Куди лишень її не відводили!
Яких не приводили лікарів!
То вітер,то сам дощ кожух стелили,
Щоб розказать казки про королів.
Вона закриє личенько руками,
Бо ліки їй розради не дають.
Що говорить?Давно між лікарями
Розмови лиш про неї йдуть і йдуть.
Куди її відвести?В радість,в ніжність?
Закриє оченятка і мовчить.
Та їй ще зовсім швидко йти у вічність.
Біднесенька...Самесенька сидить...
Що сталося?Немає одежини
Цупкенької.І носить лиш що є.
Для неї не будують магазини.
Ця одіж лиш від Боженьки.І все.
Стоїть душа під вечір з лікарями,
Всміхається,щоб їх не засмутить.
І палить нічка зорі ліхтарями,
Щоб лікарям візит їх оплатить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586844
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015