Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 23.04.2015
Для мене, друже, щастя - це коли весна,
і журавлі ключем із вирію до дому,
коли майбутнє бачу в кольорових снах
і від життя свого не відчуваю втоми.
А ще не по асфальту... босим по траві,
коли червнева спека й сонце у зеніті,
і жайворон у небі, і його пісні,
вода джерельна, найсмачніша в цілім світі.
Для мене щастя - це коли дитячий сміх,
батьків порада, і підтримка щирих друзів,
коли дощі, або іде лапатий сніг,
коли живу, і ще пишу на радість музі.
Для мене щастя - це коли зірки,
коли в розмові не відводять погляд,
коли рука торкається руки,
коли разом... коли назавжди поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240817
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 15.06.2014
Коли я помру, світ понурливо зниза плечима,
Мовляв, так буває, й прозорий, мов слідство дощ,
Рясним зорепадом пройде, мов журба без причини,
І змиє людського бруду наліплену товщ...
Коли я помру, затанцюють розлогі дерева,
Скидаючи листя, - відвертий осінній стриптиз.
І підлітки засумують із бутлями "revo",
І скажуть тихенько: "Як же він нам осто**зд..."
Коли я помру, вітерець захитає антени,
Мов жито у полі, і сірого неба сум
Підніметься хвилею з Києва й до зони Шенгену,
Збиваючи перехожих із ніг наобум...
Коли я помру, буде купа свічок на "ВКонтакті",
І тільки мене вже ніколи не буде "он-лайн",
Коли я помру, то поставлять усіх перед фактом,
А після відкриється безліч відвертих тайн...
І статки мої перейдуть до когось у спадщину.
Втішаю себе, що смерть - це одне із чуд.
Я знаю, що темрява - те, що не можна побачити,
Я знаю, що тиша - це те, що не можна почуть...
© Паша Броський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489054
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 05.06.2014
сьогодні наш вечір.
оголені плечі
думки вже не б'ють по устах.
хотіла б я бути.
хотіла забути.
перед сном поцілую хреста.
я мушу мовчати.
шалено кричати.
та не допоможе мені.
ми просто невинні.
і сни довгоплинні.
і люди, що зовсім пусті.
запалені свічі.
повторюю двічі.
тікаю у бездну очей запальних.
а може не треба?
іду я від тебе.
вогонь, що у серці, вже стих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199682
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 05.06.2014
Не торкайся намарне вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні вибачень,ані прощань...
Заховалась у віршах....
Не торкайся даремно вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні дотиків,ані зітхань...
Заблукала у віршах...
Не торкайся ніколи вже більше мене у думках...
Це віднині вже зайве,вже лишнє...
Не потрібно ні вияснень,ані питань...
Задихнулися віршем...
Не торкайся ніколи вже більше мене у думках...
Там віднині я зайва,я лишня...
Не потрібно ні докорів,ані прощань...
Вперто вдячна за вІрша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482398
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 05.06.2014
Омиває кава береги,
не сумуй, бо я не божевільна.
В кожному живуть свої боги,
це лиш ми, і юність не стабільна.
ПідсипАйте до життя приправи,
з хлібом їжте, а не так, як я.
Більшість з нас існують без оправи,
іноді чужі чомусь сім"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478882
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 03.06.2014
Щоразу пити разом каву, і спати на одному ліжку,
(Йому незручно, їй хропе він, вона вночі читає книжку),
Збиратись на роботу зранку і жити як в святе причастя –
То, може, не сім’я ще зовсім, а лиш пародія на щастя.
А що є щастя? Що удача? І як сім’єю тою стати?
Родину може мати кожен. Сім’я ж – це коли мама й тато.
Сім’я,- коли у мирі й згоді; як горе – то з плечем надійним.
Сім’я – це віри оболонка, це власний Всесвіт з дном подвійним.
А ще – і радість, діти, правда, і кожен день, як крок в майбутнє.
Підтримка, певно, і розрада, і мрій вершіння в сірі будні…
І тут читач, як не стомився, задасть цілком просте питання:
«Постійте, панно. Все це добре. Але кохання… Де ж кохання?..»
І тут кивну я головою: «А чим ви слухали, панове?
Оте усе, хвалене вище – хіба ж немає там любові?..
Хіба у доказ, що кохає, потрібно, щоб назвав своєю?
Цього так мало!.. Дуже мало. І це не зветься ще сім’єю.»
11.05.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499611
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 03.06.2014
Дівчинку мама дуже любила,
І піаніно ій прикупила,
щоб люба доня вчилася грати...
Грати- не значить сісти за грати.
Грати учитись дитина хотіла.
То ж у бабусі старої купила.
У музикантші віку ще тОго...
Страшно? Не дуже? То я продовжу...
Дівчинка вчиться, дівчинка мліє...
Пальці щось коле, личко марніє...
Що це з дитиною?- думає мати,
Мліє та терпне... Лікаря звати
Кинулась мама- дитина здорова.
Страшно? Не дуже? То я продовжу?
Вчиться дитина, грає дитина.
Тільки зламалося щось піаніно.
Треба старезне ремонтувати.
А при купівлі, треба сказати,
Бабця казала- як щось не тогО,
Бабця без грОшей настроїть його.
Правда- без грОшей! Я без брехні!
Дивно? Ото ж бо! Страшно, чи ні?
Бабцю покликали. Каже вона-
Я віднастрою. Та тільки одна,
З ним сам-на-сам у закритій кімнаті.
Бабцю пустили ремонтувати...
Знов піаніно грає, звучить.
Дівчинка знову музику вчить.
Знову марніє, сидить, мов вві сні...
Диво, та й годі... Страшно, чи ні?
Знову та сама історія сталась.
Лікар. Здорова. Зламалось. Ладналось.
Двері зачинені. Бабця одна.
Що вона робить там? От дивина...
Мати дитини сокиру взяла
І до кімнати тихенько ввійшла...
І на обличчі застиг переляк...
Що ж- то побачила... Страшно? Ще б пак!
Все піаніно відкрите стоїть.
Бабця навколішках поряд сидить.
З клавіш стікає кров в баняки,
Бабця цю кров собі п"є залюбки...
Мати сокирою тюк- і гаплик!
Крекнула відьма. Сплив її вік...
Потім на слідстві уже роздивились-
В клавіші гОлки тонесенькі в"їлись.
Пальці кололи дитині голкИ.
З клавіш стікала кров в баняки.
Відьма, зачинена, кров з них пила.
Це не брехня. Така справа була.
В прокуратурі лежала в архіві.
Не зрозуміє тут тільки лінивий-
Що за дурнЯ- піаніно тримати?
Вік Двадцять Перший! Купи синтезатор!!!
........... .......... ........... ...........
От так історія. Я її знаю.
За достовірність відповідаю.
Це промугикав міліціонер
В барі за чаркою... Страшно тепер???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489517
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 03.06.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 31.05.2014
Мені тебе не вистачає
У лабіринтах вечорів.
Коли весна гуде розмаєм
В обіймах вершників-вітрів.
Коли в махровостях півоній
Ховає сонце зрілий мед,
Блукаю в тиші напівсонній.
А десь шепоче очерет
Про наші ночі недопиті
В м'яких каскадах ковили,
І про п'янкі,шалені миті,
Де зовсім юними були.
Про відболіле і забуте,
Про споконвічний часу біг.
Як загубились на розпуттях
Посеред зоряних доріг.
Як милувалися весною
В передчутті квітучих злив.
Тростинно мріяв над рікою
Той очерет...і літом снив.
Відшаруділа пряна осінь,
Зійшли з полів сліди зими.
Та впала нам під ноги просинь
І вЕсну стріли вже не ми...
А ти тепер лише у мріях,
В провулках сизих вечорів.
Сльозяться спогади на віях,
Коли всміхаєшся зі снів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501160
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 31.05.2014
Не чекаю нікого у гості,
Сидітиму тихо в зажурі...
Тільки місяць,мій друг
Напуватиме душу вином,
І дивитимусь файли життя,
Замальовки у мініатюрі,
Що зринають у думах
Розбитими пазлами знов.
Безпросвітна пітьма заховає
Заплакані,стомлені очі,
І зіллється з моїми чуттями
Холодним,колючим дощем...
Я розради шукаю
Під покривом сизої ночі,
Наодинці із Всесвітом...
В серці незгоєний щем.....
29.03.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488936
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 31.05.2014
Весняний ранок пристрастю дзвенить,
Смарагдова роса стікає з віт.
Солодким духом вишень цвіт п'янить, -
Бентежного вина обпився світ!
В розмайних травах бродить, грає сік.
Я слухаю його живий мотив,
Й здається, що весни стрімкий потік
До мене в серце ранок перелив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467462
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 30.05.2014
знаєш, я вже забула як ти : пахнеш , дихаєш, спиш.
як відчувати твою щетину на свому обличі,
вже не згадаю що ти любиш, чого не терпиш.
вже не згадаю,вже не згадаю.
знаєш,я вже забула: зустрічі та обійми,
їх ніби вітром, як пил знесло,
з часом лиш память, та й та відійде,
зимою лиш спогад, і той замело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499037
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Чай з пакетика, склеєні скотчем окуляри. На сніданок сирок “Дружба” і сухарі з білого хліба. Діряві шкарпетки й стоптані кросівки. Протерті джинси, вицвіла сорочка. Пара сонетів Шекспіра для настрою. Безперервний біль в голові та не хватка грошей.
Трудності у навчанні, роботі, житті. Не дочитана книжка і коротка любов. Хвора душа, яка не спить ночами. Не розділені почуття. Невдалі вірші. Хороші друзі.
Остогидлі макарони і той самий чай із пакетика. Ненависть до життя та бажання щастя. Несправедливість та сльози, які висушує вітер. Безкінечні сутички з собою. Пісні Арії і ДДТ на краденому магнітофоні. Конспекти з маркетингу і втрачені надії. Втрачені спогади та й краще б їх ніколи не згадувати.
Здешевлені банани, вода з під крана. Пара сторінок книги і спроба творіння мистецтва. Європейське кіно та запах цигарки. Дрімота під голос акторів, незрозумілі сни. Стогнання будильника на мобільному. Бажання смерті. І знов чай з пакетика.
14 травня 2011р. м. Тернопіль 22:12
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495197
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 11.05.2014
в руках тримаю аркуш: щось давно
писати я забулася віршами
розлити б рясно по столі вино
і чаклувати у багровім шалі
я тут сама, закуталась у вічність
захмелений спокутую порив
скупа прийшла на думку символічність
сховавшись у обмеженість чорнил
веду рядки, куйовджу букви ревно
розпатлані метафори чешу
та не зарадить вже нічого, певно
моєму вічно п'яному віршу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492331
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 11.05.2014
Загорнулося небо у спогади,
І мовчить їх потомлений зміст.
Сірим димом втікає із комину
Мій сумний незакінчений лист.
І тріпочуть дерева сполохані
Сильним вітром, бо скоро зима,
Золотої і теплої осені
не буде́, не було́ і нема.
За водою пливуть, ніби лебеді -
Білі тіні несповнених мрій.
Бо ніхто так, як ти не вмів трепетно
До моїх доторкатися вій.
Бо ніхто так, як ти не полюбиться.
Випадковості мають свій шарм...
Хай степліє хоч трохи на вулиці, -
Мій до тебе наспіє поштар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377013
дата надходження 11.11.2012
дата закладки 11.05.2014
Убогість світу, що вмирає
Не викликає співчуття.
Він вже гниє, але не знає,
Наскільки близько до кінця.
Мільярди люду - просто стадо -
Мільярди душ у темноті
Шукають бідності зараду
Й не бачать бідність у собі.
Убогість світу, що вмирає,
Убогість тих, хто в нім живе
Чомусь ніхто не помічає.
Ніхто не бачить і себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405273
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 11.05.2014
Я через даль заглянув батьку в очі,
Зловив той погляд теплий і сумний
І голосно промовив: «Здрастуй, отче!»
Та вигук впав на вулиці курній.
Заторохтів весело шляхом трактор,
Такий, як твій, стальний і дужий кінь.
Дивлюся вслід, а бачу тебе, тату,
Твоїх очей я бачу щиру синь...
Колись давно у вранішню годину
Просив: «Візьми мене у синю даль…»
А ти сміявсь: «Твоє ще буде, сину!
Пізнаєш в праця щастя і печаль!»
Та поряд себе все ж посадиш, тату -
Одним лиш щастям їду я в поля,
Біля керма хотілося співати –
І дихала нам святістю земля…
Ти був зі мною в полі аж до ночі:
Кермо й рілля зливалися в одне –
Ти говорив мені слова пророчі,
Про працю і про зерно осяйне...
Тепер чоло схиляю кожну днину
Забутому твоєму тракторцю,
Що ти в мені ростив одне - людину
Та в часі, тато, зустріч дав оцю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490667
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 10.05.2014
В дитинстві моєму
на сволоку звили гніздо
пернаті пісні,
зозулясті казки і поеми...
Крізь пам'ятні нетрі
думками дотягуюсь до
минулих років,
де не тягнуть сучасні модеми.
Між мною і небом
відкрито духовний портал,
де Всесвіт виходить
за межі усіх моніторів,
увімкнений Богом,
легкий надчуттєвий сигнал
душа моя ловить
з верхівок незримих соборів.
Я тут ще мала
і навшпиньки не вийде ніяк
торкнутись до сонного
соняха кінчиком пальця...
Жахтить каганцями
у полі пшеничному мак,
що вишило літо
стібками тонкими на п'яльцях.
На вітах кошлатих
вигойдує велет-горіх
ранкових пташок
дивовижні пісні-перегуки,
рипить перестигло
старенький дубовий поріг,
сухим різнотрав'ям
пропахли бабусині руки.
І так мені любо
і затишно, мов у гнізді
малому пташаті:
злітаю і падаю вгору!
А крила у тата
і мами - такі молоді,
мені розвіконюють
теплу блакить неозору!
Тулюся думками
до споминів через роки,
що в рі́зьбленій скрині
пиля́ться укупі з казками...
Хурделять у вікна
тендітні легкі пелюстки,
біліють, як іній
на скронях у сивої мами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496236
дата надходження 01.05.2014
дата закладки 02.05.2014
А ти мене ніколи не забудеш...
Я - ніч жагуча, я - твій рай розрад,
Тікай хоч на край світу - завжди будеш
До мене повертатися назад.
Мої зелені очі - твій неспокій,
Всолода і вінець твоїх бажань.
Я - таїна - незнана і глибока,
Душі твоєї піднебесний стан.
Кляни, жени мене, та вічно будеш
В моліннях повторять моє ім'я.
Й не силься, бо мене ти не розлюбиш,
Бо ворожея і чаклунка я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491958
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 02.05.2014
Ще дерева стоять напівголі.
Віє східний пронизливий вітер.
Я іду в щойно зоране поле,
Назбирати на-мріяних квітів.
Я вдивлюся в небо глибоке -
Може стріти когось хотіла,
Чи відчути натхнення високе,
Чи відкрити серце зболіле.
Та пусте ще весняне поле,
Тільки вітер пронизливий віє.
Чом ти ходиш ріллею доле,
Що шукаєш любов чи надію?
...............................
Ще дерева стоять напівголі,
Рве на шмаття їх східний вітер,
Серце вирватись хоче на волю, -
Щоб згубитись між зоряних квітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405648
дата надходження 03.03.2013
дата закладки 01.05.2014
Ти ще довго згадуватимеш
цей малесенький мегаполіс - Івано-Франківськ.
хто, де і чому Тебе тут бачив,
і серед тисячі прожитих днів,
Ти саме квітневий в календарі відзначив.
скільки емоцій пережитих разом,
скільки незвіданих почуттів.
існували собі як мирний атом,
десь ще за кілька до наших життів.
все минулося єдиним подихом.
в твій день народження
прилітають жар-птиці.
Ти мені став одвічним подивом
і повернувся до своєї Столиці.
я собі тут, а ти собі там.
ми собі разом і порізну
Ти мені в снах, я тобі в днях
Ти мені віршами, я Тобі прозою.
Щастя Тобі і сонця,
світла з середини теж.
щиро чекатиму нової зустрічі,
вірю, ти також ждеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495768
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 01.05.2014
Не оскверни мене, не обезчесть.
Бо не була й не є твоєю.
Якщо надію маєш у мені,
То поділись, надією своєю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495117
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Де ти?
В той час коли мені не спиться ночами,
Часто відчуваю твою присутність –
Ти розгулюєш моїми снами,
Надаєш їм сутності,
Маніпулюєш моїми думками.
Де ти?
Той, про кого так часто говорю рядками,
Нерідко плутаними римами,
Незрозумілими нікому словами,
Окрім тебе.
Для когось адресовані твої вірші.
Ти досі мовчиш листами.
Де ти?
Повідомляй про себе думками,
Ходи поруч.
Надихай.
Даруй щастя.
Знаходи його для себе.
Я буду поряд, якщо почую твоє :
- Залишайся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494503
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 27.04.2014
Запах кави заповнив всю оселю,
ще не стемніло і за вікном повний штиль.
я тобі вигладжену, чисту постіль стелю,
нам до зустрічі невпевнених десять кроків, та кілька снів.
щоб до ранку діждатись, метелики борсаються у животі,
ще не встигла, не час кохатись, відчувати тебе в собі.
нам не до неба, ми надто грішні, приземлені, навіть земні.
та люди, котрі відчуваються на відстані не можуть зватись "чужі".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490697
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Через кілька годин ти зникнеш,
за одним з поворотів долі,
до іншої швидко звикнеш
і шукай тоді вітра в полі.
поки мирно спиш,
не плутаючи думки пустими словами,
що я для тебе значу, хто я тобі надалі.
поки ти спиш збираю краплі солоні в долоні.
вітер не дме, як було, тихо і дощ надворі.
хочеться більше тепла,
спиш? ну поспи пташенятко.
цілую тебе востаннє.
цілую сильно і палко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490713
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Плануєш зникнути - зникай,
та не повертайся більше,
залишитись - залишись,
але по-справжньому, назавжди.
квітучу весну змінить літо,
стане дуже, навіть, тепліше,
та не відомо, як буде в душі,
і не довідатись чи буде ліпше.
а ти знаєш як це -
прив`язуватись миттево,
не треба знати чужим,
для них не суттєво.
Нас з тобою бачили поїзди,
вокзали,то стрічали, то проводжали,
за нами стрімко горіли мости,
ми їх спалювали і знов будували.
ми з тобою такі собі ми,
дні за днями швидко злітали,
я чекала тебе завжди,
весна квітла дрібними квітками.
І хтось скаже колись мені -
ти всього тільки випадок долі,
безперечно, доля - це ми,
а слова - пусті бандеролі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491157
дата надходження 08.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Не знаю Тебе, боюсь навіть дотику твого.
В очікуванні минає вже котрий день.
Чи побачу Тебе, чи матиму таку змогу..
Чи впізнаю серед сотні чужих людей.
Я не знаю Тебе, але щиро хочу пізнати,
І забути про всіх хто у тебе та в мене був.
Впізнаю тебе, обіцяю тебе впізнати.
Тільки б Ти про моє існування там –
За сотнею миль не забув.
Щоб доречними були всі написані й сказані фрази.
Попри дощ, вітер і навіть земельний зсув.
Ти дістанешся місця призначення,
Розвієш навіяний сум.
Коли потяг рушить і вже знатимеш точно,
Що попереду всього лиш одна ніч.
Кров захолоне. За долю одної секунди
Ми опинемось пліч-о-пліч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487925
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Знаєш, я пишу тобі вірші,
Та ти не змушений їх читати.
Так, я приховую щось від тебе,
Та тобі не обов’язково все знати.
Често хочеться висказати все,
А зараз просто мовчати.
Хвилиною хочу забути тебе,
Хвилиною прагну згадати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487935
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Що найбільше багатство, найвище добро у житті,
Ніж зіниці дітей, у майбутнє вузенький місточок?
Що є більшим од дива дитячої радості, і
Коли крихітні пальчики вас відпускати не хочуть?..
А обійми дитячі – це впевненість: все ж недарма!
Милі очка зігріють до сліз, це віконця едему.
Коли поруч із нами дитячого світу нема –
Чи тоді ми великі, дорослі, хіба ми ростемо?
Сотворити маленьке життя – от задача яка;
Не придумало небо для смертних гарнішого вчинку.
…А колись, може скоро, народиться й в мене донька,
Усміхаючись мамі і сонцю, маленька людинка…
12.06.2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343548
дата надходження 12.06.2012
дата закладки 20.03.2014
Гірко дзвони задзвонили,
У лиху годину.
Хазарюги обступили,
Тулять ножик в спину.
Байстрюка нам підсобили,
Виплодки пагані.
Щоб вас гаспиди побили,
Звірі окаянні.
Ой, чого ж його не вбили,
Коли був маленький.
Трон паскуді підсобили,
У серденьці Неньки.
Щоб лиха його втопила,
Прямо в окіяні.
Щоби мати загубила,
Ще малим в буряні.
Славний князю Святославе,
Чи ти думав любий,
Що байстрюк тебе знеславить,
І синочків згубить.
На коліна нас поставить,
Тай біди наробить.
Нашу Русь хрестом зневажить,
У крові потопить.
Тобі прощення немає:
Не подав би руку.
Біль - тривога серце крає,
Бо пригрів гадюку.
Топчуть тіло тищу років,
Роздягли покритку.
Дика паросль здракоока,
Жили в’є у нитку.
Розплодилися заброди,
Як осот в городі.
Пора бестолоч «шкородить»,
Дома і на Сході.
За Сибіром сонце сходить,
Хлопці не зівайте.
Досить нам вкраїнцям шкодить,
Тож часу не гайте.
Душі згинулі в Вівані,
Ангели у тілі.
Дали знак нам в Ватикані,
Дві голубки білі.
Над Майданом позавчора,
Лебеді летіли.
Над Михайлівським Собором.
Доленьки просили.
Ще не вмерла Україна,
Пам'ять не украли.
Не впокориться руїна,
Не за те вмирали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484862
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 17.03.2014
Мамо, не плач, я повернусь весною
( присвячую матерям загиблих героїв)
Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Що слово бабуню вже не буде твоїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я любив. I любив Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.
Оксана Максимишин-Корабель
12 лютого 2014р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479241
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 16.03.2014
Я знав, у кожного своя дорога,
Свій дім, життя, своя любов,
Свої страждання і свої
тривоги,
Своя, гаряча, чиста кров.
Я не молився на чужі ікони,
Я взагалі не вірив в чудеса.
Та в цьому світі є свої закони,
Що їх диктують небеса.
Я не повірив в щирість сміху,
Вв щирість сміху,
В правдивість слів, які лунають
знов,
Хотів страждати я, собі на
втіху,
Або повірити в любов.
Я бачив правду, знав це
підсвідомо,
Дізнався більше, ніж написано
в книжках,
Але тепер, у далині від дому,
Блукаю на чужих мені стежках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478477
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 15.03.2014
Я бачив небо у твоїх очах,
І я не знаю що тобі казати,
Тримати всесвіт на своїх плечах,
Простіше ніж по-справжньому кохати.
Я доторкнувся до холодних рук,
І стиснув знов твої м’які долоні,
Хотів би я позбавитись від вічних мук,
Але душа моя у тебе у полоні.
Я більше не відчую те тепло,
Яке колись ми разом розтоптали.
А ми любили, і це все було,
І все це ми з тобою поховали.
Я не побачу небо у твоїх очах,
Тебе мені тепер не обійняти,
І щастя, що залишилось у снах,
Нам вже ніколи знову не пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479620
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.03.2014
Крізь морок ночі
Й чагарник колючий,
Деручи душу й тіло
свої в кров,
Скидаючи з плечей
туман тягучий,
Лілейно-білим кроком
йшла Любов.
Її не раз
прилюдно розпинали,
Палили її тіло
зла вогнем.
Вона ж скорботно
і смиренно так мовчала,
Лише зітхала важко
день за днем.
Любов стояла під
дверима і чекала,
З надією вдивлялась
у серця....
Любов з останніх сил
людей благала,
Вони ж вбачали
у Любові лиш старця...
Того,що жебракує
попідтинню,
В кишені крихти
жменями кладе,
Не розпізнали у Любові
ту святиню,
Котра в душі
трояндою цвіте.
Її осяйний промінь
не узріли,
Забули,розтоптали,
відреклись....
Стрілу отруйну
в серце їй жбурнули.
Та хай....
Любов повернеться....
Колись....
Вона пройде ще
милі крізь образи
Терпінням щиросердним
в небеса,
Розсипляться слідами її стрази.
Любов-то милосердя і краса!!!!!
Хай любов оселиться у кожному серці.
25.03.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480972
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 14.03.2014
У грудях тисне котрий день. Не лиш мені.
Усім і кожному стискається душа від болю.
Він відійшов від нас - в серцях живе.
Тож Слава й Честь Тобі, безстрашному Герою.
Рікою сліз омилося життя.
Невільні й вільні очистились провини.
Ти захисник наш у Небесній Варті.
І янгол народжений з людини.
Сяйнуло сонце - Тобі в останню путь.
Сотні очей блищали слізним блиском.
І білий голуб в небеса злетів.
Так Ти пішов, прощаючись із містом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484353
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Я Тобі на полиці чи в скриню покладу спокою трошки.
Щоб Тобі спалось міцніше і було спокійніше. В куточку.
Я Тобі подарую книги.
Ті, котрі не читались нікому.
Щоб Ти знав, наскільки важливий. Чекаєш мене біля дому.
Я Тобі позичу витримки.
Аби добре Тобі працювалось.
І віддам Тобі трохи серця. Свого. Щоб в Тобі залишалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484528
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.03.2014
Стомилась ти, ненечко, сивою стала,
Літа протікають, як води стрімкі.
Пора б відпочити... Та щойно світання -
Пірнаєш, як пташечка, в дні клопіткі...
"Не можу без діла, - говориш ти дітям, -
З дитинства із сонечком звикла вставать,
Росою вмиватись і знову радіти,
Що працею можу цей світ шанувать."
Ой, чаєчко-мамо, голубонько мила,
Щорік - на долонях нова борозна,
Бо скільки руками всього ти зробила,
Що дотик їх ніжний весь світ упізна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482230
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 09.03.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 09.03.2014
Пробач мені, прости, молю, пробач,
Що так байдуже розійшлися долі,
Мій відчайдушний стоголосий плач
Вночі почують посивілі зорі.
Я буду згадувати щастя вік,
З моментів зітканих і світлих, і погожих,
Бо ти найкращий в світі чоловік,
І я, навряд, зустріну тобі схожих.
Я відійду у спомин, в небуття,
Хоча тобі не стане з цього гірше,
Бо так вже склалося неписане життя,
Що ти комусь потрібен в ньому більше.
Я не змирилась, плачу і болить,
На серці тріпаному від розлуки шрами.
Та так бува: одна пекельна мить
Руйнує все, що зводили роками.
І я бажаю: іншу приведи
В наш рідний дім, де плакали, сміялись.
Поглянь на ліжко і згадай часи,
Як ми колись на ньому вдвох кохались.
Поглянь на фото – час немов вода,
Тече, та залишає в пам'ять роси.
І хай наступна в тебе запита,
Чом на подушці довгі чорні коси.
Чому у ванні гелі від лупи,
І верещить на відповіді дзвінко,
І хай у дзеркала, ліворуч від софи
Намастить губи у мої відтінки.
І в ліжку, сонний, іншу назови
Моїм ім’ям – воно тобі найкраще.
Прости мене, пробач, молю, прости.
Я, навіть, з іншою тобі бажаю щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449018
дата надходження 14.09.2013
дата закладки 09.03.2014
Я встаю о дев'ятій,
Дивлюся на годинник і повертаюся кілька разів.
Потім засинаю ще на година або три.
Іноді так здорово побути мною.
Адже я живу, немов кожен день — неділя.
Люди сміються з мене через це.
Вони вважають, що я нічого не доб'юся,
Живучи так, ніби кожен день — неділя.
Я не працюю,
Але це не моя вина, просто так склалося,
Що робота - це не для мене.
Деяким це складно зрозуміти,
Але я роблю те, що мені подобається -
Пишу вірш,
Про те, як це - жити, як я.
Може, мені варто змінитися?
Спробувати жити, ніби кожен день - субота?
Але мені і так добре,
Адже завтра інший день...
Я все одно живу, наче кожен день неділя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371952
дата надходження 19.10.2012
дата закладки 08.03.2014