Я про кохання більше не пишу,
Тому що вже і я нікого не кохаю...
Я краще візьму книжку, теплий плед візьму
І заварю собі міцного чаю.
Вже, краще, з головою у роман -
Там, у книжках, кохання є і вірність,
Не те, що у житті - один обман,
А справжні почуття, чомусь, не цінять.
Я про кохання більше не пишу,
Не вміємо по справжньому кохати...
Я заховаюся за ризами дощу,
Щоб сльози й біль свої не показати.
Я краще візьму книжку, теплий плед візьму
І заварю собі міцного чаю...
Я про кохання більше не пишу,
Бо і сама вже більше не кохаю.
14.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723553
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 24.10.2017
Непознанный талант, безумный онанист,
в мучительный оргазм свою вовлекший душу…
Язвительной строкой экстаз твой не нарушу,
твой лавровый венок итак, увы, тернист.
Витай в своих мирах, мечи свои мечты,
собрат по клавишам, молочный брат по музе.
Пусть для людей ты просто жалкий лузер,
но для меня – творец. И я такой, как ты.
Мы пишем для себя. Для денег – не издать,
давно прошла пора поэзии златая.
Кто, кроме нас с тобой, живет, стихи читая?
Я твой прочту, ты – мой. Чего еще желать…
Пиши, поэт, пиши.
30 декабрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635818
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Непознанный талант, безумный онанист,
в мучительный оргазм свою вовлекший душу…
Язвительной строкой экстаз твой не нарушу,
твой лавровый венок итак, увы, тернист.
Витай в своих мирах, мечи свои мечты,
собрат по клавишам, молочный брат по музе.
Пусть для людей ты просто жалкий лузер,
но для меня – творец. И я такой, как ты.
Мы пишем для себя. Для денег – не издать,
давно прошла пора поэзии златая.
Кто, кроме нас с тобой, живет, стихи читая?
Я твой прочту, ты – мой. Чего еще желать…
Пиши, поэт, пиши.
30 декабрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635818
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 14.01.2016
Колись давно, я щось було писала
Про почуття моїх нестримних літ
Але тоді я того ще не знала -
Усе холоне й твердне наче лід.
І річ у тім, що так воно і треба
Спочатку хай вогнем усе горить,
Та потім виникатиме потреба
Спинити той вогонь хоча б на мить.
Вогненні почуття - звучить гарніше,
Ніж холодом обвиті і тверді.
Але вогонь і ранить нас сильніше,
І напрямок міняє в самоті.
Вогонь піде куди поманить вітер,
Зі зрадою те полум`я росте.
А з льодовим коханням що робити?
Воно із вітром кріпне та цвіте.
Не треба відрікатися від льоду.
І хай це буде складно зрозуміти.
Воно ж бо ще не увійшло у моду,
Та льодяне кохання не змінити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622961
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015
***
Ця країна - облуплена сонна провінція,
в ній дівчата у джинсах - дешевий гламур.
ЇЇ рух пригальмований , наче на милицях,
а з протезів минулого зліплює мур.
Ця країна застигла, мов кавова пляма,
панарицій по абрису, - кажуть, редут.
І чекає на неї збагнючена яма,
і палає по ній інквізиції суд.
В цій країні живеться і звабно й драйвово,
тут кохання з нечистим - остання межа.
Тут вимолюють в бога життя, наче слово,
тут повірили ті, хто в зневірі лежав.
І в`язке усвідомлення : все неминуче!
І спустошення душ в запитанні про те,
що надія та віра криваво-жагуче
поливають лани, де чомусь не росте.
Ця країна на колір - гарячі коктейлі
африканського сонця, синців на лиці.
Вже пороги палають, ікони оселі,
а господар покірно ступа до мерців.
А ще несмак набутий місцевих мулаток,
які хижо викурюють блок цигарок,
провокує естетику нігтів та лаку
за відсутності мрій про політ до зірок.
початок травня 2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501236
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 15.06.2014
I'm walking along the night street
The colored lights aren't bright
I'm thinking of you and I need
Just suddenly meet you tonight.
I have not still really known you
And maybe you were in my dreams
Came quietly into my view
Have stolen my heart...or it seems.
I'm thinking of you all the time
My charming, mysterious hero
I'll meet you and all will be fine
But now you're my dream and unreal....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478281
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 10.03.2014
Вона …вона банальна.
Вона не особлива.
Вона трішки брутальна.
І дуже хвороблива.
Вона як усі смертні.
Не носить квітів в косах.
Як всі дівчата вперті.
Тендітні ніжки в росах.
Вона не любить каву,
І чай не є для неї.
Вона тобі цікава.
Не можеш ти без неї.
Не любить малювати,
Але фотографує.
І хоче завжди спати.
А інколи ревнує.
Для неї запах м’яти -
Це щось дуже казкове.
Вона мріяла мати
Ромашок ціле поле.
Вона завжди сміється,
І навіть коли плаче.
Вона для всіх є муза.
Але не всіх одначе.
P.S. Вона...вона чарівна,
Але дурні промови.
Бо ти її покинеш.
Даю тобі я слово...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463238
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 09.03.2014
Вона не спить уже вночі,
Вона не дивиться свої сни,
Вона цілує маму наніч
Неначе востаннє бажає на добраніч.
Вона живе кожний день
Неначе в останній раз,
Вона любить веселку,
Вона любить дощ і сонце,
Вона кохає життя!
Вона хоче жити
І просто любити,
Вона насолоджується
Кожною хвилиною радості
І коли плаче крізь
Сльози усміхається.
Усміхається, бо живе
Живе на цьому світі.
Вона Бога у молитві благає ,
Щоб не забирав у неї життя,
Що вона життя кохає,
Що любить як ніхто життя.
Але хвороба всередині
Пожирає нутро,
І кожна хвилина
Здається остання,
Вона ще не відчула
Смак життя,
Вона ще жити хоче і любити,
І кожний день вона благає
Щоб життя у неї ніхто не забирав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322649
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 08.03.2014
Навчи мене…(Михайло Плосковітов)
Навчи мене не бачити тебе,
Навчи думок спечалених не чути.
Нехай так буде в долі: все мине
І більше, звісно, зустрічам не бути.
Навчи мене всміхатися слізьми,
Навчи похмурі хмари розсувати
Й вичікувати сонце із пітьми
І промені, на щастя, розсипати.
Навчи мене мовчанкою іти,
Навчи любов'ю жити понад кару.
Теплом душі з'єднати ті мости,
Які перетворилися в примару.
Навчи мене долоні піднести,
Навчи в молитві випросити в неба.
Щоб , врешті, донести усі хрести,
Усі, усі…усі, в яких потреба…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458450
дата надходження 04.11.2013
дата закладки 08.03.2014
Холодний піт заливав очі,
Судома зводила все тіло,
Стомився, жити вже не хоче,
Смерть в Бога просить він не сміло.
Для чого жити, і для кого,
Кому потрібен вже каліка?
Невже він воював, для того,
Щоб в злиднях доживати віку.
Була сім’я – син і дружина,
Та доля плани свої мала,
Привезли із Афгана сина,
Дружина серце надірвала.
Його на самоті лишила,
Самотність їсть із середини,
Здоров’я все його сточила,
Кому потрібен без родини?
Сниться війна, та ворог клятий,
Він в бій іде, кричить, Ура!
У сні вояка він завзятий,
На все була своя пора.
В день Перемоги лиш згадають,
Таких, як він лишилось мало,
Задля годиться привітають,
Від того краще геть не стало.
Знову самотні дні і ночі,
Тремтить в руках солдатська кварта,
Закрив навік він свої очі,
Кличе у даль солдатська варта.
Там його друзі, його син,
Усі завзяті, молоді,
Лунає вже церковний дзвін,
Ходи до нас, ми тут усі.
Спочило тіло, а душа,
У небі птахом все літає,
Скажу вам правду, не спроста,
Своїх журавликів збирає.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/601-smert-veterana.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484413
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 08.03.2014