Світлана Моренець: Вибране

Віктор Ох

Довершеність лаконізму

[b]Світлана  Моренець[/b]
[i][b]«Краплини  смутку  і  краси»  [/b][/i]
   [i]  (Хоку)[/i]
Кременчук
[u]Видавництво  «Novabook»[/u]
[u][b]2020[/b][/u]

Об’єм  –  96  сторінок
Тираж  –  зовсім  маленький

Сьогодні  16.02.21  отримав  «Новою  Поштою»  декілька  екземплярів  збірки  поетичних  мініатюр-хоку  «Краплини  смутку  і  краси».  Хочу  щиро  привітати  автора  Світлану  Моренець  з  цією  знаменною  для  її  творчості  подією.
Книжечка  невеликого  (карманного  )  формату  10  х15см  в  твердій  ламінованій  палітурці  на  цупкому  папері.  На  правій  сторінці  кожного  розвороту  книжечки  розміщено  хоку,  на  лівій  -  в  настроях  даної  мініатюри  радує  око  рисунок.  Художниця  Ірина  Залюбовська  з  великою  любов’ю  оформила  книжку    майстерною  графікою  –  дивовижний  мікст  східної  стилізації  і  української  народної  традиції.

[b]1.[/b]
Хоку  –  це  незрівняне,  невловиме  почуття  з  безлічі  відтінків  і  станів,  перенесених  в  коротку  і  легку  фразу,  в  тривірш-картину,  що  змальовує  його.  Оцінити    наскільки  ці  вірші  доладні  і  піднесені,  можуть  лише  дуже  чуттєві  і  витончені  натури,  яким,  до  того  ж,  властива  спостережливість.
Хоку  –  унікальний  жанр    поезії,  що  фіксує  в  собі  лише  одну  митттєвість.  Перший  рядок  вірша  надає  початкову  інформацію,  дозволяє  уявити,  про  що  піде  мова  далі,  другий  розкриває  сенс  першого,  а  треій  є  несподіваним  висновком  всього  твору  і  надає  віршу  особливий  колорит.
  З  VII  і  до  кінця  IX  століття  серед  японської  аристократії  культивувалася    поезія  Кансі  (японською  漢詩)  —  вірші,  написані  японськими  поетами  китайською  мовою.  Серед  простого  люду  популярними  були  Сі  (  Ши  )  (詩)  –  римовані  вірші  пісенного  типу  написані  класичною  китайською  мовою,  в  основі  яких  лежали  народні  мелодії.
Але  вже  в  період    Хей'ан  (яп.  平安時代)  (794–1185)  виник  середньовічний  поетичний  жанр  Вака  (яп.  和  歌,  буквально    «Японська  пісня»),  в  якому  неримовані  вірші  вже    писалися  класичною  японською  мовою.
Вака    традиційно  поділяється  на  два  великих  підвида:
– Танка  (яп.  短歌)  (коротка  пісня),
– Тьока  або  Нагау́та  (яп.  長歌)  (довга  пісня).  
Танка—    це  неримований  31-складовий  п'ятивірш,  в  якому  чергуються  п'яти-  та  семискладові  рядки  (5—7—5—7—7).  З  тих  давніх  часів  і  дотепер  танка  культивується,  як  основна  форма  японської  національної  поезії.
В  XV-XVI  ст.  став  модним  ще  один  жанр  японської  поезії  –    Ренга  (яп.  連  歌,  букв.  «Спільна  поетична  творчість»).  Ренга  складалася  щонайменше  з  двох  міні-строф.  Перша  строфа  (перша  половина  танка)  –  Хо́ку  (Хокку)  (яп.  発句)–три  рядки  –  17  складів  –  (5+7+5)  відкривала  ренгу.  Друга  строфа  (друга  половина  танка)  –  Агеку  –  містила    два  рядки  –14  складів  –  (7+7),  які  завершували  вірш.  Зазвичай,  перша  строфа  змальовувала  образ  природи,  а  друга  -  почуття  чи  відчуття,  яке  викликає  цей  образ.  Або  навпаки.  У  створенні  ренга  брало  участь  кілька  поетів  (частіше  двоє-троє),  кожен  по  черзі  складав  свою  строфу  суголосну  до  образів  попередньої  строфи.  Іноді  виходив  ланцюг  строф  по  формі  танка,  довжиною  до  декількох  десятків,  сотень,  а  то  і  в  тисячу  строф.  Мистецтво  «нанизування  строф»  підпорядковувалося  суворим  канонам  і  правилам.
Оскільки  від  найперших  рядків  (хоку)  часто  залежало,  якою  буде  вся  ренга,  їх  ретельно  готували  заздалегідь.  
Хоку  демократизувала  японську  поезію,  звільнивши  поетичну  творчість  від  правил  і  впливу  героїчного  і  придворного  епосу.
Поступово  хоку  виокремилось  в  окремий  жанр  –  Ха́йку  (яп.  俳句).  Утворився    ряд  шкіл  і  направлень  хайку.  Наприклад,  «Кофу»  —  «давня  школа»,  пов'язана  з  іменем  Мацунаги  Тейтоку,  школа  Нісіями  Соїна,  школа  «Сьофу»  —  «достеменна  школа»,  де  найпомітнішою  постаттю  був  Мацуо  Басьо,  котрий  все  життя  присвятив  реформуванню  хоку.  Кожен  з  корифеїв  хайку  вносив  в  цей  жанр  щось  своє.  Різні  школи  пропонували  свої  канони  і  правила  створення  хоку.

[b]2.[/b]
Мацуо  Басьо  старався  досягти  того,  щоб  суб'єктивний  ліризм  в  поезії  поступився  безпосередньому  зображенню  природи.
Він  запропонував  декілька  правил  написання  гарного  хайку:
[b]Карумі[/b]  —легкість  зображення  серйозних  речей;  це  простота,  природність  і  переконливість,  що  виникають  на  всіх  етапах  віршування;
[b]Сабі[/b]  —  зосередженість,  спокійна  радість  самотності,  смирення  з  приводу  незворотного  плину  часу,  краса  аскетичного  смутку,  покірність,  скромність;
[b]Вабі  [/b]—  одна  з  основних  категорій  традиційної  японської  естетики,  в  якій  передана  ідея  внутрішнього  благородства  і  краси,  які  ховаються  за  зовнішньою  простотою  і  непомітністю.  Вабі  –  естетика  простого,  невигадливого,  позбавленого  будь-якої  манірності  і  ефекту  -  філософська  чарівність  простоти,  перевага  внутрішньої  витонченості  речей  над    зовнішньою  пишністю;
[b]Сіфі  [/b]—  відчування  і  усвідомлення  гармонії  прекрасного;
[b]Наусомі[/b]  —  максимальна  глибина  проникнення  в  матеріал;
[b]Фуекі-рюко[/b]  —  це  сприйняття  сталості  і  непорушності  вічного  в  швидкоплинному,  безперервно  мінливому  світі;
[b]Сібум[/b]і  -  терпка  гіркота  пережитих  миттєвостей.  Асоціюється  з  в'язким  смаком,  подібного  хурмі  –  на  противагу  солодкавому.  Характеризує  глибину,  простоту,  внутрішню  силу  на  відміну  від  красивості,  прилизаності.  Це  не  краса  взагалі,  а  краса,  притаманна  призначенню  даного  предмета,  а  також  матеріалу,  з  якого  він  зроблений.
Якогось  єдиного  канону  чи  рекомендації  по  написанню  хоку  не  існує.  Кожен,  хто  хоче  спробувати  свої  сили  в  цьому  жанрі  намагається  творити  згідно  своїх    естетичних  прагнень  і  смаків.  Все  ж,  згадаємо  найхарактерніші  риси  і  особливості  жанру  хайку.  
[b]Лаконічність[/b]  –  головний  принцип  хоку.  Текст  стискається  максимально,  наскільки  це  взагалі  можливо.  Зайві  слова  видаляються  безжально,  залишаються  лише  ті  слова,  без  яких  втрачається  сенс  твору.  Потрібно  сказати  багато,  висловити  всі  свої  почуття,  застосовуючи  мінімум  слів.  (А  це  чи  не  основне  визначення  будь-якого  мистецтва  «Уміння  досягти    максимуму  вражень  при  мінімумі  засобів»).
[b]Фіксація  миті[/b]  –  найчастіше  хоку  пишуть  в  теперішньому  часі:  автор  записує  свої  безпосередні  враження,  переживання  від  щойно  побаченого  чи  почутого.
[b]Простота[/b]  –  камерність,  відсутність  глобальності,  масштабності.  
[b]Самодостатність[/b]  –  незважаючи  на  аскетичний  зміст,  мініатюрний  вірш  є  повністю  завершеним,  немає  необхідності  що-небудь  додати.  Хайку  –  це  вихоплений  момент  життя,  емоційно  сприйнятий  його  автором.  До  і  після  –відсутні,  хоча  і  легко  вгадуються.
[b]Контрастність[/b]  –  образів,  подій,  фраз.  Живе  може  сусідити  з  мертвим,  швидке  з  непорушним.  Вміння  людини  протистоїть  силам  природи,  слабке  взаємодіє  з  сильним,  і  тому  подібні  протилежності.  
[b]Невизначеність[/b]  –  здавалося  б,  в  хайку  все  повинно  бути  гранично  виразним  і  чітким,  але  це  не  так.  Найчастіше  сенс  хоку  неоднозначний.  Недомовленість  створюється  свідомо.  Автор  запрошує  читача  самостійно  наповнити  вірш  змістом,  виступити  співавтором  твору.
[b]Вказівка  на  пору  року[/b]  -  для  цього  в  якості  обов'язкового  елемента  використовується  Кіго  (яп.  季語-  «сезонне  слово»).  В  класичному  хоку  центральне  місце  займає  образ  природи,  явно  або  неявно  співвіднесений  з  життям  людини.
Деякі  школи  хоку    вимагали,  щоб  кожен  з  віршованих  рядків  виконував  своє  смислове  навантаження:  наприклад,  таке:    перший  рядок  -  теза,  другий  -  антитеза,  а  третій  -  осяяння  або  катарсис.
Якісь  школи  пропонували  розподілити  функції  між  рядками  по-іншому:  перший  рядок  хоку  відповідає  на  питання  «Що?»,  другий  –  «Де?»,  третій  –    «Коли?»
Хтось  намагався  в  трьох  рядках  змалювати:    «образ  +  думку+  почуття».  
Хтось  з  корифеїв  японської  поезії  особливе  значення  надавав  останньому    рядку,  в  ньому  має  бути  висловлене  "моно-но-аваре",  тобто  "сумні  чари  буття",  якийсь  світлий  смуток.
Хоку  відзначається  філософським  змістом,  високим  ступенем  узагальнення,  однак  вони  не  містять  повчання,  не  мають  прямих  оцінок.
 Тематичні  можливості  хоку  надзвичайно  широкі.  У  трирядковому  віршовому  просторі  автори  виражали  і  стан  природи,  і  найтонші  порухи  душі,  і  особливості  життя.    Та  все  ж,  в  хайку  не  прийнято    писати  про  кохання,  на  політичні,  релігійні  теми.
У  збірниках  хоку  кожен  вірш  найчастіше  розміщується  на  окремій  сторінці.  Це  робиться  для  того,  щоб  читач  зміг  без  поспіху  зосередитись,  вдумливо,  не  поспішаючи,  перейнятися  атмосферою  вірша.

[b]3.[/b]
Аналогів  віршам  хоку  немає  ні  в  одній  поезії  світу.  Пояснюється  це  тим,  що  у  японців  особливий  світогляд,  дуже  автентична  і  самобутня  культура,  інші  принципи  виховання.  По  своїй  натурі  представники  цієї  нації  -  філософи  і  споглядальники.
З  середини  XX  століття  хоку  в  значній  мірі  стало  міжнародним  культурним  явищем,  і  з  японської  поезії  перейшло  до  інших  літератур.  Жанр  отримав  широку  популярність  на  Заході,  особливо  в  англомовних  країнах.  Хоча  кожна  національна  література  створює  свій  власний  варіант  хайку,  тому  що  підпорядковується  поетичній  традиції  і  ритму  своєї  мови.  Притаманні  для  національних    звичаїв    риси  простежуються  в  хоку,  написаних  на  різних  мовах.
По  всьому  світу  створено  безліч  товариств  хайдзинів.  (Хайдзин  (яп.  俳人)  –  поет,  який  пише  хайку.)  Деякі  об'єднання,  такі  як  «Інтернаціональна  асоціація  хайку»,  пропонує  культурні  обміни  між  японськими  та  закордонними  поетами  хайку.
В  багатьох  країнах  виходять  літературні  часописи,  які  публікують  виключно  хоку.  Наприклад,  лише  в  у  південно-східних  країнах  Європи  публікувалися  журнали  —  «Letni  časi»  (Словенія),  «Vrabac»  (Хорватія),  «Haiku  Novine»  (Сербія),  «Albatros»  (Румунія).
Що  стосується  складового  змісту  хайку,  то  до  теперішнього  часу  і  серед  перекладачів,  і  серед  авторів  оригінальних  хоку  на  різних  мовах  прихильники  дотримання    схеми  (5-7-5)  залишилися  в  меншості;  на  загальну  думку  більшості  теоретиків,  єдина  складова  міра  для  хайку  на  різних  мовах  неможлива,  тому  що  мови  значно  відрізняються  одна  від  одної  середньою  довжиною  слів  і,  отже,  інформаційною  ємністю  однакової  кількості  складів.  Сучасні  хайку,  написані  на  європейських  мовах,  зазвичай,  коротші  17  складів  (особливо  англомовні),  тоді  як  слов’яномовні  хайку  можуть  бути  навіть  довшими.
Строфожанр  хоку  привертав  увагу  й  українських  майстрів  слова,  як  поетів,  так    і  перекладачів  (приміром,  В.  Коломієць,  М.  Ревакович,  Ю.Гундарєв.,  М.  Лукаш,  І.Бондаренко,  О.Потурай,  В.Вербич,  В.Слапчук,  В.Простопчук),  які  вбачали  в  його  лаконічній  формі  можливість  точного  вираження  ліричного  настрою.  Дехто  з  українських  поетів    пише  трьохрядкові  мінімістичні  верлібри,  називаючи  їх  хоку.  Є  поети,  які  вважають,  що  українській,  і  загалом  слов’янській,  поетиці  органічно  притаманна  рима.  І  тому  пропонують  писати  римовані  хоку,  які  вже  охрестили  «музичними».  

[b]4.[/b]
У  1970-ті  роки  американський  перекладач  хайку  Хіроакі  Сато  запропонував  записувати  переклади  хайку  як  моновірші,  бо  справжнє  японське  хайку  являє  собою  17  складів,  які  утворюють  одну  колонку  ієрогліфів.  Канадський  поет  і  теоретик  Кларенс  Мацуо-Аллар  заявив,  що  і  оригінальні  хайку,  створювані  на  західних  мовах,  повинні  бути  однорядковими.  Та  все  ж  особливими  розділовими  словами  —  кіредзі  (яп.  切れ字,  «ріжуче  слово»)  –  текст  хайку  ділиться  у  відношенні  2:1  —  або  на  5-му  складі,  або  на  12-му.  Але  в  західній  літературі  функцію  кіредзі  виконують  розділові  знаки,  і  тому  закріпилася  форма  хоку,  як  тривірш  складової  структури  5-7-5.
Наведу  декілька  варіантів  перекладу  найвідомішого  хоку  Мацуо  Басьо,  яке  дуже  часто  згадують.
Оригінал:
かれ朶に烏の  とまりけり  秋の暮
В  українській  транскрипції  він  буде  звучати  приблизно  так:
   [i]Караеда  нікарасу  но  томарікері  акі  но  куре[/i]
Дослівний  переклад:
     [i]На  сухій  гілці  /  ворон  сидить  /  осінні  сутінки[/i]
(Це  якраз  той  випадок,  коли  перший  рядок  відповідає  на  питання  «Де?»,  другий  на  питання  «Що?»,  третій  на  питання  «Коли?».)
Ось  як  на  російську  переклала  хоку  В.  Маркова:
[i]На  голой  ветке
Ворон  сидит  одиноко.
Осенний  вечер.[/i]
А  так  це  хоку  переклав  російський  символіст  Константин  Бальмонт,  замінивши  «суху  гілку»  на  «мертву»,  чим  підсилив  враження:
[i]На  мертвой  ветке
Чернеет  ворон.
Осенний  вечер[/i]
А  ось  більш  емоційний  переклад  цього  ж  хоку  українською  Івана  Бондаренка:
[i]Засохла  гілка  —
Крука  притулок.
Осінній  вечір.  [/i]
 
Та  найбільш  по-філософськи  глибоким,  на  мій  погляд,  є  переклад  Миколи  Лукаша,  щоправда  йому  довелося  перебрати  17-ти  складовий  «ліміт»:  
[i]На  голій  гілці
самотній  ворон  тихо  старіє.
Осінній  вечір.  [/i]

[b]5.[/b]
Часто  поетичні  збірники  хоку  супроводжуються  ілюстраціями  в  техніці  сумі-е.  Це  дуже  давнє  мистецтво  малювання  тушшю,  воно    сформувалося  в  Японії  під  впливом  духовних  принципів  буддійської  релігії  і  суголосне  з  основними  принципами  поезії  хоку.  Згідно  філософії  буддизму,  кожна  мить  життя  неповторна  й  швидкоплинна,  отже,  її  дуже  важко  закарбувати  на  папері.  Тому  лінії  наносяться  дуже  швидко  і  кількість  їх  повинна  бути  мінімальною.  На  перший  погляд  мазки  бідні  та  невиразні,  але  вони    спроможні  передати  однією  лінією  і  гордовитий  політ  птаха,  і  велич  засніжених  гір,  і  ніжність  та  красу  стебла  квітучої  лілії.  Лінія,  що  проведена  художником  жанру  сумі-е,  відрізняється  закінченістю,  в  ній  присутній  прояв  самого  Духу  творчості.  Сумі-е  намагається  спіймати  те  невловиме,  до  чого  важко  доторкнутися  рукою,  але  можна  відчути  серцем.
Ось  як  художник  Ватанабе  Сьотей  –  продовжувач  старих  традицій  японського  живопису  –  розкрив  тему  хоку  Мацуо  Басьо.

 У  самотньому  крукові,  що  сидить  на  мертвій  гілці  дерева,  відчувається  велич  Потойбічного.  Це  водночас  моторошне  та  захоплююче  почуття.  Художник  намагається  використати  якомога  менше  мазків  для  висловлювання  своїх  думок  та  почуттів:  він  бажає,  щоб  глядач  домислював  все  самотужки,  сам  намагався  розкрити  цілу  низку  натяків  й  недомовок  автора.        

[b]6.[/b]
Поетеса  Світлана  Моренець  зробила  свій  внесок  в  розвиток  українського  хоку.  Поетичні  мініатюри  в  її  збірочці  «Краплини  смутку  і  краси»  з  одного  боку  дуже  українські,  бо  в  них  змальовано  наш  національний  предметний  світ,  український  пейзаж,  з  іншого  -    присутнє  чітке  дотримання  формальних  ознак  японського  жанру  хоку.
Зокрема  поетеса  у  всіх  своїх  хоку  строго  дотримується  класичної  трирядкової  формули  (5+7+5),  хоча  не  лише  західні,  а  навіть  і  японські  хайдзини  все  частіше  від  неї  відходять.  
Світлана  Моренець,  можливо,    на  підсвідомому  рівні  в  більшості  своїх  мініатюр  відтворила  більшість  різноманітних    канонів  і  принципів  хоку  –  лаконічність,  простоту,    відчування  і  усвідомлення  гармонії  прекрасного  та  ін.  (див.  вище)
Ось  як,  наприклад,  зримо  і  яскраво  відобразилась  Фіксація  миті:

[i]Вальсує    листя
під    сум    музики    вітру...
Прощальний    танець.[/i]

В  наступному  хоку  присутня  не  лише  вказівка  на  пору  року  а  й  час  доби.

[i]Біліють    хати,
п'янить    дух    матіоли.
Сільські    вечори.[/i]

А  тут  відчувається  світлий  смуток:

[i]Злетів    метелик.
Відпустив    його    в    життя
спустілий    кокон.[/i]

А  тут  невизначеність:

[i]Марніє    осінь.
Шле    світу  SOS  –  морзянку,
краплями    дощу.[/i]

А  хіба    це  не  "сумні  чари  буття":

[i]Прилип    листочок
до    віконної    шибки…
Просить    зігріти.[/i]

Ось  в  цьому  хоку  дотримано  принцип  «Що?  Де?  Коли?»:

[i]Співи    солов'їв
у    білопінних    садах.
Апогей    весни.  [/i]

А  в  цьому  впізнається  формула  «теза  -  антитеза  –  осяяння»:

[i]Зчорніле    гілля
на    небесному    фоні…
Зморшки    осені.[/i]

А  вже  тут  вловлюється  ідея  «образ  +  думка  +  почуття»:
[i]
Під    виття    вітрів
проводжаємо    осінь...
Ридайте,    дощі![/i]

Кожен  вірш  збірки  розміщено  на  окремій  сторінці,  як  того  вимагає  традиція.
    Збірочка  має  чарівне  художнє  оформлення.  Майстер  графіки  Ірина  Залюбовська  прикрасила  сторінки  книжки  пречудовими  малюнками.  Деякі  з  них  стилізовані  в  характері  японських  рисунків  в  жанрі  Сумі-е,  Укійо-е,  і  прекрасно,  що  в  інших  помітно  український  колорит.
Я  вітаю  нашого  українського  хайдзина  Світлану  Моренець  з  творчим  успіхом,  а  нас  всіх  з  чудовою  збірочкою  українських  хоку.  
----------------

Віктор  Охріменко,  шанувальник  хоку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905024
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 31.03.2021

Віктор Ох

Дивоцвіт (романс) (V)

 Спробували  свої  сили  в    поетично-музичному  жанрі  романсу.
Лірика  і  вокал  –  Світлана  Моренець.
----------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RMcN9vNHY3w[/youtube]

На  баскому  нестримнім  коні
увірвалась  негода  лавиною.
Знов  палають  в  камінах  вогні,
гріють  пледи  і  чай  із  малиною.
Хай  дощить  за  вікном  чи  мете,
в  темну  ніч  зі  свічками  тремтливими
щемно  й  солодко  згадувать  те,
як  кохали  й  були  ми  щасливими.

Мов  зірка  срібнокрила
Враз  юність  пролетіла.
Та  залишив  той  політ
В  наших  душах  ніжний    дивоцвіт.

Світить  юності  диво-ліхтар
Гріє  спогадами  найтеплішими
А  пісні  під  звучання  гітар
Будуть  нам  все  життя  наймилішими
Скільки  літ  пронеслось  і  подій,
але  молодість  в  гості  запрошує,
бо  в  душі  ми  іще  молоді,
хоч  нам  скроні  вже  час  припорошує.

Мов  зірка  срібнокрила
Враз  юність  пролетіла.
Та  залишив  той  політ
В  наших  душах  ніжний    дивоцвіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909572
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 31.03.2021

Віктор Ох

СИНОЧКИ, ВЕРНІТЬСЯ ЖИВИМИ ! (V)

       (пісня)
Слова  –  Світлана  Моренець
Кліп  -  Студія  ОХ
========================
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Cuq7ziYxyiQ[/youtube]

Кружляє  сніг,  мете  до  підвіконня,
і  ніч  безкрайня  тягнеться,  як  сум...
В  полоні  у  безжального  безсоння
холоне  серце  від  тривожних  дум.
До  сина  всі  думки  мої  прикуті  –
він  на  війні  о  цій  лихій  порі  –
і  перед  образами  на  покутті
молюся  до  ранкової  зорі.

Приспів:

Всі  молитви́  прошепочу
за  тебе,  найдорожчий  мій.
Від  хвилювань  я  не  втечу,
бо  знаю:  був  жорстокий  бій.
–  Мій  Боже,  кулі  відведи,
щоб  біль  синочків  не  зморив!
І  захисти  всіх  од  біди,
тих,  хто  собою  нас  прикрив!

Але  повзе  колючими  голками
до  серденька  біди  передчуття...
Прославившись  орлами-вояками,
б'єтеся  ви  до  самозабуття.
І  страх  в  азарті  бою  відступає...
Свистять  осколки,    мов  осиний  рій...
Та  раптом  душу  струмом  пробиває:
–  Чи  щось  з  тобою  сталось,  сину  мій?!

Приспів:

Я  горлицею  полечу
над  степом,  понад  кручею.
Підбитим  птахом  закричу
над  раною  болючою!
Тебе  до  серця  пригорну,
страждання  заберу  собі,
невідворотне  відверну,
не  кину  я  тебе  в  журбі,
рідненький    мій!..

Синочки!  Нині  ви  в  боях,
та  ждуть  вас  в  селах  і  містах.
Благаю!  Будьте  всі  живі
на  славу  нашої  землі!
Щоби  не  плакати  вдові,
і  не  сиві́ти  матерям,
на  зло  здурманеній  москві
і  вбивцям-виродкам-"царям",  –

ЖИВІТЬ,  СИНИ    МОЇ!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728383
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 01.03.2021

Леонід Луговий

Сніжинки

Не  хоче  хмарка  їх  нести,
І  падають  у  сад  -
Сніжинки  білі  з  висоти
Скидає  снігопад.

Їх  в  морі  вітер  підхопив
Молекулами  з  хвиль,
По  небу  синьому  носив
Кругами  в  сотні  миль.

Там  кожну  холод-ювелір
Огранював,  як  міг,
Щоб  із  мільярдів  білих  зір
Блискучий  випав  сніг.

Тепер  пушинками  пливуть
Сніжинки  голубі,
І  таємниці  бережуть
Зимові  у  собі.

В  які  країни  їх  торік
Носила  ця  пора?
Де  з  них  ліпила  сніговик
І  сніжки  дітвора?

Коли  ще  вдасться,  залюбки,
По  світу  пронестись?
В  які  ще  випадуть  садки
В  майбутньому,  колись?

Мовчать  сніжинки  і  летять
Повітрям  голубим.
Вони  струмочками  збіжать,
Розвіються  як  дим.

А  нині  падають  у  сад  -
Ще  довго  до  весни.
Сьогодні  їхній  снігопад,
І  крутяться  вони.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859445
дата надходження 27.12.2019
дата закладки 28.12.2019

Наталія Бугаре

Когда-нибудь закончится война

Когда-нибудь  закончится  война.  И  мы  разроем  братские  могилы,
и  назовем  героев  имена,  срывая  маску  с    тех,  кто  их  убили.
Дожившие  увидят  Нюренберг,  точнее  нидерландскую  Гаагу.
Погладит  солнце  утром  ветви  верб,  насыплет  в  травы  капли  алых  ягод.

Когда-нибудь  закончится  война.  Всему  ведь  есть  конец,  где  есть  начало.
Доказаною  будет  всем  вина  -    предательство  со  смертью  нас  венчало.
Поймет  тогда  "Великая  страна",  что  все  ее  величие  -  большая.
И  заорет  ночами  тишина  -  стеная,  проклиная,  не  прощая!

Когда-нибудь  закончится  кошмар,  что  лихорадит  нас,  ломая  души...
Взметнется  в  небо  истины  Икар  ,  салютовав  нам  выстрелом  из  пушек.
Но  не  растает  он  от  солнца  вдруг,  а  долетит  и  правду  всем  докажет,
Что  СМИ  у  них,  захлебываясь,  врут,  но  ложь  сгорит  журавликом  бумажным.

Когда-нибудь  наступит  тот  рассвет,  что  небо  соком    обольет  -  не  кровью.
И  скажем  все:  "Войне  навеки  -  нет!"  Но  жить  нам  до  конца  придется  с  болью.
По  бороздам  рассыпется  зерно,  а  к  лету  даст  оно  тяжелый  колос.  
И  молодое  вызреет  вино,  и  сможем  плакать,  не  стесняясь,    в  голос...

Когда-нибудь  увижу  я  закат,  седая  мать  с  войны  встречает  сына.
Вернется  в  каждый  дом  с  войны  солдат.  Заплачет,  но  от  счастья  Украина.
Я  испеку  душистый  каравай,  тайком  храня  мешочек  хлебных  корок...
И  град  не  напугает  -  грозы,  май...  Но  вкус  победы  будет  очень  горек.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677130
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 09.11.2019

Наталія Бугаре

Мой бывший брат, поговорим про Крым

Мой  русский  брат,  поговорим  про  Крым.
Поверь,  от  темы  этой  я  устала,
но  замолчать  такое  не  пристало.
Давай,  мой  брат,  поговорим  про  Крым.

Еще  вчера  он  был  не  только  мой,
он  был  и  твой  и  Наш,  одновременно.
Его  коснулись  мало  перемены,
под  вечный,  тихо  шепчущий,  прибой.
Еще  вчера  он  был  не  только  мой.

Там  чайки  крик  плескался  над  волной,
никто  ее  не  спрашивал  гражданства.
Там  смех  звучал  и  не  было  там  чванства-
татарин,  украинец  не  чужой.
Кричат  теперь  лишь  чайки  над  волной...

А  нынче  стал  внезапно  он  лишь  твой.
Не  мой,  не  наш,  лишь  твой,  и  это  грустно.
Там  и  вчера  звучал  лишь  только  русский,
над  балаклавской  бухтой  голубой.
Но  он  теперь  не  наш,  а  только  твой.

Смириться  с  этим?  Должен  понимать,
что  белое  лишь  ночью  станет  черным.
Разделят  полуостров  меж  придворных
под  яростную  матерь  перемать.
Я  не  смирюсь.  Ты  должен  понимать.

Нужны  Кремлю  не  люди,  а  земля.
"Крымнаш"  орешь  и  брызгаешь  слюною.
А  я  тебе    Крым  отдала    без  боя.
Я  не  смогла  в  тебя,  мой  брат,  стрелять.
Важнее  люди  мне,  тебе  -  земля.

И  вот  итог  -  был  наш,  стал  только  твой.
Украден  Крым.  Я  потеряла  брата.
В  чем  пред  тобой  была  я  виновата?
В  том,  что  ворам  дала  смертельный  бой?
Скажи  мне,  "брат",  ты  дружишь  с  головой?

Мой  бывший  брат,  поговорим  про  Крым?
В  ответ,  через  прицел:"Поговорим."

17.04.  2014

История  cоздания  стихотворения:
Из  прямой  линии  с  президентом  РФ.  17  
апреля  2014
Путин:  "Россия  не  присоединяла  Крым  силой,  
а  создала  условия  с  использованием  
вооруженных  сил,  я  прямо  скажу,  для  
свободного  волеизъявления"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676793
дата надходження 08.07.2016
дата закладки 09.11.2019

Тома

Слова, які викликають хвороби…

Слова,  которые  вызывают  болезни
Nov.  1st,  2018  at  9:20  PM          Составлено  психотерапевтом
Немецкий  психотерапевт  Носсрат  Пезешкиан  первый  обнаружил  (а  потом  научился  обезвреживать)  слова,  программирующие  болезни  тела.  Со  временем  Пезешкиан  убедительно  доказал,  что  эти  разрушительные  слова  присутствуют  в  лексиконе  всех  людей.
Понимаете?  Нет  ни  одного  человека,  кто  бы  уберегся  от  слов,  которые  программируют  болезни,  материализуют  их  в  теле,  не  позволяют  их  исцелить.  Эти  слова  доктор  Пезешкиан  объединил  в  название  органическая  речь.
Органическая  речь
Органическая  речь  –  это  слова  и  выражения,  напрямую  влияющие  на  физиологические  органы  человека.  Вам  отлично  известны  эти  слова  и  выражения.  Это  по-настоящему  опасная  и  разрушительная  энергия,  которая  способна  подорвать  даже  самое  крепкое  здоровье,  будь  оно  хоть  трижды  богатырским.
Обратите  внимание  на  то,  насколько  виртуозно  замаскированы  слова-разрушители.  Сразу  не  верится,  что  такие  безобидные  на  вид  слова  могут  так  сильно  вредить.
Вот  смотрите
лопнуло  мое  терпение
я  уже  голову  сломал
что-то  меня  гложет
сидит  у  меня  в  почках  (что-то,  кто-то)
мне  перекрыли  кислород
не  перевариваю  (что-то  или  кого-то)
все  соки  из  меня  выжали
много  крови  мне  попортили
чихать  я  хотел
надоело  до  тошноты
просто  ножом  по  сердцу
меня  уже  колотит  (трясет)
сыт  по  горло
загнали  меня  до  смерти,
давят  на  меня.
Ну,  и  так  далее.  Правда  же,  отличная  маскировка?  Нам  кажется,  что  мы  употребляем  емкие  метафоры,  а  на  самом  деле  отдаем  своему  телу  такие  четкие  команды,  что  тело  их  даже  и  не  смеет  не  выполнить,  вот  и  выполняет.
Органическая  речь  создает  болезнь  или  сообщает  о  ней?
Свои  выводы  по  влиянию  органической  речи  на  здоровье  человека  доктор  Пезешкиан  опубликовал  не  так  давно,  но  эти  выводы  уже  успели  многократно  проверить.  Особенно  тщательно  изучали  такой  вопрос:  органическая  речь  создает  болезнь  или  сообщает  о  ней?  Оказалось,  что  именно  создает.  Другими  словами,  было  предположение,  что  слова-разрушители  появляются  в  речи  человека  после  возникновения  болезни  –  мол,  так  бессознательное,  которое  управляет  всеми  физиологическими  процессами,  сигнализирует  о  сбоях.  Однако,  нет,  это  подтверждение  не  подтвердилось.
И  теперь  можно  убежденно  говорить,  что  картина  такая:  сначала  человек  включает  слова-разрушители  в  свою  активную  речь  (закладывает  программу  конкретной  болезни),  и  только  потом  возникает  болезнь.  И  не  какая-нибудь  болезнь,  а  точно  та,  которая  была  заявлена.
И  вот  еще  что  примечательно:  создав  болезнь,  слова-разрушители  еще  более  укореняются  в  активной  речи,  и  совсем  не  для  того,  чтобы  о  болезни  сообщать  (сигнализировать).  Задача  слов-разрушителей  совсем  другая  –  поддержать  болезнь,  дать  ей  возможность  «жить  и  процветать».  Это  понятно:  органическая  речь  –  это  самостоятельная  психическая  программа,  и  у  нее  вполне  обоснованная  миссия:  поддерживать  то,  что  создано.
Ниже  приведены  обобщенные  данные  подробных  исследований  речи  многих  тысяч  пациентов.  Конечно,  набор  слов  в  разрезе  по  болезням  значительно  богаче,  чем  в  приведенной  таблице,  но  если  вы  зададитесь  целью  установить  в  собственной  речи  слова,  которые  разрушают  ваше  здоровье,  то  приведенные  иллюстрации  помогут  вам  в  этой  продуктивной  (и  по-настоящему  целительской)  работе.  И  будьте  уверены:  как  только  вы  обнаружите  в  своем  обиходе  слова-разрушители,  ваша  речь  от  них  быстро  очистится.
И  механизм  тут  простой  и  понятный:  обнаружен  –  значит  разоблачен.  Разоблачен  –  значит  обезоружен.  Надо  ли  говорить,  что  когда  уходят  слова-разрушители,  то  уходят  и  болезни?
Эти  слова  и  выражения  создают  и  поддерживают  болезнь:
Надело  до  тошноты,  сыт  по  горло,  с  души  воротит  —  нервная  анорексия
Взвалить  груз  забот.  Нести  свой  крест.  Проблемы,  которые  сидят  на  шее  —  остеохондроз
Что-то  гложет,  отравлять  жизнь,  сам  себе  не  принадлежу,  надоело  все  до  смерти  —  рак
Заниматься  самоедством,  язвительно,  что-то  (или  кого-то)  не  переваривать  —  язва
Что-то  сидит  в  почках,  моча  в  голову  ударила,  нет  сил,  смертельно  устал  —  урологические  заболевания
Найти  отдушину,  дать  волю  своему  гневу,  перекрыть  кислород,  чихать  на  кого-то  —  бронхиальная  астма  и  гипервентиляционный  синдром
Высасывать  кровь,  выжимать  соки,  это  вошло  в  мою  плоть  и  кровь  —  заболевания  крови
Принимать  близко  к  сердцу,  сердце  разрывается,  удар  в  самое  сердце  —  инфаркт  миокарда
Он  и  не  чешется,  не  хотел  бы  оказаться  в  его  шкуре,  легкоранимый,  тонкокожий  —  заболевания  кожи  и  аллергия
Ломать  голову,  рисковать  головой,  еще  головой  побейся,  сплошная  головная  боль  —  мигрень,  метеозавизимость
Хромать  на  обе  ноги,  неустойчивый,  шаткий,  непроходимый  —  хронические  судороги,  подагра
Выпускать  пар,  лопнуло  терпение,  поддавать  жару,  подстегивать  —  гипертония
Едкий,  мне  горько,  желчный,  чтобы  жизнь  медом  не  казалась,  никакой  радости  —  заболевания  печени  и  желчного  пузыря,  а  также  ожирение
Глаза  бы  не  видели,  страшно  смотреть,  смотря  зачем,  свет  не  мил,  непроглядный  —  заболевания  глаз
Не  хочу  этого  слышать,  не  говори,  замолчи,  заткнись,  шумно,  грохочет  —  снижение  слуха,  глухота
Колотит,  трясет,  бесит,  претит,  не  морочьте  (мрак),  лопнуло  мое  терпение  —  депрессия
Примечание.  Нет  никакой  разницы  в  том,  к  кому  (или  чему)  применяются  эти  и  подобные  слова  и  выражения.  Сам  факт  их  присутствия  в  активной  речи  закладывает  (а  потом  поддерживает)  программу  болезни.
Предлагаем  вам  понаблюдать  за  речью.  Нет,  не  за  своей  –  это  без  специальной  подготовки  может  оказаться  невозможным.  Попрактикуйтесь  –  понаблюдайте  за  тем,  какие  слова-разрушители  присутствуют  в  речи  ваших  близких.  Только  избегайте  «проповеди»  на  эту  тему.  Будьте,  пожалуйста,  деликатны:  людей,  и  особенно  близких,  ранят  поучения  и  наставления.  Просто  поделитесь  информацией.  Например,  дайте  почитать  эту  или  другие  статьи  по  этой  теме,  предоставьте  вашим  близким  возможность  сделать  самостоятельные  выводы.  И  принять  самостоятельные  решения.  И  помните:  индивидуальная  речь  –  это  то,  во  что  категорически  нельзя  грубо  вмешиваться!
Источник    Tags:
Перевела  на  украинский  язык      9.11.19        8.00
На  фото  –  мой  рисунок.




Слова,  які  викликають  хвороби
 Nov.  1st,  2018  at  9:20  PM  Складено  психотерапевтом
Німецький  психотерапевт  Носсрат  Пезешкиан  перший  виявив  (а  потім  навчився  знешкоджувати)  слова,  що  програмують  хвороби  тіла.  Згодом  Пезешкиан  переконливо  довів,  що  ці  руйнівні  слова  присутні  в  лексиконі  всіх  людей.
Розумієте?  Немає  жодної  людини,  хто  б  вберігся  від  слів,  які  програмують  хвороби,  матеріалізують  їх  у  тілі,  не  дозволяють  їх  зцілити.  Ці  слова  доктор  Пезешкиан  об'єднав  в  назву  органічна  мова.
Органічна  мова
Органічна  мова  -  це  слова  і  вирази,  що  безпосередньо  впливають  на  фізіологічні  органи  людини.  Вам  добре  відомі  ці  слова  і  вирази.  Це  по-справжньому  небезпечна  і  руйнівна  енергія,  яка  здатна  підірвати  навіть  найміцніше  здоров'я,  якщо  буде  хоч  тричі  богатирським.
Зверніть  увагу  на  те,  наскільки  віртуозно  замасковані  слова-руйнівники.  Відразу  не  віриться,  що  такі  нешкідливі  на  вигляд  слова  можуть  так  сильно  шкодити.
Ось  дивіться
лопнуло  моє  терпіння
я  вже  голову  зламав
щось  мене  гризе
сидить  у  мене  в  нирках  (щось,  хтось)
мені  перекрили  кисень
не  перетравлюється  (щось  або  когось)
всі  соки  з  мене  вичавили
багато  крові  мені  попсували
чхати  я  хотів
набридло  до  нудоти
просто  ножем  по  серцю
мене  вже  б'є  (трясе)
ситий  по  горло
загнали  мене  до  смерті,
тиснуть  на  мене.
Ну,  і  так  далі.  Правда  ж,  відмінне  маскування?  Нам  здається,  що  ми  вживаємо  ємні  метафори,  а  насправді  віддаємо  своєму    тілу    такі  чіткі  команди,  що  тіло  їх  навіть  і  не  сміє  не  виконати,  ось  і  виконує.
Органічна  мова  створює  хвороби  або  повідомляє  про  них?
Свої  висновки  щодо  впливу  органічної  мови  на  здоров'я  людини  доктор  Пезешкиан  опублікував  не  так  давно,  але  ці  висновки  вже  встигли  багаторазово  перевірити.  Особливо  ретельно  вивчали  таке  питання:  органічна  мова  створює  хвороби    або  повідомляє  про  них?
Виявилося,  що  саме  створює.  Іншими  словами,  було  припущення,  що  слова-руйнівники  з'являються  в  мові  людини  після  виникнення  хвороби  -  мовляв,  так  несвідомо,  яке  управляє  всіма  фізіологічними  процесами,  сигналізує  про  збої.  Однак,  немає,  це  підтвердження  не  підтвердилося.
І  тепер  можна  переконано  говорити,  що  картина  така:  спочатку  людина  включає  слова-руйнівники  в  свою  активну  мову  (закладає  програму  конкретної  хвороби),  і  тільки  потім  виникає  хвороба.  І  не  якась  там  хвороба,  а  точно  та,  яка  була  заявлена.
І  ось  ще  що  примітно:  створивши  хворобу,  слова-руйнівники  ще  більш  вкорінюються  в  активній  мові,  і  зовсім  не  для  того,  щоб  про  хвороби  повідомляти  (сигналізувати).  Завдання  слів-руйнівників  зовсім  інше  -  підтримати  хвороба,  дати  їй  можливість  «жити  і  процвітати».  Це  зрозуміло:  органічна  мова  -  це  самостійна  психічна  програма,  і  у  неї  цілком  обгрунтована  місія:  підтримувати  те,  що  створено.
Нижче  наведені  узагальнені  дані  докладних  досліджень  мови  багатьох  тисяч  пацієнтів.  Звичайно,  набір  слів  в  розрізі  по  хворобах  значно  багатший,  ніж  у  наведеній  таблиці,  але  якщо  ви  поставите  метою  встановити  в  своїй  промові  слова,  які  руйнують  ваше  здоров'я,  то  наведені  ілюстрації  допоможуть  вам  в  цій  продуктивній    (і  по-справжньому  цілющій)  роботі.  І  будьте  впевнені:  як  тільки  ви  виявите  в  своєму  побуті  слова-руйнівники,  ваша  мова  від  них  швидко  очиститься.
І  механізм  тут  простий  і  зрозумілий:  виявлений  -  значить  викритий.  Викрито  -  значить  обеззброєно.  Чи  треба  говорити,  що  коли  йдуть  слова-руйнівники,  то  йдуть  і  хвороби?
Ці  слова  і  вирази  створюють  і  підтримують  хворобу:
Надоїло  до  нудоти,  ситий  по  горло,  з  душі  верне  -  нервова  анорексія
Звалити  тягар  турбот.  Нести  свій  хрест.  Проблеми,  які  сидять  на  шиї  -  остеохондроз
Щось  гризе,  отруювати  життя,  сам  собі  не  належу,  набридло  все  до  смерті  -  рак
Займатися  самоїдством,  уїдливо,  щось  (або  когось)  не  переварювати  -  виразка
Щось  сидить  в  нирках,  сеча  в  голову  вдарила,  немає  сил,  смертельно  втомився  -  урологічні  захворювання
Знайти  віддушину,  дати  волю  своєму  гніву,  перекрити  кисень,  чхати  на  кого-то  -  бронхіальна  астма  і  гіпервентіляціонний  синдром
Висмоктувати  кров,  вичавлювати  соки,  це  увійшло  в  мою  плоть  і  кров  -  захворювання  крові
Приймати  близько  до  серця,  серце  розривається,  удар  в  саме  серце  -  інфаркт  міокарда
Він  і  не  свербить,  не  хотів  би  опинитися  в  його  шкурі,  легко  ранима,  тонкошкіра  -  захворювання  шкіри  і  алергія
Ламати  голову,  ризикувати  головою,  ще  головою  побийся,  суцільний  головний  біль  -  мігрень,  метеозалежність
Кульгати  на  обидві  ноги,  нестійкий,  хиткий,  непрохідний  -  хронічні  судоми,  подагра
Випускати  пар,  увірвався  терпець,  піддавати  жару,  підстьобувати  -  гіпертонія
Їдкий,  мені  гірко,  жовчний,  щоб  життя  медом  не  здавалося,  ніякої  радості  -  захворювання  печінки  і  жовчного  міхура,  а  також  ожиріння
Очі  б  не  бачили,  страшно  дивитися,  дивлячись  навіщо,  світ  не  милий,  непроглядний  -  захворювання  очей
Не  хочу  цього  чути,  не  говори,  замовкни,  замовчи,  шумно,  гуркоче  -  зниження  слуху,  глухота
Колотить,  трясе,  дратує,  не  до  вподоби,  що  не  морочте  (морок),  лопнуло  моє  терпіння  -  депресія
Примітка.  Немає  ніякої  різниці  в  тому,  до  кого  (або  чого)  застосовуються  ці  та  подібні  слова  і  вирази.  Сам  факт  їх  присутності  в  активній  мові  закладає  (а  потім  підтримує)  програму  хвороби.
Пропонуємо  вам  поспостерігати  за  промовою.  Ні,  не  за  своєю  природою  -  це  без  спеціальної  підготовки  може  виявитися  неможливим.  Попрактикуйтесь  -  поспостерігайте  за  тим,  які  слова-руйнівники  присутні  в  мові  ваших  близьких.  Тільки  уникайте  «проповіді»  на  цю  тему.  Будьте,  будь  ласка,  делікатні:  людей,  і  особливо  близьких,  ранять  повчання  і  настанови.  Просто  поділіться  інформацією.  Наприклад,  дайте  почитати  цю  або  інші  статті  з  цієї  теми,  надайте  вашим  близьким  можливість  зробити  самостійні  висновки.  І  прийняти  самостійні  рішення.  І  пам'ятайте:  індивідуальна  мова  -  це  те,  у  що  категорично  не  можна  грубо  втручатися!
Джерело  Tags:
Переклала  на  українську  мову  9.11.19          8.00
На  фото  –  мій  малюнок.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854114
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019

Леонід Луговий

Не нам розкрили цвіт каштани…

Не  нам  розкрили  цвіт  каштани
Післявоєнної  весни.
Без  нас  травнева  ніч  настане,
Ми  не  вернулися  з  війни.

Вирує  море  бурунами,
Не  спиться  в  темінь  солов'ям.
Подруги  наші  йдуть  не  з  нами,
Все  не  для  нас  і  все  не  нам.

Для  нас  -  тюльпани  на  граніті
І  розцвітає  в  полі  мак,
Нам  небеса  навстіж  відкриті,
Нам  все  небесне  -  просто  так!

Тоді  весною,  в  рік  кривавий,
Коли  горів  зі  Сходу  шлях,
Нас  прийняли  в  обійми  трави,
Ми  залишилися  в  полях.

І  вже  знайомими  стежками
Росистим  лугом  не  пройти,
І  тільки  вас  під  небесами
Безмовно  бачим  з  висоти.

Ми  з  вами  радість  розділяли
І  ваші  болі  у  свій  час;
І  поряд  з  вами  пролітали,
Коли  сумні  ви  йшли  без  нас.

Тепер  не  нам  цвітуть  каштани,
Ми  залишились  у  війні;
І  лиш  пташиними  клинами
Летим  над  вами  навесні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743243
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 26.10.2019

Віктор Ох

«В висотах не відшукуючи слави»

[b]Леонід  Луговий[/b]
[i][b]  «Дикі  маки»  [/b][/i]

Видавець  О.О.Євенок
[u]Житомир  -2019[/u]
[i]    (Об’єм  –  124  стор.)
   (Наклад  –  120  прим.[/i])

   Десь  читав,  що  критика  має  два  піджанри  –  пре-критика  і  пост-критика.
   Пре-критику  пишуть  ще  до  того,  як  книга  вийшла.  Така  рецензія  є  актуальною  і  тому  має  бути  швидкою,  оперативною.  Вона  має  розрекламувати  чи  порекомендувати    майбутню  книгу,  познайомити  з  нею  потенційного  читача,    зацікавити  його.  Пре-критика  не  обов’язково  мусить  бути  хвалебною.  Пам’ятаю,  як  в  семидесятих  роках  минулого  століття  (ох,  який  же  я  старий)  у  всіх  тодішніх  ЗМІ  писалося  і  говорилося:  «Солженицына  мы  не  читали,  но  глубоко  осуждаем!»,  після  чого  кожен  намагався  прочитати  самвидавський    «Архипелаг  ГУЛАГ»  на  напівпрозорих  цигаркових  листках  з  машинописним  текстом  з  нерозбірливим  примітивним  шрифтом.
   Пост-критика  передбачає  розгляд  твору  вже  після  його  публікації.  Це  критичний  відгук,  що  містить  аналіз  і  оцінку.  Обговорення  може  тривати  без  поспіху,  розбір  проводиться  з  різних  кутів  зору  з  опорою  на  критичні  літературознавчі  канони.  Пост-критика  не  завжди  має  бути  розгромною  і  вбивчою.  Більшість  людей  сприймає  слово  «критика»  як  засудження,  лайку.  Але  критика  може  бути  доброзичливою:  не  штовхати  або  калічити  письменницьке  самолюбство,  а  навпаки  –  покращувати,  мотивувати  автора.
   Пропоную  свою  невеличку  рецензію,  що  писалася  ще  пів-року  тому,  як  пре-критика,  але  може  бути  і  пост-критикою  гарно  зробленої  книги  «Дикі  маки».    Це  збірка  віршів  чудового  поета  Леоніда  Лугового.
--------------

[i]            [b]  «В  висотах  не  відшукуючи  слави»[/b][/i]

     На  сайті  «Клуб  Поезії»    Леонід  Луговий  відомий  під  ніком    Новоградець.
 Перш  за  все  я  звернув  увагу  на  досконале  володіння  цим  автором  поетичною  технікою.  В  відчутті  ритміки,  дотриманні  римування,  розумінні  матеріалу  ─  видно  руку  майстра.
   В  першому  ж  наугад  вибраному  вірші  моє  око  вихопило  цю  строфу:
   Густіють,  повзуть  таємниче
 [i]  Молочні  тумани  з  боліт,
   І  манить,  знайти  себе  кличе
   Ніким  ще  не  бачений  цвіт.[/i]
 («Цвіт  папороті»)

   Гарно!  За  один  вечір  перечитав  всі  вірші  Леоніда  Лугового.  А  потім  деякі  перечитував  знов  і  знов.
   Кожен  вірш  Леоніда  Лугового,  сприймається  як  епізод  з  історії  його  життя.  Всі  епізоди-вірші  чимось  подібні,  чимось  різні.  Різняться  вони  тематично  і  жанрово.  В  Леоніда  Лугового  є  громадянська  і  воєнна,  пейзажна  і  любовна  
лірика,  патріотичні  і  філософські  вірші,  присвяти  людям  і  вірші  про  тварин.
Ось  строфа  із  вірша  воєнної  лірики:
   [i]Ми  знаємо  -  чиїсь  погаснуть  зорі,
   Не  кожен  з  нас  повернеться  з  війни,
   І  знає  ворог  -  смерть  блукає  поряд,
   Коли  у  нас  заводять  двигуни.[/i]
(«26-й  артбригаді»)

 А  як  зримо  змальовано  пейзаж  в  цих  рядках:
 [i]  Піднявся  над  обрієм  місяць,
   Синіє  уже  далечінь,
   В  вечірньому  стихлому  лісі
   Лягає  під  соснами  тінь.[/i]
(«Цвіт  папороті»)      

 А  ось  в  одній  строфі  мікст  опису  пейзажу  і  лірики  кохання:
   [i]Хай  вечір  у  хмарах,  і  ти  без  прикрас,
   Але  все  так  само,  все  знову  для  нас:
   Та  сама  полянка,  той  самий  струмок
   І  знову  з  багаття  куриться  димок.[/i]
(«Полянка»)

   Споріднює  всі  вірші  поета  особливий  авторський  погляд,  основний  акцент  якого  робиться  на  передаванні  емоційних  станів.  (А  що  є  Поезія,    як  не  ліричне  висловлювання  від  першої  особи?)  При  цьому  автор  нікого  не  наслідує.  В  нього  свій  особливий  почерк.  Потік  почуттів,  складні  емоційні  переживання,  невловимі  стани  ліричного  героя,  автор  може  відтворювати  навіть  без  означення  мотивів  і  причин.  Таку  лірику  часто  називають  сугестивною.  
 [i]  Коли  в  нічному  небі  догорить
   Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
   Подумаю  в  свою  останню  мить  -
   Вона  із  тих,  які  для  вас  світили.

   Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
   В  висотах  не  відшукуючи  слави,
   Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір,
   Між  інших,  іменитих  і  яскравих.[/i]
(«Коли  в  нічному  небі  догорить»)

   Кожен  з  сучасних  авторів  як  уміє  висловлює  всеохопну  тугу  буття,  пояснює  її  різними  причинами,  називає  різними  іменами  і  шукає  різних  шляхів  її
компенсації.  В  Леоніда  Лугового  цю  тугу  я  відчуваю  в  віршах  про  необ’явлену  російсько-українську  війну,  яка  триває  вже  котрий  рік.
   [i]Тепер  не  нам  цвітуть  каштани  -
   Ми  полягли  у  тій  війні.
   І  лиш  пташиними  клинами
   Летим  над  вами  навесні.[/i]
 («Не  нам  розквітнули  каштани…»)

 Деякі  вірші  Леоніда  Лугового  своїм  трагізмом  вражають  до  сліз,  до  болю:
 [i]  Чекай  -  і  я  буду  тихенько  ночами
   Приходити  в  сни  крізь  тумани  і  сніг,  
   Тоді,  під  Луганськом,  любов  твою,  мамо,
   Снаряд  відібрати  осколком  не  зміг.[/i]
(«Я  чую  твій  голос»)

Ментальний,  психічний,  фізичний  досвіди  проходять  через  поета,  як  через  фільтр  і  виливаються    в  поезію.
   [i]Змінилась  курява  болотом
   І  не  один  ліг  побратим,
   І  ротний,  списаний  трьохсотим,
   Давно  замінений  новим.

   А  за  сніжинками,  на  фото,
   Спостерігає  в  бліндажі
   Мала  улюблениця  роти,
   На  вогневому  рубежі.[/i]
(«Фото»)
 покаліптичні    мотиви  звучать  без  надриву,  хоч  і  з  вистражданим,  якимось  стоїчним  трагізмом».
 [i]  Вже  відбито  ворожі  атаки,
   Вже  на  схід  розміновано  шлях  -
   І  цвітуть  над  окопами  маки
   На  притихлих,  південних  полях.

   Червоніють,  шумлять  пелюстками,
   Над  травою  здіймаються  ввись
   Там,  де  смерть  пронеслася  вогнями,
   Там,  де  кров  пролилася  колись[/i].
(«Червоні  маки»)

 Вірші  Леоніда  Лугового    воєнної  тематики    ─    як  спалахи  болю,  як  крик  душі,  як  протест  проти  несправедливості  і  жорстокості  життя.

   [i]Могил  безіменних  і  трун  перед  строєм
   Достатньо  принесла  війна,
   Та  тільки  твою  похоронну  героя
   Писати  не  зміг  старшина.

   Ти  там,  десь  далеко,  була  ще  живою
   На  правому  схилі  Дніпра
   І  навіть  ще  котик  домашній  з  тобою
   Погратись  хотів,  медсестра.

   А  тут  вже  бійці  відвернулись  похмуро  -
   Бувалі  не  викажуть  сліз,
   Лиш  поруч  зі  шляхом,  від  вибуху  ПТУРа,
   Посипався  іній  з  беріз.[/i]
(«Сабіні  Галицькій»)

   Поезія  Леоніда  Лугового  проста  в  сприйнятті.  Вона  не  обтяжена  вичурними  літературними  прийомами,  не  блудить  в  чагарях  вторинних  смислових  значень,  не  хизується  естетичною  ускладненістю  і  зашифрованою  образністю.  Але  в  цьому  її  і  найбільша  цінність,  бо  вона  торкається  серця  кожного.
----------------

                 25.04.19
                                                     Євмен  Бардаков

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852720
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019

Віктор Ох

Сподівання на щирість

[i]  Світлана  Моренець  [/i]
«Любові  й  болю  береги»
[i]Поезія,  проза[/i]
Інтер  Парк
[u]Лубни  –  2019[/u]
[i](об'єм  -  190  сторінок) [/i]
               [i](наклад  -  100  при.)[/i]
Добре,  що  я  не  справжній  літератор-критик,  і  не  обмежений  сіткою  шаблонного  професійного  канону  –  то  ж  і  пишу,  як  і  що  в  голову  прийде.  Я  не  знаю,  як  там  правильно  складаються  рецензії,  і  коли  відгукуюсь  рефлексією  на  прочитану  книжку  чи  художній  витвір,  (найчастіше  це  окремі  роботи  чи  збірочки    таких  же,  як  я,  аматорів:  поетів,  художників,  музикантів)  то  лише,  щоб  висловити  своє  ставлення.  Якщо  ж  вдається  дати  хоча  б  мінімальну  інформацію  про  вподобаний  твір,    якось  співставити  його  з  іншими  –  то  вже  є  успіх  для  мене,  і,  сподіваюсь,  втіха  для  колєги.  Правдиво  писати  про  витвори,  які  нічим  не  приглянулися  чи  не  зацікавили  і  сенсу  немає,  це  було  б  неприємно  і  для  мене,  і  для  їх  автора.  
--------------------------

З  такими  думками  я  брався  до  цієї  своєї  невеличкої  розвідки  про  враження  від  книги    Світлани  Моренець  «Любові  й  болю  береги»,  яку  вона  мені  передала  через  нашу  спільну  знайому  поетку  Ніну  Діденко.  
Поезія,  будучи  складовою  літературного  мистецтва,  може  і  повинна  містити  або  претендувати  на  соціально  значущі  ідеї,  привернути  загальну  увагу  до  певної  тематики,  можливо,    звернутися  до  цілого  світу,  розібратися  в  самому  собі,  виразити  свої  почуття,  поділитися  з  читачем  цікавими    спостереженнями,  думками,  побачити  незвичайне  в  буденному,  віднайти  цікаві    художні  образи,  віддати  шану  тому,  що  сформувало  автора,  як  особистість.
Майже  всі  ці  сторони  можливих  зацікавленостей    літератора  знайшли  місце  в  творах  Світлани  Моренець.
Вірші  в  збірці  «Любові  й  болю  береги»,    скомпоновано  в  п’ять  розділів.
В  першому,  найбільшому  розділі    –  [b]«Моя  любове,  зранений  мій  краю»[/b]  розміщено    вірші  про  протиборство  українського  народу  з  віковічним  ворогом  –  московитами.  З  їх  нахабною  і  жорстокою  імперскістю,  зневагою  до  інших  націй,  хижацьким  ставленням  до  простого  люду,  насадженням  споживацтва  і  злодійкуватості;    з  нав’язаною  нам  продажною,  злочинною  «елітою».  А  також:
   Про  бездарність  можнавладців  –
[i]Яка  ж  ти  недолуга,  нова  владо!
Скрізь  –  безлад,  безпорадність.  Сміх  і  гріх!
Занадто  все  безглуздо  й  недоладно,
Щоб  не  вбачати  зло  у  діях  цих.[/i]
(стор.40)*

   Про  теперішню  війну  –
[i]Це  що?  Повтор  Батурина  трагізму?
Все  той  же  ворог,  розбрат,  влад  сваволя…
Та  тільки  сили  духу  й  героїзму
вже  не  зламати  в  прагненні  до  волі![/i]
(  стор.21)

     Про  материнські  сльози  горя  і  відчаю  –
[i]ситі  виродки  пропащі
в  розкоші  живуть  –
найсвітліші  і  найкращі
в  Небо  йдуть...  і  йдуть...[/i]
«НА  СВІТЛОДАРСЬКІЙ  ДУЗІ»  
(стор.55)

     Про  гордість  за  наших  воїнів-захисників  і  обурення  з  приводу  заяв  столичних  «ватних»  обивателів,  що  вони  «усталі  от  вайни»  –
[i]Які  дрібні,  які  нікчемні
проблеми  наші  непроблемні  –
на  сміх...  чи  курам...  чи  котам...
Бо  справжнє  лихо    –  ТАМ!!![/i]
«ДІАЛОГИ  ВІЙНИ»  (стор.32)

       Тут  є  і  розпач  від  безсилля  –
[i]Замовкли  вірші,  а  слова,  стомившись,
змарніли  і  знесилено  мовчать,
серед  брехні  й  облуди  розгубившись,
наклали  на  уста  свої  печать.[/i]
 «УКРАЇНА  ЖДЕ»  (стор.53)

     Тут  і  риторичні  питання  –
[i]Чому  ж  отак  щораз  не  без  ганьби
закінчуються  всі  благі  пориви?
Чи  то  дурні,  чи  безхребетні  ми,
щоб  вичавити  не́чисті  нариви?[/i]
(стор.54)

     І  сподівання  на  краще  –  
[i]О  де  ти,  НАШ  майбутній  Вашинґтоне,
великих  пра...  пра...  прадідів  онук?
Спіши!  Спіши,  бо  у  болоті  тонем,
наївшись  обіцянок  вище  вух.[/i]
«УКРАЇНА  ЖДЕ»  (стор.53)
--------------

В  другому  розділі  [b]«Листочок  я  на  кроні  віковій»[/b]  підібрано  вірші  про  рідних  і  близьких,  про  історію  роду,  витоки,  коріння.

[i]Сповна  в  світах  екзотики  й  краси,
вражаючих.  Але  чомусь  душею
чаруюся  від  крапельки  роси
на  маминій  стежині  споришевій
в  моїм  краю.  Від  пісні  солов'я,
голубизни  озер,  волошок  в  житі,
де  жайвора  почула  соло  я,
від  спогадів,  з  дитячих  літ  нажитих.[/i]
«ЛИСТОЧОК  Я  НА  ДРЕВНІЙ  КРОНІ»  (стор.62)
--------------

Третій  розділ    [b]«Допоки  подих  є»[/b]  –  лірика  кохання.

[i]Не  тим  потрібне  співчуття,
Кому  любов  несла  страждання,
А  тим,  хто  марнував  життя,
Так  і  не  звідавши  кохання.[/i]
(стор.78)
--------------

В  четвертому  розділі  [b]«Миттєвоті  життя  –  на  кінчику  пера»  [/b]бачимо  сюжетну  різноманітність  віршів  Світлани  Моренець.  Є  вірші-роздуми  і  вірші-присвяти,      є    вірші  мініатюри  (в  основному,  вони  об’єднані  в  невеликі  тематичні  цикли)  і  жартівливі,  іронічні  і  самоіронічні  вірші  –

[i]Щоб  не  зросла  у  голові  корона,
Зі  скепсисом  на  себе  я  дивлюся
І  це  найліпша  самооборона  –
Найпершою  із  себе  посміюся.[/i]
(стор.103)

[i]Зими  діждалась.  Чао,  дача!..
Стаю,  мов  ситий  кіт,  ледача.
Серед  спокус  –  як  на  габі...
я  програю́  нерівний  бій:
жую  та  клацаю  програми
і...  набираю  кілограми.[/i]
«В  ПОЛОНІ  СПОКУС»  (стор.139)

   Є  і  громадянська,  і  пейзажна  лірика  –

[i]Вже  день  спішив  за  обрій  і  котив
поперед  себе  диск  вогненний  сонця,
збавляв  шалений  темп,  губив  мотив
і  блискотів  прощально  у  віконцях.[/i]
«ТИ  БЕРЕЖИ  ЇХ,  БОЖЕ!»  (стор.133)


[i]Тьмяніють    барви,    злото    менше    сяє.
Пташина    мокне.    Холодно    кущу.
Це    Осінь    гасне.    Осінь    вже    згасає
у    зливі    падолисту    і    дощу.[/i]
«Осінній  блюз»  (стор.138)

Пані  Світлана  серйозний,  вдумливий  автор.    Вона  не  лише  чудово  володіє  технікою  віршування,  формальною  стороною  піїтики*,  вона  Поет  у  всьому.
Адже  насправді,  Поезія  не  обмежується  словами.  Для  Світлани  Моренець  вона  може  жити  всюди:  в  трудовій  діяльності,  в  ставленні  до  людей,  в  сприйнятті  світу.  У  вірші  «Дві  пристрасті»  Світлана  Степанівна  з  замилуванням  розповідає  про  два  свої  найбільші  душевні  захоплення:  вирощування  квітів  і  складання  віршів.

[i]У  кожного  свої  є  вподобання
з  того  безмежжя,  що  згубило  лік.
Позбутися  їх  –  марні  намагання,
в  полон  здались  ми  залюбки  й  навік.
Ті  люблять  танці,  спорт,  мистецтва  твори,
а  хто  в  обійми  Бахуса  бреде...
Я  ж  –  у  полоні  чарівниці-Флори.
На  сходинці  за    нею,  Муза  жде,
бо  знає  добре:  я  в  цупких  тенетах
страшної  сили  –  магії  краси.
Мій  сад  для  мене  –  чарівна́  планета
буяння  дивоцвітів  і  яси.
……………………………….
О  світла  Музо!  Літо  вже  за  гори
несуть  птахи  на  крилах,  за  моря.
Разом  з  теплом  розтануть  чари  Флори,
і  упаду  в  твої  обійми  я,
бо  скучила.
                                     І  ми  не  раз  –  вже  скоро!  –
під  плач  дощів,  під  музику  вітрів,
біля  вогню  в  холодну  сніжну  пору
торкнемось  поетичних  вівтарів.[/i]

«Дві  пристрасті»  (стор.131)

Поезія,  музика,  мистецтво  для  пані  Світлани    це  і  особливий  спосіб  пізнання  світу  за  допомогою  образів  і  сам  результат  подібного  сприйняття  навколишньої  дійсності.  Твори  мистецтва  задовольняють  істинно  людську  потребу  -  потребу  в  прекрасному.

[i]Шумить  шалений  вітер  –  не  заснеш.
Безсоння…  Щоб  розвіятись  хоч  трохи,
я,  під  улюблену  «Елегію»  Массне,
пишу  –  пусте  –  якісь  окремі  строфи,
обірвані,  розхристані  рядки,
емоцій  вихор,  здогад,  підсвідоме,
нізвідки  –  несподівані  думки…
Та  враз  проб’ється  щемне  і  вагоме,
той  –  з  потайних  куточків  –  дивоцвіт,
безцінний,  наче  скіфські  діадеми,
що  осявав  і  душу,  й  білий  світ,
і  не  вміщався  в  станси  і  поеми…[/i]

Цей  уривок  з  вірша  «Елегія»  (стор.113),  я  навів  ще  й,  як  приклад  12-рядкової  строфи*.  Читаючи  збірку  «Любові  й  болю  береги»,  відмітив,  що  у  віршах  Світлани  Моренець  зустрічаються  строфи  майже  всіх  можливих  варіантів.  Є  і    двовірші  (дистихи),  і  тривірші  (терцети,  терцини),  і  чотиривірші  (катрени),  п'ятивірші,  шестивірші  (секстини),  семивірші,  восьмивірші  (октави),  дев'ятивірші  (нони),  десятивірші  (децими)  та  інші.  На  підтвердження  не  буду  наводити  всі  ці  різновиди,  (повірте  –  вони  в  збірці  є)  а  лише  декілька  прикладів.  
Більшість  двовіршів  пані  Світлани  мають  афористичний  характер  –  лаконічно,  наче  в  народних  прислів’ях,  в  них  висловлені  думки  чи  почуття.

[i]Знай!  Ворог  легко  націю  долає,
в  якої  духу  єдності  немає.[/i]
(стор.22)

[i]Чи  владою(віками)  курс  наш  збочений?
Чи  силою  проклятою  зурочений?[/i]
(стор.13)

[i]Як  в  країні  тарарам  –
Користь  тільки  ворогам.[/i]
(стор.33)

[i]Де  свари  й  чвари  –  там  країна  вбога,
де  злагода  –  то  там  і  перемога.[/i]
(стор.22)

Вірш  «Юність  і  старість»  (стор.137)  складається  з  двох  терцетів  (тривіршів)  і  дистиха(двовірша):

[i]Калейдоскоп  ілюзій,  сподівання
на    феєричну  казку,  рай,  кохання  –
надії  молодих...
А  спогади  життя,  хвилин  кохання,
жаль  за  минулим  і  сумні  зітхання  –
це  доленька  старих...
Як  же  збагатяться  обидва  ці  світи,
зумівши  точки  дотику  знайти![/i]

   А  ось  приклад  п’ятирядкової  строфи:

[i]Хто  ж  –  в  рай,  хто  –  в  пекло?  Як  скінчиться  гра
для  кожного?..  Не  нам  про  це  судити.
На  часі  саме  Господа  просити,
щоб  навернув  до  миру  і  добра,
навчив  прощати,  каятись,  любити.[/i]
«ВЕЛИКА  ГРА»  (стор.150)

Надам  ще  кілька  прикладів  різноманіття  строфіки  Світлани  Моренець.
Ось  дві  секстини  (шестивірші)  з  різними  варіантами  римування:

                             [b](ававав)[/b]
[i]Як  ро́ки  нам  вповільнюють  кров
і  сміються  над  нами  з  люстерця,
ми  в  дитинство  вертаємось  знов  –
мов  по  воду  святого  джерельця.
Там  черпаємо  силу  й  любов
і  лікуємо  зранене  серце.  [/i]
«Поки  в’ється  дорога»  (стор.70)

                                   [b](аавссв)[/b]
[i]Безсилою  здається  людська  мова,
ти  розумієш  всю  нікчемність  слова,
бо  для  святого  –  надто  всі  прості.
Я  намагалась  їх  знайти  –  даремно...
Сім  років,  як  сходила  Святу  землю,
проте  мовчала...  всі  слова  –  пусті.[/i]
«СВЯТА  ЗЕМЛЯ  (передмова)»  (стор.155)

     А  ось  приклад    нони  (дев'ятивірша):

                                 [b]  (авсссссва)[/b]
[i]Будь  з  нами,  Отче,  в  цю  лиху  годину!
Молю,  не  допусти  жахливу  мить,
щоб  всіх  позвала  Україна-мати.
Дай  мудрості  нам  розбрат  подолати,
до  рук  не  взявши  вбивчі  автомати.
Допоможи  всіх  ворогів  із  хати  –
і  зовнішніх,  і  внутрішніх  прогнати.
…Бог  захищати  край  свій  всім  велить,
В  собі  зберігши  совість,  честь,  Людину.[/i]
«Бог  захищати  край  велить»  (стор.60)
--------------

Та  повернімося  до  розділів  збірки  «Любові  й  болю  береги».
П’ятий  розділ  [b]«По  бездоріжжю  –  на  стежки  до  Бога»[/b]  присвячено  релігійній  тематиці.  Він  містить  і  вірші,  і  прозу  –  дуже  цікаві  дорожні  нотатки  подорожі  по  святих  місцях.

[i]Живу,  відкрита  для  усіх  вітрів,
так  і  пишу  –  насправді  сповідаюсь.
В  словесних  лабіринтах  не  ховаюсь.
На  щирість  душ  дитинно  сподіваюсь,
а  бути  дітьми  –  Бог  нам  заповів.[/i]
"Будьте  як  діти…"  (стор.151)
----------------

 І  на  завершення.  Поезія  для  Світлани  Моренець  -  це  і  стиль  життя  зі  сподіванням  на  щирість,  і  особливі  окуляри,  через  які  вона  приглядається  до  світу  і  вдивляється  у  саму  себе.  Мені  її  окуляри  теж  підходять.
------------------
         
*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.
*  Піїтика  -  те  ж,  що  і  Поетика  –  теорія  поезії,    майстерність  творення  віршів  (композиція,  образність  мови,  ритміка,  римування  тощо).
*  Строфа  —  фонічно  викінчена  віршова  сполука,  яка  визначає  ритмоінтонаційну  та  змістовну  цілісність.
-----------------

                           Євмен  Бардаков

                                                         14.09.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851154
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 12.10.2019

@NN@

Любій Світуні Моренець

Напишу  Тобі  пісню,  та  Ти  
                                     ліпше  її  напишеш,  
Присвячу  Тобі  оду,  та  ода,  
                                     не  моя  царина.
Помолюся  старанно,  най  Тебе
                                     хвороби  полишать,  
А  залишиться  болість,
                                     незліковна,  одна,
Що  Тебе  спонукає  писати
                                       пі́сні  і  вірші,  
Усміхатися  людям,  бажати
                                       усім  добра...
Прошепчу  Тобі  в  серце  ʼʼХай  Тебе  
                                       Господь  не  полишитьʼʼ,
Бо  Господь  то  любов,  Ти  ж
                                       любові  дзвінка  струна.
Напишу  Тобі  вірша...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843996
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019

@NN@

Духовному Отцю…

Рік  за  роком  іде,  їх  не  просто  
                                           нести  за  плечима.
Відбиває  годинник
                                           нам  годинами  такт.
Перший  крик,  перший  крок  ,  вже  й
                                         життя  середина,  -
Вальс,  мазурка,    чи,  просто...
                                         український  гопак.

Все  було  у  житті;  і  вогонь,  і  вода,
                                                     й  мідні  труби...
Та  Господь  милосердний,  безмежно,
                                                     до  Вас.
Він  беріг  Вас,  леліяв,  любив
                                                     і  голубив,
Щоб  чудовий  Священник  зріс
                                                   у  Храмчику  в  нас.

Духівник  і  порадник,  і  просто,
                                                   гарна  людина,  
До  якої  сьогодні  ми  на  Свято
                                                   зібрались  усі,
Друзі,  діти  духовні,  -  міцна
                                             православна  родина,
Привітать  й  порадіти  за  Вас  
                                                   від  всієї  душі...  

То  ж  бажаєм  здоров'я...    міцного...
                                                 на  довгії,  довгії  літа.
Міх  терпіння  -  (не  Ангели,  звісно,  всі  ми),
Благ,  земних  і  небесних,безперечно,
                                                 Вам  повну    палітру,
Теплих  літ...  Многих  літ...  і  ні  грана    
                                           Вам,  Отче,  зими.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843998
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019

Денисова Елена

Між нами

Між  нами  –  
відчудження  ями,
незвані  відлуння  гірких  непотрібних  розмов.
Не  треба
дивитись  на  небо,
шукати  там  відповідь:  де  загубилась  любов.

А  тиша  
усе  голосніша...
Не  можу  повірити  й  досі  в  байдуже  "пробач".
Мовчання  –  як  сповідь  остання,
як  зимного  вітру  у  вітах  оголених  плач.

"Знайомі".
Ми  просто  "знайомі"...
Залишилось  в  пам'яті  зоряність  ніжних  ночей.
Здається,
що  все  це  минеться,
та  тільки  мені  не  забути  коханих  очей...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843627
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 31.07.2019

Ярослав К.

Не з тими

Як  часто  ми  знаходимось  не  з  тими,
До  кого  рветься  серце  із  грудей,
Й  годинами  безцінно-золотими
Розкидуємось  кожен  Божий  день.

Не  з  тими  прокидаємося  вранці,
За  руку  ми  тримаємо  не  тих,
І  нас  не  надихають  імена  ці,
Та...   менше  обираємо  із  лих.

З  собою  жити  в  мирі  неохочі,
Картаємо  себе  на  самоті,
Що  в  некохані  дивимося  очі,
А  згадуються  інші,  саме  ті...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843547
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019

Віктор Ох

Вишивали

[u][b]«Українська  вишиванка»[/b][/u]
(Поезії,  пісні)
[i][b]Літературно-мистецький  кіш  «Ріднокрай»[/b][/i]
(Випуск  сьомий)
[u]Видавництво  «Інтер  Парк»[/u]
[u][i]Лубни  –  2019[/i][/u]
(Об’єм  –  240  сторінок)



   Кожен  раз  тепер  коли  братиму  в  руки  альманах    «Українська  вишиванка»  отримуватиму  приємність  не  лише  від  поезій  вміщених  в  збірці,  а  ще  й  від  спогадів  пов’язаних  з  теплим  спілкуванням  з  групою  її  авторів  на  гостинній  Волині.  
   Цю  і  минулі  зустрічі,  як  і  вихід  в  світ  цього  (вже  сьомого)  і  попередніх  альманахів  ініціювали  і  здійснили  співзасновники  літературно-мистецького    коша  «Ріднокрай»  Віталій  Назарук,  Олександр  Печора  і  Микола  Серпень.
Назва  збірки  –  «Українська  вишиванка»  –  визначає  і  головну  тему  представлених  240  віршів  73    авторів.  Певна  кількість  поезій  стали  піснями.  До  деяких  з  них  в  збірці  є  ноти,  а  на  деякі  надано  інтернет-посилання  і  при  бажанні  ті  пісні  можна  знайти  і  послухати  в  Мережі.    
   Читаючи  прозовий  твір,  нехай  навіть  фантастичного  жанру,  так  чи  інакше  бачиш  лінійність  викладу  –  початок,  середину,  сюжетну  кульмінацію,  кінцівку  чи  висновок.  А  от  занурюючись  в  «Українську  вишиванку»  не  відчуваєш  руху  ні  за  віссю  часу,  ні  за  координатами  місця,  натомість  впадаєш  в  своєрідний  медитативний  стан  внутрішнього  персонального  переживання  в  глибинах  поетичного  простору.
   Тексти  одної  тематики  в  збірці  споріднені,  але  не  однорідні.  Єднає  їх  українність,  патріотичність,  національні  почуття,  наповненість  даром  одухотворення.  Але  вони  і  несхожі  між  собою  композиційно,  інтонаційно;  різняться    ритмом,  образами,  формою,  змістом,  психологічною  чи  емоційною  насиченістю.
   Для  прикладу,  наведу  лише  по  одній  строфі  з  віршів  декількох  авторів.

     В  Лесі  Геник  Вишиванка  це:

[i]…  наче  світ  увесь  на  полотні
вмістився  тут  дрібненькими  стібками…[/i]
(«Вишиванка»  с.31*)

   Любов  Ігнатова  на  питання  «Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  дає  багато  означень,  ось  лише  кілька  з  них:
[i]
 …  Це  любов  безмежна  на  землі,
Це  яскраві  сонячні  світанки
І  весняна  пісня  журавлів…
Це  молитва  мовлена  без  слів.[/i]
(«Що  таке  вкраїнська  вишиванка?»  с.82)

   Микола  Серпень  переконаний,  що  Вишиванка  окрилює:
[i]
Вишиванку  надівши  на  себе,
Кожен  з  нас  ніби  крила  надів  -
Відчуває  безкрайність  він  неба,
Й  силу  золота  спілих  хлібів![/i]
(«Вишиванка»    с.179)


   В  Тетяни  Мирошниченко  Вишиванка  викликає  радість  від  патріотичних  почуттів  і  бажання  передати  її  дітям:

[i]Як  вдягну  осяйну  вишиванку  –
Променію,  радію  щоранку!
Це  тепло  передам  доні  й  сину,
Щоб  любили  свою  Україну.[/i]
(«Я  –  українка»    с.116)

   В  пісні  Олександра  Печори    Вишиванки  –  це  спомини:    
[i]
Напилися  повені  береги  Сули.
Вишиванки-спомини  знову  розцвіли.
Ой  літа-журавлики,  вже  спада  вода…
Розквітай  і  радуйся,  земле  молода.[/i]
(«Вишиванки  мамині»    с.150)

   В  Віталія  Назарука  Вишиванка  згадується  в  батьківських  напутніх  словах:

[i]Носи  сорочку-вишиванку,
Їж  житній  хліб,  бо  сила  в  нім.
Вставай  щоденно  на  світанку!
Співай!  Душею  не  німій…[/i]
(«Земля  в  хустинці»    с.124)
 
   Героїня  вірша  Тетяни  Горобець  вишиванку  лаштує  для  милого:

[i]Вишию  для  тебе  милий  вишиванку,
Вкладу  туди  небо,  тихії  світанки.
І  любов  гарячу,  що  ношу  у  серці,
Виложу  нитками  кольори  веселки.[/i]
(«Вишиванка  милому»    с.36)

   Наталя  Данилюк  дістає  вишиванку  зі  скрині,  як  реліквію:

[i]Змахне  сорочка  крильми-рукавами,
Немов  журавка,  що  смакує  вись,
Весняними  живими  кольорами
Її  бабуся  вишила  колись.[/i]
(«Скриня»  с.42)

   Для  Ніни  Діденко  Вишиванка  оберіг  і  предмет  гордості:

[i]Іду  я  гордо  по  Парижу
У  вишиваночці  новій![/i]
(«Вишиванка  в  Парижі»  с.60)

   Людмила  Лєгостаєва  Вишиванкою  кидає  виклик  ворогам:
[i]
Одягаючись  в  вишиванку,
Виклик  кидаю  ворогам!
Хай  ухопить  їх  лихоманка
І  поглине  навік  тайга![/i]
«Одягаючись  в  вишиванку»    с.97)

   Ганна  Демиденко    бачить  в  вишиванці  не  лише  веселкові  кольори:

[i]У  вишиванці  –  кольори  веселки
Й  червоний  з  чорним  теж  переплелись,
І  доля  хлібороба  невесела,
Й  борця  за  волю,  що  велась  колись.[/i]
(«У  вишиванці»  с.46)

   Згорьована  мати  у  вірші  Інеси  Доленник  в  труну  сину  вбитому  москалями  кладе  Вишиванку:

[i]…Вона  не  зомліла,  змінився  лише  її  лик.
Вона  лише  стала  одразу,  як  хмара  осіння.
А  потім  поклала  в  труну  вишиванку  й  рушник
І  гладила  тіло  скалічене  милого  сина.[/i]
(«А  мати  бійцям  наказала  відкрити  труну…»    с.66  )

   Учасник  АТО  Юрій  Щербик  пише:

[i]Болить  і  вам…  я  знаю…  Встану  зранку  –
Усім  нам  сили  в  Бога  попрошу…
Якщо  не  камуфляж,  то  вишиванку
Носити  маю  право…  і  ношу![/i]
 («На  виклик  часу»    с.234)

   Олена  Іськова-Миклащук  з  гіркотою  звертається  до  псевдопатріота:

[i]Вже  звично  одягаєш  вишиванку.
Твій  новий  імідж:  український  стрій.
Хіба  лиш  ти?  В  нас  етнолихоманка:
Священний  одяг  на  душі  старій.[/i]
(«Псевдопатріоту»    с.84)

   Світлана  Моренець  нагадує  про  емігрантів  для  яких  Вишиванка    -    це    символ    єднання:

[i]І    не    потрібні    слова    чи    зізна́ння,
хто    вони    родом    й    зібрались    чого,
бо    вишиванка    -    це    символ    єднання
в    світі    безмежнім    народу    мого.[/i]
(«Нашого  цвіту  –  по  всьому  світу»    с.120)


   Лідія  Скрипка  запрошує  на  свято  Вишиванки:

[i]Софійки,  Петрики,  Марічки,  Йванки,
У  цей  врочистий  надзвичайний  день
Спішіть  скорій  на  свято  Вишиванки  –
На  свято  світла,  радості  й  пісень.[/i]
(«Вишиваний  парад»    с.192)


   В  вірші  Галини  Литовченко  сама  природа  взялася  за  вишивку:

[i]Зникла  літня  заполоч  в  траві,
Золотим  шитвом  бравує  осінь.
Передзвоном  храми  вікові
Відізвались  в  листі  стоголоссям.[/i]
(«Золоте  шитво»    с.104)


     Вважаю,  що  тему  для  збірки  «Українська  вишиванка»  обрано  дуже  вдало,  бо  Вишиванка  не  лише  важлива  складова  нашого  національного  вбрання,  вона  ще  є  емблемою  української  загальнонародної  традиції.  Переміщення  Вишиванки  в  художньо-поетичний  простір  проявляє  її  з    несподіваного  боку,  відкриває  цілий  спектр  символів  і  значень,  в  ній  проступають  не  помічені  поза  художнім  контекстом  властивості,  ситуації  і  міркування.
     Чудовий  вийшов  альманах!
       Читайте  українську  поезію!
---------------
                     Віктор  Охріменко
20.07.2019

*–  в  дужках  назва  вірша  і  номер  сторінки  в  збірці.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843376
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 31.07.2019

Тетяна Горобець (MERSEDES)

У літі лишилось дитинство

Там  у  літі  лишилось  дитинство
І  турботливе  слово  батьків.
І  калини  червоне  намисто
І  казки,  ще  столітніх  дубів.

Знов  приходить  у  сни  колискова,
Що  співала  матуся  до  сну.
Ясна  зірка  в  вікні  вечорова,
Закликала  у  гості  весну.

Бігли  ми  в  прохолоду  до  ставу,
Нас  манила  до  себе  вода.
Пестив  вітер  вербу́  кучеряву
І  раділа  від  цього  вона.

Паслись  в  березі  згніздані  коні,
Соковита  й  смачна  їм  трава.
Примостився  жучок  на  осонні,
Посміхалась  йому  кропива́.

Ґелґотання  лилося  луною,
Вели  гуси  малих  дитинчат.
Піднімався  туман  пеленою,
Не  вернеться  дитинство  назад...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843329
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019

Ніна-Марія

У ЛЕСИНІМ САДУ

Я  знову  в  Лесинім  саду,
Іду  знайомими  стежками,
Збираю  рими  на  ходу,
Їх  губить  Муза  тут  роками.

Місцинка  рідна  і  свята,
Садиба  всіх  стрічає  мило.
Панує  тиша  й  доброта,
І  слова  невмируща  сила!

Вдихаю  запахи  троянд,
Липневим  дощиком  умитих.
Душа  окрилилась  моя…
Якби  ж  то  мить  цю  зупинити!

Гойдає  яблука  вітрець,
Налиті  і  червонобокі.
Створив  невидимий  Митець
Красу,  котра  милує  око!

Я  тут  натхненням  причащусь,
Нап’юсь  блаженної  любові.
Не  раз  думками  повернусь,
Хай  проростуть  зерном  у  слові!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843328
дата надходження 28.07.2019
дата закладки 28.07.2019

Ярослав К.

Не пробуй забути

Не  пробуй  забути  все  те,  що  давало  натхнення,
Емоцій  оголених,  вражень  нестримний   потік,
Де  митей  щасливих  до  краю  наповнена  жменя  -
Яка  там  синиця  -  й  лелека  нікуди  б  не  втік.

Нехай  не  вдалося  намріяне  поки  здійснити,
Та  наша  планета  Земля  не  сповільнює  рух,
Невдовзі  почнеться  нове   приголомшливе  літо,
Й  примхлива  удача  не  вислизне  більше  із  рук.

Ну,  сядеш  ти  в  шатл  і  поглянеш  у  ілюмінатор,
А  перед  очима  земне  все  життя  промайне...
Далекі  яскраві  світи...  звісно,  вражень  багато  -
Та  тільки  у  них  вистачати  не  буде...  мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 03.12.2018

ТАИСИЯ

Любимое блюдо

(успела    к    обеду)

Посоветуйте,  что  же  мне  делать?    Чтоб    белок    я    имела    в    меню?
Ресторанно    -    высокие    цены    превышают  зарплату  мою.

Я    купила    на    рынке    амура.  Он  по    весу  –  почти  2    кило.
Пусть    смеются    домашние    куры,    я    считаю,  что    мне  повезло.

Я    его    приготовить    умею:    запекаю    и    юшку    варю.
А    потом    я    приятно    «балдею»…За  обед    «ай-лав-ю»    говорю.

И    теперь    я    дружу    с    браконьером,    кстати,  он  до  сих  пор    не    женат.
Аппетит    мой    с    таким    кавалером  -    увеличился    сразу  в  100  крат.

Приглашаю    отведать    амура.  С  удовольствием    вас    накормлю.
А    любовные    стрелы  Амура  –  пусть    присутствуют    в    каждом    меню!

18.  11.  2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814303
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 03.12.2018

Тетяна Луківська

Студінь

Світло  знизали  тіні,
Мряку  розсипав  дощ.
Краплі  із  косих  ліній
Хлипають    серед    площ.
В  день  проривався  вітер,
Сівером  хухав  скрізь,
Осені  барви    витер
Поміж  краплинок  сліз.
Сад  порідів…    Безлисто
Тихо  вітався  дуб.
В  жолуді,  як  в  намисто,
Пагона  вбрався  чуб.
Все  у  довкіллі  знишкло,
Супилось  стужі    встріч.
Квітом...  з  останнім  блиском  -
Йшли  хризантеми…    в  ніч.

Студінь  -  холод.
Сівер  -  північний  холод.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816098
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 03.12.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Я запізнилась

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє,
Лиш  блискавичним  розчерком  майнула.
І  швидко  проросла,  мов  гілочка  осини,
Роки  кувала  ще  мені  зозуля.

Я  твого  берегла  тепла  німий  окраєць,
І  вечір  погляду,  очей  зізнання,
І  прагнення  сліпе,  і  недоречні  рамки,
Що  так  тримали  в  обрисах  серпанку.

Я  запізнилась  у  твоє  життя  осіннє.
Моє  ж,  здавалось,  розцвітало  квітом.
Все  ж  наздогнала  восени  під  небом  сірим,
А  листя  облітало  вже  із  віття.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815630
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018

Віталій Назарук

ЯКБИ НАМ СІРКА

Народи,  рідна  земле,  нового  Сірка,
Щоб  він  гетьманом  став  України.
Щоб  народ  об’єднала  могутня  рука,
Щоб  безхмарне  було  небо  синє.

Дух  козацький  у  душах  назад  поверни,
Відроди  знову  Січ,  додай  сили.  
Щоб  побігли  від  нас  в  чужину  вороги,
Щоб  їх  кров’ю  поля  окропили.

Підніми  із  колін  волелюбний  народ,
Одягни  вишиванки,  як  долю.
І  межу  укріпи,  від  чужинських  заброд,
Бо  для  чого  здобули  ми  волю.

Нехай  висохнуть  сльози  усіх  матерів
І  не  буде  у  нас  більше  воєн.
Щоб  не  несли  по  битому  шляху  вінків,
Щоб  за  працю  давали  Героя.

Українці  мої,  земляки  дорогі,
При  потребі    мечі  нагостріте…
Поєднайте  мостами  круті  береги
І  від  ворога  нас  захистіте.

Змийте  вражою  кров’ю  воєнні  сліди,
Відбудуйте    багату  державу.
Щоб  дізналися  всі,  навіки,  назавжди,
Українцями  звуть  нас  поправу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815503
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 28.11.2018

Любов Іванова

ЛЕТИТ СНЕЖИНОК ХОРОВОД

[b][i][u][color="#240acc"][color="#cc0a92"]Л[/color]ес  укутан  тополиным  пухом,  
[color="#cc0a92"]Е[/color]ли  вышли  на  парад  невест.  
[color="#cc0a92"]Т[/color]ак  же,  как  на  мед  в  июле  мухи  
[color="#cc0a92"]И[/color]ней  наземь    падает  с  небес.  
[color="#cc0a92"]Т[/color]анец  не  на  сцене,  а  в  пространстве  

[color="#cc0a92"]С[/color]олнце  создает  пушинкам  блеск,  
[color="#cc0a92"]Н[/color]ет  красивей  скверика  в  убранстве  
[color="#cc0a92"]Е[/color]й-же  Богу  -  это  мир  чудес!  
[color="#cc0a92"]Ж[/color]дут  декабрь  и  взрослые,  и  дети,  
[color="#cc0a92"]И[/color]м  по  нраву  вьюга  и  мороз,  
[color="#cc0a92"]Н[/color]ебо  держит  в  тщательном  секрете  
[color="#cc0a92"]О[/color]чень  занимательный  прогноз.  
[color="#cc0a92"]К[/color]ажется,  что  это  всё  из  сказки,  

[color="#cc0a92"]Х[/color]утор,  роща  в  инее  и  пруд  
[color="#cc0a92"]О[/color]казалось  -  хватит  белой  краски,  
[color="#cc0a92"]Р[/color]азукрась  -  картинки  оживут...  
[color="#cc0a92"]О[/color]х  и  фея,  матушка  природа,  
[color="#cc0a92"]В[/color]  сказке  быть  -  такая  красота!!  
[color="#cc0a92"]О[/color]т  того  морозная  погода  
[color="#cc0a92"]Д[/color]аже  в  минус  двадцать  -  не  беда![/color][/u][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815447
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018

Леонід Луговий

Найкраща земля

Високо-високо,  що  ледве  їх  видно,
Повільно  по  небу  пливуть  журавлі.
До  рідних  домівок,  з  далекого  півдня,
Летять  за  вожатим  від  краю  землі.

Під  крилами  хата,  знайомий  садочок,
Уже  побілілий  під  цвітом  вишень,
А  поряд  дівчатко  спитати  в  них  хоче;
Про  землі  далекі  дізнатись  лишень.

-  Скажіть,  дикі  птахи,  куди  ви  літали?
Вас  з  осені  в  наших  краях  не  було,
Вам  пальми  тропічні  на  вітрі  співали
І  море  вам  довго  під  крила  пливло.

Що  бачили  ви  у  квітучій  савані?
Які  пролітали  заморські  міста?
А  правда,  що  з  сіллю  вода  в  океані?..
Бо  в  нас  у  струмочку  лиш  тільки  проста.  -

Притихло  дівчатко,  напружило  сили
І  знову  до  птахів  гукає  здаля:
-  Журавлики  милі,  скажіть,  білокрилі,
А  де  найгарніша  у  світі  земля?  -

Летіли  поважно  створіння  крилаті  -
Якраз  над  садочком  вишневим  були  -
І  відповідь  мудро  промовив  маляті
Вожак  журавлиним  протяжним  "курли":

-  На  південь,  маленька,  ми  в  жовтні  летіли,
Коли  відхилялась  від  сонця  земля.
На  тепле  проміння,  за  ходом  світила,
Спрямовано  в  небі  політ  журавля.

Жили  ми  в  затоці,  за  містом  портовим,
Над  морем  солоним  закінчивши  путь,
І  чули  як  пальми  шумлять  у  дібровах,
І  бачили  як  там  савани  цвітуть.

Там  в  диких  пустелях  біжать  антилопи
І  трави  під  сніг  не  ховає  зима.
Там,  в  Африці,  тепло  і  гарно  в  Європі,
А  краще  від  твого  садочка  нема.  -

Промовили  птахи  і  вдаль  потяглися,
Рубаючи  рідне  повітря  з  плеча.
Вони  вже  дивились  на  озеро  в  лісі,
А  вслід  їм  дивилось  притихле  дівча.

Під  пальми  тропічні,  з  вишневого  цвіту,
Так  в  землі  далекі  хотіла  мала,
А  зграя  пташина,  шляхом  у  півсвіту,
Повільно  по  небу  додому  пливла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2018

Тетяна Луківська

Отак…

Іду...  і,  здається,  пройшла,
Відміряла  день  у  зеніті.
І  крихти  від  щастя  змела,
Бо  де  ж  учорашні  подіти.
Прихмарена  неба  блакить
Осінні  веде  передзвони.
І  втома  уже  не  болить,
І  вітер  звиває  канцони.
Пройшла,  і  зібравши  щодень  -
У  вигук  прожитого  віку,
Я,  попри  своїх  одкровень,-
В  спротив  викладаю  субліку.
Довкілля  ж  замовчує  крик,
Що  клято  штовхається,  зримо.
А  світ  так,  неначе  і  звик,
...і  ми  поміж  ним,  чомусь,  мимо.

Субліка  -  скарга.
Канцони  -  пісня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814229
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 18.11.2018

Любов Іванова

ВРЯТУЙ ВІД ДУМ ГІРКО ОСІННІХ

[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color]  душі  за  присмаком    полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки  біль  від  розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color]  би  спинила  часу  плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а  замість  цього  лиш  зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color]  даль  не  пройдених  доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо  далі  та  не  разом.

[color="#a1082c"]В[/color]  тім  біль,  що  НАС  ти  не  зберіг
[color="#a1082c"]І[/color]  прохолодою  образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь  серед  лютих  холодів,

[color="#a1082c"]Д[/color]есь  поміж  перших  заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно  не  знайти  слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх  болючих  перевтілень.

[color="#a1082c"]Г[/color]учніше  грому  тиша  знов
[color="#a1082c"]І[/color]  лист  з  дощем  злітає  долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата  смутком  за  любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли  все  тьмяне  мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе,  можеш  ти  спасти,

[color="#a1082c"]О[/color]дин  лиш  ти...отой  ...  тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив  між  нами  ти  мости
[color="#a1082c"]І[/color]  зникло  все,  як  сніг  торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а  серці  мряка  і....  дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже  нічого  з  цим  не  вдію?
[color="#a1082c"]І[/color]  лише  віра  у  душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває  сум  мій  за  надію.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 18.11.2018

Анатолійович

Мамина вишиванка. Сл. і муз. С. Голоскевича

Вишивала  вишиванку  мати  сину.
«Хай  хранить  цей  оберіг  мою  дитину!»
Всю  любов  до  сина,    що  у  серці  мала,
Візерунком  щедро  на  сорочку  клала.
Вишивала  вишиванку  сину  мати  –
В  ній  дорога,  що  веде  у  рідну  хату,
Цвіт  калини,  неба  синь,  палке  бажання
Внучків  любих  в  домі  чути  щебетання.

                           Вишивала,  вишивала,
                           Вишивала  мати    вишиванку.

Вишивала  мати  сину  вишиванку,
Шила  звечора,  бувало  і  до  ранку  –
На  любов,  на  щастя  й  долю  вишивала…
А  синочка  в  небуття  війна  забрала!
Вишивала  вишиванку,  вишивала…
У  сорочечку  біленьку  сина  вбрала  –
Кольори  враз  на  сорочці  почорніли…
Вишивала  мати  сину  для  могили!

                         Вишивала,  вишивала,
                         Вишивала  мати  вишиванку…

                                       П  Р  О  Г  Р  А  Ш  

Вишиванки  мами  будуть  вишивати,
Щастя  й  долю  дітям  у  небес  благати.
І  прийде,  настане,  вірю,  світла  днина  –        2  рази.
Заживе  щасливо  рідна  Україна!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814102
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018

TatyanaMir

Осінь золота (відео)

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dQ57nsW0-rI  [/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813733
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 14.11.2018

Наталя Данилюк

Листопад прощається…

Природа  вже  готується  до  сну,
Сади  скидають  золото  сусальне.
Є  щось  таке  високе  і  печальне
У  цій  порі  –  сама  і  не  збагну…

Бо  вже  душа  –  самотнє  деревце,
Розвінчане  з  медовим  сяйвом  літа.
Ще  в  айвах  сад  горить,  мов  у  софітах,
Та  вже  хмарніє  осені  лице.

Мов  сірничок,  надламується  звук,
Щоб  скалкою  застрягнути  у  грудях…
Пора  самозаглиблення  й  безлюддя,
Терпких  чаїв  і  захололих  рук…

Несправджених  ілюзій,  прийняття,
Бо  як-не-як,  тепла  було  чимало:
Шмагали  зливи,  втім,  не  бракувало
Ін’єкцій  сонця  у  твоє  життя.

Сумна  пора  сповільнення,  коли
Вже  не  женешся  за  шаленим  темпом.
А  листопад  прощається  контемпом
І  все  ніяк  тобі  не  відболить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813676
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018

Ніна-Марія

МОЛЬФАРКА ОСІНЬ

[color="#613b07"]Мольфарка  Осінь  змінює  палітру,
Вчаровує  богемність  кольорів.
Золочений  колишеться  від  вітру
Той  клен,  що  разом  з  нами  постарів.

І  ліс  багрянцем  виграє  на  сонці,
Й  дощі  перуть  цю  листяну  красу!..
Ловлю  скупий  промінчик  у  віконці,
Його  з  собою  в  зиму  понесу.

Бринить  відлуння  бабиного  літа.
Я  відчуваю  ще  його  тепло.
Моя  самотність,  спомином  зігріта,
Присіла  злегка  вітру  на  крило.

Щоб  закружляти  з  ним  у  падолисті
Й  лишити  Осені  мої  жалі  –
З  чарівних  мрій  низатиму  намисто,
Доки  Весну  повернуть  журавлі.[/color]

[img][/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813700
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018

Денисова Елена

Листопад закінчує виставу

За  лiсiв  оголених  паркани  
заховались  осенi  зiрки.  
Ранок  зимно  кутався  в  тумани  
й  поглядав  у  дзеркало  рiки.  

I  останнє  листячко  зiрвавши,  
вiтерець  на  цiлу  нiч  затих,  
щоб  зоря,  край  неба  обiйнявши,  
розцвiла  у  фарбах  золотих.  

На  водi  розгладжуючи  брижi,  
пише  руни  пiзнiй  листопад...  
Ще  не  час  зими  морозiв  хижих  
та  снiгiв  замрiєних  балад,  

та  в  зажурi  полягали  трави  -  
їм  добавив  iнiй  сивини...  
Листопад  закiнчує  виставу.  
Вже  чекають  нас  зимовi  cни.  

 

 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813197
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 09.11.2018

Галина_Литовченко

МАЙСТРИНЯ

Тітка  Ганна  з  дівоцтва  відома  в  районі  майстриня  –
заслужила  в  людей  неабиякий  авторитет.
Її  витворами  аж  по  віко  наповнена  скриня:
кожна  річ  –  то  шедевр,  ні  для  кого  в  селі  не  секрет.

Має  душу  тонку  і  на  вигляд  вдалася  нівроку.
Їй  вклоняються  друзі,  а  недруг  плете  екстремізм.  
На  полотнах  її  розцвітає  вкраїнське  бароко  –  
заявляють  знавці  –  й  неокласика,  й  сюрреалізм.

Тільки  всі  ці  слова  тітці  Ганні  не  дуже  знайомі.
Вишиває  своє,  те  що  здавна  на  серці  лежить.
Подушки,  скатерки,  рушники  в  її  світлому  домі
грають  в  барвах  ниток,  і  хвилюють,  і  радують  мить.

Кожен  вишитий  твір,  наче  пісня  звучить  солов’їна.
В’ється  хміль  полотном,  розсипаються  грона  калин…
В  сповитку  рушників  на  стіні  милі  оку  світлини  –  
кожен  має  свого:  і  онуки,  і  донька,  і  син.

Заслужили  на  честь  рушника  мати  зять  і  невістка,
бо  ж  продовжують  гідно  початий  прапращуром  рід.
І  чекає  щодня  про  гостину  дітей  своїх  звістку,
щоб  спекти  коровай  і  зустріти  родину,  як  слід.

На  світлини  дівчат  сокирки  надивилися  сині,
візерунки  з  дубів  додають  козачатам  снаги.
Має  силу  рушник,  і  відоме  те  кожній  майстрині,
що  від  чарів  його  України  міцні  береги.
20.09.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813056
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018

Денисова Елена

Гном

У  лісі  під  пеньочком  
жив-був  веселий  гном.  
На  зріст,  як  той  грибочок.  
З  ним  кожен  був  знайом.  

Пташок  будив  із  ранку:  
—  Співайте  вже!  Пора!  
А  опісля́  сніданку  
складав  у  вірш  слова.  

У  день  ходив  у  гори  –  
там  загадки  збирав.  
А  потім  у  коморі  
у  діжки  їх  складав.  

В  садку,  як  незабудки,  
висаджував  зірки.  
А  з  озера  на  вудку  
виловлював  казки.  

В  своїй  малій  оселі  
гостей-звірят  приймав,  
читав  вірші  веселі  
й  казки  розповідав.  

Розносили  звірята  
казки  в  усі  краї.  
Їх  знають  всі  малята,  
а,  може,  чули  й  ви?  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812674
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018

Юрій Цюрик

Промчали будні безтурботні…

Промчали  будні  безтурботні;
Мов  сон  пробіг  життєвий  шлях.
І  знову  сум  в  очах  самотніх,
І  -  безпорадність  на  вустах...

У  площині  людських  відносин  -
Невідворотня  пустота...
А  за  вікном  -  багряна  осінь;
І  -  в  синь  покусані  вуста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812643
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018

Любов Іванова

В ОМУТЕ ЛЮБВИ ТВОЕЙ ТОНУ

[i][b][color="#fa0de2"][color="#1dc70a"]В[/color]идимо  судилось    мне  так  свыше

[color="#1dc70a"]О[/color]щутить  в  тебе  земной  свой    рай
[color="#1dc70a"]М[/color]не  так  дорог  шум  дождя  по  крышам  
[color="#1dc70a"]У[/color]тро,  вечер,  август  или  май...
[color="#1dc70a"]Т[/color]ам,  где  ивы  нас  в  лозе  качали
[color="#1dc70a"]Е[/color]ли  навевали  сердцу  грусть.

[color="#1dc70a"]Л[/color]ишь  куда-то  вдаль  года  умчали
[color="#1dc70a"]Ю[/color]ность  шепчет    мне  "Я  не  вернусь"
[color="#1dc70a"]Б[/color]оже,  все  события  и  даты
[color="#1dc70a"]В[/color]  памяти  храню  я  до  сих  пор
[color="#1dc70a"]И[/color]  во  всем  мы  оба  виноваты

[color="#1dc70a"]Т[/color]олько  почему  лишь  мне  укор?
[color="#1dc70a"]В[/color]ремя,  к  сожалению,  не  лечит
[color="#1dc70a"]О[/color]пыт?  Он  так  дорого  берет.
[color="#1dc70a"]Е[/color]сли  я  живу,  желая  встречи.
[color="#1dc70a"]Й[/color]  в  удачу  верю  наперед...

[color="#1dc70a"]Т[/color]ам,  где  мы  гуляли  у  причала
[color="#1dc70a"]О[/color]сень  стелет    лиственный  ковер
[color="#1dc70a"]Н[/color]ежно  меня  память  искупала
[color="#1dc70a"]У[/color]гли  чувств    зажгли  в  душе  костер.[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812508
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 04.11.2018

dovgiy

НЕ ТІКАЮ

Я  не  тікаю  в  нікуди.
Навіть  коли  кажу,  що  піду.
Просто  під  прапором  біди
Непросто  йти  за  милим  слідом.
Навіщо  бачити  очам,
Що  створені  на  радість  світу,
Старечих  немощів  бедлам
Під  подих  зимового  снігу?
Навіщо  стогони  глухі
Чудовим  вушкам  треба  чути?
Хай  вже  не  чують  при  житті,
То  легше  буде  і  забути
Бо  ж  сам  піду  у  білий  світ,
Залишивши  відкриті  двері.
А  де  тепер?  Хто  дасть  отвіт,
Чи  хоч  адресу  на  папері?
Коли  ж  прийде  урочий  час
І  від  крижин  земля  відтане,
Я  повернуся  знов  до  вас
Вогнем  червоного  тюльпану.
До  ніжних  ручок  пригорнусь
Ледь-ледь  відчутним  доторканням
І  вітром  дорогій  шепну
Про  не  розгублене  кохання.
Я  переконаний:  вона
Про  все  чудово  зрозуміє,
І  оцінити  все  сповна
Жіночим  серденьком  зуміє.
Коли    ж  і  випустить  сльозу,
То  витру  клаптиком  хмаринки,
Щоб  в  долю  не  впустить  грозу
Гірких  зітхань  цієї  жінки.    
Хай  посміхається    весні,
Хай  квіти  мов  вуста  цілує
І  по  живому,  -  по  мені,
Хай  не  співає  «алілуя»!

01.11.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812157
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018

Тетяна Луківська

Осінній…

Осінній...
Осінній  день,  таки  осінній...
Холодний  подих  з-за  плеча.
І  ранки  присипає  іній,
І  вітер  грає  у  “  квача”.
Жбурляє  листя  на  долоні,
Неначе  злитки  самоти.
Стоять  берези  у  поклоні
З  вітрами  вже  давно  на  “  ти”.
А  верби    віття  похилили
Букетами  осінніх  свіч.
Дощі  фіранки  перемили
Небесних  вікон  навсібіч.
Жовтаво  фарба  розлилася
У  вишиту  канву  окрас.
І  по-осінньому    тераса
Розквітла  в  “профіль  і  анфас”.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812042
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018

OlgaSydoruk

Будь немного милосердней…

Будь  немного  милосердней
К  светлой  грусти,  человек,
Мою  душу  обжигает
Не  огонь,  а  память  рек.
На  седьмые  -  не  летаю…
Я  одна  там  пропаду…
Твои  губы,  забывая,
Своё  сердце  разорву…
Эти  письма  не  читаю,
Но  от  времени  храню…
Почему  –  уже  ли  знаю:
Так  надежду  берегу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811633
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 30.10.2018

Людмила Пономаренко

Осінній цвіт

Дощ  осінній  слізьми  сіє  сум  по  промоклій  долині,
Обриває  з  гілля  листя  жовтого  пізню  красу.
Серед  вод  зупинившись,  заблукало  стоїть  в  самотині
Вишня  в  цвіті  веснянім,  заплітаючи    русу  косу.

Задивилась  в  люстерко  на  завиті  у  зачіску  квіти  -
Як  же  їй  до  лиця    врода  цих  запізнілих  обнов.
Приголубив  серденько    вересневий,  ще  лагідний  вітер,
І,  можливо,  й  не  сон  –  ця  осіння  квітуча  любов.

Підіймає    на  крилах  спроба  злету  красивої  мрії,
Кида  виклик  часам  і  законам  земного  буття…
Білий  цвіт  на  гілках  –  то  не  дивна  святкова  подія,
То  лиш  дотик    любові,  попри    холод    -  буяння  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811915
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018

Любов Іванова

ГРУСТНО МНЕ В ЭТОТ ВЕЧЕР

[b][i][color="#0c35a6"][color="#cc0e3b"]Г[/color]оню  от  себя  я  тоску  и  печаль,
[color="#cc0e3b"]Р[/color]аскрасить  бы  время  оттенками  счастья,
[color="#cc0e3b"]У[/color]ходит  былое  и  мне  очень  жаль...
[color="#cc0e3b"]С[/color]  собой  пусть  уносит  минуты  ненастья.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]ы  мне  преподал  настоящий  урок,
[color="#cc0e3b"]Н[/color]о  сердце  не  хочет  смириться  с  потерей
[color="#cc0e3b"]О[/color]  боли  моей    ты  прочтешь  между  строк,

[color="#cc0e3b"]М[/color]еж  рек,  где  был  раньше  таинственный  берег
[color="#cc0e3b"]Н[/color]е  мне  ты  сегодня  приносишь  цветы
[color="#cc0e3b"]Е[/color]динственной  звать  будешь  дальше  другую!

[color="#cc0e3b"]В[/color]се  ж  в  сердце  моём  не  погасли  костры...

[color="#cc0e3b"]Э[/color]дем,  где  мы  вместе...  О  нем  я  тоскую.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]аинственно  сумерки    кроют  дома,
[color="#cc0e3b"]О[/color]пять  разжигаю  камин  в  одиночку.
[color="#cc0e3b"]Т[/color]еперь  госпожой  в  моем  сердце  зима...

[color="#cc0e3b"]В[/color]ойду  без  тебя  я  еще  в  одну  ночку.
[color="#cc0e3b"]Е[/color]два  темнота  подкрадется  к  окну,
[color="#cc0e3b"]Ч[/color]адрою  своей  тяжко  ляжет  на  плечи.
[color="#cc0e3b"]Е[/color]й-Богу,  сегодня  в  тоске  не  усну...
[color="#cc0e3b"]Р[/color]азлукой  мы  сердце  и  душу  не  лечим.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811943
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018

гостя

Кольори…

В  коловоротах
чорної  води
не  розпізнаєш,  звідки  я,  і  хто  я…
Візьми  мене  в  долоні  й  поклади
у  сині  трави
     нижче  рівня  моря.

На  полудневе  
ложе  вогняне.
Вдихни  підшкірно  ароматну  дозу.
Виходжу  із  покинутих  земель
повільно  й  важко,
     як  з  тенет  наркозу.

Звикаю  
розрізняти  кольори  
в  стовпах  веселки  над  полями  льону.
Лиш  промовляй  до  мене…  говори!
На  всіх  знайомих
     мовах  Вавилону

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811810
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018

Олена Жежук

Тремти, душе

Тремти,  душе,  багрянцем  полонена,
Бо  час  прийшов  на  роздуми  й  слова.
Спустилась  осінь  тихо  на  рамена,
Так  злотоцвітно…  Та  чому  ж  сльоза

Скотилася,  мов  той  багдадський  злодій?
Не  прохана,  не  прощена,  одна.
І  сивий  сум  сховавсь  в  очах  на  споді,
Мов  безталання  долі  спив  до  дна.

Тремти,  душе!  Краса  оця  не  вічна,
В  такім  тремтінні  Бог  тебе  творив,
І  Слово  дав  гаряче  і  величне,
Щоб  у  сльозі  не  згас  людський  порив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811643
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018

OlgaSydoruk

А когда умирает день…

А  когда  умирает  день,
Наступает  час  испытаний  –
Коридором  крадётся  тень
С  причиндалами  для  терзаний:
Ароматами  красных  цветов
И  звучанием  саксофона…
Чтобы  губы  дрожали  вновь
От  мелодии  Морриконе.
И  неможется  -  тихо  молчать,
Раз  душа  откликается  всхлипом…
И  неможется  -  стон  удержать…
Если  лунным  скрывается  бликом…

19  октября

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811626
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018

Надія Башинська

ЖОРЖИНИ КВІТНУТЬ У САДУ…

Жоржини  квітнуть  у  саду
і  чорнобривці  заяснілись.
Скажи  чому?  Скажи  чому?
Чому  з  тобою  ми  зустрілись?

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         Уже  примовк  осінній  сад...
         пелюстки  розсипає  в  росах.

Листок  кленовий  впав  до  ніг
там,  де  принишкла  горобина.
Знов  закружляє  білий  сніг,
тому  й  тривожиться  калина.

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         Уже  примовк  осінній  сад...
         пелюстки  розсипає  в  росах.

Жоржини  квітнуть  у  саду
і  чорнобривці  заяснілись.
Бо,  видно,  знають  всі  вони,
чому  з  тобою  ми  зустрілись...

         Вже  журавлі  у  теплий  край
         на  крилах  літечко  відносять.
         А  у  душі  моїй  розмай...  
         хоч  ходить  поряд  щедра  осінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811622
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018

Наташа Марос

НЕМА…

Перша  ніч  після  втрати,  яка  ж  ти  нестерпно-пекельна...
І  чому  так  тривожить  минуле,  зриває  пласти,
Перетворює  в  сіре  оте,  що  любила,  пастельне,
Де  була  не  сама,  ще  живі  всі  і  ще  жива  ти...

І  лишень  дика  пам'ять  все  рвала  і  все  ворушила,
Плач  і  розпач  тулила  в  гарячий  до  болю  печворк,
Все  складала,  складала,  але  і  до  ранку  не  зшила
У  єдиний  малюнок,  малюнок  єдиний...  на  двох...

Щось  і  ранок  сьогодні...  це  ж  треба...  і  той  забарився,
Хоч  боялася  вперше  побачити  сонце...  сама...
І  за  ніч  прохолодну...  мені  геть  ніхто  не  приснився,
Було  темно  і  страшно,  немає...  немає...  нема...

                           -                          -                        -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018

Ніна-Марія

ВИШИВАНКА В ПАРИЖІ

Іду  я  гордо  по  Парижу,
У  вишиваночці  своїй.
Тут  Лувр  і  вежа  -  дивовижні!
Немов  із  казки  давніх  мрій.

Старий  Нотр-Дам  в  погожу  днину
Завмер  у  величі  своїй.
Тут  помолюсь  за  Україну.
Вона  болить  душі  моїй.

Монмартр...  Люблю  ним  поблукати,
Де  зібраний  митців  бомонд.
Художники  тут,  музиканти,
І  для  душі  відкритий  фронт.

Ось  погляди  ловлю  привітні,
Що  стрілами  летять  в  мій  бік.
Мадам,  ви  з  України,  звідти?..
Почула  я  неподалік.

І  враз  стає  все  зрозумілим...
Сльозинка  в  мене  на  очах.
Візитну  картку  України
Несу  я  на  своїх  плечах.

Та  де  б  по  світу  не  ходила,
А  лиш  ступаю  за  поріг,
Якась  додому  кличе  сила,
Де  вишиванка  -  оберіг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811634
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018

Веселенька Дачниця

Стоїть верба над водою

Стоїть  верба  над  водою
Одна  в  самотині,
Ой  немає  щастя-долі
В  рідній  Україні.

Стоїть  верба  над  водою
Мочить  коси  сиві…  
Коли  ж  люди  в  Україні
Вже  будуть  щасливі?

Стоїть  верба  над  водою
Праворуч  світає…
Мама  синочка  на  війну
В  горі  проводжає...

Стоїть  верба  над  водою
Наліво  погляне,
Нема  спокою  і  правди
Скрізь  життя  погане.

Стоїть  верба  над  водою
Плачуть  сиві  коси…
Оділлються  ворогам  ще
Тай  пекучі  сльози...

Стоїть  верба  над  водою
В  воді  сходить  сонце...
Щедра  доля  заглядає
У  наше  віконце...

Розіб’єм  ворогів  клятих,
Геть  сміття  із  хати!
Розквітну  я  над  водою
Вік  би  так  стояти…
                                                         23.10  2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811377
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 26.10.2018

Надія Башинська

СЕРДИЛАСЬ МАВПА…

         Сердилась  Мавпа...    Бо  ж  ніби  Сарна  десь  чула,  
що  Мавпа  негарна.  
         І  як  таке  могли  сказати?  Та  ж  Мавпу  краще  не  чіпати.
Тепер  все  треба  вислухати!  Бери  та  хоч  тікай  іїз  хати.
Про  всіх  та  мавпа  розказала...
-  Давно  ночує  хтось  в  Удава.  А  той  Удав  усе  скриває,
й  сам  часто  дома  не  буває.
         Сердилась  Мавпа  й  говорила:
А  які  зуби  в  Крокодила!  Перегризе  усе,  що  може.  Ніколи  
він  не  допоможе.  Тільки  й  дивись,  бо  щось  потягне.Таке
вдалося  воно  жадне.
         Сердилась  Мавпа...  не  боялась,  над  Бегемотами
 сміялась:
-  Оті  великі,  як  напились  -  то  в  ресторані  всі  побились.
Скажу  я  вам,  не  стільки  з'їли...  зате  усе  там  перебили.
Як  протрезвіли,  мов  воскресли...  по  мішку  грошей  всі  
принесли.  Все  вони  п'ють,  усе  гуляють,  хоч  ні  гроша
 не  заробляють!
То  де  ж  взяли?  Їх  запитайте.  А  мене  краще  не  чіпайте!
         У  мене  очі,  мов  ті  зорі.  Я  не  обманюю  ніколи.  Все,  що
сказала,  то  є  правда,  хоч  є  для  когось  і  негарна.
У  мене  хвіст  іще  є  довгий,  і  маю  я  характер  добрий.  
Про  всіх  давно  усе  я  взнала,  то  тільки  краплю  вам  сказала.
Про  мене  так...  Великий  гріх.  Як  розкажу  я  про  вас  всіх!..
         Такі  й  між  нами  проживають.  Вони  завжди  про  всіх  
все  знають.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811201
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 25.10.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Мій сад любові

Мій  сад  любові  в  золотій  імлі,
А  ще  в  нім  і  смарагдове,  й  багряне.
Вражає  різнобарв*ям  стільки  літ,
Гілля  думок  душевно  досі  манить.

Осінній  день  несе  щедрот  плоди.
І  стиглих  яблук  асорті  із  раю,
І  шепіт  пахощів  айви:  прийди...
Вони  втамують  біль,  загоять  рани...

Мій  сад  осінній  в  золотій  імлі,
Його  плекали  руки  мами  й  тата.
І  найдорожчої  нема  землі,
Де  сад  любові,  й  серцю  рідна  хата.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 24.10.2018

Анатолійович

Гори, палай… На сл. Ніни-Марії (Ніни Діденко)

ГОРИ,  ПАЛАЙ.
Напій  жагучого  кохання
спиватиму  з  твоїх  долонь.
І  спалахну,  мов  зірка  рання,
як  ніжно  ти  торкнешся  скронь.
І  спалахну,  мов  зірка  рання,
як  ніжно  ти  торкнешся  скронь,
як  ніжно  ти  торкнешся  скронь.
Крилато  серце  затріпоче
і  світ  зупиниться  на  мить.
О,  як  воно  любити  хоче!
О,  як  душа  моя  бринить!
О,  як  душа  моя  бринить!
                   Програш.
Не  згасну,  любий,  не  зотлію,
в  шаленім  ритмі  не  стомлюсь.
Як  від  кохання  захмелію
і  Долі,  й  Богу  поклонюсь!
Як  від  кохання  захмелію
і  Долі,  й  Богу  поклонюсь,
і  Долі  й  Богу  поклонюсь!
Аж  до  небес  кохання  пісня,
полинем  в  юності  Едем!
Гори-палай,  любове  пізня,
у  ритмі  люблячих  сердець!
У  ритмі  люблячих  сердець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793665
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 24.10.2018

Теоретик

Основи поетики. Епіфора.

Епіфора  (грецьк.  epiphora  —  перенесення,  повторення)  —  стилістична  фігура,  протилежна  анафорі,  повторення  однакових  слів,  звукосполучень,  словосполучень  наприкінці  віршових  рядків,  строф  у  великих  поетичних  творах  (в  романі  у  віршах),  фраз  —  у  прозі  чи  драмі.  Вживається  задля  увиразнення  художнього  мовлення.  Особливого  смислового  значення  Е.  набуває  у  поєднанні  з  анафорою:

—  У  тебе  задовгі  руки,  —  сказав  Прокруст,
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгі  ноги,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгі  вуха,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  задовгий  язик,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий.
—  У  тебе  завелика  голова,  —  сказав  Прокруст,  —
Відрубаємо  —  і  ти  будеш  щасливий…

(Надія  Кир’ян).

«...Вернітеся!»  —  «Не  вернуться!  —
Заграло,  сказало
Синє  море.  —  Не  вернуться,
Навіки  пропали!»  (Тарас  Шевченко,  "До  Основ'яненка")

Стилістичний  прийом  повтору  одних  і  тих  самих  звуків  у  кінці  суміжних  слів  у  поетичних  рядках  (рима)  є  за  своєю  суттю  граматичною  епіфорою:

За  роком  рік,  за  століттям  століття…
Що  ж  обурюється  чоловік,
Цей  злак  земної!…
(Ф.  В.  Тютчев)

Наведемо  також  яскравий  приклад  використання  лексичної  епіфори  –  повторення  в  кінці  рядка  одного  й  того  ж  слова:

Сили  дано  мені  долею,
Удача  дана  мені  долею,
І  невдача  —  долею;
Все  в  світі  звершується  долею.

(М.  Гаспаров)

Наведемо  вірші  Сергія  Островова  як  приклад  риторичної  епіфори.
Перше  слово  дитина  сказала:

–  Мама!
Виріс.  Солдатом  прийшов  на  вокзал.
–  Мама!
Ось  в  атаці  на  димну  землю  впав.
–  Мама!
Встав.  І  пішов.  І  губами  до  життя  припав.
–Мама!

Епіфора  –  не  бідніша,  а  більш  делікатна,  ніж  анафора.    Вона  вимагає  навколо  себе  особливої  уваги,  адже  породила  ряд  класично  впорядкованих  твердих  форм:  тріолетів,  секстин,  ронделів…

Суцільна  епіфора  має  місце  в  народному  епосі,  а  також  у  віршиках  для  засвоєння  малюками  нових  слів.  Зловживати  такими  стилістичними  фігурами  небажано.  Їх  треба  використовувати    як  прикрасу  для  корони  вірша.

У  поетичному  творі  Е.  часто  зливаються  з  римою,  зокрема  в  ліриці  народів  Сходу  (газель).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811171
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018

Master-capt

Не дай мені, Боже…

Не  дай  мені,  Боже…

Кривої  дороги
З  тяжкою  сумою…
Скалічені  ноги
Побитих  війною!

Не  дай  мені,  Боже,
Гординю  носити:
Не  бачити  схожих,
Людей  не  любити;
Позичити…  лихо,
Пізнати…  провину,
На  цвинтарі  тихо
Ховати    дитину.

Не  дай  мені,  Боже,
Невірну  дружину,
Бо  ревність,  ворожа    –  
Зживе  в  домовину;
Щоб  людям…    позаздрив!
Щоб  руки…  украли,
Злодійства  ховали,
Ще  гірш…    убивали.

Не  дай  мені,  Боже,
Коханку  від  друга,
Бо  серцю  не  скажеш,
Щой  мила    -    подруга!
Щоб  серце  не  знало  –  
Кохати    повію…
Бо  знищу,    вразливо,
І  Віру,  й  Надію!

Не  дай  мені,  Боже,
Продать  Батьківщину,  
Щоб  військо  вороже
Топтало  країну.
Нехай    Україні,
Прошу  тебе  мило,
Мов  гарній  дівчині:
Довіку    щастило.

Я  жив…як  хотілось,
І  бачив  –    півсвіту,
Роками  вертілось  
Безхмарнеє  літо.
Не  дай  мені,  Боже,
Невірному  сину,
На  смертному  ложе  -  
Печальну  годину!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 24.10.2018

Калинонька

Нас лишає осінь…

                           Нас  уже  поволі  покидає  осінь...
                           Верба  над    рікою    розпустила  коси.
                           Листячко  вербички  пливе  за  водою,
                           Все    навкруг  покрилось  тихою  журбою.

                           Ліс  підняв  до  неба  свої  голі  віти,
                           Вже  не  буде  листом  ніжно      шарудіти.
                           І  вести    із  вітром  сердечну  розмову,
                           Про  красуню-осінь  в  тишу  вечорову.

                         Пелена  туманів  все  навкруг  покрила,
                           Вся  краса  померкла  -  дивитись  не  сила,
                           Вже  пора  на  зиму  стрімко  повертає,
                           Нас  лишає  осінь...    Холод  наступає...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811165
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018

Серафима Пант

Плач роси

Сил  забракло,  щоб  словом  означити
Почуття  й  попросити  пробачення
За  весняний,  та  холодом  страчений,
У  бруньках  запеленаний  щем.
Сніг  з  дощем
Догризає  суцвіття  обпалене.
Ніжні  зав’язі,  замкнені  в  камені,
На  поталу  вітрам  злим  зоставлені,
Градом  падають,  боляче  б’ють.
Не  забудь
Як  тепла  пробивалися  пагони,
Як  до  сонця  тягнулися  справами,
Бадьорили  цілунки  міжкавові
І  тремтіла  душевна  струна  –
Де  весна,
Що  єднала  джерела  із  дельтою  –
Захолодними  стали  і  впертими,
Рух  спинили  морозами,  стерти  ми
Спромоглися  палкі  почуття  –
Це  життя
Нас  виковує  гаряче-гострими  –
Ну,  а  нам  би  впиватися  росами,
Й  квітувати  обіймами  млосними...

Зцілить  рос  забрунькованих  плач  –
Пробач.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811118
дата надходження 24.10.2018
дата закладки 24.10.2018

Лилея

Твоё сердце знает всё!

Раскрывай  свою  Душу!
Раскрывай  своё  сердце!
Неси  Свет!
Мягкость,  нежность  любви
Рецепт  от  всех  бед...
Внутренняя  Сила!
Новый  Мир!
Где  всё  есть  мягкость  и  нежность...
Погружайся  в  свой  внутренний  мир!
Мягче  и  мягче  Любовь  течёт...
Высокой  вибрации  Полёт!
То,  что  твоё  -  не  может  от  тебя  уйти...
Сердце  всё  знает...
Когда  Есть  Любовь  -
Ты  -  на  правильном  Пути!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811009
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 24.10.2018

Lumen74

Кохаю…

Шукаю,
тебе  я  шукаю,
і  поглядом  й  серцем  цілую...
Згасаю,
без  тебе  згасаю,
душею  свідомість  руйную...

Торкаюсь,
думками  торкаюсь,
в  обіймах  тернової  долі...
Зникаю,
від  тебе  зникаю,
і  знову    в  полоні  я  болю...

Вмираю,
без  тебе  вмираю,
неначе  отруту  налили...
Тікаю,
від  себе  тікаю,
і  хочу  себе  я  відмити...

Кохаю...
Шалено  кохаю
і  світ  завмирає  навколо...
Я  знаю
даремно  чекаю,
я  хочу  закреслити  коло...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810943
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 24.10.2018

Lana P.

ОСІННЯ ПАННО…

Осіння  панно,  завуалена  туманом,
З  опущеними  віями  донизу,
Шукаєш  насолоду  серед  хмизу
Під  вихрувато-листопадним  балаганом.

Ти  підкрадалася  тихенько,  непомітно,
Заворожила  небокрай  красою,
Скропила  прохолодною  росою
Ранкове  листя,  і  воно  в  дивах  розквітло.

Розкішна  панно,  кароока  господине, 
Тобі  пасують  губи,  як  жоржини,
Рум’яні  щічки  з  кетягів  калини.
На  літо  бабине  чекай  —  у  гості  лине! 
     13/10/18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810944
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018

Ганна Верес

Війна і мати (Слова для пісні) .

Війна  і  мати  –  вічні  антиподи:
Одна  з  них  забира  людські  життя,
Й  лиш  матерям  завдячують  народи,
Йдучи  шляхами  боротьби  й  звитяг.
Нема  у  світі  ще  такої  сили,
Щоб  роз’єднала  неньку  і  дитя,
Щоби  в  душі  тепло  те  загасила,
Дароване  їй  Богом  і  життям.
Приспів:
То  не  туман  упав  матусі  в  коси,
І  у  очах  не  роси  зацвіли,
Душа  її  в  молитві  миру  просить,
Не  гинули  щоб  у  війні  сини.

У  маминому  серці  свіжа  рана:
Синок  її  поліг  у  боротьбі,
У  чорний  біль  прибралися  й  заграви,
Невипитий,  невиміряний  біль.
Чи  є  та  сила,  біль  щоби  скосила
У  маминій  розіп’ятій    душі,
Утратила  вона  надію-сина,
А  душі  ж  їхні  рідні  –  не  чужі!
Приспів.
21.10.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810878
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018

Фея Світла

Ота, в чиїх руках весь білий світ

[youtube]https://youtu.be/C3cEbsb9a9c[/youtube]
Дід  довго  розглядав  обличчя  внука:
волосся  завиток,  кирпатий  ніс;
в  шорстких  долонях  грів маленькі  руки,
шептав  молитву,  щоб  здоровим  ріс...

Тепер  він,  дід,  тримати  має  міцно
в  своїх  руках  оце  мале  дитя,  
бо  хто  ж  іще?  Покинув  син  навічно
дитину,  рідних  і земне  буття.

Ні,  не  війна,  якась  страшна  особа
забрала  сина  -  молоде  життя.
Була  невиліковною  хвороба,
жорстока,  ненаситна,  наче  тля.

Молилося  за  сина  море люду,
просили  ліку  в  Боженьки  батьки...
Була  та  допомога   звідусюди,
не  чули  лиш  на  небі...  І  зірки

до  себе  ще  одну  зорю  забрали,
і  світить  зіронька  там  довший  час...
Невтішні  й  досі  батько,  син  та  мати,
осяяв  небо  їм  й  завчасно  згас.

Чи  не  війна  із  людством  тут триває
проз  всі  віки  і  безліч  довгих  літ?
Життя  людське  без  бою  забирає  
ота,  в  чиїх  руках  весь білий світ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807347
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.10.2018

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 93

[b][color="#ba0404"]У  свекрови,  что  ни  вечер,...  
Стол  накрыт,  мерцают  свечи.  
Бабке  скоро  девяносто  
Вспоминает  юность  просто...  

Прогулялась  с  веслом  Мила  
Мужиков  всех  уложила...  
Пусть  носами  вниз  лежат,
Коли  сватать  не  хотят!!  

На  любовницу  нет  денег?  
А  скакать  стриптиз  на  сцене...  
За  ту  сцену  каждый  платит,  
Что  на  пять  любовниц  хватит...

Ты  увидишь,  как  проснешься..
Настоящее  кино,
И  наверно  встрепенешься
Ведь  о  нас  с  тобой  оно.

Что  за  поза  "  бутербродом"?
Не  поймете  все  одно!!
Ванька  -  задом,  я  -  перёдом...
И  при  том  -  смотреть  в  окно!

Я  лежу  в  той  кукурузе,
Во  все  стороны  смотрюсь
Вижу,  кум  ползет  на  пузе,
Мигом  спящей  притворюсь.

Подарила  милка  бритву
Я  порезал  ею  нос.
Как  теперь  идти  на  битву
За  любовь,  с  букетом  роз?!

Между  нами  нет  секретов
Врать  тебе  я  не  могу..
Только    разве  что  про  "это"
Я  конечно  ни  гу-гу.

Расскажу  вам  приключенье.
По  секрету,  не  в  эфир.
/Секс  вкуснее,    чем  печенье,
Пастила,  нуга,  зефир!

У  соседа  три  близняшки,
Семенной  бычок  мужик.
Сын  –  чуваш,  дочки  -  казашки
А  отец  то  сам  –  таджик…

Адриано  Челентано
Он  давно  по  нраву  мне.
В  моей  спальне,кухне,ванной
Его  фото  на  стене.[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810720
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Наталя Данилюк

Осінні тумани

Сповзли  тумани  із  гірських  вершин  –
Важкі,  як  рядна,  витягнуті  з  річки.
І  клен,  мов  ґніт  запаленої  свічки,
Розплився  воском  посеред  модрин.

Смереки  наїжачили  гілки,
Сполохані  різким  похолоданням…
Немов  лисиця  перед  полюванням,
Хитрунка-осінь  звідує  стежки.

З-під  купи  листя  зиркають  гриби,
Вилискують  вологими  шапками.
Ще  ліс  осінній  тішиться  дарами:
Якби  ж  то  не  розтратити,  якби…

Не  перейти  тумани  ці  убрід,
Не  розгубити  золото  сусальне…
І  гарбузів  лампадки  поминальні
Палахкотять  в  долині  вздовж  полів.

На  вовні  моху  –  жолудів  бурштин
І  трюфелі  каштанів  шоколадних.
Тримаюсь,  мов  за  нитку  Аріадни,
За  плай,  що  в’ється,  ніби  серпантин.

Щоб  не  пірнути  соняхом  рудим
В  розхлюпану  жентицю*  сих  туманів…
Допоки  літо  гусне  у  гортані  –
Цукрується,  як  золоті    меди.


[i]*Жентиця  –  сиворотка  з  молока.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810717
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Катерина Собова

Сiмейний альбом

Дівчинка    Натуся    з    татом
Відпочинок    влаштували
І    в    сімейному    альбомі
Всі    світлини    розглядали.

Тато    з    мамою    -    туристи
(Гарно    знято    на    світлині),
Ось    із    ними    -    альпіністи
На    засніженій    вершині.

Мама    там    струнка,    тоненька,
Підкоряла    скелі    просто,
Зараз    в    гори    не    полізе  –
Важить    вже    за    дев’яносто.

Дуже    пильно    і    уважно
Роздивлялась    фото    Ната
І    в    розпліднику    приматів
Дівчинка    впізнала    тата.

Милувалась,    дивувалась,
І    до    тата    обізвалась:
-Тебе    мавпи    оточили,
А    матуся    десь    сховалась?

-Ось    же    мама,-    тато    каже,-
Ззаду    неї    став    горила,
Він    сердитий,    бо    матуся
Всю    красу    його    закрила.

Відібрала    в    нього    кашу…
-Дуже    дивно,-    каже    Ната,-
Серед    мавп    матусю    нашу
Навіть    важко    розпізнати!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810725
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Володимир Верста

Silence!

Люблю!..  Люблю!..  Яке  дзеркальне  слово...
Фатальне...  Унікальне...  Ні!  Мовчу.
Замовкну  назавжди...  І  не  промовлю
Його  ніколи!..  Голосно  кричу

Тобі  це  слово  постаттю  німою!..
Дзеркал  кривих  уже  і  не  злічу
І  образів,  образ...  І  знов  розмови,
Подібні  на  згасаючу  свічу,

Що  догоряє  в  мареві  субстанцій,
Ілюзій,  лабіринтів  самоти,
Нікому  непотрібних  ілюстрацій,
Написаних  на  стінах  без  мети...

І  що  тут  залишилося  в  нас  зараз?..
Одне  це  слово  неосяжне  –  silence!

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  05.06.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794523
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 20.10.2018

СЕЛЮК

ЗЕМНИЙ РАЙ

Світило  сонце,  дощ  затих,
Сушив  змокріле  листя  вітер.  
І  купку  хмарок  золотих
Цілунком  теплий  промінь  витер.

А  захід  фарби  розливав,
Купались  в  променях  баюри.
Птахів  табунчик  раював,
Звучали  їхні  увертюри.

Сюрчали  тихо  цвіркуни,
Легенький  бриз  пішов  по  ставу.
І  нові  зорі-чаклуни,
Збирались  на  ніч  у  кошару.

І  це  був  рай,  збиралась  ніч,
З-за  хмари  виглянув  «Рогатий».
Подав  сигнал  у  гаю  сич,
Щоб  рай  вкладався  наніч  спати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810664
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Сім ночей кохання

Я  сім  ночей  проведених  з  тобою
Мабуть  запам"ятаю  назавжди,
В  долоні  зорі  падали  юрбою,
Тоді  щасливі  були  я  і  ти.

І  забували  ми  про  все  на  світі,
Лиш  іскри  радості  палали  у  очах.
Вже  не  одне  з  тих  пір  минуло  літо,
Але  вогонь  кохання  не  зачах,

Горить  він  спомином  яскравим  ще  і  досі,
Від  того  тішиться  таки  моя  душа.
Хоча  туман  вже  посріблив  волосся,
У  серце  осінь  хай  не  поспіша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810674
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018

Іванюк Ірина

Не епітафії складайте нам!

Не  епітафії  складайте  нам!
Нам  гріють  душу  сонячні  кларнети...
Бо  сонце  сходить  поруч,  у  віках...
Не  епітафії  штампуйте  у  газеті!...
А...  Гімн  Життю!

Живий  Господь  -  не  мертвих!

Як  зорям  -  небо,  серце  -  вівтарям!...
Нові  адреси  пишемо  коханим...
Стіна  плачу  хоч  завжди  перед  нами...
Любов  сплітає  паростки  живі
нам  просто  неба,  понад  головами!

Не  епітафії  складайте  нам...

19.10.2018р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810641
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018

Людмила Васильєва (Лєгостаєва)

Говори українською мовою!

Говори  українською  мовою!
Не  кажи,  що  до  іншої  звик,
Нам  віками  чужинське  підсовують,
Врешті  решт    приліпили  «  язик».

Українцю,  не  спи,  не  обманюйся,
То  не  друзі,  а  справжні  круки,
Що  кричать:  «Да  какая  там  разніца?
Ми  двє  вєткі  єдіной  рєкі!»

А  раз  так,  той  державу  ми  втратимо,
Що  в  історії  нашій  було!
Є  різниця:  сидіти  за  гратами
Чи  своє  будувати  житло?

Є  різниця:  пограть  в  толерантність  і  
Залишитись  «хохлами»  навік?
А  чи  зняти  тавро  другорядності,
Відсахнувшись  від  зайд  і  базік?

Говори  українською  мовою!
Не  соромся  своїх  помилок,
Слухай  вірші,  пісні!  Над  вимовою
Допрацюєш!  Зроби  лише  крок!

Ти  відчуєш,  як  «  інша»  пручається,
Треба  бій  цей  прийняти  й  пройти,
Не  зважай  на  «какая  там  разніца»!
Так  вертаються  в  рідні  світи!

Знай  хоч  тисячу  мов,  та  основою
Буде  та,  що  єднає  народ!
Говори  українською  мовою!
Говори,  якщо  ти  патріот!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810544
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018

СЕЛЮК

БУДЬ СОБОЮ

Послухай,  що  говорить  серце,
Не  слухай  різних  теревень.
Слово  чуже  буває  мертве,
Від  нього  ніч  приходить  вдень.

Запам’ятай!  Ти  неповторний.
В  тобі  лежить  батьківський  код.
Мінорний  будеш,  чи  мажорний,
Хук  нанесеш,  чи  аперкот…

Довіку  знай,  таким  родився.
І  бережи  тепло  в  душі.
Ти  син  Землі,  ти  тут  хрестився,
Тут  вся  рідня,  а  не  чужі.

То  ж  будь  завжди  самим  собою,
Знай  шлях  у  тебе  також  свій.
Все  визначається  судьбою,
А  ти  лише  її  водій…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810570
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018

Михайло Гончар

А ТАК ЛИ Я БЕЖАЛ?

Не  спрашивая  ,  выгнали  на  старт  --
Беги,  мол,  Федя,  дав  пинка  под  зад...
И  вот  бегу  в  редеющей  толпе,  
Боясь  упасть  на  финишной  черте.  

Итоги  подбиваю  на  бегу  --
А  так  ли  я  бежал
 и  что  ещё  могу?  
О,  сколько  же  бежало  до  меня!  ..
Даст  Бог  ,  
не  опустеет  
жизни  сей  лыжня...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807327
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 19.10.2018

Надія Башинська

ОДИН ТИ В СВІТІ Є… ОДИН!

Один  ти  в  світі  є...  Один!
Як  лист  на  дереві  зелений.
Один  ти  в  світі  є...  Один.
Як  ясне  сонце  в  синім  небі.

Щоб  хтось  за  тебе  щось  зробив?
На  це  не  варто  нам  чекати.
Тебе  спитають,  як  прожив?
Тобі  ж  за  все  відповідати.

Тебе  спитають,  про  що  дбав?
Якими  ходиш  ти  стежками?
Чи  допоміг?  Чи  зрозумів?
Чи  поросло  все  споришами?

Один  ти  в  світі  є...  Один!
Та  знай,  що  ти  є  несамотній.
Із  кошиком  йдеш  по  житті.
Ото  ж,  поглянь,  чи  не  порожній?

Нехай  він  повниться  добром
І  радістю,  і  теплотою.
Один  ти  в  світі  лиш  такий...
А  ми  усі  -  разом  з  тобою!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810517
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018

Лилея

Написание стихов - это как медитация…

Написание  стихов  -  это  как  медитация...
Недосказанное  прочитание  между  строк...
В  словах  -  концентрация  -
Внутренняя  Любовь...
Из  вне  информация...
Надо  уметь  её  читать...
Мы  не  можем  запретить  мыслям
Нас  посещать...
Всё  приходит  автоматически,
То,  что  заложено  внутри
Важно...
Услышать  звуки,
Те,  что  переходят  в  стихи...
Стихи  -  это  медитация...
Внутренний  Полёт  Души!
Мысленная  концентрация,
Переходящая  в  стихи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810498
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018

Валентина Мала

ЛЮБЛЮ СЕЛО, ТАМ ВСЕ НЕ ТАК

[color="#8000ff"][i][b]
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше,  зорі  низько...
Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  он  біжить  мале  дівчисько…

Собаки  гавкають,  чудні,
І  кури  бігають  в  городі,
І  дні  біжать  там  не  нудні,
Бо  розчиняєшся  в  природі…

Бабусю  бачу  й  дідуся  ,
І  яблуневий  сад  квітучий,
Ось  гусочка  манірна  вся,
А  он  трояндочки  пахучі…

Вдихаю  кисень  в  повен  рот
І  насолоджуюсь,  радію!
Навколо  хати  –  рій  щедрот!
Дивлюсь  на  все  і  серце  мліє…

Стоїть  хатина  й  досі  там,
Родина  брата  проживає,
Осанна  всім  отим  літам!
Які  коріння  наше  знають.

Я  приїжджаю  знов  сюди,
Везу  з  собою  і  онуку,
До  хати,  саду,  до  води,
Щоби  почути  рідні  звуки…

Ось  круча,  річечка,  рівчак,
А  ось  біжить  мале  дівчисько,
Люблю  село,  там  все  не  так!
І  небо  інше  й  зорі  низько!!!

     16.07.2018р.
/  на  фото  авторка  в  селі  Олександрівка  ,2014р.  /
[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 18.10.2018

геометрія

САЛА ЗАВЖДИ МАЛО… ( проза)

                                     У  житті    чудового  немало,
                                     І  існує  не  один  закон…
                                     Якщо  в  українців  є  ще  сало,
                                     То  не  зможе  буть  голодомор…                                                                                                                                                                                        Доброго  дня,  моя    “поетична”  сім’я.    Ось  уже  і  минула  середина  осені,  як  на  мене  найпрекраснішої,  найчарівнішої  пори  року.  Люблю  її  ще  з  дитинства.  Хоча  й  важким  воно  було,  але  ж  і  цікавим.  А  ще  ми  з  братом  завжди  чекали  осені,  тому  що  знали,  що  в  цю  пору  мама  з  дідусем  Яковом  заріжуть  кабанчика,  або  свинку,  і  буде  у  нас  не  лише  м’ясо,  а  й  сало,  і  ковбаски,    с    м  а  к  о  т  а…                                                                                          
           Цікаво,  що  батьківщиною  сала  вважають  Італію.  Там  ще  3000  років  тому  почали  використовувати  свинячий  жир,  як  калорійну  їжу  для  рабів,  що  працювали  на  мармурових  каменоломнях.  Отож,  й  стало  сало  продуктом  для  бідних  людей,  а  м’ясо  діставалось  багачам.  Тоді  ж  бідняки  і  навчилися  сало  і  засолювати,  і  коптити,  запікати,  варити,  жарити  в"ялити  і  зберігати  на  довгий  час.
       Нині  майже  кожен  народ  стверджує,  що  якраз  їх  сало  найкраще  в  світі…  У  середньовіччі  сало  не  лише  їли,  а  й  робили  з  нього  свічки,  і,  хоч  вони  коптили,  але  світло  все  ж  давали…
     Були  випадки,  коли  матері  замість  соски  своїм  малюкам  давали  зав’язане  в  марлію  перетерте,  або  й  пожоване  сало,  щоб  дитя  не  плакало,  а  самі  поспішали  виконувати  свою  домашню  роботу  –  порати  господарствсто,  сапати  огород  ,  чи  й  виконувати  якусь  іншу  роботу..  Дитина    насмоктавшись  засинала.  І  цей  не  дивно,  бо  від  сала  користь  велика:  у  салі  є  арахідонова  кислота,  яка  сприяє  гарному  обміну  речовин;  крім  того  сало  жовтогінний  засіб,  а  ще  його  застосовують  в  токсихології,  як  засіб  очищення  організму  від  токсинів  і  радіації,  і  в  онкологічних  захворюваннях;  а  ще  наружно  при  артрозах,  артритах,  в  реалібітації  після  операцій  і  травм,  при  маститах,  опіках…  А  ще  сало  корисне  спортсменам,  курцям,  вагітним  та  кормлячим  матерям.  Крім  того  помірне  застосування  сала  притупляє  апетит  і  не  дає  можливості  переїдать…
   Хочу  повідати  читачам  ще  з  десяток  цікавих  фактів    про  сало:
1.Сало  в  перекладі  із  старословянського      “sadlo”,  що  означає  "насаджений  на  
       м’ясо".  З  часом  звук  "Д"випав  і  залишилось  слово  сало.
2.  Сало  –  це  жир,  в  складі  якого  є  вітаміни  Д,  А,  L  і  ненасичені  кислоти.
3.  Калорійність  сала    900  –  720  ккал  на  масу  в  100  грам,  вуглеводів  -  0.
4.  Мусульмани  та  євреї  не  їдять  сало  із-за  релігійних  переконань.
5.  Найкорисніше  сало  –  2,5  см.  Під  шкірою.
6.  На  Чукотці  їдять  тюленеве  сало,  по  структурі  і  за  смаком  схоже  на  свине.
7.  В  СРСР  члени  ЦК  партії  їли  щоденно  50  грам  сала.
8.  В  роки  громадянської  війни  сибіряки  рятувались  від  набігів  “червоних”  і  “білих”,  
       змазуючи    салом  ворота,  запах  сала  лякав  коней.
9.  Раніше  перед  спуском  судна  на  воду,  його  низ  змазували  салом.  Теж  саме  робили  
       і  з  саньми,  щоб  вони  легше  ковзали.
10.Колись  сало  і  ковбасу  застосовували  в  якості  закладок  в  книгах.
11.Уже  винайшли  і  штучне  сало.  Це  зробила  команда  доцента  кафедри  технології  
       харчування  Сумського  аграрного  університету  Бітюка  Дмитра.  Це  сало  
       виготовляється  з  рослинної  олії  і  желатину.
     До  речі  сказать  і  те,  що  дана  група  створила  і  штучні    чіпси,  а  ще  екологічний  
     посуд,  в  якому  можна  випікати  і  зварювати  різні  напої.
     Наше  українське  сало  найсмачніше.  Про  нього  існує  багато  цікавих  влучних  
     висловів,  анекдотів,віршів  і  пісень.  Згадайте  хоча  про  один  куплет  відомої  
     української  жартівливої  пісні:  
   “Як  було  у  нас  в  коморі  сало,
     Ти  пив  і  я  пила,
     Ти  казав,  а  я  носила
     Сало,  доки  того  сала  не  стало…"
   Або  інше:  “Ой  сало,  українське  сало,українцям  його  завжди  мало”.
   Або  ж  і  анекдоти:
   1.  Москалі  сало  не  їдять
     Летить  вуйко  в  літаку  і  їсть  сало.  Поруч  із  ним  сидить  москаль.  Запитує:  “А  што  
   ето  ви  едите?”      “Це  сало,  але  ви  його    їсти  не  будете!”    “Пачему?”    “Бо  я  не  дам!”
2.Квасили  капусту
   Хотіли  з  каліжанкою  капусту  квасити…Вже  третю  годину  квасимо,  салом  
 закушуємо…Капусту  ще  й  не  чіпали…
 3.  Вечеря  казка
     Українське  сало  з  часничком  +  стаканчик  самогону  +  цибулина  +  окраєць  чорного  
   хліба  =  казка,  а  не  вечеря…
   Отож:    ЇЖТЕ,  ЛЮДИ,  САЛО!
   САЛА  УСІМ  УКРАЇНЦЯМ!
   ГЕРОЯМ  САЛА!
   САЛО  СУПЕР!
   Все  не  хочу  вже  писать,  іду  їсти  сало!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810412
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018

СЕЛЮК

МОЛЮСЬ

Молюсь  сьогодні  за  родину,
За  всі  мої  й  чужі  гріхи.
Молюсь  за  рідну  Україну  -
Обидва  береги  Ріки.

Щоб  тіло  прийняло  причастя,
Молитва  досягла  небес.
Щоб  в  Україні  було  щастя,
Щоб  в  Бозі  наш  народ  воскрес.

Щоб  в  парі  завжди  були  люди,
Перед  Хрестом  вони  клялись.
Щоб  не  пекла  образа  груди,
Щоб  всі  народи  обнялись.

Молюсь  за  щирість  і  за  волю,
За  все,  що  сховано  в  душі.
Спасибі  Богу,  дяка  долі,
Що  рідні  ми,  а  не  чужі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810441
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018

Леонід Луговий

Коли в нічному небі догорить…

Коли  в  нічному  небі  догорить
Моя  зоря,  промчавши  небосхилом,
Подумаю  в  свою  останню  мить  -
Вона  із  тих,  що  все-таки,  світили.

Не  спіймана  у  ями  чорних  дір,
В  висотах  не  відшукуючи  слави,
Іде  моя  -  одна  з  найменших  зір  -
Між  інших,  іменитих  і  яскравих.

Хай  правди  відстояти  я  не  вмів
І  хижий  світ  змінити  був  не  в  силах,
Але  коли  кипів  у  мені  гнів,
Вона  гарячим  полум'ям  горіла.

Байдужістю  несе  від  мертвих  тіл
З  давно  уже  погаслими  вогнями,
А  в  розсипі  палаючих  світил
Моя  орбіту  креслила  за  вами.

Коли  смішні  малята  в  перший  раз
На  ніжки  піднімалися  несміло,
Хвилюючись,  дивилася  на  вас
Моя  зоря,  і  променем  світила.

Хай  кажуть:  -  Не  з  важливих  ти  світил,  -
Холодні  зорі,  мертві  і  не  зрячі.
Але  палаючи  з  останніх  сил,
Моя  зоря  іде  в  сім'ї  гарячих.

І  навіть  коли  час  мою  свічу
Погасить  в  мерехтливому  світанні,
Я  в  небі  метеором  пролечу,
Яскраво  догоряючи  востаннє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 17.10.2018

ТАИСИЯ

Перекопский ров (Легенда Крыма)

Более    двух  тысяч  лет  тому  назад
Скифы    вербовали    на    войну    солдат…
                 ===============
Все  мужчины  уходили    на    войну.
Покидали  свою    древнюю    страну.
Оставляли  своих    жён    и    матерей
Под  опекой    подозрительных    людей.

(Эти    люди    -  их  покорные  рабы.
Плеть    и    розги    разукрасили    горбы…)

Проучили    скифы    дерзких    египтян.
И  с  победой    покорили    много    стран.
Доказали    в  долгом    споре,  что  их    род  -
Самый    древний    и    воинственный    народ.

Не    вернулись    окрылёнными    домой.  
Двадцать    лет    не    возвращались    в    дом    родной.
Жёны    скифские    томились    долго    ждать.
«Может    быть  –  в    боях  погибла    наша    рать?»

Преподносит    время    новый    поворот…
Не  скрывают    жёны    свой    большой    живот…
Стала    очень    явной      связь    с    её    рабом…
Подрастают    дети    -    сын  уже  с    мечом…
                     ======================
Но    ветер    на    крыльях    приносит    молву  –
Мужья  -    не  погибли,  вернутся    в  страну.
Устроили    женщины    срочный    совет:
В    смертельном    бою    дать  жестокий    ответ…

Уже    повзрослевшие    их    сыновья  –
Способны    сражаться,  чтоб    жила    семья!
Но    мстители    грозно    идут    напролом.
Потери    огромные    с    разных    сторон…

Рабы    защищались    упорным    трудом.
Кирки    и    лопаты    вонзились    в    пролом…
Где    был    перешеек  –  там    вырыли    ров.
И    это    спасло    их    от    мести    врагов.

Рабов    не    удалось    мечом    одолеть.
Хозяева    вспомнили    розги    и    плеть…
Вдруг  тут    же    рабы    укротили    свой    пыл…
Свист    розг,    свист    плетей    их    азарт      остудил.

Изгнали    с  позором    коварных    рабов…
С  тех    пор    не  засыпали    скифы    тот    ров.
Надёжной    защитой    он    стал    от    врагов!
                                     17.  06.  2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795965
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.10.2018

СЕЛЮК

ШТИЛЬ ЖИТТЯ

Я  пронесу  крізь  все  життя
Ім’я  коханої,  як  долю.
Згадаю,  і  серцебиття
Знов  не  дає  мені  спокою.
Вона  -  хмаринка  в  небесах,
Дарує  в  спеку  прохолоду.
Легенький  вітер  в  парусах,
Який  приносить  насолоду.
Вона  –  це  ластівка  в  гнізді,
Найкраща  мама  для  пташини.
Вона  -  опора  при  біді,
Надійна  пара  для  мужчини.
Вона,  як  любить,  то  в  душі
Немає  іншому  куточка.
Ніколи  їй  не  воруши
Все  що  було,  для  неї  –  точка.
Та  проживає  і  не  раз
Своє  життя  вона  щоночі.
І  не  виносить  на  показ
Все,  що  болить,  лиш  плачуть  очі.
Я  прикладу  усіх  зусиль,
Щоб  жінка  ця  була  щаслива.
В  її  житті  настане  штиль*
І  усмішка  засяє  мила.

                                                                           Штиль*  -  тут,  як  спокій

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810041
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Світлая (Світлана Пирогова)

Здається прісним маскарадний бал

У  розпалі  осінній  карнавал,
Кружляє  "конфетті"  у  позолоті.  
Багряне  з  вОхристим  летить  у  даль,  
У  серці  хвилювання  зріла  нота.

Під  маскою  сховалася  печаль,  
Цілує  осінь  владно  сріблом  скроні,  
І  павутиння  ткане  із  мовчань...
Тріпочеться  листком  душевне  лоно...

У  розпалі  осінній  карнавал,
Але  ж  сумують  невтолЕнно  очі.
Здається  прісним  маскарадний  бал,
На  мить  -  тебе  побачити  я  хочу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810230
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Ніна Незламна

Я в його обіймах

Я  в  обіймах,  тішусь,  о  бабине  літо,
Де  не  гляну,  зразу,    на  душі,  так  світло,
Ясне  сонечко,  добре  сяйвом  світить,
А  промінчик,  теплом,  ніжністю  потішить.

Золотаве  листя…  на  синьому  фоні,
Мов  спадає  з  неба  ,  підставлю  долоні,
О,  чаклунко  –  осінь,  багрові  вуалі,
Я  попрошу,  люба,  геть  розвій  печалі.

Чи  сховай,  під  листям,  притруси  росою,
Налюбуюсь,  нехай  твоєю  красою,
Ступай  осінь,  сміло,  розкидай  намисто,
Ще  добав,    бурштину,  із  веселим  блиском.

Павучок…сховався  павучок,  немов  у  віконці,
З  вітерцем  мережки,  виграють  на  сонці,
Мене  осінь  сповий,  співай  із  сюрчками,
Іще  трішки  змалюй,  жовтими  стрічками.

Щоб  думки,  сонячні  й  сни  добрі  осінні,
Гріли  душу,    в  ці  дні,  холодні  і  зимні.


17.10  2018р

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810364
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Денисова Елена

Гастролі чарівника

Вчора  урочисто,  
вдягнений  у  фрак,  
завiтав  у  мiсто  
чарiвник  та  маг.  

Жовтень  –  так  вiн  зветься  
Майстер  –  вищий  клас!  
Як  давно  ведеться,  
знов  прийшов  до  нас.  

Ви  не  знали  досi?  –  
Всi  у  парк  мерщiй!  
Вам  покаже  Жовтень  
купу  чудасiй.  

Раптом  фрак  зелений  
змiниться  плащем.  
Вийме  маг  з  кишенi  
мряку  iз  дощем.  

Потiм  з  капелюха,  
що  тримав  в  руцi,  
витягне  за  вуха  
сонячних  зайцiв.  

Тi  поскачуть  жваво  
прямо  по  хмарках  –  
колiр  золотавий  
з'явиться  в  лiсах.  

Рухом  непомiтним  
гiлкою  змахне  –  
клен  зелений,  лiтнiй  
жовтим  спалахне.  

Хусточку  маленьку  
вийме  з  рукава  –  
виростуть  опеньки.  
Ось  якi  дива!  

А  як  клацне  пальцем  
сiм  разiв  пiдряд  –  
закружляє  в  танцi  
диво-листопад.  

Потiм  на  прощання  
буде  дивувать  –  
зникне  на  свiтаннi  
у  диму  багать.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810316
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь - Фея в стилі ретро…

Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  І  сердита  і  смішна,
То  буває  вередлива,  то  від  яблук  запашна.
То  біжить  у  луг,  де  вітер,  грає  в  піжмурки  з  дощем,
То  зриває  в  букет  квіти,  то  приносить  в  серце  щем.

Зрозуміти  її  складно,  бо  ж  вона  у  нас  така,
Свиту    із  листків  одягне  й  витинає  гопака.  
То  вона  неначе  пані,  повелителька  дощів,
Щічки  в  неї,  то  рум'яні,  а  то  просто  нема  слів...

Ось  така  вона  буває,  то  танцює  ніжний  вальс,
В  листопаді  закружляє  і  здивує  усіх  нас.
То  сміється,  а  то  плаче,  то  співає,  то  мовчить,
А  буває  ще  й  терпляча,  а  то  хоче  відпочить...

В  ясний  день,  в  погожу  днину,  пензля  узяла  до  рук,
Ось  шедевр,  її  картина  і  не  буде  більш  розлук.
Осінь  -  Фея  в  стилі  ретро...  Дивиться  згори  на  нас,
Як  зима  одіне  светра,  заспіває  свій  романс...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810380
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Ніна-Марія

Вишивана Україна

[img]http://pannochka-rukodelie.com/products_pictures/fotor3760_1435918174.jpg[/img]


Твою  я  долю  вишию,  мій  краю,
Візьму  веселки  гаму  кольорів.
Хай  барвами  яскравими  заграє,
А  чорному  не  буде  місця  в  ній.

Калини  грона  вишию  червоним,
Хай  пломеніє  символ  у  віках.
І  прапор  України  –  синьо-жовтим,
Щоб  славив  рідну  Неньку  у  світах!

Вкладу  тепла  шматочок  в  кожен  хрестик
І  замережу  золотом  поля.
Хай  в  нашій  Україні  мир  воскресне
Й  достатком  щедрим  повниться  земля!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810222
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 17.10.2018

Любов Іванова

ЗВУКИ В ПАРКЕ ГОРОДСКОМ

[b][i][color="#0928b0"][color="#de1b5f"]З[/color]абыл  ли  ты  юности  нашей  свидания    
[color="#de1b5f"]В[/color]  вечернем,  уютном  саду  под  луной.    
[color="#de1b5f"]У[/color]лыбки,  объятия,  радость,  признания,    
[color="#de1b5f"]К[/color]огда  ты,  любимый,  был  рядом  со  мной.    
[color="#de1b5f"]И[/color]  звезды  на  небе  мигали  нам  ласково,  
 
[color="#de1b5f"]В[/color]округ  никого...  только  чувства  и...  вальс.  
 
[color="#de1b5f"]П[/color]од  музыку  эту  кружились  мы  радостно,  
[color="#de1b5f"]А[/color]  месяц    смотрел  на  танцующих  нас.  
[color="#de1b5f"]Р[/color]астаяло  время  в  совместном  желании,    
[color="#de1b5f"]К[/color]ружила  нас  в  танце  царица  любовь.    
[color="#de1b5f"]Е[/color]ще  и  не  думалось  о  расставании,  
 
[color="#de1b5f"]Г[/color]орели  глаза  словно  угли  костров.    
[color="#de1b5f"]О[/color]т  счастья  стучали  сердца  в  исступлении,  
[color="#de1b5f"]Р[/color]азбиться  готовы  и  вылететь  прочь.  
[color="#de1b5f"]О[/color]т  памяти  этой  я  в  оцепенении...    
[color="#de1b5f"]Д[/color]е-факто,  но  вырвать  из  сердца  невмочь.  
[color="#de1b5f"]С[/color]коль  лет  пролетело  и  в  прошлое  кануло,    
[color="#de1b5f"]К[/color]редиты  оплачены  сердцем  сполна...    
[color="#de1b5f"]О[/color]днако,  при  мыслях,  что  жить  надо  заново    
[color="#de1b5f"]М[/color]елодия  прошлого  снова  слышна...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810092
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018

Анатолій В.

Від літа прощальний лист.

Розбризкує  небо  сонце  
Краплинами  свіжих  рос...  
Пожухлий  листок  в  долоньці  -  
Усе,  що  не  відбулось..

Усе  чого  так  хотілось,
Жадалось,  в  душі  пекло
Сльозою  роси  скотилось,
Як,  наче  і  не  було...

Забулися  літні  грози,
Уже  червоніє  глід...
Змивають  солоні  роси
Із  пам`яті  свіжий  слід!

Дерева  багряно  сонні,
Холодного  вітру  свист...
Тримаю  листок  в  долоні-
Від  літа  прощальний  лист!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810107
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018

Денисова Елена

Лисичка на базарі

На  базар  прийшла  Лисичка,  
Щоб  купити  черевички.  
Довго  ходить  по  рядах.  
Там  товарів:  ох  і  ах!..  
Ось,  Ведмідь  купляє  мед,  
А  Вовчиця  —  теплий  плед,  
Заєць  —  донечці  буквар,  
Муха  —  срібний  самовар,  
Барсучиха  —  нитки  й  спиці,  
Щоб  зв'язати  рукавиці...  
Всі  радіють,  наче  свято!  
А  товарів  так  багато:  
Посуд,  одяг,  килими,  
Он  —  санчата  для  зими,  
Ось  —  тканини  для  шиття...  
"Де  ж,  нарешті,  те  взуття?  
Де  мені  знайти  дрібничку:  
Невеличкі  черевички?"  

Раптом,  десь  у  закутку,  
Чує  пісеньку  дзвінку:  
"Чобітки  та  черевички,  
Ви  підходьте  до  крамнички,  
Всіх  узуємо  звірят:  
І  великих,  і  малят!"  
А  хазяїн  —  Півень-швець  —  
Молодецький  продавець!  
Наша  Лисонька  зраділа:  
"О,  нарешті  буде  діло!"  
Півню  грошики  дала,  
Черевички  узяла  
І  собі,  й  маленькій  доні:  
Будуть  модні  в  цім  сезоні!  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810063
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018

Катерина Собова

Бiс в ребро

Захотів      Петро    на    старість
У    житті    усе    спізнати,
А    то    все    -    робота,    діти…
Може    варто    й    погуляти?

Вечорами    веселився
(Кума    Валя    -    недалечко),
Біс    в    ребро    йому    вселився,
Став    Петро    скакати    в    гречку.

Але    пам’ятав,    що    треба
І    сім’єю    дорожити:
Старість    вже    не    за    горами  –
Треба    ж    десь    віка    дожити!

До    дружини    підлизався
(Сковорідку    купив    нову),
Трішечки    в    коханні    клявся,
Далі    вів    таку    розмову:

-Ганю,    мила,    сказать    правду
Буду    я    тебе    просити:
Якби    я    завів    коханку,
Чи    змогла    б    мені    простити?

-Ну,    аякже,-    Ганя    каже,-
Це    побачиш    зверху,    з    неба,
Зразу    ангелом    ти    станеш!
Мертвому    прощати    треба…  

І    провідувати    буду    -
В    нас    он    цвинтар    недалечко…
Враз    позбувся      Петя    блуду,  
Не    стрибає    більше    в    гречку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809507
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 14.10.2018

Любов Іванова

ВІТАЮ З СВЯТАМИ!!!

Тим,  хто  нині  в  строю,
Чи  в  пекельнім  бою,
Наша  щира    любов  і  вітання.
Найтепліші  слова
Хай  долинуть  до  Вас.
І  молитви  святої  звучання.

Ми  підтримуєм  Вас
Кожну  мить,  кожен  час,
Своїм  серцем,  душею  і  словом.
Богородиця  хай
Наш  прославлений  край
Захистить  своїм  щедрим  Покровом

Хай  омріяний  мир
Вкриє  розбрату  вир.
І  любов  переможе  в  двобою
Щоб  і  Захід  і  Схід
Були  вільні  від  бід.
Я  вітаю  усіх  з  ПокровОю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018

Наталя Данилюк

Віддзеркалення осені

Віддзеркалення  осені  в  чистому  глянці  води  –
Мерехтлива  палітра  багряного  і  золотого…
І  така  недоторкана  тиша  –  розмова  із  Богом  –
І  такі  ледь  помітні  на  бруку  вологі  сліди.

Ці  вібруючі  кола,  як  імпульси  з  надр  землі,
Ніби  збовтують  космос  і  теплі  густі  акварелі.
Відмикаю  ув  осінь  скрипучі  порепані  двері
І  бреду  по  стерні  перемитих  дощами  полів.

Неприборкана  туго,  тяжка,  як  холодний  свинець,
Є  в  тобі  щось  таке  випадкове  і  з  тим  –  незбагненне!..
Моє  серце  ще  й  досі  пульсуюче,  свіжо  зелене,
Це  лише  перехід  в  інший  вимір,  це  ще  не  кінець.

І  оте  обмирання…  Воно  тимчасове,  повір,
Особиста  твоя  Антарктида,  що  згодом  розтане,
І  наповняться  водами  світу  твої  океани.
Все  це  станеться  потім,  а  поки…  Ти  загнаний  звір.

І  нема  тобі  ради,  і  місця  –  вмістити  ці  сни,
Відігріти  в  душі  пересохлі,  знекровлені  квіти!..
Залишається  просто  змиритися  й  переболіти
До  весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809324
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018

геометрія

ПРО СУМНОГО КЛЕНА…

       Я  ішла  додому  понад  верболозом,
       побачила  клена,  стояв  одинокий,
       мені  захотілось  з  ним  поговорити,
       його  заспокоїть  і  розвеселити...

       Підійшла  до  нього  і  йому  сказала,
       що  осінь  чудова  і  дуже  цікава,
       та  й  ще  ж  лише  жовтень,до  зими  далеко,
       хоч  вже  й  відлітають  журавлі  й  лелеки...

       Тобі  сумувати,клене,ще  не  треба,
       ти  такий  високий,мало  не  до  неба,
       бачиш  ти  далеко  шляхи  і  дороги,
       шукай  свою  долю  і  молися  Богу...

       Біля  тебе  поруч  верби  є  й  тополі,
       придивись  гарненько  і  шукай  тут  долю...
       Клен  слухав  уважно,кивав  головою,
       потім  похилився  і  вмився  сльозою...

       І  я  зрозуміла,  думав  про  берізку,
       та  вона  далеко,десь  аж  біля  лісу,
       туди  не  дістатись  поглядом  й  гілками,
       тому  сумувати  клен  не  перестане...

       Між  людьми  подібне  іноді  буває,
       кого  вони  люблять,  тих  поруч  немає,
       чи  вже  в  іншім  світі,а  чи  десь  далеко,
       тому  вони  й  схожі    на  такого  клена...

       Про  сумного  клена,  я  ось  написала,
       і  ніби  мудріша  після  цього  стала...
       І  клени,й  берізки  уміють  любити,
       і  їм  без  любові  дуже  важко  жити...
                                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809318
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Так люблю…

Ми  з  тобою  в  зеленому  гаю,  
Більш  немає  такої  краси.
Солов'ї  для  нас  радо  співають,
Линуть  в  небо  дзвінкі  голоси.

Ляжуть  промені  сонця  на  руки,
Нас  зігріє  сердечне  тепло.
Де  кохання  -  немає  розлуки,
Щастя  птах  підставляє  крило...

І  хоч  лист  пожовтіє  осінній,
Відірветься  й  на  землю  впаде.
Чи  притрусить  зима  білий  іній,
Нас  кохання  обох  віднайде.

Не  відпустить,  не  зрадить  я  знаю,
Бо  у  ньому  жаринки  вогню.
Серце  кожного  дня  зігрівають
І  шепочуть  уста:  "  Так  люблю"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809019
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018

Фея Світла

Клене мій безлистий…

[youtube]https://youtu.be/LvYp53sCCBU[/youtube]
Клене  мій  безлистий,  клене  зледенілий!
Чом  стоїш,  зігнувшись,  в  хуртовині  білій?

Може,  щось  побачив?  Може,  щось  вчуваєш?
Ніби  так  здається  -  за  селом  гуляєш.

Мовби  п'яний  сторож,  ставши  на  дорогу,
у  замет  шубовснув,  приморозив  ногу.

Ох, чогось  і  сам  я  встояти  не  в  силі,
не  дійду  додому:  з  друзями  попили.

Там  вербу  зустрів  я,  там  сосну  замітив,
і  співав  їм  пісню  в  заметіль  про  літо.

Сам  собі  здавався  я  таким  же  ж  кленом,
тільки  не  безлистим,  а  цілком  зеленим.

І,  згубивши  скромність,  одурівши  в  тріску,
мов  чужу  дружину,  обіймав  берізку.

                 Оригінал

 Клён  ты  мой  опавший,  клён  заледенелый!
 Что  стоишь  склонившись  под  метелью  белой?

 Или  что  увидел?  Или  что  услышал?  
Словно  за  деревню  погулять  ты  вышел.  

И,  как  пьяный  сторож,  выйдя  на  дорогу,  
Утонул  в  сугробе,  приморозил  ногу.  

Ах,  и  сам  я  нынче  чтой-то  стал  не  стойкий,  
Не  дойду  до  дома  с  дружеской  попойки.  

Там  вон  встретил  вербу,  там  сосну  приметил,
 Распевал  им  песни  под  метель  о  лете.

 Сам  себе  казался  я  таким  же  клёном,  
Только  не  опавшим,  а  вовсю  зелёным.  

И  утратив  скромность,  одуревши  в  доску,  
Как  жену  чужую,  обнимал  берёзку.  

С.  Єсенін
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809068
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018

Денисова Елена

Серпнева ніч

Вночі  так  рясно  падали  зірки,  
(мабуть,  в  кишені  неба  є  проріха).  
Нашіптував  Чумацький  Шлях  казки...  
Котився  місяць  палевим  горіхом,  
вдивлявся  пильно  в  душі  сонних  міст,  
і  непомітно  час  спливав  у  вічність...  
І  потихеньку  змінювався  зміст  
міських  казок,  вбираючи  магічність...  

Обплутало  будинки  хмілем-сном,  
застигло  все  у  нездійсненних  мріях.  
Та  вже  невдовзі  ніч  змахне  крилом  
й  помчить  шукати  стежку  у  сузір'ях.  
Прогнавши  сни  без  всякого  жалю,  
світанок  ляже  килимом  на  ганок,  
роса  заграє  блиском  кришталю  
й  впаде  до  ніг  новий  серпневий  ранок.  

 

25.08.18  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809051
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018

Ніна-Марія

ВИШИВАНКА ДИТИНСТВА

Дивлюсь  на  фото  чорно-біле,
А  там  дівчатко  -  миле,  миле.
Серйозний  погляд  оченят.
Мабуть,  мені  там  років  з  п'ять...
Голівку  прикраша  віночок,
І  стрічечок  густий  рядочок.
Коралів  справжніх  три  разочки,
Й  вишивана  з  льону  сорочка,
Така  гарнюня  -  справжнє  диво!
Беру  до  рук  її-  й  щаслива,
Горну  з  любов'ю  до  грудей,
Непрохана  сльоза  з  очей...
Бо  це  ж  матусин  є  доробок,
Який,  немов  би,  ненароком,
З  літами  час  припорошив,
І  стільки  спогадів  лишив...
Я  бережу  цю  сорочину,
Неначе  скарб,  немов  святиню,
Бо  скупана  вона  в  любові.
У  маминім  ласкавім  слові,
Яка  без  меж  мене  любила,
Ще  з  малечку  добру  навчила.
Свою  любити  Україну.
І  в  добру  і  в  лиху  годину.
Пронести  гідно  крізь  життя
Святі  ці  й  чисті  почуття!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808276
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 30.09.2018

Олена Жежук

Глибшає…

                               [i]Вже  б,  здавалося,  відболіло,
                               Прогоріло  у  тім  вогні…            
                                                     Микола  Вінграновський    [/i]                                                                                                                                                                                                                                                                                              

Вже  б,  здавалось,  пішло,  відлягло,
Посрібнилися    айстри  інеєм…
Передумалось,  перецвіло,
Відгриміло,  злило  твоїм  іменем.
 
Вже  б,  здавалось,  відплакала  все,
Відтужила  всі  думи  зболені.
Мої  води  самотність    несе    -
Ти  ж  торкнувся  моєї  повені…

Ну  навіщо  мені  ця  печаль?
Я  ж  її  відпустила  віршами.
Ах  ріка  моя  –  суму    кришталь,
Гіркота  у  душі  моїй  глибшає…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 30.09.2018

Катерина Собова

Капуста

Де    подітись    у    відпустку?
Я    із    милим    -    екстремали:
То    ж    до    матінки-свекрухи
У    село    Яри    помчали.

З    тої    радості    свекруха
Нас  так    щиро    зустрічала  –
За    колоду  зачепилась,  
Впала    -    ногу    вмить    зламала.

Так    старалась    показати
Всі    манери    свої    гарні,
А    так    вийшло,  що    на    місяць
Опинилась    у    лікарні.

Того    ж    дня    вже    подзвонила:
-Щоб    не    сталось    в    вас    розпусти,
Берись,    доню,    до  роботи,
Терміново    квась    капусту!

У    цій    галузі,    признаюсь,
В    мене    успіхів    -    не    густо…
Звідки    мені    було    знати,
Як    там    квасять    ту    капусту?

Тут    прибігли    консультанти  –
Всі    сусідські    молодички:
Була    кожна    тут    гарантом,
Розказала    сільські    звички.

За    знайомство    пили    зразу,
Розважались    без    упину,
І    за    цим    сільським    указом
Квасимо    вже    третю    днину.

Лежать    овочі    на    купі,
У    діжках    і    в    банках    -    пусто…
Може    завтра    вже,    нарешті,
Дійде    черга    до    капусти?    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808323
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 30.09.2018

Ірина Лівобережна

Как птицелов, подходит Осень…

Как  птицелов,  подходит  Осень,
Из  лета  тянет  тетиву,
Что  все  цветы  под  ноги  скосит
На  пожелтевшую  траву…
Час  увяданья  неизбежен.
Сезон  дождей  заменит  зной.
…Когда-то  был  ты  очень  нежным
И  очень  бережным  со  мной.  
В  тебе  была  такая  сила,
Такая  верная  рука,
Что  до  небес  преподносила
Головку  каждого  цветка.
Пускай  невзрачна  повилика,
Пусть  стебель  слаб,
Негордый  вид,
Она  была  равновеликой
Тебе,  спасаясь  от  обид…
Союз  двоих  был  безмятежен,
Покуда  я  была  –  твоя…

Прошла  любовь.  Ты  с  Нею  нежен,
Пустой  сосуд  для  звуков  –  я
Ловлю  чужие  вздохи,  взгляды,
Там  нет  меня,  очерчен  круг
Где  мне  с  тобой  бывать  –  не  надо…
Там  –  территория  подруг  
Завистливых,  амбициозных,
Умеющих  словцом  «отшить».
Неужто  думал  ты  серьезно
С  влюбленной  женщиной  дружить?

Не  стерпится.  Веревкам  виться,
Но  надо  помнить  про  конец.
В  сезон  дождей  приду  напиться
Настойки  горькой  из  сердец
Разбитых  в  ожиданьи  чуда.
Я  неизбежностью  жива.
Свои  полеты  помнить  буду
(Что  мне  завистников  молва?).
Тебе  два  слова,  на  прощанье:
«Потворствуя  –  не  навреди».

Уже  сентябрь  из  лета  тянет
Туманы,  тучи  и  дожди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807791
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018

Патара

Роки рахуєш кількістю могил

Роки    рахуєш    кількістю    могил,
Багато    їх    уже    чекають    в    гості...
Усі    колись    ми    будемо    лиш    пил,
Коли    через    віки    зотліють    кості.
Я    розумію    це    та    важко    все    ж
Сприймати    поступ    Смерті    як    належне.
Допоки    ти    своїх    не    бачиш    меж,
Життя    твоє  —    безкрає    і    безмежне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807754
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018

Віктор Ох

Як мислити і жити

"Мислити  і  жити  УКРАЇННО"      
(громадянська  лірика)  
Видавництво  "Інтер  Парк"
Лубни  –  2016


Останнім  часом  з  настороженістю  ставлюся  до  слова  «патріотика».  Воно  трохи  здевальвувало*(1)  в  моїх  очах.  Є  Інтернет-магазин  «Патріотика»,  в  якому  пропонується  «модельный  ряд  эксклюзивных  вязаных  вышиванок  из  100%  льна,  а  также  большой  выбор  свадебных  рушников  и  товаров  категории  хэндмэйд.  Широкий  ассортимент  украинской  символики  по  вполне  доступным  ценам,  представлен  флагами,  флажками,  автофлажками  и  вымпелами».  
А  ще  «Патріотика»      ̶    це  і  житловий  масив  в  Києві  з  квартирами  від  14  604  грн  за  м2.  
Саме  так    ̶    вроздріб  і  дорого!
Тому,  коли  підходжу  до  книжкового  стенду  з  назвою    «Патріотика»  в  книгарні  чи  в  бібліотеці  я  мимоволі  нашорошуюсь.  Бо  не  раз  переконувався    ̶    на  догоду  політичній  кон’юнктурі*(2)    завжди  знайдуться  казенні  патріоти  чи  навіть  професійні  націоналісти,  які  волелюбність  народу,  любов  до  свого  краю  знівелюють*(4)  словесними  штампами,  вицвілими  образами  і  заяложеними  метафорами.  Вже  не  хвилюють  у  віршах  хоч  початківців,  хоч  маститих    і  не  торкають  душу    вся  ота  блакить  небес,  золото  колосся,  солов’їність,  вишиванки,  бандури,  горілка,  сиві  кобзарі,  верба  й  калина,  журба  й  печаль  і  т.д.,  і  т.п..  
В  погоні  за  «вражаючою»  інформацією  журналісти  в  газетних  шпальтах  і  в  теле-  чи  радіоефірі    несуть  ахінею*(3)  під  прапором  патріотизму  і  боротьби  за  правду.  В  регіональних  засобах  масової  інформації  теж  чомусь  не  розуміють,  що  барабанити  бадьорі  салюти  на  адреси  нових  політичних  вождів  -  аморально.
Сідлати  патріотичну  тему,  перетворюючи  її  на  шароварщину    ̶    це  не  лише  непатріотично,  це  шкідливо.    Особливо  дістає  формалістична  казенщина  нинішньої  номенклатури  на  різних  заходах  по  відзначенню  державних  свят.  Добиває  телевізійна  гіперболічна  патетика  та  награна  врочистість  представників  влади,  яким  так  важко  вичавлювати  з  себе  потрібні  не  завжди  грамотно  заучені  слова  українською.  (Бо  вдома,  в  побуті,  в  своїй  голові  вони  користуються  «общєпонятним».)  
Ось  тому  не  без  хвилювання  брався  читати  книжку,  на  обкладинці  якої  були  присутні  всі  патріотичні  символи    ̶      поле  золотої  пшениці,  а  над  ним  блакитне  небо,  прапор,  тризуб,  бандура,  сопілка,  козацькі  гармата  і  тулумбас*(5),  булава,  штоф  з  горілкою  та  ще  козак  Мамай  осучаснений  камуфляжем  і  кулеметом.  
Але  чим  більше  читав  збірку      ̶    тим  дужче  тішився  доброю  поезією.  Чудова  вийшла  книжка.  Про  збірку  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО"  писали  вже  не  раз.  Вона  вийшла  в  Лубенському  видавництві  "Інтер  Парк"  в  2016  році  за  фінансового  сприяння  поета  і  мецената  Миколи  Серпня.  Натхненником  і  редактором-упорядником  її  став  поет  і  діяльний  чоловік  Олександр  Печора.
28  авторів  з  різних  куточків  України    ̶    достойні  маловідомі  і  відомі  поети  –  неформальне  товариство  однодумців    ̶      представили  в  ній  на  двохсот  сторінках  свою  патріотичну  лірику.  
В  жодному  з  віршів  я  не  відчув  нещирості,  формалізму,  а  лише  прагнення  жити  в  єдиній  країні,  робити  добро  задля  її  блага.    Теми  поезій  близькі  кожній  людині    ̶      про  дім,  про  батьків,  про  дітей,  про  друзів.  Згадується  і  теперішня  війна.  Виказано  достеменну  повагу  нашим  воїнам.  В  деяких  віршах  оживляються  знаменні  події  минулого,  проводяться    історичні  паралелі.  Серед  визначальних  образів  —  матеріальне    буденне  і  духовне  життя  народу,  краса  рідного  краю.  В  одних  віршах  імпонували  постаті,  в  інших  настрій,  в  деяких  думка  і  мудрість.
-----------------------
І  нехай  собі  професійні  літератори  роблять  вигляд,  що  чубляться  на  тему  «чи  не  вмерла  ще  українська  поезія»  -  ентузіасти  (зокрема  ті,  що  представлені    в  збірці  громадянської  лірики  "Мислити  і  жити  УКРАЇННО")  її,  поезію,  творять.  Літературний  процес  в  Україні  продовжується!  Україна  живе!
-----------------------

                         01.08.2018
                                   Євмен  Бардаков

Девальвація*(1)  -  знецінення.
Політична  кон’юнктура  *(2)  -  орієнтація  на  використання  сприятливих  політичних  обставин.
Нести  ахінею*(3)  -  говорити  дурниці.
Нівелювати  *(4)  -  зводити  на  ніщо.
Тулумбас*(5)  -  великий  бойовий  барабан,  литаври.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807835
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018

Анфиса Нечаева

Люблю я утро летнее

Люблю  я  утро  летнее,
Когда  прохладой  обдаёт,
А  солнышко  рассветное  
Собою  красит  небосвод.
Когда  лучи  его  приветные,
В  эти  ранние  часы,
Ещё  не  жаркие  и  нежные,
Сверкают  в  капельках  росы.
И  паучка  плетение  новое
В  саду,  меж  ветками  малины,
Как  будто  бисером  расшитое,
Для  сердца  милая  картина.
Застыла  гусеница  в  воздухе,
Спускаясь  с  ветки  яблони
На  тоненьком  своём  *канатике*,
В  каком-то  ожидании.
А  запахи  доносятся  какие
Цветов,  что  в  цветнике  растут.
И  утончённые,  и  озорные,
К  себе  так  манят,  так  зовут...
Люблю  я  утро  летнее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805571
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 24.09.2018

Ніна-Марія

КВІТКА ПОЛОНИНИ

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcSGf-vk9hriTEgJn-egm9zMvPpMJCui7Vayr6RKvTIlgKbGcePP[/img]

Карпатський  краю,  Квітко  Полонини,
Хмелію  від  твоєї  я  краси!
Доносить  вітер  десь  із  верховини,
Трембіти  неймовірні  голоси.

Зависли  пеленою  у  долинах
Й  клубочаться  тумани  поміж  гір.
Яскраві  миті  в  серці  й  на  світлинах
Вчаровуюсь,неначе  ювелір.

В  підніжжі  гір  стрімкі  потоки-ріки
В  своїх  обіймах  ніжать  валуни.
Завмерли  в  диві  цім  стрункі  смереки,
Щоб  слухать  вічну  музику  весни.

Ось  Шипіт,  водоспад,  летить  в  екстримі.
Нікому  не  спинити  його  шал.
Немов  пірнаю  в  казку  цю  незримо,
Й  летить  за  нею  і  моя  душа.

Настояне  цілюще  різнотрав'я
Вбираю  й  причащаюсь  досхочу.
Милуюся  меланжем  різнобарв"я...
До  тебе,  Квітко,  я  ще  прилечу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807587
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018

Світла (Імашева Світлана)

Музі іронія сниться…

Канули  в  Лету  сторіччя  -  
Класики  стрій-глибина,
Музі  ж  іронія  сниться,
Хоч  Муза  сьогодні  -  сумна.

Ніжні  романтики  струни
Глушить  абсурдна  доба,
Сентиментальності  луни
В  вік  постмодерну  -  ганьба?

Вже  загриміли  -    у  безвість  -  
Гімни  "совєтські"  -  кліше,
Пафосу  ж  стяги  старезні
Ні,  не  зітліли  іще.

Поки  нуртує  свідомість,
Швидко  "потік"  занотуй,
Рими  чи  лайку  натомість
Вправ  -  й  не  тушуйся,  друкуй!

Станеш  новітнім  Шекспіром,
"Голосом  нації"  ти,
Пісню  напишеш  -  й  ефіром
Будеш  лялякать  -  пливти...

Все  вже  написано  -  знаєм,
Сказано,  зіграно  все...
Тільки  ж  душа  не  сприймає
Це  одкровення  просте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807533
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018

Nino27

* * *

[b][i][color="#ab6209"]І    відпустити    з    журавлями    літо...
(Це    як    тепло    твоїх    мяких    долонь)
Розлуку    пережити,  відболіти
Хай    сивина    ледь-ледь    торкнетья    скронь
Лиш    не    душі.  І    з    вдячністю    зустріти
Красуню    осінь...  І    дощами    змити
Всі    смутки    із    душі    і    далі    жити.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807532
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 24.09.2018

Анатолійович

Гасне день. На слова Олександра Печори.

Прошу  пробачення  у  моїх  друзів  з  клубу  поезії,  які  не  змогли  прослухати  нашу  з  Олександром  Печорою  пісні.  Я  виставив  музику  у  форматі  міді,  так  як  на  той  час  не  міг  конвертувати  в  мп3.  Виправляю  своє  недопрацювання  і  з  повагою  запрошую  на  прослуховування!
ГАСНЕ    ДЕНЬ

Слова  О.  Печори,  музика  С.  Голоскевича



За  привітною  горою
                                                                       сіло  сонце.
Там  стрічалися  з  тобою,    
                                                           як  гаснув  день.

Голуб’ятками  горнулись,  
як  були  ми  молоді.
От  би  ті  літа  вернулись  
                                     й  стало  любо,  як  тоді.

Впали  сутінки  на  плечі.
                                 Тут  ніхто  мене  не  жде.
Повернися  в  теплий  вечір.
                                                                     Де  ж  ти,  де?



Як  же  швидко  відбуяло  
                                                                         тепле  літо!
Наші  мрії  полум’яні,  
                                                           ой,  не  збулись!

Заповітною  горою  
                                               милувалися  удвох,
та  побратися  з  тобою  
                               дотепер  не  дав  нам  Бог.

Роз’ятрилась  в  серці  рана.
                                   Де  ж  ти,  доле  моя,  де?
Ой  чому  ж  так  дуже  рано  
                                                                       гасне  день?



Знову  й  знову  палко  мрію  
                                                                 лиш  про  тебе.
Неупинно  вечоріє,  
                                                                     та  ще  не  ніч.

Розмітає  вітер  листя…  
               Скільки  ще  шляхів  тяжких?
Чи  навічно  розійшлися  
                                         наші  зоряні  стежки?

Зажурилася  на  чатах.
                 Ой  про  що  ж  мовчить  гора?
Разом  сонце  зустрічати    
                                                                               нам  пора!


------------------------------------------

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801594
дата надходження 01.08.2018
дата закладки 22.09.2018

Любов Іванова

МЕЛОДИЯ ОСЕНИ

[b][i][color="#9c0505"][color="#0cab27"]М[/color]узыка  дождя  и  листопада
[color="#0cab27"]Е[/color]ле  слышен  в  небе  птичий  гам
[color="#0cab27"]Л[/color]истья  уже  чувствуя  прохладу,
[color="#0cab27"]О[/color]падают  медленно  к  ногам.
[color="#0cab27"]Д[/color]ымка  проплывает  над  оврагом
[color="#0cab27"]И[/color]  уходит  к  озеру  в  свой  дом.
[color="#0cab27"]Я[/color]вно,  бабье  лето  где-то  рядом

[color="#0cab27"]О[/color]счастливит  вскоре  всех  теплом..
[color="#0cab27"]С[/color]    шорохом  листвы  душе  уютно
[color="#0cab27"]Е[/color]сть  у  этой  музыки    свой  шарм.
[color="#0cab27"]Н[/color]ежности  потоки  поминутно,
[color="#0cab27"]И[/color]  с  усладой  сердца  пополам.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807448
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018

OlgaSydoruk

Когда летели журавли…

И  я  сегодня  ощутила
Пришедшей  осени  тиски...
От  света  тусклого  укрыла
Свои  гламурные  холсты.
Мгновением  чутким  упивалась
И  умирала  от  любви...
Но...  почему-то  разрыдалась,
Когда  летели  журавли...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807476
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018

Тетяна Луківська

У крихтах літа…

Переступила  з  літа  в  осінь,
Перегорнула  календар.
Але  ж  яка  небесна  просинь
Ще  виграє  з-за  сірих  хмар!
Впиралось  літо,  шелестіло
Вітрами  теплими  впритул.
І  золотіти  не  хотіло,
І  не  кришило  палітур.
Щебече  птаство  лунко  в  парі,
Сади  у  яблуках    цвітуть.
А  дощ  завис  в  осінній    хмарі,
Здається,  краплі...  переждуть.
І  айстри...кольорами  грають,
Висвічують  уклінно    цвіт.
Сягає  літо  небокраю  -
Росою  скрапує  із  віт.
Осіння  днино,  не  тривожся,
Що  літу  плещемо  віват!  
Не  визначаєм  переможця,
Лише    радіємо,  що  так.
Так  літо  днює,  попри  осінь
І  забарилось  не  на  жарт.
А  соняшник    проміння  й    досі
Збирає  із  небесних  кварт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807416
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018

Віктор Ох

Матінко, голубко сизокрила (V)

Нове  звучання  пісні.  (На  жаль,  досі  ніким  не  виконаної).
Слова    -    Віталій  Назарук
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3P6CSaKSwM4[/youtube]
------------------------------
Матінко,  голубко  сизокрила,
Відлетіла  молодість  давно.
Ти  мене  на  світі  жити  вчила.
Виглядала  завжди  у  вікно.

   Мені  сняться  очі  твої  в  смутку,
   Твої  руки  в  синіх  жиляках,
   Як  на  всіх  ділила  цукру  грудку,
   Як  томилась  в  прожитих  роках…

І  тепер,  коли  тебе  не  стало,
Згадую  по  крапельці  святе.
Пам'ять    -  це  єдине,  що  зосталось,
Бо  живемо  певно  ми  на  те…

   Матінко,  голубко  сизокрила,
   Відлетіла  молодість  давно,
   Ти  мене  на  світі  жити  вчила,
   Виглядала  завжди  у  вікно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806952
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 22.09.2018

Лавинюкова Тетяна

РЯДКИ ДО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ

РЯДКИ  ДО  ВСЕСВІТНЬОГО  ДНЯ  ПОЕЗІЇ
1.
Даруй,  яка  там  слава,
послання  у  віки!
Така  собі  забава  –  
римовані  рядки...
Вони  приходять  в  тиші
і  –  ніби  в  них  вся  суть  –
Допоки  не  запишеш,
заснути  не  дадуть.

2.  ЗАБУТИЙ  СОН
Наснився  сон,  і  ще  бринить  в  душі,
Та  вже,  мов  хмарка,  тане  і  зникає,
І  незбагненні,  неземні  вірші́
Відлунням  невира́зним  затихають.
О  музо,  може,  ти  своїм  крилом
На  мить  мене  торкнулася  нара́зі:
Ще  легкий  подих  над  моїм  чолом,
А  ти  вже,  мабуть,  знову  на  Парнасі.
Не  можу  я  ні  слова  пригадать.
На  сході  сяйво  барв  рожевих  ранку.
Не  вимовити  як  мені  шкода́!
Колише  вітер  на  вікні  фіранку…

3.
Реальність  переходить  в  сон,
 Я  відпливаю,  відпливаю...  
Ще  в  двох  світах  перебуваю,  
Морфей  (а  може,  то  Харон?)
Стернує  човника  недбало
І  все  не  квапиться  пристати.  
З  думок,  що  я  за  день  надбала,
Майструє  ніч  примарні  шати.  
Хлюпоче  хвиля...  Лину,  лину  
(Хай  течія  гойдає  тепла)
У  таємничу  ту  долину,
Де  сон-трава  сплітає  стебла,  
Де  бродять  образи  кохані,  
Мої  фантазії  й  видіння,
Поки  в  небеснім  океані  
Астральне  мерехтить  проміння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568340
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 20.09.2018

Лавинюкова Тетяна

СКІФСЬКА ЛЕГЕНДА

СКІФСЬКА  ЛЕГЕНДА

Степи,  степи…  Тисячолітні  міфи…
Причорномор’я…  Хвилі    ковили…
В  часи  прадавні  у  степах  тих  скіфи  –  
Кочівники  і  воїни  жили.

…  Йшов  Дарій-цар  на  Скіфію  війною,
Платити  дань  примусити  хотів,
Стояли  скіфи  грізною  стіною  –  
Їх  не  зробити  купою  рабів!

Запеклий  бій  –  мечів  тупилась  криця,
Хрип  коней,  крик  людей  з  усіх  сторін…  
Та  сталось  лихо  –  скіфської  цариці
Потрапив    у  полон  найменший  син.

В  шатро  царя  його  ввели  у  путах,
І  мовив  цар:  «Тобі  я  волю  дам!
Про  ворожнечу  хочу  я  забути,
Лиш  хай  покірні  скіфи  будуть  нам.».

Але  юнак  відмовився  від  волі:
«Ні,  мій  народ  не  звичний  до  ярма!
Безкрай  степів  –  немає  краще  долі,
Мене  так  вчила  матінка  сама.».

Збентежили  царя  слова  хлопчини:
Скорити  диких  скіфів  –  марний  труд!
Якщо  таке    дитя,  які  ж  мужчини?    –  
Цар  повелів  звільнити  хлопця  з  пут.

Він  повернув  назад  військову  лаву,
З  ганьбою  йшов  додому  Дарій-цар,
А  скіфи  здобули  навіки  славу,
Що  вільна  воля  –  їм  найбільший  дар.

Чи  так  було  –  ніхто  сказать  не  може,
Про  це  не  пише  мудрий  Геродот,
Та  знало  військо  навісне  вороже
Про  степовий  нескорений  народ.

Так  за  віками  знов  віки  минали,
Від  скіфських  коней  вже  нема  слідів,
Лише  кургани  насторожі  стали
І  пам’ять  зберігають  про  вождів.

Від  городищ  лишилися  руїни,
Вже  пектораль  в  музеї  золота̀…
Тут  наші  землі  –  землі  України  –  
Степи  і  ріки,  села  і  міста.

Є  в  наших  жилах  скіфська  крапля  крові,
З  колиски  знають  діточки  малі:
Нема  у  світі  більшої  любові,
Ніж  до  свободи  й  рідної  землі.

©  Тетяна  Лавинюкова      20.12.2016    Івано-Франківськ

Історія  створення:
Для  конкурсу  віршів  про  скіфів,  організованого  Клубом  "Білі  Ворони"  та  історико-патріотичним  товариством  "Великий  Степ"  (м.  Дніпрорудний  Запорізька  область)  -  ІІ  місце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718160
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 20.09.2018

Наташа Марос

ДИВО-АЛАДДІН

Вночі  сьогодні  холодно,  роса
І  де  те  сонце,  що  її  осушить?..
О,  Боже,  ти  завжди  мене  спасав  -
Допоможи,  бо  ще  пожити  мушу...

А  ластівки,  мов  ноти-стрибунці
Порвали  всі  мелодії  на  такти,
Жаль,  запізнілі  вірші  мої  ці
Не  зможуть  їм  на  перешкоді  стати...

Усе  спонтанно,  все  -  поза  хотінь
І  поза  мрій,  і  поза  долі...  поза...
Все  -  поза  моїх  злетів  і  падінь,
Де  пишеться  скупа  житейська  проза...

Вслухаюся  у  подихи  землі,
У  зморені  передосінні  кроки  -
Болять  їй  наші  втрати  немалі
І  сниться  льодяний  зимовий  спокій...

Не  хочу  вже  "колись",  "нехай  тоді",
Бо  час  летить,  що  аж  душа  німіє...
І  де  ж  він  ходить...  диво-Аладдін,
В  якого  лампа  є,  що  все  уміє...

                   -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Михайло Гончар

Найти бы лампу медную…

Угрюмо  озабоченный,
Пешком,  а  не  как  все,
Шагаю  по  обочине
Умытого  шоссе.

Шагаю  в  одиночестве-
Всегда,как  перст  один,
Но  стать  счастливым  хочется,
Как  некий  Алладин.

Найти  бы  лампу  медную,
Надраить  ей  бока
И  начать  жизнь  безбедную
Под  маской  бедняка....

Нет,  не  богатство  вздорное
Манит  деньгой  звеня,
Работой  самой  черною
Не  испугать  меня.

Но  только  ни  богатства  все,
Ни  щедрый  властелин
Не  смогут  то,что  запросто
Сумел  бы  сделать  Джин!

Он  искоркой  любовною
При  свете  ярких  свеч
Красавицу  холодную
Сумел  бы  вдруг  зажечь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431982
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 19.09.2018

Шостацька Людмила

ТИША

А  тиша,  виявляється  дзвенить
Якимось  невимовним  стоголоссям.
І  неповторна  кожна  її  мить,
Немов  промінчик,  вплетений  в  волосся.
А  тиша  виявляється  –  жива!
Народжує  мелодії  і  звуки.
Вона  диктує  пошепки  слова,
Буває,  що  цілує  навіть  руки.
А  тиша  чимось  схожа  на  святу,
Її  мовчання  –  чаша  без  гріха.
Собі  збираю  мудрість  золоту,
Я  помовчу  й  вона  мовчить  нехай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807162
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Шостацька Людмила

СТО ДУКАТІВ

Як  дивно  у  саду  співає  пташка!
Враз  хочеться  той  спів  намалювати.
Такий  він  дивовижний,  наче  казка.
І  дзенькає  немов  аж  сто  дукатів.
Мій  пензель  вибирає  колір  нотки,
Я  так  хвилююсь:  раптом  не  зумію?
Шукаю  колір  мрій  із  позолоти,
Натрапила  поки  на  ностальгію.
Я  знаю  колір  є  –  між  нотним  станом,
 Як  веселково  забриніло  живо.
Щоб  не  було,  а  я  його  дістану!
І  намалюю  схоже  щось  на  диво.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807163
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Людмила Пономаренко

Спалахи давнього літа

Уриваються  в  сни  дивні  спалахи  давнього  літа,
Проривають  пітьму  мерехтінням  яскравих  зірниць.
Тихий  сум  спогадань,  передгрозяним  вітром  зігрітий,
Невловимо-печально  ледь  торкнеться  до  світла  зіниць.

Горобиновий  кущ  занімів  від    басистого      грому,
Ліс    здригався  від  сяйва  знахабніло-стрімких    блискавиць,
Дощ  змивав  всі  сліди,  що    вели  по  стежині  додому,
Закриваючи  небо    дивним  плетивом  сірих  копиць.

Вже  промок    легкий  плащ,  несподіваний  прихисток  суші,
І  лились  ручаї  з  прохолодно-прозорих  краплин,
Та  під  зливою  літа    буттям  напивалися    душі,  
І  сміялася  радість    в  літніх  квітах  промоклих  долин.

На  дорогах  моїх  ще  не  раз  зустрічалися  грози,
Від  колючих  вітрів  ятрив  душу  непроханий  щем.
Горобиновий  цвіт  обсипався  на  аркуші  прози
Теплим  світлом  від  щастя,  рясно  вмитого  літнім  дощем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805528
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Людмила Пономаренко

Переддення

Закохана  в  літо,  милуюсь  рожевим  світанком
І  малюнками    ранку    на  мольберті  високих  небес.
Хтось  накинув  легенькі  прозоро-рожеві    серпанки
Над  розлогим    простором  смарагдово    зрошених  плес.

Легіт  дзвонами  рос,  мов  скрипаль,  грає  світу  сонати,
Новизною  дивує    хор  пташиний  в  розкішних  садах.
Літо  ходить  навшпиньках    у  квітковім  раю    біля  хати,
Де  з  гніздечка  під  дахом  ластів‘ятко  у  світ  вигляда…

Дивом  сходить  в  душі  незбагненна  краса  переддення,
Коли    жевріє  обрій,  сяйвом  повнить  всі  далі  земні.
І  тебе  огортає      порання    цілюще  натхнення
На  добро,  на  турботи,  на  не  співані  досі  пісні.

Й    ти  вже    бачиш,  як  хтось  набирає  у  жмені  любові
І  запалює  день,  наче  свічку,  й  дарує:  візьми…
І  ти  чуєш  цей  світ  ще  у  пошепки  мовленім  слові,
І  торкаєшся  світла,  наче  птаха  своїми  крильми…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803959
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 19.09.2018

Теоретик

Основи поетики. Анапест.

Анапест  (грецьк.  andpaistos  —  обернений,  зворотний  щодо  дактиля)  —”  в  античній  версифікації  —  трискладова  стопа  на  чотири  мори,  в  якій  перші  два  —  короткі,  третій  —  довгий.  У  силабо-тонічній  системі  —  трискладова  стопа  з  наголосом  на  останньому  складі  (∪  ∪—).  

Зустрічаємо  А.  у  поезії  О.Пушкіна,  О.Блока,  А.Фета.

Приклад  тристопного  А.:

Пропаду́  от  тоски́  я  и  ле́ни,  
__    __    __/  __    __    __/      __    __    __/  __
Одино́кая  жи́знь  не  мила́,  
__    __    __/  __    __    __/      __    __  __/
Сердце  но́ет,  слабе́ют  коле́ни,  
__        __        __/    __      __      __/  __    __    __/  __
В  каждый  гво́здик  души́стой  сире́ни,  
__        __        __/    __      __      __/  __    __    __/  __
Распева́я,  вполза́ет  пчела́.  
__    __    __/  __      __      __/    __    __    __/  

(А.  Фет)

Одностопний  А.  майже  не  простежується  в  українській  поезії,  окремі  випадки  його  вживання  спостерігаємо  у  гетерогенній  строфі,  наприклад,  у  фольклорно  стилізованому  вірші  М.Вороного:

Покохає  мене  щиро
Незрадливо  —
Усміхнеться  й  мені  доля
Милостиво!

Приклад  двостопного  А.:

Я  дійду  на  зорі
до  найстаршої  брами,
Де  ключі?  У  Дніпрі.
А  Дніпро  —  під  валами.

(В.Герасим’юк)

Зустрічається  тристопний  А.:

Закигиче  розлука  над  нами,
Розчахне  двосистемно  навскіс,
Замордується  лихо  ножами
Чи  зависне  в  петлі  твоїх  кіс.

(І.  Драч)

Чотиристопний  А.  досить  поширений  в  українському  вірші  на  противагу  іншим  розмірам  трискладової  стопи:

Польовою  стежиною  з  дальніх  доріг
Йду  в  село  і  радію  сподіваній  стрічі.
Тільки  ж  каменем  смуток  на  серце  наліг:
Кладовище  побільшало  вдвічі.

(В.  Марочкін)

П’ятистопний  А.,  котрий  витворює  медитативний  настрій:

На  горі  ніби  снігом  біліє  давнезний  собор,
Що  скликає  всі  вірні  серця  вечорами  і  зранку.
Давня  ратуша  в  землю  вростає,  немов  мухомор,
Сивий  майстер  в  льотку  замовляє  вина  філіжанку.

(М.  Рильський)

Шестистопний  А.  —  найменш  популярний  у  сьогоденній  українській  версифікації:

В  тихих  продувах  вітру  цілував  я  змокріле  волосся.
Гуркотів  спорожнілий  трамвай  —  ночі  й  зливі  навстріч.
А  позаду  —  в  пульсуючих  прожилках  листя  неслося,
Мов  колись  і  ніколи…  за  нами  й  над  нами…  всю  ніч.

(П.  Куценко)

А.  з’явився  в  українській  поезії  дещо  пізніше  порівняно  з  іншими  тристопними  розмірами  —  у  другій  половині  XIX  ст.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807139
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Ганна Верес

Чекаю знов я і боюсь новин

Чекаю  знов  я  і  боюсь  новин
Із  неспокійного  нам  рідного  Донбасу,
Де  гинуть  люди,  наші,  без  провин
Від  куль  і  мін,  і  вибухів  фугасів.

Там  кров,  живу,  без  міри  п’є  земля,
Повітря  цідить  стогін  в  тому  краї...
О,  скільки  ж  ти  200-их  звідтіля
Земля  зустріла  й,  плачучи,  каралась!

Ці  терористи  чи  бойовики
Насправді  ж  є  солдатами  Росії,
Нас  ненавиділи  і  мучили  віки,
Бо  пустота  у  душах  їх  засіла.

Та  вірю,  прийде  справедливий  суд,
І  кожен  з  них  отрима  гідну  плату:
Всі  винні  кару  Божу  понесуть,
Хто  є  сьогодні  зла  й  брехні  солдати.  
16.12.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807076
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018

Валентина Мала

Ми не можемо когось зробити кращим

[i][b][color="#2600ff"]
Ми  не  можемо  когось  зробити  кращим.
Скільки  сірого  досита  не  годуй=
Все  одно  у  ліс  біжить  ледащо,
Хоч  щодня  на  мисці-  рататуй...

Й  Ви  не  ставте  «щось»  на    п'єдесталі,
І  когось  не  треба  теж  туди.
Бо,ймовірно,що  такі  дістануть...
Замість  «лю»  у  них-  алаверди...

Й  не  жалкуйте,що  когось  не  втримать=
Скатертю  доріжка,хай  біжить…
Значить,він  не  ваш,  спішить  отримать
Щось  своє,спішить,напевно,жить...

Легше  ситуацію  сприймайте=
Ніби  подолали  ще  бар'єр...
Й  серце  щільно  так  не  зачиняйте=
Може  бути  «справжній  інтер'єр»...

14.09.2018р.
[/color][/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806593
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 18.09.2018

Лилея

Останавливаю время…

Останавливаю  время  ...
Минутами...часами...
Ярко  чувствую..
Искру  между  нами...
С  новой  силой
Чувство  внутри  воспалилось...
Ты  -  солнце...
Наяву...
Не  приснилось...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806705
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 18.09.2018

Михайло Гончар

ПОДАРУНОК ЕВТЕРПИ *

 
               "Меня  сегодня  Муза  посетила-
                 Немного  посидела  и  ушла..."
                             (В.Высоцкий)

Я  у  сонному  їду  вагоні,
Та  до  мене  сон  не  пристає...
На  холоднім  вечірнім  пероні,
Зігріваючи  змерзлі  долоні,
Залишилося  серце  моє...

Третій  день  б'ють  стаккато  колеса,
Вітер  снігом  по  вікнах  січе,
Хуліганять  в  крові  моїй  стреси.
Знаю  лИше  початок  адреси:
Заполяр'я,  плюс  номер  в/ч.

А  на  столику  чай  прегарячий,
Тепловоз  на  зупинці  сопе
І  парує,  мов  кінь  після  скачок,
Але  Той,  хто  високо-  все  бачить-
Посилає  Евтерпу  в  купе.

Я  цій  дамочці  завжди  був  радий,
Не  байдужий  до  неї  давно...
Запросив,пригостив  шоколадом
І  вина  делікатно  порадив...
Дами  люблять  солодке  вино.

Запитав,  не  ховаючи  подив:
"Ти,  Евтерпо,немов  слідопит.
Як  знайшла  мене  в  цю  непогоду,
Як  здолала  усі  перешкоди
І  з  чим  зв'язаний  даний  візит?"

"Ти  забув?-  я  богиня,юначе,
Будь  кого  відшукаю  без  мук.
Ти  поїхав-  не  все  передбачив,
А  закохане  серденько  плаче,
Бо  не  звикло  до  довгих  розлук.

Я  тобі  подарую  натхнення...
Ти  напишеш  коханій  листа.
Не  листа,  а  чарівну  поему-
Знаєш  сам  на  яку,власне,  тему...
Хай  розлука  скоріш  проліта."

Й  раптом  зникла,неначе  розтала...
Ще  витав  аромат  її  кіс.
Залишилось  вино  у  бокалі
І  натхнення,що  пообіцяла,
Лист  паперу  і  стукіт  коліс.

Полетів  би  і  я  в  даль  безкраю
Разом  з  нею  аж  на  Гелікон,
Щоб  почути  як  музи  співають,
Як  танцюють  боги,як  їм  грає
На  кіфарі  своїй  Аполлон*.

Та  на  жаль  в  мене  інша  адреса:
Заполяр'я,плюс  номер  в/ч.
Хуліганять  в  душі  моїй  стреси-
Я  попав  під  опіку  Ареса***,
А  від  нього  ніхто  не  втече...

От  і  їду  у  соннім  вагоні,
А  натхнення  безсоння  дає...
На  холоднім  вечірнім  пероні,
Зігріваючи  змерзлі  долоні,
Залишилося  серце  моє...

             *Евтерпа-  муза  ліричної  поезіі.
         **Аполлон-бог  сонця,світла  і  мистецтв.
     ***Арес-  бог  війни(у  римлян-Марс)

                               друга  редакція

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807032
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018

Ольга Калина

Рушники

Рушники,  рушники,  рушники..
Ті,  що  ненька  мені  вишивала
І  вкладала  всю  душу  в  нитки,
Та  й  на  долю  мені  дарувала.

Щоб  мене  по  життю  берегли,
Щоб  завжди  від  біди  захищали,  
А  недобрі  холодні  вітри
Щоб  родину  мою  оминали.

Як  прощатись  настала  пора,  
Я  з  собою  взяла  їх  в  дорогу,
Оберегом  щоб  стали  добра  
Й  відганяли  біду  і  тривогу.

Простелилося  ними  життя,
В  них  і  радість,  й  надія,  й  розлуки.  
Я  б  до  матінки  йшла  навмання,  
Як  насняться  натруджені  руки.

Вже  й  мої  пролітають  роки,
Сивина  заплітається  в  коси,
Та  зі  мною  її  рушники  -
Дорогі  обереги  ще  й  досі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806816
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 88

[color="#268513"][b]Хороша  бывает  осень,
И  хоть  дел  полным-полно,
Мы  бегом  в  постельку  в  восемь
Что  тянуть,  когда  темно.

Ай  да  теща  дорогая
Понял  в  ЦУМе,  мать  итить,.
Что  с  одежды  выбирает,
Мне  вовек  не  оплатить!

Ох,  года  мои,  года.
Золотая  осень..
Я  сейчас  любому  дам,
Но  никто  не  просит..

Дело  было  на  Кубани
В  прошлом  жарком  сентябре
Посадил  меня  кум  в  сани
И  катает  во  дворе...

Не  ходите  девки  в  лес,
Ну  ни  в  коем  разе!!
Мне  огромный  клещ  залез
Куда  муж  мой  лазил!!

Я  за  отпуск  не  успела
Ни  в  Майями,  ни  на  Кипр.
В  сумму  крупную  влетела
Прикупила  мужу  шипр.

Под  кроватью  чья-то  брошь,
Не  было  тут  ранее!!
Муж  кричит,  ядрёна  вошь,
Чтоб  отвлечь  внимание!!

Попугая  подарили
К  новоселию  друзья.
Хоть  мы  дом  и  освятили
Только  жить    с  самцом  нельзя.

Отнесите  меня  к  морю
Кто  в  попойке  уцелел.
Может  мы  морской  волною
Снимем  вместе  опохмел.

Поздним  вечером  в  садочке
То  ли  грохот,  то  ли  треск
У  моей    красотки-дочки
Пост-гороховый  оркестр!!

Позади  макушка  лета
Страсти,  драмы  позади.
И  для  каждого  поэта
Столько  тем,  хоть  пруд  пруди.

Эй,  Петруша,  выдь  навстречу
За  калитку  со  двора.
А  не  выйдешь  -  покалечу.
Замуж  мне  идти  пора![/b][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806727
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018

Любов Вишневецька

Осень кружевная…

Тают  изумруды...
Солнце  сыплет  охру.
Осени  причуды...
Мила  суматоха.

Радуга  упала
Россыпью  на  листья...
Краски  расплескала...
-  Мир  цветной  до  выси!

Все  благоухает...
У  судьбы  художник  -
Осень  кружевная!..
-  Только...  часто  дождик...

Что  ж  на  сердце  хмуро?!
Грусть  цветет  букетом...
Вышивки...  ажуры...
-  Пока  милый  где-то!..

Жди  судьба  подарки,
Коль  родной  приедет...
-  Зелень  вспыхнет  ярко!
Захлестнут  беседы...

Под  волшебной  кистью
Сменит  грусть  окраску.
-  Счастье...  словно  листья,
превратит  мир  в  сказку...

                                               16.09.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806843
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018

Надія Башинська

ТВОРИТЬ ТАК ВМІЄ ЛИШ ГОСПОДЬ…

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.    

Тут  все  святе:  дзвінкі  гаї,    
степів  безмежнії  простори,  
широкі  ріки  і  луги,  
в  медовому  цвіту  діброви.  

І  свіжість  ранків,  й  вечори...  
поля,засіяні  хлібами.  
В  грайливім  морі  кораблі,  
всі  срібні  зорі  для  нас  з  вами.

Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
Щоб  солов'ї  в  саду  співали  
і  наливався  виноград,  
і  спіли  яблука  рум'яні.  

Скрізь  гнуться  віти  від  плодів.  
А  ми  -  землі  святої  діти.  
То  ж  нам  довірено  любить,  
оберігати  і  творити.

Любімо  Землю!  Бо  ж  вона  
довірлива,  немов  дитина.  
В  її  барвистому  вінку  
є  чорнобривці  і  калина.  

Ромашки,  маки,  нагідки,  
любисток,  шавлія  і  м'ята.
Тут  сонце  зігріває  всіх,  
повниться  щастям  кожна  хата.
     
Творить  так  вміє  лиш  Господь...  
На  що  не  глянь  -  з  його  насіння.
Прозора  неба  чистота  
і  сонця  золоте  проміння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 16.09.2018

dovgiy

ВІДЛІТАЛИ ДИКІ ГУСИ

ВІДЛІТАЛИ  ДИКІ  ГУСИ

Відлітали  дикі  гуси,
Над  селом  кружляли
І  мою  нещасну  душу  
За  собою  звали.
Ой,  лети  за  нами  в  небо
Лети,  не  барися!
Скинемо  біленьке  пір’я
В  нього  уберися!
Уберися  в  біле  пір’я,
Зроби  собі  крила
І  лети  в  краї  далекі
Де  чекає  мила!
Ой,  не  кличте,  мої  любі
Гуси-лебедята!
Не  рвіть  пір’ячко  безцінне
Із  своїх  криляток!
Не  одіну  ваше  пір’я,
Не  змайструю  крила,
Бо  на  рідній  Україні
Залишиться  мила.
Залишиться  голубонька,
Наче  сиротина
І  покриє  голівоньку
Траурна  хустина!
Затуманить  ясні  очі
Лишеньком-сльозою,
Ой,  не  кличте  мою  душу
В  небо  за  собою!
А  ще,  гусоньки,  скажу  вам
Слово  на  прощання:
Нема  гіршого  ніж  знати
Миті  розставання!
Розставатись  із  землею
Де  біліють  хати,
Де  на  цвинтарі  під  дубом
Спочиває  мати!

14.09.2018      

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806590
дата надходження 14.09.2018
дата закладки 16.09.2018

Елена Марс

Я не буду писать о войне

Я  не  буду  писать  о  войне.  
Я  о  ней  только  косвенно  знаю.  
И  рассказывать  что-то  -  не  мне,  
Ведь  не  я...  между  адом  и  раем

Выживаю...  как  те,  кто  огонь
Ощущают  на  собственной  коже.  
Кто  -  телами  защитную  бронь...  
Для  меня  и  таких  же...  О,  Боже!  

Я  молиться  лишь  только  могу!  
Я  к  тебе  обращаюсь,  Всевышний!  
Коль  Заветы  Святые  не  лгут  -
Значит  ты  меня,  Господи,  слышишь!  

Защити  этих  смелых  солдат!  
Не  для  войн  матеря  их  рожали
И  не  ради  каких-то  наград,  
Орденов  и  посмертных  медалей!  

Чей-то  брат,  чей-то  муж  и  отец,  
Чей-то  сын,  чей-то  друг  и  любимый
Пусть  -  живым  возвратится...  Конец  
Положи  тем  смертям!    Кто  бы  ни  был

Тот  солдат,  он,  конечно,  -  за  жизнь!..
Кто  искал  бы  свиданий  со  смертью?..  
Только  души...  невидимо  -  ввысь  -
Слишком  рано,  в  войны  круговерти...  

Я  не  буду  писать  о  войне.  
Я  о  ней  только  косвенно  знаю.  
Но  не  менее  больно  и  мне
Знать,  что  кто-то  -  за  жизнь  умирает.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806469
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018

Леонід Луговий

Ведмедиці

Затьмарила  землю  і  небо  покрила
Сріблястими  зорями  ніч.
Зі  сходу  на  захід  повзуть  небосхилом
Мільйони  палаючих  свіч.

Пливуть  вони  дружно,  мигають  звисока,
Не  сходять  зі  шляху  ніде.
А  з  ними  сузір'ям,  завжди    одиноким,
Велика  Ведмедиця  йде.

Далеко  на  Північ,  проходить  по  небу
Маленька  сестричка  одна,
І  з  нею  Великій  зустрітися  треба,
Та  тільки  не  може  -  сумна.

Їх  в  просторі  космос  з  своєї  колиски
Розкидав  ще  зовсім  малих.
Під  розміром  різним,  горінням  і  тиском
Вирує  життя  своє  в  них.

Летять  вони  двоє,  кружляють  по  колу,
По  тверді  своїй  голубій,
І  жаль,  що  не  зможе  Велика  ніколи
Потиснути  лапку  Малій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 14.09.2018

majra

В осінніх днях

В  осінніх  днях  прихована  печаль,
Коротший  день  і  притомилось  сонце...
Опале  листя  відкриває  даль,
Але  чомусь  не  манять  горизонти.

Тумани  білі,  перлами  -  роса!
Які  чудові  в  осені  прикраси!
Чому  не  тішить  серце  ця  краса,
Й  бентежить  душу  швидкоплинність  часу?

На  землю  ллється  золото  небес,
Цей  фейєрверк  охоплює  пів  світу!
Ми  ж  -  навесні  чекаємо  чудес,  
А  восени  -  сумуємо  за  літом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806483
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 14.09.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Той перший вальс…

Той  перший  вальс,  той  перший  вальс
І  я  така  щаслива.
Він  поєднав,  коханий,  нас,
Твоїх  обіймів  диво.

Торкнулись  руки  до  плечей,
Так  ніжно  пригорнули...
А  я  не  зводила  очей,
Хвилини  промайнули.

Один  лиш  вальс,  один  лиш  вальс,
Як  шкода  розставатись.
То  в  перший  раз,  останній  раз,
Було  нам  танцювати.

Тепер  згадаються  мені,
Ті  очі  волошкові
І  ті  найщасливіші  дні,
Ті  дні  такі  казкові...

Хоч  ми  давно  уже  не  ті,
Роки  давно  минули.
Та  ми  зустрілися  в  житті
І  як  би  там  не  бу́ло.

Той  перший  вальс,  той  перший  вальс,
Його  я  пам'ятаю.
Він  поєднав  один  лиш  раз
І  був  нам  наче  раєм...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806290
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018

Катерина Собова

Мама - воїн

П'ятирічний  Віля  з  татом
Мовчки  фільм  дивилися:
Там  індійці  щось  кричали,
Чогось  метушилися.

-  Тату,  що  воно  за  люди?
Всі  у  пір'я  вбралися,
І  фломастерами  дивно
Так  розмалювалися?

-  Це  індійське  плем'я  дике,
Бачиш,  як  гуртуються,
Розфарбовують  всі  пики  -
До  війни  готуються.

Вороги,  як  їх  побачать  -
З  переляку  впадуть  всі,
І  забудуть,  що  тримали
Лук  і  стріли  у  руці.

-  Наша  мама,-  каже  Віля,-
Воювать  збирається,
Скільки  туші  на  тих  віях,
Очі  -  аж  злипаються.

Біля  пупа,  в  бровах  кільця,
Й  в  носі  теліпаються,
Крем,  помада  на  обличчі,
Пудра  обсипається.

І  наколка  в  неї  класна,
Вибриті  виски  смішні...
Ті  індійці  -  всі  нещасні,
Не  такі  вони  й  страшні.

Наша  мама  переможе
Будь-якого  вояка,
Як  нам,  тату,  пощастило,
Що  вона  страшна  така.

У  те  плем'я  піде  в  шортах,
Їм  покаже  кулака,
Вони  крикнуть:  -  Бачим  чорта!
Дадуть  зразу  драпака!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 12.09.2018

Елена Марс

Свеча на столе (посвящение Б. Пастернаку)

Свеча  на  столе  пылает...  Дымок  -  ручьём...  
Он  стал  ей  в  чужие  чувства  -  проводником...  
Свеча  на  столе...  Припомнился  Пастернак...  
Как  будто  из  лет  далёких  позвал  маяк...  

Душа  улетела  в  лучшую  из  нирван...  
Поэзия  -  страсть!..  Желанный  её  дурман...  
И  чувствуешь...  будто  -  строки  горят  свечой!  
Как  будто  душа  поэта  поёт  струной!..  

Живая!..    А  мир  молчит.  И  молчит  луна.  
Мистический  взгляд,  но  голоса  лишена.
Господь  присудил  молчание  ей  и  ночь.
А  сердце,  в  любви,  молчание  гонит  прочь!  

Живое  -  всегда  поёт  о  своей  любви,  
Как  будто  Господь  диктует:  Пылай!  Живи!..  
Он  жив  -  и  сейчас,  зажжённый  вдали  маяк  -
Божественным  чувством,  
Божественный  
Пастернак...


Июнь  2018  г.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806366
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018

Віталій Назарук

КАРПАТСЬКІ ВИШИВАНКИ

Де  смереки  сині  вишили  Карпати,
Синевір  відбився  в  небесах.
Полонини  ніжні  одягли  на  свято,
Ватри  у  іскристих  голосах.

Там  високо  в  небі,  серед  хмар  розлогих,
Беркути  намотують  нитки,
І  біжить  Черемош  крізь  круті  пороги,
Водоспади  творить  залюбки.

Золотими  стануть  осінню  міжгір’я,
Опаде  у  горах  дрібний  лист.
Лиш  високо  в  небі  заблищить  сузір’я,
Сніговію  знов  почуєм  свист…

Витчуть  вишиванку  за  вікном  морози,
Принесуть  Різдвяну  коляду.
Хуртовини  білі,  наче  віртуози,
Замалюють  гори  на  ходу…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806353
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 12.09.2018

ТАИСИЯ

Звучание стихов

Не    буду    стихи    выпускать    я    из    клетки,
Пока  не  научатся    нежно    звучать.
Они  -    словно    глупые    малые    детки.
Их    нужно    к    порядку    ещё    приучать.

Серьёзно    волнуют    стихи    про    «Смуглянку».
Слова    проникают      в    потёмки      души.
О    чём    же    рыдает      старушка    «Шарманка»?
Заветные    тайны    раскрыть    не    спеши.

Когда    же    поётся    в    стихах    о    раздолье  -
На    память    приходит    чудесный    пейзаж!
Вольготные    песни    -    «О    полюшке-поле»  
В    душе    пробуждают    невольно    кураж…

Чудесно,    когда    стих    звучит    мелодично,    
Чтоб    вызвать    скупую    мужскую    слезу  -
К    тому    ж    поэтесса    Ему    симпатична...
С  улыбкой  Джоконды,  влюблённой    в    грозу…

Такой    стих    оценит    и    строгий    маэстро,
Найдёт    музыкальный    к    нему    унисон…
А,    если    поддержит    домашний    оркестр…
Триумф    обеспечен!      Шикарный    шансон!

10.  09.  2018.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806168
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 12.09.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.09.2018

Серго Сокольник

СОНЯХ

Ще  тепло  і  сонячно  там,  
Де  трави  приховують  літо,
І  неба  збудований  храм
Не  знищено  іншим  завітом.
Замовкли  птахи  у  гаю,
Аби  не  порушити  сон  цей...
Та  сонях  голівку  свою
Уже  не  поверне  до  сонця,
Побачивши,  що  відбулась
Одвічного  смутку  подія.
Що  осінь  у  гості  зайшла,
Що  літо  пішло-  зрозуміє.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118091109096  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806335
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

Valentyna_S

Сорок сьомий

               Світлій  пам’яті  моєї  бабусі--вдови

Поникло  колосся  пшениці,
Сумлінням  втомившись  украй.
Уповні  снага  золотиться,
Віщує  багатий  врожай.

У  тихому  плесі  зажури
Постала  бабуся  в  імлі:
По  сніжних  іде  кучугурах,
Рятунок  шукає  в  землі.

Шопортяться  пальці  у  грудді,
Збирають  колосся  й,  мов  скарб,
Ховають  на  зболених  грудях,
Довіку  лишаючи  карб.

А  вдома  сирітство  убоге:
Маленькі  неситі  сини.
Одна  в  них  надія  на  Бога,
Й  на  зе́рно  чекають  вони.

Два  роки  минуло  відто́ді,
Як  врешті  скінчилась  війна.
Під  припічком  нишпорить  голод  —
Йому  не  завадить  вдова.

…Я  згадую  руку  безпалу
Бабусі  моєї,  вдови,
Що  символом  голоду  стала
І  жертвою  тої  війни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806300
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

Шостацька Людмила

КРАСА КАРПАТ

Краса  Карпат  чарує  й  кличе:
«Залиш  нарешті  суєту!»
Збирає  там  Говерла  віче,
Свою  ділити  красоту.
У  соковитім  різнотрав’ї
Стоять  ялиці  на  посту.
Чарують  око  різнобарви,
Дзвенять  струмочки  тут,  як  тут.
Там  схил  крутий,  де  ходить  Довбуш.
Десь  причаївсь  господар  гір,
А  хмари  ходять,  ходять  довкруж
Й  руками  тягнуться  до  зір.
Трембіта  будить  струни  серця
Серед  цілющих  полонин.
Тут  небо  дивиться  в  люстерце,
Міняє  образ  часоплин.
Краса  Карпат  чарує  й  кличе,
До  неї  завше  будеш  йти,
То  –  храм  природи  мальовничий,
Де  глас  звучить  його  святий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806289
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018

геометрія

ПОСПІШАЙМО Ж БО, ЛЮДИ, ДОДОМУ…

               Як  же  хочеться  знову  вернутися
               хоч  на  день  у  минуле  своє...
               І  пройтися  селом  по  тій  вулиці,
               де  дитинство  пройшло  золоте...
                     І  від  річки  відчуть  нові  вражнення,
                     зазирнути  у  воду  хоч  раз,
                     там  побачить  своє  відображення?                                                                                                                                                        
                     як  колись  у  далекий  той  час...
               Босоніж  походити  по  березі,
               по  зеленій  шовковій  траві,
               там  бувало  і  голодно,й  весело,
               все  й  донині  живе  у  мені...
                     Доторкнутись  до  груші  і  яблуні,
                     (якщо  звісно  вони  ще  живі),
                     їх  плоди  і  солодкі,і  звабливі,
                     знов  снують  у  думках  в  голові...
               І  з  любов"ю  вербу  ту  погладити,
             (вона  ж  знала  таїни  мої),
               А  калини:  і  кетяги,й  ягоди,-
               не  забути  ніколи  мені...
                     Та  на  жаль  вже  туди  не  вернутися,-                              
                     там  дитинство  уже  не  моє...
                     Постаріло  село,хати  й  вулиці,
                     та  у  серці  й  душі  все  живе...
               Та  в  село  я  усе  ж  таки  їду,
               ось  і  вулиця  рідна  моя,
               я  на  повні  тут  дихаю  груди,
               відчуваю,  що  я  тут  своя...
                     Як  же  добре  вернутись  додому,
                     після  довгих  розлук  і  тривог...
                     Знов  відчути  тепло  свого  дому,
                     і  з  минулим  вести  діалог...
               Поспішаймо  ж  бо,  люди,  додому,
               де  дитинство  пройшло  золоте,
               відійдуть  негаразди  і  втома,
               й  ви  відчуєте  щастя  своє...
                                                       

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806169
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018

Леонід Луговий

Фото

Його  приклеїв  наш  комроти
Під  броньовим  перекриттям  -
Дівча  задумливе,  на  фото,
На  підвіконні,  з  котеням.

Сидить,  тримає  свого  друга,
Пухнасту  шийку  обняла,
І  на  танцюючі  по  кругу
Сніжинки  дивиться  мала.

Тут  у  бліндажній,  сивій  димці
Солдатський  жарт  і  зброя  в  ряд,
А  там  в  садочку  на  ялинки
Вдягає  шубки  снігопад.

Під  грубий  сміх  і  грізний  брязкіт,
В  очах  синеньких,  на  стіні,
Блистить  життя  німим  контрастом
Навпроти  смерті,  у  війні.

На  підвіконні,  по  дитячи,
Вмостившись  з  котиком  в  анфас,
В  нещастях  наших  і  в  удачах
Дівчатко  ділить  з  нами  час.

Змінилась  курява  болотом
І  не  один  ліг  побратим,
І  ротний,  вибулий  трьохсотим,
Давно  замінений  новим.

А  за  сніжинками,  на  фото,
Спостерігає  в  бліндажі
Мала  улюблениця  роти,
На  вогневому  рубежі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806042
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018

Володимир Верста

Тінь музи (у співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

***
Це  місто  снів  загублене...  В  нестямі
Блукаю  тротуарами...  Імла
Сліди  стирає,  змінює  місцями
Бульвари  та  будинки...  Замела

Зима  снігами?  Осінь  листопадом?
Засипала  до  тебе  всі  шляхи!...
Вже  ось  весна!...  Чи  літо?  І  до  саду
Ведеш  мене  платити  за  гріхи…

Ти  тінь  моя?  Чи  музи  тихий  поступ,
Яка  шепоче  ноти  за  плечем?
Зникає  міражем  дощем  із  воску,
Ураз  по  тілу  спрагою  тече

І  гасне  ця  свіча...  Свій  час  я  втратив...
Можливо,  ми  зустрінемось  колись...
Зізнайся,  хто  ти?  Я  рахую  втрати...
Ти  муза?!..  Ні?  Прошу  тебе,  вернись!..


***
Я  –  тінь  бажання…  Я  –  туман  ілюзій.
Фантом  із  найчарівнішого  сну.
Реальною  не  може  стати  муза.
Я  відчаєм  кохання  огорну.

Шукай  тепер  мій  образ  поміж  літер,
У  нотах  неприборканих  стихій.
Цілунок  передасть  від  мене  вітер.
До  серця  підповзе  лукавий  змій.

Тікай!  Та  ні…  Спинися  на  хвилину!
Шепну  тобі  трагічну  таїну.
Любитимеш  мене  одну  до  згину.
Являтися  у  снах  я  присягну.

Допий  пітьму  омани…  Царство  ночі
Затягне  у  тенета  самоти.
Зникаю…  та  в  імлі  тобі  шепочу:
«В  моїй  душі  буремній  –  тільки  ти…»

Частина  перша:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777407

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804954
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 09.09.2018

Андрій Л.

Робити кожному своє

Я  не  шукаю  в  долі  броду,
Себе  відношу  до  рубак.
Бо  українцем  є  по  роду,
І  дід  і  прадід  мій  козак.

Несу  надію,  віру,  мову,
Вовкам  служити  не  моє.
За  зброю  Бог  мені  дав  слово,
Робити  кожному  своє.

Чужим  не  дмухаю  на  воду,
Бо  ненавиджу  посіпак.
Герої  в  кожного  народу,
В  мойого  Балух  і  Рибак.

Не  наша  влада,  не  схилюся,
Невільний,  я  у  табуні.
У  пояс  низько  поклонюся,
Героям  сходу  і…  в  тюрмі.

Несу  надію,  віру  й  мову,
Нехай  потрусить  вурдалак.
З  зерна  відсіюю  полову,
Не  ворон…  в  Бога,  я  співак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806033
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018

dovgiy

ТАКЕ ЖИТТЯ

Нехай  забуде  хтось  про  мене,
Про  те,  що  мав  я  почуття,
Мовляв  життя  важке,  буденне,
А  я  –  немов  мале  дитя,
В  кохання  позахмарне  граюсь
Та  всіма  фібрами  душі
Задля  загалу  витворяю
Про  заборонене  вірші.
Нехай!  Розкислою  сльозою
В  ці  страшні  дні  не  попливу.
Не  вперше  доля  грає  мною
І  цю  біду  переживу!
Ось,  -  як  і  зараз,  -  перша  ночі
І  в  котрий  раз  немає  сну.
Поклав  комп’ютер  перед  очі,
   А  сам  про  неї,  -  про  одну,
В  пітьмі  нічній  гортаю  спогад:
Її  слова…  її  лице…
Її  такий  глибокий  погляд…
І  Богу  дякую  за  це!
Тому  що  попри  серця  жертви,
Попри  розлуки  гіркоту,
Я  ще  кохаю,  я  не  мертвий,
А  отже,  чисту  висоту
Лихим  прокльоном  не  покрию
Чиєсь  чергове  забуття.
Прощу  за  все!  Бо  що  тут  вдієш?!
Таке  життя…  таке  життя…

03.09.2018  1:14

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806037
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 09.09.2018

Віктор Ох

Вишивала синові вишиванку (V)

Пісня  і  кліп  на  слова  Тамари  Шкіндер.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=a8G-Ipwh-f0[/youtube]  

А  тут  пісню  чудово  виконала  Ліна  Царук  -  
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=E6_R55RIhAs[/youtube]

   ------------------------  
Вишивала  синові  вишиванку.
Пригорнула  хрестиком  синь  світанків.
Сонячним  промінчиком  обрамила.
Барвами  веселоньки  прикрасила.

Вишиванка  -  на  щастя,  вишиванка  -  на  долю.
Хай  розвіє  незгоди  чистий  вітер  у  полі.
Хай  рясними  хлібами  вся  земля  колоситься.
Хай  завжди  син  вертає  в  материнську  світлицю.

Вишивала  синові,  вишивала...
Ниточку  до  ниточки  додавала.
Заплітала  сонечко  й    щедру  зливу,
Щоб  у  цій  сорочці  він  був  щасливий.

Вишиванка  для  сина  -  лебедина  сорочка.
Оберегом  хай  буде  біло-сніжна  торочка.
Нехай  повниться  щастя,  мов  бездонна  криниця.
Нехай  кличе  до  дому  материнська  світлиця.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805900
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Анатолій Волинський

Сьогодні

Сьогодні  знов  тебе  зустрів,
Ти  осторонь  стояла…
Мов  синь  далеких  островів  
Мій  погляд  привертала.

Така  вродлива  і  струнка,
Немов  берізка,  ніжна,
Твоя  приваблива  рука
Відкрилась:  незаміжня…

Бо  серце  з  юних  літ  щемить,
Душа  моя  страждає…
Буває,  що  кохання  спить
Буває,  що  літає!

Чому,  життя  так  в  перебій:
То  все  заллє  водою,
То  каже,  норов  свій  –  
Жагу  зводить  росою

Чому?  Чому,  завжди  одна,
Мов  горлиця  літаєш…
Чи  може  і  моя  вина,
Що  в  серце  не  впускаєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018

majra

Відцвіло метеликами літо

Відцвіло  метеликами  літо,
Кличуть  вирій  в  небі  журавлі
Молоко  туманами  розлите,  
Осінь  господарить  на  землі!

Розкида  коралові  прикраси,
Розстеляє  золоту  парчу.
Поспішає  -  в  неї  мало  часу,
Запалити  золоту  свічу.

Кожен  день,    як  свято  урочисте,
Тішить  серце  чарівна  краса!
Поєднала  осінь  жовте  листя
І  високі  сині  небеса!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805844
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 08.09.2018

Любов Іванова

КРАСОТА ЗЕМНАЯ

[b][color="#25800e"]Разбросало  утро  перламутр  на  травы
Окропило  щедро  рощи  и  дубравы,
Ситом  процедило  капельки  воды
И  теперь  повсюду  мокрые  следы.

А  когда  запляшет  в  небе    первый    лучик
Слижет    нежно  влагу,  выйдя  из-за  тучек.
Отряхнут  водицу  травы  и  леса,
Красота  какая!!!  Кончилась  гроза...

Пьет  из  речки  воду  радуга  цветная
Вот  она  и  вправду  красота  земная!
Ароматы  рая  и  цветы  полян,
Вот,  какой  подарок  Бога  для  землян...[/color][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801686
дата надходження 02.08.2018
дата закладки 07.09.2018

Наташа Марос

ВОРОВАННОЕ…

А  ты  приходишь  раз  в  полгода,  раз  в  полгода,
Пиджак  -  с  плеча  и  вдруг  меняется  погода...

На  небе  солнышко  опять,  где  были  тучи,
Хоть  раз  в  полгода  -  вариант  не  самый  лучший...

И    точно  так  же  -  раз  в  полгода  в  старом  сквере,
Твоя  жена  опять  в  пропажу  не  поверит...

И  будет  знать,  но  будет  думать  всё  иначе  -
Ты  умудрился  нас  обеих  озадачить...

Ну  почему  так  хороши  минуты  встречи,
Что  не  один-другой  перечеркнули  вечер...

А  ночью  мне  и  ей  ворованное  снится,
Но  ты  спокоен...  ты  летаешь  вольной  птицей...

                         -                        -                        -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803058
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 07.09.2018

Ніна-Марія

Тобі, Україно!

[img][/img]
 
Для  нас  ти  завжди  рідна  і  єдина,
Тебе  ніхто  не  в  змозі  відібрать.
Моя  ти  яснолика,  Україно,
На  рубежах  сини  твої  стоять,
 
Які  життями  платять  за  свободу.
Козацька  кров  і  їм  передалась.
Твою  нікому  не  зганьбити  вроду.
У  світі  ти,  Вкраїно,  відбулась.
 
Щоб  почуття  несли  ми  в  серці  свято,
І  колосились  золотом  поля.
Й  цвіла  калина  пишно  біля  хати,
І  квітла  вишиванкою  земля.
 
Тобі  я  зичу  сонячних  світанків,
На  мир  нехай  Господь  благословить.
Хай  солов'ї  щебечуть  нам  щоранку.
Загоїться  хай  те,  що  так  болить!

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcQQY90tfPIbWnz6VE-vEyljIZw4cxoZZ8CZuf_ikvdLx3LbrLBC[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804450
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 07.09.2018

Ніна-Марія

Окраєць серпня губиться у літі

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRnrzFPBs2AIG1H2q6N88CYolHU2GMGbjOeEAfIEoAfendRW1MOkw[/img]

Окраєць  серпня  губиться  у  літі.
Вже  чути  шурхіт  осені  легкий.
Палають  айстри  і  жоржини  цвітом,
А  на  душі  чомусь  полин  гіркий.
 
Прощаючись  із  клином  журавлиним,
Рясним  дощем  заплачуть  небеса.
А  я  думками  все  ж  до  тебе  лину...
Хоч  навкруги  поглянь,  яка  краса.
 
У  помаранчі  вбралась  горобина,
Боки  ще  гріють  яблука  в  садах.
Горять  на  сонці  кетяги  калини,
Цілує  вітер  ніжно  їм  вуста.
 
Ледь  золотіють  клени  пелехаті,
Потроху  осінь  фарби  розлива.
Пора  осіння  щедра  і  багата,
Куди  не  глянь  —  то  справжнії  дива!
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805197
дата надходження 01.09.2018
дата закладки 07.09.2018

Фея Світла

Коралі

[i]Кохай  мене!  Куплю  тобі  коралі,  бо  в  них  краса  і  променів  тепло...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/p-zaRDFyGho[/youtube]
[color="#0b5987"]
[i][b]  -  Купи  мені!  Я  одягну  коралі,
відчую  дотик  рук  -  твоє  тепло,
зігріє  душу  -  відійдуть  печалі,  
прийде  любов,  забуду  біль  і  зло.

 -  Лише  кохай,   я  так  цього  жадаю  -
взаємне  щоб  палало  почуття,
щоб  долі  дві,  що  йшли  врізнобіч плаєм
разом  ступали  по  стезі  життя.

Купив  коханій.  Пісня  понад  гаєм
лунала   довго  з  милим  в  унісон...
Причиною  були  -  краса  коралів,
любов,  й  яскравих  митей  щастя  сонм.[/b][/i][/color]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798344
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.09.2018

ТАИСИЯ

Серьёзный разговор

Чтоб    с    нами    общаться    Господь    наш    избрал
Язык    тот,    который    он    притчей    назвал.
Он    истину    только    откроет    тому,
Кто    с    доброй    душой    доверяет    ему.

Меня    удивляют    притчи  Иисуса.
В    них    откровения    тонкого    вкуса.
Прячутся    в    притчах    глубокие    мысли.
Он    призывает    людей    поразмыслить.

Мудрые    выводы    нас    поражают.
Жизненный    опыт    они    заменяют.
В    притчах    ответ    на    серьёзные    темы.
С    ними  жить    легче  –  уходят  проблемы.

Лучший    советчик    для    нас  сам    Христос.
В    притчах    ответ    на    любой    мой    вопрос.
С    Библией    всё-таки    легче    живётся.
Будем    дружить  с  ней!  И  жизнь    улыбнётся!
==================================
Вот    притча    «  О  Семьях»…В  одной  -    мир,  любовь!
Другая    -    скандалит,    поток    скверных    слов…
Жена  посылает    супруга    -  узнать,
Откуда    такая    у    них    благодать?
===================================
Супруг    осторожно    прижался    к    окну…
Хотелось  скандалов    услышать    ему.
В  счастливой    семье    тоже    много    хлопот:
Хозяйка    уборку    квартиры    ведёт.
Всю    пыль    вытирает    и    вазу    берёт…
Любуется    ею    и  что-то    поёт…
Вдруг    муж    возвратился,  открыл    дверь    ключом.
Хрустальную    вазу    задел    он    плечом…
И  тут    любопытный    сосед    удивлён!
Разбитая    ваза!  А  им  –  нипочём!
В    такие  моменты    -    скандал    неизбежен!
А    муж    извиняется    голосом    нежным…
Вручает    букет!    «Дорогая,  держи!
Какой  неуклюжий    болван    -  твой    мужик…
Прости,    торопился    увидеть    тебя!»
Жена    отвечает:    «Вина    в    том    моя!
Оставила    вазу    на    крае    стола.
И  в  этом    во  всём    я    сама    виновата!
Прости,  что    я  нынче    такая    растяпа»…
=================================
Супруг    удивлённый    вернулся    домой.
«Узнал    ли    в    чём    Счастье?»    Секрет    тут    простой!
В    счастливой    семье    -    каждый    «сам    виноват!»
В    скандальной    -    все    правы!    Не  жизнь    в    ней!    В  ней    -    ад!
                                                         27.  08.  2018            

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804620
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 06.09.2018

Людмила Пономаренко

Богом дана земля

Богом  дана  земля,  щоб  у  мирі  та  злагоді  жити,
В  цю  красу  закохатись,  що  від  подиву  серце  щемить.
Я  люблю  ці  поля,  де  хвилюється  в  стиглості  жито,
В  золотому  промінні  купається  неба  блакить.

Зачаруюсь  звучанням  і  барвистістю  рідного  слова,
Мелодійністю  пісні  замилуюся  аж  до  сльози…
То  говорить  мій  рід  крізь  віки    українською  мовою,
І  рушник  на  покутті  обрамляє  святі  образи.

Рвуться  в  небо  ясне  куполами  собори  високі.
Де  такі  ще  знайдеш,  щоби  Богу  сказати  про  все:
Про  жалі  і  надії,    і  до  болю  стражденний  неспокій
За    Вітчизну  свою  і  за  долю,  що  вічність  несе.

В  тій  молитві  живе  спрагла  віра  на  мир  і  відраду,
І  на  весни  нові,  що  квітчатимуть    рідні  краї…
Кожна  думка  і  справа,  що  з  любові    та  правди,
Рідна  земле  моя,    хай  примножують  сили  твої.                                                                                                  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Nino27

Та боюсь…це вже буду не я

[b][i][color="#8448b5"]Так    ніхто    не    любив...
Я    боюся    такого    кохання.
Якось    Бог    допустив,
Чи    послав    мені    випробування  -
Ти  ж    любове    єдина    моя!

Все    не    просто,    повір  -
Я    водночас    щаслива    й    не    дуже.
Душа  -    загнаний    звір
І    зі    мною    нітрішки    не    дружить,
Вже    не    знаю  -  це    я    чи    не    я.

І    ридає    душа,
Бо    не    вміє    тебе    не    любити.
Заховаю    в    віршах
Всі    тривоги    і    все    пережите
В    Бога    щастя    для    тебе    прошу.

Будь    щасливим!  Пробач,
Що  в    думках    і    у    снах    залишаю.
Час    неначе    палач,
Дні    летять    чи    так    просто  -  минають...
Можна,  в    серці    тебе    залишу?

Якщо    зникну  -  прости,
Буду    вчитись    тебе    не    любити.
Не    руйную    мости,
Хоч    хиткі,  ними    можна    ходити...
Про    одне    лиш    прошу  -  без    образ.

Найсвятішу    любов
Я    навіки    в    душі    заховаю.
І    молюсь,  знов  і    знов
Берегти    тебе,    Бога    благаю...
Ще    зустрінемось...може...не    раз.
           -          -          -          -        -        -
Та    боюсь...це    вже    буду    не    я.

[/color]




[/b][/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805594
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Вячеслав Алексеев

Давай-ка сдуем пыль с пластинки старой

Давай-ка  сдуем  пыль  с  пластинки  старой
И,  сидя,  как  когда-то,  вкруг  стола,
За  стынущим  электросамоваром  
Забудем  про  насущные  дела.

Давай  дадим  душе  уставшей  отдых,
Откроем  нараспашку  в  юность  дверь
И  осенью  вдохнем  весенний  воздух  –
Он  нужен  нам,  как  никогда,  теперь.

А  хочешь  –  по  Белграду  мы  побродим
И  по  ночной  Москве  пройдем  с  тобой…
Хоть  песни  наши  неказисты  вроде,
Но  так  теплы  и  так  полны  душой.

Все  реже  наши  встречи  и  короче,
Все  меньше  нас,  все  больше  пустоты.
Но  этот  вечер  не  последний,  впрочем,
Раз  ты  пришел,  и  ты,  и  ты,  и  ты…

Уже  пиджак  с  плеча  небрежно  сброшен,
Расслаблен  галстук  (вместе  с  языком!),
И  подпевает  нам  Владимир  Трошин
Про  тишину  с  метелью  за  окном…

Прошу  тебя,  оставь  свою  гитару
И  хаять  радиолу  не  спеши.
Давай-ка  сдуем  пыль  с  пластинки  старой,
А  вместе  с  нею  –  сдуем  пыль  с  души…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801307
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 06.09.2018

Крилата (Любов Пікас)

ПРО ЇЖАКА (АБО ПРО МИЛІСТЬ)

Лежав  їжак  на  дні  нори.
Два  дні  нічого  не  варив,  
Хворів,  не  те  щось,  видно,  з’їв,  
Живіт  в  голчастого  болів.
На  третій  день  подався  в  ліс,
Там  дикий  глід  під  небом  ріс.
Набрав  у  торбу  він  ягід,
Через  ріку  подавсь  у  брід.
На  другім  березі  ріки
Росли  малинові  гілки.
Зламав  сухих  собі  зо  три.
Із  гілок  чай  цих  –  хоч  куди!
Ішов  додому,  торбу  ніс,
В  траві  побачив  змійки  хвіст.
Вхопив  її.
- Не  їж,  пусти.
Не  дай  сиріткою  рости
Синку.
- І  я  сам  проживав.
Нікого  мамою  не  звав.
Біду  цю  розумію  я,  
Не  з’їм.
Вклонилася  змія
І  відповзла.  Їжак  побіг
Хутенько  в  темний    свій  нічліг.
Шипшини  з’їв,  запарив  чай,  
Поспав  з  годинку  і  у  гай
Пішов.  Бо  там  зело  густе.
І  дика  яблунька  росте.
Прибув  туди,  здолавши  рів,
Та  яблук  в  гаю  не  уздрів  –  
Корови  випасли  з  села.
В  руках  пастушка  щось  несла.
Підбіг,  понюхав  –  молоко.
Так  радо  випив  би  його.
Дівча  побачило  колька,
- Що  хочеш?  –  каже.
- Молока.
Корови  яблука  спожили.
Мені  й  одного  не  лишили.
Три  рази  лило  в  кулачка
Дівча  напій  для  їжачка.
Хлебтав,  як  дворові  коти.
Тоді  вклонивсь,  узявся  йти.
- Ще  грушка  є,  -  дівча  сказало
Й  на  голки  плід  кольку  поклало.
-  Спасибі,  -  мовив  той,  -  дитино,
Завтра  нарву  тобі  шипшини.
Чекай  мене  отут  в  обід.
БАГАТИМ  Є  НА  МИЛІСТЬ  СВІТ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805612
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Віталій Назарук

БАБУСЯ І ЧАСНИК

Ви  подивіться  в  очі  цій  бабусі,
Роками  переоране  лице.
Живе  у  праці,  у  щоденнім  русі,
Хоч    її  тіло  налилось  свинцем.

Усе  життя  горбатіла  у  полі,
Сама  пустила  у  політ  діток.
Але  така  у  неї  склалась  доля,
Ніхто  водиці  не  подасть  ковток.

Перед    людьми  і  нині  на  колінах,
Вона  не  просить,  продає  своє.
Війна  забрала  у  старої  сина,
Але  вона  і  досі  ще  жиє…

Ви  подивіться,  які  в  неї  руки,
Вони  напрацювались  на  віку.
Не  дайте  бабці  помирати  в  муках  -
Купіть  пучок  у  неї  часнику.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805689
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я повертаюся з тобою в осінь…

Я  так  хотіла  б  повернутись  в  осінь,
У  наш  з  тобою    дивний  листопад.
Щоб  ти  заплутавсь  у  моїм  волоссі,
Щоб  молодість  вернулася  назад...

Щоб  вальс  кружляв  чарівний  нас  з  тобою,
Щоб  сила  вітру  не  збивала  нас.
І  зустріч  ту  коханий  під  вербою
І  зорі  ті,  що  танцювали  вальс.

Я  цим  живу  і  повертаюсь  в  осінь,
Туди  де  листя  падає  з  дерев.
Роки  минули,  залишилась  просинь
І  танець  зорів  наче  королев...

Я  тут  одна,ти  залишився  в  літі
І  я  тебе  не  зможу  повернуть.
Осінні  ранки  хмурі  й  гордовиті
Я  з  ними  кожен  раз  рушаю  в  путь.

І,  може,  коли  небуть  на  стежині,
Зустрінуся  в  осінню  пору  я.
І  знову  зазирну  у  очі  сині,
А  губи  шепотітимуть  ім'я...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805597
дата надходження 05.09.2018
дата закладки 06.09.2018

Тетяна Луківська

Промовчу…

Мовчанням  промовчу  образу,
Бо  як?  Зрікатися  і  йти..?
Бо  як  же  так  -  умить,  відразу
Помежи  спалені  мости.
Аж  гроші  мірою  у  дружбі!
На  щирість  навернувсь  п’ятак.
І  вигода  тепер  у  службі
Та  ще  плітки,  отак,  про  всяк…
А  ми  ж  були  у  колі  спільнім…
Чому  ж  стираються  сліди?
І  холодом,  неначе  іній,
Присипалися  назавжди.
Мовчанням  промовчу  і  знову
Себе  спитаю,  що  не  так?
Із  небом  поведу  розмову
І  причиню  сльозу.  Відтак!!!
Щоднини  прогортаю  долю...
В  захмар’я  кинута  печаль.
Мовчанням  я  себе  неволю
У  дружбі  крапкою,  на  жаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801820
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 06.09.2018

Микола Серпень

Современные Пилат и Христос

И  невдомек  убогому  ему,
Возможно,  по  его  природной  лени,
Что  против  авантюр  его  в  Крыму
Восстал  обычный  человечий  гений.

Восстал  Он,  как  Христос,  не  громко,
Совсем  пред  ним  не  слава  и  корысть.
Тростник  и  мыслящий  и  тонкий
Пилаты  тайно  всюду  будут  грызть.

И  отстоять  своё  предназначение
Всяк  может  только  волею  своей!
Пилат,  тот  млеет  от  Его  мучений,
А  Он  Всевышнему  -  убей  меня,  убей!

Раз  не  по  мне,  то  пусть    конец  всему,
Так  было  вслух  заявлено  Пилатом!
И  невдомёк  убогому  ему,
Что  мир  принадлежит  крылатым!

Что  не  продажной  мелкой  волей
Великое  свершение  взметнется!
И,  что  замученный  невольник,
За  каждого  из  нас  Он  не  сдается!

И  вот  когда  придет  грядущий  час,
Когда  сойдутся  плутни  все  и  правды,
Пусть  больно  станет  каждому  из  нас,
Что  не  тому  на  свете  дали  право!

17.08.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803718
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018

Борисовна

ПРЕОБРАЖЕНИЕ ГОСПОДНЕ (перевод)

ПРЕОБРАЖЕННЯ  ГОСПОДНЄ                                          Галина  Брич
                                                 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803663

Як  сонце,  сяяло  лице  Ісуса!  
У  білім  одязі,  мов  білий  птах!
 Була  в  апостолів  цікавість  і  спокуса
 Переконатися  в  Ісусових  словах.
 Христос  преобразився  перед  ними.
 З’явилися  пророки  їм  услід.
 Вони  Христову  правду  засвідчили,
 Сказавши  про  близький  Його  відхід.
 Їх  осінила  світла  хмара  з  височин.
 Господній  голос  із  небес  звучав:
 -Ви  слухайтесь  Його,  бо  це  Мій  Син
 Улюблений,  Його  я  вподобав.
 Нехай  і  кожен  з  нас  преобразиться,
 Божественним  вогнем  серця  горять,
 Життя  добром  нехай  благословиться,
 Панує  в  душах  Божа  благодать!
 Ділами  Божими  рятуймось,  люди,
 Молімось  для  майбутніх  поколінь.
 Хай  Бог  нас  береже  завжди  і  всюди!
 Хай  буде  так.  Амінь.  Амінь.  Амінь.  


Иисуса  лик  –  был    солнца  совершенней!
В  одеждах  белых,  словно  крыльев  взмах!
Апостолы  дивились  подтвержденью
Его  пророчеств  в  давешних  словах.
Христос  преобразился  перед  ними.
Пришли  пророки  славить  тот  венец,
Всю  правду  миру  грешному  открыли,
Неотвратимый  чувствуя  конец.
Повелевая  в  Вышних  облаками,  
Раздался  глас  у  них  над  головой:
«Сей  -    есть  Мой  Сын  возлюбленный  пред  вами,
Возрадуйтесь  и  слушайте  Его!»
Пусть  каждая  душа  преобразится,
Пусть  праведным  огнем  сердца  горят,
Добром  и  миром  жизнь  благословится,
И  Божия  наступит  благодать!
Господь,  Твоей  поддержки  жаждут  люди,
В  надежде  и  молитвах  не  покинь!
И  будь  защитой    нам  всегда    и  всюду!
Велением  твоим.  Аминь.  Аминь.  Аминь.


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803680
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018

Серго Сокольник

Цей зорепад…

Цей  зорепад  бажаннями  у  роси-
Мов  Божий  дар  рясний  мені  й  тобі...
Я  позбирав  усе,  що  відбулося,
У  свій  кошіль  віднайдених  скарбів.

Він  проминув...  Та  зібрані  безцінні
Скарби  подій,  кохання,  перемог
Мене  удруге  обігріють  нині...
О  щедрий  Боже!  Справжній  Світлий  Бог,

Коли  мені,  не  кращому,  напевно,
Подарував  омріяні  Світи,
Що  варті  і  пера...  І  нот...  І  пензля...
Я  позбирав.  А  чи  зібрала  ти?..

Питання  зайве.  Відповідь  на  нього-
Остання  ніч  із  присмаком  вина.
Я  зірку  попросив  нову  у  Бога.
Ти  не  зібрала.  То  збере  вона.


©  Copyright:  Серго  Сокольник,  2018
Свидетельство  о  публикации  №118080608521

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802143
дата надходження 06.08.2018
дата закладки 07.08.2018

Ніла Волкова

***

У  чарівливі  вечори,
Коли  душа  душі  співала,
Кохання  дійсність  фарбувало
У  найніжніші  кольори.

Від  кого  хто  чого  хотів?
І  не  було  обом  спасіння…
Цвіла  поезія  осіння
У  зливі  слів  і  почуттів.

Та  стало  все,  чомусь,  не  миле.
Ми  розлучилися  –  так  треба.
І  Муза  утекла  від  тебе.
У  мене  ліра  оніміла…

2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801218
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 30.07.2018

Лавинюкова Тетяна

ТВОЄ ІМ'Я (Світлані Моренець на день народження)

ТВОЄ  ІМ'Я  (Світлані  Моренець  на  День  народження)

Миле  чарівне  ім'я  Світлана
Наче  світить  променем  ясним,
Вимовиш  його  -  світліше  стане,
Сяйво  світла  відчуваю  в  нім.

Пригадається  в  театрі  рампа,
Денне  світло  сонця  угорі,
У  філософа  зелена  лампа,
Вуличні  безсонні  ліхтарі.

Нагадає  це  ім'я  про  храми,
Де  горить  під  образом  свіча,
І  про  каганець,  що  світить  мама,
Як  вночі  годує  дитинча.

Імена  говорять  нам  чимало,
Кожне  свій  на  долю  ставить  знак...
Як  Світлана  дівчинку    назвали,
Думаю,  що  це  не  просто  так.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801337
дата надходження 30.07.2018
дата закладки 30.07.2018

Ніна-Марія

СОЛОДКОСОЛОНИЙ БРИЗ

Ти  море  моє  синьооке  без  дна,
Що  хвилями  берег  так  ніжно  лоскоче.
Як  вабить  мене  ця  твоя  глибина
Й  ніяк  відпускати  з  обіймів  не  хоче.

Як  довго  мене  по  світах  ти  шукав.
Я  в  шатах  зелених  явилася  п’янко…
До  себе  міцним  ланцюгом  прикував.
Тепер  я  довічна  твоя  полонянка.

Несла  нас  з  тобою  життя  течія
На  хвилях  жагучих  палкої  любові.
У  мене  був  ти,  і  була  в  тебе  я…
І  доля,  з  якою  в  таємній  ми  змові.

Так  гарно  було  під  вітрилами  мрій!..
У  гавань  печалі  наш  човен  причалив.
Тепер  лише  дум  неприкаяний  рій…
О  як  же  нам  жалібно  чайки  кричали!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799156
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 26.07.2018

Ніла Волкова

Вітання Світлані Моринець

Щиро  вітаю  талановиту  поетесу,  найсвітлішу  і  найдобрішу  душу  КП  з  днем  Народження!

Люба  Світланочко!

Хай  Вас  тішать  і  ночі,  і  дні!
Ви,  як  сонечко  в  Божій  блакиті!
І  тепліше  на  серці  мені,
Доки  є  такі  люди  на  світі!

Ніжно  обіймаю,  бажаю  доброго  здоров"я,  чудового  гастрою  та  творчого  натхнення!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800786
дата надходження 26.07.2018
дата закладки 26.07.2018

Ніна-Марія

НАДВОРІ ЛИПЕНЬ

Надворі  липень,  змочений  дощами,
Хоч  липа  так  завчасно  відцвіла.
Духмяно  пахнуть  стільники  медами,
Плодами  рясно  тішиться  гілля.

Раненько  в  чистих  і  сріблястих  росах
Густі  чуби  вмивають  спориші.
І  запах  свіжо  скошених  покосів
Теплом  лягає  у  моїй  душі.

Красуні  мальви  сукні  одягнули
Милують  око  і  чарують  світ.
Брилі  жовтенькі  соняхи  напнули,
Щоби  від  сонця  приховати  цвіт.

А  липень  сяє  колосом  пшеничним,
Симфонією  літа  виграє.
Мелодія  вітрів  така  незвична:
Гармонії  красі  цій  додає.

[img][/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800481
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 25.07.2018

Віталій Назарук

ЖІНКА ДО СЕРЦЯ

Найкрасивіша  жінка,  що  до  серця,
Які  б  у  неї  очі  не  були…
Важливо  ще,  як  та  дівчина  зветься,
А    решта  все  нікого    не  болить…

Дівочий  стан  дарований  батьками,
Колись  такою  матінка  була…
Дивись  завжди    яке  коріння  мами,
Щоб  знав  напевно,  чи  твоя  судьба…

І  головне  любити  до  безтями,
Ковток  повітря  завжди  щоб  на  двох.
Твоя  красуня  зліплена  батьками,
А  дав  життя  Всевишній,  тобто  –  Бог.

Любити  так,  щоб  квітка  не  зів’яла,
Горнулася  до  вашого  плеча.
І  все  життя  від  радості  сіяла,
Була  щаслива,  горда  й  молода.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800453
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 25.07.2018

Ніна-Марія

Стомився Донбас від війни…

Донбасу  зЕмлі,  стомлені  й  змарнілі,
Затьмарила  від  вибухів  імла.
Серця  людей  неначе  зледеніли
В  очікуванні  миру  і  тепла.

Бо  ця  війна,  так  підло  розпочата,
Вбиває  нації  найкращий  цвіт.
Чи  є  душа  у  того  супостата,
Який  за  владу  здатен  знищить  світ?

В  страшному  сні  нам  не  могло  наснитись,
Що  ворог  гострить  проти  нас  мечі,
Що  стільки  крові  може  тут  пролитись,
Яку  віки  змиватимуть  дощі.

Земля  здригнулася  б  від  болю  й  горя,
Аби  докупи  всі  звести  жалі.
Кремлівскі  утопились  би  потвори
В  сльозах  осиротілих  матерів.

Ти  вистоїш  в  двобої  цім,  я  знаю!
Очиститься  від  ворога  земля,
І  воля  запанує  в  ріднім  краї,
І  звільнимось  від  хижих  пут  Кремля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797709
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018

Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 79

[b][i][color="#1f750e"]Выплыл  месяц  над  лужайкой
Светит  нам  с  Петром  вослед,
Он  с  бухлом,  а  я  с  фуфайкой
Вот,  идем  встречать  рассвет.

Я  стояла  с  лейтенантом
Помню,  что-то  скромно  врал,
Не  срослось  тогда  с  тем  франтом,
А  сейчас  он  -  генерал!

Ты  куда  меня  повел?
Здесь  не  будет  кассы...
Бабы  тут  из  ближних  сёл
Королевы  трассы!

Как  на  пляже  водолаз
В  униформе  тонкой,
Рыжий,  тощий,  пучеглаз
Клоун,  да  и  только!!

Шел  ты  к  милке  торопился
Но  и  я  была  не  прочь,
Лишь  на  миг  остановился,
А  остался  на  всю  ночь.

Меня  милый  обманул
Зло  и  неуместно.
Я  купить  хотела  стул
А  он  купил  кресло!

Ночью  вор  ко  мне  залез
Пол  часа  просился!!
Он  в  одежде,  а  я  без
Но  интим  случился.

Мужу  сделала  массаж
Да,  чуть-чуть  развратен!
Я  потом  весь  репортаж
Выставила  в  чате...

Пошла  бабка  на  балет
И  клянется:  Боже!!
Откажусь  от  сигарет
И  от  водки  тоже!!

От  жены  своей  скрываю
Ухажорку  свою  -  Раю.
Райка  умничка,  тем  паче
И  меня  от  мужа  прячет!

Моя  тёща-балаболка
Скоро  кишнут  из  поселка!!
Было  всё  за  её  враки
Суд,  разборки,  даже  драки![/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795868
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 26.06.2018

Віктор Ох

БАТЬКІВСЬКИЙ ДВІР (V)

Слова    ̶    Ніна-Марія
[youtube]https://youtu.be/S5LY8nm25o0[/youtube]

Розколошкаю  спогадів  рій,
Які  пам'яті  скриня  тримає.
І  полину  у  казку  тих  мрій,
Куди  час  вже,  на  жаль,  не  вертає.

У  ріднесенький  батьківський  двір,
Де  стежини  зійшлись  звідусюди.
Він  для  мене  найкращий-  повір,
І  такого  в  житті  вже  не  буде.

Там  все  рідне,  привітне,  святе.
Там  любисток  духм'яний  і  м'ята.
Це  дитинство  моє  золоте,
Де,  як  сонце,  стріча  мене  мати.

А  у  хаті,  завжди  чепурній,
Із  печі-  теплий  хліб  запахущий.
Його  смак  не  забути  мені,
Як  й  води,  із  криниці,  цілющий.

У  ріднесенький  батьківський  двір,
Де  стежини  зійшлись  звідусюди.
Він  для  мене  найкращий-  повір,
І  такого  в  житті  вже  не  буде.

Я  туди  поринаю  в  думках.
Там  давно  вже  живуть  чужі  люди.
І  летіла  б  на  крилах,  мов  птах,
Щоб  хоч  поглядом  в  двір  зазирнути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796007
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 26.06.2018

Теоретик

Основи поетики. Децима.

Децима  (лат.  decima  —  десята),  або  Еспінела  (за  прізвищем  іспанського  поета  XVI  cm.  В.  Еспінеля)  —  10-рядкова  строфа  зі  сталою  схемою  римування:  аббааггддг.  Перший  чотиривірш  мав  зав’язку  ліричної  колізії,  останній  —  її  розв’язку.  Децима  вживалася  в  іспанській  поезії  і  як  віршована  форма  глоси.  Подеколи,  передовсім  у  російській  поезії  (Г.Державін,  О.Радищев),  терміном  Децимою  називали  10-рядкову  одичну  строфу,  найчастіше  з  чотиристопним  хореєм,  де  сполучався  чотиривірш  (абаб)  з  шестивіршем  (ггдеед).  
“Ода  на  перший  день  травня  1761  року”  українського  поета,  церковного  і  освітнього  діяча,  професора  Київської  академії,  настоятеля  різних  монастирів  І.Максимовича  написана  децимою:

Не  Гесперидов  сад  прекрасный
Мой  дух  и  мысль  к  себе  влечет
Ручей,  где  ключ  журчит  прозрачный
И  смертным  плод  златый  растет.
Но  взор  туда  мой  нынь  стремится,
Где  Май  судил  на  свет  открыться
С  добром  и  счастием  своим.
Там  рощи  и  поля  красятся,
Убранством  новым  веселятся.
И  вся  тварь  днем  довольна  тем.

І.Котляревський  у  “Пісні  на  Новий  1805  год  князю  Олексію  Куракіну”,  яка  лягла  в  структурну  основу  поеми  “Енеїда”,  також  використовував  дециму:
Гей,  Орфею,  небораче!
Де  ти  змандровав  від  нас?
Як  би  тільки  ти,  козаче,
Мні  під  сей  згодився  час!
Кажуть  про  тебе  іздавна,
Що  у  тебе  кобза  гарна,
Кобза  дивная  така,
Що  лиш  забряжчиш  руками,
То  і  гори  з  байраками
Стануть  бити  гопака.

 До  Децими  зверталися  й  інші  українські  поети,  зокрема  Юрій  Клен  в  епопеї  “Попіл  імперій”  (у  третій  її  частині),  що  зумовлювалося  композиційними  потребами  цього  твору:

[…]  Зі  звички  буду  тільки  ямбом
Вам  баналюки  тут  плести.
Та  й  то  лиш  чотиристоповим:
пан  Котляревський  ним  писав,
коли  мене  він  славословив,
коли  гекзаметр  занедбав.
Строфа  —  мій  віз,  рядки  —-  колеса,
а  тих  коліс  у  возі  десять.
їх  ритмом-ободом  стягніть,
Мастіть  їх  дьогтем  —  серця  кров’ю
і  рими-шпиці  яворові
мені  крутити  поможіть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797025
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018

OlgaSydoruk

Если по порядку…

Медленно  ходили  по  аллеям  парка  -
Женщина  с  мужчиной  (юные  душой)…
Было  не  прохладно,  было  и  не  жарко…
Липа  осыпалась  жёлтою  пыльцой…
Повстречали  те  же  лавочки  с  сердцами:
С  малыми,  большими  и  одной  стрелой…
Так  же  карусели,  ржавыми  цепями,
В  небо  поднимали  радость  с  детворой…
Но  не  узнавали  -  старую  площадку:
Для  танцулек-ретро  и  кафе-бистро…
Много  изменилось…  Если  по  порядку,
То  не  хватит  пальцев  перечислить  всё…
Время  беспощадно...Время  незаметно
Убегало  в  завтра  вечной  бороздой,
Оставляя  в  парке,парочку  приметных  -
Под  руку,  идущих,  с  юною  душой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796215
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018

Віталій Назарук

ЗУСТРІНУ ВАС

Я  Вас  зустріну  на  Волині
І  поведу  у  райський  світ.
Побачите  в  нас  небо  синє,
Яке  льоновий  має  цвіт.

Це  рай  земний,  де  Мавки  в  лісі,
Де  в  полі  сіють  Лукаші.
Де  соколи  літають  в  висі,
А  по  дорогах  спориші.

Біленькі  хати  дерев’яні,
Що  потопають  у  садках.
На  «Ви»  говорять  тут  до  мами
І  ходять  люди  по  церквах.

Це  край  пісенний,  синьоокий  -
Озерний  край  -  моя  земля.
Ліси  –  неначе  лан  широкий,
В  них  чути  пісню  солов’я.

Та  головне  багатство  –  люди,
Які  шанують  отчий  край.
Тепло  відчуєте  усюди,
Волинський  край  –  це  справжній  рай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795201
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 13.06.2018

Любов Іванова

ТАЕТ ВЕЧЕР ГОЛУБОЙ

[b][i][color="#931aa1"][color="#139e6b"]Т[/color]-ам,  где  небо  встретилось  с  землею
[color="#139e6b"]А[/color]-лый,  с  жемчугами  небосвод.
[color="#139e6b"]Е[/color]-сли  не  судьба  нам  быть  с  тобою,
[color="#139e6b"]Т[/color]-о  не  нам  встречать  вдвоём  восход.

[color="#139e6b"]В[/color]-ерила,  ждала  и  так  любила,
[color="#139e6b"]Е[/color]-вой  я    была,  а  ты  -  Адам.
[color="#139e6b"]Ч[/color]-то  же  наша  доля  натворила
[color="#139e6b"]Е[/color]-жели  задать  вопрос  Богам?
[color="#139e6b"]Р[/color]-азбрелись  опять  по  небу  звёзды,

[color="#139e6b"]Г[/color]-ейша-ночь  укуталась  чадрой.
[color="#139e6b"]О[/color]-тпускаю  прочь  я  мыслей  орды
[color="#139e6b"]Л[/color]-унной  междузвёздною  тропой.
[color="#139e6b"]У[/color]-лицы,  проулки,  перекрестки
[color="#139e6b"]Б[/color]-лиже,  ближе  предрассветный  час.
[color="#139e6b"]О[/color]-тблески...  былого  отголоски...
[color="#139e6b"]Й[/color]-  восход...  быть  может  он  для  нас...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795310
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018

Любов Іванова

ТАЕТ ВЕЧЕР ГОЛУБОЙ

[b][i][color="#931aa1"][color="#139e6b"]Т[/color]-ам,  где  небо  встретилось  с  землею
[color="#139e6b"]А[/color]-лый,  с  жемчугами  небосвод.
[color="#139e6b"]Е[/color]-сли  не  судьба  нам  быть  с  тобою,
[color="#139e6b"]Т[/color]-о  не  нам  встречать  вдвоём  восход.

[color="#139e6b"]В[/color]-ерила,  ждала  и  так  любила,
[color="#139e6b"]Е[/color]-вой  я    была,  а  ты  -  Адам.
[color="#139e6b"]Ч[/color]-то  же  наша  доля  натворила
[color="#139e6b"]Е[/color]-жели  задать  вопрос  Богам?
[color="#139e6b"]Р[/color]-азбрелись  опять  по  небу  звёзды,

[color="#139e6b"]Г[/color]-ейша-ночь  укуталась  чадрой.
[color="#139e6b"]О[/color]-тпускаю  прочь  я  мыслей  орды
[color="#139e6b"]Л[/color]-унной  междузвёздною  тропой.
[color="#139e6b"]У[/color]-лицы,  проулки,  перекрестки
[color="#139e6b"]Б[/color]-лиже,  ближе  предрассветный  час.
[color="#139e6b"]О[/color]-тблески...  былого  отголоски...
[color="#139e6b"]Й[/color]-  восход...  быть  может  он  для  нас...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795310
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018

TatyanaMir

Перший оберіг (Відео)

Музика,  виконання  і  відеомонтаж  -  Тетяна  Мирошниченко
Слова-  Тетяна  Прозорова

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KtratUXBCE[/youtube]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794260
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018

Анатолійович

Благовісні журавлі. На слова Олександра Печори.

Відлітають  журавлі,  відлітають.
Тануть  жалісні  ключі,  душу  крають.
Залишають  рідний  край,  залишають.
Та  травинку  кожну  хай  пам’ятають.
Що  було,  те  відцвіло  променисто
і  зажурено  лягло  падолистом.
Журавлиний  клин  печально  зависнув,  -2  рази
мов  розірване  вітрами  намисто.

                       Програш.


Не  навічно  доля  нас  розлучає.
Заповітнії  ключі  повертає.
Повесні  "курли-курли"  ріднокраєм,
то  надія  і  кохання  безкрає.
А  душа  моя  журавкою  лине,
як  почую  рідний  спів  журавлиний.
Хай  не  губиться  в  імлі  їхня  пісня  –  2  рази.
гріють  душу  журавлі  благовісні.

               Розширений  програш.


В  вись  душа  моя  журавкою  лине,
бо  я  чую  рідний  спів  журавлиний.
Ввік  не  згубиться  в  імлі  їхня  пісня  –  2  рази.
гріють  душу  журавлі  благовісні.

Благовісні,  благовісні,  благовісні  журавлі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425435
дата надходження 16.05.2013
дата закладки 22.05.2018

Фея Світла

Співала мама…

[youtube]https://youtu.be/L7qfsb3dkVg[/youtube]

Лежав  боєць  в  пшениці,  в  полі,
у  рани  вп'ялася  стерня.
Він  знемагав  від  втоми  й  болю,
горіла,  стогнучи,  земля.

Там  жайвір  трепетав  у  висі,
хитавсь  від  вітру  колосок,
що  нахилився  низько-низько.
Кровавив  юнака  висок...

Спливали  дорогі  хвилини
бійця  хороброго  в  бою.
Країну  боронив  до  згину,
Вітчизну  захищав  свою.

У  мреві  голос  ніжний  чує,
співає  мама...  "Боже,  мій!
Це  ж  колискова,  що  віщує
життя  прекрасне"."Сину,  стій!"  -

Співала  мама,  щебетала,
немов  пташина  на  зорі,
надію  в  колискову  вклала  -
почуй,  Всевишній,  угорі!

Слова  наповнені  любов'ю
звучали  в  полі:  день  і  ніч,
не  перелилися  журбою  -
одужав  син  всьому  опріч.

Співають  мами  колискові,
дарують  дітям  майбуття...
Цілюща  сила  у  тім  слові,
мелодія  -  на  все  життя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790990
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 22.05.2018

Леонід Луговий

Бойові коні

Ледь  світиться  сонце  в  диму  і  пилу
І  топчуть  копита  в  степах  ковилу.
Змінивши  сумирних  на  буйних  своїх,
Ми  гонимо  знову  коней  бойових.

Хай  Бог  збереже  нас.  Хай  вам  пощастить.
Вперед  норовисті,  скоріше  летіть.
Тут  тих,  хто  спинився,  з'їдають  вогні,
Тут  з  бою  виходять  хто  був  на  коні.

В  часи  лихоліття,  смертельних  навал,
Вирішують  долю  боєць  і  метал.
Чужої  кінноти  завершує  біг,
Хто  коней  сміливо  сідлає  своїх.

Стрілою  промчаться  гривасті  в  боях
І  знову  на  мирний  нас  вивезуть  шлях.
Затихнуть  булати  і  стукіт  підков,
І  дощ  змиє  в  полі  запечену  кров.

Загояться  рани  на  них  від  меча
І  боязко  гляне  маленьке  дівча
На  шрами  порубаних  в  битвах  лихих,
Сміливих  і  буйних,  коней  бойових.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792071
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 22.05.2018

Наталя Данилюк

Відшелестіла…

Відшелестіла…  Ні,  відгарцювала  
Гроза  травнева,  загнана  в  город!
Зіжмакала  зелені  покривала,
З  айви  струсила  цвіту  болеро.

Сховалася  у  китицях  бузкових,
А  дощ  її  вперіщив,  як  батіг!
І  понеслась,  лиш  блимали  підкови
Межи  трави,  мов  кулка*  золоті.

Від  бджіл  намоклих  обважніли  квіти,
Порозливали  пахощі  довкруж.
Чи  то  нагрянув  ошалілий  вітер,
Чи  просвистів  у  буйнотрав’ї  вуж?

Гула-гула,  іржала,  торохтіла,
То  громом  набігала,  то  дощем,
І  стихло  все…  
Натомлена  кобила
Вляглась  перепочити  під  кущем.  


*Кулко  (діал.)  -  металеве  кільце.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792521
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти прилетів метеликом до мене… (слова до пісні)

Ти  прилетів  метеликом  до  мене,
Торкнувся  ніжно  шовковим  крилом.
Розслала  покривало  нам  зелене
Весна  й  накрила  нас  своїм  теплом.

Рожевий  цвіт  у  яблуневім  саді,
Довкола  мов  хурделиця  кружляв.
Яскравий  килим,  квіти  на  леваді,
Хмарини  вітер  в  стайню  заганяв.

Стежиною  біжу  тобі  на  зустріч,
Довкола  линуть  пахощі    бузку.
В  моєму  серці  ти  зімною  поруч,
В  щасливий  день  й  годиноньку  важку.

Впаду  в  обійми,  ніжно  пригорнуся,
Скажу  тобі...  найкращий  в  мене  ти...
Трояндою  до  тебе  усміхнуся
І  буду  все  життя  тобі  цвісти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792456
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018

Людмила Пономаренко

Цвітуть сади

Цвітуть  сади…  І  стільки    в  тому  дива,
І  щастя,  і  оновлення,  й  краси,
І  свіжості  незнана  щедра  злива…
Збери  до  серця  і  життям  неси.

Цвітуть  сади  продовженням  буття,
Перекликом  надій  і    добротою  згоди,
І  кожна  з  весен  наче  відкриття,
А  день  весняний  -  втішлива  пригода.

Цвітуть  сади…  До  божевілля  світло,
Квітка  до  квіточки  –  гілля  в  росі  тремтить.
І  світ  оновлений  і  радістю  розквітлий
У  мудрість  Задуму  вбирає  теплу  мить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 19.05.2018

Ольга Калина

Мама

Поросло  вже  травою  подвір'я
І  стежина  ряснить  споришем.
Ти  пішла  у  далеке  сузір'я
І  вертаєш  у  спомин  дощем.  

Ой  ти,  матінко,  мамочко,  мама,
Я  сумую  без  тебе  завжди,  
Простягнулося  небо  між  нами
Й  неосяжні  далекі  світи.

Ой  ти,  матінко,  сивая  нене,
Знов  приходиш  до  мене  у  сни:
Повертаюсь  в  дитинство,  шалене,
Де  цвіт  вишень  з  твоєї  весни.      

Як  в  дитинстві  прийти,  пригорнутись
І  заглянути  в  очі  ясні,
У  розмові  до  рук  доторкнутись  –
Дуже  хочеться  зараз  мені.

Вже  покрилася  смутком  хатина,
Але  вишні  і  досі  цвітуть,
І  хоч  я  вже  давно  не  дитина
Та  думки  до  матусі  несуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791374
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 19.05.2018

Любов Вишневецька

Волчонок

Где  волнует  ветер  воду,
Где  трава  осо`кова,
Волк  с  волчицей  год  от  года
Расчищают  логово.

Благодать  им  в  этой  зоне...
Не  видали  здесь  стрелка.
Бог  и  в  нынешнем  сезоне
Подарил  им  три  щенка.

Волк  уходит  на  охоту
далеко...  Немалый  путь.
Для  детей  важна  забота...
И  ее  волчата  ждут.

Вечереет...  Тишь.  Волчица
уложила  деток  спать.
Одному  из  них  не  спится...
Очень  хочет  поиграть.

-  Мама,  мне  с  тобой  спокойно...
И  тепло...  И  нет  проблем.
-  Никогда  не  будет  больно?!
Мир...  не  рухнет  насовсем?..

-  Мам,  когда  я  буду  взрослый,
Будешь  рядышком  всегда?..
Столько  у  меня  вопросов!..
-  Не  коснется  нас  беда?!

Лес  пугает...  И  болото...
Папа  где-то  ждет  рассвет...
Понимаю...  то  -  работа...
-  А  людей  хороших...  нет?..

-  Человек  сильней...  иль  волки?..
-  Человек  сильней,  сынок!
Он  стреляет  из  винтовки...
Он...  чудовищно  жесток!..

Коль  увидишь  человека,
Знай,  что  это...  страшный  бес!..
Даже,  если  он  калека...
-  Убегай  в  далекий  лес!

-  Мам,  тебе  я  обещаю...
Знаешь...  как  тебя  люблю!..
А  сейчас  я...  засыпаю...
И  во  сне...  бегу...  бегу...

-------------

Далеко  до  людей  нам,  маленький!
Злые  они  и  дикие...
-  Спи  уже!..  Мой  сыночек  сладенький...
Не  накликать  бы...

                                                                                     18.05.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792243
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018

Ганна Верес

Повернення

З  журбою  сни  матусі  обнялися,
Мережечкою  зморшка  пролягла,
Не  раз  опало  вже  осіннє  листя,
Навідалося  й  срібло  до  чола.
Й  лишилось  там.  Жде  сина  із  Донбасу…
Матусю  лиш  надія  зігріва…
«Чому  ж  не  обізвався  ти  ні  разу?»  –
Пливуть  у  ніч  збентежені  слова…

Чи  є  та  міра,  щоб  тривогу  змірять,
Ту  материнську,  що  живе  в  душі…
Вона  ж  іще  чекає-жде  і  вірить:
Повернеться…  Вертаються  ж  чужі!..
З  журбою  сни  матусі  обнялися,
Мережечкою  зморшка  пролягла...
Якби  ж  то  мрії  матінки  збулися
Й  живий  синок  вернувся  до  села!...

15.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792234
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018

Патара

За крок до гріха

І  хочеться,  і  колеться  тобі...
Вже  б  цілував,  та  от  гризе  сумління.
Посіяв  совість,  проросло  насіння
І  схибити  не  дасть  вже  далебі.

Чужа  ось  тут,  торкнися  лиш  вустами
І  упадете  в  гріх  без  вороття...
А  з  власною  прожив  усе  життя,
Ростили  діток,  хоронили  маму.

Нехай  вона  давно  уже  —  не  те:
Лице  у  зморшках,  "попливла"  фігура
І  "зіпсувалась"  повністю  натура...
Повір  мені,  це  все  —  таке  пусте.

Між  вами  є  щось  вартісніше  цього,
Те,  що  вросло  у  душі  і  серця
І  буде  там  до  самого  кінця,
Коли  земна  закінчиться  дорога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792347
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018

Шостацька Людмила

КРИМСЬКОМУ БРАТУ

Хто  ти,  мій  брате,  тепер  у  Криму?
Як  тобі  там,  з  окупантом  під  боком?
Ти  не  дзвонив  мені  цілу  війну.
Страшно  тобі,  а  чи  так  ненароком?
Страшно  мені,  якщо  ми  -  вже  чужі
Й  тішишся  тихо  украденим  морем.
Нам  вже  тоді  не  здолати  межі,
Буде  для  мене  оце  справжнім  горем.
Діти  твої  і  онуки  колись
Грались  з  татарськими,  рідними  були,
Поки  погани  оті  не  взялись  -
Замість  дельфінів  приплили  акули.
Як  тобі  брате,  земляк  твій  Сенцов  -
В’язень  режиму?  Незламної  волі!
Розум  його  не  боїться  оков,
В  серці  його  не  бракує  любові.
Хто  ти,  мій  брате,  тепер  у  Криму?
Добре  там,  може  за  нами  сумуєш?
Маєм  з  тобою  Вітчизну  одну,
Думаю:  там  ти  з  собою  воюєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792323
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018

Віктор Ох

Ти приходиш у сни (V)

Новий  кліп  "Студії  ОХ"  до  нової  пісні.
Слова    ̶      Тамара  Шкіндер
------------------------------
[youtube]https://youtu.be/JWX6HSzz81A[/youtube]
Ти  приходиш  у  сни.
Легкий  вітер  торкає  волосся.
І  немає  вини.
Все,  що  мріялось,  вже  відбулося.

Загасили  свічу.
За  вікном  забриніло  світання.
Я  покірно  мовчу.
Вже  не  вперше,та  може  востаннє.

Заростають  стежки
Споришем  і  полиновим  цвітом...
Якось  все  навпаки...
Замітають  сніги  наше  літо.


Я  шукаю  сліди.
Та  чомусь  їх  давно  вже  не  стало.
Каже  серце:  "Не  йди..."
Бо  не  має  минуле  проталин.

Закував  лід  ріку.
Ми  тепер  між  двома  берегами.
Рухнув  замок  з  піску.
Залишились  крижини  між  нами.

Тільки  зустріч  у  снах
Лиш  на  мить  повертається  світлом.
Недолюблений  птах
Так  самотньо  летить  понад  світом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787749
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018

Юрій Цюрик

Как в тумане фигура твоя…

Как  в  тумане  фигура  твоя
От  меня  скрыта  тканью  батиста...
Ты  прелестна  как  юность  моя;
Как  рапсодия  Ференца  Листа.

Миловидна,  как  бархат  полей,
Как  цветенье  кустов  и  деревьев;
Как    весенняя  песнь  журавлей
И  персидских  ветров  дуновенье...

Словно  неба  хрустального  гладь
Или  моря  лазурного  заводь.
Ты  меня  научила  летать,
Хоть    с  тобою  за  счастье  и  падать...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786299
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 06.04.2018

Олександр ПЕЧОРА

ОСІННЯ ЕЛЕГІЯ (Музика й виконання Миколи Шевченка)

Незабутню  й  досі
                                                 впізнаю  я  осінь.
На  шляху  до  тебе
                                                       догорає  день.
Рудочубий  вечір
                                                   падає  на  плечі,
сивогриве  небо
                                                         грітися  веде.  
   

Обрієм  заграва
                                           зайнялась  лукаво
та  й  заграла  в  сурми
                                                           про  мої  літа.
Колисає  вітер
                                                   росяну  палітру,
колисковим  сумом
                                                           тишу  огорта.


А  мене  та  просинь
                                   повернутись  просить,
де  колись  з  тобою
                                                     молодим  ходив.
Лине  без  упину
                                           дивне  павутиння  –
нашого  кохання
                                                 спомин  дорогий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611346
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 06.04.2018

Любов Іванова

БЛИЖЕ ТЕБЯ НЕТ

[b][i][color="#a50aa8"][color="#15ab24"]Б[/color]-ез  тебя  пусты  и  ночь,  и  день,
[color="#15ab24"]Л[/color]-ьют  дожди  и  серость  лезет  в  душу.
[color="#15ab24"]И[/color]-  печаль  бросает  свою  тень,
[color="#15ab24"]Ж[/color]-изнь  тоской  я  потихоньку  рушу.
[color="#15ab24"]Е[/color]-сть  в  тебе  особенный  магнит,

[color="#15ab24"]Т[/color]-от,  что  много  лет  не  отпускает.
[color="#15ab24"]Е[/color]-сли  в  сердце  огонек  горит,
[color="#15ab24"]Б[/color]-оль  души,  как  лед  на  солнце  тает.
[color="#15ab24"]Я[/color]-  тебя    по  прежнему  люблю.

[color="#15ab24"]Н[/color]-ет  души  родней  на  белом  свете,
[color="#15ab24"]Е[/color]-жедневно  Господа  молю  -
[color="#15ab24"]Т[/color]-ы  храни,  храни  нам  чувства  эти.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784896
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018

Ганна Верес

Ця ж весна зустрілась

Пів  планети  нічка  підкорила,
Нанизала  нам,  землянам,  сни,
Нап’яла  легесенькі  вітрила,
Щоб  згодились  вкотре  для  весни.
Щоб  не  йшла  вона,  а  вже  летіла,
Звеселяла  сонцем  рідний  край,
Душі  всі  щоби  теплу  зраділи,
А  на  землю  опустився  рай!

Очі  дивом  весняні  синіли  –
У  небес  позичили  краси  –
На  гіллі,  недавно  зледенілім,
Засміялись  крапельки  роси,
Заблукали  проліски  в  долину,
Синіми  сльозами  зацвіли,
А  згори  їм  клини  журавлині
Кинули  стривожене  «курли».

Я  не  раз  із  веснами  стрічалась  –
Бачила  багато  на  віку,
Ця  ж  весна  зустрілась  величава,
З  пролісками  свіжими  в  вінку!
20.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784910
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2018

OlgaSydoruk

Лишь объятые весною…

Воет  пёс…  а  ветер  -  в  щели…
Птица,  сонная,  кричит…
Чуть  поскрипывают  двери,
И  качелька  дребезжит…  -
Цепи  малость  заржавели,
Как  теряло  время  прыть…
Как  тогда  -  и  мы  хотели
Все  надежды  воскресить…
Час  полуночи…
Не  спится…
Откровение  -  с  душой…
В  каждом  слове  на  странице  -  
Учащённый  пульс  живой…  
Лишь  объятые  весною,
Тонко  чувствуют  (слезой)…
Тонут  чувственной  порою
За  запретной  полосой…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784733
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018

Наташа Марос

ПРОПУСТІТЬ…

Я  ховалась  у  світ  ілюзій,
Відриваючись  від  землі,
І  відходили  тихо  друзі,
І,  здавалося,  світ  змілів...

Я  проходила  через  пекло,
Де,  танцюючи,  злий  шаман
Бив  холодні  вітражні  стекла,
Щоб  зламалась  і  я  сама...

Поховалися  чорні  тіні,
У  кутки,  наче  ті  вори,
Неприкаяні  і  нетлінні,
Де  ж  той  Бог,  що  мене  створив

І  покинув  напризволяще
Серед  попелу  і  руїн,
Мов  забув,  що  живою  я  ще
Піднімаю  себе  з  колін...

Відчуваю:  світам,  звичайно,
До  снаги  замести  мій  слід,
Все  довкола  залить  дощами...
Пропустіть  -  я  піду  убрід...

               -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704889
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 28.03.2018

Шостацька Людмила

ЗРОДИСЬ, УКРАЇНО

                                                                   
                                                                                       Зродись,  Україно,  з  насіння  і  цвіту,
                                                                                       Нехай  колосяться  народу  поля.
                                                                                       Іди,  не  звертай  зі  шляхів  «Заповіту»
                                                                                       І  гордою  буде  за  тебе  Земля.

                                                                                       І  небо,  і  поле  зіллялись  в  єдине
                                                                                       Й  величний  твій  стяг  майорить  у  віках.
                                                                                       Ти  –  мов    вишиванка,  краса  Україно,
                                                                                       Ти  –  слава  довічна  у  дітях  й  батьках.

                                                                       Зродись,  Україно,  з  води  і  роси,
                                                                                       Хай  жертва  синів  на  даремне  не  стане.
                                                                                       Ти  –  символ  свободи  й  багатство  краси.
                                                                       Хай  пращурів  квітка  повік  не  зів’яне!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747675
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 28.03.2018

Наташа Марос

ПОКРИТИ НІЧИМ…

Ішла  у  ніч,  в  сліпу  грозу,  у  чорну  темінь,
Без  протиріч,  без  показух,  без  рівнодення...
Усе  пройшло,  вже  відбулось  і  полетіло
І  через  край  перелилося  біло-біло...

Синіє  даль  -  моя  печаль,  тебе  немає,
Все  навкруги  -  сипкий  кришталь,  а  я  шукаю...
Боюсь  зламать,  боюсь  не  знать  і  не  почути,
Тебе  я  хочу  обійнять,  бо  не  забути...

Через  роки,  через  віки,  немов  у  вічність,
А  програш  мій  такий  гіркий  -  покрити  нічим...
Переплелось,  що  не  збулось  -  перегоріло,
Прогнала  геть,  але  чомусь  не  відболіло...

                         -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784766
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018

Олекса Удайко

НІ, НЕ СТОМИВСЯ Я, НІВРОКУ

         [i]  Вкотре  беру  тайм-аут…
           Бо  так  мені  треба  –
           стомилося  небо,
           не  я…  [/i]
[youtube]https://youtu.be/8IFAxfHISwM[/youtube]
[i][b][color="#025385"]Буває  так,  що  треба  відпочити
Хай  від  нагальних,  та  посильних  справ,
Щоб  нові  плани  і  задачі  снити,
Яких  твій  розум  
                                                 ще  не  розібрав…

Відтак  й  шукаєш  лісову  хатинку,
Де,  окрім  тебе,  лиш  мишиний  писк...
Бо  ж  хто  не  любить  творчу  самотинку,
Де  свій,  тобі  лиш  
                                               притаманний,  зиск?

Ні,  не  стомився  я….  І,  слава  Богу,
Запал  життєвий  в  серці  не  погас…
Та  хочеться  пройти  нову  дорогу,
Духовних  сил  
                                             розвідати  запас.

А  ще  –  оглянуть  нові  горизонти,  
Щоб  не  скотитись  раз  на  манівці:
Чи  починав  з  нуля  новий  сезон  ти,
Щоб  гідно  оцінить  
                                           хвилини  ці?

Подуги  смак  відчуєш,  коли  вгору
Піднімеш  врожаю  незрушний  віз
Й  коли    в  осінню,  непогожу  пору
Не  явиш  люду  власних,  
                                       прикрих  сліз.

Ні,  не  стомився  тілом  я  –  нівроку!
Не  бракне  ще  мені  й  духовних  сил,
Та  щось  таке  впадає  в  спрагле  око,
Що  розриває  душу  так  жорстоко,
А  в  мозку  виють  
                                         зголоднілі  пси.[/color][/b]

27.03.2018
[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784621
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018

dovgiy

ПРО ХАБАРНУ ГРЕЧКУ

Раю  мій!  Моя  єдина  радість!
Все,  що  мав,  вже  втратив  назавжди…
Тільки  ти  ще  крапельку  тримаєш
Душу  цю    над  прірвою  біди.
Тільки  ти  ще  здатна  оживити
Своїм  словом  мій  анабіоз,
Тільки  ти  від  болю  захистити
Можеш  тіло  краще  за  наркоз!
Та  от  тільки…  тільки  чи  захочеш?..
Вже  втомилась…  бачу  по  тобі…
Зазираю    в  твої  рідні  очі,
Потопає  в  суму  та  журбі  
Твоє  серце  любляче  і  вірне,
Бо  живеш  в  безвиході  сама.
А  тут    я  у  слабості  безмірній  
І    ні  грама  доброго  нема.
Так  щодня.  Вже  й  березень  надворі.
Тільки  й  того,  що  тепліш  стає…
Птахам  сподівань  злетіти    вгору
Безгрошів’я  вічне  не  дає…
І  не  тільки    в  цьому  вся  причина
Вже  чи  нам  звикати  до  нужди?!
Від  лікарень  у  селі  руїна,
Від  недугів  дітись  нам  куди?
На  столі  не  бачимо  ні  м’яса,
Ні  від  риби  залишків  хвоста…
Бараболя…  хліб…  ячмінна  каша  -
Їжа  вже  до  крайності  проста.
І  за  неї  дякуємо  Богу!
Після  виплат  –  триста  гривень  є.
Це  –  на  хліб,  на  ліки,  на  дорогу…
Отаке  «життя»  і  дістає.
Владцям  нашим  на  людей  начхати!
Вибори  їм  зараз  понад  все.
Скоро  гречку  майже  в  кожну    хату  
Мафія  лукава  понесе.
Хай  кіло,  та  все    ж  таки  прибуток!
Хай  на  тиждень,  а  душа  жива!
Потім  на  роки  журба  і  смуток,
На  життя  над  мізерні  права…
Бо  ж  віддам  на  виборах  свій  голос
За  ту  гречку,  за    отой  хабар,
Щоб  і  далі  на  чуже  мололось
І  хапуга  почувавсь  як  цар!
Щоб  і  далі,  далі  та  ще  далі
Виїзджала  молодь  за  кордон,
А  старі  тихенько  відпливали
За  село,  де  суму  полігон:
Під    хрести,  де  терпляче  та  звично
Божий  суд  чекатимуть  за  те,
Що  зміняли  на  хабарну  гречку
Майбуття  онуків  золоте.

20.03.2018  
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784432
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018

Шостацька Людмила

ЖИВІ СМАРАГДИ

                                             Жіночка  з  зеленими  очима.
                                             Є  у  них  смарагдів  дивний  блиск.
                                             Поглядом  торкається  мужчина
                                                             Й  часто  навіть  тане,  мов  той  віск.

                                             Це  ж  колись,  спалили  б  на  багатті,
                                                             «Відьма!»  –,  всі  кричали  б  їй  услід.
                                                               А  насправді  –  щастя  то  у  платті.
                                                               Від  очей  піде  із  серця  лід.  

                                               Найцінніший  скарб,  такого  мало.
                                               Два  відсотки  на  усій  Землі,
                                                               Небо  їх  колись  поцілувало,
                                                               В  їх  красі  купались  королі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 26.03.2018

Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастям доля виткана…

Снігами  березневими  між  сонними  деревами,
Літає  по  весняному,  веселий  вітерець.
Струмочками  і  ріками,  широкими  й  великими,
У  гомоні  бурхливому  торкається  сердець.

Мелодія  що  зіткана  мережаними  зорями
І  щастям  доля  виткана,  дарована  тобі.
Усміхнена  веселкою,  шляхами  неозорими,
Принесена  веснянкою  і  прошена  в  мольбі.

І  стали  зачаровані  джерела  смарагдовими,
Кохання  в  росах  скупане,  заховане  в  імлі.
Яскравими  світанками,  загравами  казковими,
Загляне  щастя  радісно,  любов  віддасть  мені...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784440
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018

Олена Жежук

До сучасників

Чи  й  справді  все  людині  «по  плечу»?
Чи  недосяжна  лише    Незворотність?
Нажитись    неможливо    досхочу,
Й  не  можна  повторити  Неповторність.

Хіба  вам  мало  хліба  і  води?
Чи  вам  скували  волю  у  лещата?
Чи  ви  сліпці  й  потрібен  поводир?
Чи,  може,  ваша  свита  вся  у  латках?

Чого  волаєте?  Чому  вам  все  не  так?
Шукаєте    розради  на  чужині…
Як  часто  свій  зароблений  п'ятак
На  благо  жертвуєте  нашій  Україні?

Не  ті  часи  вам?  Всюди  лиш  ганьба?
В  усім  і  всюди  влада  винувата?
Та  ремствувать  –  це  ще  не  боротьба!
Й  фортеця  ворога    не  вами  була  взята.

Вже  досить    в  нас  політиків  й  борців!
Вже  досить  пхатись  в  США  і  у  Європу!
Стіка  крізь  пальці  віра  в  кулаці…
Душа  ж  набатом:  Спробуй,  спробуй,    спробуй…
                                           

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018

Дощ

На вістрі часу

Стрімкого  часу  трепетний  політ
Лоскоче  нерви  знову  проти  ночі.
Корупція  стоїть,  як  моноліт,
Як  злоба  дня,  що  виїдає  очі.
І  тут  прийшла  бюджетотворча  ніч,
В  сесійній  залі  -  спритні  кнопкодави...
Спічрайтери  заклали  щойно  спіч
В  уста  прем'єра  уряду  й  держави.
І  почалась  завзята  метушня  -
Кому  -  ганьба,  кому  -  гримаси  долі.
Гарячу  кров  ніщо  вже  не  спиня,
Іде  війна  в  регламентному  полі.
Потішне  військо  грає  короля,
Та  так  гротескно  -  жодного  в  реалі.
На  руку  тільки  недругам  з  Кремля
Попрання  норми  етики  й  моралі.
Набила  вже  оскомину  різку
Така  ще  грань  дешевого  комфорту:
До  суду  в  інвалідному  візку
Везуть  адептів  ре́кетного  спорту.
В  тривозі  нині  весь  істеблішмент,
Бо  кожен  з  них  себе  в  цій  ролі  бачить.
Корупція,  хабар,  це  аргумент,
Який  народ  нізащо  не  пробачить!
Вже  перезріли  клятви  на  миру,
Що  їх  давали  знані  "кулявлоби",
Пора  зламати  матрицю  стару,
Бо  там  кишать  корупції  мікроби.
Ми  не  відступим  в  праведній  борні,
Нехай  регочуть  вражі  "Іскандери".
А  ми  в  серцях  запалимо  вогні,
Як  смолоскипи  імені  Бандери!
2016р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781961
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 26.03.2018

Світла (Імашева Світлана)

Слова

   Я  віднайду  загублені  слова  -  
   Миттєвості  високі  та  чудові.
   Врожай  нещедрий,  але  це  дарма:
   Стоцвітна  гама  -  у  живому  слові.

   Душа  мовчать  не  хоче,  бо  жива,  -  
   Людська  душа,  розіпнута  журбою,
   І  тліють  іскри  -  вражені  слова,
   А  серце-скрипка  схлипує  від  болю.

О,  як  без  крику,  пафосу,  клятьби
Слова  насущні,  наче  хліб,  сказати?
Аби  ішли  вони  поміж  людьми
Й  служили  в  ділі  доброму  початком?

Щоб  трепетали  в  звуках  почуття,
Щоб  даром  чарівничим  володіли;
У  лабіринтах,  в  сутінках  життя
Відроджували,  й  гріли,  і  світили...

А  ранок  сонцем  землю  осява,
Нова  весна  -  незнанії  мотиви...
Посію  в  світ  віднайдені  слова  -  
Зійдуть  барвінком  на  забутій  ниві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784100
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 25.03.2018

Время потерянных стихов

Мы не призраки!

Не  списывайте  нас  в  небытие!
Мы  боремся!  Мы  все  ещё  живые!
Хотя,  друзья,  нас  всех  похоронили!
И  жизнь  солдата  стала  ни  по  чём!
Не  списывайте  нас  в  небытие!
Нас  призраков,  для  вас,  войны  далёкой!
И  пусть  судьба  бывает  к  нам  жестока!
Врагу  своих  позиций  не  сдаём!
Не  списывайте  нас  в  небытие!
Не  рушит  буря  окна  в  вашем  доме!
И  детки  в  колыбели  спят  спокойно!
За  это  свои  жизни  отдаём!
Не  списывайте  нас  в  небытие!
А  мы  ещё  восстанем!  Мы  воскреснем!
И  в  день  победы  соберёмся  вместе!
Не  списывайте  нас  ...

06.01.2018  Олег  Фёдоров

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782749
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 23.03.2018

Ганна Верес

Я себе не вважаю поетом

Я  себе  не  вважаю  поетом,
Мої  вірші  –  це  проба  пера,
Й  крила  надто  слабкі  ще  для  злету,
А  в  житті  вже  осіння  пора.
Тож  слова  у  думки  запрягаю,
Уплітаю  краплинки  тепла,
І  від  щастя,  й  сльози  знемагаю,
Щоб  поезія  плином  плила.

Пишеш  й  світ  проклинаєш  і  любиш,
Загадковий  і  дивний  цей  світ,
Коли  шепчуть  Всевишньому  губи:
«Урятуй  Україну  і  цвіт.»
Коли  знаєш,  що  слово  –  це  криця,
Й  усвідомлюєш  силу  його,
Й  дістаєш  кожне  з  денця  криниці
Для  душі  і  утіхи,  й  нагод.

Не  вважаю  себе  я  поетом,
Але  ліру  свою  не  згублю
Й  поділюся  із  вами  секретом,
Що  поезію  справді  люблю!
6.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783859
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018

Денисова Елена

Березневий вечір

Березень.  Місто.  Ми
в  тінях  бузково-сірих...
Білих  віршів  зими
викарбовано  надміру.

В  сутінках  ллє  ліхтар
світло  медово-згусле...
Хочеться  вже  тепла
Вулицям  захолусним.

Сонні  міські  двори
скупчилися  у  зграю.
Вітер  в  азарті  гри
сніг  із  дахів  змітає.

Довгі-предовгі  дні
холоду  та  негоди.
Начебто  уві  сні
крутяться  епізоди...

Хай  пронизали  нас
наскрізь  морози,  війни,
вир  почуттів  не  згас.
Сутінки.  Ми.  Обійми...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783668
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018

Любов Вишневецька

Клубочки

Долго  длятся  холода
для  бездомной  своры...
Обнимает  их  беда.
Счастья  нет.  Лишь  горе...

Каждый  в  детстве  был  любим!
Нравился  клубочек...
Наигрались  люди  с  ним...
Надоел  дружочек.

И  пошел  ребенок  прочь...
познавать  обиды...
Вся  судьба  темна,  как  ночь!..
Солнышка  не  видно...

Не  поможет  псам  никто,
Как  бы  не  скулили...
Будет  мир  для  них  жесток...
Мука  до  могилы.                              

--------------

-  Я  сегодня,  бросив  взгляд
в  снежные  сугробы,
увидала  там...  щенят!
Милые  особы!..

Забрала  к  себе  домой
малых  ребятишек...
Прослежу,  чтоб  их  покой
был  как  будто  свыше...

                               21.03.2018  г.

Фото  из  инета.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783673
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018

Шостацька Людмила

МУЗИ НЕ ВМИРАЮТЬ

                                                                                                                                           
                                                                                 /  до  Шевченкової  Музи/

                                                                             Як  Тарас  тебе  боготворив!
                                                                             Ти    була  «пречистая  й  святая»,
                                                                             Ти  була    букетом  справжніх  див,
                                                                             Зіронька  в  невільному  безкраї.

                                                                             Златокрилим  дотиком  душі,
                                                                             Пташечкою  линула  до  нього.
                                                                             В  час,  коли  приносила  вірші  –
                                                                             Ти  була  посланницею  Бога.

                                                                             Ти  була  «живущою  водою»  
                                                                             Посеред  засушених  степів
                                                                             І  «сестрою  завжди  молодою»  -
                                                                             Кобзаря,  засмучений  заспів.

                                                                             Ти  його  «порадонька  святая»,
                                                                             Світ  безсмертя  у  його  очах
                                                                             Ти  –  така,  мов  дотик  горностая.
                                                                               України  –  істина  і  шлях.

                                                                               У  молитві  –  свічечка  за  волю,
                                                                               Глас  Тараса,  дзвін  на  цілий  світ!
                                                                               Ти  сльозою  випала  на  долю
                                                                               У  його  бунтарський  «Заповіт».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 21.03.2018

Шостацька Людмила

ХЛІБ ДУШІ

                                                                                   Щиро  вітаю  усіх  моїх  друзів-поетів  з  
                                                                                   Днем  Поезії.
                                                                                   Я  знаю,  як  Ви  закохані  у  слово.  
                                                                                   Нехай  ця  любов
                                                                                   буде  взаємною.


                                                           Я  просто  тобою  живу,
                                                           Собі  не  збираючи  лаврів.
                                           Цю  долю  обрала  нову
                                                           Під  звуки  словесних  литаврів.

                                                           Ти  –  хліб  для  моєї  душі,
                                                           Ти  –  крапля  водиці  в  пустелі.
                                                           Ти  –  справжні  до  щастя  ключі,
                                                           Ти  –  сонце  у  моїй  оселі.

                                                             Тебе  не  прошу  ні  про  що.
                                                             Ти  просто  приходь.  Я  чекаю.
                                             Мені  навіть  раптом  здалось,
                                                             Що  ти  –  це  промінчик  із  раю.

                                                               За  щастя  до  тебе  торкнутись,
                                                               Із  вуст  твоїх  пити  меди
                                               Минутися  і  не  минутись,
                                                               Ступаючи  в  Музи  сліди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783635
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018

Ганна Верес

Люблю поезію

Люблю  поезію  й  свою  творю  давно,
Не  знаю  ще  творитиму  допоки…
Чи  то  від  Бога  так  мені  дано,
А  чи  гашу  душі  у  ній  неспокій.

Не  розумію,  хто  ж  мені  звелів
Волошкою  зійти  у  житнім  полі,
Чи  в  жайвора  на  трепетнім  крилі
Пізнати  смак  краси,  польоту  й  волі.

На  світ  погляну  я  із  вишини
І  піснею  полину  над  простором,
Молитиму,  щоб  рай  Бог  відчинив,
Де  сліз  немає  і  людського  горя.
3.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018

Ярослав К.

Избранным стихам друзей-поэтов

Когда-нибудь  закончатся  архивы,
Которых  я  ещё  не  прочитал  -
Творений  моих  авторов  любимых,
Что  долго  напоследок  оставлял.

Когда  вы  вдруг  возьмёте  передышку,
Уснув  зимой,  подобно  тем  суркам,
Иль  просто  затаитесь  вы,  как  мышки,
Вернусь  я  к  вашим  избранным  стихам.

Черпать  своё  в  них  буду  настроенье,
И  отзывы  под  ними  просмотрю,
Читая,  просижу  так  целый  день  я,
А  может,  встретим  вместе  и  зарю...

В  эмоции  былые  погружусь  я,
Давно  забытым  мыслям  улыбнусь,
Пусть  где-то  доведётся  и  взгрустнуться,
Но  это  не  навязчивая  грусть.

Я  думаю,  приятно  будет  вспомнить,
Дебатов  огнедышащий  накал,
Кому-нибудь  добавлю  новый  "коммент",
Хотя  я  там  уже  их  оставлял.

Конечно  жаль,  что  кто-то  не  ответит,
Кого-то  уж  давно  на  сайте  нет,
Но  свет  их  душ  по-прежнему  нам  светит  -
Бессмертно  то,  о  чём  поёт  поэт.

Иной  стишок  покажется  мне  странным,
И  я  его,  пожалуй,  удалю...
Но  главное  останется  ведь  главным:
Своих  друзей-поэтов  я  люблю...

Большое  вам  спасибо  за  уроки,
Я  чувствую,  что  рядом  вы  всегда.
А  ваши  полюбившиеся  строки
Запомнятся  на  долгие  года!