Мне говорят: блажен, кто верит в Бога.
Но, может быть, заметили и вы,
Что верующих на земле так много -
И так немного праведных, увы!
Я знаю тех, кто видит в Боге - «крышу»,
Гарантию в своей земной судьбе,
Считая: если ты прогнёшься ниже,
То больше благ отвалится тебе.
И вот, вжимаясь в землю всё сильнее,
Как черви, к алтарю они ползут.
А мне бы жить под Богом, как под небом,
Всё принимая – солнце и грозу.
Я знаю тех, кто видит в Боге - баню,
Помойное ведро своим грехам.
Составив длинный список злодеяний,
В урочный день они приходят в храм.
Из краденого бросят грош на требы –
И снова нераскаянно грешат.
А мне бы жить под Богом, как под небом,
Сверяя каждый миг свой каждый шаг.
Я знаю тех, кто видит в Боге - крепость,
Кто защищает с пеною у рта
Любую обветшавшую нелепость,
Как саддукеи, гнавшие Христа.
Ревнителям запретов и гонений –
Им чужды любопытство, жалость, смех.
А мне бы жить под Богом, как под небом,
Ведь Бог – как небо, он один на всех.
А мир спешит. Куда – к концу? Возможно.
Раз наступила смутная пора
И объявляют глупостью и ложью
Всё, что считалось истиной вчера.
Но, может, далеко ещё до срока,
И Бог, вздохнув: «Ох, с вами сладу нет!»,
В который раз направит к нам пророка,
Чтоб снова вразумить: где - мрак, где – свет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528888
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 13.11.2015
Господи
Той дивний сад
Де відцвітають руки
Порізані
Й закарбувані в часі
Або часом
По краплі проливаючи
Життя
Таке тірпке
Таке солодке
Під їх корою
Б 'ється думно серце
Народжуючи квіти листя
І слова
Тих рук коріння
Без імення й назви
Вродивши міцно землю
Трима її в обіймах
Мов маля
Мов таємничість смерті
І зерна
Такий то дивний сад
А в ньому часом чути
Як плаче небо
Й капає життя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478142
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 27.05.2014
Конав тиран в калюжі сечі,
В безсильній злобі і страху.
Серед людей, і в порожнечі,
Конав без сповіді гріху!
Здихав у засцяних кальсонах,
«Отєц», диктатор і тиран.
Від болі корчився в прокльонах,
Вночі скотившись під диван.
Ні сліду величі і влади,
Ні друзів поруч, ні рідні…
Він так боявся змов і зради…
Тож сам конав на вихідні…
Мільйони знищені режимом
На це дивилися з небес.
Вся велич, влада щезли димом,
Здихав тиран неначе пес.
А владу віддані васали
Вже рвали із ослаблих рук.
На падаль бігли, як шакали,
Допоки був ще теплий труп.
Трусились руки з переляку,
А нумо візьме – оживе!
Тоді усіх візьме за сраку,
Чергових змовників назве…
Здихав тиран, а з ним епоха
Людських трагедій і страждань.
Кінчалась табірна задуха,
Сморід мільйонних поховань!
Ці замордовані і вбиті,
Померлі з голоду, знущань
Ще скажуть дякую Микиті
За спробу владних покаянь.
Здригнеться світ від долі правди,
Нелюдських, звірських злодіянь!
Невже закінчилась назавжди
Епоха цих страшних діянь!?
Мабуть, що ні, якщо сьогодні
Режимні, табірні щурі
Вождя готові мокрі сподні
Сушити знову на вітрі.
Трясуть портретами, медалі,
Бряжчать за знищення людей!
В своїй безкарності зухвалі,
Ці зомбі сталінських ідей.
Одна нога вже у могилі,
А ще снують колючий дріт!
Якщо це, Боже, в твоїй силі
Очисть від скверни білий світ!
23.05. 2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426932
дата надходження 23.05.2013
дата закладки 08.04.2014
Не ради слави, нагород,
Не задля звань, відзнак, регалій
Ішов на вірну смерть народ,
У жерло вуличних баталій!
Ставав у чергу, сповідався,
Перед людьми, Майдану, Богу,
Померти кожний з них боявся,
Та свято вірив в перемогу!
Любов і віра надихала,
Гордиться ними вся країна!
Вона на смерть синів послала,
Щоб була вільна Україна!
04.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490360
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Українці! Збережіть свою мову!
Її втрату вам Бог не пробачить!
Бо заклятого ворога змову
Лиш Іуда і дурень не бачить!
Українці! Захистіть свою мову!
Хто за вас це повинен робити?
Тож, співайте на ній колискову,
З молоком щоб любов цю привити.
Українці! Кохайтеся в мові!
В розмаїтті барвистого слова!
Україна воскресне з любові,
Коли виповнить душу всю мова.
Українці! Любіть свою мову!
Незбагненого всесвіту трунок,
Неймовірно багату, казкову,
Божий дар і небес поцілунок!
Українці! Цінуйте цю мову!
Її велич, що не осягнути,
Усі барви і розкіш святкову,
Яку серцем лиш можна збагнути!
Українці! Все інше це зрада!
Зрада нашого древнього роду!
Адже мова, це як барикада,
Вона впаде – не буде народу!
01.04.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489685
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Крутить снігом завірюха
І мороз щипає вуха.
Наче хоче залякати,
Не пускає вийти з хати.
Але ми не боягузи,
Светри одягли, рейтузи,
Чобітки і кожушину,
Щоби гріло груди,спину.
А на голову – вушанку,
І до самого смерканку,
Ми на гірці так каталися,
Що аж санки поламались.
Від морозу розпашілі
І від снігу зовсім білі,
Вже, як почало смеркати,
Ледь добралися до хати.
І бігом, хутчіш до мами,
Та, аж сплеснула руками,
Бо ми мокрі і холодні,
Потомились і голодні.
Насварилась і сказала,
Що давно нас виглядала,
І, щоб завтра знов гуляти,
Навіть не просились з хати!
Але нам відомо теж –
Мама любить нас без меж!
Любить, пестить і жаліє,
Нас чудово розуміє.
Бо сама маленька була
І про це ще не забула!
23.12.2009 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351991
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 28.03.2014
Уже весна, біжать струмки,
Зі мною – наперегонки.
Калюжі в кожному дворі
На море схожі дітворі.
В них паперові кораблі,
Пливуть, до іншої землі.
В потік зливаються струмки,
І ми, залишивши сумки,
Забувши про уроки, втому,
Уже не спішимо додому.
Промоклі геть, але щасливі,
Схвильовані і галасливі,
Будуєм дамби, греблі,гатки,
Але дивуємся з загадки.
Спішать байдужі перехожі,
Невже на них будемо схожі.
Красу не будем помічати,
Через струмки переступати?
Дорослі станем і байдужі,
Що не захочеться в калюжі,
Помріяти і постояти,
Хоч і сварити буде мати.
2.03.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352212
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 27.03.2014
Непосильно. Не вынести больше. Пожалуй, сдаюсь.
Возвращаться незваным, ненужным чужим бумерангом
В недопетую жизнь, в недожитую песню твою -
Столько раз не посмел бы и самый отчаянный ангел.
Письма. Вещи. Стихи. Фотографии. Сердце. Ключи.
Уходя - уходить - непростое , но всё же искусство.
И ролям вопреки напоследок давай помолчим?
А вокруг и внутри станет пусть исцеляюще пусто:
Ни к чему истязать тишину неуместным "прости",
Опошлять эпилог водевильными "я не забуду".
Посмотри, как прекрасны в огне разводные мосты,
Что, сгорая дотла, превращаются в новые судьбы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437883
дата надходження 17.07.2013
дата закладки 26.03.2014
А когда ты умрешь, я, прости, не приду попрощаться.
Не терплю этот ладанный запах чужих панихид.
Я не буду сидеть в исступленье, седеть от несчастья,
По ночам, заглушая рыдания, сны и стихи.
Лентам я не позволю чернеть в уголках фотографий.
Соболезновать кратко не стану родным и друзьям.
И на пару гвоздик я не брошу бессмысленный гравий,
И не брошусь вдогонку в одну из зияющих ям.
Полотном от зеркал суеверно не буду скрываться.
И под хлебом стакан не оставлю в канун Рождества.
И когда ты умрешь по Москве, ровно в семь девятнадцать,
Знай, я в шесть восемнадцать по Киеву буду мертва.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484577
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 24.03.2014
Золота блиск, бруд ганчiр’я;
зорями Всесвiт цвiте,
а по асфальтах вечiрнiх
вiтер пилюку мете.
Ти голосуєш за небо,
вабить тебе його блиск –
плетиво зiр, наче невiд,
Мiсяця бронзовий диск.
Тiльки куди менi дiтись?
Рижа п’янить каламуть;
я люблю квiти,.. квiти –
в небi вони не цвiтуть.
Створено 25. 02. 1989 року, м. Тула (Архангельське)
Опубліковано: "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с. - С. 25
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486671
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Мовчиш? Мовчи! Мовчи і бійся,
На це худоба здатна теж!
Та, бидло, навіть не надійся,
Що спокій в старості знайдеш!
Тебе спитають ще внучата –
Що ти робив, як був Майдан?
Тоді не вдасться промовчати,
Життя прожив немов тарган.
Коли збагнеш, вже буде пізно.
Старався ніби, їв і пив –
Навіщо плакатись так слізно
Коли людиною не жив!
Це не життя, а існування,
Без гідності, свободи, волі.
Щоб відповісти на питання
Потрібно поєднати долі.
І присвятити Україні
Не тільки долю, а й життя.
Тоді на старість навіть тіні
Жалю не буде й каяття!
19.01.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473680
дата надходження 19.01.2014
дата закладки 22.03.2014
Скажи Московіє, - То де ж твоя земля?
Та істинно твоя? Звідкіль все почалося.
Вона була не більше тіні від Кремля,
Це звідси плем’я твоє світом розповзлося.
У всі боки, врізнобіч, наче сарана,
Така зажерлива, захланна, загребуща.
Твоя історія – суцільна кров й війна,
Тюрма і каторга, страшна та невсипуща.
Пів світу білого під себе загребла,
Ламала долі і хребти людські ламала.
Ти із ординського з’явилася кубла,
Орда живе у тобі й досі, не сконала!
Держави межі стовпами позначали.
Та хто себе тепер в безпеці відчуває?
Там, де стрічку колорадську пов’язали,
Там «Русский мир» Москва одразу захищає.
Орда жива, витає ще імперський дух,
Вірніше сморід, процес гниття таки іде.
Ти труп Московіє, який уже розпух,
Питання часу, коли лише цей труп впаде!
Впаде і розпадеться на дрібні шматки
Смердючим і страшним буде твоє падіння!
Тебе не втримають імперіє штики,
Чекай Московіє страшного потрясіння!
12.03.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485178
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Необходимо усвоить четко,
если не хочешь быть обманутым,
где проходит линия фронта,
и кто тем фронтом командует.
скажу вам честно, без лишней скромности,
до самого заднего места Украине
русские национальные комплексы!
у нас - война с коррупцией,
и будь ты Рюриком, а хоть Романовым,
не воруй и живи честно,
не как полковник Путин
с семейством своим янычаровым.
мне непонятен этот спор,
мы говорим: держите, вор!
а он нам отвечает:
не вор я - РОССИЯНИН!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487520
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 22.03.2014