna/25584011/602904/602904_original.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525564
дата надходження 24.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Последняя вспышка и осень угасла
Ноябрь как пожарный сбил пламя дождями
И пепел остыл
И остыли мы сами
Я так не хочу, слышишь, я не согласна!
Ноябрь на дворе- это просто погода
Пусть спряталось солнце, пусть тучи и холод
Зато для объятий прекраснейший повод,
А утром вставать так совсем не охота
И хочется нежиться в теплой постели,
Касаясь губами твоих поцелуев…
А ветер пусть злится, пусть ветер лютует,
А мне все равно
Мне тепло, в самом деле
От слов, от любви, от признаний на ушко
От глаз твоих цвета осеннего неба
По телу всегда разливается нега…
И я покоряюсь любви
Я послушна….
Последняя вспышка и осень угасла…
Ноябрь вылил воду…
Там чистое небо
Оттенком бездонным напомнило лето…
С таким утвержденьем я точно согласна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525939
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
Я чувства нежные вплету
В букет изысканных желаний
Тебе его я подарю
Для исполненья всех мечтаний
Вплету я ленты в тот букет
Из красок радуги и неба
Добавлю утренний рассвет
И аромат ржаного хлеба
Я подарю оттенки вод,
Лесов прекрасных изумруды,
И полный звезд небесный свод
И нежность ветра не забуду.
И золотом поспевших нив
Укрою, словно палантином...
Лишь закружиться бы, покуда жив,
С тобою в танце лебединном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525913
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 26.09.2014
В глухом забвенье выдуманных догм,
В прострации вселенской жду ответ.
Впакованный в воспоминаний сонм,
Осознаю надежд холодный бред.
Взлетаю над землею вновь и вновь.
И в леденящей звездной вышине,
Ищу вселенную по имени Любовь
И обращаюсь мысленно к тебе.
Как мелко все земное с высоты.
Но на земле явиться может рай,
Когда по небу вдруг напишешь ты:
\\\"Я так скучаю!!! срочно прилетай!!!\\\"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440901
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 25.09.2014
Он десять лет, хранимый ею,
Ходил "по лезвию ножа".
Когда ему никто не верил,
Она, как сказочная фея,
Над ним, без устали кружа,
Спасала, открывая двери.
Его любовь остыла вскоре.
И он готов был на разрыв.
Но жили в Ней надежда, сила.
Ее любовь была, как море.
Глаза на прошлое закрыв,
Его на съемки пригласила.
Ненастье, как всегда вмешалось.
Один потерян день из двух.
Устал... Дорога - наказанье...
Лишь в кадре поцелуй... О! Малость!
Потом пройдет про это слух...
Умрет он. Ей - воспоминанья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=202395
дата надходження 23.07.2010
дата закладки 25.09.2014
Однажды, много лет назад,
Старик - богач и меценат -
Для молодой жены своей
Купил картину, а на ней
Красавица, мила, юна
И улыбается она.
Портьера, зала, коридор
Прелестной дамы страстный взор
В тьму коридора устремлен
Там силуэт мужской и он
Стоит, как будто зова ждет,
Вот-вот навстречу ей шагнет.
Следит за ним, напряжена,
Вся в ожидании она.
Настал любви счастливый час.
Любимый подойдет сейчас
И скажет:"Здравствуй! Вот мой дом
И в нем мы будем жить вдвоем.
Мужчина неподвижен, нем,
Лица не разглядеть совсем.
Заметны лишь высокий рост,
Копна растрепанных волос.
Но, все равно, какой-то шарм
В нем завораживает дам.
Сидит супруга богача
Всю ночь, не спит, горит свеча.
Она бледна, усталый вид.
Картина перед ней висит.
И чудится, несчастной ей,
Ее зовут:"Приди скорей!"
Рукой коснулась полотна
И, вот, уже, внутри она.
Мужчина страстен и силен,
Из крови и из плоти он
И поцелуй его горяч.
Ах! Обольститель и палач.
Чуть хриплый голос шепчет ей:
- Луиза, будешь ты моей!
Останься здесь навек, со мной!
- О, Франсуа! О! Дорогой!
Нельзя! Я верная жена
И мужа уважать должна!
И снова дом, тоска и грусть,
Супруг - старик, душевный груз.
Кричит она на верных слуг,
И прогнала своих подруг.
Однажды утром крик:"Беда!" -
Она пропала навсегда.
Искали в доме и в саду,
Во всех постройках и в пруду.
Измучен муж и утомлен,
Присел перед картиной он.
Ах! Как красавица нежна!
Да это же его жена!
От горя муж сошел с ума.
Шли слухи, будто смерть сама
К нему пришла из глубины
Картины той, что для жены
Купил он и сему был рад.
Скончался, вскоре, меценат.
Картину приобрел барон
И был немало удивлен,
Когда, спустя пять дней всего,
Жена пропала у него
И он, как в странном, жутком сне,
Ее узрел на полотне.
Длинна истории сей нить.
Картина продолжает жить.
Художник был большой злодей.
Алхимик, маг и чародей
Искал бессмертия секрет,
Придумал тему и сюжет.
Он полотно свое назвал
"Миг ожидания" и знал,
Что женщин тайна привлечет
И все предвидел наперед -
Измену, страстную любовь.
Так повторялось вновь и вновь.
Потратил мастер много сил.
То, что хотел, он получил.
С тех пор прошло немало лет.
Свеж на картине краски цвет.
И лица чудных, юных дам
Сменяются все чаще там.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525688
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Душной ночью проснувшись в поту, прошепчу-
Не прощу. Никогда не прощу. Отомщу.
Эта сладкая, сладкая, сладкая мысль
Бесконечна, как стон, улетающий ввысь...
Потерял... Я потерян... Себя не найти...
Предала- не встречайся же мне на пути.
Я прощать не умею. Прощенье- оно-
Это то, что не каждому в жизни дано.
Я потерян. Ковром душной ночи брожу.
Но размеренно вновь я себя нахожу.
Это лестницы путь, обозначенный вниз.
Я решил. И решенье мое- берегись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525419
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 24.09.2014
Люблю тебе...
До відчаю - невміло...
Мов степове маленьке пташеня
Надумало зіграти пишну паву...
Лиш пір"я кольорового
- Нема!..
Чого те пташеня
Не витворяло
Під прикриттям невинної ігри...
У тебе перед носом розкидало
Усіх світів найкращі
Кольори...
Люблю тебе...
До відчаю - Невміло...
До болю - ніжно...
І до сліз - Ніяк...
Та все ж - люблю...
Так легко... сніжно... біло...
А, може...
Чорно... дико... спопеліло...
Та все - не так...
Усе - чомусь... не так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525415
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Тучки заморо́сили, птички отгундосили
И гурьбой отчалили в тёплые края…
Чё-то мне не весело на распутье осени
И отнюдь не радует хмурая заря…
Город панораму мне залепил рекламою,
Друг о дружку зонтиком шкрябает народ…
А в селе по-прежнему пахнет мелодрамою
И под ветром ёжится голый огород…
А за огородами речка манит бродами,
Лес не налюбуется зеркалом воды…
В туесок бы термосок чаю с бутербродами
Да свалить бы, втихаря, прочь от ерунды…
Ежели не спорится, хватит хорохориться…
Жарким зноем то́мленый отдыхает взгляд…
Успокоится душа где-то за околицей
И вернётся в горницу посчитать цыплят…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525250
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Совсем некстати дождик льёт,
Стекаясь лужей у порога.
Тропою женщина идёт,-
Трудна ей скользкая дорога.
Сбегают струйки на глаза,
Косынку ветер развевает.
Руками чуткими она
Себя крест-накрест прикрывает.
А руки те,как пара крыл,
Как-будто сложенных в покое.
В них что-то тайное,такое,-
Их вид так явственно красив...
К изгибам платье прилегло,
Её взывающего стана,
Как-будто всё обнажено:
И грудь, и бёдра - всё в ней явно.
И зная, что-же с ней "стряслось" -
По сторонам глядит смущённо.
Стыдливой мыслью полилось:
"Меня все видят, обнажённой..."
...Вот и околица села,
И небо будто прояснилось.
Тропа закончилась.Она
К берёзе белой прислонилась.
Не бойся женщина! О, нет!
Ты прелесть Божьего творенья!
С тебя б художнику портрет,
Писать с бездонным вдохновеньем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525220
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
В минуты нестерпимого разлада,
Когда вокруг и сыро и темно,
Есть только лишь одна отрада -
Смотреть безмолвствуя в окно.
Пускай не ты, а дождь поплачет
Слезами осени, бегущих по стеклу,
И каждой каплей горечь неудачи
Сольётся струйками в сыром углу...
И в этот час с молитвой сокровенной,
Я подхожу к священным образам.
Пусть эхом возвратятся из вселенной,
Мои слова к кому послал я сам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525192
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Неба просинь дождём печалится…
До утра лихорадит грусть
Так, что впору уже отчаяться…
Я люблю тебя… и боюсь…
Прикоснусь под дождём нечаянно…
Искрой трепетною зажгусь!
А в глазах у тебя – прощание!
У меня в словах – ну и пусть…
Осень – ветреная разлучница
В серых лужах играет блюз
В ритме сердца моём – прислушайся!
Веткой тонкой к тебе тянусь…
Золотыми листами падая
На прощание – обернусь
В сером небе – следами радуги!
Я – люблю тебя! …и боюсь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525057
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
Уже відлетіло, мов лист, вересневе тепло...
Уже по ярах залягають вологі тумани...
І щемом по серцю, як клич журавлиний, лягло
Те літнє кохання, на лавці залишене нами...
Загублений ранок всміхається нам з небуття,
Примхливо сміється, закоханий в подихи літа...
В нім спомини щастя, що нам дарувало життя,
У променях сонця, обрамлених неба блакиттю...
І ти, зачарована сонячним світлом сидиш
На лавці зі мною, і сплетені руки коханням...
Нас в світі лиш двоє, і ти від бажання тремтиш
В видіннях картин еротичних до ночі із рАння...
Залишений спомин... Життєвої пам"яті щем...
В усіх так було... Та не так... Ми таки загубили...
Рясніють калюжі, омиті осіннім дощем,
Мов сльози кохання, яке ми саме полишили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524987
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 22.09.2014
[i][/i]Вы спросите, любовь?
Да, это диво!
Встречаются души
две сиротливых,
Расставшиеся грустно и давно.
И было каждой больно и темно.
И вот, опять - сквозь годы
и страданья
Пришло двух душ немое узнаванье,-
И крик двух душ: "Ты - мой!
А Ты - моя!
Мы вспоминаем, как в единстве наших Я,
Мы плыли в океане созиданья,
Не зная времени и расстоянья...
...А Бог две половинки в назиданье
Послал на Землю, чтобы жила Земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513582
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 21.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2014
Кто хочет рядом быть - тот будет непременно!..И будет помнить про тебя всегда!..
Дорогу к дому твоему с закрытыми глазами не забудет,..тепла своей души не пожалеет...
Он словом нежным обогреет, поделится глотком воды,кусочком хлеба...
Все поцелуи тоже только для тебя...и голубое небо...
А ты...Люби и сердцем отвечай на все добро...Храни себя для одного Него!..
Не может быть роднее и милее никого!..Всегда лишь с Ним одним взлетаешь к звездам и Луне!..
И только Он один опустит Небо близко,.. для тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524851
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2014
А я уйду… и кто меня простит?...
И кто меня согреет у костра?...
Но ведь тебе… никто не запретит…
Любить ее…
Ту… что давно ушла…
А я уйду… звонят колокола…
И ты даже не спрашивай…
О ком?...
Что ж так знобит у твоего костра?...
И к горлу подкатился горький ком?...
Пускай не все оплачены счета…
И с плаванья вернешься
Ты седым…
В последний раз над углями костра…
Целуешь ту… что превратилась
В дым…
Чего же сердце бешено стучит?...
И что ж так низко нынче воронье?...
Но ведь тебе… никто не запретит…
……….Любить…….ее……………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514755
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 21.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2014
А що залишиться, коли любов пройде?
Себе спитай, як ти питаєш в Бога…
Чи сонце завтра зранку не зійде?
Чи зміниться у напрямку дорога?
Ну, хай змарніють трішечки зірки
І місяць не світитиме яскраво...
В кохання твого буде смак гірким...
А час? А час минатиме так само
І білий день зміняє темна ніч,
І літній жар осіння прохолода
Любов прекрасна тільки віч на віч,
Коли в думках, в серцях панує згода.
Та в час, коли твоя любов пройде
І спалить мою душу до останку
Залишиться сльоза, що упаде
І смутку прохолода у серпанку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524737
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Дивися...як холодом віє
Крізь шпари у сінях...
Там вітер гуляє зловісно іще від зими...
І раптом відчуєш...
Як тиснуть на тебе ті стіни...
Які ти так ніжно назвала Чотири Стіни...
Ти просто дитя
Неймовірно Великого Міста...
Його лабіринтами бродиш... як змучений пес...
Але ж ти читала... і знаєш...
Так, знаєш ти, звісно...
Що є ті місця... де смереки торкають Небес...
Ти тільки пташина
Із надто Великого Міста...
Крізь серце твоє - Амплітуда його Коливань...
Ти просто - Лети!...
Й панорама Всесильного Міста
Так легко під ноги твої упаде без вагань...
Я знаю... де ти...
Там інакше замішують тісто...
І чай там заварюють, мабуть, не з тих сподівань...
Та раптом відчуєш вітри
Зовсім іншого змісту...
І я б їх назвала Твоїми Вітрами Бажань...
Я чай заварю із Пісень...
Із Казок позамішую тіста...
Дивися... у лісі з'явились осінні гриби...
Маленька Пташина
Із Надто Великого Міста...
........Ти просто..... Лети.....................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524692
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Прийду…
Ти обіцяв теплО…
Очі твої…
Брови твої… чоло…
Торкну…
Ледве помітно вуст…
В струну
Витягнусь…
Відзовусь…
Заграй!
Чи обірви мотив!
Не край
Серце,
Бо в ньому – ти…
Із дна
Вирини,
Із пітьми…
ЧуднА…
Істинно...
Обніми….
20.09.14 суббота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524606
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Відкриє лялькар оксамитову
Темну завісу...
Прийди подивитись на бал гутаперчевих дам.
Я ж та, що приходить на мить
Із Прадавнього Лісу...
Що мрії твої перетворює
В синій туман...
Прийди подивись... баламут,
Мандрівник і гульвіса...
І, може, станцюєш із ними осінній канкан.
А я - повертаюсь...
Бо я - із Дрімучого Лісу...
З граційністю лані минаючи
Кожен капкан...
... закриє лялькар оксамитову
Темну завісу...
І знову я - лань, що легка і граційна, мов рись...
І знову я лань,
Що із дикого Темного Лісу...
Ота... що без роду і племені
Зникла колись...
А десь по опівночі - Бал...
Але я - не із Міста...
Я та, що без роду і племені зникла давно...
Закриє лялькар оксамитову...
Все!.. А-ля віста!
Я - з Дикого Лісу...
Скінчилось безплатне Кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524513
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
- Ах! Мадам! Я сердечные муки
Испытал увидав Вас одну!
- Ах! Месье! Умираю от скуки!
Помогите! Спасите! Тону!
- Ах! Мадам! Пригласить Вас на танец
Мне позвольте! Ночь, звезды, луна!
- Ах! Месье! Нездоровый румянец
На щеках Ваших! Все от вина!
- Ах! Мадам! От любви я пьянею!
Вы божественны, чудо! Шарман!
- Ах! Месье! А жена?! Вы здесь с нею?!
Прекратите игру и обман!
- Ах! Мадам! Вы пришли без супруга!
Почему? Не расскажете мне?
Ах! Месье! Мы, ведь, знаем друг друга!
Я честна перед мужем! Вполне!
- Ах! Мадам! Что со мною творится?
Я готов целовать Вас при всех!
- Ах! Месье! Вы взгляните на лица!
Вот сейчас Вас поднимут на смех!
- Ах! Мадам! Я в ужасном смятеньи!
И в душе моей буря страстей!
- Ах! Месье! Да умерьте, волненье.
Слышно Вас! Постыдитесь гостей!
- Ах! Мадам! Вы жестоки, бездушны!
Словно в грудь мне вонзили иглу!
- Ах! Месье! Выйду в сад, очень душно!
Как тоскливо на этом балу!
- Ах! Мадам! Мне и нужно-то мало!
Счастлив я, всякий раз, видя Вас!
- Ах! Месье! Время ехать настало.
До свиданья. Уже поздний час!
- Ах! Мадам! Проводить до кареты
Вас могу я? Что там с лошадьми?!
- Ах! Месье! Да про наши секреты
Скоро все будут знать! Черт возьми!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=123796
дата надходження 28.03.2009
дата закладки 19.09.2014
Изорваны клятвы в клочья-
Да много ли стоят клятвы?
Мы гибель видим воочию
Любви. Это так понятно.
Мы это преодолеем,
Да только все будет напрасно.
И парка пуста аллея
Как сердца разрыв опасный.
Что делать тебе со мною?
Скажи, что с тобой мне делать?
Я весь обнажен пред тобою-
Возьми мою душу. И тело.
Я буду твоей болезнью.
Я стану твоим лекарством.
Я буду тебе полезным.
Я стану тебе опасным...
Я филина ухну смехом.
Ты крикни совой ночною.
И крик отразится эхом
Сознания- будь со мною!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484170
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 19.09.2014
- Ах! Мадам! Ночь прошла, Ваша милость!
С добрым утром, Полетт! Как спалось?!
Улыбаетесь Вы! Что Вам снилось?!
- Ах! Месье! Мне пригрезилось, будто
Целовались мы с Вами! Смешно!
Задремала я лишь на минуту!
- Ах! Мадам! Ваши сладкие губы
Целовать я хотел бы всю жизнь!
Не сочтите меня слишком грубым!
- Ах! Месье! Я все время на страже!
Вот что странно, мы, с Вами, Жерар,
За всю ночь не поспорили даже!
- Ах! Мадам! Все не так уж и скверно!
Весь Париж нам объездить пришлось!
Вы устали, но счастливы! Верно?!
- Ах! Месье! Обещает быть ясным
Предстоящий нам день, милый мой!
Жаль, что поиски были напрасны!
- Ах! Мадам! Элоизу живую
И здоровую, Бог даст, найдем!
А сейчас, я прошу поцелуя!
- Ах! Месье! Повезло Вам, другую
Вы узнали сегодня Мадам!
Гордость в сторону! Я Вас целую!..
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524427
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Ты меня нарисовал…
Нет, не кистью. Просто сердцем…
Эта девочка из детства,
Приобня́тая едва…
Эта женщина в дверя́х,
Что с тоскою ждёт кого-то…
Разве в том [i]твоя[/i] забота,
Что летает только в снах?...
Одинокая душа.
Не поющая пичуга…
Прикоснулись мы друг к другу,
Не свершив последний шаг…
Не решившись полюбить…
Святость веры не приня́ть нам…
Я осталась приобня́той…
Ты с тех пор забросил кисть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515305
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 19.09.2014
На другом берегу
У высоких берез,
В белом замке большом
И пустынном,
Моя юность живет
Среди девственных грез,
Оставаясь по-детски наивной.
Пусть мне скажут, что всё
Уж давно позади,
И что с каждым
Случалось такое…
Обращаюсь я к юности
С просьбой – Прости…
Это слово совсем
Не простое…"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514166
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 19.09.2014
Ми з тобою зустрілись поглядом,
На одній із зупинок метро,
Як птахи промайнули всі спогади,
І кольнуло десь там під ребро…
Розійшлися життєві дороги,
Розминулися, як поїзди,
Всі поразки і всі перемоги,
У минулому вже назавжди…
Але в серці живе невблаганно
Щем німої любові, без слів,
П”єса зіграна безталанно,
Залишилась лиш низка із снів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524372
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 19.09.2014
Глухая ночь! По ком ты плачешь
Слезами выпавшей росы?
Куда ты тайны свои прячешь
И где искать от них ключи?
Зачем ты в полночь вещей птицей
Кричишь, взрывая тишину?
И снятся сны. Дрожат ресницы
Глаз не глядящих в темноту
Твоих глубин. Но есть желанья
В порывах дремлющих страстей,
В которых Божье наказанье
Сильнее тем, чем ты черней…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524125
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Как мало мы ценим бесценное,
Что Богом дается лишь раз.
Меняем на мелочи быта:
Мешки, грязь в углу, унитаз.
На тюбик открытый, на тапки,
На храп, и на тихий покой.
На слезы в подушку , на тряпки
И вечные споры с душой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453876
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 17.09.2014
Знаю, ти зараз один у порожній кімнаті,
лічиш яскраві зірниці за стінкою скла,
слухаєш музику стрілок на циферблаті,
марно вишукуєш в простинях білих тепла...
Ми із тобою на відстані синього неба,
кожен в своєму куточку з мережива мрій.
Та, щоб зустрітись, летіти далеко не треба...
Очі заплющ на секунду... й ти - мій...
Я вітерцем прослизну через ситець фіранки,
з ніжністю феї до тіла твого пригорнуся...
Грайливо розвію печалі похмурі останки,
Вустами гарячими вуст так блаженно торкнуся...
Можем відчути, як серце у грудях тріпоче,
б'ється шалено у ритмі гарячого танцю...
Розум відносить людину, куди вона хоче...
Бажань і фантазій своїх ми всього лишень бранці...
Знаєш, я зараз одна у порожній кімнаті,
але в уяві ми разом, бо я так бажаю.
Люди не птахи, та люди, насправді, крилаті...
Кожної ночі до тебе в обійми літаю...
16.09.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523931
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Ты мне говоришь : «Не люблю я вьющихся роз…
Такие растрёпы, как будто ходили «налево»…
А роза должна быть, хоть и не без заноз,
Но выглядеть круто – как роз КОРОЛЕВА!»
В величии томном прекрасно-холодно нежна
Так гордо подняв лепестки, там растёт одиноко.
Она безупречна, она неприступна, она
Не сронит слезы, не увянет, не сгинет до срока…
Ничья. Величава. Не каждый посмеет плебей
За эту красу на мечах, и на шпагах сражаться!
…Устал ты… Прийди лучше к розе плетучей моей…
К гроздьям душистым просто щекою прижаться…
Под ароматным кустом ненадолго уснуть…
С щедрым порывом поддержки не выстудить душу!
Гибкие ветви готова навстречу согнуть -
Всё для тебя! Ты любим! Ты – единственный – нужен!
Но ты и дальше твердишь : «Времена – уж не те,
Роз аромат расточают напрасно - направо, налево…»
Что же… Стремись к безупречной своей красоте!
Вечно живи со своей холодною КОРОЛЕВОЙ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523912
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Ты странный,твое поле зрения тесно и не волнует вовсе то,чем я дышу и наслаждаюсь...
Тебя сначала удивила,а может испугала моя душевная загрузка...
Ее не принял вовсе ты, а может для тебя она не по плечу...
На разных языках мы говорим,живя в одном пространстве очень узком...
Мы линии две параллельные,..милее мне круги,..тебе лишь острые,колючие углы...
Не рушу хрупкие мосты,..пути к другим так далеки и не близки,..не время вовсе к ним спешить,бежать,лететь,ползти...
Когда так больно,о Говерле вовсе не мечтаешь и не манят даже Гималаи...
Не смотришь ты на небо голубое,где ласточки летают и парят орлы...
Жемчужиною скрытой в ракушке без крика в пропасть улетаешь,вовсе не боясь...
Корявыми,такими деревянными слова застрянут в горле щепками ,не смогут вырваться на волю...
Холодное,как снег становится и сердце,..и не горячая,как дверца у печи душа,
Когда в тоске... и плачешь,..пряча слезы ты...
Когда нет понимания...страдает каждый из за этого не раз один,.. не иногда...
В душе беззвучно рыдает за своим,..и молча подвывает,
Что жизнь его не замечает,так больно ранит и уходит,..пробегает...
Слепой бывает и не любит,как хотелось,как мечталось,..лишний раз не приголубит...
Ее поймешь,во вкус войдешь,..сам расцветешь, прозреешь...а время пролетело,..
С гулькин нос осталось,..и нет не до чего уж дела...
И от прозрения такого ослепнуть вдруг захочешь сам и не на час,..а навсегда!...
Ничего личного,от лица ЛГ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523898
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 16.09.2014
Чернела ночь, а бледная луна
Сосала соки из всего живого,
Как будто бы хотела всё до дна
Опустошить вокруг, что есть земного.
И лунный сыпался в рояль поток
Сквозь поредевшие гардины.
Язык свечи, как каменный цветок
Застыл в подсвечнике старинном.
Рояль не пел. Он звуки чуть роняя
Боясь нарушить тишины покой :
То всхлипывал дитём страдая,
То говорил с самим – собой …
А ночь была, как океан безбрежный.
В волнах её я слышал вновь и вновь,
Как и когда-то голос нежный -
Он говорил мне про любовь.
И видел я протянутые руки
Сквозь сумрак ночи близко предо мной…
Лились немеркнущие звуки
Мольбы, какой-то не земной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512239
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 16.09.2014
Звезда и серебро, звезда и серебро -
карманов и надежд пустынная природа.
Любимая моя, ребро моё, ребро,
Река моих страстей, глубокая, без брода.
Желание любить, мой бред и бредень слов,
уловка обладать, удерживать добро...
Красавица моя, мой царственный улов -
звезда и серебро, звезда и серебро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444241
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 16.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2014
Задаром не нужно слов на ветер отпускать,не нужно ими просто так бросаться...
За каждое ответ придется всем держать,..кому то отчитаться...
И красноречием...тем способом проверенным не нужно слишком обольщать...
Его должно быть тоже в меру - не много и не мало,а в меру,чтоб не надоесть,..одна лишь середина золотая...
Обидные слова забудьте навсегда,..у них больное жало!..
Они легки и бумерангом обязательно догонят вслед тебя,..их не пропустишь,многих догоняли...
И с лестью сладкой не живи и не греши,..она противна - липкая такая...
В ней захлебнуться можно от души,..что говорить - подумай прежде,..не спеши,..
И сам реши,какие слышать для себя ежеминутно сможешь...
Черпайте для себя во всем вы только доброе и вечное ковшом,а не ладошкой...
И щедро раздавайте,не жалея нервов,сил до той последней капли,..чтобы приумножить...
Вы только для себя оставьте дорогое,..и сохраните,..
Внутри от сглаза,зависти запрячьте так глубоко - на сколько можно....
Они для вас и для души,..и будьте с ними бережливы и осторожны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523592
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Тема- "осень"- душевная стужа...
Как свободы порыв под замком...
Дождь холодно-косой... И по лужам
Не побегать уже босиком...
Время сбора камней... "нашаманишь"
Листопадом любовь прежних лет...
В неба мареве сером помянешь
Тех, которых с тобой уже нет...
Что сбылось подытожишь порывом
С ног сбивающей бури ветров...
Обогреешься мыслью счастливой
Что ты ждешь... И что сам жив-здоров...
Эта осень уводит в походы
По дорогам колючих дождей...
Перемены осенней погоды
Не изменят твоей и моей
Утонченно-желанно-ревнивой
Нам дарованной яркой любви...
Словно ангелы, грустные ивы
Боже, шепчут, вас благослови...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523517
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 15.09.2014
В полу-подвальчик твой ворваться птицей страстной!
Обнять – и больше никогда не отпускать!
И пусть идут дожди, пусть сны мои напрасны –
Я больше не хочу таиться и молчать!
Хочу скорей к тебе! К старинным абажурам…
Где сочность губ твоих и глаз твоих прибой…
Ты помнишь? На Тверской мы под стрелой амура…
Мимозы яркий след на серой мостовой…
И разговор немой… Там души говорили…
Меня к тебе тянуло в сладкий плен…
О, сколько нового мы для себя открыли!
Покатость плеч, и линии колен…
Тогда была весна… Уже бродяга-осень…
Уж холодно… Мир су́етный притих…
Но я к ногам твоим опять готова бросить
И жизнь, и ворох листьев золотых…
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gqou468pD2w[/youtube]
))))
[i]Она - походкой лёгкой по Тверской,
В руках её - нет, ну совсем не розы!
Взгляд одинокий, пылкий, колдовской,
И жуткие, ужасные мимозы!
Как зачарованный в глазах её тону,
И почему - и сам не понимаю,
Осознаю - люблю её одну.
И просто погибаю... пропадаю...[/i]
)))
Это был экспромт, но я не хочу его переделывать... Потому что с него родилось всё, что выше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522881
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 14.09.2014
(отрывок из поэмы «Отблески»).
.......................................................
...Я пишу в поздний час.
Я пишу тебе снова и снова.
Мне так сложно писать,
растревожив уснувшее слово.
Обрекая слова:
вновь бежать по тропе повторенья,
будто снова я рву
молчаливые цепи забвенья.
Ты не видишь всего.
Ты не слышишь как боль воскресает,
хлопнув чёрными крыльями,-
свой полёт продолжает.
И берёза дрожит,
в мокрый саван тумана одетая.
Ты не слышишь меня,
ты забыла любовь недопетую.
Вновь и вновь прихожу
и гляжу в дальний берег забвения,
а вокруг пустота, в ней лишь слышится
сердца биение.
Боже праведный мой!
Не могу я с прошедшим расстаться.
Пусть теперь я с другой,-
всё равно мне с колен не подняться...
Добрый блеск чьих-то глаз,
необычность чужих откровений,
в них я вижу теперь
всю несхожесть твоих повторений.
Сохраняю твой лик,
прогоняю свою безнадежность,
и с печалью зову
я твою неизбывную нежность...
Горделивость твоя
и слепая твоя однодумность,
наказали меня
за мою безрассудную юность.
Ты спешила всегда
по дороге своей пробегая,
а я поздно узнал,
что ты стала иная...чужая...
Раз молчишь столько лет,
значит прошлое ты изгоняешь,
как замоленый грех -
им себя от меня заслоняешь.
Всё что было давно,
то ли осенью, то ли весною,
я тебе отдавал,
что осталось,- пусть будет со мною...
Вот и всё! Нету сил.
Там - не ты, а другая.
До свиданья! Прости,
И прощай, дорогая...
Отплывай кораблём
В неизвестность молчанья.
Пусть всё будет, как сон
И как строки преданья...
1979г.[color="#0066ff"][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516437
дата надходження 09.08.2014
дата закладки 14.09.2014
Он говорил мне – я не всесильный…
Хочешь – подругою, только не милою…
Он говорил мне, так говорил он,
Но незаметно счастье дарил он…
Счастье – в мечтаниях, счастье – в видениях,
В ласковых, нежных прикосновениях,
В полу-лобзаниях, полу-касаниях,
Вдруг – осязаниях, странных признаниях…
Чувствам покорная, и терпеливая,
Утром однажды проснулась счастливою!
Только б не сглазить, не выйти из круга!
Ветра, и света, и солнца – подруга!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523360
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2014
Навчи мене кохатися
Під зорями...
В оцих садах земних... а якщо ні...
Згорю метеоритом над просторами
В оцьому неймовірному
Вогні...
Всього мені відмір
Земною міркою...
Коли ітиму по твоїх слідах...
Як ні... запам'ятаєш мене зіркою...
Що падала з небес
В твоїх садах...
Навчи мене над дикими
Просторами...
В оцій долині сліз... а може...ні...
Це я тебе кохатиму між зорями...
І я ж тебе спалю
В цьому вогні...
І пронесу над дивними
Долинами...
Ти відривай лиш ноги від землі...
Полинами... малинами... калинами...
До смерті зачарую...
Може...ні...
Це ти мені заграєш
Диво-скрипкою
Мелодію... як чудо із чудес...
Як ні... запам'ятаєш мене Зіркою...
Що падала в Сади твої
З Небес................
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523340
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Дівчино моя, іди до мене!
В напівтемній хаті нишкне хіть...
Ти тремтиш, тендітна і шалена,
Солодко п"ючи єднання мить...
Я в тобі... Гладенько і чуттєво
Випиваю всю тебе до дна.
Ми одні у хаті... Наче Єва,
В цілім світі ти моя одна...
Місяць хату міря крізь фіранку...
Таємниче сипле срібний пил...
Ми кохатись будем до світанку...
Тільки на зорі не стане сил,
І тоді в ранковій прохолоді
Ми, тілами сплетені, поснем...
В місячного світла насолоді,
Випещені зоряним дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Ось знову шлю тобі листа...
Як хочеться багато розказати!
Про те лиш ти повинна знати:
Ти стала часткою мого єства.
Так сталось, певне, не спроста -
Секрети щастя бережуть твої долоні.
Перебувати хочу у твоїм полоні,
І мріяти, і цілувать твої вуста.
Хай розділяють нас міста
Та буть щасливі маєм право,
Щоб все веселкою заграло
На берегах житейського моста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523286
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014
Ти, мов фея казкова,
на мить прилітаєш у гості...
Своїм шармом, як шлейфом,
довкола усе огортаєш.
Розмовляєм з тобою
до втоми, дрімОти, до млості,
і коктейлем з емоцій
невпинно мене пригощаєш.
Коли очі заплющу,
то бачу тебе, моя люба...
Дивовижну красуню
із поглядом дикої мавки.
Моя пристрасть, жага,
рятівниця, й подекуди, згуба,
що мій час випиває
із впертістю чорної п'явки.
Непокірне дитя
мого настрою і сьогодення...
То бунтуєш ображено,
то безпорадно ридаєш.
Вислуховуєш сповідь мою,
всі тяжкі одкровення,
у найважчі хвилини мене
до грудей пригортаєш.
Хоч сама така різна,
немов дві істоти в одній.
Твої крила фарбуються
барвами хамелеона...
Ти часОм замовкаєш
печально в тривозі німій,
мов богиня підземного царства,
мов та Персефона.
Ну а іноді сяєш теплом,
виграваєш на арфі,
ми співаємо разом про
радість життя на Землі.
І стають золотисто-медовими
крил ніжних барви,
і я пещусь під сонцем,
і гріюсь в натхнення теплі.
Ти буваєш святою,
як діва, безгрішно-цнотлива,
й безсоромно-звабливою,
наче схмеліла блудниця.
То чекаєш наївно
повік нездійсненного дива,
чи, стомившись, говориш,
що вірити в диво - дурниця...
Часом сильна і вперта,
а часом налякана й тиха...
Ми з тобою так схожі,
ти наче моє віддзеркалення.
Ти нашіптуєш рими
на вушко нав'язливо, стиха...
Моя Музо, царівна моя,
дивне марення...
Я вклоняюсь тобі,
рятівнице від сирості буднів,
за уміння витягувать з прірви
нездійснених мрій...
За уміння шукати людей
у куточку безлюднім,
за уміння в роздвоєнім серці
спинити двобій...
30.08.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520498
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 13.09.2014
Слова – в песок, песок – на дно реки,
Без права на возврат и воскрешенье.
Любовь моя, что рваные силки ‒
Обречена на гибель, пораженье.
Терпенья леску сложно оборвать,
Когда рыбак почти маниакален ‒
Он будет изучать речную гладь,
Забыв о пище, сне в удобстве спален…
И в этом ожиданьи – благодать,
Ведь это не иллюзия надежды.
…Когда-нибудь ты будешь «голодать»
По мне, моим стихам колюче-нежным…
А я возненавижу берега
Былых времён, судьбы-реки теченье,
И молчаливые седые облака –
Свидетелей любви и униженья…
13 сентября 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523242
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 13.09.2014
О,Боже,почему же раньше я не знала,не видела и не могла понять,..
Что счастье мое близко -близко рядом,..не надо было далеко и долго так искать...
Моя душа от тех внезапных чувств проснулась,..как аленький цветочек расцвела...
И возмутилась,удивилась,..зачем была слепа...
Мне твое имя свыше Боже напророчил,..тебя,когда в бреду металась,одного звала,ждала...
А нелюбимых не зовут,не кличут,..про них не помнят никогда...
В росе вечерней утопали до одной ресницы,..вот от нее была,наверное,слепа...
И вечер волосатым зверем приходил,как прежде...И убаюкивал,манил и звал с собой неведомо куда...
Я пряталась в твоих объятиях,защищала нежность,..
С надеждою летела в пропасть,..тебя чтоб только отыскать...
Ты столько раз...и не смотрел,ты обжигал тем взглядом,ресницы тоже кланялись не раз...
Была я холодна, не замечала шелест губ и не ловила взгляды,..боялась душу вновь для боли открывать...
Три слова произнес...Они паролем стали...И все былое в миг один пошло в разнос!..
Я прошлое все с миром отпущу,не буду вспоминать...
Три слова -Я ЛЮБЛЮ ТЕБЯ -готовься слышать каждый день и час!..С тобой я не расстанусь больше никогда!..
И эту клятву не нарушу!..
Ты только не забудь их повторять и для меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523089
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
[b][i]Быть
в сем мире грешном,
ох, как сложно,
ибо боли
избежать нельзя:
больно,
что не любишь,
хоть и можно,
больно,
когда
любишь,
но
нельзя...[/i]
[/b]
________
Навіяне: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523047
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523064
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
...Сгорела спичка. Обожгла
Мне пальцы. Сумрак виснет снова.
И ты, как эта ночь прошла,
Прощаясь, не сказав ни слова...
И можно задохнуться от тоски,
Не пережив большие испытанья.
Но всё-же есть надежды островки
В тревожных водах ожиданья.
И счастлив тот, кто разом всё отрубит,
Обман не продолжая на года,
Чтоб не вернуться больше никогда,
Когда стряслось, что женщина разлюбит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512411
дата надходження 20.07.2014
дата закладки 12.09.2014
...Губы шепчут волшебное слово,
Позабытое ими давно.
Встрепенулась душа, будто снова
Кто-то стукнул в ночное окно...
Это прошлое мысль источает,
Возвратившись глухою порой:
"Я - люблю! - и как белая стая
Слова эти кружАт надо мной.
"Я - люблю!" - может снова услышишь
Возглас мой в своём тихом раю...
Губы шепчут. Пространство колышет
Недопетую песню мою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511024
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 12.09.2014
Вертолётиком кленовым закружится,
Закружится день осенний, улетит.
Видно что-то позабыло летом сбыться,
Раз не только за окошком сентябрит.
Словно каплями дождя по листьям клёна,
Беспросветною печалью моросит...
Эх, душа моя, ты нынче не гулёна,
Загрустил в тебе чертёнок, не шалит.
А могла бы.., а могла бы разгуляться,
Разметав седые эти облака,
В лето сладкое, румяное ворваться,
Ухватить его за жаркие бока.
А могла бы.., а могла бы удивиться
Пылкой страсти и безудержной любви...
Только что-то позабыло летом сбыться
И теперь засентябрило.
Се ля ви...
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114091602450
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522865
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2014
[quote]«Це лише пристрасть,
що таке любов? –
Химера…», – ти повторюєш чомусь…
Химера?
На губах гірчить полин...
Lu57[/quote]
Так повелося від Гомера
І цей потік, напевне, не спинить
Бо тверимо - «Любов – химера!»
А на губах полин гірчить.
І проникаючи за сфери,
В яких життя неначе мить
Ми стверджуєм - «Любов – химера!»
Хоч серце в нас давно болить.
Та прививаючи манери
Що, де, коли і чим прикрить,
Ми переконані - «Любов – химера!»
Хоча нам хочеться завить
І вже ad astra per aspera
Наш корабель у вись летить
Ми пишемо - «Любов – химера!»
І совість наша мирно спить
Лише у «Квітах зла» Бодлера
Знаходимо таку ми суть
«Усе марнота, а Любов – химера!»
Та нам себе не обмануть
Тож обійдемось без суфлера
І класиків відкинем муть.
Переконаємось - «Любов – химера!»
Хоч нас уже проймає лють
В житті намає в нас дублера
Один лиш раз проходим путь
І віримо - «Любов – химера!»
Та всі її так палко ждуть
Вкусивши пряного еклера
Й відчувши гіркоту, мабуть
Не кажемо - «Любов – химера!»
Бо треба кусень цей ковтнуть
Та запитай хоча б в шофера
«Чи є Любов о та жива?»
Він відповість - «Любов – химера!
І її місце – кропива!
Вона хвороба, як холера,
Гарячка, марево буття…»
Підтвердить ще: «Любов – химера!
Та в ній знаходим забуття.
Переповняючи душі озера
Вона плекає ніжність і добро…»
Та схаменувшись: «Ні. «Любов – химера!
Від неї в світі тільки зло!
Як би знаття, де та печера
В якій як скарб щастя моє
Я б і не думав, що Любов – химера.
Та все ж вона бере своє.
Ось підкрадеться, як пантера
За горло вхопить – хоч кричи
Вона хижак, Любов–химера
«Люблю» лиш тільки прошепчи
Та все ж готовий на галеру,
На каторгу за неї йти
Щоби відчуть Любов–химеру
Бо нам від неї не втекти!"
Вас я не в тягую в аферу
Аби ловити птаха в небесах
Дає себе Любов-химера
Відчуть цілунком на устах
Душі скоріш відкрийте двері
Щоби скінчилось маяття
На зустріч йдіть Любов–химері
Без страху і без каяття
То ж не ламаймо, браття, пера
Чи є вона, а чи нема
Бажана так Любов-химера
Така небесна і земна
І нас очікує прим’єра,
Коли сплетуться почуття
Дарує нам Любов-химера
Новонароджене дитя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522736
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
[i]NNnn
[/i]
[b][i]Що я, бокал?.. Лише кришталь і спрага,
Пустий, холодний, одинокий звук.
Та повен я бажання... і наснаги
Відчути рай – вина закличний гук!
І ось тебе... повільно... поглинаю:
Так свято... з дзвоном... десь із висоти
Повни́ш мене... від денця... і до краю...
І вже ущерть... по самі вінця – Ти!
І вже в мені... ти граєш кольорами,
Тамуючи і спраглість, і жагу,
І вже немає святості між нами –
Помножуєш... бажання на снагу!
...Хай я – бокал! З тобою ж я – не спрага,
І не мінорний, одинокий звук –
Симфонія і здійснення, і прагнень,
І дотик... ніжних губ, ланіт і рук...
Чарівність я твою не розплескаю,
Аби, вакханко*, в герці шаленіть!
Я донесу її... до неземного раю,
Де нас з'єднає сластолюбна мить...
І буде там блаженство... і відрада:
І хміль вина... й бокалів блиск і звук...
Хай я – бокал, в тобі ж, вино, – вся влада,
Бо ти в мені... римуєш серця стук![/i][/b]
17.08.14
__________
*В грецькій міфології Вакх – Бог вина;
«вакханка» — жінка, нестримна у
проявах своєї пристрасті.
На світлині: Никанор Тютрюмов, "Отдых вакханки".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517928
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 11.09.2014
Как изнеженный запах фиалки
или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснулись обветренных уст.
Словно небо зарей загорелось
Там, где мак заалел у реки...
Так желанием тело зарделось
От мужской загрубелой руки.
Мир большой. Уезжаешь? Ну, что же...
Но тебе от любви не сбежать.
Лишь славянская женщина может
Так любить беззаветно и ждать.
Как изнеженный запах фиалки
Или ягод малиновый вкус...
Так уста полюбившей славянки
Чуть коснутся обветренных уст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505515
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 10.09.2014
Пусть время пожалеет и отодвинет срок подальше,пусть не будет близко...
Но все равно наступит мой черед , как и для всех из нас...
Но хочется уйти во сне,не попрощавшись,по -английски...
На самом интересном месте пусть закончится для тела и души,и мысли жизненный полет...
Не нужно вовсе утешений!..Я жить хочу,не собираюсь умирать!..Но всем придется расставаться...
И хочется уйти без боли,стонов,сожалений,когда наступит тот последний жизни час...
И не зовите,не кричите - не откликнусь и не оглянусь,чтоб не хотеть вернуться...
И шаг последний за порог ,и вздох останется за мной,..сама решение буду принимать и действовать сама,..
Хотя все предначертано нам свыше с самого начала до конца...
Но только,знаете,чтобы уйти красиво тоже нужно заслужить благословение...
Про это не хотим мы говорить,взгляд в сторону отводим,но если не права...
То киньте камень вон туда -в мой огород ,что за углом,..
И он во всю еще цветет,.. и не видать ни одного засохшего листка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522541
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Люблю я осень за дожди,
За буйство красок, за прохладу,
За сны мои, как миражи,
За легкий танец листопада,
За терпко-сладкий запах листьев,
За крик прощальный журавлей,
За то, что сказочною кистью
Раскрашен парк густых аллей…
За то, что ты согрел теплом
Мой мир, за счастье и уют,
За то, что радостным добром
ВетрА о будущем поют…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522537
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 10.09.2014
Я цвета Ваших глаз не разобрала,
Ловила каждый взгляд, не зная меры,
Но этого, как оказалось, мало,
Чтобы понять - зелёный или серый?
Вы мне не снились долгие три ночи,
Ничто не снилось - сон ушёл несмело,
Вопрос оставив среди многоточий:
И всё-таки, зелёный или серый?
Два горько-сладких дня до нашей встречи,
И сердце бьётся как-то опустело.
Я снова буду слушать ваши речи,
Ища родной зелёный в светло-сером.
13.02.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522482
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Белым писать по белому –
Ничего не видать.
Чёрным царапать по чёрному,
Как в глухоте бормотать.
Мягким вести по острому –
Не высекать искр.
Спать под периной босому. –
Какой из этого риск?
Быть нелюбимым, брошенным,
Призрачным быть, пустым.
С утра быть огорошенным,
А к вечеру быть больным…
Заранее быть оговоренным,
Тем, кому сделал добро.
Тропою идти непроторенной,
Иметь без дна ведро,
Счастье иметь, как молнию,
Блеснувшую на миг.
Зла на других не помнить;
Шепот воспринять за крик.
Всё вынося стоически
И не играя в слова:
Не надо кричать истерически,
Коль жизнь дана такова…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522313
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Величезна тарілка місяця
Жовто світиться – диво з див…
І чорніє там неба китиця,
Ніби хто його надкусив…
В цьому світлі усе примарне…
Був принадливим чужакОм…
Та іду на твої я чари
Срібно-місячним моріжком…
Всі стирає сліди планида,
Та на щастя, чи на біду
Я - на поклик твій, мов сновИда,
Відчуттями душі іду…
***********
Диск луны как фонарь, огромен,
В небе – тёмных ветвей ажур…
Мы никто. Мы едва знакомы.
Но тобою – уже дышу…
Льётся сверху, чарует душу
Этот прИзрачный лунный свет…
Край земли – темнотой надкУшен…
Тучи смазанный силуэт…
И виденья мои, как ластик,
Что стирает преград грядУ…
Я на горе, или на счастье,
И вслепую – к тебе иду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522272
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Все узелки на память отыскала,развязала,..и по сусекам памяти метлою мысленно прошлась...
Поскребыш,как всегда, - из неудачных самых,..ни с кем не буду спорить, не вижу смысла защищать...
Я лучше замолчу на время,..не буду гнать ненужную пургу...Тихонько посижу в сторонке,.. иное в душу принесу...
Другое будет волновать и занимать,тревожить,..и воздух поменяется,..не перестану им дышать...
И наслаждение в новом буду находить,..не буду плакать,когда назад оглядываться стану...
Ведь нет обиды ни на что, ни на кого...
Да просто слишком быстро и стремительно промчалось время светлое для сердца и души...
И с летом попрощалась,..настроение не в удовольствие,..в мыслях тоже межсезонье, скукота...
И краски кончились цветные - вся ушла палитра в лето,..на осень не успела,ничего не припасла...
Да и не хватит сил,не смею,не смогу держать в плену,когда гостить наскучит Музе...
Ей нет преград,..замки души и уговоры вовсе не стена...
Я напишу еще,когда войду в осенний ритм такой особенный и нежный,..
Когда возникнут вновь в стихах,в словах желания души...
Ну а сейчас хочу я одного - читать,читать,читать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522108
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 08.09.2014
Я живу на сколах времени. Не руками держусь я за жизнь, а губами. Присосавшись к медоносному источнику, которому нет названия. Существование, ещё недавно обжигающее пальцы, остывает на холодной плите. _____________________________
Забавляюсь своей нищетой.
Изобилующая мыслями голова, хотела бы объяснить самой себе эту пустую комнату, серое от пыли окно и погибающее за ним дерево. Как мужчина, я, должно быть, обязан тлеть от разлагающих мыслей по поводу несостоятельности. Я должен покрыть себя коррозией зависти. Завуалировать «отъём» - экспроприацией. И отнять. Но меня раздувает смех. Вся эта разукрашенная серьёзность обязанности состояться. Обязанность перед посторонним мнением. Потусторонним. Мнением, которое верит только своим глазам. Ведь глаза… Глаза – это первопричина самообмана. Насколько невозможно искусить золотом слепого, настолько невозможно искусить зрячего смыслом и доводом к смыслу. И когда последний скажет, что смысл ему не виден – он именно это и будет иметь ввиду. Если в конце или середине его пути не видно переливающегося солнечными лучами драгоценного дворца, или какой-то лестницы ведущей вверх, значит и нет смысла продолжать путь. Любой алкоголик или наркоман – это суицидник. Только в высшей мере трусливый, чтобы вместить в один взмах лезвием – всю свою никчемную погоню за нетрезвостью в течение всего существования. Сделай это приятель, чего ты тянешь?
Или трансформируйся.
Придумай, изобрети, вылови в себе смысл. Но ты видимо считаешь, что придумать и изобрести себя, вдали от общепринятого – это форма иллюзии? А само общепринятое – это нечто, что ездило ещё на динозаврах, ожидая, когда появится человек?
Торгаш – придумал себе жажду владеть.
Военный – придумал себе право убить.
А ты… Ты ничего не придумал себе. Кроме, как подражать. И глядя в зеркало, и не находя там схожести с тем, кому ты подражаешь – что тебе остаётся? Нетрезвость. ___________________
Я давно отказался искать виновных. Тот, кто ниже тебя интеллектом – не может быть виноватым вообще. А тот, кто равен тебе или превосходит тебя – пусть не будет жертвой твоего возмездия. Он и так не сбежит от самовозмездия. Оставь ему одиночество. ____________
Разорван? Разбросан по мнениям? Одним – злой, другим – беззаботный, третьим – ужасно невыносим, от того, что четвёртые тебя любят? Соберутся ли когда-то девять твоих друзей, принесут ли с собой твой разум, твоё сердце, твои поступки и твои надежды, для того, чтоб соединив всё это – осознать тебя? Не станет ли самый смелый из них – преобладать своим частичным пониманием?
Оставь их – иди сам собери себя._________________
Подумай: если тебе пытаются внушить «друзей», не пытаются ли внушить и «врагов»? Тот самое всеземное Зло, которое виновно во всём, чего ты не смог. _________________
Почему воспитание – не воспитывает? Быть может, в него слишком много вкраплено учения о приятном, счастливом, радостном. Никто не учит страдать и выносить жизнь такой, какая она есть. Родитель, который решил оградить своего ребёнка от страданий – в сущности, уничтожает иммунитет ребёнка к потрясениям. Ну что ж… Посторонние - сделают это за него. И возможно, в самой ужасной форме. Лучше бы это делал родитель, отмеряя своей любовью порции страданий. _________
Только Женщине сегодня позволено быть радостной. Мужчина же, должен быть озабочен. Он мельчает.___________
И что доводит факт полигамии? Может уже наконец легализуют проституцию? Если бы.
Пока только в женских журналах это доказывает, что женщина обречена страдать, пока она собственница. Но откуда у посредственной женщины - редкий мужчина? почему никто не спрашивает? Я бы сказал так: вот насколько ты женщина - настолько рядом с тобой и мужчина. Легче всего доказать полигамию, чем свою несостоятельность быть женщиной от которой не хочется уходить.
Что такое женская привлекательность или красота? Нечто, что от неё не зависит ВООБЩЕ. Но между тем, она выдаёт это за свою заслугу. Цветы стоило бы дарить Природе, тем, чтобы их не срывать, а не женщинам, чтобы подчеркнуть восхищение тем, к чему она не причастна.
Надо ещё научиться создавать себя и потом уже совместно с природными данными - ДАРИТЬ. Иначе, смешно. Смешны. Все эти тела на персональных страницах, из которых смотрят на тебя глупые, телячьи глазёнки._______________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474909
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 07.09.2014
Летела, летела душа из закрытых сфер
На яркий огонь - я стремилась к тебе
ночами...
Хотела коснуться я... Но мешал барьер
Который ты между нами воздвиг
вначале...
Я плачу, и хохочу. Замолчит Мольер,
Моей зачарованный - жизнью? или игрою?...
Но знаю, что заплачУ я за тот барьер,
Что так и остался каменною стеною...
Где бродишь ты? Среди каких химер?
Чья нежность к твоим берегам, и к ногам -
волнАми?
Какая страсть способна сломать барьер,
Что раной открытой вечно стоит меж нами?
Однажды решусь я. До дна осушу фужер
Не лёгкого шардоне, а хмельного грога!
И силою чувств своих - разнесу барьер!!!
И выпью тебя - до дна!!! Потерпи немного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521670
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 07.09.2014
Ливнями
Загорожено
Расстояние между
Тобою и мной.
Эта вода
Заворожена.
Осенью.
Неизбывной тоской.
Ветка от капель
Качается.
Непроницаема
Пелена.
Люди случайно
Встречаются.
Нам почему-то
Сказка
Нужна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521143
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 07.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.09.2014
Скажите, где находится справедливость, которая есть любовь с ясновидящими глазами?
Найдите же мне любовь, которая несёт не только всякое наказание, но и всякую вину!
Найдите же мне справедливость, которая оправдывает всякого, кроме того, кто судит!
Хотите ли вы слышать ещё и это? У того, кто хочет быть совсем справедливым, даже ложь обращается в любовь к человеку.
____________________________________________________________
Помню,
Женщина сказала - "уходи!"
Со стен сорвалось эхо свежей пылью
И я заметил, как забились странно мотыльки
В горячее стекло...
Один упал
Без крыльев.
Хотелось бросить ложь - в ответ,
Отнять остаток силы,
Но я смотрел, как человек
Уже лежит -
Бескрылый...
И я -
ушёл...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206695
дата надходження 19.08.2010
дата закладки 06.09.2014
Ми в холодному смутку зустрілись,
Запалили кохання вогонь,
Та в одній лиш душі розгорілось,
Грівся ти біля щастя мого.
Відпалало багаття і згасло,
Не освітлює більше життя.
Полонезом, сумним і прекрасним,
Ще відлунюють десь почуття.
Намагався вогонь оживити,
Говорив поетично, як міг,
Та слова, наче висохлі квіти,
З мертвим шелестом впали до ніг.
Мою душу, мов пташку замерзлу,
Ти живим почуттям не зігрів...
Замість ніжних надій полонезу,
Плаче реквієм буйних вітрів!
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521114
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 06.09.2014
Осень простужено
Топчется лужами
Серым укрывшись платком
Горько, натружено,
Ветром сконфужено,
Плачет теперь за окном
Листья опавшие
Прелью пропахшие
Стелятся пестрым ковром
Птицы уставшие
Солнца прождавшие
На юг улетают ключом
Да, осень ранняя
Птицею раненой
Вновь припадает к стопам.
Немного странная
И беспрестанная
Душу порадует нам.
Но очарованно
И заколдованно
Смотрим - а осень кругом
Мечется огненно
В зеркале вогнутом
Мир перевёрнут вверх дном
Осень как девица
В наряд оденется,
Но развеселится чтоб,
Небом нахмуриться
Тучами вздуется
Вновь зарыдает взахлёб...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521252
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2014
Есть бедный сон, как хмурый день,
И пожелтевшая трава.
Есть укороченная тень,
Как недостойная молва.
Есть выцветший узор в окне,
Закрытый ставнями с утра.
Есть крик взорвавшийся в себе
От неудачного "вчера".
Есть разорённая любовь
От липких рук и жадных глаз.
Есть незаслуженная боль,
Что бьётся пульсом каждый раз.
Есть зов, сломавшийся в дали,
Не возвратившийся добром,
И цвет затоптанный в грязи
Под равнодушным сапогом.
..........................................
Таков удел: всё есть - как есть.
Иного свыше не дано.
Каков певец - такая песнь,
Вспять не вернуться всё равно..
В сердцах покаюсь о своём,
Всеблагой милостью храним.
Я знаю только лишь о том,
Что нет последствий без причин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521099
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
Из жизни той,когда на небе солнце и светло,давно я вычеркнула образ твой,..забыла имя...
Тропинка к сердцу заросла чертополохом,..его не вырвешь ни за что,..так скрыта...
Но ты дорогу не забыл,..наверное, указывает путь звезда...Она на том же месте,..где обычно...
Ко мне являешься,когда темно,..я сплю...Ты как то не заметно мое сердце снова открываешь...
Не думаю я вовсе о тебе,..но почему то только ты и в мыслях,..и в душе...
И мы с тобой,как раньше,..рядом,..вместе...И нету ссор,..спокойствие и благодать...
Прекрасно так,..что хоть пиши картину...На ней не будет лишних красок и мазков...
Сюжет прелестный,..интересный,...такой,..как до...
Не смеешь полонить мои ты мысли даже ночью!..
От боли чуть не умерла и от обиды мало что не подавилась...
Мне свежий воздух подарил не ты...И спас не ты,..чтоб к жизни я вернулась!..
Ну а ко мне тебя толкает не вина,..огонь в крови!..
Ты слышишь голос мой через открытое окно,..и ветер в тишине его разносит,..
Тебя толкает в спину...Поспеши!..Пока не скрылся силуэт в ночи!..
Пока ты жив!..Есть силы...Дышишь...
Не будет та картина на стене висеть...Ей гвоздь не нужен...
Она для памяти моей,..прибита наглухо к душе...
Не снять...Сама не упадет...Со мной всегда,наверное,будет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518314
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 02.09.2014
Я бываю сильная и слабая -
Не пытайся ты меня понять.
В этот раз отдамся без остатка я,
А на завтра стану убегать.
Не поймешь, я сладкая иль горькая -
Для тебя я перец иль нектар.
Непонятно гладкая иль колкая,
Иль пуста, или полна я чар.
Я летаю в облаках иль ползаю,
Иль борюсь, или сдаюсь я в плен,
Но я - женщина, я Богом создана
И познать меня не твой удел.
Не пытайся удержать - безумие.
Захочу - вдруг ветром улечу,
Неподвластна даже полнолунию
И рождаю за мечтой мечту.
Мои глупости и мои хитрости
Невозможно до конца понять
И своей безмерной многоликостью
Я пугаю и могу держать.
Я летаю в облаках иль ползаю
От бессилия по сей земле,
Но я - женщина и Богом создана
Вдохновение рождать в тебе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146077
дата надходження 19.09.2009
дата закладки 02.09.2014
Мне бы осень чуть чуть посрамить,
Чтобы золотом сыпала бережно,
Чтобы жизнь удалялась медленно,
И чтоб прошлое не ворошить.
Оно ревностью все залитое,
И слезами по буквам строк,
Ведь любви отведен свой срок,
А с годами совсем забытое.
Только так иногда вдруг вспомнится,
В брызгах луж отражая свет,
Оглянешься - его уж нет,
Небо тучами вновь зашторится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520874
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 01.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.08.2014
Небольшая комнатка, в подвале большого дома, была его мастерской, где он уже тридцать лет облекал свои мысли в картины. Вся обстановка была словно написана чёрным углём на сером полотне. Грязные тряпки, тысячи мазков по всей старой мебели, испачканная постель. Но всё равно, казалось, что во всей комнате царит лишь два цвета: чёрный и серый. Художник ходил туда-сюда в своём старом переднике, на котором было четыре больших кармана. Из этих карманов торчали разной длины кисти...
Просыпаясь глубоко днём, он умывал лицо холодной водой, делал себе крепкий чай и около получаса стоял у последней своей работы, пристально вглядываясь в неё, что-то себе бормоча под нос. Чаще, он был недоволен своими работами. Утро было для него порою самокритики, словно бы он оценивал совсем не свои картины. Только около полуночи, он становился мягче, добрее что ли. Как любящий ученика учитель, художник отмечал свои промахи и недостатки.
Большую часть картин, ему приходилось отдавать в оплату за своё жильё. Аккуратно раз в месяц к нему без стука входил управляющий, важно осматривался, словно не бывал здесь никогда, и громко кашляя давал знак художнику, что он готов к разговору. Тот молча показывал пальцем в сторону нескольких картин, откуда гость выбирал по своему вкусу, чтобы потом, так же молча подцепив понравившуюся, закрыть за собой дверь мастерской.
В день, когда управляющий должен был явиться, он не пришёл. Не пришёл и на следующий. Для художника это не было причиной тревоги, где-то в глубине души, он даже не любил его. Поэтому продолжал работать.
Тот пришёл только через неделю.
- Мне не нужны больше твои картины. Я на знаю, что с ними делать теперь, - солгал управляющий.
Художник на него вопросительно посмотрел.
- … но я придумал, кое-что другое, что поможет тебе и дальше находиться здесь — поспешил успокоить его гость. Среди моих знакомых — хороших знакомых — есть один отец, который хотел бы заказать портрет своей дочери. Что ты скажешь на это? Она могла бы приходить к тебе каждый день...
- Пусть приходит, - только и ответил художник.
Девочке совсем недавно исполнилось двенадцать. Она была удивительно красива. Всё, что веками славили художники в своих работах — было в ней. Кроткий взгляд больших глаз, скромность, вежливость. Её руки были настолько нежные, что казалось не могут принадлежать живому человеку. Ежедневно, она приходила в разных платьях и всегда эти платья выгодно подчёркивали её тело. Внешне, она казалась старше, для своих лет. Однажды ей захотелось увидеть, что получается на полотне художника, как он видит её, но тот остановил её взглядом и показал испачканной кистью на место, где всегда позировала девочка.
- Нельзя.
Когда пришла пора забирать картину, за ней пришёл управляющий, видимо для того, чтобы лично угодить отцу девочки. Он взял картину и собрался было отбросить с неё покрывало, но художник повторил то, что уже говорил однажды девочке: «Нельзя». Тот подчинился и подняв картину быстро вышел из мастерской. Взлетая с картиной по ступеням, управляющий предвкушал каким же будет восторг родителей, когда они увидят свою дочь «глазами мастера». Он даже надеялся на награду.
Дверь ему открыла мать. В доме девочки шёл какой-то праздник. Все громко говорили, пили шампанское. Людей было много.
- Вот и сюрприз! - воскликнула мать подзывая мужа, - Наконец-то!
Гости быстро обступили закрытую покрывалом картину, ожидая увидеть то, о чём так много уже слышали, но чего не видели.
Отец одним ловким движением стянул старое покрывало и все замолчали. Через несколько секунд, упала в обморок мать. За ней ещё одна женщина. Кто-то ахнул и попросил принести нашатырь.
Картина изображала сущую вакханалию. Полуголые римские воины виднелись тут и там. Почти возле каждого из них, находилась совсем обнажённая женщина. Блудница. Множество еды и кубков для вина валялись под их ногами. Это была настоящая оргия, во главе которой была... девочка. Женщина, с лицом, в котором угадывались всем знакомые большие глаза, красивые руки. На картине она была главной блудницей, которая словно и создала мир соблазнов, похоти.
Отец девочки быстро взял картину и бросил в дальний угол. Его лицо было налито кровью. Рама разлетелась в разные стороны, но сам холст остался невредим.
История быстро распространилась по городу. Но время съедает любой позор. Вскоре, уже мало кто помнил этот день. Жизнь снова встала в прежнюю колею, покатилась. Кто-то из слуг дома, отнёс уцелевшую картину на чердак. Там её покрыл толстый слой пыли, времени, событий. Только вот управляющий выгнал художника из его маленькой комнатки. Больше не было там запаха красок, холстов. Со временем там нашли себе укрытие собаки и бродячие коты. Никто не знал, что случилось потом с мастером.
Отец семейства мало верил слухам, но жена ему часто говорила, что по городу ползут дурные слухи о дочери. «- Завидуют — смеялся отец — никто из них не имеет такой дочери, как у нас!». Но, когда спустя время, он встретил собственную дочь в объятиях известного совратителя, он устроил дочери громкий скандал в этот же вечер. Присутствовала и мать, которая молчала и плакала. Впервые, отец заметил в своём ребёнке незнакомый ему взгляд. Глаза ангела, глаза любимой его дочери блестели странным блеском распутницы, которая получает удовольствие от скандалов и слухов. Он не хотел верить этому и когда этот блеск, так же странно исчез, сменившись на слёзы раскаяния, отец решил, будто имеет дело с расшатанной своей психикой.
Девочке исполнилось двадцать пять. Ни для кого не было секретом, что за забавами и ночными гуляньями — следует ходить к ней. Говорили даже, будто есть тайное место, где она собрала всех падших женщин, чтобы во главе их, отдавать мужчинам лучшие свои годы. Сами мужчины, те из них, кто был склонен к этому, многозначительно улыбались, если спросишь их об этом месте.
После того, как мать и отец умерли, девочка тоже куда-то исчезла. Но в соседнем, в большом городе, куда тянулись очереди провинциалов, говорят, есть дом, где каждый желающий мужчина может найти любовь женщин. У хозяйки этого дома, есть интересная картина, висящая над её собственной постелью: римские воины в окружении блудниц. И ходят слухи, что самая красивая из них — очень похожа на эту хозяйку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336429
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 31.08.2014
Просто имя мое назови
И поправь у виска прядь волос...
Не нужны мне слова о любви
Да и ты их уже перерос.
Сокровенней тепло между строк,
Словно спит в колыбели рассвет.
И дороже найдёныш- цветок,
А не роз откровенный букет.
Над водою замедленный взлет
Птицы белой, а может любви...
Золотится слегка небосвод,
Просто имя мое назови.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702053
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 31.08.2014
С Английского:
Д.Киплинг.
Как сфинкс храни ты каменный покой,
Волнениям и клятвам вопреки,
Когда наперекор молве худой
Останешься неколебимым ты.
Когда прощать обидчиков сумеешь -
Обиду не запрятав на потом.
Обманутый не поддаёшься гневу
И личным не бахвалишься добром.
Когда твои бесплодные идеи
Тобой,как смерч не закружат,
И пережить безропотно сумеешь
Блистанье счастья и несчастье ад.
Когда разбитое глупцом творенье,
Ты сможешь снова к жизни возвратить.
Не упадёшь побитым на колени,
А встанешь вновь,чтоб правду защитить.
Когда ты душу и больное тело
Сумеешь бросить на последний бой:
Пойдёшь вперёд,хоть всё в тебе сгорело
Не слыша разум,прокричавший - стой!
Когда в толпе ты рыцарства не сгубишь,
А бывши на вершине- славы суть,
Тогда ни враг,ни тот,кого ты любишь,
Тебя ни в чём не смогут упрекнуть.
Когда познаешь истины навек
И сохранишь их до скончанья дней,
Тогда поверю - ты есть человек,
С открытым сердцем для людей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520595
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014
После прочтения "Зеленое платье" автор Lu57
Мне захотелось платье то зеленое примерить...Вдруг в пору будет - не сниму!..
Тогда не удержусь и закружусь под звук виолончели,скрипки,саксофона...
Они мне дороги...и только с ними грусть,печаль свою ,надеюсь,прогоню...
Пусть музыканты с упоением играют,не замечая времени,до самого утра...
Пускай смычки легко, без устали,..как мотыльки летают,..
И не фальшивят,..держат ритм,чтобы не сбилась,не споткнулась я сама...
Меня к себе ты прижимай покрепче...Прикосновения...От них кружится голова...
Ты что то шепчешь...Я не слышу...Заполонила музыка одна!..
Она уносит за собой в тот мир волшебный,..где только наслаждение во главе угла...
Где не тревожит ничего,..не надо ни воды,ни хлеба...
Там только музыка одна важна,нужна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520465
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
[quote]"есть у всех - птичье пенье и ветер,
аромат мятных трав на лугу...
есть и я, как роса, я могу
быть ничьей, лишь бы стих мой был светел"
ирина я[/quote]
[quote]"...Уйду под утро, падая дождем,
Послушай, он в твое окно стучится…
Отдай меня ему…"
Lu57[/quote]
Устали руки и слипаются глаза...
День летний, вспыхнув, догорел... Погас.
Ночь... За окном уже гремит гроза...
Вновь расстоянья разлучают нас...
Я сон твой чуткий потревожить не берусь -
Пускай тебя ласкают сновиденья...
А утром ранним я в твой дом ворвусь,
Как ветер... и как птицы пенье
Росою упаду я на твоих щеках...
Отдам слова и все что я имею
За музыку богов в твоих стихах….
Лишь будь, пожалуйста, ничьею!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520408
дата надходження 30.08.2014
дата закладки 30.08.2014
[quote]ОТДАЙ
"Отдай меня ему и не держи..."
Lu57[/quote]
А как же я? Тебя боготворю,
Тебе на свете все и даже больше
Ведь я с тобой взлетаю и парю
Пусть это все продлится дольше!
Ведь он - мираж, затмение, марА,
А завтра погрузишься ты в реальность
Поймешь, что расcтаваться - не пора
Он проза жизни, да, банальность.
Ведь уходя сжигаешь все мосты
А чтоб забыть, еще ведь нужно время
И виноватою во всем ведь будешь ты
Скажи зачем тебе такое бремя?
Я не держу... Ты хочешь - уходи.
В моей душе тебе открыта дверца.
И если сможешь, в сердце сбереги
Осколок моего больного сердца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520388
дата надходження 29.08.2014
дата закладки 29.08.2014
С польского:
Юлиан Тувим.
Ночь.
Ночью ты придёшь и до утра
Будешь рядом жаркая со мной.
Я скажу:"Безвестная моя",-
Ты промолвишь:"Ах, желанный мой..."
И прильнёшь ты трепетно ко мне-
Дух захватит шалостей поток,
Но блеснувши в призрачном огне,
Чувства не распустятся в цветок.
Заболит душа, как вывих старый,
Обовьюсь лианой вкруг тебя.
Сон возьмёт нас стихших и усталых,
Ложе страсти тайной застеля.
А проснувшись, ненависть слепую
Всколыхнём в сердцах, где ночь была,
И в глазах увидим неземную
Зависть и шальные искры зла...
...Ночью вновь придёшь и до утра
Будем пить из чаши яд хмельной.
Я скажу: "Безвестная моя",-
Ты промолвишь:"Ах, желанный мой..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519995
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2014
Я хочу читать тебя как книгу,
Содержанье впитывая жадно.
Чтоб потом поведать всему миру,
Как красива ты...нет, как прекрасна!
Пить тебя хочу как дегустатор,
Пьёт вино, безумно дорогое.
Пригубив чуть-чуть его устами,
Чувствовать букет, оттенков море.
А потом отбросив все приличья,
Жадно пить огромными глотками.
Как пройдя пустыни безграничье,
Припадают к роднику губами.
Я хочу дышать тобой как ветром,
Что вознёс меня в синь поднебесья.
И оттуда литься вновь на землю,
То дождём, то жаворонка песнью.
Я хочу сравнить тебя с росою,
Солнцем, небом или с этим Миром!
Только будь пожалуйста со мною,
Музою моей, моим кумиром!
(с) кирьян
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271570
дата надходження 22.07.2011
дата закладки 27.08.2014
Я плачу… Слезы со щеки
Собравшись тихо в ручейки
Подобно жидкому огню
Испепеляют грудь мою
И сердце рвется на куски
Боль давит прессом на виски
И звуки мира так резки
И ноги вязнут, как в пески
Я плачу… и почти кричу
Себе защиты не ищу,
Но в памяти какой-то блок
И в горле горечи комок
И душу мне терзает суть -
Того, что было не вернуть.
Дрожу я - жалкое влачу,
Держа потухшую свечу.
Я плачу… и едва дышу
У Бога я не то прошу:
"О Боже-Господи! За что?
Не превращай его в ничто!"
Но чей то жизни рвется нить
И просто хочется завыть.
Рука сжимается в кулак
Но от бессилья, не для драк.
Я плачу… Слезы предают…
А где-то ангелы поют
И настает последний час,
И небо разлучает нас.
Мужские слёзы так скупы,
Но рвутся нервы, на жгуты
И я стенаю и зову…
Я плачу… Значит я живу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519530
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 26.08.2014
Давай увидимся с тобой хотя б во сне,
Ведь по другому встретится не можем,
Ты мне приснишься, я приснюсь тебе,
Пусть эта встреча станет всех дороже.
Я постучусь не смело в дверь твою,
И прислонюсь к стене нарочно,
Входную дверь откроешь тихо мне,
Коснешься рук моих ты осторожно.
В своих объятиях почувствуем тепло,
Увидимся мы взглядом долгожданным,
В дом проведешь и снимешь мне пальто,
Я прикоснусь к твоим губам желанным.
Мы не расстанемся с тобою до утра,
Во сне познаем чудное мгновенье,
Хотя б во сне исполнится мечта,
И попрощаемся с тобою на рассвете.
Лю...
29.05.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504199
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 24.08.2014
В ночной глазури стонут провода…
Зачем пришла опять… как наважденье?...
Ветра из ниоткуда в никуда…
Двенадцать… значит время наслажденья…
Коснусь тебя я нежною рукой…
И на груди твоей мои касанья…
Ну как сказать ей… девочке... родной…
Что нет любви… а только лишь желанья…
Желанье губ… касаний… и в тиши
Моим прикосновеньям нет предела…
Легко играя на струне души…
Я научу тебя желаньям тела…
Испив воды печали и обмана…
Почувствуешь… как сильно я тоскую…
Легко уйдешь из синего экрана…
Где для тебя озера я рисую…
И даже в темноте мои касанья
Тебя влекут под сказочные гроты…
И яблоком запретного желанья
Моей души легко читаешь ноты…
Хочу тебя…
испить… Узнать… познать…
Хочу сейчас… Ни вычесть… ни добавить…
И как сказать ей… Девочке… смешной…
Что этим миром
Лишь… Желанье… правит…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506512
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 23.08.2014
О как мне хочется писать как Пушкин
И Лермонтова влить в себя глоток.
К Есенину прислушаться, но лучше
Впечатывать стихи в асфальт как Блок.
Цветаева б моей вела рукою!
Высоцкий сильный чтобы дал аккорд,
И Евтушенко чтобы шёл за мною
И взял Асадова с собой в эскорт.
Хочу чтоб рифму мне поправил Байрон,
Ахматова шепнула б что да как
И запятые мне б расставил Дальтон*,
А точку бы поставил Пастернак.
*Роке Дальтон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519038
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
На просторах, в межзвездном пространстве,
Беспризорные души кружатся,
Наслаждаясь Божественным светом
Ярко синих искрящихся звезд.
Но внезапно, по веянью сверху
Эти души находят друг друга,
И тогда яркой вспышкой на небе
Загорается слово Любовь.
Опускаются души на землю,
Ни на миг не теряя друг друга,
В оболочки людские влетая,
Продолжают свой путь неземной.
Наполняют сердца ярким светом,
Сумасшедшими делают мысли.
И тела,иссушенные жаждой,
Влагой страсти сливают в одно.
Взорван мозг!!! но какое блаженство,
Испытав эту мощность цунами,
Понимать, что вселенная вечна,
И названье вселенной-ЛЮБОВЬ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199440
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 22.08.2014
Ще дерева стоять напівголі.
Віє східний пронизливий вітер.
Я іду в щойно зоране поле,
Назбирати на-мріяних квітів.
Я вдивлюся в небо глибоке -
Може стріти когось хотіла,
Чи відчути натхнення високе,
Чи відкрити серце зболіле.
Та пусте ще весняне поле,
Тільки вітер пронизливий віє.
Чом ти ходиш ріллею доле,
Що шукаєш любов чи надію?
...............................
Ще дерева стоять напівголі,
Рве на шмаття їх східний вітер,
Серце вирватись хоче на волю, -
Щоб згубитись між зоряних квітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405648
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 21.08.2014
Я помню, как я ... умирала...
Я помню тот нелепый страх...
Как согревало одеяло
Ещё не умерший мой прах...
И страшно было лишь немного
От неизвестности пути.
Но бросив по́д ноги дорогу,
Мне дух сказал : "Давай... иди..."
И я пошла... Я растворилась...
Я стала всем в небытии...
Вот так приходит божья милость
Душе, желающей уйти.
И на листах небесной книги,
Где звёзды не устанут быть,
Я поняла всю суть религий-
Смерть не страшна́...
А страшно -жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495736
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 21.08.2014
Падаю...
Лепестково падаю...
Ничего не радует.
Равнодушья зной...
Влагою.
Твоя нежность - влагою,
Как живою магией,
Исцеляет боль...
Пеною
Я была, наверное...
На волне неверия
Ощущая крах...
Падаю
На плечо - отрадою,
Поцелуя жаждою
На твоих губах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517398
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 21.08.2014
Женщина в зеркало молча смотрела,
Бережно трогала яркие бусы рукой,
Жаль, что наша любовь уже отгорела,
Только бусы как память о встрече с судьбой...
Припев:
Падали, падали медленно бусины на пол,
И рассыпались сквозь пальцы как жизни года,
Если ты от любви когда-нибудь плакал,
Будет душа твоя вечна и молода...
Женщина грустно себе улыбнулась,
Жизнь протекла без следа полноводной рекой,
Только разлукой любовь обернулась,
Не сберегли мы того, что было, с тобой...
Припев:
Падали, падали медленно бусины на пол,
И рассыпались сквозь пальцы как жизни года,
Если ты от любви когда-нибудь плакал,
Будет душа твоя вечна и молода...
Годы нашли в нас свое отраженье,
Хоть и давно отзвенела ручьями весна,
Жаль, что остались у нас сожаленья,
Рада, что наша любовь все же была...
Припев:
Падали, падали медленно бусины на пол,
И рассыпались сквозь пальцы как жизни года,
Если ты от любви когда-нибудь плакал,
Будет душа твоя вечна и молода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517774
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 19.08.2014
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00479919.mp3
[youtube]http://youtu.be/FveVuOuogjM[/youtube]
[b][i]Проснулся… Утро… Солнечным лучом
В окне моем ты вдруг затрепетала…
И как мне не пустить такую в дом,
Оставив страсть и… совесть у портала?!
И вот – весна на жаждущих губах!
И птицею враспах раскрыты руки…
Не устоять мне на своих ногах,
Не вынести греховно-страстной муки!
…Мираж-туман окутал все кругом,
Стекая по груди лавиной капель…
И птица-феникс бьет своим крылом,
Срывая стыд, бросая робость на́ пол!..
Сползая вниз, уносится стремглав
Незыблемость табу, условий, правил…
Мираж… переписал уж много глав,
Все главное, что выше, обезглавив.
...Подумаешь: зачем нам миражи,
Зачем они играют с нами в прятки?
Поймал мираж – возьми и накажи,
И не давай... Эроту крупной взятки![/i]
[/b]
[i]19.04.2014
[/i]
_____________________
*Гарно в ансамблі з музикою (звуковий або відео)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493742
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 19.08.2014
Клялась себе я быть хозяйкой чувствам,
Одеть на сердце прочною броню,
Судьба меня толкала по безумствам,
А я уверена была, что устою.
Судьба играла на душевных нотах,
И нежность собирала для меня,
Я наслаждалась тем, что я свободна,
Но чувства расползались как змея.
Страсть разгоралась, я не понимала,
Какую шутку выбрала судьба,
В любви я постепенно задыхалась,
Что чувствам оказалась я раба.
Лю...
18.08.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518140
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 19.08.2014
На вечерней аллее танцует девица манерно и плохо.
Я втираю в твои обожженные плечики сливки.
Из балкона виднеется краешек темного моря
и кафешек светящихся два, или больше навскидку, десятка.
Какафонит нещадно суббота, а ты после долгого вздоха
расстегнуть позволяешь невинный сиреневый лифчик.
Я целую соленые губы, как это занятие сладко!
Ты играешь на флейте мелодию нежную страсти,
вспоминаешь, смеясь, о забытой на пляже бутылочке колы,
прерываешься, вдруг, и уходишь, ругая из комнаты власти,
возвращаешься с пивом в бокале такой ослепительно голой!
И куницы, и лисы, и гуси, и ласки таят куннилингус,
и вплетаются в пряди твои хрипловатые стоны...
Побеждает в кафешках серебряный голос Доминго.
А лицо твое в страсти достойно иконы.
А когда после шторма смешаем мы соки и воды,
из пучины морской, где живут кистеперые люди,
выйдет увалень славный, своей не стесняясь природы,
и по свету пойдут пересуды.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517872
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2014
Политики упрекают поэзию в том, что она далека от жизни; но поэты могли бы заметить политикам, что их политика нередко еще дальше от жизни.
Поэзия либо что-то говорит вам с первого раза, либо не говорит ничего. Проблеск откровения, проблеск отклика на него. Это как молния. Как приход влюбленности.
__________________________________________________________________
Я думаю стихами
Без названия
Одним большим, с рождения, стихом,
Где - против воли - в рифму окончания
Сплетают нити повседневных слов.
И все, кому пишу - по зову времени
Уходят - оставляя мне других,
А я всё шью на жизненной материи
Свой бесконечный, разноцветный стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216914
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 15.08.2014
В ночь открыто окно и огни фонарей
В пелене еле–еле виднеют
Пусто, зябко, темно - утро бы поскорей
Все равно я заснуть не сумею
Стук ночного дождя разбудил мою грусть
Потревожил сердечную рану
Ты палач и судья – ты казнишь, ну и пусть,
Я любить тебя меньше не стану
Я грущу по тебе… Дождь слезу не утрет
Ветер сердце моё не согреет
Не подскажет совет, не подымет в полет
Осень это совсем не умеет…
Жду тебя не дождусь. Ну приди, я же здесь
Постучись в мою дверь осторожно
И к коленям, клянусь, мир в подарок я весь
Принесу, возложу неотложно
Чтобы твой поцелуй одурманил, вскружил
И носил бы меня над землею
Ты меня заколдуй, чтобы все позабыл
И остался навеки с тобою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517533
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 15.08.2014
Очарования полна душа
И сладострастье взгляд твой опьяняет
Ты затихаешь нежностью дыша
Блаженства миг над ночью проплывает
Прикосновеньем к чуду назовем
Полет над бездной и вершиной жизни
Хотя потом наверно проклянем
Ведь на пути твоем я просто лишний
Но за забвенье, тишину, покой,
Вулкан страстей, шторм чувств и бурю ласки
Останься в памяти моей такой
Чтобы со временем не меркли краски
Давай вдвоем тихонько помолчим
Пусть наша встреча и случайна.
Как жаль, что мы так мало чтим
Все то, о чем мечтаем тайно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517280
дата надходження 14.08.2014
дата закладки 14.08.2014
Я забываю профиль Ваш, анфас,
Овал лица и кудрей непослушных прядь,
Изгиб бровей, длину ресниц, цвет глаз,
Черты, что так хотелось изваять.
Я забываю Ваших рук тепло,
Свиданья под луной и утренний рассвет,
Беседы-споры про добро и зло,
Закатов алых несказанный свет.
Я забываю смысл желанных слов
И голос Ваш уже почти не слышен мне,
Но на бегу, услышав тихий зов,
Я оглянуть кругом, ища в толпе.
Я забываю нежность, доброту,
Душевность, радость, негу, страсть, мечту и боль
Все это с памяти своей сотру…
Но кто без Вас я и без них? Лишь ноль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517093
дата надходження 13.08.2014
дата закладки 14.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2014
Соловью роль песни петь
И щеглу немножко.
Голубь может прилететь.
Постучать в окошко.
В небесах парит орел,
А над полем кречет.
Воробей в краю родном
Радостно щебечет.
Нежно радует наш глаз
Желтая синичка.
А вот мне милей всего
Пигалица птичка.
Эту птичку я поймал
Как то среди лета.
Но в руках не удержал
и не найду ответа.
Почему она со мной
Петь не захотела.
И чуть чуть взмахнув крылом
В небо улетела.
Видно так уж повелось
И виной природа
Что для пигалиц важней
Полная свобода.
И как в озеро взгляну,
Синее-голубое.
Щебет пигалицы той
Не дает покоя.
03.07.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508897
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 13.08.2014
Ты, Роза, больна.
Неведомый червь,
из тьмы прилетев,
неистов и нагл,
развратно познал
твой пурпурный рай…
Постыдная страсть,
и ты – умираешь…
Перевод Из Уильяма Блейка. Оригинал:
O Rose thou art sick.
The invisible worm,
That flies in the night
In the howling storm:
Has found out thy bed
Of crimson joy:
And his dark secret love
Does thy life destroy.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515260
дата надходження 03.08.2014
дата закладки 13.08.2014
Я не склонен сейчас к многословью,
Да и что там еще говорить.
Я наказан Богом ЛЮБОВЬЮ,
Ну а ты неуменьем ЛЮБИТЬ.
из цикла "канапешки"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465608
дата надходження 12.12.2013
дата закладки 10.08.2014
[b]Золою затягнуло моє небо
І гірко пахнуть квіти у саду.
Вернися, сину - іншого не треба,
Тебе благаю й Господа молю!
Без дії залишається плацебо,
Зі мною разом плаче небокрай.
Вернися, сину - іншого не треба,
Лише з тобою на землі є рай!
Молюся, каюсь, згадую провини,
Збираю все, що в пам'яті сплило...
Вернися сину - іншого не треба,
Без тебе я - немов розбите скло!
Лише одна лишається потреба:
Відчути, швидше, що війні вже край.
Вернися сину - іншого не треба,
Або... й мене з собою забирай...[/b]
"Тепер і назавжди" художник Юрій Нагулко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516712
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Не знаю , много ли еще осталось,
Но должен вам ,ребята, заявить.
Все в жизни можно отложит на старость.
Любовь нельзя на старость отложить.
из цикла "канапешки"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511565
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 10.08.2014
(Простая история из простых рифм)
Садовник, влюблённый в цветы,
Лелеял, растил их. Порой
Свои доверял им мечты
О женщине...неземной.
Левкои, объятые сном,
Дарили хмельной аромат.
Парила мечта в голубом,
Собой наполняя весь сад.
Он видел родные глаза,
Фиалку сжимая в руке.
Скупая мужская слеза
Катилась по старой щеке.
Однажды, присев на скамью
У речки, на мокром песке
Увидел он слово "люблю",
И сердце забилось в тоске.
Он вспомнил о женщине вновь,
Застыв на скамье в уголке,
И понял, что слово "любовь"
Не пишется...на песке.
2011-13.02.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479305
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 09.08.2014
Я померла тоді. Не дивуйся,
Зараз ходять ще й більш не живі,
Топчуть землю. Від них ти рятуйся,
В них немає ні крихти душі.
В них немає ні думки, ні волі,
Тільки серце ще ритм відбива.
Моє, знаєш, теж билось поволі,
Ледве-ледве я була жива.
Я померла тоді. Поховала
Всю себе на мільйонах доріг.
Я від всіх (чи від себе) тікала.
Хтось ловити старався. Не зміг.
Я себе серед них загубила.
Сліпнуть очі, стихають слова.
Я у Долі притулку просила,
А вона мене в терни вела.
05.08.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516347
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 08.08.2014
В фисташковом сумраке спальни твоей
звук имени шлёпнулся
длинною каплей,
едва шелохнув алебастр длиннопалых ступней
в перкалях.
Сколь сладостен спящей младенческий всхлип...
Огняные волосы -
кольца и плети…
За штофами – сад, одуревший от запаха лип
столетних.
Касание губ над ресниц синевой
неслышное, слабое:
виски и сливки.
И я повлекусь, полечу над росистой травой
счастливой.
В душистых и мокрых горошка плетях
черешни, глицинии
и земляника
Венок для тебя, словно рог изобилья, блестящ.
Возьми-ка.
Дай, рыжие кудри твои пропущу
сквозь зелень и ягоды…
Рыжие змеи.
Твой рот – ненакрашенный, карий смешливый прищур…
…не смею…
Иллюстация Людмила Смирнова-Савинова: http://artdosug.ru/archives/date/2008/11/page/5
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515394
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 04.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2014
Вновь Ярило зело ядрёно,
Зной полуденный вельми лют…
Ближе к вечеру к водоёмам
Поспешит православный люд…
На закате цвета коралла
Раззадорится у кострищ, -
Старики, те на покрывала,
Молодёжь – в суету игри́щ…
Звонкий смех распугает нечисть…
Кто-то редкий найдёт цветок…
Заморгают на речке свечи
И зажгут золотой восток…
Опалив бахрому одёжкам,
Нагуляв аппетит и хмель,
По домам по заветным стёжкам
Возвратятся кропить постель…
А когда ж, как не на Купалу,
Нам челом отбить берегам?
И чертям угодить… в опалу,
И язык показать... богам!
июль 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435507
дата надходження 05.07.2013
дата закладки 03.08.2014
Ты - чёрный лебедь сердца моего…
Вечерняя загадочная тайна…
Средь отраженных звёзд, по воле волн,
Ты с грацией скользишь необычайной…
Изгиб спины. Ленивый всплеск крыла.
Игривый взгляд, и томная небрежность…
Но я твоей возлюбленной была.
Я скрытую твою узнала нежность
И страсть – в твоих объятиях тепла,
И всю отдачу до конца, до края!
Да, я твоей, единственной была!
И на других – десятки – не сменяю!
Пусть сторонится робко молодняк :
«Какой-то очень тёмный, не похожий…»
Пусть сам ты ускользаешь от меня
При свете. Знаю – сердце болью гложет…
Едва вуалью опадает ночь,
Я в камышах от страсти замираю…
Опять – приду к тебе! Сомненья – прочь!
Опять с тобой – кружением по краю!
Мой милый, распахни свою тюрьму!
Не прячь тоску за взглядом опустелым!
Я прикасалась к сердцу твоему.
И знаю – ты внутри кристально-белый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514333
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 03.08.2014
И-Н. Г. с любовью...
________________________________
[i][color="#b34141"]Закончив первую песню, Нарцисс признаётся, уже ни к кому не обращаясь:[/color][/i]
… случается, что путь через ущелье
Настолько узок,
Так бывает – крут,
И камни острые кусая тело –
Двоих не пустят дальше.
Слушай, друг!
Ступай – один,
Оставь Ребёнка с Девой,
Но не бросай! Иначе – кто ты есть?
И возвращайся, даже если небо
Задумает послать в погоню месть.
Ответственен ли ты –
Покажет время!
Богат ли взглядом –
Сам потом поймёшь!
Но лучше бы тебе сорваться в яму,
Когда ты Женщину с собой туда возьмёшь!
Не сторонись борьбы, мой брат,
Убьют – жена излечит,
Убийцей станешь – Женщина поймёт.
И помни главное –
Ещё до долгожданной встречи
Оружие снимай с себя:
Мужчина –
К жене с орудием убийства не войдёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514481
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
В динамиках скрипит усталый блюз,
Над нами пролегает Млечный Путь,
Он навевает тонким ароматом грусть,
И нам от прошлого, увы, не ускользнуть…
Бездушно светят звезды свысока,
И с этого пути уж не свернуть,
Была любовь когда-то глубока,
Но этого, увы, нам не вернуть…
Жизнь на душе оставила следы,
Мечту не удалось нам обмануть,
Сегодня мы чужие, я и ты…
И время вспять, увы, не повернуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514387
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014
А я шукала лінії ДОТИЧНІ
До тих сердець…. Фальшивила струна….
Чомусь рядки лягали так ГОТИЧНО…
Як золотом карбована труна…
Я розривала лінії долонь…
Щоб вберегтися від прадавніх чар…
Та сивина торкнулась моїх скронь…
Не запитавши дозволу у хмар…
А я шукала сонця серед ночі…
Води в пустелі… Квітів у снігах…
І вірші стали вже… немов … пророчі…
А на душі - кружляє чорний птах…
Я думала… не все ще так трагічно…
Лише один ковток твоїх пісень…
І буде день цей не таким готичним…
А буде просто… світлий… білий день…
А я шукала чистої криниці…
Щоб з неї лиш напитися води…
Але твоїх очей хмільні зіниці…
Три кола пекла кликали пройти…
Я так шукала світла ХАОТИЧНО…
У сяйві зір… У мареві заграв…
Але… Рядки лягали так… ГОТИЧНО…
Мій Білий Ангел майже Чорним став…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485356
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 28.07.2014
Хочу быть ангелом и всех закрыть крылами,
И защитить от горестей и бед,
Чтобы спокойно спали все ночами,
И радостно встречали все рассвет...
Чтоб жили все в согласии и мире,
Под лозунгом всемирным "нет войне!",
И пусть всегда звучат в прямом эфире
Слова лишь о любви и о добре!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513846
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Как трудно в современном мире жить.
Хотелось бы совсем не то увидеть.
Так хочется смеяться и любить,
Приходится грустить и ненавидеть.
24.07.14.
из цикла "канапешки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513295
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Нарисуй мне облака пальцами,
Потом небо разукрась пригоршней,
Жизни вышитый узор пяльцами,
Только не был бы пейзаж приторным…
Разукрасим нашу жизнь красками,
Да поярче, пожирней линией,
Чтобы жизнь была сплошной сказкою,
Красной, желтой, голубой, синею!!!…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513407
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
И впрямь!..Какие наши годы!..Совсем не держимся мы бодрячком...
И мне не стыдно показать свое лицо без макияжа,..и даже без помады и без солнечных очков...
И силы есть,как в юные и молодые годы,..когда под ноги и не думалось смотреть...
Все так же о любви стихи слагаем,..и песни слушаем о ней,..и будоражит нашу кровь...
О ней мы знаем столько,..что слов не хватит,чтобы прелести тех ощущений передать...
Все так же мы поем ей аллилуйя в любое время суток,..кому и как приятней,..и милей...
Совсем не гоним от себя мы нежности внезапную волну,..и рады ей всегда...
На самый гребень мы с тобой легко взбираемся по ней,..взлетаем к небесам...
И ощущения все те же,..и каждый раз, как будто первый он для нас...Хотите - верьте,..а хотите - нет...
Вы многое оцените,..поймете,..когда вам больше станет зим и лет...
Вы будете намного ярче видеть привычные такие краски жизни...
И слышать по другому,..и даже комплименты принимать...
Вы будете щедрей,богаче на все нежности и ласки...
Без жалости себя вы будете своим любимым и детям отдавать...
Без показухи лишней и огласки та нежность будет о себе сама кричать!..
Как губка захотите и в себя до капельки любовь впитать...
У вас и времени появится на много больше...
Вы будете ночами,..когда на небе полная луна,..вообще не спать...
Вы будете все так же думать о любви,..мечтать,..как в 18,..30,..45...
А днем не поспешите все сразу переделать...
Работа в лес не убежит,..не побоитесь отложить и на потом,..ведь время есть...
Вы будете в те ночи вспоминать приятные моменты,..
Секреты сокровенные из дальних сердца уголков копать и рыть...
Слезинку смахивать,..и Ангела Хранителя на помощь звать,
Когда момент воспоминаний споткнется вдруг на страшных,..черных,..горестных ступеньках...
Он нас поддержит теплым,ласковым крылом...Не даст упасть...
Вы даже многие в стихи ударитесь,..и в прозу окунетесь с головой...Ее я прямо обожаю...
Захочется все выплеснуть,..так переполнена от жизни всей душа...
А если и всплакнете,..то не стесняйтесь,..не пугайтесь...Совсем не страшная догнала вас депрессия...
Нет в этом ничего плохого,..просто время подошло...Поверьте,..это хорошо...
Ревите и рыдайте!..И слезы очищения смело вытирайте не платком,..а тыльной стороной руки...
И этих ощущений вы совсем не избегайте!..Какие наши годы!..Вы что?..Забыли?..Нам многое позволено давно!..
Нам многое позволено и в чувствах и в быту...Себе мы сами разрешили...
Мы в жизни много проходили только на отлично,..хотя бывало иногда совсем невмоготу...
Но мы себя не растеряли,..не разменяли зря по мелочам,..а сберегли и сохранили...
И злобу,зависть в сердце не впустили...Нет пяди места для них там...
Пускай они не беспокоят,не тревожат сердце...Оно лишь для любви на долгие года...
Какие наши годы были б без нее?..Их даже не представлю для себя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513403
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014
Мы – странники в мире,
И наша дорога –
Уменье долги возвращать,
А всех должников, –
Дар великий от Бога, –
Уменье другому прощать.
Смиренная дочь у Любви
Есть – Прощенье,
Невестой тому в благодать,
Кто принял от Бога
Второе рожденье –
Уменье другому прощать.
Гордыни же дочь -
Та Обидой зовется,
С Тщеславием делить кровать,
Как шлюха любому она отдаётся,
Кто не научился прощать!
Мы – странники в мире,
Но легче в дороге
Сквозь зимы и вёсны шагать,
Когда жить любовью
научимся в Боге, –
Умея другому прощать!
Вадим Странник\2004г.
http://vadimstrannik.ucoz.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513127
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Милый, давай просто будем!
Не прошу никаких обещаний,
Без ненужных прелюдий,
Без излишних признаний!
И не нужно ждать невозможного,
Пусть воздастся просящему,
Ничего здесь такого сложного,
Чтоб любить тебя по-настоящему…
Просто будем мы друг у друга.
Молча. Тихо. Сейчас. Легко.
Чтоб из жизни порочного круга
Нас влекло глубоко…. Далеко…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512992
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
В обречённость последней осени
Окунуться ты не спеши...
ДУши суетность мира сбросили,
Под ногами лишь боль шуршит,
Золотыми монетками падая
Из дрожащих от ветра осин...
Предрассветной порой листопадной
Сквозь туманы бредёшь один...
И родные черты мерещатся
Средь берёзовых желтых кос...
Не сберёг дорогую женщину,
Свет очей и разлив волос...
Сердце преданное и верное
Разменял на послушность тел.
Золотую ты предал женщину,
И покаяться не успел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512977
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Не відкидай моє Люблю так гордо…
Воно нічого навзамін не просить…
До ніг твоїх впаде німим акордом…
Розіб’ється об твоє тихе…. Досить…
Своїм чуттям не в змозі ради дати…
Ми діти сонця… і сакральних схем…
Ти чуєш…на межі вісімдесятих
Для нас так щемно грає BONEY–M…
Прости… як ненароком обпечу
Я твої дивні лінії долонь…
Пекельним вітром в дім твій прилечу…
І спопелю його… Бо я –ВОГОНЬ…
Прийми ту чашу… що подам напитись…
Із рук моїх… як все змете журба…
До ніг твоїх струмком гірським пролитись
Дозволь мені… тому… що я –ВОДА…
Коли не зможеш в мандрах зупинитись…
Покинеш дім свій… і своє ім’я
Забудеш… зможеш ти насолодитись
Плодами з гір моїх… бо я – ЗЕМЛЯ…
Лише не відкидай оте Люблю…
Чекаючи на день страшного суду…
……..Я сотні літ любитиму тебе……
…….десь на межі невинності і блуду……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 23.07.2014
Я Вас больше не потревожу...
Разве только... коснусь стихами...
Нежность смело введу под кожу...
Зацелую лицо ветрами...
Зимней вьюгой коснусь, снежинкой
К Вашим кудрям прильну случайно...
И в любимых глазах слезинкой
На ресницах возникну тайно...
Я Вас больше не потревожу...
Ни письмом... ни мольбой... ни снами...
Разве только... любовью, может...
Трону сердцем, живущим Вами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466416
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 22.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.07.2014
Ты приходишь порой ненадолго...
Многоликость- харизма твоя.
Как поэзия буйности вольной...
Как журчащая песня ручья...
Наши души в скрещении судеб
Обрели этот двойственный дар...
Мы БЫВАЕМ... Хотя и не БУДЕМ...
И под снегом бушует пожар...
Ты приходишь порой ниоткуда...
Кто ты? Жизнь или смерть? Все равно-
Ты моя и иною не будешь...
Ты не будешь... И мне не дано...
Нам счастливыми БЫТЬ не судилось.
Нам счастливыми вышло- БЫВАТЬ.
Мы судьбе отдаемся на милость-
Удержать бы... И не потерять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505812
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 18.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.07.2014
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали навколо по снігах…
Мелодія забулася так швидко…
Лише німим акордом дикий птах
Літав над нею… А німий той смичок
Отак собі дивився в небеса…
І від його шалених отих звичок
Нічого не зосталось… Лиш краса…
В його уяві малювала СКРИПКУ…
Яку він так невимушено брав…
І так шалено…тонко так… і швидко…
ЇЇ найтонших струн він діставав…
Як тонко грала скрипка та чарівна…
В його міцних… напружених руках…
І вільна… ніби місячна царівна…
Просила їй зіграти на зірках…
Мелодія ота на вищім рівні
Зливалася із подихом весни…
І проспівати вже забули півні…
В шеренгу поставали бур”яни…
Там десь над плесом заніміли липки…
І місяць покотився аж за став…
Коли той смичок в молодої скрипки…
Свою найвищу НОТУ діставав…
Вони прийшли… І поламали скрипку…
Розкидали… так просто… по снігах…
Нехай… беріть усе… усе до нитки…
І хай… німим акордом хижий ПТАХ…
Допоки Смичок… пам’ятає Скрипку…
То не замовкне МУЗИКА в Віках…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486150
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 13.07.2014
Не було сліз… не було жаль…
А я шукала ту печаль…
Вінок сплітала із жоржин…
На небі чистому з хмарин
Я малювала ту печаль…
Світами чистими Грааль
Мені ту чашу підносив…
І вже коли не було сил
Тоді я пила ту Печаль…
Як запашний солодкий чай…
Розбивши світ на сто частин…
Знайшовши тисячі причин…
Додому я… як блудний син…
Світами йшла… Десь у пісках
Нещасний… мов самотній птах…
Лежав розбитий мій Літак…
Кричав… благав мене літак…
Не покидати… а отак…
Останній дати йому шанс
Злетіти знову до небес…
Я ж знала… не бува чудес…
Мене чекали віражі…
Сади… оази… вітражі…
Новий співаючи романс…
І не спитавши у небес…
Шукала вперто Міражі…
Пісками йшла собі отак…
І пила відрами… печаль…
Кричав… Благав мене літак…
Але… чомусь… не було жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487492
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 13.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2014
[quote]Этот призрак, парящий над тобой, брат мой, прекраснее тебя; почему бы тебе не отдать ему плоть и кровь свою? Но ты страшишься и бежишь к ближнему.
[/quote]
Ф-В. Н.
______________
Любить того, кто сам себя не любит,
В ком нет основы для любви к себе,
Такой же тяжкий груз, как и при стуже
Мечтать о доме и огне.
Открой глаза - любовь-к-себе!
Ладонь, которая встревает - меж жалом и судьбой
Распухнет от ударов яда,
Научит чтить и боль,
И понимать уродливые формы,
Как часть себя,
И чьи-то сострадательные слёзы
Отучит вытирать собой.
Открой глаза – к-себе-любовь!
Стыда у паразитов – нет:
Чем благородней ты,
Тем больше на тебе калек
Нашло себе еды.
Стряхнёшь их всех –
И волчий вой взволнует дней уют,
Зубами угрожает грех
Загрызть всей жизни труд.
Не спи – любовь-к-себе
Пусть лишние уснут!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462323
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 09.07.2014
[i][color="#913c3c"]Однажды Нарцисс должен будет снова появиться. Сын речного бога Кефиса и нимфы Лириопы. Ему предстоит сказать о том, что он вынес из своего озера. Что, если он бесконечно зол на ошибочное понимание его роли? Он требует ответ на вопрос: почему любовь к себе – является причиной и виной? Он говорит, что любовь к себе – это любовь к человеку вообще, всему человечеству, только в своём теле. И восхищаясь собой, он восхищается….
И что, если долгое уединение Нарцисса, просто не вынесло тысячи поводов отвернуться от современного человека? Теперь ему ещё нужно самому себе доказать, что повод и надежда есть.
И если бы я, однажды, встретил восход у случайного озера, то услышал бы эту тихую песню:[/color][/i]
[i]Вступление:[/i]
Да!
Ну и пусть мой удел – жить у озера.
Смотреться в него изо дня в день.
Ловить взглядом сквозь слезу, тени дна своего.
Меня встречает стрекоза, лягушка и плавучий паук, а не –
Люди!
Осужденный за себялюбие,
За любовь к человеку-себе,
Я – стою на плечах берега,
Одержимый предстоящим днём,
И в который раз ищу повод –
Любить человека.
За это и, проклят.
«- Нельзя настолько любить себя.
Это создаёт неудобства другим» -
Всех беспокоило возможное неудобство.
И вправду: любовь к себе – не начало стада,
А его конец.
Сколько раз! Даже сам не знаю….
Но уходил строить свой город.
У меня получалось.
Я достаточно хладнокровен, чтобы строить.
Только вот… город оставался пуст.
Никто не захотел жить в нём. Жмутся к огню.
И ненавидят за холод.
Как случилось, что имя моё
Стало символом порока и его ассоциацией?
Нас было пятеро:
Первый – помогал отцу,
Второй – матери,
Третий и четвёртый – копались в земле,
А я – смотрел в озеро.
Мне очень нужно было встретиться с собой взглядом.
И когда встретился…. Прошло столько,
Что стало понятно:
Помогать и копать давно есть кому.
И чтобы боги помощников и копателей,
Подарили им детей
Они принесли меня в жертву.
Почему, при встрече четверых, пятый должен умереть?
Не умеют они объединяться без ненависти и крови.
Что ж….
Я беру себе этот путь. Я всё равно не отношусь к тем другим.
Ещё предстоит придумать себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510312
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 09.07.2014
[i][color="#c99191"]Экспериментальная поэзия, в виде матерчатых кусков, которые читателю придётся сшивать самостоятельно. [/color][/i]
_____________________________________
Мальчик шёл. За ним бежала Девочка.
Он – остановился, она – пошла.
Ему захотелось сесть, а ей остановиться…
Или пусть он подождёт, или –
Пускай она догонит.
Пойдут вместе.
Может, и недолго. Быстро устанут.
Ну и что?
Со многими коротко встречаешься.
И с собой тоже.
И с ней он – коротко встретился.
Прошлись до железного разъезда –
И каждый к себе.
Ну и правильно, а к кому?
Мальчик умеет всё, и не умеет ничего.
А Девочка….
Она ничего и не должна делать, чтобы делать всё.
«- Сделай мне» - предлагает он,
Она ему: «- Ты ещё не тот, кому хотелось бы»
Она не ждёт, потому что он догонит.
Догонит. И пойдут вместе.
Может, и долго будут идти.
Может, не устанут.
Не все знают, где железный разъезд.
Он передаст способность догонять.
Принявший – растёт.
Вырастет.
Быстро догонит свою Девочку.
Пойдут вместе.
Им будет тяжело, зависимо, плохо.
Им бы разойтись.
Но они не знают, где железный разъезд.
Так и будут идти.
Проклянут способность догонять.
Не передадут, нет.
Не-принявшая – растёт.
Вырастет.
Увидит вдали силуэт Мальчика.
Захочет.
Но всю жизнь будет жить одна,
Возле железного разъезда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510050
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 09.07.2014
А ми – серед хвиль… І реально поламані весла…
Я ревно молюсь… аби цей не закінчився штиль…
А з тим… паралельно… ретельно плету перевесла
Кохання свого… що врятує мене серед хвиль…
Навколо вода… І реально… ще крига не скресла…
А ми у полоні занадто червоних снігів…
Мені паралельно… чи світлі оті перевесла
Дістануть твоїх… невідомих мені берегів…
Померла зневіра… та віра іще не воскресла…
Сьогодні – ти раб… А назавтра - вже будеш бунтар…
І я так ретельно шматую оті перевесла…
На сотні частинок розкидавши їх серед хмар…
Топились човни… І реально ламалися весла…
Тримали в полоні заклято червоні сніги…
Кохання мого нереально – п’янкі перевесла
Отак безнадійно шукали свої береги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488391
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 07.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.07.2014
Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх несказанно любив…
Якби він тільки вмів писати вірші…
Які би вірші він їй присвятив…
І ще її очей п’янкі зіниці…
Та він не вмів… а… може… не хотів…
А, може вмів… та, певно, що не вірші…
Ті чорні очі…
Як він їх любив…
Солодкі губи зі смаком суниці...
О… як він їх несказанно бажав…
Якби він тільки вмів пісні співати…
Яких пісень він їй би заспівав…
Летіли б ті пісні понад Карпати…
І світ би в них втопився і пропав…
Та він чомусь не вмів пісень співати…
Та… може і хотів… але не міг…
Колись в дитинстві… як казала мати…
На вухо наступив йому ведмідь…
Отих очей непрошені зіниці…
І їхня та бездонна глибина…
Ті лісові невипиті криниці…
Якби він міг… то випив би до дна…
Забутих гір солодкі таємниці…
Якби ж він тільки плавати умів…
То переплив би за оті суниці
Він сотні рік і тисячі морів…
…Ті пружні груди з запахом кориці…
О… як він їх нестримано хотів…
Її очей невипиті криниці…
Якби ж він вмів… якби він тільки вмів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490587
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 01.07.2014
Почуття вимірюються кроками,
Їх назустріч робимо ми стримано.
Відстань цю, не зблизились допоки ми,
Буду я скорочувати римами...
З римами мелодія - єлей душі,
З клавесина – серця виливається...
Кожен склад – натискування клавіші,
Ніби Небеса в земне втручаються.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508354
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 01.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.06.2014
Коли земля почорніє від горя…
І відчай переллється через край…
У хвиль високих голубого моря
Ти ім’я того болю запитай…
Або піди в безмежно – сині гори…
Де вже не чути навіть солов’я…
Відкрий обійми всім отим просторам…
І прокричи – яке ж твоє ім’я?!...
Бо я твій біль… тамований віками…
Пісень твоїх… невипитість до дна…
І мрій твоїх… безмежність між зірками…
І відчаю… найглибша глибина…
…..Коли консолі схиляться над нами…
І небо відірветься… від землі…
Відчуєш біль… тамований віками…
…..І тільки ехо… дикими лісами…
Побудь іще зі мною…..Наталі……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508106
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
* * *
Двуязычие да двуличие
Стали символом и обличием…
По понятиям для приличия
Разглагольствуют о величии…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452424
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 29.06.2014
* * *
Коли Господь чомусь карає,
Він палкою людей не б'є –
Спочатку розум відбирає,
А потім воду ллє і ллє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452102
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 29.06.2014
В гордом моем одиночестве легче и проще.
Но за тобой на поклон я пойду к Персефоне.
Харону отплата – в кифаре звенящая роща.
Аиду отплата – тоска в её ранящем звоне.
Моя Эвридика, нет, ты не мертва, и не тень ты.
Легкой стопою за мною проследуй, к бессмертью.
Будем мы счастливы вместе за сумраком Леты:
кифаре приятней звенеть над зеленою твердью.
Руки, твои Эвридика, целую в своем нетерпенье.
Проклятый, срока я раньше твои увлажняю ресницы.
Видимо это судьбины моей непростой Провиденье.
Привыкшая к тени своей, не питаешь амбиций.
И возвращаешься в Тартар, забвением полный.
Льну целованьями к нежным стопам, что немея
вновь исчезают. Вскипают холодные волны
в дважды с тобою простившемся сердце Орфея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508095
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
***
Коли бездумним словом – і по пиці,
то скрутишся, мов від уколу шпиці,
заниє в серці шрам, мов від ножа,
в душі – бридкий, холодний слід вужа.
***
Не всем распахивай врата своей души,
не все чисты, светлы и хороши́.
Чтоб не испытывать обиду, боль и срам –
лишь избранных впускай в священный храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507701
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Если ты не вернешься, я тебя прокляну!
За тобою пойду в мертвом сне - наяву,
За тобой на тот свет все равно я приду,
Даже если не пустят... Без тебя я умру!
Если ты не вернешься, если сгинешь в бою,
Знай, с собой заберешь ты и душу мою...
Так что ты возвращайся, пусть сквозь боль и войну,
Я тебя буду ждать... Даже если умру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508183
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Мне достаточно просто смотреть,
Как ты куришь и пьешь свой кофе,
Или рядышком тихо сидеть,
Изучая твой римский профиль.
Мне достаточно крепко держать,
Твои пальцы в своей ладони,
Или ночью легонько обнять,
Слушать голос твой в телефоне.
Мне достаточно просто любить
Тебя всего. И до самой смерти
Просто вместе с тобою быть
В этой жизненной круговерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506251
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Залиш усе… як було… чи як є…
Бо час летить у відчаї кривому…
І люди… просто змучені актори…
Так бездоганно… у кіно німому…
Так бездоганно… смак отих бажань…
Я п’ю вино… і запиваю віскі…
Такі примарні миті сподівань…
І смак життя… записано на диски…
Залиш усе… як було… чи як є…
Усе було… по-іншому – не буде…
На небі сонце втомлене зійде…
Його тепло впаде мені на груди…
Та не зігріє… знаю… не буде…
Для наших рік ніякого пристанку…
Якщо одна з них в море упаде…
То інша… розіллється до останку…
По тих світах… що котяться вночі…
Де ми бездомні… втомлені… і голі…
Іще шукаєм від дверей ключі…
Та вже без нас нам змінено паролі…
Іще шукаєм серед ночі світла…
Та пошуки насправді примітивні…
І наших душ такі відкриті вікна
Віднині недоступні й неактивні…
Через які він пролетить віки…
Літак… що піднімається на злет…
Ти зупиняєш дотиком руки…
Одним нажаттям клавіші DELETE…
І де воно… пристанище твоє…
Смереки… сосни… сакури… берізки…
Залиш усе… як було… чи як є…
Я п’ю вино… я запиваю віскі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507638
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 27.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.06.2014
Совсем не так давно мы ели всё подряд,
Особенно, когда всё было в дефиците…
Тому, чего достал, был каждый сильно рад,
Но больше всех - лохматой «синей птице»…
Теперь на этот счёт совсем другой «расклад», -
Легко найти рецепт с питательным изыском…
Но даже, если вдруг, дела пошли на лад,
Моллюски могут стать твоим последним писком…
Готовы мы всегда на кулинарный риск,
Врагу не пожелать, чем угощаем друга…
К примеру, вот такой загадочный сюрприз:
Отведать в темноте кусочек рыбы фугу…
По меркам кошелька я - небольшой гурман,
Но мне пророчат смерть гадатели на звёздах
От ва́реных мозгов несчастных обезьян
В деликатесных ласточкиных гнёздах…
июнь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431800
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 24.06.2014
По дороге в никуда что-то мне не весело,
Предки куролесили, наломали дров…
Не поможет лебеда одолеть депрессию,
Удручает общество скаредных воров…
В городских тусовищах вольно безобразию,
Чумовые похоти, чемергес рекой…
Эх, для красного словца не сыскать оказию,
Тонет в пьяном хохоте тост за упокой…
По дороге в никуда торопиться некуда, -
Здесь у всех в один конец проездной билет…
Где там радость, где беда, разбираться некогда…
И беснуется окрест суета сует…
Вдоль дороги в никуда пахнет редькой пареной,
От костра заветного тянется дымок…
Но знобит от холода и на лбу испарина,
Сколько раз хотел свернуть... - да пока не смог…
февраль 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402675
дата надходження 20.02.2013
дата закладки 24.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2014
Полин… полин…
Мій відчай у вікні…
Кричав… благав…
Летів самотнім птахом…
Мені іще вчувалися пісні…
Без кольорів…
Що називають страхом…
Полин трава…
Твій неповторний запах
Відчую я…
І знову все по колу…
Як зайченя
У вовчих хижих лапах…
Де відчай я обрала
За основу…
Я знаю… так засуджений
На смерть…
На синє небо дивиться
Крізь грати…
Змалюй мені
Оту осінню мить…
Як весну не посмів
Намалювати…
Яким вогнем
Горіло кожне слово…
Як пахли квіти
Із твоїх долин…
Я ж обираю відчай
За основу…
І ще траву…
Що хтось назвав
Полин…
Полин – трава…
Розколото… роздіто…
Розірвано на клаптики
В мені…
Коли змалюєш
Те осіннє літо
На снігом запорошеній
Стерні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506565
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Я мрій твоїх на плавання
Приречення…
Доріг твоїх нескореність,
Незламність…
Світів миттєвих повне
Самозречення.
Провин твоїх відмолена
Безкарність…
Я сакур цвіт… і затінок акацій…
Снігів полярних вічна білизна…
Пристрасть і біль,
Що множаться на двадцять...
Скажи мені,
А хто ж тоді - вона?..
Дитя,
Що гірко плаче в підворотні.
Сліпучо-біла й чорна сторона…
Я світло й тінь,
Помножена на сотні…
Скажи мені,
Чому ж тоді… вона?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505088
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 22.06.2014
43
Я пролетал всю жизнь чураясь формул
Аэрофизики со схемой сил,
Мой самолёт в пространстве Бог носил,
Я лишь держал штурвал и мига норму.
Возможно, что пилота униформу
Я не заслужено тогда носил,
И титул от коллег, мол, – Бог учил,
Напрасно иногда звучал валторной.
Теперь не важно, что и как носил,
Важнее – вокализ на чудных нотах,
В душе звучавший на больших высотах,
И упоение аэросил
И эйфорий на бреющих полётах
В непостижимой власти Бога сил.
44
Мой польский дух, российский разум
И украинская душа,
Не стоили бы ни гроша,
Не обращаясь к Богу разом.
Когда дух, образно, – алмазом,
Искусным – разум, как Левша,
Тогда их детище – душа,
Как треугольник с Божьим глазом;
Тогда ни СПИД и ни парша,
Недобрый глаз лукавым сглазом
Не причинят душе вреда;
И в вечной жизни та душа –
Суть крепкий дух и мудрый разум –
Сольются с Богом навсегда.
45
То дождь, то снег, то зной, то холод, –
Известен срок их и черёд,
Известно также наперёд,
Что срок ненастий их не долог.
Не так, не так душевный холод,
Когда любовь с души уйдёт,
Тогда не знаешь наперёд
Как будет срок сей стужи долог.
Но срок не срок, когда ты молод,
Ещё не склонен унывать,
И походя любовный голод
Привык, как жажду утолять…
Лишь старость даст серьёзный повод
Любовь всерьёз воспринимать.
46
Тоска, тоска, тоска заела
И одиночество гнетёт…
Когда же это всё пройдёт
И я уйду за грань предела?
Мне всё здесь смертно надоело
И я как загнанный койот
Иль как напуганный енот
Сижу в глухом углу без дела.
Нет больше сил терпеть сей гнёт
И похоть тела без предела,
Что душу надвое мне рвёт…
Ну что мне с этим всем поделать?..
Уйду-ка я туда от тела,
Где дух мой в радости живёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457310
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 22.06.2014
Ні сліз… ні питань…
Ні чекань… ні стрічань…
Ні привіту…
А просто у горах такі
Безнадійні дощі…
Десь там у далеких
Загублених закутках
Світу…
Мій Ангел торкнеться
Забутої Богом
Душі…
Ні слів… ні бажань…
Ні образ… Ні обмежень…
Ні жалю…
Ти просто іди
Крізь обмиті дощами
Кущі…
Під небом чужим…
На швидкісній тій
Магістралі…
Мій змучений Ангел
Торкнеться твоєї
Душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506213
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.06.2014
Дорога. Плотина. Волга.
А дальше — живой Царицин:
Трамвай в никуда уходит,
Минуя Мамаев Курган.
Там кто-то, без чувства долга,
И Сталина знал и фрица.
Он вкалывает на заводе.
Ему там — не до нирван.
Ему-бы — да просто выжить,
Что-б утром пройтись на рынок:
Купить молока, к примеру,
И хлебушка... и курнуть...
И к рюмочной "Чижик-Пыжик",
И к школе пройтись старинной.
Потом — побродить по скверу
Да малость передохнуть.
Один выходной в неделю
Нельзя провести достойно:
Жара, комары, фонтаны,
Скамеечка... По-пивку...
У времени на пределе.
Там главное — жить спокойно.
Какая еще Нирвана,
Ведь завтра опять — к станку!
28.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477939
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 08.06.2014
Я накажу тебя
Как нас учил Христос
Своим Прощеньем
После Покаянья
И не спрошу
И не задам вопрос
Не выкажу лицом
Своё страданье
Прощенье эффективнее кнута
Сильней проклятья
И мудрее
смерти
Оно с тобой
Как тень
ТОГО Греха
Излечит
и Исправит
на две трети
И что с того , что сердце пополам
Душа распята
Гордость в тёмной яме
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить мир
Взлелеянный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443205
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 08.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2014
[i]Я иногда хочу тебя обнять
Погладить волосы твои и плечи
Невинно так поцеловать
Чтоб ты не думала что в этот вечер
Я был похож на всех других
В воображении твоем тебе знакомых
И в памяти остаться лишь одним из них
Я не хочу...[/i]
Вірші на листівках можна придбати [url="http://wwfund.me/product_info.php/products_id/134"]тут...[/url]
Dyed Fox перевела на украинский здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387190
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142448
дата надходження 22.08.2009
дата закладки 05.06.2014
это стихо написалось сначала на украинском языке, а потом, через день или два, на русском:
[i]Ах если б день, да постучал в окно,
Её рукой... легко, почти неслышно...
Зажмурившись, как солнцу, что взошло
Я б на крыльцо, босым, к любимой вышел...
И замер вдруг, не зная что же делать...
Глаза ли, руки, губы целовать?..
Люблю. Люблю... и хочется так... верить,
Что ты придёшь... в окно мне постучать... [/i]
На украинском можно прочитать здесь:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204149
Иллюстрирует стихо фотография прелестной киевлянки, Насти.
Фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=11663
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204230
дата надходження 04.08.2010
дата закладки 05.06.2014
Эти строчки были написаны для любимой Виктории. Она не знает об этом. Зачем?..
Я проиллюстрировал бы стихо её фотографией, но нет у меня ни одной. И
поэтому я нашёл другое, понравившееся мне, фото.
Это фотография Тани Тихоновой из Красноярска, которая говорит о себе, что она - обыкновенное существо. Но, кажется мне, что она лукавит. Что-то есть в ней такое... необыкновенное. По крайней мере - её голос.
фотограф: Татьяна Тихонова
[i]Что говорить тебе,
когда всё в прошлом?
Тех лет, что не с тобой - не пережить.
Признаться, что любил, было бы пошло,
Коль столько сил потрачено - тебя забыть... [/i]
фотография опубликована с разрешения
её: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10750
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180558
дата надходження 29.03.2010
дата закладки 05.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.06.2014
110
Известно всем без изысканья,
Что нет в отечестве пророка,
Где каждый мнит, что сам он дока
В вопросах вечности познанья.
Но в разных практиках дыханья
Для прекращенья мыслей тока,
И в сурах чтения востока
Без Божьих слов для покаянья,
И в теософии Блаватской –
Этическиоккультноадской –
Бессмертия вы не найдёте…
Да слишком поздно то поймёте.
Есть в мире лишь один Учитель
Поправший смерть… Его ищите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486318
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 03.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2014
Благодарю Вас, Сударь, за мечту...
За классику... за то, что не любили...
За все признания... за нежность... за слезу...
Великодушно... Вы меня простили...
Благодарю Вас, Сударь... за стихи...
За те стихи... что Вам я посвящала...
Несовершённые мои грехи...
Ведь... Вы - мой грех... о Вас я так мечтала...
Благодарю Вас, Сударь... за печаль...
За блеск в глазах... и взгляды с поволокой...
Не Вам тонуть в их глубине... а жаль...
Вы были так близки... и так далёки...
Благодарю Вас, Сударь... за любовь...
Что я придумала... и ей одной жила...
У неба сил просила... не злословь...
Порою слов... как наказания ждала...
Спасибо, Сударь... Вам за то... что не мою судьбу вершили...
И не любя... своей любовью... во мне... Вы женщину открыли...
Стих в исполнении Ивана Звенигородского VMD
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366932
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366246
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 28.05.2014
Мне снова дочь икону подарила –
Триликий образ кисти мудреца,
Она моё жилище освятила
Отнюдь не гениальностью писца.
Шедевр играет царственностью цвета
По версии священного писца,
А освящает чашею Завета
По дару триединого Творца.
Но вот над чашей Вечного Завета
Склонились три отдельные лица
И даже нимб единого Совета
Разбит на три отдельные кольца.
То знак как разум плотью ограничен
И Бога ищет в образе лица,
А Он духовно только в каждом личен,
Как образ и подобие Творца.
Но коль дерзнул писать незримый образ
Для зрения пытливого истца,
То нужно было триединый образ
Писать под сенью общего венца.
А лучше людям удовлетвориться
Прообразом с нетленного холста,
Которым служит саван–плащаница –
Свидетель воскресения Христа.
3.12.2006г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480362
дата надходження 18.02.2014
дата закладки 27.05.2014
* * *
Умом Россию не понять,
Познать её, дано лишь в духе, –
Чужим она – ,,родная мать“,
А для своих – всегда в прорухе.
Её столицу строил князь,
Что символично, – Долгорукий,
То тянет руку отродясь
Ко всем соседям жезлом муки.
Хотела центром мира стать,
Свои и Бога карты спутав,
И церковь – третий Рим – создать,
Латину с грекой перепутав;
То в пору греческих сутан
Её, однако, бес попутал
И до достоинства путан
Низвёл Ульянов, суть Распутин;
С тех пор она как интермать
Плодила по миру беспутных,
А у своих духовный мат
Достиг масштабов сверхраспутных.
И так тривременье, не в лад,
Блудила с князем тьмы, по сути,
А в полувременье, во ад,
Ведёт её [i]спец[/i]ры[u]царь[/u] Путин.
23.02.2006г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486792
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 27.05.2014
13
Создатель крест нам из ребра устроил,
Создав с него помощницу–красу,
Влечением сплетя нас как косу,
Душевные страдания утроил.
Он красотой её нас лишь расстроил, –
Ведь к ней влеченье бременем несу,
Смотря на недоступную красу,
Вокруг которой Он барьер построил
В три заповеди, что как крест несу, –
Не пожелай чужой, не любодействуй
И не похотствуй даже на свою.
Боюсь – барьер я скоро разнесу –
Ведь как влеченью ни противодействуй,
Оно не укрощает страсть свою.
(То не упрёк Создателю всего,
А алиби подателя сего).
P.S. И на СУДЕ скажу… И НЕ НАДЕЙСЯ!!!
14
Вторую молодость мне бес в ребро
Вонзил хитро ветхозаветной страстью
И вот я снова увлечён напастью,
Что не даёт по вере жить мудро;
Взгляд снова ловит женское бедро,
Что нам хитро подмигивает сластью,
А бесу служит безотказной снастью
Для ловли нас на наше же ребро.
То от Адама повелось, к несчастью, –
Прельстившись с Евой – „как у Бога“ – властью,
Лишь впали в страсти и познали стыд;
С тех пор страдая первородной страстью,
Лишённые богообщенья счастья,
Клюём на сласти и живьём навзрыд.
15
Прошло душевное ненастье
И вновь забил желаний ключ
И оказалось, что могуч
Ещё во мне источник страсти.
Помолодел я в одночасье
От вспыхнувших повторно чувств
Хотя в сомнениях мечусь –
Возможно ли такое счастье,
Что не в мечтах я прикоснусь
К твоим губам и волосам,
Пылая нежностью и лаской,
И что в ответный окунусь
Любовный пыл и небесам
Воздам хвалу за жизнь со сказкой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453746
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 23.05.2014
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 22.05.2014
Доколе, горемыки россияне,
На раскорячку будете стоять, –
Страдать от войн и противостояний
В шпагате от Памира до Карпат?
Глаза держать всегда за горизонтом,
Чтоб землю ближнего к рукам прибрать,
А за свою держаться только зондом,
Чтоб сливки нефтяные собирать?
Страдать от ксенофобии в гордыне,
Не брезгуя жить доблестью других,
Считать исконно русскими твердыни,
Презренных вами предков не своих?
Душой раздваиваться даже в главном,
Усугубив наследственность гербом, –
Стремиться слыться самой православной,
Кичась своим величием–горбом?
Глазеет герб ваш на восток и запад
Мутантом византийским свысока
То креститесь вы способом арапа,
А пишите – латынина-братка.
Из-за него ушли вы в некроманы
Парадным хаджем к трупу в мавзолей,
Как хищник угодили в клептоманы,
Воруя до кровавых мозолей.
Хотя гербы языческая фишка,
Но всё же лучше вам родной сверстать
И пусть ним будет добродушный мишка –
Он вам по всем параметрам подстать.
И жили бы как он в родных пенатах
Хозяином рачительным во всём,
А не в пример стервятников пернатых
Охотиться в пристанище чужом.
Ещё блаженней жить без контрибуций
И не пинать империй–граблей лбом,
Взяв Декалог в основу конституций
И крест Святой в геральдику гербов.
Стремитесь ввысь – Христова ведь эпоха,
Отбросьте лжерелигий суету, –
„New Age“ – путь в ад, спасение – Голгофа,
То пойте гимны славы лишь Христу!
P.S.
Дабы изжить из душ великоушлость –
Ущербность и причину катастроф
И выжить ксенофобию как пошлость –
В учебник поместите декастроф.
Иначе вновь наступите с отскока
На те же грабли – промарксистский бред,
Иль Бог опять откроет путь с востока
И орды гуру нанесут вам вред.
7.11.2002г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498549
дата надходження 12.05.2014
дата закладки 22.05.2014